МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

УДК 78.071.2(477) DOI: Ірина Кліш, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У статті розкривається творчий портрет співачки, творця українського музичного мистецтва, педагога, театральної й громадської діячки Марії Литвиненко-Вольгемут на тлі розвитку українського музичного мистецтва. Ім’я видатної співачки, народної артистки України Марії Литвиненко-Вольгемут (1892 – 1966), тісно пов’язане з цілою епохою розвитку української національної культури та становлення національного оперного театру. Вона володіла чудовим і могутнім лірико-драматичним сопрано, широкого діапазону з прекрасним тембральним забарвленням, а також бездоганною інтонацією, прекрасним диханням, неповторною теплотою і задушевністю виконання. Всі ці якості вповні дозволяли їй розширювати і збагачувати оперний та концертний репертуар.Вокально-виконавські традиції видатної української співачки і сьогодні живуть у творчості талановитих майстрів оперного мистецтва. Її творчість завжди буде невичерпним джерелом натхнення для подальших поколінь. Ключові слова: Марія Литвиненко-Вольгемут; співачка; лірико-драматичне сопрано; опера; тембр; дихання; педагогічна діяльність. Літ. 8.

Iryna Klish, Associate Professor of the Folk Musical Instruments and Vocal Singing Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

MARIYA LYTVYNENKO-WOHLGEMUTH’S ARTISTIC ACTIVITIES IN THE CONTEXT OF THE DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN MUSICAL CULTURE The article reveals the creative image of a singer, a creative representative of Ukrainian musical art, an educator, a theatrical and civic activist, Mariya Lytvynenko-Wohlgemuth, viewed against the background and in the context of the development of Ukrainian musical art. The name of the prominent singer and People’s Artist of Ukraine Mariya Lytvynenko-Wohlgemuth (1892 – 1966), is closely related to an entire era of development of Ukrainian national culture and the rise of Ukrainian national opera art. She commanded a miraculous and powerful lyrical and dramatical soprano voice with a wide range and a superb timbral colouration as well as a perfect intonation, formidable breathing, and was marked by incredible warmth and cordiality in her performance. All of these qualities have allowed her to expand and enrich the opera and concert repertoire in full. Throughout her stage career, she performed over 80 leading parts in Ukrainian, Western European, and Russian operas, created bright and unforgettable images that have become the school of mastery for many generations of Ukrainian performers. She was one of the few opera singers who, until her last days, retained the beauty, the freshness and the charm of her voice, the impeccable intonation and excellent command of sound. All of the above testified to the correct voice placement and voice utilisation throughout the forty years of her creative path. Mariya Lytvynenko-Wohlgemuth dedicated over thirty years of her career to her work as an educator, being employed at the capital’s conservatory. As she was transferring her own experience and her own art concepts to her students, she was every time rethinking her creative path and the principles that had been discovered by her intuitively, and that had been building up into a system of certain methodological rules, wherein they became invested with certain theoretical generalisations. Vocal and performance traditions pertaining to the prominent Ukrainian singer keep living in the creative works of talented maestros of the opera art even today. Her creative heritage will always be an inexhaustible source of inspiration for the future generations. Keywords: Mariya Lytvynenko-Volgemut; a singer; a lyric-dramatic soprano; opera timbre; breath; pedagogical activity. остановка проблеми. Ім’я видатної національного оперного театру. Вона володіла співачки, народної артистки України чудовим і могутнім лірико­драматичним сопрано, ПМарії Литвиненко­Вольгемут, тісно широкого діапазону з прекрасним тембральним пов’язане з цілою епохою розвитку української забарвленням, а також бездоганною інтонацією, національної культури та становлення прекрасним диханням, неповторною теплотою і

© І. Кліш, 2019 137 Молодь і ринок №6 (173), 2019 МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

задушевністю виконання. Всі ці якості вповні Якось у Печерському соборі її почув баритон дозволяли їй розширювати і збагачувати оперний М. Бочаров і переконав регента показати дівчину та концертний репертуар. педагогові­вокалісту. Педагог училища М. Алексєєва­ За час своєї сценічної діяльності вона виконала Юневич сказала їй, що “голос є і красивий, та для понад 80 провідних партій в українських, сцени він повинен бути, як бомба”, і західноєвропейських та російських операх, порекомендувала їй прийти через два роки. Весь створила яскраві і незабутні образи, які стали свій вільний час талановита дівчина самотужки школою майстерності багатьох поколінь вивчала складний вокальний репертуар. І вже українських виконавців. через рік знову прийшла до педагога, а за два Аналіз основних досліджень та публікацій. місяці напруженої праці успішно склала вступний Творчість Марії Литвиненко­Вольгемут викликала іспит. У 1908 році була зарахована до класу зацікавлення її сучасників, які залишили чудові професора Алексєєвої­Юневич, але наука спогади про співачку: А. Рудницький, В. Тольба, давалася важко через відсутність вдома М. Голинський, М. Гришко, В. Гужова, Н. Скоробагатько, фортепіано, тяжку хворобу батька, нестачу коштів Т. Швачко, С. Козак. І сьогодні до її мистецької для оплати за навчання. Завдяки наполегливості діяльності звертаються мистецтвознавці І. Лисенко, професора О. Виноградського, дирекція згодом Т. Кроп, О. Ізваріна, В. Харитонова. звільнила Марію від оплати. За час навчання вона Мета статті полягає в розкритті творчого познайомилася з творчістю таких видатних портрету співачки, творця українського музичного акторів, як М. Заньковецька, О. Мишуга, Л. Собінов, мистецтва, педагога, театральної й громадської Ф. Литвин, М. Фігнер, І. Єршов та ін., які в цей діячки Марії Литвиненко­Вольгемут на тлі час виступали на київській сцені. розвитку українського музичного мистецтва. На протязі усього свого творчого життя Виклад основного матеріалу. “Голос Марії М. Литвиненко­Вольгемут з великою вдячністю Литвиненко­Вольгемут належав до рідких згадує усі професійні настанови свого першого “рівних” в цілому діапазоні, з солідними, повними викладача Марії Юневич. Вона їй рекомендувала низами, металічно­звучними верхами, які навіть найдраматичніші оперні партії співати легким на високому “C” ніколи не були різкі, але завжди ліричним звуком, повністю голос розкривати м’яко заокруглені. Своєрідний тембр надавав тільки в кульмінаційних моментах. Постійно голосові окремий своєрідний чар. Музикальність звертати увагу на виробленні міцного дихання, що цієї співачки й її певність знання партій були дає тверду опору звукові. “Мене вчили співати загально відомі диригентам і її товаришам­ м’яким, рівним в усіх регістрах звуком, партнерам. Бувши дуже короткозора Литвиненко­ добиваючись чистоти інтонації, вокальної гнучкості, Вольгемут не могла добре бачити диригента та тобто уміння відтворювати голосом зміни і найтонші його рухів, але не дивлячись на те, вона була на відтінки людських почуттів” [7, 14]. сцені одною з найбільш певних і “надійних” Після успішного закінчення музичного оперних співачок” [4, 271]. училища, володарка лірико­драматичного сопрано Марія Литвиненко­Вольгемут (з дому Марія Литвиненко отримує цілий ряд запрошень Литвиненко) народилася 13 лютого 1892 року в і, навіть, до Москви. Проте, за рекомендацією Києві у великій співочій родині – батько мав диригента О. Кошиця вступає до театру Миколи прекрасний бас, чудово співала мати, брати і Садовського. Це була її давня мрія. Дебютувала сестри. У п’ять років Маруся вже підспівувала Марія партією Наталки в опері М. Лисенка дорослим, а в семирічному віці дівчинка свої перші “Наталка­Полтавка”. Її виступ був особливо вокальні навики здобувала у церковному хорі успішним, і розчулив самого М. Лисенка, який Києво­Печерського собору. Тут вона знайомиться після першої дії прийшов за куліси, щоб привітати з нотною грамотою, з виконавською дисципліною виконавицю. Критики оцінили її сценічне і розвиває музичну пам’ять. У своїх спогадах вона обдарування, відзначаючи вплив виконавської писала: “...Взагалі навчанню дітей співу, звичайно, манери М. Заньковецької. Робота у театрі лише під керівництвом досвідченого й чуйного М. Садовського для талановитої вокалісти була педагога, я надаю дуже великого значення. Крім справжньою школою акторської майстерності. того, що заняття співом у ранньому віці Вона усвідомила, що головне – це розкриття надзвичайно розвивають слух, музикальність і характеру, думок та почуттів героя. На все життя пам’ять, вони сприяють також здоровому вона запам’ятала основні вимоги вчителя: “Дай фізичному розвитку дітей” [7, 10]. У 1901 році душу, людську душу розкрий”. Водночас усі партії Марія стала ученицею приходського училища при М. Литвиненко відпрацьовувала з М. Юневич, а київському “Арсеналі”, яке закінчила 1906 року. сценічний бік ролі вдавався їй важко. Вона про це

Молодь і ринок №6 (173), 2019 138 МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

відверто говорила режисерові, а він відповідав: Купави був їй дуже близьким, бо нагадував їй “Оце й добре, що не вмієш. Роби те, що підкаже дівчат­українок, яких грала на сцені театру тобі серце, почуття, і все буде гаразд” [7, 19]. М. Садовського. У цій партії слухав українську В театрі М. Садовського вона виконала партію співачку великий Федір Шаляпін і був зачарований Катерини з однойменної опери М. Аркаса, її співом. Панночки з опери “Утоплена” М. Лисенка, Співачка старанно працювала над створенням Оксани з “Різдв’яної ночі” М. Лисенка, Дідони з вокально­сценічних образів у операх П. Чайковського “Енеїди” М. Лисенка, Роксолани з опери “Бранка (партія Лізи в “Піковій дамі”, Оскани в Роксолана” Д. Січинського, Настусі з опери “Пан “Черевичках”, Тетяни в “Євгенії Онєгіні” та Насті Сотник” Г. Козаченка. Особливий успіх у в “Чародійці”). Потім була робота над складною Литвиненко був у таких драматичних партіях, як партією Анни в опері О. Даргомижського Галька з однойменної опери С. Монюшка і “Кам’яний гість”. Крім цього виконавиця співала Сантуцци з “Сільської честі” П. Масканьї. провідні партії західноєвропейської оперної М. Литвиненко теж грала у драматичних класики. Це Аїда в однойменній опері Д. Верді, спектаклях та опереткових виставах театру. Це Мікаєла в “Кармен” Ж. Бізе, Маргарита в зокрема Панночка у “Вії”, Гала у виставі “Пісні в “Фаусті” Ш. Гуно, Джульєтта в “Казках лицях” та Оришка у п’єсі “Пошились у дурні” Гофмана” Ж. Оффенбаха та Кундрі в опері М. Кропивницького, Кулина в Лисенкових “Персифаль” Р. Вагнера. Кропітка і наполеглива “Чорноморцях”, Уляна у “Сватанні на Гончарівці” праця приносила їй жаданий успіх. Г. Квітки­Основ’яненка, Килина у п’єсі “Про що Весною 1916 року М. Литвиненко­Вольгемут тирса шелестіла” С. Черкасенка та Хотина у повернулася в Україну, незважаючи на всі “Сорочинському ярмарку” М. Старицького. Але переконання і запрошення інших столичних справжнім захопленням молодої співачки стала театрів. “Україна повинна і буде мати свій опера. “Уроки майстерності, які отримала великий музичний театр – і кому як не мені в виконавиця у трупі корифеїв українського театру, моєму теперішньому положенні активно сприяти визначили її подальше творче життя, упродовж цьому” [2, 14]. якого актриса реалізувала на сцені два напрямки Її дебют на київській сцені відбувся восени в свого таланту – вокальний і акторський. Максим партії Лізи в “Піковій дамі” і став справжнім Рильський зазначав, що за рівнем дикції та святом для всіх шанувальників оперного сценічної мови Марію Литвиненко­Вольгемут мистецтва. Але всі надії на створення можна дорівняти лише до Бориса Гмирі та Івана національного оперного театру були марними. Не Козловського“ [3]. було поставлено жодної української вистави. Тоді У 1914 році її спів почув провідний тенор Київська опера була звичайним провінційним відомого Петроградського театру музичної драми театром. Протягом одного сезону співачка В. Севастьянов. Він був вражений чарівним підготувала партію Тоски в однойменній опері голосом та переконливою грою української Д. Пуччіні, Надію в “Аскольдовій могилі” О. Верстовського співачки і офіційно запросив її до Петрограда. та Ярослану в “Князі Ігорі”, О. Бородіна. Виконання Після довгих роздумів Марія погодилась на цих партій принесло їй великий успіх. Одночасно пропозицію В. Севастьянова, але не наважувалась Марія брала активну участь у рідному театрі про це сказати М. Садовському. Зрештою він сам М. Садовського, виступала з українським здогадався і сказав їй: “Їдь, мала. Тобі вже треба репертуаром в концертах, їздила на гастролі, де більшого простору, а цього ми зараз дати не співала уривки із “Запорожця за Дунаєм”. можемо. Зростай, вдосконалюйся і не забувай У 1919 році збулася заповітна мрія М. Литвиненко­ рідної сторони. Буде колись і на Україні велика Вольгемут – була створена Українська державна оперна сцена” [7, 24]. музична драма, фундаторами якої стали М. Литвиненко­ Роки роботи української співачки в Петрограді Вольгемут, видатний режисер та мистецький були надзвичайно успішними. Під керівництвом керівник “Молодого театру” Лесь Курбас, режисера Й. Лапицького і таких відомих на той талановитий художник­декоратор Анатолій час диригентів, як М. Біхтер, О. Павлов­Арбенін, Петлицький, композитор Яків Степовий і диригент А. Маргулян співачка формувала відчуття Михайло Багриновський. глибокого акторського перевтілення в образ 28 липня 1919 року відбулася прем’єра простоти і щирості сценічної поведінки, особливу Української музичної драми постановкою опери увагу надаючи чіткій дикції і виразному “Утоплена” М. Лисенка. І це було знаменним, бо інтонуванню слова. Дебютувала Марія в опері саме М. Лисенко створював ґрунт для такого “Снігуронька” М. Римського­Корсакова. Образ театру. М. Литвиненко­Вольгемут виконувала

139 Молодь і ринок №6 (173), 2019 МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

партію Утопленої. Критика зазначала: “Її образ громадськістю примусили показати дві вистави Утопленої просякнений місячним світлом, українською мовою, це “Галька” та “Сільська холодом стоячих вод, поезією русалчиного честь”. На жаль постановка цих спектаклів не царства. Він хвилював, зворушував та прегарно стала подією. Відсутність в театрі режисури доповнювався звучним, чистим, як джерельна хвилювала співачку і вона все більше думала про вода, голосом русалки” [7, 43 – 44]. зміну театру. Її теж обурювало ставлення Наступною роботою співачки була партія Київської дирекції до недостатності постановок Гальки в однойменній опері С. Монюшка українських оперних спектаклів. У 1923 році (українською мовою), яку вона готувала з М. Литвиненко­Вольгемут переїжджає на роботу диригентом П. Гончаровим та режисером до Харківського театру опери та балету, але з Л. Курбасом, який захоплювався творчістю умовою, що половину свого репертуару співатиме співачки і працював з нею в поза репетиційний українською мовою. 31 січня 1924 року відбулася час. Та у зв’язку з важкою політичною ситуацією у Харкові прем’єра “Гальки” і бенефіс в цей період постановка “Гальки“ не відбулася і М. Литвиненко­Вольгемут. Це було знаменною перший український оперний театр припинив свою подією і величезним успіхом. “Браво! І навіть творчу діяльність. бравісімо! – писав після вистави вражений Остап У 1920 році М. Литвиненко­Вольгемут разом Вишня. – Бенефіціантка Гальку співала… і грала. зі своїм чоловіком Г. Вольгемутом, відомим І як співала! І як грала! Такі закінчені і сценічно, театральним адміністратором, виїхала до Вінниці, і вокально образи рідко коли доводиться бачити де вони організували український музично­ та чути. Голос! Він так звучав, він так дзвенів! драматичний театр. Крім драматичних спектаклів Скільки було чарівної сили, скільки краси!” [7, 57]. ставили й оперні – “Галька” С. Монюшка, Зі спогадів знаменитого Івана Козловського, “Сільська честь” П. Масканьї, “Запорожець за який тоді співав партію Йонтека довідуємося, що Дунаєм” С. Гулака­Артемовського, “Утоплена”, “…вистава була надзвичайно хвилюючою. “Енеїда” та “Різдв’яна ніч” М. Лисенка, “Русалка” Вокальний образ Гальки у виконанні Марії О. Даргомижського та “Рогнеда” О. Серова. Іванівни, вражав, чарував, захоплював рідкісною Напружену роботу в театрі, чисельні концерти, поетичністю” [7, 58]. велику громадську діяльність мисткиня М. Литвиненко­Вольгемут, як одна з поєднувала з педагогічною працею, викладаючи найактивніших ініціаторів створення української у Вінницькій народній консерваторії. опери у Харкові, гаряче пропагувала національну “З 15 липня до 15 серпня 1922 року у Вінниці оперну музику і рідну мову. Її активна творча гастролював Київський театр опери та балету. діяльність, пропаганда української оперної музики, Для участі в його спектаклях була запрошена великий успіх постановок на сцені Харківського М. Литвиненко­Вольгемут. З великим успіхом театру “Катерини”, “Тараса Бульби”, “Гальки” виступала вона в “Піковій дамі”, “Аїді” та інших сприяли організації і створенню в столиці України операх. На запрошення колективу театру вона національного оперного театру. Від 3 жовтня 1925 ввійшла в його склад і виїхала в Київ” [7, 48]. У року в Харкові було урочисто відкрито Києві вона успішно співає головні партії в “Аїді”, Український державний театр опери та балету. “Піковій дамі”, “Князі Ігорі”, “Казці про царя Першою виставою нового театру був комедійний Салтана”, “Жидівці”, “Тосці” Дж. Пуччіні. Але “Сорочинський ярмарок” М. Мусорського. З найбільшим досягненням у цьому сезоні були особливим задоволенням працювала співачка над головні партії в таких музичних драмах Р. Вагнера партією Марти в опері Альбера “Долина”, як “Тангейзе”, “Лоенгрін” та “Валькірія”. постановку якої здійснював Й. Лапицький. Вагнерівські опери ставили перед співачкою Співачка вважала, що досвідчений і талановитий багато цікавих вокальних і акторських завдань, режисер­реаліст сприятиме успішному розвиткові які вона блискуче розв’язала. Режисура в цей молодого українського оперного театру. І вона не період в театрі була найслабшим місцем, але помилилася, вже перша постановка стала досвідчена співачка й акторка сама знаходила значною подією у творчому житті столичного правдиві і переконливі тлумачення вокально­ колективу. Подальші досягнення видатної сценічних образів вагнерівських героїнь. української співачки були пов’язані з режисурою М. Литвиненко­Вольгемут була ініціатором Й. Лапицького. Вона створила образ Мікаели в здійснення оперних спектаклів на Київській сцені “Кармен” Ж. Бізе, Джульєтти в “Казках українською мовою. Керівництво театру всіляко Гофмана” Ж. Оффенбаха та Купави в цьому перешкоджало, але наполегливість і “Снігуроньці” М. Римського­Корсакова. твердість артистів і Марії Вольгемут, підтриманих “Кожна вистава з участю чудової співачки

Молодь і ринок №6 (173), 2019 140 МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

змінювала авторитет молодої української опери, Новим творчим досягненням співачки на ставала справжньою подією в мистецькому житті столичній сцені була партія Насті в опері “Тарас Харкова” [7, 66]. Власне на сцені народного Бульба” М. Лисенка, яка для неї найулюбленішою театру вона зіграла Одарку в “Запорожці за і найдорожчою. У ній звучала тема самовідданого Дунаєм” яку підготувала з великим П. Саксаганським, героїзму жінки­матері. Цю тему вона пронесла котрий близкуче зіграв Івана Карася. З цією партією через всю свою подальшу творчу діяльність. співачка не розлучалася усе своє творче життя. На весні 1940 року Київський театр опери та 2 липня 1926 року М. Литвиненко­Вольгемут балету імені Т. Шевченка гастролював у Львові. отримала звання заслуженої артистки України. Її Першим спектаклем була “Пікова дама” мистецька діяльність була широкою і П. Чайковсього блискуче поставлена М. Смоличем багатогранною і вона успішно брала участь у з Литвиненко­Вольгемут в партії Лізи. Львівський виставах Українського державного народного рецензент К. Дніпров писав: “…Гнучкий, театру, директором якого був Г. Вольгемут. мелодичний, чудового тембру голос її завжди Співачка активно працює над створенням чарує глядача. Всю партію Лізи, особливо тужливу нових сценічних образів, оволодіваючи різними арію “Від чого плачуть очі” вона виконувала з композиторськими стилями під керівництвом властивою їй простотою і неповторною щирістю. таких видатних диригентів, як А. Пазовський, Чудесне творіння Чайковського – партія Лізи А. Маргулян, В. Тольба і М. Покровський. Вона знайшла свого достойного, прекрасного досконало вивчає партитури Д. Россіні і Д. Верді, виконавця” [7, 86]. Д. Пуччіні і Д. Мейєрбера, О. Даргомижського і Веніамін Тольба у своїх спогадах писав: М. Римського­Корсакова. Переважну більшість “…Більше в моєму житті, здається, не було такого партій з опер цих композиторів вона перша співає потрясіння від вистави і, головне, від одного українською мовою. Співачка активно працює в домінуючого образу Лізи – Литвиненко… Так, тісній співдружності з українськими якщо хто і заслужив епітет “український композиторами. Зокрема, Б. Лятошинський, соловейко” чи “перлина української оперної В. Косенко та О. Чишко головні жіночі партії сцени”, які стали тепер трафаретом від пишуть, враховуючи яскраву виконавську надмірного вживання, то це в першу чергу індивідуальність М. Литвиненко­Вольгемут. М.І. Литвиненко­Вольгемут, і поряд з її іменем М. Литвиненко­Вольгемут була тим центром, ці епітети ніби оживають” [6, 301]. навколо якого завжди кипіла напружена і творча У червні 1941 року театр закінчив черговий робота. До її порад прислухалися відомі співаки, сезон, а підготовку до гастролей перервав постійно консультувалися диригенти і керівництво початок війни. М. Литвиненко­Вольгемут разом театру. Вона часто виїжджала на гастролі до з колективом театру виїжджають до Уфи, а потім Києва та Одеси, співала у виставах до Іркутська, підпорядковуючи свою діяльність новостворених українських оперних театрів вимогам воєнного часу. Її схвильований спів: Дніпропетровська та Вінниці. Велика творча “Україно, рідний краю, серцем я тебе бажаю!” – дружба довгий час пов’язувала мисткиню з сприймався як патріотичний заклик. М. Рильський видатним співаком І. Паторжинським. “Ми дуже писав: “… взимку цього року, коли Київський часто були постійними партнерами у творах оперний театр поставив в Уфі “Запорожця за української оперної класики та в інших виставах Дунаєм”, наша артистка показала нам щось нове: нашого театру, – писала співачка, – були першими в останній дії, звертаючись до рідних ланів, за виконавцями багатьох партій російських опер на якими знудьгувалася душа, Литвиненко – Одарка українській сцені. Сформувався і наш спільний ударила по таких високих, таких вражаючих репертуар, з яким ми систематично виступали в струнах, що всі глядачі плакали, не соромлячись концертах…” [7, 77]. своїх сліз, тому, що це були сльози любові до своєї У 1935 році, рік після перенесення столиці Вітчизни та віри в неї” [7, 88]. України до Києва, Литвиненко­Вольгемут разом В Іркутську київський оперний колектив не з Паторжинським та іншими видатними забув своїх кращих традицій, усі активно українськими співаками переїжджають до працювали над постановкою нової української столичного театру опери та балету. 1936 року опери М. Вериківського “Наймичка” за співачці присвоєно почесне звання народної однойменною поемою Т. Шевченка (лібрето артистки СРСР. Ця нагорода була радісно К. Литвиненка). Головну партію наймички Ганни сприйнята усіма майстрами українського оперного співала М. Литвиненко­Вольгемут. Прем’єра театру, як визнання творчих досягнень усього відбулася 13 листопада 1943 року і стала національного музично­театрального мистецтва. справжнім тріумфом видатної української

141 Молодь і ринок №6 (173), 2019 МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

співачки. У 1945 році, після повернення театру до П. Чайковського, М. Римського­Корсакова, Києва, колектив відновив свої кращі довоєнні С. Танєєва, С. Рахманінова, Ц. Кюї. Особливе постановки. В цей період почалася підготовка до місце у її виступах займали пісні та романси 50­річного ювілею М. Литвиненко­Вольгемут. У українських композиторів­класиків М. Лисенка, Колонному залі ім. М. Лисенка була організована Я. Степового, К. Стеценка, М. Леонтовича та ін. зустріч зі столичною інтелігенцією, під час якої Почесне місце у концертному репертуарі М. Рильський, закінчуючи свій виступ, сказав: (понад 300 пісень!) займала українська народна “Солов’я української опери М. Литвиненко­ пісня, любов до якої вона увібрала з дитинства. Вольгемут знають і люблять скрізь на Україні, Співачка віддавала перевагу пісням про жіночу за її межами. Але солов’ї співають тільки весною. долю. У виконання фольклорних зразків вона Марія Іванівна ввійшла у своє творче літо, а голос вкладала всю свою душу, майстерність, її лунає так само повнозвучно і чудесно. безпосередність і неповторність емоційних Побажаємо ж їй, щоб довгі­довгі роки цвіло й було почуттів. “Її виконання визначалося стриманою її літо, щоб прекрасний дар її довго ще чарував, манерою, без будь­якої екзальтації чи благородив і окриляв людські серця” [7, 103]. сентиментальності” [7, 150]. У 1946 році співачка удостоєна високого звання Найбільш виконувані пісні: про трагічну долю Лауреата Державної премії першого ступеня. та нещасне кохання – “Чого вода каламутна”, “Не Проте нагороди та визнання її творчих досягнень питай, чого в мене заплакані очі”, “Ой Боже ж ніколи не заспокоювали співачку, вона постійно мій, Боже, милий покидає”, “Нащо мені чорні прагнула, до створення нових вокально­сценічних брови”, “Чи я в лузі не калина була”, “Ой сама ж образів, яким став глибокий національний образ я сама”, “Ой і зрада, карі очі, зрада”, “Ой як би я Варвари в опері К. Данькевича “Богдан горе знала”, “Шумить, гуде дібровонька”, “Де ти Хмельницький”. Цю партію композитор писав бродиш моя доле”, “Голівонько моя бідная”; пісні спеціально для відомої виконавиці. лагідні, ніжні, ліричні та грайливі – “Ой за гаєм, Концертний репертуар М. Литвиненко­ гаєм”, “Чом, чом не прийшов”, ”Ой піду я до Вольгемут був великим і різноманітним. млина”, “Сусідка”, “На вулиці скрипка грає” та ін. Знаменита оперна співачка була ще й прекрасною З особливою увагу мисткиня надавала камерною виконавицею, тонким інтерпретатором обробкам українських народних пісень, здійснених творів майже усіх композиторських шкіл і Л. Ревуцьким, М. Лисенком, Б. Лятошинським, напрямів світової вокальної музики. Більшість з П. Сокальським, К. Стеценком, А. Штогаренком, них вона співала по декілька сезонів, інші співала Я. Степовим, М. Леонтовичем, О. Чишком, все своє життя, постійно вдосконалюючи їх. “Я Ю. Мейтусом, В. Косенком, Н. Єдлічкою та інші. ніколи не обмежувалась якимось певним Проникливо співачка виконувала романси здобутком в тій чи іншій партії, – писала співачка. М. Лисенка. Охоче включала до свого – Свої творчі шукання я не припиняла навіть після репертуару твори на слова Т. Шевченка “Ой пішла багаторазових виступів у якійсь партії. Праця я у яр за водою”, “Садок вишневий коло хати”, актора, як і вся інша, повинна являти собою “У перетику ходила”, “Хустиночка”, “Ой одна я постійний, невпинний рух вперед” [7, 138]. одна”. Виразними вокально­тембровими фарбами Опановуючи кожну партію, співачка напам’ять співачка передавала образний зміст і настрої знала партії інших персонажів і навіть оркестрову національної романсової лірики. Це особливо партитуру. В такий спосіб вона почувала себе на стосується творів Я. Степового “Розвійтеся з сцені вільно і невимушено, вся увага була вітром” на сл. І. Франка, “Утоптала стежечку” зосереджена на створенні образу героїні. У своїх на сл. Т. Шевченка, “Зимою” на сл. О. Олеся та спогадах Ніна Скоробагатько зазначала: “Перед інші. виступом Марія Іванівна ніколи не розспівувалася Чимало пісень­дуетів (“Куди їдеш, Явтуше?”, і нічого не повторювала. Проте, коли починала “Скажи мені правду”, “Дівчино, кохана”, “Здорова співати, завжди була у повній формі. Голос її, наче була”) було в репертуарі виконавиці, які вона точний інструмент, зберігав одинаково високу співала зі своїм постійним партнером І. Паторжинським. позицію, інтонаційну чистоту, теплоту і свіжість Тут вони виявляють не тільки вокальну, а й блискучу звучання” [5, 309]. акторську майстерність. Співаючи в дуеті, ці Поряд з відомими оперними аріями, вона видатні майстри розкривали перед слухачами виконувала кращі зразки західноєвропейської і “внутрішнє життя пісні” (Ф. Шаляпін) і її російської вокальної лірики. Це, зокрема, твори неповторний зміст. Ф. Шуберта, Р. Шумана, Е. Гріга, Й. Брамса, Навесні 1953 року Марія Литвиненко­ романси М. Глінки, О. Даргомижського, Вольгемут востаннє вийшла на рідну київську

Молодь і ринок №6 (173), 2019 142 МИСТЕЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ оперну сцену з партією Одарки в “Запорожці за співачка світового класу і, разом з тим, глибоко Дунаєм”. Символічно, що цією оперою в партії народна, українська національна співачка. Вона Оксани початкуюча співачка починала свій співала не лише голосом, але головою й серцем. творчий шлях на професійній сцені, а завершила Її голос був повного діапазону від меццо­ свою тривалу і плідну сценічну долю літньою і сопранових грудних нот до граничних верхів, огрядною Одаркою. У тому ж 1953 році рівний по всьому діапазоні, високопозиційний, М. Литвиненко­Вольгемут разом з І. Паторжинським добре прикритий, але разом з цим світлий і знялися у повнометражному фільмі­опері летючий. Це був звук з дивовижно чистою “Запорожець за Дунаєм”, створеному на Київській інтонацією, з виразною і природною дикцією, в кіностудії імені О. Довженка. Це була перша якому музика і слово зливалися в одне ціле. кольорова кіноопера, хоч в 1936 році режисер І. Кавалерідзе Будучи на педагогічній праці вона постійно екранізував “Наталку Полтавку”, де співачка вдосконалювала прийоми викладання, щораз озвучила партію Наталки. шукала нових методичних засобів. Вокально­ Незважаючи на те, що в період зйомок виконавські традиції видатної української співачки “Запорожця за Дунаєм” співачка вже була тяжко і сьогодні живуть у творчості талановитих хвора, для всіх учасників стала прикладом творчої майстрів оперного мистецтва. Її творчість завжди самовідданості, дисциплінованості і надзвичайної буде невичерпним джерелом натхнення для скромності. Фільм мав величезний успіх, це був подальших поколінь. тріумф яскравого мистецтва українських корифеїв і насамперед вокально­акторського мистецтва ЛІТЕРАТУРА М. Литвиненко­Вольгемут. З квітня 1966 року 1. Гришко М. Зірка української опери. М. Литвиненко­Вольгемут завершився життєвий Українські співаки у спогадах сучасників / Автор­ шлях видатної співачки. упор. І. Лисенко. Київ, 2003. С. 315. Понад тридцять років М. Литвиненко­ 2. Ісаченко І. Марія Іванівна Литвиненко­ Вольгемут віддала педагогічній роботі у Вольгемут. Київ, 1960. С. 14. столичній консерваторії. Передаючи власний 3. Кроп Т. Її спів і досі заворожує. досвід та свої мистецькі принципи студентам, вона Літературна Україна. 2012. № 17. кожного разу переосмислювала свій творчий шлях 4. Рудницький А. Українська музика: і ті принципи, які були знайдені інтуїтивно, історично­критичний огляд. Мюнхен, 1963. С. 271. вибудовувалися в систему певних методичних 5. Скоробагатько Н. Музикальна співачка. правил, набували певних теоретичних Українські співаки у спогадах сучасників / Автор­ узагальнень. Серед учнів співачки – відомі упор. І. Лисенко. Київ, 2003. С. 309. виконавці і педагоги: Дмитро Мухарський, 6. Тольба В. Велика співачка.Українські співаки Володимир Гуров, Ніна Клименко, Марина у спогадах сучасників / Автор­упор. І. Лисенко. Шевчук, Олександра Шестакова і Зінаїда Бузина Київ, 2003. С. 302. [8]. 7. Швачко Т. Марія Литвиненко­Вольгемут. Вона була однією із небагатьох оперних Київ, 1972. 183 с. співаків, яка до останніх років зберегла красу, 8. 125 років від дня народження Марії Іванівни свіжість і чарівність голосу, бездоганну інтонацію Литвиненко­Вольгемут. URL: http://biog.in.ua/125­ та прекрасне володіння звуком. Все це свідчило rokiv­vid­dnya­narodjennya­mariyi­ivanivni­ про правильну постановку і вірне використання litvinenko­vole.html голосу протягом сорокарічного творчого шляху. Де б вона не співала, ніколи не розлучалася з REFERENCES чарівною, задушевною піснею рідного народу, з 1. Hryshko, M. (2003). Zirka ukrainskoi opery близькими серцю образами жінок­українок – [The star of the Ukrainian Opera]. Ukrainian героїнями національних оперних творів. “Коли я singers in the memoirs of the contemporaries. сьогодні згадую про видатну українську співачку­ Аuthor­focused. I. Lysenko. Kyiv, р. 315. [in актрису, мимоволі з’являється думка: скільки Ukrainian]. повчального, вартого наслідування, корисного для 2. Isachenko, I. (1960). Mariia Ivanivna сучасної оперної молоді було в її творчому житті! Lytvynenko-Volhemut [Mariya Lytvynenko­ Та головне, мабуть, це – самовіддане, щире Volgemut]. Kyiv, р. 14. [in Ukrainian]. служіння рідному мистецтву, постійна 3. Krop, T. (2012). Yii spiv i dosi zavorozhuie [Her вимогливість до себе й щоденна напружена singing is still mesmerizing]. Literary Ukraine, Vol. праця” [1, 315], згадував М. Гришко. 17. [in Ukrainian]. Висновки. М. Литвиненко­Вольгемут – 4. Rudnytskyi, A. (1963). Ukrainska muzyka:

143 Молодь і ринок №6 (173), 2019 ПЕДАГОГИ ТА НАТХНЕННИКИ ОСНОВОПОЛОЖНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ, ПОЕТА І КОМПОЗИТОРА ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА istorychno-krytychnyi ohliad [Ukrainian music: a contemporaries. Аuthor­focused. I. Lysenko. Kyiv, historical and critical review]. Mynkhen, p. 271. [in р. 302. [in Ukrainian]. Ukrainian]. 7. Shvachko, T. (1972). Mariia Lytvynenko-Volhemut 5. Skorobahatko, N. (2003). Muzykalna spivachka [Mariya Lytvynenko­Volgemut]. Kyiv, 186 р. [in Ukrainian]. [Music singer]. Ukrainian singers in the memoirs 8. 125 rokiv vid dnia narodzhennia Marii Ivanivny of the contemporaries. Аuthor­focused. I. Lysenko. Lytvynenko­Volhemut [125 years from the day of birth Kyiv, р. 309. [in Ukrainian]. of Maria Ivanovna Lytvynenko­Volgemut]. Available 6. Tolba, V. (2003). Velyka spivachka [Great at: http://biog.in.ua/125­rokiv­vid­dnya­narodjennya­ singer]. Ukrainian singers in the memoirs of the mariyi­ivanivni­litvinenko­vole.html [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 22.04.2019

УДК 78.071.4(477):78.071.2(477.83) DOI: Лілія Кобільник, старший викладач кафедри методики музичного виховання і диригування Інституту музичного мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПЕДАГОГИ ТА НАТХНЕННИКИ ОСНОВОПОЛОЖНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ, ПОЕТА І КОМПОЗИТОРА ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА У статті досліджуються впливи на творчість основоположника української естради Володимира Івасюка педагогів, поетів, композиторів, діячів культури і мистецтва, української народної творчості, енергетики Українських Карпат. 1971 рік – початок творчої співпраці В. Івасюка з майбутніми корифеями української естради Софією Ротару, Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком. З 1972 року почалася творча співпраця В. Івасюка з львівськими поетами Ростиславом Братунем, Богданом Стельмахом, Романом Кудликом, Миколою Петренком. В. Івасюк очолював Клуб творчої молоді у Львові з досить широким спектром діяльності, яка стимулювала його до популяризації авторських творів та народжувала задуми нових пісень. Ключові слова: талант; натхненники; усна народна творчість; пісенна творчість; камерно- інструментальні та фортепіанні твори; естрадні пісні; ансамблі; співпраця; енергетика Українських Карпат. Літ. 9.

Liliya Kobilnyk, Senior Lecturer of the Music Education and Conducting Department of the Institute of Musical Art Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

EDUCATORS AND MASTERMINDS OF THE FOUNDER OF UKRAINIAN POP MUSIC, POET AND COMPOSER, VOLODYMYR IVASYUK The phenomenon of creativity of the poet and composer, Volodymyr Ivasyuk, is not fully disclosed yet. One of the reasons for this is that after the death of the artist in 1979, his name was spoken in whispers for a long time and the meaning of his work was keeping silent. However, songs of the composer broke the wall of silence and flooded the whole world. This article examines the influence of teachers, poets, composers, cultural and art figures, Ukrainian folk art, and the energy of the Ukrainian Carpathians on Volodymyr Ivasyuk, who is the founder of the Ukrainian variety. Highly educated parents of Volodymyr instilled his high moral qualities, love to all beautiful, and strong patriotism. A teacher of the Kitsman Music School Yuriy Vysnyuk included works of such composers as Beethoven, Mozart, Schubert, Tchaikovsky, and Lysenko to the Volodymyr’s repertoire. Yuriy Vysnyuk claims in his memoirs that Volodymyr Ivasyuk was in love with Ukrainian folk songs. The talent of V.Ivasyuk was polished in such artistic collectives of the Chernivtsi Medical Institute as the Song and Dance Ensemble “Trembita” (head Volodymyr Kryyak) and VIA “Carpathians” (directed by Valery Gromtsev). Volodymyr brought his songs “Chervona Ruta” and “Vodogray” exactly to Valery Gromtsev. The Ukrainian folk art was the inspiration for the talented artist. Volodymyr participated in folk expeditions of his father, recorded old songs and ballads, and was fond of the beauty of the Ukrainian Carpathians. Volodymyr was creating his various landscapes and portraits under the impression of the beauty of the Carpathians. 1971 was the beginning of the creative collaboration with the future luminaries of the Ukrainian variety Sofiya Rotaru, Vasyl Zinkevich and Nazariy Yaremchuk. Professor Leszek Mazepa gave adequate knowledge and creative skills to Volodymyr during his studying at the Lviv National Academy of Arts named after M. Lysenko. Since © Л. Кобільник, 2019 144