https://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40290510 Article received 22.05.2019 р. S. A. Maslovata Article accepted 30.05.2019 р. [email protected] УДК 582.637.1:57.065 С. А. Масловата, В. Л. Кульбіцький, М. Ю. Осіпов Уманський національний університет садівництва, м. Умань, Україна СИСТЕМАТИКА ТА ФІЛОГЕНЕТИЧНІ ЗВ'ЯЗКИ РОДУ ULMUS L. За літературними джерелами досліджено філогенетичні зв'язки роду Ulmus L. Встановлено за даними бази GRIN, що у світі всього нараховується понад 30 видів роду Ulmus, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. З них 10 трапляються на території України, в помірній зоні європейської частини, на Північному Кавказі, в Забайкаллі та на Дале- кому Сході в широколистяних і хвойно-широколистяних лісах. По берегах річок на півночі зони зростання вклинюються у європейську темнохвойну тайгу, а на півдні – у Степову та Лісостепову зони. Як типові супутні породи мішаних лісів Євро- пи найпоширеніші такі представники роду Ulmus: U. laevis Pall., U. glabra HuDs., U. suberosa moench, U. elliptica K. Koch; в Азії – U. propinqua, U. laciniata (Trautv.) mayr та U. pumila L; у Північній Америці – U. americana L. На території України поширені сім аборигенних видів U. androssowii Litv., U. minor mill., U. glabra HuDs., U. laciniata (Trautv.) mayr, U. laevis Pall., U. macrocarpa Hance, U. pumila L. та три інтродукованих види: U. japonica (RehD.) Sarg., U. americana L. та U. densa Litw. З'ясовано, що номенклатура видів роду Ulmus складна і заплутана. Складність полягає не тільки в народних, але й у латинських назвах. Так, у літературних джерелах виявлено безліч синонімів латинських назв. Причиною, яка ускладнює таксономію в'язів, є поширення процесів природної гібридизації в межах роду Ulmus. Виявлено понад 15 морфологічних оз- нак, які змінюються в одному і тому ж напрямку в багатьох видів роду Ulmus різного ступеня споріднення. Ключові слова: рід Ulmus; систематика; номенклатура видів; морфологічні ознаки; гібридизація. Вступ. У процесі росту і розвитку під впливом еко- цього роду (GruDzinskaia, 1956). логічних чинників рослина набуває властиві тільки їй Підтвердженням цьому є слова А. Л. Тахтаджяна "В біологічні особливості, в яких закладена здатність до наш век быстрого развития ботанических исследований адаптації до мінливих умов довкілля. Аналіз розвитку и возрастающего применения новых методов и новой роду Ulmus дає можливість визначити потенційні мож- техники система классификации любой группы расти- ливості рослин, що дуже важливо за їх інтродукції в но- тельного мира не может оставаться неизменной. Како- ві, часто екстремальні умови. Тому не випадково більша вы бы ни были чисто практические неудобства посто- частина сучасних методів інтродукції рослин базується янно изменяющейся системы классификации, она дол- на основі філогенезу (mosyakin & FeDoronchuk, 1999). жна постоянно совершенствоваться…" із книги "Систе- Методика проведення дослідження. У дослідженні ма магноліофітів" (TakhtaDzhian, 1966). використано метод теоретичного узагальнення – для Визначення таксономічних статусів видів роду Ul- розкриття змісту систематики та філогенетичних зв'яз- mus пов'язано здебільшого з біологічними особливостя- ків роду Ulmus. ми представників роду: своєрідністю проходження ни- Обговорення результатів дослідження. Родину Ul- ми фенологічних фаз, поліморфізмом ознак, різким про- maceae mirb. описав французький ботанік Шарль-Фран- явом гомологічної мінливості та високим рівнем міжви- суа Бріссо де Мірбель у 1815 р., який включив до неї дової гібридизації. Складність визначення таксономіч- два роди: Ulmus L. та Celtis L., що раніше розглядав них термінів представників роду Ulmus зумовила знач- Лінней у різних і доволі далеких систематичних групах ну кількість таксономічних помилок, які назбирувалися (Linnaeus, 1753). Перші відомості про назви видів роду протягом століть. Це передусім номенклатурні помил- Ulmus вперше з'явилися приблизно за 100 років (Parkin- ки, в тому числі помилки "історичного плану", здебіль- son, 1640) до виходу у світ наукової праці "Species plan- шого пов'язані з номенклатурою "типового" виду, а та- tarum exhibentes plantas rite cognitas, aD genera relatas, кож помилки під час опису нових видів, в основі якого cum Differentiis specificis, nominibus trivialibus, synonimis були морфологічні ознаки та розвиток окремих рослин selectis, locis natalibus, secunDum systema sexuale Diges- у природних умовах (Vasilev, 1989). tas" Карла Ліннея (Linnaeus, 1753), але сучасні дослід- Дотепер немає єдиної думки щодо типового виду ники продовжують вдосконалювати номенклатуру роду Ulmus. Єдиним європейським видом, який розгля- _____________________________________ Інформація про авторів: Масловата Світлана Андріївна , канд. с.-г. наук, викладач, кафедра лісового господарства. Email: [email protected]; https://orcid.org/0000-0002-5725-0604 Кульбіцький Володимир Леонідович , канд. с.-г. наук, викладач, кафедра лісового господарства. Email: [email protected] ; https://orcid.org/0000-0003-4435-2115 Осіпов Михайло Юрійович , канд. с.-г. наук, доцент, кафедра садово-паркового господарства. Email: [email protected] Цитування за ДСТУ: Масловата С. А., Кульбіцький В. Л., Осіпов М. Ю. Систематика та філогенетичні зв'язки роду Ulmus L. Науковий вісник НЛТУ України. 2019, т. 29, № 5. С. 51–55. Citation APA: Maslovata, S. A., Kulbitskyi, V. L., & Osipov, M. Yu. (2019). Systematic and Phylogenetic Relationships of Ulmus L. Scientific Bulletin of UNFU, 29(5) , 51–55. https://doi.org/10.15421/40290510 Науковий вісник НЛТУ України, 2019, т. 29, № 5 Scientific Bulletin of UNFU, 2019, vol. 29, no 5 51 дав Карл Лінней у своїй праці Species plantarum…, був видів в'язів, що ростуть на Далекому Сході (U. laciniata Ulmus campestris L. Однак автор первинного опису ду- (Trautv.) mayr, U. japonica (Sarg. ex RehDer) Sarg., же широко його розумів, об'єднавши в одному два ви- U. macrocarpa Hance та U. pumila L.), відзначила при- ди: в'яз граболистий (берест, карагач) – (U. сampes- уроченість в'яза дрібнолистого в лісовій зоні до ділянок tris L.) та в'яз голий (U. glabra HuDs.). Єдиний зразок із порушеним рослинним покривом. європейського виду роду Ulmus, який зберігся в герба- Систематика роду Ulmus може бути прикладом того, рії Карла Ліннея, належить до U. glabra HuDs. Зумовле- як ігнорування вивчення загальних закономірностей на з цим плутанина дала підставу науковцям скориста- призводить до появи спірних таксономічних видів. Так, тися статтею 69 Міжнародного кодексу ботанічної но- І. А. Грудзінська виявила понад 15 морфологічних оз- менклатури і назву К. Ліннея – U. campestris L. – визна- нак, які змінюються в одному і тому ж напрямку в ба- чити як "nomen ambiguum", тобто "назва невизначена". гатьох видів роду Ulmus різного ступеня споріднення. Всупереч очікуванням, це уточнення не привело до виз- До числа таких ознак належить і ознака коркових на- начення назви береста, і в сучасній ботанічній літерату- ростів на гілках. Вона дослідила процес утворення кор- рі вона трапляється під шістьма різними синонімами: кових наростів у 3-х видів (U. campestris L., U. japonica U. campestris L. (в'яз рівнинний), U. carpinifolia GleD. (Sarg. ex RehDer) Sarg., U. macrocarpa Hance) у природ- та U. carpinifolia Rupp. ex Suckow. (в'яз граболистий), них умовах і отримала чітко виражені гомологічні ряди U. foliacea Gilib. (в'яз листуватий), U. glabra mill. (в'яз форм відповідно до змін цієї ознаки. Утворення корко- голий), U. minor mill. (в'яз малий). Ці синоніми запро- вих наростів відоме у 18 видів роду Ulmus із різних сек- понував ще в 1969 р. Комітет зі стабілізації, та їх підда- цій. Проте, ця ознака дала підставу досліднику Майнчу вали критиці науковці у період з 1959 по 1975 рр. виділити, як самостійний вид – корковий в'яз (U. sube- (GruDzinskaia, 1956). rosa moench). Такою ж мінливою ознакою є опушення Іншою причиною, яка ускладнює таксономію в'язів, центра крилатки, яке виявлено в далекосхідних видів – є поширення процесів природної гібридизації в межах U. japonica (Sarg. ex RehDer) Sarg. та U. davidiana Reh- роду Ulmus. Біометричні дослідження популяції в'язів у Der, центральноазіатського U. glaucescens Franch., гіма- Англії виявили там безліч гібридних форм. Поширенню лайського U. wallichiana Planch. та європейського спонтанної гібридизації активно сприяє антропогенний U. glabra mill. На основі цієї морфологічної ознаки ви- чинник: століттями в'язи використовували для озеленен- ділено такі види: U. brandisiana SchneiD., U. elliptica ня та створення захисних насаджень. Це порушувало K. Koch, U. sukaczewii AnDron. Гомологічний ряд можна географічну ізоляцію видів і внаслідок вільного запи- простежувати і в ознаки "перистості" гілок, на основі лення з'являлися гібридні форми. Гібридне насіння під якої виділено вид U. pinnato-ramosa Dieck. Різновидом назвою батьківського виду розсилалося для розведення U. laevis Pall., який вирізняється інтенсивним галужен- в інші райони, де знову відбувалися гібридизаційні про- ням бокових жилок листка, є U. simplicidens E. Wolf цеси. Внаслідок цього виникали складні гібридні фор- (GruDzinskaia, 1956). ми, які дуже важко систематизувати (Gattcuk, 2008). Характерно, що всі види, які виокремили різні авто- Оскільки міжвидова гібридизація є характерною для ри за морфологічними ознаками, є дуже подібні до ви- в'язових, то сьогодні в культурі вже наявні фертильні хідних видів, географічно не межовані та не заслугову- гібриди майже між всіма видами роду Ulmus (Alekseev, ють таксономічного рангу вище різновиду (ITIS, 2019). Ershova, Zhmylev, Karpukhina, Dzama & Terebova, 2013). Загальнопоширені