DOCSLIB.ORG

СИСТЕМАТИКА ТА ФІЛОГЕНЕТИЧНІ ЗВ'язки РОДУ ULMUS L. За Літературними Джерелами Досліджено Філогенетичні Зв'язки Роду Ulmus L

Total Page：16

File Type：pdf, Size：1020Kb

Download full-text PDF Read full-text
СИСТЕМАТИКА ТА ФІЛОГЕНЕТИЧНІ ЗВ'язки РОДУ ULMUS L. За Літературними Джерелами Досліджено Філогенетичні Зв'язки Роду Ulmus L https://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40290510 Article received 22.05.2019 р. S. A. Maslovata Article accepted 30.05.2019 р. [email protected] УДК 582.637.1:57.065 С. А. Масловата, В. Л. Кульбіцький, М. Ю. Осіпов Уманський національний університет садівництва, м. Умань, Україна СИСТЕМАТИКА ТА ФІЛОГЕНЕТИЧНІ ЗВ'ЯЗКИ РОДУ ULMUS L. За літературними джерелами досліджено філогенетичні зв'язки роду Ulmus L. Встановлено за даними бази GRIN, що у світі всього нараховується понад 30 видів роду Ulmus, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. З них 10 трапляються на території України, в помірній зоні європейської частини, на Північному Кавказі, в Забайкаллі та на Дале- кому Сході в широколистяних і хвойно-широколистяних лісах. По берегах річок на півночі зони зростання вклинюються у європейську темнохвойну тайгу, а на півдні – у Степову та Лісостепову зони. Як типові супутні породи мішаних лісів Євро- пи найпоширеніші такі представники роду Ulmus: U. laevis Pall., U. glabra HuDs., U. suberosa moench, U. elliptica K. Koch; в Азії – U. propinqua, U. laciniata (Trautv.) mayr та U. pumila L; у Північній Америці – U. americana L. На території України поширені сім аборигенних видів U. androssowii Litv., U. minor mill., U. glabra HuDs., U. laciniata (Trautv.) mayr, U. laevis Pall., U. macrocarpa Hance, U. pumila L. та три інтродукованих види: U. japonica (RehD.) Sarg., U. americana L. та U. densa Litw. З'ясовано, що номенклатура видів роду Ulmus складна і заплутана. Складність полягає не тільки в народних, але й у латинських назвах. Так, у літературних джерелах виявлено безліч синонімів латинських назв. Причиною, яка ускладнює таксономію в'язів, є поширення процесів природної гібридизації в межах роду Ulmus. Виявлено понад 15 морфологічних оз- нак, які змінюються в одному і тому ж напрямку в багатьох видів роду Ulmus різного ступеня споріднення. Ключові слова: рід Ulmus; систематика; номенклатура видів; морфологічні ознаки; гібридизація. Вступ. У процесі росту і розвитку під впливом еко- цього роду (GruDzinskaia, 1956). логічних чинників рослина набуває властиві тільки їй Підтвердженням цьому є слова А. Л. Тахтаджяна "В біологічні особливості, в яких закладена здатність до наш век быстрого развития ботанических исследований адаптації до мінливих умов довкілля. Аналіз розвитку и возрастающего применения новых методов и новой роду Ulmus дає можливість визначити потенційні мож- техники система классификации любой группы расти- ливості рослин, що дуже важливо за їх інтродукції в но- тельного мира не может оставаться неизменной. Како- ві, часто екстремальні умови. Тому не випадково більша вы бы ни были чисто практические неудобства посто- частина сучасних методів інтродукції рослин базується янно изменяющейся системы классификации, она дол- на основі філогенезу (mosyakin & FeDoronchuk, 1999). жна постоянно совершенствоваться…" із книги "Систе- Методика проведення дослідження. У дослідженні ма магноліофітів" (TakhtaDzhian, 1966). використано метод теоретичного узагальнення – для Визначення таксономічних статусів видів роду Ul- розкриття змісту систематики та філогенетичних зв'яз- mus пов'язано здебільшого з біологічними особливостя- ків роду Ulmus. ми представників роду: своєрідністю проходження ни- Обговорення результатів дослідження. Родину Ul- ми фенологічних фаз, поліморфізмом ознак, різким про- maceae mirb. описав французький ботанік Шарль-Фран- явом гомологічної мінливості та високим рівнем міжви- суа Бріссо де Мірбель у 1815 р., який включив до неї дової гібридизації. Складність визначення таксономіч- два роди: Ulmus L. та Celtis L., що раніше розглядав них термінів представників роду Ulmus зумовила знач- Лінней у різних і доволі далеких систематичних групах ну кількість таксономічних помилок, які назбирувалися (Linnaeus, 1753). Перші відомості про назви видів роду протягом століть. Це передусім номенклатурні помил- Ulmus вперше з'явилися приблизно за 100 років (Parkin- ки, в тому числі помилки "історичного плану", здебіль- son, 1640) до виходу у світ наукової праці "Species plan- шого пов'язані з номенклатурою "типового" виду, а та- tarum exhibentes plantas rite cognitas, aD genera relatas, кож помилки під час опису нових видів, в основі якого cum Differentiis specificis, nominibus trivialibus, synonimis були морфологічні ознаки та розвиток окремих рослин selectis, locis natalibus, secunDum systema sexuale Diges- у природних умовах (Vasilev, 1989). tas" Карла Ліннея (Linnaeus, 1753), але сучасні дослід- Дотепер немає єдиної думки щодо типового виду ники продовжують вдосконалювати номенклатуру роду Ulmus. Єдиним європейським видом, який розгля- _____________________________________ Інформація про авторів: Масловата Світлана Андріївна , канд. с.-г. наук, викладач, кафедра лісового господарства. Email: [email protected]; https://orcid.org/0000-0002-5725-0604 Кульбіцький Володимир Леонідович , канд. с.-г. наук, викладач, кафедра лісового господарства. Email: [email protected] ; https://orcid.org/0000-0003-4435-2115 Осіпов Михайло Юрійович , канд. с.-г. наук, доцент, кафедра садово-паркового господарства. Email: [email protected] Цитування за ДСТУ: Масловата С. А., Кульбіцький В. Л., Осіпов М. Ю. Систематика та філогенетичні зв'язки роду Ulmus L. Науковий вісник НЛТУ України. 2019, т. 29, № 5. С. 51–55. Citation APA: Maslovata, S. A., Kulbitskyi, V. L., & Osipov, M. Yu. (2019). Systematic and Phylogenetic Relationships of Ulmus L. Scientific Bulletin of UNFU, 29(5) , 51–55. https://doi.org/10.15421/40290510 Науковий вісник НЛТУ України, 2019, т. 29, № 5 Scientific Bulletin of UNFU, 2019, vol. 29, no 5 51 дав Карл Лінней у своїй праці Species plantarum…, був видів в'язів, що ростуть на Далекому Сході (U. laciniata Ulmus campestris L. Однак автор первинного опису ду- (Trautv.) mayr, U. japonica (Sarg. ex RehDer) Sarg., же широко його розумів, об'єднавши в одному два ви- U. macrocarpa Hance та U. pumila L.), відзначила при- ди: в'яз граболистий (берест, карагач) – (U. сampes- уроченість в'яза дрібнолистого в лісовій зоні до ділянок tris L.) та в'яз голий (U. glabra HuDs.). Єдиний зразок із порушеним рослинним покривом. європейського виду роду Ulmus, який зберігся в герба- Систематика роду Ulmus може бути прикладом того, рії Карла Ліннея, належить до U. glabra HuDs. Зумовле- як ігнорування вивчення загальних закономірностей на з цим плутанина дала підставу науковцям скориста- призводить до появи спірних таксономічних видів. Так, тися статтею 69 Міжнародного кодексу ботанічної но- І. А. Грудзінська виявила понад 15 морфологічних оз- менклатури і назву К. Ліннея – U. campestris L. – визна- нак, які змінюються в одному і тому ж напрямку в ба- чити як "nomen ambiguum", тобто "назва невизначена". гатьох видів роду Ulmus різного ступеня споріднення. Всупереч очікуванням, це уточнення не привело до виз- До числа таких ознак належить і ознака коркових на- начення назви береста, і в сучасній ботанічній літерату- ростів на гілках. Вона дослідила процес утворення кор- рі вона трапляється під шістьма різними синонімами: кових наростів у 3-х видів (U. campestris L., U. japonica U. campestris L. (в'яз рівнинний), U. carpinifolia GleD. (Sarg. ex RehDer) Sarg., U. macrocarpa Hance) у природ- та U. carpinifolia Rupp. ex Suckow. (в'яз граболистий), них умовах і отримала чітко виражені гомологічні ряди U. foliacea Gilib. (в'яз листуватий), U. glabra mill. (в'яз форм відповідно до змін цієї ознаки. Утворення корко- голий), U. minor mill. (в'яз малий). Ці синоніми запро- вих наростів відоме у 18 видів роду Ulmus із різних сек- понував ще в 1969 р. Комітет зі стабілізації, та їх підда- цій. Проте, ця ознака дала підставу досліднику Майнчу вали критиці науковці у період з 1959 по 1975 рр. виділити, як самостійний вид – корковий в'яз (U. sube- (GruDzinskaia, 1956). rosa moench). Такою ж мінливою ознакою є опушення Іншою причиною, яка ускладнює таксономію в'язів, центра крилатки, яке виявлено в далекосхідних видів – є поширення процесів природної гібридизації в межах U. japonica (Sarg. ex RehDer) Sarg. та U. davidiana Reh- роду Ulmus. Біометричні дослідження популяції в'язів у Der, центральноазіатського U. glaucescens Franch., гіма- Англії виявили там безліч гібридних форм. Поширенню лайського U. wallichiana Planch. та європейського спонтанної гібридизації активно сприяє антропогенний U. glabra mill. На основі цієї морфологічної ознаки ви- чинник: століттями в'язи використовували для озеленен- ділено такі види: U. brandisiana SchneiD., U. elliptica ня та створення захисних насаджень. Це порушувало K. Koch, U. sukaczewii AnDron. Гомологічний ряд можна географічну ізоляцію видів і внаслідок вільного запи- простежувати і в ознаки "перистості" гілок, на основі лення з'являлися гібридні форми. Гібридне насіння під якої виділено вид U. pinnato-ramosa Dieck. Різновидом назвою батьківського виду розсилалося для розведення U. laevis Pall., який вирізняється інтенсивним галужен- в інші райони, де знову відбувалися гібридизаційні про- ням бокових жилок листка, є U. simplicidens E. Wolf цеси. Внаслідок цього виникали складні гібридні фор- (GruDzinskaia, 1956). ми, які дуже важко систематизувати (Gattcuk, 2008). Характерно, що всі види, які виокремили різні авто- Оскільки міжвидова гібридизація є характерною для ри за морфологічними ознаками, є дуже подібні до ви- в'язових, то сьогодні в культурі вже наявні фертильні хідних видів, географічно не межовані та не заслугову- гібриди майже між всіма видами роду Ulmus (Alekseev, ють таксономічного рангу вище різновиду (ITIS, 2019). Ershova, Zhmylev, Karpukhina, Dzama & Terebova, 2013). Загальнопоширені
Load more

Recommended publications
  • 1 Acanthus Dioscoridis Acanthaceae 2 Blepharis Persica Acanthaceae 3
    Row Species Name Family 1 Acanthus dioscoridis Acanthaceae 2 Blepharis persica Acanthaceae 3 Acer mazandaranicum Aceraceae 4 Acer monspessulanum subsp. persicum Aceraceae 5 Acer monspessulanum subsp. assyriacum Aceraceae 6 Acer monspessulanum subsp. cinerascens Aceraceae 7 Acer monspessulanum subsp. turcomanicum Aceraceae 8 Acer tataricum Aceraceae 9 Acer campestre Aceraceae 10 Acer cappadocicum Aceraceae 11 Acer monspessulanum subsp. ibericum Aceraceae 12 Acer hyrcanum Aceraceae 13 Acer platanoides Aceraceae 14 Acer velutinum Aceraceae 15 Aizoon hispanicum Aizoaceae 16 Mesembryanthemum nodiflorum Aizoaceae 17 Sesuvium verrucosum Aizoaceae 18 Zaleya govindia Aizoaceae 19 Aizoon canariense Aizoaceae 20 Alisma gramineum Alismataceae 21 Damasonium alisma Alismataceae 22 Alisma lanceolatum Alismataceae 23 Alisma plantago-aquatica Alismataceae 24 Sagittaria trifolia Alismataceae 25 Allium assadii Alliaceae Row Species Name Family 26 Allium breviscapum Alliaceae 27 Allium bungei Alliaceae 28 Allium chloroneurum Alliaceae 29 Allium ellisii Alliaceae 30 Allium esfandiarii Alliaceae 31 Allium fedtschenkoi Alliaceae 32 Allium hirtifolium Alliaceae 33 Allium kirindicum Alliaceae 34 Allium kotschyi Alliaceae 35 Allium lalesaricum Alliaceae 36 Allium longivaginatum Alliaceae 37 Allium minutiflorum Alliaceae 38 Allium shelkovnikovii Alliaceae 39 Allium subnotabile Alliaceae 40 Allium subvineale Alliaceae 41 Allium wendelboi Alliaceae 42 Nectaroscordum koelzii Alliaceae 43 Allium akaka Alliaceae 44 Allium altissimum Alliaceae 45 Allium ampeloprasum subsp.
    [Show full text]
  • The Upper Tisa Valley. Preparatory Proposal for Ramsar Site Designation and an Ecological Background Hungarian, Romanian, Slovakian and Ukrainian Co- Operation
    See discussions, stats, and author profiles for this publication at: https://www.researchgate.net/publication/286732427 The Upper Tisa Valley. Preparatory Proposal for Ramsar Site Designation and an Ecological Background Hungarian, Romanian, Slovakian and Ukrainian co- operation. Book · December 1999 DOI: 10.13140/RG.2.1.3000.3281 CITATIONS READS 14 681 32 authors, including: Ákos Harka Andrey Kovalchuk Hungarian Ichthyological Society Uzhhorod National University 39 PUBLICATIONS 395 CITATIONS 324 PUBLICATIONS 141 CITATIONS SEE PROFILE SEE PROFILE Andriy Mihaly Constantin Drăgulescu Uzhhorod National University Lucian Blaga University of Sibiu 35 PUBLICATIONS 74 CITATIONS 19 PUBLICATIONS 129 CITATIONS SEE PROFILE SEE PROFILE Some of the authors of this publication are also working on these related projects: The Conservation of Insects and Their Habitats View project Environmental history of Hortobágy, Hungary View project All content following this page was uploaded by Andrey Kovalchuk on 13 December 2015. The user has requested enhancement of the downloaded file. monograph series TISCIA The Upper Tisa Valley Preparatory proposal for Ramsar site designation and an ecological background Hungarian, Romanian, Slovakian and Ukrainian co-operation Editors Hamar, J. & A. Sárkány-Kiss Szeged 1999 The Upper Tisa Valley TISCIA monograph series 1. J. Hamar and A. Sárkány-Kiss (eds.): The Maros/Mureş River Valley. A Study of the Geography, Hydrobiology and Ecology of the River and its Environment, 1995. 2. A. Sárkány-Kiss and J. Hamar (eds.): The Criş/Körös Rivers’ Valleys. A Study of the Geography, Hydrobiology and Ecology of the River and its Environment, 1997. 3. A. Sárkány-Kiss and J. Hamar (eds.): The Someş/Szamor River Valleys.
    [Show full text]
  • Intervascular Pit Membranes with a Torus Was Investigated in Steven Jansen Juvenile Wood Samples of 19 Species of Ulmus and Seven Related Genera
    Research IntervascularBlackwell Publishing, Ltd. pit membranes with a torus in the wood of Ulmus (Ulmaceae) and related genera Steven Jansen1, Brendan Choat2, Stefan Vinckier1, Frederic Lens1, Peter Schols1 and Erik Smets1 1Laboratory of Plant Systematics, K.U.Leuven, Institute of Botany and Microbiology, Kasteelpark Arenberg 31, B-3001 Leuven, Belgium; 2Department of Organismic and Evolutionary Biology, Harvard University, Cambridge, MA 02138, USA Summary Author for correspondence: • The distribution of intervascular pit membranes with a torus was investigated in Steven Jansen juvenile wood samples of 19 species of Ulmus and seven related genera. Tel: +32 16 321539 •A staining solution of safranin and alcian blue (35 : 65) was recommended to Fax: +32 16 321968 Email: [email protected] distinguish torus-bearing pit membranes using light microscopy. • Intervascular pit membranes connecting relatively wide vessel elements resembled Received: 19 January 2004 those of most angiosperms, as they were of uniform thickness. By contrast, bordered Accepted: 15 March 2004 pit pairs with round to oval pit apertures and indistinct pit canals that connected doi: 10.1111/j.1469-8137.2004.01097.x narrow (incomplete) vessel elements or vascular tracheids with distinct helical thick- enings were frequently characterized by a torus in ring-porous wood samples of Ulmus and Zelkova. Tori were lacking in diffuse-porous species of Ampelocera, Aphananthe, Gironniera, Holoptelea, Phyllostylon, Trema and Ulmus. • Our observations suggest that tori are more common in cold temperate climates than in warm (sub)tropical environments. This may indicate that narrow tracheary elements with torus-bearing pit membranes provide an auxiliary conducting system which is of low conductivity, but offers greater resistance to freezing-induced cavitation.
    [Show full text]
  • Biodiversity Assessment for Georgia
    Biodiversity Assessment for Georgia Task Order under the Biodiversity & Sustainable Forestry IQC (BIOFOR) USAID C ONTRACT NUMBER: LAG-I-00-99-00014-00 SUBMITTED TO: USAID WASHINGTON E&E BUREAU, ENVIRONMENT & NATURAL RESOURCES DIVISION SUBMITTED BY: CHEMONICS INTERNATIONAL INC. WASHINGTON, D.C. FEBRUARY 2000 TABLE OF CONTENTS SECTION I INTRODUCTION I-1 SECTION II STATUS OF BIODIVERSITY II-1 A. Overview II-1 B. Main Landscape Zones II-2 C. Species Diversity II-4 SECTION III STATUS OF BIODIVERSITY CONSERVATION III-1 A. Protected Areas III-1 B. Conservation Outside Protected Areas III-2 SECTION IV STRATEGIC AND POLICY FRAMEWORK IV-1 A. Policy Framework IV-1 B. Legislative Framework IV-1 C. Institutional Framework IV-4 D. Internationally Supported Projects IV-7 SECTION V SUMMARY OF FINDINGS V-1 SECTION VI RECOMMENDATIONS FOR IMPROVED BIODIVERSITY CONSERVATION VI-1 SECTION VII USAID/GEORGIA VII-1 A. Impact of the Program VII-1 B. Recommendations for USAID/Georgia VII-2 ANNEX A SECTIONS 117 AND 119 OF THE FOREIGN ASSISTANCE ACT A-1 ANNEX B SCOPE OF WORK B-1 ANNEX C LIST OF PERSONS CONTACTED C-1 ANNEX D LISTS OF RARE AND ENDANGERED SPECIES OF GEORGIA D-1 ANNEX E MAP OF LANDSCAPE ZONES (BIOMES) OF GEORGIA E-1 ANNEX F MAP OF PROTECTED AREAS OF GEORGIA F-1 ANNEX G PROTECTED AREAS IN GEORGIA G-1 ANNEX H GEORGIA PROTECTED AREAS DEVELOPMENT PROJECT DESIGN SUMMARY H-1 ANNEX I AGROBIODIVERSITY CONSERVATION IN GEORGIA (FROM GEF PDF GRANT PROPOSAL) I-1 SECTION I Introduction This biodiversity assessment for the Republic of Georgia has three interlinked objectives: · Summarizes the status of biodiversity and its conservation in Georgia; analyzes threats, identifies opportunities, and makes recommendations for the improved conservation of biodiversity.
    [Show full text]
  • Türkiye Bitkileri Listesi (Damarli Bitkiler)” Adli Eserin Bilgi Kaynaği Ve Terim Yaklaşimi Üzerine Bir Değerlendirme
    Eurasscience Journals Avrasya Terim Dergisi, 2014, 2 (1): 50 - 67 “TÜRKİYE BİTKİLERİ LİSTESİ (DAMARLI BİTKİLER)” ADLI ESERİN BİLGİ KAYNAĞI VE TERİM YAKLAŞIMI ÜZERİNE BİR DEĞERLENDİRME Orhan SEVGİ1, Ünal AKKEMİK2 1) İ. Ü. Orman Fakültesi Toprak İlmi ve Ekoloji Anabilim Dalı, Bahçeköy-İstanbul; ileti: [email protected] 2) İ. Ü. Orman Fakültesi Orman Botaniği Anabilim Dalı, Bahçeköy-İstanbul; ileti: [email protected] Özet Bu çalışmada; Türkiye bitkilerini topluca detaylı bir şekilde listeleyen ve önemli bir boşluğu dolduran "Türkiye Bitkileri Listesi (Damarlı Bitkiler)" isimli eserde bilgi kaynağı ve terim açısından görülen bazı noktaların değerlendirilmesi ve bundan sonra yazılacak olan benzer eserlere yarar sağlayacak bir tartışma ortamı yaratılması amaçlanmıştır. Eser iki farklı açıdan değerlendirilmiştir. Birincisi, bazı odunsu bitkilere ilişkin örnekler verilerek Picea, Abies, Pinus, Philadelphus, Ulmus veTilia gibi bazı odunsu bitkilere ilişkin, düzeltilmesi gereken kısımlar belirtilmiş, bu hatalara yol açan nedenler irdelenmiştir. İkincisi ise Türkçe bitki adları üzerinde durulmuştur. Konu, kaynak kullanımı, düzensiz adlandırma, yanlış adlandırma ve belirsiz adlandırma başlıkları altınnda incelenmiştir. Örnekler büyük oranda Orchidaceae familyasından verilmiştir. Türkiye'nin odunsu türleriyle ilgili bilgi birikiminin kitaptaki ilgili metinlerde yeterince yansıtılmadığı ve ilgili uzmanlardan yeterince yararlanılmadığı görülmüştür. Türkçe bitki adları konusunda ise gösterilen hassasiyetin eserdeki yansımaları beklenenin
    [Show full text]
  • The Danish Botanical Society Summer Excursion 1St to 10Th June 2014
    Armenia The Danish Botanical Society Summer excursion st th 1 to 10 June 2014 Danish Botanical Society – Excursion to Armenia1st – 10th June 2014 Editorial notes Compilation of report: Peter Wind, closed at 28th April 2015. Contributors to content: Anush Nersesian, Terkel Arnfred, Irina Goldberg, Erika Groentved Christiansen, Søren Groentved Christiansen, Bjarne Green, Leif Laursen, Jytte Leopold, Claus Leopold, Inger Vedel, Thyge Enevoldsen, Birte Uhre Pedersen & Peter Wind. Number of pages: 48. Photos on front page: Upper left – Amberd Castle at Buyracan, photo: P. Wind, 10-6-2014; upper right - Phelypaea turnefortii in dry grassland at Martiros south of Vyak, photo: P. Wind, 5-6-2014; lower left - Lilium szovitsianum in the shade of a deciduous forest south of the city of Dijijan, photo: P. Wind, 3-6-2014; lower right – Ansvarkar Monastery on a little peninsula in Lake Seven, photo: P. Wind, 8-6-2014. Content Picture of participants 3 List of participants 4 Map of Armenia with administrative regions (Marz) 5 The program of the excursion – before leaving Denmark (in Danish) 6 Actual itinerary 9 The Armenian language 17 Practical notes on Armenia (in Danish) 18 Insects of Armenia 20 Flora in Armenia - Overview and Popular Spring Flora 23 Botanical notes of the flora of Armenia 27 A selction of plant species of intererest 30 Some participants in the field 32 Impressions from Yerevan, especially from the last extra day 33 Traditional use of Armenian plants 34 Vascular plant list 35 Page 2 Danish Botanical Society – Excursion to Armenia1st – 10th June 2014 The traditional line up at the small cottages (picture below) close to the Ughedzor pass.
    [Show full text]
  • Hand-List of Trees and Shrubs, Excluding Coniferae, Grown In
    m 'i'i i'i ' I / «</y EOYAL BOTANIC GARDENS, KEW. HAND-LIST OF TREES AND SHRUBS, Excluding Coniferse, GROWN IN ARBORETUM. J. (SECOND EDITION.) LONDON: SOX.D AT THE ROTAI. BOTANXC GARDENS, X.EMr PRINTED FOR HIS MAJESTY'S STATIONERY OFFICE. By darling i: SON, Ltd., 34-40, Bacon Stbeet. E. 1902. pi u^/ T IS02. PREFA.CE. The present is the first of a series of Hand-lists of the collections of living plants cultivated in the Royal Gardens which it is intended to issue from time to time. It is hoped that they will he found useful in indi- cating to visitors interested in particular groups of plants, the species which Kew already possesses. In the hands of correspondents they will serve to show in what directions the collections may be added to. It is further hoped that they may be found of some value in esta- blishing an approxiihate standard of nomenclature, which is often much confused in gardens and too frequently erroneous. This is particularly the case with woody plants (shrubs and trees) grown in the open air. The preparation of the present list has accordingly been first taken in it the work of and has hand ; represents many years, only been accomplished with considerable labour. A rough census of the species and distinct varieties of plants cultivated at Kew gives the total number as, approximately, 20,U0(>. Of these ;),0(X> are hardy shrubs or trees. The first catalogue of the plants cultivated at Kew was that of Sir John Hill, published in 1768 (second edition 1769).
    [Show full text]
  • Fossilium Catalogus II: Plantae
    © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; 4rib©iÄ&orj of Paleö&otlanf 's Fossilium Catalogus II: Plantae. Editus a W. Jongmans. Pars 10: K. Nagalhard vorm. Nagel, Ulmaceae. / jr W. Junk Berlin W. 15 7. Yl. 1922. © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; Fossilium Catalogus II: Plantae. Editus a W. Jongmans. Pars 10: K. Nagalhard vorm. Nagel, Ulmaeeae. W. Junk Berlin W. 15 1922 © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; Druck: August Hopfer, Burg Bz. Mgdbg. © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; Inhaltsübersicht. Vorbemerkungen. 1 Aphananthe Planchon.... 3 Celtidophyllum Krasser. 3 Celtis L. 4 Celtitis Tuszon.14 Hemiptelea Planchon.14 Microptelea Spach.14 Momisia F. Gr. Dietrich.15 Planera Gmel.16 Pteroceltis Maxim. .18 Ulminium Unger . •. 19 Ulmiphyllum v. Ettingsh. 20 Ulmitis Dawson.21 Ulmoxylon Kaiser.22 Ulmus L. 23 Zelcova Spach.66 Alphabetisches Verzeichnis der unter verschiedenen Namen veröffentlichten Ulmaceen-Fossilien.77 Addenda.80 Übersicht über die Gattungen. 80 © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; Digitized by the Internet Archive in 2018 with funding from BHL-SIL-FEDLINK https://archive.org/details/fossiriumcatalogunse_8 © Biodiversity Heritage Library, http://www.biodiversitylibrary.org/; Vorbemerkungen. Übersicht über die rezenten Gattungen der Ulmaceen und ihre Verbreitung. Ulmoideae Celtidoideae s Phyllostylon Capanema, (1) Celtis L., (60) gemäßigte Zone Brasilien und unter den Tropen beider Hemisphären [Momisia Dumortier, (18) trop. Amerika] Holoptelea Planchon, (1) Ost¬ Pteroceltis Maxim., (1) Mon¬ indien, Ceylon golei, nördl. China. Ulmus L., (16) gemäß. Region ? Ampelocera Klotzsch, (2) Peru d. nördl. Halbkugel, auch in u. Kuba (ob zur Familie ge¬ Gebirgen d.
    [Show full text]
  • Őshonos És Termesztett Szilfáink Fajai
    Őshonos és termesztett szilfáink fajai. Irta : Dr. Simonkai Lajos, egy. magántanár. A földképzés jelen, vagyis alluviumos korszakában, hazánk síkjain és hegyvidékein ősrégi időktől vadon, vagyis önként termő, úgynevezett őshonos szilfáink erdészeti fon- tásságát, valamint sokoldalú gyakorlati hasznát, eléggé részletesen vázolja az a közkézen forgó, vaskos, pályadíj­ nyertes erdészeti növénytanunk, a mely Fekete Lajos és Mágócsy-Dietz Sándor urakat vallja jeles szerzőinek. A magyar erdész jól ösmeri a szilfát, mint haszonfát; jól tudja, hogy a szilfák, legalább a nálunk őshonosak, kedvező talajviszonyok mellett, gyorsan növekedő, sok faanyagot termő fák; tudja, hogy egyik másik fajuk, főkép a folyómelléki, talajvízben nem szűkölködő erdőkben és kertesitésekben, oly hatalmas példányokká fejldikk ki, hogy koronájának csúcsa felemelkedik 33—40 méter magas­ ságra, derekának vastagsága pedig eléri vagy mégis ha­ ladhatja az 1 méternyi törzsátmérőt. Eléggé ösmeretes az is, hogy a szilfák évente dúsan virítanak és mert viráguk csak nagy ritkán fagy el, évente bőven termik hártyás- szárnyu, lapos, könnyű terméseiket és azokat éretten a légáramlatok hullámain szerteszét repíthetik. Önmaga ere­ jéből is biztosan és bőven szaporodhatik ezért a szilfa; könnyebben és bővebben, mint a tölgyfa, a melylyel egy szintájon tenyész, hol békességben, hol élet-halálküzdelem közt." Alföldi, igy folyammenti erdeinkben manapság gyak­ ran a szilfáé a győzelem; mert a hol ezekben az erde­ inkben a vénhedt tölgyes erdők pusztulásnak indulnak, a nyárfákkal és kőrisfákkal együttesen, vagy esetleg egyedül is, a szilfák szerterepülő ezernyi-ezer magva lepi el a talajt, ők magzanak fel a tölgymakknál jóval serényebben ós gyorsabb növekedésük révén ők lesznek uralkodókká az egykori tölgyes helyén. Ennyi figyelemreméltó jeles tulajdonság önként is felkölti a szilfák tanulmányozása iránt az erdész érdeklő­ dését.
    [Show full text]
  • Роль Bison Bonasus (Linnaeus, 1758) В Формировании Мозаики Природного Лесного Покрова Восточной Европы
    Vol. 1 (2), 2016 УДК 574.42 DOI: 10.21685/2500-0578-2016-2-3 REVIEW Open Access РОЛЬ BISON BONASUS (LINNAEUS, 1758) В ФОРМИРОВАНИИ МОЗАИКИ ПРИРОДНОГО ЛЕСНОГО ПОКРОВА ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ. СООБЩЕНИЕ ПЕРВОЕ. ДИНАМИКА АРЕАЛА И ОСОБЕННОСТИ ТРОФИЧЕСКОЙ И ТОПИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЕВРОПЕЙСКОГО ЗУБРА В ПОЗДНЕМ ГОЛОЦЕНЕ НА ТЕРРИТОРИИ ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ Н. Е. Шевченко Центр по проблемам экологии и продуктивности лесов РАН, Россия, 117485, Москва, ул. Профсоюзная, 84/32, E-mail: [email protected] THE ROLE OF BISON BONASUS (LINNAEUS, 1758) IN THE MOSAIC FORMATION OF NATURAL FOREST COVER IN EASTERN EUROPE. FIRST ARTICLE. THE DYNAMICS OF THE AREA, AND FEATURES OF THE FOOD AND TOPICAL ACTIVITY OF THE EUROPEAN BISON IN THE LATE HOLOCENE IN EASTERN EUROPE N. E. Shevchenko Center for problems of ecology and productivity of forests of the Russian Academy of Sciences (CEPF), 84/32 Profsoyuznaya st., Moscow, Russia E-mail: [email protected] Аннотация. Приведен обзор опубликованных работ по динамике ареала европейского зубра (Bison bona- sos L.) в Восточной Европе с раннего голоцена до настоящего времени и определены причины его исчезно- вения. Рассмотрена трофическая и топическая деятельность европейского зубра, дана оценка его средообразующего воздействия на растительный покров. Подготовлена база видов кормовых растений, по- едаемых зубром в лесном поясе Восточной Европы, насчитывающая 624 вида сосудистых растений. Состав- лены полные списки видов кормовых растений и списки видов, имеющих высокую кормовую ценность для зубров, обитающих в польской и белорусской частях Беловежской пущи, Приокско-Террасном заповеднике и на Северном Кавказе. Ключевые слова: зубр, ареал, голоцен, история расселения и истребления зубра, трофическое и топиче- ское воздействие зубров на растения и сообщества, база кормовых растений: экологические и эколого- ценотические группы видов.
    [Show full text]
  • 165-175, 2012 Issn 1995-0756
    165 Advances in Environmental Biology, 6(1): 165-175, 2012 ISSN 1995-0756 This is a refereed journal and all articles are professionally screened and reviewed ORIGINAL ARTICLE Pharmacological Review Of Medicinal Trees Spontaneous In Iran: A Historical And Modern Study 1Peyman Mikaili, 2Massoumeh Sharifi, 3Shadi Sarahroodi, 4Jalal Shayegh 1Department of Pharmacology, School of Medicine, Urmia University of Medical Sciences, Urmia, Iran. 2Islamic Azad University, Urmia Branch, Urmia, Iran. 3Department of Physiology and Pharmacology, School of Medicine, Qom University of Medical Sciences, Qom, Iran. 4Department of Veterinary Medicine, Faculty of Agriculture and Veterinary, Shabestar branch, Islamic Azad University, Shabestar, Iran. Peyman Mikaili, Massoumeh Sharifi, Shadi Sarahroodi, Jalal Shayegh: Pharmacological Review Of Medicinal Trees Spontaneous In Iran: A Historical And Modern Study ABSTRACT Medicinal plants are now becoming more widely used by people all over the world. On the other hand, the trees, especially in the Iranian platform, have not comprehensibly been reviewed in the literature. In this study, the authors have reviewed all important historical and modern literature about the medicinal trees and shrub used in Iranian traditional medicine. We compare the modern and traditional documented herbal medicine of our country and edited them as follow. All data about the terminology (if necessary some etymological information have been provided), local and native names, comparison the modern and traditional terminology and postulations about the plants, description about the medicinal parts of the plant, and finally the proposed medicinal and pharmacological activities of the trees have been presented. The detailed references have been provided for each data. The data were collected and represented as 57 species of trees and shrubs which are reported as spontaneous in Iran.
    [Show full text]
  • Een Nieuwe Toekomst Met Nieuwe Én Oude Iepen Het Geslacht Ulmus: Een Comeback
    Een nieuwe toekomst met nieuwe én oude iepen Het geslacht Ulmus: een comeback Iepen behoren tot de sterkste bomen voor stedelijke omstandigheden en open landschappen. Door de iepenziekte is het iepenbestand in de vorige eeuw enorm achteruitgegaan, maar nu is het sortiment met beschikbare resistente cultivars sterk toegenomen en er komen steeds nieuwe bij: het iepensortiment is constant in beweging. In deze special zijn de Europese soorten en de belangrijke cultivars beschreven. Het zijn de Wageningse cultivars die in Nederland het meest worden aangeplant, maar de inheemse fladderiep en een aantal Amerikaanse hybriden zijn sterk in opkomst. Auteur: Leo Goudzwaard 4 www.boomzorg.nl www. boom-in-business.nl Special Iepen Historie Zeker al vanaf de veertiende eeuw werden iepen gekweekt en aangeplant in bossen voor houtproductie. Vanaf de zestiende eeuw plantte men iepen op openbare plaatsen en vanaf de zeventiende eeuw in rijen langs akkers voor hout- productie. In die eeuwen waren iepen in omloop met namen als ‘rode iep’, ‘witte iep’ en ‘steen- olm’, geselecteerd naar de houteigenschappen, en ‘vette olm’, naar de snelle groei. Pas vanaf ca. 1750 werden aan sommige iepenklonen Latijnse namen toegekend1. Er verschenen meer gekweekte vormen met afwijkende bladkleur, kroonvorm en groei. Een chaos aan namen en synoniemen ontstond doordat er geen eendui- digheid was in het onderscheiden van soorten, ondersoorten, variëteiten, vormen en geculti- veerde klonen. De Manual of Cultivated Trees and Shrubs van A. Rehder zorgde in 1927 voor De karakteristieke scheve bladvoet van de iep. een eerste ordening. In de International Code of Nomenclature of Cultivated Plants (ICNCP) werden regels voor de naamgeving vastgelegd, waarna het Arnold Arboretum autoriteit kreeg om de juiste cultivarnamen voor iepen vast te stellen.
    [Show full text]