Journal of Philology, History, Social and Media Communication, Political Science, and Cultural Studies Branch of Ukrainian Studies of Maria Curie-Sklodovska University in Lublin
SPHERES OF CULTURE Volume X
Lublin 2015 Editor-in-Chief: Prof. Ihor Nabytovych (Maria Curie-Sklodovska University, Poland),
Editorial Board: Prof. Leonid Rudnytzky (La Salle University in Philadelphia, USA) Prof. Arnold McMillan (University of London, Great Britain), Prof. Siarhey Kavalou (Maria Curie-Sklodovska University, Poland), Prof. Witold Kowalczyk (Maria Curie-Sklodovska University, Poland), Prof. Volodymyr Antofiychuk (Chernivtsi National University, Ukraine) Prof. Vyacheslav Rahoysha (Belarusian National University in Minsk, Belarus’), Prof. Mihas’ Tychyna (Belarusian National Academy of Science, Belarus’), Prof. Ivan Monolatiy (Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ukraine) Prof. Ihor Sribnyak (Borys Hrinchenko Kyiv University, Ukraine), Prof. Teresa Chynczewska–Hennel (University of Bialystok, Poland), Prof. Agnieszka Korniejenko (Jagellonian University, Poland), Prof. Valentyna Sobol (University of Warsaw, Poland), Prof. Yuriy Peleshenko (Ukrainian National Academy of Science, Ukraine) Head, Editorial Office Iryna Nabytovych
Scientific Reviewers of Volume Х: History and Cultural Studies Prof., Dr hab. Maryna Paliyenko, Ukraine Prof., Dr hab. Serhiy Seheda, Poland Prof., Dr hab. Vitalii Telvak, Ukraine
Political Science Prof., Dr hab. Ivan Monolatiy, Ukraine Prof., Dr hab. Arkadyush Adamczyk, Poland
Philology Prof., Dr hab. Borys Bunchuk, Ukraine Prof., Dr hab. Stefan Kozak, Poland Prof., Dr hab. Valeriy Korniychuk, Ukraine Prof., Dr hab. Liubov Froliak, Poland Prof., Dr hab. Oleh Tyshchenko, Poland
Language Editing: English (Iryna Nabytovych), Polish (Lubomyr Puszak), Ukrainian (Dzvenyslava Nabytovych), Belаrusian (Siarhey Kavalou), German (Tetiana Monolatiy)
PERMISSION TO REPRINT. No part of this publication may be reproduced, stored in a retrieval system, or transmitted in any form or by any means, electronic, mechanical photocopy, recording, or otherwise without prior written consent of the Editor-in-Chief. The editors assume no responsibility for statements of fact or opinion made by contributors.
ISSN 2300-1062 (print) ISSN 2353-7841 (online)
Copyright © 2015 by the Branch of Ukrainian Studies of UMCS & Ihor Nabytovych Lublin 20-0431, pl. Marii Curie-Skłodowskiej, 4 / 433, Poland www.spheresofculture.umcs.lublin.pl All rights reserved Printed by Ingvarr, Lublin, Poland CONTENTS Philology Carlos Pitel García. The Lozana Andaluza: Dialectal Identity and its Link to the Picaresque Genre 12 Olha Bandrovs’ka. The Aesthetic Regime of Art of the Modern Era 20 Tetiana Monolatii. The Features of Author’s Artistic Competence (The Case of Intertextuality of Joseph Roth’s Fiction 28 Yevhen Makhankov. Dynamics of Author’s Narrative Strategies in Gayto Gazdanov’ Small Prose of 1920’s – 30’s 36 Svitlana Nisevych. The Сonflict of an Artist and the Society in the Play by V. Vynnychenko Black Panther and White Bear and the Novel by S. Maugham The Moon and Sixpence 44 Tetiana Lytvynenko. The Mythological Aspects of Literary Word 52 Kateryna Kozlova. The Comprehension of the Musician Image in the Canadian Postcolonial Novel The Lyre of Orpheus by R. Davies 59 Zoriana Dubravska. The Representative Strategies of the Narrative-Communicative Discourse: Martin Amis’s Prose 67 Maryna Kovinko. Autobiographical Author’s Mask in Series of Short Stories by Serhiy Zhadan Big Mac and Zakhar Priliepin Sin 75 Uliana Fedoriv. The Problem of Genesis in Socialist Realism 83 Olena Konovalova. Literary and Critical Reception of Anatoliy Shyіan Works in Soviet Periodicals 93 Antonina Tsaruk. A Step Beyond the Measures of the Socialist Realism: The Creative Genius of Anatoliy Moroz 101 Mariya Foka. Subtext in Тheatre and in Сinema: Сommon Рaradigm 110 Olha Hedzyk. The Transformation of Christian Myth in William Butler Yeats Religious Drama: the Ukrainian Context 118 Svіtlana Stezhko. The Tempo-Rhythm of Epoch in the Dramaturgy of Ivan Mykytenko 128 Mariya Hutsol. Reception of the Traditional Plot About “the Creation of an Artificial human” in Modern Ukrainian Dramaturgy 137 Anna Korzeniowska-Bihun. The Image of an Ukrainian Insurgent Army Soldier in the Modern Ukrainian Drama 143
+ 5 + Spheres of Culture Nataliya Veselovska. Psychologization of Modern Drama Through Short Narrative 152 Khrystyna Vorok. Dreams as Natural and Cultural Phenomenon, its Role in Fiction 160 Snizhana Zhyhun. Genre System of the Ukrainian Neo-Realism 170
History Andriy Kryskov. Economical Consequences of the January 1863 Uprising for Polish Landlords in Right-Bank Ukraine 180 Yulia Riznyk. Women in the Рostal and Рost and Telegraph Service of the Right-Bank Ukraine in the Post-Reform Period 187 Pavlo Biletskyi. Foreign Entrepreneurs Participation in Food Industry Enterprise Development of Podillia Province in the Second Part of the 19th Century – at the Beginning of the 20th Century 193 Oksana Semenova. Development Transformation of Leather Handicraft Industry in the Late 19th – First Half 20th Centuries in Middle Overdnipro Land 204 Ivan Monolatii. Ukrainian Legion (1914 – 1918): Political and Military Activities (Part 2) 213 Anton Kryzhevskyi. Classical Studies at the St. Volodymyr University in the Сontext of Introduction of Subject System Education (1906 – 1917) 225 Vitalii Telvak, Vasyl Pedych. Lviv Historical School of Mykchaylo Hrushevskyi: the Culture of the Conflict 234 Serhiy Trubchaninov. The Standing Committee Activities Compiling the Historical-Geographical Dictionary of the Ukrainian Lands 1919 – 1933 242 Vasyl Dudar. Features of State and Church Relations in the Second Polish Commonwealth the Context of the Ukrainian Greek Catholic Church Activity in 1920’s – 30’s 251 Mariya Voytovych. Ihor Svieshnikov – Researcher of Corded Ware Culture of Sub-Carpathian and Volhynian Region 257 Pavlо Melnyk. Legal Marginalization of Ukrainian Population in 1960’s 266 Oleksandr Yakubets. Volodymyr Shcherbytskyi and Perestroika: Something About Reasons of Political Longevity 273
6 + Volume X, 2015 + Cultural Studies Volodymyr Aleksandrovych. Zamość Painters’ Milieu in the Times of Jan Zamoyski (Part 2) 288 Liliуa Tereshchenko-Kaydan. Cyrillic Manuscripts Heritage of 17th – 18th Centuries in Greek Reserves: the History and the Current Status 305 Olha Ovcharuk. Cultural Concept of a «New Person» In Ukrainian Art of the Early 20th Century 312 Inesa Palumbo De Vivo. The Peculiarities of Historical and Cultural Development of Precarpathian Region of the Second Half of the 20th Сentury 320 Irуna Нolub. The Analysis of Modern Uкranian Visual Art Concepts and the Individuality of an Artist 329 Volodymyr Bodnar. Bio Art – Transcultural Paradigm of Science and Art 336 Olexandr Yakovlev. The Strategy of Transnational Cultural Development of Ukraine 344 Tetiana Kotyk. Conceptual Approaches to the Goal of Teaching the Native Language in Primary School 352 Yuriy Zavalevskyi. Peculiarities of Teacher’s Competitiveness 358 Yuriy Kalichak. Organization of New Types of Preschool Institutions in Arcadiy Zhywotko’s Pedagogic Inheritance 367
Politology Vitaliу Kotsur. Ethno-Political Conflicts within Politological Discource 378 Yana Zolotariova. Us Human Rights Initiatives During the Madrid Meeting of “Helsinki Process” as a Manifestation of Reagan’s Foreign Policy Towards the Soviet Union 387
Reviews The First Intellectual Biography of Alexander Lototskyi Halyna Mykhaуlenko, Olexandr Lototskyi (1870 – 1939): Intellectual Biography of the Historian [In the Ukrainian language], Kherson: Helvetyka 2014, 312 рр. (Viktoria Telvak) 396
Our Presentations Olha Kobylianska, Collected Works: In 10 Volumes / Edited by Volodymyr Antofiychuk, Сhernivtsi: Bookrek 2013, 472 pp. [In the Ukrainian language] 402
+ 7 + Spheres of Culture CONTENTS Philology Carlos Pitel García. The Lozana Andaluza: Dialectal Identity and its Link to the Picaresque Genre 12 Ольга Бандровська. Естетичний режим мистецтва доби Модерн 20 Тетяна Монолатій. Особливості художньої компетенції автора (на прикладі інтертекстуальности прози Йозефа Рота 28 Євген Маханьков. Динаміка авторських оповідних стратеґій у малій прозі Ґайто Ґазданова 1920-х – 30-х років 36 Світлана Нісевич. Конфлікт мистця і суспільства у п’єсі В. Винниченка Чорна пантера і білий медвідь та романі С. Моема Місяць і мідяки 44 Тетяна Литвиненко. Мітологічні аспекти художнього слова 52 Катерина Козлова. Осмислення образу музиканта в канадському постколоніяльному романі Р. Дейвіса Ліра Орфея 59 Зоряна Дубравська. Репрезентативні стратеґії наративно-комунікативного дискурсу: проза Мартіна Еміса 67 Марина Ковінько. Автобіографічна авторська маска у циклах оповідань Сергія Жадана Біг Мак та Захара Прiлєпіна Гріх 75 Уляна Федорів. До проблеми ґенези соціялістичного реалізму 83 Олена Коновалова. Літературно-критична рецепція творчости Анатолія Шияна у совєтській періодичній пресі 93 Антоніна Царук. Крок за межі соціялістичного реалізму: творчість Анатолія Мороза 101 Марія Фока. Підтекст у театрі та в кіно: спільна парадиґма 110 Ольга Гедзик. Трансформація християнського міту в релігійній драматургії В. Б. Єйтса: український контекст 118 Світлана Стежко. Темпоритм епохи в драматургії Івана Микитенка 128 Марія Гуцол. Рецепція традиційного сюжету про «створення штучної людини» сучасною українською драматургією 137 Anna Korzeniowska-Bihun. Obraz żołnierza Ukraińskiej Powstańczej Armii we współczesnej dramaturgii ukraińskiej 143 Наталія Веселовська. Малі наративи як спосіб психологізації сюжетів у сучасній драматургії 152
8 + Volume X, 2015 + Христина Ворок. Сон як природний та культурний феномен, його роль у художній літературі 160 Сніжана Жигун. Жанрова система українського неореалізму 170
History Андрій Криськов. Економічні наслідки січневого повстання 1863 року для польського поміщицтва Правобережної України 180 Юлія Різник. Жінки у поштовій та поштово-телеґрафній службі Правобережної України у пореформений період 187 Павло Білецький. Участь іноземних підприємців у харчовій промисловості Подільської ґубернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) 193 Оксана Cеменова. Tрансформація розвитку шкіряного кустарного промислу українців середньої Наддніпрянщини у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття 204 Iwan Monołatij. Legion ukraiński 1914 1918 : Działalność polityczno-militarna (Część 2) 213 Антон Крижевський. Антикознавство в університеті св. Володимира у контексті впровадження предметної системи навчання (1906 – 1917) 225 Віталій Тельвак, Василь Педич. Львівська історична школа Михайла Грушевського: культура конфлікту 234 Сергій Трубчанінов. Діяльність постійної комісії для складання історично-географічного словника української землі (1919 – 1933 242 Василь Дудар. Особливості державно-церковних відносин у Другій Речі Посполитій у контексті діяльности УГКЦ у 20 – 30-х роках ХХ століття 251 Марія Войтович. Ігор Свєшніков – дослідник культур шнурової кераміки Прикарпаття та Волині 257 Павло Мельник. Правова марґіналізація населення України у 1960-х роках 266 Олександр Якубець. Володимир Щербицький та перебудова: дещо про причини політичного довголіття 273
+ 9 + Spheres of Culture Cultural Studies Wołodymyr Ałeksandrowycz. Środowisko malarzy zamojskich czasów Jana Zamoyskiego (Część 2) 288 Лілія Терещенко-Кайдан. Рукописна (кирилична) спадщина XVII – XVIII ст., що міститься у фондах Греції: історія та сучасний стан 305 Ольга Овчарук. Культурологічні концепції «нової людини» в українському мистецтві початку ХХ століття 312 Інеса Палумбо Де Віво. Особливості історико-культурного розвитку Прикарпаття другої половини ХХ століття 320 Ірина Голуб. Аналіз сучасних концепцій українського образотворчого мистецтва та поняття індивідуальности мистця 329 Володимир Боднар. Біо-арт – транскультурна парадиґма науки та мистецтва 336 Олександр Яковлев. Стратеґія транснаціонального культурного розвитку України 344 Tetiana Kotyk. Conceptual Approaches to the Goal of Teaching the Native Language in Primary School 352 Юрій Завалевський. Особливості конкурентоcпроможности вчителя 358 Yuriy Kalichak. Organization of New Types of Preschool Institutions in Arcadiy Zhywotko’s Pedagogic Inheritance 367
Politology Віталій Коцур. Етнополітичні конфлікти у політологічному дискурсі 378 Яна Золотарьова. Правозахисні ініціятиви США під час мадридської зустрічі «гельсінського процесу» як вияв зовнішньополітичної стратеґії Р. Рейґана щодо СССР 387
Reviews Перша інтелектуальна біографія Олександра Лотоцького Галина Михайленко, Олександр Лотоцький (1870 – 1939 рр.): інтелектуальна біографія історика, Херсон: Гельветика 2014, 312 с. (Вікторія Тельвак) 396
Our Presentations Ольга Кобилянська, Зібрання творів: У 10-ти томах / Редактор Володимир Антофійчук, Чернівці: Букрек 2013, 472 с. 402
10 + Volume X, 2015 +
Philology
+ 11 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol. 10.
Carlos Pitel García
THE LOZANA ANDALUZA: DIALECTAL IDENTITY AND ITS LINK TO THE PICARESQUE GENRE
Entrepreneurial University of Costa Rica
Abstract: If there was one word to define Delicates novel ‘The Portrait of Lozana: The Lusty Andalusian Woman’ (original title in Spanish: Retrato de la Loçana andaluza) that word would be polemic. There is no doubt about this fact and, it is possibly the only thing that we, literary scientists, are going to agree to, as Delicates novel includes a wide range of controversies. On the one hand its street language ( slang) adapted to different dia- lects, are not at all moralizing or decent (although that is their intention), they are mostly scandalous and shocking. On the other hand the allusions made to the Hebrew culture, which was expelled from a Catholic Spain by “decreto real”, this is a type of precept, com- mandment or instruction made by the Government according to their Constitution, and as a culmination, its genre appointment or naming: is ‘The Portrait of Lozana: The Lusty Andalusian Woman’ a picaresque novel or not? As the Spanish saying “Para gusto, los colo- res“ suggests: Everyone will have a different point of view when dealing with these topics, based on their approach. The main purpose of this novel is to try to make us understand the exquisite and refined difficulties that are portrayed in it, concluding in a rational manner, free from prejudices , the veracity of its exclusion of the roguish genre and the motives that take Delicate to use this heartrending language. Keywords: Lozana andaluza, Francisco Delicado, picaresque, Hebrew – Sephardic, controversial, scandal
The criticism of La Lozana anda- tion, for the audiences of the 16th and luza. We must not forget that reading of 17th centuries. Since the beginning of the the Andalusian Lozana have been con- 20th century there has been a great con- ditioned by the unusual circumstances cern for establishing the genre to which surrounding this work. It is a text, that in the novel belongs to, what has made peo- spite of its incredible originality, has not ple consider it a picaresque work since had a great influence on later literature, the early 1920s, snatching the genre from since the only copy of The Portrait of Lo- Lazarillo. This point of view has been zana was not discovered, in the Imperial reconsidered over and over again, influ- Library of Vienna, until the forties of the encing the belief of critics to such an ex- 19th century, and there are also no direct tent, they are convinced about this issue. or indirect appointments, from other In his critique of The Portrait of Lo- sources, contributing to its dissemina- zana, don Marcelino Menéndez Pelayo,
12 + Volume X, 2015 + a philologist from Santander, includes a comedy, or novel either, but rather an the novel in his work Origins of the Nov- altarpiece of cinematographic obscene el and, although he defines The Portrait silhouettes, who carry out different gri- of Lozana as obscene, “filthy and ugly”, maces and unfortunate mishaps, during whose value, despite its great impor- inconsistent dialogs. Strictly speaking, it tance as a historical document, is “null” can be said that The Portrait of Lozana is [1, 174-177] also suggests that “deprav- not written, but spoken, and this is what ity arises there in disguise, making it gives it such a genuine color to its style seem friendly and unharmful” [1, 483], and constitutes its true originality” [1, or that contains a “theoretical and prac- 491]. tical doctrine of immorality” [1, 502]. It’s George Tyler Northup who in Regarding its sources, he says: “Strictly his manual of Spanish literature, quot- speaking, the Lozana has no literary his- ing Menéndez Pelayo, considers Deli- tory. “It was born from life and not from cates novel as the first work of the pica- books: It was a morbid product from the resque genre, and suggests that critics Roman corruption” [1, 494]. And also prejudices, have driven it away from this defends the idea that: “[...] The mestizo genre: “The first of all the picaresque dialect in which the Portrait of Lozana novels was the Retrato de la Loçana An- is written is constant and systematic, as daluza, […which] is composed in prose a transcript of what the author heard in dialogue, like the Celestina. It is peripa- the streets, Delicate himself confesses: tetic, lacks plot-structure, it has an anti- “[...] This dialect was adapted to the heroine, and one hundred and twenty- sound that my ears could hear, as it is five incidental characters […]. The natu- the mother tongue and the common ral prejudice of critics towards it has way of speaking among women [...]” [1, blinded them, to the such an extent, that 498-499]. they want to avoid it to be considered as In addition, Don Marcelino does not the first of a series” [2, 173]. hesitate to include it among the novels The first person to defend and con- of interest listed in his aforementioned sider The Lozana as a picaresque work study, and gives the precise reasons that was Ángel Valbuena Prat, based mostly lead to this: “[...] As for novelistic histo- on the characteristic features of the main ry, the novel has the same interest and character [3, 486]. Valbuena’s ideas will repercussion as some very known sto- be followed by Antonio Vilanova, who ries, [...]. But in Portrait of Lozana there ratifies that the characters Aldonza and is more sense of humor, because it is not Rampin “Approach the traits of the pi- displayed in a narrative way, but in ac- caresque genre in an incipient way as tion” [1, 500-501]. this is the first time in which there is And performs a comparison be- an attempt to replace the talebearer for tween the Portrait and one of its prec- a courtesan and the mountebank for a edents, La Celestina, confirming that rogue [4, 31-32]. “the first one could barely approach the Regarding Aldonza, he says: “She is witty elements of the second” [1, 492]. the only celestinic woman who allows But the most interesting words that us to see the evolution of how a mischie- are devoted to the work are those that vous woman arises in the Spanish nov- seek to define their typology: “It’s not el, transforming from an old talebearer
+ 13 + Spheres of Culture into a young and beautiful courtesan” Some of these features that bring [4, 39]. this work nearer to the picaresque Albert Ian Bagby also makes a com- genre are: the amount of different char- parison between The Lozana and other acters, who represent different social well-known characters like rogues, in classes, the satire that Francisco Deli- an article of the year 1970, coming to cate makes when referring to the cor- the conclusion that Delicates novel was rupt individuals and their behavior and influential for future works of the pi- customs, with a clear didactic purpose. caresque genre: “There are certain as- In addition, the author considers that pects of the novel, such as the structure the protagonist and the world that sur- as well as many of the characteristics rounds her are described in a succession of these roguish characters, that have of scenes that evoke the essence of the clearly functioned as a guide for later picaresque theme. Finally, way in which works of this genre, including the Laz- the main characters of the play, Lozana arillo” [5, 88]. and Rampin, are portrayed also ap- As it is natural, on the one hand, proach, according to Damiani, the genre Bagby emphasizes more thoroughly of Lazarillo. On the one hand, Rampin, the resemblance between the feminine as a servant: “In the three months prior rogues than the male ones [5, 88] and to the encounter with Lozana, (Rampín) finally ensures that La Lozana belongs, had served two masters, a cleric and a with no doubt, to the picaresque genre, squire” [9, 61]. And Aldonza: “Like the this is quite evident if we take a look rogue, Lozana is a consequence of her at the title of his article “the first pica- dishonorable background and sordid resque novel”. On the other hand Nica- raising. […] The course of Lozana’s life sio Salvador Miguel, does not hesitate to is also very similar to that of the rogue. call it “a big mistake” [6, 440]. The essence of both is the description In E. Rosalinda Garcia’s thesis, the of a youngster, born brought up in a main feature of the Lozana is identified dishonorable environment, she leaves as greed, and this is perfectly depicts Al- home, struggles in a life of vagabondage, donza, who according to the author, is and reaches maturity with some degree the first in literary history [7, 143]. of social success. […] Arrogance, pride, Pamela S. Brakhage ensures in materialism, and a perversion of moral her work The Theology of ‘La Lozana values are traits that depict Delicado’s Andaluza’, published in 1986, that its protagonist as well as the typical rogue” plot is purely picaresque: “The plot of [9, 58-60]. La Lozana andaluza is episodic and After Damiani’s judgment, most it’s picaresque” [8, 6]. Bruno M. Dami- subsequent studies have agreed to de- ani, considered La Lozana, as a transi- clare La Lozana as a precursor of the pi- tional step between La Celestina and caresque genre. the purely picaresque novel, and says The portrait as the memory of that, although it is possible that the Delicado. One of the ingredients of the Lozana may not be considered a fully portrait is its language, “dialectal”, it is picaresque novel, many of its features also used by the author, to give greater identified it as a precursor of the genre resiliency to the speech of the Span- [9, 57-68]. iards exiled in Rome, Francisco Delicate
14 + Volume X, 2015 + excludes the filter of the narrators voice seem that Francisco Delicate had failed and somehow lets the story feed itself in controlling the power of reality and through the voice of the characters; the renounced to impose a chronological impression is that of an oral document perspective to his samplers, a syntactic of the 16th century. But in his inten- super-structure that organized the infi- tion, there is one aspect that we must nite collection of episodes in a superior not ignore and which is directly related unit [11, 54]. with his memory as an element of indi- Once the work was finished, Fran- vidual and collective identity. Listen to cisco Delicate had to consider what the author in one of the final paratexts: audiences would be interested in this “And if they wished to reprimand the narration full of dialogues regard- reason for which many words are not ing how life was in the slums of Rome displayed in perfect Spanish language, (It is convenient to point out that he I must say that being Andalusian and didn’t need to do it before because he not a scholar and writing to give myself had focused on the power of speech a sense of solace and fulfill my fortune, of his characters]. He answers himself which the Lord had offered me at that through a dedication: its reader will be given time, it adapted my speech to the that abstract ‘illustrious man’, that there sound that my ears could hear, which is no why they identify with the ‘captain is the mother tongue and the common of the felicísimo army imperial’ Finish way of speaking among women” “As it ‘epistle of the author’ [12, 391], and that justifies...” [4, 484]. can simply be seen as an indistinct enti- The “the sound that his ears could ty, as a sort of ‘ideal reader’. None of the hear” could be no other than the mem- intellectual or social traits of this ‘ideal ories of his childhood in Andalusia, reader’ mentioned in the dedication where he most probably heard the same (‘your ladyship’, ‘virtuous countenance’, accents than in the Roman gynoecium interest in issues of love...) are sufficient of The Portrait [10, 101-113]. It is the to identify it. On the other hand, the ide- mother tongue; that of the motherland, al reader for the work: would be some- unforgettable Sepharad, and the physi- one who is interested in everything ological mother. The exiled F. Delicate, related to love, without moral bias and with no land, nor family, nor history, did with sense of enough humor to under- not have many other elements on which stand the irony of the dedication which he could rebuild his identity. Perhaps presents the book as a parody of the this is may be the reason of his incon- historical chronicles, quoting his intel- sistent authority as a writer, which al- lectual mentor, Hernando de el Pulgar, lows the ‘natural’ proliferation of text, and turning to the topic of the eutrape- with various episodes, apparently lack- lia (your reader reads by desenojar is) ing logical and chronological relation, to justify the dissemination of the book. although with a strong semantic affin- It would seem that the only function of ity among them; an author that does these paratexts of 1524, the dedication not solve the internal contradictions and the plot, are to provide or equip the of his work, he blurred his characters, text, writing that has been forming in unevens the chronological order, in- portrait in individual relationship with cludes himself in the plot, etc. It could its author, of a Community dimension
+ 15 + Spheres of Culture which become a work of full conscious- defend and others blame the protago- ness, ready to be diffused. nist; first portrayed Lozana as a para- So we find some tension between gon of Christian virtues: «She didn’t do the individual dimension and the com- things which could be offensive to God munity dimension of the work. This and his commandments, because, with- tension is gathered when constructing out prejudice, she tried to eat and drink identity through the memory of Lozana meaning no offense» «and apologized» and in the authors one. The tension of [4, 483]. which we speak is evident in the dual Clear that the reference to «eat and purpose that the dedicatee assigns to drink meaning no offense» would make his work: “[...] And as it says the chroni- allusion to the Conversos [13, 10-11]. cler Fernando del Pulgar, so «I give Remember that Francisco Delicate is a oblivion to the pain», and also to bring Jew who left Spain in 1492 at the age of to memory munchas things passing in 17, and that The Lozana has many He- our times, which are not laude attend- brew customs and recrimination to the ees or mirror to them to come» [4, 170]. established order, which also closer to On the one hand he seeks for a solu- the picaresque genre. tion to a personal problem, the pain of In 1528 Francisco Delicado decides memory, (the expulsion of his Hebrew to publish The Portrait of Lozana to compagnions from Spain) or health overcome the economic misery he was problem also, because of syphilis. This going through due to his illness; times can only be fought against with the for- have changed; the perspective is not the getfulness of the writing of the text, and same as four years earlier; his own life on the other hand he seems to want to circumstances have suffered an irrepa- concern the community about a nega- rable mutation: in 1527 the author had tive example that should not be fol- been drawn from the Roman commu- lowed; but the tone used by the author nity because of the violence of story and to define his work as «anti-history» judged by the imperial society, by their («things that occur in our time, shall not laws and moral and religious principles. be seen in a mirror to the coming»), is The memory of a communities identity, a parody of the traditional definition of was The Portrait of Lozana’s intention in history, in sintony, with the project of 1524, allowing to reconstruct the memo- making a ‘portrait’ and not a story, mark ry of the past; to achieve this, the author its distance from the truth expressed. introduces himself in the story, playing The utility of the text is that of only the role of moral narrative vector. He con- mentioning the trites of his dedication, fesses that his intention isn’t that of ex- not willing to teach any moral lessons posing to the public his sins of youth; his because proposing it as moral lesson goal is to earn money out of the publica- to the reader is equivalent to assum- tion of the book, and makes it very clear ing that the reader is a hopeless sinner, in the final Digression: “And this need (to something which is hard to imagine as stay in the hospital of Santiago in Ven- he reffers to the reader as a ‘virtuous’ ice, with syphilis) forced me to give this ‘Holy’ one, which reads for fun. Portrait to a Stamper as I could not deal Also in the final paratexts you can with the costs, this portrait earned me hear a chord of two notes, some lines more than other folders that contained
16 + Volume X, 2015 + some of my most legitimate works”, and The sephardic references in the this one, which was not legitimate, due to book are so rich and abundant, they jus- its ridiculous content, helped me when I tify the writers anonymity in such a hec- most needed it. “Digression that has the tic moment for the Hebrews not only in author...” [4, 508]. Spain but also in Italy. The Spanish and The Exile of F. Delicado. The work Jew customs are one of the most obvi- is very disconnected from the literary ous components from the beginning. In production that is currently available in Dossier II, During the conversation that Spain. It is also different from the other Aldonza and her aunt have, the mention works of the author that were discov- a series of dishes that exclude forbid- ered four hundred years later, at least den ingredients, “sorghum and turnips for Spain. So it is an alienated work of without pork fat” for example. At the a writer alienated from cultural roots age of 17 he witnessed the ethnic purge in the Mainland. However, both work of the Andalusian society that leaded to and writer, are part of a Spanish con- the expulsion of the Spanish Jews, this text, although they are not physically fact deeply affected Delicado from the located in the Mainland. Delicado tries basis of his life [14, 9]. to explain how the disease and its so- Subsequently Delicate had to write cial connotations of guilt determined his work in Venice, after fleeing from his need to remain anonymous, In The Rome where the troops of Carlos V had Portrait of Lozana and two other works looted the city: “We left Rome ten days of his: Consolacione infermorum and before the month of February to not Adoperare del legno de india occidentale wait for the vindictive cruelties, being mode. They both seek the treatment of myself one of the only peaceful men syphilis. Despite the nature of the issue, among all the others, heading to Venice. the presence of the profanity of the un- [...] I found no other Spanish men here derworld, are already justified reasons and therefore forced me to give this for denying the authorship of the work, Portrait to a Stamper as I could not deal but still not sufficient. After all Hurtado with the costs, this portrait earned me de Mendoza has a collection of erotic more than other folders that contained poems signed without no sense of guilt, some of my most legitimate works, and but Francisco Delicate hides his identity this one, which was not legitimate, due for other reasons that have to do with to its ridiculous content, helped me survival, to save his own life, not only when I most needed it” [4, 157]. with honor [14, 8]. According to this fragment, the The journey begins in Andalucía, writer tells us that he came to Venice before the expulsion of 1492. Taking a where they found no other Spaniards look at the first steps of the writer in and his illegitimate work was worth Peña de Martos, the confession of his or- more than the legitimate ones. It is igin isn’t shown until the Dossier XLVII, doubtful that this fact was true if we and if the birth date accepted by critics, take a look at the Venice of this histori- 1475, is correct, the young ‘Francisco cal moment, anyhow there is no doubt Delgado’, which was his name before that La Lozana was sold at a good price. undergoing Latinisation, he would have Conclusions. After having read var- been 17 in the year 1492. ious opinions exposed by different crit-
+ 17 + Spheres of Culture ics regarding the portrait of the Locana Andalusian, we can conclude that: Firstly, we must say that Delicate’s work is a compendium of dialectal speeches, not only Spanish, but also Italian and French, which making ref- erence to the Roman underworld. The main dialect is Andalusian, as the Loza- na was natural from Cordoba, and Fran- cisco Delicate explains “the language of women who since my childhood I had heard”, as was he also Andalusian. Secondly, it is clear that Francisco Delicate had a great knowledge about the Roman underworld, fact that brings the author closer to the rogues status according to Lazarillo. Also, being Jew- ish, the criticism of society and the priv- ileged estates, are significantly patent in the work, which is also an unavoidable feature of the picaresque genre. Original Cover of The La Lozana Anda- The multiple claims, ways of behav- luza by Delicado Francisco ing and the ultimate goal of the Locana, knew the language and published it. So is parallel in almost all its forms to that we can assume that a copy could have of the following picaresque works, their reached Spain and that it was known desire to get hold of money, and they in and read by some of the future authors which they achieve it (prostitution and of the picaresque genre. deception). The Loçana was written in a de- Also when analyzing Rampin, we manding way, playing with its double observe a sense of roguery, the fact of morality. Francisco Delicate didn’t want having served several masters, although to sign his work at first, as his knowl- he is not the main protagonist. edge of the underworld, his Jewish ori- As for the pseudo biography, so gin and the memories of his homeland common in the picaresque field, while after his exile. And by using the Anda- not resembling the genre in a formal lusian dialect, acquires a deeper sense, state, it included the author in the work, missing his homeland, might be an ex- makes this gesture an autobiographical cuse for using the Andalusian language. underlying claim in the text. By the amount of similarities the It has also clear, that although there subsequent books of picaresque-genre are no records that speak about the Lo- share with this one , we must conclude cana until the 40’s of the 19th century, that there are not mere coincidences, the book was sold in Venice at good and that somehow the Portrait was price, as the author himself points out, known by writes of this genre. We can- and it was obviously read in Spanish not forget that Mateo Alemán was also and there was a printing press which Jewish, although he converted to Chris-
18 + Volume X, 2015 + tianity. With all of this we must say that 7. Rosalinda García E., The Picaresque from our point of view ‘Portrait of the Tradition of the Female Rogue, Differences Andalusian Locana’ is a predominantly from and Similarities with the Pícaro, Nueva picaresque work, if not one hundred York: Columbia University 1973, 259 pp. percent, the large amount of features 8. Brakhage Pamela S., The Theology of ‘La Lozana andaluza’, Maryland: Scripta Hu- and spicy nuances cannot exclude it manistica 1986, 77 pp. from the genre of Lazarillo. Moreover, 9. Damiani Bruno M., ‘La Lozana anda- we must say that it was certainly known luza’ as Precursor to the Spanish Picaresque, and it influenced later authors of the pi- [in:] The Picaresque. A Symposium to the caresque genre. Rogue’s Tale / Ed. by C. Benito-Vessels y M. Zappala, Newark-Londres-Toronto: Uni- Bibliography and Notes versity of Delaware Press-Associated Uni- versity Presses, 1994, p. 57-68. 1. Menéndez Pelayo M., Orígenes de la 10. Asensio Eugenio, Juan de Valdés novela, Madrid: Gredos 2008, 704 pp. (Nue- contra Delicado. Fondo de una polémica, va Biblioteca Románica Hispánica). [en:] Homenaje a Dámaso Alonso, Madrid: 2. Tyler Northup G., An Introduction to Gredos 1960, p. 101-113. Spanish Literature, Chicago: The University 11. Friedman Edward H., ‘La lozana an- of Chicago Press 1925, 473 pp. daluza’ como retrato del artista, [en:] Letras 3. Valbuena Prat A., Historia de la litera- Femeninas 1988, Volume XIV, No 1-2, p. 52- tura española, Vol. I, 6ª edición, Barcelona: 56. Gustavo Gili 1963, 774 pp. 12. Allegra Giovanni, Breve nota del ‘Il- 4. Delicado Francisco, La Loçana anda- ustre señor’ de ‘La Lozana andaluza’, [en:] luza / Ed. de Antonio Vilanova, Barcelona: Boletín de la Real Academia Española 1973, Selecciones Bibliográficas 1952, 556 pp. Tomo 53, Cuaderno 199, p. 391-398. 5. Ian Bagby A., La primera novela pi- 13. Perugini Carla, Contaminaciones caresca española, [en:] La Torre, Vol. XVIII, ideológicas en ‘La lozana andaluza’, [en:] In- San Juan de Puerto Rico 1970, p. 83-100. sula: Revista de Letras y Ciencias Humanas 6. Salvador Miguel Nicasio, Huellas de 1999, No 635, p. 10-11. ‘La Celestina’ en ‘La Lozana andaluza’, [en:] 14. García Verdugo Marisa, Geografía Estudios sobre el Siglo de Oro: Homenaje al del exilio sefardí en ‘La lozana andaluza’, profesor Francisco Ynduráin, Madrid: Edi- [en:] Tejuelo: Didáctica de la Lengua y la Lit- tora Nacional 1984, p. 431-459. eratura 2009, Volume 6, p. 7-15.
+ 19 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Olha Bandrovs’ka
THE AESTHETIC REGIME OF ART OF THE MODERN ERA
Ivan Franko Lviv National University, Ukraine
Ольга Бандровська
ЕСТЕТИЧНИЙ РЕЖИМ МИСТЕЦТВА ДОБИ МОДЕРН
Abstract: The paper explores the complex status of aesthetics within the context of Modern Time. It is stated that artistic integrity of modernity meant aesthetic pluralism, coexistence of multiple literary trends and novation, and heterogeneity of their philo- sophical foundations. Research on J. Addison’s, H. Home’s, R. Hurd’s writings serves to deepen the conviction that classicism and rationalist aesthetic theory of the 18th century in spite of their steadfastness contained ideas towards innovative philosophical and ar- tistic concepts, to a new aesthetic vocabulary and positions that will become fundamental in the 20th century. Keywords: Modern Time, aesthetics, aesthetic pluralism, the quarrel of the Ancients and the Moderns, rationalism, subjectivity, imagination
Двохсотлітня історія досліджень починається з виокремлення низки Нового часу, широке розмаїття роз- наукових дискурсів, в тому числі й ес- робок його соціокультурних аспек- тетичного дискурсу. Німецький філо- тів, полемічність багатьох ідей є соф О. Ґ. Баумґартен у роботі Естети- свідченням актуальности й теорети- ка (1750) дійшов висновку, що «в по- ко-методологічного потенціялу про- езії та інших мистецтвах відособлено блематики Модерну. Перспектив- існує своєрідний і вартий поклоніння ність таких досліджень пов’язана з порядок і гармонія; що ці порядок і тим, що естетична аксіосфера Ново- гармонія, можливо, не є стільки до- го часу і до сьогодні впливає (якщо сконалими, як достоїнства розуму, не складає) на закономірності роз- однак вони sui generis (своєрідні) і по- витку мистецтва. Хоча необхідно требують виділення в особливу на- пам’ятати про історичний характер і уку; їх можна методично об’єднати в динамічність цінностей, які виника- єдине логічне ціле, якому варто від- ють та існують у культурній матриці вести місце у філософських науках» кожної історичної доби. Це стосуєть- [1, 309]. Термін “естетика”, таким чи- ся й естетичної аксіології. ном, був обґрунтований у середині Однією з найістотніших рис ново- ХVІІІ століття і позначив самостійну европейської культури є те, що вона філософську дисципліну.
20 + Volume X, 2015 + Одночасно з формуванням есте- Ля Мотт, практично повторили су- тичного дискурсу загальновжива- дження Б. Паскаля про лінійність ним поступово стає у ХVІІІ столітті проґресу від Античности до сучас- відоме ще з часів пізньої Античнос- ности і відповідно виступили проти ти поняття “сучасність”. Обґрунту- положень клясицистичної естетики вання цього поняття, згідно уявлень Буальо та його послідовників, то ан- Нового часу, бере початок у відомій глійські мистці, серед них – О. Поуп, дискусії давніх і нових (Querelle des Дж. Свіфт, в середині ХVІІІ століття – Anciens et des Modernes), яка трива- С. Джонсон, виступили на боці анти- ла в Европі – у Франції і в Англії – на чних майстрів. початку ХVІІІ століття і яку розпо- “Теоретичний плюралізм”, вияв- чав 1688 року Шарль Перро у своїй лений у полеміці давніх і нових, мав праці Паралелі між давніми і нови- далекоглядні наслідки. По-перше, ми у питаннях мистецтва і наук. було означено поступову зміну есте- У ній майстри Античности вже не тичного зразка, сформованого анти- представлені “гігантами”, на пле- чним мистецтвом. Наприкінці ХVІІІ чах котрих сидять “карлики”, тобто – початку ХІХ століття у художній сучасні письменники, а “справжня культурі Европи визначальним стає Античність знаходиться поряд із су- інтерес до національного минулого часними авторами, яким вдалося на- та традицій, коріння яких у Серед- збирати знання і досвід” [3, 614]. З ньовіччі. іншого боку, мислителі Античности, По-друге, не менш вагомим на- як і мистці, які наслідують античних слідком цієї дискусії потрібно вва- майстрів, зберігають непорушним жати формування літературно- свій авторитет: “Латинська традиція критичного дискурсу, в межах яко- була тоді першорядною в Англії. Такі го проблеми естетики художньої поети, як Верґілій, художники, як творчости посіли центральне місце. Рафаель, дійсно були ідолами, яким Виділення естетичного та літера- поклонялися” [7, 14]. Варто конста- турно-критичного дискурсів, їхній тувати, що суперечка давніх і нових взаємозв’язок та єдність інтелекту- виходить за межі естетико-літера- ального простору, а також їхнє існу- турної проблематики, оскільки її вання в паралельному режимі з лі- можна вважати логічним наслідком тературним дискурсом, що означає тривалої полеміки в історії европей- взаємну рефлексію, складають ва- ської філософії про закономірності гому характеристику доби Модерн. розвитку людської цивілізації. Надалі – а саме в літературі ХХ сто- У сфері літературно-естетичної ліття – ця усвідомлена взаємообу- критики суперечка давніх і нових, мовленість складатиме визначаль- виявляючи всі складності й нео- ну рису художньої літератури, вира- днозначності філософської дискусії, жену поняттями “металітература”, підтвердила співіснування множи- “метатекстуальність”, “метароман”. ни поглядів щодо співвідношення Методологія дослідження есте- античної і новочасної літератур та тичного Модерну повинна врахову- критеріїв “істинного” мистецтва. І вати той факт, що поряд із розви- якщо Ш. Перро, а після нього У. де тком маґістральних художніх тен-
+ 21 + Spheres of Culture денцій у мистецтві зароджуються, В історії вивчення культури Но- розвиваються й поступово погли- вого часу з періодом ХVІІІ – першої блюються такі явища, що виходять половини ХІХ століття пов’язують з інших, часто протилежних світо- модель всесвітнього цивілізацій- глядних позицій. Їх, тим не менш, ного розвитку з такими базовими потрібно обов’язково враховувати, цінностями як раціоналізм, прогре- оскільки, спершу малопомітні і ма- сивний історичний розвиток, заде- лозначущі, вони поступово пере- кляровані ідеї політичної свободи бирають провідну роль і готують і громадянського суспільства, соці- зміну мистецької / літературної яльної справедливости. Не можна парадиґми. Інакше кажучи, потріб- не помітити певних фундаменталь- но пам’ятати основні засади теорії них співвідношень раціоналістич- складних систем, яка передбачає, ної цивілізаційної моделі й розви- що фізичний, суспільний і духовий тку мистецтва доби Просвітництва, світи є нелінійними, складними й де раціоналізм був панівною ідеєю. непередбачуваними. Цей підхід має Ще у середині ХVII століття філосо- важливі наслідки для багатьох сфер фія Рене Декарта стала вираженням життя, в тому числі художньої лі- панування розуму в естетиці й лі- тератури. Незначна, на перший по- тературі, оскільки вона відповіда- гляд, естетична подія може вплину- ла ідеалам порядку, завершености, ти на виникнення нового порядку, зв’язности в мистецтві П’єра Кор- нової тенденції, як у прикладі про неля, Жана Расіна, Ніколя Буальо- метелика, чий помах крильця здат- Депрео. І хоча на межі ХVII – ХVIIІ ний змінити ґлобальну динаміку по- століть Джон Локк змінив предмет годи. І це не просто метафора, це до- дослідження із загальної розумової ведена науковцями закономірність істини на конкретне психологічне – незначна початкова флуктація, явище, завдання віднайти, поясни- тобто мікроподія, впливає на тра- ти й увиразнити його першопри- єкторію руху в широкій клясі явищ чину означало, що естетичне кре- [2]. Тобто цілісність мистецтва доби до мистців, які спирались на його Модерн, так само, як і в інші періо- вчення, не мало суттєвих відмін- ди розвитку европейської культу- ностей від естетичного кредо мист- ри, означає естетичний плюралізм, ців ХVII століття. Водночас праці співіснування множини тенденцій, Локка залишались програмними неоднорідність філософських підва- впродовж усього століття для ан- лин мистецьких явищ. глійських і ширше – европейських Проєкція на проблему ціліснос- – літераторів. ти як плюральности, креативности Упродовж першої половини і нелінійности культури передбачає ХVIIІ століття творчу діяльність у дослідження доби Модерн із погля- сфері мистецтва скеровували ро- ду співвідношення раціонального та зумний ідеал впорядкованої краси, ірраціонального начал, розщеплен- суворі канони правильного смаку, ня мистецтва на різнорівневі та нео- послідовности і системности. Рим- днорідні тенденції, стилі, художні ський стиль виконаних із розрахун- коди. ком ученого-техніка архітектурних
22 + Volume X, 2015 + побудов Крістофера Рена, портре- У термінології системного і си- ти та історичні полотна першого нерґетичного аналізу мистецтва президента Королівської академії естетичний Модерн, таким чином, мистецтв Джошуа Рейнолдса (Дж. демонструє цілісність, яка вибудо- Рейнолдс Перша бесіда: “Без правил вується і зберігається на основі ідеї немає мистецтва”), садово-паркове розуму упродовж декількох століть. мистецтво початку століття з гео- Однак це не виключає внутрішньої метрично правильними формами складности, неоднорідности і мно- і навіть з ляндшафтними парками, жинности. Тому потрібно чітко ро- популярними в середині століття, зуміти, що клясицистичні і раціона- були даниною клясицизму з його лістичні естетичні теорії ХVIIІ сто- орієнтиром на античне мистецтво ліття, незважаючи на всю їхню не- як найбільш повне вираження зако- похитність, містили ідеї, спрямовані нів гармонії, створених самою при- в майбутнє, до нових філософських родою. У художній літературі про- та художніх концепцій, саме в їхніх світницький клясицизм пов’язують межах формувався новий естетич- із першою третиною ХVIIІ століття, ний словник і положення, що става- однак поетична школа Александра тимуть засадничими впродовж на- Поупа мала вплив впродовж цілого ступних століть. століття, хоча починаючи з 1750- Одним із перших значний вне- тих років її принципи і стиль стали сок у розвиток новочасної естетики предметом гострої критики з боку зробив Джозеф Аддісон, представ- сентименталістів, передромантиків ник англійського просвітницького і згодом романтиків. клясицизму, засновник европей- Як влучно підсумував англій- ської журналістики і визначний лі- ський поет і мистецтвознавець Ло- тературний критик раннього Про- уренс Біньон у праці Англійська по- світництва. Започатковуючи нові езія у співвідношенні з живописом та ідеї і поняття, він залишається зо- іншими мистецтвами (1918), “сила рієнтованим на античні зразки мис- вісімнадцятого сторіччя полягає в тецтва і закликає всіляко уникати його визначній суголосности. З усі- ґотичного літературного смаку [6, ма його паростками під поверхнею, No 409]. Одночасно, Дж. Аддісон ви- воно надає нам, коли ми обертає- значив “уяву” як ключове естетич- мося назад, ідеально коґерентну з не поняття (він строго не розрізняв точки зору цілей і смаків картину поняття “imagination” і “fancy” – “the періоду. Це доба завершених і гармо- pleasures of the imagination, or fancy, нійних досягнень. В усіх мистецтвах (which I shall use promiscuously)” [6, незвична відповідність визнаним No 411]). Про чуттєвий досвід і роль стандартам і канонам. […] Яким би уяви у сприйнятті людиною світу величним не був ґеній, йому не до- літературний критик пише у ци- зволялись вольності і порушення клі статей, що з’явилися в журналі правил. Ані Шекспір, ані Мільтон не “Spectator” 1712 року під загальною лякали доктора Джонсона; кожен назвою Радощі уяви. Продуктив- повинен був підкорятись судові ро- ним, на наш погляд, є розрізнення зуму” [7, 13]. Дж. Аддісоном первинних радостей
+ 23 + Spheres of Culture уяви, які виникають під час безпосе- Ще одним видатним досяг- реднього спостереження фізичних ненням ученого можна вважати об’єктів, і вторинних – які пов’язані його ідеї про читача та читацьке з ідеями предметів, а відтак залу- суб’єктивне сприйняття художнього чають роботу пам’яти [6, No 411]. твору. В листі No 10 Р. Герд говорить Джерелами уяви в цій роботі ого- про те, що критика не відповідає лошено велич і красу, а також впер- змісту італійської поезії (Л. Ариосто, ше в англійській естетичній думці Т. Тассо) або казкам, оскільки ці тво- вмотивовано категорію новизни [6, ри видаються їй “неприродними і аб- No 412]. Обґрунтування “радостей сурдними, вони перевершують межі уяви” Дж. Аддісона відкривало пер- правди та ймовірности, і більше спективу суб’єктивного сприйняття схожі на сни дітей, ніж на творіння прекрасного. поетів” [9, 88]. Лише один тип кри- Особливо важливим для історії тики, стверджує дослідник, відпові- англійської естетико-літературної дає таким творам – це філософська думки виявився 1762 рік, коли ви- критика, яка пояснює існування не- йшли дві фундаментальні праці – можливих речей через уяву. “Чи тур- Основи критики Генрі Гоума і Листи бує себе здібний читач істиною, або про лицарство і лицарський роман навіть довірою до своїх фантазій? Ричарда Герда. У дослідженні Г. Гоу- Звичайно, ні, він більш за все радий, ма, лорда Кеймса, визнаного одним коли його примушують осягнути із провідних естетиків століття, цен- (він не проти, щоб через маґію) іс- тральне місце займають такі понят- нування таких речей, які його розум тя як “емоція”, “пристрасть”, “почут- заперечує і які ймовірно ніколи не тя”, “задоволення”, “замість” (“Self”). існували”, – перепитує він і пояснює, Окремий розділ роботи присвячено що поет залишає читачеві право “новизні” як самостійній естетичній бути «настільки скептичним і недо- інстанції [8, 362]. вірливим, як йому заманеться» [9, Літературно-критична праця 89-90]. Випереджаючи романтиків Листи про лицарство і лицарський та їхніх послідовників, Р. Герд про- роман англійського єпископа Р. Гер- водить думку про існування і важ- да, стала певним поворотним пунк- ливість поетичної істини, і ця ідея том у розвитку англійської естети- заперечує просвітницький принцип ко-літературної науки. Він не лише “наслідування природи”: “Реальна послідовно розробив у ній фунда- міць і властивості людської природи ментальні категорії естетики, які нескінченно обмежені, і поетична стануть ключовими для передро- правда, за цих умов, практично така мантизму і романтизму, але й проде- ж важлива річ, як історична” [9, 94]. монстрував історизм і детермінізм Навіть окремі провідні імена та мислення. Дослідник виокремив та ідеї естетичної думки засвідчують, проаналізував ґотичну традицію що в системі координат XVIII сто- европейської літератури, до якої ліття з просвітницьким розумом як долучив Людовіко Ариосто, Торква- точкою відліку із самого початку на- то Тассо, Герберта Спенсера, Джона ростає розходження з естетичними Мілтона. цінностями раціоналізму: спершу
24 + Volume X, 2015 + на марґінесі, а пізніше рухаючись доби Просвітництва фіксує не від- до ключових позицій, з’являються мінність людської природи того і обґрунтовуються поняття уяви і часу (адже він переконаний у не- новизни, історизму, суб’єктивного змінності людської природи), а від- сприйняття читачем художнього сутність мовних можливостей ви- твору. Різнонаправленість есте- раження найістотніших людських тичної думки виявляє себе також у почуттів. Пошук нових художніх за- шляхах розвитку літератури: пер- собів, на його думку, є повільним та ші значні явища сентименталізму в йде трьома шляхами: сентимента- часі співпадають з появою видатних лізм, романтизм і натуралізм обира- творів клясицизму – сентимента- ють різні способи художнього про- лістську поему Дж. Томпсона Пори тесту проти існуючої системи думки року датують 1726 – 1730 роками, [10, 436-437]. Зауважимо, що в книзі а першу редакцію поеми Дунсіяда Л. Стівена йдеться про “школу на- клясициста А. Поупа – роками 1728 туралізму”, яку варто розглядати у – 1729. Тобто упродовж Віку Розуму межах літератури сентименталізму з’являлись естетичні нововведення, як реакцію на прискорення циві- які становитимуть сутнісні характе- лізаційного розвитку, противагою ристики літератури Романтизму, а якому була ідея природної простоти. підхоплені, розвинені й модифікова- Два томи Історії англійської ні на початку ХХ століття – в літера- думки у вісімнадцятому столітті турі Модернізму. обсягом у майже 900 сторінок ство- Відтворюючи історію англій- рюють максимально ґрунтовну і ської думки XVIII століття в одно- динамічну картину філософської, йменному дослідженні Історія ан- релігійної, моральної, політичної, глійської думки у вісімнадцятому художньої думки доби Просвітни- столітті (1876), англійський пись- цтва. Л. Стівен уважно простежує, менник, історик та літературний як “релігія, потім право, стають критик Леслі Стівен узагальнив цю суб’єктивними й емоційними” [10, закономірність, пропонуючи вивча- 406-407], як змінюється словник ти дві лінії розвитку англійської лі- усієї гуманітарної сфери, наприклад, тератури – по-перше, тих мистців, звернення до поняття “свідомість” у чия творчість є найбільш характер- політичних питаннях оцінено як мо- ною для XVIII століття (таким для ральний прецедент [10, 433]. нього є Александр Поуп), по-друге, Загалом же, дискусія з естетич- тих, хто репрезентує реакцію на них надбань доби Просвітництва, просвітницькі зразки і зорієнтова- що тривала упродовж ХІХ століття, ний на подальший розвиток. По- демонструвала поступову зміну ма- сучасному звучить думка Леслі Сті- нери мислення у цьому ж напрям- вена про “коливальний характер” ку – до нових варіянтів розв’язання (“fluctuating mode”) літератури дру- центральної проблеми усіх філософ- гої половини XVIII століття та її не- ських систем – проблеми Людини. узгодженість з будь-якою окремою Часом народження нової сис- пояснювальною системою думки. теми філософії, естетики, літера- Історик наголошує, що література тури став злам ХVІІІ – ХІХ століть.
+ 25 + Spheres of Culture Центральним місцем цього проце- його філософської еволюції. Виді- су була Німеччина, а виразником – лення антиномії “аполонівське – ді- Фридрих Шиллер. У статті Про сен- онісійське” у книзі Народження тра- тиментальну і наївну поезію (1795) гедії з духу музики (1872) стало про- мислитель, втілюючи центральну логом до образу нової людини і нової ідею своєї філософії про гармонію культури: ніцшеянська “надлюдина” людського розуму й уяви, накрес- – це сильна і цілісна особистість, це лює перспективу суперечки давніх творець, у якому креативно поєдну- і нових. Він пропонує розрізнення ються два начала і який покликаний двох типів художньої творчости і долати моральні заборони сучасного двох типів культури –античної (на- суспільства (оскільки вони віддаля- ївного поета надихає природа, і він ють людину від справжнього ідеалу здатний ототожнити себе з нею [4, життя) в умовах “вічно повторюва- 393]) і сучасної (“сентиментальні” ної” девальвації та розпаду европей- поети Нового часу втратили відчут- ських духових цінностей. тя злиття зі світом, переживають Узагальнюючи розвиток англій- втрату гармонії між почуттям і мис- ської естетики і поетики ХVІІІ-ХІХ ленням) [4, 439]. Введена Ф. Шил- століть, насамперед, варто акценту- лером опозиція була успадкована вати на естетичному плюралізмі й Ф. Шлеґелєм, який ввів антиномію поступовому формуванні антикля- “клясициcтичне – романтичне” і ви- сицистичних літературно-теоретич- значив романтичну поезію як “про- них уявлень, у яких унаочнюються ґресивну й універсальну”. В доктри- внутрішня суперечливість літера- ні Ф. Шлеґеля, яка має історичний та турних концепцій, а також усеохоп- систематичний характер, грецьке не бажання звільнитись від автори- мистецтво відповідає своїй добі й тету античного мистецтва. Це було, уособлює ідеал, і брати його крите- очевидно, глибинною потребою рії для оцінки сучасного мистецтва часу – змінити уявлення про про- несправедливо (“Давні – не юдеї, не ґрес і новизну, про мистецтво, про християни, не англійці поезії. Вони літературу та науку про літературу, – не Богом обраний народ-мистець; про людину, зокрема щодо ролі літе- немає у них єдино рятувальної віри ратора та читача. Ця потреба сфор- в красу, як і немає монополії на твор- мувала цілі й завдання наступного чість” [5, фраґмент 91]). На відміну покоління мистців – представників від грецького, сучасне мистецтво Модернізму. шукає шляхи наближення до ідеа- лу, воно знаходиться у становленні: Bibliography and Notes “У давніх помітна завершена буква поезії. В нових відчитується станов- 1. Гилберт Катарин, Кун Гельмут, лення духу” [4, фраґмент 92]. История эстетики, Книга 1, Москва: Прогресс 2000, 348 с. Розвинена у філософії та естети- 2. Майнцер Клаус, Сложносистем- ці Романтизму традиція антиноміч- ное мышление: Материя, разум, чело- ного мислення, з’являється і модифі- вечество. Новый синтез, Москва 2009, кується в творчості Фридриха Ніцше 464 с. (Синергетика: от прошлого к бу- на першому “романтичному” етапі дущему).
26 + Volume X, 2015 + 3. Реале Джованни, Антисери Да- Henriette Hertz Trust, Proceedings of the рио, Западная философия от истоков до British Academy, Volume VIII, 1918, Web. наших дней. От Возрождения до Канта, 19.01.2014.
+ 27 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Tetiana Monolatii
THE FEATURES OF AUTHOR’S ARTISTIC COMPETENCE THE CASE OF INTERTEXTUALITY OF JOSEPH ROTH’S FICTION
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ukraine
Тетяна Монолатій
ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ АВТОРА НА ПРИКЛАДІ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТИ ПРОЗИ ЙОЗЕФА РОТА
Abstract: The theory of intertextuality can interpret fiction not only in the literary dimensions, but also in a wide range historiosophical, socio-cultural, political interpre- tive strategies. Biblical prefigurations and symbols in J. Roth’s work show the world in universal categories of biblical values (Job, Leviathan), and the New Testament’s motives (the An- tichrist) served the writer to show of God’s charity, the foundations of repentance and forgiveness. The intertextual guides in the works of J. Roth acquire a special artistic com- bination of sacred and profane in literature field: the mythologization of modern life and the combination of modern events with those from the Bible give the opportunity to create a new semiotics-semantic reality, which provides narration the metaphorical and parabolic character. The intertextual approach gives the opportunity to create the author’s picture of the world and to recreate the peculiarity of Jewish culture, mentality and Jewish religious-mythological dominants. Keywords: intertext, intercultural discourse, narrative, paradigm, biblical glockalism, modernist text, ‘new objectivity’, Joseph Roth
Теорія інтертекстуальности, згід- дять своє нашарування інші тексти- но з якою кожен текст можна розгля- культури, характерні для них образи, дати як своєрідне мереживо інших мотиви, історичні та політичні реалії текстів, свідомих та несвідомих за- тощо. позичень, які, нашаровуючись, тво- Така ідея народжується з перене- рять нову художню реальність, може сення ідей Фердинанда де Соссюра вести й до ідеї розгляду тієї чи іншої про міжзнакові реляції у тексті на культури в певний період її існуван- рівень міжтекстової взаємодії. При ня як особливого тексту-культури. такій взаємодії текст входить у ши- Цей текст-культура теж твориться, рокий простір інтертекстуальних певним чином, як особливе украй взаємодій. Тому можливий розгляд складне плетиво, що в ньому знахо- і значно ширших масштабів взаємо-
28 + Volume X, 2015 + дій: йдеться і про взаємодію худож- тексту супроти іншого, що дає змогу ніх творів із позалітературними на- висвітлити їхні спільні текстуальні ративними формами. Загалом такий та ідеологічні резонанси. Оскільки підхід дає змогу розглядати культуру на зламі ХІХ – ХХ віків було закладе- як світ інтертекстуальних взаємин. но нову парадиґму в дискурсі пись- Таким чином різні форми культури, ма, а історія інтелектуальних ідей історії, суспільно-політичних про- знає чимало випадків повторення цесів, можна розглядати як особли- в різних модусах і різних форматах ві тексти, які, на різних рівнях свого однієї й тієї самої ідеї, їх інтерпре- буття та розвитку, демонструють таційна множинність засвідчила інтертекстуальну взаємодію та вза- певні кризові симптоми. Останні ви- ємовпливи. Інтертекстуальність у явилися особливо характерними для цьому випадку може декляруватися межових культурних і літературних як інтеркультурність, виявляючи все ситуацій – фундаментальних проти- нові й нові можливі форми співдії/ річ культурної свідомости Модерну в (спів)існування. Методи інтерпрета- німецькомовному модерністському ції літератури, згідно з висновками дискурсі [3, 98; 99]. англійського теоретика літератури Яскравим представником таких П. Баррі, залежать від розрізнення «інтеркультурних» наративних стра- поверхового та глибинного, від роз- теґій виступає Йозеф Рот – уродже- різнення видимого у тексті та його нець австрійсько-російського погра- внутрішнього значення [1, 107]. ниччя (йдеться про ракурс помежів’я Одним із проявів таким чи- двох імперій і, одночасно, зіткнення ном трактованої інтеркультурнос- тут різних типів взаємного менталь- ти може бути художнє зображення ного картографування). Оскільки буття тієї чи іншої суспільної/наці- письменник був сучасником пред- ональної/політичної групи на межі ставників німецькомовної модер- кількох культурно-національних ністської літератури, як-от Вальтера просторів, їх взаємопереплетіння та Беньяміна, Бертольда Брехта, Герма- взаємовпливи. Так у художньому тек- на Гессе, Альфреда Дьобліна, Франца сті з’являється додатковий вимір – Кафки, Томаса й Гайнріха Маннів, Лі- інтеркультурна складова художньо- она Фейхтванґера, Стефана Цвайґа та го світу цього тексту. Такий теоре- інших, творчість Йозефа Рота можна тичний підхід може, як нам видаєть- розглядати як важливий приклад ін- ся, бути надзвичайно продуктивним, тертекстуальности та інтеркультур- зокрема, при дослідженні творчости ности його художнього світу, її «зану- тих авторів, художня творчість яких реність» у европейський культурний закорінена у різні сфери людського простір, зокрема в поетику Святого буття, формуючись власне на погра- Письма, закорінення в історію мен- ниччі культур, мов, історичних та на- тальностей на етнічному пограниччі, ціональних традицій. історію повсякденности цього при- Ґлобальний універсум текстів, у кордоння. яких закодована історія, мітологія, Творчість австрійського пись- філософія, культура людства ство- менника парадоксально поєднала рює такий метод прочитання одного прагнення новизни з інтертексту-
+ 29 + Spheres of Culture альною насиченістю та прозорістю. У процесі формування концепт Задля досягнення діялогу з бага- інтертекстуальности набував різних тоголосою світовою культурою її семіотико-семантичних конотацій і усвідомлення живило неприховану теоретичних узагальнень, зокрема модерністську пристрасть до стилі- через поєднання широкої та вузь- зації, цитування і переінакшування кої концепцій інтертекстуальности чужих текстів. Суттєву роль у проце- (Юлія Крістева та Ролянд Барт). Вста- сі їх інтерпретації, їх кардинального новлено, що у ній дійсність бачиться перепрофілювання (у відповідності універсумом текстів, а інтертексту- з власними ідейно-естетичними за- альність є онтологічною характерис- садами) відіграла його творча само- тикою будь-якого з них [2, 503–504], достатність. Художній світ Й. Рота, [14, 246]. Для представників вузької який перебував у постійному пошуку концепції (у першу чергу таким є між фікцією та реальністю, був зо- М. Ріффатер) інтертекстуальність є рієнтований на інтертекстуальні та співвідношенням вербальних тек- інтеркультурні наративні стратеґії. стів, а її джерелом вважається рецеп- Це означує проблему, як таку, що ак- ція читача. Для повного розуміння туалізує з’ясування причин та форм тексту коди автора і читача повинні прояву взаємодії тексту з новим кон- бути подібними. Синтезована кон- текстом, зі знаковим фоном і фун- цепція Ж. Женетта поєднує вузьке даментальною умовою смислотво- та широке трактування концепту рення европейського літературного інтертекстуальности. Інтертексту- процесу 1920 – 1930-х рр. альність у цій парадиґмі бачиться Активні дискусії навколо теоре- як концепція міжтекстових зв’язків. тичних проблем інтертекстуальнос- Набагато продуктивнішою з науко- ти засвідчують, що концепт інтер- вої точки зору, зауважує український текстуальности ґрунтується на уяв- літературознавець Петро Іванишин, ленні про те, що художній текст міс- є друга концепція – обмеженої інтер- тить у собі нескінченне поле цитацій текстуальности як свідомого літера- з інших текстів. Текст у такій методо- турного засобу. Адже, на думку Зо- логічній перспективі стає мережею фії Мітосек, у цьому випадку йдеть- найрізноманітніших запозичень, ся про «обігравання текстів, стилів, які, нашаровуючись у цьому ново- поетик, яке зумовлює семантичні му тексті, творять нову художню ре- ефекти, пов’язані з подвійним мов- альність. Хоча цей концепт з’явився ленням: із діялогом, повторенням, у 1960-х роках, інтертекстуальні імітацією й залученням того, що вже зв’язки існують у всі епохи культу- було сказане й що існує в мистецькій ри загалом, і художньої літератури та культурній традиції як поле без- зокрема – починаючи з Античности, настанних співвіднесень та застосу- творів середньовічного письмен- вань» [5]. ства й до літератури постмодерніз- Методологічним завданням ін- му. Власне ідею інтертекстуальности тертекстуального аналізу стає, та- концептуально означив, підвів під ким чином, виявлення та інтерпре- неї теоретичну основу й системати- тація запозичень з інших текстів. У зував постструктуралізм. ширшому розумінні як текст можна
30 + Volume X, 2015 + розглядати не тільки тексти літера- а й позалітературні форми вислов- тури, а й культуру загалом та її ан- лювання (при цьому будь-який текст тропологічні, історичні, соціокуль- перебуває в різноманітних «діяло- турні, аксіологічні прояви, даючи гічних» відношеннях з іншими тек- змогу виявляти «історію» постання стами, які заповнюють цей простір, тексту. і з різними кодами мови, які репре- Важливим доповненням мето- зентовані у цьому просторі), світ су- дологічної бази інтертекстуального часної культури можна тлумачити як аналізу є і теорія біблійного ґлока- загальний, всеосяжний інтертекст, а лізму, сформульована Ігорем Наби- сам текст бачиться одночасно і тво- товичем, який розуміємо як багато- ром, й інтертекстом. У працях струк- аспектне сприйняття біблійними туралістів починає відстоюватися наративами мистецького втручання, ідея панмовного характеру мислен- абсорбцію й трансформацію тради- ня, а людська свідомість – ототож- цій, культури, менталітету того чи нюватись із письмовим текстом як іншого народу та постання художніх нібито єдиним більш чи менш досто- творів, створених на основі Свято- вірним способом її фіксації. Згідно з го Письма [6, 60; 61]. Щодо взаємин цією тезою, літературу, суспільство, біблійного ґлокалізму, літератур- історію і культуру ми пропонуємо ної традиції та інтертекстуальнос- розглядати як текст, оскільки понят- ти, то біблійний ґлокалізм частково тя інтеркультурности є своєрідним охоплює й літературну традицію, й перенесенням ідей інтертекстуаль- інтертекстуальність, хоча частина ности у простір співдії, накладання й конотаційних елементів, на які вка- взаємовпливу культур (у першу чер- зуватиме літературна традиція та гу – на їх пограниччі). інтертекстуальність, не цілком охо- Залучення теорії інтертексту- плюватиметься семіотико-семан- альности дозволяє інтерпретувати тичними та ідейно-естетичними по- художній текст не тільки в літерату- лями біблійного ґлокалізму. Разом із рознавчих вимірах, а й у широкому цим, на відміну від інтертекстуаль- колі історіософських, соціокультур- ности, для літературної традиції та них, політологічних інтерпретацій- біблійного ґлокалізму важливою є них стратеґій для віднаходження темпоральна складова. Залучення до в різних видах текстів прихованих методологічної бази теорії біблійно- кодів міжкультурної взаємодії, со- го ґлокалізму дозволяє розширити ціокультурних орієнтацій, історії розуміння явищ художньої інтерфе- ментальностей та історії повсякден- ренції у просторі інтекультурної вза- ности. Особливо продуктивні такі ємодії та взаємовпливів, допомагає дослідження на пограниччі культур, дослідити інтертекстуальний потен- що дозволяє виявити інтеркультурні ціял цієї інтеркультурної взаємодії у прояви помежів’я як інтертекстуаль- художніх текстах. ного взаємопроникнення на різних Оскільки при міжтекстовій взає- рівнях тексту. модії текст стає елементом широкого Аналіз прози Й. Рота 1916 – 1939 інтертекстуального простору, який років дозволяє провести комплексну охоплює не лише літературні твори, інтерпретацію його прозової твор-
+ 31 + Spheres of Culture чости в контексті інтертекстуаль- нією з головних мотивацій написан- ности як особливого літературного ня його творів було активне зацікав- прийому й виявляє, що особливістю лення політичними подіями та істо- европейського Модернізму є пошук ричними викликами сучасности, які нових стилістичних, ідейно-естетич- домінували у суспільних дискусіях них засобів творення художнього повоєнної Німеччини [14, 11]. Безпо- світу. Таке світовідчування та спроби середнім їх відображенням була те- світовідображення безпосередньо чія ‘нової об’єктивности’ у німецькій пов’язані також з інтертекстуальним літературній традиції 1920-х років. підходом до художнього освоєння й Ця течія стала відображення своєрід- перенесення в художній простір про- ного «модерністського бунту», який зового твору політичних, соціяльно- прагнув виявити нове усвідомлення економічних, ідеологічних суспільно сучасного стану – краху ілюзій до- актуальних і пекучих проблем сьо- воєнної Европи, намагався задекля- годення. Така художня синтеза, збу- рувати нові історіософські перспек- дована на інтертексуальному впливі тиви та проґресивні ідеї, перехід до політичних, економічних, національ- соціяльного реалізму тощо. Розпад них реалій та ідей, стає виявом но- національно-державного порядку ваторського засвоєння й перетво- довоєнної Европи, руйнування ко- рення здобутків провідних художніх лишніх ціннісних і культурних струк- систем, художньо-естетичних явищ тур приводить персонажів творів Йо- попередніх епох. Саме такі прояви ін- зефа Рота у ситуацію бездомности, тертекстуальности німецькомовної абсолютної відчужености й порож- модерністської літератури як певної нечі в індивідуальному, соціяльному авторської стратеґії яскраво вираже- і метафізичному сенсі [7, 367]. У та- ні у Ротовій творчості. Це, зокрема, кому контексті інтертекстуального вказує на безперервний процес вза- виміру взаємодії художнього тексту ємодії текстуального та світогляд- та інших «текстів» – історії, культу- ного матеріялу, який проявляється в ри, політики, суспільно-громадських художньому тексті в цитуванні (інко- інтересів, економічних проблем піс- ли – самоцитуванні), алюзіях, ремі- лявоєнної розрухи – Й. Рот надає нісценціях, що контрастують за сти- своїм творам 1930-х років ознак ав- лем з авторським текстом. Це дозво- торського прочитання кризи доби ляє ідентифікувати інтертекстуальні як духово-естетичної тенденції. Ця пов’язання на рівні «текст у тексті» кризова тенденція наповнюється й «текст між текстами», які вказу- мітичним, песимістичним, а почасти ють на зв’язки прози письменника й іронічним змістовими маркерами: з ідейно-естетичною парадиґмою сучасність постає у критичному по- його часу, літературними течіями й рівнянні з «ідеальним світом» мину- творчістю окремих представників лого, «габсбурським мітом», з літе- німецької та світової літератури. ратурними традиціями попередніх Важливим для інтертекстуаль- поколінь[4, 136]. ного поля художньої прози Й. Рота Аналіз письменницького досвіду стали історичні та суспільні реалії Й. Рота засвідчує діяпазон інтертек- Веймарської Німеччини, оскільки од- стуальних контактів із іншими літе-
32 + Volume X, 2015 + ратурами: німецькою (поезії Й. В. Ґете особливого мистецького поєднання і Х. Морґенштерна, драматичні твори сакрального та профанного в ідіос- Е. Толлера та А. Цвейґа, проза В. Рате- тильовому художньому просторі: тут нау, Г. і Т. Маннів), австрійською (про- відбувається мітологізація сучасно- за Ф. Ґрільпарцера, М. фон Ебнер- го авторові життя, а поєднання су- Ешенбах, Ф. Верфеля, Р.-М. Рільке, часних подій з біблійними дає змогу Р. Музіля, Ф. Кафки, Г. Броха, Л. Адрі- творити нову, насичену новими семі- яна, драматичні твори Ф. Т. Чокора, отико-семантичними параметрами К. Крауса), французькою (Ґ. Флобер, художню реальність, що надає нара- В. Гюґо), англійською (Дж. Ґолсворси, ції метафоричного й параболічного Р. Олдінґтон), польською (Б. Шульц, характеру. Інтертекстуальний підхід Ю. Віттлін), чеською (Я. Гашек), а та- у цьому випадку дає можливість тво- кож відчутний імпульс мітологічної рити й авторську картину світу, і, ра- та релігійно-містичної єврейської зом із тим, відтворити своєрідність традиції та християнства. Дослі- єврейської культури, менталітету, дження інтертекстуальної природи єврейські релігійно-мітологічні до- творчости Й. Рота показує, що його мінанти [11, 131]. тексти відтворюють онтологічні Як засвідчує аналіз, інтеркуль- проблеми людського буття, демон- турна парадиґма текстів Й. Рота струють зіткнення категорій sacrum включає дійсні знання та фікціоніза- та profanum. Ця інтертекстуальна цію, реальність і міти співіснування природа великою мірою виявляєть- етносів галицько-волинського по- ся й через постійні алюзії, крипто- граниччя, а пізніше – реконструкції цитати, посилання на «чужі» тексти біографій «людей без батьківщини», у творчості письменника та їх автор- вигнанців, біженців, що показує мен- ське осмислення. тальні проблеми інакшости, втрати Більшість інтертекстуальних алю- центру, діялогу між тотожністю та зій, ремінісценцій, тропів у творах відмінністю. Це виразно демонстру- Й. Рота ґрунтується на художньому ють інтертекстуальні перегуки та переосмисленні Святого Письма й алюзії мандрів героїв творів пись- апокрифічних леґенд. Своїми ориґі- менника із мотивами мандрів, зо- нальними трансформаціями біблій- крема, й «вічних образів» – таких як них мотивів письменник вносить у їх Одіссей та Агасфер. І саме таким чи- інтерпретацію нові акценти, пов’язує ном образ мандрівника (волоцюги) їх із актуальними проблемами свого у Ротовій прозі екстраполюється на часу. аналогічні мотиви та образи у евро- Біблійні префіґурації і символи пейській літературі [8, 55]. у творах Й. Рота показують світ в Художня творчість Й. Рота має й універсальних категоріях біблійних ще один інтертекстуальний вимір. вартостей (Йов, Левіятан), а новоза- У художній прозі письменника від- вітні мотиви (Антихрист) слугували бувається свідома ідеалізація/неґа- письменникові для показу Божого тивізація етноментальних характе- милосердя, засад покути і пробачен- ристик мешканців галицько-волин- ня. Так інтертекстуальні напрямні у ського прикордоння, яка найчастіше творчості письменника набувають ґрунтується на стереотипних міжет-
+ 33 + Spheres of Culture нічних уявленнях цього пограниччя, ника Батьківщина більше не означає на власному баченні етнопсихології відмежування і протиставлення об- тих чи інших етнічних груп. Такий разам чужинности, а творить муль- кроскультурний підхід відіграє вирі- тикультурний ляндшафт [9, 122]. шальну роль у фікціонізації історич- Саме тому з огляду на постійний ної дійсности у художньому просторі контакт з іншомовним середови- його творів [13, 142]. щем природною ознакою творчости Авторське Ротове письмо, ство- Й. Рота була інтеркультурна компе- рене у 1930-ті роки, реанімує Габ- тенція. Врахування факторів пре- сбурзьку монархію як ідеальну мо- зумпції відкритости (основа тексту дель рівноваги національних інтер- – безкінечні коди та його вихід в інші есів. У художній прозі Й. Рота ви- тексти, коди, знаки) й презумпції ін- окремлюється виразна авторська тертекстуальности (міжтекстові сто- типологія міжетнічних взаємовпли- сунки) дозволяє стверджувати про вів, взаємозалежностей та взаємин синґулярність – одиничність, винят- на пограниччі – етнічному, культур- ковість, ориґінальність кожного про- ному, міждержавному. Ці взаємини зового тексту Й. Рота. Той факт, що позначені ідеалістичністю та фік- тексти письменника є вербалізова- ціонізацією [12, 92–111]. Адже між ною репрезентацією світу всіх його етнічними спільнотами в художній персонажів, поданих через дискурс інтерпретації Й. Рота існує певна дис- автора, взаємодію Ротових текстів танція, зумовлена взаємними сте- можна прочитати як культурний се- реотипами, різнорідністю етномен- міотичний універсум – інтертексту- тальних характеристик, конфесійної альність як «текст у тексті» й «текст належности та мов. Одночасно між між текстами». етнічними групами пограниччя від- Прозові твори Й. Рота дають бувається постійний різнорівневий змогу продемонструвати як теорія та різноплановий контакт. Зобра- інтертекстуальности дозволяє пе- ження цих конфліктів контактів вза- рейти від інтерпретації художнього ємодії і творить строкату художню тексту до виявлення на різних рів- картину інтеркультурного взаємовп- нях художнього тексту ширших про- ливу в художньому просторі Ротових блем прихованих кодів взаємодії між текстів [15, 16]. різними культурами, менталітетами, Ми переконані, що ключ до розу- соціокультурними уявленнями, сте- міння авторського художнього світу реотипами, характеристиками істо- міститься в індивідуальних архети- рії (чи мікроісторії) ментальностей пах біографії письменника. Інтер- та історії повсякденности. культурний вимір творчости Й. Рота був зумовлений спочатку мульти- Bibliography and Notes культурним характером його рідного міста (Броди) й реґіону (Галичина), 1. Баррі Пітер, Вступ до теорії : літературознавство та культурологія / а згодом – космополітичним духом Пер. з англійської О. Погинайко; Ред. европейських столиць, в яких йому Р. Семків, Київ: Смолоскип 2008, 360 с. довелося жити і працювати (Відень, 2. Барт Ролан, Текстуальний аналіз Берлін, Париж). У творах письмен- “Вальдемара” Е. По, [у:] Слово. Знак. Дис-
34 + Volume X, 2015 + курс. Антологія світової літературно- über die galizische Heimat, [in:] Joseph Roth. критичної думки ХХ ст., Ред. М. Зубриць- Sonderband der Reihe «Text und Kritik» / ка, Львів: Літопис 2002, с. 497–522. Hrsg. Heinz Ludwig Arnold, München 1982, 3. Волощук Євгенія, Чарівна S. 122–130. флейта Модерну. Духовно-естетичні 10. Düllo Thomas, Zufall und Melan- тенденції німецькомовної модерністської cholie. Untersuchungen zur Kontingenzse- літератури ХХ ст. у ліриці Р. М. Рільке, mantik in Texten von Joseph Roth, Münster прозі Т. Манна, драматургії М. Фріша, und Hamburg: Lit 1994, 371 S. Київ 2008, 528 с. 11. Gelber Mark H., Juden auf Wander- 4. Затонський Дмитро, Феномен schaft und die Rhetorik der Ost-West Debat- австрійської літератури, [у:] Вікно в te im Werk Joseph Roths, [in:] Joseph Roth: світ, № 1, Київ 1998, c. 132–155. Interpretation, Kritik, Rezeption / Hrsg. von 5. Іванишин Петро, Теорія інтертек- Michael Kessler, Fritz Hackert, Tübingen: стуальности: метакритичні аспекти, Web. Stauffenburg-Verlag 1990, S. 127–135. 21.12.2013.
+ 35 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Yevhen Makhankov
DYNAMICS OF AUTHOR’S NARRATIVE STRATEGIES IN GAYTO GAZDANOV’ SMALL PROSE OF 1920’S 30’S
Vasyl Karazin Kharkiv National University, Ukraine
Євген Маханьков
ДИНАМІКА АВТОРСЬКИХ ОПОВІДНИХ СТРАТЕҐІЙ У МАЛІЙ ПРОЗІ ҐАЙТО ҐАЗДАНОВА 1920Х 30Х РОКІВ
Abstract: An article is devoted to revealing the dynamics of author’s narrative strate- gies in G. Gazdanov’ small prose of 1920’s-30’s. An attempt to comprehend the whole body of writer’s short fiction as a dynamic metatextual integrity is made. The poetological features, forms of representation of the author’s mind, semantics and functions of audio- visuality in the most representative short stories that demonstrate a creative evolution of the writer are analyzed. It is shown that the using of codes of avant-gardistic painting is author’s dominating strategy for creating the artistic image. Artistic method of the writer is defined as synthetic composition that combines modernistic and conditional realistic principles of writing. Keywords: G. Gazdanov, artistic method, author’s narrative strategies, prose
Проза Ґайто Ґазданова, одного з стів, звертала більшу увагу на фор- найбільш цікавих для читача й до- мальний бік його письма, то, намага- слідника представника першої хвилі ючись осмислити якомога більше різ- російської еміґрації, на сьогоднішній них аспектів ґаздановської творчости, день залишається недостатньо ви- вписати конструктивні елементи його вченою, про що свідчить фраґмен- поетики в рамки знайомих та зрозу- тарність спостережень більшости мілих рецептивних систем, дослідни- літературознавців. Ґаздановознав- ки сучасні звертаються до проблеми ство як наука поки що не має давньої культурної інтеґрації творчости Ґ. Ґаз- традиції: перші публікації художніх данова, до питання про його взаємодію текстів письменника, а також перші з російською літературною традицією, літературознавчі студії про нього до виокремлення тих чи інших рис, що з’явились лише наприкінці 1980-х – співвідносяться з певними методами на початку 1990-х років. художнього осмислення дійсности, а Якщо сучасна письменникові кри- також вивчають аспекти формальних тика, яка знайомилася з творчістю Ґ. і змістових особливостей конкретних Ґазданова по мірі публікації його тек- творів.
36 + Volume X, 2015 + Початок дослідженню прози Ґай- художньо-стильову ускладненість, то Ґазданова поклала монографія монтажність, фраґментарність, ізо- американського славіста Ласло Ді- морфність. “З появою оповідання єнеша Ґайто Ґазданов: життя та Перевтілення (1928), – продовжує творчість, у якій зроблено спробу С. Кабалоті, – різко, якісно змінюєть- цілісного охоплення малої та великої ся як стиль, так і вся художня сис- прози письменника. Зокрема, зна- тема Ґ. Ґазданова. У цьому творі, що чної уваги приділено аналізу моти- відкриває новий еволюційний етап, вів, причому дослідник висуває при- починає звучати наскрізна у наступ- пущення про існування кількох над- ній творчості письменника тема про- одиниць: “Життя – як подорож, як будження від життя. […] У зображен- шлях, яким належить іти, як палом- ні навколишнього світу з’являються ництво або політ, – ось мотив, який імпресіоністичні риси” [4, 322]. Тре- знов і знов, хоча й не нав’язливо, тій еволюційний етап у розвиткові повторюється у прозі Ґазданова” [3, малої прози (друга половина 1930-х 200]. Загалом американський учений років) відзначений, на думку С. Каба- виявив тісний зв’язок текстів пись- лоті, пародіюванням романтичного менника з усім корпусом клясичної мотиву двійництва й романтичного російської та світової літератури; двосвіття. відзначив пріоритетну художню ін- Останнє на сьогоднішній день тенцію автора, яка пов’язана з мож- монографічне дослідження прози ливістю відображення в тексті “жит- Ґ. Ґазданова вийшло друком у 2009- тя свідомости”; засвідчив, що в інтер- му році. Авторка книги Єдність іно- медіяльному аспекті поетика творів сказання: про наративну поетику Ґайто Ґазданова значною мірою на- романів Ґайто Ґазданова Єлєна Про- сичена авдіяльними й візуальними скуріна, виявляючи особливості ґаз- образами. дановських романів, широко корис- Другою за часом публікації мо- тується терміном «метароманний нографічною працею стала книга цикл» – у тому значенні, яке вписує Сєрґєя Кабалоті Поетика прози Ґа й - його в семантичне гніздо таких уні- то Ґазданова 20-х – 30-х років, у якій версальних категорій, як метаопові- дослідник на матеріялі малих жанро- дання та метаоповідь, припускаючи вих форм і роману Вечір у Клер піддає наявність у структурі цілого «надо- творчість письменника націленому повідного» шару. Як наукову гіпотезу формальному аналізу, який дозволяє Є. Проскуріна висуває тезу про те, що зробити висновок про те, що своє- тип романного мислення Ґ. Ґаздано- рідність поетики ранньої художньої ва “точніше за все може бути схарак- творчости Ґ. Ґазданова полягає у ко- теризований музичною категорією релятивній взаємодії новітніх есте- велика циклічна форма” [5, 14]. Це тико-філософських течій (таких, як судження є принципово важливим імпресіонізм, кубізм, сюрреалізм, ек- щодо до всієї прози письменника, зистенціялізм) з російською клясич- оскільки й оповідання Ґ. Ґазданова, ною літературною традицією. Так, зважаючи на спільність їхніх тем і говорячи про дебютні оповідання, мотивів, несуть у собі очевидні ци- учений постулює їхню аванґардність, клотворчі компоненти метатексту-
+ 37 + Spheres of Culture альної природи. На сьогодні праці наміки авторських оповідних стра- Л. Дієнеша, С. Кабалоті та Є. Проску- теґій у малій прозі Ґайто Ґазданова ріної є концептуально вибудованими 1920-х – 30-х років. Згідно з постав- монографічними дослідженнями, що леною метою доцільним уважаємо утворюють ядро ґазданознавства. розв’язання таких завдань: проана- Незважаючи на значну кількість лізувати поетологічні особливості критичних праць, присвячених ро- найбільш репрезентативних в аспек- маністиці письменника, досліджень ті творчої еволюції письменника опо- його малої прози значно менше. відань; виокремити головні мотиви Вони представлені двома періодами малої прози Ґ. Ґазданова означеного й відображені переважно у статтях. періоду; дослідити форми репрезен- Оповідання 1920-х – 1930-х років тації у творах авторської художньої відрефлектовано у працях С. Каба- свідомости. лоті, О. Орлової, Є. Проскуріної, С. Кі- Уже перше, опубліковане у 1926- бальника, С. Федякіна, М. Шабурової, ому році оповідання Ґ. Ґазданова М. Васільєвої, Л. Матанцевої, Д. Коло- Готель прийдешнього, спонукало Ґє- міна, Є. Яблокова. Малій прозі 1940-х орґія Адамовіча, одного з найбільш – 60-х років присвячено дослідження авторитетних критиків російської В. Боярського, О. Кузнєцової, Л. Кос- еміґрації, написати на нього рецен- тюкова та Д. Саприкіна. У наукових зію, у якій сутнісно важливим для публікаціях об’єктом дослідження, розуміння авторських інтенцій ви- як правило, виступають ті ж самі тво- ділено поняття “дивний”: “Дивність ри або групи оповідань, відібрані за Ґазданова не лежить на поверхні. […] проблемним чи хронологічним прин- Вона надходить із глибин. Гостре, ципом та найчастіше відрефлектова- сухе, злобливо-насмішкувате і перш них в аспекті інтертекстуального чи за все дивне ставлення до світу. […] пообразного аналізу. Значна увага до Область, у якій перебуває його уява, такого широкого кола методологіч- є пустельною, і стежка зі стежкою в них підходів дозволила науковцям ній не сходиться” [1, 1–2]. Наведене виокремити кілька типологічно зна- судження критика є надзвичайно чущих характеристик, властивих як цінним, оскільки дозволяє визна- великій, так і малій прозі письмен- чити головні орієнтири естетичних ника. Такими сутнісними характе- устремлінь молодого прозаїка: вони ристиками є автобіографічність його заглиблені у сферу ірраціонально- творчости та екзистенціялістський го, метафізичного, надреального. тип художньої свідомости автора. Не намагаючись відтворювати дій- У переважній більшості науко- сність у міметичному пляні, Ґ. Ґаз- вих досліджень, присвячених опові- данов як мистець із самого початку данням Ґазданова, автори зазвичай ставить своїм завданням складне не виходять за межі ідейно-тематич- переплавлення дійсности, її “пере- ного коментаря до вибраних творів. гін” крізь своє “Я”, у результаті чого Досі ще не робилися спроби осмис- вона, очищена від усіх буденних на- лити весь корпус малої прози пись- шарувань, від об’єктивуючої упо- менника як динамічної цілісности. рядкованости, постає “викривленим Метою нашої статті є виявлення ди- відображенням” в особистості, яка
38 + Volume X, 2015 + силиться проникнути у метафізич- ти пізніше розвиватиметься в опо- не буття. віданнях Ґ. Ґазданова Дракон (1928), Готель прийдешнього представ- Гавайські гітари (1929) та Метр Рай ляє собою монтажно-фраґментар- (1931). ний опис “життя” мешканців яко- Візуалізація як один із способів гось паризького готелю. З точки створення феноменологічної карти- зору формотворчости та поетики, ни світу прослідковується у більшос- оповідання створено в експеримен- ті ґаздановських творів 1920-х років, тальній, аванґардистській манері, при цьому найбільш виразно себе про що свідчить фантасмагорійність виявляють коди кубістичної та сюр- образів, монтажна техніка, дифузія реалістичної зображальности. Так, у жанрів (привнесення в епічну тка- Повісті про три невдачі (1927) один нину оповідання драматургічних із другорядних персонажів, Володя елементів). Хворобливу нестійкість, Чєх, бачить жінку, що “йшла, не зги- ілюзорність змодельованої дійснос- наючи ніг, гордо та різко виставивши ти Ґ. Ґазданов репрезентує головним гострі прямі груди” [2, 502]. Оповідач, чином за допомогою візуальних мо- який підійшов на галас до вікна букі- тивів дзеркал/відображень. Одна з ністичної крамниці, оптично виділяє мешканок готелю, студентка на ім’я “білу бороду старигана, оточену чер- Бланш, у вільний час пише трак- воними обличчями й очами галасли- тат Губи як такі. Головний предмет вого натовпу” [2, 503]. Маруся, донь- трактату – губи – піддано науковій ка розтерзаної старої єврейки – ма- редукції, об’єктивовано й уніфікова- дам Шульцман, обіймає “застиглий но. Важливо, що в панвізуалістично- жир материнського тіла” [2, 510]. В му оповіданні Ґ. Ґазданова, у якому Оповіданнях про вільний час (1927) буквально все відображується, ру- вечірній натовп характеризується хається, мерехтить, одним словом, каскадом візуальних образів-масок, існує тільки завдяки зору, ці “губи” а оповідач бачить уві сні “живу ма- також віднесені до розряду власне тематику – левітуючі трикутники, візуальних образів. Максимально рухомі вершини пірамід, обертання узагальнений образ губ із трактату вписаних багатокутників, що ковза- Бланш набуває функцій своєрідно- ли вістрями по полірованій коловій го “порталу”, який виводить читача лінії, та безшумне перемішування в зону “чистої свідомости” – у сферу координат” [2, 540–541]. феноменів. Такий метод побудови Починаючи з Перевтілення (1928), художнього образу виразно корелює на думку С. Кабалоті, “неприхова- з принципами феноменологічної на монтажність ніби вгамовується редукції, філософсько-поетичного, якоюсь маґічною плястичністю мов- предметно-образного одивнення, ного стилю” [4, 50]. Мотиви пере- що призводить до появи звільненого втілення, подорожі, а також увесь від суб’єктивного емпіричного зміс- комплекс авдіо-візуальних мотивів ту “чистого феномену” свідомости. у цьому оповіданні Ґ. Ґазданова, по- Необхідно зауважити, що намічений єднуючись, призводять до того, що у Готелі прийдешнього принцип фе- з кожним наступним візіонерським номенологізації художньої дійснос- напливом у творі інтенсифікується
+ 39 + Spheres of Culture взаємодія з якимось над-реальним, ми [3, 205]. У Гавайських гітарах по- над-чуттєвим началом. Сюжетно- части відчуваються елементи поети- композиційна побудова оповідання ки сюрреалізму, що найбільш повно спирається на оніричну картину. За- втілені саме в образно-візуальній нуренню свідомости оповідача в інші сфері, з самого початку заданій мо- реальності передує занурення у стан тивом сну. Мотив трансцендентного сну, що й визначає особливу – сюр- виходу свідомости за межі матері- реалістичну – модель побудови ху- яльного світу інтенсифікується суто дожнього світу. Оформлюючись в ав- фізичними неґативними відчуттями діо-візуальних образах, різні пляни оповідача: кінестетичним (фізичний свідомости оповідача неначе прони- дискомфорт від близькости жіночо- зують один одного, і це дає підстави го тіла) та слуховим (ґрамофон від- виявити “постсимволістський слід” у творює звуки гавайських гітар). художньому дискурсі раннього Ґ. Ґаз- Оповідання Водяна в’язниця данова. (1930) присвячене відображенню у Оповідання Гавайські гітари свідомості “типового” ґаздановсько- (1929) вже виразно демонструє деякі го героя – безіменного російського особливості пізнішого ґаздановсько- еміґранта – різних шарів та рівнів го письма. Про це свідчить, зокрема, дійсности. Модерністичність, сюр- наявність завершеної фабули й по- реалістичність поетики оповідання мітна психологічна мотивованість виразно демонструє зв’язок із поети- персонажів. Наративну поетику ко- кою театру абсурду, особливо в тому ротких, ляконічних фраз, властиву варіянті, в якому вона реалізована Готелю прийдешнього та іншим де- у п’єсах Семуеля Беккета. Персонажі бютним оповіданням письменника, Водяної в’язниці по-абсурдистськи не змінюють у Гавайських гітарах до- спроможні до діялогу, комунікації. На вгі “річкоподібні” періоди, речення, відміну від них оповідач є надзвичай- ускладнені багатьма підрядними но рухливим, він позбавлений тілес- частинами, – що дозволяє мистцеві ної оболонки й існує лише заради од- розвивати думку одночасно у кількох нієї мети: сприймати, безперестанку напрямах. Композиційно оповідь за- рухатись від однієї картини до іншої. кільцьовується звуками ґрамофону, Таким чином, млявому й статичному, який відтворює мелодію гавайських іронічно зображеному світові решти гітар. У ліричному сюжеті оповіда- персонажів у ґаздановському опо- ння звуки гітарних струн передають віданні антитетично протистоїть трансцендентну тугу за життям, що рухлива, “транспросторова” (термін минає, фабульно опредмечену смер- С. Кабалоті) свідомість ліричного ге- тю й похороном сестри оповідача роя. Ольги. Звертаючи увагу на семанти- Отже, друга половина 1920-х ро- ку й функції ґаздановських мотивів, ків – знаковий період для творчости Л. Дієнеш ставить Гавайські гітари у Ґ. Ґазданова. У цей час відбувається ряд “музично організованих текстів”, оформлення естетичних координат представлений такими творами художньої системи письменника, письменника, як Великий музикант, виробляється його ориґінальний Зникнення Рікарді, Панахида та інши- стиль, фундаментальні для світо-
40 + Volume X, 2015 + образу мистця ідеї та теми. Пошук блені малою ґаздановською прозою адекватних способів втілення в тек- другої половини 1920-х років, Вечір у сті змістового ядра часто приводить Клер, а трохи пізніше й роман Історія письменника до активного експери- однієї подорожі (1934), значно впли- ментаторства у сфері художньої фор- нули на поетику та стиль наступних ми, внаслідок чого поетика багатьох творів Ґ. Ґазданова малого жанру, дебютних оповідань характеризу- внаслідок чого у них проявилися ється монтажною технікою, сюрре- такі типологічні риси, як динамізм і алістичністю й кубістичністю. Ви- відсутність явного тяжіння до тих чи користання кодів аванґардистської інших естетичних канонів; загальна зображальности стає домінантною модерністська багатопляновість; по- авторською стратеґією побудови ху- ліфонізм; основоположна роль обра- дожнього образу, яка реалізує фено- зу автора й образу ідеї. менологічний спосіб сприйняття й Наступним фактором, що зумо- осмислення дійсности у таких тво- вив комплексну зміну поетики ма- рах, як Готель прийдешнього, Пере- лої прози письменника 1930-х років, втілення, Гавайські гітари, Водяна стало привнесення ґаздановим у в’язниця. Рання творчість Ґ. Ґазда- сюжетну тканину творів матеріялів нова виявила пильну увагу прозаїка газетної хроніки: Зникнення Рікар- до екзистенціяльної проблематики, ді (1931), Залізний Лорд (1934), Ве- пошуку відповідей на головні питан- чірній супутник (1939). Очікуваним ня існування, зображення “мандрів результатом послідовного втілення душі”, до проблем людської долі, сво- цієї оповідної стратеґії стала моди- боди й вибору, смислу життя та смер- фікація ґаздановського художнього ти, пам’яти й часу, до безпосередньо- методу, в якому помітно інтенсифі- го відображення процесів, що відбу- кувалася умовно реалістична зобра- ваються у свідомості й підсвідомості жальність, що співіснує в окремих людини. текстах письменника з онірично- Мала проза Ґайто Ґазданова 1930- сюрреалістичною образністю: Метр х років багато у чому продовжує роз- Рай (1931), Великий музикант (1931), виток тієї художньої системи ціннос- Третє життя (1932). тей та орієнтирів, яка склалася у ран- Варто також відзначити, що, по- ній творчості письменника. Однак чинаючи з 1930-х років, у семантичне ряд факторів зумовив відчутну змі- поле оповідань Ґ. Ґазданова активно ну поетики, композиційної будови, входять коди масової розважальної жанрово-стильових особливостей та літератури, перш за все детективно- набору мотивних комплексів ґазда- го та пригодницького жанрів, вна- новських творів довоєнного десяти- слідок чого у таких оповіданнях, як ліття. На нашу думку, одним із таких Чорні лебеді (1930), Метр Рай (1931), факторів став перехід Ґ. Ґазданова до Смерть пана Бернара (1936) компо- написання великої художньої про- зиційна “простота” й традиційність зи: у 1930-ому році у Парижі вийшов оповідної моделі різко контрастують друком дебютний роман письменни- із багатоаспектною екзистенційною ка Вечір у Клер. Втіливши домінантні проблематикою, переміщеною на принципи художнього письма, виро- глибинний рівень підтексту.
+ 41 + Spheres of Culture У своєму концептуальному до- ся топосові Парижу як світу брехні й слідженні Поетика прози Ґайто Ґа з - тотальної удаваности. Прибувши до данова 20-х – 30-х років Сєрґей Ка- Бомбею, оповідач поволі занурюєть- балоті пропонує розглядати творчу ся в духову атмосферу справжности, еволюцію письменника у вигляді спі- маркованої мотивом пам’яти (точ- ралі: “Якщо перехід від першого її за- кою максимальної віддалености від вою (дебют) до другого (кінець 20-х ірреального паризького світу стає – перша половина 30-х років) харак- спогад про дитинство героя). Однак теризувався достатньо різкою транс- внутрішній емоційний стан опові- формацією поетики, подальший ево- дача кардинально змінюється після люційний рух не мав такого яскраво смерти наївного бомбейського літе- вираженого характеру. […] Стиль ратора Сєрафіма Івановіча Васілько- дедалі більше отримує пріоритетне ва, що й актуалізує у творі мотив аб- значення, і до середини 30-х років у солютної метафізичної самотности художній системі Ґ. Ґазданова все на- особистости. Атрибути паризького полегливіше утверджується своєрід- світу дедалі наполегливіше обступа- ний принцип примату стилю над сю- ють оповідача, що врешті решт зу- жетом” [4, 246]. Відзначена С. Каба- мовлює неминучість його повернен- лоті еволюційна тенденція, багато в ня. дечому зумовлена внутрішніми осо- Характеризуючи як “правдиве” бливостями поетики ґаздановської оповідання Ґ. Ґазданова Хана (1938), прози, не була одразу адекватно Ґ. Адамовіч мав на увазі умовну жит- сприйнята сучасною письменникові тєподібність моделі сконструйова- літературною критикою. У рецензіях ного письменником художнього сві- на опубліковане Ґ. Ґаздановим у 1938 ту. Дійсно, поетика Хани достатньо році оповідання Бомбей В. Ходасєвіч “ар’єргардна” у порівнянні з прозою та Ґ. Адамовіч висловлювали думку, Ґазданова 1920-х років, однак під- що у творі немає ані ліризму, ані фа- креслена семантико-поетологічна були, ані внутрішніх причин для за- багатопляновість твору не вклада- вершення оповіді. Однак більш гли- ється у межі традиційного реаліс- бокий аналіз поетики оповідання до- тичного його сприйняття. У цьому зволяє спростувати таке судження. оповіданні Ґазданов не відтворює Центральним, екзистенціяльним певний уклад життя, а моделює за- по суті, мотивом Бомбею є власти- гальну картину буття з притаман- вий ґаздановській творчості мотив ними йому рисами парадоксальнос- корабельної подорожі, який поєднує ти й абсурду. У художньому образі зовнішній (подієвий) та внутрішній оповідача вперше в ґаздановській (ліричний) сюжети. Обидва вони є малій прозі виявляється мотив мно- кумулятивними за своїм типом, од- жинности існувань, що пов’язаний нак якщо подієвий описує “реальну” з буддистською концепцією Універ- подорож оповідача з Парижа до Бом- суму, а авдіяльний мотив непере- бею і назад, то ліричний пов’язаний з вершеного співу Хани стає актуалі- метафізичними мандрами лябільної затором онтологічної справжности, свідомости головного героя. Топос екзистенціяльний прорив до якої екзотичної країни протиставляєть- мислиться оповідачем як визволен-
42 + Volume X, 2015 + ня від безкінечного ланцюга санса- даннях 1930-х років стає здатність ричних (пере)втілень. цієї свідомости сприймати умовно Аналіз поетики та авторських об’єктивовану дійсність. Почавши оповідних стратеґій малої прози свою літературну діяльність як пись- Ґайто Ґазданова 1920-х – 1930-х ро- менник-модерніст, Ґайто Ґазданов ків дозволяє зробити такі висновки. згодом пішов шляхом ускладнення Загалом мала проза мистця 1930-х художньої системи, яка, таким чи- років продовжує розробляти ідеї та ном, представляється синтетичним теми, що склалися у ранній твор- утворенням, що поєднало під знаком чості письменника, демонструє по- метатекстуальної єдности модер- стійність уваги мистця до екзистен- ністські й умовно реалістичні, міме- ціяльної проблематики. Оповідання тичні принципи письма. першої половини передвоєнного десятиліття засвідчують синтез еле- Bibliography and Notes ментів аванґардистської зображаль- ности, характерних для дебютної 1. Адамович Георгий, Молодые про- ґаздановської прози, з умовно реа- заики в журнале «Своими путями», “Зве- но” 1926, № 188 (5 сентября), с. 1–2. лістичним моделюванням художньо- 2. Газданов Гайто, Собрание сочи- го світу. На відміну від творів 1920-х нений: В 5-ти томах, Том 1: Романы. Рас- років, у яких свідомість оповідача сказы. Литературно-критические эссе. постулюється як єдина й абсолютна Рецензии и заметки, Москва 2009, 880 с. цінність, “вища інстанція”, наділена 3. Диенеш Ласло, Гайто Газданов. виключним правом творити й орга- Жизнь и творчество, Владикавказ 1995, нізовувати художні світи, ліричне “Я” 304 с. семантично полівалентних, багато- 4. Кабалоти Сергей, Поэтика прозы плянових оповідань 1930-х років, Гайто Газданова 20–30-х годов, Санкт- які відверто не тяжіють до жодного Петербург: Петербургский писатель 1998, 336 с. з естетичних канонів, уподібнюється 5. Проскурина Е. Н., Единство ино- ниткам, що скріплюють уже готові сказания: о нарративной поэтике рома- елементи конструкції. Закономірним нов Гайто Газданова, Москва: Новый хро- наслідком радикальної зміни типу нограф 2009, 387 с. свідомости ліричного героя в опові- [
+ 43 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Svitlana Nisevych
THE CONFLICT OF AN ARTIST AND THE SOCIETY IN THE PLAY BY V. VYNNYCHENKO BLACK PANTHER AND WHITE BEAR AND THE NOVEL BY S. MAUGHAM THE MOON AND SIXPENCE
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ukraine
Світлана Нісевич
КОНФЛІКТ МИСТЦЯ І СУСПІЛЬСТВА У П’ЄСІ В. ВИННИЧЕНКА ЧОРНА ПАНТЕРА І БІЛИЙ МЕДВІДЬ ТА РОМАНІ С. МОЕМА МІСЯЦЬ І МІДЯКИ
Abstract: The article deals with the play Black Panther and White Bear by V. Vynny- chenko (1911) and the novel The Moon and Sixpence (1919) by S. Maugham in a compara- tive aspect. The attention is paid to the conflict of an artist and the society in their works. The attempt is made to show the common and different features of its forming, develop- ment and functioning in the texts. It is underlined that the theme of art was very close to both writers belonging to the transition of the late 19th – early 20th century. Their works show the struggle of artists with their surrounding and sometimes with themselves. As a result of the research a number of typological correspondences in the images of the art- ists – the main characters of the works by Ukrainian and English writers were defined. Both of them sacrifice their well-being, family, children and the public opinion for the sake of art. Keywords: V. Vynnychenko, W. S. Maugham, conflict, the image of an artist, art, typo- logical correspondences
Кардинальні філософсько-есте- скульптора, маляра чи майстра слова тичні та світоглядні зрушення кінця знаходив у творах означеного періоду XIX – початку XX стали важливим чин- різне потрактування – в залежності ником актуалізації у літературі про- від авторських інтенцій. Найчастіше блем мистецтва, а відтак активного він поставав в образі неординарної звернення майстрів пера до постаті особистости, яка не вписувалася у творчої особистости як об’єкта худож- норми суспільного буття, виражаю- нього переосмислення. Ця тенденція чи незгоду з громадською думкою та була притаманна письменникам різ- традиційними естетичними смака- них поглядів і стилів, незалежно від ми [8, 91]. Під таким кутом зору об- причетности їх до Модернізму чи Ре- раз мистця розглядається у творах алізму, відповідно образ музиканта, Дж. Ґолсуорсі, Г. Джеймса, Е. Золя, Р. Кі-
44 + Volume X, 2015 + плінґа, О. Кобилянської, Дж. Лондона, силої або ординарно шаблонової та В. Пачовського, М. Яцківа та інших. безталанної генерації сучасних укра- Нашу увагу привернули твори Во- їнських письменників виринуло щось лодимира Винниченка (1874 – 1965) таке дуже рішуче, мускулисте і повне й Вил’єма Сомерсета Моема (1880 темпераменту, щось таке, що не лізе – 1951), зокрема п’єса Чорна Панте- в кишеню за словом, а сипле його по- ра і Білий Медвідь (1911) та відпо- токами, що не сіє крізь сито, а валить відно роман Місяць і мідяки (1919), валом як саме життя, в суміш україн- об’єднуючим компонентом яких по- ське, московське, калічене й чисте, як стають представники мистецького срібло, що не має меж своїй обсервації світу як непересічні постаті, що ви- і границь своїй плястичній творчості” вищуються над загалом. Вказаний [12, 139]. аспект поставав предметом дослі- Саме завдяки п’єсам В. Винничен- дження таких учених, як Ґ. Анікін, ка, які перекладались чужими мовами І. Василенко, І. Влодавська, С. Каль- та успішно ставились на столичних ченко, О. Дроботун, М. Жулинський, сценах інших країн, український те- О. Комолова, П. Летнянчин, О. Скідан атр став відомим у Європі. Таємниця та інші, проте досі названі твори не успіху письменника – у майстерному розглядалися у порівняльному аспек- та водночас сміливому підході до сце- ті. У нашій статті спробуємо на ідей- нічного втілення проблем, що поста- но-тематичному та сюжетно-компо- ли перед людством прийдешньої епо- зиційному рівнях виявити спільні й хи, найбільш актуальна серед яких відмінні риси формування, розвитку – боротьба творчої людини з оточен- та оприявнення у текстах проблеми ням, яке пригнічує мистця, провоку- протистояння мистця та суспільства ючи водночас внутрішній конфлікт із як двох непримиренних сутностей. самим собою, що спостерігаємо у п’єсі В. Винниченко та С. Моем на- Чорна Пантера і Білий Медвідь, романі лежать до покоління письменни- Рівновага, повісті Олаф Стефензон та ків “межі віків”. Якщо для Англії цей ін. Характерно, що сам В. Винничен- термін означав тотальну переоцін- ко мав хист до малярства, створивши ку моральних та ідейних підвалин за життя понад 100 високохудожніх праґматичного вікторіянського сус- композицій, серед яких пейзажі, на- пільства та відхід у минуле ілюзії про тюрморти, портрети, ґрафічні роботи. “стабільність і непорушність ситої Тож присутність образу маляра в його Англії” [3, 163], то в Україні ознаме- літературних творах не є випадковою, нувався появою молодої ґенерації а продиктована особистим досвідом. мистців, для яких оновлення мисте- На думку Т. Скрипки, вона є виявом цтва ототожнювалося передусім із “складної творчої особистости і непо- його національним утвердженням. гамованої пристрасти до малярства, Постать Володимира Винниченка у яка перемагала саму особистість” [6, цій коґорті займає одне з провідних 38]. місць, що яскраво ілюструють сло- Для С. Моема, на відміну від В. Ви- ва Івана Франка, сказані на адресу нниченка, питання національного талановитого майстра пера: “Серед відродження Англії не було актуаль- млявої тонко артистичної та мало- ними, оскільки ні їх мові, ні культурі
+ 45 + Spheres of Culture ніщо не загрожувало. Проте саме у Моем, зокрема, вніс у заголовок слова закостенілій благополучності пись- із рецензії на роман Тягар пристрас- менник бачив велику загрозу духово- тей людських, надрукованої в “Тайм- го збідніння та занепаду мешканців сі”, де з приводу пошуків головного своєї країни, основну масу яких скла- героя Філіпа Кері зазначено: “Як біль- дали представники “середньої кляси”, шість молодих людей, він настільки до якого він і сам належав. Велике захоплений сумом за місяцем, що ні- значення для формування світогля- коли не бачить і грошей під ногами” ду С. Моема, як і для В. Винниченка, [Цит. за: 1, 85]. Автор не погоджуєть- мало його перебування за кордоном, ся з рецензентом, у словах якого зву- зокрема у Франції, де він народився чить осуд Філіпа, тож створює образ і прожив більшу частину свого жит- мистця, який прагне досягти високої тя, а також Німеччині, де він вивчав мети, відкрити досі незнані прийоми філософію і літературу. Франція при- мистецького вираження, представи- щепила йому любов до свободи та ти світ в іншому творчому ракурсі. самовираження. В Німеччині він на- Чарльз Стрікленд у романі Місяць і вчився думати й аналізувати. Як на- мідяки сумує за прекрасним, за “мі- слідок, у нього сформувалося різко сяцем”, і для нього не мають ніякого неґативне ставлення до офіційної Ан- значення “мідяки”, грошові інтереси глії як консервативної країни. Певну користолюбного оточення [1, 85–86]. роль тут також зіграли психологічні Не випадково називає свою драму комплекси, викликані фізичними ва- Чорна Пантера і Білий Медвідь і В. Ви- дами, зокрема слабким здоров’ям та нниченко, адже провідні дійові особи заїканням. Письменник-початківець п’єси – маляр і його дружина – подібно на собі відчув усю ницість удаваної до волелюбних, сильних тварин не доброчинности й пуританського свя- можуть жити разом, а їхнє постійне тенництва, про що він з болем згадує протистояння закінчується загибел- в автобіографічному романі Тягар лю. Ірина Василенко з цього приводу пристрастей людських. Обмеженості пише: “Пантера і Ведмідь уособлю- міщан він, подібно до В. Винниченка, ють різні стихії, що пересікаються на опозиціонує людей творчого серед- межах земних почуттів і не можуть овища, зокрема маляра (Місяць і мі- співіснувати, не народивши трагедію дяки), актора (Театр), письменника […]. Позиції Корнія і Рити демонстру- (Пироги і пиво). Так, у романі Місяць ють два полюси незалежної модерної і мідяки, розкриваючи тему “разю- свідомости, позбавленої інстинктів чої невідповідности між видимістю та компромісів, сповненої непохит- й дійсністю” [3, 165], автор виводить ного прагнення до ідеалу; лише мету образ талановитого мистця Чарльза персонажі мають різну – мистецтво і Стрікленда, спосіб життя і мислення життя” [2, 81–82]. якого суперечать загальноприйнятій Схожість обох творів проявляєть- думці, тож у світі обивателів він почу- ся насамперед в авторському виборі вається зайвим. образів істинних малярів, що стоять Характерно, що опозиція мисте- у центрі творів. Прикметно, що про- цтва та реального життя проявляєть- образом Стрікленда став постімп- ся вже в назвах аналізованих творів. С. ресіоніст Поль Ґоґен. На вибір героя
46 + Volume X, 2015 + вплинула особиста пристрасть Со- ський дослідник Володимир Пан- мерсета Моема до мистецтва, зокрема ченко пише: “І справді: як і Е. Золя, малярства. Відомо, що перебуваючи у В. Винниченка цікавить передусім молоді роки у богемному середовищі анатомія всепоглинаючої творчої Франції, він пробував малювати, на- пристрасти, яка вступає в конфлікт віть мав намір присвятити себе цьому із іншими сильними почуттями й по- виду мистецтва. І хоча пізніше пись- требами людини. Е. Золя в 1885 –1886 менник змінив рішення на користь років писав роман із життя паризьких літератури, любов до малярства за- художників; В. Винниченко в 1910 р., лишилась у нього на все життя. Упро- мешкаючи в Парижі, теж зробив своїх довж багатьох років Моем колекціо- персонажів з українськими іменами нував картини талановитих малярів, мешканцями Вічного міста. Його Кор- серед яких його найбільшу увагу при- ній Каневич є мовби продовженням вертали імпресіоністи та їхні наступ- образу Кльода Лантьє” [11]. ники постімпресіоністи, у тому числі Стрікленда і Корнія об’єднує їхня й Поль Ґоґен. Відомо, що письменник винятковість як творчих натур і роз- їздив на о. Таїті, де придбав один із різняє вражаюча індивідуальність шедеврів Поля Ґоґена – розмальова- кожного. Якщо Стрікленд виступає ну скляну панель під назвою Eve in цільною постаттю, то Корнія пере- Paradise. Основними стимулами по- слідують постійні вагання, внутрішня їздки С. Моема в Полінезію, як пізніше роздвоєність. Головний герой Міся- він написав у книзі спогадів Підбиваю- ця і мідяків, за словами самого авто- чи підсумки, було бажання “відновити ра, – це відлюдкувата, незвичайна свою душевну рівновагу”, а також зі- й складна особистість, у поставі та брати матеріял для давно задуманого одязі якої важко розпізнати ґеніяль- “роману, заснованого на житті Поля ного мистця: “Сидить собі чолов’яга в Ґоґена” [10, 148]. На Таїті письменник мішкуватій куртці й нечищеному ка- провів близько місяця, там він спіл- пелюхові; штани пообдувались, руки кувався з людьми, які знали Ґоґена, немиті; на підборідді їжачиться руда а також відвідував місця, пов’язані з щетина; з-між маленьких очиць нео- художником, щоб глибше осягнути ковирно і грубо вистромився аґресив- ґеній його таланту та якомога ближче но м’ясистий ніс; великий рот, товсті підійти до задуманого образу. чуттєві губи… Ні, я не зміг би визна- Опосередкованим прототипом чити, що воно за чоловік” [9, 63]. Вже Корнія у п’єсі Чорна Пантера і Білий самим своїм зовнішнім виглядом ма- Медвідь можна вважати французь- ляр виявляє байдужість до суспіль- кого художника-імпресіоніста Поля ної думки, яка, однак, може швидко Сезанна, оскільки, як доводить Іри- змінитись на аґресію, якщо хтось на- на Василенко, існує очевидний зв’язок смілиться оспорювати його життєві й драми Володимира Винниченка й ро- творчі принципи. ману Еміля Золі Творчість, де яскраво Про Корнія автор лише зазначає: простежується залежність образу го- “Великий, трохи незграбний, мішку- ловного героя Кльода Лантьє від його ватий, має довге пишне біле волосся, реального прототипу Поля Сезанна. як грива, лице схоже на лице Ганни З цього приводу сучасний україн- Семенівни, також з виразом доброї,
+ 47 + Spheres of Culture спокійної сили… ” [5, 374]. Короткий, була справжня пристрасть, котра до- проте виразний коментар вказує лала мій опір. Я відчував, що у ньому не стільки на ворожість художника борсається якась могутня сила і воло- до зовнішнього світу, як у С. Моема, діє ним проти його волі. Щось незбаг- скільки акцентує, при зовнішній до- ненне. Здавалося – він одержимий де- бродушності й навіть простакуватос- моном, який от-от розшматує його ” ті, на самозаглибленості, усередині [9, 63]. Аналогічно Корній Каневич на якого дрімає потужна сила, що може зауваження Сніжинки, що артист му- в будь-який час прокинутися, і ніхто сить дати красу, а не просто малюнки, не знає, що від неї очікувати, не знає, які він створював досі і тут же про- мабуть, цього і сам Корній. давав, бо сім’ї потрібні були гроші, з Об’ємніше образ чоловіка дома- усією щирістю заявляє: “Дам, Сніжин- льовується в уяві читача зі слів дійо- ко! Мушу дати, бо розірве мене те, що вих осіб. Так, Сніжинці і Сафо Корній от тут (Показує на груди). Мушу. От і видається гарним, симпатичним, але єсть. Хочу не хочу, а мушу” [5, 397]. бідним, бо скований сім’єю, пелюшка- Символічним втіленням шаленої ми. Міґулес уважає Корнія ґеніяльним сили мистецтва в обох творах висту- малярем, судячи зі слів про його кар- пає образ картини, який є ідейно-ком- тину: “Це полотно купити? Та ви знає- позиційним центром, співвідносячись те, що в цьому полотні? Ну? А! Ви, кри- з усією структурою твору. Картина тики! Тут імпресіонізм, реалізм, нату- перетворюється на ідола, що вимагає ралізм? Правда? Тут – Бог! Розумієте? жертви. А знищення полотен у фіналі Ви можете Бога купити? Говоріть!” [5, творів прочитується як своєрідне за- 382]. А от Ганна Семенівна й Рита, не- стереження від творчого безумства. зважаючи на свою любов до Корнія, Прикметно, що відчайдушно-хворо- через його байдужість до хворої ди- блива відданість Корнія і Стрікленда тини звинувачують в еґоїзмі й жор- картині, тобто мистецтву, яким вони стокості. Трагедія ситуації у тому, що залишаються вірними до кінця, асоці- найближчі люди, здається, дивляться юється зі справжнім коханням – без- повз нього, вони навіть не прагнуть тілесною суперницею, перед якою зрозуміти душу Корнія – людини, безсилими стають і Рита, і місіс Стрі- чоловіка й мистця в одній особі – з її кленд. “Я простила б, якби він нестям- сум’яттями, боріннями, водночас не- но закохався в іншу, якби втік з нею. стримним бажанням творити. Своїми Це природно. Я не звинувачувала б необдуманими репліками домочадці його. Знала б – його звели. Чоловіки ще більше провокують чоловіка, бу- безхарактерні. Жінки неперебірливі. дячи у ньому дику й неприборкану А тут – інше. Я – ненавиджу його! Ні- силу. коли йому не прощу ” [9, 73], – заяв- Як у п’єсі В. Винниченка, так і ро- ляє дружина Стрікленда. З цього при- мані С. Моема творчість виступає не- воду оповідач резонно зауважує: “Ви- збагненною пристрастю, навіть ди- ходить, ви йому пробачили б, коли б явольською силою, що вселилася в він захопився іншою жінкою, а не іде- мистців і розірве, якщо не дати їй ви- єю. Безтілесна суперниця вам не під хід. Так, в одній із характеристик Стрі- силу” [9, 73]. Небезпідставно ревнує кленда оповідач пише: “В його голосі Корнія до його картин і Рита: “Якби
48 + Volume X, 2015 + я на його очах цілувалась з другим, а діялогу у формуванні образу маляра йому підставили його полотно, він би не викликає жодних сумнівів, зважа- й забув про мене” [5, 377]. Припускає- ючи на приналежність твору до дра- мо, що подібні асоціяції в авторів ви- матичного жанру. Подібно до роману никають унаслідок віддзеркалення С. Моема, діялоги у В. Винниченка, як власної мистецької сутности. Так, у пише В. Панченко, “нерідко мають ви- круговерті політичної діяльности В. гляд словесних двобоїв з приводу ідеї Винниченко сумує за творчою пра- («теорії») – це відбувається тоді, коли цею: “Але ж я скучив за писанням. Ні- з’являються опозиційні пари героїв” коли ні за одною коханою жінкою я не [11]. У обох творах можна говорити тужив так, як за тишею, пером і папе- про амбівалентність авторського го- ром. Холодію, як уявляю, що я пишу” лосу, оскільки важко визначити, хто [Цит. за: 7, 131]. саме є виразником авторської пози- Схожими в аналізованих творах ції. Письменники часто вдаються до постають засоби й прийоми творен- гіперболізації, зокрема у гострих си- ня образів. Специфіка моделювання туаціях, коли герої, знаходячись у ста- мистця у творчості Вил’єма Сомерсе- ні сильного емоційного збудження, та Моема, як зауважує Ольга Чайков- приймають радикальні рішення, які ська, полягає в драматизації, яка дося- виходять за рамки здорового глузду, гається такими прийомами, як “точка при цьому їхня мова алогічна та екс- зору”, діялог, гіперболізація, категорія пресивна. маски [13, 347], що спостерігаємо й Щодо категорії маски, то вона у підході до презентації образу Кор- випливає із природи творчої особис- нія у п’єсі В. Винниченка. Обидва ге- тости, яка живе подвійним життям рої розкриваються “безпосередньо – зовнішнім, у якому родина, суспіль- через візуальне сприйняття, показ”, ство, і внутрішнім, де панує мисте- очима “різних, часто конфліктуючих цтво. Стрікленд, наприклад, до певної між собою «точок зору»”, що сприяє пори грав роль успішного біржового “об’ємному, багатовимірному та різ- маклера, зразкового сім’янина, при- норівневому зображенню творчої ховуючи або намагаючись приховати особистости” [13, 347]. Найбільш діє- під маскою благополуччя свою справ- вим об’єднуючим прийомом розкрит- жню сутність, яка рвалася на волю. На тя характеру творчої особистости для відміну від нього, Корній не грає роль обох творів є, безумовно, діялог. Відо- люблячого чоловіка й батька, навпа- мо, що Сомерсет Моем мав успішний ки, він прагне до цього, при кожній досвід драматурга, що не могло не нагоді “озвучуючи” свою відданість вплинути на прозу письменника. Так, сім’ї. Недаремно обличчя провідного деякі частини роману Місяць і мідяки персонажа автор у коментарі порів- через наявні у них пролонґовані ді- нює з обличчям Ганни Семенівни – уо- ялоги більше схожі на п’єсу. Саме за- собленням вироблених віками люд- вдяки розмовам-дискусіям між опові- ських цінностей. Зовнішній вигляд дачем і Стріклендом читач проникає добропорядної людини для Корнія у внутрішнє єство головного персо- є своєрідним захисним щитом, при- нажа твору. Щодо п’єси Чорна Пан- значення якого – не приховати вну- тера і Білий Медвідь, то важливість трішнє єство, в якому нуртує шалена
+ 49 + Spheres of Culture пристрасть до мистецтва, а навпаки патосні заклики пожертвувати сім’єю – приборкати його, не дозволити до- заради мистецтва роз’ятрюють душу мінувати над собою. Корнія, загострюють його внутріш- Головним характерам у творах ні суперечності, а відтак доводять до протиставляються обставинні образи апогею конфлікт із рідними, переду- – як “середовище”, в якому перебуває сім із Ритою. Головним арґументом мистець. Так, у романі Місяць і мідяки Сніжинки у боротьбі за Корнія є сво- світ обивателів-міщан і псевдомисте- бода мистця, натомість Рита апелює цтва уособлюють насамперед дружи- до кохання та батьківських почуттів, на Стрікленда, полковник Мак-Ендрю, проте терпить поразку. Корній вияв- його дружина і сестра місіс Стрікленд, ляється безсилим перед пристрастю Дороті, “у котрої всіляка там «кольту- до пензля. Заглиблюючись у твор- ра» викликала зневагу” [9, 70] та ін. Всі чість, він забуває про дружину, хвору вони одноголосно засуджують вчинок дитину, для нього головне – схопити Стрікленда, який покинув дружину “те, що треба” [4, 314]. й дітей заради мистецтва, вважають Світ мистецтва та реальної дій- його еґоїстом та нелюдом. Проте маля- сности настільки несумісні, що ґені- ра не хвилює думка натовпу, як і “дум- яльність звучить як вирок чи діяґноз ки окремих осіб” [9, 90]. Він переступає – відхилення від загальноприйнятих не лише суспільну думку, але й славу, норм. Відданість Корнія і Стрікленда на яку спокушується чимало мистців, мистецтву розцінюється оточенням вважаючи її “брязкальцем”. Присвя- як крайній індивідуалізм, що межує з тивши своє життя творчості, він стає аморальністю, а то й божевіллям. Так, справжнім подвижником – нехтує у п’єсі Володимира Винниченка рідна комфортом, гарними речами, мешкає мати Корнія Ганна Семенівна дорікає у занедбаній кімнаті, віддаючи пере- синові: “Ну, хіба ж таки можна бути вагу “лише потребами власного духу” таким? Ну, нехай собі там малюєш, [9, 90]. Як красномовно зауважує опо- але де ж таки видано, щоб рідну дити- відач роману, художник “не дбав ні про ну зневажати через те, що […] мисте- що, чим люди звикли прикрашати чи цтво…” [4, 286]. Проте Корній свою ін- уприємнювати своє життя. Лишався дивідуальну філософію протиставляє байдужим до грошей. Зовсім не дбав “абсолютній” моралі. Для нього траге- про славу” [9, 167]. дія мистецтва більша за трагедію осо- У домі Корнія у п’єсі Чорна Панте- бисту. Перетворення витвору мисте- ра і Білий Медвідь панує богемна ат- цтва на товар, навіть заради власної мосфера, ведуться палкі дискусії про дитини, для Корнія є неможливим. мистецтво. Проте “мистці й цінителі Більше того, маляр не усвідомлює мистецтва”, причетні до Салону, зі слів трагічности ситуації й коли помирає Міґулеса, “Хапуги й чиновники! Їм би Лесик, підштовхує дружину позувати виставку свинячих окороків робити, йому з мертвою дитиною, щоб завер- а не мистецтва. Товстопузі буржуа!” шити свій шедевр. [5, 393]. Своєрідним постає образ Сні- Стрікленд у романі Моема, на від- жинки – постійної завсідниці зібрань, міну від Корнія, не стоїть перед болю- вишуканої та манірної жінки, яка про- чим вибором, він уже його давно зро- повідує ідею вільного мистецтва. Її бив, пожертвувавши всім заради мис-
50 + Volume X, 2015 + тецтва. У сюжетному розвитку процес Пермского университета, Пермь 1966, № відмежування від оточення чимдалі 145, с. 77-109. поглиблюється, водночас наближаю- 2. Василенко Ірина, Опозиція між чи ґеніяльного мистця до абсолютної мистецтвом і життям у драмі В. Винни- свободи, якої і вимагає справжнє мис- ченка Чорна Пантера і Білий Ведмідь та в романі Е. Золя Творчість, [у:] Літерату- тецтво. Щоб продовжувати творити, ри світу: поетика, ментальність і духо- Чарльз Стрікленд покидає філістер- вність 2013, Випуск 1, с. 75-84. ське середовище сучасної Англії та їде 3. Влодавська Ірина, Цей “загадко- на Таїті. Тільки там, далеко від міщан- вий” Сомерсет Моем [Про творчість ан- ської дійсности йому вдається повніс- глійського письменника], “Всесвіт” 1974, тю розкрити свій талант. І така самоі- № 2, с. 162-169. золяція надає конфліктові ще більшої 4. Винниченко Володимир, Вибрані гостроти й трагізму. п’єси, Київ: Мистецтво 1991, 605 с. Таким чином, у відмінних за твор- 5. Винниченко Володимир, Оповіда- чим методом і жанром творах Чорна ння. Слово за тобою, Сталіне! Чорна Пан- тера і Білий Медвідь, Київ: Наукова думка Пантера і Білий Медвідь (1911) та Мі- 2001, 440 с. сяць і мідяки (1919) можна простежи- 6. Володимир Винниченко – ти низку типологічних відповіднос- художник: альбом, Київ: Мистецтво 2007, тей на рівні образів-характерів, кон- 224 с. флікту та проблематики. Найбільш 7. Жулинський Микола, Із забуття повно В. Винниченко і С. Моем про- – в безсмертя (Сторінки призабутої спад- явили свою майстерність у створенні щини), Київ: Дніпро 1990, 447 с. яскравих, незалежних характерів, які, 8. Історія української літератури. проходячи крізь життєві труднощі та Кінець XIX – початок XX століття. Під- суперечності між розумом і почуття- ручник: У 2-ох книгах / Ред. О. Гнідан, Книга 2, Київ: Либідь 2005, 624 с. ми, обов’язком і пристрастю, покли- 9. Моем Вільям-Сомерсет, Місяць і канням і буденністю, залишаються мідяки; На жалі бритви: Романи / Пере- справжніми мистцями. Головні пер- клад з англ., Київ: Дніпро 1989, 574 с. сонажі творів, Корній та Стрікленд, 10. Моэм Уильям Сомерсет, Подводя заради мистецтва поставили на олтар итоги, Москва: Высшая школа 1991, 559 с. жертовности власне благополуччя, 11. Панченко Володимир, Творчість сім’ю, дітей, громадську думку. Саме Володимира Винниченка 1902 – 1920 рр. у абсолютна безкорисливість і відда- генетичних і типологічних зв’язках з євро- ність мистецтву стає на заваді їх од- пейскими літературами, Web. 12.08.2015. нозначному засудженню. І хоча тво-
+ 51 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Tetiana Lytvynenko
THE MYTHOLOGICAL ASPECTS OF LITERARY WORLD
Sumy State Pedagogical University, Ukraine
Тетяна Литвиненко
МІТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА
Abstract: The article focuses on the problem of literary word and its mythological nature. The difference between a poetic word and a mythological word has been demon- strated in conceptions of A. Potebnja, M. Bahtin and М. Epstein. The attention is drawn to the authorial neologisms created by linguistic and mythopoetic principles. The principle of mythological nomination is highlighted. The originality of mythological aspects of au- thorial neologisms has been shown through the prism of esoteric word and one-word. The meaning of mythological syncretism to perceive imagery of literary word has been revealed and vividly illustrated by А. Sodomora’s essay. Keywords: word, neologism, myth, mythological nomination, one-word
Проблема слова й словотворчос- кова, В. Маяковского, М. Цвєтаєву (в ти є завжди актуальною для філо- літературі російській). Усі особли- логічних наук. Особливого значення вості такої творчости яскраво відо- вона набуває в руслі літературної бражені у публікаціях та інтернет- творчости, яка є справжньою цари- проєкті Міхаїла Епштейна Дар слова ною найрізноманітніших неологіз- [див.: 12]. мів. Сьогодні навіть можна й варто Попри стійкий інтерес та зна- говорити про філософію слова, а ще чну й літературознавчу, і мовознавчу точніше про так звану словософію (чи бібліографію щодо проблеми худож- логософію), яка характеризує вчення нього слова, важливим її моментом на перехресті філології, філософії й залишається специфічна природа психології (або інший її варіянт – пе- слова, яка найкраще виявляється в реплетення етимології, семантики, мітології, фольклорі й літературі. фонетики, семіотики, діялектології, Здебільшого дослідники намагали- психолінгвістики). Яскравими при- ся зрозуміти її через призму різниці кладами словософів можна вважати між мітологічним та поетичним сло- Максима Грека, О. Потебню, Ф. Бусла- вом. У такому ракурсі питання ви- єва, М. Бахтіна, а логософів-практиків світлювалося в роботах О. Потебні, – М. Семенка, П. Тичину, Г. Шкурупія М. Бахтіна, А. Лосєва, В. Вейдле. Але, (в літературі українській), В. Хлебні- незважаючи на суттєві відмінності
52 + Volume X, 2015 + між словом у мітології й у літературі, epos та logos (інакше кажучи узагаль- його давня синкретична природа ви- нено-смислове, звукове та аналітико- являє себе в найсучасніших новотво- мисленнєве слово). Попри найпізні- рах. Проте, звертаючи основну увагу шу появу саме logos завдяки вченню саме на поетичну функцію слова (зо- Геракліта, Плятона та Арістотеля крема оказіоналізму) у художньому закріпився в людській свідомості як творі, сучасні науковці практично не втілення Слова, а через посередни- виявляють його мітологічні пласти. цтво юдейських та християнських Метою нашої статті є висвітлен- учень набув божественного статусу. ня основних аспектів мітологічного Його сакральна й творча сутність, мислення в слові художньої літера- напевне, найкраще засвідчена в ши- тури, передусім – у авторських нео- роковідомій фразі з Євангелія від логізмах, що дозволяє краще усвідо- Івана (Ів. 1: 1-5, 14): “1 На початку мити природу словесної творчости. було Слово, а Слово в Бога було, і Бог Виникнення слова передусім було Слово. 2 Воно в Бога було спо- пов’язане з появою міту. У перекладі конвіку. 3 Усе через Нього повстало, з грецької міт (mythos) це і є слово, і ніщо, що повстало, не повстало без в якому виражена вся узагальнено- Нього. 4 І життя було в Нім, а життя смислова наповненість в його ціліс- було Світлом людей. 5 А Світло у тем- ності [10, 8]. “Творення нового міту, ряві світить, і темрява не обгорнула – за твердженням Олександра Потеб- його. ... 14 І Слово сталося тілом, і пе- ні, – полягає у творенні нового слова, ребувало між нами, повне благодати а ніяк не в забуванні значення попе- та правди, і ми бачили славу Його, реднього” [8, 308]. Відповідно, міт – славу як Однородженого від Отця”. це слово, в якому об’єднані архе (гр. Сєрґєй Аверінцев, обговорюючи arche – початок, основа, принцип) і слово Одкровення, виокремлює два відповідне ім’я. Іменування архе від- основні види слова: Боже та люд- бувається за принципом цілісности й ське. Розкриваючи сутність кож- індивідуальности: скільки буде архе, ного, він підкреслює їх сакральний стільки буде й імен, кожне з яких взаємозв’язок: “Слово Боже – це сло- відповідатиме конкретному архе й во Боголюдське” [1, 494]. У той же час становитиме з ним одне ціле. По- “у людському слові може бути вмі- справжньому архе виявляє себе тіль- щене невмістиме слово Боже… Що- ки після надання йому відповідного правда, для цього людське слово має імени, оскільки в мітологічній свідо- подолати себе, вийти за власні межі, мості іменування є аналогом творен- залишаючись цілковито людським, ня. Дати ім’я означає викликати до але й перетворюючись на щось біль- життя, створити, зробити реальним. ше ніж людське” [1, 495]. Саме тому принцип мітологічного С. Бройтман [2], розкриваючи іменування є одним з основних у мі- особливості слова з позиції історич- тологічний свідомості й творчості. ної поетики, виокремлює три осно- У своєму розвиткові слово має вні періоди його еволюції: синкре- певні етапи, а вірніше види. Влас- тичний, ейдетичний або риторичний не, різну сутність слова визначали та індивідуально-творчий. Перший ще давні греки, розрізняючи mythos, пов’язаний із архаїчною епохою,
+ 53 + Spheres of Culture в якій слово злите з означуваним, – шляхом контекстних варіяцій, або сповнене внутрішньої форми [8, 98] взагалі породжує нові слова. У сфері (О. Потебня) або тематизму [5, 110- художньої творчости поряд із певною 112] (М. Бахтін). Це фольклорно-мі- нормативністю посилюється значен- тологічний період із характерною мі- ня індивідуальности, суб’єктивности, тологічною свідомістю й переважно а виразність слова виявляється з осо- усною формою існування слова. Дру- бливою силою й відповідно більшого гий етап, на якому нероздільні образ значення набуває слово-образ, троп. та ідея, розкриває посередницьку Ігор Зварич відзначає, що при пере- функцію слова між божественним та ході від мітопоетичної свідомости людським й охоплює ранні стадії лі- до постмітологічної слово “втрачає тературної творчости з епохою Кля- божественну сутність і абсолютну сицизму включно. На цій фазі свого владу над свідомістю й мисленням функціонування Слово є одночасно людей” [4, 36]. Звичайно, при секуля- сакралізованою сутністю та матері- ризації мислення не йдеться про аб- ялом творення. Цей етап також мож- солютну владу взагалі, однак слово на назвати періодом нормативної чи зажди зберігає певну сакральність канонічної літератури, коли відбу- та маґічність, особливо в межах лі- вається формування й шліфування тератури. І про це яскраво свідчить поетичних засад і закономірностей, творчість видатних письменників вироблення певних художніх норм. протягом усієї літературної епохи і, Третій етап відповідає періодові роз- зокрема, в період неомітологізму. винутої літературної творчости, в Літературне, або поетичне, слово якому слово є передусім виразником – це передусім епос (epos), який вка- авторського бачення, певного стилю, зує на звукову оформленість слова, жанру, напрямку. Це епоха творчого процес вимови [10, 8]. Ця особливість слова, яка триває до сьогодення й знайшла своє вираження і в назві визначається художньою модальніс- жанру слово (Слово о полку Ігоревім, тю. На цьому етапі слово є одухотво- Слово про Закон і Благодать митро- реною чи осмисленою матерією (де- полита Іларіона, анонімні Пам’ятне тальніше про це в роботах М. Бахтіна надгробне слово Богданові Хмель- Проблеми поетики Достоєвського, ницькому... з другої половини XVII Слово у житті й слово в поезії, Слово ст., Слово во врем’я бездождія і глада, у романі та інших) і часто навіть стає Слово про збурення пекла, Слово до суб’єктом художньої творчости. правовірних християн [Про царя Сон- Література пов’язана зі словом хоса], Слово од патерика о покуті та передусім із позиції творення, мис- ін.), а потім і в родовому визначенні. тецького моделювання. Невипад- Якщо мітологічне слово відобра- ково для мистецтва слова вживав- жає сутність явища як такого, то лі- ся термін словесність – виражена в тературне – бачення явища, і, як пра- усному й писемному слові творчість, вило, це бачення пов’язане передусім словесна творчість. Красне письмен- із автором, його стилем, індивідуаль- ство оперує словами, вибудовує ними ністю, авторською манерою. тексти, грає ними, а то й змінює їх, Літературне слово, на відміну розширюючи чи звужуючи значення від мітологічного, менш тематичне,
54 + Volume X, 2015 + а більш значиме (у розумінні Міха- 139]. Ю. Лотман, вивчаючи приро- їла Бахтіна). У ньому відносно зни- ду міту й імени, наголошував на їх жене сприйняття внутрішньої фор- взаємопов’язаності й взаємовизначе- ми. Воно може бути нормативним ности: “міт є персональним (номіна- (канонічним) та індивідуальним ційним), ім’я – мітологічним” [7, 530]. (суб’єктивним), поетичним та про- Вивчення мітологічного імені на- заїчним. Мітологічне слово завжди уковцями розпочалося тільки в ХХ ст. автохтонне, у ньому злиті номіна- Передусім це стосується досліджень тивність й образність, конотація і А. Лосєва, Ю. Лотмана, Ґ. Успєнського, денотація, воно синкретичне. Для В. Топорова, І. Ковальової та окремих літературного слова характерна роз- ідей Е. Кассірера, К. Гюбнера, Ж. Дер- межованість прямого та переносного ріди, В. Руднєва, О. Лобка та ін., які значень, понятійности та образнос- писали про нього в руслі загальної ти, денотативного та конотативно- теорії міту чи неомітологізму або го. Таке чітке межування властиве розглядали проблему в суто ономас- канонічному слову, пов’язаному із тичному аспекті. засадами ейдичної поетики, а відтак У мітологічній свідомості ім’я авторитетному й заданому (готово- невіддільне від іменованого ним му), певному відбитку Божествен- об’єкта, воно злите з особою, і будь- ного Одкровення чи Ідеї. Зовсім по- які зміни об’єкта призводять до іншому проявляється індивідуальне зміни імени та навпаки (Е. Касірер, слово з домінуванням суб’єктивного: Ю. Лотман, В. Топоров, К. Гюбнер). воно досить близьке до мітологічно- Відповідно розмова може йти про мі- го, в яке може взагалі трансформува- тологічну тотожність, яка має прин- тися. ципово позатекстовий характер і Мітологічне мислення виявля- пов’язана із трансформацією імено- ється у слові через основні принципи ваного об’єкта. Мітологічне ім’я абсо- міту: мітоіменування, символізацію лютно не може мати синонімів, що, у й циклізацію. Такому слову, як пра- свою чергу, на думку Юрія Лотмана, вило, властиві й мітологічні синкре- унеможливлює його поетичність [7, тизм та метаморфізм. Але найчас- 542]. У мітологічній свідомості іме- тіше в індивідуальних авторських нування об’єкта є не просто номіну- словотворах має місце саме принцип ванням, а ототожненням оніма та мітоіменування. Передусім він діє в форми, об’єднанням загального та неологізмах, пов’язаних з творенням індивідуального, матеріяльного та художньої дійсности з новими реа- ідеального. ліями. Наприклад: робот (К. Чапек), У літературі таке творення-іме- ліліпут (Дж. Свіфт), кіберпростір нування найчастіше відбувається (В. Ґібсон). за суто лінґвістичним принципом. Цей принцип пов’язаний із розу- Яскравим свідченням цього є різно- мінням самого мітологічного імени, манітні поетизми на кшталт сливі- яке становить внутрішню, глибин- ти (В. Маяковський), стеклювлю- ну сутність міту, є його первинним плю (М. Семенко), бобеобі (В. Хлєб- змістом. А. Лосєв назвав міт розгор- ніков). Лінґвістичними за своєю нутим мітологічним іменем [6, 127- суттю є слова Л. Керролла снарк
+ 55 + Spheres of Culture (snark), бармаґлот (Jabberwocky), тове значення слова, М. Епштейн вашство (y’reince), шарьки (toves). говорить про однослів’я – “найкорот- Ж. Дельоз називає їх езотеричними ший жанр словесности, мистецтво словами – словами, які не мають на- одного слова, яке містить у собі нову віть номінальної тотожности й хоча ідею чи картину” [13]. Слово у ньо- б мінімально послабленого значен- му виступає як цілий твір зі своєю ня. Вони є складними утворення- темою, ідеєю, образом автора й пе- ми або простим сполученням слів і регукуванням з іншими текстами, а мають прероґативу функції вислов- не сприймається як елемент мовної лювання як такого, а не смислу ви- лексики, як звичайний неологізм. словлюваного. Езотеричне слово є Однослів’я самоцінне й саме у ньому суто лінґвістичним об’єктом і має найяскравіше відчутні мітологічні подвійний стан: висловлювати свій плясти творення-називання. смисл тільки презентуючи себе й Такими однослів’ями є ладомир, його як безглуздя, а це добре ви- сміхачі, димність, закричальність, являє зміщення смислу й його мас- кружечок (В. Хлєбніков), мовчаль кування у рядах [3, 155-156]. Серед (В. Поліщук), еротеза, прозопісня, них виокремлюються скорочувальні, обезпаморочено, окінематоґрафова- циркулюючі та диз’юнктивні. Але всі ний, оковдратися, оалеєний (М. Се- вони позбавлені тілесности, тож у менко). Дуже цікавими є новотвори таких новоутвореннях не може бути П. Загребельного (автора понад ти- об’єднання матеріяльного та ідеаль- сячі однослів’їв), в яких добре пока- ного, й відповідно виявлятися міто- зані світоглядні вади сучасної Укра- логічне мислення. їни: гопакізм, плювалізм, подонкізм, У цьому аспекті важить думка од- проокеїти, обінтеліґентити. ного з найвидатніших знавців і твор- Звичайно, усі вони створені за ців слова, автора заумі В. Хлєбнікова: мовними законами шляхом складан- “Нове слово не тільки має бути назва- ня слів в одне (прозопісня, ладомир, не, але й спрямоване до речі, яка на- мовчаль), до речі як і снарк (зміяку- зивається” [11, 627]. Не порушуючи ла), або префіксально-суфіксальним законів мови, слід “населити новим шляхом (димність, закричальність, життям, словами, які вимерли чи не проокеїти, подонкізм, оалеєний, обез- існують, зубожілі хвилі мови. Віримо, паморочено). Але ці слова не мож- вони знову заграють життям, як у на вважати суто лінґвістичними на перші дні творіння” [11, 627]. Теорія зразок ґлокої куздри чи бармаґлота, й поетична практика В. Хлєбнікова в оскільки для них велике значення насиченні мови живими словами (він мала саме смислова точність та об- є автором близько 16 тисяч неологіз- разність. При цьому смисл і образ у мів), показала його як справжнього них зливаються й відповідають ре- словософа, який не тільки розумієть- альності, що існує – а це є характер- ся на лінґвістичних аспектах слова, а ним саме для мітологічного мислен- й осягає його синкретичну природу, ня. Цей процес не спостерігається самоцінність. при суто лінґвістичному словотворі, Невипадково, розрізняючи суто наприклад, ліееей (лиэээй) (В. Хлєб- лінґвістичне й, так би мовити, зміс- ніков).
56 + Volume X, 2015 + Образність слова, у якій автор сприйняттям сови, А. Содомора ви- демонструє й мітологічний, і літе- будовує смисловий асоціятивний ратурний аспекти, показана у книзі ряд Сова – Страх – Ніч – Сон – Смерть. знаменитого українського перекла- Усі названі смисли замикаються для дача Андрія Содомори Наодинці зі автора в нерозривну діяду Сова – словом. 43 слова тут розгортаються Смерть. А завдяки кільцю, яке утво- у своєрідні оповіді-роздуми-дослі- рює ключова фраза: на початку “Див- дження. Автор намагається передати ним є те слово, як і сама птаха, яку всю маґію таких буденних і водночас так називаємо – сова” [9, 9]; у кінці таких загадкових у своїх семантич- “Упала мовчки, прохопившись, мож- них нюансах слів, показати те, що є ливо, тільки ледве чутним зітхан- за Словом. “У цій книжці, – говорить ням, яке звучить у тому дивному, як і А. Содомора, – також про те, наскіль- сама птаха, слові – со-ва…” [9, 13] – усі ки ми дорожили Словом, як відчули смислові асоціяції й відтінки злива- його ритмічний, мелодійний подих, ються в одне слово сова. бо лише подих Слова, його авра, несе Андрій Содомора у своєму нари- найдорожчу для людини інформа- сі про сову використав три основних цію – почуттєву” [9, 8]. Автор прагне принципи мітологічного мислення: осягнути Слово в усій його ціліснос- мітоіменування, символізацію й ци- ти й долучити до цього читача, поєд- клізацію. І хоча він намагається в нуючи об’єктивні знання, власні від- поетичній формі осягнути саму сут- чуття та цікаві історії. ність слова, на перший погляд демі- Своєрідне представлення слова тологізуючи його, проводить своє- сова А. Содомора починає з певної рідну метаморфозу: розповідь про візуалізації: “Дивним є те слово, як і мертву сову через аналогію ночі й сама птаха, яку так називаємо – сова. смерти звелася до образу сови – сим- В ідеальному співзвуччі і назва – й волу мудрости й самого “дивного” те, що вона окреслює. Сидить собі слова “сова”. Таким чином, спосте- та птаха на грецькій сигмі, початко- рігається цілісність слова, за умови вій літері слова «софія» – «мудрість» якої кожен його елемент (звуковий, – сидить звернена, мовби людським смисловий, візуальний) ідентифікує обличчям до читача (таким є знак себе з цілим словом, яке власне й є друкарні в італійській Катанії), і самою реальністю. вдивляється на нього величезними, Таким чином, мітологічна на цілу голову очима” [9, 9]. І плав- складова літературного слова є но переводить її в пояснення сим- невід’ємним фактором його життєз- волу. Як справжній словософ, автор датности. Навіть засноване на суто майстерно перебирає кожну звукову лінґвістичних засадах слово вихо- складову слова сова, проникаючи в дить за межі контексту й набуває його глибину, поетично розкриваю- життєвої сили, коли ототожнюється чи його сакральну сутність й акцен- зі своїм значенням, а часто – й авто- туючи на повній відповідності назви ром. Усвідомити мітологічну скла- самій птасі, яка “не плаче й не співає”. дову слова допомагає виявлення Після розповіді особистої історії основних принципів мітологічного з дитинства, пов’язаної з власним мислення, зокрема принципу мітоі-
+ 57 + Spheres of Culture менування. Аналогічні дослідження 6. Лосев А. Ф., Миф – разверну- функціонування принципів симво- тое магическое имя. Имя: Избранные лізації й циклізації в літературному работы, переводы, беседы, исследо- слові дозволять краще усвідомити вания, архивные материалы, Санкт- його синкретизм та самоцінність. Петербург: Алетейя 1997, 616 с. 7. Лотман Ю. М., Миф – имя Bibliography and Notes – культура. Семиосфера, Санкт- Петербург 2000, 704 c. 1. Аверинцев Сергій, Слово Боже 8. Потебня А. А., Слово и миф. Те- і слово людське. Софія-Логос: Слов- оретическая поэтика, Москва: Выс- ник, Київ: Дух і літера 2004, 640 с. шая школа 1990, 344 с. 2. Бройтман С. Н., Из лекций по 9. Содомора Андрій, Наодинці зі исторической поэтике: Слово и образ, словом, Львів: Літопис 1999, 475 с. Тверь: Тверский государственный 10. Тахо-Годи А. А. Греческая ми- университет 2001, 66 с. фология, Москва-Харьков 2002, 256 с. 3. Делез Жиль, Различие и по- 11. Хлебников Велемир. Наша вторение, Санкт-Петербург 1998, основа. Творения, Москва 1986, 736 с. 384 с. 12. Эпштейн Михаил, Дар слова, 4. Зварич Ігор, Міф у генезі ху- Web. 19.02.2014.
58 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Kateryna Kozlova
THE COMPREHENSION OF THE MUSICIAN IMAGE IN THE CANADIAN POSTCOLONIAL NOVEL THE LYRE OF ORPHEUS BY R. DAVIES
Petro Mohyla Black Sea State University, Ukraine
Катерина Козлова
ОСМИСЛЕННЯ ОБРАЗУ МУЗИКАНТА В КАНАДСЬКОМУ ПОСТКОЛОНІЯЛЬНОМУ РОМАНІ Р. ДЕЙВІСА ЛІРА ОРФЕЯ
Abstract : The formation of the artist’s image in the Canadian literature is analyzed in R. Davies’ novel The Lyre of Orpheus. The papers discuss those factors that influenced the author’s artistic mindset and contributed to the creation of the complex images, which combined real and mystic, mundane and mythological. The author’s appeal to the European tradition, particularly to the Romantic period, and its creative transformation are studied in the context of postcolonial studies. The paper also explores the role of art and an artist in the process of national formation. Keywords: postcolonial novel, novel about an artist, music, E. T. A. Hoffmann
У середині ХХ століття більшість стати музикантом і, за свідченням представників творчої інтеліґенції знайомих, грав досить професійно, Канади починала свій шлях, випро- письменнику так і не вдалося здій- бовуючи себе у різних видах мисте- снити бажане, як він був перекона- цтва, зокрема музиці, й далі переваж- ний, через брак таланту [5, 293]. но зосереджуючись на літературі, Незважаючи на те, що музика проте різнобічний культурний до- не стала його фахом, вона, однак, свід невід’ємно визначав їхнє худож- відіграла першочергову роль у ста- нє бачення. Канадський письменник новленні Р. Дейвіса-письменника. Робертсон Дейвіс (1913 – 1995) в од- Музична освіта дала йому можли- ному з інтерв’ю зізнався, що музика вість працювати музичним крити- завжди відігравала провідну роль у ком газети «Saturday Night” (1940 його житті, і що у його родині майже – 1942). Робота у редакції, інтерес щовечора співали під акомпанемент до життя звичайних канадців, зго- піяніно. Починаючи з дитячих років, дом сприяли появі перших творів – він брав уроки музики і досяг того, Записки Семюеля Марчбенкса (1947 що він назвав “взаєморозумінням з – 1967). Здобуті музичні знання не- піяніно” [5, 112]. І хоча Дейвіс мріяв рідко транспонувалися у структуру
+ 59 + Spheres of Culture художніх творів P. Дейвіса, героями структура забезпечує наратоло- яких здебільшого ставали миcтці або гічний спосіб передачі інформації люди, пов’язані з мистецтвом. [10]. Музика, на думку Р. Дейвіса, Мистецька тема виникає у твор- втілює “давню мрію філософів і чості Р. Дейвіса не спонтанно. Як вчених про всеосяжну систему, про зазначає канадський дослідник Д. універсальну мову, здатну вислови- Вільямс, роман про мистецтво став ти та порівняти всі розкриті «смис- провідним жанром канадської лі- ли», весь духовий світ людства” тератури ХХ ст. [11, 7], як відповідь [4, 815]. Подібну ідею висловлює на запити суспільства, що пере- дослідник постколоніяльних літе- живало глибоку культурну кри- ратур Едвард Саїд у роботі Musical зу. Підпорядкована основній про- Elaborations (1991), розглядаючи блематиці творів, мистецька тема музику як спосіб мислення або “тип пов’язана у Р. Дейвіса із самоіденти- мислення, що невід’ємно включає фікацією нації. Якщо проаналізувати розмаїття культурних традицій” [9, його твори у хронологічній послідов- 105]. Він стверджує, що вона “за- ності, то можна помітити не тільки вжди залишається у соціяльному певний розвиток ідей та уявлень контексті як особливий різновид письменника про мистецтво, а також естетичного та культурного досві- простежити історичну зміну куль- ду і робить свій внесок […] у ство- турного клімату країни. рення суспільства” [9, XV]. Відтак, Твори Р. Дейвіса стали “Меккою можемо розглядати музику у ху- для критики” ще за життя пись- дожньому творі як текст, що може менника, проте більшість наукових бути прочитаний, а виконання му- розвідок присвячено артикуляції зики як історію, яку виконавець-на- жанрової специфіки (Дж. Вудкок, С. ратор хоче розповісти. Стоун-Блекбьорн), композиційної Наратором виступає у першу структури та образної системи (В. чергу сам автор. Для сюжетної лінії Лемс, В. Росс, Н. Овчаренко), стильо- твору він символічно обирає евро- вим домінантам (В. Кейт, Г. Делі), тоді пейську оперу, розповідаючи про як один із наскрізних мотивів твор- колоніяльне минуле Канади, і ніби чости письменника – мистецтво, за- стверджує, що ця спадщина стала лишився поза увагою дослідників. міцним фундаментом для розви- Зважаючи на об’ємність і монумен- тку національної культури країни. тальність зазначеної теми у творчо- Відтак, музика, з одного боку, висту- му доробку Р. Дейвіса, нашу статтю пає об’єднуючою ланкою між двома буде присвячено вивченню теми му- світами – Старим і Новим, з іншого зики й особливостям створення об- – не розмиває кордони між ними, а разу музиканта в одному з останніх навпаки стверджує відмінність. Така романів письменника – Ліра Орфея складна взаємообумовленість кано- (1989), що підсумовує його філософ- ну старої, европейської, традиційної ські та естетичні роздуми, художньо культури і канону, сформованого під втілені у тексті. впливом умов життя на американ- Музика певною мірою належить ському континенті, є типовою для до знакових систем і її семіотична Нового світу [3, 12].
60 + Volume X, 2015 + Опера Артур Британський, яку Хоча його репліки лише художня ви- дописують та ставлять герої роману, гадка автора, вони зберігають есте- вигадана письменником, але її автор- тику німецького Романтизму. ство він приписує Е. Т. А. Гофманові. Е. Т. А. Гофман не покладає вели- Як зізнається Р. Дейвіс, його власні ких сподівань на канадців, адже до філософсько-естетичні погляди на- них завершити оперу намагались і стільки близькі до гофманівських, французи, й англійці, проте безуспіш- що він вирішив зробити автора но. Зрештою саме героям Р. Дейвіса Життєвих поглядів кота Мурра… вдається втілити авторський задум героєм чергового роману, підпоряд- та звільнити німецького романтика кувавши цей образ своїм творчим за- від вічних страждань. думам. Дейвіс запозичує у романтиків й Між тим епіґраф роману (“Ліра ідею про те, що мистецтво пробуджує Орфея відкриває двері у потойбіч- душі й активізує духове начало в лю- ний світ”) дійсно належить Е. Т. А. дині, яке, на його думку, допомагає Гофманові й стає визначальною не тільки побороти філістерські по- для розуміння твору та його назви. гляди на життя, а й сприяє форму- Неважко зрозуміти, що один з мож- ванню канадської національної іден- ливих невидимих світів, мовою яко- тичности. го також стає музика, – світ після Однією із сюжетних ліній роману смерти. Герої роману, намагаючись Ліра Орфея є становлення молодої завершити оперу, пробуджують її ав- композиторки Гільди Шнекенбурґ тора Е. Т. А. Гофмана від вічного сну (або скорочено Шнек), яка має до- в лімбо, куди потрапляють всі артис- писати оперу Ернста Теодора Амадея ти, які за життя не завершили спра- Гофмана та здобути ступінь доктора ви на землі. “Типова для Гофмана у Торонтському університеті. Вона ідея безсмертя творів справжнього не належить до тих амбіційних сту- мистецтва, що з кожним наступним дентів, що хочуть зробити кар’єру поколінням набувають нового зна- науковця, скоріш її приваблює сама чення, – втілилась у романі Р. Дейвіса ідея створення чогось грандіозного, в алеґоричній формі безсмертя душі вартого уваги, такого що різниться самого творця”, – зазначає україн- від “величезної кількости непри- ська дослідниця Н. Овчаренко [3, 81]. йнятної музики, модної, трохи експе- Фактично, у романах Р. Дейвіса існує риментальної, яка виконувалась де- дуже тонка межа між художнім та кілька разів і отримала схвалення; та нехудожнім світом, тому у творчості яка навряд чи виходила за кордони письменника віднаходять риси “ма- Канади” [4, 891]. Вона намагається ґічного реалізму”. Музика у романі створити щось ориґінальне, проте не виступає об’єднуючою ланкою між може знайти свій власний стиль. Як і двома світами – “світом мрій, світом у попередніх романах Дейвіса (Суміш поза думками, поза мовою людства” вад, П’ятий поза сценою), фактором [4, 815] та світом героїв. Чарівна дія стримування продовжує виступати музики не тільки повертає Гофмана з доґматичне релігійне виховання, по- лімбо, а й дає йому голос, він комен- збавлене будь-якого духовного дже- тує події, характеризує персонажі. рела. Дейвіс виступає проти такої
+ 61 + Spheres of Culture релігії, і водночас його мистецтво що колись належав чоловіку, брудні завжди просякнуте божим натхнен- джинси […]” [4, 760]. Такий спосіб ням: “Він (Бог) промовляє багатьма життя робить її майже марґіналом голосами, але один з найгучніших – у канадському суспільстві. “Вона – голос музики” [4, 1001]. Якийсь час найбільш неохайне, нечемне і огидне Гільда грає у церкві, проте не може створіння, яке я колись зустрічав”, – обмежити себе її стінами. У цьому характеризує її декан музичного фа- конфлікті криється і розлад у відно- культету, – й “здатна вкусити руку, синах із батьками, з їхнім філістер- яка її годує, проте у неї є талант” [4, ським світобаченням: “Обдарована 749]. На противагу до її зовнішнього дитина, батьки-філістери, бездухо- вигляду творчі здібності Гільди при- вна релігія: звідси й потяг вийти за ємно вражають. Як студентка вона рамки цього життя” [4, 896]. отримує найкращі рекомендації від Одна з дослідниць творчости своїх учителів: “витончена” і охайна у письменника, Патрісія Морлі, зазна- нотному письмі, її вправи з електро- чає, що “його (Дейвіса) сатира спря- нної музики ледве не інноваційні, а мована на канадський раціоналізм та складена нею серенада для чотирьох практицизм, […] на тих, хто не цінує тенорів стала майже сенсацією. мистецтво та духовість. Сатиричні Гільда подає заявку до благо- випади Дейвіса свідчили про його дійного фонду, що спонсорує молоді любов до Канади, оскільки він вірив, таланти і керівники фонду обирають що жодна нація не може бути вели- її проєкт. Варто зазначити, що для кою без розвитку мистецтва” [7, 1]. творів Р. Дейвіса це не вперше, коли На думку Р. Дейвіса, саме завдяки та- мистець через матеріяльну скруту ким як Шнек має починатись пошук отримує допомогу від інших. У дру- Канадою себе. Як зазначає один із гій половині ХХ ст. така ситуація була героїв, Даркурт, “діти повинні бути типовою для Канади, і саме завдяки бунтівниками […] щоб знайти себе. фондам і держпрограмам уряд кра- Оскільки батьківська любов іноді їни спонукав розвиток канадського може бути задушливою” [4, 792]. Від мистецтва. Освітніми та культур- цієї любові Гільда втікає з дому та ними центрами ставали і столичні перетворюється на Шнек. університети, які ще на початку сто- Свій внутрішній протест вона ліття не могли конкурувати з евро- виявляє й назовні, не дотримуючись пейськими інституціями. Так, творчу загальних правил поведінки та куль- роботу Шнек виконує на музичному тури мовлення. Зовнішній вигляд ді- факультеті в університеті Торонто, вчини огидний і навіть відразливий: що стає місцем дії роману не тільки “Вона мала брудний, хворий і дещо у Р. Дейвіса, але й у інших письменни- божевільний вигляд […]. Пасма не- ків (наприклад, у романі М. Етвуд The чесаного давно не митого волосся robber bride (1993)). звисали на її загострене, схоже на Керівництво факультету сподіва- щуряче, обличчя. Примружені май- ється, що заглиблення у німецьку ро- же заплющені очі завжди усіх під- мантичну традицію та робота над за- озрювали […]. На ній був засмаль- вершенням опери “зробить її (Шнек) цьований закочений по лікті светр, більш людяною” [4, 750]. Її майбутнє
62 + Volume X, 2015 + завдання – надскладне, і навіть ке- ні були від’їжджати за кордон, щоб рівники фонду мають сумніви, щодо здійснити “культурний квест”, повер- його успішного виконання. Шнек має нутись на батьківщину і розвивати закінчити оперу Артур Британський, мистецтво вже вдома. Проте нерідко від якої збереглося лише кілька пер- вони не повертались до провінцій- ших сторінок та нотатки автора. них містечок Канади, залишаючись в Випадковим на перший погляд культурних столицях Европи. Досвід видається вибір музичного твору – подорожі є центральним для жит- опери. Проте, називаючи Робертсона тя канадців, проте, за твердженням Дейвіса канадським інтелектуалом, Ричарда Плента, “через роки приро- дослідники погоджуються, що пись- да подорожі змінилась так, що бук- менник нічого не вводить до тексту вальна подорож перетворилась на безпідставно. В одному з інтерв’ю психологічну” [8, 213]. Дейвіс зазначає, що серед музичних Цю зміну ситуації Р. Дейвіс ілю- творів опера найбільш емоційна, струє у романі Ліра Орфея: вже не вона одразу вражає слухачів, і веде потрібно їхати на закордонне на- їх у світ архетипів, які стають від- вчання, оскільки існує університет, чутними завдяки музиці [5, 580-581]. країна зацікавлена у розвитку мис- Історія музики у Канаді Г. Каллмана тецтва, про це свідчать різні благо- доводить цю думку – у ХХ ст. стрімко дійні фонди, проте певні обмеження розвивалася і привертала увагу пу- ще існують. Так, серед своїх виклада- бліки саме опера. Музичні стандарти чів Шнек не може знайти гідного, на могли здаватися дещо провінційни- її думку, керівника, вона навіть спіл- ми, проте вони повністю відобража- кується з ними без належної поваги, ли ментальність суспільства, у яко- оскільки завжди цікавилась їхніми му існували. І хоча канадська опера досягненнями у сфері музики і не не отримала всесвітнього визнання, знаходила в них нічого визначного: Г. Каллман вважає, що її головним за- “Безперечно, це була музика, проте вданням було дати канадцям можли- вона її не захоплювала. Вона бажала вість почути власну музичну історію, чогось більш цікавого, ніж це…” [4, яка неодмінно пов’язана з колоніяль- 891], тому Ґвінілла Дальшут прилі- ним минулим Канади [6, 3]. тає зі Швайцарії. Власну історію намагається ство- Ґвінілла не була видатним ком- рити і передати через музику Шнек, позитором, але найкращі крити- проте їй бракує досвіду, щоб запро- ки описували її роботи як визначні понувати щось дійсно індивідуаль- (notable). Її перший твір, що привер- не. Необхідну підтримку Гільді на- нув увагу Шнек, була String Quartet: дає її керівник – Ґвінілла Дальшут. “Безумовно, це була добре продумана Відносини вчителя і учня завжди музика, складена за допомогою звич- були ключовими у творах Р. Дейвіса них методів, проте використаних в – це символічна метафора Канади абсолютно незалежному стилі […], – “покірної доньки” імперії, яка по- вона була лаконічною, суворою, бун- чинала свій культурний розвиток із тівною” [4, 891]. У роботах Ґвінілли наслідування европейських тради- Шнек “знайшла щось, що підкорило цій. Герої попередніх романів змуше- її, щось, чому вона не могла опира-
+ 63 + Spheres of Culture тись – безсумнівний, індивідуальний тягар як почесний знак? Проте ще голос […] якого їй бракувало” [4, 892]. ніколи в житті вона не була більш Саме професійність і неповторність пригніченою, ніж зараз, коли, як виконання, гармонія Ґвінілли із своїм мистець, була за крок від найважли- внутрішнім “я” змусили Гільду відчу- вішої події у своєму житті” [4, 1073]. ти до неї повагу: “Чи це був викладач, Тому завдання Ґвінілли полягало у якого вона могла б поважати? Вона пробудженні або виявлені глибоко не була впевнена, що саме цього вона прихованих емоцій. бажала, проте опираючись самій собі, У романі Ліра Орфея Р. Дейвіс вона прийшла до цієї думки. І вже по відступає від усталеної традиції вза- закінченню шостої сесії вона запро- ємин між вчителем та учнем й опи- понувала підстригти керівникові га- сує нетрадиційні взаємини між жін- зон” [4, 892]. Музика виступає вихов- ками. Цей варіянт видається автору ним засобом та стимулом; завдяки їй найбільш прийнятним, оскільки мо- Шнек змінює своє ставлення до тих, рально пригнічена Шнек потребує хто її оточує та змінюється сама. не тільки вчителя-наставника, а й Ґвінілла пояснює Шнек основи турботливої опіки матері та ніжно- романтичного світогляду, змушує го кохання. Цікавою і співзвучною її прочитати твори Гофмана, про- видається думка дослідниці фемі- слухати його оперу Ундіна, проте як ністичної критики Е. Шовалтер, яка музикант, вона розуміє, що цю епо- стверджує, що справжнє жіночо- ху потрібно відчути. Для Р. Дейвіса зцентроване мистецтво знаходиться “Романтичне мистецтво – це по- у такий собі “дикій зоні”, де дике – за- чуття, перероблене майстром” [4, вжди проєкція уявного, підсвідомо- 1087]. Отже, важливим моментом у го [1, 697]. “Шляхом добровільного створенні будь-якого твору, зокрема вступу у «дику зону», – продовжує романтичного, виступає емоційний Шовалтер, – письменниця / герої- стан мистця. Ще у попередньому ня, часто у супроводі іншої жінки, романі Р. Дейвіса Суміш вад героїня мандрує до «материнської землі» Моніка Голл вчилась контролюва- звільненого бажання й жіночої ав- ти свої емоції та викликати їх у по- тентичности” [1, 698]. Ґвінілла ви- трібну мить. У Лірі Орфея автор роз- ступає у романі саме таким провід- криває цю тему з іншого боку – при- ником, оскільки Шнек змінюється і гнічености душевного стану. Шнек емоційно, і ззовні: “Чиста, у новому дуже самотня і відчуває свою відсто- одязі, […] досить суворого стилю”, роненість: “Тут сиділа Шнек, поки- “вона вже не виглядала виснаженою, нута й одинока. Чи і раніше вона не її волосся булo зібранe й тепер мож- почувалася знехтуваною, коли хло- на було розпізнати його каштановий пець сказав, що бути з нею все одно, колір”, “вона здавалась щасливою і що спати з велосипедом? Чи раніше повністю захопленою тим, чим за- не відчувала себе самотньою, пі- ймалась” [4, 907]. “Пробудивши чут- шовши з дому? Чи не пізнала вона тєву натуру” Шнек [4, 1003], викла- увесь відчай відлюдника, не при- дачка припиняє любовні стосунки і єднавшись до жодної групи, будучи продовжує лише наглядати за робо- аж надто молодою, щоб носити цей тою своєї студентки.
64 + Volume X, 2015 + Завершальну фазу творчо- Використовуючи терміни психоана- го процесу Р. Дейвіс, вслід за Е. Т. лізу К.-Ґ. Юнґа, яким захоплювався Р. А. Гофманом, пов’язує з любов’ю. Дейвіс, можна сказати, що Шнек ви- Герої пізніх гофманівських творів йшла з анонімности і закінчила про- (Еліксири сатани, Змагання співа- цес своєї індивідуації. Музичні впра- ків) намагаються подолати трагічну ви та написання твору, отримання розрізненість світу завдяки кохан- ступеня доктора музичних мистецтв ню, що є духовною опорою людини, є вирішальним чинником у станов- натхненням високого мистецтва та ленні власного “я” Гільди. джерелом творчих мотивів. У творі Роман сюжетно перегукується Ліра Орфея Дейвіс також подає цю з одним із попередніх творів Суміш думку як репліки Гофмана: “Я три- вад, де мова також йде про музику, валий час вірив, що така отрута, як фінансову підтримку фонду для ви- тютюн чи вино, стимулюють уяву” ховання молодих талантів (в обох ви- [4, 922], проте кохання виявилось ді- падках дівчат), навчання героїв під євішим [4, 921]. Справжнє натхнення керівництвом кращих вчителів і вре- приходить до Шнек, коли вона за- шті не тільки професійне, а й духове кохується у постановника опери – зростання обох героїнь. Дейвіс нама- Ґеранта Павела, який, на жаль, не від- гається показати читачеві як якісно повідає їй взаємністю. Музика надає еволюціонує канадська культура за голос емоціям дівчини, і дозволяє за- тридцять років. І якщо Моніка не до- вершити романтичну оперу про тра- сягає бажаної для автора вершини гічну любов короля Артура. становлення мистця, то Шнек безпе- Поза тим, що головна ідея про- речно виправдовує його сподівання. єкту полягала у завершенні опери, Окремою темою у Дейвіса постає наслідуючи романтичну традицію, канадська публіка, що приходить на Шнек додає у твір і частку себе. прем’єру опери. Керівники театру, Гофман, який як дух коментує події зокрема постановник Павел Герент, після кожного розділу, зізнається, мають сумніви щодо здатности гля- що це не те, чого він очікував, про- дачів зрозуміти і відчути все, що буде те він у захваті, “у полоні її (Шнек) відбуватись на сцені. Р. Дейвіс нео- музики” [4, 1049]. За манерою ви- дноразово у своїх виступах підкрес- конання Гільда нагадує німецько- лював, що канадська публіка ще не му романтикові музику Шуберта “з готова до театру та опери: “Це земля, її меланхолічною безтурботністю і де поезія вмерла” [4, 1035]. Цю ідею патосом людського життя” [4, 1050], він деклярує й у романі Ліра Орфея, проте у творі присутній і її власний де публіці “допомагають аплодува- голос. “Те, що один запозичує і по- ти” спеціяльно запрошені люди “кла- тім перетравлює крізь свій творчий кери”. Вони допомагають розставити шлунок, не може виявитись врешті акценти і привернути увагу до клю- тим самим”, – зазначає автор (пись- чових сцен. У цьому можна побачи- менник у своїх творах неодноразово ти ще й традиційну для романтиків підіймає тему справжнього та під- тему – справжнє мистецтво та глухий робного мистецтва – одну з найбо- до нього обиватель, філістерське ба- лючіших тем канадської культури). чення якого не дозволяє йому оціни-
+ 65 + Spheres of Culture ти гру, й увага якого спрямована на Bibliography and Notes зовнішність акторів. Досліджуючи творчість Робертсона Дейвіса, Річард 1. Cлово. Знак. Дискурс: Антологія Плант зауважує, що письменник світової літературно-критичної дум- ставить питання аж ніяк не про ка- ки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької, Львів: Літопис 2002, 832 с. надське невігластво, а про “духову 2. Овчаренко Наталия, Канадская змерзлість” (spiritual iciness) [8, 219]. литература ХХ века: три грани эволюции, Провівши декілька сторіч у північно- Київ: Наукова думка 1991, 162 с. му кліматі, борючись за виживання, 3. Овчаренко Наталія, Канадські канадська душа, на думку Дейвіса, літературні канони на зламі століть, просто стала безпристрасною до пре- Київ 2006, 311 с. красного. Відтак, пробудження цієї 4. Davies Robertson, The Lyre of душі він вбачав головним завдан- Orpheus. The Cornish Trilogy, London: ням канадських мистців, і музикан- Penguin books 1991, p. 739–1136. тів зокрема. У романі він наголошує 5. Grant Judith Skelton, Robertson Davies: Man of Myth, London: Penguin 1994, на цьому словами одного з героїв – 787 pp. Даркурта: “Ця країна не надто пере- 6. Kallmann Helmut, A History of ймається мистецтвом і своєю душею, Music in Canada, 1534 – 1914, Toronto: […] проте я дивлюсь у майбутнє і ви- University of Toronto Press 1960, 311 pp. переджаю час” [4, 1101]. 7. Morley Patricia, Robertson Davies, Р. Дейвіс був людиною, що жила і Toronto: Gage Educational Publishing 1977, у світі подій і у світі ідей, його образ 74 pp. мистця-музиканта вимальовується 8. Plant Richard, Cultural Redemption як із власного авторського досвіду, in the Work of Robertson Davies, [in:] так і тих філософських ідей та пере- Robertson Davies. An Appreciation / Ed. by E. Cameron, Toronto: Broadview Press Ltd конань, що вплинули на письменни- 1991, p. 213–230. ка як на особистість. Можливо склад- 9. Said Еdward, Musical Elaborations, ність такого поєднання і продукує Columbia: Columbia University Press 1991, певну суміш реального та містич- 109 pp. ного, мітичного та повсякденного. 10. Steiner Wendy, The Sign in Music Ліра Орфея – це роман не лише про and Literature, Texas: University of Texas музику, а й про природу мистецтва та Press 1981, 237 рp. його відношення до дійсности й часу 11. Williams David, Confessional та людського духу. Fictions: a Portrait of the Artist in the Canadian Novel, Toronto: University of Toronto Press 1991, 291 pp.
66 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Zoriana Dubravska
THE REPRESENTATIVE STRATEGIES OF THE NARRATIVE COMMUNICATIVE DISCOURSE: MARTIN AMIS’S PROSE
Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University, Ukrainе
Зоряна Дубравська
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІ СТРАТЕҐІЇ НАРАТИВНОКОМУНІКАТИВНОГО ДИСКУРСУ: ПРОЗА МАРТІНА ЕМІСА
Abstract: The article deals with the representative strategies of the narrative-com- municative discourse in Martin Amis’s prose. The analysis is based on the author’s auto- biographical novel Experience, 2000. Martin Amis is represented as a transmitter of the information, the reader acts as a receiver. The narrative strategies are represented in the context of a postmodern discourse. Footnotes are full of chatty bits and pieces, family details, literary nods. Asterisks, daggers, double daggers, gloss and cross-reference also characterize specific Amis’s style. All these additional signs help the reader to understand the writer’s inner world. Keywords: biographical prose, autobiographical prose, narration, reader, transmitter, receiver, the image of the author
Англійська проза 1950-их – 1990- характеризується унікальною жан- их років вирізняється специфікою ровою палітрою. Її сутність просту- біографічної та мемуарної текстової пає з текстових структур таких авто- структури. На її тлі постає актуаль- рів, як П. Акройд, Дж. Барнс, М. Бред- ним вивчення категорії «образ ав- бері, Д. Лодж, Г. Свіфт, а також М. Еміс. тора» з проєкцією на творчість ви- Для неї примітна системна репрезен- датного представника англомовної тація образу мистця як носія «скон- літератури – Мартіна Еміса (Martin центрованого втілення сенсу твору» Amis). Перу письменника належать (В. Віноґрадов). Йдеться про визна- такі помітні прозові полотна, як ро- чення формо- і змістотвірних засад мани Записки про Рейчел (The Rachel будови жанрової моделі образу авто- Papers, 1973), Гроші: записка самогуб- ра. Це сприяє розкриттю художнього ця (Money: A Suicide Note, 1985), До- світу творця романів Досвід та Запис- свід (Experience, 2000), Вагітна вдова ки про Рейчел, а звідси – виявленню (The Pregnant Widow, 2010). іманентних ознак стильової май- Біографічна та мемуарна проза в стерности М. Еміса як індивідуальної англомовному культурному просторі стратеґії письменника.
+ 67 + Spheres of Culture У цьому контексті вельми при- then I can only say that that’s what it’s вабливим є автобіографічний роман like, on my side of the desk” («Мої ор- Досвід (Experience, 2000) [2], у якому ганізаційні принципи […] породже- автор відслонює завісу перед своїм ні внутрішньою наполегливістю та потаємним внутрішнім світом, зна- звичкою письменника-романіста від- йомить читача з близькими йому шуковувати паралелі та поєднувати людьми, ділиться своїми проблема- їх. Метод, до того ж і виноски (разом ми. Джеймс Вуд слушно зазначає: із паралельними думками), пови- “His book often reads like a letter to his нні донести чітку географію думок family and closest friends” («Його кни- письменника. Коли враження іноді га часто читається, як лист до сім’ї та видаються стакатто, хаотичними […] найближчих друзів» – англ.) [11, 4]. тощо, тоді я можу лише сказати: це і є Події, представлені з позиції го- те, що я хотів донести» – англ.) [4, 7]. ловного героя, віддзеркалюють його Виноски є загальним прийомом думки, дають можливість зазирнути наукового дискурсу. Та все ж їх мало, у духовий світ видатної особистости, якщо аналізувати сторінки художніх встановити внутрішню мотивацію, творів. У романі Досвід «вкраплен- що спонукала її до дій, виявити ті ня» супроводжують текст від початку події, які мали особливий вплив на до кінця і служать певною “constant творчий шлях мистця. bottom-of-the-page descant to the main Автор виступає «передавачем» action” («константою внизу сторінки, (“transmitter”) інформації «одержу- деталізуючи основні події» – англ.) вачу» (“receiver”), читачеві (“reader”) [10]. Часто можна побачити три і біль- [9, 146]. Він зазвичай цитує доку- ше виноски на одній сторінці в Емісо- менти (переважно листи та праці з вих мемуарах, іноді вони творять ці- літератури), коментує власну роз- лісну структуру. Як зазначає оглядач повідь та уникає хронології, робля- художнього доробку Мартіна Еміса чи майстерні переходи від епізодів Джон Волш (John Walsh), додаткові до наративних сюжетів. Часом він сюжети, що подаються у виносках “full навіть звертається до «лагідного of chatty bits and pieces, family details, читача» (“gentle reader”) [4, 45] і до- literary nods” («наповнені фраґмен- зволяє авдиторії абсолютно проник- тами розмов, сімейними деталями, нути у суть його наративних технік. літературними алюзіями») [10]. Тому У наступному висловлюванні, для автор користується “this ‘profusion of прикладу, він прямо називає причи- asterisks, daggers, double daggers, gloss ну використання паралелей та ви- and cross-reference” («надмірністю носок: “My organisational principles позначень зірочкою, хрестиками, по- […] derive from an inner urgency, and двійними хрестиками, ґлосаріями та from the novelist’s addiction to seeing перехресними посиланнями» як ін- parallels and making connections. The струментом, щоб витворити окремий method, plus the use of footnotes (to простір для другорядних деталей, та- preserve the collateral thought), should ких, як інші спогади, що насправді не give a clear view of the geography of a присутні в реальному тексті» – англ.) writer’s mind. If the effect sometimes [1]. Далі міститься орієнтація для чи- seems staccato, tangential, […], etc., тача: “This ‘grading system’ between
68 + Volume X, 2015 + ‘primary interest’ and ‘secondary ність (висвітлення), які створюють interest’makes sure that the flow of ілюзію безпосередности [9, 141]. the main narrative is not obstructed by Оскільки розглядаємо постать нара- long digressions within parentheses or тора, то метод протиставлення від- dashes in the running text; furthermore, носиться до контрасту між трансля- it echoes the dense complexity of the цією оповідника та трансляцією ви- author’s thought prosesses and reflects світлювача, словом, між оповідачем the mindboggling simultaneity with та висвітлювачем [9, 144]. which multiple memories present Якщо оповідач інформує, за- themselves in the human mind” («Ця писує, найважливіше – розповідає, “нівельована система” між “початко- творячи комунікативний процес за- вою зацікавленістю” та “другорядною галом, то висвітлювач ніколи не вер- зацікавленістю” запевняє, що потоку балізує свої відчуття, почуття та дум- основної розповіді не заважають до- ки з метою комунікації. На протива- вгі відхилення, подані в дужках чи з гу оповідачеві, висвітлювач ніколи допомогою тире в плавному тексті; не розповідає, лише “reflects, that is, більше того, вони розкривають за- he mirrors events of the outer world гальний хід думок автора і відобра- in his consciousness, perceives, feels, жають коливання думок, позаяк чис- registers, but always silently” («відо- ленні спогади притаманні людському бражає, віддзеркалює зовнішні по- мисленню» – англ.). дії у своїй свідомості, відчуттях, по- Усі ці допоміжні символи викону- чуттях, свідченнях, до того ж завжди ють конкретні функції. В одних ви- мовчки» – англ.) [9, 144]. падках виділяють з ряду подій ту, яка Ф. К. Стенцель додає, що в нара- вразила автора, в інших – посилюють тивних контекстах від першої особи найбільш важливі авторські суджен- функція оповідача типова для тих ня. Їхня наявність вказує на те, що типів нараторів, у яких епічне «Я» автор ураховує фактор незалежного чітко окреслюється. Натомість опо- існування тексту в читацькому се- відачі, які реалізують свої настанови редовищі. лише на «Я-досвідченому» і які об- У цьому пляні видаються слуш- межують себе відображеннями до- ними слова Алєксандра Блока про свіду нецілісними комунікаціями, є розділові знаки Апполона Ґріґор’єва: «висвітлювачами» [9, 145]. «Душевний настрій істинного поета Саме тому автор-оповідач ро- виражається у всьому, аж до розділо- ману Досвід виступає «оповідачем». вих знаків» [2, 9]. Хоча час від часу Мартін Еміс зали- У текстах, де наратив ведеться шає за собою роль розумного, обізна- від першої особи, зв’язок між двома ного наратора й не споглядає відсто- іпостасями оповідача, наприклад, ронено на «Я-досвідчене». Абзаци, «я-наративне» та «я-досвідчене», де наративна дистанція між двома визначається методом нарації. У по- «Я» значно скоротилася, стосуються нятті «наративний метод» Франц подій, починаючи із кризи середини Карл Стенцель (Franz Karl Stanzel) його життя і до 1994 – 1995 років. розрізняє відверту наративність У першій частині мемуарів (розповіді) та приховану наратив- «Я-досвідчене» домінувало над
+ 69 + Spheres of Culture «Я-наративним». Вони пов’язані із from my sight like some terrible темою авторових дентальних про- misadventure from the Delivery room. блем. Ось, приміром, уривок, що Clearly and firmly I said, може бути переконливим прикладом – I find I can talk” («Міллі (асис- відходу розповідача. Еміс сидить в тентка стоматолога) стояла поруч із стоматологічному кріслі та спостері- допоміжними інструментами. Проку- гає за неминучим видаленням верх- рені плечі Майка Сабатура (стомато- ніх зубів: “Millie [the dental assistant, лога) зігнулися над роботою. Спершу annot.] stands by with her secondary неприємне пощипування і проколю- implements. The smocked shoulders вання уколом, один за одним (два- of Mike Szabatura [the dentist, annot.] надцять, п’ятнадцять?), аж поки мої bend into their work. First the sour очі не наповнились цим. Тоді Майк tweakings and piercings of the jabs, one Сабатура зробив глибоку пластикову after another (twelve, fifteen?), until my дугу і почав заливати її міцним кле- eyes seem to be brimming with them. єм. Нависла пауза, оскільки ми чека- Next Mike Szabatura produces the deep ли, допоки все це затвердне. plastic horseshoe and starts lining it Прощавайте. Прощавайте. Це with the potent adhesive. A civilized прощання. Ви ненавиділи мене. Я не- pause as we wait for things to solidify, навидів вас. Я любив вас. Ідіть вже. things to liquefy. Зупиніться! Прощавайте. Я люблю Goodbye. Goodbye. This is goodbye. вас, я ненавиджу вас, я люблю вас, я You hated me. I hated you. I loved you. ненавиджу вас. Прощавайте. Be gone. Stay! Goodbye. I love you, I hate Руки Майка Сабатура із дугою, you, I love you, I hate you. Goodbye. яка вп’ялилася в моє піднебіння, по- The hands of Mike Szabatura, with долали його і сіпнули. У ритмічних the horseshoe now wedged against поскрипуваннях щось за щось чіпля- my palate, bear down, and tug. In лося і щось виймалося. Мій правий the rhythmical creaking something вказівний палець піднімався вгору, gives and something catches. My right щоб показати на праве ікло: неохоче forefinger flickers up to indicate the відмовляючись від здатности боліти, right canine: unwilling to abjure its цей зуб боротиметься до кінця. Ще talent for pain, this tooth will fight to трійко ін’єкцій. І Міллі поруч, зі своїм the very end. Another trio of injections. змивачем, порохотягом та замаско- And Millie is close, with her rinser, ваним обличчям. Інший Сан Андреас her vacuum cleaner, her masked face. виривання та розривання – несамо- Another San Andreas of wrenching and витого розрізання. tearing – of ecstatic sundering. – Зачекай. Твої зуби все ще там. – Wait. Your teeth are still there. Я не міг контролювати свій язик, I cannot control my tongue which який метався від болю, щоб нащупа- dances up to meet the dangling bridge. ти вільно звисаючий місток (протез). Something light drops on to it – a piece of Щось легеньке впало на нього – шма- severed root – and slithers off sideways. точок розрізаного кореня – і він зі- The aromatic hands of Mike Szabatura сковзнув убік. Ароматизовані руки are now exerting decisive force. And Майка Сабатури зараз демонструва- it is gone – the gory remnant whisked ли рішучу силу. І він випав – закри-
70 + Volume X, 2015 + вавлені залишки швидко зникли з ній відновлюваним теперішнім ча- мого поля зору, наче якась неприєм- сом, як було наведено вище з Емісо- на пригода із кімнати доставки. вої «жахливої стоматологічної саґи» Чітко і рішуче я сказав: [5], автор тимчасово переходить від – Я відкрив для себе: я можу го- різноголосої до гармонійної особис- ворити» – англ.) [4, 84]. тої нарації. У цьому вислові голос нарато- Отже, наративна дистанція між ра відчутний; людина, яка говорить двома «Я» накладається і зникає, за- “прощавайте” своїм зубам є само- вдяки цьому Мартін презентує свій тньою в стоматологічному кріслі, болючий досвід із видалення зубів. більш самотньою, аніж та, котра си- Так триває аж до закінчення епізо- дить за своїм комп’ютером і пише ду, де ми знову бачимо появу авто- мемуари. Вражає тут те, що і мину- ра і його влучне висловлювання: лий, і теперішній часи стосуються «Чітко і рішуче я сказав, – я відкрив Я-досвідченого. для себе, – я можу говорити». Вико- Дорріт Кон (Dorrit Cohn) цей осо- ристання прямого висловлювання бливий теперішній час називає «іс- свідчить про повернення наратора. торичним, чи наративним теперіш- Чи не на тому читач так сильно пере- нім», але якщо йдеться про першу ймається відчуттями та почуттями, особу, то вона надає перевагу тер- що навіть складається враження: це міну «відновлюваний (воскреслий) він (чи вона), а не оповідач, перебу- теперішній» [6, 198]. Він репрезен- ває в стоматологічному кріслі, а не тує «своєрідну граматичну вигадку» розповідач. Мартін Еміс демонструє (peculiar grammatical make-believe), де ці відчуття і змушує сприйняти їх ві- «оповідач, як це було, забуває все про зуально. час і згадує про те, хто він, докладно У другому розділі другої частини та яскраво змальовуючи все, наче це Ще одні маленькі обійми (One Little насправді відбувалося в нього перед More Hug) ідеться про передсмертні очима» [7, 239]. хвороби та смерть Мартінового бать- Д. Кон наголошує на ще одній ка Кінґслі. Тут досвідчене «Я» обі- важливій деталі: “Even though this ймає центральну позицію і найбільш evocative present must logically refer помітне з усього Досвіду. to a past experience, [it] momentarily На перший погляд, композиція creates an illusory (‘as if’) coincidence цього розділу нічим не відрізняється of two time-levels, literally ‘evoking’ від інших частин Мартінових мемуа- the narrated moment at the moment of рів. Автор продовжує використовува- narration [6, 198]. («Навіть цей від- ти різноманітні відступи, включаю- новлюваний теперішній час має на- чи виноски, цитати, пояснення. Але, лежити до минулого досвіду, він мит- якщо поглянути ближче, то можна тєво творить ілюзію про збіг двох ча- помітити, що друга частина твору Ще сових рівнів, художньо «відновлює» одні маленькі обійми має особливий наративний епізод на момент розпо- стиль написання – у формі щоденни- віді» – англ.). ка. Завдяки цій «видимій синхроні- З-поміж досліджень про особли- зації» двох часових рівнів, породже- вості щоденникового жанру слід вио-
+ 71 + Spheres of Culture кремити праці Ґ. Вінокура, О. Галича, family flaw – passivity – seeping over Л. Ґараніна, Л. Ґ інзбург, Т. Колядича, the rest of us. Mum is a ghost. Shouldn’t Д. Ліхачова, Ю. Лотмана, К. Деляфіл- I be the strong one? Kingsley needs to да, Д. Мартісона, Е. Поднієкса, Д. Сай- go to hospital. I don’t want to frighten монзатта ін. Щоденник зараховують him. I don’t want him to frighten me. до документально-художніх або пу- Who is in charge? Where’s the бліцистичних творів – як розповідь doctor? His bowel specialist will not від першої особи у вигляді щоденних make housecalls – he is too grand, автобіографічних записів реальних too gastroenteritic. We are reduced осіб або особи, вигаданої автором. to looking in the Yellow Pages – for Отже, щоденник посідає централь- the jobbers and cowboys. Mum got не місце у жанрах мемуарної прози і a quote for a home visit: sixty quid… може бути зіставлений з біографією, We are an articulate family but we are автобіографією, літературним пор- heading towards speechlessness. We третом, нарисом, листом [3, 25]. are doing what Kingsley is doing. We Жанрова специфіка щоденників are becoming speechless” («Неділя, 17 полягає у тому, що в них немає єди- вересня. Я щойно дізнався, як Кінґ- ного сюжету та ідейного задуму. Ес- слі провів попередню ніч. Він був, як тетичну цінність їм надає сам автор. мама каже, “дуже активний”. Тоді як я Мартін Еміс не лише цитує власні міг відчувати постійну проблему ро- записи1, але й увесь розділ прочиту- дини – пасивність, – що поширюва- ється, як щоденник. Абзаци подекуди лася на всіх нас. Мама – душа. Не міг я розпочинаються короткими фраза- бути сильним? Кінґслі треба було їха- ми, які називають число, день, місяць ти до лікарні. Я не хотів лякати його. та рік. Усе, як в щоденниках. Для кра- Я не хотів, щоб і він мене лякав. Хто щого розуміння наведемо приклад: ним опікується? Де лікар? Його спе- “Sunday, 17 September. I have just ціяліст по кишківнику не приймає learned how Kingsley spent Saturday викликів на дім – він надто гордий, night. He was, as my mother said, ‘very надто гастроентерологічний. Ми по- active’. Whereas I can feel the essential чали менше шукати випадкових пра- 1 “Here is a notebook entry for Wednesday, 27 цівників та ковбоїв на Жовтих Сто- September: Kingsley’s agitation. Some internal рінках. Мама так цитує виклики до- psychodrama that he will never say anything дому: шістдесят фунтів стерлінґів… about you or anyone else. He hasn’t got the Ми звичайна сім’я, але більше мовчи- words. Though he might do it on the page, if he gets back. This is strenuous moonshine. He мо. Ми робимо те, що робить Кінґслі. wasn’t coming back. Words and memories were Ми стаємо німими» – англ.) [4, 302]. leaving him…” («Ось тут є запис із щоденни- Якщо автобіографія є загально- ка, датований 27 вересня 2000 року: Триво- доступним текстом, то щоденники га Кінґслі. Деякі внутрішні психодрами, річ зазвичай є приватними документа- у тім, що він вже ніколи не скаже нічого про тебе, чи ще когось. У нього немає слів. Хоча ми, не призначеними для публікації він може написати це якщо повернеться. Це [8, 148]. Таким чином, автор-нара- напружене місячне сяйво. Він не повертався. тор-оповідач автобіографії спілку- Слова та пам’ять полишали його… – англ.) [4, ється з аудиторією, автор щоденника 319]. Такі приклади щоденникового запису трапляються також на наступних сторінках ж спілкується лише зі своїм власним Досвіду: [4, 204, 205, 209, 236, 237 та ін.]. «Я» і дуже часто занурюється у влас-
72 + Volume X, 2015 + ний монолог. Наведений приклад ще претація та вплітання сторінки своїх раз підтверджує: роман Досвід є кля- мемуарів. Автор виходить із того, що сичним автобіографічним твором самі почуття не можуть реанімувати зі щоденниковими вкрапленнями. пов’язані з ними минулі події. Завдя- Крім дат, зазначених на початку, та ки включенню щоденникових запи- використання відновлюваного те- сів у роман автор оптимально репре- перішнього часу, тут є три риторич- зентує внутрішній світ, переживан- ні запитання, які свідчать про те, що ня, захоплення, думки та потік свідо- Мартін намагається вловити та опа- мости. Це здебільшого записи індиві- нувати ситуацію з неминучою бать- дуального характеру про події, фак- ковою смертю2. Цікаво й те, що Мар- ти, враження. Вони виконують роль тін писав у формі щоденника лише в ретранслятора внутрішнього світу тих епізодах, де розповідав про хво- Мартіна Еміса, його суб’єктивного робу та смерть батька. буття у матеріяльному світі. Фраґментам щоденника М. Емі- Якщо переглянемо визначення са характерні такі ознаки, як відсут- Ф. К. Стенцеля про наративну дис- ність сюжету, умовна завершеність, танцію як «часову та психологічну уривчастий, фраґментарний харак- дистанцію» [9, 95], що відокремлює тер, мовна свобода автора. З великої дві фази наративного «Я» [9, 212], кількости життєвих подій, занотова- то стає очевидним, що проміжок між них у щоденнику, М. Еміс передусім «я-наративним» та «я-досвідченим» прагне вилучити тільки ті, які мають накладається в тих абзацах рома- безпосередній вплив на свідомість ну Досвід, де йдеться про дентальну автора й спонукають його до оціню- травму Мартіна Еміса та смерть його вання. Важливим тут є не фіксування батька. Автор переніс дентальні ре- самого явища, а його власна інтер- конструкції в 1994 р., а його батько помер в 1995 р.; твір Досвід був опу- 2 Як писав Бріоні Рендел (Bryoni Rendell) у статті Британія: Щоденники ХХ століття в блікований у 2000 р. Зі сказаного Енциклопедії життєвого писання є особлива можна також дійти висновку про те, форма написання щоденників, яка назива- що наративна дистанція зменшуєть- ється «щоденники хвороби» [8, 149]. Б. Рен- ся чи збільшується залежно від того, дел спостеріг помітне зменшення «щоденни- ків хвороби», особливо про тривалі хвороби. скільки часу минуло з моменту події Цікаво й те, що цей автор помітив, що щоден- (моменту досвіду) й розповіді. ники хвороби пишуть радше самі хворі, а не У романі Досвід наративна дис- близькі їм люди. Наступний арґумент дореч- танція є короткою в епізодах про по- ний у контексті із щоденником Мартіна про дії авторової «кризи середини жит- останні тижні батькової недуги. Щоденник як жанр стосується тих життєвих історій, де тя» в 1994 – 1995 рр., власне, там, де хронологія відіграє вирішальну роль. Трива- розповідається про пригоди Озрика. лість хвороби і періоди її розвитку подано в Але це не означає, що відстань між конкретних деталях, щоб показати, наскіль- двома Я наратора в процесі розповіді ки важливу роль відіграє час у їхньому житті [8, 149]. Оскільки як Мартін Еміс спостерігав також скорочується. Скажімо, якщо за батьковою смертю, його час був також об- йдеться про процес зрілости (ста- межений. Саме ці хвилювання та переживан- новлення) Мартіна Еміса, його роз- ня, які зображено в Досвіді, подано у формі виток не записується хронологічно. щоденника, щоб показати, як скорочувався Оскільки автор вкраплює у текстову їхній ліміт часу.
+ 73 + Spheres of Culture канву різноманітні епізоди з власно- Bibliography and Notes го життя, він узгоджує і розширює наративну дистанцію відповідно до 1. Астаф’єв Олександр, Інтертек- описаного. стуальність як літературна стратегія, Роман Досвід заснований на інте- “Дивослово” 2000, № 2, с. 5-7. 2. Виноградов В. В., О теории худо- лектуальних засадах. Однак, поєдну- жественной речи, Москва: Высшая шко- ючи два способи нарації – немилоз- ла 1971, 240 с. вучний та милозвучний, Еміс додає 3. Голубева И. В., Опыт создания ре- нових відтінків до наративної струк- чевого портрета (на материале экспрес- тури цього мистецького твору. Ви- сивного синтаксиса мемуарной прозы), падкові нараторські відступи дають Таганрог: Мир образования 2001, 176 с. змогу читачеві ще більше занурити- 4. Amis Martin, Experience, New York: ся в історію авторського «Я», збагну- Vintage 2000, 406 рp. ти її домінантні лінії. Використання у 5. Catmull Katherine, ‘Book Reviews: тексті додаткових символів творять Experience: A Memoir by Martin Amis’ [Review: “Experience” by Martin Amis], “The його ритмомелодику й доносять до Austin Chronicle”, 2000, September 1. читача внутрішній настрій мистця, 6. Cohn Dorrit, Transparent Minds: напрям його думок і почуттів. Narrative Modes for Presenting Consciousness Наголосимо: окреслена техніка in Fiction, Princeton: Princeton University художнього письма М. Еміса – осно- Press 1978, 344 рp. вний інструментарій у дослідженні 7. Jespersen Otto, Essentials of English психології його героїв. Її використан- Grammar, London: Routledge 1933, 387 рp. ня зумовило кардинальне зміщення 8. Randall Bryoni, Britain: 20th- виражальних акцентів художньої Century Diaries, [іn:] Encyclopedia of Life оповіді із сюжетотвірних подій на Writing: Autobiographical and Biographical Forms / Ed. by Margaretta Jolly, Volume прогнозовані та передбачувані щодо 1, London-Chicago: Fitzroy Dearborn людини епізоди, перехід від зобра- Publishers 2001, p. 148-150. ження фактів людського життя за- 9. Stanzel Franz Karl, A Theory of галом до відтворення фактів і сенсу Narrative / Transl. Charlotte Goedsche особистого буття. Увиразнені ознаки with a Preface by Paul Hernadi, Cambridge: належать до тих істотних, що спри- Cambridge University Press 1984, 328 pp. яли оновленню художніх прийомів 10. Walsh John, ‘Night Train through a Мартіна Еміса з проєкцією на по- Dark Wood’ [Review: “Experience” by Martin стмодерністські тенденції. Amis], “The Independent”, 2000, May 20, p. 18. 11. Wood James, The Young Turk, “Guardian”, 2000, May 20, p. 8.
74 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Maryna Kovinko
AUTOBIOGRAPHICAL AUTHOR’S MASK IN SERIES OF SHORT STORIES BY SERHIY ZHADAN BIG MAC AND ZAKHAR PRILIEPIN SIN
Taras Shevchenko Kyiv National University, Ukraine
Марина Ковінько
АВТОБІОГРАФІЧНА АВТОРСЬКА МАСКА У ЦИКЛАХ ОПОВІДАНЬ СЕРГІЯ ЖАДАНА БІГ МАК ТА ЗАХАРА ПРIЛЄПІНА ГРІХ
Abstract: For the first time in Ukrainian literary studies the article deals with the analy- sis and comparison of autobiographical author’s masks as author’s playing projection on the personage-narrator. The author tries to evoke in the reader the illusion of identical bi- ographies of the author and the character. For that the author uses such real details of his life as the name, character traits, ideological and aesthetic beliefs, events and facts, relatives and familiar people etc. During this game the author tries to manipulate the reader’s, so he confuses real facts with fictional text details. Short stories by S. Zhadan and Z. Priliepin clearly demonstrate the specific models of autobiographical author’s masks. Keywords: author, character, author’s mask, autobiographical author’s mask
Проблема автора та його худож- рення у читача іншого (відмінного від нього втілення у літературному творі реального) образу автора» [7, 511]. завжди була актуальною у літерату- Мета нашої статті – з’ясування рознавчій науці. Провідні науковці специфіки такого виду авторської ХХ та ХХІ століть (Р. Барт, М. Бахтін, маски, як автобіографічна маска, у су- Е. Беннетт, Ш. Берк, С. Бройтман, часній українській та російській літе- В. Віноґрадов, М. Гіршман, Б. Корман, ратурах. Поставлена ціль передбачає Т. Савченко, І. Скоропанова, Ю. Тиня- виконання ряду завдань, зокрема ко- нов, А. Фаустов, М. Фуко, П. Чудаков роткого огляду теоретичного мате- та ін.) присвятили свої праці питанню ріалу, вивчення специфіки феномена історичної долі авторства, його теоре- автобіографічної маски, аналізу та зі- тичному обґрунтуванню та вивченню ставлення творів Сергія Жадана та За- форм авторської присутности у тексті. хара Прілєпіна. У цьому дискурсі одним із централь- Словник постмодерністських тер- них, однак досі недостатньо вивчених, мінів Ільї Ільїна, вслід за американ- понять постав термін «авторська мас- ським критиком Карлом Малмґреном, ка» як «спосіб приховання письменни- розглядає авторську маску як «смис- ком власного обличчя з метою ство- ловий центр постмодерністського
+ 75 + Spheres of Culture дискурсу», який допомагає уникнути переконання, пов’язані з ним події та комунікативного провалу між авто- факти, люди із найближчого оточення ром і читачем в умовах смислової тощо. Ефектом від такої гри у справ- фраґментарности тексту і «дефіциту жнє життя стає те, що читач вірить в людського начала» [6, 6-7]. автентичність фіктивної дійсности й Розмірковуючи над проблемою мимоволі починає ототожнювати ге- автора, М. Бахтін пропонує розрізняти роя і автора. Але насправді, за М. Бах- первинного (не створеного) і вторин- тіним, «естетична подія» можлива ного автора (образ автора, створений лише тоді, коли свідомості її учасни- первинним автором). Дослідник напо- ків не співпадають [3, 25], а це означає, лягає на тому, що «первинний автор що навіть зображуючи у творі самого не може бути образом» і «виступати себе, автор ніколи не тотожний своє- з прямим словом», оскільки «від осо- му герою. Адже творець завжди має би письменника нічого не можна більше знань і досвіду, ніж створений сказати», адже говорячи просто як ним персонаж, крім того, він завжди письменник, без перевтілення в об- його естетизує зображене минуле, на- раз, «первинний автор» може пере- дає йому художньої форми, оздоблює творитися на звичайного публіциста, вигаданими деталями і, навпаки, від- мораліста, вченого тощо [2, 373]. Зі- сіює ті, що, на його думку, не мають ставляючи цю думку із наведеним на вагомого значення для цілісности початку статті визначенням автор- тексту. Відтак автор має можливість ської маски, можна дійти висновку, маніпулювати довірою свого читача, що саме маска виступає інструментом змішуючи реальні та вигадані деталі і створення образу такого «вторинно- витворюючи таким чином маску авто- го автора». Одним із найпоширені- біографічности. ших і найцікавіших видів авторського Прикладами творів з яскраво ви- маскування можна назвати випадок, раженими автобіографічними автор- коли автор-творець використовує ськими масками можна назвати Біг маску реального письменника, ство- мак [5] українського письменника рюючи художньо-ігрову проєкцію Сергія Жадана і Грех (Гріх) [10] росій- останнього. Подібний «псевдоавтор», ського письменника Захара Прілєпіна. як зазначає дослідниця Ольґа Осьму- Характерною особливістю обох книг хіна, «одночасно належить до кола є те, що вміщені в них твори можна інших персонажів, втрачаючи право сприймати одночасно і як окремі опо- на «всезнання», але при цьому продо- відання / новели, і як поєднані спіль- вжує бути «всезнаючим» як істинний ним героєм цикли. автор» [8, 74]. Специфіка авторської У Жадана оповідь ведеться від маски автобіографічного типу поля- першої особи і передає події, які не гає в тому, що автор відповідних тек- мають значного часового розриву між стів намагається викликати в читача собою (окрім спогадів про шкільно- ілюзію ідентичности автора реально- го друга головного героя та футбол го (біографічного) і героя, наділяючи в оповіданні Порно). Значною мірою твір такими деталями із реального ефект правдивости створює ім’я роз- життя письменника, як його ім’я, риси повідача, яке ми дізнаємося із діяло- характеру, ідеологічні та естетичні гів: «Серж, вставай, – говорить мені
76 + Volume X, 2015 + Сільві» [5, 14] (Берлін, який ми втра- участь у чеченській війні (Сержант), тили); «О, сказав він мені, Сергій! робота викидайлом у нічних клюбах кави?» [5, 141] (Вітольд, мої нічні кош- та вантажником («– Сержант, а ты кем мари). Також ілюзію достовірности работал раньше? – спросил Рыжий. // викликає географічна прив’язка подій – Вышибалой в кабаке, – ответил Сер- до Відня – міста, в якому, як відомо, жант, повернувшись к Рыжему. // – А часто буває сам письменник: вони або потом? // – Грузчиком. // – А потом? відбуваються там, або починаються, – А потом опять вышибалой» (Сер- або ж герой зрештою туди поверта- жант) та інші деталі. ється. Згадуються й інші міста, які він Звісно, подібні відсилання до відвідав з метою взяти участь у різних біографії письменника створюють мистецьких заходах (Берлін, Варшава, атмосферу відвертости й навіть пев- Лінц), а також рідний Жадану Харків ної інтимности, коли перед читачем і сусідній Донецьк. Крім того, персо- з’являється спокуса повірити в справ- наж пише поезію і виступає перед жність описаного і відчути себе при- публікою: «…Саме цієї неділі до обіду четним до життя автора, втаємниче- мені належало дістатись Лінца, де […] ним в особисті подробиці його життя, окрім усього іншого, мали відбутися повіреним його сокровенних думок поетичні читання, на які, окрім усіх і переживань. Однак подібна відвер- інших, було запрошено й мене» [5, 68] тість наратора – це лише творча гра, (Баланеску-квартет). за якою приховується справжній ав- Герой Прілєпіна теж носить ім’я торський задум, якому й служить по- автора – Захар і виступає фіктивною дібне змішування реального і вигада- маскою самого письменника: «За ного. Цікаво, що ця гра відбувається стойкой две высокие табуретки. На не лише на сторінках книги, а й, на- одной сижу я, Захар меня зовут, на вто- приклад, у пресі чи у ґлобальній мере- рой мой напарник, его зовут Сема…» жі. Так, з приводу творчости Прілєпіна [тут і далі цит. за: 9] (Шесть сигарет и на офіційному сайті письменника в так далее). Серед інших біографічних рунеті подається застереження про те, моментів згадується дружина Прілє- що «жодна з його книг не є життєпи- піна та його діти: «– Игнатка, милый! сом, біографією чи мемуарами. Захар – отец к младшему. // – Глебушка, род- Прілєпін пише художню, засновану на ной! – мать к старшему» (Ничего не вимислі, прозу, будь-яка серйозна по- будет – Нічого не буде), мати і сестра: дібність між ліричним героєм і авто- «Дома – там, где обитал я, – жили моя ром існує лише в уяві читачів» [12]. І мать и сестра с малым ребенком, раз- тим не менше прототипи та інші па- веденка» (Колеса), журналістська ді- ралелі із реальним життям у творах яльність (Какой случится день недели не просто трапляються, вони досить – Який трапиться день тижня), пись- яскраво виражені, хоча сліпо довіря- менницька праця («Алеша неожидан- ти їм знову ж таки не варто уже хоча но поинтересовался недовольным б тому, що насправді ім’я Захар – це голосом: – Ты ведь пишешь что-то. псевдонім Євґєнія Прілєпіна. Відтак, И тебя даже публикуют? Зачем тебе якщо і допустити справжність описа- это надо, непонятно… Может, дашь них подій (хоч і, звісно, художньо пере- мне почитать свои тексты?» Карлсон), осмислену), то таке припущення буде
+ 77 + Spheres of Culture щонайменш некоректним уже тому, не з повною серйозністю. Життєвий що більшість оповідань ми мусили б простір персонажа оповідання Черт пов’язати з тим часом, коли письмен- и другие (Чорт та інші) замикається ник ще не був Захаром Прілєпіним. у маленькій квартирі, він спостерігає, На відміну від обраної Жаданом а ще більше прислухається до життя наративної стратеґії, не всі оповіда- своїх сусідів. Герой Колес переживає ння Прілєпіна ведуться від першої «найпоетичнішу зиму із зустрінутих особи, зокрема Гріх і Сержант напи- ним у житті», тобто знову у пошуках сані від третьої особи, що дозволяє заробітків (наприклад, разом зі свої- подивитися на деякі епізоди із жит- ми двома товаришами копає могили і тя героя ніби збоку, хоча насправді фотографує мерців), п’яних походень- це ще один із прийомів авторського ках і небажанні через сором повер- маскування. Варто сказати, що у свої татись додому, де на нього чекають монографії О. Осьмухіна визначає по- мати і сестра-розвідниця з немовлям дібну зміну форми нарації як один із на руках. Досить складну психологію основних маркерів авторської маски, ми бачимо у характері більш зрілого так само як і використання автобіо- Захара із оповідання Шесть сигарет и графічних паралелей і відповідностей так далее (Шість цигарок і так далі): [8, 75]. Також оповідання російського це міцний викидайло, який працює у письменника вирізняє і те, що в сукуп- нічному клюбі й постійно має справу ності вони охоплюють знаний часо- із найбільш конфліктними відвідува- вий діяпазон і стосуються різних пері- чами закладу, і водночас люблячий та одів життя головного героя, причому турботливий чоловік і батько, сповне- їх порядок розташування у книжці не ний сентиментальними думками про хронологічний. сім’ю, які, втім, не заважають йому тут В оповіданні Який трапиться же гамселити тих, кого, на його думку день тижня героєм є досить молодий «стоит убивать немедленно и никогда неодружений чоловік, який тільки не жалеть по этому поводу». У Белом починає спільне життя зі своєю май- квадрате (Білому квадраті) герой бутньою дружиною Марисею і пере- – настільки мале хлоп’я, що його на- живає тільки початкову стадію фор- віть старші товариші не сприймають мування своїх почуттів. Герой Гріха усерйоз під час гри у піжмурки й не ще зовсім юний сімнадцятирічний надто ретельно шукають. У оповіда- підліток Захарко, якого бентежать нні Ничего не будет (Нічого не буде) усі переживання перехідного віку, в головний герой – це спочатку щасли- тому числі закоханість і потяг до до- вий молодий сім’янин, гордий своїми рослої двоюрідної сестри Каті. Захару малими синами і їх матір’ю, а потім – із Карлсона двадцять три, він сяк-так людина, яка по дорозі на похорон улю- намагається влаштовувати своє жит- бленої бабусі чудом уникає зіткнення тя, винаймає квартиру, перебуває у із фурою дальнобійника і раптом за- постійних пошуках роботи, аби пла- думується над тим, що й вона смерт- тити за помешкання, втрачає свої за- на. А в Сержанті читач зустрічається робітки через випадкові пиятики з із командиром невеличкого загону товаришем Альошею, зрештою він ще вартових на блокпосту в Чечні. Тут у тому віці, коли до життя ставляться Сержант розмірковує над питаннями,
78 + Volume X, 2015 + пов’язаними з почуттям обов’язку та клад, хоча б декілька епізодів із пия- війною і стоїть перед важким вибо- тикою або принаймні згадки про неї: ром: захищати відірваний від бази «…Bсі враження зводилися до кількох пост чи залишити його, аби врятувати сортів місцевого пива, до двох-трьох життя довірених йому бійців. Ставля- цілодобових ганделиків зі спиртним, чи свого героя у різноманітні ситуації, до фізій кількох чуваків, які продава- віддалені місцем і часом, Захар Прілє- ли нам гашиш, словом, не так уже й пін таким чином приміряє цілий ряд багато…» [5, 61] (Баланеску-квартет). масок себе самого, однак колишнього Однак зовнішнє змалювання об- і, певна річ, нетотожного біографічно- разу нетверезого і бездіяльного героя, му автору циклу оповідань Гріх. життя якого проходить у безглуздих Якщо ж говорити про Біг Мак Сер- вештаннях і зав’язуваннях дивних гія Жадана, то принциповою відмін- знайомств, навряд чи є самоціллю ністю цієї книжки від творів Захара оповідань Жадана, як це може здатися Прілєпіна можна назвати те, що тут на перший погляд. Перевтілення в ге- ми не зустрінемо такого різноманіт- роя, який занадто захоплюється алко- тя авторських перевтілень, оскільки, голем, це насправді своєрідне блазню- по-перше, описані події, очевидно, вання, адже лише маска блазня-пияки досить близькі за часом (принаймні дозволяє, з одного боку, ненав’язливо у свідомості читача виникає подібне кепкувати над такими ж пияками, а з враження), а по-друге, вони тематич- іншого, розмірковувати на питання- но поєднані тривалим проживанням ми, вільно говорити про які зазвичай героя в Австрії та його подорожами по дозволено лише блазневі, наприклад містах Західної Европи (окрім Порно, критикувати деякі абсурдні европей- події якого відбуваються в Україні). У ські реалії: захоплення псевдомисте- той час як кожна зміна ситуації та ото- цтвом, удаване пошанування тради- чення змінює і Прілєпінського Заха- цій, порожня зовнішня атрибутика ра, персонаж Жадана, потрапляючи з багатьох так званих цінностей і не в різними людьми у різні місця, по суті, останню чергу наводнення Західної не лише залишається тим самим, але Европи слов’янами та імміґрантами з й займається тими самими речами: екзотичних країв. вештається із давніми і випадкови- Так, y творах С. Жадана дуже бага- ми знайомими, відвідує різноманітні то музики і різноманітних концертів, псевдомистецькі заходи, потрапляє до однак досить важко назвати це мисте- сумнівних компаній, непомірно багато цтвом чи принаймні культурними за- п’є й міркує над причинами та наслід- ходами, оскільки герої оповідань, які ками подібних «пригод». Формальна вдають із себе меломанів, насправді зміна місця й оточення насправді мало не надто поспішають долучатися до чим змінює загальний антураж опо- таких масових дійств на тверезу го- відань. Саме тому цілісне сприйняття лову. Сама по собі ця музика дратує збірки відбувається таким чином, що слухачів або наводить на них нудьгу, після її прочитання важко згадати, які саме тому вона служить лише фоном зі сцен та діялогів належать тому чи для різноманітних п’янок, бійок та іншому творові, оскільки кожне опо- порожніх балачок. «Прибабаханий відання обов’язково містить, напри- новий джаз», який з ініціятиви Сільві
+ 79 + Spheres of Culture друзі вимушені слухати по дорозі до Лінці, яке Сергієві разом з іншими по- Берліна (Берлін, який ми втратили), етами випадає відкривати своєю учас- герой-маска про себе оцінює як «ато- тю в розмові про «діялог між Сходом нальне місиво, що, мов, із м’ясорубок, і Заходом, про інтеґрацію, про синтез лізе із захриплих динаміків» [5, 4] і ментальностей», а насправді, по суті, відзначає, що «цей новий джаз слу- ні про що, оскільки Европа не знає і хати просто неможливо» [5, 3]. Ще не розуміє нічого ані про Схід, а ні на- яскравіше він описує фестиваль сучас- віть про його ґеополітичну карту. Не- ної музики у німецькій столиці: «По- дарма у творі ця так звана дискусія переду передбачалася пауза, але спо- графічно оформлюється таким чином, чатку треба було вислухати хвилин щоб передати її як єдиний беззмістов- сорок забойного атонального саунду. ний потік пустих слів і думок: відсут- […] Народ переважно варився, право- ній поділ на абзаци та репліки, пору- руч від мене мужик просто заснув» [5, шується традиційна пунктуація при 13]. Ще одне дійство, яке відвідує та ж прямій мові, речення затягнуті і часто сама компанія, виявляється нічим не безглузді. Крім того, курсивом виді- кращим, про що свідчить його іроніч- ляються саркастичні, з використан- ний опис: «Біля стіни праворуч стояла ням брутальної лайки коментарі пер- жінка з радіомікрофоном і співала. […] сонажа, котрі він не озвучує, а лише в якийсь момент ми просто не витри- зазначає про себе: «…а насамкінець, мали й пішли в бар» [5, 15]. говорить чувіха, я хочу надати слово У оповіданні Десять способів уби- нашому гостю, який приїхав з далеко- ти Джона Леннона новий віденський го сходу, ага, із Самарканда, бляха […]. товариш Сергія, знайомство з яким …Як вам бачиться перспектива цього зав’язалось на безглуздому концерті діялогу? туманно вона мені бачиться, арабської музики, запрошує його на чмо свіжофарбоване, нормально, гово- «кльовий джаз», але перед тим «ме- рю я в мікрофон, нормально бачиться, ломани» купують гашиш, а вже тоді дякую, кажу, це дуже цікаве питання» йдуть до клюбу, де «має виступати чи [5, 76]. Подібним блазнюванням ство- то британський, чи то американський рюється підтекст, який дозволяє про- оркестр, в якому грають два ветера- вести аналогію між п’яною маячнею і ни – гітара та саксофон, котрі свого беззмістовною балаканиною учасни- часу, ще в сімдесятих, грали не більше ків помпезного безглуздого дійства. не менше з самим Баді Річем, а тепер Однак, з іншого боку, блазнюван- спекулюють на цьому, їздять Евро- ня автора Біг Мака навряд чи можна пою і халтурять по клюбах» [5, 41]. У назвати протестом чи хоча б несприй- Баланеску-квартеті теж не без музи- няттям подібних реалій, адже він пре- ки. Спочатку ми зустрічаємось тут із красно у них вписується, більше того, виступом гурту австрійських панків здається, що п’янки, нічна богема, Серп і молот у студентському клюбі, концерти, дороги і вокзали – це його які «обдивилися в дитинстві голлівуд- природна стихія. Герой Жадана – це ських блокбастерів про КҐБ Ґорбачова позер, який, нібито пориваючи із за- і схибилися на цій темі» [5, 64]. гальноприйнятими нормами і крити- Маска нетверезого блазня дозво- куючи усе, що його оточує, насправді ляє висміяти і «мистецьке» дійство в не здатний запропонувати нічого но-
80 + Volume X, 2015 + вого, так само, як і не здатний подо- 208-209]. Все це, без сумніву, можна рослішати. Він епатажно, із піднесе- віднести і як до творчости Жадана ним самолюбуванням руйнує усталені взагалі, так і до збірки Біг Мак зокре- стереотипи; він однаково зверхньо ма. «Підліткове» позерство прозирає ставиться як до комуністичних ідеа- тут чи не із кожного рядка. Так, воно лів чи християнських цінностей, так і в еґоцентричному світосприйнятті, і і до життя сучасної йому Европи; він в детальному описі п’яних «подвигів», здатен виявити і цинічно висміяти і в підкресленому (здебільшого награ- безліч недоліків і безглуздих символів ному) депресивному настрої, в циніч- різних режимів і традицій; він розча- ному глузуванні над християнськими ровано відмовляється від будь-яких символами, і в занадто частому вжи- авторитетів із їх «гнилими яснами» ванні лайки і молодіжного сленґу, і в («Я ставився до нього, як до Бога, а те- прагненні привернути до себе якнай- пер що? […] на що хороше може натяк- більше уваги за допомогою наскрізно- нути чувак, у якого запалення ясен?» го «стьобу» та епатування. За героєм [5, 89] (Баланеску-квартет). Однак Захара Прілєпіна теж можна помі- він зовсім не в змозі нічого ані збуду- тити певну інфантильність, однак у вати, ані змінити, ані навіть знайти той час коли наратор Сегрія Жадана для себе місце деінде, окрім вокзалів, більше схожий на аґресивного під- готелів, кафе та інших точок продажу літка, у прілєпінського наратора, на- алкоголю, квартир випадкових зна- віть попри всі його приступи злости, йомих чи нічних концертних зал. Саме переважає дещо по-дитячому наївний в цьому, мабуть, і слід шукати причи- погляд на світ. Так, наприклад, в опо- ни його вічної депресії, скептицизму і віданні Який трапиться день тижня зловживання спиртним. Тут не можна він із радістю опікується приблудни- не погодитися із Т. Гундоровою, яка у ми цуценятами, готує для них млинці своїй монографії Післячорнобильська із останніх в холодильнику продуктів, бібліотека. Український літературний перескакує через дві сходинки, поспі- постмодерн назвала С. Жадана «Ві- шаючи нагодувати малечу, і впадає у чним Підлітком» [4, 159] через його відчай, коли песики раптом зникають; чи то небажання, чи то нездатність він здатний повірити, що цуценят мо- подорослішати, адже бунт героя Біг гли з’їсти бомжі, а коли пропажа зна- Мака дійсно більше нагадує протест ходиться, знову щиро радіє. Мабуть, неслухняного і безвідповідального саме завдяки цій по-дитячому щирій підлітка, аніж свідому позицію дорос- здатності піддаватися різноманітним лої людини. маленьким радощам Захар у будь-якій Описуючи найновішу українську ситуації залишається оптимістом і літературу, Роксана Харчук визначає життєлюбом: «– Как мы будем жить? її як «підлітково-дитячу літературну – спросила Марысенька улыбаясь. альтернативу» і серед характерних їй // – Замечательно (Який трапиться рис виділяє відчуття трагізму, апатію, день тижня); «Мне нет тридцати, и я інфантильність, «зацикленість авто- счастлив» (Нічого не буде). Жаданів- рів на собі, нав’язливий банальний ський Сергій дивиться на світ більш автобіографізм, відверте позерство приземлено і песимістично, йому не і спекуляцію, нарешті нігілізм» [11, властиві ані ліричні настрої Захара,
+ 81 + Spheres of Culture ані його любов до життя і віра в щас- вих і світоглядних акцентах, а саме тя: «…пиво скінчилося, навіть джаз оптимістичній установці героя циклу скінчився, все хороше в цьому житті Гріх та в песимістичному погляді на закінчується на третій-четвертій го- світ, властивому герою Біг Мака. дині автомобільного перегону» [5, 8] (Берлін, який ми втратили). Недарма Bibliography and Notes дослідниця Віра Агеєва зауважує, що «герої Сергія Жадана завжди закинені 1. Агеєва Віра, Покоління Жадана: у депресивний, загрожений, необжи- примарне минуле, ворожий простір сучас- ності, Web. 08.03.2014.
82 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Uliana Fedoriv
THE PROBLEM OF GENESIS IN SOCIALIST REALISM
Ivan Franko Lviv National University, Ukraine
Уляна Федорів
ДО ПРОБЛЕМИ ҐЕНЕЗИ СОЦІЯЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ
Abstract: The paper deals with complex and ambivalent problem of modern liter- ary criticism, in particular with the discourse of a socialist realism. Its actuality is not caused by the popular research trend, but by the normal process of rereading the canon of Ukrainian literature with the socialist realism literature as one of its essential parts. Multivectoral approach in the Soviet discourse research is analyzed. It gives a possibility of new literary criticism interpretations. The problems connected with reconsideration of socialist realism canon in Ukrainian literature are defined, in particular the problem of socialist realism genesis. The attention is paid to two main lines of socialist realism origin: historical reality and ideology (with Marxism as worldview basis) as well as rela- tion to the previous literature as to the origin of “technological” skills. The interrelation between socialist realism, realism of previous years, classicism, romanticism and avant- gardism is observed. Keywords: socialist realism, ideology, power, mass culture, canon
В останні десятиліття разом із та переосмислення соцреалістичної суспільно-політичними змінами літератури. проходить процес модифікації по- У постсовєтському літературоз- переднього типу культури, який навстві чітко виокремлюються дві був міцно пов’язаний із методом тенденції щодо проблем соціяліс- соціялістичного реалізму, без до- тичного реалізму. Перша повністю слідження якого неможливо дати заперечує саме існування поняття цілісну характеристику українській соцреалізм, називаючи його тео- літературі ХХ століття. Це аксіома, ретичною фікцією (зокрема, варто що не потребує доказів. Однак цей згадати дискусію Чи відмовлятися феномен досліджений недостатньо, нам від соціялістичного реалізму?, незважаючи на те, що в останні роки проведену Літературною газетою з’являється чимало досліджень з у 1988 році). Та й в українській на- питань соцреалізму [4], [8], [11], уковій думці часто соцреалізм став- [16], [17], [26], [33], що, мабуть, ви- лять поза рамками художности, кликано потребою перепрочитання перекреслюючи усю його художню
+ 83 + Spheres of Culture спадщину. Так, Літературознавчий 1) історична дійсність та іде- словник-довідник за редакцією Ро- ологія (світоглядною базою якої є мана Гром’яка дає таке визначення: марксизм); „Соціялістичний реалізм ― псевдо- 2) ставлення до попередньої художній унітарний метод (напрям) літератури як до джерела „техноло- у совєтській літературі. Визначаль- гічних” умінь та навичок. ними для нього були позаестетичні У свою чергу німецький дослід- принципи: партійність як абсолюти- ник Ганс Ґюнтер зазначає: „Норми, що зований критерій клясової доктри- визначають соцреалістичний канон, ни марксизму-лєнінізму, звульґари- формуються на різних рівнях. Можна зована народність, пролетарський виокремити чотири дискурси: інтернаціоналізм тощо” [20, 650 – .загальний ідеологічний дис- 651]. курс, тобто ідеологія марксизму-лє- Інший напрямок дослідження нінізму; цього феномену ставить питання .літературно-політичний дис- про перегляд заперечного ставлен- курс, що включає в себе ідеологічні ня до так званого методу, або – су- постулати, такі як, наприклад, пар- часною мовою – стилю, соцреалізму. тійність, типовість, революційна ро- Його представники аналізують со- мантика, народність і т. д.; цреалізм, звільнившись від устале- .металітературний дискурс, них доґм та приписів, і, абстрагую- тобто, в першу чергу, літературну чись від конкретних політичних пе- критику, що конкретизує „художній рипетій, намагаються з’ясувати, як метод” соцреалізму, застосовуючи він корелює із сучасними та попере- його до літературних текстів; дніми напрямами. „Саме зараз, коли .власне літературний дис- соціялістичний реалізм перестав курс, у якому сформульовані певні бути гнітючою реальністю і відійшов стильові норми і заборони” [26, 281]. у сферу історичних спогадів, необ- Як відомо, в совєтській куль- хідно піддати феномен соцреалізму турі параметри і змісту, і форми детальному вивченню, щоб вияви- художніх творів встановлювалися ти його джерела та проаналізувати ідеологічними інстанціями влади в його структуру” [27, 96], – зазначає залежності від зміни суспільно-по- Вітторіо Страда. І приклади такого літичних ситуацій. Апелюючи до об’єктивного підходу в українському теорії П’єра Бурдьє, ми припускаємо, літературознавстві уже є [див.: 2; 6; що історію мистецтва ХХ століття 9; 10; 12; 13; 15; 21; 30]. можна розуміти як історію взаємодії Завданням нашої статті є озна- автономного і ґетерономного куль- чення кола питань, пов’язаних із пе- турних полів. Автономне поле стало реглядом соцреалістичного канону основою дії мистецьких інститутів. в українській літературі, серед яких У ґетерономному полі діють сили однією з основних є проблема ґене- контріндустрії. Ґетерономне поле в зи соціялістичного реалізму. совєтській культурі – поле дії ідео- Традиційно виділяють дві осно- логії та політики. За П’єром Бурдьє, вні лінії ґенези соціялістичного реа- поле літератури, перебуваючи все- лізму: редині поля влади, конкурує з інши-
84 + Volume X, 2015 + ми полями – економіки, політики, Аналізуючи проблему соцреа- релігії тощо: „Це простір силових лізму, з впевненістю можемо гово- відносин між аґентами та інститу- рити, що в совєтському суспільстві ціями, які володіють капіталом, що культура і мистецтво ніколи не мис- необхідний для того, щоб зайняти лились поза політикою, а політика домінантні позиції в різних полях – поза ідеологією. Тобто соціяліс- (зокрема, в економіці і в культурі)” тичний реалізм – це ідеологема, що [5, 24]. Ідеологія в умовах совєтсько- мала за своє завдання леґітимізацію го суспільства виконувала функції творчости того чи іншого автора та „репрезентативної культури”. Вона зарахування його до соцреалістич- задовольняла потреби суспільства ного канону. в ситуації нестачі природних орієн- Спектр сучасних наукових до- тирів, характерних для традиційних сліджень щодо впливу та місця ідео- суспільств, а мистецтво використо- логії у формуванні соцреалізму зво- вувало несвідомі ідеологічні фан- диться до кількох позицій: томи як свій будівельний матеріял: 1. ідеологія як форма тота- „Міцне зрощення політики та куль- літарної свідомости: „У країні, що тури, перетворення мистецтва в об’єднана єдиною ідеологією і по- ідеологію – таким був той клімат, в літикою, потрібна ще й культурна якому народилось явище «соціяліс- платформа. Це і є тоталітаризм…” тичний реалізм»” [1, 31]. [див.: 22]; Отож, першим чинником фор- 2. ідеологія як субстанція со- мування соцреалізму справедливо вєтської культури: „Совєтська куль- можна вважати ідеологію влади. тура є особливим типом культури, За Мішелем Фуко, „під владою […] сформованої на ідеології марксиз- треба розуміти насамперед безліч му-лєнінізму, принципі соцреалізму, силових відношень, властивих для тоталітарних постулатах, соціяль- сфери, де вони здійснюються та є них функціях” [див.: 7]; складовими в її організації; взаємо- 3. ідеологія як універсальний переходи, які шляхом боротьби та реґулятор суспільного порядку: нескінченних зіткнень їх трансфор- „Цей порядок повинен сприйматися мують, посилюють, перетворюють; як досить надійний. У совєтському підтримують так, що ці силові від- суспільстві на роль такого універ- ношення знаходяться одні в одних сального регулятора порядку пре- таким чином, щоб сформувати лан- тендувала ідеологія” [див.: 18]; цюг або систему, або, навпаки, не 4. ідеологія як ідейно-худож- співпадають – через протиріччя, які ній норматив творчости: „Подвій- ізолюють їх одні від інших; нарешті, ний ефект методи соцреалізму стратеґічні задуми, в яких силові і, відповідно, двоїстість бачення відношення приводять до наслідків, цього поняття: в одному випадку основною метою яких є інституцій- – як інструмент пригнічення й на- на кристалізація, втілення в держав- сильства над мистцем, в іншому них апаратах, в формуванні закону, в – як творчий принцип визволення суспільних геґемонічних зусиллях” від відчуження в сфері ідеального” [29, 157 – 158]. [див.: 4].
+ 85 + Spheres of Culture Звичайно, ми не применшуємо літератури складається з постій- впливу владної ідеології на станов- ного відбору деяких можливостей лення соціялістичного реалізму, про- і відкидання інших, що існують у те, на нашу думку, це не єдине дже- традиції. Літературними можливос- рело його ґенези. Швидше більший тями, які канонізовані у соцреаліз- вплив на процес формування та роз- мі, були ті, що змогли взаємодіяти з витку цього напряму мала взаємодія новою, з тією, що стала домінуючою, влади та маси як єдиного деміурґіч- ідеологією. Що було збережено, було ного цілого. Доречною у даному кон- збережено, оскільки не втратило тексті є думка Наума Лєйдермана: своїх функцій у нових умовах. Навіть „Серйозного пояснення, – пише він, – як частина нової традиції ці вцілілі потребує такий незаперечний факт: елементи старої традиції змогли чому соцреалізм утвердився та май- впливати на подальшу еволюцію лі- же тридцять […] років був панівним тератури” [16, 217]. напрямком у совєтській літературі? Виходячи із цього твердження, […] Звичайно, колосальну роль тут логічно шукати джерел соціяліс- зіграв ідеологічний диктат і політич- тичного реалізму у реалізмі попе- ний терор стосовно тих, хто не від- редніх років. Справедливо можемо повідав соцреалістичній доґмі. Але стверджувати, що вихідним пунк- все-таки жодна директивна мітоло- том соціялістичної естетики став гема не вкорениться на тривалий час реалізм XIX ст., у якого і були запо- у художній свідомості, якщо для неї зиченні стильові прийоми. Саме про там немає благодатного ґрунту. Сьо- це говорить польський дослідник годні стає дедалі зрозумілішим, що Едвард Можейко: „Соціялістичний утворився метод соцреалізму не за реалізм вирізняється тим, що його вказівкою партійної влади, сталося трактують виключно як історичне інакше – влада чудово використову- явище. Він виник у специфічній ат- вала спрагу суспільства, засмиканого мосфері суспільно-політичних від- катастрофами, невизначеністю, не- носин, які запанували в Совєтсько- передбачуваністю, – у порядку, у пев- му союзі в кінці 20-их рр. і на почат- ній добре зрозумілій […] мітології, ку 30-их рр. Тому його неможливо і всіляко тримала художню тенден- розглядати як мистецьку реакцію цію, що народилася, додала їй стату- на будь-який літературний напря- су державного мистецтва” [19, 5]. мок. Соціялістичний реалізм можна Дослідження другої лінії ґенези вважати своєрідним продовженням соцреалізму – відношення до попе- реалізму дев’ятнадцятого століття, редньої літератури як до джерела який інтерпретують як засіб для „технологічних” умінь та навичок – відображення об’єктивних суспіль- передбачає аналіз взаємозв’язків та них відносин” [33, 14]. Однак варто взаємовпливів різних літературних зазначити, що соцреалізм не пре- напрямів та стилів. тендував на категоричну правдопо- Єкатєріна Кларк, апелюючи дібність відображення дійсности, а до роботи Юрія Тинянова і Романа витворював мітологічну дійсність Якобсона Проблеми вивчення літе- ідеального суспільства. Тобто може- ратури і мови, зазначає, що „історія мо стверджувати, що між цими дво-
86 + Volume X, 2015 + ма різновидами реалізму є суттєві створює новий храм невідомої ще відмінності: письменник-реаліст краси, і її творчим пориванням не- XIX ст. витворює специфічну візію має ні краю, ні назви” [28, 102]. дійсности в ім’я таких ідеалів, як Найчастіше мистецтво соцреа- добро, щастя, справедливість, про- лізму визначалось як художня фор- те він не деклярує жодної програми ма сталінського міту: „Основополож- боротьби проти зла, а письменник- ним сталінським мітом був міт про соцреаліст виступає борцем за со- торжество соцреалізму, що переміг ціялістичні ідеї в рамцях світового – земного раю, вже здійсненого, уже масштабу, тому вся його творчість існуючого тут, зараз у нашій совєт- спрямована на політичну боротьбу ській дійсності. Офіційне мистецтво в умовах „історичної необхідности”. усіма засобами збуджувало в совєт- Відтак Едвард Можейко підсумовує: ських людях почуття безмежного „Соціялістичний реалізм поглинув щастя жити в найбільш передовій елементи поетики реалізму XIX ст. у світі країні, під турботливим оком (в марксистській та совєтській тер- найвидатнішого вождя всіх часів мінології – критичного) без застере- і народів…” [31, 72]. Тому й не див- жень. Відтак він відкидає фантасти- но, що італійський вчений Вітторіо ку, алегорію, символіку, випадковос- Страда до джерел соціялістичного ти й представляє дійсність як лан- реалізму, окрім марксизму та теорії цюг причинно-наслідкових подій. партійности літератури, відніс бого- Специфіку соціялістичного реалізму будівництво, пов’язане з ніцшеан- окреслює ідеологія: відкрите визна- ством [див.: 27]. ння пролетаріяту і „його партії” тією Відомо, що в 1930-х роках ніц- суспільною силою, яка піднесе рево- шеанські ідеї твердо усталилися люцію і збудує соціялізм. Скорочено в совєтській культурі. Соцреалізм це можна відобразити у формулі: став сталінською версією ніцше- реалізм XIX віку плюс марксистська анської мітотворчости, що розумів ідеологія” [33, 44–45]. мистецтво як теургічну діяльність, Ведучи мову про культурні пе- завдяки якій можна змінити світ. редумови соцреалізму, ми не запере- Завданням номер один стало утвер- чуємо, звичайно, його реалістичних дження міту про світле майбутнє та коренів. Однак не можемо стверджу- адаптація ніцшеанської концепції вати, що реалізм був єдиною тради- мистецтва одночасно як правди та цією, що вплинула на формування неправди задля посилення совєт- і розвиток соцреалізму. Зокрема, ської влади: „Завдання письменника варто згадати про романтичну (чи чи маляра зводилось до створення скоріше неоромантичну) тенденцію таких ілюзій, зображення дійсности в його розвитку (ідея самоцінного не такої, як вона є, але такої, якою значення особистости, ідея нової вона буде при соціялізмі; при цьому краси тощо): „Пролетарська поезія майбутнє описувалось так, як на- (розглядаємо пролетарську літера- чебто воно вже існує” [26, 57]. туру як один із протоваріянтів со- Іншою відправною точкою у до- цреалістичної літератури – У. Ф.) на слідженні ґенези соцреалізму є ана- місці зруйнованого старого міту […] ліз такої складової тоталітарного
+ 87 + Spheres of Culture мистецтва як клясичність. У цьому реальність. Ми зображуємо життя контексті цікавим є спостереження таким, яким нам хочеться його ба- Людмили Медведюк, яка зазначає, чити і яким воно зобов’язане стати що „соціялістичний реалізм спосіб згідно з логікою марксизму. Тому свого відрубного буття теоретично соціялістичний реалізм, вочевидь, обмежував рамками саме декляра- доречно було б назвати соціяліс- тивного, а не справжнього реалізму, тичним клясицизмом” [23, 71–72]. прирікаючи совєтських мистців на Тобто соцреалізм можна розгляда- закріпачення нормативною есте- ти як один із напрямів мистецтва, тикою, що становила собою специ- в якому мистці повертаються до фічний художній реалізмоцентрич- реставрації академічних жанрів. ний канон і переносила художню Це перехід від утопії до життя, від культуру, творену методом соція- формалізму до реалізму та клясики. лістичного реалізму, із нової «не- Клясиці відводиться роль засобу реалізмоцентричної» доби (перехід побудови нового суспільства, а та, якої ознаменував ще Романтизм на у свою чергу, закріплює авторитет самому початку XIX ст.) далеко на- владної програми. зад – в епоху «мімезисоцентричну», Людмила Медведюк виокрем- вершиною котрої був клясицизм лює три основні теоретичні скла- із своєю жорсткою нормативною дові суголосности клясицизму та естетикою, типологічно схожою соцреалізму. По-перше, вона цитує з марксистсько-лєнінською кон- знамените визначення реалізму, яке цепцією художньої творчости” [21, дав Енґельс 1882 року: „Реалізм пе- 13]. Тому закономірно, що у літе- редбачає, крім правдивости деталей ратурознавстві виникла думка про (проарістотельського „простого на- тісний зв’язок соцреалізму з кля- слідування природі” – Л. М.), і прав- сицизмом. Так, Андрєй Сінявскій у диве відтворення характерів у типо- праці Що таке соціялістичний реа- вих обставинах (теж явний відгомін лізм? пише, що соцреалізмові кра- проарістотельських клясицистич- ще б пасувала назва „соціялістич- них поетик – Л. М.)” [21, 18]. Іншою ний клясицизм”: „Соціялістичний точкою дотику стала єдність форми реалізм виходить з ідеального зраз- і змісту – „дійсність відтворюється ка, до якого він уподібнює реальну у формах самої дійсности” [21, 18]. дійсність. Наша вимога – правдиво І наступна – „неодмінна виховна зображувати життя в його револю- функція мистецтва та літератури ційному розвитку – нічого іншого (наразі уже прохоплюється спроще- не означає, як заклик зображува- ний Арістотелів катарсис” [21, 18]. ти правду в ідеальному висвітлен- Дослідниця зазначає, що „щойно пе- ні, давати ідеальну інтерпретацію релічені характеристики художньо- реальному, писати про належне як го творення у совєтській літературі, про дійсне. Адже під „революцій- теоретичне підґрунтя якої становив ним розвитком” ми маємо на увазі реалізмоцентризм клясицистич- неминучий рух до комунізму, до на- ного ґатунку, перебували за меж- шого ідеалу, в перетворювальному ами можливого та ймовірного. Та на світлі якого і постає перед нами останньому етапі її існування (почи-
88 + Volume X, 2015 + наючи від 60-их років і до кінця 80- аванґарду виявилася найвідповідні- х), коли канон почав розпадатися у шою для реалізації нових ідеологіч- зв’язку з перманентною ерозією те- них завдань у художній формі. орії і практики соціялістичного ре- Для з’ясування співвідношень алізму, зникають і підстави говори- між модернізмом та соцреалізмом ти про якийсь реалізмоцентризм у Боріс Ґройс зупиняється на аналізі ній…” [21, 19]. Авторка вважає, що зі особливостей функціонування опо- зникненням такої складової, як ре- зицій високе/низьке та совєтське/ алізмоцентризм перестав існувати несовєтське. Так, автор наголошує і сам метод соціялістичного реаліз- на таких спільних ознаках, як авто- му, адже його канонічні визначники номія і самоочищення: „…Совєтська (партійність і клясовість, єдність культура також концентрується національної форми та комуністич- перш за все на забезпеченні своєї ного змісту) після цього втратили автономії і самоочищенні від всіх будь-який сенс. чужих, зовнішніх поглядів і впли- І ще одна цікава лінія дослі- вів. Тільки таке самоочищення, що дження проблем ґенези соцреаліз- приймає, зокрема, форму політич- му – його взаємозв’язок із аванґар- них чисток, може привести, з точки дом. Традиційно існувала думка про зору совєтської культури, до прояс- аванґард як жертву сталінського нення того, що, власне, є комунізм… режиму. Проте Боріс Ґройс у роботі Тут, до речі, виявляється найбільша Утопія та обмін, даючи визначен- схожість клясичного совєтизму і ня терміну соцреалізм, намагається клясичного Модернізму, для якого спростувати цю тезу. Так він вважає, також очищення від усіх зовнішніх що сталінська культура є близькою, впливів є вирішальною передумо- а в дечому навіть тотожною аван- вою для появи автентичного, вну- ґардові: „Соцреалізм – пізньоаван- трішнього художнього бачення” [26, ґардиський напрям в російському 110]. При цьому антиномія совєт- мистецтві 30 – 40 років, що поєднує ське – несовєтське функціонувала метод апропріяції художніх стилів в своєму культурному просторі по- минулого з аванґардиськими стра- іншому, ніж опозиція високе – низьке теґіями, що орієнтовані на постійне в культурі модернізму. Соцреалізм шокування глядача” [див.: 8]. До- активно використовував різні галузі слідник розглядає соцреалізм як мистецтва, елементи масової куль- логічне завершення аванґарду, як тури, народної творчости, академіч- складову аванґардиської парадиґ- ної майстерности. Його специфіка ми, як специфічний інваріянт модер- проявлялася не стільки в формаль- ністської культури, що в особливій но-естетичній площині, скільки в формі трансформує і пристосовує контекстуальному використанні ху- до себе естетичні тенденції аванґар- дожньої форми. Тут дослідник вба- дистських напрямів, перетворюючи чає паралель з постмодернізмом, їх в розряд реалізмоподібних. Проте якому властиво застосовувати гото- варто звернути увагу, що поява со- ві культурні форми, прищеплюючи цреалізму загалом не була зумовле- їм нові функції. Ось чому соцреалізм на аванґардом, однак саме поетика визначається як „полуторний стиль”.
+ 89 + Spheres of Culture Тамара Гундорова ж, у статті гроші авторам, – він був не серед- Соцреалізм: між модерном і аван- ньостатистичний споживач, а сама ґардом, зазначає, що ототожнення держава з відповідними владними соцреалістичної та постмодерніст- структурами” [25, 9]. ської стратеґії на основі „полутор- Ганс Ґюнтер, на відміну від Бо- ного стилю”, як це пропонує Бо- ріса Ґройса, намагаючись пояснити ріс Ґройс, є великим спрощенням: відношення між аванґардом та со- „Отже, постмодернізму властива гра цреалізмом, аналізує художню про- тими культурними стилями та кода- блематику аванґардної творчости ми, що вже існують; вона проводить в совєтський період. Так, у соцреа- читача через лабіринти різних куль- лістичному каноні він намагається турних контекстів-світів, знакових і віднайти установки, запозичені від символічних реальностей, щоб уви- аванґардиських течій: „Незважаючи разнити ілюзорність і відносність на ворожість до аванґарду, соцре- будь-якої монополії на реальність. алізм легко засвоїв відомі праґма- Соцреалізм натомість підпорядко- тичні установки лівого мистецтва, вує взяті з арсеналу культури сим- хоча б і в деформованому та спро- волічні коди одній монополізованій щеному вигляді” [26, 107]. Серед них реальності – реальности міту, утопії, виділяє такі: аванґардна установка ідеалу. Відповідно соцреалізм зни- про активний вплив на реципієнта, щує всю культурну динаміку, зво- концепція життєпобудови, футурис- дячи її до тотальної імітованої дій- тична орієнтація [див.: 26]. Зокрема, сности” [9, 14-15]. вчений зазначає, що в канонізованій Варто зазначити, що в останні формі соцреалізму принцип актив- роки досить активно досліджується ного впливу мистецтва був засво- проблема визначення соцреалізму єний, але були відкинені ті худож- як масової культури [див.: 10; 14; ні прийоми, якими користувалися 17; 18; 25]. Такий інтерес до масової аванґардисти. Щодо життєбудови культури змінив вектор досліджень соцреалізму, то залишилась лише щодо феномену соціялістичного ре- громадська функціоналізація мис- алізму та й культури тоталітарного тецтва і літератури та її соціяльне ґатунку загалом. Сьогодні в науко- замовлення. Бачить дослідник ви- вій думці за соцреалізмом 1930-х ро- кривлення аванґардистських уста- ків твердо усталився статус масової новок у соцреалізмі і щодо футурис- культури, тому його можна вважати, тичної орієнтації: „Ліві мистці бачи- як стверджує Боріс Ґройс, „специ- ли у своїх творах «моделі на завтра», фічним варіянтом ґлобальної мо- проєкти майбутнього життя. Соцре- дерністської культури свого часу”, алізм у цьому сенсі здійснював своє- а ключем до розуміння такого типу рідний «синтез», оскільки з орієнта- культури може стати її аналіз в кон- ції на майбутнє викреслюється уто- тексті масової культури 30 – 50 рр. пічний момент – у сталінський час ХХ ст. у США та Західній Европі, „від «утопія» стає словом з неґативним якої, – пише Тетяна Свербілова, – ві- значенням. У результаті з’являється тчизняна масова культура різнилася формула показу завтрашнього дня хіба що замовником, який сплачував в сьогоднішньому. Потрібен не реа-
90 + Volume X, 2015 + лізм, не утопія, але якась правдопо- 7. Гребенюк М. Н., Культура Рос- дібна суміш існуючого і бажаного” сии советского периода. Культурологи- [26, 107]. ческий аспект: автореферат диссерта- Отож, користуючись вислов- ции … кандидата культурологических люванням Євґєнія Добрєнка, соція- наук, Краснодар 2003. 8. Гройс Борис, Утопия и обмен. лістичний реалізм можемо назвати (Стиль Сталин. О Новом. Статьи), Мо- „культурою мутаґенною” [див.: 11]. сква: Знак 1993, 373 с. Він увібрав у себе художні засо- 9. Гундорова Тамара, Соцреалізм: би і традиції попередніх культур, між модерном і авангардом, “Слово і які були прийнятними для тоталі- Час” 2008, № 4, с. 14–21. тарної влади. Інтенцією владного 10. Гундорова Тамара, Соцреалізм дискурсу стало створення тоталі- як масова культура, “Сучасність” 2004, тарного мистецтва, еклектичного № 6, с. 52–66. за своєю внутрішньою художньою 11. Добренко Евгений, Формиров- структурою. Таким чином, постав- ка советского писателя. Социальные и эстетические истоки советской лите- лені вище питання ґенези соція- ратурной культуры, Санкт-Петербург лістичного реалізму та його репре- 1999, 557 с. зентації у культурі ХХ ст. – це лише 12. Захарчук Ірина, Мілітарна один із способів переосмислення стратегія соцреалізму, “Слово і Час” сприйняття недавнього минулого, 2006, № 10, с. 51–60. звільнившись від усталених доґм 13. Захарчук Ірина, Соцреалістич- та канонів. ний канон: трансформація архетипів, [у:] Вісник Львівського університету, Bibliography and Notes Серія філологічна: Теорія літератури та порівняльне літературознавство: 1. Белая Галина, Угрожающая ре- Збірник наукових праць, Випуск 33, Час- альность, [в:] Избавление от миражей: тина 2, Львів 2004, с. 66–73. Соцреализм сегодня, Москва 1990, с. 28– 14. Иванова Р. А., Культура мас или 48. культура для мас?, [у:] Российская мас- 2. Бернадська Ніна, Канон соцре- совая культура конца ХХ века, Выпуск алістичного роману, “Слово і Час” 2005, 15, Санкт-Петербург 2001, 226 с. № 2, с. 44–52. 15. Кандинська Віра, Деякі аспекти 3. Бойм Светлана, Китч и социа- естетики соціалістичного реалізму, [у:] листический реализм, “Новое литера- На пошану Віктора Китастого: Збірник турное обозрение” 1995, № 15, с. 54–65. наукових праць, Київ: Видавничий дім 4. Булавка Лариса, Социаличти- „Києво-Могилянська Академія” 2004, с. ческий реализм: превратности метода. 274–282. Философский дискурс, Москва: Культур- 16. Кларк Екатерина, Советский ная революция 2007, 272 с. роман: история как ритуал, Екатерин- 5. Бурдье Пьер, Поле литературы, бург: Издательство Уральского Универ- “Новое литературное обозрение” 2000, ситета 2002, 262 с. № 45, с. 22–87. 17. Козлова Н., Социалистичес- 6. Буханенко Олег, Відродження кий реализм как феномен массовой епопеї в радянській літературі 20 – 30-х культуры, [у:] Знакомый незнакомец: со- років ХХ століття: причини і наслідки, циалистический реализм как историко- [у:] Слов’янський збірник, Одеса 1997, культурная проблема, Москва 1995, с. Вип. 4, с. 127–135. 208–218.
+ 91 + Spheres of Culture 18. Круглова Т. А., Культурно- 26. Соцреалистический канон / Ред. антропологический подход к анализу Х. Гунтер, И. Добренко, Санкт-Петербург советского искусства, [в:] Известия 2000, 1040 с. Уральского государственного универ- 27. Страда Витторио, Советская ситета: Пробемы образования, науки и литература и русский литературный культуры, Выпуск 15: Лаборатория уче- процесс ХХ в., [в:] Вестник Московского ного. государственного университета: Серия 19. Лейдерман Н. Л., Траектории 9, Москва 1995, № 3, с. 93–101. „экспериментирующей эпохи”, “Вопросы 28. Фриче В., Пролетарская поэзия, литературы” 2002, № 4, с. 3–47. Москва 1919, 196 с. 20. Літературознавчий словник- 29. Фуко Мішель, Історія сексуаль- довідник / Ред. Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ності, Том 1: Жага пізнання, Харків: Око ін., Київ: Академія 1997, 752 с. 1997, 240 с. 21. Медведюк Людмила, Теорія со- 30. Хархун Валентина, „Митець у ціалістичного реалізму як канон реаліз- каноні”: соцреалістична поезія Павла моцентризму, “Слово і Час” 2003, № 12, Тичини 1930 -1960-х років, “Слово і Час” с. 13–9. 2006, № 10, с. 38–51. 22. Русские Вопросы на радио „Сво- 31. Чегодаева Марина, „История бода” / Автор и ведущий Борис Па- пастью гроба…”. Соцреализм как „опи- рамонов: Шестакович и другие, Web. ум для народа”, “Собрание” 2006, № 2, с. 12.07.2008.
92 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Olena Konovalova
LITERARY AND CRITICAL RECEPTION OF ANATOLIY SHYІAN WORKS IN SOVIET PERIODICALS
Taras Shevchenko Luhans’k National University, Ukraine
Олена Коновалова
ЛІТЕРАТУРНОКРИТИЧНА РЕЦЕПЦІЯ ТВОРЧОСТИ АНАТОЛІЯ ШИЯНА У СОВЄТСЬКІЙ ПЕРІОДИЧНІЙ ПРЕСІ
Abstract: The article explores the literary and critical reception of Anatoliy Shyian, Ukrainian Soviet writer. An attempt was made to depict the receptive model which was retranslated by critics to the masses through periodic press. The study covered the period from 1930 to 1981, during this time, was published dozens of texts about the work of A. Shyian: notes, articles, memoirs, essays, reviews. Often the reception of works was made by critics through the prism of ideological issues and topics, rarely imagery and artistic means. Special features of Soviet critics were party orientation, sample “label”, political and ideological practice assessments. Official Soviet criticism over the years produced a receptive model of Anatoliy Shy- ian creativity in the press. According to the press the writer’s works had a clear hierarchy. And that model was consciously used by critics during the reception, setting the stage for the reader’s perception of texts. Keywords: lyrical, literary-critical reception, psychology, Soviet literature, prose, so- cialist realism, typing
Розвиток і дослідження історії но-критичної рецепції творчости української літератури неможливі Анатолія Шияна дає можливість пе- без системного аналізу та рецепції реоцінити ще одну грань совєтської закономірних культурно-історичних літератури: сформувати цілісне уяв- процесів, життя й творчости пред- лення про літературно-критичну ставників літературного процесу. До- оцінку творчости мистця як пред- слідження совєтського періоду є осо- ставника літератури соцреалізму та бливо важливими, оскільки сьогодні зробити спробу дослідити природу існує велика кількість наукових по- совєтської літературної критики, її глядів і гіпотез стосовно природи со- підходів, форм, методів. цреалізму та ролі й місця совєтської Рецепція творчости українсько- літератури в посттоталітарному го совєтського письменника Анато- суспільстві. Дослідження літератур- лія Шияна (1906 – 1989) представ-
+ 93 + Spheres of Culture лена посутнім плястом критичних спадщини в умовах ревізії совєтської текстів, які було опубліковано у со- культури, що відбувається у сучасній вєтській періодичній пресі з 1930 до науці. 1981 року. Дослідження особливос- Розглядаючи літературно-кри- тей літературно-критичної рецеп- тичну рецепцію творчости Анато- ції неможливе без ґрунтовного ана- лія Шияна, маємо за мету дослідити лізу конкретних текстових зразків. особливості критичного мислення Для цого ми обрали критично-біо- совєтських науковців; провівши тек- графічні нариси, спогади, рецензії, стовий аналіз, зробимо спробу сфор- відгуки, замітки з газет, журнальні мувати рецептивну модель творчос- статті. Серед них: Шляхом лакування ти письменника, яка була ретранс- і спрощення (Б. Буркатов), Відгук про льована у маси через періодичну романи Анатолія Шияна “Гроза” та пресу. “Хуртовина”, Епос народного подвигу Значення літературної критики (К. Волинський), Ризикований дебют (як і літератури загалом) неможли- (К. Давид), Спотворені образи (О. Ки- во переоцінити, оскільки, володію- лимник), Творчість Анатолія Шияна чи дуже широкими можливостями (Ю. Кобилецький), А. Шиян. Балан- реалізації, вона мала колосальний да, Сюжет і дійсність (П. Колесник), влив на читаючу частину совєтсько- Новели Анатолія Шияна (Я. Новак), го суспільства. Від самого початку Профанація сучасної теми (М. Сидо- совєтська літературна критика ба- ренко), Творчість А. Шияна (А. Сту- чила своїм завданням здійснювати чевський, В. Фількін), У шуканнях “політконтроль” художньої літера- стилю (А. Трипільський), Анатолій тури й поступово перетворилась Шиян (В. Шевчук), Панорама народ- на літературно-політичну критику, ного життя (Д. Шлапак). Саме вони втративши свої перманентні риси. склали джерельну базу текстового Вона стала виконувати “функцію аналізу. Відзначимо, що багато цін- політичного цензора […], кінцевим них матеріялів ми знайшли в осо- результатом якого було виховання бистому фонді письменника (фонд внутрішньої самокритики – само- 448) у Центральному державному цензури” [11, 49]. Тобто, завданням архіві-музеї літератури і мистецт- було розкритикувати мистця так, ва України (м. Київ). Анатолій Шиян щоб кожен образ, кожну сцену чи уважно збирав, систематизував та фразу він приводив у відповідність зберігав практично всі публікації соцреалістичній настанові та політи- своїх творів та статей у періодичній ко-ідеологічній доктрині, вдаючись пресі (особливо у післявоєнний пері- до “самоцензури”. Більше сімдесяти од). Це дозволяє говорити про повне років методологічним принципом (але не вичерпне) охоплення бази лі- трактування літератури залишався тературно-критичних творів. Наявні принцип вульгарно-соціологічного дослідження ілюструють рецептив- “зображення” життя. ну модель творчости письменника Творчість Анатолія Шияна від у межах совєтського культурно-іс- самого її початку (оповідання Лісо- торичного дискурсу, однак не да- кради, 1929) була помічена критика- ють об’єктивної оцінки його творчої ми. З виходом у світ повісті Баланда
94 + Volume X, 2015 + (1930), критики одразу охрестили ман Рубан, Соня Райцис) не індивіду- мистця “пролетарським” письмен- алізовані, схематичні, вони не проти- ником, який “вийшов з гущі пролета- діють неґативним силам у слободі; “у ріяту, з середовища соціялістичного повісті переважають механічні зміни будівництва, на поле літературної через втручання ззовні” [7, 153]; лінії творчости” [4, 91]. Критиці імпону- особистих переживань героїв приді- вало пролетарське походження пись- лено дуже багато уваги; відсутність менника, а також те, що форма його “показу партійного керівництва та сприйняття дійсности вкладалася його ролі в боротьбі селян”. Однак, ці у рамки офіційної моделі. Повість та інші недоліки, на думку критиків, отримала позитивну оцінку крити- не применшували художньої якости ки. Перш за все, це було пов’язане з дебютного твору Анатолія Шияна. актуальністю обраної теми та необ- Загалом, цей твір був вдалим, а го- хідністю розширювати межі молодої ловне актуальним, адже “пролетар- совєтської літераутри. Позбавлена ській літературі” на етапі її форму- “зайвої романтичної метафорич- вання та становлення “нового ладу” ности” [1, 86], Баланда була обрана в суспільстві, просто необхідно було Є. Адельгеймом (На підступах) як мати пляст художньої літератури ілюстрація орґанічного народження відповідної тематики: “Нам і треба нового методу в рамках совєтської лі- нині таких творів, які, відбивши всю тератури. Вже тоді літературна кри- складність і трудність боротьби, на- тика послуговувалась не художніми, віювали б, разом, бадьорість і пев- а ідеологічними принципами. Зо- ність перемоги” [7, 154]. Літературна крема, К. Давид у статті Ризикований критика поставила Баланду поряд дебют, оцінюючи художню вартість із такими творами як Бур’ян А. Голо- повісти, зазначив, що вона “матиме вка, Трактори П. Хуторського, Околи- місце в загальній продукції фронту ці Л. Первомайського та інших. Цим пролетарської літератури” [4, 88]. У твором А. Шиян органічно влився у цій же статті критик застерігає пись- загальний ідейно-тематичний потік менника-початківця від зображення молодої совєтської літератури: він, індивідуалістичної психології, ра- “безперечно, письменник таланови- дить пам’ятати “де мають кінчатись тий, і ми маємо діло з одиницею, що суто особисті взаємини, взаємини не тільки помітно вступила в літера- родинні у героїв і де має починатись туру, а й залишить хоча б з цього вже клясова боротьба” [4, 93]. помітний слід” [4, 95]. І хоч загалом дебют молодого З подальшим розвитком твор- письменника було оцінено позитив- чости та появою нових творів увага но, однак беззаперечним був і ряд не- совєтської критики до постати пись- доліків в організації композиції, об- менника лише зростала. З появою у разній системі, “розкритті клясового 1930-х рр. ще двох великих прозових конфлікту” на селі. Критики вказали творів – романів Магістраль (1934) на такі недоліки: більша виразність та Гроза (1936), – ім’я письменника неґативних образів (Севастьян Жи- було офіційно леґітимізоване кри- гай, Карпо Нехльода) у порівнянні з тикою в колі українських совєтських позитивними; позитивні герої (Ро- письменників.
+ 95 + Spheres of Culture У романі Магістраль автор по- робітничого колективу, пояснивши рушив нову для “виробничої” прози це поганим вивченням теми. проблематику – виховання та пере- Роман Магістраль не лише роз- виховання людини через колектив. ширив тематичний діяпазон твор- Це була перша авторська спроба в ца- чости прозаїка, а й утвердив А. Ши- рині роману. Критика сприйняла твір яна як художника людських доль, стримано (якщо не сказати неґатив- письменника, який добре знає люд- но), однак вона не могла іґнорувати ську психологію. Зі свого боку, кри- появу нового роману, написаного на тики вважали, що саме через над- актуальну в той час “виробничу” те- мірну психологізацію письменнико- матику. Розлога стаття П. Колесника ві “не вдалося в показі заводського Сюжет і дійсність була оперативною життя узагальнити ідею заводу, під- відповіддю на роман зі “значним на- нести її, як символ нового життя” льотом психологізму” та відсутністю [8, 86]. Стаття П. Колесника Сюжет і “виробничих стосунків, як основи дійсність, опублікована одразу після клясової практики людей” [8, 85]. виходу роману, задала тон подаль- Критик схвально характеризував шої рецепції цього твору. Недоліки, Шияна-новеліста й нещадно крити- визначені критиком, стали прак- кував Шияна-романіста. За словами тично канонічними й переходили з П. Колесника, “авторові не вдалося як розвідки в розвідку, зазнаючи лише слід художньо зреалізувати свій ін- незначних трансформацій. І лише у тересний і дуже цінний задум” [8, 79] статті Д. Шлапака Панорама народ- за багатьма параметрами: необізна- ного життя, датованій 1986 роком, ність автора із зображуваною дій- бачимо незаанґажований відгук про сністю; надмірне захопленням тех- Магістраль: “Показовим є те, що ав- ніцизмом та натуралістичною опи- тор зосередив увагу не стільки на ви- совістю; схематичність, штучність у ключно виробничих ситуаціях, чим змалюванні образів; слабкий показ грішили у той час автори багатьох “виховного впливу парторганізації”, творів, скільки на проблемах суспіль- відсутність художніх узагальнень. ного виховання сучасників у дусі ко- Разом із П. Колесником, неґативний лективізму, взаємодопомоги, любові відгук на роман Магістраль дав і до праці, відданості високим цілям” Б. Коваленко, наголосивши на над- [16, 72]. мірній увазі до індивідуальних пере- Зовсім інша доля чекала на ро- живань героїв, на тому, що в центр ман Гроза, який побачив світ у 1936 роману поставлено не виробництво, році. Його було перевидано близько а людей. А. Стучевський та В. Фількін 30 разів загальним тиражем 250 000 також оцінили роман Магістраль як примірників. На довгий час цей твір “невдалий, з низьким художнім рів- став візитною карткою Анатолія Ши- нем” [13, 116], пояснивши це глибо- яна, отримав широку увагу критиків кою закоріненістю автора у сільську та любов читачів. До аналізу цього тематику. Ю. Кобилецький [6] роз- твору звертались усі, хто досліджу- критикував роман Анатолія Шияна вав творчість Анатолія Шияна після за відсутність індивідуалізованих 1936 року, і всі критики давали пози- образів та яскравих представників тивну оцінку творові, адже “в романі
96 + Volume X, 2015 + виразно подані соціяльні відносини Ю. Кобилецький [6], визначивши об- епохи, її конкретно-історичні осо- раз Якова Македона найсильнішим бливості. Показано історичний про- у романі. Силу самого роману до- цес, революційну боротьбу народних слідник вбачав у художній типізації мас проти своїх гнобителів, показа- явищ: “Безперечно, в основі роману но, як маси вийшли на арену і рішуче Гроза є й ті перші дитячі враження, взяли участь у подіях, початок яким які виніс письменник від революцій- поклала імперіялістична політика них подій у рідній слободі; очевидно, капіталізму” [12, 181]. Такий успіх збереглись у пам’яті й певні прототи- роману, в першу чергу, можна пояс- пи героїв, але сила роману в художній нити його надзвичайною актуаль- типізації явищ, у вірності принципам ністю, оскільки у ІІ половині 1930-х методу соціялістичного реалізму” рр. виникла необхідність звернення [6, 141]. А. Трипільський наголошу- до теми революційних подій як до вав на майстерному використанні героїчної сторінки совєтської історії автором художньої психологічної де- й виховання молоді на фактах історії талі, “кинутій непомітно, але постав- боротьби за совєтську владу. леній на своє місце” [14, 226]. Також Найбільше уваги у своїх розвід- критик, зробивши детальний аналіз ках критики відводили тематиці ро- роману Гроза, спробував дослідити ману та центральним образам – Яко- художній метод А. Шияна, виділивши ву Македону та Софіі Ізаровій, пред- його ключові сторони: 1) ставлен- ставникам двох клясово ворожих ня до дійсности визначає характер таборів, в драматичному конфлікті людини; 2) індивідуалізація персо- яких розкрилася вся гострота клясо- нажів відбувається через зіткнення вих протистоянь совєтського народу. з подіями. Саме цю рису як вдалий К. Волинський назвав образ Софії Із- авторський експеримент констату- арової “одним із найбільш яскравих у вали й А. Стучевський та В. Фількін: сучасній українській художній літе- “Автор диференціює образи героїв, ратурі” [15, 1], позитивно оцінивши наділяє їх особливими якостями, ін- старання письменника у створен- дивідуальними відмінами й особли- ні “багатогранних, повнокровних, востями, характерними тільки для глибоко психологічних характерів” даної особи” [13, 111]. У своїй праці [15, 2]. Дослідники А. Стучевський та У шуканнях стилю А. Трипільський, В. Фількін весь критичний аналіз ро- шляхом протиставлення творів Ба- ману побудували навколо Якова Ма- ланда – Магістраль – Гроза показує кедона та Софії Ізарової як реальних яким повинен бути твір соціялістич- та життєвих типів. Вони пов’язали ного реалізму і пояснює це процесом історичні етапи, зображені у творі “зросту свідомости” Анатолія Шияна. (“імперіалістична війна”, революція, У 1946 році в червневому номері “громадянська війна”), із розвитком і журналу Дніпро було опубліковано трансформацією особистих взаємин великий прозовий твір А. Шияна – головних героїв. Соціяльно-психоло- повість На голубій Десні, на яку кри- гічний конфлікт (дві сильні особис- тики відгукнулись рядом неґативних тості – дві кляси – два світи) колиш- публікацій у періодичні пресі: Спо- ніх закоханих узяв за основу аналізу і творені образи (О. Килимник), Шля-
+ 97 + Spheres of Culture хом лакування та спрощення (Б. Бур- відповідав матричному образу моло- катов), Профанація сучасної теми ді, сформованому в совєтській літе- (М. Сидоренко). На їхню думку, пись- ратурі офіційною ідеологією. Це від- менник припустився цілого ряду хилення від ґенеральної лінії, “ідей- грубих помилок у відтворенні дово- но-творчий зрив” (О. Килимник) не єнного життя передового колгоспу. стали для письменника фатальними, Б. Буркатов наголошував на тому, що але були сприйняті критикою над- письменник показав довоєнне село звичайно несхвально. “підлакованим, припустившись схе- Окремої уваги заслуговує кри- матизму і спрощення у відтворенні тична рецепція роману Анатолія Ши- переживань, почуттів і світогляду яна Хуртовина, у якому розкрилося колгоспників і, зокрема, колгоспної уміння автора у конкретному бачити молоді” [2, 1]. О. Килимник був більш загальне. Письменник показав істо- різким у своїх оцінках, він відкрито рію совєтського народу на прикладі критикував, навіть засуджував про- жителів села Сокирне. Трилогія роз- заїка за народництво й ідеалізм, до криває перед читачем життя двох яких тяжів Шиян на сторінках пові- поколінь, на долю яких випали коло- сти. Найгрубшою помилкою твору сальні соціяльно-історичні зрушення критик вважав те, що “роль партії, ХХ віку. Цей твір вважався вершиною совєтської влади як перетворюючої творчої майстерности письменника сили, що змінює обличчя нашої дер- та клясикою української совєтської жави, змінює людей, їх свідомість, не прози. Але офіційне визнання до тво- показано в книзі А. Шияна” [5, 181]. ру прийшло не одразу. Перша книга Саме у цій тезі й криється істинна роману побачила світ у 1979 році, до причина такої рецепції повісти На 1980 року було видано ще дві книги. голубій Десні. Великою помилкою І лише у 1981 році з’явилася перша вважав “легковажне, примітивне окрема критична розвідка про Хур- інтерпретування керівної організу- товину. Стаття Епос народного подви- ючої ролі партії в житті совєтських гу, автором якої був К. Волинський, у людей” [10, 2] і М. Сидоренко (Профа- загальних рисах подавала критичну нація сучасної теми). Критики вкрай рецепцію двох творів А. Шияна – ро- неґативно поставились до того, що манів Гроза (історико-революційний молодь на сторінках твору керується жанр) та Хуртовина (романно-епіч- приватними інтересами, багато часу ний жанр). Об’єктом дослідження витрачає на особисті переживання обох романів стало “повсякденне на- й поступово відходить від колгосп- родне життя-буття і боротьба” [3, 2]. ного життя у його типових проявах. На думку критика, цінність роману О. Килимник докоряв авторові, що полягала в тому, що автор зміг май- останній подав “парадно-ідилічні стерно розкрити тему “народ у війні” картини, в яких наша молодь, наші через відображення людини у війні: колгоспники показані обмеженими, “Хуртовина цілим рядом граней по- з «курячими» інтересами, недіяль- казала (немало в чому й відкрила) ними, духовно збідненими” [5, 181]. нам художньо вітчизняну війну саме Образ совєтської молоді, створений як війну народну” [3, 2]. У цій розвідці А. Шияном на сторінках повісти не автор назвав А. Шияна “українським
98 + Volume X, 2015 + національним письменником”, здат- теризували твори автора як такі, що ним створити непересічне полотно “дають яскраву і досить повну кар- епічного пляну. Динамічність сюже- тину процесу суспільного розвитку, ту та чиста й соковита мова, народна правильно відображають дійсність, в своїй основі, стали беззаперечни- ті незабутні роки, пройняті пафо- ми досягненнями твору. Про “народ- сом соціялістичного будівництва, ність” як своєрідну рису творчости жорстокою боротьбою між старим і мистця говорив і Д. Шлапак (Панора- новим” [13, 110]. Актуальність про- ма народного життя). Його стаття зи А. Шияна обумовлена умінням ав- розкрила перед читачами Анатолія тора “взяти хвилюючу тему, гострий Шияна – представника зачинателів життєвий конфлікт і показати його та основоположників української реалістично, з великою художньою совєтської літератури, який отри- силою” [6, 144]. мав політичне загартування в лавах Отже, дослідження літературно- Молодняка. Щодо рецепції роману критичної рецепції творчости Ана- Хуртовина, цінною, на думку крити- толія Шияна дає підстави твердити, ка, є ідейно-філософська концепція що для совєтської критики була ха- роману: “Подолавши жорстоку хур- рактерною партійна спрямованість товину історичних випробувань, ге- критичних виступів, навішування рої А. Шияна осяюються сонячним “ярликів” та практика політико-іде- світлом відродження та творення” ологічних оцінок художніх творів. Як [16, 79]. наслідок, ідейниий брак, допущений Якщо говорити про творчість автором, автоматично трактувався Анатолія Шияна загалом, то вона критиками як брак художній. Попу- була сприйнята совєтськими кри- лярність та кут читацького сприй- тиками нерівномірно, але без від- няття творів багато в чому залежав хилень за рамки заданих офіційною від рівня «зацікавлености» офіційної ідеологією інтерпретаційних схем. критики. “Громадсько-офіційне ви- Неґативна рецепція окремих об- знання” (К. Волинський) для пись- разів, тем і навіть цілих творів не менника давало можливість переви- вплинули на загальну позитивну даватися, а головне – існувати у со- оцінку творчости мистця. Ю. Муш- вєтському літературному каноні. кетик та А. Трипільський поясню- Офіційна совєтська критика вали неоднакову художню вартість творчости Анатолія Шияна у совєт- окремих творів письменника тим, ській періодичній пресі роками ви- що він перебував у постійному по- творювала специфічну рецептивну шуку власного, багатого художніми модель. Згідно з нею романи Гроза та особливостями стилю. В. Шевчук, Хуртовина вважалися вершинними досліджуючи прозу А. Шияна, зро- зразками творчости мистця, “твор- бив спробу визначити особливос- чою удачею письменника” (В. Коза- ті його стилю: типовість обставин, ченко); повість Баланда – дебютним, тонкий і теплий ліризм, розкриття сильним ідейно, але невідшліфова- людських характерів у нерозривно- ним художньо твором; Магістраль – му зв’язку з суспільним життям [17]. слабким романом на актуальну (для А. Стучевський та В. Фількін харак- 1930-х рр.), але недостатньо вивчену
+ 99 + Spheres of Culture автором тему, дебютним твором у 7. Колесник Петро, А. Шиян. Балан- романному жанрі (що не можна було да, “Критика” 1930, № 6, с. 152-154. іґнорувати, оскільки це свідчило про 8. Колесник Петро, Сюжет і дій- зростання творчого таланту); по- сність, “За марксо-ленінську критику” вість На голубій Десні – “ідейно-твор- 1930, № 7, с. 78-91. 9. Новак Ярослав, Новели Анато- чим зривом” (О. Килимник), відверто лія Шияна, “Літературна газета” 1940, 30 невдалою спробою, яку практично серпня, № 39, с. 3. викреслили з творчого спадку Анато- 10. Сидоренко Микола, Профанація лія Шияна (повість була надрукована сучасної теми, “Київська правда” 1947, у журналі Дніпро лише раз і більше 20 вересня, с. 2. не перевидавалась). І саме цією мо- 11. Стоян Тетяна, Здійснення “політ- деллю свідомо послуговувалися кри- контролю” за художньою літературою тики, готуючи ґрунт для читацького (1920-ті – початок 1930-х рр.): ідеоло- сприйняття текстів. гічні функції “марксистської критики”, У творчому доробку письменни- [y:] Проблеми історії України: факти, судження, пошуки, Київ 2010, Випуск 19, ка є ще ряд творів (повість Мар’яна, Частина 2, с. 49-59. книга нарисів Партизанський край, 12. Стучевський Анатолій, Фількін збірки Переможці, Не здаюсь, У сте- Василь, А. Шиян. Гроза, “Радянська літе- повому колгоспі, повість Санто, опо- ратура” 1939, Книга 1, с. 181-185. відання Імандра та інші), які посі- 13. Стучевський Анатолій, Фількін ли своє місце у рецептивній моделі Василь, Творчість А. Шияна, “Молодий творчости мистця й сприяли фор- більшовик” 1939, Книга 9, с. 110-119. муванню образу Анатолія Шияна як 14. Трипільський Андрій, У шукан- українського “совєтського” письмен- нях стилю, “Радянська література” 1940, ника. Книга 3, с. 224-238. 15. Центральний державний архів- музей літератури і мистецтва України, Bibgliography and Notes м. Київ, Фонд 448: Анатолій Шиян (1906 – 1989), Опис 3, Справа 174: Волинський К., 1. Адельгейм Євген, На підступах, Стаєцький О., Відгук про романи Анато- “Молодняк” 1930, № 6 (42), с. 82-88. лія Шияна «Гроза» та «Хуртовина». Ксе- 2. Буркатов Борис, Шляхом лаку- рокопія авторизованого машинопису вання і спрощення, “Літературна газета” (1988 – 1989), 9 арк. 1947, 25 вересня, с. 2. 16. Центральний державний архів- 3. Волинський Кость, Епос народ- музей літератури і мистецтва України, ного подвигу, “Літературна Україна” 1981, м. Київ, Фонд 1383: Дмитро Шлапак (1923 28 квітня, № 34 (3871), с. 1-2. – 1995), Опис 1, Справа 15: Шлапак Д., «Час 4. Давид Костянтин, Ризикований у дзеркалі поезії. До 50-річчя Бориса Олій- дебют, “Молодняк” 1930, № 6 (42), с. 88- ник»; «Драматургія київських письмен- 98. ників»; «Панорама народного життя. До 5. Килимник Олег, Спотворені об- 80-річчя Анатолія Шияна» та інші стат- рази, “Вітчизна”, 1947, № 12, с. 179-182. ті. Автографи (1985 – 1986), 112 арк. 6. Кобилецький Юрій, Творчість 17. Шевчук Василь, Анатолій Шиян, Анатолія Шияна, “Вітчизна” 1956, № 4, с. “Дніпро” 1956, № 4, с. 108-111. 137-144.
100 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Antonina Tsaruk
A STEP BEYOND THE MEASURES OF THE SOCIALIST REALISM: THE CREATIVE GENIUS OF ANATOLIY MOROZ
Volodymyr Vynnychenko Kirovohrad State Pedagogical University, Kirovohrad National Technical University, Ukraine
Антоніна Царук
КРОК ЗА МЕЖІ СОЦІЯЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ: ТВОРЧІСТЬ АНАТОЛІЯ МОРОЗА
Abstract: An attempt of the complex investigation of Anatoliy Moroz`s world of fiction and the adjustment of the literary and critical reception of his creative genius through the prism of the boundary situations is made in the article. The writer’s philosophy of life ideal and the dominant elements of his style are considered here. The problem related to search for the meaning of life and self-identification in boundary situations is covered. The subject of stupid as a compound of public absurd is found and traced. The dynamics of the artist’s growing from the unsettling of the socialist realism’s canons and the de- velopment of the national neorealism to the postmodern philosophy of life are analyzed. Keywords: Anatoliy Moroz, socialist realism, canon, boundary situation, owner, con- sumerism, fool, national neorealism, the postmodern philosophy
Проблема перегляду оцінок лі- ху, “яке море може таїти слов’янська тератури соціялістичного реалізму душа […]. І яке ґрандіозне враження, назріла давно. Дослідження її дис- коли море стає мертвим, не злив- курсивних практик та корекція па- шись з народним” [12, 186]. Наші радиґм реалізована у працях Вален- критичні нотатки віддзеркалюють тини Хархун [17], Ірини Захарчук [7]. нестандартність думки автора щодо Наша ж мета – крізь призму цих до- ідеального героя. сліджень зробити спробу реконстру- Коли “соцреалістичний канон ювання творчости Анатолія Мороза. був системотвірним, домінантним і Ключ до ідейної проблематики його монопольним” у совєтській літера- творів доцільно шукати саме в його турі [17, 2], а її ключовим завданням героях: чому цим героям “так-таки ні було формування совєтської іден- разу не спало на думку, чий хліб вони тичности; коли влада контролювала їдять, і до чого це їх зобов’язує” [12, “виробництво реальности через її ес- 183], про “корисливий патріотизм”, тетизацію”, за концепцією Є. Добрен- енциклопедію міщанства за цілу епо- ка [цит. за 17, 5] образ центрального
+ 101 + Spheres of Culture героя (обов’язково позитивного) був всіх”. Низка вербальних колізій і по- вписаний у концептологію канону бутових конфліктів оприявнює сут- “основним сюжетом” (К. Кларк), що тєві відмінності світоглядних пози- “розгортається як рух від стихійнос- цій персонажів. Аварійно-виробнича ти до ідейности” [17, 6]; А. Мороз був ситуація змодельована як критерій категорично налаштований проти перевірки цілісности характеру Ро- ідеалізації героя й розглядав народ- мана Браги. ний ідеал як позицію. Не приймав Всупереч владній директиві, за нічого закостенілого. Звідси – реф- якою штурмівщина й окозамилюван- лексивна складова його стилю, оте ня визнавалися лише як перегини на сковородинівське намагання пізнати місцях, Анатолій Мороз підступаєть- світ через пізнання себе. ся до творення повноформатної кар- Вже у першій повісті 25 сторінок тини колективної безвідповідаль- однієї любови (1960) головний пер- ности. Голос автора то зливається з сонаж “випадав” із когорти типових голосом героя, його наївною проста- образів, а сама повість – із вузьких куватістю і насмішкувато-шаржевим рамок канону сільської тематики світосприйняттям, то набуває філо- українського соцреалізму [17, 12]. софської розважливости, сатиричної Мороз “виламувався” зі стереотипів різкости. Кінематографічні прийоми складнішою правдою. Однак образ монтажу панорамних полотен реаль- вчорашньої випускниці сільської ної дійсности – з укрупненою деталі- школи став паралельним “основним зацією, яка стає поштовхом для роз- сюжетом”, причому у виграшному думів і узагальнень, уможливлюють ґендерному варіянті. На жаль, ав- сув’язь філософського й ліричного у торові не вдалося вистояти супро- відступах, оприявнюючи неореаліс- ти тиску художнього стереотипу в тичну стилістику повісти. Протаго- розв’язці “відцентрового” конфлік- ніст приречений стати “героєм нашо- ту: бонусів для взяття реваншу над го часу” [15, 4] і жертвою фатальної системою кругової поруки молодому безгосподарности. У руслі неореаліз- аґрономові Горовому додає чергова му створено й суперечливий образ (комуністична) партійна постанова. бригадира Люборака – “ідеального”, Право на свободу творчости до- на наш погляд, пристосуванця, яким водилось відстоювати. Повість Троє узагальнено феномен “душевного і одна (1963) стала свідомим кроком безкрилля” [4, 3]. того відстоювання. Уперше буді- Коли критика безапеляційно ви- вельний майданчик розгортається в магала не копіювати потоки інфан- метафору державного будівництва. тильних почуттів [Див.: 16, 150], а Прозаїк шукає “золоту жилу” май- жива думка могла пробитися лише бутнього господаря країни з його не- у завуальованому вигляді, Анато- зручними питаннями до чиновників, лій Мороз робив спроби розхитати чиї громадська активність і “гучно- усталені підходи показу динаміки мовство” насправді приховують праґ- совєтських буднів уповільненою матичний кар’єризм і споживацтво. рефлексією. “Виробнича сфера є для Увиразнюється поляризація способів письменника полем ґрунтовних пси- досягнення щастя особистого і “для хологічних досліджень, однією з най-
102 + Volume X, 2015 + істотніших сфер вияву людської осо- го життя. Дію рухає її внутрішній бистости, індивідуальної вдачі” [2, 3], світ, художньо матеріялізуючи ідею. де сходяться в герці напружена дум- Ім’я героїні розгортається в мета- ка і непідробні пристрасті. В автор- фору вічного зв’язку буття людини з ській концепції людини, презентова- творчістю як його сенсом. Стосунки ній у полеміці героїв-атиподів рома- Музи з представниками нового літе- ну Чужа кохана, Віталій Дончик поба- ратурного напряму і “прилітератур- чив серйозне дослідження духового них” кіл розвиваються в параболіч- досвіду сучасників та активізацію них сюжетах, що надає прозі мистця громадянської позиції письменника філософічности. Вибір фаху героїні [6, 14]. Актуальність, рівень осягнен- дає змогу вмотивовано ущільнити ня і “доцентровість” конфліктів до- часопростір і спресувати історичні зволили поставити А. Мороза в один дистанції “античний світ – сучас- ряд з такими іменами українського ність”, “Шевченко – війна”. Синтез письменства, як В. Бабляк, О. Гончар, житейської конкретики унаочнює І. Вільде, А. Дімаров, Ю. Мушкетик, М. переконливість морального вибору Стельмах, Г. Тютюнник, Р. Іваничук. персонажів. Образ Музи наснажений 1980-ті роки стали для А. Моро- емоційним зарядом відкритости сві- за лабораторією внутрішньої свобо- тові, жаги пізнання трепетних істин ди і злітною смугою майстерности: на кінчику пера молодих поетів. Під- від роману-притчі Кіоскерка на пере- свідоме “А що, як завтра війна?” ви- хресті (1971) – до роману Четверо на ростає до мірила духових потенцій. шляху (1980), який приніс авторові Моделювання умовного конфлікту звання лауреата Шевченківської пре- активізує межову ситуацію мораль- мії (1982). У дискурсі шістдесятни- ноціннісного вибору героїв. цтва Кіоскерку на перехресті доцільно Змальовуючи психічні стани розглядати як “світоглядне вільно- персонажів при переході від одного думство” [8, 74]. Раніше означеному етапу життя до іншого, письменник мотивові блазня у країні абсурду тут закодовує їх у сприйнятті довкілля. суголосна тема національної само- Скориставшись методом прочитан- ідентифікації. Таким чином розши- ня тексту “під мікроскопом”, спо- рюється географія людинознавчих стерігаємо розгортання ситуації по- досліджень прозаїка. Зухвалим екс- рогу, де над зображальним домінує периментом стало виведення образу виражальне. Прагнення Музи стати читачки головною героїнею твору, невід’ємною складовою свого наро- де письменники, літературознавці й ду, за законом саморозвитку, дійде до критики ведуть гарячі дискусії. Ес- самозаперечення: дівчині хотілось тетичні категорії зміщено з філософ- іншого народу, який би прагнув чо- ської площини – вони перетворились гось і щось міг вчинити. Таким чином на предмет маніпуляцій професора мовою притчевости А. Мороз ставить Переяслава та його колег – “бароме- вічні питання. трів політичної коректности” (термін Слід зауважити, що вірність Ана- Валентини Хархун) [17, 7]. толія Мороза темі самоідентифікації Головна героїня розмірковує над простежується до останнього рома- проблемою автентичности власно- ну – Притча про Мутанта, де цен-
+ 103 + Spheres of Culture тральний жіночий образ теж подано цю й душевні стани, внаслідок чого в мітопоетичному ключі. Неприхова- з’явилася ідейно-моральна філосо- ний паралелізм філософського зерна фема [11, 120] “жити за законами обох притч – у пізньому усвідомлен- краси”, так і вибір героїв: оператив- ні значущости збереження власного ник Задерій “підходить” мистцеві імени. Помежові осяяння опредмет- схильністю до психоаналізу. нені як традиційними етносимво- Через двадцять років письмен- лами (Дніпро, круча, тополя), так і ник повертається до персонажів 25 українським вбранням – вишиван- сторінок однієї любови з метою ре- кою. “Останню” метафору розвитку візії їхніх духових надбань. Вектор цивілізації А. Мороз побачив у русі розслідування – “презумпція неви- вагонів метро, “напакованих” відчу- нности” голови колгоспу Горового у женими самотніми людьми: так люд- душевній драмі й самогубстві Карма- ство прямує в пітьму. зина, найкращого тракториста. Філо- Ретардація ретроспективних по- софські проблеми стають предметом дій у повісті Довга-довга хвилина моральних шукань і суперечок героїв (1974) створює багатошаровість роману Четверо на шляху. Гуманіс- художнього часу. Хоча новаторська тичний підхід до сучасника дозволяє форма була розкритикована крити- побачити за характером мікровсес- ками, незабаром прийом навмисно- віт із власними світилами та тінями. го уповільнення здобувся на гідний Провідні ідеї письменника розви- аксіологічний засіб А. Погрібного. ваються й утверджується циклічно Дифузна комбінація миті й духового як “через думки й суперечки персо- досвіду героя, кранівника Іваниці, нажів, так і через їхні характери й посилює візію присутности, слугує долі” [11, 7]. У місткому резюме про- метавиражальним психологічним фесора Василя Марка розкривається засобом характеристики героя, ство- рушій саморозвитку художнього сві- рюючи стереоскопічний ефект. Від- ту Анатолія Мороза й формула акту- булися зміни у творчій манері про- альности його творчости. Авторська заїка: “відкриваючий момент” со- концепція людини цілісна в ідейних ціологічного мислення ускладнився акцентах, елементи стилю пронизу- психологічними чинниками, думка ють усю тропічну систему твору. Ес- набула образної пластики. Умовним тетичним скарбом роману визнано “схрещенням” часів А. Мороз по- концептуальні тропи. слуговуватиметься у роботі над іс- У кризові 1980-ті прозаїк увій- торичним романом Хоть (прийом шов із лінзою “літератури запитань” проспекції), а концепцію вічного по- [13, 14], що засвідчують романи То- вернення реалізує в романі Ваш поїзд вариші (1981), Ваш поїзд о дев’ятій о дев’ятій і повісті Убивство, про яке (1985), рефлексія Сам (1986). Ці ро- ніхто не хотів знати. мани стали помітним явищем в укра- Нова якість подачі конфлікту їнській літературі. Дискутивний кон- в жанрі детективу (повість Легке флікт між головою колгоспу та ди- завдання, 1976) дала змогу підпо- ректором школи, позитивними геро- рядкувати художній меті як дослі- ями роману Товариші, поляризував дження людини через щоденну пра- позиції критиків. Адепт соцреалізму
104 + Volume X, 2015 + та моделювальної ролі позитивно- Еволюціонує як місія дурнів у творах, го героя Л. Санов закинув серйозне так і художнє надзавдання автора. звинувачення, нібито А. Мороз “по- Колишня “дурість” Левка Горового милився в основному – в своїх симпа- (відмова від місця на катедрі столич- тіях і антипатіях, в оцінках людей та ного вузу задля підняття відсталого їх життєвого діла, у трактуванні про- колгоспу) сприймається як різновид блеми духовости в соціялістичному духової практики задля повноти са- суспільстві” [14, 40]. В’ячеслав Брю- мореалізації. Маркером дурости стає ховецький назвав конфлікти роману нездатність до мімікрії Романа Браги реальними і “багато в чому успішни- (Троє і одна), чиє почуття господаря ми” [3, 168], а Іван Дзюба зауважив вбивають технологічні порушення, творення конфлікту “нетрадицій- фінансова халатність. Чиновники від ного типу” [5, 170], де відбувається комуністичної партії та комсомолу “взаємозапліднення ідей”. завуальовано експлуатують Романо- У “романі одного дня” Ваш по- ве почуття справедливости. їзд о дев’ятій Олена Логвиненко по- Мотив сакральности юродства бачила спробу “багатопроблемно- набирає сили – у поєднанні з пошу- го, різноступеневого осмислення ком сенсу життя та ставленням пер- життя. І майже кожна з порушених сонажів до праці у романі Ваш поїзд о автором проблем (сім’ї і виховання, дев’ятій. Спосіб життя Діогена – вте- обов’язку і чести, керівника й підле- ча любомудра від матеріяльних те- глих, морального вибору тощо) так нет соціюму. Машкара божевільного чи інакше заломлюється крізь при- несе зерня ірраціонального підходу зму «врівноваженого» сприйняття до моделі світобудови, утверджуючи Михайла Михайловича” [9, 4]. Ціка- пріоритет духових цінностей. Місія ві спостереження Ніни Бернадської Діогена – ректи істину, на яку ніхто стосовно взаємодії назви й епіграфа серйозно не зважає, що вносить у сю- роману: останній наснажує “призем- жет мотив перестороги. Перебуваю- лено-побутову формулу” символікою чи найнижче на соціяльній драбині, філософського звучання [1, 4]. Автор Діоген утверджує власну філософію вибудував дві сюжетні лінії, поста- буття і спосіб її реалізації. Відмова від вивши в епіцентрі подій батька і сина мімікрії зближує його з героями-про- Золотків. Складна сюжетно-ідейна тагоністами Романом Брагою, Лев- діялектика виводить на чисту воду ком Горовим. До диваків належать не лише ґанджі батька, але й певну Вадим Устименко (Легке завдання), світоглядну аморфність сина. який відмовляється брати гроші за Морозова закоріненість у мо- працю, що порушує закон краси, і ральні виміри суспільно-виробничої Арсен Однорал (Товариші), який не сфери вимагала пошуку прийомів, які нажив собі статків, зате нажив хво- донесли б до реципієнта думку мист- робу серця й продовжує вишукувати ця без редакційних спотворень. Тому в дітях задатки ґеніяльности. Якщо прозаїк вимушений був дозувати літературні побратими Діогена соці- тему дурнів і совєтської демократії ялізувалися, то він сам сприймаєть- як «дуросвіту» у своєму художньому ся екзистенційно самотнім. У межах світі, повертаючись до неї знов і знов. одного твору парадоксальним чином
+ 105 + Spheres of Culture створюється дует переспіву ідеалів: метаобразу будівельного майдан- “офіційним” шукачем істини і свого чика і кореґує топос пошуку сенсу місця у світі виступає молодий архі- життя як шлях “паралітика з блиску- тектор Василь Золотко. Навіть його чими очима” до вершини. Алюзійний фах є маркером метафори світопе- образ паралітика викликає потужні ребудови. Натомість із ряхтіння ті- ремінісцентні енерґії, співвіднесе- ней виступає інший ідеал, дещо при- ні з творчістю Лесі Українки, Івана тлумлений і розпорошений у кількох Франка. Пошук ідеальної формули персонажах, позначених, за оцінкою людських стосунків, виробничих від- оточення, дурістю. Це й Діоген, і носин, можливості самореалізації, з Людмила, чия філософія буття відпо- одного боку, і втрата можливостей, відає загальнолюдським цінностям, зникання ідеалу, з іншого, – основні і фанатично віддана праці Копуща, мотиви роману. чиє дослідження стає детонатором До прикмет творів А. Мороза на- виробничого абсурду. Всі вони нама- лежить, безумовно, вибір героїв. У гаються зігріти світ світлом думки й центрі уваги – герой думаючий, який маленького їхнього чину. намагається осмислити світ і свою Творчість Анатолія Мороза надає місію в ньому. Симпатії письменника розлогий матеріял для досліджен- на боці максималістів, які самостійно ня “дурнів” і “дуросвіту” совєтської шукають відповіді на питання соці- системи. Аксіологічний підхід до ху- яльного, філософського та морально- дожнього світу письменника опри- го характеру, вступають у конфлікти сутнює дурнів, непрактичних до ха- як із своїми антиподами, так і з влас- пання і самозбереження, нездатних ним вчорашнім “я”. Домінанта роман- до віянь суспільних мутацій. Вони ного мислення А. Мороза зосередже- перетворюються у моральних за- на на проходженні героями ситуацій ручників абсурду й духового некрозу морального вибору, які потребують суспільства. Пройшовши стан іншос- вольового рішення і готовности бо- ти – як духовну практику на шляху ротися за ідеали або, навпаки, завер- ініціяції в неповторну особистість, шуються пошуком екзистенційного вони приречені стати переможця- компромісу. ми над тихою формою поневолення Діягноз хвороби суспільства духу, стаючи в опозицію до системи і письменник визначає за прикмет- нав’язаних нею цінностей. ною ознакою ґедонізму – переважан- Сподіваної жду (1990) – роман- ням бажання брати над бажанням метафора Анатолія Мороза періоду віддавати. Мистець простежує ви- кризового стану (“руйновища”) сус- родження потреби натхненної праці пільства, де кожен персонаж – уламок в умовах, де працює закон зрівня- загальної метафори. Зростає тривога лівки, а працелюбність, порядність, за можливість розриву “мозаїчних” чесність розцінюються як дивакува- зв’язків, усвідомлення абсурдности тість. Композиційно проблема визна- правил гри, посилюється відчуття за- чення героїв вирішується як поліфо- кинутости людини, відчуження її від нія головного конфлікту, багатого- свого творчого начала. Постмодерна лосе звучання якого нагадує сув’язь парадиґма провокує повернення до інструментальних партій в оркестрі.
106 + Volume X, 2015 + Нанизування мікроконфліктів однієї секретів (2010) Оксани Забужко й теми нюансує головний мотив. Різні Записках українського самашедшого герої знаходяться на певних етапах (2011) Ліни Костенко. руху по кривій: хтось лише зрушив Втрата націотворчої ідеї активі- із мертвої точки, інший прямує по зує кримінальний елемент і штовхає висхідній, ще хтось падає все нижче індивіда до прірви небуття – такий й нижче. Межова ситуація стає аксі- акцент проблематики детективу ологічним критерієм морально-пси- Убивство, про яке ніхто не хотів зна- хологічних параметрів особистости. ти (1997) та Притчі про Мутанта Зрушення з точки відліку засвідчує (2004). Мотив злочину та покарання становлення особистости, сумніви зумовив концентричність побудо- – накопичення критичної маси ар- ви сюжету Убивства, про яке ніхто ґументів для подолання складного не хотів знати. Процес роздвоєння випробування, а компроміс із обста- особистости, власника і громадяни- винами – втрату себе. Таким чином на, охоплює різні рівні свідомого та розв’язкою латентного конфлікту підсвідомого. Кожен новий виток “людина – система” в тональності сюжету відкриває то суспільні, то уникання відкритого протистояння особистісні проблеми “загубленос- обставинам стає духова смерть пер- ти” Дикого. Межовий часопростір сонажа, яка передує фізичній. несе екзистенційне навантаження, Прозаїк спостеріг феномен адап- внаслідок чого отримує форму са- тування розуму свого сучасника і крального. тримає його в полі свого чіпкого Ідея загубленої української лю- зору: пристосуванство “науковця” дини часу великої Руїни покладена Михайла Золотка (25 сторінок од- в основу історичного роману Хоть нієї любови, Ваш поїзд о дев’ятій), (2002). Сучасник відчуває притя- горе-поета Коноплі (Чужа кохана) і гальну силу трагічної постати геть- професора Переяслава (Кіоскерка на мана Петра Дорошенка, прозваного перехресті), представників технічної Сонцем Руїни. Прозаїк розробляє інтеліґенції (Троє і одна), педагогіч- проблематику світовідчуття україн- ної сфери (Товариші) тощо. Врешті- ців періоду Руїни в дусі екзистенція- решт пристосуванство пронизує всі лізму, висвітлює сум’яття героя в мо- рівні суспільного життя: п’яту владу мент межового потрясіння: на його і мистецьку еліту (Сподіваної жду), очах скарано на смерть полковника правоохоронні органи, депутатський Поповича. Віддаляючись від події у корпус (Притча про Мутанта). просторі й часі, гетьман Дорошенко Ідея самоідентифікації зумови- наближається до розуміння офіри ла зростання “м’язової сили” україн- Поповича, тому задля збереження ської літератури початку ХХІ століт- решток України від нищення геть- тя. У межах виразно націєцентричної ман готовий віддати булаву Само- парадиґми важко переоцінити тему йловичу. Фабулу твору можна було б втрати свого імени, що “вибухнула” у звести до тривалого воєнного проти- Притчі про Мутанта Анатолія Моро- стояння кількох таборів та їх очіль- за й Повістинці про Потворка (2004) ників, та головне поле битви – в душі Віктора Терена, в Музеї покинутих Петра Дорошенка.
+ 107 + Spheres of Culture Автор знає ключ до того колек- та офірою схожі на агіографії, інші є тивного підсвідомого, що дрімає в алеґорією ницости й жадібности. По- кожній людині, він знаходить найко- стмодерністська позиція Анатолія ротший шлях вразити нашу уяву, бо Мороза виявляється у тому, що автор ж таємниця завжди має притягуваль- фактично нищить себе, стаючи кри- ну силу. Чому запальний Мурашко тиком і пропонуючи одну з інтерпре- вибрав таку ж лицарську смерть, як і тацій множинности текстів [18, 14]. його батько, – на палі? Щоб пізнати в Поглинений марнотратством бу- останні миті земного існування щось денности, програміст Мутант набли- таке, заради чого жив? На помежів’ї зився до кризи середнього віку, який буття зустрічаємо в романі леґен- передбачає переоцінку почуття влас- дарного Івана Богуна. Він зупинив- ної гідности. Однак він, креативний і ся у лісовій хатині-паланці, наскрізь самодостатній, відчуває розхитуван- просякнутій алеґорією вибору: вікна ня структури психологічного часу, виходять на захід та схід. Та Богун не ослаблення взаємодії з минулим, бачить сенсу в підтримці жодної зі втрату теплих родинних почуттів. сторін. За мітологічною символікою, Пробудження серця стає опонентом ліс – то візуалізовані сумніви. Вони розумові героя. Спонукою до змін і, зумовлені усвідомленням безглуз- відповідно, внутрішнього конфлікту дя воювання проти самих себе. Сим- стає жінка. Кохана. Мати. Батьківщи- воліка пейзажу та інтер’єру працює на. Триєдність образу вбирає в себе на мету – максимально досягти на- чуттєвість як головну ментальну пруження рецепції межової ситуації. ознаку українців (за Олександром Абсурдність вибору майстерно пере- Кульчицьким). Архетип України ви- дається нагнітанням настрою безви- значає аксіологічну домінанту твору. ході, знесилення, усвідомлення Богу- Для раціонального Мутанта віддати ном власного трагічного кінця. себе емоційній стихії – крок, що меж- Конфліктний вузол у Хоті ує з божевіллям. Позицією “сторон- зав’язаний по-постмодерністськи: нього” він зруйнував власний світ. тут і клясичний конфлікт між по- Внутрішня драма героя – в усвідом- чуттям та обов’язком, і головний леній приречености на поразку, бо конфлікт романтизму між ідеалом ворогом є велике Ніщо у спопелілій та дійсністю, й екзистенційні пи- душі. тання, на які читач має відповісти Критики традиційно розгляда- сам. Між двома полюсами конфлік- ли твори Анатолія Мороза з позицій ту – відкритого (шекспірівського) і соцреалізму. Але творчий доробок прихованого буденністю (чеховсько- письменника, за винятком хіба що го) – письменник вплітає конфлікт- 25 сторінок однієї любови, не впису- дискусію, властивий драмі Генрика вався в рамки канону. Не імпонували Ібсена, Бернарда Шов, пізніше пере- йому ідеальний герой, “роман-ілю- осмислений Жан-Поль Сартром та стрування” і “роман перевиховання”; Альбером Камю. Питання про сенс Анатолій Мороз раз і назавжди від- життя, довкола якого змодельовано мовився від однозначности зобра- сюжет, анонсує твір та ув’язує життє- ження характерів, а точніше, надавав писи доль, одні з яких висотою духу перевагу мистецькому поліфонічно-
108 + Volume X, 2015 + му вираженню. Відчуття провини і художнього пошуку: Літературний про- фатальної приречености у боротьбі з цес 60 – 80-х років, Київ: Наукова думка форс-мажорними обставинами – іма- 1989, с. 3–20. нентні риси стильової манери піз- 7. Захарчук Ірина, Війна і слово: мілі- нього періоду творчости мистця. Із тарна парадигма літератури соціаліс- тичного реалізму, Луцьк: Твердиня 2008, циклічности межових ситуацій і люд- 346 с. ських драм виростає художня правда 8. Зборовська Ніла, Шістдесятники, психологізму межового буття україн- «Слово і час» 1999, № 1, с. 74–80. ського народу, репрезентована наці- 9. Логвиненко Олена, Втеча від влас- онально-гуманістичним і соціяльно- ного спокою?.., «Молода гвардія» 1985, 18 філософським романним мисленням вересня, с. 4. письменника, який уникав естетиза- 10. Марко Василь, Анатолій Мороз: ції совєтської ідентичности, перед- Нарис творчості, Київ 1988, 207 с. бачав крах системи і терпляче котив 11. Марко Василь, Думкою осяяний під гору свій камінь «будителя» сус- світ, [y:] Мороз Анатолій, Твори: У трьох томах, Київ: Дніпро 1987, Том 1, с. 5–14. пільної та національної свідомости. 12. Мороз Анатолій. Про народність у літературі: Літературно-критичні но- Bibliography and Notes татки, «Вітчизна» 1958, № 3, с. 179–196. 13. Cадковский Вацлав, Проблемы 1. Бернадська Ніна, Крізь час, «Літе- социалистической эпики, «Вопросы ли- ратурна Україна», Київ 1984, 20 грудня, тературы» 1978, № 12, с. 11–7. с. 4. 14. Санов Л., Так хто ж переміг?.. (По- 2. Брюгген Володимир, Не по- лемічні нотатки), «Радянське літерату- писаному, «Літературна Україна», Київ рознавство» 1975, № 8, с. 35–42. 1967, 7 лютого, с. 3. 15. Саранчук Віктор, Герої живуть 3. Брюховецкий Вячеслав, Испы- серед нас, «Дзержинець» 1963, 17 грудня, тание гласностью, или «Давайте гово- с. 4. рить…», “Вопросы литературы”, Москва 16. Слабошпицький Михайло, Тризе, 1987, № 3, с. 83–111. або таємниця творчості, «Київ» 2004, № 4.. Волынский Константин, Живая 7–8, с. 147–156. вода, «Литературная газета», Москва 17. Хархун Валентина, Соцреаліс- 1964, 11 января, с. 1–3. тичний канон в українській літературі: 5. Дзюба Іван, Від схем до синтезів ґенеза, розвиток, модифікації: авторефе- дійсності, «Вітчизна», Київ 1986, №6, с. рат дисертації ... доктора філологічних 170–176. наук, Київ 2010, 39 с. 6. Дончик Віталій, Поступ і супереч- 18. Baudriyar Jean, Fatal Strategies ності, [y:] Агеєва Віра та ін., Діалектика crystal revenge, New York 1990, 81 рp.
+ 109 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Mariya Foka
SUBTEXT IN THEATRE AND IN CINEMA: COMMON PARADIGM
Volodymyr Vynnychenko Kirovohrad State Pedagogical University, Ukraine
Марія Фока
ПІДТЕКСТ У ТЕАТРІ ТА В КІНО: СПІЛЬНА ПАРАДИҐМА
Abstract: The paper deals with the research of the general paradigm of the subtext interpretation in theatre and in cinema on the basis of experience of the prominent the- atre directors K. Stanislavskii and V. Niemirovich-Danchienko and the leading screenwrit- ers and script consultants R. McKee, L. Seger, J. Weston, and K. Iglesias. In particular, the specificity of the category “subtext” understanding in theatre and cinema is studied. Also the roles of intuition and feelings in the decoding process and artistic presentation of implicit meanings are defined. The engagement between internal and external lines that represent implicit and explicit in the scene is revealed. The particularity of dialogue and pause, visual and audio effects that conceal attached information is determined. Keywords: subtext, theatre, film, K. Stanislavskii, V. Niemirovich-Danchienko, R. Mck- ee, L. Seger, J. Weston, K. Iglesias
Підтекст як ґенератор прихова- осмислення художньої категорії “під- них смислів, а отже й особливої ху- текст”. До того ж у мистецтвознавстві дожньої енергії, залишається одним не узагальнено досвід щодо розумін- iз найменш досліджених у літерату- ня цієї категорії, не систематизовано рознавстві. Водночас сценаристи, ре- прийоми та методи створення імп- жисери, актори театру й кіно активно ліцитних смислів. Цим пояснюється застосовують технології, що творять актуальність нашого дослідження. “другий плян” на сцені та в кіно, су- Метою статті є розкриття спільної ґестуючи прихований смисл гляда- парадиґми осмислення підтексту в чеві. І вивчення такого суміжномис- театрі й кіно, базуючись на досвіді тецького досвіду залишається поза театральних режисерів Константіна увагою теоретиків літератури, хоча Станіславського і Владіміра Нєміро- театральні й кінематографічні набут- віча-Данченка і голлівудських кон- ки щодо роботи з імпліцитними смис- сультантів з написання кіносценаріїв лами спроєктовані в літературоз- Робертa Маккі, Лінди Сеґер, Джю- навчу сферу дозволяють збагатити діт Вестон і Карла Іґлесіяса. Постави-
110 + Volume X, 2015 + мо собі за завдання розкрити специ- навіюють ефект прихованих смислів, фіку розуміння поняття “підтекст” у більш чи менш детально представ- театрі та в кіно; визначити роль ін- лені у всесвітньовідомих семінарах туїції та чуття, особливості побудови Р. Маккі, Л. Сеґер, Дж. Вестон і К. Іґле- діялогів та уведення пауз, взаємодію сіяса, теоретичні засади яких відо- внутрішньої та зовнішньої ліній, роль бражені зокрема в бестселерах Story Р. візуальних та аудіяльних ефектів, що Маккі, Making a Good Script Great, Spiri- несуть імпліцитну інформацію. tual Steps on the Road to Success і Writ- Маючи у своєму арсеналі різні ing Subtext: What Lies Beneath Л. Сеґер, зображально-виражальні засоби ви- Directing Actors і The Film Director’s раження, тим не менш кіно й театр Intuition Дж. Вестон, The 101 Habits of активно та успішно використовують Highly Successful Screenwriters і Writing ті ж самі методи, що суґестують імп- for Emotional Impact К. Іґлесіяса. ліцитні смисли як на театральній Сфокусуймо увагу на спільній па- сцені, так і в кіно. Одними з перших, радиґмі осмислення підтексту в теа- хто почав успішно працювати з при- трі та у кіно, адже такий підхід допо- хованими змістами, тобто осмислю- може виявити ключові аспекти для вати й втілювати їх, були засновники вивчення підтексту крізь призму лі- Московського художнього театру, ба- тературознавства. гато в чому новатори й реформато- Насамперед варто зазначити, ри: театральний діяч, актор, режисер що підтекст – це імпліцитний смисл, К. Станіславський і педагог, драма- тобто “справжній смисл, що вирує під тург В. Нєміровіч-Данчєнко. Зокрема, словами і діями. Це справжня, чис- це стосується постановок Чєховських та істина” [8, 2]. Так, маючи бажання п’єс, які містили приховані смисли та поставити Чайку А. Чєхова, “реабілі- які для адекватного втілення вимага- тувати” її після невдалої постановки ли повного їх декодування. Саме тому в Алєксандрінському театрі, К. Ста- вивчення досвіду театральних режи- ніславський неминуче зіткнувся з серів буде сконцентроване на поста- імпліцитними смислами, їх осмис- новках драматичних творів А. Чєхова, ленням, декодуванням і втіленням таких як Чайка, Дядя Ваня, Три сестри, на сцені. Проте, взявшись за п’єсу, її Вишневий сад. У теоретичних працях, прочитання й вивчення, не одразу статтях, спогадах, нотатках, листах та осягнув глибину тексту, а отже не од- інших видах меморіяльної літерату- разу відчув підтекст. “П’єси Чєхова не ри детально представлена специфіка розкривають одразу свою поетичну розуміння, осмислення, розкриття значимість, – розмірковував режисер. підтексту К. Станіславським і В. Нємі- – Прочитавши їх, кажеш собі: ровічем-Данчєнком, що є важливою «Добре, проте… нічого особливо- частиною тепер уже всесвітньовідо- го, нічого приголомшливого. Усе як мої системи Станіславського, теорії треба. Знайоме… правдиве… не нове». сценічного мистецтва, методу актор- Нерідко перше знайомство з його ської техніки. творами навіть розчаровує. Здається, У той же час підтекст є що нічого розповідати про них після невід’ємною складовою якісного кіно, прочитання. Фабула, сюжет?.. Їх мож- а засоби й методи, що створюють і на висловити двома словами. Ролі?
+ 111 + Spheres of Culture Багато хороших, проте немає виграш- Очевидно, що таке глибоке ро- них… Згадуються окремі слова п’єси зуміння значення інтуїції зумовлює сцени…” [2, 220-221]. специфіку відтворення підтекстових Тож, безумовно, підтекст вимагає смислів на сцені чи в кіно – суґесту- особливого осмислення й глибокого вати інші невисловлені смисли гля- проникнення в експліцитний плян дачам на рівні інтуїції. Зокрема, ана- вираження для його адекватного про- лізуючи свої підходи до поставлених читання, що у свою чергу потребує п’єс, К. Станіславський окремо виді- розвиненої інтуїції, певних фонових лив спектаклі, які ставились за т. зв. знань, багатого асоціятивного фон- лінією інтуїції й чуття. Суть цього ду і т. п. Проте на початковому етапі, методу полягала в передачі акторами тобто до безпосереднього осмислен- невербальної інформації, вражень і ня й проникнення в невисловлене, почуттів. Режисер пояснював цю осо- саме інтуїція стає важливим іденти- бливість таким чином: “Я не берусь фікатором підтексту – відчуття, що описувати спектаклі чєховських п’єс, внутрішній зміст залишається неви- оскільки це неможливо. Їх чарівність словленим, смисл полягає не у тому, у тому, що є те, що не передається про що йдеться в тексті. “Зазвичай словами, а приховане за ними чи то підтекст – це щось, чого ви не може- в паузах, чи то в поглядах акторів, у те вповні розпізнати. Це відчувається. випромінюванні їх внутрішнього по- Ви відчуваєте його” [8, 4], – пояснює чуття. При цьому оживають і мертві Л. Сеґер. Ось як, для прикладу, згаду- предмети на сцені, і звуки, і декорації, вав К. Станіславський момент власно- і образи, що створюються артистами, го відкриття наявности прихованого і сам настрій п’єси і всього спектаклю. смислу: “…Дивно: чим більше даєш Уся справа тут у творчій інтуїції й ар- волю пам’яті, тим більше хочеться ду- тистичному чутті” [2, 220]. мати про п’єсу. Одні місця її змушують, Ідеться, по суті, про проявлення за внутрішнім зв’язком, згадати про та функціонування підтексту під час інші, ще кращі місця й насамкінець спектаклю. Саме творча інтуїція й ар- – про весь твір. Ще й ще перечитуєш тистичне чуття відіграють важливу його – і відчуваєш всередині глибокі роль, адже ці складові талановитого поклади” [2, 221]. актора дадуть змогу віднайти точні Кінодраматурги надають саме прийоми, які навіють театральній ау- інтуїції особливого, якщо й не провід- диторії відчуття, що головне криєть- ного значення. “Інтуїція грає велику ся поза словами, у несказаному й не- роль в правильному прочитанні під- висловленому. тексту, – наголошує Дж. Вестон. – Зді- Робота з прихованими смислами бність помічати й розуміти підтекст в даному випадку розкривається на зазвичай називається здібністю «чи- двох рівнях: відтворенням авторсько- тати між рядками». Це характерне й го та створенням акторського підтек- для читання рядків драматичного стів, які мають органічно співіснувати сценарію. …Уміння добувати підтекст й взаємодіяти для адекватного наві- – спонтанно й проникливо інтерпре- ювання їх глядачам. Ось як такий по- тувати правду за діями, словами й по- двійний характер підтексту пояснює діями – це інтуїція” [9, 85-86]. театральний режисер: “…Ми перетво-
112 + Volume X, 2015 + рюємо твори драматургів, ми виявля- підтекст у ролі, якщо письменник не ємо в них те, що приховано під слова- вкладав ніякого підтексту” [8, 95]. У ми; – переконаний К. Станіславський, той же час уточнює, що “іноді пись- – ми вкладаємо в чужий текст свій менник не усвідомлює підтексту. Іно- підтекст, встановлюємо своє ставлен- ді письменники відчувають, які ідеї й ня до людей і до умов їхнього життя; слова найбільше підходять для сце- ми пропускаємо через себе весь мате- нарію, хоча навіть вони не можуть ріял, який отримуємо від автора й ре- сказати вам точно, що там підтекст є” жисера; ми знов переробляємо його у [8, 95]. собі, оживляючи й доповнюючи сво- У свою чергу одне із важливих єю уявою” [3, 63-64]. значень надається діялогам, у яких, Такої ж думки притримуються й як дивно це звучить, істинне криєть- кінодраматурги у своїх спробах роз- ся за невисловленим і недоказаним. крити “секрети” свого мистецтва. Зо- Так, услід “за Чєховим” на сцені МХТу крема, Дж. Вестон виокремлює й іден- діялоги несли у собі великий імплі- тифікує такі підтексти, як “підтекст цитний смисловий пляст. В. Нєміро- героя”, що пов’язується з актором, і віч-Данчєнко так пояснив цю особли- “підтекст історії”, що пов’язується з вість: “… У п’єсі Чєхова ніяк не можна, режисером. “Підтекст героя” є відпо- щоб актор жив тільки тими словами, відальністю актора, тобто саме актор які він зараз промовляє, і тим змістом, мусить передати, створити й навіяти який, за першим враженням, у них за- закладений смисл глядачеві. Як по- кладений. Кожна фіґура носить у собі яснює кінодраматург, це “інформація щось невисловлене, якусь приховану про героя, про яку герой може не го- драму, приховану мрію, приховані пе- ворити або навіть не знати про себе: реживання, усе велике невисловле- така, як його емоційний та фізичний не – в слові життя. Десь воно раптом досвід, його взаємини, його потреби й прорветься – у якійсь фразі, у якійсь образи, і асоціяції, що формують його сцені. І тоді настане та високохудожня спогади, мрії, бажання і страхи” [9, 89- радість, яка становить смисл театру” 90]. У той же час “підтекст історії” – це [1, 429]. справжня історія, яку ви розповідає- І цей смисл театру “за Чєховим” те. Це емоційні результати – це те, що тісно переплітається зі смислом кіно. відбувається на соціяльному, емоцій- Зокрема, Л. Сеґер зазначає: “Коли ному рівні в уявному світі сценарію, письменники створюють діялог, що у якому герої існують” [9, 90]. І цей є зрозумілим, ми називаємо його оче- аспект є відповідальністю режисера, видним. Герої говорять саме те, що тобто саме від бачення, відчуття й вони мають на увазі чіткими, логічни- рішення режисера залежить рівень і ми, реченнями. Це безглуздо. Це слаб- ступінь передачі смислу твору. ко. Це звучить як лекція або нотація, Притім Дж. Вестон переконана, або трактат, або висновки. Діялог не є “коли сценарій є прозорим, актор і емоційно живим” [8, 3]. Таким чином режисер мусять придумати, створи- за діялогами мають приховуватись ти підтекст, якого, можливо, там не- не висловлені прямо враження, дум- має” [9, 91]. А Л. Сеґер наголошує на ки, почуття героїв, і саме це робить тому, що “актор не може створювати сцену повною та цікавою. “Однак це
+ 113 + Spheres of Culture не означає, що ми не можемо писати дію потрібно розуміти у внутрішньо- сильні діялоги, у яких зневірені лю- му сенсі й що на ній одній, очищеній бити намагаються сказати правду, – від усього псевдо-сценічного, можна уточнює Р. Маккі. – Це просто означає, будувати й основувати драматичні що найбільш пристрастні моменти твори в театрі” [2, 221]. Зауважимо, мають приховувати ще один глибший що К. Станіславський не вдається до рівень” [7, 256]. терміну “підтекст”, замінивши його Відповідний підхід застосовуєть- власним – “внутрішня дія”. Очевидно, ся й у побудові сцени. “Коли сцена го- так точніше оперувати ним, говоря- ворить читачеві прямо про що йдеть- чи про гру актора, який має передати ся, це часто емоційно безглуздо не приховані смисли шляхом втілення задовольняє, – пояснює К. Іґлесіяс. – У внутрішньої дії. підтексті ви приховуєте конфлікти Взаємодія ж зовнішньої та вну- сцени навіть без їх визначення. При- трішньої дій, їх ролі та функції чітко чиною, чому читачі схвалюють під- розмежовувались: “У той час як зо- тексти, є те, що він вимагає зусиль від внішня дія на сцені забавляє, роз- них, привертає увагу їх й активізує їх важає чи збуджує нервову систему, у процесі читання. Коли мозок читача внутрішня заряджає, полонить нашу зайнятий, це автоматично зацікав- душу й оволодіває нею. Звичайно, ще лює тим, про що йдеться на сторінці” краще, коли обидві, тобто і внутріш- [6, 84]. ня, й зовнішня дії, існують, тісно зли- Такої ж думки і Р. Маккі: “Сцена ті разом. Від цього твір лише виграє розповідає не про те, що у ній пока- в повноті й сценічності. Але все-таки зано. Ще про щось. І саме це щось… внутрішня дія має стояти на першому змушує сцену працювати. У будь-якій місці” [2, 221]. сцені завжди наявний підтекст, вну- Такий “двоїстий” підхід до зобра- трішнє життя, що відрізняється від ження сцени та, відповідно, принцип тексту чи суперечить йому” [7, 255]. І втілення ідеї йде від реального жит- саме в декодуванні цього закладеного тя. Р. Маккі пояснює це правило таким підтексту, що поглиблює та активізує чином: “Ніщо не є тим, чим здається. сприймання, полягає роль реципієнта Цей принцип вимагає від сценариста – “бачити через вираз облич та вчин- постійного усвідомлення “дволичнос- ки героїв глибину невисловленого, ти” життя, його розуміння, що все від- неусвідомленого” [7, 254]. бувається принаймні на двох рівнях, і У Антона Чєхова імпліцитна ін- тому завдяки цьому він повинен пи- формація існує паралельно з експлі- сати відповідно до правила одночас- цитною. І це точно відчув К. Станіс- ної двоїстости. По-перше, він повинен лавський, пояснивши цю особливість створити вербальний опис чуттєвого через взаємодію зовнішніх та вну- поверхневого рівня життя, що вклю- трішніх дій: “Його п’єси – дуже дійові, чає в себе зображення й звук, діяль- але тільки не в зовнішньому, а у вну- ність і розмови. По-друге, він повинен трішньому своєму розвитку. У самій створити внутрішнє життя, що напо- бездії створюваних ним людей при- внене усвідомленими та підсвідоми- ховується складна внутрішня дія. Чє- ми бажаннями, діями й реакціями, хов краще від усіх довів, що сценічну потягами й особистісними проявами,
114 + Volume X, 2015 + що зумовлені ґенетичними й прак- що чим довша пауза, перед тим як ви тичними вимогами. Як у житті, так і в отримаєте відповідь, тим далі ви під- історії: він повинен приховати правду ете від того, куди ви хочете піти. …Ви за «життєвою» маскою, справжні дум- запитуєте когось про щось, […] і якщо ки й почуття героїв приховувати за їх пауза довга, це підтекстово натякає, словами й діями” [7, 252-253]. що щось не так тут. Нарешті відповідь Одним з прийомів, який створює приходить… Але пауза сказала все” ефект “айсберґа”, є паузи. К. Станіс- [8, 30]. лавський із метою створення особли- Особливого підтекстового наван- вого психологізму вдавався до уве- таження, тобто навіювати додаткові дення пауз, і в цьому виявлялась “сти- враження, настрій, відчуття, можуть хійна близькість до Чєхова, у якого на також нести візуальні (скажімо, де- кожній сторінці знайдеться дві-три корації) чи аудіяльні (звукові) ефек- паузи” [1, 146]. Пауза стала дієвою, ти. Так, К. Станіславський зазначає: що було нововведенням художнього “Чєхов однаково володіє на сцені й театру, вона грала свою роль і несла зовнішньою, і внутрішньою правдою. в собі певний смисл (невисловлені ін- У зовнішньому житті своїх п’єс він, як формацію, настрій, враження, почут- ніхто, вміє користуватися мертвими тя і т. ін.). Так, “у мізансцені для Чайки картонними бутафорськими речами, окреслювався шлях до найглибших декораціями, світловими ефектами й життєвих пауз; у них чи проявлялося оживляти їх. Він уточнив і поглибив доживання попереднього хвилюван- наші знання про життя речей, звуків, ня, чи підготовлювався вибух май- світла на сцені, які як у театрі, так і в бутньої емоції, чи містилось велике житті, мають величезний вплив на люд- мовчання, повне настрою” [1, 146]. ську душу (письмівка наша. – М. Ф.). Більш того, “пауза не мертва, а дієва, Сутінки, захід сонця, його схід, гроза, яка поглиблює переживання чи від- дощ, перші звуки ранкових птах, тупіт мічена звуками, що підкреслюють коней по мосту й стук від’їжджаючого настрій: фабричний чи паровозний екіпажу, бій годинника, крик цвірку- гудок, птах, тужливий крик сови, про- на, набат потрібні Чєхову не для зо- їзд екіпажу, музика, яку чути здалеку, внішнього сценічного ефекту, а для і т. п.” [1, 147]. Таке “промовисте мов- того, щоб розкрити (письмівка наша. чання” [4, 105] потребувало особли- – М. Ф.) нам життя людського духу” вого підходу як від режисерів, так і [2, 223]. від акторів, адже мало органічно уві- Варто навести цікавий факт, що йти у сцену. “Досягалися паузи дуже А. Чєхов надавав великого значен- нелегко, шляхом наполегливих і важ- ня “правдивому звукові на сцені” ких пошуків, – згадував В. Нєміровіч- [5, 350], тобто відтворенню й самому Данчєнко, – не тільки зовнішніх, але звучанню звука. Очевидно, “музична” й психологічних пошуків гармонії між тональність мала суґестувати певний дійовими особами й всією навколиш- настрій чи емоцію, і це “музичне” на- ньою обстановкою” [1, 147]. повнення, а саме його відтворення на У тому, що пауза є засобом пере- сцені набувало для драматурга осо- дачі підтекстових смислів, переко- бливого значення. Наприклад, так нана й Л. Сеґер: “Я завжди вважала, згадує К. Станіславський одну з репе-
+ 115 + Spheres of Culture тицій п’єси Три сестри за участю са- яцій, що несуть цілий спектр емоцій мого А. Чєхова: “Серед усіх його пере- та почуттів, по-друге, розкриття до- живань про участь п’єси він (А. Чєхов. даткової інформації, що відкриває – М. Ф.) дуже хвилювався про те, як додаткові смисли. Зокрема, Л. Сеґер буде передано набат у третьому акті пояснює “підтекстову” роль “оточую- під час пожежі за сценою. Йому хоті- чих” ефектів таким чином: “Захід сон- лося образно представити нам звук ця може викликати асоціяції з роман- деренчливого провінційного дзвону. тикою, із закінченням речей, коли ніч При кожній зручній нагоді він підхо- і тьма приходять, з ностальгією про див до когось з нас і руками, ритмом, те, що могло б бути, можливістю но- жестами намагався навіяти настрій вих подій, що тримаються в секреті, з (письмівка наша. – М. Ф.) цього надри- романтичною ніччю. Захід сонця став ваючого душу провінційного набату” кліше, тому що ми створюємо так ба- [5, 350]. гато асоціяцій із цим образом. Ми ба- Таким Чєховським ремаркам чили його так часто у фільмах. Фільм К. Станіславський і В. Нєміровіч-Дан- тільки повинен показати захід сонця, чєнко приділяли особливе значення, і ми зазвичай знаємо, що це означає. проте, як виявилось, театрали того …Ми знаємо, що це означає набагато часу не сприйняли такий звуковий і більше, ніж закінчення дня” [8, 6]. світловий ефекти адекватно. Очевид- Окрім того, підтекст можуть ви- но, глядачі не шукали вкладеного під- ражати й інші деталі, які, на перший тексту, тоді як режисери “услід за авто- погляд, можуть видатись незначни- ром” вдавалися до його використання, ми. Зокрема, імпліцитні смисли мо- активно вводячи в постановки. “І да- жуть виражати також міміка й жести ремно сміялися над нами через цвір- актора, тож потрібно вміти читати й кунів та інші звукові й світлові ефекти, розуміти мову тіла. Наприклад, Л. Се- якими ми користувалися в чєховських ґер зазначає: “Якщо ми не визначи- п’єсах, виконуючи лише численні ре- лись щодо істини, ми можемо подиви- марки автора, – був переконаний тися на жести героя. Хоча деякі жести К. Станіславський. – Якщо нам удава- будуть створені актором… Найменші лось робити це добре, а не погано, не жести можуть бути такими виразни- по-театральному, – ми скоріше заслу- ми, як великі дії. Істина часто у дета- говували схвалення” [2, 223]. лях” [8, 84]. Тим не менш підхід К. Станіслав- Яскравою ілюстрацією такої “іс- ського отримав своєрідного схва- тини у деталях” може слугувати, бо- лення, адже передача “зовнішнього дай, свист Астрова в Дяді Вані. Коли життя” є найефектнішим і найпо- К. Станіславський працював над цим пулярнішим прийомом, що активно образом, А. Чєхов уточнював щодо використовується у кіномистецтві (і від’їзду Астрова: “Він же свистить, витоки цього явища якраз, на нашу послухайте… Свистить! Дядя Ваня думку, і закладені у чєховських п’єсах і плаче, а Астров свистить!” [2, 232]. їхніх постановках художнім театром). Цей нюанс, на якому так наголошу- Можна виділити дві домінантні функ- вав драматург, осягнув актор трохи ції, що несуть у собі такі “декорації”: згодом: “Як же так, – розмірковував по-перше, породження певних асоці- актор, – […] смуток, безнадійність і –
116 + Volume X, 2015 + веселий свист?” [2, 232]. Та раптове розкривається сучасними консуль- осяяння миттєво розкрило його ідей- тантами з написання кіносценаріїв ну сутність. Про це режисер згадує Р. Маккі, Л. Сеґер, Дж. Вестон і К. Іґле- таким чином: “Але й це зауваження сіясом, збагачують уявлення про роль Чєхова само собою ожило на одному підтексту у великому мистецтві. І з пізніших спектаклів. Я якось взяв саме цей суміжномистецький досвід та й засвистав: навмання, за довірою. є важливим і неоціненним для тео- І тут же відчув правду! Вірно! Дядя рії підтексту, яка сьогодні, зокрема в Ваня падає духом і впадає у зневір’я, літературознавстві, знаходиться на а Астров свистить. Чому? Та тому, що етапі становлення. він настільки зневірився в людях і в житті, що в недовір’ї до них дійшов Bibliography and Notes до цинізму. Люди йому вже не мо- жуть нічим завдати болю. Проте на 1. Немирович-Данченко В. И., Рож- щастя Астрова, він любить природу й дение театра, Москва 1989, 575 c. 2. Станиславский К. С., Собрание со- служить їй ідейно, безкорисливо; він чинений: В 8-ми томах, Москва: Искусство саджає ліси, а ліси зберігають вологу, 1954, Том 1: Моя жизнь в искусстве, 516 c. що необхідна для річок” [2, 232]. 3. Станиславский К. С., Собрание сочи- Більш того, нести підтексти мо- нений: В 8-ми томах, Москва: Искусство 1954, жуть навіть елементи костюму акто- Том 2: Работа актера над собой. Часть I. Ра- ра. Наприклад, А. Чєхов наполягав на бота над собой в творческом процес eе пере- прискіпливій увазі до ремарки щодо живания. Дневник ученика, 511 c. зовнішности дяді Вані: “У мене ж на- 4. Станиславский К. С., Собрание со- писано: він носить чудесні краватки. чинений: В 8-ми томах, Москва: Искусство Чудесні!.. 1955, Том 3: Работа актера над собой. Часть II. Работа над собой в творческом процес eе І тут справа полягала не в крават- воплощения. Дневник ученика, 503 c. ці, – пояснює К. Станіславський, – а в 5. Станиславский К. С., Собрание головній ідеї п’єси. Самородок Астров cочинений: В 8-ми томах, Москва: Искус- і поетично ніжний дядя Ваня глох- ство 1958, Том 5: Статьи. Речи. Заметки нуть в глушині, а тупий професор бла- дневники. Воспоминания. 1877 – 1917, 686 c. женствує в С[анкт]-Петербурзі і разом 6. Iglesias Karl, Writing for Emotional із собі подібними править Росією. Ось Impact: Advanced dramatic techniques to at- прихований зміст ремарки про кра- tract, engage, and fascinate the reader from ватку…” [5, 338]. beginning to end, Livermore, California: Таким чином, розуміння важли- WingSpan Press 2005, 240 pр. 7. Mckee Robert, Story: Substance, вости підтексту, вивчення засобів Structure, Style, and the Principles of Screen- навіювання імпліцитного плясту й writing, New York: Regan Books 1997, суґестування прихованих смислів є 466 pр. важливою ознакою високоякісної те- 8. Seger Linda, Writing Subtext: What атральної постановки чи кіно. Перші Lies Beneath / Published by Michael Wiese вдалі спроби відтворення підтексту Productions 2011, 166 рp. на театральний сцені К. Станіслав- 9. Weston Judith, The Film Director’s ським і В. Нєміровічем-Данчєнком у Intuition: Script Analysis and Rehearsal Tech- постановках п’єс А. Чєхова, а також niques / Published by Michael Wiese Produc- успішне втілення в кіно, що детально tions 2003, 368 pр.
+ 117 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Olha Hedzyk
THE TRANSFORMATION OF CHRISTIAN MYTH IN WILLIAM BUTLER YEATS RELIGIOUS DRAMA: THE UKRAINIAN CONTEXT
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ukraine
Ольга Гедзик
ТРАНСФОРМАЦІЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО МІТУ В РЕЛІГІЙНІЙ ДРАМАТУРГІЇ В. Б. ЄЙТСА: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ
Abstract: The article analyzes the William Butler Yeats religious plays Calvary, Resur- rection, Purgatory, The Hour-Glass with the projection on the experience of contempo- rary Ukrainian playwrighters. The significant desemantization and the mythologization of New Testament’s stories in Irish plays could be traced. This partially is correlated with desacralization motifs in Ukrainian modern drama and absolutely does not coincide with the actual religious Ukrainian plays. Keywords: W. B. Yeats, religious drama, modern drama, desacralization, mythologiza- tion, Christian myth
У сучасному літературознавстві верситеті імені Юрія Федьковича. факт споріднености словесного мис- Учений наголошує: світова літера- тецтва з мітологічними і релігійни- тура “в усі часи зверталася до єван- ми формами свідомости вважаєть- гельських текстів, намагаючись з їх- ся аксіоматичним, підтвердженням ньою допомогою достеменніше зро- чого є недавно опубліковане комп- зуміти Людину, світ її пристрастей, лексне дослідження Ігоря Набито- суперечливий сенс буття” [2, 35]. вича Універсум sacrum’у в художній Володимир Антофійчук, підсу- прозі (від Модернізму до Постмодер- мовуючи результати семирічної ді- нізму). Ірина Бетко запевняє, що ду- яльности вказаного осередку, окрес- хова (й духовна) культура “не може лює комплекс проблем, порушених існувати без релігійних текстів, які науковцями стосовно функціону- складають її ідейно-світоглядну й вання біблійного матеріялу в різних конкретно-психологічну базу” [1, 8]. національних культурах від давни- Аналогічної думки дотримується й ни до сучасности, й зауважує, що в Анатолій Нямцу – багаторічний ке- студіях модерної словесности поміт- рівник центру “Біблія і культура” в ним є “звернення до тих тем і колізій, Чернівецькому національному уні- які передвизначають трагічний під-
118 + Volume X, 2015 + текст новозавітних оповідей” (пере- присвяченій їй статті Ірина Сенчук довсім це комплекс ідей, пов’язаний розглядає створену драматургом з образами Юди Iскаріота, Понтія версію страждань Ісуса Христа з Пилата та оточення Ісуса Христа), погляду десемантизації та інверсії “моделювання трагічних процесів новозавітного сюжету, зумовленої зіткнення язичницьких та хрис- як соціокультурними і духово-сві- тиянських ідеологій”, “прагнення тоглядними чинниками (“Хиткість осмислити конкретно-національне уявлень про світ (у культурі межі з погляду всечасового, загально- ХІХ–ХХ століть. – О. Г.) та визнання людського” [3, 90–91]. плинности часу і неможливости по- Цитований висновок можна за- вторення людського вибору поро- стосувати і щодо драм релігійного джували відчуття трагічности бут- змісту ірляндського письменника- тя”), так і специфікою релігійного модерніста Вильяма Батлера Єйтса. світогляду В. Б. Єйтса (“стоїть ближ- Понаднаціональний характер част- че до пантеїзму, через призму якого кової десакралізації новозаповітних він і сприймає християнство, праг- оповідей у літературі ХХ століття нучи, як і романтики, у своїй міто- спонукає і до компаративних сту- логії синтезувати «чуттєвість» ан- дій цієї проблеми, на чому зосеред- тичного язичництва і «духовність» ив свою увагу Степан Хороб у статті християнства”) [4, 282]. Структур- Драматургія Вільяма Батлера Єйт- ною основою п’єси Голгофа, на дум- са початку ХХ століття й україн- ку дослідниці, є “міт про божествен- ська модерна драма: від символу до ну й людську сутність Ісуса Христа” ритуалу. Своєрідним продовженням [4, 283], десакралізований у вимірах означених інтенцій ученого є про- феноменів страждання (жертви), понована розвідка перегуків релі- зради та волі (свободи вибору). Ко- гійного дискурсу п’єс ірляндського жен із цих споконвічних мотивів ре- автора й українських драматургів презентований у символічному пля- першої половини ХХ століття. Влас- ні відповідним персонажем – Хрис- не, встановлення та аналіз цих ти- том, Юдою і Лазарем. пологічних сходжень і є метою до- Торкаючись традиції каноніч- слідження в нашій статті. Ми спро- них драм про Страсті Господні, В. буємо виявити факти паралельного Б. Єйтс зображає події Страсної функціонування в ірляндській та П’ятниці з часової та особистісної українській драматургії першої по- дистанції: у річницю своєї смерти ловини ХХ століття аналогічних за Христос знову переживає ті ж події, смисловим наповненням модерних але поза межами реальности, праг- релігійних текстів, а також проана- нучи осягнути причини неприйнят- лізувати спільне та відмінне в мето- тя людьми його жертви. Особливих дах і прийомах опрацювання драма- душевних страждань завдають Месії тургами біблійного претексту. Лазар, Юда і римські солдати. Пер- З-поміж релігійних драм В. Б. ший докоряє Христові, що воскресив Єйтса об’єктом окремішнього студі- його без права вибору (Лазар хотів ювання в українському літературоз- спокійно й вільно лежати у могилі, навстві стала лише п’єса Голгофа. У але Ісус “виволік” його, як “хлопча-
+ 119 + Spheres of Culture ки витягують кроля” з нори, бо така окреслює власні перспективи: “Ви була воля Отця і Любов Христа, від хочете, щоб зрадив я скульптуру? / якої герой “ніде не міг сховатись” ще Не можу я, бо зрадником не вдався. / за життя). Проклинаючи Ісуса за те, Та навіть хоч би й зрадив, як Іуда, / що зробив його іграшкою містичних я, певне б, і повісився, як він” [6, 68]. сил, Лазар наголошує: він був би ра- Як бачимо, для обох драматургів дий помінятися з Христом життям проблема свободи є першорядною і смертю (“Забрав ти смерть мою – вищою навіть за найдосконаліші – то дай свою / Мені натомість!”), релігійні доґмати. З нею незмінно бо тепер його очікує доля вічного пов’язаний феномен любови, яка скитальця (“Дерися на Голготу, та втрачає свій сенс у ситуаціях дикта- не зир / На Лазаря, який не знайде ту чи примусу, бо не може існувати гробу, / Хоч обшукав би всі верхи й без права вибору. глибини!”) [5, 419–420]. В аналогічному силовому полі Частково схожий богоборчий функціонує у п’єсі Голгофа В. Б. Єйт- мотив наявний у драматичній по- са ще один образ-символ, який емі Лесі Українки У пущі: скульптор неодноразово привертав увагу і Річард Айрон не може змиритися з богословів, і мистців, – Юди Іска- пуританськими канонами ранньох- ріотського. Цікаво, що авторський ристиянської громади і, всупереч задум цього образу змінився, як за- заборонам родичів, друзів і пастора, значає Ірина Сенчук, з постаті Юди які закликають його по-особливому як “зрадника-фаната” (догоджаючи сприйняти любов Христову, – ліпить громаді, “блукає вулицями Дубліна оголену фіґурку Джоанни. Увесь в пошуках того, кому б міг «видати» творчий процес супроводжується Христа”) на “зрадника-честолюбця”, спробами скульптора то відмежува- для якого зрада стала єдиним спосо- тися від нав’язливих застережень бом залишитися вільним і незалеж- християн стосовно “гріховности” ним. Відтак і образ Месії зазнає пев- традицій античного мистецтва, то них трансформацій – від “усвідом- пристосуватися до вимог громади. леної жертовности” до “пасивного Утікаючи, Річард у пущі намагається страждальця” [4, 284–285]. До таких розв’язати болючі сумніви, хитан- висновків дослідниця приходить ня й дилеми, потроху позбавляю- на основі розгляду історії написан- чи статую еротичних ознак. Однак ня драми Голгофа, стосовно задуму підпорядкування творчої свободи якої збереглися записи В. Б. Єйтса в правилам християнської моралі ви- листі до леді Оґасти Ґреґорі від 14 холощує талант, призводить до ще січня 1918 року [4, 283]. більших душевних мук. Порівнюючи У сюжеті п’єси Голгофа ірлянд- початкову Джоанну з остаточною, і ського драматурга Юда мотивує свій Річард, і Антоніо (поціновувач його злочин тим, що в період спілкування таланту) визнають другий варіянт з Месією його дратувала думка: усе не просто гіршим, а вимученим. Ціл- залежить від Отця і немає людини у ковито розбитий усвідомленням світі, яка б не була підвладною Бого- творчого зламу, скульптор порівнює ві (“Мені було подумати нестерпно, себе з Юдою та у мінорних тонах / Що свиснеш ти, а я зробити мушу.
120 + Volume X, 2015 + / Але тоді намислив я: “Усяк, / Його його плаща, а тоді на радощах круж- хто зрадить, тим той і звільниться”) ляють у танці. Хоча Христос і в цей [5, 421–422]. Як це не парадоксаль- пекельний момент намагається до но, але і через декілька років Юда кінця виконувати свою місію і тому пишається своїм учинком і тим, що радить воякам “попросити щось у Спаситель людства його врятувати Бога свого”, одначе вони не реаґують не може. Тепер гординя Іскаріота ще на його доброту, пропонуючи навза- більша, його мучить єдине питан- єм свої послуги: “Ти добрий, кажуть, ня: “Той чоловік, що Бога зрадить, і створив ти світ, / Та це не має зна- дужчий / Стає за себе й Нього, разом чення”, “Танцюймо! / Станцюймо взятих?” У відповідь Христос каже: танець наш гравців у кості, / А то “Але якщо йому вчинити зраду / Той ще вмре і танцю не побачить”. Най- Бог сам заповів – лишивсь Бог дуж- більший цинізм – у словах Першого чим” [5, 422]. У вказаному діялозі Римського Солдата: “Одне лише ми християнський міт радикально де- знаємо напевне: / Знаття, що в нім сакралізований, адже Месія немовби нема того нічого, / Що нам потріб- виправдовується перед Юдою, пере- но, має бути втішним / Для нього”. конуючи і себе, і його у незмінності Іще раз почувши про “даремність” господньої волі. Крім того, тут ви- своєї жертви, збагнувши, що його не разно проступає суперечність кано- сприймають ні учні (зокрема Юда), нічної традиції вважати зраду Юди ні солдати, Христос вигукує: “Мій Іскаріота наперед передбаченою Отче! Нащо ти мене покинув?” [5, Творцем, що мало б підкреслювати 423–424]. Ці відомі біблійні слова, універсальність божого всезнання, які тлумачать як вияв надзвичайних але в цьому контексті сприймаєть- тілесних мук Месії, у контексті клю- ся, по-перше, як можливість виправ- чового конфлікту драми В. Б. Єйтса дання Юди (бо ж він не міг змінити набувають зовсім іншого значення. фатуму), а по-друге, як категоричне Ми розуміємо, що саме з величезно- обмеження свободи і зрадника, і Бо- го розпачу (душевних мук) народи- гочоловіка (адже обоє вони стали лося це волання до небес і що це бо- іграшками містичної необхідности). лючий докір і навіть звинувачення Наступна картина драми Голго- містичній силі, яка зробила Христа фа ще більше акцентує на обмеже- заручником марної необхідности. ності людського виміру натури Ме- У ракурсі проблематики фатуму сії, показуючи, як конфлікт ціннос- (права вибору), матеріяльного (ду- тей духовного і матеріяльного світу хового) розглядає голготську жерт- вихолощує з душі Ісуса віру в здат- ву і Леся Українка в драматичній по- ність людей оцінити його самопо- емі На полі крови. Правда, тут ситу- жертву. Моделюючи кульмінаційну ація моделюється більше з позицій точку драми – споглядання Юдою і Юди, а не Ісуса, що зменшує рівень Месією дій вояків, В. Б. Єйтс показує десакралізації дискурсу. Розчарова- цих виконавців римського закону ний несправдженими надіями на ви- вкрай байдужими людьми: приби- сокий статус послідовника Месії, за- ваючи Ісуса до хреста, вони домов- ради чого Юда Іскаріот роздав місь- ляються, як розігруватимуть у кості кій голоті батьківський спадок, ге-
+ 121 + Spheres of Culture рой каже, що заслуговував на краще го, – проблематизує думку щодо на- ставлення до себе з боку Христа, а передвизначености ролей жертви натомість чув лише слова про зрад- та зрадника, з якою вони можуть ника у середовищі учнів, помічав змиритися через певне обмеження докірливі погляди і т. ін.: “Либонь, не права вибору власного життєвого райське щастя відбивалось / в моїх призначення. У такому філософсько- очах! Учитель те завважив. / Він по- му сенсі п’єса Лесі Українки виглядає глядів понурих не любив. / […] На- справді модерністською. проти мене / він байку склав про Якщо Голгота В. Б. Єйтса позна- гостя, що понурий / та нечупарний чена радикальною десакралізацією, втисся на весілля / і з соромом був то у п’єсах Воскресіння й Чистили- вигнаний. Дедалі / про зрадників ще виникає і поступово наростає почав заводить річ. […] Нічого в світі інша тенденція трансформації но- я не мав, крім нього, – / хіба ж не мав возавітних історій – мітологізація. я права знов зміняти / його на те до- Біблійний сюжет про воскресіння бро, що я втеряв / з його причини?” Ісуса Христа у творі зведений до мі- [7, 153–154]. Саме з такого бунту німуму: його переповідає Євреєві та гордої та жадібної людини виростає Грекові Сирієць – на основі почутої схильність до крадіжок, а відтак і ба- від жінок історії приходу до гробу жання, у буквальному сенсі, продати Христа у ранок Пасхи, а в самому фі- Ісуса як товар, щоб виручити хоча б налі воскреслий Месія з’являється частину втрачених раніше коштів і апостолам, які переховуються на го- придбати новий клаптик землі – оте рищі дому Єврея від знавіснілого на- поле крови, на якому у драмі зустрі- товпу ворогів Ісуса. Поза цими дво- чаються й ведуть розмову прочанин ма фраґментами – ціла “драма ідей”, і Юда. філософський діялог представни- Потужний матеріялістичний ків трьох народів, що так чи інакше струмінь драматичної поеми Лесі були причетними до земного життя Українки розгорнутий у сюжеті че- Христа. Ці три постаті можна розгля- рез ляйтмотивний образ товару, дати як певні ментальні символи чи квінтесенцією якого є наступне су- навіть емблеми філософсько-релі- дження Юди Іскаріота: “Що є товар? гійних традицій Сходу та Заходу. Як хто що зайве має, / той може те Єврей – мислитель тверезого і продати. От я мав / учителя, – як він реалістичного складу: він уважає, зробився зайвим, / то я його продав” що Ісус – звичайна людина, яка ві- [7, 141]. У наведеній репліці, як і в рила у пришестя милосердного до драмі Голгота В. Б. Єйтса, відчуває- людських страждань Месії, а коли мо натяк не лише на невміння учнів втомилася чекати, – вирішила сама оцінити місію Ісуса, а й на марність взяти на себе його призначення, його жертви, оту зайвість учителя “бо з усіх доль ця здалася йому най- духу для людей, які цінують тільки жахливішою” [5, 429]. Зашкодили матеріяльне. З цього погляду твір втіленню місії Христа, на його дум- Лесі Українки, з одного боку, корес- ку, реальні речі – розп’яття і смерть, пондує з канонічним твердженням адже підірвали віру в божествен- про ласого до грошей Юду, а з іншо- ність навіть у найближчих учнів.
122 + Volume X, 2015 + Обман Ісуса, за словами Єврея, був мираюче» зерно потім «воскресає». розкритий Юдою, і той помстився Така мітологема “стає метафорою зрадою. Грек – носій метафізичної і циклічної концепції історії, ствер- матеріялістичної філософій буття. джуючи ідею повторюваности подій Він упевнений: Ісус ніколи не мав і ситуацій в історії розвитку люд- людського тіла, просто усім “тільки ства” [8]. здавалося, нібито він народився, ні- Як видно з короткого розгляду бито їв, спав, ходив, нібито помер”, релігійно-мітологічного дискурсу і “жінкам примарилося”, що він во- п’єси Воскресіння, В. Б. Єйтс ради- скрес, бо “рука без кісток і м’язів кально відійшов у ній від традицій не може вергати каміння” [5, 428, власне релігійної пасхальної драми- 433–434]. Грек та Єврей по-різному містерії. Вступна ремарка засвідчує, сприймають і звістку про воскресін- що автор цілком розумів антикле- ня Христа, яку приносить Сирієць. рикальний характер свого тексту Новина стає предметом нової дис- (“матеріял може виявитися непри- кусії: позитивіст Єврей сприймає її з йнятним для постановки на сценах недовірою, вважаючи, що тіло Ісуса, Англії чи Ірляндії”), тому радив “ста- напевно, вкрали римляни, а схоласт вити десь у студії чи у вітальні, а чи Грек бачить підтвердження своєї те- в театрі «Піккок» перед спеціяльно орії ілюзії. Єдиний, хто вірить у по- дібраною аудиторією” [5, 425]. єднання божественного та людсько- Аналогічною мірою дискусійних го, у реальність смерти та воскре- варіянтів пасхальної драми укра- сіння Христа, це Сирієць: “Ну й що з їнська література ХХ століття не того, коли це суперечить усьому, що має. Цілковитою протилежністю за знає людина? […] Ніякий він не фан- релігійним спрямуванням до цьо- том. Ми привалили отвір гробівця го твору В. Б. Єйтса можна вважати великою брилою, і от жінки кажуть, драму-містерію Голгота – Страсті, що брилу хтось відкотив назад” [5, Смерть і Воскресіння Господа нашого 434–435]. Ісуса Христа Григора Лужницького. Ще одну особливість драми Во- Детально аналізуючи її, Наталія Ві- скресіння В. Б. Єйтса – мітологізацію вчарик наголошує: авторська версія новозаповітного сюжету – підміти- Страстей Господніх цілковито відпо- ла свого часу І. Сенчук. На думку до- відає Євангеліям від Матвія та Івана слідниці, автор вдався до прийомів і може розглядатися як варіянт “на- переробки й пересотворення біблій- низування євангельських епізодів” з ного міту, поєднання християнської метою “оживлення біблійної історії” та античної традицій, зокрема ме- [9, 139]. Степан Хороб відзначає за- тодом паралельного представлення галом канонічний характер пасхаль- новозавітної пасхальної історії та ної драми Григора Лужницького, античного міту про смерть і пере- одначе наголошує ще й на певних родження бога Діоніса. Коментар рисах авторського новаторства, Греком діонісійських ритуалів, ко- особливо стосовно моделювання лоритно представлених у сюжеті образу Ісуса Христа (всупереч схід- п’єси, за словами І. Сенчук, є виявом нохристиянській традиції, постать “аґрарно-мітологічного культу: «по- Месії введена тут як дійова осо-
+ 123 + Spheres of Culture ба; звична опозиція Христос – Юда помре й стане проклятим, оскіль- частково врівноважена можливістю ки жодна душа не ввійшла до раю з прощення зрадника ), що забезпе- часу його появи в цій країні. Єдиною чує п’єсі частково модерністський надією на порятунок може стати лю- характер [11, 76–79]. Отже, незва- дина з вірою в серці, але її необхідно жаючи на майже однаковий час на- відшукати, поки не впаде остання писання, ірляндська й українська піщинка в годиннику. Бідолашний пасхальні драми характеризуються Мудрець судорожно просить людей різними типами модернізації дис- допомогти йому, але дарма – ні учні, курсу: перша схильна більше до мі- ні дружина, ні діти не вірять у щи- тологічних трансформацій, друга ж рість його слів, думаючи, що він ви- допускає лише часткову видозміну пробовує їх. Коли ж, здавалося, усе канонічних вимірів біблійного пре- втрачено, з’являється Дурень, і Му- тексту. дрець із надією на господню милість Щоб конкретизувати ґенологіч- смиренно схиляє коліна і просить ну специфіку релігійних п’єс автора, помолитися, бо міркує, що лише мо- варто згадати наступне судження литва цього невинного буде почута С. Хороба: В. Б. Єйтс завжди тяжів Богом. “до жанрової традиції середньовіч- Означене поступове прозріння ного мораліте, надто ж у ранній пе- духу, що стає для Мудреця остан- ріод своєї творчости” [12, 246]. Тому, нім, але найважливішим учинком, ймовірно, і модифікував структуру на думку І. Сенчук, виразно корес- біблійних оповідей за допомогою пондує з технікою постановки п’єси, алеґоричних прийомів, інакомовно розробленою спільно з режисером і увиразнюючи боротьбу сил добра театральним художником Е. Г. Крей- та зла. Найбільш справедливим є це ґом: “Дія відбувалася перед темно- твердження стосовно однієї з пер- оливковою завісою, більшість кос- ших у його доробку драм, де було тюмів – Мудреця, дружини і учнів використано принципи театральної – були витримані в бузковій ґамі. умовности, – Піщаний годинник. У Гармонія двох основних кольорів п’єсі спостерігаємо непримиренний розбивалася третім, контрастним: двобій матеріяльної та духової сис- одяг і перука Дурня, а також стіл тем цінностей у душі Мудреця – ка- і стілець були рудого кольору. […] бінетного вченого, фанатика науки, Печера, зображена Крейґом, поро- який переконав усіх, окрім Дурня, джувала асоціяції з символічною відректися від віри заради “семи плятонівською печерою, в’язні якої наук” раціоналізму (філософії, архі- не бачили нічого, крім тіней” [13, тектури, музики, ґраматики, ариф- 121–122]. У такий спосіб схематич- метики, риторики й діялектики). ність подій і образів п’єси-мораліте Мудрець дражнить Дурня щодо його набувала більш прозорого алеґорич- забобонности, доводячи, що всі ре- ного смислу, допомагаючи глядачеві лігійні ідеї – це лише казки, які він сприймати репрезентовану в тексті слухав дитиною. Однак несподівано істину духової реальности. Отже, бо- з’являється Ангел, повідомляючи гоборчі мотиви у творчості В. Б. Єйт- Мудрецеві, що упродовж години той са не можна вважати самоціллю ху-
124 + Volume X, 2015 + дожнього висловлювання, – вони тому ж місці, де відбувалися події покликані увиразнювати конфлікт його життя. Сімейна домівка манить переконань, загалом властивий для старого грішника, бо тут він чує го- авторської “драми ідей”. лос крови, бачить привиди матері Цілковито мітологізовану вер- та батька, які “знов гріхи свої пере- сію християнської леґенди пред- живають, й не по разу… […] Душі це з ставляє драматична поема В. Б. Єйт- Чистця, / Які в місця знайомі прилі- са Чистилище. Видається, що релі- тають” [5, 492]. Розпитування й ко- гійна ідея існує тут тільки як мета- ментарі Хлопця постійно підтриму- фора ймовірного очищення душі від ють інтриґу розвитку основного сю- важкого гріха після смерти людини. жету, яка загострюється лиховісним Осердям конфлікту п’єси є міт про передчуттям юнака: “Так це ж мій неможливість заспокоєння прокля- вік! […] Що, як я вб’ю тебе? Ти ж діда тої душі в потойбіччі без страшної вбив / Мого, бо молодий був, він – спокути чи помсти нащадків, пере- старий? / Тепер я молодий, а ти ста- дусім тих, хто став причетним до рий” [5, 496]. Після цього розв’язка гріха. Логічно, що головним героєм драми наступає блискавично, наче аналізованої драми є Старець, на- за законами новели: Хлопець і Ста- роджений у проклятті предків: його рий міняються місцями, бо існує мати-багачка, всупереч волі батьків, мітологічна необхідність зупинити покохала бідняка і свідомо зачала колообіг родового прокляття (“Мій дитину від п’яниці, наївно сподіва- батько й син мій на однім ножі! […] ючись, що не матиме гріха (“Хоч і Кохана мамо! Знов в вікні стемні- напідпитку він, / Їй байдуже. Наго- ло, / Але у світлі ти стоїш уся, / Бо ру йдуть по сходах. […] Не дай йому наслідки усі я порішив. […] О Боже! торкнутися тебе! / Неправда це, що Боже! / Звільни ти душу матері моєї п’яний не зачне” [5, 495]). Однак / Від сну її! Утиш, умиротвори / Жи- уже в момент народження дитяти вих страждання і гризоти вмерлих” мати пожала прокляття. Вона по- [5, 497–498]). Як бачимо, сюжет мерла під час пологів, залишивши п’єси В. Б. Єйтса змодельовано ме- сина фактичним сиротою при жи- тодом мітологічної трансформації вому батьку-п’яниці, який не лише апокрифічної леґенди про Чистили- не дбав про дитину, а й не дозволяв ще. Цій меті підпорядкований ком- жінчиним родичам навчати чи до- позиційний прийом повтору подій і глядати її, щоб “я лиш на його зо- ситуацій. стався рівні”. Хлопця шістнадцяти Цілком аналогічних за мірою років горе-батько вирішив підпали- радикальности мітотворення мо- ти, аби в дорослому віці син не пере- дерних драм в українській літера- вершив його. Однак таку “ініціяцію”- турі нами не зафіксовано. Одначе помсту сам юнак зупинив кривавим часткові типологічні збіги можна чином, убивши батька й залишивши простежити у драматичній поемі тіло на пожарищі. Івана Франка Кам’яна душа. В осно- Історію родинного гріха Старець ву її сюжету покладено, за словами фраґментами розповідає через бага- Миколи Сулими, “дві народні пісні то літ своєму 16-літньому синові на про закохану в опришка горду жінку,
+ 125 + Spheres of Culture яка залишила старого мужа й дітей і турах віддалених народів аналогіч- пішла за милим” [14, 377]. Нерозваж- них за смисловим наповненням мо- не гріховне кохання дружини пана дерних релігійних текстів. Це вказує Крайника Марусі до бідняка Маруся- на питому потребу людини першої ка, як і у драмі В. Б. Єйтса, зумовлює половини ХХ століття осмислювати цілий ланцюг проклять: ревнивий трагічні й суперечливі ситуації жит- опришок спочатку убиває любаску тя крізь призму біблійного претек- через підозру в зраді, а потім зако- сту. Спільною художньою особливіс- лює сам себе біля її тіла, бо Крайник тю аналізованих творів є часткова прийшов зі слугами пов’язати Ма- або цілковита відмова від своєрід- русяка; пан відмовляється від дітей ного диктату канонічних релігійних через переконання в зраді дружини сюжетів, тобто спроба їх десеманти- (“Дітей її зречуся, як щенят, / Прого- зації та мітологізації. Правда, релі- ню з дому, викину” [15, 334]). Отже, гійні драми В. Б. Єйтса відзначають- відповідно до мітологічної логіки, ся більшою радикальністю щодо са- грішник ніколи не зазнає спокою, кральних речей, а українські автори допоки провина не буде відімщена навпаки рідко коли вдаються до ан- декілька разів. Це цілковито усві- тиклерикальних експериментів. домлює й сама Маруся, але її кам’яна душа занадто тверда, щоб каятись Bibliography and Notes (“Пропала я! Та так мені і треба! […] О мати божа, порятуй мене! / 1. Бетко Ірина, Біблійні сюжети і Закам’яни те серце, щоб не трісло!” мотиви в українській поезії кінця ХІХ – початку ХХ століття, Київ-Zielona Góra [15, 333–334]). Тому й наступне по- 1999, 160 с. коління буде обов’язково приречене 2. Нямцу Анатолий, Новый Завет спокутувати гріхи батька-матері. и мировая литература, Чернівці: Черні- Зазначена істина підкреслена в ком- вецький державний університет 1993, позиції драми Івана Франка за допо- 243 с. могою прийому кількаразового по- 3. Антофійчук Володимир, “Біблія і втору ситуацій. культура”: деякі підсумки семирічної ді- За влучним висловом Степа- яльності, «Слово і Час» 2007, № 1, с. 87– на Хороба, ритуальні п’єси ірлянд- 91. ського та українських драматургів 4. Сенчук Ірина, Християнський міф як структурна основа п’єси Вільяма засвідчили пошуки “змістового й Б. Єйтса “Голгофа”, [у:] Вісник Львівсько- формотворчого наповнення п’єс”, го університету, Іноземна філологія, “шляхів переходу від «театру пере- Львів 2013, Випуск 125, с. 281–287. живань» до «театру показу»”, чим 5. Єйтс Вільям Батлер, Вибрані “посприяли розвитку європейської твори. Поезії, поеми та драми, Київ: модерної драми” [12, 256–257]. Юніверс 2004, 640 с. Проведений компаративний 6. Українка Леся, У пущі, [у:] Eadem, аналіз п’єс Голгота, Воскресіння, Чис- Зібрання творів: У 12-ти томах, Том 5, тилище, Піщаний годинник В. Б. Єйт- Київ: Наукова думка 1976, с. 9–134. са з творами тогочасних українських 7. Українка Леся, На полі крові [у:] Eadem, Зібрання творів: У 12-ти томах, драматургів засвідчив факт пара- Том 5, Київ: Наукова думка 1976, с. 135– лельного функціонування в літера- 157.
126 + Volume X, 2015 + 8. Сенчук Ірина, Особливос- 12. Хороб Степан, Драматургія Ві- ті функціонування міфу в творчості льяма Батлера Єйтса початку ХХ сто- В. Б. Єйтса: драма “Воскресіння”, Web. ліття й українська модерна драма: від 22.07.2014.
+ 127 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Svіtlana Stezhko
THE TEMPORHYTHM OF EPOCH IN THE DRAMATURGY OF IVAN MYKYTENKO
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine
Світлана Стежко
ТЕМПОРИTМ ЕПОХИ В ДРАМАТУРГІЇ ІВАНА МИКИТЕНКА
Abstract: The article analyses dramatic works by Ivan Mykytenko in terms of the tempo and the rhythm in the context of both a change in social and cultural coordinates and formation of a new attitude to the past and the future in Ukrainian literature of the age of the Shot-Down Renaissance. The article proves that the change of social attitudes and ideological reference points caused a change not only in the tempo and the rhythm of the epoch but also in the tempo and the rhythm of the dramatic works, in particular, those by Ivan Mykytenko. The tempo and the rhythm of his plays may be described as dynamic and zealous. In his works the writer creates an image of time directed backwards in time and not towards the future. Keywords: Ivan Mykytenko, the past, the future, the time, tempo-rhythm, drama
У драматичному мистецтві тем- Сценічний темпоритм – явище, поритм – важливе поняття, яке ви- яке охоплює не тільки змістовий рі- значає динаміку розвитку дії, логіку вень тексту, але й визначає темпо- та інтенсивність організації сценічної ритм дії: від найменшого руху актора дії та відчуття сценічного часу у акто- – до наскрізної усієї вистави. Відчу- рів. Літературознавча енциклопедія ти та відтворити їх цілісність – над- визначає темпоритм як «тип розви- складне завдання, яке стоїть перед тку дії в художньому творі, що може режисерами та акторами. Водночас бути прискореним або уповільненим, варто зауважити, що драматичні плавним або бурхливим» [6, 474]. Та твори здатні моделювати соціокуль- це тлумачення не дає повного уявлен- турні ситуації, поведінкові патерни ня про впорядкованість та організо- суспільства, які також відображають ваність усіх компонентів спектаклю, загальний темпоритм періоду ство- чергування мізансцен, декорацій, ви- рення твору, присвяченого для сце- хід персонажів, зміну масових сцен – нічної постановки. монологами, а також їх співвідношен- Театралізація буття та наслідки ня у загальній схемі спектаклю. переустаткування дійсности завдя-
128 + Volume X, 2015 + ки зміні соціокультурних орієнтирів ритму епохи та темпоритму п’єс І. Ми- – одна із цікавих тем, в якій актуалі- китенка, зіставлення дискурсу епохи зується проблема співвіднесености та темпу й ритму, втіленого у творах темпоритму епохи та його втілення у письменника на текстуальному рівні художній літературі доби Розстріля- – у контексті формування нового сус- ного відродження. У такому аспекті пільства. тема не досліджувалася, тому є акту- Про прямий зв’язок між темпо- альною для сучасного літературоз- ритмом драматичного мистецтва та навства. темпоритмом епохи свідчить невели- Вихідною тезою для розвитку ідеї ка замітка Бориса Сушицького, опу- взаємозалежности між темпоритмом блікована у межах дискусії про май- епохи та темпоритмом драматичних бутнє театру у «Новій ґенерації» за творів є актуалізована у працях пред- квітень 1930 року. У статті Кінець ре- ставників нового історизму ідея тіс- пертуару автор виділяє окремий роз- ного взаємозв’язку між літературою діл – «Темпи», – темпоритм сучасного та соціяльним розвитком суспіль- життя, на думку дописувача, виперед- ства, а також історією. Представник жає можливості сучасного театраль- нового історизму С. Ґрінблат у праці ного мистецтва. Автор навіть нази- Формування «я» в епоху Ренесансу: ває п’єсу І. Микитенка Диктатура, від Мора до Шекспіра пише, що літе- яка була популярною в той період, як ратура є «частиною системи знаків, застарілу, оскільки тема продрозвер- які становлять цю культуру», а лі- стки уже зійшла із історичної аванс- тературний текст вписаний у текст цени. Міркування Б. Сушицького ка- культури, є «поетикою культури» [1]. тегоричні: «…зі смертю актуальности Взаємозалежність між двома типами вмре й п’єса… театр не встигає за тем- дискурсів – літературного та власне пами життя. Театр плентається поза- історичного – зумовлює те, що «со- ду» [12, 36]. І визначає джерело сюже- ціяльні акти самі завжди включені тів і тем для театральної сцени 1920 до системи суспільних сенсів і за- – 1930-х років – газета, яка, однак, «на вжди сприймаються – навіть самим жаль, на шляху до сцени проходить учасниками – за допомогою акту ін- лябораторію письменника й там за- терпретації; водночас слова, з яких тримується, втрачаючи актуальність. складаються обговорювані […] твори Звідси висновок – треба знищити цю літератури, завдяки своїй природі є лябораторію, що стає на перешкоді відкритим виявом такого включен- театрові» [12, 36]. І далі: «П’єси не пи- ня» [1]. Соціяльне побутування тек- шуть. Оброблений газетний матеріял сту у світі та соціяльне побутування частинами передається до режштабу. світу у літературному тексті – ось ме- Режштаб негайно переводить його тодологічна стратеґія, яка спробуємо в театральні форми. Коли, нарешті, застосовати до аналізу творів Івана матеріялу буде досить, видовище де- Микитенка. Ідеї С. Ґрінблата, Л. Мон- монструють глядачеві» [12, 36]. роз, Г. Вайта, Ю. Лотмана – це методо- Темпоритм епохи відтак ставить- логічне підґрунтя такого аналізу. Ме- ся, на думку автора, у пряму залеж- тою запропонованої статті є аналіз ність із темпоритмом драматичного спільних та відмінних ознаки темпо- твору, який призначений до поста-
+ 129 + Spheres of Culture новки на сцені. Огляд періодичних динамічних суспільних змін, часто – видань 1920 – 1930-х років, у яких перетворював глядача на активного висвітлювалися проблеми театру та співучасника нового символічного перебіг театральної дискусії (у «Но- руху. Створення нових культурних вій ґенерації», «Житті й революції», кодів було важливим завданням, яке «Радянському театрі» та ін.), засвід- стояло перед театром цього періоду. чує переорієнтування театрального В цій системі кодів минуле отримува- мистецтва цієї доби на принципово ло неґативний оціночний відтінок, а нові орієнтири. Це – масовість, ди- майбутнє – позитивний: відмова від намічний сценічний рух, видовищ- старого світу на користь світу при- ність та соціяльна актуальність тем. йдешнього символізувала й соціяль- Ці засади – пряме відображення того ну перспективу суспільства, й про- темпоритму епохи, яким він вбачав- граму його дій, і форми соціокультур- ся сучасникам Івана Микитенка: рух, ного буття. динаміка, оновлення, масштабність, Наведемо головні соціокультурні масовість. функції театральних видовищ цього Вистава у театрі совєтського пе- періоду: ріоду постає як символічне і образне Стан співпричетности – пси- видовище, яке мусило б підтвердити хологічний стан ототожнення та та зафіксувати якісні зміни в укладі зближення із персонажами, які діють життя – на побутовому, соціяльному, на сцені; він виникає внаслідок спів- ідеологічному, символічному рівнях. віднесення та співпереживання гля- Використання символів нової епохи дача. стає невіддільною частиною такого Єднання: глядач, порівнюючи сценічного твору; вистава мислить- себе із персонажами-акторами, пере- ся як динамічне явище, що має ритм носить ігрове видовище на своє ре- маршу, який відповідає світовідчут- альне життя, асоціює персонажів п’єс тю людей та символізує початок но- із собою, а вчинки персонажів – із сво- вого мітологічного часу. їми вчинками. Крім того, саме у цей Символічний універсум епохи та період акцентується нова роль гляда- культурні форми його репрезента- ча та актора. Перший – активний спі- ції втілені у плакатних формах, ви- вучасник дії, а другий – частина тих ставах-аґітках, масових святах. Вони масових видовищних і динамічних сприяли формуванню ціннісних уста- сцен, які розігруються на сцені. новок у суспільстві та були невідділь- Демонстрація та акцентуван- ною частиною ідеї оновлення буття, ня на маркованих символічних обра- якісних змін соціяльного життя, коли зах, які формують нову соціокультур- минуле помирає, а на його місце при- ну ідентичність у глядача – як на рів- ходить нове життя, спрямоване у ні соціяльному (куркуль, робітник, майбутнє. студент за нової влади тощо), так і на Як образно-символічне та масове рівні психоемоційному, побутовому, видовище театр виконував у цей час культурному (нові пісні, деталі одягу, подвійну функцію: він демонстру- ситуації, події, вчинки та ін.). вав нові форми буття (навіть на по- Розвиток нового соціокультур- бутовому рівні) та відображав ідею ного простору у суспільстві, а також
130 + Volume X, 2015 + моделювання художньої реальности Драматичні твори Івана Мики- у новому совєтському театрі здійсню- тенка побудовані так, що ці темпо- валися на засадах мітологічного сві- ральні ознаки втілені на усіх фор- тосприйняття, задекларованого Юрі- мально-змістових рівнях творів. За- єм Лотманом: йшлося про «міт усіх вдяки активному залученню хроно- революцій про замкнений, відсталий, топу майбутнього та протиставлення непорушний світ минулого та дина- його хронотопу минулого моделю- мічний, романтичний за своєю при- ється специфічний час і простір. Так, родою світ майбутнього» [14, 412]. у п’єсі Кадри – це пов’язані між собою, Націленість на майбутнє як по- однак антитезові за суттю пари «за- тужний маркований соціокультур- вод – колгосп», «місто – село», «завод- ний код образно описує й один із ська громада, яка направляє Григорія знакових драматургів першої поло- Дударя до села, – сільська громада, вини ХХ століття – Іван Микитенко: в якій є й незаможник Малоштан, й «…Замість формули краще не роди- голова комнезаму Нечай, й Чирва», а тись, породили формулу краще не також «старого і нового світу» («Розі- вмерти, піднесли філософію безмеж- йшлися ми, як ті дві гілки на дереві, ного соціяльного оптимізму, переміг- – каже незаможник Ромашка. – Твоя ши на шостій частині світу і стоячи в старий світ, а моя в новий. Твоя до на порозі світової перемоги проле- тих, хто гнітив, моя до тих, хто визво- тарської революції» [8, 390]. Концепт лив. Ти боровся проти нас, а ми проти минулого, відтак, було замінено на тебе. Так що, не серчай, що ми пере- концепт майбутнього. У соцреаліс- могли. На те й боротьба» [7, 68]. Анти- тичній «теології» кодів майбутнє за- тезовість підкреслюється ще й кон- ймало провідну роль, а ретрансляція цептом боротьби, присутнім чи не в суспільних мітологем відбувалася у кожній п’єсі І. Микитенка. Наприклад, формі, найбільш прийнятній для ма- у фінальній сцені Диктатури Дудар сового глядача. звертається і до персонажів, і до гля- Ідеологема майбутнього – одна дачів: «…Перед нами ще море роботи і із провідних у загальному темпорит- цілий океан боротьби» [7, 78]; «Боро- мі цього періоду, зокрема й усієї со- тись і пломеніти. […] Боротьба наша вєтської епохи загалом. Совєтський жорстока і разом – прекрасна, велика хронотоп моделюється довкола ідеї боротьба за новий світ» [7, 78]. майбутнього, яка леґітимізує й оста- Це формує, на думку Льва Ґудко- точно закріплює руйнацію старого і ва, неґативу соціяльну солідарність побудову нового світу. В ній можна громадян [2], а у семантико-стиліс- виокремити такі важливі темпораль- тичному просторі п’єси моделює кон- ні ознаки, як динамізм, масовість, ан- цептуальний символ доби – напру- титезовість (протиставлення старо- женого ідеологічного протистояння го / нового у відповідних ідеологіч- між революційним та контрреволю- них координатах), високий ступінь ційним, між майбутнім та минулим, драматизації та героїзації – аж до старим світом – новою дійсністю. На граничного емоційного напруження, думку Олени Левченко, «простір те- імпульсивний темпоритм, високе ін- рору для совєтської людини, яка, по- тонаційне напруження. перше, зазнала еволюційних ґлобаль-
+ 131 + Spheres of Culture них процесів втрати реґулюючих тичного компоненту, але й музичним функцій інстинктів та втрати тради- оформленням – видовище набуває ції, що поєднувала її з природою, а синтетичного характеру; глядачеві по-друге, була революційно відірвана пропонується ще один символічний ще й від своєї власної історії, – цей ряд – музичний. Пісня «Нехай же сла- сповнений емоційної екстремальнос- ва зоряна / летить і в даль, і в шир…» ти простір, що первісно поляризував протиставляється старим романсам, світ у драматичному протиборстві які виконують Шмелетюк («И стран- добра та зла, рятував психіку від ек- ная тоска / теснит уж грудь мою…»1 зистенційного вакууму, а всім жерт- [7, 262]) чи Лотоцькою («Я думаю о вам та труднощам надавав високого ней, / я плачу и люблю»2 [7, 263]), як «релігійного» змісту» [5, 174]. і дріб’язковість їхніх любовних при- Драматизація дійсности – ще год, яким під кінець вистави Марія одна ознака тієї темпоральности, яка Шапіга покладає край: «…Як росте притаманна Микитенковим п’єсам. нова людина, що переборює старий Драматичні протистояння нового та світ з його спадщиною – дрібним са- старого, акцентуються, наприклад, у молюбством і ревнощами, що люди- п’єсі Дівчата нашої країни, де темпо- на ця – більшовик!» [7, 326]; «Я хочу ритм твору задається протиставлен- розповісти про один бій на нашому ням образів Лариси Лотоцької й Марії будівництві. Бій за людину, за това- Шапіги та мелодраматичними колізі- риша, за члена комсомолу, що був за- ями сюжету, які, безперечно, посту- губив свою гідність, став обдурювати паються перед ідеологічним проти- своїх товаришів, почав реклямувати стоянням персонажів. Прикметна де- себе в газетах. Ради ворожої жінки він таль: у творі опозиція «старе – нове», оддав був усе, що має член комсомо- акцентується і на рівні слів-символів лу…» [7, 326]. («Хіба ми за акафістом працюємо? Ми Роль мелодраматичного сюже- ж нове життя... Ми є цілий світ…» [7, ту у таких творах – не тільки дани- 256]; «А може, вона новітня Жанна на так званому старому театру, але д`Арк?»; «Хай вас утішить те, що вам й художній засіб, спрямований на те, залишились леґенди про минуле, а щоб представити на сцені ситуацію, нам – про сьогоднішнє і майбутнє» близьку кожному глядачеві у залі, ви- [7, 285]). Апогею це протиставлення кликати почуття співпричетности, сягає у словах, що їх виголошує інже- подати широко ілюстровану картину нер Лотоцький, який упевнюється у долання «старого» у собі та своєму потужності прийдешнього способу житті. Самоідентифікація в обстави- життя, невідворотности змін та інак- нах нової соціокультурної ситуації шости дівчат «нашої країни»: «Може, та новій картині дійсности завдяки саме через те я бачу, як із колишнього мелодраматичному компонентові свинопаса чи коваля народжується – спрощується. Одночасно мелодра- Архімед, із комі – винахідник, із тем- матичний компонент звернений до ного свана – великий поет людства, із приватного життя особистости й раба – Бетговен!» [7, 306]. Драматичні колізії у цьому творів підтримуються 1 «І дивний смуток / падає мені на груди…» не тільки використанням мелодрама- – рос. 2 «Я думаю про неї, / я плачу і кохаю...» – рос.
132 + Volume X, 2015 + моделює та пропонує глядачеві пси- хи, і темпоритм вистав І. Микитенка. хологічну ліню поведінки у подібних Драматург прагне відтворити поступ ситуаціях нового побуту, а також ви- мільйонів у новій країні, а масові сце- конує функцію «впорядкування у по- ни поєднує з ідеєю масштабних пере- будові тексті нового життя, – у тому будов у ній («Хіба ж великі натхнені числі й тексту культури» [5, 140]. Со- соціялістичні почуття і мрії кращих ціяльно-побутові сюжети старої доби людей нашої країни не всмоктуються (зокрема й тривіяльно мелодрама- мільйонами», – зауважує письменник тичні) отримують у п’єсах І. Мики- у 1935 році [8, 317]; «Ніхто з нас не тенка нове прочитання – у контексті герой. Всі ми – ніщо» [7, 256]). Крім ідеологічного протистояння «свій – того, у кількох п’єсах І. Микитенко чужий», «друг – ворог»: у Диктатурі звертається до цього концептуаль- – це протистояння Дудар – Чирва, а ного образу-символу завдяки тако- також хитання Малоштана, у Кадрах – му художньому прийому, як масові старої професури Бєлого, Богоявлен- сцени. Так, у п’єсі Диктатура бере ського, Сльозкіна та ін. – із новим сту- участь 45 персонажів, окрім учасни- дентством Оленою Чередою, Тарасом ків загальних сцен, у Кадрах – 41 пер- Роботягою, Миколою Прядкою тощо; сонаж, у Дівчатах нашої країни – 30, й у Дівчатах нашої країни – у протибор- це також – без урахування учасників стві Марії та Лотоцької, Марії та Шме- масових сцен. Маса на сцені, як і гля- телюка. При Цьому розв’язання цих дацькі маси (див. про це: [3], [4], [10], протистоянь відбувається цілком у [12], [13]) у залі формували відчуття дусі мітотворчости, коли перед чита- тотальної причетности до театраль- чем постає не просто герой-одинак, ного дійства, нівелювали межу між який протистоїть натовпові, а герой- сценою та залом, ігровим простором маса (Тетяна Свербілова) [9], герой- сцени та реальним простором буден- моноліт, герой – частина нового ціло- ного життя. Масовізм як новий семіо- го. У п’єсах І. Микитенка герой-маса тичний вимір совєтської реальности – не випадковий образ, а наскрізний, підтримувався й такими масовими концептуальний. Він відіграє важли- видовищами, як паради, святкова ву роль у леґітимізації запропонова- спортивна хода, аґіт-потяги, масовим ного образу реальности, адже у цьо- святкуваннями нових свят, зборами му новому соціокультурному просто- трудових колективів, будівництвом рі він виходить на авансцену історії нових заводів та ін. Маса загалом – перед героєм-індивідуалістом – як у новий візуальний і семантичний код реальному житті, так і на сцені. Про епохи совєтської доби, а масові сцени театр як колективну творчість акто- у п’єсах драматурга – активізувала ра, режисера й глядача пише, напри- наратив тотальности, монолітности клад, Б. Сушицький [12], [13], який й згуртованости довкола нових кон- наголошує на колективній сутності цептуальних образів і соціокультур- театрального мистецтва. Однак не них орієнтирів у суспільстві. Власне тільки цим зумовлюється звернен- згодом це буде експлуатуватися со- ня до героя-маси. Герой-маса – це вєтською ідеологією як засада для один із найбільш потужних образів, формування нової самоідентифікації яким визначається темпоритм епо- спільноти під назвою «совєтський
+ 133 + Spheres of Culture народ» і нівелювати інші засадничі Масові сцени й велика кількість ознаки (наприклад, національної са- акторів надають п’єсі нового темпо- модентифікації). ритму. Увагу глядача прикуто не до Відносини «автор–маса–глядач» динаміки внутрішніх шукань персо- відображають зміни естетичних до- нажа, якій він може виявляти в ін- мінант у театрі доби Розстріляного дивідуальних монологах, як творах відродження: у містеріях нового світу, Людмили Старицької-Черняхівської який відмежовувався від старого, емо- (монологи Дорошенка у п’єсі Гетьман ції та думки глядача важили набагато Петро Дорошенко чи Спиридона Чер- більше, аніж авторське бачення і по- касенка (монологи Сірка у драмі Про трактування дійсности, тому виве- що тирса шелестіла), а до динаміки дення у драматичних творах натовпу, зміни полотна як монолітного обра- юрби, спільноти людей – усе стає нео- зу-символу. На цьому прийомі побу- дмінною складовою композиційної довано сценічний малюнок п’єси Ка- та сюжетної будови твору. Глядацькі дри. Її композиція заснована на прин- маси у залі та маса персонажів на сце- ципі калейдоскопічної зміни сцен, ні – ось, вочевидь, головні складові картин та дій (121 раз змінюється театралізованих дійств, вистав цього кількість учасників сцен – як масо- періоду. Своєрідне містерійне єднання вих, так і за участи окремих акторів, цих двох масових складових (глядаць- а деякі сцени – це усього лише корот- кої аудиторії та персонажів – учасників кий монолог персонажа, наприклад, масових сцен, учасників демонстрацій ХVІ – Гармаш учиться, ХVІІ – Учиться та глядачів, які прийшли на них по- Неронов, ХVІІІ – Учиться Прядка, ХІХ – дивитися тощо) руйнувало «кордони Учиться Котя). між минулим та майбутнім, залою і Водночас варто зауважити, що сценою, реальністю та ілюзією» [5, началом, яке є організуючим у творах 199]. Подібний емоційний відгук гля- І. Микитенка, поряд із героєм-масою дачів, описаний І. Микитенком у листі виступає й герой-зразок, ідеалізова- від 12.ІХ.1929: «Розповідав Первомай- ний персонаж, із чеснотами, які ціл- ський, що на одній виставі Диктатури ковито відповідають морально-етич- він нарахував 112 реаґувань зали. Все ним установкам нової людини – біль- це дуже приємні відомості» [8, 502]. шовика, учасника боротьби за «світле У всьому соціокультурному просторі майбутнє». Такий героїчним підхід доби відзначається зростання ролі мас – цілковито у дусі тієї мітологічно- й зменшення ролі індивідуальности, титанічної моделі буття, яка малю- зменшення ролі автора, перекладан- валася на сцені совєтського театру. ня його функцій на ідеологічні кон- Він є зразком поведінки для глядача, цепти та установки доби; масовізм же узагальнений й не нагадує, як писав стає соціяльним актом, включеним до І. Микитенко, «відомих мені суб’єктів, спільних для усіх членів нового сус- кожного зокрема, але нагадує їх усіх пільства установок – формування «я» своєю соціяльною суттю» [8, 405]. колективного, а не індивідуального. Для такого персонажа притаманна Крім того, масовізм стає проявом но- плакатність рис характеру, тобто чіт- вої тотальности – на противагу старій, ка кореляція між образом та соціяль- – соціяльній чи етнічній. ним статусом персонажа. Причому
134 + Volume X, 2015 + автор однозначно акцентує на одній гасел), наявність енергійного музич- провідній рисі, чітко артикульованій но-звукового оформлення (гудки по- та соціяльно значущій у новій карти- тягів у Кадрах, «клекіт молотків і гар- ні дійсности: Малоштан (Диктатура) чання електрошлангів» у Диктатурі – незаможник, Чирва (Диктатура) [7, 7]; пісня Світіть нам, зорі… у п’єсі – куркуль, Дудар (Диктатура) – сві- Кадри та ін.). Такий темпоритм при- домий свого майбутнього робітник і ховує у собі не тільки зовнішні засо- т. д. Статичні характери і динамічно би, які безпосередньо впливають на змінні сцени надають п’єсам І. Мики- глядача, але й внутрішній зміст, який тенка особливого патосу – мітологіч- живить його почуття (К. Станіслав- но-тотального, титанічного, зорієн- ський) [11]. тованого на відтворення нової соціо- Іншу важливу ознаку темпорит- культурної реальности. му – зміну подій та фабульну дина- Патос перетворення і змін зумов- мічність – І. Микитенко у своїх п’єсах лює й динамічність сценічної дії у робить інтенсивнішою завдяки: 1) Микитенкових п’єсах. Це і швидкість зверненню до клясичних мелодра- чергування мізансцен (вона дуже ви- матичних (як-от у Дівчатах нашої сока, зокрема, у п’єсі Кадри), і поява країни), або детективних (Диктату- та вихід зі сцени персонажів, й інтен- ра) сюжетних ліній; 2) насиченості сивність внутрішнього емоційного короткими сценами (Кадри). Завдяки напруження. Останнє у драматурга цьому досягається ефект розвитку досягається за рахунок інтонаційно- бурхливих подій, які приковують ува- го оформлення творів (це, зокрема, гу глядача, при одночасному зведенні значна кількість окличних речень, до мінімуму інтенсивности психоло- пісень чи, наприклад, наявність на- гічного напруження. Жвавість музич- скрізних звукових образів у творах – но-звукового оформлення вистави та у п’єсі Кадри це гудок паровоза, який одночасне динамічне перефокусуван- звучить на початку, в середині та на- ня уваги глядача (із побутової лінії прикінці п’єси й чітко асоціюється із – на ідеологічно витриману (Кадри), «семафорами майбутнього» у творах із мелодраматичної – на ідеологічно Михайля Семенка, Миколи Хвильо- правильну (Дівчата нашої країни), із вого та ін.). Закладений у п’єсах тем- детективної – на ідеологічно корек- поритм та інтонаційне поле п’єси не тну (Диктатура)) надають п’єсам тільки засновані на принципові ди- енергійного сценічного малюнку, намічного руху акторів, масових сцен, жвавого поліхромного темпоритму. коротких діялогів чи так само корот- Найважливішими символами вистав ких монологів. Основа темпоритму у є масові сцени, активні полілоги, п’єсах Івана Микитенка – зовнішній форсована інтонація (гасла, викрики, соціяльний імпульс епохи, ідеологіч- окличні речення). Все це створює на- на установка на активне перетворен- пружений ритмічний пульс, на який ня дійсности. Звідси такі формально- накладається активне розгортання змістові ознаки творів, як швидкість подій. Такі прийоми насичують як інтонування тексту (у п’єсах Дикта- сценічний час, так і сприйняття часу тура, Дівчата нашої країни, Кадри глядачами – активна темпоритмічна – значна кількість окличних речень, структура часу п’єс мистця втілює
+ 135 + Spheres of Culture ритм і темп «нового часу» «нової» низм социокультурной интеграции, [в:] країни. Це ритм і темп Майбутньо- Образ врага / Ред. Н. Конрадова, Москва го, яке письменник прагнув зафік- 2005, с. 7–79. сувати у своїх творах. У 1936 році І. 3. Корляків М., «Диктатура» Мики- Микитенко у статті Радість життя, тенка в державному червонозаводсько- му театрі, «Радянський театр», Харків опублікованій у журналі «Радянська 1929, № 4–5, с. 75–80. література», зауважував: «Ми відста- 4. Курбас Лесь, На дискусійний стіл, ємо від життя країни в мистецькій «Радянський театр», Харків 1929, № 4–5, своїй роботі; найбурхливіші й най- с. 12–17. прекрасніші явища ми часто не всти- 5. Левченко Олена, Текст культу- гаємо зачерпнути в свою душу так ри в пошуках автора: Масова свідомість повно, щоб вони, перетворені, знов і художня культура у контексті радян- вилилися у життя у формі мистець- ської культури (за матеріялами театру ких пам’ятників епохи» [8, 332]. Ри- і кіно), Київ 2006, 300 с. торика цієї цитати, які і дібрані слова 6. Літературознавча енциклопе- дія: У 2-ох томах / Автор-укладач Юрій (найбурхливіший, ми відстаємо, пе- Ковалів, Київ: Академія 2007, Том 2: М – ретворення, пам’ятники епохи), відо- Я, 624 с. бражає загальне сприйняття часу в 7. Микитенко Іван, Твори: В 4-ох то- добу Розстріляного відродження. мах, Том 3: П’єси, Київ: Дніпро 1983, 479 с. У Микитенка час сповнений енер- 8. Микитенко Іван, Твори: В 4-ох то- гійним потенціялом перетворення і мах, Том 4: П’єси; Публіцистика; Про себе змін, час тривог і надій, заповнений і свою творчість; Листи, Київ: Дніпро подіями. Відтак у темпоритмі п’єс не- 1983, 558 с. має темпоритмічних пауз, не запо- 9. Свербілова Тетяна, Малютіна внених форсованими інтонаціями, Наталія, Скорина Лариса, Від модерну до авангарду: жанрово-стильова пара- жвавими масовими сценами, енер- дигма української драматургії першої гійною зміною ситуацій та обставин, третини ХХ століття, Черкаси 2009, у яких опиняються персонажі. Й усе 598 с. це – на тлі жвавого звуково-музично- 10. Скрипник Леонід, Театр, цирк, го оформлення. Час у п’єсах мистця – опера, танок, музика, «Нова ґенерація», нервовий, летючий, спрямованого із Харків 1929, № 4 (квітень), с. 41–50. теперішнього – у майбутнє. Інтенсив- 11. Станиславский Кон. С., Работа ність смислового розгортання такого актера над собой, [в:] Чехов М. А., О тех- образу часу активізує відчуття тем- нике актера, Москва: Артист. Режиссер. поритму нової епохи. Театр 2006, 485 с. 12. Сушицький Борис, Кінець репер- туару (в порядку обговорення), «Нова Bibliography and Notes ґенерація», Харків 1930, № 4 (квітень), с. 34–37. 1. Гринблат Стивен, Формирование 13. Сущицький Борис, Театр ліворуч, «я» в эпоху Ренессанса: от Мора до Шек- «Нова ґенерація», Харків 1929, № 1 (сі- спира, Web. 16.02.2014.
136 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Mariya Hutsol
RECEPTION OF THE TRADITIONAL PLOT ABOUT “THE CREATION OF AN ARTIFICIAL HUMAN” IN MODERN UKRAINIAN DRAMATURGY
Ivano-Frankivsk National Medical University, Ukraine
Марія Гуцол
РЕЦЕПЦІЯ ТРАДИЦІЙНОГО СЮЖЕТУ ПРО СТВОРЕННЯ ШТУЧНОЇ ЛЮДИНИ СУЧАСНОЮ УКРАЇНСЬКОЮ ДРАМАТУРГІЄЮ
Abstract: In the article the author researches the methods of transformation of myth- ological protoplots in modern Ukrainian dramaturgy. Such traditional plots as a myth about Pygmalion and images of Galatea, Pygmalion and Servant are studied. Archetypical and intertextual connection between the modern play and the origi- nal source is determined. This determination is based on the principles of the identifi- cation of traditional plots and characters as well as the analysis of the transformation methods. In the plot of the drama In memory of Galatea by Olexandra Pohrebins’ka the mythological traditional character of “an artificial human” is implemented. Consequently modern playwrights try to answer the topical questions of self-identification of a human as the personality in the ХХІ century. Keywords: traditional plot and character, transformation, reception, myths
Мітологія та антична література У запропонованій статті ми спро- здавна стали неперебутнім джере- буємо з’ясувати особливості транс- лом наснаги й скарбницею сюжетів, формації сюжетів та образів античної образів, мотивів для письменників мітології сучасними українськими усього світу. Дослідники неодноразо- драматургами; намагатимемося ви- во зверталися до проблеми рецепції значити відмінності між античними античної мітології у контексті поезії і сучасними сюжетами; розглянути символізму, творчости неоклясиків, способи трансформації традиційно- трансформації жанрів античної літе- го сюжету про створення «штучної ратури та античних образів і моти- людини» у сучасних п’єсах; проаналі- вів у творчості окремих авторів [4], зувати образ Галатеї в авторському [5], [6], [7], [8]. Проте на сьогодні ще тексті-міті. відсутні дослідження рецепції тра- Особливу увагу на розуміння диційної сюжетно-образної системи Античности як інтертексту україн- міту у контексті української сучасної ської літератури звернула Оксана драматургії. Гальчук, яка пропонує розглядати
+ 137 + Spheres of Culture його як «один із способів визначи- валентність образу: можновладець ти закономірності літературного повинен суворо дотримуватись уста- процесу, і насамперед – іманентні, лених законів та турбуватися про їх літературні, поетичні» та вирізняє непохитність і суворе дотримання, а два ключові аспекти для вивчення творча особистість перебуває у по- «вертикального контексту: філоло- стійному шуканні нових ідей, форм, гічного і соціяльно-історичного» [2, образів. 83]. Погоджуючись, до певної міри, У п’єсі О. Погребінської Пігмаліон з таким баченням цієї проблеми, до- не цар, а лише мистець-скульптор, до зволимо висловити зауваження про того ж він вигнанець / утікач із того певне «випадання» з дослідницько- ж таки Криту. Він, як і його праобраз, го поля зору таких знакових аспек- гидує жінками, вважаючи їх надміру тів як релігійний та морально-етич- хтивими та розпусними. Особливо ний, пізнавальний і політичний, які його обурює така поведінка жриць власне і є найзатребуванішими у по- богині Афродіти, адже чинячи так, стмодерній рецепції. До традиційно- вони паплюжать сам сенс служіння го сюжету про створення «штучної любові, як вищому прояву духовос- людини» в українській драматургії ти. Чи не вперше у цьому контексті зверталися у своїх п’єсах, зокрема, постає морально-етична дилема схи- Лідія Чупіс (Танці гончарного кола), ляння перед богинями, що аж ніяк не Олег Миколайчук-Низовець (Ассо та відзначалися жіночими чеснотами, Піяф, або ще один тост за Мермоза!), радше навпаки. Тож бажання наміс- Оксана Танюк (Мадам і Ева). ника виліпити статую Гери схожою Предметом нашого дослідження на улюблену гетеру наражається на є п’єса сучасного українського дра- мистецький спротив скульптора, матурга Олександри Погребінської адже «богиня не повинна виглядати Пам’яті Галатеї. У жанровому визна- розпусною» [9, 275], розуміння того, ченні драматург означує її як «коме- що навіть «найжахливіші жінки ста- дію з трагічним фіналом за мотивами ють богинями в мармурі й захоплю- творів Соснори і Куна». Таким чином ють людей сторіччями» [9, 283]. автор апелює до мітів, викладених Дія сюжету драми розгортаєть- у текстах цих авторів, актуалізуючи ся у будинку майстра. Це наступний їхні протосюжети та протообрази. В день після чуда Афродіти, яка оживи- основу сучасного сюжету покладено ла мармурову статую Галатеї, почув- давньогрецький міт про царя Криту ши молитви та благання Пігмаліона. – Пігмаліона талановитого скульпто- Після ейфорії щодо втілення мрії, ра, який вирізьбив із слонової кістки мистець почувається втомленим, а прекрасну жіночу статую та закохав- його душу гнітить розуміння того, ся у неї, а богиня любови – Афродіта що: «свято незабаром скінчиться. Що оживила її. Згодом вони одружили- ми живемо в Афінах, у демократії і ся і народили двійко дітей. Таким благоденстві. Що перед цією сливою цей сюжет постає в Метаморфозах була маленька кісточка, тонкий пру- Публія Овідія Назона у Х книзі [3]. тик, струнке деревце, рожеві квіти, Отже Пігмаліон – цар і мистець, а це потім знову сливи й нарешті кісточ- вказує на певний антагонізм / амбі- ка» [9, 274-275]. Так у розмові з Учнем
138 + Volume X, 2015 + він вибудовує цілісну космоґонію, джує, що «для греків краса була вну- вказуючи на циклічність, змінність і трішнім атрибутом головних, важ- водночас неперервність життя. ливих речей: випадкове та миттєве Богиня кохання дає тіло скуль- їм здавалося позбавленим краси. Їм птурі, але це тіло не має душі. Вона було притаманне раціоналістичне лише оживляє її – ось ключовий розуміння естетики […]. Вони вва- концепт міту. Пігмаліон ліпив тіло, а жали гарним те, що містить початок бачив високу духовість, красу цноти і норму, причину й одиницю виміру та чистоту помислів. Залишається явищ. […] Поетичними […] були лише чимало запитань без відповідей: речі первісні […] тому, що в них самих Галатея – його творіння, маріонетка, є витоки та причини» [10, 131-132]. донька, служниця, обожнювана іс- У тексті-міті О. Погребінської тота чи просто жінка. Мистець роз- Пігмаліон часто опиняється на межі гублений і не знає що з нею робити. реальности та їлюзії: Галатеї / скуль- Водночас Пігмаліон – скульптор-тво- птури та Галатеї / жінки. Припустімо, рець-батько-коханець-чоловік у од- що він любить її як власний вияв ґе- ній особі. Він намагається вберегти нія. Це свідчення нарцисизму, вод- Галатею від згубного впливу зовніш- ночас він кориться Афродіті, визна- нього світу. Мистець переконаний, ючи, що Галатея (молоко богів) – її що його будинок – їхній світ – єдине творіння, яке постало за допомогою місце на землі, де панує краса та гар- його таланту, тому і вдалось ство- монія. Це радше батьківські почуття, рити такий досконалий образ кра- аніж подружні. Проте він неоднора- си. Він – лише знаряддя богині. Але зово звертається до неї: «Кохана», зі- він не має однозначного уявлення знається, що цілував, пестив і гладив щодо чуда оживлення скульптури: кожен сантиметр холодного марму- це подарунок Афродіти (все відбу- ру. Натомість із живою дівчиною він вається під час свята ушанування чинить по-іншому. Його душа навіки богині) чи це кара Пігмаліонові за віддана ідеальній скульптурі, а тіло усамітнення та зневагу до справжніх – гетерам. Пігмаліон навіть не може жінок? Погоджуємось із міркування- уявити Галатею в ситуаціях плот- ми А. Волкова, що «перші оповіді про ських утіх. Одного разу його вже по- створення людини з неживої матерії кинуло натхнення в Атенах, він не – це антропоґонічні міти, складова міг творити, бо перед очима стояли частина космоґонічної мітології» [1, жахливі сцени оргії, свідком яких 99]. Науковець вказує на грецький став мимоволі. Вона стала його від- міт про Пігмаліона як одне з таких купленням, новим світом, повним сюжетних відгалужень. «У суто літе- добра, гідности, любови та чистоти. ратурному розумінні антропологічні Міт Пігмаліона – міт у міті, адже міти є передісторією літературної утверджує давньогрецький ідеал теми створення штучної людини (чи краси та гармонії як зовнішньої так і людиноподібної істоти)» [1, 99]. внутрішньої, коли людина постає до- Для всіх атенян Пігмаліон у сво- сконалою у своїй фізичній доверше- їй творчості дорівнявся богам, адже ності та душевній чистоті й духовній лише їм до снаги творити людей високості. Хосе Ортеґа-і-Ґассет ствер- чи оживляти скульптури. На святі
+ 139 + Spheres of Culture Афродіти вони прославляють скуль- об’єктом сексуального бажання. Цей птора разом із богинею. Водночас образ схожий до архетипних пошу- він і богоборець, адже нехтує звичає- ків Самости. Вона його візія нового вим правом і відмовляється прийма- мистецтва, ідеал краси, духовної та ти у своєму домі вакханок і жриць тілесної чистоти та довершенос- Афродіти, навіть під страхом смерти ти. Його ж теорія високого кохан- не погоджується віддати Галатею ня зазнає фіяско в фіналі. Галатея для служіння у її храмі. Цікавим тлом лише бездушна статуя, позбавлена сучасної п’єси стає суспільно-полі- не тільки “життєвого бруду” (чис- тичний стан Атен, зокрема демокра- та і прекрасна), а відтак і думок та тія, та одна з її рис – усуспільнення. почуттів, тож дива не сталося, іде- Відповідно до цього ожила скуль- ал так і залишився недосяжним. птура повинна належати місту. Тож Пігмаліон служить дівчині, захо- зрозумілий гнів мистця, адже лише плюється та схиляється перед її кра- йому відомо про що він «молив і що сою, приносить подарунки та отри- мені було дано. Це тільки між мною мує моральне задоволення від цьо- й Афродітою, а тепер вони лізуть, го. Він боїться навіть торкнутися чи не вміючи любити, щоб забрудни- припуститися думки про фізичну ти. Зробити собі подібною» [9, 285]. близькість із Галатеєю, хоч і зізна- Вражає профанація / десакралізація ється їй у коханні. дива (акт перетворення скульптури Натомість його Учень сприймає на жінку – вияв присутности богині, дівчину доволі реалістично. Він свідо- її волі) у сприйнятті громадян Атен. мий, що її потрібно одягати, годувати Пігмаліон не боїться звинувачень у і, врешті, надати якогось соціяльного непокорі Афродіті, бо чудово розу- статусу для перебування у домі вчи- міє чого від нього хоче народ – «щоб теля. Його дратує обожнення та по- я робив по Галатеї щомісяця, щоб клоніння Галатеї Пігмаліоном. У цих вони могли заміняти старіючих від мотивах прочитується інтертексту- розпусти й хвороб жриць. Вони тіль- альний зв’язок із драмою Спиридона ки забули домовитись з Афродітою. Черкасенка Ціна крови – з образом Цікаво, чим вони пригрозять їй?» [9, Юди, який намагається спростувати 293]. Показовою є самоіронія скуль- раціональними вчинками всі дива птора щодо власної долі у фіналі Сина Божого. Учень намагається по- п’єси: «Богу теж не важко – виліпить казати вчителеві реальний стан ре- ще раз Пігмаліона» [9, 293]. чей, відмінність між ідеальним об- Процес творення Галатеї запо- разом із мармуру та жінкою із плоти внив життєву порожнечу мистця. У та крови. Він ненавидить Галатею та свідомості Пігмаліона відбувається захоплюється нею водночас – як вер- підміна жаданого об’єкта омріяної шинним твором свого учителя. Своє жінки власноруч створеною скуль- мистецьке бачення хлопець відтво- птурою. Психологічно витіснене рює у портреті дівчини, що вражає сексуальне бажання реалізується у своєю чутливістю. Він переконаний, процесі творення через лібідо, але що правдива чистота «не в тому, щоб тут подвійне накладання, адже твір, не знати гріха, а в тому, щоб знаючи, як результат творчої праці, стає не грішити» [9, 288].
140 + Volume X, 2015 + Учень постає як дзеркало, почас- Найбільше поле для авторського ти тінь Пігмаліона, відбиток уже пе- тексту-міту залишає образ Галатеї. В режитих і подоланих бажань та пори- протосюжеті відсутні відомості про вань юности, оскільки «не варто бути її емоційний чи психологічний стан багатозначним, якщо ти прагнеш після чуда входження у людський бути художником, а не філософом» світ, невідомо також і про її почуття [9, 276]. Малий базарний злодійчук до Пігмаліона. Галатея у сюжеті п’єси за доволі короткий час осягнув мис- О. Погребінської – прекрасна та чут- тецтво творення скульптури, про- тєва. Вона прагне пізнати і осягти те так і не позбувся звички красти. світ у який прийшла, незважаючи на Латентно тут присутній біблійний замкнутий простір будинку її твор- мотив про змія-спокусника (інтер- ця. Вона сприймає багато речей як текстуальний зв’язок із юдейською належне, тож щиро здивована влас- леґендою про яблуко пізнання), адже ними бажаннями, страхами та по- саме через Учня Галатея пізнає влас- чуттями, що з кожною хвилиною на- ну жіночу сутність. Цікавим є її нео- роджуються в ній. Амбівалентними фітське сприйняття та вибір нею чо- є почуття Галатеї до Пігмаліона. Тож ловіка: він – красивий. цілком закономірним видаються їй Жиль Дельоз, апелюючи до інди- міркування, що «можна любити лю- віда як ризоми, джерела дзеркаль- дину, звеличуючи її як бога. Але не ного відображення, доводить, що можна любити бога, як людину» [9, «людина стала не лише абсолютною 291]. (Це вказує на інтертекстуаль- причиною, а й поверненням до себе, ний зв’язок із світоглядною пара- обмеженням собою». Власне сучасна диґмою образу Міріям із драматич- інтерпретація образу Пігмаліона та ної поеми Лесі Українки Одержима). його Учня демонструє постмодерний Пігмаліон свідомий цього, тому за- концепт поліваріянтности, як такий, стерігає Учня від іпостасі бога для що перебуває у постійному русі, ста- Галатеї, тільки чоловіка. Тож, на від- новленні та розвитку. Свідченням міну від свого протообразу, він так і цього є неодноразові звернення не одружився з Галатеєю. Проте він письменників різних епох та країн як досягнув досконалости як мистець, до сюжету так і образів давньогрець- хоч так і не пізнав сенсу власного кого міту про царя Пігмаліона (Й. А. буття – це не дало йому спокою і не Бенда, В.-С. Ґілберта, Ж.-Ж. Руссо, Т. сповнило гармонією життя. Це гра, Смоллетта, Д. Б. Шов). де жорстока богиня вволила бажан- Разом із тим, у сюжеті сучасної ня скульптора, втілила мрію, позба- п’єси драматург вказує на властиве вивши тим самим його життєвого давньогрецькому суспільству за- сенсу. Він мріяв про жінку, яка була б хоплення юнака зрілим чоловіком, така ж прекрасна, як і творіння його що теж спричинює внутрішні колі- рук. Врешті-решт Пігмаліон, закоха- зії дійових осіб. Цікаво що Галатея ний у власну працю – мармурову та та Учень приходять до обопільних досконалу жіночу скульптуру. Тут висновків стосовно їхнього єства – прочитується мотив мертвої коха- вони обоє творінням ґеніяльного ної, що перегукується із сюжетом скульптора. міту про Орфея та Евридіку.
+ 141 + Spheres of Culture Отже, сучасна рецепція традицій- 5. Баглай-Соляник Богдана, Іван ного сюжету про створення «штучної Франко – дослідник античної літера- людини» актуалізує неоромантичний тури: автореферат дисертації ... кан- конфлікт між реальним та ідеаль- дидата філологічних наук, 10.01.01. ним, означує концепти середньовіч- «Українська література», Львів 1996, ної християнської етики антагонізму 24 с. душі та тіла, вказує на духові шукання 6. Буслаєва Катерина, Трансфор- Мистця у процесі становлення нової мація античних образів і мотивів у естетики, краси як ідеалу – Абсолюту творчості Н. Королевої: автореферат в його космоґонії. дисертації ... кандидата філологічних наук, 10.01.01. «Українська літерату- Bibliography and Notes ра», Дніпропетровськ 2005, 22 с. 7. Іванюха Тетяна, Трансформа- 1. Волков Анатолій, Традицій- ція жанрів античної літератури у ні сюжети та образи: Дослідження, творчості неокласиків: автореферат Чернівці: Місто 2004, 445 с. дисертації ... кандидата філологічних 2. Гальчук Оксана, Античний наук, 10.01.01. «Українська літерату- інтертекст української літерату- ра», Кіровоград 2007, 20 с. ри: теоретичні аспекти, [y:] Вісник 8. Вишневська Оксана, Рецепція Львівського університету, Серія: античності у творчості неокласиків, Iноземні мови, Львів: Львівський на- акмеїстів і скамандритів: авторе- ціональний університет ім. І. Франка ферат дисертації ... кандидата філо- 2012, Випуск 20, Чимло 1, с. 82-88. логічних наук, 10.01.05. «Порівняль- 3. Овідій Назон Публій, Мета- не літературознавство», Тернопіль морфози / З латинської переклав 2001, 20 с. А. Содомора, Київ: Дніпро 1985, 304 с. 9. Погребінська Олександра, Па- 4. Папушина Валентина, Рецеп- м’яті Галатеї, [y:] Сучасна українська ція античної міфології у поезії укра- драматургія, Київ: Фенікс 2007, Ви- їнського і російського символізму пуск 4, с. 274-293. (типологічний аспект): автореферат 10. Хосе Ортеґа-і-Ґассет, Розду- дисертації ... кандидата філологічних ми про Дон Кіхота / Переклад з есп., наук, 10.01.05. «Порівняльне літера- Київ 2012, 216 с. турознавство», Тернопіль 2006, 24 с.
142 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Anna Korzeniowska-Bihun
THE IMAGE OF AN UKRAINIAN INSURGENT ARMY SOLDIER IN THE MODERN UKRAINIAN DRAMA
University of Warsaw, Poland
Anna Korzeniowska-Bihun
OBRAZ ŻOŁNIERZA UKRAIŃSKIEJ POWSTAŃCZEJ ARMII WE WSPÓŁCZESNEJ DRAMATURGII UKRAIŃSKIEJ
Abstract: Among many historical discourses in the Ukrainian literature, especially in drama, one of the least represented discourse is around the Ukrainian Insurgent Army (UPA). Three contemporary dramas: Ye v anheliv – vid Lukavoho by Anna Bahriana, Slava heroyam by Pavlo Arie and Stefko prodavsia Mormonam by Yaroslav Vereshchak are anal- ized in the article. The authors create their own vision of the UPA soldiers, often contra- dictory, taking part in the ongoing Ukrainian debate on the evaluation of this military formation. Playwrights present their character both as national heroes and common criminals, emphasizing the difficult historical choices the soldier faced. Keywords: Ukrainian Insurgent Army, Pavlo Arie, Anna Bahriana, Yaroslav Veresh- chak, contemporary drama
Temat żołnierza Ukraińskiej Po- Mirczuka Pid Pokrow Bohorodyci (Swia- wstańczej Armii w ukraińskiej lite- to UPA) (Під Покров Богородиці (Свя- raturze pojawił się już w latach 40. то УПА)), która ukazała się w 1954 r. Były to na ogół małe formy literackiej w Filadelfii. W literaturze Ukraińskiej publikowane w podziemnej prasie. Za Socjalistycznej Republiki Radzieckiej pierwszy uważa się opowiadanie Czer- upowcy w ogóle się nie istnieli. Prob- wona stiożka (Червона стьожка) L. lematyka Ukraińskiej Powstańczej Ar- Potapiwa, wydrukowane w piśmie „Do mii traktowana wielowymiarowo po Zbroji” z 1943 r. Późniejsze lata przy- raz pierwszy mogła się pojawić w sze- niosły kolejne powieści, opowiadania, rokim dyskursie oficjalnej literatury miniatury, wiersze i memuary, druko- dopiero po uzyskaniu niepodległości wane na emigracji, w tym także dra- przez Ukrainę w 1991 r. Tematyka UPA maty, jak chociażby sztukę Jarosława przewijała się przede wszystkim przez Hrynewicza Nastup na Birczu; pjesa z ukraińską prozę, niosąc ze sobą po- żyttia UPA na 4 diji (Наступ на Бірчу; smak zakazanego owocu, np. w powie- п’єса з життя УПА на 4 дії), wydaną ści Słodka Darusia (Солодка Даруся) w 1965 roku w Nowym Jorku czy Petra i opowiadaniu Apokalipsa (Апокаліп-
+ 143 + Spheres of Culture сис) Marii Matios1 czy w wyróżnionej utworów dramatycznych. Wereszczak niedawno Literacką Nagrodą Europy jest dramaturgiem siedemdziesięciopię- Środkowej „Angelus” powieść Oksany cioletnim o ogromnym dorobku litera- Zabużko Muzeum porzuconych sekre- ckim. Celem moim jest zbadanie, w jaki tów (Музей покинутих секретів)2. Do- sposób współcześni autorzy, reprezen- tarła także do ukraińskiej dramaturgii, tujący dwa różne pokolenia i trzy różne poszerzając tym samym dyskurs na ga- poetyki dramaturgiczne, kreują w swych tunek literacki, który ma zakodowany utworach postać żołnierza UPA, jak wy- w sobie największy potencjał wizualny. gląda ich ocena własnych bohaterów i Opracowania naukowe, zajmujące się na ile jest ona zbieżna. problematyką UPA we współczesnej Dramat Pawła Arje Sława herojam epice ukraińskiej są dość liczne i szcze- jest utworem realistycznym z linear- gółowe3, zdecydowanie gorzej przed- nie przebiegającą fabułą i bohaterami, stawia się sytuacja z UPA w dramacie, których poznajemy w dość ograniczony który pozostał z boku zainteresowań sposób, przede wszystkim poprzez ich literaturo- czy teatroznawczych ukra- wyraźny stosunek do ukraińskiej historii. ińskich naukowców. Co prawda akcja od czasu do czasu prze- W niniejszym artykule omówione rywana jest wizjami sennymi bohaterów, zostaną trzy współczesne utwory dra- nie są one jednak nośnikiem informacji, a maturgiczne, które przedstawiają obraz raczej komentarzem do wydarzeń. Sława żołnierza UPA: Sława herojam (Слава herojam to opowieść o dwóch byłych żoł- Героям) Pawła Arje4 (2012), Je w anhe- nierzach – Ostapie Szemelu i Andriju Czu- liw – wid łukawoho (Є в ангелів – від maczence, którzy starzy i schorowani tra- лукавого) (2005) Anny Bahrianej i Stef- fili do jednej sali szpitala dla weteranów. ko prodawsia mormonam (Стефко про- Konflikt między nimi wywołał fakt, że дався мормонам) Jarosława Wereszcza- pierwszy służył w Ukraińskiej Powstań- ka (2007). Arje i Bahriana to pokolenie czej Armii, a drugi w Armii Czerwonej. współczesnych trzydziestolatków, oboje Arje tworzy z nich postaci sztandarowe, mający na swym koncie po kilkanaście absolutnie przekonane do swych racji, ta- kie, dla których służba w konkretnych for- 1 Oba utwory ukazały się w języku polskim w macjach nie tylko nie była gwałtem na ich moim tłumaczeniu: [6], [7]. 2 Powieść ukazała się w języku polskim w tłuma- przekonaniach politycznych, ale co więcej czeniu Katarzyny Kotyńskiej: [8]. – zradykalizowała poglądy polityczne bo- 3 Opracowania te można podzielić na dwa nurty haterów. Autor wyposaża weteranów w – pierwszy, który obejmuje syntetyczną analizę wymowne rekwizyty: Ostap Szemel nosi kilku utworów literackich, np. artykuł Switłany na głowie mazepynkę, którą zdejmuje Łytwynowicz [5]; drugi – poświęcony twórczości poszczególnych autorów, np. H. Zielinskiej [4]. tylko podczas snu, Andrij Czymaczenko 4 Dramat Sława herojam Pawła Arje nie ukazał każe sobie przynieść kaszkiet oficera ar- się jeszcze drukiem. Publicznie został zaprezen- mii radzieckiej. Sytuacja, w które znaleźli towany dwukrotnie w formie czytania sztuki – się weterani, stanowi klasyczny motyw 13.09.2013 we Lwowskim Akademickim Teatrze im. Ł. Kurbasa i 21.10.2013 w Narodowym Aka- pułapki. Obaj zostali skazani na własne demickim Teatrze Dramatycznym im. I. Franki w towarzystwo w przestrzeni, z której nie Kijowie. Egzemplarz maszynopisu, który posłu- mogą się wyrwać. żył mi do pisania tego artykułu, otrzymałam od Pawło Arje zaczyna sztukę od przed- autora. Nie będę więc w tekście stosować odsyła- stawienia sytuacji Ostapa Szemela. Były czy do stron w tym utworze.
144 + Volume X, 2015 + upowiec trafił do szpitala weteranów tyl- chów żywcem palić” [1]. Z drugiej strony ko dlatego, że jego wnuczka jest tam pie- autor wydobywa na powierzchnię coraz lęgniarką. Co więcej, operację ratującą silniej słyszalne głosy w obronie Ukraiń- życie może przejść jedynie pod warun- skiej Powstańczej Armii i bohaterstwa kiem, że jego rodzina zapłaci lekarce ła- jej żołnierzy. Czyni to poprzez sprowa- pówkę. Ostap nie ma prawa leczyć się w dzenie dyskursu z wymiaru ogólnego, tego typu placówkach, gdyż po zmianie którym posługiwał się antagonista Osta- władzy na Ukrainie, byli żołnierze UPA pa, czyli z pozycji ONI („oni naszym żoł- utracili status weteranów. Tym samym nierzom, bohaterom, w plecy strzelali...” Arje umieszcza swego bohatera w kon- [1]) do pozycji JA, oznaczającej wymiar kretnym miejscu ukraińskiego dyskursu konkretnego człowieka, jednostkowego historycznego, które staje się niezwykle przypadku, który nazywa się Ostap Sze- istotnym punktem wyjścia do konstruo- mel i który zaczyna opowiadać historię wania całej postaci dramatu: „Nie, Han- UPA poprzez pryzmat swych własnych no, – mówi do wnuczki Ostapa szpital- doświadczeń. A więc dowiadujemy się o na lekarka, – Zmieniła się władza. Teraz nim, że jest bardzo dumny ze służby w Ostap znowu nie jest bohaterem, tylko tej formacji: „Jestem weteranem, Niem- wrogiem. Nowa władza – nowa prawda ców biłem, jestem bohaterem Ukrainy historyczna”5 [1]. W tym stwierdzeniu […] Żołnierzem, który za Ukrainę swo- trudno nie wyczuć aluzji do prezyden- ją krew przelał” [1]. Już sam fakt, że nie tury Wiktora Janukowicza, który zaczął rozstaje się z mazepynką ma znaczenie odwracać o sto osiemdziesiąt stopni po- symboliczne. Jest to bardzo wymowny litykę historyczną swego poprzednika rekwizyt, ostry punkt na tle szpitalnej Wiktora Juszczenki i jego „pomarańczo- bieli, zaburzenie harmonii obowiązu- wej” administracji. A więc autor zwraca jącego dyskursu. Oto niewygodny sym- uwagę na bardzo chwiejne stanowisko bol przeszłości, można by rzec, półle- władz ukraińskich wobec weteranów galny, wkracza w sterylną przestrzeń, UPA, pozostających wyraźnie w cieniu przeznaczoną dla wyselekcjonowanych byłych żołnierzy Armii Czerwonej, cie- pacjentów – dla zwycięzców. W tekście szących się niezmiennymi przywilejami. Pawła Arje upowcy są wielkimi przegra- Dyskurs, który toczy się w dramacie jest nymi. Przegrali nie tylko walkę zbrojną, odbiciem powszechnego dyskursu wo- ale przegrali także walkę o swoje miej- kół Ukraińskiej Powstańczej Armii, pro- sce w przestrzeni publicznej. Ostap żyje wadzonego na Ukrainie i poza jej grani- przeszłością: mazepynką, czy słowami cami. Z jednej strony w usta żołnierza przysięgi UPA zapisanymi po drugiej Armii Czerwonej Arje wkłada wszystkie stronie ikony, którą ze sobą zabiera do argumenty powszechnie stosowane do szpitala. Rekwizyty te w obcej, wrogiej potępienia działalności UPA. Dla Andrija Ostapowi przestrzeni tworzą skrawek Czymaczenko jego towarzysz szpitalnej przestrzeni prywatnej, przyjaznej: „Tu niedoli jest „ukraińskim przyjacielem jest zapisana moja najdroższa modlitwa, Niemców i zdrajcą” [1], który przysięgał którą zamiast »Ojcze nasz« przed snem „wiernie Hitlerowi służyć, Banderę czcić zmawiam, […] przysięga Ukraińskiej Po- jak Boga, Żydów w stawach topić, La- wstańczej Armii […] Najważniejsze, co w niej powiedziano to: walczyć o pełne 5 Wszystkie fragmenty cytowanych utworów w wyzwolenie wszystkich ziem ukraiń- tłumaczeniu własnym.
+ 145 + Spheres of Culture skich i ukraińskiego narodu z najeźdźcą Julii”. Owo wychowanie w dusznym krę- i wrogiem” [1], – wyznaje staruszek. To gu wspomnień i uprzedzeń, sprawia, zanurzenie w przeszłość sprawia, że dla że dziewczyna nie potrafi ułożyć sobie Ostapa walka się jeszcze nie skończyła i życia. Zniewolona przez przeszłość, nie nawet szlachetny gest swojego współlo- potrafi żyć teraźniejszością, ani myśleć o katora czerwonoarmisty, który chce mu przyszłości. sfinansować operację, traktuje jak ko- Ale spojrzenie na przeszłość i przy- laborację. „Hanno, oddaj pieniądze, na- szłość nie jest niezmienne i w dramacie tychmiast, w mordę mu nimi ciśnij” [1] Arje ulega transformacji. Szczera roz- – wrzeszczy do swej wnuczki, po czym mowa z Andrijem sprawia, że Ostap w rzuca się na Andrija i chwyta go za szyję. pewnym momencie porzuca poetykę Ostap nie widzi, że świat się zmienia i że pokrzywdzonego patrioty i zdobywa się nowe pokolenia nie trwają już w stanie na wyartykułowanie zupełnie innego ro- wiecznej wojny. „Kim jest ten człowiek, dzaju refleksji, która najwyraźniej od lat jak wyglądało jego życie i w imię czego w nim dojrzewała. Raptem order, który walczył – wasz-nasz? Przecież to nie ma otrzymał za bohaterstwo – zdawałoby znaczenia... jest mi tak samo przykro” się – powód do chluby, staje się dla byłe- [1], mówi lekarka, a Hanna po śmierci go żołnierza ciężarem pamięci. Bo czym- Andrija-czerwonoarmisty pyta na pół że były owe bohaterskie wyczyny bojo- ironicznie: „Tylko kto jest naszym wro- we tak wysoko ocenione przez towarzy- giem? Dlaczego nam jest tak źle? Mnie i szy broni? „Dużo było tego wszystkiego, tobie, dziadku, co?” [1] Ta refleksja staje – wyznaje w zadumie, – Opowiedzieć ci się potężnym krokiem do emancypacji o Niemcach albo komuchach? Są jesz- Hanny, która do tej pory żyła w cieniu cze historie z Lachami. (pokazuje ręce) przeszłości dziadka, w czarno-białym Na tych rękach jest wiele krwi, zarówno świecie wyraźnego podziału na złych i własnej jak i wrogów, ale żadna kropla dobrych, wrogów i przyjaciół, naszych tej krwi nie była mi wodą, pamiętam i obcych. Ostap zadbał, by poznała naj- każdą swoją ranę i każde zabójstwo” [1]. bardziej dramatyczne szczegóły z dzie- Dla Pawła Arje obraz żołnierza UPA jów rodziny: „Zdecydowałem, że ma jest obrazem pełnym sprzeczności. Z wiedzieć o WSZYSTKIM. O mnie, o sobie, jednej strony są to nieustraszeni obroń- o ludziach, którzy nas otaczają i opo- cy najważniejszych wartości narodo- wiadają piękne bajki o cudownym życiu wych, pokonani i represjonowani, tak i ludzkiej dobroci” [1]. A losy rodziny jak same te wartości, z drugiej strony Ostapa-banderowca były tragiczne: wy- lata służby w Ukraińskiej Powstańczej wózka na Sybir, przemoc, w tym seksu- Armii przestają być wyłącznie czasem alna, skrajna nędza i wszech otaczająca heroicznego zrywu. W jej historii – tak pogarda. Ostap postanowił wychować jak i w historii Armii Czerwonej, o czym mścicielkę: „Ona też ma z tym żyć, nie autor także wyraźnie mówi – są również tylko ja” [1], – mówi do Andrija. Dlatego ciemne strony nierozliczonych zbrodni. też największym zagrożeniem dla niego Postać żołnierza UPA jawi się więc tu na jest fakt, że Hanna spodobała się syno- granicy sacrum i profanum, żołnierza wi Andrija. O ile czerwonoarmista nie przeklętego i żołnierza wyklętego (je- widzi w tym problemu, o tyle upowiec śli się odwołać do polskiego dyskursu). robi z tego tragedię na miarę „Romea i W tekście sztuki znajduje się wyraźny
146 + Volume X, 2015 + przekaz: żołnierze UPA byli zarówno bo- dwanaście, sto, milion lat i zachcę chle- haterami, jak i mordercami, a dyskutując ba naszego i krwi naszej – ukraińskiej? o nich należy uwzględniać obie te oceny. […] Kto wtedy będzie chwytał za broń, Dramat Je w anheliw – wid łukawho- jeśli nie nasi synowie, wnuki i prawnu- ho Anny Bahrianej jest utrzymany w ki? Kto?!” [2, 10-11]. Dla niego walka jest konwencji półrealistycznej, półpoety- dziedziczna, przekazywana w spadku. ckiej. Jego akcja nie przebiega linear- Matwijowi odebrane zostaje prawo do nie – utkana została ze wspomnień bo- decydowania o swym losie, jest mu on haterki i wierszy. Rozgrywa się w kilku narzucony i od dzieciństwa zakodowa- planach czasowych. Podstawowym jest ny. Sofija wspomina, jak malutki Matwij grudzień roku 1943. Główna bohater- robił drewniane aniołki: „Rzeźbi je spe- ka Sofija wraz z innymi kobietami jest cjalnie – dla pobratymców, jak amulety wywożona w bydlęcym wagonie na […]. A potem, słuchajcie, na każdym z Workutę (znowu motyw pułapki). Z to- tych aniołów, na dole, gdzie są jego nóż- warzyszkami niedoli dzieli się swymi ki, maluje tryzub. Aby te aniołki chro- osobistymi wspomnieniami, a los spra- niły podczas walki nie tylko chłopców, wia, że pokrywają się one z najważniej- ale także strzegły Ukrainy... On marzy o szymi dwudziestowiecznymi zrywami wolnej Ukrainie... Jak ojciec... marzył...” zbrojnymi Ukraińców. Sofija jest matką [2, 15]. Aniołki były postrzegane jako Matwija. Kim jest ojciec młodzieńca nikt najwyższy przejaw dziecięcego patrio- nie wie, bo kobieta związana była z trze- tyzmu. Można sobie także wyobrazić, jak ma mężczyznami: Markiem, Iwanem entuzjastycznie otoczenie dorosłych re- i Łuką. Nietrudno w tym czworokącie agowało na wyrzeźbione przez chłopca imion znaleźć odwołanie do ewangeli- skrzydlate figurki z tryzubami w nogach, stów: Mateusza, Marka, Jana i Łukasza, utwierdzając go tym samym w przeko- a wyraźną intencją autorki jest pokaza- naniu o podjęciu słusznej sprawy. Co nie świętego, biblijnego wręcz związku z tego mały chłopiec rozumiał? Czym między ludźmi, reprezentującymi różne były dla niego tryzuby? Czy faktycznie idee Ukrainy. Choć ukraińska gra słów marzenia kilkulatka czy kilkunastolatka Łuka – i tyłowy „łukawyj” (tu: grzeszny, oscylowały wokół spraw państwowych? nieczysty) nadaje tej metaforze także Z dużą dozą prawdopodobieństwa moż- wymiar demoniczny. Marko i Iwan są na powiedzieć, że nie. Chłopiec był ule- strzelcami siczowymi, Łuka – ucieleśnie- piany, tworzony na wzór i podobieństwo niem kozaka, a Matwij – żołnierzem UPA. całych pokoleń Ukraińców, którzy brali Postać upowca jest więc przez autorkę udział w zrywach narodowych. I można wyraźnie umocowana w dużo szerszym także zaryzykować stwierdzenie, że bez- historycznym kontekście. Bahriana trak- wolnie ulepiany. Rzeczywiście Matwij tuje Ukraińską Powstańczą Armię jako zaciągnął się do UPA, spełniając wszel- naturalną kontynuację wcześniejszych kie pokładane w nim nadzieje. A odda- ukraińskich formacji zbrojnych. Mar- jąc – zgodnie z oczekiwaniami – życie za ko mówi: „Tak, chcę syna! Chcę! Wiesz, ojczyznę, wpisał się w trzecie pokolenie dlaczego? Bo nigdy nie może umrzeć męczenników – po dziadku, którego nie honor strzelecki! Ni-gdy! A jeśli, nie daj wiadomo kto zabił i ojcu – zastrzelonym Boże, (pokazuje ręką do przodu, jakby na przez bolszewików w Kijowie. Matwij okno) oni znowu tu przyjdą za dziesięć, staje przed matką jako widmo w woj-
+ 147 + Spheres of Culture skowym mundurze i składa deklarację, staje się pretekstem do gloryfikacji idei która jest echem słów szykującego się wolnościowych: „Wybacz mi, mamo, że na śmierć Marka: „Jestem szczęśliwy, nie strzegłem ciebie. Bałem się o Ukrai- bo... bo wiedziałem o co walczę. Mia- nę... A o tobie... o tobie nie pomyślałem... łem cel, wyznaczony przez moich sław- […] Niech będzie przeklęty ten anioł nych przywódców ideał, szedłem w bój (Sofiję wydała figurka anioła zrobiona na wroga i widziałem w tym czasie w przez Matwija – A. K.-B.), który dopro- swej wyobraźni – Niezależne Państwo wadził moją matkę do więzienia!” [2, Ukraińskie” [2, 25]. Wypowiedź ta zde- 26]. W utworze znajdują się także ślady cydowanie bardziej przypomina mani- dyskursu historycznego, prowadzonego fest polityczny niż słowa umierającego przez Ukraińców. O ile dla Sofiji zgo- chłopca. Bahriana nie pozwala swoim da na złożenie życia na ołtarzu takiej bohaterom na jakiekolwiek wątpliwo- ojczyzny, jaką widzą Strzelcy Siczowi ści. Nie pozwala także, by rozmawiali o i żołnierze UPA, jest rzeczą oczywistą i czymkolwiek innym niż myśl państwo- bezdyskusyjną, o tyle idea ta niekoniecz- wotwórcza i poświęcenie życia w obro- nie musi znaleźć zrozumienie wśród nie ojczyzny. Obraz żołnierza UPA, który dalszej rodziny Matwija, co oczywiście buduje nie jest obrazem człowieka lecz w oczach NKWD nie umniejsza jej odpo- obrazem idei, spiżowym gładkim monu- wiedzialności. Dla Bahrianej tak jak dla mentem. Wystarczy przyjrzeć się relacji Arje, upowcy są ludźmi, którzy ryzykują dziewczyny, która opisuje śmierć Ma- nie tylko swoim życiem, ale także życiem twija: „Bili go kolbą po głowie... widzia- innych i traktują to jako sprawę bezre- łam... a potem (ledwie mówi przez łzy) a fleksyjną i bezdyskusyjną. O ile jednak potem kaes... (głośno zawodzi). Zabili go Arje nie do końca usprawiedliwia taką enkawudyści, stalinowskie sługusy, sza- postawę, o tyle Bahriana uważa ją za na- tańskie sługusy, zabili go za to, że uwie- turalną i konieczną. Dla niej cel, którym rzył w wolną Ukrainę! Zabili! (zasłania jest niepodległa Ukraina w konkretnym dłońmi twarz, płacze). Zabili... Zabili...” politycznym wydaniu, uświęca wszel- [2, 27]. Po raz kolejny w tekście zostaje kie środki. W tekście Je w angeliw – wid powtórzony motyw poświęcenia życia łukawoho można wyczuć nutę pogardy za Ukrainę. Na tle biblijnej symboliki i dla ludzi, niekoniecznie chcących umie- ciągle przywoływanych aniołów, nadaje rać za idee, których nie popierają. Sofija to żołnierzom nimbu świętości. A więc skarży się: „Ciotka mnie nienawidzi. Bo Matwij jest nie tylko pomnikiem, nie nie za »rodinu«, nie »za Stalina« umarł tylko męczennikiem okrutnie zakato- naprawdę jej Hryszka – nie Niemcy go wanym za sprawę narodową, ale wręcz zabili, lecz sowieccy oficerowie. Wzięli pozaziemską istotą – aniołem (Anioł to na przesłuchanie, wypytywali o krew- zresztą także jego konspiracyjny pseu- nego-banderowca, gdzie się ukrywa, ale donim), rozdający innym męczennikom nie otrzymali odpowiedzi... […] Wtedy święte amulety ze swym wizerunkiem. zaczęli go co sił okładać (bije pięściami w Ale Matwij złożył na ołtarzu ojczyzny, podłogę) I tak zabili na śmierć. A powie- nie tylko siebie lecz także najbliższą dzieli: na froncie zginął […]. A Hriszka rodzinę. Sofija automatycznie została biedny, świeć Panie nad jego duszą (robi ogłoszona wrogiem ludu i padła ofiarą znak krzyża), kiedy umierał, nawet nie represji. Sprawa jej aresztowania także wiedział za co. Był niewinny, a umarł”,
148 + Volume X, 2015 + po czym szybko dodaje, by nie zostawiać często absurdalnie niepasujących do cienia wątpliwości, co do oceny moral- głównego przekazu, czyli dyskusji na te- nej tej sytuacji: „A co, może Matwijczyk mat ukraińskiej historii i teraźniejszości. mój był winny?” i znowu powtarza jak W utworze przewijają się liczne postaci mantrę: „Że odziedziczył po ojcu strze- historyczne, poza Stepanem Banderą lecką krew i kozacką odwagę? Że kochał pojawia się jeszcze Andrzej Szeptycki, swoją ojczystą ziemię, swoją Ukrainę, Lew Trocki i Andrij Melnyk. W miszma- swój umęczony naród, ponad życie ko- szu nielinearnych sytuacji padają liczne chał – to jest jego winą?” [2, 7]. deklaracje polityczne. Najczęściej są peł- Anna Bahriana przedstawia całko- ne patosu i wygłaszane podniosłym to- wicie wyidealizowany obraz żołnierza nem, więc w zderzeniu z surrealistyczną UPA, w dodatku w sposób, który nie konwencją utworu, nabierają ironiczne- dopuszcza żadnej dyskusji. Sakralizuje go zabarwienia, tak jakby autor chciał Ukraińską Powstańczą Armię, a wszel- spuścić trochę powietrza z poważnego kie inne głosy są w tekście traktowane ukraińskiego dyskursu historycznego prawie na równi ze świętokradztwem. i nadać mu bardziej nowoczesną for- Trzeci dramat – Stefko prodawsia mę. W tak skonstruowane ramy wkłada mormonam Jarosława Wereszczaka – również wątki Ukraińskiej Powstańczej to właściwie Lesedrama, balansująca Armii, nieliczne i pozostające z boku na krawędzi teatru absurdu. Już na sa- „wielkich rozmów politycznych”, ale jed- mym początku utworu autor wyjaśnia, nak na tyle rozwinięte, że można pokusić w jakiej konwencji został on napisany, się o wydobycie z nich pewnej autorskiej podając słownikową definicję słowa koncepcji żołnierza UPA. Wereszczak, w „surrealizm”. Jest to instrukcja jak czytać przeciwieństwie do poprzednio oma- tekst, swoiste ostrzeżenie, że wszystko wianych autorów, wskazuje na konkret- co dalej zostanie powiedziane nie ma ne miejsce działania UPA. Jest to las [3, żadnego punktu odniesienia, a więc nie 14], czyli teren kojarzący się z różnego wiadomo, czy traktować to żartem czy rodzaju partyzantką, walką z ukrycia, na poważnie. I faktycznie, niczym w atakami nękającymi. Historię upowców dziwnym śnie, gdzie życie jest nielogicz- poznajemy z ust kobiety. Opowiedziana ne, niedopowiedziane i nielinearne, zja- zostaje po kwestii Błazna: „Uwaga, sce- wiają się niedookreślone postacie, któ- na z przyszłego przedstawienia! Znacie re z biegiem czasu zmieniają swe role, sztukę pana Nauczyciela?” [3, 36]. Jest to przybierają inne tożsamości i prezentują odniesienie do wcześniejszego dramatu odmienne narracje. Podstawowe napię- Wereszczaka o Banderze, umieszczające cie dramatyczne rozgrywa się między tę historię jako wyraźny cytat, odmienny osobą Nauczyciela i Błazna, którzy re- wobec reszty utworu. Kobieta opowia- prezentują dwie strony ukraińskiego da, że jej brat Fedko i mąż Mychal pod- dyskursu historycznego – UPA i Armię czas drugiej okupacji radzieckiej w 1944 Czerwoną. Przy czym postać nauczyciela r. musieli uciekać do lasu, „a tam – Ban- jest bezpośrednim nawiązaniem do po- dera, i mówi: ano, chłopy, chodźcie tu, – staci głównego bohatera wcześniejszego to musieli pójść i walczyć za tę Ukrainę, dramatu Jarosława Wereszczaka Stepan choć im serce za rodziną krwawiło” [3, Bandera (1991). Stefko prodawsia mor- 36]. A więc u Wereszczaka żołnierzami monam to plątanina różnych wątków, UPA są nie egzaltowani chłopcy, marzą-
+ 149 + Spheres of Culture cy od dzieciństwa o wolnej Ukrainie, ale [3, 37]. A więc Wereszczak nie ucieka ludzie, których historia przypadkowo przed argumentami drugiej strony dys- zagnała do lasu, a oddziały UPA – można kursu. Tak jak Arje, oddaje głos, choć rzecz – zwerbowały na siłę. Jakże różna może nie tak bezpośredni, krytykom jest poetyka Bahrianej i Wereszczaka, UPA. Poza tym nie tworzy z upowców gdy mówią o powinności wobec ojczy- wyidealizowanych żołnierzy niepodle- zny. Bohaterowie Je w anheliw – wid głości. Dla niego jest to formacja, z któ- łukawoho umierają za TAKĄ Ukrainę, rej przekonaniami politycznymi oczy- w znaczeniu ukraińską Ukrainę [2, 14], wiście się zgadza, ale której nie odbiera bohaterowie sztuki Stefko prodawsia ludzkiego wymiaru. Pokazuje ją jako mormonom idą walczyć z TĘ Ukrainę, grupę głodnych mężczyzn siedzących w czyli bliżej nieokreśloną, obcą, niezrozu- lesie, zmuszonych do okradania własnej miałą. Wereszczak posuwa się znacznie ludności cywilnej. Mało tego, nie jest to dalej, bo pokazuje scenę, w której upow- społeczność wolna od współpracow- cy okradają biednych mieszkańców wsi: ników NKWD, czego dowiadujemy się „A w nocy na Spasa słyszę – psy jakby ze sceny, gdy postronna osoba zaczyna się wściekły, i widzę przez okno: pełne bardzo dokładnie cytować tekst, któ- podwórko ludzi z lufami, no, z automa- rego nie miała prawa słyszeć. W UPA tami, i widzę dalej, że moją Krasulę, kar- Wereszczaka panuje także swoisty kul- micielkę naszą, wyprowadzają z obory i tu mężczyzny. Kobieta zabiera męża i zabierają – a ja przecież mam czwórkę krowę i odchodzi z błogosławieństwem dzieci i męża już od dawna nie mam, a ta dowódcy: „Niech jeszcze dwa razy po krówka, ludzie dobrzy, toć jedyna moja czworo Ukraińców nam urodzą, dobrze nadzieja i wybawienie” [3, 36-37]. Ko- byłoby, gdyby chłopców”. Dowódca re- bieta śledzi żołnierzy, dociera za nimi do prezentuje inny typ upowca – żołnierza miejsca, w którym zatrzymał się oddział zaprawionego w bojach, odważnego, i pada do nóg dowódcy, błagając, by jej „silnego jak buhaj”, uzbrojonego po zęby oddal krowę. W tym momencie całkowi- i świadomego swego losu: „My giniemy cie zmienia się nastawienie i bohaterki, za Ukrainę, bo jesteśmy Ukraińcami” [3, i czytelników do nocnych złodziei. Oka- 39]. A więc do dyskursu TAKA Ukraina i zuje się, że dowódca jest „fajny i młody”, TA Ukraina, dochodzi po prostu Ukraina a reszta żołnierzy zupełnie niestraszna: jako wartość oczywista, niewymagająca „Jak powyskakiwali ci banderowcy, jak zdefiniowania. Wereszczak buduje zbio- zaczęli się śmiać i żartować, – ja im o rowy portret upowca na skrajnościach – dzieciach, a oni o czymś innym, – i wszy- z jednej strony pokazuje prostego chło- scy tacy fajni i młodziutcy. Boże Świę- pa, wciągniętego przez wir historii, z ty, mogliby jeszcze żyć i żyć!...” Kobieta drugiej świadomego patriotę. W tym ka- odzyskała krowę i przy okazji spotkała talogu zróżnicowanych postaci znajduje wśród upowców swego męża, a dowód- się zarówno szlachetny obrońca warto- ca skomentował to następująco: „No co, ści narodowych, jak i zdrajca i złodziej. chłopcy-Ukraińcy, uszczęśliwimy choć Autor sam sobie stawia pytanie, kto tak jedną naszą rodzinę? Bo rozpuszczają naprawdę na Ukrainie jest bohaterem i wrogowie o nas brudne plotki, robią z gdzie przebiega granica absurdu poli- nas potworów, haniebnych, bezbożnych tycznych kłótni. Czy czasem nie zosta- bandytów, gorszych niż wściekłe psy” ła już dawno temu przekroczona przez
150 + Volume X, 2015 + przedstawicieli obydwu obozów, którzy Jaki obraz żołnierza UPA wyłania po prostu recytują swe górnolotne fra- się ze wszystkich trzech utworów? Na zesy o patriotyzmie, ojczyźnie i walce pewno złożony i tragiczny. Autorzy mają z wrogiem, nie zdając sobie sprawy z tego świadomość, choć bez wątpienia własnego nadęcia i śmieszności. stają po stronie Ukraińskiej Powstańczej Sława herojam Pawła Arje i Stefko Armii, wydobywając ją z symboliczne- prodawsia mormonam Jarosława We- go niebytu, w którym trwała przez całe reszczaka co prawda w odmiennej poe- dziesięciolecia. Dzięki takim dramatopi- tyce, ale za to w bardzo podobny, kilku- sarzom jak Pawło Arje, Anna Bahriana i wymiarowy sposób przedstawiają żoł- Jarosław Wereszczak, żołnierz UPA za- nierza UPA. Je w anheliw – wid łukawoho czyna funkcjonować w ukraińskim dys- Anny Bahrianej to właściwie hagiografia kursie literackim na równych prawach z męczennika. Ale mimo wielu różnic for- innymi postaciami dramatu. A to ozna- malnych i ideologicznych, omawiane cza, że może być w różny sposób inter- utwory mają jedną podstawową cechę pretowany i oceniany. Zależy to jedynie wspólną – starają się podkreślić, że tak od wrażliwości autora i jego orientacji naprawdę konflikt, który toczą na Ukra- politycznej. inie weterani UPA z weteranami Ar- mii Czerwonej, jest konfliktem między Bibliography and Notes Ukraińcami. Żołnierze UPA we wszyst- kich wymienionych dramatach dosko- 1. Ар’є Павло, Слава героям, nale zdają sobie z tego sprawę. „I ja je- [maszynopis autorski]. 2. Багряна Анна, Є в ангелів – від лу- stem Ukraińcem, – mówi Ostap Szemela кавого, Web. 22.10.2014.
+ 151 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Nataliya Veselovska
PSYCHOLOGIZATION OF MODERN DRAMA THROUGH SHORT NARRATIVE
Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ukraine
Наталія Веселовська
МАЛІ НАРАТИВИ ЯК СПОСІБ ПСИХОЛОГІЗАЦІЇ СЮЖЕТІВ У СУЧАСНІЙ ДРАМАТУРГІЇ
Abstract: The article investigates the problem of marital relationships in modern plays – Ukrainian and French, such as the Ninth Lunar Day by Olexandra Pohrebіns›ka and Mysterious Variations by Eric-Emmanuel Schmitt. The fornication in each plot is dis- played in the form of emotional adultery. Psychological factor of extramarital emotional connection is a person’s conscious rejection of love or a forced change in the format of re- lationships. Secret epistolary communication contributes to the non-chronological inter- pretation of facts and situations, and reconstructs the time-spatial organization of these dramas. The introduction of an unknown “text-in-a-text” helps to model not only another reality, but also becomes a powerful means of the psychologization of the plays’ plots. Keywords: psychologism, plot, emotional adultery, narrative
Морально-етичний аспект як Тему подружньої зради активно один із реґуляторів міжособистіс- висвітлювала в сюжетах своїх творів них стосунків є визначальним у по- література, зокрема драматургія, яка будові суспільних відносин загалом за родо-жанровою специфікою нада- і в межах сім’ї, малої соціальної гру- ється до особливого відображення пи, зокрема. Порушення морально- гостроти внутрішнього конфлікту. етичних зобов’язань стосовно по- Сучасна драматургія якнайяскравіше дружнього партнера, яке найчастіше це демонструє. Автори п’єс торкають- проявляється у формі позашлюбних ся у своїх творах проблеми подружніх зв’язків, завжди супроводжувалось стосунків, що виникають в умовах по- суспільним осудом, але, незважаю- зашлюбного зв’язку, який не так дав- чи на це, повсякчас існувало. У різні но поповнив перелік видів адюльтеру часи змінювався лише кількісний по- – емоційного. Розвитку такого виду казник жіночих чи чоловічих зрад, подружніх зрад сприяють як технічні але головна їхня причина завше була досягнення, так і зміна моральних об- незмінною – незадоволення психо- межень, а також модифікація самого логічних потреб. формату сексуальности.
152 + Volume X, 2015 + Нашу увагу привернув клясич- го трикутника, який зазнав суттє- ний, а почасти і приховано мистець- вих семантично-рольових транс- кий спосіб втілення адюльтеру в формацій: спочатку коханка Ганна драматичному сюжеті – епістоляр- Аркадіївна стала дружиною Кирила ний перелюб. Простежити психоло- Андрійовича, а згодом колишня дру- гічну взаємодію героїв крізь призму жина Євгенія Ісаківна – його епісто- такого виду подружньої зради ми лярною коханкою. Приголомшена вирішили на матеріялах сучасних незвичним посмертним проханням п’єс – української та французької – суперниці бути похороненою біля Дев’ятий місячний день Олександри єдиного у її житті чоловіка, а ще біль- Погребінської і Загадкові варіяції ше – незаперечним фактом таємного Еріка-Еммануеля Шмітта, що й ви- листування, Ганна Аркадіївна мусить значає актуальність нашого дослі- сама вреґулювати завершальний дження. етап тривалих любовних перипетій. Ми спробуємо дослідити пси- Ретроспективне розгортання по- хологічні колізії, спричинені по- дій і відсутність будь-якої вербальної зашлюбним емоційним зв’язком у взаємодії між двома жінками та чо- формі листування. При цьому нама- ловіком не применшують гостроти гатимемося з’ясувати психологічні емоційного сприйняття твору. Поява передумови виникнення емоційного Ірини – внучки Євгенії Ісаківни та зв’язку між героями п’єс; простежити Кирила Андрійовича з її приголом- вплив епістолярної зради на органі- шливо гуманною місією і незапере- зацію внутрішньосімейних та позасі- чним доказом – листами чоловіка, мейних взаємин; зробити типологіч- адресованими колишній дружині не зіставлення на рівні образів та сю- впродовж їхнього 35-річного періоду жетів п’єс, обраних для дослідження. одностороннього спілкування, стає Сюжетною особливістю п’єси реаніматором минулих шлюбно-по- Дев’ятий місячний день Олександри зашлюбних стосунків, подальший Погребінської є зображення пси- розвиток яких неможливий. Якраз хологічних перипетій в умовах ла- за відсутности інших двох учасників тентного адюльтеру за відсутности любовного трикутника драматург безпосередньої взаємодії всіх його сягає глибини психологічного напру- учасників. ження, що проявляється у спогадах, Ганна Аркадіївна – немолода вдо- переживаннях та переосмисленнях ва, яка колись створила сім’ю, став- Ганни Аркадіївни. За короткий час ши співучасницею любовного три- жінці доводиться побувати як в іпос- кутника. Через кілька десятків років тасі коханки, що “вкрала” чоловіка, вона випадково довідується, що її по- батька й дідуся, так і в ролі зрадженої кійний чоловік – Кирило Андрійович та щасливої дружини водночас. упродовж усього їхнього спільного Знайомство з Іриною спонукає життя писав листи своїй колишній Ганну Аркадіївну до виправдання (тепер – покійній) дружині Євгенії свого вчинку: “Я не в відчуваю нія- Ісаківні. Ці листи стають доказом кої провини перед Вами… Мені нема прихованого позашлюбного зв’язку за що просити у Вас пробачення. Ми та тривалости існування любовно- просто були призначені один одному
+ 153 + Spheres of Culture Богом” [3, 172]. Та спогади минулого гато старший за мене” – прочитуємо – це не лише події, але й душевні ста- як причину, так і наслідок любовного ни: “…Я раптом уявила, який це жах – конфлікту: Кирило Андрійович від- лишитися без нього. Не просто – без дав перевагу молодшій. Однак його чоловіка, а без Кирила… Я згадала дії заслуговують на критику лише Вашу бабусю… До цього я була така за умов поверхового аналізу. Дідусь, впевнена у правоті нашого кохання… за словами Ірини, “залишив родину, Мені здалося тоді, якби мене спита- коли мама була вже одружена, жила ли, хто найнещасніша людина у світі, і працювала в іншому місті” [3, 171]. – я б відповіла – Женя Смелянська, Цілком імовірно, що нова сім’я ви- перша дружина мого чоловіка… І цей никла якраз через почуття обов’язку жах її долі завжди незримо був при- перед ще ненародженою дитиною – сутній у моєму житті. Я знала, що ко- сином Олегом. Надмірна опіка мате- ли-небудь мені доведеться платити рі, яка напам’ять знає медичну карт- за своє щастя” [3, 175]. Підсвідоме ку своєї дитини і яка “не померла в почуття провини спонукає Ганну один день з Кирилом” лише тому, що Аркадіївну до прийняття позитив- “не могла лишити сина одного […] на ного рішення: вона готова виконати цій землі” [3, 171] (Олегові на той час останнє прохання Євгенії Ісаківни. було 30 років!) засвідчує неабияку Проте місія Ірини виявляється зна- перевагу материнських обов’язків чно глибшою: “ …Я не хочу, щоб ви над подружніми, але і не це голов- виконали прохання божевільної но спонукає Кирила Андрійовича до старої баби тому, що тридцять п’ять листування. Ганна Аркадіївна знахо- років не знали, як зняти із себе цю дить відповідь: “Я думала, що я буду провину” [3, 175]. Так вручені Ганні ревнувати, що якщо людина пише Аркадіївні листи стають не просто іншій жінці, отже, я чогось не зрозу- доказом позашлюбного зв’язку її чо- міла в ній, не дала їй… А тепер я знаю ловіка, а ще й лакмусовим папірцем у – він писав ці листи для неї, щоб не складанні іспиту власної гідности. Це залишати її без себе” [3, 183]. Щоб не важливо не тільки для неї – єдиної завдавати болю теперішній дружині живої співучасниці любовного три- й не залишати абсолютно самотньою кутника, але й для інших героїв п’єси. колишню, чоловік вдається до таєм- Спроєктований драматургом такий ного листування, підсвідомо пролон- розвиток дії стає потужним засобом ґуючи існування любовного трикут- психологізації сюжету п’єси. ника, але вже в іншому вимірі. Листи, Потреба Кирила Андрійовича в адресовані Євгенії Ісаківні – це своє- прихованому листуванні виникла, рідна форма комунікації, процес спо- на перший погляд, на основі узалеж- відування з глибоким психологічним неного емоційного зв’язку з першою підґрунтям. дружиною і могла би свідчити про Уведення у текст п’єси малих на- його почасти фемінний характер, не- ративів – листів, сприяє не лише ах- здатність нести відповідальність за ронологічному викладу фактів, си- власні вчинки і, як наслідок – довічне туацій. Разом із репрезентацією ми- почуття провини та страху. У словах нулого відбувається конструювання Ганни Аркадіївни – “чоловік був наба- теперішнього. Наративи, як заува-
154 + Volume X, 2015 + жує І. Розенфельд, грають роль лінз, суперниць можливістю для прими- через які незалежні елементи іс- рення, прощення. Драматург через нування розглядаються, як зв’язані одностороннє тривале листування частини цілого [4]. Міркування по- означує співучасть у трансформо- літолога стосуються текстової ре- ваному трикутнику мертвих його презентації політичного дискурсу учасників лише їхніми емоційно- на відміну від невідомих текстів етичними вчинками. Домінування приватих листів чи, радше, лише такого внутрішнього конфлікту факту листування. Однак такий спо- сприяє поглибленню психологізації сіб реалізації наративних моделей твору. Посмертне розпорядження не порушує дискурсивного простору Євгенії Ісаківни, власне, і є її відпо- літературного твору. Присутність віддю на листи колишнього чоло- “тексту у тексті” вкоренилася в по- віка. Правильність такого рішен- етиці постмодернізму. З допомогою ня проявляється як у міркуваннях прихованого епістолярного спіл- Ганни Аркадіївни стосовно колиш- кування драматург деконструює ньої суперниці – “… як я поважаю часо-просторову сюжетну органі- Женю, як я поважаю її – вона змогла зацію п’єси, акцентуючи при цьому тридцять п’ять років не відповіда- не стільки на станах персонажів, як ти на його листи! Як… як це висо- на потребі у них. Використання та- ко…” [3, 186], так і у ставленні до кого літературного прийому вно- цих подій загалом – “я хочу, щоб цей сить у сюжет твору іншу реальність, день змінив наше життя” [3, 183]. переструктуровуючи, змінюючи Пережиті за минулі кілька днів події, акценти. Тілесній зраді протистав- що спонукали Ганну Аркадіївну до лено емоційну присутність, гріхов- несподіваного, неочікуваного хви- ній насолоді – турботу, осягнення лювання вповні відображають мір- якої стало можливим якраз завдяки кування американського психолога зміщеним подружнім обов’язкам і Абрагам Маслоу. Учений вважав, що різниці у віці. Високі наміри неого- спонтанні пікові переживання ма- лошено взаємні: Євгенія Ісаківна не ють зцілювальний ефект: усувають відповідає на листи. Але це не є свід- невротичні симптоми, сприяють ченням її відсторонености та байду- підвищенню самооцінки, вивільня- жости. Відштовхуючись виключно ють творчі здібності, наповнюють від інтересів колишнього чоловіка, життя сенсом. Тому, на його думку, Євгенія Ісаківна своїм мовчанням у пікові переживання часто є корис- відповідь запобігає певному зовніш- ними для людей, які згодом вияв- ньому розгортанню подій і водночас ляють виразну тенденцію до “само- забезпечує таким стосункам трива- реалізації” або “самоактуалізації” [2, лість у часі. Жінка зберігає листи і 137]. Ганна Аркадіївна позбувається просить після своєї смерти передати не тільки підсвідомого душевного їх Ганні Аркадіївні не заради помсти, тягаря. Стресова ситуація змушує а заради кохання в його найвищому жінку прийняти правильне рішення прояві. Отже, листування таємне не щодо свого подальшого особистого тому, що підступне. Листи Кирила життя: “Мене кохає чудова людина Андрійовича стали для колишніх – Віктор Михайлович, і я одружуся з
+ 155 + Spheres of Culture ним, я покохаю його, я буду кохати Дев’ятий місячний день констатуємо його, я зможу кохати його…” [3, 186]. лише факт такого листування, який Листи у п’єсі стають наслідком на певному етапі взаємодії між геро- давноминулої зради, покутою че- ями твору стає способом спілкуван- рез неї і найважливішим засобом ня в умовах любовного трикутника. для подолання як внутрішньоосо- Якраз через це обидві п’єси – укра- бистого, так і внутрішньосімейного їнська і французька – надаються до психологічного дисбалансу. Саме як типологічного зіставлення в дослі- покуту колишнього чоловіка сприй- дженні психологічних колізій, спри- має його листи Євгенія Ісаківна. І чинених позашлюбним емоційним хоча вона не відповідає на жодне по- зв’язком. силання, проте, за задумом драма- Головний герой твору Шмітта – турга, зберігає їх теж не випадково. відомий письменник Абель Знорко Кирило Андрійович у такому лис- живе самітником на тихому остро- туванні знаходить психологічний ві, уникаючи будь-яких суспільних порятунок, балансуючи між двома контактів. Нещодавно він отримав жінками: колишньою – зрадженою найвищу професійну нагороду – та самотньою і теперішньою – мо- Нобелівську премію, але право по- лодою, яку огортає змішаною бать- спілкуватися з популярним письмен- ківсько-чоловічою опікою. “Він же ником з-поміж багатьох охочих отри- не дозволяв мені вставати готувати мує тільки один журналіст – Ерік йому сніданок… Тільки у вихідні…” Ларсен. Сюжет п’єси – це діялог між [3, 171],– згадує Ганна Аркадіївна. двома чоловіками, кожен із яких спо- Позитивний результат вирішення чатку вправно грає обрану роль, але реанімованої історії, яка, на перший згодом стає зрозуміло, що їхня зу- погляд, втратила актуальність через стріч – це не випадковий збіг обста- давність подружнього “складу зло- вин. І коли з’ясовується мета псевдо- чину”, фактично виправдовує таєм- журналістського розслідування та не листування Кирила Андрійовича. простежується не менша зацікавле- Підсвідомо відновлений латентний ність Знорка саме в Ерікові Ларсену, любовний трикутник із опосередко- то перед читачем постає цілком інша ваною взаємодією його учасників на сюжетна колізія. Тепер це суперни- фоні майстерно вплетеного в сюжет ки, які намагаються відстояти право зміщеного хронотопу стає своєрід- на кохання. Натхненницею почуття ним щасливим завершенням п’єси була Елен Меттернах, яка подарува- Олександри Погребінської Дев’ятий ла колись незабутні миті щастя обом місячний день. чоловікам. Але навіть після смерти Тривале, приховане, а згодом ця жінка залишається для Знорка і і трансформоване листування між Ларсена духовою поживою і сенсом героями п’єси Загадкові варіяції за- їхнього земного буття. стосовує Ерік-Еммануель Шмітт як Аналогічно до п’єси О. Погре- спробу подолання душевної кризи бінської, Е.-Е. Шмітт у Загадкових ва- внаслідок свідомої чи несвідомої від- ріяціях творить художній час, вико- мови від кохання. Аналогічно до ана- ристовуючи ретроспекцію, і тільки лізованого твору О. Погребінської фінал твору дозволяє читачеві збаг-
156 + Volume X, 2015 + нути повну картину любовних пери- ловіків, поєднаних коханням до одні- петій з усіма їх незвичними точками єї жінки – Елен Меттернах. дотику. “ЕРІК ЛАРСЕН: Я прожив з Елен Абель Знорко все-таки зізнаєть- всього два роки. Після похорону, ся Ерікові Ларсену, що його остання прибираючи у квартирі, я знайшов книга-бестселер Невисловлена лю- листи, ваші листи… Виявив і те, що бов – це результат листування з Елен вона хотіла написати вам у перші дні Меттернах. Знайомство з нею, зовні хвороби, але не надіслала. Я виявив непривабливою студенткою, змуси- вашу любов, якою вона була і що з ло письменника дійти незаперечно- нею стало… Мені дуже не вистачало го висновку: “Остерігайтесь жінок, Елен… І ось одного разу ввечері я… які видаються вам невродливими я взяв перо і написав вам. Я завжди – вони незвичайні” [6, 213]. Абель прекрасно наслідував чужий по- Знорко, сягнувши вершини шаленої черк… пристрасти та намагаючись зберег- АБЕЛЬ ЗНОРКО: То це ви? ти це дивовижне відчуття, пропонує ЕРІК ЛАРСЕН: Уже десять років. Елен перевести стосунки в епісто- Багато разів у тиждень. Мало не що- лярний формат, щоб дати їхньому дня. зв’язку розкритись в інших вимірах. (Знорко повністю розгублений “Це була уже не любов, це було раб- паде на диван). ство, – згадує письменник. – Я не міг ЕРІК ЛАРСЕН: Розумію. На вашу більше писати, я міг думати тільки думку мені немає прощення. про неї, я не міг обійтись без неї” [6, (Знорко не відповідає. Ларсен 216]. Жінка, всупереч власній волі, сумно дивиться на нього). приймає пропозицію і ні за яких об- ЕРІК ЛАРСЕН: Я не хотів, щоб ставин не порушує домовлености. вона помирала. І вона жила, коли Навітьвийшовши заміж, можливо, я отримував ваші листи. Вона була задля полегшення свого стану як ду- щаслива, читаючи їх, дуже щаслива. шевного, так і фізичного, Елен про- І ви теж були щасливим, коли вона довжує писати листи. Не подолавши вам відповідала. І я був щасливий за туги за коханням, жінка не може впо- вас обох…”. ратись також зі спадковою схильніс- Як бачимо, листування у тю до онкології. Тільки після смерти Загадкових варіяціях – це і втеча від дружини Ерік Ларсен, її законний кохання (Абель Знорко), і самопо- чоловік (про що здогадується читач, жертва та спосіб перевтілення зара- але аж ніяк не Абель Знорко!), роз- ди нього (Елен, Ларсен). криває таємницю листування. Та Зброєю сповільненої дії, вруче- цілковитою несподіванкою як для ною Абелем Знорком, стало епісто- Знорка, так і для читача стає те, що лярне спілкування для Елен. Її потре- Елен померла десять років тому, бу у коханні не змогли заповнити ані тобто п’ятнадцятирічне листуван- листи Знорка, ані одруження з Еріком ня мало три етапи: 1) три роки до Ларсеном. Намагання розв’язати одруження з Ларсеном; 2) два роки внутрішню кризу через свідому від- як факт позашлюбного зв’язку; 3) де- мову від зустрічей не стало запору- сять років – це листування двох чо- кою вирішення її психологічної сто-
+ 157 + Spheres of Culture рони. Поспішно, а, отже, помилково її та Знорка: “… ви любили її так, ніби прийняте рішення насправді усклад- вона і ви – безсмертні. У вашій любо- нило ситуацію, забезпечивши при ві була якась дитяча безтурботність. цьому їй ще й часову протяжність. А я, навпаки, завжди любив так, як Пристрасне кохання налякало Абеля люблять старі. Моя любов була су- Знорка, він не дав шансу йому пере- цільною тривогою. Завжди. Мені рости у свідому любов, позбавивши здавалось, якщо Елен спіткнулась, то себе найвищого духового блага і як вона розіб’ється, якщо рана кровила, чоловіка, і як творця. то стікає кров’ю, а якщо Елен каш- Ніла Зборовська, аналізуючи пси- ляла, то вже помирала… Я ніколи не хопоетику Володимира Винниченка, любив її безпечно” [6, 239]. зауважує, що розуміння свідомої Взаємозамінність “живого єд- творчости на основі свідомої любо- нання” та емоційного зв’язку не ви- ви, яке передбачає поєднання двох правдовує себе. Свідома відмова від душ, тісно пов’язане з індивідуаліза- кохання призводить до непоправ- цією вибору. “Кохання – це зойк кро- них наслідків. Розгортання сюжетної ви, це бездумний, непереможний го- лінії п’єси Елен Меттернах – Абель лод тіла, це наказ вічности, яка не до- Знорко стає прямим віддзеркален- пускає опору собі. Кохання саме себе ням теорії Зиґмунда Фройда: “необ- пожирає, як вогонь, і коли задоволе- хідно почати любити, щоб не захво- не, лишає по собі нудний, сірий попіл. ріти, і залишається лише захворіти, Любов – це вростання, це просякання коли внаслідок своєї неспроможнос- до найтемніших куточків одної істо- ти позбавляєшся можливости люби- ти другою” [1, 274]. ти” [5]. Листування для Елен в таких На певному етапі стосунки між умовах виконує швидше руйнівну двома чоловіками і жінкою вибудо- функцію, тоді як для Еріка Ларсена вуються як взаємодія в межах любов- воно стає справжнім порятунком. ного трикутника. Психологічне на- У фіналі п’єси Еріка-Еммануеля вантаження від такої взаємодії про- Шмітта, як і Олександри Погре- являється у п’єсі згодом, коли Ларсен бінської перемагає кохання. Абель відкриває таємницю листування: “Я Знорко знімає з себе полуду самоза- був щасливим, довідавшись, що вона коханости: “Я всього-навсього наду- відчула більше щастя, аніж я думав… тий міхур, один з найгірших, але той, і більше радости, аніж та, що дав їй я кого слухають і поважають. Напевно, … я відчув полегшення, дізнавшись, я собі придумав цей культ літератури що життя було не надто скупим для тільки для того, щоб уникнути жит- неї” [6, 336]. У благородному образі тєвих випробувань. На папері я був Еріка Ларсена прочитується своє- героєм…І життя своє я хотів не про- рідний інтертекстуальний зв’язок із жити, а написати, придумати, сидя- п’єсою О. Погребінської Дев’ятий мі- чи тут, на своєму острові, як на пупі сячний день – це і мовчання Євгенії землі. Я не хотів жити в епосі, мені Ісаківни, і турботливість Кирила призначеній, я був надто гордим… я Андрійовича. Особливість своїх по- сам придумав епоху, інші часи, і ви- чуттів до Елен Ларсен збагне згодом, мірював їх пісочним годинником осягнувши висоту духового єднання своїх книг” [6, 239-240]. Десять ро-
158 + Volume X, 2015 + ків листування з Еріком Ларсеном в ня, яке представлене драматургами особі Елен стало для відомого пись- через факт існування листів, по- менника випробуванням: впродовж силює психологізацію сюжетів п’єс. цього часу рак легенів то атакує, то Вона простежується як в емоційному відпускає його. Драматург дає змо- сприйнятті реципієнтами змісту по- гу Абелеві Зноркові пройти шлях слань та подальшими діями стосовно усвідомлення власних помилок. них, так і в реакції інших дійових осіб Листування з Елен дало йому як на епістолярний адюльтер. Малі на- письменникові світове визнання, але ративи виконують роль деконструк- не відчуття щастя. Елен, відкинута та у внутрішньосімейних і позасімей- колись на емоційно-віддалений рі- них взаєминах, переструктуровуючи вень сприйняття Знорком та, навпа- відносини у цілком іншому руслі. ки, покликана бодай на таку присут- Типологічний аналіз сюжетно-об- ність у життя Ларсена, залишається разної системи п’єс О. Погребінської ефемерною стороною любовного та Е.-Е. Шмітта доводить спільність трикутника. Спілкування двох чоло- упливу малих наративів, психологіч- віків, яке трансформується з епісто- ну налаштованість учасників епісто- лярного у живе, доводить, що “лю- лярного адюльтеру до пошуків духо- бов статі не має” [6, 250]. Е.-Е. Шмітт вної гармонії. створює прихований миттєвий гомо- сексуальний зв’язок і швидко його Bibliography and Notes усуває. Абель Знорко та Ерік Ларсен узалежнені та закохані на психо- 1. Зборовська Ніла, Код україн- логічному рівні, за посередництва ської літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури, Київ: жінки-ідеалу. Драматург висловлює Академвидав 2006, 504 с. припущення, що найбільші історії ко- 2. Маслоу Абрахам, Психология хання – це ті, які ми переживаємо без бытия, Москва 1997, 304 с. сексу. Проте п’єсою Загадкові варіяції 3. Погребінська Олександра, Дев’я- Е.-Е. Шмітт не заперечує близькі від- тий місячний день, Київ: Видавництво носини, спрямовані на задоволення Соломії Павличко «Основи» 2004, 370 с. статевого потягу, а стверджує, що це 4. Розенфельд Илья, Дискурс и нар- не важливо і є щось більше [7, 6-7]. ратив, Web.28.03.2014.
+ 159 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Khrystyna Vorok
DREAMS AS NATURAL AND CULTURAL PHENOMENON, ITS ROLE IN FICTION
Ivan Franko Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine
Христина Ворок
СОН ЯК ПРИРОДНИЙ ТА КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН, ЙОГО РОЛЬ У ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Abstract: This article traces the important phenomenon of human life-dreams. Dreams accompany human beings from the moment of their birth and has always interested re- searchers of all cultural epochs: philosophers, psychologists, cultural workers, literature researchers, doctors, anthropologists, folklorists. Prophetic dream accompanies the mysti- cal elements of the narrative, conveys the innermost feelings of the characters, their person- ality is revealed brighter. Forms of dreams in fiction – one of the way of putting the hero in fairytale, fantasy world. Dream motives is usual for almost all areas of literature. Dream sto- ries fill the whole world literary space since biblical Old Testament stories. It is determined that dreams existed in Ukrainian literature from ancient times to the present. Keywords: fiction, prophetic dream, narrative, folklore, unconscious, lullaby, genre
Тисячі років люди тлумачать хічним феноменом. Сон супроводжує сновидіння, розгадують їх, здогаду- людину від моменту її народження, ються про таємниці їхнього похо- це місце розкриття другого „Я” лю- дження і врешті-решт вірять у їхнє дини, дещо іншої реальности його пророкування. Проблема сновидінь буття. як важливого феномену людського Оніричні візії протягом усього іс- життя завжди цікавила дослідників нування людства відігравали вагому усіх культурних епох: філософів, пси- роль у повсякденному житті бага- хологів, культурологів, літературоз- тьох народів. Передусім це зумовлено навців, медиків, етнологів, фолькло- глибокою вірою, що сни збуваються, ристів, антропологів. Людина прово- що вони містять пророчі елементи, дить більш ніж третину свого життя за якими можна детально визначи- у стані сну – одному з найцікавіших і ти майбутнє не лише окремої люди- найзагадковіших форм нашого поза- ни, а й племени, ширших соціяльно- свідомого життя, тому з найдавніших культурних спільнот, а то й усіх лю- моментів існування на Землі вона за- дей на землі. Окрім того, у сновізіях думувалася над цим загадковим пси- прагнули знайти численні вістки від
160 + Volume X, 2015 + божественних сил. Вважали, що „все психології та психіятрії – онейроло- бачене уві сні – реальність, навіть гія, чи онірологія (грец., від oneiros – якщо побачене суперечить даним, сновидіння та logos – слово; наука, що які отримані у стані неспання” [1, 90]. вивчає сновидіння), яка має сьогодні Всесвітньо відомими тлумачами снів доволі поважний вік, свою довгу са- вважаються біблійний пророк Йосиф, мобутню історію, зафіксовану в чис- Нострадамус, Ґустав Міллер, Девід ленних матеріялах – друкованих та Лофф, міс Хасе, Зиґмунд Фройд, бол- усних [21, 179-245]. гарська проповідниця Ванґа та інші. Онірологія значно розширила Упродовж віків з уст в уста пере- свої межі й природно увійшла до лі- давалися спостереження над снами і тературознавства, яке звертається до дійсністю. Людство здавна цікавило- цієї науки, коли має справу з художнім ся причинами виникнення сновізій, зображенням сновидіння і, навпаки, походженням і значенням різнома- онірокритика запозичує свій матері- нітних образів. Адже сновидіння вже ял з художньої літератури, адже здав- протягом багатьох тисячоліть – не- на поетичний твір і сон принципово замінний комунікаційний канал між уподібнювали, шукали їхнє спорідне- людиною та сферою позасвідомого, не походження. Окрім природничо- можливість отримати конфіденційну наукового, психофізіологічного трак- інформацію з власної „схованки” (про тування загадкових процесів, спри- яку, до речі, вона навіть і не здогаду- чинених діяльністю підсвідомості в ється), пов’язану із певними зміна- період виникнення і функціонуван- ми у житті. Окрім того, „сон – спосіб ня сновидінь, учені почали звертати орієнтації в маґічному і мітологічно- увагу й на проблеми „сон і релігія”, му просторі. Сновидіння не є цілком „сон та історія”, „сон і мистецтво”, „сон вигаданим предметом, а духовною та філософія”, „сон і художня літера- реальністю, нумінозним місцем: при- тура” тощо. Дослідження складних сутністю сакрального світу або две- станів людини – спання і неспання, рима в нього” [1, 91]. Донауковий двох світів – реального та ірреально- період зацікавлення сновидіннями го, художньо-естетичного функціо- тісно пов’язаний із забобонами, релі- нування картин сновидінь у системі гійними культами. художнього твору, диференціювання На початку ХХ ст. опубліковано філософського тлумачення неспан- праці, в яких висвітлюються різні ня, сну й сновидінь (концептуальний підходи до сонних візій: Д. Біґелоу Та- аспект цього явища), осягнення його ємниця сну (1906), К. Абрагам Сон та естетичної ролі у конкретному творі міт. Нарис народної психології (1912), через вплив на різні ґрані форми й П. Флорєнський Іконостас (1912), М. стилю – лише невеликий перелік тих Волошин Театр як сновидіння (1912), проблем, які порушує ця новітня га- К.-Ґ. Юнґ Архетип і символ (1912). А лузь. Загалом сновидінню притаман- вже у 1950-тих роках учені почали ні особливі механізми побудови дії, проводити різносторонні та деталь- які з появою мистецтва почали ви- но документовані дослідження про- користовуватися у малярстві, скуль- цесу сну, які тривають і донині. По- птурі, театральному мистецтві, кіне- ступово сформувалася нова галузь матографі. Символічна природа сну
+ 161 + Spheres of Culture цілком дозволяє назвати сновидіння 6. як віщування майбутніх подій культурним текстом. Адже будь-який (народний вислів „сон в руку” – та- текст, як феномен культури, існує кий, що неодмінно збудеться); в знаковій, символічній формі. Ви- 7. як зв’язок із потойбічним жит- вчення величезної кількости літера- тям („мертвий сон”, „царство сну”, „за- турних снів крізь призму філософії, снути вічним сном”); релігієзнавства, культурології, есте- 8. як порівняння зі способом жит- тики, психоаналізу – проблеми, які до тя („Яке життя, такі і сни”, „Хто пізно нинішнього дня через різноманітні встає, у того нічого не стає”, „Хто піз- причини глибоко і всесторонньо не но встає, у того хліба не стає”); вивчені. 9. як причина бідности („Зі спан- В українському фольклорі існує ня не купить коня, а з лежи не спра- досить неоднозначний погляд на вить одежи”, „За спанням і лежанням і сновидіння. Сон означується у широ- сорочки не будеш мати”); кому контексті: він може позначати 10. як настанова („Як хочеш ба- народження дитини, смерть, дівочу гацько мати, то треба мало спати” ; цноту та її втрату, добру чи лиху но- „Хто рано встає, тому Бог дає”) і вод- вину, здоров’я або хворобу, мандрів- ночас як ознака лінивства, недбаль- ку тощо. Так, і у піснях, і у приказках ства, марнування дорогоцінного часу поруч із вірою у віщі сни бачимо по- („Хто лінивий, той і сонливий”, „Не рівняння сну зі смертю, надмірну со- жалкуй на сусіда, коли спиш до обіда”, нливість – з хворобою, марнуванням „Хто як постелить, так і виспиться”, життя і часу (порівняймо слова-сино- „За спанням і лежанням і сорочки не німи: заснути-померти, вічний сон- будеш мати”). смерть). Відомо, що залежно від кон- Український народ у своїх обря- тексту стан сну в народі сприймаєть- дах, пов’язаних з процесом сну ви- ся по-різному. Ось можливі варіянти: користовував окремі квіти – мак та 1. сон як щось наймиліше, найсо- сон-траву (остання виконувала на- лодше для людини (народна мудрість віть функцію апотропею (з грец. „той, каже: „Найсолодше в світі – сон”); що відвертає біду”) – талісман, якому 2. як стан спокою людини, яка в давнину надавали функцію обері- веде чесне, праведне життя (біблій- гати людей, тварин, житло і поля від не: „Спати сном праведника”; „Хто ворожих сил, виганяти злих духів і т. чисте сумління має, той спокійно спа- д.). Мак, або ж квітка Трояна, – свя- ти лягає”); щенна рослина у давніх українців, по- 3. як щось таке, що ніколи не буде етичний образ української мітології. зайвим або завжди стане у пригоді Хто переживає безсоння, той, може (народна мудрість: „Сон та їда ніколи з’їсти пиріжок з маком, – і до нього не обрида”); приходить сон та сновидіння. Україн- 4. як ознака певної тривоги, не- ська усна народна творчість пов’язує спокою („Спить, наче полоханий за- сон з колисковими піснями, які ви- єць”); конуються над колискою дитини для 5. як ознака здоров’я („Спиться – того, щоб її приспати. Тут сон пере- то й здоровиться”; „Кому на сон, тому важно запрошується чи закликається й на здоров’я”); до дітей. Цікавою і слушною є думка
162 + Volume X, 2015 + Мар’яни і Зоряни Лановик, що саме не заснеш, то лишу тя”, або ж „Коли- уві сні „зафіксоване анімістичне уяв- сав дід дитину / Та й викинув на кро- лення про сон як істоту, яка може за- пиву, / А з кропиви на будаче: / - Ходи, спокоїти і приспати дитину” [9, 590]. мати, дитя плаче” [9, 595]. Тому саме у цьому фольклорному Згадується про сон і в інших жан- жанрі з’являються персоніфіковані рах українського фольклору: народ- образи Сон, Дрімота, Сопко, напівмі- ній пісні (Спать мені не хочеться і тична істота Кіт (окрім того „з котом сон мене не бере), приказці (Сон мов порівнюють людину, яка любить по- хто рукою зняв), колядці (Спи, Ісусе, спати; баба-повитуха клала у дитяче спи). Також важливе місце оніричні ліжечко кота, – „щоб дитя спало, як сюжети посідають у казках, де пере- кіт”; поколисавши кота, баба викида- дусім існує «випробовування сном», ла його з колиски, а натомість клала а відтак існує й попередження „Не дитину („На кота вуркота, а на дити- засни!”. У народній казці сон – це ви- ну дрімота”)” [7, 288] – за народни- пробовування, яке треба витримати і ми віруваннями саме він допомагає „не зламатися”, адже заснути – озна- заколисати дитину), образи тварин, чає порушити заборону, розпочати птахів, рослин, вітру, а також їхній нові пригоди й наразитися на небез- антипод Бабай, який перешкоджає пеку. Дослідники віднаходять спільні спокійному сну маляти. Дуже часто елементи у казках і сновидіннях. Про сон у колискових вживається саме це зокрема говорить Е. Фромм, за- у пестливих формах: „Ходи, сонку, в значаючи, що витвори нашої сонної колисочку, приспи нашу дитиночку”. уяви мало чим відрізняються від мі- Також задля наслання сну викорис- тів та казок, адже вони мають спільні товували замовляння, організовані характерні ознаки. Найголовніше те, за принципом молитовного тексту і що „вони всі написані” на одній мові – для яких характерний синтез христи- мові символів” [21, 183]. янських поглядів та вірувань: „Кури, Сон, за народними уявленнями, – кури рябенькі! В вас голови маленькі, „кудлатий чоловік з чотирма очима”, а у рожденного і хрещеного раба Бо- добрий і зовсім не страшний, який жого (ім’я) велика голова. Скрикніть має помічницю Дрімоту та помічника ви сон із усіх сторон на рожденного Здухача [5, 495]. За спостереженнями хрещеного раба Божого Івана”; „За го- Володимира Гнатюка, в уяві україн- рами, за ріками там ми спати лягали. ського народу Сон з’являється у „бі- Матір Божа в головах. Ісус Христос лій сорочці і червонім жупані”, ходить у ногах, ангели хранителі по боках вулицями, підглядає, де є малі діти. хранять мою душу до самого ранку Він входить до хати на запрошення од ножа, од меча, од лихого чоловіка” матерів і присипляє дітей за допо- [7, 288]. Подибуємо в українському могою дрімоти [6, 173]. „Під час сну фольклорі й гумористичні жартівли- людини із нього виходить дух, який ві тексти, зміст яких виходить за рам- приводить за собою вітер, що роз- ки дитячої тематики. Такі пісні – це ганяє грозові хмари, воює з іншими своєрідна карикатура на колисанки: духами. Здухач оберігає від стихій- „Колисала баба діда / Від вечора до ного лиха посіви та поля. Вночі у ви- обіда / - Ой спи, діду, колишу тя, / Як гляді дівчаток прилітають у хату ніч-
+ 163 + Spheres of Culture ниці” [5, 495]. Нічниці мали подвійну відбилося стійке переконання, що сон функцію: забирали сон у людей, або – не просто властивий людині стан, ж, навпаки, присипляли їх. Вони – то а привнесений іззовні вплив якоїсь дівчата, „що по смерті їх душі явля- духової надприродної сили, зв’язок ються чоловікові уночі і відбирають з потойбічним світом духів” [9, 590- йому сон, а на тих, що стережуть чого, 591]. Тому значимість сновидіння насилають сон” і показуються тим, до пов’язували з часом доби, коли воно кого відчувають огиду [6, 223]. Кікі- приснилося (вечірній, північний, ра- мора – мітологічна істота в жіночій нішній), від дня тижня. Неодружені подобі, яка насилала сни, „уявлялась дівчата особливо вірили у сни, які ба- сонливою, блідою дівою, що жила в чили у ніч на Андрія (чи не найбільш людській оселі у комині чи запічку” значущим був побачити судженого). [14, 131]. Ще одна шанована богиня Форма сновидіння у світовій лі- сну в давньоукраїнській міфології – тературі – один із способів введення Нічка, яке „сприяло доброму міцно- героя у казковий, фантастичний світ. му здоровому сну людей” [14, 172]. У Мотив сну притаманний майже для слов’ян відомі мари – безплотні духи всіх напрямів красного письменства. нічних кошмарів (у слові „кошмар” Тут споконвіку він супроводжував учувається ім’я цих істот). Мара, або містичні елементи оповіді, передавав ж Марена – навпаки, богиня зла, тем- найпотаємніші почуття героїв, яскра- ної ночи, смерти. Існує міт в україн- віше розкривав їхню особистість. ській словесності, який розповідає У світовій (зокрема і в українській) про те, як Мара за допомогою Кікімо- літературі завжди панувало велике ри всі темні закутки осель заповни- зацікавлення оніричними візіями та ла страхітливими сновидіннями, що їхніми елементами. „вночі обступали людину, жахали її, З якою метою письменники ви- не давали спати”. Творець Сокол-Род користовують сновидіння у своїх почув молитву виснажених безсо- творах? Тут можна виділити декілька нням людей і повелів богові ночі Тро- позицій. По-перше, сновидіння – це яну вирішити їх проблему. Троян роз- своєрідний ключ для розкриття ви- сіяв порох, по якому ходили боги, по явів несвідомого у житті персонажа. городах, де потім виросли рослини з По-друге, саме процес сну дозволяє яскраво-червоними квітами. У кожну чи не найкраще розкрити усі думки квітку Троян вклав сон [2, 164]. людини, зрозуміти хід її мислення, Лише уві сні душа покидає лю- певні життєві стереотипи та позиції, дину. У той час, коли вона вертаєть- збагнути емоційний стан, бажання, ся до тіла, сон припиняється, а коли почуття. По-третє, сновидіння – це душа відлітає від тіла назавжди, тоді засіб для зображення ірреального, настає смерть. Саме від такого спіл- фантастичного, казкового у творі. В. кування з іншим світом постала віра Руднєв у статті Культура і сон виділяє у сни та ворожіння по снах [5, 495]. такі мотиви введення елементів сну у Не розуміючи самої природи сну і не твір: можливість цілковитої свободи маючи можливости її пояснити, різні до моменту пробудження; естетико- народи по-різному розуміли цей стан філософська мотивація, своєрідні ко- людини, „але у всіх давніх уявленнях ментарі до життя (головний акцент:
164 + Volume X, 2015 + життя не таке просте); можливість ві сновидіння, які обдурюють), а дру- подорожі у часі; можливість побачи- гі – з рогу (вихоплюються правдиві ти майбутнє людства – створення сновізії, які здійснюються). Так само утопії чи антиутопії; можливість усві- й Еней бачить сни з двох виходів – домити усі свої антигуманні вчинки і справжні та оманливі. таким чином покаятися [15, 122-124]. Поряд з пророчим змістом нічних Сни, галюцинації, видіння як фор- візій у давній українській літературі, ми художньої умовности викорис- існувало його розуміння як помічни- товували Е. Гофман, Т. Манн, Г. Гессе, ка й порадника у важких життєвих С. Кольрідж, Дж. Фаулз, Е. По, Н. Го- ситуаціях. Візьмемо до прикладу Сло- торн, Дж. Лондон, Ґ. Фльобер, Ш. Бод- во про Ігорів похід 1187-го року, де лєр, А. Міцкевич, Ю. Словацький, центральну роль відіграє сновидіння К. Чапек, М. Гоголь та багато інших як елемент пророцтва майбутнього: письменників. Загалом сон розгля- „Смутен сон приснився Святославо- дали як містичну грань, певну межу ві / На горах київських. / „Укрили між тутешнім та потойбічним світом. мене, – каже, – звечора / Чорним за- Можна навести деякі приклади зі сві- пиналом на ліжку тисовому. / Чер- тової та української літератур, де вже пали мені синього вина, / З отрутою в заголовку вжите слово „сон”: Сон у мішаного, / Сипали мені на лоно / Са- літню ніч Вильяма Шекспіра, Життя гайдаками порожніми поганськими / є сон Педро Кальдерона де Ля Бар- Перли великі, / Та ще й мене голуби- ки, Сон (На панщині пшеницю жала), ли, – / А вже в моїм теремі злотовер- Сон (Гори мої високії) та Сон (У всяко- хім / Покрівля розвалена, / З вечора го своя доля) Тараса Шевченка, Сон і до ранку самого / Сизокрилі ворони життя Гайнріха Гайне, Сон Джорджа крякали / Коло Плісненська на обо- Ґордона Байрона, Сон Альонсо Кохана лоні, / Похоронні сани їхали / До си- Хорхе Люїса Борхеса та ін. нього моря”” [18, 70-71]. Але таке уявлення панувало не Для давньоукраїнської літерату- завжди і з часом змінювалося. Так, на- ри загалом характерне змалювання приклад, у давній українській літера- сну як „помічника і порадника у важ- турі сновидіння розумілися як проро- ких життєвих обставинах, який зму- цтва і завжди підлягали поясненню. шує персонажа скористатися сновид- Літературна традиція змалю- ною могутністю уже не у ролі стимулу вання і тлумачення сновидінь бере до якої-небудь видатної, виключно свій початок з античної літератури. подвижницької духової місії, а з ме- Згадати хоча б пісню з Іліяди, де сон тою реалізації у дійсності якої-небудь Агамемнона віщує грекам перемогу у невідкладної справи або передбачен- Троянській війні. Сон Пенелопи (піс- ня, запобігання приготовленому зло- ня ХІХ Одіссеї) та опис пекла (пісня чину, прийняття термінових запобі- VІ Енеїди) показують вже ґрунтовну гань для спасіння від біди” [13, 80]. відмінність між справжніми та оман- Переважна більшість снів цього пе- ливими сновидіннями. Пенелопа ба- ріоду має або пророче значення, або чить двоє дверей у світ сновидінь, містить певні елементи (з’являються дуже схожий на Аїд: одні двері зі сло- покійники чи божественні сили), які нової кістки (з них виходять оманли- стають вирішальними y житті героя.
+ 165 + Spheres of Culture На думку дослідників, найраніше те- Тому твердження „життя – це сон” є орія сновидінь була викладена у збір- своєрідною абсолютизацією життя, нику афоризмів Пчола, де сон тракту- загалом людського буття. Для цього вався як „образ” смерти на тій основі, періоду характерним є синтез різних що „тут і там” тіло розлучається з ду- начал, у яких проживає людина: уяв- шею [13, 87]. Згодом уже ширша тео- ного та дійсного, сну та реальности. рія з’являється у працях професорів Світ – лише мана, за твердженням Києво-Могилянської академії (І. Ґі- Кальдерона („Хто живе тут – лише зель, Л. Баранович, Ф. Прокопович, марить”). Г. Кониський), які на передній план У культурі пізнього Середньовіч- висунули пізнання природи і людини чя і Відродження посилюється інтер- у порівнянні з богопізнанням. ес до сновидінь не лише як до окре- Письменники доби Бароко розу- мого самостійного, творчо сформо- міли, що сон відбирає час від важли- ваного жанрового творіння (картина вих справ, водночас і сам є частиною Мурильйо Поява Діви Марії сплячому життя людини: „Половину людського Іванові), „які ґенетично входять до бі- життя забирає сон і щоденний від- блійних снів і жанру середньовічних починок, немала частина дитячого і видінь, але і як універсальної моде- молодого віку відходить даремно, а лі людського життя” [13, 49]. Відомі залишок наших років пропадає у кло- скульптурна фіґура Мікелянджело потах, земних турботах і марних наді- Ніч і малярське полотно Сон людсько- ях. І взагалі крапка і термін нашого го життя. Також варто зазначити, що життя настільки малі, що воно може у Середньовіччі сни були своєрідним бути порівняне хіба що з ночівлею медіюмом, посередником між сферою на якомусь неспокійному заїжджо- земного та сакрального. Окрім того, му дворі, з якого бідна людина рада у середньовічній літературі частим б швидше вибратись” [16, 115]. На прийомом був пророчий сон як Боже думку автора першого українського знамення, що сприймалося як прав- підручника з філософії Касіяна Сако- дивий факт. „У романтичній традиції вича, уві сні триває активна робота сон – це сфера духової свободи і по- мозку – і це прекрасна можливість вноти внутрішнього життя, яку лю- для розвитку думок, бо саме вночі дина втратила у реальності” [3, 297]. „думка звільняється від усіх денних Романтики вважали, що сон є джере- турбот, пов’язаних із зовнішніми чут- лом і натхненням усілякої художньої тями, й може вільніше розглядати творчости. Вони любили змальову- ті речі, які вона вдень мислила розі- вати ніч, а ніч і сон належать до од- брати, але через різні перешкоди в ного асоціятивного ряду. „Вічний”, той час, коли їх сприймала, не могла „непробудний”, „дивний”, „останній” це зробити” [16, 114]. Вважалося, що сон у Романтизмі означав смерть. Ро- онірична фантазія є складовою аналі- мантикам, як зазначав Анатолій Ма- тичної діяльности мозку й має спіль- каров, було властиве екзальтоване ні особливості з логічним мисленням. захоплення снами. Від снів вони че- Мотив швидкоплинности, марноти кали надто багато: й відпочинку від людського життя – один із найбільш буденности, і тихої втіхи, і фантастич- часто вживаних у літературі бароко. них видінь, і знання того, що лежить
166 + Volume X, 2015 + за гранню сьогоднішнього дня, і на- сниться заєць, або весілля, або коні, віть проникнення до сфер потойбіч- то таких дадуть гарячих!” [17, 118]. ного життя [10, 59]. Саме Романтизм, Панас Мирний у Повії писав: „Вона „отримавши у спадок від попередньої (Пріська. – Х. В.) пригадувала всі сни, культури чимало напрацювань у сфе- які тільки снилися їй за той час, коли рі вивчення і художнього освоєння вона почула ту прокляту звістку, – чи сновидінь, зробив вагомий внесок у на добро вона, чи на лихо?.. Та й сни розвиток традицій щодо функціону- були, як і життя, – страшні та нео- вання літературних снів” [12, 5]. драдні: все покійні снилися їй, нове Дещо по-іншому пояснюють стан лихо верзлося… Що вони віщують, що сну письменники-реалісти. У реаліс- пророкують?” [11, 59]. У Землі Оль- тичній літературі сновидіння теж ги Кобилянської згадується, що „Він досить часто стають предметом зо- (Івоніка – Х. В.) розумівся на снах, і браження, але тут вже змінюється вони ніколи не заводили його. Сам ставлення письменників до нього, Бог говорив ними. Бо й звідки брали- оскільки воно „відбиває дуже інтен- ся б вони? Лише в них треба входити сивне «внутрішнє» життя – нереалі- й розбирати так, як грудку землі, аби зовані інтенції, глибокий пляст емо- знати, що вони промовляють. [...] До- ційних вражень, давно минулі, та не кія зналася на снах, але й він знався забуті переживання” [19, 80]. Тим-то на них. Полум`я значило відомість. онірична візія працює „на вияснення Дим – зла новина, а що дим клубився найпотаємніших глибин психології гадюкою до хлопця – означало лихі персонажа, його мотивів-спонук”, при люди. Вигляд хлопця свідчив вираз- цьому широко використовуючи „по- но про хоробу або про велику гризо- етику психологізму для досліджен- ту” [8, 110]. У Лесі Українки сни часто ня моделювання внутрішнього світу стають об’єктом поетичного змалю- людини” [19, 81]. вання. Переважно вони є свідченням Що ж до літератури середини ХІХ болю і страждання поетеси, які вона століття, то тут письменники часто відчувала під час своєї хвороби та ма- описують віщі сни, а також емоції, ють автобіографічний характер. На- думки, які вони викликають, їхнє приклад, „Хто спить, хто не спить – / тлумачення самими ж персонажами Підкорись темній силі. / Щасливий, тощо. Так, Марко Вовчок в оповіданні хто сни має милі, / Від мене сон ми- Сон писала: „Як дівчині місяць снить- лий тіка… / Навколо темнота важка, / ся, то жених, а як молодиці – чоловік Навколо все спить як в могилі” [20, приїде або син народиться” [4, 75]. 49]. Це далеко не повний перелік опи- Або ж у романі Люборацькі Анато- сів оніричних видінь в українській лія Свидницького: „Кажуть – не вір в літературі. Ці деякі приклади із укра- сон! Ніт, в сон треба вірити! – скаже їнської художньої літератури дають кожен школяр. – Я вже, скаже, сам пе- змогу стверджувати, що сновидіння ревіривсь, що як сняться мідні гроші, викликають у ній чималий інтерес – або що яйце їси, або яблука, вишні, і на художньому, і на теоретичному – то будуть бити. Ще це іноді віщує рівнях. тільки сльози, що в палю дадуть або Загалом письменники кінця ХІХ на коліна поставлять; а вже як при- – початку ХХ ст. активно вдавалися
+ 167 + Spheres of Culture до змалювання картин сновидінь: П. приспати. Варто згадати хоча б поезії Мирний (Повія, Лихі люди), І. Нечуй- Т. Шевченка (Ой люлі, люлі, моя дити- Левицький (Дві московки, Микола но…), С. Руданського (Над колискою), Джеря), О. Кобилянська (Земля, Ца- Я. Щоголева (Баю-баю), Лесі Українки рівна, Лист засудженого до страти (Колискова (Місяць яснесенький)), О. вояка до своєї жінки, Сниться), М. Ко- Маковея (Сон), О. Олеся (Над колис- цюбинський (В дорозі), В.Пачовський кою (Пісня матері)), В. Самійленка (Сон української ночі, Сон), Г. Косин- (Вечірня пісня), Б.-І. Антонича (Колис- ка (Заквітчаний сон), О. Слісаренко кова, Пісенька до сну), М. Йогансена (Чорний ангел). (Колискова), Гео Шкурупія (Уо!... Ма- Сновидіння, різного роду візії, ленький хлопчику), М. Бажана (Колис- уявлення-фантазії стали характер- кова), Н. Забіли (Казка колискова), В. ною ознакою модерністських творів, Сосюри (Колискова). У поета-моло- зокрема символістського, неороман- домузівця П. Карманського є збірка тичного, експресіоністського стильо- поезій Ой люлі, смутку, де художньо вого спрямування. Доба модернізму опрацьовані різні оніричні мотиви, а несе нові інтерпретації сновидінь, також поезія Спіть, герої, спіть! з під- орієнтацію на таємничість, надчут- заголовком «колискова пісня». тєвість та ірреальність. Заглиблення У процесі осягнення складних в таємниці буття, сприймання світу взаємозв’язків двох станів людини – підсвідомими та інтуїтивними по- сну та „несну”, двох світів – реального рухами душі, невичерпна і всюдису- та ірреального, поглиблювалось ро- ща загадковість ночі, туга за мину- зуміння сновидінь живих людей і ху- лими подіями або ж нездійсненими дожньо-естетичного функціонування мріями, які найкраще випливають картин сновізій у системі художнього у пам’яті саме у цей час доби яскра- твору, диференціювались філософ- во змалювали поети-молодомузівці: ське тлумачення неспання, сну й сно- П. Карманський (Який чудовий сон!.., видінь, тобто концептуальний аспект Снишся мені української ночі, Ти сни- цього явища, й бачення його естетич- лася мені. Удвох на кручі…), В. Пачов- ної ролі у конкретному творі. ський (Видіння, Я плакав у сні, мені Як бачимо, підхід до сновізій змі- снилася мрія…, Ой приснилась мені нювався впродовж історичного роз- мила…), С. Чарнецький (Ще нині мені витку, який ніс із собою науковий сниться сталь блискуча), О. Луцький проґрес, зміни у культурно-світо- (Сонна мрія), Б. Лепкий (Розвіялися глядних концептах людства. сни мої рожеві, Серед ночі, Скільки У кожного народу завжди існу- снів!). Вони вбачали у сновидіннях вало зацікавлення феноменом сно- джерело творчости, яка допомагає видіння, побутувала віра у його про- вивести на волю справжні почуття, рочий зміст та практичне значення. гідні бути втіленими у різних формах У світовій літературі, мабуть, не існує мистецтва. широковідомого письменника, який Зазначимо, що в українській ху- лишив велику творчу спадщину і в дожній літературі завжди були попу- ній не звернувся б до проблем вну- лярними колискові, які виконуються трішнього життя людини, в тому чис- над колискою дитини для того, щоб її лі й до снів своїх героїв.
168 + Volume X, 2015 + У науці до сих пір нема загаль- 8. Кобилянська Ольга, Твори: У 5-ти ної теорії сновидінь, яка би повніс- томах, Том 2, Київ 1962. тю пояснила цей важливий феномен 9. Лановик Мар’яна, Лановик Зо- людського буття. Навіть у загально- ряна, Українська народна словесність, відомих вченнях немає цілковитої Львів: Літопис 2000, 614 с. 10. Макаров Анатолій, П’ять етюдів. одностайности. Багатогранність ін- Підсвідомість і мистецтво. Нариси з пси- терпретацій сновидінь викликана хології творчості, Київ 1990, 285 с. передусім неоднозначністю самого 11. Мирний Панас, Твори: У 7-ми то- предмету дослідження. Немає єдиної мах, Том 3, Київ: Наук. думка 1969. правильної та визнаної методології 12. Мочернюк Наталія, Сновидіння аналізу і пояснення причини їхнього в поетиці романтизму: часо-просторо- існування у психології, їхнього місця ва специфіка: автореферат дисертації ... у структурі свідомости у філософії, кандидата філологічних наук, 10.01.01. нема й спільности інтерпретації сно- „Українська література” , Тернопіль 2005, видних елементів у літературознав- 20 с. 13. Нечаенко Дмитрий, ,,Сон, завет- стві. Тому наука про літературу в до- ных исполненный знаков…”: Таинство сно- слідженнях оніричних тем, образів, видений в мифологии, мировых религиях мотивів, алюзій виходить на міждис- и художественной литературе, Москва циплінарні дослідження: психологію, 1991, 304 с. філософію, культурологію, медицину. 14. Плачинда Сергій, Словник дав- ньоукраїнської міфології, Київ: Велес Bibliography and Notes 2007, 240 с. 15. Руднев В., Культура и сон, «Дауга- 1. Апинян Тамара, Мифология: те- ва» 1990, № 3, с. 121-124. ория и событие, Санкт-Петербург: Изда- 16. Сакович Капніст, Арістотелівські тельство Санкт-Петербургского универ- проблеми, або питання про природу люди- ситета 2005, 281 с. ни з додатком передмов до весільних, по- 2. Вертій Олексій, Народні джерела хоронних обрядів, складених Капністом творчості Івана Франка, Тернопіль 1998, Саковичем, [у:] Крисаченко Валентин, 254 с. Історія української філософії. Хрестома- 3. Випасняк Наталія, Сновидіння тія-довідник, Київ 2006, с. 111-116. як структурний елемент у поетичній 17. Свидницький Анатолій, Роман. творчості Адама Міцкевича (на прикла- Оповідання. Нариси, Київ: Наукова думка ді вірша „Снилася зима”), [у:] Проблеми 1985. слов’янознавства: Збірник наукових 18. Слово о плъку Игоревь, Київ: Дні- праць, Львів 2000, № 51, с. 297-300. про 1985. 4. Вовчок Марко, Твори: У 2-х томах, 19. Тодчук Наталія, Роман Івана Том 1, Київ: Дніпро 1983. Франка „Для домашнього огнища”: час і 5. Войтович Валерій, Українська мі- простір, Львів 2002, 204 с. фологія, Київ: Либідь 2002, 664 с. 20. Українка Леся, Твори: В 2-х томах, 6. Гнатюк Володимир, Нарис укра- Київ: Наукова думка 1986, Том 1: Поетич- їнської міфології, Львів: Інститут наро- ні твори; Драматичні твори, 605 с. дознавства Національної Академії Наук 21. Фромм Эрих, Забытый язык. Вве- України 2000, 264 с. дение в науку понимания снов, сказок и 7. Жайворонюк В., Знаки україн- мифов, [у:] Фромм Эрих, Душа человека, ської етнокультури: Словник-довідник, Москва 1992, с. 179-299. Київ: Довіра 2006, 703 с.
+ 169 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Snizhana Zhyhun
GENRE SYATEM OF THE UKRAINIAN NEOREALISM
Institute of Philology of Taras Shevchenko Kyiv National University, Ukraine
Сніжана Жигун
ЖАНРОВА СИСТЕМА УКРАЇНСЬКОГО НЕОРЕАЛІЗМУ
Abstract: The article deals with dominant genres of the Ukrainian neo-realism on the material of prose writers of the “Lanka” literary association. This group was formed on the basis of the general aesthetic platform. The change of genre preferences by part of writers testifies to it: they pass from fragmentary genres (sketches, essays) to a psycho- logical novels and short stories, philosophical and psychological stories, intellectual nov- els and educative novels. The research results comparison to conclusions about genres of the Russian neo-realism inclines us to draw a conclusion about the original development of the Ukrainian one. Keywords: genre, Ukrainian neo-realism, “Lanka” literary association
Сучасне українське літературоз- потреба розглянути неореалізм як навство сформувало кілька підходів систему. Оскільки це завдання може до питання «Що є неореалізм?». Цим реалізуватися лише в більшому об- терміном позначають напрям італій- сязі, ніж це дозволяє стаття, доціль- ського мистецтва і узалежнені від но розглянути систему жанрів нео- нього явища національних літератур реалізму, адже жанр поєднує у собі (Н. Водяна, М. Василишин), новий як аспекти змісту, так і форми, тому, етап Реалізму (Л. Рева), течію Модер- певною мірою, жанрова система течії нізму (В. Пахаренко, Р. Мовчан), вияв є її квінтесенцією. реалістичного типу творчости, що Ідею розглядати літературу як розвивається у руслі модернізму / по- певного роду систему висунув на по- стмодернізму (О. Головій, С. Тузков). чатку ХХ ст. Юрій Тинянов; з часом її Спроби розкрити художню природу розвинув Дмітрій Ліхачов, що наго- неореалізму на матеріялі конкретно- лосив на особливому місці системи го автора дедалі більше розмивають жанрів у літературі. Такий підхід до поняття: довільне обирання авторів питання передбачає розуміння його веде до того, що дослідники дохо- не як сукупности елементів, а як вза- дять цілком протилежних висновків ємодію їх. Концепцію жанрової систе- про художні якості течії. Тому існує ми як чотирискладового утворення
170 + Volume X, 2015 + сформулювала Нонна Копистянська, вість-нарис, повість-драму, повість- що вбачала в ній: 1. жанрову систему поему, повість-казку тощо [9]. літератури; 2. жанрову систему літе- Проблема жанрів українського ратурної епохи, напряму; 3. жанрову неореалізму лишається нерозкри- систему літературної епохи, напряму тою навіть частково, оскільки здій- національної літератури; 4. жанрову снені спроби базуються на матеріялі систему у творчості окремого пись- окремих письменників, тому прин- менника. Систему першого рівня ципи індивідуальної жанрової систе- утворюють «чисті жанри», а «систе- ми розглядаються як закономірності му у сфері 2 складає не те, що зоста- функціонування жанрової системи ється незмінним, а те, що змінилось, течії. Цього можна уникнути, розгля- не стільки жанри у чистому вигляді, даючи групу текстів різних авторів, скільки жанрові різновиди й модифі- об‘єднаних спільними естетичними кації. Крім того, тут важливі не лише поглядами. Зокрема, адекватним ма- ті зміни, які виникли у самому жанрі, теріялом видається творчість про- але й зміна місця, ролі жанру у систе- заїків літературної групи «Ланка». У мі» [2, 66]. Жанрова система сфери 3 нашій статті ми спробуємо оприяв- є конкретним втіленням загальних нити жанрову систему неореалізму, принципів попередньої системи, на тому будемо намагатися виявити до- які вплинули внутрішні закономір- мінантні види та різновиди епічних ності розвитку національної літера- форм у творчості письменників-нео- тури, розгляд її дає змогу побачити реалістів; з‘ясувати їхню своєрідність самобутність та ориґінальність на проти «чистих» жанрів; встановити фоні норми. Жанрова система твор- закономірності їх функціонування у чости письменника дає змогу оціни- системі. ти його «вписаність» у свою епоху, Як стверджує Василь Костюк, національну культуру й, водночас – «поетика жанру в епоху Модерніз- індивідуальність. му зазнала змістовних трансформа- Відомості про жанрову своє- цій. Фраґментарність стає суттєвою рідність російського неореалізму ознакою модерности. Жанровим на- можна набути на підставі праць Т. слідком фраґментаризму наприкінці Давидової та С. Тузкова, щоправда, ХІХ – початку ХХ століття була поява відмінність концепцій вплинула і різноманітних прозових «малих жан- на неоднозначність висновків. Ска- рів», які разом із монументальними жімо, Т. Давидова вважає, що росій- літературними незавершеними про- ські неореалісти активізували жан- єктами засвідчили ситуацію «розпо- рові форми з релігійною функцією рошення» сталих жанрових форм» [3, (житія й апокрифи), уподібнивши 9]. Передумовою утвердження фраґ- композицію прозових форм до ікон, ментарних форм в українській прозі клейма яких відтворювали випро- дослідник вважає процес «ліризації», бування героя [1]. С. Тузков вважав що спричинила перебудову усієї жан- центральним жанром неореаліз- рової системи, де вагомими стали му повість, яка перебирає на себе фраґментарні утворення: етюди, на- функції роману, а також відкрита риси, образки, ліричні мініятюри, по- до впливів, перетворюючись на по- езії у прозі. Об‘єднання письменників
+ 171 + Spheres of Culture у літературну групу «Ланка» супро- пригодницької новели, обираючи її воджувалося зміною їхніх індивіду- психологічний підвид. Неореалісти альних манер, що особливо яскраво зосереджують увагу на трансфор- помітно у творчості Григорія Косин- мації суб‘єктивности, відстежуючи ки, Бориса Антоненка-Давидовича та психологічні зміни, які стаються у Марії Галич, які починали з етюдів свідомості героя, чого практично та нарисів. Однак після 1924 року не спостерігаємо у адептів новели (коли утворилася «Ланка») твори із таємниць. Це варто продемонстру- слабкою структурою витісняються вати на прикладі клясичної новели жанрами з «твердим фіналом» (Боріс Григорія Косинки Політика, що в Томашевський). У центрі жанрової основі має кримінальну подію, яку системи опиняються новела, опові- розглядає цілком відмінно від того- дання, повість, роман. часногої літературної практики. Те, Василь Марко наголошує на за- що убивство Швачки мотивується не лежності жанрової форми від худож- клясовою боротьбою, переконливо ньої концепції людини [5]. Тому вар- продемонстрував О. Поляруш у стат- то зазначити, що, зображаючи лю- ті Об‘єктивно-драматичний дискурс дину у конкретно-історичному часі, новели Григорія Косинки «Політика». неореалісти вдивлялися не в її соці- Аналізуючи образ Швачки, дослід- яльно зумовлені якості, а в сутнісні. ник звертає увагу на Мусієве рішен- Тому людина постає у своїй психоло- ня їхати «на злість», його готовність гії та у вчинках, а оцінка її пропону- до сутички з ріднею (нагадування ється передусім у гуманістичній пер- про участь у бойових діях та медаль спективі (практично нівелюючи іде- за стрільбу), пістолет, який Мусій ологічні). Індивідуальність кожного бере з собою «гостювати», далі лють, вибору лишає героя поза спільнота- з якою він періщить коней, і, врешті, ми, а стосунки з іншими людьми, за- його сп‘яніння. Осмислюючи ці мо- звичай, спричиняють розчарування. тиви, О. Поляруш оновлює інтерпре- Тому конфлікти є внутрішніми, герої тацію Швачки: «Перед нами постає протистоять не один одному, а собі й вчорашній незаможник, якому не- життєвому «тлу». сподівана кар‘єра, прагнення помсти Почати мову варто з новел (ма- затуманили голову» [7]. ємо на увазі канонічний жанр із Неореалістична новела демон- обов‘язковим поворотом у сюжеті, струє тяжіння до оповідання, оскіль- що висвітлює події у новій площині) ки у ній подія часто втрачає самодос- як одного з найбільш популярних татність. Скажімо, новела В. Підмо- жанрів доби. Особливістю новели як гильного На селі нагадує про зв‘язок жанру є зосередженість на несподі- цього жанру з анекдотом: студент, ваній події, тогочасна новела обира- що приїхав на село, у темряві на збо- ла її зі сфери пригод чи криміналу рах артистичного гуртка цілує дівчи- (Позолочене олово Олекси Слісарен- ну, якою палко захоплюється, однак ка, Лєнінська картка Майка Йоган- наступного дня з‘ясовується, що це сена, Любисток і чемериця, Танець наречена його товариша. Щоправда, живота Івана Ле). Натомість неоре- у реалізації цієї фабули В. Підмогиль- алісти повністю відмовляються від ним нічого комічного немає. Більше
172 + Volume X, 2015 + того, ця анекдотична фабула має дуже видовича (Печатка, Крила Артема мало спільного зі смислом тексту. У Летючого), де курйозність фабули структурі твору, окрім вже знайомо- поступається розкриттю психології. го новелістичного «хребта» з цілком У розглянутих творах архітекто- несподіваним поворотом, маємо ще ніка спирається на мітологічний ви- додаткову контрастну структуру дня мір оповіді, однак видається, що про- та ночі. Це протиставлення, окрім ви- заїки експериментували і з ґносеоло- ражальної функції, має і структурну: гічним, це можна продемонструвати воно готує вмотивованість повороту. на прикладі новел Циркуль чи Син. В. Підмогильний насправді не згадує Однак ті твори, де ґносеологічний про бажання Олелька одружитись, а принцип побудови є домінуючим, запитання Петра до самого себе, чи загалом важче вкладаються у нове- дівчину він цілував, чи заміжню, не лістичну структуру: трансформація виглядало йому принциповим. На- суб‘єктивности (як і знання) вимагає томість єдиним натяком на нещасли- домірного висвітлення обох компо- вий для Петра поворот є бачення дня нентів оповіді (наратор не може зу- та ночі: ніч чуттєва, розкута, інтимна пинитися на піку), а отже, в цьому (комфортна), а день стриманий, об- разі гострота новелістичного пово- межуючий, закритий. Тож оскільки роту буде менш відчутна. захоплива для Петра подія сталася Ідеологічний та ґносеологіч- не просто вночі, а й власне, завдяки ний спосіб побудови оповіді стає ночі, день має зруйнувати її чари. Це домінантним для неореалістичних ориґінальне втілення загалом по- оповідань, які осмислюють сутнісні ширеного прагнення використати питання людського життя, його за- поетичні прийоми як конструктивні. кономірності, які розкриваються у Наприклад, романтик Юрій Янов- сучасних обставинах. Йдеться, так ський супроводить образ комісара би мовити, про постійну повторюва- Рубана (Роман Ма) сталим мотивом: ність людських переживань, які кон- «Його остроги задумливо дзенькну- кретний історичний час може заго- ли, й ліве око примружилось, як на стрити, може ослабити, але не здатен полюванні», а коли перед читачем відмінити. Скажімо, дія оповідання В. несподівано з’являється новий герой Підмогильного Військовий літун роз- – латвієць Матте, його супроводить гортається під час воєнного комуніз- той самий мотив, що підказу уважно- му, але історичний час практично не му читачеві, хто перед ним насправді має впливу на дію твору. Головним і мотивує подальшу несподівану по- конструктивним прийомом оповіда- яву Рубана. Однак у Ю. Яновського ння є протиставлення, де традицій- ляйтмотив підтримує ліризацію тек- ний прийом порівняння героїв по- сту і більшою мірою має конструк- ступається зіставленню сил, що руха- тивне навантаження, тоді як у В. Під- ють людиною. Ці сили символізують могильного протиставлення стає но- небо та земля, у полі тяжіння першо- сієм думки. Розбудову новелістичної го – спокій, невтручання і, зрештою, структури спостерігаємо і в пізніших смерть, друга передбачає активну творах Г. Косинки (Змовини, Серце) і діяльність, рух, повнокровність жит- особливо у творах Б. Антоненка-Да- тя. Для розгляду цих сил письмен-
+ 173 + Spheres of Culture ник обирає ідеологічний тип оповіді ють для нього символічними – він (можливо й тому, що домінування добровільно йде з життя. мітологічного привносить у текст Власне, ці два епізоди могли б ілюзію вичерпности). Отже, професія стати матеріялом для двох цілком головного героя дібрана відповід- відмінних творів (герой і психічно но до символів: він щодня рухаєть- неврівноважена тітка, що марить ся між небом та землею; цей самий помстою та герой і нещасливе ко- рух, але вже на символічному рівні, хання), однак автор зводить їх у одне автор прагне оприявити, змальову- оповідання, додаючи драматичну ючи психологію героя. Інертність розв‘язку. І це не дві вершини, які літуна, його схильність спостерігати по-різному показують героя, не ви- за життям, а не визначати його ав- хідна й інтерпретуючу подія; в опо- тор пояснює каліцтвом, Сергій ніби віданні це дві відміни тої самої події, відразу обмежений у можливостях що допомагають донести до читача повноцінно жити, його відторгають ідею про інстинкт смерти. Компози- родичі, середовище. Отже, ядром фа- ційно ці події постають хоч і одна за були стають два епізоди «спокуси» одною, але не відрубно, сплутування Життям: тітка пропонує Сергієві очо- мотивів робить їхнє прилягання (бо лити повстання проти большевиків, ж зв‘язку між ними немає) тіснішим. апелюючи до помсти й слави, однак Подвоєння події загалом про- літун відмовляється і викликає зне- дуктивний прийом із найрізнома- вагу. Поборотися за успіх Сергій ви- нітнішими можливостями, особливо рішує, закохавшись у Галочку, однак характерний для великих форм (зо- так і не вдавшись до активних дій ані крема роману), жанровий зміст малих з Галочкою, ані з іншою жінкою. форм зазвичай обмежується унікаль- Дихотомія спокійного неба й ними подіями. Застосування подво- ворушкої землі усвідомлюється єння свідчить про посилення інтелек- героєм («Приступивши до вікна, туального начала оповідання: замість він підніс свої очі до неба, й у ве- послідовного переходу від події до ликих просторах розтанула його події, читач має знаходити закономір- туга. Його погляд потопав у безод- ності. І вже не історія смерти Сергія нях між зорями й приймав йому в Данченка, а людська натура стають душу невимовну глибінь. – Там моя змістовим центром оповідання. оселя, – гадав він, – а тут я – вигна- Увиразнити її покликані й про- нець» [6, 168]; «Спускатись – і знову тиставлення героїв: Тимошівський земля. А хоч би мав він з собою цис- стає антиподом Сергія, він є втілен- терну бензину – однаково врешті ням того життя, що «хоче жити». Так земля. Вона опутала його, тримала само й Галочка конфліктує з матір‘ю, міцно, й не було де сховатись від неї бажаючи брати від життя усе можли- в блакиті. Дарма, дарма! Притулку ве, і навіть її хвороба не може стати немає! Бо хоч де він піде, хоч увесь Галочці на заваді. Побачення Тимо- всесвіт перейде – він знайде життя. шівського й Галочки на могилі Сергія Чого воно хоче? Життя хоче бути» стає контрастом до рішення Сергія. [6, 190]). Тому слова поетеси «Вам Порівнявши це оповідання з ін- не треба спускатись на землю» ста- шими, можна узагальнити й кілька
174 + Volume X, 2015 + інших рис. Так, характерним є укруп- Смерть), лірико-психологічна (Се- нення історії: якщо теоретики опо- мен Іванович Пальоха). Вартою уваги відання часто визначають його як є тенденція романізації повісти: зо- оповідь про один епізод з життя ге- бражене в Повісті без назви та Смер- роя, то неореалістичні оповідання ти минуле тяжіє до «незавершеної часто містять низку подій, які роз- сучасности». Це особливо відчутно у кривають героя. Останній представ- першому творі, який автор назвав По- лений у множинних і різноманітних вість без назви, до того ж цілковито зв‘язках з оточенням (родинні, про- неймовірна, вигадана від початку до фесійні, інтимні). Неореалістичним кінця автором, щоб показати сутич- оповіданням характерна поліфоніч- ку деяких принципів, важливих для ність, що забезпечується або пока- нашого дня і майбутнього (пись- зом різних життєвих виборів (Сергій мівка масним моя. – С. Ж.). При цьо- і Тимошівський у В. Підмогильно- му «наш» час стає не лише тодішнім го), або дистанціюванням наратора часом, а й часом автора і читача, бо ж від фокалізованого героя (напр. у конкретно-історичний час зміщено Тук-тук Б. Антоненка-Давидовича), на марґінес оповіді, що створює від- або принаймні висвітленням події у чуття надчасовости подій. Але це так різних сприйняттях. На загальному само слушно і для Смерти, де кон- фоні тогочасних оповідань неореа- кретний час визначив події: для то- лістичні твори вирізняються одно- гочасних читачів вагання і вибір Го- манітною композицією (хронологіч- робенка були близькою реальністю, не розташування епізодів із можли- а загальнолюдський конфлікт лишає вими ретроспекціями), яка не може їх актуальними й нині. Ці повісті не пояснюватися необізнаністю, а отже є монологічними (адже твір В. Під- є наслідком осмисленого вибору. могильного навіть у незавершеному Композиція з прямою хронологією варіянті має принаймні дві пропози- подій дозволяє заглибитися в психо- ції, обидві з яких не задовольняють логію героя, стежити за розвитком ні героя, ні автора; а у Смерті ідео- почуттів і думок, зосередитися на логічна точка зору винесена за опо- осмисленні зображеного. Зовнішня відь). Те саме стосується характерів: простота викликає додаткову довіру Городовський є незавершеним при- читача, його увага й емоції спрямова- наймні технічно (як писав М. Тарнав- ні в одне русло. Автор прагне не вра- ський, «…повість закінчується (якщо зити читача, а допомогти зрозуміти припустити, що Підмогильний мав причини, що спонукають героїв чи- на увазі саме такий кінець) тим, що нити так чи інакше. Городовський все шукає… Це – вираз- Жанр повісти, визначений ро- ний натяк, що пошук буде безконеч- сійськими дослідниками як осно- ним і безнадійним, але на марним» вний для російського неореалізму, є [8, 204]), а Горобенко, долучаючись менш частотним для українського. У до антицінностей, ще матиме нагоду творчості прозаїків «Ланки» повість переконатися у їхній хибності. Таким представлено такими підвидами як чином ці твори мають форму повісти інтелектуальна (Повість без назви), (одна сюжетна лінія, один головний психологічна (Остап Шаптала та герой, що розкривається в одному
+ 175 + Spheres of Culture (чи споріднених) аспекті, що визна- практично доводить правоту Сквир- чає невеликий обсяг твору) і зміст ського. Попри те, що він червоний роману (поліфонія, незавершене те- директор, практично він не залежить перішнє, герой у розвитку). від конкретно-історичного часу, це Роман у неореалізмі представ- лише вносить у дискусію додаткову лено переважно підвидами інтелек- грань: чи можливе кохання між пред- туального (Невеличка драма В. Під- ставниками ворожих кляс? Так само могильного, Недуга Є. Плужника) не залежать від зовнішніх обставин та виховання (Місто В. Підмогиль- (історичних подій, суспільних норм, ного, Нащадки прадідів Б. Антонен- чиїхось підступів) і стосунки героїв ка-Давидовича). Дослідниця інте- Невеличкої драми, які втілюють емо- лектуального роману І. Куриленко ційне (Марта) та раціональне (Юрій) вважає, що цей жанр успадкував від начала. Як слушно твердить М. Тар- філософського такі якості, як «чис- навський: «Роман виразно поділений ленні теорії, що висловлюються, між Мартою, романтичною мрійни- як у науковому трактаті; підпоряд- цею у пошуках емоційних ідеалів, і кованість характерів і ходу подій Юрієм, праґматичним науковцем, що певній філософській ідеї; наявність поважає лише розум та корисність… ‘підтримуючих елементів’», а також Марта і Юрій – це ірраціональність набув нових: «надто довгі теоретич- і раціональність, інстинкт і розум, ні висловлювання; ‘багатозначність’ підсвідомість і еґо, почуття й інте- (‘діялогічність’) філософської ідеї; лект, мистецтво й наука, віра й зна- схематичність людських характерів, ння, надія і доля, спонтанність і пля- що символізують певні погляди або нування, свобода і обов‘язок, мова психологічні стани; новий тип ге- серця й мова розуму» [8, 177]. Тому роя-інтелектуала, схильного до реф- нейтральний фінал є знаковим – ав- лексій, самоспоглядання; посилена тор лишає своїм читачам, як і героям, умовність як один із можливих шля- свободу вибору. хів вираження художньої ідеї у творі, Тобто йдеться не про заперечен- підвищення його інтелектуального ня раціональности, а показ дихотомії потенціялу; іронічність, скептич- раціонального-ірраціонального. Не- ність, навіть пародійність авторсько- можливість їхньої рівноваги і стано- го дискурсу; ‘відкритий фінал’ тощо» вить головний зміст роману. Влас- [4, 7]. Як видається, ядром жанру є не, на переконання М.Тарнавського, залежність розгортання сюжету від «цей дуалізм і є тим центром, із яко- певного інтелектуального диспуту, го виходять усі його [В. Підмогильно- який автор втілює у романні образи. го] творчі результати; всі тематичні Скажімо, історія раптової пристрасти пошуки Підмогильного виводяться Івана Орловця з роману Недуга опові- з цього центрального джерела або дається лише на те, щоб висвітлити якось пов‘язані з ним» [8, 189]. Оче- читачеві дискусію між інженерами видно на цій підставі, а також зважа- Сквирським та Звірятиним про ко- ючи на екзистенціяльні зацікавлен- хання і сенс життя. У свідомості Івана ня письменника, низка дослідників Орловця ця дискусія відбивається, як схильна вважати Місто інтелекту- у своєрідному дзеркалі, й урешті він альним романом. Глибина й ориґі-
176 + Volume X, 2015 + нальність ідей, виведених В. Підмо- чили напрям модифікацій жанрів у гильним у цьому творі, є незапере- середині системи, послаблюючи по- чною, однак, видається, вони все ж дієвість. Зіставлення результатів із втілилися у жанрі роману виховання, висновками дослідників російського а точніше його різновиду – кунстлер неореалізму виявляє самобутність роману (тобто роману про станов- розвитку течії в українському літе- лення мистця). Під таким кутом зору ратурному процесі. його вперше розглянув Юрій Шеве- льов, хоча він і не визначав жанру. У Bibliography and Notes романі В. Підмогильний пропонує не дискусію ідей (як це бачимо в Неве- 1. Давидова Т., Русский неореализм: личкій драмі чи Повісті без назви), а идеология, поэтика, творческая эволю- ция, Москва 2006, 336 с. ориґінальну інтерпретацію образу 2. Копистянська Нонна, Жанр, жан- мистця у суспільстві, яка стала на- рова система у просторі літературоз- слідком осмислення своєрідної то- навства, Львів: ПАІС 2005, 368 с. гочасної ситуації, коли в літерату- 3. Костюк Василь, Поетика фрагмен- ру масово йшли «від плуга» і все ж, ту і художня цілісність твору: авторе- частина з них знаходила своє місце. ферат дисертації … кандидата філологіч- У романі Степан Радченко, почавши них наук, 10.01.06. «Теорія літератури», з випадкового і дуже схематичного Київ: Інститут літератури ім. Т. Шевчен- твору, згодом здобуває успіх, запо- ка Національної Академії Наук України рукою якого стає досвід – читацький 2000, 17 с. 4. Куриленко Ірина, Екзистенціаліст- (він починає вчитись у клясиків) та ська модель українського інтелектуаль- життєвий (його стосунки з жінками). ного роману 20-х років ХХ століття: авто- Так він відкриває єдину тему літе- реферат дисертації … кандидата філоло- ратури – людину. Темою роману Б. гічних наук, 10.01.01. «Українська літера- Антоненка-Давидовича є формуван- тура», Харків: Харківський національний ня національної свідомости у вчо- університет ім.В. Каразіна 2007, 19 с. рашнього громадянина Російської 5. Марко Василь, Стежки до таїни імперії. Тобто роман виховання стає слова, Кіровоград: Степ 2007, 264 с. романом ідеї, розгортання якої ви- 6. Підмогильний Валер‘ян, Оповіда- значає сюжет. ння, повість, романи, Київ: Наукова дум- ка 1991, 800 с. Отже, жанрову систему неоре- 7. Поляруш Олег, Об‘єктивно- алізму складають психологічні но- драматичний дискурс новели Григорія вели, психологічні оповідання, фі- Косинки «Політика», Web. 20.01.2014. лософські та психологічні повісті та
+ 177 + Spheres of Culture
178 + Volume X, 2015 +
History
+ 179 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Andriy Kryskov
ECONOMICAL CONSEQUENCES OF THE JANUARY 1863 UPRISING FOR POLISH LANDLORDS IN RIGHTBANK UKRAINE
Ivan Pului Ternopil National Technical University, Ukraine
Андрій Криськов
ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ 1863 РОКУ ДЛЯ ПОЛЬСЬКОГО ПОМІЩИЦТВА ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Abstract: The article analyzes the economic impact of the January 1863 uprising for Polish landlords in Right-Bank Ukraine. The historiography issues are studied. Main principles of government policy on the economical situation of Polish landowners are considered. The impact of government sanctions on state land ownership in the region is revealed. The influence of Polish landowners on the agricultural sector of the Right-Bank Ukraine is discussed. Keywords: landowning, Righ-Bank Ukraine, landlords, land tenure, legislation
Ще з часів Єкатєріни ІІ Право- Питання економічних наслідків бережна Україна набула статусу осо- придушення Січневого повстання бливого реґіону у складі Російської 1863 р. для польських поміщиків імперії. Цьому посприяли відмінна Правобережної України не стало від загальноросійської станово-пред- предметом комплексного вивчення ставницька форма суспільного життя, в історіографії, хоча спроби проана- етнічно розмаїта соціяльна структура лізувати стан речей здійснювалися та своєрідна економічна система. Ви- вже сучасниками цих подій [див.: 24; знання цих особливостей було своє- 33], які не були професійними істо- рідною платою державної влади за риками, тому розглядали проблему в лояльність місцевого дворянства та контексті інших явищ. У совєтський стабільність реґіону. Проте після при- період особливості соціяльно-еконо- душення Листопадового повстання мічного статусу реґіону замовчува- 1830 р. розпочався процес пересліду- лися, а економічні наслідки Січнево- вання місцевих дворян-землевласни- го повстання 1863 р. досліджувалися ків (переважно польського походжен- лише у контексті клясової боротьби ня) – з метою послаблення їхніх еко- [див.: 1; 7; 11; 15]. На сучасному етапі номічних позицій. Але найрадикаль- історичних пошуків актуалізував до- ніші зміни відбулися після Січневого слідження теми французький історик повстання 1863 р. Данієль Бовуа [2]. І, хоча комплексно-
180 + Volume X, 2015 + го вивчення питання у історіографії рукою взаємну ворожнечу між селя- немає, з’явилися праці, в яких побічно нами та поміщиками; організувати оцінюються ті чи інші прояви пробле- обов’язковий викуп на умовах, прий- ми [3], [25], [31]. Однак доводиться нятних для селян і необтяжливих для констатувати, що ряд аспектів ще по- державних фінансів” [8, 42]. требують вивчення або уточнення, а, Законодавчої реакції царизму на зокрема, вплив репресивного законо- Січневе повстання, яка б вплинула давства на економічний стан маєтків на поземельні відносини і, зокрема, поляків, вплив відсоткового збору на на перебіг аґрарної реформи 1861 р., функціонування маєтків, фінансово- не було протягом шести місяців від кредитна політика в реґіоні тощо. його початку. Лише 30 липня 1863 Метою статті є дослідження еко- р. з’явився указ, зумовлений Січне- номічних наслідків Січневого по- вим повстанням, що безпосередньо встання 1863 р. для польського по- стосувався ґуберній Правобережної міщицтва Правобережної України. України. На його основі зобов’язаний Об’єктом дослідження є економічний стан селян скасовувався з 1 вересня розвиток ґуберній Правобережної 1863 р. Уставні грамоти, після пере- України (Волинської, Київської та По- вірки, змінювалися на викупні акти, дільської) у другій половині ХІХ ст., а коли остаточно визначався розмір предметом є стан маєтків поміщиків- земельного наділу. Для селян виді- поляків реґіону в умовах урядових ре- лялася державна викупна позика, яка пресій цього періоду. Завданням до- визначалася шляхом капіталізації об- слідження є аналіз впливу урядових року з 6% і дорівнювала викупним репресій після придушення Січневого платежам. Оброк, з якого вирахову- повстання 1863 р. на функціонування валася викупна сума, зменшувався на поміщицького маєтку. 20% (спочатку передбачалося лише У результаті повстання перше по- 10%) [16]. Переведення селян Пра- реформене двадцятиліття пройшло вобережної України на обов’язковий під знаком протистояння місцевого, викуп за державної фінансової під- переважно польського за походжен- тримки мало політичний характер, ням, дворянства та імперської влади, спровокований повстанням. За Поло- яка продовжувала взятий ще в першій женнями 19 лютого в краї вже мали половині століття курс на збільшення б скласти уставні грамоти, тому пе- земельної власности поміщиків реведення селян на обов’язковий ви- не польського походження, хоча й куп було негайним. Уряд навіть не іншими методами. Повстання стало лякало фінансове питання. До цього каталізатором для заплянованих дій владу підштовхнули політичні події, уряду стосовно зменшення кількісних які розпочалися через незадоволен- показників землеволодіння поляків у ня селян методами звільнення від Правобережній Україні. Так, ще у 1862 кріпацтва. В інформації міністерства р. міністр внутрішніх справ Пьотр внутрішніх справ підкреслювалося, Валуєв подав Алєксандрові ІІ запи- що наділення землею у такий спосіб, ску Про засоби зросійщення Західного як це передбачалося Положеннями 19 краю, в якій зазначав, що владі тут лютого 1861 р., викликало локальні потрібно “підтримувати обережною заворушення та пасивний спротив з
+ 181 + Spheres of Culture боку селян, який виражався у відмові селянам. Але до часу припинення за- підписувати уставні грамоти й продо- ворушень, спричинених Січневим по- вжувати виконувати повинності на встанням, визнавалося доцільним не користь поміщика [4]. Під час введен- видавати поміщикам 5,5% свідоцтва ня уставних грамот із жовтня 1861 р. безперервного прибутку, а сплачува- по січень 1863 р. у Волинській ґубернії ти лише дивіденди [19]. відбулося близько 100 виступів селян, Унаслідок цього 8 жовтня 1863 р. в яких взяли участь 61350 осіб із 106 імператор схвалив тимчасові прави- населених пунктів [32]. Навесні 1861 ла внесення селянами Правобережної р. понад 40 тис. селян Брацлавського України викупних платежів у місцеві і Ольгопільського повітів Подільської казначейства через збирачів податків ґубернії відмовилися виконувати чи старост. Такий процес розпочинав- повинності на користь поміщиків ся з 1 вересня 1863 р. і спрямовувався [14, 184]. Січневе польське повстання на те, щоб унеможливити будь-яку за- 1863 р., яке на Правобережній Україні лежність селян від поміщика, навіть так і не набуло розмаху, стало приво- у безпосередній виплаті землевлас- дом для перегляду основ реформу- никам викупних платежів [17]. Цьо- вання поземельних відносин у краї го ж дня, 8 жовтня, запроваджувався з метою створення прошарку селян- порядок обертання уставних грамот ства як лояльної до влади опори – в на викупні акти, чинність якого при- її протистоянні з місцевим польсь- пинялась до 1 січня 1865 р. Від нього ким дворянством. Адже польські звільнялись повітові предводителі землеволодільці обіцяли селянам піс- дворянства як провідники інтересів ля перемоги повстання вічне право місцевих поміщиків. Правила визна- власности на землю, а безземельним чали процедуру складання викупних ґарантували по 1,5 десятин [13, 130]. актів і призначення державної ви- Таким чином, реформа, яка про- купної позики. Законом від 2 вересня водилася виключно з політичних і 1864 р. знижувався розмір селянських каральних міркувань, спрямовувала- викупних платежів у ґуберніях краю. ся проти польських дідичів і суттєво Ґубернським “присутствіям”, у разі ви- прискорила вирішення питання пан- знання слабкої платоспроможности щини і взагалі обов’язкових взаємо- селян певного села, дозволялось зни- відносин. Все ж зазначимо, що, ради- жувати їх, але не більше ніж на 15%. кально розвиваючи аґрарну реформу Якщо виникала потреба у їх зменшен- в краї, більшість сановників думала ні, то “присутствіє” спрямовувало від- не про те, як зробити селян власни- повідну справу на розгляд Київської ками землі, а про те, як відібрати її у тимчасової комісії, яка мала такі по- поляків із зиском для себе. За імпе- вноваження, але за згодою ґенерал- раторським указом від 2 листопада ґубернатора [20]. Отже, був розробле- 1863 р. у Києві утворювалася тимча- ний механізм зменшення викупних сова комісія, яка мала контролювати платежів під час їх встановлення. Ці виконання указу від 30 липня [18]. радикальні законодавчі рішення спря- 30 січня 1864 р. імператор узгодив мовувалися на поглиблення проти- порядок відшкодування коштів по- стояння польських землевласників та міщикам краю за землі, які відійшли вільних селян-власників.
182 + Volume X, 2015 + У січні 1864 р. запроваджено спе- маєтків обігові кошти. Відсотковий ціяльний податок у розмірі 10% від збір був досить ефективним способом річного прибутку польських землев- змусити польських дворян продати ласників. Прихованою метою цього маєтки. Наприклад, М. Свідерський, заходу було доведення більшости володіючи маєтком площею 557 де- польських маєтків до занепаду. Про- сятин у с. Жищинці Проскурівського тягом першого півріччя 1866 р. було повіту Подільської ґубернії, сплачу- вреґульовано стягнення цього етніч- вав наступні податки: державний ного податку. За висновками комісій, поземельний податок – 64,61 крб., його загальна сума у трьох ґуберніях ґубернські повинності – 36,3 крб., на Правобережжя становила 1202654 приватні повинності з дворянсько- крб. 54 коп. [2, 26-27, 32-33]. Від опо- го маєтку – 19,11 крб., на духовен- даткування звільнялись лише ті ство – 31,86 крб., відсоткового збору польські землевласники, прибут- з маєтку – 280,29 крб. Всього – 432,17 ки яких не перевищували 100 крб. крб. Отже, відсотковий збір становив Оскільки податок запроваджувався 64,9% від загальної суми податків. у період надзвичайного стану, його За нашими підрахунками у загальній сплачували беззастережно. Отримані структурі податків і зборів, які спла- кошти мали покрити витрати на при- чували дідичі-поляки, він становив душення повстання, які становили 60-65% [5, арк. 2зв., 3 зв., 8-9 зв., 13-14 80 млн. крб., забезпечити утриман- зв., 17-19 зв., 24 зв., 26 зв., 35 зв., 36 зв., ня російських чиновників та про- 38 зв., 43 зв.]. Як зазначалося у звіті за ведення інших заходів, необхідних 1869 р. шефа ІІІ відділення Шувалова для проведення русифікації [26, “чутно повсюдні скарги на руйнівний арк. 2, 7, 13, 26]. Ґенерал-ґубернатор для більшости землевласників по- Алєксандр Дондуков-Корсаков ствер- даток, який стягується у вигляді джував, що саме високий податок відсоткового збору” [23, 687]. Станом – 10% – буде найефективнішим у на 1 січня 1891 р. недоїмки по сплаті справі розорення землевласників- відсоткового збору у Волинській поляків. Крім того, обрахуванням ґубернії становили 159587 крб., у відсоткових зборів мали займатися Київській – 37867 крб., у Подільській спеціяльні повітові комісії, до скла- – 85182 крб. [6, 127]. Контрибуційний ду яких входили польські поміщики, збір було скасовано у 1897 р., хоча що мало посприяти ліквідації їхнього лояльні до режиму польські дідичі корпоративізму [28, арк. 7]. Хоча І. були звільнені від його сплати раніше Рудченко [24, 132-133], а за ним і Д. [9, 110]. Бовуа [2, 33] вказують, що податок не Два укази від 10 грудня 1865 р. сут- підірвав стійкости землеволодіння тєво посилили владу у Правобережній польських поміщиків, все ж за умов, Україні. Першим заборонялося особам коли поміщики реґіону мали видат- польського походження купувати ма- ки, пов’язані із підготовкою до по- єтки в ґуберніях Правобережної Укра- встання [27, арк. 3-3 зв.] (при повній їни, Білорусі та Литви. Полякам – влас- відсутності на Правобережній Україні никам секвестрованих маєтків, нада- до 1872 р. установ іпотечного кре- вався дворічний термін для їх продажу дитування), цей податок вилучав із чи обміну. Указ не поширювався на ті
+ 183 + Spheres of Culture маєтки, які до його видання перейшли активне проникнення російського у спадщину особам, не причетним до елементу, у власності якого було май- польського повстання. Якщо протягом же чверть поміщицьких маєтків, стає цього терміну власники не продава- зрозумілим, що польське дворянство ли маєтки, їх реалізовували на тор- володіло не більше, ніж 5 тис. маєт- гах. У разі невдалого проведення тор- ностей. У 1861 р. в трьох ґуберніях гів маєтність переходила у власність краю на кожен маєток у середньому держави за оціночною вартістю. Ця припадало понад 272 селянські душі. сума залишалася у державній скарб- Могутність польських, а також ро- ниці й із неї призначалась колишнім сійських латифундистів на Правобе- власникам рентна плата в розмірі 5% режній Україні залежала від розміру [22]. Другим указом утворювалася їх земельних володінь, середній по- особлива комісія для сприяння пере- казник яких у 1863 р. становив 895,6 селенню “російського елементу” на десятин (в Київській ґубернії – 1001,1 Правобережну Україну. Зазначалося, дес., Подільській – 710,8 дес. і на Воли- що “в дев’яти західних ґуберніях на ні – 858,6 дес.) [10, 294-295], [2, 22-23], 10-тимільйонне населення […] існує [25, 49]. […] доволі невелике за чисельністю Січневе повстання 1863 р. влада населення польського походження використала для посилення анти- […], яке складається переважно з по- польських репресій. На відміну від міщиків і міщан та формує польський репресій після Листопадового по- характер краю […] і сила цього стану в встання, коли російська влада обмеж- корпоративній замкненості володіння илася лише конфіскаційними діями, нерухомістю, яка перешкоджає отри- а також протиставленням польських манню прав володіння представника- поміщиків українським селянам з ми іншої національности і особливо русифікацією краю, після Січневого російської” [21]. Для полегшення умов повстання антипольська політика на- продажу маєтків поляків звільняли від була тотальних форм у всіх можливих сплати мита. Не визначався навіть тер- сферах суспільно-політичного, соці- мін, упродовж якого мала залишатися яльно-економічного та культурно- чинною заборона щодо придбання ма- го життя цього реґіону. В оновленій єтків поляками, а лише вказувалося: формі вона, на цей раз, була переваж- “до часу опанування в цих ґуберніях но спрямована у самий центр поль- російськими землевласниками еконо- ської могутности в краї – на землю. мічних важелів” [21]. Починаючи з літа 1863 р. верховна У цей період в краї проживало влада запровадила потрійну політику близько 70 тис. шляхтичів, із яких експропріяції польських земельних 90% були майже безземельними. Чи- володінь: конфіскацію маєтків, по- сельність же власників поміщицьких збавлення права придбання у при- маєтків досягала 7 тис. На думку І. ватну власність поміщицьких маєтків Рудченка, у 1861 р. було 6051 землев- та запровадження етнічного 10% по- ласників [24, табл. 1], за висновками датку від прибутку маєтностей. Тому, Д. Пойди – лише 5449, а поміщицьких на думку представників уряду, необ- маєтків – 8535 [15, 18]. Ураховуючи хідно було вдатися до заходу, “який значну кількість банкрутств, а також через усунення осіб польського похо-
184 + Volume X, 2015 + дження від права отримувати заново дворянства відбулося ототожнення маєтки в західному краї […] остаточно двох понять – Вітчизни та земель- перешкодив би посиленню цієї кля- ного спадку (Ojczyzna-ojcowizna) [12, си”. Ці заходи “хоча не узгоджуються 15]. Польські поміщики вдавалися із загальними юридичними засадами, до фіктивних або фактичних оренд але цілком виправдовуються вищими та застав нерухомого майна, продажу інтересами державного ладу, спокою і землі іноземцям і укладання довічних самозбереження” [29, арк. 1 зв.]. заповітів для запобігання конфіска- Однак на Правобережній Україні ції своєї власности. На Правобереж- влада зіткнулася зі значними трудно- жі з боку польських землевласників щами впровадження політики руси- російським покупцям створювалися, фікації шляхом чисельного збільшен- завдяки їх необізнаності щодо маєт- ня російських поміщиків. Потребува- ностей, які продавалися, штучні пе- ла нагального вирішення й проблема решкоди. У ґубернських правліннях продажу конфіскованих маєтків, яки- також було багато чиновників, які ми тимчасово управляли казенні па- прагнули ускладнити купівлю маєтку. лати, адже зменшувалися можливості Урядові кола імперії вимушені були припинити зловживання чиновників визнати, що “поляки чіпко тримають- щодо розорення цього майна. На зава- ся за землю” [30, арк. 38 зв.]. ді продажу став не лише поганий стан Отже, все це заважало втіленню маєтків, а й те, що Комітет міністрів плянів російської імперської влади довго не міг ухвалити рішення про щодо опанування економічними ва- розмір земельних ділянок, які мали желями – для домінування у всіх сфе- надаватися росіянам. Д. Бовуа ввів у рах економічного та суспільного жит- науковий обіг указ від 23 червня 1863 тя Правобережної України. р. (він не друкувався), яким встанов- лювалась мінімальна норма наділен- Bibliography and Notes ня росіян землею з конфіскованих ма- єтків площею у 300 десятин (макси- 1. Анфимов А. М., Крупное помещичье мальна – 1 тис. дес.) [2, 30]. Пляни цар- хозяйство Европейской России (конец ХІХ – начало ХХ века), Москва: Наука 1969, 393 с. ських міністрів щодо відсторонення 2. Бовуа Даніель, Битва за землю в поляків від землі швидко наштовхну- Україні 1863-1914. Поляки в соціо-етнічних лась на небажання російського дво- конфліктах, Київ: Критика 1998, 334 с. рянства переселятися у цей край. На 3. Борисевич С., Законодавче ре- заваді цим плянам постала фінансова гулювання поземельних відносин у проблема. Таким чином, зі 150 конфіс- Правобережній Україні (1793 – 1886 роки), кованих маєтків польських поміщиків Київ 2007, 424 с. на листопад 1866 р. залишилися не 4. Державний архів Хмельницької розподіленими 36 маєтностей на Ки- області, Фонд 112, Опис 2, Справа 3260, ївщині, 24 – на Волині й 10 на Поділлі 134 арк. 5. Державний архів Хмельницької [2, 37]. Російська влада наштовхнула- області, Фонд 226, Опис 79, Справа 1941, ся на величезний опір поляків. З боку 44 арк. польських землевласників боротьба 6. Ежегодник Министерства финан- за землю теж набувала священного сов, Выпускъ ХХІ, Санкт-Петербургъ 1894, характеру. У свідомості польського 544 с.
+ 185 + Spheres of Culture 7. Зайончковский П. А., Отмена кре- 20. Полное собрание законовъ Россий- постного права в России, Москва: Наука ской империи. Собрание 2-е, № 41247, Томъ 1960, 366 с. 39, отделение І, Санкт-Петербургъ 1864. 8. Земський Ю., Селянська реформа 21. Полное собрание законовъ Россий- 1861 р. в контексті протиріч національних ской империи. Собрание 2-е, № 42759, Томъ інтересів у Правобережній Україні, “Краєз- 40, отделение ІІ, Санкт-Петербургъ 1865. навство” 2011, №1, с. 39-44. 22. Полное собрание законовъ Россий- 9. Корелин А. П., Дворянство в поре- ской империи. Собрание 2-е, № 42760, Томъ форменной России. 1861 – 1904, [в:] Исто- 40, отделение ІІ, Санкт-Петербургъ 1865. рические записки, Москва 1971, Том 87, с. 23. «Россия под надзором»: отчёты ІІІ 108-117. отделения. 1827-1869: Сборник докумен- 10. Корелин А. П., Дворянство в по- тов, Москва 2006, 706 с. реформенной России. 1861 – 1904. Состав, 24. Рудченко И., Записка о землевла- численность, корпоративная организация, дении в Юго-Западном крае. Обзоръ зако- Москва: Наука 1979, 303 с. нодательства и фактическое положение, 11. Лещенко М., Класова бо- Киевъ: Типография штаба КВО 1882, 180 ротьба в українському селі в епоху с., табл. домонополістичного капіталізму (60 – 90- 25. Темірова Н., Поміщики України в ті роки ХІХ ст.), Київ: Наукова думка 1970, 1861 – 1917 рр.: соціально-економічна ево- 304 с. люція, Донецьк: Донецький національний 12. Ніколаєнко О., Суспільно- університет 2003, 319 с. політичне життя поляків на Поділлі в 70- 26. Центральний державний історич- 90-ті рр. ХІХ ст., «Мандрівець» 2006, № 3 ний архів України, Фонд 442, Опис 48, Спра- (травень-червень), с. 14-18. ва 328. 13. Олійник І., Поміщики і селяни в 27. Центральний державний історич- аграрних відносинах на Правобережній ний архів України, Фонд 442, Опис 50, Спра- Україні (1861 – 1914 рр.), [у:] Наукові праці ва 369. Кам’янець-Подільського державного уні- 28. Центральний державний історич- верситету: Історичні науки, Кам’янець- ний архів України, Фонд 442, Опис 51, Спра- Подільський: Оіюм 2004, Том 12, с. 129-138. ва 385. 14. Отмена крепостного права на 29. Центральний державний істо- Украине: Сборник документов и материа- ричний архів України, Фонд 442, Опис 613, лов, Київ 1961, 426 с. Справа 81. 15. Пойда Д. П, Крестьянское дви- 30. Центральний державний істо- жение на Правобережной Украине в по- ричний архів України, Фонд 442, Опис 637, реформенный период (1866 – 1900 гг.), Справа 545. Дніпропетровськ 1960, 487 с. 31. Шандра В., Проблеми управління 16. Полное собрание законовъ Россий- Правобережною Україною: Київське гене- ской империи. Собрание 2-е, № 39928, Томъ рал-губернаторство за О. М. Дондукова- 38, отделение І, Санкт-Петербургъ 1863. Корсакова (у 1869 – 1878 рр.), [у:] Проблеми 17. Полное собрание законовъ Россий- історії України ХІХ – початку ХХ ст., Київ ской империи. Собрание 2-е, № 40101, Томъ 2003, № 6, с. 193-213. 38, отделение ІІ, Санкт-Петербургъ 1863. 32. Шмид О., Причини масової 18. Полное собрание законовъ Россий- колонізації Волині у другій половині ХІХ ст., ской империи. Собрание 2-е, № 40175, Томъ Web. 12.08.2013.
186 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Yulia Riznyk
WOMEN IN THE РOSTAL AND РOST AND TELEGRAPH SERVICES OF THE RIGHTBANK UKRAINE IN THE POSTREFORM PERIOD
Bohdan Khmelnytskyi Cherkasy National University, Ukraine
Юлія Різник
ЖІНКИ У ПОШТОВІЙ ТА ПОШТОВОТЕЛЕҐРАФНІЙ СЛУЖБІ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ У ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД
Abstract: This article is based on sources and literature background. It covers rights and duties of women who worked in postal and post and telegraph facilities of the Right- Bank Ukraine in the second half of XIX – early XX century. Admission requirements in post and telegraph services for women, as well as the achievements and failures in this direction are highlighted. Keywords: mail, post and telegraph officials, female telegraphers
Серед проблем історичного ми- кола таких питань, що потребують нулого вагомий інтерес для істори- особливо ретельного аналізу й, по ків представляють питання форму- можливості, максимально повного, вання та розвитку зв’язку в Україні, всебічного висвітлення, слід відне- оскільки багато в чому саме від його сти й питання про працю жінок у по- функціонування залежить життєді- штово-телеґрафних установах. яльність всіх реґіонів тієї чи іншої Сьогодні вже є підстави для того, країни. Особливо багатий досвід щоб простежити у цьому пляні тен- функціонування зв’язку накопичено денції розвитку української та со- в імперський період, що заслуговує вєтської історіографії, зробити певні на увагу багатогранністю процесів у висновки й узагальнення. На сучас- його становленні та розвитку. Тому ному етапі питання використання цілком закономірно останнім часом праці жінок у поштово-телеґрафній помітно пожвавився інтерес до істо- справі в Україні загалом та Правобе- рії поштових і телеґрафних установ: режній Україні зокрема, фактично не значно інтенсифікувалися пошук і з’ясовані. Все ж треба зазначити, що опрацювання дослідниками різно- в сучасній історіографії не вщухає ін- манітної джерельної бази з цієї тема- терес до ґендерного аспекту цієї про- тики та ґрунтовне, всебічне висвіт- блеми у поштовій та поштово-теле- лення найважливіших її сторінок. До ґрафній службі.
+ 187 + Spheres of Culture Значною мірою наше досліджен- за часів правління царя Алєксандра ІІ ня спирається на праці В. Бизина [10, 565]. [1], А. Садовникова [9], Е. Соколової Використовувати працю жінок [10], [11]. Важлива інформація для царський уряд змусив той факт, що дослідження поставленої проблеми спочатку вона оплачувалась удвічі міститься у документах Державного менше, ніж праця чоловіків. На ро- архіву Черкаської области [2] та Цен- боту в телеґрафні установи брали трального Державного історичного вдів та неодружених жінок “з чудо- архіву України в м. Києві [12], [13]. вими моральними якостями” [1, 40]. Досить актуальними та цікавими є З одружених до роботи допускались статті, які стосуються жіночої праці лише дружини поштово-телеґраф- на пошті та телеґрафі, з неофіційно- них чиновників при умові, що в разі го відділу «Поштово-телеграфного хвороби чоловіки будуть виконува- журнала» [3], [4], [6], [7], [8]. Потрібно ти їхні посадові обов’язки. На служ- зазначити, що у нинішніх наукових бу могли прийматися жінки віком роботах розглядаються як загальні не молодші за 18 років, з освітою не питання цієї теми, так і окремі її ас- менше чотирьох років жіночої гім- пекти. Сучасні дослідження відзна- назії, єпархіяльних училищ, або ті, чаються передусім фаховою відпо- що витримали іспит на рівні знань, відальністю. Автори намагаються не які давали ці навчальні заклади [1, тільки вразити читача новими фак- 65]. Від жінок, які вступали на теле- тами, але й глибоко проаналізувати ґрафну службу, вимагалося знання їх через призму тогочасних політич- російської, французької та німецької них, економічних і соціокультурних мов, арифметики і географії, а також обставин. Продовжуючи їхню роботу надання свідоцтва про закінчення ставимо за мету більш детально роз- середньої освіти. У 1874 р. міністром глянути умови прийому на роботу, внутрішніх справ А. Тімашевим було права та обов’язки жінок, що зна- встановлено пропорцію загальної ходились на поштово-телеґрафній кількости посад між чоловіками та службі. жінками – 70 та 30%. Цією ж постано- Перший досвід залучення жінок вою жінки були прирівняні у правах на цю посаду, згідно із положенням з чоловіками – на посаді ІІІ розряду. Комітету міністрів про допуск жінок Допуск на службу жінок мав іс- на телеґрафну службу в Фінляндії, тотне значення для телеґрафної був задеклярований 20 листопада справи, оскільки за річну платню в 1864 р. У наступному році було до- 200 і 300 руб. вони добре виконували зволено “надане Великому Князів- свої обов’язки, і до того ж серед них ству Фінляндському право признача- спостерігався більш високий відсо- ти жінок телеґрафістами” розповсю- ток знання іноземних мов, ніж серед дити “в деяких містах Імперії на тих чоловіків. Згодом у 1883 р. норма же основах, як це дозволено у Фін- пропорції жінок-телеґрафістів була ляндії” [5, 81]. У Російській імперії, встановлена для Санкт-Петербурґа, складовою якої була Правобережна Москви і Фінляндії у 50%, а для ін- Україна, жінок на посаду телеґрафіс- ших округів – у 25%. Було надано тів почали приймати у 1871 р., тобто також право підвищувати жінок на
188 + Volume X, 2015 + посади телеґрафістів ІІ розряду, при- жінок в поштово-телеґрафному ві- значати їм пенсії і оклади на рівні з домстві [9, 107]. чоловіками-телеґрафістами [5, 93]. До завершення вивчення сво- На початку ХХ ст. перелік посад, їх обов’язків і особливостей служби що їх займали у поштово-телеґраф- платня жінкам не нараховувалася. ному відомстві жінки, значно роз- Однією з умов був випробувальний ширюється. У березні 1904 р. було термін – без отримання заробітної видано постанову Про заміщення платні. На фізично важкі операції, жінками різних посад у поштово- пов’язані з пакуванням, перенесен- телеґрафному відомстві. Міністер- ням громіздких речей, доставкою га- ством внутрішніх справ була затвер- зет і посилок, супроводу пошти, ви- джена інструкція Про службу жінок в конання функцій роз’їздних чинов- поштово-телеґрафному відомстві. ників їх також не приймали. “Проти- На службу приймалися лише дівча- показані” жінкам були й обов’язки, та та бездітні вдови. Прийом жінок, що покладалися на осіб технічного що мали на день вступу на службу нагляду. Для обслуговування теле- більше 30 років, допускався лише з ґрафних комутаторів призначались особливого дозволу начальника Го- виключно жінки [9, 108]. ловного управління пошт і телеґра- Факти хвороби і невиходу на фів, а дівчата, що мали менше ніж роботу достатньо суворо контр- 21 рік, які бажали вступити на по- олювалися поштовим відомством. штово-телеґрафну службу, повинні Це можна простежити на прикладі були надати згоду на це батьків, у розпоряджень по Київському по- яких вони знаходилися на утриман- штово-телеґрафному округу. Так, у ні. Заміжні ж жінки, що проживають телеґрамі начальника Київського по- із чоловіками, приймалися на служ- штово-телеґрафного округу, адресо- бу за згодою чоловіка. При вступі на ваній начальнику Канівської пошто- поштово-телеґрафну службу жінки во-телеґрафної контори, міститься зобов’язані були надати медичну прохання “зібрати приватним чином довідку, що підтверджувала їхню відомості про хворобу жінки-чинов- придатність до поштово-телеґраф- ника ІV розряду Єлизавети Печено- ної служби. На вступ у шлюб вони вої й зібрану інформацію повністю повинні були узяти дозвіл у керівни- донести мені” [12, 26]. Аналогічне цтва. Визначена лікарем тимчасова розпорядження із проханням зібра- відсутність жінки, викликана наро- ти інформацію про факти невиходу дженням дитини, вважалася закон- на роботу (в зв’язку з погіршенням ною причиною невиходу на службу, стану здоров’я) жінки-чиновника ІV але не більше одного місяця. При ви- розряду Ольги Фролової надійшло конанні службових обов’язків жінки на адресу начальника Шполянської повинні були бути одягнуті в закри- поштової контори [2, 5]. За симуля- ті скромні сукні темних кольорів і, цію хвороби жінок-поштових чинов- по можливості, однакового фасону. ників негайно звільняли з роботи. Ці обмеження проіснували до 20 У 1870 р. жінок-телеґрафісток до- червня 1921 р., коли був виданий за- пустили до роботи і в поштових уста- кон Про відміну обмежень по службі новах. Усі обмеження щодо прийому
+ 189 + Spheres of Culture на службу у поштові установи жінок ґрафних контор […] і тому на такі були зняті лише після об’єднання по- посади більш не призначаються” [7, шти і телеґрафу в 1884 р., проте кіль- 1139]. При переведенні на державну кість поштових чиновників-жінок службу жінки, як і чоловіки, склада- була незначною. Як свідчать архівні ли присягу. матеріяли, із 623 працівників Київ- У 1909 – 1910 рр. Інструкція про ського поштово-телеґрафного окру- роботу жінок була дещо змінена. На гу жінок, які переважно виконува- роботу приймались тільки дружини ли обов’язки телеґрафісток нижчих поштово-телеґрафних чиновників. розрядів, було лише 48. Більшість із При призначенні на роботу жінку по- них – 41 – працювали на Київській переджували, що після одруження не телеґрафній і телефонній станції [13, з поштовим чиновником вона буде 3]. Жінки отримали право займати звільнена [5, 41]. посади чиновників V і IV розрядів на Питання про допущення жін- рівних правах з чоловіками [11, 271]. ки на службу у поштове відомство На підставі циркуляру від 10 липня один час було предметом дуже жва- 1889 р. начальника Головного управ- вої полеміки в періодичних видан- ління пошт і телеґрафів, вони почали нях різних країн. Важливим вважа- отримувати однакову з чоловіками лося питання: чи володіє жінка тими заробітну платню [14, 439]. розумовими і фізичними якостями, Жінки приймалися на роботу які необхідні для поштової служби? як вільнонаймані працівники з при- Зазначалося, що хоч і зустрічається своєнням VI розряду поштово-теле- іноді різниця в розумовому розвитку ґрафного чиновника. Тільки через чоловіка та жінки, але це залежить, 3 роки вони зараховувалися на дер- головно, від різниці в рівні освіти й жавну службу – з присвоєнням V чи способах виховання. Наголошувало- IV розряду. Згідно з Інструкцією, ся на тому, зокрема, що, нібито, не жінки отримували право займати можна не помітити, що чоловік більш адміністративні посади. Після закін- здатний до систематичного і само- чення навчання майбутні працівни- стійного мислення, ніж жінка, тому ці пошти і телеґрафу отримували VІ призначення жінок на вищі посади у розряд, а це вже давало можливість поштовому відомстві може принести отримати посаду начальника пошто- малу користь для справи. Що ж сто- вих чи, при умові вільного володіння сується решти посад, то жінка, завдя- іноземною мовою та телеґрафною ки своїй розумовій здатності, завжди справою, поштово-телеґрафних від- може опанувати необхідні знання ділень [3, 1148]. У цьому випадку не для успішного виконання кожної з враховували думки “знавців” жіно- них. Фізично природа наділила жін- чих здібностей, які деклярувалися ку більшою витривалістю при таких у статтях на тему служби жінок на заняттях, одноманітність яких чоло- телеґрафі, опублікованих у “Пошто- вік витримує важко. З іншого боку, во-телеграфном журнале” за 1896 р. статура жінки і її нервова система [3], [4], [7], зазначаючи, ніби жінки значно слабші від чоловічої. У вся- “менше здібні для відповідних і са- кому разі, жінка достатньо сильна, мостійних посад завідувачів теле- щоб виконувати обов’язки пошто-
190 + Volume X, 2015 + вої служби, яка вимагає витрати фі- фіста. Щодо кількости років служби зичних сил не більше, ніж інші види була взята за основу постанова, яка жіночої праці. Виняток становлять діяла на той час для жінок-учителів лише деякі відгалуження поштової Міністерства народної освіти: за 25 служби, такі як роз’їздна служба на років служби – повна пенсія і за 20 – залізничних дорогах і на пароплавах половинна (служба жінок на телеґра- та нічні чергування при поштових фі може вважатися корисною лише у закладах [6,125]. віці від 18 до 45-ти і ніяк не більше Актуальними вважалися й пи- 50-ти років, а потім, у похилому віці, тання, що стосувалися допущення їх необхідно звільняти, оскільки, у жінки на службу в поштовому відом- протилежному випадку, вони будуть стві з пристойністю і принципами тягарем для керівництва) [8, 730]. моральности та чи викликається до- Щодо призначення жінкам-теле- пущення жінки на службу у пошто- ґрафістам та їхнім сім’ям пенсій та вому відомстві необхідністю чи, на одноразових допомог, були визна- крайній випадок, доцільністю. На чені ті ж умови, що й для домашніх користь допущення жінок на службу жінок-вчителів та наставниць – із у поштовому відомстві можна навес- певними змінами та доповненнями. ти досить вагомі арґументи, такі як Пенсії та одноразові допомоги жін- любов до порядку, точність і добро- кам-телеґрафістам виділяли із суми совісне виконання своїх обов’язків Державного казначейства й визна- як особливі складові жіночого харак- чалися із окладів, відповідних до теру [6, 127]. їх посад за табелями. Пенсії, набуті Таким чином вважалося (за від- жінками-телеґрафістами особисто, гуками компетентних осіб та тих, що не припинялися, коли вони виходи- мають стосунок до цієї справи), що ли заміж. Виплати малолітнім дітям, не можна заперечувати корисности що залишалися після смерти жінки- жінок для прийому та передачі де- телеґрафіста круглими сиротами, пеш по апаратах, але вони менш при- призначалися із пенсії, що належала датні для відповідальних і самостій- їхній матері у день смерти [8, 731]. них посад завідувачів телеґрафними Підводячи підсумки можемо конторами, старших по апарату, екс- констатувати, що забезпеченню по- педиторів, чергових у довідковому штових установ працівниками жіно- бюро. Тому на такі посади їх не варто чої статі приділялася значна увага. призначати. Взагалі ж жіноча праця Жінки-поштарі та жінки-телеґрафіс- корисна виключно на виконавчих ти повинні були мати відповідний посадах і не відповідає інтересам рівень освічености, бути дисциплі- служби на посадах, пов’язаних з роз- нованими, благонадійними, володі- порядницькою діяльністю. ти високими моральними якостя- Згодом був розроблений Проєкт ми, чітко виконувати всі приписи і правил про призначення пенсій жін- постанови. При прийомі на роботу кам-телеґрафістам. Розмір пенсії вони проходили тривалу перевір- жінкам був визначений відповідно ку та складали відповідні екзамени, до того розряду пенсійних табелів, які підтверджували їх професійний до якого належала посада телеґра- рівень. У контексті наступного зрос-
+ 191 + Spheres of Culture тання вимог жінки зобов’язувалися 7. Опыты применения женского підвищувати свою кваліфікацію, ово- труда въ почтово-телеграфной служ- лодівати іноземними мовами. Високі бе, [в:] Почтово-телеграфный журналъ вимоги до підбору працівників стали (Отделъ неофициальный) 1896, Августъ, одним із важливих чинників вдоско- с. 1137-1146. 8. О службе женщинъ на телегра- налення роботи поштового зв’язку, фе в России, [в:] Почтово-телеграфный дозволили швидко реаґувати на не- журналъ (Отделъ неофициальный) 1896, доліки у роботі пошти, своєчасно ви- Май, с. 729-735. рішувати всі поточні проблеми. 9. Садовников А., Женщина в по- чтово-телеграфном производстве, [в:] Bibliography and Notes Жизнь связи 1924, № 3, с. 107-109. 10. Соколова Е., О службе женщинъ 1. Бизина В., Из истории украин- на почте, телеграфахъ и телефонахъ въ ской почты (К 225-летию Киевского по- различныхъ государствахъ, [в:] Почтово- чтамта), Київ 2000, 91 с. телеграфный журналъ (Отделъ 2. Державний архів Черкаської об- неофициальный) 1900, Май, с. 563-574. ласти, Фонд 889: Шполянська поштово- 11. Соколова Е., О службе женщин телеґрафна контора Київської ґубернії, на почте, телеграфахъ и телефонахъ въ Опис 1, Справа 3, 6 Арк. различныхъ государствахъ, [в:] Почтово- 3. Еще къ вопросу о службе телеграфный журналъ (Отделъ женщинъ на телеграфе въ России, неофициальный) 1900, Март, с. 270-272. [в:] Почтово-телеграфный журналъ 12. Центральний Державний істо- (Отделъ неофициальный) 1896, Августъ, ричний архів України в м. Києві, Фонд 442: с. 1147-1149. Канцелярія Київського, Подільського і 4. К вопросу о службе женщинъ Волинського ґенерал-ґубернатора, Опис на телеграфе въ России, [в:] Почтово- 517, Справа 238, 146 Арк. телеграфный журналъ (Отделъ 13. Центральний Державний істо- неофициальный) 1896, Июнь, с. 879-880. ричний архів України в м. Києві, Фонд 442: 5. Министерство внутренихъ делъ. Канцелярія Київського, Подільського і Исторический очеркъ. Приложение вто- Волинського ґенерал-ґубернатора, Опис рое: 1802 – 1902, Санкт-Петербургъ: Ти- 840, Справа 126, 10 Арк. пография министерства внутреннихъ 14. Циркуляръ начальника Глав- делъ 1902, с. 45-162. ного управления почтъ и телеграфовъ 6. О допущении женщинъ на службу отъ 10 июля 1889 г. «О порядке произ- по почтовому ведомству, [в:] Почтово- водства содержания лицамъ женского телеграфный журналъ (Отделъ пола, определяемымъ на службу, съ до- неофициальный) 1896, Январь, с. 125- пущениемъ къ исполнению обязанностей 137. почтово-телеграфныхъ чиновниковъ», [в:] Почтово-телеграфный журналъ (Отделъ официальный) 1889, № 14, с. 438-439.
192 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Pavlo Biletskyi
FOREIGN ENTREPRENEURS PARTICIPATION IN FOOD INDUSTRY ENTERPRISE DEVELOPMENT OF PODILLIA PROVINCE IN THE SECOND PART OF THE 19TH CENTURY AT THE BEGINNING OF THE 20TH CENTURY
Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, Ukraine
Павло Білецький
УЧАСТЬ ІНОЗЕМНИХ ПІДПРИЄМЦІВ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ПОДІЛЬСЬКОЇ ҐУБЕРНІЇ ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ПОЧАТОК ХХ СТ.
Abstract: The article deals with the foreign entrepreneurs participation in food in- dustry enterprise development of Podillia province in the second part of the 19th century – at the beginning of the 20th century. It also considers the ways of foreign capital invest- ment into food industry enterprises, material and technical basis development, organiza- tion of work by foreign experts. It is proved that the penetration of foreign entrepreneurs and capitals into brewing and wine-making industries of the region was in progress in the 80-90-s of the 19th cen- tury, due to which they became technically equipped branches of the market economy. The foreign entrepreneurs took an active part in flour-grinding industry by building small watermills and windmills for neighborhood maintenance; opening the mills as a part of production at sugar refineries and sawmills; foundation of big mechanic steam mills de- signed for wide market sale. In the course of time foreign experts became the owners of middle and big flour-grinding enterprises, they rented and worked at hundreds of other mills in landowner households. Keywords: Podillia province, food industry, brewing, distillation, windmill industry, flour-grinding enterprises
Участь іноземних підприємців [18, 167] і зарубіжних [17], [2], [20] і роль іноземного капіталу в соці- дослідників нерідко наводили при- яльно-економічному розвитку По- клади участі іноземних підприємців дільської ґубернії пореформеного в економічному житті Подільської періоду вивчені недостатньо. Окремі ґубернії, але спеціяльно не вивчали факти цього знайшли відображення їх роль у господарському житті краю. в тогочасній статистичній літерату- Водночас на необхідність «подаль- рі й періодичних виданнях. Наступні ших досліджень найрізноманітніших покоління українських [6, 132], [14], аспектів усього підприємницького
+ 193 + Spheres of Culture прошарку України» наголошували Якщо у Південному реґіоні сучасні українські дослідники [36, України домінувало землеробство, 21]. а обробні галузі – борошномельна Пропонована стаття продовжує і винокурна – мали другорядне зна- низку публікацій автора про роль чення, то в поміщицьких господар- іноземних підприємців у соціяльно- ствах Правобережжя розвивалися економічному розвитку Подільської галузі, що давали можливість опти- ґубернії вказаного періоду. Предме- мально використовувати продукти том аналізу є їх участь у розвитку та землеробства: цукрові, винокурні, модернізації харчової провислості пивоварні заводи, млини, хоча рі- – пивоварної, борошномельної, го- вень їх розвитку був повільним і рілчаної – такої, що обробляла сіль- викликав занепокоєння сучасників. ськогосподарську (рослинницьку) «Промисловість Подільської ґубер- сировину. Автор не розглядав участь нії (фабрична, заводська, особливо іноземних підприємців у цукровій реміснича) знаходиться на низькій промисловості – одній із найприбут- стадії розвитку і навряд чи можна ковіших галузей економіки Правобе- з достовірністю розраховувати на режної України, що є темою окремо- покращення її долі в найближчому го студіювання. майбутньому», – відзначав у 1865 Благодатний клімат і родючі р. секретар Подільського ґуберн- ґрунти Поділля створювали сприят- ського статистичного комітету О. ливі умови для інтенсифікації зем- Дем’яненко. Причинами цього він леробства, вирощування прибутко- вважав минулу історію краю і його вих сільськогосподарських культур: географічне розташування, відсут- зернових, цукрових буряків, карто- ність справжньої конкуренції, неста- плі, хмелю, тютюну. Ці культури були чу капіталів і кредитів, відсутність основними продуктами продажу і си- правильно організованих ремісни- ровиною для переробної промисло- чих асоціяцій і кваліфікованих май- вости, що посідало важливе місце в стрів, низький рівень суспільного поміщицькій економіці українських добробуту й відповідно невибагли- ґуберній. Її формування розпочало- вість більшості суспільства [11, 36]. У ся у дореформений період, а розквіт 1862 р., за його даними, на території припав на пореформений час; спеці- ґубернії діяло 215 винокурень із чис- ялізація диктувалася природно-клі- лом 3,6 тис. працівників, 3 горілчані матичними умовами. Господарська заводи (3 особи), 5 медоварних (ви- діяльність у поміщицьких маєтках і робляли легкий алкогольний напій господарствах заможних селян По- із меду, що перебродив на дріжджах дільської ґубернії свідчила про ви- і хмелі – П. Б.) (11 осіб), 1 винний (32 гідне поєднання виробництва сіль- особи), 70 пивоварних (214 осіб), 39 ськогосподарської продукції з її про- цукрових (1138 осіб) тощо [11, 34]. мисловою переробкою. Тож харчова Скасування кріпосного права переробна промисловість (цукрова, і проведення реформ 1860-х років винокурна, борошномельна та пиво- спричинили зміни в галузі торгово- варіння) мала вагомий стимул роз- промислового законодавства. Зако- витку. ни 1 січня 1863 р. і 9 лютого 1865 р.
194 + Volume X, 2015 + змінювали ставлення уряду до під- для проникнення у реґіон іноземних приємницької діяльности, встанов- підприємців. Вони інвестували капі- лювали нові для російської практики тал у місцеву харчову промисловість, принципи безстановости та рівности що було важливим чинником у про- всіх правоздатних громадян у за- цесі її модернізації й прискоренні няттях торгівлею і промисловістю. розвитку науково-технічного про- Вперше у 1863 році законодавчо за- ґресу. кріплювалося право на свободу під- Маючи досвід у пивоварінні, іно- приємництва, а в 1898 – Законом про земні підприємці виявили зацікавле- промисловий податок статус підпри- ність до підприємств цієї галузі, що ємця було відокремлено від купець- не демонструвала помітних успіхів. кого стану. За спостереженням О. Нестеренка, У розвитку сільського підпри- незначний розвиток пиво-медовар- ємництва доби капіталістичної мо- ної промисловости у пореформений дернізації другої половини ХІХ – по- період зумовлювався злиденним ста- чатку ХХ ст. на Правобережній Укра- новищем трудівників, які вживали їні помітну роль відіграли іноземні більше горілки; монополією держави колоністи та підприємці. Виявляючи на продаж алкоголю; реґламентацією сприяння їх переселенню і господар- урядом розвитку пиво-медоварного ській діяльності, російський уряд виробництва, що деякий час не опо- прагнув створити противагу поль- датковувалося акцизом і зростання ським поміщикам у вигляді еконо- якого загрожувало конкуренцією ак- мічно ефективних і лояльних до вла- цизному винокурному виробництву. ди підприємців і, водночас, задоволь- Як зазначав у звіті подільський ґу- нити сподівання іноземних посе- бернатор, міністр фінансів з «метою ленців на дешеві землі та пільговий охорони від занепаду акцизного збо- режим господарювання. Імміґрації ру з вина» запропонував дозволити іноземців сприяв комплекс урядо- лише гуртовий продаж пива й меду вих заходів, насамперед, відповідна без права на вивіз за місця виробни- законодавча база. Так, закон 1861 р. цтва [23, 142]. дозволяв землевласникам наймати У 1862 р. на 70 пивоварнях По- іноземних робітників і поселяти їх у дільської ґубернії працювало 214 власних маєтках [29], а в 1868 р. іно- робітників, вироблено продукції на земні переселенці отримали офіцій- суму 41299 рублів, а вже в 1864 р. їх ний дозвіл поселятися на території число зменшилося до 23, а вартість ґуберній Правобережної України їх продукції становила 15340 рублів [31]. Вони звільнялися від військової [11, 34]. І хоча у першій половині повинности, на п’ять років – від спла- 1860-х років число пивоварень змен- ти податків і від скарбових оплат під шилося, за масштабами, прибутко- час купівлі нерухомости у реґіоні. Не- вістю, технічним оснащенням, пи- достатнє нагромадження капіталів воварне виробництво, як цукрове й українськими промисловцями, еко- винокурне, вирізнялося серед інших номічна відсталість Правобережжя, галузей місцевої промисловости в орієнтація уряду на зарубіжні інвес- останній чверті ХІХ ст. Його розвитку тиції створювали сприятливі умови сприяв приїзд у ґубернію Правобе-
+ 195 + Spheres of Culture режної України чеських і німецьких кісного пива, переважно сортів: мюн- пивоварів, які працювали на приват- хенське (належало до вищих сортів них пивоварнях, брали їх в оренду чи і вироблялося лише на 10% пивза- засновували нові пивзаводи. водів імперії – П. Б.) пільзенське та На початку 1880-х рр. виходець баварське. У 1902 р. на Зінківському із чеських земель Австро-Угорщини пивзаводі працювало 35 робітни- В. Девишек орендував пивоварню ків, середньорічний заробіток яких графа Моркова у с. Залетичівка Ле- складав 126 рублів. До 1905 р. пиво тичівського повіту, де в 1883 р. було випускали у жовтих скляних пляш- зроблено 10 варок пива і сплачено ках, а згодом – темно-коричневих [7, до казни 326 руб. акцизного збору. 1634], [9, 245], [37, 65]. Висока якість Справи підприємця йшли успішно продукції пивзаводу була відзначена і невдовзі він викупив у єврейсько- нагородами на всеросійських вистав- го підприємця Л. Фукса пивоварню ках, для її реалізації власник відкрив в м. Зіньків. Інвестувавши кошти та пивний склад у м. Смотрич. Напере- оновивши виробничі потужності (во- додні світової війни на заводі працю- догін, парову сушарку, солодовню, вала 31 особа, а вартість продукції приміщення для бондарів, кам’яний підприємства становила 90 тис. ру- льодовник), В. Девишек створив су- блів [40, 217], [44, 282]. Загальна вар- часний паровий пивзавод, що запра- тість пивоварного заводу, кам’яного цював у травні 1888 р. і став одним із будинку і садиби на кінець 1915 р. найбільших підприємств цієї галузі становила 25,5 тис. рублів [16, 1]. на Поділлі. Вперше у цьому краї пиво У 1893 р. чеський підприємець стало вироблятися у заводських умо- Ф. Фучек заснував Слов’янський пи- вах, повідомляла газета «Подольские воварний завод у Вінниці на Стри- губернские ведомости» [24]. Для жавській дорозі (згодом вул. Мала розширення виробництва на Зінь- Поштова). У 1907 р. задля залучен- ківський пивзавод було запрошено ня додаткових фінансових ресурсів чеських пивоварів Алєксандра та Йо- він запросив стати компаньйонами сифа Будзінських, які вивчали секре- співвітчизників І. Котмеля і П. Глаза- ти пивоваріння у Пльзені. М. Девішек ря (останній мав посаду завідувача намагався розширити виробничі по- заводу). Як і на Зіньківському пив- тужності або побудувати інше під- заводі, у виробничому процесі під- приємство, для чого двічі брав позич- приємства було використано паро- ку в банкірській конторі Я. Моранца вий двигун потужністю 17 людських (м. Проскурів). Зокрема, у листопаді сил. У 1910 р. на заводі працювало 22 1894 р. він повністю розрахувався за робітники, його головною продукці- своїми фінансовими зобов’язаннями, єю було баварське і віденське пиво а вже за тиждень знову взяв у цього – 75 тис. відер, а річний прибуток підприємця під заставу пивоварного від його реалізації становив 25170 заводу і 30 сотих землі у борг 7 тисяч руб. На зламі десятиріч кілька ра- рублів сріблом на шість років під 6% зів змінювалися іноземні власники [25]. Слов’янського пивоварного заводу: У 1897 р. на заводі В. Девішека у 1909 р. він знов перейшов в одно- було вироблено 6929 відер високоя- осібну власність Ф. Фучека, в 1912 р.
196 + Volume X, 2015 + – П. Фучека, в 1914 р. – А. Котмела [40, віддала його в оренду німецькому 221], [32]. підприємцю Л. Кляве. У 1883 р. на Наприкінці 1890-х років у влас- Новопорічянській броварні було ність австрійця М. Герінґера перей- зроблено 184 варки пива і сплачено шов від князя А. Орлова пивзавод у 9678,4 руб. акцизного збору. В 1887 р. м. Чечельник Ольгопільського пові- на броварні працювало 19 робітників ту. Тут виробляли пиво сортів бавар- і було зварено 21 тис. відер пива, а в ське та столове. Напередодні світової 1897 р. було вироблено 31,9 тис. відер війни на заводі працювало 8 осіб, а пива [38, 97], [7]. Із початку 1880-х рр. готова продукція (42 тис. відер) ко- Л. Кляве орендував броварню помі- штувала 26650 рублів [40, 217]. На щиці М. Львової у с. Чернятин Літин- початку 1900-х рр. пивоварний за- ського повіту, а в 1897 р. на цьому вод у м. Бершадь заснували австрій- пивзаводі, що перейшов у власність ський громадянин І. Трнк і місцевий колишнього орендатора, було виро- селянин Є. Єременко. Напередодні блено 60903 відер пива [7, 1636]. світової війни на заводі працювало У 1899 р. Л. Кляве зміг викупи- 6 робітників, виробляли пиво сор- ти у Проскурівської міської думи на тів баварське, царське і чорне за- Новому пляні земельну ділянку для гальною вартістю 9,1 тис. рублів [39, будівництва парового пивоварного 606]. Бершадське підприємство було заводу, але за умови прокладення від єдиним у реґіоні, де варили чорне нього залізничної колії та каналу для пиво – складне у виробництві й тран- стічних вод. Наприкінці 1901 р. завод спортуванні, оскільки, за свідченням випустив першу продукцію, а в 1907 сучасників, «вибухало» як у пляшках, р. тут було вироблено 148960 відер так і в бочках. пива сортів баварське, чеське, екс- На межі перших десятиріч ХХ ст. портне, мюнхенське на суму 111720 чеський пивовар Г. Грдина контро- рублів [13, 5-6]. Напередодні світової лював виробничий процес на Хміль- війни на заводі працювало 46 робіт- ницькому пивзаводі, де випускалося ників, серед яких австрійський гро- високоякісне пиво сорту бок-бір, а мадянин, пивовар О. Гаташ [40, 218], також баварське й чеське [39, 605], [34]. Водночас на початку 1900-х ро- [33]. Пиво цих сортів вироблялося ків управителем пивоварного заводу також на Верхівському пивоварно- в маєтку М. Клор у містечку Канат- му заводі Брацлавщини, який орен- ківці Могилівського повіту працював дував австрійський громадянин, чех німецький громадянин В. Ретвиш [1, І. Кадера [40, 218]. 243]. До розвитку пивоварної галузі Зрештою, чеські, австрійські та Поділля долучилися також німець- німецькі пивовари відігравали ве- кі підприємці. Одним із найбільших лику роль у розвитку пивоваріння підприємств цієї галузі був пивза- Подільської ґубернії аж до початку вод заснований у 1876 р. поміщиком Першої світової війни. На цих підпри- Г. Скібневським у с. Велике Поріччя ємствах, як правило, випускали міц- Кам’янецького повіту. На початку ніше пиво, ніж в Австрії та Німеччині, 1880-х років броварня перейшла у що зумовлювалося попитом і звичка- власність ґрафині К. Іґнатьєвої, яка ми місцевого населення, а його вар-
+ 197 + Spheres of Culture тість коливалася, залежно від якости ства, перетворювалося на самостій- та попиту, від 1 до 1,5 рублів за від- ну галузь великої капіталістичної ро [43, 228]. Відносно невисока ціна промисловости. Якщо в 1859 р. у По- пояснювалася наявністю достатньої дільській ґубернії діяла 251 винокур- кількости недорогої місцевої сиро- ня, у 1862 р. – 215, на яких працюва- вини (ячменю) та дешевизною робо- ло 3,6 тис. осіб, і 3 горілчані заводи, чої сили. Із початком Першої світової де працювало 3 особи, то в 1882 р. їх війни і запровадженням у Російській число зменшилося до 128, а їх влас- імперії сухого закону виготовлення никами, за тогочасною статистикою, пива припинилося, а колишні пиво- були: 2 – товариства, 84 – юдеї та варні заводу були перепрофільовані 42 – християни [21, 89], [11, 36], [12, на виробництво безалкогольних на- 29]. Загалом, наприкінці 1870-х рр. поїв чи іншої продукції. на Поділлі зі 129 заводів 3 належа- У пореформений період важливе ли купцям, а 108 перейшли до них в місце в економіці ґуберній посідала оренду [41, 194-201]. Серед останніх винокурна промисловість, що була не були іноземці, хоча тогочасна статис- лише прибутковою галуззю промис- тика їх окремо не фіксувала. У 1882 ловости, але й особливою формою р. було викурено спирту 181462010, організації сільськогосподарського ¾ %, а головними продуктами для виробництва. Але, на відміну від цу- винокуріння були кукурудзяне бо- крової промисловости, у винокурінні рошно, відходи цукрового виробни- була велика кількість дрібних під- цтва, житнє борошно, сухий солод, приємств із низьким рівнем техніч- картопля та ін. Вартість виробленої ного оснащення. Із впровадженням продукції становила 3856553 рублів нового акцизного Положення, за [40]. Винокурні були відносно не- яким встановлювалися нові прави- великими за розміром, але досить ла одержання акцизу з виробництва добре устаткованими заводами, на спирту, відновлювався патентний яких працювало в середньому 12 – збір із заводів та визначалася норма 15 працівників. Переважали в осно- виходу спирту [30], [26], припинили вному ґуральні з виробництвом від існування кілька сотень дрібних по- 25 до 100 тис. відер, а кількість вели- міщицьких ґуралень. Завдяки віль- ких підприємств була порівняно не- ному продажу горілки, фактичній значною [21, 93]. Зрештою, упродовж ліквідації монополії, вільній грі цін останніх десятиріч ХІХ ст. Поділля, на ринку, з’явилася конкуренція між разом із Київщиною і Харківщиною, заводчиками, яку не будь-хто міг ви- перетворилося в головний район ви- тримати. Винокуріння тепер залежа- робництва спирту. ло від власного капіталу заводчиків Перетворення ґуральництва у чи орендаторів. галузь великої ринкової промисло- У винокурній промисловості вости вимагало створення відпо- здійснювався процес концентрації відної машинної бази, чому сприяло виробництва, під час якого відбу- інвестування капіталів, зокрема іно- валися докорінні зміни у характері земних, для впровадження у вино- самого виробництва. Ґуральництво курну галузь парових двигунів. На- відривалося від сільського господар- прикінці 1870-х років на Поділлі вже
198 + Volume X, 2015 + функціонували низка винокурень, що напередодні світової війни пе- обладнаних паровим двигуном, що рейшов у власність Е. Каллюс; Б. Ски- належали іноземним підприємцям нівський – винокурним заводом у м. чи були створені за участю іноземно- Дунаївці; Ф. Седлецький орендував го капіталу: винокурний завод дру- винокурний завод у м. Калюс Ушиць- жини купця 2-ї ґільдії Фріди Лехт у кого повіту, де управляючим був його м. Поскурові, винокурний, оцтовий земляк І. Лемберґер, а сам орендатор і лікерний завод Товариства Уладів- займав аналогічну посаду на вино- ський цукрозавод у с. Уладівка Ві- курному заводі в м. Яришів Могилів- нницького повіту, винокурний за- ського повіту, що належав колиш- вод купців М. Літвака, Б. Авербуха, ньому австрійському громадянові, М. Фукса в м. Ольгопіль, винокурний ґрафові В.-І. Дзєдушицькому [3], [10, завод купця Н. Вурґавта в с. Юрківці 231-237], [9, 243], [5], [28]. Німець- Ямпільського повіту, винокурно-ме- кий підприємець К. Раллі відкрив лясовий завод А. Бенерса в с. Сутиски у м. Браілів Вінницького повіту ви- Вінницького повіту та ін. [4, арк. 32- нокурний завод, на якому на почат- 160], [27]. ку 1900-х років щорічно виробляли Застосування парових двигунів продукцію вартістю 49,8 тис. рублів для перемішування «затору» і впро- [40, 220]. Найбільшим винокурним вадження апаратів-парників систе- підприємством Поділля у вказаний ми Ґенце для варки хлібних припасів період залишався Уладівський ви- у зерні прискорили процес обробки нокурний, оцтовий і лікерний завод «затору» у 5 разів. Уже наприкінці (у Вінницькому повіті) Товариства 1880-х років 48,8% ґуралень працю- Уладівський цукрозавод, що належав вали з парниками (менше середньо- австрійським громадянам, зокрема статистичного показника – 85% по ґрафові Р. Потоцькому. українських ґуберніях), частина з Іноземні підприємці, як при- яких мала металеві парники висо- хильники прискорених економічних кого тиску, що дало можливість пе- змін, брали участь у розвитку бо- реробляти картоплю на спирт. На рошномельної промисловости по- більшості ґуралень при заторці та реформеного періоду. Її піднесення розмішуванні «затору» в діжах ви- відбувалося за кількома напрямами: користовували удосконалені мішал- 1) розвиток млинарства – у вигляді ки із пристроями для охолодження численних дрібних водяних млинів (холодильні тарілки та трубчасті і вітряків, що переробляли місцеве холодильники), завдяки чому подо- зерно й обслуговували навколишню вжився сезон виробництва і заводи округу; 2) спорудження млинів, що перейшли на цілорічне виробництво були складовою частиною виробни- [21, 91-92]. цтва або додатком іншого (цукро- Проникнення іноземних підпри- вані, тартаки тощо) і користувалися ємців у виноробну промисловість спільними двигунами, а їх продукція тривало у 80-90-х роках ХІХ ст. На- йшла на місцевий ринок; 3) виник- прикінці 1890-х років винокурним нення великих капіталістичних ме- заводом у с. Монастирок Летичів- ханізованих парових млинів, розра- ського повіту володів чех С. Марич, хованих на широкий ринок збуту. На
+ 199 + Spheres of Culture останніх, за свідченням тогочасно- цювальним млином у с. Супрунів Ві- го інженера М. Мельнікова, «можна нницького повіту, а Е. Раллі – валь- вести перемел у великих кількостях цювальним автоматичним млином і при цьому перемел найдоскона- у м. Браілів [3], [10, 253]. Австрієць ліший, із значною економією сили, І. Шустер був управителем вальцю- часу і грошей» [22, 3]. вального млина в с. Серби Могилів- Важливу роль в економічному ського повіту [10, 259]. житті Подільської ґубернії порефор- Інвестування іноземного капі- меного періоду відігравало борош- талу в борошномельну галузь спри- номельне виробництво, що за вартіс- яло запровадженню нових техно- тю продукції поступалося лише під- логій, машин і парової енерґетики. приємствам цукрової галузі. До 1860 Уже наприкінці 1870-х рр. більшість р. тут було споруджено 1411 млинів, млинів, що належали іноземним під- у 1887 р. їх число зросло до 3236, приємцям, оснащувалися паровими з яких 1434 належало поміщикам, двигунами. Так, наприкінці 1870-х 1470 – селянам, 124 – різним осо- років паровим млином у с. Уладівка бам [8]. До числа останніх тогочасна Вінницького повіту володіло Това- статистика зараховувала іноземних риство Уладівського цукрового за- підприємців, які ще в першій поло- воду, паровим млином з фабрикою з вині ХІХ ст. займалися будівництвом виготовлення дерев’яних шевських водяних і повітряних млинів у реґі- цвяхів при ньому в с. Лучах Ольго- оні. Крім того, чимало німців, чехів пільського повіту – прусський грома- і австрійців працювали в борошно- дянин К. Ґраунец, паровим млином мельній промисловості у різних на- у м. Ольгополь – купці М. Литвин, Б. селених пунктах ґубернії. Їхній про- Авербух і М. Фукс [4, арк. 33-35]. фесіоналізм у цій сфері високо ціну- На початку 1900-х рр. число іно- вався в містах і селах Поділля, а тому земних власників підприємств бо- місцеві українські сільські громади рошномельної промисловости збіль- запрошували іноземних фахівців на шилося. Так, австрійський громадя- посади мельників до своїх громад- нин ґраф Р. Потоцький володів двома ських млинів. Їх також залучали до млинами при Уладівському цукрово- спорудження та експлуатації млинів му заводі у Вінницькому повіті, ба- у поміщицьких господарствах. рон А. Масс був власником водяного Поступово іноземні фахівці ста- млину при Деребчинському цукрово- вали власниками млинів, орендува- му заводі та млину в с. Лопатинці Ям- ли і працювали на десятках млинів пільського повіту, австрієць І. Возни- у ґубернії. Зокрема, німець І. Кіціс чишин – двох водяних млинів у селах побудував вальцювальний млин у с. Вадатуркуль і Каетанівка Балтського Мізяків Вінницького повіту, у 1894 повіту, австрійське подружжя Михай- р. власник маєтку в с. Голозубинці лина і Генріх Рихальські – водяного Ушицького повіту австрійський гро- млину в с. Чабани Проскурівського мадянин Б. Скибинєвський придбав повіту, їх співвітчизник О. фон Рам – водяний млин у цьому селі, спадко- водяного млину в с. Нова Мурафа Ям- ємець грецьких колоністів і відомий пільського повіту, а Л. Кучинський підприємець П. Раллі володів валь- – водяного млину в с. Пирогово Ям-
200 + Volume X, 2015 + пільського повіту. В борошномельну лового прибутку вивозилася за межі галузь Подільської ґубернії активно країни. Запровадження нових техно- інвестували гроші німецькі підпри- логій, машин, парової енерґетики в ємці: М. Столярик був власником ві- ґуральництві, борошномельній про- тряка в с. Кожухів Літинського повіту, мисловості й пивоварінні, дало по- М.-Г. Лянґе – водяного млину в сели- штовх підвищенню продуктивности щі Крижопіль Ольгопільського пові- праці, збільшенню обсягів виробни- ту, Ю. Кунак – в с. Шебутинці Ушиць- цтва продукції. У винокурній і пиво- кого повіту, Е. Каллюс – водяного варній промисловості підприємства млину в с. Монастирка Летичівсько- заводського типу співіснували з ма- го повіту, Ф. Кур – водяного млину в нуфактурними виробництвами, а в с. Перепельче Брацлавського повіту, борошномельній – поряд із парови- Ф. Потрац – вітряка в с. Шляхова Гай- ми млинами зберігалися водяні мли- синського повіту, А. Ґебельт – водя- ни і вітряки. ного млину в с. Писарівка-Волоська (колонія Краснодоль) Ямпольського Bibliography and Notes повіту, Г. Кноблях – водяного мли- ну на р. Буг у с. Солгутів Ольгопіль- 1. Адресъ-Календарь Подольской гу- ського повіту, К.-Г. Ґеде – розтрусного бернии на 1904 г., Каменецъ-Подольский 1905, 292 c. млину в с. Котюжани Могилівського 2. Бовуа Даніель, Битва за землю повіту [15, 3-11], [16, 1-5] та ін. Чима- в Україні 1863 – 1914: Поляки в соціаль- ло іноземних спеціялістів працювали но-економічних конфліктах, Київ 1998, на підприємствах галузі: прусський 410 c. громадянин І. Кур був управляючим 3. Ведомости о заводах губернии за вальцювального млина в с. Забуж- 1894 г., [у:] Хмельницький державний об- жя Брацлавського повіту, австрієць ласний архів, Фонд 227, Опис 1, Справа І. Цвинар займав таку ж посаду на 4513, Том 2, Арк. 380. підприємстві в с. Вадитуркул Балт- 4. Ведомости о паровых фабриках и ського повіту, мірошником млину в заводах, существующих в Подольской гу- бернии за 1879 г., [у:] Хмельницький дер- м. Тинна Ушицького повіту був чех Г. жавний обласний архів, Фонд 227, Опис 2, Фрідель [10, 253], [9, 260-263], [35]. Справа 12807. Ремонтом борошномельних підпри- 5. Весь Юго-Западный край. Спра- ємств на Поділлі займався випускник вочная и адресная книга по Киевской, По- Ризького політехнічного інституту дольской и Волынской губерниям, Киев німець А. Лянґе, який з 1897 р. меш- 1914, Стб. 553. кав у с. Карабчієвці Ушицького пові- 6. Воблий Костянтин, Нариси з іс- ту [19, 273]. торії російсько-української цукробуря- Отже, сприятливі умови ринку кової промисловости, Київ 1930, Том 2, пореформеного періоду викликали 270 c. 7. Вся Россия. Русская книга про- інтерес іноземних підприємців, які мышленности, торговли, сельского хо- інвестували гроші в харчову промис- зяйства и администрации: Торгово-про- ловість Поділля. Іноземний капітал мышленный адресъ-календарь Россий- сприяв прискореному розвитку нау- ской империи, Б. м., 1897, Стб. 1634. ково-технічного проґресу в харчовій 8. Гульдман Виктор, Подольская індустрії, хоча певна частина промис- губерния: опытъ географическо-стати-
+ 201 + Spheres of Culture стического описания, Каменецъ-Подоль- 21. Мельник Леонід, Технічний пере- ский 1889, 514 c. ворот на Україні у ХІХ ст., Київ 1972, 9. Гульдман Виктор, Подоль- 240 c. ский адресъ-календарь, Каменецъ- 22. Мельников Николай, Мукомоль- Подольский 1904, 389 c. ное дело, Санкт-Петербургъ 1879, 12 c. 10. Гульдман Виктор, Подольский 23. Нестеренко Олексій, Розвиток адресъ-календарь, Каменецъ-Подоль- промисловості на Україні, Частина ІІ, ский 1900, 349 c. Київ 1962, 580 c. 11. Демьяненко Алексей, Сведения о 24. Новости, [в:] Подольские губерн- ремесленной, фабричной и заводской про- ские ведомости, 1888, 23 мая. мышленности, [в:] Сведения о Подоль- 25. Об утверждении закладной кре- ской губернии за 1862, 1863 и 1864 годы, пости Девишека с Моранцем за недвижи- Каменецъ-Подольский 1865, 50 c. мое имущество в м. Зинькове, [у:] Хмель- 12. Ду-вич М. Г., Свеклосахарное и ви- ницький державний обласний архів, Фонд нокуренное производство въ Подольской 113, Опис 24, Справа 1083, Арк.6-7. губернии, [в:] Сборник сведений о Подоль- 26. Обзоръ различныхъ отраслей ской губернии, Каменецъ-Подольский мануфактурныхъ отраслей промышлен- 1884, Выпускъ ІІІ, 102 с. ности России, Санкт-Петербургъ 1865, 13. Єсюнін Сергій, Історична довід- Томъ ІІІ, 703 c. ка про ВАТ «Хмельпиво», [у:] ВАТ «Хмель- 27. Отчетъ Подольского губернско- пиво» 100 років: роки, люди, традиції, го механика 1880, [у:] Хмельницький дер- Хмельницький 2001, 180 c. жавний обласний архів, Фонд 227, Опис 2, 14. Задорожнюк Андрій, Промис- Справа 12807, Арк. 186-193. лове виробництво в містах і містечках 28. По Подольской губернии именной Подільської губернії кінця XVIII – почат- список австрийских, венгерских и герман- ку ХХ ст., Кам’янець-Подільський 2008, ских выходцев, [в:] Подольские губернские 270 c. ведомости 1916, 27 февраля, приложе- 15. Именной списокъ австрийскихъ, ние. венгерскихъ и германскихъ выходцевъ, 29. Полное собрание законов Россий- [в:] Подольские губернские ведомости ской империи, Собрание ІІ, Том 36, отде- 1915, 25 апреля, приложение, с. 3-11. ление ІІ, № 37760. 16. Именной списокъ австрийскихъ, 30. Полное собрание законов Россий- венгерскихъ и германскихъ выходцевъ, ской империи, Собрание ІІ, Том 36, отде- [в:] Подольские губернские ведомости ление ІІ, № 37197. 1916, 27 февраля, приложение, с. 1. 31. Полное собрание законов Россий- 17. Иностранное предприниматель- ской империи, Собрание ІІ, Том 43, отде- ство и заграничные инвестиции в России: ление І, № 46038. очерки, Москва 1997, 329 c. 32. Протоколы заседания особой 18. Лазанська Тамара, Історія комиссии по рассмотрению прошений підприємництва в Україні (на матеріалах австрийскихъ, германскихъ и турецкихъ торгово-промислової статистики ХІХ поданныхъ о принятии в русское поддан- ст.), Київ 1999, 282 c. ство за 1915 г., [у:] Хмельницький дер- 19. Лангге Арвид, Немцы в России, жавний обласний архів, Фонд 227, Опис Том 2 (К–О), Москва 2004, 747 c. 9д, Справа 80, Арк. 94. 20. Ліндер Райнер, Підприємці і міс- 33. Протоколы заседания особой то в Україні, 1860 – 1914 рр. (Індустріа- комиссии по рассмотрению прошений лізація і соціальна комунікація на Півдні австрийскихъ, германскихъ и турецкихъ Російської імперії) / Pед. О. Донік, Київ поданныхъ о принятии в русское поддан- 2008, 504 c. ство за 1915 г., [у:] Хмельницький дер-
202 + Volume X, 2015 + жавний обласний архів, Фонд 227, Опис сведения, Каменецъ-Подольский 1885, 9д, Справа 80, Арк. 31-32. 266 c. 34. Протоколы заседания особой 39. Список фабрик и заводов Россий- комиссии по рассмотрению прошений ской империи, Санкт-Петербургъ 1910, австрийскихъ, германскихъ и турецкихъ 1418 c. поданныхъ о принятии в русское поддан- 40. Список фабрик и заводов Россий- ство за 1915 г., [у:] Хмельницький дер- ской империи / Составлено по официаль- жавний обласний архів, Фонд 227, Опис нымъ сведениямъ отдела промышлен- 9д, Справа 80, Арк. 133-134. ности Министерства торговли и про- 35. Протоколы заседания особой мышленности, Санкт-Петербургъ 1912, комиссии по рассмотрению прошений 314 c. австрийскихъ, германскихъ и турецкихъ 41. Труды Киевского вспомогатель- поданныхъ о принятии в русское поддан- ного комитета по устройству Всерос- ство за 1915 г., [у:] Хмельницький дер- сийской выставки, Киевъ 1882, [Табл.: жавний обласний архів, Фонд 227, Опис Винокуренное производство въ 1882 г., 2д, Справа 1126, Пл. б/н. c. 194-201], 409 c. 36. Реєнт Олександр, Українське ХІХ 42. Труды Киевского вспомогатель- століття: сучасні проблеми досліджен- ного комитета по устройству Всерос- ня, [у:] Проблеми історії України ХІХ – ХХ сийской выставки, Киевъ 1882, 409 c. ст., Випуск ХІХ, Київ 2011, с. 6-26. 43. Фабричная и заводская промыш- 37. Рибак Іван, Зіньків в історії Поді- ленность в районе Юго-Западныхъ же- лля, Кам’янець-Подільський 2009, 119 с. лезныхъ дорогъ, Выпускъ ІІІ, Киевъ 1895, 38. Сведения о пивоваренных и медо- 267c. варенных заводах в Подольской губернии 44. Филимонов В., Памятная книж- за 1883 год, [в:] Памятная книжка По- ка Подольской губернии на 1911 г., Каме- дольской губернии на 1885 годъ. Адресъ- нецъ-Подольский 1911, 616 c. календарь и статистическо-справочные [
+ 203 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Oksana Semenova
DEVELOPMENT TRANSFORMATION OF LEATHER HANDICRAFT INDUSTRY IN THE LATE 19TH FIRST HALF 20TH CENTURIES IN MIDDLE OVERDNIPRO LAND
National Research Institute of Ukrainian Studies and World History, Ukraine
Оксана Cеменова
ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЗВИТКУ ШКІРЯНОГО КУСТАРНОГО ПРОМИСЛУ УКРАЇНЦІВ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
Abstract: In the article the author examined changes in the development of leather handicraft industry in the late 19th – first half 20th centuries in Middle Overdnipro Land. The process of rapid growth of the leather handicraft industry in the last half of the 19th – first half 20th centuries and in the times of New Economic Policy is analyzed. The role of the state in the development of the leather handicraft industry and the reasons of its gradual decline are considered. On the basis of the author’s field researches the develop- ment of the leather handicraft industry in the particular region (town of Vasylkiv in the Kyiv region) is traced. Keywords: leather handicraft industry, handicraft workshop, nonagricultural produc- ers’ cooperatives, nationalization
Кустарний шкіряний промисел поєднуючи у своїй роботі віками на- відігравав важливу роль у житті громаджений досвід із глибокими українців Середньої Наддніпрянщи- технічними знаннями, переконливо ни у другій половині ХІХ ст. – пер- довели велике значення кустарного шій половині ХХ ст., оскільки був не шкіряного виробництва у забезпе- лише додатковим підробітком, але й ченні населення реґіону одягом та часто становив єдине джерело дохо- взуттям. Вироби зі шкіри та хутра дів кустарів. По селах ходили кушні- були зручними в користуванні, дов- ри та шевці, які шили кожухи й ко- го служили у побуті. жушанки, взуття. Сільський кустар в Дослідженню кустарних про- основному працював на замовлення мислів у другій половині ХІХ – пер- своїх односельців, виготовляючи шій половині ХХ ст. присвячено кожухи, шапки, рукавиці, чоботи, чимало наукових праць. Серед пу- кінську збрую. Українські кустарі, блікацій, що стосуються певних
204 + Volume X, 2015 + аспектів розвитку кустарного шкі- 1861 р., яка призвела до безземелля ряного промислу, можна виокре- та малоземелля селянства: у 1893 р. мити дослідження В. Волкова [1], Л. в Полтавській ґубернії нараховува- Костенко [12], О. Нестеренко [15], лося 11,4% безземельних селян, У [16], Н. Пакульського [19] та ін. Уза- Київській – 16,7% [13, 25]. Не маю- гальнивши напрацювання попере- чи підтримки з боку держави, вони дніх дослідників з цієї проблема- змушені були самостійно шукати тики, ми у даній розвідці ставимо собі додаткові засоби для існування. за мету розглянути динаміку змін Таким підробітком стали домашні у розвитку шкіряного кустарного кустарні промисли, займатися яки- промислу українців Середньої Над- ми селяни могли у вільний від сіль- дніпрянщини у другій половині ХІХ ськогосподарських робіт час. – першій половині ХХ ст. Відповід- Кустарний шкіряний проми- но до цього спробуємо проаналізу- сел мав важливе значення у гос- вати зміни у розвитку шкіряного подарській діяльності сільського кустарного промислу на території населення Середньої Наддніпрян- Середньої Наддніпрянщини в дру- щини. Проте у більшості домашніх гій половині ХІХ – першій полови- виробництв панувала ручна праця ні ХХ ст.; розкрити роль держави у і технічний застій. У тих випадках, розвитку промислу; з’ясувати при- коли техніка промислу була досить чини його поступового занепаду. складною (шевський, овчинний), Крім того, у статті на основі опра- ним займалися спеціяльні сільські цьованих джерел та власних польо- ремісники, які в першу чергу обслу- вих досліджень автора простежимо говували місцевий ринок. Часто ці реґіональні особливості розвитку ремісники у пошуках розширення кустарного промислу на прикладі ринку кочували від споживача до міста Василькова Київської области споживача («відхожі ремісники»). в означений період і до сьогодення, Так, овчинники з Калузької ґубернії без чого неможливо в усій повно- щорічно восени приходили в села ті та складності зрозуміти загалом Чернігівської та Полтавської ґубер- процеси розвитку кустарного шкі- ній, де вони не лише вичиняли шкі- ряного виробництва на території ру, але й шили з неї верхній зимовий Середньої Наддніпрянщини. одяг (кожухи, кожушанки) [26, 64- У другій половині ХІХ – першій 65], а шевці с. Семенівка Чернігів- половині ХХ ст. кустарний шкіря- ської ґубернії в пошуках замовників ний промисел розвивався у склад- виїжджали цілими «швальнями» до них умовах суспільно-політичного інших ґуберній [7, 104]. та економічного життя України, які Шкіряний промисел був одним по-різному впливали на стан його із найперших, де почали зароджува- розвитку. тися фабричні форми виробництва. Бурхливий розвиток кустарного Обробка шкіри була зосереджена шкіряного промислу у другій поло- переважно у дрібних закладах, ве- вині ХІХ ст. обумовлений критич- ликих мануфактур у шкіряному про- ним станом сільського господарства мислі було дуже мало. У 1845 – 1848 – в результаті проведення реформи роках у Київській ґубернії нарахову-
+ 205 + Spheres of Culture валося 44 чинбарні, Полтавській – 7, Вироблення шкіри характеризу- Чернігівській – 41; у 1854 р. – у Ки- валося довготривалими процесами: ївській ґубернії – 35, Полтавській – зоління юхти тривало 2 – 3 тижні, 13, Чернігівській – 66 [16, 324-325]. дублення шкір – до 6 місяців. Осно- У 1858 р. в Київській ґубернії діяла вним апаратом для вироблення шкір 1 хутряна та 40 дубильних фабрик, був чан. Сушіння шкір тривало кіль- у Полтавській ґубернії – 12 дубиль- ка тижнів і проводилося взимку та них, у Чернігівській ґубернії – 1 влітку на повітрі на «вішалах», роз- сап’янова та 65 дубильних фабрик. міщених у горищних приміщеннях. У 1859 р. в Київській ґубернії діяла Використовувався лише рослинний 1 хутряна та 38 дубильних фабрик, метод дублення шкір, хромове ду- у Полтавській ґубернії – 12 дубиль- блення майже не застосовувалося. них, у Чернігівській ґубернії – 1 Шкіряні заводи перебували в сап’янова, 64 дубильних та 3 рука- антисанітарному стані: на подвір’ї вичних [16, 485]. Проте загальне або поблизу гнили відходи виробни- промислове виробництво шкір було цтва, розчини для дублення шкір не незначним. обновлювалися роками. Шкірообробний промисел у м. Незадовільний стан розвитку Василькові на Київщині здавна мав кустарних промислів на селі спону- важливе значення для економіки кав уряд розробити програму захо- міста. Так, у 1881 р. значна частина дів, спрямовану на їх підтримку [17, жителів Василькова займалися ви- 38]. чинкою шкір, пошиттям одягу та Кустарна промисловість почала взуття (лише шевців нараховувало- отримувати все необхідне для свого ся 118 чол.). У 1881 р. в місті діяли функціонування, зокрема устатку- 4 шкірзаводи. Один із найстаріших вання, що поставлялося за пільго- шкіряних заводів в Україні – шкіря- вими умовами. Це призвело до ство- ний завод Вайсберґа (пізніше – 4-й рення мережі майстерень, артілей шкірзавод) – був побудований у та кустарних підприємств. Так, у 1859 році. 1910 р. в с. Балясному Полтавсько- До розвалу Російської імперії на го повіту Полтавської ґубернії була шкіряних заводах було примітивне відкрита шорно-шевська майстер- обладнання: чани, горищні сушила ня, в м. Лохвиці при школі глухоні- з ґратчастими вікнами, колодязі з мих була створена шевська навчаль- ручними насосами та дерев’яними на майстерня [18, 220-222]. У кінці трубами, печі з котлами для варін- ХІХ – на початку ХХ ст. на шкіряних ня фарби, водяні та повітряні млини заводах з’являються барабани, бар- для подрібнення кори, колоди, тупи- каси, машини (дробилки, корорізки, ки, струги, циклі, накатні та нарізні підошовні катки), вводяться нові дошки, кам’яні катки. 80% виробни- механізми – вагонетки транспорте- чих операцій на взуттєвих фабри- рів, підйомники тощо [1, 7-13]. ках виконувалося вручну, тому на Уряд був зацікавлений перш за роботу на шкіряні заводи приймали все у розвитку промислів, які могли лише здорових та фізично сильних забезпечити виконання воєнних за- чоловіків. мовлень, особливо теплих речей для
206 + Volume X, 2015 + армії. Під час Кримської війни (1853 Бердичеві, Василькові – тверді шкі- – 1856 рр.) кушніри м. Березна Чер- ряні вироби, виробництво м’яких нігівської ґубернії поставили для шкіряних виробів було зосереджене російської армії 12 тис. кожухів [3, на підприємствах Бердичева, Києва. 55], а шевці цього містечка для Со- Із встановленням совєтської сницького ополчення виготовили 4 влади упродовж 1918 – 1927 рр. тис. пар юхтових чобіт [19, 27]. всі державні шкіряні підприємства Перша світова війна принесла були об’єднані в систему Всесоюзно- значні збитки шкіряній промисло- го шкіряно-взуттєвого синдикату та вості: багато шкіряних заводів було шкіряно-взуттєвих трестів. У 1919 зруйновано або пошкоджено, значно р. було створено Ґубкустпром, що зменшилося поголів’я великої рога- здійснював керівництво кустарним тої худоби – сировинної бази шкіря- виробництвом. У 1920 р. запрова- ної промисловости. Велика промис- джено реєстрацію дрібних товаро- ловість практично припиняє свою виробників, згідно з якою лише за- роботу, натомість активно розвива- реєстровані кустарні виробництва ється кустарний промисел: у зв’язку не підлягали націоналізації та кон- із закриттям фабрик робітники ма- фіскації. Незареєстровані виробни- сово поверталися у провінцію та цтва перебували на нелеґальному розпочинали дрібне виробництво. становищі. У період Першої світової війни зрос- Заперечуючи приватну влас- ли потреби армії у взутті та кінській ність, одноосібне володіння та май- збруї. У кінці 1918 – на початку 1919 нове розшарування суспільства, року 80 – 90% продукції взуттєвих совєтська влада прагнула до по- фабрик складало армійське взуття ступового перетворення кустарних [21, 125]. промислів на центри фабрично-за- Під час українсько-російської водської промисловости [11, 1]. Із війни шкіряний кустарний проми- 1919 р. розпочинається концентра- сел був у виграшному становищі, ція виробництва – шляхом закриття оскільки мав невелику залежність дрібних заводів та зосередження ви- від найманої праці та простішу про- робництва на більш потужних під- цедуру реалізації товарів. У Київ- приємствах [2, 112]. ській, Чернігівській та Полтавській У 1922 р. були утворені Шкір- ґуберніях у дрібній та кустарно-ре- синдикат з метою об’єднання під- місничій промисловості переважало приємств державної шкіряної про- виробництво одягу та взуття [15, мисловости та Українкустарспілка 129-130]. Шкіряна кустарна промис- як центр кооперації в Україні. У ловість, як і раніше, домінувала у шкіряній промисловості існували забезпеченні населення своєю про- великі шкіряні трести – Київський дукцією. та Одеський, які у 1923 р. злилися в На 1920 р. найбільшим попитом єдиний Український шкіряний трест користувався жорсткий товар (під- [14, 205]. ошва та полувал) [2, 115]. Василь- Залежність від органів контр- ківський шкіряний завод випускав олю та величезні податки (напри- юхтові й хромові вироби, заводи у кінці 1923 р. податки та побори
+ 207 + Spheres of Culture становили майже 100% від доходу Членами артілі ставали здебільшого кустарів) спричинили перехід біль- найбідніші прошарки кустарів – на- шости дрібних виробників у тіньове ймані робітники дрібної промисло- виробництво. вости. Зменшення податкового тиску На вересень 1930 р. маємо такі та проведення ряду заходів щодо дані по кооперуванню кустарів в ар- покращення стану кустарних про- тілях: взуттєве виробництво – 20345 мислів припадає на період непу. осіб, сирично-лимарсько-сідлярське Основою непу була поступка дріб- виробництво – 1697 осіб, виробни- ному виробнику. У травні 1925 р. цтво валізок, рукавиць, галантерей- виходить постанова ради народних них виробів зі шкіри – 690 осіб, об- комісарів СССР Про податкові піль- робка овечої шкіри та виробництво ги кустарям та ремісникам, згідно з кожухів – 1285 осіб, кушнірсько-си- якою вони надавалися всім дрібним ричне виробництво – 190 осіб. товаровиробникам [17, 91]. Серед Як бачимо, дрібні приватні това- дрібних товаровиробників можна ровиробники неохоче вступали до виділити такі групи: кустарі-одина- артілей (трудових комун), а ті, хто ки; кустарі, які використовували на- вступив примусово, не були зацікав- йману працю; кустарі, які працюва- лені у якості продукції, виготовленої ли на основі сімейної праці. Найбіль- за державним замовленням. Вони шою була група кустарів-одинаків. працювали у кооперативі байдуже, У травні 1927 р. було прийнято виготовляючи продукцію низької постанову про пріоритет коопера- якости, зачасту псували реманент, тивної форми господарювання. Со- обладнання, вдавалися до розкра- вєтська влада прагнула перетворен- дання сировини та підпільного ви- ня кустарної промисловости в пром- роблення товарів [17, 139]. кооперацію, а кустарів і ремісників Натомість підпорядкування кус- – у виробничників артілі, а потім тарних промислів центральній вла- – робітників фабрик і заводів. Уряд ді та утворення державних фабрик ставив за мету підпорядкування і заводів відбувалося паралельно кустарної промисловости держав- з позитивними зрушеннями у шкі- ному управлінню [25, 17]. ряному виробництві, зокрема по- Через промислову кооперацію кращенням умов виробництва та держава здійснювала забезпечення технології обробки шкіри на дер- кустарів сировиною, обладнанням, жавних шкірообробних фабриках. організовувала кредитування, збут Так, на державних підприємствах кустарних виробів та їх закупівлю, проводилися заходи з безпеки праці проводила пільгове оподаткування та техніки безпеки; вводилися нові кустарів. механізми – вагонетки транспорте- Основним виробничим та госпо- рів, підйомники тощо. Робочий день дарським ланцюгом була коопера- на виробництві був обмежений 8 го- тивна артіль [23, 9]. Трудові артілі – динами, тоді як тривалість робочого це об’єднання робітників, які спіль- дня кустарів-шапочників становила но виконують роботу на чужому під- 19 – 20 год., кушнірів – 20 год. [24, приємстві або господарстві [10, 83]. 61].
208 + Volume X, 2015 + Вдосконалення технології ви- надалі не задовольняла потреб на- робництва полягало у тому, що від- селення. Тому деяка частина куста- мочувально-зольні операції стали рів продовжила підпільне заняття здійснювати не в старих робочих рі- шкіряним промислом. Проте така ді- динах, а у свіжій воді та свіжих золь- яльність була небезпечною [22, 82]. них рідинах при реґулярному очи- Урядовою постановою 1960 р. щенні зольних чанів. Відмочуваль- Про промислову кооперацію трудові но-зольні операції пришвидшилися артілі було реорґанізовано у фабри- завдяки використанню сірчистого ки та заводи, а від 1962 р. підпоряд- натрію, проведенню процесів при ковано Міністерству місцевої про- вищій температурі та заміні чанів мисловости [8, 7]. барабанами і баркасами. У 1960 р. на базі артілей «Шкі- У період Другої світової війни ряник» та ім. Першого травня м. Ва- розвиток шкіряної промисловости силькова було створено шкірзавод призупинився. Вся продукція, що ви- [9, 249-257]. Загалом у Василькові пускалася шкірзаводами, була спря- працювало 4 шкірзаводи. Про роз- мована на задоволення потреб ар- виток шкіряного промислу міста у мії, особливо взуття. 4-й шкірзавод другій половині ХХ ст. довідуємося з м. Василькова не припиняв своєї ро- польових досліджень [4], [5], [6]. боти, спеціялізувався на виробленні Про роботу шкірзаводу №4 м. технічних шкір, випускав також юх- Василькова дізнаємося зі слів його тові і хромові вироби [1, 63]. В піс- колишнього ґенерального директо- лявоєнні роки завод розширив своє ра Андрія П’ятницького: «З 1967 по виробництво, зокрема його цехом 1984 рік я очолював шкіроб’єднання став завод дубильних екстрактів. № 4 м. Василькова (зараз ТОВ «Сла- У 1950-х роках шкіряними заво- Ва»). Це було шкіроб’єднання 6 під- дами освоєно випуск технічних шкір приємств, що виготовляли свою різного призначення. Пришвидшені продукцію: тверді шкіртовари рос- методи дублення, вдосконалення линного дублення, перчаточну шкі- технологічного процесу, організація ру. Був завод дубильних екстрактів, виробництва, його механізація та штамповочне виробництво, де пе- автоматизація (застосування кра- реробляли шкіру на деталі взуття нів, підйомників, барабанів, барка- – підошву, стельку, задники і т. д., сів, волосогінних, мездрильних ма- завод з виробництва протезного шин, катків, пресів, конвеєрів тощо) велюру. Був завод, що постачав під- значно підвищили продуктивність приємствам сировину. Постачаль- праці на шкірообробних заводах никами були Індія, яка поставляла (порівняно з довоєнним рівнем вона сировину на перчатки, Середня Азія зросла на 98%) [1, 15-58]. – на протезний велюр, Арґентина – Шкіряна промисловість забезпе- на тверді шкіртовари рослинного чувала своєю продукцією взуттєву, дублення, Україна та Росія постав- шкіргалантерейну, шорно-сідельну ляли сировину на тверді шкіртова- галузі промисловости. Проте, не- ри. Таким був розмах виробництва, зважаючи на усі зміни, питома вага на якому працювало 2011 осіб, у шкіряної промисловости України й тому числі 144 інженерно-технічних
+ 209 + Spheres of Culture працівників і службовців. Свою про- Щоб захистити свої права, куста- дукцію шкіроб’єднання реалізовува- рі м. Василькова об’єдналися в асоці- ло на підприємства України, які вже яцію «Кожум’яка». Про її діяльність виробляли готові товари – взуття, розповів Іван Корчинський, голова перчатки та ін.» [6]. асоціяції: «У 90-ті роки люди відно- Після розпаду СССР шкірзаводи вили заняття кустарним промислом. м. Василькова припинили свою ро- Робили кожен самостійно, але поча- боту, за винятком очисних споруд. У лись перевірки з боку органів влади. 1990-тих роках частина робітників, Частина підприємців об’єднались і які працювали на васильківських створили асоціяцію “Кожум’яка”, в шкірзаводах, почали займатися яку ввійшов 51 підприємець. Стали власним шкіряним виробництвом. працювати відкрито, платили по- Про це згадує приватний підпри- датки. Асоціяція заключила ряд до- ємець м. Василькова Віктор Лущик: говорів: з шкірфірмою, на якій пра- «Розвалився СССР. Інфляція, гроші цювали тільки очисні споруди, куди пропали. Хотілося заробити, ні на звозили всі стоки, з комунальним що не дивилися, хоч промисел був господарством м. Василькова, куди важкий. Шкіри привозили з Віннич- звозили всі відходи домашнього чини, Житомирщини, Полтавщи- шкіряного виробництва. Чисту мез- ни. Привозили до себе в двір. Якщо дру возили на Київську птахофа- була не солена, то гарно солили, брику, на якій з неї там виготовляли щоб не пропала, і складали. Обро- корм для птиці. Підприємці здебіль- бляли в кілька етапів вручну. Пізні- шого виробляли шкіри, з якої шили ше з’явилися барабани, що давало куртки, виготовляли і шкіру для можливість замінити ручну працю. взуття, ремінну шкіру, яку забирали Готова шкіра була якісна. Спочатку підприємці з Одеси на виготовлення працював сам, мав для цього спеці- ременів. Шкіру на взуття забирали яльне приміщення – сарай, згодом підприємці з Дніпропетровська. По найняв робітників, бо людей було збуту зв’язки були добре налаго- чимало без роботи, яким добре пла- джені. тив. Контролював весь процес. Були й такі, що не реєстрували- Збували шкіри у швацькі коопе- ся, а працювали нелеґально. Дово- ративи, які відкрилися у Києві, Ві- дилось нелегко. Держава загалом не нниці, Черкасах. Люди приїжджали підтримувала домашнього виробни- і забирали шкіру на куртки, пальта, ка. Хімічних препаратів не виробля- плащі. Шкіра хорошої якости була лося в Україні, тому везли з Польщі, дефіцитом. Її залюбки брали в ро- а поляки у свою чергу – з Німеччини. боту. Готові вироби продавались у Згодом сировина почала зникати, а Росії, Польщі, навіть в Америці. Піс- ринок став забезпечуватись турець- ля 2000 р. припинив свою роботу, бо кою продукцією з баранини. Наша відкрилися кордони. З’явилася де- продукція з говяжої шкіри – міцні- шева шкіра з Китаю, зросла конку- ша, довше носилася, але покупці по- ренція. Не було хорошої сировини. чали надавати перевагу привозній, Плюс до всього – перевірки з боку яка мала кращий товарний вигляд. місцевих органів влади» [5]. Підприємці поступово припинили
210 + Volume X, 2015 + свою діяльність. На сьогодні у м. Ва- господарювання (1927 р.) фактично силькові працює 4 – 5 кустарів [4]. започаткувала процес одержавлен- Крім кількох кустарів-шкіряни- ня кустарного шкіряного промислу, ків, які обробляють шкіру та шиють що призвело до відходу кустарів у з неї верхній одяг (переважно курт- тіньове виробництво, а згодом – ки), у Василькові працюють кілька майже до повного його знищення. шкіряних підприємств [20]. Як бачимо, шкіряники м. Василь- Bibliography and Notes кова зробили свій вагомий вклад у розвиток шкірообробного промислу 1. Волков В., Лыткин Н., Кожевен- Середньої Наддніпрянщини. ная промышленность за годы советской власти, Ленинград 1957, 69 с. Отже, розглянувши динаміку 2. Голицынская Е., Кожевенная змін у розвитку кустарного шкіря- промышленность в прошлом и насто- ного промислу українців Середньої ящем, “Народное хозяйство”, Москва Наддніпрянщини у другій половині 1921, № 11-12, с. 106-122. ХІХ – першій половині ХХ ст., висно- 3. Днепр и Приднепровье. Описание вуємо, що в означений період від- губерний Смоленской, Минской, Черни- булися суттєві зміни в соціяльній говской, Киевской, Полтавской, Екате- організації та виробничій структурі ринославской, Херсонской, Тавричес- українських шкірообробних про- кой и Курской / Сост. С. Турбин, Санкт- мислів, формах виробництва і збуту, Петурбургъ: 1877, 155 с. 4. Записано О. Семеновою від І. Кор- технології обробки шкіри тощо. чинського, 1953 р. н., жителя м. Василь- Характерними особливостями кова Київської области, у липні 2014 р. трансформації кустарного шкіряно- 5. Записано О. Семеновою від В. Лу- го промислу був паралельний роз- щика, 1959 р. н., жителя м. Василькова виток домашнього та фабрично-за- Київської области, у 2013 р. водського виробництва. У той пері- 6. Записано О. Семеновою від А. од існували такі форми організації П’ятницького, 1924 р. н., жителя м. Ва- виробництва: кустарна майстерня, силькова Київської области, у липні трудова комуна (артіль), промисло- 2014 р. вий кооператив, державна фабрика 7. Иринин А., Черниговщина. Исто- рия, естественное и экономическое опи- (завод). сание края, Чернигов 1919, 166 с. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. 8. Історія декоративного мисте- відбувається перехід від ручного до цтва: У 5-ти томах, Київ 2011, Том 4, машинного виробництва, вдоскона- 512 с. лення технології обробки шкіри, по- 9. Історія міст і сіл Української кращення умов праці на шкіряних РСР: У 26-ти томах, Київ 1971, Том 10, заводах, що загалом сприяло збіль- 792 с. шенню кількости вироблених това- 10. Картужанский Л., Ямайкер М., Кус- рів та підвищенню їх якости. тарь и артельщик, Ленинград 1928, 96 с. Однак совєтська влада, запере- 11. Кооперований кустар, Листопад, Харків: Харківський союз кустарно-про- чуючи приватну власність, прагнула мислової кооперації «Кустар-Спілка» перетворення кустарної промисло- 1926, 22 с. вости в промкооперацію. Постанова 12. Костенко Людмила, Кожум’яцьке про пріоритет кооперативної форми і шевське ремесло у м. Седневі на Черні-
+ 211 + Spheres of Culture гівщині [у:] Сіверянський літопис, № 4, 20. Підприємства міста, Web. Чернігів 2007, с. 77-83. 18.09.2014.
212 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Ivan Monolatii
UKRAINIAN LEGION 1914 1918 : POLITICAL AND MILITARY ACTIVITIES PART 2 1
Jan Kochanowski University in Kielce, Branch of Piotrków Trybunalski, Poland
Iwan Monołatij
LEGION UKRAIŃSKI 1914 1918 : DZIAŁALNOŚĆ POLITYCZNOMILITARNA CZĘŚĆ 2
Abstract: In the second part of the study devoted to the analysis of political-military activities of Ukrainian Legion during WWI the reasons and prerequisites for the forma- tion Ukrainian Legion as part of Aster-Hungarian army is analyzed. Special attention is paid to the struggle of Ukrainian Sich Riflemen for implementing the Ukrainian national idea in 1914 – 1915. It is substantiated that contemporary Galician-Ukrainian society and its political leadership in most cases were not prepared to carry out military and political functions. It is proved that the Ukrainian Legion formed the main features of the ideology of riflemen – the state independence, united state, relying on the strength of its people. The activities of Ukrainian Sich Riflemen analyzed in this part of the study reveals that during the WWI Ukrainians embraced the liberation idea not only as a slogan, but as a real action aimed at building the Ukrainian state. Keywords: Legion of Ukrainian Sich Riflemen, World War I, Austria-Hungary, Galicia (Halychyna)
II. Powstanie Legionu USS (sier- etap w galicyjskiej polityce ukraińskiej pień 1914)1 – fazę praktycznej walki o realizację idei Chociaż do 1914 roku Ukraina i i dążeń, które jeszcze na początku wieku Ukraińcy istnieli w planach państw eu- mogły wydawać się stosunkowo odległą ropejskich (w szczególności Austro- perspektywą, zarówno dla C. Trylow- -Węgier i Niemiec), a także Rosji (plany skiego, jak i dla działaczy towarzystw odnośnie Galicji), to jednak zostały one siczowo-strzeleckich. odkryte w kontekście globalnej polity- Początkiem ukraińskiego ruchu ki dopiero w trakcie Pierwszej Wojny narodowo-wojskowego w XX wieku stał Światowej [1, 27; 29]. Wojna rozpoczę- się wspominany już przez nas Krajowy ta latem 1914 r., zapoczątkowała nowy zlot, w 100-lecie urodzin Tarasa Szew- czenki, który odbył się 28 czerwca 1914 1 See Part 1: Spheres of Culture / Ed. by Ihor Na- bytovych, 2014, Vol. IX. roku we Lwowie. Zlot zbiegł się z zama-
+ 213 + Spheres of Culture chem na następcę tronu Austro-Węgier Kormosz, W. Starosolski, W. Ciemnicki, Franciszka-Ferdynanda i jego żonę Zo- S. Tomaszewski, L. Cegielski. Przewod- fię. W zlocie udział wzięło 12 500 osób, niczącym Uprawy został C. Trylowski reprezentujących 120177 członków (później zastąpił go Stepan Smal-Stocki) 2166 strzeleckich, siczowo-sokolich i [6, № 10, 119]. płastowych organizacji Galicji. Jeden z W dniu 6 sierpnia 1914 roku GUR uczestników, M. Ugrin-Bezgrisznyj pisał: rozesłała odezwę „Główna Ukraińska „Entuzjazm [jest] wielki. Wraz z poja- Rada do całego narodu ukraińskiego”, w wieniem się na zlocie uzbrojonych Ukra- której nawoływała wszystkich ,”Kto tyl- ińskich Strzelców Siczowych był zauwa- ko jest zdolny, młody i stary, inteligencja, żalny entuzjazm nie do opisania, wielki chłopi, mieszczaństwo i robotnicy, sta- zapał, łzy radości w oczach widzów, nąć jak jeden mąż pod sztandarami US- niemilknące owacje. Każdy zrozumiał, S-ów, pod dowództwem UBU” [12, 488- że oto rozpoczyna się nowa epoka w 489]. Następnego dnia, 7 sierpnia 1914 historii całej Ukrainy. Od 1775 roku oto roku, UBU opublikowała komunikat o naród ukraiński szykuje się do decydu- połączeniu wszystkich organizacji strze- jącego boju o wolność Ukrainy z orężem leckich w jedną strukturę – Ukraińscy w dłoni” [18, 38]. Strzelcy Siczowi, o utworzeniu obywa- Uwzględniając sytuację, 30 lipca telskich i powiatowych komitetów do za- odbyła się narada kierownictw ukraiń- pisywania ochotników, zbiórek środków skich towarzystw strzeleckich, na któ- na ich utrzymanie, organizacji szkolenia rej została podjęta decyzja o utworze- wojskowego, środków dla potrzeb Ukra- niu ogólnej Rady Strzeleckiej. W dniu 2 ińskiego Czerwonego Krzyża i Głównej sierpnia 1914 roku główni ukraińscy Ukraińskiej Bojowej Kasy (Skarbnicy). politycy Galicji i Bukowiny – I. Boberski, Ukraińscy politycy nawoływali: „Roz- M. Łoziński. K. Lewicki, C. Trylowski, W. szerza się pożar wojny, w którym pękną Starosolski, L. Cegielski i in. powołali okowy, uciskające zniewolone narody. międzypartyjną organizację – Głów- W tym pożarze wykuwa się przyszłość ną Ukraińską Radę (GUR). Jej program Ukrainy. Ukraińska Bojowa Uprawa staje przewidywał utworzenie niepodległego się jednolitym dowództwem organizacji państwa Ukraińskiego na terytorium ukraińskich ochotników, która otrzymu- Ukrainy, Naddnieprza i narodowo-te- je nazwę Ukraińskich Strzelców Siczo- rytorialną autonomię ukraińskich ziem wych. Ukraiński Narodzie!.. Do broni!.. Z Austro-Węgier [12, 718], [16, 55]. orężem w dłoni uderzymy na odwiecz- W celu formowania wojskowych nego naszego wroga, na carat! Z bronią oddziałów ochotników ukraińskich, 4 w ręku będziemy walczyć o nasze pra- sierpnia 1914 roku we Lwowie została wa, honor i przyszłość!” [12, 489]. utworzona Główna Bojowa Uprawa, (w W wyniku rosyjskiej ofensywy późniejszym okresie – Ukraińska Bo- na początku września 1914 r. Bojowa jowa Uprawa, UBU). Organ ten stał się Uprawa przeniosła się do Wiednia. Tam organizacyjnym i kierowniczym ośrod- utworzyła Zbiorczą Stanicę USS – komór- kiem przyszłego wojska. W skład Bo- kę, bezpośrednio zajmującą się nabo- jowej Uprawy weszli przedstawiciele rem ochotników. Od tego czasu Bojowa GUR, Ukraińskiego Siczowego Związku, Uprawa pełniła funkcje propagandowe, Sokoła-Ojca: I. Boberski, D. Katamaj, T. wydawnicze i charytatywne, pozosta-
214 + Volume X, 2015 + jąc jednak do końca wojny politycznym Na posiedzeniu GUR w dniu 13 przedstawicielstwem USS. Dowodem sierpnia 1914 roku A. Żuk jako przed- popularności idei narodowego wojska stawiciel Związku Wyzwolenia Ukrai- był wielotysięczny napływ ochotników. ny (ZWU) trzeźwo oceniając sytuację, Gromadzili się oni z początku w mia- opowiedział się za podporządkowa- stach powiatowych aby później przema- niem ukraińskich strzelców austriackim szerować do większych miast, takich jak władzom wojskowym. Poparł przyję- Stanisławów, Tarnopol, Czortków, Ko- cie przez strzelców statutu, co pozwa- łomyja, Przemyśl i Stryj, gdzie byli roz- lało jego zdaniem sformować własny mieszczani w instytucjach ukraińskich. korpus. ZWU – organizacja utworzona W ciągu trzech tygodni do USS napłynę- przez Ukraińców – emigrantów z Rosji ło około 28000 osób, reprezentujących w dniu 4 sierpnia 1914 roku. Na jej czele wszystkie warstwy społeczne i prawie stali A. Żuk, W. Doroszenko, O. Skoropis- wszystkie zawody i ziemie galicyjskich -Jołtuchowski i M. Meleniewski. Ukraińców [17, 22], [6, № 10, 123]. W rezultacie, w drugiej połowie W szeregi USS wstąpili też znani sierpnia 1914 roku, władze austriackie ukraińscy politycy K. Lewicki, I. Kiwe- podporządkowały Legion USS 11-mu luk, L. Kulczycki, S. Baran. Lecz rząd au- Lwowskiemu korpusowi, a do władz striacki zezwolił na sformowanie tylko Galicji w dniu 22 sierpnia 1914 roku jednego pułku Ukraińskich Strzelców został przekazany projekt statutu. Ze Siczowych o liczebności 5 000 ludzi. strony władz austriackich formowanie Ponadto problemy z zaopatrzeniem Legionu odbywało się na podstawie tak były załatwiane bardzo powoli, stosun- zwanego Cesarskiego patentu z 1851 r. o ki prawne USS z austriackimi władzami ochotniczych formacjach wojskowych. wojskowymi nie były uregulowane, a au- Zgodnie z nim, każdy szlachcic cesar- striackie dowództwo pod wpływem pol- stwa miał prawo na własny koszt nająć skich polityków mnożyło przeszkody w ochotników, ekwipować ich, umundu- tworzeniu Legionu. Ilościowy skład for- rować i uzbroić, mianować dowódców i macji początkowo ograniczono do 2000 osobiście stanąć na ich czele. Po tym – ludzi. Dopiero po gwałtownych prote- przekazać ich do dyspozycji cesarza. W stach ukraińskich organizacji politycz- taki sposób przed ukraińskimi patrio- nych Wiedeń zgodził się na zwiększenie tami stanęły dwa najważniejsze prob- liczebności USS do 2500 ludzi [19, 17- lemy: znaleźć dowódcę spośród austro- 18], [9, 297], [14, 142-143]. Faktycznie -węgierskiej szlachty, która tradycyjnie była to wielkość jednego pułku. Tymcza- była bardziej lojalna w stosunku do sem Polakom zezwolono na sformowa- władzy państwowej i znaleźć środki, nie trzech brygad – siedmiu pułków pie- o które było trudno wśród tradycyjnie choty i dwóch kawalerii. Bojowa Uprawa biednej ludności ukraińskiej Wschod- prosiła Ministerstwo Wojny o oddele- niej Galicji. Ochotników można była gowanie z szeregów armii CK armii stu znaleźć tylko wśród nie powoływanych oficerów w celu uzupełnienia Legionu, do wojska, tzn. tych, którzy nie nie byli zwolniono tylko 6-ciu (ostatecznie – 20). powołani do armii CK i po osiągnięciu Wśród nich byli D. Witowski, S. Goruk, górnej granicy wieku poboru byli wcią- W. Diduszok. G. Kossak i in. [7, 748], [20, gani na listy pospolitego ruszenia [2, 300]. 15], [6, № 10, 123], [4, 100].
+ 215 + Spheres of Culture Tak więc formacje ochotnicze były (patrz kolorowa wkładka z oznakami przypisane do Landszturmu i podpo- stopni) [14, 108] [2, 91]. rządkowane Ministerstwu Obrony Ce- Struktura Legionu USS kształtowała sarstwa Austro-Węgierskiego. (Siły się stopniowo w latach 1914–1916 zgod- zbrojne Austro-Węgier składały się z z nie z austriackimi wzorcami. Ukraiński trzech formalnie równorzędnych części: Legion zaczął się formować na przełomie austriackiej Landswehry i jej rezerwy sierpnia – września 1914 roku z począt- Landszturmu, węgierskiego Honwedu ku we Lwowie, a potem w Stryju. Składał i jego rezerwy (pospolitego ruszenia) i się z 2500 ludzi, podzielonych na dwa właściwego, masowego „ogólnego woj- bataliony (lub zgodnie z przyjętą naro- ska”). Nie powołanymi do wojska mogli dową terminologią „kurzenie”) i jeden zostać tylko ci, którzy po osiągnięciu 19 półbatalion („półkurzeń”). Z początku ba- lat zostali uznani za zdolnych do służby taliony Legionu dzieliły się na kompanie wojskowej ze względu na stan zdrowia, („sotnie”) po 220 ludzi. Każda kompania ale podczas losowania wyciągali los składała się z czterech plutonów („czet”), zwalniający z niej. Ponadto ze służby a pluton – z 4 drużyn („rojów”) po 10- byli zwalniani ci, którzy przed poborem 15 ludzi. Liczebność jednej kompanii w zdołali zdobyć średnie wykształcenie warunkach bojowych wynosiła 100-150 i dostać się na uczelnię i ukończyć ją żołnierzy. Po sformowaniu Legionu USS przed osiągnięciem górnej granicy wie- okazało się, że wśród strzelców i oficerów ku poboru (23 lata). 38% stanowiła inteligencja, 26% - miesz- Do tej kategorii były zaliczane też kańcy wsi, mniej więcej tyle samo – ro- dzieci właścicieli dużych majątków botnicy i rzemieślnicy, odnośnie reszty ziemskich, wykładowcy szkół ludowych brak danych. Większość (75%) stanowiła i seminarzyści. Jak już wspomniano, jed- młodzież w wieku do 22 lat, w przedziale nym z warunków patentu było miano- od 22 do 27 – 16%. W ponad 99% byli to wanie na stanowiska dowódcze do ka- Ukraińcy wyznania greko-katolickiego [2, pitana włącznie przez organizatora je- 91], [3, 22], [14, 142-143], [16, 99]. Abso- dnostki (w rzeczywistości – wybierano lutna większość pochodziła ze Wschod- kandydatów samodzielnie). Ponieważ niej Galicji, ale byli również mieszkańcy tacy „oficerowie” nie byli równoprawni Zachodniej Galicji, Bukowiny, Zakarpa- z tymi w regularnej armii, do ich stop- cia, a nawet Naddnieprza! [14, 142], [19, nia dodawano przymiotnik „legionowy”. 103]. Największym problemem były pie- Strzelcy posunęli się dalej – dobrali do niądze: zgromadzone środki były kata- austriackich stopni wojskowych od- strofalnie niewystarczające. Stale istniały powiedniki z kozackiej historii. Tak na problemy z wyżywieniem, udało się kupić przykład, dowódcy kompanii wraz z tylko stare, kolorowe (wzór sprzed 1908 oficjalnymi stopniami byli „setnikami”. r.) umundurowanie Honwedu, zamiast Nawet oficerowie sztabowi („starszyzna nowoczesnych karabinów 5-strzałowych buławowa”) USS, którzy byli mianowani Mannlicher kupiono wycofane z uzbroje- przez austriackie władze spośród zawo- nia jednostrzałowe Werndle, a i te bez pa- dowych wojskowych (często ukraińskie- sków na ramię, zamiast których wiązano go pochodzenia), na użytek wewnętrzny sznurki. byli tytułowani nazwami stopni: „puł- Główna Ukraińska Rada, jak pisał kownik”, „podpułkownik” i „ataman” S. Ripecki, „..nie miała jasnej i wyrazi-
216 + Volume X, 2015 + stej opinii o zadaniu i roli USS”. Z jednej zjednoczeniowej. W ruchu tym wiodącą strony, ukraińscy politycy planowali była idea jedności wszystkich Ukraiń- zwiększenie składu ilościowego ochot- ców, jako spadkobierców słynnych ko- niczej formacji w celu wykorzystania zaków – siczowców. jej w działaniach bojowych, z drugiej – Charakterystyczne, że jeszcze w dążyli żeby strzelcy byli wyznaczeni do sierpniu 1914 roku, gdy zaczęto formo- służby na tyłach frontu i prowadzili pro- wać sotnie Strzelców siczowych, wczo- pagandę kulturalno-oświatową na oku- rajsi gimnazjaliści „...śpiewali na ulicach powanych przez Austro-Węgry ziemiach Lwowa pieśni o tym, jak rozerwiemy ukraińskich. Działacze GUR uważali że rosyjskie okowy i otrzymamy wolność przeznaczeniem ukraińskich ochotni- dla Ukrainy, i nikt w to nie wątpił”. Emi- ków jest praca na okupowanych tery- granci polityczni z Naddnieprza, A. Żuk i toriach „w celu stworzenia przyjaznych O. Skoropis-Jołtuchowski uważali, że po- nastrojów” [13, 39]. większenie USS będzie wspierać wzrost Z powodu sporów dotyczących li- politycznej roli Ukraińców w stosunkach czebności i kierownictwa formacji, z państwami Centralnymi. Lecz uzupeł- między ukraińskim kierownictwem nienie szeregów strzelców rekrutami politycznym a władzami, dopiero 3 było utrudnione z powodu rosyjskiej września 1914 roku w Stryju odbyła się okupacji Galicji i Bukowiny. W związku uroczysta przysięga na wierność pań- z tym, wśród członków ZWU dojrzała stwu, pod którego sztandarami strzelcy idea formowania ukraińskich jednostek mieli ruszyć do boju za wolność swoje- wojskowych spośród jeńców-ukraińców go ojczystego kraju. Oprócz niej, strzel- z Naddnieprza. Już 4 września 1914 cy złożyli inną, o wiele bardziej ważną roku ZWU zwrócił się do dowództwa we przysięgę swojemu narodowi: „Ja […], Lwowie z prośbą o zgodę na dostęp do Ukraiński Strzelec Siczowy, przysięgam jeńców-ukraińców z armii rosyjskiej. W ukraińskim kniaziom, hetmanom, Zapo- późniejszym okresie ten pomysł zapro- roskiej Siczy, mogiłom i całej Ukrainie, ponował władzom wojskowym metro- że wiernie będę służyć Ojczyźnie, będę polita lwowski Andrej Szeptycki. Jednak bronić jej przed wrogami, będę walczyć dopiero pod koniec października 1914 o honor oręża ukraińskiego do ostatniej roku ZWU dostała zgodę władz wojsko- kropli krwi. Tak mi, Panie Boże i Archa- wych na prowadzenie pracy narodowo- niele Michale dopomóżcie. Amen” [11, -oświatowej wśród jeńców. Rosyjskie i 92]. polskie kręgi polityczne były świadome, Tak więc za datę narodzin Legionu że utworzenie Legionu USS odbyło się USS jest uznawany dzień 3 września przy udziale ZWU [13, 40]. 1914 r. Od tego czasu z Legionem zwią- Przyszły lider rosyjskiego „białego” zana była ofiarna praca, ukierunkowana ruchu Anton Denikin w swoich wspo- na obudzenie i umocnienie wśród lud- mnieniach Szkice rosyjskiej smuty (cha- ności ukraińskiej poczucia narodowej osu) pisał: „Rola Związku wyzwolenia godności i idei zjednoczenia ziem ukra- Ukrainy jako organizacji państw Cen- ińskich pod sztandarami niepodległego tralnych dla prowadzenia propagandy, państwa. Strzelcy byli siłą, która miała szpiegostwa i werbunku do siczowych znaczny wpływ na rozwój ukraińskiej ukraińskich jednostek nie podlegała myśli politycznej i na kształtowanie idei żadnej dyskusji”. Na początku Pierwszej
+ 217 + Spheres of Culture Wojny Światowej dowództwo rosyjskie desantu oddziału ekspedycyjnego w w tajnej dyrektywie informowało, że rejonie Odessy, w skład którego miało USS – to „...doborowe wojska, które na- wejść 400 strzelców siczowych i 100 zywają siebie Ukraińcami i marzą o od- jeńców-ukraińców z obozów niemiecko- rodzeniu samodzielnej Małorosji”, że są -austriackich. Ponadto ZWU i USS łą- związani z ZWU i składają się głównie czyła jeszcze wspólna wizja przyszłości z inteligencji. Nawet polska policja w Ukrainy – niezawisłego, zjednoczonego latach 20-tych w jednym ze swoich ra- państwa [13, 41-42]. portów, analizując historię ukraińskie- Dowódca pierwszego pułku USS, go ruchu narodowego, zaznaczała że Hryhorij Kossak w liście do ZWU już w ZWU inicjował utworzenie Ukraińskich późniejszym okresie, 19 stycznia 1916 Strzelców Siczowych [13, 41]. r. pisał: „My, strzelcy i Wy, ZWU, wysoko Jesienią 1914 roku związki między i dumnie trzymaliśmy sztandar niepod- USS i emigrantami politycznymi z Nad- ległej Ukrainy, przelewaliśmy za niego dnieprza zaktywizowały się, ponieważ swoją krew, przykrywaliśmy go wałem powstały plany wspólnych operacji naszych ciał”. Jednym z najbardziej wy- wojskowych ukraińskich jednostek woj- razistych przejawów stosunku strzel- skowych i armii tureckiej. Na początku ców do Związku był list strzelców sotni jesieni 1914 roku w Stambule działacz Dmytra Witowskiego, wysłany przed- ZWU M. Meleniewski nawiązał kontakt z dzień Wielkanocy (1 kwietnia 1915 wojskowymi władzami Turcji oraz z kie- r.) w nim oni dziękowali Związkowi za rownikiem niemieckiej misji wojskowej „wielką i trudną działalność”, popierali w Turcji, generałem L. von Sandersem, idee ZWU i proponowali swoją pomoc: gruzińskimi działaczami politycznymi, „Prowadźcie, a od nas, ten kto pozosta- niemieckimi dyplomatami M. Zimme- nie przy życiu, odda Wam swoją młodą rem i G. Noebelem. M. Meleniewski do- bujną siłę, zdecydowaną, gwałtowną i wiedział się że wraz z przystąpieniem ostrą, jak brzytwa, krzepką i nieznisz- Turcji do wojny były planowane akcje czalną, jak stal. Da Wam żylaste, przywy- powstańcze na Kaukazie. Zapropono- kłe do pracy twarde ręce i myśl jasną i wał więc zaktywizowanie ukraińskiego mądrą” [13, 42]. ruchu wyzwoleńczego na zamieszka- Jak uważał S. Ripecki, tym listem nym przez Ukraińców Kubaniu, a także Strzelcy Siczowi deklarowali swoje od- wzniecenie powstania rejonie Odessy. danie ZWU „...jako jedynemu przedsta- Do końca września 1914 roku ZWU wicielowi spośród ukraińskich organiza- opracował plan bezpośrednich działań cji (wyrazicielowi) samodzielnych dążeń wojennych przeciwko Rosji. W dniu 4 narodu ukraińskiego”. Później, na zebra- października MSZ Austro-Węgier zaak- niach USS w dniu 11 maja 1915 r. we wsi ceptowało plan powstania, przygoto- Warpalance była wyrażona ocena dzia- wany przez Związek, a 9 października łalności ZWU w imieniu całego strzele- 1914 roku poinformowało posła austro- ctwa: „Ukraińscy Strzelcy Siczowi prze- -węgierskiego w Turcji I. Pallavichinie- kazują Związkowi Wyzwolenia Ukrainy go o poparciu planu działań ZWU. Dla swoje uznanie za jego dotychczasową wzniecenia powstania we flocie Czar- działalność i ślą serdeczne strzeleckie nomorskiej i na wybrzeżu (czarnomor- pozdrowienia”. Oddzielny list gratulacyj- skim) Kaukazu, planowano wysadzenie ny wysłali także znani działacze Ukraiń-
218 + Volume X, 2015 + skiego Strzelectwa Siczowego – H. Kos- -węgierskiej, już 10 września dowódz- sak, W. Starosolski, M. Nowakowski, H. two Legionu dostało rozkaz użycia Nowakowski, P. Franko, A. Przepiórski. pododdziałów USS do obrony przełę- M. Bilecki. N. Hirniak, M. Sajewycz i in. czy karpackich. Pierwsza do rejonu wsi Podobne gratulacje ZWU otrzymywał od Werecki Wyżne i Gudit została wysłana działaczy ruchu strzeleckiego również i kompania Wasyla Diduszki, która przy- później [11, 351]. stąpiła do walki z oddziałami kozaków. 17 września obóz szkoleniowy w ІІІ. Walki w Karpatach (wrzesień Strabiczewie opuściła kompania Osy- 1914 – czerwiec 1915) pa Semenki, a już 27-go przystąpiła do W związku z szybkim przesuwa- walki koło Sianek z oddziałami kozaków niem się wojsk rosyjskich w kierunku z Kubania, tracąc 5 strzelców. Następ- Lwowa ostateczne formowanie USS zo- nego dnia w potyczkach na przełęczy stało powstrzymane, a służby tyłowe Użeckiej i pod wioską Werecki Wyżne przeniesiono do Stryja. W tym czasie zginęło jeszcze 10 strzelców, 11 zostało stosunek władz austriackich do USS rannych, a 8 trafiło do niewoli. Tak więc zmienił się – ich użycie przeciwko car- w wyniku pierwszych starć z wrogiem, skiej Rosji widziano w pierwszej kolej- strzelcy stracili 34 ludzi, a wielu odnio- ności w wymiarze propagandowym, w sło rany. Jednak za pierwszą walkę USS celu zbuntowania ludności ukraińskiej. jest uznawany bój w okolicach Sianek – Dlatego w austro-węgierskim Sztabie Boryni 27 września. W przeddzień, 26 Generalnym nie wyrażono zgody na września, zgodnie z rozkazem dowódz- utworzenie z Legionu USS zwartej je- twa austriackiego, 1-szy i 3-ci plutony dnostki wojskowej, a postanowiono kompanii W. Diduszki, na czele ze swoim rozbić go na 10 oddziałów – kompanii, dowódcą wyruszyły z Dolnych Wrót na składających się z 220 żołnierzy w każ- Zakarpaciu w daleki rajd na tyły wro- dej, które miały zajmować się zwiadem i ga. Po rozgromieniu rosyjskiego taboru działalnością dywersyjną [11, 101-102]. artyleryjskiego wraz z eskortą i po for- W dniu 5 września 1914 roku do sownym całodziennym marszu, plutony wiosek Strabiczew (Meze Terebesz) i powróciły do Górnych Wrót, gdzie 2-gi i Goronda niedaleko Mukaczewa przybył 4-ty plutony toczyły walki z nieprzyja- pospiesznie sformowany Legion USS. cielem. Jak wspominał dowódca Legio- Tam została przeprowadzona jego re- nu USS, M. Gałuszczyński: „...kompania organizacja – Legion podzielono na 10 Diduszki, która 10 września 1914 roku kompanii, które zorganizowano w dwa ruszyła w pole, otrzymała 27 września i pół batalionu. Dowódcą pierwszego pierwszy liść do wspaniałego wieńca został mianowany major Michaił Woło- chwały wskrzeszanej ukraińskiej ar- szyn, drugiego – major Hryhorij Kossak, mii” [19, 103], [5, 14], [9, 304], [6, № 12, dowódcą trzeciego półbatalionu został 104]. major Stepan Szuchewycz. Szczególną Działając w składzie 129-tej węgier- uwagę zwrócono na szkolenie wojsko- skiej (1-szy batalion Legionu USS) i 130 we, orientację w terenie itp. [19, 103]. -tej austriackiej Brygady (2-1 batalion), Do końca września wszystkie podod- wchodzących w skład 55-tej Dywizji pie- działy USS zostały wysłane na front. W choty Korpusu Hofmana, strzelcy toczyli związku z ciężką sytuacją armii austro- częste potyczki z wrogiem. Na począt-
+ 219 + Spheres of Culture ku października, pokonując silny opór kowie, zdołała pokryć się ciałami zabi- nieprzyjaciela, strzelcy brali udział w tych, głównie rosyjskich żołnierzy. We- wyzwoleniu Skołego, Bolechowa, Dro- dle słów uczestnika tej walki, strzelcy hobycza, Borysławia, Stryja i innych „w mig” patroszyli wrogie głowy. Cechą miejscowości Wschodniej Galicji. Walka charakterystyczną tego boju było to, że USS o opanowanie szeregu ważnych z strzelcy nie używali bagnetów, a uderza- wojskowego punktu widzenia pozycji w li kolbami karabinów, co w tej sytuacji Karpatach była skuteczna, lecz okupiona okazało się bardzo skuteczne. Rezulta- dużą daniną krwi [9, 306-309], [10, 13]. tem tej walki było zdobycie strategicz- W dniu 6-go października Legion nie ważnych wzgórz, jednak kompania został podzielony na trzy grupy: jedna poniosła dotkliwe straty: 13 strzelców pod dowództwem Wołoszyna wyruszy- zginęło, a 14 zostało rannych. ła poprzez Wyżków i Seczeniów w kie- Należy zauważyć, że podczas walki runku na Ludwinówkę; druga, najwięk- o górę Klucz część strzelców była uzbro- sza grupa Kossaka – przez Wołowiec w jona w karabiny jednostrzałowe syste- kierunku Stryja; trzecia Szuchiewycza mu Werndla, które zostały wycofane – przez Użok i Turku na Drohobycz. Tak z uzbrojenia armii austro-węgierskiej rozpoczął się Karpacki marsz USS, któ- jeszcze w 1888 roku. Kompanie Di- ry okrył chwałą strzeleckie oddziały. W duszki i Dudińskiego okryły się chwałą istocie był to chrzest bojowy Legionu na górze Komarnickiej koło Synowód- USS. Już 9 października w komunikacie ska, którą zdobyły i utrzymywały przez austro-węgierskiego Sztabu Generalne- trzy dni, a później, gdy Austriacy oddali go zostało stwierdzone, że „...w walkach ją Rosjanom, 3 listopada śmiałym ata- wyróżnił się także Ukraiński Legion kiem ponownie ją odbiły. „Takie były Ochotniczy” [13, 45]. pierwsze walki Strzelców – wspominali W dniu 18 października półbatalion świadkowie wydarzeń – ich pierwsze Szuchiewycza dotarł do Borysławia, Dro- sukcesy, niepowodzenia i trudy. W tym hobycza i Nagujewicz. Kompania Iwana ciężkim jesiennym marszu Strzelcy uzu- Kossaka rozpoczęła pod Silcem walkę z pełnili swoją wiedzę wojskową i zdobyli trzema rosyjskimi kompaniami i 20 paź- pewne wojskowe doświadczenie. Wśród dziernika zajęła Drohobycz, a kompania trudów i niepowodzeń odpadli z szere- Dudińskiego weszła 21 października do gów strzelectwa słabi fizycznie i słabi Stryja. W boju z oddziałami piechoty ro- duchem. A pozostałych wspólny los za- syjskiej utraciła połowę stanu osobowe- hartował do dalszej walki” [13, 46]. go, lecz utrzymała zajmowane pozycje, Od grudnia 1914 roku strzelcy peł- podczas gdy oddziały austriackie dawno nili służbę zwiadowczą w Karpackich już je porzuciły. Jednocześnie kompanie Beskidach. Główne zadanie, jakie było Kossaka, Osypa Buszkowanego i My- postawione im przez dowództwo, po- chajła Barana powstrzymywały natarcie legało na obserwowaniu pozycji i prze- Rosjan w okolicy Synowódska [8, 378]. mieszczeń wojsk rosyjskich w rejonie W dniu 28 października kompania wioski Wyżkowa do rzeki Użok. Często W. Srokowskiego w zaciętym boju od- strzeleckie patrole były wysyłane na biła z rąk nieprzyjaciela górę Klucz pod tyły wroga, przynosząc ważne informa- Skołem. Bój trwał tylko kwadrans, lecz cje. „Dalekie marsze po górach, rajdy ziemia, jak wspominali naoczni świad- między wrogimi posterunkami i poru-
220 + Volume X, 2015 + szanie się po głębokim śniegu i w trza- mi siłami wyzwalając ukraińskie wioski skającym mrozie, wytężone obserwo- Żupany, Tarnawkę, Sławskie, Grabowce, wanie wroga, wymagały dużej siły woli Gołowieckie [6, № 12, 118-119]. i odporności nerwowej. A jednak byli Makówka została zajęta przez wśród strzelców tacy, którzy porywa- strzelców 22 marca i od tego czasu walki li się na te niebezpieczeństwa i ciężkie o nią nie ustawały przez kolejne 60 dni. próby. Pociągała ich romantyka przygód Góra ta w tym czasie była kluczową po- bojowych i żołnierska duma”. zycją obrony Południowej armii, dlatego Takimi bohaterami byli porucznik że nie pozwalała Rosjanom przedrzeć Iwan Baluk, strzelcy Roman Suszko, się dolinami rzek do Tuchły i Sławska. Mychajło Minczak, Hryhorij Truch, An- Między 23 marcem i 4 kwietnia Rosja- drij Melnyk, Omelian Lewycki, Myloła nie dwukrotnie próbowali przełamać Mychajłiw i inni. Od czasu kampanii pozycje USS na lewym skrzydle. Wróg karpackiej Legion USS zyskał sławę od- nieustannie niepokoił strzeleckie czaty ważnych górskich zwiadowców, których nocnymi wypadami. Jednak dzięki czuj- dowództwo nazywało „oczami frontu”. ności, plany nieprzyjaciela stale były ni- W dniu 23 stycznia 1915 roku woj- weczone. Po Wigilii Bożego Narodzenia, ska austro-niemieckie rozpoczęły na- wojska rosyjskie podjęły jeszcze jedną tarcie w Karpatach – rozpoczęła się tzw. próbę zdobycia Makówki szturmem, Ofensywa Liegensena. Ukraińscy Strzelcy tym razem atakując prawe skrzydło Siczowi, pokonując opór nieprzyjaciela, strzelców. Lecz nadejście jeszcze dwóch głęboki śnieg i mrozy, zajęli Sławskie i kompanii Romana Dudyńskiego i Zeno- Ławoczne. Na początku lutego rozpoczę- na Noskowskiego i tym razem pokrzyżo- ły się trwające wiele dni walki w rejonie wały zamiary wroga. Na froncie nastąpił wsi Niżniaja Rożanka, na górze Tatarów- tymczasowy spokój. Strzelcy dostali ce, która trzykrotnie przechodziła z rąk nawet możliwość wypoczynku w pobli- do rąk. Oprócz strat bojowych, wielu skich wsiach Gołowieckim i Zamkowej strzelców trafiło do szpitala z powodu Palance pod Mukaczewem. odmrożeń. W dniu 28 kwietnia rozpoczęło się Na początku marca kompanie USS nowe natarcie Rosjan. Zdaniem współ- w składzie odwodowych oddziałów czesnych badaczy, właśnie na okres 130-tej Brygady weszły do wioski Gra- między 28 kwietnia, a 2 maja przypadło bowiec. Do góry Makówki (wysokość apogeum walk o Makówkę. W tym czasie 933 m n.p.m.) strzelcy dotarli 22 marca góry broniły austro-węgierskie oddzia- w ciężkich warunkach. Podczas suro- ły, składające się z kilku kompanii 35-go wej zimy w latach 1914 – 1915 (śnieżne Pułku austriackiej Landwehry, a także zaspy osiągały wysokość 1,5–2 m) źle węgierskich ochotników i galicyjskich umundurowani legioniści byli zmusze- landszturmowców. Na pomoc forsow- ni nocować w śniegu, znajdując się przy nym marszem zostały przerzucone trzy tym cały czas na pierwszej linii. Czasem kompanie I-go i dwie kompanie II-go ba- straty spowodowane zimnem przewyż- talionów USS. Natarcie 28 kwietnia było szały bojowe: w batalionie Goruka 89 lu- spowodowane dwoma czynnikami. Po dzi odmroziło sobie nogi. Jednak udawa- pierwsze, dowództwo wojsk rosyjskich ło się im skutecznie nacierać: walczyli na próbowało nie dopuścić do austriackie- przełęczy Użockiej, praktycznie własny- go wyłomu w rejonie góry Makówki. Po
+ 221 + Spheres of Culture drugie, w tych dniach na Podkarpacie Tym razem, 30 kwietnia, zdecydo- przybył car Mikołaj II. W szczególności wanie zaatakowali górę ze wszystkich wizytował zdobyte miasta: Lwów, Sam- stron. Najbardziej zażarte starcie roz- bor, Chyrów i Przemyśl. Dlatego głów- poczęło się 1 maja. Po artyleryjskiej nodowodzący rosyjskim frontem Połu- nawale uderzenie rosyjskiej armii było dniowo-Zachodnim generał N. Iwanow skierowane na szczyt góry, w rezulta- chciał uradować swojego cesarza zwy- cie strzelcy, ponosząc ciężkie straty, byli cięstwem [13, 48-50]. zmuszeni do opuszczenia swoich pozy- Pod Makówkę podciągnięto artylerię cji. Porucznik legionowy Hnatewycz tak i rozpoczęto natarcie 12-tą Dywizją ka- opisywał początek walki: „Gdzieś koło walerii generała O. Kaledina, przy wspar- godz. 6-tej rano zagrzmiały rosyjskie ciu jednostek piechoty. Atak Rosjan roz- działa. Ciężki jęk rozległ się w karpa- wijał się pomyślnie i do obrony Makówki ckich górach. Padały wiekowe jodły. Na koło godziny 4-tej rano, z miejsc swojego głowy strzelców sypały się ołów, szrap- wypoczynku, przerzucono pięć kompa- nele, szczapy drzew. W dolinie już wygi- nii USS. Starczyło koło jednej godziny, nała się linia pod naporem niezliczonych żeby posiłki uratowały sytuację i nawet szarych moskalskich mas. Tylko szczyt przeszły do kontrnatarcia. Zaskoczo- Makówki, jak wyspa w morzu, oparła się ne niespodziewanym pojawieniem się temu zalewowi. Lecz i tam, pod osłoną strzelców siczowych, rosyjskie jednos- ognia artylerii, napierała szara lawina tki poddały swoje pozycje kompaniom szyneli i papach. Całe zbocze góry było Budzynowskiego i Melnyka. Starcie na- nią usiane. Moskale poruszali się z de- stępnego dnia, 29 kwietnia, trwało krót- speracją i bez wystrzałów. Jak gdyby ko (gdzieś miej więcej między 5-tą i 6-tą jakaś nieznana groźna siła gnała ich nie rano), ale było bardzo zacięte. Rosyjska ku zwycięstwu, lecz na pewną śmierć”. artyleria zamieniła szczyt góry w praw- Przeciwko takiej sile Rosjan, ogień strze- dziwe piekło. „Moskali sypało się i biega- leckich karabinów był zbyt słaby. Na do- ło między nami jak drzew w lesie”, – na- datek wróg zarzucił pozycje ręcznymi pisał uczestnik tej walki strzelec Petriw. granatami – nowym wówczas rodzajem Okrążyli oni kompanię Budzynowskiego, broni, przeciwko której strzelcy nie mie- której na dodatek zaczęła kończyć się li się jak bronić. Z potężną siłą uderzyła amunicja. Na pomoc przybiegły plutony wraża artyleria ze szczytów Kliwy, Poga- Romana Suszka, Wołodymyra Świder- ru i Tuchli [13, 50-51]. skiego i Josyfa (Osypa) Jarymowycza. „Współzawodniczyły dwie siły – pi- Po pierwszym starciu wręcz, Rosjanie sał Dymityr Witowskij, którego kom- ustąpili, a drugie starcie już u podnóża pania przyjęła na siebie niemal głów- Makówki doprowadziło do wycofania się ne uderzenie. – Jedna powiedziała: za Rosjan aż za rzekę Gołowczankę. W wy- wszelką cenę zdobędę, a druga odpo- niku walk 200 rosyjskich żołnierzy zo- wiedziała: za wszelką cenę nie oddam”. stało zabitych, kilkuset trafiło do niewo- Zażarta walka trwała przez cały li. Niemało wrogów pochłonęła Gołow- dzień. Do rosyjskiej niewoli trafiło kilka czanka, która w tym czasie wystąpiła z austriackich kompanii i część strzele- brzegów. Jednak nie dane było strzelcom ckich kompanii Melnyka i Budzynow- długo cieszyć się ze zwycięstwa – Rosja- skiego, wielu strzelców zginęło i zosta- nie rozpoczęli nowe natarcie. ło rannych. Lecz i dla wojsk rosyjskich
222 + Volume X, 2015 + było to „pyrrusowe zwycięstwo”, – Ro- szczere podziękowanie współczesnych sjanie zdołali utrzymać się na szczycie i przyszłych pokoleń... Udowodniliście, tylko przez 1 – 2 godziny. Strzelcy wraz że ukraiński naród nie zrezygnował ze dwiema węgierskimi kompaniami odbi- swoich praw do niezawisłego życia i że li utracone pozycje. Jednak Węgrzy po- musi zdobyć siłę i wolność w walce o te nieśli duże straty i opuścili Makówkę. prawa, okupioną krwią i żelazem. Udo- Strzelcy już po raz kolejny musieli bro- wodniliście, że wieloletnia niewola nie nić jej faktycznie samotnie. poprowadziła naród ukraiński w szere- Następnego dnia, 2 maja, Rosjanie gi pokornych niewolników, dlatego że znów rzucili swoje oddziały na Maków- zrodził Was, bojowników o wolność... kę. Dwukrotnie ona przechodziła z rąk Dlatego Ogólna Rada Ukraińska szcze- do rąk i dopiero za trzecim razem udało rze gratuluje Wam waszych wspania- się strzelcom złamać opór nieprzyjacie- łych sukcesów i śle serdeczne uznanie i la. 3 maja kompanie USS wycofały się z wdzięczność. Jeszcze Ukraina nie umar- pierwszej linii, zastąpione przez austria- ła!” [11, 353-355]. ków. W bitwie o Makówkę Legion po- Bojowa Uprawa wysłała oddzielne niósł ciężkie straty: 42 zabitych, 76 ran- gratulacje, w których jej przedstawi- nych, a 35 trafiło do rosyjskiej niewoli. ciele pisali: „Zwycięstwo pod Makówką Naturalnie, największy zachwyt walki przeżyje nie lata i dziesiątki lat, lecz wie- strzelców wywołały wśród ukraińskiej ki. Będzie błyszczeć w historii słońcem ludności. „Makówka – to pierwszy krok wojskowej chwały. Niech los pomaga da- na drodze, po której naród ukraiński z lej Waszemu niezwyciężonemu orężowi, obojętności przechodził do stanu ak- a o padłych Bohaterach niech wiecznie tywności – podkreślała w maju 1915 żyje w całym narodzie wdzięczna, szcze- roku lwowska gazeta «Diło». – Bitwa o ra pamięć!” [11, 355]. Tak zakończyła się Makówkę – to pierwsza wielka próba karpacka kampania Ukraińskich Strzel- galicyjskich Ukraińców stania się ak- ców Siczowych, która „...uczyniła z USS tywnym czynnikiem historii, twórcami prawdziwą jednostkę bojową, która w swojej przyszłości” [11, 121], [16, 116]. wojennej zawierusze utrzymała się na Z okazji bohaterskich walk na Ma- szczycie góry, a po Wojnie Światowej kówce Ogólna Rada Ukraińska i Ukraiń- stała się zarodkiem Ukraińskiej Armii. ska Bojowa Uprawa wysłały żołnierzom Karpackie walki były dla Ukraińskich USS telegramy gratulacyjne, w których Strzelców Siczowych najlepszą szkołą znalazły takie słowa: „Wy, młodzi ideo- sztuki wojennej, której pierwszy egza- wi synowie narodu, nasi Bracia, którzy min zdali na Makówce”. Strzelcy Siczo- zaraz po wybuchu wojny na pierwszy wi wspólnie z Austriakami i Węgrami zew stanęliście w szeregach Ukraiń- powstrzymali natarcie Rosjan, próbują- skich Strzelców Siczowych, którzy od cych przekroczyć Karpaty, a potem roz- samego początku wycierpieliście tyle począł się ogólny odwrót wroga [13, 53], trudu i ciężkich chwil i przeżyliście tyle [15, 108]. dotkliwych niepowodzeń i rozczaro- W kwietniu – czerwcu 1915 roku, wań, jednak nie upadliście duchem, nie w rezultacie ofensywy Gorlickiej, wojska straciliście zapału dla świętej Sprawy i dowodzone przez generała Mackense- nie opuściliście Waszego sztandaru, Wy na przełamały obronę armii rosyjskiej zasłużyliście na prawdziwy zachwyt i i otworzyły drogę na Lwów i Przemyśl.
+ 223 + Spheres of Culture W dniu 28 czerwca strzelcy kompanii кий, Нью-Йорк: Червона Калина 1967, Dmytra Witowskiego zajęli Halicz. Pod 608 с. silnym ogniem artylerii nieprzyjaciela 9. Крип’якевич Іван, Гнатевич Бог- strzelcy przeprawili się przez Dniestr i дан, Стефанів Зенон та ін., Історія укра- zajęli obronę na jego lewym brzegu. W їнського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / Упорядник Б. Якимович, następnych dniach legioniści wspólnie z Львів: Світ 1992, 712 с. oddziałami 130-tej Brygady kontynuo- 10. Литвин Микола, Науменко Кім, wali pościg za nieprzyjacielem. W dniach Українські Січові Стрільці, Київ: Знання, 29 – 30 czerwca zacięte walki toczyły się 1992, 48 с. nad rzeką Gniła Lipa, podczas których 11. Лазарович Микола, Леґіон Укра- zostały zniszczone wsie Siemkowce, їнських Січових Стрільців: формування, Tustań i Chrostków, a strzeleckie straty ідея, боротьба, Тернопіль: Джура 2005, wyniosły 10 zabitych, 30 rannych i 27 592 с. wziętych do niewoli. Ponosząc porażkę, 12. Левицький Кость, Історія ви- wojska rosyjskie zostały zmuszone do звольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914 – 1918, Перша odwrotu. Za nimi ruszyły oba batalio- часть, Львів 1928, 285 с.; Друга часть, ny USS. Niedaleko od wsi Zawadowej w Львів 1929, с. 289-496; Третя часть, Львів powiecie Podhajeckim zatrzymały się 1930, с. 497-776. nad rzeką Złota Lipa na prawie dwumie- 13. Монолатій Іван, Українські легіо- sięczny wypoczynek [13, 53]. нери. Формування та бойовий шлях Укра- їнських Січових Стрільців 1914–1918 рр., Bibliography and Notes Київ: Темпора 2008, 88 с. 14. Назарук Осип, Слідами Україн- 1. Верига Василь, Визвольні зма- ських Січових Стрільців, Львів 1916, 156 с. гання в Україні. 1913 – 1923: У 2-х томах, 15. Наші стрільці в рік по шевченків- – Львів: Інститут українознавства Націо- ськім здвизі 28 червня 1914 р. / Зладив нальної Академії Наук України 1998, Том Іван Боберський, Відень: Накладом Укра- 1, 523 с.; Том 2, 503 с. їнської Боєвої Управи 1915, 112 с. 2. Галущинський Михайло, З Укра- 16. Ріпецький Степан, Українське їнськими Січовими Стрільцями. Спомини Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і з років 1914 – 1915, Львів: Діло 1934, 216 с. збройний чин, Нью-Йорк: Червона Калина 3. Гірняк Никифор, Організація і 1956, 360 с. духовий зріст Українських Січових Стріль- 17. Темницький Володимир, Укра- ців, Філадельфія: Америка, 1955, 84 с. їнські Січові Стрільці (Думки й уваги з 4. Голубець Микола, Рік грози і на- приводу українського мілітарного руху), дій 1914, Львів: Накладом І. Тиктора 1934, Відень: СВУ 1915, 40 с. 128 с. 18. Угрин-Безгрішний Микола, Ве- 5. Гордієнко В., Українські Січові ликий здвиг, [у:] Історичний календар- Стрільці, Львів 1992, 48 с. альманах Червоної Калини на 1934 рік, 6. Думін Осип, Історія Леґіону Львів 1933, с. 38. Українських Січових Стрільців. 1914 – 19. Угрин-Безгрішний Микола, На- 1918,“Дзвін”, Львів 1991, № 9-12. рис історії Українських Січових Стрільців, 7. Думін Осип, Про причини ограни- Рогатин-Львів-Київ: Журавлі 1923, 128 с. чення чисельности леґіону УСС, “Вістник”, 20. Українські Січові Стрільці 1914 Том 4, Книга 10, Львів 1934, с. 746-753. – 1920 рр. / Pед. Б. Гнатевич, Репринт. 8. За волю України. Історичний відтворення з видання 1935 р., Львів: збірник УСС. 1914 – 1964 / Pед. С. Ріпець- Слово 1991, 160 с.
224 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Anton Kryzhevskyi
CLASSICAL STUDIES AT THE ST. VOLODYMYR UNIVERSITY IN THE СONTEXT OF INTRODUCTION OF SUBJECT SYSTEM EDUCATION 1906 1917
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine
Антон Крижевський
АНТИКОЗНАВСТВО В УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРЕДМЕТНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ 1906 1917
Abstract: In this article the author considers the development of Classical Studies in the context of introduction of subject system education at the Faculty of History and Philology of Saint Volodymyr University in the early 20th century. The author analyses the basic principles of Classical Studies training, according to the University Charter of 1884, and also the rules and programs for the exam in the State historical-philological Commission of 1896. The author determined the causes of the transition from the course system to the subject system in university education. Also the article characterizes the principles of the new education system, especially the curriculum of 1906, and the consequences of their implementation for the development of Classical Studies at the University. The article considers the legal aspects of the subject system introduction and a discussion between the Faculty of History and Philology of University and the Ministry of Education about the approval of new studying plans. The author analyses the curricula and position of Classical Studies disciplines in the university education system, which were revised and approved by the Ministry of Education in 1909 and 1910 respectively. Keywords: Saint Volodymyr University, Faculty of History and Philology, Classics, sub- ject system, university education, Historical and Philological Examination Board, course exams, classical philology, history of Greece and Rome
Після підписання Болонської ситеті св. Володимира, як і в біль- деклярації Україна розпочала про- шості імператорських університетів цес модернізації університетської Російської імперії, була запровадже- освіти в напрямку досягнення ев- на проґресивна предметна система ропейських стандартів. Із огляду на навчання з самостійним вибором це, актуальности набуває вивчення студентами курсів і дисциплін. Хоч особливостей розвитку вищої осві- вона і діяла до революційних подій ти на початку ХХ ст., коли в універ- 1917 – 1920 років, тобто трохи біль-
+ 225 + Spheres of Culture ше ніж десять років, проте осмис- ністерства освіти та був обмежений лення її історичного досвіду може жорсткими рамками, визначеними стати корисним у сучасних укра- Правилами, вимогами та програма- їнських реаліях. Функціонування ми випробувань в історико-філоло- предметної системи, в представле- гічній комісії в редакції 1896 року1 ній розвідці, розглянуто на прикладі [див: 12]. викладання антикознавчого комп- Згідно з навчальними плянами, лексу дисциплін. які відповідали вищезазначеним Варто зазначити, що цілісного правилам, всі студенти історико-фі- наукового дослідження, присвя- лологічного факультету, незалеж- ченого вивченню антикознавства но від їх приналежности до одного та впровадженню предметної сис- із трьох відділень2, мали прослу- теми в Київському університеті хати певну кількість обов’язкових св. Володимира у зазначений пері- (загальноосвітніх) предметів: од, немає. Історії університету (див: богослов’я, іноземну мову, латину, [9], [10]) подають розвиток анти- греку, стародавню історію (Греції, кознавства нероздільно з описом Риму, Сходу), російську історію, навчально-виховного та наукового церковнослов’янську граматику, іс- життя історико-філологічного фа- торію російської мови, історію ста- культету. Дослідження розвитку родавньої філософії, логіку, психоло- вищої освіти як в Україні [див: 11], гію та історію російської літератури. так і в Російській імперії [див: 3], в А потім, після двох спільних років тому числі й загальні, й присвячені навчання, мали скласти півкурсо- окремим періодам, лише побіжно вий іспит і вибрати відділення для згадують про впровадження пред- спеціялізації. Також варто відзначи- метної системи у 1906 році та дають ти, що особливе привілейоване ста- загальну характеристику принципів новище займали стародавні мови її функціонування й наслідків за- – грецька і латинська. Студенти за провадження. перші два роки працювали з грець- На основі аналізу особливостей кими і римськими авторами по дві навчального процесу на історико- години на тиждень із кожним. Під філологічному факультеті на межі час цих занять шліфувалась грама- століть, а також характерних рис тика і синтаксис мов. Окрім цього, нових навчальних плянів на факуль- кожен повинен був брати участь у теті та місць антикознавчих дис- практичних заняттях з клясичних циплін у них, простежено значення мов упродовж чотирьох семестрів впровадження предметної системи 1 Згідно зі Статутом 1884 року кінцеві іспити для розвитку антикознавства. в університеті замінювались випробування- Університет св. Володимира ми в державній історико-філологічній комісії увійшов у ХХ століття із Статутом, при університеті, яку очолювала особа, при- значена міністерством народної освіти. прийнятим 23 серпня 1884 року. 2 В університеті Св. Володимира на істори- Навчальний процес на історико-фі- ко-філологічному факультеті як і в більшос- лологічному факультеті, втім як і на ті імператорських університетів Російської інших, у переважній більшості ас- імперії було три відділення і лише в Санкт- пектів реґулювався постановами мі- Петербурзькому університеті існувало чет- верте – романо-ґерманської філології.
226 + Volume X, 2015 + (дві години з латини та дві з грець- наміку не вдалося покращити й піс- кої мови). Іспит із клясичних мов ля прийняття іншого навчального студенти складали тричі: на пер- пляну в 1890 році, який був покли- шому курсі, на другому і в комісії. каний дещо знівелювати перевагу Історія Античности мала більш при- антикознавчих дисциплін над ре- вілейоване становище, ніж історія штою предметів факультетського Середніх віків і Нового часу, оскіль- курсу наук [13, 22-23]. Таким чином ки іспит зі стародавньої історії скла- уже в 1893 році кількість студен- дав кожен студент, а студенти істо- тів на факультеті не перевищувала ричного відділення аж двічі: під час 2,5%3 [4, 4зв.]. півкурсового іспиту й у комісії. Так Професура університету декіль- само іспит зі стародавньої філософії ка раз намагалася переглянути на- був обов’язковим для всіх студен- вчальні пляни та розподіл предме- тів, а для клясиків він повторювався тів викладання. Відомо як мінімум в історико-філологічній випробу- про дві таких спроби (1892 та 1902 вальній комісії. Такий принцип роз- років [8, 10зв.]), але всі вони, після поділу предметів перетворював іс- відправлення в міністерство, зали- торико-філологічний факультет на шалися без відповіді. клясичну школу, де провідне місце Вдалий час для змін наступив займали антикознавчі дисципліни із революцією 1905 – 1907. Активна [2, 16]. участь студентства в революційних Звичайно, привілейоване ста- подіях призвела до відставання в новище антикознавста на історико- навчанні, а тодішня курсова систе- філологічному факультеті сприяло ма університетської освіти, зі своєю ґрунтовній фаховій підготовці спе- строгою послідовністю, не давала ціялістів із цього напряму й відкри- змоги надолужити втрачене. Тому вало широкі можливості для стрім- революція 1905 – 1907 року стала кого розвитку антикознавчих студій безпосереднім імпульсом до зміни в університеті. Проте такий стан ре- системи університетської освіти. чей мав і неґативні наслідки. Безпосереднім приводом до Якщо бюрократична машина перегляду навчального пляну й могла придушити невдоволення системи навчання слугували нові професури, то зі стрімким падінням правила півкурсових екзаменів та кількости студентів на факультеті, іспитів в історико-філологічній ко- що було пов’язано з їх небажанням місії, затверджені міністром освіти займатися клясичними мовами, ні Пєтром фон-Кауфманом 12 червня факультет, ні університет, ні навіть 1906 року [5, 14-17]. Відтак, згідно міністерство зробити нічого не мо- з §2 нових правил півкурсових ви- гли. Якщо до прийняття статуту пробувань, студент міг самостійно 1884 року на факультеті навчалося вибирати один із факультетських близько 10% студентів від їхньої за- навчальних плянів. §4 правил пе- гальної кількости [4, 4зв.], то з при- 3 Характерним є те, що після прийняття уні- йняттям нового навчального пляну верситетського Статуту кількість студентів в в 1886 році, їхній відсоток починає університеті й на усіх факультетах, крім істо- різко скорочуватися. Неґативну ди- рико-філологічного, постійно збільшувалась. З 1294 у 1882 році – до 2353 в 1894 [13, таб. 3].
+ 227 + Spheres of Culture редавав до компетенції факультету шого предмету, а також самостійно розробку правил і програм півкур- розробляв для себе навантаження сових іспитів. А §9 правил іспитів в на кожен семестр. По-четверте, фа- комісії дозволяв факультетам само- культетом було розроблено десять стійно встановлювати перелік пред- навчальних плянів, які повинні були метів для півкурсових іспитів та ек- сприяти поглибленому вивченню заменів у комісії. обраного напрямку [6, 9-9зв.]. Беручи до уваги нові мініс- Отже, після вступу на історико- терські постанови, після майже філологічний факультет універси- півторарічної перерви занять в тету св. Володимира студент обирав Імператорських університетах (в одну із десяти запропонованих спе- тому числі і в Київському універси- ціяльностей: філософію, клясичну теті), з весни 1905 року до осені 1906 філологію, порівняльне мовознав- року, на засіданнях 2 і 4 вересня 1906 ство, російську, слов’янську, роман- року історико-філологічний факуль- ську чи ґерманську філологію, росій- тет університету св. Володимира по- ську історію, всесвітню історію, та становив ввести у себе предметну історію мистецтв [6, 9]. Предмети по систему [6, 39]. При цьому факуль- кожній спеціяльності розподілялися тет спирався на Указ від 27 серпня на головні та другорядні. З основних 1905 року (часткове відновлення предметів кожної спеціяльности автономії), нові правила півкурсо- необхідно було скласти остаточний вих і остаточних випробуваннях від іспит у державній комісії. З допоміж- 12 липня 1906 та на досвід інших іс- них предметів складались іспити торичко-філологічних факультетів (півкурсові) упродовж перебування імператорських університетів. на факультеті. Студенти всіх спеці- Предметність прийнятої на іс- яльностей (окрім клясичної філоло- торико-філологічному факультеті гії, де встановлено особливий плян) системи полягала в декількох мо- повинні були опановувати твор- ментах. По-перше, відбувся поділ чість двох клясичних авторів (од- груп іспитів на ряд окремих екзаме- ного грецького і одного римського) нів із кожного предмету упродовж – кожного упродовж двох семестрів. усього університетського курсу. Також всі обов’язково здавали іспит Іспити можна було здавати після з іноземної мови, а православним відвідування відповідного курсу, а студентам рекомендували відвід- час складання визначав сам студент. увати курс богослов’я [6, 9]. По-друге, кожен студент обирав спе- Також варто відзначити, що для ціяльність при вступі й оволодівав деяких з десяти спеціяльностей пе- нею протягом восьми семестрів (до редбачалося ще більш глибока спе- цього часу розподіл студентів між ціялізація. Так, наприклад, обравши відділеннями відбувався після дру- всесвітню історію студент надалі гого курсу, а на освоєння вибраної міг вибрати яким саме періодом спеціялізації залишалося лише два (Античністю, Середньовіччям чи роки). По-третє, студент самостійно Новим часом) він прагне займатися. записувався на курси та встановлю- Подібна вузька спеціялізація перед- вав порядок вивчення того чи ін- бачалася на клясичній та російській
228 + Volume X, 2015 + філологіях [6, 10-11зв.]. хідноевропейських літератур) були Розглянемо детально навчаль- спільними для всіх, хто обрав своєю ні пляни спеціяльностей, які без- спеціялізацією всесвітню історію. посередньо відносяться до анти- Крім того, факультет рекомендував кознавства (клясичної філології та ще декілька дисциплін (історія фі- всесвітньої історії). До головних лософії, історія мистецтв (відповід- предметів спеціяльности “Клясична но до характеру груп основних пред- філологія” [6, 10] факультет відніс метів), політична економія та дер- грецьких та латинських авторів, іс- жавне право), два з яких, за вибором торію грецької та римської літера- студента, були обов’язковими. тури грецькі й римські державні та Таким чином, впроваджена фа- побутові (приватні) старожитності. культетом предметна система до- Далі, у залежності від обраного на- зволяла студентам займатися улю- прямку поглибленої спеціялізації бленою галуззю знань і сприяла (чиста філологія, старожитності чи високій фахові підготовці. Вузька історія), додавалися ще декілька пе- спеціялізація відкривала нові мож- реметів. Обравши суто філологію, ливості для розвитку як антикоз- студент у комісії складав грецьку та навства, так і інших напрямків іс- римську етимологію, діялектологію, торичної та філологічної науки. У синтаксис та метрику. Обравши ста- свою чергу успіхи й підвищення рів- рожитності, необхідно було скласти ня знань після впровадження нової археологію, топоґрафію Атен і Риму системи неодноразова підкреслюва- та художню мітологію, а при виборі лися факультетом, під час дискусії з історії – джерелознавство стародав- міністерством. ньої історії, грецьку і римську епі- Утім противників подібної сис- ґрафіку, державне право античних теми було вдосталь як серед ви- народів, методологію історії, істо- сокопоставлених чиновників, так ричну географію стародавнього сві- і серед професури факультету. ту та матеріяли ще ряду спецкурсів. Відтак, професор Митрофан Довнар- До додаткових предметів факультет Запольский виступив на факультет- відніс порівняльне мовознавство, ському засіданні 20 вересня 1906 стародавню філософію та всесвітню року з різкою критикою нових на- історію (загальний курс), а також іс- вчальних плянів і самодіяльности торію античного мистецтва. факультету. Він наголошував, що Для тих, хто хотів би спеціялізу- факультет немає підстав і повно- ватися в античному періоді всесвіт- важень відміняти чинні програми ньої історії [6, 11] навчальний плян і вимоги до іспитів в історико-фі- передбачав окремий перелік голо- лологічній комісії від 1896 року [6, вних предметів (ті ж дисципліни 5-5зв.]. як і для історичної групи клясичної Згідно із діючим статутом, но- спеціяльності були доповнені за- вий навчальний плян необхідно гальним курсом середньовічної та було затвердити в міністерстві нової історії). Додаткові предмети освіти, з чим виникли проблеми. (історія Сходу, російська історія, іс- Традиційний огляд викладання торія Візантії, слов’ян, Церкви та за- наук на 1906 – 1907 навчальний рік,
+ 229 + Spheres of Culture розроблений згідно із введеною фа- ди випускників університету, які культетом предметною системою, не мали всіх, визначених правила- був представлений ректорові дека- ми 1896 року, оцінок. Таким чином, ном 10 жовтня 1906, а згодом від- циркуляр 12 серпня 1908, не даючи правлений для затвердження в мі- ніяких вказівок щодо питання про ністерство освіти. Цей огляд викла- законність введеної факультетом дання отримав санкцію від міністер- предметної системи, зводив на прак- ства, так само, як і аналогічний на тиці цю систему нанівець [6, 40 зв.]. 1907 – 1908 рік [6, 40]. Восени 1907 У пошуках компромісу, факуль- року ідеї предметної системи було тет вирішив переглянути навчальні викладено в особливій друкованій пляни, пристосувавши їх до вимог брошюрі під назвою Загальні на- програм 1896 року, і зберігши яко- вчальні пляни і правила викладання мога більше рис предметної сис- на історико-філологічному факуль- теми. У результаті 21 травня 1909 теті Університету св. Володимира, року було представлено нові на- Київ 1907). Вона була направлена вчальні пляни [див: 2]. Кардинальні у міністерство, однак відповідь не відмінності плянів 1909 року від надійшла, хоча у той же час пред- варіянту 1906 року полягали в де- метна система фізико-математич- кількох моментах. По-перше, було ного факультету отримала санкцію відновлено поділ факультету, його міністерства (22 вересня 1907 за № студентів і предметів на відділення. 20931) [6, 40]. А весною 1908 року Три традиційні відділення (клясич- факультет зіткнувся з проблема- ної філології, слов’яно-російське та ми, про які попереджав професор історичне) було доповнено відді- Митрофан Довнар-Запольський. ленням романо-германської філоло- Навесні 1908 мали відбувати- гії. Також факультет погодився ввес- ся державні іспити для студентів, ти ряд загальноосвітніх предметів, які навчалися вже два роки по не- обов’язкових для всіх студентів, та затвердженій і не відхиленій мініс- пристосувати навчальні пляни до терством предметній системі. Тому вимог програм 1896 року. Новий фа- 19 березня 1908 за № 63 деканом культетський навчальний плян був історико-філологічного факультету затверджений міністерством через ректорові був представлений запит півтора року – 16 листопада 1910 щодо порядку складання державних року [1, 51] і був чинним до кінця екзаменів для тих, хто навчався за існування Імператорського універ- предметною системою. 29 березня ситету в Києві, тобто до Української він був перепроваджений попечите- революції 1917 – 1920 років. лю для передачі в міністерство осві- Навчальні пляни 1909 року збе- ти. Проте і він залишився без відпо- регли багато рис предметної систе- віді [6, 40зв.]. ми. Студент самостійно плянував на- 12 серпня 1908 року з міністер- вантаження, самостійно обирав кур- ства прийшов циркуляр, який за- си на семестр та час складання кур- бороняв попечителям навчальних сових іспитів4. Розподіл предметів округів призначати на вчительські 4 посади в середні навчальні закла- Замість терміну “півкурсові” іспити в нових правилах почали вживати курсові.
230 + Volume X, 2015 + між курсовими й кінцевими іспита- Далі, на прикладі клясичного ми залишився в компетенції факуль- (спеціялізації клясична філологія) тету. Було залишено десять навчаль- та історичного (спеціялізація всес- них плянів, які розподілили між вітня історія) відділень, розглянемо чотирма відділеннями – по три спе- навчальні пляни більш детально. ціялізації для кожного. Однак опа- Для студентів клясичного відді- нувати спеціяльність “Порівняльне лення обов’язковими були такі дис- мовознавство” можна було на трьох ципліни: історія грецької та рим- філологічних відділеннях. Клясичне ської літератури (два окремі курси), розподілялося на клясичну філоло- грецька та латинська граматика і гію, філософію та порівняльне мо- синтаксис (4 курси), історія старо- вознавство; слав´яно-російське – на давнього мистецтва та порівняльне російську, слов’янську філологію та мовознавство, а також санскрит або порівняльне мовознавство; рома- історія західноевропейських літе- но-ґерманське – на ґерманську, ро- ратур (на вибір) [2, 6]. Спеціялісти манську філологію та порівняльне з клясичної філології доповнювали мовознавство; історичне – на ро- ці курс наступними дисциплінами: сійську історію, всесвітню історію з грецьким та римським державним правом займатися одним із періодів правом і приватними старожитнос- та історію мистецтв [2, 4-5]. тями (4 дисципліни), метрикою, Факультетські предмети розді- епіґрафікою, ще двома античними лили на три частини: загальноосвіт- авторами і практичними заняттями ні (для всіх студентів), загальні для з греки і латини в об’ємі 16 годин з відділення та предмети обраної спе- кожної мови. Загальне навантажен- ціяльности. До групи обов’язкових ня було 145 годин, тобто по 18⅛ го- загальноосвітніх предметів відне- дин на семестр6 [2, 6]. сли латинську та грецьку мови5, іс- До списку предметів історич- торію Греції та Риму (дві окремі дис- ного відділення було віднесено іс- ципліни по 4 години на тиждень), торію Сходу, Середніх віків, Нового російську історію (загальний курс), часу, слов’ян, Візантії, вселенської історію російської літератури, істо- та російської Церков, історію се- рію стародавньої філософії, логіку, редньовічної та нової філософії, іс- психологію, церковнослов’янську торію мистецтв (клясичного та ще мову, історію російської мови. одного періоду на вибір), методо- Згідно з плянами факультету на опа- логію історії та один відділ історії нування цих дисциплін відводилось західноевропейських літератур [2, п’ятдесят три годин [2, 5]. Кожен 12]. Обравши своєю спеціялізацією студент також складав іноземну всесвітню історію, студенти слуха- мову, а студентів православного ві- ли спецкурси і відвідували прак- росповідання зобов’язали слухати тичні заняття з обраного періоду. ще й богослов’я. Вони читалися паралельно профе- 5 Заняття відбувалися у вигляді розбору 6 Під час розрахунків курівництво факуль- уривків чи цілих книг античних авторів, як тету виходили із максимального можливого поетів, так і прозаїків. На кожну мову відво- терміну перебування при університеті у ві- дилося 4 годи на тиждень протягом одного сім семестрів. Потім міністерство збільшило семестру. його до 12 семестрів.
+ 231 + Spheres of Culture сорами Катедри всесвітньої історії. ства. Сюди відноситься й величезна Загальна кількість годин з цієї спе- кількість обов’язкових предметів, ціялізації досягла відмітки 129 (16⅛ які часто для конкретної спеціяль- годин на семестр) [2, 13]. ности навряд чи були потрібними. Таким чином виглядала під- Сюди також варто віднести штуч- готовка антикознавців в наступ- ність згрупування спеціяльностей у ні десять років в університеті рамцях одного відділення. Стосовно св. Володимира, проте час від часу антикознавства, варто відзначити, міністерство освіти вносило пев- що дисципліни цього напрямку про- ні корективи в навчальний процес. довжували мати особливий статус, Наприклад, зобов’язало студентів, незважаючи на зменшення кіль- які прагнули після закінчення уні- кости годин, відведених на вивчен- верситету зайняти вчительські по- ня клясичних мов і на відсутність сади, відвідувати слав’янознавство обов’язкових для усіх студентів [1, 49] та вступ до порівняльного практичних занять із греки й лати- мовознавства [2, 5]. Також міністер- ни. Історія Античности залишалася ство своїм наказом від 1 серпня 1908 обов’язковим предметом для всіх року дозволило зараховувати на іс- студентів, читалася в достатньому торико-філологічний факультет без об’ємі (по 4 години на курси історії знання грецької мови [1, 44]. Для та- Греції та Риму) і складалася на двох ких студентів ввели спеціяльні кур- курсових іспитах. Спеціялісти ж із си мови протягом першого року на- всесвітньої історії здавали греко- вчання (4 годин в одному семестрі і римську історію у державній комісії. 6 у другому), а згодом організували Обов’язковими для всіх студентів і спеціяльні грецькі просемінарії [7, були також клясичні мови, хоч і в 5]. зменшеному обсязі, та історія старо- Отже, перехід від курсової систе- давньої філософії. ми із жорстким постійним графіком лекційних та практичних занять Bibliography and Notes до предметної із самостійним ви- бором дисциплін сприяв в універ- 1. Бубнов Николай, Учебные пра- ситеті св. Володимира академічнос- вила и программы Историко-фило- логического факультета Императорс- ті навчального процесу, глибокій кого университета св. Владимира, та якісній спеціялізації з обраного Киевъ: Типография императорско- предмету, а також продуктивнішій го университета Св. Владимира 1911, науковій роботі. Нові навчальні пля- 134 с. ни 1906 року, розроблені згідно з 2. Бубнов Николай, Ходатайство новою системою, були кроком упе- историко-филологического факульте- ред у пляні підготовки насамперед та, Киевъ: Типография Императорского самостійно і професійно мислячих Университета св. Владимира 1909, 21 с. фахівців. Разом із тим і варіянт від 3. Высшее образование в России: 1909 року містив багато позитивних Очерк истории до 1917 года / Ред. В. Кинелев, Москва 1995, 352 с. моментів, хоч із декількома суттє- 4. Державний архів міста Києва, вими недоліками, які виникли че- Фонд 16: Київський університет, рез виконання усіх вимог міністер- Опис 334, Справа 100: Объ устройстве
232 + Volume X, 2015 + особыхъ семинарий для специальной по- 8. Державний архів міста Києва, дготовки учителей древнихъ языковъ Фонд 16: Київський університет, изъ лицъ окончившихъ Университетъ, Опис 474, Справа 21: Учебные правила 11 арк. историко-филологического факульте- 5. Державний архів міста Києва, та, 28 арк. Фонд 16: Київський університет, Опис 9. Історія Київського універси- 345, Справа 79: Съ новыми правила- тету. 1834 – 1959: до 125-річчя з дня ми о зачете полугодий и производ- існування / Ред. О. Жмудський, Київ: стве испытаний въ комиссияхъ и о Видавництво Київського університету назначенияхъ сроковъ испытаний въ ім. Т. Шевченка 1959, 628 с. этихъ комиссияхъ, 36 арк. 10. Киевский университет (1834 – 6. Державний архів міста 1984), Київ 1984, 203 с. Києва, Фонд 16: Київський універси- 11. Левицька Надія Вища гумані- тет, Опис 345, Справа 152: С новым тарна освіта Наддніпрянської України планомъ преподавания на Историко- (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.), филологическом факультете Универси- Київ 2012, 395 с. тета. С особымъ мнениемъ г. Довнар- 12. Правила, требования и програм- Запольского, 51 арк. мы испытания въ комиссии истори- 7. Державний архів міста Києва, ко-филологической, Санкт-Петербургъ Фонд 16: Київський університет, 1896, 64 с. Опис 465/1. Справа 1288: Обозрение пре- 13. Университет св. Владимира в подавания на факультете в 1917 – 18 царствование Императора Александра учебный годъ, 18 арк. ІІІ: 1881 – 1894, Киевъ: Типография Императорского Университета св. Вла- димира 1900, 36 с. [
+ 233 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Vitalii Telvak, Vasyl Pedych
LVIV HISTORICAL SCHOOL OF MYKCHAYLO HRUSHEVSKYI: THE CULTURE OF THE CONFLICT
Ivan Franko Drohobych State Pedagogical , Ukraine Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ukraine
Віталій Тельвак, Василь Педич
ЛЬВІВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО: КУЛЬТУРА КОНФЛІКТУ
Abstract: The article is dedicated to the study of the conflicts among the representa- tives of Lviv historical school. The problem is investigated in a vertical (teachers-appren- tices) and a horizontal (the surrounding of apprentices) areas. It is concluded that the reconstructed conflict situations were common in communicative practices of the scien- tific fellowships, internal contradictions of which were everyday occurrence, frequently fitting in a typical argument of «parents and children». Keywords: M. Hrushevskyі, Lviv historical school, conflict, apprentices, debate
Схоларна проблематика в сучас- чена проблема вимагає спеціяльного ній українській історіоґрафії найчас- всебічного аналізу у вертикальній тіше зорієнтована на аналіз формаль- (вчитель / учні) та горизонтальній них структур та кількісних показ- (середовище учнів) площинах з ура- ників. Тому доволі рідко в поле зору хуванням як ґенези львівської школи, історіоґрафів потрапляють питання так і різнопланової джерельної бази. особливостей міжособистісної кому- У середовищі дослідників укра- нікації представників того чи іншого їнської історіоґрафії певної стерео- дослідницького середовища. Подібну типности набуло переконання про тенденцію спостерігаємо й стосовно складний характер Михайла Грушев- львівської історичної школи Михайла ського, який був чи не єдиною при- Грушевського. І якщо подекуди в літе- чиною його непростих взаємин із су- ратурі натрапляємо на спостережен- часниками, втім і з учнями. Вже після ня про психологічний клімат школи, кількох років перебування у Львові то практично не звертається увага на у вченого поступово склалася репу- широкий спектр конфліктних ситуа- тація людини непоступливої, котра цій, які у своєму становленні та функ- власну рацію відстоює надзвичайно ціонуванні зазнавала перша школа твердо. Все це наклало певну тінь на українських гуманітаріїв. Тож зазна- його відносини з учнями, адже опо-
234 + Volume X, 2015 + ненти М. Грушевського пускали пого- львівський професор знав із власного лоску, що молоді дослідники мусять досвіду про його проблеми з літератур- підкорятися у всьому його «пресії», бо ною українською мовою. Тож умовою фінансово залежні від учителя. Згада- публікації рецензійного тексту поста- ний стереотип навіть виробив певний вив обов’язкове його редагування ки- стиль поведінки одного з найближчих мось із філологів: «[…] З огляду, що се учнів Михайла Грушевського – Степа- річ принципіяльна і мова в сій міжна- на Томашівського, який, бажаючи по- родній публікації [«Věstnik Slovanskỳch казати власну незалежність від учите- Starožytnosti»] мусить бути бездоганна, ля, демонстративно опонував йому на я просив би Вас Вашу рецензію дати, людях – робив, за словами львівського перед висилкою до редакції, до язико- професора, «по троху опозицію для вої рецензії – напр. д-ру Возняку, або п. опозиції» [11, 59]. Він похвалявся пе- Павлику, або хоч і мені» [1, 65 зв.–66]. ред учителем, про що той з прикрістю М. Кордуба прийняв згадану умо- відзначив у щоденнику, «що має репу- ву, хоча, як свідчать подальші події, тацію, що ніколи не боїться висловити такий контроль був йому явно не до мені противну гадку» [11, 59]. С. Тома- вподоби, втім висловити своє неза- шівський навіть дозволяв собі давати доволення уголос він не наважував- поради вчителю, «аби […] взагалі не ся. Він просто не надіслав остаточ- цінив тих, що у всім притакують, бо ної версії своєї рецензії ані жодному залежать вповні від мене» [11, 110]. з названих мовознавців, ані самому Звісно, все це не сприяло нормалізації М. Грушевському, користаючи з його їхніх взаємин, та й зрештою робило поїздки до Росії. На прохання вчите- напруженими стосунки між іншими ля прокоментувати свій учинок, се- представниками школи, які спостері- ред багатьох пояснень він зазначив: гали за таким неетичним ставленням «Остаточно я не думаю, щоб зі мною до заслуженого працівника. справа вже так сумно стояла, щоб я Найчастіше конфлікти між М. Гру- не-вспів, коли схочу, старанною мо- шевським і його учнями виникали на вою написати пару сторін критики» етичному ґрунті. Надзвичайно враз- [5, 47]. Своїм обуренням дріб’язковою ливий, за його словами, на «рутенську опікою Михайла Грушевського Ми- манєру» пліткарства та інсинуацій, уче- рон Кордуба поділився зі своїм роди- ний доволі жорстко реаґував на подібні чем, впливом галицьким політиком речі. Для прикладу наведемо перший і ідейним опонентом автора Історії за хронологією його конфлікт з Миро- України-Руси Олександром Барвін- ном Кордубою, що виник навколо під- ським під час одного з приїздів до готовки молодим істориком рецензії Львова. Після їхньої бесіди О. Барвін- на перший том Історії України-Руси. ський, який мав гострий конфлікт з М. Грушевський, з подачі головного львівським професором, пустив по- редактора празького журналу «Věstnik голоску Львовом, що М. Грушевський, Slovanskỳch Starožytnosti» Любора Ні- боячись серйозної критики його пра- дерлє, запропонував молодому істори- ці, примушував молодого ученого по- кові Миронові Кордубі підготувати ре- казувати йому текст рецензії. цензію на першу частину багатотомни- Коли ці чутки дійшли до самого ка. При цьому, редагуючи твори учня, автора Історії України-Руси, він при-
+ 235 + Spheres of Culture родно зажадав пояснень від учня. ліфікований як чоловік, що не вспіє у Емоційний стан М. Грушевського своїй рідній мові склеїти двох речень яскраво передає зміст листа: «Що до правильно» [5, 47]. Вочевидь пере- рецензії на мою книжку, то пересила- буваючи під сильним враженням від ючи Вам пропозицію Нідерлє, я з огля- незручности ситуації, що склалася, ду на Вашу дуже лиху мову в оглядах М. Кордуба вказує на те, що пробле- був поставив умовою, щоб Ви присла- ми з мовою властиві й іншим укра- ли її до рецензії мені або Франку. Сю їнським дослідникам, втім і самому ділєму поставив я, знаючи рутенську М. Грушевському. «[…] Коли йде річ манєру скрізь дошукуватися укритих про мову, – пише у тому ж листі мо- гадок; як Вам ані я, ані Франко не по- лодий дослідник, – той Вам можна добалися, моглисьте вказати якусь зробити під тим оглядом заміти, що й третю особу, але Ви нічого не сказали Ви уживаєте слів і форм не чисто рус- против сеї умови. Натомість перед п. ких (українських – авт.)…». Врешті, Ол. Барвінським представили Ви, що М. Грушевському виявилося достат- от я під покривкою язикової рецензії ньо пояснень М. Кордуби і конфлікт хотів дістати рецензию до рук (оче- був вичерпаний. Це дозволяє говори- видно – боячися, аби Ви мене в ній ти про М. Грушевського як про емо- не знищили дуже). […] Отже Ви, пере- ційного, але відхідливого чоловіка. крутивши факти, постаралися пред- Відзначимо, що звертаючись до вза- ставити мене в негоднім сьвіти перед ємин учителя та учнів, ми неоднора- чоловіком мені ворожим. Ну, від го- зово знаходимо підтвердження цьому воріння п. Барвінського я може й не спостереженню. пропаду, а від Вашої рецензії може й Ще одним джерелом напруження не згину, але факт зістається фактом. між учителем та учнями було невідпо- Його моральну оцінку зіставляю Вам відне виконання останніми його дору- самим, я ж скажу тільки, що по нім не чень. При цьому найбільше прикрих, можу до Вас мати ані симпатії, ані по- але заслужених слів доводилося вислу- важання» [1, 80 зв.–81] (підкреслення ховувати тим учням, які у той чи інший М. Грушевського – авт.). Ми зумисне час належали до так званої «фамілії» навели таку довгу цитату, щоб пока- – найближчого кола його співробіт- зати безкомпромісність і різкість ре- ників. Про відвертість висловлювання акції М. Грушевського на етичні про- Михайлом Грушевським незадоволе- рахунки близьких йому людей. ности вчинками своїх учнів показово Заскочений таким розвитком по- свідчить уривок з його листа до Івана дій, М. Кордуба, звісно, був змушений Джиджори: «Прикро мині дуже, що виправдовуватися, наголошуючи, що Ви так легко берете свої зобов’язання поширена О. Барвінським інформація і так мало можна спуститися на Ваше «є прямо ложна а при тім звучить так слово. В таких молодих літах чоловік комічно…» (підкреслення М. Корду- повинен старатися заробити собі ре- би – авт.). Разом із тим він відверто путацію солідности й словесности, а зазначив: «Правдою є лише, що я по- Ви робите навпаки! Чого надіятися чувся доволі немило вражений, коли від «чужих», коли «свої» беруть так Ви поставили до мене таке бажанє; а легко свої обов’язки! Дуже мені се гір- се тому, що через се я бачився уква- ко!» [7, 61]. Цілком у «батьківському»
236 + Volume X, 2015 + стилі М. Грушевський міг і насварити говорю, що мимо всяких зимнійших своїх недбалих учнів. Про один такий відносин, які настали, коли кинув я випадок він згадує у щоденнику: «[…] Львів, я ціню і поважаю пана Профе- Джиджора якийсь як заяць на бараба- сора – і для того мушу дещо оправда- ні, я дуже його сварив, що марнує час» тися. […] Пишу отсї стрічки, бо я хочу [11, 49]. знова війти – в тісніші зносини праці Переконуючись у невиконанні – під проводом Пана Професора» [12, учнями покладених на них обов’язків, 2-3]. М. Грушевський міг і позбавити дові- Втім, справжнім випробуванням реної раніше справи. Так, після при- для львівської школи стали добре ви- йняття Археоґрафічною комісією На- вчені на сьогодні конфлікти в НТШ, укового Товариства ім. Т. Шевченка які призвели до фактичного розриву (АК НТШ) плянів козацької археоґра- М. Грушевського з Товариством і дея- фії, цей напрямок зголосився куру- кими його учнями, насамперед з С. То- вати Степан Томашівський. Але, як машівським, у 1913 р. Оскільки ця свідчить щоденник М. Грушевсько- проблема всебічно висвітлена в літе- го, молодий дослідник не впорався з ратурі [2], [3], [10], зупинимося лише таким масштабним завданням. «По- на тих її аспектах, які цікавлять нас тім було засід[ання] археоґраф[ічної] у розрізі обраної теми. Насамперед ком[ісії], – писав голова АК НТШ. – звернемо увагу на той факт, що при- […] Вияснив я справу видання актів чина конфлікту лежала в позанауко- Хмельн[ицького], що Том[ашівський] вій сфері і була пов’язана з гострою властиво нічого не зробив – делікат- критикою львівським професором ді- но я усунув його монополію, яку хотів ячів найвпливовішої тоді в Галичині він собі застерегти» [13, 24]. національно-демократичної партії і Опрацьовуючи розлоге листуван- її провідників за їх безпринципність і ня Михайла Грушевського зі своїми схильність до угодовства з польською учнями, натрапляємо на цікаве свід- владою. Відповіддю на цю критику чення про своєрідну «зраду» вчителя стала низка анонімних статей автор- його колишнім учнем. Йдеться про ства С. Томашівського, згодом вида- особу Миколи Стадника, котрий роз- них окремою брошюрою, де місцями почавши наукові студії у Львівсько- брутально опонувалося з М. Грушев- му університеті під керівництвом ським. Попри бажання С. Томашів- М. Грушевського, згодом перевівся до ського заховати свою причетність Кракова, відійшовши від попередньої до згаданих статей, сучасники мали співпраці. Коли ж за певний час він достатньо фактів для встановлення звернувся до колишнього вчителя з авторства. Ця обставина, як і подеку- проханням про допомогу, той відпо- ди хамський тон змісту публікацій, вів, що не почуває себе зобов’язаним дали цілком зворотній очікуваному «попирати» колишнього учня. Ціка- їх автору результат. Адже навіть опо- вими при цьому є пояснення М. Стад- ненти суспільно-політичної практики ника: «Під сю хвилю находжуся в такім М. Грушевського, втім і з числа його настрою, що хочу бути щирим і виска- учнів, відвернулися від ініціятора ви- зати все по щирости Мойому Дорого- ступу. Як приклад тогочасних настро- му Професорови. Без усякої гіпокризії їв, наведемо уривок з листа В. Доро-
+ 237 + Spheres of Culture шенка до М. Грушевського: «Повірте, його сторону, як це було, наприклад, що багатьом тут чесним і поступовим у випадку з І. Крип’якевичем. Сам же людям критика д[обродія] Стрільця «український Катон», як писав про із-за плота глибоко відразлива. Й ті, С. Томашівського В. Липинський, «ки- що не годяться з Вами, п’ятнують тон нувши […] обвинувачення, сам потім, критики Вашої критики. Та я певен, коли М. Грушевський вибився на верх що всі ці люде ще більше б обурились, у 1917 році, визбирав скрізь оцей свій коли б довідались, хто то писав. А пи- твір, так, що навіть в бібліотеці НТШ сав се чоловік, котрий Вам завдячує його нема». майже всією кар’єрою. Ваш ученик – Говорячи про конфлікти у львів- др. Степан Томашівський!» [6, 252]. ській школі в координатах «вчитель Градус брутальности значно зріс / учні», слід також згадати про те, що в опублікованій двома роками пізні- саме з початку ХХ ст. походить міт про ше анонімній брошюрі Перед Загаль- експлуатацію М. Грушевським своїх ними Зборами Наукового Товариства учнів. Наскільки про таку делікатну ім. Шевченка, що також готувалася за тему дозволяють говорити наявні безпосередньої участи колись най- джерела, життя їй дав С. Томашів- ближчого учня. Це видання, остаточ- ський, переконуючи М. Залізняка в но розсваривши М. Грушевського з корисливості професійних порад учи- львівськими колегами, відвернуло теля. В щоденнику М. Грушевський з від С. Томашівського ще більше опо- болем відзначив: «Прикро було до- зиційно налаштованих до голови відатися, що Томаш[івський] перед НТШ українських інтелектуалів. Від- Залізняком відраджував братися до чуття несмаку від нового твору Сте- Хмельниччини, до документів, бо я з пана Томашівського передає лист Фе- власн[их] інтересів туди його пхаю. дора Вовка до Володимира Гнатюка: Але Томаш[івський] вийшов скорше і «Брошуру про Грушевського читав, я не міг з ним поговорити» [11, 94]. і хоч ані кришечки не хочу боронити Цікаво, що попри той факт, що «нашого славнозвісного», але усе-та- джерелом конфлікту були зазвичай ки брошура мені не сподобалась, бо учні М. Грушевського, саме він нерідко занадто вже персональна і без усякої виступав ініціятором полагодження потреби анонімна. Обвинувачувати у напруженої ситуації. Прикладом цьо- анонімних скриптах не можна, се ро- му може слугувати вже неодноразово бить зле враження…» [3, 329]. згадуваний і добре висвітлений в істо- Наслідком згаданих вище кон- ріоґрафії конфлікт з С. Томашівським. фліктів стало не тільки зречення Незважаючи на численні прояви при- М. Грушевського з головування у крого для М. Грушевського демонстра- НТШ, але і його фактичний розрив із тивного «ірредентизму» свого учня, кількома учнями старшого поколін- він зробив перший крок до примирен- ня, що фактично ініціювали брудну ня, написавши в «пацифікац[ійнім] кампанію проти вчителя (у першу настрою записку до Том[ашівського], чергу, це С. Томашівський і І. Кре- щоб прийшов як що має час і гу- вецький). Також львівський профе- мор» [11, 100]. Як свідчить щоденник сор на тривалий час дистанціювався М. Грушевського, з’ясування відносин від тих учнів, що не стали виразно на тривало чотири (!) години. При цьому
238 + Volume X, 2015 + надзвичайно цікавими виглядають никнення і вирішення конфліктних накопичені С. Томашівським претен- ситуацій у системі «учень / учень». зії до вчителя. За словами останнього, Занурюючись у взаємини представ- «Томаш[івський] розводив свої жалі, ників львівської школи, у першу чергу дивувався тому, що я без всякої при- в око впадає підкреслена взаємопова- чини реальної, тільки через поведеннє га молодих людей, розуміння залуче- відчужився від нього (як се я йому по- ности до спільної праці та особливої яснив); з свого боку дарував огірченнє наближености до особи М. Грушев- тим, що я відсунув його від Записок (а ського. Незважаючи на молодий вік і навпаки я був прикро вражений, як він значні наукові амбіції, зовсім не спо- відсунувся), закидав, що не підтриму- стерігається особистої недовіри або вав його кандидатури на позиції, які боротьби за дослідницькі пріоритети. йому «належали» – віцеголовство в Навпаки, наявні факти дозволяють секції і в Товаристві, я казав, що вва- говорити, що представникам львів- жав його за молодим до сього» [11, ської школи було притаманне від- 109]. Остання фраза є особливо ціка- чуття спільної справи. Утім, доступні вою, оскільки дає нам підстави погля- джерела дозволяють зануритись у нути на суперечку М. Грушевського з специфіку культури конфлікту між С. Томашівським крізь призму клясич- учнями М. Грушевського. ного конфлікту «батьків і дітей», коли Як ілюстрацію «м’якої» версії старше покоління вчасно не зауважує конфлікту візьмемо проблему роз- амбіції молодшого. Також згаданий межування наукових інтересів, яку не приклад, на наше переконання, поваж- завжди вдавалося полагодити без вза- но підважує поширювану в літературі ємних образ. Для прикладу згадаємо тезу про авторитарність керівного М. Кордубу та С. Томашівського, які стилю М. Грушевського як лідера на- під проводом М. Грушевського занури- укової школи. лись у вивчення козаччини. Між ними Вочевидь, на сьогодні ми знаємо виникла суперечка з приводу видання про значно меншу кількість конфлік- актів, що висвітлювали польсько-ко- тів, які супроводжували спілкування зацькі відносини в добу Хмельниччи- М. Грушевського з учнями. Напри- ни. Чернівецький учений між доку- клад, виключно зі щоденника львів- ментами, які характеризують зовніш- ського професора ми дізнаємося про ню політику гетьмана, видав також його доволі напружені відносини з кілька актів, які, як вважав його львів- Олександром Сушком. У своєму що- ський колега, характеризували вну- деннику голова НТШ неодноразово трішні відносини у тогочасній поль- з прикрістю занотовує неетичну по- ській державі, а отже належать до кола ведінку свого учня, «котрий далі веде його археоґрафічних зацікавлень. Від- свою фронду» і навіть «випросився у чуваючи ніяковість ситуації, М. Кор- комісії, аби не екзамінуватися у мене» дуба, що прикметно, обирає саме вчи- [11, 47]. Про складнощі у взаєминах теля третейським суддею й пояснює: О. Сушка та М. Грушевського коротко «Вправді перед трома роками говорив згадував і В. Дорошенко [6, 252]. мені Том[ашівський] що хоче видати Важливим виміром нашої про- збірку актів до істор[ії] польсько-ко- блеми є з’ясування особливостей ви- зацьких зносин за Хм[ельницько]го,
+ 239 + Spheres of Culture щось в роді acta interna, але не маючи нотками образи, львівський історик ніякої звістки від сього часу, щоби він зазначив: «Але одного все таки можна справді щось такого приготовлював, я від д[обродія] Кордуби жадати: Коли пустив до друку і тих кілька актів, що вже не доброї волі супроти критико- мав їх у себе, не думаючи нікому влази- ваного ним автора, то в усякім разі ти в капусту, а просто тому, що вважав сумлінности в реферованю думок чу- їх інтересними. Впрочім, на мою дум- жих праць без огляду на те, чи вони ку, за Хмельниччини годі робити різку йому подобаються чи ні» [8, 542]. границю між acta externa i interna…» [5, Сучасний дослідник згадано- 64]. го конфлікту Володимир Пришляк, Складніший за внутрішніми при- осмислюючи мотиви критичного Кор- чинами конфлікт спостерігаємо при дубиного виступу, поряд із суто фахо- не завжди коректному рецензуванні вими моментами, наголосив: «У цій учнями праць своїх колег по школі. ситуації, можливо, ще й додались та Прикладом тут може стати гостра «заграли» амбіції М. Кордуби, елемен- критика М. Кордубою праці І. Джи- тарна заздрість, що не залишився у джори Економічна політика росій- Львові, як Джиджора, а змушений був ського правительства супроти Украї- учителювати в ґімназії в Чернівцях» ни в 1710-1730 рр., котру той захистив [9, 29]. На нашу думку, цей конфлікт у Львівському університеті як док- можна розглядати як своєрідну скеп- торат. На противагу всім іншим ре- тичну реакцію старших представників цензентам, які загалом схвально від- школи на творчі пошуки молодшої ґе- гукнулися на твір І. Джиджори, чер- нерації. Підстави для такого висновку нівецький історик, в уїдливому тоні дає оцінка критичного виступу Мико- доволі критично відгукнувся про пра- ли Кордуби ще одного представника цю молодшого колеги на сторінках молодшого покоління школи Миколи «Діла», зверхньо порадивши йому «не Залізняка, який у своєму листі до Іва- псувати паперу безвартними здога- на Джиджори піддав сумніву «занадто дами і комбінаціями». Віднотовуючи білими нитками шиту» «підозрілу та «важні методичні промахи», М. Кор- малопереконливу» рецензію старшо- дуба закинув авторові Економічної по- го колеги [8, 545]. літики різночитання між вступом та Втім, у середовищі учнів М. Гру- висновками студії, де на початку де- шевського були й значно гостріші клярація значного розвитку торгівлі конфлікти – вже не професійного, козацького гетьманату входила в су- а особистісно-етичного плану. Най- перечність із неґативними наслідка- більш яскравим прикладом конфлік- ми торгівельної реґламентації під час ту особистісного пляну у середовищі реформ Пєтра І [4, 1-3]. львівської школи служить уже згаду- У своїй відповіді, яку з незрозумі- ваний конфлікт в НТШ 1913 р., у якому лих причин «Діло» відмовилося дру- представники старшого та молодшо- кувати, І. Джиджора продемонстрував го поколінь, колись об’єднані в стару численні пересмикування його тез, а та нову «фамілії», стали фактично по закиди опонента назвав «несправед- різні сторони довголітнього голови ливими» і «безцеремонними». Закін- НТШ в оцінці його суспільно-політич- чуючи свою відповідь, з відчутними ної та науково-організаційної політи-
240 + Volume X, 2015 + ки. Але, що важливо, більшість учнів 4. Кордуба Мирон, З нашої наукової М. Грушевського, навіть ті, що не на- літератури [Іван Джиджора. Економіч- лежали до ближчого кола, не підтри- на політика російського правительства мали відвертих інсинуацій на адресу супроти України в 1710 до 1730 рр. Львів вчителя, засудивши методи боротьби 1912] (Відбитка із Записок науковго това- риства ім. Шевченка, т. XCVIII, CI, CIII, CV), С. Томашівського як аморальні. «Діло», Число 230, с. 1-3. Отже, як і будь-який інший науко- 5. Листи Мирона Кордуби до Михай- вий колектив, львівська школа також ла Грушевського і Федора Вовка / Упоряд- не уникла численних конфліктів різ- ники В. Наулко, В. Старков, [у:] Старожит- ного походження та тривалости. Втім, ності Південної України, Випуск 14, Запо- наведені конфліктні ситуації загалом ріжжя 2005, с. 12-76. були буденними явищами у комуні- 6. Листування Михайла Грушевсько- кативних практиках наукового спів- го, Том 2, Київ–Нью-Йорк–Париж–Львів– товариства не лише того часу, але й Торонто: Українське Історичне Товариство сьогодення. Тертя між учителем та 2001, 412 с. 7. Листування Михайла Грушевсько- учнями, а також у середовищі остан- го, Том 4: Листування Михайла Грушев- ніх, були доволі звичайними для на- ського та Івана Джиджори, Київ–Нью- укових шкіл, внутрішні протиріччя в Йорк: Українське Історичне Товариство яких ставали повсякденними подія- 2008, 552 с. ми, що, як ми це акцентували у випад- 8. Пришляк Володимир, Мирон Кор- ку з С. Томашівським, нерідко впису- дуба та Іван Джиджора: рецензент і ав- валися у клясичну модель конфлікту тор, [у:] До джерел: Збірник наукових праць «батьків та дітей». Загалом же, рекон- на пошану Олега Купчинського з нагоди струйована нами проблема культури його 70-річчя, Київ-Львів, 2004, с. 539-547. конфлікту на прикладі школи М. Гру- 9. Пришляк Володимир, Михайло Грушевський та Іван Джиджора: учитель шевського, на наше переконання, по- і учень у світлі взаємного листування, мітно актуалізує поглиблення уваги Листування Михайла Грушевського, Том 4: до психологічного клімату у творчих Листування Михайла Грушевського та Іва- середовищах українських учених не на Джиджори, Київ–Нью-Йорк: Українське тільки минулого, але й сучасности. Історичне Товариство 2008, с. 11-47. 10. Пшеничний Євген, «…Щадіть цен- Bibliography and Notes зорського олівця»: до історії появи статті С. Томашівського «Наша політика», «Україн- 1. Відділ рукописів Львівської націо- ський історик» 1991-1992, № 3-4, с. 352-361. нальної наукової бібліотеки України імени 11. Центральний державний істо- В. Стефаника, Фонд 61, Опис ІІ, Справа 79, ричний архів України у м. Києві, Фонд 1235: 108 арк. Грушевські – історики та філологи, Опис 1, 2. Горинь Василь , Михайло Грушев- Справа 25: Щоденники та записна книжка, ський і конфлікти в Науковому Товаристві 511 арк. ім. Т.Шевченка [в:] Україна: культурна спад- 12. Центральний державний істо- щина, національна свідомість, держав- ричний архів України у м. Києві, Фонд 1235: ність. Збірник наукових праць, Львів 1995, Грушевські – історики та філологи, Опис 1, Випуск 2, с. 143-156. Справа 764: Листи М. Стадника, 27 арк. 3. Грицак Ярослав, Конфлікт 1913 13. Щоденники М. С. Грушевського року в НТШ: причини і причинки, «Україн- (1904 – 1910 рр.) / Публікація Ігоря Гирича, ський історик» 1991-1992, № 3-4, с. 319-332. «Київська старовина» 1995, № 1, с. 18-27.
+ 241 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Serhiy Trubchaninov
THE STANDING COMMITTEE ACTIVITIES COMPILING THE HISTORICALGEOGRAPHICAL DICTIONARY OF THE UKRAINIAN LANDS 1919 1933
Ivan Ohiyenko Kamianets-Podilskyi National University, Ukraine
Сергій Трубчанінов
ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСТІЙНОЇ КОМІСІЇ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ІСТОРИЧНОГЕОГРАФІЧНОГО СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ 1919 1933
Abstract: This article analyzes the work of the Standing Committee which compiled the historical-geographical dictionary of the Ukrainian lands in Ukrainian Academy of Sciences, established in March 1919. This Commission was engaged in the research of the historical development of the historical regions of Ukraine. Commission members worked with a large number of archival documents and publications, organizing scientific trips searching for materials for the dictionary, collected information about the history of settlement of historical regions of Ukraine, the emergence of various ethnic groups, and so on. The work of the Standing Committee was attended by leading Ukrainian scientists: Academicians Dmytro Bagaliy, Oleksander Hrushevskiy, Kateryna Melnyk-Antonovych, Vasyl Danylevych and others. In 1926, the Commission was reorganized and became known as the historical-geographical Keywords: historical geography, the commission of the Ukrainian Academy of Sci- ences, Oleksander Нrushevskyi, historical-geographical dictionary
Становлення історичної гео- скрупульозно виписували на чис- графії в Україні як наукової та на- ленні картки історично-географіч- вчальної дисципліни відбувалося ну інформацію про усю територію наприкінці XIX – на початку XX ст. за України в її етнографічних межах. активної участи видатного україн- Майбутній словник мав бути повні- ського історика та громадського ді- шим від Słownika geograficznego ziem яча Володимира Антоновича (1834 polskich і, за словами його дружини – 1908). Як відомо, В. Антонович Катерини Мельник-Антонович, охо- висунув ідею складання Історич- плювати Право- і Лівобережну Укра- но-географічного словника України. їну, Галичину, Буковину та Угорську Професор створив із своїх студен- Русь, Холмщину, ґубернії Новоросій- тів гурток ентузіястів, члени якого ські, Донщину, Чорномор’є та міс-
242 + Volume X, 2015 + цевості з українським населенням мира Антоновича Дмитром Багалієм по всіх суміжних повітах Басарабії, підкреслювали: “Історична географія Курщини, Вороніжчини, а також являється основою, з одного боку, українські колонії по ґуберніях над- для української історії, а з другого волзьких, надуральських та сибір- – для сучасної географії” [30, 118]. ських. На жаль, здійснити задумане Вчені вважали за необхідне створи- В. Антоновичу не вдалося [6, 200], ти “особливу Постійну комісію для [33, VIII, ІХ]. Після смерти професо- складання Історично-географічного ра К. Мельник-Антонович безуспіш- словника Української землі, в усіх її но пробувала зацікавити цією ідеєю межах та за всі часи істнування Укра- Російське географічне товариство їни”. Практичним наслідком діяль- [36, 1]. ности цієї комісії стала б можливість До продовження історично-гео- складання історичних мап України. графічних досліджень, започатко- Автори записки підкреслювали, що ваних В. Антоновичем, повернулися “Історично-географічний словник тоді, коли Україна вперше у XX ст. України почав складати у Києві ще стала незалежною державою. Істо- небіжчик проф. В. Б. Антонович, який рично-географічні студії в системі заводив на картки всі звістки, котрі Української Академії наук у 1919 – на йому траплялися по джерелах про початку 1930-х років стали предме- міста й усякі оселі” [30, 119]. том дослідження Галини Вербилен- 16 грудня 1918 р. академік Д. Ба- ко [2], [3], [4] та Ірини Савченко [34], галій доповів Спільному зібранню [35]. Робота Т. Ананьєвої та О. Тодій- УАН про заснування Комісії історич- чук присвячена Історично-геогра- но-географічного словника [30, 428]. фічному збірнику, який видавався в Саме на Д. Багалія було покладено 1927 – 1931 рр. під егідою Історич- обов’язки по формуванню особового но-географічної комісії [1]. Проте не складу Комісії. Призначення керів- всі аспекти цієї цікавої теми ще ви- ника комісії відбулося через декілька світлені. Метою нашої статті є показ місяців. 13 березня 1919 р. на засі- багатогранної діяльности Постійної данні Першого (Історично-Філоло- комісії для складання Історично- гічного) відділу УАН було заслухано географічного словника Української curriculum vitae, реєстр праць учня землі, проблем, з яким стикались Володимира Антоновича, професо- працівники комісії, напрямків їхньої ра Олександра Грушевського та їх діяльности. наукову оцінку, яку було зроблено Варто зазначити, що необхід- академіком Дмитром Багалієм і од- ність досліджень у царині історичної ноголосно схвалено відділом. На за- географії розглядалася ще на стадії сіданні Першого відділу 20 березня вироблення законопроєкту про за- таємним голосуванням було одно- снування Української Академії Наук голосно обрано О. Грушевського на у Києві. 10 серпня 1918 р. автори по- посаду “директора Постійної комісії яснювальної записки до Комісії для для видавання історично-географіч- вироблення законопроєкту про ор- ного словника Української землі”. 26 ганізацію історично-філологічного березня голова Першого відділу ака- відділу УАН на чолі з учнем Володи- демік Д. Багалій згідно зі Статутом
+ 243 + Spheres of Culture Академії надіслав відповідне подан- тоновича та з’ясувати, які джерела ня Спільному зібранню УАН [30, 196; вже були використані і оброблені В. 197]. 29 березня 1919 р. на Спільному Антоновичем [19]. зібранні УАН таємним голосуванням Уже 30 квітня відбулося друге О. Грушевського було одноголосно засіданні Комісії. До роботи Комісії обрано на посаду “директора Постій- на ньому долучилися В. Абрамович, ної комісії для складання історично- Є. Перфецький та Л. Доброволь- географічного словника Української ський. Д. Багалій назвав основні землі” [30, 437]. матеріяли для проєктованого слов- 23 квітня 1919 р. відбулося пер- ника: Топографические описания на- ше засідання Комісії. У ньому брали местничеств (Топографічні описи участь: академік Д. Багалій, директор намістництв), Историко-стати- Постійної комісії професор О. Гру- стические описания губерний (Істо- шевський, члени Комісії – К. Мель- рико-статистичні описи губерній) ник-Антонович, В. Козловська, початку XIX ст., архівні джерела. Він В. Щербина, І. Каманін, О. Гермайзе. зазначив, що хоча цього основного У вступній промові Д. Багалій пові- матеріялу В. Антонович і не викорис- домив присутніх про затвердження тав, проте картки його гуртка “дають Першим відділом УАН персональ- повну можливість зробити перевірку ного складу Постійної комісії. Він того, що вже зроблено і використати, зазначив, що робота по складанню і до цієї перевірки треба, не гаючись історично-географічного словника приступити”. Було вирішено роз- була розпочата ще В. Антоновичем і шукати картки з матеріялами, які гуртком, який він організував. О. Гру- могли залишитись на руках членів шевський виступив із доповіддю про гуртка. В. Абрамовичу було доручено плян роботи складання словника. здійснити перевірку використаних Присутні також заслухали доповідь В. Антоновичем джерел і про її ре- К. Мельник-Антонович Заходи Анто- зультати доповісти через два тиж- новича біля складання словника і су- ні. Після того, як членів Комісії було часне становище підготованого ним закріплено за певними реґіонами, матеріялу. В. Щербина та І. Каманін було вирішено залучити до роботи доповнили доповідь своїми згадка- над Словником “нові сили”, зокрема ми про роботу гуртка В. Антоновича. й науковців із Харкова та Кам’янець- Зокрема, І. Каманін вказав, що карт- Подільського університету [20]. ки, які були підготовлені гуртком За свідченнями О. Грушевського, В. Антоновича, зберігалися в окремій з травня 1919 року Комісія розпочала шафі Київського Центрального Архі- роботу в постійному складі. “Голова, ву. Доповіді й інформації викликали два постійних членів і співробітник жваву дискусію щодо змісту словни- для вибирання відомостей на картки ка, території, яку плянувалося охопи- (спеціяльне доручення) – це її міні- ти, форми подачі матеріялів, методів мальний склад” [37, 102]. 22 травня та організації роботи. Було виріше- 1919 року на засіданні Першого від- но на черговому засіданні Комісії ділу УАН на посади постійних чле- обговорити плян роботи, оглянути нів Комісії було обрано О. Гермайзе картки, підготовлені гуртком В. Ан- та Є. Перфецького з оплатою по 750
244 + Volume X, 2015 + крб. (з відповідними надбавками за нографій і дискусій з приводу них”. новими ставками) на місяць кожно- Академік Д. Багалій підтримав цю му. При цьому вони були зобов’язані пропозицію, але запропонував, щоб безоплатно скласти не менше ніж дрібні технічні питання не вино- п’ять аркушів словника [38, 61]. силися на пленарні збори Комісії, а В інформації до канцелярії Нео- вирішувалися на зборах постійного дмінного секретаря УАН, яка була під- складу. На наступні збори Комісії за- готовлена від імені Комісії 26 липня пропонували теми своїх доповідей Є. 1919 р. за підписами Є. Перфецького Перфецький, О. Гермайзе та М. Тка- (за голову) та секретаря О. Гермайзе, ченко [21]. повідомлялося, що постійними спів- На надзвичайному засіданні Іс- робітниками (на повному утриман- торично-філологічного відділу УАН ні) Комісії окрім директора професо- 21 квітня 1921 р. було підтримано ра Олександра Грушевського були ще пропозицію О. Грушевського про дві особи – Євген Перфецький та Осип розширення студій Комісії “над ет- Гермайзе. Для складання покажчика нографічними й політичними меж- до джерел у Комісію було також за- ами Вкраїни в сьогочаснім і минулім, раховано Миколу Ткаченка [37, 35]. і в зв’язку з тим внести в сміту най- У додатку до повідомлення містився ближчого півріччя ще одну посаду список членів Комісії, що не одержу- відповідного штатного співробітни- вали постійної платні: академік Дми- ка” [22]. Проте, як слідує із Звідом- тро Багалій, Катерина Антонович, лення ВУАН за 1921 р., у штаті Комісії Володимир Щербина, Олександр Ро- були лише директор О. Грушевський, гозинський, Леонід Добровольський, секретар М. Ткаченко та постійний Валерія Козловська, Михайло Карни- член О. Гермайзе. До роботи було та- лович, Віктор Романовський, профе- кож залучено сім нештатних співро- сор Василь Данилевич, Іван Каманін, бітників [30, 303]. приват-доцент Олександр Сагарда, У 1922 р. зі скороченням штатів у Микола Білинський, Микола Шлем- ВУАН в Комісії залишився лише один кевич, Володимир Абрамович, [Кате- штатний співробітник – директор рина] Лазаревська, професор Микола О. Грушевський, проте участь у її ро- Сагарда, Микола Ткаченко, доцент боті брали 10 нештатних співробіт- Духовної Академії Попович, доцент ників [30, 337]. За протоколами засі- Духовної Академії Іваницький, Дани- дань встановлено, що у цей час із Ко- ло Щербаківський [37, 36-37]. місією співпрацювали: О. Гермайзе, “Нові сили” Комісії із завзятістю М. Ткаченко, В. Козловська, М. Корни- взялися за роботу. Так, на засідан- лович, К. Лазаревська, О. Грушевська, ні 30 липня 1919 р. приват-доцент І. Мандзюк, В. Пархоменко, С. Рклиць- Є. Перфецький виступив з пропози- кий, В. Юркевич [23], [24], [25], [26]. У цією “постійно обмінюватися дум- першому півріччі 1923 р. крім керів- ками з приводу не тільки технічних і ника у Комісії працювало 12 нештат- організаційних питань, але і з приво- них співробітників [27]. У Звідом- ду результатів своєї роботи і спірних ленні ВУАН за 1924 р. вказується, що моментів […] негайно призначити Комісія працювала під керівництвом збори для прочитання пробних мо- директора О. Грушевського у складі
+ 245 + Spheres of Culture двох штатних і двох нештатних спів- явлення необхідних матеріялів у робітників [31, 93]. архівах і бібліотеках Києва, співро- За новими штатами ВУАН, за- бітники виїжджали для роботи в ре- тверджених у жовтні 1925 р., Комісія ґіональних архівах. У реґіонах збира- для складання Історично-географіч- лися не лише архівні, але й друковані ного словника Української землі мала матеріяли, записувалися перекази складатися з керівничого Комісії та історично-географічного змісту, які трьох наукових співробітників [31, фіксувалися на відповідних картках. 148]. Але вже y травні 1926 р. Комісія У Центральному державному істо- зазнає суттєвого урізання видатків ричному архіві у м. Києві та в Інсти- – на 50% [17]. Зміни, які відбували- туті рукопису Національної бібліоте- ся в системі Академії наук, призвели ки імені В. Вернадського збереглися до певної наукової переорієнтації численні матеріяли, що свідчать про структур Історично-філологічного подібні відрядження: до Київського відділу. Зокрема, з 1926 р. Комісія в Полісся [11], до Житомира [10], до офіційних документах називаєть- Білої Церкви [12], до архівів Полта- ся Історично-географічною комісі- ви і Харкова [13], до Чернігова та на єю (стара назва також вживалася в Остерщину і Козелеччину [14] тощо. окремих документах навіть на по- З Комісією активно співробітничали чатку 1930-х років). У Звідомленні приватні особи, які передавали для ВУАН за 1926 р. вказувалося, що “Іс- Словника свої матеріяли з місцевої торично-географічна комісія у складі історії. Про це відомо, наприклад, з 4 штатних і 4 нештатних співробіт- листа до О. Грушевського колишньо- ників, окрім своєї звичайної роботи го земського лікаря і міського голо- – вибирання карткового матеріялу, ви Миргорода (1914 – 1917) І. Зуб- оброблення окремих питань з істо- ковського, який започаткував славу рії колонізації та складання статтів міста-оздоровниці. Він не лише наді- словникового типу про селища з ра- слав зібрані ним матеріяли по історії йонів Київщини, Волині, Чернігівщи- Миргородського курорту, але й руко- ни та Полтавщини, розпочала архівні пис своєї статті [29]. студії, що мали за своє завдання ви- Коли у процесі дослідження яснити склад київських архівних збі- певної проблеми з’являлися недо- рок, які не мають докладних описів, статньо пророблені хронологічні, щоб визначити насамперед матерія- топографічні чи інші питання, вони ли історично-географічного змісту” виносилися на обговорення Комісії [31, 243]. у формі рефератів. Так, із тематики Робота в архівах повинна була історично-географічного районуван- забезпечити джерельну базу для на- ня України було заслухано доповіді писання статей Словника. Працю в М. Ткаченка Історія районування та архівах здійснювали О. Грушевський, Основні принципи історично-геогра- О. Баранович, М. Карачківський, фічного районування [37, 29]. С. Шамрай, О. Грушевська, Н. Ждано- Все ж головним завданням Комі- ва та ін. члени Комісії [7, 177], [5, 211]. сії залишалася робота над створен- За співробітниками Комісії були ням Словника. О. Грушевський так закріплені певні реґіони. Крім ви- розумів завдання і мету видання іс-
246 + Volume X, 2015 + торично-географічного словника: ському і нештатному співробітнику “Історично-географічний словник Комісії С. Шамраю – по шість. По чо- має своїм завданням освітити гео- тири статті видали історик-архівіст графічні умови життя українського М. Тищенко та штатна співробітниця народу, хід заселення українським Комісії О. Грушевська. По три стат- народом його теперішньої території, ті належало краєзнавцю І. Бойку зріст більших центрів українського та штатному співробітнику Комісії життя, історичну долю українських М. Карачківському тощо [підрахова- поселень, розповсюдження по укра- но за: 1, 382-383]. їнській території інших племен, які На початку 1930 р. знову по- брали участь в місцевім українським гіршилося матеріяльне становище життю” [39, 1]. співробітників Комісії. Так, у березні Виходячи з цього, словник мав на умовах неповної зайнятости ста- включати інформацію про: ріки з їх ли працювати окремі члени Комісії: притоками, озера, височини; міґра- ляборант Н. Жданова – 2 дні по 6,5 ційні шляхи племен; територіяльні й годин, бібліотекар О. Нещадименко адміністративні назви різних частин – 1,5 дні по 6,5 годин, науковий спів- українських земель; поселення як робітник О. Грушевська – 1 день по 6 археологічної так і історичної доби, годин, С. Шамрай – 1 день по 6, 5 го- які у минулому мали певне торгі- дин. Про ніяку додаткову оплату не вельно-економічне значення тощо могло й бути мови [28]. У серпні 1930 [39, 2-3]. Структура Словника перед- р. комісія по “чистці” апарату ВУАН бачала загальний нарис з історії за- постановила “зняти з посади за від- селення українських земель, а також сутністю потрібної наукової кваліфі- опис українських колоній поза меж- кації” асистента Комісії історично-ге- ами України [39, 4]. О. Грушевський ографічного словника Ганну Шамрай обережно ставився до визначення – сестру О. Грушевського [32, 99]. хронологічних меж Словника, про- Незважаючи на всі проблеми, понував не використовувати при на- співробітники Комісії плянували писанні статей про населені пункти вести нові дослідження по вияв- “матеріял економічно-статистичний ленню та опрацюванню документів з останнього часу” [40, 4]. у місцевих архівах, видати чергові У 1927 – 1931 роках Комісією томи збірника, публікувати науко- були опубліковані чотири томи Іс- во-популярні праці. Так, на засіданні торично-географічного збірника, 13-14 жовтня 1930 р. Комісія проси- які вмістили 42 статті, присвячені ла виділити їй ліміт для друкування окремим питанням з історії заселен- у 1931 р. праць загальним об’ємом ня Київщини, Волині, Чернігівщини, 102 друкованих аркуші, у 1932 р. – Поділля, історії окремих міст (Ста- 47 аркушів, у 1933 р. – 120 аркушів родуба, Василькова, Борисполя, міст [16]. На засіданні 2 листопада підні- Лівобережної України) тощо. Автор- малося питання про “культурно-по- ство цих статей належало 15 особам: пулярну роботу”. Було запляновано співробітникам Комісії та краєзнав- лекції з історії міст Заслава, Старо- цям. Найбільше із опублікованих у костянтинова, Остра й Козельця. збірнику статей належало О. Грушев- Передбачалась навіть лекція про за-
+ 247 + Spheres of Culture вдання Комісії для робітників Дон- роботу над своєю темою Буржуазні басу [18]. 18 березня 1931 р. у запис- концепції в історії колонізації Украї- ці до Видавництва ВУАН говорилося ни, тому був звільнений з ВУАН [32, про запляновані на поточний рік 303-304; 309]. словники Південна Волинь, Остер- У першому півріччі 1933 р. Ко- щина та Городнянщина, а також мо- місією не було випущено наукових нографії О. Барановича, М. Ткаченка праць, наукові співробітники не їз- та О. Грушевського [15]. дили у відрядження, не брали учас- На жаль, ці пляни так і не були ті у конференціях і з’їздах. У той же здійснені. Згортання совєтським час, весною 1933 р. було передано в керівництвом політики україніза- редколегію рукопис першого тому ції та початок репресій проти спів- збірника Економіка Сталіншини в робітників ВУАН, призвели до того, аспекті II п’ятирічки. Продовжу- що робота комісії фактично призу- валася робота над другим томом пинилася в 1932 р. Із 1931 р. Комісія збірника – Революційна боротьба входила до складу Циклу історич- пролетаріяту Сталінщини. Спів- них наук Другого (соціяльно-еко- робітники Комісії К. Антипович і номічного) відділу ВУАН. Все перше О. Баранович “виступали проти на- півріччя 1932 р. О. Грушевський був ціоналістичних концепцій україн- у відпустці. На посаді голови Комі- ської буржуазної історіографії, осо- сії його заміняв О. Баранович. Весь бливо М. Грушевського і окремих цей час члени Комісії намагались представників його школи” [32, “пов’язати свою роботу наукову з 315-316]. Коли у другому півріччі практикою соціялістичного будів- 1933 р. було зламано стару структу- ництва”. У зв’язку з цим була обра- ру Історичного циклу та створено на основна тема діяльности Комі- п’ять секторів “за новою стрижне- сії – Сталінщина в аспекті другої вою проблематикою”, Історично-ге- п’ятирічки [9]. ографічної комісії більше не стало Як і скрізь у системі ВУАН, на по- [32, 305]. чатку 1930-х в Комісії відбувалося Незважаючи на важкі обставини викриття “буржуазних концепцій”. свого існування, Постійна комісія Зокрема, 6 травня 1932 р. на спільно- для складання Історично-геогра- му засіданні Комісій соціяльно-еко- фічного словника Української землі номічної історії України та історич- залишила після себе значний науко- но-географічної О. Баранович мусив вий доробок, який можна викорис- прочитати доповідь на тему: Буржу- товувати і сучасним дослідникам. азні концепції історії України в його Досвід її діяльности також свідчить, роботах [8]. У Звіті про роботу Дру- що без організаторів науки і справ- гого відділу ВУАН за 1933 р. вказува- жніх її подвижників, без сприяння з лося, що історичний цикл “був най- боку держави, неможливо здійснити більше засмічений грушев’янцями вартісний науковий проєкт, яким і і великодержавниками”. Зокрема, в мав стати Історично-географічний Історично-географічній комісії пра- словник Української землі. цював “великодержавник по ідео- логії” В. Романовський. Він зірвав
248 + Volume X, 2015 + Bibliography and Notes 10. Інститут рукопису Національ- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- 1. Ананьєва Т., Тодійчук О., Історич- ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11613, но-географічний збірник 1927 – 1931. Бі- 110 арк. бліографічний покажчик, [у:] Український 11. Інститут рукопису Національ- археографічний щорічник. Нова серія, ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- Випуск 2, Український археографічний ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11629, збірник, Том 5, Київ: Наукова думка 1993, 1 арк. с. 376-383. 12. Інститут рукопису Національної 2. Вербиленко Галина, Історико-ге- бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ографічні дослідження в історично-фі- Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11734, 1 арк. лологічному відділі ВУАН у 20–30-х роках 13. Інститут рукопису Національ- ХХ ст., Київ: Інститут історії України На- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- ціонально Академії Наук України 2014, ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11735, 120 с. 1 арк. 3. Вербиленко Галина, Праці Постій- 14. Інститут рукопису Національ- ної комісії історично-географічного слов- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- ника Української землі ВУАН – джерело ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11741, написання Історії міст і сіл України, [у:] 1 арк. Історія України: маловідомі імена, події, 15. Інститут рукопису Національ- факти, Київ 2010, Випуск 36, с. 386-396. ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- 4. Вербиленко Галина, Роль істори- ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11743, ко-філологічного відділу ВУАН у розви- 1 арк. тку історичної географії в 20–30-х роках 16. Інститут рукопису Національ- ХХ ст., [у:] Регіональна історія України: ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- Збірник наукових статей, Випуск 5, Київ: ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11828, Інститут історії України 2011, с. 195-208. 5 арк. 5. Діяльність історично-географіч- 17. Інститут рукопису Національної ної комісії за першу половину 1927 р., [у:] бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Історично-географічний збірник, Том 2, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11953, 1 арк. Київ 1928, с. 210-211. 18. Інститут рукопису Національ- 6. Добровольський Леонід, Праці В. ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- Б. Антоновича на ниві історичної геогра- ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11976, фії, [у:] Записки Історично-філологічного 1 арк. відділу ВУАН, Книга ІХ, Київ: З друкарні 19. Інститут рукопису Національ- Української Академії Наук 1926, с. 185- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- 207. ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12003, 7. Звідомлення історично-геогра- 2 арк. фічної комісії за 1926 р., [у:] Історично- 20. Інститут рукопису Національ- географічний збірник, Том 1, Київ 1927, ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- с. 177-178. ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12005, 8. Інститут рукопису Національ- 2 арк. ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- 21. Інститут рукопису Національ- ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 3828, ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- 4 арк. ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12011, 9. Інститут рукопису Національної 2 арк. бібліотеки України імені В. І. Вернадсько- 22. Інститут рукопису Національної го, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 11612, бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 2 арк. Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12035, 1 арк.
+ 249 + Spheres of Culture 23. Інститут рукопису Національ- 33. Мельник-Антонович Катерина, ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- До видання І тому творів В. Антоновича, ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12060, [у:] Антонович Володимир, Твори, Том 1, 1 арк. Київ: Друкарня Всеукраїнської Академії 24. Інститут рукопису Національ- Наук 1932, с. VI-LVIII. ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- 34. Савченко Ірина, Започаткування ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12061, видавничого проекту Української Акаде- 1 арк. мії наук Історично-географічний словник 25. Інститут рукопису Національ- українських земель, [у:] Регіональна іс- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- торія України: Збірник наукових статей, ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12075, Випуск 7, Київ: Інститут історії України 1 арк. 2013, с. 213-222. 26. Інститут рукопису Національ- 35. Савченко Ірина, Заснування Укра- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- їнської Академії Наук і започаткування ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12079, академічних історично-географічних до- 1 арк. сліджень, [у:] Національна та історична 27. Інститут рукопису Національ- пам’ять: Збірник наукових праць, Ви- ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- пуск 7, Київ 2013, с. 277-283. ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12098, 36. Центральний державний істо- 1 арк. ричний архів України, м. Київ, Фонд 832: 28. Інститут рукопису Національ- Особистий фонд професора Антоновича, ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- Опис 1, Справа 176, 3 арк. ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 12099, 37. Центральний державний істо- 1 арк. ричний архів України, м. Київ, Фонд 1235: 29. Інститут рукопису Національ- Грушевські – історики, лінгвісти, Опис 1, ної бібліотеки України імені В. І. Вернад- Справа 1063, 102 арк. ського, Фонд Х: Архів ВУАН, Справа 18782, 38. Центральний державний істо- 2 арк. ричний архів України, м. Київ, Фонд 1235: 30. Історія Академії наук України. Грушевські – історики, лінгвісти, Опис 1, 1918 – 1923: Документи і матеріали, Справа 1064, 105 арк. Київ: Наукова думка 1993, 571 с. 39. Центральний державний істо- 31. Історія Національної академії ричний архів України, м. Київ, Фонд 1235: наук України. 1924 – 1928: Документи і Грушевські – історики, лінгвісти, Опис 1, матеріали, Київ: НБУВ 1998, 764 с. Справа 1244, 4 арк. 32. Історія Національної академії 40. Центральний державний істо- наук України. 1929 – 1933: Документи і ричний архів України, м. Київ, Фонд 1235: матеріали, Київ: [б.в.] 1998, 544 с. Грушевські – історики, лінгвісти, Опис 1, Справа 1245, 4 арк.
250 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Vasyl Dudar
FEATURES OF STATE AND CHURCH RELATIONS IN THE SECOND POLISH COMMONWEALTH THE CONTEXT OF THE UKRAINIAN GREEK CATHOLIC CHURCH ACTIVITY IN 1920’S 30’S
Pereyaslav-Khmelnytskyi State Pedagogical University, Ukraine
Василь Дудар
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН У ДРУГІЙ РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ У КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТИ УГКЦ У 20 30Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
Abstract: This article deals with an establishment of the Ukrainian Greek Catholic Church in Eastern Halychyna (Galicia) as a consolidating factor in national and political life. The place and role of the Ukrainian Greek Catholic Church in social and political life of the Second Polish Commonwealth in the interwar period. The interwar state and church relations in Poland were determined by the complex dialectics of internal and external factors caused by both a government politics in the field of religion, including towards national minorities, and an essence of the Ukrainian Greek Catholic Church with its his- torical and traditional features. The Metropolitan Andrey Sheptytskyi’s contribution to the final formation of the Greek Catholic Church’s national character and growth of its authority and influence in the Polish Republic of interwar period is defined. Keywords: Greek catholic, сhurch, Halychyna (Galicia), state and church relations, the Second Polish Commonwealth, the Polish Republic
Зміни у державно-політичному часної міжконфесійної напруженос- статусі України після 1991 р. істот- ти. Широкий доступ до заборонених но вплинули на роль і місце Церкви праць, наукових досліджень західних загалом та Української Греко-Като- учених, архівних матеріялів дозво- лицької Церкви зокрема у соціяльно- ляє об’єктивно дати оцінку діяльнос- політичному та духовому й духовно- ти Української Греко-Католицької му житті суспільства. Державотворчі Церкви (УГКЦ) на Східній Галичині процеси останніх десятиліть в Укра- в міжвоєнний період, коли остання, їні викликали закономірний інтер- внаслідок дії низки міжнародних ес до історії Церкви як важливого угод, опинилася у складі Другої Речі чинника розвитку та трансформації Посполитої. Проблема дослідження суспільства. Церковно-історичні до- взаємовідносин державної влади та слідження розкривають причини су- Церкви як соціяльного інституту у
+ 251 + Spheres of Culture ХХ столітті викликана низкою чин- мої УГКЦ – з її історико-традиційни- ників, як соціяльно-культурного так ми особливостями, в діяльності якої і політичного характеру. найбільш суттєво віддзеркалювали- Після здобуття Україною неза- ся процеси суспільно-політичного та лежности починається новий етап релігійного життя реґіону. розвитку історичних досліджень Відроджена Польська республіка про релігійні взаємини на Галичині. (Друга Річ Посполита) вирізнялася Проблемі вивчення діяльності УГКЦ складним конґломератом населен- та її взаємовідносин із державними ня, яке входило перед Першої світо- структурами на Східній Галичині у вою війною до складу декількох дер- 20 – 30 рр. ХХ ст. присвятили свої до- жавних утворень (Російської та Ав- слідження І. Пилипів [9], В. Марчук стро-Угорської імперій, Німеччини). [5], М. Москалюк [6], В. Перевезій [8]. Результатом цього став широкий Комплексно історія Церкви в Україні спектр національних та релігійних в історико-релігієзнавчому контек- відмінностей серед громадян. сті активно опрацьовується відділом За підрахунками Степана Ма- релігієзнавства Інституту філософії карчука, згідно з переписом 1921 імені Г. Сковроди Національної Ака- року греко-католики становили демії Наук України під керівництвом більшість у трьох східногалицьких А. Колодного. У 2001 р. вийшов бага- воєводствах, зокрема: у Станіславів- тотомник Історія релігії в Україні, 4 ському – 74,28%, у Тернопільсько- том якого висвітлює історію Греко- му – 59,28%, у Львівському – 54,3% Католицької Церкви в Україні з часу від загальної кількості віруючих [4, Берестейської унії 1596 р. до 1991 р. 146–147]. Уже через 10 років, згідно [2]. з польським адміністративним пере- Метою нашої статті є з’ясуван- писом 1931 року віросповідна ста- ня особливостей державно-церков- тистика воєводств мала наступний них взаємин у міжвоєнній Польщі вигляд: у Станіславському – 72,9%, на прикладі УГКЦ. Спробуємо у ній у Тернопільському – 54,5%, у Львів- з’ясувати місце та ролі УГКЦ в сус- ському – 41,7% [10, 25]. Таким чином, пільно політичному житті ІІ Речі По- бачимо незначне скорочення чисель- сполитої в міжвоєнний період та ви- ности греко-католиків, що зумовле- значити вклад митрополита Андрея но, як природними (народжуваність, Шептицького у процесі остаточного смертність) причинами, так і зміною формування національного характе- конфесійної приналежности. ру Греко-Католицької Церкви та під- Незважаючи на велику підтрим- несення її авторитету в Речі Поспо- ку УГКЦ серед українського насе- литій. лення Східної Галичини, ставлення Державно-церковні відносини влади до Церкви залишалось уперед- в умовах міжвоєнної Польщі були женим. Причинами були як її конку- зумовлені складною діялектикою ренція за вірних із Римо-Католиць- внутрішніх та зовнішніх чинників, кою Церквою в реґіоні так і участь її спричинених як урядовою політи- ієрархів та духовенства в польсько- кою в сфері релігії, зокрема щодо на- українській війні 1918 – 1919 років. ціональних меншин, так і суттю са- Спроби митрополита Андрея Шеп-
252 + Volume X, 2015 + тицького та арцибіскупа Юзефа Біль- в Перемишльській архієпархії їх кіль- чевського зупинити кровопролиття кість зменшилася із 687 до 577 пара- були безуспішними [9, 90–95]. фій. Це було зумовлено відокремлен- Національна політика польських ням від неї дев’яти деканатів (111 урядів щодо Східної Галичини була парафій, 127 тис. вірних, 203 храми й великодержавною, спрямованою на каплиці), з яких було створено Апос- повну асиміляцію українського насе- тольську адміністрацію Лемківщини лення й перетворення реґіону в інте- [3, 181-183]. ґровану частину Польщі. Ця політика У міжвоєнний період територія проводилася як радикальними, так і УГКЦ була обмежена Галичиною. ліберальними методами. На сторожі Тільки у 1930 р. керівництво Поль- захисту національних прав українців ської держави надало право призна- Галичини постійно перебувала УГКЦ. чити єпископа Миколая Чарнецького Під час розпаду Австро-Угорської ім- для опіки греко-католиками на Воли- перії митрополит Шептицький ви- ні (раніше римо-католицька єрархія ступав за вільне самовизначення для намагалась запровадити тут «нову всіх націй колишньої імперії. А після унію», в якій служили б католицькі українсько-польської війни 1918 – священики-біритуалісти, що підля- 1919 років Українська Греко-Като- гали польським римо-католицьким лицька Церква опинилась у складних єпископам). У 1923 р. у Львівській умовах існування в Польській держа- семінарії УГКЦ розпочинає діяль- ві та потужного тиску з боку римо- ність Богословське Наукове Товари- католицької ієрархії. Існував також ство, яке видає журнал «Богослов’я» тиск польських політичних та цер- та журнал для духовенства «Нива», а ковних кіл на Ватикан. Митрополит також «Праці Богословія». У 1929 р. у Шептицький після закінчення війни Львові була заснована Богословська перебував під домашнім арештом академія. у митрополичих палатах собору св. Більшість дослідників новітньої Юра, передовсім за відстоювання історії України відзначають, що саме прав українців на незалежність (ми- у міжвоєнне двадцятиріччя остаточ- трополит Андрей увійшов до складу но сформувався національний харак- Української Національної Ради) [1, тер Української Греко-Уатолицької 268]. Церкви. Неухильно зростав її автори- Проте, незважаючи на утиски, в тет, вплив на релігійну і національну міжвоєнний період УГКЦ зміцнюва- свідомість українства, поширювала- ла своє становище як в організацій- ся мережа духовних закладів, видав- ному, так і національно-духовому та ництв, освітніх установ. Значну роль духовному поступі. Вона складалася у такій трансформації відіграв ми- із трьох єпархій та Апостольської ад- трополит Андрей Шептицький. міністрації Лемківщини. За двадцять У складній політичній ситуації років перебування у складі Польщі того часу митрополит Шептицький, кількість парафій у Львівській архиє- відстоюючи права українців, через пархії зросла із 1106 (станом на 1918 що зазнавав критики з боку поляків, р.) до 1267 (на 1939 р.), у Станіславів- водночас критикував терористичні ській єпархії – із 415 до 425 парафій, а дії крайніх українських націоналіс-
+ 253 + Spheres of Culture тів, чого не сприймали радикальні українських земель, виховання на- кола українства. Польська влада роз- роду на релігійно-моральних осно- почала масований наступ на права вах [6]. Митрополит А. Шептицький, православного і греко-католицького єпископи Г. Хомишин і Й. Коцилов- населення на східних теренах Поль- ський намагалися координувати дії щі (Холмщині, Волині, Підляшші): у з центристськими політичними си- православних відбирали храми, об- лами, насамперед у галузі культури ґрунтовуючи такі дії тим, що їх рані- й освіти. ше відібрали у греко-католиків ро- Під керівництвом митрополита сійські царі Ніколай І і Алєксандр ІІ. Андрея Шептицького діяли 16 єпис- Окрім того, духовенство примушува- копів, у Галичині УГКЦ нараховувала ли переходити на польську мову, не в 1920-х рр. 128 деканатів і 1907 па- тільки в проповідях, а й у побуті [7]. рафій [9]. У зв‘язку з цим митрополит Ан- У 1929 р. на базі духовної семіна- дрей заявив від імені УГКЦ, що вона рії було засновано Греко-Католиць- не претендує на майно унійної ми- ку богословську академію виклада- трополії, яке перейшло православ- чами якої були відомі українські на- ним після ліквідації Унії на цих те- уковці: археолог Ярослав Пастернак, ренах, а також підтримав пересліду- історики Іван Крип’якевич і Микола ваних православних братів Волині, Чубатий. Українське богословське Холмщини, Підляшшя й Полісся і за- товариство, створене у 1923 р. у кликав їх зберігати свою конфесійну Львові, впорядковувало джерела з приналежність і обряди, за що йому церковної історії, видавало збірник подякував православний митропо- «Богословія». Археографічну діяль- лит Діонісій (Валединський) [7]. ність мав координувати «Архів іс- У той же час, діяльність Андрея торії унії», який у 1928 р. заснував Шептицького на Галичині сприя- Андрeй Шептицький. Досвідчений ла поглибленню впливу Церкви на митрополит прагнув, щоб ГКЦ не громадсько-політичне життя краю. лише консолідувала політичне й на- Хоча у деяких виступах митрополит ціонально-культурне життя краю, заявляв про невтручання Церкви у поглиблювала єдність у лоні Все- політику, ситуація змушувала УГКЦ ленської церкви, а й відновлювала співпрацювати з національно-демо- східні обрядові традиції, сприяла кратичним політикумом – Україн- екуменічному зближенню україн- ським національно-демократичним ських Церков [5]. об’єднанням, а також творити свої Щорічно греко-католицьким ду- політичні структури – Українську ховенством проводилися і так звані християнську організацію (1925 – національно-патріотичні заходи, як 1929 рр.), Українську католицьку походи під час Зелених свят на моги- народну партію (1930 р., у 1932 – ли воїнів Українських Січових Стріль- 1939 pp. – Українська народна обно- ців та Української Галицької Армії на ва), Український католицький союз Янівському й Личаківському цвинта- (1931 р.), які виступали з ідеєю поль- рі, а також урочистості з відзначення сько-української угоди на засадах на- важливих релігійно-церковних та іс- ціонально-територіяльної автономії торичних подій.
254 + Volume X, 2015 + Велику увагу ієрархи УГКЦ при- потенціял мирян у прагненні до миру діляли праці релігійних видавництв. і свободи. Наступною енциклікою від Кожна єпархія видавала власні «Ві- 15 травня 1931 р. папа проголосив сники», великою популярністю необхідність перебудови суспільного користувалися релігійні журнали ладу на християнських засадах й за- «Нива», «Богословія», «Дзвони», кликав ієрархів Церков і священиків «Правда», часописи «Мета», «Нова активізувати діяльність вірних на за- Зоря», «Бескид», «Христос – наша хист Вселенської Церкви. сила» та багато інших. Провід Гре- 24 липня 1933 р. владики УГКЦ ко-Католицької Церкви пильно слід- оприлюднили звернення В справі по- кував за подіями у совєтській Украї- дій на Великій Україні до всіх людей ні, де розгорталися масові репресії доброї волі, в якому засудили Голодо- і терор проти українства. Релігійні мор в совєтські Україні та підтрима- часописи постійно інформували про ли створення Громадського комітету страшну руїну Церкви у російській порятунку України. комуністичній сталінській імперії, За сприяння духовенства актив- арешти і заслання. Преса викривала но діяли марійські товариства, КАУМ злочини совєтського режиму проти (з травня 1936 р. – «Орли»-КАУМ), народів комуністичної імперії, наго- чимало читалень «Просвіти», «Рід- лошувала, що большевизм та кому- ної школи», «Скали», а також «Захист нізм – найбільші вороги суспільства. ім. митрополита Андрея ґрафа Шеп- Широкого розголосу набули факти тицького для сиріт у Львові», Народ- про Голодомор у совєтській Україні. на лічниця, Український фонд воєн- У той час як Москва замовчувала цей них вдів і сиріт, Українська захоронка ґеноцид, а Захід здебільшого байду- (8 дитячих садочків, де виховувалося же сприймав вісті про катастрофу, у близько 500 юних галичан), Укра- Львові вже у грудні 1932 р. політичні їнське крайове товариство опіки і церковні діячі розглядали питання над інвалідами, протиалкогольне й про голод, який насувався на Україну протинікотинове товариство «Від- і мали намір вислати туди спеціяль- родження». Крім того, УГКЦ була ну комісію. співзасновником і чималої кількос- За участю митрополита й духо- ти кооперативних та фінансово-кре- венства УГКЦ та підтримки папи Пія дитних структур [5]. ХІ понад 60 тис. молодих галичан В умовах несприятливого для на- узяли участь у Католицькій акції, що родів Европи розвитку міжнародної відбулася 7 травня 1933 р. у Львові. ситуації наприкінці 1930-х років, за- Її метою було сприяння зміцненню гострення відносин між головними церковних структур, їх зв’язків з най- державами й загрозою війни, ієрархи віддаленішими парафіями. Як відо- УГКЦ вважали головним напрямком мо, поштовхом Акції стала енциклі- своєї діяльности консолідацію укра- ка папи Пія XI 1922 р., написана під їнського народу. Головним чинником враженням Першої світової війни і реалізації цих надзвичайно важли- соціяльних революцій, проявів шо- вих завдань була успішна розбудова вінізму і войовничо-атеїстичного Церкви. Слід зважати на той факт, комунізму. У ній визначався великий що політику тодішнього польського
+ 255 + Spheres of Culture уряду можна розцінювати як вели- 3. Лемківщина: духовна культу- кодержавну і таку, що спиралася пе- ра: У 2 томах / Ред. С. Павлюк, Львів: редусім на вирішення національних Інститут народознавства Національ- державницьких інтересів. Її головна ної Академії Наук України 2002, 424 с. мета полягала в асиміляції україн- 4. Макарчук Степан, Этносоци- ського населення Східної Галичини альное развитие и национальные от- та збереженні цього етнічного реґі- ношения на западноукраинских зем- ону як «польської» території. Проте, лях в период империализма, Львів: напередодні Другої світової війни Вища школа 1983, 256 с. УГКЦ сформувалася як одна із найав- 5. Марчук Василь, Церква, духо- торитетніших у Польщі, стала поміт- вність, нація: Українська греко-като- ною складовою Вселенської Церкви і лицька церква в суспільному житті відігравала визначну роль у суспіль- України ХХ ст., Івано-Франківськ: но-політичному й національному Плай 2004, 464 с. житті Східної Галичини. 6. Москалюк Михайло, Україн- Загалом греко-католицьке духо- ський християнсько-суспільний рух венство Східної Галичини у міжвоєн- Галичини в 20-х pp. XX ст., Київ: Сти- ний період продемонструвало умін- лос 1998, 56 с. ня пристосовуватись до складних 7. о. Сергий Голованов, Греко- етнополітичних умов існування і тим католическая церковь Киевской тра- самим зберігати національно-куль- диции с 1596 г. по наше время Исто- турну самобутність своїх вірних. Зна- рический почерк, Web. 11.03.2014. чна заслуга у цих досягненнях Церк-
256 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Mariya Voytovych
IHOR SVIESHNIKOV RESEARCHER OF CORDED WARE CULTURE OF SUBCARPATHIAN AND VOLHYNIAN REGION
Ivan Krypуakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine
Марія Войтович
ІГОР СВЄШНІКОВ ДОСЛІДНИК КУЛЬТУР ШНУРОВОЇ КЕРАМІКИ ПРИКАРПАТТЯ ТА ВОЛИНІ
Abstract: Ihor Svieshnikov is a famous Ukrainian archaeologist who studied monu- ments which belong to many different chronological periods: Neolithic, Bronze Age, Early Middle Ages and the Cossacks period. However, general theme of his research were the monuments of Early Bronze Age, first of all - ones of the Corded Ware culture and post- Corded circle. Therefore, the aim of this article is to remind Ihor Svieshnikov’s achieve- ments in solving the history of population issues of the Corded Ware culture in Carpath- ians and Volhyn region. The brief characteristic of the archaeologist’s field researches conducted at the archaeological sites of the mentioned period is made. Historiographical legacy of Ihor Svieshnikov is analyzed. In particular, special attention is paid to the evo- lution of scholar’s position regarding communities of Corded Ware culture in modern Western Ukraine. Keywords: Ihor Svieshnikov, archaeologist, excavations, surveys, Corded Ware cul- ture, settlement, burial
W 2015 roku mija 100 lat od urodzin nografię [4, 7-13], [5, 471-472], [8, 53- znanego uczonego, archeologa, badacza 55], [9, 55-56], [50, 199], [51, 3-10]. starożytnej historii Ukrainy, doktora ha- Ihor Swiesznikow urodził się 19 bilitowanego nauk historycznych, czoło- października 1915 r. w rodzinie dwo- wego naukowego pracownika Oddziału rzan rosyjskich w Kijowie. Ojciec ba- Archeologii w Instytucie Ukrainoznaw- dacza, będąc studentem Uniwersytetu stwa im. Іwana Krypjakewycza Narodo- Kijowskiego, zmarł w 1916 r. Matka, wej Akademii Nauk Ukrainy, akademika również studentka, przeprowadza się z Polskiej Akademii Kultury i Sztuki Ihora małym Ihorem i jego siostrą w rodzinne Swiesznikowa (1915 – 1995). O I. Swiesz- strony męża – wieś Chotyń dubieńskie- nikowym napisano niewiele, chociaż go powiatu w województwie wołyńskim wkład w naukę tego badacza jest o tyle (obecnie rejon radziwiłłowski w obwo- duży, że można jemu poświęcić całą mo- dzie równieńskim). W latach 1931-1935
+ 257 + Spheres of Culture Ihor uczy się w państwowym gimna- ne miejsce w jego badaniach. Właśnie zjum miasta Dubno. Po ukończeniu gim- z nim związana jest spora część badań nazjum wstąpił na Wydział Prawa Uni- terenowych, które pozwoliły na wszech- wersytetu Lwowskiego, gdzie od 1938 stronne określenie różnych przejawów roku równolegle studiuje też archeolo- tej epoki, co niejednokrotnie podreślają gię na Wydziale Humanistycznym [51, badacze [9, 55-56]. 3-10]. W 1939 r. І. Swiesznikow został Dlatego celem naszego badania jest mianowany kierownikiem Oddziału Ar- przedstawienie osiągnięć terenowych cheologii Dubieńskiego Muzeum Krajo- oraz naukowych badacza w rozwoju ar- znawczego. cheologii Europy Środkowo-Wschodniej Studia młodego badacza zostały w epoce brązu, mianowicie kultury cera- przerwane przez wydarzenia drugiej miki sznurowej oraz kultur, które przy- wojny światowej. Jednak już w 1945 szły jej na zmianę. r. Ihor Swiesznikow wznawia naukę Badania terenowe. Od połowy lat na Wydziale Historycznym Lwowskie- 50-tych aż do końca lat 70-tych XX w. go Państwowego Uniwersytetu, który I. Swiesznikow zajmował się badaniami ukończył w 1950 r. [10, Arк. 23]. Od terenowymi osad i pochówków w re- maja 1945 r. do września 1959 r. pra- gionie. Pierwsze wykopaliska, podczas cuje kierownikiem Oddziału Społeczeń- których znaleziono materiał episznuro- stwa Pierwotnego Muzem Historycz- wego kręgu, były przeprowadzone na nego we Lwowie [50, 199]. Pracując różnoczasowym cmentarzysku w pobli- w Lwowskim Muzem Historycznym, I. żu wsi Zwenyhorod w rejonie pustomy- Swiesznikow bierze udział w uporząd- tiwskim. Prace archeologiczne badacz kowaniu pomieszczeń oraz materiałów rozpoczął jesienią 1953 r., w tym roku muzealnych, które zostały zniszczone w odkryto pochówki przeważnie okresu czasie wojny, równolegle też organizu- wczesnosłowiańskiego [12, 116], [15, je szereg ekspedycji archeologicznych. 15-16], [16, Ark. 1-16]. W następnych la- Materiały zgromadzone w czasie badań tach I. Swiesznikow odkrył trzy pochów- terenowych stały się podstawą rozpra- ki epoki brązu [31, 63-64]. Na początku wy doktorskiej, którą badacz obronił w lat 70-tych te pochówki oraz podobne 1958 roku. [4, 7-13]. do odkrytych w Zwenyhorodzie badacz Od września 1959 r. do stycz- wyodrębnia w osobną grupę zabytków, nia 1994 r. I. Swiesznikow pracuje w którą nazywa grupą poczapską. Grupa ta Oddziale Archeologii Instytutu Nauk jest mocno związana z zabytkami grupy Społecznych (obecnie Instytut Ukrai- Chłopice-Vesele na terenie Polski Połu- noznawstwa im. I. Krypjakewycza Pań- dniowej i na Słowacji [29, 17]. stwowej AN Ukrainy) [10, Ark. 190]. Jednocześnie badacz pracuje też na Właśnie z pracą w Instytucie związane terenie Zachodniego Wołynia, przepro- są największe osiągnięcia badacza. Jego wadza tam badania i wykopaliska. О. Bu- zdolności i talent owocowały sporą licz- łyha i Т. Ponomariowa piszą: “W latach bą prac naukowych dotyczących dzie- 50-tych można było go spotkać w stroju jów od epoki kamienia do późnego śred- przyznaczonym do badań terenowych, niowiecza [17], [25], [30], [33], [34], z łopatą i mapnikiem w ręku we wsiach [37], [38], [40], [44], [47]. Jednak temat Dytynyczi rejonu dubieńskiego, Horo- epoki brązu zawsze zajmował szczegól- dok i Zoziw rejonu równieńskigo, Zdow-
258 + Volume X, 2015 + bycia rejonu zdołbunowskiego.” [2, 9]. dobnie są to wyniki łupania kawałków Poza tym w latach 1957 – 1958 badacz naturalnego krzemienia w miejscu jego przeprowadza wykopaliska w miejscu wydobywania” [19, Ark. 16]. osad na terenie uroczysk Kut oraz Pry- Poza tym w roku 1970 r. I Swieszni- datky koło wsi Zoziw [20, 44-45], [26, kow zbadał 2 pochówki w kamiennych 293-294], [30, 11], w miejscu osady oraz grobach koło miejsc. Glińsk rejonu zdoł- cmentarzyska w pobliżu wsi Zdowbycia bunowskiego [28, 241], [30, 11], [45, 24], rejonu zdołbunowskiego w obwodzie [46, 91], rozkopał płaski pochówek w po- równieńskim [15, Ark. 22], [18, 55; 59- bliżu miejsc. Strakliw [28, 241], [30, 11] 63], [20, 44], [26, 293-294], [30, 11], [45, oraz kurhan niedaleko miejsc. Żorniw re- 23]. Badania I. Swiesznikowa na cmen- jonu dubieńskiego [28, 241], [30, 11]. tarzysku w miejsc. Zdowbycia spowo- Badacz również skupia swoją uwa- dowane były wcześniejszymi badaniami ge na zabytkach Przykarpacia. Szcze- ratowniczymi częściowo zniszczonego gólnie ważne są badania terenowe w pochówku, które przeprowadzał J. Ku- miejsc. Kulczyci rejonu samborskiego, charenko w 1955 r. [7, 85-86]. które I. Swiesznikow przeprowadzał w W latach 1960-1970 I. Swiesznikow latach 1969, 1971, 1972. Rozkopał tam kontynuuje badania zabytków wczes- cztery kurhany, gdzie znaleziono gli- nego okresu epoki brązu na Wołyniu, niane naczynia, wyroby z krzemienia i Podolu i Przykarpaciu [30, 11], [45, kamienia [30, 30], [31, 69]. W jednym 23-30], [46, 86-92]. Na Wołyniu badacz z pochówków odkryto gliniany przęślik przeprowadza badania i wykopaliska charakterystyczny dla kultury pucha- w miejscu osad i kopalni krzemienia rów lejkowatych. Odkrycie to I. Swiesz- w pobliżu miejsc. Horodok (lata 1960- nikow wyjaśnia w następujący sposób: 1961) [20, 45-46; 48], [21, 127], [23, “Jest to kolejnym dowodem częściowej 119], [26, 293-294], [30, 11], Karajewy- synchronizacji wczesnych przejawów czi rejonu równieńskiego (1961 r.) [20, kultury ceramiki sznurowej Przedkar- 45], Połowla rejonu wołodymyreckiego pacia oraz kultury pucharów lejkowa- (1963 r.) [23, 115], [59, 224], Murawy- tych” [24, Ark. 6]. Jednak dowodem za- cia rejonu młynowskiego w obwodzie przeczającym takie twierdzenie jest to, równieńskim (1965 r.) [22, 81], [26, że przęślik nie leżał w pochówku in situ, 297], [30, 11], Stawok rejonu łuckiego tylko był odkryty w górnej cześci dołu, [45, 25-26], Pereweredow (1975 r.) [49, co może wskazywać na jego przypadko- 390-391] oraz Młynów (1976 р.) rejonu we pojawienie się w wypełnieniu grobu młynowskiego [6, 102]. W miejsc. Horo- wraz z warstwą kulturową. dok, oprócz prac terenowych w miejscu Oprócz rozkopanych kopców w Kul- osady, gdzie został odkryty bogaty ma- czycach badacz odkrył kurhan w uro- teriał kultury horodocko-zdowbyckiej, czysku Zaliski w okolicy wsi Moczerady uczony zajmuje się również badaniami rejonu mościskiego [31, 57-58]. W dru- ratowniczymi w uroczysku “Kurhany” w giej połowie lat 70-tych I. Swiesznikow miejscu warsztatu do wydobycia krze- przeprowadza wspólne dwuletnie ba- mienia. Na niedużym obszarze 1,5 × 2 dania z W. Kozakiem (współpracownik m mieściła się spora liczba odłamów i Muzeum Krajoznawczego w Drohobyczu) odszczepów o wydłużonych kształtach. w miejscu cmentarzyska kurhanowego Jak zaznaczał sam badacz: “Prawdopo- w uroczysku Mohyłki w miejsc. Bolecho-
+ 259 + Spheres of Culture wice w rejonie drohobyckim [32, 45-46], rytorium Ukrainy Zachodniej pokonały [48, 370]. W trakcie badań rozkopano długą drogę rozwoju i ewolucji. Pierw- dwanaście kurchanów, wśrod których sze prace, gdzie badacz porusza zagad- badacz wyodrębnia dwie grupy chrono- nienia kultury ceramiki sznurowej, po- logiczne: wczesną – na którą składają się jawiły się w końcu lat 50-tych ХХ w. W bezinwentarzowe pochówki w dołkach, najpełniejszym zakresie poglądy bada- przekrytych drewnianą warstwą, pozo- cza są przedstawione w pracy Wnioski stałościami tryzny oraz śladami ochry na badania kultur epoki brązu na terenie dnie. Późna grupa pochówków jest przed- Przykarpacia i zachodniego Podola. Tu I. stawiona trzema zbadanymi kurhanami z Swiesznikow rozpatruje zabytki rozpo- pozostałościami skomplikowanych drew- wszechnione na terenie Wołynia i Przy- nianych konstrukcji [32, 45-46]. karpacia jako jedną osobną grupę kul- Na początku lat 90-tych XX w. I. tury ceramiki sznurowej [14, 14], którą Swiesznikow wchodzi do składu Ukraiń- nazywa grupą przykarpacko-podolsko- sko-Polskiej Ekspedycji Archeologicznej, -wołyńską oraz datuje pierwszą połową która jest wspólnym projektem Instytutu drugiego tysiąclecia [14, 20]. Co prawda Ukrainoznawstwa im. I. Krypjakewicza już w autoreferacie, który się okazał w Państwowej AN Ukrainy oraz Instytutu Ar- tym samym roku, co wspomniana wyżej cheologii i Etnologii PAN, “zadaniem któ- praca, badacz zakłada możliwość po- rej jest odkrywanie nowych, jak również działu tej grupy na dwie grupy lokalne: określanie położenia, stanu zachowania wołyńską oraz podolsko-przykarpacką już znanych stanowisk archeologicznych, [13, 9]. Wszystkie znane w tym czasie jak również ewentualne przeprowadze- zabytki dzieli na okresy chronologiczne. nie wykopalisk archeologicznych” [3, 13]. Przy czym przy analizie wczesnych po- Ze strony ukraińskiej, oprócz I. Swieszni- chówków odznacza ścisłe powiązania z kowa, w realizacji projektu uczestniczyli kulturą środkowodnieprowską, a mia- W. Cyhyłyk (kierownik projektu ze stro- nowicie z jej stretiwską grupą [13, 10]. ny ukraińskiej), R. Hrybowycz, W. Hupa- W efekcie przeprowadzonych prac ło, W. Petehyrycz oraz Ł. Mackewyj, a ze w latach 50-tych i 60-tych XX w. poglądy strony polskiej – J. Machnik (kierownik badacza ulegają zmianom. W podsumu- projektu), K. Tunia, J. Ganczarski, Е. Sos- jącej pracy z archeologii Ukrainy, która nowska [52, 205]. Niestety praca słynnego wyszła drukiem w 1971 r., І. Swieczni- archeologa w ramach międzynarodowe- kow już nie rozpatruje zabytków regio- go projektu była krótkotrwała, ponieważ nu jako jednolitej osobnej grupy kultury dwudziestego sierpnia 1995 Ihor Swiesz- ceramiki sznurowej, tylko wyodrębnia nikow spoczął na zawsze. Śmierć arche- kilka kultur: na Wołyniu są lokalizowane ologa poruszyła nie tylko naukowców w zabytki strzyżowskiej oraz horodocko- Ukrainie, lecz też poza jej granicami, m.in. -zdowbyckiej kultur; na Podolu – zabytki w Polsce (Katedra Archeologii UMCS) i w grupy podolskiej; na terenie lokalnym, w Rosji (Instytut Historii Kultury Materialnej północno-zachodniej części Wyżyny Po- Akademii Nauk Federacji Rosyjskiej) [10, dolskiej – zabytki poczapskiej grupy, a Ark. 192, 193]. na terenie polskiego i ukraińskiego Przy- Spuścizna naukowa I. Swiesznikowa. karpacia – zabytki lubaczowskiej grupy Poglądy I. Swiesznikowa na historię lud- z jej osobną górnodniestrowską podgru- ności kultury ceramiki sznurowej na te- pą [26, 293]. Tu naukowiec przedstawia
260 + Volume X, 2015 + charakterystykę każdej kultury, a kultu- Machnika twierdzenia o tym, że górno- rę horodocko-zdowbycką dzieli na dwa dniestrowskie zabytki należą do grupy okresy: wczesny – horodocki oraz póź- lubaczowskiej, przeciwnie udowadnia- ny – zdowbycki [26, 293-296]. Jednak jąc ich osobność [30, 23]. w autoreferacie na zdobycie stopnia na- Na podstawie wcześniej uzyska- ukowego doktora habilitowanego nauk nych materiałów badacz również cha- historycznych, który okazał się drukiem rakteryzuje zabytki międzyrzecza Za- w tym samym roku, grupę górnodnie- chodniego Bugu i Dniestra na początku strowską badacz rozpatruje osobno [27, epoki brązu, wyodrębniając je w osobną 13]. poczapską grupę. Na terenie zachod- W 1974 r. okazuje się monografia niego Wołynia badacz sytuuje zabytki I. Swiesznikowa pt. Historia ludności horodocko-zdowbyckiej kultury, a na Przedkarpacia, Podola i Wołynia w końcu terenach wschodniej Lubelszczyzny ІІІ – na początku ІІ tysiąclecia przed na- oraz północno-zachodniego Wołynia – szą erą, gdzie badacz najbardziej precy- strzyżowskiej kultury, przy tym każdą z zyjnie i wyczerpująco przedstawił swoje kultur opisuje na podstawie badań osad poglądy odnośnie procesów, które odby- i cmentarzysk [30, 71-141]. wały się pod koniec epoki miedzi – na po- Jak już było wspomniano wyżej, I. czątku epoki brązu. Praca ta do dnia dzi- Swiesznikow w osobną grupę wyodręb- siejszego pozostaje podstawowym źród- nia zabytki typu “Poczapy” [30, 71-73]. łem historii regionu w wyżej wymienio- Jednak wyodrębnienie zabytków typu nym okresie czasu, chociaż napotyka też „Poczapy” do dzisiaj pozostaje jednym pewną krytykę i uwagi. Na podstawie ze słabo rozwiązanych problemów epo- wyników badań, przeprowadzonych na ki brązu Ukrainy Zachodniej. Już prawie terenie południowo-wschodniej Polski od wieku różni naukowcy na różne spo- przez J. Machnika, który zabytki polskie- soby rozpatrują wyodrebnione przez go Przedkarpacia podzielił na dwie gru- I. Swiesznikowa zabytki poczapskiego py lokalne kultury ceramiki sznurowej typu. Po raz pierwszy bezpośrednio na – krakowsko-sandomierską oraz luba- nie zwrócił uwagę badacz cmentarzyska czowską [56, 183-185], I. Swiesznikow w Poczapach J. Pasternak. Łączy on roz- na terenie ukraińskiego Przedkarpacia kopane pochówki z kilkoma zbadanymi również wyodrębnia dwie lokalne grupy pochówkami kurhanowymi ne terenie kultury ceramiki sznurowej. Uwzgled- Przykarpacia i północnych obrzeży Po- niając terytorium rozpowszechnienia dola, a mianowicie z pochówkami w zabytków, badacz nazywa te grupy gór- Bałyczach i Jaktorowie. Na podstawie nodniestrowską i podolską. Wszystkie te znalezionych w nich metalowych przed- cztery grupy naukowiec łączy w osobną miotów łączy je we wschodnią grupę “podkarpacką kulturę ceramiki sznuro- unetyckiej kultury [11, 94]. Takie samo wej” [30, 23-24]. I. Swiesznikow osobno stanowisko odnośnie zabytków po- charakteryzuje wszystkie cztery grupy czapskiego typu oraz niektórych innych podkarpackiej kultury, jednak sczegó- pochówków kurhanowych zajmuje M. łowo zatrzymuje się jedynie na grupie Bandriwskyj. On nazywa je zabytkami górnodniestrowskiej i podolskiej [30, proto- i wczesnounetyckiego typu, jed- 25-71]. Warto wspomnieć, że tu badacz nocześnie charakteryzując każdy z za- rezygnuje ze wcześniej przyjętego od J. bytków [1, 78-106].
+ 261 + Spheres of Culture Natomiast J. Kostrzewski, Т. Suli- cił rytm oraz zmianę ludności na prze- mirski i J. Głosik w swoim czasie roz- łomie dwóch epok, wyodrębnił osobne patrywali zabytki poczapskiego typu kultury i grupy. Jednak od czasu wyjścia jako osobną poczapską kulturę arche- jego pracy zostały zgromadzone nowe ologiczną, którą jako pierwszy wyod- źródła, które uzupełniają i poszerzają rębnił J. Kostrzewski. Przy tym oprócz bazę źródłową naszej wiedzy o pro- cmentarzysk ziemnych zaliczają tu też cesach historycznych zachodzących w niektóre cmentarzyska kurhanowe [53, przeszłości. 31; 33], [55, 202], [58, 239]. Niegdyś J. Do kolejnych uogólniających prac z Machnik zwracał uwagę na powiązania archeologii Ukrainy opracowany przez pomiędzy poczapską grupą a zabytka- I. Swiesznikowa schemat rozwoju kultu- mi typu Chłopice-Vesele, jednocześnie rowego na terenie Przykarpacia został wyodrebniając oprócz cmentarzysk pła- włączony w postaci niezmienionej [35, skich również cmentarzyska kurhanowe 380-381], [36, 375-380], [39, 49-57], (Bałyczi, Kokołyn, Jaktoriw, Peremożne, [41, 63-68], [42, 59-63], [43, 68-74]. Wysoćko) [57, 62-68], z których część Warto podkreślić, że pozytywnym zja- I. Swiesznikow rozpatrywał jako późne wiskiem jest rozpatrywanie wczesnych zabytki górnodniestrowskiej grupy kul- okresów podkarpackiej i horodocko- tury podkarpackiej [30, 45]. Jednocześ- -zdowbyckiej kultur w rozdziale po- nie polski badacz proponuje wyczerpu- święconym kulturom okresu eneolitu, jącą charakterystykę kultury material- a zabytki późnych okresów podkarpa- nej zabytków ukraińskich, zaliczonych ckiej i horodocko-zdowbyckiej kultur do kultury Chłopice-Vesele [57, 62-65]. już w następnym rozdziale, gdzie roz- Jednak obecnie J. Machnik nie rozpa- patrywane są problemy okresu epoki truje zabytków kultury Chłopice-Vesele brązu. Poza tym do tegoż weszły też kul- w osobną grupę, a jedynie zalicza je do tura strzyżykowska oraz zabytki typu zabytków protomierzanowickich, które poczapskiego [41, 63-68], [43, 68-74]. poprzedzały kulturę merzanowicką [54, To z kolei odzwierciedla próby badacza 27-28]. stworzyć obiektywny obraz etnokul- Jak widać, już długo trwają dyskusje turowego rozwoju Europy Środkowo- odnośnie zabytków, które I. Swieszni- -Wschodniej. kow wyodrębnił jako grupę poczapską. Krótka charakterystyka spuścizny Badacz trafnie zaznaczył, że każdy z ba- naukowej Ihora Swiesznikowa wyraźnie daczy, wyodrębniając kulturę bądź gru- pokazuje, że badacza cechowała niezwy- pę, brał pod uwagę różne cechy kultury kła pracowitość, co zaowocowało wielką materialnej: metalowe wyroby pewne- liczbą publikacji archeologicznych na go rodzaju (J. Pasternak, J. Kostrzewski) temat epoki brązu, zwłaszcza kultur ce- bądź osobliwości naczyń ceramicznych ramiki sznurowej. Do dzisiaj jego praca (J. Machnik), lub nawet zasadę teryto- Historia ludności Przedkarpacia, Podola i rialną (Т. Sulimirski) [29, 15]. Wołynia w końcu ІІІ – na początku ІІ ty- Wracając do monografii I. Swiesz- siąclecie przed naszą erą w większości nikowa, warto zaznaczyć, że była ona kwestii (zwłaszcza jeśli chodzi o proble- próbą uporządkowania wielkiej licz- my historii Przykarpacia i Wołynia) po- by źródeł, zgromadzonych przez długi zostaje źródłem encyklopedycznym. okres badań. Autor dość trafnie uchwy-
262 + Volume X, 2015 + Bibliography and Notes 9. Мерперт Ніколай, Бронзовий вік у творчості Ігоря Свєшнікова, [у:] Постаті 1. Бандрівський Микола, Походжен- української археології. Матеріали і дослі- ня прото- і ранньоунетицького типу дження з археології Прикарпаття і Во- на верхньому Придністров’ї і проблема лині, Випуск 7, Львів: Інститут україноз- верхньодунайських впливів на захід укра- навства ім. І. Крип’якевича Національної їнського лісостепу впродовж періодів Академії Наук України 1998, с. 55-56. КrA1-КrA2, [у:] Матеріали і дослідження 10. Науковий архів Інституту укра- з археології Прикарпаття та Волині, Ви- їнознавства ім. І. Крип’якевича [у:] На- пуск 15, Львів: Інститут українознавства уковий архів відділу археології Інституту ім. І. Крип’якевича Національної Академії українознавства ім. І. Крип’якевича Наці- Наук України 2011, с. 78-108. ональної Академії Наук України, Особова 2. Булига Олександр, Пономарьо- справа, № 38: Ігор Свєшніков, 23-193 арк. ва Тетяна, Археологічні матеріали Ігоря 11. Пастернак Ярослав, Перша брон- Свєшнікова у фондах Рівненського облас- зова доба в Галичині в світлі нових розко- ного краєзнавчого музею, [у:] Життєвий пок, [у:] Записки Наукового товариства і творчий шлях І. Свєшнікова: Збірник тез імени Т. Шевченка, Том 152, Львів: Наукове наукової конференції, присвяченої 90-річ- товариство імени Т. Шевченка 1933, с. 63- чю від дня народження І. Свєшнікова, Рівне 112. 2005, с. 8-10. 12. Свешников Игорь, Исследования 3. Грибович Роман, Гупало Віра, Мац- в с. Звенигород Львовской области, [в:] кевий Леонід, Петегирич Володимир, Краткие сообщения Института археоло- Цигилик Володимир, Роботи українсько- гии, Выпуск 4, Київ 1955, с. 116-118. польської археологічної експедиції, [у:] 13. Свешников Игорь, Памятники Археологічні дослідження на Львівщині у племен бронзового века Прикарпатья и 1995 р., Львів 1996, с. 13-16. Западной Подоли: автореферат диссерта- 4. Гупало Віра, Ігор Кирилович Свєш- ции ... кандидата исторических наук, Мо- ніков: віхи життєпису [у:] Матеріали і сква 1958, 16 с. дослідження з археології Прикарпаття 14. Свєшніков Ігор, Підсумки дослі- і Волині, Випуск 9, Львів: Інститут украї- дження культур бронзової доби Прикар- нознавства ім. І. Крип’якевича Національ- паття і західного Поділля, Львів 1958, ної Академії Наук України 2005, с. 7-13. 29 с. 5. Гупало Віра, Ігор Свєшніков, [у:] Ен- 15. Свешников Игорь, Отчëт о рабо- циклопедія історії України, Том 9, Київ: На- те Ровенской археологыческой экспедиции укова думка 2012, с. 471-472. Львовского гос. Исторического музея в 6. Конопля Віталій, Рятувальні роз- 1958 г., Львов 1959, [у:] Науковий архів копки поблизу Млинова на Волині, [у:] Ар- відділу археології Інституту українознав- хеологія, № 27, Київ 1978, с. 102-103. ства ім. І. Крип’якевича Національної Ака- 7. Кухаренко Ю. В., Из материалов раз- демії Наук України, 46 арк. ведок на Волыни, [у:] Краткие сообщения 16. Свєшніков Ігор, Щоденник Станіс- Института истории материальной куль- лавської археологічної розвідкової експе- туры, Выпуск 72, Москва: 1957, с. 84-87. диції, Львів: 1959, [у:] Науковий архів відді- 8. Мацкевий Леонід, Багатогран- лу археології Інституту українознавства ність таланту Ігоря Свєшнікова, [у:] По- ім. І. Крип’якевича Національної Академії статі української археології. Матеріали Наук України, № 292, 16 арк. і дослідження з археології Прикарпаття 17. Свєшніков Ігор, Два бронзові скар- і Волині, Випуск 7, Львів: Інститут украї- би в Станіславській області, [у:] Матеріа- нознавства ім. І. Крип’якевича Національ- ли і дослідження з археології Прикарпат- ної Академії Наук України 1998, с. 53-55. тя і Волині, Випуск 3, Київ 1961, с. 52-58.
+ 263 + Spheres of Culture 18. Свешников Игорь, Памятники III – начале II тысячелетия до н. э.: авто- культуры шнуровой керамики у села Здол- реферат диссертации ... доктора истори- бица (УССР), [в:] Краткие сообщения Ин- ческих наук, Москва 1971, 41 с. ститута археологии, Выпуск 85, Москва 28. Свешников Игорь, Новые погребе- 1961, с. 55-65. ния культур шнуровой керамики на Волы- 19. Свєшніков Ігор, Звіт з роботи Ро- ни, [в:] Археологические открытия 1970 венської археологічної експедиції в 1961 р., года, Москва: Наука 1971, с. 241-242. Львів 1962, [у:] Науковий архів відділу 29. Свешников Игорь, Памятники по- археології Інституту українознавства чапского типа в верховьях Западного Буга, ім. І. Крип’якевича Національної Академії [w:] Slowenská Archeologia, Tom XXI, No 1, Наук України, № 201, 73 арк. Bratislawa: Vydavateľstvo Slovenskej akadé- 20. Свєшніков Ігор, Пам’ятки культу- mie vied Bratislawa 1973, s. 15-24. ри шнурової кераміки в басейні р. Устя, [у:] 30. Свєшніков Ігор, Історія населення Матеріали і дослідження з археології При- Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці карпаття і Волині, Випуск ІV, Київ 1962, ІІІ – на початку ІІ тисячоліття до нашої с. 44-53. ери, Київ: Наукова думка 1974, 208 с. 21. Свешников Игорь, Поселенные 31. Свєшніков Ігор, Довідник з архео- культуры шнуровой керамики у с. Городок логії України. Львівська область, Київ: На- Ровенской области [в:] Краткие сообще- укова думка 1976, 96 с. ния Института археологии, Выпуск 97, 32. Свешников Игорь, Раскопки кур- Москва 1964, с. 127-134. ганного могильника у с. Болеховцы под 22. Свєшніков Ігор, Нове поселення Дрогобычем, [в:] Археологические исследо- стжижовської культури у Рівненській вания на Украине в 1976 – 1977 гг. Тезисы області, [у:] XLV наукова конференція, докладов XVII конференции Института присвячена підсумкам науково-дослідної археологии АН Украины. Ужгород, апрель роботи університету за 1965 р. Тези до- 1978, Ужгород 1978, с. 45-47. повідей. Суспільно-економічні, історичні, 33. Свешников Игорь, Культура ша- юридичні, педагогічні науки. 11-16 квітня ровидных амфор, [в:] Археология СССР. 1965 р., Львів 1966, с. 81. Свод археологических источников. ВІ-27, 23. Свешников Игорь, Кремневые Москва: Наука 1983, 86 с. копи у с. Городок Ровенской области, [в:] 34. Свешников Игорь, Раскопки в Зве- Краткие сообщения Института археоло- нигороде на Белке, [в:] Археологические гии, Выпуск 117, Москва 1969, с. 114-121. открытия 1982, Москва: Наука 1984, 24. Свєшніков Ігор, Звіт про роботу с. 328. Львівської енеолітичної експедиції в 1969 35. Свешников Игорь, Почапская р., Львів 1970, [у:] Науковий архів відділу группа на Подолии, [в:] Археология Украин- археології Інституту українознавства ской ССР, Том 1, Київ: Наукова думка 1985, ім. І. Крип’якевича Національної Академії с. 380-381. Наук України, № 303, 24 арк. 36. Свешников Игорь, Прикарпат- 25. Свєшніков Ігор, Культура куляс- ская культура, [в:] Археология Украинской тих амфор, [у:] Археологія України, Том 1: ССР, Том 1, Київ: Наукова думка 1985, с. Первісна археологія, Київ: Наукова думка 375-380. 1971, с. 240-250. 37. Свєшніков Ігор, Звенигород, Львів 26. Свєшніков Ігор, Культури шнуро- 1987, 48 с. вої кераміки Західної частини УРСР [у:] Ар- 38. Свешников Игорь, Звенигород, [в:] хеологія України, Том 1: Первісна археоло- Археология Прикарпатья, Волыни и За- гія, Київ: Наукова думка 1971, с. 292-308. карпатья. Раннеславянский и древнерус- 27. Свешников Игорь, Населения ский периоды, Київ: Наукова думка 1990, Предкарпатья, Подолии и Волыни в конце с. 107-110.
264 + Volume X, 2015 + 39. Свешников Игорь, Культура шну- [в:] Археологические открытия 1976 года, ровой керамики, [в:] Археология Прикар- Москва: Наука 1977, с. 370. патья, Волыни и Закарпатья. Энеолит, 49. Свешников Игорь, Конопля Ви- бронза и раннее железо, Київ: Наукова талий, Работы Ровенской экспедиции, [в:] думка 1990, с. 49-57. Археологические открытия 1975 года, 40. Свєшніков Ігор, Музей-заповідник Москва: Наука 1976, с. 390-391. “Козацькі могили”, Львів: Каменяр 1990, 50. Ситник Олександр, Археологічна 94 с. наука у Львові. Перша половина ХХ сто- 41. Свешников Игорь, Почапская гру- ліття, Львів-Жешів: Інститут україноз- па культуры Хлопице-Веселе, [в:] Археоло- навства ім. І. Крип’якевича Національної гия Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Академії Наук України; Інститут археоло- Энеолит, бронза и раннее железо, Київ: гії Жешівського університету 2012, 365 с. Наукова думка 1990, с. 63-68. 51. Чайковський Богдан, Івановський 42. Свешников Игорь, Ранний период Василь, Конопля Віталій, Ігор Кирилович бронзового века Прикарпатья и Волыни, Свєшніков (1915 – 1995), [у:] Волино-По- [в:] Археология Прикарпатья, Волыни и дільські археологічні студії, Випуск 1, Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее Львів 1998, с. 3-10. железо, Київ: Наукова думка 1990, с. 59- 52. Cyhyłyk Vołodymyr, Machnik Jan, 63. Pierwsze wspólne polsko-ukraińskie archeo- 43. Свешников Игорь, Стжижовская logiczne badania terenowe w międzyrzeczu культура, [в:] Археология Прикарпатья, Sanu i Dniestru, [w:] Acta Archeologika Car- Волыни и Закарпатья. Энеолит, бронза и patica, Tom XXXII, Kraków 1994, s. 205-213. раннее железо, Київ: Наукова думка 1990, 53. Głosik Jerzy, Kultura strzyżowska, с. 68-74. [w:] Materiały starożytne, Tom XI, Wrocław- 44. Свєшніков Ігор, Битва під Берес- -Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy Imie- течком, Львів: Слово 1993, 304 с. nia Ossolińskich 1968, s. 7-114. 45. Свєшніков Ігор, Нові поховання 54. Kadrow Sławomir, Machnik Jan, Kul- початку бронзової доби на Західній Волині, tura mierzanowicka. Chronologia, taksono- [у:] Studia Archeologica, № 1, Львів: Інсти- mia i rozwój przestrzenny, Kraków: Oddział тут українознавства ім. І. Крип’якевича Polskiej Akademii Nauk w Krakowie 1997, Національної Академії Наук України 1993, 197 s. с. 23-31. 55. Kostrzewski Józef, Od mezolitu do 46. Свєшніков Ігор, Могильник під- okresu wędrówek ludów, [w:] Prehistoria карпатської культури шнурової кера- ziem polskich, Encyklopedia Polska, Tom IV, міки поблизу с. Стрільче Івано-Франків- Cz. 1, Dz. V, Kraków 1939-1948, s. 118-359. ської обл., [у:] Матеріали і дослідження 56. Machnik Jan, Studia nad kulturą ce- з археології Прикарпаття і Волині, Вип. ramiki sznurowej w Małopolsce, Wrocław- VI, Львів: Інститут українознавства -Warszawa-Kraków: Polska Akademia Nauk ім. І. Крип’якевича Національної Академії 1966, 266 s. Наук України 1995, с. 85-93. 57. Machnik Jan, Ze studiów nad kulturą 47. Свешников Игорь, Гупало Вира, ceramiki sznurowej w dorzeczu górnego Dnie- Керамика, датированная кладами монет, stru, [w:] Acta Archeologika Carpatica, Tom [w:] Materiały z konferencji “Garncarstwo i XIX, Kraków 1979, s. 51-71. kaflarstwo na ziemiach polskich od wczesne- 58. Sulimirski Tadeusz, Polska przedhi- go średniowiecza do czasów współczesnych”, storyczna, Część II, Londyn 1957-1959, 397 s. Rzeszów: Muzeum Okręgowe w Rzeszowie 59. Swiesznikow Ihor, Krzemieniarstwo 1995, s. 139-148. kultury ceramiki sznurowej na Wołyniu, [w:] 48. Свешников Игорь, Козак Вита- Z Otchłani Wieków, Rok XXXIII, Zesyzt 4, Po- лий, Раскопки курганов возле Дрогобыча, znań-Warszawa: 1967, s. 222-226.
+ 265 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Pavlо Melnyk
LEGAL MARGINALIZATION OF UKRAINIAN POPULATION IN 1960’S
Taras Shevchenko Kyiv National University, Ukraine
Павло Мельник
ПРАВОВА МАРҐІНАЛІЗАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ У 1960Х РОКАХ
Abstract: The article analyzes the main factors that contributed to the spread of legal marginalization in Ukraine with its features in different regions of the country. The con- nection between the extension of marginalization dynamics of quantitative indicators of crime and changes in settlement structure are determined. It is proved that in the 1960’s mass alcoholism was the real problem of Soviet society where drinking alcohol was trans- formed into one of the elements of production relations and considered to be acceptable in almost all social spheres of Soviet society. It is noted that the marginalization of society was accompanied by erosion of social values with the peculiar interpretation of drinking. It resulted in deformation of public awareness and spreading of social deviations. Keywords: criminology, legal marginalization, criminal offenses, state crime, combat- ing crime, urbanization
Проблема марґінальної пове- поведінки особи стає лише у періоди дінки особи та марґіналізації сус- глибокої трансформації соціюму. пільства, виступає постійним яви- Доводиться констатувати, що щем існування людської історії, а її особливу роль у формуванні став- гострота безпосередньо пов’язана лення соціюму до явища марґіналь- з тими суспільними процесами, які ности відіграло XX століття, оскільки притаманні певній соціяльній спіль- саме у цей період зміни у житті стали ноті та певному історичному часові. звичним явищем в умовах зростання Визнаючи той факт, що марґіналіза- масштабів міґрації населення. Влас- ція притаманна усім типам держав не зростання міґраційних потоків на- упродовж людської цивілізації, необ- селення стало однією з причин роз- хідно зазначити, що вона особливо повсюдження марґіналізації у куль- актуалізується на перехідних ета- турній та соціяльній сферах. Поруч пах суспільного розвитку. Водночас, з цим стали з’являтися правові мар- предметом гострих дискусій фено- ґінали – особи із зміненою правовою мен марґінальности та марґінальної свідомістю. Їх крайній індивідуалізм,
266 + Volume X, 2015 + нормативно-правова невизначеність ґінальність вийшла за межі культур- і внутрішня відмова підкорятися ного конфлікту і стала розглядатися нормам права свідчить про те, що ця у якості продукту соціяльної мо- категорія осіб перебуває на межі со- більности. Цим проблемам присвя- ціяльно визначеного права. Вони не чено роботи Я. Краусса, В. Манчіні, є марґіналами у соціологічному (тра- Т. Віттермана, Т. Шибутані, Е. Г’юза. диційному) розумінні цього терміна. Добровільна відмова від традицій- Водночас лише зовнішні прояви під- ного суспільства, проблеми марґі- корення правилам поведінки не до- налізованої політичної свідомости, зволяє включити цю категорію лю- виключення індивідів і соціяльних дей до соціяльних відносин [2, 233]. груп із системи суспільних відносин Злочинність поступово набула нової відображені у роботах західноевро- якости, яке наблизило її до природ- пейських дослідників Л. Васковича, ної здатности особи адаптуватися до Ж. Леві-Стренже, С. Рабана, П. Роза- встановлених у суспільстві правил нваллона. У той же час загальній поведінки і соціяльної організації теорії права до останнього часу не суспільного життя. Тому досліджен- склалося чіткого уявлення про мар- ня злочинности може бути перене- ґінальність, її причини та наслідки. сене у сферу соціяльної практики, Вплив марґінальности на правосві- тобто діяльности людей, спрямова- домість до останнього часу детально ної на задоволення певних потреб. практично не розглядався. Хоча пра- Соціяльна практика, у свою чергу, вовий підхід до вивчення марґіналь- може виступати необхідною умовою ности, марґінальної поведінки про- виникнення і функціонування со- тягом останніх років почав розро- ціяльних інститутів. Криміналізація блятися А. Маркіним, С. Мєтєлєвим, суспільства полягає у широкому роз- С. Кожевніковим, В. Кудрявцевим. повсюдженні кримінальних практик, Під правовою марґінальністю, що деформують базові соціяльні ін- як одного із видів деформації право- ститути, а ті, у свою чергу, криміна- свідомости, необхідно розуміти нор- лізують громадян [1, 13]. При цьому мативно-правову невизначеність, зміна соціяльного середовища вна- засновану на неґативному ставлен- слідок, наприклад, зміни місця про- ні особи до діючого права, правових живання чи соціяльного статусу в явищ у житті суспільства. Таким чи- умовах процесу соціялізації може ном марґіналом можна вважати осо- супроводжуватися марґіналізацією бу, включену в конфлікт цінностей особи, що у деяких випадках сприяє різних систем соціяльного реґулю- її криміналізації. вання. У сучасних теоретико-пра- У юридичній літературі засно- вових дослідженнях за допомогою вником теорії марґінальности вва- діялектичного підходу сутність мар- жають Роберта Парка, який вперше ґінальної поведінки визначається застосував цей термін щодо міґран- ціннісним відношенням індивіда до тів (культурна марґінальність). У по- себе та світу, що проявляється у фор- дальшому дослідження марґіналь- мі антисоціяльної (делінквентної), ности продовжили А. Антоновскі, М. асоціяльної (аморальної) та автоде- Вуд, Р. Ґлас, М. Ґордон. Поступово мар- структивної поведінки (поведінки
+ 267 + Spheres of Culture саморуйнування) [3, 4]. Важливим (у першу чергу у східних промисло- видається дослідження правових вих областях) часто ставала одним аспектів марґінальности, а також її із обов’язкових елементів соціяліза- впливу на правосвідомість і правову ції в робітничому середовищі. Мар- поведінку особи. ґінальна правосвідомість значної Надзвичайно високий рівень частини робітників, які були пере- етатизації совєтського суспільства міщені для роботи на промислових сприяв тому, що кримінально-право- підприємствах, часто сприяла участі ві норми фактично не розглядалися її носіїв у хуліганських діях. Типовим під кутом зору відбиття та реалізації прикладом хуліганських дій, що при- у них соціяльних цінностей. Суспіль- звели до вбивства, був випадок у м. на небезпечність злочину розгляда- Жданів (тепер Маріуполь), коли 27 лася як даність, що не потребувала травня 1968 р. під час сварки із бол- предметного доведення, визначення гарськими моряками жителі Ждано- зміни її міри, а звідси й ступеня тяж- ва студент другого курсу вечірнього кости злочину залежно від конкрет- відділення Жданівського металур- ної оцінки соціяльної цінности того гійного інституту Є. Токарєв, що був чи іншого об’єкта кримінально-пра- раніше судимий, та В. Зацепін, який вового захисту та відповідности кри- 26 травня прибув до Маріуполя після мінально-правовій нормі. демобілізації із совєтської армії, вби- На початку 1960-х років населен- ли рульового болгарського паропла- ня України отримало нові можливос- ву «Атлас» Мілєва та завдали важких ті для міґрації за рахунок початку тілесних ушкоджень рульовому Ґеор- процесу паспортизації жителів сіл. ґієву [5, 2]. В умовах зростання рівня міґрацій Аналіз карних справ показав, що змінювався соціяльний статус зна- однією з основних причин здійснен- чної кількости працівників: колишні ня злочинів проти життя, здоров’я й селяни чи учні шкіл ФЗО1 перетворю- гідности особи, особистої власности валися на робітників. громадян, проти громадського по- Зміна умов проживання та кон- рядку продовжувало залишатися центрація працівників на відносно самогоноваріння та пияцтво. У 1966 невеликій території, де також зо- р. 53,4% осіб, притягнутих до карної середжувалися виправно-трудові відповідальности, здійснили злочи- заклади та в’язниці, створювали ни у стані алкогольного сп’яніння, а умови для соціяльної адаптації, що такі злочини, як хуліганство у стані нерідко тягнули за собою порушен- сп’яніння було скоєне 65,8% осіб, за- ня дисципліни, фізичне насильство вдання тяжких тілесних ушкоджень та злочини проти життя та здоров’я – 40%. У 1967 р. 45% осіб у момент громадян. Досить поширеною зали- скоєння злочинів перебували у стані шалася практика захисту власних ін- сп’яніння, а такі злочини, як злісне тересів за допомогою фізичної сили, хуліганство у стані сп’яніння скоїли а не зверненням до суду. Така прак- 60%, навмисне завдання тяжких ті- тика в окремих реґіонах республіки лесних ушкоджень – 40% [6, 9]. Про- тягом 1960-х років абсолютну біль- 1 ФЗО (фарично-заводское обучение – фабрич- шість злочинів становили хуліган- но-заводське навчання. – рос.)
268 + Volume X, 2015 + ські вчинки. го апарату пояснювалися недостат- У той же час залучення до роботи нім рівнем керівництва районними і у правоохоронних органах великої міськими органами охорони громад- кількости осіб, які не мали відповід- ського порядку і прокуратури з боку ної фахової підготовки та набира- міністерства охорони громадського лися поспіхом, призводило до марґі- порядку Української ССР, Прокура- налізації правосвідомости частини тури УССР і обласних апаратів. Ор- з них, що сприяло зростанню рівня ганізаторська робота по виконанню злочинности у середовищі співро- заходів, передбачених постановою бітників правоохоронних органів. Центрального комітету комуністич- Деякі колишні робітники та селяни, ної партії України і Ради міністрів ставши співробітниками правоохо- УССР від 11 січня 1966 р. № 40 про ронних органів, нерідко вдавалися поліпшення роботи слідчого апарату до зловживання службовим стано- проводилася незадовільно. У своїй вищем, безпідставних арештів, за- практичній діяльності міністерство тримань чи відкриття кримінальних охорони громадського порядку УССР справ, трактуючи свою належність і Прокуратура УССР не приділяли на- до органів міліції як засіб самореалі- лежної уваги і своєчасно не реаґува- зації через «демонстрацію влади». ли на численні факти низької служ- У багатьох органах охорони гро- бової дисципліни і порушення «со- мадського порядку і прокуратури ціялістичної» законности, не завжди низька якість слідства по ряду справ пред’являли високу вимогливість до призводила до того, що окремі гро- підлеглих працівників [4, 132]. мадяни необґрунтовано притягали- Одним із результатів марґіна- ся до кримінальної відповідальности лізації правосвідомости частини і безпідставно заарештовувалися, у працівників правоохоронних орга- той час як деякі злочинці залишали- нів став високий рівень плинности ся непокараними. Протягом 1967 р. кадрів. Так, у 1968 р. з органів мі- 15,7% із загальної кількости відкри- ністерства внутрішніх справ було тих кримінальних справ було при- звільнено 8644 особи, з них 1340 осіб пинено на стадії досудового слідства пропрацювали менше року. За зло- за відсутністю складу злочину у діях вживання службовим становищем підозрюваних, а у першому півріччі роботи позбулися 1960 працівників 1968 р. таких справ було припинено міліції або майже 22% від усіх звіль- вже 3786 або 16,6% [4, 131]. нених з органів внутрішніх справ. У слідчих Чернівецької области Найбільша кількість звільнених за та м. Києва у другій половині 1960-х різні види зловживання службовим років припинялася майже кожна чет- становищем фіксувалася у Рівнен- верта справа, Харківської, Луганської, ській, Харківській, Херсонській, Іва- Житомирської областей – кожна но-Франківській, Запорізькій, Жи- п’ята справа, Львівської, Кримської, томирській, Волинській, Київській, Донецької – кожна шоста справа. У Сумській, Чернівецькій областях та у 1968 р. було зафіксовано 14 випад- м. Києві [8, 22]. ків незаконного арешту громадян. Засуджений за антисовєтську Зазначені недоліки у роботі слідчо- аґітацію Валентин Мороз наприкінці
+ 269 + Spheres of Culture 1960-х років називав СССР «імперією шляхом розкрадання можна суттєво ґвинтиків». Він писав, що у совєт- поліпшити власний добробут після ських людей «пристрасті найниж- відбуття покарання. Тобто сам факт чого ґатунку стають єдиним рушієм покарання у вигляді позбавлення поведінки». «Ґвинтик приходить до волі без повернення державі вкра- висновку, що всі моральні принципи деного майна не розглядався рядом – просто смішні забобони, про які всі злочинців як фактор, що міг утрима- говорять, але з якими просто пропа- ти їх від вчинення протиправних дій, деш на білому світі. Так народжуєть- оскільки перспектива подальшого ся подвійна мораль, фальш стає сус- безбідного існування після відбуття пільною нормою. Ґвинтик виробляє покарання видавалися досить прива- просто-таки віртуозне вміння вмерт- бливою. Саме тому протягом 1960-х вляти все, до чого торкнеться». Про років великого розповсюдження на- совєтську державу автор документу були крадіжки соціялістичної влас- писав: «Вершина її – панування бері- ности, питома вага яких у деяких об- ївських нащадків над духовим жит- ластях УССР становила 21% [6, 11]. тя суспільства». Жалюгідне суспіль- Марґіналізація правосвідомости ство, «в якому філософські проблеми громадян підсовєтської України була вирішуються каральними органами однією з причин зростання кількіс- за колючим дротом» [7, 8]. них характеристик рівня злочиннос- У той же час такий стан сприяв ти у республіці. У першому півріччі формуванню відповідних установок у 1968 р. ( у порівнянні із попереднім правосвідомості населення, коли по- роком) кількість особливо небезпеч- карання у вигляді позбавлення волі них злочинів збільшилася на 11,4%, іноді розглядалося як досить «звич- а в областях Волинській – на 43%, на річ», уникнення якої пов’язане не Сумській – на 20%, Луганській, Тер- із правомірною поведінкою, а з везін- нопільській, Черкаській – на 12% ням чи вдалим збігом обставин. Таке [4, 132]. Загалом у 1968 р. було за- ставлення до покарання у вигляді реєстровано 124742 злочини або на позбавлення волі було розповсюдже- 6,4% більше, аніж у 1967 р., в тому не у середовищі розкрадачів «соція- числі 76778 злочинів, що враховува- лістичної власности». Свого часу сер- лися по лінії карного розшуку або на йозні зауваження викликала робота 4,9% більше, ніж у 1967 р. Кількість слідчих апаратів по відшкодуванню тяжких злочинів зросла на 12,2%, зо- збитків, заподіяних державі розкра- крема зумисних убивств – на 7,7%, дачами. У Дніпропетровській області розкрадань державного майна шля- слідчі забезпечили реальне відшко- хом пограбувань – на 9,2%, розбій- дування збитків у першому кварталі них нападів з метою заволодіння 1968 р. лише на 20,1%, у другому – на особистим майном громадян – на 37,6%, а в Луганській області, відпо- 16,3%, пограбувань особистого май- відно на 19,7 і 47% [4, 120]. Неповне на громадян – на 28,5%, розкрадань відшкодування слідчими збитків державного та громадського майна державі, заподіяних розкрадачами шляхом крадіжок – на 11,7%, краді- соціялістичної власности, сприяло жок особистого майна громадян – на формуванню уявлення про те, що 13,2%. На 8,5% зросла злочинність
270 + Volume X, 2015 + неповнолітніх. Ними було вчинено покарання. Тому побиття, завдан- 10580 злочинів, що враховувалися ня тілесних ушкоджень «для пере- по лінії карного розшуку. Зростан- виховування», перевищення міри ню рівня злочинности, згідно з пе- необхідної оборони розглядалося у реконаннями працівників право- багатьох випадках як норма. Подвій- охоронних органів, сприяло широке ні стандарти моралі були особливо розповсюдження пияцтва. Протягом розповсюджені у середовищі вищого 1968 р органами міліції було підібра- компартійного керівництва, коли за но 467735 п’яних, що на 14430 осіб злочини, за які пересічних людей по- більше, ніж у 1967 р. До лікуваль- збавляли волі на тривалі терміни, у но-трудових профілакторіїв на при- випадку, коли потерпілий залишався мусове лікування направлено 10624 живим, для партійних функціонерів злісних п’яниць або на 15,9% більше, максимальним покаранням нерідко ніж 1967 р. У 1968 р. було притягнуто було лише звільнення із займаної по- до відповідальности 42550 осіб, що сади. вчинили злочини у стані сп’яніння, Велике значення мало створен- що становило 55,5% до загальної ня своєрідних символів правової та кількости притягнутих. За дрібне ху- протиправної поведінки із контр- ліганство у нетверезому стані затри- олем за нею з боку осіб, вплив яких мано 238616 осіб, з них заарештова- був загальновизнаним. У злочинно- но 114762 особи [9, 8–9]. му середовищі такими особами ста- У рішенні колеґії міністерства вали «злодії у законі». У Запорізькій, внутрішніх справ Української ССР Донецькій, Харківській, Кримській, від 30 січня 1969 р. вказувалося, що Сумській областях та м. Києві раніше у 1968 р. підлітками здійснено на засудженими скоєно 25% злочинів 8,5% злочинів більше, ніж у 1967 р. [9, 17 зв.]. Значно збільшилася злочинність у У сфері протидії злочинності на Черкаській (74,3%), Дніпропетров- впливові органи намагалися пере- ській (27,4%), Одеській (22%), Сум- творити трудові колективи, громад- ській (27%), Чернігівській (18,1%), ські організації, наради ветеранів, а Кримській (17,7%), Тернопільській також громадські дружини охорони (16,8%) областях [9, 17]. У 1968 р. правопорядку. Однак проблемою більше 16% злочинів скоєно група- правового виховання залишилися ми осіб. Особливо багато злочинни- загальноприйняті правила вживан- ми групами скоєно грабунків, розбо- ня спиртних напоїв при святкуван- їв, крадіжок та зґвалтувань. У Запо- ні професійних свят, що їх прагнули різькій області злочинними групами нав’язати совєтські органи замість здійснено 75% розбійних нападів, свят релігійних, «початку та за- більше 50% пограбувань [9, 18]. кінчення роботи», «підвищення по Протиправна поведінка частини службі». Все більшого поширення людей зумовлювалася своєрідним набувало використання алкоголю як ставленням нецінування життя та натурального розрахунку за викона- здоров’я потерпілих, яке панувало у ну роботу чи надану послугу. Часто суспільстві. Однак у випадку смерти траплялося, що особи, які таким чи- потерпілого передбачалося суворе ном здійснювали взаєморозрахунки
+ 271 + Spheres of Culture за виконану роботу, у стані сп’яніння районній громаді. Тому перебування скоювали злочини, зокрема й унаслі- на території «чужого» району іноді док сварок між собою. могло навіть загрожувати здоров’ю, Масовість пиятик ставала справ- а у деяких випадках – і життю. Мар- жнім бичем совєтського суспільства, ґіналізація суспільства супроводжу- коли розпивання спиртних напоїв валася розмиванням суспільних цін- було перетворено на один із елемен- ностей – із своєрідним трактуванням тів виробничих стосунків при при- пиятики як засобу «налагодження чи йнятті на роботу, у деяких випадках підтримання стосунків», що призво- – під час переведення на іншу роботу дило до деформації суспільної свідо- чи посаду, при завершенні робочого мости та поширення соціяльних де- дня, тижня того, а також при отри- віяцій. манні потрібних для виробництва матеріялів чи сировини. При цьому Bibliography and Notes пиятика розглядалася прийнятною практично у всіх соціяльних сферах 1. Дремин Виктор, Преступность совєтського суспільства, а участь у как социальная практика: институцио- нальная теория криминализации обще- ній перетворювалася на «доказ при- ства, Одеса: Юридична література 2009, язних стосунків» чи підтвердження 616 с. прихильного ставлення. Перехід з 2. Закалюк Анатолій, Курс сучасної однієї соціяльної верстви до іншої української кримінології: У 3-ох книгах, унаслідок зміни місця роботи чи про- Книга 1: Теоретичні засади та історія живання часто також супроводжу- української кримінологічної науки, Київ: вався пиятикою. При цьому у деяких Ін Юре 2007, 423 с. колективах стійкість до сп’яніння 3. Писарєв Віктор, Маргінальна по- чи участь у загальному розпиванні ведінка особи: теоретико-правовий ас- спиртних напоїв нерідко розглядала- пект: автореферат дисертації … канди- дата юридичних наук, Львів 2010, 19 с. ся як певна ознака соціялізації, тобто 4. Центральний державний архів власне прийняття до колективу «як громадських об’єднань України, Фонд 1, свого». Особливо поширеним це яви- Опис 25, Справа 58, 190 арк. ще було у великих промислових ре- 5. Центральний державний архів ґіонах України. Знайомства молодих громадських об’єднань України, Фонд 1, робітників як правило супроводжу- Опис 25, Справа 59, 46 арк. валися пиятикою, яка нерідко тяг- 6. Центральний державний архів нула за собою хуліганську поведінку. громадських об’єднань України, Фонд 1, Хуліганство напідпитку ставало од- Опис 25, Справа 60, 305 арк. ним із засобів проведення вільного 7. Центральний державний архів громадських об’єднань України, Фонд 1, часу й нерідко не розглядалося як Опис 25, Справа 64, 82 арк. антисоціяльна поведінка. Навпаки, 8. Центральний державний архів участь у хуліганських діях частиною громадських об’єднань України, Фонд 1, робітників сприймалася як захист Опис 25, Справа 167, 46 арк. своїх «територіяльних» інтересів, як 9. Центральний державний архів демонстрація належности «до своїх» громадських об’єднань України, Фонд 1, у колективі, вуличній, сільській чи Опис 25, Справа 209, 104 арк.
272 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Oleksandr Yakubets
VOLODYMYR SHCHERBYTSKYI AND PERESTROIKA: SOMETHING ABOUT REASONS OF POLITICAL LONGEVITY
State Scientific Institution The Encyclopedic Publishing House, Ukraine
Олександр Якубець
ВОЛОДИМИР ЩЕРБИЦЬКИЙ ТА ПЕРЕБУДОВА: ДЕЩО ПРО ПРИЧИНИ ПОЛІТИЧНОГО ДОВГОЛІТТЯ
Abstract: In the article a role and a place of the first secretary of the Central commit- tee of the communist party of Ukraine (1972 – 1989) Volodymyr Shcherbytskyi in the processes of Perestroika in the USSR is examined, the reasons of his political longevity in new condition are analysed. The moments of race for power in the USSR during the final stage of Stagnation Era and after the death of Leonid Brezhniev are represented. The questions of personnel policy of Mikhail Gorbachev is raised. Keywords: V. Shcherbytskyi, L. Brezhniev, Yu. Andropov, K. Chernienko, M. Gorbachev, Perestroika, Ukrainian Soviet Socialist Republic, communist party of Ukraine, communist party of the Soviet Union
Весна 2015 року прикметна дво- цеси всередині Совєтського союзу, ма знаковими у новітньому історич- наслідком чого став розвал у 1991 р. ному контексті ювілеями – у березні комуністичної наддержави та прого- виповнюється 30 років відтоді, як на лошення незалежности України. чолі комуністичної партії (а відтак – При цьому варто враховувати, Совєтського союзу) став Міхаїл Ґорба- що впритул до другої половини 1989 чов, у квітні – мине стільки ж часу від року Українська ССР перебувала у квітневого пленуму ЦК КПСС, на яко- фарватері загальносоюзних пере- му було проголошено курс на приско- будовних моделей та шаблонів, фак- рення соціально-економічного роз- тично не продукуючи власних ідей та витку СССР [26, 919], що на загал при- ініціятив на рівні республіканського йнято вважати відправною точкою керівництва [26, 917], яке не над- процесу, відомого під назвою «пере- то жорстко, але попервах впевнено будова» (1985 – 1991). Максимально блокувало низові прояви демокра- спрощуючи, можна стверджувати, що тії, внаслідок чого на кінець 1980-х перебудова спровокувала відцентро- років Україна виглядала таким собі ві національно-державницькі про- острівцем стабільности порівняно з
+ 273 + Spheres of Culture іншими національними республіка- Щербицького. Причому – ще за свого ми СССР. Значним стримуючим фак- життя. Про це прямо говорить у сво- тором тут виступав перший секретар їх мемуарах Міхаїл Ґорбачов, датую- комуністичної партії України Володи- чи першу подібну інформацію 1978 мир Щербицький, котрий залишився роком і особливо підкреслюючи, що республіці «у спадок» ще від бреж- рішення це “не було жартом, чи хви- нєвської доби і очолював УССР перші линною слабкістю” Л. Брєжнєва, а – чотири «перебудовні» роки із шести наслідком певних тривалих роздумів (до вересня 1989). [6, 202-203]. Виходячи з вищесказаного, ме- Євґєній Чазов, який протягом тою нашої публікації є аналіз місця 1967 – 1986 років очолював IV Голо- та ролі людини, яка в публіцистиці вне управління міністерства охорони отримала визначення «апостол за- здоров’я СССР, тобто – лікував усю стою» та «прокуратор України», в совєтську номенклятурну верхівку, ієрархії Совєтського союзу напере- не лише зсовує цю дату на два роки додні та під час перебудови, дослі- назад, але й стверджує, що ініціяти- дження трансформації (або визнання ва перевести В. Щербицького до Мо- її відсутности) В. Щербицького як по- скви йшла не від самого Л. Брєжнєва, літика та державного діяча у нових у якого напередодні XXV з’їзду кому- умовах. Подібних цілісних спроб роз- ністичної партії Совєтського союзу глянути означену проблему в україн- (лютий – березень 1976) трапився ській історіографії поки що не зафік- інсульт і якому лікарі проґнозували совано – винятками можна вважати невтішні варіянти розвитку подій, хіба що наукову розвідку Юрія Шапо- а від голови КҐБ СССР (1967 – 1982) вала В. Щербицький: особа політика Юрія Андропова. Він прагнув бачити серед обставин часу [29] та статтю лідера совєтської України у Кремлі, Юрія Латиша Володимир Щербицький за його ж словами, “заради посилен- і Михайло Ґорбачов: висвітлення вза- ня позиції Брєжнєва”, хоча видається, ємовідносин в історіографії та мему- що просто плянував тримати ймовір- арах [15]. ного конкурента у боротьбі за владу Розпочати необхідно з певної ре- в зоні досяжности. Є. Чазов ствер- троспективи, яка допоможе визначи- джує, що саме він на прохання Ю. ти місце Володимира Щербицького у Андропова і виступив «московським номенклатурній ієрархії СССР станом емісаром», провівши попередні пере- на березень 1985 року. Мова про заку- говори в Києві з В. Щербицьким, від лісний процес, який відбувався у вер- якого отримав відповідь: “Мені його хівці комуністичної партії наприкінці (Брєжнєва. – О. Я.) щиро шкода, але в 1970 – на початку 1980-х років і може цій політичній грі я брати участі не бути умовно названий “Операція На- хочу” [27, 137 – 138]. ступник”. Леонід Кравчук (в період, про Накопичилося достатньо свід- який йде мова – завідувач відді- чень того, що Лєонід Брєжнєв як спад- лу пропаґанди та аґітації ЦК КПУ), коємця на посаді ґенерального секре- уточнює, що, за задумом, проміжним таря ЦК комуністичної партії Совєт- етапом на шляху В. Щербицького до ського союзу бачив саме Володимира посади ґенерального секретаря ЦК
274 + Volume X, 2015 + комуністичної партії Совєтського со- голови партії, яку мали спеціяльно юзу мало стати крісло голови ради створити під нього, але не дожив до міністрів СССР, яке він повинен був заплянованого пленуму якихось два посісти, змінивши Алєксєя Косиґіна тижні [7, 47]. Ця інформація корелю- [6, 12 – 13]. Те ж саме писав і помічник ється зі словами особистого фотогра- Володимира Щербицького Віталій фа Лєоніда Брєжнєва (1969 – 1982) Врублевський, посилаючись безпосе- Володимира Мусаельяна, котрий у редньо на свого шефа, який у хвилину 1981 році став свідком розмови ґене- щирости переповів йому довірливу рального секретаря із секретарем ЦК розмову з Лєонідом Брєжнєвим, який комуністичної партії, відповідальним сказав: “Володя, ти повинен замінити за кадрову політику, Іваном Капіто- Косиґіна, більше нікому”, однак отри- новим: “Бачиш це крісло? – запитав мав відмову, арґументація якої збіга- Брєжнєв, показавши на своє місце. – ється з тією, що наводить Є. Чазов: Його займе Володимир Васильович “Цього роздовбаного воза (малася на Щербицький, так що кадри підбирай увазі економіка СССР. – О. Я.) мені вже відповідно” [2]. не вивезти. Та й у московські ігри я не При критичному апріорі став- граю” [4, 40]. ленні до таких джерел як мемуари та Перший секретар закарпатського інтерв’ю, для яких характерна мак- обкому компартії у 1962 – 1980 роках симальна суб’єктивність, тут маємо Юрій Ільницький, який перебував у справу з цілісним корпусом свідчень фаворі у Лєоніда Брєжнєва, спираю- (а вище наведені далеко не всі, а лише чись на свої відомості, підтверджує найбільш показові та достовірні з по- тезу про Володимира Щербицького гляду походження джерела інформа- як наступника, більше того – гово- ції), що озвучені людьми, які, займа- рить про те, що цей задум у ґенераль- ючи різні посади, тим не менше, були ного секретаря визрів ще мало не у близько знайомі як з Л. Брєжнєвим, 1960-х роках, і заміна Петра Шелеста так і з В. Щербицьким. Тому констату- Володимиром Щербицьким на чолі ємо – перший другого як наступника України у 1972 році – це всього лише справді розглядав. Інша справа, що етап цього пляну [11, 168]. Щербицький не погоджувався міня- Член політбюра ЦК комуністич- ти Київ на Москву. По-перше, тому, ної партії Совєтського союзу (1971 що він за характером і діловими якос- – 1986), перший секретар москов- тями був швидше «прокуратором» ського міськкому комуністичної (тобто – намісником, управителем партії (1967 – 1985) Віктор Ґрішин у провінції), аніж «імператором», чи- своїх спогадах писав, що повторно до новником, котрий міг якісно функ- теми заміни Брєжнєва на Щербиць- ціонувати лише за умови наявности кого повернулися на початку 1980- покровителя, але не здатен на про- х. Остаточна ротація повинна була ведення самостійної політики. По- відбутися у листопаді 1982 року – В. друге, якщо у Києві Щербицький са- Щербицький мав стати ґенеральним мостійно здійснював кадрову політи- секретарем ЦК комуністичної партії ку, то у Москві він змушений був би Совєтського союзу, а Л. Брєжнєв пе- враховувати велику кількість індиві- реходив на почесну, за суттю, посаду дуальних факторів та вже усталених
+ 275 + Spheres of Culture зв’язків, а в цих хитросплетіннях він розцінено як «підкоп» персонально був не мастак [25, 450]. під В. Щербицького [20, 70-71]. При- Перший секретар центрального пущення це так і не отримало свого комітету комуністичної партії Укра- подальшого розвитку через швидку їни взагалі був відомий як людина смерть Юрія Андропова, з наступни- закрита, не здатна до відвертости [4, ком якого – Константіном Чєрнєн- 40]. Л. Брєжнєв був, напевно, єдиною ком – стосунки у Володимира Щер- людиною поза межами сім’ї, з якою у бицького були “офіційно-ввічливі: нього були по-справжньому людяні, він не загравав, як багато хто, але і не теплі, приятельські стосунки і вод- фрондував”, хоча й сприймав нового ночас, як це дивно – “з найближчим ґенсека як фіґуру перехідну [4, 39]. оточенням Брєжнєва Щербицький Тим не менше, «фактор Щербиць- не підтримував будь-яких тісних кого» в політбюрі ЦК комуністичної контактів, обмежуючись офіційними партії Совєтського союзу був ваго- привітаннями до свят” [4, 35]. Тобто мим арґументом в «епоху великих лідера совєтської України можна оха- похоронів» (1982 – 1985). Керівник рактеризувати як «людину коман- УССР і надалі розглядався як один із ди», але аж ніяк не «лідера команди». найбільш ймовірних претендентів на І, думається, він це сам прекрасно пост ґенерального секретаря, у т. ч. усвідомлював, не ризикуючи на себе – і на міжнародному рівні. Найбільш брати ношу, яку завідомо не здатен відоме підтвердження цьому – візит був потягнути. В. Щербицького 3 – 13 березня 1985 Проте, попри очевидне небажан- року до США на чолі делеґації Верхо- ня В. Щербицького ставати москви- вної Ради СССР і його 50-хвилинна чем, у Кремлі було чітко зафіксовано, розмова з президентом Рональдом що він – один з основних потенцій- Рейґаном, яка, щоправда, відверто них претендентів у боротьбі за вла- не вдалася, “пройшла суто офіційно. ду. Цей момент усвідомлював і Ю. Ан- Співбесідники, немов зашнуровані, дропов, з яким у першого секретаря виклали добре відомі один одному ЦК КПУ встановилися “шанобливі, позиції сторін. […] Рейґан насторо- хоча і суто формальні стосунки” [4, жено розглядав Щербицького, той, в 38] і в кабінеті якого В. Щербиць- свою чергу, відповідав йому тим са- кий нібито жодного разу не побу- мим” [4, 191]. Та в контексті цієї пу- вав навіть з візитом ввічливости [3, блікації більш важливим є те, що 10 185]. Російський публіцист Лєонід березня, тобто саме в розпал візиту, Млєчин, посилаючись на розмову із помирає К. Чєрнєнко і М. Ґорбачова секретарем ЦК комуністичної пар- обирають ґенеральним секретарем тії Совєтського союзу (1983 – 1990) ЦК комуністичної партії Совєтського Єґором Ліґачовим, стверджує, що, союзу за відсутности В. Щербицького змінивши Л. Брєжнєва на посту ґене- як одного з ключових членів політ- рального секретаря, Ю. Андропов до- бюра. сить швидко ініціював комплексну Помічник Міхаїла Ґорбачова перевірку стану справ у Київський, (1986 – 1991) Анатолій Чєрняєв, який Дніпропетровській, Одеській та Хер- у березні 1985 року був заступником сонській областях, що в Україні було завідувача міжнародним відділом ЦК
276 + Volume X, 2015 + компартії, зазначає, що на кандидату- А. Чєрняєв записав «за гарячими рі В. Щербицького як голови парла- слідами» у своєму щоденнику: “Мо- ментської делеґації у поїздці до США сквою ходять всілякі розмови, нібито наполіг на той час найстарший і най- на ПБ [пленумі бюра] вибір нового більш авторитетний член політбюра ґенсека проходив «не без боротьби». ЦК компартії (1973 – 1988), міністр […] Hібито «була думка», що ґенсеком закордонних справ СССР (1957 – потрібно зробити Тіхонова (Ніколай 1985) Андрєй Ґромико, хоча спочатку Тіхонов – голова ради міністрів СССР до Америки депутатів везти повинен у 1979 – 1985 роках, член політбюра був секретар ЦК комуністичної пар- ЦК комуністичної партії Совєтсько- тії Совєтського союзу (1961 – 1986), го союзу у 1980 – 1985. – О. Я.), а на кандидат в члени політбюра (1972 – його місце поставити Щербицького, 1986) Боріс Пономарьов [28, 588]. В. і що цю думку підтримували Ґрішин, Врублевський підтверджує, що про- Кунаєв (Дінмухамед Кунаєв – перший позицію очолити цю поїздку В. Щер- секретар ЦК компартії Казахстану у бицький отримав «зовсім несподіва- 1960 – 1962 та 1964 – 1986, член по- но» [4, 188]. літбюра ЦК комуністичної партії Со- Якщо врахувати, що саме А. Ґро- вєтського союзу у 1971 – 1987. – О. Я.). мико на засіданні політбюра після Отже, якби Щербицький […] встиг би смерти К. Чєрнєнка висунув кандида- повернутися із США до вирішального туру М. Ґорбачова на посаду Ґенераль- засідання ПБ [пленумy бюра], то те- ного секретаря, а потім на пленумі ЦК рези ваг і т. д.” [28, 604]. компартії виступив з промовою, яка З іншого боку, В. Врублевський, схилила присутніх на користь цього відкидаючи подібні версії, наполягав вибору (на противагу В. Ґрішинові, на тому, що станом на 1985 р. B. Щер- який теж вважався претендентом і на бицький “рішуче підтримував Ґор- якого робила ставку певна частина бачова і не бачив йому альтернати- членів політбюра) [28, 598 – 600] – то ви” [4, 188], окрім цього – “орґанічно отримуємо широке поле для припу- терпіти не міг Ґрiшина” [4, 37], не те щень та версій щодо справжніх при- що вступати з ним у спілку. Більше чин та мотивацій відсутности В. Щер- того, на думку колишнього помічни- бицького на цьому пленумі. ка першого секретаря ЦК компартії Відомим є факт затримки вильо- України, останній полетів до Амери- ту літака Щербицького з Нью-Йорку ки саме тому, що М. Ґорбачов, який, до Москви майже на добу “з техніч- при хронічно хворому К. Чєрнєнко- них причин”, завдяки чому він і не ві де-факто перебрав на себе віжки встиг на цю, як виявилося з роками управління в політбюрі, В. Щербиць- – по-справжньому історичну – подію кому довіряв і не вбачав у ньому су- [4, 196], [10]. Помічник Міхаїла Ґорба- перника, а “доручити подібну місію чова (1981 – 1987) Валєрій Болдін в будь-якому іншому авторитетному одному з інтерв’ю, не криючись, за- члену політбюра означало посилити явив: “Цю затримку хлопці Чебрікова позиції ймовірного конкурента і по- з КҐБ організували” [8, 60] (Віктор слабити свої. […] З точки зору полі- Чебріков – голова КҐБ СССР у 1982 – тичної ваги і того, що він всерйоз не 1988 роках). зачіпав нічиїх клянових інтересів, фі-
+ 277 + Spheres of Culture ґура Щербицького для поїздки най- була проста: “Нам своє робить…” [4, більш підходяща” [4, 188]. 39]. Іншими словами – перший секре- Щоправда, тут В. Врублевський, тар ЦК компартії України надавав пе- який теж входив до складу совєт- ревагу дотриманню нейтралітету, що ської делеґації у США і завдяки своїм мало очевидні переваги, серед яких – функціональним обов’язкам майже творення іміджу певної таємничости, постійно знаходився поряд з її керів- загадковости, «речі в собі». А це, в свою ником, суперечить сам собі, оскіль- чергу, змушувало оточуючих будувати ки, описуючи перипетії, пов’язані зі здогади стосовно напряму його думок смертю К. Чєрнєнка та обранням М. та губитися у проґнозуванні можли- Ґорбачова, зазначив, що, по-перше, вих вчинків, створювало певну насто- у той час, як увесь світ уже знав про роженість та недовіру. чергове міжвладдя у СССР, у посоль- Не був тут винятком і М. Ґорба- стві Совєтського союзу у Вашинґтоні чов, стосунки якого із В. Щербицьким В. Щербицькому “відкритим текстом ще за часів Л. Брєжнєва були далекі про це не сказали”, по-друге, “його від ідеальних (перший секретар став- думку як члена політбюра ніхто не ропольського крайового комітету запитував” [4, 194-195]. Навряд чи компартії Ґорбачов у 1978 році став подібні прояви могли свідчити про секретарем ЦК комуністичної партії повну довіру до першого секретаря Совєтського союзу із сільського гос- ЦК компартії України з боку «москви- подарства, у 1980-му – членом політ- чів». бюра). Про це згадує багато людей, У будь-якому випадку знову мож- які мали змогу зблизька спостерігати на констатувати, що Щербицький у за контактами двох політиків [3, 184 всіх цих трирічних кадрових пертур- – 185, 192, 223], [4, 217-249], [12, 13- баціях у верхівці влади в СССР не ви- 14], [13, 81; 184], [16], [17, 403-405], глядав статистом, з ним рахувалися [21], не приховує цього і сам колишній різні угрупування, хоча він, наскільки ґенсек та президент СССР [6, 211] (до можна судити із великої кількости слова, показово, що у своїх мемуарах джерел, до жодного з них не входив, М. Ґорбачов згадує про В. Щербицько- завжди тримаючись осібно, вичіку- го лише кілька разів, хоча вони про- ючи, чия візьме, щоб стати на бік пе- тягом 1970 – 1980-х років, вочевидь, реможця. Тим більше, що зі смертю спілкувалися часто). У підсумку ж ви- Брєжнєва він втратив, так би мовити, явилося, що Володимир Щербицький особистісний зв’язок з Москвою, де в утримався на своїй посаді найдовше нього не було союзників [20, 71-72]. І серед усіх перших секретарів ЦК ком- навряд чи претендував навіть подум- партій союзних республік, які заста- ки на пост ґенсека – його цілком за- ли в цій іпостасі прихід до влади Мі- довольняло те місце, яке він займав. хаїла Ґорбачова (за винятком хіба що Аналіз поведінки В. Щербицького керівника компартії Молдавії Семена в цих умовах дає підстави погодитися Ґроссу, який «перебув» Щербицького з твердженням В. Врублевського, який на два місяці). Хронологія кадрових зазначав, що його шеф «сприймав «па- чисток на цьому рівні виглядала так: лацові інтриґи» як певну фатальну не- 1985 рік – відправляються на минучість. Філософія його при цьому пенсію Турдакун Усубалієв (Кирґи-
278 + Volume X, 2015 + зія; займав посаду першого секрета- ше того – займав перед цим призна- ря з 1961) та Мухамедназар Ґапуров ченням посаду першого секретаря (Туркменія; з 1969); Рахмон Набієв далеко не найпрестижнішого у Росії (Таджикистан; з 1982) опускається до ульяновського обкому компартії, що крісла голови президії Центральної казахами було сприйнято як додатко- ради республіканського товариства ве приниження, наслідком чого стали охорони природи (у 1991 він стане масові протести казахської молоді у президентом вже незалежного Та- грудні 1986 року, які були придушені джикистану, щоб через рік втратити силою. Не виключено, що ця обста- цю посаду внаслідок громадянської вина була одним із факторів, який війни); Едуарда Шеварднадзе (Гру- продовжив політичне життя В. Щер- зія) Міхаїл Ґорбачов забирає до Мо- бицького – М. Ґорбачов після подій у скви – міністром закордонних справ Казахстані не ризикнув далі діяти на- СССР (1985 – 1990). В останньому пролом. У будь-якому випадку, згідно випадку спостерігаємо цікавий збіг – із щоденниковими записами А. Чєр- Е. Шеварднадзе, як і В. Щербицький, няєва, на січневому (1987 р.) пленумі очолив республіканську парторгані- ЦК комуністичної партії Совєтського зацію у 1972 році внаслідок інспіро- союзу всерйоз плянувалося вирішу- ваної командою Л. Брєжнєва кампанії вати долю керівника компартії Укра- із заміни низки керівників союзних їни [28, 684], однак цього, як відомо, республік, котрі дозволяли собі стоя- не сталося. ти на позиціях, близьких до націонал- 1987 рік – помирає перший се- комунізму (у цьому випадку йдеться кретар ЦК компартії Литви (з 1974) про Василя Мжаванадзе та Петра Ше- Пятряс Ґрішкявічюс; керівник ко- леста відповідно), на людей, лояль- муністів Білорусі (з 1983) Мікола них до Центру [19]. На цьому схожість Слюньков переводиться до Москви закінчується – молодший на 10 років секретарем ЦК комуністичної партії за Щербицького Шеварднадзе став Совєтського союзу – куратором еко- одним із символів перебудови, репре- номічного блоку (у 1990 він буде від- зентуючи її на міжнародному рівні правлений на пенсію); (надалі він 11 років – з 1992 по 2003 1988 рік – пенсіонерами стають – буде стояти на чолі незалежної Гру- перші секретарі компартій Азербай- зії), в той час як керівник Української джану (з 1982) Кямран Баґіров (ак- ССР так і залишиться персоніфікова- тивної участи у політичному житті ним втіленням застою; більше не приймав) та Вірменії (з 1986 рік – на пенсію йде один із 1974) Карен Демірчян (у 1999 очолив найближчих соратників Л. Брєжнє- парлямент Вірменії – Національні ва – перший секретар ЦК компартії Збори, того ж року загинув внаслідок Казахстану Дінмухамед Кунаєв. І тут теракту); головний комуніст Латвії (з М. Ґорбачов здійснює першу (але да- 1984) Боріс Пуґо стає головою комісії леко не останню) серйозну помилку партійного контролю при ЦК кому- в національному питанні – на місце ністичної партії Совєтського союзу Кунаєва він «продавлює» росіяни- (у 1990 – 1991 – міністр внутрішніх на Ґєннадія Колбіна, який жодного справ СССР, у серпні 1991 став одним стосунку до Казахстану не мав, біль- із очільників ҐКЧП, згідно з офіцій-
+ 279 + Spheres of Culture ною версією – покінчив життя само- ську фронду всередині політбюра: Ґ. губством), його колега з Естонії (з Романов, М. Тіхонов та В. Ґрішин. Ці 1978) Карл Вайно – членом цієї ко- факти однозначно вказують на те, що місії; перший секретар ЦК компартії М. Ґорбачов не вважав першого секре- Узбекистану (з 1983) Інамжон Усман- таря ЦК компартії України своїм опо- ходжаєв звинувачений у корупції, нентом. через рік засуджений до 12 років тю- При цьому потрібно чітко усві- ремного ув’язнення за т. зв. «бавов- домлювати, що В. Щербицький не був няною справою», ще через рік – від- аполоґетом перебудови. Більше того пущений на волю; – він до неї ставився досить критично, 1989 рік – 21 вересня перший як загалом, так і в окремих проявах. секретар ЦК компартії України Во- Леонід Кравчук стверджує, що пер- лодимир Щербицький пише заяву з ший секретар ЦК компартії України проханням звільнити його з посади, перебудову сприймав “дуже важко” зважаючи на «вік і стан здоров’я» [9, [12, 12]. А. Черняєв зазначив у своєму 468], 28 вересня пленум ЦК компар- щоденнику за підсумками квітнево- тії України задовольняє це прохання го (1985) пленуму ЦК комуністичної [23, 468]; у листопаді звільняється з партії Совєтського союзу, що Щер- посади перший секретар ЦК компар- бицький у виступі продемонстрував тії Молдавії (з 1980) Семен Ґроссу і ”повну безпорадність щодо пристосу- призначається аташе з питань аґро- вання до нового стилю. Це були зраз- промислового комплексу посольства ки загальних фраз, марнослів’я…” [28, СССР у Мексиці. 613]. З брєжнєвсько-андроповсько- Водночас йому не можна відмови- чєрнєнківським політбюро ЦК кому- ти у тверезому та критичному став- ністичної партії Совєтського союзу, ленні до процесів, які почали відбува- до якого В. Щербицький входив з 1971 тися у країні. Наприклад, у січні 1987 року, а як кандидат у члени – у 1961 – року, на засіданні політбюра ЦК ко- 1963 та 1965 – 1971 роках, схожа кар- муністичної партії, коли мова зайшла тина, і навіть більш визначена – із тих про підбиття підсумків всесоюзного 10-ти членів, які перебували у складі соціялістичного змагання, В. Щер- цього політичного органу станом на бицький без зайвих обмовок заявив: березень 1985 року, до осені 1989-го “…Все це змагання між республіками залишилося лише троє – сам М. Ґор- – суцільний формалізм. Немає реаль- бачов (до серпня 1991, у політбюрі ного змагання” [1, 141]. Перший се- перебував із 1980), В. Щербицький кретар кримського обласного комі- (до 20 вересня 1989) та голова пре- тету компартії України у 1977 – 1987 зидії Верховної Ради Російської ССФР роках Віктор Макаренко згадував, що (з 1988; у 1983 – 1988 – голова ради під час знаменитої антиалкогольної міністрів РССФР) Віталій Воротніков кампанії, яка ознаменувала початок (член політбюра з 1983, виведений правління Міхаїла Ґорбачова, її іні- із складу у липні 1990). Всі інші були ціятор та натхненник Єґор Ліґачов відправлені на пенсію, причому, пер- “вимагав знищити виноградники як шими – протягом 1985 – 1986 роках першооснову виробництва алкоголь- – ті, хто становив т. зв. антиґорбачов- ної продукції. Він наполягав навіть на
280 + Volume X, 2015 + ліквідації знаменитої винотеки «Ма- з самостійністю компартій союзних сандри». Лише особисте втручання республік. Неясності з національною Щербицького врятувало її” [21]. мовою. З питань культури викладе- Керівника України чомусь над- но так, що даємо привід для проявів звичайно дратували нові слова, які національної обмежености. Якщо активно вводилися у загальний сус- українська мова державна, вона що, пільно-політичний обіг: від самого повинна бути і мовою міжнаціональ- терміну «перебудова» [5] – до «еко- ного спілкування на Україні? […] Не номічного механізму», «протизатрат- потрібно укладати новий cоюзний них методів», «правового суспіль- договір” [1, 497]. ства» і навіть, здавалося б, невинної В той же час, під час гострого кон- «мотивації» [1, 184; 361-362], про що флікту між М. Ґорбачовим та Б. Єль- він говорив прилюдно. Абсолютно циним (тоді – першиv секретарем не сприймав він і винесення на загал московського міськкому компартії) інформації про реальний стан справ на пленумі ЦК комуністичної партії в економіці України [17, 429-430]. В. Совєтського союзу 21 жовтня 1987 Щербицький і далі перебував у ста- року В. Щербицький публічно став рій системі координат, відстоював на бік ґенерального секретаря [28, ідеї “інтернаціоналізму”, побоювався 758-759]. Хоча, якщо вірити В. Вру- прямих публічних трактувань ста- блевському, потім шкодував про це, тей конституції СССР, зокрема – стат- стверджуючи, що “вони самі створи- ті 72, в якій за кожною республікою ли Єльцина”, який став уособленням зберігалося право вільного виходу радикальної опозиції всередині ко- із союзу. Так, у жовтні 1987 року під муністичної партії [4, 226-227]. час обговорення проєкту доповіді М. Виникає цілком логічне запитан- Ґорбачова до 70-річчя жовтневої ре- ня: за рахунок чого перший секретар волюції на засіданні політбюра ЦК ЦК компартії України, який, хоча і комуністичної партії В. Щербицький не перебував у відвертій опозиції до сказав: “Згадка про конституцію ви- М. Ґорбачова, але й не зображав із себе кличе сум’яття. Вже почалися сплес- великого прихильника перебудови, ки з вимогою про вихід з СССР. Творча зумів настільки довго втримати свої інтеліґенція густо (так в ориґіналі. позиції та зберегти становище? – О. Я.) зайнялася правом виходу. Му- Тут свою роль зіграв комплекс сується тема національних мов. Я б факторів, про один з яких говорило- відклав питання про конституцію…” ся вище, а саме – побоювання М. Ґор- [1, 256]. На подібних позиціях він бачова щодо повторення виступів на продовжував стояти і під час обгово- зразок казахстанських в Україні, у рення проєкту плятформи комуніс- зв’язку з чим – прагнення до певного тичної партії Совєтського союзу Про консервування ситуації в республіці шляхи гармонізації міжнаціональних хоча б на обмежений період, тобто відносин в СССР у липні 1989 року: – свідоме пролонґування застою на “У питанні про компетенцію респу- льокальному рівні, уособленням чого блік багато безглуздого. Наприклад, і був В. Щербицький, якого сам ґене- в чому полягає суверенність? У само- ральний секретар ЦК комуністичної визначенні аж до виходу? …Неясності партії Совєтського союзу зарахову-
+ 281 + Spheres of Culture вав до “консервативної групи” у по- В. Щербицький суттєво запізнився, літбюрі [6, 482]. Тим більше, що Укра- що для нього не було характерним. їна справді майже до кінця існування Як виявилося, він мав жорстку роз- СССР у соціяльно-економічному ра- мову з М. Ґорбачовим, якому доводив курсі виглядала виграшно порівня- небажаність виведення людей на ву- но з іншими союзними республіками лиці, прохаючи хоча б звільнити від СССР, а за В. Щербицьким, на відміну цього заходу дітей, на що у відповідь від багатьох партійних бонз його рів- почув: “Якщо зірвеш демонстрацію ня, якби там не було, не водилося ні – виключимо з партії” [4, 210-211]. І криміналу, ні корупційних діянь, ні В. Щербицький, який був старшим за розкрадання державних коштів, він ґенсека на 13 років, мовчки проков- взагалі забороняв своїй родині та тнувши «тикання» (втім, характерне найближчому оточенню користува- для М. Ґорбачова), поїхав позувати тися різноманітними привілеями [22, перед колонами демонстрантів. 27]. Тобто, перший секретар ЦК ком- Порівняймо це ще з одним по- партії України хоча й був по суті сво- казовим чорнобильським спогадом, їй «забронзовілим» функціонером, озвученим головою президії Верхо- але з позицій суспільної та партійної вної Ради Української ССР (1985 – моралі –чистим, що в умовах мало не 1990) Валентиною Шевченко: “Я дуже щоденних сенсацій та викриттів, які добре пам’ятаю, як вручала матерям спричинила свобода слова в СССР, і вдовам Золоті зірки героїв (Совєт- вже було чималою чеснотою. ського союзу. – О. Я.), якими були по- Окрім того, видається, що зна- смертно нагороджені пожежники, що чну роль у продовженні політичної першими кинулися гасити вогонь (на кар’єри В. Щербицького, хоч як би Чорнобильській АЕС. – О. Я.). Я проси- дивно це звучало, відіграла Чорно- ла Володимира Щербицького, щоб ці бильська трагедія. При цьому цен- нагороди вручив хтось із чоловіків, а тральною подією, яка ставиться у він сказав: «Ні, вручатимете ви»” [14]. провину колишньому керівнику Те, що керівник понад 50-міль- України у численних дослідженнях йонної на той час республіки не від- та спогадах, є не сама аварія чи рі- важився пожертвувати партквитком шення про розміщення атомної елек- в обмін на життя та здоров’я своїх тростанції в басейні Дніпра та ще й громадян, остерігся вручити нагоро- неподалік столиці республіки, а про- ди родичам загиблих пожежників, ведення демонстрації 1 травня 1985 які не дали трагедії стати ще біль- року у радіяційному Києві. З нею ше масштабною, свідчить про дуже пов’язаний один прикметний епізод, специфічну психологію цієї людини, про який першим публічно згадав В. сформовану під час багаторічного пе- Врублевський у 1993 році (посилаю- ребування всередині командно-адмі- чись при цьому на слова слідчого з ністративної системи. Ця обставина особливо важливих справ Ґенераль- вже навіть слугує предметом для со- ної прокуратури України Олександра ціяльно-психологічних студій, в яких Кузьмака), а вже потім він став широ- В. Щербицький відноситься до т. зв. ко використовуватися у різноманіт- «мовчазного покоління», цінности них публікаціях: на урядову трибуну якого формувалися до 1953 р., тобто
282 + Volume X, 2015 + – до смерті Іосіфа Сталіна, а поведін- спірних питань не виносив – навіть ка першого секретаря ЦК компартії тих, у вірності яких сумнівався, знову України у дні Чорнобильської ката- приносячи інтереси народу у жертву строфи трактується як «відданість і, компартійній доцільності. фактично, солдатська дисциплінова- Для М. Ґорбачова така безумовна ність» [24, 68-69]. «відданість та дисциплінованість» Ретроспективно ж все це дуже (якщо не сказати – покірливість) ста- скидається як мінімум на розгубле- ла, схоже, додатковим арґументом ність – за великим рахунком, Чор- для продовження перебування пер- нобиль став першим і єдиним по- шого секретаря ЦК компартії України справжньому серйозним випробу- на цій посаді. Спостерігаючи за пове- ванням для В. Щербицького як керів- дінкою В. Щербицького в цей період, ника за всі 17 років його перебування він не міг не дійти висновку, що з цьо- на посаді першого секретаря ЦК ком- го боку для нього справді небезпеки партії України, тією кризовою ситуа- не існує. Тим більше, що у період лік- цією, в якій проявляються і людські, відації наслідків аварії на Чорнобиль- і ділові якості – як позитивні, так і ській АЕС проводити кадрові зміни неґативні. І тут важко не погодитися такого рівня було недоречно – мало з Ю. Шаповалом, на думку якого, у В. хто, напевно, відважився б взяти на Щербицькому “знов переміг політик, себе подібну відповідальність, яка якого життя навчило мовчати і «не вже й так лежала на В. Щербицькому. висовуватись»” [29, 126]. Можна навіть констатувати: якщо Заради об’єктивности, щоправ- під час чорнобильських подій у ньо- да, необхідно зазначити, що лідер му і переміг політик, то після них на України ставив (зокрема – влітку загал він як політик закінчився – за- 1986) перед Москвою питання про лишився лише адміністратор, котрий долю дітей Києва після Чорнобиля, за звичкою тягнув свою лямку відпо- про забезпечення столиці питною відальности за доручену ділянку ро- водою, вимагав припинення подаль- боти. шого розширення ЧАЕС, яке пляну- І остання з причин, яка дозволи- валося проводити після ліквідації ла В. Щербицькому відбути 2/3 часу аварії [1, 65]. Проте робилося це не перебудови на своєму посту, вбача- публічно, а у вузькому колі – на засі- ється у відсутності повноцінної за- даннях політбюра ЦК комуністичної міни. Партійно-адміністративний партії Совєтського союзу. На людях апарат УССР, який постійно поста- же В. Щербицький діяв виключно у чав кадрами загальносоюзні органи межах партійної дисципліни, або, як влади, не зумів сформувати якісної висловився Л. Кравчук, “свято дотри- «лави запасних» для, так би мовити, мувався правил партійної субордина- внутрішнього вжитку. І не в останню ції” [12, 13-14], “не мав схильности до чергу така ситуація склалася завдяки щирости особистісного характеру та кадровій політиці першого секретаря мав тверді уявлення про партійну су- ЦК компартії України, оточення яко- бординацію” (це вже слова Валенти- го на середину 1980-х років на цен- ни Шевченко у викладі Віталія Вру- тральному та реґіональному рівнях блевського [4, 244]), а тому на люди становили люди, котрі переважно,
+ 283 + Spheres of Culture можливо, не будучи професіоналами- Ця інформація додатково підтвер- управлінцями високої кляси, виявля- джується свідченнями В. Врублев- ли максимальну лояльність особисто ського щодо прагнення В. Щербиць- до В. Щербицького, або, як мінімум, кого ще у 1988 р. подати у відставку, не вирізнялися значними кар’єрними однак М. Ґорбачов його “заспокоїв та амбіціями. відмовив” [4, 221], “тому що розумів Є свідчення, що М. Ґорбачов – поки Володимир Васильович керує до останнього не хотів відпускати республікою, Україна буде разом з В. Щербицького, який ще у лютому Росією” [30]. 1989 року написав заяву про вихід У підсумку все зводиться до того, на пенсію [12, 13-14], оскільки, як це що В. Щербицький попросився на від- дивно звучить, станом на 1989 рік лі- починок сам – без відповідних інспі- дер України виявися мало не єдиним рувань із боку Москви, яка дала «до- членом політбюра ЦК комуністичної бро», лише коли підготувала більш- партії, на якого ґенеральний секре- менш прийнятну кандидатуру на тар, який став заручником своїх ка- заміну, а саме – Володимира Івашка, дрових та інших експериментів, міг якого галопуючими темпами за три реально покластися у внутрішньо- роки (1986 – 1989) провели різними партійних дискусіях, знаючи, що він щаблями ієрархічної драбини – від не підведе – хоча б виходячи із тих са- секретаря з ідеології Харківського мих міркувань партійної дисципліни обкому компартії України через по- та субординації. саду першого секретаря рідного для Георгій Крючков, котрий 13 ро- Щербицького дніпропетровського ків (1972 – 1985) при Щербицькому обласного комітету компартії Укра- очолював організаційно-партійний їни (беручи до уваги, мабуть, слаб- відділ ЦК компартії України, а потім кість останнього саме до дніпропе- працював заступником завідувача тровських кадрів) – до другого се- таким же відділом ЦК комуністичної кретаря ЦК компартії України. Втім, партії Совєтського союзу, писав, що секретар (1986 – 1990) та член політ- коли у листопаді 1988 року його зно- бюра (1988 – 1990) ЦК комуністич- ву переводили в Україну – першим ної партії Совєтського союзу Вадім секретарем Одеського обкому ком- Мєдвєдєв згадував, що коли нарешті партії України, М. Ґорбачов провів з відставка Володимира Щербицького ним зустріч, на якій заявив, що зби- постала на порядку денному, у Мо- рається “політично зберегти” першо- скві ніяк не могли остаточно визна- го секретаря ЦК компартії України, читися із спадкоємцем «українського оскільки в умовах початку відцен- трону». Розглядалися кандидатури: трових процесів у СССР розраховує з секретаря ЦК комуністичної партії його допомогою укріпити як мінімум Совєтського союзу (1988 – 1991) Оле- союз Росії, України та Білорусії, а “без га Бакланова, який був родом з Хар- цих прибалтів, закавказців ми обі- кова і сформувався у цьому місті як йдемося...”. Ґенсек хотів, щоб цю дум- управлінець-виробничник (у серпні ку Г. Крючков озвучив перед В. Щер- 1991 він стане членом ҐКЧП, буде за- бицьким, що й було зроблено, але той арештований і до 1993 перебуватиме на це “ніяк не відреагував” [13, 184]. в ув’язненні); завідуючого ідеологіч-
284 + Volume X, 2015 + ним відділом ЦК комуністичної пар- ні слова про революцію, про перелом і тії Совєтського союзу Олександра т. п., видно, що для них це всього лише Капто (у 1979 – 1986 – секретар ЦК служба, а не участь в революції. Вони компартії України з ідеології); секре- не лідери процесу на своєму рівні, а таря ЦК комуністичної партії України дисципліновані чиновники, які при- Станіслава Гуренка (він таки стане стосовуватимуться до процесу, а не першим секретарем, тільки – у червні формуватимуть його, він ніби сам со- 1990); першого секретаря київського бою піде. Перебудовувати суспільство обкому компартії України Григорія вони не вміють. Вони із старої струк- Ревенка (його Міхаїл Ґорбачов зре- тури, по суті – сталінської схеми ке- штою забере до себе і зробить остан- рівництва” [28, 695]. нім в історії керівником апарату І тут важко щось додати від себе. президента вже майже неіснуючого СССР, серпень – грудень 1991); пер- Bibliography and Notes шого секретаря кримського обкому комуністичної партії України Андрія 1. В Политбюро ЦК КПСС...: По запи- Гіренка (замість цього його на тому сям Анатолия Черняева, Вадима Медве- дева, Георгия Шахназарова (1985 – 1991), ж вересневому пленумі 1989 року, де Москва 2006, 794 с. Володимира Щербицького виведуть 2. Велигжанина Анна, Преемником із складу членів політбюра ЦК кому- Брежнева должен был стать Щербиц- ністичної партії Совєтського союзу, кий, [в:] Комсомольская правда в Украине, призначать секретарем ЦК). Сам же 2014, 4 июля. В. Щербицький, якщо вірити В. Мєд- 3. Власенко Александр, В. Щербицкий вєдєву, своїм спадкоємцем бачив се- и его время, Харків: Фоліо 2009, 320 с. кретаря ЦК компартії України (1982 4. Врублевский Виталий, Владимир – 1990), вихідця із Донецька Бориса Щербицкий: правда и вымыслы (Записки Качуру [18, 120]. Володимир Івашко, помощника: воспоминания, документы, слухи, легенды), Київ: Довіра 1993, 254 с. на якому врешті-решт зупинились, 5. Галух Александр, Скажи мне, по- знаходився наприкінці списку, але й жалуйста, какой дурак придумал это він пробув на цій посаді менше року слово – «перестройка»? [в:] Факты и ком- – у липні 1990 року Міхаїл Ґорбачов ментарии 2013, 17 февраля. зробив його своїм заступником як 6. Горбачев Михаил, Жизнь и рефор- ґенерального секретаря ЦК комуніс- мы: В 2-х книгах, Книга 1, Москва 1995, тичної партії Совєтського союзу. 600 с. Підсумовуючи все вищесказане, 7. Гришин Виктор, Катастрофа. От як цілісну та повну характеристику Хрущева до Горбачева, Москва 2010, 272 с. місця В. Щербицького у перебудові до- 8. Жирнов Евгений, Горбачев сорвал- ся с резьбы и вертелся сам по себе: Разго- цільно навести щоденниковий запис вор с бывшим руководителем аппарата А. Чєрняєва, датований липнем 1987 президента СССР Валерием Болдиным, року: “…члени п(олітбюра) б(юра) ЦК [в:] Коммерсантъ. Власть 2001, № 19, комуністичної партії Совєтського со- с. 60. юзу) – Щербицький, Воротніков і пер- 9. Заявление первого секретаря ЦК ші зами головрадміну (СССР. – О. Я.), КПУ В. В. Щербицкого об уходе на пенсию, секретарі обкомів не розуміють, що [в:] Политическое руководство Украины. відбувається. І хоча вимовляють гар- 1938–1989, Москва 2006, с. 468.
+ 285 + Spheres of Culture 10. Зубрицкая Екатерина, Почему косновенный запас, Москва 2011, № 4, Щербицкого задержали на американ- Web. 15.04.2014.
286 + Volume X, 2015 +
Cultural Studies
+ 287 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Volodymyr Aleksandrovych
ZAMOSC PAINTERS’ MILIEU IN THE TIMES OF JAN ZAMOYSKI PART 2 1
Ivan Krypyakevych Institute of Ukrainian studies, National Academy of Sciences of Ukraine
Wołodymyr Ałeksandrowycz
ŚRODOWISKO MALARZY ZAMOJSKICH CZASÓW JANA ZAMOYSKIEGO CZĘŚĆ 2
Abstract: The article provides source materials on painters active in Zamość in the early 17th century: Jakub Skopowski, register din 1603 – 1612, who painted an iconostasis for a burgher Anna Raczkowska, ławnik (juror) and wójt (city head); and Jan Chrostowski registered in 1607 near Lublin. It also carefully scrutinises stories about contacts of Lviv painters of the late 16th century Wojciech Stefanowski and Jan Szwankowski with Zamosc. In addition it provides new facts to Zamość period in the biography of a painter of French origin Jean Szens (Jan Gallus). Keywords: Zamość, Jan Zamoyski, painters, Lviv
1Dalszą kontynuację tradycji środo- la zamostiensis” [5, Adv 1, k. 204]. Może wiska mlarzy zamojskich sprzed koń- to określenie wskazywać na ewentual- ca XVI w. demonstrują wiadomości z ność jego pojawienia się w mieście nie- archiwum miejskiego już pierwszego długo przedtem, co by pozwoliło w ja- dziesięciolecia następnego stulecia. Jak kimś stopniu przedłużyć potwierdzony pamiętamy, w pierwszych jego latach źródłowo okres jego występowania na nadal trwała aktywność „majętnego” ar- gruncie zamojskim. Tak wygląda, iż rów- tysty K. Bystrzyckiego, możliwe, że rów- nież należy do przybyszy i to raczej jest nież innych miejscowych malarzy, odno- nowoosiadłym. Jednocześnie on stawi towanych źródłowo w ostatnim dziesię- się przed urzędem wójtowskim razem cioleciu XVI w., o których nie posiadamy z małżonką Dorotą, córką nieżyjącego jednak szerszych wiadomości. Następ- już w tym czasie Andrzeja Budzyńskie- nym przedstawicielem zamojskiego śro- go [5, Adv 1, k. 206 v], niewątpliwie spo- dowiska jest wymieniony po raz pierw- krewnionego ze znanym już nam z bio- szy pod dniem 29 października 1603 r. grafii K. Bystrzyckiego Albertem o tym Jakub, występujący w notatce jako „inco- samym nazwisku. W sprawie spadku po zmarłym ojcu Doroty pojawia się to 1 See Part 1: Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2014, Vol. IX. małżeństwo przed urzędem miejskim
288 + Volume X, 2015 + kilkakrotnie również w następnym roku lowany z obramieniem rzeźbionym, po- [5, Adv 1, k. 219, 224, 225, 226-226 v., nieważ to chyba takiego właśnie detalu 227 v., 250]. W jednym z tych zapisków miałaby dotyczyć wzmianka o owych Dorota została określona jako córka „sztukach”, wymagających dokończenia. A. Budzyńskiego z pierwszego małżeń- Chociaż testament nie podaje żadnych stwa [5, Adv 1, k. 219]. Jednocześnie szczegółów na temat tej jedynej odno- procesowali się o spuściznę ojcowską towanej w źródłach pracy artysty, może- również przed Trybunałem Zamojskim my się domyślać, iż mowa w tym zezna- [6, 2: k. 4, 19-20, 66]. Rok później malarz niu chyba raczej o skromnym ołtarzu, sprzedał ogród [5, Adv 1, k. 254] oraz przeznaczonym dla kolegiaty zamojskiej wystąpił przy sprzedaży domu [5, Adv lub jakiegoś innego kościoła w mieście. 1, k. 274 v], co jednak nie należy tłuma- Chociaż w zasadzie nie można wyklu- czyć, iż niedługo miał wyprowadzić się czać również, że wymieniony ołtarz miał z miasta, ponieważ nadal jest notowany być ofiarowany dla jednego z kościo- przez akta. W roku 1606 procesował się łów poza miastem. Na tle zachowanych z Piotrem Horwatem z powodu przy- wiadomości źródłowych do dziejów znanej mu dekretem urzędu czwartej malarzy zamojskich jest to świadectwo części ogrodu [6: 2, k. 101], pojawił się wprost wyjątkowego znaczenia, ponie- przed tym urzędem również w następ- waż przytoczony ustęp testamentu po- nym roku [6, 2: k. 153]. Najważniejsze daje unikalny źródłowo potwierdzony materiały źródłowe do biografii Jakuba fakt profesjonalnej aktywności przed- zachowały się z roku 1607. Najpierw stawicieli omawianego środowiska pojawia się przy zawarciu umowy o po- w dziedzinie sztuki religijnej. Zgodnie dziale spadku pomiędzy szlachetnym z powszechnie obowiązującym w owych Marcinem Sokołowskim a Zofią Ricz- czasach obyczajem, jak już zaznaczono, kowszczanką oraz rajcą zamojskim Ja- niewątpliwie była ona dominującym nem Riczkowskim [5, Cons 20, k. 134 kierunkiem praktyk zawodowej ówczes- v], pod którą podpisał się jako „Jakub nych malarzy, lecz w skromnych źród- malarz” [5, Cons 20, k. 135]. Jednak naj- łach pochodzenia zamojskiego prawie ważniejszym ze wszystkich znanych do- nie znalazła odbicia. Zacytowany przy- tychczas zapisków z akt miejskich nie kład jest tym ważniejszy, iż daje jedyny tylko do biografii samego artysty, lecz znany w chwili obecnej taki wyjątek. jednocześnie chyba również dziejów W tym samym roku Jakub występu- całego środowiska malarzy zamojskich je jeszcze również jako rzeczoznawca pod względem ich działalności fachowej przy ocenie domu kuśnierza Iwana [5, jest ustęp z testamentu mieszczki Anny Cons 20, k. 142], a w roku 1609 został Raszkowej, która zeznała: „Dałam była zaangażowany jako jeden z wykonaw- Jakubowi malarzowi za ołtarz złotych ców ostatniej woli Walentego Belina [5, trzydzieści i trzy, iest przy mnie iesz- Cons 20, k. 290]. Najpóźniejsze ujawnio- cze złoty, który oddać mu trzeba skoro ne wiadomości na temat tego artysty za- dogotuje, iako obiecał, bo ieszcze tham chowały się w aktach Trybunału Zamoj- są przy nim drugie sztuki” [5, Cons 20, skiego dla miast z lat 1611-1612. Wy- k. 139]. Podana kwota oraz wysokość stępuje w nich nie tylko z imieniem, lecz przewidywanej opłaty za dokończenie również z nazwiskiem – Skopowski. Po wskazują raczej na niewielki ołtarz ma- raz pierwszy został w nich odnotowany
+ 289 + Spheres of Culture jako „Jakobi pictoris dicti Scopowski ci- materiałów, dotyczących jej zakończenia vis et scabini Zamostien[sis]” w procesie lecz po tym głośnym procesie imię arty- ze spadkobiercami Walentego Maziarza sty znika z akt miejskich i nadal o nim [6, 3: k. 151] oraz jego wdową [6, 3: k. nie słychać. Wśrod materiałów procesu 176 v.-177], jak również już znanym nam brak również jakichkolwiek wskazówek P. Horwatem [6, 3: k. 157 v., 161, 177]. na temat tego o co konkretnie chodziło Jednocześnie artystę odnotowano jako oprócz przyswojenia pieniędzy miej- oskarżyciela wójta zamojskiego Adama skich. Sposób postępowania oskarżone- Kordkowicza [6, 3: k. 178-179] i pleni- go na urżędzie, jak rownież już w czasie potenta Jana Woziwody w jego procesie samego procesu, zwłaszcza będąc we z Andrzejem Drelikiem [6, 3: k. 180 v]. więzieniu, świadczy, iż wybuchły kon- Czyli mamy w nim kolejnego przedsta- flikt miał oczywiste podstawy i malarz wiciela środowiska miejscowych mala- sobie najwidoczniej „pozwalał”. rzy, zasiadającego w urzędzie miejskim – W postaci J. Skopowskiego mamy kontynuatora tradycji, zapocątkowanej kolejny przykład nieco lepiej zadoku- przez protoplastę malarzy zamojskich. mentowanego artysty, czynnego w Za- Niespodzianie dramatycznym mościu. Podaje on również kolejny na w biografii J. Skopowskiego okazał się gruncie zamojskim przykład tego, jak roku 1612. 1 czerwca pisarz miejski Al- przedstawiciel środowiska malarzy bert Mildorf oskarżył malarza, będącego osiąga zaszczytne stanowiska w samo- wówczas jóż wójtem zamojskim, o fał- rządzie miejskim dochodząc do możli- szowanie protokołów akt miejskich z lat wego szczytu karjery na urzędach miej- 1604, 1605, oraz 1606 [6, 3: k. 201-202]. skich, demonstrując kontynuację w po- Następnego dnia rajcy zamojscy też czątku XVII w. tradycji, po raz pierwszy oskarżyli malarza – tym razem w spra- odnotowanej na miejscowym gruncie wie 4000 złotych [6, 3: k. 206 v-207]. jeszcze z pojawieniem się w mieście Obu tym procesom poświęcono kilka K. Bystrzyckiego około roku 1583. posiedzeń Trybunalu [6, 3: k. 209, 214 Kolejnym malarzem Zamościa oma- v., 218-219 v., 22 v.-222, 222 v.-223]. Ar- wianego okresu jest jedyny raz odnoto- tysta trafił do więzienia, lecz przedtem wany w aktach miejskich Lublina „Ioan- nadużywając swego stanowiska czynił nes Chrostowski pictor de Zamosczie”: przeszkody postępowaniu rozprawy są- lubelski przedmieszczanin Jan Sokołek dowej, dlatego 7 lipca rajcy skarżyli się w roku 1607 zeznał zadłużenie na rzecz również na doznaną przez niego dyfa- artysty w sumie 28 złotych [6, 23, 19]. mację, częścią uczynioną im z więzienia, Chociaż ta pojedyncza odnaleziona do- a częścią przez zatrzymanie posiedzenia tychczas wzmianka jest datowana na sądu [6, 3: k. 224-224 v]. Następnego dwa lata po śmierci Jana Zamoyskiego, dnia malarz przyznał się do części spor- nie odnotowany na miejscowym gruncie nej sumy [6, 3: k. 225], czyli oskarżenie artysta mógł działać jeszcze przed ro- nie było bezpodstawowym, lecz rajcy kiem 1605, bynajmniej jego występowa- postanowili nadal utrzymywać aresz- nie w mieście należy traktować również towanego w więzieniu [6, 3: k. 225 v]. w kontekście sytuacji, zarysowującej Pozatym mowa dalej o ekscesach [6, 3, się w kręgu mecenatu Jana Zamoyskie- k. 235], sprawa przedłużała się [6, 3: k. go. Inny ważny moment, powstający 253]. Niestety, nie udało się odnaleźć w związku z tym artystą, – to jego poja-
290 + Volume X, 2015 + wienie się na terenie Lublina, ponieważ ze względu na pochodzenie najczęściej podaje to pierwszy znany w chwili obec- mianowany w dotyczących go źródłach nej przykład kontaktów obu tych ośrod- archiwalnych Janem Gallusem. Jak udało ków artystycznych. Unikalny charakter się ustalić, pojawił się malarz we Lwo- tego faktu jest w pewnym sensie niespo- wie w nieznanych bliżej okolicznościach dzianką, ponieważ w Lublinie, jak już jeszcze przed rokiem 1593 kiedy to po wskazano, w ciągu XVI – XVII w. funkcjo- raz pierwszy odnotowano go na miejsco- nował rozbudowany ośrodek malarski2 wym gruncie4. Ożenił się artysta w Prze- i to właśnie ten ośrodek był najbliższym myślu z córką miejscowego piekarza do Zamościa żywym centrum kultury Tomasza Drewienka, który w roku 1600 artystycznej. Niemniej jednak wzajemne zaskarżył zięcia przed urzędem miej- kontakty obu miast na polu sztuki pra- skim lwowskim w nieznanej dokładniej wie nie znalazły odbicia w ich zasobach sprawie [11, 315]. W nieznanym bli- archiwalnych – Jan Chrostowski podaje żej czasie przybysz z Francji przeniósł jedyny ujawniony dotychczas przykład się do Przemyśla, gdzie w miejscowym w dziedzinie malarstwa z całego XVII w. kościele katedralnym 30 marca 1605 r. Następnym potwierdzonym źródło- ochrzczono jego syna Józefa [27, 217]. wo, jednak również nie odnotowanym Dzięki publikacji J. Kowalczyka wiemy, w zachowanych zasobach akt miejskich iż w Zamościu, gdzie go pod rokiem malarzem zamojskim jest znany na 1608 odnotował na podstawie akt prze- tym terenie artysta pochodzenia fran- myskich J. T. Frazik [27, 219], malarz cuskiego Jean Szens również Serph3, pojawił się w roku 1606, „zaciągniony” 2 Środowisko malarzy lubelskich dotychczas do służby dworskiej. Niewątpliwie miał jest mało znane, ponieważ przedstawienie o nim on w jakimś sensie zająć na dworze za- nadal determinuje skromna lista, opublikowana, mojskim miejsce po nie żyjącym już w jak już powiedziano, przed prawie że osiedem- owym czasie K. Bystrzyckim, bynajmniej dziesięciu laty przez J. Rjabinina na podstawie podług notataki w wydatkach miejsco- nielicznych przypadkowych wiadomości, zebra- nych przy okazji wyłącznie z wybranych ksiąg wego dworu artysta zostal „zaciągnio- radzieckich wśród bogatych zasobów archiwum ny” na potrzebę dworską w tym właśnie miejskiego. Dlatego lubelski ośrodek również zo- roku [40, 187, przyp. 47]. Niemniej jed- stał nader skromnie przedstawiony w nowszym nak nie znamy jak długo artysta pozo- wielotomowym Słowniku Artystów Polskich. 3 Do literatury naukowej imię malarza wprowa- stawał w Zamościu. Jeszcze w czerwcu dził jeszcze w połowie XIX w. E. Rastawiecki na roku 1611 występuje on w aktach grodu podstawie ordynacji Rady miejskiej dla bractwa przemyskiego jako „civis praemisliensis” i cechu malarzy katolickich we Lwowie z dnia [17, 118]. Jak się ostatnio okazało, nie 18 stycznia 1597 r. [47, 209-210]. Słownik arty- powiodło się mistrzowi życie zamoj- stów polskich podał szereg błędnych informacji o tym malarzu, bezpodstawnie przyjmując jego skie. W roku 1609 skarżyła go małżonka identyczność z odnotowanym w Krakowie przed przed miejscowym sądem wójtowskim końcem XVI w. działającym we Lwowie w drugiej o zdradę małżeńską [17, 118]. W roku ćwierci XVII w. innym malarzem pochodzenia następnym procesowała się ona w tej francuskiego Jeanem Krezwalle z Renn w Bretani [49, 1: 371]. Na mylność tej identyfikacji wskazał 4 Znany pogląd na temat sprowadzenia artysty [36, 344]. Analizę literatury o malarzu oraz ze- z Francii przez arcybiskupa lwowskiego Jana Dy- staw lwowskich wiadomości źródłowych do jego mitra Solikowskiego okazał się legendą, powsta- biografii zob.: [11, 315-316]. Por.: [17, 95-97]. łą wskutek dowolnego zestawienia niektórych Niektóre nowe wiadomości o malarzu z archiwa- okoliczności biografii malarza oraz arcybiskupa, liów zamojskich podano [14, 117-118]. zob.: [11, 315], [17, 96].
+ 291 + Spheres of Culture sprawie z urzędem miejskim przed Try- skich rzeczy oraz małoletniego syna, bunałem Zamojskim dla miast [17, 118]. który pozostawał przy ojcu. Nieliczne W wyniku takiego rozwoju sytuacji ich dane źródłowe do biografii J. Szensa po- ślub został unieważniony – w aktach zwalają określić go jako artystę wędrow- Trybunału występuje malarzowa jako nego, jak to podawano w owych czasach była żona swego małżonka [17, 118]. „nieosiadłego”, dość często zmieniające- Dlatego nie jest wykluczone, iż w wyni- go miejsce zamieszkania. Poza tym Za- ku tego konfliktu miał wrócić do Prze- mość dla niego był tylko jednym z więk- myśla i to właśnie dlatego mógł być od- szej ilości często zmienianych kolejnych notowany w roku 1611 jako obywatel punktów drogi życiowej. Był przyjęty na miejscowy. służbę zamkową oraz spędził przy tzch Nie posiadamy wiadomości na obowiązkach conajmniej dwa lata. Mógł temat tego, kiedy i w jakich okolicz- jednak pracować w mieście raczej tylko nościach nawiązały się stosunki Jeana przez krótki okres i wobec tego chyba nie Szensa z Zamościem oraz jak daleko one miał okazji wywrzeć większego wpływu zaszły. Мożemy jednak stwierdzić, iż na miejscowy ośrodek malarzy. Pomimo był to jeszcze jeden z przejawów szer- tego artysta francuski daje kolejny do- szych kontaktów malarzy jak również wód siły przyciągania zamojskiego śro- artystów kręgu lwowskiego na gruncie dowiska artystycznego oraz jedyny po- miasta (zob. dalej). Lecz po roku 1608 twierdzony źródłowo przykład zasilenia o aktywności artysty w Zamościu nic miejscowej kadry malarzy przybyszem nie słychać. W roku 1610 umówił się on nie tylko zewnątrz miasta, lecz również z podkomorzym bełzkim Janem Lipskim na ogół dość rzadkim na tych terenach o malowanie jego rezydencyi w Lipsku przedstawicielem europejskiej kultury oraz Krasnobrodzie po czym przeniósł artystycznej. Musimy również podkre- się do tych majętności swego kolejnego ślić jeszcze jeden wątek znaczenia zaj- zleceniodawcy. Pozostając na tej pra- mujących nas momentów biografii ma- cy w ciągu dwu najbliższych lat, ma- larza, wypływający z zestawu skromnej larz zmarł jeszcze przed jej zakończe- zamojskiej listy odnalezionych wiado- niem w Krasnobrodzie przed 21 maja mości do jego biografii. Otóż dwa zacyto- 1612 roku5, kiedy to jego była żona, mia- wane zapiski na temat jego zamojskich nowana tutaj niemniej jednak wdową, powiązań odnalazły się w aktach prze- oskarżyła J. Lipskiego w grodzie prze- myskich, inne w zasobach archiwum myskim o zatrzymanie nieboszczykow- Trybunału Zamojskiego dla miast, nato- miast w archiwaliach samego miasta nie 5 [11, 315]. Dane na temat tego ostatniego zna- pozostało o nim żadnej wzmianki po- nego epizodu biografii J. Szensa zachowały się w materiałach oskarżenia przez wdowę podko- mimo pobieżnie odnotowanych w tym morzego bełzkiego, którzy zatrzymał u siebie ostatnim zasobie wymienianych wiado- syna oraz rzeczy zmarłego: [1, 328: 1233-1236]. mości o oskarżeniu malarza przez mał- Te wiadomości znał jeszcze Władysław Łoziński, żonkę przed miejskim urzędem wójtow- który pisał o wykonaniu przez artystę malowi- deł w Lipsku oraz Krasnobrodzie, przeoczył jed- skim. Ten stan zamojskich archiwaliów nak historyk zamieszczoną w tym dokumencie artysty może również świadczyć o jego wyraźną wskazówkę o śmierci malarza w toku raczej skromnej aktywności na gruncie powziętych prac [42, 115]. Do obiegu nauko- miasta. Wobec tego wśród najstarszej wego wiadomość o śmierci malarza w Krasno- generacji malarzy Zamościa Jean Szens brodzie wprowadzono [11, 317].
292 + Volume X, 2015 + ukazuje się w wyraźnie oryginalnych tylko do rzemieślników, działających okolicznościach. Występuje on pierw- w Zamościu. Mecenat kanclerza w dzie- szym znanym nam artystą obcego po- dzinie malarstwa w naturalny sposób chodzenia na miejscowym gruncie oraz obejmował szerszy krąg artystów nie kolejnym przedstawicielem tutejszego tylko domowych, lecz również obcych, środowiska malarzy, nader skromnie jak wskazują na to wzmiankowane obra- odnotowanym w źródłach zamojskich. zy weneckie z warsztatu Domenico Tin- Niemniej jednak jest to kolejny artysta, toretto dla głównego ołtarza kolegiaty wobec którego posiadamy konkret- zamojskiej. W naturalny sposób w jego ne przekazy śródłowe na temat jego orbitę wchodzili również malarze sto- działalności zawodowej na miejscowym łeczni krakowscy. To właśnie ich kręgu gruncie. Odkrycie J. Kowalczyka uzu- dotyczy pierwszy podawany dotychczas pełniło nader skromną nadal listę takich fakt działalności malarzy na usługach prac wykonanymi przez niego w drugiej kanclerza, pochodzący z roku 1580. Po- połowie czerwca roku 1608 portreta- mimo tak wczesnej daty, która faktycz- mi Jana oraz Tomasza Zamoyskich [46, nie otwiera dostępne w chwili obecnej 176; 183; 187]. Pierwszy przyznaczony wiadomości na temat jego mecenatu do „kaplicy” [46, 187: przyp. 47] podług w dziedzinie malarstwa, na razie nie wszelkiego prawdopodobieństwa miał mamy dalszych przekazów źródłowych się znaleźć w zamojskiej kaplicy zam- co do aktywności artystów stołecznych kowej. w kręgu kanclerza. Nie zachowały się Z kolei postać francuskiego artysty na ten temat żadne wskazówki również nasuwa dalsze wnioski na temat możli- w archiwaliach krakowskiego cechu wego składu wczesnego środowiska tu- malarzy6. Nie jest wykluczone, iż jakieś tejszych malarzy. Ponieważ miejscowe dane o takich kontaktach mogą kryć źródła w obu wypadkach podają tylko akta miejskie krakowskie, lecz jak do- pojedyncze wzmianki na temat wystę- tychczas ich zasoby z owego okresu nie pujących na gruncie miasta malarzy, zostały opracowane w należyty sposób a J. Szens oraz przede wszystkim J. Chrą- pod względem materiałów do dziejów stowski w ogóle nie zostali odnotowani życia artystycznego. A w opublikowa- w opracowanych archiwaliach miej- nych przez Elżbietę Kraińską wypisach skich, nie wypada ygurz eliminować do biografii poszczególnych przedstawi- możliwości tego, iż niektórzy z czynnych cieli środowiska malarzy krakowskich tutaj artystów mogli wcale nie trafić do głównie z miejscowych akt wójtowskich skromnego zasobu zachowanych archi- wiadomości na ten temat brak. Jednak to waliów nie pozostawiając po sobie śla- niewątpliwie artyści stołeczni pracowali dów w źródłach pisanych miejscowej nad dekoracją pawilonu, wystawione- proweniencji. Wobec tego nie mamy go na Wawelu w r. 1583 z okazji wesela podstaw zaprzeczać możliwość jeszcze kanclerza z Gryzeldą Batorówną. Zacho- szerszego składu personalnego przed- wane lakoniczne opisy tej budowy oraz stawicieli tego zawodu na przełomie jej dekoracji wskazują na ważne miej- XVI – XVII w., niż ten, który aktualnie 6 Księgi cechu malarzy krakowskich przechowy- mamy potwierdzony źródłowo. wane w zbiorach Muzeum Narodowego w Kra- Lecz środowisko malarzy Jana Za- kowie. Prawie całość zachowanych w nich wia- moyskiego oczywiście nie ogranicza się domości z zajmującego nas okresu opublikowa- no [28].
+ 293 + Spheres of Culture sce malarstwa w realizowanym tutaj iż to środowisko zawodowe ciągle prze- programie. Podług Bartosza Paprockie- bywało w orbicie jego mecenatu arty- go była wewnątrz „wszystka historia stycznego w różnych dziedzinach sztuki. o wzięciu Prozerpiny misternie wyma- Szczęśliwym zbiegiem okoliczności na- lowana” [45, 880]. Rejnhold Heidenstein stępną po cytowanej wzmiance o ano- natomiast w swoim opisie uroczystości nimowym artyście krakowskim oraz twierdzi: „Zewsząd na ścienie tu tryumf, najstarszej znanej notatce do biografii tam trofea moskiewskie oddane wybor- K. Bystrzyckiego i malarskiej dekoracji nym malowaniem” [32, 22: 176]. Pomi- wesela krakowsiego konkretną wska- mo sprzeczności cytowanych świadectw zówkę na temat malarstwa w związku w określeniu właściwego tematu wyob- z osobą Jana Zamoyskiego mamy właś- rażeń7, wypadało by w nich widzieć ko- nie na gruncie lwowskim. Zachowała się lejne dzieło przedstawicieli ówczesnego ona w rejestrach wydatków tygodnio- środowiska krakowskiego, wykonane wych kasy miejskiej, gdzie pod dniem na zlecenie kanclerza. Niemniej jednak 13 czerwca 1585 roku odnotowano, iż i tym razem dostępne źródła nie podają wypłacono znanemu lwowskiemu ma- ani szerszych szczegółów, ani nazwisk larzowi Wojciechowi Stefanowskiemu artystów. W wyniku tego krakowski kie- (†1588) [13, 127-174] za polichromię runek mecenatu kanclerza w dziedzinie wykonanych na zamówienie magistra- malarstwa w jego najważniejszym dla tu lwowskiego przez rzeźbiarza Henry- nas wymiarze personalnym nadal pozo- ka (Horsta) [29, 57-60; 64-66; 76-79], staje zupełnie nieznany. Nie posiadamy [49, 3: 120-122] dwu rzeźb Chrystusa – również żadnych innych wskazówek na „passionis et resurrectionis” (do ostat- temat jakichkolwiek dalszych malar- niej również chorągiewkę) dla kościoła skich zamówień kanclerza w środowi- w Zamościu [30, 21] (wiadomość zosta- sku artystów stołecznych. ła podana również bez dokładnej daty). Zupełnie inną sytuację mamy na Ponieważ Mieczysław Gębarowicz, któ- gruncie lwowskim dzięki temu, iż za- ry jako pierwszy zwrócił uwagę na po- czynając od końca XIX w. miejscowe daną notatkę publikując tę wiadomość archiwalia miejskie dość aktywnie opra- w kontekście biografii Stefanowskie- cowywano pod kątem wiadomości źród- go, nie ogłosił ważnych autentycznych łowych do dziejów kultury artystycznej, szczegółów odnalezionego zapisu, wy- a w ostatnich latach zostały one wresz- mieniając tylko „polichromię dwu figur cie pod tym względem zbadane syste- drewnianych, rzeźbionych dla Zamościa matycznie. W wyniku tego mamy teraz przez Henryka Horsta”, podajemy pełny do dyspozycji dość pełny odnotowany tekst samego świadectwa źródłowego: we współczesnych źródłach lwowskich „Do kościoła zamosczkiego, iż tego po obraz stosunków miejscowych arty- nas potrzebował j[ego] m[ość] (Jan Za- stów w kręgu kanclerza, wskazujących, moyski – W. A.). Dalichmy zrobić dwie figurze Passionis et Resurectionis, od 7 M. Gębarowicz [28, 27] akcentując to zjawisko, pragnął wyjść z sytuacji w ten sposób, iż przy- których dalichmy Henrykowi snycyrzo- jął wykonanie historii Prozerpiny na zdobią- wi fl[orenos] 9. Wojciechowi malarzo- cych budowlę arrasach. Taki pogląd przyjmuje wi. It[em] pomalowanie tych obydwu również [38, 88]. Nie da się on jednak utrzymać, figur y za chorągiewkę do Resurectiey ponieważ B. Paprocki wyraźnie wskazuje na ma- f[lorenos] 5. It[em]. Za odwóz tych fi- lowane przedstawienia.
294 + Volume X, 2015 + gur j[e]go m[ości] z listem do Biłza8 domyślać, że mógł on w zasadzie więcej Stanisławowi słudze od konia najętego pracować dla kanclerza, lecz nie mamy y co strawił f[lorenos] 2” [2, 713: 321]. na ten temat żadnych przekazów źród- Oczywiście, to zlecenie władz miejskich łowych. nie może być traktowane jako dowód Dalsze warte uwagi szczegóły, doty- osobistych powiązań lwowskiego arty- czące tego lwowskiego zamówienia Jana sty w kręgu J. Zamoyskiego, ponieważ Zamoyskiego z roku 1585 zachowały się kontekst zacytowanej notatki wskazuje w jego liście do Rady miasta, datowanym jednoznacznie na kontakty kanclerza z Bełza 18 kwietnia tegoż roku. To dziw- w tej sprawie nie z rzemieślnikami, lecz nym zbiegiem okoliczności nieznane do- bezpośrednio z Radą miejską, która już tąd historykom sztuki, pomimo opubli- sama wybierała wykonawców wśród kowania owego listu, źródło ze względu miejscowych artystów9. Lecz ewentual- na zawartość zasługuje na przytoczenie ne krakowskie źródła sztuki lwowskiego w całości: „WM-ciam Panom i przyjacio- malarza10 oraz potwierdzona źródłowo łom moym dziękuię za tę pracą, którą jego aktywna działalność w dziedzinie WM. podięli około tego krucifixu i re- malarstwa portretowego11 pozwalają się surekcjej, a nie telko podjęli, ale tyż do kościoła mego zamojskiego darowali. 8 W tym roku kanclerz niejednokrotnie bawił w Bełzie, co odnotowują jego listy [24, 3: nr 1045; Jako WM. dziękuję, tak tyż gotów jestem 4: nr 1112, 1114, 1117, 1125, 1178, 1699]. WM-ciam tę uczynność wszelakiem 9 Jest to praktyka chociaż raczej rzadka, lecz sposobem zadziaływać. Posyłając je na naogół zwykła w środowisku magnaterii. Po- te chwalebne święta do Zamościa, roz- twierdzają taki wniosek nowoopublikowane wi- adomości na tremat okoliczności wykonania we kazałem tyż tam za WM-ci wszystkich Lwowie w roku 1636 sarkofagu podczaszego ko- Pana Boga prosić” [23, 4: 77]. Wobec ronnego Mikołaja Sieniawskiego, w sprawie kto- zamieszczonych w tym liście informacji rego jego matka znosiła się również z urzendem rzeźby zostały wykonane, pomalowane miejskim i to właśnie on poszukiwał niezbęd- i odesłane do Zamościa przed Wielkano- nych dla tego rzemieślników [19, 813-816]. 10 Krakowskie korzenie sztuki W. Stefanowskie- cą, przypadającą w tym roku na dzień 21 go nie zostały potwierdzone źródłowo w spo- kwietnia, z czego między innym wynika, sób przekonujący. Przypuszczenia na ten temat iż malarz otrzymał zapłatę dużo później, wysunął M. Gębarowicz [30, 20), dalsze dowody dopiero po upływie dwu miesięcy po słuszności tego domniemania zob.: [14, 326- 327], [13, 140-142]. ska Galeria Sztuk Pięknych, Muzeum-rezerwat 11 W świetle posiadanych wiadomości W. Stefa- „Zamek w Olesku”) okazały się bezpodstawowe, nowski występuje przede wszystkim jako arty- ponieważ nie jest to zabytek z epoki. Zob.: [7, sta, od którego zaczynają się dzieje świeckiego 235-238], [10, 146]. Pomimo przytoczonych w portretu na gruncie lwowskim. Pierwszym ich obu publikacjach dowodów nie odwołując się do odnotowanym faktem jest wykonanie przezeń zawartej w nich propozycji tradycyjną atrybucję portretu króla Stefana Batorego dla izby radzie- pod znakiem zapytania powtórzyła: [21, № 49]. ckiej ratusza, opłaconego przez kasę miejską 9 Przetrwałe w pośmiertnym inwentarzu artysty czerwca 1576 r.: [30, 19]. Dokładniej o tym zob.: wiadomości o nim jako wykonawcy portretów [7, 143-147; 162-167]. Testament zmarłego królewskich wskazują na możliwość jego szer- w młodym wieku artysty wymienia również nie- szej działalności w dziedzinie malarstwa por- dokończony wizerunek króla: [47, 99]. W zesta- tretowego. Nie posiadamy jednak na ten temat wieniu z jednocześnie wymienionym „starym” żadnych pewnych danych źródłowych, również portretem Stefana Batorego pozwala to się do- nie dają wiarygodnych podstaw dla snucia do- myślać, iż artysta więcej pracował nad ikonogra- mysłów w tym kierunku skromne dane archiwal- fią króla: [13, 168]. Próby przypisania malarzowi ne do początkowego okresu dziejów lwowskiego lwowskiego wizerunku Stefana Batorego (Lwow- malarstwa portretowego. Zob.: [7, 242-243].
+ 295 + Spheres of Culture wykończeniu zleconej pracy. Poza tym mania „uwięzionego” oraz innych zwią- cytowany list pozwala ustalić właściwy zanych z tym rozchodów13. Z kolei prze- temat obu rzeźb – chodziło o wyobra- bywający na usługach kanclerza znany żenia Ukrzyżowanego oraz Zmartwych- włoski budowniczy Bernardo Morando wstałego Chrystusa12. Niewątpliwie były w roku 1589 konsultował renowację one przeznaczone dla konsekrowanego murów obronnych miasta [51, 95-97], w Zamościu w roku 1581 drewnianego [20, 367-371]. Może warto w tym związ- kościoła pod wezwaniem Krzyża Św. ku również przypomnieć, iż to właśnie [34, 28]. we Lwowie 1 lipca 1578 r. kanclerz pod- Ważnym argumentem dla rozu- pisał z architektem umowę na budowę mowań na temat lwowskich powiązań swojej rezydencji w mającym wtedy wczesnego malarstwa zamojskiego słu- dopiero tylko powstać Nowym Zamoś- ży aktywne korzystanie przez kancle- ciu [34, 26]. 9 grudnia roku 1586 Jan Za- rza z usług lwowskich artystów. Omó- moyski wystosował z Bełza do radnych wiony przykład z rzeźbami dla kościoła Lwowa list z prośbą o zezwolenie jego w Zamościu – to tylko pierwszy kon- mularzowi (z imienia nie wymienione- kretny potwierdzony fakt tego rodzaju. mu) łamać kamień na gruntach miej- W dłuższej liście takich potwierdzonych skich dla potrzeb Zamościa [20, 4: 87]. źródłowo przykładów należy jeszcze Te nieliczne potwierdzone źródłowo wspomnieć wykonanie przez znanego wczesne przykłady działalności lwow- rzeźbiarza Sebastiana Czeszka [49: 1, skich artystów dla kanclerza oraz wy- 110-114] nieokreślonych bliżej prac dla stąpienia jego rzemieślników na gruncie kolegiaty w Zamościu, o których artysta lwowskim wyraźnie wskazują, iż mece- pisał w liście do kanclerza z Mikołajo- nat kanclerza systematycznie udawał się wa z dnia 15 października roku 1591 do lwowskiej kadry rzemieślniczej, ak- [3, 652: 113], [31, 28]. Ze względu na tywnie korzystając z bogatych pod tym okoliczności wykonanej pracy, zupełnie względem możliwości rozbudowanego wyjątkowy charakter mają nieznane miejscowego środowiska artystycznego. dotychczas wiadomości o pracy niewy- Dlatego działalność lwowskich malarzy mienionego z imienia lwowskiego złot- w otoczeniu Jana Zamoyskiego występu- nika w roku 1591 nad nową pieczęcią je tylko jednym z przejawów szerszego dla kanclerza. Z powodu ważności tego zjawiska historycznego, niestety nader zlecenia, rzemieślnik wykonywał go nie skromnie potwierdzonego wiadomoś- w zwykłym trybie pracując we własnym ciami źródłowymi, które to tylko dlatego warsztacie, lecz był umieszczony w wię- dotychczas nie zajęło należytego miej- zieniu miejskim, dzięki czemu wiadomo- sca w dziejach kultury artystycznej swe- ści na temat tego zamówienia przetrwa- go czasu. Nieliczne znane w chwili obec- ły do dziś. Wśród wydatków tygodnio- 13 Notatki zaczynają się od datowanego dniem 3 wych kasy miejskiej zachowała się lista sierpnia zapisu: „Wysłano posłańca z listem do pokrytych przez miasto kosztów utrzy- je[g]o m[ości] p[ana] hetmana o złotnika z stro- ny rycia pieczęci iego z[łoty] 1 g[roszy] 18 [2, 12 Zacytowane podziękowanie kanclerza pozwa- 714: 247]. Od 10 sierpnia zaczynają się wydat- la zweryfikować oraz poprawić wprowadzone ki „na strawę” złotnikowi „co go wsadzono”: [2, do literatury mylne twierdzenie, iż w pierwszym 714: 255]. A pod dniem 14 września mamy notat- wypadku chodziło o rzeźbę Chrystusa frasobli- kę: „Złotnikowi na strawę, co o wyrycie pieczęci wego: [13, 151], [15, 216-217]. Sprostowano tą siedział” [6, 714: 255]. Do obiegu naukowego po- wypowiedź: [16, 114]. dane wiadomości wprowadzono [17, 114-115].
296 + Volume X, 2015 + nej konkretne fakty wskazują na ścisłe o nich mówić na podstawie wiadomości, powiązania życia artystycznego dopiero odbieranych w dotychczasowej trady- co powstającego środowiska zamojskie- cji naukowej jako całkiem pewne i w go ze Lwowem jako ważnym ośrodkiem tym znaczeniu niejednokrotnie szeroko kultury artystycznej obszernego regio- wykorzystywanych. Wyniki przeprowa- nu historycznego, na mapie którego na- dzonych ostatnio badań nad dziejami bierało siły nowo założone oraz usilnie lwowskiego środowiska malarzy pocho- protegowane przez kanclerza miasto. dzenia polskiego wskazują, iż zjawisko Te stosunki w wydatny sposób podkre- to nie jest przypadkowe. Okazało się ślają wciąż jeszcze mało znaną rolę sto- bowiem, iż w ciągu całego XVI w. działali licy Rusi Czerwonej w życiu artystycz- tutaj tylko pojedyncze malarze pocho- nym rozległych terenów rozdzielonych dzenia polskiego, dlatego urząd miejski współczesną granicą polsko-ukraińską, potwierdzając 21 stycznia 1597 r. statut dla których Lwów występował jako naj- powstałego w połowie lat 90-ch samo- bardziej zasobne w kadrę rzemieślniczą dzielnego katolickiego bractwa i cechu centrum życia kulturalnego. Zachowy- sprawiedliwie podkreślał, iż sztuka ta wał on jednocześnie znaczenie najda- na miejscowym gruncie przedtem była lej wysuniętego na Wschód centrum „czemś tak nadzwyczajnem, że istniała kultury artystycznej Zachodu, która to w duszy jednego tylko, lub dwu malarzy rola miasta wyraźnie zaczyna wzrastać [46, 267], [43, 99], [15, 201-219], [18, właśnie od przełomu XVI-XVII w. W tym 83-85] (całkiem oczywiście wyjmując rozbudowanym, powstałym w ciągu niekatolickich, przede wszystkim roz- kilku stuleci systemie ośrodków sztuki budowane środowisko artystów ukraiń- Zamość występował jako jeden z orga- skich [12, 152-161], [15, 83-150], ponie- nizmów wyraźnie skromniejszej, w po- waż oprócz nich we Lwowie przed koń- równaniu ze Lwowem, rangi oraz zna- cem XVI w. działał tylko jedyny przed- czenia, zasilanym przez rzemieślniczą stawiciel tego zawodu innego pochod- kadrę również pochodzenia lwowskie- zenia – ormianin Paweł Bogusz [9, 538- go, bynajmniej w świetle posiadanych 544], [13, 89-126], [15, 220-235]). No- wiadomości źródłowych dość aktywnie wozałożony w latach dziewiędziesiąch wykorzystywaną w potrzebach arty- samodzielny cech malarzy katolickich stycznych miasta oraz jego fundatora. ułożył się w niemałym stopniu ze spro- W pewnym sensie te stosunki odpowia- wadzonych do miasta właśnie wtedy na dają myśli kanclerza, wyrażonej w jego tą okazję artystów i dlatego utworzony piśmie, skierowanym do radnych Lwo- w taki sposób nie tylko bardzo niedługo wa z Przemyśla w dniu 23 września r. utrzymał się w pierwotnie zamierzonej 1583: „proszę abyście się WM interim postaci, lecz również nie pozostawił tak przeciwko Zamościu memu zacho- trwalszego śladu w dziejach malarstwa wali, jako przeciwko kolonii swoiej” [23, lwowskiego14. Niemniej pomimo tego 4: 77]. 14 Dlatego miał rację Franciszek Jaworski, twier- Kiedy omówiony wyżej epizod bio- dząc, iż bractwo malarzy katolickich uwiędło grafii W. Stefanowskiego nie mamy po- w zarodku [30, 46]. Dzieje powstania cechu ma- wodów traktować dowodem kontaktów larzy katolickich we Lwowie najdokładniej omó- lwowskich malarzy na dworze zamoj- wił T. Mańkowski [43, 17-53], niemniej jednak nie skim, to pod sam koniec stulecia możemy znał on całego szeregu ważnych świadectw źród- łowych oraz zaproponował wnioski, nie zawsze
+ 297 + Spheres of Culture cechowi sprzed końca XVI w. należy się malarzem. Nie wiemy szczerze mówiąc ważna rola w ewolucji środowiska arty- co tak naprawdę stoi za tym zwrotem stycznego miasta, ponieważ to od niego o charakterze najwidoczniej wyraźnie zaczynając we Lwowie zapoczątkowu- grzecznościowym. Można się chyba do- je swoje dzieje rozbudowany ośrodek myślać, iż chodziło nie tylko o zwykłe dla malarzy pochodzenia polskiego15. Te epoki uprzejmości sztuki pisania listów, właśnie okoliczności umożliwiły szer- ponieważ zachowany tekst wskazuje, iż sze korzystanie przez Jana Zamoyskiego malarz nie tylko prowadził we Lwowie z miejscowych malarzy. Bynajmniej po- zakupy dla dworu zamojskiego, czyli był siadamy świadectwo na temat ewentu- dla Zamościa swoją osobą, lecz również alnego wejścia w orbitę interesów kan- wykonywał jakąś pracę malarską, o któ- clerza czy bynajmniej jego środowiska rej pobieżnie, ponieważ nie zdążył skoń- inicjatora oraz założyciela lwowskiego czyć, informuje swego korespondenta. cechu malarzy katolickich Jana Szwan- Nie mamy żadnych wiadomości na temat kowskiego. Jest to na tyle ciekawa sy- tego, jak naprawdę rozwijały się stosun- tuacja, że był on nie tylko inicjatorem ki artysty w Zamościu, lecz dzisiaj po sy- założenia lwowskiego bractwa malarzy stematycznym opracowaniu lwowskich katolickich16, lecz jak się okazało ostat- archiwaliów możemy z całą pewnością nio nawet dołożył własnych środków do stwierdzić, iż nie mogły one trwać przez jego powstania17. Jednak pod sam koniec dłuższy czas. Pojawienie się Swankow- lat dziewiądziesiątych źródła potwier- skiego na gruncie lwowskim w roku dzają jego dokładniej nie odnotowane 159318 oraz jego uporczywe starania interesy w kręgu zamojskim. Wskazuje wokół założenia w stolicy Rusi Czerwo- na nich przede wszystkim już wymienio- nej cechu malarzy katolickich włącznie ny znany list malarza do podskarbiego z dołożeniem do tego własnych środków A. Wydzierzewskiego, w którym artysta finansowych doprowadzają do wniosku, określa siebie jego służebnikiem oraz że w połowie lat 90. osobiste plany arty- mające należyte oparcie w zachowanych przeka- sty były zorientowane przede wszystkim zach pisemnych. Systematyczne przestudiowanie w kierunku Lwowa. Dlatego nie jest wy- archiwaliów pochodzenia lwowskiego zobowią- kluczone, iż ewentualne bliższe stosunki zuje do zmiany całego szeregu przyjętych dotych- na dworze zamojskim mogły zaistnieć czas ustaleń na temat lwowskiego cechu malarzy. Zweryfikowane dzieje powstania profesjonalnej tylko po okresie większej aktywności organizacii lwowskich malarzy katolickich z nie- na gruncie Lwowa, który w wyniku po- małą liczbą nieznanych dotychczasowej literatu- siadanych wiadomości wypadało by rze wątków zob.: [18, 103-106]. zamknąć rokiem 159819. Lecz przepro- 15 Konkretne wiadomości na temat jego rozbu- dowy w pierwszych dziesięcioleciach XVII w. 18 Po raz pierwszy malarz występuje we Lwowie zob.: [18, 116-120]. 28 września tego roku z okazji oblaty w aktach 16 Taką rolę artysty wyraźnie określa pierwszy grodu przywileju serwitoratu króla Zygmunta przywilej arcybiskupa J. D. Solikowskiego dla III, wystawionego w Gdańsku 20 maja 1593 r. bractwa i cechu malarzy katolickich we Lwowie [43, 36-37; 86-87]. z dnia 21 stycznia 1596 r. Zob.: [18, 109]. 19 Jako zamykające ten okres wydarzenie wystę- 17 Wskazuje na to odnalezione świadectwo o po- powałaby wtedy skarga malarza oraz jego kolegi kwitowaniu przez córki zmarłego artysty w roku cechowego Józefa Szolc Wolfowicza na znanego 1637 lwowskich malarzy za zwrócone koszta, przedstawiciela miejscowego środowiska mala- wyłożone przez ich ojca na uzyskanie przywile- rzy ukraińskich Ławrina Puchałę, który miał gro- jów cechowych oraz oddanie przezeń dokumen- zić im zabójstwem. Szczegółowe omówienie tej tów cechowych lwowskim malarzom [18, 108]. sytuacji zob.: [13, 55-56]. Por.: [18, 90].
298 + Volume X, 2015 + wadzone systematyczne badania archi- ważnym przyczynkiem do określenia waliów lwowskich doprowadzają do poziomu intelektualnego artysty jest wniosku, iż lwowski okres biografii ar- przechowywany w zbiorach Narodowej tysty okazał się dość krótkim, krótszym Biblioteki Ukrainy imienia Włodzimie- nawet, niż dotąd sądzono. Po raz ostatni rza Wernadskiego w Kijowie egzem- Jan Szwankowski występuje w miejsco- plarz norymberskiego wydania Satyr wych dokumentach 20 września 1600 Juwenalisa z roku 1497, na którego stro- roku [2, 388, 654], dalej jego imię znika nie tytułowej zachował się zapis łaciński ze stron lwowskich aktów i od 5 lutego o kupieniu książki przez „Jana Szwan- następnego roku, kiedy „Janowa Szwan- kowskiego malarza”, uzupełniony trud- kowska” spłaciła podatek od domu na no poddającymi się odczytaniu dalszymi Rynku, przed urzędami miejskimi w dal- znakami, interpretowanymi jako data szym ciągu pojawia się już tylko ona [2, roczna 16[…]20. Interes do poezji łaciń- 772: аrk. 146 v]. Jej zwłaszcza płacono skiej, zainteresowania bibliofilskie oraz 10 sierpnia 1602 r. za malowanie tar- posługiwanie się łaciną w kręgu tych czy zegara na wieży ratuszowej [2, 715: zainteresowań określają ciekawe wąt- 535], T. Mańkowski nawiązując do tego ki osobowości humanistycznej artysty. zapisu twierdził, iż malarz zmarł około r. Na pewne specjalne szczegóły biografii 1602 [43, 37]. Lecz najprawdopodobniej wskazuje również potwierdzone źród- stało się to jeszcze wcześniej, podobno łowo jego zaangażowanie się w intere- gdzieś niedługo po ostatniej wzmiance sach handlowych dworu zamojskiego o nim w aktach lwowskich z września we Lwowie. Z kolei występowanie Jana roku 1600 [61, 366], chociaż wdowa po Szwankowskiego w latach 90. przede artyście po raz pierwszy została odnoto- wszystkim na gruncie lwowskim po- wana w aktach miejskich tylko 12 maja zwala widzieć w tym zjawisku również 1606 roku (z mylnym podaniem imienia dalszy ważny przejaw zamojskich kon- „Anna” zamiast „Zofija” [2; 390: 35], [16, taktów lwowskiego środowiska arty- 351], [18, 92]. stycznego. Skromny zasób zachowanych wia- Pod tym względem zasługuje na domości źródłowych nie pozwala do- osobne podkreślenie, że J. Szwankow- kładniej określić właściwego charak- ski nie był jedynym przedstawicielem teru kontaktów J. Szwankowskiego na pierwszego zestawu członków lwow- dworze zamojskim. Należy zaznaczyć skiego cechu malarzy katolickich, wy- również, iż w zachowanym liście usto- stępującym na gruncie zamojskim. Dla- sunkowuje się on tylko do oficjalisty tego w pewnym sensie możemy stwier- dworskiego, określając się jako jego dzić, iż pojawiający się już po śmierci służebnik oraz malarz. Niemniej jednak kanclerza w roku 1608 w Zamościu ko- ustawiczne starania wokół założenia we 20 [22, № 277]. W kontekście dziejów książki we Lwowie samodzielnego cechu malarzy Lwowie zwrócił na ten zabytek uwagę: [48, 97]. katolickich oraz taki charakterystycz- Wołodymyr Krawczenko zechce przyjąć ser- deczne podziękowanie za zdjęcie z tego auto- ny wyjaw manifestacji własnej osoby, grafu. Wypada jednak zaznaczyć, iż arcymistrz jak ofiarowanie w roku 1594 portretu lwowskich malarzy katolickich miał syna mala- króla Zygmunta III władzom miasta [7, rza tego samego imienia [8, 68], [16, 93]. Pomi- 242] wskazują, iż nie był on zwykłym, no tego całokształt posiadanych wiadomości o szeregowym rzemieślnikiem. Podobno artyście przekonuje, iż to miał być jego exlibris, a nie jego syna.
+ 299 + Spheres of Culture lega lwowskiego malarza ze środowiska sunków obu miast w przedstawionym cechowego Jan Gallus21, jak to powie- powyżej przemyskim liście kanclerza. dziano wyżej, w pewnym sensie szedł Nie bez znaczenia musiało być również jakby w jego ślady. Wobec tego przykład istotne ożywienie lwowskiego środo- francuskiego artysty pozwala twierdzić, wiska malarzy tradycji łacińskiej przed iż kontakty przedstawicieli lwowskiego samym końcem XVI w. z powstaniem środowiska malarzy cechowych z ok. bractwa i cechu malarzy katolickich. Dla przełomu XVI-XVII wieku w Zamościu Lwowa te powiązania występują przede miały szersze przejawy, a poddający się wszystkim też jako przejaw kolejnego określeniu raczej skromny dzisiaj ich za- etapu w dziejach malarstwa rodowodu sięg determinowany przede wszystkim zachodnioeuropejskiego na miejsco- aktualnym stanem zachowania źródeł wym gruncie, zarysowującego się z za- do historii sztuki na terenie jak Zamoś- łożeniem w połowie lat dziewiędzie- cia, tak również Lwowa oraz artystów siątych cechu malarzy katolickich oraz obu tych miast. dalszym rozwojem sytuacji, zapoczątko- Przeprowadzony przegląd lwow- wanej warunkami, powstającymi w toku skich powiązań dziejów malarskich jego inicjowania. Zamościa w dobie wielkiego kancle- Przytoczone wiadomości z dziedzi- rza, pomimo braku, jak na razie, szer- ny malarstwa dodają nowe ważne szcze- szych danych na temat ewentualnych góły do dziejów stosunków Jana Za- krakowskich śladów malarstwa kręgu moyskiego ze Lwowem na polu kultury Jana Zamoyskiego, pozwala widzieć we artystycznej. Na ich specjalny charakter Lwowie środowisko artystyczne, z któ- zwrócił uwagę jeszcze zasłużony lwow- rego kanclerz czerpał kadrę rzemieślni- ski historyk Władysław Łoziński [41, 7], ków dla swego mecenatu w dziedzinie wskazał on również na swego rodzaju malarstwa. Niewątpliwie wynikało to apoteozę, którą miasto uczciło pamięć przede wszystkim ze znaczenia stolicy zmarłego protektora [41, 7]. Lecz opi- województwa ruskiego jako ważnego sana sytuacja w dziedzinie powiązyń centrum życia kulturalnego oraz naj- malarskich najwidoczniej wychodziła większej jego metropolii w tym obszer- poza zakres rozbudowanych osobistych nym regionie historyczno-artystycznym, stosunków kanclerza ze stolicą Rusi w którym powstawało środowisko Czerwonej. Wypada również podkreślić, malarzy nowozałożonego miasta. Obo- iż zapoczątkowane przed końcem XVI w. pólne kontakty tych ośrodków na polu stałe kontakty artystyczne między zało- szutuki w wybitny sposób ilustrują cyto- żonym przez niego Zamościem a Lwo- waną charakterystykę wzajemnych sto- wem [17, 111-121] stały się jednym 21 Oprócz członkowstwa w cechu, nie posiadamy z istotnych, lecz dotąd w należyty spo- innych danych na temat obopólnych stosunków sób nie opracowanych i dlatego wciąż obu malarzy. Jedyny wyjątek, który można tutaj jeszcze niedocenianych momentów przypomnieć, – to wiadomości z r. 1595 iż do Jana dziejów kultury artystycznej regionu. Szwankowskiego porzuciwszy swego mistrza przeszedł Wojciech Daniłowski z Krosna, który Przeanalizowanie posiadanych wia- przedtem studiował malarstwo u J. Szensa: [43, 38: domości na temat malarzy Zamościa przyp. 21]. Zasłużony badacz sztuki lwowskiej w czasach wielkiego kanclerza wskazuje T. Mańkowski nie całkiem korektnie interpretował tak na intensywną rozbudowę własne- publikowany dokument o W. Daniłowskim. Skory- go środowiska artystów, jak również na gowanie tych wypowiedzi zob.: [18, 89; 96].
300 + Volume X, 2015 + stałe korzystanie z usług rzemieślników czenia działań kanclerza na polu kultury z innych ośrodków życia artystycznego, artystycznej i zwłaszcza w dziedzinie z których jak na razie w tym sensie najle- malarstwa oraz trwalszego charakte- piej w jego powiązaniach zamojskich zo- ru wyników poczynionych przez niego stał zaprezentowany Lwów. Intensywny świadomych wysiłków w tym kierunku. rozwój środowiska malarzy zamojskich Pomimo tak aktywnej pracy wokół może być również świadectwem o waż- nadania Zamościowi znaczenia ośrod- nym znaczeniu, jakie przywiązywał do ka sztuki, niemniej jednak najważniej- tej dziedziny sztuki właściciel miasta. sze zamówienie malarskie ówczesnego Dlatego nie podlega wątpliwości, iż Zamościa kanclerz czyba naturalnie dla ewolucja miejscowego ośrodka mala- jego stanowiska społecznego skierował rzy winna być częścią przemyślanego poza granice kraju – obrazy głównego programu, skierowanego na przekształ- ołtarza kolegiaty zostały zamówione cenie nowozałożonego miasta w ważny w Wenecji w warsztacie Dominika Tin- ośrodek życia kulturalnego. Był to sze- toretto. Pierwszą wiadomość na ten te- roko zakrojony ambitny program, w ca- mat, jak już podano, odnotował Jan Ptaś- łości zrealizowany tylko w założeniu nik. Nieco szerszej sytuację przedstawił Akademii Zamojskiej. Jak można się do- Jerzy Mycielski oraz w specjalnym arty- myślać, rozbudowa życia artystycznego kule szczegółowo omówił Jan Białosto- również występowała jednym z punk- cki [24, 53-66], [36, 6-26], [34, 87-101], tów tego programu. Postać założycie- [38, 224-245]. Z tych obrazów dzisiaj la oraz tworzone z jego inicjatywy jak znamy tylko niedawno szczęśliwie od- również pod jego patronatem środowi- zyskane po kradzieży z kościoła para- sko w naturalny sposób przyciągali arty- fialnego w Tarnorudzie przedstawienia stów. Dlatego może nawet nie w każdym dwu świętych patronów kanclerza – kolejnym przypadku musimy widzieć Jana Ewangelisty oraz Jana Chrzciciela. bezpośrednią inicjatywę samego kancle- Sprawa obrazów głównego ołtarza rza. Nie wypada niedoceniać znaczenia kolegiaty zamojskiej parokrotnie była tego faktu, iż postać możnego mecenata dość dokładnie omawiana w literaturze w naturalny sposób również przyciągała i do tej historii z powodu braku innych artystów, mogących się w wyniku tego wiadomości źródłowych aktualnie nie pojawiać w nowozałożonym mieście da się wnieść nic nowego pod wzglę- jak by z własnej inicjatywy. Wskazują na dem faktograficznym. Dlatego warto się to zwłaszcza wyraźne dostrzegalne na zastanowić tylko nad jednym pytaniem, podstawie skąpych świadectw źródło- które dotychczas dziwnym zbiegiem wych różnice w stanowisku pomiędzy okoliczności nie spotkało się z należy- pojedynczymi malarzami zamojskimi tym zainteresowaniem ze strony bada- Pod tym względem warto również przy- czy. Otóż dotąd nie próbowano ustalić, pomnieć, iż Jean Szens, najprawdopo- dlaczego kanclerz zwrócił się ze swoim dobniej, przeniósł się do miasta dopiero zleceniem właśnie do Wenecji. Badacze, po śmierci kanclerza, nie jest wykluczo- piszący o tym jedynym znanym w chwi- ne, że również po odejściu „pierwszego li obecnej jego weneckim zamówieniu malarza Zamościa” K. Bystrzyckiego. poprzestawali wyłącznie na konstatacji W tym konkretnym wypadku można wi- potwierdzonego źródłami dokonanego dzieć ewentualny dowód szerszego zna- faktu. Niemniej jednak, jak się okazuje,
+ 301 + Spheres of Culture tajemnica weneckiego kierunku wło- dwu świętych Janów. Była to niewątpli- skich zainteresowań malarskich kan- wie czołowa pozycja w malarstwie reli- clerza jest nader prostą. Pozwalają ją gijnym, powstałym pod opieką możne- wyjaśnić weneckie zlecenia malarskie go mecenasa, jako taka zachowuje swe króla Zygmunta III, odnotowane w Del- znaczenie do dziś niezależnie od braku la Meraviglia dell’Arte Carola Ridolfiego innych danych o działaniach kanclerza z roku 1648, podług którego król zama- w odpowiednim kierunku. W wyniku wiał obrazy u współpracujących ze sobą całkowitej utraty materiału zabytkowe- Andrea Wassilacchiego oraz Jana Palmy go oraz skromności zasobu danych źród- młodszego [25, 162-164]. Chociaż na łowych nie znamy nic więcej na temat ten temat nie posiadamy dzisiaj żadnych działań kanclerza na polu malarstwa innych wiadomości pomimo krótkiej religijnego. Niewątpliwie stwarzały dla wypowiedzi zasłużonego historyka ma- tego więcej powodów budowa oraz wy- larzy włoskich, podług rozważań Jana posażenie okazałej świątyni zamojskiej, Białostockiego królewskie zlecenia dla niemniej jednak pomimo obrazów ołta- weneckich artystów poprzedzały oma- rza głównego nie posiadamy wiadomo- wiany wenecki epizod mecenatu Jana ści na temat miejsca malarstwa w pier- Zamoyskiego. Wynikiem królewskich wotnym wystroju jej wnętrza z czasów działań w środowisku artystycznym We- wielkiego kanclerza. Wychodząc z ogó- necji stało się sprowadzenie do Polski na lnego charakteru ówczesnej sytuacji stanowisko malarza nadwornego ucznia historyczno-artystycznej skądinąd jak wspomnianego Andrea Wassilacchie- by potwierdzonego w tej jego wymowie go Tommazo Dolabelli, który, pomimo również przez odnalezione dotychczas chyba wprawdzie skromnego daru arty- materiały źródłowe do mecenatu kan- stycznego na miarę włoską, stał się jed- clerza w dziedzinie malarstwa możemy nym z najważniejszych malarzy, działa- jednak stwierdzić, iż chyba raczej nie jących w kraju w czasach wazowskich22. religijny kierunek miał w nim zajmować Weneckie zamówienia Jana Zamoyskie- najważniejsze miejsce. go wyraźnie idą śladem mecenatu kró- lewskiego. Znany list biskupa kujaw- Bibliography and Notes skiego Hieronima Rozdrażewskiego23 do kanclerza z 4 grudnia 1599 r. wskazuje, 1. Центральний державний історич- iż w owym czasie biskup poszukiwał dla ний архів України, м. Львів, Фонд 13 (Пере- мишльський ґродський суд), Опис 1. niego malarza przede wszystkim w We- 2. Центральний державний історич- necji, chociaż, jak to sam określił „ma- ний архів України, м. Львів, Фонд 52 (Маґі- cał” również i w Rzymie [34, 159-160]. страт міста Львова), Опис 2. Wynikiem tych starań stał się powstały 3. Archiwum Główne Akt Dawnych w weneckim warsztacie D. Tintoretto w Warszawie: Archiwum Zamoyskich. zespół obrazów głównego ołtarza kole- 4. Archiwum Państwowe w Lublinie: giaty zamojskiej, z których dzisiaj mamy Trybunał Zamoyski dla miast. tylko przechowywane w parafialnym 5. Archiwum Państwowe w Lublinie: kościele w Tarnorudzie boczne obrazy Księgi miasta Zamościa. 22 [50]. Krótkie, naturalnie przestarzałe 6. Archiwum Państwowe w Lublinie: Try- z upływem czasu podsumowanie stanu wiedzy bunał Zamojski dla mist. o malarzu podaje: [47, 2: 72-77]. 7. Александрович Владимир, Пор- 23 O nim zob.: [40, 355-365]. третная живопись во Львове в послед-
302 + Volume X, 2015 + ней четверти XVI века, [в:] Памятники ти кінця XVI – XVII століття, [у:] Україна культуры: Новые открытия, Ежегодник модерна 2000, № 4-5. 1990, Москва 1992. 17. Александрович Володимир, Мис- 8. Александрович Володимир, Обра- тецькі зв’язки Замосця зі Львовом на зотворчі напрями в діяльності майстрів зламі XVI – XVII століть, [w:] Zamojsko- західноукраїнського малярства ХVI – ХVII wołyńskie zeszyty muzealne, Tom 3, Zamość століть, [в:] Записки Наукового товари- 2005. ства імені Т. Шевченка, Том ССXXVII: Пра- 18. Александрович Володимир, Ма- ці Секції мистецтвознавства, Львів 1994. лярське середовище Львова наприкінці XVI 9. Александрович Володимир, Маля- століття й утворення цеху малярів-ка- рі вірменського походження у Львові пе- толиків, [в:] Львів: місто – суспільство – ред серединою ХVII ст., [в:] Mappa Mundi. культура, Том 6: Львів і Краків: діалог Збірник наукових праць на пошану Ярос- міст в історичній ретроспективі / Pед. лава Дашкевича з нагоди того 70-річчя, О. Аркушa, М. Мудрий, Вісник Львівського Львів-Київ,-Нью-Йорк 1996. університету: Серія історична. Спеціаль- 10. Александрович Володимир, ний випуск, Львів 2007. Львівські малярі кінця XVI століття 19. Александрович Володимир, Уні- [Студії з історії українського мистецтва, кальне джерельне свідчення про виконан- Том 2], Львів 1998. ня олов’яної труни Миколая Сенявського 11. Александрович Володимир, За- (1636), [у:] Український археографічний хідноєвропейські малярі на західноукраїн- щорічник, Том 12, Київ 2007. ських землях наприкінці ХVI – у першій по- 20. Вуйцик Володимир, Архівні дже- ловині ХVII ст., [y:] Збірник праць і мате- рела про перебування архітектора Бер- ріалів на пошану Лариси Крушельницької, нардо Морандо у Львові, [у:] Записки На- Львів 1998. укового товариства імені Т. Шевченка, 12. Александрович Володимир, Львів- Том CCXXVII: Праці Секції мистецтвоз- ське середовище українських малярів у ХVI навства, Львів 1994. столітті, [в:] Країни Центральної та Схід- 21. Сабодаш Тетяна, Стефановський ної Європи у ХV – ХVIII століттях: питання (Cтефанович) Войцех (?), Портрет Сте- соціально-економічної та політичної істо- фана Баторія. (1576?), [y:] Український рії. До 100-річчя від дня народження профе- портрет XVI – XVIII століть, aвтори- сора Дмитра Похилевича, Львів 1998. укладачі Галина Бєлікова, Лариса Члено- 13. Александрович Володимир, ва, Київ 2005. Львівські малярі кінця ХVI століття 22. Центральна Наукова Бібліотека (Студії з історії українського мистецтва, імені В. Вернадського АН України. Каталог Том 2), Львів 1998. інкунабул, уклав Б. Зданевич, Київ 1974. 14. Александрович Володимир, Ма- 23. Archiwum Jana Zamoyskiego, Tom 3, лярі у мистецьких взаємозв’язках Львова Tom 4. і Кракова ХV – ХVI ст., [у:] Lwów: miasto – 24. Białostocki Jan, Jan Zamoyski społeczeństwo – kultura, Tom 2, Studia klientem Domenika Tintoretto, [w:] Biuletyn z dziejów Lwowa / Red. H. K. Żaliński, K. Historii Sztuki 1954, Tom 1. Karolczak, Kraków 1998. 25. Białostocki Jan, Weneckie 15. Александрович Володимир, За- zamówienia Zygmunta III, [w:] Biuletyn хідноукраїнські малярі XVI століття. Historii Sztuki 1954, Tom 1. Шляхи розвитку професійного середови- 26. Działyński Adam Tytus, Collectanea ща (Студії з історії українського мисте- vitam resque Ioannis Zamoyscii… illustrantia, цтва, Том 3), Львів 2000. Poznań 1861. 16. Александрович Володимир, 27. Frazik Jóżef Tomasz, Sztuka około r. Львівські контракти на малярські робо- 1600. Uwagi o wykonawcach, w: Sztuka około
+ 303 + Spheres of Culture roku 1600. Materiały Sesji Stowarzyszenia świetle wydatków z lat 1603 – 1608, [w:] Historyków Sztuki zorganizowanej przy Idem, Kultura i ideologia Jana Zamoyskiego, współpracy Wydziału Kultury Prezydium Warszawa 2005. Wojewódzkiej Rady Narodowej w Lublinie; 40. Kowalska H., Rozdrażewski Lublin listopad 1972, Warszawa 1974. (Rozrażewski) Hieronim h. Doliwa (ok. 28. Gąsiorowski Wilhelm, Cechy 1546 – 1600), biskup włocławski, [w:] Polski krakowskie, ich dzieje, ordynacye, listy, Słownik Biograficzny, Tom XXXII, Warszawa swobody, zwyczaje itp., Część 1, Zeszyt 1, 1989-1991. Tom 1, Malarze krakowscy, Kraków 1861. 41. Łoziński Władysław, Patrycjat 29. Gębarowicz Mieczysław, Studia i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku, nad dziejami kultury artystycznej późnego Lwów 1898. Renesansu w Polsce, Toruń 1962. 42. Łoziński Władysław, Prawem 30. Gębarowicz Mieczysław, Portret i lewem. Opis obyczajów na Rusi Czerwonej XVI – XVIII wieku we Lwowie, Wrocław 1979. w pierwszej połowie XVII wieku, Lwów 1904. 31. Gębarowicz Mieczysław, Początki 43. Mańkowski Tadeusz, Lwowski cech malarstwa historycznego w Polsce, Wrocław: malarzy w XVI i XVII wieju, Lwów 1936. Zakład Narodowy im. Ossolińskich 1981 44. Materiały źródłowe do dziejów (Studia z Historii Sztuki, Tom XXXIV). kultury i sztuki XVI – XVIII w. / Zebrał 32. [Heidenstein Reinhold], De nuptiis i opracował Mieczysław Gębarowicz, Illustrium Ioan[nis] a Zamoscie, Cracoviae Wrocław 1973. 1583. 45. Paprocki Bartosz, Herby rycerstwa 33. Jaworski Franciszek, O szarym polskiego, Kraków 1888. Lwowie, Lwów-Warszawa 1917. 46. Piotrowski Józef, Przywileje 34. Kowalczyk Jerzy, Kolegiata z XVI wieku dla bractwa i cechu malarzy w Zamościu, Warszawa 1968 (Studia katolickich we Lwowie, [w:] Lamus 1910, i materiały do teorii i historii architektury Tom 2, Zeszyt 2. i urbanistyki, Tom VI). 47. Rastawiecki Edward, Słownik 35. Kowalczyk Jerzy, Drugi po malarzy polskich, Tom 3, Warszawa 1857. Rastawieckim. O Słowniku Artystów Polskich, 48. Różycki Edward, Kultura książki [w:] Biuletyn Historii Sztuki 1974, Tom 3. we Lwowie w epoce Baroku. Wybrane 36. Kowalczyk Jerzy, Kłopoty Jana zagadnienia, [w:] Sztuka XVII wieku w Polsce. Zamoyskiego z weneckim malarzem (O Materiały Sesji Stowarzyszenia Historyków obrazach Dominika Tintoretta dla kolegiaty Sztuki Kraków, grudzień 1993, Warszawa w Zamościu), [w:] Studia i Materiały Lubelskie 1994. 1974, Tom VI. 49. Słownik Artystów Polskich i obcych 37. Kowalczyk Jerzy, Sui quadri di w Polsce działających (zmarłych przed r. Dominiko Tintoretto ordinati di Jan Zamoyski, 1966): malarze, rzeźbiarze, graficy), Tom [w:] Archivo Veneto, Serie V, Vol. 101, 1, Wrocław 1971; Tom 2, Wrocław 1975; Venezia 1974. Tom 3 Wrocław 1979. 38. Kowalczyk Jerzy, W kręgu kultury 50. Tomkiewicz Władysław, Dolabella, artystycznej dworu Jana Zamoyskiego, Lublin Warszawa 1959. 1980. 51. Wujcyk Wołodymyr, Pobyt 39. Kowalczyk Jerzy, Wychowanie architekta Bernardo Morando we Lwowie w hetmanicza Tomasza Zamoyskiego w świetle źródeł archiwalnych, [w:] Biuletyn Historii Sztuki 1991, Tom 1-2.
304 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Liliуa Tereshchenko-Kaydan
CYRILLIC MANUSCRIPTS HERITAGE OF 17TH 18TH CENTURIES IN GREEK RESERVES: THE HISTORY AND THE CURRENT STATUS
National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts, Ukraine
Лілія Терещенко-Кайдан
РУКОПИСНА КИРИЛИЧНА СПАДЩИНА XVII XVIII СТ., ЩО МІСТИТЬСЯ У ФОНДАХ ГРЕЦІЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН
Abstract: The article refers to the Slavonic (Cyrillic) manuscripts of two major mon- asteries. It’s shown how church music brought from Ukraine by Paisij Velychkovskyi’s has transformed in original Slavic and Byzantine tradition on Mount Athos. Later this tradi- tion with students of Paisij Velychkovskyi spreads to the Optina desert. Olexander Koshy- tsia holds the harmonization of this choral singing before returning to Ukraine. Now it is rightly called «Kyiv» singing. Keywords: Ukraine-Greece, Manuscript reserves, Holy Mount Athos, Kalavrita, Paisij Velychkovskyi, “Kyiv” singing
При дослідженнях рукописних розуміння соціокультурної ситуації, зібрань, сховищ, колекцій, що збері- що стосується життя слов’ян XVII – гаються на території сучасної Греції, XVIII ст., наприклад, у монастирях з’ясовано, що певну позицію у числен- Св. Гори Афон. Саме на матеріялах ній рукописній спадщині цієї країни зібрань Св. Гори Афон та митрополії посідає значний масив слов’янських Калавритської та Егіялійської будуть (кириличних) рукописів. Ці пам’ятки, проведені дослідження, метою яких є без винятку, мають виключне зна- сприяння відродженню й введення в чення для історичної, філософської, науковий обіг слов’янської рукопис- мовознавчої, культурологічної, мис- ної спадщини. тецтвознавчої наук. У таких руко- Відразу хочеться наголосити, що писах, на відміну від ориґінальних історичні події періоду дослідження грецьких джерел, окрім основних (XVII – XVIII ст.), мали величезний тематичних текстів, містяться цікаві вплив на розвиток культурних вза- для історії відомості про авторів та ємин двох країн: України та Греції. постаті періоду, до якого належить Греція під владою Оттоманської Пор- кодекс, особисті міркування, думки ти та Україна, поділена між Річчю По- та молитви власників книг. Такі по- сполитою та Російською імперією, ліфонічні збірки наближають нас до мали спільну проблему – зберегти
+ 305 + Spheres of Culture власну націю, конфесійну приналеж- супровід двох явищ, дій у культурних ність, країну. Спільне єднання на- стосунках між Україною та Грецією. вколо духовного, а точніше релігій- Ці дії розглядаються у вигляді анало- но-духовного стрижня, призвело до гій, подібностей, спільностей харак- паралельних нашарувань артефактів, терних рис; повторення, дублювання культурних скарбів та духовних цін- культурних традицій України та Гре- ностей. ції. Ці паралелі мали спільну струк- Духовна культура України і Греції, туру. Найвагомішим чинником спри- до особливостей котрої звертається яння розвитку духовної культури запропонована стаття, конкретизу- однієї країни на території іншої були ється напрямами культурних зв’язків міґраційні процеси. Люди, в пошуку між Україною та Грецією: духовно-ре- кращої долі, міґрували з однієї країни лігійних, священно-богослужбових в іншу і приносили з собою ті куль- та церковно-богослужбових надбань. турні надбання, з якими жили до змі- Звернемось до фактичного ма- ни місця проживання. Об’єднуючись теріялу. У Монастирі «Мегалі лавра» у громади, навколо релігійної уста- Калавріта, що на Пелопонесі в Гре- нови (Церкви), вони продовжували ції, серед коштовного рукописного зберігати власні, близькі їх серцю фонду монастиря, де кожна пам’ятка звичаї, обряди, спів, малярство, мову. – це витвір кількох мистецтв, зна- Згодом, утвердившись на чужинних ходимо два кодекси: 1) Євангеліє із землях, накопичене культурне над- алмазними вставками, прикрашене бання тієї чи іншої народности (мен- золотими накладками, фініфтеви- шини) починало впливати на розви- ми іконами. Це дар монастирю від ток культури тієї країни, в межах якої Єкатєріни ІІ 1793 р.; 2) Євангеліє, що розташована меншина. Але, для того виготовлене в києворуській тради- щоб не втратити власного значен- ції (структура, кириличний шрифт, ня, культура народу, що живе в іншій мова – церковнослов’янська, ікони- державі, має бути яскравою, самобут- мініятюри), прикрашене алмазами, ньою, цікавою для оточуючих її іншо- фініфітовими іконами, дар індійської культурних кіл. цариці. Серед артефактів цієї скарб- Іншими напрямами паралелізму ниці зберігаються: євангелія XIX ст. розвитку духовної культури України на пергаменті; XII ст. – з нотними по- та Греції XVII – XVIII століть були по- значками, для виконання (читання сольські обміни, коли культурне над- на розспів); євангеліє XVII ст. – у зо- бання тієї чи іншої країни переходи- лотому окладі. Все це безцінні скар- ло з однієї скарбниці до другої –через би, що потребують ретельного дослі- дарчі місії. дження та збереження. Але, для цієї Не останню роль у розвитку укра- роботи найбільш цікаві перших два їнсько-грецьких зв’язків відігравало рукописи. освітянство, перекладацька справа та Яким чином ці книги прибули до богослужбова практика. монастиря, що знаходиться високо у Паралелізм у контексті розвитку горах (960 м. над рівнем моря)? Ме- українсько-грецьких зв’язків, розу- галі лавра є центром митрополії Ка- міємо, як незмінне співвідношення, лавритської та Егенівської. Тому не
306 + Volume X, 2015 + дивно, що тут цілком можливі дари, дження. Тоді що розуміється під сло- що надавалися під час заключення вом «руська?» якихось угод чи переговорів. Містеч- Скоріш за все це прояви невда- ко Егія, у IX ст.. перебувало у володін- лого сучасного перекладу з грецької ні слов’ян і мало назву Востиця. Тому мови, або ще імовірніше, нерозумін- не дивно, що тут цілком імовірні зна- ня упорядника опису розбіжностей хідки й більш раннього періоду ніж та розгалуження слов’янського руко- ті, що вказані вище. пису. Виникає враження, що термін Не менш цікавим є той факт, яким «руська традиція» є не чим іншим як чином кириличне євангеліє (руської аналогією терміному «слов’янський традиції) потрапило до індійської кириличний рукопис». При наступ- цариці, а вже від неї у монастир. Ма- них, більш конкретних дослідженнях, буть, що наявність євангелія у скарб- залишається з’ясувати, за фонетич- ниці індійського царського дому або ними та стилістичними особливостя- результат торгівельних стосунків, чи ми, до якої зі слов’янських країн на- посольський дар, чи, що мало ймовір- лежать ці книги. но, предмет завоювань. А дар монас- Свята гора Афон з давніх часів тирю скоріш за все мабуть завдячує вважається оплотом православ’я. митрополії. Хоч могли бути й особис- Сюди упродовж століть прибували ті мотиви. ченці, послушники, миряни з різних Отже, два слов’янських (кири- реґіонів світу. У монастирях святої личних) євангелія потрапили до бі- гори шукали притулку імператори та бліотеки грецького монастиря. Ці дві патріярхи, що звільнялися від «тяж- книги, завдяки коштовним окладам, кого хреста влади». На цьому свято- мабуть виконували функцію прина- му місці панувало скупчення релігій. лежности до монастирської скарб- Турецька навала несла іслам, Україна ниці. Але, можливі й інші функції. була поділена на католицьку, право- Відомо, що монастирі Калавріти, у славну та уніятську, але, не зважаючи часи турецького поневолення були на цей синтез релігій, православ’я на осередками культури та освіти, на Афоні завжди було верховною кон- зразок українських братств. Можли- фесією. Разом з іншими конфесіями, во, хоча це мало імовірно, слов’янська можливо й попри бажання афон- освіта тут мала місце. Цей факт по- ських ченців, православна традиція требує доказів, однак гіпотеза має зазнавала пстійним зовнішніх впли- право на існування. вів, трансформуючись у своїй струк- Кириличні рукописи у грецьких турній освнові. Наприклад, яскраво зібраннях – священно-богослужбові вираженими є італійські інтонації у книги. На відміну від грецької тра- візантійських співах протопсалтів, а диції таких книжок видно різні тра- монастирські співи Гори Афон мають диції структурування, письма, мови, власний, інший від загальноприйня- оформлення. Це свідчить про само- того у грецькій церковно-співацькій бутність слов’янської традиції. Тер- практиці спів, який суцільно прони- мін «руська традиція» слід окреслити заний слов’янськими інтонаціями. точніше. Точно видно, що це книги Починаючи з XI ст., представники не болгарського і не сербського похо- різних народів почали приходити на
+ 307 + Spheres of Culture Святу Гору. Серед них були грузини, Святих місць є скарбницею Святинь, італійці, серби, румуни, молдовани та мощей, ікон та рукописів. волохи, болгари, русини (українці та До таких зібрань рукописної литвини-білоруси), московити (росі- спадщини належить рукописний яни) тощо. У різні часи Афон отриму- фонд бібліотеки протату, що в Кареї; вав підтримку від московських та ро- більше 20000 рукописних кодексів сійських царів, правителів Угорщини (в тому числі й кириличних) зберіга- та Молдови й Валахії. Станом на 1903 ється у бібліотеці Великої Лаври; ці- р. населення Святої Гори збільшило- кавими кириличними рукописними ся на 7412 осіб – і це лише завдяки пам’ятками володіє бібліотека ски- вихідцям із Російської імперії. Цю не- ту Св. Димитрія, сербського монас- велику статистику наведено заради тиря Ватопед; бібліотеку з багатим доказу присутности слов’янського зібранням слов’янських рукописів чернецтва на Святій Горі, а звідси й має сербський монастир Хіландар; наявности традицій та кириличного монастирську бібліотеку монастиря рукописного фонду. Пантократор підтримувала в свій час Для розуміння подальших викла- імператриця Єкатєріна II; великі зі- док наведемо перелік головних мо- брання рукописних кириличних книг настирів Афону, що існують сьогод- зберігаються у бібліотеці Свято-Пан- ні. На Афоні головними вважаються телеймонового монастиря тощо. двадцять монастирів: Велика Лавра, Цікавим явищем в освітянському Ватопед, Іверон, Хиландар, Диониси- житті св. гори Афон було відкриття у ат, Кутлумуш, Пантократор, Ксиро- 1743 р. так званої Афонської акаде- потам, Зограф, Дохіяр, Каракалл, Фі- мії. Засновниками цього навчального лофей, Симонопетр, Святого Павла, закладу вважаються патріярх Кири- Ставромикита, Ксенофонт, Григоріят, ло V та архиєпископ Мелетій з Вато- Есфигмен, Святого Пантелеймона та педу. Метою роботи Академії було Костамонит. Коли основні монастирі сприяння зростанню освітнього та були переповнені, ченців відправля- культурного рівня колишньої Візан- ли у скити та келії. Дванадцять осно- тійської імперії, що суттєво знизився вних скитів мають такі назви: Проро- за часів турецького володарювання. ка Іллі (російський), Св. Івана Предте- Засновники Академії не збиралися чі (румунський) підпорядковуються навчати у ній афонських ченців. Вони Великій Лаврі; Святого Андрія (ро- приймали на навчання студентів із сійський), Богородиці (болгарський), різних країн. Програма навчання міс- Благовіщення Пресвятої Богородиці, тила розмаїття дисциплін, таких як: новий скит, Св. Димитрія, Праведної клясична та европейська філософія, Анни, Кавсокалівія, другий скит Іо- література та природничі науки. На анна Предтечі – підпорядковуються думку засновників Академії, все це Іверському монастирю (Іверону); Св. розмаїття мало служити потребам Пантелеймона та Св. Димитрія [2]. богослов’я. Але ченці не погоджу- Кожен із вищезазначених монас- валися й були проти присутности у тирів, скитів та навіть келій має ба- стінах монастиря подібного навчаль- гату історію на події, трагедії, чудеса, ного закладу, розглядаючи його як пожежі, завоювання. Кожне із цих вторгнення у їх освячене століттями
308 + Volume X, 2015 + життя. Тому у 1759 р. академію було Зараз, у монастирі Есфігмен на закрито [2]. Афоні, серед 13 храмів діє церква Зрозуміло, що у навчальному за- преподобного Антонія Києво-Печер- кладі, де навчалися студенти з різ- ського, що збудував свій монастир них, у тому числі й слов’янських, на київських горах за зразком свято країн мала бути навчальна та пере- горських обителей. Цей приклад по- кладна література (для нас цікавих) казує паралелізм розвитку духовно- слов’янських зразків. культурного діялогу між українським Важливими у такому контексті є ченцем та братією афонського монас- дві постаті українців, що працювали тиря, між духовно-релігійним сім’ям в Греції. Слід розглянути, як через ді- грецької традиції та слов’янською яльність окремих релігійних діячів землею, куди, у повному та перенос- у різні періоди історії відбувалися ному смислі, було засіяне це сім’я. українсько-грецькі культурні взає- Починаючи з XI ст. й донині спорід- мовпливи. Мова йтиме про двох чен- неність та паралелізм розвитку і мо- ців святої гори Афон: преподобних настирів Афону, Калавріти й Києва та Антонія (Києво-Печерського) та Паї- суцільно-духовне життя, й релігійна сія (Величковського). практика є яскравими прикладами Серед численних монастирів св. зв’язків духовної культури між свято- гори Афон на березі тихої затоки, у горською та київо-руською традиці- південно-західній частині від монас- єю та їх спадщиною [1]. тиря Хіпандара, бере свій початок Для української духовної культу- українське києво-печерське чер- ри cвята гора Афон має також і інші нецтво. Тут, у монастирі Есфигмен скарби – скит пророка Іллі, що у мо- (Вознесіння Господнє) за переданням настирі Пантократор, та постать пре- прийняв постриг засновник Києво- подобного Паїсія Величковського. Печерської лаври Преподобний Ан- Скит Св. Пророка Іллі розташова- тоній Києво-Печерський [1]. ний за півгодини ходу від монастиря За зразком афонських монастирів Пантократор і, як вже йшлося, під- преподобний Антоній заснував у 50-х порядковується цьому монастирю. роках XI ст. Києво-Печерську лавру, яка Спочатку цей скит був келією. У 1755 стала на століття духовним і духовим р. його віддали українцеві, ченцеві серцем України. Преподобний Антоній отцеві Паїсію (Величковському). До Печерський був родом з Любеча біля того о. Паїсій мешкав у сусідній келії Чернігова. Як він потрапив на Афон – Св. Константина, де навколо нього зі- невідомо. Знаємо лише те, що перед бралося багато учнів з України, Біло- тим, як іти на Афон, він був у Калавріті русі, Молдавії та інших держав. Щоб (на Пелопонесі). Саме там у Мегалі лав- їх якось розмістити, потрібні були рі (Великій лаврі) він вперше побачив, помешкання, й о. Паїсій перетворив як виглядають печерні храми. З Афону келію Св. Іллі на «общежительний»1 Антоній прибув, виконуючи послух скит. Для афонського монастиря, на від ігумена монастиря. Поселившись у той час, така форма чернечого життя лісі, зібрав братію з 12 осіб, які викопа- 1 «Общежительний» монастир (скит) – це ли печеру велику, з церквою та келія- скит, де всі насельники підпорядковуються ми й заснували монастир [1]. єдиному уставу й законам громади, а не влас- ним пустельницьким законам.
+ 309 + Spheres of Culture була новою. Тобто св. Паїсій приніс братію на дві групи – молдавську та це новаторство на Афон. Згодом чис- слов’янську. В його храмі панувала ло учнів зростало, й о. Паїсію був пе- тиша, смирення, благоговійний спів реданий монастир Симонопетр. Але та читання; при богослужінні була незабаром з’ясувалося, що він не має обов’язковою присутність усієї бра- достатньо коштів, щоб сплачувати тії. Священик провадив богослужін- податки, встановлені турками. ня, вимовляючи лише найнеобхідні- Братія повернулася у скит Св. ше, з почитанням та благоговінням. Іллі, але під натиском турків вони Фізична праця поза службою у храмі змушені були покинути й цей скит та проходила за зразком спільного вза- переїхати до Молдавії – тієї її части- ємного послуху, миру та взаємолюбо- ни, що належала Румунії. Тут о. Паісій ви між братією. став відомим як один із найдосвідче- Дні о. Паїсія проходили у молит- ніших духівників свого часу. Він ство- ві та праці, а вночі він перекладав рив та закріпив такі відомі монасти- книги св. Отців Церкви з грецької на рі як Драгомирна та Нямець. Отець старослов’янську мову. Паїсій виправив та переклав наново Сліди ведення богослужбової давні праці Святих отців Церкви (які практики церковнослов’янською мо- в перекладі на старослов’янську мову вою простежуються і у монастирі Фі- до нього були не «удобочтимі») та лофей, що існує на Афоні з IX ст. Відомо, зробив можливим розповсюдження що насельниками цього монастиря книги Добротолюбіє (Φιλοκαλία τόν були серби та болгари. Вони правили ιερόν νεπτνκόν)2 у слов’янських кра- богослужіння церковнослов’янською їнах, зокрема й в Україні та Білорусі. мовою. На початку XVI ст. ігумен на Крім того він сам був досвідченим ім’я Діонісій розширив монастир, наставником та вчителем. Після його перетворив його з осібного прожи- смерти багато з його українських (та вання ченців на спільне та ввів як інших) учнів повернулися на батьків- богослужбову мову грецьку замість щину та принесли туди духовну літе- церковнослов’янської. Це йшло про- ратуру, спів, ікони тощо. З числа учнів ти бажання братії, переконаних Паїсія Величковського виросло й по- слов’янофілів. Ченці примусили ігу- коління Оптинських старців [3]. мена покинути монастир та Афон. Богослужіння в скиті Св. Іллі ве- Отже, наведені вище факти, лося спочатку молдавською (за пе- приклади, історії пояснюють звід- реважною кількістю ченців), а потім ки з’явилися слов’янські кириличні церковнослов’янською мовою. Піз- рукописи на Святій Горі Афон і при- ніше, коли у скиті було побудовано сутні тут у достатньо великій кіль- храм, трапезну, пекарню, кухню, го- кості. Ця культурна спадщина різних тель та 16 келій (за кількістю мона- слов’янських народів потребує упо- хів), о. Паїсій упорядкував богослуж- рядкування та вивчення. бову практику скиту за загальним Варто навести ще один яскра- статутом св. гори Афон і розділив вий приклад паралелізму розвитку духовних культур України та Греції 2 Добротолюбіє – книга клясичної церковної – на зразках із церковно-співацької літератури, праць св. Отців православ’я IV – практики. Для оформлення бого- XV ст.
310 + Volume X, 2015 + служінь на Афоні у скиті св. Ілії ве- слуховуються мелодії Оптинського лося двома мовами: грецькою та розспіву. Отже, Олександр Кошиць слов’янською. Відповідно до цього почувши монодійні співи оптинсько- формувалися й власні, самобутні на- го розспіву, гармонізував та увів їх у співи, що мали візантійську основу та богослужбову практику чи то семі- домішок слов’янських впливів. Ці на- нарського хору, чи митрополичого співи приживалися спочатку у скиті, хору Михайлівського монастиря, яки- потім у монастирі Симонопетр. Далі, ми він керував у Києві. Згармонізо- коли учні Паїсія Величковського ро- ваний та уведений до богослужбової зійшлися по слов’янських землях, практики розспів Олександра Коши- вони понесли з собою й розспіви, які ця прижився, почав звучати на рівні з чули, вчили й співали на Афоні. Та- іншими місцевими співами і поступо- ким чином сформований на Афоні во отримав назву «київського». візантійсько-слов’янський спів стає Таким чином виразно видно па- традицією [2]. ралелізм розвитку духовної культу- Наступним кроком був прихід ри України та Греції, їх взаємозбага- учнів Паїсія Величковського до Опти- чення, взаємообмін двох культур, що ної пустині. В побут і богослужбову в результаті приводить до єдиного практику цього монастиря вводяться знаменника – наявности прекрас- принесені з Афону статут, богослуж- ного «розспіву», що є зрозумілим й бова практика й церковний спів. З українцям, і грекам. Принесений із вищесказаного матеріялу про форму- України спів Паїсія Величковського, вання співу на Афоні у скиту св. Ілії ві- трансформується на Афоні в само- домо, що в наспівах були слов’янські бутню слов’яно-візантійську тради- впливи. Отже, принесені з Афону спі- цію. Далі ця традиція з учнями Паїсія ви приживаються в Оптиній пусти- Величковського потрапляє у Оптину ні. Тут вони обростають місцевими пустинь. Там вона доповнюється міс- впливами, формуються у свій влас- цевими впливами і формується у но- ний, ні на що не схожий спів монас- вий самобутній оптинський розспів. тиря Оптина пустинь. У православній Потім, через гармонізації Олексан- церковно-співацькій практиці його дра Кошиця цей спів повертається до називають «оптинським розспівом». України і цілком слушно тепер нази- Цей термін дає змогу будь-якому спі- вається «київським». вакові, реґентові чи науковцеві чіт- ко й повно уявити певний комплекс Bibliography and Notes співів з притаманною їм однією цен- тральною мелодією [3]. 1. І монастир той подібний небу: Фо- Далі, серед гармонізацій Олексан- тоальбом, Київ: Києво-Печерський істори- ко-культурний заповідник 2005, 328 с. дра Кошиця, видатного українського 2. Калавриты. Земля памятных композитора кінця XIX – початку XX мест, героев и святых, Святая митропо- ст.., є цілий ряд піснеспівів, що ви- лия Калаврит и Егиалии 2007, 92 с. конуються у Божественній літургії 3. Мак Лиз Нектария, Евлогите, Мо- київського розспіву, в яких чітко про- сква 2009, 1134 с.
+ 311 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Olha Ovcharuk
CULTURAL CONCEPT OF A NEW PERSON IN UKRAINIAN ART OF THE EARLY TWENTIETH CENTURY
National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts, Ukraine
Ольга Овчарук
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ ЛЮДИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ ПОЧАТКУ ХХ ст.
Abstract: The article shows that despite the study of a person in different areas of human knowledge, it’s the subject of social and historical activities. The founder who is also the product of culture appears to be an object of cultural studies. Specifical cultural approach in understanding a human make it necessary to turn to not just the philosophi- cal concepts, bus also as to carriers of specific cultural meanings, namely the works of art. On the basis of the creative heritage of famous Ukrainian artists - the members of a literary, theatrical and visual arts such as Mykola Khvyliovyi, Les’ Kurbas and Oleksa Novakivskyi the connection to new approaches of understanding the person in the Ukrai- nian art with that time European philosophical ideas is shown. Keywords: Ukrainian art, creative heritage, Mykola Khvylіovyi, Les’ Kurbas, Oleksa Novakivskyi
Проблема людини завжди поста- дження. Специфіка культурологіч- вала як наріжна тема гуманітарно- ного підходу в осмисленні людини го знання – філософії, філософської диктує необхідність звернення не антропології, філософії культури, стільки до філософських концепцій, етнології, лінґвістики, мистецтвоз- скільки до носіїв специфічно куль- навства тощо. Інтеґрація цих наук турного смислу. Відповідно, до орбі- потужно впливає на успішність ти герменевтичного аналізу логічно розв’язання значної кількости про- потрапляють неспеціялізовані для блем, а дослідження таких знакових наукової теорії форми, насамперед, для людства феноменів, як культура мистецтво, здатність якого у худож- та людина займають особливе місце ньо-образній формі до концептуалі- у сфері їх наукових інтересів. Разом зації світоглядно значущих ідей, обу- із тим, людина як суб’єкт соціяльно- мовлює його специфічний культу- історичної діяльности, творець та рософський характер і, разом із тим, одночасно продукт культури постає розкриває можливості для «прочи- і як об’єкт культурологічного дослі- тання» закладених у ньому смислів
312 + Volume X, 2015 + з позицій сучасного методологічного прикладі творчости Л. Курбаса) [6] мислення. та ін., образотворчого – Володимира У зазначеному контексті привер- Овсійчука Олекса Новаківський [7], тає увагу українське мистецтво по- Людмили Соколюк Графіка Бойчукіс- чатку ХХ ст., представлене цілою пле- тів [10], Михайла Криволапова Укра- ядою мистців-новаторів, серед яких їнське мистецтво в художній крити- – Лесь Курбас‚ Микола Хвильовий‚ ці. Теорія. Історія. Практика [5 ] та ін. Микола Куліш‚ Павло Тичина, Олекса Загалом аналіз вказаних дослі- Новаківський, Василь Кандинський, джень дає можливість дійти висно- Михайло Бойчук та ін. Ними закла- вку, що внутрішній консенсус між дено основи новітнього українсько- підсистемами української культури го мистецтва у складних історичних в окреслений період створює саме умовах розвитку української націо- мистецтво як інтеґратор тогочас- нальної культури та найвищою ме- них світоглядних, соціяльних, куль- тою стало прагнення досягти ідеалу турно-естетичних, психологічних нової людини – через перетворення трансформацій. Перебуваючи у по- світу силою мистецтва. стійному контакті, на основі інтеґра- На теперішній час українське тивної взаємодії література, музика, мистецтвознавство має значний на- малярство, театральне мистецтво уковий доробок у вивченні україн- у всіх його різновидах суттєво роз- ського мистецтва початку ХХ ст. у ширили свої художні можливості, й його видовій диференціяції. Так, із тим самим акумулювали значний позицій мистецтвознавчого підходу потенціял для оновлення національ- дослідження літературного мисте- ної української культури. Створені цтва окресленого періоду здійснено українськими мистцями ориґінальні у працях Тамари Гундорової Прояв- концепції людини у свій час не отри- лення слова. Дискусія раннього укра- мали відповідної оцінки та визнання їнського Модернізму. Постмодерна як «культурологічні», оскільки куль- інтерпретація [2], Соломії Павлич- турологічний дискурс не отримав у ко Дискурс Модернізму в українській той час самостійного статусу. Нині літературі [8], Ярослава Поліщука сформована культурологічна наука Міфологічний горизонт українського дозволяє осмислити творчу спад- Модернізму: Літературознавчі студії щину багатьох українських мистців [9], Миколи Ільницького Літерату- у відповідності із культурологіч- ра українського відродження: напря- ною стратеґією, при цьому виявити ми і течії в українській літературі спектр ідей та концептуальних побу- 20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст. [3] та ін., дов, що органічно вписуються у про- театрального – у працях Олексія Без- блемне поле культурології. Таким гіна Система управління театраль- чином, самовизначення культуроло- ною справою: Історія організаційних гії як науки сприяє маркуванню пев- форм (20-30-ті рр. ХХ ст.) [1], Неллі них концепцій як культурологічних, Корнієнко Лесь Курбас: репетиція і, тим самим, актуалізує окреслений майбутнього [4], Елеонори Кучмен- напрям дослідження. У нашій стат- ко Розвиток українського театраль- ті ми обґрунтуємо культурологіч- ного руху у 20 – 30-х роках ХХ ст. (на ний потенціял сформованих україн-
+ 313 + Spheres of Culture ськими мистями початку ХХ ст.. кон- рі з другої половини ХІХ ст., а саме – цепцій «нової людини», покажемо відмова від традиції, розгляд світу з зв’язок нових підходів до розуміння позиції самоціннісного індивідуаль- людини в українському мистецтві із ного людського «Я», прагнення до тогочасними ідеями европейської найбільш експресивного вираження філософської думки; на основі між- «вічних тем» людського буття, потяг дисциплінарного підходу, як ключо- до створення особливого синкретич- вого у культурології, спробуємо ви- ного мистецтва майбутнього, мо- окремити специфічні шляхи пошуку делювання завтрашнього дня, жит- образу нової людини в українському тєтворчість та культуротворчість, літературному, театральному та об- активізація діялогу між мистецтвом, разотворчому мистецтві початку ХХ наукою, релігією тощо. Відповідно віку. кожне з мистецтв створювало нову Загалом для української куль- символіку, виробляло специфічну ху- тури окреслений період – це доба дожню мову як засіб осягнення духо- складного та суперечливого розви- вого та духовного світу людини. тку, який з одного боку, все тісніше Так, українське літературне мис- та глибше залучав Україну до загаль- тецтво, розвиваючись в умовах над- носвітового культурного процесу, а звичайної сконденсованости пере- з іншого – у суспільно-політичних бігу духових процесів, бере на себе колізіях ламав фундаментальні за- «централізаторську», системно-ор- сади національно-народного буття, ганізуючу функцію й тим самим обу- нищив витвори культури та самих мовлює ірраціонально-романтичне їх носіїв – як творців матеріяльного піднесення України та українського добробуту, так і представників духо- «духу». У зазначеному контексті, що вої та духовної сфер: мистців, учених, логічно вкладається у тогочасну ев- педагогів, релігійних діячів тощо. ропейську філософську традицію, Разом із тим, в умовах специфічної увиразнюється проблема формуван- суспільно-політичної ситуації укра- ня модерного героя, яка у суспільно- їнські мистці спромоглися вивести політичній проєкції трансформуєть- українську художню культуру на ся в образ людини, який на худож- якісно новий щабель европейського ньому рівні уособлює ідеал громад- рівня, а проєкти культури майбут- ської особистости. нього були тісно пов’язані із ство- Слід зазначити, що пильна увага ренням образу нової людини. письменників до внутрішнього світу На початку ХХ ст. ці пошуки ак- людини в період неоромантизму – тивізувалися у всіх видах мистецтва хвилі духового відродження в Украї- – літературному, театральному та ні, активізувала художню свідомість образотворчому як своєрідних фор- із сталими архетипами національ- мах пошуку духовости в культурі, в ного образного мислення. У новому основі якої – таємниця людини. По- художньому вираженні вони почали руч із цим, розвитку українського функціонувати як топоси духовости. мистецтва окресленого періоду були На початку 1920-х років у модерніст- притаманні ті ж самі тенденції, які ських творах згадані символізовані намітилися у европейській культу- архетипи набули додаткового полі-
314 + Volume X, 2015 + валентного смислового навантажен- гему, що виводить за межі людської ня у зв’язку із новими поняттями про самости у простір розширеної до ці- людину, її внутрішній світ, індивіду- лісного відчуття світу свідомости. альні й суспільні рефлексії. Сходжен- Так, М. Хвильовий шляхом літе- ня окремої сильної особистости до ратурної творчости починає будува- «сильного чоловіка» омріювалося не- ти в людині «душу свідому» – кате- віддільно від сходження до зрілости горію, на щаблі якої людина здатна українського народу у розумінні на- здобути справжню свободу, а отже, ції. Саме тому філософський концепт як і близькі йому за духом мистці - Фридриха Ніцше «Бог помер», яким «двадцятники» Лесь Курбас та Пав- мислитель заявляє про знедуховлен- ло Тичина, спрямовує свій погляд на ня сучасної йому епохи, не стосував- приготування людини майбутньо- ся української культури, у якій якраз го. Він бере на себе цю екологічну відбувалася реанімація національної функцію в душі людини. Письмен- свідомости, що зумовлювало інтер- ник антиутопічно показує, що може спективне рефлектування у вигляді статися у майбутньому в тому разі, вироблення модерного образу нової якщо людина повністю втратить людини. свободу, загубивши себе в ілюзор- Для української художньої літе- ному світі псевдоідей та ідеологій. ратури 1920-х років визначальними Утім, це замало для Хвильового: він стали неоромантичні тенденції, що ще й показує, на якому рівні неми- проявлялися, зокрема, у роздвоєнні нуче здійснюватиметься переоцінка між національною ідеєю та револю- цінностей (внутрішнє людське «Я»), ційною романтикою, у пошуку ви- наскільки складним може виявити- ходу з кризи духової та соціяльної, у ся цей процес і як він може стосува- потребі посилити у творі значення тися усього людства. Тому й твори авторського «Я». Сучасні дослідни- Хвильового – автобіографічні, але не ки акцентують увагу на характер- у звичному сенсі цього слова: це біо- них для цієї літератури рисах фраґ- графія його душі, його переживань у ментарности й калейдоскопічности сходженні до своєї високої мети. оповіді, розмитости сюжету, утри- На індивідуально-особистісному муванні уваги на внутрішніх пере- рівні Микола Хвильовий мислив у живаннях персонажів. Роздвоєність перманентній вольовій та інтелекту- особистости, есхатологічні мотиви альній динаміці, яка здатна реалізу- та балансування на межі між жит- ватися у пошуках «вольової», «фав- тям та смертю визначають головну стівської» людини. Адже основою лінію багатьох творів письменників- світоглядних шукань письменника «двадцятників». Серед них й твор- була його сучасність, в якій перебу- чість одного із фундаторів національ- ває конкретна людина, в якій мож- ного модерну – Миколи Хвильового. ливе її становлення як цілісної осо- Згадані риси були притаманними за- бистости. «Азіятський ренесанс» ви- гальній мові Модернізму. Проте у да- значається не тільки відродженням ному випадку письменник надавав клясичної освічености, а й «відро- їм іншої якости, свідомо спрямову- дженням сильної й цільної людини, вав їх через іншу світоглядну мітоло- відродженням нового типу відваж-
+ 315 + Spheres of Culture них конкістадорів, що за ними тоскує льовий, натякаючи на одкровення европейське людство», – зауважує душі – пошуки «звірини» у собі, спо- письменник [11, 614]. Саме така лю- твореного розуміння майбутнього, дина здатна відчути та реалізувати способу прийняття в себе «звіра». У у своїй життєвій практиці безмежжя цьому пляні можна говорити про Я історичних перспектив революцій- (Романтику) як антиутопію, що ви- ної доби. криває всі страхіття совєтської доби. Своєрідним «горизонтом очіку- Окрім того, попри всі містичні та вань», «мрією культури» у такій си- внутрішні аспекти твір маніфестує туації міг стати лише тип европей- суперечність між природою людини ського інтеліґента, що його симво- та ідеологією. Ідеологія, яка є завжди лізує образ Фавста – героя одного з схематичною, згідно з антропософі- найбільших творінь світової літера- єю належить царству Арімана. Вона тури. За Освальдом Шпенґлером, цей є протилежною за духом стихії люд- образ трактується як «прафеномен» ської природи. усієї західноевропейської культури, Ідеї про перетворення світу си- який у своєму внутрішньому само- лою мистецтва і особливу роль укра- розгортанні детермінує усі форми їнської культури у цьому процесі, суспільного життя, релігії, філосо- активізовані М. Хвильовим у літе- фії, мистецтва. Для Хвильового най- ратурній дискусії 1925 – 1928 років, цікавішим видається утвердження знайшли відгук і у творчості інших европейською культурою значущос- українських мистців – письменників, ти людської індивідуальности, яка поетів, малярів, театральних діячів. виявляє свою суверенну гідність за Все, що пояснювало природу, люди- найнесприятливіших зовнішніх об- ни цікавило видатного українсько- ставин. Саме динамічну волю Ми- го режисера, художнього керівника кола Хвильовий пропонує як новий «Молодого театру» та Мистецького принцип реаґування, як спосіб буття об’єднання «Березіль» Леся Курбаса. для своїх сучасників. У можливості розпізнавати та- Утім, через «я» внутрішнього сві- ємниці людської природи режи- ту людини Хвильовий ставить наба- сер-новатор бачив потенціял для гато складніше завдання – з окремо- творчости. Нове мистецтво мало го людського “Я” він веде до епопеї народжуватися з самого людсько- цілого народу – його буття і пошуку го єства. Курбас прагнув витягати нової культури, нового логосу. Так, з людських глибин такі образи, які «Загірна даль» – це й обіцяний новий були б здатні вирішувати проблеми Єрусалим, тому й через увесь твір сучасности. Саме тому ідеї створення накреслюються асоціятивні пере- Театру-Храму та перетворення світу плетення з Апокаліпсисом, який при- силою мистецтва стали визначаль- сутній на рівні композиційних еле- ними у формуванні його театральної ментів. Одкровення Івана Богослова системи. Це й пояснює присутність у також багатовимірне – через візії од- постановках «Молодого театру» та нієї душі воно спрямовується до всіх «Березолю» містерії, суттю якої було культурних епох. До апокаліптично- не екстатичне дійство, а свідоме від- го одкровення відсилає Микола Хви- шукування суті явища та ідеї, її відо-
316 + Volume X, 2015 + браження і перетворення у внутріш- жанром, скільки театральною фор- ньому світі людини. мою, яка у своїй суті зберігає кредо Курбас не випадково звертався релігійної містерії: «створимо люди- до містерії як домінантного жанру ну». Тому їй неминуче притаманний сакрального театру – в даному ви- моральний аспект і контекст людя- падку – «Театру-Храму». На викорис- ности. Можна сказати, що містерія тання містерії у «Молодому театрі» була моральною формою, здатною вказує й Неллі Корнієнко [4, 51-53], викривати неморальні аспекти дій- маючи на увазі, зокрема, постанов- сности, а також – перетворювати цю ки містерії Тараса Шевченка Вели- дійсність, вливаючи в неї моральні кий льох, Різдвяного вертепу та Царя імпульси. Внутрішній світ людини Едипа. Саме у містерії народжується у такій містерії ставав своєрідним ідеал Людини, яка тут підвищується дзеркалом, у якому відображались над буденністю, сакралізується. соціяльні процеси. У світлі цих місте- Довкола Людини формується рій ставали зрозумілими фальш сис- центр Курбасових вистав. Її повно- теми і несумісність большевицьких правно можна назвати сакральним ідей з природою людини. центром, якому підпорядковані мо- Новий реалізм мистця прочиту- тиви, засоби, побудова мізансцен, вався у відкритті нової людини, до вибір чинників сценічної фактури якої режисер прагнув усе життя. Кур- тощо. Такий світоглядно обумовле- басові вдалося поєднати справжній ний центр тяжіє й до специфічної реалізм зі справжньою містерією че- форми містерії. Так відбуватиметься рез акт свідомого самопізнання. Така становлення «Театру-Храму», в яко- єдність досягалася використанням му вершитиметься сакраментальне мови символу, що означало для Кур- дійство – людина пізнаватиме себе. баса вище перетворення дійсности. Тому й глядачеві Лесь Курбас пропо- Таке антропоцентричне мистецтво нував у стражданні простої людини мало б вести мистця до утворення піднятися до мук Христа, щоб пізна- духової реальности, що може від- ти таємницю «того, що не вмирає» творюватись моральним імпульсом (Джиммі Гіґґінс), розчинитися у ме- у внутрішньому світі глядача. Отже, ханізмі машини, щоб пізнати таєм- режисер прагнув створити певний ницю відмінности між людиною-ра- сакральний простір, центром якого бом і людиною-співтворцем (Газ), за- була сама Людина. У ній здійснюєть- блукати в «голубих мріях» і втратити ся пошук «духового», що дає надію людське обличчя, щоб наблизитись на досягнення утопічних ідеалів: до розуміння «ворога» в самому собі одухотворення людини й культу- (Народний Малахій). Таким чином ри, утвердження тих критеріїв, які б довкола цього мотиву, який у різно- були гідними людини. манітних образах та жанрових спів- В українському образотворчому відношеннях присутній у багатьох мистецтві початку ХХ ст. пошуки но- постановках Леся Курбаса, виявляє вої духовости, а з нею й нової люди- себе й основний структурний еле- ни були також на часі. Виявленням мент містерії – її сакральний центр. цих процесів стала спроба витворен- Отже, містерія була не стільки ня вольового самодостатнього героя,
+ 317 + Spheres of Culture який би формував нові стереотипи Олекса Новаківський. Його творчість поведінки та наблизив би людину до є своєрідним дзеркалом життя укра- осягнення нового смислу існування. їнського суспільства першої третини На тлі складної політичної ситуації ХХ ст., випромінюючи незримий світ тогочасна свідомість українського філософських та національно-патрі- суспільства вимагала персоніфікації отичних вартостей та інтонації нос- цього героя, шукала його прототипу тальґії за сильною особистістю, яка б у дійсності. Культурні діячі того часу могла очолити пригноблений народ. – Іван Франко, митрополит Андрей Як один із найкращих випускників Шептицький, Михайло Драгоманов, Краківської академії образотворчих Михайло Грушевський, Леся Україн- мистецтв, у якій у той час нуртували ка, Микола Лисенко, Станіслав Люд- національно-патріотичні настрої, що кевич мали винятковий суспільний продовжували ідеали Яна Матейка, авторитет. Саме тому їх постаті роз- Олекса Новаківський прагне реалізу- глядалися як такі, що уособлюють вати своє покликання служити укра- ідеал української людини, та ставали їнському народові. життєвими зразками для формуван- У низці історичних зображень, ня художніх образів, які втілюють серед яких – княгиня Ольга, князі відповідні світоглядні орієнтації та Святослав, Ярослав Осмомисл, геть- ціннісні системи. ман Пилип Орлик, полковник Іван У тогочасному українському ма- Богун, а також портрети синів у ви- лярстві пошуки образу нової людини гляді княжичів, маляр не намагався відображають роботи Івана Труша передати портретну схожість чи істо- (портрети Т. Шевченка, І. Франка, ричну достовірність оточення, – він Лесі Українки, М. Драгоманова, А. прагнув створити образи ідеальних Шептицького, М. Лисенка та ін.), Оле- володарів, які у різний спосіб могли ни Кульчицької (ґалерея портретів прислужитися Батьківщині. Осо- українських письменників, серія зо- бливу увагу привертають портрети бражень українських князів), Михай- Андрея Шептицького у образі Мой- ла Бойчука (портрети Т. Шевченка, сея за мотивами Франкової поеми. У А. Шептицького, М. Грушевського), цьому творі Мойсей-Митрополит із Петра Холодного (портрети старшин патерицею йде на чолі свого народу, української армії: Миколи Юнаківа, вдивляючись у його далекі перспек- Марка Безручка, Володимира Саль- тиви. У цих творах маляр підкрес- ського, Михайла Омеляновича-Пав- лював спадковість між княжою Рус- ленка, отамана Юрія Тютюнника, сю-Україною та Україною сучасною, полковника Володимира Сінклера, вводячи у композицію національну патріярха Йосипа Сліпого та ін.), Ва- символіку. До тематики відтворення силя Кричевського (портрети Т. Шев- рис національного героя-громадяни- ченка, М. Гоголя, Кирило-Мефодіїв- на вписується звернення до образу ське товариство). Олекси Довбуша, який розробляли Узагальнюючи типові риси нео- Олена Кульчицька, Василь Кричев- романтичного героя епохи Модерніз- ський. У їхніх працях викристалізову- му, звертається до історичних зобра- ється у вимірі цілісної особи як духу жень видатний український маляр народу його одвічна життєва сила.
318 + Volume X, 2015 + Втім, самому образу українсько- людини виявлялося близьким мист- го мистця початку ХХ ст. притаманні цям, які відчували себе будівничими риси особи-громадянина, якого так нового храму культури та самої лю- потребувало тогочасне суспільство. дини. Більшість представників україн- ського модерну, окрім мистецької, Bibliography and Notes займалися громадською та просвіт- ницькою діяльністю, спрямованою 1. Безгін Олексій, Система управлін- на розбудову національної україн- ня театральною справою: Історія орга- нізаційних форм (20 – 30-ті рр. ХХ ст.), ської культури. У 1924 – 1925 роках Київ 2003, 168 с. школа Олекси Новаківського функ- 2. Гундорова Тамара, Проявлення ціонувала як факультет мистецтв слова. Дискусія раннього українського Українського Таємного Університе- Модернізму. Постмодерна інтерпрета- ту; Петро Холодний за доби Україн- ція, Львів: Літопис 1997, 297 с. ської Народної Республіки працю- 3. Ільницький Микола. Літерату- вав у Секретаріяті народної освіти, а ра українського відродження: напрями і згодом міністром освіти; Михайлом течії в українській літературі 20-х – поч. Бойчуком було засновано Асоціяцію 30-х рр. ХХ ст., Львів 1994, 74 с. революційного мистецтва України, 4. Корнієнко Неллі, Лесь Курбас: ре- петиція майбутнього, Київ: Факт 1998, художньою платформою якої було 469 с. прагнення до своєрідности україн- 5. Криволапов Михайло, Українське ського мистецтва. мистецтво в художній критиці. Теорія. Отже, проведений на засадах Історія. Практика, Київ 2010, 475 с. міждисциплінарного підходу аналіз 6. Кучменко Елеонора, Розвиток творчости представників україн- українського театрального руху у 20 – ського літературного, театрального 30-х роках ХХ ст. (на прикладі творчості та образотворчого мистецтв почат- Л. Курбаса), Київ: Знання 1999, 28 с. ку ХХ ст. показав, що на безпосеред- 7. Овсійчук Володимир, Олекса Нова- ньо-особистісному та екзистенцій- ківський, Львів 1998, 332 с. 8. Павличко Соломія, Дискурс Модер- но-смисловому рівнях українськими нізму в українській літературі, Київ: Ли- мистцями було вироблено специ- бідь 1997, 360 с. фічні способи пізнання та осягнення 9. Поліщук Ярослав, Міфологічний української культури. Витворені у горизонт українського модернізму: Літе- художньо-образній формі образи іде- ратурознавчі студії, Івано-Франківськ: алу нової людини можна розглядати Лілея-НВ 1998, 205 с. як концептуалізацію світоглядних 10. Соколюк Людмила, Графіка Бой- ідей їх творців, а також як прояви чукістів, Харків: Видання часопису «Бе- тогочасної культурної свідомости резіль» 2002, 224 с. українського суспільства, адже трак- 11. Хвильовий Микола, Твори: У 2-х томах, Том 2: Памфлети, Київ: Дніпро тування історії, культури з позиції 1990, 924 с.
+ 319 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Inesa Palumbo De Vivo
THE PECULIARITIES OF HISTORICAL AND CULTURAL DEVELOPMENT OF PRECARPATHIAN REGION OF THE SECOND HALF OF THE 20TH CENTURY
Vasyl Stefanуk Precarpathian National University, Ukraine
Інеса Палумбо Де Віво
ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИКОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ПРИКАРПАТТЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
Abstract: The article highlights the historical and cultural development of Precar- pathian Region of the second half of the twentieth century according to the following historical stages: totalitarian rule of “socialist realism” (1945 –1956); natural elevation of the spirit of national resistance (1956 – 1987); national spiritual renewal (1987 – 1990ies.). However, a historical excursion into the nineteenth century and the period of national revival of state (1918 – 1939 and early 1940s.) is used in the article for better understanding of historical and cultural development of the Precarpathian Region. Cul- tural development of Precarpathian Region is inseparably linked with the development of art, because the indigenous population of the area has preserved its rich material and spiritual culture. The role and influence of the great works of the Precarpathian folk art- ists on the work of professional artists in the region, its art societies’ activity is examined in the article. Historical issues of the development of folk art and official speech of images is considered in the article. The number of historical and cultural events in Precarpathian region of the second half of the twentieth century is identified. Keywords: Precarpathian Region, culture, folk art, tradition, fine art
Великий вплив на хід історико- лахнуло величезним прагненням культурного розвитку Прикарпаття галичан до активної участи у про- другої половини ХХ ст. мав розвиток цесі державного і культурного бу- подій довгого часового простору, зо- дівництва. Питання культури і мис- крема у 1848 – 1849 роках в Австрії тецтва під власний контроль бере та Угорщині проходить революція уряд Західно-Української Народної («Весна народів»), яка захопила і Республіки (ЗУНР). На Прикарпатті Прикарпаття. У Станіславові було розпочалося відродження культур- створено національну ґвардію. Вна- но-освітної діяльности «Просвіт», слідок листопадової революції 1918- художніх колективів, творчих ко- го року короткотривале відновлен- оперативів. Проте, упродовж двох ня національної державности спа- десятиліть культура краю зазнала
320 + Volume X, 2015 + жорстоких національних утисків з ців Прикарпаття першої половини боку окупаційної влади, внаслідок ХХ ст. засвідчує високий мистецький польської експансії Галичини. Тож рівень їх творів та є потужною ба- культурно-просвітницьку роботу зою, на якій формувалося мистецтво серед населення Прикарпаття про- Івано-Франківська у другій полови- водили в цих умовах місцеві осеред- ні ХХ ст.» [6, 17; 20]. ки товариств «Січ», «Руська бесіда», Снятин, Станіслав – ось міста, де «Пляст». «Незважаючи на трагічні Осип-Роман Сорохтей творив свої сторінки історії, населення Прикар- шедеври, «відзначені експресією ве- паття зберегло свою матеріяльну ликої трагічної внутрішньої напру- і духову культуру: звичаї, обряди, ги». Наприклад, його Голгофа (42 традиції, фольклорно-етнографічні аркуші) – це «страждання людини, в особливості» [13, 132]. якої цей безмір мук – як захист від Варто зауважити, що у ХХ ст. на світу оточуючого» [2, 4]. Прикарпатті образотворче мисте- У портретному, релігійному жи- цтво інтенсивно розвивалося, на вописі та в декорації сценічних по- нашу думку, за наступними істо- становок cлід відзначити Ярослава ричними етапами: а) національно- Лукавецького, який «у часі першої го державного відродження (1918 московсько-большевицької окупації – 1939, початку 1940-х рр.); б) тота- 1939 – 1941 рр. працював в Інсти- літарного панування сталінського туті народної творчости у Станис- «соцреалізму» (1945 – 1956 рр.); в) лавові, а за німецької окупації вчив стихійного піднесення духу націо- малювання в українській гімназії у нального опору (1956 – 1980-ті рр.); Станиславові. Не був членом Спілки г) національно-духовного оновлен- українських образотворчих мистців ня (кінець 1980-х – 1990-ті рр.). і не брав участи у виставках. За дру- У образотворчому мистецтві гої московсько-большевицької оку- Прикарпаття на початку ХХ ст. (1920 пації залишився у Станиславові» [7]. – 1930 роки) домінував реалізм, не- Щодо засад творчости Михайла зважаючи на прихід Модерну. Із се- Зорія, «випускника Краківської Ака- редини 1930-х року на теренах Ста- демії мистецтв, жертви совєтського ніславівщини мистцями, які повер- тоталітарного режиму», то “його нулися після навчання у Краківській уроки праці були відкритими, щоб академії мистецтв, були засвоєні інші вчителі цього фаху могли ба- творчі ідеї імпресіонізму, символіз- чити його конструкторську працю. му, абстракціонізму, конструктивіз- Михайло Йосипович мав чим похва- му. Четверо вихованців Краківської литися, бо своїми руками склав фо- академії – Осип-Роман Сорохтей, тоапарат і кінокамеру, які працюва- Ярослав Лукавецький, Денис-Лев ли”, – згадує друг мистця Володимир Іванцев та Михайло Зорій – «повер- Баран [4]. Цей мистець народився і нулися на Прикарпаття й заклали мешкав в Івано-Франківську. В істо- підвалини образотворчого обличчя рію міста він увійшов, перш за все, нашого міста, продовжуючи пошуки, як автор пам’ятника композитору розпочаті під час навчання у Краків- Денисові Січинському, який понині ській академії. […] Творчість мист- стоїть у Меморіяльному сквері. Ми-
+ 321 + Spheres of Culture хайло Зорій займався графікою, мо- ном, Г. Кальченком, В. Борисенком, Е. нументальним живописом, портре- Миськом, Г. Якутовичем. тами. Після повернення з Кракова У післявоєнні роки на Прикар- створював рекламу, працював над патті активно діяв комуністичний оформленням театральних декора- партійний диктат. У 1948 – 1950-х цій та викладав рисунок і ручну пра- роках держава асиґнувала західним цю у школі. областям України великі кошти на Відомими стали аванґардні по- офіційне мистецтво – для виконання шуки Дениса Іванцева, вихованця державних замовлень задля втілен- Краківської академії, який напри- ня та відтворення ідей соцреалізму. кінці 1930-х років повернувся на Загалом для офіційного совєтського Прикарпаття. Мистцеві властива мистецтва характерною є величезна «абстрактно-філософська інтерпре- роль ідеології. Однак примусовий тація» світу в його творах. Як наго- розвиток офіційного мистецтва в лошує Микола Якібчук, Денис Іван- Україні в другій половині ХХ ст., осо- цев у своїй творчості «прагне поєд- бливо в її західних областях (і на нати конкретне з умовним, реальне Прикарпатті зокрема), з часом обу- з ірреальним, у такий спосіб пере- мовлює стихійне піднесення духу давши напруженість і динаміку сьо- національного опору (1956 – 1980- годення, глибоко й по-філософськи ті роки) та прояви новотворчого мудро осмислюючи, бачачи його в національного мистецтва у формі контексті сучасних історичних по- мистецького протистояння і націо- дій, насущних проблем людства» нально-культурного поступу. То був [15, 12]. початок нового етапу, який в совєт- Україна, перебуваючи у складі ській культурі традиційно почина- Совєтського союзу, не мала можли- ється роками суспільної «відлиги». вости офіційно формувати власну У період 1960-х років знову національну культурну політику. з’явилася, за словами Галини Скля- Важливі історико-культурні події ренко, «справжня “мода на Карпати”, для Прикарпаття розгортаються які стали місцем творчого паломни- у 1940-х роках: організовано комі- цтва українських мистців. Чудові тет охорони та збереження істо- краєвиди, насичена декоративність рико-культурних, архітектурних і гуцульських народних строїв роз- археологічних пам’яток области. ширювали уявлення про українську Більшість мистців були об’єднані в традицію, одночасно виступаючи художню артіль «Радянське мисте- цариною прадавнього, збереженого цтво» й їх перша обласна художня від ідеологічних викривлень, націо- виставка відбулася у травні 1941 р. нального досвіду» [11, 67]. У березні 1947 р. створено «Товари- Слід також наголосити, що наці- ство художників» м. Станіславова, а ональне мистецтво – це відповідна восени 1948 р. було організовано об- форма прояву етнічного, що орієн- ласну організацію цього об’єднання. товане на адаптацію до певних ци- Творчому розвитку колективу в той вілізаційних еволюційних процесів. час сприяли дружні зв’язки з відо- Отже, за своїм історичним обсягом мими майстрами України – В. Касія- етнічне мистецтво ширше за націо-
322 + Volume X, 2015 + нальне. Лише на досить розвиненій ві, у 1950-х роках творчо працювали основі, що виявила себе в повному – Юрій та Семен Корпанюки, В. Гуз, обсязі, може з’явитися національна М. Тимків, М. Бернацький, М. Кіщук, культура [12]. У такому ракурсі вар- В. Гавриш, П. Цвілик, Г. Герасимович то відзначити роль окремих мистців та інші. у культурному житті прикарпат- Однак, мусимо зауважити, що у ського реґіону. 1950-х роках народному мистецтву Діяльність та творча манера нав’язували теми й сюжети станко- майстрів, які займають особливе вого малярства, намагаючись долу- місце у художньому житті Івано- чити майстрів до офіційного стилю Франківщини – О. Заливахи, М. Зо- совєтського мистецтва – «соціяліс- рія, Д.-Л. Іванцева, Я. Лукавецько- тичного реалізму». Впродовж усього го – дають «підстави виокремити совєтського періоду народних май- мистецький феномен реґіону, що за стрів орієнтували на використання рівнем розвитку художніх процесів в декорі виробів офіційної символі- випереджав інші області, зокрема ки, що доповнювали портретними Тернопільську, Хмельницьку, Черні- зображеннями вождів, діячів ко- вецьку» [14, 12]. муністичної партії та совєтського У 1951 р. вперше було організо- уряду. Поступово сформувалися дві вано звітну художню виставку мист- лінії – офіційна (тісно пов’язана з ців Станіславова, яка згодом стала ідеологічними настановами, артіль- щорічною. У 1957 році створена но-заводським виробництвом), ро- «Спілка художників». У цей період боти представників якої експонува- у містах і селах области працювали лись на виставках, закуповувалися районні, міські та селищні Будинки Міністерством культури, та домаш- і Палаци культури, клюби, відкрило- нього виробництва, що найчастіше ся понад 1500 бібліотек. зберігала давні традиції того чи ін- Варто заакцентувати, що Кар- шого виду народного мистецтва як патський край із давніх-давен сла- етнічного, пронизаного національ- вився багатством та неповторністю ним духом. народного мистецтва, що базується Однією з найголовніших про- на мистецтві етнічному, в якому «за- блем народного мистецтва останніх фіксована певна сталість, модель, десятиліть ХХ ст. була проблема ма- те, що можна було б назвати ґене- сової культури, яка неґативно впли- тичним фондом культури. Етнічне у вала як на народного мистця, так і часі реалізовує себе в національній на замовника, адже окремі народні специфіці мистецтва» [12]. Яскра- майстри під впливом попиту ство- вим ствердженням цього є націо- рювали низьковартісні вироби, час- нальний колорит народної твор- то продукували кітч, що є несуміс- чости і неповторної майстерности ним із народним мистецтвом. Однак відомих карпатських майстрів. У народне мистецтво другої половини відділенні Спілки художників Укра- ХХ ст., попри всі складні проблеми й їни та художньо-виробничих май- тенденції розвитку, стало важливою стернях Художнього фонду України, складовою не лише української, але організованих ще в 1947 році у Косо- й світової культури [8, 325-326]. Це
+ 323 + Spheres of Culture пов’язано з тим, що народне мис- Франківську обласну організацію тецтво найбільш повно й широко Спілки письменників України. передає національний дух – як мис- Мистецтво другої половини тецтво колоритне і синтетичне за ХХ ст. складає цілу епоху в україн- своїм характером, суттю і змістом. ській художній культурі, воно, на Воно продовжує розвиватися як ко- жаль, і досі залишається чи не най- лективна творчість на основі спад- менш дослідженим. Однак відомо, коємности та традицій, має здебіль- що друга половина ХХ ст. на Прикар- шого епічний характер, який обу- патті, як і загалом по Україні, харак- мовлений і самим типом творчости, терна проявами так званого офіцій- і колективним методом роботи над ного мистецтва – реалістичного, в мистецьким образом. якому офіційний тематизм диктував У період 1950-х років у колиш- зображення представників тогочас- ньому Станіславові відбувся цілий ної ідеології, членів політбюро, ге- ряд історико-культурних подій. роїв праці, сюжети про «Вєлікую отє- Так, Станіславський учительський чєствєнную войну», революції та ін. інститут реорганізовано у Педаго- У цей період мистецтво Прикарпат- гічний інститут. У 1955 р. до ньо- тя почало розвиватися в спільному го приєднали Коломийський учи- для України суспільно-культурному тельський інститут. Новий вищий контексті, що не могло не вплину- освітній заклад готував висококва- ти на художню свідомість та творчі ліфікованих учителів старших кляс орієнтири. Наприкінці означеного середньої школи. «У політичному періоду Україна отримала незалеж- пляні, не дивлячись на важкий іде- ність, відкриваючи нову сторінку ологічний комуністичний пресинґ, своєї історії. Однією з головних осо- національно свідомі жителі ви- бливостей української культури ступали проти командно-адміні- була відмінність реґіональних істо- стративної тоталітарної совєтської ричних та культурно-художніх спря- системи. Так, у 1965 р. органи КҐБ мувань, які принесли в загальний за антисовєтську діяльність за- український простір різні мистець- арештували правозахисника і диси- кі осередки [11, 67 ]. Одним з таких дента Валентина Мороза, який пра- був осередок мистців Прикарпаття. цював викладачем педінституту. За Загалом же «художньо-стилістичні таку ж діяльність був звільнений із особливості образотворчого мисте- роботи викладач цього ж вузу Пе- цтва Івано-Франківщини свідчать тро Арсенич». Репресовано й відо- про їх етнічну спорідненість і від- мого українського маляра Опанаса повідність мистецьким процесам на Заливаху [5, 127-128]. всій території України, що дозволяє Важливо зазначити, що Косів- визнавати їх невід’ємною складо- ський музей народного мистецтва вою національної художньої куль- і побуту Гуцульщини, як відділ тури. Водночас виразно виступають Коломийського музею народного і локальні відмінності у творчості мистецтва Гуцульщини та Покуття кожного митця [14, 14]». ім. Й. Кобринського був відкритий Характерна риса творчости при- у 1969 році. Тоді ж створено Івано- карпатських мистців втілилась у
324 + Volume X, 2015 + проявах національної тематики, ба- що, з одного боку, віддзеркалювало зованої на кращих засадах образот- новий сплеск культурницької ідео- ворчого розвитку, починаючи від логії національного відродження, з етнічного, спираючись на глибокі іншого – відображало пошуки так традиції «народного мистецтва», званого «національного стилю». тобто через національне до вияв- Таким чином, ця тенденція виходи- лення загальнолюдського. Адже, ла за межі «офіційного мистецтва», окрім державних замовлень, місце- а творчі зацікавлення образним ві мистці присвячували найбільш світом фольклору та української значущу частину власної творчости старовини ставали засобом націо- тлумаченню особистої національної нального самоусвідомлення та са- належности до українського народу, моствердження. Образотворче мис- глибокої духовности та корисности тецтво Прикарпаття базувалося на свого творчого внеску до україн- традиціях народного мистецтва ської культури. Важливу ідею з цьо- краю. Важливу роль у цьому проце- го приводу висловив у свій час мо- сі відіграла творчість таких видат- лодий поет-філософ Б.-І. Антонич: них народних майстрів як Юрій та «Мистецтво само про себе є суспіль- Семен Корпанюки, В. Гуз, М. Тимків, ною вартістю, а нація – це, очевидно, М. Бернацький, М. Кіщук, В. Гавриш, суспільство; отже, мистецтво саме П. Цвілик, Г. Герасимович та ін., що про себе є також і національною вар- стала взірцем краси народної твор- тістю. Мистець є тоді національним, чости та спонукала професійних коли признає свою приналежність митців до її глибокого вивчення та до даної нації та відчуває співзвуч- відтворення у власному образомов- ність своєї психіки зі збірною пси- ленні. Поруч з усім, наголошує Сте- хікою свого народу. Якщо це відчу- пан Макарчук, «в офіційному мисте- вання справді щире, воно, напевно, цтві Прикарпаття кінця 70-х та 80-х знайде вислів – навіть мимохіть – у рр.. підвищується інтерес до куль- творах мистця [1]». тури, релігії, ідеалістичних немарк- Традиції українського мисте- систських вчень, західного способу цтва на Прикарпатті продовжу- життя і мислення. Незважаючи на вали нові покоління малярів. Над несприятливі умови розвитку, при- тематичними картинами з життя карпатське мистецтво у 80-х роках Гуцульщини працював М. Варення продовжує розвиватися, адже саме (Господарі полонини (1975), Весілля в цей період були створені умови в Криворівні), історію рідного краю пробудження української свідо- творив у полотнах М. Фіголь (На- мости, накопичення національно- стася, Галич 1221 року, Данило Га- культурного потенціялу» [9]. Саме лицький і Мстислав Удатний, Посли внаслідок цього відбуваються змі- візантійського царя Емануїла ІІ в Га- ни у малярстві (тут проявляється личі), галерею історичних портретів своєрідний синтез аванґардистські створили І. Лобода та О. Коровай. течій і національної тематики). Се- У 1960-х рр.. показовим для мис- ред основних напрямів оновлення тецтва «відлиги» стало звернення і перспективного розвитку мисте- до традицій народного мистецтва, цтва Прикарпаття – «проблемати-
+ 325 + Spheres of Culture ка буття особи, нації і держави, на- До ряду важливих на Прикар- ціональні традиції та їх оновлення патті можна віднести також наступ- відповідно до вимог часу, глибокий ні історико-культурні події: патріотизм» [9]. Характерною озна- У березні 1978 року в с. Крилос кою офіційного мистецтва Прикар- відкрито Історико-культурний му- паття 1970 – 1980-х років є, поруч зей-заповідник. В експозиції музею із соцреалістичними проявами, й – матеріяли з історії Галицько-Во- «плідна праця активного творчого линського князівства. За художньо- ядра, глибоко насиченого націо- декоративне оздоблення інтер’єрів нально-реґіональною традиційніс- театру (гуцульська стилістика) ар- тю. Його ж розвиток полягає у по- хітектору Д. Сосновому і групі май- стійному збагаченні пластичного стрів-малярів у 1980 році присудже- виразу і прагненні широкого охо- но Державну премію імені Т. Шев- плення найрізноманітніших явищ ченка. У тому ж році на базі тепе- тодішньої дійсности» [9]. Такі про- рішнього Прикарпатського універ- яви притаманні творчості М. Варен- ситету відкрито музей історії освіти ні-старшого, І. Лободи, П. Сахра, О. Прикарпаття, якому у 1983 році при- Коровая, М. Фіголя, М. Варенні-мо- своєно звання «Народного». Того ж лодшого. При цьому «прагнення по- року було відкрито Івано-Франків- новому осмислити художні процеси ський художній музей, а у 1986 році в Україні, а також підключити свій – третій в Україні літературний му- досвід до світових творчих пошуків зей Прикарпаття. стало основою творчо-організацій- Визначним для Прикарпаття них ініціятив з проведення періо- став період національно-духовного дичних великих мистецьких огля- оновлення (кінець 1980-х – 1990-ті дів, які мали поступово набувати рр.), що приніс значні зміни. Най- не тільки загальнонаціонального, а характернішими ознаками мис- й міжнародного статусу. Найбільш тецького життя цього періоду є активно цей процес проходив у пер- розширення творчих можливостей шій половині 1990-х років, коли до мистецької інтеліґенції, зумовлене художнього життя підключилися здобуттям Україною незалежнос- різні реґіони України, виступивши ти. У виставковій діяльності «запо- з пропозиціями загальноукраїн- чатковано міжнародні мистецькі ського масштабу» [10, 753]. Осо- проєкти, фестивалі, симпозіуми, бливе місце тут належало міжна- бієнале, заохочується розвиток по- родному бієнале «Імпреза» в Івано- стмодерністських стилістичних на- Франківську, що відбулася в 1989, прямків. Загострюється увага на до- 1991, 1993 роках. Програма бієнале слідженні мистецької спадщини кін. об’єднувала різні види візуального XIX – першої пол. XX ст., у тому числі мистецтва, залучала широке коло й на творчості мистців-еміґрантів мистців з України і багатьох країн та репресованих у період совєтсько- Європи та Азії. Загалом це давало го тоталітаризму. Музеї здійснюють змогу говорити про «станіслав- пошук творів сакрального мисте- ський феномен» 1990-х років [10, цтва, відбуваються виставки релі- 753]. гійного спрямування [14, 8]». У цей
326 + Volume X, 2015 + період вперше проведено всеукраїн- гічних і мистецьких позицій, відходу ську наукову конференцію (1987 р.) від єдиної совєтської державної іде- «Проблеми використання пам’яток ології, яка зумовлювала однознач- народної дерев’яної архітектури.» ність оцінок суспільних явищ, духо- Чимала колекція писанок у Ко- вої й духовної спадщини та відобра- ломийському музеї народного мис- ження світу мистецькими засобами. тецтва Гуцульщини та Покуття ім. Культурний процес у другій поло- Й. Кобринського, а також велика по- вині 1980-х років впливав на про- шуково-збиральницька робота його цеси суспільно-політичного життя, працівників дали можливість від- змушуючи людей замислитися над крити в Коломиї у 1987 році окре- питаннями його моральности, гу- мий і поки що єдиний у світі, музей манности та відповідности загаль- Писанки. нолюдським цінностям. До суспіль- Важливим було й створення но-політичних процесів долучилися театру фольклору, народних свят і творчі спілки Прикарпаття, як і за- видовищ під керівництвом заслуже- галом по Україні, які обговорювали ного артиста України В. Нестеренка. гострі питання сучасности, вивчали Упродовж 1989 – 1997 років було деформаційні явища минулого, іс- проведено ряд міжнародних мис- торію свого народу, його традиції та тецьких виставок, бієнале-імпрез. обряди, які фальсифікувалися або Важливим кроком було ство- замовчувалися раніше. рення у 1991 р. в Івано-Франківську обласної організації Всеукраїнської Bibliography and Notes спілки краєзнавців, яку очолив український вчений, доктор істо- 1. Антонич Богдан Ігор, Націо- ричних наук (доктор габілітова- нальне мистецтво, Web. 14.08.2014.
+ 327 + Spheres of Culture Франківська: 350-річчю надання місту 11. Скляренко Галина, Україн- магдебурзького права присвячується, ське мистецтво другої половини XX Івано-Франківськ: Місто НВ 2012, 180 с. століття: регіональні проблеми і за- + 60 іл. гальний контекст (частина перша), 7. Кейван Іван, Образотворчі мистці [y:] Студії мистецтвознавчі 2009, № 1 Коломийщини, Web. 25.09.2014.
328 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Irуna Нolub
THE ANALYSIS OF MODERN UКRANIAN VISUAL ART CONCEPTS AND THE INDIVIDUALITY OF AN ARTIST
National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts, Ukraine
Ірина Голуб
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА ПОНЯТТЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТИ МИСТЦЯ
Abstract: In the article the analysis of modern ukranian art concepts and individua- lity of the fine art masters is made. The author confirms that there are the various artis- tic and psychological approaches to defining the notion of the factors of individuality of expressive activity. The author addresses an individual style of expressive activity as a special type of activity which involves the study of mechanisms and tools of development. There are different art and psychological approaches to defining the art individuality. Keywords: factors of individuality, arts, development of the individual style of mo- dern artists, conceptual approach
Аналіз сучасних концепцій укра- та стилів українського мистецтва, їнського мистецтва тісно пов’язаний яке є складовою сучасного художньо- з поняттям індивідуальности мист- го простору. ця. Найціннішим джерелом віднов- На українському образотворчо- лення духовости є образотворче му мистецтві та мистецтві іконопису мистецтво, яке наповнює простир позначився вплив різних культур, а сучасної художньої культури новими візантійської – особливо, адже “куль- уявленнями про естетику навколиш- тура – це соціяльно успадкований нього світу. Видозмінюються його комплекс способів діяльности та пе- форми та технології, що формують реконань, що складають тканину на- естетичні ідеали особистости. У цих шого життя” (Едуард Сепір). умовах стає актуальною проблема Метою нашої статті є представ- дослідження індивідуальности в об- лення різних аспектів розвитку об- разотворчому мистецтві, підходів разотворчого мистецтва у науковій вивчення процесів її формування та літературі. Ми спробуємо виявити застосування засобів розвитку обра- особливости функціонування сучас- зотворчого мистецтва, усвідомлення ного образотворчого мистецтва, про- закономірностей розвитку методів стежити етапи розвитку українсько-
+ 329 + Spheres of Culture го образотворчого мистецтва, визна- Тому розуміння особистости мистця чити роль індивідуальности мистця неможливе без розгляду психологіч- у цьому процесі. них особливостей, які виявляються За останні роки науковці приді- при виборі ним арсеналу творчих ху- ляють все більше уваги аналізу ста- дожніх засобів. ну сучасної української культури та На думку Тетяни Касьян досягти її трансформації. Серед таких робіт ориґінального результату можливо праця Володимира Луканя Історія тільки створенням художнього обра- українського мистецтва є однією з зу [2, 80]. Художніми засобами ство- ґрунтовних досліджень, що висвіт- рення цього образу є колір, об’єм, лює жанрове й стильове розмаїття перспектива, лінія, співвідношен- українського образотворчого мис- ням яких здійснюється варіювання тецтва козацько-гетьманської епохи кольорової ґами малюнку, особли- від XVI до XVIIІ століття. Його націо- вість просторового і композиційно- нальні варіянти европейських стилів го рішення, вибір техніки малюнку Ренесансу та Бароко стали набут- та його сюжетної втілености, ступе- ком більшости визначних пам’яток ню конкретности чи абстрактности, України [6, 42-76]. Робота Михай- змісту і форми (див. детальныше: ла Криволапова присвячена історії [12], [13]). На особливість та ступінь українського церковного мистецтва: вибору засобів й інструментів обра- творчість малярів-іконописців зосе- зотворчої діяльности може впливати реджувалась, в основному, у монас- особливість темпераменту мистця тирських іконописних майстернях. (темп, швидкість реакції, збуджува- Тому, хоча до останньої чверті ХVІІІ ність, гальмованість), визначаючи ст. в українському мистецтві пану- його моторно-рухову активність, по- вало Бароко, все ж в образній стиліс- ведінкову реґуляцію. Таким чином тиці відбивалися риси як загально- існує ґенетично задана індивіду- европейського стилю, так і народні альність у сфері динамічних харак- традиції [4, 25-26]. теристик поведінки людини, тобто Трансформаційні процеси, що темпераменту і його компонентів відбулися в Україні з початку 1990-х (загальної активности, моторики та років вивчає дослідниця Леся Турчак емоційности), які впливають на фор- у своїй праці Еволюція образотвор- мування стилю образотворчого мис- чого мистецтва в незалежній Укра- тецтва. їні. Вона зазначила, що залежно від Семіотика теж має бути вклю- сукупности внутрішніх та зовнішніх чена в розгляд широкого кола явищ факторів періоду кінця XX – початку культури та вивченні різних видів XXI ст., в Україні відчутно переважа- мистецтв. У даному випадку важли- ла національно-романтична течія [8, вим є зв’язок малюнка як знакової 11-13]. системи і його значення при інди- Отже, вивчення історії україн- відуально авторському застосуван- ського образотворчого мистецтва та ні художніх засобів. Cергій Безклу- сучасних реалій показує, як зміни у бенко, Євген Причепій, Ігор Юдкін суспільстві безпосередньо вплива- розглядають морфологічний підхід ють на твори українських мистців. до семіотики культури у досліджен-
330 + Volume X, 2015 + ні українських художніх традицій. са Цуканова та ін. Детально зв’язок Морфологічний метод, на їх погляд, між темпераментом і психічними базується на дослідженні взаємовід- процесами, у тому числі коґнітивни- ношень цілого та його складників, ми, дослідив Вольф Мерлін. Аналіз взаємодії та взаємоперетворень ін- наукової літератури свідчить про теґральної цілісности й окремих час- тісний зв’язок, що існує між темпера- тин, що здобувають свій сенс лише ментом людини та особливостями її у її складі. Характеристика мистець- художньо-естетичної діяльности, пе- ких творів як складової національної редусім психодинамікою художнього культури та індивідуальний творчий образу, який вона створює. В. Нєбилі- стиль мистця в українському мис- цин відзначає, що зв’язок останнього тецтві (певна структура та архаїчна з темпераментом і опосередкується символіка) є проявом людської ін- рядом факторів: силою та слабкістю, дивідуальности. Ця індивідуальність рухливістю і повільністю нервових виявляється у своєрідности ство- процесів та іншими індивідуальними рених мистцем художніх творів, які якостями. визначаються певними рисами тем- Творчий процес тісно пов’язаний пераменту, характеру, специфікою із інтелектом та коґнітивними про- інтересів, що зумовлюють неповтор- цесами. На це вказували у своїх пра- ність особистости. Тип темперамен- цях Іван Павлов, Яков Пономарьов ту як природжена властивість індиві- тощо. З іншого боку, індивідуальна да визначає цілий ряд жорстких кон- своєрідність пізнавальних процесів стант психологічної характеристики знаходить вираження у формуванні особистости та її діяльности (Борис індивідуального стилю діяльности, Цуканов). Вона може реалізуватись зокрема образотворчої. Цей аспект за допомогою розвитку стилю ді- Євґєній Клімов визначає як індиві- яльности, який обумовлений типо- дуально-своєрідну систему психо- логічними особливостями, стійкою логічних засобів, до яких свідомо системою способів, що складається або стихійно звертається людина з у людини в процесі цієї діяльности. метою найкращого врівноваження Особистість, у свою чергу, формуєть- своєї типологічної обумовлености ся в єдности процесів соціялізації та темпераменту з предметними зо- індивідуалізації, які розуміються як внішніми умовами діяльности. Під процес неперервного біологічного індивідуально-своєрідною системою дозрівання. Таким чином, саме тем- психологічних засобів, в даному ви- перамент значною мірою визначає падку треба розуміти вибір особис- сферу індивідуального в особистос- тістю певного комплексу засобів та ти, яка проявляється в образотвор- комбінації способів образотворчого чій діяльности. мистецтва; своєрідність відношення Наукове розуміння темперамен- до предмету діяльности [детальні- ту у сучасній психологічній науці ба- ше: 3]. зується на ідеях Гіппократа, а також В образотворчій діяльности, ха- концептуальних підходах Ганса Юр- рактерній і для мистців-українців, ґена Айзенка, Владіміра Нєбиліцина, своєрідність системи засобів прояв- Івана Павлова, Боріса Тєплова, Бори- ляється у комбінації особливостей
+ 331 + Spheres of Culture композиції і сюжету, техніки письма узагальненою картиною людського і кольорової гармонії та індивіду- життя, яка створена за допомогою альности вибору інструментів цих вимислу і має естетичну цінність. Він засобів (перспективи, об’єму, лінії, відповідає уявленням предобразу кольору, тону). Тетяна Касьян робить (мети) мистця й утілюється в образі наголос на основних законах компо- системою способів, прийомів мистця, зиції та одному з важливих засобів за допомогою співвідношення масш- композиції – символіки кольору [2, табів, мас, форм, кольору, розкрива- 81-82]. Українське образотворче мис- ючи глядачеві його світогляд. Спи- тецтво, разом із характеристиками, раючись на ідеї відомих мистецтвоз- притаманними мистецтву загалом, навців та психологів (Джона Ґейґа, має ряд особливостей, зумовлених Ґерберта Ріда, Євґєнія Клімова та ін.), характером творчої діяльности, зо- індивідуальний стиль образотворчої крема художньої, зауважує відомий діяльности можна визначити як стій- дослідник українського аванґарду кий вияв у своєрідности художнього та сучасного українського мистецтва твору індивідуально-специфічної Cергій Папета. Одним з напрямків системи художніх засобів, прийомів його дослідження є повернення в виконання цієї діяльности. Тому, ми українське образотворче мистецтво вважаємо, що зіставлення індивіду- імен визначних малярів, наприклад, альних особливостей художніх тво- Михайла Козаса та ін. рів тих чи інших авторів із сукупніс- У мистецтвознавстві індивіду- тю стилів і методів відомих мистців альний стиль розуміється як стійка (за умови врахування властивостей система психологічних засобів і ху- їх темпераменту та індивідуальности дожніх прийомів у творчости окре- кожного з них), може сприяти форму- мого маляра, групи малярів (течії, ванню у сучасному образотворчому або напряму), цілої епохи. Дослі- мистецтві таких індивідуальних сти- дженням стилетворення у мистецтві лів, як „червоний” – (контрастність займались такі вчені як Олександр малюнку, насичена ґама кольорів, Богомазов, Михайло Жук, Олена експресія, енергійність, швидкий рух Кульчицька, Іван Мясоєдов. Слід від- пензля), „блакитний” – (ґама кольо- значити, що попри системну близь- рів з перевагою блакитного кольору, кість між загально-психологічним слабке тонування, плавність, стри- розумінням індивідуального стилю маність). діяльности, зокрема стилю вироб- У відповідности з теорією кольо- ничої діяльности (Євґєній Клімов), ру Джона Ґейґа [12], [13], ці стилі, мо- та індивідуальним стилем образот- жуть обиратися мистцями з різною ворчої діяльности, їх не слід ототож- активністю та емоційністю, які вико- нювати. Образотворча діяльність ви- ристовуючи різні компоненти кольо- різняється передусім за характером ру (тон, контрастність, насиченість), діяльности (креативна); за роллю створюють свої неповторні художні особистости (експресивна, самови- образи. Вони мають відповідники ражальна); продуктом (художній об- серед стилів, що традиційно виділя- раз). Художній образ, за визначенням ються в европейському мистецтвоз- Лєоніда Тімофєєва є конкретною і навстві та які мають певні законо-
332 + Volume X, 2015 + мірності техніки письма і кольорової індивідуальности, яка спонтанно і гармонії: Модерн (експресія, енер- цілеспрямовано знаходить свою ре- гійність), ґотичний стиль (стрима- алізацію – з метою створення ориґі- ність), Ренесанс (сила, краса) і т. д. За нального художнього образу. висловом Лєоніда Тімофєєва, метод Художні особливості сучасного втілює насамперед те загальне, що українського образотворчого мис- пов’язує мистців, а стиль – те інди- тецтва та їх типологічна парадиґма відуальне, що розділяє їх: особистий характеризується своєрідним інди- досвід, талант, манера. відуальним стилем. Найціннішим Отже, на основі вивчення су- джерелом відновлення духовности часних концепцій у розвитку об- є мистецтво іконопису, яке формує разотворчого мистецтва й узагаль- духовні та естетичні ідеали особис- нюючи погляди вчених визначено, тости. Стилістичні комбінації іконо- що стиль образотворчої діяльности пису XX – XXI ст. корелюють з україн- особистости формується в процесі ським середньовічним світоглядом. цієї діяльности, шляхом створен- Ориґінальні риси української ікони ня індивідуально-своєрідної систе- були виражені в декоративному сти- ми психологічних засобів, до яких лі та іконографічних інноваціях [7]. вона звертається – заради залучен- Отже, на основі вивчення сучасних ня сильних сторін своєї індивіду- концепцій у розвиткові образот- альности. Огляд стилів, що склали- ворчого мистецтва визначено, що ся у українському образотворчому мистці українського образотворчо- мистецтві (передусім такі стилі як го мистецтва працюють в основно- клясичний, бароковий, ренесанс- му у національному варіянті евро- ний) показує, що кожний мистець пейських стилів Ренесансу й Бароко. має свої індивідуальні особливості, Особливости художнього процесу котрі дістають втілення як у пляні у творчости відомих мистців такі: сприйняття художніх образів, так і у ускладнення структури художнього пляні їхнього вираження (експресія, твору і наростання в ньому стиліс- енерґійність, або ж навпаки – плав- тичних шарів. Посилення відміннос- ність, стриманість) і відповідають тей і загальних рис, які корелюють обумовленим темпераментом сти- із іншими феноменами, культури лем мистця. Загалом же, кожний ін- складає закономірність українсько- дивідуальний стиль мистця втілює го образотворчого мистецтва і ви- його прагнення до самовираження значає особливості індивідуально- у художній творчости. Індивідуаль- го стилю художніх творів відомих ний стиль образотворчої діяльности мистців, які можуть знаходити своє мистця формується за допомогою втілення у певних засобах худож- виявлення специфіки художньо-об- нього мистецтва: кольорі, світлоті- разної мови мистецтва, компози- ньовому рішенні, виборі прийомів, ційно-художніх і технічних засобів техніки виконання, виборі сюжету, (колір, тон, колорит, пляма, мазок і ідеї картини, лінійній композиції і т. д.) як психологічне новоутворен- т. д. Характеристика становлення ня особистости, завдяки якому здій- індивідуального стилю образотвор- снюється становлення його творчої чої діяльности може включати в
+ 333 + Spheres of Culture себе такі аспекти: засвоєння основ напрямів, зауважує Михайло Криво- художньої грамотности (з враху- лапов, у сучасному мистецтві від- ванням своєї індивідуальности), яка бувається глибоке переосмислення проявляється різноманітністю засо- художньої форми, яка є виразною і бів та в різних аспектах образотвор- гармонійною [4]. Наприклад, в укра- чого мистецтва: від форми до змісту їнському образотворчому мистецтві картини, від кольорової до чорно-бі- іконопису художній образ ікони – лої палітри, від абстрактности сюже- узагальнююче художнє відображен- ту до його життєвости і т.д.; свідоме ня невидимого Першовзірця, втілене застосування необхідних виразних в форму конкретного індивідуально- засобів малюнка (тонування, штри- го явища, в якому виявляються інди- ховка, контрастність малюнку, воло- відуальні особливості стилю мистця, діння визначеною ґамою кольорів), його світосприйняття через засоби враховуючи особливості свого тем- стилю християнського богослов’я – пераменту; оволодіння певними ін- мови ліній, кольорів, символів [11]. струментами та матеріялом у відпо- Візантія, яка репрезентувала про- відности з обраним стилем (напри- тягом усього існування своєрідний клад, уміння малювати темперою по синтез західних та східних духовних основі левкас у мистецтві іконопи- начал, справила великий, подеколи су); врахування компонентів твор- вирішальний вплив на цивілізації чої діяльности в процесі розвитку Південної і Східної Европи (зокре- індивідуального стилю образотвор- ма й України), зазначає Лариса Лев- чої діяльности: мотиваційного (сві- чук [5, 9-18]. Візантійський канон тогляд, ідеали); інформаційно-піз- та принцип подібности – повтор та навального (в образі, формі, змісті); копіювання архетипів-взірців вва- цілетворювального (уявлення про жався основним у середньовічному результат діяльности); операційно- мистецтві іконопису і позначився на результативного (системи прийомів розвитку сучасного іконопису укра- мистця); емоційно-чуттєвого. їнського. З розвитком особистости мист- Українське образотворче мис- ця, який реалізує свої художні зді- тецтво іконопису має візантійські бности, складається неповторна витоки, але вважається елементом специфічність особистости мистця – европейської цілісности тому, що його індивідуальність, як сукупність український культурний розвиток її неповторних рис. Закономірності проходив ті самі стадії, що і евро- розвитку індивідуальности та сти- пейський узагалі. Кожна нова епоха лю у сучасному українському обра- успадковує досягнення культури по- зотворчому мистецтві, що склалася передніх епох. Все це дає можливість за конкретних суспільно-історичних розглядати українську мистецьку умов і яка властива різним періодам спадщину як процес, який впливає у розвитку мистецтва, визначається на співвідношення світової та наці- сукупністю певних художніх засобів, ональних культур і передбачає факт які проявляються у темі, ідеях карти- існування світової культури як пев- ни, ікони [див. детальніше: 11]. При ної цілісности. всій стильовій розмаїтости художніх
334 + Volume X, 2015 +
Bibliography and Notes 8. Турчак Леся, Еволюція образот- ворчого мистецтва в незалежній Украї- 1. Безклубенко Cергій, Мистецтво: ні: автореферат дисертації ... кандидата терміни та поняття. Енциклопедія, мистецтвознавства, 26.00.01., Київ: На- Київ: Національна академія мистецтв ціональний університет культури і мис- України 2010, Том 2, с. 240-251. тецтв 2011, 16 с. 2. Касьян Тетяна, Композиція, Чер- 9. Удріс Ірина, Український стиль каси: Черкаський національний універ- у вітчизняному мистецтві та мисте- ситет ім. Б. Хмельницького 2012, 88 c. цтвознавстві на початку ХХ століт- 3. Климов Евгений, Индивидуаль- тя: Національний та європейський кон- ный стиль деятельности в зависимости текст, [y:] Молодь і ринок, Київ 2010, № от типологических свойств нервной си- 11, c. 53-58. стемы, Казань: Издательствово Казан- 10. Шелюто Володимир, Вплив релі- ского университета 1969, с. 269-278. гійного канону на християнське сакраль- 4. Криволапов Михайло, Панорама не мистецтво, [y:] Ноосфера і цивілізація розвитку українського мистецтва у ХV 2011, Випуск 10-11, Луганськ: Східно- – ХХ століттях. Художньо-стильовий ас- український національний університет пект, Київ: Інститут проблем сучасного імені Даля, 66 с. мистецтва 2006, 34 с. 11. Hordynsky Sviatoslav, The 5. Левчук Лариса, Історія світової Ukrainian Icon of the XIIth – XVIIIth Centuries, культури, Київ 1994, 202 с. Philadelphia 1973, 212 pp. 6. Лукань Володимир, Історія укра- 12. Gage John, Colour and Meaning. їнського мистецтва, Тернопіль 2012, Art, Science and Symbolism, London 1999, 192 с. 320 pp. 7. Степовик Дмитро, Нова україн- 13. Gage John, Colour and Culture: ська ікона ХХ – початку ХХI ст.: тради- Practice and Meaning from Antiquity to ційна іконографія та нова стилістика, Abstraction, London 1993, 335 pp. Львів: Місіонар 304 с. [
+ 335 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Volodymyr Bodnar
BIO ART TRANSCULTURAL PARADIGM OF SCIENCE AND ART
Ivan Franko Lviv National University, Ukraine
Володимир Боднар
БІОАРТ ТРАНСКУЛЬТУРНА ПАРАДИҐМА НАУКИ ТА МИСТЕЦТВА
Присвячується Наталі Петрик
Abstract: The article is devoted to discussing processes of convergence of science and art as two complementary epistemological ways of discovering the world and human being as a part of Bios. In this article the author gives us semiotic description of the main issues of Bio art with the aim to reveal the conceptual nature of contemporary art and to show us two counter trends of anthropologization in science and de-anthropologization in art. All these tendencies are built-in transcultural paradigm that defines the modern way of thinking. The author analyzes the visual and audio aspects of Bio art and special attention he gives to the literary Bio art. Based on these studies author discusses the questions of human-dimension of contemporary science and art, which are relevant in modern post-humanities. Keywords: Bio art, conceptual art, science art, transсulture, life, sign, bios
Наука та мистецтво – це два комп- мислити, відповідно традиційна про- лементарних способи пізнання сві- блема співвідношення науки та мис- ту. Ідеал науки, яка, згідно з ідеями тецтва зазнає суттєвих модифікацій. Френсіса Бекона, прагне зрозуміти Співвідношення між суб’єктив- світ як “ex analogia universi”, а не як ністю та об’єктивністю, індивідуаль- “ex analogia hominis”, тобто прагне по- ністю та універсальністю відрізня- збутися особових і антропоморфних ються у творчості мистця й роботі елементів, на сучасному етапі розви- вченого. Проте, наукове відкриття чи тку перестав бути основною ґносео- теорія завжди несуть на собі відбиток логічною настановою. Відтоді пізнан- своєрідности автора, його метафізич- ня більше не розуміється як пошук них переконань, смаків та естетич- абсолютної (іконічної) відповідности них поглядів. У будь-якому відкрит- з онтологічною дійсністю, але лише ті закарбовуються не лише новий як пошук можливого способу діяти й об’єктивний аспект реальности речей,
336 + Volume X, 2015 + але і склад розуму, й навіть «автор- Ґеделя (згідно з якою, для визначення ський стиль» винахідника. Усе це має чогось потрібно перебувати поза його не тільки психологічну, але і системну межами) неможливо виокремити значущість, адже в об’єктивному зміс- життя як щось визначене, об’єктивне, ті науки ці риси індивідуальності не самим знаходячись у живому потоці. стираються і нікуди не зникають. Екстраполяція вище зазначено- Отже, поступовий перехід до усві- го на творчу діяльність дослідника, домлення себе співтворцем досліджу- який прагне проникнути у суть жит- ваного предмету, його творчого роз- тя, дає змогу виокремити декілька гортання за допомогою науки можна рівнів визначення критеріїв і меж розглядати як невпинний процес са- “мистецького об’єкту” в науці та пере- мозвільнення людини у сферу мисте- несення його із сенсомоторної сфери цтва. Саме це усвідомлення відкриває у ментальну (концептуальну). Тому перспективу транскультурної пара- нині все частіше стаємо свідками, як диґми, в основі якої ідея мета-культу- фіґури дослідника, науковця і мистця ри / культуральности, що функціонує постають в одній особі. за логікою доповнення, а не взаємо- Залучення естетичних крите- виключення чи накопичення. Цьому ріїв для пояснення / опису природ- усвідомленню сприяє розвиток коґ- них явищ і розуміння проблематики, нітивних наук, розширення менталь- пов’язаної із питаннями феномену ної мапи людської свідомости та ме- життя, та навпаки – використання ханізмів функціонування психічного біологічних знань, матеріялів та тех- досвіду поза межами раціональности, нологій у мистецтвотворенні, – все описаного у термінах психоаналізу і це закономірні явища, які попри свою трансперсональної психології. Мис- позірну новизну, мають давню тради- тецький акт творчости, за сучасним цію та історію. Сьогодні транскуль- визначенням коґнітивної науки, це турний синтез наукового знання, інтроспекція, медитація і спілкування технічних досягнень та естетичної із підсвідомим. Увага дослідника за- свідомости уможливлює концепту- нурена у власний світ, він транслює алізацію біомистецтва, яке отримує його новими естетичними мовами, свої репрезентації через різні способи наповнюючи образами і формами, сприйняття та сиґніфікації світу. знаходячи несподівані підходи і засо- Біоестетика – поняття тран- би для відображення свого внутріш- скультурного (від лат. trans – через, нього світу, постійно розширюючи за) характеру, тобто сформоване на концептуальні горизонти мистецтва. рівні метадисциплінарного єднання Специфіка вектора наукових до- наукових, художніх, політичних, ре- сліджень феномену життя, зокрема у лігійних, моральних, технологічних царині біології, вимагає врахування та інших складових, завдяки чому суб’єктивного сектору, адже кожна розмикаються їхні детермінації і тим людина є частиною життя як біосу, і самим розширюється поле творчос- варто їй лише про це замислитись, як ти у мікро- і макросвіти. Подібні про- вона одразу знайде себе у дивовиж- цеси культури, на думку М. Епштейна ному стані – вона живе. Апелюючи до [1], відбуваються не усередині своїх принципу теореми Курта Фридрриха областей, а в суміжних полях їх вза-
+ 337 + Spheres of Culture ємодії, на марґінесах культур, що дає надає все більшої аналогії із науко- можливості виявлення нереалізова- вим світом. Важливим є те, що відо- них смислів та знакових лакун (не- мим витвором Біомистецтва вважа- прийнятих елементів поміж куль- ється GFP-крілик, автором якого є турами). Біоестетика є результатом Едуардо Кац [11, 163-184], натомість транскультурної взаємодії естетично- GFP-рибки даніо (GloFish) такими не го (чуттєвого) способу пізнання світу, вважаються, бо створені дослідни- новітніх технологій та емпіричного ками Сінгапурського Університету в знання точних наук – у поєднанні з намаганні віднайти новий метод для філософсько-культурологічною реф- виявлення водних хемічних агентів лексією. і моніторингу забруднення водойм Трансестетична особливість пос- [13]. Хоча молекулярні методи для од- тановки питання дає підстави розгля- ного та іншого випадку були практич- дати окремо Біо-творчість і Біомисте- но ідентичними. цтво (Біо-арт), при чому використан- Теоретик і піонер концептуально- ня живих об’єктів як співавторів чи го мистецтва Джозеф Кошут (Joseph суб’єктів творчого процесу, в одному Kosuth) в своєму програмному есеї випадку, або використання біоло- Мистецтво після філософії розглядає гічного матеріялу або біологічного ХХ століття як час зламу та карди- контексту з метою досягнення “мис- нальних трансформацій у культурній тецького ефекту”, в іншому, є ідентич- сфері, як завершення доби філософії і ними. Різниця полягає лише у рівнях, початку доби мистецтва. На його дум- на яких здійснюється взаємодія між ку, сучасне мистецтво стає виключ- сприймаючою свідомістю і текстом, но концептуальним, тавтологічним і через який вона реалізується. Проте, філософічним. Він вважає, що «бути в обох випадках мистецько-критич- мистцем» сьогодні означає постійно ний (концептуальний) аспект зали- «запитувати про природу мистецтва». шається визначальними чинником Сприйняття сучасного мистецтва за- організації. лежить від зміни постановки питан- Біомистецтво повною мірою ви- ня з морфології до функції мистецтва, користовує біотехнології і здобутки від форми до концепції. Д. Кошут за- сучасної біології та медицини, часто значає, що «стан мистецтва» – це кон- твори біомистецтва проводяться у цептуальний стан [10]. Це стосується мистецькій студії і / або в лабораторії. в першу чергу і біомистецтва. Симптоматичним стає те, що зазвичай Крім того, важливо зазначити той дослідники і теоретики біомистецтва, факт, що завдяки соціологічним робо- одночасно є і біо-мистцями, як напри- там Б. Лятура та С. Вулґра було вияв- клад, Едуардо Кац (Eduardo Kac), Джо лено нові принципи етики виробни- Девіс (Joe Davis), Наталя Яремієнко цтва наукового знання – змагання та (Natalie Jeremijenko), Моніка Бакке індивідуалізм – які притаманні якраз (Bakke Monika) та інші. Результати для сучасного мистецького дискурсу. біомистецьких проєктів важко, а дуже Ці та інші факти підкреслюють нашу часто взагалі неможливо, інтерпре- думку про те, що розподіл Біо-твор- тувати поза певним конвенційним чости та біомистецтва стає дедалі науково-специфічним дискурсом, що умовнішим.
338 + Volume X, 2015 + Існують численні підходи до того типовий приклад витвору мистецтва, що вважати біомистецьким твором, а коли об’єктом стає не сенсомоторна що ні, вони досі залишаються відкри- сфера, оскільки без інформаційної тими. довідки або інструкції, це абстрактне Біо-артові твори можна структу- зображення не зможе бути сприйня- рувати навколо клясичного розподі- те як справжній портрет, а ментальна лу видів мистецтва: через сенсо-мо- сфера, де об’єктом є певна ідея, кон- торний модус – це живопис (за допо- цепція. “Портрет” супроводжує кон- могою живих організмів), архітектура сультація експерта, оскільки глядач (архітектурна біоніка), скульптура позбавлений можливости впізнати в (біоконструювання, ґенетична інже- рамі будь що, щоб нагадувало особу, нерія), окрім того література, теа- чи щось, що говорить про неї, навіть тральне, музикальне, медійне мисте- враховуючи неконвенційні методи цтво теж можуть отримати свої ре- нефіґуративного зображення. презентації у біомистецтві. Серед біомузичних пошуків пере- Біомистецтво як культурне яви- дове місце займає молекулярна му- ще зароджується у техноґенному ін- зика і “слухання” музики ДНК. Існує формаційному суспільстві, а отже, як декілька принципів соніфікації апері- і будь-яке сучасне мистецтво, є реф- одичних кристалів ДНК. Один із них лексією на нього. Яскравою ілюстра- полягає у перекодуванні символьно- цією цього може слугувати Генетич- го розташування послідовности ну- ний портрет пана Джона Сульстона клеотидів ґену, хромосоми або цілого (A Genomic Portrait: Sir John Sulston), ґеному за допомогою спеціяльного творчий задум Марка Куайна (Marc програмного забезпечення у музику. Quinn) 2001 року. Цей «портрет» був Створення комп’ютерних програм, створений із використанням стан- які за певним алгоритмом можуть дартних методів клонування ДНК: перекодовувати ці послідовності у ДНК була виділена із зразка сперми музичні тоніки – справа вправности Джона Сульстона і ампліфікувалася в і винахідливости програміста. Сим- культурі клітин на аґарозному серед- вольно представлені нуклеотидні по- овищі, кожна колонія яких містила слідовності отримуються в результаті частину Дж. Сульстонівської сумарної секвенування відповідних ґеномів за ДНК. Завершальне зображення (при- допомогою методів молекулярної біо- близно розмір паперу A4), що скла- технології. Вони є у вільному досту- дається з частин аґарозного ґелю, на пі електронної бази даних PubMed, якому розташовані колонії бактерій і будь-хто може використати їх для (з клонованою ДНК), було взято у будь-яких цілей. Музика для проєкту рамку з нержавіючої сталі із підве- 2000 року під керівництвом Тіма Вес- деною системою охолодження, і це терґрена (Tim Westergren) під назвою створювало враження стерильности Мusic Genome Pproject1 була отрима- лябораторного простору [7, 496-500]. на саме таким шляхом – це музика in У такий спосіб Марк Куайн іро- silico, тобто створена за допомогою нізує з приводу ґенетичного редук- ціонізму щодо моделі ідентичности 1 Проєкт ґеном музики – англ. Iз алюзією на персони з її ґенетичним кодом. Це Нuman Genome Project (Проєкт ґеном люди- ни).
+ 339 + Spheres of Culture кремнієвого процесора (комп’ютера) полем процесів семіозу. Біомистецтво на базі нуклеотидних послідовностей можна трактувати як культурну по- молекул ДНК [12]. Інший аспект – це требу привнести концептуальний безпосереднє слухання Біо-молеку- вимір у неживу технологію моноло- лярної музики ex vivo, де за допомо- гічного погляду на речі. В описаному гою чутливих лазерних технологій вище перформенсі функція техніки можливо знімати резонансно хвильо- трансформується до засобу трансля- ві відбитки із живих препаратів ДНК. ції «живого» досвіду, техніка «оживає» Французький дослідник Роже Ля- і стає реальною, що парадоксальним фосс (Roger La Fosse) разом із П’єром чином суперечить логіці симулякрів Енрі (Pierre Henry) запропонували Ж. Бодріяра. Ці інсталяції не просто складну систему музичного виконан- мають вплив на відвідувачів, вони не ня, відому як Corticalart – мистецтво є втіленням естетичної справедли- кори головного мозку. Українська до- вости, а скоріше – концептуальною слідниця Надія Слободенюк описує компенсацією втраченої експеримен- цей цікавий мистецький прецедент тальною наукою людиноцентричнос- технологічного розпізнавання різно- ти [5, 87-95]. манітних психічних станів, пов’язаних Але цей процес не є однобоким, з музичною перцепцією та експресі- тобто і наука не раз постачала “ма- єю. У серії живих виступів з електро- теріял” для мистецтва. Творчість, де нним супроводом глядачі бачили на біологічні процеси антропологізу- екрані зображення Енрі в темних оку- ються, а певним молекулам або мо- лярах з електродами, прикріпленими лекулярним комплексам надається до його голови. Формальні характе- притаманні людині почуття, є дуже ристики мозкових хвиль виконавця поширеним явищем у літературно- змінювали забарвлення зображення му біомистецтві. Тому воно посідає відповідно до визначених ЕЕГ-схем, особливе місце у нашому досліджені, у такий спосіб продукуючи візуальні адже більшою мірою стосується сфе- ефекти у звуковому супроводі. “Вра- ри феноменологічної, бо дозволяє ховуючи саму ситуацію кореляції му- літератору, в залежності від того, що зики і психічної активности, викли- є об’єктом його рефлексії, викорис- каної зовнішніми стимулами, вини- товувати найрізноманітніші образи, кла парадиґма створення звукового метафори, алеґорії і порівняння, взяті середовища, яке залежить від уваги із сучасних розділів біології і, навпа- людини. Зміна концентрації уваги ки, дозволяє дослідникові включати людини відображалася в електроен- метафори у структуру знання науко- цефалограмі, що одразу впливало на вого. спосіб самоорганізації звукового по- Натомість, при описанні біологіч- току в часі з певними характерними них феноменів у академічній спеція- ієрархічними рівнями” [3, 13-15], фор- лізованій літературі часто використо- муючи систему зі зворотнім зв’язком. вується метафорика, взята із буденної Цей приклад – спроба побачити мови, у її слововжитку зустрічаються звук та почути зображення у безпо- такі усталені терміни, як: сплячі по- середньому психічному досвіді кон- слідовності, клітини няні, опасисті кретної людини, що є референтним клітини, сестринські хроматиди, хро-
340 + Volume X, 2015 + мосоми типу лампових щіток, шапе- су (молекулярної біології, біохемії та рони, амінокислотні мотиви, лімфо- ґенетики), розширюючи естетичну цити-кіллери, мандрівні промотори, ойкумену за межі уставлених форпос- мовчазні ґени, відчуття кворуму, ґени, тів поетичної експансії, витворюючи що стрибають, сміттєва ДНК тощо. нову палітру відтінків смислу у не ти- Назва відомої книги Ричарда Докінза пових для неї тематичних широтах. Егоїстичний ґен дає можливість ру- Яскравим прикладом екзотичної біо- хатись у заданій метафоричній лінії, поезії можуть бути поетичні рядки з неіронічно говорячи “про совість ґе- творчого доробку В. Реланіума: ному” або про поняття альтруїстичної І от я гину тут ДНК у поясненнях ґенетичного пара- у розпачі своїм один доксу С – і це лише симптоми. Думки мої – «Поезія – це життя, а життя по- найбільші вороги суворі грецьки – bios» – під таким гаслом 27 Я плачу березня 2003 року у Львівському на- в середовищі присутній гістидин3 ціональному університеті ім. І. Фран- А я такий ауксотрофний4 ка на засіданні Ґенетичного клюбу2 за по любові…5 головування Ю. Ржепецького відбу- Натомість інтротичний вектор лася зустріч науковців, що пишуть на спрямований у протилежний бік і біологічну тематику. Окрім біопоезій намагається відобразити складні на ньому були представлені декіль- біологічні процеси за допомогою лю- ка біо-перфоменсів за участю членів диновимірних буденних узвичаєних народного ансамблю пісні і танцю форм. Саме тому інтротичну форму «Черемош», а також прозові мініятю- біомистецтва часто використовують ри у стилі ґенетичних задач, прочи- для популяризації біологічних знань. тані із чашок Петрі під бінокуляром. Сюди відносимо такі напрямки, де У контексті біопоезії можна відзна- біохемічні процеси подаються у фор- чити окремі твори львівських поетів мі вірша, пісні або римованого тексту біологів В. Реланіума, М. Порохнявого, (див.: [6], [8], [14]), новели із молеку- Т. Гончара (Шафарика), А. Шерстобі- лярними подіями, де як персонажі това. виступають біохемічні сполуки, а вза- Мистецтво літературного Біо-ар- ємини між ними розвиваються схоже ту має два основних напрями екзо- до біохемічних процесів y клітині [5, тичний та інтротичний. У першому 87-95]. Більше того, існують театра- випадку поезія спрямована на осво- лізовані дійства і драматургічні тво- єння біологічного наукового дискур- ри, які відображають біомолекулярні 2 Ґенетичний клюб створений у 1998 році 3 Гістидин – одна із двадцяти стандартних на базі наукового гуртка кафедри ґенетики амінокислот що входять до складу білків. та біотехнології Львівського національного 4 Ауксотрофи – (від грец. auxo – вирощую, університеті ім. І. Франка. На засіданнях ґе- збільшую і trophe – їжа, пожива, живлення), нетичного клюбу заслуховуються доповіді та мікроорганізми які втратили здатність син- проводяться дискусії з найбільш актуальних тезувати одну із речовин необхідних для їх проблем сучасної ґенетики, молекулярної росту (амінокислоту, вітамін тощо). Без дода- біології, біотехнології та суміжних областей вання в поживне середовище цієї речовини науки, обговорюються перспективи розви- ауксотрофи не ростуть, гинуть. тку цих наук та шляхи практичного викорис- 5 Тексти подаються із люб’язної згоди автора тання їх досягнень. В. Реланіума.
+ 341 + Spheres of Culture взаємодії [15]. Поширеними темами y виявити обернену залежність – чим таких творах є молекулярно-ґенетич- складніша і більш просунута науко- ні механізми процесів транскрипції і ва галузь, тим більше її професійний трансляції, реґуляція експресії ґенів, лексикон насичений метафоричніс- холдинґ поліпептидів, а також біохе- тю. Підтвердженням тому слугує екс- мічні реакції зокрема гліколіз і цикл перимент, в якому зі словника спе- Кребса (Цикл трикарбонових кис- ціяльних термінів були виписані усі лот), наукові відкриття типу поліме- терміни, що мають характер метафор, разно ланцюгової реакції (ПЛР), якій їх налічувалося 859, тобто близько присвячено цілий мюзикл [16] тощо. 17% усіх термінів. Виявилося, що ле- Очевидно, що метафоричний вова частка їх припадає на терміни, прийом виявляється незамінним для що використовується в сучасній ґене- описів дійсного, уявного і передба- тиці [2, 526-534]. чуваного не лише в малярстві, кіні й Багато процесів біохемії, молеку- художній літературі, але і в наукових лярної біології і ґенетики, що опису- теоріях і гіпотезах. Ролі метафоричної ють міжмолекулярні взаємодії (осо- лексики, термінам і висловам в науці бливо це стосується молекулярних присвячена численна кількість робіт, взаємодій в реґуляції транскрипції в яких метафора розглядається як ґенів транспозонів, фаґів або мобіль- своєрідна інформаційна “есенція” та них ґенетичних елементів), побудова- новий інформаційний канал перехо- ні саме таким чином і з такими мож- ду з однієї коґнітивної моделі в інші. ливостями розгортання “сюжету”, що “Метафора виконує в науковому піз- наукові тексти за художньою цінніс- нанні функцію організації, зв’язуючи тю можуть прирівнюватися до тво- як окремі шари мови теорії, так і різ- рів сучасної літератури, написаних у ні за своєю природою і походженням стилі детективного роману або мело- фраґменти знання” [4, 119-133]. драми. Метафоризація біологічного Цікавим також є той факт, що ви- наукового дискурсу і його антрополо- користання музичних метафор було гізація все частіше приводить до того, загальноприйнятою практикою се- що в акті творчого пориву, мистець ред біологів романтиків. Їх можемо і/або науковець так “переймається” знайти у роботах К. Баєра, та в бага- певним природним (біологічним) тьох аспектах методології Я. фон Ік- явищем чи істотою, що частково ото- скюлля. У листах Ікскюлль викорис- тожнюватися з нею / ним (явищем). товує метафори подібно до: Тони, Завдяки своїй уяві, проникливості й Лади, Mелодії, Moтиви, Контрапункт, перевтіленню “автор” може створю- Композиція та інші, і вони грають осо- вати евентуальні видосвітні контури бливо важливу роль у побудові його істот, життям яких йому жити не до- «суб’єктивної біології». Більше того, і водилося. Наприклад, в композиції It’s досі у молекулярній біології зустріча- too latte to apoptize [9] від першої осо- ються багато музичних метафор. би йде мова про розпач клітини, яка Багато наукових розділів моле- переживає незворотні бімолекулярні кулярної біології і ґенетики складно трансформації, які поступово пере- описувати, відмовившись від метафо- творюють її на ракову. Така емпатія ричної лексики, більше того, можна часто прослідковується при вивчен-
342 + Volume X, 2015 + ні життєвих циклів або механізмів 3. Слободенюк Надія, Мозкові хвилі і функціонування біологічних організ- музика, [у:] Гуркіт 2007, № 1, c. 13-15. мів, також може стосуватися об’єктів, 4. Метафора в языке и тексте / Ред. що мають умовний статус вітальнос- В. Телия, Москва: Наука 1988, 176с. ти (таких як фаґи чи мобільні ґене- 5. Bodnar V., Nechyporenko A., Bio-Art – the Transaesthetics of Bios, [w:] Natura (w) тичні елементи типу транспозонів), granica(ch) kultury / Red. K. Łukasiewicz, або проявляється в ситуаціях хвилю- I. Topp: Acta Universitatis Wratislaviensis, вання за долю неінтеґрованих плаз- No 3426, “Prace Kulturoznawcze”, Tom XIV, мід або переживання співчуття до по- Zeszyt 2, Wrocław 2012, s. 87-95. слідовностей, які перетворюються на 6. Сellular respiration, Web. 30.01.2014. мовчазні та не експресуються тощо.
+ 343 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Olexandr Yakovlev
THE STRATEGY OF TRANSNATIONAL CULTURAL DEVELOPMENT OF UKRAINE
National Academy of Government Managerial Staff of Culture and Arts of Ukraine
Олександр Яковлев
СТРАТЕҐІЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Abstract: The article presents the problem of the cultural development of Ukraine. The exogenous (external) and endogenous (internal) factors are defined. Ways and forms of humanitarian strategies in the National Academy of Managerial Personnel of Culture and Art are represented in the article. Conceptual solving of international humanitarian strategies and its implementation in pilot projects are proposed in contemporary cul- tural studies, developed at the National Academy of Managerial Personnel of Culture and Art. As a means of synergetic processes intensification in the cultural environment the modern social and humanitarian projects aimed at further integration development are proposed. The international aspects and problems of cultural dialogue between Ukraine, Greece and Serbia are defined in this article. The article gives synergy and cluster founda- tion of humanitarian strategy phenomenon in Ukrainian and European cultural exchange. Keywords: exogenous and endogenous factors, synergy, convergence, cluster, strate- gic and project approaches, cultural dialogue: Ukraine – Greece – Serbia
В останні десятиліття культу- Менш дослідженою залишаєть- рологічна наука збагатилась ґрун- ся проблема синерґетики культур- товними дослідженнями культурно- ного розвитку ідентичностей. Якщо мистецького життя окремих реґіонів в економіці проблематика консо- України: Галичини (Л. Кияновська, лідації реґіонального простору та Л. Микуланинець, М. Черепанін), Сло- поглиблення міжреґіональної та божанщини (С. Зуєв, О. Чуркіна), Пів- транскордонної співпраці розробля- дня та Центральної України (Т. Мар- ється як державне замовлення Наці- тинюк, М. Слабченко, А. Кравченко, ональним інститутом стратеґічних О. Ущапівська), що пояснюється по- досліджень (С. Біла, В. Борщевський, силенням інтересу до етнокультур у А. Мокій, О. Шевченко), то в теорії постіндустріяльному ґлобалізовано- та історії культури дослідження за- му інформаційному суспільстві. значеного напрямку лише розпо-
344 + Volume X, 2015 + чинаються (В. Личковах, С. Волков, До ендоґенних факторів, що О. Яковлев). впливають на кросреґіональний роз- Обґрунтування стратеґії транс- виток країн і окремих реґіонів, нале- національного культурного розвитку жить геополітичне походження, іс- України потребує виявлення осно- торичний період входження реґіону вних чинників, які зумовлюють роз- до складу певної країни, географічне гортання світових кросреґіональних розташування, що уможливлює або процесів, а саме: екзоґенних (зовніш- ускладнює транскордонне співробіт- ніх) та ендоґенних (внутрішніх) фак- ництво етнічних груп та окремих те- торів. Екзоґенні чинники пов’язані риторій і локусів. Ступінь впливу ен- з включенням України до ґлобаліза- доґенних факторів багато в чому за- ційних процесів, урбанізації з розбу- лежить від ефективности державної довою меґаполісів і великих міст, мі- етнонаціональної, мовної, гуманітар- ґрацією населення, а також зі зміною ної політики. В Україні демографіч- політичного устрою і економічного ні ендоґенні чинники виявляються курсу в державі періоду Незалежнос- найінтенсивніше в АР Крим, реґіонах ти, що зумовлює нерівномірність ре- Західної України, де проживає значна ґіонального та транснаціонального кількість різних етносів, які мають розвитку окремих локусів країни, які свої особливості культурно-націо- розподілилися на: індустріяльні ре- нального і соціяльно-економічного ґіони (Донецька, Дніпропетровська, розвитку. Запорізька області), аґрарні реґіони Усунення суттєвих диспропорцій (Полтавська, Кіровоградська), пе- економічного та культурного роз- риферійні території (Закарпатська, витку потребує розроблення раці- Чернівецька, Волинська, Тернопіль- ональної, ефективної реґіональної ська області). політики: поліпшення її інституціо- Відповідна картина нерівномір- нального забезпечення, підвищен- ного економічного та культурного ня рівня конверґенції реґіональних розвитку характерна й для Евро- соціяльно-економічних і культур- пейського Союзу, в межах якого но-освітніх підсистем. Поглиблення здійснюється масштабна культур- дезінтеґраційних процесів на реґіо- на реґіональна політика єднання. нальному рівні проявляється перш За даними Національного інститу- за все у недостатній конверґенції со- ту стратеґічних досліджень [5, 82], ціокультурного розвитку. Теорія кон- диспропорція економічного розви- верґенції (від латинського convergo тку між країнами ЕС досягає вели- – зближаюсь), одна з головних сучас- ких розмірів: так, наприклад, Люк- них концепцій розвитку суспільства, сембурґ має 280% від середнього обґрунтовує об‘єктивні тенденції рівня в ЕС, а Болгарія лише – 41 %, до інтернаціоналізації економічної, різниця – у 8 разів. Але якщо важ- політичної і культурної діяльности ко підсилити синерґетичний ефект людства у ґлобальному масштабі. в економіці, це доцільно здійснити Її засновники Дж. Ґолбрейт, У. Рос- в культурному обміні та інтеґрації тов (США), Ж. Фурастьє, Ф. Перру країн, реґіонів-лідерів і периферій- (Франція) вважають, що всесвітній них локусів. характер науково-технічної револю-
+ 345 + Spheres of Culture ції спонукає до необхідности суміс- сутність цілісної інституціональної ного вирішення загальнолюдських системи міжреґіональної співпраці, ґлобальних проблем. Розвиваючи концептуальних основ її функціо- теорію конверґенції, представники нування, наявність реґіональних Римського клюбу (А. Печчеї) погли- бар‘єрів для її реалізації. Соціокуль- блюють розуміння особливостей турна дезінтеґрованність окремих розвитку людства у постіндустріяль- локусів України набуває проблемно- ну епоху, акцентуючи вже не на ендо- го концептуального характеру макро ґенних (зовнішніх) ґлобальних чин- і кросреґіонального, загальнодер- никах, а на внутрішніх (екзоґенних) жавного рівня. – соціяльних, психологічних, куль- Значна асиметрія соціяльно- турних, наполягаючи на їх значенні економічного і культурного розви- і орієнтуючись на національну інте- тку реґіонів стали одним із найва- лектуальну еліту та інтеліґенцію. гоміших бар’єрів для формування Відсутність сформованої сис- цілісного простору України. Руйну- теми соціокультурних контактів та вання чіткої системної ієрархії під- обміну, фраґментність інформацій- леглости та синерґетики окремих ного простору та істотний зовнішній суб’єктів призвели до порушення централізований державний вплив стійкости макроекономічної та на нього призводять до невпорядко- культурної структури держави зага- ваности транснаціональної мобіль- лом. Інтеґрація реґіональних систем ности активного населення. Надмір- потребує розроблення адекватних на концентрація інтелектуальних і механізмів упорядкування нових трудових ресурсів в окремих реґіо- форм відносин, що складаються між нах і великих містах призводить до реґіонами та членами ЕС. Засадни- загострення соціяльних проблем у чою передумовою ефективности менш розвинених локусах, до форму- державної реґіональної політики є вання локалізованих (закритих) ре- її позиціонування як політики узго- ґіональних ринків інтелектуальних дження інтересів, а її ідеології – на і трудових ресурсів. Їх недоступність засадах субсидіярности, партнер- для інших локусів спричинює фраґ- ства та ефекту синерґії. ментарність розвитку національної Метою реформування трансна- економіки і культури України в ціло- ціонального розвитку держави має му. Недостатня активність реґіонів у стати створення реґіональної демо- спільній реалізації транскордонних кратії европейського зразка як сис- зв‘язків призводить до відсутности теми, що надає можливості країні наукомістних проєктів европейської зі складною реґіональною структу- співпраці, інтеґрації України до про- рою, територіяльними громадами єктів з ЕС, неефективности функціо- з різним культурно-мовним скла- нування структури міжнародної еко- дом жити і розвиватися в гармонії номічної та культурної діяльности [4, 44]. Завданням культурології є країни. розроблення концепції культурної Основними ендоґенними та ек- державної політики та синерґійних зоґенними чинниками недостатньої шляхів соціокультурного розвитку конверґенції реґіонів України є від- України. Так, наукового обґрунтуван-
346 + Volume X, 2015 + ня потребує «статус клястерів як ви- взаємопов’язаних та взаємодіючих знаного у світовій практиці дієвого галузей, окремих сеґментів у межах інструменту кооперації, інтеґрації та країни загалом; мезоклястери, що співробітництва на міжреґіонально- кооперують різні установи у межах му, транскордонному та міждержав- конкретного реґіону; мікроклястери ному рівнях» [6, 127]. представляють рівень міста. Поняття «клястер» виникло в У країнах ЕС клястерний підхід економіці й отримало розповсю- є однією з умов ефективної міжреґі- дження у різних галузях людської ональної кооперації, інструментом, діяльности, пов’язаною з міжгалузе- що стимулює синерґію інноваційно- вою реґіональною кооперацією. Спи- орієнтованої діяльности реґіонів. раючись на аналіз сучасних концеп- Фінляндія, наприклад, розподілена цій клястера як наукового поняття на дев‘ять клястерів. У Нідерляндах і терміна [6], визначаємо «клястер» діють 20 меґаклястерів, на основі як географічне, територіяльне, га- діяльности яких визначається ін- лузеве або міжгалузеве об‘єднання новаційна політика держави. До 29 підприємницьких структур, науко- клястерів Данії залучено 40% усієї во-освітніх установ, громадських промисловости. В Австрії діють тран- організацій та органів місцевої вла- скордонні клястери з Німеччиною, ди з метою встановлення каналів Італією, Швайцарією, Угорщиною, транзакцій, комунікацій і діялогу, налагоджені зв’язки між дослідними що сприяють економічному та со- інститутами і університетами, скла- ціяльно-культурному розвитку те- даються спільні інноваційні програ- риторіяльних громад. За географіч- ми. У Словенії розроблено програму ним або територіяльним розподілом національного розвитку клястерів клястери можна клясифікувати на: [6]. реґіональні, що створюються в меж- Ідея клястерізації поступово зна- ах одного реґіону і орієнтуються на ходить своїх прихильників і в Украї- наявну географічну концентрацію; ні. Так, у Кам’янці-Подільському діє державні або національні, що вклю- клястер сільського туризму «Обе- чають організації і установи, роз- ріг». Швейний клястер у Хмельниць- ташовані у різних реґіонах країни і кому об’єднує підприємства, серед- спрямовані на встановлення міжреґі- ні навчальні заклади відповідного ональної кооперації; міжнародні, що напряму та місцевий університет. У створюються на основі ефективного міністерстві економіки України ство- використання природних і людських рено робочу групу з питань розвитку ресурсів та інноваційних технологій, клястерів. надійности каналів перерозподілу На жаль, теорія та практика кляс- логістичних потоків між країнами терного підходу ще не знайшла відо- – членами клястера. За кількістю браження в культурологічних дослі- членів та географічним охоплен- дженнях. Інституційне вирішення ням клястери систематизуються у цієї проблеми у вимірах культуроло- транскордонні, що об‘єднують певну гії потребує конкретизації поняття галузеву діяльність декількох кра- «клястер в культурно-освітній і мис- їн-партнерів; меґаклястери – групи тецькій галузях», створення та сти-
+ 347 + Spheres of Culture мулювання інноваційної діяльности підходу як стратеґічного напряму в у межах культурно-мистецьких кляс- дослідженні закономірностей пере- терів, визначення ролі клястерів як творення відносно простих елемен- інструментів реалізації проєктів між- тів і підсистем в ієрархічно складні реґіональної кооперації та синерґії структури культурної діяльности (в національних ідентичностей в єди- площині синерґетичної парадиґми ний культурний континуум України, саморозвитку) може стати методо- а також у транснаціональні процеси. логічною основою об‘єднання цін- Першою ластівкою часткової ностей окремих етнонаціональних практичної реалізації культурного спільнот, реґіонів і країн у цілісний клястера стала діяльність «Мистець- культурний континуум Европи [10]. кого арсеналу» в Києві – з інтеґраці- Яскравим прикладом синерґетично- єю різних видів мистецтв, залучен- го стратеґічного підходу до пляну- ням окремих реґіонів України і тран- вання в ЕС є плян «Europe – 2020», скордонних проєктів, просвітниць- зорієнтованого на динамічне куль- ких майстер класів з подоланням турне зростання співдружности до бар’єрів між митцем і споживачем 2020 року. елітарного мистецтва. Культурний Концептуальне вирішення за- клястер «Мистецький арсенал» роз- вдань синерґетичних гуманітарних ташований на території історичного стратеґій та їх практичної реалізації київського комплексу «Арсенал». в пілотних проєктах пропонується До інституційних інструментів в сучасних культурологічних дослі- реґіональної політики співпраці від- дженнях В. Личковаха, Ю. Сугробо- носиться узгоджене стратеґічне та вої, М. Тимошенка, О. Яковлева, що проєктне плянування культурно- розроблені в Національній академії освітньої діяльности держави. Згідно керівних кадрів культури і мистецтв з положеннями Державної стратеґії (НАКККіМ). Як засіб інтенсифікації реґіонального розвитку до 2015 року синерґетичних процесів у культур- (Постанова Кабінету Міністрів Украї- ному середовищі реґіонів пропону- ни від 21 липня 2006 р. № 1001) стра- ються сучасні соціяльно-гуманітарні теґія розвитку того чи іншого локусу проєкти, спрямовані на подальший повинна підкріплюватися певними інтеґраційний розвиток. проєктами. З метою послідовного Актуальним вирішенням про- реґіонального, загальнонаціональ- блеми стратеґічного плянування є ного та транскордонного розвитку пропозиція синерґетичного та кляс- соціокультурної сфери України про- терного підходів, що узгоджуються понуємо поєднання стратеґічного та з пілотними проєктами. У НАКККіМ проєктного підходів у державному – це проєкти: «Визначні діячі та плянуванні. пам’ятки культури України», «Діялог Характерною ознакою страте- культур: Україна – Греція – Сербія», ґічного підходу є його усталеність інтернет-конґрес «Наука. Культура. та універсальна значущість, спря- Освіта – ХХІ століття». Ю. Сугробовою мованість на вирішення ґлобальних розроблена і апробована культурот- довгострокових завдань державного ворча модель етнонаціональної осві- спрямування. Ідея синерґетичного ти у вищій школі АР Крим [7, 342].
348 + Volume X, 2015 + Національним інститутом стратеґіч- За результатами проведеного них досліджень започаткований ці- дослідження, виявлено головні за- кавий проєкт «Національні дебати». вдання вивчення культуротворчих Це – відеоконференції за участю всіх можливостей сучасної української реґіонів України, найближчою тема- культури в її стратеґічно-гуманітар- тикою якої є обговорення нової ре- ній спрямованості: визначення зна- ґіональної політики. Національний кового змісту гуманітарних страте- проєкт «Відкритий світ» об’єднає всі ґій, характеру, способів та форм між- реґіони України з країнами – члена- культурного діялогу; усвідомлення ми ЕС. ролі людини – особистісного факто- У представлених проєктах си- ру як головного чинника гуманіта- нерґія української культури розкри- ризації культури та її стратеґічного вається з урахуванням діялектики скерування. Важливою рисою назва- реґіональних хронотопів і загальних ної стратеґії є її часова тривалість та закономірностей виникнення, роз- просторова поширеність – на відміну витку, трансформації окремих етно- від епізодичної тактичної дії, адже національних спільнот, реґіонів та їх стратеґічна розрахована на устале- полілогічним об’єднанням у цілісний ність та універсальну значущість. культурний континуум України – на- Охоплюючи сферу міжнародних вза- ціональний образ соборної держави ємодій, вона набуває множинности у ґлобалізованому світі початку ХХІ вияву у формах комунікативних ін- століття. Вихід сучасної незалежної ституцій і стає важливим чинником України у світовий постіндустрі- ґлобалізації в її позитивному значен- яльний простір зумовлює також ви- ні [6]. вчення можливостей розширення Міжнародна діяльність НАКККіМ міжнародних культурних взаємин як здійснюється у різних формах кому- засобу діялогу культур у просторі по- нікативних інституцій, зокрема, це лікультурного світу. проєкт «Діялог культур: Україна – Зазначені чинники зумовили до- Греція – Сербія» [9]. До виконання слідження у НАКККіМ актуальних проєкту залучені Посольство Греції наукових проблем: «Міжнародні гу- в Україні, університети в Атенах, Со- манітарні стратеґії в сучасній Україні лоніках, Патрах (Греція), у Ніші (Сер- як системний культуротворчий фе- бія), «Товариство греко-сербсько- номен» (аспірант М. Тимошенко, на- української дружби і співпраці». уковий керівник В. Шульгіна) та «Си- Програма проєкту «Діялог куль- нерґетика реґіональних ідентичнос- тур: Україна – Греція – Сербія» (автор тей в культурному континуумі Укра- – Л. Терещенко-Кайдан, керівник – В. їни кінця ХХ – початку ХХІ століття» Шульгіна) має декілька напрямків: (докторант О. Яковлев, науковий 1) визначення змісту творчої консультант В. Личковах). Йдеться співпраці науковців НАКККіМ, уні- як про концептуальне вирішення верситетів в Атенах, Солоніках, Па- завдань міжнародних гуманітарних трах (Греція), Університету у Ніші стратеґій, так й висвітлення шляхів (Сербія), розроблення договорів про їх практичної реалізації, зокрема у сумісну наукову і навчальну діяль- контексті клястерного підходу. ність;
+ 349 + Spheres of Culture 2) проведення міжнародних кон- тету у Ніші. У роботі конференції взя- ференцій на базі НАКККіМ (2010 – ли участь провідні вчені Сербії, Гре- 2014 рр.), Університету у Ніші (2012 ції, які зацікавлені обміном досвіду з р.) з виданням збірників матеріялів професорами НАКККіМ. Доктор Саті- конференцій [1], [2], [3], [11]; ріс Коскоріс накреслив перспективи 3) ознайомлення українських на- сумісної наукової та просвітницької уковців з духовною культурою Греції діяльности слов’янських вчених. і Сербії підчас творчих відряджень. Доктор Лукаш Диметріус, професор У складі української делеґації, Атенського університету, спеціяліст що відвідала Грецію у 2012 і 2013 ро- у галузі феноменології, відзначив ках були: автор проєкту Л. Терещен- налагодження зв’язків слов’янських ко-Кайдан, професори А. Терещенко, народів у контексті розвитку право- Г. Сагач, Г. Мартинко, І. Пономаренко, славної Церкви. Хореограф, викладач В. Шульгіна, іконописець Р. Кайдан. танців доктор Ґеорґіюс виступив з аспірантська та студентська молодь доповіддю «Традиційні танці та релі- НАКККіМ і Слов’янського універси- гійні традиції», виявивши стародавні тету. Ознайомлення з духовною куль- витоки грецьких народних танців. турою Греції включало відвідування Доктор Марія Хоторо з міністерства старовинних монастирів та спілку- освіти Греції розповіла про досвід ді- вання з вченими в Атенах, Патрах, у яльности грецької школи для дітей славетному місці Греції Метеори, де з особливими потребами – (сама має з ХІ століття діють вісім монастирів, таку дитину). В обговоренні допові- які притягують до себе численних дей учених взяла участь також укра- паломників. їнська делеґація, у склад якої входи- Обговорювались питання на- ли професори та доценти НАКККіМ: лагодження наукових та духовних В. Шульгіна, Л. Терещенко-Кайдан, О. зв’язків України і Греції, зокрема Зосім, С. Садовенко, В. Личковах, а та- щодо вивчення українськими вчени- кож перекладач з Слов‘янського уні- ми кириличного рукописного фонду, верситету доцент Л. Макарова, здо- що зберігається в бібліотеках монас- бувач НАКККіМ. тирів і має українські коріння. Доповіді членів української де- Конференція «Діялог культур: леґації були відзначені в процесі дис- Україна – Греція – Сербія» проходила кусій та на пресконференції як акту- 10 – 15 жовтня 2012 у м. Ніш (Сер- альні за проблематикою симпозіюму, бія). Організатором і керівником ро- високої гуманістичної спрямованос- боти конференції у Сербії був доктор ти, науково обґрунтовані, ориґіналь- богослов’я, протоієрей, настоятель ні за своїми ідеями. Всі доповіді були храму трьох святителів в Акраті і представлені у друкованому пере- храму в м. З’янконто (Патри – Гре- кладі грецькою мовою, супроводжу- ція), голова «Товариства грецько- вались ілюстративним матеріялом сербсько-української дружби» Саті- як презентації. Матеріяли симпозі- ріс Коскоріс. юму надруковані в Греції окремою Засідання конференції проводи- збіркою [ 11]. лись у приміщеннях Мерії м. Ніш і Клястерний підхід у реалізації Економічного факультету Універси- пілотного проєкту «Діялог культур:
350 + Volume X, 2015 + Україна – Греція – Сербія» зумовле- в Конгресі місцевих і регіональних влад ний сумісною транснаціональною Ради Європи, Центр міжнародного спів- культурною діяльністю у галузі осві- робітництва, Бюлетень №1, Київ 2010, ти науковців, викладачів, студентів с. 44-60. і аспірантів НАКККіМ, університе- 5. Регіони України: проблеми та прі- оритети соціально-економічного розви- тів в Атенах, Патрах (Греція), у Ніші тку / Ред. З. Варналія, Київ: Національ- (Сербія), вчителів та учнів київської ний інститут стратегічних досліджень спеціялізованої школи № 94 «Елла- 2005, 498 с. да», членів «Товариства греко-серб- 6. Семенова Галина, Богма Олена, сько-української дружби і співпраці Національний кластер – новий шлях для «Трьох Святителів і рівноапостоль- прискорення економічного та інновацій- них Кирила і Методія», православно- ного зростання України, [y:] Вісник еко- го духівництва України, Греції, Сербії. номічної науки України 2006, № 1 (9), с. Отже, участь українських учених 127-133. у міжнародних конференціях гума- 7. Сугробова Юлія, Культуротвор- чість у діалозі традицій і новацій сучас- нітарно-культурологічного спря- ного полі етнічного суспільства України мування, збагачення українського (кримський досвід), Симферополь 2012, досвіду їх напрацюваннями в освіт- 351 с. ній галузі, організації громадських 8. Тимошенко Максим, Міжнародні зв’язків та гуманітарних акцій, по- гуманітарні стратегії в сучасній Укра- ширення наукового та навчального їні як системний культуротворчий фе- досвіду українських учених в евро- номен: автореферат ... дисертації кан- пейському просторі сприяють роз- дидата культурології, 26.00.01. «Теорія ширенню транснаціональних гума- та історія культури», Київ: Національна нітарних стратеґій України. академія керівних кадрів культури і мис- тецтв 2012, 17 с. 9. Шульгіна Валерія, Міжкультурний Bibliography and Notes діалог у теорії та історії культури (за матеріалами діяльності кафедри теорії, 1. Діалог культур: Україна – Греція, історії культури і музикознавства), [y:] Київ: Національна академія керівних ка- Трансформація освіти і культура: тра- дрів культури і мистецтв 2010, 140 с. диції та сучасність, Одеса-Київ-Варшава 2. Діалог культур: Україна – Греція, 2012, с. 3-5. Київ: Національна академія керівних ка- 10. Яковлев Олександр, Культуро- дрів культури і мистецтв 2011, 176 с. логічні виміри синерґетики регіональних 3. Діалог культур: Україна – Греція, ідентичностей в сучасній Україні, [y:] Київ-Одеса-Афіни-Патри 2012, 196 с. Аркадія, Одеса 2013, с. 19-25. 4. Європейська правова база місцево- 11. Shulgina Valeria, Ukraine – Greece, го регіонального розвитку, [y:] Матеріа- [σε:] Ettikoivwviako evnuepwtiko evtutto, ли Утрехської конференції міністрів дер- Athens: Πορρωβίτσης Αιγιαλείας 2012, жав-членів Ради Європи, що відбулася 16- № 28, σ. 100-104. 17 листопада 2009 р. / Делегація України
+ 351 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Tetiana Kotyk
CONCEPTUAL APPROACHES TO THE GOAL OF TEACHING THE NATIVE LANGUAGE IN PRIMARY SCHOOL
Vasyl Stefanyk Ivano-Frankivs’k Precarpathian National University, Ukraine
Abstract: In the article some conceptual approaches to teaching infant and junior school pupils their native tongue are presented. The author attributes a special attention to the importance of the goal of language teaching and emphasizes the historic legacy of pedagogy in establishing the content and social significance of primary education. The problem is analysed in projection onto the principles of the national Ukrainian Education Development Doctrine for the XXIst century. Some speculative grounds for the definition of the goal and content of native language teaching in primary schools are also reflected in the article. Keywords: native language teaching, language teaching goal, primary education sig- nificance, primary school pupils
The educational goal sets concep- porary primary school children taking tual guidelines for determining the into account the historic inheritance of content of learning because it is used pedagogy in the cause of primary edu- as a means for the selection of study cation content design. material according to certain ideologi- By the twentieth century mid-80s cal positions. It can be considered as an no ultimate goal of the native language essential binding link between theory learning in primary schools curricula and practice of education. The theoreti- had ever been formulated. With regard cal aspect of the goal of language study to the lack of consistency, logical se- is the linguo-didactic interpretation of quence, and continuity among the syl- the public requirements, whereas the labuses in the learning process organi- practical aspect is aimed at formatting zation there is an evident possibility to of both the individual and society in ac- come to the conclusion of the absence at cordance with the preselected tasks. that period of time of a holistic scientific The rapid development of the soci- approach to the organization of teach- ety stipulates its needs and causes the ing children the mother language. The necessity of changing the goal, content, culpability for aforementioned situa- and final output of learning altogether. tion in language study should not be as- The purpose of the article: we hope cribed to the incapability of science in- to reveal the theoretical and method- sofar as there is a well-known fact that ological foundations of the goal of teach- the CPSU leadership was spread over ing the native language to the contem- both the scholarly and educational en-
352 + Volume X, 2015 + vironments: declaring certain slogans in many pedagogical works by such re- that first of all met the interests of the searchers as Ch. Kupysevych, I. Lerner, party dictatorship, the concern of the F. Sushkova, V. Tsetlin, I. Zhuravlev, I. administrative and party apparatus was Zorina, and others. As a matter of fact, strictly confined to their implementa- in the soviet pedagogical science, within tion and performance, so that there was which bounds the Ukrainian linguistic no room left for whatever alternative education was evolving, there had been approaches. determined a complete theory of goal- Consequently, either the social or setting curriculum and language teach- an author’s viewpoint is fixed in the ing, which main arguments were ac- educative goal concerning the ultimate cepted and perfected by the educators results of language teaching of primary from other countries. school children. Obviously, this goal Researcher I. Lerner, for example, should be clearly defined and include correlated the teaching goal in secondary the conditions of its accomplishment. school with the formation of scientific and However, for already quite a long time theoretical outlook that reflects the needs no scientifically grounded goal of lan- of society. He believed that it is the philos- guage teaching at the stage of primary ophy of curriculum design which serves education has been specified. the educative goal, means of its achieve- During the 1980s in the soviet ment, and content itself as it impacts goal pedagogy there appeared a chain of definition, determines the content mate- important works (by Yu. Babanski, V. rial selection and content-oriented ideas, Krayevski, V. Lyednov, a. o.) dedicated to serves as a means of characterization of the methodology and theory of educa- the correspondence between the selected tion content in which the goal of educa- content and outlook, and is an integral tion was introduced as a fundamental part of education content. The scientist and guiding principle to authorize the understood the outlook as (quote) “the shaping of the educative content and system of generalized knowledge of real- the following regularity of social condi- ity, ways of its application, and orientation tionality of education and teaching was in the environment for the assessment of postulated: changes in the society bring the effects and determination of the atti- about the changes and demands which tude to them” [2, 68]. that society imposes on education and Thus, we are able to affirm that the which contribute to the formation of its goal and content of education is not goal and content. only a mere system of specific knowl- The then society found it important edge and skills about the objectively that schools ought to have ensured not existing world, but it also includes such only an amount of specific knowledge components of social consciousness as and formed in pupils the communist experience of creativity and emotional ideology basis, but also to have taught evaluative attitude to reality. them to conduct independent scien- I. Lerner offered the classification tifically substantiated reasoning and of knowledge based on the formation of to have supplied them with skills of ideology at different stages of learning creative thinking. The study and inter- and identified the following four groups pretation of the problem are elucidated of knowledge:
+ 353 + Spheres of Culture specific knowledge that has no formation of scientific outlook; exercis- ideological burden; ing self-education; advocating scientific knowledge that can be a basis organization of labour and scientific to certain philosophical generalizations principles of production. Specification on the condition of their mastering and of the top education goals is a set of par- repeatability or, in other words, mani- tial learning objectives as defined in the festations of regularity of their training; syllabuses of each individual subject. knowledge that can directly en- However, it is not just the general ergize the philosophical sense; regulatory educational documents and actual ideological ideas. the syllabuses’ sections which comprise The first three groups of knowl- the content of teaching primary school edge are available for primary school pupils their mother tongue that should age pupils and can be incorporated into outline the specific purpose in accord- the content of the Ukrainian language ance with which the process of educa- teaching. tion will be conducted. Thus, reinterpreting the general ed- E. Sushkova [6] in her numerous ucation content’s theory, it can be stat- publications focused attention on a sys- ed, that the goal of teaching junior pupils tem approach in developing the theory is to form the basis for further develop- of goal-setting curriculum, highlighting ment of their each individuality’s outlook the hierarchy of goals at the level of in- through absorption of a certain system of dividual subjects. Under this approach, knowledge, experience of their creative- the main objectives derive from the ness and emotional-evaluative attitude function of school discipline and its role to reality, while the content of education as a part of overall goal of a certain edu- should reflect both the objective (fact) cational level which is expected to en- and subjective (activity) aspects of the sure the integrity of learning within the outlook. educational system, and what should The basics of the theory of goal- be featured primarily is the goals which setting of education developed by characterize the leading educational Ch. Kupysevych [1] include the idea of component that, in fact, depends on variety of goals, their indivisible unity its functions. The next group of objec- and hierarchical subordination. The tives, according to E. Sushkova, should scientist identified upbringing goals describe: a) basic knowledge and skills; and goals of general and professional b) additional knowledge and skills as a education. According to the aforemen- necessary condition for mastering the tioned educator, the principal goal of former ones; c) ideological and educa- public education is to provide all pupils tional – as an outlook generates on the with optimal intellectual development. basis of knowledge and skills – attitude The achievement of this goal is fulfilled to social values; d) shaping of person- through the implementation of major ality traits. Although the formation of goals of general education, which in- personality traits is not proved to be clude such: review of achievements in a directly related with subject knowledge particular branch of knowledge and for- and skills, but it is certain that their im- mation of appropriate skills; develop- plementation is an inalienable element ment of cognitive abilities and interests; necessary to form fully and harmoni-
354 + Volume X, 2015 + ously developed personality. on the development of general culture Accordingly, proceeding from the shaping the outlook of the individual, defined principles of goal-setting, we learning human values and gradual com- are now able to assert the following: prehensive development of a child. in language teaching of primary school The mentioned statements shaped children the goals first to be pursued the coherent theoretical concept of the are these characterizing verbal ability, formation of the goal and content of whereas the leading component of edu- education, they became the impetus cational content of language study is, of for the determination of the goal of lan- course, the creation of ways of speaking. guage learning by junior pupils. All the rest content components can be In linguistics of the 50s and 60s disclosed in the other groups of goals. of the XXth century new approaches to In the early 90s of the previous cen- language learning were defined. In- tury, when public education of the former stead of structuralism there came the USSR was on the verge of a new stage of recognition of the need to consider the development period, there in pedagogy language due to social conditions. The circulation appeared the basic concepts idea of language as a static system was developed by V. Lyednov [3], in which he replaced by scientific understanding of presented the problem of goal-setting in the communicative action (live speech general education as a multidimension- process, which is recorded in the text, al system, various aspects of which are internationally called “communication considered as interrelated, complemen- revolution”). The action of communica- tary sides of a whole. It singles out two tion consists of three main components: main aspects of learning goals: social, the author, the recipient, and the text. which reflects the demands of society to The necessary condition of communica- education; and personal, highlighting the tion is its goal, – to understand each oth- function of education in terms of person- er, for which reason it always remains ality characteristic features. The leading mutual for the author and the recipient function of education in the social as- The communicative approach is re- pect the scientist considered to lie in the flected in language teaching of primary transmission of general culture to future school children: in the memorandum of generations for their use, development, 1987 curriculum it was formulated as enhancement and ideological orienta- a need to master basic skills of cultural tion of education as one based not on the behavior during verbal communication communist ideals, but on the national (polite tone, the ability to cooperate and world culture traditions and on the with the interlocutor in the team), al- priorities of human values. The personal though the expressed intentions were aspect of the goals of general education not specified in the content of syllabus- reflected – according to age peculiarities es. However, the communicative aspect – a gradual comprehensive development of language in these programs was in- of a child and the logics of subjects. deed explained in a wider sense: sec- Consequently, after V. Lyednov, the tions “Language and Speech” and “Text” goal of education should not only inter- were singled out as such, which give pret the needs of society, but also the in- basic information about message types, terests of the individual who learns, focus their kinds and features of their written
+ 355 + Spheres of Culture and oral manifestation were aimed at about the formation of language and raising cultural communication through speech abilities of junior pupils, – to de- verbal and non-verbal means. Special velop and improve abilities and skills of language lessons were introduced, deal- mother tongue in all areas and types of ing with speech development for chil- speech activities (listening with com- dren’s mastering the most important prehension, speaking, reading, and requirements of speech and language writing) and the motivation of studying communication ethics, and textbooks the native language. offered material to digest this informa- Due to the development of linguis- tion. tic science communicative activity ap- According to psyho-linguists L. Vy- proach to language learning was estab- gotsky, M. Zhynkin, I. Zymnya, O. Leon- lished, which at the goal’s level involves tiev and others, the communicative ac- the development of speech skills from tivities, as well as any other, must have a mastering basic knowledge of the lan- motive, without which the communica- guage as a medium of communication tive cannot be started, a goal as image of in the interconnected and purposeful the final result of the activity, and suc- improvement of four kinds of speech of cessive stages of goal realization, such pupils - listening, speaking, reading, and as: orientation, planning, implementa- writing. tion, and control. Thus, the beginning According to the new curriculum of the a speech act anticipates the un- for primary school children, the focus derstanding of motivations, needs and of language study is directed not only goals of communication. There are such at giving a system of language skills, kinds of speech, as listening compre- but also at acquainting with the values, hension, speaking, reading, and writing. moral and social, for the development of In the perspective of this theory, each pupil as an individual. These pri- in the early 90s of the ХХth century the orities in language education were due learning function of the native language to the current social needs, so declared study by elementary school children in the national Education Development was identified: it is used to imitate, ver- Doctrine: “The purpose of public educa- bally depict the reality; it is a means of tion policy is […] raising a generation understanding, a form of expression, of people able to work effectively and an instrument of influencing others, learn throughout life, to protect and in- the element of reproduction of human crease the values of national culture and emotions; besides, it is also the way to civil society [...]” [5, 22-25]. implement this function: “the student Therefore, the aim of language goes from basic situational practice of study by primary school children has a using language to purposeful use of it social aspect that reflects the demands of in different contexts of communication” society at the present state of language [4, 11]. learning, and a personal aspect, taking The goal of language education pro- into account the needs of a pupil for the vided by the program of 2005 – 2006 formation of certain personal qualities (by M. Vashulenko, I. Gudzyk, K. Pono- (communicative, intellectual, cultural, mareva, O. Pryshchepa, a. o.) was for- etc.) that will provide his or her proper mulated according to a fresh opinion functioning in the society. The reviewed
356 + Volume X, 2015 + aspects of the goal are interrelated sides and sufficient conditions to achieve the of a whole, and their separation is pos- goal at each study level, the comparison sible only at the theoretical level. of these conditions with those actually Within the aforementioned aim of existing to eliminate inconsistencies language the following leading compo- and obstacles to the implementation of nent of content of language teaching is the goal and meeting the needs of the defined: forming the ways of speech ac- individual and society; tivity, that is, the basis for its fulfillment defining the stages of promo- is the process of gaining by children ba- tion toward the goal within each hierar- sic language skills as components of so- chical level, establishing relationships cial experience. The process of language between them on the way to the ulti- learning is oriented to the transmission mate goal of teaching junior pupils their of experience of speech communication native language. culture, which is a part of the general It is necessary that the analyzed culture of a nation, it focuses on the as- goal and social needs should find an similation of both the universal and na- appropriate display in the content of tional values and, hence, – on formation teaching native language in primary of the basis of a pupil’s individual out- school. look and personal qualities as the cor- nerstone for the child’s further compre- Bibliography and Notes hensive development. Conclusions. Considering the de- 1. Куписевич Ч., Основы общей ди- scription of the current circumstances дактики, Mосква: Высшая школа 1986, 368 с. of the goal of language study by primary 2. Лернер И., Функции мировоззре- school pupils, we can accentuate that it ния в содержании образования, [в:] Тео- corresponds to the leading positions of ретические основы содержания общего general didactic theory of the content of среднего образования, Mосква: Педагоги- learning. ка 1983, с. 62-80. Promising are the next directions 3. Леднев В., Содержание образова- for improvement of the characteristics ния: сущность, структура, перспективы, of the goal of language study by primary Mосква: Высшая школа 1991, 223 c. school children:- 4. Методика викладання україн- definition of hierarchy of pur- ської мови / Pед. С. Дорошенкo, Київ: Вища школа 1992, 397 с. poses within the study of the native 5. Національна доктрина розвитку language (with a focus on the final goal освіти у XXI столітті, [y:] Освіта Украї- as a top one), including the covering of ни 2001, № 1, с. 22-25. secondary purposes as a necessary con- 6. Сушкова Ф., Функции программ у dition to achieve the top objective, and обще-нормативных построениях, [в:] Те- also philosophical, cognitive, and edu- оретические основы содержания общего cational purposes; среднего образования, Mосква: Педагоги- determination of necessary ка 1983, с. 276-278.
+ 357 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Yuriy Zavalevskyi
PECULIARITIES OF TEACHER’S COMPETITIVENESS
Institute of Innovative Technology and Content of Education of Ministry of Education and Science of Ukraine
Юрій Завалевський
ОСОБЛИВОСТІ КОНКУРЕНТОCПРОМОЖНОСТИ ВЧИТЕЛЯ
Abstract: This article updates social requirements towards the modern teacher per- sonality and results of his/her work. The peculiarities of teacher competitiveness that are specified by the level of his/her professional competence, demand for his/her in the labor market, educational authority among subjects of pedagogical activities. The components of a сompetitive teacher: professional, personal and behavioral are identified. Keywords: competitiveness, teacher, professional teaching activities, teaching sub- jects of mutual activities
Гостра потреба суспільства у про- Проблема конкурентоспроможного фесіоналах, які визначаються умін- вчителя у педагогічних джерелах ням динамічно реаґувати на сучасні розглядається не надто активно. ринкові запити обумовлює соціяль- Так, у дослідженні Валєнтіна Андрє- ну значущість проблеми конкурен- єва конкурентоспроможність вчи- тоспроможности вчителя. При цьому теля обумовлюється сформованіс- новий науковий підхід у розумінні тю у нього системостворювальних конкурентоспроможного вчителя як і пріоритетних якостей, серед яких аґента освітньої політики держави особливо важливими, на думку ав- визначає особливості його фахової тора, є чіткість цілей та ціннісних підготовки зі спрямованістю на осві- орієнтацій, працелюбність, творче ту упродовж усього життя, постійне ставлення до справи, здатність до оволодіння інноваційними техноло- ризику, незалежність, здатність бути гіями та інтересом до їх застосуван- лідером, намагання до постійного ня на практиці. саморозвитку, професійного зрос- У нашій статті ми спробуємо ви- тання, стресостійкість [1]. Автор за- значити особливості конкуренто- уважує важливість для здатности спроможности вчителя, які виявля- вчителя витримувати конкуренцію ються у його професійній діяльності. сформованість тих якостей, які мож-
358 + Volume X, 2015 + на визнати такими, що обумовлюють формах (розробка нових концепцій життєву позицію високої людської викладання предмету та вихован- гідности, що виявляється у незалеж- ня, доповідей, виставок, портфоліо ності суджень та дій, усвідомленні тощо); особистої відповідальности (особли- проведення незалежного пе- во за ризиковані рішення), послідов- дагогічного авдиту з метою виявлен- ности та логічности поведінки. ня об’єктивної картини діяльности Розуміння конкурентоспромож- педагога, резервів його подальшої ности як компетентности вчителя конкурентоспроможности згідно з представлено у дослідженні Б. Вуль- аналізом відвіданих уроків; фова та В. Харькіна [5]. Професійна консультації щодо вирішення компетентність вчителя обумовлю- реальних педагогічних ситуацій; ється високими результатами його відгуків колег, батьків (осо- діяльности: навченістю, вихованістю бливо рідних тих учнів, які навча- та розвиненістю дітей. ються вдома). За думкою Ґ. Аташукової, конку- Отже, достатньо звужене усві- рентоспроможність учителя є одні- домлення конкурентоспроможности єю із вимог до його професіоналізму. вчителя, представлене у сучасних Дослідниця вважає, що у конкурен- наукових дослідженнях, спричинило тоспроможності виявляються потен- необхідність визначити особливості ційні можливості досягнення успіху, цього феномену у ракурсі розгляду що визначають адекватну індивіду- поглядів на проблему суб’єктів оці- альну поведінку у динамічній зміні нювання праці учителя. умов діяльности, а, отже, є соціяльно Усвідомлення того, якого вчи- орієнтованою якістю особистости теля чекають у сучасній школі, ви- [2]. Авторка визначає ознаки конку- значає необхідність визначити осо- рентоспроможности: інтелектуаль- бливості його конкурентоспромож- ний потенціял, самоактуалізацію, ности. Вирішення цього завдання адекватну самооцінку, самоосвіту, обумовлює необхідність з’ясування комунікабельність, інтернальність, тих суб’єктів, які є зацікавленими моральний імператив, здатність у якості продукту праці вчителя, а, ухвалювати відповідальні рішення, значить, пред’являють певні вимоги ціннісно-орієнтовану адекватність, до рівня його підготовки та до осо- готовність до професійного само- бистісних характеристик. Передусім, визначення. Педагогічна конкурен- звісно, йдеться про учнів, повага до тоспроможність оцінюється згідно вчителя яких позначається на ре- з критеріями, які розмежовують ді- зультатах навчально-виховної вза- яльність із особистісного самовдос- ємодіяльности. коналення вчителя, що відбувається З метою визначення уявлень про через: ідеального вчителя було проаналізо- атестацію вчителя, у меж- вано низку висловлювань учнів су- ах якої відбувається оцінка фахово- часних шкіл, що входили до бази екс- го зростання педагога у результаті перименту, як через індивідуальне ознайомлення із презентацією його опитування, так і за допомогою озна- досвіду, представленого у різних йомлення зі змістом інтернет-фору-
+ 359 + Spheres of Culture мів [8], на яких учні обговорювали ночас у деяких питаннях виникала проблему конкурентоспроможного полеміка. Так, учні відзначили, що у вчителя. Переважна більшість рес- виборі між учителем, який виявляє пондентів бажає бачити у школі учи- результативність через підготовку теля, який здатний знаходити спіль- різного роду лявреатів та перемож- ну мову з дітьми, знати й уміти доне- ців у олімпіядах, конкурсах, а також сти свій предмет до учнів (тобто учні у високих досягненнях учнів на ЗНО1, розрізняють наукову обізнаність та вчителем, який уміє знаходити вчителя та його методичні вміння), підходи до учнів у процесі вихован- визначається енциклопедичністю, ня, вони обирають останнього. При володіє сучасними технологіями, цьому учні зауважили, що якраз дру- творчо підходить до праці, є новато- гий тип вчителя мало коли отримує ром, виявляє результативність своєї визнання з боку адміністрації школи праці (досягнення його учнів мають («наразі держава робить все, щоб у визнаватись іншими учителями, ад- вчителя були чіткі показники: якщо міністрацією, батьками тощо). Крім діти виграють олімпіяди, складають якостей, які виявляють рівень фа- ЗНО, значить ти хороший вчитель, а хової підготовки, учні акцентували якщо вчитель просто виховує поряд- увагу на необхідних особистісних них людей, думає про своїх учнів, то характеристиках, серед яких най- жодної надбавки до зарплати він не більшої ваги надали авторитетності отримає», «просто хороший вчитель вчителя, його умінню бачити пози- і конкурентоспроможний вчитель тивне у будь-якій ситуації, почуттю не завжди ідентичні – часто молодші гумору, самокритичності, гнучкості вчителі можуть бути затребувані у (умінню пристосовуватись до змін школі більше, аніж учитель з досві- у суспільстві), товариськості, лідер- дом, якому довіряють батьки»). ським якостям. Аналізуючи уявлення учнів про Цікавою є думка учнів про уміння конкурентоспроможного вчителя, вчителя самовдосконалюватися. Так, можна узагальнити, що таким вчите- один із учнів наводить ориґінальну лем є той, хто може бути упевненим паралель філософської істини «щоб щодо затребуваности своєї праці. Це знайти себе – слід себе перероби- фахівець, який знає, що не залишить- ти» відповідно до змін, які сучасний ся без роботи, з дипломом відповід- вчитель має відтворювати – з метою ного рівня кваліфікації, досвідом; визначення актуального на певному такий, що відповідає сучасним вимо- етапі та дотримання визначеного гам освіти та суспільства, і водночас шляху. Вагомим чинником конкурен- користується повагою серед учнів та тоспроможности учительської про- їхніх батьків. фесії респонденти визначили здат- Цікавими представляються для ність вчителя змінюватись згідно з дослідження проблеми конкурен- вимогами реформи освіти. 1 ЗНО, Зовнішнє тестування – система іспи- Таким чином, висловлюван- тів (передусім – тестування) для вступу до ня респондентів щодо особистости вищих освітніх закладів в Україні, яка спря- конкурентоспроможного учителя мована на визначення рівня навчальних до- були достатньо однозначними. Вод- сягнень випускників середніх навчальних закладів.
360 + Volume X, 2015 + тоспроможности вчителя вислов- Цінними для дослідження вва- лювання самих освітян. Зокрема, жаємо думки майбутніх учителів, висновки аналізу опитування, про- студентів 3-го курсу педагогічно- веденого у ґімназії «Пріоритет» м. го вищого освітнього закладу про Києва [7], свідчать, що конкуренто- сучасного вчителя. Серед рис, які є спроможним учителем може бути необхідними вчителю для конкурен- лише вчитель, який: не просто дає тоспроможности, студенти визначи- міцні знання, але й вчить ці знання ли мобільність, що дозволяє як реа- застосовувати на практиці; здатний ґувати на зміни у науці дисципліни, формувати у вихованців належний яку вчитель викладає, у тенденціях рівень соціяльної зрілости, життєт- освітнього середовища (законах, ворчости, створювати умови для положеннях), у суспільному житті розвитку потенціялу; здатний до країни, так і знаходити додаткові самопізнання, самореґуляції, інте- можливості заробітку («на одну вчи- ґрації до соціокультурного простору, тельську зарплату не проживеш», – до щоденного самовдосконалення; зауважують студенти). Учитель має здатний виконувати роль тьютора – бути посередником між батьками та людини, що забезпечує педагогічний дитиною, якщо стосунки у сім’ї не супровід вихованців, а також наступ- складаються. При цьому він повинен ність навчання і виховання, бо саме уміти зберігати авторитет батьків і, наступність є ефективним засобом водночас, бути товаришем учню для досягнення кінцевої мети цього про- того, щоб вихованець та його батьки цесу; піклується про здоров’я своїх змогли порозумітись. вихованців, використовує у своїй Отже, аналіз опитування дозво- роботі здоров’язбережувальні тех- лив зробити висновки про те, який нології; створює комфортні умови вчитель є затребуваним у сучасній навчання, за яких кожен учень відчу- школі. Передусім ідеться про його ває свою успішність, інтелектуальну людські моральні якості, сформова- спроможність; готує учнів до повно- ність яких дозволяє бути авторитет- цінного життя у европейському про- ним серед учнів, їхніх батьків та колег. сторі; є активним у громадянській Рівень професійної підготовки вчите- позиції, виявляє гідність і честь у її ля має відповідати сучасним запитам відстоюванні, є прикладом для вихо- розвитку суспільства: крім наукових ванців. знань із фахової дисципліни, вчитель Слід зазначити, що в аспекті усві- має володіти комп’ютером та іншими домлення рівня затребуваности кон- сучасними технологіями, які дозво- кретного вчителя дітьми та їхніми ляють спростити та урізноманітнити батьками його конкурентоспромож- процес навчання, бути енциклопе- ність можна пов’язати із авторитет- дично розвиненим, здатним до само- ністю. При цьому авторитетним учи- вдосконалення. Неабияке значення телем слід вважати такого, до думки надається комунікативним якостям якого дослухаються, цілі та методи вчителя, що функціонально мають за- роботи якого схвалюють і насліду- безпечувати оптимальні результати у ють, результати діяльности якого діяльності та спілкуванні з суб’єктами встановлюють за зразок для інших. педагогічного процесу різного віку.
+ 361 + Spheres of Culture Праґматичні виклики сучаснос- дженням В. Андрєєва [1], коли йдеть- ти вимагають зосередити увагу ще ся про конкурентоспроможність на одному аспекті конкурентоспро- особистости, то найбільш активно можности вчителя – його умінні під- розглядаються не кінцеві результати готувати конкурентоспроможну осо- її діяльности, а уміння вистояти та бистість, що визначається у спряму- перемогти у конкурентній бороть- ванні учнів на особисту відповідаль- бі. Тож якщо школа чекає вчителя з ність за уміння виживати у реаліях набором певних якостей та відпо- сучасного суспільства. Така наша відним рівнем фахової підготовки, думка підтверджується точкою зору то й учитель, якщо він усвідомлює ректора Харківського національно- свою конкурентоспроможність, оби- го педагогічного університету імені рає школу з найбільш відповідними Г. Сковороди, професора Івана Про- для комфортної праці умовами. Пе- копенка на проблему моральної від- редусім, йдеться про вибір учителем повідальности вчителя щодо соці- школи, у якій, за його думкою, його яльного замовлення суспільства, яке праця буде найбільш високо оціне- потребує виховання у школах май- ною, а ставлення до його особистос- бутніх підприємців. Полемізуючи з ти – шанобливим. Отримання пере- кореспондентом журналу «Пані вчи- моги у змаганні за певні професійні телька» (№ 12, 2008) щодо того, що ресурси (або блага) є результатом в Україні мало успішних бізнесменів, конкурентоспроможности, а, отже, оскільки вони вчились в учителів, вчитель може конкурувати за краще які самі не є реалізованими та успіш- навчальне навантаження, відбір кля- ними у суспільстві, Іван Прокопенко сів (або клясне керівництво у певній дотримується думки, що «сьогодніш- клясі), сумісництво, комфортний ній учитель нерідко сам стає бізнес- розклад занять. У такому випадку меном, більш того, й у державному можна визначити внутрішню кон- самоврядуванні прийшов попит на курентоспроможність фахівця – рі- представників професії учителя: вень оцінки його особистої цінности сільський, селищний чи міський го- для адміністрації школи та колег. лова – у більшості випадків колишні Звісно, рівень внутрішньої конку- вчителі. Тому є пояснення: вчителі рентоспроможности є суб’єктивним, вміють працювати з людьми (а в ор- оскільки у сучасних школах України ганах самоврядування це головне)» часто цінність учителя визначаєть- [10]. ся не рівнем його авторитету серед Однак підхід до визначення суті дітей та батьків, а рівнем його ло- конкурентоспроможности вчителя яльности до політики адміністрації лише згідно з моделлю ідеального школи, умінням швидко зреаґува- вчителя для школи вважаємо дещо ти на вимоги директора, якісно ви- спрощеним. Конкурентоспромож- конати посередницьку роль у його ність у своїй суті є явищем, що спря- «проханнях» до батьків тощо. Отже, моване на досягнення найбільшої конкурентоспроможний вчитель не якости благ для людини, яка, власне, завжди є найбільш авторитетним, а вступає у конкуренцію за них (блага) навпаки, може бути людиною з по- з іншими претендентами. За твер- двійною мораллю, приклад життєвої
362 + Volume X, 2015 + позиції якої стане хибним для фор- Лише потрібно знати – кому і що. Я мування громадянської свідомости про це дізнаюсь, і тоді «футболісто- учня. Водночас, ступінь поваги до ві» несу Воротаря республіки, «мо- того чи іншого педагога насамперед рякові» – Станюковича, «біологові» залежить від нього самого, так само, – Фабра або Поля де Крюї. Тут важли- як і престижність школи залежить во, щоб кожен побачив, що є книги, від її керівництва. Є вчителі, у яких написані саме для нього. А далі – слід зовсім відсутня проблема невідвід- зуміти показати, що всі хороші книги ування учнями занять, на їхні уроки – «для нього»» [9]. Дійсно, у цих сло- діти поспішають, спілкування з ними вах простежується яскравий приклад перетворюється для учнів у знахо- учительського підходу: володіння дження істини. Є вчителі, щодо яких предметом та уміння захопити ним батьки «оббивають поріг» кабінету авдиторію. Однак слід зазначити, що директора проханнями призначити сучасні учні над усе цінують, якщо їх керівником у клясі своєї дитини. педагог може пов’язати необхідність Тож можна констатувати, що істинна знання «свого» предмету із сучасним конкурентоспроможність вчителя життям, його соціяльним або навіть виявляється не лише у завоюванні побутовим використанням. ним кращого «місця під сонцем» у Отже, у оцінюванні рівня кон- своєму професійному середовищі, а у курентоспроможности вчителя слід підтвердженні своєї затребуваности ураховувати суб’єктивну оцінку його визнанням тих, хто є зацікавленим у професійної популярности серед способах та результатах його профе- учнів, що може виявлятись через ак- сійної діяльности. тивність відвідування занять цього Конкурентоспроможність учите- вчителя, частоту вибору випускни- ля серед учнів виявляється у частоті ків фаху з науки, яку викладає такий їхнього бажання навчатись у такого вчитель, бажання учнів реалізовува- вчителя, що найбільш обумовлю- тись у предметних гуртках або різно- ється в умінні педагога не лише ви- го роду конкурсах з предмету під ке- кликати інтерес до предмету, але й рівництвом вчителя. зберегти та поглибити його. Зрозу- Оцінка праці вчителя, за думкою міло, що вчитель не може зробити А. Маркової [6], визначається про- «свій» предмет улюбленим для всіх цесуальними та результативними учнів кляси, але способи зацікавити показниками. До процесуальних по- ним учнів із різним типом навчаль- казників науковець відносить цілі та ної спрямованости для педагога- завдання, які ставить перед собою майстра реально існують. Саме цю вчитель; прийоми та способи педаго- проблему висвітлено на сторінках гічного впливу, які вчитель викорис- газети «Сім’я та школа», в якій пре- товує; рівень професійної самореалі- зентується досвід учителя літерату- зації, відкритість особистости учите- ри, який на питання кореспондента, ля щодо професійних інновацій, кре- чи всі його учні люблять літературу, ативність, працездатність, здоров’я. чи не зустрічаються такі, кому вона Результативні показники визнача- «не потрібна», відповів: «Немає учнів ють рівень розвитку, навчености та таких, яким би нічого не було цікаво. вихованости школярів. Погоджую-
+ 363 + Spheres of Culture чись із цим визначенням, зауважи- конкретного вчителя з боку суб’єктів мо, що результативні показники не педагогічної взаємодії не дає ґарантії завжди є заслугою вчителя, оскільки об’єктивности визнання рівня його на особистість дитини впливає не конкурентоспроможности. лише він. Так, поясненням високих Більш вдалим для оцінки праці досягнень учня з певної дисциплі- вчителя є, на нашу думку, визначен- ни може бути не майстерність його ня цього аспекту проблеми Ю. Бабан- вчителя, а відвідування школярем ським, який акцентує на залежності додаткових занять у іншого педаго- оцінки праці вчителя від рівня його га (репетитора), а всебічна розвине- професіоналізму [3]. Цілком пого- ність учня обумовлюється знов-таки джуємось із визначенням науковцем не педагогічним талантом керівника етапів розвитку педагогічного про- кляси, а увагою до дитини батьків, фесіоналізму: що забезпечують розвиток згідно з її оволодіння основами профе- інтересами та рівнем здоров’я. сії, успішне застосування відомих у Слід зазначити, що у презенто- практиці прийомів діяльности (учи- ваних А. Марковою критеріях оцінки тель-професіонал). Уважаємо, що на праці викладача, викликають заува- цьому етапі молодий учитель при- ження суб’єктність сторони оціню- дивляється до діяльности досвідче- вання, адже один і той же процес або них учителів, обираючи для себе ті результат діяльности вчителя може способи їхньої педагогічної діяль- бути оціненим позитивно з точки ности, які вважає найбільш вдали- зору адміністрації школи, але неґа- ми для наслідування. Початок цього тивно – з боку батьків. Наприклад, етапу відбувається вже у процесі пе- учитель, готуючи учня до олімпіяди, дагогічних практик під час навчання надає йому додаткові консультації у педагогічному вищому освітньому після уроків, що забирає вільний час закладі, а трансформацією його у на- дитини. Якщо учень або його батьки ступний етап вважаємо бажання мо- неґативно сприймають такий процес, лодого вчителя моделювати особис- то навіть чудовий результат олімпія- ту діяльність, привносити у власний ди не дозволить їм позитивно оціни- досвід певні інновації. ти дії вчителя, оскільки його мета не Використання у педагогічній є тотожною із цілями родини учня. практиці, разом із апробованими Або використання вчителем певних засобами, ориґінальних нових під- інноваційних технологій позитивно ходів до вирішення педагогічних за- сприймається учнями, підвищує їх- вдань (учитель-новатор) визначає ній інтерес до уроку, але, водночас, другий етап розвитку педагогічного може стати причиною заздрости з професіоналізму вчителя. На цьому боку колег, особливо тих, які не ма- етапі вчитель знаходить свій влас- ють бажання докладати зусиль щодо ний стиль педагогічної діяльности, особистого розвитку. При цьому випрацьовує особисту педагогічну проґресивний учитель може стати техніку. Перехід учителя на цей етап об’єктом латентного осуду своїх ко- можна пов’язати із підготовкою ним лег і здобути у них неґативну оцінку. першого повного випуску учнів (це Отже, неоднозначність оцінок праці не обов’язково стосується керівни-
364 + Volume X, 2015 + цтва клясою, вчитель може повністю тоспроможности вчителя: індивіду- пройти курс шкільної програми із альний, особистісний та професій- дисципліни, яку викладає. При цьо- ний. При цьому автор зазначає, що му цей етап може бути скороченим, для майбутніх педагогів, на відміну якщо вчитель одразу викладає у різ- від тих, хто вже має досвід роботи, них паралелях клясів). Саме на цьому професійний компонент є потенцій- етапі вчитель найбільш активно ви- ним, не апробованим, тож у процесі являє себе у різних видах педагогіч- навчання студентів педагогічних ви- ної діяльности: як керівник кляси, як щих освітніх закладів слід зосеред- номінант у різного роду конкурсах, ити увагу на формуванні конкуренто- як педагог-організатор тощо. спроможности майбутніх учителів з Уміння учителя не лише про- позицій педагогіки індивідуальности. понувати нові ідей, застосовувати їх Отже, конкурентоспроможність у своїй діяльності, але і науково об- учителя залежить від багатьох фак- ґрунтовано оцінювати їх ефектив- торів, серед яких можна визначити ність та можливість передання ін- як професійну підготовку, так і осо- шим учителям (учитель-дослідник). бистісну спрямованість на фахове Цей етап визначається наданням зростання, інтерес до професії, про- учителю ролі наставника нових учи- фесійні амбіції, високий рівень сфор- телів, підвищенням статусности вчи- мованости особистісних якостей теля через присвоєння йому високих організованости, наполегливости, категорій, професійним визнанням, самопрезентації, а також працелюб- що виявляється у нагородженнях ности; умінь здійснювати рефлексію різного рівня. Однак саме на цьому та самокорекцію згідно з зовнішніми етапі можлива професійна стаґнація вимогами, що в перспективі виявля- учителя, що обумовлюється його не- ється у постійному самовдоскона- бажанням оволодівати інновацій- ленні. ними прийомами, навчатись чомусь Аналіз наукових праць із про- новому. Ризики таких застійних на- блем оцінки праці вчителя, рівня строїв досвідченого учителя можуть його професіоналізму, затребуванос- позначитись на професійній позиції ти на ринку праці, а також суспільної молодих учителів, які можуть наслі- думки суб’єктів педагогічної взаємо- дувати таку його досить неефектив- дії щодо образу очікуваного у школі ну поведінку. педагога дозволяє зробити висновки Таким чином, перехід учителя на щодо визначення особливостей його кожен із етапів розвитку його про- конкурентоспроможности, які вияв- фесіоналізму вірогідно має підвищу- ляється у сформованості компонен- вати його конкурентоспроможність, тів: але лише у тому випадку, якщо вчи- професійного, який виявля- тель визначається достатньо розви- ється у рівні сформованости профе- неною педагогічною спрямованістю, сійних компетенцій учителя (рівень працелюбністю, цікавістю до нового володіння фаховою дисципліною, у професії. сформованість методичної грамот- У дослідженні Аріни Власової [4] ности, здатність до педагогічної вза- визначаються компоненти конкурен- ємодії);
+ 365 + Spheres of Culture особистісного, що визначає Дулатовские чтения: В 3-х томах, Том особистісні характеристики, необ- 1: Материалы Международной научно- хідні у педагогічній діяльності, їх практической конференции, Костанай сформованість та динамічність; 2011, 422 с. поведінкового, який позна- 3. Бабанский Ю. К., Оптимизация учебно-воспитательного процесса, Мо- чається на активності вчителя у сква: Просвещение 1982, 192 с. професійному самовдосконаленні, 4. Власова А. А., Формирование кон- мобільності та самозміні згідно з зо- курентоспособности будущих педагогов: внішніми суспільними вимогами та диссертация ... кандидата педагогиче- системою особистісних цінностей. ских наук, Калининград 2002, 178 с. Сформованість цих компонентів 5. Вульфов Б. З, Харькин В. Н., Педа- виявляє рівень конкурентоспромож- гогика рефлексии (Взгляд на профессио- ности вчителя на ринку праці, його нальную подготовку учителя), Москва відповідність сучасним викликам 1999, 112 с. щодо самовдосконалення у профе- 6. Маркова А. К., Никонова А. Я., Психологические особенности индивиду- сії, його особистісної затребуваности ального стиля деятельности учителя, іншими суб’єктами педагогічної вза- «Вопросы психологии» 1987, № 5, с. 41- ємодії. 42. 7. Пріоритетінформ. Інформація Bibliography and Notes про ґімназію «Пріоритет», Web. 12.01.2014.
366 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Yuriy Kalichak
ORGANIZATION OF NEW TYPES OF PRESCHOOL INSTITUTIONS IN ARCADIY ZHYVOTKO’S PEDAGOGIC INHERITANCE
Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University, Ukraine
Abstract: Τhe article deals with the renowned Ukrainian educationalist Arakadiy Zhyvotko’s pedagogic inheritance, whose activity during the time of the Ukrainian peo- ple’s liberation movement in 1917 – 1920 was directed to the creation of new types of preschool educational institutions. His work resulted in the occurrence of an entire net- work of preschool institutions in Podolia (Podilia), organisation of a number of courses for preparation of the future teachers, and publication of pedagogical and children’s lit- erature. With that end in view the educator persistently addressed different educational institutions, institutions, and societies for help sending to them various reports, extended the appeals to citizens, brought up questions of preschool education in the local press. It was through his direct participation that a branched network of child care centres of dif- ferent types was created and the creation of state and public institutions providing orga- nizational, methodical and material support of preschool institutions, in particular – the preschool education section in Podolsk zemstvo and I. H. Pestalozzi Preschool Education Society, was initiated. A. Zhyvotko catered for didactic provision of the education process of the youngest Ukrainians, actively promoting the edition of the best samples of peda- gogical and children’s literature. For the popularisation of preschool education among intelligencia, teaching staff, and wide range of citizenry he delivered lectures, led discus- sions, organised the courses for workers of preschool institutions that assisted with the formation of public thought and helped implement the outlined tasks. Keywords: preschool teaching, preschool education, kindergarten, children’s maidan, nursery, reserve, teaching courses, Pestalozzi Preschool Education Society
The formulation and argumenta- Children of Ukraine”, as well as with tion of the problem’s topicality. In the the instructive-methodological let- present conditions of socio-economic ter of Ukraine’s Ministry of Education transformations in Ukraine a special and Science “On the Organisation of attention of the state and its scholars is Preschool Educational Institutions drawn to the problem of organisation (Groups) of Various Types” the reor- of the new types of preschool institu- ganisation of the already existing and tions, including the alternative ones, the creation of the new generation type that will enable bringing up new gen- of educational institutions with the erations of the youngest Ukrainians. necessary accounting for the social and In accordance with the require- economic family station is anticipated. ments of the national program “The In this same document the preschool
+ 367 + Spheres of Culture institutions for the realisation of the famous Ukrainian scientist’s activ- ideas of the outstanding pedagogues S. ity [4]. Recently there have appeared Rusova, M. Montessorі, V. Sukhomlyn- N. Lysenko’s research on the problems skyi a. o. are considered as innovative of the development of education in and alternative. Ukraine which mediately illuminate After taking into consideration of A. Zhyvotko’s pedagogical activity. His what has been already delivered, we cultural and educational activities have believe that the pedagogical inheri- partially become the study subject in tance of one of the founders Ukrainian the works of Yu. Boshik, Zh. Kovba, and national preschool education Arcady E. Nazarenko. As is certificated by the Zhyvotko (1890 – 1948), who dur- analysis of the archival material and ing 1918 – 1927 lived and worked in scientific literature, the question of Ukraine’s many regions (Slobozhansh- A. Zhyvotko’s contribution to the de- chyna, Podolia, Volyn’, Transcarpathia), velopment of the Ukrainian pedagogi- retains a great practical value. cal thought has yet been insufficiently In the beginning of the XXth century elucidated. the Ukrainian society endured a stage The aim of the article is the analysis of socioeconomic crisis, large-scale ref- of the content of A. Zhyvotko’s practi- ormation, and school restructurings, cal activities, which was directed at the that is, the processes which are also organisation of new types of preschool characteristic for the present day time. institutions in Podolia, and the gener- In our opinion, the pedagogical ideas of alisation of forms and methods of the A. Zhyvotko have not yet lost topicality work of preschool educational institu- in the contemporary conditions of the tions in Ukraine at the beginning of the Ukrainian preschool education devel- ХХth century. opment. The statement of the basic material. The analysis of scientific research- In his monograph Preschool education es. The aforementioned pedagogue’s (1926) the author submitted the clas- activity was highly appreciated by sification of teaching and educational such his prominent contemporaries institutions for preschool children. as Olexander Bilets’kyi, Ivan Ohiyenko The educator specified that different (Metropolitan Illarion), and Karlo Ko- types of preschool institutions should berskyi. Sophiya Rusova compared consider, first of all, the age of children A. Zhyvotko to Swiss educational re- and social conditions, amidst which he former Johann Heinrich Pestalozzi [2, discerned the difficult financial station 3]. The first professional magazine in of the poorest layers of the Ukrainian Ukrainian Halychyna (Galicia) “Ukrai- society, in particular – the peasants; nian Preschool Cause” (Lviv) called A. the constant employment of the par- Zhyvotko “the Ukrainian pioneer of ents with their work; the insufficiency preschool education” [8, 97]. of time devoted by them for bringing The Ukrainian and foreign scien- up of their children; the absence of the tists have hitherto referred to a small parents’ understanding of the correct amount of A. Zhyvotko’s works and accomplishment of this process, and so publications on him which display only on. He accentuated that under the cur- separate periods and directions of this rent living conditions of national pre-
368 + Volume X, 2015 + school education in Ukraine it is rea- cally – from 8 a.m. to 12 o’clock and sonable to create the following kinds of from 3 p. m. to 5 p. m. in summer and preschool children’s educational insti- from 9 a. m. to 2 p. m. in winter. Such tutions: schedule of their work is necessitated 1) nursery schools for infants (the by the required convenience in cater- crèches): ing the children of that age. The daily 2) kindergartens; routine of the kindergarten should ob- 3) children’s daily shelters (day ligatorily allot the time for hot break- nurseries); fasts and afternoon rest of preschool 4) children’s maidans; children. For this purpose special bed- 5) children’s colony; rooms with sleeping cots adjusted to 6) children’s museum. the children of this age should be pro- Αccording to A. Zhyvotko, there vided. – as an original consolidation of sepa- Earlier, in his article What are the rate educational institutions – should Children’s Shelters? (i. e. – Day Nurser- exist the “Children’s home”, in which ies. – Yu. K.), published by Kamianets- there should also function separate Podilskyi magazine “The Village” in educational institutions for tutors and 1919, A. Zhyvotko with more precision parents, namely: the central museum, specified the way in which the like es- experimental laboratory, constant ex- tablishments were to be organised: hibition of pedagogical literature, de- “children gather by the school which in vices store; equipment for the corre- summer stays vacant, or by one of the sponding setting of preschool institu- village houses, and they spend the day tions premises. there under the supervision of skilled The shelters for infants (they are people who love children and can cope usually referred to as the crèches) are with taking care of them, finding some- indispensable for the children of three thing to occupy their leisure and some- years of age whο can dwell in them ei- thing to teach them, feeding them in ther constantly or as long as their par- due time; these people, in the majority ents work employment would permit. of cases, are prepared for correct teach- The main task of the crèches’ activ- ing of children and appropriate treat- ity, according to S. Rusova, should be ment of them, and to aid these people this: “the healthy physical bringing up (nursery teachers) a nurse or assistant of the baby, the care and provision of is also invited supplementarily” [5, 6]. the inherent healthy life conditions of Eventually, the purpose of day nurser- the child”, and it should be attributed ies (“shelters”) is to supervise children with the obligatory observance of the of preschool age and bring up them corresponding sanitary and hygienic meanwhile their parents are at work. requirements [4, 84]. A daily nursery (Ukr. “zakhoronok” For children aged from 3 to 7 years means “shelter”) is created for chil- it is necessary to arrange kindergar- dren-orphans and those whose parents tens (day nurseries), these most wide- are very poor and are urged to work all spread types of preschool institutions. the time without a possibility not only Accoding to A. Zhyvotko’s recommen- to look after them, but even to support dations, they should function periodi- them on the whole. In summer such
+ 369 + Spheres of Culture children’s care centres move from cit- by A. Zhyvotko himself, who wrote in ies to villages and it is from them that his memoirs: “Having started to work children’s colonies evolve into which, on preschool education, I encountered where possible, they accept children with a commonplace then phenom- from other preschool educational in- enon – the total unpopularity of the stitutions. preschool cause not only among large Children’s maidans are also ar- sections of the public, but also among ranged in summer, mainly, where the intelligencia in general and teach- there is no opportunity yet to organise ing personnel in particular. In all the kindergartens, particularly in cities, Podolia a question of preschool educa- because in villages its function can be tion was fully new and not only in its carried out by day nurseries (“shel- real state (on the whole Podolia land ters”). Children who are nurtured in just then the first kindergarten had these institutions are engaged mainly been opened), but also theoretically” in the open air on a specially equipped [13, 434]. for that purpose playground, which in The department of preschool due course can easily be transformed education during that period was the into a permanently operating kinder- youngest subsection in the structure garten. of Podolsk zemstvo. From the very A. Zhyvotko recommended that a beginning of its establishment (April, children’s museum should remain un- 1918) there rose a problem of the der the maintenance of the children search for highly-skilled staff able, themselves. They can collect the neces- primarily, to develop organizational sary material during their wanderings, activity [7, 7]. It was with this aim create with their own hands some sep- in view that Podolsk zemstvo invited arate exhibits for it at their fancy-work A. Zhyvotko to head the new depart- classes, and invite kids from other pre- ment. This fact testifies to the recog- school educational institutions. nition of him by his contemporaries The educator thought it necessary as a skilled expert in preschool educa- that before the admittance of children tion. As a consequence, there at once to preschool institutions an inquiry appeared a great many priorities: it of the parents and children should be was necessary to rally in the depart- conducted for the purpose of acquain- ment the experts with corresponding tance with the child and his \ her en- education, constantly to conduct the vironment. The inquiry could be three- propagation of the idea of preschool fold: a) the child at the age of an infant; education, to start the organisation b) the child aged for a preschool edu- of educational institutions for chil- cational institution; c) the information dren , and, last but not least, to find on parents. the material means for their creation. In 1918 in Ukraine and, more par- In his report to the zemstvo On the ticularly, in Kamianets-Podilskyi the Work of the Department of Preschool organisation of educational institu- Education and its Expenses Account tions for the youngest citizens of the A. Zhyvotko defined the following ba- newly established Ukrainian State was sic lines of activity of the headed by but an embryo. Τhis fact is confirmed him subsection:
370 + Volume X, 2015 + – preparation of national staff for Zhyvotko subsection was attached to work in kindergartens and day nurser- the extra-scholastic education depart- ies; ment [5, 11]. – working out of projects, plans, Warranted by the LEA’s support, and instructions for preschool educa- the scientist the very next week pre- tion workers; pared and submitted for approval one – realisation of general manage- more document – Οn the Organisation ment of the teaching and educational of Preschool Education on the Prov- process in preschool education institu- ince’s (Gubernia’s. – Yu. K.) Territory. tions for the youngest; In it A. Zhyvotko with his inherent – organisation of a whole network sequence and persuasiveness proved of preschool institutions, including in the necessity of creation of child care the countryside; centres. In the document he stressed – effectuation of a demonstrative that preschool education did not find children’s library and a museum of support among the wide range of Ka- children’s products; mianets-Podilskyi’s citizens. He con- – conducting conversations, lec- sidered as the reason for such a situ- tures, and convening congresses for ation the lack – on behalf of the so- workers of preschool institutions [5, ciety – of understanding of the tasks 10]. and values of the initial link of edu- From the estimate of the expenses cation for the future of the Ukrainian made by A. Zhyvotko we learn about State. Besides, preschool education such lines of activity of his depart- was taken for a, kind of, charitable ment of preschool education, as the ac- business, luxury or even the means to quaintance with the foreign advanced relieve the work of parents. Even the pedagogical experience, publishing of intelligencia themselves was indiffer- textbooks, children’s books and an- ent to public education of preschool nals by their own efforts, support of children. Considering the real station the local initiative of creation of pre- of the matter, A. Zhyvotko remarked: school centres. And all that ought to “Preschool education at the dawn of have been carried out by 8 serving of- new life of the people should turn ficers: the manager, his assistant, four from theories, thoughts, reasons, instructors, accountant, and secretary. and dreams to the reality, thoughts Interestingly, the project’s financing should pass into life. Ukraine must (according to A. Zhyvotko’s plan, it follow the way to victory over all the was 174 000 roubles – a considerable obstacles for the education of true by then sum) was executed half by the citizens, who are sure in their own Ministry of National Education of the strength and love the right, truth, and UNR government and half by the pro- their native land” [5, 12]. vincial zemstvo. To specify, the project According to the pedagogue’s plan, of the pedagogue found unanimous ap- in each district of Podolia it was nec- proval and was confirmed at a session essary to open at least three kinder- of the zemstvo’s educational commis- gartens and five day nurseries. That sion on March, 23rd, 1919; also, – by was the number of child care cen- a separate decision, – the headed by A. tres, which, according to the scientist,
+ 371 + Spheres of Culture would be sufficient for meeting the addressed the local Prosvita society in minimum requirements of the popula- an attempt to receive the answer to a tion. In other words, 39 kindergartens couple of questions, namely: whether and 65 day nurseries should have been Prosvita society intends to co-operate functioning in the region. At the same with the zemstvo in organising kinder- time, A. Zhyvotko had to appoint 12 gartens and nurseries, whether it can grants for the future students of pre- allow the corresponding expenditure school education in Kiev. The total sum for this purpose, and whether or not of financing for the organisation of ed- the explanatory work concerning pre- ucation of the youngest citizens in Po- school education among the public was dolia equaled 722 250 roubles. It was performed [7, 7]. provided from the funds of the Minis- Thanks to A. Zhyvotko’s efforts try of National Education, provincial and the participation of department and district zemstvoes [5, 13]. of preschool education workers, as As a necessary condition of teach- well as to the support of the national ing work in preschool education at its town council in the spring of 1919 in initial stage was the acquaintance with Kamianets-Podilskyi the first in Po- this new business of wide circles of cit- dolia short-term (monthly) preschool izens, A. Zhyvotko began his work with education courses were organised, lecturing, and not only in Kamianets- which enlisted persons with second- Podilskyi, but also in other towns of ary education and graduates of teacher the province. training seminaries. All in all, 18 listen- In Balta they listened to his lecture ers assented to attend, but only eleven Preschool Education and the People’s took the courses of which six imme- Revival, he also delivered several lec- diately started to work with children. tures in Mohyliv, among which there The program of the courses included were such: Historical Development of the lectures on such themes: History of Preschool Education, Practical Problems Preschool Education, Narrating, Enter- of Preschool Education in the Ukrainian tainments (lecturer A. Zhyvotko), The Village, and Review of the Ukrainian Lit- Main Bases of Preschool Education (S. erature for Children [13, 436]. Rusova), Handwork (S. Blekher), Sing- More to that, the educationalist ing (I. Moskvychiw) [13, 438]. Besides, persistently addressed for help to dif- a practical training in preschool cen- ferent organisations, establishments, tres was given for the course students. societies, he sent to them various re- In the end of their training they carried ports, extended appeals to the public, out handwork tasks, provided enter- raised questions of preschool edu- tainments for children, and submitted cation in the local press (magazines their own reviews of the literature for “Education” and “The Village”, newspa- children. pers “Life of Podolia” and “Our Way”), Under the conditions of unstable aiming to propagate it and excite in- political situation, when the power in terest to it in those not indifferent to the city alternated several times, the the destiny of the youngest children. organisation of long courses for the From the pages of magazine “The Vil- preparation of preschool education lage” A. Zhyvotko with the open letter workers was not possible.
372 + Volume X, 2015 + Account for the increasing require- members and to propagate it among a ment for tutors, A. Zhyvotko addressed wider circle of teachers and parents” the provincial zemstvo with the re- [13, 478]. quest to assist in the organisation of On the society’s initiative a joint long courses for training preschool session of the American Red Cross education to teachers. The plan of the workers and representatives of the courses anticipated the training of 30 population of Kamianets-Podilskyi participants within a six months pe- took place in the end of March, 1920. riod, including the Christmas and Eas- The city’s Ukrainian community was ter vacations. Enclosed in the list of the represented, in particular, by S. Ruso- suggested by A. Zhyvotko lecture sub- va (the Ukrainian Red Cross) and jects there were such: preschool edu- A. Zhyvotko (Pestalozzi Preschool Edu- cation, child psychology, literature for cation Society). At this meeting it was children, child age pedagogy, general decided to supply the children, includ- psychology, natural history, singing, ing those from the Ukrainian families, handwork, child sports and dances, 3000 hot breakfasts every day [5, 3]. drawing, medical aid, hygiene, – the to- From that time kitchens began to op- tal amounting to 560 hours by calcula- erate in the Pidzamche and Rus’ki Fil- tion of 4 hours per day [5, 22]. Howev- varkys, which served the organised by er, A. Zhyvotko’s plans to organize such the Pestalozzi Preschool Education So- preparatory teaching courses failed to ciety. It was a significant help for child be realized care centres which fostered children In the spring of 1919 two desolat- from poor Ukrainian families. ed children’s shelters passed into the In May of the same year the society department of preschool education’s opened two more children’s maidans control. By November 3, 1919 under in the area – in the New Plan and Polish the control of the department of pre- Filvarkys, intending to transform them school education there already were in due course into kindergartens. The eight child care centres: in Kamian- total number of the children involved ets-Podilskyi, Liantskorun’, in villages in training and education made up ap- Kadіїvka, Udrіїvka, Bahovytsia, and proximately 150 persons [6, 4]. New Ushytsia. As to the children’s shel- On July 6, 1920 the society ar- ters, they continued to function. Over ranged one more children’s maidan in 120 children constantly were pres- Kamianets-Podilskyi. The classes, con- ent in those institutions. Eight tutors, ducted during two months by those who had finished professional training after the preschool education courses, courses, worked with them [14, 9]. were visited by 50 preschool children Beginning from 1920 in Kamian- [11, 3]. ets-Podilskyi, – due to A. Zhyvotko’s On August, 20 – 24 the society direct participation, – the “Bulletin” proceeded with the organization of of the Pestalozzi Preschool Education an exhibition of children’s works. The Society in the circulation of 30 copies following lectures were read there: A started to be published twice a month. Child and the Community, Development The purpose of its edition was of Creativity in Children’s Education, “to assist the solidarity of the society and The New School in Belgium (by S.
+ 373 + Spheres of Culture Rusova), Preschool Education in Po- citizens. It seems reasonable to make dolia and Religion in Child’s Education a successive use of some separate of (by A. Zhyvotko); The Handicapped these actions in the uneasy modern Children and the Work with Them (by I. living conditions of the Ukrainian Sokolians’kyi). The success of the exhi- State with the direct participation in bition, which was visited by fare more them of volunteers, activists, the not than 1000 persons, surpassed all the indifferent people, and also parents expectations of its organizers. Besides, with an energetic vital position and ir- it assisted in establishment of con- resistible desire to be of help in educa- tinuous connections with Proskuriv tion of the growing generation. (nowadays – Khmelnytskyi) and Ushyt- Conclusions. The chief arguments sia where the organisations of the soci- of A. Zhyvotko’s concept of Ukrainian ety’s own branch offices was soon initi- preschool education bear progressive ated [11, 3]. tendencies of the advanced European During two years the Pestalozzi pedagogical science. In general, it testi- Preschool Education Society, created fies to the westernization of Ukraine’s by A. Zhyvotko, was successfully en- pedagogy, which traditions underwent gaged in education of the youngest chil- improvements during the ХХ century. dren (in 1920 in five child care centres In the contemporary conditions of es- 358 children were catered for [15, 1]), tablishment of the new educational in organisation of preschool education standards and Ukraine’s integration courses and in various actions direct- into the European continuum the unbi- ed to propagation of preschool cause ased interpretation, critical reconsid- among the Ukrainian people. Under eration and creative use of the Arcadiy A. Zhyvotko’s care by the end of 1920 Zhyvotko’s inheritance will be helpful there were 12 preschool institutions in the solution of the problem of cre- which embraced up to 600 children. ation of the new types of preschool Training and education of children was institutions, while the proper refer- also practiced on the children’s maid- ence to the cherished by him concept ans. of Ukrainian preschool education will Constantly working in the condi- catalyse a new approach to the organ- tions of economic difficulty, absence isation of teaching and education of of financing from the state, insuf- preschool children. ficient material aid from either the The prospects for the further re- zemstvo, or the local Prosvita soci- search. The suggested publication does ety, A. Zhyvotko tried to plan actions not settle all the aspects of the prob- which would help to get the neces- lem under consideration. Much of A. sary means for normal activity of pre- Zhyvotko’s life and work, especially school institutions. The pedagogue his pedagogical activity in emigration, continuously called various Ukrainian particularly, in the Ukrainian Mykhailo establishments, organizations, societ- Drahomanov Pedagogical Institute in ies, and the community altogether to Prague, and his journalistic and pub- assume an attentive attitude to the lishing activities still remains insuffi- question of financial support of educa- ciently investigated. tional establishments for the youngest
374 + Volume X, 2015 +
Bibliography and Notes (А. П. Животко), [y:] Українське Дошкіл- ля, Львів 1938, Число 7-8, с. 97-99. 1. “Бюлетень” Товариства До- 9. Русова Софія, Мої спомини, шкільного Виховання ім. Пестальоці №1, Львів: Видавнича кооператива “Хорти- [y:] Наш Шлях, Кам’янець на Поділлю ця” 1937, 234 с. 1920, Ч. 44, с. 3 – 4. 10. Русова Софія, Ріпка – казка- 2. Державний архів Тернопільської п’єска (рукопис) Арк. Животка / Критика области, Фонд 348 (Товариство “Про- та бібліографія, [y:] Освіта, Кам’янець світа”), Опис 1, Справа 15, Арк. 1-56. на Поділлю 1919, № 6, с. 29. 3. Державний архів Тернопільської 11. Товариство ім. Пестальоці / области, Фонд 348 (Товариство “Про- Наша школа, [y:] Наш Шлях, Кам’янець світа”), Опис 1, Справа 28, Арк. 1-41. на Поділлю 1920, Ч. 79, с. 4. 4. Державний архів Тернопільської 12. Центральний державний ар- области, Фонд 348 (Товариства “Просві- хів вищих органів влади та управління та”), Опис 1, Справа 353, Арк. 1-3. України у Києві, Фонд 3560, Опис 1, Спра- 5. Державний архів Хмельницької ва 39, Арк. 1-58. области, Фонд 260 (Подільської ґубер- 13. Центральний державний ар- ніальної народної управи), Опис 1, Спра- хів вищих органів влади та управління ва 3, арк. 1-13. України у Києві, Фонд 3560, Опис 1, Спра- 6. Допомога сніданками україн- ва 58, Арк. 1-490. ським дітям / Місцеве життя, [y:] Наш 14. Центральний державний ар- Шлях, Кам’янець на Поділлю 1920, Ч. 56, хів вищих органів влади та управління с. 4. України у Києві, Фонд 3560, Опис 1, Спра- 7. До товариства “Просвіта”, [y:] ва 59, Арк. 1-20. Село, Кам’янець на Поділлю 1920, № 9, 15. Центральний державний ар- с. 7. хів вищих органів влади та управління 8. Остапович Михайло, Україн- України у Києві, Фонд 3560, Опис 1, Спра- ський піонір дошкільного виховання ва 61, Арк. 1-132.
+ 375 + Spheres of Culture
376 + Volume X, 2015 +
Politology
+ 377 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Vitaliу Kotsur
ETHNOPOLITICAL CONFLICTS WITHIN POLITOLOGICAL DISCOURCE
Institute of Political and Ethno-National Research of the National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine
Віталій Коцур
ЕТНОПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ У ПОЛІТОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ
Abstract: Some theoretical and methodological groundwork of ethnic political stud- ies and social conflict resolution, which is used while studying ethno-political conflicts, is analyzed in this article. The role of theoretical inheritance of ethnic politologists and conflict resolution analysts is shown in order to specify concept-theoretical grounds of investigation of nature, essence, matter and peculiarities of ethno-political conflicts. Alongside with classists of political science such as Aristotle, M. Veber, G. Vico, T. Hobbes, N. Machiavelli, K. Marx, A. de Tocqueville etc., the problem of conflicts became one of the key points in scientific works of famous west political theorists of twentieth century: R. Darendorf, Е. Durkheim, D. Easton, A. Lijphart, V. Pareto, T. Parsons. Institutes of Academy of Science and leading universities became, in particular, centres of relative researches in Ukraine. Keywords: conflict, ethno-political conflict, investigation, Ukraine, ethno-conflictual factors, ethno-national communities, ethnos
Етнополітичні конфлікти упро- вою. Найчастіше етнічні конфлікти довж століть є частиною і помітним виникають у державах імперського чинником історії людства. Етнічна типу з різнонаціональним населен- багатоскладовість населення пля- ням, у певних випадках вони при- нети загалом і окремих держав, зо- зводять до розпаду таких держав. крема, зумовлює іманентність еко- Сформовані після того нові державні номічних, соціяльних, політичних, утворення нерідко «успадковують» культурних, релігійних та інших про- етноконфліктні чинники держав-по- тиріч між суспільними суб’єктами – передниць і продукують власні. носіями етноспецифічних потреб та Відомо, що загострення етно- інтересів. За певних умов ці проти- політичних протиріч було однією з річчя виявляються як соціяльні кон- чільних причин руйнації СССР. У про- флікти з виразною етнічною складо- цесі та після цієї руйнації постали 15
378 + Volume X, 2015 + окремих держав. У них усіх продо- Будь-який конфлікт має типову вжився, а в окремих випадках набув структурно-змістову форму, осно- конфліктних форм властивий остан- вними елементами якої є: 1) суб’єкти нім рокам існування Совєтського со- конфлікту; 2) об’єкт конфлікту; юзу процес політизації етнічности. 3) предмет конфлікту; 4) конфліктна Яскравим прикладом став конфлікт свідомість; 5) конфліктна поведінка. у Придністров’ї, Абхазії, Нагірному Щодо етнополітичного конфлікту, то Карабасі та Чечні. Проте 2014 р. став до його суб’єктів, на думку О. Карту- переломним і для України. Неправо- нова, належать: «1) етнічно та полі- мірна анексія Криму Російською Фе- тично свідома людина; 2) етноси, на- дерацією та збройне протистояння ції, корінні народи та етнонаціональ- на Донбасі набувають рис етнополі- ні меншини; 3) етнонаціональні ор- тичного конфлікту. Саме тому аналіз ганізації, об’єднання та рухи; 4) дер- феномену етнополітичного конфлік- жава та її органи» [7, 501]. Об’єктом ту є актуальною проблемою сучасної конфлікту зазвичай виступають кон- політичної науки, адже правильне кретні матеріяльні або духові цін- розуміння сутности конфлікту є од- ності, що їх домагаються конфлікту- нією з передумов його вреґулюван- ючі сторони. В етнополітичному кон- ня. флікті об’єктом виступає «політична Проблематика соціяльно-полі- влада, матеріяльні й духові цінності тичного конфлікту має давні тра- учасників конфлікту (земля, людські диції в історії політичної думки. та природні ресурси, культура, мова З’ясуванням природи конфліктів за- та ін.)» [7, 501]. ймались клясики політичної науки Основою будь-якого конфлікту, у Арістотель, М. Вебер, Д. Віко, Т. Гоббс, тому числі й етнополітичного, є його Н. Мак’явеллі, К. Маркс, А. де Токвіль предмет, що тлумачиться як пробле- та ін. Проблема конфліктів стала од- ма (реальна чи вигадана), що спри- нією з центральних і в у наукових чинила конфлікт. За О. Картуновим, працях відомих західних політич- предметом етнополітичних конфлік- них теоретиків ХХ ст. Р. Дарендорфа, тів є «намагання людини, етнонаціо- Е. Дюркгайма, Д. Істона, А. Ляйпгар- нальних спільнот, суспільства та дер- та, В. Парето, Т. Парсонса. жави створити найбільш сприятливі Останнім часом проблема етно- умови для свого існування й розви- політичного конфлікту набула сер- тку» [7, 501]. йозного змістового і формалізова- Отже, етнополітичний конфлікт ного наповнення, особливо в аспекті – це відмінність, зіткнення інтересів, визначення поняття «етнополітич- цілей різних етносуб’єктів (етносів), ний конфлікт» та його типології. Се- націй, етнічних (національних) мен- ред дослідників, які актуалізують цю шин, корінних народів, етнонаціо- проблему в українській етнополіто- нальних організацій, рухів між собою логії слід назвати О. Антонюка, І. Зва- та з інтересами й цілями держави, її рича, О. Картунова, А. Кіссе, В. Коти- органів в етнополітичній сфері. Ет- горенка, О. Кривицьку, О. Майбороду, нополітичний конфлікт, на відміну О. Маруховську, С. Римаренка, Ю. Ри- від міжетнічного конфлікту, харак- маренка, Г. Перепелицю. теризується більшим рівнем, масш-
+ 379 + Spheres of Culture табом, гостротою, сферою виник- словами, створюється «розрізнена нення, труднощами реґулювання. За одноманітність», необхідна, як зау- всієї різноманітности тлумачень суті важує Г. Арендт, для зміцнення тота- конфліктів, загальним для них є ви- літаризму [1]. Натомість у демокра- значення, що основою соціяльно-по- тичній системі особи, які усвідомлю- літичного конфлікту є суперечність, ють свою приналежність до певної зіткнення. Суб’єктами конфліктів етнічної групи, нації, мають право можуть бути індивіди, малі та великі на власне структурне оформлення, соціяльні групи, організовані в соці- на захист своїх прав та інтересів, на яльні (політичні, економічні та інші представництво в органах державної структури), об’єднання, які виника- влади [2, 188]. ють на формальній та неформальній В мовах тоталітарної системи основі у вигляді політизованих соці- практикується цілий комплекс дій яльних груп, економічних, політич- та заходів, спрямованих на «заморо- них, етнічних груп тиску, криміналь- жування» об’єкта етнополітичного них груп, які домагаються певних конфлікту. По-перше, існують певні цілей [3, 210]. теоретичні підвалини, зокрема – то- Щодо форм прояву конфлікту, то талітарна ідеологія з її загальною в науковому середовищі превалює настановою на принципову безкон- думка про відмінності етнополітич- фліктність суспільного ладу, який за- них конфліктів у демократичній та хищається та обґрунтовується нею. тоталітарній політичній системах. По-друге, поняття «націоналізм» на Більшість дослідників переконані у офіційному рівні набуває винятково тому, що на відміну від демократич- неґативного тлумачення і розгляда- ної форми правління, в умовах тота- ється суто в межах конфронтаційної літарної політичної системи, етно- конструкції «інтернаціоналізм – бур- політичний конфлікт має латентну жуазний націоналізм». форму, позаяк в основі тоталітариз- Зрозуміло, що з подібними ідей- му є насильницьке впровадження но-теоретичними поглядами вести колективістського світогляду, не- мову про глибоке пізнання сутнос- сприйняття концепції національно- ти етнічних проблем неможливо. В культурної автономії, прагнення до СССР, державі тоталітарного типу, усунення національних бар’єрів і по- було оголошено про створення нової будови життя на принципах інтерна- історичної спільноти – «совєтського ціоналізму, а також наявність потуж- народу», в якій вже відбулося реаль- них і керованих силових структур, не зближення усіх націй і народнос- потенційно спроможних «вгамува- тей на ґрунті соціялістичної суспіль- ти» будь-який конфлікт. ної свідомости, комуністичних цін- В умовах тоталітарної системи ностей та ідеалів. Існувала офіційна соціяльна маса, неоднорідна у ба- доктрина дружби народів СССР, яка гатьох відношеннях, у тому числі й сприяла мирному співіснуванню на- етнічному, не отримує «офіційного» родів. В сукупності це дозволило на дозволу на створення структурно певний час штучно загальмувати оформленої групи, що усвідомлює етнічні та національні прагнення по- свою несхожість з рештою. Іншими ліетнічного складу населення СССР.
380 + Volume X, 2015 + Цей своєрідний феномен відзначав ворогуюча сторона “віддзеркалю- Й. Шумпетер у праці Капіталізм, со- ється та оцінюється суб’єктивно, ціялізм і демократія, коли писав, викривлено, крізь призму таких по- що «навіть якщо групові прагнення нять, як «ворожість», «зло», «нена- сильні і чітко визначені, вони зали- висть», «аґресивність», «антигуман- шаються прихованими часто впро- ність», «шкода», «неповноцінність», довж десятиліть», однак лише доти, «підлість». Формування «образу «доки їх не покличе до життя якийсь ворога» здійснюється як на повсяк- політичний лідер, перетворюючи на денному, так і на ідеологічному рів- політичний чинник» [11, 351]. ні” [6, 31]. Найбільшої ефективности Правоту Й. Шумпетера підтвер- застосування технології створення див розпад СССР, якому передувало образу ворога, яка використовується пробудження національних рухів у у політичних цілях, набула в тоталі- “союзних” республіках, спричинене тарній системі. «Образ ворога, – за- політикою перебудови. Розпад СССР значає О. Кривицька, – здавна влада супроводжувався різкою дестабі- застосовує для відвернення уваги лізацією в галузі міжнаціональних, невдоволених мас від неефектив- міжетнічних взаємин, що, зрештою, ности державної політики. Образ во- призвело до гострих, навіть зброй- рога – це той інструмент, що змушує них конфліктів на міжетнічному та людей забути про внутрішнє невдо- міжнаціональному ґрунті. Предме- волення, згуртуватися навколо ліде- том етнонаціональних конфліктів на рів» [4, 45]. постсовєтському просторі стали, го- Таким чином, у тоталітарному ловним чином, території, які вольо- суспільстві складається парадок- вим рішенням комуністичного цен- сальна ситуація: з одного боку, на тру в Москві були передані до складу ідеологічно-теоретичному рівні воно національно-державних утворень проголошується безконфліктним, без урахування етнічного чинника, а з іншого – відбувається активний згідно з принципом «поділяй і воло- процес формування «образу воро- дарюй!». Саме етнічний чинник звів га», який і має стати стимулятором нанівець усі зусилля ідеологів кому- активности конфліктної свідомости. ністичного режиму, спрямовані на Створення «образу ворога», особли- закріплення у суспільній свідомості во внутрішнього, для тоталітарної концепту «єдиного совєтського на- влади стало зручним і дієвим інстру- роду». Перемогла, таким чином, одві- ментом придушення будь-яких проя- чно притаманна соціюму конфліктна вів етнонаціональної свідомости. Під свідомість. гаслом боротьби з «ворогами наро- На думку дослідника етнополі- ду» відбувалося безпрецедентне по- тичних конфліктів Г. Перепелиці, для рушення етнічних та національних конфліктної свідомости характерна прав, рівноправ’я у міжетнічних та наявність, властивого лише їй, специ- міжнаціональних стосунках, що мало фічного ідеального утворення – «об- прояв не лише в культурно-духовій разу ворога» у формі певних сприй- та духовній, але й у політичній сфері. нять, уявлень і світоглядних збочень Отже, є підстави стверджувати, про іншу сторону. В «образі ворога» що за тоталітарної системи в СССР
+ 381 + Spheres of Culture склались реальні умови для виник- територій. Розрив у показниках рів- нення конфліктної свідомости в ет- ня життя між високорозвинутими і нополітичній сфері, однак репресії, периферійними реґіонами може тлу- «чистки» та інші силові методи, а мачитися в термінах панування і під- також «ідеологічна обробка» насе- порядкування: один народ «сидить лення утримували їх у зародково- на шиї іншого» та експлуатує його латентному стані. Розпад СССР «роз- сировинні й людські ресурси. Цей морозив» конфліктну свідомість і, арґумент використовується полі- відповідно, сприяв наростанню кон- тичними елітами як найважливіший фліктної поведінки, спровокувавши фактор етнічної мобілізації групи. низку міжетнічних та етнополітич- Згідно з модернізаційним під- них конфліктів. ходом, перехід до сучасної ринкової Проводячи на офіційному рівні економічної моделі породжує конку- унікальну політику культивування ренцію між етнічними групами за ви- етнонаціоналізму, совєтське керів- користання ринкових можливостей і ництво фактично викувало зброю доступ до найефективніших видів ді- для знищення СССР. Прикметно, що яльности. До цього необхідно додати, відомий американський совєтолог що спроба прискореної модернізації Річард Пайпс ще у 1976 році на між- супроводжується руйнуванням со- народній конференції Національнос- ціяльної структури, зростанням без- ті і націоналізм в СССР передбачив робіття. У поліетнічному суспільстві майбутній розпад СССР саме з етніч- криза загострює конкуренцію груп них причин [9, 23–24]. Адже як тіль- за робочі місця, власність, державну ки поліетнічна система набуває зміс- підтримку. Це є поживним ґрунтом ту «багатонаціональної держави» (як для проявів як побутового, так і по- це було в СССР), вона приречена на ліетнічного націоналізму. постійну боротьбу з відцентровими Для визначення причин появи внутрісистемними силами, дія яких етнополітичних конфліктів часто може призвести до розпаду держави. використовується статусно-групо- Лідери етнонацій прагнуть до сецесії вий підхід. Згідно з ним, етнос має і створення власної «національної можливість порівнювати свій ста- держави», позаяк, як цілком слушно тус із становищем інших груп, ви- зазначав В. Лєнін, «утворення націо- користовуючи такі показники, як нальної держави є тенденцією вічно- тривалість життя, народжуваність го національного руху» [5, 385]. і смертність, обсяг суспільних благ, У сучасній політичній науці іс- що отримує етнос в цілому або його нують різні теоретичні підходи щодо окремий представник, можливість пояснення причин етнополітичних розвивати власну культуру, пред- конфліктів: неомарксистський, мо- ставництво у професійно-клясових дернізаційний, статусно-груповий, групах та у структурах влади, обсяг культурно-плюралістичний, цінніс- політичних прав, політичного суве- ний, інструментальний тощо. ренітету. Низький статус породжує Неомарксизм бачить причину психологічний стан меншовартости і національного і реґіонального сепа- стимулює рухи, спрямовані на зміну ратизму у нерівномірному розвитку статусу.
382 + Volume X, 2015 + Згідно з культурно-плюралістич- - проживання на території дер- ним підходом міжетнічні конфлікти жав меншин, що бояться стати мар- невідворотні, якщо у межах однієї ґіналізованими; політичної системи об’єднуються - зв’язок меншин певної держави дуже різні за етнокультурними озна- з діяспорою в інших державах [12]. ками народи. Процеси культурної Виходячи з вищезазначеного, уніфікації провокують захисний на- очевидно, що дослідження причин ціоналізм – бажання зберегти свою етнополітичних конфліктів вимагає самобутність. багатофакторного аналізу, тому що У сучасній етнополітології попу- при виникненні конфліктів відбува- лярним є ціннісне пояснення етніч- ється нашарування одних ситуацій них конфліктів. Згідно з точкою зору на інші. американського політолога Семуеля Поряд з названими, причинами Гантінґтона, висловленою у праці Зі- конфліктів можуть стати: ткнення цивілізацій, найбільш гострі - історична спадщина міжетніч- конфлікти сучасного світу відбува- них відносин: війни між народами, ються по лініях культурних (цивілі- нанесені образи, випадки депортації заційних) відмінностей між етніч- народів; ними та релігійними групами. Такі - самовільне проведення кордо- конфлікти, за Гантінґтоном, запро- нів, що не співпадають з кордонами грамовані у суспільствах так званого розселення етносів; «розколотого» типу, тобто таких, які - насильницьке включення тери- об’єднують у своєму складі населен- торії етносу в іншу державу; ня, що належить до різних цивіліза- - відсутність реальних умов для цій, наприклад, ісламської та христи- розвитку національної культури, на- янської, ісламської та юдаїзму тощо вчання рідною мовою; [10]. - нав’язаний «патерналізм», полі- Згідно з інструментальним під- тика, в основі якої лежить уявлення ходом, націоналізм розпалюється лі- про архаїчність способу життя ма- дерами та елітами, які у боротьбі за лого народу і спроба привити йому сфери економічного і політичного культурні зразки розвинутого наро- впливу застосовують всі методи для ду; етнічної мобілізації, використовую- - стереотипи неґативного сприй- чи для цього етнічні символи, гасла няття іншого народу. культурного відродження та держав- Найчастіше причиною етнополі- ного суверенітету. тичного конфлікту є етнотериторі- Часом для пояснення причин яльні спори та суперечки. У багатьох виникнення конфліктів дослідники випадках такі конфлікти виника- вдаються до так званої «тріяди Бру- ють через прагнення еліти етнічної бейкера», згідно з якою посиленню спільноти створити власну державу. ризику етнополітичних конфліктів Іншою причиною етнополітичної сприяє поєднання трьох чинників: конфліктности є боротьба за ресурси - суспільство, що націоналізу- і власність. ється, яке недавно здобуло незалеж- Одна із загальноприйнятих ти- ність; пологій передбачає поділ етнополі-
+ 383 + Spheres of Culture тичних конфліктів за особливостями - етнополітичні конфлікти – не суб’єктів сторін, що конфліктують. тільки і не стільки конфлікти інтер- Виокремлюють конфлікти між етніч- есів, скільки конфлікти ідентичнос- ною групою та державою (Абхазія, тей, оскільки участь у конфлікті пе- Нагірний Карабах, Країна басків в реважно на основі групових мотивів Еспанії) та конфлікти між етнічни- обов’язково передбачає ототожнен- ми групами (сербамии та албанцями ня людини з групою, що бере участь к Косовому; кирґизами і узбеками в у конфлікті, її етнічну ідентифікацію; Ошській області Кирґизстану). - політичний конфлікт у процесі Також етнополітичні конфлік- його розгортання часто набуває ет- ти поділяють за сферами проявів та нічної підстави. Так, конфлікти по- причинами виникнення на етноте- літичних еліт різного рівня, напри- риторіяльні, етноекономічні, етно- клад, державного і реґіонального, культурні, етнорелігійні, етнопсихо- можуть виникнути як ресурсні; логічні, етноісторичні тощо. - внаслідок надмірної емоцій- Будь-який етнополітичний кон- ної складової етнічної ідентичности флікт, як форма соціяльно – політич- етнополітичні конфлікти відрізня- ного конфлікту, крім специфічних ються високим рівнем ірраціональ- особливостей, відзначається низкою ности, що виражається у значному закономірностей. Український полі- потенціялі аґресивности, ненависти толог М. Примуш, визначачи основні та ворожости сторін конфлікту та закономірності етнополітичних кон- вибору стратеґії взаємодії, що дале- фліктів, наголошує, що: ко виходять за рамки раціонального - переважна більшість етнічних усвідомлення інтересів; конфліктів мають політичну складо- - специфічною характеристикою ву, тобто більшою чи меншою мірою динаміки етнополітичного конфлік- вони є етнополітичними; ту, пов’язаною з його ірраціональ- - в одних випадках етнічність ністю, є значний потенціял ескалації може бути лише «камуфляжем» по- конфлікту і, як правило, швидка його літичної боротьби, в інших – мова ескалація; може йти про «зворотний камуф- - для етнополітичних конфлік- ляж», коли за політичними гаслами тів характерне повне домінування і деклярованими цілями приховуєть- деструктивного потенціялу над його ся гострий етнічний конфлікт; конструктивною складовою, оскіль- - етнополітичні конфлікти пе- ки сторони конфлікту, як правило, реважно мають статусну природу: існують у різних системах «ціннісних предметом таких конфліктів найчас- координат»; тіше буває політичний статус етніч- - практично у всіх випадках етно- ної групи, тому однією з найважливі- політичні конфлікти багатофактор- ших причин розгортання конфлікту ні, мають декілька об’єктів конфлік- стає зміна взаємодії етнічних груп ту та проблемних зон, наприклад, або середовища цієї взаємодії, при територіяльна суперечка, проблеми якій економічний або політичний політичного або соціяльно – еконо- статус однієї з них сприйматиметься мічного статусу етнічної групи та ет- її членами як неприйнятний; ноконфесійні суперечності;
384 + Volume X, 2015 + - через названі й неназвані при- цесу, а стають тільки духово-куль- чини етнополітичні конфлікти важ- турними феноменами життя суспіль- ко піддаються вирішенню, оскільки ства. Отже, етнічна ідентичність ін- виникає надзвичайно складне за- дивіда за подібних обставин жодним вдання знайти шляхи задоволення чином не впливає на обсяг політич- як нематеріяльних інтересів, так і ви- них прав, свобод та обов’язків його мог підвищення статусу, повернення як громадянина. «одвічних» територій, розширення Загалом же політична практика економічних можливостей, більшо- показує, що вирішити етнополітич- го доступу до політичної влади і т. ний конфлікт майже неможливо, а п. Тому радше можна говорити про вреґулювати його – одна з найсклад- вреґулювання, «заморожування» або ніших проблем етнополітичного ме- перетворення в менш деструктивну неджменту. форму етнополітичних конфліктів, Отже, більшість дослідників ет- ніж про їхнє вирішення [8]. нополітологічних явищ і процесів Зазвичай для вреґулювання ет- визначають, що основними факто- нополітичних конфліктів викорис- рами виникнення етнополітичного товуються примусові (етнічне до- конфлікту є етнічна диференціяція мінування) та консенсусні методи соціюму, різна культурна, релігійна, (консоціяція, арбітраж), передбача- геополітична та інша орієнтація ет- ються і територіяльні методи розпо- нічних груп та відмінності їх полі- ділу влади (реґіональна автономія, тичних і соціяльно-професійних ста- федералізм, кантонізація). тусів, руйнація традиційних норм та Найрадикальнішим методом цінностей, кризова суспільна дина- «вирішення» етнополітичного кон- міка. Роль ініціятора та організатора флікту є ґеноцид та депортація. При- етнополітичного конфлікту зазви- мусовим методом стратеґії усунення чай виконують політичні еліти, від- етнічного розмаїття є штучно стиму- повідна поведінка яких найчастіше льована асиміляція. Як правило, аси- зумовлена прагненням використати міляційний метод реґулювання ет- конфліктну політизацію етнічности ноконфліктних ситуацій передбачає для забезпечення своїх корпоратив- вирішення етнічних суперечностей них економічних, владно-політичних шляхом проведення політики сти- та інших інтересів. Сприяє такій по- рання етнічного розмаїття в державі. літизації актуалізація відмінностей На відміну від насильницьких етнічних (реґіональних) ідентич- та примусових методів, консенсусні ностей, питань нерівномірности ет- методи орієнтуються на деполіти- нічного і реґіонального розподілу зацію етнічних протиріч. У основі владних, економічних, земельних, методу інтеґрації лежить прагнення територіяльних та інших суспільних об’єднати всі етнічні групи держави ресурсів, реальне або штучне заго- в єдине політичне ціле на основі за- стрення мовних, релігійних, культур- гальної громадянської (національної них проблем, наявність дискриміна- / загальнодержавної) ідентичности. ції за етнічною ознакою, зовнішнє У таких умовах етнічні відмінності втручання в ситуацію. вже не є факторами політичного про-
+ 385 + Spheres of Culture Bibliography and Notes 7. Пінцак Вадим, Придністровський конфлікт як фактор ускладнення тран- 1. Антонюк Олександр, Формуван- скордонних взаємин України, [y:] Актуаль- ня етнополітики Української держави: ні проблеми вітчизняної та всесвітньої історичні та теоретико-методологічні історії, Рівне 2008, Випуск 12, с. 207-209. засади, Київ 1999, 284 с. 8. Приднестровье просит увели- 2. Арендт Ганна, Начала тота- чить российский контингент в пять литаризму, [y:] Філософія політики. раз, Web. 09.07.2005.
386 + Volume X, 2015 +
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol.10.
Yana Zolotariova
US HUMAN RIGHTS INITIATIVES DURING THE MADRID MEETING OF “HELSINKI PROCESS” AS A MANIFESTATION OF REAGAN’S FOREIGN POLICY TOWARDS THE SOVIET UNION
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine
Яна Золотарьова
ПРАВОЗАХИСНІ ІНІЦІЯТИВИ США ПІД ЧАС МАДРИДСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ ГЕЛЬСІНСЬКОГО ПРОЦЕСУ ЯК ВИЯВ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕҐІЇ Р. РЕЙҐАНА ЩОДО СССР
Abstract: This article analyzes how the Foreign Policy Strategy of Ronald Reagan’s administration adopted the Carter administration’s efforts to promote human rights in the Soviet Union. A particular attention is paid to how human rights promotion fitted into a larger approach of transforming Superpower relations and how the administration bal- anced the promotion of human rights in the USSR with other important objectives. This article focuses also on the U.S. delegation to the Madrid Meeting of the Commission on Security and Cooperation (CSCE) in Europe and credits the success of the Helsinki Accord to U.S. adroit negotiation strategies. The USA had every intention of making the issue of human rights an important element of Cold War competition and implementing a new ap- proach to international relation that at least partially aimed at transforming Soviet Union internal behavior. The United States’ ardent participation in the compliance monitoring was particularly effective in the human dimension aimed to ensure full respect for human rights and fundamental freedoms. Keywords: human rights, Commission on Security and Cooperation (CSCE) in Europe, Madrid Meeting, US-soviet relation, Ronald Reagan, Cold War
Відхід від політики розрядки, тоні, і у Москві: на президентських що розпочався після вводу совєт- виборах 1980 р. у США перемогу здо- ських військ до Афґаністану у груд- був представник республіканської ні 1979 р., закономірно призвів до партії Рональд Рейґан, а 11 березня інтенсифікації напруження в умовах 1985 р. новим ґенеральним секрета- холодної війни між Сполученими рем центрального комітету комуніс- Штатами Америки та Совєтським со- тичної партії Совєтського союзу було юзом. Протягом «другої холодної ві- обрано Міхаїла Ґорбачова. Відповід- йни» (1979 – 1985 рр.) відбулася змі- но трансформацій зазнали міждер- на перших осіб держави і у Вашинґ- жавні відносини та місце проблеми
+ 387 + Spheres of Culture прав людини у формуванні контек- ініціятивам США в рамцях «гельсін- сту міждержавного діялогу. ського процесу», учасниками якого За президентства демократа були самі автори. Ці роботи подають Джиммі Картера (1977 – 1981 рр.) найбільш повний аналіз ініціятив питання дотримання прав людини у США під час зустрічей НБСЕ та їх від- СССР здобуло одну з провідних пози- повідність ґеостратеґічним плянам цій у зовнішньополітичній стратеґії Вашинґтону в умовах холодної війни. президента-демократа. Запропоно- Також об’ємна робота з історії аме- вана стаття має на меті проаналізу- рикансько-совєтських відносин за вати як змінилася бачення правоза- редакцією Ґарфорта серед інших ба- хисної діяльности у зовнішньополі- зових напрямів розвитку міждержав- тичній стратеґії Роналда Рейґана та них відносин, зупиняється на ролі як вона виявлялася під час Мадрид- політики захисту прав людини під ської зустрічі (1980 – 1983 рр.) країн- час президенства Р. Рейґана. Автори учасниць Наради з безпеки та співро- рідко подають оціночні судження, бітництва в Европі (НБСЕ). проте, досить детально зупиняються За нижню хронологічну межу ви- на фактичному матеріялі, що у поєд- значено 1979 р. – час старту нового нанні з насиченістю посиланнями на витка протистояння між двома по- базу документів та свідченнями учас- люсами «холодної війни», за верхню ників подій, надають значної ціннос- межу початок 1985 р. – зміну керів- ті цьому виданню. У совєтській та ництва Совєтського союзу та певне російській історіографії домінують «потепління» у американсько-совєт- роботи аґітаційного характеру, але ських відносинах. з-поміж них проблематика прав лю- Проблема прав людини у контек- дини у формуванні зовнішньої полі- сті зовнішньої політики США першої тики США отримала наукову оцінку у половини 1980-х рр. досліджувалась працях Ґ. Арбатова, В. Журкіна, А. За- американськими вченими, здебіль- ґорского, О. Колобова, Р. Овіннікова, шого політологами та юристами, О. Попової, А. Тiхонова, О. Широкова. паралельно зі своєю появою. Відпо- Як наслідок поглиблення конф- відно й оцінки її ефективности та ронтації між США та СССР Дж. Кар- вагомости визначалися згідно з по- тер зменшує контакти з совєтським літичною орієнтацією авторів та їх керівництвом та призупиняє ряд приналежности до аналітичних цен- переговорних процесів, зокрема він трів. Тому роботи таких американ- відкликав із Сенату договір про об- ських авторів, як І. Донелі, З. Бжезін- меження стратеґічних озброєнь, на- ського, Д. Гіпса, Р. Лілліча, Дж. Льюі- клав ембарґо на постачання в СССР са; А. Шлезінґера-молодшого, Г. Ві- збіжжя й технологій та оголосив про ярда, С. Бравна; Р. Фолк, Л. Шульца, майбутній бойкот Олімпійських ігор- Н. Гомського та Дж. Муравчика, ба- 1980 у Москві. Таким чином втра- гаті на ґрунтовний фактологічний чають позиції на порядку денному матеріял, проте є дещо тенденцій- американської зовнішньої політики ними. У американській історіографії й правозахисні ініціятиви, оскільки варто виокремити роботи В. Корі та у 1970-х рр. вони не були окремим В. Мастні присвячені правозахисним вектором міждержавних відносин,
388 + Volume X, 2015 + а виступали важелями впливу у пе- людини полягає у запобіганні роз- реговорних процесах зі стратеґічно ширенню комунізму [7]. важливих для совєтської сторони Правозахисники США виказу- питань. Про зменшення правозахис- вали стурбованість бездіяльністю ної риторики зі сторони Дж. Карте- команди Рейґана з приводу питання ра свідчить контент-аналіз послань прав людини. 1 жовтня 1981 р. со- президента США до Конґресу. У рок шість активістів написали пре- 1980 р. темі прав людини 39-й прези- зиденту, що вони «дуже стривожені дент США присвятив лише 3 % обся- небажанням адміністрації визначи- гу послань до законодавчого органу тися з політикою у галузі прав люди- влади [8, 147]. ни». У листі Гельсінкі Вотч («Helsinki З приходом до Білого дому пред- Watch» – приватна правозахисна ор- ставника республіканської партії ганізація США) від 5 жовтня 1981 р. Р. Рейґана американське суспільство висловлювався протест проти пляну очікувало зміни доктрини зовніш- адміністрації мобілізації Конґресу за- ньої політики. Елліотт Абрамс, який для ліквідації бюра з прав людини і згодом став помічником держсекре- виведення проблем у галузі прав лю- таря з прав людини і гуманітарних дини з порядку денного зовнішньої питань, пише про те, що адміністра- політики [12, 179-80]. ція Р. Рейґана спочатку мала трудно- Зіткнувшись із активними про- щі з переглядом концептуальних по- тестами з боку правозахисної спіль- ложень політики його ліберального ноти та Конґресу, адміністрація попередника у галузі прав людини Р. Рейґана з осені 1981 р. взялася за [6, 1066-1069]. На основі попередньої розробку ідеї того, як захист прав дискусії аналітиків консервативного людини може бути інтеґрований у напрямку та критики Картерівської зовнішньополітичну стратеґію та- правозахисної політики формується ким чином, щоб доповнити й поси- враження, що нова доктрина зовніш- лити її ґеостратеґічне і, перш за все, ньої політики передбачатиме скоро- антикомуністичне спрямування. чення компоненту прав людини. На 27 жовтня 1981 р. було прийнято думку представників табору консер- меморандум заступника держсекре- ваторів, політика у галузі прав люди- таря США Вільяма Кларка та заступ- ни мала б зосереджуватися у першу ника міністра з питань управління чергу на цивільних правах і полі- Ричарда Кеннеді, з ухвалою держ- тичних свободах та перетворитися секретаря Александра Гейґа, щодо на кампанію, яка б виявляла слабкі активізації політики у галузі прав сторони комуністичної політичної людини як одного з компонентів зо- системи, підкреслюючи ідеологічну внішньої політики адміністрації [13]. перевагу Заходу, зокрема США. На- Меморандум запропонував вужче приклад, рекомендації щодо пози- визначення прав людини, без ураху- ціонування питання прав людини у вання економічних і соціяльних прав. зовнішньополітичній стратеґії від Він також рекомендував відійти від аналітичного центру Фонду Герітей- терміну «права людини» і перейти джа базувалися на ідеї, що найбільш до вживання термінів «індивідуальні ефективна політика у галузі прав права», «політичні права» і «цивіль-
+ 389 + Spheres of Culture ні свободи». Текст меморандуму під- хисних груп у СССР. Згідно стратеґії креслював важливість зобов’язань США, яка здобула підтримку Великої США з поширення демократії та ідеї Британії та Нідерляндів, Мадридську громадянських прав в ідеологічній зустріч пропонувалося присвятити боротьбі з Совєтським союзом. Та- обговоренню порушення прав люди- кож було окреслено стратеґію, у рам- ни в СССР та інших країнах Органі- цях якої увага має бути акцентована зації Варшавського договору (ОВД). на порушеннях прав людини у кому- Після тривалих експертних дискусій ністичних країнах. Основні елементи у США американська делеґація на зу- меморандуму було надалі обґрунто- стрічі запропонувала використову- вано у низці державних доповідей вати тактику наведення конкретних про права людини. прикладів порушення прав людини Ще як кандидат на посаду пре- і домовленостей про контакти між зидента, Роналд Рейґан поставив людьми та обмін інформацією [9, 56- питання: «Чи потрібні американські 58]. дипломати у Мадриді, якщо амери- До того часу в США накопичило- канських спортсменів не буде в Мо- ся чимало матеріялів для конкретної скві?» [2, 153]. Палата представників розмови з СССР та іншими країнами Конґресу США провела спеціяльне ОВД з питань прав людини. Кінець слухання з цього приводу: було ви- 1979 р. став поворотним моментом у рішено делеґувати учасників до Ма- згортанні ліберальних проявів у вну- дриду. Вирішальне значення мала та трішній політиці СССР. Фіксується обставина, що союзники США не під- збільшилася кількість арештів диси- тримали ідею відмови від участи у дентів та «відмовників»: у 1980, 1981 форумі НБСЕ. та 1982 роках вона склала відповід- Таким чином у першій половині но 268, 205 та 241 випадків, що пе- 1980-х років основним майданчи- ревищувало попередні піки арештів ком для реалізації політики США з – 1969 (198 випадків) та 1972 рр. захисту прав людини щодо країн со- (196 випадків арештів). Суттєво ско- ціялістичного табору та СССР стала ротилося число дозволів, які вида- Мадридська зустріч Наради з безпе- валися євреям для виїзду за кордон ки та співробітництва в Европі, яка на постійне місце проживання. Якщо тривала з 11 листопада 1980 по 9 у 1978 р. було видано 28 000 таких листопада 1983 року. Недотримання дозволів, а в 1979 р. – 51 320, то в СССР багатьох зобов’язань Заключ- 1980 р. їх кількість склала 21 471, в ного акту НБСЕ (підписаний 1 серпня 1981 р. – 2700, а у 1983 р. – 1315. Ско- 1975 р. у Гельсінкі) й, особливо, по- ротилась і кількість дозволів для ви- ложень про права людини, породжу- їзду в ФРН, що видавалися німцям, вало у всіх західних країнах серйозні які проживали в СССР. Якщо в 1976 р. сумніви щодо спроможности розряд- було видано 9704 таких дозволів, то ки 1970-х рр. та цінности совєтсько- в 1983 р. – тільки 1447 [10, 115-121; го підпису під документами НБСЕ. До 142-143]. того ж зустріч у Мадриді відбувалась В контексті положень гельсінк- на фоні заслання Андрєя Сахарова, ського Заключного акту про обмін посилення репресій щодо правоза- інформацією США особливу увагу
390 + Volume X, 2015 + приділяли тій обставині, що влітку (наводилися з документацією) – за- 1980 р. знову відновили практику слання до Ґорького академіка Андрія «глушити» радіопередачі «Голосy Сахарова, арешти та засудження Америки», «Бі-Бі-Сі» та «Німецької 24 з 71 учасника гельсінських груп хвилі». Виокремилися і проблеми з на території СССР, серед яких були забезпеченням поштового з’єднання Юрій Орлов, Анатолій (Натан) Ща- громадян СССР з закордоном. По- ранський, Микола Руденко (Україна), силились контроль і обмеження на В. Петркус (Литва). Критиці підда- контакти з іноземцями. Іноземцям, валося й переслідування активістів які підозрювалися у контактах з дис- «Хартії 77» у Чехо-Словаччині, арешт идентами та відмовниками, все час- та засудження її спікера Вацлава Ґа- тіше відмовляли у видачі віз. вела. Наголосимо однак, що США ви- Особливість Мадридської зустрі- являли диференційований підхід до чі було те, що стало помітним зрос- країн Східної Европи, в яких після тання суспільного інтересу до НБСЕ. прийняття Гельсінських домовле- На початку зустрічі у листопаді ностей відзначалася часткова лібе- 1980 р. вперше відбулися паралельні ралізація практики контактів між заходи правозахисних груп у Мадри- людьми (особливо – возз’єднання ді, у яких прийняли участь дисиден- сімей). Так під час вступної заяви го- ти з соціялістичних країн, що знахо- лови американської делеґації Ґриф- дилися на еміґрації. Тоді ж Мадриді фіна Белла на відкритті Мадридської була утворена неурядова Европей- зустрічі 13 листопада 1980 р. на пер- ська гельсінська група. ше місце були поставлені позитивні Представники СССР та країн ОВД приклади реалізації гельсінських відкидали закиди у порушенні прав домовленостей (рішення ряду про- людини, вбачали у цій дискусії втру- блем, пов’язаних з возз’єднанням сі- чання у внутрішні справи суверен- мей, у Румунії, НДР, Чехо-Словаччині, них держав. Також вони висловлю- Польщі та Болгарії; покращення вза- вали занепокоєння, що така диску- ємовідносин Церкви та держави в сія заважає обговоренню «життєво Угорщині, НДР та Польщі; дозвіл на важливих» пропозицій по військо- еміґрацію в 1979 р. отримали більш вій розрядці і особливо – пропози- ніж 50 тисяч німців зі Східної Европи ції по скликанню Конференції щодо і т. д.). Однак головний акцент допо- укріплення довіри, безпеки та роз- віді було поставлено на перерахуван- зброєння в Европі (скорочена назва ні порушень прав людини, головним Европейська комісія по роззброєн- чином в СССР, а також Чехо-Словач- ню – ЕКР). Делеґація СССР заявляла, чині та НДР [3, 105]. На початку Ма- що винесення питання дотримання дридської зустрічі згадувалися імена прав людини на дискусію між Захо- 65 жертв репресій в СССР, а під час зу- дом та Сходом спрямоване на підрив стрічі це число зросло до 121 [2, 185]. міжнародної співпраці, та є порушен- У Мадриді, окрім США ще делега- ням Статутів ООН та Заключного ції 14 країн називали імена тих, хто акту НБСЕ. постраждав внаслідок порушення На політичну та дипломатичну прав людини. До числа прикладів противагу кампанії США СССР вису-
+ 391 + Spheres of Culture нули «соціялістичну концепцію прав згодою президента Р. Рейґана на при- людини». Передбачалося, що вона йняття компромісного документу. За має відбити західні пропозиції не- повідомленнями преси, вирішаль- прийнятними для них контрпропо- ний внесок у це рішення адміністра- зиціями про ліквідацію безробіття, ції вніс держсекретар Дж. Шульц. бідности, введення безкоштовного Таким чином підсумковий документ медичного обслуговування та освіти. було офіційно прийнято консенсусом Країни-учасники Мадридської 6 вересня 1983 р. зустрічі наприкінці роботи плянува- Зазначимо, що після успішного ли ухвалити підсумковий документ з завершення мадридської зустрічі в означенням пропозицій із розвитку середині 1980-х років напруження наступної співпраці. Під час його роз- ситуації у світі досягнуло свого піку, робки одна з найбільш гучних диску- а НБСЕ, як один з небагатьох майдан- сій розгорнулася навколо гуманітар- чиків діялогу між США та СССР, всту- них питань, зокрема принципу VII пила у смугу стаґнації. Все ж таки, Заключного Акту (повага прав лю- згідно з положеннями фінального дини). Так, у травні – червні 1983 р. документу Мадриду [1], нарада екс- центр дискусії перемістився на об- пертів з прав людини відбувалася в говорення західних поправок до про- Оттаві 7 травня – 17 червня 1985 р. єкту підсумкового документу. CША Це був перший спеціялізований фо- пов’язували долю ЕКР з прийняттям рум гельсінського процесу з даної пропозиції про проведення наради проблематики. експертів з прав людини. Таку ініці- Таким чином, у результаті проти- ятиву підтримали делеґації Канади, стояння двох підходів до забезпечен- Еспанії, Нідерландів, Великої Брита- ня прав людини під час зустрічі у Ма- нії, частково – Швайцарії [11]. Пер- дриді країн-учасниць НБСЕ обгово- шопочатково голова делеґації США рення таких питань мало переважно М. Капельман (змінив Ґ. Белла на цій полемічний характер. При цьому для посаді у наприкінці 1980 р.) пропону- США мав значення сам факт дискусії вав ідею про скликання конференції про права людини, хоча б і у формі НБСЕ з прав людини з тим, щоб та- взаємного звинувачення. Готуючись ким чином і за офіційномим статусом ще до зустрічі у Белґраді, західні екс- «збалансувати» її з ЕКР. Також склад- перти підкреслювали бажаність кри- но обговорювалась і пропозиція США тики у відповідь зі сторони країн ОВД провести нараду експертів з контак- для закріплення практики обгово- тів між людьми у Берні у 1986 р. У рення прав людини на НБСЕ. У цьому той же час держави ОВД не бажали вбачали «самоцінність» мадридської йти на конкретизацію гельсінських зустрічі США. Адже таким чином під- стандартів і на більш детальну реґла- ривалася позиція Москви у питанні ментацію поведінки держав. втручання у внутрішні справи. У результаті тривалих дискусії При оцінці мадридської зустрі- було узгоджено компромісний варі- чі американська сторона відзначала янт підсумкового документу [1]. 14 єднання західних країн на плятфор- липня 1983 р. М. Капельман повер- мі прав людини. Як позитивний мо- нувся до Мадриду з Вашинґтону зі мент США відзначали конкретність
392 + Volume X, 2015 + дискусії з прав людини. Також під- 2. Загорский Андрей, Хельсинский креслювалося, що саме винесення процесс. Переговоры в рамках Совещания на розгляд мадридської зустрічі пи- по безопасности и сотрудничеству в Ев- тання про скликання ЕКР дозволило ропе 1972 – 1991, Москва: Права человека американській делеґації досягнути 2005, 448 с. 3. От Хельсинки до Будапешта: значного просування у питанні прав История СБСЕ/ОБСЕ в документах 1973 людини. Ця прив’язка, якої не було – 1994, Москва: Наука 1997, Том 1: 1973 – раніше, дозволила домовитися у Ма- 1990, 383 с. дриді, не переймаючись тим, що со- 4. Hartmann Hauke, US Human Rights вєтська делеґація покине зустріч [10, Policy under Carter and Reagan, 1977 – 139]. 1981, «Human Rights Quarterly», Volume Рішення мадридської зустрічі 23 (Nо 2), May 2001, р. 402-430. щодо прав людини та гуманітарної 5. David Davies Memorial Institute of співпраці означили важливе просу- International Studies, Helsinki – Belgrade – вання у напрямку конкретизації по- Madrid. Report of the Helsinki Review Group, London: Helsinki Review Group 1977, 68 рр. ложень Заключного акту. Було зро- 6. Jacoby Tamar, The Reagan блено ще один крок уперед щодо ре- Turnaround on Human Rights, «Foreign ґламентації поведінки держав щодо Affairse», 1986 (Summer), р. 1066-1086. своїх громадян. Саме від таких кон- 7. Jeffery B. Gayner, The Department кретних зобов’язань СССР та його со- of State, in mandate for leadership: policy юзники ухилялися в 1970-ті рр. Хоча management in conservative administration, у Мадриді багато з ініціятив США не Web. 08.04.2014.
+ 393 + Spheres of Culture
394 + Volume X, 2015 +
Reviews
+ 395 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol. 10.
THE FIRST INTELLECTUAL BIOGRAPHY OF ALEXANDER LOTOTSKYI
Halyna Mykhaуlenko, Olexandr Lototskyi (1870 – 1939): Intellectual biography of the historian [In the Ukrainian language], Kherson: Helvetyka 2014, 312 рр.
ПЕРША ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА БІОГРАФІЯ ОЛЕКСАНДРА ЛОТОЦЬКОГО
Галина Михайленко, Олександр Лотоцький (1870 – 1939 рр.): інтелектуальна біографія історика, Херсон: Гельветика 2014, 312 с.
Abstract: The monograph is devoted – першої третини ХХ ст., але й істори- to reproduction of intellectual bigraphy of ків так званого «другого пляну». До Olexandr Lototsky. On the base of analysis таких праць, без сумніву, відносить- of the researched subject historiography, ся й спроба створення Галиною Ми- different sources, works of the scientists хайленко інтелектуальної біографії there was determined the need of complex research of Lototsky heritage. There was Олександра Лотоцького. identified connection between scientific Структура монографії виглядає researches of the historian and his public цілком логічною й відповідає меті та and political activity. There is highlighted розв’язанню дослідних завдань. Пра- pedagogical and organizational scientist ця складається зі вступу, трьох розді- activity. In order to represent evolution of лів (поділених на підрозділи), висно- the outlook of Lototsky, his historical views, вків та списку використаних джерел public and political views, his historical and і літератури (тематично-алфавітної political position, there are analysed his побудови), а також розлогих додат- works on Church histoy, spiritual education, ків. publicist articles, biographical notes. There is determined the researcher contribution У Передмові до монографії Ав- into working out different issues of Ukrai- торка обґрунтовує актуальність nian history. теми, визначає об’єкт та предмет, хронологічні межі, мету та завдан- Жанр інтелектуальної біографії, ня, методологічні засади і наукову надзвичайно популярний у західній новизну дослідження. При обґрунту- історіографії другої половини ХХ – ванні наукової новизни Г. Михайлен- початку ХХІ ст., здобуває все більше ко цілком слушно наголосила, що в прихильників і в середовищі україн- її праці вперше в українській історі- ських учених. Відрадним явищем тут ографії на рівні монографічної студії можна назвати появу історіографіч- на широкому колі історичних та істо- них студій, в яких об‘єктом дослід- ріографічних джерел реконструйо- ницького зацікавлення обрано не вано наукову біографію Олександра лише постаті лідерів вітчизняного Лотоцького в жанрі інтелектуальної історіописання другої половини ХІХ біографії, а також відтворено його
396 + Volume X, 2015 + соціокультурне та інтелектуальне творчости О. Лотоцького в україн- середовище. ській історіографії років незалеж- Далі Авторка подає цікаво по- ности, що проявилося як у появі уза- будований історіографічний огляд. гальнюючих історіографічних нари- Відповідно до хронологічно-про- сів, так і спеціяльних дисертаційних блемного принципу, в історіографії праць. Що важливо, при цьому Г. Ми- проблеми Г. Михайленко виокрем- хайленко виокремлює проблеми, які лює три періоди, що в основному не були зауважені попередниками та збігаються із загальною періодиза- стали об‘єктом її спеціяльного ана- цією українських історіографічних лізу. Загалом же, проаналізована іс- студій. У першому, прижиттєвому торіографічна література є надзви- періоді, цілком справедливо акцент чайно різноманітною та достатньо зроблено на рецензіях, що подають репрезентативною. бачення сучасниками наукової та Далі Авторка обґрунтовує мето- громадсько-політичної діяльности дологічні засади своєї праці. Заде- О. Лотоцького. Другий етап історі- кларована нею як пріоритетна для ографічного аналізу охоплює 40-ві власного дослідження теоретична – 80-ті рр. ХХ ст. Матеріяли цього пе- модель інтелектуальної історії, на ріоду Г. Михайленко поділяє на три нашу думку, виглядає досить пер- групи: дослідження українських іс- спективною, і, як показав аналіз ториків з діяспори; студії польських тексту книги, дозволяє вирішувати науковців; радянська історіографія. І складні дослідні завдання. Відмін- якщо звернення Авторкою спеціяль- ність цього підходу від традиційної ної уваги на здобутки української за- історії історичної науки полягає, пе- рубіжної та радянської історіографії редусім, у радикальному розширенні не викликає заперечень, сумнівною методологічного плюралізму, між- є доцільність виокремлення як са- дисциплінарного підходу, можливос- мостійної польської традиції історі- тей враховувати широке історико- ографічного осмислення спадщини культурне тло становлення історич- О. Лотоцького. Адже, як свідчить ної думки. наведений у тексті перелік праць, Завершує Передмову огляд дже- жодної спеціяльної студії, присвя- рел. При їх характеристиці цілком ченої О. Лотоцькому, польські істо- обґрунтовано виділяється низка рики не створили. Втім, якщо вже й джерельних комплексів за критерієм звертатися до цієї проблеми, то для їхньої видової приналежности. Ав- цілісности історіографічного аналізу торка вдало показує особливості тих польської україніки вказаного періо- чи інших типів джерел та їхнє зна- ду слід було узагальнити також здо- чення у справі дослідження окремих бутки польської діяспорної науки, в аспектів теми. Окремо слід відзна- якій проблема польсько-українських чити залучення Авторкою значного взаємин першої третини ХХ ст. зна- масиву документів з архівосховищ йшла ґрунтовне осмислення. України та Польщі. У комплексі, це Останній історіографічний пері- характеризує джерельну базу як впо- од – сучасний. Авторка переконливо вні репрезентативну і спроможну демонструє зростання інтересу до забезпечити досягнення мети до-
+ 397 + Spheres of Culture слідження. Віднотуємо у цій частині кою слушно зауважено, що навчання праці дрібний недогляд: перерахову- О. Лотоцького в духовних освітніх за- ючи використані у монографії фон- кладах визначило на майбутнє його ди київських архівосховищ, відомий зацікавленість історико-церковною родинний фонд Грушевських 1235 у проблематикою, передусім, питання- Центральному державному історич- ми розвитку православ’я на теренах ному архіві України Грушевські – фі- України. Цілком справедливо увагу лологи та історики Авторка помил- звернуто також на факти співпра- ково назвала Епістолярна спадщина ці О. Лотоцького з В. Антоновичем, М. Грушевського (с. 28). М. Грушевським та О. Лазаревським, Перший розділ охоплює най- у спілкуванні з якими були набуті більш тривалий хронологічний відрі- якості, що стали важливим підґрун- зок і присвячений висвітленню подій тям для формування його як фахово- життя та діяльности О. Лотоцького го історика. Завершується підрозділ до вибуху Лютневої революції в Ро- змістовною характеристикою про- сійській імперії. Звідси не зовсім ко- блематики перших наукових та пу- ректним видається формулювання бліцистичних творів діяча. назви цього розділу як Становлення У другому підрозділі увага зо- О. Лотоцького як інтелектуала-гу- середжена на становленні громад- манітарія (до 1917 р.), адже в 1917 р. сько-політичного вектору діяльнос- головному героєві дослідження було ти О. Лотоцького, який від 1900 р. вже 47 років, отже сумнівним вида- ставав дедалі помітнішою постаттю ється вести мову власне про процес національного життя українців Пе- становлення, який, як правило, в ін- тербурґу. Саме потреби останнього, телектуальній історії завершується як слушно зауважила Авторка, сти- здобуттям вищої освіти та публіка- мулювали розквіт публіцистичного, цією перших самостійних наукових громадського, популяризаторсько- праць. го та освітнього талантів діяча. Під Аби упорядкувати викладений у впливом щоденних подій поступово розділі розлогий матеріял, Авторка розширилися й дослідницькі заці- розглядає його у межах трьох під- кавлення О. Лотоцького: до студій з періодів, які визначені відповідно історії Церкви додалися досліджен- до умов життя і діяльности самого ня громадсько-політичного життя О. Лотоцького. У першому підрозді- української інтеліґенції, а також про- лі висвітлено процес формування О. блем політичного, економічного та Лотоцького як фахівця та визначе- культурного розвитку українських но основні напрямки становлення земель. Важливо, що різноманітну ді- його як науковця. Залучаючи різ- яльність О. Лотоцького дослідниця, номанітний джерельний матеріял, згідно із настановами інтелектуаль- Г. Михайленко зауважує вплив ро- ної історії, відтворює на широкому динного оточення на формування тлі суспільно-політичних та духових національного світогляду молодого процесів у середовищі російського Олександра, відстежує процес ста- українства кінця ХІХ – початку ХХ ст. новлення його читацьких уподобань Останній підрозділ присвячено та інтелектуальних інтересів. Автор- проблемі висвітлення О. Лотоць-
398 + Volume X, 2015 + ким розвитку освіти на українських цепцію розвитку та устрою Церков, землях. На численних прикладах суть якої була зумовлена політични- Авторка демонструє, що попри зна- ми переконаннями, що в незалежній чну зайнятість суспільно-політич- державі має бути незалежна Церква. ною працею та державною службою, Тому завданням своїх історико-релі- О. Лотоцький чимало часу присвя- гієзнавчих студій дослідник бачив чував студіям над минулим україн- доведення правомірности незалеж- ського громадського, культурного та ного статусу Української Православ- політичного життя. Особливу увагу ної Церкви. дослідника у цей час привертали іс- У другому підрозділі розглянуто торико-освітня проблематика та ак- особливості біографічного жанру у туальний стан шкільництва різних творчості О. Лотоцького – звернення рівнів на Наддніпрянщині. його до визначних постатей україн- Зміст другого розділу відведено ської культури, науки та політики. аналізу інтелектуальної творчости Характер цих праць, як слушно заува- О. Лотоцького останнього двадцяти- жила Г. Михайленко, найчастіше ін- ліття його життя. Структурно розділ формативно-популярний, публіцис- побудовано за змішаним – хроно- тичний, насичений власними емо- логічним і проблемним принципа- ційними характеристиками, нерідко ми, що змушує Авторку до багатьох схильний до ідеалізації тих персо- аспектів творчости вченого повер- налій, про яких говорить дослідник. татися по кілька разів – все це при- Найдокладніше Авторкою проаналі- зводить до повторів і дещо утруднює зовано студії Олександра Лотоцько- сприйняття тексту. На нашу думку, го над постатями Тараса Шевченка, підрозділи, відведені аналізу ключо- Михайла Грушевського та Симона вих проблем творчости О. Лотоцько- Петлюри. Попри інформаційну на- го, слід було інтегрувати до відповід- сиченість цієї частини праці, дослід- них біографічних частин книги. ниця залишила поза увагою деякі Перший підрозділ присвячено відомі публікації О. Лотоцького. На- політичній діяльності О. Лотоцько- приклад, у тексті не згадано низку го у 1917 – 1920 рр. Авторка арґу- розлогих статей дослідника, присвя- ментовано показує, що виконання чених М. Грушевському (Діяльність діячем у добу Визвольних змагань М. Грушевського, П‘ємонт української обов`язків міністра віросповідань та наукової думки, Michał Hruszewski та голови надзвичайної дипломатичної ін.). місії УНР в Туреччині сприяли фор- Два останні підрозділи, взаємо- муванню бачення ним важливої ролі доповнюючись, оповідають про емі- Автокефальної Православної Церкви ґраційні роки життя та творчости в українському державотворенні, а О. Лотоцького, коли, незважаючи на також проєкції актуальних проблем побутову невлаштованість та час- церковного будівництва на історич- ті зміни місця проживання, вчено- ні студії. Дослідниця демонструє, як му вдалося найповніше реалізувати рефлексії О. Лотоцького над історич- свій потенціял дослідника, педагога ною долею українського православ’я та організатора наукового життя. врешті оформилися в цілісну кон- На підставі узагальнення розлогого
+ 399 + Spheres of Culture джерельного матеріялу, віднайдено- було би також окреслити перспек- го у польських архівах, дослідниця тивні напрямки подальшого вивчен- переконливо доводить, що протягом ня інтелектуальної біографії О. Ло- еміґраційного періоду життя О. Ло- тоцького. тоцький, завдяки активній інтелек- У додатках до книги Г. Михай- туальній діяльності, зайняв одне з ленко подає незнані широкому колу чільних місць серед учених україн- дослідників фотокопії матеріялів ського зарубіжжя. особової справи О. Лотоцького, ко- Останній розділ монографії від- тра відклалася у фонді Міністерства ведено всебічному аналізові істори- віровизнань та публічної освіти Го- ко-церковної спадщини О. Лотоць- ловного архіву нових актів у Вар- кого, осердям якої була його концеп- шаві. Ще одним цінним додатком до ція устрою та історичного розвитку монографії є передрук цікавої студії православних Церков, передусім, О. Лотоцького Схід і Захід у проблемі української. На широкому тлі жвавих української культури, що дуже важ- інтелектуальних дискусій довкола лива для розуміння історіософських історико-церковної проблематики поглядів видатного вченого. Заува- в першій третині ХХ ст., дослідни- жимо, що це перше перевидання зга- ця арґументовано обстоює тезу про даної праці. вагомість наукового внеску О. Ло- У підсумку відзначимо, що ре- тоцького в обґрунтування ідеї пра- цензована монографія відноситься вомірности здобуття Українською до ориґінальних історіографічних Православною Церквою автокефалії. студій, а вказані нами дискусійні мо- Історичні погляди вченого, слушно менти та помічені недоліки не впли- відзначає Галина Михайленко, від- вають на загальний високий рівень бивали також його життєві позиції, праці. Її авторка провела глибоке на- відображали переконання не тільки укове дослідження та отримала нові як дослідника, але й як громадсько- якісні результати, що мають поваж- політичного діяча. ну новизну та дозволяють суттєво У висновках до книги, у розрі- доповнити наші уявлення щодо осо- зі цілої теми, узагальнено ключові бливостей українського інтелекту- аспекти інтелектуальної біографії ального життя першої третини ХХ ст. О. Лотоцького, визначено місце його спадщини у процесі модернізації Viktoria Telvak, українського культурного та гро- Ivan Franko Drohobych State Peda- мадсько-політичного життя першої gogical University, третини ХХ ст. На нашу думку, у цій Ukraine підсумковій частині праці доцільним
400 + Volume X, 2015 +
Our Presentations
+ 401 + Spheres of Culture
PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2015, Vol. 10.
Olha Kobylianska, Collected Works: In 10 Volumes / Edited by Volodymyr Antofiychuk, Сhernivtsi: Bookrek 2013, 472 pp. [In the Ukrainian language].
Ольга Кобилянська, Зібрання творів: У 10-ти томах / Редактор Воло- димир Антофійчук, Чернівці: Букрек 2013, 472 с.
Чернівецьке видавництво «Бу- крек» (спільно з Чернівецьким на- ціональним університетом імени Юрія Федьковича та Чернівецьким літературно-меморіяльним музе- єм Ольги Кобилянської) розпочало проєкт видання Зібрання творів Ольги Кобилянської – однієї з най- більших постатей української лі- тератури Модернізму. Редактором проєкту є професор Володимир Антофійчук. Йдеться про найпо- вніше зібрання творів Ольги Коби- лянської, яке міститиме художню прозу, літературно-критичні статті, публіцистику, спогади, автобіогра- фії, щоденник, переклади, листи. Нинішнє видання, на відміну від усіх попередніх, буде поповнено й розширено творами, які раніше не входили до багатотомних видань прозаїка, а також тими, що взагалі творів, а також поясненнями заста- не публікувалися. рілих і діялектних слів. Основний принцип, покладе- У першому томі, окрім вели- ний в основу структурування цього кої вступної статті (с. 11-102) Світ видання – жанрово-хронологічний. прози Ольги Кобилянської (яку на- Усередині томів твори буде розмі- писала до Зібрання творів Світла- щено в тій часовій послідовності, в на Кирилюк – один із найзнаніших якій вони були написані. на сьогодні дослідників творчости Кожен із томів супроводжува- письменниці), поміщено новели, тиметься примітками, в яких по- оповідання, поезії в прозі, написані даватимуться стислі відомості про в 1885 – 1900-х роках. час написання та історію публікації
402 + Volume X, 2015 + У томі 2 будуть опубліковані повісті Через кладку та За ситуація- новели, оповідання, поезії в прозі, ми. У томі 8 публікуватиметься ро- написані в 1905 – 1930-тих роках. ман Апостол черні, у 9 – літератур- У томі 3 – німецькомовні повісті: но-критичні статті, публіцистика, Гортенза, або Нарис з життя одні- спогади, автобіографії, щоденник єї дівчини, Доля чи воля, Картина з та переклади. Том 10 буде присвя- життя Буковини, Вона вийшла за- чений листуванню мисткині. між. У 4 томі – повісті Людина та Можна твердити, що такий про- Царівна, у 5 – повість Земля та но- єкт є надзвичайно важливим яви- татки до другої частини цієї повісті. щем не тільки в українському, але 6 том міститиме дві повісті – Ніоба й у европейському мистецькому та та В неділю рано зілля копала..., 7 – науковому житті. [
+ 403 + Spheres of Culture
404 + SPHERES OF CULTURE