Issn 2414 – 9624
Total Page：16
File Type：pdf, Size：1020Kb
ISSN 2414 – 9624 ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН» ВИПУСК 1-2 КИЇВ – 2020 Збірник наукових праць Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» – Вінниця: ТОВ «Твори», 2020. – Вип. 1-2. – 300 с. Засновник – Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної ака- демії аграрних наук України» У збірнику вміщено статті теоретичних і практичних аспектів відновлення родючості ґрунтів, наукового обґрунтування створення високоефективних систем ведення землероб- ства і природокористування, комплексного підходу до системи удобрення сільськогоспо- дарських культур, селекції та насінництва. Збірник наукових праць Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» (випуск 1-2, 2020 р.) рекомендовано та затверджено до друку рішенням вченої ради ННЦ «Інститут землеробства НААН» від 14.02.2020 р., протокол № 2. Свідоцтво про державну реєстрацію – серія КВ № 17638-6488ПР, 29 березня 2011 року. Видання занесене до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публі- куватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кан- дидата з сільськогосподарських наук (наказ МОН України від 21.12.2015 р. № 1328). Редакційна колегія В.Ф. КАМІНСЬКИЙ, д. с.-г. н., проф., акад. НААН (головний редактор) В.Ф. САЙКО, д. с.-г. н., проф., акад. НААН (заступник головного редактора) О.З. ЩЕРБИНА, к. с.-г. н., с.н.с. (заступник головного редактора) Ю.О. СОКОЛЮК, к. і н. (відповідальний секретар) С.А. БАЛЮК, д. с.- г. н., проф., акад. НААН І.М. МАЛИНОВСЬКА, д. с.- г. н., с.н.с. А.В. БОГОВІН, д. с.- г. н., проф. А.М. МАЛІЄНКО, д. с.- г. н., проф. П.І. БОЙКО, д. с.- г. н., проф. В.В. МОЙСІЄНКО, д. с.- г. н., проф. А.А. БОНДАРЧУК, д. с.- г. н., проф. Л.І. МОКЛЯЧУК, д. с.- г. н., проф. Л.А.БУРДЕНЮК-ТАРАСЕВИЧ,д.с.-г.н.,с.н.с.В.Ф.ПЕТРИЧЕНКО,д.с.-г.н.,проф.,акад. В.В.ВОЛКОГОН,д.с.-г.н.,проф.чл.-кор. НААН НААН С.В. РЕТЬМАН, д. с.- г. н., проф. Я.М. ГАДЗАЛО, д.с.- г.н., проф., акад. М.В. РОЇК, д. с.- г. н., проф., акад. НААН НААН М.І.РОМАЩЕНКО,д.тех.н.,проф.,акад. Е.Г. ДЕГОДЮК, д. с.- г. н., проф. НААН С.Е. ДЕГОДЮК, к. с.-г. н., с.н.с. І.Т. СЛЮСАР, д. с.- г. н., проф. А.С. ЗАРИШНЯК,д.с.-г.н.,проф.,акад. С.П. ТАНЧИК,д.с.-г.н., проф., чл.-кор. НААН НААН М.А. КАДИРОВ, д. с.- г. н., проф., акад., Л.К. ТАРАНЕНКО, д. біол. н., проф. зарубіжний член НААН України (Білорусь) М.А. ТКАЧЕНКО, д. с.- г. н., с.н.с. М.С. КОРНІЙЧУК, д. с.- г. н., проф. І.П. ШЕВЧЕНКО, к. с.-г. н., с.н.с. С.Г. КОРСУН, д. с.- г. н., с.н.с. В.М. ШЛАПУНОВ, д. с.- г. н., проф., акад., В.Г. КУРГАК, д. с.- г. н., проф. зарубіжний член НААН України (Білорусь) Г.А. МАЗУР, д. с.- г. н., проф., акад. НААН В.М. ЮЛА, к. с.-г. н., с.н.с. Адреса редакції: 08162, ННЦ «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2 Б смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, телефон (044) 526-07-67 E-mail: [email protected], www.zemlerobstvo.com © ННЦ «Інститут землеробства НААН», 2020 Випуск 1-2, 2020 УДК 633.15:631.147:631.87 В. Ф. Камінський, директор, доктор с.-г. наук, професор, академік НААН Н. М. Асанішвілі, учений секретар, кандидат с.-г. наук, с. н. с. НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ» РОСЛИННИЦТВО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ В СИСТЕМАХ ІНТЕНСИВНОГО ТА ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЛІСОСТЕПУ Вступ. Пшениця і кукурудза сьогодні є провідними культурами національ- ного зерновиробництва, які останніми роками забезпечують понад 80% вало- вих зборів зерна в Україні. Пшениця, безперечно, залишається найважливішою культурою для продовольчої безпеки держави, задоволення потреб населення у високоякісних продуктах харчування, передусім – хлібі. Разом із тим, ці куль- тури формують й експортний потенціал держави, особливо кукурудза, адже близько 85% її зерна поставляється на зовнішні ринки. Тому для сільськогоспо- дарського виробництва важливо, щоб технологічні цикли вирощування куку- рудзи забезпечували високу ефективність використання землі в обробітку та віддачу матеріальних ресурсів. Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз показників, що характеризують зерновиробництво кукурудзи в Україні свідчить, що його розвиток у останні три десятиліття проходить за висхідним трендом, хоча й із суттєвими коливаннями за роками. Так, з 1990 по 2019 рр. врожайність кукурудзи зросла у 1,9 раза з 3,87 до 7,19 т/га, що за збільшення площ, зайнятих під культурою з 1223,1 до 4986,9 тис. га забезпечило стрімке нарощування валових зборів зерна до 35880,1 тис. т, або у понад 7,5 раза порів- няно до 1990 р. (рис. 1). Зазнало істотних змін і зонування територій гарантованого виробництва зерна кукурудзи, що актуалізовано існуючими загальновизнаними тенденціями до зміни клімату. Так, якщо лише 30 років тому основною агрокліматичною зоною розмі- щення та виробництва зерна кукурудзи був Степ, то сьогодні найвищі врожаї куку- рудзи отримують в господарствах Хмельницької, Тернопільської, Волинської, об- ластей, де за даними Державної служби статистики України середня врожайність впродовж трьох останніх років стабілізувалась на рівні 8,5–9,0 т/га. Наразі основним обмежуючим нерегульованим чинником за вирощування кукурудзи є забезпеченість вологою, що призвело до скорочення площ під куль- турою у зоні Степу та сприяло їх суттєвому розширенню у Лісостепу і Поліссі. 3 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» Рис. 1. Динаміка урожайності, посівних площ та валових зборів кукурудзи на зерно в Україні (дані Державної служби статистики України) Примітка: Y1 – урожайність, т/га; Y2 – валовий збір, млн. т; Y3 – зібрана площа, га Сьогодні лідерами за обсягами виробництва зерна кукурудзи є Полтавська, Чернігівська, Вінницька та Сумська області, де в сукупності виробляється по- над 40% загальнодержавного валового збору [10]. Поряд з промисловим напрямом виробництва кукурудзи сьогодні інтенсив- но зростає сегмент виробництва органічного зерна кукурудзи, яке практично у повному обсязі також експортується. У перспективі попит глобального ринку споживання на органічне зерно кукурудзи буде лише зростати, а Україна за сво- їм агрокліматичним потенціалом може виробляти значно більші його обсяги [9]. Для цього в державі необхідно розширювати мережу сертифікованих сіль- ськогосподарських підприємств з виробництва органічної продукції рослинни- цтва. Своєю чергою, перехід господарств на органічний метод господарювання виокремлює низку економічних, організаційних, екологічних та, передусім, агротехнологічних проблем, які потребують вирішення. Зокрема, вирощуван- ня культури у системі органічного землеробства вимагає адаптації основних складових технології вирощування до вимог органічного виробництва сіль- ськогосподарської продукції, серед яких найважливішими є відповідний рівень удобрення та забезпечення фітосанітарного стану посівів, особливо за показни- ком забур’яненості [11]. Разом із тим, необхідно враховувати, що технології вирощування куку- рудзи у системах інтенсивного та органічного землеробства відрізнятимуть- ся не лише окремими елементами, а власне своєю сутністю, принципами та 4 Випуск 1-2, 2020 стратегією виробництва [1, 4]. Також по-різному здійснюватиметься адапта- ція агротехнологій до сучасних тенденцій до зміни клімату, що виявляються у зростанні його посушливості та температури, збільшенні кратності виник- нення екстремальних погодних явищ і зростанні інтенсивності їх прояву [12]. Якщо за інтенсивного промислового землеробства зниження негативного впливу кліматичних змін включатиме інструментарій переважно безпосеред- ньої дії на агроценоз та досягатиметься швидше, то у системах органічного РОСЛИННИЦТВО виробництва рослинницької продукції технології вирощування є похідними чинниками забезпечення стійкості галузі, а головна роль відводиться дотри- манню концепції органічної екологоцентрованої системи господарювання за- галом [6]. З іншого боку, відомо, що сільське господарство, зокрема, інтенсивне зем- леробство, власне, і є одним з чинників індукування цих кліматичних змін че- рез неощадливу експлуатацію ґрунтових ресурсів, збіднення біорізноманіття внаслідок створення одновидових агроценозів сільськогосподарських культур та звуження їх набору у господарствах, використання синтетичних мінеральних добрив, висівання просапних культур, які пізно створюють щільне проектив- не покриття ґрунту, що призводить до посилення ерозійних процесів [7]. Тому розвиток сучасних систем землеробства та виробництва сільськогосподарської продукції концептуально має бути спрямований на досягнення та поєднання стосовно аграрного сектору глобальних цілей сталого розвитку, проголошених ООН. Зокрема, це передбачає виробництво достатньої кількості якісної сіль- ськогосподарської продукції для досягнення глобальної продовольчої безпеки за скорочення впливу аграрного виробництва на екологію, запобігання та бо- ротьбу зі змінами клімату [8]. Проте в реальному аграрному виробництві нерідко виникає антагонізм екологічних та економічних чинників, адже основне завдання кожного тех- нологічного циклу вирощування сільськогосподарських культур – забезпе- чити отримання якомога більшого прибутку за найменших витрат. Особливо це стосується кукурудзи – культури, що характеризується високою вимогли- вістю до рівня інтенсивності технології вирощування, а саме відповідного рівня забезпечення біогенними елементами живлення та контролювання за- бур’яненості посівів. Відомо, що досягти високої реалізації потенціалу про- дуктивності кукурудзи без внесення мінеральних добрив і гербіцидів прак- тично неможливо, що особливо чітко проявляється за