Історія 4(131)/2016 Засновано 1958 Року

ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ 4(131)/2016 Засновано 1958 року

Представлено актуальні проблеми історії, археології, етнології, філософії історії, історіографії та джерелознавства, шляхи й засоби їхнього вирішення із залученням загальнонаукових та історичних методів, а також методів мистецтвознавства, соціології, статистики, психології, політології, міжнарод- них відносин і методології інших наближених суспільних і гуманітарних наук. Для наукових працівників, викладачів, учителів і студентів. The "Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History" encourages interdisciplinary approaches to history, engaging methods of sociology, statistics, political sciences, international relations, and other methodological approaches from related social sciences and humanities, which results on current problems of history, archaeology, ethnology, philosophy of history, historiography and source studies; the ways and means of solving these problems are released in the issue. For scholars, researchers, teachers and students.

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ РЕДАКТОР І. К. Патриляк, д-р іст. наук, проф. (Україна)

РЕДАКЦІЙНА А. О. Руккас, канд. іст. наук, доц. (заст. відп. ред.) (Україна); КОЛЕГІЯ І. Г. Адамська, канд. іст. наук (відп. секр.) (Україна); М. В. Борисен- ко, д-р іст. наук, проф. (Україна); І. Бутуліс, д-р іст. наук, проф. (Ла- твія); Й. Вайченоніс, д-р філософії, проф. (Литва); В. П. Капелюш- ний, д-р іст. наук, проф. (Україна); В. Ф. Колесник, д-р іст. наук, проф. (Україна); А. П. Коцур, д-р іст. наук, проф. (Україна); М. Кро- тофіль, д-р іст. наук, проф. (Польща); Т. Кузьо, д-р філософії (Кана- да); В. М. Литвин, д-р іст. наук, проф. (Україна); О. П. Машевський, д-р іст. наук, проф. (Україна); В. М. Мордвінцев, д-р іст. наук, проф. (Україна); С. М. Плохій, д-р іст. наук, проф. (США); А. Г. Слюсаренко, д-р іст. наук, проф. (Україна); В. В. Ставнюк, д-р іст. наук, проф. (Україна); Т. Г. Таїрова-Яковлева, д-р іст. наук, проф. (Росія); Р. В. Терпиловський, д-р іст. наук, проф. (Україна); С. Чанг, д-р філо- софії, проф. (США); М. Г. Щербак, д-р іст. наук, проф. (Україна).

Адреса редколегії 01601, Київ, вул. Володимирська, 60, к. 349а, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет, Тел: +38 044 234-09-71; факс: +38 044 234-69- 80 E-mail: [email protected]; web: http://bulletin.history.univ.kiev.ua

Затверджено Вченою радою історичного факультету 22.12.16 (протокол № 5)

Атестовано Міністерством освіти і науки України. Наказ № 515 від 16.05.16

Зареєстровано Міністерством юстиції України. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 17218-5988 Р від 10.11.10

Засновник Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Та видавець Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". Свідоцтво внесено до Державного реєстру ДК № 1103 від 31.10.02

Адреса видавця 01601, Київ-601, б-р Т.Шевченка, 14, кімн. 43  (38044) 239 31 72, 239 32 22; факс 239 31 28

ISSN 1728-2640 HISTORY 4(131)/2016 Established in 1958

The "Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History" encourages interdisciplinary approaches to history, engaging methods of sociology, statistics, political sciences, international relations, and other methodological approaches from related social sciences and humanities, which results on current problems of history, archaeology, ethnology, philosophy of history, historiography and source studies; the ways and means of solving these problems are released in the issue. For scholars, researchers, teachers and students. Представлено актуальні проблеми історії, археології, етнології, філософії історії, історіографії та джерелознавства, шляхи й засоби їхнього вирішення із залученням загальнонаукових та історичних методів, а також методів мистецтвознавства, соціології, статистики, психології, політології, міжнарод- них відносин і методології інших наближених суспільних і гуманітарних наук. Для наукових працівників, викладачів, учителів та студентів.

EXECUTIVE EDITOR Prof. Ivan Patryliak (Ukraine)

EDITORIAL Dr. Andrii Rukkas (Deputy Executive Editor)(Ukraine); Dr. Iryna BOARD Adamska (Executive Secretary) (Ukraine); Prof. Myroslav Borysenko (Ukraine); Prof. Ilgvars Butulis (Latvia); Prof. Jonas Vaičenonis (Lithuania); Prof. Valerii Kapeliushnyi (Ukraine); Prof. Viktor Kolesnyk (Ukraine); Prof. Anatolii Kotsur (Ukraine); Prof. Maciej Krotofil (Poland); Dr Taras Kuzio (Canada); Prof. Volodymyr Lytvyn (Ukraine); Prof. Oleh Mashevskyi (Ukraine); Prof. Viacheslav Mordvintsev (Ukraine); Prof. Anatolii Sliusarenko (Ukraine); Prof. Viktor Stavniuk (Ukraine); Prof. Serhii Plokhii (USA); Prof. Tetiana Tairova-Iakovleva (Russia); Prof. Rostyslav Terpylovskyi (Ukraine); Prof. Sidney H. H. Chang (USA); Prof. Mykola Shcherbak (Ukraine)

Editorial address 60, Volodymyrska str., of. 349а, Kyiv, Ukraine, 01601 Faculty of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv Phone: +38 044 234-09-71; fax: +38 044 234-69-80 E-mail: [email protected]; web: http://bulletin.history.univ.kiev.ua

Approved by The Academic Council of the Faculty of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine (Protocol № 5 of 22.12.2016)

Certified by the Ministry of Education and Science of Ukraine. Order № 515 of 16.05.16

Registration Ministry of Justice of Ukraine. Registration certificate № 17218-5988 Р of 10.11.10

Publisher Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine. Publishing house "Kyiv University". Certificate submitted to the State Register № 1103 of 31.10.02

Address of publisher 14, T. Shevchenko blvrd., of. 43, Kyiv, Ukraine, 01601 Phone: +38 044 239-31-72, +38 044 239-32-22; fax: +38 044 239-31-28; e-mail: [email protected]; web: http://vpc.univ.kiev.ua

СТАТТІ

Боровик М. Добираючи інших слів: невідомі щоденники Ірини Хорошунової ...... 5

Гріффен Л., Титова О. Пам'яткознавство в системі наук ...... 9

Желага Д., Радомський І. Трипільська спадщина Середнього Дністра: загроза руйнації та рятівна діяльність...... 14

Іванисько С. Київська крайова інспектура охорони пам'яток культури та збереження Софійського собору в Києві...... 17

Казьмирчук М. Меморіальний і ностальгійний туризм у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях ...... 20

Кравченко І. Київська Андріївська церква: заходи з ремонту та охорони пам'ятки у ХІХ – на початку ХХ століття...... 31

Лизун О. Сучасний стан і перспективи збереження палеолітичних пам'яток Середнього Подніпров'я...... 35

Моця Б. Проблемні питання організації системи охорони культурної спадщини...... 37

Панчук О. Заснування церковно-археологічних музеїв при духовних академіях і в єпархіях в Україні: ідея, витоки, роль М. І. Петрова...... 41

Петраускене А. Розбудова археологічного музею під відкритим небом у місті Олевськ Житомирської області ...... 44

Пількевич А. "Українська античність" як соціокультурний чинник у контексті євроінтеграційних прагнень України...... 48

Пількевич В. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження світової культурної спадщини...... 50

Самойленко Л. Освіта в музеї та музейна освіта в історії Київського університету...... 53

Самойленко Л, Шидловський П. Межиріцька стоянка: яке майбутнє в нашого минулого? ...... 62

Самчук Т. Формування університетського простору в Києві (до історії перших будинків університету св. Володимира) ...... 69

Філіпова Г., Колибенко М. Реконструкція історичної топографії Переяслава за розписним списком 1684 року ...... 75

Хан Є., Слюсаренко А. Інтеграційні процеси Україна – Європейський союз: на прикладі співпраці у сфері вищої освіти...... 80

Шидловський П. Пам'ятки первісності: суспільна користь чи гальмо інвестиційного процесу?...... 85

Яненко А., Зіновіїва Ю. "Необхідна рішуча боротьба зі скарбошуканням": наукова спільнота УСРР vs скарбошукачі у другій половині 1920-х роках...... 89

CONTENTS

ARTICLES

Borovyk М. Choosing the other words: the unknown diaries of Irina Khoroshunova...... 5

Hriffen L., Tytova O. Monument studies in the system of sciences ...... 9

Zhelaga D., Radomskii I. The Trypillian archaeological heritage in the Middle Dniester area: threats of destruction and saving activities...... 14

Ivanysko S. Kyiv regional inspectorship for the protection of cultural heritage and the conservation of the Saint Sophia's Cathedral ...... 17

Kazmyrchuk M. Memorial and nostalgic tourism in the domestic and foreign studies...... 20

Kravchenko I. Kiev St. Andrew's Church: protection and repairment of the monument in the nineteenth century – at the beginning of the twentieth century...... 31

Lyzun O. Present state and prospects of preservation of Paleolithic sites in the Middle Dnieper Area ...... 35

Motsia В. Problems in organization of the protecting system for cultural heritage...... 37

Panchuk O. The establishment of the church archaeological museums at the theological academies and in the eparchies in Ukraine: idea, origins, role of N. I. Petrov...... 41

Petrauskene A. Development of the archaeological open air museum in Olevsk city, Zhytomyr region...... 44

Pilkevych A. "The Ukrainian Antiquity" as a socio-cultural factor in the context of Ukraine's European integration ...... 48

Pilkevych V. The activities of the UNESCO in the preservation of cultural heritage ...... 50

Samoilenko L. Education in museum and museum education in the history of the University of Kyiv ...... 53

Samoilenko L., Shydlovskyi P. Mezhyrich Settlement: what will be the future of our past?...... 62

Samchuk T. The formation of the university space in Kyiv (the history of the first facilities of the University of St. Volodymyr) ...... 69

Filipova F., Kolybenko M. Reconstruction of the historical topography of Pereyaslav based on the city list from 1684...... 75

Khan E., Sliusarenko A. Ukraine's European integration: an example of cooperation in higher education ...... 80

Shydlovskyi P. Prehistoric sites: a public benefit or a waste of investments?...... 85

Yanenko A., Zynoviyiva Yu. "A decisive struggle against treasure hunting is nedeed": the scientific community in the UkrSSR vs treasure hunters in the second half of 1920s ...... 89

ВИПУСК 4(131)

СТАТТІ

УДК 94(477)(093.3)"1932/1943" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.01 М. Боровик, канд. іст. наук, наук. співроб., Вища школа досліджень Східної та Південно-Східної Європи / Університет Людвіґа-Максиміліана, Мюнхен, Німеччина; доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ДОБИРАЮЧИ ІНШИХ СЛІВ: НЕВІДОМІ ЩОДЕННИКИ ІРИНИ ХОРОШУНОВОЇ

Присвячено аналізу невідомих досі щоденника та подорожніх нотаток Ірини Хорошунової, автора одного з найци- тованіших щоденникових джерел про життя в Києві під час нацистської окупації. Цей аналіз є внеском до дискусії про природу "радянської суб'єктності" й механізми соціального контролю, що функціонували у сталінському СРСР. Особ- ливу увагу приділено дискурсивним особливостям аналізованих текстів у їхньому ставленні до офіційного радянсь- кого дискурсу соціалістичної революції. Показано, що в передвоєнний час Хорошунова займала критичну позицію що- до реалій радянського соціалізму й не належала до беззастережних прибічників радянської влади. Аналізовані джерела дозволяють повніше уявити ідеологічний клімат, а також картину соціальних поділів та ієрархій у сталінському СРСР. Доводиться, що уявлення про повне домінування комуністичної ідеології у світогляді представників "першого радянського покоління" не відбиває всієї складності історичних реалій того часу. Також показано, що у свідомості та соціальних практиках радянських громадян, поряд із класовими характеристиками, які є традиційними для нашого розуміння радянського суспільства, усе ще зберігали свій вплив старі імперські поділи й ієрархії. Ключові слова: Хорошунова, щоденник, Україна, сталінізм, "радянська суб'єктивність".

Ірина Олександрівна Хорошунова відома як автор Надалі вивчення природи "радянського суб'єкта" зу- одного з найцитованіших щоденників про життя в Києві в силлями таких істориків, як Ігал Халфін і Йохен Гель- часи нацистської окупації. Уривки з її "Київських нотаток" бек, розвинулося в окреме міждисциплінарне дослідни- публікувалися в кількох виданнях [8; 9; 12]. Карел Берк- цьке поле [16; 26; 27]. Аналізуючи ставлення індивіда гоф у книзі "Жнива розпачу", одному з кращих дослі- до зовнішнього світу і режиму, ці історики спираються джень про нацистську окупацію в Україні, цитує цей що- насамперед на его-документи (автобіографії, щоденни- денник дванадцять разів. Він говорить про Хорошунову ки тощо), концентруючись на дискурсивних механізмах як про "молоду жінку, що симпатизувала радянській сис- соціального контролю. темі" [11]. "Київські записки" дійсно демонструють очеви- В інтерпретаціях Халфіна мова набуває вирішаль- дну прихильність автора до радянської влади і написані ного, навіть онтологічного значення. Дискурс не лише мовою, яка виглядає цілком органічно для радянського описує, але і конструює реальність для його носіїв. Ні- дискурсу про Велику Вітчизняну війну. Однак наскільки який інший варіант реальності, окрім того, що витікає з автор "Київських записок" насправді симпатизувала "ра- дискурсу, для них просто не міг існувати [17]. Йохен дянській системі", на чому ґрунтувалися її симпатії і чи Гельбек дещо поміркованіший у своїх висновках. Він внесла якісь зміни в її позицію війна? допускає для "радянських суб'єктів" більший рівень са- Проблема вивчення суб'єктивного світу людей, їх мостійності. Під впливом "інтелектуальної привабливо- ідентичностей і політичних позицій у закритих системах сті марксизму та створюваної ним перспективи особис- диктаторського типу, яким був сталінський СРСР, є дуже того звільнення і перетворення", прагнучи до "цілесп- складною. Перш за все, це пов'язано з браком джерел, рямованого і осмисленого життя", радянські люди сві- які би могли містити безпосередній відбиток таких пози- домо обирали шлях самовдосконалення відповідно до цій. Крім того, довгий час історики були методологічно диктованих революційним дискурсом вимог [18, c. 13]. більш орієнтовані на вивчення "великих" історичних об'- Концепт "радянського суб'єкта" викликав широку дис- єктів – державних інститутів та ідеологій, як це було у кусію і, часом, дуже гостру критику [6; 13]. В основі цих випадку з т. зв. "тоталітарною школою", чи взаємодії со- дискусій, насамперед, проблема підходів до інтерпрета- ціальних класів і груп у випадку "ревізіоністів" [23]. ції такого роду документів. Чи маємо ми відмовитися від Лиш останнім часом методологічні новації, що за- "схильності вичитувати сталінську суб'єктність між рядків звичай описуються поняттям "лінгвістичного" чи "куль- і концентруватися на пропусках і умовчаннях", а нато- турного повороту", спричинилися до зміщення фокусу мість починати читання "з самих рядків автобіографічних дослідницького інтересу. У центрі уваги нового, "пост- тверджень", як пропонують Гельбек і Халфін [17, c. X; 18, ревізіоністського" покоління дослідників сталінізму c. 11]. Чи, можливо, ми маємо бути більш обережні щодо опинилися суб'єктивний досвід переживання історич- прямих маніфестацій "радянської суб'єктності", пам'ята- них подій, а також роль мови як фактора соціальної ючи, що жоден текст в сталінському СРСР не міг бути взаємодії. Найбільший вплив у цьому плані мали тео- гарантовано приватним і що кожне написане чи сказане ретичні концепти французького пост-структуралізму, слово могло мати непередбачувані наслідки? зокрема ідеї Мішеля Фуко. Дискусійним залишається також питання, чи були Рубіжною для формування нової, "пост-ревізіоніст- радянські люди, які писали ті щоденники і автобіографії, ської" історіографії вважається книга Стівена Коткіна цілком залежні від мови, якою могли чи мусили корис- "Магнітна гора" [20]. Можливо найбільш продуктивною туватися? А чи, можливо, вони зберігали поза тим пев- новацією Коткіна була його увага до ролі мови як фак- ний рівень самостійності та могли обирати дискурс за- тора соціальної ідентифікації. У його інтерпретації меш- лежно від потреб і ситуації і ми, принаймні в окремих канці СРСР, приймаючи нав'язаний державою дискурс випадках, стикаємося в таких текстах з явищем, яке соціалістичної революції, засвоювали також відповідні Джеймс Скотт визначив як "публічний транскрипт" – цінності та моделі поведінки. Водночас, Коткін не вва- своєрідну маску, яку надягають підлеглі, аби приховати жає, що мова була єдиним фактором формування сві- свої справжні думки і ставлення до влади? [24] тогляду радянського робітничого класу та наголошує на І, нарешті, не менш важливими є питання, наскільки ролі позатекстуальних факторів. репрезентативними є такого роду документи? На про- блематичність надмірної генералізації інтерпретацій, © Боровик М., 2016 ~ 6 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

запропонованих Халфіним і Гельбеком, вказують навіть ше, 18 грудня того ж року. Схоже, що її арешт став од- дослідники, які визнають їх евристичну цінність, зокрема, нією з найважчих травм в житті Хорошунової. Ерік Найман [22], Девід Хоффман [19], Джеремі Сміт [25]. У радянський час вона намагалася приховувати цей Водночас, існують дослідження, які пропонують картину, факт. Вона написала в своїй автобіографії, що мати по- яка виглядає або цілком інакше, або суттєво складнішою. мерла в грудні 1941 р. [10, арк. 2] і не написала жодного Деякі з них базуються переважно на джерелах "офіційно- слова про її долю в рукописі воєнного щоденника. Однак го" характеру [7; 28], інші виконані в межах "мікроістори- у версії для друку, підготовленій тоді, коли репресовані чних" підходів і ґрунтуються на его-документах Сталіно- родичі вже не становили небезпеки і про такі теми можна вої доби, на матеріалах усної історії [15; 21]. було писати, вона замінила цілий запис від 18 грудня Очевидно, що в цьому випадку особливу вагу мають 1941 р. на розповідь про долю матері: "Сьогодні особли- не лише методика аналізу, але і принципи селекції та- во згадується мама. Рівно чотири роки тому о 6 год ранку кого роду джерел. "Соціологічні дослідження не можуть її забрав "чорний ворон". Ми її бачили востаннє ... Як я її бути проведені серед мертвих, – пише Еткінд. Замість шукала! Як божевільна! У тюрмах, на етапах, в таборах" того ми змушені покладатися на персональні свідчення, [8, c. 79]. Вона мала список таборів, який передавали які є вразливими до селективного відбору. А такий від- одна одній родичі заарештованих. У списку було 98 та- бір, в свою чергу, базується на наших сучасних переко- борів. Вона пише, що в той день, 18 грудня 1941 р., вона наннях" [13, c. 178]. вирішила знищити ці списки: "Хто знає, що з нами буде? У контексті поставлених питань щоденники й нотат- Навіщо ж передавати в руки ворогів документ, який так ки Хорошунової становлять інтерес із двох основних ганьбить нашу країну?" [8, c. 79]. причин. По-перше, ці документи є ще одним важливим Важко сказати, чи стали репресії "останньою крап- джерелом, яке дозволяє повніше уявити ідеологічний лею" чи безпосередньою причиною розчарування Хо- клімат, картину соціальних поділів і ієрархій у сталінсь- рошунової в радянській дійсності. Можливо, не менший кому СРСР. Ці документи додають до загальної картини вплив мав очевидний для неї розрив між радянськими ще одну персональну перспективу, ще один погляд реаліями і пропагованими ідеалами. Конспектуючи діа- "знизу" й дозволяють перевірити, чи справді радянсь- логи Платона, вона підсумувала, що з усього прочита- кий дискурс у той час був єдино можливим варіантом ного її цікавить лише, чи вірили Сократ і Платон у без- презентації власного "я". смертя душі і ідеї, які вони проповідували. "І якщо так, По-друге, "Київські записки" є текстом, важливим то наскільки вони були щасливішими за нас, які ні в що для розуміння процесів формування радянського дис- не вірують" [1, арк. 11]. курсу про війну. У цьому сенсі, довоєнні тексти Хоро- Виглядає так, що вся її "робота самоперетворення", шунової можуть бути своєрідною вихідною точкою для яка формує "радянських суб'єктів" в аналізованих Гель- аналізу, відштовхуючись від якої можна оцінити, як беком текстах, на час написання словника закінчилася трансформується мова, яку вона використовує для повним розчаруванням. Вона пише, що всі її "просторіку- опису історичних подій, і який вплив мали позатекстуа- вання", це спроба втекти від розчарування. "Просто, коли льні фактори, зокрема страх і насильство, на подібного народишся без віри у будь-що. Потім прагнеш до цієї роду текстуальні презентації. віри. Потім виховуєш себе з дня у день, прагнучи до віри. Важливо, що в цьому випадку ми маємо справу з до- І потім, зрештою, коли вся ця вибудувана будівля руйну- кументами, які належать одному автору, але писалися за ється, тому, що віра, прищеплена самовихованням, не є різних обставин і, головне, для різного адресата. "Київсь- вірою, тоді утворюється пустка, величезна пустка, яку кі записки" від початку писалися (швидше за все, вони нічим заповнити" [1, арк. 13-13 зв.]. Вона зізнається та- були написані відразу після війни, як спогади, у формі кож, що ні з ким не може поділитися своїми переживан- щоденника [10]), а потім редагувалися і переписувалися нями, оскільки "люди навколо" будуть "показувати паль- з розрахунком на публікацію. Хорошунова пише, що цем, як на юродивого". Вона має влаштований побут і "прийняла на себе зобов'язання все розповісти нашим, ніхто не зрозуміє, що їй ще потрібно [1, арк. 13 зв.]. коли вони повернуться" [3, арк. 152]. Натомість, "Дорожні Не очевидним є також і зміст віри, яку намагалася ви- записки", які цитувалися на початку та її короткий дово- ховувати в собі Хорошунова. Можливо, ішлося про віру в єнний щоденник [1] писалися "для себе". Хорошунова більш чи менш абстрактні ідеали соціалізму. "В пошуках пише обережно, навіть зізнається, що не може говорити, великого і простого йде життя. Але ні того, ні іншого нема що хотіла: "Але навіщо мені мова, якщо все одного нічо- навколо нас зовсім" [1, арк. 11]. Однак у наявних текстах го говорити не можна" [1, арк. 12]. Однак обидва тексти ми не бачимо нічого від "орієнтації на самовираження в ніколи не планувалися для оприлюднення. колективі і на службі історії", чим, на думку Гельбека, ви- Перше, що кидається в очі при порівнянні довоєнних значалася соціалістична суб'єктність [18, c. 349]. текстів Хорошунової та її "Київських записок", їх несхо- Про час, в якому вона живе, Хорошунова висловлю- жість і за мовою, і за змістом. Із тексту "Щоденника" вза- ється швидше з роздратуванням. ЇЇ ніяк не зачаровує і галі складно скласти уявлення про ставлення Хорошуно- радянське захоплення прогресом і прагнення до опану- вої до соціальних питань. Ми можемо знати про це лиш з вання природи: "Люди хочуть перехитрити природу, окремих фраз, що вплетені в розлогі описи природи, а взяти в неї все, що можливо і неможливо, але не пере- також конспекти прочитаних книг, що разом складають хитрити їм природи" [1, арк. 3]. Хорошунова також не- основну частину тексту. Хорошунова сама зізнається, що високої думки про людську натуру і ніде не висловлює використовує "ліричні відступи", аби втекти від реалій і сподівань, що її можна змінити: "Люди за природою від роздумів про події, які відбуваються навколо. "Шуму своєю дрібні, а тому бундючні" [1, арк. 12]. Ніде не помі- водоспаду лісової річки не заглушити шуму подій. Нічого тно також і прагнення з її боку "подолати своє хвороб- ховатися, нічого втікати" [1, арк. 12 зв.]. ливе відокремлення від колективного тіла радянського Частина "Щоденника", що збереглася, писалася в народу" [18, c. 113-4]. Значно більше її хвилює те, що розпал "Великого терору" (від 4 серпня до 5 листопада вона не знаходить в собі "великої людини" і через те 1937 р.). Очевидно, саме ці події має на увазі Хорошу- також думає, що тих "великих людей" взагалі нема, або нова. На той час репресії ще не торкнулися її сім'ї, але вона не знає, де їх слід шукати [1, арк. 13]. Як для часу, щоденник відбиває гнітючу атмосферу, яка панувала коли культ особи Сталіна виглядав вже всеосяжним і серед її друзів і колег. Її мати буде заарештована пізні- супроводжувався уславленням радянських "знатних

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 7 ~

людей" різних категорій, така заява виглядає несподі- бачила "під час колективізації в 1933 р." [8, c. 69]. За вано і навряд чи свідчить на користь уявлення про то- свідченням її близької знайомої, Наталії Гозулової, Хо- тальний вплив радянської пропаганди. рошунова, направлена, як і багато киян, на роботу в Очевидна відмова від використання того, що назива- село, з обуренням згадувала, як містянам роздавали ють "державною, або революційною мовою" є характер- пайки в той час, як голодні селяни стояли за огорожею ною ознакою, що поєднує обидва довоєнні тексти Хро- [10]. Можливо, той шок відбився в її нотатках: "Чи може шунової. Народжена в 1913 р., вона за віком цілком по- бути лютим і жадібним народ, що розповідає таку сумну трапляє до покоління, яке визначають як "перше радян- повість. Може. Саме тому і може, що нема межі незни- ське покоління". Щоправда, вона походила з т.зв. "коли- щенному нерівномірному розподілу благ на нашій зем- шніх людей" (її батько був випускником юридичного фа- лі, тому нема межі вічному стражданню" [2, арк. 8 зв.]. культету Київського університету, а мати – Смольного Важливо, що позиція оповідача в таких описах хоча і інституту у Петербурзі [10, арк. 2]), виховувалася і жила в співчутлива, але завжди зовнішня. Освічена містянка, інтелігентському середовищі. Але все її свідоме життя художник-дизайнер, Хорошунова ніколи не ототожнює припало на радянський час. Хорошунова навчалася в себе з селянами, навіть коли їй доводиться спати ра- радянській школі і навіть 5 років пробула в дитячому бу- зом з ними на "запльованій підлозі" річкової пристані. динку [10, арк. 5]. Зрозуміло, що вона не могла залиши- Місцями її текст виглядає просто як ілюстрація до Еткі- тися поза впливом радянського революційного етосу. ндового концепту "внутрішньої колонізації" [14]. Цей Але більш як на ста сорока сторінках тексту такі важливі документ показує, наскільки складнішою була реальна для того дискурсу, мобілізуючі в термінах Коткіна [20, картина в порівнянні з традиційними для історіографії c. 225], фрази, як "комунізм", "соціалізм", "більшовик" не схемами, що спираються на поняття етнічності, нації чи вжито жодного разу. Ім'я Леніна зустрічається тільки в політичної лояльності. назві річкового порту в Запоріжжі [2, арк. 5], а ім'я Сталі- Пасажири, мешканці міст можуть розповідати доро- на – в назві санаторію. При цьому, якщо у "Щоденнику" жні історії, загравати, можуть різнитися за характерами 1937 р. звучить гостра моральна криза, то "Дорожні за- і поведінкою. Селяни не відрізняються нічим. Вони ви- писки" виглядають вже швидше як спокійна і послідовна ступають пасивним тлом, як елемент, який погано виді- спроба "текстуального протесту". ляється з природи: "Поряд зі мною, на лавці спить се- Можливо найкраще це помітно в описах часу. Ге- лянин. Він спить тут, поки весь обслуговуючий персо- льбек відзначає, що автори багатьох радянських що- нал корабля розійшовся по каютах. Потім його проже- денників гостро відчувають, що живуть "у виключний, нуть звідси. Навколо його босих брудних ніг роями історичний період" [18, c. 55]. Для Хорошунової час в'ються мухи. Далі на палубі, в солом'яних кріслах ко- також важливий, але її погляд швидше обернений у веркотові мужчини і жінки в крепдишинах скучають і минуле, вона часто згадує про старі часи, про минуле фліртують" [2, арк. 22]. "нашого народу". При цьому вона пише, що думаючи Цікаво, що під час подорожі Україною Хорошунова про минулі епохи, "не шкодує, що живе саме в нашу ніколи застосовує щодо селян ніяких етнічних чи націо- епоху". "Кожен час має свої хороші і погані сторони. нальних характеристик. Етнічні поділи стають важливі- Так про що вже шкодувати? Трішки краще, трішки гір- шими і очевиднішими, коли опис перемістився в "зовні- ше, чи не однаково" [2, арк. 13]. шю" колонію, на Кавказ. В свої захоплені розлогі описи У тексті також немає патетики соціалістичного будів- ландшафтів Абхазії вона досить органічно вписує і міс- ництва, гордості за велич індустріальних гігантів, що так цевих мешканців, що "порпаються у своїх темних і бру- підкреслювалася радянською пропагандою. Подорожую- дних будинках" [2, арк. 33]. Це і кривоногі, але дуже чи Дніпром на кораблі повз нові промислові райони, вона гостинні абхази [2, арк. 33 зв.], і "безславні сини велико- пише лиш про "похмурі, безкінечні заводи, що випльову- го народу" греки [2, арк. 32 зв.]. Тут же вона з подивом ють дим": "Чому крім смутку і меланхолії нічого іншого не зустрічає і українців, "допитливих і чорнооких малоро- відчуваю я, коли бачу величезні заводи, домни, корпуси сів", яких закинула далеко від дому "політика колоніза- промислових центрів. Чи можна любити залізних потвор, ції", що її проводив царський уряд [2, арк. 33]. що вбивають кращі людські прагнення! Закіптюжені, сто- Щодо своєї етнічної чи національної належності Хоро- млені обличчя людей. Чи пам'ятають вони про те, що є шунова не говорить майже нічого. Можливо, це питання безкрайнє море трав, вод, луків і лісів, і синього, безкіне- не видається їй важливим. Можливо воно є для неї надто чного синього неба?!" [2, арк. 8]. складним. Мережа групових ідентичностей в довоєнному В Радянському Союзі кінця тридцятих років всі гро- радянському суспільстві являла собою надзвичайно за- мадяни вважалися звільненими від експлуатації і ви- плутаний і багаторівневий конструкт, в якому нові радян- знавалися конституцією 1936 р. рівними в правах. ські реалії "націоналізуючої держави" поєднувалися зі ще СРСР офіційно був проголошений "соціалістичною живими імперськими кордонами й ієрархіями. державою робітників і селян", а пропаганда голосно Просторові уявлення Хорошунової визнають нові вихваляла зростання добробуту пролетаріату і колгос- адміністративні поділи. Коли корабель, на якому вона пного селянства. Для Хорошунової радянські реалії подорожувала, залишив порт Одеси, "закінчилась Укра- виглядали суттєво інакше. Вона згадує, як селянка зі їна, починався Крим, а за ним Кавказ" [2, арк. 20 зв.]. стомленим, колись красивим обличчям, розповідала їй Разом з тим, живучи в Києві, вона чітко відчуває, що "сумну повість свого життя". "Це сумна повість тисяч перебуває на периферії значно ширшого культурного таких, як вона, ні, не тисяч, мільйонів, повість тяжкої простору, центрами якого є колишні імперські столиці – праці, – пише Хорошунова. Це не та праця, до якої за- Москва і Ленінград. "Як це, очевидно, кумедно, коли кликає Епікур – праця-насолода, це важка праця боро- кияни починають перед москвичами и ленінградцями тьби за існування, за виживання" [2, арк. 8 зв.]. вихваляти визначні місця і чудеса Києва! А Київ ще і не Хорошунова була свідком голоду 1932–33 рр. і за- дуже маленьке і погане місто" [2, арк. 4 зв.]. пам'ятала побачене на все життя. Дописуючи до "Київ- Швидше за все, вона відчуває себе частиною велико- ських записок" епізоди, пов'язані з Бабиним Яром (у го російського народу, до якого належали і українці. Си- "радянському" варіанті щоденника між 20 вересня і 11 мволами історії, "глибокого дитинства народу", який вона жовтня взагалі немає жодного запису), вона порівняє також визначає як "наш народ", в тексті є одночасно і обличчя євреїв, яких вели на страту, з тим, що вона києворуський "шлях із варяг у греки", традиційний сим-

~ 8 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

вол великого початку російської історії, і козацька Запо- kak-slozhilas-zhizn-avtora-memuarov-ob-okkupacii-kieva-posle-voyny- 112353.html. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. розька січ [2, арк. 7]. По лінії матері серед предків Хоро- 11. Berkhoff K.C. Harvest of Despair: life and Death in Ukraine under шунової був відомий український історик і фольклорист Nazi Rule / K. C. Berkhoff. – Cambridge, Massachusetts ; London : Belknap Микола Маркевич, дворянський рід якого походив з укра- press of Harvard UP, 2004. їнської козацької старшини. Судячи з її автобіографії, 12. Die Schoáh von Babij Jar: das Massaker deutscher Sonderkommandos an der jüdischen Bevölkerung von Kiew 1941 fünfzig Хорошуновій було відомо про козацьке походження її Jahre danach zum Gedenken / hrsg. E. W. Roy, I. A. Chorošunova. – матері, вона ставилася до цього серйозно, збирала ін- Konstanz : Hartung-Gorre, 1991. формацію про свій родовід, але не бажала, або боялася 13. Etkind A. Soviet Subjectivity: Torture for the Sake of Salvation? / A. Etkind // Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. – 2005. – це афішувати [10, арк. 1-6; 11, арк. 27, 28 зв.]. Vol. 6 (1). – P. 171–186. І ще одна, може, найважливіша ознака нерадянсь- 14. Ėtkind A. Internal colonization: Russia's imperial experience / кості аналізованого тексту. У "Нотатках" взагалі відсут- A. Etkind. – Cambridge : Polity, 2011. ній образ ворога. Є експлуатовані і соціальна неспра- 15. Figes O. The Whisperers: Private life in Stalin's Russia / O. Figes. – London : Penguin Books, 2007. ведливість, але майже нічого не говориться про екс- 16. Griesse M. Soviet Subjectivities: Discourse, Self-Criticism, плуататора. В усьому тексті є лише один епізод, коли ці Imposture / M. Griesse // Kritika: Explorations in Russian and Eurasian люди були хоча би якось означені. Хорошунова відзна- History. – 2008. – Vol. 9 (3). – P. 609–624. 17. Ḥalfin Y. Terror in my soul: Communist autobiographies on trial / чає, що серед мешканців санаторію, де вона відпочи- Y. Ḥalfin. – Cambridge, Massachusetts : Harvard University Press, 2003. вала, "мало робітників і майже нема селян. Більш за 18. Hellbeck J. Revolution on My Mind: Writing a Diary under Stalin / все серед них всякого роду завів, директорів, та інших, J. Hellbeck. – Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 2006. хто вміє не багато працювати, а володіє здатністю ро- 19. Hoffmann D. Power, discourse and subjectivity in Soviet history / D. Hoffmann // Ab Imperio. – 2002. – № 3. – P. 273–278. бити "довгі рублі". На курорті рідше за все зустрічають- 20. Kotkin S. Magnetic mountain: Stalinism as a civilization / S. Kotkin. ся хворі і бідні" [2, арк. 31 зв.]. Однак Хорошунова і в – Berkeley: University of California Press, 1997. цьому випадку не йде далі констатації невідповідності 21. Matsui Y. Soviet Diary as a Medium of Communality and Intersubjectivity: a Study of a Collective Diary / Y. Matsui // Ab Imperio. – між декларованою пропагандою рівністю і радянськими 2002. – № 3. – P. 385–396. реаліями. Підсумовуючи свою оповідь, Хорошунова 22. Naiman E. On the Soviet Subjects and the Scholars Who Make заявила, що свідомо не розвивала цієї теми і не писала Them / E. Naiman // The Russian Review. – 2001. – Vol. 60. – № 3. – багато "про людей", аби не піднімати "нерозв'язних" P. 312–313. 23. Pavlova I.V. Contemporary Western Historians on Stalin's Russia in питань [2, арk. 43 зв.]. the 1930s: A Critique of the "Revisionist" Approach / I. V. Pavlova // Russian Таким чином, обидва аналізовані тексти напевне Social Science Review. – 2001. – Vol. 42. – Issue 6. – P. 4–30. не виказують у їх авторці сформованого революцій- 24. Scott J. Domination and the art of resistance: Hidden Transcripts / J. Scott. – New Haven : Yale University Press, 1990. ним дискурсом "соціалістичного суб'єкта" і не демон- 25. Smith J. The Soviet State and the Individual / J. Smith // Ab Imperio. струють особливих симпатій до радянської системи. – 2002. – № 3. – P. 279–284. Хоча будь-які узагальнення в цьому випадку будуть 26. The analysis of subjectivization practices in the early Stalinist дуже умовні, але все ж припускаємо, що уявлення про society / Ab Imperio. – 2002. – № 3. – P. 209–417. 27. Uhl K. "Oppressed and Brainwashed Soviet Subject' or "Prisoners повне домінування комуністичної ідеології навіть у of Soviet Self"? Recent Conceptions of Soviet Subjectivity / K. Uhl // Былые середовищі міської молоді, що традиційно вважається годы. Российский исторический журнал. – 2013. – № 28 (2). – P. 4–10. однією з найбільш відданих опор радянської влади в 28. Yekelchyk S. Stalin's Citizens: Everyday Politics in the Wake of Total War / S. Yekelchyk. – New York : Oxford University Press, 2014. той час, є великим спрощенням. Очевидно, що за фа- садом радянського революційного дискурсу завжди References залишався простір, в якому можна було бачити від- 1. Tsentralnyi derzavnyi arkhiv vyshchych orhaniv vlady ta upravlinnja мінності між реальністю і текстом. Ukrainy, Kyiv, fond 5270, оpys 1, sprava 1, 28 arkushiv. 2. Ibid, fond 5270, оpys 1, sprava 2, 46 arkushiv. Цілком можливо, що досвід війни змінив світогляд 3. Ibid, fond 5270, оpys 1, sprava 7, 220 arkushiv. Хорошунової і вона буде цілком щирою, коли писатиме, 4. Ibid, fond 5270, оpys 1, sprava 10, 7 arkushiv. що всі "хто породжує гноблення і війну" мають "переста- 4. Ibid, fond 5270, оpys 1, sprava 1, 31 arkush. 6. BOYM, S. (2002) Kak sdelana sovetskaya sub''ektivnost? Ab ти жити" [3, арк. 98]. Можливо також, що вона намагала- Imperio, 3, 285-296. ся використати цей досвід, аби знайти своє місце в ра- 7. GERASIMOV, I. (2002) Pered prikhodom t'my. (Pere)kovka novogo дянському суспільстві. У будь-якому випадку, ми зможе- sovetskogo cheloveka v 1920-kh godah: svidetelstva uchastnikov. Ab мо оцінити цю еволюцію та зрозуміти зміст її "воєнного" Imperio, 3, 297-320. 8. KHOROSHUNOVA, I. (2001) Pervyj god vojny. Kievskie zapiski. In: щоденника тільки беручи до уваги те, у якому світі жила, "Yehupets": Khudozhno-publitsistychnyi almanakh Instytutu Judaiky. Vol. 9. які цінності сповідувала і якою себе бачила Ірина Хоро- Kyiv: Duh i Litera, pp. 5–110. шунова, коли вона була на початку цього шляху. 9. KHOROSHUNOVA, I. (2001) Pervyj god vojny. Kievskie zapiski. In: "Yehupets": Khudozhno-publitsistychnyi almanakh Instytutu Judaiky. Vol. 10. Kyiv: Duh i Litera, pp. 10–3. Список використаних джерел 10. POSKANNAYA, E. (2016) Kievlyanka Khoroshunova. Kak slozhilas' 1. Центральний державний архів вищих органів влади та управлін- zhizn' avtora memuarov ob okkupatsii Kieva posle vojny. [Online] Internet- ня України, м. Київ, ф. 5270, оп. 1, спр. 1, 28 арк. izdanie "Gordon". 11 January. Available from: http://gordonua.com/ 2. Там само, ф. 5270, оп. 1, спр. 2, 46 арк. publications/kievlyanka-horoshunova-kak-slozhilas-zhizn-avtora-memuarov- 3. Там само, ф. 5270, оп. 1, спр. 7, 220 арк. ob-okkupacii-kieva-posle-voyny-112353.html [Accessed: 19.10.2016]. 4. Там само, ф. 5270, оп. 1, спр. 10, 7 арк. 11. BERKHOFF, K.C. (2004) Harvest of Despair: life and Death in 5. Там само, ф. 5270, оп. 1, спр. 11, 31 арк. Ukraine under Nazi Rule. Cambridge, Massachusetts; London : Belknap 6. Бойм С. Как сделана "советская субъективность"? / С. Бойм // Ab press of Harvard UP. Imperio. – 2002. – № 3. – С. 285–296. 12. ROY, E. W., KHOROŠUNOVA, I. A. (eds.) (1991) Die Schoáh von 7. Герасимов И. Перед приходом тьмы. (Пере)ковка нового советс- Babij Jar: das Massaker deutscher Sonderkommandos an der jüdischen кого человека в 1920-х годах: свидетельства участников / В. Герасимов Bevölkerung von Kiew 1941 fünfzig Jahre danach zum Gedenken. Konstanz // Ab Imperio. – 2002. – № 3. – С. 297–320. : Hartung-Gorre, 1991. 8. Хорошунова И. Первый год войны. Киевские записки / 13. ETKIND, A. (2005) Soviet Subjectivity: Torture for the Sake of Salvation? И. Хорошунова // "Єгупець": Художньо-публіцистичний альманах Інсти- Kritika : Explorations in Russian and Eurasian History. 6 (1), 171–186. туту Юдаїки. – К. : Дух і літера, 2001. – № 9. – С. 5–110. 14. ĖTKIND, A. (2011) Internal colonization: Russia's imperial 9. Хорошунова И. Первый год войны. Киевские записки // "Єгупець": experience. Cambridge: Polity. Художньо-публіцистичний альманах Інституту Юдаїки. – К. : Дух і літе- 15. FIGES, O. (2007) The Whisperers: Private life in Stalin's Russia. ра, 2002. – № 10. – С. 10–73. London : Penguin Books. 10. Посканная Е. Киевлянка Хорошунова. Как сложилась жизнь ав- 16. GRIESSE, M. (2008) Soviet Subjectivities: Discourse, Self- тора мемуаров об оккупации Киева после войны [Електронний ресурс] / Criticism, Imposture. Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. Е. Посканная // Интернет-издание "Гордон". – 2016. – 11 января. – 9 (3), 609–624. Режим доступу: http://gordonua.com/publications/kievlyanka-horoshunova- 17. ḤALFIN, Y. (2003) Terror in my soul: Communist autobiographies on trial. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 9 ~

18. HELLBECK, J. (2006) Revolution on My Mind: Writing a Diary 24. SCOTT, J. (1990) Domination and the art of resistance: Hidden under Stalin. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. Transcripts. New Haven: Yale University Press. 19. HOFFMANN, D. (2002) Power, discourse and subjectivity in Soviet 25. SMITH, J. (2002) The Soviet State and the Individual. Ab history. Ab Imperio, 3, 273–278. Imperio, 3, 279–284. 20. KOTKIN, S. (1997) Magnetic mountain: Stalinism as a civilization. 26. The analysis of subjectivization practices in the early Stalinist Berkeley: University of California Press. society (2002). Ab Imperio, 3, 209–417. 21. MATSUI, Y. (2002) Soviet Diary as a Medium of Communality and 27. UHL, K. (2013) "Oppressed and Brainwashed Soviet Subject' or Intersubjectivity: a Study of a Collective Diary. Ab Imperio, 3, 385–396. "Prisoners of Soviet Self"? Recent Conceptions of Soviet Subjectivity. Bylye 22. NAIMAN, E. (2001) On the Soviet Subjects and the Scholars Who Gody. Rossijskij istoricheskij zhurnal. 28 (2), 4–10. Make Them. The Russian Review. 60 (3), 312–313. 28. YEKELCHYK, S. (2014) Stalin's Citizens: Everyday Politics in the 23. PAVLOVA, I.V. (2001) Contemporary Western Historians on Stalin's Wake of Total War. – New York : Oxford University Press. Russia in the 1930s: A Critique of the "Revisionist" Approach. Russian Надійшла до редколегії 02.11.16 Social Science Review. 42 (6), 4–30.

М. Borovyk, PhD in History, Postdoctoral Researcher, Graduate School for East and Southeast European Studies / LMU Munich, Germany; Associate Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

CHOOSING THE OTHER WORDS: THE UNKNOWN DIARIES OF IRINA KHOROSHUNOVA The purpose of this research is to analyse previously unknown diaries of Irina Khorshunova, who is the author of one of the most cited sources of personal origin about the life in Kyiv during the Nazi occupation. The analysis is an attempt of contribution to the discussion on the problem of the nature of the "soviet subjectivity" and the social control mechanisms had been functioning in Stalin's USSR. The special attention is paid to the discourse features of the texts in their relations to the official Soviet discourse of socialist revolution. It is shown, that in the prewar time Khoroshunova had quite a critical stance regarding the realities of the Soviet socialism and did not belong to the enthusiastic supporters of Soviet power. The analyzed sources enable the deeper understanding of the ideological environment and more detail picture of social divisions and hierarchies, which dominated the Soviet society. According to the article, the conception, that the world-view of the "first Soviet generation" was com- pletely dominated by the communist ideology is too simplistic and does not reflect the historical realities of that time. It is also shown in the article that the traditional imperial divisions and hierarchies had not lost their influence in the prewar USSR and coincided in the consciousness and social practices of Soviet citizens with the class characteristics, which are traditional to our understanding of the Soviet society. Key words: Khoroshunova, diary, Ukraine, Stalinism, "Soviet subjectivity".

УДК 904(477)+351.853.2(477):06.051(477) https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.02 Л. Гріффен, д-р техн. наук, проф., провідний наук. співроб. Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, Київ, Україна, О. Титова, канд. іст. наук, доц. директор Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, Київ, Україна

ПАМ'ЯТКОЗНАВСТВО В СИСТЕМІ НАУК

Пам'яткознавство – молода наукова дисципліна, що постала внаслідок потреби теоретичного обґрунтування захо- дів із виявлення, збереження та використання культурної спадщини, яка все більшою мірою відчувається суспільством. Пам'яткознавство тільки визначається зі своїм категорійним апаратом. Це стосується об'єкта та предмета дослі- дження цієї науки. Об'єктом досліджень є матеріальна історико-культурна спадщина, до якої входять два види матеріа- льних об'єктів – технічні пристрої та знаки, а предмет визначається особливостями її використання в соціалізації ін- дивіда на основі аксіологічної (емоційної) інформації. Саме предметом пам'яткознавство відрізняється від інших наук, об'єктом яких також є культурна спадщина (таких як археологія, культурологія, джерелознавство, історія науки і тех- ніки, музеєзнавство тощо). Важливим завданням є систематизація та класифікація об'єктів культурної спадщини, що має суттєві відмінності від інших наук. Вивчення пам'яткознавством особливості конкретних видів культурної спад- щини теж має свою специфіку. Надзвичайно важливим є опрацювання методів і засобів ефективного включення об'єктів культурної спадщини до сучасного культурного контексту. Відповідно до такої мети цієї науки виникають три основні завдання пам'яткознавчих досліджень щодо об'єктів культурної спадщини, їхніх груп та окремих артефактів: виявлен- ня історичного контексту пам'яток; дослідження їхньої матеріальної структури; безпосереднє дослідження методів і теоретичне опрацювання включення до сучасного культурного контексту. Ключові слова: пам'яткознавство, культурна спадщина, пам'ятки історії та культури, історичні джерела, соціалізація.

Часом кажуть, що хто не має минулого, не матиме й активізації зацікавленості різних верств українського майбутнього. Свідомо й розумно будувати майбутнє мо- суспільства збереженням та використанням історико- жна, лише спираючись на ту основу, яку створювали культурної спадщини. Адже лише через неї може здійс- покоління наших предків. І не лише в матеріальному від- нюватись адекватна реконструкція об'єктивної картини ношенні, але й в ідеологічному. Безперервну лінію роз- тих подій та процесів, які в різний час відбувалися на витку народу можна продовжити як сьогодні, так і назав- українських теренах. Матеріальною складовою части- тра, лише спираючись на його культурну спадщину. Бо ною національної історико-культурної спадщини є ру- саме вона репрезентує собою суспільне буття тих, хто хомі й нерухомі пам'ятки історії та культури. Ефективне жив до нас. Однак щоб культурний доробок минулих по- використання в суспільному житті країни нашої культу- колінь справляв вплив на нинішнє суспільство, він пови- рної спадщини своєю основою має цілеспрямовану нен бути включеним до того сучасного культурного кон- діяльність громадських організацій, державних органів, тексту, що визначає функціонування суспільства сього- окремих громадян. Саме завдяки їй вирішуються задачі дні. Це стосується й тих артефактів – матеріальних свід- як самоідентифікації усього нашого народу та окремих чень минулих подій, які дійшли до нас попри руйнівний індивідів, виконання соціально-значимої функції під- вплив часу. Більшість із них давно втратили свою утилі- тримки стабільності і сталого суспільного розвитку, так і тарну функцію, але стали безцінними носіями інформації щодо заходів з охорони та збереження пам'яток, які про колишні суспільство, історичні події, людей, що жили забезпечували б не лише їхнє сучасне використання, в цьому суспільстві і творили історію. але й передачу майбутнім поколінням. Ряд соціальних процесів, що відбуваються у світі Така суспільна потреба посилює увагу до охорони взагалі, і в нашій країні зокрема, приводять до значної пам'яток історії й культури в нашій країні, їхнє виявлен- © Гріффен Л., Титова О., 2016 ~ 10 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

ня, консервації, реставрації, збереження та викорис- Зрештою, склалося розповсюджене уявлення, що тання, вимагає інтенсифікації практичної діяльності в пам'яткознавство "комплексно вивчає різноманітні цій сфері. А це, у свою чергу, потребує опрацювання елементи історико-культурної спадщини (пам'ятки іс- відповідних теоретичних засад, на яких ґрунтувалась торії та культури) у їхній нерозривній єдності як части- би така діяльність, тобто відповідних пам'яткознавчих ни навколишнього природного та культурного середо- досліджень, які могли б скласти надійну основу для вища, теоретично узагальнює їх місце і роль у загаль- збереження та використання нашої культурної спадщи- ному культурно-історичному процесі, існуючий досвід ни. Таким чином, попри їх безсумнівно важливе загаль- їх дослідження та збереження в контексті їх оптима- нометодологічне значення, розвиток пам'яткознавчих льної інтеграції в сучасну і майбутню систему функці- досліджень в першу чергу став реакцією на потреби онування суспільства як складного соціального ком- пам'яткоохоронної справи. Однак у той же час і пам'ят- плексу"; а отже, "пам'яткознавство – соціальна науко- коохоронна діяльність надає відповідний матеріал для ва дисципліна, предметом якої є всебічне досліджен- вирішення теоретичних проблем, пов'язаних із культур- ня, охорона, збереження і популяризація пам'яток іс- ною спадщиною. Із часом виявилось, що останні мають торії та культури як складової частини національної та свою важливу специфіку, яка відрізняє їх від тих про- всесвітньої культурної спадщини" [12, с. 19]. блем, що вирішуються іншими галузями науки. Ця об- Очевидно, що в основу всіх визначень, які стосу- ставина й стала причиною появи нового наукового на- ються пам'яткознавства, явно чи опосередковано по- пряму досліджень – пам'яткознавства. кладено поняття "пам'ятки історії та культури". Хоч па- Отже, нині важливим видом діяльності суспільства м'ятки історії та культури важливе місце займають не щодо культурної спадщини є пам'яткоохоронна робо- лише в пам'яткознавчій та пам'яткоохоронній діяльнос- та. А потреба в пам'яткознавстві – теоретичному ті, але й в археології, джерелознавстві, історії науки і осмисленні ряду проблем, що при цьому виникали, техніки, культурознавстві, герменевтиці, музеєзнавстві виявилась в її процесі. Виникнувши відносно недавно, тощо, щодо пам'яткознавства, то вони взагалі посіда- пам'яткознавство швидко розвивається. У тому числі і ють чільне місце, відповідно привертаючи до себе пи- стосовно власних методологічних основ. Від початку льну увагу. Саме вони перш за все й стали об'єктом мали місце спроби визначити обсяг компетенції пам'я- досліджень нової науки. ткознавства як науки, його специфічні теоретичні й Конституюючись у статусі особливої науки, новий практичні завдання, місце серед інших наукових дис- науковий напрям обов'язково повинен визначитись з циплін, взаємозв'язок із ними. об'єктом і предметом своїх досліджень. Та поки що Пам'яткознавство – наука досить молода. Фактично, пам'яткознавство більш-менш впевнено визначилось більш чи менш чітко визначатися як окрема наукова лише зі своїм об'єктом – матеріальною культурною дисципліна вона почала в останній третині минулого спадщиною, хоча й тут залишаються дискусійними століття. Сьогодні пам'яткознавство активно розвива- деякі питання щодо складу останньої. А от із предме- ється, завойовуючи власні позиції серед інших наук, і том поки що такої визначеності, із нашого погляду, ще має уже чималі доробки у вирішенні як теоретичних, так не спостерігаєься. і практичних завдань щодо нашого культурного над- Як відомо, об'єктом будь-якого наукового дослі- бання. Тим часом вона все ж поки що недосить чітко дження є певна частина об'єктивної дійсності, на яку це конституювалась у статусі окремої науки. дослідження спрямоване. Це відповідає загальнофіло- Одним із перших обґрунтування пам'яткознавства як софському поняттю об'єкта – тобто тому, "що протисто- окремої науки спробував дати П. Боярський [2] (основні їть суб'єкту, на що направлена його предметно- положення, викладені у його статті, були потім розви- практична та пізнавальна діяльність" [20, с. 123]. Тобто, нені автором у монографії [1]). Відтоді до питання про як об'єкт дослідження зазвичай розглядають певну об- теоретичні й методологічні проблеми пам'яткознавства ласть природної чи соціальної реальності, на яку спря- неодноразово зверталися різні дослідники (наприклад, мовано процес наукового пізнання. [6; 9; 17] та ін.), що розвивали й уточнювали основні Що стосується предмета, то в загальному вигляді положення П. Боярського, але в головному всі вони він визначається як "окрема частина, одиниця існуючо- дотримувались запропонованих ним основних засад. го; усе те, що може знаходитись у відношенні чи посі- А згідно з формулюванням П. Боярського, "пред- дати яку-набудь властивість" [20, с. 356]. І далі: "Зміна метом дослідження в галузі пам'яткознавства є інфо- предмета є явище або процес. У свою чергу кожне рмація, вміщена у пам'ятках історії й культури. За- явище (процес) можна розглядати як предмет у широ- вданнями пам'яткознавства є: розробка власних тео- кому розумінні… Під предметом нерідко розуміють ретико-методологічних принципів, що дозволяють ви- об'єкт, оскільки він включений до людської діяльності". вчити ступінь адекватності пам'яток історичній дійсно- Відповідно в методології, де виділяється предмет до- сті; вироблення методів виявлення, відбору, вивчення, слідження, який протиставляється об'єкту дослідження, оцінки значимості й взаємозв'язків інформації, що міс- "під предметом дослідження розуміють ту сторону об'- титься в них; методів цілеспрямованого використання єкта, яка розглядається в цьому дослідженні" [20, інформації в навчальних і виховних цілях; розробка с. 357]. Отже, як предмет дослідження розуміються ті теоретичних основ комплексного збереження історико- найістотніші в цьому відношенні властивості, сторони, культурного та природного середовища" [1, с. 41]. При характеристики об'єкта, що підлягають безпосередньому цьому основою пам'яткознавчого методу є "комплекс- дослідженню, результатом якого повинно стати вирішен- ний аналіз і міждисциплінарні дослідження цих об'єктів ня тієї чи іншої теоретичної або практичної проблеми. А з метою одержання конкретних даних, необхідних для от "у загальногносеологічному плані протиставлення встановлення їх наукового, культурного, художнього, предмета і об'єкта є відносним. Головна відмінність виховного й іншого значення, особливостей функціо- предмета від об'єкта полягає в тому, що в предмет вхо- нування й взаємодії з навколишнім природним і ан- дять лише головні, найбільш суттєві (із погляду цього тропогенним середовищем з метою ефективного дослідження) властивості та ознаки" [18, с. 330]. управління охороною та збереженням історико-куль- Що стосується пам'яткознавства, то за самим ви- турної спадщини" [1, с. 19]. значенням ідеться про пам'ятки історії та культури, тоб- то ті матеріальні утворення, у яких утілились історичні й

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 11 ~

культурні процеси та явища минулого, інакше кажучи, живої істоти в навколишньому середовищі є такою вза- об'єкти нашої культурної спадщини. Таким чином, у ємодією – за допомогою тих або інших її органів. Що широкому плані визначення об'єкта пам'яткознавства стосується тварин, то у ряді випадків вони додатково рівнозначне визначенню об'єктів культурної спадщини. утворюють певні матеріальні структури (від павутиння Що ж вони собою являють? до бобрової греблі), призначені для підвищення ефек- Для того, щоб об'єкти історико-культурної спадщини, тивності такої взаємодії, – "прототехніку". У людини цей що виступають як пам'ятки історії та культури, могли момент отримав вельми істотний розвиток у вигляді стати предметом наукового дослідження, вони повинні комплексу відповідних матеріальних утворень – техніки, бути тим або іншим чином виділені серед різноманіття що є якісно іншим явищем. Значною мірою ця якісна існуючих об'єктів реального світу. Культурна спадщина відмінність визначається характером взаємодії людини як цілісний і специфічний об'єкт пам'яткознавства може з навколишнім середовищем. бути визначеною шляхом її співставлення з іншими Справа в тому, що на відміну від тварини взаємодію класами суспільно-значимих об'єктів. Якщо виходити з з навколишнім середовищем людина здійснює не як реального буття цих об'єктів, то будь-яка така пам'ятка окремий індивід, а як елемент структури вищого поряд- історії та культури мусить мати своє фізичне існування ку – суспільства, яке само по собі представляє певну в предметному світі, тобто бути матеріальним утворен- цілісність, що взаємодіє з середовищем саме у цій яко- ням. Завдання полягає в тому, щоб їх виділити серед сті. Саме з метою матеріальної взаємодії з останнім усіх інших матеріальних утворень за певними ознаками. суспільство створює певну систему матеріальних утво- Матеріальні утворення розпадаються на ті, які виник- рень – технічних пристроїв. Призначені для такої взає- ли в результаті об'єктивних природних процесів, незале- модії технічні пристрої в комплексі утворюють певну жних від людської діяльності, – природні утворення, і ті, техносферу, розташовану між суспільством і навколи- які своїм існуванням завдячують перетворюючій діяль- шнім середовищем, через яку і здійснюється взаємодія ності людини – артефакти. Природні утворення виника- між ними. Ці пристрої в основному й складають важли- ють унаслідок природних же процесів відповідно дії "не- вий вид артефактів – пам'ятки техніки [5]. свідомих" сил природи. Ці матеріальні утворення за пев- Проте слід також враховувати, що суспільство як ціле них обставин можуть вважатись природними пам'ятками, складається з достатньо складних і відносно самостійних але повинні чітко відмежовуватись від тих, причиною елементів-індивідів (а також часткових об'єднань індиві- виникнення яких є функціонування суспільства. дів – соціальних підсистем). І забезпечити цілісність сус- Між цими групами об'єктів існує істотна різниця. Джон пільства можна лише за рахунок різноманітних зв'язків Дьюі представляв її так: "Припустимо заради пояснення, між його елементами-індивідами (як і між згаданими під- що прекрасно зроблений предмет, чия будова й пропор- системами). Попри їх конкретну різноманітність, у прин- ції приємні для сприйняття, приймається нами як витвір ципі існують лише два фундаментальні види зв'язку між яких-небудь первісних людей. Але от з'являється підста- елементами системи: матеріальний (речовий та енерге- ва для доказу того, що він є випадковим природним про- тичний) і інформаційний. На перших етапах розвитку дуктом. Як зовнішня річ, він і тепер є точно таким, як був суспільства для цієї мети було досить біологічних мож- раніше. Однак він одразу перестає бути твором мистецт- ливостей його членів. У міру розширення та розвитку для ва й стає природною "дивиною". Тепер він перебуває в підвищення ефективності зв'язків людство все більше музеї природної історії, а не в музеї мистецтва" [7, застосовує для цього як різноманітні технічні пристрої, с. 149]. Не перестаючи бути тим самим матеріальним так і систему особливих матеріальних агентів, штучно утворенням, але, не будучи результатом втілення люд- створених людиною з цією метою – знаків [15]. ських потенцій, даний предмет втрачає підстави для Однак вказані матеріальні утворення, виконуючи сприйняття його в якості пам'ятки історії та культури. Бо певні суспільні функції, одночасно втілили в собі саме природні утворення виникають внаслідок не суспільних, суспільство, що їх породило, а відтак вони для нас сьо- а природних процесів відповідно до дії законів природи, годні є не лише певними матеріальними агентами, що тобто поза будь-якою "зовнішньою" доцільністю; об'єкти свого часу сприяли задоволенню суспільних та індиві- ж, що виникають унаслідок людської діяльності, обов'яз- дуальних потреб людей, але й матеріальними ж свідоц- ково продукуються з тією або іншою метою. Інакше кажу- твами тих соціальних та історичних процесів, які відбу- чи, в останньому випадку ми маємо артефакт – штучне валися в цьому суспільстві свого часу, тобто на відміну утворення, створене суспільною людиною для певних від минулих часів, коли виконували свої утилітарні фун- цілей. Саме в забезпеченні доцільної творчої діяльності, кції, вони набувають для нас додаткової функції специ- направленої на перетворення світу і підпорядкування фічних носіїв інформації. Усі разом вони складають ту його інтересам людини, суспільства, полягає основний сукупність артефактів, що утворюють пам'ятки історії та життєвий сенс і історична необхідність виникнення й роз- культури. Саме вони в цій якості й підлягають дослі- витку свідомості, що надає людині здатності правильно дженням пам'яткознавства як науки. Отже, як об'єкт па- відображати дійсність, передбачати майбутнє і на цій м'яткознавства ми можемо визначити ті артефакти, які основі "творити світ" [19, с. 119]. дійшли до нас з минулого, що складають дві специфічні Матеріальні об'єкти, що виникають унаслідок люд- групи – технічні пристрої та знаки, у яких втілено культу- ської діяльності (артефакти), створюються завжди як рні й історичні процеси суспільства свого часу – об'єкти речі, корисні для задоволення тих або інших людських культурної спадщини. Тому певним чином об'єкт пам'ят- потреб, а тому їх класифікація вже усередині цього ви- кознавства повністю чи частково співпадає з об'єктом ду тісно пов'язана з класифікацією відповідних потреб. згаданих вище інших наук, які також досліджують питан- Саме у цих матеріальних об'єктах предметно фіксуєть- ня, пов'язані з пам'ятками історії та культури – хоча й в ся творча, перетворююча діяльність суспільства, а отже дещо інших аспектах. саме вони як матеріальні утворення відбивають і фік- А от щодо предмету дослідження в цій науці, то він сують інформацію про функціонування суспільства, що для пам'яткознавства є достатньо специфічним. Заува- й є передумовою для їхнього перетворення – за певних жимо, що вже здавна існує інша наука, яка займається умов – на пам'ятки історії й культури. матеріальними свідченнями минулого – джерелознавст- Людина взаємодіє з навколишнім середовищем як і во, яке аналізує об'єкти культурної спадщини і викорис- будь-яка інша істота. Уже саме по собі функціонування товує їх заради отримання історичних відомостей про

~ 12 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

минуле [3]. Ця наука виявляється найближчою до нової ного мистецтва, архітектури, містобудування, садово- наукової дисципліни. Тому неодноразово робилися паркового мистецтва, ландшафтні, науки і техніки спроби обґрунтування пам'яткознавства як окремої нау- (останній вид як окремий виділено в редакції 2004 р.). ки, у тому числі маючи на увазі його відмінність від дже- Головним чином такий поділ, звісно, обслуговує потре- релознавства шляхом порівняння об'єкта та предмета би пам'яткоохоронної діяльності, але він також в основ- досліджень. Як зазначалося, обидві згадані науки мають ному цілком прийнятний для наукових досліджень, хоча практично спільний об'єкт – матеріальну культурну спа- й потребує певних уточнень. У першу чергу це стосу- дщину (хоча джерелознавство переважно займається ється пам'яток історії. писемними пам'ятками, а пам'яткознавство речовими). Кожен із згаданих видів об'єктів культурної спадщи- Однак вони досить істотно різняться щодо їх предметів. ни, перелічених в Законі, відрізняється від інших за сво- Обидві науки ті артефакти, що збереглися, розгля- їми типологічними ознаками. Однак це не стосується дають, перш за все, як носії інформації про минуле сус- пам'яток історії. Немає жодного об'єкту серед цих видів, пільство та історичні події. Однак джерелознавство має який би не був одночасно й пам'яткою історії. І навпаки, на увазі наукову інформацію для відтворення подій ми- кожна пам'ятка історії за тими чи іншими ознаками вхо- нулого, а для пам'яткознавства цього виявляється за- дить і до якогось іншого виду об'єктів культурної спад- щини. Тут доцільно було б врахувати, що такий поділ мало. Бо використання пам'яток історії та культури в відсутній в міжнародній практиці, коли здебільшого го- сучасному культурному контексті передбачає, що об'єк- вориться лише про певну точку зору на пам'ятку – куль- ти культурної спадщини не лише дають нам "суху" ін- турну чи історичну [11]. Тому, на наш погляд, суть формацію про минуле, але й змушують ставитись до об'єкта матеріальної спадщини найбільш точно пере- нього особистісно, емоційно. Саме така інформація не дається поширеним серед пам'яткознавців його визна- лише надає імпульс до дії, але й "приводить в рух" ченням як пам'ятки історії та культури. людський розум [4, с. 263]. Крім того, ставлення як до окремих видів пам'яток Саме так об'єкти культурної спадщини й включаються через їхню специфіку потребують такі об'єкти культур- до сучасного культурного контексту, виконуючи надзви- ної спадщини, як культові (сакральні), що призначалися чайно важливе завдання – сприяння соціалізації індивіда для символічного представлення вищих (божественних) [13] як нащадка культурно-історичного доробку пращурів. сил, та некрополістичні, які, як правило, втілюють інди- А цього можна досягти виключно через емоційний вплив відуальну пам'ять щодо певних конкретних осіб (і ті, й на свідомість людини за допомогою ціннісної (аксіологіч- інші, до речі, сьогодні включаються саме до пам'яток ної [10]) інформації. Попри надзвичайну важливість у історії). Тому повинно б постати питання щодо виділен- цьому процесі історичних відомостей, які можна отрима- ня вказаних пам'яток в окремі види об'єктів історико- ти різними шляхами, вказану інформацію може надати культурної спадщини і закріплення такого стану в наці- людині лише автентичний артефакт, що відіграє для ональному законодавстві України. індивіда роль достовірної "реперної точки" як в особисті- Відтак важливим завданням пам'яткознавства як на- сному, так і в соціокультурному та історичному просторі. уки є дослідження специфіки різних видів пам'яток. Відповідно, саме у визначенні комплексу способів і засо- Зрозуміло, що кожен вид об'єктів культурної спадщини бів використання об'єктів культурної спадщини для соці- має своє особливе значення, і всі вони викликають пе- алізації індивідів та соціальних груп, для визначення не вні проблеми, які потребують теоретичного вирішення. лише логічними міркуваннями, але й на ціннісному рівні, Так, наприклад, це стосується пам'яток археології, що на рівні відчуттів ними своїх координат у складному й містять найціннішу історичну інформацію дописемного багатомірному суспільно-історичному просторі й полягає періоду. Одними з найдавніших у пам'яткознавчих до- предмет дослідження пам'яткознавства як особливої слідженнях, а особливо в пам'яткоохоронній діяльності, науки. Хоча включення пам'ятки в певний історичний є пам'ятки архітектури. Саме з них, власне, і почина- контекст є важливим елементом даного процесу: арте- лись пам'яткознавчі студії. Проте останнім часом до них факт "доповнюється" історичною інформацією – "об'єк- долучився новий вид пам'яток – пам'ятки містобудуван- тивуючись, вона виявляє значення, що піддаються вияв- ня. Специфічні особливості пам'яток архітектури та міс- ленню і розумінню іншою історичною істотою, яка долає тобудування, їх відмінності і взаємозв'язок сьогодні пе- свою власну історичну ситуацію" [16]. ребувають під пильною увагою дослідників. Зокрема, Особливо істотним сказане є щодо соціального прос- важливою відмінністю містобудівних утворень від архі- тору, що має складний і багатовимірний характер, обу- тектурних є те, що вони являють собою природно- мовлений розгалуженістю і розмаїттям соціальних зв'яз- техногенні комплекси і входять до певного рукотворного ків. Тут уже неможливо обмежитися особистими "репер- ландшафту, що сам є важливою пам'яткою, у тому чис- ними точками" – соціальна пам'ять вимагає відповідних лі визначним місцем – навіть якщо жодних уречевлених соціальних інститутів, функцією яких було б виявлення, знаків і кодів колишньої події не залишилось. вивчення, систематизація, збереження та використання Значна частина об'єктів культурної спадщини могла таких "реперних точок". Результатом зазначеної соціаль- б бути віднесена до пам'яток техніки [5]. Однак вельми ної потреби й став розвиток музейної справи, а також важливим є те, що нерідко ті чи інші матеріальні утво- пам'яткоохоронної діяльності взагалі, і пам'яткознавства рення одночасно і різною мірою виконують роль як тех- як його теоретичного фундаменту, зокрема, спрямованих нічних пристроїв, так і знаків. Крім того, зазвичай техні- саме на виявлення, збереження та використання в зга- ку згадують одночасно з наукою, а об'єкти історико- даних цілях історико-культурної спадщини. культурної спадщини щодо цієї групи об'єднують під Такі загальні проблеми для пам'яткознавства як на- загальною назвою пам'яток науки і техніки, що надає їм уки мають важливе методологічне значення. Однак специфічного характеру. вирішення основних завдань пам'яткознавства все ж І, нарешті, звернемося ще до одного виду пам'яток, – відбувається через використання конкретних видів па- тих, що пов'язані з художньою діяльністю. Якщо щодо м'яток історії та культури. Їх різноманіття природно ви- інших видів культурної спадщини визначальною є пере- кликає необхідність певної систематизації, що теж вхо- важно минула технологічна функція їх об'єктів, то щодо дить до кола інтересів пам'яткознавства як науки, при- пам'яток мистецтва, у тому числі монументального, та- чому за критеріями вона є істотно відмінною від тих, що кою є функція знакова. Однак по суті справи об'єкти тако- мають місце в інших науках. Згідно із Законом України го роду, якщо вони виступають перед нами саме як ху- "Про охорону культурної спадщини" [8], видами неру- дожні твори, не можна вважати просто знаками як пам'я- хомих пам'яток є археологічні, історичні, монументаль-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 13 ~

тками історії та культури у вузькому сенсі цього слова. Бо ливостями її використання в соціалізації окремих соціа- в художніх творах як пам'ятках, крім втілення в них су- льних груп та індивідів на основі аксіологічної інформа- часного їм соціуму, що взагалі характерно для пам'яток ції, що її несуть автентичні артефакти минулого – об'єк- історії та культури, і "другого" шару смислів, звичайного ти культурної спадщини. Важливим завданням пам'ят- для будь-яких знаків (безпосередньо самого знака і того, кознавства також є систематизація та класифікація що ним позначається), має місце також відбиття того, що об'єктів культурної спадщини з вказаної точки зору, що складає суть художнього ефекту – внутрішнього світу їх має суттєві відмінності від інших наук. Тому і вивчення творців. У зв'язку з цим слід зазначити, що артефакт, пам'яткознавством особливостей конкретних видів перетворюючись на пам'ятку, майже завжди фактично культурної спадщини теж має свою специфіку. І, наре- або повністю, або значною мірою втрачає свою техноло- шті, надзвичайно важливим є опрацювання методів і гічну функцію. Однак це не стосується творів мистецтва засобів ефективного включення об'єктів культурної – їх "технологічна функція" має у певному розумінні по- спадщини до сучасного культурного контексту. Уза- надісторичний характер. Твори давніх митців, виконуючи гальнюючи сказане, можна стверджувати, що щодо функцію пам'ятки (скажімо, відносно стилю, зображаль- об'єктів культурної спадщини, їх груп та окремих арте- них засобів, технічних прийомів і тому подібне), жодним фактів найчастіше виникають три основні завдання па- чином не втрачають притаманної їм головної якості – м'яткознавчих досліджень: виявлення історичного кон- художньої, а тому з цієї точки зору продовжують грати ту тексту пам'яток; вивчення їхньої матеріальної структу- ж роль, що і в момент створення. ри; безпосереднє дослідження методів і теоретичне Отже, вирішення теоретичних питань, які пов'язані з опрацювання включення їх до сучасного культурного дослідженням особливостей різних типів та видів об'єк- контексту, що в комплексі вирішуються лише цією науко- тів культурно-історичної спадщини, є одним з важливих вою дисципліною. Отже пам'яткознавство як наукова завдань саме пам'яткознавства як науки. Однак усе ж дисципліна, вирішуючи цілий ряд теоретичних і практич- головним напрямом діяльності пам'яткознавства пови- них завдань, надзвичайно важливих для суспільства, які, нно бути дослідження проблем, які виникають при ви- однак, не входять до кола інтересів і можливостей інших конанні об'єктами культурної спадщини свого основного наук – як згаданих вище, так й інших, має самостійний і соціального призначення – включення до сучасного особливий статус. Відповідно пам'яткознавчі досліджен- культурного контексту. ня мають непересічне теоретичне та практичне значення Із цього погляду надзвичайно важливими є питання, для забезпечення успішного функціонування суспільства пов'язані з безпосереднім сприйманням суспільством тієї і потребують їхнього подальшого розвитку. інформації, яку несуть об'єкти культурної спадщини. Ор- Список використаних джерел ганізація виставок, експозицій і взагалі музейної справи, 1. Боярский П. В. Введение в памятниковедение / П. В. Боярский. – екскурсійного обслуговування, туристичних маршрутів, – М. : Центр "Культура и Мировой океан" при Творческо-производствен- усі ці й інші моменти, що забезпечують доступ широкому ном объединении Советского фонда культуры, 1990. загалу до наших культурних надбань, їх адекватного та 2. Боярский П. В. Теоретические основы памятниковедения (поста- новка проблемы) / П. В. Боярский // Памятниковедение: Теория, мето- ефективного сприйняття повинні бути в центрі уваги па- дология, практика: Сб. науч. тр. / под ред. В. И. Батова. – М. : Научно- м'яткознавства – але не самі по собі, а відповідно до исследовательский институт культуры, 1986. – С. 3–15. найбільш доцільного використання артефактів для за- 3. Гусарова Т. П. Введение в специальные исторические дисцип- лины / Т. П. Гусарова, О. В. Дмитриева, И. С. Филиппов и др. – М. : значеної вище мети соціалізації індивідів. Значну увагу Издательство МГУ, 1990. потрібно приділяти також популяризації об'єктів історико- 4. Гельвеций К. А. Об уме / К. А. Гельвеций. – М. : Гос. соц.-эконом. культурної спадщини через різні засоби масової інфор- изд-во, 1938. мації. Звісно, усе це робиться, але, на жаль, далеко не 5. Гріффен Л. О. Пам'ятки техніки / Л. О. Гріффен, В. О. Константи- нов, О. М. Титова. – К. : Центр пам'яткознавства НАН України і Україн- завжди на відповідній науковій основі. А вона часом кон- ське товариство охорони памяток історії та культури, 2010. че необхідна. Зокрема, слід пильну увагу звернути на 6. Дулов О. Пам'яткознавство як наука / О. Дулов // Пам'ятки Украї- відносно нове явище в даному напрямі, що швидко роз- ни. – 1993. – № 1–6. – С. 139, 203–204. 7. Дьюи Д. Обладание опытом / Д. Дьюи // Современная книга по вивається, – віртуальні музеї. Ці "музеї" в дійсності не є эстетике: Антология / Общ ред. А. Егорова. – М. : Изд-во иностранной музеями в стислому розумінні цього слова, оскільки не литературы, 1957. представляють автентичних артефактів в їх фізичній 8. Про охорону культурної спадщини: Закон України вiд реальності. Однак використання цієї форми діяльності 08.06.2000 № 1805-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333. значно полегшує популяризацію останніх, попереднє 9. Заремба С. З. Українське пам'яткознавство: історія, теорія, су- знайомство з ними, виконання другорядних (порівняно з часність / С. З. Заремба. – К. : Логос, 1995. соціалізацією індивіда) музейних функцій (наприклад, 10. Ильин В. В. Аксиология / В. В. Ильин. – М. : Изд-во МГУ, 2005. 11. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спа- просвітницької) і т. ін. Тут також відкривається широке дщини [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим досту- поле для теоретичних досліджень. пу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_089. – Назва з екрану. – Як зазначалось, пам'яткознавство як наука досить Дата звернення: 19.10.2016. швидко розвивається. Українські вчені надають у цей 12. Кот С. Теоретичні проблеми пам'яткознавства / С. Кот // Пам'ят- кознавчі студії в Україні: теорія і практика / Відп. ред. В. Горбик. – К. : розвиток свій вагомий внесок. Вирішено ряд важливих Інститут історії України НАН України, 2007. – С. 7–64. теоретичних та практичних питань, що стосуються про- 13. Мудрик А.В. Социализация человека: учебное пособие / блематики цієї науки. Дещо гірше положення щодо за- А. В. Мудрик. – М. : Изд. центр "Академия", 2004. 14. Основи пам'яткознавства ; за ред. Л. О. Гріффена, гальнотеоретичних питань та праць узагальнюючого О. М. Титової. – К. : Центр пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК, 2012. характеру. Згадана вище праця П. Боярського дещо 15. Пирс Ч.С. Избранные философские произведения / Ч. С. Пирс. застаріла, та й відсутня в основних наукових бібліоте- – М. : Логос, 2000. ках нашої держави. Тому наприкінці хочемо звернути 16. Рикёр П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике / П. Рикёр. – М. : "КАНОН-пресс-Ц", 2002. увагу фахівців на видану Центром пам'яткознавства 17. Руденко С. П. Про фундаментальні засади пам'яткознавства / колективну монографію, яка в міру сил намагається С. П. Руденко // Праці Центру пам'яткознавства. – 2008. – Вип. 14. – заповнити цю прогалину [14]. С. 18–40. 18. Старостин Б. А. Предмет / Б. А. Старостин // Новая философс- Таким чином, сучасні суспільні потреби викликали кая энциклопедия : в 4 т. / Науч.-редсовет: В. С. Стёпин и др. – 2-е изд., виникнення та розвиток нової наукової дисципліни, що испр. и допол. – М. : Мысль, 2010. – Т. 3. – С. 330. отримала назву "пам'яткознавство". Об'єктом дослі- 19. Сапрыкин А.Г. Сознание и самосознание / А. Г. Сапрыкин. – М. : джень цієї науки є матеріальна історико-культурна спа- Политиздат, 1972. 20. Философская энциклопедия : в 5 т. / Ред. колл.: Ф. В. Констан- дщина, у яку входять два види матеріальних утворень – тинов и др. – М. : Сов. энциклопедия, 1967. – Т. 4. технічні пристрої і знаки, а предмет визначається особ-

~ 14 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

References 11. Konventsiia pro okhoronu vsesvitnoi kulturnoi i pryrodnoi 1. BOYARSKIJ, P. V. (1990) Vvedenie v pamyatnikovedenie. Moscow: spadshchyny. [Online] Available from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ Tsentr "Kultura i Mirovoj okean" pri Tvorchesko-proizvodstvennom show/995_089. [Accessed: 19 October 2016]. ob''edinenii Sovetskogo fonda kultury. 12. KOT, S. (2007) Teoretychni problemy pamiatkoznavstva. In: 2. BOYARSKIJ, P. V. (1986) Teoreticheskie osnovy pamyatnikovedeniya Horbik V. (ed.) Pamiatkoznavchi studii v Ukraini: teoriia i praktyka. Kyiv: (postanovka problemy). In: Batov V. I. (ed.) Pamyatnikovedenie: Teoriya, Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, pp. 7-64. metodologiya, praktika. Moscow: Nauchno-issledovatelskij institute kultury, 13. MUDRIK, A. V. (2004) Sotsializatsiya cheloveka: uchebnoe pp. 3–15. posobie. Moscow: Izdatelskii tsentr "Akademiya" 3. GUSAROVA, T. P., DMITRIEVA, O. V., FILIMONOV, I. S. et al. (199 14. HRIFFEN, L. O., TITOVA, O. M. (eds.) (2012) Osnovy 0) Vvedenie v spetsial'nye istoricheskie distsipliny. Moscow: Izdatelstvo pamiatkoznavstva. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i Ukrainske Moskovskogo Gosudarstvennogo universiteta. tovarystvo okhorony pamiatok istorii ta kultury. 4. GEL'VETSIJ, K. A. (1938) Ob ume. Moscow: Gosudarstvennoe 15. PIRS, Ch. S. (2000) Izbrannye filosofskie proizvedeniya. Moscow: sotsialno-ekonomicheskoe izdatelstvo. Logos. 5. HRIFFEN, L. O., KONSTANTINOV, V. O., TITOVA, O. M. (2010) Pa 16. RIKYOR, P. (2002) Konflikt interpretatsii. Ocherki o germenevtike. miatky tekhniky. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i Ukrainske Moscow: KANON-press-Ts"" tovarystvo okhorony pamiatok istorii ta kultury. 17. RUDENKO, S. P. (2008) Pro fundamentalni zasady 6. DULOV, O. (1993) Pamiatkoznavstvo yak nauka. Pamiatky Ukrayiny, pamiatkoznavstva. Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva. 14, 18-40. 1-6, 139, 203–204. 18. STAROSTIN, B. A. (2010) Predmet. In: Styopin V. S. et al. (eds.) 7. D'YUI, D. (1957) Obladanie opytom. In: Egorov A. (ed.) Sovremennaya Novaya filosofskaya еntsiklopediya: [in 4th vol.]. 2nd ed. Vol. 3. Moscow: kniga po estetike: Antologiya. Moscow: Izdatelstvo inostrannoj literatury. Mysl, p. 330. 8. Pro okhoronu kulturnoi spadshchyny: Zakon Ukrainy, № 1805-III 19. SAPRYKIN, A. H. (1972) Soznanie i samosoznanie. Moscow: [2000]. Vidomosti Verkhovnoii Rady Ukrainy. 39, 333. Politizdat. 9. ZAREMBA, S. Z. (1995) Ukrainske pamiatkoznavstvo: istoriia, 20. KONSTANTINOV, F. V. (ed.) (1967) Filosofskaya entsiklopediya: teoriia, suchasnist. Kyiv: Logos. [in 5th vol.]. Vol. 4. Moscow: Sovetskaia entsiklopediya. 10. IL'IN, V. V. (2005) Aksiologiya. Moscow: Izdatelstvo Moskovskogo Надійшла до редколегії 28.11.16 Gosudarstvennogo universiteta.

L. Hriffen, PhD, Professor, Senior Research Fellow Center of monuments of NAS of Ukraine and USPMHC, Kyiv, Ukraine, O. Tytova, PhD in History, Associate Professor, Director Center of monuments of NAS of Ukraine and USPMHC, Kyiv, Ukraine

MONUMENT STUDIES IN THE SYSTEM OF SCIENCES Monument studies is a young scientific discipline. It has appeared because of need for the theoretical justification of measures for identification, preservation and use of cultural heritage. The categorical apparatus of monument studies is still in progress. It concerns the object and subject of study of this science as well. The object of the research is the tangible historical and cultural heritage, which includes two kinds of material objects – technical devices and signs. The object is determined by the peculiarities of its use in individual socialization based on axiological (emotional) information. That is the subject of monuments is different from other sciences, which are also the object of cultural heritage (such as archaeology, cultural studies, knowledge of source, history of science and technology, museology, etc.). The systematization and classification of cultural heritage is an important task, which has significant differences from other sciences. Different types of cultural heritage have their peculiarities. It is extremely important to process with methods and tools for effective integration of cultural heritage to the modern cultural context. According with the main purpose of monument studies, we can distinguish three main tasks for object-based researches on cultural heritage. Let us name them: to identify the historical context of the monuments; their material structure researches; direct research of methods and theoretical study of inclusion in the modern cultural context. Keywords: monuments study, cultural heritage, historical and cultural monuments, historical sources, socialization.

УДК 902:903'13 https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.03 Д. Желага, магістр, І. Радомський, асп. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ТРИПІЛЬСЬКА СПАДЩИНА СЕРЕДНЬОГО ДНІСТРА: ЗАГРОЗА РУЙНАЦІЇ ТА РЯТІВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Розглядається стан археологічних пам'яток території середньої течії Дністра, проблеми антропогенного чинни- ка їхнього руйнування та шляхи виходу з цієї ситуації. Вказано коротку історію досліджень пам'яток Трипільської культури. Також розглядається законодавство України, що мало б захищати пам'ятки археології. Через недостатню проінформованість, нерозуміння що таке культурна спадщина, несвідомість будівельники та, що гірше, органи міс- цевої влади не звертають увагу на руйнацію археологічних пам'яток. Причиною цього є декілька взаємопов'язаних чинників: мала кількість інформації у медіа просторі України про наукові надбання власне українських учених, у тому числі про археологічні дослідження; несвідомі дії органів місцевої влади стосовно кадрової політики (ту невелику кі- лькість робочих місць в охоронних органах часто не займають спеціалісти в окремій галузі); скорочення власне ро- бочих місць і скорочення бюджетних місць для підготовки молодих кадрів. Якщо ці питання вирішуватимуться, то проблем з охороною культурної спадщини буде набагато менше. На основі археологічних досліджень можна прокла- дати туристичні маршрути, розвивати невеликі міста, піднімати рівень свідомості та поваги до минулого грома- дян. Скоротити! Ключові слова: археологія, пам'ятки археології, охорона культурної спадщини, трипільська культура, Дністер.

Археологічні пам'ятки, що опинились у зонах будів- конанням законів іноді не підозрюють про існування ництва або ж руйнуються через природні чинники, зна- таких) і недостатнє освітлення наукових досягнень у ходиться в непевному стані. З одного боку їх як можуть культурному просторі нашої країни. Однак у першу чер- намагаються охороняти археологи, з іншого ж боку за- гу проблема полягає в нестачі професійних кадрів. Як будовники, приватні підприємці і власники, а також гро- завжди, на науку виділяються малі кошти, нових робо- мади і органи виконавчої влади на місцях, зазвичай, чих місць у сфері науки (зокрема в археології) не з'яв- залишаються байдужими до такої ситуації (а буває і ляється. Ці робочі місця скорочуються, а в навчальних займають ворожу позицію). На нашу думку, така ситуа- закладах зменшується кількість бюджетних місць для ція склалась через недосконалу законодавчу базу (і підготовки професійних кадрів. навіть виконавчу – оскільки органи які слідкують за ви-

Як результат, великий шмат археологічної й культу- Попри тривалі дослідження, безліч пам'яток зали- рної спадщини зникає назавжди. Пам'ятки руйнуються і шилось без стаціонарних досліджень і були частково будівельниками, і внаслідок природних чинників. Через зруйновані будівельними роботами, або, наприклад, недостатню інформацію про діяльність науковців, насе- створеним водосховищем. лення не розуміє навіщо ті пам'ятки зберігати. Органи ж Так, наприклад, було частково затоплене трипільське влади намагаються закрити очі на пам'ятки археології поселення Василівка (під час будівництва ГАЕС, яку поча- та віддати землі під забудову або ж не звертають увагу ли будувати у 1983 р.) [10], а також продовжує руйнува- на їхню руйнацію. При чому інколи забувають про те, тись багатошарове поселення Березівські Хутори. що археологія в багатьох невеликих населених пунктах Березівські хутори не зазнали стаціонарних дослі- відкрила шлях для туризму (як наприклад сталося в джень, хоча про пам'ятку знали ще як мінімум із 70-х рр. Олевську Житомирські обл., де розвиток археології, і минулого століття [1; 7]. Можливо, тоді пам'ятці не за- створення музею-скансену на місці городища обрано як грожувала руйнація. Проте, у 90-х рр. було з'ясовано, пріоритетний напрям для розвитку бізнесу, у випадку з що пам'ятка руйнується. За результатами обстежень археологією – туристичного) [8, с. 11–15]. На прикладі пам'ятки була написана стаття [6]. Однією з можливих пам'яток трипільської в середній течії Дністра розгля- причин, початку руйнації пам'ятки, на наш погляд, може немо в якому стані знаходиться пам'ятки археології. бути або змінене русло, або саме водосховище. Із 1973 до 1983 рр. тривало будівництво Дністровсь- Оскільки пам'ятці Березівські хутори загрожує руй- кої греблі, що створила штучне водосховище. Треба нація, виникає питання, чому нічого не було зроблено зазначити, що 29 липня 1977 р. робітники Дністровської для проведення рятівних досліджень? ГЕС змінили русло річки поблизу селища Новодніст- Згідно із Законом України "Про охорону археологіч- ровськ (тепер міста). Це безумовно вплинуло і на архе- ної спадщини" 2004 року [4], здійснення державного ологічні пам'ятки, про що йтиметься нижче. Унаслідок контролю у сфері охорони археологічної спадщини будівництва, гребля ГЕС створила водосховище дов- проводить Кабінет Міністрів України (розділ ІІ, стаття 5). жиною 194 км. До того ж існує система спеціальних уповноважених У зв'язку з початком будівництва, на цій території органів охорони культурної спадщини. проводились активні дослідження, серед яких як розвід- Згідно з розділом ІІ, статтею 4 ця система виглядає ки, так і рятівні роботи. Одним із найвдаліших прикладів так: Міністерство культури України видає розпоряджен- рятівних досліджень можна назвати дослідження бага- ня чи дозвіл обласним і районним державним адмініст- тошарового поселення Бернашівка в Могилів-Поділь- раціям, ці в свою чергу мають передати це розпоря- ському р-ні Вінницької обл. Тут було відкрито найраніше дження до міських чи сільських рад (табл. 1). У випадку поселення Трипільської культури в Україні, а також ран- виявлення порушення Закону, система має працювати ньослов'янську ювелірну майстерню [3; 5; 9]. в зворотному напряміу. Із 60-х рр. минулого століття були проведені багатьма У Законі також прописано юридичну відповідаль- дослідниками (серед яких С. М. Бібіков, В. І. Довженко, ність фізичних і юридичних осіб за його порушення, чи Г. Л. Євдокімов, В. Г. Збенович, А. О. Колесников, руйнування пам'ятки археології. Проте, руйнування А. Ф. Гуцал, І. С. Винокур, Т. Г. Мовша, О. О. Шумова, почалося ще в 90-х, а сучасне пам'яткоохоронне зако- С. М. Рижов, Д. К. Черновол), масштабні розвідки, які нодавство діє відповідно з 2000-го та 2004-го рр. і мо- продовжуються щороку. Так були виявлені зокрема три- жна згідно з логікою міркувати, що пам'ятка приречена пільські пам'ятки – Голосков, Калюс, Березівські Хутори, на руйнацію. Субоч, Галица, Дарабани (ур. Вал), Берново (ур. Малин- ки) с. Бабшин, Волошкове (ур. Горби) тощо [1; 2; 7].

Табл. 1. Система спеціальних уповноважених органів охорони культурної спадщини

Усе ж, у розділі VI, статті 19 прописано, що: "Юри- предметів". Вимогами ж буде, проведення рятівних ар- дичні і фізичні особи, у користуванні або володінні яких хеологічних досліджень. перебувають археологічні об'єкти або предмети, зобо- Якщо це все прописано в Законі, чому ж воно не в'язані дотримуватися всіх вимог законодавства щодо виконується? Причиною може бути те, що в цій ситуа- охорони і використання археологічних об'єктів або ції може не розповсюджуватися інформація між рівня-

~ 16 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

ми системи спеціальних уповноважених органів охо- берег; Березовские хутора, Бабщин, Волошково, Дарабаны), 15 с.+9 таб.+26 рис. рони культурної спадщини. Або ж, на нижчих рівнях 2. Там само. 1989/176. Винокур И.С., Гуцал А.Ф., Мегей В.Ф., Отчет цієї системи немає кваліфікованого спеціаліста – ар- об археологических исследованиях 1989 года в с. Бернашовка Моги- хеолога (що до речі є характерним для більшості те- лев-Подольского р-на Виницкой обл., 28 с. + 134 рис. риторії України), який би був зацікавлений у дослі- 3. Винокур І.С. Ювелірна майстерня ранньосередньовічних слов'ян / І. С. Винокур, В. П. Мегей // Археология. – 1992. – № 3. – С. 82–95. дженні й розумів специфіку руйнування археологічних 4. Про охорону археологічної спадщини: Закон України вiд пам'яток. Можна довго "вгадувати" чому ж так вихо- 18.03.2004 № 1626-IV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – дить, проте ми хотіли б наголосити, що бачимо вихід в Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1626-15. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. глобальних і системних змінах. 5. Збенович В.Г. Поселение Бернашевка на Днестре (к происхож- Держава має переглянути свою політику, щодо став- дению трипольской культуры) / В. Г. Збенович. – К. : Наук. думка, 1980. лення до археологічних пам'яток. У бюджеті країни немає 6. Корвін-Піотровський О.Г. Багатошарове трипільське поселення коштів на проведення подібних досліджень – тоді потрібно Березова, ур. Берег / О. Г. Корвін-Піотровський, С. О. Гусєв // Археоло- гія. – 2000. – № 4. – С. 35–40. розробити більш прогресивну систему фінансування. 7. Науковий архів Інституту археології НАН України. 1979/27в. Мо- Держава має звернути більшу увагу на популяриза- вша Т.Г. Отчет о работе Позднетрипольского отряда Днестровско- ції науки, щоб протистояти міфологізації давньої історії Трипольской новостроечной экспедиции в 1979 г., 22 с.+36 табл. 8. Стратегічний план розвитку м. Олевськ [Електронний ресурс]. – (це особливо стосується преісторії та, звичайно ж, ви- Режим доступу: http://olevsk-rada.gov.ua/files/__1.pdf. – Назва з екрану. – вчення трипільської культури), прищепити громадянам Дата звернення: 19.10.2016. усвідомленість того, що пам'ятки культури потрібно 9. Черновол Д. Поселення трипілської культури Бернашівка 1 / зберігати. Держава також має ефективно протистояти Д. Черновол // Міжнародна наукова конференція "Людина та ландшафт: географічний підхід в первісній археології". (3-5 лютого 2016, Київ, Укра- грабуванню пам'яток, а також діяльності "приватних їна): Тези доповідей. – К. : Стародавній Світ, 2016. – С. 68. виставок" награбованого з пам'яток. 10. Шумова В.О. Трипільське поселення Василівка на Середньому Однак у першу чергу, треба змінити кадрову політи- Дністрі / В. О. Шумова // Археологія. – 1994. – № 1. – С. 79–88.

ку – вкрай необхідно збільшити кількість не лише робо- References чих місць, а й місць для навчання. В Україні надзвичай- 1. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. 1970/24. но мала кількість кваліфікованих археологів, їх не ви- Bibikov S. N., Zbenovych V. H., Yevdokimova H. L. Otchet o razvedkakh i стачає не лише для районних управлінь культури, а razved. raskopok na Dnestre (s. Isakovtsy, Lisichany, Bernashevka; GES, levyy bereg; Berezovskiye khutora, Babshchin, Voloshkovo, Darabany), інколи і для обласних. У цьому році склалась жахлива 15arkushiv + 9 tablyts + 26 rysunkiv. ситуація коли державне замовдення на навчання про- 2. Ibid. 1989/176. Vynokur Y. S., Hutsal A. F., Mehey V. F. Otchet ob фесійних спеціалістів на кафедрі археології та музеє- arkheologicheskikh issledovaniyakh 1989 goda v s. Bernashovka Mogilev- Podol'skogo r-na Vinitskoy obl., 28 arkushiv + 134 rysunka. знавства історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка 3. VYNOKUR, I. S., MEHEI, V. P. (1992) Yuvelirna maisternia склало всього одне місце! Із такою кількістю професій- rannoserednovichnykh slovian. Arkheolohiia, 3, 82-95. них кадрів жодна пам'ятка культури не переживе і чвер- 4. Pro okhoronu arkheolohichnoi spadshchyny: Zakon Ukrainy, ті століття. Керівництву університету конче необхідно № 1626-IV [2004]. [Online] Available from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1626-15. [Accessed: 19 October 2016]. переглянути своє ставлення до археології, яка в інших 5. ZBENOVICH, V. G. (1980) Poselenie Bernashevka na Dnestre (k вишах стає популярнішою. Незважаючи на все це, ін- proiskhozhdeniyu tripol'skoj kul'tury). Kiev: Naukova dumka. струментом для вирішення цих проблем ми бачимо у 6. KORVIN-PIOTROVSKYI, O. H., HUSEV, S. O. (2000) Bahatosharove trypilske poselennia Berezova, ur. підготовці більшої кількості кваліфікованих кадрів – ар- Bereh. Arkheolohiia, 4, 35-40. хеологів, спеціалістів з охорони культурної спадщини. 7. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrayiny. 1979/27v. На нашу думку, у вищих навчальних закладах по всій Movsha T. H. Otchet o rabote Pozdnetripol'skogo otryada Dnestrovsko- країні, повинні засновуватися нові спеціальності, чи Tripol'skoy novostroyechnoy ekspeditsii v 1979 g., 22 arkushi +36 tablyts. 8. Stratehichnyi plan rozvytku m. Olevsʹk (2012). [Online] Avaliable підрозділи, що працювали б з вирішенням проблем from: http://olevsk-rada.gov.ua/files/__1.pdf. [Accessed: 19 October 2016]. археології й культурної спадщини нашої країни. Зокре- 9. CHERNOVOL, D. (2016) Poselennia trypilskoi kultury Bernashivka 1. ма необхідною є співраця з юристами, за для розробки In: Proceedings of "Liudyna ta landshaft: heohrafichnyi pidkhid v pervisnii arkheolohii" international conference, Kyiv, Ukrayina, 3-5 February 2016. ефективної законодавчої бази. Kyiv: Starodavniy Svit, p. 68. 10. Shumova, V. O. Trypilske poselennia Vasylivka na Serednomu Список використаних джерел Dnistri. Arkheolohiia, 1, 79-88. 1. Науковий архів Інституту археології НАН України. 1970/24. Бібі- Надійшла до редколегії 28.11.16 ков С.Н., Збенович В.Г., Євдокімова Г.Л., Отчет о разведках и развед. раскопок на Днестре (с. Исаковцы, Лисичаны, Бернашевка; ГЭС, левый

D. Zhelaga, MA student, I. Radomskiy, PhD student Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

THE TRYPILLIAN ARCHAEOLOGICAL HERITAGE IN THE MIDDLE DNIESTER AREA: THREATS OF DESTRUCTION AND SAVING ACTIVITIES The article considers the human impact on archaeological sites in the middle Dniester river area, their destroying and possible solutions. Specified short history of researching the sites and Ukrainian law about protection of the cultural heritage. The sites and locations of Trypillian culture in this area are very important for researching of eneolithic cultural interactions in Eastern Europe. Citizens, building companies and local authorities do not care about archaeological sites because famous and popular information agencies mostly do not have qualitative content about cultural heritage protection and new studies of Ukrainian scientists (including archaeologists). Moreover, the lack of professionals in the government structures versed in heritage protection does not make the situation with local policy better. Resolving the problems with employment policy and changes in law will help to lessen the amount of destructed archaeological sites. Worldwide the archaeological studies help to develop small towns and increase respect for the World history. Keywords: archeology, archeological sites, cultural heritage protection, Trypillian culture, Dniester river area.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 17 ~

УДК 94(477): 351.853:726:27-523.41"1920/1930" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.04 С. Іванисько, канд. іст. наук, асист. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

КИЇВСЬКА КРАЙОВА ІНСПЕКТУРА ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК КУЛЬТУРИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ В КИЄВІ

Присвячено діяльності Київської крайової інспектури охорони пам'яток культури для вивчення та збереження Софійського собору в Києві. Зокрема, досліджуються питання проведення ремонтних робіт і реставрації монумен- тального живопису, проблеми, що пов'язані з охороною та збереженням пам'ятки, перетворенням храму на музейну установу. Також аналізується проблеми відсутності підтримки Київської інспектури з боку органів влади у справі охорони та збереження Софії Київської (наприклад, зволікання з прийняттям необхідних рішень і недофінансування тощо). Ключові слова: охорона пам'яток, Київська крайова інспектура охорони пам'яток, Софійський собор в Києві, Київ- ський акрополь, Ф. Ернст.

У 1926 р. постановою Народного комісаріату освіти почату реставрацію фрескового живопису, лише прово- (НКО) організували Інспектуру охорони пам'яток куль- дились роботи з забезпечення збереження вже відрес- тури НКО [7; 29, с. 87; 30]. Було створено чотири кра- таврованих [2, арк. 55; 13, арк. 5-9; 14, арк. 6, 23-26, 52- йові відділи (інспектури) у Києві, Одесі, Харкові та Ка- 53; 15, арк. 29]. Для забезпечення охорони відрестав- теринославі. Розмежовувалися повноваження різних рованих фресок південної вежі вирішили вилучити її з наукових і пам'яткоохоронних, державних і недержав- користування парафії, ізолювати за допомогою скляних них установ. Усю відповідальність за охорону пам'яток чи дерев'яних дверей, наукові екскурсії допускалися поклали на Інспектуру та її крайові відділи. Зокрема, лише з дозволу Інспектури та ВУАКу в окремо визначе- Інспектура курувала питаннями реєстрації пам'яток, ні дні й години. Також, проводились роботи з усунення класифікації на республіканські й місцеві, охорони, помилок попередніх реставрацій. У 1930 р. виділені дослідження та реставрації, інспектування та інструк- НКО кошти вирішили витратити на огляд та очищення тування роботи на місцях. софійських мозаїк [11, арк. 5; 16, арк. 23]. На одному з перших засіданні Київської крайової ін- З ініціативи Інспектури також оглянули споруду Митро- спектури охорони пам'яток культури (КІОПК), її перший поличого будинку, у якому розташовувався Архів давніх керівник, знаний учений, Ф. Ернст, зазначив, що уста- актів, констатували жахливий стан дерев'яних конструкцій, нова створена в складні для пам'яток часи: якщо рані- які були пошкоджені природними чинниками та людьми, ше вони руйнувались під час бойових дій, то тепер що випиляли частину крокв на паливо [4, арк. 11, 20]. Про- "…це нищення набуває цілком организовних форм й те, на жаль, кошти виділялись на потреби КІОПК ситуати- провадиться майже виключно державними установами вно, доводилось обмежуватись найнеобхіднішими захо- та організаціями…" [1, арк. 1–2]. Однією з пам'яток, дами, ремонтних робіт не проводилось. збереженням та охороною якої опікувалась КІОПК, ста- Іншим напрямом діяльності планувались проведен- ла Софія Київська. ня археологічних досліджень. Однак, знову ж таки, кош- Питанням системи охорони пам'яток культури в тів не вистачало і змушені були лише проводити нагляд 20–30-х рр. ХХ ст. і діяльності Інспектури охорони па- за земельними роботами, що проводились на території м'яток присвячені праці Г. Денисенко та В. Горбика [35; пам'ятки. Варто зазначити що, земляні роботи не зав- 36], С. Заремби [38], С. Кота [39], О. Нестулі [40; 41; 42], жди узгоджувались з Інспектурою та ВУАКом. У вересні С. Нестулі [44] та ін. Ряд робіт українських дослідників 1928 р. роботи біля Братського корпусу розпочав Київ- присвячені діяльності Київської крайової інспектури ський центральний історичний архів без погодження з охорони пам'яток [33; 37] і життєвому та науковому Київською інспектурою та ВУАКом [9, арк. 38]. Через шляху її першого очільника Ф. Ернста [31; 32; 34; 43]. місяць, знову ж таки без погодження з належними ін- Однак, у цих публікаціях, не ставилось завдання ви- ституціями, Архів проклав траншею на території ком- вчення зусиль Київської інспектури для охорони та збе- плексу [8, арк. 147]. реження Софійського собору в Києві. Саме така робота Так сталося також під час копання могили для архі- Інспектури стала об'єктом дослідження нашої статі. єпископа Української автокефальної православної цер- Роботи з охорони та дослідження Софії Київської кви Н. Шараївського у 1929 р. [15, арк. 65-67]. Навіть велись Інспектурою у співробітництві з Всеукраїнським намітився конфлікт між органами влади, релігійною археологічним комітетом (ВУАК) і Софійською комісі- громадою та пам'яткоохоронними органами. Адмініст- єю Всеукраїнської академії наук (відбувались спільні ративний відділ ОВК категорично заборонив ховати засідання КІОПК і Софійської комісії). Зокрема, ці нау- Н. Шараївського на будь-якому цвинтарі Києва і, не зва- кові та пам'яткоохоронні установи планували рестав- жаючи на протести ВУАКу та Київської крайової інспек- рацію архітектури та монументального живопису хра- тури охорони пам'яток культури, дозволив здійснити му, наукові дослідження, заходи для охорони та збе- поховання під стінами пам'ятки [15, арк. 65-68; 25, реження пам'ятки. арк. 1]. До того ж, пам'яткоохоронні організації не були Однією з перших завдань, яке довелося вирішувати вчасно попереджені про копання ями. Її викопали на пам'яткоохоронцям, стала реставрація фрескового жи- відстані 1 м від південної вівтарної апсиди пам'ятки, вопису храму. На спільних зборах Софійської Комісії роботи велися в повній темряві. Наступного дня співро- ВУАК та Інспектури в січні 1927 р. було заслухано звіт бітники Інспектури та Комітету знайшли свіжу могилу, а про стан фресок Софійського собору та визначено не- поруч – викопані людські кістяки [25, арк. 3, 5]. Пред- обхідність їхньої реставрації, обмеження доступу на ставники ВУАКу та Інспектури склали акт із протестами, хори для відвідувачів. Роботи з очищення та закріплен- який надіслали до Київського виконкому та НКО. Вони ня фресок змогли розпочати лише в 1928 р., для їхньо- вимагали роз'яснень і наполягали на забороні здійс- го виконання запросили Ленінградського вченого нення поховань на території комплексу св. Софії. Київ- Д. Киплика. Проте, надалі не вдалося продовжити роз- ський виконком потім у таємному листі пояснював, що © Іванисько С., 2016 ~ 18 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

дозвіл на поховання о. Нестора Шараївського під стіна- науки Ю. Озерського, київський інспектор охорони па- ми собору дано з тих міркувань, щоб уникнути під час м'яток культури Ф. Ернст порушив питання про пере- провадження тіла до Лук'янівського кладовища величе- творення всього комплексу будівель навколо Софійсь- зної демонстрації, яка складалася б із "…української кого собору на державний заповідник [15, арк. 58-62; інтелігенції шовіністичної…" [25, арк. 6]. 24, арк. 7зв]. Із цією метою секретар інспектури В. Ба- Незалежна думка Ф. Ернства не всім подобалась в зилевич після закінчення сесії показав мистецькі цінно- НКО України. Зокрема, у НКО та Українському комітеті сті собору Ю. Озерському й одержав від нього принци- охорони пам'яток культури вченого звинувачували в пову згоду на заходи в цьому напрямку. невиконанні розпоряджень органів влади, викривленні Подібне рішення зафіксовано і в Постанові Ради загальної політичної лінії НКО, підтримці позицій релі- Всеукраїнської академії наук (ВУАН) від 17 червня гійної громади Софійського собору, а також недбалості 1929 р. на доповідь Софійської комісії. Зокрема, ВУАН в підготовці планів і звітів, і більше, у тяганині, шкідниц- вказувала на місце Софії Київської в українській і світо- тві та халатному відношенню до обов'язків голови Київ- вій культурі та зазначала, що на цей момент пам'ятка ської крайової інспектури охорони пам'яток культури знаходиться в загрозливому становищі. Також наголо- [24, арк. 2, 3, 5; 26, арк. 4, 5]. Не зважаючи на всі випра- шувалося, що фінансування урядом збереження та вдання Ф. Ернста, що він неодноразово звертався до дослідження собору св. Софії незадовільне. Тому, органів влади, але безрезультатно, йому оголосили ВУАН вирішила звернутися до Народного Комісаріату догану та в 1930 р. звільнили з посади керівника Київ- Освіти з проханням підняти перед урядом клопотання ської інспектури. На щастя, роботи з охорони та збере- про оголошення Софійського собору з комплексом па- ження Софії Київської Інспектура не припинила, м'яток на території його садиби Державним Софійським Ф. Ернста продовжували залучати до цієї діяльності. Заповідником. На думку пам'яткоохоронців саме цей Так, на 1931 р. планувалось детальне наукове об- крок дасть можливість "…достатньою мірою забезпечи- стеження Софійського собору, а з 1932 р. провести йо- ти правильний постійний догляд, охорону й всебічне го реставрацію. КІОПК подала до Київської міської Ради дослідження як самої Софії, так і усієї садиби з її пам'я- та сектору науки НКО план робіт у св. Софії на 1931 р. тками, що знаходяться на землі і під землею, й підведе Зокрема, зазначалося, що споруда доведена до стану під це дослідження тверду юридичну й економічну ба- "напівруїни", а на ремонт необхідно 40 тис. крб. [6, зу…" [15, арк. 22]. арк. 19-22; 27]. Усю провину за стан пам'ятки Інспектура У той же час Київська крайова інспектура охорони покладала на релігійну громаду та недогляд міськради. пам'яток культури вела роботу з створення заповідника Київський крайовий інспектор звертався до НКО, київ- "Київський акрополь", до складу якого планувалося ської міської влади з проханнями посприяти справі ре- включити Софійський собор та інші пам'ятки культури монту св. Софії. Проте, необхідної підтримки та коштів Старого Києва. Цей план затвердив голова Укрнауки він так і не знайшов. Ю. Озерський [10, арк. 89; 12, арк. 86-90; 24, арк. 7зв.]. Із 1932 р. Інспектура планувала почати ґрунтовні Інспектура звернулася до органів влади з проханням ремонтно-реставраційні роботи в Софійському соборі. передати їй пам'ятки, що мали увійти до складу "Київ- Із її ініціативи було створено бригади, що мали вироби- ського Акрополя", у тому числі і собор св. Софії. ти попередні плани, схеми та кошториси ремонтно- Основною метою закладу київський інспектор реставраційних робіт [18, арк. 8; 19, арк. 5-6; 41, с. 85]. К. Антипович визначив забезпечення охорони, проведен- Усі бригади очолювали визнані фахівці: архітектурно- ня наукової та політосвітньої роботи з пам'ятками [3, ремонтну І. Моргилевський, станкового малярства та арк. 2; 18, арк. 5; 28]. Також, інспектор вказував, що пам'я- фресок – М. Вайштейн, археологічну – Ф. Козубовський, тки майбутнього заповідника постійно привертають увагу архівознавчо-документальну – В. Базилевич. радянських та іноземних туристів, і необхідно все зробити У кінці 1932 р. на засіданні Президії ВУАК констату- для їхнього використання з культосвітньою метою. вали, що пам'ятка знаходилася в жахливому стані, при- Ухвалений Народним комісаріатом освіти статут за- чинами чого могли бути давні пошкодження, діяльність повідника передали на затвердження Всеукраїнського релігійної громади та коливання, що виникали від руху Центрального виконавчого комітету. Наступного року вантажівок військового округу, штаб якого розмістився в Київська інспектура охорони пам'яток культури знову садибі собору [17, арк. 12; 20, арк. 32-34, 73]. Також піднімає клопотання перед Президію Київського облас- неприпустимим співробітники Софійської комісії та Ки- ного виконкому про створення на базі пам'яток Старого ївської інспектури вважали накопичення тут великої Києва заповідника республіканського значення "Київсь- кількості бензину для потреб військового округу. Голова кий Акрополь" [6, арк. 19-22]. Проте, вищий орган влади ВУАК і крайовий інспектор клопотали про перенесення не підтримав ідею утворення великого заповідника в штабу в інше місце. центрі Києва, і цей грандіозний за своїм значенням Члени президії ВУАН вирішили доручити Софійській проект так і не здійснили. комісії підготувати вичерпні відомості про стан пам'ятки У 30-х рр. розпочалась реорганізація НКО і Інспек- й надіслати їх до Київської інспектури охорони пам'яток тура охорони пам'яток культури перестала діяти. і Сектору науки НКО разом із проханням посприяти в Слід зазначити, що успішному вирішенню питання справі ремонту. На початку 1933 р. знову створили бри- перетворення Софійського собору з комплексом споруд гади для обстеження стану та складання кошторису на на музей заважала невизначеність із його підпорядко- ремонт Софійського собору [23, арк. 107]. Унаслідок ваністю. Після проведеної більшовиками націоналізації огляду пам'ятки виявили нові пошкодження. всі споруди стали державною власністю й були переда- Із метою покращення збереження та охорони Со- ні в користування релігійним громадам, як Софійський фійського собору, проведення ремонту та реставрації собор і Трапезна церква, або різним світським устано- за державний кошт, оскільки органи влади відмовля- вам, як інші будівлі комплексу. Влада іноді приймала лись фінансувати роботи в діючому храмі, Київська ін- суперечливі рішення щодо тих чи інших будинків, нада- спектура та ВУАК піклувались про вилучення Софії Ки- вала право на користування кільком організаціям одно- ївської у релігійної громади та перетворення на музей. часно. Так, на подвір'я ж Софійського собору претенду- Ще навесні 1929 р. під час обговорення звіту Софійсь- вали і отримали право користування Всеукраїнський кої комісії на засіданні ВУАН, у присутності голови Укр- Музейний Городок, Всеукраїнська академія наук, На-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 19 ~

родний комісаріат освіти, місцеві органи влади [5, 30. Постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР "Про пам'ятники культу- ри і природи України" 16 червня 1926 р. // Культурне будівництво в арк. 3-4, 6-7]. Українській РСР. 1917 – 1927: Зб. докум. і матеріалів / Ю. Ю. Кондуфор Із часом заклики пам'яткоохоронців закрити діючий (відп. ред.). – К.: Наук. думка, 1979. – С. 451–55. храм собору св. Софії знайшли підтримку в органів 31. Білокінь С. Автобіографія Федора Ернста початку 1930-х років / влади. Остаточно Софійський храм закрили взимку С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. – 2009. – № 1 (25). – С. 135–150. 32. Білокінь С. Федір Ернст / С. Білокінь // Репресоване "відроджен- 1934 р. Рішенням Міськради від 17 січня 1934 р. спору- ня" / Упоряд. О. І. Сидоренко, Д. В. Табачник. – К. : Україна, 1993. – ди комплексу передали у користування Всеукраїнсько- С. 300–321. му Музейному Городку [6, арк. 34, 36; 21, арк. 1, 3; 22, 33. Верезомська С. З історії охорони церковної старовини на терені Київської крайової інспектури охорони пам'яток культури (1926– арк. 2]. У завданнях нового культурного закладу зазна- 1930 рр.) / С. Верезомська // Історія релігій в Україні. Науковий щоріч- чалося, що науково-дослідна робота музею буде тісно ник. – 2004. – Кн. ІІ. – С. 566–571. пов'язана з агітаційно-антирелігійною. Завідуючим 34. Верезомська С.Ж. Ф. Ернст у пам'яткоохоронному русі України "Софійського музею" став І. Скуленко. 1917–1933 рр. : автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – Історія Укра- їни" / С. Ж. Верезомська; Харківський національний ун-т ім. В. Н. Кара- Отже, Київська крайова інспектура охорони пам'яток зіна. – Харків, 2005. культури, фактично, діяла невеликий проміжок часу, з 35. Горбик В.О. "Звід пам'яток історії та культури України" у дослідженні 1926 до 1933 р. Це були часи хронічної нестачі коштів, і охороні культурної спадщини: досвід, проблеми, перспективи / В. О. Гор- бик, Г. Г. Денисенко. – К. : Інститут історії України НАН України, 2012. активної антирелігійної політики, початку репресивних 36. Горбик В. Охорона та збереження пам'яток історії та культури в заходів. Зокрема, у 1930 р. почались гоніння на Київсь- Україні: історичний аспект / В. Горбик, Г. Денисенко // Історичний жур- кого інспектора Ф. Ернста і його було усунено від керів- нал. – 2004. – № 10-11. – С. 85–90. ництва установою. Практично, Інспектура мало що мог- 37. Желєзко А.М. Пам'яткоохоронна діяльність Київської крайової інспектури на Київщині у 1928–1930 рр. / А. М. Желєзко // Наук. праці ла зробити в той час. Київський відділ Інспектури відра- іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. – 2015. – Вип. 44. – Т. 1 – С. 212–215. зу намагався брати активну участь у вирішенні проблем 38. Заремба С.З. Українське пам'яткознавство: Історія, теорія, су- збереження Софійського собору. Співробітники пам'ят- часність / С. З. Заремба. – К. : Логос, 1995. 39. Кот С. Витоки: з перед часів Українського товариства охорони коохоронних установ клопотались аби Софію Київську пам'яток історій та культури / С. Кот // Пам'ятки України: історія та куль- включили до списку споруд, що мають історичну цінність. тура. – 2005. – № 2. – С. 128–139. Не розуміння ситуації органами центральної та місцевої 40. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні 1917–1941 рр. : у 2- влади, зволікання з виділенням необхідних коштів могли х ч. / О. Нестуля. – К. : Інститут історії України НАН України, 1995. – Ч. 1. 41. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні 1917–1941 рр.: у 2- мати руйнівні наслідки для собору. Важливим є враху- х ч. / О. Нестуля. – К. : Інститут історії України НАН України, 1995. – Ч. 2. вання всіх уроків роботи пам'яткоохоронних установ і, 42. Нестуля О. Охорона пам'яток історії та культури. 1926–1941 рр. зокрема, Київської крайової інспектури охорони пам'яток / О. Нестуля. – К.: Інститут історії АН УРСР, 1989. 43. Нестуля О.О. Україна стала його долею (Ф. Л. Ернст) / культури в сучасній діяльності з охорони культурної спа- О. О. Нестуля // Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки) / редкол.: дщини України. На щастя, одна з ініціатив Інспектури, а І. С. Винокур та ін. – К. : Рідний край, 1991. – С. 101–113. зокрема, перетворення Софійського собору на музейний 44. Нестуля С. Становлення Всеукраїнського археологічного ко- заклад, була втілена в життя і це сприяло збереженню мітету ВУАН (середина 1920-х років) / С. Нестуля. – Полтава : Архео- логія, 1997. пам'ятки для прийдешніх поколінь. References Список використаних джерел 1. Derzhavnyi arkhiv Kyivskoi oblasti, Kyiv, fond r-212, opys 1, 1. Державний архів Київської області, м. Київ, ф. р-212, оп. 1, спр. 4, sprava 4, 13 arkushiv. 13 арк. 2. Ibid, fond r-212, opys 1, sprava 13, 67 arkushiv. 2. Там само, ф. р-212, оп. 1, спр. 13, 67 арк. 3. Ibid, fond r-212, opys 1, sprava 18, 43 arkushi. 3. Там само, ф. р-212, оп. 1, спр. 18, 43 арк. 4. Ibid, fond r.-433, opys 1, sprava 811, 43 arkushi. 4. Там само, ф. р.-433, оп. 1, спр. 811, 43 арк. 5. Derzhavnyi arkhiv mista Kyeva, fond r-1, opys 1, sprava 2797, 5. Державний архів міста Києва, м. Київ, ф. р-1, оп. 1, спр. 2797, 7 arkushiv. 7 арк. 6. Ibid, fond r-1, opys 1, sprava 5475, 36 arkushiv. 6. Там само, ф. р-1, оп. 1, спр. 5475, 36 арк. 7. Instytut rukopysiv Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni 7. Інститут рукописів Національної бібліотеки України імені V. I. Vernadskoho, fond 279, sprava 812, 1 arkush. В. І. Вернадського, ф. 279, спр. 812, 1 арк. 8. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy, fond VUAK, 8. Науковий архів Інституту археології НАН України, м. Київ, sprava 176, 160 arkushiv. ф. ВУАК, спр. 176, 160 арк. 9. Ibid, fond VUAK, sprava 189, 310 arkushiv. 9. Там само, ф. ВУАК, спр. 189, 310 арк. 10. Ibid, fond VUAK, sprava 329, 93 arkushi. 10. Там само, ф. ВУАК, спр. 329, 93 арк. 11. Ibid, fond VUAK, sprava 342, 26 arkushiv. 11. Там само, ф. ВУАК, спр. 342, 26 арк. 12. Ibid, fond VUAK, sprava 374, 90 arkushiv. 12. Там само, ф. ВУАК, спр. 374, 90 арк. 13. Ibid, fond VUAK, sprava 410/5, 59 arkushiv. 13. Там само, ф. ВУАК, спр. 410/5, 59 арк. 14. Ibid, fond VUAK, sprava 410/6, 65 arkushiv. 14. Там само, ф. ВУАК, спр. 410/6, 65 арк. 15. Ibid, fond VUAK, sprava 410/8, 87 arkushiv. 15. Там само, ф. ВУАК, спр. 410/8, 87 арк. 16. Ibid, fond VUAK, sprava 410/9, 92 arkushi. 16. Там само, ф. ВУАК, спр. 410/9, 92 арк. 17. Ibid, fond VUAK, sprava 410/11, 36 arkushiv. 17. Там само, ф. ВУАК, спр. 410/11, 36 арк. 18. Ibid, fond VUAK, sprava 413a, 10 arkushiv. 18. Там само, ф. ВУАК, спр. 413а, 10 арк. 19. Ibid, fond VUAK, sprava 413b, 7 arkushiv. 19. Там само, ф. ВУАК, спр. 413б, 7 арк. 20. Ibid, fond VUAK, sprava 437, 81 arkush. 20. Там само, ф. ВУАК, спр. 437, 81 арк. 21. Naukovyi arkhiv Natsionalnoho zapovidnyka "Sofiya Kyivska", 21. Науковий архів Національного заповідника "Софія Київська", hrupa zberigannia NADR, № 147/1, 5 arkushiv. гр. зб. НАДР, № 147/1, 5 арк. 22. Ibid, hrupa zberigannia NADR, № 147/3, 11 arkushiv. 22. Там само, гр. зб. НАДР, № 147/3, 11 арк. 23. Rukopysni fondy Instytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta 23. Рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фольклористики etnohrafii im. M. T. Rylskoho, fond 13, op. 1, spr. 7, 127 arkushiv. та етнографії ім. М. Т. Рильського, ф. 13, оп. 1, спр. 7, 127 арк. 24. Ibid, fond 13, opys 2, sprava 18, 20 arkushiv. 24. Там само, ф. 13, оп. 2, спр. 18, 20 арк. 25. Ibid, fond 13, opys 3, sprava 105, 8 arkushiv. 25. Там само, ф. 13, оп. 3, спр. 105, 8 арк. 26. Ibid, fond 13, opys 5, sprava 305, 5 arkushiv. 26. Там само, ф. 13, оп. 5, спр. 305, 5 арк. 27. Dopovidna zapyska do Kyivskoi miskoi Rady, kopiia: sektor nauky 27. Доповідна записка до Київської міської Ради, копія: сектор науки NKO, vid kyivskoho oblasnoho inspektora okhorony pamiatok kultury НКО, від київського обласного інспектора охорони пам'яток культури K. Ye. Antypovycha. (1999). Pamiatky Ukrainy: Istoriia ta kultura. 1, VIII. К.Є. Антиповича // Пам'ятки України: Історія та культура. – 1999. – № 1. 28. Lyst Kyivskoho kraievoho inspektora okhorony pamiatok kultury – С. VIII. K. Antypovycha do Sektoru nauky NKO (kopiya do kerivnyka muzeinoi 28. Лист Київського краєвого інспектора охорони пам'яток культури hrupy tov. Kushniruka K. I.). Pamiatky Ukrainy: Istoriia ta kultura. 1, VIII. К. Антиповича до Сектору науки НКО (копія до керівника музейної групи 29. Okhorona pryrody ta pamiatok kultury. (1926) Nauka na Ukraini: тов. Кушнірука К. І.) // Пам'ятки України: Історія та культура. – 1999. – Biuleten Ukrnauky. 2, 87–88. № 1. – С. VIII. 30. Postanova VUTsVK i Radnarkomu USRR "Pro pamiatnyky kultury i 29. Охорона природи та пам'яток культури // Наука на Україні: Бю- pryrody Ukrainy" 16 June 1926 r. (1979) In: Yu. Yu. Kondufor (ed.) Kulturne летень Укрнауки. – 1926 – № 2. – С. 87–88. budivnytstvo v Ukrainskii RSR. 1917–1927. Zb. dokum. i materialiv. Kyiv: Naukova dumka, pp. 451–455.

~ 20 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

31. BILOKIN, S. (2009) Avtobiohrafiia Fedora Ernsta pochatku 1930-kh 38. ZAREMBA, S. Z. (1995) Ukrainske pamiatkoznavstvo: Istoriia, rokiv. Studii mystetstvoznavchi. 1 (25), 135–150. teoriia, suchasnist. Kyiv: Lohos. 32. BILOKIN, S. (1993) Fedir Ernst. In: Sydorenko O. I., Tabachnyk 39. KOT, S. (2005) Vytoky: z pered chasiv Ukrayinskoho tovarystva D. V. (eds.) Represovane "vidrodzhennya". Kyiv : Ukraina, pp. 300–321. okhorony pamiatok istorii ta kultury. Pamiatky Ukrainy: Istoriia ta kultura. 33. VEREZOMSKA, S. (2004) Z istorii okhorony tserkovnoi starovyny na 2, 128–139. tereni Kyivskoi kraiovoi inspektury okhorony pamiatok kultury (1926-1930 rr.). 40. NESTULIA, O. (1995) Dolia tserkovnoi starovyny v Ukraini 1917 – Istoriia relihii v Ukraini. Naukovyi shchorichnyk. Vol. II, pp. 566–571. 1941 rr.: [in 2 vol.]. Vol. 1: 1917 r. – seredyna 20-kh rokiv. Kyiv: Instytut 34. VEREZOMSKA, S. Zh. (2005) F. Ernst u pamiatkookhoronnomu istorii Ukrainy NAN Ukrainy. rusi Ukrainy 1917 – 1933 rr. Abstract of unpublished thesis (Doctor of 41. NESTULIA, O. (1995) Dolia tserkovnoi starovyny v Ukraini 1917 – Philosophy), Kharkivskyi natsionalnyi universytet im. V. N. Karazina. 1941 rr.: [in 2 vol.]. Vol. 2: Kinets 20-kh – 1941 rr. Kyiv: Instytut istorii 35. HORBYK, V. O., DENYSENKO, H. H. (2012) "Zvid pamiatok istorii Ukrainy NAN Ukrainy. ta kultury Ukrainy" u doslidzhenni i okhoroni kulturnoi spadshchyny: dosvid, 42. NESTULIA, O. (1989) Okhorona pamiatok istorii ta kultury. 1926 – problemy, perspektyvy. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. 1941 rr. Kyiv: Instytut istorii AN URSR. 36. HORBYK, V. O., DENYSENKO, H. H. (2004) Okhorona ta 43. NESTULIA, O. (1991) Ukraina stala yoho doleiu (F. L. Ernst). In: zberezhennia pamiatok istorii ta kultury v Ukraini: istorychnyi aspekt. Vynokur I. S., V. B. Vrublevska, T. F. Hryhoreva et al. (eds.) Represovane Istorychnyi zhurnal, 10-11, 85–90. kraieznavstvo (20–30-ti roky). Kyiv: Ridnyi krai, pp. 101–113. 37. ZHELIEZKO, A. M. (2015) Pamiatkookhoronna diialnist Kyivskoi kraiovoi 44. NESTULIA, S. (1997) Stanovlennia Vseukrainskoho inspektury na Kyivshhyni u 1928–1930 rr. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu arkheolohichnoho komitetu VUAN (seredyna 1920-kh rokiv). Poltava: Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. 44 (1), 212–215. Arkheolohiia. Надійшла до редколегії 28.11.16

S. Ivanysko, PhD in History, Assistant Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

KYIV REGIONAL INSPECTORSHIP FOR THE PROTECTION OF CULTURAL HERITAGE AND THE CONSERVATION OF THE SAINT SOPHIA'S CATHEDRAL The article deals with the function of Kyiv regional inspectorship for the protection of cultural monuments and the conservation of Saint Sophia's Cathedral in Kyiv. The issue of a restoration of monumental painting and repair work, the problems of conservation, and the transformation of the church to the museum institution are studied in the research. In addition, the paper looks at the problem of lack of support from Kyiv's authority for Inspectorship in the protection and preservation of Saint Sophia's Cathedral (such as delay in taking the necessary decisions and lack of financing, etc.). Key words: protection of cultural monuments, Kyiv regional inspectorship in the protection of cultural monuments, Saint Sophia's Cathedral in Kyiv, necropolis of Kyiv, F. Ernst.

УДК 930:[338:48-6:001.891](477+100) https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.05 М. Казьмирчук, д-р іст. наук, доц. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

МЕМОРІАЛЬНИЙ І НОСТАЛЬГІЙНИЙ ТУРИЗМ У ВІТЧИЗНЯНИХ І ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Нині відбувається активний розвиток нових видів туризму, серед яких меморіальний і ностальгійний туризм знайшов відображення на сторінках наукових праць ряду українських і зарубіжних вчених. На тепер серед теоретиків і практиків туризму немає єдиної думки щодо позначення поняття ностальгійного туризму. Метою статті є аналіз термінологічних варіантів меморіального й ностальгійного туризму, а також виділення загальних тенденцій щодо вивчення цих нових видів туризму у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях. Ключові слова: Меморіальний туризм, ностальгійний туризм, вітчизняні та зарубіжні дослідження, нові види туризму.

Зі швидким розвитком туристичної галузі почали ризму. для туристського ринку це означає розквіт нових з'являтися нові (спеціальні) види туризму, зокрема ме- видів туризму: меморіального, ностальгійного, похмуро- моріального та ностальгійного туризму. Вважається, що го, діаспорного, катастрофічного тощо. приблизно одна з десяти поїздок у світі обумовлена Незважаючи на збільшення попиту на нові види ту- ностальгійними мотивами. Дослідники звертають увагу ризму, у вітчизняній туризмології немає комплексних на зростання внеску ностальгійних подорожей у ство- досліджень присвячених аналізу меморіального й нос- рення потоків міжнародного туризму. Звісно, офіційної тальгійного туризму та туристичних пропозицій. Зустрі- статистики для підтвердження цих процесів не існує, чається також невелика кількість фрагментарно опису- тим більше, що сучасні туристи можуть поєднувати від- ючих цей феномен досліджень, особливо справедли- разу кілька видів туризму. Збільшенню нових видів ту- вим це твердження є щодо меморіального туризму. ризму сприяє небажання споживачів туристичних про- Можливо, це обумовлено появою великої кількості но- дуктів відпочивати пасивно, а також зростаючий попит вих видів туризму одночасно та порівняно недавно, що на активний відпочинок із багатьма атракціями й наяв- робить їх новим об'єктом дослідження. Також дається в ними гострими та незвичними відчуттями. Великою по- знаки відсутність необхідної статистичної бази для сис- пулярністю нині користуються маловідомі та переважно тематичного економічного аналізу. індивідуальні види туризму, зокрема темний, діаспор- Меморіальний і ностальгійний туризм знайшов відо- ний, генеалогічний туризм, пов'язані з меморіальним і браження на сторінках наукових праць ряду українських ностальгійним туризмом. Подорожі з традиційними ці- і зарубіжних вчених. Однак не існує єдиного підходу до лями – оздоровчими або пізнавальними – уже не задо- визначення понять і усталеної класифікації цих видів вольняють потреби сучасної людини. Бажання відвіда- туризму. У сучасній науковій літературі поняття "носта- ти нові місця й отримати автентичний продукт стає час- льгійний туризм" часто вживають, як синонім слів "сен- тиною мотивації сучасних туристів. Керуючись потре- тиментальний", "етнічний", "етнографічний", оскільки цей бою вийти за межі буденного, випробувати щось екст- різновид туризму тісно пов'язаний із психологічною уста- раординарне, у сучасних туристів велику популярність новкою людини, її бажанням відвідати місця свого істо- набувають різні екстремальні та нетрадиційні види ту- ричного проживання, походження предків, глибше пізна- © Казьмирчук М., 2016 ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 21 ~

ти культурні традиції краю, налагодити контакти із зем- займає важливе місце в міжнародному туристичному ляками чи родичами. Так само і "меморіальний туризм" обміні [23, с. 72]. ототожнюють із багатьма новими видами туризму. Спро- Українські дослідники часто ототожнюють носталь- би цілеспрямованого історіографічного аналізу дослі- гійний туризм з етнічним. Д-р екон. наук, проф. Черні- джень щодо меморіального та ностальгійного туризму не вецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ проводилися. Нині існують лише фрагментарні та непо- В. Ф. Кифяк тлумачить етнічний туризм як поїздку з ме- слідовні спроби дослідити певні аспекти щодо феномену тою побачити рідних і близьких, пов'язану з відвідуван- меморіального та ностальгійного туризму. Метою статті є ням і виїздом у віддалені регіони країни або інші держа- аналіз термінологічних варіантів меморіального та нос- ви. Незважаючи на те, що перша частина визначення тальгійного туризму, а також виділення загальних тенде- стосується радше ностальгійного туризму [11]. нцій щодо вивчення цих нових видів туризму у вітчизня- Схожої думки дотримується д-р філос. наук, проф. них і зарубіжних дослідженнях. Київського національного університету культури та мис- У Законі України "Про туризм" запропоновано виді- тецтв Т. С. Пархоменко. На її думку, іноді ностальгійний лити за метою поїздки 13 видів туризму, зокрема пізна- туризм може накладатися на туризм етнічний, напри- вальний відпочинок і ностальгійний туризм [5]. Класич- клад, коли емігранти відвідують свою етнічну батьків- не визначення "ностальгійного туризму" – це різновид щину. Етнічний туризм задовольняє потребу у підкріп- туризму, який здійснюється туристами на місця свого ленні національної ідентичності людини, тобто включе- історичного проживання. Його часто ототожнюють із ності в певну соціальну спільноту на підставі спільного сентиментальним, етнічним, родинним та іншими нови- походження, ототожнення з певною культурою. Відвіду- ми видами туризму. Ностальгійний туризм передбачає вання своєї етнічної батьківщини людиною, яка наро- відвідування туристами місць свого історичного прожи- дилася та виховувалася в іншому соціокультурному вання, походження предків та інші факти, пов'язані без- середовищі, є своєрідним генетичним покликанням – посередньо з туристом або його родиною. Часто він "покликом предків". Ностальгійний же туризм виключно поєднуваний із відвідинами місць історичних подій, себ- індивідуальний, він камерний порівняно з етнічним, це то виселень, переселень, еміграційних рухів, місцями не поклик національної ідентичності, це – відтворення битв, давніми кордонами держав і переважно зосере- власного життєвого шляху, намагання подолати незво- джений у регіонах із багатим історико-архітектурним і ротність часу просторовим поверненням [22]. культурним потенціалом [3]. Канд. фіз.-мат. наук, доц. Ужгородського торговель- Із сентиментальним туризмом ототожнення носта- но-економічного інституту М. П. Кляп і д-р філос. наук льгійного відбувається через те, що під час ностальгій- Ужгородського національного університету Ф. Ф. Шан- ної подорожі панівними мотивами в туриста є почуття, дор ототожнюють ностальгійний туризм з етнічним та емоції та сентименти. Основними засадами сентимен- етнографічним, визначаючи його як різновид туризму, тального туризму вважається ностальгія за рідною до- який здійснюється туристами на місця свого історичного мівкою, батьківщиною, бажання повернутися на землю, проживання. На їхню думку, етнічний туризм може бути де народилася людина або проживали її предки. Термін як внутрішнім (наприклад, відвідування глибинки місь- "сентиментальний туризм" вважає за доцільне вживати кими жителями з метою ознайомлення з архаїчними канд. екон. наук, доц. Львівського національного універ- говірками, фольклором, побутом, культурою й мовами ситету імені Івана Франка С. П. Кузик, для позначення автохтонних народів), так і зовнішнім, який пов'язаний із тих подорожей, головним мотивом яких є "прагнення відвідуванням історичної батьківщини або місць наро- повернення". Дослідник вважає, що сентиментальний дження родичів. Останній різновид часто називається туризм включає й діаспорні тури, тобто "пошук коріння". ностальгійним туризмом, який отримав поширення в Відзначаючи близькість сентиментального й етнічного деяких регіонах світу – Ізраїль, Вірменія, Греція, Украї- туризму, він наголошує на їхній подібності через важли- на, Італія. Учасники ностальгійного туризму – в основ- вість для туриста побачення з рідними та близькими ному люди похилого віку, що раніше проживали в цій або відвідування місць їхнього перебування, проте під- місцевості. Основна частина програм і мета приїзду – креслює в сентиментального туризму значно ширші індивідуальне (або невеликими сімейними групами) горизонти, бо його основою є людські почуття, емоції, відвідування різних регіонів [13]. ностальгія. У С. П. Кузика можна помітити і зв'язок сен- Аналіз термінологічних проблем туризму знайшов тиментального туризму з меморіальним, адже, на його відображення у працях Л. Кирилюка, який, указуючи думку, здебільшого сентиментальні відносини пов'язані на швидкі темпи розвитку в Україні ностальгійного ту- з вивченням історико-архітектурних пам'яток, давніх ризму, виділяє одним з його видів етнічний і пропонує поселень, місць поховань тощо [15]. Асистент Львівсь- визначити основні райони його масового розвитку на кого національного університету імені Івана Франка території нашої держави – прикордонне Закарпаття, О. І. Вуйцик, аналізуючи розвиток ностальгійного тури- Львівщину, Волинь. Він пов'язує ностальгійний туризм зму вживає паралельно терміни "сентиментальний" і насамперед із відвідуванням родичів, які опинились по "ностальгійний туризм". Основним споживачем сенти- різні сторони кордону, відносячи його до нетрадицій- ментального туристичного продукту вона називає діас- них і, водночас, перспективних видів туризму, підви- пору [4, с. 40–46]. Вірогідно, що сентиментальний і нос- дом якого є етнічний туризм [10]. тальгійний туризм, які спираються на почуття, можуть У дослідженні істориків Київського національного охоплювати не лише відвідини місць пов'язаних із університету імені Тараса Шевченка Н. Терес і предками, але й місць де уже побував турист і його спо- В. Рожнової чітко розрізняються поняття етнотуризм і гади впливають на його емоційний стан при виборі по- ностальгійний туризм. На думку дослідниць, причина дорожі або маршруту. того, що етнічний туризм часто розглядають як носта- При класифікації туризму, д-р екон. наук, проф. льгійний, пов'язана, напевне, із тим, що туристи, які Тернопільського національного економічного універси- зацікавлені звичаями та культурою певної нації, у пер- тету П. Р. Пуцентейло виділяє окремо "ностальгійний шу чергу, хочуть дізнатися про ті народи, із якими в них туризм" і тлумачить його як різновид туризму, заснова- є хоча б які-небудь генетичні зв'язки. Вони наголошу- ний на потребі людей у відвідуванні родичів, місць на- ють на неправильності поєднання етно- та ностальгій- родження і проживання близьких, зауважуючи, що він ного туризму в один напрям діяльності [24, с. 35–44]. За

~ 22 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

висновками львівської дослідниці С. Муравської, біль- визначенні. Етнічний туризм екзотичних напрямів, пе- шість існуючих досліджень етнічного туризму в Європі редбачає отримання туристом задоволення від проти- та Америці концентрує увагу на окресленні етнотуризму ставлення різних культур і бачення контрасту від цього. як мандрівок до екзотичних і часто ізольованих етнічних У свою чергу етнічне возз'єднання передбачає збудити груп [20, с. 70–74]. зовсім інші почуття у туриста, що ґрунтується на пошуку Український географ-країнознавець, канд. геогр. на- власного "коріння". Мета етнічних возз'єднань активно ук, доц. Київського національного університету імені простежується у країнах Північної Америки та Австралії, Тараса Шевченка В. К. Кіптенко вважає ностальгійний чия новітня історія була побудована на міграції, але це туризм формою організації поїздок людей, пов'язаних також стосується й інших частин світу – Африки, Євро- родинними стосунками, виокремлюючи в його межах пи та Азії [47, с. 173–176]. родинний туризм. Мотивацією дослідника є те, що з Новозеландський дослідник Д. Рассел вживає тер- часом родинні зв'язки слабшають і метою подорожі мін "ностальгійний туризм" (nostalgic tourism) при аналі- стає не відвідування родичів або місця народження, а зі сегменту туристів (британського та ірландського по- ознайомлення з батьківщиною предків. Це змінює хара- ходження), які мають причиною подорожі тугу та потре- ктер попиту, зокрема зростає попит на розміщення в бу пошуку родоводу [60, с. 103–116]. Ностальгію як ва- готелях, а не у родичів, змінюються вимоги до програми жливий мотив для подорожі старших за віком туристів перебування [12]. розглядає у своїй статті американська дослідниця Слід відзначити, що вітчизняні дослідники переважно М. Селлік, яка охоче використовує термін "ностальгійні не вказують англомовні терміни, які використовують у подорожі" (nostalgic travels) [63, с. 55–71]. власних статтях, та й використаної зарубіжної літератури Зарубіжні дослідники часто використовують близь- їм також бракує. Проте, часті звернення до нових видів кий до ностальгійного туризму термін "родовий туризм" туризму, як і деякі назви статей, де розглядаються екску- (ancestral tourism), під яким розуміють вид туризму, го- рсійні об'єкти ностальгійного туризму, свідчать про необ- ловною рушійною силою якого є родинні почуття, ба- хідність подальшого аналізу цього феномену щодо його жання відвідати батьківщину й родичів. У цьому кон- чіткого виділення як окремого нового виду туризму. тексті родинний і ностальгійний туризм співвідносяться Зарубіжні вчені також інколи ототожнюють носталь- на рівні відчуттів і місця призначення. Так, ірландська гійний туризм та етнічний, вважаючи, що етнічний туризм дослідниця А. Райт вивчаючи особливі відносини між має включати подорожі друзів і родичів на батьківщину Ірландією і США й аналізуючи мотиви, що є основою предків із метою вивчення власної етнічної приналежно- американського туристичного інтересу в Ірландії, роз- сті (ностальгійний туризм). Так, російська дослідниця глянула особливі історичні, психологічні, емоційні й ро- Н. А. Малова вважає, що "ностальгійний або етнічний динні зв'язки, які пов'язують дві країни. Це дослідження туризм – це вид туризму, пов'язаний із відвідуванням представляє нові емпіричні висновки про прагнення аме- історичної батьківщини або місць народження родичів риканських туристів відчути "родове призначення" в Ір- [18]. Науковець дає визначення етнічного туризму, але ландії. На думку дослідниці, тури родового туризму акти- трактує його як ностальгійний. Загалом російські науковці вно продаються, що передбачає значний попит на подіб- оперують поняттям "етнографічний туризм" та "етнічний ний туристичний продукт у майбутньому [69, с. 22–33]. туризм". При чому, у перше поняття вони вкладають ши- Зарубіжні дослідники звертають увагу на взаємо- рокий зміст, відносячи сюди аборигенний і корінний види зв'язок і співвідношення меморіального та ностальгій- туризму. Під етнічним туризмом вони розуміють носталь- ного туризму. Так, С. Маршалл із Квазулу-Натальського гійний туризм, тобто "…відвідування місць свого історич- університету в Дурбані (Південна Африка) досліджуючи ного проживання" [27]. зв'язки між пам'яттю й туризмом, відзначає, що пам'ять Білоруська дослідниця А. Кольцова вважає, що нос- є вирішальним фактором при виборі пункту призначен- тальгійний туризм – це подорожі на місця свого наро- ня. Це впливає на туристичний досвід у місці призна- дження або батьків, свого історичного проживання, від- чення і на обмін досвідом з іншими туристами після відування родичів або вивчення певної етнічної групи поїздки, зокрема шляхом розповіді, фотографії й об'єк- населення (їх життя, особливості культури, побут і т. д.). тів пам'яті, зокрема сувенірів. Поняття "особистого це хороший спосіб дізнатися більше про своє коріння культурного туризму" розглядаються нею як основа для або вивчити історію необхідного народу вченим, люби- визначення "туризму особистої пам'яті", що обертаєть- телям. Тож, вона також ототожнює етнічний і носталь- ся навколо подорожі, пов'язаної з особистими спогада- гійний туризм [14, с. 246–248]. Її повністю підтримує ми – не тільки відвідування місць, пов'язаних з щасли- старша колега, канд. геогр. наук Є. Карачевська вва- вими спогадами, а й повернення до місць особистої жає, що "етнічний туризм – один із напрямів туризму, травми і страждання в пошуках зцілення [48, с. 321– що має яскраво виражену етно-мовно-культурну скла- 335]. Вона присвятила статтю тим, хто вижив і їхнім дову. Етнічний туризм може бути як внутрішнім, відві- нащадкам, які подорожують в місця, де були колись їхні дування білоруської глибинки міськими жителями з ме- будинки або населені пункти (збережені частково або тою ознайомлення з фольклором, побутом, культурою знищені повністю), із яких вони були змушені переїхати населення, так і зовнішнім, який пов'язаний з відвіду- через політичні переслідування, природні або техно- ванням історичної батьківщини або місць народження генні катастрофи. Такі поїздки, на думку С. Маршалл, родичів. Останній різновид часто називається носталь- не можуть розглядатися як поїздки з метою відвідин гійним туризмом" [9, с. 341–342]. пам'яток культурного або похмурого туризму, а скоріше Австралійський вчений із Гонконгського політехніч- розглядатися як суто особисті місця, суб'єктивного зна- ного університету туризму Б. Кінг, аналізуючи поняття чення, пов'язані зі спогадами про травму. Подібні подо- етнічного туризму відзначає його часткове віднесення рожі генерують, закріплюють і передають спогади тури- до подорожей з мотивацією "етнічного возз'єднання", стів. А подібний туризм позиціонується як продовження тобто відвідування людей, близьких за етнічною прина- процесу запам'ятовування, як акт опору – проти забуття лежністю. Він підкреслює, що етнічний туризм як подо- і, в деяких випадках, проти колишнього акта стирання рож з метою відвідування екзотичних народів і подо- пам'яті. Автор, виходячи із дослідження ситуації в німе- рож, із метою пошуку власного коріння, кардинально цькій Сілезії, яка знаходиться на південному заході протилежні, а отже не можуть вміщуватися в одному Польщі, застосовує термін "туризм туги за батьківщи-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 23 ~

ною" ("homesick tourism"), добре відомий у німецькому Корінний туризм ("roots tourism") другого покоління контексті [50, с. 332–349]. У інших статтях С. Маршалл та процеси міграції широко розглядуються в досліджен- вживає термін "туризм особистої пам'яті", при дослі- ні італійської дослідниці А. Пелліцції, яка вважає, не- дженні форм подорожі з мотивом спогадів про власне зважаючи на збільшення наукового вивчення корінного минуле. На підставі деяких наукових прозрінь у функці- туризму, їх малодослідженими. Корінний туризм роз- онуванні людської пам'яті, стверджується, що подорож глядався насамперед на досвіді першого, другого та можна вважати навмисним і організованим продовжен- наступних поколінь як єдиного явища. Ґрунтуючись на ням процесу запам'ятовування, пов'язаним з питаннями глибшому вивченні другого покоління греків в Італії, ідентичності та самопізнання. Дослідниця приходять до вона зосереджується також на географічному й етніч- висновку, що туризм особистої пам'яті не слід розгля- ному контекстах життя цієї громади та їхніх подорожах дати за типом, а швидше за формою туризму в зв'язку з до батьківщини ("homeland travel"), зокрема частоту та гетерогенністю та високо індивідуалізованим характе- причини подорожей, самосприйняття під час їх перебу- ром цього явища [51, с. 335–348]. С. Маршалл першою вання в Греції та визначення "дому". А. Пелліцція дово- розділяє "туризм туги за батьківщиною" від споріднених дить, що часті поїздки в Грецію мають набагато глиб- видів, з якими він часто поєднаний, особливо з "корін- ший сенс, оскільки вони дають транснаціональний до- ним туризмом" ("roots tourism"), "особистим культурним свід, метою якого є відвідування родичів і друзів, ба- туризмом" ("personal heritage tourism") і подорожами жання знайти культурне коріння і віднайти культурну мігрантів, які повертаються ("migrant return travel"). "Ту- самобутність [54, с. 1]. ризм туги за батьківщиною" дослідниця відносить до по- Західні дослідження зосереджені на дослідженні дорожей німців, які відвідують свої колишні домівки в процесів міграції й туризму. Серед науковців, які за- Польщі та в інших країнах Східної Європи, з яких вони ймаються подібною проблематикою, найчастіше вжи- були виселені внаслідок Другої світової війни. Вона вва- вається термін відповідний генеалогічному туризму жає "туризм туги за батьківщиною" набагато більш широ- ("genealogy tourism"), який у зарубіжній літературі іноді ким міжнародним явищем, хоча і невизнаним, а іноді і називають корінним туризмом, і є сегментом туристич- політично заангажованим поняттям [49, с. 876–892]. ного ринку, що складається з туристів, які відвідують Частково "ностальгійний туризм" у зарубіжних до- рідні місця під час власного відпочинку. Використання слідженнях поєднується з діаспорно-корінним туриз- терміну "генеалогічний туризм" і дослідження емігра- мом ("diasporic-roots tourism"), де корінний туризм ційних процесів активно відбувається в тих країнах, які ("roots tourism") розглядається як подорож у пошуках пережили масову еміграцію й мають значні поширені в власного коріння. Зокрема це видно у італійських до- світі діаспорні товариства. Цей вид туризму особливо слідниць М оріо та А. Корсале, які проаналізували в популярний у країнах Центральної Європи, де Друга межах діаспорного туризму мету та причини відвіду- світова війна призвела до масової міграції населення. вання трансильванськими саксами, які нині живуть в Генеалогічні туристи подорожують по землі своїх пред- Німеччині, їхньої батьківщини [43, с. 198–232]. Подо- ків, щоб відновити зв'язок з минулим і "йти по стопам рож із метою пошуків коріння, або корінний туризм своїх предків" [36, с. 246]. Так, К. Фенг і С. Пейдж, до- (roots tourism), зосереджений на нащадках діаспори, сліджуючи відносини між туризмом і міграцією, на при- які цікавляться землею предків, розглядає канадський кладі китайських емігрантів в Новій Зеландії, визначили дослідник Г. Хіггінботам [41, с. 189]. закономірності й мотиви подорожей під впливом сім'ї та У дослідженні американських дослідників із Клемсон- родичів [36, с. 246–281]. ського університету Г. Рамшоу, У. Нормана та їхнього Аналізуючи оновлення культурної близькості з бать- колеги із Гон-Конгзького політехнічного університету В.- ківщиною у туристів і створення завдяки цьому форми Ю. Хуанга аналізується розуміння життєвого досвіду ім- націоналізму, британський дослідник з Оксфордського мігрантів другого покоління, коли вони подорожують університету К. Бхандарі, відзначив, що генеалогічний прабатьківщиною, а також визначається вплив на фор- туризм є одним з найбільш швидко зростаючих суб- мування їхнього досвіду з діаспорного туризму ступеня сегментів культурного туризму. Мотивація для генеало- транснаціоналізму. Вони використовують визначення гічної подорожі виникає з пошуку для знайомства й іде- ностальгійного й генеалогічного туризму у зв'язку з ви- нтифікації "іншої батьківщини", через яку туристи праг- значенням останнього як специфічного виду туризму, що нуть підтвердити свою культурну близькість і спільність. має на увазі або відвідування місць свого народження, Генеалогічні поїздки сприяють оновленню почуттів са- або місць, де жили предки. Діаспорний туризм часто роз- моідентифікації, підсилюють культурну близькість до глядається як форма "повернення додому", але для ді- рідної нації і відіграють роль в активації вітчизняного тей іммігрантів, які народилися в новій країні, залишаєть- націоналізму [30 с. 913–929]. ся відкритим питання щодо того, чи вважають вони бать- Не існує також і універсальної типології меморіально- ківщину батьків власним домом або призначенням. Крім го туризму, або навіть загальноприйнятого визначення. того, досягнення в галузі транспортних і комунікаційних Сучасні українські дослідники досить розпливчасто хара- технологій дозволяють сучасним іммігрантам підтриму- ктеризують цей вид туризму. Так, харківські дослідники вати транснаціональні зв'язки зі своєю батьківщиною, що А. Аніщенко та М. Яріко вважають, що меморіальний у свою чергу може вплинути на характер діаспорного туризм є одним з універсальних інструментів конструю- туризму. Використовуючи феноменологічний підхід, до- вання історичної свідомості народу й по-суті він є засо- слідниками були опитані 26 китайських-американців дру- бом діалогу між нащадками свідків трагічних подій перед гого покоління, які мали досвід подорожі Китаєм. Подо- обличчям сучасності [1]. Аналізуючи потенціал розвитку рож на батьківщину не лише дозволила їм зрозуміти сво- історичного й меморіального туризму на Тернопілщині, їх батьків і сімейну історію, але дала можливість пере- О. Рунців також не дає чіткого визначення терміну "ме- осмислити власне життя через пізнання сучасного Ки- моріальний туризм", але з дослідження видно, що, на її таю. Нарешті, через транснаціональність подорожі імміг- думку, це є відвідування туристами музеїв і замків обла- рантів другого покоління, яка не пов'язувалася з конкрет- сті. Вона також вживає водночас такі терміни як історич- ною місцевістю, вони змогли відчувати зв'язок з Батьків- ний, сентиментально-ностальгійний і замковий туризм щиною без фактичного відвідування місця їх родинного без будь-яких пояснень і визначень [25]. походження [42, с. 59–79].

~ 24 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

У вітчизняній літературі часто вживаються три тер- нулим. Інколи меморіальний, катастрофічний, цвинтар- міни, пов'язані з меморіальним туризмом, синонімічного ний, смертельний туризм об'єднують визначенням "тем- значення: "чорний", "темний" і "похмурий туризм" (пере- ний туризм", виділяючи їх як види останнього. Так, ні- клад англомовного терміну "dark tourism"). Однак, доці- дерландські дослідники Г. Єшворт і Р. Ісаак вважають, льним є переклад "темний туризм" ("dark tourism"), що що причиною слабкої розробленості проблематики тем- передбачає відвідування кладовищ і поховань, поїздки ного та подібних видів туризму, насамперед, полягає у в місця катастроф (екологічних або техногенних), сти- їхньому сприйнятті як розваги. Спочатку 1990-х рр. при- хійних лих і масової загибелі людей. Вживання ж термі- пущення про те, що туризм може мати темні обриси нів "чорний", "темний" і "похмурий туризм" пояснюється ("dark attributes") було водночас новим і шокуючим. Зго- якістю вітчизняного авторського перекладу із зарубіжної дом це припущення поклало початок новому розумінню літератури, що інколи не збігається із визначеннями подібного туристичного досвіду, зокрема відкриттю нових даними зарубіжними авторами. аспектів людських відчуттів і мотивацій, а також поступо- Українські дослідники Т. Заставецький і Л. Заста- вому обґрунтуванню у дослідженнях, що сприяло новому вецька всебічно дослідили "похмурий туризм" посилаю- використанню туристичних об'єктів [28, с. 316–325]. Ізра- чись на першоджерело – роботи Леннона та Фоулі. Во- їльський дослідник з університету в Хайфі Н. Коллінз- ни відзначають, що цей вид туризму охоплює окремі Крінер закликає переглянути сучасне використання тер- аспекти меморіального, ностальгійного (сентименталь- мінів, аби краще інтерпретувати нові явища в туристич- ного), пригодницького (екстремального) і пізнавального ній галузі. Зокрема, ідеться про взаємозв'язок між "тем- туризму. Хоча класифікація підвидів темного туризму ним туризмом" і "паломництвом" [32, с. 1185]. не представлена, проте наводиться схема об'єктів тем- У зарубіжних дослідженнях назву "туризм катаст- ного туризму, зокрема: місця поховань, техногенних і роф" ("disaster tourism") отримали тури на місця катаст- природних катастроф, злочинів і детективних історій, роф, лих і екстремальних ситуацій. Катастрофічний святі місця, місця, пов'язані з військовими діями, місця туризм орієнтується на людей, які люблять подорожу- масових репресій, в'язниці, розважальні центри "похму- вати місцями, які постраждали від стихійних лих або рого туризму" і "похмурi" виставки. Дослідники відзна- техногенних катастроф. Видом темного туризму катас- чають, що у сучасному світі місця трагічних подій все трофічний туризм вважають британські дослідники зі більше приваблюють туристів із різних країн, серед них Університету Центрального Ланкашира Д. Райт і – місця поховань, які є об'єктами т. з. меморіального Р. Шарплі, які проаналізували сприйняття місцевим (сентиментального туризму). На жаль, визначення ме- населенням відвідання туристами місць постраждалих моріального туризму Т. Заставецький та Л. Заставецька від стихійних лих, зокрема спираючись на матеріали не дають [6, с. 1–7]. зібрані в італійському мсті Аквілі, яке постраждало у Зарубіжні дослідники рідко вживають термін "мемо- квітні 2009 р. від руйнівного землетрусу. Вивчаючи ста- ріальний туризм" ("memorial tourism"), їхні дослідження влення місцевих жителів до того, що їхнє місто стає переважно акцентують увагу на туризмі та пам'яті або туристичним об'єктом, британські дослідники класифі- спогадах. Туризм і пам'ять аналізують французькі до- кують відвідання подібних об'єктів як темний (катаст- слідники Е. Герцог, Р. Кнафу, Ф. Баррір. На їхню думку, рофічний) туризм ("dark (disaster) tourism") [70, с. 1]. використання різних термінів близьких за значенням Зарубіжні дослідники відзначають зростання науко- свідчать про різноманітність можливих підходів при вого інтересу до туризму катастроф, завдяки можливо- вивченні взаємозв'язку між туризмом і різними метода- стям швидкого відновлення постраждалих територій, ми реконструкції минулого. Вони порушують питання, бізнесу, місцевості та привабливості цих регіонів для наскільки меморіали, насамперед, можуть бути місцями туристів. Важливим чинником для боротьби із наслід- відображення найтемніших сторінок людської історії, ками стихійних лих силами австралійської місцевої створеними переважно або навіть виключно завдяки влади та приватного сектору вважає розвиток туризму спогадам про трагічні події [40]. Австралійська дослід- катастроф і криз ("tourism disasters and crises") австра- ниця К. Вінтер аналізує зв'язки туризму, соціальної па- лійський дослідник з Квінслендського університету м'яті та Першої світової війни. На її думку, для встанов- Б. Прідеукс [57, с. 281–298]. У дослідженні австралійсь- лення зв'язку з минулим і сенсу власного життя, кожне кого дослідника з Канберрського університету Б. Рітчі покоління створює соціальні спогади через складні щодо планування ризиків під час поїздок у межах подо- процеси, які включають вибір і артикуляцію інформації. рожей до місць стихійних лих, використовується термін Після Першої світової війни, повоєнне покоління ство- "туризм катастроф" ("disaster tourism") [58, с. 315–348]. рило соціальні спогади, які служили для честі і пам'яті Китайські дослідники Є. Санг, Х. Жоу, Ю. Вей і канадсь- загиблих, забезпечували виправдання війни й масової кий дослідник, професор з університету Ватерлоо загибелі. Тисячі меморіалів були створені по всьому Дж. Вел детально розглянули наслідки повітряних ката- світу, у найменших кишлаках, у містах і на полях битв, строф для малазійського туризму, визначили кілька щоб обґрунтувати ці спогади. Оскільки більшість із за- стратегічних шляхів сприяння відновленню туристичної гиблих були поховані на полях битв, а не репатрійовані довіри та відновлення інтересу туристів до подорожей в рідні країни, де можна було б відвідувати їх меморіа- країнами, що постраждали від катастроф. Вони відзна- ли і кладовища, то збільшилася кількість тривалих по- чають, що багато країн відчувають зниження туристич- їздок паломників і туристів [68, с. 610]. них потоків після катастроф. Виключенням є Малайзія, яка Меморіальний туризм часто ототожнюють із "тем- пережила серію авіаційних трагедій протягом 2014 р., де ним туризмом", туризмом катастроф, цвинтарним тури- навпаки відбувається збільшення потоків іноземних ту- змом, тобто тими видами туризму, де йдеться про уві- ристів і грошових надходжень завдяки туризму катаст- ковічення пам'яті та відвідання пам'ятних місць, які роф [66]. Про важливість розвитку туризму катастроф створені задля того, аби не забути про певні важливі для відновлення постраждалих від цунамі територій від- (часто жахливі, катастрофічні, негативні) події. Ці тер- значає британський дослідник Р. Шарплі, аналізуючи міни з'явилися від 1990-х рр. і тому слабко окреслені у наслідки від цунамі 2004 р., яке обрушилося на регіони зарубіжній та вітчизняній літературі. Вони часто застосо- біля узбережжя Індійського океану [64, с. 344–349]. вуються паралельно та інколи вживаються щодо одної Класичним прикладом у зарубіжній літературі щодо або кількох туристичних атракцій із темним (лихим) ми- вдалого використання темних об'єктів для відновлення

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 25 ~

постраждалих територій, виступає ситуація з туризмом дами ("spooky") і розважальні об'єкти, зокрема Лон- катастроф після урагану Катріна в Новому Орлеані, донське підземелля. Однак поряд із тим, об'єктами штат Луїзіана, США. Завдяки суспільному резонансу, темного туризму є такі серйозні об'єкти, як поля битв. було написано чимало досліджень, які чітко ставили Згодом темний туризм урізноманітнився і став широко питання про існування нового окремого виду туризму – відомим. Проте Д. Далтон відзначає, що темний ту- туризму катастроф. Особливо детально розглядалися ризм не є новим феноменом, адже деякі дослідники природні фактори катастрофічного туризму. Американ- стверджують, що подорожі та відвідування місць по- ський дослідник із Туланського університету Д. Роббі в'язаних зі смертю відбувалися з XI ст. Зростання по- використовуючи термін "туризм катастроф", відзначив, пулярності темного туризму нині пов'язують із зрос- що після урагану Катріна 2005 р. у Новому Орлеані, танням кількості туристів і доступністю подібних місць, висловлене занепокоєння з приводу майбутнього індус- а також тим, що для іноземних туристів на психологіч- трії туризму не збулося, адже туристична галузь і жите- ному рівні сприйняти об'єкти страждання інших наро- лі міста швидко оговталися та створили "Катріна-тури". дів набагато легше, ніж власну важку історію [33]. Ці тури мотивували нові потоки туристів відвідувати На думку Д. Далтона, темний туризм є відвідування екскурсії, де показуються колись зруйновані будинки та туристами місць пов'язаних із смертю або стихійними визначні меморіали міста [59, с. 257–266]. З цим пого- лихами, які обурили суспільну свідомість, через що міс- джується американська дослідниця з університету Інді- ця смерті, жахів, звірств або аморальності стають акту- ани Ф. Пеззулло, яка відзначає, що Новий Орлеан пе- альними та цікавими для сприйняття крізь досвід відві- ред ураганом був ідеальним місцем відпочинку, забез- дувачів. Іноді інтерес туристів до місць злочинів вщухає печуючи завдяки туристичній індустрії одну третину з плином часу. Проте існують деякі злочини настільки муніципального бюджету. Після урагану, коли велика історично, культурно і соціально значущі або резонанс- частина міста була затоплена водою, туроператор ні, що довго згадуються та меморіалізуються. Туристи "Gray Line" оголосив про проведення "Катріна-турів", охоче відвідують резонансні місця злочинів, навіть піс- чим викликав багато дискусій, особливо серед місцевих ля того, як злочинна подія завершилася. До таких резо- мешканців, які були у траурі по жертвам урагану. Проте нансних об'єктів чорного туризму Далтон відносить: подібна практика влаштування маршрутів катастрофіч- місця, де був запланований або вчинений геноцид; міс- ного туризму дає широкі можливості для освіти, грома- ця масових вбивств; місця, де були здійснені терорис- дянської ідентифікації й культурних змін. Необхідність тичні звірства; місця, де мали місце санкціоновані дер- відновлення постраждалих територій, вкладення знач- жавою порушення прав людини, тортури та вбивства; них коштів і праця добровольців, полегшуються завдяки місця, пов'язані з колоніальною епохою й насильством існуванню "Катріна-турів", які стали важливим джере- (зокрема, місця колишніх колоній або різанини). Пост- лом прибутку [55, с. 99–114]. раждалі від подібних злочинів відвідують подібні місця У зарубіжних дослідженнях також використовується аби помолитися, а ті, хто безпосередньо не постраж- близький до меморіального туризму термін "темний дав, відвідують їх із цікавості [33]. туризм", проте і тут помітним є неузгодженість визна- Зарубіжні дослідники також використовують альтер- чень цього нового виду туризму. Темний тризм як подо- нативні "темному туризму" терміни: пам'ятки з негатив- рожі до місць смерті, стихійного лиха або дуже мото- ним минулим ("negative sightseeing"); туризм звірств рошних визначає британський учений з університету ("atrocity tourism"); Туризм важкої спадщини ("difficult Центрального Ланкашира Ф. Стоун. Зокрема, він наво- heritage tourism"); туризм травматичний ("trauma дить приклад темної атракції пересувну виставку "The tourism"); трагічний туризм ("tragic tourism") і смертель- Body Worlds exhibition" з показом реальних тру- ний туризм ("death tourism"). Інші терміни тісно пов'язані пів [65, с. 685–701]. "Темний туризм" як візити до місць з темним туризмом, зокрема подорожі болю ("painful смерті та страждань, зокрема відвідання кладовищ та travel") і туризм страху ("tourism fear") – своєрідний тем- полів битв, розглядає британська дослідниця Ш. Дарлінг- ний туризм, де люди шукають збудження та шалених тон [35, с. 44–47]. У англомовних дослідженнях широко вражень від подорожей. У крайньому кінці спектру тем- використовують терміни нових видів туризму, які інколи ного туризму, відзначається екстремальна й ексцентри- перекладаються як близькі за змістом, зокрема "темний", чна форма ("extreme and bizarre form of dark tourism"), "чорний", "похмурий". Проте деякі дослідники тлучмачать коли відвідують місця конфліктів і бойових дій, які щой- їх по-різному. Так, нідерландський професор з Гронінгсь- но закінчилися [33]. кого університету Г. Ешворт і канадський професор із Вираз "темний туризм" отримав поширення від Карлетонського університету в Оттаві Дж. Танбрідж від- 1996 р., коли його було вперше вжито в "International значають, що похмурий або сірий туризм ("gray tourism") Journal of Heritage Studies". У широкому вжитку стало стосується насамперед подорожей у середовищі міської поширене після публікації 2000 р. книги "Темний ту- культури ("urban heritage") [29, с. 45–54]. ризм" ("Dark Tourism"), написаної професорами Шотла- У 2015 р. вийшла книга британського дослідника ндського Університету в Глазго Малкольмом Фоулі та Д. Далтона "Темний туризм та злочин", фахівця в галузі Джоном Ленноном. Вони визначили темний туризм як кримінального права з університету Фліндерс. Він ана- вид туризму, але чіткого визначення не зробили. Із по- лізує специфіку злочинів, зокрема, яким чином різні требою виділення темного туризму як окремого виду злочини в різних місцях привертають увагу туристів. погоджуються новозеландські дослідники К. Раян і Відзначаючи унікальність цього виду туризму, дослід- Р. Колі, які вивчали правомірність застосування терміну ник, виділяє темні місця, де відбувався злочин – масове "темний туризм" щодо подорожей на місця виверження вбивство або геноцид, здійснювалися тортури й наси- у 1886 р. вулкану Таравера в Новій Зеландії, яке за- льство, зокрема Освенцим у Польщі, "поля смерті" в брало життя 150 місцевих мешканців [61, с. 211–226]. Камбоджі тощо. Д. Далтон відзначає, що спочатку тем- Проте нині виверження вулканів також можна віднести ний туризм був широкою категорією, яка охоплювала до туризму природних катастроф. відвідування місць, пов'язаних зі смертю, стихійними Дослідниця з Сандерлендського університету в Бри- лихами та трагедіями. Згодом було проведено межу танії К. Янковська й дослідник із Йоханесбурзького уні- між техногенними катастрофами та природними лиха- верситету Південної Африки К. Ханнам відносять подо- ми. До темного туризму слід віднести місця з приви- рожі Чорнобильською зоною відчуження до чорного та

~ 26 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

токсичного туризму, а не до туризму катастроф. Вона ся визначенням п'яти основних характеристик "смерте- відзначає, що з розвитком "темного" і "токсичною" тури- льного туризму": подорож для споглядання публічних зму, інтерес до смерті, страждання або лиха значно старат (морально заборонений вид, прикладом якого в виріс, тому існує необхідність забезпечення глибшого минулому слугували гладіаторські бої до смерті та хри- розуміння туристичного досвіду в подібних місцях. Вона стиянські мучеництва в Римі, а також публічні політичні аналізує різні типи туристів, які відвідують Чорнобиль- страти), подорожі для споглядання місць масових та ську зону в різні пори року [72, с. 929–939]. індивідуальних смертей (найпоширеніший вид, зокрема У зарубіжних дослідженнях до темного туризму від- подорожі на місця масової загибелі: концтабір Освен- носять відвідування місць, де були скоєні вбивства. цим, Колізей у Римі, шотландські поля битви при Кал- Думки місцевих мешканців щодо розвитку темного ту- лодені, шотландське місто Локербі, де розбився літак ризму на основі зацікавлення туристів сумнозвісними підірваний терористами у 1988 р.), подорожі по кладо- вбивствами у Сноутауні в Південній Австралії проаналі- вищам, катакомбам, склепам, а також до меморіалів зували австралійські дослідники С. Кім і Г. Батлер. Вони жертвам війни (Menin Gate в Бельгії та меморіал Ста- дійшли висновків, що темне минуле Сноутауна як тури- лінградської битви), поїздки для ознайомлення з речо- стичну атракцію позитивно сприймають мешканці, які вими та документальними свідченнями про смерть (му- переїхали у місто після закриття справи про вбивства зеї із смертельними артефактами, зокрема музей Ре- та схоплення злочинця у 1999 р. Корінні мешканці до волюції на Кубі, де виставлений одяг забризканий кро- подібного виду туризму ставляться підозріло [46, с. 78– в'ю, інструменти тортур і революції режиму Батісти, 89]. Відзначається поєднання у зарубіжних досліджен- Музей мадам Тюссо в Лондоні з восковими фігурами нях меморіального, темного та похмурого міського ту- відомих вбивць), подорожі до місць легендарних або ризму. Історія великих міст, особливо столиць, дуже імпровізованих смертей (смерть Ісуса Христа та хрис- насичена подіями давнини, зокрема моторошного та тиянських діячів часто відтворюють на Великдень, тра- темного там достатньо, аби виокремлювати різні міські диційна гра "Oberammergau Passion Play" мешканців маршрути темного туризму. Так, британські дослідники баварського села Обераммергау ще з 15 ст., де відтво- Р. Повел і К. Ланкова розглядаючи основні напрями рено останній період життя Ісуса Христа, п'єси та теат- темного туризму в Лондоні, завдяки аналізу веб- ралізовані ходи з "тілом" Ісуса Христа у католицьких пропозицій і туристичних об'єктів темного туризму, від- регіонах) [62, с. 240–242]. значили, що Лондон пропонує набагато більше розваг Поля битви як атракції темного та смертельного ту- орієнтованих на шанувальників темного туриз- ризму розглядає британський дослідник з університету му [56, с. 339–351]. Переваги у розвитку темного туриз- Глазго С. Мілз. Відзначаючи чимало дискусійних про- му для муніципальної влади міст бачить американська блем довкола терміну "темний туризм" і закликів пере- дослідниця з Державного університету Мінісоти Б. Велд йти від теорії до більш науково обґрунтованого підходу Гельденберг. Вона відзначає зростаючу дискусію нау- у його дослідженнях, С. Мілз проаналізував досвід ту- ковців щодо темного туризму, де увага зосереджується ристів у місцях проведення темного туризму, викорис- на теорії, інтерпретації трагічних подій, управлінні тури- товуючи конкретний приклад полів битв у Великобрита- стичних об'єктів із темним минулим, а також мотивації нії. Зі змісту коментарів туристів та інформаційного відвідувачів подібних місць. Популярні та всесвітньо опису турів на поля боїв, він відзначає про наявний відомі темні місця часто зосереджуються саме у містах, значний досвід відвідувачів, які проте не розуміють по- і дуже часто містять назву міста (зокрема Жах Аміти- дібні подорожі як "темний туризм". На думку британсь- вілля, вбивства у Villisca, Освенцим). Дослідниця також кого дослідника, це відбувається через поширену не- відзначає, що до темних об'єктів слід включати і місця правильну думку, що "смертельний туризм" є рідкісним пов'язані із привидами, які з'являються на місцях траге- явищем [52, с. 134–147]. дій [67, с. 74–90]. Перспективи розвитку темного туриз- До смертельного туризму часто відносять цвинта- му в Сараєво, Сербія, бачать грецькі дослідники рний або некропольний туризм, які нині виділяються М. Кембер, Т. Карафотіас, Т. Цітоура, особливо це міс- як окремий самостійний вид туризму [39, с. 166–182]. ця пов'язані з подіями облоги міста 1992– Екскурсії кладовищами – досить поширена послуга в 1995 рр. [44, с. 255–269]. усьому світі. Збережені поховання відомих політиків, До темного туризму відносять відвідання туристами священнослужителів, учених, письменників, компози- місць, пов'язаних з великими битвами, зокрема Другої торів, музикантів, художників, артистів, інженерів, ме- та Першої світових війн. Американський дослідник із диків і просто цікавих людей на історичних цвинтарях Колорадського університету Р. Хартманн звернув увагу міст світу багатогранно відображають національну на вживання терміну "смертельний туризм" культуру й історію держав. ("thanatourism") щодо мотивованих прагнень реальних Зарубіжні дослідники до темного та смертельного або символічних зустрічей зі смертю, зокрема відвідан- туризму також відносять "туризм рабства" ("slavery ня сучасних полів битв при Ватерлоо, а також полів tourism"), зокрема британські дослідники Г. Данн та Першої світової війни [39, с. 166–182]. До смертельного Е. Сітон [34, с. 1–29]. Проте дослідник з Інституту тури- й ностальгійного туризму відносять австралійські дослі- зму в Макао А. Янхолмс і дослідник із Гонконзького по- дники П. Кларк та А. Макоулі вшанування подій на полі літехнічного університету Б. Маккерхер відзначають, що битви при Фромеллз часів Першої світової війни, яка туризм рабства в межах темного або смертельного ту- передувала великій битві при Соммі [31, с. 1103]. ризму не дозволяє побачити всі тонкощі для презента- Уперше широко дослідив термін "смертельний ту- ції та представлення туристам об'єктів колишньої ризм" як складову темного туризму шотландський до- трансатлантичної работоргівлі [71, с. 233–247]. слідник Е. Сітон, який підкреслює, що "смерть – це спа- Зарубіжні дослідники використовують одночасно те- дщина, яку розділяє кожен, разом із тим, це найдавні- рміни "темний туризм" і "туризм Голокосту" ("Holocaust ший елемент туризму аніж інші форми спадщи- tourism"). Так, на неправильність типово негативного ни" [62, с. 234]. Він також використовує термін "gloomy визначення обох термінів звертає увагу польська до- tourism", який можна дослівно перекласти як "похмурий" слідниця Д. Голанська з університету в Лодзі. Вона до- і цей вид туризму названий підвидом темного туризму водить, на прикладі меморіалу Голокосту в Белжеці, ("dark tourism"). Історичний екскурс Е. Сітона завершив- Польща, що "туризм Голокосту" пов'язаний із позитив-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 27 ~

ними чинниками, зокрема, він дає пояснення ситуації ному терміну "dark tourism" і зараховують до цього виду (загальну для багатьох меморіалів Голокосту), а відві- туризму відвідування в Нью-Йорку веж-близнюків, му- дувачі позитивно зворушені побаченим. Подібні мемо- зею Голокосту у Вашингтоні, військових кладовищ і ко- ріали сприяють динамічній безперервності між тілесно- лишніх концтаборів [7, с. 231]. чуттєвими й інтелектуальними пізнавальними здібнос- Друга група робіт, на думку К. Рибакової, "dark тями, які активуються взаємодією з архітектурним tourism" робить об'єктом дослідження. Сюди віднесено ландшафтом "темної місцевості" ("dark site") [38, с. 773– статтю російського дослідника В. Г. Велединського, який 790]. Переважна більшість зарубіжних дослідників від- використовує термін "похмурий туризм" як відвідування відання меморіалів геноциду відносить до темного або місць, які асоціювалися зі смертю і стражданнями. Цей смертельного туризму. Так, питаннями геноциду в Руа- помітний нині варіант туризму, на думку дослідника, пе- нді 1994 р. і співвіднесенням його меморіалів до темно- редбачає відвідування кладовищ і поховань, поїздки в го туризму займаються британські дослідники з Інститу- місця катастроф (екологічних або техногенних), стихій- ту досліджень темного туризму в Престоні М. Фрідріх і з них лих і масової загибелі людей [2, с. 65]. відділу екотуризму Дербського університету в Бакстоні Російські науковці слідом за зарубіжними дослідни- Т. Джонстон [37, с. 302–320]. Ізраїльський музей голо- ками виділяють "туризм спеціальних інтересів" ("Special косту Яд Вашем ("the Yad Vashem Holocaust Museum") Interest Tourism"). Уперше поняття "подорож спеціаль- як об'єкт темного туризму розглядають ізраїльські до- них інтересів" (special interest travel) використав у 1980 р. слідники Дж. Орен та А. Шані [53, с. 255–270]. С. Рід, який розумів під цим поїздки з певними цілями в Останнім часом зарубіжні дослідники перейнялися й конкретні регіони або дестинації. Загалом "туризм спе- іншими аспектами темного туризму – розширенням йо- ціальних інтересів" – це вид туризму, що включає подо- го аудиторії. Так, американські дослідниці з Пітсбургсь- рожі споживачів, у яких вибір відпочинку визначається кого університету М. Керр і Р. Прайс перейнялися ана- особливою мотивацією, а рівень задоволеності визна- лізом впливу на дітей як туристів відвідин туристичних чається отриманими внаслідок подорожі враженнями. об'єктів темного туризму. Вони висловили ряд пропози- Поряд із цим поняттям російські дослідники використо- цій щодо пом'якшення дитячого психологічного стре- вують також поняття "альтернативний туризм" су [45, с. 177–185]. (Alternative tourism), що підкреслює його відмінність від У російській соціології туризму комплексних дослі- масового туризму й поняття "вузькоцільовий туризм" джень, присвячених аналізу феномену "dark tourism" ("Adjectival Tourism"), яке охоплює особливі різновиди немає. Російська дослідниця К. Рибакова віддає пере- туризму й розглядається як подорожі з метою, обумов- вагу використанню терміну "темний туризм" і відзначає леною специфічними потребами групи туристів. До ту- його недослідженість у російській науковій літературі, ризму спеціальних інтересів відносять зокрема "атом- не зважаючи на активне практичне впровадження за- ний туризм" (Atomic tourism), "катастрофічний туризм", хідного досвіду на російському ґрунті. На думку "гетто-туризм" (Ghetto tourism), "похмурий туризм", які К. Рибакової, абсолютно неприпустимим є вживання можна ототожнювати з "меморіальним туризмом". На терміну "чорний туризм", тому що це асоціюється з "чо- думку російських дослідників, "атомний туризм" (Atomic рним туристом", "чорним археологом", "чорним копа- tourism) – це порівняно новий різновид туризму, у про- чем". Також поспішною та поверхневою, на її думку, є цесі якого візитери, подорожуючи такими об'єктами епо- оцінка (причому негативна) дослідниками феномену хи, як музеї атомної зброї, засобів її транспортування й "dark tourism". Вона порушує питання неоднозначності доставки в місця застосування, ядерних катастроф, російськомовних варіантів англомовної туристської лек- знайомляться з історією атомного сторіччя. "Похмурий сики, відзначаючи, що дослідники по-різному перекла- туризм" (Dark tourism) являє собою подорож у місця, дають словосполучення "dark tourism", а деякі залиша- зазвичай асоціюються зі смертю, сумом або страждан- ють термін узагалі без перекладу. К. Рибакова умовно ням. Похмурий туризм має на увазі відвідування кладо- виділяє дві групи: дослідження загальнотеоретичні що- вищ і поховань, поїздки в місця катастроф (екологічних до проблем типології видів туризму, де темний туризм або техногенних), стихійних лих і масової загибелі лю- згадується побіжно, і дослідження, присвячені безпосе- дей. Похмурий або чорний туризм має кілька різнови- редньо аналізу цього феномену. У всіх роботах термін дів: "цвинтарний або некропольний туризм", "темний "dark tourism" перекладається російською по-різному, туризм або смертельний", "туризм привидів або містич- унаслідок чого утворюється величезний термінологіч- ний туризм", "туризм катастроф (катастрофічний ту- ний розкид і підміна одного терміну безліччю випадко- ризм)" [17, с. 218–225]. вих варіантів його перекладу [26, с. 202–209]. Отже, до цього часу залишається невирішеним ці- Серед досліджень першої групи К. Рибакова виділяє лий ряд проблем методологічного характеру. Насампе- статтю С. В. Кулайчука, який вживає термін "похмурий ред, ідеться про визначення у вітчизняних досліджен- туризм" щодо відвідин місць, пов'язаних зі смертю й нях понять "меморіальний туризм" і "ностальгійний ту- руйнуваннями, але не дає посилань на англомовний ризм", що характерно більше для зарубіжних дослі- термін [16, с. 163]. Побіжно згадують про нові види ту- джень. У той час як у вітчизняній літературі застосову- ризму, серед яких названо "похмурий туризм", Г. А. Ка- ється широкий спектр понять нових видів туризму, їх рпова та Л. В. Хорева, загалом пов'язуючи його відвіду- можна розглядати майже як тотожні. Така термінологіч- ванням місць трагічних подій [8, с. 379]. Також до пер- на неузгодженість зумовлена відсутністю закріплення шої групи віднесено дослідження Є. В. Мошняги, де на законодавчому рівні визначення цих понять, а також згадуються нові види туризму, зокрема "похмурий ту- широким науковим дискурсом термінологічних проблем ризм" із посиланням на англомовний термін "dark" і видової класифікації туризму. Існує ряд різновекторних стаття О. Ткач із використанням визначення "темний підходів до змісту понять ностальгійний і меморіальний туризм" як переклад англомовного терміна "dark туризм, як в українській, так і в американській, європей- tourism", при посиланні також на "disaster tourism" [19]. У ській і російській науці. У вітчизняних дослідженнях те- дослідженні Є. Нікіфорової згадується "темний" туризм, рмін "dark tourism" перекладається по-різному українсь- який визначається автором як відвідування місць тра- кою, унаслідок чого утворюється величезний терміно- гедій [21, с. 146]. Інші російські дослідники Н. К. Іванова логічний розкид і підміна одного терміну безліччю випа- та О. Н. Масленнікова віддали перевагу неперекладе- дкових варіантів його перекладу.

~ 28 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Ностальгійний туризм, як правило, химерно поєдну- таку символічну подорож у дні своєї молодості (дитин- ється з пізнавальним, діловим або рекреаційним видами ства, юності), у місця колишнього проживання або на- туризму. У цей час серед теоретиків і практиків туризму вчання або в будь-яку, пам'ятну місцевість, яка мала немає єдиної думки щодо позначення поняття носталь- для нього велике значення. гійного туризму. Частина експертів у галузі туризму, ка- Наведений аналіз досліджень свідчить, що бага- жучи про ностальгійний туризм, мають на увазі подорожі тьом знайомий меморіальний і ностальгійний туризм, в місця безпосереднього проживання в минулому самих проте ніхто не займається його вивченням досить до- учасників або їхніх предків, включаючи зустрічі з родича- кладно; лише деякі автори посилаються на автентичні ми. Решта схильні розуміти ностальгійний туризм наба- джерела з вивчення цих видів туризму, а іноді крім гато ширше: як подорожі з метою відвідування територій згадки цього феномена дослідження далі не йдуть; історичного проживання представників "своїх" народів. кожен з авторів вибирає свій власний варіант пере- Відповідно до прийнятого визначенням у міжнародній кладу досліджуваного терміна українською, не наво- класифікації, ностальгійний туризм вважається поняттям, дячи жодної аргументації на користь того або іншого яке синонімічно етнічною туризму. При цьому не зрозу- варіанту. Усе це створює понятійне сум'яття, яке пе- міло, як у межах цього визначення можна охарактеризу- решкоджає подальшому вивченню цих видів туризму. вати подорожі туристів, пов'язані з відвідуванням рідних З іншого боку, варто зазначити, що вітчизняні дослід- місць. Етнічний туризм, насправді, має на увазі не лише ники роблять лише перші кроки щодо аналізу меморі- знайомство зі своїми витоками, але і вивчення культури ального й ностальгійного туризму. інших етносів, включаючи особисті контакти з населен- Список використаних джерел ням територій відвідування. 1. Аніщенко А. П. Меморіальний туризм у контексті становлення Меморіальний туризм часто ототожнюють із "темним громадянської самосвідомості (на прикладі українсько-польських відно- туризмом", туризмом катастроф, цвинтарним туризмом, син) / А. П. Аніщенко, М. О. Яріко // Актуальные научные исследования тобто тими видами туризму, де йдеться про увіковічення в современном мире: материалы VI Международной научно- практической интернет-конференции, 26–27 октября 2015 г., Переяс- пам'яті та відвідання пам'ятних місць, які створені задля лав-Хмельницкий. – Переяслав-Хмельницкий : [б. в.], 2015. – Вып. 6. – того, аби не забути про певні важливі (часто жахливі, Ч. 2. – С. 84–89. катастрофічні, негативні) події. Ці терміни з'явилися від 2. Велединский В. Г. Мрачный туризм. Вздорная прихоть или по- требность души / В. Г. Велединский // Устойчивое развитие туризма и 1990-х рр. і тому слабко окреслені в зарубіжній та вітчиз- модернизация экономики России: Материалы IV Международной науч- няній літературі. Саме тому вони часто застосовуються но-практической конференции, 6–9 сентября 2011 г., Улан-Удэ. – Улан- паралельно та інколи вживаються щодо одної або кіль- Удэ : Изд-во. БНЦ СО РАН, 2011. – С. 65–69. кох туристичних атракцій з темним (лихим) минулим. 3. Вільчинський А. О. Ностальгічний туризм у Тернопільській обла- сті: нові підходи до аспектів формування та перспектив розвитку / Інколи меморіальний, катастрофічний, цвинтарний, сме- А. О. Вільчинський // Science and Education a New Dimension. Humanities ртельний туризм об'єднують визначенням "темний ту- and Social Science, II (3). – 2014. – Issue 18, 2014. – P. 100–103. ризм", виділяючи їх як види останнього. 4. Вуйцик О.І. Розвиток сентиментального (ностальгійного) туризму в Україні / О. І. Вуйцик // Географія. Економіка. Екологія. Туризм: регіо- Інша методологічна проблема пов'язана з класифіка- нальні студії. Зб. наук. праць ; за ред. І. В. Смаля. – Ніжин : МІЛАНІК, цією меморіального та ностальгійного туризму. У цьому 2009. – Вип. 3. – С. 40–46. відношенні немає одностайної думки ні про кількість ви- 5. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 № 324/95-ВР [Електро- дів, ні про те, які види можуть взагалі бути включені в цю нний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр. – Назва з екрану. – Дата групу. До меморіального туризму різні автори відносять звернення: 19.10.2016. похмурий, смертельний, катастрофічний туризм. До нос- 6. Заставецький Т. "Похмурий туризм" як відображення трагiчних тальгійного – генеалогічний, сентиментальний туризм. У подiй у iсторiї та культури народiв / Т. Заставецький, Л. Заставецька // Наукові записки Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. Сер. багатьох випадках ці види туризму взаємопов'язані. Тому Географія. – 2011. – Вип. 1 (29). – С. 101–107. складно досить чітко класифікувати туризм меморіаль- 7. Иванова Н. К. Некоторые особенности современной туристики, ний і ностальгійний. или к чему еще может / должен быть готов культуролог / Н. К. Иванова, За кількістю вживаних термінів і акцентами дослід- О. Н. Масленникова // Известия Высших учебных заведений. Серия "Гуманитарные науки". – 2013. – Т. 4. – Вып. 3. – С. 228–234. ників видно, що всі поняття нових туристичних видів не 8. Карпова Г. А. Различные подходы к разработке систем класси- взаємозамінні як для меморіального так і для носталь- фикации в туризме / Г. А. Карпова, Л. В. Хорева // Форсайт санаторно- гійного туризму. Дослідники намагаються дати визна- курортной и туристской сферы: Материалы Всероссийской научно- практической конференции 20–21 декабря 2012 г. – Анапа : [б. в.], 2012. чення подібних видів туризму, виходячи з досліджува- – С. 377–380. ного матеріалу. Розкид туристичних об'єктів настільки 9. Карчевская Е.Н. Этнический туризм в Беларуси: проблемы и пе- великий, що зібрати їх усі всередині одного терміну в рспективы развития / Е. Н. Карчевская ; под общ. ред. В. В. Кириенко // дослідників не виходить. Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современ- ность, перспективы: материалы VIIІ междунар. науч. конф., 23–24 мая Ще один аспект цієї проблеми полягає в тому, що 2013 г. – Гомель : ГГТУ им. П. О. Сухого, 2013. – С. 341–342. перелік нових видів туризму постійно розширюється. 10. Кирилюк Л.М. Нові (нетрадиційні) види туризму України / Найбільш часто до ностальгійного та меморіального Л. М. Кирилюк // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Серія: географія. – 2008 – Вип. 17 – С. 191–195. туризму все ж відносять саме вузькоспеціалізовані і 11. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні : навч. немасові види. Так, зазвичай кожному ностальгійному посіб. / В. Ф. Кифяк. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2003. туристу складають індивідуальний маршрут. Щодо ме- 12. Кіптенко В.К. Менеджмент туризму : підручник / В. К. Кіптенко. – моріального туризму, то існує думка, що це поняття К. : Знання, 2010. 13. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, обов'язково має охоплювати ідейних туристів, які відві- Ф. Ф. Шандор. – К. : Знання, 2011. дують відповідні місця, оскільки сама символіка місця 14. Кольцова А.О. Состояние и перспективы развития ностальгиче- не здатна зробити людину "меморіальним туристом". ского туризма в Беларуси для еврейской диаспоры / А. О. Кольцова // Беларусь в современном мире: материалы VI Междунар. науч. конф. Без сумніву меморіальний і ностальгійний туризм є студентов, аспирантов и молодых ученых, Гомель, 26 апр. 2013 г. / М- різними видами туризму, що водночас мають спільні во образования Респ. Беларусь, Гомел. гос. техн. ун-т им. П. О. Сухого сторони. Зокрема метою ностальгійного туризму є не ; под ред. В. В. Кириенко. – Гомель: ГГТУ им. П. О. Сухого, 2013. – лише пошук родичів, відновлення родинних коренів, С. 246–248. 15. Кузик С. П. Географія туризму : навч. посіб. / С. П. Кузик. – К. : але й відвідування меморіальних пам'яток, пов'язаних Знання, 2011. із подіями минулого родини. Ностальгійний туризм 16. Кулайчук С. Некрополь как экскурсионный объект / С. Кулайчук дозволяє дізнатися та відновити ряд історичних фактів // Наука-2008: сб. науч. ст. / ГрГУ им. Я. Купалы. – Гродно : ГрГУ, 2008. про події минулого, а також допомагає людині зробити – С. 162–165.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 29 ~

17. Малетин С. С. Туризм специальных интересов: концептуальный 44. Kamber M. Dark heritage tourism and the Sarajevo siege / подход исследования / С. С. Малетин // Вестн. Новосибир. гос. ун-та M. Kamber, T. Karafotias, T. Tsitoura // Journal Of Tourism And Cultural экономики и управления. – 2014. – № 4. – С. 218–25. Change. – 2016. – Vol. 14. – Iss. 3. – P. 255–269. 18. Малова H.A. Этнический туризм: проблемы, тенденции, перспе- 45. Kerr M. Overlooked encounters: young tourists' experiences at dark ктивы / Н. А. Малова // Туризм и культурное наследие : межвуз. сб. sites / M. M. Kerr, R. H. Price // Journal Of Heritage Tourism. – 2016. – науч. тр. ; под ред. Д. Е. Луконина, Т. В. Черевичко. – Саратов : Изд-во Vol. 11. – Iss. 2. – P. 177–185. Саратов. ун-та, 2002. – Вып. 1. – С. 44–51. 46. Kim S. Local community perspectives towards dark tourism 19. Мошняга Е. В. Концептосфера международного туризма в кон- development: The case of Snowtown, South Australia / S. Kim, G. Butler // тексте межкультурной коммуникации / Е. В. Мошняга // Знание. Пони- Journal of Tourism and Cultural Change. – 2015. – Vol. 13. – Iss. 1. – P. 78–89. мание. Умение. – 2008. – № 4. – С. 146–151. 47. King B. What is ethnic tourism? An Australian perspective / B. King 20. Муравська С. В. Етнічний туризм: до проблеми визначення те- // Tourism Management. – 1994. – Vol. 15. – Iss. 3. – P. 173–176. рміну / С. В. Муравська // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих 48. Marschall S. "Personal memory tourism" and a wider exploration of вчених та студентів "Розвиток українського етнотуризму: проблеми та the tourism–memory nexus / S. Marschall // Journal of Tourism and Cultural перспективи" (Львів, 2011 р.). – Л., 2011. – С. 70–74. Change. – 2012. – Vol. 10. – Iss. 4. – P. 321–335. 21. Никифорова Е. Торговцы красотой: заметки о ребрендинге эс- 49. Marschall S. "Homesick tourism": memory, identity and (be)longing / тонской деревни / Е. Никифорова // Вдали от городов: жизнь постсовет- S. Marschall // Current Issues in Tourism. – 2015. – Vol. 18. – Iss. 9. – ской деревни : сборник / Центр независимых социол. исслед. ; под ред. P. 876–892. Е. Богдановой, О. Бредниковой]. – СПб. : Алетейя, 2013. – С. 144–167. 50. Marschall S. Touring memories of the erased city: memory, tourism 22. Пархоменко Т. С. Антропологія туризму / Т. С. Пархоменко // and notions of "home" / S. Marschall // Tourism Geographies. An Філософія туризму : навч. посіб. / авт.-розроб.: В. С. Пазенок, International Journal of Tourism Space, Place and Environment. – 2015. – В. К. Федорченко, Я. В. Любивий та ін. ; Київський ун-т туризму, еконо- Vol. 17. – Iss. 3. – P. 332–349. міки і права. – К. : Кондор, 2009. – С. 57–65. 51. Marschall S. Tourism and remembrance: the journey into the self 23. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного під- and its past / S. Marschall // Journal of Tourism and Cultural Change. – приємства : навч. посіб. / П. Р. Пуцентейло. – К. : Центр навч. літ., 2007. 2014. – Vol. 12.– Iss. 4. – P. 335–348. 24. Рожнова В. Проблеми та перспективи розвитку етнотуризму: 52. Miles S. Battlefield sites as dark tourism attractions: an analysis of зарубіжний та український досвід / В. Рожнова, Н. Терес // Етнічна істо- experience / S. Miles // Journal Of Heritage Tourism. – 2014. – Vol. 9. – рія народів Європи. – 2013. – Вип. 39. – С. 35–44. Iss. 2. – P. 134–147. 25. Рунців О. Історичний та меморіальний туризм в Тернопільській 53. Oren G. The Yad Vashem Holocaust Museum: educational dark області / О. Рунців // Історія української географії. – 2008. – Вип. 18. – tourism in a futuristic form / G. Oren, A. Shani // Journal Of Heritage С. 47–51. Tourism. – 2012. – Vol. 7. – Iss. 3. – P. 255–270. 26. Рыбакова Е. В. Особенности употребления термина "Dark 54. Pelliccia A. In the family home: roots tourism among Greek second tourism" в отечественных и зарубежных исследованиях / Е. В. Рыбакова generation in Italy / A. Pelliccia // Current Issues In Tourism. – 2016. – P. 1–16. // European Social Science Journal. – 2014. – № 1–1 (40). – P. 202–209. 55. Pezzullo Ph. C. "This is the only tour that sells": tourism, disaster, 27. Этнотуризм – что это? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: and national identity in New Orleans / Ph. C. Pezzullo // Journal Of Tourism http://www.mede.su/ content/78/read246.html. – Назва з екрану. – Дата And Cultural Change. – 2009. – Vol. 7. – Iss. 2. – P. 99–114. звернення: 19.10.2016. 56. Powell R. Dark London: dimensions and characteristics of dark 28. Ashworth G.J. Have we illuminated the dark? Shifting perspectives tourism supply in the UK capital / R. Powell, K. Iankova // Anatolia: An on "dark" tourism / G. J. Ashworth, R. K. Isaac // Tourism Recreation International Journal of Tourism and Hospitality Research. – 2016. – Research. – 2015. – Vol. 40. – Iss. 3. – P. 316–325. Vol. 27. – Iss. 3. – P. 339–351. 29. Ashworth G.J. Moving from Blue to Grey Tourism: Reinventing 57. Prideaux B. The Need to Use Disaster Planning Frameworks to Malta / G. J. Ashworth, J. E. Tunbridge // Tourism Recreation Research. – Respond to Major Tourism Disasters / B. Prideaux // Journal of Travel & 2005. – Vol. 30. – Iss. 1. – P. 45–54. Tourism Marketing. – 2004. – Vol. 15. – Iss. 4. – P. 281–298. 30. Bhandari K. Imagining the Scottish nation: tourism and homeland 58. Ritchie B. Tourism Disaster Planning and Management: From nationalism in Scotland / K. Bhandari // Current Issues in Tourism. – 2016. – Response and Recovery to Reduction and Readiness / B. Ritchie // Current Vol. 19. – Iss. 9. – P. 913–929. Issues in Tourism. – 2008. – Vol. 11. – Iss. 4. – P. 315–348. 31. Clarke P. The Fromelles Interment 2010: dominant narrative and 59. Robbie D. Touring Katrina: Authentic Identities and Disaster reflexive thanatourism / P. Clarke, A. McAuley // Current Issues in Tourism. Tourism in New Orleans / D. Robbie // Journal Of Heritage Tourism. – 2008. – 2016. – Vol. 19. – Iss. 11. – P. 1103–1119. – Vol. 3. – Iss. 4. – P. 257–266. 32. Collins-Kreiner N. Dark tourism as / is pilgrimage / N. Collins-Kreiner // 60. Russell D.W. Nostalgic Tourism / D. W. Russell // Journal Of Travel Current Issues In Tourism. – 2016. – Vol. 19. – Iss. 12. – P. 1185–1189. & Tourism Marketing. – 2008. – Vol. 25. – Iss. 2. – P. 103–116. 33. Dalton D. Dark Tourism and Crime / D. Dalton. – London ; New 61. Ryan C. The Buried village, New Zealand – An example of dark York : Routledge, 2015. tourism? / C. Ryan, R. Kohli // Asia Pacific Journal of Tourism Research. – 34. Dann G.M.S. Slavery, Contested Heritage and Thanatourism / 2006. – Vol. 11. – Iss. 3. – P. 211–226. G. M. S. Dann, A. V. Seaton // International Journal of Hospitality & Tourism 62. Seaton A.V. Guided by the dark: From thanatopsis to thanatourism / Administration. – 2001. – Vol. 2. – Iss. 3–4. – P. 1–29. A. V. Seaton // International Journal of Heritage Studies. – 1996. – Vol. 2. – 35. Darlington Ch. Dark tourism: a school visit to Flanders / Iss. 4. – P. 234–244. Ch. Darlington // Bereavement Care. – 2014. – Vol. 33. – Iss. 2. – P. 44–47. 63. Sellick M. Discovery, Connection, Nostalgia: Key Travel Motives 36. Feng K. An Exploratory Study of the Tourism, Migration- Within the Senior Market / M. C. Sellick // Journal of Travel & Tourism Immigration Nexus: Travel Experiences of Chinese Residents in New Marketing. – 2004. – Vol. 17. – Iss. 1. – P. 55–71. Zealand / K. Feng, S. J. Page // Current Issues in Tourism. – 2000. – 64. Sharpley R. The Tsunami and Tourism: A Comment / R. Sharpley // Vol. 3. – Iss. 3. – P. 246–281. Current Issues In Tourism. – 2005. – Vol. 8. – Iss. 4. – P. 344–349. 37. Friedrich M. Beauty versus tragedy: thanatourism and the 65. Stone Ph.R. Dark tourism and the cadaveric carnival: mediating life memorialisation of the 1994 Rwandan Genocide / M. Friedrich, T. Johnston and death narratives at Gunther von Hagens' Body Worlds / P. R. Stone // // Journal of Tourism and Cultural Change. – 2013. – Vol. 11. – Iss. 4. – Current Issues In Tourism. – 2011. – Vol. 14. – Iss. 7. – P. 685–701. P. 302–320. 66. Sun Y. Cognition of disaster risk in a tourism community: an 38. Golańska D. Affective spaces, sensuous engagements: in quest of agricultural heritage system perspective / Y. Sun, H. Zhou, G. Wall, Y. Wei // a synaesthetic approach to "dark memorials" / D. Golańska // International Journal Of Sustainable Tourism. – 2017. – Vol. 25. – Iss. 4. – P. 536–553. Journal Of Heritage Studies. – 2015. – Vol. 21. – Iss. 8. – P. 773–790. 67. Wielde Heidelberg B.A. Managing ghosts: exploring local 39. Hartmann R. Dark tourism, thanatourism, and dissonance in government involvement in dark tourism / B. A. Wielde Heidelberg // Journal heritage tourism management: new directions in contemporary tourism Of Heritage Tourism. – 2015. – Vol. 10. – Iss. 1. – P. 74. research / R. Hartmann // Journal of Heritage Tourism. – 2014. – Vol. 9. – 68. Winter C. Tourism, social memory and the great war / C. Winter // Iss. 2. – P. 166–182. Annals of Tourism Research. – 2009. – Vol. 36. – № 4. – P. 607–626. 40. Hertzog A. "Tourism and Memory, Tourism as Memorial, Memories 69. Wright A. Destination Ireland: an ancestral and emotional of Tourism" [Електронний ресурс] / A. Hertzog, R. Knafou, P. Barrière // connection for the American tourist / A. S. Wright // Journal of Tourism and Tourism review. – Режим доступу: http://viatourismreview.com/wp- Cultural Change. – 2009. – Vol. 7. – Iss. 1. – P. 22–33. content/uploads/2015/06/Tourisme_Memoire_EN.pdf. – Назва з екрану. – 70. Wright D. Local community perceptions of disaster tourism: the Дата звернення: 19.10.2016. case of L'Aquila, Italy / D. Wright, R. Sharpley // Current Issues In Tourism. 41. Higginbotham G. Seeking roots and tracing lineages: constructing a – 2016. – P. 1–17. framework of reference for roots and genealogical tourism / 71. Yankholmes A. Rethinking slavery heritage tourism / G. Higginbotham // Journal of Heritage Tourism. – 2012. – Vol. 7. – Iss. 3. – A. Yankholmes, B. McKercher // Journal Of Heritage Tourism. – 2015. – P. 189–203. Vol. 10. – Iss. 3. – P. 233–247. 42. Huang W.-J. Homecoming or tourism? Diaspora tourism experience 72. Yankovska G. Dark and toxic tourism in the Chernobyl exclusion of second-generation immigrants / W.-J. Huang, G. Ramshaw, zone / G. Yankovska, K. Hannam // Current Issues in Tourism. – 2014. – W. C. Norman // Tourism Geographies: An International Journal of Tourism Vol. 17. – Iss. 10. – P. 929–939. Space, Place and Environment. – 2016. – Vol. 18. – Iss. 1. – P. 59–79. 43. Iorio M. Diaspora and Tourism: Transylvanian Saxons Visiting the References Homeland / M. Iorio, A. Corsale // Tourism Geographies: An International 1. ANISHCHENKO, A. P., YARIKO, M. O. (2015) Memorialnyi turyzm u Journal of Tourism Space, Place and Environment. – 2013. – Vol. 15. – konteksti stanovlennia hromadianskoi samosvidomosti (na prykladi Iss. 2. – P. 198–232. ukrainsko-polskikh vidnosyn). In: Proceedings of "Aktualnye nauchnye

~ 30 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817 issledovaniia v sovremennom mire" VIth international internet-conference, 30. BHANDARI, K. (2016) Imagining the Scottish nation: tourism and Pereiaslav-Khemelnitskyi, 26-27 October 2015. Pereiaslav-Khemelnitskyi: homeland nationalism in Scotland. Current Issues in Tourism. 19 (9), 913–929. [s. n.], pp. 84–89. 31. CLARKE, P., McAULEY, A. (2016) The Fromelles Interment 2010: 2. VELEDINSKIJ, V. G. (2011) Mrachnyi turizm. Vzdornaia prikhot ili dominant narrative and reflexive thanatourism. Current Issues in Tourism. potrebnost dushi. In: Proceedings of "Ustojchivoe razvitie turizma i 19 (11), 1103–1119. modernizatsiya ekonomiky Rossii" IVth international conference, Pereiaslav- 32. COLLINS-KREINER, N. (2016) Dark tourism as / is pilgrimage. Khemelnitskyi, 6-9 September 2011. Ulan-Ude: Izdatelstvo BNTS SO RAN, Current Issues In Tourism. 19 (12), 1185–1189. pp. 65–69. 33. DALTON, D. (2015) Dark Tourism and Crime. London; New York: 3. VILCHYNSKYI, A.O. (2014) Nostalhichnyi turyzm u Ternopilskii Routledge. oblasti: novi pidkody do aspektiv formuvannia ta perspektyv rozvytku. 34. Dann, G. M. S., SEATON, A. V. (2001) Slavery, Contested Heritage Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Science, II and Thanatourism. International Journal of Hospitality & Tourism (3). 18, pp. 100–103. Administration. 2 (3–4), 1–29. 4. VUITSYK, O. I. (2009) Rozvytok sentymentalnoho (nostalhiinoho) 35. DARLINGTON, Ch. (2014) Dark tourism: a school visit to Flanders. Turyzmu v Ukraini. In: I. V. Smalii (ed.) Heohrafiia. Ekonomika. Ekolohiia. Bereavement Care. 33 (2), 44–47. Turyzm: rehionalni studii: Zbirnyk naukovykh prats. Vol. 3. Nizhyn: MILANIK, 36. FENG, K., PAGE, S. J. (2000) An Exploratory Study of the Tourism, pp. 40–46. Migration-Immigration Nexus: Travel Experiences of Chinese Residents in 5. Pro turyzm: Zakon Ukrainy, № 324/95-ВР [1995]. [Online] Available New Zealand. Current Issues in Tourism. 3 (3), 246–281. from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр. [Accessed: 19 October 2016]. 37. FRIEDRICH, M., JOHNSTON, T. (2013) Johnston Beauty versus 6. ZASTAVETSKYI, T., ZASTAVETSKA, L. (2011) "Pokhmuryi turyzm" tragedy: thanatourism and the memorialisation of the 1994 Rwandan yak vidobrazhennia trahichnykh podii u istoroo ta kulturi narodiv. Naukovi Genocide. Journal of Tourism and Cultural Change. 11 (4), 302–320. zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni 38. GOLAŃSKA, D. (2015) Affective spaces, sensuous engagements: Volodymyra Hnatiuka. Seriia Heohrafiia. 1 (29), 101–127. in quest of a synaesthetic approach to "dark memorials". International 7. IVANOVA, N. K., MALENNIKOVA, O. N. (2013) Nekotorye Journal Of Heritage Studies. 21 (8), 773–790. osobennosti sovremennoi turistiki, ili k chemu eshhe mozhet / dolzhen byt' 39. HARTMANN, R. (2014) Dark tourism, thanatourism, and dissonance gotov kul'turolog. Izvestiia Vysshikh uchebnykh zavedenij. Seria in heritage tourism management: new directions in contemporary tourism "Gumanitarnye nauki". 4 (3), 228–234. research. Journal of Heritage Tourism. 9 (2), 166–182. 8. KARPOVA, G. A., KHOREVA, L. V. (2012) Razlichnye podkhody k 40. HERTZOG, A., KNAFOU, R., BARRIÈRE, P. (2015) "Tourism and razrabotke system klassifikatsii v turizme. In: Proceedings of "Forsait Memory, Tourism as Memorial, Memories of Tourism". [Online] Tourism sanatorno-kurortnoi b turistskoj sfery" all-Russia conference, Anapa, review. Available from http://viatourismreview.com/wp-content/uploads/ 20–21 December 2012. Anapa: [s. n.], pp. 377–380. 2015/06/Tourisme_Memoire_EN.pdf. [Accessed: 19 October 2016]. 9. KARACHEVSKAYA, E. N. (2013) Etnicheskij turizm v Belarusi: 41. HIGGINBOTHAM, G. (2012) Seeking roots and tracing lineages: problem I perspektivy razvitiya. In: Proceedings of "Mentalitet slavyan I constructing a framework of reference for roots and genealogical integratsionnye protsessy: istoriya, sovremennost', perspektivy" VIIIth tourism.Journal of Heritage Tourism. 7 (3), 189–203. conference, 23–24 May 2013. Gomel: GGTU im. P. O. Sukhogo, pp. 341–342. 42. HUANG, W.-J., RAMSHAW, G., NORMAN, W. C. (2016) Homecoming 10. KYRYLIUK, L. M. (2008) Novi (netradytsiini) vydy turyzmu Ukrainy. or tourism? Diaspora tourism experience of second-generation immigrants. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu Tourism Geographies: An International Journal of Tourism Space, Place im. M. Kotsiubynskoho. Seriia: Heohrafiia. 17, 191–195. and Environment. 18 (1), 59–79. 11. KYFIAK, V. F. (2003) Orhanizatsiia turystychnoi dialnosti v Ukraini: 43. IORIO, M., CORSALE, A. (2013) Corsale Diaspora and Tourism: navchalnyi posibnyk. Cernivtsi: Knyhy-XXI. Transylvanian Saxons Visiting the Homeland. Tourism Geographies: An 12. KIPTENKO, V. K. (2010) Menedzhment turyzmu: pidruchnyk. Kyiv: International Journal of Tourism Space, Place and Environment. 15 (2), 198–232. Znannia. 44. KAMBER, M., KARAFOTIAS, TSITOURA, T. (2016) Dark heritage 13. KLIAP, M. P. (2011) Suchasni riznovydy turyzmu: navchalnyi tourism and the Sarajevo siege. Journal Of Tourism And Cultural Change. posibnyk. Kyiv: Znannia. 14 (3), 255–269. 14. KOL'TSOVA, A. O. (2013) Sostoyanie i perspektivy razvitiya 45. KERR, M. M., PRICE, R. H. (2016) Price Overlooked encounters: nostalgicheskogo turizma v Belarusi dlya evrejskoj diaspory. In: young tourists' experiences at dark sites. Journal Of Heritage Tourism. Proceedings of "Belarus' v sovremennom mire" VIth conference, 26 April 11 (2), 177–185. 2013. Gomel: GGTU im. P. O. Sukhogo, pp. 246–248. 46. KIM, S., BUTLER, G. (2015) Local community perspectives towards 15. KUZYK, S. P. (2011) Heohrafiia turyzmu: navchalnyi posibnyk. dark tourism development: The case of Snowtown, South Australia. Journal Kyiv: Znannia. of Tourism and Cultural Change. 13 (1), 78–89. 16. KULAJCHUK, S. (2008) Nekropol' kak ekskursionnyj ob''ekt. In: 47. KING, B. (1994) What is ethnic tourism? An Australian perspective. A. I. Borko (ed.) Nauka-2008: sbornik nauchnykh trudov. Grodno: Tourism Management. 15, (3), 173–176. GrGU, pp. 162–165. 48. MARSCHALL, S. (2012) "Personal memory tourism" and a wider 17. MALETIN, S. S. (2014) Turizm spetsialnykh interesov: exploration of the tourism–memory nexus. Journal of Tourism and Cultural kontseptua'lnyj podkhod issledovaniya. Vestnik Novosibirskogo Change. 10, (4), 321–335. gosudarstvennogo universiteta ekonomiki i upravleniya. 4, 218–225. 49. MARSCHALL, S. (2015) "Homesick tourism": memory, identity and 18. MALOVA, N. A. (2002) Etnicheskij turizm: problem, tendentsii, (be)longing. Current Issues in Tourism. 18 (9), 876–892. perspektivy. In: D. E. Lukonin, T. V. Cherevichko (eds.) Turizm i kulturnoe 50. MARSCHALL, S. (2015) Touring memories of the erased city: memory, nasledie. Vol. 1. Saratov: Izdatelstvo Saratovskogo universiteta, pp. 44–51. tourism and notions of "home". Tourism Geographies. An International Journal of 19. MOSHNYAGA, E. V. (2008) Kontseptosfera mezhdunarodnogo Tourism Space, Place and Environment. 17 (3), 332–349. turizma v kontekste mezhkulturnoj komunikatsii. Znanie. Ponimanie. 51. MARSCHALL, S. (2014) Tourism and remembrance: the journey Umenie. 4, 146–151. into the self and its past. Journal of Tourism and Cultural Change. 20. MURAVSKA, S. V. (2011) Etnichnyj turyzm: do problem 12 (4), 335–348. vyznachennia terminy. In: Proceedings of "Rozvytok ukrainskoho 52. MILES, S. (2014) Battlefield sites as dark tourism attractions: an etnoturyzmu: problem ta perspktyvy" all-Ukraine conference, Lviv, 2011. analysis of experience. Journal Of Heritage Tourism. 9 (2), 134–147. Lviv: [s. n.], pp. 70–74. 53. OREN, G., SHANI, A. (2012) Shani The Yad Vashem Holocaust 21. NIKIFIROVA, E. (2013) Torgovtsy krasotoj: zametki o rebrendinge Museum: educational dark tourism in a futuristic form. Journal Of Heritage estonskoj derevni. In: E. Bogdanova, O. Brednikova (eds.) Vdali ot gorodov: Tourism. 7 (3), 255–270. zhizn' possovetskoj derevni. Saint Petersburg: Aletejya, pp. 144–167. 54. PELLICCIA, A. (2016) In the family home: roots tourism among 22. PARKHOMENKO, T. S. (2009) Antropolohiia turyzmu. In: Greek second generation in Italy. Current Issues In Tourism, 1–16. V. S. Pazenok et al (eds.) Filosofiia turyzmu: navchalnyi posibnyk dlia 55. PEZZULLO, Ph. C. (2009) "This is the only tour that sells": tourism, studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. Kyiv: Kondor, pp. 57–65. disaster, and national identity in New Orleans. Journal Of Tourism And 23. PUTSENTEILO, P. R. (2007) Ekonomika i orhanizatsiia turystychno- Cultural Change. 7 (2), 99–114. hotelnoho pidpryiemstva: navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh 56. Powell, R., Iankova, K. (2016) Dark London: dimensions and navchalnykh zakladiv. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury. characteristics of dark tourism supply in the UK capital. Anatolia: An 24. ROZHNOVA, V., TERES, N. (2013) Problemy ta perspektyvy International Journal of Tourism and Hospitality Research. 27 (3), 339–351. rozvytku etnoturyzmu: zarubizhnyi ta ukrainskyi dosvid. Etnichna istiriia 57. PRIDEAUX, B. (2004) The Need to Use Disaster Planning narodiv Yevropy. 39, 32–44. Frameworks to Respond to Major Tourism Disasters. Journal of Travel & 25. RUNTSIV, O. (2008) Istirychnyi ta memorialnyi turyzm v ternopilskyi Tourism Marketing. 15 (4), 281–298. oblasti. Istoriia ukrainskoi heohrafii. 18, 47–51. 58. RITCHIE, B. (2008) Tourism Disaster Planning and Management: 26. RYBAKOVA, E. V. (2014) Osobennosti uporebleniya termina "Dark From Response and Recovery to Reduction and Readiness. Current Issues tourism" v otechestvennykh i zarubezhnykh issledovaniyakh. European in Tourism. 11 (4), 315–348. Social Science Journal. 1–1 (40), 202–209. 59. ROBBIE, D. (2008) Touring Katrina: Authentic Identities and Disaster 27. Etnoturizm – chto eto? [Online] Available from: http://www.mede.su/ Tourism in New Orleans. Journal Of Heritage Tourism. 3 (4), 257–266. content/78/read246.html. [Accessed: 19 October 2016]. 60. RUSSELL, D. W. (2008) Nostalgic Tourism. Journal Of Travel & 28. ASHWORTH, G. J. (2015) Have we illuminated the dark? Shifting Tourism Marketing. 25 (2), 103–116. perspectives on "dark" tourism. Tourism Recreation Research. 40 (3), 316–325. 61. RYAN, C., KOHLI, R. (2006) The Buried village, New Zealand – An 29. ASHWORTH, G. J. (2005) Moving from Blue to Grey Tourism: example of dark tourism? Asia Pacific Journal of Tourism Research. Reinventing Malta. Tourism Recreation Research. 30 (1), 45–54. 11 (3), 211–226.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 31 ~

62. SEATON, A. V. (1996) Guided by the dark: From thanatopsis to 67. WIELDE HEIDELBERG, B. A. (2015) Managing ghosts: exploring thanatourism. International Journal of Heritage Studies. 2 (4), 234–244. local government involvement in dark tourism. Journal Of Heritage Tourism. 63. SELLICK, M. C. (2005) Discovery, Connection, Nostalgia: Key 10 (1), 74. Travel Motives Within the Senior Market. Journal of Travel & Tourism 68. WINTER, C. (2009) Tourism, social memory and the great war. Marketing. 17 (1), 55–71. Annals of Tourism Research. 36 (4), 607–626. 64. SHARPLEY, R. (2005) The Tsunami and Tourism: A Comment. 69. WRIGHT, A. S. (2009) Destination Ireland: an ancestral and Current Issues In Tourism. 8 (4), 344–349. emotional connection for the American tourist. Journal of Tourism and 65. STONE, Ph. R. (2011) Dark tourism and the cadaveric carnival: Cultural Change. 7 (1), 22–33. mediating life and death narratives at Gunther von Hagens' Body Worlds. 70. WRIGHT, D. (2016) Local community perceptions of disaster Current Issues In Tourism. 14 (7), 685–701. tourism: the case of L'Aquila, Italy. Current Issues In Tourism, 1–17. 66. SUN, Y. et al (2017) Cognition of disaster risk in a tourism 71. YANKHOLMES, A., MCKERCHER, B. (2015) Rethinking slavery community: an agricultural heritage system perspective. Journal Of heritage tourism. Journal Of Heritage Tourism. 10 (3), 233–247. Sustainable Tourism. 25 (4), 536–553. 72. YANKOVSKA, G., HANNAM, K. (2014) Dark and toxic tourism in the Chernobyl exclusion zone. Current Issues in Tourism. 17 (10), 929–939. Надійшла до редколегії 28.11.16

M. Kazmyrchuk, Dr.habil. (History), Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

MEMORIAL AND NOSTALGIC TOURISM IN THE DOMESTIC AND FOREIGN STUDIES There is an active development of new types of tourism now, among which are the memorial and nostalgic tourism. One can find a big number of research papers by Ukrainian and foreign scholars that deal with these new types of tourism. Currently, there is no consensus regarding the designation of the concept of nostalgia and memorial tourism among the theorists and practitioners of such tourism. This papers aims to analyse the terminological options and nostalgic memorial tourism, as well as the allocation of the overall trends in the study of these new types of tourism in the domestic and foreign studies. Key words: memorial tourism, nostalgia tourism, domestic and foreign studies, new types of tourism.

УДК 94(477):351.853:726:27-523.42"18/19" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.06 І. Кравченко, канд. іст. наук, доц. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

КИЇВСЬКА АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА: ЗАХОДИ З РЕМОНТУ ТА ОХОРОНИ ПАМ'ЯТКИ У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Андріївська церква є визнаним шедевром архітектури Києва. На основі аналізу архівних джерел висвітлюється іс- торія ремонтів церкви у ХІХ – на початку ХХ ст. Розглядаються причини, із яких будівля постійно їх потребувала. Приділяється увага джерелам фінансування капітальних і поточних ремонтів храму й гори, на якій він побудований. Згадуються особи, які відіграли особливу роль у справі збереження пам'ятки. Досліджується роль Київського товари- ства охорони пам'яток старовини й мистецтва в охороні Андріївської церкви. Ключові слова: Київська Андріївська церква, Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва, Ф.-Б. Растреллі, А. М. Муравйов, Федір Титов.

Унікальна пам'ятка архітектури XVIII ст., Київська Андріївську церкву з часу її освячення неодноразово Андріївська церква, була побудована у 1744–1755 рр. ремонтували. Відомо, принаймні, про досить значні за ініціативою російської імператриці Єлизавети Петрі- ремонти у 1787 р., 1825 – 1832 рр., 1844 – 1846 рр., вни за проектом відомого архітектора Ф.-Б. Растреллі 1866–1869 рр., 1894–1895 рр. під керівництвом архітектора І. Ф. Мічуріна. Із різних Звичайно, певні "косметичні", дрібні ремонти роби- причин церква не була відкрита до смерті імператриці, і лись постійно. Так, у 1800 р. церкву поштукатурили і зро- освячена лише в 1767 р. [23, арк. 1–1 зв.]. били ще деякі незначні виправлення за рахунок коштів Красі витонченої будівлі сприяє і її місце розташу- Київського магістрату, на що витратили 891 руб. 74 коп. вання на одній із найвищих гір центральної частини (слід зазначити, що в той час храм і мали ремонтувати Києва. Сміливий вибір місця для церкви був причиною саме за рахунок "бюджету" Києва). Цікаво, що наступного повільного її будівництва, надзвичайної його дорожнечі року магістрат повернув собі більшу частину цієї суми й особливо її подальшої долі. (700 руб.), забравши кошти, пожертвувані Андріївській У перші часи після смерті імператриці Єлизавети церкві "от доброхітного подаяння" [1, арк. 12, 18-18 зв.]. Петрівни про храм "забули", так що навіть на час освя- Отже, незважаючи на зобов'язання Київського магіс- чення він уже потребував досить значного ремонту. трату ремонтувати Андріївську церкву за рахунок місь- Спочатку церква знаходилась у завідуванні імператор- ких коштів, частіше за все на це витрачались гроші са- ського двору. Пізніше, у кінці XVIII ст., храм передали мого храму, і на такі витрати ще потрібен був дозвіл "на баланс" київському міському магістрату, який однак єпархіальної влади. Так, у 1805 р. священик Андріївсь- досить швидко від нього відмовився. Нарешті, у ХІХ ст. кої церкви Михайло Семеновський доповідав митропо- він надійшов у завідування Св. Синоду і київського єпа- литу Київському Серапіону, що зіпсувались сходи при рхіального начальства [18, арк. 1 зв.]. Усі перераховані церкві, і запитував: чи просити про ремонт міську вла- установи піклувались, як могли, про церкву, починаючи ду, чи використати на це власні 142 руб. На це посліду- її ремонти звичайно в той час, коли храму загрожувало вала резолюція митрополита: дозволити все полагоди- руйнування. Однак жодна з них не виділяла постійних ти за наявні зараз у церкви гроші [2, арк. 1–3]. Таку ж коштів на його утримання. Унаслідок цього, пам'ятка, ситуацію бачимо в 1809 р., коли 24 липня церкву по- незважаючи на свою виняткову історичну, архітектурну і шкодило під час бурі, єпархіальна влада наказала все художню важливість, за виразом її настоятеля, відомо- виправити "на церковну суму". Тоді відремонтували три го історика церкви, професора Київської Духовної Ака- бані, вікна, під керівництвом міського архітектора демії протоієрея Федора Титова, "буквально влачит А. Меленського замінили два погнутих хрести [3, арк. 1– свое жалкое существование вот уже в течении почти 2; 4, арк. 1–2]. У 1811–1812 рр. ремонтували сходи, 200 лет" (на 1917 р.) [22, арк. 103 зв.]. вікна, штукатурили та фарбували колони, згідно розпо- © Кравченко І., 2016 ~ 32 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

рядження митрополита Серапіона, знову за рахунок 1859 р., але він загубився, і гору укріплювали за проек- самої церкви [5, арк. 1–5]. том інженера Г. Полібіна у 1861 р. [10, арк. 12, 14–15]. У 1814–1815 рр. церква потребувала серйозного Наступний значний ремонт Андріївської церкви по- ремонту. Настоятель протоієрей Михайло Семеновсь- в'язаний з ім'ям Андрія Миколайовича Муравйова, ка- кий доповідав митрополиту, що потрібно перекрити дах мергера російського імператорського двору, відомого будівлі і бані, замінити поламані й погнуті хрести, по- релігійного письменника, мандрівника, драматурга і штукатурити, пофарбувати храм, замінити дерев'яні поета. Оселившись навпроти церкви на честь його не- двері на залізні, а також сходи, перила, на що у парафії бесного покровителя, Муравйов особливо про неї пік- немає коштів [6, арк. 1]. Митрополит Серапіон розпоря- лувався. Спочатку він зайнявся її нижньою частиною, дився, щоб причт церкви звернувся з питання ремонту де в 1864 р. у підземеллі під вівтарем влаштував церк- до київського віце-губернатора, який у 1816 р. доручив ву на честь преп. Сергія Радонезького з оригінальним київському архітектору Андрію Меленському підготува- чавунним іконостасом [11, арк. 1-2; 22, арк. 25]. (Оскіль- ти відповідний кошторис. Проте у 1820 р. справа не ки від постійно підвищеної вологості повітря всі дере- зрушилась з місця [6, арк. 1 зв.]. в'яні предмети тут швидко руйнувались, у 1880 р. дере- Ситуація змінилась, коли Київським митрополитом в'яну підлогу замінили чавунними плитами, а престол став Євгеній (Болховітінов). У 1826 р. за його розпоря- та жертовник зробили кам'яними) [13, арк. 1-2]. дженням була створена будівельна комісія з ремонту Після цього Муравйов вирішив, з огляду на набли- Андріївської церкви [7, арк. 1]. Київська казенна палата ження столітнього ювілею храму, що потрібно відреста- виділила 25287 руб. на ремонт храму. Під час цього врувати і верхню церкву в її колишньому розкішному ремонту, який продовжувався до 1831 р., будівлю по- вигляді: оновити її сріблясті бані, визолотити всередині штукатурили, пофарбували стіни, переробили контр- і зовні всі її капітелі та ліпні прикраси. У цьому йому форси фундаменту, відреставрували орнаменти над допоміг П. Н. Батюшков, котрий випросив при дворі вікнами, поставили металеві двері та віконниці з засу- 10 тис. руб. на відновлення храму [22, арк. 25 зв.]. вами, перекрили бані залізом, покрили велику баню У 1866 р. після отримання коштів був створений зірками, полагодили і позолотили хрести, вимостили тимчасовий комітет, який очолив А. М. Муравйов [12, майданчик навколо церкви цеглою замість дощок, замі- арк. 4]. Під час ремонту всі бані церкви перекрили но- нили сходи та перила навколо будівлі [7, арк. 10 зв., 11, вим білим залізом, перекрили та пофарбували зеленою 11 зв., 21, 23, 24, 35, 39, 40-44, 46]. фарбою дах, відновили орнаменти вікон бані, поштука- У 1844–1846 рр. за Київського митрополита Філарета турили і пофарбували стіни, всередині позолотили ор- за його розпорядженням знову створили комісію з ремо- наменти і капітелі, стіни пофарбували олійною фарбою нту Андріївської церкви під керівництвом ключаря Києво- під мармур [12, арк. 1–1 зв.]. Софійського собору протоієрея Тимофія Сухобрусова. З Однак самій церкві загрожувала небезпека руйну- повітового казначейства на ремонт виділили 19848 руб. вання через зсуви гори, тому що глибокі вибоїни на Цього разу знову штукатурили будівлю, перекрили бані той час вже дійшли до самої будівлі. Муравйов звер- англійською жерстю, замінили хрест, за проектом київсь- нувся і до міністра внутрішніх справ, і до нового гене- кого єпархіального архітектора П. Спарро зробили капі- рал-губернатора О. П. Безака, і добився виділення ще тальні чавунні сходи до церкви і чавунну огорожу, вимос- 26 тис. руб. на укріплення Андріївської гори [22, тили майданчик біля церкви чавунними ж плитами. Крім арк. 25 зв.]. Пізніше, у 1896–1897 рр., гору знову того, у будинку під церквою повністю замінили дерев'яні укріплювали [14, арк. 1–6]. підлогу, стелю та сходи [20, арк. 1, 1 зв., 19, 22-22 зв., 24, На початку ХХ ст. благодійником церкви був її ста- 43 зв. – 46, 53; 8, арк. 5–5зв.]. роста, київський купець Андрій Петрович Слінко. У 1912 р. У 1852 р. за церковний рахунок будівлю храму час- він за власний рахунок влаштував електричне освіт- тково поштукатурили, замінили поржавілу частину лення всередині і навколо храму, а також на сходах, що даху та водостічні труби [9, арк. 1]. Крім того, на стан туди вели [15, арк. 1–3]. Наступного року також за раху- церкви звернув увагу Київський, Подільський і Волин- нок старости перекрили алюмінієм церковні бані і визо- ський генерал-губернатор Д. Г. Бібіков, який, з огляду лотили хрести на них [16, арк. 1–4]. Тоді ж храм пошту- на запланований візит до Києва імператора Миколи І, катурили та пофарбували зовнішні стіни, вже за раху- розпорядився терміново пофарбувати будівлю храму нок самої церкви [17, арк. 1–3]. та житлові приміщення під ним. Оскільки в Андріївсь- Однак причет Андріївської церкви постійно відчував кої церкви не вистачало коштів на це, митрополит Фі- нестачу коштів на ремонти й утримання храму та на ларет розпорядився витратити на ремонт гроші Со- укріплення гори, на якій він побудований. Звичайно, на фійського собору [9, арк. 4–4 зв.]. це час від часу виділялись певні, іноді досить значні, Крім ремонтів самої церкви, доводилось постійно суми грошей з державного казначейства чи з спеціаль- слідкувати за станом гори, на якій вона стояла. Так, у них коштів Св. Синоду. Що ж стосувалось звичайного 1846 р. командир київської інженерної команди інженер утримання храму, наприклад, оновлення ризниці, найму Клименко склав проект з профілями на укріплення гори. хористів і сторожів, це робилось за рахунок церковних У пояснювальній записці він відзначив, що ця гора кру- прибутків і тих коштів, котрі жертвували церковні старо- та, стрімка, страждає від потоків дощових і весняних сти і благодійники, досить випадкових та незначних. вод, і якщо своєчасно не вжити заходів, вона обвалить- Єдиним постійним джерелом прибутків був будинок для ся [10, арк. 1]. Проте проект Клименка так і залишився причту, побудований у 1895 р. Хоча цей будинок споча- на папері. У 1858 р. стан гори різко погіршився. Крім тку призначався для проживання членів причету, але того, що вона осіла, ледве помітна у 1846 р. вибоїна на через брак коштів на утримання храму квартири в ньо- горі через дванадцять років перетворилась на провал- му здавались в оренду. Проте більшість цих прибутків ля. Настоятель церкви протоієрей Іоанн Шаббатович у витрачалась на постійні ремонти будинку та зсувів його 1858 р. звернувся до Київської духовної консисторії з садиби [18, арк. 2–2 зв.]. проханням реалізувати проект Клименка [10, арк. 1 зв. Тому причет церкви у 1913 р. звернувся до Київсь- – 2]. Київська губернська будівельна комісія його роз- кого митрополита Флавіана з проханням посприяти глянула, визнала застарілим і доручила скласти свій отриманню Андріївською церквою постійного державно- проект та кошторис на укріплення гори інженеру Про- го фінансування (6460 руб. на рік), за прикладом Києво- скурякову [10, арк. 8–8 зв.]. Останній зробив проект у Софійського та Володимирського соборів. Мотивували це тим, що Андріївську церкву потрібно завжди утриму-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 33 ~

вати в належному стані не лише з огляду на його виня- правлення верхнього майданчика, де відбувся обвал, і ткове історичне і художнє значення, але й тому, що він для дослідження ґрунтів гори, на якій стоїть церква, і з привертає до себе загальну увагу, часто відвідується цією метою – а) від імені товариства просити київське високопоставленими особами, які приїжджають до Киє- міське управління про асигнування на негайне виконан- ва. Найменші недоліки у стані церкви викликали сильні ня робіт з охорони будівлі храму від загрожуючого їй й різкі докори причту і старості, які просто не мали кош- руйнування до 1500 рублів із тих 10.000 рублів, котрі тів на ремонти. З іншого боку, через особливості архіте- ним уже асигновані на роботи з укріплення Андріївської ктурного стилю церкви, розкоші зовнішньої та внутрі- гори, б) звернутись від імені російського технічного то- шньої відділки, значної площі позолоти, і через особли- вариства і представників архітектури в Києві до коміса- вості місцевості, на якій її побудовано, утримання храму ра тимчасового уряду зі справ колишнього міністерства потребувало постійних значних витрат. Майже щороку двору й уділів Ф. А. Головіна з проханням про негайне причет змушений був виправляти штукатурку чи фар- виділення з сум відомства, що ним ліквідується, бувати зовнішні стіни [18, арк. 2 зв. – 3]. 5.000 рублів на невідкладне дослідження фундаментів і Митрополит Флавіан підтримав цю ініціативу, звер- обґрунтування для з'ясування способів збереження нувся у Св. Синод із відповідним проханням. У Св. Си- пам'ятки від руйнування, в) від імені товариства проси- ноді нібито погодились на виділення коштів, проте чи- ти київського міського комісара зі справ мистецтва новники його господарчого управління, розглянувши М. Ф. Біляшівського про те, щоб він також просив комі- фінансовий звіт Андріївської церкви за десять років, сара Ф. А. Головіна про виділення коштів на негайний зауважили, що щорічна перевитрата коштів не переви- ремонт храму, а київське міське управління – про ство- щує 300 руб., і визнали прохання про фінансування рення міжвідомчої наради зі справ Андріївської церкви, необґрунтованим [18, арк. 6–9]. г) від імені товариства звернутись до широких верств У 1917 р. настоятель церкви протоієрей Федір Титов народу і до окремих меценатів мистецтва з друковани- звернув увагу Київського товариства охорони пам'яток ми закликами, в яких поставити до відома народ про старовини і мистецтва, членом якого він був, на сучасний той стан, в якому зараз знаходиться пам'ятка, д) маючи стан церкви. 3 вересня 1917 р. протоієрей Федір Титов і на увазі можливість відмови з боку київського міського староста церкви Павло Медвєдєв склали доповідну за- управління у виділенні згаданих 1.500 рублів на негай- писку, у якій після короткої історичної довідки описали не виправлення майданчика, де відбувся провал, про- досить сумний сучасний стан храму [23, арк.1–2]. Повна сити від імені товариства кошти у єпархіального нача- відсутність коштів за виняткової дорожнечі і нестачі ро- льства [21, арк. 102-103]. бочих рук протягом 1914–1917 рр. не давали можливості На засіданні 8 жовтня 1917 р. товариство заслухало виконувати звичайні для Андріївської церкви щорічні доповідь протоієрея Федора Титова про те, що зроблено ремонти і підтримувати будівлю і гору хоча б у задовіль- для охорони будівлі Андріївської церкви після зібрання ному стані. Залізний дах і водостічні труби заржавіли, 21 вересня. 28 вересня будівлю храму й Андріївську гору зовнішня фарба вивітрилась, штукатурка обвалилась. оглядала міжвідомча комісія у складі члена київської місь- Але особливо загрозливими були стан фундаменту і стін кої управи А. Ф. Спіцина, інженерів В. Д. Рабчевського, будівлі. Майданчик навколо храму, викладений пірогра- К. Ц. Піоро, Л. А. Шварца, В. А. Безсмертного, архітектора нітною плиткою, в багатьох місцях зіпсувався, в одному Е. П. Брадтмана, комісара м. Києва зі справ мистецтв місці осів, і крізь неї проходить дощова і тала снігова М. Ф. Біляшівського і П. В. Медвєдєва. вода. Через це руйнувався фундамент і стіни будівлі, в Комісія оглянула всю будівлю церкви, садибу Андрі- яких з'явились загрозливі тріщини. Крім того, через оче- ївської церкви і оточуючу її садибу П. В. Медвєдєва. В видну зіпсованість підземних споруд, свого часу влашто- акті огляду описуються помічені комісією пошкодження ваних для відведення ґрунтових вод, гора почала сильно у будівлі верхньої церкви (тріщини в різних місцях бу- осідати. Побоювались, що якщо негайно не вжити рішу- динку), на майданчику, що оточував верхній храм, де чих заходів, будівля може найближчим часом зовсім утворилось глибоке провалля, у підпірній стіні, яка у зруйнуватись [22, арк. 104]. північно-західному кутку значно осіла, причому контр- Між тим, численні звернення причту і старости церкви форси стіни відійшли від неї на кілька вершків, у нижніх до єпархіального начальства і до вищої військово- приміщеннях будівлі, де в багатьох місцях помітні громадянської адміністрації з проханнями про невідкла- більш-менш значні тріщини. дний капітальний ремонт храму залишились безрезуль- Далі в акті констатувався факт, що зсуви гори, що татними. На думку укладачів записки, для порятунку Ан- відбулись восени 1916 і навесні 1917 р., підійшли до дріївської церкви і забезпечення її майбутнього існуван- самого фундаменту. Стан будівлі церкви був визнаний ня потрібно було б визнати її в законодавчому порядку вкрай загрозливим, а єдиний засіб для порятунку пам'я- державною пам'яткою, утримувати за державний раху- тки від руйнування, що пропонувався, було влаштуван- нок, виділити кошти на негайний ремонт і на влаштуван- ня навколо церкви штольні, яка мала пов'язуватися з ня штольні для відведення ґрунтових вод [22, арк. 104]. міською штольнею на Володимирській гірці. Товариство 14 вересня 1917 р. створило комісію, кот- Член товариства П. І. Голландський також оглядав ра 17 вересня оглянула будівлю церкви і оточуючу міс- будівлю церкви і гору 2 жовтня 1917 р. На його думку, цевість [21, арк. 102]. Члени комісії констатували, що тріщини в будівлі пам'ятки не залежали від зсувів і не укріплення Андріївської гори занепали, фундаменти цер- здались йому особливо загрозливими, на відміну від кви закладені неглибоко, і будівлі загрожує серйозна не- тріщини в північно-західному кутку опорної стіни. Ця безпека у випадку зсувів. Тріщина в будівлі церкви пока- стіна без сумніву осіла через зсув прилеглого ґрунту, зувала, що район зсувів наблизився впритул до фунда- унаслідок чого відійшли від стіни контрфорси. Описане ментів церкви. Член товариства К.Ц. Піоро запропонував руйнування поки ще те торкнулось фундаменту церкви. вжити заходів для укріплення всієї площі, на якій стоїть Можливо, на це вплинуло й те, що опорна стіна церкви храм, шляхом створення штольні [21, арк. 103 зв.]. була побудована пізніше фундаменту і була закладена На засіданні 21 вересня 1917 р. для вирішення пи- на значно меншій глибині. Крім того, західна частина тання про охорону Андріївської церкви товариство по- церковної будівлі, де знаходилась Єлизаветинська цер- становило: 1) просити від імені товариства київське ква і житлові приміщення, не була пов'язана безпосе- єпархіальне начальство про дозвіл негайно дослідити редньо з будівлею храму, а прибудована. Загалом Гол- фундаменти Андріївської церкви зсередини храму з ландський визнав стан Андріївської церкви вкрай загро- підвального поверху; 2) негайно знайти кошти для ви- зливим через зсуви ґрунту [21, арк. 108–109зв.].

~ 34 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Унаслідок товариство все ж добилось побудови 19. Там само, ф. 127, оп. 874, спр. 219. О ремонте Киево- Андреевской церкви и церковного дома. – 1917. – 8 арк. штольневих колодязів навколо Андріївської церкви. 20. Там само, ф. 127, оп. 875, спр. 161а. О ремонте Андреевской Майстер Савелій Теплов, згідно договору від 14 жовтня церкви в г. Киеве. – 1844-1845. – 116 арк. 1917 р., зобов'язувався побудувати п'ять дерев'яних 21. Там само, ф. 725, оп. 1, спр. 30. Журналы заседаний Совета зрубних штольневих колодязів [22, арк. 117]. Крім того, распорядительного комитета и общих собраний общества. – 1912 – 1918. – 113 арк. на церковні кошти відремонтували дах і труби в церкві 22. Там само, ф. 725, оп. 1, спр.81. Дело о реставрации и укрепле- та церковному будинку і засипали провалля біля церкви нии фундамента Андреевской церкви. – 1917. – 135 арк. [19, арк. 1–2, 5, 6]. 23. Там само, ф. 725, оп. 1, спр. 91. Докладная записка Совета Ан- дреевской церкви в Киеве о необходимости ремонта церкви. – 1917. – Отже, у зазначений період часу Андріївську церкву 2 арк. неодноразово ремонтували та реставрували. На поточні ремонти кошти виділяла парафія, капітальні ж здійсню- References вались за рахунок значних державних видатків. На поча- 1. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv, fond 127, opys 194, sprava 179. Po soobshcheniyu Kievskogo magistrata kasatelno тку ХХ ст., коли освічені представники київського суспі- zabratykh protoiereem [Iosifom Zertis-] Kamenskim iz ruzhnoj Andreevskoj льства усвідомили, що храм є не лише великою київсь- tserkvi deneh, i ob dache onykh v tserkov na podchinku i prochee. 1800- кою святинею, історичною пам'яткою, пов'язаною з імпе- 1801. 26 arkushiv. 2. Ibid, fond 127, opys 199, sprava 116. Po prosheniyu starokievskoj раторським домом Романових, але й шедевром архітек- Andreevskoj gosudarstvennoj tserkvi svyashchennika Mikhaila тури, уперше було поставлене питання про визнання її в Semenovskogo, o dozvolenii bokovye skhody pri onoj tserkvi podchinit'. законодавчому порядку державною пам'яткою з відпові- 1805. 3 arkushi. дним виділенням коштів на її ремонти та реставрацію. 3. Ibid, fond. 127, opys 203, sprava 194. Po prosheniyu Starokievskoj Andreevskoj ruzhnoj tserkvi protoiereya Afanasiya Lahanovskoho, o snyatii dvukh sohnutykh zheleznykh krestov s onoj tserkvi. 1809. 2 arkushi. Список використаних джерел 4. Ibid, fond. 127, opys 203, sprava 208. Po soobshheniyu 1. Центральний державний історичний архів України, м. Київ, hubernskoho pravleniya, s predstavleniem svedeniya, chto arkhitektor ф. 127, оп. 194, спр. 179. По сообщению Киевского магистрата касате- otpravlen dlya utverzhdeniya krestov na Andreevskoj tserkvi. 1809. льно забратых протоиереем [Иосифом Зертис-] Каменским из ружной 2 arkushi. Андреевской церкви денег, и об даче оных в церковь на подчинку и 5. Ibid, fond 127, opys 206, sprava 42. Po reportu starokievskoj прочее. – 1800–1801. – 26 арк. Andreevskoj ruzhnoj tserkvi protoiereya Afanasiya Lahanovskoho o 2. Там само, ф. 127, оп. 199, спр. 116. По прошению старокиевской dozvolenii proizvest" podchinku onoj tserkvi. 1812. 5 arkushiv. Андреевской государственной церкви священника Михаила Семеновс- 6. Ibid, fond. 127, opys 214, sprava 68. O podchinke Starokievskoj кого, о дозволении боковые сходы при оной церкви подчинить. – 1805. ruzhnoj Andreevskoj tserkvi. 1820. 2 arkushi. – 3 арк. 7. Ibid, fond 127, opys 220, sprava 135. Po delu stroitel"noj komissii, 3. Там само, ф. 127, оп. 203, спр. 194. По прошению Старокиевской uchrezhdennoj dlya yspravleniya vetkhostej Starokievskoj Andreevskoj Андреевской ружной церкви протоиерея Афанасия Лагановского, о tserkvy. 1826 – 1834. 55 arkushiv. снятии двух согнутых железных крестов с оной церкви. – 1809. – 2 арк. 8. Ibid, fond 127, opys 805, sprava 18. Komitet ob ustrojstve horoda 4. Там само, ф. 127, оп. 203, спр. 208. По сообщению губернского Kieva uvedomlyaet, komu imenno nablyudat" i proizvodyt" remontirovanie i правления, с представлением сведения, что архитектор отправлен для potrebnoe ispravlenie Andreevskoj tserkvi. 1842 – 1843. 6 arkushiv. утверждения крестов на Андреевской церкви. – 1809. – 2 арк. 9. Ibid, fond 127, opys 824, sprava 209. Po raportu prichta Kievo- 5. Там само, ф. 127, оп. 206, спр.42. По репорту старокиевской Ан- Andreevskoj tserkvi o razreshenii proizvesti pochinky. 1852 – 1853. дреевской ружной церкви протоиерея Афанасия Лагановского о дозво- 17 arkushiv. лении произвесть подчинку оной церкви. – 1812. – 5 арк. 10. Ibid, fond 127, opys 830, sprava 122. Po raportu blahochinnoho 6. Там само, ф. 127, оп. 214, спр. 68. О подчинке Старокиевской Shabbatovicha ob ukreplenii hory vokruh Andreevskoj tserkvi. 1858 – 1861. ружной Андреевской церкви. – 1820. – 2 арк. 16 arkushiv. 7. Там само, ф. 127, оп. 220, спр. 135. По делу строительной коми- 11. Ibid, fond 127, opys 836, sprava 203. Ob ustrojstve tserkvi vo imya ссии, учрежденной для исправления ветхостей Старокиевской Андрее- prepodobnoho Serhiya v fundamente Pervozvannoho apostola Andreya, v вской церкви. – 1826 – 1834. – 55 арк. h. Kieve. 1864. 2 arkushi. 8. Там само, ф. 127, оп. 805, спр. 18. Комитет об устройстве города 12. Ibid, fond 127, opys 838, sprava 15. Ob ispravlenii Kievo- Киева уведомляет, кому именно наблюдать и производить ремонтирова- Andreevskoj tserkvi i ob ukreplenii Andreevskoj hory. 1865–1867. ние и потребное исправление Андреевской церкви. – 1842-1843. – 6 арк. 10 arkushiv. 9. Там само, ф. 127, оп. 824, спр. 209. По рапорту причта Киево- 13. Ibid, fond 127, opys 852, sprava 350. Ob ustrojstve v teplom hrame Андреевской церкви о разрешении произвести починки. – 1852 – 1853. Kievo-Andreevskoj tserkvi chuhunnoho pola i kamennykh prestola y – 17 арк. zhertvennika. 1880. 2 arkushi. 10. Там само, ф. 127, оп. 830, спр. 122. По рапорту благочинного 14. Ibid, fond. 127, opys 867, sprava 573. Po prosheniyu prichta i Шаббатовича об укреплении горы вокруг Андреевской церкви. – 1858 – starosty Kievo-Andreevskoj tserkvi, o razreshenii proizvesti ukreplenie hory i 1861. – 16 арк. tserkovnoho doma na tserkovnyj schet. 1896 – 1897. 32 arkushi. 11. Там само, ф. 127, оп. 836, спр. 203. Об устройстве церкви во 15. Ibid, fond 127, opys 871, sprava 76. Ob ustrojstve elektrycheskoho имя преподобного Сергия в фундаменте Первозванного апостола Анд- osveshheniya v Kievo-Andreevskoj tserkvi. 1912. 3 arkushi. рея, в г. Киеве. – 1864. – 2 арк. 16. Ibid, fond 127, opys 872, sprava 41. O remonte Kievo-Andreevskoj 12. Там само, ф. 127, оп. 838, спр. 15. Об исправлении Киево- tserkvi. 1913. 4 arkushi. Андреевской церкви и об укреплении Андреевской горы. – 1865 – 1867. 17. Ibid, fond 127, opys 872, sprava 339. Ob ispravlenii, shtukaturke i – 10 арк. pokraske Kievo-Andreevskoj tserkvi. 1913. 3 arkushi. 13. Там само, ф. 127, оп. 852, спр. 350. Об устройстве в теплом 18. Ibid, fond 127, opys 872, sprava 457. O naznachenii 6460 rub. posobiya храме Киево-Андреевской церкви чугунного пола и каменных престола ot kazny na soderzhanie Kievo-Andreevskoj tserkvi. 1913. 9 arkushiv. и жертвенника. – 1880. – 2 арк. 19. Ibid, fond 127, opys 874, sprava 219. O remonte Kievo-Andreevskoj 14. Там само, ф. 127, оп. 867, спр. 573. По прошению причта и ста- tserkvi i tserkovnoho doma. 1917. 8 arkushiv. росты Киево-Андреевской церкви, о разрешении произвести укрепле- 20. Ibid, fond 127, opys 875, sprava 161a. O remonte Andreevskoj ние горы у церковного дома на церковный счет. – 1896 – 1897. – 32 арк. tserkvi v h. Kieve. 1844–1845. 116 arkushiv. 15. Там само, ф. 127, оп. 871, спр. 76. Об устройстве электрическо- 21. Ibid, fond 725, opys 1, sprava 30. Zhurnaly zasedanij Soveta го освещения в Киево-Андреевской церкви. – 1912. – 3 арк. rasporyadytel"noho komiteta i obshhikh sobranij obshhestva. 1912 – 1918. 16. Там само, ф. 127, оп. 872, спр. 41. О ремонте Киево- 113 arkushiv. Андреевской церкви. – 1913. – 4 арк. 22. Ibid, fond 725, opys 1, sprava 81. Delo o restavracii i ukreplenii 17. Там само, ф. 127, оп. 872, спр. 339. Об исправлении, штукатур- fundamenta Andreevskoj tserkvi. 1917. 135 arkushiv. ке и покраске Киево-Андреевской церкви. – 1913. – 3 арк. 23. Ibid, fond 725, opys 1, sprava 91. Dokladnaya zapiska Soveta 18. Там само, ф. 127, оп. 872, спр. 457. О назначении 6460 руб. по- Andreevskoj tserkvi v Kieve o neobkhodimosti remonta tserkvi. 1917. 2 arkushi. собия от казны на содержание Киево-Андреевской церкви. – 1913. – Надійшла до редколегії 28.11.16 9 арк.

I. Kravchenko, PhD in History, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

KIEV ST ANDREW'S CHURCH: PROTECTION AND REPAIRMENT OF THE MONUMENT IN THE NINETEENTH CENTURY – AT THE BEGINNING OF THE TWENTIETH CENTURY St. Andrew's Church is an acknowledged masterpiece of architecture of Kyiv. In this article based on analysis of archival sources, we highlight the history of repairs in the church in the nineteenth century – at the beginning of the twentieth century. The article considers the reasons for such intense repairs and why did the building need them constantly. We studied the sources of funding for capital and current repairs of the church and

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 35 ~ the hill where it was built. The paper mentions the persons who played a special role in preservation of this monument. We investigated the role of the Kyiv Society in the Protection of ancient monuments and art in the protection of St. Andrew's Church. Key words: Kiev St. Andrew's Church, the Kyiv Society for the Protection of ancient monuments and art, F.-B. Rastrelli, A. M. Muravjov, Fedir Titov.

УДК 902:528.9(477.41+477.46)"632" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.07 О. Лизун, асп. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАЛЕОЛІТИЧНИХ ПАМ'ЯТОК СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ'Я

Незважаючи на присутність у регіоні Середнього Подніпров'я палеолітичних місцезнаходжень, які вже набули статусу "класичних", щороку з'являються нові археологічні та палеонтологічні пункти. Ураховуючи це, надзвичайно актуальною постає проблема збереження таких пам'яток, особливо враховуючи їх високу атрактивність та потен- ційні можливості для музеєфікації. Подано загальний огляд проблем, які супроводжують сферу охорони культурної спадщини в Україні, і запропоновано вірогідні шляхи їхнього вирішення. Незважаючи на те, що на території Середньо- го Подніпров'я існує один частково музеєфікований комплекс, усе ще існують гарні перспективи для створення нових музеїв, археологічних парків чи польових шкіл на базі преісторичних пам'яток регіону. Однією з таких може стати пізньопалеолітична стоянка Межиріч, де вже протягом кількох десятків років процес музеєфікації перебуває у стані стагнації. Через незахищеність від коливань температури та вологості, кістяні залишки на пам'ятці невідворотно руйнуються. Першим кроком зі збереження стоянки могла б стати підготовка проектної документації для створен- ня повноцінного музею за авторством різнопланової команди у складі інженера-геолога, археозоолога, археолога й інших спеціалістів. Ключові слова: археологія, охорона культурної спадщини, палеоліт, Середнє Подніпров'я, музеєфікація пам'яток.

Картографування пам'яток археології дає змогу про- сті прийнято кілька десятків законів і підзаконних доку- слідкувати просторові закономірності розташування ментів, направлених на визначення й удосконалення місцезнаходжень доби первісності в контексті зміни правових, організаційних, матеріально-технічних засад ландшафтної ситуації. На території Середнього Подні- сфери охорони пам'яток. Серед них провідне місце за- пров'я розташовуються палеолітичні пам'ятки, які дали ймають "основні" закони: "Про музеї та музейну справу" й можуть дати відповіді на численні питання, що пов'я- (1995), "Про охорону культурної спадщини" (2000; зміни і зані з проблемами археології, преісторії, геології. Час- доповнення – 2004), "Про охорону археологічної спад- тина з них на тепер має національний статус і занесена щини" (2004), а також окремі статті інших законодавчих до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. актів, наприклад, Земельного Кодексу України, Криміна- Їхня цінність не є виключно науковою, деякі з них – До- льного Кодексу України тощо [9]. бранічівка, Межиріч, Гінці – мають виняткову атрактив- Однак ситуація у сфері державної охорони пам'яток ність, неабиякий потенціал до подальшої музеєфікації. залишається невтішною через ряд проблем. Дуже пові- Створення на їхній базі музеїв, археологічних парків без- льно відбувається процес внесення об'єктів культурної умовно підвищить інтерес громадськості до питань дав- спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток, ньої історії, дозволить зберегти й донести в первинному що пов'язано з кількома чинниками: недостатнім фінан- вигляді археологічні пам'ятки до прийдешніх поколінь, суванням, малою кількістю кваліфікованих кадрів, надто піднесе туристичну привабливість локальних регіонів на складною схемою внесення. У зв'язку з проблемою ре- якісно новий рівень. На жаль, сфера охорони культурної єстрації пам'яток слід зазначити, що спостерігається яск- спадщини за роки Незалежності потерпає від ряду про- раво окреслена тенденція до зменшення кількості пам'я- блем різного характеру. Ситуація наразі не лише не про- ток, хоча об'єктивно їхня кількість має зростати (триває гресує у плані збереження й захисту археологічних па- процес активного виявлення пам'яток, визначення відпо- м'яток, але й не дозволяє продовжити й завершити вже відних критеріїв нових – щойно виявлених об'єктів куль- розпочаті проекти. Метою цієї статті є загальний огляд турної спадщини). Проте, численні порушення пам'ятко- картографії палеолітичних місцезнаходжень Середнього охоронного законодавства та проведення паспортизації Подніпров'я, виділення проблем та шляхів їхнього вирі- призводять до подальшої втрати пам'яток [11, с. 6–7]. шення у сфері охорони та захисту культурної спадщини Надто актуальною проблемою стосовно археологіч- України. Актуальним є моніторинг сучасного становища них пам'яток є розширення мережі незаконних (без до- археологічних пам'яток, їхньої збереженості та перспек- звільних документів – кваліфікаційного "Відкритого лис- тив до подальшої музеєфікації. та" та Дозволу) розкопок, які проводять грабіжники (так Під Середнім Подніпров'ям у цій статті розуміється звані чорні археологи) із метою отримання цінних арте- територія, що простягається вздовж відрізка течії Дніп- фактів. На жаль, у цьому питанні Україна випереджає ра від гирла Десни на півночі до міста Кременчук на інші країни світу. "Чорна" археологія, яка працює на за- півдні. Із заходу та південного заходу регіон обмежуєть- мовлення приватних колекціонерів, стала окремою галу- ся вододільним гребнем Придніпровської височини, а зі ззю отримання надприбутків [9, с. 7–8]. Для подолання сходу – вододілом малих притоків лівого берега Дніпра. цієї проблеми необхідно виробити цілий комплекс захо- Незважаючи на розбіжності, що зустрічаються у тракту- дів, який активно дискутується в літературі. Кримінальна ванні географічних кордонів Середнього Подніпров'я, відповідальність, яка передбачена в кримінальному ко- такі територіальні межі зустрічаються в літературі. дексі України, не є перешкодою для авторів нелегальних Зважаючи як на наявність пізньопалеолітичних стоя- розкопок. Потрібен дієвий механізм викупу державою нок у Середньому Подніпров'ї, так і на перспективу появи цінностей, що були знайдені у процесі робіт "чорними нових, проблема їхнього збереження й можливої музеє- археологами", а також встановлення винагороди в 50 % фікації постає як ніколи актуальною. За роки Незалежно- скарбошукачам – практика, яка існує в багатьох країнах. © Лизун О., 2016 ~ 36 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Звичайно, таку проблему слід активно висвітлювати в лі), як і інші матеріали органічного походження, харак- ЗМІ, з міжнародних трибун, оскільки йдеться про втрату теризуються вкрай високим ступенем чутливості до країною культурної спадщини [3, с. 9]. різного роду деструктивних впливів. Найбільш руйнів- Серед інших негативних елементів, що належать до ними факторами є перепади рівнів температури та во- сфери охорони археологічних пам'яток, можна згадати логості, що активізують процеси руйнації [4, с. 262]. брак державного фінансування, нераціональний розпо- Дослідники рекомендують зберігати палеонтологічні діл бюджетних коштів, відсутність стимулів для залу- зразки при t° = 14–15° C і відносної вологості J = 55– чення приватних активів. Із цього випливає вкрай неви- 60 %. Теріологічні колекції можна зберігати при t° = сока кількість професійних спеціалістів, які офіційно 18±1° C і відносної вологості J = 55–65 % [5, с. 142]. залучені до пам'яткоохоронної діяльності. Надвисокі Зрозуміло, що "бляшаний" павільйон не може дати та- об'єми роботи та низька матеріальна стимуляція при- ких стабільних сприятливих умов для зберігання. Якщо зводять до скорочення штату робітників. За європейсь- додати відсутність належної консервації фауністичних кими стандартами видатки на культуру становлять 2 % решток, то постає нагальна проблема якнайшвидшої від загальнодержавного кошторису, і 3–4 % місцевого процедури музеєфікації в найближчі роки. Першим кро- [8, с. 84]. Зрозуміло, що державні субсидії не можуть ком на цьому шляху могла б стати підготовка проектної покрити всього обсягу необхідних фінансових вливань документації зі створення повноцінного музею для по- для охорони культурно-історичної спадщини. Однак у дальшого збереження пам'ятки, за авторством різно- той же час не створено заохочувальну систему пільго- планової команди у складі інженера-геолога, археозоо- вих субсидій для меценатів і благодійників, матеріальна лога, археолога й інших спеціалістів. На цьому етапі допомога від приватних і юридичних осіб все ще має реалізації цього плану заважає головним чином брак спорадичного характеру. Не налагоджена співпраця з фінансування й бюрократичні перепони з боку держави. громадськими організаціями дотичного до сфери охо- Ще однією пам'яткою, що має статус національної і рони пам'яток характеру. перспективи до подальшої музеєфікації, є Гінці (Лубен- Пам'ятки періоду палеоліту у Середньому Подніп- ський р-н, Полтавська обл.). Передбачається музеєфі- ров'ї характеризуються різним типом джерел. Серед кація відкритих решток житлових конструкцій із кісток них виділяється стоянки так званих "мисливців на ма- мамонта. Із метою забезпечення їхнього збереження монтів" із рештками будівельних споруд, багатим фау- від атмосферних опадів, інших небажаних природних ністичним і крем'яним комплексом. У Середньому По- процесів, які можуть негативно вплинути на стан схо- дніпров'ї можна говорити лише про одну успішну спро- ронності викопного матеріалу, розкопки проводяться у бу часткової музеєфікації подібної пам'ятки. Ідеться про двох переносних павільйонах-ангарах [6, с. 9]. Добраничівську стоянку (Яготинський р-н, Київська Список перспективних для музеєфікації пам'яток не обл.), що належить до межиріцького варіанту епігравету обмежуються вищезгаданими стоянками. Створення басейну Середнього Дніпра. Відкритий у 1970 р. четве- музеїв чи археопарків є перспективним напрямом у ртий ГПК із рештками житла з кісток мамонтів був за- сфері збереження культурної спадщини. Він, тим не лишений на місці. Над ним у 1977 р. збудовано цегля- менше, обмежений рядом проблем [10, с. 35]. Ідеться ний павільйон-музей "Добранічівська стоянка", який насамперед про дотримання охоронних зон, виділення зараз є філіалом Яготинського історичного музею. Тре- ділянок під будівництво приміщень, вирішення проблем тій ГПК, що був досліджений у 1969 р., перевезено до власності та фінансування, створення проектної доку- археологічної секції Переяслав-Хмельницького музею ментації, підведення електрики, водогону та дренажу народної архітектури та побуту. Відмінною рисою є те, тощо. Такий досвід можна запозичити і у європейських що матеріали з комплексу не розбирали під час польо- колег – прикладом може слугувати стоянка Вертешсе- вих досліджень, а перевезли великими монолітними леш в Угорщині, яка зараз є філіалом Будапештського блоками разом із землею, що оточувала культурний історичного музею. Популяризація таких місць серед шар. На останньому етапі у Переяслав-Хмельницькому громадськості дозволить привернути увагу до прадав- музеї були проведені роботи з відновлення ситуації, яка ньої історії України, сприятиме туристичній привабли- була зафіксована під час розкопок [1, с. 106–107]. вості територій, популяризуватиме археологію серед Однією з пам'яток, де процес музеєфікації перебу- широкого загалу. Однак для подолання усіх проблем у ває у стадії стагнації протягом кількох десятиліть, є сфері охорони та збереження культурної спадщини Межиріцька стоянка (Канівський р-н, Черкаська обл.), потрібні сили й зацікавленість обох сторін: з одного яка була відкрита у 1965 р. Нині її занесено до Держав- боку – археологів, палеонтологів, музеєзнавців, небай- ного реєстру нерухомих пам'яток України національного дужих громадян і держави – з іншого. значення. Після відкриття четвертого ГПК із рештками житлової споруди М. І. Гладких і Н. Л. Корнієць було Список використаних джерел розроблено стратегію його консервації й подальшого 1. Гладких М.І. Пізньопалеолітичні житла, методи їх консервації та експонування / М. І. Гладких // Археологія. – 1972. – № 6. – С. 106–107. експонування insitu у спеціально обладнаному павіль- 2. Гладких М.І. Нова споруда з кісток мамонта в Межиріччі / йоні [2]. Першим кроком було встановлення над четве- М. І. Гладких, Н. Л. Корнієць // Вісник Академії наук УРСР. – 1979. – ртим житлом каркасної надбудови для захисту пам'ятки № 9. – С. 50–54. 3. Жадько В. О. До проблеми збереження історичної спадщини та від механічних і природних впливів. Після цього процес формування законодавчої бази / В. О. Жадько // Гілея : науковий вісник. подальшої музеєфікації затих, аж поки в 2012 р. дах – 2010. – Вип. 33. – С. 6–12. ангару не витримав зимових опадів і завалився. На міс- 4. Жмур О. В. Реставрация и консервация археологической кости в ці старого павільйону було збудовано новий, але цим полевых условиях: недостатки и преимущества / О. В. Жмур // Радлов- ские чтения, 2006: тезисы докладов / Рос. акад. наук, Музей антрополо- перелік проблем зі створення музею не вичерпується. гии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера). – СПб. : МАЭ РАН, Як старий, так і новий ангар не придатні для зберігання 2006. – С. 261–265. фауністичних залишків протягом тривалого часу. Архе- 5. Крахмальна Т. В. Експонування палеоприродної спадщини чет- вертинного періоду / Т. В. Крахмальна, Д. В. Кепін // Праці центру па- ологічний кістковий матеріал в усьому своєму різнома- м'яткознавства. – 2010. – № 17. – С. 135–150. нітті (трубчасті, плоскі, короткі кісткихребетних, кістко- 6. Крахмальна Т. В. Музеєфікація пам'яток плейстоцену України / подібні і епідермальні утворення – бивні, зуби і так да- Т. В. Крахмальна, Д. В. Кепін // Наукові записки Державного природо- знавчого музею. – 2011. – Вип. 27. – С. 3–13.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 37 ~

7. Нужний Д.Ю. Верхньопалеолітична стоянка Семенівка 3 та особ- Chistov Yu. K., E. A. Mikhajlova (eds.) Radlovskie chteniya, 2006: tezisy ливості весняно-літніх поселень межирічської культури / Д. Ю. Нужний., dokladov. St. Petersburg: MAE RAN, pp. 261–265. Д. В. Ступак, П. С. Шидловський // Археологічний альманах. – 2000. – 5. KRAKHMALNA, T. V., KEPIN, D. V. (2011) Eksponuvannia № 9. – С. 123–136. paleopryrodnoi spadshchyny chetvertynnoho periodu. Pratsi Tsentru 8. Опалько Ю. В. Збереження культурно-історичної спадщини в су- pamiatkoznavstva. 17, 35–150. часній Україні: проблеми та перспективи / Ю. В. Опалько // Стратегічні 6. KRAKHMALNA, T. V., KEPIN, D. V. (2011) Muzeiefikatsiia pamiatok пріорітети. – 2007. – № 1 (2). – С. 83–88. pleistotsenu Ukrainy. Naukovi zapysky Derzhavnoho pryrodoznavchoho 9. Правова охорона культурної спадщини. Нормативна база: Зб. muzeiu. 27, 3–13. документів / Автор.-упоряд. : М. Є. Левада, М. Т. Пархоменко, 7. NUZHNYI, D. Yu., STUPAK, D. V., SHYDLOVSKYI, P. S. (2000) Ver О. М. Титова. – 2-ге вид. – К. : ХІК, 2006. khnopaleolitychna stoianka Semenivka 3 ta osoblyvosti vesniano-litnikh 10. Пустовалов С. Ж. Потенційні можливості музеєфікації пам'яток- poselen mezhyrichskoi kultury. Arkheolohichnyi almanakh. 9, 123–136. кам'яної доби на теренах України / С. Ж. Пустовалов, Л. О. Чухрай // 8. OPALKO, Yu. V. (2007) Zberezhennia kulturno-istorychnoi spadshchyny Наукові записки НаУКМА. – 2007. – Т. 62: Теорія та історія культури. – v suchasnii Ukraini: problemy ta perspektyvy. Stratehichni prioritety. С. 28–38. 1 (2), 83–88. 11. Титова О. М. Деякі актуальні питання збереження культурної 9. LEVADA, M. Ye., PARKHOMENKO, M. T., TYTOVA, O. M. (eds.) (2 спадщини України / О. М. Титова // Праці Центру пам'яткознавства. – 006) Pravova okhrona kulturnoi spadshchyny. Normatyvna baza: 2009. – Вип. 16. – С. 5–10. Zb. dokumentiv. 2nd ed. Kyiv: KhIK. 10. PUSTOVALOV, S. Zh., CHUKHRAI, L. O. (2007) Potentsiini References mozhlyvosti muzeiefikatsiii pamiatok kamianoi doby na terenakh Ukrainy. 1. HLADKYKH, M. I. (1972) Piznopaleolitychni zhytla, metody yikh Naukovi zapysky NaUKMA. 62, 28–38. konservatsii ta eksponuvannia. Arkheolohiia. 6, 106–107. 11. TYTOVA, O. M. (2009) Deiaki aktualni pytannia zberezhennia 2. HLADKYKH, M. I., KORNIIETS, N. L. (1979) Nova sporuda z kistok kulturnoi spadshchyny Ukrainy. Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva. 16, 5–10. mamonta v Mezhyrichchi. Visnyk Akademii nauk URSR. 9, 50–54. Надійшла до редколегії 28.11.16 3. ZHADKO, V. O. (2010) Do problemy zberezhennia istorychnoi spadshchyny ta formuvannia zakonodavchoi bazy. Hileia: naukovyi visnyk. 33, 6–12. 4. ZHMUR, O. V. (2006) Restavratsiya i konservatsiya arkheologicheskoj kosti v polevykh usloviyakh: nedostatki I preimushchestva. In:

O. Lyzun, PhD student Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

PRESENT STATE AND PROSPECTS OF PRESERVATION OF PALEOLITHIC SITES IN THE MIDDLE DNIEPER AREA Article describes patterns of locations of Paleolithic sites on the modern territory of the Middle Dnieper region. A number of "classical" Paleolithic localities has already exist in this area. Besides that, new archaeological and paleontological sites are added to the map every year. The problem of preservation of such prehistoric localities is extremely important because their potential for museification is unusually high. The paper describes issues of cultural heritage protection in Ukraine and proposals to address them. On the territory of the Middle Dnieper is already exist one partly finished museum complex on the area of Upper Paleolithic site. There are still good prospects for new museums, parks or archaeological field seminars on the base of regional prehistoric localities. Maybe, the best candidate for this is Mezhyrich. On this site the process of museum creation is in stagnation. Here residues of fauna collapsing very fast because of fluctuations in temperature and humidity. The first step for preservation of archaeological heritage in Mezhyrich could be the preparation of project documentation to create a complete museum. Key words: archaeology, protection of cultural heritage, Paleolithic, Middle Dnieper area, musefication of sites.

УДК 351.853 https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.08 Б. Моця, канд. іст. наук Міністерство культури України, Київ, Україна

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Подано стислу характеристику сучасного стану системи органів охорони культурної спадщини й актуальні про- блеми її функціонування у правовому полі України, аналізується стан розроблення нормативно-законодавчої бази, забез- печення відповідних структур кадровим ресурсом і необхідним фінансуванням. Розглянуто найгостріші проблем органі- зації охорони культурної спадщини України. Визначено стратегічні напрями пошуку шляхів вирішення питань, що по- требують першочергової уваги. Ключові слова: орган охорони культурної спадщини, закон, містобудівна діяльність, пам'ятки культурної спадщини.

Відповідно до Положення про Міністерство культу- ток нерухомої культурної спадщини, а також поглиб- ри України, затвердженого постановою Кабінету Мініс- лення міжнародної співпраці, зокрема розширення трів України від 3 вересня 2014 р. № 495, головним присутності українських об'єктів у списку Всесвітньої органом у системі центральних органів виконавчої спадщини ЮНЕСКО. влади, що забезпечує формування й реалізацію дер- Ситуація щодо законодавчого підгрунтя пам'яткоо- жавної політики у сфері охорони культурної спадщини, хоронної роботи, загалом, може визначатися задовіль- вивезення, ввезення та повернення культурних цінно- ною. Обов'язок держави щодо збереження культурного стей визначено Міністерство культури України, у скла- надбання визначено, у першу чергу, Конституцією Укра- ді якого діють спеціалізовані структурні підрозділи, які їни. У межах конституційних норм нині у правовому полі опікуються цими питаннями. України діють закони "Про охорону культурної спадщи- Серед пріоритетних напрямів діяльності Міністерс- ни", "Про охорону археологічної спадщини", "Про пере- тва культури України – розбудова галузевої законода- лік пам'яток культурної спадщини, які не підлягають при- вчої й нормативної бази, посилення контролю за до- ватизації", ряд спеціалізованих актів Кабінету Міністрів триманням законодавства у сфері охорони культурної України, що внормовують деякі аспекти пам'яткоохорон- спадщини, забезпечення подальшого наповнення му- ної діяльності, відповідні накази Мінкультури тощо. зейного фонду України та Державного реєстру пам'я- © Моця Б., 2016 ~ 38 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Окремим Законом України від 7 лютого 2002 р. № 30 та суміжних галузей шляхом удосконалення дозвільних і затверджено Генеральну схему планування території погоджувальних процедур у будівництві, адаптації регу- України, при цьому одним із її ключових розділів визна- ляторної політики України до європейських стандартів чаються напрями дій щодо збереження культурної спа- досягається на тепер за рахунок нехтування вимог охо- дщини при здійсненні містобудівних програм і проектів. рони культурної спадщини, визначених як у національ- Україною, крім того, ратифіковані Конвенція про охо- ному законодавстві, так і в міжнародних договорах Укра- рону всесвітньої культурної та природної спадщини, Єв- їни, які обставини викликають значну занепокоєність се- ропейська конвенція про охорону археологічної спадщини ред фахівців пам'яткоохоронної справи. (переглянута), Європейська ландшафтна конвенція, Кон- Зокрема, внесені згідно із вказаним Законом зміни венція ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спад- до законів України "Про охорону культурної спадщини" щини, Конвенція про охорону архітектурної спадщини. та "Про охорону археологічної спадщини", практично Наша країна має надзвичайно потужний потенціал у виключили органи охорони культурної спадщини з кола сфері культурної спадщини. На тепер в Україні за офі- суб'єктів погодження програм і проектів будівельних ційними даними налічується більше 130 тис. пам'яток і робіт на пам'ятках та інших територіях, пов'язаних з об'єктів культурної спадщини, що так чи інакше перебу- охороною культурної спадщини, що призводить до не- вають на державному обліку відповідно до положень врахування вимог охорони культурної спадщини під час Закону України "Про охорону культурної спадщини". проектування будівництва об'єктів містобудування та, Міністерством культури України на постійній основі ве- відповідно, збільшує ризик негативного впливу на стан деться робота з наповнення Державного реєстру неру- збереження об'єктів культурної спадщини і традиційно- хомих пам'яток України. Станом на листопад 2016 р. до го характеру їхнього середовища, у тому числі з ураху- Реєстру занесено 7551 пам'ятку культурної спадщини, ванням експертного висновку за результатами наукової із них 891 – національного значення. археологічної експертизи зазначених проектів. В історичних містах і визначних місцях зі значним У свою чергу, виключення із Закону України "Про ступенем концентрації історико-архітектурної спадщини охорону археологічної спадщини" статті 91 викресли- створено і функціонує понад 60 історико-культурних ло з правового поля поняття наукової археологічної заповідників (7 із яких розташовані на території тимча- експертизи, що суперечить міжнародним зобов'язан- сово окупованої Автономної Республіки Крим), до скла- ням України та становить реальну загрозу для об'єктів ду яких входять ансамблі й комплекси пам'яток, які є археологічної спадщини, у тому числі тих, що можуть винятковою цінністю,18 із вказаних заповідників мають бути виявлені на територіях, призначених як для буді- статус установ національного значення. вництва, так і для реалізації інших містобудівних, архі- Крім того, більше 400 населених пункти включено тектурних і ландшафтних перетворень, земляних і до Списку історичних населених місць України, затвер- підводних робіт, виконання яких може позначитися на дженого постановою Кабінету Міністрів України від стані об'єктів археологічної спадщини, а також у разі 26 липня 2001 р. № 878. зміни цільового призначення земельних ділянок для До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено будівництва й інших цілей. сім унікальних українських об'єктів культурної спадщини: Сучасний стан культурної спадщини у країні харак- – Київ: собор Святої Софії з прилеглими монастир- теризується розгортанням масштабних урбаністичних ськими спорудами, Києво-Печерська лавра; процесів, що активно впливають на традиційне середо- – Львів – ансамбль історичного центру; вище пам'яток культурної спадщини, у тому числі – у – Геодезична дуга Струве (транскордонний об'єкт, межах територій охоронних (буферних) зон пам'яток 4 пункти); всесвітньої спадщини. Існує багато проблем, які виник- – Резиденція митрополитів Буковини і Далмації у ли внаслідок їхнього сучасного використання, серед м. Чернівці; них: наявність самочинної забудови, що впливає на – Букові праліси Карпат і Німеччини (транскордон- стан збереження та видове розкриття визначних об'єк- ний об'єкт, 6 позицій); тів, відсутність чітких правил використання території – Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хо- (колізії в нормативно-правових документах, незрозумі- ра (V ст. до н. е. – XIV ст. н. е., нині – на тимчасово оку- лість визначень і конкретних правил режиму господар- пованій території Автономної Республіки Крим); ської діяльності), відсутність прозорих інвестиційних – Дерев'яні церкви Карпатського регіону України та механізмів тощо. Зазначені проблеми неодноразово Польщі (транскордонний об'єкт, 8 складових). порушувались на сесіях Комітету всесвітньої спадщини Крім того, до попереднього Списку всесвітньої спа- ЮНЕСКО та потребують термінового реагування. дщини включено 27 українських об'єктів, 8 із яких – на Крім того, повсякчасним стало явище ситуативного території Кримського півострова. будівництва на території міст, що включені до Списку На превеликий жаль, питання належного збережен- історичних населених місць України, у тому числі – у ме- ня та використання зазначеної національної культурної жах їх визначених історичних ареалів. Це викликано від- спадщини і, у першу чергу, нерухомих її об'єктів продо- сутністю досвіду містобудівного проектування та некоре- вжує залишатись одним із найпроблемніших у нашій ктними змінами законодавчих і нормативних актів у сфе- державі. рі містобудування, що має особливо негативні наслідки Серед причин, насамперед, необхідно визначити на- для ситуації в центральних історичних частинах міст, де явні протиріччя серед дотичних елементів законодавчої здійснюється найактивніше інвестування. бази й загальні недоліки системи адміністративного Законом України "Про регулювання містобудівної ді- управління загалом і її окремих складових зокрема. яльності" в загальних рисах визначено механізм охоро- Так, Закон України "Про регулювання містобудівної ни та використання територій з особливим статусом, у діяльності" фактично звільнив містобудівну діяльність від тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної вимог охорони культурної спадщини. Забезпечення спадщини, зокрема, шляхом встановлення у планах сприятливих умов ведення бізнесу, розвитку будівельної зонування територій і детальних планах територій фун-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 39 ~

кціонального призначення, вимог до забудови окремих тивно позначаються на стані збереження об'єктів. Однак, територій, їхньої ландшафтної організації, просторової нинішня економічна ситуація в Україні не дає можливості композиції і параметрів забудови та ландшафтної орга- проводити в необхідних обсягах реставраційні роботи за нізації кварталу, мікрорайону, іншої частини території кошти державного бюджету. населеного пункту, призначених для комплексної забу- Крім зазначених у попередніх абзацах актуальними дови чи реконструкції. Проте майже повсюдна відсут- продовжують залишатись такі проблемні питання у ність практичної реалізації цього механізму на тепер сфері охорони культурної спадщини: створює загрозу спаплюження об'єктів культурної спа- – проведення паспортизації пам'яток археології, іс- дщини через хаотичний, несистемний підхід, що досяг- торії, монументального мистецтва, містобудування й ла тривожного рівня. архітектури; У структурі Міністерства культури України як центра- – визначення та затвердження меж і режимів вико- льного органу виконавчої влади, що формує й реалізує ристання зон охорони пам'яток і внесення до них необ- державну політику у сфері охорони культурної спадщини хідних змін; функціонує спеціалізоване Управління охорони культур- – забезпечення виконання науково-дослідних і про- ної спадщини, на яке покладено функції контролю за ектних робіт із розроблення історико-архітектурних опо- дотриманням Закону України "Про охорону культурної рних планів населених пунктів, занесених до Списку спадщини". До сфери відповідальності співробітників історичних населених місць України, і проектів зон охо- Управління належить широке коло питань, зокрема, уза- рони окремих пам'яток або їхніх комплексів; гальнення й аналіз роботи у сфері охорони нерухомої – замовлення та виготовлення документації із зем- культурної спадщини, у тому числі з метою розроблення леустрою щодо встановлення в натурі меж земельних пропозицій із питань вдосконалення її організації. ділянок, на яких розташовуються об'єкти культурної За результатами оцінки наявної ситуації, на жаль, спадщини або території історико-культурного призна- маємо константувати, що належна реалізація норм і чення, і занесення відповідних даних до Державного вимог вказаного Закону на регіональному рівні продо- земельного кадастру, у тому числі – інвентаризація зе- вжує залишатись проблематичною. Це пов'язано, на мельних ділянок, на яких розміщені історико-культурні наше переконання, у першу чергу з недостатньою про- заповідники, із метою виготовлення відповідних держа- фесійною відповідністю кадрового складу органів охо- вних актів на право постійного користування земельни- рони культурної спадщини специфічності завдань, що ми ділянками; потребують виконання, їхньою поверхневою ознайом- – посилення контролю відповідних державних струк- леністю з актуальною законодавчою базою, неналеж- тур за належним рівнем збереження власниками й ко- ним ставленням до вчасного й повного виконання ристувачами пам'яток культурної спадщини з більш службових обов'язків тощо. жорстким застосуванням норм, встановлених законо- Крім того, необхідно окремо зазначити відсутність в давством щодо адміністративної і навіть кримінальної обласних, Київській міській державних адміністраціях відповідальності в разі пошкодження, руйнування па- спеціально уповноважених органів охорони культурної м'яток та об'єктів культурної спадщини чи використання спадщини як окремих структурних підрозділів. Станом їх не за призначенням; нині функції зазначених органів виконуються Управлін- – створення автоматизованої (електронної) систе- нями культури відповідних державних адміністрацій з ми обліку й моніторингу пам'яток та об'єктів культурної усіма дотичними до цього проблемами, починаючи з спадщини; обмеженості кількості штатних одиниць і закінчуючи – упровадження єдиної системи електронного доку- колізіями, пов'язаними з фактичним підпорядкуванням ментообігу у структурі центрального й місцевих органів Управління голові державної адміністрації, а не цент- охорони культурної спадщини; ральному органу виконавчої влади у сфері охорони – забезпечення популяризації заходів з охорони культурної спадщини. культурної спадщини шляхом організації видавничої, У прямому зв'язку з вищезазначеним перебувають просвітницької та експозиційно-виставкової діяльності; певні побоювання, викликані перспективами реалізації – сприяння залученню недержавних інвестицій для урядових ініціатив щодо децентралізації влади та пов'я- збереження культурної спадщини й ін. заних із цим делегуванням функцій центрального органу Із метою вирішення окреслених вище завдань і про- виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфе- блемних питань галузі й реалізації передбачених Кон- рі охорони культурної спадщини, оскільки на цей момент ституцією України обов'язків держави Міністерством суб'єктами зазначеного делегування можуть бути визна- культури України передбачені в найближчій перспективі чені, як було зазначено, у більшості випадків тільки заходи, спрямовані на вдосконалення існуючої нормати- Управління культури державних адміністрацій. Проте, на вно-правової бази у сфері охорони культурної спадщини. даний час, їхньої можливості щодо забезпечення належ- Зокрема, відповідними змінами до Закону України "Про ного дотримання всього спектру вимог законодавства у охорону культурної спадщини", зокрема, передбачається сфері охорони культурної спадщини не є достатніми і уточнення вимог законодавства стосовно охорони, вико- потребують грунтовного поліпшення. ристання й управління об'єктами всесвітньої спадщини, Гострим залишається питання забезпечення необ- регламентування та юридичне закріплення вертикально хідного фінансування пам'яткоохоронних заходів як на орієнтованої системи органів охорони культурної спад- загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Їх недо- щини всіх рівнів, планується впровадження особливих статні обсяги, не вповні досконалі механізми визначення умов здійснення передачі в оренду об'єктів історико- пріоритетів бюджетного фінансування, відсутність коштів культурної спадщини, що перебувають у незадовільному на впровадження нових технологій у реставраційній га- технічному стані, із метою залучення стратегічних інвес- лузі, відсутність правового забезпечення здійснення не- торів, здатних забезпечити заходи з їхньої реновації та, у державних інвестицій, необхідних для дослідження, ре- подальшому, належний рівень охорони та перетворення монту й реставрації пам'яток культурної спадщини, нега- їх у туристично привабливі об'єкти тощо.

~ 40 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Фактична передача функцій центрального органу Міністерства культури України та відповідних підрозді- виконавчої влади, що формує й реалізує державну по- лів державних адміністрацій і органів місцевого само- літику у сфері охорони культурної спадщини, що пе- врядування, вирішення нагальної проблеми кадрового редбачається урядовою доктриною щодо децентралі- забезпечення пам'яткоохоронних структур достатньо зації, стане можливою лише за результатами змін до підготовленими фахівцями потребує спільних зусиль з низки законодавчих актів України – передусім, до Кон- установами освітньої галузі. Наразі маємо всі підстави ституції України й Закону України "Про місцеве само- стверджувати про актуальність введення до навчаль- врядування в Україні" в частині чіткого визначення ла- них планів студентів вищих навчальних закладів за нок місцевого самоврядування та їх повноважень. спеціальностями "Історія та археологія", "Музеєзнавст- Для цього необхідно на законодавчому рівні визна- во, пам'яткознавство" освітньо-професійної програми чити нову систему державного управління у сферах пам'яткоохоронного профілю ("Охорона та збереження охорони культурної спадщини, музейної справи, виве- культурної спадщини в Україні") і внесення змін до Пе- зення, ввезення та повернення культурних цінностей і реліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійс- відповідно до цієї системи здійснювати розподіл повно- нюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвер- важень. Правильний поділ повноважень передбачає дженого постановою Кабінету Міністрів України від розроблення схем розподілу компетенції різних ланок 29.04.2015 № 266, у частині доповнення галузі знань органів державного управління, які дозволять чітко ви- "Культура і мистецтво" або "Гуманітарні науки" спеціа- значити порядок їхньої взаємодії, контролю й уникнути льністю "Охорона культурної спадщини" (ОКР "бака- в подальшому компетенційних спорів. лавр" і "магістр"). Є доцільним при цьому запропонувати органам міс- Зі свого боку Міністерство культури України вислов- цевого самоврядування здійснити фінансово-еконо- лює щиру зацікавленість і сутнісну готовність узяти мічне обґрунтування забезпечення спроможності вико- участь в опрацюванні питань, пов'язаних із реалізацією нання функцій, які їм пропонується передати з центра- викладених пропозицій, у тому числі шляхом надання льного на місцевий рівень, у якому передбачити в тому необхідних методичних консультацій, спеціальних роз'- числі видатки, необхідні на створення необхідної струк- яснень щодо правових й організаційно-адміністра- тури відповідних виконавчих органів місцевих рад, за- тивних проблем, які перебувають у межах компетенції лучення до роботи в цій структурі фахівців необхідних центрального органу виконавчої влади, що формує й профілів, у тому числі у сфері охорони культурної спа- реалізує державну політику у сфері охорони культурної дщини, мистецтвознавців. спадщини, і залучення відповідних фахівців-практиків Варто зважати, що на сході України органи місцевого Міністерства до науково-педагогічних заходів навчаль- самоврядування з об'єктивних причин не будуть спро- них закладів. Маємо глибоке переконання, що втілення можні в найбижчій перспективі забезпечити виконання в життя запропонованих освітньо-правових модерніза- функцій, що передаватимуться їм із центрального рівня, цій перебуває в повній відповідності світовим тенденці- а також від обласних державних адміністрацій. Донецька ям у галузі охорони, використання та популяризації па- і Луганська області довгий час потребуватимуть реабілі- м'яток і об'єктів культурної спадщини. тації за рахунок коштів державного бюджету. Надійшла до редколегії 28.11.16 Зазначимо, що подібні радикальні зміни до законо- давства повинні бути комплексними і введення їх у дію повинно бути одночасним, оскільки лише таким чином можна сподіватись уникнути поглиблення хаосу в зако- нодавстві, створеного протягом останніх років унаслі- док невповні обдуманого планування впровадження економічних і адміністративних реформ. Насамкінець хотілося б зазначити таке: незважаючи на те, що питання охорони та збереження пам'яток і об'єктів культурної спадщини перебувають, згідно із законодавством, переважно у сфері відповідальності

B. Motsia, PhD in History, Ministry of culture of Ukraine, Kyiv, Ukraine

PROBLEMS IN ORGANIZATION OF THE PROTECTING SYSTEM FOR CULTURAL HERITAGE The article provided a brief description of the current state of the protecting system for cultural heritage and topical problems of its operation in the legal field of Ukraine, analyzes the development of legal framework, ensuring appropriate structures of human resources and the necessary funding. The author examines the most pressing organizational problems of culture heritage protection in Ukraine. Among those that have a direct negative impact on the protection of cultural heritage objects identified the inadequate legislation in this area that is controversial and often do not meet the standards of international law. Unsystematic and chaotic approach to the protection of cultural heritage leads to vilification and even large-scale destruction under urban pressure and active unlicensed construction. The basic problem circle and strategic directions to tackling issues that require priority attention are defined. In addition, the role and place of education institutions in the cause of protection and preservation of monuments and objects of cultural heritage is highlighted. The problem is escalating also because of lack of human resources and lack of professional compliance of personnel, especially in the regions. Local officials involved in heritage protection activities often have no special education, very superficially acquainted with the relevant legislative framework, and inadequately performing their duties. Also the problem of funding in the center and locally is still a painful one. Key words: authorities for protection of cultural heritage, law, urban planning activities, objects of cultural heritage.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 41 ~

УДК 93/94+322:069.01(472-25)"18/19" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.09 О. Панчук, старш. лаборант Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ЗАСНУВАННЯ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНИХ МУЗЕЇВ ПРИ ДУХОВНИХ АКАДЕМІЯХ І У ЄПАРХІЯХ В УКРАЇНІ: ІДЕЯ, ВИТОКИ, РОЛЬ М. І. ПЕТРОВА

Біля витоків Церковно-археологічних музеїв при духовних академіях у другій половині ХІХ ст. знаходилися ідеї, сформульовані на перших Археологічних з'їздах. Заснування їх тривало в часі й мало свої особливості для Московсь- кої, Санкт-Петербурзької й Київської духовних академій. Завдяки принциповій позиції М. І. Петрова музей у Києві від часу заснування став осередком для започаткування наукової школи в галузі церковної історії та музейництва, оріє- нтиром для створення єпархіальних музеїв в Україні. Усі єпархіальні музеї й давньосховища в українських єпархіях засновували колишні випускники Київської духовної академії, члени створеного при ній Церковно-археологічного това- риства, за зразком Церковно-археологічного музею та за прямої чи опосередкованої участі М. Петрова. Завдяки його науково-методичним консультаціям, особистої участі в упорядкуванні фондів єпархіальних музеїв і давньосховищ вдалося не лише здійснити належну атрибуцію експонатів, а й виявити справді цінні, навіть унікальні серед них, уни- кнути свідомих чи мимовільних фальсифікацій. Однією з таких пам'яток став і рукопис "Аристотелевих воріт" – давньоруський варіант надзвичайно популярного за часів європейського Середньовіччя і відомого під назвою "Secretum Secretorum" (Таїною тайн) трактату Псевдо-Аристотеля. Опублікована за вказівкою М. Петрова О. І. Соболевським, ця пам'ятка продовжує досліджуватися науковцями різних країн, і актуальність її тільки зростає. Подати анотацію!!! Шматок тексту. Ключові слова: Церковно-археологічний музей, Київська духовна академія, єпархіальні музеї, Secretum Secretorum, Петров М. І.

Проблема заснування Церковно-археологічного му- 1871 р. із Петербургу 70 ікон старообрядців які спочатку зею (далі – ЦАМ) при Київській духовній академії (далі – розмістили в рукописному відділі Академічної бібліоте- КДА) розглядалася і продовжує розглядатися, головним ки, чим ЦАМ при МДА засновувався де-факто. Офіцій- чином, у контексті діяльності Церковно-історичних та но, при цьому, він був відкритий у 1880 р., як це і зазна- археологічних товариств загалом і Церковно-історич- чає у зведеній таблиці Церковно-археологічних музеїв ного й археологічного товариства при Київській духов- Російської Імперії за всю історію їхнього існування ній академії – в особливості. І то є цілком справедли- О. Полякова [12, с. 258–259]. І лише в 1891 р. йому на- вим. Особистості, які долучилися до створення Музею, дали власне приміщення – 2 кімнати в царських пала- до організації його фондів, визначення напрямів діяль- тах XVII ст. Троїце-Сергієвої Лаври. ності, найтісніше пов'язані з діяльністю й названих То- Станом на 1895 р. ЦАМ при МДА нараховував уже вариств. Про це ми вже мали нагоду писати раніше у 2975 предметів, із них – 186 пам'ятки церковної архео- зв'язку з діяльністю М. І. Петрова, з окресленням стану логії і біля 100 ікон, усе ж інше – копії, муляжі, малюнки історіографії, актуальної на той час [8]. В останні ж роки й різноманітне унаочнення. Усе це однозначно вказує з'явилися ще кілька праць, у яких ця тема знову вияви- на, поряд із пам'яткоохоронною, навчально-педагогічну, лася центральною. Особливо плідним видався в цьому просвітницьку функцію ЦАМ при МДА – як навчального відношенні 2012 р., коли на честь 140-ї річниці засну- кабінету для викладання церковної археології тощо вання ЦАМ при КДА було видано спеціальне число [пор.: 12, с. 257, 259]. Очолювали Музей і викладали Трудів Київської духовної академії. Тематику, пов'язану церковну археологію в МДА професори І. Д. Мансвєтов з Музеєм, у цьому випуску розробляють Антоній (Пака- і О. П. Голубцов. І хоча І. Мансвєтову належить перша нич), архієпископ Бориспільський [3], В. Савельєв, [13], і публікація щодо ідеї церковно-археологічних музеїв як К. Крайній [6]. Кілька праць із питань історії церковно- таких [7, с. 364], він, як і О. Голубцов, займалися ви- археологічного музеєзнавства, у тому числі й стосовно вченням духовної спадщини Візантії й особливостей її КДА, з'явилося за останні роки і в Росії [див. особливо: 12]. рецепції на Русі, богослов'ям і літургікою на теоретич- У наведеній історіографії, серед іншого, ідеться і ному рівні [14, с. 274], майже не використовуючи мате- про витоки ЦАМ при КДА, саму ідею його заснування ріали Музею і загалом весь його навчальний потенціал. [див., особливо: 3]. У детальнішому з'ясуванні цих пи- ЦАМ при Санкт-Петербурзькій духовній академії тань, у контексті діяльності М. І. Петрова, із спеціаль- (далі – СПбДА) був заснований на межі 1878/1879 рр., і ним зверненням до історії єпархіальних музеїв і дав- очолював його аж до революції включно професор цер- ньосховищ в Україні, і полягає мета нашої статті. ковної археології М. В. Покровський. Створювався му- Отже, ідея заснування спеціальних музеїв церковної зей ученим під враженням від Музею християнських археології, у які б збиралися пам'ятки церковної старо- старожитностей проф. Ф. Піпера в Берліні. У його осно- вини, отримала була сформульована і отримала пода- ві, як і в ЦАМ при МДА, знаходилося прикладне завдан- льший розвиток на Археологічних з'їздах – Першому, і, ня – виконувати функцію навчального кабінету для ви- особливо, Другому. Не вдаючись у дискусію щодо пріо- кладання церковної археології. ритетів у постановці проблем церковної археології як У 1909 р. М. В. Покровський опублікував путівник по такої, визначимо хронологію виникнення та концептуа- Музею. Цікаво, що цей путівник був висунутий на здобут- льну зорієнтованість Церковно-археологічних музеїв при тя премії митрополита Макарія (Булгакова) у 1911 р. і духовних академіях і єпархіальних товариствах і коміте- Св. Синод доручив його рецензування М. І. Петрову, як тах [див. особливо: 20, с. 365; 12, с. 257–259] – окрім кращому знавцеві церковної археології та музейництва ЦАМ при КДА, що є темою спеціального розгляду. [1]. Його розлога рецензія була опублікована ще 1910 р. Дата заснування ЦАМ при Московській духовній [10] і відбиває всю концептуальну різницю в розумінні академії (далі – МДА) визначається по-різному: 1870, ЦАМ двома вченими: як навчального, а чи наукового 1871, 1880 або ж 1891 рр. – залежно від того, яка подія осередків; із вузько прикладними, а чи з широкими до- береться за основу для початкового датування [див., слідницькими завданнями. Характерно, при цьому, що напр. 5, с. 39]. Такою подією можна вважати передачу в сам М. В. Покровський, вивчаючи православну іконогра- © Панчук О., 2016 ~ 42 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

фію та мистецтво, написавши численні праці, теж, – як трактату знаходився не збережений арабський оригі- це було характерно й для професорів МДА, про що вже нал VIII ст., у якому зібрані настанови, нібито, Арісто- йшлося вище, – майже не використовував при цьому теля його учневі Александрові Македонському з дуже (окрім окремих ікон) експонатів свого музею. широкого кола питань: від практичної політики до ал- Можна стверджувати, що ЦАМ при СПбДА був поту- хімії і астрології включно. Поділ трактату на "ворота", жніший, аніж ЦАМ при МДА, однак обидва вони викону- а не на "глави" (capita), як то характерно для західно- вали насамперед навчально-педагогічну, просвітницьку європейських варіантів, дозволяє зближувати давньо- функцію, і цим докорінно відрізнялися від ЦАМ при КДА. руські списки (не лише Холмський, а й, скажімо, Ві- Не вдаючись у спеціальний аналіз обставин заснування ленський) із "Devenenis" тіа деякими іншими трактата- цього останнього та наявної історіографії (це, як сказано ми Мойсея бен Маймоніда. вище, є окремою темою й розглядатиметься нами в іншій Слід сказати, що дослідження знайдених пам'яток, публікації), зауважимо тільки, що фактично свою роботу яке розпочалося з благословення і прямого доручення він розпочав ще у 1872 р., при незмінній і найактивнішій М. Петрова ("За моєю вказівкою, – зауважує Петров участі Миколи Івановича Петрова – секретаря, а з ча- [15, с. 11–117], – цей пам'ятник видано академіком, сом – його незмінного завідувача. Уже сучасники й коле- професором О. І. Соболевським"), триває ще й нині ги Петрова визнавали його визначальну роль в організа- науковцями різних країн, із залученням усіх відомих ції всієї роботи музею, у тім, що він виокремився з-поміж списків (давньоруських, західноєвропейських, єврей- інших йому подібних інституцій, став надзвичайним яви- ських), і актуальність його тільки зростає [див. особли- щем у духовному житті Києва та й загалом тогочасного во: 18; 21; 22, 23]. суспільства: "Київському Церковно-Археологічному Му- Серед пергаментів були й інші пам'ятки, у тому числі зею, – із нагоди ювілею музею М. Біляшівський, – пощас- – королівські привілеї XVІІ ст. монастирям і братствам. тило: на чолі його, у званні хранителя, став професор М. Петров здійснив загальний опис рукописів і допома- Київської Духовної Академії М. І. Петров, що залишаєть- гав методичними порадами Ф. Коралову в подальшому. ся хранителем і в цей час; головним чином енергії і пра- За наказом Св. Синоду, зібрані в музеї книги й рукописи цям проф. Петрова музей і зобов'язаний тим, що тепер, були вивезені, розділені на частини і передані в усі чо- по закінченні 25-ти років, він став установою, рівній якій тири духовні академії Російської Імперії [9, с. 104–105]. вочевидь немає в Росії" [4, с. 64]. У 1889 р. єпископа Модеста перевели на Волинську Саме завдяки принциповій позиції М. Петрова київ- кафедру. Тут, у Житомирі, у 1894 р. він заснував Во- ський музей наповнювався не лише предметами суто линське єпархіальне церковно-археологічне давньо- церковного вжитку. До нього потрапляли, належним сховище. М. Петров писав про архієпископа Модеста: чином опрацьовувалися, описувалися та вводилися до "Це була людина з надзвичайними розумовими обда- наукового обігу пам'ятки старовини загалом, включно з руваннями, але пристрасний любитель і збирач старо- пам'ятками письма, мови, мистецтва тощо. Цілком за- вини ... Якщо ж преосвященний Модест вступав в кономірно, отже, що саме ЦАМ при КАД став осередком управління якою-небудь українською єпархією, то заво- для започаткування наукової школи в галузі церковної див у цій єпархії місцевий церковно-археологічний му- історії й музейництва. Закономірно й те, що саме ЦАМ зей і вже не тільки не надсилав своїх пожертвувань до при КДА став зразком і орієнтиром для створення єпар- Києва, але іноді намагався навіть взяти з Києва раніше хіальних музеїв в Україні. пожертвуване нашому Церковно-археологічному му- Хронологічно першим з них став музей при Холмсь- зею" [9, с. 103–104]. кому православному Свято-Богородицькому братстві. У Завідувачем Волинського єпархіального церковно- 1881 р. його заснував випускник КДА і член Київського археологічного давньосховища був призначений Церковно-археологічного товариства (далі – ЦАТ), єпи- Г. Фотинський, який за п'ять років (станом на 1899 р.) скоп Люблінський Модест (Стрельбицький) із метою зібрав 211 речових експонатів, 412 рукописів, 192 ста- збереження місцевої церковної старовини. Офіційно родруки, 511 книг ХІХ ст. М. Петров бачив речі цього музей було відкрито у 1882 р. За наказом єпископа, зібрання на виставці ХІ Археологічного з"їзду в Києві старі речі звозили сюди з церков усієї єпархії та з мона- 1899 р. і особливо відзначив різьблені дерев'яні напре- стирів Холмщини. На чолі музею був поставлений стольні хрести XV–XVІІ ст. Однак місцеві діячі не зав- Ф. В. Коралов. Музей містив документи з XV ст., які, жди професійно розбиралися в пам'ятках. Яскравим загалом, довго залишалися без розгляду та визначен- прикладом цього стала публікація літературної містифі- ня. Так, М. Петров згадував, що в 1892 р. поширилася кації – так званого "Почаївського літопису", який опові- сенсаційна чутка, нібито в Холмському музеї зберіга- дав про заснування Почаївської лаври в домонгольську ються пергаментні рукописи і, можливо, навіть другий добу (коли в ній "поча Дева (Богородица) пребывати") примірник "Слова о полку Ігоревім" [11]. [19]. Отець Трипольський привозив "документи" для Для з'ясування реального стану речей у 1893 р. сю- експертизи М. Петрову в ЦАМ. "Тут я вперше побачив ди прибув сам М. Петров. Він дослідив виявлені Модес- такі документи, – згадував Петров, – яких ніколи не ба- том Стрельбицьким рукописи, установив, що найстаріші чив ні раніше, ні після того. Це якесь дитяче марання з них датуються XV ст. і майже всі вони – богослужбо- паперу уставним або півуставного письмом, на окремих вого характеру. піваркушах, різних кольорів і різного формату, що на- Один із цих рукописів М. Петров у своїх спогадах лежать до кінця XVІІІ і початку ХІХ століття ... При пер- відзначає особливо. Ним були так звані "Аристотелеві шому ж погляді на ці документи, я рішуче сказав ворота" шістнадцятого, на думку М. Петрова, століття, – о. Трипольскому, що вони, безсумнівно, підроблені, і трактат Псевдо-Арістотеля [11, с. 156–157], які згодом висловив припущення, що вони, ймовірно, сфабрикова- опублікував О. Соболевський [16] і остаточно упорядку- ні відомим мені галичанином Досінчуком, який мав тоді вав, із порівняннями з іншими відомими його списками, в Житомирі бакалійну крамницю …" [9, с. 105–106]. М. Сперанський [17], – давньоруський варіант короткої У 1890 р. було засновано Церковно-історичне дав- версії надзвичайно популярної за часів європейського ньосховище і на Поділлі – при Комітеті для історико- Середньовіччя та відомої під назвою "Secretum статистичного опису Подільської єпархії. Його незмін- Secretorum" ("Секрет секретів", інший можливий варіант ним завідувачем від початку був прот. Юхим Сецінсь- перекладу – "Таїна тайн") пам'ятки. Біля витоків цього кий (Січинський). Уже за два перші роки вдалося зібра-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 43 ~

ти 1196 предметів. Січинський давно був членом- 8. Панчук О. Діяльність М. І. Петрова у контексті еволюції Церков- но-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею на кореспондентом ЦАТ і постійно консультувався з другому й третьому етапах їх існування / О. Панчук // Вісн. Київ. нац. ун- М. Петровим щодо діяльності давньосховища і самого ту ім. Тараса Шевченка. Історія. – 2008. – Вип. 94–95. – С. 111–114. Комітету. Петров на запрошення Січинського їздив у 9. Петров Н. И. Воспоминания старого археолога / Н. И. Петров // Кам'янець і на місці надавав консультації та рекомен- Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки та культури. – 1997. – Вип. 1. – С. 93–134. дації. Так, 14 травня 1890 р. Січинський писав профе- 10. Петров Н. И. Церковно-археологический Музей Санкт- сору: "Мабуть в Академії скоро скінчаться іспити, – і Ви Петербургской Духовной Академии проф. Н. В. Покровского (Санкт- мабуть приїдете до нас на Подолію. Ваш приїзд для Петербург, 1909 г.) / Н. И. Петров // Труды Киевской духовной акаде- мии. – 1910. – № 1. – С. 127–145. нас – любителів історії – був би справжнім святом, вди- 11. Петров Н. И. Холмский музей церковных древностей / хнув би в нас силу і енергію …" [2]. Н. И. Петров // Киевская старина. – 1893. – № 10. – С. 155–157. Дещо згодом, уже на початку ХХ ст., були створені 12. Полякова Е. А. Церковно-археологические учреждения России єпархіальні давньосховища у Харкові (1902), Чернігові и их структурные подразделения во второй половине XIX – начале XX века / Е. А. Полякова // Мир науки, культуры, образования. – 2014. – (1908), Полтаві (1908) – і теж випускниками КДА чи чле- № 05 (48). – С. 256–261. нами ЦАТ, за сприяння М. Петрова. Для повноти карти- 13. Протоиерей Владимир Савельев. Церковно-археологический ни вкажемо, що митрополит Андрей, граф Шептицький, музей как звено в системе духовного образования: некоторые уроки прошлого и настоящего / В. Савельев // Труди Київської Духовної Ака- заснував свій Церковний музей у Львові також під вра- демії. – 2012. – № 17. – С. 30–37. женням від ЦАМ КДА, про що сам згадував у споминах. 14. Савельев Ю. Р. Роль церковной археологии и литургики в ар- Митрополит виділив значні кошти на організацію музею хитектурной медиевистике второй половины ХІХ – нач. ХХ вв. / (175 тис. крон) і призначив щорічне асигнування у Ю. Р. Савельев // Церковная археология. – 1998. – Вып. 4. – С. 272–276. 15. Петров М. Скрижалі пам'яті / М. Петров. – К. : Либідь, 2003. 18 тис. крон. У 1911 р. цей музей був перейменований у 16. Соболевский А. И. Логика жидовствующих и Тайная тайных / Національний музей імені митрополита Андрея графа А. И. Соболевский // Памятники древней письменности и искусства. – на Шептичах Шептицького. Тут збиралися історичні па- 1899. – Т. CXXXIII. – С. 5–13. 17. Сперанский М. Из истории отреченных книг. IV: Аристотелевы м'ятки Галичини – як церковні, так і української народ- врата, или Тайная тайных / М. Сперанский // Памятники древней пись- ної культури загалом. На 1925 р. музей нараховував менности и искусства. – 1908. – Т. СLXXI. – С. 135–179. вже близько 25 000 експонатів. Він існував безперерв- 18. Станкевич Л. И. Рукописный сборник гадательно-астроло- но, і нині знову діє під титулом 1911 р. гического содержания XVI века (Аристотелевы врата, или Тайная Тай- ных) из фонда Национальной библиотеки Беларуси / Л. Станкевич // Таким чином, усі єпархіальні музеї і давньосховища Здабыткі: Дакументальныя помнікі на Беларусі. – 2007. – Вып. 9. – в українських єпархіях засновували колишні випускники С. 94–126. КДА, члени ЦАТ при КДА і за зразком ЦАМ, за прямої 19. Трипольский Н. Н. К истории древнего православного Почаевско- го монастыря на Волыни / Н. Н. Трипольский. – Почаев: [б. в.], 1896. чи опосередкованої участі М. Петрова. Завдяки його 20. Церковно-археологические учреждения // Зодчий. – 1904. – науково-методичним консультаціям, особистої участі в Вьп. 32. – С. 365. упорядкуванні фондів єпархіальних музеїв і давньосхо- 21. Temčinas S. L'integrazione culturale del Granducato Lituano e nel вищ вдалося не лише здійснити належну атрибуцію Regno di Polonia: la tradizione libraria cirillica in rus'ka mova e i testi in polacco dei tatari di Lituania / S. Temčinas // Slavica Ambrosiana. – 2015. – експонатів, а й виявити справді цінні, навіть унікальні Vol. 5. – P. 3–15. серед них (як, наприклад, згаданий вище трактат Псев- 22. The Secretum Secretorum and the Muscovite Autocracy // Pseudo- до-Арістотеля Secretum Secretorum), уникнути свідомих Aristotle: The Secret of Secrets. Sources and Influences / Ed. by W. F Ryan and Ch. B. Schmitt. – London : Warburg Institute, University of London, чи мимовільних фальсифікацій (як то було з докумен- 1983. – P. 114–123. тами о. Трипольського). Що ж до історії окремих музеїв, 23. Toscano S. Il ‘secretum' del Secretum Secretorum antico-russo / особливостей їхнього функціонування, їх наповнення й S. Toscano // Forma formans: Studi in onore di Boris Uspenskij / Eds. S. Bertolissi, R. Salvatore. – Napoli: M. D'Auria, 2010. – Vol. 2. – P. 231–241. концептуалізації, так само як і про особливості взаємо- зв'язків їхніх керівників із ЦАМ при КДА загалом і Мико- References лою Івановичем Петровим в особливості, то всі ці пи- 1. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V. I. Vernadskogo, Kyiv, fond ІІІ,, sprava 14234, arkush 1. тання ще потребують спеціального дослідження. 2. Ibid, fond ІІІ,, sprava 13751, arkushy 1 zv.-2. І на завершення зауважимо долю Церковно-архео- 3. ANTONIY (PAKANICH) (2012) Tserkovno-arkheologicheskiy muzey i логічних музеїв при духовних академіях у пореволюцій- Tserkovno-arkheologicheskoye obshchestvo pri Kiyevskoy dukhovnoy ний час. Так, із відновленням МДА після Другої світової akademii: istoriya sozdaniya i obzor deyatel'nosti. Trudy Kyivskoi Dukhovnoi Akademii. 17, 13–29. війни, був відновлений і ЦАМ. У 1997 р. ЦАМ було від- 4. BELYASHEVSKIY, N. (1898) Tserkovno-arkheologicheskiy muzey новлено при СПбДА. І вже на початку третього тисячо- pri Kiyevskoy Dukhovnoy Akademii. Kievskaya starina. 63 (10), 62-72. ліття, 21 жовтня 2009 р., при КДА УПЦ (МП) теж було 5. ZADNEPROVSKAYA, T. N. (1995) Tserkovno-arkheologicheskie uchrezhdeniya i ikh rol v okhrane i izuchenii pamyatnikov tserkovnoy stariny відкрито новий Музей, який, щоправда, нині іменується Rossii. Tserkovnaya arkheologiya. 3, 37–40. Церковно-археологічним кабінетом [3]. 6. KRAINII, K. K. (2012) Vydannia Tserkovno-istorychnoho ta arkheolohichnoho tovarystva pry Kyivskii dukhovnij akademii yak dzherelo do yoho istorii. Trudy Kyivskoi Dukhovnoi Akademii. 17, 38–46. Список використаних джерел 7. MANSVETOV, I. D. (1872) Ob ustroystve tserkovno- 1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вер- arkheologicheskikh muzeev. Pravoslavnoe obozrenie. 2, 364. надського, м. Київ, ф. ІІІ, спр. 14234, арк. 1. 8. PANCHUK, O. (2008) Diialnist M. I. Petrova u konteksti evolyutsii 2. Там само, ф. ІІІ, спр. 13751, арк. 1 зв.-2. Tserkovno-arkheolohichnoho tovarystva ta Tserkovno-arkheolohichnoho 3. Архиепископ Бориспольский Антоний (Паканич). Церковно- muzeiu na druhomu i tretomu etapakh yikh isnuvannia. Visnyk Kyivskoho археологический музей и Церковно-археологическое общество при natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka.Istoriia. 94–95, 111–114. Киевской духовной академии: история создания и обзор деятельности / 9. PETROV, N. I. (1997) Vospominaniya starogo arkheologa. Антоний (Паканич) // Труди Київської Духовної Академії. – 2012. – № 17. Proseminarii: Medievistika. Istoriia tserkvi, nauki ta kultury.1, 93–134. – С. 13–29. 10. PETROV, N. I. (1910) Tserkovno-arkheologicheskiy Muzey Sankt- 4. Беляшевский Н. Церковно-археологический музей при Киевской Peterburgskoy Dukhovnoy Akademii prof. N. V. Pokrovskogo (Sankt- Духовной Академии / Н. Беляшевский // Киевская старина. – 1898. – Peterburg, 1909 g.). Trudy Kievskoy dukhovnoy akademii. 1, 127–145. Т. 63. – № 10. – С. 62-72. 11. PETROV, N. I. (1893) Kholmskiy muzey tserkovnykh drevnostey. 5. Заднепровская Т.Н. Церковно-археологические учреждения и их Kievskaya starina. 10, 155-157. роль в охране и изучении памятников церковной старины России / 12. POLYAKOVA, E. A. (2014) Tserkovno-arkheologicheskie Т. Н. Заднепровская // Церковная археология. – 1995. – Вып. 3. – С. 37–40. uchrezhdeniya Rossii i ikh strukturnye podrazdeleniya vo vtoroy polovine 6. Крайній К. К. Видання Церковно-історичного та археологічного XIX – nachale XX veka. Mir nauki, kultury, obrazovaniya. 05 (48), 256–261. товариства при Київській духовній академії як джерело до його історії / 13. SAVELEV, V. (2012) Tserkovno-arkheologicheskiy muzey kak К. К. Крайній // Труди Київської Духовної Академії. – 2012. – № 17. – zveno v sisteme dukhovnogo obrazovaniya: nekotorye uroki proshlogo i С. 38–46. nastoyashchego. Trudy Kyivskoi Dukhovnoi Akademii. 17, 30–37. 7. Мансветов И.Д. Об устройстве церковно-археологических музеев / 14. SAVELEV, Yu. R. (1998) Rol tserkovnoy arkheologii i liturgiki v И. Д. Мансветов // Православное обозрение. – 1872. – № 2. – С. 364. arkhitekturnoy medievistike vtoroy poloviny XIX – nach. XX vv. Tserkovnaya arkheologiya. 4, 272–276.

~ 44 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

15. PETROV, M. (2003) Skryzhali pamiati. Kyiv : Lybid. 20. Tserkovno-arkheologicheskie uchrezhdeniya. (1904) Zodchiy. 32, 365. 16. SOBOLEVSKIY, A. I. (1899) Logika zhidovstvuyushchikh i Taynaya 21. TEMČINAS, S. (2015) L'integrazione culturale del Granducato taynykh. Pamyatniki drevney pismennosti i iskusstva. CXXXII, 5–13. Lituano e nel Regno di Polonia: la tradizione libraria cirillica in rus'ka mova e 17. SPERANSKIY, M. (1908) Iz istorii otrechennykh knig. IV: i testi in polacco dei tatari di Lituania. Slavica Ambrosiana. 5, 3–15. Aristotelevy vrata, ili Taynaya taynykh. Pamyatniki drevney pismennosti i 22. The Secretum Secretorum and the Muscovite Autocracy (1983). In: iskusstva. СLXXI, 135–179. Ryan W. F , Schmitt Ch. B. (eds.) Pseudo-Aristotle: The Secret of Secrets. 18. STANKEVICH, L. I. (2007) Rukopysnyy sbornik gadatelno- Sources and Influences. London: Warburg Institute, University of astrologicheskogo soderzhaniya XVI veka (Aristotelevy vrata, ili Taynaya London, pp. 114–123. Taynykh) iz fonda Natsionalnoy biblioteki Belarusi. Zdabytki: 23. TOSCANO, S. (2010) Il ‘secretum' del Secretum Secretorum antico- Dakumentalnyya pomniki na Belarusi. 9, 94–126. russo. In: Bertolissi S., Salvatore R. (eds.) Forma formans: Studi in onore di 19. TRIPOLSKIY, N. N. (1896) K istorii drevnego pravoslavnogo Boris Uspenskij. Vol. 2. Napoli: M. D'Auria, pp. 231–241. Pochayevskogo monastyrya na Volyni. Pochayev: [s. n.]. Надійшла до редколегії 28.11.16

O. Panchuk, senoir assistant Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

THE ESTABLISHMENT OF THE CHURCH ARCHAEOLOGICAL MUSEUMS AT THE THEOLOGICAL ACADEMIES AND IN THE EPARCHIES IN UKRAINE: IDEA, ORIGINS, ROLE OF N. I. PETROV The establishment of the Church Archaeological Museums at the Theological Academies in the second half of the nineteenth century was based on the ideas that have been formulated during the first Archaeological Congresses. The establishment of these museums lasted for more than 20 years and had a specific character to Moscow, St. Petersburg and Kiev Theological Academies. The Church Archaeological Museum at Kiev Theological Academy led by N. I. Petrov became the center for the study of the Church History and Museology and an example for of Eparchial Museums in Ukraine. Graduates of the Kiev Theological Academy and Members of the Church of the Archaeological Society at this Academy established all Eparchial Museums and Collections of Antiquities in the second half of the XIX and at the beginning of the XX centuries. N. I. Petrov had a major influence on their work. He help to establish the Funds of Eparchial Museums and Collections of Antiquities in Ukraine. Thanks to Petrov one managed to carry out scientific attribution of many artifacts, identify the most valuable of them, and avoid mistakes and deliberate falsification. One of the most valuable finds was the manuscript of so-called "Aristotle's Gates". It was an old Russian variant of a short version of the popular in medieval Europe pseudo Aristotelian treatise Secretum Secretorum ("The Secret of Secrets", also known as the "The Secret Book of Secrets"). The treatise was written ostensibly by Aristotle for his disciple Alexander the Great. N.I. Petrov gave the manuscript for publication to Professor A. Sobolevsky. In the old Russian versions of the Secretum Secretorum he identified numerous interpolations of Devenenis and other writings of Moses ben Maimonides. The study of this manuscript continues today by scientists from many countries, the relevance of this study is constantly increasing. Keywords: Church Archaeological Museums, Kiev Theological Academy, Eparchial Museums, Secretum Secretorum, N. I. Petrov.

УДК 902:069.424 (477.42) https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.10 А. Петраускене, здобувач Інститут археології НАН України, Київ, Україна

РОЗБУДОВА АРХЕОЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ У МІСТУ ОЛЕВСЬК ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

На північно-східній околиці міста Олевськ, в урочищі Бабина гора знаходиться археологічна пам'ятка – городище давньоруського часу. Пам'ятка збереглась майже в первозданному вигляді і уникла більш пізніх антропогенних втру- чань, якщо не враховувати лінію окопів другої світової війни по периметру городища. На ньому під час візуального огляду відзначено добре збережений оборонний рів напільного боку та вал, висотою до 3 м, в'їзд та майданчик горо- дища. З 2009-го року на запрошення Олевського міськвиконкому в місті постійно працює Житомирська археологічна експедиція ІА НАНУ. Роботи експедиції спрямовано по основних напрямках: дослідження культурних нашарувань в центрі сучасного міста, вивчення археологічного комплексу городища в ур.Бабина гора, дослідження археологічних пам'яток в найближчій окрузі стародавнього міста та розбудова музею під відкритим небом. Пропонована до музеєфікації територія вільна не тільки від наземних перепланувань та забудови але й від комунікаційних мереж, що дозволяє продовжувати дослідження пам'ятки і отримувати нові дані для поточнення уявлень про об'єкт музеєфікації та поповнення його експозиції. У статті висвітлюється три основні розділи з яких складатиметься музей: городище, передмістя та розділ живої історії – етнографічний. Ключові слова: городище, музей, експериментальна археологія.

На північно-східній околиці м. Олевськ Житомирської виявлено посад городища, поточено його конструктивні обл. в ур. Бабина гора знаходиться археологічна пам'ят- й культурно-хронологічні особливості. ка – городище давньоруського часу. Більшість дослідни- Із 2009 р. на запрошення Олевського міськвиконко- ків період його функціонування окреслювали досить ву- му в місті постійно працює Житомирська археологічна зько ІХ – початок ХІ ст. Зважаючи на досить маленькі експедиція ІА НАНУ. Роботи спрямовувалися за основ- розміри – його розцінювали як типове городище древ- ними напрямами: дослідження культурних нашарувань лянського та початку давньоруського періоду. у центрі сучасного міста, вивчення археологічного ком- Перші відомості про археологічні знахідки в місті та плексу городища в ур. Бабина гора, дослідження архе- його окрузі належать до ХІХ ст. У роботі В. Б. Антоно- ологічних пам'яток у найближчій окрузі стародавнього вича наводиться перелік археологічних пам'яток у місті міста й розбудова музею під відкритим небом. та за його межами. Перші археологічні обстеження на Городище збереглось майже в первісному вигляді й його території проводить у 1903 р. Я. В. Яроцький, який уникло пізніших антропогенних втручань, якщо не вра- оглянув городище на північно-східній околиці міста в ховувати лінію окопів Другої світової війни по перимет- ур. Бабина гора та провів розкопки на декількох курган- ру городища. На ньому під час візуального огляду від- них групах у місті й поблизу нього. значено добре збережений оборонний рів напільного Після тривалої перерви в 70-х рр. ХХ ст. пам'ятку та боку та вал, висотою до 3 м, в'їзд і майданчик городи- прилеглий посад було обстежено фахівцем у галузі ща. Розкопки проводились на майданчику городища, де давньоруських городищ М. П. Кучерою. Ученим було виявлено різночасовий матеріал давньоруського та пізньосередньовічного часу. Із метою вивчення харак- © Петраускене А., 2016 ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 45 ~

теристики оборонних споруд досліджувалась частина родища та прилеглого до нього посаду належить до майданчика городища з південного краю та південна комунальної власності міста Олевськ. Це створює частина оборонного валу й рову. Унаслідок чого було сприятливі умови для можливості створення музейно- зафіксовано кам'яну вимостку по периметру майданчи- заповідного комплексу та виключає юридичні й органі- ка городища, яка вірогідно, слугувала для покращення заційні складності, які можна прогнозувати за умови переміщення оборонців фортеці вздовж оборонної сті- багатьох власників площі під час створення музею- ни, а також фрагменти стовпових ям, які майже повніс- заповідника та його подальшого функціонування. тю знищені оборонною траншеєю і які могли бути за- Не менш важливим для ефективного функціонуван- лишками стовпових ям від оборонної стіни каркасно- ня музею є зручна комунікаційна мережа, яка оточує стовпової конструкції. майбутній музей і дозволяє швидко та зручно дістатися Під час розрізу оборонного валу встановлено, що до нього майбутнім відвідувачам. У цьому випадку за він мав як мінімум два етапи будівництва: перший пері- 200 м на Захід від нього проходить міжнародна авто- оду древлянського племінного союзу, який закінчується траса Олевськ-Лельчиці. у середині Х ст. Його верхній етап фіксується у вигляді За 6 км на Південь проходить автомагістраль Київ- спалених господарських комплексів біля підніжжя горо- Ковель-Ягодин. За 200 м на Південь від неї проходить дища, із виразними ознаками пожежі й розвалів посу- залізнична дорога Київ-Львів. За 1,5 км на південний дин середини Х ст. У розрізі вали в його підоснові зафі- Захід розташований залізничний вокзал м. Олевськ. ксовано два ряди спалених городень, над якими наси- Після довготривалих консультацій із вітчизняними пано пізніший масивний насип валу. спеціалістами та фахівцями з різних європейських країн, Цікаві та певною мірою неочікувані результати були зокрема із Роландом Пардекопером – секретарем орга- отримані під час вивчення западини в західній частині майданчика городища. Ще під час її огляду М. П. Куче- нізації EXARC (аrchaeological Open-Air Museums and рою було висловлено припущення, що вона може бути Experimental Archaeology) було визнано важливість і пер- залишками стародавнього колодязя, який має бути не- спективність створення на місці городища в урочищі Ба- від'ємним атрибутом середньовічної фортеці і часто фік- бина гора в м. Олевськ музею під відкритим небом. сується на давньоруських городищах. Після трьох сезо- Актуальність створення музею присвяченого саме нів польових розкопок 2013, 2014 і 2015 рр. було отри- древлянському місту обґрунтована важливою роллю мано беззаперечні докази, що вона належить до залиш- Древлянської землі в історії становлення давньоруської ків стародавньої гідротехнічної споруди, що знаходить держави й розвитку історії східного слов'янства. своє підтвердження у формі у плані та перерізі й абсо- Експозиція музею включатиме три головних розді- лютних розмірах котловану об'єкту, особливостях стра- ли: городище, передмістя та розділ живої історії – етно- тиграфії заповнення та виявлених у ньому знахідках. графічний. Експериментальні дослідження в межах роботи ар- Першим розділом музею планується городище в хеологічної експедиції в м. Олевськ проводяться по- урочищі Бабина гора. Він включатиме в себе нерухомі чинаючи з 2010 р. і спрямовані на вивчення стародав- об'єкти, які мають достатню наукову базу для прове- ніх ремесел і промислів давньоруського та слов'янсь- дення їхньої натурної реконструкції: оборонний рів, кого населення, а також на розбудову музею під від- в'їзд, оборонна стіна древлянська; оборонний вал ли- критим небом на місці вивчених археологічних об'єк- товської доби; колодязь; кам'яна "дорога", житлово- тів. Роботи проводяться в напрямі натурного моделю- господарські споруди; медуша. вання бортництва, відтворення технологічних особли- Оборонний рів, дуже замулений, зафіксовано ще на востей виготовлення питного меду, виготовлення си- початку ХХ ст. Дослідженнями 2011 р. встановлено, що родутного заліза, гончарства й ін. Із 2013 р. прово- він має глибину до 1,8 м, ширину до 20 м і містить мате- дяться роботи з натурного моделювання стародавніх ріали, які мають датування в межах давньоруського пе- водних транспортних засобів. ріоду. Пропонується реконструкція частини рову навпро- Одним із напрямів роботи експедиції є розбудова на ти в'їзду в його північній частині на місці виходу до без- місці археологічного комплексу городища в ур. Бабина іменного струмка, що обмежує городище з Півночі. За гора музею під відкритим небом. умови такого розташування реконструйованої частини Як уже відзначалось, площа майданчика городища рову він становитиме окрему композицію із в'їздом і слу- та прилегла до нього територія виявилась вільною від гуватиме початком огляду експозиції городища. Над ро- сучасної забудови та перепланувань нового та новіт- вом навпроти в'їзду пропонується зведення мосту. Його нього часів, що значно підвищує рівень збереженості й рештки не збереглись, проте аналоги подібним конструк- інформативності археологічних матеріалів городища, ціям відомі за повідомленнями літописних джерел. їхню наукову цінність. В'їзд на городище, зафіксований М. П. Кучерою Зважаючи на важливість і, в багатьох випадках, уні- знаходиться в крайній північно-західній його частині на кальність виявлених знахідок, добру збереженість ар- місці, де оборонний рів виходить до струмка, що оми- хеологічної пам'ятки та перспективність її експонування ває північний край городища. Він ледь вигнутим півко- як унікального туристичного об'єкту, міською радою лом, оминаючи край валу, піднімається по краю горо- м. Олевськ 19 квітня 2011 р. було прийнято рішення дища. Довжина підйому – 20 м, ширина – 2 м. Вірогідно, № 71 про надання території городища та прилеглої до що в цьому місці могла бути дерев'яна конструкція для нього площі статусу заповідника. перетину рову. Варто також зауважити, що пропонована до музеє- Пропонується відтворити в'їздну браму на місці в'їз- фікації територія вільна не лише від наземних перепла- ду й окремі супутні елементи цієї частини фортифіка- нувань і забудови але й від комунікаційних мереж, що ційної системи. дозволяє продовжувати дослідження пам‘ятки й отри- Оборона стіна древлянського часу була дослі- мувати нові дані для поточнення уявлень про об'єкт джена розкопками 2011 р. у нижній частині насипу ва- музеєфікації та поповнення його експозиції. лу. Вірогідно, саме виявлені залишки становили пер- Не менш важливим для ефективності створення му- ший етап будівництва городища. Зважаючи на добрий зейного та заповідного комплексу на вказаній території стан збереженості та відносно невеликі розміри обго- є відсутність багатьох земельних власників. Площа го-

~ 46 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

рілих залишків оборонних клітей, найефективнішим існуючими нині старовинними місцевими бортними було б представлення їхньої в експозиції музею в за- промислами та створити сприятливі умови для їхнього консервованому вигляді під прозорим накриттям. Су- вивчення, підтримки й подальшого розвитку. путніми експонатами можуть стати репліки синхронних Об'єкти давньоруського часу, які можна ідентифіку- речових знахідок, які виявлено під час археологічних вати з медушами, досить рідкі. Вони представлені спо- розкопок оборонної стіни. рудами в Чернігові, Новгород-Сіверському, Путивлі. Оборонний вал зафіксований першими дослідни- Виявлені добре документовані рештки медуші в Києві. ками городища, був віднесений ними до давньоруської На їхній підставі ми можемо зробити реконструкцію роз- фортифікації. мірів споруди, характеристику її окремих елементів, Проте вже під час першого нашого огляду городища матеріалів, які використовувалися для її побудови та в 2009 р. було поставлено питання про протиріччя між внутрішнього інтер'єру. ранньою датою існування городища ІХ–ХІ ст., його ма- Посад. Для міста пізньосередньовічного періоду ти- ленькими розмірами й потужним оборонним валом. За повим є наявність неукріпленої частини, розташованої своїми відносними розмірами він значно перевищував поза межами оборонних споруд – посаду на якому роз- оборонні споруди рядових древлянських городищ. Піс- ташовувалась торгово-реміснича частина. Біля олевсь- ля отримання на городищі в ході досліджень 2010– кого городища обстеженнями 70-х рр. ХХ ст., археологіч- 2011 рр. знахідок, які можуть датуватися другою поло- ними розвідками й розкопками 2009–2011 рр. виявлено вино ХІІ–ХІІІ ст., його зведення було віднесено саме до посад площею біля 8 га, на якому зафіксовано археоло- цього періоду, коли зводяться потужніші оборонні спо- гічні рештки господарських і ремісничих споруд і речові руди. Після проведення наукової апробації результатів знахідки, найбільш ранні серед яких датуються третьою розкопок 2009–2011 рр. у ході міжнародної археологіч- чвертю І тис. н. е. – празько-корчацька культура. ної конференції було визнано, що час його зведення з У межах цього розділу можливе розміщення реконс- урахуванням отриманих у ході розкопок даних, має бу- трукцій, які репрезентують різні напрями ремісничої та ти віднесений до литовської доби. Переважна частина торговельної діяльності: гончарства, металургії, брон- археологічних залишків оборонної стіни знищена тран- золиварної справи. Прототипи для подібних реконстру- шеєю періоду Другої світової війни. кцій добре відомі на давньоруських і слов'янських па- Колодязь у вигляді неглибокої западини в західній м'ятках і пройшли апробацію у вигляді теоретичних і частині городища зафіксовано під час обстеження го- натурних моделей на декількох експериментальних родища М. П. Кучерою, який відзначив, що на майдан- майданчиках. Під час проведення науково практичних чику городища впритул до валу знаходиться западина, семінарів з експериментальної археології в Олевську у яка на думку М. П. Кучери могла утворитися внаслідок 2011–2012 рр. було виконано натурні реконструкції ме- заповнення котловану колодязя. Діаметр западини – талургійного й ковальського горнів, побутової печі та ін. 9 м, глибина – 0,3 м. Подібні споруди добре відомі на Обстежено місцеві родовища сировини для виготов- давньоруських селищах відкритого типу й укріплених лення будівельного матеріалу для зведення піротехніч- поселеннях. У деяких випадках (Автуничі) нижні части- них споруд, обстежено поклади місцевих гончарних ни колодязів, зважаючи на стратиграфічні особливості глин і болотної руди для виготовлення заліза. ґрунту сприятливі для зберігання деревини, зберіга- В експозиції музею подібні реконструкції можуть бу- ються у стані задовільному для подальшої реконструк- ти використані як експонати, а також для дослідження ції та відновлення. Після проведення археологічних стародавніх технологій і в межах проведення туристич- обстежень він може слугувати як діючий відтворений них і екскурсійних програм. елемент городища. Середньовічне населення міст не розривало оста- Вимостка вздовж внутрішнього периметру городи- точно зв'язків із сільськогосподарськими заняттями. Не ща досліджена археологічними розкопками 2011 р. Сму- можна виключати, що частина знахідок землеробських га викладена з каменів розмірами 0,1–0,3 х 0,1–0,4 м. знарядь на давньоруських городищах засвідчують саме Аналогічні об'єкти зафіксовані на пізньосередньовічних подібні випадки. укріплених поселеннях. Вірогідно, вони виконували фун- У ході виконання робіт з експериментальної архео- кцію дороги для зручного пересування гарнізону фортеці логії з вивчення господарства населення лісової зони вздовж оборонних стін. Після консервації об'єкту, він України поруч із Олевським городищем у 2011 р. було може стати одним із елементів експозиції музею. закладено ділянку з експериментальними посівами зла- Медуша. Музейний комплекс, який представляє да- кових, яка може в подальшому використовуватися не вньоруське місто, його центральну частину, важко лише для проведення наукових експериментів для ви- уявити без такого важливого атрибуту як медуша, у якій вчення стародавніх сільськогосподарських технологій, зберігались запаси питного меду для княжих святку- але і для експонування в музейному комплексі. Кінце- вань та інших важливих подій. Нагадаємо, що й перші вий продукт із дослідної ділянки може включатися до писемні відомості про слов'ян пов'язані саме з питним подальших досліджень сільськогосподарських промис- медом. Традиційність і споконвічність цього напою під- лів і стародавніх харчових технологій. тверджують також і літописні давньоруські повідомлен- Традиційне господарство поліської зони передбачає ня – порівняно з вином, мед згадується рідше і майже комплексний характер: у ньому переплітаються сільсь- виключно, як напій під час культових подій. ке господарство, ремесла, промисли, збиральництво Актуальність розміщення в музейному комплексі на лісових продуктів. Зважаючи на наявність у Поліссі роз- Бабиній горі реконструкції медуші пояснюється також галуженої гідромережі, у ньому завжди були присутні тим, що в межах Олевського району збереглись рештки річкові промисли. Річка слугувала також важливою реліктового бортного промислу майже в первинному транспортною артерією. Найпоширенішим для невели- вигляді. Створення подібної реконструкції з розміщен- ких поліських річок транспортним засобом були човни ням у ній відтворених зразків питного меду, дозволить виготовлені з цілого стовбура дерева. Вони відомі за не лише використовувати їх як виразний елемент екс- письмовими джерелами, археологічними знахідками та позиції, але і створити безпосередній зв'язок із реально численними етнографічними даними. Більшість із них

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 47 ~

мають декілька метрів довжиною й незначну осадку, що позицією, використовуватися для культурно-освітниць- дозволяє долати часті повороти та мілини, властиві ких і виховних програм. поліським річкам. Діючі репліки стародавніх човнів однодеревок мо- Список використаних джерел 1. Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии / жуть бути експонатом музею та використовуватись для В. Б. Антонович // Труды ХІ Археологического съезда в Киеве ; под ред. різноманітних туристичних і фестивальних програм. П. С. Уваровой, С. С. Слуцкого. – М. : Типография Г. Лисснера и А. Гешеля, Етнографічний розділ. Особливістю розташування 1901. – С. 1–132. 2. Веремейчик О. М. Колодязі на давньоруських сільських поселен- городища в ур. Бабина гора можна вважати оточення нях / О. М. Веремейчик, І. А. Готун // Археологія. – 1995. – № 4. – С. 82–94. його північно-східної частини приватними городами 3. Готун І. А. Музеї під відкритим небом та експозиційні можливості місцевих мешканців і ділянками, вільними від будь-якої експедиційних баз експериментальної археології / І. А. Готун, господарської діяльності, які примикають до р. Уборть. О. М. Казимір, О. А. Коваль, А. В. Петраускас, А. О. Петраускене // Експериментальна археологія: завдання, методи, моделювання. Ста- За умови незначного доповнення й організаційного родавній Іскоростень: Збірка науковий праць. – К. : Ліра-К, 2011. – оформлення, ця територія може використовуватися для С. 29–92. розділу музею, який буде представляти етнографію 4. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. (Археологи- ческая карта) ; под ред. В. Д. Баран. – К. : Наук. думка, 1984. Житомирського Полісся. 5. Звіздецький Б. А. Городища ІХ–ХІІІ ст. на території літописних Джерельною базою для створення етнографічного древлян / Б. А. Звіздецький. – К. : Інститут археології НАН України, 2008. розділу може бути сільське оточення міста Олевськ. За- 6. Ипатьевская летопись // Русские летописи. – Рязань : Александ- вдячуючи природному оточенню (ліси, важкопрохідні рия, 2001. 7. Куза А. В. Древнерусские городища Х–ХІІІ вв. Свод болота), відсутності швидких міграційних процесів, у ме- aрхеологических памятников / А. В. Куза. – М. : Христианское издатель- жах району добре збереглись в архаїчному вигляді по- ство, 1996. бут, господарство, мова, традиції й обряди, які можуть 8. Кучера М. П. Нові дані про городища Житомирщини / М. П. Кучера // Археологія. – 1982. – Вип. 41. – С. 72–82. слугувати як об'єктом для вивчення так і джерелом для 9. Кучера М.П. Звіт про розвідку городищ у 1975 р. / М. П. Кучера // корегування та поповнення майбутньої експозиції. Науковий архів Інститута археології ІА НАНУ, cпр. 1975в/27. Оформлення етнографічної експозиції можна вико- 10. Яроцкий Я. В. Могильники по среднему течению р. Уборти / нати у формі сільської садиби, у якій будуть представ- Я. В. Яроцкий // Археологическая летопись Южной Руси за 1903 г. – К. : [б. в.]1904. – С. 174–193. лені рухомі й нерухомі експонати, що відображатимуть різні напрями матеріальної культури Полісся, побуту, References сільського господарства, тваринництва, лісохімічних 1. ANTONOVICH, V. B. (1901) Arkheologicheskaya karta Volynskoj gubernii. In: P. S. Uvarova, S. S. Slutskij (eds.) Trudy XI промислів, рибальства та полювання, бортництва, зби- Arkheologicheskogo s''ezda v Kieve. Moscow: Tipografiya G, Lissnera i ральництва, ремісничої діяльності. A. Geshelya, pp. 1–132. Частину експозиції можна виконати з використанням 2. VEREMEICHYK, O. M., HOTUN, I. A. (1995) Kolodiazi na davnoruskykh діючих моделей, які дозволять відтворити різні процеси silskykh poselenniakh. Arkheolohiia. 4, 82–94. 3. HOTUN, I. A. et al (2011) Muzei pid vidkrytym nebom ta господарчої та побутової діяльності. ekspozytsiini mozhlyvosti ekspedytsiinykh baz eksperymentalnoi Напрямки подальшого розвитку музею. Ство- arkheolohii. In: O. P. Motsia (ed.) Eksperymentalna arkheolohiia: zavdannia, рюваний музей попри безсумнівно позитивне значення metody, modeliuvannia. Starodavnii Iskorosten. Kyiv: Lira-K, pp. 29–92. 5. BARAN, V. D. (ed.) (1984) Drevnerusskie poseleniia Srednego експонування досліджених і відтворених об'єктів чи Podneprov'ya. (Arkheologicheskaya karta). Kiev : Naukova dumka. виробів може також виконувати функцію реконструкції 6. ZVIZDETSKYI, B. A. (2008) Horodyshcha IX–XIII st. na terytorii моделей життя в давніх суспільствах, не лише демон- litopysnykh drevlian. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy. струвати певний соціум на певному етапі історичного 7. Ipat'evskaya letopys' (2001). In: A. I. Tsepkov (ed.) Russkie letopisi. Vol. 11. Ryazan': Aleksandriya розвитку, а й виконувати ряд дослідницьких завдань. 8. KUZA, A. V. (1996) Drevnerusskie gorodyshha X-XIII vv. Svod У разі розвитку в цьому напрямі музейна експозиція arkheologicheskikh pamiatnykov. Moscow: Khristianskaya khiga. буде не статичною – вона розвиватиметься та постій- 9. KUCHERA, M. P. (1982) Novi dani pro horodyshcha Zhytomyrshchyny. Arkheolohiia. 41, 72–82. но відновлюватиметься. 10. KUCHERA, M. P. (1975) Zvit pro rozvidku horodyshch u 1975 r. In: Музей може брати участь у виконанні державних Naukovyi arkhiv Instytutu arkheologii NANU. 1975v/27. наукових програм із вивчення матеріальної культури 11. Yarotskyi, Ya. V. (1904) Mogilniki po srednemu techeniyu r. Uborti. Arkheologicheskaya letopys' Yuzhnoj Rusi za 1903 g., 174–193. середньовічного поліського міста, використовуватись як Надійшла до редколегії 28.11.16 перспективний туристичний об'єкт з інтерактивною екс-

A. Petrauskene, PhD student Institute of Archaeology National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

DEVELOPMENT OF THE ARCHAEOLOGICAL OPEN AIR MUSEUM IN OLEVSK CITY, ZHYTOMYR REGION In the Northeastern outskirts of Olevsk city, in the natural boundary Babyna Gora the archeological site of Kievan Rus time is located. Since 2009 at the invitation of Olevsk Municipal Executive Committee, Zhytomyr archaeological expedition IA NASU is constantly working on the site. Expedition focuses on key issues: the research of cultural layers in the center of the modern city and on the archaeological complex in the natural boundary Babyna Gora, the study the archaeological sites near the ancient city and vicinity with consequent developing of an open-air museum. The territory of the future museum will be free not only from land and from building alterations but of communication networks, that allows to continue the sight research. The paper highlights three main sections that constitute the museum – the town, the suburb and a section of live history – the ethnographic one. Keywords: hillfort, museum, experimental archaeology.

~ 48 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

УДК 94(477):008"652" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.11 А. Пількевич, канд. іст. наук, асист. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

"УКРАЇНСЬКА АНТИЧНІСТЬ" ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ЧИННИК У КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРАГНЕНЬ УКРАЇНИ

Проаналізовано вплив античної цивілізаційної спадщини на формування унікальної соціокультурної парадигми на українських теренах у загальноєвропейському контексті. Розглянуто особливості процесу рецепції культурних здобу- тків Стародавніх Греції й Риму у стінах Києво-Могилянського колегіуму, серед митців і науковців ХІХ ст., представників "Празької школи" й українських неокласиків. Показано зв'язок культурно-цивілізаційного впливу античних модусів на фо- рмування вітчизняних ментальних моделей, співзвучних із європейськими тенденціями. Обґрунтовано твердження, що традиційна європейська парадигма цінностей є цілком зрозумілою й бажаною для вітчизняного соціокультурного прос- тору значною мірою завдяки рецепійованому в українському культурному полі "античному впливу". Однією із ключових ланок у системі спільного соціокультурного простору Європи, що логічно визначає приналежність до "Західного" чи "Східного" архетипу своєї ідентичності, неодмінно залишається ставлення до античного та постантичного спадку. Урахування світового історичного досвіду є невід'ємною складовою побудови успішної державної стратегії, у тому чи- слі і в мілітарному аспекті. Зроблено висновок, що "Антична цивілізація", її образи та надбання входять до кола стійких символів української духовної культури, перебувають у нерозривному зв'язку з нею. Ключові слова: Античність, цивілізаційний спадок, культура, Україна, Європейська цивілізація, євроінтегра- ція, освіта.

Історія античності – це безмежне джерело натхнен- Спираючись на арістотелівську традицію, професори ня й ідей, із якого черпали найвидатніші мислителі та Києво-Могилянської академії в руслі європейських тен- діячі усіх епох. Політична, ідеологічна, а також культур- денцій повернулись до розуміння логіки "як одного із на складова рецепції античної спадщини сприяє глиб- головних" знарядь пізнання. Відбувається переосмис- шому розумінню складних історичних процесів, а також лення античної традиції відповідно до ідей філософії формує широке бачення світу. З історією Стародавніх Високого Відродження та Нового часу [11, с. 7–8]. Якіс- Греції й Риму ми пов'язуємо такі поняття, як "демокра- но нових форм набувають питання "людини як мікроко- тія" та "республіка". Відбиток античної традиції несуть у сму", "людини і природи", концепції "інтенсифікації та собі сучасні правові системи країн Європи та Америки. ремісії форм". Досить явною є цікавість і зріла жага мо- Цілком зрозуміло, що "європейськість" визначається не гилянців до опанування "золотої спадщини людства". стільки географічним розташуванням, скільки історико- Важко переоцінити культурно-цивілізаційний вплив ці- культурними факторами, у системі яких виділяється лої плеяди діячів, життя яких так чи інакше було пов'я- ставлення до античної спадщини. Звернення до над- зане зі стінами Києво-Могилянського колегіуму, на фо- бань античної цивілізації є характерною ознакою чи не рмування вітчизняних ментальних моделей, співзвуч- всіх європейських народів [6, с. 243–244]. них європейським тенденціям. Вважаємо, що традицій- Історія української суспільно-політичної думки, фі- на європейська парадигма цінностей є цілком зрозумі- лософії та літератури містить у собі глибокі рецепції лою й бажаною для українського соціокультурного про- античного цивілізаційного спадку. Від епохи Середньо- стору в значній мірі завдяки діянням видатних випуск- віччя до Раннього Нового часу головним чином відзна- ників Києво-Могилянського колегіуму. чається модус візантійського впливу в системі континуї- Рецепція античної спадщини міцно вплетена в стов- тету [8, с. 353–354]. Хроніки Георгія Амартоли та Іоанна пи української літературної традиції. Початок станов- Малали збагатили літописну традицію Русі античними лення літературної української мови, що об'єктивно сюжетами. Ідеї та висловлювання Платона, Арістотеля пов'язаний із творчістю Івана Котляревського, постає в й інших грецьких мислителів знайшли своє відображен- цьому зв'язку символічним. Звернення до образів анти- ня в "Ізборніку Святослава" 1073 р. Своєрідність духов- чності прослідковується у творах Тараса Шевченка. ного життя українського народу з 30-х рр. XVII ст. і до Пантелеймон Куліш, за його власними словами, черпав кінця XVIII ст. визначала культура бароко. Як влучно натхнення у Гомера [7, с. 340]. відмічає О. В. Гальчук: "Важко уявити митця кінця Історико-філософські звернення Михайла Драгома- ХVIII ст. без античних мотивів, без гри міфологією, без нова до цивілізаційної спадщина Стародавніх Греції й антологічного номенклатурного орнаменту, без мис- Риму можна розглядати у двох взаємопов'язаних пло- лення аналогіями. Істинна вченість і першокласні пере- щинах. По-перше, із погляду історичного імпакту самого клади й наслідування йшли поряд із загальнообов'язко- автора, по-друге, із погляду його впливу на творчість вою і суто зовнішньою модою. У той час ода, вірш, дру- Лесі Українки та Івана Франка. Так, вітчизняний дослід- жнє послання, прозовий лист, елегія – всі ці жанри про- ник В. Гарнага у своїй статті "Давньогрецька історія та мовляли мовою, наповненою якщо не античними обра- культура у творчості М. П. Драгоманова" відзначає: зами, то античною термінологією" [3, с. 160]. "Аналіз листування, наукових і художніх творів Івана Глибокий інтерес до цивілізаційної спадщини Ста- Франка, написаних у кінці 1880–1890-х рр. свідчить про родавніх Греції та Риму спостерігався у стінах Києво- його зацікавлення давньогрецькою літературою й релі- Могилянського колегіуму. Серед діячів особливо виді- гією. Неостанню роль у цьому відіграв Михайло Драго- лимо: Стефана Яворського, Феофана Прокоповича, манов, що надавав йому необхідну літературу, наукові Мануїла Козачинського, Григорія Кониського, Стефана консультації, заохочував молодого письменника до фо- Яворського, Симеона Калиновського, Сильвестра Ку- льклористичних і релігієзнавчих досліджень. Докторсь- лябка та Йосифа Кононович-Горбацького. Можна гово- ка дисертація Івана Франка за своєю тематикою й ме- рити про формування своєрідного центру барокової тодологією має багато спільних рис із фольклористич- філософії, естетики й мистецтва. У межах розвитку ідей ними і релігієзнавчими дослідженнями Драгоманова, натурфілософії києво-могилянці, спираючись на Арісто- написаними у 1889–1895 рр." [4, с. 263]. теля, піддають критиці ряд постулатів і теорій Платона, Античними темами сповнена історіософічна лірика що особливо помітно в розробці "проблеми матерії". представників "Празької школи". Це відображено у тво- © Пількевич А., 2016 ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 49 ~

рчості Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, маркери, за допомогою яких окреслюється не лише Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжи- можливість "Західної інтеграції" як такої, але і ступінь ча, Олени Теліги, Леоніда Мосендза. Історіософізм роз- готовності до неї. Так, в усвідомленні євроспільноти глядався згаданими вище митцями як елемент системи "саме античний спадок є тим "золотим ланцюгом", що художнього мислення, в основі якого закладені, перш за поєднує часи й народи, подібно до "золотого ланцюга" все, ідеали, окресленні Гесіодом і Лукрецієм. Знання й Гомера, що його Макробій ототожнював із великим любов до античної традиції досить органічно поєдну- зв'язком, що поєднує небо і землю. Античність і серед- ються із прагненнями та устремліннями представників ньовіччя, античність і ренесанс, античність і бароко, "Празької школи". Рецепцію античної соціокультурної античність і класицизм, античність і сучасність – все це спадщини в її сприйнятті українськими письменниками, є суттєві сторони духовного життя Європи" [5, с. 63]. що іммігрували у 1920-х роках, можна охарактеризува- Не можна оминути й мілітарну складову. Сучасні ти як творчий пошук "якісних альтернатив" [9, с. 3–4]. події в Україні досить яскраво засвідчують незмінно Ідеться про переосмислення імперського, а також вузь- важливу роль власних боєздатних збройних сил дер- конаціонального самоусвідомлення у межах ідеалів жави для захисту свого суверенітету. Багаторічний і, громадянського суспільства, де невичерпним джерелом що найбільш прикро, системний розвал і занепад віт- натхнення, апріорі, визнавалась "класична античність". чизняних збройних сил обумовили важку військово- У цьому ключі варто згадати також "Імператора заліз- політичну кризу, що нам доводиться переживати нині. них строф" Євгена Маланюка ("Перстень Полікрата", Попередні уряди "різного забарвлення", що їх відріз- "Перстень і посох") [1, с. 284–285], а також Михайла няли політичні гасла, об'єднало одне – злочинна, без- Селегія і Михайла Осика (обранні вірші у збірці "Озими- глузда й недалекоглядна політика стосовно збройних на. Альманах трьох"). сил. Разом із боєздатністю невпинно падав і автори- тет армії. Професійні військові, не відчуваючи підтри- Античні образи, історичні й міфологічні сюжетні запо- мки держави, змушені були шукати альтернативні зичення займали важливе місце у системі ціннісних оріє- шляхи влаштування свого майбутнього. нтирів українських неокласиків. Це прослідковується у Цілком очевидно, що розгляд еволюції інституту ар- творчому спадку Павла Филиповича, Михайла Драй- мії можливий лише в компоненті системного підходу Хмари, Бориса Якубського, Андрія Ніковського, Михайла державницької політики. Урахування світового історич- Могилянського, Стефана Савченка, Віктора Домонтови- ного досвіду є невід'ємною складовою побудови успіш- ча, Ананія Лебідя, Михайла Калиновича, Михайла Нови- ної державної стратегії. Військові академії розвинених цького та Максима Рильського. Антична культура подо- країн світу разом із вивченням системи стратегії та так- балась неокласикам, перш за все, як ідеал високих і віч- тики військової справи велику увагу приділяють істори- них цінностей, і використовувалась із метою відмежу- чним імперативам еволюції мілітаризму від давнини до вання від так званої "пролетарської культури". В цьому тепер. Логічно, що не йдеться про озброєння та техніч- ключі вибудовувалось їхнього прагнення наслідувати не оснащення армії, але про особовий склад, кадрове мистецтво минулих епох. Особливу цікавість до літера- забезпечення, соціальний і юридичний статус військо- турної спадщини Стародавнього Риму проявляв "лідер вослужбовців. Незмінно корисним залишається істори- неокласиків" Микола Костянтинович Зеров. Український чний досвід античного світу (Римська держава, одна з поет і літературознавець уславився своїми перекладами найсильніших імперій, що існувала у світовій історії, де античної поезії. Також спроби синтезувати творчі прин- роль мілітарного фактору була поставлена на найвище ципи "Раннього періоду" неокласиків і поетів "Празької та найпочесніше місце). Також і нині ядро кожної армії школи" здійснив український поет, перекладач та літера- світу складають найдосвідченіші та боєздатніші частини, турний критик Освальд Бурггардт, відомий під псевдоні- що здатні виконати поставленні завдання та згодом пе- мом Юрій Клен ("Шляхами Одіссея", "Цезар і Клеопатра", редати досвід молодшим поколінням, тобто та категорія "Антоній і Клеопатра") [2, с. 5–6]. військовослужбовців, що ще з часів Стародавнього Риму Системна недооцінка ролі історичної науки на держа- закріпила за собою назву "veteranus". Важливою складо- вному рівні, як основоположного фактору самоідентич- вою у постановці завдання створення професійної армії ності українського суспільства, неминуче мала обумови- в Україні має бути забезпечення гідної мотиваційної ти існуючі нині військово-політичні реалії. Відсутність складової, а саме – посилення соціального захисту вій- уваги до потреб реформування освіти й розвитку націо- ськових і надання їм особливого комплексу привілеїв нальних платформ із державним фінансуванням дослі- економічного характеру. Започаткування цієї практики та джень у галузі європейської культурної компоненти віт- значний історичний досвід її реалізації доступний для чизняної історії фактично законсервували пострадянсь- вивчення як римської військової історії. Ідеться про ство- кий ментальний шаблон під назвою "ми і вони". Нато- рення гнучких умов, за якими ветерани після завершення мість країни ЄС, узявши за основу єдину систему ціннос- служби мали б можливість влаштувати своє цивільне тей, що проростає із глибоких коренів спільної історії, життя за найприйнятнішою для кожного воїна моделлю. незмінно тяжіли до об'єднання. Правильно підмічає Нині, спираючись на глибокі традиції античного ци- Д. Гордієнко: "Для України рух у Європу можливий лише вілізаційного спадку, об'єднавчі зусилля колег антични- в напрямку повернення додому – до себе" [5, с. 73]. ків із різних вишів України, наукових інститутів, установ, Однією із ключових ланок у системі спільного соціо- а також діячів культури сприяють розширенню того "гу- культурного простору Європи, що логічно визначає манітарного поля", що є цілком органічною частиною приналежність до "Західного" чи "Східного" архетипу загальноєвропейської цивілізаційної парадигми. За своєї ідентичності, неодмінно залишається ставлення влучним висловленням В. В. Ставнюка: "При цьому до античного та постантичного спадку. Ідеться про ці- важлива не стільки оригінальність розробки, скільки лий комплекс правових, релігійних і соціокультурних важливим є вже сам факт прилучення до питань, про- надбань, що вибудовують єдиний фундамент "європей- блем, ідей та образів, що виростають із античного під- ськості". Рецепція римського права, кращих зразків ми- ґрунтя" [10, с. 46]. Цілком очевидною є необхідність стецтва й літератури, а також християнська церква з посилення роботи в цьому напрямі, що здається досить багатовіковою парадигмою цінностей, дають нам мож- проблематичним без програми державної підтримки. У ливість побачити нарис реального обличчя Європи, яка цьому зв'язку заслуговує на увагу теза А. З. Цісика про безперечно не може обмежуватись суто географічними потребу людей: "закоханих у світ античності, які вміють факторами. Наведені приклади визначимо своєрідними його приблизити і для себе, і для інших" [12, с. 303].

~ 50 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Організація конференцій, круглих столів, міжнародних 11. Стратий Я. М. Описание курсов философии й риторики про- фессоров Киево-Могилянской академии / Я. М. Стратий. – К.: Наук. олімпіад, спільних українсько-європейських наукових, думка, 1982. освітніх, культурних проектів на постійній основі мають 12. Цісик А. З. Античність далека і близька / А. З. Цісик // Іноземна сприяти полегшенню взаєморозуміння й усвідомленню філологія. – 2010. – № 122. – С. 302–306. європейської єдності в довготерміновій перспективі. References 1. GALCHUK, O. V. (2013) Antychnist' u liryci Jevgena Malanjuka: recepcija Список використаних джерел j osoblyvosti interpretacii. Pytannja literaturoznavstva. 88, 274–285. 1. Гальчук О. В. Античність у ліриці Євгена Маланюка: рецепція й 2. GALCHUK, O. V. (2014) Antychnist' u liryci Jurija Klena: dzerkalo i особливості інтерпретації / О. В. Гальчук // Питання літературознавства. zadzerkallja. Synopsys: tekst, kontekst, media. 2, 5–12. – 2013. – Вип. 88. – С. 274-285. 3. GALCHUK, O. V. (2015) Rekonsturkcija barokovogo mifu pro 2. Гальчук О. В. Античність у ліриці Юрія Клена: дзеркало і задзер- antychnist' u sviti ukrai'ns'koi' liryky zrilogo symvolizmu. Naukovi zapysky калля / О. В. Гальчук. // Синопсис: текст, контекст, медіа. – 2014. – № 2. Nacional'nogo universytetu "Ostroz'ka akademija". Filologichna.54, 159–162. – С. 5–12. 4. GARNAGA, V. (2011) Davn'ogrec'ka istorija ta kul'tura u tvorchosti 3. Гальчук О. В. Реконстуркція барокового міфу про античність у M. P. Dragomanova. Aktual'ni problemy vitchyznjanoi' ta vsesvitn'oi' istorii. світі української лірики зрілого символізму / О. В. Гальчук // Наукові 14, 259–265. записки Національного університету "Острозька академія". Серія: Філо- 5. GORDIJENKO, D (2013) Antychnyj spadok jak chynnyk jevropejs'koi' логічна. – 2015. – Вип. 54. – С. 159–162. identychnosti Ukrai'ny. Naukovi zapysky Nacional'nogo universytetu 4. Гарнага В. Давньогрецька історія та культура у творчості "Ostroz'ka akademija". 11 (1), 62–74. М. П. Драгоманова / В. Гарнага // Актуальні проблеми вітчизняної та 6. ZAJCEV, M. (2010) Antychnist' jak forma rozgortannja reguljatyvnyh всесвітньої історії. – 2011. – № 14. – С. 259–265. pryncypiv jevropejs'koi' paradygmy kul'tury. Naukovi zapysky Nacional'nogo 5. Гордієнко Д. Античний спадок як чинник європейської ідентичності universytetu "Ostroz'ka akademija". 7, 243–247. України / Д. Гордієнко // Наукові записки Національного університету 7. LUCHUK, T. V. (2010) Germes nad krynyceju abo ukrai'ns'ka "Острозька академія". Сер.: Культурологія. – 2013. – Вип. 11(1). – С. 62–74. antychnist. Inozemna filologija. 122, 339–344. 6. Зайцев М. Античність як форма розгортання регулятивних прин- 8. MYHAJLOVA, R. (2012) Antychnist' v sakral'nij arhitekturi ta ципів європейської парадигми культури / М. Зайцев // Наукові записки zhyvopysu Galyc'ko-Volyns'koi' Rusi. Suchasni problemy doslidzhennja, Національного університету "Острозька академія". Сер. : Філософія. – restavracii' ta zberezhennja kul'turnoi' spadshhyny. 8, 345–354. 2010. – Вип. 7. – С. 243–247. 9. NEVRLYJ, M. (1995) Praz'ka poetychna shkola. Muza ljubovi j 7. Лучук Т. В. Гермес над криницею або українська античність borot'by: Ukrainska poezija praz'koi' shkoly. 1, 3–18. / Т. В. Лучук // Іноземна філологія. – 2010. – Вип. 122. – С. 339–344. 10. STAVNJUK, V. V. (1998) Rol antychnyh studij u formuvanni 8. Михайлова Р. Античність в сакральній архітектурі та живопису istoryko-filosofs'kyh pogljadiv Myhajla Dragomanova. Ukrai'ns'kyj istorychnyj Галицько-Волинської Русі / Р. Михайлова // Сучасні проблеми дослі- zhurnal. 6, 46–54. дження, реставрації та збереження культурної спадщини. – 2012. – 11. STRATYJ, J. M. (1982) Opysanye kursov fylosofyy j rytoryky Вип. 8. – С. 345–354. professorov Kyevo–Mogyljanskoj akademyy. – Kiev : Naukova dumka. 9. Неврлий М. Празька поетична школа / М. Неврлий // Муза любові й 12. CISYK, A. Z. (2010) Antychnist' daleka i blyz'ka. Inozemna filologija. боротьби: Українська поезія празької школи. – 1995. – Вип. 1. – С. 3–18. 122, 302–306. 10. Ставнюк В. В. Роль античних студій у формуванні історико- Надійшла до редколегії 08.11.16 філософських поглядів Михайла Драгоманова / В. В. Ставнюк // Україн- ський історичний журнал. – 1998. – № 6. – С. 46–54.

A. Pilkevych, PhD in History, Assistant Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

"THE UKRAINIAN ANTIQUITY" AS A SOCIO-CULTURAL FACTOR IN THE CONTEXT OF UKRAINE'S EUROPEAN INTEGRATION The article studies the impact of Antiquity on the Ukrainian culture and society. We explore "the Ukrainian antiquity", so to say the perception of the heritage of Ancient Greeks and Romans in the Ukrainian philosophy and literature during the last four centuries. The Greeks were the first major European civilization to create a complex literature, and their works influence us today in many ways. The article shows how the presence of the Antiquity is still felt daily in the institutions, and the thought of the Western Europe and Ukraine. The principles of the "Antiquity modus" endured to form the basis of social and cultural systems in many European countries and of places influenced by Europe. Special attention was paid to the questions of impact of Classical Literature on Modern and Contemporary Literature. It is shown how the Ancient Greek and Roman ideas of philosophy and literature can be traced across time in the history of Ukraine. The reverence for baroque heritage with the prominent feature of synthesis of the Renaissance and ancient classicism became the point of the new paradigm. Keywords: Antiquity, Civilizational heritage, culture, Ukraine, European Civilization, European integration, education.

УДК 94 (100) https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.12 В. Пількевич, канд. іст. наук, асист. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ДІЯЛЬНІСТЬ ЮНЕСКО У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Досліджено політику ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини. На основі аналізу Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972) визначено основні аспекти номінування культурних об'єктів у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, завдання, які стоять перед країною, що подає цю пам'ятку до міжнародного розгляду, основну діяльність Комітету з охорони культурної спадщини. Звернено увагу на питання виключення па- м'яток зі Списку й умови щодо вирішення цього. Приділено увагу основним критеріям, за якими об'єкт може бути вклю- ченим у Список. Відзначено становище пам'яток України (Софіївський собор із прилеглими монастирями та Києво- Печерська лавра), які мають універсальну цінність, але які перебувають під загрозою виключення. Відмічено також важ- ливу роль, яку відіграє Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954), оскільки су- часний світ знаходиться у стані постійних конфліктів, збройних суперечок, і тому питання охорони культурної спад- щини є невід'ємною складовою світової політики. Визначено основні проблеми розвитку культурної сфери та подано ідеї щодо їх вирішення. Показані переваги країн, які мають культурну спадщину, що знаходиться під охороною світової спільноти, а також значення збереження культурних пам'яток для світу загалом. Ключові слова: ЮНЕСКО, культурна спадщина, конвенція, збереження, критерії.

Збереження культурної спадщини є важливим за- бувають під загрозою знищення. Сучасний світ пережи- вданням будь-якого періоду в історії. ХХ ст. принесло ває багато локальних конфліктів, суперечок між держа- людству багато страждань, революцій, дві світові війни. вами, актуальним є питання тероризму. Тому світова У ході будь-яких військових дій культурні об'єкти пере- спільнота розуміє необхідність у захисті культурної © Пількевич В., 2016 ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 51 ~

спадщини. Створивши після Другої світової війни Орга- організації. Країни-сторони Конвенції визнають пам'ятку нізацію Об'єднаних Націй із питань освіти, науки і куль- світовою спадщиною і повинні діяти в напрямі її збере- тури (ЮНЕСКО), країни порушили питання охорони ження. При ЮНЕСКО створено Комітет з охорони куль- культурних пам'яток на міжнародному рівні. Логічним є турної спадщини, який координує створення, оновлення прийняття ЮНЕСКО у 1954 р. Конвенції про захист Списку всесвітньої спадщини. Країна, яка підписала цю культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. У Конвенцію, створює власний так званий попередній спи- світі було розуміння того, що війна – це те, що руйнує сок об'єктів, що можуть бути включені у Список, а потім все, у тому числі й матеріальну культуру. Саме вона під подає пам'ятку з усією необхідною документацією. час збройних конфліктів перебуває у стані загрози, і Комітет розглядає заявку, на основі експертної оцін- насамперед потребує захисту. У ст. 3 "Охорона культу- ки консультативних органів: Міжнародної ради з питань рних цінностей" зазначається: "Високі Договірні сторони охорони культурних пам'яток і об'єктів (ICOMOS) і Між- зобов'язуються підготувати ще в мирний час охорону народного союзу охорони природи (IUCN). Третій кон- культурних цінностей, розташованих на їх власній тери- сультативний орган – міжнародний центр вивчення торії, від можливих наслідків збройного конфлікту, вжи- стану збереження та відновлення культурних пам'яток ваючи заходи, які вважають необхідними" [4]. Зазначи- (ICCROM) подає експертну допомогу в реставрації па- мо, що в 1954 р. наша держава стала членом м'ятників та організовує підготовчі курси. ЮНЕСКО, що дало можливість долучитися до серйоз- Країни мають постійно звітувати про стан пам'яток і них кроків міжнародної спільноти щодо збереження заходи щодо їхнього збереження. У разі невиконання культурних здобутків. країною своїх зобов'язань, записаних у Конвенції, їй Питанню збереження й охорони культурної спадщи- загрожує вилучення її пам'яток зі Списку світової спад- ни приділено достатньо уваги з боку фахових юристів, зокрема, праці В. І. Акуленка [1], І. Е. Мартиненка [5], щини. Про загрозу ушкодження чи загибелі пам'ятки О . Мельничук [6], Т. Г. Каткової [2]. Особливістю їхніх Комітет світової спадщини інформують окремі особи, досліджень є правова складова аналізу цього питання. неурядові організації, окремі групи населення. Якщо ця У нашій статті головний акцент спрямовуватиметься на інформація підтверджується, то об'єкт заноситься до історичний контекст діяльності ЮНЕСКО у сфері збе- Списку світової спадщини, яка знаходиться під загро- реження культурної спадщини. зою знищення. В Україні ця проблема є досить актуа- Варто наголосити на основній меті створення Орга- льною. Невирішеним залишається питання про внесен- нізації. Будучи у системі ООН важливим і невід'ємним ня Софіївського собору з прилеглими монастирями та елементом, ЮНЕСКО сприяє збереження миру у світі Києво-Печерської лаври до Списку всесвітньої спадщи- шляхом поширення освітніх, культурних і наукових зв'я- ни, що перебувають під загрозою. Забудова, яка остан- зків між країнами. Одним із головних напрямків діяль- нім часом проводиться біля цих культурних об'єктів у ності Організації є культура, що включає в себе: охоро- центрі Києва, може зруйнувати унікальний ландшафт ну культурної спадщини людства, поширення миру за- пам'яток. Після перевірки об'єктів експерти ЮНЕСКО вдяки встановленню культурного діалогу між народами, рекомендували Україні розширити буферну зону Софі- заохочення до популяризації культури своєї країни. ївської площі до вулиці Хрещатик і Бессарабської пло- ЮНЕСКО у питанні збереження культурної спад- щі, а також заборонили будівництво багатоповерхових щини спирається на документи, які були прийняті за будинків у центрі столиці та на схилах Дніпра, що є бу- час її існування. Крім вищезазначеної Конвенції ферною зоною Києво-Печерської лаври. Представники 1954 р., необхідно відзначити такі: Конвенція про за- місії наголосили, що нові споруджені будівлі і перетво- соби, спрямовані на заборону і попередження неза- рення в межах буферних зон мають негативний вплив конного ввезення, вивозу і передачі права власності на автентичність і цілісність пам'ятки всесвітнього зна- на культурні цінності (1970); Конвенція про охорону чення. У цьому контексті зазначалося, що збереження всесвітньої культурної і природної спадщини (1972); автентичності об'єкта є не лише однією з основних ви- Конвенція про охорону підводної культурної спадщини мог до пам'яток, які претендують на включення до Спи- (2001), Конвенція про збереження нематеріальної ску ЮНЕСКО, а також і запорука продовження перебу- культурної спадщини (2003) і інші. вання об'єкта у Списку. Невиконання цих положень за- Досить вагомою в діяльності ЮНЕСКО, на наш по- грожувало не просто занесенням Софіївського собору з гляд, є Конвенція про охорону всесвітньої культурної і прилеглими монастирями та Києво-Печерської лаври природної спадщини (1972). Завдяки цьому міжнарод- до Списку всесвітньої спадщини, що перебувають у ному документу країни отримують можливість включити небезпеці, а й виключенням цих пам'яток зі Списку все- свої пам'ятки у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. світньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно Конвенції "культурна спадщина" це: Для внесення до Списку всесвітньої спадщини об'єк- "пам'ятки: твори архітектури, монументальної скуль- ти повинні відповідати певним критеріям: птури і живопису, елементи або структури археологіч- культурні: (i) Об'єкт є шедевром людського творчого ного характеру, написи, печери і групи елементів, які генія; (ii) Об'єкт свідчить про значний взаємовплив люд- мають видатну універсальну цінність із погляду історії, ських цінностей у цей період часу або в певному куль- мистецтва чи науки; ансамблі: групи ізольованих чи турному просторі, в архітектурі або в технологіях, у мо- об'єднаних побудов, архітектура, єдність чи зв'язок із нументальному мистецтві, у плануванні міст або ство- пейзажем яких являє видатну універсальну цінність із ренні ландшафтів; (iii) Об'єкт є унікальним або принай- погляду історії, мистецтва чи науки; мні винятковим для культурної традиції або цивілізації, визначні місця: твори людини або спільні творіння яка існує донині або вже зникла; (iv) Об'єкт є видатним людини і природи, а також зони, включаючи археологі- прикладом конструкції, архітектурного або технологіч- чні визначні місця з погляду історії, естетики, етнології ного ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий чи антропології" [3]. період людської історії; (v) Об'єкт є видатним прикла- У першу чергу, країни, пам'ятки яких включені до дом людської традиційної споруди, із традиційним ви- Списку, повинні забезпечити їхній належний захист, а за користанням землі або моря, будучи зразком культури необхідності – звертатися за допомогою до міжнародної (або культур) або людської взаємодії з довкіллям, осо-

~ 52 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

бливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив лучення найширшого кола небайдужих людей, вихо- необоротних змін; (vi) Об'єкт безпосередньо або мате- вання молоді в розумінні необхідності і важливості збе- ріально пов'язаний із подіями або існуючими традиція- реження культурної спадщини своєї країни. Долучаю- ми, з ідеями, віруваннями, із художніми або літератур- чись до діяльності ЮНЕСКО, кожна країна робить свій ними творами і має виняткову світову важливість. (На внесок у контексті захисту культурної спадщини, а це думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен перева- допомагає виконувати основне завдання Організації – жно використовуватися разом із яким-небудь ще крите- збереження миру у світі. рієм або критеріями); природні: (vii) Об'єкт є природним феноменом або простором виняткової природної краси Список використаних джерел й естетичної важливості; (viii) Об'єкт є видатним зраз- 1. Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурної спадщини / В. І. Акуленко, О. І. Мельничук // Пам'ятки України: історія та культура. – ком головних етапів історії Землі, зокрема пам'ятником 2005. – № 1. – С. 144–153. минулого, символом геологічних процесів, що відбува- 2. Каткова Т. Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної ються, розвитку рельєфу або символом геоморфічних спадщини: правові аспекти / Т. Г. Каткова – Х. : Титул, 2007. 3. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спад- або фізіографічних особливостей; (ix) Об'єкт є видат- щини [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: ним зразком екологічних або біологічних процесів, що http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_089. – Назва з екрану. – Дата відбуваються, в еволюції і розвитку земних, прісново- звернення: 19.10.2016. дих, берегових і морських екосистем і рослинних і тва- 4. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, ринних співтовариств; (x) Об'єкт включає найважливіше відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. або значне природне місце існування для збереження в док. – К. : [б. в.], 2002. – C. 270. ній біологічного різноманіття, зокрема зникаючих видів 5. Мартыненко И. Э. Конвенции ЮНЕСКО по защите культурного наследия: проблемы реализации в национальное законодательство / виняткової світової цінності з погляду науки і охорони И. Э. Мартыненко // Університетські наукові записки. – 2007. – №2. – [7]. Варто наголосити на тому, що Софіївський собор із С. 386–395. прилеглими монастирськими будівлями, Києво- 6. Мельничук О. І. Міжнародно-правові засади формування Списку Печерська лавра – це перші пам'ятки, які були внесені всесвітньої культурної та природної спадщини / О. І. Мельничук // Уні- верситетські наукові записки. – 2005. – № 4. – С. 285–288. від нашої держави до Списку за (і) культурним критері- 7. The Criteria for Selection [Електронний ресурс] // World Heritage єм, що є надзвичайно цінним. Цю можливість отриму- Centre. – Режим доступу: http://whc.unesco.org/en/criteria. – Назва з ють не всі об'єкти. екрану. – Дата звернення: 19.10.2016.

Набуття статусу об'єкта світової спадщини дає бага- References то переваг для країни, на території якої він знаходить- 1. AKULENKO, V. I., MELNYCHUK, O. I. (2005) Mizhnarodne pravo ся, зокрема, гарантія захисту з боку світової спільноти, okhorony kulturnoi spadshchyny. Pamiatky Ukrainy: istoriia ta kultura. 1, розвиток туристичних напрямів, фінансова допомога, 144-153. 2. KATKOVA, T. H. (2007) Diialnist YuNESKO u sferi zberezhennia У країнах існує багато невирішених питань щодо kulturnoi spadshchyny: pravovi aspekty. Kharkiv: Tytul. збереження культурної спадщини. Недостатнє фінансу- 3. Konventsiia pro okhoronu vsesvitnoi kulturnoi i pryrodnoi вання об'єктів, неналежне ставлення до проблеми за- spadshchyny. [Online] Available from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 995_089. [Accessed: 19 October 2016]. хисту пам'ятків з боку держави, невиконання положень 4. Konventsiia pro zakhyst kulturnykh tsinnostei u vypadku zbroinoho конвенцій ЮНЕСКО, діяльність держави у справі захис- konfliktu. (2002). In: Kulturna spadshchyna Ukrainy. Pravovi zasady ту культури в основному на рівні волонтерських заходів zberezhennia, vidtvorennia ta okhorony kulturno-istorychnoho не дає можливості створити необхідну систему охорони seredovyshcha: Zbirnyk ofitsiinykh. dokumentiv. Kyiv: [s. n.] 5. MARTYNENKO, I. E. (2007) Konventsii YuNESKO po zashchite культурної спадщини. Співробітництво з Організацією kulturnogo naslediya: problemy realizatsii v natsionalnoe zakonodatelstvo. Об'єднаних Націй із питань освіти, науки й культури Universytetski naukovi zapysky. 2, 386-395. допомагає знайти необхідні рішення у сфері збережен- 6. MELNYCHUK, O. I. (2005) Mizhnarodno-pravovi zasady formuvannia Spysku vsesvitnoi kulturnoi ta pryrodnoi spadshhyny. ня культурної спадщини. Зустріч на конференціях, фо- Universytetski naukovi zapysky. 4, 285-288. румах, круглих столах, обговорення актуальних питань, 7. The Criteria for Selection. [Online] World Heritage Centre. [Online] прийняття конкретних рішень, імплементація основних Avaliable from: http://whc.unesco.org/en/criteria. [Accessed: 19 October 2016]. положень конвенцій ЮНЕСКО у власне законодавство Надійшла до редколегії 28.11.16 має бути доповненим конкретними діями, рішучими змінами у діяльності основних культурних установ, за-

V. Pilkevych, PhD in History, Assistant Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

THE ACTIVITIES OF THE UNESCO IN THE PRESERVATION OF CULTURAL HERITAGE The paper looks at the activities of the UNESCO (The United Nations Organization for Education, Science and Culture) in the cultural sphere. Analysing the Convention concerning the protection of the world cultural and natural heritage listed by the UNESCO, the author explores the main steps of nomination cultural sights to List of world heritage, the activities of the World Heritage Committee. Special attention was paid to List of World Heritage in Danger. The main criteria for selection of objects, which can be included to the World Heritage List are analysed. The UNESCO organizes different conferences, projects as to solution of safeguarding cultural heritage on the territory of countries, gives important recommendation for improvements status of cultural sights. Author outlines problems of safeguarding our cultural heritage ("Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra"). In the article The Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict with Regulations for the Execution of the Convention (1954) are analysed. The author emphasizes the high importance of cooperation with the UNESCO for every country. Based on the results of the research the author outlines perspective and directions of the UNESCO's activities. Key words: the UNESCO, convention, cultural heritage, safeguarding, criteria.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 53 ~

УДК 378(477-25)КНУ:069.1 "1834-2016" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.13 Л. Самойленко, завідувачка Археологічного музею Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ОСВІТА В МУЗЕЇ Й МУЗЕЙНА ОСВІТА В ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Присвячено огляду діяльності музейних підрозділів в історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Подано етапи формування різнопрофільних колекцій, їхній вплив на формування освітніх програм і розви- ток науки. Значну увагу приділено сучасному статусу університетських музеїв, їхньому місцю у структурі універси- тету та внеску у формування Музейного фонду України. Проаналізовано досвід університету із запровадження на- вчальних курсів у галузі музеєзнавства й охорони пам'яток історії та культури. Викладено історію введення в сере- дині 1940-х рр. музеєзнавства до переліку університетських дисциплін і організацію нового для України напряму під- готовки фахівців для музейної галузі від 1953 р. Зроблено висновок про необхідність застосування сучасних техноло- гій у організації збереження, обліку, інтерпритації та використання музейних колекцій. Ключові слова: університетський музей, освіта, музеєзнавство, Музейний фонд України, підготовка музейних кад- рів, викладання музеєзнавчих дисциплін.

Загальновідомо, що поняття "музей" (від грец. рактеристиками достовірності й науковості. Університет "museion") з'явившись у культурному вжитку людства поєднав музейний предмет і наукові знання, навчив їх понад дві з половиною тисячі років тому, із плином часу взаємодіяти не лише задля збереження історичної па- й розвитком людської цивілізації постійно змінювалось, м'яті, а й для отримання нових знань. наповнюючись новим змістом. Музей пройшов трива- З іншого боку, використання музейних колекцій, що лий і складний шлях розвитку від домузейних форм інтегровані в навчальний і науковий процеси як база нагромадження реліквій, військових трофеїв, церковних для якісної вищої освіти, стали важливим елементом скарбниць, пам'ятних раритетів і приватних колекцій до організації навчального процесу з використанням великих національних науково-дослідних і культурно- предметних засобів і автентичних джерел, підняли рі- освітніх комплексів, які тепер активно взаємодіють із вень університетської освіти, забезпечивши отримання суспільством, одночасно зберігаючи його історію й практичних фахових навичок. Музеї в університеті до- культуру та впливаючи на подальший розвиток. помагають викладачеві поглиблювати теоретичний ви- Поступово у системі цінностей європейського суспі- клад лекцій, а музейні фонди є як результатом його льства укорінилася уява про музей як про особливий наукової діяльності, так і використовуються у дослідни- соціокультурний багатофункціональний заклад, який цьких цілях. Адже музейні колекції часто формуються і цілеспрямовано накопичує, зберігає, досліджує, тлума- поповнюються саме внаслідок освітньої й наукової дія- чить, експонує і пропагує матеріальні й нематеріальні льності університетської професури і студентства – з'яв- свідоцтва про людину, її культуру, історію та довкілля з ляються нові наукові напрями й навчальні дисципліни і, метою освіти, розвитку науки, навчання, а також відпо- відповідно, з'являються нові профілі музеїв. Тобто му- чинку і, навіть, розваги та є необхідним атрибутом су- зейний предмет в університеті використовується не ли- часної суверенної держави, що позначає її певний ше як засіб ілюстрування, а і як джерело знань, об'єкт імідж. Лувр, Ермітаж, Британський музей – назви цих досліджень, що формує та виховує у студентів спосте- всесвітньовідомих музеїв безперечно пов'язуються з режливість і навички творчого пошуку. Отже, поєднання відповідними країнами де вони започатковані та є їхні- співпраці цих двох установ – музею і університету, спра- ми культурними маркерами. вило позитивний вплив як на розвиток освітянських прак- Історія музейної справи як розділ музеології, що до- тик і методів наукових досліджень так і на формування помагає збагнути витоки, причини й механізми заро- та поповнення музейного фонду України [47]. дження, розвитку та поширення музеїв, поділяє цей про- Метою статті є аналіз діяльності різнопрофільних цес становлення на дві фази. Першу, зазвичай, пов'язу- музеїв в Київському національному університеті імені ють з традицією збирання і привласнення, одвічно влас- Тараса Шевченка (КНУТШ) у різні періоди його історії. тиву людській природі, а другу з генезисом музею як со- Викладено витоки формування і наступна доля музей- ціального інституту. У цьому складному процесі інститу- них колекцій, їхній статус і використання. Представлено алізації музеї університетів відігравали вирішальну роль. університетський музей як середовище сучасної освіти, Більшість дослідників одностайно стверджують, що підґрунтя джерелознавчих практик, важливий і необхід- процес формування музею як окремої установи, орієн- ний інструмент навчального і наукового процесів в уні- тованої на отримання реального знання, установи, зда- верситеті а також як осередок культури, що має пози- тної виконувати освітні та виховні функції, нерозривно тивний вплив на загальний розвиток музейної справи, пов'язаний із загальним розвитком ідеології Просвітни- просвітницької і туристичної діяльності в місті. Окремо цтва в Європі і є невіддільним від процесу виникнення розглядаються етапи започаткування викладання в університетської науки і освіти [28, с. 17–19; 15, с. 72; університеті музеєзнавчих дисциплін та організації фа- 73; 54, с. 71–85; 58, с. 48–51,63–68; 72, с. 230–237; 18, хової освіти в галузі музеєзнавства й охорони пам'яток с. 102–107]. Саме в університетах з'являються перші історії та культури, аналізується сучасний стан підгото- колекції наукового характеру, встановлюються тісні вки кадрів музейних співробітників на історичному фа- зв'язки музеїв із конкретними галузями знання. Саме в культеті в університеті. університетах музеї перетворилися на храми науки, а У межах України, за часів Російської імперії, перші наука міцно ввійшла в царину музейної діяльності, університетські музеї виникають одночасно з вищими впливаючи як на організаційну структуру музеїв, так і на навчальними закладами. Вони діють і фінансуються за принципи комплектування музейного зібрання, його рахунок державної казни відповідно до загальноросій- вивчення, класифікацію та принципи експонування. ських університетських статутів. Потрібно зазначити, Інакше кажучи, лише коли музейні колекції починають що всі університетські статути дореволюційної Росії формуватися і використовуватися в межах університет- (1804–1835, 1863–1884 рр.) обов'язково наказували ської освіти і науки, поняття "музей" починає набувати створення конкретних кабінетів і музеїв, визначали їхнє сучасного семантичного значення з обов'язковими ха- фінансування, матеріально-технічне та кадрове забез-

печення, чим дієво впливали на рівень освіти, а також гічний, Мінералогічний, Геодезичний, Астрономічний і на формування й розвиток музейної мережі Російської Нумізматичний (мінц/мюнц) кабінети. В.Я. Шульгін імперії. Також Статути регламентували роботу універ- (1822–1878), оглядаючи історію університету за перше ситетських музеїв. Керівництво такими підрозділами 25-річчя, в розділі "Університетські колекції" подає ко- покладалося на завідуючих, які підпорядковувалися роткий опис та історію формування чотирнадцяти під- спеціальним постановам Ради університету. Кожен му- розділів, серед яких бібліотека, хімічна лабораторія, гер- зей забезпечувався окремим кошторисом за рахунок барій, ботанічний сад, дев'ять кабінетів різного профілю, державних коштів, як на поточні витрати музею (від і Музей старожитностей, Колекції деяких кабінетів уже дров до канцтоварів), так і на закупівлю нових експона- тоді нараховували по кілька тисяч і швидко примножува- тів і колекцій. Переважна частина перших університет- лись як через купівлю за рахунок спеціально виділених ських музеїв формувалась із змішаним складом колек- на це коштів, так і завдячуючи пожертвам із приватних цій, які поступово, узгоджуючись із розвитком науки і колекцій. Так у Нумізматичному кабінеті вже до кінця відкриттям нових кафедр, розмежовувались за окреми- 1839 р зберігалося 23648 монет і медалей. Зоологічний ми галузями знань і профільним групам. У кожному ви- кабінет міг похвалитися представленими 15373 видами щому навчальному закладі діяли одночасно кілька му- фауни, серед яких 3075 видів саме зоологічних і 12298 зеїв природознавчого, гуманітарного або технічного видів складала ентомологічна збірка. Колекція Мінерало- спрямування [38, с. 8–9; 12; 13; 14; 59]. гічного кабінету нараховувала 19 362 зразки мінералів, Уже з 1805 р. при одному з найстаріших університе- гірських порід і скам'янілих решток, а художня колекція тів на землях України – Харківському – починає форму- складалася з 3099 одиниць зберігання [71, с. 204–225; 6; ватися і відкривається ряд музеїв: Зоологічний, Мінера- 57, с. 80–81]. На той час це були найбільші музейні коле- логічний, а також Музей образотворчих мистецтв і ста- кції в Києві, науково систематизовані і описані. рожитностей, де у свій час був завідувачем проф. Спочатку, у 1834 р. в університеті було засновано Ф. І. Шміт (1877–1937). Напевне, це допомогло йому на Музей художній творів і складався він із трьох відділів початку ХХ ст. усвідомити важливе значення різногалу- (розрядів): живопису, скульптурного та гравіювального. зевих музеїв для університетської освіти, адже музеї в У Музей також надходять предмети від створеного 1835 р. університеті, переконував він, "потрібні професору, щоб "Тимчасового комітету для дослідження старожитнос- не стати балакучою машиною в години, призначені за тей", членами якого були професори університету та розкладом і читати застарілі лекції. Бути хорошим про- інші відомі любителі старовини, хто жертвували свої фесором, не будучи вченим або перестати ним бути – колекції музею. На початку 1836 р. розпорядженням рішуче неможливо. А залишатися вченим, не працюючи міністра народної освіти було засновано четвертий від- над матеріалом, не досліджуючи його, не думаючи – діл – "древностей" – старожитностей (саме цим підроз- теж не можна". Музей в університеті, далі наполягає ділом завідував К. Лохвицький), предмети якого до цьо- Ф. Шміт, потрібен і студенту, щоб стати викладачем, го перебували в інших університетських колекціях. який зможе "у учнів пробуджувати бажання працювати За новим Статутом 1842 р., затвердженим для Уні- розумово" [70, с. 80–82]. верситету св. Володимира, вже передбачалося три Коли постає Київський університет св. Володимира, окремих музеї: Старожитностей і образотворчих мис- традиція організації та використання музеїв різних тецтв ("Древностей и изящных искусств"), Колекція ар- профілів задля освіти і науки була вже достатньо уста- хітектурних моделей і Колекція для малювальної школи леною, так само як обов'язкова присутність у стінах [40; 7, с. 62–65] і кабінети. Цей Статут збільшував кіль- університету бібліотеки чи архіву. Попри те, що Київсь- кість університетських кафедр з 20 до 37, що спонукало кий університет вважався провінційним (регіональним) до формування в процесі навчання нових колекцій. університетом Російської імперії, він був важливим Період хвилі піднесення розвитку освіти і науки був центром освіти і науки, де приділяли увагу розвитку закріплений введенням 1863 р., нового, найбільш лібе- активних методів навчання, наочного викладання, вдо- рального університетського статуту Російської імперії, сконаленню практичної самостійної дослідницької та що затверджував виділення конкретних сум на розвиток наукової діяльності студентів. Разом з проголошенням колекцій і наказував університетам обов'язково мати відкриття університету за Статутом, затвердженим для бібліотеку, музеї, тематичні кабінети, обсерваторію, нього 25 грудня 1833 р., передбачалася обов'язкова ботанічний сад тощо (§§ 121–122). У цей час було роз- організація наукових колекцій, кабінетів і лабораторій, ширено автономні права університету, відкрито ще "влаштованих для допомоги при викладанні", що зна- 15 нових кафедр (чисельність яких зросла з 37 до 52). ходилися в розпорядженні Ради університету. У штаті Саме на цей час припадає піднесення роботи Зоологіч- університету вказувалися конкретні суми, які виділяли- ного кабінету, коли його очолював проф. К.Ф. Кесслер ся на утримання кожного кабінету, а внутрішній устрій (1815–1881). Завдяки останньому набули фундамента- цих закладів покладався на їхніх завідувачів [64, с. 73; льності фондові колекції хребетних тварин, зокрема, 71, с. 45,97–98]. Уже в день урочистого відкриття уні- фауни України. За статутом 1963 р. створювалося дві верситету 1834 р. у дар від Кіндрата Лохвицького кафедри зоології і було закрито римо-католицьку кап- (1770–1849), відомого київського археолога-аматора, лицю в головному корпусі університету. Її приміщення надходять археологічні колекції з розкопок стародав- займає нова розширена експозиція порівняльної ана- нього Києва разом із планами й картами, а до мінера- томії (зоотомічний кабінет). Велику працю з упорядку- логічного кабінету – колекція мінералів та інших арте- вання та збереження музейних збірок провадив проф. фактів. 1836 р. він стає першим завідувачем універси- О.М. Паульсон (1834–1886). Накопичені колекції та не- тетського Музею старожитностей.[17, с. 87]. втомна праця з їх упорядкування дозволили ще у Накопичення музейних колекцій Київського універ- ХІХ ст. зробити експозицію університетського Зоологіч- ситету розпочалось одразу після царського указу, ще ного кабінету загальноприступною для відвідувачів до початку будівництва власного корпусу. Після пере- [41;10, с. 55–57; 9, с. 45–46]. дачі у 1834 р. колекцій із, тоді вже ліквідованих, Волин- Заснування 1841 р. в університеті медичного факу- ського (Кременецького) ліцею та Віленського універси- льтету спричинило формування Анатомічного музею. тету, а також з Уманського, Луцького, Почаївського учи- Початок поклали колекції розформованої Віленнської лищ та інших постали в університеті Ботанічний, Зооло- медико-хірургічної академії, а побудова 1853 р. Анато-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 55 ~

мічного театру сприяла їхньому розширенню, різнома- дженням, розкопкам, зборам у природничих експедиці- нітності (тут були колекції препаратів нормальної, пато- ях, цілеспрямованим придбанням і добровільним поже- логічної та порівняльної анатомії) і упорядкуванню в ртвам сучасників. Так, наприклад, зібрання старожит- спеціальних вітринах у трьох залах на другому поверсі ностей стараннями університетської професури пере- театру. Якщо початкова колекція порівняльної анатомії, творилося на перший у Києві археологічний музей, що що надійшла з Віленської академії складалася з 1530 на початок ХХ ст. мав більш як 11 тисяч одиниць збері- препаратів, де більшу частину – 881 – складали препа- гання [66], а Нумізматичний музей свою колекцію май- рати розвитку кісток, якими пишалися серед подібних же потроїв, збільшивши її до 60467 [4, арк. 89; 16]. Теж зібрань Європи, то стараннями проф. А. П. Вальтера саме можна сказати й про інші колекції університету (1817–1889) музей було доповнено препаратами, при- [34, с. 104–108; 36; 10]. свяченими розвитку різноманітних зародків і колекцією Показово, що від самого початку університетські ко- черепів. Колекція патологічної анатомії (555 сухих і 684 лекції, у певні дні можна було побачити усім пересічним спиртових препарати) також значно розширилася за- громадянам міста. "Щоб доставити можливість сторон- вдячуючи практичним заняттям студентів і дисертацій- нім відвідувати університетські колекції і кабінети, без ним дослідженням науковців. Унікальна колекція, сфо- обтяження викладачів під опікаю яких вони знаходять- рмована проф. В. О. Бецом (1834–1894) складалась із ся", було видано наказ про відкриття їх в певні години препаратів мозку людей і тварин і досягала 10 тис. За- кожного тижня для відвідувачів [71, с. 205; 1, арк. 113; уважимо, що у процесі вивчення медицини та форму- 57, с. 90]. Адже ніяких інших казенних музеїв у Києві вання колекцій Анатомічного музею викладачам і студе- тоді ще не було, отже використовувалися вони не тіль- нтам університету довелось проводити значну дослідни- ки в навчальних цілях але і в просвітницьких, виконую- цьку роботу по розробці спеціальних розчинів для приго- чи роль публічних музеїв, перетворюючи тим самим тування як сухих, так і ін'єкційних анатомічних зразків, університет в осередок міської культури. аби вони при демонстрації не викликали відрази, не псу- 1869 р. в "Університетських вістях" уже були опублі- вались і виглядали природно [8; 29]. Деякі, трохи мото- ковані спеціальні "Правила для відвідування публікою рошні, експонати цього музею І зараз можна побачити в навчально-допоміжних установ Університету св. Воло- експозиції сучасного Національного музею медицини димира ", де вказувалося час відвідування: по четвер- України, що розташований в історичній будівлі універси- гах з 15 до 18 годин – влітку, з 15 до 17 годин – взимку, тетського Анатомічного театру. Колекції відійшли від уні- за винятком періоду канікул. Ці правила наказували верситетської спадщини під час виділення 1920–1921 р. неодмінну присутність в кабінетах консерваторів або медичного факультету у окремий вищий навчальний лаборантів, а в оранжереях – садівника. Також, для заклад – Київський медичний інститут. спостереження за збереженням предметів університет- Із розвитком і становленням археології як науки до ським інквізитором (чиновник при канцелярії, який від- початку 1870-х рр., Київ стає третім за величиною уні- повідав за господарство і порядок) вимагалася в кожній верситетським містом, після Москви і Санкт-Петер- кімнаті обов'язкова присутність одного служителя (про- бурга, де стараннями університетської професури, що образ посади музейного доглядача?). Крім цього уні- згуртувала навколо себе дослідників, вже були створені верситетський швейцар в дні вільних відвідувань зобо- всі умови для проведення Всеросійського археологічно- в'язаний був знаходитися на професорському ганку, го форуму – ІІІ Археологічного з'їзду. Саме в межах зустрічати публіку, пояснювати де знаходяться кабінети підготовки до з'їзду, призначеного на серпень 1874 р., а і стежити за верхнім одягом публіки. Цікаво наголосити, також із метою успішної організації виставки старожит- у п. 4 вказувалося, якщо в призначений для відвідуван- ностей при ньому, В. Б. Антонович, як голова підготов- ня день у кабінетах чи оранжереях будуть проводиться чого комітету з'їзду, звертається з клопотанням до Пра- заняття, то професор має право не допускати публіку, вління університету про реорганізацію Музею і поділу повідомивши про це оголошенням, прибитим до дверей його на дві окремі установи – Музей старожитностей і кабінету, підкреслюючи тим самим, першорядне зна- Музей образотворчих мистецтв. 12 листопада 1873 р. чення в університеті навчальних занять [63, с. 37]. А він стає завідувачем окремого Музею старожитностей, втім, університетська професура приділяла велику ува- а мистецькі колекції залишаються у підпорядкуванні гу освіті городян, подаючи роз'яснення в музеях і кабі- А. І. Линниченка [3, арк. 29; 7, с. 73; 60, с. 80]. нетах, а також влаштовуючи постійно публічні лекції в На 1884 р. серед 32 навчальних і навчально- актовій залі університету. Тому важко погодитись з ви- допоміжних установ університету вже значиться три сновками Л. Федорової, що відводить музеям Київсько- музеї, ботсад і 9 кабінетів, а також 10 лабораторій, а го університету св. Володимира виключно навчальний у1888 р. кількість кабінетів зростає до 21 [21, с. 20–36; характер, наполягаючи що вони створювалися лише з 31; 30, с. 129]. однією метою – допомагати процесу викладання і були Відкриття нових кабінетів і музеїв, започаткування майже недоступні для мешканців Києва [65, с. 121–122]. нових колекцій було тісно пов'язано з розвитком наук і Варто наголосити, що університетські колекції форму- появою нових кафедр, з викладанням нових навчаль- вались як унаслідок наукових розшуків керівників музе- них дисциплін. Розширення і поліпшення навчально- їв, так і використовувались для нових наукових дослі- допоміжних установ, у тому числі музеїв і кабінетів, збі- джень. Майже кожна з музейних колекцій використову- льшення їхнього персоналу та фінансового забезпе- валась не лише для навчання під час лекцій чи практи- чення сприяло підвищенню якості практичних занять. чних завдань, а й застосовувалась для спеціальних Це сприяло розвитку навчальних методів загалом по досліджень при написанні конкурсних робіт, на задані університету, особливо там, де навчання студентів по- факультетами теми. Користувались ними і під час ди- требувало обов'язкового проведення наукових дослідів сертаційних досліджень та при написанні монографій і спостережень у лабораторіях і клініках, не могло об- чи статей до Вісника університету не лише співробітни- ходитись без вивчення, систематизації і класифікації ки університету, але й інші дослідники за спеціальним колекцій у музеях і кабінетах. Причому, музейні колек- дозволом ректора. Інформація про це подається у опи- ції, зібрання анатомічних препаратів чи гербаріїв ста- сах діяльності багатьох наукових і навчально-допоміж- раннями університетської професури постійно збільшу- них підрозділів станом на 1884 р.[7, с. 72–76; 8, 29; 67]. валися і вдосконалювалися, завдячуючи новим дослі- Що стосується колекцій мінц-кабінету, то далі автор

~ 56 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

сама собі суперечить, зазначаючи, що його завідувачі Геологічний кабінети. Тепер вже до університету пере- активно вивчали колекції і вводили їх до наукового обі- дають разом з книгами, приладами й іншим обладнан- гу. І справді, завідувачі нумізматичної колекції проводи- ням також музейні колекції, наприклад: 23 тис. експона- ли величезну наукову роботу з визначення, системати- тів геологічного музею з майна гірничо-геологічного зації та каталогізації зібрання, публікували наукові роз- інституту [39]. 1936 р. в університеті вже налічувалося відки й активно займались топографуванням нумізма- 32 лабораторії, а також 17 кабінетів і музеїв, а 1939 р. тичних пам'яток, досліджуючи розвиток грошового обігу ця цифра збільшується до 78 (!) [ 21, с. 355–356]. на Україні. [Порівняй: 62, с. 100–101 ]. Також зауважи- Непоправної шкоди музейним колекціям було за- мо, що організація та проведення ІІІ (1874) і ХІ (1899) вдано під час Другої світової війни. Київський універ- Археологічних з'їздів у Києві саме на базі Київського ситет втратив багато зі створеного в довоєнні роки, у університету св. Володимира свідчить про високий рі- тому числі і музеї: "1) відомий у Європі зоологічний вень організації музейної справи в університеті у повній музей з відділами, що зберігав понад 2 млн од.; відповідності до тогочасних передових вимог. Його му- 2) зоотомічний; 3) анатомічний; 4) ботанічний; 5) гер- зеї, серед найчисельніших зібрань міста. Вони доступні барій; 6) загальної геології; 7) палеонтології та істори- для публіки і науковців, виконують функції просвітниць- чної геології; 8) мінералогічний; 9) петрографії і корис- кого, навчального, а також дослідницького, наукового них копалин; 10) фізики", а також колекції спеціалізо- центру, так само як і музеї при наукових товариствах, ваних лабораторій і кабінетів [52]. які за визначенням П. С. Уварової тоді вважалися най- Після війни облаштування музеїв і наукових колек- кращими серед музеїв Російський імперії [20, с. 76–78]. цій на факультетах знову відновлюється. Продовжують Отже, підсумовуючи можна засвідчити, що на по- функціонувати, розширюються і поповнюються Зоологі- чаток ХХ ст. колекції Київського університету були чний, Ботанічний, Мінералогічний, Палеонтологічний найбільшим музейним зібранням у Києві, уже пройшли музеї, з'являються нові. Як тут знову не згадати слова значний шлях структурних змін і систематизації, по- Ф. Шміта, що ще у 1919 р. зауважив: "... знову повторю- ступово перетворившись у солідні, часто багатотисяч- ється, майже урочисто одна і та ж еволюція. Ясно, що ні, старанно укомплектовані і описані наукові збірки, тут є якась внутрішня необхідність, якась закономір- які стали однією з важливих форм організації освіти і ність ("законосообразность") [70, с. 33]. науки, були тим середовищем де вона протікала і під- Певно слідуючи саме цій "законоузгодженості", му- ґрунтям для її розвитку. Безперечно, у процесі своєї зеї в університетах виникали і продовжують виникати. еволюції університетські музеї також справили знач- Та незважаючи на активний розвиток мережі універси- ний вплив на удосконалення музейної справи, сфор- тетських музеїв, їх статус за радянських часів поступо- мували основи музейного обліку. во, але невідворотно змінюється. Старі традиції освіти Та від 20-х рр. XX ст. картина різко змінюється, коли в музеї зовсім забуті. почала формуватися нова радянська система освітян- Радянська законодавча база, відкидаючи позитивний ських установ, де базою освіти робляться трудові шко- досвід другої половини XIX – початку XX ст., що сприй- ли і педагогічні інститути. Тоді наука відокремлювалася мав музеї науковими установами, націлювала вузівські від діяльності вищих навчальних закладів і разом з лік- музеї, у першу чергу, на ідейно-виховну й агітаційну ро- відацією університетів, ліквідовуються також універси- боту. Важливим завданням стає виховання класової по- тетські музеї, а їх колекції, якщо не гинуть (доречно зга- зиції і світогляду будівельників соціалізму. У період дати, як негативно позначились на музейних колекціях 1930–40-х рр., коли діяльність вищих навчальних закла- університету події Першої світової війни та їхня евакуа- дів і також музеїв знаходилась у підпорядкуванні Народ- ція до Саратова), передаються в централізовані держа- ного комісаріату освіти (НКО) СРСР й УРСР і регламен- вні, або академічні музеї. Так, після закриття Київського тувалася його постановами (до 1946 р.), музеї ще за- університету та перетворення його в Інститут народної ймали помітну роль у системі освіти та сприймалися як освіти в 1920 р, частина наукових колекцій університет- важливі установи в навчальних закладах з усіма специ- ських музеїв були передані до фондів Державного істо- фічними, властивими музею ознаками. Однак із часом, ричного музею України (тепер – Національний музей коли музейна мережа була виведена з підпорядкування історії України) [22; 37]. Увійшли вони й до зібрання освітянського керівництва і взята під контроль ЦК КПРС, Геологічного, Зоологічного та Палеонтологічного відді- музеї втрачають своє вагоме місце у структурі універси- лів Центрального науково-природничого музею Акаде- тету, що разом з архівом і бібліотекою завжди складали мії наук України [32, с. 132–142], до Національного му- єдиний освітній, науково-інформаційний і комунікаційний зею медицини України, Музею історії Києва та інших, де блок. Поступово вони перетворюються у важливий засіб і зараз красуються в експозиціях і складають значну в арсеналі ідеологічної боротьби, а згодом і взагалі по- частину музейного фонду. В університеті ж музеї зовсім збавляються державної турботи й отримують статус му- зникають, або влаштовуються як добірка наочних посі- зеїв на громадських засадах, робота у яких переходить бників, стають засобами ідеологічної, агітаційної та під опіку лише громадського активу і партійних організа- громадської роботи, віддаляючись у своїй діяльності від цій. Жоден державний орган не виділяє цілеспрямовано наукових критеріїв. Так тривало до початку 1930-х рр., кошти на утримання й розвиток музеїв і музейних колек- поки радянська влада не ухвалила рішення про від- цій у ВНЗ попри те, що засади Національної музейної криття у Харкові, Києві, Одесі та Дніпропетровську уні- політики повинні сприяти розвитку музейної мережі і пе- верситетів [42]. Разом із відновленням університетів, редбачають державну підтримку Музейного фонду Укра- активно відновлюється і робота університетських музе- їни [докладніше див.: 50, 45, 49]. їв, істотно збільшується їхня мережа, розробляється У незалежній Україні музеї університетів застрягли в нова законодавча база. радянській традиції громадського (позадержавного) ста- Київський університет було відновлено 1933 р., на тусу і вже взагалі не згадуються ані в університетських його факультети поступово повертається наука: знову статутах, ані в Законі України "Про вищу освіту" серед організовуються експедиції, наукові відрядження, збори переліку важливих структурних університетських підроз- колекцій і гербаріїв, формуються нові експозиції музеїв, ділів поряд із бібліотеками чи науковими лабораторіями. влаштовуються лабораторії й кабінети. Майже відразу Тепер немає чіткого визначення місця музею у структурі починають функціонувати Зоологічний, Ботанічний і

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 57 ~

вищого навчального закладу як необхідного підрозділу, трономічний; 1992 р. – Лінгвістичний і 1995 р. – Етногра- важливого для освіти, науки і просвітницької діяльності. фічний. У структурі біологічного факультету на території За останні двадцять років на основі законодавчих Канівського природного заповідника, у старовинному актів Міністерства освіти і науки України університетські меморіальному будинку академіка М. Ф. Біляшівського музеї пройшли шлях музеїв на громадських засадах від 1969 р. відкрили Музей природи, а при Ботанічному саду "народних" до "зразкових" і успішно перейшли у підроз- ім. акад. О. В. Фоміна 2004 р. заснували Музей історії діл позашкільної освіти та виховної роботи, а від ботанічного саду. Після підпорядкування КНУТШ 2013 р. 2014 р. взагалі залишились без "Положення" – основно- Науково-дослідного інституту "Кримська астрофізична го нормативного документу, що регламентує, деталізує обсерваторія" (НДІ КрАО), до переліку університетських її спрямовує їхню діяльність. Після відміни ще Д. Таба- музеїв приєдналися Музей-квартира академіка А. Б. Сє- чником недолугого "Положення про музей при навчаль- верного і Музей астрономії КрАО [44; 10; 33; 36]. ному закладі, який перебуває у сфері управління Мініс- Експозиції та фондові колекції музеїв КНУТШ різні за терства освіти і науки України" (Наказ МОН України розміром та оформленням, різним є й рівень організації № 640 від 04.09.2006 р.), нове "Положення" про діяль- музейної роботи, фінансове й кадрове забезпечення. Тут ність університетських музеїв досі не запроваджено. Це відчувається відсутність єдиного для університету дозволяє деяким чиновникам вважати, що діяльність центру управління музейною діяльністю. Для одних пе- музеїв в університеті є непрофільною, а освіта в музеї – реважають екскурсійні та виставкові програми, у примі- легковажною, На думку таких керівників основна функ- щеннях і фондах інших проходять практичні, семінарські ція університетського музею полягає лише у представ- або лекційні заняття, підготовка до іспитів. Переважна ницьких функціях – для прийому поважних делегацій. більшість музеїв активно залучає студентів і аспірантів Особливо дивує, що в деяких співробітників як від Мі- до пошукової роботи та до формування музейних колек- ністерства освіти і науки України, так і від Міністерства цій під час археологічних, етнографічних і природничих культури чомусь склалося враження про незначущість експедиційних досліджень. На базі фондових зібрань колекцій в університетських музеях і їхню непричет- проходить підготовка курсових, бакалаврських, диплом- ність до важливої й обов'язкової справи збереження них, магістерських робіт і дисертаційних досліджень, на- Музейного фонду України, тоді як музеї ВНЗ часто писання статей і монографій. Традиційним є організація зберігають значні й унікальні колекції. Для прикладу: при музеях спеціалізованих бібліотек, архівних підрозді- за даними Державної служби статистики України за лів тощо. Спільним для музеїв нашого університету за- 2012 р. серед 592 музеїв України, що підпорядковані лишається брак коштів і музейних кадрів. Міністерству культури України, було на обліку шість Отже, уся історія розвитку освіти наполегливо пере- музеїв природничого профілю, які зберігали 520154 конує в необхідності тісної обопільної співпраці цих предмета основного фонду [56], тоді як у 22 зоологіч- двох інституцій – університету й музею, їхній взаємній них музеях при вищих навчальних закладах України потребі та корисному взаємовпливі. Іншими словами, зберігалося 1 млн 549,2 тис. одиниць зберігання осно- саме життя знову доводить необхідність і правомірність вного фонду [69, с. 88]. існування в університеті такого специфічного, але істо- Парадокс полягає в тому, що накази Міністерства рично обумовленого структурного підрозділу як музей, культури України не поширюються на відомчі музеї що виконує не лише важливу функцію інструменту у (якими фактично вони є), які перебувають у сфері процесі освітньої і наукової роботи, джерельної бази і управління Міністерства освіти і науки України, через середовища її існування, але, одночасно, є й місцем це національна політика в музейній галузі тут здебіль- зберігання пам'яті про її творців і їхній внесок у розви- шого відсутня та їхній розвиток й утримання знаходять- ток науки. Адже музей в університеті зароджується, як ся у повній залежності від засновника – керівництва правило, тоді коли створюються й існують постійні нау- університету. Музеї університетів часто не реєструють- кові школи в певній галузі досліджень, усвідомлені важ- ся і ніяк не обліковуються. Головне, відсутня кадрова ливі результати наукового пошуку. Коли складаються політика, бо в музеях вищих навчальних закладів вза- наукові традиції та є розуміння процесу розвитку освіти галі не передбачений професійний музейний персонал. як формування історико-культурного й наукового над- Повторимо, у Законі України "Про вищу освіту" слово бання країни. Коли виникає необхідність зберегти па- "музей" взагалі відсутнє, як і посади музейних працівни- м'ять про попередні покоління університетських дослід- ків, Тобто багатотисячні колекції у вищих навчальних ників, зберегти зримі результати їхньої роботи, зробити закладах зберігаються переважно без музейних збері- це надбанням широкого наукового співтовариства. Фік- гачів, бо їхні посади не передбачено у штатних розпи- сація, документування, збереження та вивчення науково- сах. Збереження застарілих радянських поглядів на го мікросвіту досягнень кафедри або факультету не мо- музей в університеті призводить до залишкового прин- жуть відбуватися в будь-якому іншому музеї, крім універ- ципу у фінансуванні й недостатнього кадрового забез- ситетського, у чому, напевно, і полягає його особлива печення, а відтак і до низького рівня використання його місія і соціальна функція. І досвід показує – чим старший потенціалу як у межах діяльності університету, так і для і солідніший університет, тим більше в його стінах музеїв. розвитку туристичного й культурного простору міста. А Ще однією яскравою сторінкою, що Київський уні- головне, це перешкоджає дотриманню правил збері- верситет імені Тараса Шевченка вписав у розвиток гання та обліку Музейного фонду України відповідно до освіти в Україні можна вважати організацію викладання вимог чинного законодавства. музеєзнавчих дисциплін і започаткування музейної Та попри юридично-правові негаразди, у Київському освіти – підготовку професійних кадрів у галузі музейної національному університеті імені Тараса Шевченка музеї справи й охорони пам'яток історії та культури. Заува- наполегливо продовжують діяти й поповнювати свої ко- жимо, що попри значний шлях розбудови університет- лекції. Крім тих музеїв і кабінетів, що традиційно вже ських музеїв, підготовка професійних працівників у га- працювали: Ботанічний (його експозиція від 2001 р. є лузі музейної справи розпочалася зовсім нещодавно. демонтованою), Зоологічний, Геологічний (нині об'єднує Навіть для Європи, де перші університети й музейні палеонтологічний і мінералогічний кабінети), 1966 р. від- зібрання з'являються ще у ХІ–ХІІІ ст., тривалий час по- кривається Музей історії Київського університету. Від бутувала традиція покладати піклування музейними 1987 р. почав роботу Археологічний музей; 1988 р. – Ас- колекціями на професорів, дотичних до викладання

~ 58 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

відповідних профільних дисциплін. Саме вони були Після років забуття до розбудови освітньої програми першими музейними хранителями, доглядачами, рес- з музеєзнавства й до організації підготовки кадрів для тавраторами. Надалі навчання й передача досвіду за- музеїв долучається засновник першої в Україні кафед- лишалися в межах музейного простору. ри археології, що постала в Київському університеті Практичній підготовці музейних кадрів на основі Імені Тараса Шевченка 1944 р., видатний історик, архе- спеціальних навчальних курсів у країнах Європи науко- олог, фахівець у галузі античної історії, канд. іст. наук, вці нараховують не більше ста років. Вважається, що чл.-кор. АН УРСР, проф. Л. М. Славін (1906–1971) [43]. першість тут належить Школі Лувру, яка була заснована Спочатку, студентам-історикам, у межах програми спе- ще 1882 р. Тут із середини 1920-х рр. беруться викла- ціалізації з археології, він запроваджує спецкурс "Му- дати музеєзнавство як окремий курс, а на початку зеєзнавство і краєзнавство" (50 год), музеєзнавчу прак- 1940-х рр. засновують кафедру теоретичної та практи- тику (80 год) і семінар із музеєзнавства та краєзнавства чної музеології. Приблизно в цей час, 1919 р., запрова- (34 год) [2, арк. 28–30; 51]. джують музеєзнавство серед університетських предме- Згодом, розвиток науки й гостра потреба у підготов- тів у щойно заснованому університеті Масарика ці музейних працівників переконують Л. М. Славіна вда- (м. Броно, Чехія). 1963 р у цьому університеті за ініціа- тися до планомірної організації фахової освіти в галузі тивою Я. Елінека було відкрито кафедру музеології. музейної справи та звернутися до розширення викла- Окрему кафедру музейних досліджень у середині дання дисциплін музейного профілю. За його ініціативи 1960-х р. було відкрито в Лестерському університеті були запропоновані та схвалені керівництвом зміни в (Великобританія). Епізодично викладалися музеєзнавчі навчальному плані на 1952–53 рр.: додається три му- курси в університетах деяких інших країн Америки та зейні спецкурси (замість одного) і дві музейні практики, Європи, але закріпитися музеєзнавство як університет- одна з яких – "навчально-виробнича екскурсія" – протя- ська дисципліна змогло лише після Другої світової вій- гом трьох тижнів проводилась музеями Москви й Ленін- ни. Традиційно прийнято вважати, що лише в середині града (згадаємо, що тоді підготовку музейних спеціаліс- 1970-х рр. з ініціативи Міжнародного комітету музеоло- тів у цих університетах було припинено [24, с. 158]). гии (ІСОМ) музеєзнавство отримало визнання і стало Також, за наполяганням Л. М. Славіна розробляєть- позиціонуватися як університетська дисципліна [23, ся і на другому курсі вводиться загальний курс для всіх с. 47–48; 35, с. 65; 61, с. 120–121]. істориків "Основи музейної справи" [43, с. 44–45]. На території Російської імперії музеєзнавство поча- 1953 р кафедру було перейменовано в кафедру архео- ли викладати 1907 р. у Московському археологічному логії та музеєзнавства. Тепер вона готувала не просто інституті в межах підготовки спеціалістів для архівів, музейних працівників, а музеєзнавців. Із цього часу в бібліотек і музеїв. Із 1920 р. подібний курс доручили дипломах випускників кафедри в розділі спеціальність викладати в Петроградському Археологічному інституті, значилось: "Історія", а кваліфікацію їм встановлювали а згодом і в університеті, О. О. Міллеру (1875–1935) [5, "історик-археолог, музеєзнавець, викладач історії та с. 5–6]. А 1919–1921 рр. В. Г. Малицький (1886–1953) суспільствознавства" [48, с. 230–231]. Тоді це була пе- починає читати лекції з музейної бібліографії на курсах рша у СРСР і одна з перших університетських кафедр у з музеєзнавства при Відділі у справах музеїв НКО Європі, де не просто викладались окремі музейні дис- РСФСР і відтоді викладання теорії і практики музейної ципліни, а готували спеціалістів за фахом "музеєзнавс- справи стало пріоритетним напрямком його педагогіч- тво" [26, с. 309–312; 54, с 8; 24, с. 158]. ної діяльності. Від початку 1940–1941 рр. працюючи на Як результат роботи з розробки та введення нових міжфакультетській музейно-краєзнавчій кафедрі, він музейних дисциплін співробітники кафедри підготували викладає історію музейної справи в Московському уні- навчальний посібник із музейної справи [11], матеріали верситеті [53]. Однак центри підготовки музейних кадрів якого ґрунтувалися не тільки на опрацюванні широкого у Санкт-Петербурзі і у Москві близько середини ХХ ст. кола літератури, а також ураховували практику музей- із різних причин були закриті та підготовка тут музейних них установ України. Оскільки навчальний посібник бу- фахівців із вищою освітою була припинена більш як на ло укладено на основі лекцій прочитаних у вигляді три десятиліття [24, с. 158 ]. спецкурсів, то його розділи присвячені різним напрямам В Україні перші, так само епізодичні і не певні, спро- музейної діяльності: 1. Історія музейної справи та осно- би організації викладання музеєзнавства також припа- вні види музеїв; 2. Збирання і облік музейних колекцій; дають на початок ХХ ст. Так, курси музеології входили 3. Збереження, консервація і реставрація музейних ко- до програми навчання як на археологічному, так і на лекцій; 4. Експозиційна робота музеїв; 5. Науково- археографічному відділеннях Київського археологічного дослідна робота музеїв; 6. Культурно-масова робота інституту (1918–1924), засновники якого прагнули випу- музеїв. Сьомий розділ посібника був присвячений охо- скати "корисних практично-наукових освічених спеціалі- роні пам'яток культури в нашій країні й аналізу законо- стів – музейників, архівістів, керівників екскурсіями" [55, давчої бази з цього питання. У додатках до посібника с. 265–266]. Ще одна спроба розпочати підготовку фа- подавалися зразки бланків облікової документації, які хівців музейної справи пов'язана з Харківським інститу- використовувалися в музейній роботі, а список літера- том народної освіти ім. О. О Потебні. Тут на факультеті тури включав не лише основні роботи, але й широкий політичної освіти планували 1925 р. заснувати екскур- перелік путівників, історичними місцями й музеям Укра- сійно-музейну секцію. Плани вдалося втілити в життя їни (по областях). Це робило видання не лише навча- лише після реорганізації 1929 р., коли факультет виок- льним, але й довідковим, і таким воно залишалося ще ремився в самостійний вищий навчальний заклад – довгі роки. Надалі основна робота з розробки нових Харківський інститут політичної освіти, у структурі якого курсів лекцій із музеєзнавства, їхнього програмного й виник окремий музейний відділ. Та теоретичні курси і методичного забезпечення покладалася на Г. Г. Мезе- система концентрованої практики з виїздами по музеях нцева, яка присвятила цій тематиці ряд статей і моно- тривали недовго і 1935 р. навчальний заклад знову ре- графічних досліджень [Ліньова, Омельченко 2003, організували в Харківський державний бібліотечний с. 11–12]. Серед її доробку монографія, присвячена інститут і від підготовки фахівців із музейної справи музеям України й курс лекцій "Музеєзнавство" значно довелось відмовитись. Цей важливий і актуальний оновлений, розширений і підготовлений на матеріалах (адже кількість музеїв в Україні зростала) напрям освіт- музеїв України, він довгий час лишався єдиним рекоме- ньої діяльності був також безпідставно забутий вищою ндованим підручником для студентів в Україні [27; 28]. школою України [68, с. 60–61].

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 59 ~

Як результат наполегливої багатогранної праці за межами України в університетах відкриваються Л. М. Славіна, завдячуючи його організаторським здібно- окремі спеціалізовані кафедри (іноді факультети), що стям, заснована ним кафедра швидко постала як авто- готують музейних працівників із різних напрямів музей- ритетний науково-педагогічний центр, відомий по всій ної роботи – від дизайнера до менеджера. Тож час Україні та за її межами. Кафедра активно співробітнича- флагману української освіти і науки, яким безперечно є ла з колегами з навчальних і наукових закладів Москви й Київський університеті імені Тараса Шевченка, прово- Ленінграда. На кафедру направлялись студенти-практи- дити реформи в галузі підготовки нових кадрів для му- канти, викладачі та співробітники музеїв для підвищення зеїв відповідно до світових стандартів. Продовжувати кваліфікації і стажування не лише різних міст України і готувати спеціалістів старими методами вже не можна. Росії, а й з Польщі, Чехословаччини, Німеччини. Талано- Теоретики, що не мають ніякого практичного досвіду в витий педагог і високоосвічений науковець підготував музейній справі і, відповідно, оперують лише шаблона- плеяду відомих учених і музейних співробітників. ми з чужих підручників не зможуть бути конкурентосп- На кінець 50-х рр. на кафедрі готується новий план роможними у сучасному світі. А база для навчання в роботи кафедри. Л. М. Славін виступає з пропозиціями і університеті є, бо, попри все, є в університеті музеї і ще розробляє чітку й обґрунтовану програму, де наголос вціліли викладацькі традиції. робиться на збільшення практичної підготовки. Пропо- нувалося для покращення організації самостійної робо- Список використаних джерел 1. Державнй архів м. Киева, ф. 16, Київський університет ти студентів кожен курс з археології та музеєзнавства св. Володимира, оп. 465, сп. 28. розділити на лекційну частину і практикуми. Для цього 2. Науковий Архів Інституту археології України, ф. 17, Особовий слід було переробити програми і робочі плани курсів фонд Л.М. Славіна, спр. 9, документи 1953, 1958–1959 рр. так, щоб 2/3 або 3/4 часу курсу припадало на лекції, а 3. Там само, ф. 13, Музей старожитностей при Київському універ- ситеті св. Володимира, спр. 48-в, листування 1873 р. 1/3 чи 1/4 часу – на практикум. До практикуму включа- 4. Там само, ф. 13, Музей старожитностей при Київському уні- лись: виконання практичних завдань з опрацювання верситеті св. Володимира, спр. 54, листування у фінансових справах, колекцій; виконання завдань із вивчення конкретної 1900–1915. 5. Ананьев В.Г. Национальные и международные музейные орга- наукової літератури. Навантаження практикуму студент низации: Учебно-методическое пособие / В. Г. Ананьев. – СПб. : Ист- повинен був здавати протягом семестру в заздалегідь фак СПбГУ, 2013. визначені терміни. 6. Антонович В.Б. Нумизматический кабинет / В. Б. Антонович // В одному з пунктів програми увагу приділено музей- Историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета Св. Владимира (1834– ній практиці. Термін її проведення пропонувалося збі- 1884) / изданы под ред. В. С. Иконникова. – К. : В тип. Имп. ун-та льшити майже вдвічі: з 7 тижнів до 13. Практична му- Св. Владмира, 1884. – С. 49–59. зейна робота передбачалася на кожному курсі спеціалі- 7. Антонович В. Б. Музей древностей / В. Б. Антонович // Историко- статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных учрежде- зації. Так на ІІІ курсі планувалося 1,5 місяці практики з ниях Императорского университета Св. Владимира (1834–1884) експозиційної, фондової і екскурсійної роботи в Істори- / изданы под ред. В. С. Иконникова. – К. : В тип. Имп. ун-та Св. Владми- чному музеї (нині – НМІУ) і в інших музеях Києва. На ра, 1884. – С. 60–76. ІV курсі – три тижні вивчення музеїв і організації музей- 8. Бец В. А. Анатомический театр / В. А. Бец // Историко-стати- стические записки об ученых и учебно-вспомогательных учреждениях ної роботи в музеях Москви й Ленінграда. На V курсі Императорского университета Св. Владимира (1834–1884) / изданы под передбачалось 4 тижні практики в Історичному музеї як ред. В. С. Иконникова – К. : В тип. Имп. ун-та Св. Владмира, 1884. – дублерів співробітників установи за всіма видами пла- С. 246–286. 9. Біляшівський М. М. Зоологічний музей Київського національного нової музейної роботи [46]. університету ім. Т. Шевченка як явище культури України / М. М. Біля- Зазначимо, що такий підхід до вдосконалення на- шівський // Університетські музеї: європейський досвід та українська вчальних програм був передовим, новаторським (або, практика: Зб. пр. міжнар. наук.-практ. конф. (6–7 жовт. 2011 р., м. Київ) / як тепер кажуть – інноваційним) для того часу й досі упор. Л. В. Казанцева. – Ніжин : Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя, 2012. – С. 39–2. практичній підготовці кадрів для музейної роботи нада- 10. Біляшівський М. М. Зоологічний музей / М. М. Біляшівський, ється вирішальне значення [порівняй: 25; 19]. Однак на Ж. В. Розора // Нариси історії біологічного факультету / В. І. Чопик, цей раз нова програма роботи кафедри керівництвом Б. О. Цудзевич, М. Є. Кучеренко та ін. – К. : Фітосоціоцентр, 2004. – C. 50–69. факультету не була підтримана та поступово всі здобу- 11. Бондар М. М. Нариси музейної справи / М. М. Бондар, тки кафедри йдуть нанівець. Г. Г. Мезенцева, Л. М. Славін. – К. : Вид-во Київ. ун-ту,1959. За роки незалежності напрацьований досвід попе- 12. Бурлыкина М.И. Музеи высших учебных заведений дореволю- редніх років у викладанні музейних дисциплін був ционной России (1724–1917) / М. И Бурлыкина. – Сыктывкар : Изд-во Сыктыв. ун-та, 2000. втрачений. Скорочувались лекційні години музеєзнав- 13. Бурлыкина М. И. Университетские музеи дореволюционной чих дисциплін, через брак коштів відмовились від России как просветительские центры / М. И. Бурлыкина // Философский практики у музеях Москви і Санкт-Петербурга, а потім і век. Альманах. – 2005. – Вып. 28. – С. 46–55. 14. Бурлыкина М. И. Университетский музей в научно-образо- в музеях Києва. вательном процессе: история и современность (ХVIII–XX вв.) / Викладання основної частини всіх музейних курсів М. И. Бурлыкина // Музейные фонды и экспозиции в научно- традиційно покладається лише на одного викладача образовательном процессе: Материалы Всероссийской научной кон- (канд. іст. наук, ст. викл. В. В. Лапіна – у 1976–1981 рр.; ференции. Томск, 18–20 марта 2002 г. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 2002. – С. 51–58. канд. іст. наук, доц. Ю. А. Омельченка – у 1981– 15. Вайдахер Ф. Загальна музеологія / Ф. Вайдахер. – Л.: Літопис, 2002 рр., канд. іст. наук, доц. І. К. Патриляка – у 2002– 2005. 2004 рр.; канд. іст. наук, доц. І. А. Кравченко – із 16. Гарбуз Б. Б. Музей нумізматики / Б. Б. Гарбуз // Київська старо- вина. – 1993. – № 4. – С. 88–92. 2005 р.) так само, як майже півстоліття назад поклада- 17. Горбик В. О. Лохвицький Кіндрат Андрійович / В. О. Горбик, лося на Г. Г. Мезенцеву, але тоді була можливість за- Л. Д. Федорова // Українська біографістика. – 1996. – Вип. 1. – С. 87–90. прошувати спеціалістів з інших установ, часто з-за меж 18. Грицкевич В. П. Музей в ХVІІ веке и в эпоху Просвещения // Ос- України, на умовах почасової оплати, для викладання новы музееведения : учеб. пособие. – 2-е изд., испр. – М. : Книжный дом "Либроком", 2010. вузьких тем. Тепер такої можливості немає. 19. Девиc Э. Преподавание музееведения: широта диапазона, гиб- Світ невпинно рухається вперед. За останні 60 ро- кость и любознательность / Э. Девис // Вопросы музеологии. – 2010. – ків, що проминули від започаткування підготовки музеє- №. 2 – С. 26–81. 20. Дементьева Ю. М. Материалы археологических съездов (1869– знавців на кафедрі, кількість музеїв у світі подвоїлась, 1914) как источник по истории музейного дела в России / музей став впливовим суспільним закладом, а музеє- Ю. М. Дементьева // Известия Российского государственного педагогиче- знавство/музеологія, долаючи гарячі фахові дискусії, ского университета им. А. И. Герцена. – 2008. – № 37 (80). – С. 71–83. вийшло за межі допоміжної історичної дисципліни та 21. Історія Київського університету. 1834–1959. До 125-річчя з дня існування / Відп. ред. О. З. Жмудський – К. : Видавництво Київського перетворилось на повноправну суспільну науку. Тепер університету ім. Т. Г. Шевченка, 1959.

~ 60 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

22. Ковтанюк Н. Г. На шляху становлення Національного музею іс- 47. Самойленко Л. Г. Місія університетського музею і його місце в торії України (з історії музею 1917–1924 рр.) / Н. Г. Ковтанюк, структурі вищого навчального закладу та у музейній мережі міста (сто- Г. М. Шовкопляс // До 100-річчя Національного музею історії України: З рінки історії і сучасній стан) / Л. Г. Самойленко // Університетські музеї: історії музею та його раритетів: Темат. зб. наук праць / Національний європейський досвід та українська практика: Зб. пр. міжнар. наук.-практ. музей історії України. – К., 1998. – С. 6–28. конф. (6-7 жовт. 2011 р., м. Київ) / упор. Л. В. Казанцева. – Ніжин : Вид- 23. Лоренте П. Х. Развитие музеологии как университетской дисци- во НДУ імені Миколи Гоголя, 2012. – С. 338–360. плины: от технической подготовки к критической музеологии / 48. Самойленко Л. Г. Создание кафедры археологии и музееведе- П. Х. Лоренте // Вопросы музеологии. – 2011. – № 2 (4). – С. 45–64. ния в Киевском университете / Л. Г. Самойленко // Археологія і давня 24. Майоров А. В. Задачи и перспективы подготовки современных історія України. – 2012. – Вип. 9. – С. 228–234. музееведов / А. В. Майоров // Университетские музеи: прошлое, настоя- 49. Самойленко Л. Г. Університетський музей в контексті націона- щее, будущее: Материалы международной научно-практической конфе- льної музейної політики України / Л. Г. Самойленко // Охорона культур- ренции, посвященной 300-летию со дня рождения Г. Ф. Миллера и 60- ної спадщини в Україні: аспекти соціокультурної взаємодії: матеріали летию музея истории СПбГУ. С.-Петербург, 17–19 окт. 2005 г. ; под ред. всеукраїнської науково-практичної конференції в Національній академії И. Л. Тихонова. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. – С. 157–162. керівних кадрів культури і мистецтва 5–6 червня 2014 р. ; за ред. 25. Марэнда Л. Музейная практика, музейное образование, музео- В. Г. Чернеця. – К. : Національна академія керівних кадрів культури і логия: связи и дихотомия / Л. Марэнда // Вопросы музеологии. – 2011. – мистецтва, 2014. – С. 134–137. № 2 (4) – С. 104–110. 50. Самойленко Л. Г. Учебные музеи Киевского национального уни- 26. Мастеница Е. Н., Шляхтина Л. М. Музей и музееведение в уни- верситета имени Тараса Шевченко: феномен культуры или науки? / верситетском образовании / Е. Н. Мастеница, Л. М. Шляхтина // Фило- Л. Г. Самойленко // Музеология – музееведение в начале ХХI века: софский век. Альманах. – СПб. : Санкт-Петербургский Центр истории проблемы изучения и преподавания. Материалы Международной нау- идей, 2005. – Вып. 30. – Т. 3. – С. 307–314. чной конференции. Санкт-Петербург, 14–16 мая 2008 года. – СПб. : 27. Мезенцева Г. Г. Музеєзнавство. (На матеріалах музеїв Україн- [б. в.], 2009 – С 469–485. ської РСР): Курс лекцій / Г. Г. Мезенцева. – К. : Вища школа, 1980. 51. Славин Л. М. Подготовка новых кадров археологов (Кафедра 28. Мезенцева Г. Г. Музеи Украины / Г. Г. Мезенцева. – К. : Изд-во археологии КГУ) / Л. М. Славин // Краткие сообщения Института архео- Киевского ун-та, 1959. логии АН УССР. – 1952. – Вып. 1. – С. 93–97 29. Минх Н. Г. Кабинет при кафедре паталогической анатомии / 52. Сообщение ректора Киевской областной комиссии содействия Н. Г. Минх // Историко-статистические записки об ученых и учебно- Государственной чрезвычайной комиссии по установлению злодеяний вспомогательных учреждениях Императорского университета Св. Вла- фашистских оккупантов об ущербе, нанесенном Киевскому университе- димира (1834–1884) / изданы под ред. В. С. Иконникова. – К. : В тип. ту, 8 ноября 1943 г. // Киевский университет. Документы и материалы. Имп. ун-та Св. Владмира, 1884. – С. 289–294. 1834–1984: [Сб., посвященный 150-летию Киевского ун-та]. – К. : Вища 30. Могильний Л. П. Київський університет наприкінці ХІХ ст. – на школа, 1984. – С. 113–114. початку ХХ ст. (1884–1914) / Л. П. Могильний, М. Г. Палієнко // Історія 53. Сосименко И. П. Основоположники отечественного музееведе- Київського університету / І. В. Верба, О. В. Вербовий, Т. Ю. Горбань та ния: Г. Л. Малицкий и его педагогическая деятельность / И. П. Сосиме- ін.; кер. автор. колект. В. Ф. Колесник. – К. : ВПЦ "Київський універси- нко // Вопросы музеологии. – 2010. – № 2. – С. 46–54. тет", 2014. – С. 126–175. 54. Сотникова С. И. Музеология: Пособие для вузов / С. И. Сотни- 31. Морозов В. В. Музейництво в Київському університеті (1834– кова. – М. : Дрофа, 2004. 1915) / В. В. Морозов, І. В. Дворкін // Вестник Национального техничес- 55. Ставицька А. В. Київський археологічний інститут як навчально- кого унывеситета "ХПИ". – 2008. – № 37: Актуальні проблеми історії наукова корпорація / А. В. Ставицька // Археологія і давня історія Украї- України. – С. 9–15. ни. – К. : ІА НАНУ, 2012. – Вип. 9. – С. 263–-267. 32. Музеи Академии наук СССР и академий наук союзных респуб- 56. Статистичний бюллетень "Заклади культури, мистецтва, фізку- лик. – 2-е изд., переработ. и доп. – М. : Наука, 1989. льтури та спорту України"http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/ 33. Музеї і музейні колекції Київського національного університету 15/Arch_vd_bl.htmhttp://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_ імені Тараса Шевченка (довідник до 180-річчя університету) ; за zkm_bl.htm, 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ред. С. А. Вижви. – К. : ВПК Експрес-поліграф, 2014. http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publkult_u.htm. – Назва з 34. Надтока О. М. Розвиток університету за ліберального статуту екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. (1864–1884) / О. М. Надтока, О. О. Сухобокова // Історія Київського 57. Сторчай О. В. Бонавентура Клембовський і мистецька освіта / університету : монографія / І. В. Верба, О. В. Вербовий, Т. Ю. Горбань О. В. Сторчай // Студії мистецтвознавчі. – 2007. – Ч. 1. – С. 76–92. та ін.; кер. автор. колект. В. Ф. Колесник. – К. : ВПЦ "Київський універси- 58. Сундиева А. А. Обособление музейного дела в самостоятель- тет", 2014. – С. 91–125. ную сферу культурной деятельности / А. А. Сундиева // Музейное дело 35. Некужа П. История Чешской музеологии / П. Некужа // Вопросы России ; под ред.. М. Е. Каулен. – 2-е изд. – М. : Издательство ВК, 2006. музеологии. – 2011. – № 2 (4) – С. 65–68. – С. 35–120. 36. Нестеровский В. А. Геологічний музей Київського національного 59. Таран А. В. Университетские музеи России: прошлое, настоя- університету імені Тараса Шевченка / В. А. Нестеровский, щее, будущее / А. В. Таран // Обсерватория культуры. – 2005. – № 2. – Л. О. Волконська, О. М. Вакуленко, Р. С. Фурдуй. – К. : ВПЦ "Київський С. 64–77. університет", 2011. 60. Тарасенко О. О. Музей старожитностей університету Св. Воло- 37. Оксенич М. Шляхи формування збірки Національного музею іс- димира у вивченні історії українського народу (до 170-річчя заснування) торії України: колекції меценатів і внески приватних осіб / М. Оксенич // // Сумська старовина. – 2007. – № ХХІІІ. – С. 78–83. Скарбниця української культури. – 2007. – Вип. 8. – С. 165–173. 61. Тишкин А. А. Подготовка профессиональных кадров в области 38. Омельченко Ю. А. Розвиток учбових музеїв : навч. посіб. / музеологии и охраны наследия в рамках магистерских программ / Ю. А. Омельченко. – К. : НМК ВО, 1988. А .А. Тишкин, Т. Г. Гребенникова // Вестн. Томского гос. ун-та. Культу- 39. Отчет ректора университета о предварительных итогах 1934 – рология и искусствоведение. – 2014. – Вып. 1 (13). – С. 120–125. 1935 учебного года от 14.07.1935 г. // Киевский университет. Докумен- 62. Турмис Н. Питання теорії та практики української нумізматики: ты и материалы. 1834–1984: [Сб., посвященный 150-летию Киевского ґенеза та ретроспективи / Н. Турмис // Дрогобицький краєзнавчий збір- ун-та]. – К. : Вища школа, 1984. – С. 96. ник. – 2004. – Вип. VIII. – С. 94–118. 40. Павлов П. В. Музей изящных искусств / П. В. Павлов // Истори- 63. Университетские известия. – 1869. – № 6. – Отд. 1. – С. 37. ко-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных учре- 64. Устав Университета Св. Владимира 25 декабря 1833 г. // З іме- ждениях Императорского университета Св. Владимира (1834–1884) ; нем Святого Володимира. Київський університет у документах, матері- изданы под ред. В. С. Иконникова. – К. : В тип. Имп. ун-та Св. Владми- алах та спогадах сучасників : у 2 кн. / Упоряд.: В. І. Ульяновський, ра, 1884. – С. 77–78. В. А. Короткий. – К. : Заповіт, 1994. – Кн. 1. 41. Паульсон О. М. Зоологический кабинет / О. М. Паульсон // Ис- 65. Федорова Л. Д. З історії музеїв Києва ХІХ – початку ХХ ст. // торико-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных Краєзнавство. – 2011. – № 1. – С. 115–128. учреждениях Императорского университета Св. Владимира (1834– 66. Франко О. О. Огляд фонду музею старожитностей при Київсь- 1884) ; изданы под ред. В. С. Иконникова. – К. : В тип. Имп. ун-та кому університеті св. Володимира (науковий архів Інституту археології Св. Владмира, 1884. – С. 110–122 АН УРСР) / О. О. Франко // Археологія. – 1991. – № 1. – С. 145–147. 42. Постановление СНК УССР об организации на Украине государ- 67. Хржонщевский Н. А. Лаборатория при кафедре общей патоло- ственных университетов от 10.03.1933 г. // Киевский университет. До- гии / Н. А. Хржонщевский // Историко-статистические записки об ученых кументы и материалы. 1834–1984: [Сб., посвященный 150-летию Киев- и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета ского ун-та]. – К. : Вища школа, 1984. – С. 94–95. Св. Владимира (1834–1884) ; изданы под ред. В. С. Иконникова. – К. : 43. Самойленко Л. Г. Педагогічна діяльність професора Л. М. Сла- В тип. Имп. ун-та Св. Владмира, 1884. – С. 295–297. віна / Л. Г. Самойленко // Археологія. – 2007. – № 1. – С. 40–50. 68. Шейко В. М. Підготовка фахівців музейної справи в ХДАК 44. Самойленко Л. Г. Музеї Київського національного університету (1989–1998) / В. М. Шейко, М. М. Каністратенко, Н. М. Кушнаренко // імені Тараса Шевченка: історія, досвід роботи, перспективи розвитку / Вісн. Харків. держ. акад. культури. – 2013. – Вип. 39. – С. 59–70. Л.Г. Самойленко // Вісн. Одес. історико-краєзнавчого музею. – 2006. – 69. Шидловський І. В. Історія музейної справи та Зоологічних музе- Вип.3. – С. 61–66. їв університетів України / І. Шидловський. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 45. Самойленко Л. Г. Актуальні проблеми правового статусу універси- 2012. тетських музеїв у контексті розвитку української духовності та державотво- 70. Шмит Ф. И. Исторические, этнографические, художественные рення / Л. Г. Самойленко // Vita Antiqva. – 2009. – № 7–8. – С. 286–292. музеи. Очерк истории и теории музейного дела / Ф. И. Шмит. – Харьков 46. Самойленко Л. Г. Кафедра археології та музеєзнавства, 1959: : Союз, 1919. мрії про перебудову (від комунікації до комутації без комунікаційних 71. Шульгин В. Я. История университета Св. Владимира / сочине- бар'єрів / Л. Г. Самойленко // Матеріали і дослідження з археології ние Виталия Шульгина ординарного проф. ун-та Св. Владимира; [сост. Прикарпаття і Волині. – 2015. – Вип. 19. – С. 384–391. Виктор Короткий]. – Репринтное изд. – К. : Лыбидь, 2010.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 61 ~

72. Юренева Т. Ю. Музееведение : учебник / Т. Ю. Юреньева. – 4-е 28. MEZENTSEVA, G. G. (1959) Muzei Ukrainy. Kyiv: Izdatelstvo изд., испр. и доп.– М. : Академический Проект; Альма Матер. – 2007. Kievskogo universiteta. 73. Lourenço M. Between two worlds: the distinct nature and 29. MINKH, N. H. (1884) Kabinet pri kafedre patalogicheskoi anatomii. contemporary significance of university museums and collections in Europe In: V. S. Ikonnikov (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob uchenykh i / M. Lourenço. – PhD dissertation, Conservatoire National des Arts et uchebno-vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo universiteta Métiers. – Paris, 2005. Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta Sv. Vladimira, pp. 289–294. References 30. MOHYLNYI, L. P., PALIENKO, M. H. (2014) Kyivskyi universytet 1. Derzhavnyi arkhiv m. Kyiva, fond 16: Kyyivs"kyj universytet naprykintsi XIX st. – na pochatku XXst. (1884–1914). In: V. F. Kolesnik (ed.) sv. Volodymyra, opys 465, sprava 28. Istoriia Kyivskoho universytetu. Kyiv: Vydavnycho-polihrafichnyi tsentr 2. Naukovyi Arkhiv Instytutu arkheolohiyi Ukrainy, fond 17: Osobovyi "Kyivskyi universytet", pp. 126–175. fond L. M. Slavina, sprava 9, dokumenty 1953, 1958–1959 rr. 31. MOROZOV, V. V., DVORKIN, I. V. (2008) Muzeinytstvo v 3. Ibid, fond 13: Muzei starozhytnostei pry Kyivskomu universyteti Kyivskomu universyteti (1834–1915 rr.). Vestnyk Natsionalnogo sv. Volodymyra, sprava 48-v, lystuvannia 1873 r. tekhnicheskogo universiteta "KhPI". 37, pp. 9–15. 4. Ibid, fond 13: Muzei starozhytnostei pry Kyivskomu universyteti 32. RYBAKOV, B. A. (ed.) (1989) Muzei Akademii nauk SSSR i sv. Volodymyra, sprava 54, lystuvannia u finansovykh spravakh, 1900-1915. akademij nauk soyuznykh respublik. 2nd edition. Moskow: Nauka. 5. ANANIEV, V. H. (2013) Natsionalnye i mezhdunarodnye muzejnye 33. VYZHVA, S. A. (ed.) (2014) Muzei i muzeini kolektsii Kyivskoho organizatsii: Uchebno-metodicheskoe posobie. St. Petersburg: Istfak natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka (dovidnyk do 180- SPbGU. richchia universytetu). Kyiv: VPK Ekspres-polihraf. 6. ANTONOVICH, V. B. (1884) Numizmaticheskij kabinet. In: 34. NADTOKA, O. M., SUKHOBOKOVA, O. O. (2014) Rozvytok V. S. Ikonnikov (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob uchenykh i uchebno- universytetu za liberalnoho statutu (1864–1884). In: V. F. Kolesnik (ed.) vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo universiteta Istoriia Kyivskoho universytetu. Kyiv: Vydavnycho-polihrafichnyi tsentr Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta "Kyivskyi universytet", pp. 91–125. Sv. Vladimira, pp. 49–59. 35. NEKUNZHA, P. (2011) Istoriia Cheshskoj muzeologii. Voprosy 7. ANTONOVYCH, V. B. (1884) Muzej drevnostej. In: V. S. Ikonnikov muzeologii. 2 (4), pp. 65–68. (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob uchenykh i uchebno- 36. NESTEROVSKYI, V. A. et al (2011) Heolohichnyi muzei Kyivskoho vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo universiteta natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Kyiv: Vydavnycho- Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta polihrafichnyi tsentr "Kyivskyi universytet" Sv. Vladimira, pp. 60–76. 37. OKSENYCH, M. (2007) Shliakhy formuvannia zbirky Natsionalnoho 8. BETS, V. A (1884) Anatomycheskij teatr. In: V. S. Ikonnikov muzeiu istorii Ukrainy: kolektsii metsenativ i vnesky pryvatnykh osib. (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob uchenykh i uchebno- Skarbnytsia ukrainskoi kultury. 8, 165–173. vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo universiteta 38. OMELCHENKO, Yu. A. (1988) Rozvytok uchbovykh muzeiv: Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta navchalnyi posibnyk. Kyiv: NMK VO. Sv. Vladimira, pp. 246–286. 39. Otchet rektora universiteta o predvaritelnykh itogakh 1934 – 1935 9. BILIASHIVSKYI, M. M. (2012) Zoolohichnyi muzei Kyivskoho uchebnogo goda ot 14.07.1935. (1984) In: M. U. Belyi et al (eds.) Kievskij natsionalnoho universytetu im. T. Shevchenka yak yavyshche kultury universitet. Dokumenty i materialy. 1834–1984: [Sbornik, posviashchennyi Ukrainy. In: Proceedings of "Universytetski muzei: yevropeiskyi dosvid ta 150-letyiyu Kievskogo universiteta]. Kyiv: Vyshcha shkola, p. 96. ukrainska praktyka" international conference, Kyiv, 6–7 October 2011. 40. PAVLOV, P. V. (1884) Muzej izyashchnykh iskusstv. In: Nizhyn: Vydavnytstvo Nizhynkoho derzhavnjhj universytetu imeni Mykoly V. S. Ikonnikov (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob uchenykh i uchebno- Hoholia, pp. 39–52. vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo universiteta 10. BILIASHIVSKYI, M. M., ROZORA, Zh. V. (2004) Zoolohichnyi Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta muzei. In: V. I. Chopik et al (eds.) Narysy istorii biolohichnoho fakultetu. Sv. Vladimira, pp. 77–78. Kyiv: Fitosotsiotsentr, pp. 50–69. 41. PAULSON O.M. (1884) Zoologicheskyj kabinet. In: V. S. Ikonnikov 11. BONDAR, M. M., MEZENTSEVA, H. H., SLAVIN, L. M. (1959) Nary (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob uchenykh i uchebno- sy muzeinoii spravy. Kyiv: Vydavnytstvo Kyivskoho universytetu. vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo universiteta 12. BURLYKINA, M. Y. (2000) Muzei vysshykh uchebnykh zavedenij Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta dorevolyutsionnoj Rossii (1724–1917 gg.). Syktyvkar: Izdatelstvo Sv. Vladimira, pp. 110–122. Syktyvkarskogo universiteta. 42. Postanovlenie SNK USSR ob orhanizatsii na Ukrayne 13. BURLYKINA, M. Y. (2005) Universitetskie muzei dorevolyutsionnoj gosudarstvennykh universitetov ot 10.03.1933. (1984) In: M. U. Belyi et al Rossii kak prosvetitelskie tsentry. Filosofskyj vek. Almanakn. 28, 46–55. (eds.) Kievskij universitet. Dokumenty i materialy. 1834–1984: [Sbornik, 14. BURLYKINA, M. Y. (2002) Unyversytetskij muzej v nauchno- posviashchennyi 150-letyiyu Kievskogo universiteta]. Kyiv: Vyshcha shkola, obrazovatelnom protsesse: istoriya m sovremennost (XVIII–XX vv.). In: p. 94–95. Proceedings of "Muzejnye fondy i ekspozitsii v nauchno-obrazovatelnom 43. SAMOILENKO, L. G (2007) Pedahohichna diialnist profesora protsesse" all-Russian conference, Tomsk, 18–20 March 2002. Tomsk: L. M. Slavina. Arkheolohiia. 1, 40–50. Izdatelstvo Tomskogo universiteta, pp. 51–58. 44. SAMOILENKO, L. G (2006) Muzei Kyivskoho natsionalnoho 15. VAIDAHER, F. (2005) Zahalna muzeolohiia. Lviv: Litopys. universytetu imeni Tarasa Shevchenka: istoriia, dosvid roboty, perspektyvy 16. GARBUZ, B. B. (1993) Muzei numizmatyky. Kyivska starovyna. rozvytku. Visnyk Odeskoho istoryko-kraieznavchoho muzeiu. 3, 61–66. 4, 88–92. 45. SAMOILENKO, L. G (2009) Aktuani problemy pravovoho statusu 17. GORBYK, V. O., FEDOROVA, L. D. (1996) Lokhvytskij Kindrat universytetskykh muzeiv u konteksti rozvytku ukrainskoi dukhovnosti ta Andriiovych. Ukrainska biohrafistyka. 1, 87–90. derzhavotvorennia. Vita Antiqva. 7–8, 286–292. 18. GRYTSKEVYCH, V. P. (2010) Muzej v XVII veke i v epokhu 46. SAMOILENKO, L. G (2015) Kafedra arkheolohii ta muzeieznavstva, Prosveshcheniya. In: E. A. Shulepova (eds.) Osnovy muzeevedeniya: 1959: mrii pro perebudovu (vid komunikatsii do komutatsii bez Uchebnoe posobie. 2nd edition. Moscow: Knizhnyj dom "Librokom". komunikatsiinykh bareriv. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii 19. DEVIS, E. (2010) Prepodavanie muzeevedeniya: shirota Prykarpattia i Volyni. 19, 384–391. diapazona, gibkost i lyuboznatelnost. Voprosy muzeologii. 2, 26–81. 47. SAMOILENKO, L. G (2012) Misiia universytetskoho muzeiu i yoho 20. DEMTNTEVA, Yu. M. (2008) Materialy arkheologicheskikh s''ezdov mistse v strukturi vyshchoho navchalnoho zakladu ta u muzeinii merezhi (1869 – 1914) kak istochnik po istorii muzejnogo dela v Rossii. Izvestiya mista (storinky istorii i suchasnyi stan). In: Proceedings of "Universytetski Rossijskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta muzei: yevropeiskyi dosvid ta ukrainska praktyka" international conference, im. A. I. Gertsena. 37 (80), 71–83. Kyiv, 6–7 October 2011. Nizhyn: Vydavnytstvo Nizhynkoho derzhavnjhj 21. ZHMUDSKYI, O. Z. (ed.) (1959) Istoriia Kyivskoho universytetu. universytetu imeni Mykoly Hoholia, pp. 338–360. 1834 – 1959. Do 125-richchia z dnia isnuvannia. Kyiv: Vydavnytstvo 48. SAMOILENKO, L. G (2012) Sozdanie kafedry arkheologii i Kyivskoho universytetu im T. G. Shevchenka. muzeevedeniya v Kievskom universitete. Arkheolohiia i davnia istoriia 22. KOVTANIUK, N. H., SHOVKOPLIAS, H. M. (1998) Na shliakhu Ukrainy. 9, 228–234. stanovlennia Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy (z istorii muzeiu 1917– 49. SAMOILENKO, L. G (2014) Universytetskyi muzei v konteksti 1924 rr.) In: Do 100-richchchia Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy: Z istorii natsionalnoi muzeinoi polityky Ukrainy. In: Proceedings of "Okhorona muzeiu ta yoho rarytetiv: Tematychnyi zbirnyk naukjvykh prats. Kyiv: kulturnoi spadshchyny v Ukraini: aspekty sotsiokulturnoi vzaiemodii" all- Natsionalnyi muzei istorii Ukrainy, pp. 6–28. Ukraine conference, Kyiv, 5–6 June 2014. Kyiv: Natsionalna akademiia 23. LORENTE, P. Kh. (2011) Razvitie muzeologii kak universitetskoj kerivnykh kadriv kultury i mystetstva, pp. 134–137. distsipliny: ot tekhnicheskoj podgotovki k kriticheskoj muzeologii. Voprosy 50. SAMOILENKO, L. G (2009) Uchebnye muzei Kievskogo muzeologii. 2 (4), 45–64. natsionalnogo universiteta imeny Tarasa Shevchenko: fenomen kultury ili 24. MAJOROV, A. V. (2006) Zadachi i perspektivy podgotovki nauky? In: Proceedings of "Muzeologiya – muzeevedenie v nachale sovremennykh muzeevedov. In: Proceedings of "Universitetskie muzei: XXI veka: problemy izucheniya i prepodavaniya" international conference, proshloe, nastoyashchee, budushchee" international conference, St. Petersburg, 14–16 May 2008. St. Petersburg: [s. n.], pp. 469–485. St. Petersburg, 17–19 October 2005. St. Petersburg: Izdatelstvo Sankt- 51. SLAVIN, L. M. (1952) Podgotovka novykh kadrov arheologov Peterburgskogo universiteta, pp. 157–162. (Kafedra arkheologii KGU). Kratkie soobshcheniya Instituta arkheologii AN 25. MARENDA, L. (2011) Muzeinaya praktika, muzejnoe obrazovanie, USSR. 1, 93–97 muzeologiya: svyazi i dikhotomiya. Voprosy muzeologii. 2 (4), 104–110. 52. Soobshchenie rektora Kievskoj oblastnoj komissii sodejstviya 26. MASTENITSA, E. N., SHLYAKHTINA, L. M. (2005) Muzej i Gosudarstvennoj chrezvychainoj komissii po ustanovleniyu zlodeianyij muzeevedenie v universitetskom obrazovanii. Filosofskij vek. Almanakh. fashistskykh okkupantov ob ushcherbe, nanesennom Kievskomu 30 (3), pp. 307–314. universytetu, 8 November 1943 g. (1984) In: M. U. Belyi et al (eds.) Kievskij 27. MEZENTSEVA, G. G. (1980) Muzeieznavstvo. (Na materialakh universitet. Dokumenty i materialy. 1834–1984: [Sbornik, posviashchennyi muzeiv Ukrainskoyi RSR): Kurs lekcii. K.: Vyshcha shkola. 150-letyiyu Kievskogo universiteta]. Kyiv: Vyshcha shkola, p. 113–114.

~ 62 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

53. SOSIMENKO, I. P. (2010) Osnovopolozhniki otechestvennogo 63. Universitetskie izvestiya (1869). 6 (1), 37. muzeevedeniya: H. L. Malytskij y ego pedagogicheskaya deyatelnost. 64. Ustav Universiteta Sv. Vladimira 25 December 1833 (1994). In: Voprosy muzeologii. 2, 46–54. V. I. Ulianovskyi, V. A. Korotkyi (eds.) Z imenem Svyatoho Volodymyra. 53. Сосименко И.П. Основоположники отечественного музееведе- Kyivskyi universytet u dokumentakh, materialakh ta spogadakh ния: Г.Л. Малицкий и его педагогическая деятельность / И. П. Сосимен- suchasnykiv: [in 2 vol.]. Vol. 1. Kyiv: Zapovit. ко // Вопросы музеологии. – 2010. – № 2. – С. 46–54. 65. FEDOROVA, L. D. (2011) Z istorii muzeiv Kyieva XIX – pochatku 54. SOTNIKOVA, S. I. (2004) Muzeologiya: Posobie dlya vuzov. XX st. Kraieznavstvo. 1, 115–128. Moskow: Drofa. 66. FRANKO, O. O. (1991) Ohliad fondu muzeiu starozhytnostei pry 55. STAVYTSKA, A. V. (2012) Kyivskyi arkheolohichnyi instytut yak Kyivskomu universyteti sv. Volodymyra (naukovyi arkhiv Instytutu navchalno-naukova korporatsiia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. arkheolohii AN URSR). Arkheolohiia. 1, 145–147. 9, 263–267. 67. KHRZHONSHCHEVSKIJ, N. A. (1884) Laboratoriya pri kafedre 56. Statystychnyi biuleten "Zaklady kultury, mystetstva, fizkultury ta obshchej patologii. In: V. S. Ikonnikov (ed.) Istoriko-statisticheskie zapiski ob sportu Ukrainy", 2012. [Online] Available from: http://www.ukrstat.gov.ua/ uchenykh i uchebno-vspomogatelnykh uchrezhdeniyakh Imperatorskogo druk/publicat/kat_u/publkult_u.htm [Accessed: 19.10.2016]. universiteta Sv. Vladimira (1834–1884). Kiev: Tipografiya Imperatorskogo 57. STORCHAI, O. V. (2007) Bonaventura Klembovskyi i mystetska universiteta Sv. Vladimira, pp. 295–297. osvita. Studii mystetstvoznavchi. 1, 76–92. 68. SHEIKO, V. M., KANISTRATENKO, M. M., KUSHNARENKO, N. M. 58. SUNDIEVA, A. A. (2006) Obosoblenie muzeinogo dela v (2013) Pidhotovka fakhivtsiv muzeinoi spravy v KhDAK (1989–1998 rr.). samostoiatelnuiu sferu kulturnoi deiatelnosti. In: M. E. Kaulen et al (eds.) Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii kultury. 39, 59–70. Muzejnoe delo Rossii. 2nd edition. Moscow: Izdatelstvo VK, 2006, pp. 35–120. 69. SHIDLOVSKYI, I. V. (2012) Istoriia muzeinoi spravy ta 59. TARAN, A. V. (2005) Universitetskie muzei Rossii: proshloe, Zoolohichnykh muzeiv universytetiv Ukrainy. Lviv: LNU im. Ivana Franka. nastoyashchee, budushchee. Observatoriya kultury. 2, 64–77. 70. SHMIT, F. I. (1919) Istoricheskie, etnograficheskie, khudozhestvennye 60. TARASENKO, O. O. (2007) Muzei starozhytnostei universytetu muzei. Ocherk istorii i teorii muzeinogo dela. Kharkov: Soyuz. Sv. Volodymyra u vyvchenni istorii ukrainskoho narodu (do 170-richchia 71. SHULGIN, V. (2010) Istoriya Universyteta Sv. Vladymyra. Kyiv: zasnuvannia). Sumska starovyna. XXIII, 78–83. Lybyd. 61. TISHKIN, A. A., GREBENNIKOVA, T. G. (2014) Podgotovka 72. YURENEVA, T. Yu. (2007) Muzeevedenie: Uchebnik dlya vysshej professionalnykh kadrov v oblasti muzeologii i okhrany naslediya v ramkakh shkoly. 4th edition. Moskow: Akademicheskij Proekt; Alma Mater. mahgisterskikh programm. Vestnyk Tomskogo gosuniversiteta. 73. LOURENÇO, M. (2005) Between two worlds: the distinct nature and Kulturologiya i iskusstvovedenie. 1 (13), 120–125. contemporary significance of university museums and collections in Europe. 62. TURMYS, N. (2004) Pytannia teorii ta praktyky ukrainskoi PhD dissertation. Paris: Conservatoire National des Arts et Métiers. numizmatyky: geneza ta retrospektyvy. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk. Надійшла до редколегії 28.11.16 VIII, 94–118.

L. Samoilenko, The Head of Museum of Arсhaeology Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

EDUCATION IN MUSEUM AND MUSEUM EDUCATION IN THE HISTORY OF THE UNIVERSITY OF KYIV The article deals with the museums activity in the history of Taras Shevchenko National University of Kyiv. It looks at the different collections, the history of their formation and their impact on the educational programs and the development of science. In addition, attention is paid to the status of university museums, their place in the structure of the University and their contribution to the Museum Fund of Ukraine. In addition, we analysed the experience of the University in the introduction of educational courses on Museology and Protection of historical and cultural heritage. The article reviews the history of implementation the Museology in the list of University's disciplines the mid-1940s and organizing a new for Ukraine educational program for the training of museum staff in 1953. The author concludes that the need to use modern technology in the organization of storage, registration, interpretation and use of museum collections. As it seems, it is time to introduce reforms in teaching of museum studies. Keywords: university museum, education, Museology, the Museum Fund of Ukraine, training of museum staff, а teaching of museum studies.

УДК 902.2(477.46)"632" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.14 Л. Самойленко, завідувач Археологічного музею, П. Шидловський, канд. іст. наук, доц. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

МЕЖИРІЦЬКА СТОЯНКА: ЯКЕ МАЙБУТНЄ В НАШОГО МИНУЛОГО? Висвітлено 50-річну історію дослідження унікальної пам'ятки археології – стоянки мисливців на мамонтів, що ви- никла в середині 15 тис. до н. е. на території сучасного с. Межиріч Канівського р-ну Черкаської обл., на мисі, у межиріч- чі р. Рось і р. Росави, трохи західніше р. Дніпро. Подано огляд сучасного стану об'єкту. Поінформовано про перебіг науково-практичного семінару, що відбувся 22 липня цього року. Його організували співробітники та студенти кафе- дри археології та музеєзнавства за ініціативи Центру палеоетнологічних досліджень ім. Хв. Вовка з нагоди півстолі- тнього ювілею дослідження пам'ятки верхньопалеолітичної доби із залишками архітектури з кісток мамонта. Окре- мо приділено увагу деяким пропозиціям до порятунку знахідки, що має виняткове значення для вітчизняного та схід- ноєвропейського палеоліту, його музеєфікації й організації подальшого використання на рівні сучасних стандартів як для наукової, навчальної, так і для культурно-просвітницької діяльності. Ключові слова, археологія, охорона культурної спадщини України, палеоліт, стоянка мисливців на мамонтів, му- зеєфікація.

Межиріцька стоянка мисливців на мамонтів – об'єкт директором Інституту зоології АН УРСР, і керівником культурної спадщини національного значення, що зане- відділу палеозоології цього ж інституту – нині відділ у сений до Державного реєстру нерухомих пам'яток Укра- складі Національного науково-природничого музею На- їни за № 230017-Н – попри 50-річну історію досліджень ціональної академії наук України (НАНУ). До 1974 р. не втратила свою вагомість як наукове джерело для науковці вже виявили і дослідили залишки трьох назе- розкриття питань взаємозв'язку природи та суспільства мних жител, збудованих із кісток мамонтів первісними в доісторичні часи. мешканцями прильодовикової Європи та перевезли їх Протягом всього періоду розкопок до вивчення сто- на зберігання до фондів Національного науково- янки активно долучались співробітники нашого універ- природничого музею НАНУ [6; 7]. ситету. Після випадкового виявлення місцевим жите- Реконструкція житла № 1 стала окрасою експозиції лем перших артефактів, розкопки розпочала 1966 р. палеонтологічного відділу і здобула славу всесвітньо експедиція під керівництвом академіка Івана Підопліч- відомого артефакту, який репрезентує археологію Укра- ка. Він, тоді викладач нашого університету, був також їни палеолітичної доби (Рис. 1).

Рис. 1. Реконструкція Межиріцького житла № 1 в експозиції палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею Національної академії наук України

Подібні знахідки трапляються дуже рідко, а особли- довкола нього (Рис. 2). Залишки житла, основним ма- вість Межиріцької стоянки полягає ще й у хорошому теріалом конструкції якого були кістки мамонта, зберег- збереженні культурного шару й залишків житлових лися у вигляді скупчення кісток мамонта у формі видо- конструкцій із кісток мамонта, що позначають витоки вженого овалу розміром 5,85х4,63 м, орієнтованого архітектури. Також гарно зберігся й інший фауністичний довгою віссю з заходу на схід. Висота скупчення над матеріал на господарських виробничих об'єктах, що є рівнем стародавньої поверхні – 0,6 м. Виділяється зов- неоціненним джерелом як для наукових досліджень, так нішня обкладка та внутрішні елементи конструкції. Зов- і для музеєфікації. нішня обкладка складена з черепів і нижніх щелеп, та- Від 1976 до 1984 рр., і у 1989 рр. до досліджень па- зових кісток і лопаток мамонта. Присутність ритміки та леозоологів Національного науково-природничого му- симетрії у використанні кісток мамонта при споруджені зею НАН України доєдналася експедиція кафедри ар- житла, свідчить про наявність технічного, функціональ- хеології, музеєзнавства та етнографії Київського уні- ного й естетичного аспекту первісної архітектури. Ця верситету імені Тараса Шевченка під орудою д-ра конструкція є яскравим свідченням найдавніших форм іст. наук проф. Михайла Гладких. Експедиція стає ба- архітектури, використаних Homo Sapience в суворих зою для проходження археологічної практики студентів прильодовикових умовах із наявною утилітарною, ерго- нашого університету. 1976 р. було відкрито й дослідже- номічною, естетичною та світоглядними функціями,що но залишки ще одного, четвертого, житла і територію характеризує її саме як житло [1; 2, с. 50–54].

Рис. 2. М. І. Гладких під час дослідження четвертого житла

Від 1989 до 1998 р. роботи на пам'ятці проводились створення у прийдешньому музейної експозиції, а зго- українсько-американською експедицією під керівницт- дом, за кошти міжнародного проекту (США), вдалося вом Нінель Корнієць. Тоді вдалося віднайти кошти та звести над ним легке металеве тимчасове накриття, яке відселити мешканців сусідніх дворів, аби розширити навіть на той час мало відповідало вимогам консервації межі розкопок і продовжувати дослідження. Усвідомили археологічних об'єктів. Легке, відкрите з трьох сторін вітру дослідники також необхідність музеєфікації унікальної та сонцю, воно неодноразово ставало об'єктом крадіжок пам'ятки. Відкрите четверте житло залишили in situ для мамонтових кісток з обкладки стародавнього житла, про

~ 64 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

що повідомлялося експедицією у правоохоронні органи. об'єкту. На спільному засіданні представників НАН Однак немає нічого тривалішого як тимчасове. України й районної влади було обговорено питання Перше десятиліття незалежності України було до- будівництва спеціального музею на місці знаменитої волі несприятливим для археологічних розкопок і архе- стоянки. Для цього планували виділити 85 соток землі ологічні роботи на стоянці відновлюються лише на по- та звести необхідні споруди. Також передбачалось, що чатку нинішнього тисячоліття, завдячуючи допомозі об'єкт екскурсійного огляду "Стійбище мисливців на науковців Франції. Упродовж 2002–2008 рр. досліджен- мамонтів" буде невід'ємною частиною маршрутів про- ня пам'ятки проводила спільна українсько-французька грами "Золота підкова Черкащини". Окрім того, прези- експедиція під керівництвом канд. іст. наук, ст. науково- дент Національної академії наук України Борис Патон го співробітника відділу археології кам'яної доби Інсти- висловив думку, що за умов зведення в с. Межиріч при- туту археології НАН України Дмитра Нужного, доктора стойного музею, об'єкт може бути взятий під патронат відділу преісторії Національного музею природничої ЮНЕСКО як пам'ятка світового значення. історії (Париж, Франція) Стефана Пеана а також канд. Однак далі амбітних планів справа так і не просуну- іст. наук, доцента кафедри археології та музеєзнавства лась. Старе, зведене ще за радянських часів, тимчасо- Павла Шидловського, який із 2010 р. очолює Межиріць- ве накриття над четвертим житлом завалилось від мок- ку палеолітичну експедицію [11; 12]. рого снігу навесні 2010 р. (Рис. 3) На його місці, силами За незалежної України держава, що у пріоритетному сучасних дослідників пам'ятки, за підтримки начальника порядку має забезпечувати збереження історичних па- Черкаської обласної археологічної інспекції Миколи м'яток та інших об'єктів, які є культурною цінністю, в Сухового та за гроші місцевого мецената, вдалося збу- особі керівництва Національного науково-природничого дувати легкий металевий ангар, який теж не захищає музею НАН України як установа, що набула права ко- повноцінно артефакти та не відповідає рівню археоло- ристування й управління пам'яткою археології, 2008 р. гічної пам'ятки національного значення. знову порушує питання про музеєфікацію унікального

Рис. 3. Руйнування ангару над четвертим житлом, 2010 р.

Більше того, так і не було виготовлено необхідної став глибшим, комплексним і всебічним науковий аналіз облікової документації, яка підлягає постійному збері- добутих матеріалів, а відтак розширились наші уявлення ганню в органі охорони культурної спадщини (зберігся про побут і культуру давнього населення України. лише паспорт застарілої форми, що не відповідає ви- Пам'ятка завжди викликала зацікавлення науковців могам сучасного законодавства), не було визначено різних спеціальностей, у тому числі й із різних країн. Із межі території пам'ятки та її охоронної зони, а земельна джерелознавчого погляду стоянка є визначним явищем ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєс- для вивчення й інтерпретації первісного господарства, трована як така, що має державну форму власності, на соціальної структури та духовної культури мисливських якій знаходиться пам'ятка археології [10]. суспільств. Із часу перших розкопок і донині в досліджен- Від 2009 р. дослідження проводить експедиція на- ні пам'ятки було задіяно чимало міжнародних наукових шого університету за керівництва Павла Шидловського і програм за підтримки таких країни як Франція, Бельгія, є базою для археологічної практики студентів-істориків. Німеччина, США. Минулого року пам'яткою зацікавилися Нині вже вибрано розкоп на глибину майже 4 м пло- науковці з Бернського університету (Швейцарія). щею більш як 2500 кв. м. Отримано значну колекцію зна- Отже, до півстолітнього періоду наукових дослі- рядь праці первісної людини з кременю й кістки, що по- джень на території Межиріцької стоянки викладачі уні- повнили музейні експозиції в Черкасах і Києві. Науковий верситету мають безпосередній стосунок і зацікавлені у аналіз і обробка археологічних матеріалів допомогли їхньому продовженні. Археологічна колекція артефак- зробити нові висновки про життя мешканців стоянки, тів, отриманих унаслідок розкопок зберігається в Архе- добуто також унікальні матеріали для спостережень ар- ологічному музеї університету. хеозоологів і палеоботаніків. Стратиграфічні розрізи ста- Починаючи з 1976 р., відколи було відкрито четвер- ли науковою лабораторією для геологів і геоморфологів те житло, кілька поколінь науковців і памяткоохоронців [5; 8]. Удосконалились методи археологічних досліджень мріють про музеєфікацію пам'ятки, гостро розуміють

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 65 ~

таку потребу. Адже в умовах сучасних приватизаційних вим полігоном для вітчизняних і зарубіжних спеціалістів процесів, бурхливого розвитку будівництва та техно- в галузі археології, геології, геоморфології, археозооло- генного тиску на ландшафт питання збереження пам'я- гії, палеоботаніки та познайомити гостей із результата- ток культурної спадщини, особливо національного зна- ми й перспективами досліджень, але, насамперед, пра- чення потребує втручання громадськості з огляду на гнули привернути увагу до наболілих проблем її охоро- можливості репрезентації історії та культури в сучасно- ни, збереження та музеєфікації, що накопичились за му глобалізованому світі. Особливо це стосується ар- останні десятиліття. Адже збитки через безвідповідаль- хеологічних пам'яток, що належать до найдавніших не відношення до цього, виняткового в багатьох зна- етапів розвитку людини і суспільства. По-перше, тому, ченнях, археологічного місцезнаходження, уже ніколи що ці археологічні об'єкти давніх епох належать до за- не вдасться повернути. Безнадійно буде втрачена не гальної спадщини людства й несуть у собі інформацію лише важлива наукова інформація, а й можливість вико- про розвиток нашого біологічного виду та його культури ристовувати наукові здобутки археологів у культурному [3], по друге, вони не відновлювані – при руйнації пам'я- просторі України, зникне реальна перспектива яскравої тки або її частини інформація, яка могла б бути отри- презентації її давньої й неповторної історії. Прикро, і за мана з археологічного літопису, практично втрачається 50 років досліджень і охорони культурної спадщини Укра- назавжди [10, с. 567].Тому, коли співробітники і студен- їни, ми поки що спромоглися вибудувати безрадісне ти кафедри археології та музеєзнавства разом Центром майбутнє для нашої минувшини. І хоча науковці б'ють на палеоетнологічних досліджень ім. Хв. Вовка готувались сполох не вперше, зупинити процеси, через які унікальна до проведення науково-практичного польового семіна- історична пам'ятка може щезнути назавжди, поки ще не ру "Межиріцька стоянка: 15 тисяч років історії, 50 років вдалося. А тому семінар супроводжувало більш правди- дослідження", ставили собі завдання не лише відзначи- ве гасло, що бентежило й навіювало смуток одночасно. ти півстолітній ювілей розкопок археологічної пам'ятки, [http://www.radiosvoboda.org/a/27116502.html] (Рис. 4). яка стала тепер справжнім міждисциплінарним науко-

Рис. 4. Правдиве гасло польового семінару, що бентежило й навіювало смуток одночасно, 2016 р.

Серед учасників семінару були пересічні жителі се- рного центру села. Тут учасники семінару переглянули ла, учителі шкіл, представники органів місцевого само- ряд фільмів, що останніми роками були створені разом врядування, начальник Управління культури та взаємо- із першою українською волонтерською історичною пра- зв'язків із громадськістю Черкаської обласної державної дакшн-групою Wild Fox Film для популяризації пам'ятки адміністрації (ОДА), студенти, а також журналісти. Ви- та широкого розголосу нинішніх проблем іі існування. А конуючи програму польового семінару, керівник експе- потім обговорили найгостріші проблеми збереження й диції П. Шидловський для гостей провів докладну екску- захисту пам'ятки і, у першу чергу, відсутність докумен- рсію по стоянці, розповів історію досліджень, повідомив тації з виділеної земельної ділянки, де визначено межі про результати й методику розкопок, показав ділянку території пам'ятки та її охоронної зони. Адже земельна цьогорічного розкопу. Оглядаючи залишки четвертого ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєс- житла торкнувся й особливостей життя давніх мешкан- трована як така, що має державну форму власності. ців України. Учасники експедиції також підготували ви- Окреслили спільні плани подальших дій задля захисту ставку останніх знахідок і дали докладні пояснення. стоянки. (Рис. 5). Далі роботу семінару продовжили у приміщенні культу-

~ 66 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Рис. 5. Науково-практичний польовий семінар, 2016 р.

Приємно зауважити, що відчутна користь, нехай приємців, руками сільського умільця виготовили, а ще зовсім незначна, від такої зустрічі науковців і міс- силами студентів встановили навколо житла захисний цевої громади була отримана вже до кінця роботи паркан у ангарі, аби вберегти кістки мамонта від ме- експедиції. Разом, за кошти експедиції й місцевих під- ханічних пошкоджень (Рис. 6)

Рис. 6. Студенти й новий паркан перед встановленням, 2016 р.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 67 ~

Загалом, гості на місце досліджень приїжджають спадщини національного значення. Адже головною про- доволі часто, але це переважно науковці та студенти, блемою у збереженні культурної спадщини було й зали- що приїздять у справах. От і цього року в експедиції шається відсутність визначених меж археологічних па- Стефан Пеан, археозоолог, (Париж, Франція) працював м'яток і не оформлення права володіння земельними над вивченням фауністичних решток, Поль Езартс і ділянками, де вони розташовуються. Офіційне управлін- Стефан Пірсон (Бельгія) проводили мікростратиграфіч- ня й розпорядження Університету археологічною пам'ят- ні дослідження. Побувала на пам'ятці Наталія Герасиме- кою дозволить у подальшому його використовувати як із нко (географ-геоморфолог, палеогеограф, палеонтолог, науково-дослідницькою, так і з культурно-освітньою ме- професор, доктор географічних наук). У межиріцькій екс- тою. Це дозволить активно залучати міжнародні наукові педиції беруть участь не лише знані науковці – також проекти та гранти, проекти місцевого значення. Можлива приєднуються молоді археологи, що шукають професій- організація міжнародної співпраці у сфері науки і техно- них експедицій із добрими традиціями для проходження логій у межах діяльності Корпорації "Науковий парк Київ- практики й набуття фахових навичок, адже досвід, здо- ський університет імені Тараса Шевченка", місія якої по- бутий у полі не заміниш навіть найкращими книжками. лягає саме у просуванні та комерціалізації інтелектуаль- Крім студентів-археологів Київського національного уні- них R & D проектів. верситету імені Тараса Шевченка, до експедиції долучи- При будь-яких пропозиціях, звичайно найбільш гос- лася студентка зі Швейцарії, Іріс Шнайдер, яка навчаєть- тро постає питання фінансового забезпечення планів ся у Бернському університеті і вивчає європейську преіс- на майбутнє, адже за сорок років так і не вдалося знай- торію. Студент-біолог із нашого університету Богдан Ма- ти гроші бодай на пристойний захист віднайденого ста- мчур старанно допомагав обробляти матеріал: чистив, родавнього житла. Будьмо реалістами – тепер, коли шифрував і сортував артефакти. Також, до дружньої держава переживає важку кризу війни й тотального компанії приєднались студенти й магістри Києво- реформування, надій на швидкі зміни на краще дуже Могилянської академії Пелехатий Михайло, Цвіркун Ос- мало, але наважимося дещо запропонувати, ґрунтую- тап і Гаряча Оксана. Та для широкого загалу зацікавле- чись на історичному досвіді та сподіваючись на спів- них екскурсій тут поки що не комфортно. працю з Корпорацією "Науковий парк Київський універ- Для успішних подальших досліджень і охорони стоя- ситет імені Тараса Шевченка": нки конче необхідно визначити установу, яка має права 1. Ураховуючи досвід ХІХ ст., згадаймо як на будів- користування й управління пам'яткою археології, адже ництво пам'ятників чи храмів збирали кошти, оголошу- через важкий нинішній стан НАНУ керівництво Націона- ючи всенародну підписку. У Києві, для прикладу, таким льного науково-природничого музею НАНУ відмовилось чином збудовані пам'ятник Богдану Хмельницькому та від такої функції, оскільки вже багато років не опікується Володимирський собор і багато-багато іншого. Тож для пам'яткою й не проводить там дослідження. А без відпо- будівництва музею можна було б також оголосити щось відального управління пам'ятка може зазнати непоправ- подібне, висвітливши непересічне значення пам'ятки, них втрат. Викладачі кафедри археології та музеєзнавс- що могла б стати гордістю й окрасою будь-якого євро- тва за підтримки декана історичного факультету нашого пейського музею. Так, експозиція Державного археоло- університету виносять пропозицію, аби Університет ви- гічного музею у Варшаві (Польща) починається з рекон- ступив у ролі такого користувача. Авторитет і вплив уні- струкції Межиріцького житла, де на етикетці вказано, верситету дозволить виконати процедуру отримання всіх що подібні знахідки залишків житла були досліджені необхідних, згідно з чинним законодавством України, недалеко від Кракова, але гіршої збереженості, що зві- документів, що відповідають статусу об'єкту культурної сно не дає підстав для наукової реконструкції (Рис. 7).

Рис. 7. Реконструкція Межиріцького житла в експозиції Державного археологічного музею Варшави (Польща)

2. Позитивний досвід радянських часів переконує, зею Великої Вітчизняної війни в Києві. Усього ж із часу що вигідно поширювати членські марки Українського свого заснування на охорону пам'яток Товариство витра- Товариства охорони пам'яток історії й культури тило суму, еквівалентну 400 млн доларів США [9]. (УТОПІК). Вартість однієї марки була мізерною: 20– 3. Також можна розповсюджувати дитячі книжки, 30 копійок, але до 1992 р. щорічно УТОПІКом фінансу- розмальовки, сувеніри, іграшки з використанням бренду валися ремонтно-реставраційні роботи на суму близько та зображень житла й інших артефактів із розкопок Ме- 10 млн карбованців (у той же час із державного бюдже- жиріцької стоянки, відсоток із коштів від продажу яких ту виділялися лише 5–6 млн крб.). На будівництво Му- спрямовувати на будівництво музею. Наприклад, здаєть- зею народної архітектури та побуту були виділені понад ся продуктивною ідея виготовляти "Набір зменшених 50 млн карбованців, 5 млн залучені на будівництво Му- моделей пластмасових кісток і бивнів мамонта" для ди-

~ 68 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

тячих конструкторів, який можна використовувати і для виробництва з кістками динозаврів заполонили українсь- популярних нині в багатьох музеях світу, дитячих освітніх кий ринок. А чому б нашим діткам, бавлячись не вивчати програм-розкопок (Рис. 8). Подібні іграшки китайського історію рідної землі – і цікаво, і корисно.

Рис. 8. "Розкопки" для дітей під час екскурсійної програми в Археологічному музеї Київського університету імені Тараса Шевченка

4. Варто було б скористатись і чудовим досвідом Ін- значення, під тиском сучасної державної політики Укра- ституту морської археології (ІNA)Техаського A&M уні- їни у сфері збереження історичної спадщини без боро- верситету (США). Провідний американський дослідник у тьби за її збереження всією громадою? галузі підводної археології д-р, професор класичної Список використаних джерел археології Пенсильванського університету, засновник і 1. Гладких М.И. Древнейшая архитектура по археологическим ис- президент Інституту морської археології проводив до- точникам эпохи палеолита / М. И Гладких // Vita antiqua. – 2001. – № 3– слідження біля узбережжя Туреччини, неподалік Бод- 4. – C. 15–21. рума. Йому пощастило на початку 1960-х рр. відкрити 2. Гладких М. І. Нова споруда з кісток мамонта в Межиріччі / М. І. Гла- дких, Н. Л. Корнієць // Вісник АН УРСР. – 1979. – Вип. 9. – С. 50–54. унікальні залишки кількох стародавніх затонулих ван- 3. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини // тажних суден із безцінними знахідками. Із кількох вітрин Правова охорона культурної спадщини. Нормативна база: Зб. докумен- для демонстрації знахідок, що виділило тоді його екс- тів / Автори-упорядники: М. Є. Левада, М. Т. Пархоменко, О. М. Титова. – 2-ге вид. – К. : ХІК, 2006. – С. 38–46. педиції Міністерство культури Туреччини в залах фор- 4. Морозова Я. На родине Геродота. Бодрумский Центр подводной теці Св. Петра, згодом постав один із найвідоміших і археологии / Я. Морозова, Л. Самойленко // Нептун Украина. – 2009. – найпопулярніших у світі музей – Музей підводної архе- № 1. – С. 33–39. ології. А для організації університетських наукових до- 5. Нужний Д. Ю. Індустріальна варіабельність господарських об'єк- тів першого житла Межиріцького верхньопалеолітичного поселення / сліджень і облаштування музею довелось у Бодрумі Д. Ю. Нужний, П. С. Шидловський // Археологический альманах. – 2009. побудувати науково-дослідний центр ІNA. Це комплекс – № 20. – С. 203–218. будівель: офіс, кілька лабораторій, бібліотека, гуртожи- 6. Пидопличко И. Г. Межиричские жилища из костей мамонта / И. Г. Пидопличко. – К. : Наук. думка, 1976. ток для студентів, волонтерів і співробітників. І хоча 7. Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей ма- Техаський університет один із провідних у США, майже монта на Украине / И. Г. Пидопличко. – К. : Наук. думка, 1969. всі будівлі зведені коштом меценатів, серед яких кілька 8. Пеан С. Використання великих ссавців на епіграветських стоян- найбагатших сімей Америки. Про це сповіщають табли- ках Семенівка 1, 2, 3 та Межиріч / С. Пеан, Д. Нужний, П. Шидловський // Міжнародна наукова конференція "Людина та ландшафт: географіч- чки на будинках з іменами благодійників, закарбовани- ний підхід в первісній археології". (3–5 лютого 2016, Київ, Україна): Тези ми навічно [4]. Останнім часом ми дізнались, що й у нас доповідей. – К. : Стародавній Світ,2016. – С. 45. є доволі заможні сімейства, то може й вони захочуть 9. Українське товариство охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК) [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія. – увічнитися на стінах музею. Чому б не спробувати на- Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Українське_товариство_ дати їм таку можливість. охорони_пам'яток_історії_та_культури. – Назва з екрану. – Дата звер- Наукове сприйняття світу не спонукає авторів до нення: 19.10.2016. бурхливої фантазії, але будь-який реальний проект 10. Шидловский П.С. Дослідження та проблеми збереження Межи- ріцького поселення мисливців на мамонтів / П. С. Шидловський // Праці завжди починається з мрії. Тому в уяві вже постають Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. – 2013. – будівлі і музею, і наукової лабораторії, і майданчика Вип. 8. – С. 567–581. для проведення реконструкторських фестивалів для 11. Шидловский П. С. Производственный инвентарь участка куль- турного слоя на юг от первого межиричского жилища / екскурсантів, із відтвореним у натуральну величину П. С. Шидловский, Д. Ю. Нужный, С. Пеан // Археологічний альманах. – житлом, де побут первісної людини можна приміряти на 2014. – № 31. – С. 51–68. себе до найменших подробиць (не лише лицарі, фор- 12. Nuzhnyi D. Yu. Variabilité de l'industrie lithique entre les structures теці і козаки на конях наповнювали історію України). І de l'habitation n° 1 de Mezhyrich, site du Paléolithique supérieur d'Ukraine / D. Yu. Nuzhnyi, P. S. Shydlovskyi // L'Anthropologie. – 2015. – Vol. 119 (4): якщо за збереження своєї спадщини потрібно боротися, Hommes et environnements au Paléolithique supérior en Ukraine: то науковці й освітяни до такої боротьби готові. Чи го- Mezhyrich. – P. 394–416. това допомагати держава? Чи довго вистоїть пам'ятка

археології – об'єкт культурної спадщини національного

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 69 ~

References 8. PEAN, S., NUZHNYI, D., SHYDLOVSKYI, P. (2016) Vykorystannia 1. GLADKIKH, M. I. (2001) Drevnejshaya arkhitektura po velykykh ssavtsiv na epivhravetskykh stoiankakh Semenivka 1, 2, 3 ta arheologicheskim istochnikam epokhi paleolita. Vita antiqua. 3-4, 15–21. Mezhyrich. In: Proceedings of "Liudyna ta landshaft: heohrafichnyi pidkhid v 2. HLADKYKH, M. I., KORNIETS, N. L. (1979) Nova sporuda z kistok pervisnii arkheolohii" international conference, Kyiv, Ukrayina, 3– mamonta v Mezhyrichi. Visnyk AN URSR. 9, 50–54. 5 February 2016. Kyiv: Starodavniy Svit, p. 45; 3. Yevropeiska konventsiia pro okhoronu arkheologichnoi spadschyny 9. Ukrainske tovarystvo okhorony pamiatok istorii ta kultury (UTOPIK). (2006). In: M. Ye. Levada, M. T. Parkhomenko, O. M. Ttytova (eds.) [Online] WikipediA. Avaliable from: https://uk.wikipedia.org/wiki/Українське_ Pravova okhrona kulturnoi spadshchyny. Normatyvna baza: Zb. dokumentiv. товариство_охорони_пам'яток_історії_та_культури. [Accessed 19 October 2016]. 2nd ed. Kyiv: KhIK, pp. 38–46. 10. SHYDLOVSKYI, P. (2014) Doslidzhennia ta problemy zberezhennia 4. MOROZOVA, YA, SAMOJLENKO L. (2009) Na rodine Herodota. Mezhyritskoho poselennia myslyvtsiv na mamontiv. Pratsi Naukovo- Bodrumskij Tsentr podvodnoj arkheologii. Neptun Ukraina. 1, 33–39 doslidnoho instytutu pamiatkookhoronnykh doslidzhen. 8, 567–581. 5. NUZHNYI, D. YU., SHYDLOVSKYI, P. S. (2009) Industrialna 11. SHYDLOVSKYI, P. NUZHNYI, D. YU., PEAN, S. (2014) Proizvodst variabelnist hospodarskykh obektiv pershoho zhytla Mezhyritskoho vennyj inventor uchastka kulturnogo sloia na yug ot pervogo mezhirichskogo verkhnopaleolitychnoho poselennia. Arkheologicheskij almanakh. zhylishha. Arkheologicheskij almanakh. 31, 203–218. 20, 203–218. 12. NUZHNYI, D. YU., SHYDLOVSKYI, P. S. (2015) Variabilité de 6. PIDOPLICHKO, I. G. (1976) Mezhyrichskie zhylishha iz kostej l'industrie lithique entre les structures de l'habitation n° 1 de Mezhyrich, site mamonta. Kiev: Naukova dumka. du Paléolithique supérieur d'Ukraine. L'Anthropologie. 119 (4), 394–416. 7. PIDOPLICHKO, I. G. (1969) Pozdnepaleoliticheskie zhylishha iz Надійшла до редколегії 28.11.16 kostej mamonta na Ukraine. Kiev: Naukova dumka.

L. Samoilenko, The Head of Museum of Arсhaeology, P. Shydlovskyi, PhD in History, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

MEZHYRICH SETTLEMENT: WHAT WILL BE THE FUTURE OF OUR PAST? The article highlighted the 50-year history of the unique archeological site – the mammoth-hunters settlement that dates the mid-15th millennium BP, situated on the territory of the modern village Mezhyrich, Kaniv district, Cherkasy region, on a promontory between the rivers Ros and Rosava, a little to the west from the Dnieper. The paper reviews the current state of the settlement. The authors inform about the scientific and practical seminar on 22 July, 2016. The staff and students of the Department of Archaeology and Museology at the initiative of the Th. Vovk Center for Paleoethnological Research to mark the half-century anniversary studies of an Upper Palaeolithic site with the remains of mammoth-bone architecture organized this event. The seminar resulted in establishing links between scholars-archaeologists, representatives of district and regional administrations and local communities looking to the future cooperation for the preservation of a unique object – remains of the dwelling of prehistoric people in the territory of the site. In addition, we paid attention to suggestions concerning the rescue of the findings that is crucial for the domestic and Eastern European Paleolithic, and its musefication for further use for scientific, educational, cultural and educational activities on the modern standards level. Keywords: archeology, protection of cultural heritage of Ukraine, Paleolithic, hunters of mammoth-hunters' site, musefication.

УДК 378.4(477-25)(091) https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.15 Т. Самчук, асп. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ФОРМУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ПРОСТОРУ В КИЄВІ (ДО ІСТОРІЇ ПЕРШИХ БУДИНКІВ УНІВЕРСИТЕТУ святого ВОЛОДИМИРА)

Розглянуто історію перших приміщень Університету св. Володимира в контексті формування університетсько- го простору в Києві. Висвітлено подробиці будівництва будинків орендованих університетом і встановлено місце їхнього розташування в міському просторі Києва. Для цього були широко використані архівні й картографічні джере- ла. У публікації розглянуто історію таких університетських будівель і територій: будинок Самойловича, Ахте, Гу- дим-Левковича, Бухтєєва, садиба Бєгічева й манеж для верхової їзди. Проаналізовано деталі орендних договорів щодо найму будинків для Університету св. Володимира. Вказано, які колекції та структурні підрозділи університету роз- ташовувалися в кожному з орендованих будинків. Головні висновки вказують на те, що університетський простір включав не лише будівлі, а й значні за площею орендовані садиби з рядом господарських приміщень. Будівлі Універси- тету св. Володимира розташовувалися поруч із тогочасним адміністративним центром міста й губернії у престиж- них, аристократичних районах Києва – Липках і Печерську. Ключові слова: університетський простір, Київ, Університет св. Володимира.

Університет як культурний феномен тривалий час ція університетського простору, як важливої складової залишається у сфері особливого інтересу дослідників. становлення навчального закладу. Відтак наше завдання Зрозуміло, що йдеться не лише про навчальний заклад, полягає у висвітленні історії орендованих університетом а й про загальний соціокультурний вплив університету на будинків, визначені місця розташування приміщень у суспільство. У цьому контексті значний інтерес станов- місті й розгляді подробиць їхнього найму. У цій статті ми лять дослідження взаємозв'язку університету й міста, розглянемо історію приміщень, які ввійшли до універси- зокрема в архітектурному та просторовому вимірі. тетського простору протягом літа 1834–1835 рр. Ця публікація є продовженням розпочатого нами ци- Будинок Самойловича (спадкоємців Бухтєєва). клу досліджень пов'язаного з просторовим аспектом іс- Історія садиби бере свій початок із перших років ХІХ ст. торії Університету Св. Володимира[43]. Адже форму- 14 березня 1800 р. київський купець Тимофій Бухтєєв вання університетського простору, особливо на початко-

вому етапі існування навчального закладу, залишається Тимофій Бухтєєв був купцем першої гільдії, у 1816 р. йо- не достатньо вивченим. На наше переконання, важли- му виповнилося 40 років, тобто він був орієнтовно 1776 р. на- вим елементом комплексного дослідження є реконструк- родження. Із початку ХІХ ст. вів у Києві активну торговельну діяльність. Згодом купець збанкрутував і позбувся частини Попередньо ми висвітлили історію перших орендованих майна. Решта майна опинилася під арештом або під контро- приміщень Університету Св. Володимира (будівлі садиби Кор- лем кредиторів. Помер Т. Бухтєєв у 1841 р., справи й борги та, будинок Семенюти, будинок Ботвиновського, міський мага- були передані його спадкоємцям, зокрема доньці Олександрі зейн, склади Підгаєтьського) Тимофіївні Бухтєєвій. [39, арк. 12 зв.-13], [8, с. 159] © Самчук Т., 2016 ~ 70 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

отримав ділянку під забудову в Липках [24]. Купцеві ститутську). Ще один мурований флігель розташовува- була поставлена умова протягом 2 років збудувати бу- вся у глибині двору. На території садиби також розта- динок, однак Бухтєєв не встиг виконати це завдання і шовувалися нежитлові господарські споруди та невели- ділянку в нього ненадовго відібрали, а згодом надали кий сад [9, c. 203]. відстрочку за умови, що він протягом 1803 р. збудує Головний будинок був мурованим і двоповерховим. кам'яний будинок на отриманій ділянці [48, с. 324]. Його фасад виходив до вулиці Кловської. Вхід розта- Незважаючи на різноманітні труднощі, Бухтєєв здій- шовувався з тильного боку дому. Будинок був прямоку- снював будівництво. У листопаді 1803 р. на території тним 6121 аршин (43,414,9 м.), відповідно площа садиби був збудований флігель, однак головний буди- одного поверху становила 646, квадратних метрів. Для нок не будувався. Купець пояснював, що всі матеріали першого поверху площа збільшувалася за рахунок де- були витрачені на будівництво флігеля, а в Києві він не рев'яних прибудов з обох боків дому. Ураховуючи бічні міг знайти необхідної кількості цегли. Т. Бухтєєв зобо- прибудови, площа першого поверху була приблизно в'язувався у 1804 р. збудувати цегляний будинок на 694,7 квадратних метрів. На першому поверсі розташо- своїй ділянці [6, арк. 21]. Зрештою будинок був зведе- вувалося 15 кімнат, враховуючи прибудови. Верхній ний, а всі опоряджувальні роботи були остаточно заве- поверх займав площу 646,7 квадратних метрів, на якій ршені у 1812 р. Садиба розташувалася на розі вулиць розмістилося 15 кімнат [13, арк. 25, 33]. Такий підраху- Кловської (згодом Липської) і Бєгічевської (пізніше на- нок кімнат актуальний для 1834 р., у подальшому внут- званої Інститутською). рішнє планування будинку не одноразово змінювалося, Тимофій Опанасович Бухтєєв був доволі заможним зважаючи на потреби університету. Згодом, універси- купцем і активно займався торгівлею, значні кошти він тетський звіт фіксує 15 кімнат на нижньому і 14 верх- вкладав у нерухомість. Окрім будинку на Липках у нього ньому поверхах [14, арк. 20]. Поруч із головним будин- був ще один будинок на Печерську та ділянка в Либід- ком розташовувався мурований флігель покритий де- ській частині міста [33, арк. 15]. Активна діяльність Бух- рев'яним тесом. Він знаходився всередині двору, і та- тєєва загнала його у великі борги, через що в 1815 р. на кож був доволі просторим. Його загальна площа його нерухомість було призначено опіку. Будинок, що (3210 аршин 22,87,1 м) становила 161,9 квадратних розташовувався на вул. Кловській опинився під опікою метрів, яку займали 9 кімнат [13, арк. 25, 33]. мешканця Чернігова, підполковника у відставці Захарія Про будинок Самойловича М. Чалий згадував: "Сос- Самойловича [8, c. 159]. тояние института в этот период имело за собой то пре- Загальний борг Бухтєєва складав понад 150 000 ру- имущество, что он по окружному виду и по внутренниму блів, а З. Самойловичу купець заборгував 16 200 руб- устройству не имел казенного характера, каким обык- лів. У 1821 р. Київський магістрат пропонував продати новенно отличаются закрытые заведения" [9, с. 203]. будинок із публічних торгів і погасити борги з отриманої 19 вересня 1842 р. Університет св. Володимира ос- суми [18, арк. 2]. Однак Самойлович вибрав інший варі- таточно покинув будинок Самойловича [37, арк. 87– ант, він здавав будинок у найм, а одержані прибутки 90 зв.] і перемістив своє майно до новозбудованого покривали борг. корпусу. Будинок перейшов до управління спадкоємців Згодом сам Захарій Самойлович опинився в боргах. Бухтєєва, які одразу взялися за впорядкування садиби Кредитори підполковника вже самостійно здавали в й будівель у ній. Очевидно, З. Самойлович недобросо- оренду будинок із метою покрити борг. Із жовтня вісно виконував свої зобов'язання щодо ремонту при- 1828 р. будинок орендував Головний штаб 1-ї армії, а міщення, оскільки Олександра Тимофіївна Бухтєєва пізніше Київська гімназія. зверталася до міської влади з проханням надати до- У липні 1834 р. був підписаний перший контракт між звіл, щоб полагодити будинки в садибі, бо практично всі університетом і Самойловичем "для помещения в оном будівлі потребували ремонту [34, арк. 1]. Згодом, у лю- принадлежностей Университета Св. Владимира и уч- тому 1852 р. спадкоємці купця Бухтєєва вивезли з бу- режденного при Киевской гимназии Благородного пан- динку всі меблі і срібло. Пізніше, у 1869 р., садиба була сиона". Контракт підписувався на 3 роки з платою по продана Анатолію Вікторовичу Гудим-Левковичу. Новий 4500 рублів асигнаціями, сума ділилася навпіл і випла- власник добудував флігель, звів нові дерев'яні служби, чувалася раз у півроку [13, арк. 9–9 зв., 18–19 зв.]. зробив дві прибудови до будинку, а потім замовив про- У червні 1835 р. в будинку тимчасово розташовува- ект особняка архітектору О. Шіле, під керівництвом яко- лася університетська бібліотека, а в жовтні 1836 р. бу- го у 1872 р. на місті колишнього дому був збудований динок Самойловича перейшов у відання Інституту ка- новий представницький будинок, який і зараз знахо- зеннокоштних студентів [7, арк. 7, 12]. диться за адресою вул. Липська 9 [8, с. 160]. У травні 1837 р. Університет св. Володимира підпи- Будинок Ахте. У процесі облаштування університету сав із Самойловичем новий контракт, за яким універси- виникла необхідність створити лікарню для студентів. Ад- тет винаймав його садибу з усіма будівлями з 11 липня міністрація Київського навчального округу прийняла рі- 1837 р. до 11 липня 1842 р. Щорічна плата складала шення заснувати спільну лікарню для вихованців Уні- 4000 рублів асигнаціями. Університет брав на себе верситету св. Володимира й гімназії (сюди входили учні обов'язки внутрішнього ремонту будинків, "воинский Благородного пансіону, Конвікту бідних дворян і Школи постой" та інші міські повинності. Натомість власник землемірів). Заснування спільної лікарні було вимуше- будинку зобов'язувався здійснювати зовнішній ремонт ним заходом із метою економії коштів вищеназваних будівель садиби, тротуарів і дороги поблизу дому [41, навчальних закладів [17, арк. 15]. арк. 41–43 зв.]. Для лікарні київських навчальних закладів обрали Згодом будинок відсудили спадкоємці купця Бухтєє- будинок генерал-майорші М. Атхе, який розташовував- ва [46, с. 52] і в документації Університету св. Володи- ся на Хрещатику "под № 86, против театрального фли- мира можемо зустріти дві назви: будинок Самойловича або будинок "наследников купца Бухтеева". Переведення одиниць виміру в метричну систему здійс- Садиба була доволі великою, на її території розта- нювалося за таким відношенням: 1 сажень = 213,36 см., 1 ар- шовувалися головний будинок, який виходив на черво- шин = 71,12 см., 1 вершок = 4,44 см., 1 фут = 30,48 см. Див. ну лінію вулиці Кловської, дерев'яний флігель виходив [47, c. 256] При підрахунках розміри для зручності округлялися до вулиці Бєгічевської (згодом перейменованої на Ін- до десятих. У підрахунках можливі певні неточності, оскільки розміри ділянок не є однаковими на картах різного часу.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 71 ~

геля" [35, арк. 2]. Тобто будинок розташовувався по- для прислуги. Також на території садиби розташовува- близу Театральної площі та мав дуже вигідне розташу- вся ряд господарських будівель: не житловий будинок з вання на перетині доріг, які сполучали Старе місто, Пе- двох кімнат, невеликий сарай і льодник. Решту садиби черськ і Поділ. займав фруктовий сад [15, арк. 24]. За розрахунками Будинок орендований для лікарні був дерев'яним та генерала Д. Бєгічева його садиба з усіма будівлями одноповерховим. Судячи з креслення, він не мав дода- оцінювалася в 22 тисячі рублів асигнаціями [10, с. 17]. ткових зовнішніх оздоб. За формою будинок був прямо- Спочатку в будинках садиби Бєгічева адміністрація кутним 3315 аршин (23,4610,66 м.), до основи прямо- Університету св. Володимира розмістила частину колек- кутника додавалося дві прибудови: перша 66 аршин цій і бібліотеки. Пізніше на цьому ж місці пропонувалося (4,264,26 м.) і сіни 53 аршини (3,552,13 м.). Таким побудувати приміщення для Другої гімназії з благород- чином, загальна площа будинку була не такою вже й ним пансіоном. Згодом рішення було змінене й Універси- малою. Вона становила 265,7 квадратних метри, на тет св. Володимира, у квітні 1835 р., передав садибу ге- яких розташовувалося 13 кімнат [17, арк. 9 зв.-10]. нерала Д. Бєгічева для потреб Інституту шляхетних дів- За умовами контракту генерал-майорша Ахте зда- чат [15, арк. 3]. Будинки і садиба були переоцінені уні- вала в оренду дерев'яний будинок з усіма необхідними верситетом таким чином, що сума за них тепер станови- службами, тобто господарськими приміщеннями. Термін ла 45 171 рубль 35 копійок асигнаціями [10, с. 17]. оренди становив 3 роки, починаючи з жовтня 1834 р. Манеж для верхової їзди. На території садиби Ки- Плата становила по 1200 рублів асигнаціями за рік. ївської гімназії знаходилася перша будівля, зведена Сума оплати ділилася на три частини, які поступово Університетом св. Володимира. Нею став манеж для мали виплачуватися протягом року. Університет брав кінної їзди. Ще у серпні 1834 р. Попечитель Київського на себе обов'язки освітлення будинку та вулиці у святко- навчального округу виділив гроші для спорудження ві дні, опалення печей, чистку димоходів і прибирання тимчасового дерев'яного манежу. Сума для будівниц- двору. З іншого боку, власниця садиби відповідала за тва становила 1495 рублів 60 копійок асигнаціями, а ремонт тротуарів і вулиці поблизу будинку та приймала щорічна сума утримання манежу складала 2500 рублів на свій рахунок "военный постой". Крім самого будинку асигнаціями [5, арк. 54]. Найімовірніше, що манеж був орендувалися меблі в ньому. Вони вносилися до спеціа- споруджений після прибуття до Києва вчителя верхо- льного опису, для перевірки та обліку. Окрім іншого, ад- вої їзди Станіслава Ольшанського, тобто в першій міністрації університету дозволялося змінювати внутрі- половині 1835 р. шнє перепланування будинку, але без порушення ціліс- На плані садиби Київської гімназії середини 1830-х рр. ності капітальних стін [17, арк. 12-14 зв.]. і на мапі Палацової частини Києва середини 1840-х був Лікарня була розрахована на утримання 15 хворих, позначений і манеж. За планом розміри манежу стано- згодом кількість зменшилася до 10. За звітом 1835 р. вили приблизно 127 сажнів (25,614,9 м.). За такими тут утримувалося аж 24 пацієнта з числа вихованців підрахунками площа манежу становила 381,4 квадрат- київських навчальних закладів. Поруч з хворими у при- них метри [28; 11, с. 65]. міщення лікарні також мешкали деякі службовці (обслу- Орієнтовно в 1845–46 навчальному році манеж на га, сиділки) [45, с. 131]. території Першої Київської гімназії перестали використо- Трохи більше двох років у будинку генерал-майорші вувати для потреб навчання верхової їзди [40, с. 45]. Ахте розташовувалася лікарня навчальних закладів Новий манеж був споруджений поблизу головного корпу- Києва. Однак, уже 1 січня 1836 р. у цьому будинку була су університету, по вулиці Володимирській, на території розміщена канцелярія Попечителя Київського навчаль- садиби Станіслава Ольшанського, викладача верхової ного округу. Лікарня була перенесена до сусіднього їзди в Універитеті св. Володимира. Новий манеж був дому майора Севастьянова [17, арк. 230, 239 зв.]. приватною власністю вчителя кінної їзди [33, арк. 21]. Садиба Бєгічева. У 1805 р. ділянка була виділена Будинок Бухтєєва. Ми вже зазначали раніше, що полковнику Шираю, який одразу ж її забудував. Розмір купець Тимофій Бухтєєв вів активну торговельну діяль- ділянки був доволі значним і складав понад 3,5 гектара. ність. Дуже часто зароблені гроші він спрямовував на У 1811 р. власником садиби став генерал Дмитро Мат- будівництво житлових будинків. У 1804 р. Бухтєєв збу- війович Бєгічев. Протягом 1811–1833 рр. Д. Бєгічев ні- дував мурований двоповерховий будинок із погрібами чого не робив для упорядкування садиби та приведен- [44, л. 3]. Оскільки будинок був доволі просторим і до ня до належного стану будинків. У 1833 р. на занедбану того ж виготовленим із цегли, що було рідкістю на поча- садибу звернув увагу Київський військовий, подільський тку ХІХ ст., він позначався на різноманітних мапах Киє- і волинський генерал-губернатор граф Левашов, який ва першої половини ХІХ ст. Садиба розташовувалася вимагав від Бєгічева або відреставрувати будівлі, або на Печерському форштадті, поблизу Еспланадної пло- передати садибу комусь іншому, хто візьметься за її щі, на вулиці Гейсівській [25]. Будинок навіть був по- впорядкування [11, с. 166–167]. значений на карті Київської фортеці 1830-х рр. [1]. У жовтні 1834 р. генерал Д. Бєгічев пожертвував Найбільш детально садиба і будинки в ній зафіксо- Університету св. Володимира власну садибу. На ділян- вана на мапі Палацової площі, виконаної між 1816 і ці, яка була передана університету, розташовувалися 1830 рр. Орієнтовно садиба займала простір 3010 са- декілька будівель. Головною серед них був двоповер- жнів (6421,3 м.), на карті не зовсім чітко проведені ме- ховий дерев'яний будинок покритий "дранью", однак він жі ділянки. Загальна площа ділянки становила прибли- мав чимало недоліків (в ньому не було печей, підлоги, зно 1363,2 квадратних метрів. Окрім головного мурова- віконних рам). Ззовні будинок був оббитий шалівкою, ного будинку на території садиби розміщувався доволі його довжина складала 24 сажні (51,2 м.). Унаслідок великий дерев'яний будинок, очевидно, він мав госпо- занедбаності й осідання ґрунту будинок розколовся дарське призначення [30, арк. 1]. посередині [11, с. 167]. До інших будівель належали: У Державному архіві Київської області збереглося одноповерховий дерев'яний житловий будинок завдов- креслення будинку купця Бухтєєва на якому зображено жки 14,5 сажнів (30,9 м.), стайня, каретна, сараї та ко- мора, які знаходилися під одним дахом, вся будівля Сучасна адреса Володимирська, 66 була в довжину 17 сажнів (36,3 м.) і ще два невеликих  житлових будинки під одним дахом, які призначалися У 1869 р. вул. Гейсівська була перейменована на вул. Левандовську.

~ 72 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

фасад будинку, план двох поверхів, комор і погребів. За будинок. Нижній поверх був із цегли, а верхній – дере- формою будинок був прямокутником зі сторонами в'яний [44, л. 3]. 23 сажні та 4 сажні 2 аршини (499,9 м.). Площа одного На той час на Печерському форштадті було об- поверху в такому разі становила орієнтовно 485,1 квад- маль мурованих або напівмурованих будинків, тому ратних метри. Дах будинку був покритий черепицею. вони одразу ж виділялися на планах міста. Зокрема, Нижній поверх фасаду був оздоблений рустом. Висота на мапі Києва 1812 р., бачимо будинок купця Івансько- будинку становила 5 сажнів (10,7 м.), від землі до кар- го, який розташовувався у кварталі, який прилягав до низу даху – 3 сажні 2 аршини (7,8 м.). На верхньому Еспланадної площі Київської фортеці [25]. Карти піз- поверсі – 17 кімнат, у період оренди університетом бу- нішого часу також фіксують садибу купця Іванського та динку було 15 кімнат, які повністю займала бібліотека. головний будинок у ній [26]. Будинок знаходився на Простір нижнього поверху за кресленням був розподі- розі вулиці Еспланадної (згодом вул. Суворова) і Бу- лений на 17 кімнат [38, арк. 1], у період університетсь- тишевого провулка. кої оренди кількість кімнат зменшилася до 8 (7 кімнат Детально розглянути садибу можемо на карті кін- займала бібліотека, 1 призначалася для доглядача ця 1810-х – початку 1820-х рр. Садиба була у формі книг) [37, арк. 88]. прямокутної трапеції з довжиною основ 8 і 25 сажнів У березні 1835 р. адміністрація університету надси- (17,1 і 53,4 м.) і довжиною бічних сторін 32 і 28 сажнів лала прохання до київського генерал-губернатора щодо (68,3 і 59,7 м.). У перерахунку площа садиби склада- побудови приміщення для колекцій і книг, яким не ви- ла приблизно 2104,4 квадратних метрів. На території стачало місця в орендованих будинках. Як вихід із си- ділянки, окрім головного будинку, розташовувалися туації пропонувалося додатково наймати будинки. Ад- ще 3 дерев'яні будівлі, очевидно господарського при- міністрація Університету св. Володимира шукала буди- значення [30, арк. 1]. нки як придатні за розміром і станом, так і за їх розта- Головний будинок садиби був двоповерховим і дво- шування, намагаючись наймати будинки поруч [12, секційним. Нижній поверх був мурованим, верхній – арк. 1, 9, 23–23 зв.]. дерев'яним. Два крила будинку були прямокутними і Таким чином, у червні 1835 р. для розташування бі- розгорталися один до одного під тупим кутом. Компози- бліотеки й тимчасового розміщення частини колекцій ційно об'єднувальним елементом слугувала колонада з Університету св. Володимира був орендований будинок чотирьох колон. До заднього фасаду будинку приляга- купця Бухтєєва на Печерському форштадті. Оплата за ли прибудови, очевидно дерев'яні. На нижньому повер- найм складала 708 рублів сріблом у рік [19, арк. 13]. сі будинку розташовувалося 12 кімнат. Простір верх- Поступово колекції переміщували в інші, найняті нього поверху займали загалом 13 кімнат, 3 із них роз- університетом будівлі, так що будинок Бухтєєва слугу- ташовувалися у прибудові заднього фасаду, а одна вав із 1838 р. лише для розміщення бібліотеки [4, була зайнята сходинковою площадкою, що зафіксовано арк. 171]. Нам вдалося виявити контракт між Універси- на кресленнях будинку [16, арк. 9,10]. Для потреб уні- тетом св. Володимира й опікунами будинку спадкоємців верситету використовувалися 9 кімнат верхнього пове- купця Бухтєєва, який датується серпнем 1840 р. Конт- рху [41, арк. 112]. ракт передбачав оренду будинку на два роки з 19 червня У липні 1835 р. був підписаний перший контракт Уні- 1840 до 19 червня 1842 р., також передбачалася можли- верситету св. Володимира з Мотроною Іванською про вість продовжити найм. Орендодавцями виступали опі- оренду верхнього поверху її будинку [12, арк. 19]. куни будинку – київський купець Машель і міщанин Про- Оплата становила 444 рублів 45 копійок сріблом [19, ценко, які були призначені Київським магістратом. Окрім арк. 47]. Інформації про орендодавців дуже мало. Із типових пунктів щодо "военного постоя", чистки димохо- ревізької сказки 1816 р. відомо, що на той час М. Іван- дів, особлива увага була звернена на ремонт даху із че- ській виповнилося 38 років, отже на час оренди їй було репиці, який був конче потрібний. Також у 6 пункті конт- орієнтовно 67 років. У неї була доволі велика родина 3 ракту встановлювалася сувора заборона приймати на сини та 3 дочки [39, арк. 8–9]. територію садиби та в будинок паломників. Зазначимо, У серпні 1838 р. між Університетом св. Володимира що контракт звертає особливу увагу на благоустрій са- та спадкоємцями померлої Мотрони Іванської був підпи- диби, клопоти з якого в основному брав на себе Універ- саний новий контракт. У контракті зазначалося, що уні- ситет Св. Володимира [41, арк. 28–29 зв.]. верситет орендує верхній поверх головного будинку, Більшість орендованих будинків університет поки- одну кам'яну комору, муровану кухню з приміщенням для нув протягом літа-осені 1842 р. Однак будинок Бухтєє- прислуги і половину великого сараю. Термін оренди ва, у якому розташовувалася бібліотека, не був одразу складав 3 роки, відраховуючи від 8 липня 1838 р. Оплата ж звільнений від найму. Його оренда продовжувалася становила 1600 рублів асигнаціями [41, арк. 34–35 зв.]. ще весь наступний 1843 рік [21, арк. 140]. Увесь період оренди з 8 липня 1835 до 8 липня Стан садиби на 1850 р. із детальним позначенням 1842 р. верхній поверх будинку Іванських використо- будівель зафіксувала мапа приватних ділянок Печерсь- вувався Університетом св. Володимира як "Присутст- кої, Палацової та Либідської частин міста [29]. Проте венные места". Із 1839 р. у будинку також розташову- садиба не зазнала якихось суттєвих перепланувань і вався архів університету [20, арк. 110]. Таким чином, зміни кількості будівель на ній. 9 кімнат верхнього поверху будинку Іванської займа- Детальна карта Києва 1923–25 рр. показує, що бу- ли: канцелярія правління, архів і канцелярія ради уні- динок Бухтєєва знаходився на тому ж місці ще в ра- верситету [39, арк. 112–116]. дянські часи [23]. Однак подальша доля будинку поки Стан садиби й будівель у ній на момент завершення остаточно не з'ясована. Зараз на місці будинку розта- оренди зафіксований на карті 1842 р. Зазначимо, що шовується житлова багатоповерхівка за адресою ніяких суттєвих змін не відбулося [31]. Значно деталь- вул. Левандовська 17. ніше ділянка спадкоємців Іванської позначена на мапі Будинок Іванської. Будинок був закладений на Печерська 1850 р. [29]. Однак, садиба залишалася не- початку ХІХ ст. У 1808 р. на Печерському форштадті змінною. Востаннє будинок Іванських фіксується на поруч з Еспланадною площею, купець Іван Іванський мапі Києва 1925 р., але цього разу він нанесений пунк- почав будувати свій дім. Спочатку було закладено тиром [23], найімовірніше на цей період він уже був мурований погріб, а на ньому зведено двоповерховий

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 73 ~

знесений, але з'ясування обставин руйнації будинку відмовлявся від будь-яких претензій до власника буди- потребує додаткових пошуків та уточнень. нку в разі його руйнування для потреб фортеці. Ремонт Будинок Гудим-Левковича. Гудим-Левковичі – будинку, догляд за чистотою вулиць та інші поліційні давній український рід, відомий із кінця XVII ст. Пред- повинності брав на себе опікун будинку. Рештою госпо- ставники роду служили в "різних Малоросійських чи- дарських справ опікувалася адміністрація Університету нах", володіли селами, що було підтверджено геть- св. Володимира [41, арк. 39–40]. Оренда будинку три- манськими універсалами. Указом Правлячого Сенату вала до 1 серпня 1842 р., після чого всі колекції були ще на початку XIX ст. Максим Іванович Гудим- переведені до новозбудованої будівлі Університету Левкович був занесений до родовідної книги дворянс- св. Володимира [37, арк. 87–90 зв.]. тва Київської губернії [42, с. 159–160]. Протягом 1835–1842 рр. у будинку Гудим-Левковича На карті 1803 р. територія, яку згодом зайняла са- розташовувалися: фізичний, мінералогічний, зоологіч- диба Гудим-Левковичів, була виділена генералу Івану ний, архітектурний, живописний кабінети, хімічна лабора- Петровичу Салтикову, ще аж 25 вересня 1800 р. [24]. торія з аудиторією, музей старожитностей і Римо- Однак план, зображений на карті 1803 р., так і не був католицька каплиця [4, арк. 172; 20, арк. 110; 22, арк. 108]. утілений у життя. Доволі багато ділянок відбиралося у Найдетальніша карта Палацової частини фіксує власників через те, що останні не встигали вчасно їх додаткові подробиці забудови садиби. Однак ми не забудувати. Очевидно, така ж ситуація склалася з діля- можемо точно датувати карту, очевидно, вона фіксує нкою, яку згодом отримали Гудим-Левковичі. забудову у проміжку 1842–1851 рр., найімовірніше Мапа 1812 р. засвідчує, що на території садиби Гу- карта зафіксувала стан Липок середини 1840-х – по- дим-Левковичів був збудований головний будинок [25]. чатку 1850-х рр. [27]. За допомогою цієї карти та ще Схожу ситуацію фіксує й карта 1819 р. [26]. Найбільш однієї детальнішої мапи Липок середини 1840-х рр. ілюстративною є карта Палацової площі кінця 1810-х – [32, арк. 1] можемо доволі точно описати стан садиби початку 1820-х рр. На ній зафіксовані межі садиби й ротмістра Гудим-Левковича на кінець 1840-х рр. Отож, наявні будівлі. Ділянка Гудим-Левковичів мала Г- на території садиби Гудим-Левковича у цей період подібну форму, довжина садиби становила 57 сажнів значно збільшилася кількість будівель. Окрім головно- (121,6 м.), а площа у перерахунку складала 8736 квад- го мурованого будинку по вулиці Інститутській і двох ратних метрів. На території садиби, окрім головного будівель розвернутих фасадом до вулиці Еспланадної будинку, розташовувалися ще дві дерев'яні будівлі, які на території садиби розташовувалося ще 7 дерев'яних фасадом виходили до вулиці Еспланадної. Головний будівель. Також на ділянці розміщувався сад, який не будинок фасадом виходив на червону лінію вулиці Бєгі- позначався на мапах до цього, очевидно, він існував чевської (згодом Інститутської), яка на той час доходи- раніше, але знайшов відображення лише на картах ла до провалля, яке відділяло Липки від Печерська. 1840-х рр. Карта Палацової частини Києва 1851 р. не Завдяки вищеназваній карті ми також можемо вказати зафіксувала якихось суттєвих змін у садибі й нових приблизний розмір головного будинку. За мапою його будівель на ній, хіба що на мапі показана менша кіль- розмір становив 136 сажнів (27,712,8 м). Орієнтовно кість дерев'яних господарських будівель [27]. площа одного поверху складала 354,6 квадратних мет- На мапі Палацової частини 1854 р. на місці садибі ри [30, арк. 1]. Сам будинок був мурованим, двоповер- Гудим-Левковича залишився пустир, очевидно будинки ховим з підвалами. На другому поверсі розташовувало- були знесені під еспланаду Київської фортеці [36, арк. 1]. ся 11 кімнат, на першому – 10, а в підвалі – 4 кімнати Найімовірніше будинок був зруйнований у період літа- [37, арк. 87–90 зв.]. осені 1854 р., так як й інші будинки на Липках [3, с. 60]. У серпні 1835 року почалися перемовини з Гудим- Із вищезазначеного видно, що протягом 1834– Левковичами щодо оренди їх будинку для потреб 1835 рр. активно відбувався процес формування уні- університету [12, арк. 37]. Університетський звіт за верситетського простору в Києві. Збільшення кількості 1835 року підтверджує, що вже у 1835 будинок був на- студентів і поповнення колекцій навчального закладу йнятий і там розміщувалися кабінети з колекціями уні- зумовлювали його розширення. Таким чином, для по- верситету [19, арк. 47 зв.]. Нами виявлений контракт, треб Університету св. Володимира були орендовані який датується січнем 1836 р. У ньому обумовлені умо- нові приміщення. Нами встановлено, що з 1835 р. ви найму будинку Гудим-Левковичів на період із 1 трав- приміщення університету розташовувалися, головним ня 1836 до 1 травня 1841 р. із щорічною оплатою по чином, на Липках і Печерському форштадті, що поле- 3800 рублів асигнаціями. Орендний договір був підпи- гшувало комунікацію між структурними частинами на- саний з опікуном будинку колезьким асесором Василем вчального закладу. Однак процес формування універ- Максимовичем Гудим-Левковичем. Окрім мурованого ситетського простору на цьому не припинився. будинку Університет св. Володимира винаймав конюш- Список використаних джерел ню та сарай, які знаходилися на території садиби. Флі- 1. Киев // Атлас крепостей Российской империи. – Б.м., 1833. гелі садиби в оренду не здавалися [41, арк. 37–38]. Не- 2. Генеральный план Дворцовой города Киева части (1851) // Наці- зважаючи на зафіксовану в договорі вартість оренди, ональна Бібліотека України ім. Вернадського. – Відділ картографії (далі насправді вона була вищою. У 1835 р. – 4200 рублів – ВК НБУВ) – № 22338. 3. Гирич І. До історії топографії Печерської частини Києва ХІХ ст. асигнаціями [19, арк. 47 зв.], 1836, 1837 рр. – 5800 руб- (за матеріалами Київської інженерної команди) / І. Б. Гирич // Проблеми лів асигнаціями [19, арк. 119]. Очевидно, у суму оренди історичної географії України.– К. : Наук. думка, 1991. – С. 54–61. входили гроші на ремонт будинку, оскільки вже у 4. Годовой отчет о состоянии и действиях Университета Св. Вла- димира за 1838 год // Державний архів м. Києва, м. Київ (далі – ДАК), 1838 р. вона становила – 3800 рублів асигнаціями, як і ф. 16., оп. 465., спр. 46, 178 арк. зафіксовано в контракті. У 1841 р. сума оренди стано- 5. Дело о распределении штатной суммы, положенной для учителя вила – 1285 рублів сріблом [22, арк. 108]. искусств при университете и об определении учителей искусств Очевидно, що стан будинку був далеко не найкра- // ДАК, ф.16, оп. 276, спр. 21, 109 арк. 6. Дело об имеющей быть постойке домов на Владимирской пло- щим, оскільки сума його ремонту була доволі значною і щади в г. Киеве означенными в реестре особами // Центральний дер- становила 2051 рублів 80 копійок асигнаціями. Також у жавний історичний архів України, м. Києв (далі – ЦДІАК), ф. 533, оп. 1, контракті був окремий пункт щодо можливості знесення спр. 337, 27 арк. 7. Дело относительно перевода Благородного Пансиона из дома По- будинку внаслідок урядового розпорядження, пов'яза- дполковника Самойловича в дом Графини Илинской и о передаче дома ного з розбудовою Печерської фортеці. Університет Самойловича в ведение Университета Св. Владимира под помещение

~ 74 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Института Казеннокоштных студентов и о возврате денег от Правления 43. Самчук Т. Становлення університетського простору в Києві (до Университета, переплаченных Благородным Пансионом за наем дома історії перших будинків Університету Св. Володимира) / Т. Самчук // подполковника Самойловича // ДАК, ф. 108, оп. 9, спр. 47, 13 арк. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : Зб. наук. пр. 8. Друг О. Особняки Києва / О. Друг, Д. Малаков. – К. : Кий, 2004. Рівнен. держ. гум. ун-ту. – Рівне : РДГУ, 2016. – Вип. 27. – С. 35–42. 9. З іменем Святого Володимира. Київський університет у докумен- 44. Чертеж части Киевопечерской крепости с показанием приле- тах, матеріалах та спогадах сучасників : у 2-х кн. / Упоряд.: В. І. Улья- жащего к ней предместия и каменных обывательских домов выстроен- новський, В. А. Короткий. – К. : Заповіт, 1994. – Кн. 1. ных до сего и ныне закладываемого вновь на чертеж Експланадной 10. Захарченко М. М. История Киевского института благородных линии. Сочинен в Киеве при инженерной команде маия 25-го дня 1808- девиц 1838–1888 г. / М. М. Захарченко. – К. : Тип. С. В. Кульженко, го года // ЦДІАК, ф. 1434, оп. 1, спр. 84, Л. 3. 1889. 45. Шемета Ю. Документи з історії початкового облаштування Уні- 11. Ковалинський В.В. Київські мініатюри / В. В. Ковалинський. – верситету Св Володимира: опис лікарні та її майна (1834) / Ю. Шемета 2-ге вид., доп. – К. : Купола, 2006. – Кн. 1. // Соціальна історія: Науковий збірник. – 2009. – Вип. 5. – С. 130–135. 12. О найме дома наследников купца Бухтеева для Библиотеки 46. Шемета Ю. Приміщення Університету Св. Володимира на поча- Университета Св. Владимира, и о распоряжению дополнительной тку його існування: опис будинку З. С. Самойловича (1837 р.) / суммы на наем и содержание домов по Университету // ЦДІАК, ф. 707, Ю. Шемета // Вісн. Київ нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія. – 2010. оп. 87, спр. 150, 71 арк. – Вип. 101. – С. 52–55. 13. О найме дома подполковника Самойловича для помещения 47. Шостьин Н. А. Очерки истории русской метрологии. XI – начало фундушевого конвикта, и о производстве некоторых починок в сем XX века / Н. А. Шостьин. – М. : Издательство стандартов, 1975. доме // ДАК, ф. 16, оп. 370, спр. 18, 242 арк. 48. Щітківський І. До історії забудування м. Києва на початку 14. О переводе казеннокоштных студентов во время летних вака- ХІХ століття / І. Щітківський // Київські збірники історії й археології, побу- ций в дом подполковника Самойловича, и о составлении сметы нуж- ту й мистецтва. – 1930. – Зб. 1. – С. 319–343. ным в оном починкам // ДАК, ф. 16, оп. 372, спр. 25, 51 арк. 15. О передаче в ведомство Киевского строительного комитета References дома и земли, пожертвуемых университету генерал-майором Бегичевс- 1. Kiev (1833). In: Atlas krepostej Rossijskoj imperii. [s. l.]. ким // ДАК, ф. 16, оп. 469, спр. 724, 112 арк. 2. Viddil kartohrafiyi Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni 16. О приискании дома для помещения Присутственных мест Уни- V. I. Vernadskogo (VKNBUV), № 22338. верситета Св. Владимира // ДАК, ф. 16, оп. 374, спр. 34, 104 арк. 3. HYRYCH, I. (1991) Do istorii topohrafii Pecherskoi chastyny Kyieva 17. О соединении в одной больнице всех казенных заведений при XIX st. (za materialamy Kyivskoi inzhenernoi komandy). In: Problemy Гимназии и Университете состоящих и об издержках по больнице // istorychnoi heohrafii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, pp. 54–61. ДАК, ф. 16, оп. 370, спр. 108, 242 арк. 4. Derzavnyi arkhiv mista Kyieva (DAK), fond 16, opys 465, sprava 46, 18. Об оценке дому г. подполковника Самойловича 15 октября 178 arkushiv. 1833-го // ДАК, ф. 1, оп. 1, спр. 487, 5 арк. 5. Ibid, fond 16, opys 276, sprava 21, 109 arkushiv. 19. Отчет за 1835 г. // ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 28, 237 арк. 6. Tsentralnyi derzavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, Kyiv (TsDIAK 20. Отчет университета за 1839 год // ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 49, Ukrainy), fond 533, opys 1, sprava 337, 27 arkushiv. 169 арк. 7. DAK, fond 108, opys 9, sprava 47, 13 arkushiv. 21. Отчет университета за 1843 год // ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 59, 8. DRUH, O., MALAKOV, D. (2004) Osobniaky Kyieva. Kyiv: Kyj. 207 арк. 9. ULIANOVSKYI, V. I., KOROTKYI, V. A. (eds.) (1994) Z imenem 22. Отчет университета за 1841 год // ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 53. Svyatoho Volodymyra. Kyivskyi universytet u dokumentakh, materialakh ta 175 арк. spogadakh suchasnykiv: [in 2 vol.]. Vol. 1. Kyiv: Zapovit 23. Печерський іподром. Фрагмент топографічного плану Київсько- 10. ZAKHARCHENKO, M. M. (1889) Istoriya Kievskogo instituta го Окркомгоспу 1923–1925 рр. // Старовинні та історичні карти м. Києва і blagorodnyh devits 1838–1888 g. Kiev: Tipografiya S. V. Kulzhenko. регіону. – К. : Вид-во "ВАРТО", 2010 (на електронних носіях). 11. KOVALYNSKYI, V. V. (2006) Kyivski miniatiury. 2nd edition. Vol. 1. 24. План Владимирской первой части города Киева, назначаемой Kyiv: Kupola. для построения вновь с конфирмованного плана // ВК НБУВ – № 22271. 12. TsDIAK Ukrainy, fond 707, opys 87, sprava 150, 71 arkush. 25. План города Киева четырем онаго частям с показанием Печер- 13. DAK, fond 16, opys 370, sprava 18, 242 arkushy. ской крепости с означением публичных общественных и казенных 14. Ibid, fond 16, opys 372, sprava 25, 51 arkush. строений с ситуациею (1812) // ВК НБУВ – № 22284. 15. DAK, fond 16, opys 469, sprava 724, 112 arkushiv. 26. План города Киева четырех онаго частей и с показанием нахо- 16. Ibid, fond 16, opys 374, sprava 34, 104 arkushy. дящихся в нем разных строений с ситуациею по городскую черту (1819) 17. Ibid, fond 16, opys 370, sprava 108, 242 arkushy. // ВК НБУВ – № 22289. 18. Ibid, fond 1, opys 1, sprava 487, 5 arkushiv. 27. План Дворцовой части, составленный в 1821 году // ВК НБУВ – 19. Ibid, fond 16, opys 465, sprava 28, 237 arkushiv. № 22338. 20. Ibid, fond 16, opys 465, sprava 49, 169 arkushiv. 28. План Дворцовой части // ВК НБУВ – № 22339. 21. Ibid, fond 16, opys 465, sprava 59, 207 arkushiv. 29. План землям отведенным инженерным ведомством разным ча- 22. Ibid, fond 16, opys 465, sprava 53, 175 arkushiv. стным лицам в Печерском, Дворцовом и Лыбедском участках г. Киева 23. Pecherskyi ipodrom. Frahment topohrafichnoho planu Kyyivs'koho [1850] // ВК НБУВ – № 22100. Okrkomhospu 1923–1925 rr. (2010). In: Starovynni ta istorychni karty m. 30. План киевской дворцовой площади с окружающими кварталами Kyyeva i rehionu. Kyiv: Vydavnytstvo "Varto". 1816–1847 гг. // Національна бібліотека України ім. Вернадського. – 24. VKNBUV, № 22271. Інститут рукопису (далі – ІР НБУВ), ф. 28, № 860, 1 арк. 25. VKNBUV, № 22384. 31. План Києва з передмістями. Гравійований на камені при Голо- 26. VKNBUV, № 22289. вному Штабі Діючої Армії – 1842 // Старовинні та історичні карти 27. VKNBUV, № 22338. м. Києва і регіону. – К.: Вид-во "ВАРТО", 2010 (на електронних носіях). 28. VKNBUV, № 22339. 32. План части г. Киева с покзанием строений окружащих Дворцо- 29. VKNBUV, № 22100. вую площадь // ЦДІАК, ф. 2194, оп. 1, спр. 391, 1 арк. 30. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni 33. Планы усадебных участков по Владимирской улице с обозна- V.I. Vernadskogo (IRNBUV), fond 28, № 860, 1 arkush. чением существующих и проектируемых каменных и деревянных домов 31. Plan Kyieva z peredmistiamy. Hraviiovanij na kameni pry 1849–1866 гг. // Державний архів Київської області (далі – ДАКО), Holovnomu Shtabi Diiuchoi Armii – 1842. (2010). In: Starovynni ta istorychni ф. 1542, оп. 1, спр. 192, 38 арк. karty m. Kyyeva i rehionu. Kyiv: Vydavnytstvo "Varto". 34. По прошению дочери купца Александры Бухтеевой о дозволе- 32. TsDIAK Ukrainy, fond 2194, opys 1, sprava 391, 1 arkush. нии починок и исправлений в доме // ДАК, ф. 19, оп. 1, спр. 3051, 5 арк. 33. Derzavnyi arkhiv Kyyivs'koyi oblasti (DAKO), fond 1542, opys 1, 35. По рапорту Старшего Полицеймейстера о дозволении Генеральше sprava 391, 1 arkush. Ахте постройки погреба с лавочкой // ДАК, ф. 19, оп. 1, спр. 64, 8 арк. 34. DAK, fond 19, opys 1, sprava 3051, 5 arkushiv. 36. Подробный план Дворцовой г. Киева части. 1854 // ІР НБУВ, 35. DAK, fond 19, opys 1, sprava 64, 8 arkushiv. ф. 28, № 861, 1 арк. 36. IRNBUV, fond 28, № 861, 1 arkush. 37. Приложение к отчету университета за 1842 год // ДАК, ф. 16, 37. DAK, fond 16, opys 465, sprava 57, 168 arkushiv. оп. 465, спр. 57, 168 арк. 38. DAKO, fond 1542, opys 1, sprava 300, 1 arkush. 38. Проект каменного двухэтажного корпуса купца Бухтеева в ра- 39. DAKO, fond 280, opys 2, sprava 332, 1101 arkushiv. йоне Печерского форштата // ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 300, 1 арк. 40. SAMCHUK, T. V. (2015) Vykladannia verkhovoi yizdy v Universyteti 39. Ревизские сказки 1816 // ДАКО, ф. 280, оп. 2, спр. 332, 1101 арк. Sv. Volodymyra (1835–1863 rr.). Naukovyi visnyk Kremenetskoi oblasnoi 40. Самчук Т. В. Викладання верхової їзди в Університеті humanitarno-pedahohichnoi akademii im. Tarasa Shevchenka. Seriya: Св. Володимира (1835–1863 рр.) / Т. В. Самчук // Науковий вісник Кре- Pedahohika. 5, 39-48. менецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шев- 41. DAK, fond 16, opys 469, sprava 572, 369 arkushiv. ченка. Серія: Педагогіка. – 2015. – Вип. 5. – С. 39–48. 42. Spisok dvoryan Kievskoj gubernii, na 11 oktyabrya 1905 g. (1906) 41. Сметы расходов по Университету вообще как в г. Киеве так в Kiev: Kievskoe dvorianskoe deputatskoe sobranie. г. Кременце по Ботаническому Саду с приложением штата Университе- 43. SAMCHUK, T. (2016) Stanovlennia universytetskoho prostoru v та Св. Владимира // ДАК, ф. 16, оп. 469, спр. 572, 369 арк. Kyevi (do istorii pershykh budynkiv Universytetu Sv. Volodymyra). Aktualni 42. Список дворян Киевской губернии, на 11 октября 1905 г. – К. : problemy vitchyznianoi ta vsesvitnoi istorii. 27, 35–42. Киевское дворянское депутатское собрание, 1906. 44. TsDIAK Ukrainy, fond 1434, opys 1, sprava 84, arkush 3.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 75 ~

45. SHEMETA, Yu. (2009) Dokumenty z istorii pochatkovoho 47. SHOSTIN, N. A. (1975) Ocherki istorii russkoj metrologii. XI – oblashtuvannia Universytetu Sv. Volodymyra: opys likarni ta yii maina nachalo XX veka. Moskow: Izdatelstvo standartov. (1834). Sotsialna istoriia: Naukovyj zbirnyk. 5, 130–135. 48. SHCHITKIVSKYI, I. (1930) Do istorii zabuduvannia m. Kyieva na 46. SHEMETA, Yu. (2010) Prymishchennia Universytetu pochatku XIX stolittya. Kyivski zbirnyky istorii i arkheolohii, pobutu i Sv. Volodymyra na pochatku joho isnuvannia: opys budynku mystetstva. 1, 319–343. Z. S. Samoilovycha (1837 r.). Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu Надійшла до редколегії 20.11.16 imeni Tarasa Shevchenka. Istoriya. 101, 52–55.

T. Samchuk, PhD student Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

THE FORMATION OF THE UNIVERSITY SPACE IN KYIV (THE HISTORY OF THE FIRST FACILITIES OF THE UNIVERSITY OF ST. VOLODYMYR) This paper focuses on history of the St. Volodymyr University's first facilities in context of the formation of a special university space. We highlitened peculiarities in construction of these first buildings, their situation within the city space of Kyiv based on many archive and cartographical sources. The unknown archived documents were used in the article. We addressed to Samoilovich's, Achte's, Gudum-Levkovich's, Buchteev's houses; Begichev's yard and manege for hourse riding. We analyzed details of lease contracts of St. Volodymyr University's buildings. The article indicates which collections and departments were located in each of the leased buildings. The main conclusions show that university space covered big yards not only buildings. The facilities of university were concentrated in prestigious and aristocratic city's districts – Lypky and Pechersk. The history of other university buildings are to be described in papers to follow. Keywords: university space, Kyiv, University of St. Volodymyr.

УДК: 94(477.41): 004.922 "1684" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.16 Г. Філіпова, асп. Центр пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК, Київ, Україна, М. Колибенко, асп. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди, Переяслав-Хмельницький, Україна

РЕКОНСТРУКЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ТОПОГРАФІЇ ПЕРЕЯСЛАВА ЗА РОЗПИСНИМ СПИСКОМ 1684 РОКУ

Ідеться про перспективи дослідження та реконструкції історичної топографії Переяслава кінця XVII ст. за розпи- сним списком міста, датованим 1684 р. Розглянуто значення нововиявленого документу в контексті вивчення та введення до наукового обігу подобних джерел, а також його основний інформативний потенціал. Подано стислий перелік споруд, згаданих у розписному списку, із короткими їхніми характеристиками. Містить практичну частину, що окреслює технічні можливості графічного 3D-реконструювання за даними, наведеними в розглянутому джерелі, а також можливості доповнити їх за допомогою аналогій, беручи за основу вже існуючі розробки дослідників питання. Ключові слова: Переяслав, розписний список, історична топографія, архітектура, 3D-реконструкція.

Переяслав середини XVII – початку XVIII ст. був одні- сків дуже залежала від сумлінності укладачів. Проте, єю з найважливіших українських міст-фортець наряду з так чи інакше всі вони містили перелік наявних у місті Києвом, Ніжином, Черніговом. Він відігравав значну роль споруд, певну інформацію щодо їхнього стану та перс- як прикордонна твердиня, яка мала захищати московсь- пектив розбудови, згадували планувальну специфіку ке Лівобережжя від польської агресії, претензій Порти та міста. У різний час у наукових виданнях з'являлися пу- періодичних спустошливих набігів Орди. блікації списків таких українських міст, як Київ, Чернігів, На жаль, історична топографія Переяслава ранньо- Чигирин. [3; 6, с. 27–82; 4, с. 162] Найвідомішим з опуб- модерної доби вивчена відносно мало – передусім, лікованих розписних списків Переяслава є список через брак відповідних джерел. Те ж саме можна сказа- 1701 р., досліджений В. О. Харламовим [9, c. 105–106]. ти і про практичну частину вивчення давно зниклих міс- Серед документів, що зберігаються в Інституті Руко- тобудівних комплексів, а саме – їхнє реконструювання пису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадсь- та відтворення за допомогою сучасних технологій. Пи- кого, нами було виявлено раніше невідомий розписний таннями, пов'язаними з архітектурою та топографічни- список Переяслава, датований 1684 р. 1. Він ніколи ра- ми особливостями Переяслава доби пізнього Серед- ніше не видавався, навіть фрагментарно. Утім, це – ньовіччя й раннього Нового часу займалися та займа- надзвичайно інформативне й об'ємне джерело, що ються такі дослідники, як В. О. Харламов, Л. М. Набок, включає в себе розпис власне 1684 р., фрагменти з О. В. Юрченко. [9; 8] Останньому дослідникові нале- попередніх розписів, кошториси на будівництво й ремо- жить двовимірна графічна реконструкція Переяслава нти міських споруд, інформацію про міську торгівлю, середини XVII ст. [11, с. 238] Тривимірних реконструкцій забезпечення гарнізону, іменні списки полків, які пере- чи то усього міста, чи то окремих його частин або спо- бували у складі переяславської залоги тощо. Порівню- руд наразі не існує. До того ж, дослідженнями вищезга- ючи цей розписний список Переяслава з іншими анало- даних учених майже не охоплено період від 60-х рр. гічними джерелами кінця XVII – початку XVIII ст., уве- XVII до 10-х р. XVIII ст., який і зараз є свого роду білою деними до наукового обігу та подекуди виданими, мож- плямою в історії Переяслава. на стверджувати, що він є одним із найповніших і надає Основними джерелами знань про історичну топо- різнопланову й дуже важливу інформацію для вивчення графію тогочасних міст є, окрім карт і планів, розписні міського життя Переяслава доби бароко. До того ж, він списки, кошториси та звіти про діяльність інженерів- проливає світло на відрізок історії міста, який є вивче- фортифікаторів. Вони виникали доволі регулярно, адже ним чи не найменше. Розписний список, оброблений їхнє створення зазвичай пов'язувалося з такими подія- В. О. Харламовим, є набагато коротшим і більш уза- ми в міському житті, як зміна на посту воєвод, початок чи завершення чергових етапів будівництва фортифі- 1Автори висловлюють вдячність канд. іст. наук, проф. кацій, інженерні роботи з "городової справи", звітність О. В. Колибенку та канд. іст. наук О. В. Юрченку за поради про які вимагали у столиці. Докладність розписних спи- щодо роботи з джерелом і наукові консультації. © Філіпова Г., Колибенко М., 2016 ~ 76 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

гальненим [9, c. 105–106]. За докладністю та повнотою Вежа Циганка за розмірами поступалася попере- з досліджуваним документом можна порівняти розпис- днім, і була зрублена в чотири стіни. Вона не мала по- ний список Києва від 1695 р., опублікований у додатку криття. Міст, що йшов від цієї вежі, був старим. до роботи В. О. Харламова та Г. В. Алферової "Киев во Вежа Селіванівка (Сіліванівка), як і Циганка, була второй половине XVII века" [3, арк. 135–157]. чотиригранною. Виявлений авторами список було складено згідно Далі слідували Михайлівські ворота з вежею. Над наказу царівни Софії Олексіївни та царів Петра й Іоа- проїздом було встановлено образ Спаса Нерукотвор- на Олексійовичів, надісланого до Приказної ізби Пе- ного. Проїзна вежа була рублена в шість граней, мала реяслава у вересні 1683 р. Московський уряд звелів старий міст, була непокритою. У цій вежі також було тодішньому воєводі Василю Даниловичу Мясново зі- два "бої". брати та передати до Малоросійського приказу відо- Вежа Голодуха теж не мала даху. Вона була шес- мості про суми казенного доходу з міста, стан хлібних тигранною, із двома "боями" – верхнім і нижнім. [1, арк. запасів, заготівлю сіна для коней, квартири, заробітну 28 зв.] плату й іменні списки московських ратних людей. Осо- Вежі Дубовка та Завітанка були ідентичними, без бливу увагу потрібно було приділити боєздатності Пе- покрівлі. реяслава як важливої для Москви фортеці – мали бу- Вежа Брянка була шестигранною, зі старим мос- ти перераховані гармати, пищалі та фузеї, які містили- том, без покрівлі, з двома "боями". До неї вздовж русла ся у переяславському Замку, снаряди та боєприпаси ріки Альти також було підведено вал Нижнього міста. до них, "зелейные", себто порохові запаси, "свинцо- [1, арк. 8–13 зв.] вые казны". [1, арк. 2–2 зв.] Черговими воротами були Спаські. У документі їх Із погляду пам'яткознавства особливий інтерес яв- іменовано "глухими", тобто, вони мали засипаний проїзд. ляє докладний опис Верхнього міста (власне, розпис- Над місцем, де він був, також висіла ікона Спаса, що ний список стосується лише цієї частини Переяслава, відповідало назві башти. Спаська вежа була покрита посад, що перебував під полковою протекцією, цікавив дратвою, мала верхній і нижній "бій", на її вершині був росіян менше), із його фортифікаційною системою, восьмикутний "шатрик" із таким само дахом. Перед цією внутрішньою топографією в межах річок Трубежу й вежею, зліва, існував вивід, зрублений "в тараси" (тобто Альти (у джерелі – Ільтиці), згадками сакральної архі- зі стінами, які складаються клітей, зрубаних із колод і тектури, розміщення та внутрішнього розпланування набитих землею й камінням). На час складання опису він великих міських садиб, адміністративних осередків і знаходився в аварійному стані, тому щодо нього значи- господарських ділянок. лася необхідність ремонту в наступному 1685 р. Із право- Найдетальніше складено опис переяславських го боку від виводу в середині 1680-х заклали підлаз, який укріплень. Ця особливість є цілком зрозумілою, адже закривався стулками. У підлази проклали жолоб, що мав Москва цікавилась передусім станом уфортифікованос- вести до міста "для істоченія дождевых вод чтоб подо- ті та боєздатністю ряду твердинь, до яких входив Пере- шве городовые стены от дождевых вод порчи никакой яслав. Відтак, розгляданий розписний список подає небыло". [1, арк. 13 зв.–14, 28 зв.] інформацію щодо міських укріплень у кількох площинах Окремо виділялися так звані Нова і Стара городові – конфігурація, топографічні прив'язки, проміри, короткі, стіни. Нову стіну було зведено за кілька років до ство- проте ємкі довідки відносно технологій побудови чи рення розпису, Стара ж, можливо, мала ще середньові- ремонтування тих чи інших частин укріплених дистан- чне походження. Згадка цієї стіни в цьому писемному цій. Місцями у зв'язку з необхідністю подано свого роду джерелі може бути корисною для дослідження однієї з перспективні плани на наступний рік, аналогічно підкрі- проблем стосовно переяславської фортифікації. Адже, плені певною описовістю. можливо, мається на увазі загадковий вал, відмічений У системі оборони тогочасного переяславського зам- на плані де Боскета в 1740 р. як дуже давній і напів- ку згадано (за порядком подання у списку) такі складові: зруйнований. Цей вал не згадано більше ніде, що ро- Пречистенські проїзні ворота, що вели до Велико- бить його походження дуже туманним. [11, с. 233] Дві го міста. Вони були увінчані восьмигранною вежею з городові стіни сходилися під кутом, де на відстані було покрівлею з дратви. Зверху розташовувався чотирикут- зроблено розкат. Він мав два мости для виводу гармат ний шатер із перилами (очевидно, із круговим гульби- на батареї. На мосту стояла караульня, така само, як щем). Саму вежу увінчував дерев'яний двоголовий біля кожної міської вежі. Розкат тягнувся всередині міс- орел, якого було відремонтовано перед складанням та до Пречистенських воріт. [1, арк. 14 зв.–15] списку. Цікаво, що у проміжку між 1682 і 1687 рр. про Побіжно згадується в розписному списку і вежа такого само орла згадується і в Чернігові. [2, арк. 395] Веселуха. У переліку артилерії сказано, що на Через рів було перекинуто великий міст із перилами – озброєнні цієї вежі стояли дві пищалі, але їх перене- такі мости були біля кожної з міських веж. Поряд із цим сли на розкат Нової міської стіни. Серед діючих веж, міським проїздом розташовувався при Думному дворі задіяних в оборонній системі міста, Веселуха станом будинок воєводи Мясново. [1, арк. 2–3 зв.] на 1684 р. не числиться, тому є резон припустити, що Єфимівський вивід. Виходив до "загородної сто- її було розібрано, або ж вона зазнала якогось іншого рони" в бік Трубежу. Вивід мав власну караульню. руйнування. [1, арк. 31] Допросна (Розпросна) вежа була шестигранною. Окрім основних складових частин міського оборон- На момент складання опису ще не мала дахового по- ного поясу, розписний список надає докладні проміри криття. До цієї вежі було підведено земляний вал Ниж- валів, ровів, куртин, боїв тощо. Згадано про ремонти, нього міста, і, на жаль, розписний список 1684 р. не які проводилися на тих чи інших ділянках за допомогою подає жодних відомостей про переяславський посад, і дернування в один або кілька шарів, насипання землею тому говорити щось конкретне про цю частину укріп- в тараси чи поверх валу, зведення частоколів. лень важко. Біля цієї вежі, як і неподалік наступних, Усього на озброєнні переяславського Замку пере- була караульня ("поставлено четыре столба покрыта бувала 21 гармата. Ще 21 зберігалася в артилерійсь- тесом и ощичена тросником"). [1, арк. 4 зв.–6 зв.] кій коморі, частина з цих гармат була небоєздатною (сюди належали й розірвані під час пострілу знаряддя, і такі, які були небезпечними в користуванні через над-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 77 ~

ломлені запали чи інші причини). 13 гармат до арти- заковами, скобами та пробоями). Усі льохи оточував лерійського парку Переяслава привезли з Севська. [1, частокіл [1, арк. 18]. арк. 27 зв.–34 зв.] Біля Приказної ізби існувала й казенна комора. Це У характеристиці гармат трапляються варті уваги де- була каркасно-стовпова конструкція ("на столбах кру- талі. Окрім довжини жерла та приблизного калібру (за гом забран дошками"), вкрита тесом. Усередині комо- розмірами ядра), відносно деяких з них відмічалися й ри та біля неї були намощені "полаті". До верхніх "по- інші особливості. Наприклад, маркування гербовими зо- латей" вела драбина. Казенна комора виконувала браженнями, написами чи іменами майстрів-ливарів (се- роль артилерійського парку – тут зберігали припасні ред них трапляються імена Івана Тимофеєва, Петра полкові гармати, які з тих чи інших причин зняли з обо- Воєводіна, Кашніра, Якова, Григорія). Наведемо задля ронних споруд або передали до зберігання через по- прикладу кілька описів гербів: "У казны в дву местех ганий стан [1, арк. 18 зв.]. письмо латынское выше письма герб в нем крест на кре- Воєводський двір являв собою доволі велику са- сте птица ворте держит перстень сверх каруна на ней дибу, на території якої знаходилися будівлі різного при- птица держит перстень", "лев да индрок [індрик, єдино- значення. До садибного комплексу входили: караульня, ріг. – авт.] около их крест выше крест", "вылита личина три старі комори, поварня, двірня, лазня, конюшня. Всі козлиная да волчья голова подле слова латынские". На ці споруди були криті дратвою чи соломою. На воєвод- одній гарматі як герб була відлита литовська "Погоня". ському дворі перебував один із двох у Верхньому місті Окрім латини траплялися й написи німецькою. Деякі з скляних ліхтарів. Другий світив "наплецевом карауле", гармат мали вибиті дати – 1654 р., 1565 р. поряд з іме- тобто, швидше за все, на соборному майдані перед нем царя Івана Васильовича. [1, арк. 27 зв.–32 зв.] Успенською церквою [1, арк. 149 зв.]. Інформація стосовно світської та сакральної архіте- На дворі, традиційно – у його центрі, стояли хороми ктури Переяслава є менш однорідною. Зважаючи на з льохом, кімнатою-світлицею й горницею. Також у хо- об'єм роботи, виконаної укладачами списку, можна ромах були сіни з окремим горищем. Це горище ("по- припустити, що обмірами й описами міських будівель дволока облая") було і над горницею, з чого робимо займалися різні люди, і цим пояснюється неоднаковий висновок, що сіни були "верхніми". До них із часом при- ступінь докладності. Та, попри ці особливості, дані, на- будували три "чулани", збиті з дощок. Усередині жилих явні в цій частині розписного списку, усе одно є цінними клітей, вочевидь, у головній кімнаті, перебувала біла для дослідження. кахляна піч з трубою. Горниця мала мостову підлогу та Серед церков згадуються такі: розташовані попід стінами лавки. Над лавками було сім Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Вона роз- віконець з залізними заскленими віконницями, які зами- ташовувалася в межах цитаделі, тобто Верхнього міс- калися за допомогою ставень з залізними гаками. Тут та, на площі. Храм був дерев'яним і мав преділи Архіс- теж була піч з трубою, обкладена муравлиними кахля- тратига Михаїла, Іоана Предтечі, Воздвиження Чесного ми. Горницю було вкрито тесом, вона мала щось на хреста та апостолів Петра й Павла. Біля церкви була зразок балкону-гульбища ("кругом горницы зделаны дерев'яна дзвіниця, десь на майдані стояв піщаний го- перилы точеные"). У гульбища був тесовий дашок, а динник [1, арк. 149 зв.]. також двері на залізних гаках [1, арк. 19 зв.]. Біля Михайлівських воріт була однойменна церква, До хором періодично робили нові прибудови – раз і також дерев'яна, із так само дерев'яною дзвіницею [1, назавжди визначеного плану у формуванні садибної арк. 16 зв.–17]. Біля Михайлівської церкви стояли дві забудови не існувало. Так, із Нижнього міста до воє- школи [1, арк. 25 зв.]. водського двору привезли "світелку" з невеликою кім- Стосовно світської архітектури, до опису внесено наткою, які там стояли у запустінні, покинуті господаря- адміністративні будівлі, садиби, харчевні й шинки, жит- ми. Ще раніше цю зрубну конструкцію привезли до Пе- ниці, конюшні, погреби, кузні, полкові ізби, де прожива- реяслава стрільці, забравши з Канева. Світлиця з кім- ли стрільці та солдати. наткою та сіньми з боковим виходом була вкрита драт- Першою описано Приказну ізбу. Вона мала зрубну вою та доповнила комплекс хоромної будівлі. У ній бу- конструкцію та складалася з кімнати, сіней і "чулану", ло сім засклених вікон і двері на залізних гаках. З боко- критих під один дах дратвою. Поряд з ізбою був льох із вих сіней на двір вели сходи [1, арк. 20–20 зв.]. творилом (підземним ходом), яке вело безпосередньо До воєводських хором примикала стара двірня, до будинку. Творило було обкладене колодами та по- тобто помешкання для дворових слуг. Вона складалася крите земляним насипом. Інший вихід із льоху вів до з основного об'єму, верхніх і нижніх сіней, комори. Спо- садибного двору. Він закривався дверима з двома ре- руда двірні також мала "мост", в основній кімнаті було шітками, дерев'яною й залізною, на залізних крюках, із два великих вікна. Одне з них було закрите залізними навісними замками. ґратами. Там теж була зелена кахляна піч. Вихід із сі- В основній кліті був намощений "мост", тобто дере- ней був у вигляді "рундука" з перилами, тобто покритої в'яна підлога на лагах, дещо піднята над рівнем землі чи площадки-ґанку. У сінях були сходи до основного при- поверху. По периметру приміщення було покладено де- міщення двірні та два мости, один з яких, можливо, від- рев'яні лавки, а стіни були оббиті червоним сукном біля носився до площадки сходів. Сходи проходили крізь столу, де воєводи та дяки проводили наради або при- верхні сіни, і були вкриті тесом на залізних гвіздках. ймали відвідувачів. У світлиці було велике вікно з вікон- Закінчувалися вони дверима до двірні, і, подібно до ницею ("окончиною"). У передній розміщувалася піч із решти, замикалися залізними гаками. Комора двірні трубою, і теж було намощено підлогу з лавками. У стінах мала власний дах із дратви. були прорізані вікна зі скляними віконницями. [1, арк. 17] Неподалік хором розташовувався льох із погре- У районі Приказного двору перебували зелейні бицею (невеликою зрубною конструкцією безпосере- льохи, де зберігалася порохова та свинцева казни. дньо над підземним об'ємом льоху). Погребиця була Усього їх було три, й один із них тісно примикав до при- вкрита дратвою. казної ізби. Із вулиці до нього вели стулчасті двері, що Лазня являла собою новобудову. У ній було три ве- додатково замикалися з допомогою решіток. Інші двері ликі віконця за ставнями "на железном крепе" та скля- виходили до садиби й також були заґрачені (з гаками, ними віконницями. Усередині були мостові підлоги та стелі, уздовж стін – лавки (вірогідно, маються на увазі

~ 78 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

полоки). Двері до основної частини зрубу замикалися ні з них вели до сіней, інші – до кімнати. Навпроти ста- залізними гаками. У лазні були невеликі сіни з мостом, рої світлиці стояла ізба з сосни. У ній було четверо ві- лавками та дверима на двір, оббитими залізом. У две- кон – два великих і два малих. В ізбі були сіни і льох із рях було прорізано велике віконце зі склом [1, арк. 20]. виходом. Його двері були стулчастими, із залізним зам- Конюшню, яка, за традицією, мала розміщуватися ком на трьох пробоях, і з навісним замком. Над льохом скраю двору, було рублено зі старого лісу та вкрито було облаштовано трубу з залізною решіткою. Вихід із очеретом. Вона була "прежнего строения". Незадовго льоху орієнтувався на сіни ізби з соснового лісу. Вихід до складання опису її дещо переставили навпроти хо- був закритим – із двома стінами та підволокою, тобто ром та відремонтували – збили гнилу деревину біля невеликим горищем. Аналогічно навпроти старої світ- вінець [1, арк. 19–19 зв.]. лиці знаходилася комора. Там само був льодовик із На двір вели стулчасті ворота з сосни. Їх було збу- соснових колод, заглиблений у землю, з трубою та две- довано нещодавно, і в попередні часи воєводський двір рима з пробійником і навісним замком. Від льодовика чомусь існував без огорожі й воріт. Із метою його захис- рубане й крите дратвою творило йшло до вищезгадано- ту й контролю за проїздом при дорозі, що вела до са- го льоху [1, арк. 22 зв.–23 зв.]. диби, облаштували соснову караульню. Це була ізба з У районі навколо Кружечного двору розміщувалися перилами для закріплення вогнепальної зброї. Дах із харчевні, приписані власне до цього закладу. Розписний дратви покривав і караульню, і перила. Зі встановлен- список надає відносно точну їхню локалізацію: харчевень ням проїзних воріт караульню знесли, адже вона була можна було дістатися, ідучи від соборної Успенської цер- холодною та гнилою, і знаходитися всередині на посту кви до Михайлівських воріт та оминувши Кружечний двір. було вкрай некомфортно [1, арк. 20 зв.]. Харчевенна ізба так само виднілася з правого боку ву- Без точної локалізації згадано й інші будівлі, що пе- ребували в межах цитаделі. Звідси, наприклад, дізнає- лиці. Це був зруб, проте, до нього примикали плетені мося, що казенна кузня, набрана з дощок, перебувала сіни, криті з основним приміщенням під один дах із драт- в занехаяному стані. Вона була старою, її покрівля зог- ви. Збоку від них був "шелаш", обставлений дратвою – нила та сповзла [1, арк. 20 зв.]. Вірогідно, що кузня сто- вочевидь, якесь відкрите приміщення для розміщення яла десь на краю Верхнього міста як технічне вогнене- відвідувачів харчевні. "Шелаш" мав очеретяну стріху, яка безпечне приміщення. якимось чином торкалася і сіней. На подвір'ї харчевні був На території Верхнього міста в 1680-х рр. перебува- також погріб із творилом, над яким перебував ще один ло вісімнадцять полкових ізб, тобто помешкань для не покритий "шелаш" із плетеними стінами. гарнізонних солдат і стрільців. П'ять з них мали у висо- Із лівого боку розгляданої вулиці був третій "ше- ту сім вінців, і були збудовані найраніше [1, арк. 21]. лаш", теж плетений і з очеретяною стріхою. До цього Важливою частиною забудови Верхнього міста були "шелаша" було прибудовано "приносок", тобто примі- житниці та комори. Найбільших житниць було п'ять, щення, призначене для принесення та виставлення одна з них – подвійна. Комори розташовувалися біля харчів і випивки. житниць, вони були "прежнего строения". У цих коморах Там само, зліва за ходом вулиці, стояв Харчевен- зберігали сіль і полкові запаси. ний двір. Із хором на цьому дворі була ізба з кімнатою. Окрім казенної комори, що стояла біля приказного Всередині було розміщено сіни. Була й інша ізба з кім- двору, у Переяславі було ще кілька аналогічних спо- натою та сіньми, крита з ними під один дах дратвою. Ця руд. Одна з них розташовувалася з правого боку від остання ізба не була придатною до користування – її Спаських воріт. Якщо артилерійська комора мала кар- стіни погнили та почали руйнуватися, і через це обва- касно-стовпову конструкцію, то ця мала три стіни, зру- лилася підволока. Майже в такому само стані знаходи- блені в обло, та одну, передню, дощату. Комора мала лися й перші хороми. "полаті", драбину стулчасті двері та дах, мощений Незадовго до складання остаточного варіанту роз- дратвою [1, арк. 19]. писного списку "шелаш з приноском" знесли, і на його Окремо варто розглянути вулицю, де було сконцент- місці побудували дві харчевенні ізби з сосни. До ізб ровано будівлі, пов'язані з Кружечним і Медовим дво- приєднали сіни, набрані також із соснових колод [1, арк. рами Верхнього міста Переяслава. Можна встановити її 23 зв.–24 зв.]. приблизну локалізацію – вона йшла від соборної церкви Окрім воєводського двору, у списку згадуються й Успіння Богородиці повз церкву Архістратига Михаїла до інші великі садиби, що належали членам воєводської Михайлівських воріт. Прив'язка до Успенської церкви адміністрації міста і військовим. Так, описується двір мала вагу, адже саме цей храм з моменту розміщення в стольника і полковника Володимира Полуектова. На Переяславі російського гарнізону задовольняв духовні дворі зберігалися полкові припаси, а також стояла гар- потреби московських військових [7, с. 139]. мата. "На том дворе построена горница с комнотою". Садиба Кружечного двору також являла собою ком- Другий багатий двір належав полковнику Вільяму Фан- плекс із численних споруд. В основній ізбі було прорі- залену. Третій – стольнику та напівполковнику Василю зано одне велике вікно і три малих, усі вони мали скляні Очкасову. На цьому дворі також були розставлені гар- віконниці. Велике вікно було в головній кімнаті. Перед мати. На четвертому дворі жив напівполковник Василь ізбою стояли чотирикутні зрубні сіни, винесені вперед і Обельников. П'ятий двір займав стрілецький капітан вкриті дратвою. До сіней виходив льох, обставлений із Василь Реткін. По одній садибі належало у Верхньому соснових колод. Він мав і ще один вихід із дверима та місті протопопу Успенського собору, попу Григорію того ґратами. Двері були "разверстые с белыми рамками" [1, ж само приходу, попу та поповичу Михайлівської церк- арк. 22]. Медовий двір теж складався з багатьох примі- ви, якомусь російському піхотному капітанові, рейтарсь- щень різноманітного призначення. Стара "поземная кому прапорщику [1, арк. 25 зв.]. светлица" (мабуть, така, що не мала нижньої господар- Деякі двори характеризуються в розписному списку ської кліті) із підволокою була центром садиби. У світ- більш докладно. Так, щодо садиби дяка Осипа Паліци- лиці було два великих вікна з рамками на залізних гаках на вказано, що вона стояла на тій само вулиці, де й і заскленими віконницями. Одне вікно було малим. Усі Медовий, Кружечний і Харчевенний двори. Помешкан- двері у світлиці замикалися гаками з пробійниками. Од- ня Паліцина перебувало у безпосередній близькості від

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 79 ~

Медового двору. На дворі була світлиця з сіньми [1, принципово нових даних відносно інтер'єрів та внутріш- арк. 22 зв., 25 зв.–26]. нього планування ряду міських споруд, які до цього мо- Особливо цікавим видається опис двору дяка Івана менту відтворювалися лише за приблизними аналогія- Волкова, який теж проживав на тій само вулиці. Світли- ми, виникає можливість повніше продемонструвати ця Волкова описується як "кирпичная и облая". У зв'яз- архітектурні особливості переяславської забудови. ку з цим можна висунути припущення про те, що хоро- Зробити це можна, враховуючи технічні характеристики ми дяка Волкова були єдиним зразком тогочасної світ- (розміри, обміри, кількість вінець у зрубах), подані в ської архітектури Верхнього міста Переяслава, який розписному списку відносно майже кожної описаної мав муровані елементи (очевидно, цегляним був пер- споруди. Звісно, не всі з них було обміряно достатньо ший поверх чи підкліть, або ж навіть тільки його части- старанно для того, щоб обрахувати точні розміри. Утім, на, а верхній поверх будівлі мав конструкцію зрубу в фортифікаційна система переяславської цитаделі в обло). Підтверджує цю думку і згадка про те, що двір розписному списку 1684 р. описана достатньо деталь- Волкова був особливим за своєю розкішшю. Його буду- но, щоб цей опис зміг стати базою для подальшого вали за рахунок царської казни силами переяславських всебічного реконструювання. жилих солдат і стрільців [1, арк. 26]. Втілення у життя проектів із реконструкції архітекту- На території садиби знаходилася поварня з сіньми, ри міст ранньомодерної України за допомогою графіч- вкрита очеретом. Усередині поварні було встановлено них редакторів і 3D-моделювання має й широкий освіт- чорну піч. Біля її сіней стояла плетена конюшня, також ньо-популяризаційний потенціал. Наочність і атрактив- під очеретяною стріхою. На невеликій відстані від воріт ність таких реконструкцій дозволяє застосовувати їх не була комора з сушилами, що замикалася дверима на лише у спеціалізованих колах дослідників, а й предста- гаках, оббитими залізом у три стрічки, та була вкрита вляти широкому загалу. Остаточний результат роботи дратвою. При коморі стояли два плетені сараї з очере- авторів заплановано представити увазі спеціалістів і тяними дахами. Окрім цього, на дворі був льох з вихо- відвідувачів у Національному історико-етнографічному дом, складеним "пластинами", рублений в обло з сос- заповіднику "Переяслав". нових колод [1, арк. 22 зв., 26–26 зв.]. На території цитаделі 28 дворів належало черкасам, Список використаних джерел тобто козакам, 7 дворів – гулящим людям з черкас, хо- 1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- надського, м. Київ, ф. ІІ, спр. 4102, 158 арк. ча зазначалося, що останнім часом козацтво почало 2. Там само, ф. VIII, спр. 233/96, 892 арк. масово покидати Верхнє місто та вимушено поступило- 3. Алферова Г.В. Киев во второй половине XVII века / ся нерухомістю росіянам (рейтарам, солдатам, стріль- Г. В. Алферова, В. А. Харламов. – К. : Наук. думка, 1982. 4. Гордон П. Дневник 1677 – 1678. / П. Гордон. – М. : Наука, 2005. цям, пушкарям та їх вдовам). Із цього часу 21 двір на- 5. Ігнатенко І.М. Обґрунтування віртуальної 3D реконструкції Верх- лежав рейтарам, 2 – пушкарям, 37 – солдатам, 44 – нього замку в Чернігові на зламі XVII–XVIII ст. / М. І. Ігнатенко. // Ніжин- стрільцям, 12 – вдовам [1, арк. 25 зв.]. ська старовина. – 2012. – № 14 (17). – С. 121–128. Отже, оброблений авторами статті розписний список 6. Лебединцев П. Г. Росписной список г. Киева 1700 г. // Чтения в историческом обществе Нестора летописца. – 1892. – Кн. VI. – Отд. III. Переяслава від 1684 р. цілком може зробити цінне допо- – С. 27–82. внення до вже існуючих знань про історичну топографію 7. Набок Л. Н. Церковне будівництво Переяслава за Гетьманських міста, а також пролити світло на проблемні та дискусійні часів / Л. Н. Набок, О. В. Юрченко // Матеріали науково-практичної кон- ференції "Культурно-релігійний розвиток Гетьманщини кінця ХVII – почат- питання у відношенні архітектурної спадщини міста. Ви- ку ХVIIІ століття". – Ніжин: Вид. "Аспект-Поліграф", 2006. – С. 136–141. користовуючи докладні описи інтер'єрів будівель, внут- 8. Набок Л. Містобудівна структура та населення Переяслава з XVII рішньої конфігурації та планування садибних комплексів, по XX століття / Л. Набок // Переяслав у віках / Авт.-упоряд. В. Коцур, технологій побудови й матеріалу тих чи інших споруд, О. Колибенко. – К. : ТОВ "Світ успіху", 2007. 9. Харламов В. А. Расписной список Переяслава 1701 г. / можна значно звузити коло приблизних аналогій і при- В. О. Харламов // Тези всеукр. наук. конф. "Переяславська земля та її пущень відносно містобудівної картини ранньомодерного місце у розвитку української нації, державності й культури". – Переяс- Переяслава. Для підкріплення тих чи інших тверджень і лав-Хмельницький : [б. в.]. – 1992. – С. 105–106. 10. Харламов В. О. Розписний список Чернігова 1701 р. / висновків автори планують провести порівняльно- В. О. Харламов. // Словяно-руські старожитності північного Лівобереж- аналітичну роботу на основі вже виявлених описових жя: Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю джерел, а також джерел картографічного характеру. від дня народження О. В. Шекуна (19–20 січня 1995 р., м. Чернігів). – Більше того, на основі нових даних стає можливо Чернігів : Сіверянська думка, 1995. – С. 91–92. 11. Юрченко О. В. Переяславська фортеця XVII ст. / О. В. Юрченко // створити тривимірну реконструкцію переяславської Археологія & Фортифікація України: Збірник матеріалів VІ Міжнародної цитаделі, застосувавши для цього вже існуючу графічну науково-практичної конференції / редкол.: О. О. Заремба (відп. ред.) та ін. 2D-реконструкцію зі внесеними до неї корективами, а – Кам'янець-Подільський : ПП Буйницький О. А., 2016. – С. 229–239.

також подібні роботи ряду дослідників. Найближчим References прикладом таких реконструкцій можна назвати проект 1. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni 3D-візуалізації зовнішнього вигляду Верхнього Замку V. I. Vernadskogo, fond ІІ, sprava 4102, 158 arkushy. Чернігівської фортеці авторства І. М. Ігнатенка та 2. Ibid, fond VІІІ, sprava 223/96, 892 arkushy. 3. ALFEROVA, H. V., KHARLAMOV, V. A. (1982) Kiev vo vtoroj А. Б. Дєдова. [5, с. 121–128] Корисними для відтворен- polovine XVII veka. Kiev: Naukova dumka. ня фортифікаційної системи міста можуть бути й роз- 4. GORDON, P. (2005) Dnevnik 1677–1678. Moskow: Nauka. робки В. О. Харламова та П. Г. Юрченка стосовно пе- 5. IHNATENKO, I. M. (2012) Obgruntuvannia virtualnoi 3D rekonstruktsii Verkhnoho zamku v Chernihovi na zlami XVII-XVIII st. редусім Києва, а також Переяслава, Чернігова, із ура- Nyzhins'ka starovyna. 14 (17), 121–128. хуванням ряду уточнень, внесених відповідно до нових 6. LEBEDINTSEV, P. G. (1892) Raspysnoi spysok g. Kyeva 1700 g. студій і джерел [3, c. 80–83; 10, с. 91–92]. Деяку кіль- Chteniia v istoricheskom obshhestve Nestora Letopystsa. VI, 27–82. кість планувальних сегментів можна прив'язати як до 7. NABOK, L.N., YURCHENKO, O. V. (2006) Tserkovne budivnytstvo Pereiaslava za Hetmanskykh chasiv. In: Proceedings of ‘Kulturno-relihiinyi більш пізніх планів і мап міста, так і до реконструктив- rozvytok Hetmanshchyny kintsia ХVII – pochatku ХVIIІ stolittya" conference. них побудов на основі топографічних особливостей Nizhyn: Aspekt-Polihraf, pp. 136–141 давньоруського Переяслава. 8. NABOK, L. N. (2007) Mistobudivna struktura ta naselennia Pereyaslava z XVII po XX stolittya. In: V. Kotsur, O. Kolybenko (eds.) Потреба в появі тривимірної реконструкції хоча б Pereiaslav u vikakh. Kyiv: TOV "Svit Uspihu". Верхнього міста Переяслава є очевидною. Із появою

~ 80 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

9. HARLAMOV, V. A. (1992) Raspysnoi spysok Pereyaslava 1701 g. In: historical-archeological seminar, Chernihiv, 1995. Chernihiv: Siverianska Proceedings of "Pereiaslavska zemlia ta yii mistse u rozvytku ukrainskoi dumka, pp. 91–92. natsii, derzhavnosti y kultury" all-Ukraine conference, Pereyaslav- 11. YURCHENKO, O.V. (2016) Pereyaslavska fortetsia XVII st. In: Khmelnytskyi, 1992. Pereyaslav-Khmelnytskyi: [s. n.], pp. 105–106. O. O. Zaremba (ed.) Proceedings of "Arkheolohiia i fortyfikatsiia Ukrainy", 10 HARLAMOV, V. A. (1995) Rozpysnyi spysok Chernihova 1701 r. In: international conference, Kamianets-Podilskyi, 2016. Kamianets-Podilskyi: Proceedings of "Sloviano-ruski starozhytnosti pivnichnoho Livoberezhzhia" PP Buinytskyi O. A, pp. 229–239. Надійшла до редколегії 28.11.16

H. Filipova, PhD student Center of monumentology NAS of Ukraine and the Ukrainian Society for Protection of Monuments of History and Culture, Kyiv, Ukraine, M. Kolybenko, PhD student Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical Univercity, Pereyaslav-Khmelnytskyi, Ukraine

RECONSTRUCTION OF THE HISTORICAL TOPOGRAPHY OF PEREYASLAV BASED ON THE CITY LIST FROM 1684 This article deals with the prospects of research and reconstruction of historical topography of the late XVII century Pereyaslav, based on the city list dated 1684. It considers the value of the first detected document in the context of the study and introduction into scientific circulation of such sources, as well as its main informative potential. In the main part, the compressed transfer facilities mentioned in the list supplied with a brief description. The article has a practical part, which describes the technical capabilities of the graphic 3D-reconstruction according to data cited in this source, as well as the opportunity to complete them with the help of analogies, based on existing works of researches. This practice may have educational value. In addition, it can call attention of society to monumentological research on the architectural heritage of the Ukrainian early modern cities. Keywords: Pereyaslav, city list, historical topography, architecture, 3D-reconstruction.

УДК 378.4(430) https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.17 Є. Хан, канд. іст. наук, мол. наук. співроб., А. Слюсаренко, д-р іст. наук, проф. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: НА ПРИКЛАДІ СПІВПРАЦІ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Представлені та проаналізовані основні документи й угоди, підписані Україною, що стосуються міжнародного спів- робітництва, взаємного визнання й участі України у створенні єдиного європейського освітнього простору. А також участь українських університетів у європейських програмах, що забезпечують ефективну реалізацію академічної мобі- льності студентів і викладачів, поліпшують співпрацю в галузі вищої освіти та поширюють європейські освітні прин- ципи і традиції в українській вищій школі. Наведено приклади міжнародної співпраці України та Європи у сфері освіти й науки, зокрема, участі України у європейських освітніх програмах і проектах, які призначені для забезпечення ефектив- ності міжнародного співробітництва, міжнародного визнання, академічних обмінів і покращення академічної мобільності. Проаналізовано й охарактеризовано процес інтеграції української вищої освіти до загальноєвропейського освітнього простору на прикладі двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угод, які підписала наша держава (Угода про парт- нерство та співробітництво, Лісабонська конвенція, Болонська декларація) та участі у міжнародних освітніх програ- мах, зокрема таких як Темпус, Еразмус Мундус, Жан Моне, Еразмус + та ін. Матеріали статті можуть бути використані в дослідженнях міжнародних освітніх і культурних зв'язків і для інформування й популяризації європейських освітніх програм серед академічної спільноти, українських студентів і викладачів. Крім того, у статті наведено конкретні при- клади участі України в таких європейських освітніх програмах і проектах. Ключові слова: Європейський Союз, Болонський процес, вища освіта, європейська інтеграція.

Важливою складовою євроінтеграційних прагнень рнікова, О. Литвина, у яких проаналізовано стан та ос- України була й залишається інтеграція та поглиблення новні проблеми української освітньої сфери протягом співпраці з Європою у сфері вищої освіти. Наша дер- 1990–2000-х рр., а також спроби реформування. У пра- жава протягом багатьох років важливим стратегічним цях М. Згуровського, В. Андрущенка, В. Вікторова, партнером Для Європи. Із початку здобуття Україною М. Данилишина, Г. Калінічевої досліджувався процес незалежності влада нашої держави постійно декларує становлення й реформування сучасної європейської прагнення до запровадження європейських принципів системи вищої освіти, Болонський процес та участь в усіх сферах суспільного життя. Не є виключенням і України у формування єдиного європейського освітньо- сфера освіти й науки. У 2005 р. Україна підписала Бо- го простору, зокрема питання академічної мобільності й лонську декларацію, тим самим офіційно приєднав- міжнародної співпраці у сфері вищої освіти. шись до Болонського процесу, узявши на себе зобо- Методологічною основою дослідження є принципи в'язання брати участь у реформування системи вищої узагальнення, аналізу, синтезу, індукції та дедукції. освіти та запроваджувати європейські освітні стандар- Мета статті полягає в аналізі основних угод, науко- ти в системі вищої освіти. вих проектів та освітніх програм, які сприяють співпраці Джерельною базою в дослідженні цієї теми є Закони України та Європи у сфері освіти й науки, забезпечують України й урядові документи, накази, постанови та роз- взаємне визнання, покращують міжнародну співпрацю й порядження Міністерства освіти та науки України, між- академічну мобільність, сприяють євроінтеграційним народні угоди та виступи й заяви офіційних державних прагненням нашої держави. осіб, а також офіційні представництва та інтернет-сайти Європейський Союз та Україна почали будувати європейських освітніх програм. свої відносини одразу після того як Україна здобула Проблематику реформи освітньої сфери та участі незалежність у 1991 р. Нині Україна є пріоритетним України в Болонському процесі висвітлено зокрема у партнером Європейського союзу в межах Європейської працях В. Кременя, М. Степка, Я. Балюбаша, Ю. Суха- політики сусідства (ЄПС) і Східного партнерства. Упер- © Хан Є., Слюсаренко А., 2016 ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 81 ~

ше ЄС та Україна встановили договірні відносини тримуватися його основних принципів і брати участь у 1994 р. шляхом підписання Угод про партнерство та побудові єдиного європейського простору вищої освіти. співробітництво (УПС), яка набрала чинності 1998 р. [1]. Також наша держава бере активну участь у найріз- На основі цієї Угоди в лютому 2005 р. було схвалено номанітніших європейських програмах щодо ефектив- План дій ЄС – Україна,який визначав програму політич- ного співробітництва у сфері освіти та науки. Доцільно них та економічних реформ і пріоритети на найближчу буде охарактеризувати основні з них. та середню перспективу. Україна, як молода незалежна Програма Темпус (Tempus-Trans-European Mobility держава, була зацікавлена в міжнародній співпраці та Programme for University Studies) сприяє налагодженню міжнародному визнанні. Саме тому співпраця у сфері та зміцненню співпраці у сфері вищої освіти між краї- освіти й науки була дуже важливою та пріоритетною. нами-членами ЄС і країнами-партнерами. Програма Сучасна європейська система вищої освіти сформу- Темпус (Транс'європейська програма мобільності для валась протягом 1990–2000-х рр. Вона пройшла трива- навчання в університетах) – освітня програма, яка під- лий шлях змін і реформ. Європейський Союз визнає, тримує модернізацію системи вищої освіти і створює що освіта та професійне навчання є життєво важливи- простір для співпраці в країнах-партнерах ЄС. Програ- ми для розвитку сучасного суспільства й економіки. ма Темпус, заснована 1990 р. для максимально збала- Стратегія розвитку Європейського Союзу наголошує на нсованої співпраці і вдосконалення систем вищої освіти необхідності налагодження співпраці між усіма країна- в країнах-партнерах ЄС, охоплює нині 27 країн на Захі- ми в цьому напрямі, а також обміну знаннями між ними. дних Балканах, у Східній Європі, Центральній Азії, Пів- Освіта є пріоритетним напрямом для урядів усіх країн- нічній Африці і на Близькому Сході. Програма Темпус членів ЄС, утім, системи освіти в цих країнах відрізня- фінансує співпрацю між ВНЗ у таких сферах, як розроб- ються. На європейському рівні освіта не регулюється ка навчальних програм, управління університетами, "єдиною європейською політикою": відповідальність за взаємодія науковців і громадянського суспільства, пар- зміст та організацію навчального процесу несуть самі тнерство освіти і бізнесу, а також структурні реформи країни-члени ЄС, а Європейська Комісія відіграє лише в системі вищої освіти. Програма Темпус є найтрива- допоміжну роль: надання освіті загальноєвропейського лішою, її реалізація почалася в 1990 р. і відбувалася масштабу,сприяння підвищенню якості освіти і розвит- поетапно: Темпус I – 1990–1994; Темпус II – 1994– кові системи безперервного навчання. 1998; Темпус II іbis – 1998–2000; Темпус III – 2000– У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було 2006. Із 2007 р. функціонував новий етап програми. До розроблено й ухвалено Лісабонську конвенцію про ви- 2009 р. програма Темпус координувалася Директора- знання кваліфікацій [3], що належить до вищої освіти тами Європейської Комісії з питань освіти й культури, Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (у тому чис- розширення зовнішньої допомоги. Починаючи з друго- лі й Україна) [4], більшість із яких сформулювали зго- го конкурсу четвертого етапу програми Темпус, цю дом принципи Болонської декларації. Лісабонська кон- функцію здійснює Виконавче агентство з питань осві- венція декларує наявність і цінність різноманітних осві- ти, аудіовізуальних засобів і культури, яке має мандат тніх систем і ставить за мету створення умов, за яких від Європейської Комісії на управління та координацію більша кількість людей, скориставшись усіма цінностя- проектів програми [7]. ми і здобутками національних систем освіти й науки, Україна приєдналася до програми Темпус у 1993 р. може бути мобільною на європейському ринку праці. На той час програма націлювалася на вдосконалення 25 травня 1998 р. міністри освіти Франції, Італії, Ве- управління вищими навчальними закладами, розробку ликої Британії й Німеччини підписали Сорбонську де- навчальних програм і підвищення кваліфікації виклада- кларацію "Про гармонізацію європейської системи ви- чів, особливо таких дисциплін, як економіка, сучасні єв- щої освіти" [5], завдання якої – створення відкритого ропейські мови,суспільні науки, європейські студії і пра- європейського простору вищої освіти, який має стати во. На третьому етапі програми Темпус (2000–2006) від- більш конкурентоспроможним на світовому ринку освіт- бувся перехід до нових пріоритетів і нової предметної ніх послуг. Основна ідея цих документів – двоступенева сфери. Участь України у програмі Темпус III припала на структура вищої освіти, використання системи накопи- період її приєднання до Болонського процесу та вхо- чення та трансферу кредитів (ECTS), міжнародне ви- дження до Європейського простору вищої освіти, що знання бакалавра фахівцем із вищою освітою, що на- відповідно позначалося на цілеспрямованості проектів. дає особі кваліфікацію і право продовжувати навчання До пріоритетних напрямів, крім економіки й бізнес- за програмами магістра. менеджменту, було включено сільське господарство, 19 червня 1999 р. міністри освіти 29 європейських інформаційно-комунікаційні технології та екологію. країн підписали Болонську декларацію [6], яка започат- Починаючи з 2000 р., до проектів Темпус, крім уні- кувала "Болонський процес", який на тепер охопив май- верситетів і вищих навчальних закладів, долучаються же всю Європу. Стратегічною метою Болонського про- інші партнери – підприємства, неурядові організації, цесу є створення європейського простору вищої освіти, органи влади. Так, учасниками проектів Темпус в Украї- конкурентоспроможного та привабливого як для самих ні стали Секретаріат Кабінету Міністрів України, мініс- європейців, так і для студентів з усіх куточків світу. Єв- терства освіти і науки, охорони довкілля, аграрної полі- ропейський простір вищої освіти має забезпечити ши- тики,обласні державні адміністрації та міські ради, спіл- рокий доступ до якісної вищої освіти, яка базується на ки промисловців, аграрні підприємства, порти, слухацькі принципах демократії й незалежності університетів, об'єднання й науково-дослідні інституції. Пріоритети й їхньої наукової й дослідницької самостійності, активізу- напрями реалізації програми Темпус IV в Україні пов'я- вати академічну мобільність студентів і науково- зані, насамперед, із розвитком Болонського процесу. педагогічних кадрів, підготувати молодь до активного Серед пріоритетів Спільних проектів третього конкурсу життя в демократичному суспільстві, закласти підвали- рекомендувалися такі: модернізація начальних програм ни для професійної кар'єри й особистого розвитку. або запровадження нових, з огляду на введення три- Україна підписала Болонську декларацію у травні ступеневої системи, відповідно до Європейської систе- 2005 р. у м. Берген, тим самим приєднавшись до Бо- ми накопичення та трансферу кредитів (ECTS) і ви- лонського процесу та взявши на себе зобов'язання до- знання дипломів за напрямами: педагогіка, технології і машинобудування, інформаційні технології, право,

~ 82 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

сільське господарство, дрвкілля, туризм і послуги, місь- ва (TEMPUSII, TEMPUSIII). Осередком освітніх і нау- ке та регіональне планування; реформа системи вря- кових процесів у контексті євроінтеграції був Науково- дування у вищих навчальних закладах: застосування технічний центр в Україні – міжурядова неприбуткова механізмів забезпечення якості; вища освіта й суспільс- організація, діяльність якої спрямована на запобігання тво, а саме – розвиток партнерства вищих навчальних розповсюдження ядерної зброї. Центр координує зу- закладів із бізнесом, підприємництвом; тренінги для силля багатьох країн, міжнародних організацій і при- державних службовців; "трикутник знань" (освіта- ватного сектору задля надання можливостей ученим з інновації-дослідження); рамка кваліфікацій. У межах України, Азербайджану, Грузії й Узбекистану спрямо- програми Темпус із 1993 р. було профінансовано 347 вувати свої таланти та здібності на мирні наукові роз- проектів за участю України, у тому числі 101 спільний робки [10, с. 32]. проект, 31 проект структурних заходів, надано 214 гра- Програма Еразмус Мундус започаткована Європей- нтів індивідуальної мобільності. За період 2000– ським Союзом у 2004 р. для країн, які не входять до ЄС. 2009 рр. Україна отримала 46 млн євро з бюджету про- Студенти старших курсів і науковці з різних країн, у то- грами. Проекти Темпус запроваджуються майже в усіх му числі й з України. Мають змогу отримувати стипендії областях України, понад 120 вищих навчальних закла- від ЄС для продовження навчання або проведення нау- дів долучилися до реалізації проектів. кових досліджень у країнах ЄС. У межах програми Темпус IV запроваджуються 23 Із початку реалізації програми у 2004 р. до 2009 р., проекти: 5 – національних, 18 – багатонаціональних, із стипендії програми Ерамус Мундус отримали 130 украї- яких 20 – спільні і 3 – структурні заходи. Проекти спря- нських студенти та 27 викладачів. Ці студенти отрима- мовані на розроблення й запровадження навчальних ли стипендії в розмірі 21 000 євро за один академічний програм у галузях суспільної роботи, інтелектуальної рік. Викладачі, які стали учасниками Програми, отрима- власності, космічних технологій, екологічного менедж- ли стипендії в розмірі 13 000 євро. У 2009 р. для Украї- менту відповідно до вимог Болонського процесу; на ни проектом передбачалося виділити 98 грантів мобі- розвиток освіти у сфері туризму, соціального партнерс- льності для студентів, аспірантів, докторантів, виклада- тва, управління земельними ресурсами, екології; на чів з українських ВНЗ. У 2010 р. за проектом передба- створення освітніх центрів сучасних технологій; розви- чалося ще 100 грантів на академічну мобільність. Укра- ток педагогічної мережі, співпраці університетів і бізне- їнськими учасниками консорціуму були: Національний су; підвищення якості управління університетами тощо. медичний університет ім. О. О. Богомольця, Дніпропет- Також у березні 2009 р. в Україні відкрився Національ- ровський національний університет, Харківська націо- ний Темпус-офіс, покликаний сприяти Європейській нальна академія міського господарства, Львівський на- Комісії, вищим навчальним закладам і національним ціональний університет ім. Івана Франка, Київський на- органам влади в реалізації програми Темпус та інших ціональний університет імені Тараса Шевченка, Таврій- програм, які фінансуються з бюджету ЄС і спрямовані ський національний університет ім. В. І. Вернадського. на модернізацію й реформування вищої освіти в Украї- У 2011 р. у межах компоненту "Партнерство Еразмус ні. Національний Темпус-офіс в Україні координує вза- Мундус" переможцями конкурсу стали чотири проекти. ємодію між Представництвом Європейського Союзу в У межах першого проекту до партнерства приєдналися Україні, Міністерством освіти й науки України, Європей- 6 українських університетів. У рамках другого партнерст- ським виконавчим агентством із питань освіти, аудіові- ва ще 4 українські ВНЗ. У межах третього партнерства зуальних засобів і культури, відповідальним за впрова- учасниками проекту стали сім провідних українських дження програми Темпус, Генеральним Директоратом ВНЗ. А в межах четвертого партнерства учасниками Європейської Комісії з питань освіти й культури, вищи- проекту стали ще чотири українські ВНЗ. Детальнішу ми навчальними закладами, іншими зацікавленими сто- інформацію про участь українських університетів у вище- ронами, що залучені до реформування сфери вищої згаданих проектах можна знайти на офіційних інтернет- освіти в Україні, пропагування та реалізації принципів сайтах кожного з ВНЗ. У межах конкурсу 2012 р. Програ- Болонського процесу, поширення інноваційних підходів в ми Еразмус Мундус за компонентом "Партнерство" пе- організації навчального процесу в системі вищої освіти. реможцями стали дев'ять консорціумів за участю 17 Національний Темпус-офіс в Україні, поряд з іншими українських ВНЗ. Із 2012 до 2016 рр. учасниками програ- заходами, проводить інформаційні дні європейських ми академічної мобільності із загальним обсягом фінан- освітніх програм, консультує вищі навчальні заклади що- сування 35 104 475 євро повинні були стати студенти до написання й подання проектних заявок, проводить студенти, викладачі й адміністративний персонал універ- моніторинг і надає консультації в межах діючих проектів, ситетів Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови координує та підтримує діяльність Національної команди та України. Вони мали змогу навчатися та працювати в експертів реформування вищої освіти. Національну ко- університетах Великої Британії, Ірландії, Іспанії, Порту- манду експертів реформування вищої освіти створено у галії, Італії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Румунії, 2009 р. за рекомендаціями Міністерства освіти і науки Словаччини, Франції, Швеції [7]. України з метою забезпечення експертної підтримки й Програма Жана Моне – це одна з освітніх програм інформування вищих навчальних закладів щодо запро- Європейського Союзу, мета якої полягає у підвищенні вадження положень Болонського процесу [8, с. 12–15]. рівня знань та поінформованості суспільства в ЄС і за Програма ЄС Темпус і проекти в межах програми його межами про європейську інтеграцію через заохо- ТАСІС (Tacis Programme, абревіатура від англ. чення викладацької й дослідницької діяльності з цього Technical Assistance to the Commonwealthof Independent питання, зокрема у сфері стосунків ЄС з іншими краї- States) – програма ЄС на допомогу новим незалежним нами та міжкультурного діалогу. Починаючи з 2007 р., державам Східної Європи й Центральної Азії (колишні програму Жана Моне інтегровано в більш загальну республіки Радянського Союзу, крім країн Балтії) у пе- Програму навчання впродовж життя (Lifelong Learning рехідний період [9] були ключовими елементами у про- Programme) нарівні з такими освітніми програмами, як цесі співробітництва у сфері освіти та навчання. Із Еразмус Мундус. У межах програми Жана Моне Євро- 1998 до 2004 р. у межах програми Темпус витрачено пейська Комісія виділяє кошти університетам на запо- 22, 5 млн євро й реалізовано 43 проекти співробітницт-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 83 ~

чаткування викладання дисциплін, пов'язаних із тема- проектів за участю молодіжних організацій (capacity тикою європейської інтеграції й розвитку наукової дія- building projects for youth organizations). льності у зазначеній сфері. Дисципліни загалом стосу- Інший спосіб участі України у Програмі Еразмус+ ються розбудови європейської спільноти, європейсько- передбачає статус повноправного учасника програми го права, європейської економіки, політики, історії євро- ("Programme country"). Регламентом ЄС (статтею 24 пейської інтеграції [7]. Регламенту Ради ЄС щодо запровадження програми Уперше українські університети й експерти взяли "Еразмус+") передбачена можливість надання країнам- участь у програмі Жана Моне в 2001 р. Вони розробили учасницям "Східного партнерства", у тому числі Україні, чотири модулі програми Жана Моне, два з яких "Осно- статусу повноцінного учасника ("Programme country"); ви європейського права" (2001), "Результати і перспек- аналогічний статус наразі мають усі країни-члени Євро- тиви європейської та науково-технологічної інтеграції" союзу. Цей статус надає можливість країні, що не є чле- (2002) – викладаються в Донецькому національному ном ЄС, залучатися до участі в різноманітних заходах університеті; один – "Розширення ЄС та Європейська програми й отримувати конкретні переваги від членства політика сусідства (2005) – в Ужгородському національ- в ній і взаємодії з іншими учасниками програми з дер- ному університеті і один – "Європейська економічна жав-членів ЄС. Разом із тим повноцінна участь держави інтеграція" (2006) – у Донецькому державному універ- передбачає виконання ряду вимог, що доцільно враху- ситеті управління. Ще один модуль – "Європейська со- вати в разі намірів України приєднатися до цього фор- ціальна політика та моделі соціального партнерства" – мату співпраці. Конкретні переваги у разі оформлення розробляється з 2009 р. Також реалізовано два проекти участі Україною статусу "Рrogramme country" полягають за напрямом "Підтримка інформаційної та дослідниць- у доступі учасників до участі в навчальних візитах і кої діяльності": один – "Українська та Європейська си- проектах із загальної шкільної та професійно-технічної нергія: Прозорість і розбудова спроможності у сфері освіти, у галузі спорту та фізичного виховання. Повно- студій Європейської інтеграції в Україні" (2008) – за цінна участь також уможливлює отримання підтримки участі Всеукраїнської громадської організації "Українсь- на реалізацію реформ у сфері освіти та навчання, гран- ка асоціація європейських студій", другий – "Архітектура тів і стипендій для студентів і викладацького складу для залучення Європейської безпеки: Інтеграція, співпраця навчання в іноземних ВНЗ, залучення до нових проектів чи конфронтація" (2008) – Донецьким державним уні- специфічного секторального спрямування в межах єв- верситетом управління [8, с. 20]. ропейської ініціативи "Альянс знань". Українські учасни- Покращенню академічної мобільності та співпраці ка матимуть змогу бути не лише партнерами проекту, між українськими і європейськими ВНЗ забезпечує про- але й виконувати функції координатора проектів, що грама Європейського Союзу Еразмус +, яка розрахова- ініціюватимуться замовниками. Повноцінна участь на на період з 2014 до 2020 р. Офіційна назва цієї про- України у програмі "Еразмус+" буде виправданою лише грами і Україні – "Національний Еразмус+ Офіс в Украї- в разі усвідомлення усіма зацікавленими учасниками ні" (НЕО). У тісній співпраці з Представництвом ЄС в переваг для досягнення кінцевих результатів від її Україні ця програма забезпечує допомогу та підтримку впровадження, успішного використання досвіду євро- Виконавчому агентству з питань освіти, аудіовізуальних пейських партнерів і раціонального використання люд- засобів і культури щодо запровадження в Україні Про- ського потенціалу та фінансових ресурсів програми. грами Темпус, Еразмус+ у сфері вищої освіти. НЕО до- Загальний бюджет програми "Еразмус +" на період сліджує розвиток вищої освіти в Україні [11]. до 2020 р. складає 14,7 млрд євро; для країн-учасниць На тепер наша держава бере участь у Програмі ініціативи ЄС "Східне партнерство" бюджет програми Еразмус+ як партнер ("Partner country"). Такий формат складатиме 1, 75 млрд євро, який виділятиметься в співпраці знайомий українським учасникам, які брали межах Європейського інструменту сусідства участь у попередньому циклі (2007–2013) програм ЄС, (European Neighborhood instrument). таких як "Темпус", "Еразмус Мундус" і "Молодь в дії". 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України одночас- Для країн партнерів ЄС автоматично поширюється до- но з Європейським парламентом ратифікували угоду ступ до ряду компонентів програми Еразмус+ у сферах про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. освіти й молодіжної політики. Зокрема, доступними для У Главі 23 цієї угоди йдеться про співпрацю між Украї- України в освітній сфері є такі напрями: магістратура, ною та ЄС у сфері освіти, зокрема сторони зобов'язу- перед і післядипломне стажування/навчання валися активізувати співробітництво у сфері вищої (Joint MastersDegrees); стажування для підвищення освіти, а саме: реформувати та модернізувати систему практичних навичок (Credit Mobility); реалізація потенці- вищої освіти України; сприяти зближенню у сфері осві- алу й обмін досвідом у межах відповідних проектів зі ти в межах Болонського процесу; підвищувати якість співробітництва (Сapacity building/ cooperation projects); вищої освіти; поглиблювати співробітництво між вищи- участь викладацького складу й академічних кіл у дослі- ми навчальними закладами України та ЄС; розширюва- дницьких проектах, що раніше охоплювалися окремими ти можливості вищих навчальних закладів; активізувати компонентами програми "Жан Моне" (Jean Monnet мобільність студентів і викладачів [12]. Activities); участь в ініціативі "Альянс знань", що спря- Таким чином, унаслідок проведеного дослідження мована на розвиток стратегічного партнерства й розбу- було вивчено, проаналізовано й охарактеризовано дову секторальної співпраці за специфічними освітянсь- процес інтеграції української вищої освіти до загально- кими напрямами і є предметом окремих домовленостей європейського освітнього простору, на прикладі дво- (Knowledge Alliance, Strategic Partnershipsand SectorSkills' сторонніх і багатосторонніх міжнародних угод. Протя- Alliances). У сфері молодіжної політики взаємодія зосе- гом багатьох років Україна бере активну участь у між- реджена на молодіжних обмінах (Youthexchanges), участі народній співпраці у сфері освіти й науки. Наша держа- у заходах мережі європейської волонтерської служби ва підписала ряд міжнародних угод і домовленостей, які (European Voluntary Service), навчанні працівників з ро- стосуються співпраці, взаємного визнання й інтеграції у боти з молоддю (Training of youth workers), реалізації сфері освіти та науки. Серед них можна назвати такі ключові документи як: Угода про партнерство та спів-

~ 84 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

робітництво (УПС), 1994 р., Лісабонська конвенція, 7. Національний Темпус / Еразмус +: Офіс в Україні [Електронний (1997) Болонська декларація (2005, а також Україна ресурс]. – Режим доступу: https://www.tempus.org.ua. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. бере участь у різноманітних наукових та освітніх про- 8. Європейський Союз – Україна: співробітництво у сфері вищої грамах і проектах Європейського Союзу, зокрема таких освіти. – К. : Представництво Європейського Союзу в Україні, 2010. як: Темпус, Еразмус Мундус, Жан Моне, Еразмус+ та ін. 9. Програма ТАСІС та її результати в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eufunds.in.ua/istoriya-tehnichnoji-dopomohy/ Саме тому, очевидним є той факт, що наша держава prohrama-tasis-ta-jiji-rezultaty-v-ukrajini. – Назва з екрану. – Дата звер- цілеспрямовано та послідовно запроваджує європейсь- нення: 19.10.2016. кі освітні стандарти в системі вищої освіти, неухильно 10. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. ; за ред. виконує обов'язки, узяті на себе перед європейською В. Г. Кременя. – К. : Освіта, 2004. 11. Проект Європейського Союзу "Національний Еразмус+. Офіс в спільнотою й бере участь у різноманітних проектах, Україні" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://erasmusplus.org.ua. програмах та ініціативах Європейського Союзу. Однак, – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. не варто забувати, що в системі освіти України, зага- 12. Про вищу освіту: Закон України вiд 01.07.2014 № 1556-VІІ [Еле- ктронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: лом, і в системі вищої освіти зокрема, є ряд невиріше- http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – Назва з екрану. – Дата них проблем і недоліків, що, у першу чергу пов'язані з звернення: 19.10.2016. низьким рівнем фінансування освіти й науки, особливо за останні роки та в період фінансової й економічної References 1. Ugoda pro partnerstvo ta spivrobitnycztvo. 16 June 1994. [Online] кризи. Україна незмінно та послідовно декларує свої Avaliable from: http://ukraineu.mfa.gov.ua/ua/page/open/id/2906. [Accessed: євроінтеграційні прагнення і сфера освіти та науки має 19.10.2016]. стати важливою складовою євроінтеграції. Саме тому 2. Ugoda pro asotsiaciiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii участь України в різноманітних міжнародних, у першу i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony. [Online] Available чергу європейських освітніх програмах, наукових проек- from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011/page. [Accessed: тах має важливе та пріоритетне значення. 19 October 2016]. 3. Konventsiia pro vyznannia kvalifikatsii z vyshchoi osvity v Yevropeiskomu regioni. Lisabon, 11 April 1997. [Online] Available from: Список використаних джерел http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_308. [Accessed: 19 October 2016]. 1. Угода про партнерство та співробітництво. 16 червня 1994 року 4. Pro ratyfikatsiiu Konventsii pro vyznannia kvalifikatsii z vyshchoyi [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Представництва України osvity v Yevropeiskomu regioni: Zakon Ukrainy, № 1273-ХIV [1999]. при Європейському Союзі та європейському співтоваристві з атомної [Online] Available from: http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/1273-14. енергії. – Режим доступу: http://ukraine-eu.mfa.gov.ua/ua/page/open/ [Accessed: 19 October 2016]. id/2906. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. 5. Spilna deklaratsiia pro harmonizatsiiu arkhitektury yevropeiskoi 2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європей- systemy vyshchoi osvity chotyroh ministriv, shcho predstavlialy Frantsiiu, ським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми Nimechchynu, Italiiu, Velyku Brytaniiu. Paris, Sorbona, 25 May 1998. державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс] // Верховна [Online] Avaliable from: http://lpehea.in.ua/sites/default/files/documents/ рада України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ 2016/05/23/sorbonska_deklaraciya_1998.pdf. [Accessed: 19 October 2016]. 984_011/page. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. 6. Spilna deklaratsiia ministriv osvity Yevropy "Yevropeiskyi prostir u 3. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейсь- sferi vyshhoi osvity". Bolonia, 19 June 1999 [Online] Available from: кому регіоні. Лісабон, 11 квітня 1997 року [Електронний ресурс] // Вер- http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_525. [Accessed: 19 October 2016]. ховна рада України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ 7. Natsionalnyi Tempus / Erazmus +:Ofis v Ukraini. [Online] Available show/994_308. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. from: https://www.tempus.org.ua/uk/tempus.html. [Accessed: 19 October 2016]. 4. Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої 8. Yevropeiskyi Soiuz – Ukrayina: spivrobitnytstvo u sferi vyshchoi освіти в Європейському регіоні: Закон України вiд 03.12.1999 № 1273- osvity. (2010). Kyiv: Predstavnytstvo Yevropeiskoho Soiuzu v Ukraini. ХIV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: 9. Prohrama TASIS ta yii rezultaty v Ukraini. [Online] Available from: http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/1273-14. – Назва з екрану. – Дата http://www.eufunds.in.ua/istoriya-tehnichnoji-dopomohy/prohrama-tasis-ta- звернення: 19.10.2016. jiji-rezultaty-v-ukrajini. [Accessed: 19 October 2016]. 5. Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської 10. KREMEN, V. H. (ed.) (2004) Vyshcha osvita Ukrainy i Bolonskyi системи вищої освіти чотирьох міністрів, що представляли Францію, protses: Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Osvita. Німеччину, Італію, Велику Британію. Париж, Сорбона, 25 травня 1998 11. Proekt Yevropeiskoho Soiuzu "Natsionalnyi Erazmus+. Ofis v року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lpehea.in.ua/ Ukraini". [Online] Available from: http://erasmusplus.org.ua. [Accessed: sites/default/files/documents/2016/05/23/sorbonska_deklaraciya_1998.pdf. 19 October 2016]. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016. 12. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrainy, № 1556-VІІ [2014]. [Online] 6. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський прос- Avaliable from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. [Accessed: тір у сфері вищої освіти". Болонья, 19 червня 1999 року. [Електронний 19 October 2016]. ресурс] // Верховна рада України. – Режим доступу: Надійшла до редколегії 21.11.16 http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_525. – Назва з екрану. – Дата звернення: 19.10.2016.

E. Khan, PhD in History, Junior Research Fellow, A. Sliusarenko, Dr. habil.(History), Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

UKRAINE'S EUROPEAN INTEGRATION: AN EXAMPLE OF COOPERATION IN HIGHER EDUCATION The paper analyses the key documents and agreements signed by Ukraine concerning international cooperation, mutual recognition and participation of Ukraine in the creation of a single European educational space. In addition, we examined the part of Ukrainian universities in European programs to ensure the effective implementation of academic mobility of students and teachers, improve cooperation in higher education and disseminate European educational principles and traditions in Ukrainian high school. We listed and analysed several examples of international cooperation between Ukraine and Europe in the field of education and science, including Ukraine's participation in European educational programs and projects intended to ensure the effectiveness of international cooperation, international recognition, academic exchanges and enhance academic mobility. It was also important to characterize the integration of Ukrainian higher education into the European educational space, the example of bilateral and multilateral agreements signed our country (Agreement on partnership and cooperation, the Lisbon Convention, Bologna Declaration) and participation in international educational programs, including such as Tempus, Erasmus Mundus and Jean Monnet, Erasmus +, and others. Results of our research can be used while examining international educational and cultural relations and to promote European educational programs among Ukrainian students, teachers and academics. In addition, the article gives particular examples of Ukraine's participation in European educational programs and projects. Keywords: The European Union, Bologna process, higher education and European integration.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 85 ~

УДК 902.2:903'1 https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.18 П. Шидловський, канд. іст. наук, доц. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

ПАМ'ЯТКИ ПЕРВІСНОСТІ: СУСПІЛЬНА КОРИСТЬ ЧИ ГАЛЬМО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ?

Аналізується сучасний стан охорони археологічних пам'яток доби первісності в Україні й аргументується необ- хідність їхнього збереження як культурної спадщини всього людства. Використовуючи міжнародні засади охорони нерухомої спадщини, розглядаються загальнолюдський, національний виміри та вимір економічної ефективності пам'яток археології в сучасному суспільстві. Первісні пам'ятки найвразливіші від техногенного впливу з огляду на стан збереженості та нехтування з боку адміністративних структур. Натомість, первісна археологія викликає жва- ве зацікавлення з боку міжнародної громадськості: вона несе інформацію про зародження й розвиток культури, появу трудової діяльності, формування специфіки людської поведінки, пояснює витоки цивілізаційної історії та демон- струє адаптивні можливості людського виду взагалі. Взаємодія науки та суспільства може реалізуватися на базі об'єктів археологічної спадщини, які можуть стати не тільки предметом вивчення наук про культурне і природне різноманіття, але й засобом комунікації, навчання, дозвілля, збагачення власного культурного досвіду. Виходом із ситуації незадовільного забезпечення охорони пам'яток вбачається у збільшенні презентації наукових досліджень для громадськості та у створенні механізму актуалізації культурної спадщини на державному рівні, основним компо- нентом якого має стати обов'язкова наукова експертиза територій з урахуванням потенційної суспільної користі від конкретної археологічної пам'ятки. Ключові слова: культурна спадщина, пам'ятки, первісна археологія, пам'яткоохоронне законодавство, наукова експертиза.

В умовах кризових явищ в економіці й політиці су- фіксації та державної реєстрації останніх. Ці об'єкти часної України, питання збереження найдавнішої спад- зазнали перетворень і зрушень унаслідок ландшафтних щини людства опинилось поза увагою як державних змін, пошкодження прийдешніми поколіннями мешкан- інституцій, так і науки, яка перебуває у стані постійної ців та індустріальними процесами [9, с. 567–570; 10, стагнації. Під гаслами "спрощення системи приватизації с. 545–546; 11, с. 587–590]. землі" і "створення сприятливого інвестиційного кліма- У багатьох випадках пам'ятки доби каменю знахо- ту" відбувається навмисне здешевлення вартості землі дяться на значній глибині, що не дозволяє встановити й будівництва за рахунок ігнорування пам'яткоохорон- точні межі об'єктів. Специфіка культурного шару прояв- ного й екологічного законодавств і значного звуження ляється в тому, що він часто представлений виключно функцій пам'яткоохоронних структур. Чергові "хвилі кам'яними виробами та в рідкісних випадках – органіч- приватизації", бурхливий розвиток будівництва та про- ними рештками. Тому планомірний пошук і детальна гресуючий техногенний тиск на ландшафт ставлять фіксація цих об'єктів є доволі проблематичними, навіть пам'ятки археології вкрай несприятливу позицію, усупе- при виявленні зовнішніх ознак присутності пам'ятки – реч міжнародним зобов'язанням країни та власним за- підйомного матеріалу. Наявність решток життєдіяльно- конодавчим актам. Незважаючи на досить тривалі зміни сті первісних людей може визначити виключно спеціа- законодавства, приєднання до європейських і світових ліст, що має відповідний рівень кваліфікації й досвід. хартій з охорони природного та культурного середови- При встановленні меж охоронюваних археологічних ща, раз у раз постає питання про доцільність збере- територій і при проведенні рятівних експедицій, пам'ят- ження об'єктів, які, на перший погляд не мають жодної кам кам'яного віку надається найменша увага, із причи- цінності з погляду так званого "побутового мислення". ни відсутності чітких меж об'єктів, їхнього розташування Таке враження, що величезна кількість заходів, почи- нижче так званого "материка", малої інформативності з наючи від світового законодавчого процесу, різноманіт- погляду археологів-непервісників кам'яних артефактів них організаційних форм і юридичних норм, закінчуючи чи фауністичних решток. спеціалізованими виданнями й конференціями – усе це Такі особливості пам'яток кам'яної доби спричинили відбувається лише в силу традиції, що склалась, коли їхнє випадіння із процесу реєстрації, відсутність, у бі- початкова причина в необхідності збереження пам'яток льшості випадків, у регіональних і державних списках давно вже забута, а мотивація пам'яткоохоронного об'єктів культурної спадщини та на археологічних кар- процесу пояснюється тим, що "так роблять цивілізовані тах регіонів. За умов необов'язковості наукової експер- країни", чи "необхідністю узгодження вітчизняного зако- тизи при проведенні будівельних та інших робіт, пам'ят- нодавства з європейськими нормами" – немов би це ки найдавніших епох стають найуразливішими від будь- неприємна але необхідна складова для узгодження яких змін ландшафту. Оскільки вони перебувають у "не вітчизняної практики з європейськими устремліннями. проявленому" стані, значна частина цих об'єктів вияв- Логічним наслідком такого нерозуміння є декларатив- лена саме під час будівельних, шляхових, меліоратив- ність вітчизняного законодавства і повна його невідпо- них та інших робіт – тобто вже зазнали руйнівних дій. відність життєвим реаліям [5, с. 123–124]. Таке "забут- Серед цих пам'яток варто зазначити об'єкти, що стано- тя" в кінцевому результаті ставить питання забезпечен- влять особливу цінність для вітчизняної та світової нау- ня культури, науки та освіти на одну з найнижчих за ки: одна з найдавніших стратифікованих пам'яток Єв- рейтингом галузей з "залишковим" принципом фінансу- ропи – багатошарова стоянка Королеве у Закарпатті вання. З цієї причини необхідно постійно нагадувати (кар'єр), стоянка мисливців на мамонтів Межиріч на суспільству і безпосередньо представникам організацій, Черкащині (господарське будівництво), стоянка гравет- покликаних забезпечити охорону об'єктів культурної ської культури Збитенка на Рівненщині (кар'єр) та ін. Не спадщини, навіщо й чому це необхідно робити, а тим виключенням є і нововиявлені палеолітичні об'єкти. самим переформатувати і свої відносини як із бізнесом, Так, під час розвідкових робіт у Середньому Подніпров'ї так і з державною владою. в 2016 р., рештки палеолітичної фауни та знаряддя В особливо критичному стані опиняються пам'ятки праці виявлено у пунктах Кулябівка поблизу Яготина на кам'яного віку в зв'язку з специфікою умов виявлення, Київщині (будівництво колодязя), Безпальче Драбівсь-

кого р-ну (прокладка дороги), пос. Сахнівське Корсунь- свіду попередніх поколінь (1 % залишаємо на твор- Шевченківського р-ну (господарська діяльність) і чість, яка ніколи не виникає на порожньому місці, а Вел. Яблунівка Смілянського р-ну (кар'єр) на Черкащині завжди оперує попередніми досягненнями). Втрата (див. Лизун О. М., у цій збірці). Ще перед проведенням навіть незначної частини культурного надбання при- необхідних дій із фіксації та постановки на державний зводить урешті-решт до звуження варіативних можли- облік, ці пам'ятки вже опинились у сфері активної гос- востей людської поведінки та творчих можливостей. подарської діяльності, припинення якої вимагає значних "Одностайно визнано, що знання витоків та розвитку зусиль із боку пам'яткоохоронців із метою доведення до людських суспільств має істотне значення для усього суспільства та до конкретних організацій необхідності людства, дозволяючи йому усвідомлювати своє куль- збереження, консервації або рятівних досліджень. турне та соціальне коріння." [4, с. 86]. Відповідь на питання про важливість збереження Пам'ятки, що належать до найдавніших етапів роз- надбань первісної доби може включати три складових: витку людини і суспільства мають важливе значення й 1. загальнолюдську – антропологічний вимір; 2. держав- безумовно підлягають найсуворішим вимогам охорони. ницьку або національний вимір і 3. вимір ефективності По-перше, тому, що ці археологічні об'єкти належать до та відповідності сучасним економічним умовам. загальної спадщини людства й несуть у собі інформа- 1. Розуміння культурної спадщини як сукупності ма- цію про розвиток нашого біологічного виду та його куль- теріальних і нематеріальних витворів людини, що є тури загалом. По-друге, за відсутності писемних дже- універсальною цінністю з погляду історії, естетики, ет- рел, археологічні дані є єдиними прямими свідченнями нології чи антропології – характерне для більшості між- існування первісних суспільств. За руйнації пам'ятки народних документів, які регулюють питання охорони або її частини, інформація, що могла б вилучатися з культурної спадщини. Людина постулює своє буття в "археологічного літопису", практично втрачається наза- першу чергу через колективну пам'ять. Як для первісно- вжди. По-третє, дослідження, що проводяться на пам'я- го світогляду структурування всесвіту відбувалось че- тках кам'яної доби не обмежуються виключно археоло- рез обхід тотемних святинь – людина олюднювала, гічними методами, а залучають широке коло взаємопо- антропоморфізувала простір через специфічні "мітки" – в'язаних палеоекологічних субдисциплін, що мають на місця, прив'язані до історії життя групи, так і в сучасно- меті розкрити характер взаємодії природи та суспільст- му світі, кожен індивідуум визначає своє місце в суспі- ва в значні за тривалістю проміжки часу. Виявлення льстві, належність до певної цивілізації, конфесії, етніч- закономірностей взаємодії довкілля й людини особливо ної чи соціальної групи через структурування навколи- актуальне на тлі помітних кліматичних змін, що відбу- шнього оточення за допомогою певних "сакральних" ваються на Земній кулі просто зараз. точок. Така символічна поведінка багато в чому виріз- Найдавніші пам'ятки не несуть у собі даних, що без- няє людину з-поміж інших представників біосфери Зем- посередньо стосуються формуванню сучасних етнічних лі. Для людства загалом, такими "мітками" виступають груп чи держав, тож існує значний ризик нехтування історичні об'єкти: ашельські рубила – наскельний живо- цими об'єктами з боку адміністративних структур і дер- пис – піраміди – Стоунхендж – Колізей тощо. Саме ці жавної політики загалом. Відношення до пам'яток пер- "мітки" є точками відліку для структурування історії, без вісності, які позбавлені етнічного чи національного на- якого втрачається весь сенс людського буття. Історія вантаження, є "лакмусовим папірцем", тестом на цивілі- просто необхідна людині задля ствердження себе в зованість, яка виражається в толерантності та повазі до часі і просторі: "ми були (пережили) – значить маємо і "інших" культур. Безвідповідальне ставлення державних далі бути"; намагання відшукати закономірності власно- органів до первісних пам'яток свідчить про загальну не- го розвитку для того, щоб надати векторність, спрямо- освіченість та обмеженість вітчизняної "еліти", усупереч ваність (яка, можливо, взагалі відсутня) своєму існу- тому, що археологія первісної доби викликає жваве заці- ванню; при зустрічі з невідомим явищем (напр. катаст- кавлення з боку міжнародної громадськості: вона розкри- рофою) завжди є можливість апелювання до колектив- ває інформацію про зародження й розвиток культури, по- ного досвіду попередніх епох. яву трудової діяльності, формування специфіки людської Хоч археологія і має справу переважно з масовим поведінки, пояснює витоки цивілізаційної історії та демон- матеріалом, більшість якого виготовлена за стандарта- струє адаптивні можливості людського виду взагалі. ми, характерними для кожної епохи чи культури, все-ж 2. Будь-який суспільний інститут задля своєї легіти- таки, у будь-якому черепку ми маємо справу як з нама- мізації завжди звертатиметься до історії – чи це буде ганням відтворити певний "ідеальний тип", так і індиві- етнос, чи конкретне державне утворення. Будь-яка дуальні особливості привнесені конкретним майстром. влада стверджує своє право на існування через апеля- Втрачений черепок – втрачена можливість пізнання цію до "сивої давнини". Значна частина історичної нау- колективного / індивідуального в людській практиці. ки взагалі не є вивченням історії з об'єктивного погляду, Археологічна спадщина – має особливий статус через а є доведенням правомірності буття того чи іншого су- крихкість і не відновлюваність носіїв інформації з одно- часного суспільно-політичного явища. Так, незважаючи го боку, і через відсутність достатньої прогнозованості на реальний час утворення конкретного етносу, нації, результатів з іншого боку: кожне археологічне дослі- державного утворення, витоки цих інститутів відшуко- дження – це зустріч із невідомим, яке може значним вують у значно віддаленіших епохах (Українська дер- чином вплинути на наше розуміння багатоманітності жава – у Київській Русі, скіфській культурі, Трипіллі то- людської поведінки в її антропологічній єдності. що). Саме тому, державний апарат має в першу чергу Знищення ж історичної пам'яті безумовно призведе бути зацікавленим у збереженні й дослідженні культур- до втрати культурної (людської, мотивованої) поведін- ної спадщини. Отже, викликає здивування, що держава, ки і вивільненню зграйних інстинктів, що неодноразово яка в повній мірі використовує історичні кліше для вла- підтверджується історичними прикладами. Будь-який сного ствердження, так мало уваги приділяє її матеріа- завойовник починає свою діяльність на окупованих льному підґрунтю – пам'яткам історії й культури. Це територіях зі знищення історичних чи культових пам'я- виникає з причини того, що владі потрібні саме кліше, ток як матеріалізованих свідчень суспільної пам'яті ідеологічні мантри, а не об'єктивне висвітлення діалек- підкореного етносу. Таким чином, культура, як суто тики історичного розвитку. Повагою серед державних людська форма діяльності, на 99 % складається з до- діячів часто користуються переважно ненаукові "альте-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 87 ~

рнативні" теорії, які не мають нічого спільного з істори- погляд, складається враження, що об'єкти культурної чним дослідженням. спадщини, немовби випадають із системи ринкових Приписуючи витвори минулих епох до власної історії, відносин, що керуються алгоритмом "максимум вигоди держава тим самим привласнює право авторства чи во- при мінімумі затрат". Особливо це стосується археоло- лодіння на витвори загальнолюдського значення. Хоча гічних пам'яток з огляду на їхній "непроявлений стан", насправді навпаки – держава повинна брати на себе невідому значимість інформації, яка може бути вилуче- відповідальність за збереження культурної спадщини на при дослідженні. З огляду на це, дуже важко довести людства. "Кожна держава … визнає, що зобов'язання необхідність наукового обстеження, що вимагає знач- забезпечувати виявлення, охорону, збереження, попу- них часових, фінансових і людських витрат, при тому, ляризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і що результат ніколи не буде відомий заздалегідь. Про- природної спадщини, … яка перебуває на її території, ведення наукової археологічної й екологічної експерти- покладається насамперед на неї." [2, с. 11]. Із правово- зи безумовно збільшує вартість робіт, що не є вигідним го й морально-етичного поглядів, як уряд Єгипту не має із погляду будівельних корпорацій і замовників. права розпоряджатися давньоєгипетськими старожитно- Спробуємо відповісти на це запитання з погляду по- стями на власний розсуд, так і державні органи України літекономії. Людина, як істота соціальна, окрім інстинкти- не мають права на вирішення долі стародавніх посе- вних потреб, має ще потреби культурні, які задовольня- лень, руйнуючи які, скоює злочин проти інтересів людст- ються нехарчовим виробництвом. Виробництво немате- ва. Однак для нашої країни стало цілком звичним яви- ріальних цінностей покладається на ряд закладів освіти, щем, коли політична влада (далеко не вічна) керуючись науки й культури, що поставляють свої продукти суспіль- фінансовими чи-то лобістськими (нинішніми) інтересами ству, і які необхідні йому в тій же мірі як їжа, вода, повіт- вирішує питання доцільності існування тієї чи іншої па- м'ятки старовини на власний розсуд, не беручи до уваги ря. Якщо ж не задовольняти культурні потреби вчасно і жодні офіційно взяті на себе зобов'язання. якісним продуктом, суспільство починає споживати суро- З іншого боку, "будь-яка культура є сукупністю непо- гат – ідеологічну схему, що позбавляє можливості мис- вторних і незамінних цінностей, оскільки через свої тра- лити самостійно. Це призводить до загальної дегумані- диції та форми вираження кожен народ заявляє про зації населення, яке починає керуватися переважно ір- себе на цілий світ" [1, с. 78]. Не економіка, не політич- раціональними мотивами і для якого партійний лідер чи ний лад чи ідеологічні засади є виразником самобутно- церковник стають джерелами істини в останній інстанції. сті будь-якого етносу. Ця самобутність, особливість Таке суспільство дуже швидко стає пасивним, агресив- серед багатоманітності проявів людської поведінки ви- ним і не життєздатним. ражається в першу чергу через культурне надбання, Тому суспільство, що приймає правила здорової кон- неодмінною складовою якого є нерухомі пам'ятки куль- куренції в сучасному світі, має бути зацікавленим в тому, турної спадщини. Збереження культурного та природ- щоб "культурний продукт" (як і будь-який інший) був якіс- ного середовища, традиційних форм вираження націо- ним, у широкому асортименті, вчасно поставлявся і до- нальної культури (а не політичний чи економічний ізо- ступним. Пам'ятки культурної спадщини, як не що інше ляціонізм або ідеологія національної виключності) у відповідають цим критеріям, з огляду на освітню, науко- першу чергу протистоять культурній уніфікації в сучас- ву, естетичну, антропологічну та інші цінності. Якщо ми ному світі. Цілком логічним є твердження про те, що аналізуємо те чи інше суспільство за рівнем якості життя, "сучасна цивілізація та її майбутня еволюція ґрунтуєть- то безумовно, питання забезпеченості естетичних, куль- ся на культурних традиціях народів і творчих силах усьо- турних, наукових та освітніх потреб людини є одним зі го людства, так само, як і на їхньому соціальному та еко- складників визначення рівня добробуту населення. Чим номічному розвиткові… Культурні цінності є продуктом і вищий рівень освіченості суспільства, тим більшим буде свідченням різних традицій і духовних досягнень минув- його запит на культурний продукт. шини, і таким чином є одним з основних елементів, що Досить часто зустрічаєш думку про те, що вклада- визначають своєрідність народів" [7, с. 40]. ти кошти в розвиток культурної спадщини – справа Незадовільний стан у сфері охорони пам'яток мину- марна і безперспективна, з огляду на те, що віддача вшини й нехтування з боку адміністративних структур від культурних цінностей незначна і відчувається не призводить до складання чи не на державному рівні одразу. Цей недалекоглядний міф спростовується уявлення про відсутність запиту на археологів як науко- багатьма прикладами з розвитку пам'яткоохоронної вців для держави та суспільства. Це, поза сумнівом, справи в різних державах. Справа не в низькому ко- позначається як на суспільній свідомості, так і на дер- мерційному потенціалі пам'яток, а як показує практика жавній політиці у сфері фінансування наукових дослі- справа в низькому потенціалі корумпованих органів джень у цій галузі. Економічна та фінансова кризи в влади й бізнесу, побудованому на сьогоденній вигоді. першу чергу негативно відбиваються на найбільш "не- Туристична привабливість, яку надають тим чи іншим прибуткових" галузях – культурі, освіті й науці. Особли- місцевостям об'єкти культурної спадщини, беззапере- во це стосується сфери гуманітарного знання, адже ін- чно доведена світовою практикою, майже не береться вестиції в ці дисципліни не передбачають швидкого по- до уваги в України. Хоча наша держава має колосаль- вернення вкладених коштів. Такий стан речей виявля- ний потенціал для розвитку цієї галузі. ється в постійному скороченні штатів академічних уста- Безумовно, що процес виготовлення та функціону- нов, зменшенні державного замовлення для вищих на- вання культурного продукту має забезпечуватися хоро- вчальних закладів, у погіршенні становища регіональних шим маркетингом – довести необхідність для цивілізова- наукових установ тощо. Досить цинічним є те, що ці про- ної людини споживання культурних цінностей. Ця функ- цеси відбуваються на тлі активної пропаганди "патріоти- ція і покладається на науковців, які в сучасному світі по- чного виховання", "національної свідомості" тощо. винні стати не лише якісними дослідниками спадщини, 3. Ще одне питання – вимір економічної ефектив- але й хорошими менеджерами, які вміють подати свій ності – можливості функціонування пам'яток археології продукт, зацікавити потенційних споживачів, популяризу- в сучасній системі як вітчизняної ринкової економіки, вати отриманий науковий результат. Для цього повинні так і в умовах глобалізованого капіталу. На перший відбутися значні зміни і в самому науковому середовищі,

~ 88 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

що має позбутися академічної елітарності, ізольованості, Якщо ж розглядати питання збереження культурної активно відповідати на запити суспільства. спадщини з погляду суспільної етики та моралі, то треба Взаємозв'язок "наука – суспільство" в повній мірі зрозуміти основну річ: культурне і природне середовище, може бути реалізований на базі об'єктів археологічної яке ми успадкували є недоторканною цінністю й не може спадщини, які можуть стати не лише предметом ви- повністю належати ні окремій особі, бізнес структурі чи вчення науки про культурне і природне різноманіття, політичній владі; а тому його використання чи зміна мо- але й засобом комунікації, навчання, дозвілля, збага- жливі лише при широкому публічному схваленні та про- чення власного культурного досвіду. Активне впрова- ведення наукової експертизи. Дії, що несуть знищення, дження у вітчизняну практику археологічних парків, втрату частини спадщини без проходження складних скансенів, експериментальних проектів, зеленого тури- дозвільних процедур – є злочином, скоєним не лише зму має надавати інтерактивності науковим досліджен- проти добробуту сучасного населення, а насамперед ням, реальною участю особистості в процесі наукового проти прийдешніх поколінь – проти наших дітей. пошуку та залучати місцеві громади в систему збере- ження культурного надбання [8, с. 127–132]. Список використаних джерел 1. Декларація Мехіко про політику в галузі культури // Культура. – Однак популяризація наукових знань – це тільки один 1984. – № 3. – С. 77-84. вектор розвитку пам'яткоохоронної справи. Цілком зро- 2. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спад- зуміло, що власними силами, при сучасному рівні спро- щини (Генеральна конференція ООН, Париж, 16 листопада 1972 р.) // Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини: збірник можності вітчизняної науки, поставленої на межу вижи- міжнародних нормативних документів. – К.: Фенікс, 2008. – С. 10–18. вання, популяризація неможлива без зовнішньої підтри- 3. Методика грошової оцінки пам'яток // Збірник нормативно- мки, пошуки якої стають актуальнішими для сучасної правових актів сфери охорони культурної спадщини. – Чернігів : Дес- наукової спільноти. І в цьому питанні найочікуванішою нянська правда, 2011. – С. 573–588. 4. Міжнародна хартія про управління археологічною спадщиною виглядатиме підтримка з боку держави, яка має бути (Генеральна Асамблея ІКОМОС, Лозанна, 1990 р.) // Міжнародні засади зацікавлена в добробуті своїх громадян. охорони нерухомої культурної спадщини: збірник міжнародних норма- Просити гроші в державного апарату – справа марна. тивних документів. – К. : Фенікс, 2008. – С. 86–89. 5. Парацій В. М. Понятійний комплекс національного пам'яткоохо- Однак ми повинні вимагати від державних органів ство- ронного законодавства: фактори терміно-етимологічної невідповідності рення механізмів актуалізації функціонування об'єктів / В. М. Парацій // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та культурної спадщини у суспільстві. Серед таких механіз- пам'яткоохоронне законодавство України. – К. : Стилос, 2002. – С. 119–124. мів має стати обов'язкова оцінка ризиків із погляду суспі- 6. Рекомендація щодо охорони краси та характеру ландшафтів і місць (Генеральна конференція ЮНЕСКО, Париж, 1962) // Міжнародні льної користі при відведенні земель і плануванні будь- засади охорони нерухомої культурної спадщини: збірник міжнародних якої зміни історичного ландшафту. Так, за рекомендаці- нормативних документів. – К. : Фенікс, 2008. – С. 35–39. єю ООН, прийнятою Генеральною конференцією 7. Рекомендація щодо убезпечення культурних цінностей, яким за- грожують суспільні або приватні роботи (Генеральна конференція ЮНЕСКО в Парижі 11 грудня 1962 р. "Наукові дослі- ЮНЕСКО, Париж, 1968) // Міжнародні засади охорони нерухомої куль- дження та заходи щодо охорони ландшафтів і пам'яток турної спадщини: збірник міжнародних нормативних документів. – К. : мають поширюватись на всю територію держави і не Фенікс, 2008. – С. 40–46. повинні обмежуватись окремими визначеними ландша- 8. Хартія про інтерпретацію та презентацію визначних місць куль- турної спадщини (Генеральна асамблея ІКОМОС, Квебек, 2008 р.) // фтами та місцями" [6, с. 36]. Пам'яткоохоронна та приро- Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини: збірник доохоронна експертизи будуть покликані прораховувати міжнародних нормативних документів. – К. : Фенікс, 2008. – С. 127–132. можливі втрати чи вигоди (у фінансовому вимірі) при 9. Шидловський П. С. Дослідження та проблеми збереження Межи- ріцького поселення мисливців на мамонтів / П. С. Шидловський // Праці виконанні того чи іншого проекту зі зміни довкілля. Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. – 2013. – При проведенні приватизації чи робіт зі зміни ланд- Вип. 8. – С. 567–581. шафту не враховується методика грошової оцінки па- 10. Шидловський П. С. Проблеми дослідження та охорони археоло- м'яток археології, що затверджена Постановою Кабміну гічного комплексу пам'яток "Великий Дивлин" / П. С. Шидловський, М. О. Хоптинець // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохорон- № 1447 від 26 вересня 2002 р., за якою вартість пам'ят- них досліджень. – 2011. – Вип. 6. – С. 537–547. ки (в тому числі щойно виявленого об'єкту), складаєть- 11. Шидловський П. С. Проблеми збереження пам'яток археології ся з суми: вартості археологічних досліджень, помно- лівобережжя Нижнього Подесіння / П. С. Шидловський // Праці Науково- дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. – 2012. – Вип. 7. – жену на відповідні коефіцієнти разом із вартістю рухо- С. 587–599. мих предметів і ринкової вартості землі. При проведен- ні наукової експертизи, вартість багатьох земель і буді- References вельних робіт на них зросла б у рази, якщо керуватись 1. Deklaratsiia Mekhiko pro polityku v haluzi kultury. (1984) Kultura. 3, 77–84. цією методикою. Найдавніші пам'ятки археології, за 2. Konventsia pro okhoronu vsesvitnioi kulturnoi i pryrodnoi цією методикою, є найціннішими, відповідно до коефіці- spadshchyny. (2008) In: Mizhnarodni zasady okhorony nerukhomoi kulturnoi єнтів, що враховують належність до певної хронологіч- spadshchyny: zbirnyk mizhnarodnykh normatyvnykh dokumentiv. Kyiv: Fenix, pp. 10–18. ної групи (коефіцієнт 1,7–1,8), культурну цінність пам'я- 3. Metodyka hroshovoi otsinky pamiatok. (2011) In: Zbirnyk тки (коефіцієнт 2), і розмір площі (коефіцієнт 2–2,3) [3, normatyvno-pravovykh aktiv sfery okhorony kulturnoi spadshchyny. с. 573–577, 584–586]. При врахуванні такої методики Chernihiv: Desnianska Pravda, pp. 573–588. оцінки археологічних об'єктів і розумінні реальної вар- 4. Mizhnarodna khartiia pro upravlinnia arkheologichnoiu spadschinoiu. (2008) In: Mizhnarodni zasady okhorony nerukhomoi kulturnoi spadshchyny: тості та потенціалу конкретної території, створення zbirnyk mizhnarodnykh normatyvnykh dokumentiv. Kyiv: Fenix, pp. 86–89. проектів зі зміни ландшафту повинно стати більш від- 5. PARATSII, V. M. (2002) Poniatiinyi kompleks natsionalnoho повідальним і з обов'язковим залученням фахівців у pamiatkookhoronnogo zakonodavstva: factory termino-etymologichnoii nevidpovidnosti. Mizhnarodnyi dosvid okhorony kul'turnoi spadschyny ta галузі первісного минулого. pamiatkookhoronne zakonodavstvo Ukrainy. Kyiv: Stylos, pp. 119–124. У такому випадку, питання ефективності та відпові- 6. Rekomendatsia schodo okhorony krasy ta kharakteru landshaftiv i дності пам'яток культурної і природної спадщини еко- mists. (2008) In: Mizhnarodni zasady okhorony nerukhomoi kulturnoi номічним умовам розглядатиметься з погляду можливої spadshchyny: zbirnyk mizhnarodnykh normatyvnykh dokumentiv. Kyiv: Fenix, pp. 35–39. суспільної користі та прямої фінансової, культурної, 7. Rekomendatsia schodo ubezpechennia kul'turnykh tsinnostei, iakym наукової вигоди для суспільства загалом чи конкретної zagrozhuiut' suspil'ni abo pryvatni roboty. (2008) In: Mizhnarodni zasady громади, а не з погляду гальмування технічного про- okhorony nerukhomoi kulturnoi spadshchyny: zbirnyk mizhnarodnykh normatyvnykh dokumentiv. Kyiv: Fenix, pp. 40–46. гресу й інвестиційного процесу.

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 89 ~

8. Khartiia pro interpretatsiiu ta prezentatsiiu vyznachnykh mists' 11. SHYDLOVSKYI, P.S. (2012) Problemy zberezhennia pamiatok kul'turnoi spadschyny. (2008) In: Mizhnarodni zasady okhorony nerukhomoi archeologii livoberezhzhia Nyzhnioho Podesinnia. Pratsi Naukovo- kulturnoi spadshchyny: zbirnyk mizhnarodnykh normatyvnykh dokumentiv. doslidnogo instytutu pamiatkookhoronnykh doslidzhen. 7, 587–599. Kyiv: Fenix, pp. 127–132. Надійшла до редколегії 28.11.16 9. SHYDLOVSKYI, P. S. (2013) Doslidzhennia ta problemy zberezhennia Mezhyrits'koho poselennia myslyvtsiv na mamontiv. Pratsi Naukovo- doslidnogo instytutu pamiatkookhoronnykh doslidzhen. 8, 567–581. 10. SHYDLOVSKYI, P. S., KHOPTYNETS, M. O. (2011) Problemy doslidzhennia ta okhorony arkheologichnoho kompleksu pamiatok "Velykyi Dyvlyn". Pratsi Naukovo-doslidnogo instytutu pamiatkookhoronnykh doslidzhen. 6, 537–547.

P. Shydlovskyi, PhD in History, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

PREHISTORIC SITES: A PUBLIC BENEFIT OR A WASTE OF INVESTMENTS? The article examines the current state of protection of archaeological sites of prehistoric epoch in Ukraine and discusses the need for their conservation as a cultural heritage of all humankind. Using the principles of international protection of immovable heritage, we considered the human, national and economic dimensions of archaeological sites in the modern society. Prehistoric sites are the most vulnerable to anthropogenic influence in terms of preservation and neglecting by the administrative structures. Instead, prehistoric archeology raises lively interest from the international community: it carries information about the origins and development of culture, the emergence of labor, the formation of the specifics of human behavior, explains the origins of civilizational history, demonstrates the adaptive capacity of the human species in general. The interaction of science and society can be realized on the basis of archaeological heritage objects which can be not only a subject of study of sciences of cultural and natural diversity, but also the means of communication, education, entertainment, enriching the cultural experience. The way out from the situation of inadequate protection of monuments can be found in presentation of scientific research to the public and in creation of a mechanism of promotion of cultural heritage at a national level. An obligatory scientific expertise of the areas with the considering of the potential public benefit of particular archaeological sites are neccecary to keep public interested in national cultutral heritage preservation. Keywords: cultural heritage, monuments, prehistoric archeology, monument protection legislation, scientific expertise.

УДК [902.2:343.37] (477)"1925/1929" https://doi.org/10.17721/1728-2640.2016.131.4.19 А. Яненко, канд. іст. наук Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Київ, Україна, Ю. Зиновіїва, учений секретар Національний художній музей України, Київ, Україна

"НЕОБХІДНА РІШУЧА БОРОТЬБА ЗІ СКАРБОШУКАННЯМ": НАУКОВА СПІЛЬНОТА УСРР VS СКАРБОШУКАЧІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1920-Х РОКІВ

Висвітлено практики взаємодії з шукачами скарбів, випрацювані представниками наукового співтовариства, на- самперед співробітниками й дійсними членами ВУАК та кваліфікованими музейниками, протягом другої половини 1920-х рр.: роз'яснення законодавства й відповідальності, напоумлення щодо неприпустимості самовільного дослі- дження пам'яток, визначення монополії "учених-фахівців археологів" на експедиційні роботи, фіксація інформації щодо перспективних місць дослідження, звернення до органів НКВС із проханням якнайширше використовувати практику письмового зобов'язання/підписки про нездійснення самовільних розкопок тощо. Вперше до наукового обігу вводить- ся знаковий документ щодо принципів протидії самовільному хижацькому скарбошукацтву здебільшого напівграмот- ними й фанатичними любителями пригод протягом 1920-х рр. – висновок археологічного відділу ВУАК з приводу шу- кання скарбів за підписом С. С. Гамченка. Ключові слова: запобігання шуканню скарбів, регламентація археологічних досліджень, Всеукраїнський археологіч- ний комітет, музей, 1920-ті рр., УСРР.

Реалізація превентивних заходів щодо припинення Провідною установою, що координувала археологічні самовільного пошуку скарбів виступає важливою дослідження з 1924 р. став Всеукраїнський археологіч- складовою ефективної системи охорони археологічної ний комітет (ВУАК), який упродовж 1919–1924 рр. пере- культурної спадщини. Ці заходи тісно переплітаються бував у стані становлення й структурних реорганізацій. з чинними принципами регламентації археологічних Протягом другої половини 1924 – першої половини досліджень, інструкціями щодо вже виявлених випад- 1925 р. саме ця установа видавала дозвіл на прове- кових знахідок і скарбів історико-культурного значен- дення досліджень – посвідчення, наукове доручення, ня, діями в разі виявлення пам'яток під час будівницт- мандат або відкритий лист [15, с. 70]. Дозвіл надсилав- ва, запровадженням різних форм відповідальності за ся досліднику, і після проведення археологічних робіт самочинні дії, наслідком яких є часткове чи повне разом із науковим звітом повертався до канцелярії знищення пам'яток. В українській історіографії чимало ВУАК [3, арк. 100] (рис. 1). Утім, академічній структурі уваги приділено законодавчим (формальним) аспек- не вдалося зберегти владні повноваження – монополію там пам'яткоохоронної справи, історії формування та на видачу дозвільної документації та притягнення до функціонування пам'яткоохоронних інституцій міжво- адміністративної та кримінальної відповідальності. Ці єнного періоду, створенню й діяльність органів управ- функції делегувалися новоутвореній 1926 р. структурі ління в цій галузі [5–10; 13; 14; 16–19], однак імплеме- НКО УСРР – Інспектурі охорони пам'яток культури при нтація юридичних норм у повсякденній роботі науко- Укрнауці. Відповідно до "Інструкції про порядок відання вців 1920-х рр., зокрема у царині запобігання скарбо- та розподіл робіт між Інспектурою охорони пам'яток шукацтву, зазвичай висвітлюється лише побіжно. культури Укрнауки НКО та Археологічним Комітетом Формування законодавчого забезпечення охорони Української Академії Наук" ВУАК став виконувати лише культурної спадщини протягом 1920-х рр. в УСРР від- науково-консультаційні функції: "не провадив безпосе- бувалося з урахуванням тих механізмів і реальних дій, редньої адміністративної роботи охорони пам'яток що практикувалися в інтелектуальному співтоваристві – культури, виконуючи в цих справах лише вищі науко- співробітниками академічних і музейних інституцій. во-консультативні функції <…> всі дозволи чи заборо- © Яненко А., Зиновіїва Ю., 2016 ~ 90 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

ни на право археологічних розкопів, обмірів, розчист- кцій суттєво не вплинуло на статус ВУАК як інтелектуа- ки, реставрації та ремонту пам'яток культури [почи- льного центру, співробітники якого визначали кваліфі- нає видавати] НКО по Укрнауці за науковим висновком кацію/належність того, хто просив дозвіл до спільноти ВУАКу" [12]. Проте позбавлення адміністративних фун- "фахівців-учених археологів".

Рис. 1. Довільний документ "Одкритий лист" І. М. Самойловського на право проводити археологічні розшуки (без права розкопів), виданий ВУАК, за підписами О. П. Новицького та М. Я. Рудинського, 1925 р.

Із формального погляду, постава ВУЦВК і РНК УСРР нам заріз не відоми якто 1) Такі вироби якісь наподобіе від 16 червня 1926 р. "Про пам'ятки культури й природи" од воза букши но тилько в середині менша дірка і кре- забороняла проведення будь-яких самовільних дослі- пка, но ни залізна 2) там же у тому мисці знаходяця джень без погоджень з органами влади. У контексті по- другі вироби на зразок кругленькі з дирочкою як у рахі- шуку скарбів, важливою стала інструкція про скарби, вниці но дуже гарно зроблено. 3) маюця якісь стари затверджена НКО, НКВС і НКФ УСРР у лютому 1928 р. гроші як бронза. и 4) На північно-західний стороні села [11, с. 6]. Згідно з цим документом випадково знайдені маеця до десяти Могіл і бильши і менши, то ідну дя- скарби матеріального, археологічного чи мистецького дько начав копати то викопав кістки і бильш нихто значення – "всі цінні з матеріального чи наукового боку их і ни чипае. писав-би ще но низнаю, чи музей цікави- речі, закопані в землю, замуровані в стіну, або у інший ця такою старовиною чині. Коли тилько для музею спосіб заховані, державець яких невідомий через дав- цікаво, то прошу напісать чим цікавиця музей то я ність часу"12, – визнавалися власністю держави; навми- буду збирать всякі стари речі і так все що треба бу- сне "скарбошукання" на території історичних місцевостей де для музею" [2, арк. 11–11зв.] (рис. 2). 3 травня (городищ, могил, монастирів), без дозволу НКО УСРР, 1928 р. з ВІМ за підписом директора Р. Р. Заклинського заборонялося й "спричинялося до відповідальности та секретаря О. Павлика Антону Дітковському надісла- встановленим чином"; громадянин, що випадково вияв- на відповідь із проханням стати "кореспондентом му- ляв скарб, мав "в містах та селищах міського типу зею": "Всеукраїнський Історичний Музей ім. Т. Шевчен- негайно здати його до відповідного району міліції, а в ка у Київі дякує Вам, що Ви повідомили його про знахід- селах, де міліції немає – до сільради" тощо. ки старовинних речей у Вашому селі. Музей просить Однак іноді, усупереч чинному законодавству, му- Вас стати його кореспондентом по с. Горбулові та зейні інституції могли цілком толерантно ставитися до околиці й повідомляти про всі знахідки старовинних шукачів скарбів і надсилати їм власні рекомендації для речей. Просимо надіслати знайдені речі до музею (Ки- опису знахідок. Наприклад, 19 квітня 1928 р. до Всеук- їв, вул. Революції ч. 29). Ваші витрати на це Музей раїнського історичного музею ім. Т. Шевченка в Києві радо поверне Вам; напишіть скільки витрачено. Як що (ВІМ) звернувся мешканець с. Горбулів на Волині Антон відомо, де ту чи иншу річ знайдено, то треба напи- Остапович Дітковський з питанням щодо власних знахі- сати про кожну річ окремо: хто, коли і де її знайшов. док і розкопок односельцем однієї з могил: "У нас мае- Місце, де знайдено речі треба точно описати: чи це ця по с. Горбуліву деякі якісь історичні вироби, які нам рівне місце, горбок, могила, болото, беріг річки т. ин. Що кажуть старі люди: чи те місце, де знайдено річ 12Тут і далі цитати подано мовою оригіналу зі збереженням здавна було таке саме, чи може там хто копав, або, орфографічних і стилістичних особливостей тексту. коли це пісок, то може вітри здули частину піску

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 91 ~

т. ин. Що є біля того місця, болото, річка, гора, беріг з відповіддю і разом з річчю завернути в окремий па- т. ин. Як глибоко в землі знайдено річ. Ці відповіді пір). Музей просить Вас повідомити його, що Ви хо- треба прикріпити до кожної речі (можна скласти папір чете в цій справі зробити […]" [2, арк. 12–12зв.].

Рис. 2. Лист. А. О. Дітковського до Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка в Києві, 1928 р.

Водночас, збережені документи засвідчують, що про- Губнаросвіти громадянина с. Тарасівки Звенигородсь- тягом 1920-х рр. поширеними були так звані практики "на кого району на Київщині Дмитра Касимовича Демчен- випередження", спрямовані на запобігання можливим не- ка. Ще за гайдамаччини, років 140 тому назад отряд професійним розкопкам і нищенню пам'яток. Скарбошука- гайдамаків жив у "Безводному Байраці", що знахо- чі, через ряд різних причин (імовірно, і через острах бути диться в 2х верствах на північ од с. Юрківки Звениго- покараними НКВС, зокрема ДПУ, і через заборону прово- родського району і в 4х верствах од Стецівки того ж дити розкопки місцевими органами влади), зверталися до району, в відаленні ½ верстви від дороги, що йде від різних інстанцій із проханням про надання дозволу чи до- Звенигородки на Юрківку. Років 60 тому гр. м. Звени- даткових роз'яснень для здійснення розкопок на "тільки їм городки т. Дебіжа мав плани расположенія льохів, в відомому" місці, де заховані цінності. Серед таких інстан- яких переховували гайдамаки свої скарби в усім "Без- цій – редакції місцевих і республіканських газет, районні воднім Байраці" і робив розкопки того байраку, але в виконавчі комітети (РВК), Укрнаука НКО УСРР, місцеві ту весну пішли дощі, байрак наповнився водою й про- музеї, академічні структури тощо. довжувати розкопки було неможливо. Через недовгий Так, наприклад, один із шукачів скарбів, мешканець час т. Дебіжа захворів і помер. Після нього зосталися с. Тарасівки (нині Звенигородський р-н Черкаської обл.), плани й описи скарбів, що заховані в льохах. Плани ці Дмитро Демченко 12 травня 1925 р. звернувся до Київ- попали до рук його сусіди, який їх не використав, бо ської Губнаросвіти з проханням дозволити продовжува- скоропостижно вмер, а жінка чи діти плани й описи ти розкопки-пошуки скарбів через заборону Звениго- спалили у печі. Про це мені розповідав весною цього родського РВК навесні 1925 р. здійснювати цю діяль- року мешканець м. Звенигородки т. Слинько Яків, який ність, і детально описав у своєму зверненні всю бага- знав про ці скарби від свого батька, бо його батько торічну історію власного скарбошукацтва: "До Київської був спільником т. Дебіжа по розкопці. Ще років

~ 92 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

40 тому я взнав про ці скарби від свого дядька, який же Губнаросвіта. При цьому добавляю, що нас ціка- пробував продовжувати розкопки після смерти Дебі- вить скарбниця гайдамацька (золото та срібло), яке жи. По розказам мого дядька, який вже помер, в цім там мусить бути заховане і то лише в ½ ному розмірі "безводнім Байраці" є три льохи. В 1 му лівому льоху за нашу довгорічну працю. Нами з січня 1925 року й до закат для возів, склад зброї і т.п. У другому середньо- весни пророблена така робота. З точки ч. 1 на гли- му захована скарбниця і багато міді. В правому льоху бині двох сажень від верха прокопано тунель на схід кладова, а що в ній – невідомо, бо й опису не згадува- 8 сажень все углубляясь до т. ч. 2, а цієї точки на гли- лось. Це саме підтвердив і т. Слинько Яків. З бині коло 8 сажнів повернули на південь і прорили то- 1915 року я, Демченко, з дев'ятьма товаришами, ме- неля в 23 саж. завдовжки. Хотілось би продовжити шканцями селі Тарасівки Звенигородського району тунель на південь ще на 10 сажень. У 1915 році проко- заручився дозволом на розкопки від власника того пали тонеля з точки ч. 4 до точки ч. 5 в південному участка землі і почав розкопки. Під кінець війни 1914– напрямкові на 33 сажня. Роботу свою провадимо на 1917 рр. ми припинили розкопки, а з весни 1924 р. по- глибині до 8 сажнів через те, щоб не псувати людсь- чали знов продовжувати ці розкопки з метою найти ці ких посівів. На далі гадаємо прорити де-кілька тунелів льохи. Але весною 1925 року Звенигородський райви- у ріжних напрямках з метою зустріти будь-який льох конком заборонив проводить надалі розкопки, а тому по якому можно буде орієнтуватися. Прохаю дати я прохаю Губнаросвіту дати дозвіл на продовження дозвіл на право проводження розкопок у цім "Безводнім розкопок, при цьому обіцяю – все, що буде знайдене – Байраці" на протязі 1925, 26, 27 і 28 років. При цьому зберегти в цілости, не побить і не псувать, а пере- прикладаю схематичний план цього байрака[…]" [1, дати до Районової Влади чи то тій установі, яку вка- арк. 42, 42зв, 43] (рис. 3).

Рис. 3 Схематичний план Безводного байрака, надісланий Д. К. Демченком до Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка в Києві, 1925 р.

Подібні заяви "по належности" врешті-решт надхо- динський, В. Є. Козловська, листовно повідомляли ска- дили до ВУАК із супровідним листуванням. Співробітни- рбошукачам, за яких умов можливо проводити теренові ки ВУАК, передовсім археологи С. С. Гамченко, М. Я. Ру- археологічні дослідження в УСРР (рис. 4).

Рис. 4. Сергій Свиридович Гамченко (1859–1934)

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 93 ~

Розглянемо приклади подібних звернень шукачів і просить Вас повідомляти його і на далі про будь-які відповідну реакцію представників наукового співтовари- перекази та додаткові відомості про цей скарб, а та- ства на ці "прохання". кож і про ріжні знахідки старовини взагалі. При нагоді 30 грудня 1927 р. до ВУАК надійшов лист від дирек- в наступному літньому сезоні хтось із співробітників тора Ржищівського педтехнікуму Бровченка з прохан- ВУАКу огляне згадане місце" [4, арк. 5]. ням ознайомитися із "замітками, що їх дали 27 грудня 1927 р. до Херсонського історико-архео- …студенти", "виявити наскільки вони цінні і що можна логічного музею звернувся "член партії ВКПб" зробити". На думку директора, повідомлення студентів Я. Н. Великий, стверджуючи, що "в районе города могли бути правдивими, "бо хлопці ці свідомі, на видум- Херсона по моему предположении имеется место в ку не здатні" [4, арк. 2–2зв.]. Лист директора супрово- котором должен быть клад исторических предметов джувався "докладною запискою" студента Ржищівсько- (вещей) об это я знал уже несколько лет, но не мог го педтехнікуму на Київщині Федора Трохимовича Пасі- сообщить властям ввиду малолетнего возраста до чного, який, звертаючись до Академії наук, повідомляв: 1914 года с 14 г. до 1922 года служил в Армии тоже не "Маю цікаві археологічні відомості в чому зацікавлений мог сообщить 1922 г. я ждал поднятия науки. В на- сам і хочу повідомити вас як вищу наукову силу, що стоящее время когда наука с каждым днем идет впе- може дати допомогу, або хоть пораду в цьому відно- ред то дальше не могу молчать и считаю своим дол- шенні. Коли перебував я в с. Шандрі Миронівського гом поставить в известность властей Археологиче- району на Білоцерківщині, довелось мені говорити з ской науки" [4, арк. 9]. Я. Н. Великий просив музей кло- старшим дідом, що на той час був сторожем на ба- потатися перед "органом науки" про надання дозвіль- штані. Розговорившись з ним про старину та ріжні ної документації для проведення розкопок [4, арк. 9зв.]. розкопки й винаходи, він нехотя розповів мені про один Т. в. о. завідувача музею Ю.(Г). П. Крисін 7 січня 1928 р. цікавий факт, який я зараз хочу описати й вам. Цей переадресував заяву Я. Н. Великого до ВУАК, охарак- дід, коли служив на військовій службі ("в москалях") то теризувавши "гр. Великого за шукача невідомого кла- довелось йому бувати в Польщі. Ненароком в одному ду" і запропонувавши надати йому "дозвіл на розкоп польському місті, в одній невеличкій крамниці, розго- "кладу" в м. Херсон" лише за умови нагляду й участі ворився він з крамарем, дуже старим дідом. При бала- співробітників музею [4, арк. 6]. чці, виявилось, що цей старий крамар, колись в свій 12 січня 1928 р. свого листа-прохання до Харківсь- час теж воював і блукав по Україні й знає Українські кого музею надіслав Филимон Григорович Шистов. міста. Під кінець виявилось, що старий крамар знає Цей лист написаний російською з безліччю орфогра- місцевість біля Каніва і яруги та гори, що його ото- фічних і стилістичних помилок: "Екатиринославской чують. Далі поступово виявив, що зна Круглик (відоме губернии Зановевского округа Знаминского района с, гайдамацьке місто, що лежить біля с. Берестягів) та Знаминка. Прозба вторичная от Артели любитель- річку, що на ній тепер стоїть Шандра. Довго дід той, ской состоящей из пяти чиловек. Просим Харковский по розказках, нічого не хотів говорити, але під кінець изторический музей ходатайства перед центром о виявив, що колись він був гайдамакою. Гурт гайдамак разришения раскопки изсторической вещей в Чирно- був їх чималий, але коли їх розбили десь біля Каніва, леском лису […] А також просим исторический музей то не далеко від того міста де стоїть тепер выслать нам правила раскопки каким родом оно дол- с. Шандра і де було їхнє кубло, – покинули чимало своїх жно вистис […]" [4, арк. 7–7зв.]. здобутків, збрую, а сами звідси тікали […] Розказує До ВУАК цього листа переадресував О. С. Федоров- про цю схованку, той дідо ось як: Від дороги, що йде з ський, директор Харківського археологічного музею, Каніва через яр Шандри й на Корсунь, ліворуч йшла дійсний член ВУАК, інспектор Українського комітету глуха дорога, що переходила цей яро обіч Шандри. В охорони пам'яток природи і культури при Укрнауці. У тому місті, де переходить шлях через яр і річку, з свою чергу, 20 лютого 1928 р. С. С. Гамченко сформу- боку й була печеря, що в ній часами перебували гай- лював відповідь ВУАК для Ф. Г. Шистова: "Архвідділ дамаки бо місто це було мало кому відоме, а до того УАК-а розглянувши Вашого листа з 12/І р. 28 ухвалив: було в кущах і нетрях. Коли гайдамакам прийшлось запитати Вас про те скільки часу потрібно на відшу- тікати, то на швидку, вони забитий човен зі збруєю кання чи розкопи відомого Вам скарбу і яка найближча впустили під воду біля палі містка. Від того човна й до місця скарбу залізнична станція" [4, арк. 13]. до печері пустили цеп по-під землею глибиною У лютому 1928 р. Кирил Харченко (писати не умів, ½ аршина. В печері покинули живу жінку з дитиною лист написаний на його прохання Петренком) із (кухарку), щоб та опісля нікому нічого не розказала, й с. Нехворощ (нині Корсунь-Шевченківський р-н Черка- там же залишили все своє майно, що на той час в них ської обл.) звернувся до місцевого РВК із клопотанням було. Через прорізану дірку в дверях, цепом притягли дати йому дозвіл на здійснення розкопок у селі, де "мо- під двері тяжку бочку і все разом прикидали землею. жна знайти багато старовинних речей та цінностей" От коротенький зміст відомостей, що довелось мені [4, арк. 22]. 13 лютого РВК переадресував листа до вияснити. Гадаю, що дід, який про це говорить мені, НКО УСРР [4, арк. 21], а 2 березня він опинився у архе- говорив правду. Брехати він не міг собі дозволити бо ологічному відділу ВУАК [4, арк. 20]. На запит науковців на неї дививсь з призирством, а до того сам він сек- щодо необхідного часу на розшуки скарбів, 25 березня тант-бабтист і дуже вірив в бога […] При балачці з К. Харченко повідомляв, що "для розшукування скарбу т. Трастовським Леонідом виявилось, що й він чув, потрібно часу не менше 6 місяців і що найближча ста- але другим шляхом про це місто. В добавок він дає нція залізниці це буде ст. "Таганча" або "Корсунь" від факт і другого міста про яке я не чув, але воно побли- першої буде до села Нехворощі 9 верст, а останньої зу від першого […]" [4, арк. 3–4]. 16 верст" [4, арк. 26]. Листом від 4 квітня ВУАК укотре 12 січня 1928 р. від ВУАК до Бровченка (за підписа- нагадав шукачеві, що археологічні дослідження без ми голови О. П. Новицького, в. о. вченого секретаря дозволу Укрнауки здійснювати "де б то не було не мо- С. С. Гамченка та керівника справ Д. А. Маламужа) на- жна" [4, арк. 27]. Утім К. Харченко не втрачав надії і діслали відповідь: "ВУАК при УАН дякує Вам за наді- 4 червня адресував ВУАК чергового листа: "Археологі- слані відомості про скарби на Канівщині біля с. Шанд- чний комітет відношенням своїм […] повідомив мене ри. Про такі скарби ВУАК дістає повідомлення мало що розкопів скарбу провадити без дозволу Укрнауки не щодня з ріжних місць України, невже ж такі величе- провадити дебто не було не можливо, а самого-то зні скарби приховані у такій кількості. ВУАК ласкаво дозволу до цього часу не дочекаю, а тому вдруге про-

~ 94 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

хаю Археологічний комітет надати мені дозвіл на комісії УАН передано було ВУАК, до відання якого на- розкопку скарбів, в районі Корсунському, Стеблівсько- лежить керування всіма розкопами на Україні. ВУАК му, Шевченківської округи, та Богуславському Білоце- повідомляє Вас, що без особливого дозволу від Укрна- рківському округи. В крайнім разі повідомить мене уки провадити будь-яких розкопів на терені України не чому такий дозвіл не буде вислан" [4, арк. 44–44зв.]. можна. Отож, Ви маєте чекати поки у вашому районі 10 лютого 1928 р. до ВУАК надійшов лист від Євгена буде переводити розкопи учений археолог з доручення Юрійовича Іванівського з с. Новоіванівки Нікопольсько- ВУАК за дозволом Укрнауки і тоді, лише за його до- го р-ну на Криворіжжі. Він повідомляв, що відповідно до глядом розкопати згадане місце, коли воно справді переказів "старіх козаків" під час руйнування Покров- буде для науки цікаве" [4, арк. 30]. ської і Томаківської січей було "де що цікаве зарито в Детального листа про перспективність дослідження могилі". Є. Ю. Іванівський наголошував, що його ціка- підземних ходів м. Бар до геологічного інституту адре- вить "старовинна церковна утварь" й зазначав: "не- сував М. Щукін: "Місто Бар, як відомо з його історії, маючи дозволу на археологічні роскопкі та й не відаю існує з давніх давен. Заснован він волею італійської де то дістать. Запитую Вас, чи не мона дістать у королеви, якої і належав. Вона утворила тут свій за- Вас або коли немона то може б виїхав би від Вас дові- мок і від нападу ворогів огородила фортецею. Форте- рений на роскопкі, а коли коштів немає то ми розрили ця хоч і не в цілому вигляді, але і зара ще є, що ж до його любителями "приключок"…" [4, арк. 10]. Розгля- замку, то його нема, але де він був відомо з книжки нувши цього листа ВУАК ухвалив "терміново запита- "Історія Бару", які маються в деяких гр. м. Бару. Але ні ти […] скільки часу потрібно на відшукування […] ска- замок, ні стіни не цікаві, цікаво те, що все місто збу- рбу і яка найближча до місця скарбу залізнична стан- довано на підземних ходах, які до сього часу стоять ція" [4, арк. 17]. Відповідь Є. Ю. Іванівського виявилася закриті і ніким ще не розкопувались і не обслідувались. досить розлогою. Він наголошував, що відповісти "лег- Ходи цікаві, як з історичного боку так і тим, що в них кодумно" не може, через те, що не знає як краще шука- можуть ще і в даний мент маються різні речі з ста- ти ("чи шахтою стволом з просіканням і проходками? рих часів, які були в замкові та фортеці. З книжок ві- Чи одкритим розрізом, чи тунелью?") і не має щупа. домо, що в фортеці було багато різної зброї, яка хоч Утім, добре знав, що "дуже хорошо було б зробить не вся, а частина і зара є в ходах та складі, який зна- розшук за свій страх і риск і не боявся б ніяких відпові- ходився в цих ходах. Крім зброї в ходах мабуть зали- дальностей", для цього просив надіслати "2 кінці скла- шились і другі речі, які і цікаві тим, що будуть цінним дного щупа" та дозвіл на право розшуку і розкопок, матеріалом для наших музеїв. Спроби розкопок й об- знайдені речі обіцяв надіслати до ВУАН, претендуючи слідувань робились вже не один раз, але за відсутно- лише на певний відсоток від виявленого. Щодо розта- сті відповідних керовників, а також і приладів вони шування пам'ятки, шукач зауважував: "стоїть люта закінчились тим, що побалакавши о розкопках на цьо- зима точного плану надіслати не можу бо коней не му і кінчили, а самих розкопок і до сього часу не зроб- маю власних, а поїду велосипедом по теплу. Район її лено […] Звертаючись з цим листом я думаю і наді- коло Чортомлицької могили в 12 верстах (не більше). юсь, що ректор геологічного інституту відгукнеться Залізнична станція Никополь Катеринославської заліз- і вживе відповідні заходи, що до робіт по розкопці та ниці. 30 верст до мене і 42 до місця" [4, арк. 23–23зв.]. обслідуванню підземних ходів і що речі які будуть 16 березня з ВУАК відповіли, що дати право на розкопки знайдені там в ходах, що зара ще пропадають без не можуть, щупів не виготовляють і чекають відповіді належного використування будуть забарні відти в щодо потрібного часу для розшукування скарбу [4, музеї. Якщо інститут не зможе, або не знайде доціль- арк. 24]. Утім, ця відповідь аж ніяк не задовольнила ним зробити цю роботу, то прошу дати відповідні Є. Ю. Іванівського: "Річ в тому, що все ж таки Ви не вказівки відносно роботи, а також і відносно дозволу відповіли на мої питання цілком їх в мому листі було його можна отримати…" [4, арк. 32–33зв.]. декілька як напр.: 1) відповідальність яка лягає за нена- Отримавши цього листа від інституту "по належнос- ходження. 2) Що ж з того що найдете. 3) Як Ви шукає- ти", співробітники ВУАК відповіли М. Щукіну, що "розко- те (розріз шахта чи інше) з мого огляду скарб цей на- пи археологічного характери мають право проводити йти можна в 10 день при 5 робочих, а той скоріш. Но не лише фахівці-архелоги, діставщи на це дозвіл із НКО. один мався він на меті хотілося зробити декілька роз- Пекучої потреби розкопувати згадані у Вашому листі кпок легких і цінних, але без дозволу їх робити не можна ходи в Барі немає. Отож Ваше повідомлення буде взя- це одне і робить їх будемо, хоч би із уповноваженим, від то на увагу, і в свій час м. Бар огляне фахівець- якого то не було органу але ж спасибо... за спасибо не археолог. До того ж ВУАК застерігає, що своєвільні хочемо теряти часу, він гроші в робочих руках і затра- хижацькі розкопи законом заборонено, і винуватці в чений день не вернеш…" [4, арк. 29–29зв.]. цьому притягаються до відповідальності" [4, арк. 39]. 17 квітня співробітники ВУАК знову надіслали листа 4 березня 1928 р. мешканець с. Новокиївка Божеда- Є. Ю. Іванівському: "Отсим ВУАК повідомляє Вас, що рівського району Покровської сільради Іван Пилипович без дозволу Укрнауки (Харків) нікому розкопувати Ківгіла звернувся до редакції газети "Радянське село" із будь-яких могил не можна. Укрнаука ж дає дозволи на повідомленням, що йому ще з 1883 р. відомо, де "за- розкопи тільки фахівцям-ученим археологам. Отож, лишений козаками скарб" і він шукає до кого звернути- чекайте, коли такий археолог приїде до Вашого райо- ся, щоб відкрити таємницю й мати винагороду на "свою ну, то тоді з'явіться до нього й з'ясуєте ті питання, старість" [4, арк. 35]. Цього листа було переадресова- що Вас цікавлять" [4, арк. 31]. но до НКО УСРР, до Одеського крайового інспектора з У квітні 1928 р. до Етнографічної комісії звернувся охорони пам'яток С. С. Дложевського й до ВУАК [4, П. Волошин із с. Баришівки (нині Баришівський р-н Ки- арк. 34]. Наприкінці березня Укрнаука НКО УСРР лис- ївської обл.): "Маючи бажання розкопати могилу на товно звернулася до відділу головміліції (копія до газе- свойому полі прохаю Етнографічну комісію при ВУАН ти "Радянське село" і С. С. Дложевського) із проханням дати мені пояснення: як це зробити? Чи треба куди взяти з І. П. Ківгіли підписку, що без дозволу НКО УСРР звертатись за дозволом? Чи забере згадана […] "він сам копати не буде" [4, арк. 36]. знайдені речі в могилі і як вона забере?" [4, арк. 28]. З Гриф "таємно" має листування пов'язане з пошука- Етнографічної комісії листа передали до ВУАК, де сфо- ми "цінних речей" на Винничині. 30 липня 1928 р. до рмулювали й надіслали 17 квітня таку відповідь: "Лис- ВУАК надійшло повідомлення, що згідно із заявою од- та Вашого з 6/IV–28 р. надісланого до Етнографічної ного з мешканців Вороновиці (нині Вінницький р-н Він-

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 95 ~

ницької обл.) "в костьольному двору за старих часів тися до Харкова. А тому прошу видати дозвіл на роз- було закопано якісь цінні речі". Окрінспектура НКО копки в списках значиться 15 міст помічені досить УСРР вважала за необхідне провести там розкопки [4, значною цінністю більшістю не як пам'ятки старови- арк. 48]. 21 серпня ВУАК повідомив, що вирішити цю ни, а переважно гроші. Списки забрано в міліцію за справу без попереднього огляду місця дослідження не згодою, що їх округова влада розгляне і дасть дозвіл можливо, радив звернутися до співробітників місцевого провадити розкопки но за дозволом направляють в музею для безпосереднього фахового огляду місцевос- Харків а тому прошу ознайомитись з цією справою та ті й повідомити про наслідки ВУАК [4, арк. 52]. дати мені дозвіл на розкопки поки ще є змога найти в Улітку 1928 р. своє бажання провести археологічні натурі ті місця які значаться в списках себто назва розкопки в районі Хаджибейського лиману листом до тих місць в яких знаходяться речі (старовинна назва НКО УСРР ("відділу охорони пам'ятників культурних і яку вже зараз в натурі з трудом приходиться встано- цінностей") висловив одесит Володимир Михайлович вити)" [4, арк. 54–54зв.]. Шаров [4, арк. 50]. "По належности" лист вже 14 липня Відповідаючи на цього листа, співробітники ВУАК переадресували до ВУАК [4, арк. 49], співробітники яко- запропонували І. Д. Швецю надіслати життєпис та спи- го підготували відповідь: "Листа Вашого писаного до сок наукових праць [4, арк. 59]. Така відповідь до певної НКО передано до ВУАК, під доглядом і з відому якого міри здивувала завідувача Окружного краєзнавчого переводяться всі розкопи на Україні. ВУАК повідомляє музею Першомайщини П. В. Харламповича, який повід- Вас, що всякі досліди можуть переводити лише фахі- омив ВУАК, що до музею завжди звертаються селяни з вці-учені археологи з дозволу на це Укрнауки. Розкопи проханням дозволити їм робити розкопки курганів та на Хаджібейському лимані має перевести цього року інших пам'яток, "по відомим їм прикметам з метою д. чл. ВУАК М. Ф. Болтенко" [4, арк. 51]. шукання скарбів". П. В. Харлампович наголошував, що У серпні 1928 р. до Укрнауки НКО УСРР звернувся музей пояснює охочим, що розкопки курганів невідомим уповноважений Люботинського осередку Спілки безвір- особам і шукання скарбів заборонено, бере від деяких ників Іван Прокопенко із проханням надати дозвіл на підписку про те що вони не чинитимуть таких дій. Щодо проведення поверхневих розкопок в околицях сіл Огу- І. Д. Швеця завідувач музею вважав, що той "фантас- льці (нині Валківський р-н) та Одринка (нині Нововодо- тично вірить в існування їх [скарбів]": "Він [Швець] до- лазький р-н Харківської обл.) на історичному місці "Го- бивається відповіді та дозволу від НКО та звернувся роднище" [4, арк. 56]. Відповідаючи на переадресова- до УАК який, по словам Швеца вимагає від нього над- ного з Харкова листа [4, арк. 55], ВУАК повідомив, що силки біографії. Будучи запевненим, що УАК не ви- дозвіл на проведення археологічних досліджень вида- дасть гр-ну Швецу дозволу на розкопки я маю за обо- ється "лише на ім'я окремих осіб, відомих своїми науко- в'язок охарактеризувати його як типичного шукача вими працями. Тому, якщо Люботинська спілка безвір- скарбів у якого ГПУ вже відібрало підписку з заборо- ників хоче перевести у себе археологічні розкопки во- ненням: шукання скарбів" [4, арк. 58–58зв.]. на повинна клопотатися перед ВУАК про видачу до- Утім, І. Д. Швець надіслав до ВУАК листа із повідом- зволу на переведення архдослідів на ім'я окремої осо- ленням: "наукових праць мною не проводилось позаяк би, додавши до ВУАК життєпис цієї особи та список її не одержано на це дозволу від Вас а тому і книжка план наукових праць" [4, арк. 61]. і знаходяться в ГПУ. А поцему прикладаю звірку сільра- Цікавим прикладом напоумлення співробітниками ди […] та прошу вислати дозвіл на право розкопок" [4, ВУАК скарбошукачів є листування з Іваном Дорофійо- арк. 62]. "Звірка", надіслана замість життєпису мала на- вичем Швецем. У своєму листі до НКО УСРР, пізніше ступний зміст: "Дана ця гр. с. Дорожинка Швець Іванові переадресованому ВУАК [4, арк. 57], житель с. Дорожи- Дорохтейовому в тім, що він по сільраді рахується нка (нині Вільшанський р-н Кіровоградської обл.) повід- бідняком та користується таким майном: хата, злів, омляв: "В свій час найдені списки в яких значиться де пара свиней і наділом землі 6,5 десятин…" [4, арк. 60] заховані рясні речі та гроші старовинної доби. Я кло- (рис. 5). Відповідаючи на це листування, співробітники потав в першомайському ОВК про дозвіл на шукання ВУАК повідомили шукача, що дозвіл на розкопки могил та розкопки, мене направили до округового музею дається тільки "фахівцям-ученим археологам", а через (який досить бідний) там мені відповіли, що нема пра- те, що прохач до таких не належить, то дозволу на роз- ва мати дозвіл на розкопку а тому порадили зверну- копки йому не можна видати [4, арк. 65].

Рис. 5. Довідка ("Звірка"), видана І. Д. Швецю, 1928 р.

~ 96 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817

Таким чином, представники наукового співтоварист- про скарби марні, і згодом скарбошукачів зменшиться. ва, насамперед співробітники й дійсні члени ВУАК і Світло науки – краща охорона пам'яток культури. кваліфіковані музейники, протягом другої половини Голова Архвідділу УАК (С. Гамченко)" [4, арк. 1]. 1920-х рр. випрацювали певні практики взаємодії з шу- качами скарбів. Ця робота полягала в роз'ясненні зако- Список використаних джерел 1. Науковий архів Національного художнього музею України, оп. 1, нодавства та відповідальності, напоумленні щодо не- од. зб. 38, 108 арк. припустимості самовільного дослідження пам'яток, ви- 2. Там само, оп. 1, од. зб. 62, 36 арк. значенні монополії "учених-фахівців археологів" на екс- 3. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. ВУАК, педиційні роботи, фіксації інформації щодо перспектив- спр. 63, 141 арк. 4. Там само, ф. ВУАК, спр. 211, 64 арк. них місць дослідження, зверненні до органів НКВС із 5. Акуленко В. І. Охорона пам'яток культури в Україні : 1917–1990 / проханням якнайширше використовувати практику В. І. Акуленко. – К. : Вища школа, 1991. письмового зобов'язання/підписки про нездійснення 6. Гордійчук І. І. Розвиток пам'яткоохоронної діяльності в Донбасі в 1920–1930-ті роки / І. І. Гордійчук // Праці Центру пам'яткознавства. – самовільних розкопок тощо. Той факт, що самовільні 2008. – Вип. 13 – С. 43–55. хижацькі дії здебільшого напівграмотних та фанатичних 7. Горькова А. О. Охорона археологічних пам'яток в радянському шукачів скарбів, насамперед, "старовинних цінностей" законодавстві (1926–1930 рр.) / А. О. Горькова // Сіверщина в історії залишених козаками й гайдамаками, протягом 1920-х рр. України. – 2013. – Вип. 6. – С. 8–11. 8. Жуков Ю. Н. Становление и деятельность советских органов перетворилася на гостру проблему тогочасного суспі- охраны памятников истории и культуры. 1917–1920 гг. / Ю. Н. Жуков. – льства, засвідчує висновок археологічного відділу ВУАК М. : Наука, 1989. з приводу шукання скарбів, який в дечому не втратив 9. Заремба С. З. Нариси з історії українського пам'яткознавства / С. З. Заремба. – К. : ТОВ "Видавництво Аратта", 2002. своєї актуальності й сьогодні: 10. Заремба С. З. Українське пам'яткознавство: історія, теорія, су- "Часто-густо до УАКу звертаються ті чи инші часність / С. З. Заремба. – К. : Логос, 1995. особи та об'єднання і навіть установи з проханням на 11. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уря- видачу дозволу, чи відкритого листа, чи надсилку ке- ду України за 1928 рік. Відділ 2. – Харків: Укрголовліт друкарня ВУЦВКу "Червоний друк", 1928. – Ч. 1. – С. 1–24. рівника відшукати особисто відомого їм чомусь скар- 12. Інструкція про порядок відання та розподіл робіт між інспекту- бу. Протягом літа такі заяви надходять частіше, а рою охорони пам'яток культури Укрнауки НКО та Археологічним Коміте- взимку – рідше. Заяви звичайно одноцільні, але иноді том Української Академії Наук // Охорона пам'яток культури на Украї- ні. – 1927. – Зб. 1. – С. 152–153. прикриті інтересом до науки. У змісті їх завжди ко- 13. Кот. С. И. Первый на Украине (К образованию Всеукраинского ристь–зиск–збагачення. Автори на 99 % темні, не- комитета охраны памятников искусства и старины) / С. И. Кот // Исто- освічені люди, більше селяни, рідко городяни, а взага- рическое краеведение в СССР. Вопросы теории и практики. – К., лі – скарбошукачі ріжних відтінків, і між иншим – маня- 1991. – С. 263–273. 14. Нестуля О. Біля витоків державної системи охорони пам'яток ки, інтересанти то що. культури в Україні / О. Нестуля. – К. ; Полтава : б. в., 1994. У всіх одноманітні підохочування: чутки, переказ, 15. Нестуля С. І. Становлення Всеукраїнського археологічного ко- запис, невідомий план, примітка (камінь, дерево, льох, мітету ВУАН (середина 1920-х рр.) / С. І. Нестуля. – Полтава : Археоло- гія, 1997. земля гуде то що), захожий чоловік та инші. 16. Присяжнюк О. М. Історія формування системи охорони пам'яток Місце таємне та завжди більш-менш старовинне: культурної спадщини в Одеській області (20–80-ті рр. ХХ ст.) [Електро- печера, могила, підземний хід, руїни будівлі, городище нний ресурс] / О. М. Присяжнюк // Інтелігенція і влада. – 2008. – то що. А наслідком її – рівчаки та ями шкідника па- Вип. 13. – С. 136–148 17. Чернікова І. В. Внесок громадськості у справу охорони та ви- м'яток культури, що без наукового знання, без мето- вчення культурної спадщини Харківщини (1920-ті – початок 1930-х дів керівника з археологів псує рештки першоджерел років) / І. В. Чернікова // Праці Центру пам'яткознавства. – 2009. – пам'яток культури. Вип. 15. – С. 23–36. 18. Чернікова І. В. Діяльність громадських районних інспектур у Тому необхідна рішуча боротьба із скарбошукан- справах охорони пам'яток культури на Харківщині (ІІ половина ням. Відомо, що районові інспектори охорони пам'яток 1920-х рр.) [Електронний ресурс] / І. В. Чернікова // Збірник наукових культури через сітку місцевих кореспондентів сфери праць Харківського національного педагогічного університету імені своєї діяльности зірко стежать за видатними пам'я- Г. С. Сковороди. "Історія та географія". – 2008. – № 31. – Режим досту- пу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_ist/2008_31/25.html. – тками культури, беруть на облік скарбошукачів, при- Дата звернення: 19.10.2016. тягають винних до суду, суд карає… Але всі ці заходи, 19. Чернікова І. В. Охорона, вивчення і використання пам'яток істо- хоча й мають до деякої міри позитивні наслідки – все рії та культури на Харківщині (1920 – червень 1941 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України / І. В. Чернікова ; Хар- ж паліятиви. На нашу думку, настав час вживати нау- ків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2007. ку, а саме вживати археологічні досліди, як науковий метод до виховання населення до охорони пам'яток References культури. Тому дозволяти розшуки скарбошукачів з 1. Naukovyi arkhiv Natsionalnoho khudozhnoho muzeiu Ukrainy, opys 1, odynycya zberezhennya 38, 108 arkushiv. відкритим листом на представника УАКу. Для чого 2. Ibid, opys 1, odynycya zberezhennya 62, 36 arkushiv. кожного разу, до вирішення справи, запитати скарбо- 3. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy, fond VUAK, шукача: скільки часу йому потрібно на відшукання скар- sprava 63, 141 arkush. 4. Ibid, fond VUAK, sprava 211, 64 arkushy. бу. А потім повідомити його: на археологічний нагляд 5. AKULENKO, V. I. (1991) Okhorona pamiatok kultury v Ukraini: потрібна така то сума (з розрахунку на переїзди, на 1917 – 1990. Kyiv: Vyshcha shkola. добові, на непередбачені витрати то що). Коли буде 6. HORDIICHUK, I. I. (2008) Rozvytok pamiatkookhoronnoi diialnosti v його згода нехай надішле гроші. Тоді УАК, з огляду на Donbasi v 1920–1930-ti roky. Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva. 13, 43–55. 7. HORKOVA, A. O. (2013) Okhorona arkheolohichnykh pamiatok v мотиви заяви та наукові передбачення, чи призначить radianskomu zakonodavstvi (1926–1930 rr.). Sivershchyna v istorii Ukrainy. місцевого, йому відомого археологічного доглядача, чи 6, 8–11. відрядить археолога з Києва чи иншого міста. 8. ZHUKOV, Yu. N. (1989) Stanovlenie i deyatelnost sovetskikh organov okhrany pamiatnikov istorii i kultury. 1917–1920 hh. Moskow: Nauka. У деяких випадках можливо провадити розшуки 9. ZAREMBA, S. Z. (2002) Narysy z istorii ukrainskoho скарбу й на кошт держави за умови із скарбошукачем, pamiatkoznavstva. Kyiv: TOV "Vydavnytstvo Aratta". закладом останнього, по окремому кошторису, що 10. ZAREMBA, S. Z. (1995) Ukrainske pamiatkoznavstvo: istoriia, може бути, за згодою УАКу, виконано й місцевим Му- teoriia, suchasnist. Kyiv: Lohos. 11. Zbirnyk uzakonen ta rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu зеєм. На нашу думку, коли скарбу не відшукають, то Ukrainy za 1928 rik. Viddil 2. Vol. 1. Kharkiv: Ukrholovlit drukarnia VUTsVKu це для місцевого населення, яке звичайно цікавиться "Chervonyj druk", pp. 1–24. археологічними дослідами й приймає і них гарячу 12. Instruktsiia pro poriadok vidannia ta rozpodil robit mizh inspekturoiu участь, стане наявним прикладом того, що балачки okhorony pamiatok kultury Ukrnauky NKO ta Arkheolohichnym Komitetom

ISSN 1728-2640 ІСТОРІЯ. 4(131)/2016 ~ 97 ~

Ukrainskoi Akademii Nauk (1927). Okhorona pamiatok kultury na Ukraini. 17. CHERNIKOVA, I. V. (2009) Vnesok hromadskosti u spravu 1, 152–153. okhorony ta vyvchennia kulturnoi spadshchyny Kharkivshchyny (1920-ti – 13. Кот. С. И. Первый на Украине (К образованию Всеукраинского pochatok 1930-x rokiv). Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva. 15, 23–36. комитета охраны памятников искусства и старины) / С. И. Кот // Исто- 18. CHERNIKOVA, I. V. (2008) Diialnist hromadskykh raionnykh рическое краеведение в СССР. Вопросы теории и практики. – К., inspektur u spravakh okhorony pamiatok kultury na Kharkivshchyni (II 1991. – С. 263–273. polovyna 1920-x rr.) [Online]. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho 13. KOT, S. I. (1991) Pervyj na Ukraine (K obrazovaniyu natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni H. S. Skovorody. Vseukrainskogo komiteta okhrany pamiatnykov iskusstva i stariny). In: "Istoriya ta heohrafiya". 31. Available form: http://www.nbuv.gov.ua/ Istoricheskoe kraevedenie v SSSR. Voprosy teoryy y praktyky. Kyiv: [s. n.], portal/soc_gum/znpkhnpu_ist/2008_31/25.html [Accessed: 19 October 2016]. pp. 263–273. 19. CHERNIKOVA, I. V. (2007) Okhorona, vyvchennia i vykorystannia 14. NESTULIA, O. (1994) Bilia vytokiv derzhavnoi systemy okhorony pamiatok istorii ta kultury na Kharkivshhyni (1920 – cherven 1941 rr.). pamiatok kultury v Ukraini. Kyiv; Poltava: [s. n.]. Abstract of unpublished thesis (PhD). Kharkivskii natsionalnyi universytet 15. NESTULIA, S. I. (1997) Stanovlennia Vseukrainskoho arkheolohichnoho imeni V. N. Karazina, Kharkiv. komitetu VUAN (seredyna 1920-x rr.). Poltava: Arkheolohiya. Надійшла до редколегії 28.11.16 16. PRYSIAZHNIUK, O. M. (2008) Istoriia formuvannia systemy okhorony pamiatok kulturnoi spadshchyny v Odeskij oblasti (20–80-ti rr. XX st.). Intelihenciya i vlada. 13, pp. 136–148.

A. Yanenko, PhD in History National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Preserve, Kyiv, Ukraine, Yu. Zynoviyiva, scientific secretary National Art Museum of Ukraine, Kyiv, Ukraine

"A DECISIVE STRUGGLE AGAINST TREASURE HUNTING IS NEDEED": THE SCIENTIFIC COMMUNITY IN THE UkrSSR VS TREASURE HUNTERS IN THE SECOND HALF OF 1920s This paper examines practical actions and mechanisms applied by the intellectual community in the UkrSSR (Academy fellows and Museum staff) in the second half of 1920s towards treasure hunters. We highlighted the measures aimed at the prevention and prohibiting of unprofessional excavation and destruction of cultural heritage. The paper refers to a number of examples of address of those who so desire to find valuables to different instances (editorial offices of local and republic newspapers, regional executive committees, the "Ukrnauka" committee of the Ministry of Education of UkrSSR, local museums, Academic institutions etc.) with requests for giving permit or additional explanations for archaeological excavations. The members of research community, substantially workers and fellows of All-Ukrainian Archaeological Committee and skilled museum staff, were forming certain practices for interaction with treasure hunters in the second half of 1920s. In this paper, we interpreted the heritage protection laws and responsibilities, making understandable unacceptability of unauthorized investigations of historical sites. The laws underlined the archaeologists' monopoly in scientific research including archaeological excavations, concentration of information about prospective archaeological research sites, address to Ministry of the Interior of UkrSSR with petitions to use making a signed statement not to carry out illegal excavations etc. One of the significant documents concerning principles of opposition unauthorized and uncontrolled treasure hunting by mainly half-educated and fanatic ventures in the 1920s – the conclusion of archaeological department of All-Ukrainian Archaeological Committee concerning treasure hunting (signed by Sergiy Gamchenko) – is introduced for scholarly use. Keywords: prevention of treasure hunting, regulation of archaeological field research, All-Ukrainian Archaeological Committee, museum, 1920s, UkrSSR.

Наукове видання

ВІСНИК

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІСТОРІЯ

Випуск 4(131)

Редактор англійського тексту С. Ковбасюк Технічний редактор В. Павлов

Оригінал-макет виготовлено Видавничо-поліграфічним центром "Київський університет"

Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, власних імен та інших відомостей. Редколегія залишає за собою право скорочувати та редагувати подані матеріали. Рукописи та дискети не повертаються.

Формат 60х841/8. Ум. друк. арк. 11,34. Наклад 300. Зам. № 217-8211. Гарнітура Arial. Папір офсетний. Друк офсетний. Вид. № І-3. Підписано до друку 26.12.16

Видавець і виготовлювач Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет" 01601, Київ, б-р Т. Шевченка, 14, кімн. 43  (38044) 239 3222; (38044) 239 3172; тел./факс (38044) 239 3128 e-mail: [email protected] http: vpc.univ.kiev.ua Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 1103 від 31.10.02