ISSN 2414 – 9624

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ВИПУСК 1-2

КИЇВ – 2020 Збірник наукових праць Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» – Вінниця: ТОВ «Твори», 2020. – Вип. 1-2. – 300 с. Засновник – Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної ака- демії аграрних наук України» У збірнику вміщено статті теоретичних і практичних аспектів відновлення родючості ґрунтів, наукового обґрунтування створення високоефективних систем ведення землероб- ства і природокористування, комплексного підходу до системи удобрення сільськогоспо- дарських культур, селекції та насінництва. Збірник наукових праць Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» (випуск 1-2, 2020 р.) рекомендовано та затверджено до друку рішенням вченої ради ННЦ «Інститут землеробства НААН» від 14.02.2020 р., протокол № 2. Свідоцтво про державну реєстрацію – серія КВ № 17638-6488ПР, 29 березня 2011 року. Видання занесене до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публі- куватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кан- дидата з сільськогосподарських наук (наказ МОН України від 21.12.2015 р. № 1328).

Редакційна колегія В.Ф. КАМІНСЬКИЙ, д. с.-г. н., проф., акад. НААН (головний редактор) В.Ф. САЙКО, д. с.-г. н., проф., акад. НААН (заступник головного редактора) О.З. ЩЕРБИНА, к. с.-г. н., с.н.с. (заступник головного редактора) Ю.О. СОКОЛЮК, к. і н. (відповідальний секретар) С.А. БАЛЮК, д. с.- г. н., проф., акад. НААН І.М. МАЛИНОВСЬКА, д. с.- г. н., с.н.с. А.В. БОГОВІН, д. с.- г. н., проф. А.М. МАЛІЄНКО, д. с.- г. н., проф. П.І. БОЙКО, д. с.- г. н., проф. В.В. МОЙСІЄНКО, д. с.- г. н., проф. А.А. БОНДАРЧУК, д. с.- г. н., проф. Л.І. МОКЛЯЧУК, д. с.- г. н., проф. Л.А.БУРДЕНЮК-ТАРАСЕВИЧ,д.с.-г.н.,с.н.с.В.Ф.ПЕТРИЧЕНКО,д.с.-г.н.,проф.,акад. В.В.ВОЛКОГОН,д.с.-г.н.,проф.чл.-кор. НААН НААН С.В. РЕТЬМАН, д. с.- г. н., проф. Я.М. ГАДЗАЛО, д.с.- г.н., проф., акад. М.В. РОЇК, д. с.- г. н., проф., акад. НААН НААН М.І.РОМАЩЕНКО,д.тех.н.,проф.,акад. Е.Г. ДЕГОДЮК, д. с.- г. н., проф. НААН С.Е. ДЕГОДЮК, к. с.-г. н., с.н.с. І.Т. СЛЮСАР, д. с.- г. н., проф. А.С. ЗАРИШНЯК,д.с.-г.н.,проф.,акад. С.П. ТАНЧИК,д.с.-г.н., проф., чл.-кор. НААН НААН М.А. КАДИРОВ, д. с.- г. н., проф., акад., Л.К. ТАРАНЕНКО, д. біол. н., проф. зарубіжний член НААН України (Білорусь) М.А. ТКАЧЕНКО, д. с.- г. н., с.н.с. М.С. КОРНІЙЧУК, д. с.- г. н., проф. І.П. ШЕВЧЕНКО, к. с.-г. н., с.н.с. С.Г. КОРСУН, д. с.- г. н., с.н.с. В.М. ШЛАПУНОВ, д. с.- г. н., проф., акад., В.Г. КУРГАК, д. с.- г. н., проф. зарубіжний член НААН України (Білорусь) Г.А. МАЗУР, д. с.- г. н., проф., акад. НААН В.М. ЮЛА, к. с.-г. н., с.н.с. Адреса редакції: 08162, ННЦ «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2 Б смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, телефон (044) 526-07-67 E-mail: [email protected], www.zemlerobstvo.com

© ННЦ «Інститут землеробства НААН», 2020 Випуск 1-2, 2020

УДК 633.15:631.147:631.87 В. Ф. Камінський, директор, доктор с.-г. наук, професор, академік НААН Н. М. Асанішвілі, учений секретар, кандидат с.-г. наук, с. н. с. НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ» РОСЛИННИЦТВО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ В СИСТЕМАХ ІНТЕНСИВНОГО ТА ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЛІСОСТЕПУ

Вступ. Пшениця і кукурудза сьогодні є провідними культурами національ- ного зерновиробництва, які останніми роками забезпечують понад 80% вало- вих зборів зерна в Україні. Пшениця, безперечно, залишається найважливішою культурою для продовольчої безпеки держави, задоволення потреб населення у високоякісних продуктах харчування, передусім – хлібі. Разом із тим, ці куль- тури формують й експортний потенціал держави, особливо кукурудза, адже близько 85% її зерна поставляється на зовнішні ринки. Тому для сільськогоспо- дарського виробництва важливо, щоб технологічні цикли вирощування куку- рудзи забезпечували високу ефективність використання землі в обробітку та віддачу матеріальних ресурсів. Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз показників, що характеризують зерновиробництво кукурудзи в Україні свідчить, що його розвиток у останні три десятиліття проходить за висхідним трендом, хоча й із суттєвими коливаннями за роками. Так, з 1990 по 2019 рр. врожайність кукурудзи зросла у 1,9 раза з 3,87 до 7,19 т/га, що за збільшення площ, зайнятих під культурою з 1223,1 до 4986,9 тис. га забезпечило стрімке нарощування валових зборів зерна до 35880,1 тис. т, або у понад 7,5 раза порів- няно до 1990 р. (рис. 1). Зазнало істотних змін і зонування територій гарантованого виробництва зерна кукурудзи, що актуалізовано існуючими загальновизнаними тенденціями до зміни клімату. Так, якщо лише 30 років тому основною агрокліматичною зоною розмі- щення та виробництва зерна кукурудзи був Степ, то сьогодні найвищі врожаї куку- рудзи отримують в господарствах Хмельницької, Тернопільської, Волинської, об- ластей, де за даними Державної служби статистики України середня врожайність впродовж трьох останніх років стабілізувалась на рівні 8,5–9,0 т/га. Наразі основним обмежуючим нерегульованим чинником за вирощування кукурудзи є забезпеченість вологою, що призвело до скорочення площ під куль- турою у зоні Степу та сприяло їх суттєвому розширенню у Лісостепу і Поліссі.

3 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Рис. 1. Динаміка урожайності, посівних площ та валових зборів кукурудзи на зерно в Україні (дані Державної служби статистики України)

Примітка: Y1 – урожайність, т/га; Y2 – валовий збір, млн. т; Y3 – зібрана площа, га Сьогодні лідерами за обсягами виробництва зерна кукурудзи є Полтавська, Чернігівська, Вінницька та Сумська області, де в сукупності виробляється по- над 40% загальнодержавного валового збору [10]. Поряд з промисловим напрямом виробництва кукурудзи сьогодні інтенсив- но зростає сегмент виробництва органічного зерна кукурудзи, яке практично у повному обсязі також експортується. У перспективі попит глобального ринку споживання на органічне зерно кукурудзи буде лише зростати, а Україна за сво- їм агрокліматичним потенціалом може виробляти значно більші його обсяги [9]. Для цього в державі необхідно розширювати мережу сертифікованих сіль- ськогосподарських підприємств з виробництва органічної продукції рослинни- цтва. Своєю чергою, перехід господарств на органічний метод господарювання виокремлює низку економічних, організаційних, екологічних та, передусім, агротехнологічних проблем, які потребують вирішення. Зокрема, вирощуван- ня культури у системі органічного землеробства вимагає адаптації основних складових технології вирощування до вимог органічного виробництва сіль- ськогосподарської продукції, серед яких найважливішими є відповідний рівень удобрення та забезпечення фітосанітарного стану посівів, особливо за показни- ком забур’яненості [11]. Разом із тим, необхідно враховувати, що технології вирощування куку- рудзи у системах інтенсивного та органічного землеробства відрізнятимуть- ся не лише окремими елементами, а власне своєю сутністю, принципами та

4 Випуск 1-2, 2020

стратегією виробництва [1, 4]. Також по-різному здійснюватиметься адапта- ція агротехнологій до сучасних тенденцій до зміни клімату, що виявляються у зростанні його посушливості та температури, збільшенні кратності виник- нення екстремальних погодних явищ і зростанні інтенсивності їх прояву [12]. Якщо за інтенсивного промислового землеробства зниження негативного впливу кліматичних змін включатиме інструментарій переважно безпосеред- ньої дії на агроценоз та досягатиметься швидше, то у системах органічного РОСЛИННИЦТВО виробництва рослинницької продукції технології вирощування є похідними чинниками забезпечення стійкості галузі, а головна роль відводиться дотри- манню концепції органічної екологоцентрованої системи господарювання за- галом [6]. З іншого боку, відомо, що сільське господарство, зокрема, інтенсивне зем- леробство, власне, і є одним з чинників індукування цих кліматичних змін че- рез неощадливу експлуатацію ґрунтових ресурсів, збіднення біорізноманіття внаслідок створення одновидових агроценозів сільськогосподарських культур та звуження їх набору у господарствах, використання синтетичних мінеральних добрив, висівання просапних культур, які пізно створюють щільне проектив- не покриття ґрунту, що призводить до посилення ерозійних процесів [7]. Тому розвиток сучасних систем землеробства та виробництва сільськогосподарської продукції концептуально має бути спрямований на досягнення та поєднання стосовно аграрного сектору глобальних цілей сталого розвитку, проголошених ООН. Зокрема, це передбачає виробництво достатньої кількості якісної сіль- ськогосподарської продукції для досягнення глобальної продовольчої безпеки за скорочення впливу аграрного виробництва на екологію, запобігання та бо- ротьбу зі змінами клімату [8]. Проте в реальному аграрному виробництві нерідко виникає антагонізм екологічних та економічних чинників, адже основне завдання кожного тех- нологічного циклу вирощування сільськогосподарських культур – забезпе- чити отримання якомога більшого прибутку за найменших витрат. Особливо це стосується кукурудзи – культури, що характеризується високою вимогли- вістю до рівня інтенсивності технології вирощування, а саме відповідного рівня забезпечення біогенними елементами живлення та контролювання за- бур’яненості посівів. Відомо, що досягти високої реалізації потенціалу про- дуктивності кукурудзи без внесення мінеральних добрив і гербіцидів прак- тично неможливо, що особливо чітко проявляється за несприятливих умов вологозабезпечення на ґрунтах з низьким умістом поживних речовин [7, 13]. Тому інтенсивне землеробство залишається стратегічним напрямом вироб- ництва зерна кукурудзи, забезпечуючи нарощування валових обсягів висо- коякісної продукції для внутрішнього, та передусім – зовнішнього ринків зі значними конкурентними і торгівельними перевагами вітчизняної продук- ції [2]. До того ж, інтенсивні технології з високою ймовірністю забезпечують

5 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

достатній рівень прибутковості ведення зерновиробництва навіть у маловро- жайні роки [3, 5]. З огляду на вищевикладене, перед аграрною наукою постає проблема управ- ління виробничими ресурсами в різних системах землеробства, актуалізована недосконалістю та однобічністю підходів до оцінки ефективності технологіч- них циклів. Існуючі оціночні критерії дієвості технологій вирощування у систе- мах виробництва зерна переважно спрямовані лише на підвищення прибутко- вості та рентабельності та мало враховують пріоритетність досягнення цього за рахунок зниження темпів зростання собівартості виробництва, тобто зростання наукоємності технології. Отже, пошук шляхів вирішення проблеми підвищення економічної ефек- тивності технологій вирощування кукурудзи за оптимізації виробничих витрат у системах інтенсивного та органічного землеробства є актуальним для сіль- ськогосподарської науки і практики, сприятиме стабілізації зерновиробництва та нарощуванню валових обсягів зерна в державі. Тому метою досліджень було здійснення порівняльної оцінки економічної ефективності технологій вирощування кукурудзи в системах інтенсивного та органічного землеробства та на цій основі опрацювання напрямів підвищен- ня їх прибутковості та окупності для досягнення сталого зерновиробництва та максимального використання агрокліматичних ресурсів зони Лісостепу. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили впродовж 2016–2019 рр. на темно-сірому опідзоленому ґрунті Лісостепу з дуже низьким рівнем забезпеченості азотом, підвищеним і високим – калієм та фосфором, у двох польових дослідах – стаціонарному довготривалому та напівстаціонарному короткотерміновому, що закладені згідно з усіма вимогами дослідної справи у 1987 і 2010 рр. відповідно. У чотирипільній короткоротаційній сівозміні (пшениця озима – кукурудза на зерно – ранні ярі (овес, тритикале) – горох) стаціонарного досліду вивчали тех- нології вирощування кукурудзи у системі традиційного інтенсивного землеробства (Дослід 1). Визначали вплив різних доз мінеральних добрив та побічної продук- ції попередника на врожайність гібридів кукурудзи різних груп стиглості – ран- ньостиглого Трубіж СВ (ФАО 190) та середньораннього Гідний (ФАО 280). Технологія вирощування кукурудзи у Досліді 1 передбачала оброблення насіння стимулятором росту рослин Регоплант (250 мл/т), післяпосівне вне- сення ґрунтового гербіциду Примекстра Голд 720 (2,5 л/га), обприскування посівів баковою сумішшю: біостимулятор Стимпо (25 мл/га) + мікродобрива Фолік Макро (2,0 л/га) і Фолік Zn (0,5 л/га) + страховий гербіцид Майстер Пауер (1,25 л/га). У напівстаціонарному короткотерміновому досліді вивчали технології виро- щування ранньостиглого гібриду кукурудзи Трубіж СВ (ФАО 190) у системі орга- нічного землеробства (Дослід 2). Схемою досліду було передбачено визначення

6 Випуск 1-2, 2020

ефективності передпосівного оброблення насіння біостимулятором росту рослин органічного походження Регоплант (250 мл/т) та позакореневого підживлення ор- гано-мінеральним добривом Рокогумін (двічі по 5 л/га у фазі ВВСН 16–17 і за висоти рослин 80–90 см) на фоні дії і післядії зеленої маси сидеральної куль- тури (зелена маса гороху). Рокогумін–рідкий і Регоплант – дозволені препарати для використання в органічному землеробстві. Контролювання забур’янення по- сівів кукурудзи здійснювали проведенням двох міжрядних культивацій. РОСЛИННИЦТВО Усі препарати та добрива, що використовували у дослідженнях, занесені до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні. Гібриди кукурудзи Трубіж СВ та Гідний включено до Державного реєстру сор- тів рослин, придатних для поширення в Україні. Погодні умови вегетаційних періодів кукурудзи 2016–2019 рр. характери- зувались стабільним перевищенням температурного режиму понад норму за нестачі опадів та їх нерівномірного розподілу впродовж місяців і декад. У дослідженнях застосовували загальнонаукові та спеціальні методи: по- льовий – для вивчення взаємозв’язку об’єкта з біотичними та абіотичними факторами; кількісно-ваговий – для обліку врожаю зерна, який проводили по- діляночно, з урахуванням засміченості й вологості; математико-статистичний – для визначення достовірності отриманих даних; порівняльно-розрахунковий – для економічної оцінки технологій вирощування кукурудзи, яку здійснювали згідно технологічних карт у цінах 2020 р. Вартість органічного зерна кукурудзи встановлювали на 25% вище, ніж на неорганічну продукцію. Результати та їх обговорення. Відомо, що ефективність галузі зернови- робництва визначається поєднанням високих показників врожайності зерно- вих культур, прибутку та рентабельності, що забезпечує достатню дохідність для господарювання сільськогосподарських підприємств і можливість форму- вання товарних партій зерна для виходу на ринок. У Досліді 1 за вирощування гібридів кукурудзи з різною тривалістю веге- таційного періоду отримано від 4,03 до 12,10 т/га, або у середньому по досліду 8,01±0,7 т/га зерна середньораннього гібриду Гідний з ФАО 280 та 3,80–10,39, або 7,16±0,6 т/га – ранньостиглого гібриду Трубіж СВ з ФАО 190 (табл. 1-2). Отже, середньоранній гібрид Гідний формував на 11,9% вищу врожайність, аніж ранньостиглий Трубіж СВ, що свідчить про важливу роль сортових ресур- сів як елемента технології вирощування кукурудзи. Хоча рівень мінливості вро- жайності обох гібридів залежно від удобрення був високим (V=28,6 і 30,7 %), проте значення коефіцієнта варіації у гібриду Гідний, що відзначається вищою реакцією на внесення добрив, переважали показники гібриду Трубіж СВ. Разом із тим, асортимент гібридів у господарстві повинен включати геноти- пи з різною тривалістю вегетаційного періоду, адже це суттєво знижує ризики недобору врожаю від можливого негативного впливу несприятливих погодних умов.

7 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 1. Врожайність та економічна ефективність вирощування середньораннього гібриду кукурудзи Гідний залежно від удобрення у системі традиційного інтенсивного землеробства (Дослід 1), середнє за 2016–2019 рр.

Варіант удобрення т/га Витрати, Прибуток, Прибуток, тис. грн/га тис. грн/га тис. грн/га Собівартість Урожайність, Урожайність, 1 т зерна, тис. грн Рентабельність,% Вартість продукції, продукції, Вартість Без добрив (контроль) 4,03 20,15 9,85 2,44 10,30 105 Побічна продукція попередника (фон) 4,54 22,70 9,85 2,17 12,85 130

Фон + N40 5,61 28,05 11,19 1,99 16,86 151

Фон+N120 7,67 38,35 13,61 1,77 24,74 182

N60P45K60* 7,64 38,20 15,09 1,98 23,11 153

Фон+N60P45K60 7,42 37,10 15,16 2,04 21,94 145

Фон +N60P45K60 * 7,98 39,90 15,21 1,91 24,69 162

Фон + N120P45K60** 8,76 48,80 17,06 1,75 31,74 186

Фон+N120P80K100 9,41 47,05 19,32 2,05 27,73 144

Фон+N120P90K120 9,73 48,65 20,20 2,08 28,45 141

Фон+N180P120K180 11,21 56,05 24,57 2,19 31,48 128

Фон+N240P120K240 (на 10 т/га) 12,10 60,50 27,79 2,30 32,71 118 Середнє 8,01 40,46 16,58 2,06 23,88 145

Sx 0,7 V,% 30,7 S 2,46

НІР05 0,34

8 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 2. Врожайність та економічна ефективність вирощування ранньостиглого гібриду кукурудзи Трубіж СВ залежно від удобрення у системі традиційного інтенсивного землеробства (Дослід 1), середнє за 2016–2019 рр.

т/га РОСЛИННИЦТВО

Варіант удобрення % Урожайність, Урожайність, Витрати, Прибуток, Прибуток, тис. грн/га тис. грн/га тис. грн/га Собівартість Рентабельність, 1 т зерна, тис. грн Вартість продукції, продукції, Вартість Без добрив (контроль) 3,80 19,00 9,60 2,53 9,40 98 Побічна продукція попередника (фон) 4,29 21,45 9,61 2,24 11,84 123

Фон + N40 5,07 25,35 10,91 2,15 14,44 132

Фон+N120 7,08 35,40 13,33 1,88 22,07 166

N60P45K60* 6,75 33,75 14,79 2,19 18,96 128

Фон+N60P45K60 6,78 33,90 14,87 2,19 19,03 128

Фон +N60P45K60 * 7,20 36,00 14,92 2,07 21,08 141

Фон + N120P45K60** 7,56 37,80 16,62 2,20 21,18 127

Фон+N120P80K100 8,40 42,00 19,00 2,26 23,00 121

Фон+N120P90K120 8,77 43,85 19,89 2,27 23,96 121

Фон+N180P120K180 9,87 49,35 24,22 2,45 25,13 104

Фон+N240P120K240 (на 10 т/га) 10,39 51,95 27,40 2,64 24,55 90 Середнє 7,16 35,82 16,26 2,26 19,55 123

Sx 0,6 V,% 28,6 S 2,05

НІР05 0,35

Примітка. *– до 2016 року доза добрив становила N120P90K120; ** – впродовж 2011–

2015 рр. доза добрив N240P120K240.

9 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За результатами оцінювання економічної ефективності технологій виро- щування ранньостиглого і середньораннього гібридів кукурудзи встановлено залежність рівня виробничих витрат від доз внесених мінеральних добрив. Так, у контрольному варіанті (без добрив) витрати становили лише 9,60– 9,85 тис. грн/га, а за внесення найвищої у досліді дози мінеральних добрив

N240P120K240 на фоні побічної продукції попередника, що розрахована на отри- мання врожаю 10 т/га, збільшувались майже втричі до 27,40–27,79 тис. грн/га. Фактор «гібрид» практично не вплинув на витратну частину технології виро- щування кукурудзи. Основними показниками ефективності технології вирощування сільсько- господарських культур, у тому числі й кукурудзи є, насамперед, прибуток, а також рентабельність, що визначає рівень окупності вкладених матеріальних ресурсів. У Досліді 1 прибутковість та рентабельність технологій була закономірно вищою за вирощування середньораннього продуктивнішого гібриду Гідний з ФАО 280 і в середньому за усіх варіантів удобрення становила 23,88 тис. грн/га та 145 %, тоді як у ранньостиглого гібриду Трубіж СВ – 19,55 тис. грн/га і 123 %. У розрізі фактора «удобрення» спостерігається зростання прибутковості технології у варіантах з внесенням зростаючих доз мінеральних добрив, що обумовлювалось високою врожайністю кукурудзи та перевищенням темпів приросту врожаю над зростанням витратної частини за вирощування культури. Вказана залежність справджувалась в усіх варіантах досліду за технологій ви- рощування гібриду Гідний, де максимальний прибуток на рівні 32,71 тис. грн/

га отримано за найвищої дози мінеральних добрив N240P120K240 на фоні побічної продукції попередника. За внесення такої ж дози добрив гібрид Трубіж СВ хоч і формував врожай- ність 10,39 т/га, що на 0,39 т/га перевищувало плановий рівень 10 т/га, проте

зростання дози мінеральних добрив з N180P120K180 до N240P120K240 не забезпечи- ло отримання такого приросту врожаю, вартість якого б перевищила темпи зростання витрат. Так, за внесення максимальної дози добрив відбулося зни- ження рівня прибутку з 25,13 до 24,55 тис. грн/га, що свідчить про недоціль- ність вирощування ранньостиглого гібриду Трубіж СВ за цією високоінтенсив- ною технологією. Якщо за показником прибутку відбувалося зростання дохідності технологій залежно від удобрення, то рентабельність, або окупність витрат, у розрізі кожного з гібридів зростала з мінімальних значень у контрольному варіанті (без добрив) до технологій з внесенням обмежених доз мінеральних добрив на фоні побічної продукції попередника, надалі знижуючись до показників практичного одного рівня з контролем у варіанті з найвищим агрохімічним навантаженням. Разом з тим, вважаємо, що за оцінювання технологій вирощування орієнта- ція насамперед на отримання високого рівня рентабельності невиправдана у ве- ликотоварному виробництві, адже за такого підходу найефективнішими будуть

10 Випуск 1-2, 2020

ресурсоощадні технології, за яких прибутковість зерновиробництва кукурудзи гібриду Гідний буде нижчою на 20,1–24,5 %, а гібриду Трубіж СВ – на 16,1– 17,6 %. Інтегральна ж оцінка економічної ефективності дає змогу виокремити технології та її елементи для виробничих циклів з різною стратегією, цілями і спеціалізацією виробництва. Необхідно наголосити на інноваційній ролі сортових ресурсів у інтенсифі- кації зерновиробництва. Встановлено, що чинник «гібрид» є важливим факто- РОСЛИННИЦТВО ром формування валових обсягів зерна та економічної ефективності технологій вирощування, що визначається рівнем реакції генотипів на елементи технології вирощування та обмежується їх потенційною продуктивністю. Зокрема, ран- ньостиглий гібрид Трубіж СВ з коротшим вегетаційним періодом та, відповід- но, порівняно нижчим потенціалом врожайності, недоцільно вирощувати за

технології з внесенням високих доз мінеральних добрив N240P120K240 (на 10 т/га), про що йшлося вище. Натомість середньоранній гібрид Гідний перевищує рі- вень позитивної реакції ранньостиглого гібриду відповідним приростом вро- жайності, що забезпечує істотне зростання прибутку. Отже, у системах традиційного інтенсивного землеробства виробництво зерна кукурудзи є високоефективним та прибутковим за інтегрованого підходу до застосування технологій вирощування різної інтенсивності та їх елементів, що визначається господарською, організаційною, економічною, енергетичною доцільністю, дає змогу формувати однорідні товарні партії зерна та вести зер- новиробництво у промислових масштабах. За органічної системи господарювання до технологічного циклу вирощу- вання кукурудзи включали елементи, агрозаходи, добрива та препарати, дозво- лені в органічному землеробстві. Зокрема, для поповнення ґрунту органічною речовиною та біогенними елементами живлення заорювали сидерат (зелену масу гороху), контролювання сегетальної рослинності здійснювали агротехніч- ним методом, застосовували стимулятори росту рослин та добрива органічного походження. Однак їх ефективність була суттєво нижчою, ніж хімічно синтезо- ваних агрохімікатів, що відповідним чином позначилось на реалізації потенці- алу продуктивності (табл. 3). Встановлено, що навіть за значно нижчого рівня врожайності (5,03–6,4 т/га), який досягається у рослинницьких системах виробництва органічного зерна ку- курудзи, такі технології відзначаються високою окупністю матеріальних затрат, особливо з врахуванням підвищеної на 25% ціни на органічну продукцію. Так, за вирощування ранньостиглого гібриду Трубіж СВ рентабельність органічних технологічних циклів сягала 330–368 %, а прибуток був на рівні

та перевищував інтенсивні технології з внесенням N120-240P90-120K120-240 на фоні побічної продукції попередника, ґрунтового і страхового гербіцидів, засто- сування стимуляторів росту рослин і мікродобрив (24,28–30,70 проти 23,96– 25,13 тис. грн/га).

11 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 3. Врожайність та економічна ефективність технологій вирощування ранньостиглого гібриду кукурудзи Трубіж СВ у системі органічного землеробства (Дослід 2), середнє за 2016–2018 рр.

Варіант % т/га Витрати, тис.грн/га Прибуток, Прибуток, тис. грн/га тис. грн/га Собівартість 1 т зерна, грн Врожайність, Врожайність, Рентабельність, Вартість продукції, продукції, Вартість Без оброблення (контроль) 5,03 31,44 7,16 1,42 24,28 339 Оброблення насіння – Регоплант (250 мл/т) 5,39 33,75 7,21 1,34 26,54 368 Оброблення посівів –Рокогумін 6,40 40,00 9,30 1,45 30,70 330 (двічі по 5 л/га) Середнє 5,61 35,06 7,89 1,40 27,17 346

Sx 0,41 V,% 12,7 S 0,71

НІР05 0,35

Порівняльним аналізом структури виробничих витрат двох типових еко- номічно ефективних технологій вирощування кукурудзи за різних систем зем- леробства встановлено вищий рівень збалансованості частки окремих статей витрат за органічної технології, що свідчить не лише про економічну, а й госпо- дарську, організаційну та особливо екологічну її доцільність (рис. 2). Найбільшу частку у структурі виробничих витрат технології вирощування кукурудзи у системі органічного землеробства займають паливо-мастильні ма- теріали (20,4%) та амортизація і капітальний ремонт (14,2%), що пояснюється необхідністю здійснення міжрядних культивацій для контролювання сегеталь- ної рослинності у посівах, а також витрати на придбання та внесення добрива органічного походження Рокогумін (16,1 %). Усі інші статті займали у структу- рі виробничих витрат значно меншу частку – від 0,6 до 10,8 %. За традиційного промислового землеробства більше половини виробничих витрат високоінтенсивної технології вирощування кукурудзи займають витрати на добрива (52,18 %), що свідчить про загальну високу ресурсоємність інтен- сивних технологій та їх низьку зрівноваженість за критеріями раціонального

12 Випуск 1-2, 2020 РОСЛИННИЦТВО

Рис. 2. Структура виробничих витрат за вирощування кукурудзи на зерно у системах інтенсивного та органічного землеробства, середнє за 2016–2019 і 2016–2018 рр.,%

розподілу виробничих витрат. Проте це ще раз підтверджує пріоритетність як- найповнішого задоволення потреби рослин кукурудзи в біогенних елементах живлення для формування високої врожайності культури. 13 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Частка витрат на інші технологічні заходи була значно нижчою. Так, навіть стаття «засоби захисту рослин», куди відносили затрати на придбання і засто- сування ґрунтового і страхового гербіцидів займала у структурі виробничих витрат лише 8,2 %, а на інші статті припадало від 0,24 до 7,8 %. Висновки. За сукупністю критеріїв порівняльної економічної оцінки техно- логій вирощування кукурудзи виокремлено найефективніші з них в системах тра- диційного інтенсивного та органічного землеробства Лісостепу, що забезпечують максимальне використання агрокліматичних, генетичних, матеріально-енергетич- них та виробничих ресурсів у змінних організаційно-економічних умовах. Вирощування гібридів з різною тривалістю вегетаційного періоду сприяє послабленню ризиків зменшення валових зборів зерна кукурудзи від можли- вого негативного впливу погодних умов узагалі по господарству. Встановлено, що в інтенсивних системах землеробства виробничі ресурси найефективніше використовуються за вирощування середньораннього гібриду Гідний з високим генетичним потенціалом продуктивності. Для розширеного ведення зернови- робництва, нарощування валових обсягів зерна та підвищення ефективності землекористування доцільно застосовувати високоінтенсивну технологію ви-

рощування кукурудзи, що передбачає внесення N180-240P120K180-240 на фоні побіч- ної продукції попередника, ґрунтового і страхового гербіцидів, стимуляторів росту рослин та мікродобрив. За урожайності 11,21–12,10 т/га забезпечуєть- ся найвища прибутковість на рівні 31,48–32,71 тис. грн/га при рентабельності 118–128 %, що дозволяє сільськогосподарським підприємствам вести великото- варне виробництво зерна. Ранньостиглий гібрид Трубіж СВ доцільно вирощувати за інтенсивною тех-

нологією з унесенням мінеральних добрив у дозі не вище N120P80-90K100-120 на фоні побічної продукції попередника, що за гербіцидного контролювання сегеталь- ної рослинності у посівах, позакореневого підживлення мікродобривами та за- стосування регуляторів росту рослин у різних регламентах забезпечує прибу- ток 23,0–23,96 тис. грн/га, рентабельність 121% при врожайності 8,40–8,77 т/га та зменшенні виробничих витрат на 22,7–28,4 %. Вирощування кукурудзи на зерно у системі органічного землеробства є економічно вигідним та високорентабельним, сприяє вирішенню проблеми за- безпечення населення високоякісними екологічно безпечними продуктами хар- чування. За врожайності 5,39–6,4 т/га прибутковість таких технологій станови- ла 26,54–30,7 тис. грн/га, рентабельність сягала 330–368 %, а збалансованість частки окремих статей виробничих витрат була значно вищою, ніж у інтенсив- них технологіях.

Метою досліджень, що проводили впродовж 2016–2019 рр. у північній частині Лісостепу було здійснення порівняльної оцінки економічної ефек- тивності технологій вирощування кукурудзи в системах інтенсивного та

14 Випуск 1-2, 2020

органічного землеробства. Методи – польовий, кількісно-ваговий, матема- тико-статистичний, порівняльно-розрахунковий. За результатами дослі- джень встановлено, що у системах традиційного інтенсивного землероб- ства виробництво зерна кукурудзи є високоефективним та прибутковим за інтегрованого застосування технологій вирощування гібридів із різним гене- тичним потенціалом продуктивності та тривалістю вегетаційного періо- ду. Виокремлено найефективніші технології вирощування кукурудзи гібридів РОСЛИННИЦТВО Гідний (ФАО 280) і Трубіж СВ (ФАО 190) різного рівня інтенсивності, що при врожайності 11,21–12,10 і 8,40–8,77 т/га забезпечують прибуток 31,48– 32,71 і 23,0–23,96 тис. грн/га за рентабельності зерновиробництва 118–128 і 121% відповідно. Доведено, що вирощування кукурудзи на зерно у системі ор- ганічного землеробства є економічно вигідним та високорентабельним і дає можливість за врожайності 5,39–6,4 т/га отримувати 26,54–30,7 тис. грн/ га прибутку. Визначено розподіл окремих статей у структурі виробничих ви- трат при вирощуванні кукурудзи за промисловими інтенсивними технологія- ми, а також у рослинницьких системах з виробництва органічного зерна, де встановлено вищий рівень збалансованості частки окремих статей витрат, що свідчить про їх економічну, господарську, організаційну та екологічну до- цільність. Ключові слова: кукурудза, технологія вирощування, інтенсивне землероб- ство, органічна продукція, врожай зерна, виробничі витрати, прибуток, рен- табельність.

Целью исследований, проведенных на протяжении 2016–2019 гг. в север- ной части Лесостепи, было проведение сравнительной оценки экономической эффективности технологий выращивания кукурузы в системах интенсивно- го и органического земледелия. Методы – полевой, количественно-весовой, математико-статистический, сравнительно-расчетный. По результатам исследований установлено, что в системах традиционного интенсивно- го земледелия производство зерна кукурузы является высокоэффективным и прибыльным при условии интегрированного применения технологий выра- щивания гибридов с разным генетическим потенциалом продуктивности и продолжительностью вегетационного периода. Определены наиболее эф- фективные технологии выращивания кукурузы гибридов Гидный (ФАО 280) и Трубиж СВ (ФАО 190) различного уровня интенсивности, которые при урожайности 11,21–12,10 и 8,40–8,77 т/га обеспечивают прибыль 31,48–32 71 и 23,0–23,96 тыс. грн/га при рентабельности производства зерна 118– 128 и 121% соответственно. Доказано, что выращивание кукурузы на зер- но в системе органического земледелия является экономически выгодным и высокорентабельным и позволяет при урожайности 5,39–6,4 т/га полу- чать 26,54–30,7 тыс. грн/га прибыли. Определено соотношение отдельных

15 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

статей в структуре производственных затрат при выращивании кукурузы по промышленным интенсивным технологиям, а также в растениеводческих системах по производству органического зерна, где установлен высокий уро- вень сбалансированности доли отдельных статей затрат, что свидетель- ствует об их экономической, хозяйственной, организационной и экологиче- ской целесообразности. Ключевые слова: кукуруза, технология выращивания, интенсивное земле- делие, органическая продукция, урожай зерна, производственные затраты, прибыль, рентабельность.

The purpose of the research was to conduct in 2016–2019 in the northern part of the Forest-Steppe was carried out a comparative assessment of the economic efficiency of maize growing technologies in intensive and organic farming systems. Methods – field, quantitative and weight, mathematical-statistical, comparatively calculated. According to the results of studies it was found that in the systems of traditional intensive agriculture corn production is highly effective and profitable for the integrated approach to the application of hybrid growing technologies with different genetic potential of productivity and duration of the vegetation period. The most effective growing technologies of corn hybrids Hydnij (FAO 280) and Trubizh SV (FAO 190) of different intensity level have been singled out, at yields of 11,21– 12,10 and 8,40–8,77 t/ha provide profit 31,48–32,71 and 23,0–23,96 thousand UAH/ ha with profitability of grain production of 118–128 and 121% respectively. It has been proved that growing of corn for grain in the system of organic agriculture is economically profitable and highly profitable and allows at the yield of 5,39–6,4 t/ha to receive 26,54–30,7 thousand UAH/ha profit. Determined is the distribution of individual items in the structure of production costs in the growing of maize by industrial intensive technologies, as well as in plant systems for the production of organic grain, where a high level of balance of the share of individual items of expenditure indicates their economic, economic, organizational and environmental feasibility. Keywords: corn, growing technology, intensive farming, organic products, grain harvest, production costs, profit, profitability.

1. Ващенко І. В. Теоретичні засади та сучасний стан розвитку ринку куку- рудзи. Економіка АПК. 2017. № 2. С. 88–92. 2. Голомша Н. Є., Дзядикевич О. Я. Конкурентні переваги продукції зернової галузі на світовому ринку. Економіка АПК. 2017. № 11. С. 61–66. 3. Гуторова О. О., Стасенко О. М. Господарський механізм ефективного виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах: теорія та практи- ка: монографія. Харків: ХНАУ, Федорко, 2014. 242 с.

16 Випуск 1-2, 2020

4. Кропивко Д. С. Особливості формування економічної ефективності діяль- ності вітчизняних підприємств-виробників органічної продукції. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2014. №3. С. 222–229. 5. Михаленко І. В. Економічна та енергетична оцінка технології вирощуван- ня гібридів кукурудзи різних груп ФАО залежно від строків сівби. Таврійський науковий вісник. 2013. №. 84. С. 77–85. 6. Наукові основи виробництва органічної продукції в Україні: монографія / РОСЛИННИЦТВО За ред. д-ра с.–г. наук, проф., акад. НААН Я. М. Гадзала, д-ра с.-г. наук, проф., чл.-кор. НААН В. Ф. Камінського. Київ: Аграрна наука, 2016. 592 с. 7. Наукові основи ефективності використання виробничих ресурсів у різ- них моделях технологій вирощування зернових культур: монографія / В. Ф. Ка­ мінський, В. Ф. Сайко, М. В. Душко, Н. М. Асанішвілі та ін. Київ: Видавничий дім «Вініченко», 2017. 580 с. 8. Петруха С. В. Ринкова трансформація аграрного сектору економіки України: від аграрної кризи до формування підвалин реалізації глобальних цілей сталого розвитку. Агросвіт. 2017. № 18. С. 3–46. 9. Седікова І. О., Коренман Є. М. Органічне зерновиробництво: можливо- сті та перспективи розвитку. Економіка харчової промисловості. 2012. №4. С. 80–83. 10. Сільське господарство України: статистичний збірник за 2019 р. Державна служба статистики України. Київ, 2020. 230 с. 11. Технології вирощування сільськогосподарських культур за різних систем землеробства / Наукові основи ефективного розвитку землеробства в агро- ландшафтах України / за ред. д. с.-г. н. В. Ф. Камінського. Київ: ВП «Едельвейс», 2015. С. 190–221. 12. Шевченко О. Сучасні шляхи врегулювання глобальної зміни кліма- ту. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. 2018. № 47–48. С. 70–77. 13. Шпаар Д., Гинапп К., Дрегер Д. и др. Кукуруза: выращивание, убор- ка, хранение и использование. Под ред. Д. Шпаара. Киев: Издательский дом «Зерно», 2012. 464 с.

1. Vashchenko, I. V. (2017). Teoretychni zasady ta suchasnyi stan rozvytku rynku kukurudzy. Ekonomika APK, (2), 88–92 (in Ukrainian). 2. Holomsha, N. Ye., Dziadykevych, O. Ya. (2017). Konkurentni perevahy produktsii zernovoi haluzi na svitovomu rynku. Ekonomika APK, (11), 61–66 (in Ukrainian). 3. Hutorova, O. O., Stasenko, O. M. (2014). Hospodarskyi mekhanizm efektyvnoho vyrobnytstva zerna v silskohospodarskykh pidpryiemstvakh: teoriia ta praktyka: monohrafiia. Kharkiv: KhNAU, Fedorko (in Ukrainian).

17 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

4. Kropyvko, D. S. (2014). Osoblyvosti formuvannia ekonomichnoi efektyvnosti diialnosti vitchyznianykh pidpryiemstv-vyrobnykiv orhanichnoi produktsii. Marketynh i menedzhment innovatsii, (3), 222–229 (in Ukrainian). 5. Mykhalenko, I. V., (2013). Ekonomichna ta enerhetychna otsinka tekhnolohii vyroshchuvannia hibrydiv kukurudzy riznykh hrup FAO zalezhno vid strokiv sivby. Tavriiskyi naukovyi visnyk, (84), 77–85 (in Ukrainian). 6. Hadzalо, Ya. M., Kaminskyi, V. F. (Ed.). (2016). Naukovi osnovy vyrobnytstva orhanichnoi produktsii v Ukraini: monohrafiia. Kyiv: Ahrarna nauka (in Ukrainian). 7. Kaminskyi, V. F., Saiko, V. F., Dushko, M. V., Asanishvili, N. M. (2017). Naukovi osnovy efektyvnosti vykorystannia vyrobnychykh resursiv u riznykh modeliakh tekhnolohii vyroshchuvannia zernovykh kultur: monohrafiia. Kyiv: Vydavnychyi dim «Vinichenko» (in Ukrainian). 8. Petrukha, S. (2017). Rynkova transformatsiia ahrarnoho sektoru ekonomiky Ukrainy: vid ahrarnoi kryzy do formuvannia pidvalyn realizatsii hlobalnykh tsilei staloho rozvytku, Agrosvit, (18), 3–46 (in Ukrainian). 9. Sedikova, I. O., Korenman, Ye. M. (2012). Orhanichne zernovyrobnytstvo: mozhlyvosti ta perspektyvy rozvytku. Ekonomika kharchovoi promyslovosti, (4), 80– 83 (in Ukrainian). 10. Silske hospodarstvo Ukrainy: statystychnyi zbirnyk za 2019 r. (2020). Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. Kyiv (in Ukrainian). 11. Kaminskyi, V. F. (Ed.). (2015). Tekhnolohii vyroshchuvannia silskohospodarskykh kultur za riznykh system zemlerobstva. In Naukovi osnovy efektyvnoho rozvytku zemlerobstva v ahrolandshaftakh Ukrainy (pp. 190–221). Kyiv: VP «Edelveis» (in Ukrainian). 12. Shevchenko, O. (2018). Suchasni shliakhy vrehuliuvannia hlobalnoi zminy klimatu. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Mizhnarodni vidnosyny, (47–48), 70–77 (in Ukrainian). 13. Shpaar, D. (Ed.), Hinapp, K., Dreher, D. (2012). Kukuruza: vyiraschivanie, uborka, hranenie i ispolzovanie. Kiev: Izdatelskiy dom «Zerno» (in Russian).

Стаття надійшла до редакції 20.01.2020 р.

18 Випуск 1-2, 2020

УДК 633.854.78: 631.5 М.І.Блащук, кандидат сільськогосподарських наук Н.М. Тетерещенко, старший науковий співробітник ЧЕРКАСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН» РОСЛИННИЦТВО ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ГОСПОДАРСЬКО- ЦІННИХ ПОКАЗНИКІВ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ПІД ВПЛИВОМ УДОБРЕННЯ ЗА УМОВ НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Нині актуальною залишається проблема стабільного та ефективного вироб- ництва достатньої кількості сировини олійних культур, зокрема виду Helianthus L. для забезпечення олійно-жирового комплексу промисловості та аграрного виробництва України. Для вирішення цієї ключової проблеми можуть слугува- ти сучасні високопродуктивні гібриди соняшнику, які у зоні Правобережного Лісостепу здатні забезпечити урожайність зерна на рівні 4,0–4,5 т/га. Ефективність галузі полягає у стійкому нарощуванні виробництва насіння соняшнику, зменшенні його частки у структурі посівних площ, що значною мірою залежить від чіткого дотримання науково-обгрунтованих технологіч- них рекомендацій та їхнього взаємозв’язку з сортовим ресурсом. У конкретних ґрунтово-кліматичних умовах регіону технологія здатна вирішувати завдання із забезпечення оптимальних умов для росту і розвитку рослин, формування продукції високої якості і максимального наближення до його генетичних осо- бливостей [1, с. 81; 2, с. 108]. Головним абіотичним чинником підвищення врожайності соняшнику є до- брива, завдяки застосуванню яких у різних ґрунтово-кліматичних умовах його врожайність зростає на 0,15–0,43 т/га, а ефективність застосування залежить від строків та способів їхнього внесення [3, с. 71; 4. с. 233]. Чутливість культури до застосування добрив значно менша порівняно з зерновими, дози внесення яких мають бути оптимально-мінімальними, забезпечуючи сталу продуктив- ність та екологічно безпечний стан навколишнього середовища [5, с. 56; 6, с. 199]. Погодні умови, впливаючи на умови вирощування культури, значно ко- регують її продуктивність. Спостерігається поступове підвищення температур та зменшення кількості опадів, що обумовлює недостатнє вологозабезпечення. Поступово лісостепова частина України за кліматичним режимом наближаєть- ся до степової частини, що призводить до зниження урожайності культури, по- ширенню та розвитку хвороб.

19 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Тому, метою роботи було вивчення впливу мінеральних добрив різної ін- тенсивності на особливості прояву господарсько-цінних ознак сучасних гі- бридів соняшнику з урахуванням особливостей ґрунтово-кліматичних умов Правобережного Лісостепу України. Умови та методика проведення досліджень. Дослідження проводились упродовж 2016-2018 рр. в умовах наукової сівозміни Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН». Предмет досліджень – гібриди соняшнику; урожайність і якість насіння; мі- неральні добрива. Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем слабореградований крупнопилува- то-середньосуглинковий на карбонатному лесі, що характеризується такими агрохімічними показниками: вміст гумусу в орному горизонті (0-25 см) –2,82-

3,08%; pH KCL– 6,18-6,37; сума поглинутих основ – 22,5–23,5 мг-екв/100 г грун- ту; гідролітична кислотність – 1,43–1,87 мг-екв/100 г ґрунту за ступеня наси- чення профілю грунту основами 92,8–93,3%. Забезпеченість дослідного поля основними елементами живлення середня. Агротехніка в досліді загальноприйнята і рекомендована для зони прове- дення досліджень. В основне удобрення восени вносили мінеральні добрива:

нітроамофоска –(N:Р:К=16:16:16) і аміачна селітра (N34). Сівбу соняшника проводили з використанням сівалки точного висіву «Мультикорн» пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см із розрахунку 55 тис. штук насінин на 1 га. Дослідження з вивчення прояву господарсько-цінних ознак гібридів соняш- нику і їхнього впливу на формування продуктивності і якості насіння проводили за двофакторними схемами: гібриди (фактор А) – Галактик, Добродій, Златсон, Ясон (селекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН); Гусляр, Воїн (селекції Інституту рослинництва спільно з СГІ – НЦНС), залежно від удобрен- ня(фактор В). Згідно схеми досліджень варіанти удобрення наступні: 1) Без добрив (контроль);

2) N30Р30К30 в основне удобрення;

3) N60P60K60 в основне удобрення у поєднанні з підживленням азотом (N30) кг/га д.р. у фазу 4-5 листків одночасно з рихленням міжрядь локальним способом на глибину 8–12 см). Повторення досліду – три та чотириразове з послідовним розміщенням ва- ріантів. Посівна площа ділянок – 34,9 м2, облікова – 22,4 м2. Попередник – пше- ниця озима. Захист рослин від шкідників, хвороб та бур’янів загальноприйня- тий і координується на основі даних спостережень за їхнім розвитком відповід- но до умов років досліджень.

20 Випуск 1-2, 2020

Площу листкової поверхні гібридів соняшнику визначали за методикою (па- тент № 56163 «Спосіб оцінки селекційного матеріалу соняшнику за площею листової поверхні в різні фази розвитку рослин») [7, с. 1–4]. Масову частку лушпиння в олійному насінні – за ГОСТ 10855-64 [8, с. 62]; якість насіння (уміст олії, протеїну) методом спектрометрії на інфрачервоному аналізаторі з комп’ютерним забезпеченням. Експериментальні дослідження проводились згідно методики польових РОСЛИННИЦТВО досліджень в землеробстві та рослинництві і методики державного сортови- пробування сільськогосподарських культур. Отримані дані обробляли методом дисперсійного аналізу за Доспєховим [9]. Результати досліджень. Нашими дослідженнями встановлено, що ріст, розвиток, формування господарсько-цінних показників гібридів соняшнику ви- значають біологічні особливості культури,погодні умови та удобрення. Аналіз погодних умов (2016–2018 рр.), за даними метеостанції Сміла, показав значне відхилення рівня основних показників (температурний режим, сума опадів) від середньобагаторічних значень, що дало змогу повніше оцінити чинники, що вивчали. Так у 2016 році в період від сходів до формування насіння соняшнику (І-Х ета- пи органогенезу), опадів випало близько норми – 262,2 мм (87,1% від середньо багаторічного значення), що обумовило достатнє вологозабезпечення (ГТК –1,1- 1,84) й сприяло доброму росту і розвитку рослин та формуванню насіння (рис.1).

Рис.1. Погодні умови (ГТК)у етапи органогенезу соняшнику (2016–2018 рр.)

21 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Проте завершальні етапи (ХІ-ХІІ) органогенезу соняшнику проходили за суттєвого дефіциту опадів (ГТК – 0,47), що вже не мало відчутного впливу на формування сім’янок та відкладання запасних речовин. Низький гідротер- мічний коефіцієнт (0,39) вегетаційного періоду в 2017 році за середньо-багато- річного значення (1,19), був обумовлений значним недобором опадів – 102,4 мм (34,0% від норми), що свідчить про його посушливі умови. Випадання опадів (91 мм) у міжфазний період цвітіння-дозрівання було нерівномірним та несу- місним з величиною фізичного випаровування вологи з грунту. Середня темпе- ратура повітря у цей період була на 2,0–4,1°С вище норми. За даними дослідників, в умовах посухи рослини соняшнику спроможні ви- тримувати значне зневоднення тканин та швидко відновлювати тургор після випадання опадів. Рослини добре витримують дефіцит вологи в усі фази ве- гетації, але різко знижують урожайність за жорсткого водного стресу в період «набрякання-сходи». У 2018 році були сприятливі погодні умови з нерівномірним розподілом опадів з випаданням 82,1% (240,0 мм) від середньо-багаторічного значення (302,0 мм). Характерним для року було те, що у етапи розвитку І–V (фази росту – схо- ди-цвітіння) опадів випало лише 30–44% від норми, а на ІХ етапі – 174,1% (141 мм). На перших етапах органогенезу рослини соняшнику використовували вологу, яку накопичили за рахунок опадів у березні, до сівби культури, що ста- новило 94 мм (285% від норми). Температура повітря вегетаційних періодів у роки досліджень завжди пере- вищувала середньо-багаторічні значення на 1,3–4,1°С, за виключенням травня 2016 і 2017 рр., де показник знаходився близько норми (рис.2).

Рис. 2. Температура повітря упродовж вегетації соняшнику, 2016–2018 рр.

22 Випуск 1-2, 2020

Підрахунок сумарної витрати вологи рослинами соняшнику у роки дослі- джень показав, що досліджувані варіанти мали різне використання вологи. Так, у 2016 році найбільше її використання зафіксовано за повної дози добрив

(N60P60K60 в основне удобрення і N30 весною в підживлення локально) – 380 мм

та на 2,4% менше (371 мм) у варіантах з внесенням N30Р30К30. Найменше вико- ристання вологи (365 мм) відмічено у варіанті без унесення мінеральних до- брив (контроль), (табл. 1). РОСЛИННИЦТВО

Таблиця 1. Баланс вологи залежно від варіантів удобрення протягом вегетаційного періоду соняшнику, (2016–2018 рр.) Запаси продуктивної Сумарна Варіант Сума вологи у шарі грунту Рік витрата удобрення опадів, мм* 0–100 см у етапи: вологи, мм І X 1) без добрив (контроль) 249 162 46 365

2016 2) N30Р30К30 249 159 37 371

3) N60P60K60 + N30 249 160 29 380 1) без добрив (контроль) 93 140 19 214

2017 2) N30Р30К30 93 139 13 219

3) N60P60K60 + N30 93 137 9 221 1) без добрив (контроль) 247 130 72 305

2018 2) N30Р30К30 247 127 68 306

3) N60P60K60 + N30 247 128 62 313 *Сума опадів за вегетаційний період (від 2-ї декади квітня до 2-ї декади серпня).

Виявлена тенденція спостерігалась і в посушливому 2017, і в сприятливі- шому 2018 роках, що відповідно, становило 221, 219, 214 мм і 313, 306, 305 мм.

Отже, за внесення добрив у половинній нормі (N30Р30К30) сумарна витрата вологи рослинами зростала у середньому на 0,3–2,3% та на2,6–4,0% за повного

внесення(N60P60K60) в основне удобрення і N30 весною в підживлення локаль- ним способом. Дослідженнями встановлено суттєвий вплив погодних умов, сортових осо- бливостей та удобрення на формування індивідуальної продуктивності рослин соняшнику. За сприятливих погодних умову 2016 і 2018 рр. гібриди формували рослини висотою 186,8–207,7 см і 163,8–198,4 см, а за несприятливих погодних умов 2017 року – 131,5–172,0 см, що істотно менше (на 31,0–43,8 см).

23 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

У середньому за трирічними даними найвищий лінійний ріст рослин (XІІ етап органогенезу) формував гібрид Добродій (185,9–192,5 см), неістотно мен- шим був рівень показника у гібридів Златсон (184,1–189,1 см), Гусляр (180,6– 186,3 см), Ясон (180,0–183,0 см) та суттєво менший – у гібридів Воїн ( 158,9– 162,2 см) та Галактик (160,9–165,5 см) (табл. 2).

Таблиця 2. Структурний аналіз різних гібридів соняшнику залежно від системи удобрення, 2016–2018 рр. Маса Система Висота Діаметр Лушпин- Гібрид насіння Маса 1000 удобрення рослин, кошика, ність, (А) з одного насінин, г (В) см см % кошика, г Галактик без добрив 160,9 16,0 50,3 44,7 28,0

N30P30K30 162,1 17,2 60,8 49,7 27,6

N60P60K60+N30 165,5 19,7 72,0 53,8 29,1 Гусляр без добрив 180,6 18,0 72,6 58,3 31,3

N30P30K30 183,2 18,9 89,2 61,7 30,3

N60P60K60+N30 186,3 21,1 104,8 67,2 32,2 Воїн без добрив 158,9 15,5 52,1 48,4 27,9

N30P30K30 159,3 17,5 64,7 51,4 26,8

N60P60K60+N30 162,2 18,9 79,8 53,9 28,6 Добродій без добрив 185,9 17,5 66,1 57,0 29,4

N30P30K30 189,8 18,7 76,1 60,5 28,1

N60P60K60+N30 192,5 19,7 88,5 64,4 29,9 Златсон без добрив 184,1 17,8 68,6 54,5 28,7

N30P30K30 188,1 18,8 80,9 58,9 28,5

N60P60K60+N30 189,1 20,0 95,6 63,1 28,8 Ясон без добрив 180,0 16,8 57,1 48,9 30,0

N30P30K30 181,5 18,3 70,8 53,3 28,9

N60P60K60+N30 183,3 19,4 81,3 57,0 29,3

НІР05за фактором А 2,8–3,2 0,2–0,4 2,84–3,20 0,8–1,4 0,65–0,82

НІР05за фактором В 2,8–3,2 0,2–0,4 2,84–3,40 1,2–1,6 0,25–0,4

НІР 05загальна 4,1–4,9 0,6–0,8 3,52–4,92 2,2–2,4 1,21–1,26

24 Випуск 1-2, 2020

Виявлено тенденцію до зростання висоти рослин у варіантах з внесенням

мінеральних добрив. За дози добрив N30P30K30 приріст висоти у середньому ста-

новив 0,4–4,0 см, за внесення N60P60K60+N30 – 3,3–6,6 см. У гібридів Добродій і Златсон за вказаних варіантів приріст висоти у середньому суттєво зростав (на

3,9–6,6 см) при НІР 05 для фактора В – 2,8–3,2 см. Проведені аналізи структури врожаю показали, що досліджувані гібри- ди у середньому за роки досліджень формували кошики у межах від 15,5 см РОСЛИННИЦТВО до 21,12 см. За неудобрених варіантів кошик знаходився у межах від 15,5 до 17,8 см. Застосування мінеральних добрив завжди сприяло збільшенню діаметра

кошика. Так, у середньому внесення добрив у дозах N30P30K30 і N60P60K60+N30 забезпечувало істотне зростання величини кошика на 0,9–1,5 см і 1,0–3,7 см

відповідно, при НІР05для факторів А і В – 0,2–0,4 см. Найбільшої величини

діаметра кошика (21,1 см) досяг гібрид Гусляр за внесення N60P60K60 в основне

удобрення і N30.в підживлення весною локальним способом. Маса насіння з одного кошика у досліді варіювала у середньому від 50,3 г

до 72,6 г на контролі, від 60,8 до 89,2 г за внесення N30P30K30, від 72,6 до 104,8 г

за внесення N60P60K60+N30. Гібрид Гусляр домінував за масою насіння з однієї рослини (72,6–104,8 г) та за ознакою маси 1000 насінин (58,3–67,2 г). Однак і лушпинність насіння тут також була максимальною (31,3–32,2%). Відповідно, високі результати показав гібрид Златсон – 68,6–95,6 г та 54,5–63,1 г з лушпин- ністю 28,5–28,8%. Найменші показники у середньому були у ранньостиглих гібридів Галактик – 50,3–72,0, 44,7–53,8 і 27,6–29,1% та Воїн – 52,1–79,8, 48,4– 53,9 і 26,8–28,6%, відповідно. Варто відмітити, що гібрид Воїн виокремився найменшою у середньому лушпинністю 26,8–28,6%, що відповідно, й обумови- ло максимальний вміст ядра в насінні – 71,4–73,2%. Застосування добрив сут- тєво підвищувало масу 1000 насінин (на 3,0–9,1 г) за обох варіантів удобрення

при НІР для фактора В05 1,2–1,6 г. У всіх досліджуваних гібридів за внесення

половинної дози добрив (N30P30K30) виявлено тенденцію до зниження значення лушпинності (в 1,01–1,05 разів до контролю і в 1,03–1,1 рази за повної дози). Урожайність гібридів значно різнилась у роки досліджень і за сприятливі- ших погодних умов 2016 і 2018 рр. формували вищий її рівень (1,92–4,33 т/га і 2,28–4,43 т/га), що на 6,8–11,3% (0,23–0,61 т/га) і 4,4–33,5% (0,13–1,06 т/га) більше порівняно до 2017 року (2,18–3,84 т/га)) (табл. 3). Гібрид Гусляр за врожайністю домінував у 2016 р. ( 4,33 т/га) і 2017 р. (3,84 т/га), а у 2018 р. – гібрид Златсон (4,43 т/га), що більше на 0,11 т/га (при

НІР05 – 0,10) відносно гібриду Гусляр. Однак у середньому за три роки гібрид Гусляр передував за врожайністю (3,06–4,16 т/га), що було обумовлено висо- ким рівнем показників структури врожаю. Найменшу урожайність серед гібри- дів у середньому формували ранньостиглі гібриди Галактик (2,13–2,85 т/га) та Воїн (2,06–2,82 т/га).

25 Таблиця 3. Урожайність та якість насіння гібридів соняшнику залежно від варіантів удобрення,2016–2018 рр. Середній уміст Частка Ступінь Урожайність, т/га Приріст Окупність за три роки Система участі добрив реалізації Вихід Гібрид 1 кг добрив досліджень,% удобрення у формуванні генетичного олії, (фактор А) насінням, (фактор В) середня за врожаю, потенціалу т/га т/га % кг протеїну олії три роки % гібриду,% 2016 р. 2017 р. 2018 р. без добрив 1,92 2,18 2,28 2,13 – – – – 53,3 21,49 43,90 0,94

Галактик N30P30K30 2,34 2,49 2,65 2,49 0,36 16,9 4,0 14,5 62,3 21,61 43,51 1,08

N60P60K60+N30 2,69 2,77 3,09 2,85 0,72 33,8 3,4 25,3 71,3 21,87 43,15 1,23 без добрив 3,25 2,87 3,07 3,06 – – – – 65,1 20,69 44,90 1,37

Гусляр N30P30K30 3,81 3,29 3,76 3,62 0,56 18,3 6,2 15,5 77,0 21,34 44,59 1,61

N60P60K60+N30 4,33 3,84 4,32 4,16 1,10 35,9 5,2 26,4 88,5 21,73 44,07 1,83 без добрив – 1,79 2,32 2,06 – – – – 50,2 21,64 44,27 0,91

Воїн N30P30K30 – 2,17 2,65 2,41 0,35 17,0 3,9 14,5 58,8 22,59 43,47 1,05

N60P60K60+N30 – 2,42 3,23 2,82 0,76 36,9 3,6 26,9 68,7 22,95 43,36 1,22 без добрив 3,18 2,59 2,61 2,79 – – – – 66,4 20,95 42,78 1,19

Добродій N30P30K30 3,59 2,98 3,11 3,23 0,44 15,8 4,9 13,6 76,9 21,97 42,83 1,38

N60P60K60+N30 3,86 3,42 3,88 3,72 0,93 33,3 4,4 25,0 88,5 22,38 41,91 1,56 без добрив 2,98 2,63 3,15 2,92 – – – – 62,1 20,95 44,93 1,31

Златсон N30P30K30 3,50 2,96 3,77 3,41 0,49 16,8 5,4 14,4 72,6 21,32 44,88 1,53

N60P60K60+N30 3,80 3,37 4,43 3,87 0,95 32,5 4,5 24,5 82,3 21,74 44,45 1,72 без добрив 2,41 2,23 2,37 2,34 – – – – 55,7 20,78 44,46 1,04

Ясон N30P30K30 2,81 2,55 2,84 2,73 0,39 16,7 4,3 14,3 65,0 21,51 43,95 1,20

N60P60K60+N30 3,25 2,93 3,31 3,16 0,82 35,0 3,9 25,9 75,2 21,63 43,18 1,36

НІР05за фактором А 0,17 0,20 0,10

НІР05за фактором В 0,17 0,20 0,10

НІР 05загальна 0,26 0,35 0,17 Випуск 1-2, 2020

Виявлено істотний вплив мінеральних добрив у формуванні врожаю со- няшнику. Так, врожайність неудобрених варіантів в усі роки досліджень була найменшою і становила у середньому 2,06–3,06 т/га. Внесення добрив у дозі

N30P30K30 забезпечило у середньому достовірний приріст врожаю насіння дослі- джуваних гібридів на 15,8–18,3% (0,35–0,56 т/га) відносно контролю, за інтен- сивнішої дози приріст врожаю достовірно зріс на 32,5–36,9% (0,72–1,10 т/га) при НІР для фактора В – 0,10–0,20 т/га. У середньому за три роки максималь- 05 РОСЛИННИЦТВО ний рівень врожайності (4,16 т/га) та достовірний приріст врожаю (1,10 т/га) з окупністю 1 кг добрив – 5,2 кг зерна відносно контролю (варіант без добрив),

забезпечив гібрид Гусляр на фоні повної дози добрив (N60P60K60 в основне вне-

сення +N30 весною в підживлення локально). Високі показники врожаю у серед- ньому забезпечили гібриди Златсон (2,92–3,87 т/га) і Добродій (2,79–3,72 т/га). Проміжне місце зайняв гібрид Ясон – 2,34–3,16 т/га, а мінімальний рівень вро- жайності формували гібриди Галактик (2,13–2,85 т/га) та Воїн (2,06–2,82 т/га) за найменшої окупності 1 кг добрив – 3,4–4,0 кг зерна. Слід зазначити, що всі

гібриди показали вищу окупність добрив за внесення (N30P30K30), що обумов- лено їхньою високою вартістю. Частка впливу мінеральних добрив на форму- вання врожаю у досліджуваних гібридів у середньому становила: 13,6–15,5%

на фоні внесення N30P30K30 і 24,5–26,9% на фоні N60P60K60+N30. Гібриди показали високий рівень реалізації генетичної продуктивнос- ті, який у середньому знаходився у межах від 53,3% до 88,5%. За неудобре- них варіантів ступінь реалізації генетичної продуктивності був найменшим (50,2–66,4%) і зростав залежно від варіантів удобрення. Внесення дози добрив

N30P30K30 сприяло вищій, у середньому, на 8,6–10,5% реалізації генетичної про-

дуктивності, а на фоні N60P60K60 в основне внесення у поєднанні з підживленням

азотом (N30) весною локально, зріс на 18,0–23,4%, що становило 68,7–88,5%. Найбільшу стабільність в урожайності за роками, незалежно від удобрення, показали рослини гібридів середньостиглої групи Гусляр, Добродій і Златсон, які були на рівні та найкраще реалізували свій потенціал, що відповідно, ста- новило – 65,1–88,5%, 66,4–88,5% і 62,1–82,3%. Дещо слабше реалізували свій потенціал (50,2–71,3%) ранньостиглі гібриди Галактик і Воїн. Важливим показником якості насіння є вміст олії в ядрі насінини, який у до- сліджуваних гібридів був невисокий і варіював у межах від 41,91 до 44,93%. Виявлена тенденція до збільшення вмісту сирого протеїну в насінні соняшнику та зменшення вмісту олії за внесення мінеральних добрив. У окремих гібри- дів (Воїн, Добродій, Ясон) спостерігалась тенденція до зростання олійності за

внесення половинної дози добрив (N30P30K30) і зниження рівня показника за ін- тенсивнішої дози. Збір олії в значній мірі залежав від рівня врожайності і тому суттєво різнився у гібридів, що вивчалися. Найвищі показники збору олії відмі-

чені у варіантах з унесенням добрив N60P60K60+N30 (1,22–1,72 т/га) проти неудо- брених варіантів (0,91–1,37 т/га). Гібрид Гусляр за максимальної врожайності

27 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

по досліду 4,16 т/га і олійності 44,07% забезпечив найбільший вихід олії (1,83 т/га)

на фоні внесення N60P60K60 в основне удобрення і N30 весною в підживлення локальним способом. За локального (стрічкового) способу азотне добриво вносилось в основну зону розміщення кореневої системи, що підсилювало її фізіологічну активність та виконувало роль регулятора живлення й рівня про- дуктивності рослин. Висновки. Встановлено, що гідротермічні умови років досліджень, спадко- ві біологічні особливості гібридів, норми добрив та способи їхнього внесення істотно впливали на ріст, розвиток рослин, елементи структури врожаю та ви- значали врожайність соняшнику. Для підвищення врожайності соняшнику за умов нестійкого зволоження правобережного Лісостепу України, встановлені найпродуктивніші гібриди соняшнику з урожайністю 3,06–4,16 т/га (Гусляр), 2,92–3,87 т/га (Златсон), 2,79–3,72 т/га (Добродій) та високою реалізацією генетичного потенціалу – 62,1–88,5%.

Комплексне застосування біологічно оптимальної дози (N60P60K60) в осно-

вне удобрення у поєднанні з додатковим підживленням азотом (N30) локальним способом дозволяє забезпечити рослини необхідними факторами життя в опти- мальних параметрах і повніше реалізувати генетичний потенціал гібридів, що сприяло формуванню максимальної індивідуальної продуктивності у гібриду Гусляр (104,8 г з однієї рослини), обумовило достовірний приріст врожаю (1,10 т/га) та вихід олії з одиниці площі 1,83 т/га за врожайності 4,16 т/га.

1. Лебідь Є.М. Продуктивність соняшнику в залежності від основних еле- ментів системи землеробства // Бюлетень інституту зернового господарства / Є.М.Лебідь, Ф.А. Льоринець, А.І. Коцюбан. Дніпропетровськ, 2003. № 21-22. С. 80–84. 2. Лебідь Є. М. Основні напрями вдосконалення структури посівних площ і сівозмін Степу України / Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, Н. П. Коваленко // Зб. наук. праць «Аграрний вісник Причорномор’я». – Одеса, 2005. – вип. 29. – С. 108– 113. 3. Кутіщева Н.М. Інноваційні розробки гібридів соняшнику, створені в Інституті олійних культур / Н.М.Кутіщева, Б.К. Литовченко, Л.І.Шудря // Науково-технічний бюлетень ІОК. № 16. 2011. С.70–74. 4. Тоцький В.М. Вплив мінеральних добрив на показники продуктивності та якості насіння гібридів соняшнику / В.М.Тоцький, О.І.Поляков //Науково- технічний бюлетень ІОК. № 14. 2009. С.232–237. 5. Шевченко О.М. Вплив систем удобрення на урожайність та господар- ські показники гібридів соняшнику в умовах північно-східного регіону України / О.М. Шевченко, В.П. Онопрієнко, Г.О. Оничко // Вісник Сумського НАУ, 2005. №12. С. 55–58.

28 Випуск 1-2, 2020

6. Дегодюк Е.Г Екологічні аспекти хімізації і розвиток ідей альтернативно- го землеробства / Е.Г.Дегодюк, А.А.Плішко, М.І. Козлов // Вирощування еколо- гічно чистої продукції рослинництва. К.: Урожай, 1992. С. 198–211. 7. Кириченко В.В. Патент № 56163 Спосіб оцінки селекційного матеріалу со- няшнику за площею листової поверхні в різні фази розвитку рослин / В.В. Кириченко, В.П. Коломацька, П.П. Літун, В.І. Сивенко, — Бюл. № 1, 2011., С. 1–4; 8. ГОСТ 10855-64. Семена сельскохозяйственных культур. Определение РОСЛИННИЦТВО лузжистости в воздушно-сухих семенах. Методы определения качества (пе- реиздание, июнь 2010). М., Ч.2. С.62. 9. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). М : Колос, 1979. С. 179–365 10. Станев В. Фотосинтетическая деятельность подсолнечника в зависи- мости от условий выращивания. Международный сельскохозяйственный жур- нал. 1981. № 2. С. 57–63.

1. Lebid, Yе.M., Lorynets, F.A., Kotsyuban, A.I. (2003). Produktyvnist sonyashnyku v zalezhnosti vid osnovnykh elementiv systemy zemlerobstva/ Byuletenʹ instytutu zernovoho hospodarstva.[Sunflower productivity, depending on the basic elements of the farming system]Dnipropetrovsʹk, No 21[in Ukrainian]. 2. Lebid, Yе. M., Boyk, P. I., Kovalenko, N. P. (2005) Osnovni napryamy vdoskonalennya struktury posivnykh ploshch i sivozmin Stepu Ukrayiny.[The main directions of improving the structure of acreage and crop rotation of the Steppe of Ukraine] Zb. nauk. pratsʹ «Ahrarnyy visnyk Prychornomorʺya». – Odesa, Issue 29[in Ukrainian]. 3. Kutishcheva, N.M.,Lytovchenko, B.K., Shudrya, L.I.(2011) Innovatsiyni rozrobky hibrydiv sonyashnyku, stvoreni v Instytuti oliynykh kulʹtur.[Innovative developments of sunflower hybrids created at the Institute of Oilseeds]Naukovo- tekhnichnyy byuletenʹ IOK. No 16 [inUkrainian]. 4. Totskyi, V.M,.Polyakov, O.I. (2009) Vplyv mineralʹnykh dobryv na pokaznyky produktyvnosti ta yakosti nasinnya hibrydiv sonyashnyku.[Influence of mineral fertilizers on the productivity and quality of sunflower seed hybrids]Naukovo- tekhnichnyy byuletenʹ IOK. No 14.[in Ukrainian]. 5. Shevchenko, O.M.,Onopriyenko, V.P., Onychko, H.O. (2005) Vplyv system udobrennya na urozhaynistʹ ta hospodarsʹki pokaznyky hibrydiv sonyashnyku v umovakh pivnichno-skhidnoho rehionu Ukrayiny [Impact of fertilizer systems on yield and economic performance of sunflower hybrids in the North-Eastern region of Ukraine] Visnyk Sumsʹkoho NAU – News of Sumy NAU, No12 [in Ukrainian]. 6. Dehodyuk, E.H., Plishko, A.A., Kozlov,M.I. (1992)Ekolohichni aspekty khimizatsiyi i rozvytok idey alʹternatyvnoho zemlerobstva. Vyroshchuvannya ekolohichno chystoyi produktsiyi roslynnytstva.[Ecological aspects of chemistry and development of ideas of alternative agriculture].Kyiv.: Urozhay. [in Ukrainian].

29 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

7. Kyrychenko, V.V., Kolomatsʹka,V.P., Litun, P.P., Syvenko V.I. (2011) Patent № 56163 Sposib otsinky selektsiynoho materialu sonyashnyku za ploshcheyu lystovoyi poverkhni v rizni fazy rozvytku Roslyn [Method of estimation of selection material of sunflower by area of leaf surface in different phases of plant development Byul].No 1 [in Ukrainian]. 8. HOST 10855-64.(2010)Semena selskokhozyaystvennykh kultur. Opredelenіe luzzhystostі v vozdushno-sukhіkh semenakh. Metody opredelenіya kachestva [Seeds of crops. Quality Determination Methods](pereіzdаnye, іyunʹ 2010). Moskva, CH. 2 [in Russian]. 9. Dospekhov, B.A. (1979) Metodika polevogo opyta (s osnovami statisticheskoj obrabotki rezultatov issledovanij [Mtthods of fiels trial (with the basis of statistic processing of research results)].Moskva, Kolos [in Russian]. 10. Stanev, V. (1981) Fotosinteticheskaya deyatel'nost' podsolnechnika v zavisimosti ot usloviy vyrashchivaniya [Photosynthetic activity of sunflower depending on growing conditions].Mezhdunarodnyy sel'skokhozyaystvennyy zhurnal– International Agricultural Journal. No 2 [in Russian].

Ціль. Вивчити вплив мінеральних добрив різної інтенсивності на форму- вання господарсько-цінних показників сучасних гібридів соняшнику за ґрунтово- кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України. Методи:польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Проаналізовано та виявлено різний вплив погодних умов років досліджень як регулятивних чинників росту, розвитку та формування продук- тивності соняшнику. Виявлено найпродуктивніші гібриди соняшнику з рівнем врожайності 3,06–4,09 т/га (Гусляр), 2,92–3,87 т/га (Златсон), 2,79–3,72 т/га (Добродій), ступінь реалізації генетичного потенціалу яких, знаходився у ме- жах від 62,1 до 88,5%. Доведено доцільність застосування біологічно оптимальної дози добрив

(N60P60K60) в основне удобрення у поєднанні з додатковим підживленням азотом

(N30) з одночасним рихленням міжрядь локальним способом у фазу 4-5 листків. Поліпшення умов живлення рослин сприяло формуванню максимальних зна- чень: діаметра кошика – 18,9–21,1 см, маси 1000 зерен– 53,8–67,2 г, врожай- ності – 2,82–4,43 т/га. Додатковий приріст врожаю становив0,72–1,10 т/га (32,5–36,9%) з максимальним збором олії з одиниці площі – 1,83 т/га. Висновок. В умовах Правобережного Лісостепу при вирощуванні сучасних

гібридів соняшнику,застосування мінеральних добрив у дозі N60P60K60 в основне

внесення і підживленням азотом (N30) у фазу 4-5 листків локальним способом, дозволяє забезпечити рослини необхідними факторами життя в оптимальних параметрах і повніше реалізувати генетичний потенціал культури. Ключові слова: соняшник, гібрид, мінеральне добриво, гідротермічний кое- фіцієнт, продуктивність.

30 Випуск 1-2, 2020

Выращивание новых сортов подсолнечника с высоким уровнем адаптив- ности в неблагоприятных гидротермических условиях, является важным эле- ментом технологии, позволяющей максимально реализовать свой биологичес- кий потенциал. Главным абиотическим фактором повышения урожайности подсолнечника являются удобрения, а эффективность их применения зависит от доз и способов внесения. Цель. Изучить влияние минеральных удобрений различной интенсивности на формирование хозяйственно-ценных показателей современных гибридов подсо- РОСЛИННИЦТВО лнечника в почвенно-климатических условиях правобережной Лесостепи Украины. Методы: полевой, лабораторный, статистический. Результаты. Проанализировано и выявлено различное влияние погодных условий в годы исследований как регулятивных факторов роста, развития и формирования продуктивности подсолнечника. Установлены наиболее про- дуктивные гибриды подсолнечника с урожайностью 3,06–4,09 т/га (Гусляр), 2,92–3,87 т/га (Златсон), 2,79–3,72 т/га (Добродий), степень реализации гене- тического потенциала которых находился в пределах от 62,1 до 88,5%. Доказана целесообразность применения биологически оптимальной дозы

(N60P60K60) в основное удобрение в сочетании с дополнительной подкормкой

азотом (N30) и одновременным рыхлением междурядий локальным способом в фазе 4-5 листьев. Улучшение условий питания способствовало формированию гибридами максимальных показателей: диаметр корзины –18,9–21,1 см, мас- сы 1000 зерен – 53,8–67,2 г, урожайность – 2,82–4,43 т / га. Дополнительный прирост урожая составил 0, 72–1,10 т / га (32,5–36,9%), сбор масла с единицы площади – 1,83 т / га. Степень реализации генетического потенциала гибри- дов составил 68,7–88,5%. Вывод. В условиях Правобережной Лесостепи при выращивании новых ги-

бридов подсолнечника, применение минеральных удобрений(N60P60K60) в основное

внесение и подкормкой азотом (N30) в фазу 4-5 листьев локальным способом, по- зволяет обеспечить растения необходимыми факторами жизни в оптимальных параметрах и полнее реализовать генетический потенциал культуры. Ключевые слова: подсолнечник, гибрид, минеральное удобрение, гидротер- мический коэффициент, продуктивность.

The cultivation of new varieties of sunflower with a high level of adaptability for unfavorable hydrothermal conditions is an important element of technology that allows you to maximize your biological potential.Fertilizers are the main abiotic factor in increasing the yield of sunflower, and the effectiveness of their application depends on the doses and methods of application. Goal. To study the effect of mineral fertilizers of various intensities onthe formation of economically valuable indicators of modern sunflower hybrids in the soil and climatic conditions of the right-bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods: field, laboratory and statistical.

31 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Results. The different influence of weather conditions during the years of research as regulatory factors of growth, development and formation of sunflower productivity is analyzed and revealed. The most productive sunflower hybrids with yields of 3,06– 4,09 t / ha (Guslyar), 2,92–3,87 t / ha (Zlatson), 2,79–3,72 t / ha (Dobrodiy), degree the realization of the genetic potential which ranged from 62,1 to 88,5%.

The expediency of applying a biologically optimal dose (N60P60K60) to the main fertilizer in combination with additional nitrogen fertilizing (N30) and simultaneous loosening of row-spacings with a local method in the phase of 4-5 leaves has been proven. Improving the nutritional conditions contributed to the formation of maximum indicators by hybrids: the diameter of the basket – 18,9–21,1 cm, the weight of 1000 grains – 53,8–67,2 g, the yield – 2,82–4,43 t / ha. An additional increase in the crop amounted to 0, 72–1,10 t / ha (32,5–36,9%), oil collection per unit area – 1,83 t / ha. The degree of realization of the genetic potential of hybrids was 68,7–88,5%. Conclusion. Under the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe, when growing new sunflower hybrids, the use of mineral fertilizers (N60P60K60) in the main application and nitrogen fertilizers (N30) in the phase of 4-5 leavesin a local way allows us to provide plants with the necessary life factors in optimal parameters and more fully realize the genetic potential of the crop. Key words: sunflower, hybrid, mineral fertilizer, hydrothermal coefficient, productivity. Стаття надійшла до редакції 16.01.2020 р.

УДК 631.582 Я.С. Цимбал, кандидат сільськогосподарських наук П.І. Бойко, доктор сільськогосподарських наук І.В. Мартинюк, доктор сільськогосподарських наук С.О. Кудря, молодший науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

Вступ. На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу лише ви- сокий рівень культури землеробства є основою виробництва конкурентоспро- можної сільськогосподарської продукції. Сьогодення потребує оптимальної

32 Випуск 1-2, 2020

організації землекористування сільськогосподарських підприємств, удоскона- лення структури посівних площ, впровадження науково обґрунтованих сіво- змін, що, своєю чергою, дозволить оптимізувати взаємодію рослин з ґрунтом і між собою. Роль сівозміни у сучасному землеробстві обумовлена біологічними особли- востями польових культур. Тому правильно складена і запроваджена сівозміна має велике значення для підвищення культури землеробства, відтворення й під- РОСЛИННИЦТВО вищення родючості ґрунту, росту урожайності сільськогосподарських культур і рентабельності землеробства. Аналіз результатів досліджень за останні роки свідчить, що біологічний потенціал сортів і гібридів реалізується лише на 40–75%, оскільки у них за- кладено тільки потенційні можливості біологічної продуктивності конкретної культури. А реалізувати їх можливо лише в реальних умовах поля, завдяки оптимізованим технологіям вирощування культур з урахуванням ґрунтово-клі- матичних умов і спеціалізації господарств [1,2, 3, 4, 5, 6]. Сівозміни мають бути динамічними, комбінованими і водночас науково об- ґрунтованими та інтенсивними. Можна створювати багато варіантів сівозмін, але їх впровадження завжди потребує наукового обґрунтування [7, 8, 9, 10]. Оцінка ефективності сівозмін – це комплексний захід з урахуванням цілого ряду показників. Для порівняння продуктивності сівозмін враховують показни- ки виробництва зерна та насіння культур, виходу зернових, кормових одиниць та перетравного протеїну [11]. Існують різні підходи до оцінки ефективності сівозмін [12]. Зокрема, пропо- нується використовувати так звані зернові коефіцієнти – відношення середньої урожайності зерна пшениці озимої за декілька років до середньої урожайно- сті культури, яку оцінюють за ці ж роки. Пропонується оцінка продуктивності в грошовому виразі. Світовій практиці відомий спосіб оцінки продуктивності сівозмін, який базується на перерахунку в зернові еквіваленти [13]. Слід зазначити, що право на освоєння мають сівозміни різної ротації. А яку з них запроваджувати – вирішить сам господар. Головне для останнього усві- домлення потреби в необхідності запровадження і дотримання цього важливого елемента сучасного землеробства, який ні в якій мірі не стає на заваді ефектив- ності його виробничої діяльності і ведення бізнесу, а навпаки дає можливість зробити його економічно вигідним і екологічно безпечним. Мета досліджень полягає у встановленні впливу структури, набору та роз- міщення культур у короткоротаційних сівозмінах на їх загальну продуктивність і врожайність окремих культур. Методика досліджень. Дослідження проводяться в підзоні нестійкого зволоження Лівобережного Лісостепу на чорноземі типовому малогумусному Панфильської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» на базі тривалого польового стаціонарного досліду впродовж 2016–2019 рр. За своїм

33 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

складом і властивостями ґрунт цілком придатний для вирощування усіх сіль- ськогосподарських культур, які рекомендовані для цієї зони. Повторення дослі- ду триразове. Посівна площа однієї ділянки – 90 м2 (6х15 м), облікова – 40 м2. Розміщення ділянок – систематичне. Агротехніка у досліді загальноприйнята і рекомендована для зони проведення досліджень. Пшеницю озиму розміщува- ли після гороху в короткоротаційній сівозміні з такою схемою: Горох-пшениця озима-кукурудза на зерно-ячмінь ярий на різних рівнях інтенсифікації: без до- брив (абсолютний контроль), мінеральна, органо-мінеральна та органічна (по- бічна продукція попередника) системи удобрення. Порівняльну оцінку продуктивності різноротаційних сівозмін у своїх дослі- дженнях розрахували за обсягом продукції з 1 га сівозмінної площі, яку перера- ховували зернові одиниці за коефіцієнтами В.Д. Гревцова [14], кормові одиниці та перетравний протеїн за Таблицями М.Ф. Томме [15]. Результати досліджень. Пшеницю озиму в 4-пільних сівозмінах вирощу- вали після гороху. Аналізуючи урожайність пшениці озимої залежно від дослі- джуваних факторів (попередник, частка у сівозміні, система удобрення), слід зазначити що у 2019 р. дещо вищу врожайність культури отримано у чотири- пільних сівозмінах за органічної системи удобрення (побічна продукція попе-

редника) – 5,83 т/га. Мінеральна система удобрення (N60P60K60) забезпечила уро- жайність культури на рівні 5,79 т/га, органо-мінеральна – 5,44 т/га. Урожайність пшениці озимої на контролі (без внесення добрив) становила 5,04 т/га (табл. 1).

Таблиця 1. Урожайність пшениці озимої в короткоротаційних (4-пільних) сівозмінах Урожайність, Середньо Доза добрив під т/га Попередник сівозмінна доза культуру 2016–

Варіант добрив

сівозміни 2019 р. 2019 рр. 4-пільні сівозміни Без добрив 1 Без добрив 4,36 5,04 (контроль)

2 N45P55K55 N60P60K60 6,50 5,79 N P K + N P K + горох 54 52 62 60 60 60 3 побічна продукція побічна продукція 6,52 5,44 попередника попередника побічна продукція побічна продукція 4 5,28 5,83 попередника попередника

НІР05 0,07 0,09

34 Випуск 1-2, 2020

У середньому за 2016–2019 рр. урожайність культури залежно від системи удобрення становила 6,52 т/га за органо-мінеральної, 6,50 т/га – мінеральної, 5,28 – органічної і 4,36 т/га на варіантах без внесення добрив. Найвищою вона була, в середньому за чотири роки, при органо-мінеральної системи удобрення – 6,52 т/га, що включає в себе побічну продукцію попередника та повне мінеральне добриво. Найвищий показник білковості зерна пшениці озимої залежно від системи РОСЛИННИЦТВО удобрення в чотирипільних сівозмінах, де попередник горох, у 2019 р. забезпе- чувала мінеральна система удобрення – 14,0% (табл. 2). На варіантах без вне- сення добрив цей показник також був високий і становив 13,3%, а за органо- мінеральної та органічної системи удобрення ̶ 13,1 і 13,2% відповідно. У середньому за чотири роки рівень білковості та клейковини пшениці ози- мої найвищим був за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення – 12,7 і 12,8% білку та 24,4 і 23,1% клейковини відповідно. За органічної систе- ми удобрення (побічна продукція попередника) рівень білку дещо знижувався і був на рівні 12,5% та клейковини 22,3%. Отримані результати досліджень свідчать про високу якість зерна пшениці озимої, а фактор сівозміни є вагомим при вирощувані цієї культури. У середньому за чотири роки досліджень (2016–2019 рр.) дослідні 4-піль- ні сівозміни за 100% насичення зерновими культурами з участю в них пше- ниці озимої, як однією із культур сівозміни та як основної зернової культури в даній сівозміні і різних систем їх удобрення забезпечили врожайність зер- нових на рівні 4,55–6,56 т/га, збір з 1 га ріллі 4,55–6,56 т зерна, 7,55–10,96 т кормових і 5,53–8,00 т зернових одиниць та 0,60–0,87 т перетравного про- теїну (табл. 3).

Таблиця 2. Показники якості зерна пшениці озимої в короткоротаційних (4-пільних) сівозмінах,% від повітряно-сухої речовини Білок,% Клейковина,% Доза добрив під Попередник 2016- 2016- культуру 2019 р. 2019 р.

Варіант 2019 рр. 2019 рр. сівозміни 1 Без добрив 12,0 13,3 21,9 21,7

2 N60P60K60 12,7 14 24,4 25,0

N60P60K60 + 3 горох побічна продукція 12,8 13,1 23,1 21,4 попередника побічна продукція 4 12,5 13,2 22,3 21,7 попередника

35 Таблиця 3. Продуктивність короткоротаційних (4-пільних) сівозмін, середнє за 2016–2019 рр.

Структура сівозмін,% Середньо сівозмінна доза добрив Збір з 1 га ріллі, т

зерна N P K в т. ч.

Варіант органічні ярий горох озима всього всього ячмінь Урожайність Урожайність на зерно одиниць одиниць зернових, т/га зернових, протеїну зернових зернових пшениця

к/га д. р. кормових кукурудза ного ­ продо перетравного ­ фураж вольчого

1 100 25 25 25 25 – – – – 4,55 4,55 1,09 3,46 7,55 5,53 0,60 2 100 25 25 25 25 – 45 55 55 6,16 6,16 1,63 4,53 10,19 7,45 0,80 Побічна* продукція 3 100 25 25 25 25 45 55 55 6,56 6,56 1,63 4,93 10,96 8,00 0,87 попередника 4 100 25 25 25 25 Побічна продукція попередника 5,70 5,70 1,32 4,38 9,55 6,92 0,74 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 4. Показники економічної ефективності пшениці озимої у 4-пільних сівозмінах за різних систем удобрення

Вартість Усього Собівартість валової Прибуток, Культура витрат, 1 т урожаю, Рентабельність,% продукції, тис. грн/га тис. грн тис. грн тис. грн РОСЛИННИЦТВО Варіант 1 (без внесення добрив) Пшениця озима 8,26 25,20 1,64 16,94 205 На 1 га сівозмінної площі 8,89 25,94 1,82 17,06 197

Варіант 2 (N45P55K55 на 1 га сівозмінної площі) Пшениця озима 13,86 28,95 2,39 16,00 109 На 1 га сівозмінної площі 13,75 29,09 2,42 15,58 109

Варіант 3 (побічна продукція попередника + N45P55K55 на 1 га сівозмінної площі) Пшениця озима 15,62 27,20 2,87 11,58 74 На 1 га сівозмінної площі 15,79 33,20 2,37 17,40 108 Варіант 4 (побічна продукція попередника) Пшениця озима 9,60 29,15 1,65 19,55 204 На 1 га сівозмінної площі 10,60 35,25 1,72 24,66 232

Як зазначає П.І. Бойко [3], для визначення економічної ефективності сіво- змін їх потрібно аналізувати з урахуванням напрямів спеціалізації та різної

37 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

структури посівних площ для того, щоб вибрати найбільш ефективне співвід- ношення і набір культур у сівозміні. Аналіз ефективності чотирипільних сівозмін показав залежність еконо- мічних показників від системи удобрення у сівозміні. Так за 100% насичен- ня зерновими культурами показники прибутку на рівні 24,66 тис. грн на 1 га сівозмінної площі забезпечила сівозміна 4 за органічної системи удобрення, що включає побічну продукцію попередника – табл. 4. Пшениця озима у зазначе- ній сівозміні сформувала прибуток на рівні 19,55 тис. грн/га, що є найвищим показником, при цьому рівень рентабельності становив 204%. Органо-мінеральна система удобрення в аналогічній сівозміні, забезпечила умовно чистий прибуток 1 га ріллі на рівні 17,40 тис. грн. Пшениця озима у даній сівозміні відзначилася показником у 11,58 тис. грн/га за рівня рентабельності 74%. Мінеральна система удобрення у такій же сівозміні мала такі показники: 15,58 тис. грн з 1 га ріллі. Без застосування добрив, тобто абсолютний контроль відзначилася прибутком на рівні 17,06 тис. грн. Пшениця озима у цих сівозмі- нах відзначилася рівнем прибутковості в межах 16,00 і 16,94 тис. грн/га відпо- відно та рівнем рентабельності 109 і 205% відповідно. Висновки. В умовах Лісостепу Лівобережного на чорноземі типовому неглибокому моделі науково обґрунтованих сівозмін й органічні та мінеральні добрива забезпечили високі показники продуктивності та якості врожаю ос- новних зернових культур, зокрема пшениці озимої. Найвищу врожайність пшениці озимої отримано у чотирипільних сівозмі- нах за розміщення після гороху (5,83 т/га) за органічної системи удобрення під культуру (побічна продукція попередника). У середньому за 2016–2019 рр. урожайність культури залежно від системи удобрення становила 6,52 т/га за органо-мінеральної, 6,50 т/га – мінеральної, 5,28 – органічної і 4,36 т/га на ва- ріантах без внесення добрив. Найвищий показник білковості зерна пшениці озимої залежно від системи удобрення в чотирипільних сівозмінах, де попередник горох, забезпечувала мінеральна система удобрення – 14,0% у 2019 році і 12,7% в середньому за 2016–2019 рр. У середньому за чотири роки досліджень дослідні 4-пільні сівозміни за 100% насичення зерновими культурами з участю в них пшениці озимої, як од- нією із культур сівозміни та як основною зерновою культурою в даній сівозміні і різних систем їх удобрення забезпечили врожайність зернових на рівні 4,55– 6,56 т/га, збір з 1 га ріллі 4,55–6,56 т зерна, 7,55–10,96 т кормових і 5,53–8,00 т зернових одиниць та 0,60–0,87 т перетравного протеїну. Аналіз ефективності чотирипільних сівозмін показав залежність еко- номічних показників від системи удобрення у сівозміні. Пшениця озима у даних сівозмінах сформувала прибуток за органічного удобрення на рівні 19,55 тис. грн/га, що є найвищим показником поміж систем удобрення, за

38 Випуск 1-2, 2020

мінерального – 16,00, за органо-мінерального – 11,58 тис. грн/га. Пшениця озима на абсолютному контролі відзначилася умовно чистим прибутком в ме- жах 16,94 тис. грн/га.

1.Бойко П.І., Коваленко Н.П. Сівозміни з короткою ротацією. Пропозиція. 1998. №2. С. 16-17. 2. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Науково-інноваційні аспекти сівозмін РОСЛИННИЦТВО в Україні. Вісник аграрної науки. 2006. №5. С. 24–28. 3. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Проблеми екологічно врівноважених сівозмін. Вісник аграрної науки. 2003. № 8. С. 9–13. 4. Камінський В.Ф., Бойко П.І. Роль сівозмін у сучасному землеробстві. Вісник аграрної науки. 2013. №6. С. 5–9. 5. Сівозміни у землеробстві України. За ред. В.Ф. Сайка, П.І. Бойка. К.: Аграрна наука, 2002. 147 с. 6. Юркевич Є.О., Коваленко Н.П., Бакума А.В. Агробіологічні основи сіво- змін Південного Степу України: монографія. Одеса: Одеське виробництво «ВМВ», 2011. 240 с. 7. Єщенко В.О. Роль сівозмін у сучасному землеробстві. Міжвід. тем. наук. зб. «Землеробство». Київ: ВП «Едельвейс». 2015. Вип. 1. С. 23–27. 8. Кірілеско О.Л., Корнійчук О.В. Вплив насичення сівозмін багаторічними травами, заорювання соломи та сидератів на баланс гумусу в ґрунтах. Міжвід. тем. наук. зб. «Землеробство». Київ: ВП «Едельвейс». 2015. Вип. 1. С. 77–81. 9. Лебідь Є.М. Науковий фундамент проблем степового землеробства. Вісник аграрної науки. 2006. №4. С. 23–25. 10. Бойко П.І., Бойко Г.І., Камінський В.Ф. Дія попередників, способів обро- бітку ґрунту і добрив на врожай і якість озимої пшениці. Вісник сільськогоспо- дарської науки. 1986. №5. С. 36–42. 11. Шувар І.А. Наукові основи сівозмін інтенсивно-екологічного землероб- ства. Львів: Каменяр, 1998. 224 с. 12. Ещенко В.Е. Агроэкономическое обоснование полевых севооборотов при концентрации и специализации сельскохозяйственного производства в цен- тральных районах Лесостепи Украины: автореферат дис. д-ра с.-х. наук: 06.01.04. Кишинев, 1988. 32 с. 13. Rinaldi M., Vonella A., Santamaria P., Ventrella D., Rizzo V. Growth analysis of sunflower (Helianthus annus L.) in two-year rotations. Ann. Ist. Sper. Agron. 1992. №23. S.58. 14. Гревцов В.Д. Справочник по планированию в агропромышленном комп- лексе. Киев: Урожай, 1991. 74 с. 15. Томмэ М.Ф. Корма СССР. Состав и питательность. Москва: Колос, 1964. С. 292–370.

39 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

1.Boiko P.I., Kovalenko N.P. (1998). Sivozminy z korotkoiu rotatsiieiu. Propo­ zytsiia. 2. 16-17. (in Ukrainian). 2. Boiko P.I., Kovalenko N.P. (2006). Naukovo-innovatsiini aspekty sivozmin v Ukraini. Visnyk ahrarnoi nauky. 5. 24–28. (in Ukrainian). 3. Boiko P.I., Kovalenko N.P. (2003). Problemy ekolohichno vrivnovazhenykh sivozmin. Visnyk ahrarnoi nauky. 8. 9–13. (in Ukrainian). 4. Kaminskyi V.F., Boiko P.I. (2013). Rol sivozmin u suchasnomu zemlerobstvi. Visnyk ahrarnoi nauky. 6. 5–9. (in Ukrainian). 5. Sivozminy u zemlerobstvi Ukrainy / Za red. V.F. Saika, P.I. Boika. Kyiv: Ahrarna nauka. 2002. (in Ukrainian). 6. Yurkevych Ye.O., Kovalenko N.P., Bakuma A.V. (2011). Ahrobiolohichni osnovy sivozmin Pivdennoho Stepu Ukrainy: monohrafiia. Odesa: Odeske vyrobnytstvo «VMV». (in Ukrainian). 7. Yeshchenko V.O. (2015). Rol sivozmin u suchasnomu zemlerobstvi. Mizhvid. Tem. Nauk. Zb. «Zemlerobstvo». Kyiv: VP «Edelveis». 1. 23–27. (in Ukrainian). 8. Kirilesko O.L., Korniichuk O.V. (2015). Vplyv nasychennia sivozmin bahatorichnymy travamy, zaoriuvannia solomy ta syderativ na balans humusu v gruntakh. Mizhvid. Tem. Nauk. Zb. «Zemlerobstvo». Kyiv: VP «Edelveis». 1. 77–81. (in Ukrainian). 9. Lebid Ye.M. (2006). Naukovyi fundament problem stepovoho zemlerobstva. Visnyk ahrarnoi nauky. 4. 23–25. (in Ukrainian). 10. Boiko P.I., Boiko H.I., Kaminskyi V.F. (1986). Diia poperednykiv, sposobiv obrobitku gruntu i dobryv na vrozhai i yakist ozymoi pshenytsi. Visnyk silskohospodarskoi nauky. 5. 36–42. (in Ukrainian). 11. Shuvar I.A. (1998). Naukovi osnovy sivozmin intensyvno-ekolohichnoho zemlerobstva. Lviv: Kameniar. (in Ukrainian). 12. Eshenko V.E. (1988). Agroekonomicheskoe obosnovanie polevyh sevooborotov pri koncentracii i specializacii selskohozyajstvennogo proizvodstva v centralnyh rajonah Lesostepi Ukrainy: avtoreferat dis. D-ra s.-h. Nauk: 06.01.04. Kishinev. 13. Rinaldi M., Vonella A., Santamaria P., Ventrella D., Rizzo V. (1992). Growth analysis of sunflower (Helianthus annus L) in two-year rotations. Ann. Ist. Sper. Agron. 23. 58. 14. Grevcov V.D. (1991). Spravochnik po planirovaniyu v agropromyshlennom komplekse. Kiev: Urozhaj. (in Ukrainian) 15. Tomme M.F. (1964). Korma SSSR. Sostav i pitatelnost. Moskva: Kolos. 292– 370. (in Russian).

Результати досліджень у тривалому стаціонарному польовому досліді на типових чорноземах нестійкого зволоження Лісостепу свідчать, що раці- ональними є короткоротаційні (4-пільні) сівозміни з 100% насиченням зерно- вими культурами й відповідним набором культур в сівозміні на різних їх рівнях

40 Випуск 1-2, 2020

інтенсифікації. Урожайність пшениці озимої в них забезпечується в межах 5,04–5,83 т/га. Продуктивність сівозмінної площі за збором з 1 га ріллі з пше- ницею озимою у 4-пільній сівозміні становить: зерна – 4,55–6,56 т, кормових одиниць – 7,55–10,9, перетравного протеїну – 0,60–0,87 т. Економічна ефек- тивність вирощування пшениці озимої в короткоротаційній сівозміні, залеж- но від систем удобрення, становить: умовно чистого прибутку – 11,58–19,55 тис. грн/га, рівня рентабельності – 74–205%. Ключові слова: сівозміна, ротація, удобрення, продуктивність, урожай- РОСЛИННИЦТВО ність, зерно, кормові одиниці, перетравний протеїн, економічна ефективність.

Результаты исследований в длительном стационарном полевом опыте на типичных черноземах неустойчивого увлажнения Лесостепи свидетель- ствуют, что рациональными являются короткоротационные (4-польные) севообороты со 100% насыщением зерновыми культурами и соответствую- щим набором культур в севообороте на разных их уровнях интенсификации. Урожайность пшеницы озимой в них обеспечивается в пределах 5,04–5,83 т/га. Продуктивность севооборотной площади по сбору с 1 га пашни с пшеницей озимой в 4-польном севообороте составляет: зерна – 4,55–6,56 т, кормовых единиц – 7,55–10,9, перевариваемого протеина – 0,60–0,87 т. Экономическая эффективность выращивания пшеницы озимой в короткоротационом сево- обороте, в зависимости от систем удобрения, составляет: условно чистой прибыли – 11,58–19,55 тыс. Грн., уровня рентабельности – 74–205%. Ключевые слова: севооборот, ротация, удобрения, продуктивность, уро- жайность, зерно, кормовые единицы, перевариваемый протеин, экономическая эффективность.

The results of studies in a long stationary field experiment on typical chernozems of unstable moisture of the Forest-Steppe show that short-rotation (4-field) crop rotations with 100% grain saturation and the corresponding set of crops in crop rotation at different levels of intensification are rational. The yield of winter wheat in them is provided in the range of 5.04–5.83 t/ha. Productivity of crop rotation area harvested from 1 ha of arable land with winter wheat in a 4-field crop rotation is: grain – 4.55–6.56 tons, feed units – 7.55–10.9, digestible protein – 0.60–0, 87 t. The economic efficiency of growing winter wheat in the short-rotation crop rotation, depending on the fertilizer systems, is: relatively net profit – 11.58–19.55 thousand uah/ha, the level of profitability – 74–205%. Key words: crop rotation, rotation, fertilizers, productivity, yield, grain, feed units, digestible protein, economic efficiency.

Стаття надійшла до редакції 16.01.2020 р.

41 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

УДК 633.35:631.81 Д.П. Сокирко, науковий співробітник НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ЕФЕКТИВНІСТЬ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ У ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР

Вступ. Іще 5–10 років тому ми припускали лише про тенденції змін кліма- ту. Впродовж 2015–2019 рр. погодні умови різко й істотно трансформувалися. Тривалі посухи змінюються інтенсивними зливовими дощами місцевого харак- теру. Підвищення приземної температури повітря в північній півкулі спричини- ло різку мінливість продуктивності сільського господарства через значну зміну агрокліматичних умов формування урожайності культур [4]. Фахівці розрахува- ли щорічний недобір зерна через несприятливі погодні умови. При цьому серед- ньорічні втрати від несприятливих погодних умов можуть сягати 7,2 млрд грн [6]. Сьогодні уже практично всю територію України можна віднести до зони ризикованого землеробства як за температурним режимом, так і за режимом зволоження. Тому, за такої ситуації у сільському господарстві, до технології ви- рощування потрібно підходити з особливою виваженістю, враховуючи те, що навіть незначні нюанси можуть істотно вплинути на формування урожаю тієї чи іншої культури. Постановка проблеми. Однією із ключових проблем у технології виро- щування у зв’язку зі зміною кліматичних умов, які ми спостерігаємо останнім часом, є підвищення ефективності застосування мінеральних добрив, зокрема гранульованих їх форм. Дедалі частіші й триваліші посухи у весняно-літній період знижують розчинність гранул внесеного добрива і, як результат, доступ- ність елементів живлення для рослин [8]. Насущним це питання є також і в зв’язку з високою вартістю одиниці діючої речовини добрив, які в структурі витрат на виробництво зерна можуть досяга- ти 50% залежно від дози внесення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може бути застосування добрив у рідкій формі, коли потрапляння діючої ре- човини в ґрунтовий розчин відбувається безпосередньо, оминаючи фазу роз- чинення гранул. Доступність таких добрив для рослин, за даними виробників, можуть досягати 90% від внесених [1]. Однак такі форми добрив тільки почи- нають поширюватися на ринку України, мають досить високу вартість і широ- кого застосування ще не отримали. Тому, в аграрному виробництві продовжу- ють широко використовувати гранульовані добрива, що викликає необхідність

42 Випуск 1-2, 2020

пошуку шляхів підвищення їх ефективності використання сільськогосподар- ськими рослинами і, зокрема, зернобобовими культурами. Цінність зернобобових полягає в тому, що вони є основним джерелом високо- якісних харчових продуктів та кормів, сприяють зменшенню викидів парникових газів, оскільки виділяють їх в 5–7 разів менше порівняно з іншими сільськогоспо- дарськими культурами [7]. Крім того, зернобобові, зокрема горох, чина й нут, є цінними кормовими та продовольчими культурами, адже вони відзначаються РОСЛИННИЦТВО найвищим вмістом білка. Якщо, наприклад, у зерні твердої ярої пшениці серед- ній вміст білка становить 16%, то в зерні зернобобових – 25–35%. За вмістом біл- ка в зерні і калорійністю зернобобові культури переважають м'ясо, рибу та інші харчові продукти. Важливо й те, що їх білки є повноцінними за амінокислотним складом і значно краще засвоюються організмом, ніж білки злакових культур [3]. Також вони є відмінними попередниками зернових культур в сівозміні. З точки зору джерела біологічного азоту, бобові незамінні в системі органіч- ного землеробства, насичуючи ґрунт високоякісними органічними сполуками і полегшуючи циркуляцію в ній поживних речовин [3]. Незважаючи на вищевикладені переваги культур родини бобових, в Україні площі посіву під ними неухильно скорочуються. Наприклад, якщо в 1992 р. посівні площі під горохом становили 1148,2 тис. га, то до 2019 р. зменшилися до 243,3 тис. га. У зв'язку з кліматичними змінами, в Україні поступово роз- ширюються площі посіву засухостійких нуту і чини, досягаючи розмірів в су- купності понад 40 тис га. Але все-таки середньостатистична їхня врожайність аграрному секторі залишається низькою (на рівні 1-2 т/га) [5]. З огляду на вищевикладене, рішення проблеми підвищення врожайності бобових і ефективності їх виробництва є основою поступового нарощування посівних площ, збільшення обсягів споживання білкових продуктів рослинного походження і відповідно оптимізація балансу раціонів харчування населення. Одним із шляхів вирішення завдання підвищення ефективності вирощуван- ня зернобобових в Україні є оптимізація умов мінерального живлення за раху- нок удосконалення їхньої системи удобрення Мета досліджень. Метою проведених досліджень було виявлення особли- востей формування врожаю гороху, чини і нуту залежно від умов мінерального живлення. А також пошук шляхів підвищення ефективності використання цими культурами макроелементів (азоту, фосфору і калію) з гранульованих добрив, внесених в різні терміни і в різних дозах і їх вплив на формування врожайності в технології вирощування в умовах Лісостепу України. Матеріали та методи. Дослідження проводилися на базі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І Вавилова в 2015– 2017 рр. Географічне розташування місця проведення досліджень відповідає 49º55 «північної широти 34.787» східної довготи. Висота над рівнем моря в се- редньому 175 м.

43 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Грунт дослідного поля представлений чорноземом типовим малогумусним важкосуглинковим з вмістом гумусу в шарі 0–20 см 5,15%, гідролізного азоту (за Корнфілдом) 162 мг / кг, рухомого фосфору і калію (за Чириковим) відпо- відно 150 мг/кг ґрунту і 208 мг/кг ґрунту. рН сольового розчину становить 5,8. Дослід був закладений в триразової повторності за методикою досліджень Б.А. Доспехова [2]. Посівна площа ділянки становила 40 м2, а облікова – 20 м2. Розміщення варіантів і повторень послідовне. Під час експерименту висівали сорт гороху Царевич, сорт чини Сподіванка і нуту – Пам'ять. Схема проведення досліду представлена в табл. 1.

Таблиця 1. Схема проведення досліду із вивчення ефективності застосування гранульованих добрив рослинами гороху, чини та нуту Фактор А Фактор Б Фактор С культура удобрення Обробка насіння Ризогуміном Без добрив (контроль) Горох N15P15K15 Без обробки насіння N P K + N Чина 30 30 30 15 N15P30K30 Обробка насіння Ризогуміном N P K Нут 45 45 45 (300мл/т) N30P45K45+ N15

Технологія вирощування, за виключенням досліджуваних факторів, була загальноприйнятою для зони Лісостепу. Передпосівний обробіток насіння проводили з використанням мікробіологічного препарату Ризогумін, до скла- ду якого входять суспензія бульбочкових бактерій Rhizobium leguminosarum 31 і фізіологічно активні речовини біологічного походження (ауксини, цитокініни, амінокислоти, гумінові кислоти), мікроелементи в хелатованій формі і сполуки макроелементів у стартових концентраціях. Обробку насіння проводили з роз- рахунку 300 мл препарату на 1 гектарну норму насіння. Азотні добрива у формі аміачної селітри (34,5% д.р.), фосфорні в формі амофосу (вміст азоту 12%, фосфору – 52%) і калійні в формі калію хлористого (вміст калію 60%), вносили під основний обробіток ґрунту. Підживлення рос- лин азотними добривами проводили на початку фази гілкування (стадія за шка- лою ВВСН 22-23). Статистичну обробку результатів польових досліджень обчислювали за методом дисперсійного аналізу з використанням комп'ютерної програми ПІК «Agrostat» і MS Office Excel. Результати досліджень. Урожайність є результуючим показником робо- ти усіх функціональних систем рослинного організму. У зернобобових, як і у

44 Випуск 1-2, 2020

інших сільськогосподарських культур, вона формується під дією ряду чинни- ків, які наявні в певних умовах навколишнього середовища впродовж всього періоду онтогенезу, починаючи від сівби і закінчуючи збиранням культури. Під чинниками навколишнього середовища, у контексті досліджень, передусім слід вбачати погодні умови вегетаційного періоду, елементи технології вирощуван- ня та біологічні особливості культур. Удосконалення технології вирощування гороху, чини і нуту у нашому ви- РОСЛИННИЦТВО падку передбачає оптимізацію умов мінерального живлення рослин на макси- мально тривалий період їхнього життєвого циклу за різних умов зволоження, які склалися в роки проведення досліду. Так, кількість опадів за період вегетації гороху в 2015 р. становила 154 мм, в 2016 р. – 179 мм, в 2017 р. – 91 мм. За вегетаційний період чини відповідно – 172 мм, 349 мм і 124 мм; у нуту відпо- відно – 182 мм, 403 мм і 124 мм. Таким чином, погодні умови в роки прове- дення досліджень були неоднорідними, що дало можливість всебічно вивчити досліджувані фактори. За результатами досліджень, впродовж 2015–2017 рр. встановлена залеж- ність рівня врожайності різних за своєю біологією зернобобових культур від кількості опадів за вегетаційний період. Для спрощення сприйняття матеріалу і виключення впливу системи удобрення на рис. 1 наведено показники врожай- ності гороху чини та нуту на фоні абсолютного контролю (без добрив і іноку- лювання насіння). Таким чином, можна об’єктивно оцінити рівень урожайності культур на природному фоні родючості ґрунту без урахування впливу біологіч- ної реакції на досліджувані чинники. У 2015 р. врожайність піддослідних культур за показниками різнилася не суттєво і становила 2,31 т/га у гороху, 2,50 т/га у нуту, і 2,14 т/га у чини. Таким чином, коефіцієнт варіації (V) дорівнював 7,77%, що свідчить про неістотну ступінь розсіювання даних по врожайності культур. Дефіцит опадів у період формування генеративних органів зернобобових у 2015 р. призвів до істотно нижчої врожайності гороху порівняно з 2016 р. (2,31 т/га проти 4,07 т/га відпо- відно), в якому вологозабезпеченість в цей період для культури була сприятли- вою. Подібні умови в 2015 р. були для чини й нуту, але рівень їхньої зернової продуктивності тут був, практично, найвищий за всі роки досліджень (2,50 т/га і 2,14 т/га відповідно), що свідчить про більш високу їхню посухостійкість по- рівняно з горохом. Вегетаційний період 2016 р. за умовами забезпечення опадами був спри- ятливішим для гороху і чини, що дало їм можливість сформувати урожай на рівні відповідно 4,07 і 2,55 т/га. Для нуту відсутність опадів в період цві- тіння – формування бобів призвела до зниження врожайності порівняно з по- переднім роком на 0,13 т/га. Варіативність показника між культурами в цей рік становила 37,1%, що свідчить про істотність відмінностей і неоднорід- ність показника.

45 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Рис. 1. Урожайність гороху, чини та нуту залежно від погодних умов в роки досліджень на варіанті без добрив і інокулювання насіння, 2015–2017 рр., т/га

Найпосушливішим був 2017 р. Кількість опадів за вегетацію, залежно від культури, становила 91,2–123,6 мм. Урожайність гороху в цьому році була на рівні 2015 р., а у чини і нуту зменшилася відповідно на 0,73 т/га і 0,49 т/га або 29,2 і 22,9%. Коефіцієнт варіації за урожайністю культур в цьому році ста- новив 18,7%. Оцінюючи варіацію показника урожайності гороху за роками, виявлено високу його залежність від умов вологозабезпечення (V= 34,9%). Варіація по- казника у чини була на рівні 19,2%, у нуту 13,1%, тобто залежність була серед- ньою. Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, можна стверджувати, що серед досліджуваних культур горох є найбільш вологозалежною культурою, а чина і нут показують вищу стабільність урожайності і пластичність до мінли- вості погодних умов. Також метою наших досліджень було визначення рівня врожайності гороху, чини і нуту під впливом умов мінерального живлення. Дослідженнями, проведеними упродовж 2015–2017 рр. встановлено за- лежність рівня врожайності піддослідних культур від передпосівної обробки насіння і доз добрив (табл. 2). За результатами дисперсійного аналізу, частка участі цих чинників у формуванні приросту врожаю в середньому за роками

46 Випуск 1-2, 2020

для гороху становить відповідно 25,7% і 72,2%, для чини – 17,2% і 79,8%, для нуту – 9,4% і 88,8%. У середньому за 2015–2017 рр. найвищий урожай гороху був сформований за внесення максимальної дози добрив (по 45 кг/га NPK) на фоні обробки насін- ня бактеріальним препаратом і становив 3,60–3,67 т/га. Тобто, відмінності між варіантами з одноразовим і роздрібним внесення сумарної дози азоту 45 кг/га були в межах точності досліду (НІР для фактора удобрення дорівнює 0,07 т/га). 0,5 РОСЛИННИЦТВО Разом з тим, за відсутності штучної бактеризації насіння, різниця в урожаї на варіантах з одноразовим і роздрібним внесенням азоту становила уже 0,08 т/га. Також необхідно відзначити і роль фосфору та калію у формуванні вро-

жаю, адже 45 кг/га азоту на фоні P30K30 не забезпечили очікуваного ефекту.

Врожайність була на рівні варіанта із N15P30K30. У чини і нуту відмінності між цими варіантами вже більш істотні, хоча ви- щеописана залежність зберігається.

Таблиця 2. Вплив елементів технології вирощування на урожайність гороху, чини й нуту, у середньому за 2015–2017 рр., т/га Культура горох чина нут

Варіант удобрення насіння насіння насіння насіння насіння насіння обробка обробка обробка обробка без обробки без обробки без обробки без біопрепаратом біопрепаратом біопрепаратом без добрив (контроль) 2,90 3,05 2,21 2,31 1,93 2,03

N15P15K15 3,13 3,34 2,38 2,52 2,14 2,26

N30P30K30+ N15 3,23 3,44 2,48 2,62 2,24 2,39

N15P30K30 3,27 3,48 2,50 2,68 2,26 2,36

N45P45K45 3,33 3,60 2,58 2,74 2,42 2,48

N30P45K45+ N15 3,41 3,67 2,64 2,77 2,42 2,54 НІР фактор А 0,5 0,04 0,04 0,03 (удобрення) НІР фактор В 0,5 0,07 0,04 0,09 (обробка насіння)

НІР0,5 фактори АВ 0,10 0,09 0,11

47 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За результатами досліджень можна зробити висновок про переваги зба- лансованої системи удобрення рослин, в якій основну роль відіграє наявність і доступність елементів живлення в критичні періоди росту й розвитку, про що свідчать найвищі показники на варіантах з обробкою насіння і роздрібним внесенням азоту, коли внесення елементу максимально наближене до періоду критичної потреби у ньому. Таким чином, виникає питання про ефективність використання добрив, адже різні комбінації елементів живлення та термін їх внесення (в основне удобрення чи у підживлення) по-різному впливає на окупність одиниці дію- чої речовини (д.р.) прибавками врожаю. Порівнюючи окупність одиниці діючої речовини добрив, варто відзначити кращу ефективність їх застосування на ва- ріантах з обробкою насіння мікробіологічними препаратом і роздрібним вне- сенням азоту (табл. 3). Так, наприклад, у гороху, за внесення сумарної дози добрив 45 кг/га д.р. окупність прибавки була найвищою і становила 9,78 кг/кг д.р. і перевага перед варіантом без обробки становила 5,11 кг/кг д.р. Збільшення дози добрив знижу- вало її окупність зерном. За внесення 90 кг/га д.р. окупність знизилася до 3,67 і 6,00 кг/кг д.р. відповідно на необробленому і обробленому біопрепаратом фоні. Максимальна доза добрив (135 кг/га д.р.), внесена одноразово, за рахунок 1 кг NPK формувала прибавку на рівні 3,19 кг зерна, а за роздрібного внесення азоту – вже 3,78 кг. Тобто, ефективність добрив збільшувалася. Таблиця 3. Вплив елементів технології вирощування на окупність одиниці діючої речовини добрив прибавкою урожаю, у середньому за 2015–2017 рр., кг/кг д.р. Культура горох чина нут

Варіант удобрення насіння насіння насіння насіння насіння насіння обробка обробка обробка обробка без обробки без обробки без обробки без біопрепаратом біопрепаратом біопрепаратом Без добрив (контроль) – – – – – 2,03

N15P15K15 5,11 9,78 3,78 6,89 4,67 2,26

N15P30K30+ N15 3,67 6,00 3,00 4,56 3,44 2,39

N15P30K30 4,93 7,73 3,87 6,27 4,40 2,36

N45P45K45 3,19 5,19 2,74 3,93 3,63 2,48

N30P45K45+ N15 3,78 5,70 3,19 4,15 3,63 2,54

48 Випуск 1-2, 2020

Іншим шляхом підвищення ефективності використання елементів живлен- ня з добрив є штучна бактеризація насіння, яка на вказаних варіантах збіль- шувала показник відповідно 5,19 і 5,70 кг/кг д.р. Причому слід зазначити, що за роздрібного внесення сумарної дози азоту 45 кг/га різниця в окупності була дещо нижчою. Мабуть, в останньому випадку зіграла роль наявність достатньої кількості азоту в ґрунтовому розчині. Варто звернути увагу на варіант з внесенням N P K , де окупність добрив 15 30 30 РОСЛИННИЦТВО приріст врожаю впритул наближувався (а у чини навіть перевищила) до показ- ників, де внесли в сумі всього 45 кг д.р. добрив. На цьому варіанті без обробки насіння показник становив 3,78 кг/кг д.р., а обробка насіння збільшувала його до 6,78 кг/кг д.р. У нуту залежність показники окупності внесеної діючої речови- ни добрив збільшеннями врожаю зерна взагалі співпадали з виявленими у гороху. Висновки. За результатами дослідження встановлено переваги в стабіль- ності і пластичності до факторів навколишнього середовища таких зернобобо- вих культур, як чини і нуту порівняно з горохом. За різних умов випадання опадів їх врожайність варіювала в межах 19,2 і 13,1% відповідно, в той час як у гороху варіація була відчутною і становила 34,9%. Такі результати дають можливість допустити поступове заміщення площ посіву гороху чиною і нутом в умовах наявних кліматичних змін. Максимальні показники врожайності (3,67 т/га у гороху, 2,77 т/га у чини і 2,54 т/га у нуту) формуються за умови максимальної інтенсифікації технології вирощування шляхом внесення добрив і обробки насіння мікробіологічними препаратами на базі азотфіксувальних бактерій, при цьому, віддача від внесе- них добрив зменшується зі збільшенням дози. З огляду на це, суб'єктам, діяль- ність яких не спрямована на отримання максимального врожаю, а на економне використання ресурсів, доцільно використовувати технологію вирощування гороху, чини і нуту, при якій вносять мінімальні дози азотних, фосфорних і ка- лійних добрив і обробляють насіння азотфіксувальними препаратами. Оцінка ефективності застосування добрив з точки зору не тільки кількості отриманої продукції, але й в ракурсі окупності приростами врожаю, виявила залежність щодо погіршення цих показників від збільшення дози внесених до- брив, на відміну від урожайності. За роздрібного внесення азоту та обробки насіння азотфіксувальним мікробним препаратом окупність кг д.р. добрив під- вищується в середньому на 14–21%.

1. Гордійчук, Д. Добрива 2.0 або чи готові аграрії до нової реальності URL: https://infoindustria.com.ua/dobriva-2-0. 2. Доспехов, Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистиче- ской обработки результатов исследований): 5-е изд., доп. и перераб. М.: Агропромиздат, 1985. 351 с.

49 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

3. Зінченко, О.І. та ін. Рослинництво: підручник / за ред. О.І. Зінченка. К.: Аграрна освіта, 2001. 591 с. 4. Польовий, А.М., Божко Л.Ю., Борсукова О.А. Вплив змін клімату на агро- кліматичні умови вегетаційного періоду основних сільськогосподарських куль- тур. Український агрометеорологічний журнал. 2017.№20 . С. 61–69. 5. Посівна-2020: В Україні вже посіяно 1,3 млн га ярих культур URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=6c05b159-24b4-4896-be2d- bf6474358399&title=Posivna2020-VUkraini-VzhePosiiano1-3-MlnGaYarikhKultur 6. Прогнозирование окружающей природной среды Беларуси на 2020 гг. / под ред. В. Ф. Логинова. Минск : Минсктиппроект, 2005. 180–201 с. 7. Stagnari, F. Multiple benefits of legumes for agriculture sustainability: an overview F Stagnari A. Maggio, A. Galieni et al./ Chem. Biol. Technol. Agric. 4, 2 (2017). https://doi.org/10.1186/s40538-016-0085-1. 8. St. Clair, S.B. The opening of Pandora’s Box: climate change impacts on soil fertility and crop nutrition in developing countries. S.B. St. Clair, J.P. Lynch, // Plant Soil 335, 101–115 (2010). https://doi.org/10.1007/s11104-010-0328-z

1. Hordiichuk, D. Dobryva 2.0 abo chy hotovi ahrarii do novoi realnosti / D. Horodeichuk.­ // Elektronyi resurs: https://infoindustria.com.ua/dobriva-2-0. 2. Dospehov, B.A. Metodika polevogo opyta (s osnovami statisticheskoj obrabotki rezul'tatov issledovanij): 5-e izd., dop. i pererab / B.A. Dospehov. M.: Agropromizdat, 1985. 351 s 3. О.I. Zinchenko, V.N. Salatenko, M.A. Bilonozhko; Za red. O.I. Zinchenka. K.: Ahrarna osvita, 2001. 591 s. 4. Polovyi, A.M. Vplyv zmin klimatu na ahroklimatychni umovy vehetatsiinoho periodu osnovnykh silskohospodarskykh kultur / A.M. Polovyi, L.Yu. Bozhko, O.A. Borsukova // Ukrainskyi ahrometeorolohichnyi zhurnal. 2017.№20. S. 61–69. 5. Posivna-2020: V Ukraini vzhe posiiano 1,3 mln ha yarykh kultur // Эlektronnыi resurs: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=6c05b159-24b4-4896- be2d-bf6474358399&title=Posivna2020-VUkraini-VzhePosiiano1-3-MlnGa YarikhKultur 6. Prognozirovanie okruzhajushhej prirodnoj sredy Belarusi na 2020 gg. / pod red. V. F. Loginova. Minsk : Minsktipproekt, 2005. 180–201 s. 7. Stagnari, F. Multiple benefits of legumes for agriculture sustainability: an overview F Stagnari A. Maggio, A. Galieni et al./ Chem. Biol. Technol. Agric. 4, 2 (2017). https://doi.org/10.1186/s40538-016-0085-1. 8. St. Clair, S.B. The opening of Pandora’s Box: climate change impacts on soil fertility and crop nutrition in developing countries. S.B. St. Clair, J.P. Lynch, // Plant Soil. 335,Р. 101–115 (2010). https://doi.org/10.1007/s11104-010-0328-z.

50 Випуск 1-2, 2020

Метою проведених досліджень було виявлення особливостей формування врожаю гороху, чини і нуту залежно від умов мінерального живлення. А та- кож пошук шляхів підвищення ефективності використання цими культурами макроелементів (азоту, фосфору і калію) з гранульованих добрив, внесених у різні терміни і в різних дозах та встановлення їхнього вплив на формування врожайності в технології вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу. За результатами досліджень виявлено, що серед зернобобових культур, які РОСЛИННИЦТВО вивчали у досліді (горох, чина, нут), найпластичнішими до умов зволоження є чина і нут. За різних умов випадання опадів їх врожайність варіювала в межах 19,2 і 13,1% відповідно, в той час як у гороху цей показник становив 34,9%. Виявлено особливості формування урожайності гороху, чини та нуту за- лежно від бактеризації насіння препаратом на основі азотфіксувальних мі- кроорганізмів і доз та строків внесення мінеральних добрив. На основі диспер- сійного аналізу розраховано частку участі цих чинників у формуванні приросту врожаю, яка для гороху становить відповідно 25,7% і 72,2%, для чини – 17,2% і 79,8%, для нуту – 9,4% і 88,8%. Встановлено, що ефективність застосування добрив з точки зору не тіль- ки кількості отриманої продукції, але й їх окупності приросту врожаю, зале- жить від дози добрив, строків їхнього внесення й обробки насіння азотфіксу- вальним мікробним препаратом. Ключові слова: азотфіксація, горох, нут, окупність добрив, чина, удобрен- ня, урожайність.

Целью проведенных исследований было раскрытие особенностей формиро- вания урожая гороха, чины и нута в зависимости от условий минерального пи- тания. А также поиск путей повышения эффективности использования эти- ми культурами макроэлементов (азота, фосфора и калия) из гранулированных удобрений, внесенных в разные сроки и в разных дозах и их влияние на формиро- вание урожайности в технологии возделывания в условиях Лесостепи Украины. По результатам исследований выявлено, что среди зернобобовых куль- тур, изучаемых в опыте (горох, чина, нут), наиболее пластичными к условиям увлажнения является чина и нут. При различных условиях выпадения осадков их урожайность варьировала в пределах 19,2 и 13,1% соответственно, в то время как у гороха этот показатель составлял 34,9%. Выявлены особенности формирования урожайности гороха, чины и нута в зависимости от бактеризации семян препаратом на основе азотфиксирую- щих микроорганизмов, а также доз и сроков внесения минеральных удобрений. На базе дисперсионного анализа рассчитано долевое участия этих факторов в формировании прибавки урожая, которое для гороха составляет соответ- ственно 25,7% и 72,2%, для чины – 17,2% и 79,8%, для нута – 9,4% и 88,8%.

51 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Установлено, что эффективность применения удобрений с точки зрения не только количества полученной продукции, но и их окупаемости прибавками урожая, зависит от дозы удобрений, сроков их внесения и обработки семян азотфиксирующих микробным препаратом. Ключевые слова: азотфиксация, горох, нут, окупаемость удобрений, чина, удобрения, урожайность.

The purpose of the research was to identify the peculiarities of the formation of the yield of peas, ranch and chickpeas, depending on the conditions of mineral nutrition. And also the search for ways to increase the efficiency of the use of these crops of macroelements (nitrogen, phosphorus and potassium) from granular fertilizers applied at different times and in different doses and their influence on the formation of yield in the cultivation technology in the forest-steppe conditions of Ukraine. According to the results of the research, it was revealed that among the leguminous crops studied in the experiment (peas, rank, chickpea), rank and chickpea are the most plastic to moisture conditions. Under different conditions of precipitation, their yield varied between 19.2 and 13.1%, respectively, while for peas this figure was 34.9%. The features of the formation of the yield of peas, ranks and chickpeas, depending on the bacterization of seeds with a preparation based on nitrogen-fixing microorganisms, as well as the doses and timing of the introduction of mineral fertilizers, were revealed. Based on the analysis of variance, the share of these factors in the formation of an increase in yield was calculated, which for peas is 25.7% and 72.2%, respectively, for a rank – 17.2% and 79.8%, for chickpea – 9.4%, and 88.8%. The ways of increasing the efficiency of the use of granular mineral fertilizers in the technology of growing peas, ranks and chickpeas have been investigated. It has been established that the effectiveness of the use of fertilizers in terms of not only the amount of products obtained, but also their payback by yield increases, depends on the dose of fertilizers, the timing of their application and the treatment of seeds with a nitrogen-fixing microbial preparation. Key words: chickpeas, fertilizers, nitrogen fixation, peas, payback of fertilizers, rank, yield.

Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

52 Випуск 1-2, 2020

УДК 633.854.54:631.816 Л.В. Губенко, кандидат сільськогосподарських наук О.Я. Любчич ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ВПЛИВ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА УРОЖАЙ РОСЛИННИЦТВО І ЯКІСТЬ НАСІННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО

Вступ. На сьогодні льон олійний займає понад 3,5 млн га посівних площ у світі. Основними країнами, які вирощують льон олійний, є США (1,36 млн га), Канада (0,812 млн га), Індія (0,930 млн га), Аргентина (0,101 млн га). Останніми роками в Україні спостерігався значний спад льоновиробництва. Та зі зростанням попиту на лляне насіння на міжнародному й внутрішньому рин- ках поступово підвищується й зацікавленість сільгоспвиробників цією культу- рою. А це, своєю чергою, сприятиме збільшенню посівних площ під нею. Динаміка виробництва льону показує, що у 2010 р. льоном олійним було засі- яно 58,9 тис. га, 2011 р. – 60,3, 2012 р. – 55,8, 2013 р. – 46,1, 2014 р. – 33,7, 2015 р. – 62,2, 2016 р. – 66,8, 2017 р. – 47,3, 2018 р. – 31,5, 2019 р. – 17,7 тис. га [6]. Льон олійний можна вирощувати в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України завдяки його біологічним властивостям і екологічній адаптованості. На сьогодні основні його посіви зосереджені в південних і східних областях (Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській). Хоча останніми роками площі під цією культурою збільшуються в областях центрального регіону. В умовах регіону надійним шляхом підвищення врожайності і якості про- дукції льону олійного є удосконалення технології його вирощування, яка б ба- зувалася на екологічно ефективних рівнях інтенсифікації, зокрема збалансова- ної системи удобрення, системи захисту рослин та сортового складу. Мета дослідження полягає у вдосконаленні елементів технології вирощу- вання та визначення їх впливу на продуктивність льону олійного. Матеріали та методика дослідження. Дослідження з вивчення впливу ос- новних елементів технології на формування продуктивності льону олійного проводили впродовж 2016–2018 рр. у стаціонарному досліді відділу адаптивних інтенсивних технологій зернобобових, круп’яних та олійних культур (ДП ДГ «Чабани»). Ґрунт дослідної ділянки сірий лісовий легкосуглинковий, 0–30 см шар якого характеризується наступними показниками: вміст гумусу (за Тюріним) – 1,59%, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 53,2 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору (за Кірсановим) – 412,5 кг, рухомого калію (за Кірсановим) – 235 мг/кг ґрунту, рНсол. ‒ 7,5, гідролітична кислотність – 0,23мг-екв./100 г ґрунту, сума вбирних основ – 19,6 мг-екв./100 г ґрунту.

53 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За градацією ДСТУ 4362:2004 такий ґрунт має дуже низьке забезпечен- ня азотом, дуже високе – фосфором і підвищене – калієм [8]. Агротехніка вирощування льону олійного – загальноприйнята для зони. Площа облікової ділянки 10 м2 в 4-разовій повторності. Попередником льону олійного була пшениця озима. У польовому досліді вивчали продуктивність льону олійного сорту Оригінал. Сівбу проводили сівалкою СН-16, звичайним рядковим способом. Норма висіву – 7,0 млн шт./га схожих насінин. Строки сівби ̶ за прогрівання ґрунту на глибину 10 см до 4–5 °С. Мінеральні добрива під культуру застосовували у вигляді аміачної селітри (34,4% д.р.), амофосу (48% д.р.), калію хлористого (54% д.р.). Дослідження проводили з урахуванням усіх вимог методики дослідної справи за Б.А. Доспеховим [3].

Схема досліду: Фактор А – удобрення: 1) без добрив (контроль), 2) N30P45K60,

3) N45P60K90, 4) N60P90K120; Фактор В – використання мікродобрива: 1) без оброб- ки (контроль), 2) обробка посівів мікродобривом Brexil Zn (10%), 3) обробка посівів мікродобривом Boroplus (15%), 4) внесення мікродобрив у композиції Brexil Zn + Boroplus; Фактор С – обробка посівів фітогормоном: 1) без обробки (контроль), 2) обробка посівів фітогормоном Natural Brassinolide 0,01% SP. Методи досліджень: польовий – для спостереження за фазами росту і роз- витку рослин, визначення їх біометричних показників, продуктивності та обліку урожаю, лабораторний – для визначення якості насіння та структури урожаю; математично-статистичний – для проведення дисперсійного аналізу результатів досліджень. Вміст жиру визначали за методом інфрачервоної спектроскопії на інфрачер- воному аналізаторі NIR Systems 4500 згідно ДСТУ 4117:2007 [4]. Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом диспер- сійного аналізу за Б.А. Доспеховим [3]. Результати дослідження. Формування врожайності – це складний продук- ційний процес, який визначається генетичним потенціалом рослин і зовнішні- ми умовами. Щоб забезпечити високий урожай, необхідно мати повну інфор- мацію про всю багатогранність дії окремих чинників і їх взаємодією, що беруть участь у рості і розвитку рослин. Результати дослідження показали, що з використанням мінеральних до- брив, які є незамінним елементом технології вирощування сільськогосподар- ських культур, зокрема льону олійного, істотно підвищувалася урожайність його насіння та вміст у ньому олії [1]. Наведені експериментальні дані урожайності льону олійного свідчать про те, що шляхом регулювання рівня удобрення можна суттєво впливати на фор- мування врожаю насіння (табл. 1).

54 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 1 . Вплив елементів технології вирощування та урожайність льону олійного сорту Оригінал, т/га, 2016–2018 рр. Фактор С Варіант Мікродобрива (фактор А) (фактор В) Без обробки Natural Brassinolide (контроль) 0,01% SP a 1,35 1,62 РОСЛИННИЦТВО Без добрив b 1,43 1,76 (контроль) c 1,62 1,92 d 1,68 2,08 a 1,59 1,80 b 1,82 2,08 N P K 30 45 60 c 1,98 2,21 d 2,00 2,28 a 1,87 2,01 b 1,92 2,21 N P K 45 60 90 c 2,17 2,35 d 2,12 2,48 a 1,69 2,19 b 2,11 2,40 N P K 60 90 120 c 2,15 2,60 d 2,34 2,64

НІР0,5 для фактору А – 0,07; фактору В – 0,07; фактору С – 0,05 Примітка: а – Контроль (без обробки), b – внесення мікродобрива Brexil Zn (10%), c – внесення мікродобрива Boroplus (15%), d – внесення мікродобрив у композиції Brexil Zn + Boroplus.

За результатами досліджень 2016–2018 рр. встановлено, що найнижчий рі- вень урожайності 1,35 т/га було зафіксовано на контролі (без внесення добрив).

За внесення мінеральних добрив у дозі N30P45K60 урожайність льону олійного збільшилася порівняно з неудобреним варіантом на 0,24 т/га і становила 1,59

т/га. Збільшення дози добрив у два рази (N60P90K120) сприяло формуванню уро-

жайності на рівні 1,69 т/га. За внесення добрив (N45P60K90) урожай льону олій- ного зріс до 1,87 т/га, приріст урожаю до контролю склав 0,52 т/га. Позакореневе підживлення посівів льону олійного мікродобривами Brexil Zn та Boroplus у фазу бутонізації сприяло збільшенню урожайності культури як на контролі, так і на варіантах із внесенням мінеральних добрив в основне удобрення. Згідно з даними, урожайність льону олійного у середньому за 2016– 2018 рр. збільшилася від використання препарату Brexil Zn на 0,05–0,42 т/га,

55 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Boroplus – 0,27–0,46 т/га, Brexil Zn+Boroplus – 0,25–0,66 т/га. Максимальні по-

казники відмічено на варіанті із внесенням N60P90K120. Максимальний урожай зафіксовано на варіантах із сукупною дією всіх факторів – 2,34 т/га. За результатами досліджень встановлено, що на формування врожайно- сті льону олійного великий вплив має обробка рослин фітогормоном Natural Brassinolide 0,01% SP, яка забезпечує приріст врожайності насіння на рівні 0,14–0,51 т/га. Позакореневе підживлення льону олійного у фазі «ялинка» мі- кродобривом Brexil Zn на фоні внесення мінеральних добрив та використан- ня фітогормону сприяло зростанню урожайності насіння на 0,14–0,28 т/га, Boroplus – 0,30–0,41 т/га, Brexil Zn+Boroplus – 0,45–0,48 т/га Максимального рівня урожайності здобули за сукупної дії всіх чинників, що вивчали. Отже, у 2016–2018 рр. найвищу врожайність насіння – 2,64 т/га льону олійного сорту Оригінал отримали за умови внесення повного мінерального

добрива N60P90K120 в поєднанні з позакореневим підживленням у фазу бутоні- зації мікродобривами Brexil Zn + Boroplus у суміші з фітогормоном Natural Brassinolide 0,01% SP. Результати дисперсійного аналізу даних врожайності за 2016–2018 рр. по- казали, що найбільший вплив на формування рівня врожайності льону олій- ного мав чинник «мінеральні добрива» – 43,6%, «мікродобрива» (Brexil Zn, Boroplus), де частка участі становила 35,5%, «фітогормон» (Natural Brassinolide 0,01% SP) – 17,6% та інші – 3,3%. Якість насіння льону олійного головним чином визначається вмістом у ньо- му олії. Тому при впровадженні у виробництво нових сортів важливо знати не тільки їх урожайність, а також вміст і збір олії і як він змінюється під впливом умов вирощування. Отримані дані свідчать про те, що одним зі способів збільшення кіль- кості олії в насінні льону є застосування мінерального добрива. У льону олійного на фоні фосфорно-калійних добрив за помірних доз азоту вміст олії в насінні підвищується. Збиткове азотне живлення підсилює синтез біл- ків і зменшує кількість вуглеводів, що призводить до зниження вмісту олії в насінні [2, 5, 7]. Аналіз результатів досліджень показав, що у середньому за 2016–2018 рр. досліджень вміст олії в насінні льону олійного знаходився в межах 41,12– 44,33% (табл. 2). Максимальний вміст олії відмічено на варіанті без добрив за підживлення посівів мікродобривом Boroplus (15%). Найменший вміст олії в насінні отрима-

ли на варіанті із внесенням N45P60K90 та підживленням посівів мікродобривами Brexil Zn + Boroplus. Залежно від олійності насіння та рівнів одержаних врожаїв збір олії з одно- го гектара суттєво відрізнявся.

56 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 2 . Вплив елементів технології вирощування на вміст жиру та вихід олії з насіння льону олійного сорту Оригінал, 2016 – 2018 рр. Natural Brassinolide Без обробки (контроль) Мікро- 0,01% SP Варіант добрива Вміст олії, Вихід олії, Вміст олії, Вихід олії, % т/га % т/га РОСЛИННИЦТВО a 42,17 0,58 42,56 0,71 Без b 41,76 0,60 43,52 0,76 добрив c 44,33 0,73 43,78 0,84 (контроль) d 42,20 0,72 43,32 0,90 a 42,26 0,66 41,92 0,77 b 42,76 0,76 43,29 0,89 N P K 30 45 60 c 42,66 0,82 42,78 0,94 d 41,83 0,82 43,48 0,97 a 41,90 0,77 42,23 0,86 b 42,32 0,82 41,64 0,91 N P K 45 60 90 c 41,23 0,89 41,83 0,98 d 41,12 0,88 42,29 1,05 a 42,74 0,71 41,32 0,92 b 41,45 0,88 41,96 1,00 N P K 60 90 120 c 42,26 0,90 41,81 1,07 d 42,75 1,00 42,93 1,12 Примітка: а – Контроль (без обробки), b – внесення мікродобрива Brexil Zn (10%), c – внесення мікродобрива Boroplus (15%), d – внесення мікродобрив у композиції Brexil Zn + Boroplus.

Аналіз результатів досліджень показав, що найменший вихід олії з насіння льону сорту Оригінал (0,58 т/га) був одержаний на контрольному варіанті. Це на пряму залежало від одержаного невисокого врожаю з меншим вмістом олії в насінні (42,17%). За внесення мікродобрив і фітогормону в посівах відмічена тенденція до підвищення вмісту олії в насінні, а тому і збільшення її виходу з одиниці площі. Поєднання оптимізації рівня удобрення визначило продуктивність посівів та одночасно якість продукції. Оптимальною дозою добрив, за якої ці показ-

ники були максимальними була N60P90K120, застосування фітогормону Natural Brassinolide 0,01% SP і підживленні посівів Brexil Zn + Boroplus. За такого

57 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

поєднання чинників був досягнутий економічний максимум валового збору олії з гектару ‒ 1,12 т/га. Отже, з наведених результатів досліджень можна зробити висновок, що найвищий вихід олії з одиниці площі льону олійного забезпечується у варіанті

N60P90K120, при застосуванні фітогормону Natural Brassinolide 0,01% SP і під- живленні посівів Brexil Zn + Boroplus.

1. Урожайність і якість насіння сортів льону олійного в південному Степу України залежно від різних умов вирощування / Р.А. Вожегова, В.А. Боровик, В.М. Коновалова // Вісник аграрної науки. – 2020. – №3 (804). – С. 82–87. 2. Гаврилюк М.М. Олійні культури в України / М.М. Гаврилюк, В.Н. Сала­­ тенко, А.В. Чехов. – К.: Основа, 2007. – 415 с. 3. Доспехов Б.А. Методика опытного дела / Б.А. Доспехов. – Москва: Колос, 1985. – 336 с. 4. Зерно та продукти його переробки. Визначення показників якості ме- тодом інфрачервоної спектроскопії: ДСТУ 4117:2007. – [Чинний від 2007-08- 01]. – К.: Держаспоживстандарт України, 2007. – 3 с. – [Національний стан- дарт України]. 5. Лихочвор В.В. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощу- вання основних польових культур / В.В. Лихочвор, В.Ф. Петриченко. –Львів: Українські технології, 2006. – 730 с. 6. Статистична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua. 7. Товстановська Т.Г. Изменчивость биохимических признаков у коллек- ционых образцов льна масличного в условиях Южной Степи Украины / Т.Г. Товстановська // Весник Белорусской Государственой сельхоз. Академии. – 2014. – № 4. – С.108–112. 8. Якість ґрунту. Показники родючості ґрунтів: ДСТУ 4362:2004. – [Чинний від 2006-01-01]. К.: Держспоживстандарт України, 2005. – 30 с. – [Державний стандарт України].

1. Vozhehova, R.A., Borovyk, V.A., Konovalova, V.M. (2020). Urozhaynistʹ i yakistʹ nasinnya sortiv lʹonu oliynoho v pivdennomu Stepu Ukrayiny zalezhno vid riznykh umov vyroshchuvannya [Yield and quality of oil flax seeds in the southern steppe of Ukraine depending on different growing conditions]. Visnyk ahrarnoyi nauky [Visnyk ahrarnoyi douche], 3(804), 82–87. [in Ukrainian]. 2. Havrylyuk, M.M., Salatenko, V.N., Chekhov, A.V. (2007). Oliyni kulʹtury v Ukrayiny. Kyiv: Osnova. [in Ukrainian]. 3. Dospekhov, B. A. (1985). Metodyka opytnoho dela. [Experimental business method]. Moskva: Kolos. [in Russian].

58 Випуск 1-2, 2020

4. Zerno ta produkty yoho pererobky. Vyznachennya pokaznykiv yakosti metodom infrachervonoyi spektroskopiyi: DSTU 4117:2007 [Grain and products of its processing. Determination of quality indicators by infrared spectroscopy: State Standart 4117:2007]. (2007). Kyiv: Derzhaspozhyvstandart Ukrayiny. [in Ukrainian]. 5. Lykhochvor, V.V., Petrychenko, V.F. (2006). Roslynnytstvo. Suchasni intensyvni tekhnolohiyi vyroshchuvannya osnovnykh polʹovykh kulʹtur [Crop production. Modern intensive technologies of growing basic field crops]. Lʹviv: Ukrayinsʹki РОСЛИННИЦТВО tekhnolohiyi. [in Ukrainian]. 6. Statystychna informatsiya [Statystychna informatsiya]. Retrieved from http:// www.ukrstat.gov.ua. [in Ukrainian]. 7. Tovstanovsʹka, T.H. (2014). Yzmenchyvostʹ byokhymycheskykh pryznakov u kollektsyonykh obraztsov lʹna maslychnoho v uslovyyakh Yuzhnoy Stepy Ukrayny [Variability of biochemical features in collectible samples of oil flax in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine]. Vesnyk Belorusskoy Hosudarstvenoy selʹkhoz. Akademyy [Vesnik of the Belarusian State Agricultural. Academy], 4, 108–112. [in Belarus]. 8. Yakistʹ gruntu. Pokaznyky rodyuchosti gruntiv: DSTU 4362:2004 [Soil quality. Soil fertility indicators: State Standard of Ukraine 4362:2004]. (2005). Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny. [in Ukrainian].

Наведено результати досліджень з вивчення впливу різних доз мінеральних добрив і мікродобрив на урожайність насіння та вміст олії в насінні льону олійного. Встановлені оптимальні параметри елементів технології вирощу- вання, які забезпечують високий урожай льону олійного в умовах Північного Лісостепу України. Найвищу врожайність льону олійного (2,64 т/га) з вмістом олії в насінні 42,93% і виходом олії з 1 га 1,12 т одержано за рахунок внесення добрив у дозі

N60P90K120 та позакореневого підживлення рослин у фазі бутонізації мікродобри- вами Brexil Zn, Boroplus у суміші з фітогормоном Natural Brassinolide 0,01% SP. Ключові слова: льон олійний, мінеральні добрива, мікродобриво, урожай- ність, якість насіння.

Приведены результаты исследований по изучению влияния различных доз минеральных удобрений и микроудобрений на урожайность семян и содержа- ние масла в семенах льна масличного. Установлены оптимальные параметры элементов технологии выращивания, которые обеспечивают высокий урожай льна масличного в условиях Северной Лесостепи Украины. Наивысшую урожайность льна масличного (2,64 т/га) с содержанием масла в семенах 42,93% и выходом масла с 1 га 1,12 т получено за счет вне-

сения удобрений в дозе N60P90K120 и внекорневой подкормки растений в фазу

59 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

бутонизации микроудобрениями Brexil Zn, Boroplus совместно с фитогормо- ном Natural Brassinolide 0,01% SP. Ключевые слова: лен масличный, минеральные удобрения, микроудобрение, урожайность, качество семян.

The results of research on the influence of different doses of mineral fertilizers and microfertilizers on seed yield and oil content in oilseed flax seeds are presented. The optimal parameters of the elements of cultivation technology have been established, which provide a high yield of oil flax in the conditions of the northern Forest-Steppe of Ukraine. The highest yield of oil flax (2,64 t / ha) with oil content in seeds of 42,93% and oil yield from 1 ha of 1,12 t was obtained by applying fertilizers at a dose of N60P90K120 and foliar feeding of plants in the budding phase with microfertilizers Brexil Zn, Boroplus in a mixture with the phytohormone Natural Brassinolide 0.01% SP. Key words: oil flax, mineral fertilizers, microfertilizer, yield, seed quality.

Стаття надійшла до редакції 16.01.2020 р.

УДК 633. 333.631.61 О.Г. Опанасенко, кандидат сільськогосподарських наук С.В. Перець, науковий співробітник ПАНФИЛЬСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОРГО ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ОРГАНОГЕННИХ ҐРУНТІВ ПІВНІЧНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Вступ. Енергетичні потреби людства на більш ніж 90% забезпечуються за рахунок не відновлювальних джерел енергії: вугілля, нафта, природний газ. Важливим альтернативним джерелом енергії є біомаса рослин, у якій сконцен- тровується енергія Сонця. Ця біомаса є відновлювальним енергетичним ресур- сом, який використовується недостатньо. У зв’язку з недостачею власних енергоресурсів для України є важливим створення власного відновлюваного джерела енергії на основі вирощування

60 Випуск 1-2, 2020

рослинної біоенергетичної сировини. Сьогодні у світі вирощують велику кіль- кість високо продуктивних енергетичних культур, біомаса (надземна частина) яких використовується для виробництва біопалива [1,7,8]. Україна володіє значним потенціалом біомаси, доступної для виробництва енергії: теоретичний її потенціал складає близько 50 млн т. умовного палива,а економічно доцільний – 25–27 млн т умовного палива, що може задовольнити близько 13% потреб України в енергії [10]. РОСЛИННИЦТВО Для вирощування енергетичних культур цілком придатні також осушені торфові ґрунти, які мають унікальні можливості для одержання максимальних урожаїв вегетативної маси – гарантоване вологозабезпечення, а також достатнє забезпечення основним економічно лімітуючим елементом живлення – азотом. На Україні таких земель близько 1,2 млн га [3,5]. Серед однорічних культур найперспективнішою в даних умовах, як показали попередні дослідження, вия- вилось цукрове сорго (Sorghum saccharatum L.). В основу проєкту покладені дослідження попередніх років на осушуваних органогенних ґрунтах. Зокрема проведення порівняльної оцінки багаторічних і однорічних трав’янистих енергетичних культур та дослідження впливу міне- ральних добрив на їх енергетичну продуктивність, а також оптимізація строків їх збирання з метою виробництва біопалива на осушуваних торфових ґрун- тах [14]. В умовах надзвичайного жаркого і спекотного літа з недостатньою кількі- стю вологи, що пов’язано з кліматичними змінами, ця культура виявилась більш пластичною і пристосованою до таких умов порівняно з іншими однорічними енергетичними культурами. Крім того, цукрове сорго має високу продуктив- ність і широкий спектр використання у харчових, кормових, а останнім часом і біоенергетичних цілях. Тому на сьогоднішній день виникла потреба в розроб- ці науково обґрунтованих елементів технології вирощування цукрового сорго в умовах осушуваних ґрунтів з метою отримання якісних високих врожаїв біо- маси, в першу чергу як сировини для виробництва біопалива. Об’єкт дослідження: процес формування продуктивності сорго цукрового на енергетичні цілі на основі визначення закономірності росту і розвитку рос- лин залежно від агротехнічних умов вирощування на осушуваних торфовищах Лісостепу України. Мета роботи: визначити енергетичну продуктивність сорго цукрового за- лежно від елементів технології вирощування в умовах органогенних осушува- них ґрунтів Північного Лісостепу України. Методи дослідження: польовий, вегетаційний, вимірювальний та вимі- рювально – ваговий, лабораторний, статистичний та розрахунково – порів- няльний. Дослід з вирощування сорго цукрового для перероблення на тверде пали- во закладено у 2018–2019 рр. на стаціонарному досліді на середньо-глибокому

61 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

(1,8–2,0 м) осушуваному староорному карбонатному торфовищі рогозо-осоко- вого походження з високим ступенем розкладу, виведеному з інтенсивного об- робітку в заплаві р. Супій (Панфильська дослідна станція Яготинського району Київської області). Підстилаюча материнська порода – оглеєні алювіальні легкі суглинки. Валовий вміст азоту у торфовому ґрунті становить 1,9%, фосфору – 0,45, калію – 0,17, кальцію – 26–30%, зольність складає 40–45%, рНсоль – 7,2– 7,4. Ґрунт добре забезпечений рухомими формами азоту, має середню забезпе- ченість фосфором (за рахунок вівіанітових прошарків) і має дуже обмежений вміст калію [3]. Обробіток ґрунту включає осіннє фрезування на 10–12 см пласта багаторіч- них трав з наступною оранкою на 25–30 см. Навесні наступного року прово- диться дворазовий обробіток дисковими боронами БДТ-3, під останнє диску- вання вносяться добрива. Потім проводиться до і після садивне прикочування важкими болотними котками. У досліді вивчався спосіб боротьби з бур’янами – агротехнічний, що включатиме до сходове боронування та дворазовий, а за необхідності і три- разовий міжрядний обробіток. Облік бур’янів проводили за методикою Арте­менко В.І. [5]. Для боротьби з дротяником, застосовано агротехнічний у поєднанні з біо- логічним спосіб боротьби, який полягає у попередньому посіві на площі, що готується для плантації сорго цукрового, гірчиці білої і проведенні пізньоосін- ньої гребеневої оранки на 30–35см при переході середньодобової температури через 0оС [13]. Обстеження посівів сорго на наявність шкідників проводили за методикою Доліна В.Г.[6]. Добрива вноситимуться за двома варіантами (табл. 1): без добрив, калійні добрива у розрахунку 60 кг на 1га. Після підготовки ґрунту посів проводився, коли ґрунт прогрівався на гли- бині 5 см до 12–14оС , широкорядним способом (з шириною міжрядь 70 см) на глибині 4-5 см. Норма висіву насіння 6–8 кг/га. Оптимальна відстань між рослинами у рядках 12–15 см. В досліді дотримувалась густота 150–180 тис. насінин на гектар для отримання кінцевої густоти 120 тис/га. Площа живлення однієї рослини 7015 см. Проводилися спостереження за динамікою наростання вегетативної маси та лінійного приросту рослин [12]. На протязі вегетаційного періоду у водомірних колодязях вимірювалися рівні ґрунтових вод. Також проводилися спостереження за вологістю ґрунту – кілька разів упродовж вегетації визначався відсоток від повної вологоємності. На початку вегетаційного періоду і в кінці відібрані проби для вивчення пожив- ного режиму ґрунту. Загальна площа дослідної ділянки 3,5м х 10м = 35м2, повторність триразова.

62 Випуск 1-2, 2020

Облік урожайності у всіх дослідах проводили шляхом суцільного обмолоту, зважування з усієї облікової ділянки і перерахуванням на 1 га. Вміст абсолютно сухої маси в урожаї визначався термостатно-ваговим методом [4].

Таблиця 1.Схема досліду № Попередники Обробітки ґрунту добрива

Багаторічні трави довготривалого строку Без добрив РОСЛИННИЦТВО 1 Оранка 22–25см використання на 3 укоси (контроль) К60 Без добрив Оранка 22–25см Багаторічні трави довготривалого К 2 використання на 2 укоси та сидерати 60 Без добрив з суріпиці білої Дискування 10–12см К60 Без добрив Оранка 22–25см К 3 Просапні попередники 60 Без добрив Дискування 10–12см К60

Умови росту та розвитку рослин сорго цукрового за вегетаційний період залежали значною мірою від погодних умов, рівнів залягання підґрунтових вод і як наслідок вологості ґрунту, поживного режиму ґрунту і значною мірою вчас- но проведеними заходами боротьби з бур’янами. Погодні умови за роки проведення досліджень складалися так, що літній період був дуже спекотним особливо посушливим був серпень, коли випадало 16,6–19,5 мм опадів, а температурний режим перевищував нормативні показни- ки на 1,2–1,4оС. Середня місячна температура повітря влітку виявилася на 1,2– 4,7°С вищою за норму і в абсолютному визначенні становила +19,6– 2,9°С. Рівні залягання ґрунтових вод в липні коливались в межах 90–125 см і в серп- ні 132–150 см, а у вересні знижувались до критичної відмітки 154–167 см. від поверхні ґрунту. Це мало безпосередній вплив і на вологість ґрунту. Вологість ґрунту на початку вегетації в травні місяці становила 79,3–82,3 (% ПВ) в сере- дині вегетації в липні 73,2–77,4(% ПВ) та у вересні через відсутність води у зво- ложувальних каналах вона знижувалась до критичних показників 49,9–52,3 (% ПВ) в 0 – 30 см орному шарі ґрунту. Але це мало впливало на завершальний етап формування урожаю сорго цукрового, оскільки дана культура є достатньо посухостійкою. Попередники і обробіток ґрунту суттєвого впливу на вологість ґрунту не мали. Поживний режим ґрунту на осушених торфовищах складається так, що ці ґрунти добре забезпечені азотом завдяки високому вмісту органічної маси

63 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

(60–80%). Вміст легкодоступного нітратного азоту на органогенних торфови- щах залежав від попередників та обробітку ґрунту. Так після просапного по- передника за оранки його вміст був найвищим 838,4 мг/1000г ґрунту і після поверхневого обробітку 754,2 мг/1000г ґрунту, що перевищувало потребу біль- ше як в 2 рази тоді, як після попередника багаторічних трав на 2 укоси оранка 22–25 см + гірчиця він був значно нижчий – 412,5 мг/1000г ґрунту і дискування на 10–12 см – 344,2 мг/1000г ґрунту, що було більш збалансованим і наближе- ним до норми. Запаси рухомого фосфору в торфовому ґрунті залежали від природної за- безпеченості фосфатними сполуками, його окультуреності, що зумовлювалося активністю мікробіологічних процесів. Вміст доступних для рослин форм фос- фору мав сезонний характер із збільшенням від весни до осені. Середній вміст рухомого фосфору в шарі торфу 0–30см під посівами сорго цукрового становив 65,0–86,8 мг/1000мг ґрунту. Вміст та доступність обмінного калію для посівів сорго цукрового залежа- ли від внесення мінеральних добрив. Середній вміст рухомого калію в шарі торфу 0–30 см на ділянках без внесення добрив встановлено в межах від 86,0 до 104,0 мг/1000г сухого ґрунту. На ділянках, де вносили калійні добрива спо-

стерігалось підвищення рухомих форм калію. Так, за внесення К60 вміст його збільшувався до 198,0–320,0 мг/ на 1000г ґрунту. Результати наших досліджень показали позитивну реакцію посівів сорго цукрового на внесення калійних до- брив, що забезпечувало приріст 18–24% урожайності сорго порівняно з ділян- ками без внесення калійних добрив. Спостереження за забур’яненістю ділянок з різними попередниками обро- бітком ґрунту і удобренням показали неоднакову активність поширення бур’я- нів. Досить інтенсивне поширення однорічних бур’янів спостерігали після про- сапного попередника по поверхневому обробітку 78 шт./м2 і після попередника багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла відповідно 53 шт./ м2.За оранки спостерігалось зниження проростання бур’янів в порівнянні з поверхневим об- робітком дискування 10–12 см на 15–22%. Найбільше проростків багаторічних бур’янів 29 шт./м2 спостерігалось на варіанті з попередником багаторічних трав на 3 укоси. Проведені агротехнічні заходи боротьби з бур’янами – до сходове боро- нування легкими боронами і два міжрядні обробітки, останнє з підгортанням рослин у рядку, забезпечили надійний захист від бур’янів до змикання рослин у рядку. Кількість дротяників у ґрунті під посівами сорго цукрового коливалась залежно від попередників і способу основного обробітку ґрунту. Найбільша їхня кількість спостерігалась після попередника багаторічних трав на 3 уко- си, в середньому 18–26 особин на 1м2, після просапного попередника 7–11осо- бин на 1м2 і після попередника багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла

64 Випуск 1-2, 2020

відповідно 5–8 особин на 1 м2. За проведення механічного обробітку ґрунту кількість дротяників знижувалась до 6–9 особин на 1м2 на ділянках з дис- куванням і 3–5 особин на 1м2 за проведення оранки на глибину 25–27 см. Протягом всього періоду вегетації на посівах сорго було виявлено, окрім дротяників, наявність поодиноких особин клопів – 2–4 на 1 м2, личинок ку- курудзяного метелика 0,6–0,8 особин на 1м2, гусениці зернової совки – 0,2– 0,5 особин на 1м2 . Проте негативну дію цих шкідників на рослини сорго РОСЛИННИЦТВО в досліді не виявлено. Вплив агротехнічних заходів на тривалість фенологічних фаз розвитку сорго цукрового на початку вегетації залежали від особливостей гідротер- мічних умов осушуваних ґрунтів. Так тривалість проростання насіння сорго цукрового залежала від вологості ґрунту та середньодобової температури. Після просапного попередника сходи з’явилися на 9 добу, після багаторічні трави на 2 укоси + гірчиця біла на 10 добу, а після попередника багаторіч- них трав на 3 укоси на 12 добу, що пояснюється поганим контактом насін- ня – ґрунту в дернині багаторічних трав і гіршим прогріванням ґрунту після цього попередника. Дослідженнями встановлено залежність тривалості міжфазових періодів від попередників Так після просапного попередника період повні сходи – ку- щення становив 21–23 дні, а після багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла 25–27 днів і вихід у трубку тут був на 10–11 діб пізніше, ніж після просапно- го попередника. Це можна пояснити кращим прогріванням ґрунту і надмірним азотним живленням в першому випадку. Встановлено залежність тривалості міжфазових періодів від забезпечення

рослин основним елементом живлення К60. Так, за відсутності мінерального удобрення спостерігали збільшення тривалості фенологічних фаз на 2-3 доби проти удобрених ділянок. Вегетаційний період сорго цукрового після просапного попередника три- вав – 122 діб , після багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла – 126 діб і після багаторічних трав на три укоси – 130 діб. Динаміка лінійного росту сорго цукрового залежно від попередників, об- робітку ґрунту та добрив була такою – висота рослин у фазі повної стиглості

насіння на варіанті після просапного попередника на оранці з внесенням К60 до- сягала – 315 см, а після поверхневого обробітку дискування на 10–12 см – 309 см, на варіанті багаторічні трави на 2 укоси + гірчиця біла відповідно – 310 см і 306 см. На варіанті з попередником багаторічні трави на 3 укоси висота рослин становила 285 см. Накопичення сухої речовини було вищим (табл. 2) на варіантах з внесенням калійних добрив 2,2 – 2,9 т/га порівняно з неудобреними ділянками 1,5 – 1,8 т/га на початку вегетації і перед збиранням рослин в період повного дозрівання на- сіння відповідно – 20,8 – 22,3 т/га і 16,0 – 16,7 т/га.

65 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 2. Динаміка накопичення сухої речовини сорго цукрового в залежно від попередників, обробітку ґрунту та добрив Накопичення сухої Попередники Удобрення речовини т/га 12.06 10.08 12.09 Багаторічні трави на 2укоси оранка Без добрив 1,7 14,3 16,0 22–25см + гірчиця К60 2,5 19,1 21,4 Багаторічні трави на 2укоси Без добрив 1,5 13,9 15,5 дискування 10–12см + гірчиця K60 2,2 18,4 20,8 Просапний попередник оранка Без добрив 1,8 15,1 16,5 22–25см K60 2,8 20,2 22,3 Просапний попередник дискування Без добрив 1,6 14,7 16,4 на10–12см K60 2,4 19,2 21,6 Багаторічні трави на 3укоси оранка К 2,0 15,4 16,7 22–25см 60

Період максимального накопичення сухої речовини (рис. 1), як встановлено нашими дослідженнями припадає на другу декаду вересня коли насіння рослин сорго цукрового досягло повного дозрівання. У цей період накопичується най- більше сухої речовини та енергії.

Рис. 1. Вплив калійного удобрення на накопичування сухої біомаси сорго цукрового, т/га

66 Випуск 1-2, 2020

За результатами досліджень встановлено, що продуктивність сорго цукрового

була такою – після просапного попередника по оранці на варіанті з внесенням К60 вихід сухої речовини був на рівні 22,3 т/га або 379,1 ГДж/га теплової енергії і після поверхневого обробітку дискування 21,6 т/га або 367,0 Гдж/га енергії. Розміщення сорго після попередника багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла забезпечило вихід сухої речовини по оранці – 21,4 т/га або 364 ГДж/га енергії і майже на такому ж рівні була продуктивність по поверхневому обробітку – 20,8 т/га і 353,4 ГДж/га РОСЛИННИЦТВО На варіантах досліду без внесення добрив урожайність сорго цукрового знижувалась, як в першому випадку так і другому до рівня 15,5–16,5 т/га сухої речовини. Урожайність сухої біомаси сорго цукрового вирощеного після третього уко- су багаторічних трав становила 17,2 т/га що було на 4,4 т/га нижче порівняно з варіантом, де попередником сорго були багаторічні трави на 2 укоси + гірчиця біла (табл. 3). У досліді для порівняння вирощували і варіант з кукурудзою, як кращу на енергетичні цілі серед однорічних трав’янистих культур. Дослідження пока- зали, що вона поступалася за продуктивністю сорго цукровому на 2,8 – 3,2 т/га сухої речовини, що ще раз засвідчує більшу пластичність і пристосованість да- ної культури до умов з підвищеним температурним режимом. Економічна оцінка вирощування сорго цукрового на староорних органоген- них ґрунтах показала, що найвища рентабельність – 201,2% при найменшій собі- вартості продукції – 137,3 грн/га і умовно чистому прибутку – 5731 грн/га було от- римано на варіанті досліду сорго цукрового розміщеного після багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла при поверхневому обробітку ґрунту 10–12 см і внесенні

К 60. На такому ж варіанті але з оранкою ґрунту на 25–27 см економічні показни- ки були на рівні: рентабельність – 193,8%, собівартість продукції 137,3 грн./га і умовно чистий прибуток становив – 5832 грн/га. На варіанті сорго цукрового розміщеного після багаторічних трав на 3 укоси, економічні показники були ниж- чі, умовно чистий прибуток був на рівні – 4198 грн/га, рентабельність становила – 143% при собівартості продукції – 169,3 грн/га. (табл. 4). Найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності Кее – 10,6 забезпечував варіант сорго цукрового розміщеного після багаторічних трав на 2 укоси + гір-

чиця біла при поверхневому обробітку ґрунту 10–12 см і внесенні К 60. Таким чином кращим варіантом , враховуючи економічну доцільність і еко- логічну складову є варіант досліду сорго цукрового розміщеного після багаторіч- них трав на 2 укоси + гірчиця біла при поверхневому обробітку ґрунту 10–12 см

і внесенні К 60. Цей варіант досліду забезпечує вихід зеленої маси – 63,8 т/га, сухої речовини – 20,8 т/га, теплової енергії – 353,4 ГДж/га. Економічна оцінка вирощу- вання сорго цукрового показала, що на цьому варіанті була отримана найвища рен- табельність – 201,2% при найменшій собівартості продукції – 137,3 грн/га і умовно чистому прибутку – 5731 грн/га. Тут відмічався і найкращий показник Кее – 10,6.

67 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 3. Урожайність сорго цукрового та вихід енергії залежно від попередників обробітку ґрунту та добрив, т/га Урожайність Вихід Урожайність зеленої сухої речовини за енергії Попередники маси за повтореннями повтореннями ГДж/

Удобрення І ІІ ІІІ серед І ІІ ІІІ серед га Баг. трави на 2 Без 45,7 50,0 47,5 47,7 15,3 16,8 16,0 16,0 272,5 укоси оранка добрив 22–25см + К 63,5 60,8 65,1 63,1 21,5 20,6 22,0 21,4 364,0 гірчиця 60 Баг. трави Без 44,3 48,6 47,7 46,9 14,6 16,0 15,8 15,5 263,1 на 2 укоси добрив дискування

10–12см + K60 63,6 61,6 66,5 63,8 20,9 19,9 21,6 20,8 353,4 гірчиця Просапний Без 49,9 48,2 52,0 50,0 16,5 15,9 17,2 16,5 280,7 попередник добрив оранка K 68,0 66,1 70,4 68,2 22,4 21,7 23,1 22,3 379,1 22–25см 60 Просапний Без 47,7 50,1 51,0 49,6 15,8 16,5 16,8 16,4 278,2 попередник добрив дискування K 66,3 62,8 68,1 65,7 21,8 20,6 22,4 21,6 367,0 на 10–12см 60 Баг. трави на 3 укоси К 57,3 55,2 54,0 55,5 17,8 17,1 16,7 17,2 309,9 оранка 60 22–25см за добривами – 2,71 за добривами – 0,91

НІР05 за попередниками – 1,91 за попередниками – 0,64 Загальне – 3,82 Загальне – 1,29

Висновки. 1.За результатами досліджень встановлено, що найвища продук- тивність сорго цукрового була такою: після просапного попередника по оранці

на варіанті з внесенням К 60 вихід сухої речовини був на рівні 22,3 т/га, або 379,1 ГДж/га теплової енергії і після поверхневого обробітку дискування 21,6 т/га, або 367,0 Гдж/га енергії. Розміщення сорго після попередника багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла забезпечило вихід сухої речовини по оранці – 21,4 т/га або 364 ГДж/га енергії і майже на такому ж рівні була продуктивність по поверхневому обробітку – 20,8 т/га і 353,4 ГДж/га. 2. Динаміка лінійного росту сорго цукрового залежала від попередників, обробітку ґрунту та добрив – висота рослин в фазі повної стиглості насіння

68 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 4. Економічна ефективність вирощування сорго цукрового для виробництва твердого біопалива залежно від елементів технології вирощування

Попередники РОСЛИННИЦТВО грн/т грн/га Добрива Вихід сухої Вихід сухої біомаси, т/га біомаси, бельності, % бельності, Собівартість Матеріально сухої біомаси, біомаси, сухої Рівень рента ­ Вартість сухої Вартість біомаси, грн/га біомаси, Умовно чистий Умовно прибуток, грн/га прибуток, грошові витрати, грошові Баг. трави Без добрив 16,0 6620 2420 150,0 4200 173,0 на 2 укоси оранка К 21,4 8842 3010 143,0 5832 193,8 22–25 см гірчиця 60 Баг. трави на 2 укоси Без добрив 15,5 6393 2246 151,6 4147 184,6 дискування 10–12 см K 20,8 8586 2855 137,3 5731 201,2 гірчиця 60 Просапний попередник Без добрив 16,5 6818 2824 171,0 3994 141,2

оранка 22–25 см K60 22,3 9210 3715 166,5 5495 148,0 Просапний попередник Без добрив 16,4 6757 2698 164,9 4059 150,4

дискування на 10–12 см K60 21,6 8917 3263 151,1 5654 173,3 Баг. трави на 3 укоси К 17,2 оранка 22–25 см 60 7116 2918 169,3 4198 143,0

на варіанті після просапного попередника по оранці з внесенням К60 досягала – 315 см, а після поверхневого обробітку дискування на 10–12 см – 309 см на ва- ріанті багаторічні трави на 2 укоси + гірчиця біла відповідно – 310 см і 306 см. На варіанті з попередником багаторічні трави на 3 укоси висота рослин стано- вила 285 см. 3. Економічна оцінка вирощування сорго цукрового на староорних органо- генних ґрунтах показала, що найвища рентабельність – 201,2% при найменшій собівартості продукції – 137,3 грн/га і умовно чистому прибутку – 5731 грн/га було отримано на варіанті досліду сорго цукрового розміщеного після багаторіч- них трав на 2 укоси + гірчиця біла при поверхневому обробітку ґрунту 10–12 см

і внесенні К 60. Тут відмічався і найкращий показник Кее – 10,6.

1. Роїк М.В.Енергетичні культури для виробництва біопалива.//Наукові праці Полтавської аграрної академії. Енергозбереження та альтернативні джерела енергії: проблеми і шляхи їх вирішення. – Полтава, 2010. – Т7(26). – c 12–17. 2. Методика проведення дослідів по кормовиробництву / Під редакцією А.О. Бабича. Вінниця. 1994. 87 с.

69 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

3. Рижук С.М., Слюсар. І.Т. Агроекологічні основи ефективного викори- стання осушуваних грунтів Полісся і Лісостепу. К.:Аграрна наука, 2006. 426 с. 4. Проведение научных исследований на мелиорированных землях избыточно увлаженной части СССР. Метод. Указания – М.: Мин-во с/х СССР, 1984 – 91с. 5. Артеменко В.І. Довідник по використанню осушених земель. – Київ:Урожай, 1987. – С. 114 – 127. 6. Долин В.Г. Методические указания по учету вредителей сельскохозяй- ственных культур. – Киев: Урожай, 1975. – c. 6 – 28. 7. Біоенергетичне аграрне виробництво. – Інститут гідротехніки і меліо- рації НААН. – К., 2011. 8. Директиви Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. щодо сприяння використанню відновлювальних джерел енергії.. 9.Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). М.: Колос,1979.416 с. 10. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. / Директива Кабінету Міністрів №145 від 15 березня 2006 р. 11. Мулярчук О.Г. Технологія вирощування сорго цукрового для виробництва біопалива. – АПВ в Харківській області 2016р. №20 . С.54–60. 12. Методи визначення енергоємності і поживності Держспоживстандарт України. Київ, 2009. 13. Патент на корисну модель 127596 Україна МПК А01В 79/02 (2006.01). Агротехнічний в поєднанні з біологічним спосіб боротьби з дротяником. / Заявник і власник патенту Панфильська дослідна станція ННЦ «Інститут землеробства НААН» заявлено 19.03.2018; Опубл. 10.08.2018, Бюл. №15 14. Кургак В.Г., Вірьовка В.М., Опанасенко О.Г. Технології вирощування ба- гаторічних і однорічних енергетичних трав’янистих культур для виготовлен- ня твердих видів палива (паспорт технологій) ННЦ «Інститут землеробства НААН». Чабани – 2018p. 21с.

1. Roik M.V. Enerhetychni kultury dlia vyrobnytstva biopalyva.//Naukovi pratsi Poltavskoi ahrarnoi akademii. Enerhozberezhennia ta alternatyvni dzherela enerhii: problemy i shliakhy yikh vyrishennia. – Poltava, 2010. – T7(26). – c12– 17. 2. Metodyka provedennia doslidiv po kormovyrobnytstvu / Pid redaktsiieiu A.O. Babycha. Vinnytsia. 1994. 87 s. 3. Ryzhuk S.M., Sliusar. I.T. Ahroekolohichni osnovy efektyvnoho vykorystannia osushuvanykh hruntiv Polissia i Lisostepu. K.:Ahrarna nauka, 2006. 426 s. 4. Provedenye nauchnіkh yssledovanyi na melyoryrovannіkh zemliakh yzbіtochno uvlazhennoi chasty SSSR. Metod. Ukazanyia – M.: Myn-vo s/kh SSSR, 1984 – 91s. 5.Artemenko V.I. Dovidnyk po vykorystanniu osushenykh zemel. – Kyiv:Urozhai, 1987. – S. 114 – 127. 6. Dolyn V.H. Metodycheskye ukazanyia po uchotu vredytelei selskokho­ ziaistvennыkh kultur. – Kyev: Urozhai, 1975. – c. 6 – 28.

70 Випуск 1-2, 2020

7. Bioenerhetychne ahrarne vyrobnytstvo. – Instytut hidrotekhniky i melioratsii NAAN. – K., 2011. 8. Dyrektyvy Yevropeiskoho Parlamentu ta Rady vid 23 kvitnia 2009 r. shchodo spryiannia vykorystanniu vidnovliuvalnykh dzherel enerhii. 9.Dospekhov B.A. Metodyka polevoho opыta (s osnovamy statystycheskoi obrabotky rezultatov yssledovanyi). M.: Kolos,1979.416 s. 10. Enerhetychna stratehiia Ukrainy na period do 2030 r. / Dyrektyva Kabinetu РОСЛИННИЦТВО Ministriv №145 vid 15 bereznia 2006 r. 11. Muliarchuk O.H. Tekhnolohiia vyroshchuvannia sorho tsukrovoho dlia vyrobnytstva biopalyva. – APV v Kharkivskii oblasti 2016r. №20 – s54–60. 12. Metody vyznachennia enerhoiemnosti i pozhyvnosti Derzhspozhyvstandart Ukrainy. Kyiv, 2009. 13. Patent na korysnu model 127596 Ukraina MPK A01V 79/02 (2006.01). Ahrotekhnichnyi v poiednanni z biolohichnym sposib borotby z drotianykom. / Zaiavnyk i vlasnyk patentu Panfylska doslidna stantsiia NNTs «Instytut zemlerobstva NAAN» zaiavleno 19.03.2018; Opubl. 10.08.2018, Biul. №15 14. Kurhak V.H, VirovkaV.M, Opanasenko O.H. Tekhnolohii vyroshchuvannia bahatorichnykh i odnorichnykh enerhetychnykh travianystykh kultur dlia vyhotovlennia tverdykh vydiv palyva (pasport tekhnolohii) NNTs «Instytut zemlerobstva NAAN». Chabany – 2018p. 21s.

За результатам дослідження встановлено, що кращим варіантом врахо- вуючи економічну доцільність і екологічну складову є варіант досліду сорго цукрового розміщеного після багаторічних трав на 2 укоси + гірчиця біла при

поверхневому обробітку грунту (10–12см)і внесенні К 60. Даний варіант досліду забезпечує вихід зеленої маси – 63,8 т/га сухої речовини – 20,79 т/га теплової енергії – 353,4 ГДж/га. Економічна оцінка вирощування сорго цукрового пока- зала, що на цьому варіанті була отримана найвища рентабельність – 201,2% при найменшій собівартості продукції – 137,3грн/га і умовно чистому прибут- ку – 5731грн/га. Тут відмічався і найкращий показник Кее (10,6). Ключові слова: сорго цукрове, попередники, обробіток грунту, елементи технології, суха речовина, органогенні грунти, економічна ефективність.

По результатах исследования установлено, что лучшим вариантом учитывая экономическую целесообразность и экологическую составляющую есть вариант опыта сорго сахарного выращиваемого после многолетних трав на 2укоса + горчица белая при поверхностной обработке почвы (10–12см)

и внесении К60 . Данный вариант опыта обеспечивает выход зеленой мас- сы – 63,8т/га, сухого вещества – 207,9т/га тепловой энергии – 3534ГДж/га. Экономическая оценка выращивания сорго сахарного показала, что на этом

71 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

варианте была получена самая высокая рентабельность – 201,2% при наи- меньшей себестоимости продукции – 137,3грн/га и условно чистой прибыли – 5731грн/га. Здесь отмечается и самый высокий показатель Кее (106). Ключевые слова: сорго сахарное, предшественник, обработка почвы, эле- менты технологии, сухое вещество, органогенные почвы, экономическая эф- фективность.

According to the results of the study, the best option, given the economic feasibility and environmental component, is the option of experimenting sugar sorghum placed after perennial grasses on 2 slopes + white mustard with surface tillage (10–12cm) and making K 60. This version of the experiment provides a yield of green mass – 63.8 t / ha of dry matter – 20.79 t / ha of thermal energy – 353.4 GJ / ha. Economic assessment of sugar sorghum cultivation showed that in this case the highest profitability was obtained – 201.2% with the lowest cost of production – 137.3 UAH / ha and relatively net profit – 5731 UAH / ha. Here the best indicator of Kee (10,6) was noted also. Key words: sugar sorghum, precursors, tillage, elements of technology, dry matter, organogenic soils, economic efficiency.

Стаття надійшла до редакції 16.01.2020 р.

УДК 330.15:330.354:332.362:332.365 А.М. Ткаченко, кандидат економічних наук Н.Г. Буслаєва, кандидат сільськогосподарських наук Н.О. Вєтрова, провідний спеціаліст ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ В ІНТЕНСИВНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Раціональна організація виробничих процесів при вирощуванні зернових культур сприяє збільшенню їх урожайності та валових зборів, підвищенню ефективності, зменшенню собівартості. Правильна організація робочих проце- сів ґрунтується на раціональній розстановці людей і знарядь праці, а також ін- тенсивному їх використанні. Тому важливим напрямом підвищення економічної

72 Випуск 1-2, 2020

ефективності в зерновій галузі є оптимізація її ресурсного потенціалу та раціо- нальне використання матеріальних, матеріально-технічних, трудових і земель- них ресурсів, що досягається шляхом застосування кращих методів організації праці, матеріального стимулювання працівників за економію ресурсів, а також залученням у виробництво прогресивних систем землеробства та тваринництва [1]. Саме тому виникла необхідність встановлення закономірностей та розро- РОСЛИННИЦТВО блення пропозицій щодо формування ефективного організаційно-економічного механізму управління виробничими ресурсами в інтенсивних технологіях ви- рощування зернових культур. Мета досліджень. Обґрунтувати організаційно-економічний механізм управління виробничими витратами в технологіях вирощування зернових та визначити їх вплив на рівень інтенсивності виробництва. Матеріали та методи досліджень. Системне дослідження літературних та інформаційних джерел; аналіз змін і проблем у сучасних технологіях; оцінка моделей технологій. Результати досліджень. Економічний аналіз виробничих ресурсів розпо- чинають з ефективності використання землі, оскільки від підвищення її родю- чості й врожайності сільськогосподарських культур залежить економічна ефек- тивність будь-якого аграрного підприємства. Сьогодні накопичилося багато проблем, пов’язаних із нераціональним використанням земельних ресурсів, зо- крема, потенціалу меліорованих земель – зниження родючості ґрунтів, забруд- нення, непродумана меліорація, виснаження через недотримання сівозмін та вирощування монокультур, недостатнє внесення органічних добрив, натомість значне внесення на окремих територіях мінеральних добрив, отрутохімікатів та засобів захисту рослин негативно позначаються на ефективності сільсько- господарського виробництва [2]. У цьому контексті важливого значення набуває технологія обробітку ґрун- ту. Інтенсивна технологія вирощування зернових, яка спрямована на раціо- нальне використання ресурсів, передбачає застосування ефективного обро- бітку ґрунту з адаптуванням його до різних ґрунтово-кліматичних, геоморфо- логічних умов та поглибленої диференціації відповідно до біологічних вимог сільськогосподарських культур. За певних умов цей чинник набуває першо- рядного значення. Саме обробіток ґрунту слугує основним фоном для опти- мальної дії інших чинників (попередника, добрив, сорту тощо). За останні декілька десятків років у світі, а також у нашій країні відбулось переосмис- лення значення механічного обробітку ґрунту, його призначення, функцій і, зокрема, негативних наслідків. Загальновизнаним напрямом розвитку обро- бітку ґрунту є шлях до мінімізації.

73 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За дослідженнями В. М. Польового, Л. Я. Лукащука встановлено, що в умо- вах Західного Лісостепу економічний ефект від мінімалізації основного обро- бітку ґрунту покращився від 923 до 1420 грн/га [3]. В.М. Зубко вважає, що якщо оцінити енерговитрати на повні технологічні цикли вирощування польових культур в інтенсивному землеробстві, то виявля- ється, що частка обробітку ґрунту в економії енергоносіїв є досить скромною. Розрахунки автора свідчать про те, що у сумі прямих і непрямих енергетичних витрат енергії обробіток ґрунту реально не перевищує 10–12% [4]. Вітчизняні вчені впевнені, що методи нульового та мінімального обробіт- ку є альтернативними інтенсивним методам, а система землеробства no-till в Україні займатиме від 10 до 30% переважно в зонах, що зазнають ерозії ґрунтів [5]. Запровадження системи мінімального і нульового обробітку ґрунту змен- шить шкідливий вплив на ґрунт, викиди в атмосферне повітря. Перевагами вказаних ресурсоощадних технологій є зменшення кількості одиниць наявних машин та механізмів, збільшення, одночасно, частки потужних та надпотужних видів техніки, використання залишків культур (соломи, сіна тощо) у вигляді ор- ганічних добрив. Значення ресурсоощадних технологій обробітку ґрунту буде неминуче зростати в майбутньому у зв'язку з можливістю значного скорочення витрат у землеробстві й тим самим підвищення конкурентоспроможності ві- тчизняної аграрної продукції, а також поліпшення родючості ґрунтів [6]. Для підвищення економічної ефективності земель України одним з найваж- ливіших завдань є внесення добрив, що забезпечить збереження і поліпшення фізичних, фізико-хімічних та агрохімічних властивостей ґрунту. З впровад- женням у виробництво інтенсивних технологій норми внесення добрив значно підвищились, що може призводити до забруднення довкілля, порушення еколо- гічної рівноваги. Тому науково-дослідними установами розроблені і досліджу- ються різні моделі інтенсивних технологіїй такі, як альтернативна, ресурсозбе- рігаюча, ресурсоощадна біологізована та ін., які спрямовані на раціональне ви- користання матеріально-технічних ресурсів, в тому числі і мінеральних добрив. Такі технології передбачають внесення норм добрив, розрахованих на запро- грамований урожай та оптимізацію живлення в процесі вегетації через систему роздрібненого внесення добрив у періоди їх потреби [7]. В. Лихочвор [8] наголошує на важливості магнію для засвоєння NPK у ве- ликих кількостях при вирощуванні за інтенсивною технологією. Крім того, ін- тенсивні технології потребують застосування сірчаних добрив повсюдно, мож- ливо, за винятком районів з великою кількістю промислових підприємств. За результатами досліджень Інституту сільського господарства Західного Полісся за внесення розрахованої норми мінеральних добрив на заплановану врожайність комплексне застосування в основне удобрення магнію та сірки сприяло зростанню врожайності пшениці озимої на 11% порівняно з фоном.

74 Випуск 1-2, 2020

За додаткового позакореневого внесення мікродобрив у фазі виходу рослин у трубку приріст урожайності збільшувався до 14% [3]. Крім того, К. О. Кухта зазначає, що при гострій нестачі фінансових ресур- сів слід вносити саме органічні добрива [9]. Це сприяє поліпшенню природ- ної біологічної активності ґрунту, відновленню балансу поживних речовин, підсиленню властивостей, нормалізації роботи живих організмів, приросту гумусу, а в результаті – підвищенню врожайності сільськогосподарських РОСЛИННИЦТВО культур. Разом із тим, на органічну продукцію склалася позитивна реакція споживачів, незважаючи на те, що ціни на такі продукти в світі вищі в серед- ньому на 20–40% порівняно з традиційними товарами [10]. Важливим ресур- сом у нарощуванні виробництва сільськогосподарської продукції є застосу- вання хімічних засобів захисту рослин. За оцінками зарубіжних спеціалістів одна третина обсягів сільськогосподарської продукції у світі виробляється завдяки застосуванню засобів захисту. Без їхнього використання втрати пло- дів, овочів та зернових від шкідників, хвороб і бур’янів досягли б 78%, 54 і 32%, відповідно [11]. Широке застосування ЗЗР стало базовою основою революційних змін у рос- линницьких технологіях. Стан агрофітоценозу контролюється від сходів до до- стигання, забезпечуються оптимальні умови для росту та формування якісного врожаю. При вирощуванні за інтенсивними технологіями недоречними є прин- ципи інтегрованого захисту, що ефективні для ресурсоощадних технологій, всі заплановані обробки посівів виконуються в обов’язковому порядку, нехтування хоча б одним обприскуванням може призвести до значних фінансових втрат. Нові засоби захисту рослин від провідних виробників є високоефективни- ми щодо знищення шкідливих організмів, мають інші цінні властивості. Крім якісного контролю хвороб, за рахунок фізіологічної дії фунгіциди посилюють ростові функції рослин, покращують споживання азоту, підвищують продук- тивність фотосинтезу та стійкість до стресів [9]. Важливе значення при вирощуванні зернових культур за інтенсивними тех- нологіями має підбір сортів. Поряд з високою урожайністю сорт повинен мати високоякісне зерно, бути стійким проти ураження хворобами, шкідниками та вилягання, зимостійким, добре реагувати на високий агрофон та інші вимо- ги. В умовах обмеженого ресурсного забезпечення аграрних підприємств зна- чення сорту значно зростає. В. Рибка і Н. Ляшенко стверджують, що процес інтенсифікації виробництва зернових культур тісно пов’язаний із використанням новітніх досягнень у га- лузі селекції і насінництва. Зміна клімату в останні роки, зокрема, підвищення середньорічних температур та збільшення ризику посухи, потребують виро- щування високопродуктивних та високопластичних сортів, добре пристосова- них до різних ґрунтово-кліматичних умов. Впровадження нових продуктивні- ших, стійких до несприятливих природно-кліматичних умов і хвороб сортів та

75 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

гібридів, оновлення асортименту насіння високих репродукцій дає змогу збіль- шити врожайність виробництва [12]. Доведено, що в разі використання високоякісного насіння кращого нового сорту – це додатково 8–10 ц зерна з одного гектара за однакових технологічних витрат [13]. Для забезпечення ефективного розвитку сільськогосподарського ви- робництва необхідною умовою є використання інноваційно-інвестиційних факторів, що підвищують конкурентоспроможність продукції. Саме інно- ваційна діяльність є рушійною силою всього господарського життя і пере- важний приріст сільськогосподарського виробництва забезпечується саме за рахунок впровадження в господарську практику інноваційних технологій. В умовах нестабільного зовнішнього середовища (економічна, політична нестабільність; недосконала фінансово-кредитна система; несприятливий інвестиційний клімат) інноваційний розвиток здійснюється переважно на інтегрованих підприємствах завдяки власним фінансовим можливостям. Основою інноваційного розвитку зернової галузі є використання ресурсо- ощадних технологій, які разом із відносно високою врожайністю могли б забезпечувати економне використання матеріальних ресурсів і були еко- логічно безпечними для навколишнього природного середовища. Не менш важливими є також показники структури посівних площ сільськогосподар- ських культур. Структура виробництва складається під дією різноманітних чинників загальнонаціонального та регіонального характеру. Основними серед них є динаміка попиту на продукцію сільського господарства, розміри державної фінансової підтримки виробництва окремих видів сільськогоспо- дарської продукції, управлінський та фаховий досвід власників і керівників сільськогосподарських підприємств [14, 15]. Важливою складовою таких технологій є високопродуктивна і високотехно- логічна техніка, яка є більш наукоємною, оскільки оснащена системами авто- матизації контролю та управління технологічними процесами. Значну іннова- ційну роль у забезпеченні високої ефективності сільськогосподарської техніки відіграють електронні системи. Застосування супутникової навігаційної систе- ми DGPS дає можливість знизити рівень фізичного навантаження, зменшити енергозатрати, приділити більше уваги технологічному процесу й одержати позитивний ефект завдяки максимальному використанню ширини захвату, не- допущенню великих перекриттів між суміжними проходами та перевитрат на- сіння, а також прогресивній організації праці. Враховуючи зарубіжний та вітчизняний досвід, можна виділити декілька основних пріоритетних напрямів інноваційного розвитку зернового госпо- дарства: • реструктуризація й оновлення матеріально-технічної бази зернопродук- тового підкомплексу;

76 Випуск 1-2, 2020

• використання нових сортів, які забезпечать підвищення продуктивності та якості зерна; • своєчасне внесення мінеральних і органічних добрив; • ефективний захист рослин; • впровадження інноваційних (енергоощадних та інтенсивних) технологій виробництва зерна; РОСЛИННИЦТВО • удосконалення структури посівних площ в господарствах [13,16].

М. Грицишин стверджує що сприятливі ґрунтово-кліматичні умови України, інноваційні розробки в селекції сільськогосподарських культур та новітні ін- тенсивні технології їхнього вирощування, всезростаючий попит на зерно на внутрішньому й зовнішньому ринках створюють добрі передумови для на- рощування виробництва зерна у найближчі роки. Но­ва стра­тегія ви­роб­ництва зерно­ ­вих в Україні­ ґрунтується на інтен­сив­но­ му ве­денні га­лузі, ос­на­щенні сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємств но­вою тех­ нікою, впрова­ ­д­женні ви­со­копро­ ­дук­тив­них сортів і гібридів, освоєнні­ ре­сур­ со­ощад­них тех­но­логій, раціональнішо­му ви­кори­ ­с­танні зональ­ ­них природ­ но-­ кліма­тич­них умов [17]. Китайські науковці зазначають, що виробництво продукції рослинництва буде ускладнено через зміни клімату, дефіцит ресурсів та деградацію навко- лишнього середовища, наприклад, зниження якості ґрунтів, збільшення вики- дів парникових газів. Для здійснення найшвидшого і практичного шляху до по- кращання врожайності, найоптимальнішою стратегією є застосування в аграр- ному виробництві інтенсивних технологій. Наприклад, удосконалення сортів кукурудзи та техніки посіву сприяло збільшенню врожаю зерна на одиницю площі у Китаї. Організаційний механізм характеризувався використанням хі- мічних добрив, зрошенням, боротьбою з бур’янами та шкідниками, підвище- ною щільністю посадки та покращанням якості ґрунту [18]. Група індійських вчених також акцентує увагу на тому, що сучасна сіль- ськогосподарська виробнича практика не є ні стійкою, ні екологічно безпечною в умовах постійних економічних та екологічних рушійних змін сільського госпо- дарства. Ресурси стають дефіцитними і дорогими, що робить звичайну діяльність не вигідною. Тому для вирішення цих проблем було розроблено декілька вдо- сконалених методів управління в рамках природоохоронного землеробства або інтегрованого управління посівом та ресурсами. Ці технології були розроблені з метою підвищення продуктивності, рентабельності та стійкості вирощування зернових культур при одночасному реверсуванні деградації ресурсів, поліпшенні якості навколишнього середовища, подоланні безробіття, підвищенні ефектив- ності використання ресурсів та стійкості до мінливості клімату. Ці технології включають зменшений або нульовий обробіток землі, лазерне вирівнювання

77 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

землі, специфічне управління поживними речовинами, точне планування поливу та диверсифікацію сільськогосподарських культур [19]. Італійські дослідники пропонують використовувати взаємодоповнюючі практики ведення діяльності за допомогою інтенсивних технологій. Наприклад, SCPI, яка ґрунтується на посиленні диверсифікації засобів виробництва і під- вищенні ефективності шляхом оптимізації виробничих ресурсів, включаючи робочу силу [20]. Європейські вчені розробили так званий підхід «Save and Grow», що за- стосовується стосовно зернових культур і фактично означає нові технології та практики, а саме – високопродуктивні сорти, точне зрошення, управління добривами на основі потреб, біопестициди та пряме висівання без обробіт- ку ґрунту. Він дає змогу відновити стан ґрунтів, висіваючи зернові культури з бобовими, щоб зменшити залежність від синтетичних добрив [21]. Дослідник Пауділь Р. повідомляє про досягнення британських вчених – тех- нологія, яка скорочує час збирання зернових культур при їх вирощуванні у так званих закритих фермах. За стандартних умов хлібороби в приміщенні збира- ють ячмінь та пшеницю 2-3 рази на рік. Однак нова технологія, яка називається «швидке розведення», дає можливість виробникам збирати ці культури 4-6 разів на рік. Швидкість розведення знижує врожай цих культур в 2-3 рази. Іншими словами, «швидке розведення» робить вирощування в приміщенні зернових культур більш стійким як екологічно, так і фінансово. Взагалі вирощування продукції рослинництва у закритих фермах є досить актуальним, адже наразі міста ростуть і використовують землю, яка могла б дістатися сільському господарству для виробництва, для своїх цілей. Крім того, закриті ферми можуть працювати на відновлювальних джерелах енергії, що ро- бить їх абсолютно екологічно чистими [22]. Висновки. Зерно в умовах зростання чисельності населення планети, а також в умовах пошуку альтернативних джерел енергії користується дедалі більшим попитом. Воно стало чи не єдиною прибутковою галуззю сільського господарства. Нарощування виробництва зерна в державі і підвищення ефек- тивності зернового комплексу можливе за рахунок впровадження інтенсивних технологій. Підвищення врожайності зернових культур на аграрних підприємствах можна досягти, використовуючи такі резерви виробництва, пов’язані з інтен- сифікацією: • внесення науково обґрунтованих доз мінеральних добрив, використання засобів захисту і регуляторів росту рослин; • використання сортів і гібридів інтенсивного типу по кращих поперед- никах; • скорочення втрат урожаю при збиранні.

78 Випуск 1-2, 2020

Крім того, на стан вироб­ ­ництва зерна­ ос­танніми рока­ ­ми істотно впливають зміни природ­ но-кліма­ ­тич­них умов та не­до­статнє ма­теріально-технічне­ за­без­пе­ чен­ня госпо­ ­дарств. Отже, в ос­нові інтен­сифікації роз­вит­ку зерно­ ­вого­ гос­по­дар­ст­ва лежить­ підви­щен­ня вро­жай­ності зер­но­вих куль­тур завдя­ ки­ до­триман­ ­ню сівозмін, засто­су­ван­ню мінімізо­ва­них во­ло­гоощад­ ­них сис­ ­тем об­робітку ґрунту, поліп- шення мінераль­ ­но­го жив­лен­ня рослин­ шля­хом збільшено­ ­го вне­сення­ добрив РОСЛИННИЦТВО і про­ве­ден­ня хімічної меліорації земель,­ освоєння­ інтег­ ­ро­ва­них си­с­тем захи­ ­с­ту рос­лин та повнішо­го ви­кори­ ­с­тання­ до­сяг­нень селекції­ і насінництва.

1. Шорбан В. І. Підвищення економічної ефективності підприємств з ви- робництва зерна в сучасних умовах. 2017. С. 117. URL:http://dspace.tneu.edu.ua/ handle/316497/16444 2. Муха Р. А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку сільсько- господарської галузі України. 2019. URL:http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=7218 3. Польовий В. М., Лукащук Л.Я., Гук Л.І. Ефективність інтенсифікації технології вирощування пшениці озимої в Західному Лісостепу. 2018. С.35–40. URL: http://agrovisnyk.com/pdf/ua_2018_11_05.pdf 4. Зубко В. М. Аналіз економічної ефективності традиційної та ресурсозбе- рігаючих технологій вирощування озимої пшениці. Вісник Сумського національ- ного аграрного університету. 2016. Вип. 10/2 (30). С. 40–43. 5. Зось-Кіор М.В. Удосконалення системи управління земельними ресурсами аграрних підприємств в умовах глобалізації: монографія. Полтава : ПолтНТУ, 2015. С.67–68. 6. Гужвенко С.М. Особливості планування під час використання іннова- ційних систем технологій у виробничій діяльності аграрного підприємства. Економіка і суспільство. 2016. № 7. С. 260–265. URL: http://economyandsociety. in.ua/journal/7_ukr/44.pdf 7. Воловик Д.В. Розвиток системи управління ресурсним потенціалом аграрних підприємств. Вісник Полтавської державної аграрної академії 2014. № 4. С. 133–136. 8. Лихочвор В. Система удобрення озимої пшениці. Агрономія Сьогодні. 2014. URL: http://agro-business.com.ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/428-systema- udobrennia-ozymoi-pshenytsi.html 9. Кухта К. О. Формування ефективного виробництва і реалізації зер- на в сільськогосподарських підприємствах 2016. URL:http://dspace.pdaa.edu. ua:8080/bitstream/123456789/4560/5/dis.pdf 10. Уланчук В. С., Загребельний Б.В. Інноваційні технології обробітку ґрун- ту та ефективність їх застосування при вирощуванні зернових культур на Че ркащині. Modern Economics. 2017. № 6. С. 210–220. URL: https://modecon. mnau. edu.ua/issue-6-2017/

79 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

11. Василенко Л.В. Мировые тенденции развития рынка средств защиты растений. Экономика АПК. 2018. № 2 С. 100–106. 12. Рибка В., Ляшенко Н. Раціональне виробництво зерна кукурудзи в При­ дніпровському регіоні. Агрономія Сьогодні. 2016. URL:http://agro-business.com. ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/686-ratsionalne-vyrobnytstvo-zerna-kukurudzy-v- prydniprovskomu-rehioni.html 13. Ткачук В. І. Інновації як фактор підвищення ефективності виробництва зерна. Ефективна економіка. 2014. № 2. URL:http://www.economy.nayka.com. ua/?op=1&z=2727 14. Добровольська С.Р. Чинники формування галузевої структури виробни- цтва в сільському господарстві. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького: економічні науки. 2012. №4 (54). С. 130–133. 15. Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Про революційні зміни у технологіях в рослинництві. Зерно. 2010. № 7. C. 42–48. 16. Гаркавий В.В. Перспективи розвитку сільськогосподарського вироб- ництва в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 10. С. 117–121. URL:https://dspace.dsau.dp.ua/jspui/bitstream/123456789/143/1/1pdf.pdf 17. Грицишин М. Техніка та технології для виробництва зерна в умовах зростання посушливості клімату. Пропозиція. 2015. URL: https://propozitsiya. com/ua/tehnika-ta-tehnologiyi-dlya-virobnictva-zerna-v-umovah-zrostannya- posushlivosti-klimatu 18. Mingsheng Fan, Jianbo Shen, Lixing Yuan, Rongfeng Jiang, Xinping Chen, William J. Davies, Fusuo Zhang. Improving crop productivity and resource use efficiency to ensure food security and environmental quality in China. Experimental Botany. 2012. URL:https://academic.oup.com/jxb/article/63/1/13/553113 19. Virender Kumar, Hanuman S. Jat, Parbodh C. Sharma, Balwinder- Singh, Mahesh K. Gathala, Ram K. Malik, Baldev R. Kamboj, Arvind K. Yadav, Jagdish K. Ladha, Anitha Raman, D.K. Sharma, Andrew McDonald. Can productivity and profitability be enhanced in intensively managed cereal systems while reducing the environmental footprint of production? Assessing sustainable intensification options in the breadbasket of India. 2018. URL:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/ articles/PMC5727681/ 20. Save and grow . 2011. URL: http://www.fao.org/3/a-i2215e.pdf 21. Deepanwita Gita., Niyogi Save., Grow. Guide to sustainable cereal production. DownToEarth. 2016. URL:https://www.downtoearth.org.in/coverage/ climate-change/save-and-grow-a-guide-to-sustainable-cereal-production-52518 22. Rupesh Paudyal. Speed breeding: can the «new green revolution» transform research and agriculture? TalkPlan. 2018. URL:http://www.talkplant.com/speed- breeding-can-the-new-green-revolution-transform-research-and-agriculture/

80 Випуск 1-2, 2020

1. Shorban V. I. (2017). Pidvyshchennia ekonomichnoi efektyvnosti pidpryiemstv z vyrobnytstva zerna v suchasnykh umovakh [ Improvement of economic efficiency of grain production enterprises in modern conditions.]. P. 117. Retrived from http:// dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/16444 [in Ukrainian]. 2. Mukha R. A. (2019). Suchasnyi stan, problemy ta perspektyvy rozvytku silskohospodarskoi haluzi Ukrainy [The current state, problems and prospects of development of the agricultural sector of Ukraine]. Retrived from http://www. economy.nayka.com.ua/? op=1&z=7218 [in Ukrainian]. РОСЛИННИЦТВО 3. Polovyi V. M., Lukashchuk L.Ya., Huk L.I. (2018). Efektyvnist intensyfikatsii tekhnolohii vyroshchuvannia pshenytsi ozymoi v Zakhidnomu Lisostepu [Efficiency of intensification of winter wheat cultivation technology in the Western Forest Steppe]. Retrived from http://agrovisnyk.com/pdf/ua_2018_11_05.pdf [in Ukrainian]. 4. Zubko V. M. (2016). Analiz ekonomichnoi efektyvnosti tradytsiinoi ta resursozberihaiuchykh tekhnolohii vyroshchuvannia ozymoi pshenytsi [Economic efficiency analysis of traditional and resource-saving winter wheat growing technologies]. Visnyk Sumskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu, 10/2 (30) pp. 40–43. 5. Zos-Kior M.V. (2015) Udoskonalennia systemy upravlinnia zemelnymy resursamy ahrarnykh pidpryiemstv v umovakh hlobalizatsii: monohrafiia. [Improvement of the land management system of agricultural enterprises in the conditions of globalization: monograph.] Poltava : PoltNTU. [in Ukrainian]. 6. Huzhvenko S.M.(2016) Osoblyvosti planuvannia pid chas vykorystannia innovatsiinykh system tekhnolohii u vyrobnychii diialnosti ahrarnoho pidpryiemstva. [ Features of planning during the use of innovative systems of technologies in the production activity of agrarian enterprise]. Retrived from http://economyandsociety. in.ua/journal/7_ukr/44.pdf [in Ukrainian]. 7. Volovyk D.V.(2014). Rozvytok systemy upravlinnia resursnym potentsialom ahrarnykh pidpryiemstv [ Development of a system of resource management of agricultural enterprises]. Visnyk Poltavskoi derzhavnoi ahrarnoi akademii, №.4. pp.133–136 [in Ukrainian]. 8. Lykhochvor V.(2014). Systema udobrennia ozymoi pshenytsi. [ Winter wheat fertilizer system]. Retrived from http://agro-business.com.ua/agro/ahronomiia- sohodni/item/428-systema-udobrennia-ozymoi-pshenytsi.html [in Ukrainian]. 9. Кухта К. (2016). Formuvannia efektyvnoho vyrobnytstva i realizatsii zerna v silskohospodarskykh pidpryiemstvakh.[ Formation of effective production and sale of grain in agricultural enterprises]. Retrived from https://dspace.pdaa.edu.ua:8080/ bitstream/123456789/4560/5/dis.pdf [in Ukrainian]. 10. Ulanchuk V. S., Zahrebelnyi B.V. (2017). Innovatsiini tekhnolohii obrobitku gruntu ta efektyvnist yikh zastosuvannia pry vyroshchuvanni zernovykh kultur na Cherkashchyni [Innovative technologies of soil cultivation and efficiency of their application in growing cereals in Cherkassy region]. Retrived from https://modecon. mnau.edu.ua/issue-6-2017/

81 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

11. Vasylenko L.V. (2018). Myrovыe tendentsyy razvytyia rыnka sredstv zashchytы rastenyi. [Global trends in the market for plant protection products]. Эkonomyka APK, №.2. pp.100–106 [in Ukrainian]. 12. Rybka V., Liashenko N. (2016). Ratsionalne vyrobnytstvo zerna kukurudzy v Prydniprovskomu rehioni. [Rational production of corn in the Dnieper region]. Retrived from http://agro-business.com.ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/686-ratsio- nalne-vyrobnytstvo-zerna-kukurudzy-v-prydniprovskomu-rehioni.html [in Ukrainian]. 13. Tkachuk V. I.(2014) Innovatsii yak faktor pidvyshchennia efektyvnosti vyrobnytstva zerna. [Innovation as a factor in increasing the efficiency of grain productio]. Retrived from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2727 [in Ukrainian]. 14. Dobrovolska S.R. (2012) Chynnyky formuvannia haluzevoi struktury vyrobnytstva v silskomu [Factors of formation of branch structure of production in rural]. Naukovyi visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu veterynarnoi medytsyny ta biotekhnolohii im. S.Z. Hzhytskoho: ekonomichni nauky .4, (54) pp. 130–133 [in Ukrainian]. 15. Lykhochvor V.V., Petrychenko V.F.(2010). Pro revoliutsiini zminy u tekhnolohiiakh v roslynnytstvi [ On revolutionary changes in crop technologies]. Zerno, 7, pp. 42–48 [in Ukrainian]. 16. Harkavyi V.V. (2015). Perspektyvy rozvytku silskohospodarskoho vyrobnytstva v Ukraini. [Prospects for the development of agricultural production in Ukraine]. Retrived from https://dspace.dsau.dp.ua/jspui/bitstream/ 123456789/143/1/1pdf.pdf [in Ukrainian]. 17 Hrytsyshyn M. (2015). Tekhnika ta tekhnolohii dlia vyrobnytstva zerna v umovakh zrostannia posushlyvosti klimatu [ Grain production techniques and technologies in the conditions of increasing aridity of the climate]. Retrived from https://propozitsiya.com/ua/tehnika-ta-tehnologiyi-dlya-virobnictva-zerna-v- umovah-zrostannya-posushlivosti-klimatu [in Ukrainian]. 18. Mingsheng Fan, Jianbo Shen, Lixing Yuan, Rongfeng Jiang, Xinping Chen, William J. Davies, Fusuo Zhang. (2012) [ Improving crop productivity and resource use efficiency to ensure food security and environmental quality in China]. Retrived from https://academic.oup.com/jxb/article/63/1/13/553113 19. Virender Kumar, Hanuman S. Jat, Parbodh C. Sharma, Balwinder- Singh, Mahesh K. Gathala, Ram K. Malik, Baldev R. Kamboj, Arvind K. Yadav, Jagdish K. Ladha, Anitha Raman, D.K. Sharma, Andrew McDonald.(2018) [Can productivity and profitability be enhanced in intensively managed cereal systems while reducing the environmental footprint of production?] Retrived from //www. ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5727681/ 20. Save and grow (2011). Retrived from http://www.fao.org/3/a-i2215e.pdf 21. Deepanwita Gita., Niyogi Save., Grow.(2016) [ Guide to sustainable cereal production]. Retrived from //www.downtoearth.org.in/coverage/climate-change/ save-and-grow-a-guide-to-sustainable-cereal-production-52518

82 Випуск 1-2, 2020

22. Rupesh Paudyal .(2018).[ Speed breeding: can the «new green revolution» transform research and agriculture]. Retrived from http://www.talkplant.com/speed- breeding-can-the-new-green-revolution-transform-research-and-agriculture/

Мета. Дослідити механізми підвищення ефективності використання ви- робничих ресурсів в інтенсивних технологіях вирощування зернових культур. Методи. Системний аналіз, синтез, узагальнення. Результати. Досліджено стан використання виробничих ресурсів у сучас- РОСЛИННИЦТВО них технологіях вирощування зернових культур та узагальнено організаційно-е- кономічні механізми підвищення їхньої ефективності. Установлено, що в сучас- них умовах підвищення економічної ефективності підприємств з виробництва зерна ґрунтується­ на інтенсивному веденні галузі за опанування ресурсоощад- них техно­логій, впровадження високопродуктивних сортів і гібридів, освоєн- ня інтегрова­них систем захисту рослин та оснащення сільськогосподарських підприємств новою технікою. Разом з тим, важливим напрямом підвищення економічної ефективності будь-якого аграрного підприємства є раціональне використання землі, яке передбачає застосування мінімізованих систем обро- бітку ґрунту, з адаптуванням їх до різних ґрунтово-кліматичних, геоморфоло- гічних умов та відповідно до біологічних вимог сільськогосподарських культур. Необхідною умовою для ефективного розвитку сільськогосподарського виробни- цтва є застосування інноваційно-інвестиційних факторів, що підвищують кон- курентоспроможність продукції. За сукупної дії вказаних чинників відбувається зростання економічної окупності окремого чинника та технології загалом. Висновки. Аналіз використання виробничих ресурсів в інтенсивних техно- логіях вирощування зернових культур показує, що найвагомішими чинниками впливу на врожайність є мінеральні добрива, засоби захисту та сорти і гібри- ди інтенсивного типу. Ключові слова: технології, виробничі ресурси, економічна ефективність, перспективи. Цель. Исследовать механизмы повышения эффективности использования производственных ресурсов в интенсивных технологиях выращивания зер- новых культур.

Методы. Системный анализ, синтез, обобщение. Результаты. Исследовано состояние использования производственных ресур- сов в современных технологиях выращивания зерновых культур и обобщены органи- зационно-экономические механизмы повышения их эффективности. Установлено, что в современных условиях повышение экономической эффективности предпри- ятий по производству зерна основывается на интенсивном ведении отрасли при освоении ресурсосберегающих технологий, внедрении высокопроизводительных сор- тов и гибридов, освоении интегрированных систем защиты растений и оснащении сельскохозяйственных предприятий новой техникой.

83 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Наряду с этим, важным направлением повышения экономической эффек- тивности любого аграрного предприятия является рациональное использова- ние земли, которое предусматривает применение минимизированных систем обработки почвы, с адаптацией их в различных почвенно-климатических, гео- морфологических условиях и в соответствии с биологическими требованиями сельскохозяйственных культур. Необходимым условием для эффективного развития сельскохозяйственного производства является применение инновационно-инвестиционных факторов, повышающих конкурентоспособность продукции. При совокупном действии указанных факторов происходит рост экономической окупаемости отдельно- го фактора и технологии в целом. Выводы. Анализ использования производственных ресурсов в интенсивных технологиях выращивания зерновых культур показывает, что важнейшими факторами влияния на урожайность являются минеральные удобрения, сред- ства защиты, сорта и гибриды интенсивного типа. Ключевые слова: технологии, производственные ресурсы, экономическая эффективность, перспективы.

Goal. To investigate the mechanisms of increasing the efficiency of the use of production resources in intensive technologies of growing cereals. Methods. System analysis, synthesis, generalization. Results. The state of utilization of production resources in modern technologies of grain cultivation is investigated and the organizational and economic mechanisms of increasing their efficiency are generalized. It is established that in the current conditions of increasing the economic efficiency of grain production enterprises is based on intensive management of the industry for the development of resource- saving technologies, the introduction of high-performance varieties and hybrids, the development of integrated systems of plant protection and equipping with agricultural enterprises. Along with this, an important direction for improving economic efficiency of any agricultural enterprise is the rational use of land, which involves the application of minimized systems of soil cultivation, with adaptation of them to different soil-climatic, geomorphological conditions and in accordance with biological requirements of crops. A prerequisite for the effective development of agricultural production is the use of innovation-enhancing investment factors competitiveness of products. With the combined effect of these factors, there is an increase in the economic payback of an individual factor and technology as a whole. Conclusions. An analysis of the use of production resources in intensive technologies for growing crops shows that the most important factors affecting the yield are mineral fertilizers, remedies and varieties and hybrids of intensive type. Keywords: technologies, production resources, economic efficiency, prospects.

Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

84 Випуск 1-2, 2020

УДК 633.853.494: 631.51.01:631.81 О.А.Тарасенко, кандидат сільськогосподарських наук Т.В. Тарасенко ПАНФИЛЬСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН» РОСЛИННИЦТВО ПРОДУКТИВНІСТЬ РІПАКУ ЯРОГО В ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ ЗА УДОСКОНАЛЕНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ

Сьогодні природні процеси, які відбуваються в ґрунті без внесення міне- ральних добрив, не можуть забезпечити високих урожаїв сільськогосподар- ських культур [1]. Однак надлишкове їх використання призводить не тільки до збільшення загальних витрат і, як наслідок, вартості продукції, а й до нега- тивних екологічних змін у довкіллі. У зв’язку з цим дедалі більшого значення набувають науково-технічні роз- робки, спрямовані на пошуки альтернативних засобів, завдяки яким, без зни- ження досягнутого рівня сільськогосподарського виробництва, можна зменши- ти його собівартість та шкідливий тиск на навколишнє середовище й досягти екологічної чистоти продукції [2]. Характерною особливістю розвитку світового землеробства в останні роки є інтенсивне зростання виробництва олійних культур. Україна стає одним з най- вагоміших виробників олійної сировини у світі [3]. Основними олійними куль- турами у сільськогосподарських підприємствах України є соняшник, ріпак та соя [4]. В результаті збільшення попиту на продукцію олійних культур збільшу- ються і площі їх посівів. У зв’язку з нестабільними погодними умовами у пе- ріод вегетації рослини піддаються впливу різного роду стресів, а саме – різних коливань температурного та водного режимів. До цього додається пестицидне навантаження, дія хвороб та дефіцит біогенних елементів живлення, що при- зводить до пригнічення, а інколи і до загибелі рослин. Для покращення росту, розвитку та формування продуктивності ріпаку ярого, зменшення чутливості рослин до стресових умов доцільним є включення у технологію вирощування системи удобрення, яка відповідає вимогам культури до живлення та включає позакореневе застосування препаратів, що сприяють підвищенню стійкості до несприятливих умов вегетації, стимулюють ріст та розвиток вегетативної маси і репродуктивну здатність рослин. Основними факторами, що обмежують вирощування ріпаку ярого в Україні, є дефіцит вологи та температура повітря. Тому висів культури в південних та східних областях дуже ризикований, тож його можна вважати, швидше,

85 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

винятком, ярий ріпак у центральних, північних та західних областях: тут за до- тримання технології вирощування та правильного добору сортів і гібридів він здатний забезпечувати врожаї на рівні 20 – 25 ц/га. Зважаючи на те, що затра- ти на вирощування окуповуються в середньому врожаєм у 11 – 13 ц/га, зовсім не дивно, що останніми роками господарства та агрохолдинги в Україні дедалі більше уваги приділяють саме ярому ріпаку, збільшуючи його частку в сівозмі- нах. Переваги культури очевидні: відсутність ризику вимерзання (на відміну від озимого ріпаку), ранній початок польових робіт та пізнє (після основних зернових — кінець липня – серпень) збирання, добрий попередник під озиму пшеницю та швидкий обіг коштів (до чотирьох місяців). Досягти оптимальних обсягів виробництва олійних культур в Україні мож- ливо за рахунок збільшення площ посіву при одночасному зростанні врожайно- сті культур родини капустяних [5]. Під польові культури, як відомо, проводять полицевий, безполицевий і ну- льовий обробіток ґрунту. В зв’язку з різноманіттям погодних умов та ґрунтів єдиної думки щодо переваги одного з них немає як у працівників аграрної сфе- ри, так і в науковців [6]. Традиційні технології вирощування ріпаку ярого передбачають застосуван- ня інтенсивного механічного обробітку ґрунту, який призводить до погіршення агрофізичних властивостей та дегуміфікації і деградації ґрунтів внаслідок еро- зійних процесів, що обумовлює необхідність впровадження ґрунтозахисних та мінімальних способів обробітку ґрунту, ширше застосування no-till технології. Об’єкт досліджень ‒ процес формування продуктивності і якості продукції рослинами досліджуваних культур. Метою наукових досліджень є науково обґрунтувати доцільність застосу- вання позакореневого підживлення ріпаку ярого та сої в технологіях з різним рівнем навантаження на чорноземі типовому малогумусному Лівобережного Лісостепу. Практичне значення отриманих результатів полягає в удосконаленні і впро- вадженні у виробництво адаптивних конкурентоспроможних технологій виро- щування олійних культур, які забезпечують стабільну врожайність насіння. Матеріали та методи досліджень. Дослідження з ріпаком ярим проводили в стаціонарному технологічному польовому досліді на Панфильській дослідній станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» на чорноземах типових. Вміст гумусу в ґрунті за Тюріним був на рівні 3,18%, азоту що легкогідролізується (за Корнфілдом) на рівні низької забезпеченості – 123 мг/кг, фосфору – 146 і ка- лію – 102 мг/кг (за Чиріковим), ‒ на рівні підвищеної забезпеченості. Реакція

ґрунтового розчину pHсол. слабокисла – 5,7. Попередником ріпаку ярого був ячмінь ярий. Розмір посівної ділянки 150 м2, облікової 100 м2, повторність досліду ‒ триразова. Польові досліди закладали й виконували з урахуванням вимог методики дослідної справи [7].

86 Випуск 1-2, 2020

В досліді висівали районований сорт ріпаку ярого Магнат (оригінатор ННН «Інститут землеробства НААН»). Сорт ріпаку ярого Магнат, створений в ла- бораторії селекції і насінництва ріпаку ННЦ «Інститут землеробства УААН». Занесено до Реєстру сортів рослин України в 2005 р. Призначення сорту – одер- жання продовольчої олії і шроту. Сорт рекомендований для вирощування в зо- нах Лісостепу і на Поліссі. Сорт ріпаку ярого Магнат – це рослини заввишки 120–125 см. Тривалість РОСЛИННИЦТВО вегетаційного періоду 110–112 днів. Плід – стручок задовжки 6–8 см, у якому розміщується 25–32 насінини. Маса 1000 насінин – 4,2 г. Сорт стійкий до вилягання і обсипання насіння. Середньостійкий до шкід- ників і хвороб із врожайністю насіння 27,0 ц/га. Одними з основних речовин рослин ріпаку, які характеризують сорт є глюкозинолати та жирні кислоти. Вміст олії в насінні – 44,5%, ерукової кислоти в олії – 0,1%, глюкозинолатів у насінні – 16,8 мкмоль/г. Просторова ізоляція від інших сортів становить не менше 500 м. Предметом дослідження був обробіток ґрунту (фактор А) :1) полицевий; 2) мінімальний; 3) no-till («нульовий» обробіток ґрунту, або технологія «прямої

сівби»); варіанти удобрення (фактор Б): 1) без добрив (контроль); 2) N16P16K16;

3) N90P60K110; 4) N90P105K120 + N30; позакореневе підживлення (фактор С): 1) без підживлення; 2) внесення регулятора росту (цитокінін); 3) внесення амінокис- лот у фазі інтенсивного росту; 4) внесення амінокислот+ цитокінін. Предметом дослідження був обробіток ґрунту (фактор А) :1) полицевий; 2) мінімальний; 3) no-till («нульовий» обробіток ґрунту, або технологія «прямої

сівби»); варіанти удобрення (фактор Б): 1) без добрив (контроль); 2) N16P16K16;

3) N90P60K110; 4) N90P105K120 + N30; позакореневе підживлення (фактор С): 1) без підживлення; 2) внесення регулятора росту (цитокінін); 3) внесення амінокис- лот у фазі інтенсивного росту; 4) внесення амінокислот+ цитокінін. За полицевого обробітку використвували плуг ПЛН 3–35 на глибину 22– 25 см після збирання ячменю ярого. Навесні проводили культивацію на глибину 10–12 см. Передпосівний обробіток передбачав культивацію на глибину 5-6 см. Мінімальний обробіток передбачав осіннє лущення в 2 сліди дисковою бо- роною АГ–2,4 на глибину 10–12 см. Навесні проводили культивацію на глибину 10–12 см. Передпосівний обробіток передбачав культивацію на глибину 5-6 см. На ділянках no-till сівбу проводили сівалкою зерновою «Сіва» СЗМ 3,6 за nо-till технологією. Сівбу проводили звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см, з нор- мою висіву насіння 1,2 млн шт./га. Система захисту посівів ріпаку ярого включала: протруювання насіння пре- паратами Круїзер 600 (2 л/т), ґрунтового гербіциду Дуал Голд 960 ЕС (1,5 л/га), Лонтрел 300 (0,3 л/га). В системі обробітку грунту no-till додатково восени піс- ля збирання попередника вносили гербіцид Гліфовіт (2,0 л/га). Оброблення по- сівів інсектицидами Енжіо 247 SC (0,18 л/га), Альфа супер (0,10 л/га), Карате

87 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Зеон 050 CS (0,15 л/га), Престо (0,15 л/га) + прилипач Мачо (0,15 л/га). Проти хвороб вносили фунгіцид Колосаль (1,0 л/га). Боротьбу зі шкідниками ріпаку проводили, виходячи з обстежень посівів, враховували при цьому економічні пороги шкодочинності. Аналіз показників якості насіння за вмістом у ньому жиру проведено методом інфрачервоної спектроскопії, згідно з ДСТУ 4117:2007 [3], на інфрачервоному аналізаторі NIP Scanner 4250 p з комп’ютерним забезпеченням ADI DM 3114. Період вегетації 2018–2019 рр. виявився досить складним для формування високих показників урожайності олійних культур. Попри вищі запаси продук- тивної вологи у ґрунті за системи no-till урожайність значно поступалася перед традиційним обробітком ґрунту. На час відновлення вегетації ріпаку розміщено- го після ячменю ярого у короткоротаційній сівозміні насиченій зерновими куль- турами на 75% запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту становили 202,8 мм за системи no-till, 183,47 мм за мінімального обробітку і 179,17 мм на фоні оранки. Під час достигання – збирання запаси продуктивної вологи сут- тєво знижувалися у всьому метровому горизонті, що залежало не лище від во- логоспоживання рослин, але і від низької кількості атмосферних опадів у літній період. Так за системи no-till на час збирання урожаю в 2019 р. запаси вологи становили 71.93 мм, тоді як за мінімального обробітку і оранки запаси воло- ги були нижчими від системи no-till на 15–25 мм. Незважаючи на вищі запаси продуктивної вологи, що формувалися за системи no-till за рівнем урожайності вона поступалася перед мінімальним обробітком та оранкою. Бур’яни значно впливають на продуктивність праці в сільському господарстві, погіршують родючість ґрунту, зменшують врожайність вирощуваних культу. За вирощування ріпаку ярого за різних систем обробітку на початку вегетації найви- щу забур’яненість посівів спостерігали на варіанті no-till без застосування добрив до 254 шт./м2. На варіантах із застосування обробітку ґрунту оранки і дискуван- ня кількість бур’янів значно зменшилась до 60 шт. на м2. Застосування гербіцидів сприяло утримання посіву ріпаку у чистому виді на всіх варіантах. У 2018 р. урожай сформувався в межах 0,81–2,58 т/га (табл. 1). Найнижча урожайність формувалася на ділянках без внесення макродобрив 0,81–1,05 т/га.

За внесення мінімальної дози мінеральних добрив N16P16K16 урожайність насін- ня ріпаку ярого становила 1,49 – 1,78 т/га. Застосування цитокініну і амінокислот у поєднанні з мінеральними добри-

вами в дозі N16P16K16 мали незначне збільшення урожаю за класичного обро- бітку ґрунту на 0,02 – 0,07 т/га, а за системи no-till взагалі не спрацювали. За

внесення високих доз мінеральних добрив з розрахунку N90P60K110 та N120P105K120 приріст урожайності за системи no-till становив 1,14–1,10 т/га, за мінімального обробітку 0,95–1,08 т/га, а за оранки 0,97–1,24 т/га, а сама урожайність на цих ділянках була в межах 2,04–2,27 т/га. Застосування цитокініну і амінокислот сприяло збільшенню врожаю, а також забезпечило найвищу врожайність на ва-

ріанті N120P105K120+цитокікін – 2,58 т/га. 88 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 1. Урожайність ріпаку ярого за різного обробітку ґрунту та варіантів удобрення, т/га, 2018 р. Обробіток грунту Варіант удобрення no-till дискування оранка Без добрив (контроль) 0,90 1,18 1,03 Цитокінін 1,05 0,95 0,94 Амінокислоти 0,89 1,00 0,81 РОСЛИННИЦТВО Цитокінін + амінокислоти 0,96 0,98 1,04

N16P16K16 1,54 1,49 1,78

N16P16K16 + цитокінін 1,15 1,51 1,83

N16P16K16 + амінокислоти 1,39 1,56 1,84

N16P16K16 + цитокінін + амінокислоти 1,56 1,53 1,57

N90P60K110 2,04 2,13 2,20

N90P60K110 + цитокінін 2,09 2,28 2,45

N90P60K110 + амінокислоти 2,16 2,07 2,41

N90P90K120 + цитокінін + амінокислоти 2,09 2,34 2,37

N120P105K120 2,00 2,26 2,27

N120P105K120 + цитокінін 2,20 2,54 2,58

N120P105K120 + амінокислоти 2,17 2,19 2,41

N120P105K120 + цитокінін + амінокислоти 2,36 2,31 2,35

НІР 05 для фактора А = 0,17; В = 0,16

Приріст урожайності насіння ріпаку ярого від зміни системи обробітку ґрунту спостерігався відносно системи no-till і становив 0,02–0,36 т/га за міні- мального обробітку і 0,13–0,68 т/га за оранки. Вихід урожайності ріпаку ярого залежав не лише від загальної кількості насіння з площі, але і від його роз- міру. Так з найменшою масою насіння формувалося на неудобрених ділянках 3,82–3,91 г. За системи no-till, 3,95–4,00 г. За мінімального обробітку і оранки відповідно 3,98−4,02. Підвищенню маси 1000 насінин сприяло внесення міне- ральних добрив та застосування цитокініну і амінокислот. Рівень урожайності ріпаку ярого в 2019 році був у межах 1,31–2,20 т/га (табл. 1). Найнижча урожайність формувалася на ділянках без внесення макро-

добрив 1,3–1,4 т/га. За внесення мінімальної дози мінеральних добрив N16P16K16 урожайність насіння ріпаку ярого становила 1,40–1,55 т/га. Застосування ци-

токініну і амінокислот у поєднанні з мінеральними добривами в дозі N16P16K16 мали незначне збільшення урожаю за класичного обробітку ґрунту на 0,80 т/га, а за дискування на 0,78 т/га за системи no-till приріст становив 0,54 т/га.

89 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За внесення високих доз мінеральних добрив з розрахунку N120P60K90 при- ріст урожайності за системи no-till становив 0,35-0,39 т/га, за мінімального об- робітку 0,45–0,53 т/га, а за оранки 0,44–0,49 т/га, а сама урожайність на цих ділянках була в межах 1,65–1,90 т/га. Застосування цитокініну і амінокислот сприяло збільшенню врожаю, а також забезпечило найвищу врожайність на ва-

ріанті N120P60K90+цитокікін – 2,58 т/га. Результати обліку врожаю свідчать, що найнижчі показники урожайності ріпаку отримано на контролі (без удобрення), що при проведенні оранки та дискування становило 1,4 т/га, за посіву ріпаку в необроблений ґрунт за техно- логією Nо-till 1,31 т/га. Внесення мінеральних добрив під посіви ріпаку ярого

у дозі N16P16K16 і N120P60K90 прияло приросту насіння відносно контролю та за- безпечувало отримання урожайності на рівні 1,89 – 2,14 т/га залежно від систе- ми обробітку ґрунту. Збалансованіше підживлення рослин цитокініном і аміно-

кислоти забезпечувалося в поєднані з внесення N90P60K90 та N120P60K 90 і сприяло збільшенню врожайності. Найменша продуктивність рослин – 1,31 т/га, була на контрольному варі- анті за нульової схеми обробітку ґрунту. Проведення як основного обробітку ґрунту – оранки сприяло зростанню продуктивності рослин і формуванню мак-

симальної врожайності насіння ріпаку ярого на варіанті з внесенням N90P60K90 + цитокінін + амінокислоти – 2,2 т/га. Вихід урожайності ріпаку залежав не лише від загальної кількості насіння з площі, але і від його розміру (табл.3). Так з найменшою масою насіння форму- валося на неудобрених ділянках 3,0 г за системи no-till, 3,21–3,38 г за мінімаль- ного обробітку і оранки відповідно. Підвищенню маси 1000 насінин сприяло вне- сення мінеральних добрив. За внесення мінімальної дози мінеральних добрив

N16P16K16 збільшення маси насіння становило до 0,05 г, а внесення високих доз

добрив N90P60K90 N120P60K90 забезпечували приріст маси насіння до 0,41г. Ефект дії добрив на приріст миси насіння неоднаково проявлявся за різних систем обро- бітку ґрунту. Здебільшого різниця спостерігалася за системи no-till по відношен- ню до мінімального обробітку та оранки в середньому на 0,05–0,41 г. Цитокінін + амінокислоти сприяли збільшеню маси насіння на всіх варіантах використання. Приріст урожайності насіння ріпаку ярого від зміни системи обробітку ґрунту спостерігався відносно системи no-till і становив 0,09–0,33 т/га за міні- мального обробітку і 0,09–0,37 т/га за оранки. За no-till технології урожайність ріпаку ярого була найнижчою серед досліджуваних способів обробітку ґрунту і становила у середньому 1,56 т/га. Аналізуючи результати досліджень, можна констатувати, що за вирощуван- ня ріпаку ярого сорту Магнат на чорноземах типових кращим агрозаходом є полицевий обробіток ґрунту та внесення розрахункових доз добрив і застосу- вання цитокініну і амінокислот. Тенденція збільшення приросту урожаю про- слідковується за остання роки долідження за полицевого обробіток ґрунту.

90 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 2. Урожайність ріпаку ярого за різного обробітку ґрунту та варіантів удобрення, т/га, 2019 р. Обробіток грунту Дискування Оранка т/га відносно no-till на 10–12 см на 25–27 см системи :no-till

Варіант удобрення РОСЛИННИЦТВО т/га т/га т/га т/га т/га т/га Оранка Дискування до контролю до контролю до контролю

Без добрив (контроль) 1,31 0 1,4 0 1,4 0 0,09 0,09 Цитокінін 1,33 0,02 1,43 0,03 1,44 0,04 0,1 0,11 Амінокислоти 1,31 0 1,41 0,01 1,45 0,05 0,1 0,14 Цитокінін + амінокислоти 1,35 0,04 1,45 0,05 1,45 0,05 0,1 0,1

N16P16K16 1,4 0,09 1,55 0,15 1,54 0,14 0,15 0,14

N16P16K16 + цитокінін 1,42 0,11 1,58 0,18 1,58 0,18 0,16 0,16

N16P16K16 + амінокислоти 1,42 0,11 1,56 0,16 1,59 0,19 0,14 0,17 N P1 K + цитокінін + 16 6 16 1,44 0,13 1,58 0,18 1,5 0,1 0,14 0,06 амінокислоти

N90P60K90 1,78 0,47 2,1 0,7 2,14 0,74 0,32 0,36

N90P60K90 + цитокінін 1,82 0,51 2,15 0,75 2,19 0,79 0,33 0,37

N90P60K90 + амінокислоти 1,8 0,49 2,12 0,72 2,15 0,75 0,32 0,35 N P K + цитокінін + 90 60 90 1,85 0,54 2,18 0,78 2,2 0,8 0,33 0,35 амінокислоти

N120P60K90 1,65 0,34 1,85 0,45 1,84 0,44 0,2 0,19

N120P60K90 + цитокінін 1,66 0,35 1,9 0,5 1,89 0,49 0,24 0,23

N120P60K90 + амінокислоти 1,67 0,36 1,91 0,51 1,85 0,45 0,24 0,18 N P K + цитокінін + 120 60 90 1,7 0,39 1,93 0,53 1,9 0,5 0,23 0,2 амінокислоти Середнє по варіантах 1,56 1,76 1,76 удобрення

НІР 05 для фактора А = 0,19; В = 0,17

91 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Вихід урожайності ріпаку залежав не лише від загальної кількості насіння з площі, але і від його розміру. Так з найменшою масою насіння формувалося на неудобрених ділянках 3,0 г за системи no-till, 3,21–3,38 г за мінімального обробітку і оранки відповідно. Підвищенню маси 1000 насінин сприяло вне- сення мінеральних добрив. За внесення мінімальної дози мінеральних добрив

N16P16K16 збільшення маси насіння становило до 0,05 г, а внесення високих доз

добрив N90P60K90 N120P60K90 забезпечували приріст маси насіння до 0,41г.

Таблиця 3. Маса 1000 насінин ріпаку ярого, за різних обробітків ґрунту та варіантів удобрення no-till Дискування Оранка Без добрив (контроль) 3,00 3,21 3,38 Цитокінін 3,15 3,22 3,39 Амінокислоти 3,17 3,25 3,30 Цитокінін + амінокислоти 3,10 3,24 3,39

N16P16K16 3,50 3,55 3,56

N16P16K16 + цитокінін 3,47 3,59 3,53

N16P16K16 + амінокислоти 3,48 3,51 3,51

N16P16K16 + цитокінін + амінокислоти 3,50 3,55 3,56

N90P60K90 3,61 3,76 3,71

N90P60K90 + цитокінін 3,60 3,73 3,74

N90P60K90 + амінокислоти 3,65 3,77 3,76

N90P60K90 + цитокінін + амінокислоти 3,07 3,81 3,84

N120P60K90 3,85 3,91 3,97

N120P60K90 + цитокінін 3,88 3,93 3,97

N120P60K90 + амінокислоти 3,81 3,92 3,99

N120P60K90 + цитокінін + амінокислоти 3,59 3,97 4,00

Ефект дії добрив на приріст маси насіння неоднаково проявлявся за різних систем обробітку ґрунту. Здебільшого різниця спостерігалася за системи no-till по відношенню до мінімального обробітку та оранки в середньому на 0,05–0,41 г. Цитокінін + амінокислоти сприяли збільшенню маси насіння на всіх варіантах використання.

92 Випуск 1-2, 2020

За результатами дисперсійного аналізу частка участі системи удобрення у формуванні рівня врожаю культури була найвищою і становила 94,2%, вплив обробітку ґрунту – 3,9%, обробка посівів цитокініном і амінокислотами – 1,9%. Якість продукції, яку ми отримуємо при вирощуванні польових культур, ві- діграє не менш важливу роль, ніж рівень врожайності. Товарні якості насіння ріпаку визначаються біологічними особливостями сорту, грунтово-кліматични- ми умовами і агрозаходами вирощування. Основним показником, який визна- РОСЛИННИЦТВО чає якість насіння ріпаку, є вміст сирого жиру або олії. Системи обробітку ґрунту та удобрення ріпаку ярого сорту Магнат мали суттєве відображення і на накопиченні сирого жиру в насінні (табл.4). Експериментальні дані свідчать, що якість насіння ріпаку ярого більше залежала від фону мінерального живлення, ніж від способів основного обробітку ґрунту. Вміст олії у насінні ріпаку ярого коливався і межах від 0,36 до 1,06 т/га. За оран- ки даний показник знаходився в межах 0,54–0,91 т/га, за дискування вміст був на рівні 0,58–0,91 т/га, за no-till 0,54–0,78 т/га. Максимальні показники вмісту

олії у насінні відмічено на варіанті N90P60K90 + цитокінін + амінокислоти 0,92 т/га. Вміст олії у насінні ріпаку залежав від ефективності системи удобрення. Наведені дані свідчать, що саме мінеральні добрива і стимулятори росту збільшили умов- ний збір жиру в порівнянні з контролем (без добрив) на всіх варіантах. У сучасних умовах ведення сільського господарства важливою вимогою до елементів технології, які розробляють й впроваджують у виробництво, є зниження собівартості одиниці продукції і, як результат – зростання прибутку [7]. Застосування технології прямої сівби призводить до зменшення енергетич- них витрат при вирощуванні ріпаку ярого, тобто є енергозберігаючим агротех- нічним прийомом, порівняно із загальноприйнятим обробітком. Сучасні технології більшості сільськогосподарських культур, як правило, досить енергоємні. Одним із шляхів зменшення витрат на виробництво сіль- ськогосподарської продукції є мінімізація обробітку ґрунту, яка ґрунтується на зменшенні глибини основного обробітку та впровадженні мілкого і нульо- вого обробітку ґрунту [9]. Проаналізувавши вплив факторів на ріст і розви- ток ріпаку ярого найбільш енергоємна технологія вирощування ріпаку ярого включає проведення основного обробітку ґрунту – оранку на глибину 25–27 см після збирання попередника та культивацію на глибину 10–12 см. Система

удобрення передбачає внесення мінеральних добрив у дозі N45P60K90 в осно-

вне удобрення та N45 у підживлення. Важливим елементом технології є поза- кореневе застосування цитокінінів та амінокислот. Для цього використову- ються препарати Аgri Flex Fmino (300 г/га) – повністю водорозчинне добриво з антистресовим і стимулюючим ефектами, що містить комплекс з 18 типів L-амінокислот рослинного походження – і Келпак (2 л/га), в склад якого вхо- дить 12 цитокінінів, які стимулюють поділ клітин, що загалом призводить до прискореного росту рослин.

93 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 4 . Вміст сирого жиру в насінні ріпаку ярого й умовний збір олії з одиниці площі залежно від способів обробітку ґрунту та системи удобрення Обробіток грунту Дискування Оранка no-till Варіант удобрення на 10–12 см на 25–27 см Умовний Вміст Умовний Вміст Умовний Вміст збір жиру, збір жиру, збір жиру,% олії, т/га % олії, т/га % олії, т/га Без добрив 41,44 0,54 41,5 0,58 41,98 0,59 (контроль) Цитокінін 42,24 0,56 42,68 0,61 42,03 0,61 Амінокислоти 41,89 0,55 41,82 0,59 41,95 0,61 Цитокінін + 42,12 0,57 42,48 0,62 42,15 0,61 амінокислоти

N16P16K16 42,13 0,59 41,95 0,65 42 0,65

N16P16K16 + цитокінін 42,12 0,60 42,68 0,67 41,96 0,66 N P K + 16 16 16 42,11 0,60 41,82 0,65 42,27 0,67 амінокислоти N P K + цитокінін + 16 16 16 42,17 0,61 42,48 0,67 42,24 0,63 амінокислоти

N90P60K90 41,8 0,74 41,81 0,88 42,38 0,91

N90P60K90 + цитокінін 42,3 0,77 42,04 0,90 41,75 0,91 N P K + 90 60 90 42,09 0,76 42,03 0,89 42,08 0,90 амінокислоти N P K + цитокінін + 90 60 90 41,94 0,78 41,93 0,91 42,03 0,92 амінокислоти

N120P60K90 42,87 0,71 42,78 0,79 42,88 0,79

N120P60K90 + цитокінін 42,78 0,71 42,78 0,81 42,81 0,81 N P K + 120 60 90 42,57 0,71 42,75 0,82 42,93 0,79 амінокислоти N P K + цитокінін 120 60 90 42,8 0,73 42,7 0,82 42,81 0,81 + амінокислоти

94 Випуск 1-2, 2020

Удосконалену технологію впроваджено на площі 10 га у селянсько-фер- мерському господарстві «ЛАН» Яготинського району Київської області.

Установлено, що внесення N45P60K90 в основне удобрення та N45 у підживлення, а також позакореневе застосування препаратів, що містять амінокислоти та ци- токініни, забезпечує приріст врожайності на 20–25% по відношенню до базо-

вих технологій господарства за удобрення N16P16K16. За внесення високих доз мінеральних добрив з розрахунку N P K приріст урожайності за системи no- 120 60 90 РОСЛИННИЦТВО till становив 0,35–0,39 т/га, за мінімального обробітку 0,45–0,53 т/га, а за оран- ки 0,44–0,49 т/га, а сама урожайність на цих ділянках була в межах 1,65–1,90 т/ га. Застосування цитокініну і амінокислот сприяло збільшенню врожаю, а та-

кож забезпечило найвищу врожайність на варіанті N120P60K90+цитокікін – 2,58 т/га. Приріст урожайності насіння ріпаку ярого від зміни системи обробітку ґрунту спостерігався відносно системи no-till і становив 0,09–0,33 т/га за міні- мального обробітку і 0,09–0,37 т/га за оранки. За no-till технології урожайність ріпаку ярого була найнижчою серед досліджуваних способів обробітку ґрунту і становила у середньому 1,56 т/га. Висновки. Урожайність ріпаку ярого залежала від способів основного об- робітку ґрунту та рівня удобрення. На основі одержаних результатів польових досліджень встановлено, що мінімальний обробіток та мінеральні добрива створюють сприятливіші умови для формування врожаю ріпаку ярого.

1. Кабанова І. Результати застосування мікродобрив при вирощуванні зер- нових й олійних культур / І. Кабанова // Пропозиція. – 2008. – № 3. 2. Буслаєва Н. Г. Продуктивність сільськогосподарських культур та якість основної продукції залежно від форм фосфорних добрив / Н. Г. Буслаєва // Агроном. – 2008. – № 4. – С. 16–17. 3. Статистична інформація [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: http:// www. ukrstat.gov.ua. 4. Гаврилюк М.М., Салатенко В.Н., Чехов А.В. Олійні культури в Україні; за ред. А.В. Чехова. К.: Основа, 2007. 416 с. 5. Чигрин О. В., Плахута А.С. Посівні якості і врожайність гірчиці білої (Sinapis alba L.) залежно від строків передпосівної стимуляції насіння. Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Серія : Рослинництво, селекція і насінництво, плодоовочівництво. 2013. №9. С. 333– 338. 6. Ткаліч І. Д., Олексюк О. М., Ткаліч Ю. І., Кулик А. О. Основний обробіток ґрунту під польові культури. Бюлетень Інституту сільського господарства степової зони. 2011. № 1. С. 15–20. 7. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. М.: Колос. 1965. 422 с.

95 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

8. Сайко В.Ф., Малієнко А.М. Системи обробітку грунту в Україні. К.: ВД «ЕКМО», 2007. 44 с. 9. Медведовський О.В., Іваненко П.І. Енергетичний аналіз інтенсивних тех- нологій в сільськогосподарському виробництві. К.: Урожай, 1991. 217 с.

1. Kabanova I. Rezultaty zastosuvannia mikrodobryv pry vyroshchuvanni zer- novykh y oliinykh kultur / I. Kabanova // Propozytsiia. – 2008. – № 3. 2. Buslaieva N. H. Produktyvnist silskohospodarskykh kultur ta yakist osnov- noi produktsii zalezhno vid form fosfornykh dobryv / N. H. Buslaieva // Ahronom. – 2008. – № 4. – S. 16-17 3. Statystychna informatsiia [Elektronnyi resurs] // Ofitsiinyi sait Derzhavnoho komitetu statystyky Ukrainy – Rezhym dostupu: http:// www.ukrstat.gov.ua. 4. Havryliuk M.M., Salatenko V.N., Chekhov A.V. Oliini kultury v Ukraini; za red. A.V. Chekhova. K.: Osnova, 2007. 416 s. 5. Chyhryn O. V., Plakhuta A.S. Posivni yakosti i vrozhainist hirchytsi biloi (Sinapis alba L.) zalezhno vid strokiv peredposivnoi stymuliatsii nasinnia. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu im. V. V. Dokuchaieva. Seriia : Roslynnytstvo, selektsiia i nasinnytstvo, plodoovochivnytstvo. 2013. №9. S. 333–338. 6. Tkalich I. D., Oleksiuk O. M., Tkalich Yu. I., Kulyk A. O. Osnovnyi obrobitok gruntu pid polovi kultury. Biuleten Instytutu silskoho hospodarstva stepovoi zony. 2011. № 1. S. 15–20. 7. Dospekhov B.A. Metodyka polevoho opыta. M.: Kolos. 1965. 422 s. 8. Saiko V.F., Maliienko A.M. Systemy obrobitku hruntu v Ukraini. K.: VD «EKMO», 2007. 44 s. 9. Medvedovskyi O.V., Ivanenko P.I. Enerhetychnyi analiz intensyvnykh tekhnolo- hii v silskohospodarskomu vyrobnytstvi. K.: Urozhai, 1991. 217 s.

Дослідження було спрямовано на вивчення впливу різних способів обробітку ґрунту, доз мінеральних добрив і стимуляторів на формування продуктивнос- ті ріпаку ярого в умовах північної частини Лісостепу України. Закладали та проводили досліди відповідно до загальноприйнятих методик у землеробстві та рослинництві. Метеорологічні умови впродовж вегетаційних періодів в роки проведення досліджень дещо відрізнялись за основними гідротермічними показниками (температура, опади) як від середньобагаторічного так і між роками, внаслі- док чого продуктивність рослин змінювалась. Наведені результати дворічних (2018-2019 рр.) досліджень з впливу систем обробітку грунту та живлення на продуктивність ріпаку ярого. Встановлено, що вирощування ріпаку ярого сорту Магнат на чорнозе- мах типових кращим агрозаходом є полицевий обробіток ґрунту та вне- сення розрахункових доз добрив і застосування цитокініну і амінокислот.

96 Випуск 1-2, 2020

Внесення мінеральних добрив підвищує енерговитрати на вирощування рі- паку. Проведення як основного обробітку ґрунту – оранки сприяло зростанню продуктивності рослин і формуванню максимальної врожайності насіння рі-

паку ярого на варіанті з внесенням N90P60K90 + цитокінін + амінокислоти – 2,2 т/га. Застосування технології прямої сівби призводить до зменшення енергетич- РОСЛИННИЦТВО них витрат при вирощуванні ріпаку ярого, тобто є енергозберігаючим агро- технічним прийомом, порівняно із загальноприйнятим обробітком. Ключові слова: ріпак ярий, технологія вирощування, урожайність, якість насіння, мінеральні добрива, обробіток ґрунту.

Исследования было направлено на изучение влияния различных способов об- работки почвы, доз минеральных удобрений и стимуляторов на формирование продуктивности рапса ярового в условиях северной части Лесостепи Украины. Закладывали и проводили опыты в соответствии с общепринятыми методи- ками в земледелии и растениеводстве. Метеорологические условия во время проведения исследований несколько отличались по основным гидротермическими показателям (температура, осадки) как от средних многолетних так и по годам, в результате чего продук- тивность растений менялась. Приведенные результаты двухлетних (2018-2019 гг.) исследований по вли- янию систем обработки почвы и питания на продуктивность рапса ярового. Установлено, что выращивание рапса ярового сорта Магнат на чернозе- мах типичных лучшим агротехническим приемом является минимальная об- работка почвы и внесение расчетных доз удобрений и применения цитокинина и аминокислот. Внесение минеральных удобрений повышает энергозатраты на выращивание рапса. Проведение в качестве основной обработки почвы – вспашки способство- вало росту продуктивности растений и формированию максимальной уро-

жайности семян ярового на варианте с внесением N90P60K90 + Цитокинины + аминокислоты – 2,2 т / га. Ключевые слова: рапс яровой, технология выращивания, урожайность, ка- чество семян, минеральные удобрения, обработка почвы.

The study was aimed at studying the impact of different tillage methods, doses of mineral fertilizers and stimulants on the formation of productivity of spring rape in the northern part of the Forest-Steppe of Ukraine. Laying and conducting experiments in accordance with generally accepted methods adopted in agriculture and crop production.

97 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

The meteorological conditions during the research were somewhat different from the main hydrothermal indices (heat, moisture), both from the middle and long years, and over the years, as a result of which the productivity of the plants changed. The results of the two-year (2018-2019 years) studies on the impact of soil cultivation and nutrition on the productivity of spring rape are presented. It is established that the cultivation of spring rapeseed Magnat on typical chernozems is the best agricultural measure is shelf tillage and application of calculated doses of fertilizers and the use of cytokinin and amino acids. Application of mineral fertilizers increases energy consumption for rapeseed cultivation. Carrying out as the main tillage – plowing contributed to the growth of plant productivity and the formation of maximum yield of spring rapeseed on the option with the introduction of N90P60K90 + cytokinin + amino acids – 2.2 t / ha. The application of direct sowing technology leads to a reduction of energy costs in the cultivation of spring rape, ie is an energy-saving agronomic technique, compared to conventional cultivation. Key words: spring rape, technology of cultivation, yield, quality of seeds, mineral fertilizers, soil cultivation. Стаття надійшла до редакції 16.01.2020 р.

УДК 631.82: 633. 11 В.М. Юла, М.О. Дрозд, кандидати сільськогосподарських наук НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ЯРОЇ ЗА АДАПТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ

Вступ. Україна одна з найбільших аграрних країн світу і саме аграрний сек- тор може бути одним з найпотужніших чинників зростання нашої національної економіки. В умовах зростаючої континентальності клімату в Україні та світі актуальною проблемою сьогодення є пошук нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечать стабілізацію врожайності та якості вирощеної продукції [1,4]. Загальноприйняті технології вирощування сільськогосподарських культур до цього часу не враховували пристосованість рослин, агрофітоценозів до складаних умов вирощування. Елементи цих тех- нологій були розраховані на середньо-багаторічні показники погодних умов

98 Випуск 1-2, 2020

регіону і не передбачали їх мінливості. Оптимальний вибір технології виро- щування сільськогосподарських культур тісно пов’язаний зі стратегією вико- ристання землі в ринкових умовах у зв’язку з інтенсивним розвитком галузі землеробства, що можливо тільки за допомогою заходів інтенсифікації, які забезпечували б одержання сталих валових зборів якісної продукції [6–8, 10]. Одним із заходів отримання максимальної реалізації потенціалу продуктивнос- ті сортів пшениці м’якої ярої є впровадження у виробництво регіонально адаптова- РОСЛИННИЦТВО них технологій вирощування цієї культури. Ефективність технології вирощування пшениці ярої значною мірою залежить від комплексного використання засобів ін- тенсифікації: сівозміни, сорту, систем обробітку ґрунту, удобрення, хімічного захи- сту та організаційних агрозаходів при вирощуванні цієї культури [3]. Для підвищення продуктивності культури та ефективності використання мінеральних добрив, особливо азотних, необхідне їх застосовування за резуль- татами рослинної та ґрунтової діагностики, в першу чергу при проведенні по- закореневого підживлення посівів. Обов’язковим є інтегрований захист посівів від хвороб і шкідників. Ефективність внесених добрив підвищується за умови застосування інтегрованого захисту рослин [5]. У цьому контексті актуальним залишається створення високопродуктивних агрофітоценозів пшениці м'якої ярої на основі оптимізації системи удобрення та заходів догляду за посівами в системі адаптивних технологій вирощування, що базуються на максимальній реалізації потенціалу продуктивності вітчизняних сортів за результатами морфофізіологічного аналізу та з урахуванням ґрунто- во-кліматичних умов. На вирішення цих задач і спрямовані наші дослідження. Мета досліджень. Встановлення ефективності комплексного застосування елементів адаптивної технології вирощування пшениці м’якої ярої в умовах північного Лісостепу України для одержання високих показників продуктив- ності та якості зерна культури. Умови та методика проведення досліджень. Дослідження проводили впродовж 2017–2019 рр. у стаціонарному досліді ННЦ «Інститут землеробства НААН», в чотирипільній сівозміні після сої. Облікова площа ділянок 25 м2, повторність досліду чотириразова. Предметом досліджень був сорт пшениці м’якої ярої Недра (селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН») інтенсивного типу, високоврожайний. Сильна пшениця. Занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для по- ширення в Україні, для вирощування в зонах Лісостепу і Полісся у 2007 р. Норма висіву – 5,0 млн схожих насінин на гектар. Система обробітку ґрунту та захисту загальноприйняті для зони проведення досліджень, і включала зяблеву оран- ку на 20–22 см, ранньовесняне закриття вологи та передпосівну культивацію.

Мінеральні добрива амофос (52% д. р. Р2О5) та калійну сіль (60% д. р. К2О) вно- сили під основний обробіток ґрунту, аміачну селітру (34,4% д. р. N) – під перед- посівну культивацію та в підживлення на IV та VІІІ етапах органогенезу (е. о.).

99 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Агрохімічна характеристика темно сірого опідзоленого ґрунту, на якому проводили дослідження наступна: вміст гумусу – 2,19%, вміст лужногідролі- зованого азоту (за Корнфілдом) – 76,3 мг N на кг ґрунту (дуже низький рівень), вміст рухомого фосфору (за Чириковим) – 171 мг/кг ґрунту (високий рівень), вміст рухомого калію (за Чириковим) – 84,4 мг/кг ґрунту (підвищений рівень).

Реакція ґрунтового середовища слабокисла (рН сол. 5,3). Схема досліду передбачала встановлення впливу основних елементів тех- нології вирощування (систем удобрення і захисту посівів) та їх комплексної дії і взаємодії на формування продуктивності пшениці м’якої ярої (табл.1). Системи захисту включали: «інтегрована І» – протруєння насіння, обробку посівів препаратами у відповідності з розповсюдженням бур’янів, шкідників, хвороб та запобігання виляганню; «інтегрована ІІ» – протруєння насіння, об- робку посівів препаратами у відповідності з розповсюдженням бур’янів, шкід- ників, хвороб та запобігання виляганню та застосування регулятору росту рос- лин. Вид і дози пестицидів залежали від фітосанітарної ситуації. Досліди супроводжувалися комплексом супутніх спостережень і аналітич- них досліджень за загальноприйнятими методиками [2]. Проводили біологічний контроль за станом рослин, визначали тривалість та умови проходження етапів органогенезу, вивчили вплив технологічних факторів (системи захисту, варіантів удобрення, тощо) на формування елементів продуктивності ярої пшениці. Результати досліджень. Погодні умови – один з найважливіших факторів формування продуктивності сільськогосподарських культур, які щорічно зміню- ються порівняно до багаторічних показників як в бік покращення, так і погіршен- ня умов вегетації рослин, від чого, в значній мірі, залежить рівень їх урожайності. Агрометеорологічні умови за роки досліджень пшениці м’якої ярої відзна- чались контрастністю. Так, погодні умови 2017 року не сприяли ефективній ре- алізації потенціалу продуктивності пшениці ярої, посів якої проведено 5 квітня. В цілому за період активної вегетації культури, з 10 квітня по кінець другої де- кади липня кількість опадів склала лише 76 мм, або 32% до норми за цей період. У 2018 р. сівбу пшениці ярої провели 11 квітня. Вегетація культури у квіт- ні проходила за підвищеного теплового режиму – середня місячна температура повітря виявилась на 4,6 °С вищою за норму і за дефіциту опадів, сума яких за місяць склала 5,6 мм, або 11% до норми. Агрометеорологічні умови вегетації у травні та червні відзначались подальшим наростанням середньодобових темпе- ратур і перевищенням їх середньобагаторічних показників та дефіцитом опадів. В цілому, погодні умови вегетаційного періоду цього року викликали при- скорення проходження окремих етапів вегетації культури, яке в середньому склало 1,5–2 тижні, порівняно із середніми багаторічними значеннями. Погодні умови вегетаційного періоду 2019 р. обмежили формування вро- жаю культури, проте сприяли отриманню високоякісного зерна. Сівбу пше- ниці м'якої ярої у цьому році провели 21 березня. У квітні вегетація проходи- ла за підвищеного теплового режиму – середня місячна температура повітря

100 Випуск 1-2, 2020

виявилась на 2,1 °С вищою за норму, за кількості опадів, сума яких за місяць склала 36,0 мм, або 74% до норми. У першій декаді травня умови вегетації відзначились надмірною (понад 2,5 декадних норми) кількістю опадів та по- мірними середньодобовими температурами повітря. У другій та третій декадах травня вегетація культури проходила в умовах дефіциту опадів (відповідно 3% та 12% до декадних норм) та стрімкого наростання середньодобових темпера- тур, які в середньому за місяць перевищили норму на 2°С. Агрометеорологічні умови вегетації культури у червні відзначились подальшим наростанням се- РОСЛИННИЦТВО редньодобових температур і перевищенням їх середньобагаторічних показни- ків (середня місячна температура повітря червня виявилась на 5,6°С вищою за норму) та жорстким дефіцитом опадів (50% місячної норми). Проте, незважаючи на значну строкатість погодних умов у 2017–2019 рр., їх відхилення від середніх багаторічних значень в окремі періоди росту і розвитку, рівень та характер урожайності пшениці ярої дозволив отримати достовірні резуль- тати закономірностей впливу технологічних факторів, які вивчались у досліді. Дослідженнями 2017–2019 рр. встановлено, що за вирощування пшени- ці ярої на контрольному неудобреному варіанті на фоні інтегрованої системи захисту врожайність зерна склала 1,54 т/га. Застосування стимулятора росту для обробляння насіння та посівів у період вегетації підвищило врожайність

на 0,24 т/га за НІР05 – 0,27 т/га (табл. 1). Таблиця 1. Система удобрення, урожайність та ефективність елементів адаптивної технології вирощування пшениці м’якої ярої, 2017–2019 рр. Ефект від Окупність Урожайність добрив та побічної 1 кг добрив Зміст варіантів з удобренням зерна, т/га продукції, ± т/га зерном , кг І ІІ І ІІ І ІІ Без добрив (контроль) Побічна 1,54 1,78 – – – – продукція попередника (ППП) 1,80 2,11 0,26 0,33 – –

ППП+P30K30N30+15(IV) 2,23 2,41 0,69 0,63 6,59 6,04

ППП+P60K60N30+30(IV)+30(VIII) 2,89 3,11 1,35 1,33 6,42 6,33

ППП+ P80K80+ N60+60(IV) 3,33 3,57 1,79 1,79 5,76 5,76

ППП+P90K90N45+45(IV)+45(VIII) 3,59 3,88 2,05 2,10 6,52 6,68

ППП+P30K30N30+15(IV) + мікродобриво 2,50 2,66 0,96 0,88 9,11 8,38 Примітка. І – інтегрована система захисту; ІІ – інтегрована система захисту + сти- мулятор.

101 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таку врожайність пшениці ярої забезпечили 310–333 шт./м2 збережених до ХІІ етапу продуктивних стебел за продуктивності кожного 0,55–0,58 г зер- на (табл. 2). Відомо, що величина врожайності на 60% залежить від щільності продуктивного стеблостою, тому питання отримання високопродуктивних по- сівів у першу чергу пов’язане із завданням формування на полі оптимальної щільності стеблостою. Встановлено, що внесення стимулятора росту покращує умови для росту, розвитку і формування врожайності пшениці ярої.

Таблиця 2. Показники структури врожаю та якості зерна пшениці м’якої ярої залежно від елементів адаптивної технології вирощування, 2017–2019 рр. Кількість Продуктив- продуктивних Вміст сирої ність колосу Вміст білка стебел на клейковини за системи за системи Зміст варіантів ХІІ етапі за системи захисту, захисту,% з удобренням за системи захисту,% г/колос захисту*, шт./м2 І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ Без добрив (контроль) 310 333 0,55 0,58 13,2 13,8 23,6 24,6 Побічна продукція 320 350 0,61 0,63 13,6 13,4 24,3 23,5 попередника (ППП)

ППП+P30K30N30+15(IV) 377 383 0,68 0,71 15,1 15,2 27,3 27,6

ППП+P60K60N30+30(IV)+30(VIII) 427 428 0,78 0,81 16,5 16,2 29,8 29,7

ППП+ P80K80+ N60+60(IV) 427 423 0,89 0,91 17,5 17,1 32,1 32,1

ППП+P90K90N45+45(IV)+45(VIII) 463 470 0,84 0,92 17,4 17,7 31,5 32,7 ППП+P K N + 30 30 30+15(IV) 397 393 0,71 0,75 14,8 14,6 27,1 26,8 мікродобриво

Примітка. І – інтегрована система захисту; ІІ – інтегрована система захисту + сти- мулятор.

За високоінтенсивної технології вирощування, яка передбачала внесен-

ня P90K90N45+45(IV)+45(VIII) на фоні заробляння побічної продукції попередника та інтегрований захист посівів у поєднанні із застосуванням стимулятора росту у середньому за роки досліджень отримали найвищу врожайність пшениці м'якої ярої – 3,88 т/га. Таку врожайність забезпечили 470 шт./м2 збережених до ХІІ етапу продуктивних стебел, за їх продуктивності 0,92 г зерна. Приріст

102 Випуск 1-2, 2020

урожайності за цієї технології по відношенню до контролю склав 2,10 т/га. Вміст сирого білка за цих умов вирощування сягнув 17,7%, сирої клейковини – 32,7%, що відповідає 1 класу якості зерна згідно ДСТУ 3768:2019 [7]. За цього варіанту технології отримали також найвищий рівень прибутку від вирощуван- ня пшениці ярої, який склав 2,95 тис. грн/га, за рентабельності 18% (табл. 3). Вирощування пшениці ярої за технологією, яка базувалася на внесенні мі- неральних добрив у дозі P K N на фоні заробляння побічної продукції 30 30 30+15(IV) РОСЛИННИЦТВО попередника та позакореневого застосування мікродобрива, забезпечило вро- жайність на рівні 2,50 т/га за інтегрованої системи захисту та 2,66 т/га за інте- грованої системи з додаванням стимулятора росту, зерна з показниками якості 1 класу. Ефект від застосування мікродобрива становив 0,25–0,28 т/га, від добрив

та побічної продукції попередника 0,88–0,96 т/га за НІР05 – 0,27 т/га, а окуп- ність кожного кілограма добрив– 9,11–8,38 кг зерна (див. табл. 1). Прибуток від вирощування пшениці ярої за цих варіантів технології становив 2,20–2,84 тис. грн/га, за рентабельності 21–26% відповідно систем захисту (див. табл. 3).

Таблиця 3. Економічна ефективність елементів адаптивної технології вирощування пшениці м’якої ярої, 2017–2019 рр. Виробничі Прибуток Собівартість Рентабельність витрати, тис. грн/га тис. грн/т % Удобрення, кг/га тис. грн/га І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ Без добрив (контроль) 7,01 7,15 0,55 1,75 4,64 4,02 8 25 Побічна продукція 7,13 7,33 1,87 3,22 3,96 3,47 26 44 попередника (ППП)

ППП+P30K30N30+15(IV) 10,38 10,56 0,99 1,73 4,66 4,38 10 16

ППП+P60K60N30+30(IV)+30(VIII) 13,55 13,72 1,19 2,14 4,69 4,41 9 16

ППП+ P80K80+ N60+60(IV) 16,51 16,68 0,48 1,53 4,96 4,67 3 9

ППП+P90K90N45+45(IV)+45(VIII) 16,65 16,83 1,66 2,95 4,64 4,34 10 18 ППП+P K N + 30 30 30+15(IV) 10,55 10,73 2,20 2,84 4,22 4,03 21 26 мікродобриво Примітка. І – інтегрована система захисту; ІІ – інтегрована система захисту + сти- мулятор.

Найвищий рівень рентабельності – 44%, за прибутку 3,22 тис. грн/га у се- редньому за три роки досліджень забезпечила технологія, яка передбачала за- стосування інтегрованої системи захисту у поєднанні зі стимулятором росту на фоні заробляння побічної продукції попередника. За цієї технології отрима- ли невисокий рівень урожайності – лише 2,11 т/га, проте зерна з умістом білка 13,6–13,4%, що відповідає 2 класу якості.

103 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

У результаті досліджень установлено, що подальше підвищення рівня удо- брення азотними добривами, яке використовували у високоінтенсивних тех- нологіях вирощування пшениці ярої м'якої не сприяло підвищенню її урожай-

ності. Зокрема модель технології, яка передбачала внесення N60Р80К80 + N60IV на фоні дії побічної продукції попередника в середньому за три роки дослі- джень забезпечила 3,33–3,57 т/га відповідно до системи захисту. В цьому ви- падку комплексне застосування мінеральних добрив та побічної продукції по- передника підвищило врожайність культури на 1,79 т/га за обох систем захисту по відношенню до контролю, проте окупність 1 кг мінеральних добрив була найнижчою у досліді і становила 5,76 кг зерна. Причиною зниження ефектив- ності підвищених доз азотних добрив є вилягання рослин і, як наслідок, фор- мування врожаю з низькою масою 1000 зерен. Слід відмітити, що вилягання рослин на підвищених рівнях удобрення відбувається все частіше, незважаючи на застосування регуляторів росту, внаслідок збільшення частоти кліматичних аномалій, зокрема екстремальних злив. Висновки. Проведені дослідження з вивчення ефективності вирощування пшениці м'якої ярої, свідчать про необхідність комплексного застосування еле- ментів адаптивної технології, зокрема побічної продукції попередників, міне- ральних добрив, стимуляторів росту рослин та мікродобрив. Найвищий рівень реалізації продуктивності пшениці м'якої ярої сорту Недра – 3,88 т/га зерна 1 класу якості, у середньому за три роки досліджень, одержали за високоін- тенсивної технології, яка передбачала внесення мінерального добрива у дозі

N45P90K90 до сівби та по N45 на IV і VIII етапах органогенезу на фоні заробляння побічної продукції попередника та інтегрованої системи захисту (протруєн- ня насіння, обробку посівів препаратами у відповідності з розповсюдженням бур’янів, шкідників, хвороб) із застосуванням стимулятора росту рослин.

1. Ґудзь В.П. Адаптивні системи землеробства. / В.П. Ґудзь, І.Д. Примак, М.Ф. Рибак та ін. – Київ: Центр учбової літератури, 2007. – 332 с. 2. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) Б.А.Доспехов – 5-е изд., доп. и пере- раб. – Москва: Агропромиздат, 1985. – 351 с. 3. Енциклопедія сільського господарства. Технологія вирощування ярої пше- ниці. Інститут водних проблем і меліорації НААН України URL: http://ias.pp.ua (дата звернення: 20.09.2020) 4. Куперман Ф.М. Морфофизиология растений. – Москва: Высшая школа, 1984. – 240 с. 5. Лихочвор В.В. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур. / В.В. Лихочвор, В.Ф. Петриченко – Львів: НВФ «Українські технології», 2006 – 730 с.

104 Випуск 1-2, 2020

6. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / редкол.:М.В. Зубець(голова) та ін. – Київ: Аграрна наука, 2010. – 980 с. 7. Паламарчук В.Д. Біологія та екологія сільськогосподарських рослин / В.Д. Паламарчук, І.С. Поліщук, С.М. Каленьска, Л.М. Єрмакова – Вінниця, 2013. – 636 с. 8. Сайт журнала «Агробізнес сьогодні» Попов С., Авраменко С., Цех­ майст­рук М., Манько К., Глубокий О. Адаптивні технології для вирощуван- РОСЛИННИЦТВО ня. Агрономія сьогодні, 2014. № 11. //URL: http://agro-business.com.ua/agro/ ahronomiia-sohodni/item/480-adaptatyvni-tekhnolohii-dlia-vyroshchuvannia.html. (дата звернення: 5.10.2020) 9. Пшениця. Технічні умови: ДСТУ 3768:2010 [чинний від 2010-03-31]. (Національний стандарт України) – Київ: Держспоживстандарт України, 2010. – 25 с. 10. Сайко В.Ф. Сучасні технології вирощування конкурентоспроможного зерна. /В.Ф. Сайко // Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства УААН». – Київ, 2004. – Спец. вип. – С. 26–31.

1. Gudz V.P. (2007) Adaptivnі sistemi zemlerobstva. [ Adaptive farming sys- tems] V.P. Gudz, І.D. Primak, M.F. Ribak ta іn. – Kyiv: Centr uchbovoi lіteratury [in Ukrainian]. 2. Dospekhov B. A. (1985) Metodika polevogo opyta (s osnovami statisticheskoj obrabotki rezultatov issledovanij) [Methodology of field experience (with the basics of statistical processing of research results)]. B.A. Dospekhov – 5-e izd., dop. i pere- rab. – Moskva: Agropromizdat [in Russian]. 3. Enciklopedіya sіlskoho hospodarstva. Tekhnolohіya viroshchuvannia yaroi pshenytsі [ Technology of growing spring wheat]. Іnstetut vodnikh problem і melіora- sii NAAN Ukrainy URL: http://ias.pp.ua [in Ukrainian]. 4. Kuperman F.M. (1984) Morfofiziologiya rastenij. [ Morphophysiology of plants] – Moskva: Vysshaya shkola [in Russian]. 5. Lykhochvor V.V. (2006) Roslynnystvo [Plant growing]. Suchasnі іntensyvnі tekhnolohіi vyroshchuvannia osnovnykh polovyh kultur. / V.V. Lykhochvor, V.F. Petrychenko – Lviv: NVF «Ukrainski tekhnolohii» [in Ukrainian]. 6. M.V. Zubec (Eds.) ta in. (2010) Naukovi osnovy ahropromyslovoho vyrobnyt- stva v zoni Lisostepu Ukrainy [Scientific bases of agro-industrial production in the Forest-Steppe zone of Ukraine] – Kyiv: Ahrarna nauka [in Ukrainian]. 7. Palamarchuk V.D. (2013) Biolohiia ta ekolohiia silskohospodarskykh roslyn [Biology and ecology of agricultural plants] V.D. Palamarchuk, І.S. Polіshchuk, S.M. Kalenska, L.M. Yrmakova – Vіnnysia [in Ukrainian]. 8. Popov S., Avramenko S., Cekhmajstruk M., Manko K., Glubokij O. (2014) Adaptyvni tekhnolohii dlia vyroshchuvannia. [Adaptive technologies for cultivation] Ahrobiznes sohodni. Ahronomiia sohodni// URL: http://agro-business.com.ua/agro/

105 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» ahronomiia-sohodni/item/480-adaptatyvni-tekhnolohii-dlia-vyroshchuvannia.html. (Last accessed: 18.09.2020) 9. Pshenytsia. Tekhnichni umovy: DSTU 3768:2010 [chinnij vіd 2010-03-31]. (Nacіonal'nij standart Ukraїni) – Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrainy, 2010. –25 s. 10. Saiko V.F. (2004) Suchasni tekhnolohii vyroshchuvannia konkurentospro- mozhnoho zerna. [Modern technologies of growing competitive grain] Zbirnyk nau- kovykh prats NNTs «Instytut zemlerobstva UAAN». Kyiv [in Ukrainian].

Мета досліджень. Встановлення ефективності комплексного застосуван- ня елементів адаптивної технології вирощування пшениці м’якої ярої в умовах Північного Лісостепу України для одержання високих показників продуктив- ності та якості зерна культури. Методи. Польові, лабораторні дослідження, математично-статистич- ний аналіз. Результати. В умовах Північного Лісостепу України встановлено вплив елементів адаптивної технології вирощування на продуктивність пшениці м'якої ярої сорту Недра. Вирощування пшениці ярої за технологією, яка базувалася на внесенні міне-

ральних добрив у дозі P30K30N30+15(IV) на фоні заробляння побічної продукції попере- дника та позакореневого застосування мікродобрива, забезпечило врожайність на рівні 2,50 т/га за інтегрованої системи захисту та 2,66 т/га за інтегрова- ної системи із застосуванням стимулятора росту, зерна з показниками якості 1 класу. Ефект від застосування мікродобрива становив 0,25–0,28 т/га, від до-

брив та побічної продукції попередника 0,88–0,96 т/га за НІР05 – 0,27 т/га. Найвищий рівень рентабельності – 44%, за прибутку 3,22 тис. грн/га у се- редньому за роки досліджень забезпечила технологія, яка передбачала засто- сування інтегрованої системи захисту у поєднанні зі стимулятором росту на фоні заробляння побічної продукції попередника. За цієї технології отрима- ли невисокий рівень урожайності – лише 2,11 т/га, проте зерна з умістом білка 13,6–13,4%, що відповідає 2 класу якості. За високоінтенсивної технології вирощування, яка передбачала внесення

P90K90N45+45(IV)+45(VIII) на фоні заробляння побічної продукції попередника та ін- тегрований захист посівів у поєднанні із застосуванням стимулятора росту у середньому за роки досліджень отримали найвищу врожайність пшениці м'якої ярої – 3,88 т/га. Таку врожайність забезпечили 470 шт./м2 збережених до ХІІ етапу продуктивних стебел, за їх продуктивності 0,92 г зерна. Приріст урожайності за цієї технології по відношенню до контролю склав 2,10 т/га. Вміст сирого білка за цих умов вирощування сягнув 17,7%, сирої клейковини – 32,7%, що відповідає 1 класу якості зерна згідно ДСТУ 3768:2019. Висновки. Найвищий рівень реалізації продуктивності пшениці м'якої ярої сорту Недра – 3,88 т/га зерна 1 класу якості, у середньому за три роки

106 Випуск 1-2, 2020

досліджень, одержали за високоінтенсивної технології, яка передбачала вне-

сення мінерального добрива у дозі N45P90K90 до сівби та по N45 на IV і VIII ета- пах органогенезу на фоні заробляння побічної продукції попередника та інте- грованої системи захисту (протруєння насіння, обробку посівів препаратами у відповідності з розповсюдженням бур’янів, шкідників, хвороб) із застосуван- ням стимулятора росту рослин. Ключові слова: врожайність, мікродобриво, мінеральні добрива, пшениця РОСЛИННИЦТВО м’яка яра, побічна продукція попередника, стимулятор росту, технологія ви- рощування.

Цель исследований. Определение эффективности комплексного примене- ния элементов адаптивной технологии выращивания пшеницы мягкой яровой в условиях Северной Лесостепи Украины для получения высоких показателей продуктивности и качества зерна культуры. Методы. Полевые, лабораторные исследования, математически-статис- тический анализ. Результаты. В условиях Северной Лесостепи Украины установлено влия- ние элементов адаптивной технологии выращивания на продуктивность пше- ницы мягкой яровой сорта Недра. Выращивание пшеницы яровой по технологии, которая базировалась на вне-

сении минеральных удобрений в дозе P30K30N30 + 15 (IV) на фоне заделывания побоч- ной продукции предшественника и внекорневого применения микроудобрения, обеспечило урожайность на уровне 2,50 т/га при интегрированной системе защиты и 2,66 т/га при интегрированной системе с применением стимулято- ра роста, зерна с показателями качества 1 класса. Эффект от применения микроудобрения составил 0,25–0,28 т/га, от удобрений и побочной продукции

предшественника 0,88–0,96 т/га при НИР05 – 0,27 т/га. Наивысший уровень рентабельности – 44%, и прибыли 3,22 тыс. грн/га в среднем за годы исследований обеспечила технология, которая предусматри- вала применение интегрированной системы защиты в сочетании со стимуля- тором роста на фоне заделывания побочной продукции предшественника. По этой технологии получили невысокий уровень урожайности – лишь 2,11 т/га, однако зерна с содержанием белка 13,6–13,4%, что соответствует 2 классу качества. При высокоинтенсивной технологии выращивания, которая предусматри-

вала внесение P90K90N45 + 45 (IV) 45 (VIII) на фоне заделывания побочной продукции предшественника и интегрированной защите посевов в сочетании с примене- нием стимулятора роста в среднем за годы исследований получили наивыс- шую урожайность пшеницы мягкой яровой – 3,88 т/га. Такую урожайность обеспечили 470 шт./м2 сохранившихся до ХІІ этапа продуктивных стеблей, при их продуктивности 0,92 г зерна. Прирост урожайности при этой технологии

107 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

по отношению к контролю составил 2,10 т/га. Содержание сырого белка при этих условиях выращивания достиг 17,7%, сырой клейковины – 32,7%, что со- ответствует 1 классу качества зерна согласно ДСТУ 3768: 2019. Выводы. Наивысший уровень реализации продуктивности пшеницы мягкой яровой сорта Недра – 3,88 т/га зерна 1 класса качества, в среднем за три года исследований, получили при высокоинтенсивной технологии, которая пре-

дусматривала внесение минерального удобрения в дозе N45P90K90 до посева и по

N45 на IV и VIII этапах органогенеза на фоне зарабатывания побочной продук- ции предшественника и интегрированной системе защиты (протравливание семян, обработка посевов препаратами в соответствии с распространением сорняков, вредителей, болезней) с применением стимулятора роста растений. Ключевые слова: микроудобрение, минеральные удобрения, пшеница мяг- кая яровая, побочная продукция предшественника, стимулятор роста, техно- логия выращивания, урожайность.

Research goal. Determination of the effectiveness of the complex application of elements of adaptive technology for growing soft spring wheat in the northern forest- steppe of Ukraine to obtain high productivity and quality of grain crops. Methods. Field, laboratory research, mathematical and statistical analysis. Results. In the conditions of the northern forest-steppe of Ukraine, the influence of elements of adaptive cultivation technology on the productivity of soft spring wheat variety Nedra has been established. Cultivation of spring wheat using the technology, which was based on the application of mineral fertilizers at a dose of P30K30N30 + 15 (IV) against the background of the incorporation of by-products of the predecessor and foliar application of micro fertilizers, provided a yield of 2.50 t / ha with an integrated protection system and 2.66 t / ha with an integrated system using a growth stimulator, grain with quality indicators of the 1st class. The effect of the use of micronutrient fertilizers was 0.25– 0.28 t / ha, from fertilizers and by-products of the predecessor 0.88–0.96 t/ha with the SSD05 – 0.27 t/ha. The highest level of profitability – 44%, and a profit of 3.22 thousand UAH / ha on average over the years of research was provided by the technology, which provided for the use of an integrated protection system in combination with a growth stimulator against the background of incorporating by-products of the predecessor. Using this technology, a low level of productivity was obtained – only 2.11 t / ha, however, grains with a protein content of 13.6–13.4%, which corresponds to the 2nd quality class. With a high-intensity cultivation technology, which provided for the introduction of P90K90N45 + 45 (IV) 45 (VIII) against the background of embedding of by-products of the predecessor and integrated crop protection in combination with the use of a growth stimulator, on average over the years of research, we obtained the highest yield of soft

108 Випуск 1-2, 2020 spring wheat – 3.88 tons / ha. This yield was provided by 470 pieces / m2 of productive stems preserved until the XII stage, with a productivity of 0.92 g of grain. The yield increase with this technology in relation to the control was 2.10 t / ha. The content of crude protein under these growing conditions reached 17.7%, crude gluten – 32.7%, which corresponds to class 1 of grain quality according to SSTM 3768: 2019. Conclusions. The highest level of realization of the productivity of soft spring wheat variety Nedra – 3.88 t / ha of grain of the 1st quality class, on average for РОСЛИННИЦТВО three years of research, was obtained with high-intensity technology, which provided for the introduction of mineral fertilizers at a dose of N45P90K90 before sowing and at

N45 on IV and VIII stages of organogenesis against the background of earning by-products of the predecessor and an integrated protection system (seed dressing, treatment of crops with drugs in accordance with the spread of weeds, pests, diseases) using a plant growth stimulator. Key words: micro fertilizers, mineral fertilizers, soft spring wheat, by-products of the predecessor, growth stimulant, cultivation technology, yield. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р.

УДК 631.5:633.171 О. В. Глієва, науковий співробітник О. Г. Любчич, Р. Є. Грищенко, кандидати сільськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

АГРОТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ВИРОЩУВАННЯ ПРОСА В УКРАЇНІ

Просо є цінною круп’яною культурою, яка здатна забезпечити відносно ви- сокі і досить стабільні урожаї навіть в посушливі екстремальні роки. Вирощують його в усіх областях України, за виключенням Чернівецької і Закарпатської. Зерно проса використовується в основному для виробництва крупи – пшона, харчова цінність якого не поступається багатьом іншим крупам. Воно містить 12% білка, 81% крохмалю, 3,5% жиру і 0,15% цукрів. По вмісту білка пшоно займає перше місце серед таких круп, як рисова, гречана, перло- ва і ячмінна. За дотримання технології вирощування можна одержати високу врожайність зерна – понад 6,0 т/га. Найбільші валові збори зерна отримують у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській і Харківській областях, тому що ґрунтово-кліматичні умови цих регіонів є найбільш сприят- ливими для вирощування проса.

109 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Агротехнологічні прийоми вирощування проса, як інтегруючі і динамічні елементи технології, повинні враховувати сортові характеристики, ґрунтові відмінності та погодні умови, чергування культур у сівозміні, попередники, систему основного і допосівного обробітку ґрунту, систему застосування мі- неральних добрив та захисту від хвороб, шкідників і бур'янів, строки і способи сівби, норми висівання насіння та ін. Правильний підбір сорту гарантує підвищення врожайності проса на 0,2– 0,4 т/га [3]. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні включено 30 сортів проса які відрізняються між собою як по морфо- логічних, так і по біологічних і господарських особливостях. За часом дости- гання їх поділяють на середньоранні, середньостиглі та ранньосередні сорти. Останнім часом набувають популярності ультраскоростиглі сорти. Економічно доцільним є вирощування сортів стійких до сажки та адаптованих до неспри- ятливих умов вирощування в умовах зміни клімату (Веселоподільське 16, Полтавське золотисте, Омріяне, Чабанівське та ін.) . Своєчасна підготовка насіння проса до сівби включає ретельне очищення, сортування, протруєння насіння такими препаратами, як Фундазол, Вітавакс проти сажки, кореневих гнилей; для підвищення урожайності бажано провести інкрустацію насіння регуляторами росту – Вермістим, Вимпел; біопрепаратом Азотофіт, Азогран та іншими аналогами. Сівбу проводити в оптимальні строки, що обмежує ураженість рослин хворобами. У сівозміні вирощують просо після кращих попередників. У зоні Полісся кращи- ми є – картопля, кукурудза, удобрені озимі, багаторічні бобові трави; у Лісостепу – цукрові буряки, кукурудза, зернобобові та багаторічні бобові, в Степу – кукурудза, озимі по пару, баштанні. Небажаним попередником є ячмінь та овес. Найкращі результати обробітку ґрунту забезпечує система, яка включає лу- щення стерні, а також при появі сходів бур'янів культивацію, яку проводять куль- тиваторами зі стрільчастими робочими органами в агрегаті з боронами. За таких умов глибоку зяблеву оранку в умовах Лісостепу проводять у середині жовтня. Головним завданням підготовки ґрунту під просо є очищення верхнього шару від бур'янів шляхом провокації насіння до проростання в осінній та вес- няний періоди. Тому весняний обробіток під просо розпочинають із розпушу- вання ґрунту боронами або культиваторами по діагоналі, чи упоперек поля. Для активної провокації проростання насіння бур’янів і збереження вологи в по- сівному шарі ґрунту слідом за першим і наступним весняним розпушуванням слід проводити прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками. При цьому поліпшується контакт насіння з ґрунтом, збільшується вологість його посівно- го шару та підвищується температура. Усе це сприяє дружньому проростанню насіння і прискорює появу сходів. Особливо ефективно воно в посушливі роки і при недостатньому зволоженні ґрунту. Наукові і виробничі дані показують, що коткування ґрунту до і після сівби підвищує урожай проса на 0,2–0,4 т/га [3].

110 Випуск 1-2, 2020

Не менш важливе значення мають до- і післясходові боронування проса, внаслідок чого руйнується ґрунтова кірка, полегшується з’явлення сходів, зни- щуються бур’яни. Передбачаючи боронування завчасно необхідно збільшувати норму висіву насіння на 10–15%. Коли ж ґрунт під час сівби достатньо вологий, замість коткування доціль- но проводити боронування легкими посівними боронами. В результаті вирів- нювання ними поверхні та деякого ущільнення верхнього шару сходи бувають РОСЛИННИЦТВО рівномірнішими. Просо висівають суцільним рядковим способом, з нормою висіву для Полісся і Північного Лісостепу 4,0–4,5 млн шт./га, для центрального та східного Лісостепу – 3,5–4,0 млн насінин на 1га. На забур’янених полях краще застосову- вати широкорядну сівбу з нормою висіву 2,0–2,5 млн/га схожих насінин. Система удобрення є однією із фундаментальних блоків всього технологіч- ного процесу незалежно від ґрунтової відміни і зони вирощування. Негативна дія природних і антропогенних факторів значно пом’якшується за умовами оптимального і своєчасного забезпечення рослин елементами живлення. При інтенсивній технології вирощування проса для одержання запланова- ного врожаю в системі застосування добрив слід передбачити повну забезпе- ченість його основними елементами мінерального живлення. Найактивніше рослини проса засвоюють поживні речовини із ґрунту у порівняно короткий строк – у фазі кущіння-стеблування, коли відбувається посилене наростання вегетативної маси і формування генеративних органів. У цей період у рослину надходить близько 70% азоту, 40 – фосфору і 90–95% калію. Найбільша кіль- кість фосфору споживається рослинами у фазі цвітіння-дозрівання зерна [6]. Розробляючи систему удобрення проса, слід брати до уваги, що на форму- вання 1 ц урожаю зерна і відповідної вегетативної маси рослин просо виносить із ґрунту 3,3 кг азоту, 1,5 – фосфору, 3,4 – калію та 1,2 кг кальцію [6]. Визначення потреби у мінеральних добривах під просо проводять за розра- хунково-балансовим методом. Відправною точкою розрахунку кількості внесення мінеральних добрив служить величина запланованого урожаю. Розрахунок обґрун- товується на тому, що приріст урожаю неможливо одержати без зайвого виносу поживних речовин із ґрунту. Кількість добрив, яка необхідна для одержання при- бавки врожаю, вираховується за додатковим виносом, з урахуванням коефіцієнта використання добрив. Кількість діючої речовини, яку слід внести, виражається в кілограмах на 1 гектар. У відповідності з процентним умістом діючої речовини у добриві робиться розрахунок кількості фізичних туків на один гектар. То відповідно розрахунково-балансового методу для підвищення урожаю про- са від 2 до 3,5 т/га слід вносити 200 кг аміачної селітри, 245 кг суперфосфату і 95 кг хлористого калію. Але використання таких доз мінеральних добрив повинно ви- ходити із особистої фізіології мінерального живлення різних сортів рослин, запасів продуктивної вологи у ґрунті, температури навколишнього середовища тощо [4].

111 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 1. Вплив системи удобрення і умов зволоження на урожайність проса у північному Лісостепу, (Київська область), т/га Просо Умови зволоження без добрив N60P60K60 посушливі 2,8 4,0 задовільні 3,5 4,3 надмірні (перезволоження) 3,1 3,7

За даними авторів, для одержання 3,5 т/га зерна проса з ґрунту виноситься: просом – азоту 105 кг, фосфору 49, калію 120 і кальцію 60 кг [4]. При цьому, одноразове внесення добрив, навіть за розрахункових методів, виходячи із виносу поживних речовин культурами, не повною мірою задоволь- няють потреби рослин протягом періоду вегетації, особливо в азоті. За більш повного забезпечення рослин проса елементами живлення мінеральні добри- ва вносять у рядки одночасно із сівбою. Найдоцільніше у рядки вносити амі- ачний азот, суперфосфат, калімагнезію або складні добрива (нітроамофоску, нітрофоску тощо). Підживлення рослин в період вегетації найбільш ефективне у зоні достатнього зволоження, на піщаних або легкосуглинкових ґрунтах, а та- кож за відсутності основного і рядкового внесення. Для підживлення рослин здебільшого використовують азотні добрива, але можна застосовувати й склад- ні водорозчинні добрива. Таке підживлення рослин проса у фазі кущіння дозою не більше 25% від основного внесення і здебільшого на широкорядних посівах поєднують з міжрядними обробітками. Друге підживлення рослин проса про- водять на VII етапі органогенезу азотними добривами в дозах 15–20 кг/га. За результатами наших досліджень (Київська обл.), підживлення рослин азотними добривами підвищує урожайність проса на 0,5–0,7 т/га [3]. Для одержання високих урожаїв проса з добрими якісними показниками зерна необхідно у комплексі з макроелементами вносити і мікроелементи. Під просо експериментально доказано значення таких мікроелементів, як бор, мідь, молібден, цинк і марганець. Наразі основними шляхами потрапляння їх в рослину є: обробка насіння розчинами, що містять плівкоутворювальні препарати та протруйники, вне- сення у ґрунт під передпосівну культивації або одночасно з сівбою, а також у вигляді позакореневого підживлення. Оскільки рослини проса нарощують свою зелену масу протягом всієї вегетації, в різні періоди життя їм необхід- на наявність різних поживних елементів. Тому позакореневе підживлення, як спосіб ліквідації симптомів дефіциту у критичні фази розвитку, при перехо- ді від вегетативного до репродуктивного періоду та у випадках необхідності підвищення стресостійкості або при потребі ліквідації несприятливих факторів

112 Випуск 1-2, 2020

середовища (град, приморозки, температурні умови). У дослідах проведених ННЦ «Інститут землеробства НААН» використання препарату Тразекс (живить рослину мікроелементами В, Си, Fe, Zn, Mn) в якості позакореневого піджив- лення на ІV етапі органогенезу (фаза кущення) забезпечило приріст врожайно- сті зерна в сприятливі роки до 0,63т/га, в менш сприятливі – 0,27 т/га. Основними застережними заходами під час обробки рослин по листу є ви- користання препаратів у ранковий або вечірній час, у похмуру погоду, уникаю- РОСЛИННИЦТВО чи прямих сонячний променів. Догляд за посівами проса включає поєднання агротехнічних та хімічних за- ходів боротьби з бур’янами. На широкорядних посівах перше розпушування міжрядь слід проводити у фазі повних сходів на глибину 4-5 см, коли добре позначаться рядки. Другий міжрядний обробіток проводять залежно від появи бур’янів і ущільнення ґрунту на глибину 8–10 см. Згідно з проведеними дослідженнями, науковцями ННЦ «Інститут земле- робства НААН» щодо впливу розпушування міжрядь на забур’яненість посівів проса показали, що перше розпушування міжрядь, яке проводилось у фазі ку- щіння рослин, зменшило чисельність бур'янів від 210–146 шт./м2 до 32–10 шт./м2, або частка участі фактора «розпушування» становила 70–80%. Після другого розпушування (фаза стеблування), забур’яненість була доведена до межі, яка істотно не впливала на розвиток рослин [2, 5].

113 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Попри біологічні особливості росту й розвитку проса, конкуренція культур- ного компонента з бур'янами незначна, а на окремих етапах органогенезу навіть відсутня. Найбільше рослини проса пригнічуються бур'янами на І–IV етапах органогенезу через їх сповільнений ріст. Тому проведення якісного та своєчас- ного основного і передпосівного обробітків ґрунту, розпушування міжрядь є важливим фактором дотримання чистоти посіву. А на звичайних рядкових по- сівах не менш ефективним є застосування дозволених до використання гербі- цидів (Агрітокс, Примекстра Голд, Люмакс, Лонтрел та ін.). За даними наших досліджень, застосування гербіциду в посівах проса зменшує сегетальну рос- линність від 81 до 90% [1]. Просо найменш чутливе до дії гербіцидів у період від появи сходів до закінчення кущення. Значної шкоди цій культурі наносять личинки просяного комарика, які жив- ляться квітковими плівками. На початку фази викидання волоті посіви обсте- жують на визначення інтенсивності його льоту. Більш сильно пошкоджуються рослини пізнього строку сівби. Личинки заляльковуються всередині зернин проса, і тому вони залишаються плюсклими та недорозвиненими. У літній пе- ріод вегетації для хімічного захисту проса від шкідників (просяного комарика, стеблового кукурудзяного метелика і попелиці) використовують БІ-58 новий. У зв’язку з розтягнутим та нерівномірним достиганням насіння проса, який у межах однієї волоті може сягати 25–30 днів, кращим способом його збирання є роздільний. Це забезпечує одержання більш достиглого, вирівняного та якіс- ного зерна. Для запобігання втрат скошують просо у валки коли зерно у волоті достигає на 80–85%, і вологості 20–25%. Також застосовують пряме комбайнування, але через високу вологість мож- ливе неякісне очищення вороху, а це призводить до значних втрат урожаю. Скошують просо жатками різних модифікацій на висоті 15–20 см упоперек або за діагоналлю до напряму рядків. Підбирають і обмолочують валки через три- п’ять днів за вологості зерна не більше 17%. У підсумку можна стверджувати, що використовуючи районовані та ви- соковрожайні сорти, дотримуючись усіх науково обгрунтованих технологій вирощування проса, особливо оптимально збалансованої системи удобрення, орієнтуючись на фізіологічний стан рослин можна отримувати врожай зерна у межах 5–7 т/га.

1. Брухаль Ф. Й., Любчич О. Г., Грищенко Р. Є., Глієва О. В., Мазуренко Т. В. Ефективність ґрунтових гербіцидів у технології вирощування проса. Збірник наук. праць Уманського національного університету садівництва. Умань. 2017. Вип. 90. ч.1. С. 40–46 2. Драган М. І., Любчич О. Г. Засоренность посевов крупяных культур и эффективные методы борьбы с сорняками. Международная конференция

114 Випуск 1-2, 2020

«Научные приоритеты развития отрасли растениеводства: результаты и перспективы». Жодино, 2011. С. 46–49. 3. Драган М. І., Грищенко Р. Є., Любчич О. Г. Круп’яні культури: сучасні аспекти технології вирощування. Пропозиція. 2009. №11. С. 80–83. 4. Драган М. І., Грищенко Р. Є., Любчич О. Г. Удобрення проса. The Ukrainian Farmer. 2010. №12. С. 38–41. 5. Любчич О. Г. Ефективність заходів боротьби з бур’янами у технології РОСЛИННИЦТВО вирощування проса. Зб. Наук. Праць ННЦ «Інститут землеробства НААН». Вип. 4. С. 73–82. 6. Яшовський І. В., Єфименко Д. Я. Круп’яні культури К.: Урожай, 1982. 160 с.

1. Brukhal, F. Y., Lyubchych, O. G., Grishchenko, R. E., Glieva, O. V., Mazurenko, T. V. (2017). The effectiveness of soil herbicides in the technology of growing millet. Collection of scientific works of Uman National University of Horticulturee. Uman. p. 40–46. 2. Dragan, M. I., Lyubchich, O. G. (2011). Clogging of cereal crops and effective methods of weed control. International Conference «Scientific Priorities for the Development of the Crop Industry: Results and Prospects». Zhodino. S. 46–49. 3. Dragan, M. I., Grishchenko, R. E., Lyubchych, O. G. (2009). Cereal crops: modern aspects of cultivation technology. Offer. Р. 80–83. 4. Dragan, M. I., Grishchenko, R. E., Lyubchich, O. G. (2010). Fertilization of millet. The Ukrainian Farmer. Р. 38–41. 5. Lyubchych, O. G. (2014). Effectiveness of weed control measures in millet cultivation technology. Coll. Science. Proceedings of the NSC «Institute of Agriculture NAAS». Р. 73–82. 6. Yashovsky, I. V., Yefimenko, D. Ya. Cereal crops Kiev. Harvest. 160 p.

У статті розглянуті питання щодо народногосподарського значення проса та агротехнічних елементів технології його вирощування. Викладені завдання і елементи підготовки ґрунту під просо, головним з яких є очищення верхнього шару від бур'янів шляхом провокації насіння до проро- стання в осінній та весняний періоди. Розроблена система удобрення, яка є однією із фундаментальних блоків всього технологічного процесу незалежно від ґрунтової відміни і зони вирощу- вання. Негативна дія природних і антропогенних факторів значно пом’якшу- ється за умовами оптимального і своєчасного забезпечення рослин елемента- ми живлення. Доказано, що найактивніше рослини проса засвоюють поживні речовини із ґрунту у фазі кущіння-стеблування, коли відбувається посилене наростання вегетативної маси і формування генеративних органів а для одержання 3,5 т/

115 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

га зерна проса з ґрунту виноситься просом – азоту 105 кг, фосфору 49, калію 120 і кальцію 60 кг. Рекомендовано для догляду за посівами проса використовувати як механіч- ні елементи (рихлення міжрядь, боронування посівів), так і хімічні – застосу- вання гербіцидів, які до 90% знищують сегетальну рослинність. Ключові слова: ґрунт, удобрення, обробіток, просо, посів, технологія.

В статье рассмотрены вопросы народнохозяйственного значения проса и агротехнических элементов технологии его выращивания. Изложены задачи и элементы подготовки почвы под просо, главным из ко- торых является очистка верхнего слоя от сорняков путем провокации семян к прорастанию в осенний и весенний периоды. Разработана система удобрения, которая является одной из фундамен- тальных блоков всего технологического процесса независимо от почвенной отмены и зоны выращивания. Негативное воздействие природных и антропо- генных факторов значительно смягчается по условиям оптимального и своев- ременного обеспечения растений элементами питания. Доказано, что наиболее активно растения проса усваивают питательные вещества из почвы в фазе кущения-стеблевание, когда происходит усиленное нарастание вегетативной массы и формирование генеративных органов а для получения 3,5 т/га зерна проса из почвы выносится просом – азота 105 кг, фос- фора 49, калия 120 и кальция 60 кг. Рекомендуется для ухода за посевами проса использовать как механические элементы (рыхление междурядий, боронование посевов), так и химические – применение гербицидов, до 90% уничтожают сегетальных растительность. Ключевые слова: почва, удобрения, обработку, просо, занял, технология.

The article considers the issues of economic importance of millet and agrotechnical elements of its cultivation technology. The tasks and elements of soil preparation for millet are described, the main of which is the clearing of the upper layer from weeds by provoking the seeds to germinate in autumn and spring. A fertilizer system has been developed, which is one of the fundamental blocks of the whole technological process, regardless of soil removal and cultivation zone. The negative effects of natural and anthropogenic factors are significantly mitigated by the conditions of optimal and timely provision of plants with nutrients. It is proved that millet plants most actively assimilate nutrients from the soil in the tillering phase, when there is an increased growth of vegetative mass and formation of generative organs and to obtain 3,5 t/ha of millet grain from the soil is removed millet – nitrogen 105 kg, phosphorus 49, potassium 120 and calcium 60 kg.

116 Випуск 1-2, 2020

It is recommended to use both mechanical elements (row spacing, crop harrowing) and chemical ones for the care of millet crops – the use of herbicides that destroy up to 90% of segetal vegetation. Key words: soil, fertilizer, cultivation, millet, sowing, technology. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р. РОСЛИННИЦТВО

УДК 595:633.11 Гаврилюк Н.М., молодший науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ЖУКИ–ТУРУНИ (COLEOPTERA, CARABIDAE) НА ПШЕНИЦІ ОЗИМІЙ ТА ЯРІЙ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Туруни (Carabidae) – одна з найчисельніших і практично важливих родин з ряду твердокрилих. В агроценозах, ця група жуків, постійно привертає увагу дослідників, як активних ентомофагів, різноманіття та чисельність яких може значно змінюватись протягом усього вегетаційного сезону залежно від куль- тури, погодних умов або ряду антропічних факторів. Активно переміщаючись між різними екосистемами, жужелиці здатні швидко відновлювати свою чи- сельність на полях [1–7]. Метою досліджень було уточнення видового складу Carabidae на пшениці озимій та ярій в умовах Північного Лісостепу; визначення їх сезонної динаміки активності (динамічної щільності імаго) та трофічної спеціалізації залежно від метеорологічних умов. Методика досліджень. Дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. на пшениці озимій та ярій на дослідних ділянках ННЦ «Інститут землеробства НААН України». Обліки карабідофауни здійснювали за загальноприйнятими методиками, головним чином, із використанням ґрунтових пасток Барбера, наповнених фіксатором (4% розчином формаліну), розміщених у шаховому порядку на відстані 15–20 м одна від одної. Цей метод дає змогу отримува- ти дані про динамічну щільність жуків, яка складається із загальної щільнос- ті турунів на даній території, а також їх активності. Таксономічна належність турунів перевірена д.б.н. О.В. Пучковим (Інститут зоології ім. Шмальгаузена НАН України). Екологічна характеристика наведена з використанням ряду лі- тературних даних [4,6]. За рівнем чисельності виділено три групи: домінантні або масові (більше 5%); звичайні (1–5%); рідкісні види (менше 1% від загальної кількості відловлених жуків).

117 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Результати досліджень. Загалом на полях пшениці зареєстровано 42 види з 17 родів. З них, на пшениці озимій відзначено – 25 видів турунів з 12, а на ярій – 39 видів з 16 родів (табл.1). Більш різноманітний видовий склад турунів на зер- нових колосових відмічено серед родів Harpalus (5 видів на пшениці озимій та 10 – на ярій), Amara (4 та 6), Poecilus (3 та 4) та Bembidion (по 3 види відповідно). Масовими виявились чотири види – Poecilus cupreus, Harpalus affinis, H. rufipes та Bembidion properans, частка яких загалом становила на пшениці озимій – 81,0%, а на пшениці ярій – 65,0%, а окремо по видах – від 7,0 до 36,4% загальної чисель- ності Carabidae. При цьому, слід відзначити, що частка масових видів по роках і культурах змінювалася. Вид Poecilus cupreus виявився найчисельнішим у 2018 р.: від 26,2% на пшениці ярій, до 36,4% – пшениці озимій. Harpalus affinis домінував у 2017 р. (16,6% на пшениці озимій та близько 20,0% – пшениці ярій). Деяка відмінність чисельності простежувалась і серед звичайних видів. Загалом виявлено 16 таких видів, їх частка становила відповідно на пшени- ці озимій та ярій – 13,3 та 27,0%. При цьому, Broscus cephalotes та Poecilus versicolor, були субдомінантами на обох ділянках. Amara familiaris, Bembidion quadrimaculatum, Harpalus luteicornis, H. rubripes, Poecilus versicolor, Pterostichus melanarius) виявились звичайними тільки на пшениці озимій, а на ярій зареєстро- вані, як рідкісні. Навпаки, види Amara aenea, A. similata, Calathus fuscipes, Dolichus halensis, Harpalus distinguendus, Microlestes minutulus, Poecilus punctulatus, Zabrus tenebrioides частіше зустрічались на пшениці ярій (табл. 1). Водночас окремі види турунів траплялись (чи значно переважали чисельно) тільки на одній із куль- тур. На посівах пшениці ярій це – Amara aenea, Harpalus distinguendus, Poecilus punctulatus. Кількість випадкових (поодиноких) видів значно переважала на посі- вах пшениці ярої порівняно з пшеницею озимою (25 видів проти 14). Таблиця 1. Видовий склад та екологічна характеристика жуків-турунів на посівах пшениці озимої та ярої (Чабани, середні дані за 2016–2018 рр.) Пшениця Сезонна Трофічна № Назва виду озима, % яра, % активність група 1 Acupalpus meridianus L., 1767 0,0 0,3 Л-О МФ 2 Agonum gracilipes D., 1812 0,0 0,3 Л-О З 3 A. muelleri H., 1784 0,4 0,0 В З 4 Amara aenea De G., 1774 0,0 3,0 В-О МФ 5 A. bifrons G.,1810 0,4 0,3 В-Л МФ 6 A. communis P., 1797 0,0 0,2 В-Л МФ 7 A. famelica Z., 1832 0,0 0,4 В МФ 8 A. familiaris D., 1812 1,2 0,4 В-Л МФ 9 A. plebeja G., 1810 0,4 0,0 В-Л МФ 10 A. similata G., 1810 0,4 1,1 В-Л МФ

118 Випуск 1-2, 2020

Закінчення табл. 1 Пшениця Сезонна Трофічна № Назва виду озима, % яра, % активність група 11 Asaphidion flavipes L., 1761 0,4 0,2 В-Л З 12 Bembidion lampros H., 1784 0,4 0,2 В-Л З 13 B. quadrimaculatum L., 1761 3,1 0,4 В-Л З

14 B. properans S., 1828 11,0 12,0 В-Л З РОСЛИННИЦТВО 15 Broscus cephalotes L., 1758 2,7 3,8 Л З 16 Calathus ambiguus P., 1790 0,0 0,2 Л З 17 C. fuscipes G., 1777 0,4 1,0 Л З 18 Dolichus halensis S., 1783 0,4 2,6 Л З 19 Calosoma auropunctatum H., 1784 0,0 0,2 Л-О З 20 Carabus cancellatus III., 1798 0,0 0,2 В-Л З 21 Clivina fossor L., 1758 0,4 0,2 В-Л З 22 Harpalus affinis S., 1781 7,0 14,5 Л-О МФ 23 H. anxius D., 1812 0,0 0,6 Л-О МФ 24 H. distinguendus D., 1812 0,0 5,0 В-Л МФ 25 H. latus L., 1758 0,0 0,3 В-Л МФ 26 H. luteicornis D., 1812 2,0 0,2 В-Л МФ 27 H. rubripes D., 1812 1,6 0,4 В-Л МФ 28 H. rufipes D., 1774 26,6 12,2 Л-О МФ 29 H. smaragdinus D., 1812 0,4 0,2 В-Л МФ 30 H. tardus P., 1796 0,0 0,3 Л-О МФ 31 Harpalus tenebrosus D., 1829 0,0 0,8 Л МФ 32 Ophonus rupicola S., 1818 0,0 0,3 Л МФ 33 Microlestes minutulus G., 1777 0,8 5,0 В-Л З 34 M. negrita W., 1854 0,0 0,2 В-Л З 35 Poecilus crenuliger C., 1876 0,4 0,2 В-Л З 36 P. cupreus L. , 1758 36,4 26,2 В-Л З 37 P. punctulatus S., 1783 0,0 1,6 В-Л З 38 P. versicolor S., 1824 1,6 3,0 В-Л З 39 Pterostichus melanarius III., 1798 1,2 0,3 М З 40 P. nigrita P., 1790 0,4 0,0 В-Л З 41 P. vernalis P., 1796 0,0 0,6 В-Л З 42 Zabrus tenebrioides G., 1777 0,4 1,1 Л Ф Примітки: Сезонна активність: В-весняна; В-О-весняно-осіння; В-Л-весняно- літня; Л-О-літньо-осіння. Трофічна група: З-зоофаг; МФ-міксофітофаг; Ф-фітофаг.

119 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За сезонною активністю [3,4] туруни поділялися на: весняні (зимують переважно імаго), весняно-літні (зимують імаго та личинки), літні та літ- ньо-осінні види (зимують переважно личинки). Домінували на обох ділянках як за видовим складом, так і за рівнем чисельності, види з весняно-літнім типом активністю: Poecilus cupreus та Bembidion properans на пшениці ози- мій – 47,4%, пшениці ярій – 38,2%, а також представники літньо-осінньої та літньої груп: Harpalus affinis, H. rufipes, Broscus cephalotes на пшениці ози- мій – 36,3%, пшениці ярій – 30,5%. На пшениці ярій, крім вище згаданих таксонів, домінантними за чисельністю виявилися види з весняно-літньою активністю (Harpalus distinguendus, Microlestes minutulus) – 10%. Досить чи- сельним на обох ділянках що належить до цієї групи активності виявлено тільки один вид Poecilus versicolor, його частка на пшениці озимій станови- ла – 1,6%, пшениці ярій 3% На пшениці озимій також чисельними виявлено види що належать до зви- чайних з весняно-літньої групи Amara familiaris, Bembidion guadrimaculatum, Harpalus luteicornis, H. Rubripes – 7,9%. На пшениці ярій до цієї групи належа- ли види Amara similata та Poecilus punctulatus – 2,6%, до групи весняно-осінніх A. Aenea – 3,0% та літньо-осінніх види Calathus fuscipes, Zabrus tenebrioides та Dolichus halensis – 4,7%. На обох ділянках у випадкових, або рідкісних видів переважала група весняно-літньої активності. Більше половини видів (22) за характером живлення належали до хижаків. Їх частка на пшениці озимій становила – 59,8%, на ярій – 58,0%. На обох куль- турах за рівнем чисельності домінували хижі види турунів Poecilus cupreus, Bembidion properans, Broscus cephalotes та Poecilus versicolor, їх частка стано- вила на пшениці озимій 51,7% та ярій – 45%. На пшениці озимій, крім вище зга- даних турунів, досить чисельні види Bembidion quadrimaculatum та Pterostichus melanarius, їх частка становила 4,3%, на пшениці ярій ці види зареєстровані, як рідкісні. І навпаки на пшениці ярій чисельні Pterostichus melanarius та Dolichus halensis – 7,6%, пшениці озимій, випадкові. Менший відсоток на пшениці озимі та ярій мали туруни міксофітофаги – 39,8% та 40,9%, відповідно. В окремі роки (2017 р.) на пшениці ярій домінува- ли більш сухолюбні туруни-міксофітофаги, а їх частка сягала понад 50%, тоді як зоофаги становили – 48,7%. На обох культурах домінували туруни зі зміша- ним типом живлення Harpalus affinis та H. rufipes, їх частка на пшениці озимій становила 33,6%, пшениці ярій 26,7%. Водночас досить чисельні на пшениці озимій Harpalus luteicornis та H. rubripes – 3,6%, на пшениці ярій ці види як випадкові. І навпаки чисельні на пшениці ярій Harpalus distinguendus, Amara aenea та Amara similata 9,1%, відсутні, або рідкісні на пшениці озимій. Досить низький відсоток на пшениці озимій належав відомому шкідни- ку-фітофагу – Zabrus tenebrioides – 0,4%, на пшениці ярій цей вид був звичай- ний – 1,1%.

120 Випуск 1-2, 2020

Протягом сезону, на всіх посівах пшениці, спостерігалось значне коливання динамічної щільності турунів. Наростання їх чисельності відбувалось на почат- ку червня, максимум активності сягав 13–23 екз./10 пастко-діб у ІІ та ІІІ декадах червня, але виключно за рахунок супердомінуванння одного виду – Poecilus cupreus. Дещо поступався йому за чисельністю на пшениці озимій 7–11 екз./10 п.д. Harpalus rufipes, пшениці ярій – Harpalus affinis (10–13 екз./10 пастко-діб). Надмірні опади особливо зливного характеру у травні 2016 р. та червні 2018 РОСЛИННИЦТВО р. зменшували потрапляння хижих турунів у пастки. Недобір опадів та високі температури прискорювали проходження фенологічних фаз зернових, можливо такі погодні умови сприяли збільшенню чисельності турунів на пшениці ярій у 2,4 раза порівняно до пшениці озимої. Жорсткі посушливі умови липня не- гативно позначились на чисельності турунів, їх щільність різко знижувалась у 1,5 – 4 рази на всіх дослідних ділянках. Висновки. В агроценозах пшениці озимої та ярої в умовах Північного Лісостепу загалом виявлено 42 види турунів з 17 родів, з яких 25 видів зареє- стровано на пшениці озимій, а 39 – на пшениці ярій. Домінантами на всіх по- сівах були Poecilus cupreus, Harpalus affinis, H. rufipes та Bembidion properans. В обох агроценозах спостерігалося значне домінування жуків-зоофагів з вес- няно-літнім типом сезонної активності. На пшениці ярій в окремі роки досить чисельними були і окремі сухолюбні туруни-міксофітофаги з літньо-осінньою активністю.

1.Гусева О.Г., Коваль А.Г. Пищевые связи жужелиц Pterostichus melanarius и Poecilus cupreus (Coleoptera Carabidae). Киев: Вестник защиты растений. 2010. №1. С. 61–63. 2.Писаренко В.Н., Колесников С.А. Хищники против вредителей, жуже- лицы – экологические друзья хлеборобов. Киев: Зерно., 2010. № 9 (53). С 40–44. 3.Петрусенко А.А., Петрусенко С.В. Семейство жужелицы Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. Киев: Урожай, 1973. Т. 1. С. 363–386. 4.Пучков А.В. Жуки-жужелицы (Сoleoptera, Carabidae) трансформирован- ных ценозов Украины. Киев: 2018, 448 c. 5.Пучков, О.В., Гаврилюк Н.М. Особливості формування структури твер- докрилих комах (Insecta, Coleoptera) на перелогах та в агроценозі озимої пше- ниці. Київ: Карантин і захист рослин. 2010. № 7. С 2–7. 6.Сумароков А.М. Восстановление биотического потенциала биогеоцено- зов при уменьшении пестицидных нагрузок. Донецк: «Вебер», 2009. 194 с. 7.Шушківська Н.І. Жужелиці (Сoleoptera, Сarabidae) в біоценозах цен- трального Лісостепу України. Київ: Агробіологія. 2016. № 1. С. 121–126.

121 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

1. Guseva O.G., Koval' A.G. (2010) Pishhevye svjazi zhuzhelic Pterostichus melanarius i Poecilus cupreus (Coleoptera Carabidae). Kiev: Vestnik zashhity ras- tenij. №1. S. 61–63. 2. Pisarenko V.N., Kolesnikov S.A. (2010) Hishhniki protiv vreditelej, zhuzheli- cy – jekologicheskie druz'ja hleborobov. Kiev: Zerno. № 9 (53) S 40–44. 3. Petrusenko A.A., Petrusenko S.V. (1973) Semejstvo zhuzhelicy Vrediteli sel'sko- hozjajstvennyh kul'tur i lesnyh nasazhdenij. Kiev: Urozhaj. T. 1. S. 363–386. 4. Puchkov A.V. (2018) Zhuki-zhuzhelicy (Soleoptera,Carabidae) transformiro- vannyh cenozov Ukrainy. Kiev: 448 s. 5. Puchkov, O.V., Havryliuk N.M. (2010) Osoblyvosti formuvannia struktury tver- dokrylykh komakh (Insecta, Coleoptera) na perelohakh ta v ahrotsenozi ozymoi pshe- nytsi. Kyiv: Karantyn i zakhyst roslyn. № 7. S 2–7. 6. Sumarokov A.M. (2009) Vosstanovlenie bioticheskogo potenciala biogeoceno- zov pri umen'shenii pesticidnyh nagruzok. Doneck: «Veber»,194 s. 7. Shushkivska N.I. (2016) Zhuzhelytsi (Soleoptera, Sarabidae) v biotsenozakh tsentralnoho Lisostepu Ukrainy. Kyiv: Ahrobiolohiia. № 1. S. 121–126.

Однією з найчисельніших груп з ряду твердокрилих є хижі жужелиці. Жужелиці, це активні ентомофаги протягом усього вегетаційного сезону. Здійснено порівняльний аналіз видового складу та відносної чисельності жу- ків-турунів в агроценозах пшениці озимої та ярої у зоні Північного Лісостепу. Визначені домінуючі види, сезонна динаміка та трофічна група турунів. На по- лях колосових зернових зареєстровано 42 види турунів з 17 родів, з яких, на ози- мій пшениці відзначено – 25, а на ярій – 39 видів. По кількості видів та чи- сельності переважали роди Harpalus, Amara, Poecilus та Bembidion. Масовими виявились чотири види – Poecilus cupreus, Harpalus affinis, H. rufipes і Bembidion properans, частка яких загалом становила на пшениці озимій – 81,0% а на пше- ниці ярій – 65,0%. До звичайних віднесено 16 видів,при цьому, Broscus cephalotes та Poecilus versicolor були субдомінантами на обох ділянках. Відомий турун-фі- тофаг Zabrus tenebriodes, частіше зустрічався на пшениці ярій, на озимій про- стежувався як рідкісний. Кількість випадкових (поодиноких) видів значно пере- важала на посівах пшениці ярої порівняно з пшеницею озимою (25 видів проти 14). Домінували за чисельністю види-зоофаги з весняно-літнім типом сезонної активності, в окремі роки – сухолюбні туруни-міксофітофаги з літньо-осін- ньої групи. Протягом сезону, на зернових, спостерігалось значне коливання динамічної щільності турунів, цьому сприяла спекотна та суха в окремі роки контрастна за кількістю опадів погода. Чисельність та видове різноманіття турунів насамперед змінювалося залежно від культури та погодних умов року. Ключові слова: Carabidae, видовий склад, екологічні групи, пшениця озима, яра.

122 Випуск 1-2, 2020

Одной из самых многочисленных групп из ряда жесткокрылых есть хищные жужелицы. Жужелицы, это активные энтомофагов в течение всего вегета- ционного сезона. Осуществлен сравнительный анализ видового состава и от- носительной численности жуков-жужелиц в агроценозах пшеницы озимой и яровой в зоне северной Лесостепи. Определены доминирующие виды, сезонная динамика и трофическая группа жужелиц. На полях колосовых зерновых заре- гистрировано 42 вида жужелиц из 17 родов, из которых, по озимой пшеницы РОСЛИННИЦТВО отмечено – 25, а на яровой – 39 видов. По количеству видов и численности преобладали рода Harpalus, Amara, Poecilus и Bembidion. Массовыми оказались четыре вида – Poecilus cupreus, Harpalus affinis, H. rufipes и Bembidion properans, доля которых в общем составила на пшенице озимой – 81,0%, а пшеницы яровой – 65,0%. К обычным отнесено 16 видов, при этом, Broscus cephalotes и Poecilus versicolor были субдоминанта на обоих участках. Известный жуже- лица-фитофаг Zabrus tenebriodes, чаще встречался на пшенице яровой, на ози- мой наблюдался как редкий. Количество случайных (редких) видов значительно преобладала на посевах пшеницы яровой сравнению с пшеницей озимой (25 ви- дов против 14). Доминировали по численности виды-зоофаги с весенне-летним типом сезонной активности, в отдельные годы – сухолюбни жужелицы-мик- софитофагы с летне-осенней группы. В течение сезона, на зерновых, наблюда- лось значительное колебание динамической плотности жужелиц, этому спо- собствовала жаркая и сухая в отдельные годы контрастная по количеству осадков погода. Численность и видовое разнообразие жужелиц прежде всего изменялась в зависимости от культуры и погодных условий года. Ключевые слова: Carabidae, видовой состав, экологические группы, пшени- ца озимая, яровая.

The most numerous groups of beetles are predatory ground beetles. Ground bee- tles are active entomophagous throughout the whole vegetation period. We made a comparative analysis of species composition and a relative number of ground beetles population in a winter and spring wheat agrocenosis in the northern forest-steppe zone. Dominant species, seasonal dynamics, and a trophic group of ground beetles were identified. There are 42 species of ground beetles from 17 genera that were registered in the fields of grain crops. In fact, 25 species of them were on the win- ter wheat, and 39 ones were on the spring wheat. The genera Harpalus, Amara, Poecilus, and Bembidion predominated in species and population size. The most abundant were four species of ground beetles: Poecilus cupreus, Harpalus affinis, H. rufipes, and Bembidion properans with 81.0% share for the winter wheat and 65.0% for the spring wheat. The other 16 species were classified as common ones, while Broscus cephalotes and Poecilus versicolor were classified as subdominants in both areas. The well-known phytophage, called Zabrus tenebriodes, was more often found on the spring wheat rather than on the winter wheat. The number of random

123 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

(rare) species were significantly dominated in the crops of spring wheat compared to winter wheat (25 vs 14 species). Zoophage species with the spring-summer type of seasonal activity were dominated by the number of population and in some years there were dominated the dry soil myxophytophage species from the summer-autumn group. There was a significant fluctuation in the dynamic density of ground beetles during the season. It was facilitated by hot and dry weather that was contrasted with the amount of precipitation in some years. The number of population and species of ground beetles varied according to the culture and weather conditions of the year. Keywords: Carabidae, species composition, environmental groups, winter and spring wheat. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 631.45 : 631.95 Г.А. Мазур, доктор сільськогосподарських наук М.А. Ткаченко, доктор сільськогосподарських наук І.М. Кондратюк, кандидат сільськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ЗБЕРЕЖЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ЕЛЮВІАЛЬНОГО РЯДУ Потенційна родючість ґрунтів визначається їх конституційними і змінни- ми або функціонально-динамічними властивостями. Перші практично не мо- жуть бути об’єктом відтворення, їх не можна змінити у потрібному напрямі будь-якими засобами. Водночас функціонально-динамічні властивості біль- шою чи меншою мірою піддаються корегуванню. Навіть ступінь гумусованості ґрунту може бути підвищений (покращений) за відносно короткий термін часу, особливо малородючого ґрунту [2, 6]. Найлегше змінюються показники кислотно-лужної рівноваги, ступінь насичення вбирного комплексу кальцієм і магнієм, вміст і запаси доступних для рослин поживних речовин. Виникає питання про оптимальні значення цих показників, або про їх оптимальні параметри, які ще для більшості ґрунтів не встановлені. Тому головним завданням ґрунтознавців та агрохіміків на най- ближчі 8–10 років слід вважати встановлення таких параметрів, принаймні, для провідних агровиробничих груп ґрунтів [1, 4, 7]. Між вмістом у ґрунті гумусу та врожайністю сільськогосподарських куль- тур, як правило, спостерігається пряма залежність. Однак вона має певні

124 Випуск 1-2, 2020

особливості та обмеження. По-перше, величина врожаю тісно корелює з вміс- том гумусу в ґрунті до 4,0 % – чим нижчий його вміст, тим тісніша кореляція. По-друге, однакова продуктивність агроценозу може бути отримана за різного вмісту гумусу в ґрунтах різних ґрунтово-кліматичних зон і провінцій. Високий вміст гумусу та його запаси (4–5 %), а, значить, і їх зміни на цьому рівні, вирішального значення для продуктивності агроценозу не мають. Тому за вмісту гумусу в ґрунтах 3–6% його відтворення має здійснюватися за про- стим способом, тобто спрямовуватися на досягнення врівноваженого вмісту. У зоні Полісся, де спеціалізація сільського господарства має зерновий напря- мок у рослинництві та м’ясне і м’ясомолочне скотарство у тваринництві, ви- робництво органічних добрив у перспективі може досягти рівня 1986–1990 рр., тому на Поліссі, враховуючи низький рівень гумусованості ґрунтів, значні пло- щі сінокосів і пасовищ (після вдосконалення структури землекористування) та розвинуте тваринництво (у перспективі), слід добиватися розширеного відтво-

рення вмісту гумусу з тим, щоб досягти оптимальних параметрів (1,6–1,8 % – ЗЕМЛЕРОБСТВО у супіщаних і 1,4–1,6 % – у зв’язнопіщаних) [3, 5, 8]. Оптимальні параметри реакції ґрунтового розчину для мінеральних ґрунтів

Полісся становлять: для зв’язнопіщаних рНKCl 5,5–5,7 і для супіщаних – 5,7–5,8 до 6,0. Її регулювання можливе лише шляхом науково обґрунтованого застосу- вання карбонатних сполук кальцію та магнію. Оптимальний вміст доступного для рослин фосфору для цих ґрунтів становить 13–15 мг/100 г ґрунту, а обмін- ного калію – близько 12 мг у зв’язнопіщаних і до 15–17 мг/100 г грунту для су- піщаних відмін [1, 2, 5]. Науково обґрунтовані технології відтворення родючості повинні вирішува- ти дві взаємопов’язані задачі: підвищення потенційної родючості до оптималь- них параметрів і удосконалення технологій щорічної мобілізації потенційної родючості з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Намагання вирішити лише першу з цих задач неминуче призведе до зниження ефективності капіталовкладень, а намагання вирішити лише другу – до зни- ження родючості ґрунту аж до його деградації. Досягнення оптимальних параметрів умісту гумусу та рухомих форм по- живних речовин пов’язане із систематичним застосуванням органічних і мі- неральних добрив. Рівень виробництва та застосування органічних добрив в Україні у 1986–1990 рр. (близько 8 т/га) забезпечував слабодефіцитний баланс гумусу (100 кг/га щороку). Джерелами покращання балансу має служити нето- варна продукція сільськогосподарських культур, посіви багаторічних бобових трав, сидерація [2, 3]. Для збільшення вмісту доступного фосфору в ґрунтах України на 3,4 мг/100

г ґрунту за 25 років було внесено 710 кг/га Р2О5, а для збільшення вмісту об-

мінного калію на 1,5 мг – також 710 кг/га К2О. У грунтах Полісся вміст калію

зріс майже на 4,0 мг/100 г ґрунту, але для цього було внесено 1390 кг/га К2О [3]. 125 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Отже, досягнення оптимальних параметрів вмісту в ґрунтах гумусу, рухо- мих форм поживних речовин пов’язане зі значними матеріальними вкладен- нями, систематичним застосуванням добрив, але прибуткове землеробство на бідних ґрунтах неможливе, без застосування новітніх технологій точного землеробства. Весь комплекс агрохімічних заходів щодо розширеного відтворення родю- чості ґрунтів повинен здійснюватися через новітні системи землеробства, які є менш енерго- і ресурсовитратними порівняно з інтенсивною системою, а також сприяють відновленню екологічної рівноваги в агроландшафтах. Ця ідея може бути втілена у відновлювальній системі землеробства, основним принципом якої є максимальне наближення агротехнічної діяльності до функціонування природ- них екосистем та застосування мінімально-оптимальних доз мінеральних добрив у технологіях рядкового і локального удобрення підживлення і збалансування мі- нерального живлення рослин та біоти ґрунту. Для покращання мінерального жи- влення рослин та поліпшення процесів фіксації атмосферного азоту в ризосфері бобових і не бобових культур важливу роль матиме застосування точних техно- логій, біопрепаратів асоціативної і симбіотичної дії та стимуляторів росту нового покоління. Передбачається створення та поширення високоефективних спеціа- лізованих стійких ценозів ґрунтових мікроорганізмів із насиченням їх цінними групами і видами агрономічно необхідних мікроорганізмів – симбіотичними та вільноживучими азотфіксаторами, фосформобілізувальними мікроорганізмами, мікоризоутворювальними мікроміцетами автохтонною мікрофлорою групи Б тощо. Це дасть змогу нагромаджувати біологічний азот у продукції культур та ґрунті, ефективно використовувати малодоступні рослинам сполуки фосфору та калію, зменшувати навантаження системи «грунт-рослина-людина» агрохіміка- тами, а також на основі постійного моніторингу ґрунтів, перейти до забезпечення умов формування максимального економічно й екологічно доцільного врожаю сільськогосподарських культур з урахуванням фізіолого-біохімічних властивос- тей культур (сортів, гібридів), показників родючості ґрунтів [1, 8–10]. Застосування органічних і мінеральних добрив у науково обґрунтованих дозах є прийнятним для стабільного функціонування агроландшафтів, проте внесення раніш рекомендованих, традиційних доз гною – 30–50 т/га – під одну з просапних культур сівозміни та мінеральних добрив у межах до 250 кг/га дію- чої речовини NPK нині, в ринкових умовах є економічно та екологічно збитко- вими. У зв’язку з цим у найближчій перспективі буде економічно доцільним ви- робництво нового покоління органо-мінеральних добрив, оптимальні дози яких складатимуть для зернових культур 1,5–2 т/га, для просапних – 2,5–3,0 т/га, забезпечуючи ефективність, що мало поступається традиційним дозам добрив та способам їх застосування. Слід зазначити, що досягти оптимальних параметрів вмісту гумусу в дер- ново-підзолистих ґрунтах Українського Полісся в умовах інтенсивного

126 Випуск 1-2, 2020

землеробства є досить складним завданням. Введення цих ґрунтів у культуру землеробства спричинило різке порушення природного кругообігу речовин, зумовлене заміною рослинності та майже повним відчуженням біомаси куль- турних рослин. До цього треба додати постійне розпушування верхнього шару ґрунту, що посилює мінералізацію гумусу, а з ним азоту, вуглецю зольних еле- ментів та створює сприятливі умови для виносу свіжоутворених гумусових ре- човин низхідними токами вологи у нижні шари та за межі ґрунтового профілю. Отже, формування від’ємного балансу гумусу зумовлено використанням ґрунтів у культурі землеробства, за якої не може бути повного повернення в ґрунт вирощеної біомаси. Водночас із вмістом і запасами гумусу тісно зв’я- зані в агрономічному відношенні властивості ґрунтів, серед яких необхідно виокремити ємність катіонного обміну та вологоємність, щільність складення і запаси валових форм азоту, фосфору та калію, інших елементів живлення рос- лин. Тому цілком закономірно є тісна кореляційна залежність продуктивності

агроценозу від вмісту (до певних меж) в ґрунтах гумусу. ЗЕМЛЕРОБСТВО Виняткова роль гумусу в родючості ґрунтів пояснює постійну зацікавленість до вивчення його складу, властивостей та способів відтворення і практичних способів досягнення задовільного вмісту в ґрунтах орних земель. Особливого значення набуває підвищення вмісту гумусу в дерново-підзолистих супіщаних і глинисто-піщаних грунтах Полісся, які займають найбільші площі у складі орних земель. Вони містять від 0,5 до 1,2% гумусу, а запаси в орному шарі коли- ваються в межах 20–40 т/га. Висновки вчених і фахівців про відтворення вмісту гумусу в них однозначні: відтворення повинно бути розширеним. Але досягнен- ня цієї мети залежить від об’єктивних і господарсько-економічних не завжди однозначних умов. Основними контрольованими джерелами поповнення гумусу слугують органічні добрива і післязбиральні рослинні рештки [1, 2, 5]. Ґрунти, які постійно використовуються для вирощування сільськогоспо- дарських культур, тобто для виробництва сільськогосподарської продукції протягом 1992–2020 рр. деградують: зменшується вміст гумусу, погіршують- ся їх водно-фізичні, фізико-хімічні, біологічні та агрохімічні властивості [3]. Відбувається це тому, що галузь землеробства функціонує без врахування ви- мог Закону повернення (рис. 1, 2). Суть цього закону полягає у поверненні ре- човинного складу ґрунту винесеного з урожаями вирощуваних культур за пев- ний період часу. За 1995–2012 рр. кожен гектар орних земель втратив 6,6 т гумусу. Кількість ніби невелика, але ці втрати повернути неможливо. Для цього необхідно внести на кожен гектар ріллі понад 180 т гною, якого немає і не буде. Водночас, у зв’яз- ку з практичним призупиненням вапнування (меліоративного та підтримую- чого) ґрунтів зростає їх кислотність, знижується урожайність, особливо в зоні Полісся, а в Лісостепу – в господарствах із систематичним вирощуванням без дотримання сівозміни соняшнику та кукурудзи.

127 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Рис. 1. Внесено органічних добрив, т/га

Збільшення виробництва зерна створює ілюзію достатнього відтворення родючості ґрунтів. Однак, це не відповідає дійсності. Валові збори зерна обу- мовлені збільшенням зернового клину в структурі посівних площ, а також ви- користанням поживних речовин, зокрема фосфору і калію з валових їх форм та тих запасів рухомих форм цих елементів, які були нагромаджені в процесі виконання програми хімізації землеробства в 1966–1991 рр. [3].

Рис. 2. Внесено NPK, кг д.р. /га

Загальновизнаним фактом вважається високий потенціал ефективної родю- чості ґрунтового покриву України. Разом із тим, систематичний моніторинг, що

128 Випуск 1-2, 2020

здійснюється науковими установами, свідчить про інтенсивний розвиток дегра- даційних процесів у ґрунтах, які задіяні в системах землеробства, а на окремих територіях досягає критичних значень. У структурі земельного фонду значні площі займають ґрунти деградовані та з незадовільними основними показни- ками кислотно-лужних властивостей, декальциновані, засолені, дегуміфікова- ні, ефективне використання яких вимагає економічно й екологічно виваженого меліоративного втручання. Все це негативно позначається на якості ґрунто- во-ресурсного потенціалу для ефективного ведення органічного виробництва сільськогосподарської продукції. Надійним та економічно вигідним засобом оптимізації показників фізико-хімічних властивостей ненасичених ґрунтів є їх хімічна меліорація. Оскільки практично в усіх зональних типах ґрунтів пів- нічної півкулі ємність катіонного обміну визначають кальцій і магній у різних співвідношеннях, а природа ґрунтової кислотності пов’язана з обміном катіонів цих металів на водень і алюміній, то хімічна меліорація полягає у «примусо-

вій» заміні надмірного вмісту в ґрунті водню й алюмінію, кальцієм і магнієм. ЗЕМЛЕРОБСТВО Ефективність хімічної меліорації залежить від багатьох складових, але передусім від ступеня кислотності ґрунту, якості меліоранту, умісту дію- чої речовини в ньому та норми внесення. Систематичне планове вапнування в 1966–1991 рр. забезпечило значне скорочення та перегрупування площ кис- лих ґрунтів за показником обмінної кислотності (рис. 3). Майже вдвічі скороти- лися площі сильнокислих ґрунтів, на 28% зменшилася площа середньокислих, на 33% збільшилася площа слабокислих і в 2,2 раза – близьких до нейтраль- них ґрунтів. За 25 років кислі ґрунти провапновані 3,5 раза (з періодичністю 6 років), та отримано досить високу економічну ефективність, яка становила 2,06–2,24 грош. од. чистого доходу на 1 грош. од. затрат на виконання робіт [3].

Рис. 3. Внесено вапнякових матеріалів, тис. т

129 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

За дослідженнями відділу агроґрунтознавства ННЦ «Інститут землероб- ства НААН» окупність хімічної меліорації відбувається впродовж трьох ро- ків, а позитивний вплив на родючість ґрунту і економічний ефект триває до 10 років. Проте наразі у державі відсутня програма підтримки проведення робіт з хімічної меліорації, а можливості численних суб’єктів господарювання об- межені об’єктивними причинами, що призвело або до повного їх припинення, або проведення на мізерних площах [2, 4]. У 1996–2014 рр. вапнування кис- лих ґрунтів здійснювалося за ініціативою землевласників (землекористувачів) і координувалося обласними управліннями сільського господарства. За 19 ро- ків провапновано до 980 тис. га, тобто значно менше, ніж у середньому за рік у 1986–1990 рр. (1547,7 тис. га). Висновок очевидний – площі кислих ґрунтів практично збільшилися до початкового рівня [3]. Очевидно, що ці резерви не безмежні. Слід відновити державну програму хімічної меліорації кислих ґрунтів. Оскільки земельні ресурси (землі сільсько- господарського призначення) знаходяться у приватній власності фінансування програми (робіт) з хімічної меліорації кислих ґрунтів повинно здійснюватися з наступних джерел: добування сировини, виготовлення меліорантів і доставка до центру району, громади – держбюджет; дозування, внесення та зароблення в орний шар – замовник (землевласник, землекористувач, орендатор); добитися прийнятної ціни на азотні, фосфорні та калійні добрива для сільгосвиробників; з метою підвищення ефективності роботи селянських господарств і створення нових обласним та районним управлінням сільського господарства у визначені терміни здійснити створення сільськогосподарських кооперативів; заборонити оренду земельних паїв на строк менший п’яти років для дієвого контролю ста- ну родючості орендованих земель через проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; для збереження вмісту та запасів у ґрунтах гумусу вся нетоварна продукція рослинництва повинна використову- ватися для збагачення орного шару органічною речовиною; ширше використову- вати сидерацію; покращити співвідношення елементів живлення в системах удо- брення сільськогосподарських культур, заборонити однобічне удобрення концен- трованим рідким аміаком; вкрай необхідна служба (інспекція) охорони ґрунтів.

1. Комплекс адаптованих до сучасних умов заходів з управління родючістю кислих і гідроморфних ґрунтів: методичні рекомендації. – Харків, 2013. –37 с. 2. Мазур Г.А. Відтворення і регулювання родючості легких ґрунтів / Монографія. – Київ, 2008. – 305 с. 3. Статистичний щорічник України. – Архівні дані 1990–2018 рр. 4. Ткаченко М.А., Кондратюк І.М., Борис Н.Є. Хімічна меліорація кислих ґрунтів / Монографія. – Вінниця, 2019. – 318 с. 5. Тихоненко Д.Г. Практикум з ґрунтознавства / Навчальний посібник. – Харків, 2009. – 448 с.

130 Випуск 1-2, 2020

6. Шикула М.К., Гнатенко О.Ф., Петренко Л.Р., Капштик М.В. Охорона ґрунтів. – Київ: Знання, 2004. – 398 с. 7. Шикула М.К. Відтворення родючості ґрунтів у ґрунтозахисному земле- робстві. – Київ: Оранта, 1998. – 680 с. 8. Bitter A., Kruhlov I., Tsarik Y., Bomba M. Transformation processes in the Western Ukraine, 2008. 9. Bomba M.Y. Modelowanie zyznosci szarych gleb lesnych lasostepu zachodniego Ukrainy / M.Y. Bomba // Zeszyty problem-we postepow nauk rolnicych. – Warszawa, 1996. – S. – 59–63. 10. Poznyak S., Pidvalna G. Cemical structure of the atmospheric precipitations in the southeast part of Roztocha // Ogolnopolskie Sympozjum na temat: Dynamika zmian srodowiska geograficznego pod wplywem antropopresji «Hydrosfera– litosfera–czlowiek». – Krakow, 1996. – S. 114–115.

1. Kompleks adaptovanykh do suchasnykh umov zakhodiv z upravlinnia ЗЕМЛЕРОБСТВО rodiuchistiu kyslykh i hidromorfnykh gruntiv: metodychni rekomendatsii. – Kharkiv, 2013. – 37 s. [in Ukrainian]. 2. Mazur H.A. (2008). Vidtvorennia i rehuliuvannia rodiuchosti lehkykh gruntiv / Monohrafiia. – Kyiv. – 305 s. [in Ukrainian]. 3. Statistical Yearbook of Ukraine. – Archival data 1990–2018. [in Ukrainian]. 4. Tkachenko M.A., Kondratiuk I.M., Borys N.Ie. (2019). Khimichna melioratsiia kyslykh gruntiv / Monohrafiia. – Vinnytsia. – 318 s. [in Ukrainian]. 5. Tykhonenko D.H. (2009). Praktykum z gruntoznavstva / Navchalnyi posibnyk. – Kharkiv. – 448 s. [in Ukrainian]. 6. Shykula M.A., Hnatenko O.F., Petrenko L.R., Kapshtyk M.V. Okhorona gruntiv. – K.: Znannia, 2004. – 398 s. [in Ukrainian]. 7. Shykula M.K. (1998). Vidtvorennia rodiuchosti gruntiv u gruntozakhysnomu zemlerobstvi. – Kyiv: Oranta. – 680 s. [in Ukrainian]. 8. Bitter A., Kruhlov I., Tsarik Y., Bomba M. (2008). Transformation processes in the Western Ukraine. 9. Bomba M.Y. (1996). Modelowanie zyznosci szarych gleb lesnych lasostepu zachodniego Ukrainy / M.Y. Bomba // Zeszyty problem-we postepow nauk rolnicych. – Warszawa. – 59–63. 10. Poznyak S., Pidvalna G. (1996). Cemical structure of the atmospheric precipitations in the southeast part of Roztocha // Ogolnopolskie Sympozjum na temat: Dynamika zmian srodowiska geograficznego pod wplywem antropopresji «Hydrosfera–litosfera–czlowiek». – Krakow. – S. 114–115.

У статті значну увагу приділено багаторічним дослідженням, за яких від- бувається збереження, відтворення і регулювання родючості легких ґрунтів України. Визначено особливості протікання ґрунтових процесів, напрями змін

131 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

і трансформації основних властивостей у часі за різного агротехнологічного навантаження. Проаналізовано комплекс багаторічних досліджень за довготривалий пе- ріод і глибокий аналіз ґрунтів за вмістом гумусу, азоту, фосфору, калію, показ- ників кислотності, а також висвітлено оптимальні параметри їхнього вміс- ту. Значну увагу приділено багаторічному аналізу щодо внесення органічних, мінеральних добрив, проведення хімічної меліорації. Уточнено основні законо- мірності втрат гумусу, основних елементів живлення, форм кальцію і магнію. Проаналізовано фізико-хімічні, агрохімічні властивості, які забезпечують від- творення потенційної та підвищення ефективної родючості легких ґрунтів України. Ключові слова: ґрунти, родючість, фізико-хімічні, агрохімічні властиво- сті, хімічна меліорація.

В статье значительное внимание уделено многолетним исследованиям, при которых происходит сохранение, воспроизведение и регулирование плодородия легких почв Украины. Определены особенности протекания почвенных процес- сов, направления изменений и трансформации основных свойств во времени за разной агротехнологической нагрузки. Проанализирован комплекс многолетних исследований за долговременный период и глубокий анализ почв по содержанию гумуса, азота, фосфора, калия, показателей кислотности, а также освещены оптимальные параметры их содержания. Значительное внимание уделено многолетнему анализу по внесе- нию органических, минеральных удобрений, а также химической мелиорации. Уточнены основные закономерности потерь гумуса, основных элементов пи- тания, форм кальция и магния. Проанализировано физико-химические, агрохи- мические свойства, которые обеспечивают воспроизведение потенциального и повышение эффективного плодородия легких почв Украины. Ключевые слова: почвы, плодородие, физико-химические, агрохимические свойства, химическая мелиорация.

In the article, considerable attention is paid to long-term studies in which the preservation, reproduction and regulation of the fertility of light soils of Ukraine take place. The features of the course of soil processes, the direction of changes and the transformation of the main properties in time for different agro-technological loads have been determined. A complex of long-term studies for a long period and an in-depth analysis of soils for the content of humus, nitrogen, phosphorus, potassium, acidity indicators are analyzed, and the optimal parameters of their content are highlighted. Considerable attention is paid to the long-term analysis of the application of organic, mineral fer- tilizers, as well as chemical reclamation. The main regularities of the loss of humus,

132 Випуск 1-2, 2020 basic nutrients, forms of calcium and magnesium have been clarified. Analyzed the physicochemical, agrochemical properties, which ensure the reproduction of the po- tential and increase the effective fertility of light soils in Ukraine. Keywords: soils, fertility, physicochemical, agrochemical properties, chemical reclamation. Стаття надійшла до редакції 16.01.2020 р.

УДК 631.6:633.2 Л. П. Коломієць, кандидат сільськогосподарських наук М.М. Пташнік, кандидат сільськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН» ЗЕМЛЕРОБСТВО

НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ФІТОМЕЛІОРАТИВНИХ ЗАХОДІВ У СИСТЕМІ АДАПТИВНО-ЛАНДШАФТНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Організація раціонального використання і охорони земель схилових агро- ландшафтів – це багатопланова проблема, яка потребує комплексного підходу до розв’язання назрілих правових, економічних і екологічних питань у сучас- них умовах завершення земельної реформи. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом розроблення наукових парадигм із визначенням необхідних заходів щодо підвищення продуктивності, охорони та раціонального використання ерозійно-деградованих земель, екологічної ста- білізації агроландшафтів, оптимізації структури угідь, консервації деградова- них схилових земель на засадах еколого-безпечного їх використання. Враховуючи екологічну ситуацію, що склалася в аграрному землекорис- туванні держави виникає нагальна потреба в розробленні новітніх підходів з удосконалення системи ґрунтоводоохоронних заходів та опрацювання нових шляхів раціонального використання і охорони земельних угідь з метою інно- ваційного розвитку високоефективного сільськогосподарського виробництва, мінімізації й досягнення нейтрального рівня деградаційних процесів. Це актуалізує необхідність проведення наукових досліджень, спрямованих на отримання нових знань про закономірності функціонування землеробських систем та окремих їх складових із метою створення новітніх наукових продук- тів, здатних забезпечити збільшення обсягів виробництва конкурентоспромож- ної продукції землеробства та стабілізувати екологічну ситуацію в аграрній сфері держави.

133 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Наукові основи створення високопродуктивних травостоїв природних кор- мових угідь, раціонального використання культурних сіножатей і пасовищ уже доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Однак, забезпечення ефективної організації земельних угідь за застосування системи протиерозійних заходів у ґрунтозахисному адаптивному землеробстві потребує більш ґрунтовного їх вивчення з метою подальшого застосування суб’єктами господарювання. Не з’ясованими залишаються також ґрунтоводоохоронна й агроекологічна ефективність способів створення та функціонування високопродуктивних тра- востоїв на деградованих природних кормових угіддях та на виведених із ін- тенсивного обробітку землях ерозійно-небезпечної зони агроландшафтів, що вказує на актуальність цих досліджень. Мета досліджень. Дослідити напрями використання фітомеліоративних за- ходів у системі адаптивно-ландшафтного землеробства, науково обґрунтувати способи відтворення природних кормових угідь (перелогів) на еродованих кру- тосхилових землях. Об’єкт досліджень. Ландшафтно-екологічні системи (ЛЕС), процес фор- мування протиерозійно-облаштованих ландшафтно-екологічних систем за ґрунтозахисного адаптивного землеробства, удосконалення комплексу фітоме- ліоративних агротехнічних протиерозійних заходів. Методи досліджень. Польовий і лабораторний – для визначення взаємо- дії об’єкта досліджень з погодними і ґрунтовими чинниками; моніторингові маршрутні, візуальний, описовий, вимірювально-ваговий та розрахунковий – для визначення якісних характеристик травостоїв; хімічний – для визначення фізико-хімічних властивостей і агрохімічних показників змитих ґрунтів; мате- матико-статистичний – для визначення достовірності отриманих результатів, еколого-економічної та ґрунтозахисної ефективності розроблених технологіч- них заходів формування і відтворення кормових угідь на еродованих землях сільськогосподарських ландшафтів. Результати досліджень. Відомо, що природні кормові угіддя в Україні за- ймають близько 6,6 млн га, або 16,6% від площі сільгоспугідь, а з перелогами – близько 10 млн га [1]. Вони характеризуються значним різноманіттям ґрунтів, вологозабезпеченості, складу травостоїв та продуктивності. Культуртехнічний стан природних кормових угідь у більшості випадків не- задовільний, а їх продуктивність залишається низькою. Аналіз результатів досліджень проведених в Україні показав, що лучні угід- дя функціонуватимуть гармонійно лише тоді, коли вони одночасно повною мі- рою виконують не тільки кормовиробничу, а й природоохоронну роль. Як уже відмічалось з підвищенням кормовиробничого значення лучних угідь, тобто їхньої продуктивності або екологічної ємкості підвищується й їх природоохо- ронна роль тобто їхня ґрунтозахисна здатність [2–5].

134 Випуск 1-2, 2020

Дослідження з визначення напрямів використання фітомеліоративних захо- дів в системі адаптивно-ландшафтного землеробства зони Лісостепу проводи- лись у межах землекористування опорного пункту відділу сільськогосподарсько- го землекористування і захисту ґрунтів від ерозії ННЦ «Інститут землеробства НААН» – ПП ВКФ «Альянс» в минулому землекористування КСП «Жовтень», «Борисфен-2000» Обухівського району Київської області с. Халап’я. Територіально землекористування господарства розташоване в межах Ржищівської яружно-бал- кової ерозійної системи Правобережно-Придніпровського ерозійного району Правобережного Лісостепу, який характеризується високим ступенем розчлену- вання рельєфу та інтенсивними проявами ерозійних процесів. Відділом опрацьовано концептуальні положення щодо основних критеріїв і показників, які визначають необхідність вилучення з інтенсивного обробітку деградованих, у т.ч. еродованих, малопродуктивних та інших земель. Ці поло- ження включають в себе правові підстави, регіональні особливості використан-

ня еродованих земель, економічне стимулювання здійснення заходів з консер- ЗЕМЛЕРОБСТВО вації деградованих угідь. На території землекористування базового господарства із захисту ґрунтів від ерозії ННЦ «Інститут землеробства НААН» (Обухівський район Київська область, Правобережний Лісостеп) у період роздержавлення і приватизації зе- мель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських підприємств, було проведено заходи з оптимізації структури ерозійно-небезпечних агроланд- шафтів. При цьому з інтенсивного обробітку вилучено близько 227 га еродо- ваних земель різного ступеня змитості ґрунтів на схилах крутизною понад 3°. В результаті, у межах землекористування сільськогосподарського підприємства, площа орних земель зменшилася від 91% до 60%, а площа природних кормових угідь збільшилася від 8% до 39%. Вилучені земельні угіддя були ідентифікова- ні на проєктному плані землекористування господарства і віднесені до земель природоохоронного призначення [6]. При опрацюванні методологічних та методичних підходів до визначення напрямів ефективного використання фітомеліоративних заходів у системі адап- тивно-ландшафтного землеробства в межах землекористування господарства було вибрано типові об’єкти досліджень – полігони-урочища, проведено їх геоботанічне та землевпорядне польове обстеження. Визначено характеристи- ку природних, соціальних та антропогенних факторів впливу на елементарні агроландшафти (полігони-урочища), які досліджувались. Польові дослідження «Дослід 1» проводили у межах дослідного поля №3 тривалого стаціонарного досліду з розроблення ґрунтозахисної адаптивно-ландшафтної системи земле- робства відділу сільськогосподарського землекористування і захисту ґрунтів від ерозії с. Халап’я, Обухівського району, Київської області. Дослід 1. «Вивчити динаміку видової, еколого-ботанічної структури та про- дуктивності спонтанно відновлювальних трав’янистих екосистем у процесі

135 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

їх становлення». Польовий дослід закладено у 2013 р. на чорноземі типовому сильно змитому крупнопилувато-легкосуглинковому на лесі. Дослід розміще- ний на схилі південно-східної експозиції з кутом нахилу 5–6 градусів. Вплив різних способів відтворення та формування продуктивних екологіч- но стійких трав’янистих екосистем вивчали у контрольованих умовах досліду за двома способами (технологіями) їх використання: (вар. І) – сінокіс (старто- вий сіяний травостій з 2–3 разовим скошуванням зеленої маси на сіно), (вар. ІІ) – спонтанно відновлювальний травостій – «переліг» (без скошування рос- линної маси трав’янистого біоценозу). На варіанті досліду з сінокісним використанням (Вар. І) в період закла- дання досліду після проведення поверхневого обробітку проводили безпо- кривне весняне висівання травосумішки багаторічних трав у складі: люцер- ни синьогібридної, тимофіївки лучної, пажитниці багаторічної, стоколосу безостого. За спонтанно відновлювального травостою (вар. ІІ) висівання аналогічної травосумішки проводили у дернину аборигенної рослинності навесні, після та- нення снігу. У межах варіантів досліду (варіанти І та ІІ) були сформовані стаціонарні стокові майданчики для вивчення процесів розвитку ерозії. Площа стаціонар- них стокових майданчиків становила 1000 м2 (100х10)=1000 м2 (рис.1). Дослід 2. На території землекористування базового господарства прово- дились моніторингові дослідження з вивчення динаміки видової еколого-біо­ логічної структури спонтанно відновлювальних травостоїв у процесі їх ста- новлення в шести ландшафтно-геохімічних системах – урочищах (полігони №1–№6), визначалися геоморфологічні характеристики та господарський стан досліджуваних полігонів. Наукові спостереження проводили шляхом польово- го маршрутного обстеження та інвентаризації угідь. Моніторингові маршрутні дослідження у межах полігонів (урочищ) прово- дили на визначених і зафіксованих на місцевості (у натурі) і на картографічних матеріалах масштабу 1:10 000 майданчиках, полігонах. Полігон №1. Урочище «Гальми» на території Халеп′янської сільської ради Обухівського району Київської області ( рис.2). Видову насиченість і таксономічну структуру травостоїв встановлювали шляхом проведення геоботанічних описів досліджуваних ділянок [7 ]. За результатами комплексних досліджень проведених у польовому «Дослі­ ді №1» встановлено, що відбулися істотні зміни в едатопному комплексі спон- танно відновлювальних трав’янистих екосистем. Аналіз рослинного покриву спонтанно відновлювального травостою показав, що на варіантах досліду на шостому році заростання налічувалося 28 видів рослин – на варіанті «пе- релогу» та 29 видів – на варіанті сінокісного використання трав’янистих біо­ ценозів. Досліджуваний за варіантами досліду травостій мав досить високе

136 Випуск 1-2, 2020 ЗЕМЛЕРОБСТВО

Рис.1. Схема досліду з вивчення динаміки видової екологоботанічної структури та продуктивності спонтанно відновлюваних трав’янистих екосистем у процесі їх становлення

проктивне покриття – 67% за сінокосіння (вар. І) та 78% – при формуванні тра- востою по типу «переліг» (вар. ІІ) (рис. 3). Проведеними визначеннями та геоботанічними описами встановлено, що спонтанно відновлювальні травостої відрізнялися не лише наявністю в них знач- ної кількості видів і підвищеним проективним покриттям, а й досить високою різ- номанітністю таксономічної структури, як одного із важливих показників стану та функціональних властивостей фіторізноманіття ценозів, реалізації їх адаптив- них можливостей до саморегуляції і формування стабільних трав’янистих еко- систем. При цьому, у складі видів ценозів у найбільшій кількості, трав’янистості ценози були представлені за сінокісного використання (вар. І) – злакові (пирій

137 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Рис. 2. Схема розміщення об’єкта маршрутних досліджень. Урочище «Гальми»

Сіяний травостій Спонтанно відновлювальний травостій

Рис. 3. Видовий склад сіяного та спонтанно відновлювального травостоїв на колишніх орних землях,% проективного покриття 138 Випуск 1-2, 2020

середній, пирій повзучий, пирій несправжньосизий) та анізанта покрівельна. На варіанті ІІ польового досліду при спонтанному відновленні травостою у скла- ді вегетуючих рослинних угрупувань, переважали анізанта покрівельна, пирій повзучий, ваточник сирійський, гикавка сіра, тобто представники різнотрав’я за виключенням пирію повзучого. Необхідно відмітити також, що у складі спонтан- но відновлювального травостою (вар. ІІ) в досить широкому спектрі були пред- ставлені адвентивні (привнесені) види, такі, як анізанта покрівельна, ваточник сирійський, полин гіркий, редька дика, стенактис однорічний. Висновки. Консервація схилових еродованих земель може виступати важли- вим організаційно-правовим заходом підвищення і збереження родючості дегра- дованих ґрунтів агроландшафтів, а також забезпечує оптимізацію сільськогоспо- дарських землекористувань шляхом вилучення непридатних для інтенсивного господарського використання земель і переведення їх до іншої категорії угідь. Вилучення з господарського обігу еродованих ґрунтів схилових аграрних ланд-

шафтів у складі земель сільськогосподарського призначення, на певний термін, ЗЕМЛЕРОБСТВО для здійснення заходів щодо відновлення родючості та забезпечення екологічно задовільного стану ґрунтів необхідно розглядати як систему агроекологічних, ор- ганізаційно-господарських та нормативно-правових заходів. Структурні складові означених заходів з консервації еродованих земель розглядаються в поєднанні та взаємозв’язку, разом із тим вони зберігають своє індивідуальне значення. Аналіз практики застосування заходів з консервації земель свідчить про те, що в агроекологічному відношенні означений захід забезпечує значне знижен- ня втрат ґрунту при сільськогосподарському використанні таких земель у скла- ді кормових угідь (сіножаті, пасовища) та сприяє підвищенню показників родю- чості змитих ґрунтів, поліпшує екологічний стан довкілля загалом.

1. Концептуальні основи природно-ресурсної моделі сталого розвитку України / А.В.Боговін, І.Д.Андрієвський, М.М.Коржнєв, Ю.Р.Шеляг-Сосонко і ін. . – К.: Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, 2001. – 64 с. 2. Кургак В.Г. Ефективність способів відтворення природних кормових угідь /В.Г.Кургак, В.М.Товстошкур // Вісник аграрної науки. – 2009. – № 7. – С. 16–18. 3. Кургак В.Г. Лучні агрофітоценози / В.Г.Кургак. – К.: ДІА, 2010. – 374 с. 4. Сайко В.Ф. Проблеми раціонального використання земельного фонду України // Землеробство / В.Ф.Сайко. – 1996. – Вип. 71. – С. 3–11. 5. Сайко В.Ф. Шляхи відтворення природних кормових угідь на малопродук- тивних землях, вилучених з обробітку / В.Ф.Сайко, А.В.Боговін, І.М.Свидинюк, І.П.Шевченко [та ін.] // Аграрна наука – виробництву. – К.: 2001, № 4 (18) – С. 4. 6. Камінський В. Ф., Коломієць Л. П., Шевченко І. П. Науково-методичні аспекти еродованих земель в агроландшафтах зони Лісостепу. Вісник аграрної науки 2018. №11, С 13–19 https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201811-02

139 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

7. Відновлення продуктивних, екологічно стійких трав’янистих біогеоце- нозів на антропотрансформованих едафотопах [Монографія] / А.В. Боговін, М.М. Пташнік, С.В. Дудник – К.: Вид-ць. Сладкевич Б. А., 2017. – 356 c.

1. Bohovin A.V., Andriievskyi I.D., Korzhniev M.M., Sheliah-Sosonko Yu.R. i in. (2001) Kontseptualni osnovy pryrodno-resursnoi modeli staloho rozvytku Ukrainy. Kyiv: Rada po vyvchenniu produktyvnykh syl NAN Ukrainy, 64 p. 2. Kurhak V.H., Tovstoshkur V.M. (2009) Efektyvnist sposobiv vidtvorennia pry- rodnykh kormovykh uhid. Visnyk ahrarnoi nauky. № 7. P. 16–18. 3. Kurhak V.H. (2010) Luchni ahrofitotsenozy. Kyiv: DIA, 374 p. 4. Saiko V.F. (1996) Problemy ratsionalnoho vykorystannia zemelnoho fondu Ukrainy. Zemlerobstvo. Vyp. 71. P. 3–11. 5. Saiko V.F., Bohovin A.V., Svydyniuk I.M., Shevchenko I.P. ta in. (2001) Shliakhy vidtvorennia pryrodnykh kormovykh uhid na maloproduktyvnykh zemliakh, vy- luchenykh z obrobitku. Ahrarna nauka – vyrobnytstvu. Kyiv: № 4 (18). P. 4. 6. Kaminskyi V.F., Kolomiiets L.P., Shevchenko I.P. (2018) Naukovo-metodychni aspekty vykorystannia erodovanykh zemel v ahrolandshaftakh zony Lisostepu. Visnyk ahrarnoi nauky. №11(788). P. 13–19. 7. Bohovin A.V., Ptashnik M.M., Dudnyk S.V. (2017) Vidnovlennia produktyvnykh, ekolohichno stiikykh travianystykh bioheotsenoziv na antropotransformovanykh eda- fotopakh [Monohrafiia]. Kyiv: Vyd-ts. Sladkevych B. A., 356 p.

Проведено агроекологічну оцінку елементарних ландшафтно-екологічних систем з використанням процесу моделювання їх протиерозійної стійкості. Отримано та узагальнено наукову інформацію з розроблення адаптивно-е- кологічних та організаційно-економічні заходів: з консервації (залуження) ерозійно-деградованих і малопродуктивних ґрунтів орних схилових земель на засадах екологічно доцільного використання земель сільськогосподарсько- го призначення. (Визначення протиерозійної, агрономічної та екологічної здатності природних і сіяних кормових угідь на еродованих землях схилових агроландшафтів за ведення ґрунтозахисної адаптивно-ландшафтної систе- ми землеробства). Ключові слова: фітомеліоративні заходи, адаптивно-ландшафтна систе- ма землеробства, організаційно-господарські заходи, ерозія ґрунтів, родючість змитих ґрунтів, травостій.

Проведено агроэкологическую оценку элементарных ландшафтно-экологи- ческих систем с использованием процесса моделирования их противоэрозион- ной устойчивости. Получены и обобщены научную информацию по разработке адаптив- но-экологических и организационно-экономические меры: по консервации

140 Випуск 1-2, 2020

(заложенные) эрозионно-деградированных и малопродуктивных почв пахот- ных склоновых земель на основе экологически целесообразного использования земель сельскохозяйственного назначения. (Определение противоэрозионной, агрономической и экологической способности естественных и сеяных кор- мовых угодий на эродированных землях склоновых агроландшафтов за веде- ние почвозащитной адаптивно-ландшафтной системы земледелия). Ключевые слова: фитомелиоративные меры, адаптивно-ландшафтная си- стема земледелия, организационно-хозяйственные мероприятия, эрозия почв, плодородие смытых почв, травостой.

The agroecological assessment of the studied elementary landscape-ecological systems is carried out, their general agroecological assessment is given with use of process of modeling of their antierosion resistance. The scientific information on development of adaptive-ecological and organizational-economic measures is received and generalized: on conservation ЗЕМЛЕРОБСТВО (siltation) of erosion-degraded and unproductive soils of arable sloping lands on the basis of ecologically expedient use of agricultural lands. (determination of anti- erosion, agronomic and ecological ability of natural and sown fodder lands on eroded lands of sloping agrolandscapes for maintaining soil-protective adaptive-landscape system of agriculture). Key words: phytomeliorative measures, adaptive-landscape system of agriculture, organizational and economic measures, soil erosion, fertility of washed away soils, grasslands. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 633.1 В.В. Расевич, кандидат біологічних наук Н.В. Шагурська, науковий співробітник ЧЕРКАСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ВПЛИВ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ НА АГРОФІЗИЧНІ ПОКАЗНИКИ ҐРУНТУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ

Вступ. Ячмінь ярий потребує порівняно високих вимог до фізичного стану ґрунту, вмісту в ньому рухомих легкодоступних поживних речовин і достатньої

141 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

кількості вологи, які, зокрема, регулюється способами обробітку ґрунту та їх глибиною, а також внесенням оптимальних доз мінеральних добрив [1]. На думку багатьох дослідників, найкращим способом обробітку ґрунту під ячмінь ярий є осінній полицевий обробіток (оранка) із попереднім лущенням стерні, застосування якого дає суттєві прирости зерна порівняно з іншими спо- собами обробітку ґрунту, особливо в посушливі роки. У разі заміни зяблевої оранки осіннім дискуванням основна маса коренів рослин ячменю розміщуєть- ся мілкіше, ніж по зябу. Це ставить рослини у залежність від літніх опадів, що загрожує їх продуктивності. В останні десятиріччя із тенденцію до мінімізації обробітку ґрунту деякі до- слідники пропонують диференціювати обробіток під ячмінь ярий після просап- них попередників, тобто оранку доцільніше застосовувати у сприятливі за вологі- стю роки, а чизельний обробіток – у посушливі. Як відомо щільність ґрунту – це важлива характеристика, що показує, в яких умовах ростуть і розвиваються рос- лини. Від щільності ґрунту залежать всі ґрунтові режими: повітрообмін, водо- проникність, вологоємність, теплоємність, та інші відновні процеси Тому вибір глибини обробки залежить від різниці між фактичними і оптимальними (вста- новленими для конкретної культури) параметрами щільності шару ґрунту [2–4]. Мета досліджень – виявлення впливу способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту при вирощуванні ярого ячменю. Умови та методика проведення досліджень. Дослідження виконуються в польових дослідах сівозміни Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» упродовж 2016 – 2018 рр. Ґрунтовий покрив – чорнозем реградований на карбонатному лесі. Вміст гумусу в орному горизонті (0-25 см) – 2,58-3,08%, з глибиною поступово змен- шується і на позначці одного метра становить 0,96%. Гідролітична кислотність в орному шарі становить 1,43–1,87 мг-екв, при ступені насичення основами 92–93%, сума поглинутих основ знаходиться в межах 21,0–21,5 мг-екв. З глибиною гідролітична кислотність зменшується, а сума поглинутих основ підвищується до 29,7 мг-екв. Завдяки великій ємності поглинання і високому насиченню основами, рухо- мість поживних речовин в реградованому чорноземі невелика. Вміст їх в ґрунті знаходиться в межах середньої забезпеченості. Тому ці ґрунти добре реагують

на внесення мінеральних і органічних добрив. Вміст Р2О5 (за Труогом) – 9,0

і К2О (за Бровкіною) – 12,0 мг на 100 г ґрунту. Фізичні властивості ґрунту характеризуються такими показниками: питома вага твердої фази коливається в межах 2,57–2,62 г/см3 , об’ємна маса – 50–53%. В орному і підорному шарах ґрунту співвідношення між водою і повітрям на- ближається до оптимального. Досліджувалися два середньостиглих сорти ячменю ярого: Святогор з пе- ріодом вегетації до 80 днів та Хадар з періодом вегетації до 90 діб. Сорти

142 Випуск 1-2, 2020

висівалися за різних систем обробітку ґрунту оранки та чизелювання, а також

при різних дозах добрив: контроль – без добрив; N40Р40К40 і N60P60K60. Щільність ґрунту визначали за його об'ємною масою з використанням ци- ліндрів Качинського, ємністю 500 см у горизонті 0–30 см роздільно, в шарах ґрунту 0–10 см. Облік урожаю поділянковий, суцільний з усієї облікової площі з подальшим перерахуванням до стандартної 14% вологості та 100% чистоти. Математико-статистичний аналіз експериментальних даних проводили ме- тодом дисперсійного аналізу за методикою Б. А. Доспєхова [5]. Експериментальні дослідження проводились згідно з методикою польових досліджень в землеробстві та рослинництві і методикою державного сортови- пробування сільськогосподарських культур. Розподіл опадів по роках був не рівномірний. Найбільша кількість опадів за вегетаційний період випала у 2018 р. 239 мм при середній багаторічній 243 мм.

У 2017 р. за спостереженнями метеостанції Сміла кількість опадів, що випала за ЗЕМЛЕРОБСТВО вегетаційний період (квітень – липень) була найменшою за останні 70 років, і ста- новила 78,4 мм, при нормі 243 мм. У 2016 р. кількість опадів, що випала за вегетаці- йний період також була менша багаторічних значень і становила 203 мм. Приведені спостереження вказують на нестійке зволоження в зоні проведення досліджень.

Таблиця 1. Щільність ґрунту під посівами ячменю ярого, г/см3 Глибина Чизель Оранка Період відбору 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. зразків,см 0–10 1,39 1,06 1,16 1,39 1,05 1,13 10–20 1,4 1,08 1,36 1,38 1,07 1,10 Сівба 20–30 1,36 1,2 1,31 1,32 1,26 1,34 Середнє 1,38 1,11 1,27 1,36 1,13 1,19 0–10 1,36 1,2 1,18 1,39 1,08 1,24 10–20 1,37 1,24 1,31 1,37 1,21 1,22 Цвітіння 20–30 1,2 1,2 1,32 1,2 1,12 1,29 Середнє 1,3 1,21 1,27 1,32 1,18 1,25 0–10 1,23 1,0 1,08 1,21 1,1 1,03 10–20 1,39 0,96 1,17 1,19 1,22 1,11 Збирання 20–30 1,29 1,17 1,22 1,22 1,19 1,18 Середнє 1,31 1,04 1,16 1,22 1,14 1,10

На різних варіантах обробітку щільність за профілем орного шару розподі- лена нерівномірно. При оранці найменше середнє значення – 1,1 г/см3 в період збирання, найбільше значення – 1,36 г/см3 в період сівби по чизелю відповідно 1,04–1,38 г/см3 (рис.1). Наявність надмірно пухкого верхнього шару призводить 143 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

до непродуктивних втрат вологи, що особливо небажано в посушливих умовах. На варіанті чизельного обробітку в середині вегетації культур (цвітіння) самим ущільненим був шар ґрунту 10–20 см − 1,37 г/см3 під ячменем ярим (рис.2). Наявність ущільненого шару поблизу поверхні позитивно впливає на збережен- ня вологи в грунті. Оптимальні значення щільності коливаються в широких межах. Система агротехнічних заходів повинна бути спрямована не просто на по- ліпшення певних властивостей грунту, а на приведення її параметрів у відпо- відність до потреб конкретної культури. Зокрема потреби рослин у щільнос- ті залежать від вологопостачання, а також від рівня забезпечення поживними елементами. Так, в умовах недостатнього зволоження зернові культури краще реагують на підвищену щільність. На період 2016–2018 рр. найнижчий середній показник щільності по гори- зонтах знаходимо для варіантів по чизелю в період збирання – 1,04 г/см3 (рис.3) найвищий – 1,38 г/см3 по чизелю в період сівби.

Рис. 1. Щільність ґрунту під посівами ячменю ярого в період сівби

Рис. 2. Щільність ґрунту під посівами ячменю ярого в період цвітіння

144 Випуск 1-2, 2020

Рис. 3. Щільність ґрунту під посівами ячменю ярого в період збирання

Таблиця 2. Вплив основного обробітку ґрунту та удобрення

на урожайність ячменю ярого, т/га, 2016 – 2018 рр. ЗЕМЛЕРОБСТВО Урожайність зерна при 14%, т/га Варіант 2016 2017 2018 Сер. Хадар чизель Контроль 3,59 2,50 3,76 3,28

N40P40K40 3,82 3,30 4,02 3,71

N60P60K60 4,22 3,64 4,07 4,0 Хадар оранка Контроль 3,51 2,59 3,26 3,12

N40P40K40 3,73 3,23 3,39 3,45

N60P60K60 3,95 3,40 3,77 3,70 Святогор чизель Контроль 3,41 2,47 2,32 2,73

N40P40K40 3,74 2,80 2,81 3,12

N60P60K60 4,01 3,00 3,47 3,49 Святогор оранка Контроль 3,28 2,30 2,30 2,62

N40P40K40 3,61 2,80 2,47 2,96

N60P60K60 3,85 3,0 3,40 3,41

НІР 0,5 0,02 0,12 0,04 –

145 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Сорт Хадар сформував урожайність на рівні 3,12 – 4,0 т/га. Максимального рівня врожайності було досягнуто за чизельного обробітку при максимальній системі удобрення – 4,00 т/га. Святогор відповідно 2,62 – 3,49 т/га. Наші дослідження показали, що для обох сортів у середньому вищі показ- ники врожайності отримані за чизельного обробітку (3,49 – 4,0 т/га).

Висновки. Сприятливіші агрофізичні властивості ґрунту для ячменю ярого створюються при застосуванні чизельного обробітку. У варіантах за полице- вого обробітку ґрунту (оранка) показники щільності будови не перевищують оптимальних значень. На різних варіантах обробітку щільність за профілем орного шару розподі- лена нерівномірно. Оранка забезпечила найменше середнє значення показни- ка – 1,1 г/см3 в період збирання, найбільше – 1,36 г/см3 в період сівби, по чизелю, відповідно, 1,04 – 1,38 г/см3. Досліджувані сорти Святогор і Хадар забезпечували вищі показники врожайності за чизельного обробітку (2,73–3,49 і 3,28–4,00 т/га).

1. Борисоник З. Б. Ярі колосові культури / З. Б. Борисоник, О. М. Борсук. – К. : Урожай, 1969. – 158 с. 2. Сайко В.Ф. Системи обробітку ґрунту в Україні / Сайко В. Ф., Малієнко А. М. – К. : ВД «ЕМКО», 2007. – 44 с. 3. Малиенко А.М. Обработка почвы / А.М.Малиенко // Научные основы устойчивого ведения зернового хозяйства. – К.: Урожай, 1989. – С. 93–108. 4. Медведев В.В. Бонитировка и качественная оценка пахотных земель Украины / В.В. Медведев, И.В. Плиско. – Харьков: Изд-во «13 типография», 2006. – 385 с. 5. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов) // Б.А. Доспехов. – 5-е изд., доп. и перераб. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с. 1. Borisonik, Z.B., Borsuk, O.M (1969). Yari kolosovi kultury [Spring colossal crops] .Harvest, Kyiv 158. [in Ukrainian]. 2. Sajko, V.F., Malienko A.M. (2007). Systemy obrobitku g runtu v Ukrayini [Soil tillage systems in Ukraine]. VD «EMKO»,Kyiv. [in Ukrainian]. 3. Malienko, A.M. (1989) Obrabotka pochvy [Tillage]. Harvest, Kyiv 93–108. [in Russian]. 4. Medvedev,V.V., Plisko, I.V (2006). Bonitirovka i kachestvennaya otsenka pa- khotnykh zemel' Ukrainy [Valuation and qualitative assessment of arable land in Ukraine] Kharkov: Publishing house «13 typography» 385. [in Russian]. 5. Dospekhov, B.A. (1985). Metodika polevogo opyta (s osnovami statisticheskoj obrabotki rezul’tatov issledovanij) [Methodology of field experiment (with bases of sta- tistical processing of research results)]. Moskva: Agropromizdat. 351. [in Russian].

146 Випуск 1-2, 2020

Метою наукового дослідження було виявлення впливу способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту при вирощуванні ярого ячменю. Загалом вважається, що пухкий ґрунт краще сприймає вологу, ніж щільний,а- ле вбирання вологи супроводжується його ущільненням, швидким настанням рівноважного стану. Проводилися польові та лабораторні дослідження. Представлено результати досліджень і виявлено що для обох сортів має вищі середні показники урожайності які отримані за чизельного обробітку (3,49 – 4,00 т/га.) На різних варіантах об- робітку щільність за профілем орного шару розподілена нерівномірно. При оран- ці найменше середнє значення – 1,1 г/см3 в період збирання, найбільше значення – 1,36 г/см3 в період сівби по чизелю відповідно 1,04 – 1,38 г/см3 Тому більш сприят- ливі агрофізичні властивості ґрунту для ячменю ярого створюються при засто- суванні чизельного обробітку. У варіантах з полицевого обробітку ґрунту (оранка) показники щільності будови не перевищують оптимальних значень.

Ключові слова: ґрунт, удобрення,зернові, технологія вирощування, уро- ЗЕМЛЕРОБСТВО жайність. Целью научного исследования было выявление влияния способов основной обработки на агрофизические показатели почвы при выращивании ячменя яро- вого. В целом считается, что рыхлый грунт лучше воспринимает влагу, чем плотный, но впитывания влаги сопровождается его уплотнением, быстрым наступлением равновесного состояния. Проводились полевые и лабораторные исследования. Представлены резуль- таты исследований и выявлено что для обоих сортов имеет высокие средние показатели урожайности полученные по чизельной обработке (3,49 – 4,0 т/га.) На различных вариантах обработки плотность по профилю пахотного слоя распределена неравномерно. При вспашке меньше среднее значение – 1,1 г/см3 в период уборки, наибольшее значение – 1,36 г/см3 в период сева по чизелю со- ответственно 1,04 – 1,38 г/см3 Поэтому более благоприятные агрофизические свойства почвы для ячменя ярового создаются при применении чизельной обра- ботки. В вариантах со вспашкой показатели плотности строения не превыша- ют оптимальных значений. Ключевые слова: почва, удобрения, зерновые, технология выращивания, урожайность.

The purpose of the research was to identify the influence of the main cultivation meth- ods on the agrophysical parameters of the soil during the cultivation of spring barley. In general, it is believed that loose soil absorbs moisture better than dense, but the absorp- tion of moisture is accompanied by its compaction, the rapid onset of equilibrium. Field and laboratory studies were conducted. The research results are presented and it is revealed that for both varieties it has high yields obtained by chisel processing (3,49 – 4,0 t / ha). On various processing options, the density along the profile of the

147 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» arable layer is unevenly distributed. When plowing, the average value is lower – 1.1 g / cm3during the harvesting period, the highest value is 1.36 g / cm3 during the sowing season by chisel, respectively 1.04 – 1.38 g / cm3 Therefore, the more favorable agro- physical properties of the soil for spring barley created by applying chisel processing. In variants with plowing, the density of the structure does not exceed the optimal values. Keywords: soil, fertilizers, grain, growing technology, productivity. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 633.2/.3:636.085.2:631.5 У.М. Карбівська, Мартищук В.Ф., кандидати сільськогосподарських наук М.Д. Волощук, доктор сільськогосподарських наук ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА» В.Г. Кургак, І.М. Малиновська, доктори сільськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІРСЬКИХ СХИЛОВИХ ЛУКІВ КАРПАТ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАХОДІВ ПОВЕРХНЕВОГО ПОЛІПШЕННЯ

На сьогодні тваринництво в Україні недостатньо забезпечене повноцінними високобілковими кормами, що, насамперед, пов’язано з низькою врожайністю кормових культур та незбалансованістю їх за протеїном. Через незбалансова- ність кормів та значний дефіцит білка в раціоні тварин перевитрата кормів до- сягає 35 %, а собівартість продукції зростає в 1,3 – 1,5 раза. При цьому забезпе- ченість кормової одиниці перетравним протеїном часто становить лише 80–85 г замість науково обґрунтованих 105–115 г [1]. Сіножаті і пасовища є джерелом високоякісних та дешевих кормів для тварин- ництва. Сіно залишається одним із основних кормів у раціонах тварин, оскільки сприяє нормальній роботі шлунка й кишечнику. Це єдиний із грубих кормів, що містить вітамін D, який регулює мінеральний обмін в організмі тварин [2]. Для підвищення продуктивності природних кормових угідь та забезпечення тваринництва високоякісними кормами широко проводять заходи поверхневого їх поліпшення. Наукові дослідження і виробничий досвід показують, що при віднос- но невеликому вкладенні матеріальних та фінансових ресурсів виробництво кормів

148 Випуск 1-2, 2020

на пасовищах та луках можна збільшити вдвічі. Покращання природних травостоїв шляхом внесення добрив дає можливість сформувати високопродуктивні, з поліпше- ною якістю корму та тривалого використання агроценози [3, 4, 5, 6]. Світовий досвід переконливо доводить, що другим за важливістю чинником для сільськогосподарського виробництва є добрива. Внесення науково обґрунтова- них норм мінеральних та органічних добрив можуть забезпечити бездефіцитний баланс поживних речовин і гумусу [7]. Крім підвищення урожайності, перед луківниками постає не менш важливе завдання – одержання корму високої якості. Одним із основних критеріїв оцінки поживності корму є вміст перетравного протеїну, нестача якого в раціоні знижує продуктивну дію інших поживних речовин [8]. Вміст органічних і мінеральних речовин, які відображають поживну цінність кормів, залежить від фенологічної фази росту і розвитку рослин. Багаторічні тра- ви найбільш поживними є в ранні фази вегетації, оскільки в цей період вони міс- тять не тільки повноцінний білок, вітаміни, але в невеликих кількостях і більш прийнятну для тварин клітковину, де мало лігніну, завдяки чому вона добре пере- травлюється [9]. Важливий вплив на якість корму мають види трав лучного фітоценозу, тому для забезпечення високої якості вирішальну роль відіграє підбір трав для створення нових агрофітоценозів. Травостої, до складу яких входять більш облиствлені низові трави або верхові із приземною облиствленістю, містять на 19 – 38% більше ли- стя, краще забезпечені поживними речовинами й мають більшу енергонасиченість. Неоднаковий вміст поживних речовин виявлено і в окремих органах рослин [10, 11]. В останні роки практично припинилися роботи з поверхневого поліпшення па-

совищ. Але ж тут закладені значні резерви, які дають можливість підвищити продук- КОРМОВИРОБНИЦТВО тивність травостоїв у 1,5 – 2,0 рази, а також поліпшити якість корму. Якими б не були екстремальними ґрунтово-кліматичні умови Карпатського регіону, а резерви підви- щення продуктивності ферм є. Так, вміст у травосумішці 50% конюшини повзучої повністю вирішує білкову проблему, а 20% вуглеводів у пажитниці багаторічної (за- мість 8% у грястиці збірної) заміняють дорогі вуглеводисті корми (кукурудза, буряк, мелясу і частково концентрати) [12]. Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних вчених встановлено, що при застосуванні різних прийомів поверхневого поліпшення старосі- яних лучних угідь (систематичне підживлення мінеральними добривами, омолоджен- ня травостою шляхом дискування дернини) продуктивність пасовищних травостоїв у середньому за три роки підвищується в 2,2 – 2,5 раза або з 2,6 до 5,6 – 6,5 т/га сухої маси. Підсівання багаторічних бобових трав у дернину забезпечує збільшення частки бобових компонентів у врожаї до 43 і 47% та збільшення продуктивності в 1,5–1,8 ра­ зів [13, 11]. Внесення помірних доз азотних мінеральних добрив на злаковий траво- стій збільшує вміст в сухій масі сирого протеїну на 2-3% [14], тим часом як на бобо- вий чи бобово-злаковий ­ – не збільшує його вміст [15]. Мета роботи. Встановити особливості формування фітоценозу, продуктив- ності, а також хімічного складу, поживної цінності та енергоємності травʼяних

149 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

кормів залежно від варіантів поверхневого поліпшення схилових луків гір- сько-лісового поясу Карпат на різних режимах використання. Матеріали та методи досліджень. Експериментальні дослідження з ви- вчення способів поверхневого поліпшення заплавних луків гірсько-лісового по- ясу Карпат з природним травостоєм за різних режимів використання виконува- ли впродовж 2017–2019 рр. на дерново-буроземних (глибоких) ґрунтах в госпо- дарстві Мартищука В.Ф. (с. Красник Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.). Розмір посівних ділянок – 10 м2, облікових – 8 м2. Повторність досліду чотириразова. Мінеральні добрива в усіх дозах вносили навесні в один тер- мін. Схема досліду включала пʼять варіантів поверхневого поліпшення на двох режим використання: сінокісний з проведенням двох укосів та багатоукісний (імітація пасовищного використання). Дослідження виконували за методикою Інституту кормів НААН [16]. Облік урожаю проводили ваговим методом, шляхом зважування з наступними пере- раховуннями виходу з 1 га зеленої маси, сухої маси, кормових одиниць, сирого протеїну, обмінної і валової енергії; вміст сухої речовини (сухої маси) – тер- мостатно-ваговим методом при температурі 105 оС. Хімічний склад корму ви- значали у рослинних зразках, відібраних під час збирання урожаю, висушених на повітрі та перемелених. У сухій масі рослинній масі визначали вміст сирого протеїну, білка, сирого жиру, сирої клітковини, фосфору, калію та перетрав- ність сухої речовини корму in vitro – методом інфрачервоної спектроскопії, вміст безазотистих екстрактивних речовини (БЕР) – розрахунковим шляхом. Вміст кормових одиниць, валової та обмінної енергії в кормах визначали роз- рахунковим методом із використанням коефіцієнтів перетравності сухої маси корму та вмісту у ній сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини, БЕР [17]. Математичне оброблення результатів досліджень проводили методами диспер- сійного аналізу та варіаційної статистики за Доспєховим Б. А. [18]. Результати досліджень. Результати наших досліджень щодо вивчення впли- ву заходів поверхневого поліпшення схилових лучних угідь з природним тра- востоєм річки на другій терасі долини річки Чорний Черемош гірсько-лісового поясу Карпат засвідчили, що вихідний травостій до поліпшення був злаково-різ- нотравним з вмістом дикорослих злаків 56–63 %, різнотрав’я – 26–30% та несія- них бобових 6–9 %. Частка малоцінного у кормовому відношенні біловусу стис- нутого сягала 28%, а продуктивність не перевищувала 1,3 т/га кормових одиниць. За застосування комплексу заходів поверхневого поліпшення покращився їх видовий склад, підвищилась продуктивність та поліпшився хімічний склад кор- мів. Одночасно зменшувалась флористична насиченість лучного фітоценозу. На третьому році користування за підсівання на початку досліджень суміші злако-

вих трав на фоні N60P30K60 за сінокісного використання порівняно з варіантом без поліпшення сумарна кількість видів зменшилась від 32 до 20, а за підсівання ко-

нюшини повзучої за багатоукісного використання на фоні P30K60 – від 41 до 29. 150 Випуск 1-2, 2020

Більшою флористична насиченість фітоценозу на всіх варіантах поверхневого поліпшення була за багатоукісного використання, ніж за сінокісного.

В середньому за 2017–2019 рр. за внесення N60P30K60 вміст несіяних зла- ків збільшився на 6–9% (табл. 1). За сінокісного використання за підсівання на першому році навесні в дернину суміші злаків з тимофіївки лучної і костриці

лучної на фоні внесення N60P30K60 сумарна частка їх збільшилася до 46 %, а за багатоукісного використання й за підсівання конюшини повзучої на фоні вне-

сення P30K60 сумарна кількість бобових збільшилася до 39% або на 31%, зокре- ма конюшини лучної до 34%.

Таблиця1. Ботанічний склад травостою схилових луків залежно від варіантів поверхневого поліпшення (середнє за 2017–2019 рр.) Варіанти у тому числі у тому числі Злаки Бобові Різно­ поверхневого за копонентами конюшина всього несіяні всього травʼя поліпшення 1-й 2-й повзуча Сінокісне використання Без добрив 67 5 3 62 5 – 28

P30K60 66 8 3 55 7 – 27

N60P30K60 75 9 4 62 2 – 23

N60P30K60 + підсівання 80 22 24 34 1 – 19 суміші злаків*

Гній, 15 т/га 74 9 4 61 3 – 23 КОРМОВИРОБНИЦТВО

НІР05, т/га Багатоукісне використання Без добрив 67 5 3 59 7 – 26

P30K60 66 5 3 58 8 – 26

P30K60 + підсівання 41 4 6 31 39 34 20 конюшини повзучої

N60P30K60 72 6 4 62 2 – 26 Гній, 15 т/га 72 6 4 62 3 – 25

НІР05, т/га * Компоненти суміші: 1) тимофіївка лучна, 6 кг/га +2) костриця лучна, 10 кг/га . В ін- ших варіантах поверхневого поліпшення тимофіївка лучна і костриця лучна з часткою по 3–9 % були присутніми у природному травостої.

151 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Продуктивність схилових луків з природним травостоєм залежно від варіан- тів поверхневого поліпшення в середньому за три роки досліджень за виходом з 1 га сухої маси за сінокісного використання коливалась у межах 1,76–4,33 т, а багатоукісного – 1,39–7,71 т (табл. 2). Отже, продуктивність була на 10–16% більшою за сінокісного, ніж за ба- гатоукісного режиму використання. Тим часом як за виходом з 1 га кормових одиниць та сирого протеїну певну перевагу (на 5–6 %) на всіх варіантах мав багатоукісний режим використання.

Таблиця 2. Продуктивність луків на схилі залежно від варіантів поверхневого поліпшення, т/га (2017–2019 рр.) Суха маса за роками Середнє за 2017–2019 рр. Варіанти користування поверхневого обмінна суха кормові сирий поліпшення 2017 2018 2019 енергія, маса одиниці протеїн ГДж/га Сінокісне використання Без добрив 1,21 1,90 2,18 1,76 1,14 0,19 15,3

P30K60 1,52 2,25 2,49 2,09 1,38 0,24 18,2

N60P30K60 3,20 3,94 4,25 3,79 2,53 0,51 33,4

N60P30K60 + підсівання суміші 3,67 4,56 4,78 4,33 2,86 0,59 38,1 злаків Гній, 15 т/га 2,92 3,78 3,92 3,54 2,37 0,47 31,2

НІР05, т/га 0,11 0,14 0,15 0,13 Багатоукісне використання Без добрив 1,00 1,73 1,45 1,39 1,08 0,21 13,3

P30K60 1,25 1,95 2,21 1,80 1,42 0,27 17,3 P K + підсівання 30 60 3,16 3,80 4,18 3,71 3,04 0,70 36,7 конюшини повзучої

N60P30K60 2,93 3,43 3,95 3,44 2,72 0,61 33,0 Гній, 15 т/га 2,57 3,22 3,53 3,11 2,45 0,55 29,9

НІР05, т/га 0,10 0,12 0,14 0,12

За сінокісного режиму використання найбільшою продуктивність була за

підсівання суміші злакових трав на фоні N60P30K60, а за багатоукісного – підсі-

вання конюшини повзучої на фоні P30K60, що відповідно на 14 і 106% більше порівняно з варіантами без підсівання та на 146 і 167 % – порівняно з варіантом

без внесення добрив. Додаткове внесення N60 на фоні P30K60 на обох режимах

152 Випуск 1-2, 2020

використання підвищило продуктивність за виходом з 1 га сухої маси на 81– 91%, а порівняно з варіантом без внесення добрив – на 115 і 147 %. Внесення гною у дозі 15 т/га порівняно з варіантом без внесення добрив підвищило її відповідно на 101 і 123%. Закономірності продуктивності за виходом з 1 га сухої маси залежно від до- сліджуваних варіантів поверхневого поліпшення та режимів використання, які були в середньому за 2017–2019 рр. збереглися й за роками досліджень. За сіно- кісного використання одержано два укоси з часткою кожного відповідно 60–70 і 30–40%, а за багатоукісного (імітація пасовищного) – три. За багатоукісного використання найрівномірнішим розподіл урожаю за укосами був у варіантах

з внесенням P30K60 + підсівання конюшини повзучої з часткою 1-го укосу 39 %, 2-го – 33 і 3-го – 28% та нерівномірністю, яка виражена коефіцієнтом варіа- ції – 18 %. Менш рівномірним розподіл урожаю за укосами був у варіантах без

добрив та за внесенням P30K60 з часткою 1-го укосу 46–49 %, 2-го – 32–34%

і 3-го 19–20% та нерівномірністю – 42 %. Варіанти з внесенням N60P30K60 або 15 т/га гною за укосами займали проміжне положення порівняно з вище назва- ними варіантами. Аналіз показників вмісту органічних речовин у кормі та його перетравність на заплавних луках залежно від заходів поверхневого поліпшення показав, що в найбільшій мірі на ці показники впливав режим використання. Краща якість корму була за багатоукісного режиму використання (табл. 3). За багатоукісного використання порівняно з сінокісним на всіх варіантах збільшився вміст сирого протеїну в сухій масі на 3,9–4,3% та білка – на 2,4–3,8% і зменшився вміст сирої клітковини на 2,9–3,2% та безазотистих екстрактивних речовин на 2,5–2,6 %. Одночасно збільшилась перетравність сухої маси корму in vitro на 9–11%. КОРМОВИРОБНИЦТВО З-поміж варіантів поверхневого поліпшення досліду за сінокісного викори- стання найбільший позитивний вплив на хімічний склад корму справляли варі-

анти з внесенням N60P30K60, N60P30K60 + підсівання злаків та з внесенням 15 т/га

гною. У цьому разі порівняно з варіантами без добрив та з внесенням P30K60, вміст сирого протеїну збільшився на 2,0–2,6 %, білка – на 1,6–2,2% та змен- шився вміст БЕР – на 2,7–3,1 %. За багатоукісного використання найкращими показниками хімічного складу

характеризувався варіант з внесенням P30K60 + підсівання конюшини повзучої, де вміст сирого протеїну та білка в сухій масі був найбільшим (відповідно 19,0 і 15,8 %), що відповідно на 1,2–1,4 і 1,0–1,2% більше, ніж у варіантах з внесен-

ням N60P30K60 або 15 т/га гною і на 4,0–4,1 і 3,3–3,4 % більше порівняно з варі-

антами без добрив та з внесенням P30K60. На поживність і енергоємність сухої біомаси та забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном травостою луків на схилі найбільшою мірою впливав режим використання. Кращою якість корму була за багатоукісного режиму використання, коли на всіх варіантах поверхневого поліпшення вміст

153 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 3. Вміст органічних речовин у кормі та його перетравність на схилових луках залежно від заходів поверхневого поліпшення (середнє за 2017–2019 рр.) Варіанти Сирий Сирий Сира Перет- поверхневого Білок БЕР протеїн жир клітковина равність поліпшення Сінокісне використання Без добрив 11,0 9,0 3,8 28,9 47,5 59

P30K60 11,3 9,3 3,8 28,7 47,2 60

N60P30K60 13,5 11,1 3,9 29,5 44,5 60 N P K + підсівання 60 30 60 13,6 11,2 3,9 29,7 44,3 59 суміші злаків Гній, 15 т/га 13,3 10,9 3,8 28,8 45,5 60

НІР05, т/га 0,8 0,7 0,2 1,9 2,3 3 Багатоукісне використання Без добрив 14,9 12,4 3,7 26,6 44,9 68

P30K60 15,0 12,5 3,7 26,5 44,8 69 P K + підсівання 30 60 19,0 15,8 4,1 25,0 42,1 71 конюшини повзучої

N60P30K60 17,8 14,8 3,9 26,8 41,8 69 Гній, 15 т/га 17,6 14,6 3,9 26,7 42,1 69

НІР05, т/га 0,9 0,7 0,2 1,8 2,2 3 Зоотехнічна норма 14–20 25–30 50–70

кормових одиниць в сухій масі корму коливався в межах 78–82%, що на 12–16% більше, ніж за сінокісного використання. Вміст обмінної енергії за багатоукіс- ного використання коливався в межах 9,6–9,9 МДж/кг сухої маси, що на 0,8- 0,9 МДж/кг більше, ніж за сінокісного використання. Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном за багатоукісного використання була в межах 133–161 г, що на 18–20 г більше, ніж за сінокісного використання. Поміж варіантів поверхневого поліпшення за вмістом у сухій масі кормо- вих одиниць і обмінної енергії як за сінокісного, так і багатоукісного викори- стання суттєвої різниці не спостерігалось. За забезпеченістю кормової одиниці

перетравним протеїном помітно кращими були варіанти з внесенням N60P30K60,

P30K60 + підсівання конюшини повзучої або з внесенням 15 т/га гною з показ- никами 139–144 г за сінокісного використання і 157–161 г за багатоукісного 154 Випуск 1-2, 2020

використання, що відповідно на 17–27 і на 21–28 г більше у порівнянні з варі-

антами без добрив або з внесенням P30K60. Вміст сирої золи, макроелементів та їх співвідношення в кормі травостою схилових луків залежно від заходів поверхневого поліпшення наведено в табл.4.

Таблиця 4. Вміст сирої золи, макроелементів та їх співвідношення в травостої схилових луків Карпат залежно від заходів поверхневого поліпшення,% в сухій масі (середнє за 2017–2019 рр.)

Варіанти Сира К: поверхневого Р К Са Мg Са:Р зола (Са+Мg) поліпшення Сінокісне використання Без добрив 8,8 0,39 1,90 0,54 0,14 2,7 1,4

P30K60 8,9 0,44 2,13 0,55 0,13 3,1 1,3

N60P30K60 8,6 0,42 2, 09 0,53 0,13 3,2 1,3 N P K + підсівання 60 30 60 8,5 0,39 2, 05 0,52 0,12 3,2 1,3 суміші злаків Гній, 15 т/га 8,6 0,40 2,08 0,53 0,13 3,2 1,3

НІР05, т/га Багатоукісне використання

Без добрив 9,9 0,39 1,97 0,55 0,14 2,9 1,4 КОРМОВИРОБНИЦТВО

P30K60 10,0 0,44 2,14 0,56 0,13 3,1 1,3 P K + підсівання 30 60 9,8 0,42 2,04 0,66 0,18 2,4 1,6 конюшини повзучої

N60P30K60 9,7 0,42 2, 09 0,52 0,13 3,2 1,2 Гній, 15 т/га 9,7 0,40 2,08 0,53 0,13 3,2 1,3

НІР05, т/га 0,4 0,02 0,11 0,03 0,01 Зоотехнічна норма 0,2–0,35 1,0–3,0 0,3–0,6 0,12–0,26 0,7–2,5

Аналіз цих даних показав, що із збільшенням числа укосів, тобто за бага- тоукісного використання порівняно з сінокісним більшим був вміст в сухій масі сирої золи на 1,1–1,3%. У цьому разі вміст її зменшився від 9,7–10,0 за багатоу- кісного використання до 8,5–8,9% за сінокісного використання. За сінокісного використання вміст у траві, зазначених у табл. 4 макроелемен- тів та їх співвідношення мало залежали від заходів поверхневого поліпшення.

155 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

На відміну від сінокісного за багатоукісного використання у варіанті з вне-

сенням P30K60 + підсівання конюшини повзучої найбільше нагромаджувалось кальцію і магнію, а саме відповідно 0,66 і 0,18% в сухій масі, що відповідно на 0,10–0,13 і на 0,04–0,05% більше у порівнянні з іншими різнотравно-злако- вими травостоями без підсівання бобової трави. Висновки. Діючими факторами покращення видового складу природного травостою та якості травʼяного корму, а також підвищення продуктивності є по- верхневе поліпшення схилових луків гірсько-лісового поясу Карпат, яке передба-

чає щорічне внесення N60P30K60, або 15 т/га гною, або N60P30K60 + підсівання суміші злакових трав з костриці лучної та тимофіївки лучної за сінокісного використан-

ня або P30K60 + підсівання конюшини повзучої за багатоукісного використання.

У порівнянні з варіантами без добрив та з внесенням P30K60 частка підсіяних зла- кових або бобових трав збільшується до 34–46%, вміст сирого протеїну в сухій масі за сінокісного використання збільшується на 2,0–2,6%, а за багатоукісного – на 2,6–4,1% та зменшується вміст БЕР, відповідно – на 1,7–3,2%, і 2,7–3,1%. За сінокісного режиму використання найбільшу продуктивність за виходом з 1 га кормових одиниць гірських луків забезпечує підсівання суміші злакових

трав на фоні N60P30K60 (2,86 т), а за багатоукісного – за підсівання конюшини

повзучої на фоні P30K60 (3,04 т), що більше відповідно на 14 і 106% у порівнянні з варіантами без підсівання та на 146 і 167% у порівнянні з варіантом без вне-

сення добрив. Внесення N60P30K60 підвищує продуктивність угідь на 115–147%, а гною у дозі 15 т/га – на 101–123%. За багатоукісного використання гірських схилових луків у порівнянні з сі- нокісним в сухій масі збільшується вміст сирого протеїну на 3,9–4,3%, а біл- ка – на 2,4–3,8%, а також вміст кормових одиниць та обмінної енергії, забезпе- ченість кормової одиниці перетравним протеїном та перетравність сухої маси корму in vitro і зменшується вміст сирої клітковини на 2,9–3,2% та безазотистих екстрактивних речовин на 2,5–2,6%.

1. Кургак В.Г. Лучні агрофітоценози. – К.: ДІА, 2010. – 374 с.; іл. 2. Effects of dietary lysine levels and lighting conditions on intramuscular fat accumulation in growing pigs / M. Katsumata et al. Animal Science Journal. 2018. V. 89. Р. 988–993. 3. Луки Карпат: Довідник / Відповід. за вип. О. П. Крись. Ужгород. Карпати, 1981. 252 с. 4. Оліфірович В. О. Продуктивність та ботанічний склад природних лук Передгір’я Карпат залежно від внесення азотних добрив та підсіву бобових трав. Наукові доповіді НУБіП. 2012–2 (31). URL: http://www.nbuv.gov.ua/e- journals/Nd/2012_2/12ovo.pdf. 5. Петриченко В. Ф. Актуальні проблеми кормовиробництва в Україні. Агроном. 2012. № 3. С. 196–198.

156 Випуск 1-2, 2020

6. Тебердиев Д. М., Родионова А. В. Эффективность удобрений на долго- летнем сенокосе. Кормопроизводство. 2015. № 10. С. 3–7. 7. Vasileva V. Effect of mineral nitrogen fertilization and water-deficiency stress on chemical composition of lucerne (Medicago sativa L.). Grassland Science in Europe. 2012. Vol. 17. Р. 391–393. 8. Панахид Г. Я., Котяш У. О., Коник Г. С., Ярмолюк М. Т. Вплив довготри- валого використання лучних агрофітоценозів на їх кормову продуктивність. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2014. Вип. 56 (ІІ). С. 56–62. 9. Панахид Г. Я., Коник Г. С., Котяш У. О. Вміст органічних речовин у кор- мі різнотравно-злакового лучного агрофітоценозу тривалого використання. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2019. Вип. 65. С. 103–114. 10. Кобиренко Ю. О. Продуктивність і якість корму відновленого за нульо- вого обробітку ґрунту травостою. Передгірне та гірське землеробство і тва- ринництво. 2015. Вип. 57. С. 99–104. 11. Продуктивність виродженого старосіяного лучного травостою за- лежно від способів його поліпшення в умовах Лісостепу Правобережного / Ковтун К. П. та ін. Корми і кормовиробництво. 2018. Вип. 85. С. 82–86. 12. Мащак Я. І., Слобода Я. Я., Слобода О. М., Виговський І. В. Агробіологічне обґрунтування поліпшення продуктивності природних кормових угідь. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2012. Вип. 54. Ч. 1. С. 40–45. 13. Котяш У. О., Бугрин Л. М., Панахид Г. Я., Пукало Д. Л. Особливості фор- мування різновікових лучних травостоїв залежно від поверхневого поліпшення. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2019. Вип. 66. С. 117–129. 14. N fertilization of ryegrass in Manitoba / G. Gozho et al. Canadian journal of Animal Science. 2004. Vol. 84. № 4. Р. 787. КОРМОВИРОБНИЦТВО 15. Torell R., Davison J., Hackett I. Improving Grass Hay Qualiti Through Fertilizer and irrigation Management Cooperative Extension. Reno: University of Nevada, 1984. Р. 44–88. 16. Бабич А. О. Методика проведення дослідів з кормовиробництва та го- дівлі тварин. Київ, 1994. 80 с. 17. ДСТУ 8066:2015 . Корми для сільськогосподарських тварин. Методи визначення енергоємності і поживності. За ред. Кургака В. Г. Київ. 2017. 11 с. 18. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). Изд. 5-е. доп. и перераб. Москва, 1985. 351 с.

1. Babych, A. O. (1994). Metodyka provedennia doslidiv z kormovyrobnytstva ta hodivli tvaryn [Methods of conducting experiments on animal feed production and feeding] Kyiv [in Ukrainian]. 2. Kurhak V.H. Luchni ahrofitotsenozy. – K.: DIA, 2010. – 374 s.; il. [in Ukrainian].

157 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

3. Dospehov, B. A. (1985). Metodika polevogo opyita (s osnovami statisticheskoy obrabotki rezultatov issledovaniy) [Field experiment methodology (with the basics of statistical processing of research results)]. Moskva. Agropomizdat [in Russian]. 4. Kormy dlia silskohospodarskykh tvaryn. Metody vyznachennia enerhoiemnosti i pozhyvnosti (2017). [Feed for farm animals. Methods for determining energy intensity and nutrition]. DSTU 8066:2015. Kyiv [in Ukrainian]. 5. Kobyrenko, Yu. O. (2015). Produktyvnist i yakist kormu vidnovlenoho za nulovoho obrobitku gruntu travostoiu [Productivity and quality of forage restored with zero tillage by grass]. Peredhirne ta hirske zemlerobstvo i tvarynnytstvo, 57, 99–104 [in Ukrainian]. 6. Kotiash, U. O., Buhryn, L. M., Panakhyd, H. Ya. & Pukalo, D. L. (2019). Osoblyvosti formuvannia riznovikovykh luchnykh travostoiv zalezhno vid poverkhnevoho polipshennia [Features of formation of meadows of different ages, depending on the surface improvement]. Peredhirne ta hirske zemlerobstvo i tvarynnytstvo, 66, 117–129 [in Ukrainian]. 7. Luky Karpat: Dovidnyk [Luke Carpathians: Handbook]. (1981). Vidpovid. za vyp. O. P. Krys. Uzhhorod: Karpaty, 252 [in Ukrainian]. 8. Mashchak, Ya. I., Sloboda, Ya. Ya., Sloboda, O. M. & Vyhovskyi, I. V. (2012). Ahrobiolohichne obgruntuvannia polipshennia produktyvnosti pryrodnykh kormovykh uhid [Agrobiological justification for improving the productivity of natural forage]. Peredhirne ta hirske zemlerobstvo i tvarynnytstvo, 54 (1), 40–45 [in Ukrainian]. 9. Olifirovych, V. O. (2012). Produktyvnist ta botanichnyi sklad pryrodnykh luk Peredhiria Karpat zalezhno vid vnesennia azotnykh dobryv ta pidsivu bobovykh trav [Productivity and botanical composition of the natural meadows of the Carpathian foothills depending on the application of nitrogen fertilizers and sowing of legumes]. Naukovi dopovidi NUBiP, 2 (31). Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ Nd/2012_2/12ovo.pdf [in Ukrainian]. 10. Panakhyd, H. Ia., Konyk, H. S. & Kotiash, U. O. (2019). Vmist orhanichnykh rechovyn u kormi riznotravno-zlakovoho luchnoho ahrofitotsenozu tryvaloho vykorystannia [The content of organic substances in the feed of grassland meadow agrophytocenosis long-term use]. Peredhirne ta hirske zemlerobstvo i tvarynnytstvo, 65, 103–114 [in Ukrainian]. 11. Panakhyd, H. Ia., Kotiash, U. O., Konyk, H. S. & Yarmoliuk, M. T. (2014). Vplyv dovhotryvaloho vykorystannia luchnykh ahrofitotsenoziv na yikh kormovu produktyvnist [Influence of long-term use of meadow agrophytocenoses on their forage productivity]. Peredhirne ta hirske zemlerobstvo i tvarynnytstvo, 56, II, 56–62 [in Ukrainian]. 12. Petrychenko, V. F. (2012). Aktualni problemy kormovyrobnytstva v Ukraini [Actual problems of feed production in Ukraine]. Ahronom, 3, 196–198 [in Ukrainian].

158 Випуск 1-2, 2020

13. Kovtun, K. P., Veklenko, Yu. A., Yashchuk, V. A. & Kopaihorodska, H. O. (2018). Produktyvnist vyrodzhenoho starosiianoho luchnoho travostoiu zalezhno vid sposobiv yoho polipshennia v umovakh Lisostepu Pravoberezhnoho [Productivity of degenerate old grass meadow depending on the ways of its improvement in the conditions of the Right-bank Forest Steppe]. Kormy i kormovyrobnytstvo, 85, 82–86 [in Ukrainian]. 14. Teberdyev, D. M. & Rodyonova, A. V. (2015). Еfektyvnost udobrenyi na dolholetnem senokose [Efficiency of fertilizers on long-term haymaking]. Kormoproyzvodstvo, 10, 3–7 [in Russian]. 15. Katsumata, M., Kobayashi, H., Ashihara, A. & Ishida A. (2018). Effects of dietary lysine levels and lighting conditions on intramuscular fat accumulation in growing pigs. Animal Science Journal, 89, 988–993. 16. Gozho, G. (2004). N fertilization of ryegrass in Manitoba. Canadian journal of Animal Science, 84, № 4, 787. 17. Torell, R., Davison, J. & Hackett, I. (1984). Improving Grass Hay Qualiti Through Fertilizer and irrigation Management Cooperative Extension. Reno: University of Nevada, 44–88. 18. Vasileva, V. (2012). Effect of mineral nitrogen fertilization and water- deficiency stress on chemical composition of lucerne (Medicago sativa L.). Grassland Science in Europe, 17, 391–393.

Мета. Встановити особливості формування фітоценозу, продуктивнос- ті, а також хімічного складу, поживної цінності та енергоємності травʼя- них кормів залежно від варіантів поверхневого поліпшення схилових луків гір- сько-лісового поясу Карпат на різних режимах використання. КОРМОВИРОБНИЦТВО Методи. Загальнонаукові (гіпотез, індукції і дедукції, аналогії, узагальнен- ня) – для вибору робочої програми та спеціальні (польовий, лабораторний, ма- тематико-статистичний, розрахунково-порівняльний) – для проведення дослі- джень та їх узагальнення. Результати. За поверхневого поліпшення злаково-різнотравних, із часткою до 28% малоцінного у кормовому відношенні біловусу стиснутого, низькопродук- тивних (1,39 т/га сухої маси) схилових лучних угідь гірсько-лісового поясу Карпат покращується їх видовий склад, підвищується продуктивність та поліпшується хімічний склад кормів. Частка підсіяних злакових або бобових трав збільшується до 34–46%. За сінокісного режиму використання найбільшою продуктивність за

виходом з 1 га сухої маси була за підсівання суміші злакових трав на фоні N60P30K60

(4,33 т), а за багатоукісного – підсівання конюшини повзучої на фоні P30K60 (3,71 т), що відповідно на 14 і 106% більше у порівнянні з варіантами без підсівання та на 146 і 167% більше – у порівнянні з варіантами без поліпшення. Поміж заходів по- верхневого поліпшення на якість корму за хімічним складом, збільшуючи, в першу

чергу, вміст сирого протеїну, впливало внесення N60P30K60 або 15 т/га гною, а за 159 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

багатоукісного використання – й підсівання конюшини повзучої на фоні P30K60. Незалежно від заходів поверхневого поліпшення більшим вмістом сирого проте- їну, кращою енергоємністю та поживністю травʼяного корму характеризувався багатоукісний (імітація пасовищного) режим використання ніж сінокісний. Висновки. За поверхневого покращення схилових луків гірсько-лісового поя- су Карпат з природним травостоєм діючими факторами поліпшення видового складу та поліпшення якості травʼяного корму, а також підвищення їх про-

дуктивності є щорічне внесення N60P30K60, або 15 т/га гною, або – N60P30K60 + підсівання суміші злакових трав з костриці лучної та тимофіївки лучної за сі-

нокісного використання або – P30K60 + підсівання конюшини повзучої за бага- тоукісного використання. Найкращий позитивний ефект забезпечує внесення мінеральних добрив у поєднанні з підсіванням багаторічних трав. Ключові слова: білок, енергоємність, корм, кормові одиниці, підсівання трав, поживність, природний травостій, флористична насиченість, удобрення.

Цель. Установить особенности формирования фитоценозов, продуктив- ности, а также химического состава, питательной ценности и энергоем- кости травяных кормов в зависимости от вариантов поверхностного улуч- шения склоновых лугов горно-лесного пояса Карпат на различных режимах использования. Методы. Общенаучные (гипотез, индукции и дедукции, аналогии, обобще- ния) – для выбора рабочей программы и специальные (полевой, лабораторный, математико-статистический, расчетно-сравнительный) – для проведения исследований и их обобщения. Результаты. При поверхностном улучшении злаково-разнотравных, с долей в 28% малоценного в кормовом отношении белоуса сжатого, низкопродуктивных (1,39 т / га сухой массы) склоновых луговых угодий горно-лесного пояса Карпат улучшается их видовой состав, повышается продуктивность и улучшается хими- ческий состав кормов. Доля подсеянных злаковых или бобовых трав увеличивается до 34–46%. При сенокосном режиме использования самая высокая продуктивность за выходом с 1 га сухой массы получена при подсеве смеси злаковых трав на фоне

N60P30K60 (4,33 т), а при многоукосном – подсев клевера ползучего на фоне P30K60 (3,71 т), что соответственно на 14 и 106% больше по сравнению с вариантами без подсева и на 146 и 167% больше – по сравнению с вариантами без улучшения. Между мероприятий поверхностного улучшения на качество корма по химическо- му составу, увеличивая, в первую очередь, содержание сырого протеина, влияло

внесение N60P30K60 или 15 т / га навоза, а за многоукосного использования – и подсев

клевера ползучего на фоне P30K60. Независимо от мер поверхностного улучшения большим содержанием сырого протеина, лучшей энергоемкостью и питательно- стью травяного корма характеризовался многоукосный (имитация пастбищного) режим использования чем сенокосный.

160 Випуск 1-2, 2020

Выводы. При поверхностном улучшении склоновых лугов горно-лесного пояса Карпат с естественным травостоем наиболее действующими факторами улуч- шения видового состава и улучшения качества травяного корма, а также повы-

шение их продуктивности является ежегодное внесение N60P30K60, или 15 т / га на-

воза, или – N60P30K60 + подсев смеси злаковых трав с овсяницы луговой и тимофее-

вки луговой при сенокосном использовании или – P30K60 + подсев клевера ползучего при многоукосном использовании. Лучший положительный эффект обеспечивает внесение минеральных удобрений в сочетании с подсевом многолетних трав. Ключевые слова: белок, энергоемкость, корм, кормовые единицы, подсев трав, питательность, природный травостой, флористическая насыщен- ность, удобрения.

Goal. To establish the peculiarities of phytocenosis formation, productivity, as well as chemical composition, nutritional value and energy consumption of grass fodder depending on the options of surface improvement of slope meadows of the Carpathian mountain-forest belt on different modes of use. Methods. General scientific (hypotheses, inductions and deductions, analogies, generalizations) – for the selection of the work program and special (field, labora- tory, mathematical-statistical, computational-comparative) – for research and their generalization. Results. With the surface improvement of grasses and grasses, with a share of up to 28% of low-value in terms of fodder white compressed, low-yielding (1.39 t / ha dry weight) sloping meadow lands of the Carpathian mountain-forest zone, their species composition improves, productivity increases and chemical feed composition improves . The share of sown cereals or legumes increases to 34–46%. In the hay- КОРМОВИРОБНИЦТВО making mode, the highest productivity per yield of 1 ha of dry mass was for sowing a mixture of cereal grasses on the background of N60P30K60 (4.33 t), and in multi-mow- ing – sowing of creeping clover on the background of P30K60 (3.71 t), which is 14 and 106% more compared to the options without se Among the measures of surface improvement on the quality of feed by chemical composition, increasing, first of all, the content of crude protein, was influenced by the introduction of N60P30K60 or 15 t / ha of manure, and in case of multiple use – sowing of creeping clover on the back- ground of P30K60. Irrespective of surface improvement measures, a higher content of crude protein, better energy consumption and nutritional value of grass fodder was characterized by a multi-mowed (imitation of pasture) mode of use than hay. Conclusions. For the surface improvement of meadows of the Carpathian moun- tain-forest belt with natural grassland, the current factors for improving the species composition and improving the quality of grass fodder, as well as increasing their productivity are annual application of N60P30K60, or 15 t / ha of manure, or – N60P30K60

+ sowing of cereals meadow and timothy meadow for hay use or – P30K60 + sowing of

161 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» creeping clover for multi-use. The best positive effect is provided by the application of mineral fertilizers in combination with the sowing of perennial grasses. Key words: protein, energy consumption, fodder, fodder units, grass sowing, nu- trition, natural grass cover, floristic saturation, fertilizers. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 633.2:631.8 М.І. Штакал, доктор сільсьгосподарських наук В.М. Штакал, кандидат сідьськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

БОТАНІЧНИЙ СКЛАД БАГАТОРІЧНИХ ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ НА ОСУШУВАНИХ ТОРФОВИЩАХ

Вирощування багаторічних трав на осушуваних торфових ґрунтах має важ- ливе природоохоронне значення та поєднує в собі високу продуктивність тра- востоїв з покращенням екологічної ситуації в басейнах річок. В останні роки поширюється тенденція до вирощування сої, кукурудзи на зерно, ярого ріпаку з одночасним внесенням значної кількості пестицидів, що різко підвищує мінералізацію цих ґрунтів та забруднює заплави та річки, що є неприпустимим. Тому для приведення продукції тваринництва до стандартів якості Євросоюзу та конкурентоспроможності на ринку, у найближчій перспек- тиві необхідне різке підвищення ефективності кормовиробництва. Основою створення багаторічних травостоїв на органогенних ґрунтах є сівба різних видів багаторічних злакових трав, оскільки в порівнянні бобовими видами на цих ґрунтах вони значно конкурентоздатніші та довговічні [1, 2, 3]. Одним із важливих чинників високої продуктивності травостоїв є висока стійкість висіяних видів і сортів лучних трав в фітоценозах на мінеральних і осушених торфових ґрунтах. Визначальним показником в цьому є їх ботаніч- ний склад [4, 5, 6]. Набуває актуальності включення в травосуміші і сортосуміші нових сортів грястиці збірної Муравка і Українка, пажитниці багаторічної Святошинська, Андріана 80, Оріон, костриці лучної Катріна та костриці червоної Оленка, які здатні забезпечити одержання з 1 га 9–14 т/га сухої маси або 6–10 т/га кормових одиниць.

162 Випуск 1-2, 2020

Однак, в умовах Лівобережного Лісостепу недостатньо встановлено еколо- го-біологічну й фітоценотичну активність нових сортів багаторічних злакових трав та їх реакцію на застосування добрив. Такі питання потребують більш де- тальнішого вивчення, що й стало предметом наших досліджень. Мета досліджень. Виявити вплив видового і сортового складу сіяних зла- кових лучних травостоїв та удобрення на їх ботанічний склад за докорінного поліпшення на органогенних ґрунтах Лівобережного Лісостепу України. Дослідження проводили протягом 2014 – 2016 рр. на ділянці №3 осушу- ваних глибоких торфових ґрунтів заплави р. Супій Панфильської дослідної станції ННЦ «Інституту землеробства НААН». У 0–30 см шарі ступінь розкла- 3 дання торфу понад 80%, зольність – 45–50%, щільність – 0,35–0,4 г/см , рНвод. – 7,5–7,7, вміст валових форм азоту – 1,6–2,2%, рухомого фосфору – 0,3–0,4%, обмінного калію – 0,1–0,15%. Вміст органічної речовини складає – 15–16 %. Загальна площа ділянки 40 м2, облікової – 28 м2, повторення чотириразове. Дослідження проведені згідно методики Інституту кормів і сільсьського госпо- дарства Поділля НААН. Схема досліду накладена на два фони добрив – Р45К120 і N90Р45К120, оскільки такі дози, за результатами багаторічних досліджень в даній зоні на торфових ґрунтах, є рекомендованими. Методика досліджень. Дослідження проведено за загальноприйнятними польовими і лабораторними методами з використанням вимірювально – ваго- вого, розрахунково-порівняльного, хімічного та математично-статистич-ного методів. Результати досліджень. Проведеними нами дослідженнями встановлено, що ботанічний склад травостоїв першого року користування характеризувався КОРМОВИРОБНИЦТВО високим вмістом висіяних трав (75–95%), а також підвищеним вмістом різно- трав’я, особливо в 1-му укосі – 15–20%. На другий рік користування травосто- єм також переважали висіяні види трав, за виключенням варіанту з посівом сортосуміші пажитниці багаторічної, яка значно зрідилася і її вміст знизився до 30–50%. На решті варіантів досліду, де були висіяні інші види і сорти трав, вміст висіяних видів складав 70–93%. На третій рік користування травосто- єм також перевагу мали висіяні види трав. Однак вміст висіяних компонентів дещо знижувався. Це стосується китника лучного, грястиці збірної Київська рання 1, костриці східної Закат, мітлиці велетенської. Помітне зменшення част- ки травостою спостерігалося також у тимофіївки лучної (на 15%). Проте, слід зазначити, що у варіантах де були висіяні пажитниця багаторічна та костриця лучна зниження їх частки в травостої було найбільшим. Так, якщо у перший рік користування травостоєм в ботанічному складі ці види займали відповідно 82 і 44%, то на третій рік їх вміст складав лише 8 і 7% або знижувався в 10 і 6 разів. Лише завдяки включенню в склад травостою в цих варіантах досліду стабілізу- ючого компонента – костриці червоної, вдалося зберегти вміст висіяних видів

163 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

в травостої на рівні 49%. Хоча в цих варіантах досліду високий вміст займали несіяні злаки (36–37%) і різнотрав’я (14-15%). Серед несіяних злаків найпо- ширеніші були тонконіг лучний і болотний, китник тростинний, пирій корене- вищний, а з різнотрав’я – кульбаба лікарська, подорожник широкий, галінсога дрібноквіткова, грицики польові тощо. Це свідчить про малу придатність цих видів для довгострокового використання сіножатей. Такі обставини можливо пояснити тимчасовою домінантністю цих видів в перші роки користування травостоєм, що полягає у їх біологічних особливостях малорічної тривалості життя. На четвертий рік користування травостоєм видові зміни у травостоях були ще помітніші. Це стосується перш за все грястиці збірної, яка зрідилася і зни- зила свою частку в травостої внаслідок весняних приморозків у травні від 77– 82% на третій рік до 66–72% на четвертий рік користування. В сумішах грясти- ця збірна разом з китником лучним, стоколосом безостим, кострицею східною, тимофіївкою лучною і мітлицею велетенською на четвертий рік користування травостоєм займали 79–87%. Тобто грястиця збірна придатна для створення різностиглих травостоїв і є її головним компонентом особливо у ранньо- і піз- ньостиглих травостоях. Значно зменшилась з роками в травостої й частка костриці східної від 74–79% до 51–52%. Причому обох її сортів Людмила і Закат. Таке ж зменшен- ня спостерігалося і в мітлиці велетенської. Частка тимофіївки лучної сортів Вишгородська і Сарненська 35 зменшилась від з 66–68% до 45–49%. Костриця лучна повністю випала з травостою, а в сортосуміші за участі пажитниці бага- торічної частка пажитниці не перевищувала 3–6%. Сорти стоколосу безостого і його суміші, а також очеретянка звичайна хоч і зменшили свою частку в тра- востої на 5–12%, однак вони займали в травостої домінуюче положення. В бо- танічному складі їх частка на четвертий рік становила 83–90%. В середньому, за чотири роки користування травостоєм високу стійкість та стабільність за роками у ранньостиглих травостоях з грястиці збірної Київська рання 1та її сумішах з китником лучним або з кострицею лучною і стоколо- сом безостим. Сумарна частка цих видів у травостої складала за роками 82– 95%. При цьому слід зазначити зниження в травостої частки грястиці збірної Київська рання 1 від 86% в перший рік користування до 66–68% на четвертий рік в чистому посіві і до 40–51% в сумішах. Тобто в життєвому циклі розвитку вона досить довговічна на цих ґрунтах (рис. 1). Костриця лучна в ценозі лише першого року використання займала 44–63 %, на другий-третій рік її доля знижувалася до 8–26%, а на четвертий рік вона пов- ністю випала з травостою. Тобто костриця лучна проявила себе як тимчасовий домінант. Це пояснюється її біологічними особливостями, що характеризує її як малорічний злак із слабко розвиненою кореневою масою.

164 Випуск 1-2, 2020 , % 120 К 45 КОРМОВИРОБНИЦТВО і сумішах залежно від удобрення на фоні Р від удобрення залежно і сумішах Рис. 1. Ботанічний склад різностиглих сіяних травостоїв в одновидових посівах посівах в одновидових Рис. 1. Ботанічний склад сіяних травостоїв різностиглих Рис. 2. Ботанічний склад різностиглихсіяних травостоїв в одновидових посівах і сумішах

залежно від удобрення на фоні N90Р45К120,% Випуск 1-2, 2020

Чисті посіви таких видів як китник лучний, очеретянка звичайна, сорти сто- колосу безостого Арсен , Геліус і Топаз, часково грястиця збірна Українка за роки досліджень проявили себе як віаленти і їх частка у травостої за роками була стабільно високою і складала 80–94%. Це свідчить, що умови вологих, добре забезпечених поживними речовинами торфових ґрунтів є для них спри- ятливими. Тут вони проявили себе як види довговічні. Дещо нижчий вміст у травостої був у сортів костриці східної Людмила і Закат і складав в перші три роки користування травостоєм (71–88%). Проте на четвертий рік спостерігалося його зниження до 51-52%, що можливо пов’я- зано з несприятливими умовами водного режиму в посушливі роки. Тому цей вологолюбивий злак поступався стійким до посухи несіяним злакам. В середньостиглих травосумішах домінувала в травостої очеретянка звичайна (38–63%). Значною також була частка стоколосу безостого Арсен, яка колива- лась в межах 28–49%. Меншу стійкість в травостої проявили грястиця збірна Муравка та костриця східна, частка яких в перші роки становила 32–38%, тим часом як а на третій-четвертий роки – знижувалася до 10–25%. Слід зазначити, що з літературних джерел добре відомо позитивну реакцію на внесення азотних добрив таких видів як грястиця збірна, стоколос безостий та очеретянка звичайна. Проте в умовах високого забезпечення ґрунту азотом внесення азотних добрив підвищувало вміст в травостоях цих видів не суттє- во, а саме на 3–8%. Зі старінням травостою ця реакція на внесення азотних добрив була помітнішою перш за все у грястиці збірної і стоколосу безостого. Збільшення частки цих видів в травостої було помітнишим. На основі пізньостиглих трав і травосумішей з висіванням тимофіївки луч- ної Сорту Вишгородська, грястиці збірної сорту Українка і мітлиці велетенської КОРМОВИРОБНИЦТВО сорту Сарненська пізня формувалися переважно стійкі й стабільні за роками травостої. Сумарна частка висіяних видів і сортів трав тут мало коливалася за роками та залежно від удобрення і складала 83–86% . Причому в перші роки користування травостоєм переважали тимофіївка лучна і грястиця збірна, а в наступні роки їх участь у травостої вирівнювалася з мітлицею велетеською. Це свідчить про те, що мітлиця велетенська в травостої відіграє стабілізуючу роль. Тому запровадження у виробництві такої суміші має свою перспективу, оскільки сумарна частка висіяних трав тут значно перевищує вміст висіяних видів в одновидових посівах. В одновидових посівах тимофіївка лучна і мітлиця велетенська займали домінантне положення лише в перші три роки користування травостоєм. На четвертому році частка тимофіївки лучної та мітлиці велетенської зменшува- лася до 44–51%. Лише грястиця збірна Українка домінувала в травостої чет- вертого року користування з часткою 73–75%. Отже, включення до складу піз- ньостиглих сумішей мітлиці велетенської та грястиці збірної Українка відіграє стабілізуючу роль у формуванні травостоїв з цінних видів трав.

167 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Проте слід зазначити, що в чистих посівах тимофіївка лучна випадала з тра- востою і її частка зменшувалася з 80–83% в перший рік користування до 66– 68% на третій і 46–49% на четвертий роки користування. За сівби тимофіївки лучної Сарненська 35 спостерігалася аналогічна закономірність, а величини вмісту основного компоненту суттєво не відрізнялися за роками. Отже створен- ня пізньостиглих травостоїв з одновидових посівів тимофіївки лучної можливе лише за короткострокового використання. Для отримання врожайності лучних травостоїв на рівні 8–10 т/га сухої речо-

вини достатньо внесення фосфорно-калійних добрив в дозі Р45К120. За необхід- ності отримання врожайності сухої маси трав понад 10–12 т/га слід додатково

додавати ще й азотні добрива в дозі N90-120. Підвищення дози азотних добрив вище вказаних величин може додатково сприяти росту урожайності травостоїв. Однак це мало ефективно з економічної точки зору та може призводити до по- гіршення якості кормів за рахунок перевищення допустимих норм у них нітра- тів. Тому на вивчення продуктивності та їх реакції на добрива нових сортів трав

були взяті саме ці два фони удобрення (Р45К120 та N90Р45К120)

Внесення азотних добрив у дозі N90 на сіяні злакові травостої ефективним було з другого року користування, коли прирости урожаю становили 1,1–2,2 т/га сухої маси з окупністю 1 кг азоту добрив 18–24 кг (см. рис. 2). Висновок. За створення культурних сіножатей основна роль у формуванні злакового травостою на торфових ґрунтах належить висіяним видам та компо- нентам сумішей з часткою 70–95%. У сумішах на четвертому році користуван- ня домінуюче положення з часткою у травостоях 35–50% займали пристосовані до осушених торфових ґрунтів види, які й визначали стиглість сіяних травосто- їв – у ранньостиглих грястиця збірна Київська рання 1, стоколос безостий, се- редньостиглих – стоколос безостий, костриця східна, костриця червона і піз- ньостиглих – тимофіївка лучна, мітлиця велетенська, грястиця збірна Українка. Пажитниця багаторічна в сортосуміші з часткою 53–82% та костриця лучна у травосумішах з часткою 26–63% добре утримувались у травостоях лише про-

тягом перших двох років користування. За внесення N90 частка висіяних видів трав в травостоях збільшується на 5–10%.

1. Кургак В.Г., Сукайло М.В. Продуктивність бобово-злакових травостоїв. Вісник аграрної науки. 2011. №8. С. 21–25. 2. Штакал М.І. Можливості створення злаково−бобових травостоїв на тор- фових ґрунтах. Зб. Корми і кормо виробництво. Вип. 34. 1992 рік. С.23–27. 3. Котяш У.О., Бугрин Л.М., Панахид Г.Я., Пукало Д.Л. Особливості фор- мування різновікових лучних травостоїв залежно від поверхневого поліпшення. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2019. Вип. 66. С. 117–129. Doi: 10.32636/01308521.2019-(66)-8

168 Випуск 1-2, 2020

4. Волошин В. Н. Ботанический состав и продуктивность луговых тра- востоев на серых лесных почвах. Вестник белорусской государственной сель- скохозяйственной академии. Горки: 2017. №1. С. 62–66. 5. Нuber-sannwald E., Konkurrenzverhaltnisse und Konkurrenzverhalten von Pflanzenim Dauergrunland. 7. Alpenlandisches Expertenforum, Irdning: 2001. P. 22–23. 6. Opitzvonboberfeld, W., C. Knodler C. Ziron, Keimungsstrategien von Artenverschiedener Grunland – Pflanzengesellschaften. Z. Pflanzenbauwiss. 2001. 5. P. 87– 95.

1. Kurhak V.H., Sukaylo M.V. (2011) Produktyvnist’ bobovo-zlakovykh travostoyiv [Productivity legume-grass mixtures] Visnyk ahrarnoyi nauky, vol 8, pp. 21–25. 2. Shtakal M.I. (1992) Mozhlyvosti stvorennya zlakovo−bobovykh travostoyiv na torfovykh gruntakh [Opportunities for grass-legume mixtures on peat soils] Zb. Kormy I kormo vyrobnytstvo, vol.34, pp. 23–27. 3. Kotiash U.O., Buhryn L.M., Panakhyd H.Ia., Pukalo D.L. (2019) Osoblyvosti formuvannia riznovikovykh luchnykh travostoiv zalezhno vid poverkhnevoho polipshennia [Features of formation of meadow grass stands of different ages depending on surface improvement]. Peredhirne ta hirske zemlerobstvo I tvarynnytstvo. Vyp. 66. P. 117–129. Doi: 10.32636/01308521.2019-(66)-8 4. Voloshin V. N. (2017) Botanicheskij sostav I produktivnost’ lugovyh travostoev na seryh lesnyh pochvah [Botanical composition and productivity of meadow herbage on gray forest soils]. Vestnik belorusskoj gosudarstvennoj sel’skohozyajstvennoj akademii. Gorki: №1. P. 62–66. 5. Нuber-sannwald E. (2001) Konkurrenzverhaltnisse und Konkurrenzverhalten КОРМОВИРОБНИЦТВО von Pflanzenim Dauergrunland. 7. Alpenlandisches Expertenforum, Irdning: P. 22–23. 6. Opitzvonboberfeld, W. C. Knodler C. Ziron (2001) Keimungsstrategien von Artenverschiedener Grunland – Pflanzengesellschaften. Z. Pflanzenbauwiss. 5. P. 87– 95.

Показано ботанічний склад трав’янистих фітоценозів на осушуваних торфо- вих ґрунтах Лівобережного Лісостепу України. Забезпечення високої стійкості висіяних видів і сортів лучних трав в фітоценозах на мінеральних осушених тор- фових ґрунтах є одним із важливих чинників високої продуктивності травостоїв. Встановлено, що домінантами в ранньостиглих травостоях були грястиця збір- на, китник лучний, в середньостиглих – очеретянка звичайна, костриця східна, стоколос безостий Арсен і в пізньостиглих – грястиця збірна Українка, тимофіїв- ка лучна Вишгородська, мітлиця велетенська Сарненська пізня. На першому році користування ботанічний склад травостоїв характеризу- ється високим вмістом висіяних трав який складає 75–95% та високим вміс- том частки різнотрав’я, яка могла досягати 15–20%. Другий рік користування травостоєм вміст висіяних видів складав 70–93% виключення лише складали

169 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

варіанти з посівом сортосуміші пажитниці багаторічної вміст якої знизився до 30–50%. Вміст висіяних компонентів третього року користування травосто- єм дещо знижувався, хоча вони зберігали свою перевагу. Найбільше зменшення їх частки в травостої спостерігалося у пажитниці багаторічної та костриці луч- ної на третій рік їх вміст складав лише 8 і 7% або знизився в 10 і 6 разів по відно- шенню до першого року. Четвертий рік користування травостоєм характеризу- вався ще з помітнішими змінами у видовому складі травостою. Зокрема, вміст грястиці збірної в травостої складав – 66–72%, костриці східної – 51-52%, ти- мофіївки лучної – 45–49%. Інші види трав відповідно теж зменшили свою частку в травостої і переважно були заміщені несіяними злаками. Додаткове внесення азотних добрив підвищує вміст в травостоях цінних видів і сортів висіяних трав на 2–5%. Ключові слова: органогенні грунти, видовий склад багаторічних тра- востоїв, фітоценотична активність, добрива, добір різнодозріваючих траво- сумішей.

Показано ботанический состав травянистых фитоценозов на осушаемых торфяных почвах Левобережной Лесостепи Украины. Обеспечение высокой устойчивости высеянных видов и сортов луговых трав в фитоценозах на ми- неральных осушенных торфяных почвах является одним из важных факторов высокой производительности травостоев. Установлено, что доминантами в раннеспелых травостоях были ежа сборная, лисохвост луговой, в среднеспе- лых – тристяница обыкновенная, овсяница восточная, костер безостый Арсен и в позднеспелых – ежа сборная Украинка, тимофеевка луговая Вышгородская, полевица гигантская Сарненская поздняя. На первом году пользования ботанический состав травостоя характери- зуется высоким содержанием высеянных трав который составляет 75–95% и высоким содержанием доли разнотравья, которая могла достигать 15–20%. Второй год пользования травостоем содержание высеянных видов составлял 70–93% исключения только составляли варианты с посевом сортосмеси рай- граса многолетнего содержание которого снизилось до 30–50%. Содержание высеянных компонентов третьего года пользования травостоем несколько снизилось, хотя они сохраняли свое преимущество. Наибольшее уменьшение их доли в травостое наблюдалось в райграса многолетнего и костра лугово- го на третий год их часть составляла лишь 8 и 7% или снизилась в 10 и 6 раз по отношению к первому году. Четвертый год пользования травостоем характеризовался еще более заметными изменениями в видовом составе тра- востоя. В частности, содержание ежи сборной в травостое составляло – 66– 72%, костра восточного – 51-52%, тимофеевки луговой – 45–49%. Другие виды трав соответственно тоже уменьшили свою долю в травостое и в основном были замещены несеянными злаками.

170 Випуск 1-2, 2020

Дополнительное внесение азотных удобрений повышает содержание в травостоях ценных видов и сортов высеянных трав на 2–5%. Ключевые слова: органогенные почвы, видовой состав многолетних тра- востоев, фитоценотическая активность, удобрения, подбор разноспелых тра- востоев.

The botanical composition of herbaceous phytocenoses on drained peat soils of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine is shown. Ensuring high stability of sown species and varieties of meadow grasses in phytocenoses on mineral drained peat soils is one of the important factors of high productivity of grasslands. It was established that the dominants in the early-ripening grasses were the common buckthorn, meadow cattail, in the middle-ripe grasses – common reed warbler, eastern fireweed, boneless arsenic and in the late-ripening ones – Ukrainian buckthorn, meadow timothy Vyshneneleska, Mitka. In the first year of use, the botanical composition of grasses is characterized by a high content of sown grasses, which is 75–95%, and a high content of weeds, which could reach 15–20%. In the second year of using the herbage, the content of sown species was 70–93%, the only exceptions were options with sowing a variety of fenugreek fenugreek whose content decreased to 30–50%. The content of sown components in the third year of grassland use decreased slightly, although they retained their advantage. The largest decrease in their share in the herbage was observed in perennial fenugreek and meadow fire for the third year, their content was only 8 and 7% or decreased by 10 and 6 times compared to the first year. The fourth year of grassland use was characterized by even more noticeable changes in the species composition of grassland. In particular, the content of national team grass in КОРМОВИРОБНИЦТВО the grass was 66–72%, eastern fireweed – 51–52%, meadow thyme – 45–49%. Other types of grasses, respectively, also reduced their share in grassland and were mainly replaced by unsown cereals. Additional application of nitrogen fertilizers increases the content in the stands of valuable species and varieties of sown grasses by 2–5%. Keywords: organogenic soils, species composition of perennial grasses, phytocoenotic activity, fertilizers, selection of maturing grasses. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р.

171 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

УДК 631.521:633.2:631.8 М.І. Штакал, доктор сільськогосподарських наук Л.П. Коломієць, кандидат сільськогосподарських наук В.М. Штакал, кандидат сільськогосподарських наук НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ПРОДУКТИВНІСТЬ БАГАТОРІЧНИХ ЗЛАКОВИХ ТРАВ ЗАЛЕЖНО ВІД ВОДНОГО РЕЖИМУ НА ОСУШЕНИХ ТОРФОВИХ ҐРУНТАХ ЛІСОСТЕПУ

Згідно з існуючими рекомендаціями з сільськогосподарського використання осушених заплавних угідь, вони повинні використовуватися переважно для ви- рощування багаторічних трав, що пов’язано з необхідністю поєднання високої продуктивності лучних травостоїв з покращанням екологічної ситуації в ба- сейнах річок [1, 2]. Причому перевагу слід надавати сівбі видів багаторічних злакових трав, оскільки бобові види на цих ґрунтах мало конкурентоздатні та недовговічні [3, 4]. В умовах зміни погодних, а частіше говорять і про кліматичні зміни, коли спостерігається зменшення суми опадів як за вегетаційних період, так і, в ціло- му, за рік, в заплавах спостерігається пониження рівнів ґрунтових вод, що не- минуче призводить до зміни водного режиму і водного живлення лучних угідь. Це спонукає до додаткового вивчення питання підтримання високої продуктив- ності лучних угідь в цих умовах та можливого уточнення існуючих рекоменда- цій щодо дотримання оптимальних рівнів ґрунтових вод у посівах багаторічних трав протягом вегетаційного періоду [5]. Мета досліджень – з’ясувати як впливають зміни водного режиму на про- дуктивність сіяних злакових травостоїв залежно від їх видового складу і удо- брення на органогенних ґрунтах Лівобережного Лісостепу. Умови і методика досліджень. Дослідження проводили в 2014–2018 рр. на осушених торфових ґрунтах заплави р. Супій Панфильської дослідної стан- ції ННЦ «Інститут землеробства НААН». Ґрунти дослідних ділянок – глибокі торфовища. Їх верхній (0–30 см) шар має такі фізичні і агрохімічні показники: ступінь розкладання торфу понад 80%, зольність – 45–50%, щільність – 0,35– 3 0,4 г/см , рНводний – 7,5–7,7, вміст валових форм азоту – 1,6–2,2%, рухомого фос- фору – 0,3–0,4%, рухомого калію – 0,1–0,15%. Загальна площа ділянки 40 м2, облікової – 28 м2, повторення чотирира- зове. Дослідження проведені згідно методики Інституту кормів і сільського

172 Випуск 1-2, 2020

господарства Поділля [6] за загальноприйнятними польовими і лабораторними методами з використанням вимірювально-вагового, розрахунково-порівняль- ного, хімічного та математично-статистичного методів. Погодні умови років досліджень характеризувалися підвищеною темпера- турою повітря понад норму на 1,5–2.0°С і нерівномірним розподілом опадів, яких до того ж випадало менше норми, особливо у 2017 р. Результати досліджень. Результати досліджень показали, що лише в 2014 році рівні ґрунтових вод протягом вегетаційного періоду знаходився в межах існуючих рекомендацій з ефективного використання лучних угідь і становили 43–115 см від поверхні (табл.1). Відповідно і вологість активного (0–50 см) шару ґрунту, загалом, знаходилася в оптимальних для трав межах (55–82% ПВ) (табл.2). Однак у наступ- ні 2015–2018рр. рівні ґрунтових вод лише в першій половині вегетації (квітень – червень) знаходилася в оптимальних для трав межах (45–118 см).

Таблиця 1. Рівні ґрунтових вод за вегетацію трав, 2014–2018 рр., см від поверхні ґрунту Місяці Роки Середнє квітень травень червень липень серпень Вересень 2014 43 63 74 115 135 107 90 2015 51 72 78 95 125 158 97 2016 60 62 67 104 138 153 98 2017 62 83 102 120 140 157 111 2018 45 78 107 118 128 150 104 Середнє 52 72 86 110 133 145 100 КОРМОВИРОБНИЦТВО

У другій половині вегетації цих років рівні ґрунтових вод знаходилися знач- но нижче оптимальних величин за існуючими рекомендаціями і становили 120– 158 см від поверхні. Відповідно і вологість активного (0–50 см) шару ґрунту опускалася до 35–70% ПВ. Особливо низькою вона була в шарі ґрунту (0–30 см). Її фактичні величини становили 28–46% ПВ, що значно нижче критичної во- логості, яка для більшості трав становить 48–55%ПВ [7,8]. В цих умовах нам було важливо з’ясувати як ці зміни водного режиму вплинули на урожайність лучних трав. Проведені дослідження показали, що навіть в умовах зниження рівнів ґрунтових вод нижче оптимальних для трав величин, а відповідно і во- логості ґрунту, що спостерігалося в 2015–2018 рр. істотного зниження врожай- ності травостоїв не спостерігалося (табл.3). Так, якщо за умов водного режиму ґрунту близького до оптимальних величин у 2014 р. вихід сухої маси травостоїв за фосфорно-калійного удобрення становив 7,6–12,0 т/га сухої маси, то за умов посушливого водного режиму в наступні роки він практично не змінився і ста- новив – 7,8–12,5 т/га.

173 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 2. Динаміка вологості активного (0–50 см) шару ґрунту,% ПВ Дата Шар ґрунту відбору 0–10 10–20 20–30 30–40 40–50 0–50 2014 29.04 74 65 84 87 97 82 14.06 63 61 69 80 87 72 25.07 40 48 56 65 65 55 22.09 50 60 64 80 93 69 2015 12.05 62 61 87 85 94 78 10.07 54 58 67 74 83 67 07.08 62 39 27 32 74 47 30.09 219 33 30 35 58 37 2016 10.05 67 71 78 83 98 79 8.07 52 56 68 75 80 66 10.08 42 50 65 71 74 60 30.09 32 38 43 51 62 45 2017 10.05 41 53 70 81 98 69 01.07 28 31 30 42 58 38 12.08 46 34 31 38 54 41 13.09 33 32 30 32 48 35 2018 5.05 58 64 72 69 85 70 26.06 55 33 35 55 82 52 5.08 40 32 30 42 53 40 29.09 31 29 28 51 58 39

174 Таблиця 3. Продуктивність видів, сортів, траво- і сортосумішей лучних трав залежно від удобрення за укосами, 2014–2018рр., т/га сухої речовини Роки Роки Середнє Середнє Види і сорти трав, їх суміші та норми висівання насіння,2014 кг/га2015 2016 2017 2018 2014 2015 2016 2017 2018

Р45К120 N90Р45К120 Китник лучний Сарненський ранній − 22 7,6 8,8 7,8 8,1 10,0 8,5 8,2 11,3 9,9 9,8 10,9 10,0 Грястиця збірна Київська рання 1− 25 10,2 10,1 9,1 6,8 10,2 9,3 11,4 13,4 10,7 7,9 12,5 11,2 Китник лучний − 11 +Грястиця збірна − 12,5 9,8 11,5 9,3 7,5 10,7 9,8 10,1 13,5 10,7 9,7 11,8 11,8 Грястиця збірна– 17,5 +стоколос безостий Арсен − 4,2, костриця лучна 9,2 11,8 9,7 8,0 11,1 10,0 9,8 14,1 11,7 10,0 13,3 11,8 Катріна − 3,8 Стоколос безостий Арсен − 28 8,9 12,4 10,2 8,9 11,1 10,3 9,9 15,5 12,4 10,0 12,8 12,1 Стоколос безостий Топаз − 28 9,4 11,2 9,9 7,7 10,7 9,8 10,1 14,0 11,5 9,5 12,4 11,5 Стоколос безостий Геліус − 28 9,3 11,3 9,7 8,0 10,8 9,8 9,8 14,1 11,2 9,9 12,7 11,5 Грястиця збірна Муравка − 25 9,9 10,9 9,7 8,3 10,2 9,8 11,3 13,6 11,6 9,6 12,5 11,6 Костриця східна Людмила − 25 10,8 12,5 10,3 8,7 10,1 10,5 14,0 14,2 11,4 9,1 12,0 12,1 Костриця східна Закат − 25 11,2 12,8 9,2 7,2 9,8 10,1 12,2 15,2 10,8 9,3 12,1 11,9 Очеретянка звичайна Сарненська 40 − 12 10,7 14,7 11,3 9,2 11,5 11,5 12,0 15,9 13,7 11,4 13,6 13,3 Костриця лучна Катріна – 17,5 + костриця червона Оленка – 6 9,7 10,8 8,0 6,0 7,9 8,5 9,9 12,1 8,6 7,3 7,6 9,1 Пажитниця багаторічна Оріон − 7,5 + Святошинський − 7, 5 + Адріана 80 − 7,5 + костриця червона Оленка − 2 10,2 7,4 6,0 6,5 8,1 7,6 10,9 9,1 7,2 7,8 8,1 8,6 Стоколос безостий Арсен − 9,3 + костриця східна Закат − 8,3 + грястиця збірна Муравка – 8,5 10,4 11,9 10,1 8,2 11,5 10,4 11,3 13,3 12,0 11,5 13,0 12,2 Стоколос безостий Арсен – 9,3 + костриця східна Закат − 8,5 + очеретянка звичайна Сарненська 40 − 4 12,0 12,0 11,1 8,8 12,5 11,3 13,2 14,1 12,6 11,9 14,1 13,2 Тимофіївка лучна Вишгородська – 15 8,6 9,4 10,6 7,2 10,5 9,3 9,1 13,5 12,2 9,7 11,0 11,1 Тимофіївка лучна Сарненська – 15 9,2 10,0 9,7 6,9 10,6 9,3 8,7 12,3 11,1 9,2 10,2 10,3 Грястиця збірна Українка – 25 10,2 12,9 10,3 7,5 10,4 10,3 11,0 15,8 11,8 8,7 11,9 11,8 Мітлиця велетенська Сарненська пізня – 11 9,3 8,7 10,0 6,5 8,9 8,7 8,6 10,3 11,1 7,5 10,6 9,6 Тимофіївка лучна −5+ грястиця збірна – 8,3 +мітлиця велетенська10,5 –12,4 3,8 10,4 7,2 11,6 10,4 11,1 13,7 11,9 7,9 11,8 11,3 НІР по фактору травостій, т/га 0,57 0,73 0,37 0,58 0,61 0,57 05 – НІР05 по фактору удобрення, т/га 0,18 0,24 0,12 0,18 0,19 0,18 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Виключення становив лише досить посушливий 2017 р., коли врожайність травостоїв знижувалася до 6,0–9,2 т/га сухої маси. Аналогічна залежність спо- стерігалася і за повного мінерального удобрення з тією різницею,що ці показ- ники були вищими і становили відповідно 8,2–14,0 і 9,8–15,9 т/га сухої речови- ни. При цьому слід враховувати, що вищі показники врожайності в 2015-2016 рр. можна пояснити загальновідомими ствердженнями про формування макси- мальної врожайності травостоїв на 2-3 роки користування. Однак і на п’ятий рік користування травостоєм, коли врожайність травостоїв повинна знижувати- ся, насправді вона перевищувала врожайність, яка отримана в першому році ко- ристування. Це зайвий раз підтверджує наші попередні дослідження про значне використання материнської кореневої системи утвореними з вузла кущення по- гонами після укосів в процесі вегетативного відновлення злаків умовах значно- го дефіциту вологи в верхніх шарах ґрунту [7]. Наші попередні дослідження та- кож показали, що це можливо на ділянках заплави зі стійким водним режимом ґрунту, коли рівні підґрунтових вод у зимово-весняний період не піднімаються вище 20–40 см від поверхні. Це важливо для того щоб верхній шар ґрунту, де розміщена основна маса кореневої системи трав, не вимокала під час весняного підняття ґрунтових вод. Наразі у зв’язку зі зниженнями рівня ґрунтових вод, в цілому, по країни ми маємо саме такий водний режим на заплавах. До того ж слід зазначити, що навіть в цих умовах на осушених торфовищах формується повноцінні другий і третій укоси трав, що не спостерігається на богарі. На це зайвий раз вказує розподіл надходження укісної маси протягом вегетаційного періоду. Нашими дослідженнями встановлено, цей розподіл за укосами на осу- шуваних торфових ґрунтах є досить рівномірним з часткою першого укосу 40–51%, другого – 28–34% і третього – 20–27% з нерівномірністю 24–32 %, що забезпечує безперервність надходження укісної маси протягом вегетаційного періоду. Кращими для цієї мети є грястиця збірна, стоколос безостий, очеретян- ка звичайна і їх суміші, а дещо гіршими китник лучний, мітлиця велетенська, тимофіївка лучна. Отже кліматичні зміни в сторону погіршення волого забезпе- чення нині істотно не впливають на формування врожайності сіяних травостоїв на осушених торфових ґрунтах. Висновки. 1. За стійкого водного режиму на осушених заплавах Лісостепу погіршення вологозабезпечення внаслідок кліматичних змін не призводить до істотного зниження врожайності злакових травостоїв шляхом використання пагонами материнської кореневої системи, яка проникає в глибокі шари ґрунту і під час вегетативного відновлення злаків забезпечує вологою утворені пагони. Тому потребує уточнення існуючих рекомендацій стосовно оптимальних рівнів ґрунтових вод під багаторічні злакові трави. 2. Урожайність травостоїв за фосфорно-калійного удобрення та близького до оптимального волого забезпечення становила 7,6–12,0 т/га сухої маси і мало чим відрізняється від продуктивності за умов посушливого водного режиму

176 Випуск 1-2, 2020

в наступні роки (7,8–12,5 т/га). Аналогічна залежність спостерігалася і за пов- ного мінерального удобрення з тією різницею,що ці показники були вищими і становили відповідно 8,2–14,0 і 9,8–15,9 т/га сухої речовини. 3.Осушені торфовища в умовах дефіциту вологи верхніх шарів ґрунту за- безпечують формування повноцінних другого і третього укосів злакових трав та рівномірність надходження укісної маси протягом вегетаційного періоду. Кращими для цієї мети є грястиця збірна, стоколос безостий, очеретянка зви- чайна і їх суміші.

1. Кургак В. Г., Штакал М. І., Штакал В. М. Продуктивність та хімічний склад корму багаторічних злакових трав та їх сумішей на осушених торфови- щах. Міжвідомчий тематичний науковий збірник «Землеробство». Київ: ВП «Едельвейс», 2016. Вип. 2 (91). С. 74–79. 2. Трускавецький Р. С. Торфові ґрунти і торфовища України. Харків: Міськдрук. 2010. 278 с. 3. Штакал М.І. Можливості створення злаково-бобових травостоїв на торфових ґрунтах. Зб. Корми і кормо виробництво. Вип. 34. 1992. С. 23–27. 4. Макаренко П.С. Бобово-злакові травосумішки для створення високопро- дуктивних зрошуваних пасовищ в Лісостепу УРСР. Вісн.с.-г. науки. 1982. №7. С. 26–29. 5. Kaminski V.F., Shtakal N.I., Kolomiets L.P., Shtakal V.N. Agricultural use of peat bog soils and changes in water duty to floodplains of rivers of the Left-Bank Forest-Steppe. Ukrainian Journal of Ecologi. 2020. 10(2), P. 23–27. 6. Бабич А.О. Методика проведення дослідів з кормовиробництва і годівлі тварин. Київ: Аграрна наука, 1998. 79 с. КОРМОВИРОБНИЦТВО 7. Штакал М. І. Особливисті розвитку злакових трав в залежності від во- логості торфового ґрунту. Корми і кормовиробництво. 1990. Вип. 29. С. 17–20. 8. Штакал М.І. Розвиток лучного кормо виробництва на осушених торфо- вих ґрунтах. Зб. Корми і кормо виробництво. 2013. Вип.84. с. 229–235.

1. Kurhak V. H., Shtakal M. I., Shtakal V. M. (2016). Produktyvnist ta khimichnyi sklad kormu bahatorichnykh zlakovykh trav ta yikh sumishei na osushenykh torfovyshchakh. Mizhvidomchyi tematychnyi naukovyi zbirnyk «Zemlerobstvo». Kyiv: VP «Edelveis», Vyp. 2 (91). P. 74–79. 2. Truskavetskyi R. S. (2010). Torfovi grunty i torfovyshcha Ukrainy. Kharkiv: Miskdruk. 278 p. 3. Shtakal M.I. (1992). Mozhlyvosti stvorennia zlakovo-bobovykh travostoiv na torfovykh gruntakh. Zb. Kormy i kormo vyrobnytstvo. Vyp. 34. P. 23–27. 4. Makarenko P.S. (1982). Bobovo-zlakovi travosumishky dlia stvorennia vysokoproduktyvnykh zroshuvanykh pasovyshch v Lisostepu URSR. Visn.s.-h. Nauky. №7. P. 26–29.

177 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

5. Kaminski V.F., Shtakal N.I., Kolomiets L.P., Shtakal V.N. (2020). Agricultural use of peat bog soils and changes in water duty to floodplains of rivers of the Left- Bank Forest-Steppe. Ukrainian Journal of Ecologi. 10(2), P. 23–27. 6. Babych A.O. (1998). Metodyka provedennia doslidiv z kormovyrobnytstva i hodivli tvaryn. Kyiv: Ahrarna nauka, 79 p. 7. Shtakal M. I. (1990). Osoblyvysti rozvytku zlakovykh trav v zalezhnosti vid volohosti torfovoho gruntu. Kormy i kormovyrobnytstvo. Vyp. 29. P. 17–20. 8. Shtakal M.I. (2013). Rozvytok luchnoho kormo vyrobnytstva na osushenykh torfovykh gruntakh. Zb. Kormy i kormo vyrobnytstvo. Vyp.84. p. 229–235.

Дослідженнями встановлено, що за стійкого водного режиму на осушених заплавах, погіршення вологозабезпечення внаслідок кліматичних змін не при- зводить до істотного зниження врожайності травостоїв. Із за використання пагонами материнської кореневої системи, яка проникає в глибокі шари ґрунту і під час вегетативного відновлення злаків забезпечує вологою утворені пагони навіть за умов зниження рівнів підгрунтових вод до 120–158 см від поверхні і вологості верхнього 0–30 см шару грунту до 28–46% ПВ. Тому потребує уточ- нення існуючих рекомендацій стосовно оптимальних рівнів грунтових вод під багаторічні злакові трави за стійкого водного режиму заплав малих і середніх річок. Їх урожайність за фосфорно-калійного удобрення та близького до опти- мального вологозабезпечення становила 7,6–12,0 т/га сухої маси і мало чим відрізняється від продуктивності за умов посушливого водного режиму в на- ступні роки (7,8–12,5 т/га). Аналогічна залежність спостерігалася і за повно- го мінерального удобрення з тією різницею,що ці показники були вищими і ста- новили відповідно 8,2–14,0 і 9,8–15,9 т/га сухої речовини. Осушені торфовища Лісостепової зони в цих умовах забезпечують формування повноцінних другого і третього укосів трав та рівномірність надходження укісної маси протя- гом вегетаційного періоду. Кращими для цієї мети є грястиця збірна, стоколос безостий, очеретянка звичайна і їх суміші, а дещо гіршими – китник лучний, пажитниця багаторічна, мітлиця велетенська, тимофіївка лучна і їх суміші. Ключові слова: осушені торфовища, водний режим, погодні умови, продук- тивність багаторічних травостоїв, вегетативне відновлення злаків, добрива.

Исследованиями установлено, что в условиях устойчивого водного режима осушенных пойм, ухудшение влагообеспеченности вследствие климатических изменений не приводит к существенному снижению урожайности травосто- ев. Из-за использования побегами материнской корневой системы, которая проникает в глубокие слои почвы и во время вегетативного возобновления зла- ков обеспечивает влагой образованные побеги даже в условиях снижения уров- ней грунтовых вод до 120–158 см от поверхности и влажности верхнего 0–30 см слоя почвы до 28–46% ПВ. Поэтому требуют уточнения существующие

178 Випуск 1-2, 2020

рекомендаций по оптимальным уровням грунтовых вод под многолетние зла- ковые травы при устойчивом водном режиме пойм малых и средних рек. Их урожайность при фосфорно-калийном удобрении и близкой к оптимальной вла- гообеспеченность составляла 7,6–12,0 т/га сухой массы и мало чем отличалась от продуктивности при условиях недостаточного водного режима в последую- щие годы (7,8–12,5 т/га). Аналогическая зависимость наблюдалась и при услови- ях полного минерального удобрения с тем лишь различием, что эти показатели были более высокими и составляли соответственно 8,2–14,0 и 9,8–15,9 т/га су- хой массы. Осушенные торфяники Лесостепной зоны в этих условиях обеспе- чивают формирование полноценного второго и третьего укосов трав и равно- мерность поступления укосной массы на протяжении вегетационного периода. Лучшими для этой цели являются ежа сборная, кострец безостый, канареечник тростниковый и их смеси, а несколько худшими – лисохвост луговой, райграс многолетний, полевица гигантская, тимофеевка луговая и их смеси. Ключевые слова: Осушенные торфяники, водный режим, погодные усло- вия, продуктивность многолетних травостоев, вегетативное возобновление злаков, удобрения.

Studies have shown that with a stable water regime in drained floodplains, the deterioration of moisture supply due to climate change does not lead to a significant reduction in grassland yields. Due to the use of shoots of the mother root system, which penetrates into the deeper layers of the soil and during the vegetative regeneration of cereals provides moisture formed shoots even when groundwater levels fall to 120– 158 cm from the surface and humidity of the upper 0–30 cm soil layer to 28–46% PV. Therefore, it is necessary to clarify the existing recommendations on the optimal КОРМОВИРОБНИЦТВО groundwater levels for perennial grasses under a stable water regime of floodplains of small and medium rivers. Their yield under phosphorus-potassium fertilizer and close to the optimal moisture supply was 7.6–12.0 t/ha of dry weight and differs little from productivity under conditions of arid water regime in subsequent years (7.8–12.5 t / Ha). A similar dependence was observed for complete mineral fertilizer with the difference that these indicators were higher and amounted to 8.2–14.0 and 9.8–15.9 t / ha of dry matter, respectively. The drained peatlands of the Forest-Steppe zone in these conditions provide the formation of full-fledged second and third grass slopes and the uniformity of the slope mass during the growing season. The best for this purpose are comfrey, boneless stalk, common reed warbler and mixtures thereof, and slightly worse – whale meadow, perennial fenugreek, giant panicle, meadow thyme and mixtures thereof. Keywords: drained peatlands, water regime, weather conditions, productivity of perennial grasses, vegetative restoration of cereals, fertilizers. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р.

179 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

УДК 633.2:631.8 М.А. Кущук, молодший науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ДИНАМІКА БОТАНІЧНОГО СКЛАДУ ЛЮЦЕРНО-ЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОЗ І СПІВВІДНОШЕНЬ NPK ТА РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ

Вступ. Природні кормові угіддя є значним, а подекуди й основним джере- лом кормів для годівлі тваринництва, підвищення їх ефективності використан- ня, значною мірою зміцнить кормову базу та сприятиме нарощуванню пого- лів’я худоби зі збільшенням її продуктивності. В Україні у складі сільського господарства природні кормові угіддя займають більше 5 млн га, тобто близько 15%. В подальшому передбачається їх значне збільшення за рахунок земель виведених із ріллі [1, 2, 3]. На сьогодні розроблені інтенсивні технології, що значно підвищують про- дуктивність природних кормових угідь в 3-4 рази, де обов’язковими заходами є внесення добрив, створення сіяних травостоїв, підбір сортів та ін. У лісо- степовій зоні найбільш ефективне внесення мінеральних добрив, особливо азотних. В умовах економічної кризи та високої вартості добрив, застосування їх на лучних угіддях відбувається значно менше від потреби, тому особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності застосування добрив на сінокісних і пасовищних луках. Удосконаленню систем удобрення лучних угідь як у нашій країні, так і за її межами приділяють багато уваги. Дослідженнями багатьох вчених було роз- роблено і рекомендовано виробництву наукові і практичні основи поліпшення ефективного використання природних кормових угідь залежно від екологічних, зональних і біологічних умов, зокрема фітоценотичних параметрів видів та агротехнічних факторів, встановлено основні принципи добору травосумішей для сінокісного і пасовищного використання та раціональні системи їх удо- брення [4, 5, 6, 7, 8]. Трав’яний покрив лучних сіножатей і пасовищ особливо реагує на тран- сформацію вологи під впливом безсніжної зими та затяжної холодної сухої весни на формування травостою, в тому числі і на угіддя виведених із інтен- сивного обробітку, що є визначальним ботанічного складу в кормових угіддях. Залежно від основних першопричин та факторів, що характеризують тип вихід- ного травостою, його стан, а також систем використання і особливо удобрення в подальшому залежить і його продуктивність [9].

180 Випуск 1-2, 2020

Незалежно від вихідного складу з роками користування, навіть у схо- жих екологічних умовах, більш пристосовані види рослин беруть перевагу і домінують у процесі стабілізації лучних ценозів, хоча цей процес проходить неоднаково. Передусім протягом двох-трьох років на колишній ріллі при само- заростанні переважають бур’яни, що були присутні при вирощувані одноріч- них сільськогосподарських культур, тобто одно- і дворічні рослини. На якість корму вони впливають негативно і значно зменшують його врожайність і ви- хідну продуктивність. Шляхом підсіву насіння кореневищних трав, зібраних в природних умовах, можна прискорити настання кінцевої стадії стабілізації лучного угрупування і збагачення ценозу [10, 11, 12, 13, 14, 15, 16]. Мета досліджень полягає у визначенні екологічно обґрунтованих доз і співвідношень основних поживних елементів мінеральних добрив для лю- церно-злакового травостою, особливості його трансформування залежно від систем удобрювання і використання та розробки заходів раціонального засто- сування туків на лучних угіддях в умовах північної частини Лісостепу України. Методи дослідження – польовий та лабораторний з використанням вимі- рювального та вагового – для визначення фенологічного стану рослин, ботаніч- ного складу, густоти, висоти, продуктивності та поживності корму; аналітично- го – для визначення біохімічного складу корму, фізико-хімічних і агрохімічних показників ґрунту; економіко-математичного – для оцінки отриманих резуль- татів. Методика досліджень. Дослідження проводилися в дослідному господар- стві «Чабани» Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Досліди закладені навесні 2003 р. на люцерно-злаковому травостої третього року користування сінокісних луків нормального зволоження з темно-сірим опідзоленим ґрунтом. КОРМОВИРОБНИЦТВО Повторність досліду – чотириразова. Кількість варіантів – 15 у першому дослі- ді та 12 у другому досліді. Розмір посівних ділянок – 12 м2, облікових – 10 м2. Фосфорні добрива незалежно від режиму використання вносяться в один строк навесні; калійні в два строки рівними частинами під перший (навесні) і другий (після першого відчуження травостою) укоси; азотні – рівними частинами під

кожний укіс у досліді 1 в 3 строки (по N30 і N60), у досліді 2 за сінокісного вико-

ристання в два строки (по N70), а за багатоукісного – в чотири (по N35 під перші чотири цикли використання). Дослідження проводили за загальноприйнятими в кормовиробництві та луківництві методиками [17,18]. Результати досліджень. За даними наших експериментальних досліджень (дос. 1) люцерно-злакового травостою було виявлено зміну кількості в його складі, як злакових, так і бобових компонентів та різнотрав’я залежно від доз і співвідношень NРК мінеральних добрив. Але упродовж перших двох років ви- користання домінувала люцерна посівна навіть на варіантах при внесенні пов-

ного мінерального добрива з дозами N90 та N180 (табл. 1). На цих варіантах кіль- кість її в складі травостою зменшувалась, порівняно із без азотним внесенням

181 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

добрив. Загальний вміст люцерни посівної за два перших роки становив 29– 56%. За даними двох останніх років використання різниця в складі травостою між злаковими компонентами та люцерною посівною суттєво змінилася, до- мінантом виявились злакові культури. Вміст їх в складі травостою становив 30–79%, тоді як кількість бобового компонента була в межах від 7 до 54%, що в 1,5–4 рази менше за наявність в суміші злаків. На динаміку люцерни посівної протягом всього періоду досліджень позитивно впливало фосфорно-калійне внесення добрив як сумісно, так і в роздріб. Найбільша її кількість 61% вияви- лась на першому році використання люцерно-злакового травостою у варіантах

за сумісного внесення найвищих досліджуваних доз фосфору та калію – Р60К120 . Найменший її вміст спостерігався у варіантах з внесенням тільки азотного

добрива в найвищій дозі N180 і сягав 7%, що в 6 раз менше порівняно з першим роком досліджень. Кількість злакового компоненту, протягом перших трьох ро- ків, в суміші поступово зменшувалась, найменшою виявилась на третьому році використання і становила 9% на контрольному варіанті без внесення добрив. На четвертому році вміст злакових культур істотно збільшився, особливо на ва- ріантах з азотним живленням, як окремо, так і на фоні РК за різних доз внесен- ня. Із збільшенням дози азоту спостерігалось підвищення кількості злакового

компоненту в складі травостою. Так, у варіантах з азотним внесенням при N90 злаковий компонент травостою становив 63–67%, на варіантах з внесенням

N180 – 74–79%, що в 1,2 раза більше. В перші два роки дослідження травостою в складі злакових культур домі- нантом виявилась грястиця збірна із збільшенням її кількості у варіантах при внесенні азотного добрива, як окремо, так і на фоні РК за різних доз. На варі-

антах з N90 на тому самому фоні кількість грястиці збірної становила в серед-

ньому 26–28%, а у варіантах з N180 – 34–36%. Два останні роки досліджень відсоткова частка цієї культури зменшилась в 3–5 разів, а домінантом виявилась пажитниця багаторічна. На третьому році використання травостою кількість

пажитниці багаторічної на варіантах з азотним живленням в дозі N90 сягала 10–19%, що на 2–9% більше від варіантів з без азотного внесення добрив. На

ділянках з дозами N180 вміст пажитниці збільшився на 5–12% і складав 21–26%. На останньому році досліджень кількість пажитниці зросла на 10–22% і 2–14%

у варіантах з внесенням азотного добрива в дозах N180 і N90 відповідно. Відсоток різнотрав’я в складі люцерно-злакового травостою упродовж перших трьох років коливався незалежно від кількості внесеного добрива, але на останньому році досліджень вміст його в травостої був найменший і стано- вив 12–22%, що в 1,3–1,7 раза менше від кількості групи різнотрав’я на першо- му році досліджень. На третьому році використання суміші вміст різнотрав’я виявився найбільшим тільки на варіантах без азотного удобрення – 41–47%, а на варіантах з азотними добривами більша його частка припадала на другий рік досліджень – 25–43%.

182 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 1. Ботанічний склад люцерно-злакового травостою залежно від доз і співвідношень NPK та режимів використання,% (середнє за 2000–2006 рр.) Злаки у т. ч.

Добриво Бобові всього лучна лучна Різнотрав'я східна збірна безостий стоколос стоколос грястиця костриця костриця костриця тимофіївка тимофіївка пажитниця багаторічна Без добрив 22 1 1 – 3 4 13 45 32

К120 20 1 1 1 3 4 10 47 32

Р60 27 1 1 – 4 5 16 49 24

Р60К120 27 1 1 1 4 4 16 49 23

Р30К60 29 1 1 – 5 6 16 48 24

N90 42 1 2 – 9 11 19 33 24

N90К120 43 1 1 1 8 12 20 33 26

N90Р60 38 2 2 1 10 9 14 32 30

N90Р60К120 39 1 2 1 8 10 17 34 26

N90Р30К60 41 1 2 – 8 12 18 32 27 КОРМОВИРОБНИЦТВО N180 53 2 2 – 9 16 24 25 21

N180К120 49 1 2 – 10 14 22 27 24

N180Р60 47 2 2 1 7 13 22 27 27

N180Р60К120 48 3 2 1 8 12 22 25 27

N180Р30К60 45 2 2 – 9 12 20 21 32

За чотири роки досліджень (дос. 2) виявилось (табл. 2), що вміст різних видів культур на окремих варіантах у сіяному злаковому та люцерно-злаковому травостоях суттєво не змінювався, але за різних режимів використання деякі зміни в кількості наявних культур спостерігались. Так, на сіяному злаковому травостої за сінокісного використання кількість компонентів з родини злако- вих становила 90-91%, домінантом з яких був стоколос безостий – 67–90%, з найбільшим відсотком на варіантах з внесенням повного мінерального до-

брива в дозах N180Р60К120. Частка різнотрав’я становила 9% на всіх досліджу- ваних варіантах травостою. На люцерно-злаковому травостої за цього режиму

183 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

використання доля злаків була майже в 2 рази меншою і становила 43–56%, серед яких найбільший відсоток займав також стоколос безостий – 41–56%. Домінантом в цьому травостої виявились бобові, але тільки на варіантах без

внесення азотного добрива – 53–54%, а при внесенні N180Р60К120 кількість його складала 44%, що в 1,3 раза менше за вміст стоколосу безостого. За багатоукісного режиму використання на сіяному злаковому травостої спостерігалось збільшення кількості злакових культур – 96-97%, домінантом з яких також виявився стоколос безостий – 74-78%, але відсоткова наявність злаків також зросла в 3-4 рази і сягала 18–23%. Найбільший вміст стоколосу безостого був на варіантах з внесенням фосфорно-калійного добрива в дозах

Р60К120 – 79%, а несіяні злаки більшу кількість мали за внесення N180 на такому ж фоні РК – 23%. Частка різнотрав’я становила 2–4%. На люцерно-злаковому травостої відсотковий вміст стоколосу безостого, так як і за сінокісного режиму

використання, домінував тільки у варіантах з азотним живленням N180 на фоні

Р60К120 – 44%, тоді як бобових виявилось 40%, що на 12 і 4% менше від кількості їх за сінокісного режиму використання відповідно. У досліджуваному люцерно-злаковому травостої у перші два роки перева- жали багаторічні компоненти (грястиця збірна, люцерна посівна та кульбаба лікарська) з поодиноким вмістом лише на першому році малорічників (злинка канадська, кукіль звичайний, латук компасний, осот жовтий) та деяких багато- річних трав (полин звичайний, ромашка продірявлена, щавель кінський). За два наступні роки вміст малорічників (однорічників і дворічників) збільшувався, особливо на варіантах з азотним живленням, а багаторічників навпаки, змен- шувався. Люцерно-злаковий травостій (табл. 3) складається переважно з компонен- тів, які належать до таких родин, як бобові, злакові та складноцвіті. На пер- шому, третьому та четвертому роках спостерігається поодинокий вміст в тра- востої гвоздикових, гречкових, березкових, зонтичних, кропивових та подо- рожникових. Склад бобових в травостої з роками зменшувався, вміст злакових збільшувався, а складноцвітих – протягом трьох років зростав, а на останньому кількість компонентів цієї родини виявилась меншою навіть за вміст її у пер- шому році досліджень. Висновки. 1. В середньому за чотири роки експериментальних досліджень люцерно-злакового травостою культурою домінантною виявилась люцерна посівна, але на варіантах при внесенні азотного добрива, як окремо, так і на

фоні РК, кількість її зменшувалась на 13–15% і 22% при N90 та N180 відповідно. Найменший вміст бобової культури був при внесенні повного мінерального до-

брива за дозами N180Р30К60 – 21%. Серед злакових, на кількість яких позитивно впливали азотні добрива, домінантом залишилася грястиця збірна, із зростан-

ням її вмісту в 1,2–1,4 та 1,5–2 рази на варіантах з N90 та N180 відповідно на фонах РК при різних дозах внесення. Найбільший вміст грястиці збірної на варіантах

184 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 2. Ботанічний склад лучних травостоїв залежно від систем удобрення і використання,% (середнє за 2003–2006 рр.) Злаки у т. ч. Добриво всього Травостій лучна лучна Різнотрав’я Сіяні бобові несіяні Злаки * Злаки безостий стоколос стоколос костриця костриця однорічна тимофіївка тимофіївка пажитниця Сінокісне використання Без добрив 90 1 22 67 – – – 9

Р60К120 90 – 15 58 11 6 – 9 Сіяний злаковий N140Р60К120 91 1 – 90 – – – 9 Без добрив 45 – – 44 – 1 53 2

Р60К120 43 – – 41 – 2 54 2 злаковий Люцерно– N140Р60К120 56 – – 56 – – 44 1 Багатоукісне використання Без добрив 96 – – 78 – 18 – 4

Р60К120 97 – – 79 – 18 – 2 КОРМОВИРОБНИЦТВО Сіяний злаковий N140Р60К120 97 – – 74 – 23 – 3 Без добрив 43 – – 43 – – 48 9

Р60К120 44 – – 44 – – 46 9 злаковий Люцерно– N140Р60К120 45 – – 44 – 1 40 15

з N180 – 24%. 2. Вміст різних видів культур у сіяному злаковому та люцерно-зла- ковому травостоях суттєво не змінювався, але за різних режимів використан- ня деякі зміни спостерігались. На сіяному злаковому травостої за сінокісного використання кількість компонентів злакових становила 90-91% , домінантом з яких був стоколос безостий – 67–90%, при внесенні повного мінерального до-

брива в дозах N180Р60К120. Частка різнотрав’я сягала 9%. На люцерно-злаковому травостої за цього ж режиму використання частка злаків була майже в 2 рази меншою і становила 43–56%, серед яких найбільший відсоток мав стоколос безостий – 41–56%. Домінантом в цьому травостої виявились бобові на варіан- тах без внесення азотного добрива – 53–54%. 3. Люцерно-злаковий травостій

185 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 3. Динаміка розподілу видового складу несіяних компонентів лучних травостоїв,% від загальної їх кількості (2003–2006 рр.) Злаковий Люцерно-злаковий Види Роки роки 2003 2004 2005 2006 2003 2004 2005 2006 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1. Березка польова – – – – 16 14 14 26 2. Блекота біла – – – – 4 4 4 3 3. Горошок мишачий 4 4 4 3 6 5 5 4 4. Грицики звичайні 5 5 5 4 24 22 22 16 5. Жовтець їдкий 2 2 2 1 11 10 10 7 6.Злинка канадська 4 4 4 3 8 7 7 5 7.Кукіль звичайний 13 12 11 8 – – – – 8.Латук компасний 8 7 6 4 2 1 1 – 9.Любочки осінні 4 4 4 3 3 2 1 1 10.Льонок звичайний 11 10 9 7 – – – – 11.Метлюг звичайний 11 10 9 7 – – – – 12.Молочай верболистий 8 7 6 4 – – – – 13.Плоскуха звичайна 4 4 4 3 11 10 10 7 14.Подорожник великий 10 9 8 6 – – – – 15.Полин гіркий 8 7 6 4 – – – – 16.Ромашка непахуча 6 5 5 4 6 5 5 4 17.Смілка звичайна 2 1 1 – – – – – Всього видів, шт. 15 – – – 10 – – – Умовні позначення: – відсутні.

складається переважно з компонентів, які належать до таких родин, як бобові, злакові та складноцвіті. На першому, третьому та четвертому роках спостері- гається поодинокий вміст в травостої гвоздикових, гречкових, березкових, зон- тичних, кропивових та подорожникових.

1. Кургак В.Г. Еколого-біологічні і агротехнічні основи створення висо- копродуктивних сіяних лук на Поліссі України: автореферат дис. д-ра с.-г. наук: 06.00.12. НАУ, 1995. 48 с. 2. Стрельникова Р.А., Цаплин Г.В., Варфоломиев Г.С. Азотные удобрения, урожай и качество бобово-злаковой травосмеси. Химизация сельского хозяй- ства. 1991. № 10. С. 77-80. 3. Черняева И.И. Экологические проблемы использования азотных удобре- ний. Химизация сельского хозяйства. 1990. № 4. С. 19–23.

186 Випуск 1-2, 2020

4. Боговін А.В., Макаренко П.С., Кургак В.Г. та ін. Довідник по сіножатях і пасовищах. Київ: Урожай. 1990. 208 с. 5. Клапп Э. Сенокосы и пастбища (перевод с немецкого). Москва: Издательство иностранной литературы. 1961. 220 с. 6. Кургак В.Г. Екологічне значення лучних угідь в агроландшафтах Українського Полісся. Вісник аграрної науки. 1997. № 2. С. 50–54. 7. Макаренко П.С., Демидась Г.І., Козяр О.М. Луківництво. Київ: Нора- Прінт. 2002. 394 с. 8. Kerschberger M., Richter D. Pund K-Dungung des Graslandes nach den Empfehlungen des DS 87. Feldwirtschaft. 1988. 29, 10: P. 475-476. 9. Коломейченко В.В., Овсянников Р.И. Ботанический состав лу- гов Шатиловской опытной станции и возможности их улучшения. Кормопроизводство. 2001. № 7. С. 12–16. 10. Боговін А.В., Андрієвський І.Д., Коржнєв М.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та інші. Концептуальні основи природно-ресурсної моделі сталого розвитку України. Рада по вивченню продуктивних сил НАН України. 2001. 64 с. 11. Боговін А.В., Дудник С.В. Особливості створення та використання гос- подарсько-цінних лукопасовищних угідь. Збірник наукових праць ІЗ УААН. 2002. Вип. 2. С. 52–60. 12. Боговін А.В., Дудник С.В., Лещенко Ю.В. Відновлення та використання лукопасовищних угідь на виведених із ріллі землях. Мат. міжн. конф. «Наукові основи раціонального використання земель виведених з обробітку». Київ: Фітосоціоцентр. 2003. С. 64–67. 13. Вильямс В.Р. Переложная система. Собр. сочинений. Москва: Госсельхозиздат. 1949. Т.З. «Земледелие». С. 514–517. КОРМОВИРОБНИЦТВО 14. Скоблина В.И. Влияние минеральных удобрений на качество кормовых культур: Обзор. информ. ВНИИТЭИСХ. 1974. 55 с. 15. Кургак В.Г. Лучні агрофітоценози: монографія. Київ: ДІА. 2010. 374 с. 16. Цимбал Я.С. Ботанічний склад та особливості росту травостоїв зеле- ного конвеєра залежно від удобрення. Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН». 2014. Вип. 4. С. 131−138. 17. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). Москва: Колос. 1979. 416 с. 18. Бабич А.О. Методики проведення дослідів по кормовиробництву. Вінниця. 1994. 87 с.

1. Kurhak V.H. (1995). Ekoloho-biolohichni i ahrotekhnichni osnovy stvorennia vysokoproduktyvnykh siianykh luk na Polissi Ukrainy: avtoreferat dys. d-ra s.-h. nauk: 06.00.12. NAU. (in Ukrainian).

187 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

2. Strel'nikova R.A., Caplin G.V., Varfolomiev G.S. (1991). Azotnye udobreniya, urozhaj i kachestvo bobovo-zlakovoj travosmesi. Khimizaciya sel'skogo khozyajstva. 10, 77–80. (in Russian). 3. Chernyaeva I.I. (1990). Ehkologicheskie problemy ispol'zovaniya azotnykh udobrenij. Khimizaciya sel'skogo khozyajstva. 4, 19–23. (in Russian). 4. Bohovin A.V., Makarenko P.S., Kurhak V.H. ta in. (1990). Dovidnyk po sinozhatiakh i pasovyshchakh. Kyiv: Urozhai. (in Ukrainian). 5. Klapp Eh. (1961). Senokosy i pastbishcha (perevod s nemeckogo). Moskva: Izdatel'stvo inostrannoj literatury. (in Russian). 6. Kurhak V.H. (1997). Ekolohichne znachennia luchnykh uhid v ahrolandshaftakh Ukrainskoho Polissia. Visnyk ahrarnoi nauky. 2, 50–54. (in Ukrainian). 7. Makarenko P.S., Demydas H.I., Koziar O.M. (2002). Lukivnytstvo. Kyiv: Nora- Print. (in Ukrainian). 8. Kerschberger M., Richter D. (1988). Pund K-Dungung des Graslandes nach den Empfehlungen des DS 87. Feldwirtschaft. 10, 475-476. 9. Kolomejchenko V.V., Ovsyannikov R.I. (2001). Botanicheskij sostav lugov Shatilovskoj opytnoj stancii i vozmozhnosti ikh uluchsheniya. Kormoproizvodstvo. 7, 12–16. (in Russian). 10. Bohovin A.V., Andriievskyi I.D., Korzhniev M.M., Sheliah-Sosonko Yu.R. ta inshi. (2001). Kontseptualni osnovy pryrodno-resursnoi modeli staloho rozvytku Ukrainy. Rada po vyvchenniu produktyvnykh syl NAN Ukrainy. (in Ukrainian). 11. Bohovin A.V., Dudnyk S.V. (2002). Osoblyvosti stvorennia ta vykorystannia hospodarsko-tsinnykh lukopasovyshchnykh uhid. Zbirnyk naukovykh prats IZ UAAN. 2, 52–60. (in Ukrainian). 12. Bohovin A.V., Dudnyk S.V., Leshchenko Yu.V. (2003). Vidnovlennia ta vykorystannia lukopasovyshchnykh uhid na vyvedenykh iz rilli zemliakh. Mat. mizhn. konf. «Naukovi osnovy ratsionalnoho vykorystannia zemel vyvedenykh z obrobitku». Kyiv: Fitosotsiotsentr. 64–67. (in Ukrainian). 13. Vil'yams V.R. (1949). Perelozhnaya sistema. Sobr. sochinenij. Moskva: Gossel'khozizdat. T.Z. «Zemledelie». 514–517. (in Russian). 14. Skoblina V.I. (1974). Vliyanie mineral'nykh udobrenij na kachestvo kormovykh kul'tur: Obzor. inform. VNIITEHISKh. (in Russian). 15. Kurhak V.H. (2010). Luchni ahrofitotsenozy: monohrafiia. Kyiv: DIA. (in Ukrainian). 16. Tsymbal Ya.S. (2014). Botanichnyi sklad ta osoblyvosti rostu travostoiv zelenoho konveiera zalezhno vid udobrennia. Zbirnyk naukovykh prats NNTs «Instytut zemlerobstva NAAN». 4, 131−138. (in Ukrainian). 17. Dospekhov B.A. (1979). Metodika polevogo opyta (s osnovami statisticheskoj obrabotki rezul'tatov issledovanij). Moskva: Kolos. (in Russian). 18. Babych A.O. (1994). Metodyky provedennia doslidiv po kormovyrobnytstvu. Vinnytsia. (in Ukrainian).

188 Випуск 1-2, 2020

Дослідження проводилися в дослідному господарстві «Чабани» ННЦ «Інститут землеробства НААН» Києво-Святошинського району Київської області. Результати досліджень ботанічного складу люцерно-злакового тра- востою залежно від доз і співвідношень NPK свідчать, що в середньому за чотири роки експериментальних досліджень люцерно-злакового травостою культурою домінантом виявилась люцерна посівна, але при внесенні азотного добрива, як окремо, так і на фоні РК, кількість її зменшувалась на 13–15%

і 22% при N90 та N180 відповідно. Ключові слова: кормовиробництво і луківництво, ботанічний склад тра- востою, добрива, режим використання.

Исследования проводились в опытном хозяйстве «Чабаны» ННЦ «Институт земледелия НААН» Киево-Святошинского района Киевской об- ласти. Результаты исследований ботанического состава люцерно-злакового травостоя в зависимости от доз и соотношений NPK свидетельствуют, что в среднем за четыре года экспериментальных исследований люцерно-злакового травостоя культурой доминантом оказалась люцерна посевная, но при внесе- нии азотного удобрения, как отдельно, так и на фоне РК, количество ее умень-

шалось на 13–15% и 22% при N90 и N180 соответственно. Ключевые слова: кормопроизводство и луговодство, ботанический состав травостоя, удобрения, режим использования.

The research was conducted in the experimental farm «Chabany» NSC «Institute of Agriculture NAAS» Kyiv-Sviatoshynskyi district of Kyiv region. The results of studies of the botanical composition of alfalfa-grass grass depending on the doses КОРМОВИРОБНИЦТВО and ratios of NPK show that on average for four years of experimental studies of alfalfa-grass grass culture was dominated by alfalfa, but when applying nitrogen fertilizer, both separately and against the background of PK, it decreased by 13–15% and 22% with N90 and N180, respectively. Key words: fodder production and onion growing, botanical composition of grasses, fertilizers, mode of use. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

189 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

УДК 635.21:581.143.6 Т.М. Олійник, кандидат сільськогосподарських наук Н.А. Захарчук, кандидат біологічних наук ІНСТИТУТ КАРТОПЛЯРСТВА НААН

ВИКОРИСТАННЯ НІТРОЗОМЕТИЛСЕЧОВИНИ ЯК МУТАГЕННОГО ФАКТОРА ДЛЯ КЛІТИННОЇ СЕЛЕКЦІЇ КАРТОПЛІ

Вступ. Метод культури ізольованих клітин, тканин і органів рослин in vitro, широко використовуваний для вирішення багатьох фундаментальних питань клі- тинної біології, фізіології та генетики рослин, в даний час знаходить дедалі біль- ше застосування при створенні нових біотехнологій. Починаючи з перших робіт з культивування рослинних клітин, тканин і органів, особливий інтерес у дослід- ників викликало питання про те, які клітинні зміни можуть відбуватися в ізольо- ваних клітинах, що ростуть на штучних поживних середовищах, і причини, що їх викликають. З розробкою техніки отримання рослин-регенерантів з калусних тканин з’явилися можливості отримати нові форми рослин, що відрізняються як за фенотиповими, так і за генетичними ознаками від вихідних рослин. Поряд з біотехнологічними аспектами застосування нових підходів селек- ції, неоціненно значення таких робіт для розвитку фундаментальних питань мутагенезу, генетики, молекулярної біології, фізіології та біохімії рослин. Великі можливості щодо генетичного удосконалення рослин відкриває метод експериментального мутагенезу. Він дає змогу значно розширити спадкову мін- ливість і відібрати селекційно-цінні зразки. Важливою проблемою залишається пошук нових методичних підходів для підвищення частоти і збільшення спек- трів отриманих мутацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Індукований мутагенез нині ши- роко поширений серед методів селекції рослин. Основні його переваги в порів- нянні з традиційними методами селекції полягають в більш швидкому поліп- шенні вихідного матеріалу для подальших селекційних цілей як по одному, так і по ряду господарсько-цінних ознак [1, 2]. Завдяки проведеним дослідженням накопичено фактичний матеріал про дію різних хімічних і фізичних мутагенів на ізольовані тканини і органи у ряду видів рослин [3–7]. Мутагенну обробку застосовують для розширення генетичної мінливості при отриманні сомаклонів, а також в якості попереднього етапу в клітинній селекції на стійкість до біотич- них і абіотичних факторів або створення клітинних ліній-продуцентів [8–10]. При розробці методичних основ мутагенезу в культурі тканин для кожного нового виду рослини необхідно, перш за все, підібрати тип і оптимальні дози

190 Випуск 1-2, 2020

мутагена. Велике значення має вибір об’єкта мутагенної обробки і фази його розвитку, а також умов обробки і адекватних критеріїв оцінки дії мутагена [11]. В якості вихідного матеріалу для мутагенезу та селекції можна використову- вати калусні і суспензійні культури, а також ізольовані протопласти. З хімічних мутагенів найбільш часто використовують етіметансульфонат. Інший мутаген, який заслуговує на увагу, – N-етил-N- нітрозосечовина. Подібну дію може мати N-нітрозометилсечовина. Найбільш широкий спектр мутацій спостерігається при використанні в якості мутагена іонізуючого випромінювання. На відміну від генетично активних фізичних факторів хімічні мутагени володіють більш токсичною дією. Високий відсоток летальності при використанні хімічних мута- генів може призводити до загибелі всієї популяції клітин, тому при роботі з хіміч- ними мутагенами користуються невисокими дозами. Іонізуюче випромінювання викликає нижчий токсичний ефект. Навіть високі дози опромінення пригнічують лише репродукційну і регенераційну здатність клітин, зберігаючи, однак, їх ме- таболічну активність. Тому для отримання рідкісних біохімічних мутантів ви- користовують великі дози, що індукують також небажані наслідки: порушення морфогенетичних потенцій або аномальні морфологічні зміни у рослин-регене- рантів. Щоб уникнути виникнення побічних мутаційних змін за селекції клітин- них мутантів, не рекомендуються відносно високі дози мутагенів. Мета досліджень – визначити вплив мутагена на прояв основних агроно- мічних ознак. Виділити перспективний матеріал для подальшого практичного селекційного опрацювання. Умови та методики досліджень. Об’єктом досліджень слугували рослини картоплі отримані в культурі in vitro, зокрема диски мікробульб та сегменти стебла сортів: Забава, Левада, Червона рута. Лінії покоління М1 вирощували в теплиці, М2 і наступні покоління в польових умовах. Польові дослідження проводили за схемою селекційного процесу згідно з Методичними рекомендаціями щодо досліджень з картоплею Інституту кар- топлярства НААН [12] впродовж 2017–2019 рр. на селекційному полі відділу селекції Інституту картоплярства в зоні Центрального Полісся. Клімат зони помірно-континентальний, сприятливий для вирощування кар- топлі. Тривалість безморозного періоду 150–160 днів, що дає змогу успішно вирощувати різні за скоростиглістю сорти картоплі. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Ґрунти дерново-підзолисті, супіщані з глибиною орного шару 20–22 см. Вміст гумусу (за Тюріним) становить 2,32–2,68%, рухомих форм фосфору (за Кірсановим) – 11,5–13,3; калію (за Масловою) – 8,0–8,9 мг/100 г грунту, рН сольової витяжки – 4,9–5,2; гідролітична кислотність 2,2–2,3 мг-екв/100г ґрун- ту; ступінь насиченості основами – 46,3–59,8%; сума поглинутих основ – 2,1– 3,1 мг-екв/100г ґрунту. Розсадники розміщували у полях селекційної сівозміни, де попередни-

ком була озима пшениця на фоні добрив – N60P60K60 + 20 т/га сидерату (зелена 191 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

маса – гірчиця). Здійснювали досходовий та післясходовий обробіток грунту, захист рослин від шкідників. В лабораторних умовах вивчали біохімічні показ- ники якості: вміст у бульбах крохмалю, сухої речовини, сирого протеїну та ін. Статистичну обробку експериментальних даних проводили з використан- ням комп’ютерної програми Statistica 6.0 [13]. Результати досліджень. Дослідження з клітинної селекції картоплі про- водили із залученням в якості мутагенного фактора нітрозометилсечовину (НМС). НМС вводили в живильне середовище Мурасіга-Скуга [14], в нашій модифікації (табл.1).

Таблиця 1.Середовища для культивування калусних тканин та індукції морфогенезу Варіанти середовищ Компоненти 1 2 3 Макроелементи за прописом М-С Мікроелементи за прописом М-С Fе-хелат за прописом М-С

В1 2,0 0,4 0,5

В6 0,8 0,5 0,5 Мезоінозит 100 100 100 Гідролізат казеїну 1000 500 100 2,4-Д 1,5 2,0 – БАП 0,5 0,5 5,0 Біотин – – 0,05 Аденін – – 10 Кінетин – – – Зеатин – – 0,1 Нікотинова кислота – – 5,0 Фолієва кислота – – 0,5 Гліцин – – 2,0 ІОК – – 0,1 Цукроза 20000 20000 25000 Агар 0,7% 0,7% 0,7% рН 5,7

192 Випуск 1-2, 2020

З метою отримання мутантних форм картоплі та їх відселектування в жи- вильне середовище (варіант 1) вводили НМС, шляхом фільтрування через мембранні фільтри Millex – YS з розміром пор 0,22 μм. Селекцію розпочали з відпрацювання різних концентрацій мутагену в межах яких проявляється летальність клітин картоплі. НМС вводили в середовище в концентраціях: 0,00125, 0,0025, 0,005%. Прояв дії мутагенного фактора спостерігали через 8 діб після посадки експлантів. При концентрації НМС 0,00125% значна частина експлантів сортів Червона рута, Забава, Левада залишались життєздатними. Забарвлення стеблових екс- плантів зелене, лише в незначної частини експлантів відмічено блідо-зелене забарвлення. В усіх задіяних у роботу сортів утворювався калус, цьому сприяла наявність в середовищі 2,4Д (1,5; 2,0 мг/л, варіант1; 2). При концентрації НМС 0,0025% поодиноко спостерігали експланти з бурим забарвленням. Найбільш високою енергією росту калусу характеризувались сорти Забава, Червона рута. У сорту Левада початок калусогенезу спостерігався на 16 добу. Більш висока інтенсивність росту калуса сортів Забава, Червона рута може бути пов’язана з його консистенцією. Калус цих сортів більш крихкий, тому проникність поживних елементів середовища вища. Високу частоту хлорофільних мутацій показав варіант з використанням концентрації 0,005% мутагену. Показано, що хлорофільні мутації в можна використовувати в якості тесту для визначення ефективності дії хімічних му- тагенів. Експланти контролю мали зелене забарвлення із значним приростом калусної тканини. На регенерацію пагонів ефективно впливала наявність зеатину, а також під- вищений вміст цукрози (варіант 3). Це сприяло розвитку зелених меристема- тичних зон, підвищувало грануляцію калуса з утворенням бурих або яскраво зелених глобул. Підвищену здатність до морфогенезу спостерігали на калусній тканині сортів Червона рута, Забава. В якості стимулятора коренеутворення ви- користали 0,1 мг/л – ІОК. Таким чином, на морфогенному середовищі при концентрації НМС 0,00125% отримано рослини-регенеранти сортів Забава-14 ліній, Левада-11ліній, Червона рута-15ліній. При концентрації НМС 0,0025% отримано рослини- регенеранти сортів Забава-23 ліній, Левада-17ліній, Червона рута-16 ліній. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Переведення рослин in vitro в ґрунтову культуру здійснювали за схемою пробірка > касети > теплиця. Для цього пробіркові рослини в кінці квітня живцювали в касети, наповнені перлітом з насиченням живильним розчином (розчин Кнопа). Подальший розвиток живців відбувався у кліматичній кімнаті з оптимальним для цього режимом: температура 18–20° С; освітлення – 400 – 500—люкс; волога 80–90%. Через 4 тижні сформовані рослини з добре розви- нутою листковою поверхнею і кореневою системою висадили у грунт теплиці для подальшої вегетації. Для накопичення бульбового матеріалу висаджено

193 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

в грунт теплиці (розсадник першої бульбової репродукції) сомаклони мутаген- ного походження сортів Забава, Левада, Червона рута. Контроль – оздоровлені пробіркові рослини in vitro. Впродовж вегетаційного періоду проведено фенологічні спостереження. Найбільшу кількість бульбового матеріалу (3647 шт.) отримали від мутагенів сорту Забава. Найвищий коефіцієнт розмноження досягнуто по сорту Забава – 9,7 та сорту Левада – 7,7. Коефіцієнт розмноження в середньому по всіх лініях становив 7,38. Низький коефіцієнт розмноження спостерігали у пізнього сорту Червона рута. Однією з причин низького коефіцієнта розмноження є біологічна особливість сорту (не багатобульбовість та низький коефіцієнт посухостійкості). В розсаднику другої бульбової репродукції 2018 р. вивчали: 10 мутант- них ліній сортів Забава, Левада та Червона рута. Контроль – вихідні сорти. Проведено фенологічні спостереження, 2 фітосанітарні прочистки та захист рослин від шкідників. Фенотипово лінії не мали значних морфологічних від- хилень і були ідентичні вихідній формі. Проведено оцінку ліній за урожайні- стю, біохімічними показниками якості та стійкості ліній до ураження грибними і бактеріальними хворобами. Оцінка сомаклональних ліній (табл. 2, 3) по урожайності бульб показала не- значну мінливість у ліній сорту Забава та середню – у ліній сорту Червона рута.

Таблиця 2. Оцінка мутантних ліній за основними господарськи цінними показниками у розсаднику 2-ї бульбової репродукції, 2018 р.

Стійкість, бал (1-9)

Походження бульб проти Крохмаль,% Товарність,% Урожай, г/кущ Урожай, мокрої фіто- Індекс ураження Індекс Суха речовина,% Суха Сирий протеїн,% Вага 1-еї бульби, г Вага 1-еї бульби,

альтернаріозу гнилизни фторозу листків фітофторозом Листків проти Ст. Забава 750 88,9 55,9 17,2 11,7 1,8 37,5 9 7,0 4,7 К-30 Заб/л 612 98,1 63,6 17,9 12,3 1,9 45,0 8 7,0 6,0 К-32 Заб/л 690 91,6 57,7 16,8 11,5 1,8 31,3 9 8,0 7,0 К-54 Заб/л 625 94,7 68,5 16,8 11,5 1,8 30,0 9 7,0 3,0 К-65 Заб/л 700 93,8 50,5 16,8 11,5 1,8 26,3 9 7,0 4,0 К-106 Заб/л 664 86,3 52,0 17,3 12,0 1,9 31,7 9 8,0 3,2 К-119 Заб/л 767 94,4 63,6 17,9 12,3 1,9 30,0 9 4,0 9,0 К-160 Заб/л 771 92,6 63,3 19,2 13,1 2,0 34,2 9 6,0 6,0

194 Випуск 1-2, 2020

Закінчення табл. 2

Стійкість, бал (1-9)

Походження бульб проти Крохмаль,% Товарність,% Урожай, г/кущ Урожай, мокрої фіто- Індекс ураження Індекс Суха речовина,% Суха Сирий протеїн,% Вага 1-еї бульби, г Вага 1-еї бульби, гнилизни фторозу альтернаріозу листків фітофторозом Листків проти Листків Ст. Червона рута 758 93,4 63,0 23,8 16,9 2,4 6,7 9 9,0 9,0 К-5 Чер.р./ст. 488 95,7 52,5 23,7 16,7 2,4 3,1 9 8,0 8,0 К-9 Чер.р./ст. 574 97,0 66,7 24,9 17,8 2,4 6,9 9 8,8 8,0 Ст. Левада 523 98,3 53,5 22,4 15,7 2,3 35,6 8 3,0 3,7 2 б/Лев 9 575 92,2 62,2 21,6 15,3 2,2 33,1 8 6,0 5,8

Таблиця 3. Мінливість ліній різних сортів за основними господарськи цінними показними у розсаднику 2-ої бульбової репродукції, 2018 р. Походження, Статистичні показники

показники Хк Хmax Xmin X V SX НІР0,05 1 2 3 4 5 6 7 8 Урожайність, г/кущ Забава 750 771 612 689,9 8,75 0,40 64 Червона рута 758 574 488 531,0 19,75 0,17 60 Левада 9 523 575 575 575,0 5,44 2,30 46 Товарність бульб,% Забава 88,9 98,1 86,3 93,1 4,31 1,42 Червона рута 93,4 97,0 95,7 96,4 1,90 1,06 Левада 9 98,3 92,2 92,2 92,2 4,67 3,06 Середня вага товарної бульби, г

Забава 55,9 68,5 50,5 59,9 10,60 3,75 НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Червона рута 63,0 66,7 52,5 59,6 12,37 4,95 Левада 9 53,5 62,2 62,2 62,2 9,90 4,99 Суха речовина,% Забава 17,2 19,2 16,8 17,5 4,63 0,33 Червона рута 23,8 24,9 23,7 24,3 2,59 0,36 Левада 9 22,4 21,6 21,6 21,6 2,92 0,45

195 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Закінчення табл. 3 Походження, Статистичні показники

показники Хк Хmax Xmin X V SX НІР0,05 1 2 3 4 5 6 7 8 Крохмаль,% Забава 11,7 13,1 11,5 12,0 4,92 0,21 Червона рута 16,9 17,8 16,7 17,3 3,18 0,32 Левада 9 15,7 15,3 15,3 15,3 2,09 0,23 Сирий протеїн,% Забава 1,8 2,0 1,8 1,87 4,28 2,83 Червона рута 2,4 2,4 2,4 2,40 9,17 0,13 Левада 9 2,3 2,2 2,2 2,2 3,18 0,05

За вмістом в бульбах сухої речовини, крохмалю та сирого протеїну варіа- бельність була незначною. Відмічено високу варіабельність за стійкістю проти фітофторозу у ліній сорту Червона рута (табл. 4).

Таблиця 4. Мінливість мутантних ліній у розсаднику 2-ї бульбової репродукції за стійкістю проти хвороб, 2018 р.

Походження, Статистичні показники ознаки Хк Хmax Xmin X V Sх 1 2 3 4 5 6 7 Індекс ураження листків фітофторозом при штучному зараженні Забава 37,5 45,0 26,3 33,1 17,43 2,04 Червона рута 6,7 6,9 3,1 5,0 42,6 0,95 Левада 9 35,6 33,1 33,1 33,1 5,41 1,27 Стійкість листків проти альтернаріозу, бал (1–9) Забава 9 9 8 8,8 27,6 0,37 Червона рута 9 9 9 9,0 0 0 Левада 9 8 8 8 8,0 0 0 Стійкість бульб проти мокрої гнилизни, бал (1–9) Забава 7,0 8,0 4,0 6,8 19,9 0,51 Червона рута 9,0 8,0 8,0 8,0 7,38 0,34 Левада 9 3,0 6,0 6,0 6,0 35,3 1,50 Стійкість бульб проти фітофторозу, бал (1–9) Забава 4,7 9,0 3,0 5,46 37,50 0,72 Червона рута 9,0 8,0 8,0 8,0 8,88 0,40 Левада 9 3,7 5,8 5,8 5,8 25,52 1,05

196 Випуск 1-2, 2020

Варіабельність за індексом польової стійкості листків при штучному зара- женні до фітофторозу коливалася в межах 5,41–42,6 залежно від вихідного сор- ту. За стійкістю бульб відмічено варіабельність 8,88 – 37,5. У розсаднику попереднього випробування 2019 р. вивчали 8 мутагенних лі- ній сортів Забава та Червона рута. Контроль – вихідні сорти. У розсаднику проведено фенологічні спостереження, 2 фітосанітарні про- чистки, зроблено облік урожаю, аналіз біохімічних показників, визначено стій- кість ліній до ураження грибними і бактеріальними хворобами. В табл. 5 пред- ставлено мінливість ліній за основними господарськи цінними показниками у розсаднику попереднього випробування.

Таблиця 5. Мінливість мутантних ліній сортів картоплі за основними господарськи цінними показниками у розсаднику попереднього випробування, 2019 р. Показники Хконт Хmax Xmin X V Sх НІР0,05 Урожайність, г/кущ Забава 471 588 467 516,7 17,68 2,52 51 Червона рута 474 528 466 479,1 5,21 2,67 77 Товарність бульб,% Забава 89,3 97,8 81,7 87,9 3,58 1,59 Червона рута 87,3 90,6 82,0 85,4 3,79 2,42 Вміст сухої речовини,% Забава 19,2 20,0 17,8 19,18 2,64 0,22 Червона рута 25,9 25,9 22,5 23,6 1,75 0,53 Вміст крохмалю,% Забава 12,4 13,4 12,0 12,9 4,32 0,59 Червона рута 20,1 20,4 17,8 20,3 1,72 0,39 Вміст сирого протеїну,% Забава 2,1 2,1 1,8 2,0 5,94 0,25 Червона рута 2,8 2,8 2,5 2,6 5,63 0,14 Індекс ураження листків фітофторозом при штучному зараженні Забава 15,8 45,0 3,3 28,09 47,45 1,0

Червона рута 7,4 7,4 5,8 6,57 15,82 0,9 НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Стійкість проти макроспоріозу, бал (1–9) Забава 8 9 9 9,0 6,56 0,34 Червона рута 9 9 9 9,0 7,89 0,50

Вивчення частоти морфобіологічних змін до М1 М2 і М3 показало, що максимально мутаційна мінливість проявляється в другому мутантному по- колінні. Аналіз спектру мутаційної мінливості в М1 М2 і М3 дозволив об’єд- нати всі змінені рослини в наступні групи: зміни, пов’язані з тривалістю

197 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

вегетаційного періоду, висотою рослин, врожайністю та біохімічними показни- ками. Найбільша кількість змін в трьох мутантних поколіннях було пов’язано з тривалістю вегетаційного періоду. Оцінюючи лінії за урожайністю, товарністю бульб, вмістом сухих речовин, кро- хмалю та сирого протеїну, можна відмітити, що варіабельність була незначною. Відмітили варіабельність за індексом польової стійкості листків при штуч- ному зараженні збудником фітофторозу в межах 15,82–47,45 залежно від вихід- ного сорту. За результатами досліджень і за комплексом господарськи цінних показ- ників для подальшого випробування відібрано дві мутантні лінії сортів Забава (К-160 Заб/лист) та Червона рута (К-9 Чер.р./ст). Ці лінії передано в лаборато- рію селекції до розсадника основного випробування (табл. 6). Використання хімічного мутагена в селекції збільшує мінливість морфобіологічних ознак у рослин картоплі і дає можливість індукувати значущі в селекційному відно- шенні мутантні форми.

Таблиця 6 . Характеристика господарськи цінних показників мутантних ліній сорту Забава та Червона рута розсадника попереднього випробування, середнє за 2018–2019 р. Стійкість, бал (1–9)

Індекс бульб № ураження Походження проти з/п листків фітофторозом Крохмаль,% Товарність,% Суха речовина,% Суха Сирий протеїн,% Урожайність, г/кущ Урожайність, альтернаріозу листків проти мокрої гнилизни ст. Забава 471 89,3 18,2 12,4 2,0 15,8 9 7 К-160 Заб/лист 550 90,8 19,2 13,4 2,1 3,3 9 5

НІР0,05 67 0,8 0,7 0,1 ст. Червона рута 474 87,3 25,9 20,1 2,8 7,4 9 7 К-9 Чер.р./ст 484 88,5 26,6 20,8 2,9 5,8 9 6

НІР0,05 9 0,7 0,6 0,1

Висновки. 1. Оптимізовано схему клітинної селекції з використанням нітрозомети- лсечовини. Модифіковано живильні середовища: для індукції калусоге- незу (1,5мг/л – 2,4Д, 0,5мг/л – БАП), регенерації пагонів (0,1мг/л – зеа- тину, 25 г/л цукрози).

198 Випуск 1-2, 2020

2. За концентрації нітрозометилсечовини – 0,00125% отримано мутант- ні лінії сортів: Забава – 14 ліній, Левада – 11, Червона рута – 15. При концентрації – 0,0025% отримано сорту Забава – 23лінії, Левада – 17, Червона рута – 16. 3. Виділено мутантну лінію сорту Забава (К-160 Заб/л), яка характери- зується підвищеною урожайністю 550 г/кущ (контроль – 471 г/кущ), вмістом сухої речовини – 19,2% (контроль – 18,2%), крохмалю – 13,4% (контроль – 12,4%), сирого протеїну – 2,1% (контроль – 2,0%), індекс ураження листків фітофторозом при штучному зараженні становив 3,3 (контроль – 15,8). Лінію передано у лабораторію селекції в розсадник основного випробування. Виділено мутантну лінію сорту Червона рута (К-9Чер.р./ст.) яка за госпо- дарськи цінними показниками була на рівні контролю, відзначалася підвище- ною стійкістю проти фітофторозу. Лінію передано у лабораторію селекції в роз- садник основного випробування.

1. Стрельчук С.И. Основы экспериментального мутагенеза. Киев : Вища школа, 1981. 216 с. 2. Королев К.П. Индуцированный мутагенез как способ расширения гене- тического разнообразия п создание нового исходного материала для различных направлений селекционной работ. Проблемы развития AПK региона. 2016. Т.1. № 1 (25). С. 130–134. 3. Мельничук М.Д., Новак Т.В., Кунах В.А. Бітехнологія рослин: Підручник. Київ : ПоліграфКонсалтинг, 2003. 520 с. 4. Азовцева А.П. Способы учета мутаций и количественный анализ изме- нений, возникающих после действия химических мутагенов на изменчивость признаков овса. Сибирский вестник сельскохозяйственной науки. 2005. № 1. С. 15–20. 5. Корніенко A3., Буторина AX. Индуцированный мутагенез у сахарной све- клы (Beta vulgaris L.): полученные результаты и перспективы использования для разработки Tilling-проекта. Успехи современной биологии. 2012. Т. 132. № 6. С. 582–593.

6. Фадеев A.A., Фадеева М.Ф., Воробьева Л.В. Действие физического му- НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ тагена на количественные признаки сои. Hаучно-технический бюллетень Всероссийского научно-исследовательского института масличных культур. 2014. № 1 (157-158). С. 20–24. 7. Хазиева Ф.М., Басалаева И.В., Тоцкая СА. Грязнов М.Ю., Спдельнпков НИ., Бурова A.E. Влияние химических мутагенов на Calendula officinalis L. Вопросы биологической, медицинской п фармацевтической химии. 2014. Т. 12. № 4. С. 66.

199 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

8. Братухина Е.В., Мохно В.С. Возможности получения новых форм тюль- панов путем экспериментального мутагенеза. Субтропическое и декоратив- ное садоводство. 2007. Т. 40. С. 48–61. 9. Егорова Н.А. Разработка методических основ клеточной селекции in vitro на устойчивость к NaCl. Экосистемы. 2011. № 5(24). С. 173–179. 10. Артюх С.Н. Метод индуцированного мутагенеза в селекции сортов яблони для интенсивных технологий садов. Труды Кубанского государственно- го аграрного университета. 2015. № 55. С. 7–9. 11. Егорова Н.А. Влияние колхицина на каллусогенез и регенерацию расте- ний эфиромасличной герани in vitro. Труды Никитского ботанического сада. 2007. Т. 128. С. 66–72. 12. Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з картоплею. Немішаєве : Інтас, 2002. 182 с. 13. Ермантраут Е. Р., Присяжнюк О. І., Шевченко Л. І. Статистичний аналіз агрономічних дослідних даних в пакеті Statistica 6.0. Київ : ПоліграфКонсалтинг, 2007. 55 с. 14. Murashige T., Skoog F. A revised medium for rapid growth and bioassays with tobacco tissue cultures. Physiol. Plant. 1962. V.15. P. 431–497.

1. Strel’chuk, S.I. (1981). Osnovy eksperimental’nogo mutageneza. Kiev : Visha shkola, 216. (in Russian). 2. Korolev, K.P. (2016). Inducirovannyi mutagenez kak sposob rasshireniya geneticheskogo raznoobraziya I sozdanie novogo ishodnogo materiala dlya razlichnyh napravlenii selekcionnoi raboty. Problemy razvitiya APK regiona, 1, 11 (25), 130–134. (in Russian). 3. Mel’nichuk, M.D., Novak, T.V., Kunah, V.A. (2003). Biotehnologiya roslin, 52. (in Ukrainian). 4. Azovceva, A.P. (2005). Sposoby ucheta mutacii i kolichestvennyi analiz izmenenii, voznikayushih posle deistviya himicheskih mutagenov na izmenchivost’ priznakov ovsa. Sibirskii vestnik sel’skohozyaistvennoi nauki, 1, 15–20. (in Russian). 5. Kornienko, A.V., Butorina, A.K. (2012). Inducirovannyi mutagenez u saharnoi svekly (Beta vulgaris L.): poluchennye rezul’taty I perspektivy ispol’zovaniya dlya razrabotki Tilling-proekta. Uspehi sovremennoi biologii, 132, 6. 582–593. (in Russian). 6. Fadeev, A.A., Fadeeva, M.F., Vorob’eva, L.V. (2014). Dejstvie fizicheskogo mutagena na kolichestvennye priznaki soi. Hauchno-tehnicheskij bjulleten’ Vserossijskogo nauchno-issledovatel’skogo instituta maslichnyh kul’tur, 1 (157-158), 20–24. (in Russian). 7. Hazieva, F.M., Basalaeva, I.V., Tockaja, SA. Grjaznov, M.Ju., Spdel’npkov, NI., Burova, A.E. (2014). Vlijanie himicheskih mutagenov na Calendula officinalis L. Voprosy biologicheskoj, medicinskoj I farmacevticheskoj himii, 12, 4, 66. (in Russian).

200 Випуск 1-2, 2020

8. Bratuhina, E.V., Mohno, V.S. (2007). Vozmozhnosti polucheniya novyh form tyul’panov putem eksperimental’nogo mutageneza. Subtropicheskoe I dekorativnoe sadovodstvo, 40, 48–61. (in Russian). 9. Egorova, N.A. (2011). Razrabotka metodicheskih osnov kletochnoi selekcii in vitro na ustoichivost’ k NaCl. Ekosistemy, 5(24), 173–179. (in Russian). 10. Artyuh, S.N. (2015). Metod inducirovannogo mutageneza v selekcii sortov yabloni dlya intensivnyh tehnologii sadov. Trudy Kubanskogo gosudarstlennogo agrarnogo unilersiteta, 55, 7–9. (in Russian). 11. Egorova, N.A. (2007). Vliyanie kolhicina na kallusogenez I regeneraciyu rastenii efiromaslichnoi gerani in vitro. Trudy Nikitskogo botanicheskogo sada, 128, 66–72. (in Russian). 12. Metodychni rekomendatsii shchodo provedennia doslidzhen z kartopleiu [Methodical recommendations on potato investigation]. (2002). Nemishaieve : Intas. (in Ukrainian). 13. Ermantraut, E. R., Prysiazhniuk, O. I., & Shevchenko, I. L. (2007). Statystychnyi analiz ahronomichnykh doslidnykh danykh v paketi Statistica 6.0 [Statistical analysis of agronomic study data in the Statistica 6.0 software suite]. Kyiv: PolihrafKonsaltynh. (in Ukrainian). 14. Murashige, T., Skoog, F. (1962). A revised medium for rapid growth and bioassays with tobacco tissue cultures. Physiol. Plant, 15, 431–497. (in English).

У статті подані результати досліджень щодо клітинної селекції карто- плі з використанням в якості мутагенного агента нітрозометилсечовини. Встановлено сортову специфічність реакції калусоутворення і різну чутливість до мутагена. Відпрацьовано діапазон концентрацій селективного (мутагенного) фактора з урахуванням сорту: 0,00125; 0,0025; 0,005%. Високу частоту хлоро- фільних мутацій встановлено у варіанті з використанням концентрації 0,005% мутагену. Показано, що хлорофільні мутації в можна використовувати в якості тесту для визначення ефективності дії хімічних мутагенів. Розроблено умови індукції морфогенеза різних сортів картоплі, модифоко- вано живильні середовища: для індукції калусогенезу (1,5мг/л – 2,4Д, 0,5мг/л – БАП), регенерації пагонів (0,1мг/л – зеатину, 25 г/л цукрози). Отримано мутантні лінії сортів картоплі: Забава – 14 ліній, Левада – 11,

Червона рута – 15. При концентрації – 0,0025% отримано сорту Забава – НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ 23 лінії, Левада – 17, Червона рута – 16, які для накопичення бульбового ма- теріалу висаджено в грунт теплиці (розсадник першої бульбової репродукції). Найбільшу кількість бульбового матеріалу (3647 штук) отримали від мутан- тів сорту Забава. Коефіцієнт розмноження в середньому по всіх лініях ста- новив 7,38. Низький коефіцієнт розмноження у пізнього сорту Червона рута можливо пояснити не багатобульбовістю та низьким коефіцієнтом посу- хостійкості.

201 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Отримані лінії картоплі оцінювали в польових умовах за комлексом госпо- дарсько-цінних показників. За результатами досліджень для подальшого ви- пробування відібрано дві мутантні лінії сортів Забава (К-160 Заб/лист) та Червона рута (К-9 Чер.р./ст). Ці лінії передано в лабораторію селекції до роз- садника основного випробування. Ключові слова: картопля, клітинна селекція, мутагенез, мінливість, уро- жайність.

В статье представлены результаты исследований по клеточной селекции картофеля с использованием в качестве мутагенного агента нитрозометил- мочевины. Установлено сортовую специфичность реакции каллусообразова- ния и различную чувствительность к мутагену. Отработано диапазон кон- центраций селективного (мутагенного) фактора с учетом сорта: 0,00125; 0,0025; 0,005%. Высокую частоту хлорофильных мутаций установлено в ва- рианте с использованием концентрации 0,005% мутагена. Показано, что хло- рофильные мутации можно использовать в качестве теста для определения эффективности действия химических мутагенов. Разработаны условия индукции морфогенеза различных сортов картофеля, модифицированы питательные среды: для индукции калусогенеза (1,5 мг/л – 2,4Д, 0,5 мг/л – БАП), регенерации побегов (0,1 мг/л – зеатин, 25 г/л саха- розы). Получены мутантные линии сортов картофеля: Забава – 14 линий, Левада – 11 Червона рута – 15. При концентрации – 0,0025% получено у сорта Забава – 23 линии, Левада – 17 Червона рута – 16, которые для накопления клубневого материала переведены в почву теплицы (питомник первой клубне- вой репродукции). Наибольшее количество клубневого материала (3647 шт.) получили от мутантов сорта Забава. Коэффициент размножения в среднем по всем линиям составил 7,38. Низкий коэффициент размножения у поздне- го сорта Червона рута возможно объяснить не многоклублевостью и низким коэффициентом засухоустойчивости. Полученные линии картофеля оценивали в полевых условиях по комлексу хозяйственно-ценных показателей. По результатам исследований для даль- нейшего испытания отобраны две мутантные линии сортов Забава (К-160 Заб / лист) и Червона рута (К-9 Чер.р./в). Эти линии передано в лабораторию селекции в питомник основного испытания. Ключевые слова: картофель, клеточная сеоекция, мутагенез, изменчи- вость, урожайность.

The article shows the results of the research on potato cell selection using nitrosomethylurea as a mutagenic agent. The varietal specificity of the callus formation reaction and different sensitivity to the mutagen have been found out. The range of

202 Випуск 1-2, 2020 concentrations of the selection (mutagenic) factor, taking into account the variety: 0.00125; 0.0025; 0.005%, has been worked out. A high frequency of chlorophyll mutations has been found in the variant using 0.005% mutagen concentration. It has been shown that chlorophyll mutations can be used as a test to determine the effectiveness of the action of chemical mutagens. Conditions for the induction of morphogenesis of various potato varieties have been developed, culture media have been modified: for the induction of calusogenesis (1.5 mg / l – 2.4 D, 0.5 mg / l – BAP), regeneration of shoots (0.1 mg / l – zeatin, 25 g / l sucrose). Mutagenic lines of potato varieties have been obtained: Zabava – 14 lines, Levada – 11, Chervona Ruta – 15. At a concentration of 0.0025%, Zabava had 23 lines, Levada – 17, Chervona Ruta – 16, which were transferred to the soil of the greenhouse for the accumulation of tuberous material (nursery for the first tuber reproduction). The largest amount of tuberous material (3647 pieces) has been obtained from mutagens of the Zabava variety. The growth coefficient on average for all lines was 7.38. The low growth coefficient in the late variety Chervona Ruta can be explained by the absence of multitubers and low coefficient of drought resistance. The potato lines obtained have been evaluated in the field according to a set of economically valuable indicators. According to the research results, two mutagenic lines of the following varieties Zabava (K-160 Zab / leaf) and Chervona Ruta (K-9 Cher.r./v) were selected for further testing. These lines were transferred to the breeding laboratory in the nursery of the main trial. Key words: potato, cell selection, mutagenesis, variability, yield. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р.

УДК 631.521.633.263 М. І. Бочарова, науковий співробітник В.Д. Міняйло, провідний агроном ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

УСПАДКУВАННЯ ОЗНАК НАСІННЄВОЇ НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ПРОДУКТИВНОСТІ МІЖВИДОВИМИ ГІБРИДАМИ LOLIUM L.

Вступ. Пажитниця багатоквіткова широко розповсюджена у країнах Західної Європи, особливо де вологе літо та м’яка зима. При цьому, посідає одне із провідних місць у кормовиробництві в країнах з добре розвиненим тва- ринництвом [2]. Вона інтенсивно відростає як навесні, так і після скошування

203 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

або випасання, тому здатна формувати кормову масу впродовж вегетаційного періоду, проте, багаточисленні спроби її інтродукції і акліматизації на тери- торії України виявились марними. Слабка зимо-морозостійкість, притаманна пажитниці багатоквітковій, є лімітуючим фактором вирощування в районах із континентальним кліматом, у тому числі й на території України. Стійкість до несприятливих чинників середовища, зокрема зимо-морозостійкість, при- таманна пажитниці багаторічній. За міжвидової гібридизації між цими двома видами досягається поєднання бажаних господарсько-цінних ознак із високим адаптаційним потенціалом до умов вирощування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На разі перед селекціонерами постає завдання щодо створення нових сортів злакових трав із поєднанням ви- сокої кормової та насіннєвої продуктивності, стійкості до вилягання й обсипан- ня. Крім того, до сортів є вимога зимостійкості, багаторічності, толерантності до збудників хвороб та стійкості до шкідників. У селекційному процесі зі зла- ковими травами застосовуються такі методи, як добір – масовий, негативний і позитивний, біотиповий, індивідуально-сімейний та ін., гібридизація, ство- рення складно-гібридних, синтетичних сортів-популяцій, використання експе- риментальної поліплоїдії та індукованого мутагенезу, інтродукція рослин [1, 3]. Добір – невід’ємна ланка селекційного процесу [4]. Він спрямований на від- повідність вимогам, які постають перед рослинами за певних умов виробни- цтва чи потреби людини. Методи добору розвиваються та удосконалюються, їхні резерви далеко невичерпані [11]. На сучасному етапі розвитку селекції при створенні сортів кормових трав інтенсивного типу переважно застосовують ма- совий позитивний добір, біотиповий та індивідуально-сімейний [7, 8]. У селекційній роботі з багаторічними травами велике значення має спадко- ва основа вихідного матеріалу, підбір найбільш ефективних методів створення сортів, а також умови їх формування та особливості розмноження рослин. Всі види багаторічних трав представлені культурними і дикорослими популяціями. Встановлено, що всі популяції кожного виду характеризуються великою гене- тичною різноманітністю [4]. У природних умовах гібриди між пажитницею багатоквітковою Lolium multiflorum L. та багаторічною Lolium perenne. L. зустрічаються дуже рідко. Це пов`язано з біологією цвітіння і запилення, а також із фізіологією й біохімією вихідних форм, які істотно впливають на утворення та розвиток зародка. За результатами багаторічних досліджень у цих гібридів було відмічено переваж- но постзиготні барˈєри схрещуваності у вигляді неправильного розвитку ендо- сперму або зародка, стерильності першого або нежиттєздатності другого поко- ління. Також для цих гібридів характерними були низька обнасіненість суцвіть, схожість насіння, а також низька вегетативна продуктивність [5, 6, 10]. Мета досліджень. Оцінити отриманий гібридний матеріал за складовими структурними елементами насіннєвої продуктивності у поколіннях.

204 Випуск 1-2, 2020

Вихідний матеріал та методика досліджень. Вихідний матеріал форму- вався з найперспективніших колекційних номерів та диких форм відібраних за господарсько-цінними ознаками. Материнськими компонентами слугували найперспективніші селекційні номери пажитниці багатоквіткової, відібрані за основними ознаками насіннєвої продуктивності. Батьківськими – кращі селек- ційні номери й дикі форми, яким притаманні висока зимо-морозостійкість. Отримане гібридне насіння висівали у гряді. За маркерними ознаками від-

биралися справжні гібриди F1, які після подальшого насиченого схрещування

були самозапилені. Отриманий насіннєвий матеріал F1ВС1І1 був висіяний у гря- ді, а навесні, у фазі кущення, рослини висаджувалися окремими ділянками ква- дратно-гніздовим способом із дотриманням просторової ізоляції з наступним пересівом та висадкою наступних поколінь – до четвертого. У гібридному роз- саднику, за поколіннями, проводилася комплексна оцінка з урахуванням дов- голіття, зимо-морозостійкості та насіннєвої продуктивності рослин. За такою

схемою вивчалися покоління F1ВС1І1 → F2 – F4. Результати досліджень. Для об’єктивної оцінки насіннєвої продуктивності акцентували увагу на результатах основних показників структурних елемен- тів насіннєвої продуктивності, зокрема, кількості колосочків та насіння у суц- вітті, квіток у колосочку, а звідси й обнасіненість суцвіть. Також враховували показник продуктивності насіння з рослини. В результаті проведених доборів за комплексом господарсько-цінних ознак, з усіх гібридних комбінацій, найпер- спективнішими виявилися три гібридні комбінації з материнською формою па- житниці багатоквіткової селекційний номер 2005/41-5 та батьківських компо- нентів: дика форма 01/2006, колекційний зразок 40260 з Англії та сорт Андріана 80. Результативність оцінки цих гібридних комбінацій у поколіннях за основни- ми структурними компонентами насіннєвої продуктивності наведено в таблиці. У гібридної комбінації №1 показники «кількість колосочків у суцвітті» та «кількість квіток у колосочку» виявилися вищими за батьківську дику форму у відібраних популяціях у наступних поколіннях. За формою та будовою суц- віття колос із рідким за щільністю розміщенням колосочків. Щільне приляган- ня колосків до стержня колосу завдяки колосковим лускам за вітряної погоди запобігало згинанню та ламанню колосу. Необхідно відмітити й те, що за габі- тусом у період цвітіння гібридні рослини у розрізі поколінь мали розлогу фор- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ му, а звідси – схильність до вилягання. Одним із важливих елементів оцінки насіннєвої продуктивності є показник обнасіненості суцвіть, за яким рослини цієї комбінації можна оцінити за низь- ким рівнем. Слід відмітити, що завдяки добору за багаторічністю, з акцентом на високі структурні показники обнасіненості, спостерігалося покращання ос- танніх у наступних поколіннях. До прикладу наведемо рівень прояву цього по- казника від мінімального значення показника до максимального у популяціях

F2 – 0–12, F3 – 4–16, у F4 – 9–22% відповідно. У середньому по популяції цей 205 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 1. Усереднені показники основних структурних елементів насіннєвої продуктивності міжвидових гібридів пажитниці багатоквіткової та багаторічної

Походження квіток квіток насіння Кількість Кількість Кількість суцвіть,% колосочків колосочків з рослин, гр. Маса насіння суцвітті, шт. у суцвітті, Обнасіненість суцвіття, шт. на суцвіття, колосочку, шт. у колосочку, ♀ Пажитниця багатоквіткова 26 10 156 60 30,9 селекційний номер 2005/41-5 № 1 – Пажитниця багатоквіткова селекційний номер 2005/41-5 / Пажитниця багаторічна дика форма 01/2006 (ВС1І1) ♂ Пажитниця багаторічна дика 12 6 50 70 1,6 форма 01/2006

F2 16 7 10 6 1,2

F3 18 8 17 10 1,7

F4 19 8 23 14 2,6 № 2 – Пажитниця багатоквіткова селекційний номер 2005/41-5 / Пажитниця багаторічна колекційний зразок 40260 з Англії (ВС1І1) ♂ Пажитниця багаторічна 16 6 63 66 3,0 колекційний зразок 40260 з Англії

F2 8 9 7 7 0,5

F3 10 9 13 12 1,1

F4 11 9 21 26 1,7 № 3 – Пажитниця багатоквіткова селекційний номер 2005/41-5 / Пажитниця багаторічна сорт Андріана 80 (ВС1І1) ♂ Пажитниця багаторічна сорт 17 7 83 70 5,4 Андріана 80

F2 21 7 35 20 2,4

F3 21 7 53 36 4,4

F4 17 7 59 45 12,6

206 Випуск 1-2, 2020

показник змінився від 6,0 у F2 до 14,0% в F4. Маса насіння характеризує рівень насіннєвої продуктивності окремої рослини і дає можливість за візуальної оцін- ки попередньо виділити найбільш потенційно врожайні рослини. Порівнюючи цей показник у поколіннях з батьківською формою, спостерігаємо, що попу-

ляція у поколінні F4 на 1,0 г, у середньому по вибірці, перевищує врожайність батьківського компонента. У гібридних популяціях отриманих від комбінації схрещування № 2 Пажитниця багатоквіткова селекційний номер 2005/41-5 / Пажитниця багато- річна колекційний зразок 40260 з Англії (ВС1І1) кількість колосочків на суц- віття сформувалася на досить низькому рівні порівняно з батьківськими ком- понентами. Суцвіття мало форму колосу завдовжки 20–25 см з кількістю коло- сочків від 7 до 12 шт. нещільно розміщених на стрижні колосу. Досить цікавим є той факт, що кількість квіток у колосочку була незмінною за поколіннями та наближалася до показника материнського компонента. За показниками кілько- сті насіння на суцвіття та обнасіненістю, як в комбінації № 1, також спостері- галася тенденція до збільшення числового виразу в популяціях за поколіннями. За масою насіння з рослини гібридні популяції забезпечили найнижчі показ- ники з усіх, хоча й простежується тенденція до збільшення прояву показника у поколіннях. Слід звернути особливу увагу на гібридні популяції отримані від комбінації схрещування № 3, за батьківський компонент обрано сорт Андріана 80. Завдяки сумісності вдало підібраних батьківських компонентів та добору за показника- ми насіннєвої продуктивності у поєднанні з багаторічністю й високим адапта- ційним потенціалом, гібридна популяція, у поколіннях, достовірно вирізнялася за числовими значеннями показників, що вивчалися. Зазначимо, що для цієї комбінації характерним є прояв розщеплення за формою суцвіть – звичайний колос із додатковим розгалуженням по всій довжині. Розгалуження були у ви- гляді укорочених і щільних колосків. Суцвіття налічувало від 22 до 39 колосоч- ків. У колосочку 5–6 квіток, що є достовірно відмітним порівняно з батьків- ською формою. На рослинах зі звичайною формою колосу спостерігали про- міжне числове значення цих показників. У другому поколінні обнасіненість суцвіть рослин коливалася у межах від 8 до 55 %, а в середньому по популяції становила 20 %. Слід звернути увагу, що СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ низьку обнасіненість суцвіть 8–22% відмічено у гібридів із розгалуженими суц- віттями, а висока – 48–55% характерно було для рослин, які успадкували тип колосу з максимальним наближенням до материнського компонента. Останній факт дав змогу відібрати найобнасіненіші рослини, що сприяло збільшенню

числового виразу цієї ознаки від 20,0% у F2 до 45,0% у F4, а в свою чергу, й під-

вищенню середньопопуляційної насіннєвої продуктивності з 2,4 у F2 до 12,6 г.

з рослини у F4. У четвертому поколінні обнасіненість рослин коливалася у ме- жах від 26 до 62 %, а урожайність насіння – від 1,5 до 26,4 г. на рослину.

207 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Висновки. При міжвидовій гібридизації перевагу слід наддавати районова- ним сортам та місцевим популяціям, як найбільш адаптованих до характерних умов вирощування. У нашій селекційній схемі найпродуктивнішою за збором насіння з рослини була гібридна популяція за батьківського компонента сорт Андріана 80, у якої, шляхом позитивного добору вдалося відібрати рослини з високою обнасіненістю в поєднанні з багаторічністю та адаптаційною здатні- стю до незадовільних чинників середовища в умовах зміни клімату вже у по-

колінні F4. Добір за селекційними ознаками є одним із основних методів се- лекційного процесу пажитниці спрямованого на високу врожайність насіння у поєднанні з довговічністю та високим адаптаційним потенціалом.

1. Бочарова М. І., Батерук М. М. Значення міжвидових схрещувань в селек- ції пажитниці багатоквіткової. Матеріали науково-практичної конференції молодих учених і спеціалістів «Інноваційні технології для конкурентоспро- можного аграрного виробництва». Чабани. 2013. С. 65. 2. Ватцке Г. Возделывание итальянского райграса в ГДР для производства зеленых и консервованых кормов. 1984. № 2. С. 9–11. 3. Лукиных Г.Л., Рождественский Ю. Ф., Беляев А. Ю. К разработке мето- дов семеноводства и селекции злаков северных популяций для рекультивации нарушенных земель. Доклады «Освоение севера и проблемы природовосстанов- ления». Сыктывкар. 2001. С. 214–215. 4. Новоселова А.С. Селекция и семеноводство клевера. Агропромиздат. 1986. 199 с. 5. Орлюк А. П. Наследование зимостойкости и морозоустойчивости у гибри- дов озимой пшеницы. Селекция и семеноводство. Киев, 1970. Вып.18. С.68–74. 6. Ригин В. Г., Барашкова. Э. А. Некоторые вопросы генетики морозо- стойкости мягкой пшеницы. Методы и примеры повышения зимостойкости озимых зерновых культур. Москва «Колос»,1975. С. 119–124. 7. Самбур Г. М., Григор’єв В. П. До питання генезису дерново-підзолистих поверхнево облесних ґрунтів Прикарпаття. Вісник с.-г. науки. 1964. № 6. С. 54–59. 8. Бахтизин Н. Р. Селекция и семеноводство сельскохозяйственных культур Башкорстане. Сборник научных трудов. Уфа, 2000. 218 с. 9. Синская Е. Н. Селекция кормовых трав. Селекция кормовых культур. Сельхозиз. 1986. Ч. 2. С. 115–188. 10. Тесновец П. И., Глущенко Г.И., Пилипчук Б.З. К вопросу повышения эф- фективности селекции райграса многоукосного на морозоустойчивость ме- тодом отделенной гибридизации. Вестник сельскохозяйственной науки. 1985. Вып. 2. С. 52–55. 11. Ткаченко И.К. Селекция и семеноводство люцерны и других трав. Белгород. Крестьянское дело. 2005. 392 с.

208 Випуск 1-2, 2020

1. Bocharova, M. I., Bateruk, M. M. (2013). Znachennja mizhvydovykh skhresh- huvanj v selekciji pazhytnyci baghatokvitkovoji [Significance of interspecific cross- es in selection of fenugreek.] Materialy naukovo – praktychnoji konferenciji molo- dykh uchenykh i spkcialistiv Inovacija tekhnologhiji dlja konkurentospromozhnogho aghrarnogho vyrobnyctva. [Proceedings of the scientific – practical conference of young scientists and specialists Innovation of technology for competitive agricultural production], 65. 2. Vattcke. G. (1984). Vozdelyvanie italianskogo raigrasa v GDR dlia proizvodst- va zelenykh i konservovanykh kormov [Cultivation of Italian ryegrass in the GDR for the production of green and canned fodder], 2, 9– 11. 3. Lukinykh, G .L., Rozhdestvenskii, Iu. F., Beliaev, A. Iu. (2001). K razrabot- ke metodov semenovodstva i selektcii zlakov severnykh populiatcii dlia rekultivatcii narushennykh zemel [To the development of methods of seed production and selec- tion of cereals of northern populations for reclamation of disturbed lands] Doklady «Osvoenie severa i problemy prirodovosstanovleniia» [Reports «Development of the North and the Problems of Natural Rehabilitation»], 214–215. 4. Novoselova, A.S.(1986). Selektciia i semenovodstvo klevera [ Selection and seed production of clover] Agropromizdat, 199. 5. Orliuk, A. P. (1970). Nasledovanie zimostoikosti i morozoustoichivosti u gi- bridov ozimoi pshenitcy [Inheritance of winter hardiness and frost resistance in win- ter wheat hybrids]. Selektciia i semenovodstvo. [Breeding and seed production], 18, 68–74. 6. Rigin, V. G., Barashkova, E. A. (1975). Nekotorye voprosy genetiki morozos- toikosti miagkoi pshenitcy [Some questions of genetics of soft wheat frost resistance] Metody i primery povysheniia zimostoikosti ozimykh zernovykh kultur. [Methods and examples of improving winter hardiness of winter grain crops], 119–124. 7. Sambur, Gh.M., Ghryghorjev, V. P. (1964). Do pytannja ghenezysu derno- vo-pidzolystykh poverkhnevo oblesnykh gruntiv Prykarpattja [On the question of the genesis of sod-podzolic superficially forested soils of Prykarpattia] Visnyk s.-gh. nauky [Bulletin of agriculture science], 6, 54–59. 8. Bakhtizin, N. R.(2000). Selektciia i semenovodstvo selskokhoziaistvenny- kh kultur Bashkorstane [Selection and seed production of agricultural crops in Bashkortostan.]. Sbornik nauchnykh trudov [Collection of scientific papers], 218. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ 9. Sinskaia, E. N. (1986). Selektciia kormovykh trav. [Selection of forage grasses] Selektciia kormovykh kultur [Selection of forage crops]. Selhoziz, 2, 115–188. 10. Tesnovetc, P. I., (1985). Glushchenko G.I., Pilipchuk B.Z. K voprosu povy- sheniia effektivnosti selektcii raigrasa mnogoukosnogo na morozoustoichivost met- odom otdelennoi gibridizatcii [On the issue of increasing the efficiency of selection of mulled ryegrass for frost resistance by the method of separated hybridization]. Vestnik selsko-khoziaistvennoi nauki [Bulletin of agricultural science], 2, 52–55.

209 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

11. Tkachenko, I.K., (2005). Selektciia i semenovodstvo liutcerny i drugikh trav. [Selection and seed production of alfalfa and other herbs]. Krestianskoe delo [Peasant business], Belgorod, 392.

Мета. Оцінити отриманий гібридний матеріал за складовими структур- ними елементами насіннєвої продуктивності у поколіннях. Методи. Польові, лабораторні дослідження, математично-статистич- ний аналіз. Результати. Оцінку насіннєвої продуктивності гібридних популяцій до- цільно проводити за такими основними показниками структурних елементів насіннєвої продуктивності, як кількість колосочків та насіння у суцвітті, кві- ток у колосочку, а звідси обнасіненість суцвіть та продуктивності насіння з рослини. У гібридних популяціях за батьківського компонента дика форма 01/2006 в усіх поколіннях, що вивчалися, показники «кількість колосочків у суц- вітті», «кількість квіток у колосочку» та продуктивності насіння з рослини виявилися вищими за батьківську форму, проте мали нижчу обнасіненість. Така сама тенденція спостерігалася й у гібридних популяціях за батьківського компонента колекційний зразок 40260 з Англії. За масою насіння з рослини ця популяція оцінена як найменш продуктивна. Особливу увагу привертає гібрид- на популяція за батьківського компонента сорт Андріана 80. Завдяки суміс- ності вдало підібраних батьківських компонентів та добору за показниками насіннєвої продуктивності у поєднанні з багаторічністю та високим адапта- ційним потенціалом, гібридна популяція, у поколіннях, достовірно вирізнялася за числовими значеннями показників, що вивчалися. Висновки. Установлено, що за підбору батьківських компонентів при між- видовій гібридизації перевагу слід наддавати районованим сортам та місце- вим популяціям, як найбільш адаптовані до характерних умов вирощування. Найпродуктивнішою за збором насіння з рослини була гібридна популяція за батьківського компонента сорт Андріана 80, у якої способом позитивного добору вдалося відібрати рослини з високою обнасіненістю в поєднанні з ба- гаторічністю та адаптаційною здатністю до незадовільних чинників сере-

довища в умовах зміни клімату вже у поколінні F4. Поряд з цим у гібридних популяціях слід проводити постійний добір, у розрізі поколінь, за бажаними ознаками до їх стабільності. Ключові слова: добір, насіннєва продуктивність, міжвидова гібридизація, пажитниця.

Цель. Оценить полученный гибридный материал по составляющим струк- турным элементам семенной продуктивности в поколениях. Методы. Полевые, лабораторные исследования, математически-статис- тический анализ.

210 Випуск 1-2, 2020

Результаты. Оценку семенной продуктивности гибридных популяций целе- сообразно проводить по таким основным признакам структурных элементов семенной продуктивности, как количество колосков и семян в соцветии, цвет- ков в колосочке, а отсюда обсеменённости соцветий и сбора семян с растения. В гибридных популяциях за родительского компонента дикая форма 01/2006 во всех поколениях, изучаемые показатели «количество колосочков в соцветии», «количество цветков в колосочке» и производительности семян с растения оказались выше родительской формы, однако имели более низкую обсеменён- ность. Такая же тенденция соблюдалась и в гибридных популяциях за роди- тельского компонента коллекционный образец 40260 из Англии. По массе се- мян с растения эта популяция оценена как наименее продуктивная. Особое внимание привлекает гибридная популяция за родительского компонента сорт Андриана 80. Благодаря совместимости удачно подобранных родительских компонентов и отбора по показателям семенной продуктивности в сочетании с многолетностью и высоким адаптационным потенциалом, гибридная попу- ляция, в поколениях, достоверно отличалась по числовым значениям показате- лей, которые изучались. Выводы. Установлено, что при подборе родительских компонентов при межвидовой гибридизации предпочтение следует отдавать районированным сортам и местным популяциям, как наиболее адаптированных к характерным условиям выращивания. Наиболее продуктивной по сбору семян с растения была гибридная популяция за родительского компонента сорт Андриана 80, в которой путем положительного отбора удалось отобрать растения с вы- сокой обсеменённостью в сочетании с многолетностью и адаптационной спо- собностью к неудовлетворительным факторам среды в условиях изменения

климата уже в поколении F4. Наряду с этим в гибридных популяциях следует вести постоянный отбор, в разрезе поколений, за желательными признаками к их стабильности. Ключевые слова: отбор, семенная продуктивность, межвидовая гибриди- зация, райграс.

Purpose. To evaluate the obtained hybrid material according to the constituent structural elements of seed productivity in generations. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Methods. Field, laboratory research, mathematical and statistical analysis. Results. It is advisable to evaluate the seed productivity of hybrid populations according to such main features of the structural elements of seed productivity as the number of spikelets and seeds in an inflorescence, flowers in a spikelet, and hence the contamination of inflorescences and collection of seeds from a plant. In hybrid populations for the parental component of the wild form 01/2006 in all generations, the studied indicators of «the number of spikelets in an inflorescence», «the number of flowers in a spikelet» and the productivity of seeds from a plant were higher than the

211 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» parental form, but had a lower seeding rate. The same tendency observed in hybrid populations for the parent component of collection sample 40260 from England. By the mass of seeds per plant, this population assessed as the least productive. Particular attention drawn to the hybrid population for the parental component, cultivar Andriana 80. Due to the compatibility of well-chosen parental components and selection in terms of seed productivity in combination with perenniality and high adaptive potential, the hybrid population, in generations, significantly differed in the numerical values of the parameters that were studied. Conclusions. It has established that when selecting parental components for interspecific hybridization, preference should be given to zoned varieties and local populations, as the most adapted to the characteristic growing conditions. The most productive in terms of collecting seeds from a plant was the hybrid population for the parent component, cultivar Andriana 80, in which, through positive selection, it was possible to select plants with a high seeding rate in combination with perennial life and adaptive ability to unsatisfactory environmental factors in conditions of climate change already in the F4 generation. Along with this, in hybrid populations, constant selection should carried out, in the context of generations, for desirable traits until they are stable. Key words: selection, seed productivity, interspecific hybridization, ryegrass. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 633.367:631.53.02 А.В. Голодна, доктор сільськогосподарських наук О.М. Вересенко, кандидат сільськогосподарських наук Т.О.Байдюк, кандидат сільськогосподарських наук А.В. Гуренко, молодший науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПОСІВНИХ ЯКОСТЕЙ І ВРОЖАЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НАСІННЯ ЛЮПИНУ БІЛОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ФАЗ ЙОГО СТИГЛОСТІ

Посівні якості і врожайні властивості насіння характеризуються сукупні- стю ознак, здатних впливати на формування посіву, ріст й розвиток рослин, що в кінцевому підсумку визначає рівень врожайності. Якість насіння пов’язана з фенотиповою мінливістю і залежить від багатьох чинників, таких як кліматич- ні і погодні умови, агротехніка вирощування, технології збирання і зберігання

212 Випуск 1-2, 2020

та інших. Різниця в урожайності одного сорту залежно від якості насіння може досягати 80–120 %, тому головним завданням насінництва є виробництво висо- коякісного насіння [1–3]. Важливим питанням насінництва сільськогосподарських культур є визна- чення оптимальних строків збирання, тому що якість насіння значно залежить від стадії його стиглості [4–6]. У люпину білого розтягнутий період достиган- ня насіння, а проведення доборів рослин в первинних ланках насінницького процесу потребує багато часу. Тому для цієї культури визначення оптималь- них термінів проведення збиральних робіт, які забезпечать отримання високого урожаю насіння, без зниження їх посівних якостей та урожайних властивостей, є досить актуальним. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вимоги до якості проведення збиральних робіт у насінницьких посівах вище, ніж у посівах продовольчо- го і кормового призначення, оскільки важливо отримати повноцінне насіння з високими посівними якостями і врожайними властивостями. Дослідженнями багатьох вчених доведено залежність якості насіння різних сільськогосподар- ських культур, таких як гречка, просо, льон-довгунець, ріпак, пшениця, вівса та інших від строків збирання [4, 7–10]. Як і більшість зернобобових культур, люпин білий на зерно достигає недружно: першими дозрівають боби і насіння на основному стеблі, пізні- ше – на бічних пагонах [11–13]. Затримання збирання при хороших погодних умовах не впливає негативно на якість врожаю, тому що нові сорти люпину білого стійкі до вилягання та розтріскування бобів і насіння може висихати на пні до потрібної вологості. Проте визначення фаз стиглості насіння і вста- новлення залежно від них можливих строків початку збирання насінниць- ких посівів для люпину білого є більш актуальним [14]. Питання залежності якості насіння люпину від строків збирання у наукових працях практично не висвітлені. Окремі аспекти цих питань частково розглянуто у працях таких вчених, як Г. І. Таранухо, Г. Г. Гатауліна, В. І. Вагін, С.С Нікітіна та деяких інших [15–18]. У зв’язку з науковою важливістю, виробничою потребою та недостатньою вивченістю необхідно продовжувати дослідження з питань встановлення залежності якості посівного матеріалу люпину від строків зби- рання і стиглості насіння. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Метою досліджень було встановлення залежності посівних якостей та врожай- них властивостей від фаз стиглості та визначення оптимальних строків збирання для забезпечення максимального виходу високоякісного насіння люпину білого. Матеріали, умови і методи проведення досліджень. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2014–2017 рр. на полях селекційної сівозміні ННЦ «Інститут землеробства НААН», що розташовані в Києво- Святошинському районі Київської області у правобережній зоні Північного Лісостепу України. Ґрунти полів відносяться до дерново-середньоопідзолених

213 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

супіщаних. Температура повітря за період вегетації люпину перевищувала значення середньої багаторічної, що становило за роками і місяцями від 2,6% до 44,8 %. За забезпеченням вологою найпосушливішим виявився 2015 р., коли кількість опадів за місяцями становила від 11,4% до 84,5% від норми, а най- більш вологим – 2014 р. з кількістю опадів від 63,1% до 284,9 %. Дослідження проводили на чотирьох сортах люпину білого (Lupinus albus L.) селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН»: Серпневий, Вересневий, Макарівський і Чабанський. Попередниками були озимі зернові культури. При проведенні польових дослідів застосовували загальноприйняту для люпину технологію вирощування. Індивідуальні добори рослин проводили вручну у розсаднику розмноження першого року у шість різних фаз стиглості насіння. Посівна площа ділянок у дослідах з вивчення врожайних властивостей насіння становила 14,5 м2, повторність чотириразова. Оцінку посівних якостей насіння здійснювали згідно ДСТУ 4138–2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості» [19]. Вологість, вміст протеїну, олії та ін- ших речовин у насінні люпину визначали методом інфрачервоної спектрометрії на інфрачервоному аналізаторі NIR Systens 4500. Результати досліджень. У люпину білого визначено шість фаз стиглості насіння: «початок побіління корінця зародку» (початок фізіологічної стигло- сті), «білий корінець зародку», «початок пожовтіння корінця зародку», «жовтий корінець зародку», «жовті сім’ядолі» та «повна стиглість насіння». Насіння лю- пину достигає неодночасно, що залежить від місця розміщення бобів на рос- лині і навіть від місця формування насінин у бобі. Спочатку достигає насіння центральних китиць, починаючи із нижче розміщених бобів, а вже значно пізні- ше – насіння на бічних пагонах, тому важливо встановити оптимальні строки збирання, коли не тільки на центральних, але і на бічних китицях буде сформо- вано повноцінне насіння. Для визначення залежності якості насіння від стадії його стиглості у кожну із шести фаз було проведено добори рослин люпину білого. Загальна якість насіння визначається показниками окремих ознак посівних якостей і врожайних властивостей, до яких відносяться енергія проростання, лабораторна і польова схожість, сила росту, життєздатність, маса 1000 насінин, вологість, виживаність рослин та деякі інші специфічні для різних культур по- казники. Кожний з цих окремих показників лише частково характеризує якість насіння, тому важливим є проведення інтегральної оцінки за комплексом всіх важливих ознак його якості. З метою всебічної оцінки насіння, що зібрано у різні фази стиглості, та можливості співставлення значення окремих ознак було розраховано показни- ки найважливіших ознак у відсотках від максимального їх значення та комп- лексні показники якості (табл. 1). Найвище значення комплексного показника якості насіння у всіх сортів отримано у фазі «повна стиглість» (99,3–99,8%),

214 Випуск 1-2, 2020

а найнижча – у фазі «початок побіління корінця зародку» (69,4–73,2 %). У середньому за всіма сортами комплексний показник становив відповідно фа- зам стиглості насіння: 1 – 70,8%; 2 – 77,8%; 3 – 85,0%; 4 – 90,8%; 5 – 96,9%; 6 – 99,6%. Найвищі показники таких ознак, як маса 1000 насінин, довжина за- родкового корінця, вміст сухої речовини, абсолютна кількість протеїну і олії у насінні, також отримано у насіння фази «повна стиглість». За показниками енергії проростання і лабораторної схожості кращі результати у більшості сор- тів були визначені у насіння фази стиглості «жовті сім’ядолі». Динаміка по- кращання показників якості залежно від стиглості насіння була сильнішою від першої до четвертої фази, а потім темпи зростання уповільнювалися. Рослини, що отримані з насіння перших трьох фаз стиглості, впродовж вегетації відрізнялися слабким розвитком та відставали у рості від потомства більш стиглого насіння, а також характеризувались зниженою виживаністю і збереженням до моменту збирання. Вони сформували малу кількість бобів і насінин, що призвело до пониженої насіннєвої продуктивності. Отримання найпродуктивнішого потомства було забезпечено сівбою насінням п’ятої і шо- стої фаз стиглості. Встановлені деякі сортові відмінності. Так, у сорту Серпневий максималь- ні значення таких ознак, як повнота сходів і продуктивність рослин, виявлені у потомстві насіння фази «жовті сім’ядолі», а у сорту Вересневий вже шість ознак (енергія проростання, лабораторна і польова схожість, повнота сходів, виживаність і продуктивність рослин) мали найвищі значення також у насіння та його потомства цій фазі стиглості. У насіння сорту Чабанський, що зібрано у фазі «жовті сім’ядолі», максимальними були показники енергії проростання і лабораторної схожості. Насіння сорту Макарівський у цій фазі стиглості мало максимальне значення енергії проростання та лабораторної і польової схожості, а повноти сходів – у фазі «жовтий корінець зародку». Показники більшості ознак якості насіння у фазі стиглості «жовтий корінець зародку» становили від 91,6 до 99,8% від їх максимального значення. Проте такі ознаки, як довжина зародкових корінців і вміст сухої речовини, у цю фазу мали показники не більше 77,9 та 72,1% відповідно. За посівними якостями на- сіння раніше набуває відносно добрих показників, проте врожайні властивості сильніше залежать від ступеня стиглості насіння. Тому насіння перших чоти- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ рьох фаз стиглості не придатне для сівби у зв’язку з пониженими посівними, а особливо врожайними властивостями. Комплексні показники якості насіння у всіх сортів у п’яту і шосту фази були близькими за значенням (до 97,5% і до 99,8%, відповідно), різниця між показниками цих фаз стиглості становила від 1,9% у сорту Макарівський до 3,5% у сорту Серпневий. Встановлено, що до- сліджувані сорти незначно різнилися між собою за комплексним показником якості у всі фази стиглості насіння.

215 Таблиця 1. Комплексна оцінка посівних якостей і урожайних властивостей насіння люпину білого (2014–2017 рр.) Показники якості насіння,% до максимального значення

Фази стиглості насіння Комплексний показник якості насіння,% сходів рослин енергія насінин повнота повнота польова схожість корінців довжина довжина протеїну схожість кількість речовини маса 1000 вміст сухої сухої вміст абсолютна абсолютна абсолютна абсолютна зародкових зародкових продуктив- лабораторна лабораторна ність рослин виживаність проростання № Назва кількість олії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Сорт Серпневий Початок побіління корінця 1 78,8 77,9 73,6 50,5 47,0 72,3 70,0 74,2 92,6 68,6 60,8 69,7 зародку 2 Білий корінець зародку 83,2 81,7 81,2 53,7 51,8 80,5 80,5 80,2 95,4 81,1 73,8 76,7 Початок пожовтіння 3 88,5 87,0 88,4 61,1 57,3 88,0 92,7 86,8 97,0 89,0 86,0 83,8 корінця зародку 4 Жовтий корінець зародку 93,6 92,2 94,0 66,3 72,1 94,5 95,5 94,0 99,2 93,3 94,4 89,9 5 Жовті сім’ядолі 98,0 96,6 97,8 77,9 94,2 97,4 97,8 99,3 100,0 99,0 100,0 96,2 6 Повна стиглість насіння 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 97,1 100,0 99,1 99,7 Сорт Вересневий Початок побіління корінця 1 80,8 83,2 73,9 50,0 45,8 71,0 71,0 75,0 90,1 66,2 56,8 69,4 зародку 2 Білий корінець зародку 85,3 89,4 80,5 57,3 50,6 78,5 81,7 85,1 95,1 79,1 72,6 77,8 Початок пожовтіння 3 91,2 93,5 86,7 63,4 57,6 84,6 90,0 92,8 99,1 88,0 85,3 84,8 корінця зародку 4 Жовтий корінець зародку 96,6 96,9 92,5 73,2 68,9 92,5 97,0 96,8 99,8 93,7 91,6 90,9 5 Жовті сім’ядолі 100,0 100,0 96,5 89,0 91,2 95,5 97,7 100,0 100,0 100,0 100,0 97,3 6 Повна стиглість насіння 99,7 98,2 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 97,7 99,4 99,8 97,9 99,3 Закінчення табл. 1 Показники якості насіння,% до максимального значення

Фази стиглості насіння Комплексний показник якості сходів рослин енергія насінин повнота повнота польова схожість корінців довжина довжина протеїну насіння,% схожість кількість речовини маса 1000 вміст сухої сухої вміст абсолютна абсолютна абсолютна абсолютна зародкових зародкових продуктив- лабораторна лабораторна ність рослин виживаність проростання № Назва кількість олії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Сорт Чабанський Початок побіління корінця 1 76,8 84,0 80,1 61,5 44,9 78,3 77,5 77,9 91,5 72,8 60,3 73,2 зародку 2 Білий корінець зародку 83,3 87,8 84,2 66,4 49,9 83,1 84,1 85,0 95,5 82,7 74,1 79,7 Початок пожовтіння 3 90,5 93,6 89,2 71,2 56,5 88,3 98,7 91,4 96,3 90,8 87,1 86,7 корінця зародку 4 Жовтий корінець зародку 95,6 95,8 93,4 77,9 67,0 92,8 98,8 94,3 97,1 94,5 94,0 91,0 5 Жовті сім’ядолі 100,0 100,0 97,1 84,6 92,6 97,0 99,5 99,7 99,4 97,3 96,6 96,7 6 Повна стиглість насіння 99,5 98,6 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 99,8 Сорт Макарівський Початок побіління корінця 1 77,1 83,8 76,9 46,7 45,0 76,0 73,5 77,4 91,5 70,2 60,9 70,8 зародку 2 Білий корінець зародку 85,8 87,9 83,0 54,7 50,7 82,4 82,2 83,4 94,1 79,1 72,7 77,8 Початок пожовтіння 3 92,4 92,0 88,8 66,7 59,6 88,1 92,3 88,89 95,7 84,0 83,6 84,7 корінця зародку 4 Жовтий корінець зародку 95,5 95,1 93,8 77,3 70,5 93,3 96,1 96,0 100,0 93,4 93,6 91,3 5 Жовті сім’ядолі 100,0 100,0 98,0 89,3 93,0 97,9 98,9 100,0 99,1 98,2 98,2 97,5 6 Повна стиглість насіння 99,0 98,3 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 97,8 98,6 100,0 100,0 99,4 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Висновки. Найвище значення комплексного показника якості насіння ви- значено у фазі «повна стиглість», а найнижче – у фазі «початок побіління ко- рінця зародку». У середньому за всіма сортами комплексний показник становив відповідно до фаз стиглості насіння: 1– 0,8 %; 2–77,8 %; 3–85,0 %; 4 – 90,8 %; 5 – 96,9 %; 6 – 99,6 %. Оптимальним строком збирання люпину білого на насін- ня є фази «жовті сім’ядолі» і «повна стиглість», що гарантує отримання високо- якісного посівного матеріалу.

1. Скачок Л. М. Посівні якості насіння ярої пшениці, врожайність та його продуктивні властивості залежно від агротехнічних прийомів: автореф. дис. … канд. с.-г. наук : 06.01.05., «Селекція і насінництво». Київ, 2010. 20 с. 2. Шевченко С. М. Мінливість якості та способи післязбиральної обробки насіння гібридів кукурудзи цукрової в умовах північного Степу України: авто- реф. дис. … канд. с.-г. наук : 06.01.09. «Рослинництво». Харків, 2011. 21 с. 3. Голодна А. В., Буслаєва Н. Г. Залежність врожайності та якості зерна люпину вузьколистого від гідротермічних умов. Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН». 2017. Вип. 1. С. 93–104. 4. Юник А. В., Новицька Н. В., Мокрієнко В. А. Посівні якості насіння ярого ріпаку залежно від удобрення та строків збирання. Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин.,2006. № 4. С. 12–18. 5. Герман М. М., Міщенко О. В. Динаміка накопичення сухої речовини зерна пшениці м’якої озимої. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2014. № 1. 14–16 с. 6. Полторецкий С. П. Урожайность и качество селекционного материа- ла проса посевного в зависимости от сроков уборки. Зернобобовые и крупяные культуры. Умань, 2014. № 4 (12). С. 99–103. 7. Кіндрук М. О., Соколов В. М., Вишневський В. В. Насінництво з основами насіннєзнавства. Київ: Аграрна наука, 2012. 263 с. 8. Будина Е. А., Баталова Г. А. Влияние сроков уборки овса на посевные ка- чества семян при хранении. Аграрная наука Евро-Северо-Востока. 2013. № 4 (35). С. 13–15. 9. Полторецький С. П. Агробіологічні основи формування високоякісного насіння проса в умовах Правобережного Лісостепу України : автореф. дис. … д-ра с.-г. наук : 06.01.05, «Селекція і насінництво». Київ. 2015. 40 с . 10. Лімонт А. С. Посівна якість насіння льону-довгунця і виробництво рошенцевої льонотрести. Інженерія природокористування. 2017. № 1 (7). С. 21– 28. 11. Clapham W. M., Willcott J. B., Fedders J. M. Effects of seed maturation temperature on seed yield characteristics and subsequent generations of lupin. Crop Sci., 2000. Р. 1313–1317.

218 Випуск 1-2, 2020

12. Bhardwaj H. L., Hamama A. A. Cultivar and growing location effects on white lupin immature green seeds. J. of Agricultural Science, 2012. Р. 135–138. 13. Azo W. M., Lane G. P. F., Davits W. P., Cannon D. Bi-cropping white lupins (Lupinus albus L.) with cereals for wholecrop forage in organic farming: The effect of seed rate and harvest dates on crop yield and quality Biological. Agriculture & Horticulture. 2012. № 28 (2). P. 86–100. 14. Наумкин В. Н., Наумкина Л. А., Куренская О. Ю., Артюхов А. И., Лукашевич М. И. Адаптивная технология возделывания люпина белого для Центрально-Черноземного региона. Вестник Курской ГСХА. 2013. № 1. С. 58– 59. 15. Таранухо Г. И. Люпин: біологія, селекція и технология возделывания. Горки: Белорусская государственная сельскохозяйственная академия, 2001. 591 с. 16. Гатаулина Г. Г. Белый люпин – биологические и селекционные аспекты. Люпин. Его возможности и перспективы: материалы международной науч- но-практической конференции (Брянск, 10–12 июля). Брянск, 2012. С. 63– 71. 17. Гатаулина Г. Г., Вагин В. И. Особенности уборки и послеуборочной об- работки семян белого люпина. Белый люпин. 2014. № 2. С. 34–36. 18. Гатаулина Г. Г., Никитина С. С. Зернобобовые культуры: системный подход к анализу роста, развития и формирования урожая: монография. М. : ИНФРА-М, (Научная мысль), 2016. 242 с. 19. ДСТУ 4138-2002. Насіння сільськогосподарських культур. Методи ви- значення якості. [чинний від 2004-01-01]. К.: Держспоживстандарт України, 2003. 173 с.

1. Skachok, L. (2010). Posivni yakosti nasinnia yaroi pshenytsi, vrozhainist ta yoho produktyvni vlastyvosti zalezhno vid ahrotekhnichnykh pryiomiv. [Sowing qualities of spring wheat seeds, yield and its productive properties depending on agricultural techniques]: avtoref. dys. … kand. s.-h. nauk : 06.01.05., «Selektsiia i nasinnytstvo». Kyiv, 20. 2. Shevchenko, S. (2011). Minlyvist yakosti ta sposoby pisliazbyralnoi obrobky nasinnia hibrydiv kukurudzy tsukrovoi v umovakh pivnichnoho Stepu Ukrainy. [Variability of quality and methods of post-harvest processing of seeds of sugar СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ maize hybrids in the conditions of the northern steppe of Ukraine]: avtoref. dys. … kand. s.-h. nauk : 06.01.09. «Roslynnytstvo». Kharkiv, 21. 3. Holodna, A., Buslaieva, N.(2017). Zalezhnist vrozhainosti ta yakosti zerna liupynu vuzkolystoho vid hidrotermichnykh umov. [Dependence of grain lupine yield and quality of narrow-leaved lupine on hydrothermal conditions]. Collection of scientific works of NSC «Institute of Agriculture NAAS», 1, 93–104. 4. Yunyk, A., Novytska, N., Mokriienko, V. (2006). Posivni yakosti nasinnia yaroho ripaku zalezhno vid udobrennia ta strokiv zbyrannia. [Sowing qualities of spring

219 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» rape seeds depending on fertilizer and harvesting dates]. Plant varieties studying , 4, 12–18. 5. Herman, M., Mishchenko, O. (2014). Dynamika nakopychennia sukhoi rechovyny zerna pshenytsi miakoi ozymoi. [Dynamics of dry matter accumulation of soft winter wheat grain], Bulletin of Poltava State Agrarian Academy, 1, 14–16 . 6. Poltoretskiy, S. (2014). Urozhaynost i kachestvo selektsionnogo materiala prosa posevnogo v zavisimosti ot srokov uborki. [Yield and quality of selection material of millet sowing depending on terms of harvesting]. Legumes and cereals. Uman, 4 (12), 99–103. 7. Kindruk M. O., Sokolov V. M., Vyshnevskyi V. V. (2012). Nasinnytstvo z osnovamy nasinnieznavstva. [Seed production with the basics of seed science.]. Kyiv: Ahrarna nauka, 263. 8. Budina,Ye., Batalova, G. (2013). Vliyanie srokov uborki ovsa na posevnye kachestva semyan pri khranenii. [Influence of terms of harvesting of oats on sowing qualities of seeds at storage. Agricultural science of the Euro-Northeast]. Agricultural science of the Euro-North-East, 4 (35), 13–15. 9. Poltoretskyi S. P. (2015). Ahrobiolohichni osnovy formuvannia vysokoiakisnoho nasinnia prosa v umovakh Pravoberezhnoho Lisostepu Ukrainy : avtoref. dys. … d-ra s.-h. nauk. [Agrobiological bases of formation of high-quality millet seeds in the conditions of the Right-bank Forest-steppe of Ukraine: author's ref. dis. … Dr. s.-g. Science]. Kyiv, 40. 10. Limont, A. (2017). Posivna yakist nasinnia lonu-dovhuntsia i vyrobnytstvo lonotresty. [Sowing quality of flax seeds and production liontrust]. Environmental engineering, 1 (7), 21– 28. 11. Clapham W. M., Willcott J. B., Fedders J. M. (2000). Effects of seed maturation temperature on seed yield characteristics and subsequent generations of lupin. Crop Sci., 1313–1317. 12. Bhardwaj H. L., Hamama A. A. (2012). Cultivar and growing location effects on white lupin immature green seeds. J. of Agricultural Science, 135–138. 13. Azo W. M., Lane G. P. F., Davits W. P., (2012). Cannon D. Bi-cropping white lupins (Lupinus albus L.) with cereals for wholecrop forage in organic farming: The effect of seed rate and harvest dates on crop yield and quality Biological. Agriculture & Horticulture, 28 (2), 86–100. 14. Naumkin V. N., Naumkina L. A., Kurenskaja O. Ju., Artjuhov A. I., Lukashevich M. I. (2013). Adaptivnaja tehnologija vozdelyvanija ljupina belogo dlja Central'no- Chernozemnogo regiona. [Adaptive technology of white lupine cultivation for the Central Black Earth region.]. Vestnik Kurskoj GSHA, 1, 58– 59. 15. Taranukho, G. (2001). Lyupin: biologiya, selektsiya i tekhnologiya vozdelyvaniya. [Lupine: biology, selection and technology of cultivation]. Gorki: Belarusian State Agricultural Academy, 591. 16. Gataulina G. G. (2012). Belyj ljupin – biologicheskie i selekcionnye aspekty. Ljupin. Ego vozmozhnosti i perspektivy: materialy mezhdunarodnoj

220 Випуск 1-2, 2020 nauchno-prakticheskoj konferencii (Brjansk, 10–12 ijulja). [White lupine – biological and breeding aspects. Lupine. Its capabilities and prospects: materials of the international scientific and practical conference]. Brjansk, 63– 71. 17. Gataulina, G., Vagin, V. (2014). Osobennosti uborki i posleuborochnoy obrabotki semyan belogo lyupina. [Features of harvesting and post-harvest processing of white lupine seeds]. White lupine, 2, 34–36. 18. Gataulina, G., Nikitina, S. Zernobobovye kultury: sistemnyy podkhod k analizu rosta, razvitiya i formirovaniya urozhaya: monografiya. [Legumes: a systematic approach to the analysis of growth, development and crop formation]: M.: INFRA-M, (Scientific thought), 2016, 242. 19. DSTU 4138–2002. (2003). Nasinnia silskohospodarskykh kultur. Metody vyznachennia yakosti. [Seeds of agricultural crops. Methods for determining quality]. [chynnyi vid 2004–01–01]. K.: Derzhspozhivstandart of Ukraine, 173.

Мета. Встановлення залежності посівних якостей та врожайних власти- востей від фаз стиглості та визначення оптимальних строків збирання для за- безпечення максимального виходу високоякісного насіння люпину білого. Методи досліджень. Польовий (оцінка польової схожості, загального стану посівів і збереження рослин до достигання), лабораторний (визначення вмісту протеїну, олії, посівних якостей насіння), вимірювально-ваговий (визна- чення прямих показників продуктивності). Результати. Встановлена залежність посівних якостей і врожайних властивостей насіння люпину білого сортів Серпневий, Вересневий, Чабанський і Макарівський від фаз його стиглості. Оцінювали якість насіння, що було зібра- но у фази «початок побіління корінця зародку», «білий корінець зародку», «поча- ток пожовтіння корінця зародку», «жовтий корінець зародку», «жовті сім’я- долі» та «повна стиглість насіння». Найвищі показники таких ознак, як маса 1000 насінин, довжина зародкового корінця, вміст сухої речовини, абсолютна кількість протеїну і олії, отримано у насіння фази «повна стиглість». За показ- никами енергії проростання і лабораторної схожості кращі результати у біль- шості сортів визначені у насіння фази стиглості «жовті сім’ядолі». Динаміка покращання показників якості залежно від стиглості насіння була сильнішою від першої до четвертої фази, а потім темпи зростання уповільнювалися. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Висновки. Найвище значення комплексного показника якості насіння ви- значено у фазу «повна стиглість», а найнижче – у фазу «початок побіління корінця зародку». У середньому за всіма сортами комплексний показник ста- новив відповідно до фаз стиглості насіння: 1 – 70,8 %; 2 – 77,8 %; 3 – 85,0 %; 4 – 90,8 %; 5 – 96,9 %; 6 – 99,6 %. Ключові слова:енергія проростання, лабораторна і польова схожість, пов- нота сходів, виживаність і продуктивність рослин.

221 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Цель. Установить зависимость посевных качеств и урожайных свойств от фаз спелости и определить оптимальные сроки уборки для обеспечения максимального выхода висококачественных семян. Методы исследований. Полевой (оценка полевой всхожести, общего со- стояния посевов и сохранения растений до созревания), лабораторный (опре- деление содержания протеина, масла, посевных качеств семян), измеритель- но-весовой (определение прямих показателей продуктивности). Результаты. Установлена зависимость посевных качеств и урожайних свойств семян люпина белого сортов Сэрпнэвый, Вэреснэвый, Чабанськый и Макаривськый от фаз его спелости. Оценивали качество семян, которые были убраны в фазы «начало побеления корешка зародыша», «белый корешок зародыша», «начало пожелтения корешка зародыша», «желтый корешок за- родыша», «желтые семядоли» и «полная спелость семян». Наиболее высокие показатели таких признаков, как масса 1000 семян, длина зародышевого коре- шка, содержание сухого вещества, абсолютное содержание протеина и масла, получено у семян фази «полная спелость». По показателям энергии прораста- ния и лабораторной всхожести лучшие результаты у большинства сортов определены у семян фазы спелости «желтые семядоли». Динамика улучшения показателей качества в зависимости от спелости семян была более высокою от первой до четвертой фазы, а потом темпы ее роста замедлялись. Выводы. Наиболее высокое значение комплексного показателя качества се- мян определено в фазу «полная спелость», самое низкое – в фазу «начало побе- ления корешка зародыша». В среднем по всем сортам комплексный показатель составлял соответственно фазам спелосли: 1 – 70,8 %; 2 – 77,8 %; 3 – 85,0 %; 4 – 90,8 %; 5 – 96,9 %; 6 – 99,6 %. Ключевые слова: энергия проростания, лабораторная и полевая всхо- жесть, полнота всходов, выживаемость и продуктивность растений.

Goal. Establishing the dependence of sowing qualities and yield properties on the maturity phases and determining the optimal harvesting dates to ensure maximum yield of high quality white lupine seeds. Research methods. Field (assessment of field germination, general condition of crops and preservation of plants until maturity), laboratory (determination of protein content, oil, sowing qualities of seeds), measuring and weighing (determination of direct productivity indicators). Results. The dependence of sowing qualities and yield properties of white lupine seeds of Serpnevyi, Veresnevyi, Chabanskyi and Makarivskyi varieties on the phases of its maturity has been established. The quality of seeds collected in the phases «beginning of embryonic root whitening», «white embryonic root», «beginning of embryonic root yellowing», «yellow embryonic root», «yellow cotyledons» and «full maturity of seeds» was evaluated. The highest indicators of such characteristics as the weight of 1000 seeds, the length of the

222 Випуск 1-2, 2020 germinal root, dry matter content, the absolute amount of protein and oil, obtained in the seeds of the phase «full maturity». Terms of germination energy and laboratory germination, the best results in most varieties were determined in the seeds of the ripening phase «yellow cotyledons». The dynamics of improving quality indicators depending on seed maturity was higher from the first to the fourth phase, and then its growth rate slowed down. Conclusions. The highest value of the complex indicator of seed quality is determined in the phase of «full maturity», the lowest – in the phase of «the beginning of whitening of the root of the embryo.» On the average on all grades the complex indicator made according to phases of ripeness: 1 – 70,8%; 2 – 77.8%; 3 – –85.0%; 4 – 90.8%; 5 – 96.9%; 6 – 99.6%. Key words: germination energy, laboratory and field germination, completeness of shoots, survival and productivity of plants. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р..

УДК 633.11"324":631.526.32:631.811.98 Ю.В. Щербакова, науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

CЕЛЕКЦІЙНА ЦІННІСТЬ КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ НА СТІЙКІСТЬ ДО ВИЛЯГАННЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ

Вступ. Останнім часом проходить постійний прогрес сільськогосподарсько- го виробництва, який на разі неможливий без значного використання світового генофонду пшениці м’якої озимої. На сьогодні вивчення і збереження джерел генів є важливим, безперервним процесом. Вже наразі відносно центрів похо- дження культурних рослин відбуваються значні порушення природного сере- довища, що приводить до змін у структурі окремих видів рослин, до зменшен- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ня їх чисельності, або навіть до загибелі найціннішого генетичного матеріалу. Проблема достатнього і якісного харчування жителів земної кулі зараз є акту- альною, як ніколи. Вона привертає до себе пильну увагу вчених, дослідників та землеробів усіх країн світу. Тому одним з основних завдань сучасного селекційного процесу є поєднан- ня цінних ознак, а саме у сорті необхідний високий потенціал продуктивності, стабільної стійкості проти хвороб і вилягання та несприятливих факторів на- вколишнього середовища. Для того, щоб всі ці завдання виконати, необхідно 223 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

вивчати колекційні зразки пшениці м’якої озимої, яким відводиться роль ви- хідного матеріалу. В наш час високоефективна селекція неможлива без викори- стання досягнень світової колекції та без збереження генетичного різноманіття культурних рослин. Тобто вирішальним чинником ефективності селекційного процесу пшениці м’якої озимої є використання генетичного різноманіття ви- хідного матеріалу та дослідження, на чому він грунтується за тією чи іншою ознакою [1]. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зниження висоти рослин пше- ниці пов’язано з підвищенням врожайності, що, своєю чергою, викликає зміну деяких елементів продуктивності [2], оскільки кожен її елемент – це складна ознака, що кодується багатьма генами та часто зв’язана небажаними кореля- ціями [3]. Вивчення кореляційних зв’язків основних господарсько- цінних оз- нак дає можливість визначити, за рахунок яких елементів структури врожаю можна більш ефективно підвищити продуктивність рослин. Істотний вплив на продуктивність має будова рослини, а саме, довжина стебла [4]. У процесі селекції пшениці простежується тенденція до скорочення довжини стебла, – це дає можливість підвищити швидкість транспортування продуктів фотосинтезу листя і колосся. При цьому також підвищується і стійкість до вилягання. Вилягaння посівів зернових культур, у тому числі і пшениці–явище досить поширене. Негaтивні нaслідки від вилягaння знaчні, а сaме: урaження хворобa- ми, заростання полеглих посівів бур’янaми, знaчне усклaднення умов механізо- ваного збирання врожaю, неодночaсне дозрівання зернa, проростaння зерна нa пні, зниження врожaю тaпогіршення його якості. У ранні фази розвитку та аж до цвітіння вилягання не викликає великої шкоди, так як рослини ще можуть піднятися і подальший їхній розвиток буде проходити відносно нормально. А от вилягання саме під час цвітіння є найнебезпечнішим і завдає значної шко- ди. Саме тому, крім дотримання агротехнічних прийомів, потрібно правильно підбирати посівний матеріал. Отримання високоякісного урожаю на сьогодні залежить від багатьох факторів, до яких відноситься також і стійкість сорту до вилягання. Тому, пошук шляхів запобігання виляганню посівів дуже важли- вий та сприяє успішному розв’язанню цієї проблеми [5]. Висота рослин зазви- чай має зв’язок зі стійкістю до вилягaння, так як відомо, що високорослі сор- ти мають тенденцію до вилягaння в першу чергу. Однак вaрто також зважати на структуру, товщину та виповненість соломини кожного окремо взятого зраз- ка. Також відомо, що висота рослин (довжина соломини) зумовлена генетично, але великою мірою схильнa до впливу умов зовнішнього середовища. Висотa рослин має велике значення для вирощування пшениці, так як вона визначає спосіб збирання та його складність, та має прямий зв'язок з явищем вилягання. Так, більшість нових сучасних сортів, стійких до вилягання, мають коротку aбо середньої довжини соломину, хочa раніше вважaлось, що саме високорослі сор- ти пшениці необхідні для отримання більш високих урожаїв [7].

224 Випуск 1-2, 2020

Мета роботи. Метою дослідження передбачено виділити колекційні зразки пшениці м’якої озимої, як за стійкістю до вилягання, так і за високим потенціа- лом продуктивності для їх залучення у селекційні програми. Матеріали та методи досліджень. Дослідження проводили впродовж трьох років (2014–2016 рр.) у відділі селекції і насінництва зернових культур ННЦ «Інститут землеробства НААН»; польові досліди були закладені в селек- ційній сівозміні. Матеріалом для дослідження були 87 сортів пшениці озимої м'якої (Triticum aestivum L.), відібрані з робочої колекції відділу селекції та на- сінництва зернових культур вітчизняної і закордонної селекції. Об’єкт дослі- джень – пшениця м’яка озима. Предмет досліджень – насіння сортів та ліній пшениці м’якої озимої. Cівбу проводили вручну в пізні строки. У 2014 р. сівбу проводили 14 жовт- ня 2013 р., сходи – 25 жовтня 2013 р. Рік був несприятливим через надмірну вологу восени, навесні, літом. Періодичні зливи з сильним вітром призвели до вилягання пшениці. Критичні температури січня, лютого не дали загинути рослинам внаслідок значного снігового покриву. Під урожай 2015 року сівбу здійснювали 22 жовтня 2014 р., сходи отримали 29 жовтня 2014 р. Рік був несприятливим через дефіцит опадів та спекотну погоду зі значними перепадами температури. Через осінню посуху у 2015 р. під урожай 2016 р. отримали «рвані» сходи і лише в кінці жовтня – на початку листопада (піс- ля опадів) стан рослин покращився. Сівбу під урожай 2016 р. почали 17 жовтня 2015 р., сходи 13 листопада 2015 р. Інтенсивне накопичення тепла навесні 2016 р. значно прискорило розвиток зернових і, відповідно, скоротило період вегетації. Площа посівної дослідної ділянки – 1 м2. За стандарт використовували зра- зок Подолянка. Оцінку стійкості до вилягання проводили за методикою держав- ного сортовипробування сільськогосподарських культур [6]. Для досліджень використовували польові, лабораторні і вимірювально-вагові (облік урожайно- сті), математично-статистичні методи (дисперсійний аналіз). Результати та їх обговорення. Вивчення колекційних зразків в умовах Північного Лісостепу показали, що сорти варіюють у роки досліджень за ви- сотою рослин (табл. 1). Середня висота рослин пшениці озимої м’якої у 2014– 2016 рр. становила 86,4 см. Максимальна висота рослин сягала 117,7 см, міні- мальна – 68,7 см. За три роки досліджень відмічено незначне варіювання висо- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ти рослин (V=9,5%). У 2014 р. розмах ознаки був у діапазоні мінімальне – 60 см, максимальне – 124 см. Висота рослин була найвищою – 93,2 см з середнім рівнем варіюван- ня (V=12,5%). У 2015 р. мінімальний діапазон був на рівні 2014 р. і становив 60 см, максимальний – 115 см. Висота рослин була найнижчою – 76,6 см з се- реднім рівнем варіювання (V=12,8%). У 2016 р. розмах ознаки був у діапазоні мінімальне – 68 см, максимальне – 118 см. Висота рослин становила 89,2 см з середнім рівнем варіювання (V=10,5%).

225 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 1. Урожайність, стійкість до вилягання, висота рослин та їх варіабельність у зразків колекційного розсадника пшениці озимої, 2014–2016 рр. Cтандартне Сер. показник Коеф. варіації Показник відхилення min Max у розсаднику Х у розсаднику V, % у розсаднику S Характеристика колекційних зразків, 2014 р. Урожайність, 222,7 49,3 109,9 40 497 г/м2 Стійкість до вилягання, 6,1 35,64 2,19 3,0 9,0 бал Висота 93,2 12,5 11,7 60 124 рослин, см Характеристика колекційних зразків, 2015 р. Урожайність, 283,1 28,8 81,7 102 490 г/м2 Стійкість до вилягання, 9,0 0 0 9,0 9,0 бал Висота 76,6 12,8 9,8 60 115 рослин, см Характеристика колекційних зразків, 2016 р. Урожайність, 228,8 35,7 81,6 55 440 г/м2 Стійкість до вилягання, 8,7 8,43 0,73 5,0 9,0 бал Висота 89,2 10,5 9,4 68 118 рослин, см Характеристика колекційних зразків, 2014–2016 рр. Урожайність, 244,9 25,1 61,4 114,3 372,7 г/м2 Стійкість до вилягання, 7,95 9,83 0,78 6,3 9,0 бал Висота 86,4 9.5 8,2 68,7 117,7 рослин, см

226 Випуск 1-2, 2020

Щодо стійкості до вилягання – найвища 9 балів вона була у 2015 р. Цього року врожайність, хоча й із значним варіюванням (V=28,8%), однак, була ви- сокою та становила 283,1 г/м2. Підвищена стійкість до вилягання 8,7 балів відмічено у 2016 р. Врожайність колекційних зразків пшениці озимої у цьо- му році становила 228,8 г/м2 із значним варіюванням (V=35,7%). Середньо- вищесередня 6,1 бала стійкість до вилягання відмічена у 2014 р. Слід відмітити, що врожайність 2014 р. була дещо нижчою та становила 222,7 г/м2 зі значним варіюванням (V=49,3%). Очевидно, що основним поясненням цьому є складні погодні умови у 2014 р., оскільки у цей рік повністю або частково вилягли на- віть дуже низькорослі зразки (табл. 2). Таблиця 2. Оцінка стійкості до вилягання, висота рослин та врожайність кращих зразків колекційного розсадника пшениці озимої 2014 р. Стійкість Висота Урожай­ ±до Зразок до виля­ рослин, см ність, г/м2 стандарту гання, бал Подолянка,St.(ІФРіГ) 5,0 102 141 0 Аналог (ІЗ) 9,0 90 206 +65 Краєвид (ІЗ) 9,0 90 288 +147 Ольжана (ІЗ) 9,0 100 328 +187 Цвіт Калини (ІЗ) 9,0 80 171 +30 Копилівчанка (ІЗ) 9,0 94 229 +88 Щедрівка Київська (ІЗ, ІФРіГ) 9,0 102 221 +80 Мирхад (МІП) 9,0 90 188 +47 Веста (МІП) 9,0 90 274 +133 Ремеслівна (МІП) 9,0 95 101 –40 Святкова (МІП) 9,0 100 147 +6 Пам’яті Ремесла (МІП) 9,0 92 301 +160 Славна (ІФРіГ) 9,0 105 447 +306 Перлина Лісостепу (БДСС) 9,0 102 237 +96 Torrild(DEU) 9,0 75 238 +97 Acteur (DEU) 9,0 79 263 +122 Noroc (ROU) 9,0 85 355 +214 НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Miranda (ROU) 9,0 80 375 +234 Середнє X 8,78 91,72 250,56 min 5 75 101 max 9 105 447 Дисперсія S2 0,89 83,51 7919,67 Стандартне відхилення S 0,94 9,14 88,99 Коефіцієнт варіації V,% 10,74 9,96 0,004

227 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Слід відзначити зразки, що мали стійкість (9 балів) у 2014 р. – Аналог, Краєвид, Ольжана, Цвіт Калини, Копилівчанка, Щедрівка Київська, Мирхад, Веста, Ремеслівна, Святкова, Пам'яті Ремесла, Славна, Перлина Лісостепу та закордонної селекції Torrild, Acteur, Noroc, Miranda. Варто також відзначити такі зразки, як Пам’яті Гірка, Кесарія Поліська, Миронівська 67, Сніжана, Монотип, Миронівська сторічна, Фаворитка, що мали стійкість до вилягання на рівні 8 балів; Столична, Бенефіс, Поліська 29, Поліська 92, Поліська 95, Артеміда, Миронівська 65, Миронівська 66, Волошкова, Мирлена, Легенда Миронівська, Оберіг Миронівський, Золотоколоса, Володарка, Одеська 267, Розкішна, Колібрі, Волгоградська 60, Безоста 1, Батько, закордон- ні сортозразки Stetanus, Balaton, Vatra – 7 балів. Отримані дані вказують на те, що ознака стійкості до вилягання є складною і зумовлюється не тільки генами короткостеблості, а й іншими генетичними системами та факторами. У 2015 р. вилягання не спостерігалось. Частково відмічено вилягання колекційних зразків у 2016 р. Кліматичні умови за час росту в розвитку рослин були більш сприят- ливими, тому вилягання мало високий (9 балів) та підвищений (8 балів) рівень по досліду. Практично не виявлено вилягання (9 балів) за 2014–2016 рр. у зразків Аналог, Краєвид, Ольжана, Копилівчанка, Щедрівка Київська, Мирхад, Веста, Ремеслівна, Святкова, Славна, Перлина Лісостепу та закордонної селекції Torrild, Acteur, Noroc, Miranda (табл. 3). За стійкістю до вилягання більшість досліджуваних сортів можна віднести до групи напівкарликових. Встановлено, що із виділених стійких до вилягання 15-ти колекційних зраз- ків пшениці м’якої озимої перевищували стандарт Подолянка за продуктив- ністю тільки 5 із них в умовах північної частини Лісостепу. Це зразки Славна (ІФРіГ) з приростом урожайності до стандарту +65 г/м2, Перлина Лісостепу (БДСС) – +44,0 г/м2, Веста (МІП) – +35,0 г/м2, Noros (ROU) – +33,6 г/м2, Acteur (DEU) – +12,0 г/м2. Отже, як джерело стійкості до вилягання найкраще вико- ристовувати зразки, у яких стійкість до вилягання поєднується з високою вро- жайністю та іншими господарсько-цінними ознаками. Висновки та перспективи подальших досліджень. 1. Встановлено, що найвища стійкість до вилягання (9 балів) була у 2015 р. Цього року врожай- ність, хоча й із значним варіюванням (V=28,8%), однак, була високою та стано- вила 283,1 г/м2. Підвищена стійкість до вилягання 8,7 балів відмічено у 2016 р. Врожайність колекційних зразків пшениці озимої у цьому році становила 228,8 г/м2 із значним варіюванням (V=35,7%). Середньо-вищесередня 6,1 бала стійкість до вилягання відмічено у 2014 р. Слід відмітити, що врожайність 2014 р. була нижчою та становила 222,7 г/м2 зі значним варіюванням (V=49,3%). Основним поясненням цьому є складні погодні умови у 2014 р., оскільки у цей рік повні- стю або частково вилягли навіть дуже низькорослі зразки.

228 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 3. Оцінка стійкості до вилягання та висота рослин кращих зразків колекційного розсадника пшениці озимої, середнє за 2014–2016 рр. Стійкість Висота Урожай­ Зразок до виля­ ±до стандарту рослин, см ність, г/м2 гання, бал Подолянка, St. (ІФРіГ) 7,7 89,7 295,7 0 Аналог (ІЗ) 9,0 81,7 284,0 –11,7 Краєвид (ІЗ) 9,0 80,3 284,3 –11,4 Ольжана (ІЗ) 9,0 87,7 269,0 –26,7 Копилівчанка (ІЗ) 9,0 86,7 260,7 –35,0 Щедрівка Київська (ІЗ, ІФРіГ) 9,0 99,0 248,0 –47,7 Мирхад (МІП) 9,0 90,7 207,0 –88,7 Святкова (МІП) 9,0 85,3 241,0 –54,7 Веста (МІП) 9,0 91,7 330,7 +35,0 Ремеслівна (МІП) 9,0 80,0 181,7 –114,0 Славна (ІФРіГ) 9,0 85,7 360,7 +65,0 Перлина Лісостепу (БДСС) 9,0 95,3 339,7 +44,0 Torrild (DEU) 9,0 77,7 263,0 –32,7 Acteur (DEU) 9,0 84,7 307,7 +12,0 Noroc (ROU) 9,0 79,6 329,3 +33,6 Miranda (ROU) 9,0 81,7 267,0 –28,7 Середнє Х 8,92 86,09 279,34 min 7,7 77,7 181,7 max 9 99 360,7 Дисперсія S2 0,11 36,31 2307,15 Стандартне відхилення S 0,33 6,03 48,03 Коефіцієнт варіації V,% 3,64 0,001 17,19

2. Практично не виявлено вилягання (9 балів) за 2014 – 2016 рр. у зразків Аналог, Краєвид, Ольжана, Копилівчанка, Щедрівка Київська, Мирхад, Веста, Ремеслівна, Святкова, Славна, Перлина Лісостепу та закордонної селекції Torrild, Acteur, Noroc, Miranda. За стійкістю до вилягання більшість досліджу- НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ваних сортів можна віднести до групи напівкарликових. 3. Встановлено, що із виділених стійких до вилягання 15-ти колекційних зразків пшениці м’якої озимої перевищували стандарт Подолянка за продук- тивністю тільки 5 з них в умовах північної частини Лісостепу. Це зразки Славна (ІФРіГ) приріст урожайності якого до стандарту становив +65 г/м2, Перлина Лісостепу (БДСС) – +44,0 г/м2, Веста (МІП) – +35,0 г/м2, Noros (ROU) – +33,6 г/м2, Acteur (DEU) – +12,0 г/м2. Отже, як джерело стійкості до вилягання найкраще

229 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

використовувати зразки, у яких стійкість до вилягання поєднується з високою врожайністю та іншими господарсько-цінними ознаками.

1. Селекція, насінництво і технології вирощування зернових колосових куль- тур у Лісостепу України / за ред. В.Т. Колючого, В.А. Власенка, Г.Ю. Борсука. – Київ: Аграрна наука, 2007. 800 с. 2. Коновалов Ю.Б., В.В. Пыльнев, В.М. Пыльнев, А.В. Нефедов Изменение продуктивности колоса у озимой пшеницы в результате селекции / Известия ТСХА, 1987. Вып. 4. С. 47–54. 3. Царевский Ю.Д. Корреляция урожайности озимой пшеницы с другими признаками / Селекция и семеноводство. 1982. № 1. С. 10-11. 4. Slafer G.A., Satorre E.H., Andradt F.H. Increases in grain yield in bread wheat from breeding and associated physiological changes / Genetic Improvement of Field Crops. 1994. Р. 1–68. 5. Голик В.С., Голик О.В. Селекцuя Triticum durum Desf. / Институт расте- ниеводства им. В.Я. Юрьева. Харьков: Магда ЛТД, 2008. 519 с. 6. Методика державного сортовипробування сільськогосподарських куль- тур. Київ, 2000. 100 с. 7. Пшеница и её улучшение. / Под ред. доктора с.-х. наук М.М. Якубцинера, проф. Козьминой Н.П., проф. Любарского Л.Н. Москва, 1970, «Колос». 519 с.

1. V.T. Kolyuchіу, V.A. Vlasenkо & H.YU. Borsukо (Ed.). (2007). Selektsiya, nasinnytstvo i tekhnolohiyi vyroshchuvannya zernovykh kolosovykh kulʹtur u Lisostepu Ukrayiny [Breeding, seed production and technologies of growing grain crops in the Forest-Steppe of Ukraine] Kyyiv: Ahrarna nauka. 800. (in Ukrainian). 2. Ju.B. Konovalov, V.V. Pyl'nev, V.M. Pylnev & A.V. Nefedov. (1987). Izmenenie produktivnosti kolosa u ozimoj pshenicy v rezul'tate selekcii [Change in ear productivity in winter wheat as a result of selection]. Izvestija TSHA, 4, 47–54. 3. YU.D. Tsarevskiy. (1982). Korrelyatsiya urozhaynosti ozimoy pshenitsy s drugimi priznakami [Correlation of winter wheat yield with other traits]. Selektsiya i semenovodstvo. 1. 10-11. 4. G.A. Slafer, E.H. Satorre & F.H. Andradt. (1994). Increases in grain yield in bread wheat from breeding and associated physiological changes. Genetic Improvement of Field Crops. 1–68. 5. V.S. Golik & O.V. Golik. (2008). Selektsuya Triticum durum Desf. [Breeding Triticum durum Desf.]. Institut rasteniyevodstva im. V.YA. Yuryeva. Kharkov, Magda LTD. 519. 6. Metodyka derzhavnoho sortovyprobuvannya silʹsʹkohospodarskykh kultur. (2000). [Methods of state variety testing of crops]. Kyyiv. 100. (in Ukrainian). 7. M.M. Yakubtsinera, N.P. Koz'minoy & L.N. Lyubarskogo (Ed.). (1970). Pshenitsa i yeyo uluchsheniye [Wheat and its improvement]. Moskva, «Kolos». 519.

230 Випуск 1-2, 2020

Вилягання посівів пшениці м’якої озимої завдає великих втрат зерновому господарству. Тому виділення селекціонерами із колекційних зразків нового пер- спективного вихідного матеріалу різного еколого-географічного походження, який поєднує в собі стійкість до вилягання з іншими селекційно цінними озна- ками, є сьогодні актуальною проблемою в селекції даної культури. Мета. Метою дослідження передбачалося виділити колекційні зразки пше- ниці м’якої озимої як за стійкістю до вилягання, так і за високим потенціалом продуктивності для їх залучення у селекційні програми. Методи. Польові, лабораторні і вимірювально-вагові (облік урожайності), математично-статистичні (дисперсійний аналіз). Результати. Щодо стійкості до вилягання – найвища 9 балів вона була у 2015 р. Цього року врожайність була високою та становила 283,1 г/м2, хоча й із значним варіюванням (V=28,8%). Підвищена стійкість до вилягання 8,7 ба- лів відмічено у 2016 р. Врожайність колекційних зразків пшениці озимої у цьо- му році становила 228,8 г/м2 із значним варіюванням (V=35,7%). Середньо- вищесередня 6,1 бала стійкість до вилягання відміченa у 2014 р. Слід відміти- ти, що врожайність 2014 р. була нижчою та становила 222,7 г/м2 зі значним варіюванням (V=49,3 %). Очевидно, що основним поясненням цьому є складні погодні умови у 2014 р., оскільки у цей рік повністю або частково вилягли на- віть дуже низькорослі зразки. Висновки. Стійкими до вилягання за 2014–2016 рр. виділено колекційні зраз- ки пшениці м’якої озимої: Аналог, Краєвид, Ольжана, Копилівчанка, Щедрівка Київська, Мирхад, Веста, Ремеслівна, Святкова, Славна, Перлина Лісостепу та зразки закордонної селекції Torrild, Acteur, Noroc, Miranda. За стійкістю до вилягання більшість досліджуваних сортів можна віднести до групи напів- карликових. Встановлено, що із виділених стійких до вилягання 15-ти колекцій- них зразків пшениці м’якої озимої перевищували стандарт Подолянка за про- дуктивністю тільки 5 в умовах північної частини Лісостепу. Це зразки Славна (ІФРіГ) приріст урожайності до стандарту + 65 г/м2, Перлина Лісостепу (БДСС) – +44,0 г/м2, Веста (МІП) – +35,0 г/м2, Noros (ROU) – +33,6 г/м2, Acteur (DEU) – +12,0 г/м2. Отже, як джерело стійкості до вилягання найкраще ви- користовувати зразки, у яких стійкість до вилягання поєднується з високою врожайністю та іншими господарсько- цінними ознаками. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Ключові слова: пшениця м’яка озима, колекційні зразки, стійкість до виля- гання, продуктивність.

Цель. Целью исследования предполагалось выделить коллекционные об- разцы пшеницы мягкой озимой, как по устойчивости к полеганию, так и по высоким потенциалам продуктивности для их вовлечения в селекционные про- граммы.

231 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Методы. Полевые, лабораторные и измерительно-весовые (учет урожай- ности), математико-статистические (дисперсионный анализ). Результаты. По устойчивости к полеганию – самая высокая (9 баллов) она была в 2015 г. В этом году урожайность, хотя и со значительным варьирова- нием (V = 28,8%), однако, была высокой и составила 283,1 г/м2. Повышенная устойчивость к полеганию – 8,7 баллов отмечена в 2016 г. Урожайность ко- ллекционных образцов пшеницы озимой в этом году составляла 228,8 г/м2 со значительным варьированием (V = 35,7%). Средне-вышесредняя 6,1 устойчи- вость к полеганию отмечена в 2014 г. Следует отметить, что урожайность 2014 г. была ниже и составляла 222,7 г/м2 со значительным варьированием (V = 49,3%). Очевидно, что основным объяснением этому являлись сложные по- годные условия 2014 г., поскольку в этот год полностью или частично полегли даже очень низкорослые образцы. Выводы. Устойчивыми к полеганию за 2014–2016 гг. выделено коллек- ционные образцы пшеницы мягкой озимой: Аналог, Краевид, Ольжана, Копиливчанка, Щедривка Киевская, Мирхад, Веста, Ремесливна, Святковая, Славная, Перлына Лесостепи и зарубежной селекции Torrild, Acteur, Noroc, Miranda. По устойчивости к полеганию большинство исследуемых сортов можно отнести к группе полукарликовых. Установлено, что из выделенных устойчивых к полеганию 15-ти коллекционных образцов пшеницы мягкой ози- мой превышали стандарт Подолянка по урожайности только 5 из них в усло- виях северной части Лесостепи. Это образцы Славная (ИФРиГ) с приростом урожайности к стандарту + 65 г/м2, Перлына Лесостепи (БДСС) – +44,0 г/м2, Веста (МИП) – +35,0 г/м2, Noros (ROU) – +33 6 г/м2, Acteur (DEU) – +12,0 г/м2. Итак, как источник устойчивости к полеганию лучше использовать образцы, в которых устойчивость к полеганию сочетается с высокой урожайностью и другими хозяйственно ценными признаками. Ключевые слова: пшеница мягкая озимая, сорт, коллекционные образцы, стойкость к полеганию, продуктивность.

Aim. The aim of the study was to identify collection samples of soft winter wheat, both in terms of resistance to lodging and high productivity potentials for their involvement in breeding programs. Methods. Field, laboratory and measuring-weight (yield accounting), mathematical and statistical (analysis of variance). Results. In terms of lodging resistance, it was the highest 9 points in 2015. This year, the yield, although with significant variation (V=28.8 %), however, was high and amounted to 283.1 g/m2. An increased resistance to lodging of 8.7 points was noted in 2016. The yield of collection samples of winter wheat this year was 228.8 g/m2 with significant variation (V=35.7 %). Average-above 6.1 resistance to lodging was noted in 2014. It should be noted that the yield in 2014 was lower and amounted to 222.7

232 Випуск 1-2, 2020 g/m2 with significant variation (V=49.3 %). Obviously, the main explanation for this was the difficult weather conditions of 2014, since even very stunted specimens died completely or partially this year. Conclusions. Lodging resistant for 2014–2016 collection samples of soft winter wheat were identified: Analog, Kraevid, Olzhana, Kopilivchanka, Shchedrivka Kievskaya, Mirkhad, Vesta, Remeslivna, Svyatkova, Slavnaya, Perlyna Lisostepu and foreign selection Torrild, Acteur, Noroc, Miranda. In terms of lodging resistance, most of the studied varieties can be attributed to the semi-dwarf group. It was found that of the 15 isolated soft winter wheat collection resistant to lodging, only 5 of them exceeded the Podolyanka standard in productivity in the northern part of the Forest- Steppe. These are samples Slavnaya (IFRiG), an increase in yield to the standard + 65 g/m2, Perlyna Lisostepu (BDSS) – +44.0 g/m2, Vesta (MIP) – +35.0 g/m2, Noros (ROU) – +33.6 g/m2, Acteur (DEU) – +12.0 g/m2. So, as a source of resistance to lodging, it is better to use samples in which resistance to lodging is combined with high productivity and other economically valuable traits. Key words: soft winter wheat, variety, collection samples, lodging resistance, productivity. Стаття надійшла до редакції 20.01.2020 р.

УДК 633.31:631.527 О.М. Корягін, кандидат сільськогосподарських наук М.В. Повидало, старший науковий співробітник Т.А. Остапець, науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ОЦІНКА ЗАВ’ЯЗУВАННЯ НАСІННЯ ПРИ КОНТРОЛЬОВАНОМУ САМОЗАПИЛЕННІ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ MEDICAGO L. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Вступ. У природі існує чимало видів люцерни. В культурі одними з най- більш поширених є люцерна посівна (Medicago sativa L.) та люцерна мінли- ва (Medicago varia Mart.) – гібрид між видами люцерна посівна та люцерна серповидна (Medicago falcata L.). Вид серповидної люцерни мало окульту- рений хоча й налічує кілька сортів, для яких властиві багаторічність, висо- ка зимо-, морозо-, посухостійкість, однак має невеликий ареал поширен- ня – переважно північні регіони європейського та азіатського континентів.

233 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Люцерна ж посівна є найрозповсюдженішим видом, яка характеризується задовільним плодо- та насіннєутворенням, має добре відростання надземної маси. На сьогодні до створення сортів люцерни ставиться основна вимо- га – поєднання високої кормової продуктивності з підвищеною насіннєвою продуктивністю [8]. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Використання явища самонесу- місності й автотриппінгу є одним із шляхів підвищення насіннєвої продуктив- ності сортів люцерни. Введення в синтетичну популяцію генотипів люцерни з такими ознаками сприятиме підвищенню насіннєвої продуктивності за ра- хунок утворення насіння на самосумісних і здатних до автотриппінгу формах, особливо в умовах недостатнього запилення. Це призведе до необхідності оці- нювання їхнього рівня плодоутворення за самозапилення та з’ясування сту- пеня впливу інбридингу на: рівень прояву факторів самосумісності, характер цвітіння та триппінг, хід запилення, запліднення та розвиток насіння. Інбредна депресія певною мірою обмежує широке введення самозапильних форм і збіль- шення їхнього співвідношення в сортах-популяціях. Здатність утворювати на- сіння за самозапилення в поєднанні зі збереженням здатності до перехресного запилення – це резерв, зумовлений пластичністю основного типу розмноження виду. Тому в селекційному процесі, спрямованому на підвищення насіннєвої продуктивності люцерни, необхідно використовувати самофертильні форми з підвищеною схильністю до автотриппінгу, інбридингу, гібридизації, а також необхідно проводити добір генотипів із високим рівнем зав’язування життєз- датного насіння. Для люцерни притаманною є гаметофітна система несумісно- сті, яка є суттєвою перешкодою для самозапилення. Однак, виявлення і засто- сування ефективних генів самосумісності відкриває можливості досить просто створювати гомозиготні лінії та застосовувати їх для повторних схрещувань, а також проводити самозапилення отриманих гібридів у наступних поколіннях для рекомбінації генів [4, 6, 9]. Важливою ланкою в селекції сортів люцерни – синтетичних і складногі- бридних популяцій, є створення нового та вивчення існуючого вихідного ма- теріалу. Це робить необхідним залучення і детальне вивчення широкого гено- фонду колекційних зразків різного еколого-географічного походження [1, 8], характеру мінливості та взаємозв'язків між різними господарсько-цінними оз- наками [2, 7, 10], пошуку непрямих показників добору [3, 5]. Вихідний матеріал створюється методами генетичної самосумісності й самонесумісності. Мета дослідження. Оцінити найбільш перспективні сорти Medicago falcata L. та селекційні номери Medicago sativa L. щодо зав’язування життєздатного насіння за контрольованого самозапилення. Вихідний матеріал та методика дослідження. Наша селекційна програма передбачала віддалену гібридизацію між видами Medicago falcata L. та Medicago sativa L. Материнськими компонентами слугували жовтоквіткові форми, які

234 Випуск 1-2, 2020

являли собою найпоширеніші сорти північних районів європейсько-азіатського регіону, такі як Марусинська 425, Якутська жовта, Павловська 7, Кулундійська борова та форми Змієвого валу (місцева форма Київської обл.). Синьоквіткові батьківські компоненти люцерни посівної були представлені селекційним ма- теріалом (селекційними формами та їх гібридами), який мав гени самофертиль- ності і характеризувався доброю насіннєвою продуктивністю. Вони є похідни- ми відомих сортів світової селекції. З метою оцінки самосумісності підібраних перспективних сортів і селек- ційних номерів були проведені контрольовані самозапилення селекційного про- цесу. При розборі ізоляторів зверталася увага на зав’язування кондиційного та щуплого насіння. Методика проведення штучного самозапилення. Для визначення рівня са- мосумісності різних форм рослин, які досліджувалися, проводили їх штучне самозапилення. Для виконання розкриття квіток використовували металеві малі очні анатомічні пінцети. Звільнення тичинково-маточкової колонки прово- дили, розміщуючи квітку між кінчиками ніжок пінцета та злегка притискуючи їх. Внаслідок сильного удару пиляки розтріскувалися і власний пилок квітки потрапляв на приймочку маточки. Проводили самозапилення квіток, які зна- ходились в стадії «прямого парусу», всі відкриті, в'ялі квітки, бутони ранніх стадій розвитку та утворені боби видаляли із суцвіття. На приготованому таким чином суцвітті проводили самозапилення 100 квіток. Кількість самозапилених квіток залежала від стадії цвітіння рослини. Суцвіття покривали марлевими ізоляторами і прив’язували етикетку, вказуючи номер рослини, кількість трип- пінгованих квіток, дату та відмітку про самозапилення. Перед кожним самоза- пиленням нової рослини ретельно ополіскували пінцет спиртом. Після дозрі- вання бобів ізолятори збирали, підраховували кількість бобів, що зав'язались, та кількість насінин в кожному бобі. Рівень самосумісності рослин визначали числом бобів, що зав'язались при штучному самозапиленні 100 квіток і числом насінин на біб. Результати дослідження. Для більш достовірної оцінки результативності контрольованого самозапилення, доцільно визначити такі показники, як кіль- кість насіння на запилену квітку, кількість життєздатного насіння на запилену квітку, кількість насіння на біб, кількість життєздатного насіння на біб (табл. 1). СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Сорт Марусинська 425 виявився найменш продуктивним за всіма показни- ками, які оцінювалися. За показниками насіннєвої продуктивності на самозапи- лену квітку найкращі результати у сорту Якутська жовта, а за цим же показником вираженим у продуктивності на один біб, що зав’язався – у сорту Павловська 7. Отже, серед жовтоквіткових сортів відмітною від інших є Якутська жовта, яка найбільшою мірою є самосумісною з високим рівнем зав’язування життєздат- ного насіння, а сорти Павловська 7 та Марусинська 425 виявилися найменш самосумісними.

235 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 1. Основні показники насіннєвої продуктивності материнських фалькатних жовтоквіткових форм за контрольованого самозапилення Кількість Кількість Кількість Кількість насіння життєздатного насіння Материнський життєздатного на запилену насіння на біб, компонент насіння на біб, квітку, всього, на запилену всього, шт./біб шт./кв. квітку, шт./кв. шт./біб Якутська жовта 0,63 0,62 1,50 1,48 Павловська 7 0,18 0,16 2,00 1,78 Змієвий вал 0,18 0,18 1,38 1,38 Кулундинська борова 0,40 0,38 1,25 1,19 Марусинська 425 0,22 0,14 0,65 0,41

Поряд із материнськими компонентами гібридних комбінацій також було проведено контрольоване самозапилення батьківських сативних компонентів гібридних комбінацій. Найбільш самосумісним сативним компонентом є номер 117, рівень зав’я- зування бобів якого сягнув максимальних 68,3% з насіннєвою продуктивністю 2,4 насінини на біб. Далі, за рівнем зав’язування бобів (понад 50%) виділяються такі номери, як 350 і 330 з середнім рівнем насіннєвої продуктивності відпо- відно 1,7 і 2,3 насінини на один біб. Вищезазначені селекційні номери можна віднести до групи з підвищеним рівнем самосумісності. Номери 251 і 307 від- значилися середнім рівнем зав’язування бобів –38,9 і 46,7% відповідно. Рівень зав’язування бобів при контрольованому самозапиленні батьків- ських сативних селекційних номерів, з урахуванням розподілу кількості бобів, що зав’язалися на 100 самозапилених квіток, можна охарактеризувати таким чином: дуже мало бобів зав’язалося у 337 і 297; мало – у номерів: 209, 307, 312, 333, 338 і 352; середня кількість бобів зав’язалася у 251, 330 і 350 номері, а висока – у 117. Однак, при середньому рівні автогамії сативні компоненти від- різнялися за таким показником, як «кількість насінин на один біб» з середньою різницею зав’язування 1,0 насінина на біб. Так, у селекційного номера 251 в се- редньому на один біб зав'язалося 1,8 насінина, а в 307 – 0,8 насінин. Середній показник «кількість насінин на один біб» знаходився в межах 0,7 – 1,1 насінина на біб, проте номер 290 відрізнявся вищою насіннєвою продуктивністю – 2,1 насінина на біб, що зав’язався при контрольованому самозапиленні. Низький рівень зав’язування бобів (18 – 33,3%) показали такі сативні компоненти, як 312, 233, 333, 338, 352 і 290. Найменший рівень зав’язування бобів було у се- лекційного номера 337 – 2,0% з середньою зав'язуваністю насіння 1 насінина на біб.

236 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 2. Основні показники насіннєвої продуктивності батьківських сативних форм за контрольованого самозапилення Кількість Кількість Кількість Кількість насіння життєздатного насіння Батьківський життєздатного на запилену насіння на біб, компонент насіння на біб, квітку, всього, на запилену всього, шт./біб шт./кв. квітку, шт./кв. шт./біб 297 0,58 0,56 3,22 3,11 233 0,32 0,23 1,12 0,82 337 0,02 0,02 1,00 1,00 350 0,96 0,64 1,71 1,14 352 0,28 0,24 1,08 0,92 251 0,82 0,63 1,75 1,36 338 0,28 0,20 1,00 0,71 330 1,33 0,76 2,33 1,33 209 0,50 0,48 2,08 2,00 333 0,20 0,10 0,71 0,36 307 0,30 0,26 0,76 0,67 312 0,25 0,03 0,75 0,10 117 1,63 1,35 2,39 1,98

За контрольованого самозапилення номери 297 і 209 зав’язали до 10% не- життєздатного насіння, 337 номер зав’язав 100% життєздатне насіння, а номер 312 – найменшу кількість життєздатного насіння. Здійснюючи селекційну ро- боту за напрямом підвищення рівня автогамії представників роду Medicago L., незважаючи те що основний акцент слід робити на рівень зав’язування бобів, не слід забувати про продукування життєздатного насіння. За всіма показника- ми насіннєвої продуктивності, які визначалися, спостерігається досить висока варіабельність показників, тому за умов самозипелення слід приділяти увагу такому результуючому показнику, як «кількість життєздатного насіння на за- пилену квітку».

Висновки.Отже, виходячи з вищенаведених даних, отриманих при контр- НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ольованому самозапиленні серед фалькатних форм найбільш продуктивними за зав’язуванням життєздатного насіння на запилену квітку виявилися сорти Якутська жовта та Кулундинська борова. Серед сативних компонентів за кіль- кістю життєздатного насіння на запилену квітку виділилися селекційні номери 117, 330, 350 хоча в них і проявився середній рівень зав'язування життєздатного насіння на біб. На зазначені номери слід звертати особливу увагу за веденням відповідного селекційного напряму.

237 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

1. Абубекеров Б. А. Комбинационная способность сортов люцерны по облиственности растений. IV съезд Всесоюзного общества генетиков и се- лекционеров им. Н. И. Вавилова. Кишинев: Штиица, 1982. Ч. 2. С. 7-8. 2. Аубакиров К. А. Некоторые биологические особенности и хозяйствен- ные признаки коллекции люцерны посевной в условиях предгорной зоны Алма- Атинской области. Вестн. с-х науки Казахстана. 1973. № 1. С. 35. 3. Бобер А. Ф., Корягін О. М., Повидало М. В. Селекция люцерны с использо- ванием самосовместимости и генетических маркеров. Сборник научных тру- дов «Земледелие и селекция в Беларуси». Минск «ИВЦ Минфина», 2014. Вып. 50. С. 316–329. 4. Дзюбенко Н. И. Использование автотриппинга в селекции люцерны. Тр. по прикл. бот. и сел. 1981. Том 71. № 2. С. 87–94. 5. Зинченко Б. С., Ткаченко И. К., Ладыжинская Н. В. Селекционно- семеноводческая работа с многолетними травами на Полтавской опытной станции. Селекция и семеноводство многолетних трав: тезисы докл. Киев, 1974.С. 16–19. 6. Квасова Э. В., Шумный В. К. Инбридинг у люцерны. Изв. СО АН СССР, сер. биол. наук. 1981. № 15/3. С. 80–85. 7. Коваленко В. И., Шумный В. К. Триппинг и семенная продуктивность у многолетних видов люцерны Medicago L. при свободном цветении и опыле- нии. Вестник ВОГиС. 2008. Том 12. № 4. С. 740–748. URL:http://www.bionet.nsc. ru/vogis/vestnik.php?f=2008&p=t12_4_cont 8. Мамалыга В. С., Чумак А.А. Исходный материал для селекции сортов люцерны различного хозяйственного назначения. IV съезд генетиков и селек- ционеров Украины. Киев, Наукова думка, 1981. Ч. 4. С. 41-42. 9. Cooper D. C., Brink R. A. Partial self-incompatibility and the collapse of fertile ovules as factors affecting seed formation in alfalfa. J. Agr. Res. 1940. V.60. № 7. P. 453–472. 10. Vondracek J., Rod J. Improvement of selection decisions in lucerne breeding. Sci. agr. bohemols. 1986. 18, № 3. Р. 181–184.

1. Abubekerov, B. A. (1982). Kombinacionnaja sposobnost' sortov ljucerny po oblistvennosti rastenij. [The combining ability of alfalfa varieties by leafy plants] IV s#ezd Vsesojuznogo obshhestva genetikov i selekcionerov im. N. I. Vavilova. [IV Congress of the All-Union Society of Genetics and Breeders N. I. Vavilova], 2, 7-8. 2. Aubakirov, K. A. (1973). Nekotorye biologicheskie osobennosti i hozjajstvennye priznaki kollekcii ljucerny posevnoj v uslovijah predgornoj zony Alma-Atinskoj oblasti. [Some biological features and economic characteristics of the alfalfa collection in the foothill zone of the Alma-Ata region]. Vestn. s-h nauki Kazahstana. [Vestn. agricultural science of Kazakhstan], 30–35. 3. Bober, A. F., Korjagin, O. M., Povydalo, M.V. (2014). Selekcija ljucerny s ispol'zovaniem samosovmestimosti i geneticheskih markerov. [Alfalfa breeding using

238 Випуск 1-2, 2020 self-compatibility genes and genetic markers] Zemledelie i selekcija v Belarusi. [Agriculture and Breeding in Belarus], 50, 316–329. 4. Dzjubenko, N. I. (1981). Ispol'zovanie avtotripinga v selekcii ljucerny.[The use of autotripping in the selection of alfalfa] Trudy po prikladnoj botanike, genetike i selekcii. [Proceedings on applied botany, genetics and breeding], 2, 87–94. 5. Zinchenko, B. C., Tkachenko, I. K., Ladyzhinskaja, N. V. (1974). Selekcionno- semenovodcheskaja rabota s mnogoletnimi travami na Poltavskoj opytnoj stancii. [Breeding and seed-growing work with perennial grasses at the Poltava experimental station]. Selekcija i semenovodstvo mnogoletnih trav. [Selection and seed production of perennial grasses], 16–19. 6. Kvasova, Je. V., Shumnyj, V. K. (1981). Inbriding u ljucerny. [Inbreeding in alfalfa] Izv. SO AN SSSR, ser. biol. nauk. [Izv. SB AN SSSR, ser. biol. Science], 15/3, 80–85 7. Kovalenko, V.I., Shumnyj, V.K. (2008). Tripping i semennaja produktivnost' u mnogoletnih vidov ljucerny Medicago L. pri svobodnom cvetenii i opylenii. [Tripping and seed productivity in perennial species of Medicago L. alfalfa with free flowering and pollination] Vestnik VOGiS. [VOGiS Bulletin], 12, 4. Retrieved from. URL:http:// www.bionet.nsc.ru/vogis/vestnik.php?f=2008&p =t12_4_cont 8. Mamalyga, V.S., Chumak, A. A. (1981). Ishodnyj material dlja selekcii sortov ljucerny razlichnogo hozjajstvennogo naznachenija. [Source material for the selection of alfalfa varieties for various household purposes]. IV s#ezd genetikov i selekcionerov Ukrainy [IV Congress of Genetics and Breeders of Ukraine], 4. 41-42. 9. Cooper D. C., Brink R. A. (1940). Partial self-incompatibility and the collapse of fertile ovules as factors affecting seed formation in alfalfa. J. Agr. Res, 60. 453–472. 10. Vondracek J., Rod J. (1986). Improvement of selection decisions in lucerne breeding. Sci. agr. Bohemols, 18. 3. 181–184.

Мета. Оцінити найбільш перспективні сорти Medicago falcata L. та селек- ційні номери Medicago sativa L. щодо зав’язування життєздатного насіння за контрольованого самозапилення. Методи. Польові, лабораторні дослідження, математично-статистич- ний аналіз. Результати. Для більш достовірної оцінки результативності контрольова- ного самозапилення, доцільно визначити такі показники, як кількість насіння та кількість життєздатного насіння на запилену квітку, а також кількість насін- НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ня та кількість життєздатного насіння на біб. Серед жовтоквіткових сортів відмітною від інших є Якутська жовта, яка найбільшою мірою є самосумісною з високим рівнем зав’язування життєздатного насіння, сорт фалькатної люцер- ни Марусинська 425 виявився найменш продуктивним за всіма показниками, які оцінювалися. Спостерігається досить висока варіабельність показників, тому за умов самозапилення слід приділяти увагу такому результуючому показнику, як «кількість життєздатного насіння на запилену квітку». За контрольованого

239 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

самозапилення найбільш самосумісним сативним компонентом є номер 117, рі- вень зав’язування бобів якого становив максимальних 68,3%, а насіннєва продук- тивність – 2,4 насінини на біб. Селекційні номери 297 і 209 зав’язали до 10% не- життєздатного насіння, 337 номер – 100% життєздатне насіння. Селекційний зразок 312 зав’язав найменшу кількість життєздатного насіння. Висновки. Здійснюючи селекційну роботу за напрямом підвищення рівня автогамії представників роду Medicago L., незважаючи на те що основний акцент слід робити на рівень зав’язування бобів, проте не слід забувати про продукування життєздатного насіння. Ключові слова: рівень зав’язування бобів, життєздатне насіння, люцерна, триппінг.

Цель. Оценить наиболее перспективные сорта Medicago falcata L. и селек- ционные номера Medicago sativa L. относительно завязывания жизнеспособ- ных семян при контролируемом самоопылениии. Методы. Полевые, лабораторные исследования, математически-статис- тический анализ. Результаты. Для более достоверной оценки результативности контро- лируемого самоопыления, целесообразно определить такие показатели, как количество семян и количество жизнеспособных семян на опылённый цве- ток, а также количество семян и количество жизнеспособных семян на боб. Среди желтоцветковых сортов отличительным от других является Якутская желтая, который в наибольшей степени есть самосовместимым с высоким уровнем завязывания жизнеспособных семян, сорт фалькатной люцерны Марусинська 425 оказался наименее продуктивным по всем показателям, ко- торые оценивались. Наблюдается достаточно высокая вариабельность по- казателей, поэтому в условиях самоопыления следует уделять внимание та- кому результирующему показателю, как «количество жизнеспособных семян на опылённый цветок». При контролируемом самоопылении наиболее самосо- вместимым сативним компонентом является номер 117, уровень завязывания бобов которого составил максимальных 68,3 %, а семенная продуктивность – 2,4 семян на боб. Селекционные номера 297 и 209 завязали до 10% нежизнеспо- собных семян, 337 номер – 100% жизнеспособных семян. Селекционный обра- зец 312 завязал наименьшее количество жизнеспособных семян. Выводы. Ведя селекционную работу по направлению повышения уровня ав- тогамии у представителей рода Medicago L., несмотря на то, что основной акцент следует делать на уровень завязывания бобов, не следует забывать о продуцировании жизнеспособных семян. Ключевые слова: уровень завязывания, жизнеспособные семена, люцерна, триппинг.

240 Випуск 1-2, 2020

Aim. To assess the most promising varieties of Medicago falcata L. and breeding numbers of Medicago sativa L. in relation to the setting of viable seeds under con- trolled self-pollination. Methods. Field and laboratory researches, mathematically-statistical analysis. Results. For a more reliable assessment of the effectiveness of controlled self-polli- nation, it is advisable to determine such indicators as the number of seeds and the num- ber of viable seeds per pollinated flower, as well as the number of seeds and the number of viable seeds per pod. Among the yellow-flowered varieties, the Yakutskaya yellow variety is distinctive from others, which is the most self-compatible with a high level of viable seed setting, the Marusinska 425 falcate alfalfa variety turned out to be the least productive in all parameters that were assessed. There is a fairly high variability of indicators, therefore, in conditions of self-pollination, attention should be paid to such a resulting indicator as «the number of viable seeds per pollinated flower.» Under controlled self-pollination, the most self-compatible sativa component is number 117, with a bean set maximum of 68.3% and a seed yield of 2.4 seeds per bean. Breeding numbers 297 and 209 set up to 10% of non-viable seeds, 337 number – 100% of viable seeds. Breeder Sample 312 set the smallest number of viable seeds. Conclusion. While conducting breeding work towards increasing the level of au- togamy in representatives of the genus Medicago L., despite the fact that the main emphasis should be on the level of pods setting, one should not forget about the production of viable seeds. Keywords: setting level, viable seeds, alfalfa, tripping. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 658:338.339.1 О.Л. Оксимець, кандидат сільськогосподарських наук О.І. Вітвіцька, старший науковий співробітник ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ШЛЯХИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ НА РИНКУ НАСІННИЦТВА

Проведення маркетингових досліджень – це складний багатогранний про- цес, що вимагає глибокого знання об'єкта вивчення, від точності і своєчаснос- ті результатів якого залежить успішне функціонування наукової установи. На принципах маркетингу на сьогоднішній день працюють майже всі підприєм- ства і установи більшості країн світу [1].

241 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Предмет досліджень – селекційні розробки (сорти та гібриди рослин) за- рубіжної, вітчизняної та селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН» як сег- мент ринку наукоємної продукції в галузі рослинництва. Мета роботи – визначити розмір та характеристику ринку наукоємної про- дукції в галузі рослинництва, проаналізувати розподіл часток між конкурента- ми, вивчити потенційних споживачів. Методи досліджень – діалектичний, абстрактно-логічний, економіко-ста- тистичний. Результати. Наведено результати трирічних маркетингових досліджень ринку наукоємної продукції (Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, Державний реєстр суб’єктів насінництва та розсад- ництва, ліцензійні угоди ННЦ «Інститут землеробства НААН»), вивчено попит агропідприємств країни на селекційні інновації наукової установи. В умовах ринкової економіки успіх функціонування будь-якого виробни- ка залежить від рівня конкурентоспроможності продукції, яку він пропонує споживачам. Для цього недостатньо просто виробити продукцію, а на основі аналізу ринку правильно визначити потребу покупця. Тому виникає необхід- ність в управлінні конкурентоспроможністю продукції, заснованої на тісному взаємозв'язку загальновизнаних законів економіки і менеджменту, психології та соціології. Для цього слід враховувати інтереси споживачів (параметри, що впливають на споживчі властивості продукції та фінансові можливості покуп- ця) та виробників (фактори, які впливають на рівень витрат) [2, 3]. Дослідження ринку наукоємної продукції – один з напрямків маркетингових досліджень направлений на отримання даних оцінки кон'юнктурних тенденцій, виявлення ключових факторів успіху та визначення найбільш ефективних спо- собів ведення конкурентної політики на ринку для прийняття пріоритетних кроків націлених на ефективну діяльність наукової установи. Оцінка і аналіз ринкової кон'юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності та мар- кетингу на всіх рівнях управління.Цей напрямок статистичного дослідження органічно вписується в функції маркетингового дослідження і є необхідною передумовою формування стратегії і тактики маркетингу. Для з’ясування конкурентної ситуації на ринку селекційних інновацій було проаналізовано Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2018 рр., в тому сегменті ринку, який займає ННЦ «Інститут землеробства НААН» [4] . Аналіз кон’юнктури ринку показав, що серйозну конкуренцію вітчизня- ним сортам ріпаку озимого, ріпаку ярого, кукурудзи, буряка кормового скла- дають іноземні компанії переважно з європейських країн (Німеччина, Франція, Голландія, Швейцарія, Австрія, Польща та ін.) та США. Іноземні сорти з Німеччини, Польщі, Нідерландів, Канади переважають також на ринку злако- вих трав, які використовуються в озелененні територій.

242 Випуск 1-2, 2020

Вітчизняні наукові установи лідирують у селекції сортів пшениці озимої, сої, гречки, жита озимого, проса, квасолі, льону олійного, льону-довгунцю, лю- пину, серед яких чільне місце посідають селекційні досягнення ННЦ «Інститут землеробства НААН» придатних для поширення в Україні. За період 2016–2018 рр. ННЦ «Інститут землеробства НААН» внесено низ- ку нових сортів: пшениці м’якої озимої, тритикале озимого, сої, проса посівно- го, люпину білого, льону звичайного, льону низького, буряка кормового, квасо- лі, конюшини, костриці лучної, костриці червоної, грястиці збірної, стоколосу безостого, тимофіївки лучної, пажитниці багатоквіткової, гірчиці білої, гірчиці чорної, суріпиці озимої, ріпаку озимого і гірчиці сарептської ярої. Усього заре- єстровано 32 сорти та 2 гібриди кукурудзи. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні станом на 2018 р. діє 145 сортів селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН», що становить у групах зернових та кукурудзи 1,8%, зернобобових 11,4%, круп’яних 28,3%, олійних та прядивних 4,7%, кормових 3,6%. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Рис.1. Динаміка поширення сортів рослин вітчизняної та іноземної селекції

На основі проведених досліджень нами з’ясовано, що кількість сортів рослин і гібридів іноземної та вітчизняної селекції в наповненні реєстру в 2016 – 2018 рр. постійно змінюється. Проведений аналіз даних (рис. 1) характеризує кон’юнкту- ру ринку наукоємної продукції в галузі рослинництва. Кількість сортів і гібридів рослин в наповненні реєстру в 2016 р. становила у групі зернових та кукурудзи 52,9% іноземної селекції, 47,1% вітчизняної. Зернобобових 32,9% зарубіжних, 243 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

67,1% українських, круп’яних – 100% вітчизняних, олійних та прядивних 70,6% селекції інших країн та 29,4% ,внутрішньої, кормових 38,8% і 61,2%. У 2017 р. цей показник збільшився на 3,7% для іноземних сортів та гібридів групи зернових та кукурудзи, на 1,5% для сортів олійних та прядивних культур та на 3,4% для кормових. Для зернобобових зменшився на 0,7%. За даними реєстру 2018 р. кількість сортів та гібридів рослин закордонної селекції зменшилась у групі зернових та кукурудзи на 5,2%, олійних та пря- дивних на 6,3%, кормових на 4,2%. В зернобобових та круп’яних збільшилась на 5,5% і 3,8% , що становить 37,7% й 3,8% відповідно. За три роки чітко відслідковується тенденція до поступового збільшення іноземних сортів зернобобових та круп’яних культур, що веде до втрати укра- їнських позицій на вітчизняному ринку сортових ресурсів. В умовах ринку діяльність будь-якого підприємства значною мірою визна- чається зовнішніми умовами, у першу чергу, потребами та запитами спожи- вачів. Тому товарна політика є основою маркетингових рішень, навколо якого формуються інші рішення, пов'язані з умовами і методами просування товару від виробника до кінцевого покупця. Обсяги виробництва і продажів впливають на всі показники діяльності організації, насамперед на фінансові результати та рентабельність. Зважаючи на це, дослідженням виробництва і реалізації продукції слід приділяти особли- ву увагу в ході комплексного економічного аналізу, основною метою якого є розкриття резервів збільшення темпів зростання обсягів продажу. Це дасть змогу орієнтуватися в умовах, що реально існують, зменшить не- визначеність, яка виникає під час прийняття управлінських рішень і забезпе- чить зворотній зв’язок компанії з ринком та споживачами. За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної еконо- міки» для щорічної сівби в межах 15–16 млн га зернових культур необхідно мати від 2,5 до 3,0 млн т насіння нових високопродуктивних сортів і гібридів. За розрахунками це – 1,0–1,3 млн т насіння ярих і 1,5–1,7 млн т насіння ози- мих зернових, в т.ч. понад 2 тис. т добазового, 300–500 тис. т базового і 2,2– 2,5 млн т сертифікованого насіння [5]. На ринку насіння в Україні у 2018 р. здійснювали діяльність 596 суб’єктів насінництва та розсадництва, задіяних у сфері виробництва та реалізації ко- ндиційного насіння і садивного матеріалу. З них 395 підприємств займалися виробництвом насіння зернових, зернобобових, круп’яних, кормових, олійних та прядивних культур [6]. Вивчивши характеристики сортів та гібридів рослин ННЦ «Інститут земле- робства НААН» і природно-кліматичні умови України можемо рекомендувати до вирощування зернові, круп’яні, олійні, кормові (крім конюшини) культури в східних та південних, західних, північних, центральних, зернобобові в захід- них, північних, центральних, прядивні в західних і північних областях.

244 Випуск 1-2, 2020

а СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ

б Рис. 2. Потенційний ринок збуту насіннєвої продукції

245 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

в

г Рис. 2. Потенційний ринок збуту насіннєвої продукції (закінчення)

246 Випуск 1-2, 2020

Виділивши однорідних споживачів, як окремий сегмент ринку ми визна- чили своїх потенційних клієнтів. Для детального вивчення ситуації, області України згрупували за територіальним розміщенням. Проаналізувавши Державний реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва і ліцензійні угоди ННЦ «Інститут землеробства НААН» за 2018 р. визначили кількість підприємств, що займаються насіннєвою діяльністю. У східних та південних областях працює 127, західних – 57, північних – 86, центральних – 125 господарств. Наша установа співпрацює з 7; 10; 22 та 13 виробниками від- повідно. Дослідивши за цими показниками кожну область можна зробити при- пущення, що розширити сфери впливу у Волинській, Закарпатській, Івано- Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Кіровоградській, Луганській буде досить важко, так як кількість виробників насіння невелика. В інших регіонах ситуація для розши- рення ринку збуту має перспективу розвитку за рахунок більшої частки суб’єк- тів насінництва (див. рис.2). Висновки. Проаналізувавши Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, визначено співвідношення сортів вітчизняної селек- ції до іноземної, в тому числі сегмент ринку, який займає ННЦ «Інститут зем- леробства НААН». Узагальнивши результати, виділено потенційних споживачів наукоємної продукції на вітчизняному ринку насінництва. Встановлено, що застосування маркетингових прийомів в сільськогоспо- дарській науці дасть змогу підвищити якість наукоємної продукції, розширити ринки збуту.

1. Городянська Л. В. Методологія оцінювання рівня відтворення економіч- них ресурсів в обліку. Галузева, міжгалузева та регіональна економіка. 2010. Вип. 12. С. 194–200. 2. Теоретичні, методологічні та практичні аспекти конкурентоспро- можності підприємств : монографія /за загальною редакцією професора О.Г. Янкового. Одеса, Атлант, 2017. 514 с. 3. Саранчук Г. М. Інноваційний розвиток сільського господарства як основа СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ підвищення його конкурентоспроможності. Інноваційна економіка. 2010. Вип. 1. С. 26–32. 4. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні. URL:https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin (дата звернення 5.05.2020) 5. Захарчук О.В. Стан та перспективи розвитку галузі насінництва в Україні. Инфоіндустрія: електрон. версія журнал. 2018 URL: https:// infoindustria.com.ua/stan-ta-perspektivi-rozvitku-galuzi-nasinnitstva-v-ukrayini- dumka-eksperta/ (дата звернення 16.07.2020)

247 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

6. Державний реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва URL:https://agro.me.gov.ua/storage/app/uploads/public (дата звернення 27.05.2020)

1. Ghorodjansjka L. V.( 2010). Metodologhija ocinjuvannja rivnja vidtvorennja ekonomichnykh resursiv v obliku. [Methodology for assessing the level of reproduction of economic resources in accounting]. Ghaluzeva, mizhghaluzeva ta reghionaljna ekonomika, 12, 194–200 [in Ukrainian]. 2. Jankovyj O.Gh. (Ed.) (2017). Teoretychni, metodologhichni ta praktychni aspekty konkurentospromozhnosti pidpryjemstv. [Theoretical, methodological and practical aspects of enterprise competitiveness]. Odesa, Atlant [in Ukrainian]. 3. Saranchuk Gh.M. ( 2010). Innovacijnyj rozvytok siljsjkogho ghospodarstva jak osnova pidvyshhennja jogho konkurentospromozhnosti. [Innovative development of agriculture as a basis for increasing its competitiveness]. Innovacijna ekonomika, 1, 26–32 [in Ukrainian]. 4. Derzhavnyj rejestr sortiv roslyn, prydatnykh dlja poshyrennja v Ukrajini. [State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine] Retrieved form https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin [in Ukrainian]. 5. Zakharchuk O.V. (2018). Stan ta perspektyvy rozvytku ghaluzi nasinnyctva v Ukrajini. [Status and prospects of development of the seed industry]. Ynfoyndustryja: elektron. versija zhurnal. Retrieved form https://infoindustria.com.ua/stan-ta- perspektivi-rozvitku-galuzi-nasinnitstva-v- ukrayini- dumka-eksperta [in Ukrainian]. 6. Derzhavnyj rejestr sub'jektiv nasinnyctva ta rozsadnyctva. [State Register of Seed and Nursery Entities] Retrieved form https://agro.me.gov.ua/storage/app/ uploads/public [in Ukrainian].

В умовах ринкової економіки успіх функціонування будь-якого виробника за- лежить від рівня конкурентоспроможності продукції, яку він пропонує спожи- вачам. Для цього недостатньо просто виробити продукцію, а на основі аналізу ринку правильно визначити потребу покупця. У статті проаналізована об’єктивна необхідність та значення проведення маркетингових досліджень на аграрному ринку України, визначено розмір та характеристику ринку наукоємної продукції в галузі рослинництва, проаналізо- вано розподіл часток між конкурентами та вивчено обсяг продажів. Виявлено суттєву конкуренцію вітчизняним виробникам сортів ріпаку ози- мого, ріпаку ярого, кукурудзи, буряка кормового складають іноземні компанії переважно з європейських країн (Німеччина, Франція, Голландія, Швейцарія, Австрія, Польща та ін.) і США. Іноземні сорти з Німеччини, Польщі, Нідерландів, Канади переважають також на ринку злакових трав, які вико- ристовуються в озелененні територій.

248 Випуск 1-2, 2020

Вітчизняним науковим установам провідна роль належить у селекції сор- тів пшениці озимої, сої, гречки, жита озимого, проса, квасолі, льону олійного, льону-довгунцю, люпину, серед яких чільне місце посідають селекційні досягнен- ня ННЦ «Інститут землеробства НААН» придатних для поширення в Україні. Встановлено, що застосування маркетингових прийомів в сільськогоспо- дарській науці дасть змогу підвищити якість наукоємної продукції, розширити ринки збуту, виграти в ціні, що в кінцевому результаті приведе до отримання додаткового прибутку. Ключові слова: наукоємність, агропромислове виробництво, маркетингові дослідження, селекційні інновації, попит, пропозиція, сорт, гібрид.

В условиях рыночной экономики успех функционирования любого произво- дителя зависит от уровня конкурентоспособности продукции, которую он предлагает потребителям. Для этого недостаточно просто произвести про- дукцию, а на основе анализа рынка правильно определить потребность поку- пателя. В статье проанализирована объективная необходимость и значение про- ведения маркетинговых исследований на аграрном рынке Украины, определен размер и характеристику рынка наукоемкой продукции в отрасли растение- водства, проанализированы распределение долей между конкурентами и изу- чены объемы продаж. Установлено, что применение маркетинговых приемов в сельскохозяй- ственной науке позволит повысить качество наукоемкой продукции, расши- рить рынки сбыта, выиграть в цене, что в конечном итоге приведет к получе- нию дополнительной прибыли. Ключевые слова: наукоемкость, агропромышленное производство, марке- тинговые исследования, селекционные инновации, спрос, предложение, сорт, гибрид.

In a market economy, the success of any manufecturer depends on the level of competitiveness of the products it offers to consumers. So it is not enough just to produce products, but on the basis of market analysis you need to determine the right needs of the buyer. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ In the article has been analyzed an objective necessity and importance of marketing research in the agricultural market of Ukraine, has been determined the size and characteristics of the market of science-intensive products in the field of crop production, has been analized the distribution of shares between competitors and has been studied the volume of sales. Foreign companies, mainly from European countries (Germany, France, Holland, Switzerland, Austria, Poland, etc.) and the United States, make significant rivalry for our domestic producers of varieties and hybrids of winter rape, spring rape, corn,

249 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» fodder beet. Foreign varieties from Germany, Poland, Netherlands, Canada also dominate on the market of grasses, which are used in landscaping. Domestic scientific institutions are playing a leading role in the selection of varieties of grain, legumes, cereals and fodder grasses, among which a prominent place is occupied by the selection achievements of the NSC «Institute of agriculture NAAS», wich is suitable for distribution in Ukraine. It is established that the use of marketing techniques in agricultural science will improve the quality of knowledge-intensive products, expand markets, will make a win in price, which in the end will lead to additional profits. Key words: science-intensive, agro-industrial production, marketing research, selection innovations, needs, offer, variety, hybrid. Стаття надійшла до редакції 20.01.2020 р.

УДК 633.12:633.171:631.527:631.531.1 А.М. Проданик, кандидат с.-г. наук О.В. Самборська, науковий співробітник НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

СЕЛЕКЦІЯ ПРОСА НА ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ ЗЕРНА

Вступ. З давніх часів зерно проса було важливим джерелом харчування для на- родів, як Азії, так і Європи, що зумовилось такими особливостями цієї рослини – найбільшим серед злакових рослин коефіцієнтом розмноження при найменшій масі зерна для посіву; високою потенціальною продуктивністю навіть при стро- гому самозапиленні, простотою виробництва основного харчового продукту – пшона, його високою поживністю та відмінними кулінарними якостями, цінними кормовими показниками зеленої маси та соломи. Сучасні сорти проса характери- зуються достатньо високою урожайністю, але ще не повною мірою відповідають вимогам переробної промисловості через їх високу плівчастість, овальну форму зернівки і погану вирівняність зерна, що зумовлює низький вихід пшона при пе- реробці. Тому дослідження ознак, що визначають технологічні якості зерна, ство- рення генетичних джерел таких ознак з метою використання їх в селекції проса є актуальним завданням і потребує детального вивчення. [1, 2, 3, 4]. Основними ознаками, що визначають технологічні якості зерна проса є маса 1000 зерен, плівчастість, вирівняність за розміром зернівок (фракційний склад)

250 Випуск 1-2, 2020

і форма зернівки. З ознак технологічних якостей зерна проса найменш вивче- ною є форма зернівки, тобто кулястість, від якої залежить вихід крупи. Чим вища кулястість (округлість) зернівки, тим краще вона обрушується (лущиться, а не б’ється). Від крупності зернівки залежить товарний вид пшона. Із крупного зерна легше відібрати насіння важко відокремлюваних бур’янів (мишій, куря- че просо). Також при переробці крупнішого зерна, як правило, більший вихід пшона (вища доля ядра). Від плівчастості вихід крупи залежить напряму – доля ядра більша в зерен із тоншою плівкою. Але при цьому лусочки повинні бути повноцінними, тобто виконувати свою захисну функцію (у тонкоплівчастих форм проса при збиранні плівка обрушується і функції зберігання та насіннєві кондиції такого зерна втрачаються). Встановлено, що у всіх сортів проса, зане- сених в Реєстр сортів рослин України, маса 1000 зерен була вищою від серед- нього показника, а у 6-ти з 19-ти вивчених – дуже високою, низьку плівчастість мали лише 3 сорти (Новокиївське 01, Омріяне і Біла Альтанка) [5, 6, 7, 8]. Зерно проса має кулясту, овальну або овально-подовжену форму. В нижній частині зернівки міститься зародок, який становить 3-4% від маси зернівки, ен- досперм 68–75%, плодові та насіннєві оболонки – 7-8%, плівчастість (квіткові плівки) – 16–25%. Найбільш цінними у технології переробки проса на пшоно вважають кулясте зерно з низькою плівчастістю, кулястою формою зернівки та вирівняне за фракційним складом. Базовим за якістю є просо, з якого отриму- ють 76% чистого ядра від маси зерна [8, 9, 10, 11]. Виробництво проса в нашій країні базується на 24 сортах вітчизняної селек- ції, які забезпечують досить високу урожайність, характеризуються великою (7,1–8,0 г) або дуже великою (більше 8,1 г) масою 1000 зерен [12]. Однак біль- шість сортів мають високу плівчастість. Тому виникає необхідність створення сортів проса з покращеними техноло- гічними якостями зерна, особливо з невисокою плівчастістю та кулястою фор- мою зернівки. Перевага нових сортів проса полягатиме в більш високій урожайності зерна за рахунок їх стійкості проти хвороб і адаптивності до стресових факторів ви- рощування та покращених технологічних якостях зерна [13]. Метою роботи є створення високоврожайних сортів проса з комплексною стійкістю до сажки і меланозу, високими технологічними якостями зерна, адап- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ тованих до умов України. Методи досліджень: польові зі створення, оцінки та добору селекційно- го матеріалу, отриманого шляхом генетичної рекомбінації корисних генів, ро- зосереджених у різних внутрішньовидових джерелах проса, з використанням штучних схрещувань; лабораторний з визначення технологічних якостей зерна проса; статистичний з опрацювання результатів досліджень. Результати досліджень. Основними напрямами наших досліджень є ство- рення вихідного матеріалу для ранньостиглих і середньостиглих сортів проса,

251 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

що характеризуватимуться поєднанням спадково обумовленого одночасного прояву ознак високого рівня зернової продуктивності, комплексної стійкості проти вилягання, ураження поширеними расами сажки та меланозом, високих технологічних якостей зерна, адаптивності до дії стресових абіотичних факто- рів середовища в різних умовах України. У наших дослідах стандартами для ранньостиглих генотипів були ви- користані сорти Київське 96 та Біла Альтанка, для середньостиглих – сорт Миронівське 51 (Біла Альтанка і Миронівське 51 – стабільно висока урожай- ність, Київське 96 і Біла Альтанка – високі технологічні якості зерна та стій- кість проти ураження сажкою). У відділі селекції і насінництва круп’яних культур створений вихідний ма- теріал із високими технологічними якостями зернівки проса випробовується за повним циклом селекційного процесу з оцінкою расоспецифічної стійкості проти сажки. З метою виділення генотипів проса з цінними ознаками закладе- ний розсадник із 21 гібрида з ознаками технологічних якостей зерна (високої маси 1000 зерен, оптимальної плівчастості, високої вирівняності зерна і куля- стої форми зернівки), які поєднали стійкість у різних співвідношеннях до най- більш вірулентних і агресивних рас сажки Rs2, Rs3 і Rs12. Для виділення імунного до різних рас сажки вихідного матеріалу проса та створення джерел одночасної стійкості до найбільш агресивних її рас був про- ведений аналіз вірулентності рас сажки та виділені найбільш вірулентні з них (патотипи №№ 2, 3, 8, 9 і 13), які можуть відображати стійкість проти всіх па- тотипів загалом. Тому перевірку на стійкість проти сажки проса проводили на штучному інфекційному фоні із 9-ти рас патогену за удосконаленою мето- дикою оцінки расоспецифічної стійкості проса до сажки, розробленої в ННЦ «Інститут землеробства НААН» у 2015 р. У розсаднику вивчення стійкості селекційного матеріалу проса проти сажки на фоні штучного зараження після оцінки 21 гібрида з ознаками технологіч- них якостей зерна виділено 8 зразків, які показали стійкість проти найбільш вірулентних і агресивних рас сажки Rs2, Rs3 і Rs12, а також групову стійкість проти сажки проса (табл. 1). Усі ці 8 ліній власної селекції не поступаються стандартам за окремими оз- наками, а за комплексом господарсько-цінних ознак можна виділити 3 гено- типи (л.1745-04, л.1427-08, л.2098-14), які переважають стандарти за такими ознаками: • стійкість проти вилягання (8–8,5 балів), • стійкість проти ураження меланозом (0%), • низька плівчастість (13,5–15,91%), • расоспецифічна стійкість проти ураження сажкою (стійкі проти уражен- ня 7-11 патотипами сажки).

252 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 1. Господарсько-цінні ознаки кращих ліній проса в гібридних

популяцій F5–F6 селекційного розсадника, (Чабани, 2019 р.) Стійкість до рас сажки

Сорт, лінія Rs Rs Rs Rs Rs Rs Rs Rs Плів Маса Ураж. Ураж. Форма Форма

зернівки 1 2 3 5 8 9 12 13 виляг., бал виляг., час-тість,% 1000 зерен, г Меланозом, % Меланозом, Стійкість проти Стійкість Біла Альтанка 4,5 9,10 21,1 1 куляста У 0 У 0 0 У 0 0 Київське 96 6,0 8,15 20,62 0 куляста 0 У У 0 У 0 У У Миронівське 51 6,0 7,99 19,50 2 овальна У У У У У У У У л. 1745-04 8,0 8,30 15,91 0 куляста 0 0 У У У 0 У 0 л. 1110-05 8,5 9,26 20,09 1 куляста 0 У 0 0 0 0 У 0 л. 1427-08 8,5 9,18 14,17 0 куляста 0 0 У У У 0 У 0 л. 2098-14 8,5 8,0 13,5 0 куляста У 0 У 0 0 У 0 0 л. 3199-16 8,5 8,54 18,15 0 куляста 0 У 0 0 0 0 У 0 л. 3267-16 9,0 8,31 18,08 1 куляста У У 0 У 0 У У 0 л. 3958-17 9,0 9,45 20,64 0 куляста У 0 У 0 0 0 0 У л. 3982-17 7,0 9,36 18,49 0 овальна 0 У 0 0 0 0 У 0

В конкурсному сортовипробуванні 2019 р. за урожайністю, технологічними якостями зерна, стійкістю проти вилягання та ураження меланозом і сажкою ви- ділено 6 номерів (2250-11, 2056-12, 2108-12, 4305-14, 3286-16, 3324-16). Ці лінії за урожайністю були кращі або на рівні (2,98–3,54 т/га) стандартів Київське 96 (2,21 т/га), Біла Альтанка (2,50 т/га) та Миронівське 51 (2,97 т/га), мали вищу масу 1000 зерен, а за стійкістю проти сажки, меланозу і вилягання та іншими господарсько-цінними ознаками не поступалися стандартам (табл. 2): • л.2250-11 переважає стандарт за урожайністю (+0,54 т/га), крупнозерні- стю (маса 1000 зерен – 9,35 г), за стійкістю проти вилягання та меланозу, стійка проти ІІІ групи рас сажки;

• л.2056-12 перевищила стандарт за урожайністю (+0,86 т/га), крупнозер- НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ністю (маса 1000 зерен – 9,46 г), плівчастість не висока (17,59 %), стійка проти вилягання та ураження меланозом, а також характеризується поєд- нанням групової стійкості проти двох (І і ІІІ) груп патотипів сажки; • л.2108-12 переважає стандарт за урожайністю (+0,75 т/га), крупнозерна (маса 1000 зерен – 8,58 г), стійка проти вилягання та ураження патотипа- ми сажки ІІІ групи;

253 Таблиця 2 . Урожайність та господарсько-цінні ознаки кращих ліній проса в конкурсному сортовипробуванні, (Чабани, 2019 р.) Урожайність Стійкість до рас сажки зерна, т/га

Сорт, лінія см Маса зерна Rs Rs Rs Rs Rs Rs Rs Rs Ура жен. Ура лінії Стій-кість 1 2 3 5 8 9 12 13 сорти, 1000 зерен, г + до cт. виляг, бал до виляг, Період сходи- сходи- Період За-барв-лення Меланозом, % Меланозом, Висота рослин,Висота Форма зернівки Форма Плів частість,% викид. Волоті, діб Волоті, викид. Біла Альтанка (ст.) 2,50 0 38 4,5 9,10 21,1 1 темно жовте куляс-та 105 У 0 У 0 0 У 0 0 Київське 96 (ст.) 2,21 –0, 29 37 6,0 8,15 20,62 0 черв. Куляс-та 130 0 У У 0 У 0 У У Миронівське 51 (ст.) 2,97 +0,47 39 7,0 7,99 19,50 2 жовт. Оваль-на 125 У У У У У У У У л.2250-11 3,04 +0,54 39 8,0 9,35 19,68 0 жовте куляс-та 125 У У 0 У 0 0 У 0 л.2056-12 3,36 +0,86 38 9,0 8,96 17,59 0 крем. Куляс-та 130 0 У 0 0 0 0 У 0 л.2108-12 3,25 +0,75 38 9,0 8,58 18,77 1 цегл. Плям куляс-та 135 У У 0 У У У У 0 л.4305-14 3,34 +0,84 41 8,5 8,68 19,94 0 жовте куляс-та 125 У У 0 У 0 У У 0 л.3286-16 3,14 +0,64 43 8,0 8,34 15,83 1 жовте куляс-та 150 0 У У 0 У 0 У У л.3324-16 3,54 +1,04 40 8,0 8,98 19,38 0 черв. Оваль-на 115 0 У У 0 У 0 У У НІР 05 0,19

0* – не уражено, У** – уражено. Випуск 1-2, 2020

• л.4305-14 краща від стандарту за урожайністю (+0,84 т/га), крупнозерна (маса 1000 зерен – 8,68 г), стійка проти вилягання, ураження меланозом та патотипами ІІІ групи рас сажки; • л.3286-16 перевищила стандарт за урожайністю на 0,64 т/га, має нижчу плівчастість (15,83%) також не поступається за іншими показниками; • л.3324-16 переважає стандарт за урожайністю на 1,04 т/га, стійкістю про- ти ураження меланозом і не поступається йому за іншими показниками. Поки що не вдалося поєднати всі бажані ознаки в одному генотипі, але нові сорти проса Заповітне і Веселка можна відзначити за ознаками технологічних якостей зерна проса – крупнозерності (маса 1000 зерен більше 9г), невисокої плівчастості (до 17%) та кулястої форми зернівки. Просо посівне ЗАПОВІТНЕ

Господарські та біологічні характеристики: різновидність – flavum, інтен- сивного типу, універсального використання. Високоврожайний, потенційна врожайність зерна – 5,0-6,0 т/га. Ранньостиглий – вегетаційний період 73–78 днів. Придатний до післяукіс- них і післяжнивних посівів. Волоть розкидиста, зернівка жовта, крупна (маса 1000 зерен 9,0–9,5 г), плівчастість 16,3–17,2%, вихід крупи 77–80%, вміст протеїну в зерні до 14,0%,

підвищений вміст каротину. НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Стебло міцне висотою 120–130 см. Стійкий до вилягання та обсипання. Стійкий проти ураження зернівки меланозом. У Реєстрі сортів рослин України з 2014 р. Рекомендований для вирощуван- ня в зоні Лісостепу України.

255 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Просо посівне ВЕСЕЛКА

Ботанічна різновидність victoriae. Сорт ранньостиглий (термін періоду вегетації – 74–80 днів). Рослини середньорослі 115–125 см, з добре розвинутою кореневою систе- мою, стебло потовщене, міцне з 6-7 вузлами та з верхнім міжвузлям завдовжки 43–50 см. Волоть стисла, зернівка червоного забарвлення з кремовим бочком у ниж- ній частині зовнішньої квіткової луски, куляста, крупнозерна (маса 1000 зерен понад 9 г), плівчастість 16,95%, вирівняність зерна висока (понад 90%) – основ- на фракція на решетах 1,8–2,0 мм. Стійкий проти вилягання та обсипання, а також ураження 8 расами сажки і меланозом. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2018 р. Відмічені переваги створених сортів можуть забезпечити їх більш високу конкурентоздатність порівняно з районованими сортами проса, що сприятиме, своєю чергою, швидкому збільшенню обсягів їх використання. Висновки. У розсаднику вивчення расоспецифічної стійкості селекційного матеріалу проса проти сажки на фоні штучного зараження після оцінки 21 гібри- да з ознаками технологічних якостей зерна (високої маси 1000 зерен, оптимальної плівчастості, кулястої форми зернівки) в комплексі зі стійкістю проти вилягання та ураження меланозом виділено 8 зразків, які показали стійкість проти найбільш вірулентних і агресивних рас сажки Rs2, Rs3 і Rs12, а також групову стійкість проти сажки проса. Всі ці лінії власної селекції не поступаються стандартам за окремими ознаками, а за комплексом господарсько-цінних ознак 3 з них (л.1745- 04, л.1427-08, л.2098-14) переважають стандарти за пошуковими ознаками: стій- кість проти вилягання (8–8,5 балів), стійкість проти ураження меланозом (0%), низька плівчастість (13,5–15,91%), расоспецифічна стійкість проти ураження сажкою (стійкі проти ураження 7-11 патотипами сажки).

256 Випуск 1-2, 2020

Вивчення загального рівня господарської цінності нових ліній у конкурсно- му випробуванні 2019 р. показало, що за урожайністю, технологічними якостя- ми зерна, стійкістю проти вилягання та ураження меланозом і сажкою виділи- лись 6 номерів (2250-11, 2056-12, 2108-12, 4305-14, 3286-16, 3324-16). Ці лінії за урожайністю були кращі або на рівні (3,04–3,54 т/га) стандартів Київське 96 (2,21 т/га), Біла Альтанка (2,50 т/га) та Миронівське 51 (2,97 т/га), мали вищу масу 1000 зерен, а за стійкістю проти сажки, меланозу і вилягання та іншими господарсько-цінними ознаками не поступалися стандартам. Нові сорти проса Заповітне і Веселка відзначаються за ознаками техноло- гічних якостей зерна – крупнозерністю (маса 1000 зерен більше 9 г), невисокою плівчастістю (до 17%) та кулястою формою зернівки.

1. Козолуп М.С. Крупяные культуры / М.С. Козолуп. – Воронеж: Воронеж. Кн. Изд-во, 1963. – 12 с. 2. Пономарёв Л.П. Просо – ценная крупяная и кормовая культура / Л.П. Пономарёв. – Барнаул, 1956. – 30 с. 3. Якименко А.Ф. Просо / А.Ф. Якименко. – М.: Россельхозиздат, 1975. – 234 с. 4. Кротов А.С., Лисов В.Н., Соколова И.И., Культурная флора СССР. Крупяные культуры. (гречиха, просо, рис). Ленинград. «Колос» 1975. С.117. 5. Реєстр сортів рослин України. К. – 2019. – 115с. 6. Класифікатор роду Р. miliaceum L. / під ред. Л.В. Григоращенко. – Харків, 2007. – 52 с. 7. Козьмина Е.П. Технологические свойства крупяных культур. М. Колос. 1981. С.176. 8. Белиловская А.С., Кан Г.В. О некоторых признаках и показателях каче- ства проса и их влияние на выход и качество крупы. Селекция и семеноводство проса. М.: Колос, 1973. С. 193 – 202. 9. Коновалов Б.Ю. Частная селекция полевых культур [Текст] ∕ Б.Ю. Ко­ новалов, Л.И. Долгодворова, Л.В. Степанова и др./ под ред. Б.Ю. Коновалова. – М.: Агропромиздат, 1990. – 543 с. 10. Шумилин П.И. Исследование и технологические свойства проса в про- цессе селекции. В кн. «Селекция, семеноводство и технология возделывания проса. Орел, 1982. С.54–59. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ 11. Овдиенко А.П. Особенности наследования хозяйствено-ценных при- знаков у гибридов проса (Panicum miliaceum L.). Автореф. дис. канд. с.х. наук. Киев, –1981. С.25. 12. Григоращенко Л.В. Широкий уніфікований класифікатор проса [Текст] / Л.В.Григоращенко, С.Г.Холод, О.І.Рудник, К.В.Рябчун, Л.Н.Кобизєва, С.Н.Горбачова. Харків – 2009. 62 с. 13. Колягин Ю.С. Селекция проса на устойчивость к болезням. // Сб. научн. Тр. ВНИИЗбкКК. Саратов,1982. С.60–64.

257 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

1.Kozolup M.S. Krupianye kultury / M.S. Kozolup. – Voronezh: Voronezh. Kn. Yzd-vo, 1963. – 12 s. 2. Ponomarev L.P. Proso – tsennaia krupianaia i kormovaia kultura / L.P. Ponomarev. – Barnaul, 1956. – 30 s. 3. Yakymenko A.F. Proso / A.F. Yakymenko. – M.: Rosselkhozizdat, 1975. – 234 s. 4. Krotov A.S., Lisov V.N., Sokolova I.I., Kulturnaia flora SSSR. Krupianye kultury. (hrechykha, proso, rys). Lenynhrad. «Kolos» 1975. S.117. 5. Reiestr sortiv roslyn Ukrainy. K. – 2019. – 115s. 6. Klasyfikator rodu P. Miliaceum L. / pid red. L.V. Hryhorashchenko. – Kharkiv, 2007. – 52 s. 7. Kozmina E.P. Tekhnolohycheskie svoistva krupianykh kultur. M. Kolos. 1981. S.176. 8. Belilovskaia A.S., Kan H.V. O nekotorykh pryznakakh y pokazateliakh kachestva prosa i ikh vliianye na vykhod i kachestvo krupy. Selektsyia i semenovodstvo prosa. M.: Kolos, 1973. S. 193–202. 9. Konovalov B.Yu. Chastnaia selektsyia polevykh kultur [Tekst] ∕ B.Yu. Konovalov, L.I. Dolhodvorova, L.V. Stepanova y dr./ pod red. B.Yu. Konovalova. – M.: Ahropromyzdat, 1990. – 543 s. 10. Shumilin P.I. Issledovanye i tekhnolohycheskie svoistva prosa v protsesse selektsii. V kn. «Selektsyia, semenovodstvo i tekhnolohiia vozdelyvaniia prosa. Orel, 1982. S.54–59. 11. Ovdyenko A.P. Osobennosti nasledovaniia khoziaistveno-tsennykh priznakov i hibridov prosa (Panicum miliaceum L.). Avtoref. Dys. Kand. S.kh. nauk. Kyev, – 1981. S.25. 12. Hryhorashchenko L.V. Shyrokyi unifikovanyi klasyfikator prosa [Tekst] / L.V. Hryhorashchenko, S.G. Kholod, O.I. Rudnyk, K.V. Riabchun, L.N. Kobyzieva, S.N. Horbachova. Kharkiv – 2009. 62 s. 13. Koliahin Yu.S. Selektsyia prosa na ustoichyvost k bolezniam. // Sb. Nauchn. Tr. VNIIZbkKK. Saratov, 1982. S.60–64.

Створений вихідний матеріал з високими технологічними якостями зер- нівки проса випробовується за повним циклом селекційного процесу з оцінкою стійкості проти сажки. В розсаднику вивчення расоспецифічної стійкості проса проти сажки на фоні штучного зараження після оцінки селекційного матеріалу з ознаками технологічних якостей зерна (високої маси 1000 зерен, оптимальної плівчастості, кулястої форми зернівки) в комплексі зі стійкі- стю проти вилягання та ураження меланозом виділено 8 зразків, які показали стійкість проти найбільш вірулентних і агресивних рас сажки Rs2, Rs3 і Rs12, а також групову стійкість проти сажки проса. Вивчення загального рівня гос- подарської цінності нових ліній у конкурсному випробуванні 2019 р. показало, що за пошуковими ознаками виділились 6 номерів (2250-11, 2056-12, 2108-12,

258 Випуск 1-2, 2020

4305-14, 3286-16, 3324-16), які за урожайністю були кращі або на рівні стан- дартів, мали вищу масу 1000 зерен, а за стійкістю проти сажки, меланозу і вилягання та іншими господарсько-цінними ознаками не поступалися стан- дартам. Нові сорти проса Заповітне і Веселка відзначаються ознаками техно- логічних якостей зерна – крупнозерністю (маса 1000 зерен більше 9г), невисо- кою плівчастістю (до 17%) та кулястою формою зернівки. Ключові слова: просо, селекція, сорти, лінії, ознаки, стійкість, сажка.

Созданный исходный материал с высокими технологическими качествами зерновки проса испытывается по полному циклу селекционного процесса с оцен- кой устойчивости против головни. В питомнике изучения расоспецифической устойчивости проса против головни на фоне искусственного заражения после оценки селекционного материала с признаками технологических качеств зерна (высокой массы 1000 зерен, оптимальной пленчатости, шаровидной формы зерновки) в комплексе с устойчивостью к полеганию и поражению мелано- зом выделено 8 образцов, которые показали устойчивость против наиболее вирулентных и агрессивных рас головни Rs2, Rs3 и Rs12, а также групповую устойчивость против головни проса. Изучение общего уровня хозяйственной ценности новых линий в конкурсном испытании 2019 показало, что по по- исковым признакам выделились 6 номеров (2250-11, 2056-12, 2108-12, 4305-14, 3286-16, 3324-16), которые по урожайности были лучше или на уровне стан- дартов, имели массу 1000 зерен выше, а по устойчивости к полеганию, головне и меланозу в комплексе с другими хозяйственно-ценными признаками не усту- пали стандартам. Новые сорта проса Заповитнэ и Вэсэлка отмечаются при- знаками технологических качеств зерна – крупнозерностью (масса 1000 зерен более 9 г), невысокой пленчатостью (до 17%) и шаровидной формой зерновки. Ключевые слова: просо, селекція, сорта, линии, признаки, устойчивость, головня.

The source material with high technological qualities of millet grain is created, which is tested by the full cycle of the selection process with the assessment of resistance against smut. In the nursery to study rasospecific resistance of millet against smut on the background of artificial contamination after evaluation of СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ breeding material with signs of technological qualities of grain (high weight of 1000 grains, optimal filminess, spherical grain shape) in combination with resistance to lodging and melanosis, 8 samples were shown to show resistance against the most virulent and aggressive races of soot Rs2, Rs3 and Rs12, as well as group resistance against soot millet. The study of the general level of economic value of new lines in the competitive test in 2019 showed that 6 numbers (2250-11, 2056-12, 2108-12, 4305-14, 3286-16, 3324-16) were selected according to the search criteria. Yields were better or at the level of standards, had a higher weight of 1000 grains, and

259 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН» resistance to smut, melanosis and lodging and other economically valuable features were not inferior to the standards. New varieties of millet Zapovitne and Veselka are characterized by technological qualities of grain – coarse-grained (weight of 1000 grains more than 9 g), low filminess (up to 17%) and spherical shape of the grain. Key words: millet, selection, varieties, lines, signs, resistance, smut. Стаття надійшла до редакції 15.01.2020 р.

УДК 632.127+575.126.633.11 В.Г. Кургак, доктор сільськогосподарських наук Л. М. Голик, кандидат сільськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ ЗА СТІЙКІСТЮ ПРОТИ ХВОРОБ

Сучасні сорти пшениці озимої вітчизняної селекції в деяких випадках недо- статньо стійкі проти однієї або комплексу хвороб [1]. Бура іржа є однією з най- поширеніших захворювань пшениці озимої в усіх зонах її вирощування [2]. За даними Л.Т. Бабаянц [3] на півдні України розвиток цієї хвороби зумовлений в основному м’якими зимами, які забезпечують добру перезимівлю інфекції завдяки сприятливим температурам та водному режимі. У зоні Степу епіфітотії захворювання спостерігаються 2-3 рази упродовж кожних п’яти років, а недобір врожаю зерна сягає 25–40% [4–6]. Дослідники Г.М. Ковалишина і ін. встановили, що бура іржа є однією з найпоширеніших шкодочинних хвороб, пшениці ози- мої, втрати від якої сягають 20% [7], а А.П. Орлюк і ін. вказали, що на загальну толерантність рослин проти бурої іржі та врожайність істотно впливає підви- щений ступінь ураження патогеном листків на бокових стеблах [8]. Вивчаючи структуру вірулентності популяції збудника бурої іржі пшениці М.П. Лісовий і О.П. Павлючик [9] звернули увагу на те, що для створення стійких сортів в Україні потрібно використовувати гени Lr 9 та Lr 19 як ефективні джерела стійкості. Значної шкоди завдають і інші хвороби. Так в зоні Полісся втрати врожаю від септоріозу можуть становити 20–60%, від кореневих гнилей – 25–30%, від борошнистої роси – 5–50%, від фузаріозу колосу, ензимно-мікозного виснажен- ня насіння, бактеріозів і інших хвороб – 10–15% [10]. Вважають, що борошниста роса є захворюванням помірного клімату, про- те ареал його розповсюдження поширюється з інтенсивним використанням

260 Випуск 1-2, 2020

зрошення, азотних добрив та генетично подібних сучасних напівкарликових сортів [11]. Збудником є вузькоспецифічний паразит Blumeria graminis (DC.) Speer f. sp. Tritici Marchal. (Erysiphe graminis DC. f. sp. tritici Marchal), який має як статеву, так і вегетативну стадії розвитку [12]. Зараження спостерігається при досить широкому діапазоні температур і вологості повітря [13, 14]. Тому в Україні ураження рослин пшениці озимої борошнистою росою відбувається майже кожного року. За оптимальної температури (15–20°С) та високої воло- гості життєвий цикл В. graminis може завершитися за 10 днів, однак за темпе- ратури вище 25°С розвиток гриба сповільнюється, тому при жаркому літі хво- роба завдає меншої шкоди [15]. Для пшениці встановлено як специфічну, так і неспецифічну стійкість проти збудника борошнистої роси [16]. Сівба пшениці озимої в оптимальні строки дає можливість уникнути посилення розвитку бо- рошнистої роси, особливо на сприйнятливих проти хвороби сортах, без додат- кових витрат на обробку фунгіцидами [17]. Створення стійких до септоріозу сортів є найбезпечнішим і найекономічні- шим засобом захисту від цієї хвороби [18]. Недобір врожаю зернових колосових від комплексу хвороб в Україні стано- вить у середньому 12–18%, а в роки епіфітотій – 25–50% і більше [19]. Мета досліджень. Виділити колекційні зразки пшениці м’якої озимої за комплексною стійкістю проти хвороб для використання у селекційному проце- сі в умовах північної частини Лісостепу України. Матеріал і методика досліджень. Дослідження проведено впродовж 2011– 2016 рр. у польовому досліді селекційної сівозміни відділу селекції і насінни- цтва зернових культур ННЦ «Інститут землеробства НААН» на чорноземних ґрунтах північної частини Лісостепу. В досліді вивчено 140 колекційних зразків пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження відповідно до «Методики державного сортовипробування» [20]. Колекційні зразки (попе- редник – соя) висівали вручну. Площа ділянки 1 м2, розміщення систематичне. Польовий метод оцінки хвороб проводили на ділянках колекційного роз- садника. Облік захворювань рослин проводили тричі: перше за появи хвороби, друге – при масовому виявленні хвороби (у фазі виходу прапорцевого листка), третє – кінець молочної, початок воскової стиглості зерна, за 9-ти бальною шка- лою [21]. СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Результати досліджень. За 2011–2016 рр. борошниста роса в наших до- слідженнях мала високий розвиток. Серед вивчених 140 зразків пшениці м’якої озимої на природному інфекційному фоні імунних ( на рівні 9 балів) не виявле- но. Стійкими проти борошнистої роси (на рівні 7 балів, менше 10% ураження) виявився один сорт миронівської селекції Деметра (табл. 1). З балом 6,5–6,8 ви- ділено десять зразків миронівської селекції – Сніжана, Ремеслівна, Волошкова, Економка, Святкова, Миронівська Сторічна, Пам’яті Ремесла, Ювіляр Миронівський, Оберіг Миронівський, Мадярка; дев’ять Інституту фізіології

261 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

і генетики рослин – Смуглянка, Славна, Снігурка, Переяславка, Фаворитка, Добірна, Солоха, Золотоколоса, Ясногірка; по одному Селекційно-генетичний інститут – Красень, Інститут землеробства – Артеміда, Інститут рослинни- цтва – Досконала, зразок з Канади – Варвік; три зразки з Росії – Волгоградська 60, Галина, Авеста та два з Німеччини – Актер і Ларс. Суттєво перевищували стандарт пшениці озимої Подолянка за врожайністю зразки – Добірна 319 г/м2, Сніжана 310 г/м2, Актер 303 г/м2 та ін. Виділено колекційні зразки пшениці озимої, в яких було уражено близько 15% листкової поверхні нижніх листків, що свідчить про їх помірну стійкість (6–6,4 бали). Такий рівень стійкості за роки досліджень мали десять зразків з Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла –Миронівська 61, Миронівська 66, Веста, Крижинка, Монотип, Калинова, Колос Миронівщини, Легенда Миронівська, Світанок Миронівський, Мирлєна; дев’ять зразків Інституту фізіології рослин і генетики – Подолянка Паляниця, Унікум, Богдана, Сміла, Сонечко, Володарка, Пивна, Нива Київщини; по два Білоцерківська дослідна станція – Перлина Лісостепу, Царівна і Селекційно-генетичний інститут – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення – Білява, Місія одеська; по одному Полтавська ДАА – Диканька, Веселоподолянська ДСС – Герта, Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва – Василина зразки дальнього зарубіжжя MV 17|ZRN (IRN) та IR 15805 W NIKIFOR (ROU); десять зразків ННЦ «Інститут землеробства НААН» – Копилівчанка, Поліська 90, Аналог, Столична, Бенефіс, Краєвид, Пам’яті Гірка, Співанка Поліська, Миролюбна, Мережка (Довіра); два зразки з Росії – Палпич, Немчиновская 24. Виділено колекційні зразки пшениці озимої, в яких було уражено близько 15–20% поверхні листків сприйнятливість (5,5–5,8 балів) проти збудника борош- нистої роси – Миронівська 808, Миронівська 65, Миронівська 67, Миронівська ранньостигла (МІП, ІФРіГ); Хазарка, Достаток, Наталка, Колумбія (ІФРіГ, МІП); Вінничанка (ПМП «Тирас»); Елегія, Либідь (Білоцерківська ДСС); Панна, Дальницька, Чорноброва, Оксана, Софійка, Одеська 267, Благодарка одеська, Годувальниця одеська, Польовик, Знахідка одеська, Зразкова (Селекційно-генетичний інститут – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення); Амфідіона (НВАФ ТОВ «Степова агрокорпорація»); Отаман (ЗАТ «Селена»); Єсенія (Веселоподолянська ДСС); Луганстар (Луганський ін- ститут АПВ); Альянс, Waxy (IU 060081), Waxy (IU 060078) (Інститут рослинни- цтва ім. В.Я. Юр’єва); Щедрівка Київська, Кесарія Поліська, Цвіт Калини, Водограй, Полісянка, Намисто (Симфонія), Романівна, Столична/Панна (ННЦ «Інститут землеробства НААН»); Херсонська безоста (Інститут землеробства ПР); Єрмак, Віта, Красота, Донской простор, Зерноградка 11 (Росія); Славія, Галатея (BLG); Ventura, Glad Snaplock (Австралія).

262 Випуск 1-2, 2020

Таблиця 1. Характеристика кращих зразків пшениці м’якої озимої за стійкістю проти борошнистої роси, ННЦ «Інститут землеробства НААН» Стійкість проти борошнистої роси, бал 2 Зразок г/м Середня 2011 р. 2011 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. врожайність, врожайність, середня Подолянка, St. (ІФРіГ) 6 6,3 6 6 6 6,5 6,1 231,7 Деметра (МІП. ІЗР) 7 7 7 7 7 7 7 288 Миронівська сторічна (МІП. ІЗР) 7 7 7 7 7 7 6,8 241 Мадярка (МІП, ІФРіГ) 7 7 6 7 7 7 6,8 208 Славна (ІФРіГ, МІП) 7 7 6 7 7 7 6,8 264 Переяславка (ІФРіГ, МІП) 7 7 6 7 7 7 6,8 206 Фаворитка (ІФРіГ, МІП) 7 7 7 6 7 7 6,8 224 Добірна (ІФРіГ, МІП) 7 7 – 7 7 6 6,8 319 Ясногірка (ІФРіГ, МІП) 6 7 7 7 7 7 6,8 277 Волгоградская 60 (Росія) – – 6 7 7 7 6,8 179 Авеста (Росія) – – 7 7 6 7 6,8 130 Актер (Німеччина) 7 7 – 6 7 7 6,8 303 Ларс (Німеччина) 7 7 – 6 7 7 6,8 275 Ремеслівна (МІП, ІФРіГ) 7 7 7 7 7 5 6,7 226 Ювіляр Миронівсткий. (МІП, ІФРіГ) 7 6 7 7 7 7 6,7 257 Оберіг Миронівський (МІП, ІФРіГ) 7 7 6 6 7 7 6,7 264 Святкова (МІП) 7 7 7 6 6 7 6,7 197 Снігурка (ІФРіГ, МІП) 7 7 6 6 7 7 6,7 269 Солоха (ІФРіГ, МІП) 7 7 7 6 7 6 6,7 236 Золотоколоса (ІФРіГ, МІП) 6 7 7 6 7 7 6,7 190 Варвік (Канада) – – – 7 6 7 6,7 184 Красень (СГІ) 7 6 – 7 6 7 6,6 281 Сніжана (МІП, ІФРіГ) 6 7 6 6 7 7 6,5 310 Волошкова (МІП, ІФРіГ) 6 7 6 7 7 6 6,5 246 Економка (МІП. ІЗР) 7 6 7 5 7 7 6,5 243 Пам’яті Ремесла (МІП, ІФРіГ) 6 7 6 7 6 7 6,5 237 Смуглянка (ІФРіГ, МІП) 6 7 6 7 7 6 6,5 245 Артеміда (ІЗ) 6 7 6 6 7 7 6,5 276 НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Досконала (ІР) 7 6 6 7 7 6 6,5 291 Галина (Росія) – – 6 6 7 7 6,5 196 Середнє X 6,72 6,84 6,46 6,55 6,83 6,76 6,69 243,52 Min 6 6 6 5 6 5 6,5 130 Max 7 7 7 7 7 7 7 319 Дисперсія S2 0,21 0,14 0,26 0,33 0,15 0,26 0,02 1981,40 Стандартне відхилення S 0,46 0,37 0,51 0,57 0,38 0,51 0,14 44,51 Коефіцієнт варіації V,% 6,82 5,47 7,88 8,74 5,63 7,56 2,05 18,28

263 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

У решти колекційних зразків пшениці озимої було уражено близько 25–40% поверхні листків нижньої третини рослини та мали слабку сприйнятливість (3,8– 5,4 бали) проти збудника. Це зразки Ласуня, Хуртовина, Новокиївська, Олеся, Ясочка, Селянка, Косовиця, Єдність, Антонівка, Дюк, Турунчук, Альбатрос одеський, Бунчук, Тітона, Анулька, Асоль, Апогей луганський, Донецька 48, Херсонська 99, Waxy (IU 060079), Waxy (IU 060083), Батько, Sunstate. Одним із основних патогенів, який значно зменшує врожайність пшениці озимої, є гриби роду Puccinia, до яких відноситься бура іржа (табл. 2) .

Таблиця 2. Характеристика кращих зразків пшениці м’якої озимої за стійкістю проти бурої іржі, ННЦ «Інститут землеробства НААН» Стійкість проти бурої іржі, бал 2 Зразок г/м Середня 2011 р. 2011 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. середня врожайність, врожайність, Подолянка, St. (ІФРіГ) 6 6,3 6 6 6 6,5 6,1 231,7 Актер (Німеччина) 7 7 – 7 7 6 6,8 303 Ларс (Німеччина) 7 7 – 7 7 6 6,8 275 Ремеслівна (МІП, ІФРіГ) 7 7 7 7 7 5 6,7 226 Герта (ВДСС) – 6 7 7 7 6 6,6 211 Мирлена (МІП, ІФРіГ) 7 7 6 5 7 7 6,5 261 Середнє X 7 6,8 6,67 6,60 7 6 6,68 255,2 Min 7 6 6 5 7 5 6,5 211 Max 7 7 7 7 7 7 6,8 303 Дисперсія S2 0 0,2 0,33 0,8 0 0,5 0,02 1379,2 Стандартне відхилення S 0 0,45 0,58 0,89 0 0,71 0,13 37,14 Коефіцієнт варіації V,% 0 6,58 8,66 13,55 0 11,79 1,95 14,55

Помірну стійкість (6–6,4 бали) мали зразки Сніжана, Деметра, Економка, Миронівська Сторічна, Пам’яті Ремесла, Ювіляр Миронівський, Оберіг Миронівський, Мадярка (МІП, ІФРіГ); Подолянка, Смуглянка, Славна, Унікум, Богдана, Снігурка, Сонечко, Достаток, Пивна, Новокиївська, Ясногірка (ІФРіГ, МІП); Ясочка (БЦ ДС); Оксана, Одеська 267, Красень, Половик (СГІ); Диканька (Полт. ДАА); Герта (ВДСС); Донецька 48 (ДІАПВ); Бенефіс, Артеміда, Пам’яті Гірка, Водограй (ІЗ); Херсонська безоста (ІЗПР); Василина, Альянс, Досконала (ІР); Волгоградська 60 (Росія); Славія (BLG); NIKIFOR (ROU); Venturе (Англія); Glad Snaplock (Австралія). Слабко сприйнятливими (4,5–5,4 балів – 25–40%

264 Випуск 1-2, 2020

ураження) виявилися зразки різного походження. Це такі зразки: Миронівська 66, Миронівська 67, Веста, Святкова, Світанок Миронівський (МІП, ІФРіГ); Хазарка, Наталка (ІФРіГ, МІП); Либідь (БЦ ДС); Знахідка одеська, Єдність, Панна, Зразкова, Антонівка, Дюк, Турунчук, Чорноброва, Білява, Альбатрос одеський, Благодарка одеська, Бунчук, Одесська 132/133-83 (СГІ); Тітона (ПНП НВО «Бор»); Амфідіона, Анулька (Укр. ТОВ «Степове»); Асоль (НВ агрокорп. «Степове»); Отаман (ЗАТ «Селена»); Єсенія (ВДСС); Поліська 90 (ІЗ); Waxy (IU 060078), Waxy (IU 060079), Waxy (IU 060081), Waxy (IU 060083); Єрмак, Батько, Палпич (КНДІСГ); Галатея (BLG); Варвік (Канада). У кращих зразків вищу стійкість проти бурої іржі (7 балів) виявлено у 2011 і 2015 роках. Стійкими проти септоріозу листя (на рівні 7–9 балів) зразки не виявлено (табл. 3). Проте у 2012 р. колекційний зразок пшениці озимої Актер (Німеччина) мав високу стійкість проти септоріозу – 9 балів. У 2013 р. зразок Актер загинув після екстремального року за перезимівлею. Середня стійкість за п’ять років була на рівні 6,6 бала. Виділено колекційні зразки пшениці озимої, в яких було уражено близько 15–20% листків сприйнятливість (5,7-5,8 балів) проти збудника септоріозу ли- стя Ларс (Німеччина) і Краєвид (ІЗ). Так, як стійких зразків проти септоріозу листя немає тому до помірної стійкості можна віднести зразки, сприйнятливість яких варіювала від 5 до 5,3 бали. Це зразки: Waxy (IU 060083), яра пшениця за сівби під зиму Glad Snaplock (Австралія) та озимі Оберіг Миронівський (МІП, ІФРіГ), Мирлена (МІП, ІФРіГ), Достаток (ІФРіГ, МІП), Артеміда (ІЗ), Економка (МІП. ІЗР), Миронівська сторічна (МІП. ІЗР), Чорноброва (СГІ), Герта (ВДСС), Столична (ІЗ), Бенефіс (ІЗ), Щедрівка Київська (ІЗ, ІФРіГ), Пам’яті Гірка (ІЗ), Кесарія Поліська (ІЗ), Миролюбна (ІЗ), Волгоградська 60 (Росія), Авеста (Росія), IR 15805 W NIKIFOR (ROU), яра пшениця за сівби під зиму Sunstate (Австралія). Слабко сприйнятливими (4,5–4,8 балів – 25–40% ураження) виявився стан- дарт пшениці м’якої озимої Подолянка. Слабко сприйнятливими виявлено зразки: Веста (МІП, ІФРіГ), Сніжана (МІП, ІФРіГ), Ремеслівна (МІП, ІФРіГ), Деметра (МІП, ІЗР), Калинова (МІП, ІФРіГ), Святкова (МІП), Ювіляр Миронівсткий. (МІП, ІФРіГ), Світанок Миронівський (МІП, ІФРіГ), Сміла (ІФРіГ, МІП), Пивна (ІФРіГ, МІП), Золотоколоса (ІФРіГ, СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ МІП), Нива Київщини (ІФРіГ), Вінничанка (П.П.«Тирас»), Перлина Лісостепу (БЦ ДС), Ясочка (БЦ ДС), Білява (СГІ), Софійка (СГІ), Одеська 267 (СГІ), Красень (СГІ), Аналог (ІЗ), Цвіт Калини (ІЗ), Водограй (ІЗ), Співанка Поліська (ІЗ), Полісянка (ІЗ), Столична / Панна (ІЗ), Waxy (IU 060078), Waxy (IU 060079), Красота (Росія), Зерноградка 11 (Росія), Немчиновская 24 (Росія), Галина (Росія), яра пшениця за сівби під зиму Ventura (Англія).

265 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 3. Характеристика кращих зразків пшениці м’якої озимої за стійкістю проти септоріозу листя, ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Стійкість проти септоріозу листя , бал 2

Зразок Середня 2011 р. 2011 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. середня врожайність, г/м врожайність, Подолянка, St. (ІФРіГ) 4,5 3,5 4 5 5 5 4,5 231,7 Актер (Німеччина) 6 9 – 6 6 6 6,6 303 Ларс (Німеччина) 6 6 – 6 6 5 5,8 275 Краєвид (ІЗ) 4 6 5 6 7 6 5,7 216 Waxy (IU 060083) – 3 – 7 5 6 5,3 95 Glad Snaplock (Австралія) – 4 – 5 6 6 5,3 162 Оберіг Миронівський (МІП, ІФРіГ) 5 5 5 5 5 6 5,2 264 Мирлена (МІП, ІФРіГ) 6 6 3 5 6 5 5,2 261 Достаток (ІФРіГ, МІП) 5 6 5 5 5 5 5,2 259 Артеміда (ІЗ) 5 4 5 5 6 6 5,2 276 Економка (МІП,ІЗР) 5 4 4 5 6 6 5 243 Миронівська сторічна (МІП, ІЗР) 6 3 5 5 6 5 5 241 Чорноброва (СГІ) 5 5 5 4 6 5 5 230 Герта (ВДСС) – 5 5 5 5 5 5 211 Столична (ІЗ) 5 4 4 5 6 6 5 286 Бенефіс (ІЗ) 5 4 5 5 5 6 5 250 Щедрівка Київська (ІЗ, ІФРіГ) 4 5 5 6 6 4 5 172 Пам’яті Гірка (ІЗ) 4 3 5 6 6 6 5 170 Кесарія Поліська (ІЗ) 5 5 4 5 6 5 5 221 Миролюбна (ІЗ) 5 5 5 5 6 4 5 245 Волгоградська 60 (Росія) – – 4 4 6 6 5 179 Авеста (Росія) – – 5 4 6 5 5 130 IR 15805 W NIKIFOR (ROU) – – – 4 6 5 5 183 Sunstate (Австралія) – 4 – 6 6 4 5 120 Середнє X 5,06 4,80 4,65 5,17 5,83 5,35 5,20 217,04 Min 4 3 3 4 5 4 5 95 Max 6 9 5 7 7 6 6,6 303 Дисперсія S2 0,46 1,96 0,37 0,60 0,24 0,51 0,14 3180,86 Стандартне відхилення S 0,68 1,40 0,61 0,78 0,49 0,71 0,38 56,40 Коефіцієнт варіації V,% 13,43 29,15 13,05 15,03 8,43 13,35 7,28 25,99

266 Випуск 1-2, 2020

Нижче – слабко сприйнятливими (3,3–4,4 бали ураження понад 40%) ви- явлено у 84 зразках. Середнє ураження за роками найбільше (Х=4,80 балів) і (Х=4,65 балів) було у несприятливий 2012 рік і екстремальний 2013 рік. Cелекційно-генетичний захист від хвороб складається із двох етапів [22]. Перший – це наявність донорів з ефективними генами стійкості, другий – нау- ково обґрунтоване їх використання для створення нових сортів, стійких проти комплексу хвороб. О.А. Орловська [23] вважає, що створення сортів злакових культур з комплексною стійкістю проти хвороб – одна з актуальних проблем в сучасному рослинництві. Велику роль в селекції відіграє інтенсивний об- мін інформацією і матеріалом між вченими різних країн розміщених у нео- днакових кліматичних і ґрунтових зонах, що може пришвидшити створення цінного матеріалу. Тому для умов північної частини Лісостепу були виділені колекційні зразки з комплексною стійкістю для подальшого їх використання в селекційному процесі (табл. 4). З комплексною стійкістю проти трьох хвороб і високою врожайністю виділено два зразки з Німеччини – Актер і Ларс. Між цими зразками виділено незначне варіювання проти ураження борошнистою росою (V=1,05%), бурою іржею (V=0%), септоріозом листя (V=9,12%), і се- редньою врожайністю (V=6,85%), та значне варіювання приросту врожайності (V=25,98%), до стандарту. Вищу стійкість проти двох хвороб виділено у зразків Ремеслівна (борошни- ста роса, бура іржа), Герта, Мирлена (бура іржа, септоріоз листя), Миронівська сторічна, Волгоградська 60, Авеста, Оберіг Миронівський, Економка, Артеміда (борошниста роса, септоріоз листя). У 9-ти зразків з комплексною стійкістю проти двох хвороб відмічено незначне варіювання для борошнистої роси (V=4,01%), бурої іржі (V=4,17%), септоріозу листя (V=3,14%) та значне – се- редньої врожайності (V=20,64%). Альтернативним шляхом створення вихідного матеріалу пшениці м’якої озимої є використання генів помірної расонеспецифічної стійкості проти хво- роб. Одним з найпоширеніших таких чинників стійкості є локус Lr34/Yr18/ Pm38/Sr57, що зумовлює стійкість проти іржастих хвороб та борошнистої роси. Цей локус стійкості зустрічається серед сортів пшениці української селекції. Тому пошук донорів такої стійкості було розпочато серед вихідного матеріалу, створеного селекціонерами ННЦ «Інститут землеробства НААН» СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Дослідженнями селекціонерів [24] було проаналізовано вплив алельного стану гена Lr34/Yr18/Pm38 на стійкість проти хвороб для певної вибірки ко- лекційних зразків. Для цього сортозразки були поділені на три групи залеж- но від алельного стану гена: Перша група – зі стійким алельним станом гена (умовно – Lr34+); друга група об’єднала в собі генотипи гетерогенні за алелями локусу Lr34/Yr18/Pm38 (Lr34+/−). Третя група – це генотипи, в яких відсутній стійкий алельний стан гена Lr34/Yr18/Pm38 (Lr34−).

267 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 4. Характеристика кращих зразків пшениці м’якої озимої за комплексною стійкістю проти листкових хвороб 2011–2016 рр.

Комплексна стійкість проти хвороб, бал 2 Зразок г/м Середня листя ­ борош врожайність, врожайність, септоріоз бура іржа бура ниста роса Подолянка, St. (ІФРіГ) 6,1 6,1 4,5 231,7 Проти трьох хвороб Актер (Німеччина) 6,8 6,8 6,6 303 Ларс (Німеччина) 6,7 6,8 5,8 275 Середнє X 6,75 6,8 6,2 289 Min 6,7 6,8 5,8 275 Max 6,8 6,8 6,6 303 Дисперсія S2 0,005 0 0,32 392 Стандартне відхилення S 0,07 0 0,57 19,80 Коефіцієнт варіації V,% 1,05 0 9,12 6,85 Проти двох хвороб Ремеслівна (МІП, ІФРіГ) 6,7 6,7 4,7 226 Герта (ВДСС) 6,4 6,6 5,0 211 Мирлена (МІП, ІФРіГ) 6,0 6,5 5,2 261 Миронівська сторічна (МІП, ІЗР) 6,8 6,3 5,0 241 Волгоградська 60 (Росія) 6,8 6,3 5,0 179 Авеста (Росія) 6,8 5,8 5,0 130 Оберіг Миронівський (МІП, ІФРіГ) 6,7 6,3 5,2 264 Економка (МІП, ІЗР) 6,5 6,2 5,0 243 Артеміда (ІЗ) 6,5 6,2 5,2 276 Середнє X 6,58 6,32 5,03 225,67 Min 6 5,8 4,7 130 Max 6,8 6,7 5,2 276 Дисперсія S2 0,069 0,07 0,03 2166,5 Стандартне відхилення S 0,26 0,26 0,16 46,55 Коефіцієнт варіації V,% 4,01 4,17 3,14 20,64

268 Випуск 1-2, 2020

У природних умовах стійкість проти хвороб колекційних зразків ННЦ «Інститут землеробства НААН» була різною (табл. 5). Стійкість проти бо- рошнистої роси варіювала від 5,5 до 6,5 балів. Найвищу стійкість проти бо- рошнистої роси відмічено у зразків Артеміда – 6,5 балів, Бенефіс, Краєвид, Миролюбна – 6,3 балів. Стійкість проти бурої іржі варіювала від 5,2 до 6,3 балів. Найвищу стійкість проти бурої іржі відмічено у зразків Бенефіс – 6,3 балів, Артеміда – 6,2 бали, Пам’яті Гірка, Водограй – 6,0 балів. Зразки, які досліджувалися з першої групи за стійким алельним станом Столична, Артеміда, Аналог, Бенефіс, Пам’яті Гірка у природних умовах мали стійкість проти бурої іржі, відповідно 5,7; 6,2; 5,5; 6,3; 6,0 балів. До другої групи відмічено зразок Кесарія Поліська з природною стійкі- стю проти бурої іржі 5,5 бали тобто відбувся поліморфізм за цим маркером з варі- юванням стійкості 6 балів у 2011, 2012 і 2015 рр. та 5 балів – 2013, 2014, 2016 рр. Стійкість проти бурої іржі варіювала від 5,2 до 6,3 балів. Найвищу стійкість проти бурої іржі відмічено у зразків Бенефіс – 6,3 балів, Артеміда – 6,2 бали, Пам’яті Гірка, Водограй – 6,0 балів. Зразки, які досліджувалися з першої групи за стійким алельним станом Столична, Артеміда, Аналог, Бенефіс, Пам’яті Гірка у природних умовах мали стійкість проти бурої іржі, відповідно 5,7; 6,2; 5,5; 6,3; 6,0 балів. До другої гру- пи відмічено зразок Кесарія Поліська з природною стійкістю проти бурої іржі 5,5 бали тобто відбувся поліморфізм за цим маркером з варіюванням стійкості 6 балів у 2011, 2012 і 2015 рр. та 5 балів – 2013, 2014, 2016 рр. У третю групу з відсутністю стійкого алельного стану гена віднесено зразки Поліська 90, Копилівчанка, Краєвид стійкість у природних умовах була ниж- чою за першу групу та становила відповідно 5,2; 5,7; 5,7 балів. Стійкість проти септоріозу листя варіювала від 4 до 5,7 балів. Найвищу стійкість проти септоріозу листя відмічено у зразків Краєвид – 5,7 балів, Артеміда – 5,2 бали, Бенефіс, Миролюбна, Столична, Пам’яті Гірка, Щедрівка Київська, Кесарія Поліська – 5 балів. Відмічено незначне варіювання проти трьох хвороб. Коефіцієнт варіації проти борошнистої роси V= 4,67%, бурої іржі – V= 4,60%, септоріозу листя – V= 8,89%. Встановлено середній рівень варіювання до середньої врожайності – V= 16,07%. Висновки. 1. Виділено зразки, які краще зарекомендували себе на стій- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ кість проти борошнистої роси (на рівні 6,5–7 балів, до 10% ураження): Деметра, Миронівська Сторічна, Мадярка, Славна, Переяславка, Фаворитка, Добірна, Ясногірка, Волгоградська 60, Авеста, Актер, Ларс, Ремеслівна, Ювіляр Миронівський, Оберіг Миронівський, Святкова, Снігурка, Солоха, Золотоколоса, Варвік, Красень, Сніжана, Волошкова, Економка, Пам’яті Ремесла, Смуглянка, Артеміда, Досконала, Галина. Суттєво перевищували стандарт пшениці озимої Подолянка за врожайністю зразки – Добірна 319 г/м2, Сніжана 310 г/м2, Актер 303 г/м2 та ін.

269 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Таблиця 5. Характеристика колекційних зразків пшениці м’якої озимої створених у ННЦ «Інститут землеробства НААН» за стійкістю проти листкових хвороб, 2011–2016 рр. Стійкість проти хвороб, бал 2 Зразок г/м Середня Середня листя ­ борош септоріоз септоріоз бура іржа бура врожайність, врожайність, ниста роса Подолянка, St. (ІФРіГ) 6,1 6,1 4,5 231,7 Артеміда (ІЗ) 6,5 6,2 5,2 276 Бенефіс (ІЗ) 6,3 6,3 5,0 249,8 Краєвид (ІЗ) 6,3 5,7 5,7 215,8 Миролюбна (ІЗ) 6,3 5,5 5,0 244,8 Копилівчанка (ІЗ) 6,2 5,7 4,2 219,7 Поліська 90 (ІЗ) 6,2 5,2 4,2 265 Столична (ІЗ) 6,2 5,7 5,0 285,8 Мережка (ІЗ) 6,2 5,7 4,3 251,5 Аналог (ІЗ) 6,0 5,5 4,5 265 Пам’яті Гірка (ІЗ) 6,0 6,0 5,0 169,5 Співанка Поліська (ІЗ) 6,0 5,5 4,5 194 Щедрівка Київська (ІЗ) 5,8 5,7 5,0 172 Цвіт Калини (ІЗ) 5,8 5,8 4,7 179,2 Намисто (ІЗ) 5,8 5,7 4,0 278,3 Кесарія Поліська (ІЗ) 5,7 5,5 5,0 221,3 Водограй (ІЗ) 5,7 6,0 4,8 246,5 Полісянка (ІЗ) 5,7 5,5 4,7 247,3 Столична / Панна (ІЗ) 5,7 5,7 4,7 212 Романівна (ІЗ) 5,5 5,7 4,3 191,3 Середнє X 6,0 5,72 4,73 230,78 Min 5,5 5,2 4 169,5 Max 6,5 6,3 5,7 285,8 Дисперсія S2 0,06 0,04 0,18 1381,4 Стандартне відхилення S 0,28 0,26 0,42 37,08 Коефіцієнт варіації V,% 4,67 4,60 8,89 16,07

270 Випуск 1-2, 2020

2. До збудника бурої листової іржі найвищу стійкість (6,5–6,8 балів) мали зразки Актер, Ларс (Німеччина); Ремеслівна, Мирлена (МІП, ІФРіГ); Герта (ВДСС). У кращих зразків вищу стійкість проти бурої іржі (7 балів) виявлено у 2011 і 2015 роках. 3. Стійкість проти септоріозу листя (на рівні 5,7–6,6 балів відмічено у зраз- ків Актер, Ларс (Німеччина); Краєвид (ІЗ). Середнє ураження за роками най- більше (Х=4,80 балів) і (Х=4,65 балів) було у несприятливий 2012 рік і екстре- мальний 2013 рік. 4. Комплексною стійкістю проти трьох хвороб (борошниста роса, бура іржа, септоріоз листя) і високою врожайністю виділено два зразки з Німеччини – Актер і Ларс. 5. Вищу стійкість проти двох хвороб виділено у зразків Ремеслівна (борош- ниста роса, бура іржа), Герта, Мирлена (бура іржа, септоріоз листя), Миронівська сторічна, Волгоградська 60, Авеста, Оберіг Миронівський, Економка, Артеміда (борошниста роса, септоріоз листя). 6. Встановлено, що зразки, які в лабораторних умовах мали стійкий алель- ний стан гена (умовно – Lr34+) – Столична, Артеміда, Аналог, Бенефіс, Пам’яті Гірка у природних умовах мали найвищу стійкість проти бурої іржі, відповідно 5,7; 6,2; 5,5; 6,3; 6,0 балів. Гетерогенність за алелями локусу Lr34/Yr18/Pm38 (Lr34+/−) відмічено у зразка Кесарія Поліська. Так у зразка Кесарія Поліська з природною стійкістю проти бурої іржі 5,5 бали відбулося варіювання стійко- сті 6 балів у 2011, 2012 і 2015 рр. та 5 балів – 2013, 2014, 2016 рр. Третя група – це зразки, в яких відсутній стійкий алельний стан гена Lr34/Yr18/Pm38 (Lr34−). У третю групу з відсутністю стійкого алельного стану гена віднесено зразки Поліська 90, Копилівчанка, Краєвид стійкість у природних умовах проти бурої іржі була нижчою за першу групу та становила відповідно 5,2; 5,7; 5,7 балів.

1. Рабинович С.В., Васильева И.В., Суббота Г.М. Современные сорта озимой пшеницы стран – членов СЭВ и других зарубежных государств как исходный материал для селекции. Селекция и семеноводство Республиканский межведомственный тематический научный сборник – К.: «Урожай», 1988. – Вып. 64. С. 15–21. 2. Лісовий М.П. Історичні етапи розвитку досліджень генетики стійкості СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ рослин щодо збудників хвороб. Міжвідомчий тематичний науковий збырник – К.: 2001. – Вип. 47. – С. 3–25. 3. Бабаянц Л.Т. Устойчивость сортов пшеницы к бурой листовой ржавчи- не и мучнистой росе в условиях юго-запада Украины и Молдавии. Научно- технический бюллетень ВСГИ. – Одесса, 1976. – Вып 29. С. 53–57. 4. Абакуменко А.В. Результаты работы по созданию сортов озимой мягкой пшеницы, устойчивых к ржавчине и мучнистой росе. Научно-технический бю- ллетень ВСГИ. – Одесса, 1986. – Вып 2. С. 54–58.

271 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

5. Бабаянц Л.Т., Литвиненко Н.А., Трасковецкая В.А. Стойкость озимой мягкой пшеницы к бурой листовой ржавчине. Реалізація потенційних мож- ливостей сортів та гібридів Селекційно-генетичного інституту в умовах України. – Збырник наукових праць. Одеса, 1996. – С. 133–143. 6. Лифенко С.Ф., Литвиненко Н.А., Бабаянц Л.Т. Результаты и перспек- тивы селекции озимой пшеницы на устойчивость к заболеваниям. Проблемы повышения устойчивости зерновых культур и подсолнечника к болезням и вре- дителям. – Одесса, 1990. – С. 16–26. 7. Ковалишина Г.М., Марусич Г.П., Кирик М.М., Ковалишин А.Б. Харак­ теристика колекційних сортозразків озимої пшениці за стійкістю проти бурої іржі. Науково-технічний бюлетень Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла УААН. – К.: Аграрна наука, 2006. – Вип 5. – С. 53–59. 8. Орлюк А.П., Біляєва І.М. Успадкування толерантності до бурої іржі гі- бридами озимої м’якої пшениці. Таврійський науковий вісник збірник наукових праць. – Херсон, 2007. – Вип. 52. – С. 24–30. 9. Лісовий М.П. Павлючик О.П. Вірулентність популяції збудника бурої іржі пшениці. Вісник аграрної науки. – 2004. – № 1. – С. 22–24. 10. Котко І.К., Шередеко Л.М Результати досліджень з питань селекції озимої пшениці. Міжвідомчий тематичний науковий збірник Землеробство. – К.: «НОРА-ПРІНТ», 1999. – № 73. С. 117–124. 11. Bennet F.G. A. Resistance to powdery mildew in wheat Areview of its use in agricultureand breeding programmes. Plant Pathol. – 1984. – Vol. 33. – P. 279–300. 12. Лебедева Т.В. Генетика устойчивости пшеницы к мучнистой росе. Идентифицированный генофонд растений и селекция. – СПб.: ВИР. 2005. – С. 527–543. 13. Пересыпкин В.Ф. Атлас болезней полевых культур. – К.: Урожай. – 1981. – 248 с. 14. Last F.T. Some effects of temperature and nitrogen supply on wheat powderi midew. Ann. Appi. Biol. – 1953. – Vol. 2. – P. 312–322. 15. Schafer J.F., Heyne E.G. Wheat powdery midew. Wheat and wheat improvement American Society of Agronomy Inc. Madison Wisconsin. – 1987. – P. 579–584. 16. Лебедева Т.В. Генетика устойчивости пшеницы к мучнистой росе. Генетика. – 1994. – Т. 30. № 10. С. 1343–1351. 17. Біловус Г.Я. Ураження озимої пшениці борошнистою росою залежно від строків сівби. Наукові праці Інституту біоенергетики культур і цукрових буряків: збірник наукових праць. – К.: 2013. – Вип. 17. – Т 1. С. 397–401. 18. Муха Т.І., Ковалишина Г.М. Створення вихідного матеріалу озимої пшениці, стійкого проти септоріозу листя. Науково-технічний бюлетень Мирононівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла. – Миронівка, 2009. – Вип. 9. – С. 88–91.

272 Випуск 1-2, 2020

19. Довідник із захисту рослин. Л.І. Бублик, Г.І. Васечко, В.П. Васильєв та ін.; під ред. М.П. Лісового. – К.: Урожай, 1999. – 744 с. 20. Методика проведення експертизи та державного випробування сортів рослин зернових, круп’яних та зернобобових культур. Охорона прав на сорти рослин: офіційний бюлетень. (Гол. ред. В. В. Волкодав). – К.: Алефа, 2003. – Вип. 2. – Ч. 3. – 241 с. 21. Методы селекции и оценки устойчивости пшеницы и ячменя к болез- ням в странах-членах СЭВ. [Л. Т. Бабаянц, А. Мештерхизи, Ф. Вехтер и др.] − Прага, 1988. – 312 с. 22. Ковалишина Г.М., Муха Т.І., Мурашко Л.А. Донорські властиво- сті сортозразків пшениці оимої за стійкістю проти хвороб. Професор С.Л. Франкфурт (1866–1954) – видатний вчений-агробіолог, один із дієвих організа- торів академічної науки в Україні (до 150-річчя від дня народження): матеріали Міжнарнародна науково-практична конференція, Київ, 18 листопада 2016 р. – К.: ТОВ «Наш формат», 2016. – Ч. 1. – С. 66–67. 23. Орловская О.А. Оценка устойчивости к грибным патогенам гибридов озимой тритикале, созданых на основе образцов различного эколого-геогра- фического происхожднния. Селекція і генетика сільськогосподарських рос- лин: традиції та перспективи (до 100-річчя Селекційно-генетичного інсти- туту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення). – Тези Міжнародної наукової конференції. – Одеса, 17–19 жовтня 2012 р. – Одеса, 2012. – С. 286–287. 24. Zaika I.V. Analysis of Ukrainian Polissya and Forest-steppe winter wheat (Triticum aestivum L.) cultivars for the presence of «resistant» allelic state of non- race-specific disease resistance locus Lr34/Yr18/Pm38 / I.V. Zaika, A.V. Karelov, N.O. Kozub, I.O. Sozinov, O.O. Sozinov, V.M. Starychenko (2015) Ekin Journal of Crop Breeding and Genetics, 1-1:13–16.

1. Rabinovich S.V.. Vasilyeva I.V.. Subbota G.M. (1988). Modern varieties of winter wheat of the CMEA member countries and other foreign countries as a source material for breeding. Selektsiya i semenovodstvo Respublikanskiy mezhvedomstvennyy tematicheskiy nauchnyy sbornik [Breeding and seed production Republican interdepartmental thematic scientific collection]. Kiiv: «Urozhay», V. 64, СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ 15–21. 2. Lisovyi M.P. (2001). Historical stages of development of research on the genetics of plant resistance to pathogens. Mizhvidomchyi tematychnyi naukovyi zbirnyk [Interdepartmental thematic scientific collection]. Kiiv, V. 47, 3–25. 3. Babayants L.T. (1976). Resistance of wheat varieties to brown leaf rust and powdery mildew in the south-west of Ukraine and Moldova. Nauchno-tekhnicheskiy byulleten VSGI [Scientific and technical bulletin of VSGI]. Odessa, .V 29, 53–57.

273 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

4. Abakumenko A.V. (1986). Results of work on creating varieties of winter soft wheat resistant to rust and powdery mildew. Nauchno-tekhnicheskiy byulleten VSGI [Scientific and technical bulletin of VSGI]. Odessa, V. 2, 54–58. 5. Babayants L.T.. Litvinenko N.A.. Traskovetskaya V.A. (1996). Resistance of winter soft wheat to brown leaf rust. Realization of the potential possibilities of varieties and hybrids of the Selection and Genetic Institute in the minds of Ukraine. Zbіrnik naukovikh prats [Collection of scientific works]. Odesa, 133–143. 6. Lifenko S.F.. Litvinenko N.A.. Results and prospects of breeding winter wheat for disease resistance. Problems of increasing the resistance of grain crops and sunflower to diseases and pests [Problems of increasing the resistance of grain crops and sunflower to diseases and pests]. Odessa, 16–26. 7. Kovalyshyna H.M., Marusych H.P., Kyryk M.M., Kovalyshyn A.B. (2006). Characteristics of winter wheat variety varieties for the resistance against brown wheat. Naukovo-tekhnichnyi biuleten Myronivskoho instytutu pshenytsi imeni V.M. Remesla UAAN [Scientific and technical bulletin of the Myronivsky Wheat Institute named after V.M. Crafts UAAS]. Kiiv: Agrarna nauka, V. 5, 53–59. 8. Orliuk A.P., Biliaieva I.M. (2007). Inheritance of brown rust tolerance by winter soft wheat hybrids. Tavriiskyi naukovyi visnyk zbirnyk naukovykh prats [Taurian scientific bulletin collection of scientific works]. Kherson, V. 52, 24–30. 9. Lisovyi M.P. Pavliuchyk O.P. (2004). Virulence of the population of the causative agent of brown rust in wheat. Visnyk ahrarnoi nauky [Bulletin of Agricultural Science], № 1, 22–24. 10. Kotko I.K., Sheredeko L.M. (1999). Rezultaty doslidzhen z pytan selektsii ozymoi pshenytsi. Mizhvidomchyi tematychnyi naukovyi zbirnyk Zemlerobstvo [Interdepartmental thematic scientific collection Agriculture]. Kiiv, 1999, № 73,117–124. 11. Bennet F.G. A. (1984). Resistance to powdery mildew in wheat Areview of its use in agricultureand breeding programmes. Plant Pathol, Vol. 33, 279–300. 12. Lebedeva T.V. (2005). Genetics of wheat resistance to powdery mildew. Identifitsirovannyy genofond rasteniy i selektsiya [Identified plant gene pooland breeding]. Saint Petersburg, V. 33, 527–543. 13. Peresypkin V.F. (1981). Field crop disease atlas. Kiiv, 248. 14. Last F.T. Some effects of temperature and nitrogen supply on wheat powderi midew. Ann. Appi. Biol, Vol. 2, 312–322. 15. Schafer J.F., Heyne E.G. (1987). Wheat powdery midew. Wheat and wheat improvement. American Society of Agronomy Inc. Madison Wisconsin, 579–584. 16. Lebedeva T.V. (1994). Genetics of wheat resistance to powdery mildew. Genetika, V. 30, № 10, 1343-1351. 17. Bilovus H.I. (2013). Defeat of winter wheat by powdery mildew depending on sowing dates. Naukovi pratsi Instytutu bioenerhetyky kultur i tsukrovykh buriakiv: zbirnyk naukovykh prats [Scientific works of the Institute of Bioenergy of Crops and Sugar Beets: a collection of scientific works], № 17. V 1, 397-401.

274 Випуск 1-2, 2020

18. Mukha T.I., Kovalyshyna H.M. (2009). Creating a source material of winter wheat, resistant to leaf septoria. Naukovo-tekhnichnyi biuleten Myrononivskoho instytutu pshenytsi imeni V.M. Remesla [Scientific and technical bulletin of the Myronivsky Wheat Institute named after V.M. Crafts UAAS]. Myronivka, v. 9, 88–91. 19. Handbook of plant protection. (1999). Bublyk L.I., Vasechko H.I., Vasyliev V.P. Kiiv: Urozhai, 744. 20. Methods of examination and state testing of plant varieties of cereals, cereals and legumes. Okhorona prav na sorty roslyn: ofitsiinyi biuleten (2003). Volkodav V. V.. [Protection of plant variety rights: official bulletin.]. Kiiv, Alefa, V. 2, Ch 3, 241. 21. Breeding methods and assessment of wheat and barley disease resistance in the CMEA member countries. (1988). Babayants L. T.. Meshterkhizi A.. Vekhter F. Praga, 312. 22. Kovalyshyna H.M., Mukha T.I., Murashko L.A. (2016). Donor properties of winter wheat cultivars in terms of disease resistance.. Profesor S.L. Materialy Mizhnarnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Proceedings of the International Scientific and Practical Conference], Ch. 1, 66-67. 23. Orlovskaya O.A. (2012). Assessment of resistance to fungal pathogens of winter triticale hybrids created on the basis of samples of various ecological and geographical origin. Tezi Mіzhnarodno naukovo konferentsіi [Abstracts of the International Scientific Conference]. Odesa, 286-287. 24. Zaika I.V., Karelov A.V.. Kozub N.O «Sozinov I.O., Sozinov O.O., Starychenko V.M. (2015). Analysis of Ukrainian Polissya and Forest-steppe winter wheat (Triticum aestivum L.) cultivars for the presence of «resistant» allelic state of non-race-specific disease resistance locus Lr34/Yr18/Pm38. Journal of Crop Breeding and Genetics. V. 1-1, 13–16.

В умовах інтенсивного землеробства хвороби є важливим чинником, що об- межують збільшення врожаю. Мета досліджень. Виділити колекційні зразки пшениці м’якої озимої за комплексною стійкістю проти хвороб для викори- стання у селекційному процесі в умовах північної частини Лісостепу України. Матеріал і методика досліджень. Дослідження проведено впродовж 2011– 2016 рр. у польовому досліді селекційної сівозміни відділу селекції і насінни- цтва зернових культур ННЦ «Інститут землеробства НААН» на чорноземних СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ґрунтах північної частини Лісостепу. В досліді вивчено 140 колекційних зразків пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження відповідно до «Методики державного сортовипробування». Колекційні зразки (попере- дник – соя) висівали вручну. Площа ділянки 1 м2, розміщення систематичне. Польовий метод оцінки хвороб проводили на ділянках колекційного розсадника. Облік захворювань рослин проводили тричі: перше за появи хвороби, друге – при масовому виявленні хвороби (у фазі виходу прапорцевого листка), третє – кі- нець молочної, початок воскової стиглості зерна, за 9-ти бальною шкалою.

275 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Результати досліджень. Виділено зразки, які краще зарекомендували себе на стійкість проти борошнистої роси (на рівні 6,5–7 балів, до 10% ураження): Деметра, Миронівська Сторічна, Мадярка, Славна, Переяславка, Фаворитка, Добірна, Ясногірка, Волгоградська 60, Авеста, Актер, Ларс, Ремеслівна, Ювіляр Миронівський, Оберіг Миронівський, Святкова, Снігурка, Солоха, Золотоколоса, Варвік, Красень, Сніжана, Волошкова, Економка, Пам’яті Ремесла, Смуглянка, Артеміда, Досконала, Галина. Суттєво перевищували стандарт пшениці озимої Подолянка за врожайністю зразки – Добірна 319 г/м2, Сніжана 310 г/м2, Актер 303 г/м2 та ін. До збудника бурої листової іржі найвищу стійкість (6,5–6,8 ба- лів) мали зразки Актер, Ларс (Німеччина); Ремеслівна, Мирлена (МІП, ІФРіГ); Герта (ВДСС). У кращих зразків вищу стійкість проти бурої іржі (7 балів) вияв- лено у 2011 і 2015 рр. Стійкість проти септоріозу листя (на рівні 5,7–6,6 балів відмічено у зразків Актер, Ларс (Німеччина); Краєвид (ІЗ). Середнє ураження за роками найбільше (Х=4,80 балів) і (Х=4,65 балів) було у несприятливий 2012 р. і екстремальний 2013 рік. Висновки. Комплексною стійкістю проти трьох хвороб (борошниста роса, бура іржа, септоріоз листя) і високою врожайністю виділено два зразки з Німеччини – Актер і Ларс. Вищу стійкість проти двох хвороб виділено у зразків Ремеслівна (бо- рошниста роса, бура іржа), Герта, Мирлена (бура іржа, септоріоз листя), Миронівська сторічна, Волгоградська 60, Авеста, Оберіг Миронівський, Економка, Артеміда (борошниста роса, септоріоз листя). Встановлено, що зразки, які в лабораторних умовах мали стійкий алельний стан гена (умовно – Lr34+) – Столична, Артеміда, Аналог, Бенефіс, Пам’яті Гірка, у природних умовах мали найвищу стійкість проти бурої іржі, відповідно 5,7; 6,2; 5,5; 6,3; 6,0 балів. Гетерогенність за алелями локусу Lr34/Yr18/Pm38 (Lr34+/−) відмічено у зразка Кесарія Поліська. Так у зразка Кесарія Поліська з природною стійкістю проти бурої іржі 5,5 бали відбулося варіюванням стійко- сті 6 балів у 2011, 2012 і 2015 рр. та 5 балів – 2013, 2014, 2016 рр. Третя група – це зразки, в яких відсутній стійкий алельний стан гена Lr34/Yr18/Pm38 (Lr34−). У третю групу з відсутністю стійкого алельного стану гена віднесено зразки Поліська 90, Копилівчанка, Краєвид стійкість у природних умовах проти бурої іржі була нижчою за першу групу та становила відповідно 5,2; 5,7; 5,7 балів. Ключові слова: пшениця м’яка озима, колекційні зразки, борошниста роса, бура іржа, септоріоз листя, комплексна стійкість проти хвороб, стійкий алельний стан гена Lr34/Yr18/Pm38.

В условиях интенсивного земледелия болезни являются важным факто- ром, ограничивающим увеличение урожая. Цель исследований. Выделить ко- ллекционные образцы пшеницы мягкой озимой по комплексной устойчивостью к болезням для использования в селекционном процессе в условиях северной ча- сти Лесостепи Украины. Материал и методика исследований. Исследование

276 Випуск 1-2, 2020

проведено в течение 2011–2016 гг. В полевом опыте селекционной севооборота отдела селекции и семеноводства зерновых культур ННЦ «Институт зем- леделия НААН» на черноземных почвах северной части Лесостепи. В опыте изучено 140 коллекционных образцов пшеницы мягкой озимой различного эко- лого-географического происхождения в соответствии с «Методикой госу- дарственного сортоиспытания». Коллекционные образцы (предшественник – соя) высевали вручную. Площадь участка 1 м2, размещение систематическое. Полевой метод оценки болезней проводили на участках коллекционного питом- ника. Учет заболеваний растений проводили трижды: первый при появлении болезни, второй – при массовом выявлении болезни (в фазе выхода флагового листа), третий – конец молочной, начало восковой спелости зерна, по 9-ти бальной шкале. Результаты исследований. Выделены образцы, которые луч- ше зарекомендовали себя по стойкости против мучнистой росы (на уровне 6,5–7 баллов, 10% поражения): Деметра, Мироновская Столетняя, Мадярка, Славна, Переяславка, Фаворитка, Добирна, Ясногорка, Волгоградская 60, Авеста, Актер, Ларс, Ремесливна, Ювиляр Мироновский, Обериг Мироновский, Святкова, Снигурка, Солоха, Золотоколоса, Варвик, Красень, Снижана, Волошкова, Экономка, Памяти Ремесла, Смуглянка, Артемида, Досконала, Галина. Существенно превышали стандарт пшеницы озимой Подолянка по урожайности образцы – Добирна 319 г / м2, Снижана 310 г / м2, Актер 303 г / м2 и др. К возбудителю бурой листовой ржавчины наивысшую устойчивость (6,5–6,8 баллов) имели образцы Актер, Ларс (Германия); Ремесливна, Мирлена (МИП, ИФРиГ), Герта (ВДСС). У лучших образцов высокую устойчивость против бурой ржавчины (7 баллов) обнаружено в 2011 и 2015 гг. Устойчивость к септориозу листьев (на уровне 5,7–6,6 баллов отмечено в образцов Актер, Ларс (Германия), Краевид (С). Среднее поражения по годам всего (Х = 4,80 баллов) и (Х = 4,65 баллов) было в неблагоприятный 2012 и экстремальный 2013 год. Выводы. Комплексной устойчивостью против трех болезней (муч- нистая роса, бурая ржавчина, септориоз листьев) и высокой урожайностью выделено два образца из Германии – Актер и Ларс. Высокую устойчивость против двух болезней выделено у образцов Ремесливна (мучнистая роса, бурая ржавчина), Герта, Мирлена (бурая ржавчина, сеп- ториоз листьев), Мироновская Сторична, Волгоградская 60, Авеста, Обериг СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ Мироновский, Экономка, Артемида (мучнистая роса, септориоз листьев). Установлено, что образцы, которые в лабораторных условиях име- ли устойчивое аллельное состояние гена (условно – Lr34 +) – Столична, Артемида, Аналог, Бенефис, Памяти Гирка, в естественных условиях име- ли самую высокую устойчивость против бурой ржавчины, соответственно 5,7; 6,2; 5,5; 6,3; 6,0 баллов. Гетерогенность по аллелям локуса Lr34 / Yr18 / Pm38 (Lr34 +/–) отмечено у образца Кесария Полесская. Так у образца Кесария Полесская с естественной устойчивостью против бурой ржавчины 5,5 балла

277 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

произошло варьированием устойчивости 6 баллов в 2011, 2012 и 2015 гг. и 5 баллов – 2013, 2014, 2016. Третья группа – это образцы, в которых отсут- ствует устойчивое аллельное состояние гена Lr34 / Yr18 / Pm38 (Lr34-). В третью группу с отсутствием устойчивого аллельного состояния гена от- несены образцы Полесская 90, Копиливчанка, Краевид устойчивость в природ- ных условиях против бурой ржавчины была ниже первую группу и составила соответственно 5,2; 5,7; 5,7 баллов. Ключевые слова: пшеница мягкая озимая, коллекционные образцы, мучни- стая роса, бурая ржавчина, септориоз листьев, комплексная устойчивость к болезням, устойчивое аллельное состояние гена Lr34 / Yr18 / Pm38.

In conditions of intensive agriculture, diseases are an important factor limiting the increase in yield. The purpose of research. To select collection samples of soft winter wheat for complex resistance to diseases for use in the breeding process in the northern part of the Forest-Steppe of Ukraine. Material and methods of research. The study was conducted during 2011–2016 in a field experiment of breeding crop rotation of the Department of Breeding and Seed Production of Cereals NSC «Institute of Agriculture NAAS» on chernozem soils of the northern part of the Forest-Steppe. The experiment studied 140 collection samples of soft winter wheat of different ecological and geographical origin in accordance with the «Methods of state variety testing». Collectible samples (predecessor – soybeans) were sown by hand. Plot area 1 m2, systematic accommodation. The field method of disease assessment was performed in the areas of the collection nursery. Plant diseases were recorded three times: the first at the onset of the disease, the second – at the mass detection of the disease (in the phase of the flag leaf), the third – the end of milk, the beginning of wax ripeness of grain, on a 9-point scale. Research results. The samples that proved to be better against resistance to powdery mildew (at the level of 6.5–7 points, up to 10% of the damage) were selected: Demetra, Myronivska Storichna, Madiarka, Slavna, Pereiaslavka, Favorytka, Dobirna, Yasnohirka, Volhohradska 60, Avesta, Akter, Lars, Remeslivna, Yuviliar Myronivskyi, Oberih Myronivskyi, Sviatkova, Snihurka, Solokha, Zolotokolosa, Varvik, Krasen, Snizhana, Voloshkova, Ekonomka, Pamiati Remesla, Smuhlianka, Artemida, Doskonala, Halyna. Significantly exceeded the standard of winter wheat Podolyanka in terms of yield samples – Dobirna 319 g / m2, Snizhana 310 g / m2, Akter 303 g / m2 and others. Samples Akter, Lars (Germany) had the highest resistance to the causative agent of brown leaf rust (6.5– 6.8 points); Remeslivna, Myrlena (MIP, IFRiG); Herta (VDSS). In the best samples, higher resistance to brown rust (7 points) was found in 2011 and 2015. Resistance against leaf septoria (at the level of 5.7–6.6 points was observed in the samples Akter, Lars (Germany); Kraevyd (IZ). lesions by years the greatest (X = 4.80 points) and (X = 4.65 points) was in the unfavorable year 2012 and extreme 2013. Conclusions. Complex resistance to three diseases (powdery mildew, brown rust, septoria leaves) and two samples from Germany – Akter and Lars – were isolated with high yields.

278 Випуск 1-2, 2020

Higher resistance to two diseases was found in the samples Remeslivna (powdery mildew, brown rust), Herta, Myrlena (brown rust, septoria leaves), Myronivska Storichna, Volgogradskaya 60, Avesta, Oberig Myronivsky, Ekonomka, Artemis (powdery mildew, leaves) septori. It was found that the samples that in the laboratory had a stable allelic state of the gene (conditionally – Lr34 +) – Stolichna, Artemida, Analog, Benefis, Pamiati Hirka in vivo had the highest resistance to brown rust, respectively 5.7; 6.2; 5.5; 6.3; 6.0 points. Heterogeneity by alleles of the locus Lr34 / Yr18 / Pm38 (Lr34 +/−) was observed in the sample of Kesariia Poliska. Thus, in the case of Kesariia Poliska with natural resistance to brown rust 5.5 points there was a variation of resistance of 6 points in 2011, 2012 and 2015 and 5 points – in 2013, 2014, 2016. The third group is samples in which there is no stable allelic state of the Lr34 / Yr18 / Pm38 gene (Lr34−). The third group with the absence of a stable allelic state of the gene includes samples Poliska 90, Kopylivchanka, Kraevyd resistance in natural conditions against brown rust was lower than the first group and amounted to 5.2; 5.7; 5.7 points. Key words: soft winter wheat, collection samples, powdery mildew, brown rust, leaf septoria, complex disease resistance, stable allelic state of the Lr34 / Yr18 / Pm38 gene. Стаття надійшла до редакції 17.01.2020 р.

УДК 631.527 Л. З. Байструк-Глодан, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник М. М. Хом'як, старший науковий співробітник Г. С. Коник, доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ НААН СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ОЦІНКА РІЗНИХ ВИДІВ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ, ПРИДАТНИХ ДЛЯ ЗАКЛАДКИ ГАЗОНІВ В УМОВАХ ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Родина злакових (Poaceae Barnh.) – найпоширеніша на земній кулі, вона займає 60–90% всього складу природних трав’яних спільнот. Рід костри- ця (Festuca L.) є одним із найбагаточисельніших і включає понад 300 видів,

279 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

у складі якого чимало рідкісних і реліктових видів [1, 3, 4]. Ціла низка біологіч- них особливостей (наприклад, щільно- або нещільнодернинна життєва форма, тривалий життєвий цикл, висока конкурентна спроможність та ін.) зумовлює їхню домінантну та едифікаторну роль у складі багатьох угруповань. Їхнє зна- чення обмежується не лише використанням на кормові цілі, створенням довго- тривалих кормових угідь, але і використання окремих видів костриць для газо- нів і декоративних ландшафтів. Рід пажитниця (Lolium sp.) – найпоширеніша з усіх злакових родів, до якої належить вісім видів, найважливіший з яких па- житниця багаторічна [1, 8]. Сорти газонних трав у переважній більшості використовуються у сумішах з 3–5 видами трав, збалансованих за природними вимогами, відібраних за тем- пами росту і розвитку, і які різняться за реакціями на фактори стресу. Суміш, що складається з декількох видів трав, краще пристосовується і має більше шансів вижити. Ці принципи беруться за основу відбору сортів трав з ураху- ванням особливостей довкілля, призначення газону, можливостей догляду. Встановлено, що газонні трави мають відповідати цілому комплексу вимог, а саме: бути багаторічними, утворювати щільний травостій, відзначатись висо- кою насіннєвою продуктивністю та при цьому мати декоративний вигляд [7, 9]. Посіви, в які включений лише один вид, використовуються в деяких випад- ках: по краях газону, в затінених місцях тощо. Інколи проектуються газони, що підкреслюють велич і красу архітектурних споруд, або є основою квіткових композицій. У таких випадках висівають лише одинокі види. Для цього най- більше підходить костриця шорстколиста [2–5]. Матеріали і методи досліджень. Дослідження проводили в 2016–2018 рр. на дослідному полі Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (с. Лішня Дрогобицького р-ну Львівської обл.) відповідно до загально- прийнятих методик. Польові дослідження, спостереження, обліки та проміри проводили згідно з методичними вказівками щодо вивчення колекції багаторічних трав [10,11, 14]. Об’єктом досліджень слугували три види багаторічних трав: костриця чер- вона (Festuca rubra L.), костриця шорстколиста (Festuca trachyphylla Hack. Krajina), пажитниця багаторічна (Lolium perenne L.). Ґрунти характеризувалися такими агрохімічними показниками: вміст ґуму- су – 1,22 – 1,88 %, рН сольової витяжки – 4,6, гідролітична кислотність – 4,23, Нr (сума ввібраних основ) –11,8 мг-екв. на 100 г ґрунту, рухомих форм фосфо- ру – 11,8 мг, калію – 8,2 мг, азоту – 10,8 мг на 100 г ґрунту. Експериментальну роботу проводили шляхом закладки польових дослідів та фенологічних спо- стережень. До селекційної роботи по створенню сортів газонного призначення залуче- но ряд зразків різного еколого-географічного походження : інтродуковано 67

280 Випуск 1-2, 2020

сортозразків костриці червоної, 156 – пажитниці багаторічної, 26 – костриці шорстколистої; паспортизовано 53 сортозразки костриці червоної, 141 пажит- ниці багаторічної, 15 – костриці шорстколистої; передано в Національне схови- ще НЦГРРУ 44 сортозразки костриці червоної, 114 – пажитниці багаторічної, 5 – костриці шорстколистої. Погодні умови 2016–2018 рр. були сприятливими для росту і розвитку бага- торічних трав. 2016 р. відзначався дещо підвищеною середньомісячною темпе- ратурою повітря та меншою кількістю опадів. Так, температура повітря квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня була, відповідно, на 2,6; 0,3; 2,3; 1,9; 0,8; 1,9 оС вища за середньобагаторічну. За вегетаційний період опадів випало мен- ше порівняно із середньобагаторічними показниками, за виключенням квітня та липня . Вегетаційний період 2017 р. розпочався відносно пізньою весною. Лише з другої декади травня температура повітря почала прогріватись вище 10ºС і становила 13,3ºС, а вже в третій декаді – 16,6ºС. Відносно пізня і холодна весна 2017 р. вплинула на зміщення фаз вегетації і нерівномірне (неповне) від- ростання травостою. Влітку характеризувались дещо підвищеною середньомі- сячною температурою повітря та меншою кількістю опадів. Так, температура повітря червня, липня, серпня була, відповідно, на 2,0; 1,6; 2,8ºС вища, а опадів випало на 54,7; 17,8; 49,3 мм менше середньобагаторічних показників. Вегетаційний період 2018 р. розпочався відносно пізньою весною. Середньодобова температура повітря за першу декаду березня становила –5,4ºС, другу декаду +2,4 і третю +2,0ºС і в середньому за місяць сягала –0,3 ºС. З 17 березня знову спостерігалася холодна, морозна погода з випаданням снігу, яка протрималась кілька днів. Справжня весна встановилася з приходом квітня. Температурний режим цього місяця характеризувався відносно рівномірним розподілом середньодо- бової температури повітря по декадах, яка за місяць становила 13,9 ºС проти середньої багаторічної 7,9 ºС. За місяць сума опадів була 18,9 мм, що на 34,1 мм менше середнього багаторічного показника. Дуже теплим був також травень. Літній період 2018 р. був сприятливим для росту, розвитку рослин костри- ці червоної, костриці шорстколистої та пажитниці багаторічної, формування її кормової та насіннєвої продуктивності. Так червень, липень, серпень характе- СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ ризувались майже рівномірним розподілом середньодобової температури по- вітря по декадах, яка за місяць на 1,8; 1,6; 2,8ºС перевищувала середньобага- торічний показник. Найтеплішими були третя декада липня – 20,6ºС, а також перша декада серпня – 21,2ºС. Кількість опадів у червні була майже рівномір- ною по декадах і за місяць становила 114,3 мм, а це на 4,7 мм менше порівняно з середнім багаторічним показником. Результати досліджень. Аналіз вітчизняного та світового досвіду створен- ня сортів для кормового і газонного призначення свідчить про те, що вимоги

281 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

до них різні. Тому й роботи по селекції сортів трав для газонів, пасовищ та сіно- жатей ведуться в кардинально протилежних напрямах. Добрий кормовий сорт мусить мати швидкий і буйний ріст та здатність забезпечувати максимальну кількість зеленої маси високої якості (підвищений вміст білка, високу перетрав- ність та поживність). Сорти для газонів, навпаки, мають забезпечувати: швидке проростання насіння і добре укорінення рослин після сівби, високу конкурент- ну здатність з бур’янами, вегетативне розмноження без утворення насіння, до- бре кущіння, швидке задерніння поверхні ділянки, повільне відростання після укосів, соковиту, красиву зелень після скошування, мати красиву листкову масу, високу стійкість проти хвороб, мінімальний догляд, засухо- і морозостійкість. Встановлено, що насінна продуктивність різних видів багаторічних трав у другий та наступні роки життя різна. Згідно з нашими дослідженнями та літе- ратурними даними, одержання стабільних врожаїв насіння можливе упродовж довготривалого періоду. Така передумова забезпечується біологічними особли- востями різних видів газонних трав. Відростання весною рослин костриці червоної, костриці шорстколистої, па- житниці багаторічної спостерігалось в межах 21.03–09.04. Три види трав (костриця червона, костриця шорстколиста, пажитниця багаторічна), які ми вивчаємо, характеризуються різною кількістю вегета- тивних пагонів. О. В. Шкура і Д. Б. Рахметов [16] газонні трави за здатністю до пагоноутворення поділили на три групи: перша – високою здатністю паго- ноутворення (понад 10 тис. вегетативних пагонів на 1 м2); друга – середньою здатністю (від 5,0 до 9,9 тис. вегетативних пагонів на 1 м2); третя – з низькою здатністю пагоноутворення (менше ніж 4,9 тис. вегетативних пагонів на 1 м2). Користуючись їхньою класифікацією та даними наших досліджень впродовж 3-х років костриця червона належить до першої групи – 10135–12375,8 шт./м2, костриця шорстколиста – до другої групи – 5204,7–7430,8 шт./м2 і пажитниця багаторічна – до третьої 3235,6–863,0 шт./м2. За кількістю генеративних пагонів спостерігали таку саму тенденцію, на четвертий рік життя (2018 р.) костриця червона мала 395,0 шт./м2 (в перший рік, відповідно, було 298 шт./м2), костри- ця шорстколиста – 401 шт/. м2 (в перший рік, відповідно, було 287,4 шт./м2). Найменшу кількість генеративних пагонів забезпечила пажитниця багаторічна – 103,5 шт./м2 (в перший рік, відповідно, було 263,7 шт./м2), що пов’язано з біоло- гічними особливостями даного виду (табл.). В перший рік обліку (другий рік життя) найбільшу площу листкової поверх- ні формувала пажитниця багаторічна 34,1 тис. м2/га. Однак у наступні роки вона знизилась до 21,3 тис. м2/га, а найбільшу площу листкової поверхні формувала костриця червона (44,1 тис. м2/га) та костриця шорстколиста (43,0 тис. м2/га). За кількістю вегетативних пагонів, щільністю травостою, декоративністю (8–9 балів) кращою виявилася костриця червона. Дещо нижчими показника- ми пагоноутворення та щільністю травостоїв характеризувалась костриця

282 Випуск 1-2, 2020

шорстколиста (7-8 балів). Найнижчу оцінку (5 балів) за щільністю газонного травостою отримала пажитниця багаторічна.

Основні біометричні та продуктивні показники рослин газонних трав залежно від видових особливостей впродовж 2016–2018 рр. 2 2 /га , г 2 2 Вид Маса Висота Висота з 1 м насінин Довжина Довжина Довжина поверхні, поверхні, тис. м Кількість Кількість Кількість рослин, см суцвіття, см суцвіття, Врожайність Врожайність насінини, мм вегетативних вегетативних суцвітті, шт у суцвітті, генеративних генеративних пагонів, шт./м пагонів, пагонів, шт./м пагонів, 1000 насінин, г Площа листової Площа листової

2016 р. Костриця 59,7 10135,0 298,2 23,1 12,7 6,26 98,5 1,21 21,51 червона Костриця 55,9 5204,7 287,4 28,6 12,3 5,05 87,5 1,03 19,37 шорстколиста Пажитниця 54,7 3235,6 263,7 34,1 13,4 6,58 76,5 2,91 31,04 багаторічна 2017 р. Костриця 58,6 12197,1 345,2 35,1 12,5 6,25 98,0 1,20 31,13 червона Костриця 38,6 6120,7 368,7 32,4 12,6 5,04 89,9 1,01 29,84 шорстколиста Пажитниця 52,9 2178,1 201,4 26,5 13,1 6,59 79,5 2,90 25,64 багаторічна 2018 р. Костриця 59,9 12375,8 395,0 44,1 12,8 6,23 95,4 1,23 32,14 НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ червона Костриця 45,8 7430,8 401,8 43,0 12,4 5,01 83,4 1,05 27,09 шорстколиста Пажитниця 51,6 863,0 103,5 21,3 13,0 6,51 74,3 2,94 10,86 багаторічна

283 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Пажитниця багаторічна за стійкістю до багаторазово скошування впро- довж двох років займає перше місце. За вегетаційний період можна проводити 5–6 разове підкошування. В наступні роки пажитницю багаторічну витісняє ко- стриця червона. Однак, на четвертий рік життя (третій рік обліку) у костриці червоної накопичується 1438 г/м2, костриці шорстколистої – 1685 г/м2, у пажит- ниці багаторічної – 318 г/м2 коренів. За накопичувальною здатністю кореневої маси костриця шорстколиста може створювати травостій з високою витривалі- стю підвищених навантажень на травостій. За врожайністю насіння в перший рік (2016 р.) виділилась пажитниця ба- гаторічна (31,04 г з м2), проте на другий і третій рік обліку найвищий врожай з метра квадратного забезпечила костриця червона (відповідно, 31,13 і 32,14). Костриця шорстколиста також забезпечила порівняно з пажитницею багаторіч- ною на другий і третій рік обліку вищий врожай. Тому доцільно в травосумішках для газонів поєднювати пажитницю багато- річну з кострицею червоною та кострицею шорстколистою.

Висновки 1. Селекційна робота з багаторічними травами, придатними для закладки газонів в умовах Передкарпаття спрямована на збагачення генетичного різноманіття культурних і споріднених диких рослин шляхом збору та створення нового вихідного матеріалу; розкриття потенціалу господар- ських і біологічних ознак з виділенням джерел та донорів цих ознак. 2. За кількістю вегетативних пагонів костриця червона належить до першої групи – 10135–12375,8 шт./м2, костриця шорстколиста – до другої гру- пи – 5204,7– 430,8 шт./м2 і пажитниця багаторічна – до третьої 3235,6– 863,0 шт./м2. 3. За кількістю генеративних пагонів на третій рік обліку виділилась ко- стриця червона – 395,0 шт./м2 та костриця шорстколиста – 401 шт./м2. Найменшу кількість генеративних пагонів забезпечила пажитниця ба- гаторічна – 103,5 шт./м2, що пов’язано з біологічними особливостями даного виду. 3. Створено базову інформацію основних господарсько-цінних ознак ко- стриці червоної, костриці шорстколистої, пажитниці багаторічної. 4. Отримано свідоцтво на селекційний номер № 1915 костриці червоної про реєстрацію зразка генофонду рослин України від 07.11.2018 р. 5. Занесено в 2018 р. до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні сорт костриці червоної Львів’янка (свідоцтво №180555 від 07.03.2018 р.).

284 Випуск 1-2, 2020

1. Бабич А. О. Кормові і лікарські рослини в XX-XXI століттях. Київ: Аграрна наука, 1996. 822 с. 2. Бернадська І. О., Гончаренко В.І. Види роду Festuca (Poaceae) у флорі Шацького національного природного парку. Науковий вісник чернівецького уні- верситету. 2007. Вип. 343: Біологія. С. 3–9. 3. Бернадська І. О. Огляд методичних підходів та діагностичних ознак у ви- вченні вузьколистих костриць (Festuca L. subgen. Festuca) : описова морфоло- гія. Наукові основи збереження біотичної різноманітності. 2012. Т. 3 (10), № 1. С. 9–30. 4. Бернадська І. О., Орлов О.О. Рід Festuca (Poaceae) у флорі Центрального Полісся України. Наукові праці «Проблеми екології лісів і лісокористування на Поліссі України». 2005. Вип. 5(11). С. 121–129. 5. Бернадська І. О. Філогенетичне значення екотипічної диференціації на прикладі роду Festuca (Poaceae). Роль природних екотипів рослин у фор- муванні біорізноманіття та стійкості фітосистем до несприятливих умов. Львів : [б. в.], 2011. С. 56–81. 6. Горбенко Н. Є., Гриник О.М. Формування газонів на території ботаніч- ного саду НЛТУ України. Науковий збірник НЛТУ України. 2013. Вип. 23 (2). С. 52–60. 7. Екотипічні особливості осередків ксеротермічної рослинності Закарпатсь­ ­ кої низовини / Лисенко Г. [та ін.]. Вісник Львів. ун-ту. Серія біологічна. 2012. Вип. 59. С. 52–65. 8. Злаки Украины / Пакудин Ю. Н. [и др.]. Киев : Наук. думка, 1977. С. 269– 270. 9. Марутяк С. Б. Еколого-фітоценотичні особливості газонів Львівщини. Екологічні проблеми природо-користування та біорізноманіття Львівщини : екологічний збірник. 2001. Т. VII. С. 273–281. 10. Методика проведення експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність (ВОС) (кормові культури) / Український інститут експертизи сортів рослин. Київ: [б. в.], 2001. С. 5–8. 11. Методологія селекції багаторічних бобових і злакових трав у Перед­ карпатті : метод. реком. / Г. С. Коник [та ін.]. Оброшине : [б. в.], 2015. 100 с. 12. Нові сорти газонних трав / Сердюк М. А. [та ін.]. Зб. наук. пр. Інституту СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ землеробства УААН, присвячений 100-річчю від дня народження Д. Ф. Лихваря. 2003. Спецвипуск. С. 146–150. 13. Сердюк М. А. та ін. Нові сорти низових злакових трав. Зб. наук. пр. ННЦ «Інститут землеробства УААН». 2008. Вип. 2. С. 110–120. 14. Формування та збереження генетичного різноманіття кормових і га- зонних трав у Передкарпатті : метод. реком. / Г. С. Коник [та ін.]. Оброшине : [б. в.], 2015. 51 с. 15. Хессайон Д. Г. Все о газоне. Москва : Кладезь-Буск, 2004. 128 с.

285 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

16. Шкура О. В., Рахметов Д.Б. Аналіз генофонду газонних трав та від- бір перспективних видів за показниками продуктивності і декоративності. Інтродукція рослин. 2011. № 2. С. 79–85.

1. Babych A. O. Kormovi i likarski roslyny v XX-XXI stolittiakh / A. O. Babych.- K.: Ahrarna nauka, 1996. – 822 s. 2. Bernadska I. O. Vydy rodu Festuca (Poaceae) u flori Shatskoho natsionalnoho pryrodnoho parku / I. O. Bernadska, V. I. Honcharenko // Naukovyi visnyk chernivetskoho universytetu. – 2007. – Vyp. 343: Biolohiia. – S. 3–9. 3. Bernadska I. O. Ohliad metodychnykh pidkhodiv ta diahnostychnykh oznak u vyvchenni vuzkolystykh kostryts (Festuca L. subgen. Festuca). Opysova morfolohiia / I. O. Bernadska // Naukovi osnovy zberezhennia biotychnoi riznomanitnosti. – 2012. – T. 3 (10), № 1. – S. 9–30. 4. Bernadska I. O. Rid Festuca (Poaceae) u flori Tsentralnoho Polissia Ukrainy / I. O. Bernadska, O. O. Orlov // Naukovi pratsi «Problemy ekolohii lisiv i lisokorystuvannia na Polissi Ukrainy». – 2005. – Vyp. 5(11). – S. 121–129. 5. Bernadska I. O. Filohenetychne znachennia ekotypichnoi dyferentsiatsii na prykladi rodu Festuca (Poaceae) / Bernadska I. O. // Rol pryrodnykh ekotypiv roslyn u formuvanni bioriznomanittia ta stiikosti fitosystem do nespryiatlyvykh umov / Bernadska I. O. – Lviv : [b. v.], 2011. – S. 56–81. 6. Horbenko N. Ye. Formuvannia hazoniv na terytorii botanichnoho sadu NLTU Ukrainy / N. Ye. Horbenko, O. M. Hrynyk // Naukovyi zbirnyk NLTU Ukrainy. – 2013. – Vyp. 23 (2). – S. 52–60. 7. Ekotypichni osoblyvosti oseredkiv kserotermichnoi roslynnosti Zakarpatskoi nyzovyny / Lysenko H. [ta in.] // Visnyk Lviv. un-tu. Seriia biolohichna. – 2012. – Vyp. 59. – S. 52–65. 8. Zlaky Ukraynы / Pakudyn Yu. N. [y dr.]. – K. : Nauk. dumka, 1977. – S. 269– 270. 9. Marutiak S. B. Ekoloho-fitotsenotychni osoblyvosti hazoniv lvivshchyny / Marutiak S. B. // Ekolohichni problemy pryrodo-korystuvannia ta bioriznomanittia Lvivshchyny : ekolohichnyi zbirnyk. – 2001. – T. VII. – S. 273–281. 10. Metodyka provedennia ekspertyzy sortiv na vidmitnist, odnoridnist ta stabilnist (VOS) (kormovi kultury) / Ukrainskyi instytut ekspertyzy sortiv roslyn. – K. : [b. v.], 2001. – S. 5–8. 11. Metodolohiia selektsii bahatorichnykh bobovykh i zlakovykh trav u Pered­ karpatti : metod. rek. / H. S. Konyk [ta in.]. - Obroshyno : [b. v.], 2015.–100 s. 12. Novi sorty hazonnykh trav / Serdiuk M. A. [ta in.] // Zb. nauk. pr. Instytutu zemlerobstva UAAN, prysviachenyi 100-richchiu vid dnia narodzhennia D. F. Lykhva­ ria. - 2003. – Spetsvypusk. – S. 146–150.

286 Випуск 1-2, 2020

13. Serdiuk M. A. Novi sorty nyzovykh zlakovykh trav / M. A. Serdiuk, O. M. Serdiuk, O. V. Shkura // Zb. nauk. pr. NNTs «Instytut zemlerobstva UAAN». – 2008. – Vyp. 2. – S. 110–120. 14. Formuvannia ta zberezhennia henetychnoho riznomanittia kormovykh i hazon­nykh trav u Peredkarpatti : metod. rek. / H. S. Konyk [ta in.]. - Obroshyno : [b. v.], 2015. – 51 s. 15. Khessaion D. H. Vse o hazone / D. H. Khessaion. – M. : Kladez-Busk, 2004. – 128 s. 16. Shkura O. V. Analiz henofondu hazonnykh trav ta vidbir perspektyvnykh vydiv za pokaznykamy produktyvnosti i dekoratyvnosti O. V. Shkura, D. B. Rakhmetov // Introduktsiia roslyn. – 2011. – № 2. – S. 79–85.

Проаналізовано вимоги до видів та сортів газонного призначення. Дано оцінку костриці червоній, костриці шорстколистій, пажитниці багаторічній за кількістю вегетативних та генеративних пагонів на одиниці площі, деко- ративністю, накопичувальною здатністю кореневої маси, площею листкової поверхні. Виділено види, які найбільш продуктивні в перший та наступні роки. Ключові слова: костриця червона, костриця шорстколиста, пажитниця багаторічна, пагоноутворення, коренева маса.

Проанализированы требования к видам и сортов газонного назначения. Дана оценка овсянице красной, овсянице шаршаволистной, райграсу много- летнего по количеству вегетативных и генеративных побегов на единице пло- щади, декоративностью, накопительной способностью корневой массы, пло- щади листовой поверхности. Выделены виды, которые наиболее продуктивны в первый и последующие годы. Ключевые слова: овсяница красная, овсяница шаршаволистная, райграс многолетний, побегообразование, корневая масса.

The requirements for the types and varieties of lawn purposes have been analyzed. An assessment is red fescue, rough-leaved fescue, perennial ryegrass by the number of vegetative and generative shoots per unit area, decorativeness, storage capacity of the root mass,leaf area. The species that are most productive in the first СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО ТА СЕЛЕКЦІЯ and subsequent years have been identified. Key words: red fescue, rough-leaved fescue, perennial ryegrass, shoot formation, root mass.

287 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

ЗМІСТ РОСЛИННИЦТВО В. Ф. Камінський, Н. М. Асанішвілі ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ В СИСТЕМАХ ІНТЕНСИВНОГО ТА ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЛІСОСТЕПУ 3 Блащук М.І., Тетерещенко Н.М. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИХ ПОКАЗНИКІВ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ПІД ВПЛИВОМ УДОБРЕННЯ ЗА УМОВ НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 19 Цимбал Я.С., Бойко П.І., Мартинюк І.В., Кудря С.О. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ 32 Д.П. Сокирко ЕФЕКТИВНІСТЬ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ У ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР 42 Губенко Л.В., Любчич О.Я. ВПЛИВ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА УРОЖАЙ І ЯКІСТЬ НАСІННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО 53 Опанасенко О.Г., Перець С.В. ПРОДУКТИВНІСТЬ СОРГО ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ОРГАНОГЕННИХ ҐРУНТІВ ПІВНІЧНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 60 Ткаченко А.М., Буслаєва Н.Г., Вєтрова Н.О. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ В ІНТЕНСИВНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР 72 Тарасенко О.А., Тарасенко Т.В. ПРОДУКТИВНІСТЬ РІПАКУ ЯРОГО В ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ ЗА УДОСКОНАЛЕНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ 85 Юла В.М., Дрозд М.О. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ЯРОЇ ЗА АДАПТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ 98

288 Випуск 1-2, 2020

Глієва О. В., Любчич О. Г., Грищенко Р. Є. АГРОТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ВИРОЩУВАННЯ /ПРОСА В УКРАЇНІ 109 Гаврилюк Н.М. ЖУКИ–ТУРУНИ (СOLEOPTERA, СARABIDAE) НА ПШЕНИЦІ ОЗИМІЙ ТА ЯРІЙ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 117 ЗЕМЛЕРОБСТВО Мазур Г.А., Ткаченко М.А., Кондратюк І.М. ЗБЕРЕЖЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ЕЛЮВІАЛЬНОГО РЯДУ 124 Коломієць Л. П., Пташнік М.М. НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ФІТОМЕЛІОРАТИВНИХ ЗАХОДІВ У СИСТЕМІ АДАПТИВНО-ЛАНДШАФТНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 133 Расевич В.В., Шагурська Н.В. ВПЛИВ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ НА АГРОФІЗИЧНІ ПОКАЗНИКИ ҐРУНТУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ 141 КОРМОВИРОБНИЦТВО Карбівська У.М., Мартищук В.Ф., Волощук М.Д., Кургак В.Г., Малиновська І.М. ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІРСЬКИХ СХИЛОВИХ ЛУКІВ КАРПАТ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАХОДІВ ПОВЕРХНЕВОГО ПОЛІПШЕННЯ 148 Штакал М.І., Штакал В.М. ПРОДУКТИВНІСТЬ БАГАТОРІЧНИХ ЗЛАКОВИХ ТРАВ ЗАЛЕЖНО ВІД ВОДНОГО РЕЖИМУ НА ОСУШЕНИХ ТОРФОВИХ ҐРУНТАХ ЛІСОСТЕПУ 162 Штакал М.І., Коломієць Л.П., Штакал В.М. БОТАНІЧНИЙ СКЛАД БАГАТОРІЧНИХ ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ НА ОСУШУВАНИХ ТОРФОВИЩАХ 172 Кущук М.А. ДИНАМІКА БОТАНІЧНОГО СКЛАДУ ЛЮЦЕРНО-ЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОЗ І СПІВВІДНОШЕНЬ NPK ТА РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ 180

289 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

СЕЛЕКЦІЯ ТА НАСІННИЦТВО Олійник Т.М., Захарчук Н.А. ВИКОРИСТАННЯ НІТРОЗОМЕТИЛСЕЧОВИНИ ЯК МУТАГЕННОГО ФАКТОРА ДЛЯ КЛІТИННОЇ СЕЛЕКЦІЇ КАРТОПЛІ 190 Бочарова М. І., Міняйло В.Д. УСПАДКУВАННЯ ОЗНАК НАСІННЄВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ МІЖВИДОВИМИ ГІБРИДАМИ LOLIUM L. 203 Голодна А.В., Вересенко О.М., Байдюк Т.О., Гуренко А.В. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПОСІВНИХ ЯКОСТЕЙ І ВРОЖАЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НАСІННЯ ЛЮПИНУ БІЛОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ФАЗ ЙОГО СТИГЛОСТІ 212 Щербакова Ю.В. CЕЛЕКЦІЙНА ЦІННІСТЬ КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ НА СТІЙКІСТЬ ДО ВИЛЯГАННЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ 223 Корягін О.М., Повидало М.В., Остапець Т.А. ОЦІНКА ЗАВ’ЯЗУВАННЯ НАСІННЯ ПРИ КОНТРОЛЬОВАНОМУ САМОЗАПИЛЕННІ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ MEDICAGO L. 233 Оксимець О.Л., Вітвіцька О.І. ШЛЯХИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НА РИНКУ НАСІННИЦТВА 241 Проданик А.М., Самборська О.В. СЕЛЕКЦІЯ ПРОСА НА ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ ЗЕРНА 250 Кургак В.Г., Голик Л.М. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ ЗА СТІЙКІСТЮ ПРОТИ ХВОРОБ 260 Байструк-Глодан Л.З., Хом'як М.М., Коник Г.С. ОЦІНКА РІЗНИХ ВИДІВ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ, ПРИДАТНИХ ДЛЯ ЗАКЛАДКИ ГАЗОНІВ В УМОВАХ ПЕРЕДКАРПАТТЯ 279

290 Випуск 1-2, 2020

СОДЕРЖАНИЕ

РАСТЕНИЕВОДСТВО В. Ф. Каминский, Н. Н. Асанишвили ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ТЕХНОЛОГИЙ ВЫРАЩИВАНИЯ КУКУРУЗЫ В СИСТЕМАХ ИНТЕНСИВНОГО И ОРГАНИЧЕСКОГО ЗЕМЛЕДЕЛИЯ ЛЕСОСТЕПИ 3 Блащук М.И., Тетерещенко Н.Н. ОСОБЕННОСТИ ПРОЯВЛЕНИЯ ХОЗЯЙСТВЕННО-ЦЕННЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ГИБРИДОВ ПОДСОЛНЕЧНИКА ПОД ВЛИЯНИЕМ УДОБРЕНИЯ В УСЛОВИЯХ НЕУСТОЙЧИВОГО УВЛАЖНЕНИЯ ПРАВОБЕРЕЖНОЙ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ 19 Цымбал Я.С., Бойко П.И., Мартынюк И.В., Кудря С.А. ПРОДУКТИВНОСТЬ ОЗИМОЙ ПШЕНИЦЫ В КОРОТКОРОТАЦИОННОМ СЕВООБОРОТЕ ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ ЛЕСОСТЕПИ НА РАЗНЫХ УРОВНЯХ ИНТЕНСИФИКАЦИИ 32 Д.П. Сокирко ЭФФЕКТИВНОСТЬ МИНЕРАЛЬНЫХ УДОБРЕНИЙ В ТЕХНОЛОГИИ ВОЗДЕЛЫВАНИЯ ЗЕРНОБОБОВЫХ КУЛЬТУР 42 Губенко Л.В., Любчич А.Я. ВЛИЯНИЕ СИСТЕМЫ УДОБРЕНИЙ НА УРОЖАЙ И КАЧЕСТВО СЕМЯН ЛЬНА МАСЛИЧНОГО 53 Опанасенко А.Г., Перец С.В. ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ СОРГО САХАРНОГО В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ЭЛЕМЕНТОВ ТЕХНОЛОГИИ ВЫРАЩИВАНИЯ В УСЛОВИЯХ ОРГАНОГЕННЫХ ПОЧВ СЕВЕРНОЙ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ 60 Ткаченко А.Н., Буслаева Н.Г., Ветрова Н.А. ЭКОНОМИЧЕСКИЙ МЕХАНИЗМ ЭФФЕКТИВНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ РЕСУРСОВ В ИНТЕНСИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЯХ ВЫРАЩИВАНИЯ ЗЕРНОВЫХ КУЛЬТУР 72 Тарасенко А.А., Тарасенко Т.В. ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ РАПСА ЯРОВОГО В ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ ЛЕСОСТЕПИ ЗА УСОВЕРШЕНСТВОВАННОЙ ТЕХНОЛОГИИ ВЫРАЩИВАНИЯ 85

291 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Юла В.М., Дрозд М.А. ПРОДУКТИВНОСТЬ ПШЕНИЦЫ МЯГКОЙ ЯРОВОЙ ПРИ АДАПТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЯХ ВЫРАЩИВАНИЯ В СЕВЕРНОЙ ЛЕСОСТЕПИ 98 Глиева О. В., Любчич А. Г., Грищенко Р. Е. АГРОТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИЕМЫ ВЫРАЩИВАНИЯ ПРОСА В УКРАИНЕ 109 Гаврилюк Н.Н. ЖУКИ-ЖУЖЕЛИЦЫ (COLEOPTERA, CARABIDAE) НА ПШЕНИЦЕ ОЗИМОЙ И ЯРОВОЙ В УСЛОВИЯХ СЕВЕРНОЙ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ 117 ЗЕМЛЕДЕЛИЕ Мазур Г.А., Ткаченко Н.А., Кондратюк И.М. СОХРАНЕНИЕ, ВОСПРОИЗВОДСТВО И РЕГУЛИРОВАНИЕ ПЛОДОРОДИЯ ПОЧВ ЭЛЮВИАЛЬНОГО РЯДА 124 Коломиец Л. П., Пташник М.М. НАПРАВЛЕНИЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ФИТОМЕЛИОРАТИВНЫХ МЕРОПРИЯТИЙ В СИСТЕМЕ АДАПТИВНО-ЛАНДШАФТНОГО ЗЕМЛЕДЕЛИЯ ЗОНЫ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ 133 Расевич В.В., Шагурская Н.В. ВЛИЯНИЕ СПОСОБОВ ОСНОВНОЙ ОБРАБОТКИ НА АГРОФИЗИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ ПОЧВЫ ПРИ ВЫРАЩИВАНИИ ЯЧМЕНЯ ЯРОВОГО В УСЛОВИЯХ ЦЕНТРАЛЬНОЙ ЛЕСОСТЕПИ 141 КОРМОПРОИЗВОДСТВО Карбовская У.М., Мартыщук В.Ф., Волощук М.Д., Кургак В.Г., Малиновская И.М. ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ ГОРНЫХ СКЛОНОВЫХ ЛУГОВ КАРПАТ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ МЕРОПРИЯТИЙ ПОВЕРХНОСТНОГО УЛУЧШЕНИЯ 148 Штакал Н.И., Штакал В.Н. ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ МНОГОЛЕТНИХ ЗЛАКОВЫХ ТРАВ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ВОДНОГО РЕЖИМА НА ОСУШЕННЫХ ТОРФЯНЫХ ПОЧВАХ ЛЕСОСТЕПИ 162 Штакал Н.И., Коломиец Л.П., Штакал В.Н. БОТАНИЧЕСКИЙ СОСТАВ МНОГОЛЕТНИХ ЗЛАКОВЫХ ТРАВОСТОЕВ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ УДОБРЕНИЯ НА ОСУШАЕМЫХ ТОРФЯНИКАХ 172

292 Випуск 1-2, 2020

Кущук М.А. ДИНАМИКА БОТАНИЧЕСКОГО СОСТАВА ЛЮЦЕРНО-ЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЯ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ДОЗ И СООТНОШЕНИЙ NPK И РЕЖИМОВ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ 180 СЕЛЕКЦИЯ И СЕМЕНОВОДСТВО Олейник Т.М., Захарчук Н.А. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НИТРОЗОМЕТИЛМОЧЕВИНЫ КАК МУТАГЕННОГО ФАКТОРА ДЛЯ КЛЕТОЧНОЙ СЕЛЕКЦИИ КАРТОФЕЛЯ 190 Бочарова Н. И., Миняйло В.Д. НАСЛЕДОВАНИЕ ПРИЗНАКОВ СЕМЕННОЙ ПРОДУКТИВНОСТИ МЕЖВИДОВЫХ ГИБРИДОВ LOLIUM L. 203 Голодна А.В., Вересенко А.Н., Байдюк Т.А., Гуренко А.В. КОМПЛЕКСНАЯ ОЦЕНКА ПОСЕВНЫХ КАЧЕСТВ И УРОЖАЙНЫХ СВОЙСТВ СЕМЯН ЛЮПИНА БЕЛОГО В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ФАЗ ЕГО СПЕЛОСТИ 212 Щербакова Ю.В. СЕЛЕКЦИОННАЯ ЦЕННОСТЬ КОЛЛЕКЦИОННЫХ ОБРАЗЦОВ ПШЕНИЦЫ МЯГКОЙ ОЗИМОЙ НА УСТОЙЧИВОСТЬ К ПОЛЕГАНИЮ И ПРОДУКТИВНОСТЬ В УСЛОВИЯХ ЛЕСОСТЕПИ 223 Корягин А.М., Повыдало М.В., Остапец Т.А. ОЦЕНКА ЗАВЯЗЫВАНИЯ СЕМЯН ПРИ КОНТРОЛИРУЕМОМ САМООПЫЛЕНИИ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ РОДА MEDICAGO L 233 Оксимец А.Л., Витвицкая О.И. ПУТИ ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ ПРЕДПРИЯТИЯ НА РЫНКЕ СЕМЕНОВОДСТВА 241 Проданик А.М., Самборская Е.В. СЕЛЕКЦИЯ ПРОСА НА УЛУЧШЕНИЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ КАЧЕСТВ ЗЕРНА 250 Кургак В.Г., Голик Л.Н. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЛЕКЦИОННЫХ ОБРАЗЦОВ ПШЕНИЦЫ МЯГКОЙ ОЗИМОЙ ПО УСТОЙЧИВОСТИ ПРОТИВ БОЛЕЗНЕЙ 260 Байструк-Глодан Л.З., Хомяк М.М., Коник Г.С. ОЦЕНКА РАЗЛИЧНЫХ ВИДОВ МНОГОЛЕТНИХ ТРАВ, ПРИГОДНЫХ ДЛЯ ЗАКЛАДКИ ГАЗОНОВ В УСЛОВИЯХ ПРИКАРПАТЬЯ 279

293 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

CONTENT PLANT GROWING Kaminskyi V. F., Asanishvili N. M. ECONOMIC EFFICIENCY OF CORN GROWING TECHNOLOGIES IN THE SYSTEMS OF INTENSIVE AND ORGANIC AGRICULTURE OF THE FOREST-STEPPE 3 Blaschuk M.I., Tetereshchenko N.M. PECULIARITIES OF MANIFESTATION OF ECONOMICALLY VALUABLE INDICATORS OF SUNFLOWER HYBRIDS UNDER THE INFLUENCE OF FERTILIZER UNDER CONDITIONS OF UNSTABLE MOISTURE OF THE RIGHT-BANK FOREST-STEPPE OF UKRAINE 19 Tsymbal Ya.S., Boyko P.I., Martyniuk I.V., Kudrya S.O. PRODUCTIVITY OF WINTER WHEAT IN SHORT-ROTATION CROP ROTATION OF THE LEFT-BANK FOREST-STEPPE AT DIFFERENT LEVELS OF INTENSIFICATION 32 D.P. Sokіrko THE EFFICIENCY OF MINERAL FERTILIZERS IN THE GROWTH TECHNOLOGY OF LEGUMINOUS 42 Gubenko L.V., Lyubchych O.Ya. INFLUENCE OF FERTILIZING SYSTEM ON YIELD AND QUALITY OF OIL FLAX SEEDS 53 Opanasenko O.G., Perets S.V. PRODUCTIVITY OF SUGAR SORGHUM DEPENDING ON ELEMENTS OF GROWING TECHNOLOGY IN THE CONDITIONS OF ORGANOGENIC SOILS OF THE NORTHERN FOREST-STEPPE OF UKRAINE 60 Tkachenko A.M., Buslaeva N.G., Vetrova N.O. ECONOMIC MECHANISM OF EFFICIENT USE OF PRODUCTION RESOURCES IN INTENSIVE TECHNOLOGIES OF GRAIN GROWING 72 Tarasenko O.A., Tarasenko T.V. PRODUCTIVITY OF SPRING RAPE IN THE LEFT-BANK FOREST- STEPPE WITH ADVANCED CULTIVATION TECHNOLOGY 85

294 Випуск 1-2, 2020

Yula V.M., Drozd M.A. PRODUCTIVITY OF SOFT SPRING WHEAT WITH ADAPTIVE CULTIVATION TECHNOLOGIES IN THE NORTHERN FOREST-STEPPE 98 Glieva O.V., Lyubchych O.G., Grishchenko R.E. AGROTECHNOLOGICAL METHODS OF MILLET GROWING IN UKRAINE 109 Gavrilyuk N.M. GROUND BEETLES (COLEOPTERA, CARABIDAE) ON WINTER AND SPRING WHEAT IN THE NORTHERN FOREST-STEPPE OF UKRAINE 117 AGRICULTURE Mazur G.A., Tkachenko M.A., Kondratyuk I.M. PRESERVATION, REPRODUCTION AND REGULATION OF SOIL FERTILITY OF THE ELUVIAL RANGE 124 Kolomiets L.P., Ptashnik M.M. DIRECTIONS OF USE OF PHYTOMELIORATIVE MEASURES IN THE SYSTEM OF ADAPTIVE-LANDSCAPE AGRICULTURE OF THE FOREST-STEPPE ZONE OF UKRAINE 133 Rasevich V.V., Shagurska N.V. INFLUENCE OF METHODS OF THE BASIC CULTIVATION ON AGROPHYSICAL INDICATORS OF SOIL AT CULTIVATION OF SPRING BARLEY IN THE CONDITIONS OF THE CENTRAL FOREST-STEPPE 141 FEED PRODUCTION Karbivska U.M., Martyschuk V.F., Voloshchuk M.D., Kurgak V.G., Malinovska I.M. PRODUCTIVITY OF MOUNTAIN SLOPE MEADOWS OF THE CARPATHIANS DEPENDING ON SURFACE IMPROVEMENT MEASURES 148 Shtakal M.I., Shtakal V.M. PRODUCTIVITY OF PERENNIAL CEREAL GRASSES DEPENDING ON THE WATER REGIME ON DRAINED PEAT SOILS OF THE FOREST-STEPPE 162

295 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Shtakal M.I., Kolomiets L.P., Shtakal V.M. BOTANICAL COMPOSITION OF PERENNIAL CEREAL GRASSES DEPENDING ON FERTILIZER ON DRAINED PEATLANDS 172 Kushchuk M.A. DYNAMICS OF BOTANICAL COMPOSITION OF ALFALFA- GRASS GRASS DEPENDING ON DOSES AND RATIOS OF NPK AND MODES OF USE 180 SELECTION AND SEED PRODUCTION Oliynyk T.M., Zakharchuk N.A. USE OF NITROSOMETHYLUREA AS A MUTAGENIC FACTOR FOR CELL SELECTION OF POTATOES 190 Bocharova M.I., Minyailo V.D. INHERITANCE OF TRAITS OF SEED PRODUCTIVITY BY INTERSPECIFIC HYBRIDS OF LOLIUM L. 203 Holodna A.V.,Veresenko O.M., Baidyuk T.O., Gurenko A.V. COMPREHENSIVE ASSESSMENT OF SOWING QUALITIES AND YIELD PROPERTIES OF WHITE LUPINE SEEDS DEPENDING ON THE PHASES OF ITS MATURITY 212 Shcherbakova Yu.V. SELECTION VALUE OF COLLECTION SAMPLES OF WINTER WHEAT FOR LODGING RESISTANCE AND PRODUCTIVITY I N FOREST-STEPPE CONDITIONS 223 Koryagin O.M., Povidalo M.V., Ostapets TA EVALUATION OF SEED SETTING IN CONTROLLED SELF- POLLINATION OF THE GENUS MEDICAGO L. 233 Oksymets O.L., Vitvitska O.I. WAYS TO DETERMINING OF THE PLACE AND PROSPECTS OF THE BUSINESS ENTITY IN THE SEED MARKET 241 Prodanyk A.M., Samborska O.V. SELECTION OF MILLET TO IMPROVE THE TECHNOLOGICAL QUALITIES OF GRAIN 250 Kurgak V.G., Golyk L.M. CHARACTERISTICS OF BREAD WINTER WHEAT COLLECTION SAMPLES FOR RESISTANCE TO DISEASES 260 Baystruc-Glodan L.Z., Khomiak M.M., Konyk G.S. ASSESSMENT OF VARIOUS TYPES OF PERENNIAL GRASSES SUITABLE FOR LAYING LAWNS IN PRECARPATHIAN CONDITIONS 279

296 Випуск 1-2, 2020

Вимоги до структури та оформлення наукових статей 1. Наукова стаття повинна містити такі необхідні елементи: – постановка проблеми у загальному вигляді та зв’язок із важливими науко- вими чи практичними завданнями; – аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; – формулювання цілей статті (постановка завдання); – виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отри- маних наукових результатів; – висновок з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у дано- му напрямку.

2. Розташування структурних елементів статті: – УДК вказується в першому рядку сторінки і вирівнюється за лівим краєм; – ініціали та прізвище автора(ів), посада, науковий ступінь, вчене звання; – повна назва установи; – назва статті – по центру (виділеними прописними літерами); – анотація українською, англійською, російською мовами (200–250 слів кожна); анотація повинна бути структурованою, містити мету досліджен- ня та застосовані методи, основні одержані висновки; – ключові слова (українською, російською, англійською мовами) повинні відрізнятися від тієї комбінації слів, яка складає назву статті (не менше 5); – обов’язковий список використаних джерел у кінці статті; – після списку використаних джерел надається цей же список джерел латин- ським алфавітом (транслітерація); транслітерацію українських символів необхідно здійснювати у відповідності до Постанови КМУ від 27 січня 2010 р. №55. – обсяг статті – 7-12 сторінок.

3. Обов’язкова вимога до статей – якість, високій рівень англійської мови.

4. Вимоги до оформлення тексту: матеріали для публікації подають у 2-х примірниках українською та англійською мовами, надруковані в редакторі Word 2003-2007, шрифт набору – Times New Roman, розмір кеглю 14, між­ рядковий інтервал – 1.5, формат А4 з полями: ліве, праве, верхнє та нижнє – 2 см. Порядок абзацу виділяється відступом 1,25.

297 Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН»

5. Посилання на джерела в тексті: бібліографічний опис оформлюється згід- но з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

6. Стаття подається мовою оригіналу (українською, російською, англійською) у електронному варіанті (електронна версія статті надсилається на E-mail: [email protected], назва файла – прізвище першого автора англійською мо- вою), фото і графіки (окремими файлами в форматі ipeg та Excel).

7. Відповідальність за зміст, точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів. Редакція залишає за собою право на незначне ре- дагування, а також літературне виправлення статті (зі збереженням головних висновків та стилю автора). Редколегія може не поділяти світоглядних пере- конань авторів.

8. До статті додаються: відомості про автора (авторів): прізвище, ім’я, по-батькові, вчений ступінь, вчене звання, посада і місце роботи, адреса з по- штовим індексом, контактний телефон, e-mail.

При формуванні англійської анотації варто уникати використання елек- тронних перекладачів.

Всі анотації, ключові слова, латинські назви необхідно виділити курсивом.

Стаття повинна мати 2 рецензії (зовнішню і внутрішню) та експертний висновок.

Вимоги на сайті http://agriculture.kiev.ua

Стаття, що не відповідає вказаним вимогам редакцією не приймається.

Адреса редакції: 08162, ННЦ «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобу- дівників 2-Б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, теле- фон (044) 526-07-67, E-mail: [email protected]

Примітка: *автор не має права передавати в інші видання статтю, прийняту та ух- валену редакційною колегією до друку.*

298 ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН»

ВИПУСК 1-2 2020 рік

Свідоцтво про державну реєстрацію – серія КВ № 17638-6488ПР, 29 березня 2011 року.

Підписано до друку 14.02.2020 Формат 84х60/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк. арк. . Умов. друк. арк. . Наклад 100 прим. Зам. № .

Віддруковано з оригіналів замовника. ФОП Корзун Д.Ю.

Видавець ТОВ «ТВОРИ». Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДK № 6188 від 18.05.2018 р. 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 51А, прим. 143. Тел.: (0432) 69-67-69, 603-000 e-mail: [email protected], http://www.tvoru.com.ua ДЛЯ НОТАТОК