ШИДЛОВСЬКИЙ П.С., ЛИСЕНКО С.Д., КИРИЛЕНКО О.С., СОРОКУН А.А., ПIЧКУР Є.В.

КИЇВ-НІЖИН 2016 Кафедра археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Department of Archaeology and Museum Studies, Taras Shevchenko National University of Kyiv

ГО Центр палеоетнологічних досліджень імені Хведора Вовка NGO Th. Vovk Center of Paleoethnological Researches

SCOPES Institutional Partnership Network in Eastern European Neolithic and Wetland Archaeology SCOPES Інституційна партнерська мережа у вивченні східноєвропейського неоліту та археології річок і озер

® Компанія «Візіком», цифрова картографічна продукція Visicom company, digital maps worldwide SHYDLOVSKYI P.S., LYSENKO S.D., KYRYLENKO O.S., SOROKUN A.A., PICHKUR Ye. V.

PREHISTORIC ARCHAEOLOGY OF THE LOWER DESNA REGION

KYIV-NIZHYN 2016 УДК 902.2(477.51)"631/638" ББК T4(4Укр-4Чер)22/27 П-26

Рекомендовано до друку Вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №2 від 18 вересня 2015 року)

Рецензенти: доктор історичних наук, проф. Глаких М.І., доктор історичних наук, проф. Отрощенко В.В., доктор історичних наук, проф. Клочко В.І.

Шидловський П.С., Лисенко С.Д., Кириленко О.С., Сорокун А.А., Пічкур Є.В. П-26 Первісна археологія Нижнього Подесення. – Київ-Ніжин, 2016. – 344 с., іл. Книга є спробою реконструкції культурно-історичних процесів, що відбувалися за доби пер- вісності на території Нижнього Подесення, на основі використання археологічних джерел. В роботі чітко окреслюються два основні напрямки, в межах яких проводиться вивчення регіону. Перший – пов’язаний з безпосереднім дослідженням розвитку культури первісного населення Нижнього По- десення на тлі змін природної обстановки, із залученням не лише археологічної інформації, а й да- них природничих наук. Другий напрямок пов’язаний зі створенням детальної археологічної карти регіону – каталогізацією та культурно-хронологічною атрибуцією відомих пам’яток. Запропоноване видання безумовно буде корисним для всіх тих, хто цікавиться первісною істо- рією Середнього Подніпров’я – археологам, історикам-краєзнавцям, дослідникам культурної спад- щини, студентам вищих навчальних закладів, усім, кого цікавить стародавня історія та археологія.

Shydlovskyi P.S., Lysenko S.D., Kyrylenko O.S., Sorokun A.A., Pichkur Ye.V. Prehistoric Archaeology of the Lower Desna Region. – Kyiv-Nizhyn, 2016. – 344 p., ill. On the base of using of the archaeological sources, this book proposes the attempt of the reconstruc- tion of cultural and historical processes, which were going in prehistoric times on the territory of Lower Desna region. This work clearly concerns two main vectors, in the frames of which the investigation held. First one connected with direct studying of culture development of the prehistory Lower Desna region population on the background of environmental changing, with the using the methods of natural sciences. Second vector – with the creating of detailed archaeological map of the region – making a catalogue with cultural and chronological attribution of known sites. Proposed edition undoubtedly will be useful for those who are interested in prehistory of Middle Dnieper area – archaeologists, local historians, investigators of cultural heritage, students of high schools, for all who are interested in ancient history and archaeology.

ISBN

© Шидловський П.С., Лисенко С.Д., Кириленко О.С., Сорокун А.А., Пічкур Є.В., 2016 ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ...... 7 Розділ І. ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ (П.С. Шидловський, С.Д. Лисенко) ...... 13 Розділ ІІ. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ ..... 35 • Палеоліт та мезоліт (П.С. Шидловський) ...... 35 • Доба неоліту (А.А. Сорокун) ...... 52 • Період енеоліту (О.С. Кириленко, Є.В. Пічкур) ...... 95 • Доба бронзи – ранній залізний вік (С.Д. Лисенко) ...... 138 Розділ ІІІ. АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ ...... 217 • Пам’ятки Правобережжя ...... 217 • Пам’ятки Лівобережжя ...... 241 ВИСНОВКИ ...... 283 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...... 289 СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ...... 311 ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЗЧИК ...... 312 ІМЕННИЙ ПОКАЗЧИК ...... 318 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ ...... 322 SUMMARY ...... 335 CONTENTS

FOREWORD ...... 7 Chapter І. PALEOGEOGRAPHY OF MIDDLE DNIEPER REGION IN PREHISTORIC TIMES (P.S. Shydlovskyi, S.D. Lysenko) ...... 13 Chapter ІІ. CULTURAL DEVELOPMENT OF LOWER DESNA REGION IN ANCIENT TIMES ...... 35 • Palaeolithic and Mesolithic (P.S. Shydlovskyi) ...... 35 • Neolithic epoch (A.A. Sorokun) ...... 52 • Chalcolithic epoch (O.S. Kyrylenko, Ye.V. Pichkur) ...... 95 • Bronze – Early Iron Age (S.D. Lysenko) ...... 138 Chapter ІІІ. ARCHAEOLOGICAL SITES OF LOWER DESNA REGION ...... 217 • Sites of the Right Bank ...... 217 • Sites of the Left Bank ...... 241 CONCLUSIONS ...... 283 BIBLIOGRAPHY ...... 289 LIST OF ABBREVIATIONS ...... 311 GEOGRAPHICAL INDEX ...... 312 NAME INDEX ...... 318 ILLUSTRATIONS LIST ...... 322 SUMMARY ...... 335 ПЕРЕДМОВА

Одним з найцікавіших напрямків су- шляхом обмеження доступу фахівців до часної археологічної науки є просторо- вже відомих і невиявлених пам’яток, що ва археологія, завданням якої є ретельне викликано приватизаційними процесами вивчення давніх пам’яток конкретної те- останніх років. Таким чином, намагання риторії в зв’язку з їхнім природним ото- донести до майбутніх поколінь інформа- ченням. Метою просторової археології цію про археологічні пам’ятки Подесення, є з’ясування, з однієї сторони культур- значна частина яких уже втрачені – ста- но-хронологічних особливостей розвитку логоловним стимулом до написання цієї певного регіону на тлі поступово змінної книги. ландшафтної, природно-географічної си- З огляду на це, дослідження Ниж- туації, а з іншої – визначення ролі тери- нього Подесення включає такі аспекти: 1. торії в загальному історичному розвитку методичний – розробка методики архео- більш широкої області. логічного вивчення регіону для створен- Починаючи з кінця ХІХ ст. терито- ня моделі його культурно-хронологічного рія Нижнього Подесення була об’єктом розвитку та можливості її подальшого за- археологічного дослідження, у результа- стосування на інших територіях; 2. науко- ті чого виявлені пам’ятки лягли в основу вий – безпосереднє дослідження динаміки виділення фаз, локальних варіантів і ар- культурно-історичних процесів території хеологічних культур епохи неоліту, мід- Нижнього Подесення, на основі вивчення нокам’яного віку, періоду бронзи і аж до решток життєдіяльності давніх спільнот; часів становлення Київської Русі. Однак, 3. пам’яткоохоронний – визначення меж не зважаючи на цілком високий ступінь відомих та відкриття нових пам’яток ар- археологічного вивчення та постійний хеології з метою створення загальної ар- моніторинг стану археологічних пам’яток хеологічної карти Нижнього Подесення, Нижнього Подесення, дослідження по- яка в майбутньому буде використана для передніх років, як стаціонарні, так і роз- складання планів землекористування, відувальні, мали переважно «точковий» проектів будівництва, створення меж ар- характер. Їх мета полягала у виявленні та хеологічних, охоронних та заповідних те- дослідженні окремих культурно-хроно- риторій. логічних зрізів, без з’ясування загальної Перший напрямок дослідження вклю- динаміки культурного, демографічного, чає такі етапи: обробка архівних матеріа- екологічного розвитку території. Важлива лів, пов’язаних з археологією Нижньо- причина, що спонукала авторів до напи- го Подесення; безпосереднє вивчення сання цієї праці, – безповоротна руйнація пам’яток шляхом археологічних розвідок, археологічного літопису регіону, спри- що передбачають шурфування для вста- чинена активною забудовою, а також ви- новлення меж поширення та насичено- ключенням значних територій з області сті культурного шару; камеральне опра- археологічного вивчення і обстеження, цювання здобутих матеріалів та обробка

7 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

фондових колекцій, що походять з попе- динський та О.О. Формозов. Вчені вва- редніх досліджень Нижнього Подесення; жали, що збори підйомного матеріалу аналітична робота, що пов’язана з вико- не тільки рятують пам’ятку від повного ристанням картографічного методу для знищення, але й дозволяють скласти за- встановлення ареалів поширення певних гальне уявлення про характер матеріаль- типів пам’яток, у зв’язку з ландшафтними ної культури давнього населення певного особливостями території. регіону та ставити питання подальших Наступний напрямок дослідження розкопок [Рудинский, 1931, с. 146; Фор- передбачає застосування методів просто- мозов, 1956, с. 87]. Картографування ма- рової археології для з’ясування динаміки теріалів з поверхневих зборів, поряд із заселення та поширення певних культур- стаціонарно дослідженими пам’ятками них явищ в конкретному регіоні. Викори- території Південного Полісся, дало мож- стання картографічного методу дозволяє ливість Л.Л. Залізняку прослідкувати не тільки виявити географічні та топогра- культурно-хронологічний розвиток регіо- фічні особливості розташування пам’я- ну за доби фінального палеоліту – неоліту ток, але й встановити щільність заселено- [Зализняк, 1984; 1989]. сті території, закономірність розселення, В останні роки серед вітчизняних до- опанування різних екологічних ніш та слідників значно зросла увага до регіо­ ресурсної бази давнім населенням. Отри- нальної археології. Її мета – не лише мані результати виводять на більш висо- дослідження пам’яток певного культурно- кий щабель досліджень – палеоекологічні хронологічного кола, а й спроба відтво- реконструкції, метою яких є виявлення рення процесів розвитку культури насе- взаємозв’язку між фізичним (ландшафт, лення окремих регіонів. Результати такого клімат), біотичним (фауна та флора) та підходу викладені в низці монографічних соціальним типами оточення. Так, один з видань [Археологічна карта Київщини…, засновників географічного підходу в архе- 2002; Північна експедиція …, 2007; Архео­ ології, британський археолог О. Кроуфорд логічні пам’ятки Фастівщини, 2010; Мар- стверджував, що за допомогою картогра- кус, Охріменко, 2010; Нераденко, 2011; фії існує можливість виявляти вплив при- тощо]. роди на культуру, а людини – на оточуюче Пам’яткоохоронний вектор цього до- середовище, встановити шляхи пересу- слідження передбачає максимальне ви- вання колективів, прослідкувати старо- явлення та збереження відомих об’єктів давні дороги та торгівельні шляхи [Клейн, культурної спадщини на території Ниж- 2011, с. 530]. Географічний метод для ви- нього Подесення і створення єдиного вчення окремих мікрорегіонів був вико- списку пам’яток мікрорегіону. В останні ристаний іншим британцем – С. Фоксом, роки, в зв’язку з процесами неконтро­ який послідовно наносив на карти ра- льованої забудови в околицях Києва і йонів археологічні пам’ятки різних епох Нижньому Подесенні зокрема, постає на- від неоліту до середньовіччя, враховую- гальне питання збереження культурної чи динаміку змін природного середови- спадщини та екологічної системи на цих ща. Подальші ідеї просторової археоло- територіях. Незважаючи на те, що будів- гії розвивались Г. Кларком, Е. Хіггзом та ництво в межах охоронюваних археоло- Д. Кларком протягом ХХ ст. гічних та ландшафтних зон суперечить Про необхідність картографування чинному пам’яткоохоронному та приро- виявлених, навіть без стаціонарних дослі- доохоронному законодавству, останнім джень, пам’яток наголошували М.Я. Ру- часом антропогенний вплив на культур-

8 ПЕРЕДМОВА

ну та природну спадщину значно поси- лення в другому розділі. Слід зазначити, лився, через неврегульованість правової що дослідження історії ранніх слов’ян бази та відсутність адміністративних ва- та Київської Русі на території Подесен- желів впливу при фіксації порушень. Ре- ня становить окрему проблематику, якій гіон Нижнього Подесення виключенням присвячено низку фахових праць. Так, не став, тому значна частина об’єктів його серед досліджень передслов’янських та культурної спадщини опинилась на межі слов’янських культур на деснянському знищення. Хоча деякі об’єкти археології пониззі слід відзначити роботи О.В. Сухо- Київської і Чернігівської областей занесені бокова, Р.В. Терпиловського, О.В. Шекуна, до Державного реєстру нерухомих пам’я- О.М. Веремейчик, О.П. Моці, Ф.О. Андро- ток України та в реєстри нововиявлених щука [Сухобоков, 1975; Веремейчик, 1994; пам’яток, вони продовжують поступово Терпиловський, Шекун, 1996; Андрощук, зникати з археологічної карти регіону. В 1999; Моця, 2013]. Проблематика розвит- останні роки, збереженню пам’яток ар- ку Київської Русі на цих теренах розгля- хеології на регіональному рівні сприяють дається в руслі культурних і політичних публікації, присвячені проблемам охоро- процесів, що відбувались на пограниччі ни культурної спадщини окремих тери- Чернігівської, Київської та Переяславської торій [Археологічна карта Київщини…, земель, в працях П.П. Толочка, О.П. Моці, 2002; Охорона культурної спадщини Ки- О.В. Шекуна, О.М. Веремейчик, О.В. Су- ївської обл., 2006; Археологічні пам’ятки хобокова [Толочко, 1980; Моця, 1987; Ше- Фастівщини, 2010; Археологічна спад- кун, Веремейчик, 1988; Сухобоков, 1992]. щина Хмельницької обл., 2011; Пам’ятки В останні роки, в результаті активних до- історії та культури Вінницької обл., 2011; сліджень Виповзівського і Остерського Археологічні дослідження на Київщині, городищ та їхніх околиць цілою групою 2012]. Дані видання не лише інформують вчених, постає необхідність в сучасних відповідні служби охорони культурної історичних інтерпретаціях здобутих ма- спадщини про стан археологічних об’єк- теріалів [Скороход, Капустін, Мироненко, тів, але й широко знайомлять громад- 2013; Скороход, Моця, Ситий 2012; 2013; ськість з проблемами збереження спадку Скороход, Терещенко, 2013; Моця, Скоро- минулих епох та популяризують наукові ход, Ситий, 2012]. Тому, автори вбачають знання про рідний край. своїм завданням розкриття, перш за все, Просторово, дослідження обмежене проблем первісної історії регіону, адже територією від впадіння р. Остер в Дес- вивчення середньовічних пам’яток потре- ну на півночі і до гирла Десни на півдні. бує окремого наукового дослідження, з Однак, зрозуміло, що опис найдавніших використанням не лише археологічних, а епох цього регіону неможливий без вико- й широкого кола писемних джерел. ристання матеріалів сусідніх територій – З іншого боку, пам’яткоохоронний Середнього Подесення та Подніпров’я, з вектор цієї роботи передбачає створення метою порівняння та створення загаль- загальної карти археологічних пам’яток ного уявлення про культурні процеси на регіону, що відображено в третьому роз- території Північної України. ділі праці. Під час проведення досліджень Хронологічними рамками дослі- на території Нижнього Подесення, серед- дження є час від доби палеоліту до епохи ньовічним старожитностям також нада- раннього залізного віку, з акцентуван- валась належна увага, вони були включе- ням уваги передусім на пам’ятках пер- ні в загальний список пам’яток регіону. вісної археології, що отримали висвіт- Тому, для повноти археологічного опису

9 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

регіону, автори подають матеріали пе- лись М.О. Макаренком, який досліджував реддавньоруського часу, Київської Русі, давньоруські пам’ятки (Городець Остер- пізнього середньовіччя, вважаючи, що ця ський) і трипільське поселення Євминка інформація може бути використана в по- (ур. Узвіз) [Макаренко, 1926, с. 61-64; 1927, дальших історичних реконструкціях. с. 84-86]. Як уже зазначалося, археологічне На зібраннях Товариства читалися вивчення регіону Нижнього Подесення лекції, значна частина яких ґрунтувалася почалось з кінця ХІХ ст., а саме з робіт на результатах польових досліджень: «Мо- В.Л. Беренштама на Виповзівському горо- рачевський – “Неоліт в околицях Козель- дищі. Відкриття та дослідження пам’яток ця”; Кириченко – “Слов’янський похорон неолітичної доби, трипільської культури на Бугаївці”; Розанов – “Розкопки на Бу- та епохи бронзи вздовж берегів р. Десна гаївці”; Синькевич – “Археологічні розвід- від Остра до Києва, пов’язане з почат- ки, як мета роботи в школі (Євминка, Бу- ком ХХ ст. Так, першим відомим пунк- гаїв, Сувид)”; Корнієвський – “Козацький том трипільської культури, що згадуєть- посуд по знахідках на березі Десни”; Ка- ся ще в 1902 році, стало поселення біля матов – “Дюнна стоянка неолітичної доби с. Євминка (Козелецького р-ну Чернігів- біля х. Набильських”; Кириєнко – “Неоліт ської обл.) в урочищі Узвіз (пізніше в лі- у с. Боденьки”; Ковпоша – “Неоліт у с. Жу- тературі воно отримало назву Євминка 1), кин”; Розанов – “Сучасний стан Юр’євої яке в 1908 р. частково розкопав місцевий Божниці”. Крім членів Товариства на його вчитель К.А. Ставровський. Дещо пізніше прилюдних засіданнях виступали з до- М.О. Макаренко провів наукове обсте- повідями викладач Київського Археоло- ження залишків давньоруського храму в гічного Інституту Дінцес – “Трипілля на Острі – Юр’євої Божниці [Зуммер, 2011, Остерщині”; професор Київського Архео­ с. 27]. логічного Інституту Ернст – “Козелецька В 20-х рр. ХХ ст. велику роль в галузі старовина”; член РАНК Богаєвський – вивчення давнього минулого Нижнього “Егейська культура” … 1925 р.» [Розанов, Подесення відігравало Остерське товари- 2011]. ство краєзнавців, що діяло при місцевому Підсумок краєзнавчим дослідженням музеї. Воно пов’язане з активною діяль- з археології та історії Остерщини, до якої ністю таких дослідників, як А.Г. Розанов, на той час відносилось все Нижнє Поде- О.В. Бузун, В.М. Зуммер, М.О. Макаренко сення, підвів у своїй праці, написаній в та ін. Головним з організаторів Музею та 1943-1944 рр. О.В. Бузун [Бузун, 2010]. Товариства в Острі був А.Г. Розанов. Він Новий етап вивчення регіону почався започаткував археологічне вивчення Ос- в повоєнний час і пов’язаний з діяльністю терщини, активно досліджуючи в 1920- експедиції «Великий Київ». Так, Ф.Б. Ко- 1925 рр. пам’ятки доби неоліту – бронзи: пиловим була відкрита пам’ятка з матеріа­ Євминка, Виповзів, Вовча Гора (с. По- лами трипільської культури поблизу ліське), Ісаєва Гора (с. Кошани), Карпи- с. Вовча Гора (нині с. Поліське Козелець- лівка, Крехаїв «Пилюхове Болото», Жу- кого р-ну Чернігівської обл.). В цей же час кин, Боденьки тощо [Бузун, 2010, с. 8-11; на території сучасного Броварського р-ну Литвиненко, Добробоженко, 2011, с. 64]. Київської обл. були відкриті ще кілька В 1924 р. А.Г. Розанов провів розкопки пам’яток з пізньотрипільськими матеріа- Виповзівського городища [Розанов, 1925; лами – поблизу сіл Літки в урочищі Лиса Зоценко, 2011, с. 52; Мисливець, 2011, с. 3]. Гора, Пухівка та Вигурівщина [Копилов, В 20-х – 30-х рр. активні роботи проводи- Одинцова, Шапошнікова, 1952].

10 ПЕРЕДМОВА

В 1953 р. за результатами роботи екс- Круц, Нужный, 1979; Титова, 1984, с. 91]. педиції, О.Г. Шапошнікова публікує карту В цьому урочищі було виявлено два міс- пам’яток епохи неоліту та трипільської цезнаходження неоліту та доби бронзи – культури, виявлених по берегах Десни Лан 1 та Лан 2. Третій та четвертий пунк- та Дніпра в районі Києва [Шапошнікова, ти зафіксовані в урочищах Келійки та 1953]. До 1950-х років відноситься і ре- Мусієва Долина [Титова, 1984, с. 97]. тельне вивчення пам’яток доби неоліту – Наступний етап археологічного ви- бронзового віку Нижнього Подесення вчення регіону пов’язаний із початком но- В.І. Канівцем, серед яких поселення в уро- вого тисячоліття. В 2001 р. С.Д. Лисенком чищі «Лан» та могильник бронзового віку та С.С. Лисенко були проведені розвідки поблизу с. Погреби. навколо с. Погреби з метою встановлення На поселеннях поблизу сіл Новосілки, місця розташування відомого пізньосо- Хотянівка, Зазим’я вчені виявили значну сницького (лебедівського) могильника, кількість археологічного матеріалу доби залишки якого виявити не вдалося. Нато- бронзи – раннього залізного віку [Бере- мість, навколо села були виявлені чотири занська, 1961], що дозволило частково місцезнаходження доби бронзи, ранього розкрити питання культурних процесів залізного віку, давньоруського періоду та даних епох території Середнього Подні- часів пізнього середньовіччя [Лысенко, пров’я [Березанская, 1974, с. 7]. В цей же Лысенко Св., Скиба 2001/55, с. 16-17]. В час активно проводяться дослідження 2002 р. начальником сектору археології давньоруських пам’яток, що отримали Київського обласного центру з охорони висвітлення в працях В.М. Зуммера 1952 пам’яток історії, археології та мистецтва та 1960 рр., які стосуються історії Городка О.Б. Солтисом було оглянуте місцероз- Остерського [Зуммер, 2011 а, б]. ташування багатошарового поселення в Наступний етап досліджень припа- ур. Станки біля с. Зазим’я; знайдено фраг- дає на 1960-1970-ті рр. і пов’язаний з ро- менти посуду трипільської культури, ботами Д.Я. Телегіна та В.О. Круца. Саме скіфського часу, черняхівської культури, тоді під час розвідок було відкрито низку часів Давньої Русі. Починаючи з 2002 р. нових багатошарових поселень поблизу активні розвідки на території Чернігів- сіл Зазим’я (3 поселення – ур. Станки І, ської обл. проводить Г.В. Жаров на чолі ІІ; ур. Осинки) та Рожівка Броварського Лівобережної комплексної археологічної р-ну Київської обл. [Телегин, Круц, 1965, експедиції ДП НДЦ «Охоронна археоло- с. 12-17]. В 1965 р. В.О. Круц продовжив гічна служба України» ІА НАН України. розпочаті М.О. Макаренком розкопки на Ним було поставлено на державний облік поселенні Євминка 1 (ур. Узвіз) [Круц, більшу частину пам’яток археології в ра- 1965]. В наступному році дослідник про- йонах сіл Поліське, Беремицьке, Євминка, вів невеликі дослідження на відкрито- Крехаїв та ін. му ним пізньотрипільському поселенні На сучасному етапі значна зацікавле- Євминка 2 (ур. Стара Цегельня) [Телегин, ність спеціалістів пов’язана з вивченням Круц, 1966, с. 41-47; Круц, 1977, с. 78-109]. давньоруських пам’яток – Остерського Розвідкою 1979 р. дослідники обстежили та Виповзівського городищ, на яких в ос- багатошарові поселення з матеріалами танні роки проводяться регулярні архео­ неоліту, трипільської культури та доби логічні роботи [Скороход, 2009; Моця, бронзи поблизу с. Погреби (ур. Лан) Бро- Шидловський, Скороход та ін., 2010; Ка- варського р-ну Київської обл., яке раніше заков, 2012; Скороход, Мироненко, 2012; досліджувалося В.I. Канівцем [Телегин, Скороход, Козубова, Мироненко, 2012;

11 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Скороход, Капустін, Мироненко та ін., рувала у наукових публікаціях та звітах; 2014; Скороход, Моця, Ситий та ін. 2014; нововиявленим пам’яткам надавались Скороход, Сита, Шумей, 2014; Скороход, нові назва та номер. В результаті на архео- Фетисов, 2014]. логічну карту було нанесено більше сотні З метою перевірки стану відомих ар- поселень, городищ та курганних могиль- хеологічних пам’яток, які були внесені до ників різних археологічних культур, від анотованих списків Зводу пам’яток істо- доби неоліту до пізнього середньовіччя рії та культури Київської та Чернігівської [Моця, Шидловський, Скороход, Казаков, областей і занесених до Державного реє- 2010; Моця, Шидловский, 2012; Шидлов- стру нерухомих пам’яток України та до ський, Пічкур, Петраускас та ін., 2012; Реєстрів нововиявлених пам’яток, а також Пичкур, Шидловский, Лысенко, 2012]. виявлення нових археологічних пунктів, Виявлення значної кількості архео- протягом 2010-2011 рр. спільною експе- логічних пам’яток протягом виконання дицією Інституту археології НАН України програми по дослідженню нижньої течії та Київського національного університе- Десни поставило низку важливих питань. ту імені Тараса Шевченка, під керівниц- Вони стосуються заселеності території твом О.П. Моці та П.С. Шидловського, та демографії регіону в різні періоди, ло- за участю авторів, були проведені архео- калізації стародавніх шляхів сполучень і логічні розвідки на території Нижнього зв’язку ландшафтних умов Нижнього По- Подесення, по терасах правого та лівого десення з характером розташування ста- берегів Десни у Чернігівській та Київській родавніх поселенських структур [Моця, областях. Експедицією пройдено шлях Скороход, Шидловський, 2011]. Робота від с. Виповзів Чернігівської області до по моніторингу стану об’єктів археології м. Вишгород Київської області по корін- є актуальною через їх знаходження в зоні ній правобережній терасі річки та по за- активного будівництва, особливо побли- плаві і терасових рівнях лівого берега від зу м. Київ, викликаного інтенсивними м. Остер до житлового масиву Троєщина приватизаційними процесами в межах (м. Київ). Розвідкові роботи обмежува- Вишгородського та Броварського районів лись переважно зборами підйомного ма- Київської області [Шидловський, 2012]. теріалу, іноді закладанням шурфів, з ме- тою перевірки стану культурного шару на пам’ятках. Основною метою було кар- Дане видання здійснене в рамках про- тографування та складання загального грами «SCOPES Institutional Partnership списку об’єктів археологічної спадщини Network in Eastern European Neolithic від кам’яного віку до доби пізнього серед- and Wetland Archaeology» та за сприяння ньовіччя. За пунктами, що були виявлені компанії «ВІЗІКОМ» в особі директора раніше, залишалася стара назва, яка фігу- Колінька Володимира Васильовича.

12 Розділ І.

ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

Більш ніж сторічними дослідження- орації, видно, що практично все деснян- ми території Нижнього Подесення вста- ське пониззя являло собою заболочену новлено надзвичайно високу концентра- місцевість зі значними за площею дюнни- цію археологічних пам’яток від кам’яного ми масивами, які тягнуться вздовж русла віку до доби пізнього середньовіччя. По- Дніпра та Десни. На Правобережжі це по- дібна ситуація зумовлена ландшафтно- низзя продовжується до території сучас- географічними особливостями регіону і ного житлового масиву Оболонь (м. Київ) його ключовою роллю у поєднанні різних з Куренівським амфітеатром і обмежене культурних областей давнього населення. досить крутими схилами Київського пла- За ландшафтно-географічним райо- то (Рис. 1). нуванням, досліджуваний регіон відно- Правий берег Десни, хоч і має більш ситься до східної провінції Поліської ни- круті терасові схили, все ж сильно випо- зовини, що характеризується досить по- ложений давніми протоками Дніпро – логим ландшафтом з переважанням дер- Десна і складається з піщаних та супіща- ново-пiдзолистих грунтів на піщаному і них відкладів. Тільки в дренованих руслах супіщаному субстраті та переважно хвой- цих проток спостерігаються гумусовані ними, меншою мірою, широколистяними відклади. Рештки лесових порід зустріча- лісами, поширеними на борових терасах ються на північ від с. Виповзів, навпроти Десни та Дніпра; високим рівнем грунто- впадіння р. Остер в Десну. На лівому бе- вих вод [Маринич, 1963; Залізняк, 1984, резі чітко виражена висока борова тера- с. 17-19; Природа Украинской ССР, 1986]. са, що сягає 5-12 м висоти над заплавою, Поліські ландшафти на Лівобережжі тяг- утворена тривалим намивом алювіальних нуться долиною Дніпра далеко на південь, наносів, що і обмежують долину річки аж до Черкас. Сильно розроблена запла- [Круц, 1977, с. 140]. Про значні терито- ва Десни являє собою суцільне мереживо рії, що були заболочені на лівому березі різноманітних рукавів та стариць серед Десни тривалий час, свідчить поширення заболоченої рівнини з піщаними дюнни- торфових відкладів вздовж цієї високої ми утвореннями. Подібною була заплава піщаної тераси. Дніпра перед будівництвом каскаду водо- Носії давніх археологічних культур сховищ. Особливо це стосується території обирали для життя різні рівні річкової пригирлової частини Десни, що являє со- долини, в залежності від форм госпо- бою широку заболочену долину, утворену дарства, що ними практикувалася. Так, злиттям двох великих річок. На картах, дюнні утворення, що підвищувались над що фіксують стан гідрографічної сітки до заплавою на декілька метрів, становили появи водосховищ та проведення мелі- ідеальні місця для розвитку мисливсько-

13 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 1. Топографічна карта межиріччя Дніпра, Десни та Трубежу до утворення каскаду водосховищ (зйомка 1868-1873 рр.). 14 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

рибальського господарства, що мало пе- човими археологічними об’єктами – посе- реважно сезонний характер. Згодом, на леннями, городищами і могильниками. цих місцях з’являються поселення, орі- Також, використовуючи географічні єнтовані на розведення великої рогатої дані, можливо визначити напрямок гос- худоби, адже прибережні луки були гар- подарської діяльності спільнот, зв’язки з ними місцями для випасу худоби. З цих сировинними ресурсами, ступінь опану- причин, практично кожне підвищення в вання екологічної ніші тощо. заплаві Десни, що має позначку вище 95 м Значне меандрування річок по сильно над рівнем моря, являє собою «палімп­ розроблених заплавах, наявність значних сест» в археологічному сенсі, на якому піщаних утворень, потужні відклади тор- зустрічаються різні в культурно-хроноло- фу свідчать про складну історію утворен- гічному плані знахідки. До таких дюнних ня ландшафту цього регіону. Дослідники масивів, які від кам’яної доби виступали давно вказували на значну невідповід- місцями для поселення давніх колективів, ність між водотоками Десни, Трубежу, слід віднести заплавні утворення навпро- інших річок Дніпровського Лівобережжя ти с. Рожни, поблизу сіл Літки, Зазим’я, та площею їх долин і заплав. Така невідпо- Погреби, в гирлі Десни, що починається в відність свідчить про вагомі зміни у ланд- ур. Борок на Троєщині і тягнеться до Ми- шафті, що мали певний катастрофічний кільської Слобідки. Останні, на жаль, пов- характер, пов’язаний зі зміною водності ністю забудовані житловими масивами. річок і відбувались відносно недавно [Па- Втім, піщані дюни були непридатни- зинич, 2004, с. 18-19]. ми для ведення інтенсивного землероб- Формування сучасних долин Десни, ства. Тому, землеробське населення опа- Трубежу та Дніпра проходили за часів ос- новувало терасові рівні, на яких відбува- таннього зледеніння плейстоценової епо- ються процеси гумусоутворення. Важли- хи. Остаточна ж перебудова ландшафтів ве значення в процесі заселення регіону цієї території відбулась за катастрофічних займали стародавні протоки Дніпро–Дес- змін на межі вюрмського зледеніння та ни, дельтові частини яких виходять до голоцену – геологічної сучасності. Історія правого берега Десни. До меліораційних формування сучасних ландшафтів тісно робіт гирлові частини цих проток були пов’язана з питанням заселеності тери- обводненими, а на їхніх берегах мешкало торії, опануванням ресурсної бази пер- землеробське населення, про що свідчать вісним населенням, а в зв’язку з цим – і концентрації різночасових пам’яток, що поширенням різних типів археологічних утворюють окремі «локуси». пам’яток в регіоні. Тому розгляд палеогео- Часто підвищені ділянки рельєфу графії території варто починати з періоду при впадінні у Десну її приток, обирались останнього зледеніння, а саме з часів по- для спорудження фортифікаційних спо- ступової деградації льодовикової шапки руд – городищ, що виявлені як на дюнних на півночі Європи після останнього мак- останцях (Городок Пісочний), так і на пі- симуму похолодання, що фіксується в ме- щаних високих терасах (Крехаївське) та жах 20-19 тисяч рр. тому. мисових утвореннях (Виповзів, Городок Наявність льодовика, південна межа Остерський). Вододіли між допливами якого проходила по півночі Прибалтики, часто використовувались давнім населен- було одним з могутніх ландшафтоутво- ням для облаштування могильників. Тому рюючих чинників. Поступова його дегра- стародавні комунікації і шляхи сполучень дація протягом фінального плейстоцену стають помітними через зв’язки між клю- 19 – 10 тис. рр. тому, спричинила вивіль-

15 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

нення значних водних мас, що знаходили морфології. Так, долина Трубежу більш витік через великі водні артерії Східної виположена, русло, хоч і змінено антропо- Європи, або акумулювались в значних за генними факторами, не залишило слідів площею озерних басейнах. В останні роки значного меандрування, у верхів’ях річ- ряд дослідників доводить різницю у фор- ки, в районі м. Козелець, цілком відсутній муванні прильодовикових ландшафтів те- вододіл з долиною Десни, що дає можли- риторій Лівобережжя та Правобережжя вість реверсного спрямування р. Остер, Дніпра. Так, через наявність значної ни- перекачуючи воду з Десни в Трубіж. Нато- зини в межах сучасного басейну Прип’яті, мість, долини Середнього Дніпра та Дес- що обмежена лесовими підняттями Во- ни виглядають як такі, що знаходяться в линсько-Подільської плити, Київського стані формування. Незважаючи на значні плато та грядами морени, талі води з краю зміни в будові річок, спричинені створен- льодовика акумулювались у великому ням каскаду штучних водосховищ, при- Поліському озері, дренаж якого здійсню- родний стан Дніпра можна спостерігати вався у долину Німану та Західного Бугу між Вишгородом та Трипіллям, Каневом [Пазинич, 2004, с. 34-52; Залізняк, 2009, та Черкасами; русло ж Десни взагалі не с. 28]. На Лівобережжі Дніпра, навпаки, зазнало значного антропогенного впливу. маючи можливість стоку на південь через Для цих ділянок характерне значне меан- дніпровські допливи, величезна маса льо- дрування заплави та врізання русла в ко- довикових вод опинялась в долині пра- рінні тераси, що свідчить про «молодість» Дніпра, формуючи тогочасну гідромере- в порівнянні з іншими водними артерія- жу, що в значній мірі відрізнялась від су- ми Європи – Дунаєм, Південним Бугом і часної [Пазинич, 2012, с. 15-19]. Саме цим Доном. засвідчено наявність в більшості долин Про існування сильного водотоку, що Лівобережжя великих за розмірами пале- проходив долиною Трубежу в недалекому орусел, які в декілька разів перевищували минулому свідчать як геологічні, так і ар- водність сучасних річок. хеологічні дані. Так, лесові антропогенові Аналіз В.Г. Пазиничем електронних відклади на Лівобережжі відомі лише на карт Середнього Подніпров’я засвідчив, найвищій лівобережній терасі Трубежу та що в час останнього зледеніння пра- Недри, що переходить у вододільне плато Дніпро ніс свої води з численних допли- з Супоєм; на правобережжі Трубежу лес вів Верхнього Подніпров’я через долину цілком відсутній – він був або повністю Замглай (північніше Чернігова) в сучасну змитий водотоком пра-Дніпра при фор- долину Десни, а в районі злиття Остра і муванні сучасної долини, або взагалі не Десни впадав у широку долину Трубежу. утворювався внаслідок відсутності необ- Подальший хід водних мас збігається з хідних умов. Буріння в заплавній частині Трубежем, що впадав в сучасну долину Трубежу засвідчило наявність уламко- Дніпра нижче Переяслава-Хмельниць- вого матеріалу у вигляді шматків кварцу кого, омивав південний край Канівських та кременю, що свідчить про вмивання дислокацій і сформував широкий ба- водотоку в давні сеноманські та юрські сейн в межах ділянок гирл сучасних Росі кристалічні породи. Потужність потоку та Тясмину [Пазинич, 2004, с. 119-122] була значно вища, ніж зараз, на що вка- (Рис. 2). Дійсно, якщо порівняти долини зують дані водності палеорусла Сейму сучасних Середнього Дніпра і Нижньої (14500 куб. м/с), що близькі до макси- Десни з одного боку та Трубежу з іншо- мальних витрат сучасного Дніпра побли- го, стає помітною значна різниця у їхній зу Києва, і які в 4-6 разів перевищують

16 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

Рис. 2. Цифрова гіпсометрична карта Середнього та Верхнього Подніпров’я. А – фрагмент басейну Дніпра; Б – Середнє Подніпров’я: 1 – долина Замглай, 2 – долина Трубежу; В – схема напрямку стоку Дніпра, Трубежу, Десни та Сейму (за: Пазинич, 2004). 17 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

витрати сучасних допливів Десни [Чалов, тундрових та степових трав’яних угру- Завадский, Панин, 2004]. повань з сосновим та широколистяним Археологічні дані свідчать про по- рідколіссям. На півдні Східної Європи ширення пам’яток межиріцької культури поширилась ксеротична степова рослин- епігравету 15-14 тис. рр. тому по лесовим ність. Нижній ярус Карпат, Молдовська краям, що слугували берегами цієї вели- та Волинсько-Подільська височина – лісо- кої протоки Десна-Трубіж-Дніпро: Ме- тундрова рослинність з участю степових жиріч на терасі при злитті Росі та Росави, видів. В басейнах великих річок середньо- Добраничівка в пониззі Супою, Семенів- го Дніпра, Десни, Дністра, Дону та у По- ка І-ІІІ на вододілі Трубежу та Супою, ліссі – перигляціальний лісостеп [Гричук, Бужанка ІІ на правому березі Десни. Ще 1973]. Значна обводненість території не одним археологічним свідченням масив- справила значного впливу на збільшення ності та імпульсивності водотоку Десни є участі деревних рослин у долинах Дніпра умови залягання культурних шарів Нов- та Десни. З огляду на знаходження цих те- город-Сіверської стоянки. Археологічний риторій в зоні цілорічної мерзлоти, сосно- матеріал буквально вмитий в розщелини во-березові ліси поширювались в балко- між брилами вапняку та перекритий ва- во-яружних системах, де існував захист лунним суглинком річкового походжен- від холодних північних вітрів. ня, в той час як сама стоянка розташову- У співвідношенні з особливостями ється в 30 м над сучасним рівнем річки рослинного покриву в ландшафтно-кліма- [Підоплічко, 1949б, с. 67-69]. тичних підзонах Східної Європи, існувало Після максимуму похолодан- певне районування фауністичних комп- ня 20-19 тис. рр. тому, починаючи з лексів, що вирізняє Середнє Подніпров’я 15 тис. рр. тому встановлюється відносно в якості окремого біотопу. П.М. Долуха- більш теплий кліматичний період рауніс. нов та Г.О. Пашкевич виділили декілька В цей час в прильодовиковій зоні північ- ної півкулі склались своєрідні природ- районів за особливостями фауни ссавців но-кліматичні умови, що характеризува- для пізнього плейстоцену – раннього го- лися відносно низькими температурами, лоцену. Балкани, Молдовська височина сухістю та континентальністю клімату. та передгір’я Карпат – північний олень, Все це призвело до зменшення лісової дикий кінь, бізон, тур. Причорноморські рослинності, домінування відкритих про- степи та Крим – бізон, тур та дикий віс- сторів, «змішання» видів фауни різних люк. Середнє Подніпров’я, басейн Десни кліматичних зон. та Полісся – мамонт [Долуханов, Пашке- Хоча кліматичні зони були виражені вич, 1977, с. 138-139]. не дуже яскраво, все ж таки існувала різни- На відміну від інших представників ця, яка зумовила зональність рослиннос- прильодовикової фауни – бізона, північ- ті, що стало підставою для формування ного оленя, дикого коня, – мамонт не має ландшафтних підзон на території Східної сучасного біологічного аналога, і тому ре- Європи. Дослідники виділяють декілька конструкція його поведінки викликає пев- підзон з певними особливостями флори ні труднощі. Вона можлива тільки після та фауни для них у верхньому плейстоце- ретельного аналізу фауністичних решток ні. Безпосередньо поблизу кромки льодо- цієї тварини, їхнього розташування у вика, кордон якого проходив по Валдай- просторі та топографії. Джерелами такого ській височині, розташовувалась смуга аналізу є численні пам’ятки Середнього рослинності, що являла собою сукупність Подніпров’я, як з рештками людської ді-

18 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

Рис. 3. Пізньопалеолітичні пам’ятки Середнього Подніпров’я: 1 – Тімоновка; 2 – Супонєво; 3 – Єлісеєвичі; 4 – Юдіново; 5 – Юровичі; 6 – Пушкарі; 7 – Новгород-Сіверська; 8 – Чулатів; 9 – Мізин; 10 – Бужанка; 11 – Клюси; 12 – Карпилівка-Радовниця; 13 – Кирилівська; 14 – Караваєві Дачі, Протасів Яр; 15 – Радомишль; 16 – Сущанка; 17 – Фастівська; 18 – Велика Бугаївка; 19 – Олександрія; 20 – Межиріч; 21 – Семенівка; 22 – Добраничівка; 23 – Гінці; 24 – Журавка.

19 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 4. Бивень та стегнова кістка мамонта, знайдені в околицях с. Морівськ. Експозиція Остерського краєзнавчого музею.

яльності (поселення, стоянки, кіл-сайти), решток мамонта, пов’язаних з заплавним так і виключно палеонтологічні залишки. алювієм та яружно-балковими відклада- Фауністичні рештки мамонтів ви- ми [Чубур, 1993, с. 3]. В Нижньому Поде- явлено здебільшого в заплавних ділян- сенні рештки мамонтів виявлені поблизу ках річок Дніпро, Десна, Судость, Снов, сіл Морівськ (Рис. 4), Погреби та на ос- Сейм, Супой та ін. Впадає у вічі близь- трові Великому при впадінні Десни в Дні- кість багатьох стоянок мисливців на ма- про. Залишки природних скупчень кісток монтів до місць природної загибелі цих відомі і на Правобережжі Дніпра, навпро- тварин [Чубур, 1998, с. 323-326]. Така си- ти впадіння Десни. Так, в Києві і на околи- туація відзначалася для Пушкарівсько- цях міста відомо близько 14 місцезнахо- го комплексу, де поблизу стоянки відоме джень, які розташовуються біля стоянок природне скупчення залишків мамон- Кирилівська, Протасів Яр, Караваєві Дачі тів; І.Г. Підоплічко вказував на наявність [Гладких, 1972, с. 84; Шовкопляс, 1991, природних скупчень кісток цих тварин с. 106-107]. В останні роки нижній шар поблизу м. Новгород-Сіверськ, де відо- Кирилівської стоянки, що знаходиться в мий ряд пізньопалеолітичних місцезнахо- центрі Куренівського амфітеатру, інтер- джень – Новгород-Сіверська стоянка, Чу- претується як залишки природно-антро- латово І, ІІ [Підоплічко, 1949в]. Поблизу погенного кістковища, що неодноразово Мізинської стоянки досліджено не менш використовувалось первісними колекти- 15 місцезнаходжень залишків мамонта; вами [Шидловський, Прядко, 2011, с. 72; відомі природні скупчення кісток і по- Шидловський, 2012, с. 56]. близу стоянок Бужанка І, ІІ. Загалом, в ба- Звісно, що знахідки палеонтологіч- сейні Десни відомо 187 місцезнаходжень них решток мамонтів в заплавах річок

20 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

фіксують місця їхньої природної смерті. небезпеку, що існувала для цих тварин в Таким чином, багато дослідників ствер- заплаві, особливо навесні. джують, що мамонт був типовим меш- В цей же час, на терасових рівнях та канцем заплавних біотопів [Пидопличко, плакорах швидко відновлювалась степо- 1976, с. 14, 24; Залізняк, 1993, с. 14–17; ва рослинність, танення ґрунтових вод 2003, с. 46, 51-52]. Саме в заплаві існува- спричиняло утворення значної кількості ла необхідна кількість біомаси, що дозво- джерел та озер, а постійний вітер відга- ляла прогодуватися таким велетням, бо, няв зграї комах. Такі умови на високих ді- як відомо, чагарники та пагони дерев – лянках рельєфу принаджували мамонтові основна їжа сучасних слонів. Але на дано- групи, а разом з ними і мисливські колек- му етапі з’явились певні факти, що супе- тиви [Шидловський, 2005, с. 73-77]. речать подібним висновкам. Так, за дани- Тваринний світ Подесення пізньо- ми А.А. Чубура, в Подесенні налічується плейстоценової епохи цілком представ- 22 місцезнаходження решток мамонтів на лений фауністичними рештками Мізин- плато та вододілах [Чубур, 1993, с. 4]. Роз- ської стоянки, розташованої на схилах ташування пізньопалеолітичних стоянок балки правого берега Десни в с. Мізин з мамонтовою фауною на високих мисах Коропського р-ну Чернігівської обл., яка та плато теж свідчить про добування цієї розкопана повністю на значній площі і дає тварини на високих ділянках рельєфу: уявлення про характер здобичі первісного Семенівка І-ІІІ на краю найвищої тераси населення. Завдяки тому, що І.Г. Підопліч- Трубежу, Новгород-Сіверська стоянка та ко розробив загальну таблицю співвідно- Пушкарівський комплекс – на високих шення тваринних решток за всі роки до- мисах правого берега Десни. Тому немож- слідження (1908–1961) на площі 1200 м2, ливо однозначно стверджувати, що ма- ця стоянка займає одне з головних місць монт є типовим представником заплавних серед палеолітичних пам’яток Європи за ландшафтів [Чубур, 1998, с. 309]. Таким вивченістю фауністичного складу. Видо- чином, якщо мамонти пізньольодовиків’я вий склад тварин є типовим для так зва- існували в різних ландшафтах, то значно ного «мамонтового фауністичного комп- більша кількість їхніх решток в заплавних лексу». Загалом, фоновим видом для цієї ділянках долини свідчить, що саме тут ді- території був мамонт, представлений за- яли небезпечні фактори для їхнього жит- лишками 116 особин. Серед травоїдних тя, які призводили до загибелі тварин. другою за чисельністю твариною був пів- Зокрема, навесні заплава великих рі- нічний олень (83 особини), який заходив чок заболочувалась внаслідок танення в ці краї, на думку дослідника, лише в хо- верхніх шарів вічної мерзлоти. Крига, що лодну пору року. Постійним компонентом в зимовий період суцільно вкривала річ- травоїдної фауни виступали плейстоцено- ки, тоншала, а потім скресала внаслідок вий кінь – 63 особини, вівцебик – 17 осо- коротких, але сильних повеней. В заболо- бин, первісний бізон – 5 особин. Наявні ченій заплаві з’являлась велика кількість також рештки шерстистого носорога та комах. Такі особливості заплави навес- гігантського оленя (по декілька особин). ні створювали загрозу для мамонтів, які Серед хижаків, для цієї території ха- легко провалювались у воду, морозобійні рактерні песець – 112 особин, вовк-соба- тріщини або в болото. Наявність скуп- ка – 60 особин, бурий ведмідь – 7 особин, чень мамонтових решток в заплавних ді- росомаха – 5 особин. Дрібні ссавці пред- лянках великих річок свідчить про значну ставлені зайцем та бабаком, а птахи – бі-

21 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

лою куріпкою, білою совою та кам’янкою лунним суглинком Кирилівська стоянка [Пидопличко, 1969, с. 82-86]. (датування якої 19200 рр. тому). Якщо в Схожий видовий склад, з певними від- попередні тисячоліття основна маса води мінностями, характерний і для інших сто- надходила з деснянських і дніпровських янок Подесення, на яких добре збереглися допливів, що і зумовило її потраплян- органічні рештки – Пушкарі І-ІІІ, Новго- ня найкоротшим шляхом через Трубіж у род-Сіверська, Чулатів І-ІІ [Воєводський, Дніпро, то в результаті проривів Полісь- 1949, с. 42-51; Підоплічко, 1949б, с. 70-74; кого озера, найкоротшим виявився шлях 1949в, с. 129-131; Галич, 1949, с. 152-153; з гирла Прип’яті, розмиваючи Київське Борисковський, 1949, с. 174-175]. Серед плато, до Канева. Єдиною перепоною во- представників фауни наявні тварини, що дотоку на цій ділянці є Канівські дисло- характерні для тундри і лісотундри (пе- кації, складені кристалічними породами сець, північний олень), відкритих степів крейдової та юрської систем. Цей процес (кінь, бізон) та лісостепу (росомаха, вед- мав скоріше характер не поступового пе- мідь, мамонт, носоріг) [Підоплічко, 1949а, ресування долини Дніпра, а переривчас- с. 11-17]. того. Про катастрофічність змін свідчать Постає питання, коли ж змінився ре- рештки неодноразових проривів на Пра- жим водності Десни та Дніпра, що при- вобережжі Деснянського Пониззя – про- звело до формування сучасних долин, та ток між Дніпром та Десною з дельтовими які причини такої кардинальної перебу- ділянками в долині останньої. Найбільш дови ландшафту? Сучасні долини Десни значними залишками цих проривів є за- та Дніпра мали б формуватись завдяки болочені ділянки в дніпро-деснянському сильним потокам, що прорізали шлях з межиріччі – болота Видра і Вершина. верхів’їв Дніпра навпростець, розмива- Ще одним свідченням масивності та ючи схили Київського плато, та сильним періодичності водотоку є формування потоком з боку Десни, що сформував її Олешківських пісків в пониззі Дніпра, де сучасне пониззя із залишками палеорусел. спостерігається до шести вихлюпів твер- Такі кардинальні перебудови ландшафту дих матеріалів, що несла ріка [Пазинич, скоріше слід пов’язати з короткочасними 2004, с. 85-89]. Таким чином формувалась потепліннями в рамках фінального палео­ і долина сучасної Нижньої Десни. Про літу – Бьоллінг і Аллерьод – та остаточ- значну силу потоку свідчать залишки па- ним зникненням впливу скандинавського леорусел на Деснянському Лівобережжі, льодовика на Східну Європу при переході що підмивали високу терасу, велика кіль- до Пребореалу 10200 р. тому. кість стариць та наявність значних покла- Одним з основних чинників фор- дів торфу, що тягнуться лівобережжям мування долини Дніпра є прориви По- від озера Алмазного на північний схід ліського озера і утворення сучасного (Рис. 1). басейну Прип’яті. Величезні маси води, Разом зі зменшенням льодовика в завдяки накопиченій кінетичній енергії, фінальному плейстоцені, значно менше вливались в долину Десни, намиваючи її води стало потрапляти в басейн Десни, що лівобережну «терасу» і формуючи амфі- призвело до формування сучасного річко- театри. Серед них слід зазначити штучне вого русла в межах широкої долини, яка озеро Алмазне в межах Києва, що утворе- підмиває праву терасу та широкий, забо- не в природному пониззі межиріччя Дес- лочений внаслідок неодноразових скидів ни та Дніпра і Куренівський амфітеатр, води, лівий берег. Торфові відклади вка- при формуванні якого була занесена ва- зують, що при зміні водності, палеорусла

22 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

перетворились на закриті водойми і стали дані. Так, пізньопалеолітичні стоянки опе- заболочуватись. Потужність торфовищ різують стародавні басейни Десни, Дніпра підтверджується їх промисловою роз- та Трубежу, в той час як площа створено- робкою поблизу оз. Алмазного (м. Київ), го цими річками трикутника – абсолютно с. Рожівка, с. Крехаїв. Російським вченим «чиста» з точки зору палеолітознавства: вдалось з’ясувати дату зміни водності Кирилівська (19200 рр. тому), Китаєво, Десни, використовуючи радіовуглецевий Вел. Бугаївка, Межиріч (14500 рр. тому) – метод для палеорусел деснянських до- по правому березі Дніпра; Добрани- пливів – Сейму та Свапи [Чалов, Завадс- чівка (13500 рр. тому), Семенівка І-ІІІ кий, Панин, 2004, с. 287-297]. Згідно їхніх (14200 рр. тому), Карпилівка-Радовниця – досліджень, річковий режим палеорусел на дніпровському лівобережжі (Рис. 3). починає перетворюватись на озерний Найдавніші пам’ятки в межиріччі Дніпра, близько 14 тис. рр. тому (накопичення Десни та Трубежу відносяться вже до ме- старичних глин), а озерний змінюється золітичної епохи, починаючи з Преборе- на болотяний (початок торфонакопичен- алу – Загай поблизу Переяслав-Хмель- ня) не пізніше 9 тис. рр. тому. Проведений ницького, Вигурівщина в межах Києва, аналіз показує, що максимальні витрати стоянки в заплаві Трубежу, Боденьки на води для деснянських приток характерні Десні. Це абсолютно не означає, що палео- для часу від 16-17 тис. рр. тому і до почат- літичне населення не мало змоги селитись ку голоцену. В порівнянні з часом фор- на цих територіях, а скоріше свідчить, що мування палеорусел, 9,5-9,8 тис. рр. тому сліди антропогенних решток були знище- з’являються стариці сучасного типу, які ні в результаті катастрофічних ландшаф- за своїми параметрами в 5-10 разів мен- тних змін. ші. При цьому відсутня форма русла про- Втім, такі зміни кінця плейстоценової міжного розміру, що свідчить про те, що епохи значним чином вплинули не тільки зменшення стоку було різким і швидким. на ландшафт, але й на біотичне оточення. Такі процеси, що простежені для приток В період від 13 до 10 тис. рр. тому дослід- Десни, на думку авторів, цілком характер- ники виділяють так звані кліматичні зони, ні для рівнинних річок Східної Європи які характеризують досить різкі коливан- взагалі: «Формирование макроизлучин ня клімату. В межах плейстоценової епо- в позднеледниковье и резкое изменение хи виділяється Дріасовий період з досить руслового режима – переход к меандри- сильними похолоданнями: Дріас І, ІІ, ІІІ, рованию современного типа – на рубеже та потепліннями: Бьоллінг та Аллерьод. голоцена представляет типичный ход раз- Під час похолодань на теренах Європи по- вития равнинных рек центра и юга Рус- ширювались холодні тундро-степи з пере- ской равнины» [Чалов, Завадский, Панин, важанням північного оленя у фауністич- 2004, с. 295]. ному складі, в той час як під час потеплінь Значне зменшення водотоку Десни і формувалась зона хвойних та мішаних Дніпра та формування сучасного меан- лісів. дрування в межах широких долин вивіль- Значні коливання температури та ви- нило значні площі алювіального піску в вільнення значної частини водних мас, межах давньої заплави, що створило умо- що були скуті в тілі льодовика, виклика- ви для його перевівання та початку про- ли різкі зміни клімату Східної Європи, що цесів дюноутворення. унеможливило виживання високоадап- Про значну ландшафтну перебудову в тованих до холодного континентального кінці плейстоцену свідчать і археологічні клімату тварин. В фінальній фазі вюрм-

23 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ського зледеніння, під час короткочасних і не міг виступати основним об’єктом по- потеплінь, популяція мамонтів значно лювання для мисливських колективів. скорочується, а згодом і взагалі зникає, В цей час у фінальноплейстоценовій що змусило пізньопалеолітичне населен- тундрі та лісотундрі значно зросла роль ня шукати інших форм ведення господар- північного оленя, який виступав природ- ства в нових природно-кліматичних умо- ним конкурентом мамонта. Але після гло- вах. Серед дослідників немає єдиної дум- бального потепління 10200 рр. тому, при ки щодо причин зникнення мамонтових. переході до геологічної сучасності – голо- Так, М.В. Анікович, П.В. Пучков та інші ценової епохи – відбувається остаточний дослідники основною причиною скоро- розпад прильодовикових ландшафтів, чення, а потім і зникнення популяцій цих з’являються три основні рослинні зони тварин, називають антропогенний фак- помірного поясу Європи: степова, лісова тор – діяльність мисливських колективів, та тундрова. які знищували у великій кількості, перед­ Ландшафтна ситуація в пребореалі на усім, молодих мамонтів. Це врешті-решт Поліссі характеризувалася поширенням призвело до неможливості відтворення холодолюбивих сосново-березових лісів з поголів’я популяцій, до витіснення цих домінуванням північного та благородно- стад у менш придатні регіони, що стало го- го оленя у складі фауни. В бореальний час ловним поштовхом для вимирання [Ани- все більшу роль починає відігравати сосна кович, 1998, с. 63; Пучков, 2001, с. 142- у складі деревної рослинності за участю широколистяних порід. Серед фауністич- 146]. З іншого боку, потрібно відзначити, ного комплексу поширюються типово лі- що за своїм часом зникнення мамонтів сові мешканці – лось, благородний олень, співпадає з катастрофічними змінами клі- кабан. мату в кінці плейстоценової епохи. Різка Початок атлантичного періоду (клі- зміна температури, сезонів танення річок, матичного оптимуму голоцену 7500- заболочення заплави, підвищення воло- 8000 рр. тому) відзначився значним по- гості клімату, збільшення лісових форма- теплінням та зволоженням клімату, що цій – фактори, що безперечно вплинули викликало ще більшу диференціацію на розвиток фауністичного комплексу. ландшафтних зон у Східній Європі та Критика теорії про вирішальну роль ан- максимум поширення лісових площ з до- тропогенного фактора у зникненні цих мінуванням теплолюбних форм. Разом тварин, також підтверджується значною із сосново-березовими лісами широкого кількістю фауністичних решток на палео- поширення набувають широколистяні, літичних стоянках (особливо черепів, ло- що складались з дубу, грабу, в’яза, липи, паток, бивнів), що, безсумнівно, є резуль- горіху. Фауна цього періоду представлена татом збиральництва, а не мисливської благородним оленем, кабаном, козулею, діяльності людини. туром [Залізняк, 1984, с. 18-19]. Найбільш пізні дати для мамонтової В атлантичному періоді, що тривав фауни в Середньому Подніпров’ї, отри- до 4,6 тис. років тому [Герасименко, 2010, мані методами природничих наук, не пе- с. 161], остаточно сформувався тваринний ревищують межу 12 тис. років тому (До- світ Східного Полісся, який не змінював- браничівка – 12700+/-200; Семенівка І – ся суттєво до початку історичної епохи. 13600+/-160). Можливо, даний вид тварин Про це свідчать архезоологічні матеріали не зник в цей час остаточно, але він вже з пам’яток, які дають можливість охарак- не був суттєвим компонентом ландшафту теризувати тваринний світ, що оточував

24 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

людину в давнину. Фауністичні рештки, великій кількості наявні рештки черепахи що походять з неолітичних пам’яток Се- болотяної. реднього Подніпров’я – Бузьки, Молюхов Серед решток домашніх тварин, ви- Бугор, Лизогубівка, Романків 3 – засівдчу- явлених в ході дослідження Євминки 1, ють наявність серед диких тварин типових чільне місце займає велика та мала рогата лісових мешканців – оленя благородно- худоба (12 та 4 особини відповідно), зна- го, лося, козулі. Поодинокими рештками чна кількість решток належить свині – 16 представлені тур, ведмідь, борсук, бобер особин, та коню – 10 особин; фіксуються [Котова, 2002, с. 65; Переверзєв, Сорокун, рештки двох собак. Близько 30% домаш- 2011, с. 212]. ніх тварин належить великій рогатій худо- В цей час в Нижньому Подесенні, як бі [Круц, 1977, с. 142-145]. Це свідчить про і в усій зоні мішаних і широколистяних наявність навколо поселення як великих лісів, починається активна ландшафто­ заплавних лук для випасу дрібної та вели- утворююча діяльність людських колекти- кої рогатої худоби і коней, так і значних вів. Особливо помітно освоєння нових зе- дібров, необхідних для утримання свиней. мель проходило в часи максимальних по- Початок доби бронзи співпадає з по- теплінь з оптимумами в 7,5 і 5,5 тис. років чатком суббореального періоду голоцену тому. З розвитком відтворювальних форм та визначається в межах 3200-2900 cal BC. господарства, неолітичні та енеолітичні Палінологічні дані вказують на поступо- племена розчищали лісові масиви під за- ве осушення клімату. В лісостепу скоро- сіви і використовували заплавні луки для чуються площі зайняті лісовою рослин- випасу худоби. Опанування території Ки- ністю, а степові ділянки збільшуються ївського Подніпров’я особливо активно [Кременецкий, 1991, c. 175]. Впродовж розпочалося саме в часи останнього опти- 3 тис. до н.е. в часи ямної і катакомбної муму атлантичного періоду трипільським культур, аридізація клімату поступово населенням, яке культурно зникає з його фіналом. зростає [Дёмкин, 1996; Рысков, Дёмкин, Загальну картину фауністичного 1997; Герасименко, 1997]. В процесі ви- комплексу Нижнього Подесення кінця вчення палеоґрунтів Південного Приу- атлантичного – раннього суббореального ралля стало відомо, що південноуральські періоду демонструє матеріал пізньотри- степи, через значну аридізацію клімату пільського поселення Євминка 1, визна- близько 4500-3500 років тому, змістилися чений В.І. Бібіковою за результатами роз- значно північніше в системі ґрунтово-ге- копок В.О. Круца 1965 р. Більше полови- ографічних зон [Рысков, Дёмкин, 1997, ни його складають особини диких тварин, с. 122]. Аналогічні процеси відбувались що характерні для лісових формацій. Ве- і на території України, зокрема, у Серед- лику роль у фауністичному комплексі ре- ньому Подніпров’ї і Нижньому Подесенні. гіону відігравали цервідні – благородний На межі 3-2 тис. до н.е. дослідники па- олень (рештки від 13 особин), козуля (7 леоклімату південноруських степів відмі- особин) та лось (4 особини). Кабан і лиси- чають максимум суббореальної аридізації ця представлені в комплексі по 6 особин, (блок посткатакомбних культур: куль- бобер – 5 особин. Доповнюють комплекс турне коло Бабине, лолинська культура, рештки від поодиноких екземплярів вед- пам’ятки криволуцького типу), що в се- медя, борсука та зайця. Серед птахів, що редині 2 тис. до н.е. змінюється кліматич- оточували тогочасну людину, виявлено ним оптимумом – зволоження, зменшен- рештки крякви, чірка, випі та тетерева. У ня континентальності клімату (культурні

25 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

кола тшинецьке, зрубне, сабатинівка-­ноа- мо для культури Ноа, яка розповсюджу- кослоджень). валась поступово [Крушельницкая, 1990, В 13-12 ст. до н.е. на території Пів- с. 103]. нічного Причорномор’я розпочинається Ґрунти і ландшафти голоцену на те- ксеротермічна депресія, зростання кон- риторії Київщини почали досліджува- тинентальності клімату [Дёмкин, 1996; тися з 1976 року зусиллями М.Ф. Векли- Герасименко, 1997, с. 55-56]. В цей час у ча, Н.П. Герасименко, Ж.М. Матвіїшиної, степу відбувається формування білозер- О.Л. Александровського, О.Г. Пархоменко ської культури, а на Півночі України – [Веклич, Герасименко, 1993; Веклич, 1994; трансформація різних територіальних Матвиишина, 1998; Матвіїшина, 2004; груп комарівської та сосницької культур 2004а; Матвіїшина, Герасименко, Пере- тшинецького культурного кола у білогру- дерій, 2004; Александровський, Пархо- дівську, ранню висоцьку, лебедівську (піз- менко, Ковалюх, 2004; Пархоменко, 2004; ньососницьку) культури. 2004а; Матвіїшина, Пархоменко, 2005; У 10-9 ст. до н.е. (чорноліська, чорно- Герасименко, Матвіїшина, Пархоменко, горівська культури) континентальність 2005; Матвіїшина, Пархоменко, Лисенко, клімату зростає ще більше і фінал чорно- 2006, с. 95, 98], і особливо активно в ос- ліської культури відповідає піку засухи. танні півтора десятиріччя, зокрема на базі Після цього в 8 ст. до н.е. (раньоскіфська, Фастівської та Північної археологічних милоградська культури), відповідно до експедицій ІА НАНУ [Лысенко, 2011]. спостережень Н.П. Герасименко, відбува- Вчені реконструювали палеоґрунти та ється підвищення зволоженості клімату палеоландшафти в результаті досліджен- [Дараган, 2004, с. 36]. ня поселень Малополовецьке-2А [Лысен- Простежується безпосередня залеж- ко, Лысенко Св., Матвиишина и др., 2006; ність змін археологічних культур доби Лысенко, Бондарь, Балко, 2007; Лисенко, бронзи і кліматичних зрушень та їх гло- 2007; Давидчук, Лисенко, Сорокіна, 2007; бальний загальнопланетарний характер Матвіїшина, Лисенко, Пархоменко, 2008], [Гершкович, Иевлев, 1987; Герасименко, Кощіївка-8 [Матвиишина, Пархоменко, Гершкович, 1996, с. 72]. Значні культурні 2010], Ходосівка-Діброва (розкопи I та II) трансформації у степовій зоні наприкінці [Матвіїшина, Пархоменко, Бондарь, Ли- доби пізньої бронзи Я.П. Гершкович по- сенко, 2005; Готун, Бондар, Лисенко та ін. яснює значними кліматичними змінами 2006; Лисенко, 2007], Таценки-7 [розкопки останньої чверті 2 тис. до н.е. [Гершкович, М.В. Квітницького, 2007 р.], валу Вели- 1998, с. 81]. кого Ходосівського городища (Круглик) Але в різних ландшафтних зонах [Матвіїшина, Дмитрук, Пархоменко, Ли- «культурна реакція» на кліматичні про- сенко, 2011], могильника Малополовець- цеси відбувалась з різною швидкісттю. ке-3 [Матвіїшина, Пархоменко, Лисенко, Ані в Побужжі, ані в лісостеповому Пра- 2005; Лысенко, Лысенко Св., Матвиишина воберіжжі Дніпра, ані в Поліссі ми не и др. 2006; Лисенко, 2007], курганів Мало- спостерігаємо різких культурних змін на половецьке-5 (Могила Лядвіга) [Лысенко, початку білогрудівського часу (межа 13- Матвиишина, Пархоменко и др. 2006; Мат- 12 ст. до н.е.). Кількісні відмінності тут віїшина, Пархоменко, Лисенко, 2006; Лы- накопичувалися поступово, в першу чер- сенко, Матвиишина, Александровский и гу вони торкнулися найбільш південних др. 2007; Лисенко, 2007; Лысенко, Матвии- районів Середнього Подніпров’я (Черка- шина, Пархоменко, Бондарь, 2010], Бере- щина). Аналогічну ситуацію спостерігає- зівка-1 [Матвиишина, Пархоменко, 2010].

26 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

Археозоологічні аналізи проводили- поселення горизонтів МП-III та МП-IV ся на матеріалах колекцій з Малополо- була розташована у зоні вологішого ніж вецького могильника, поселень Малопо- сучасний, але дещо більш теплого кліма- ловецьке-2А [Журавльов, 1997; Лысенко, ту, в межах лісової зони з помірними клі- Лысенко Св., Журавлёв, 1999; Журавлёв, матичними умовами [Матвіїшина, Пархо- Лысенко, 2000; Журавлёв, 2001], Фарбо- менко, Бондарь, Лисенко, 2005, с. 220]. ване-3 та Безпальче-1 [Лысенко, Куштан, На Малополовецькому могильнику, Панковский, Федько, 2011, с. 139, 234]. у лісостеповій частині Середнього По­ Були здійснені палеоботанічні дослід­ дніпров’я, простежені верхній та нижній ження відбитків зернівок на кераміці з ґрунти, що розділені білястим прошар- поселень Малополовецьке-2А та Ходосів- ком. За Ж.М. Матвіїшиною, нижній ґрунт ка-Діброва [Лысенко, Пашкевич, 2009]. І насичений артефактами і схожий до ти- Отримані результати дали змогу співста- пового чорнозему, що в наш час розвива- вити коливання клімату в Київському ється у лісостеповій зоні і є придатним для Подніпров’ї та їх наслідки із наведеною сільськогосподарського використання. Ві- вище кліматичною шкалою, розробленою рогідно, що тоді були поширені як широ- за результатами досліджень в інших регіо­ колистяні ліси, так і лучні степи. Верхній нах Східної Європи. ґрунт ІІ схожий до звичайного чорнозему За ландшафтними ознаками серед до- і відображає умови подальшого осушення сліджених методами природничих наук і потепління, тобто остепніння й більшої пам’яток доби бронзи Середнього Подні- континентальності [Матвіїшина, Пархо- пров’я, найближчими до Нижнього По- менко, Лисенко, 2005, с. 30-31]. десення є поселення Таценки-7 (басейн Верхній горизонт ґрунту I (Н – 0,4- нижньої течії р. Стугна) та Ходосівка- 0,7 м) співпадає з давньою поверхнею го- Діброва, розташованого при впадінні ризонтів МП-II – МП-IV (1600-1200 ВС), р. Віта (Сіверка) до долини Дніпра. Сучас- з якими пов’язана переважна більшість ний ландшафт в ур. Діброва біля с. Ходо- поховань доби бронзи Малополовецко- сівка представлений делювіальними схи- го могильника. Простежене зволожен- лами, пологими, складеними пісками, які ня клімату дозволяє співвіднеси нижній підстелені валунними суглинками, з дер- ґрунт Малополовецького з нижнім ґрун- ново-слабопідзолистими піщанисто-лег- том Ходосівки, з яким пов’язаний об’єкт косуглинистими ґрунтами під свіжими 19, що підтверджується й археологічними суборями [Кияк, Коваленко, 1984]. На матеріалами. Підґрунтя Нр ґрунту I (0,7- розкопі I у Ходосівці палеопедологічний 0,9 м), вірогідно відповідає бабинському аналіз розрізів об’єкта 19 (горизонти МП- горизонту (МП-I, 1800-1600 ВС), а та- III, МП-IV – 1500-1200 ВС) та прилеглої кож більш раннім періодам доби брон- до нього площі показав, що ґрунти часу, зи. Білястий прошарок нижче ґрунту II коли житло було залишене, формувалися (Нрк – 0,25-0,4) може бути співвіднесений в умовах вологого режиму, а пізніше, коли із засухою кінця суббореалу (горизонти поселення доби бронзи вже не існува- МП-V та МП-VI, 1200-800 ВС). Сам же ло, клімат став сухішим. Замір магнітної ґрунт II, ймовірно, починає формуватися сприйнятливості підтверджує, що ґрунт із початком раннього залізного віку. періоду існування об’єкта формувався в За висновком Ж.М. Матвіїшиної, більш теплих та вологих умовах. Загаль- для Могили Лядвіга (Малополовецьке-5) ний висновок за результатами природни- спостерігається схожа ситуація. Тут про- чих досліджень на розкопі I – територія стежені три різночасові ґрунти: нижній

27 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

(ранньотшинецький горизонт МП-II) – ний. Темний колір і кротовини вказують лісовий або лучно-лісовий (найбільш во- на більш сприятливі ніж в сучасності умо- логий режим); середній (раньоскіфський ви ґрунтоутворення. Вірогідно, в той час час) – лучний; та верхній – сучасний мі- формувалися саме дерново-слабопідзоли- целярно-карбонатний чорнозем [Матвії- сті ґрунти, близькі до тих, що зараз роз- шина, Пархоменко, Лисенко, 2006; Лысен- виваються під хвойно-широколистяними ко, Матвиишина, Пархоменко, Бондарь, лісами або ділянками з степовою рослин- 2010]. ністю півночі лісостепової зони [Матвии- Ґрунти білогрудівського поселення шина, Пархоменко, 2010, с. 64]. Малополовецьке-2А. У катені ґрунти змі- З дисертаційного дослідження нюються від лугових, часом солонцюватих О.Г. Пархоменка, присвяченого голоце- або солончакових під луговою рослинніс- новим ґрунтам Середнього Подніпров’я, тю до типових чорноземів на схилах та по- було отримано важливі висновки, що верхні терас. Серед дослідженої ділянки «ґрунти другої половини голоцену – ран- 2 профілів лісових ґрунтів зафіксовано не нього суб­бореалу (SB-1; hlb2 ) розвивалися було [Матвіїшина, Лисенко, Пархоменко, на заплавах в умовах підвищеного зволо- 2008]. ження, періодичного накопичення гумусу, Засуха фіналу доби бронзи, що відо- характерного лучно-болотним ґрунтам. бразилася в Ходосівці та Малополовець- Пізніше, в результаті зволоження вони кому, підтверджується й для південної були перекриті заплавним алювієм. По- 4 частини Середнього Подніпров’я, дослі- дальші зміни у SB-2 (hlb2 ) призвели до осу- дженнями ґрунтів Суботівського городи- шення заплав, формування мулувато-бо- ща Н.П. Герасименко. Основа городища лотних і дерново-підзолистих ґрунтів, характеризується ще вологою фазою, але про що свідчать макро- та мікроморфоло- протягом його існування спостерігається гічні ознаки. Одночасно з цим, у зоні лісо- посушення клімату. Ґрунт з Малого Город- степу території Середнього Подніпров’я ка Суботівського городища (радіовугле- завершилось формування профілів чор- цеві дати 834-807 рр. до н.е.) відображає ноземів типових (с. Шарин), чорноземів виразну фазу ксеротермічної депресії, що звичайних (курган Лядвига), чорноземів відповідає максимальному посушенню міцелярно-карбонатних (с. Круглик). На 5 цієї території в суббореальний період і початку SB-3 (hlb2 ) відбувалося накопи- збігається з фіналом чорноліської культу- чення алювію на заплавах проток Любич ри [Дараган, 2004, с. 34]. і Ратна біля сс. Літки, Літочки. У зоні лі- Про кліматичні умови півдня Київ- состепу почалось формування профілю ського Полісся у скіфський час дають уяв- чорнозему типового (Малополовецький лення палеоґрунти, досліджені Ж.М. Мат- археологічний комплекс). Це була воло- віїшиної під курганом Березівка-1 в Ма- га фаза. Під час незначного збільшення карівському районі Київської області. посушливості клімату у другій половині Формування сучасного ґрунту тут харак- SB-3 завершилось формування профілю теризується в основному дерново-підзо- лучно-чорноземного ґрунту (Більське го- листим процесом, що проходив на піща- родище). Процеси лісового педогенезу но-супіщаному субстраті. Значний антро- змінилися гумусонакопиченням (лучний погенний вплив маркується збільшенням або степовий педогенез). На переході до гумусованого шару, який в горизонті дер- пізнього голоцену – субатлантичного пе- ну (ґрунт пізньої бронзи – раннього заліз- ріоду (SA), відбувалася зміна чорноземів, ного віку) більш гумусований ніж сучас- похованих під валами раннього залізного

28 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

віку (біля сс. Круглик, Моринці), текстур- селень зрубної культури [Журавлёв, 2001, но-диференційованими сірими лісовими с. 69]. або дерново-слабопідзолистими ґрунта- Переважання великої рогатої худоби у ми – полігенетична лінія еволюції ґрун- стаді зафіксовано також на інших пам’ят- тів території Середнього Подніпров’я. ках доби пізньої бронзи Середнього Под- Одночасно з цим, фіксується і моногене- ніпров’я, що відносяться як до культур- тична лінія еволюції ґрунтів на прикладі ного кола Бабине, так і до тшинецького кургану Лядвига (похований звичайний культурного кола: Безпальче-1 [Лысен- чорнозем, фоновий – чорнозем типовий). ко, Панковский, Куштан, Федько, 2011, Під курганами початку субатлантичного с. 139]; Ворошилівка [Махно, 1949, с. 210; періоду (SA-1) в лісостеповій зоні терито- Баранович, Титенко, 1951/8-д, с. 7-8], рії дослідження сформовано профілі лі- Здвижівка [Березанская, 1972, с. 28]; Фар- сових ґрунтів (темно-сірий лісовий ґрунт боване-3 [Лысенко, Куштан, Панковский, під курганом раннього залізного віку біля Федько, 2011, с. 234], Хлопків-1 [Баран, с. Дзензелівка); чорнозем опідзолений під Некрасова, 1984/26, с. 2], Яблунівка [Бере- валом давнього скіфського городища біля занская, 1970/45, с. 7]. с. Моринці). Ці ґрунти формувалися, по- Викликає інтерес кореляція палео- дібно до чорнозему міцелярно-карбонат- педологічних та археозоологічних дослі- ного біля с. Круглик, тривалий ранньо-се- джень Малополовецького археологічного редньоголоценовий час» [Пархоменко, комплексу (МАК) та Суботівського го- 2007]. родища. О.П. Журавльов поєднує Мало- Важливою складовою для характери- половецьке-2А, Суботів та бондарихін- стики палеоландшафтів та пов’язаного з сько-чорноліський шар поселення Дібро- ними палеогосподарства, є дані археозоо­ ва в Донецькій області в «групу чорно- логії. О.П. Журавльовим було проаналі- ліських пам’яток» [Журавлёв, 2001, с. 62]. зовано остеологічний матеріал з Мало- На думку О.П. Журавльова, на всіх трьох половецького-3 та Малополовецького-2А пам’ятках переважала велика рогата ху- і простежено наступний склад стада. На доба. В Діброві і Суботові наступними Малополовецькому-3 в горизонті II до- за кількістю були: дрібна рогата худоба, мінував бик свійський (62%), дрібної ро- далі свиня, кінь і собака. На Малополо- гатої худоби і коней – по 14%, свиней 8%, вецькому-2А було простежено інший тип кісток, що належали собаці – 2%. В гори- скотарства. Після великої рогатої худоби зонті III спостерігалася відмінна ситуація: наступною за кількістю кісток йшла сви- велика рогата худоба – 28%, дрібна – 27%, ня, а дрібної рогатої худоби і коней менше свині і коні – по 18%, собака – 9%. В ці- в півтора рази. Дослідник припускав, що лому пам’ятка виділяється тим, що в го- причина відмінності перш за все криється ризонті II дрібної рогатої худоби і кісток в різниці географічних умов. Біля Мало- коней значно менше, ніж великої рогатої половецького-2А могло бути більше лісів худоби. Можливо, це пояснюється тим, і менше відкритих просторів, ніж біля Су- що основний матеріал походить з могиль- ботова і Діброви [Журавлёв, 2001, с. 62]. ника. Тому, тут відображено не співвідно- Про розповсюдження на Малополо- шення стада, як на матеріалах з поселень, вецькому в період МП-II – МП-IV поряд а особ­ливості культу [Журавлёв, 2001, із луковими степами широколистяних лі- с. 60]. Також, О.П. Журавльов визначив, сів вказують також наведені вище резуль- що порода великої рогатої худоби з Мало- тати палеопедологічного аналізу розрізів половецького-3 була дрібнішою, ніж з по- могильника. На певну залісенність тери-

29 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

торії в цей період, можуть вказувати й нянка – 2, ячмінь плівчастий – 2, просо – знайдені в межах нижнього ґрунту, в різні 11, кісточка кизилу – 1; ранньоскіфський роки розкопок, декілька великих мушель час: просо звичайне – 36. На фрагменті виноградного равлика (Helix) [Лысенко, обмазки, знайденої на Малополовецькому Лысенко Св., Журавлёв, 1999, с. 121]. могильнику поряд із похованням №91 (го- Про певну залісненість лісостепової ризонт МП-II?), виявлений відбиток ли- частини Середнього Подніпров’я за доби ста ліщини. На кераміці білогрудівського бронзи свідчить і склад диких тварин, на типу з Малополовецького-2А зафіксовані яких полювали. На Малополовецькому-3 відбитки наступних зернівок: пшениця у горизонті МП-II знайдені кістки кабана двозернянка – 2, ячмінь плівчастий – 4, (11 особини), вовка (3 особини), шляхет- ячмінь голозерний – 1, жито – 1, овес (не ного оленя (3 особини) та козулі європей- визначеного виду) – 1, просо посівне – 5, ської (2 особини); у горизонті МП-III – насіння бобової рослини віки ервіліі – 2. козулі європейської (1 кістка) та кабана (1 Якщо ранні періоди доби бронзи аж до кістка); у горизонті МП-V – зайця (руса- бабинського горизонту пов’язані із по- ка?) (1 кістка) та птахів (2 кістки). До цьо- сушливим кліматом і представлені пере- го горизонту також відноситься 1 кістка важно відбитками проса, то за доби піз- карпової риби. О.П. Журавльов відзначає, ньої бронзи, під час кліматичного опти- що серед остеологічних матеріалів з тши- муму суббореалу, асортимент злаків стає нецько-комарівського шару Малополо- значно різноманітнішим. У ранньоскіф- вецького-3 знайдені кістки лише лісових ський час провідною злаковою культурою звірів. Вага диких ссавців в горизонті ІІ – на Київщині знову стає просо [Лысенко, 7%, в горизонті ІІІ – 15 %. Серед мислив- Пашкевич, 2009]. ської здобичі переважають копитні, в го- Раніше київський варіант східнотши- ризонті ІІ – 84% (інші 16% – кістки вовка), нецької культури, за С.С. Березанською в горизонті ІІІ – 100% [Журавлёв, 2001, с. 65]. На білогрудівсько-чорноліському [Березанская, 1972, с. 129-130], вже про- поселенні Малополовецьке-2А полюван- понувалося поділити на києво-житомир- ня, судячи з усього, не відобразилося. Тут ську та києво-черкаську групи ТКК [Ли- знайдено кістки лише від зайця русака сенко, 2001; 2002], з огляду на особливос- [Журавлёв, 2001, с. 68]. ті сучасного ландшафту. Але результати Коливання клімату у суббореалі – на досліджень останніх років на пам’ятках початку субатлантикума підтверджують Середнього Подніпров’я показують, що і результати плеоботанічних досліджень. ландшафтний принцип диференціації На фрагментах керамічного посуду з бага- культурних груп потребує певного уточ- тошарового поселення Ходосівка-Діброва нення. Враховуючи специфіку ландшаф- зафіксовані відбитки зернівок наступних тної «черезполосиці» в регіоні, важливого рослин: кераміка софіївського типу: про- значення набуває не стільки сучасна ґрун- со звичайне – 1, ячмінь плівчастий – 1; това складова ландшафту, скільки кліма- культура кулястих амфор: просо зви- тична, відображена, крім іншого, в пале- чайне – 2, кісточка кизила – 1; кераміка оґрунтах. З іншого боку, масові знахідки бабинського типу: просо звичайне – 6; кераміки певних типів за межами свого кераміка тшинецького типу: пшениця од- сучасного базового ландшафту, можуть нозернянка – 2, ячмінь плівчастий – 1; яч- розглядатися як індикатор змін палеоклі- мінь голозерний – 1, просо – 1; кераміка мату та використовуватися у палеоланд- білогрудівського типу: пшениця двозер- шафтних реконструкціях.

30 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

Якщо для Малополовецького архео­ нього ґрунту. Таке розташування знахідок логічного комплексу, розташованого до- можна пояснити тим, що до появи тут по- статньо глибоко в лісостепу, коливання селення, поверхня підвищення являла со- клімату впродовж всього періоду пізньої бою пухкий пісок, а на момент заселення бронзи не призвели до зміни культурної ґрунт лише почав утворюватися і битий домінанти києво-черкаської групи ко- посуд було втоптано у підґрунтя. марівської культури ТКК, то зовсім інша Доказом того, що рослинний і тва- картина простежується у Ходосівці. Озна- ринний світ Подесення суттєво не змі- ченим вище коливанням клімату тут від- нився з часів пізнього Трипілля (кінець повідають зміни як топографії поселень IV тис. до н.е.) свідчать фауністичні решт- різних горизонтів доби пізньої бронзи – ки, що походять з пам’яток доби ранніх початку раннього залізного віку на пів- слов’ян – Київської Русі Південного та денно-західній ділянці ур. Діброва, так і Східного Полісся – Олександрівка І, Авту- домінування в мікрорегіоні то лісостепо- ничі (Подесення), Коростень, Норинськ, вих, то поліських культурних компонен- Овруч, Звягель (Житомирщина). Так, на тів. Населення доби ранньої та середньої багатошаровому ранньослов’янському бронзи (3 – початок 2 тис. до н.е.) оселя- поселенні Олександрівка І, розташова- лося переважно на краю боліт, ближче ному на північній околиці Чернігова, ос- до води, що було викликано загальною новний культурний шар якого датується аридізацією клімату суббореального пе- ІІІ–V ст., серед диких видів перше місце ріоду. В період МП-I (1800-1600 ВС), коли займає олень звичайний (27% від числа посуха сягає свого піку, досліджувана диких тварин), друге – лось (23%), тре- територія входить до ареалу формуван- тє – кабан (16%), присутні рештки буро- ня києво-черкаської групи комарівської го ведмедя (9%), козулі (7%), тура, вовка, культури ТКК. Очевидно, на етапі МП-II лисиці, бобра та видри [Журавльов, 1996]. (1600-1500 ВС) починається поступове Серед решток диких тварин, що походять заболочення берега, на якому знаходило- з пам’яток Х-ХІІІ ст., помітне місце займа- ся поселення попереднього горизонту, та ють олень звичайний, козуля, кабан, лось. занепад самого поселення. В цей період Постійними елементами виступають за- територія між селами Ходосівка та Лісни- єць та бобер. Доповнюють фауністичні ки рідко відвідується як населенням киє- комплекси знахідки решток тура, лисиці, во-черкаської групи комарівської культу- вовка, ведмедя та борсука [Моця, Тома- ри, так і києво-житомирської групи со- шевський, 1997, с. 36; Журавльов, 2004, сницької культури ТКК. В періоди МП-III с. 38-39]. (1500-1400 ВС) та МП-IV (1400-1300 ВС), З іншого боку, подальші перетво- із остаточним встановленням кліматич- рення ландшафтів пов’язують з актив- ного оптимуму, урочище Діброва потра- ною людською діяльністю, що призвела пляє до ареалу києво-житомирської гру- до збільшення антропогенного тиску на пи сосницької культури ТКК, поселення екологічні системи. Яскравим прикладом якої займає найвищу точку в південно- порушення природних процесів людиною західній частині урочища. Непрямим свід- за доби Київської Русі є розвиток поселен- ченням того, що поселення на розкопі I ської агломерації Автуничі Х-ХІІІ ст., роз- з’являється невдовзі після закінчення по- ташованої в Городнянському районі Чер- сухи, є те, що кераміка тшинецького типу нігівської обл., в межиріччі річок Верпч та з культурного шару знайдена переважно Тетева. Розвиток цієї структури протягом у верхньому прошарку піску, нижче дав- трьох століть призвів до значного зне-

31 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ліснення регіону внаслідок використання господарствах. Кризові явища в екології деревини для будівництва, виробництва та економіці селища Автуничі стали при- та промислів, побутового опалення. До- чиною завмирання життя на ньому і по- слідники підрахували, що від лісу було ви- ступового його занепаду. вільнено майже 900 га площі. Наслідком Значною мірою подібні процеси, але такої діяльності стала екологічна криза, більші за своїм масштабом, відбувались яка проявилася у зміні гідрорежиму, за- на території Полісся за доби пізнього се- болоченості значних за розмірами площ, редньовіччя, що пов’язано зі стрімким по- ґрунтової ерозії, зникненню популяцій ширенням залізорудних, селітряних, лісо- лісових екосистем. Результатом такого хімічних, деревопереробних виробництв і розвитку подій стали суттєві погіршення промислів та розвитку товарних відносин в аграрному та комплексному лісовому [Моця, Томашевський, 1997, с. 37-41].

32 ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я У ПРАІСТОРИЧНІ ЧАСИ

Табл. 1. Етапність розвитку природи у голоцені [за: Веклич, 1982]. DR-1 - ранній дріас; ВL - беллінг; DR-2 - середній дріас; АL - алерьод; DR-З - пізній дріас; РВ - пребореал; ВО - бореал; АТ - атлантичний; SВ - суббореал; SА - субатлантичний. 33 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Суббореал 5 000 – максимальне поширення степових (сухий, континентальний 2 800 формацій, степова фауна, кінь клімат) Б Р О Н З А

змішаний ліс, максимальний 7 500 – Атлантикум розвиток лісових формацій, лісова 5 000 (теплий, вологий клімат) фауна Н Е О Л І Т, Е Н О Л І Т Г О Л Ц Е Н

Бореал 9 700 – (підвищення температури, широколистяний ліс, сосна, береза 7 500 континентальний клімат)

10 200 – Пребореал ліс; сосна, береза; М Е З О Л І Т 9 700 (поступове потепління) благородний олень, тур

10 900 – Дріас ІІІ тундра, лісотундра; 10 200 (субарктичний клімат) північний олень

лісотундра, хвойний ліс; 11 800 – Аллерьод північний олень, благородний 10 900 (потепління) олень 12 000 – Дріас ІІ тундра; 11 800 (субарктичний клімат) північний олень

12 400 – лісотундра; Бьоллінг (потепління)

12 000 П Л Е Й С Т О Ц Н північний олень

13 300 – Дріас І тундра; Ф І Н А Л Ь И Й П Е О Т 12 400 (арктичний клімат) північний олень

Табл. 2. Археологічна періодизація на тлі природного розвитку у плейстоцені – голоцені.

34 Розділ ІІ.

КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ

Перші свідчення перебування лю- великих ссавців прильодовикової фауни дини на території Нижнього Подесен- (мамонт, шерстистий носоріг, бізон, кінь, ня відносяться до пізньопалеолітич- північний олень) відбувалось переважно ної епохи (35/40 – 10,2 тис. рр. тому) – загінним способом. Про високий ступінь останнього етапу давнього кам’яного адаптації свідчить перехід до спеціалізо- віку, що характеризується появою приз- ваного полювання. Пізній палеоліт – час матичної техніки обробки каменю, стан- розквіту первісного мистецтва. З’являєть- дартизації та уніфікації знарядь праці. ся наскельний живопис, графіка, скульп­ На території Європи поширились великі тура, гравіювання каменю, кістки, рогу. культурні комплекси, що характеризува- Поширеними були предмети дрібної плас- лись певними технологічними особли- тики, що передають образи тварин та жі- востями: солютре (45-35 тис. рр. тому), ночий образ (палеолітичні «венери»). На оріньяк (35-25 тис. рр. тому), граветт території України відома значна кількість (25-19 тис. рр. тому), мадлен / епіграветт стоянок пізнього палеоліту. Найбільш (19–12 тис. рр. тому). В кінці палеолітич- унікальними є пам’ятки Подніпров’я з ної епохи виділяють окрему, перехідну житлами із використанням кісток мамон- до мезоліту стадію розвитку культури – та у конструкції (Мізин, Межиріч, Добра- фінальний палеоліт (13-10 тис. рр. тому). ничівка, Гінці). На цих стоянках знайдено Пізній палеоліт – епоха розселення у Єв- значну кількість предметів мистецтва – ропі людини сучасного антропологічного жіночі статуетки, прикраси, орнаменто- виду – неоантропа (Homo sapiens). В сис- вані предмети [Шовкопляс, 1965; Борис- темі суспільної організації в цей час відбу- ковский, 1953; Палеолит СССР, 1984]. лись значні зміни, що призвело до другого Значна частина стоянок пізньопалео- стрибку в антропосоціогенезі. Основна літичної доби розташовується на терито- суть змін – становлення екзогамної родо- рії Подесення. Серед них особливе місце вої організації, що значним чином впли- посідають пам’ятки, досліджувані про- нуло як на біологічний розвиток людини, тягом тривалого часу, що складають ос- так і на поведінку, культуру та світогляд- нову для відтворення пізньопалеолітич- ні уявлення. Разом з тим, розвиваються ної культури та систем життєдіяльнос- такі суспільні інститути як парна сім’я та ті – стоянки Мізин, Новгород-Сіверська, первісне плем’я. В господарському плані Чулатове І-ІІІ, Пушкарівський комплекс, економічною одиницею виступала мис- Клюси. Важливе значення мають пам’ят- ливська община (локальна група), але ек- ки відкриті та досліджені відносно нещо- зогамні стосунки створювали можливість давно – Бужанка ІІ, Оболоння, Карпилів- кооперації декількох груп. Полювання на ка-Радовниця тощо (Рис. 3).

35 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

За первісної епохи існувала жорстка господарсько-культурних зон на території залежність способу життя колективів від Східної Європи відповідно до форм госпо- оточуючого середовища. Стадність та мі- дарства, основою яких було полювання на граційність травоїдних визначали спе- ту чи іншу тварину [Гладких, 1977; 1991]. цифіку прильодовикового мисливського Картографування пам’яток за господар- господарства. Шляхи міграцій, місця пе- ською орієнтацією дозволило М.І. Глад- реправ через річки та озера, місця сезон- ких виділити господарсько-культурні під- них пасовиськ були постійними у кожної типи мисливців прильодовикової зони: популяції ссавців. Суть господарської мисливців на мамонтів Середнього По­ стратегії прильодовикового населення по- дніпров’я та Полісся, мисливців на бізона лягала в мисливському контролі за мігра- степової зони та мисливців на північного ційними шляхами стадних тварин [Заліз- оленя Прикарпаття. Середньодніпров- няк, 1993]. ську область з особливостями господар- Важливим висновком для палеолі- ства та культури виділяли І.Г. Шовкопляс, тознавства стало визнання П.М. Долу- М.Д. Гвоздовер та О.М. Рогачов, надав- хановим та Г.О. Пашкевич вирішального ши їй рангу окремої культурної області впливу географічних умов на характер поширення пізньопалеолітичних пам’я- господарської діяльності, на продуктивні ток, в рамках якої співіснувало декіль- сили суспільства. На думку цих дослід- ка археологічних культур [Шовкопляс, ників, функціонування господарських 1965; Гвоздовер, Рогачев, 1969, с. 498-499]. систем первісного суспільства може бути Л.Л. Залізняк реконструює окремий гос- пояснене дією принципу оптимальної або подарсько-культурний тип мисливців на задовільної стратегії: спільнота обирає мамонтів [Залізняк, 1988; 1993; 1997, с. 24- ту форму господарської діяльності, яка 26; 2003, с. 42-57]. Тому дослідники виді- забезпечує отримання максимуму енер- ляють Середнє Подніпров’я та Подесення гетичного продукту при мінімумі затрат як особливу область поширення пізньо- та ризику [Долуханов, Пашкевич, 1977]. Діалектичність такого підходу полягає у палеолітичної культури «мисливців на визнанні того, що певний тип господар- мамонта». ства складався під впливом як екологіч- На пам’ятках басейну Десни фауніс- ного, так і культурного факторів, під яким тичні рештки мамонта значно переви- розуміється сукупність знань, вірувань, щують залишки інших представників традицій цієї соціальної групи. На осно- тваринного світу, які виступали в якості ві картографування поширення пізньо- мисливської здобичі. Так, в Мізині зафік- льодовикової фауни на південному сході совано залишки від 116 особин мамон- Європи дослідники відносять Серед- та [Шовкопляс, 1965, с. 97; Пидопличко, нє Подніпров’я та Полісся до окремої – 1969, с. 82], з досліджень Чулатова І похо- мамонтової зони поширення ресурсної дять рештки 11 особин цієї тварини [Во- бази первісного населення, що, безумов- єводський, 1949, с. 42; Підоплічко, 1949в, но, визначило особливості в структурі с. 130], Новгород-Сіверської стоянки – господарської діяльності та способу жит- 15 особин [Воєводський, 1949, с. 47; Пі- тя пізньопалеолітичних колективів. доплічко, 1949б, с. 72], Пушкарі І станом Внаслідок встановлення відмінності на 1938 р. – більше 40 особин [Борисков- фауністичного складу на палеолітичних ський, 1949, с. 175], на стоянці Хотильо- пам’ятках різних зон, вчені дійшли вис- во ІІ виявлено рештки не менш ніж від 50 новку про мисливську спеціалізацію пер- особин цієї тварини [Чубур, 1995, с. 28]. вісних колективів та виділення декількох На інших пам’ятках Подесення мамонт

36 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

теж виступає основним компонентом шю, які слугували елементами наконеч- фау­ністичних комплексів. ників дистанційної зброї – метального Важливим фактором в процесі розсе- списа, дротика та стріл для лука [Нужний, лення колективів мисливців на мамонта 2008, с. 21-30]. На території Подесення була наявність або відсутність покладів граветський технокомплекс представле- якісного кременю для виготовлення зна- ний пам’ятками Пушкарі І та Клюси, що рядь праці та мисливського споряджен- датуються в межах ХХI-ХХ тис. рр. тому ня в регіоні. Первинні поклади цього (Рис. 5), а також однією з найпівденніших мінералу з крейдових горизонтів відомі пізньопалеолітичних стоянок Середнього переважно для територій верхньої течії Подесення – Бужанкою І. Дніпра і Середньої та Верхньої Десни. Перші згадки про виявлення мамон- Так, спостерігається значна концентрація тової фауни поблизу села Бужанка Ко- пізньопалеолітичних пам’яток в басейні ропського району Чернігівської області Десни, які розташовувались поблизу ви- відносяться до 30-х років [Рудинський, ходів якісного крейдового кременю (Мі- 1931, с. 150]. У 1961 р. на високому право- зин, Пушкарі, Чулатів, Новгород-Сіверсь- му березі Десни, в 1 км нижче від паром- ка стоянка, Бужанка, Оболоння та ін.). З ної станції, Ю.Г. Колосовим була виявлена іншого боку, слід відзначити майже повну стоянка Бужанка І. Крім того, виявлено відсутність первинних покладів креме- палеолітичне місцезнаходження на від- ню на території Середнього Подніпров’я, стані 1 км від Десни, в урочищі Дякова що зумовило транспортування сировини Гора [Бачинський, Колосов, 1963, с. 556- первісним населенням на значні відстані, 559; Колосов, 1965, с. 324-326]. Пізніше, у а також адаптації технік обробки до умов 1972 р., дослідження цієї стоянки прово- дефіциту кременю, що проявилося у мі- див М.І. Гладких. На південь від розкопу кролітизації та стандартизації знаряддє- Ю.Г. Колосова в берегових відслоненнях вих наборів пізньопалеолітичних пам’я- виявлені фауністичні рештки мамон- ток [Шидловський, 2005а, с. 31-34]. та (тазові, лопатка та бивень). Незначна Культурні традиції, представлені ма- кількість крем’яних виробів виявлено в теріалами Подесення, засвідчують по- зачистках та серед підйомного матеріалу ступову заміну граветської технології на березі річки [Гладких, 1972/11]. Корис­ епіграветською, що цілком відповідає туючись нагодою, публікуємо матеріали, загальному вектору розвитку культури виявлені М.І. Гладких, що зберігаються в в Північній Україні. Граветтська техно- фондах Археологічного музею Київського логічна індустрія, що була поширена 27- національного університету імені Тараса 19 тис. рр. тому, передбачає використання Шевченка. Серед них – знаряддя, нуклеу- призматичних одно- та двоплощадкових си та надрізана і зламана з обох сторін ча- нуклеусів для отримання якісних широ- стина ребра мамонта (Рис. 6). ких пластинчастих напівфабрикатів, які На сьогоднішній день колекція слугували основним типом заготовок для крем’яних виробів складається з 30 ек- різноманітних категорій знарядь – боко- земплярів, представлених як знаряддями вих, кутових та серединних різців, кін- праці, так і відходами виробництва, серед цевих скребків, стамесок, проколок тощо яких відщепи, пластини та нуклеуси. [Залізняк, 2010, с. 141-142]. Але однією Відщепові, загалом 13 екземплярів, з провідних категорій знарядь в гравет­ представлені відщепами оформлення тських комплексах виступають мікролі- площадок нуклеусів (2 екз.), вторинними ти – прямокутники та вістря, оброблені та лусочкою. Серед вторинних відщепів напівстрімкою та обрубувальною ретуш- переважають повздовжні та повздовж-

37 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 5. А – крем’яні вироби з стоянки Ведмежий Яр (дослідження Гладких, 1972). Б – вістря з граветських стоянок Середнього Подніпров’я: 6-9 – Карпилівка-Радовниця; 10-11 – Кирилівська; 12-14 – Клюси; 15-20 – Пушкарі І (6-9, 12-14 – за Ступаком; 15, 17-19 – за Борисковським; 16, 20 – за Васильєвим). 38 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

ньо-крайові (7 екз.); по одному пред- Оброблені пластини представлені ставлені біповздовжний, поперечний та двома проксимально тронкованими ви- безсистемний. В тих випадках, коли збе- робами та одним медіальним фрагментом реглась площадка сколу, – спостерігається ретушованої по краю пластинки (Рис. 6: використання прийомів ізолювання зони 2, 7-8). На цілому екземплярі тронкованої розколювання, редукція карнизу нуклеу- пластини ретушшю сформовано виїмку. са, абразив. Площадки гладкі, по одному Серединний різець сформовано на дис- прикладу – фасетована та двогранна. тальному кінці повздовжньої пластини Пластин та їхніх січень – 7 екземп- з ретушшю на протилежному до леза ча- лярів, серед яких по три представлено стині (Рис. 6: 5). повздовжніх та біповздовжніх і одна ре- Техніка первинного розщеплен- берчаста. Впадає у вічі масивність плас- ня крем’яної сировини спрямована на тинчастих заготовок (Рис. 6). Так, шири- отримання пластинчастих заготовок з на чотирьох виробів перевищує 2 см, а призматичних одно- та двоплощадкових діапазон всіх пластин по ширині складає нуклеусів. Значні за розмірами відбивні 1,4–2,9 см. Один цілий екземпляр сягає горбки, наявність фасетки на відбивних 8 см в довжину. На цілій та проксималь- горбках виробів свідчать про викори- них частинах пластин спостерігається стання досить твердого відбійника, крім застосування прийомів ізолювання пло- того, в колекції присутній нуклеус, що щадки сколу; площадки як гладкі, так і використовувався в якості такого. Якісні двогранні. Закінчення пластин пряме та призматичні напівфабрикати отримува- пероподібне. лись в результаті застосування специфіч- До категорії нуклеусів віднесено три них прийомів обробки зони розщеплення вироби, серед яких один має характерну перед ударом – фасетування площадки забитість від використання його в якості нуклеуса, ізолюваня місця удару, редук- ретушера. Останній – двоплощадковий, ція карнизу нуклеуса. В результаті таких односторонній сплощений із залишками підготовчих дій проксимальна частина ребра на робочій поверхні. Основна пло- сколу набувала вигляду «шпори» [Гиря, щадка оформлена декількома сколами, 1997, с. 165-166]. У вторинній обробці ха- скошена, інша – фасетована (Рис. 6: 11). рактерним є використання поперечного Другий нуклеус – теж двоплощадковий, тронкування заготовок. Такі технологічні призматичний. Обидві площадки фасе- характеристики та загальна масивність товані, наявне ізолювання зони розко- виробів комплексу, на нашу думку, цілком лювання (Рис. 6: 9). Третій нуклеус – од- відповідають граветському шляху розвит- ноплощадковий торцевий на вапняковій ку пізньопалеолітичної культури, пам’ят- плитці, площадка знищена (Рис. 6: 10). Всі ки якого досить яскраво представлені в нуклеуси досить сильно утилізовані, що Подесенні (Пушкарі І, Клюси та ін.) [Глад- ускладнювало подальше зняття заготовок ких, Шидловський, 2015]. з них. На сьогоднішній день площа стоянки Вироби з вторинною обробкою пред- Бужанка І майже повністю знищена пове- ставлені ретушованими відщепами та нями, що підвищує значимість публіка- пластинами (по три екземпляри) і сере- ції матеріалів з неї [Комар, Ступак, 2011, динним різцем. Один відщеп ретушова- с. 99]. ний по дистальному кінцю (Рис. 6: 6), ін- Слід відзначити майже повну відсут- ший – дистально тронкований (Рис. 6: 3). ність пізньопалеолітичних стоянок на Третій виріб має сформовану ретушшю території Нижнього Подесення. На нашу виїмку (Рис. 6: 4). думку, це пов’язано з катастрофічними

39 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 6. Бужанка І. Оброблена кістка та вироби з кременю (дослідження Гладких, 1972). 40 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

змінами в кінці плейстоценової доби, знаряддєвого набору та стандартизація внаслідок яких цей регіон неодноразо- технологічних прийомів обробки каменю. во піддавався масивним водним ударам Для епігравету характерне використання з боку Дніпра, в результаті чого пізньо- призматичних нуклеусів, орієнтованих на палеолітичні шари були просто знищені. зняття нешироких пластинок, які слугу- Адже, концентрації пам’яток наявні як на вали заготовками для більшості знарядь у середній течії Десни, так і на Київському первинній обробці кременю. У вторинній Правобережжі. Найпівденніша пізньопа- обробці спостерігається широке застосу- леолітична пам’ятка на Десні пов’язуєть- вання обрубувального стрімкого рету- ся з рештками лесової тераси навпроти шування для виготовлення різноманіт- м. Остер, на правому березі річки, по- них знарядь – мікролітів, бокових різців, близу с. Карпилівка Козелецького району тронкованих пластин тощо. Не зважаючи (Рис. 3: 12). на численні варіації, мікроліти поділяють- Стоянка відкрита у 2011 р. Лівобе- ся на дві основні категорії – пластинки з режною археологічною експедицією. Вона притупленим краєм та вістря. В Подесен- знаходиться на високому мису за північ- ні до епіграветської традиції відноситься ною околицею села, в урочищі «Радов- більшість згадуваних піньопалеолітичних ниця» [Жаров, Жарова, Ступак, 2012а]. стоянок – Мізин, Чулатове І-ІІ, Бужанка ІІ Загальна колекція виробів, що походять тощо. з шурфування стоянки складає всього 13 На території Лівобережжя середньої кременів, вкритих блакитно-білою пати- течії Дніпра епіграветський етап представ- ною. Відходи виробництва представлені лений пам’ятками межиріцької археоло- відщепами, сколами підживлення площа- гічної культури – Гінці на Удаю, Добрани- док нуклеусів, реберчастою пластиною та чівка на Супої, Семенівка І-ІІІ на Трубежі, різцевим сколом. Цікавою особливістю що датуються в межах 15-13 тис. рр. тому. є наявність чотирьох вістер оснащення Значну подібність до пам’яток цього кола метальної зброї, один край яких оформ- виявляє стоянка Бужанка ІІ в Коропсько- лений напівпохилим ретушуванням, а му районі Чернігівської обл. інший має виїмки на нижніх частинах Бужанка ІІ була відкрита у 2003 р. (Рис. 5: 6-9). на мису правого берега Десни [Ступак, Судячи з типу вістер, характеру їх ре- 2005, с. 40-44]. Культурні напластуван- тушування та технологічних особливос- ня складаються з трьох шарів, радіо- тей отримання сколів, автори віднесли карбонове датування верхнього шару – пам’ятку до граветського технокомплексу 14350+/-60 рр. тому, за кісткою молодо- і зближують його з стоянками пушкарів- го мамонта. Серед виробів з вторинною ського типу, хоча типологічно вони від- обробкою у верхньому шарі, провідною різняються від пушкарівських [Жаров, формою є елементи оснащення металь- Жарова, Ступак, 2012б]. Територіально, ної зброї (Рис. 7). Наступна категорія ви- найближчою пам’яткою граветської інду- робів представлена боковими, кутовими стрії в Середньому Подніпров’ї є Кири- та серединними різцями, поодинокими лівська стоянка [Шидловський, Прядко, є скребки, ретушовані відщепи та плас- 2011, с. 71-72]. тини [Ступак, 2009]. Аномально високий Наступний етап розвитку пізньо­ відсоток мікролітів (більше половини всіх палеолітичної культури в Середньому знарядь), на думку Д.В. Ступака, свідчить Подніпров’ї отримав назву епігравет- про функціонування стоянки в теплий ського, для якого характерне спрощення період року, коли мисливська група жила

41 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 7. Бужанка ІІ. Вироби з кременю (за: Ступак, 2009): 1-9 – мікроліти, 10-13 – скребки; 14-18 – різці; 19 – вістря; 20-21 – нуклеуси. 42 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

Рис. 8. Крем’яні вироби Мізинської стоянки (дослідження Шовкопляса, 1965; 1-10 – за Шовкоплясом; 27-28, 31 – рис. Васильєва). 43 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 9. Вироби палеолітичного мистецтва з стоянок Подесення: 1, 7 – браслети з бивня мамонта; 2 – підвіски з бивня; 3 – лопатка мамонта з розписом вохрою; 4 – стилізовані жіночі статуетки; 6, 8 – орнаментовані бивні (1-7 – Мізин, за Шовкоплясом; 8 – Оболоння, за Ступаком). 44 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

за рахунок добування свіжого м’яса. По- ня, виявлена у 2010 р. на правому березі дібний відсотковий склад простежений на Десни та досліджувана в останні роки. Се- інших пам’ятках Середнього Подніпров’я, ред виявленого матеріалу, найбільшу ува- які дослідники інтерпретують в якості гу викликає фрагмент орнаментованого тимчасових літніх стоянок – Семенівка ІІ, бивня мамонта (Рис. 9: 8) [Ступак, 2010]. ІІІ [Нужний, Ступак, Шидловський, 2000, Різкі зміни клімату в періоди корот- с. 125-135; Шидловський, 2004], Шоломки кочасових потеплінь Бьоллінг (12400- [Нужний, 1998, с. 78-85; 2001]. 12000 рр. тому) та Аллерьод (11800- Паралельним до межиріцької культу- 10900 рр. тому) у фіналі палеоліту, спри- ри явищем в епіграветті Подесення є за- чинили до зникнення багатьох представ- гальновідома Мізинська стоянка, аналогії ників льодовикової фауни та появи зони якій знаходимо на значно віддаленішій лісів. Це змушувало первісну людність територіально стоянці Бармаки поблизу м. Рівне [Nuzhnyy, 2008, с. 98-101] (Рис. 8). змінювати способи ведення господарства, Мізинська стоянка є всесвітньовідомою що неодмінно позначається на характері завдяки передусім прикладам яскравого матеріальної культури. Більшого значен- мобільного мистецтва – орнаментованим ня набувають індивідуальні методи полю- кісткам мамонта, браслетам та фігуркам вання, що змінює характер поселень, ви- вирізьбленим з бивня (Рис. 9: 1-7). робничий інвентар змінюється в напрям- На сьогоднішній день єдиною пам’ят- ку подальшої стандартизації та мікроліти- кою, що відноситься до оріньяцького кола зації, збільшується значення дистанційної пам’яток в Подесенні, є стоянка Оболон- зброї [Нужний, 1992, с. 15].

МЕЗОЛІТ

Епохи мезоліту та неоліту характери- культурами називають ті, населення яких зуються існуванням людських суспільств продовжувало вести мисливсько-зби- в нових природних і ландшафтно-геогра- ральницький спосіб існування в нових фічних умовах. Так, початок мезо-неолі- кліматичних умовах. тичної епохи співпадає з переходом в істо- Мезолітичні крем’яні індустрії ха- рії Землі від льодовикової доби – плейсто- рактеризуються широким застосуванням цену до геологічної сучасності – голоцену. мікролітичної техніки вторинної оброб- Відступ останнього (вюрмського) льодо- ки каменю. Мікролітами називають не- вика наприкінці плейстоценової епохи великі вироби з характерною обробкою, викликав значну перебудову клімату Єв- що використовувались в якості набірних разії, що кардинально змінило флору та елементів більш складних знарядь, пере- фауністичний склад материка. Зникнення важно для оснащення мисливської зброї – мамонтового фауністичного комплексу стріл та дротиків. Археологічні культури та прильодовикових ландшафтів при- в мезоліті виділяють за особливостями звело до змін в господарській адаптації технології обробки сировини та комп- населення, що позначилось на характері лексами категорій матеріальної культури, матеріальної культури. Тому нижньою важливою культуровизначальною рисою межею мезоліту прийнято вважати Біл- яких є наконечники дистанційної зброї. лінгенську катастрофу, що сталася близь- З точки зору господарства, період ме- ко 10,2-10,3 тис. рр. тому. Мезолітичними золіту називають добою лучних мислив-

45 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

ців на нестадних копитних лісів Євразії. зею історії України [Залізняк, 2009, с. 25, Полювання, на відміну від палеолітичної 252]. епохи, набуло індивідуального характеру, Публікація та культурна характерис- викликаного поширенням лісових ланд- тика матеріалів зі стоянок Кудлаївка та шафтів та використанням ефективної Вигурівщина здійснена Л.Л. Залізняком. зброї – лука та стріл. Також поширюються Цим дослідником подана досить вичерп- нові форми господарства – рибальство, на характеристика матеріальної культури збиральництво річкових та морських мо- і висунута гіпотеза генези та розвитку цієї люсків, перші спроби доместикації тва- спільності. рин. В результаті запровадження нових Характерною особливістю первинної методів полювання виникає криза мис- техніки обробки кременю є використання ливського господарства, що викликає переважно відщепових заготовок, знятих необхідність пошуку та впровадження з призматичних неправильно огранених відтворювальних форм господарства. В нуклеусів. При виготовленні знарядь ха- суспільстві відбувається зменшення роз- рактерний крайній мікролітизм, пов’яза- мірів господарських колективів, в порів- ний з сильною редукцією краю заготовки. нянні з пізньопалеолітичними. З іншого Знаряддя на пам’ятках культури пред- боку, археологічні дані дають можливість ставлені грубими невеликими кінцевими відтворення надобщинних об’єднань – та підокруглими скребками, різцями на первісних племен [Телегін, 1982; Залізняк, відщепах, свердлами. Мікроліти склада- ють досить високий відсоток серед зна- 2005; Нужний, 2008]. рядь. Основна форма мікролітів – вістря На території Північної України доба типу мікрограветт – вкладні до нако- мезоліту представлена такими культура- нечників стріл та дротиків, виготовлені ми, як пісочнорівська та кудлаївська. Куд- у техніці крутого ретушування одного лаївська мезолітична культура є складним довгого краю пластинки. Серед інших ти- явищем, пам’ятки якої поширюються в пів мікролітів – трикутники, сегменти та Поліському Подніпров’ї на досить значній трапеції. На стоянці Кудлаївка зафіксо- території, що охоплює Подесення (Куд- вані наконечники постсвідерського типу лаївка, Чернігів, Вигурівщина), Київське на дрібних пластинах (Рис. 10) [Залізняк, Лівобережжя (Коржі, Селище) та Києво-­ 2009, с. 97]. Житомирське Полісся (Білосорока, Та- В гирлі Десни, на стоянці поблизу ценки) [Залізняк, 1984, с. 90-92]. с. Вигурівщина, серед представницької Перші стоянки кудлаївської культу- колекції крем’яних виробів, наявні сім ри на території Подесення були виявлені мікролітичних знарядь, серед яких три поблизу с. Кудлаївка на Новгород-Сівер- кудлаївських вістря, одне сегментопо- щині М.Я. Рудинським у 1925 р. Пізніше, дібне, дві трапеції та уламок пластини зі у 70-80-х рр., цю стоянку досліджували скошеним краєм. Серед інших виробів – Д.Я. Телегін та Л.Л. Залізняк. Схожі до скребки, різці, вістря та нуклеуси (Рис. 11) знайдених під Кудлаївкою матеріали були [Залізняк, 1984, с. 42-43]. виявлені у 1928 р. на дюні в околицях Наконечники стріл на пластинах по- Чернігова. У 1937 р. в урочищі Борок, по- ширені переважно в інвентарі північних близу с. Вигурівщина, на дюнному масиві пам’яток кудлаївської культури, в тому В.А. Товкачевським виявлено залишки числі і в Кудлаївці, коли на пам’ятках пів- стоянки з мікролітичним інвентарем, що дня Київського та Чернігівського Полісся зберігається у фондах Національного му- (Вигурівщина, Таценки, Селище, Коржі),

46 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

Рис. 10. Кудлаївка. Вироби з кременю (за: Залізняк, 2009). 47 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 11. Вигурівщина. Вироби з кременю: 1-7 – мікроліти; 8-9, 25 – вістря; 10-16 – скребки; 17-20 – різці; 21-24 – нуклеуси (за: Залізняк, 1984).

такий тип вістер не отримав значного по- ґрунтям [Залізняк, 1976; 1984, с. 96-97; ширення. Це дало можливість виділення 2009, с. 98]. З іншого боку, дослідник двох варіантів культури: північного – пов’язує пам’ятки цієї спільності з облас- типу Кудлаївка та південного – типу Та- тю ранньомезолітичних культур Дювенсі ценки. Поява наконечників на пластинах Північної Європи, ґенезу яких вбачають в північних регіонах пояснюється контак- в культурі Федермессер з характерним туванням з носіями постсвідерських тра- набором мікролітичних вістер, а саме з дицій території Верхнього Подніпров’я коморницькою культурою Польської ни- [Зализняк, 1984, с. 93]. зини. Але суттєві відмінності в крем’я- Л.Л. Залізняк в низці праць вислов- ному інвентарі цих спільностей не дають лює думку про генетичний зв’язок куд- можливості об’єднання їх в одну культу- лаївської культури з епіграветським під- ру, а свідчать про два споріднених, але са-

48 ПАЛЕОЛІТ ТА МЕЗОЛІТ

мостійних явища в мезоліті сходу північ- алтинівського та красносільського типів ноєвропейських низин [Зализняк, 1984, (Рис. 12: 5-27) [Залізняк, 2009, с. 58-59]. с. 94-96]. Л.Л. Залізняк пов’язує ґенезу цієї Ще одним культурним явищем у ме- культури з постсвідерськими комплекса- золіті Подесення є пісочнорівська куль- ми центральної частини Східної Європи, тура. Вперше рештки стоянки цієї спіль- у межах якої виділяються пам’ятки типу ності були виявлені М.Я. Рудинським на Гренськ Верхнього Подніпров’я, ієнев­ високій терасі правого берега Десни біля ські Волго-Окського межиріччя та бутів- с. Рогівка Новгород-Сіверського р-ну, на ські Верхньої Десни. Але з іншого боку, городищі Пісочний Рів. Розкопки пам’ят- пісочнорівська культура вирізняється ки в 40-х рр. М.В. Воєводським дали під- від перелічених спільностей наявністю стави до виділення своєрідної деснянської значних серій трапецій, які складають ос- архео­логічної культури. нову мікронабору її комплексів. На думку Подальші розкопки цієї пам’ятки Л.Л. Залізняка, це свідчить про зв’язок проводив Л.Л. Залізняк у 80-х рр. ХХ ст. та пам’яток Середньої Десни з зимівників- у 2002 р. Таким чином, в результаті три- ською культурою дніпровського Лівобе- валого дослідження стоянки, було вияв- режжя, особливо з північним її варіантом, лено представницьку колекцію крем’яних представленим пам’ятками Загай І, Дні- виробів (37800 екз.). В цьому ж регіоні провець, В’язівок 4а. Стоянка Пісочний відкриті подібні пам’ятки Пісочний Рів 2, Рів датується 7620+/-120 рр. тому, що при- Гридасово, Городок, Лічмань, Мосолів падає на ранній атлантичний період. Таке Рів. Значна кількість матеріалів дозволи- датування, на думку дослідника, значно ла досліднику вичерпно характеризувати омолоджене, з огляду на радіокарбонові це культурне явище [Залізняк, 1986; 2005; дати подібних постсвідерських пам’яток з 2009, с. 58-93]. території Росії [Залізняк, 2009, с. 60]. Техніка первинної обробки кременю Масивна асиметрична трапеція, сі- характеризується використанням одно- чення ретушованої пластини в комплек- бічних одноплощадкових, рідше двопло- сі з ретушованими відщепами походить щадкових нуклеусів для отримання гру- з пункту Боденьки IV на Нижній Десні. бих відщепових та пластинчастих напів- Пам’ятка розташована на останці мису фабрикатів. Поруч з цим, в комплексах борової тераси правого берега Десни в культури зрідка трапляються правильні дельтовій частині протоки Дніпро-Десна. відтискні пластини з якісного кременю. З огляду на відсутність неолітичної кера- Вторинна обробка характеризується гли- міки серед матеріалів цього пункту, міс- боким ретушуванням краю неправильних цезнаходження слід датувати мезолітич- пластин та відщепів. ним часом, а найближчі аналогії шукати Більше половини знарядь складають серед пам’яток пісочнорівської культури кінцеві скребки на пластинах та відщепах. Середньої Десни, або в матеріалах зимів- Бокові та кутові різці, виготовлені на гру- никівської культури Дніпровського Ліво- бих сколах, досить нечисленні. Близько бережжя (Рис. 12: 1-4). 40% всіх виробів з вторинною обробкою Таким чином, в межах Нижнього По- складають мікроліти. Провідною формою десення відбувалась взаємодія двох різ- останніх є високі асиметричні трапеції, них за своїм походженням культурних виготовлені як на пластинах, так і на від- спільностей – кудлаївської, пов’язаної з щепах шляхом крутого ретушування біч- мезолітичною областю Дювенсі Північної них країв. Меншою мірою представлені Європи, що склалась на основі місцевого симетричні трапеції, асиметричні вістря епіграветського підґрунтя та пісочнорів-

49 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 12. Пісочнорівська культура: 1-4 – Боденьки IV; 5-27 – Пісочний Рів (5-27 – за: Залізняк, 1986; 2009). 50 ДОБА НЕОЛІТУ

ською – спорідненою з постсвідерськи- верхньодніпровськими спільностями. ми та постаренсбурзькими спільнотами Помітний вплив поствідерських спіль- Східної Європи. Загалом, варто відзна- ностей півночі проявляється у поширенні чити, що Нижня Десна являла собою контактну зону між лісостеповими куль- наконечників на пластинах свідерських та турними явищами (тип Таценки, зимівни- аренсбурзьких типів на північних пам’ят- ківські стоянки) та північними, полісько-­ ках Подесення.

ДОБА НЕОЛІТУ

Неоліт (новий кам’яний вік, грец. починається з кінця ХІХ ст., коли М.Ф. Бі- neo – новий, litos – камінь, англ. – ляшівський виявив залишки стоянок не- neolithic) – заключний період кам’яної подалік від оз. Святище на південь від доби (7 – 5 тис. рр. тому), що заступив Микільської Слобідки, та в районі c. Во- палеоліт і мезоліт та передував енеоліту і скресенка (межі сучасного Києва) [Беля- добі бронзи. Неоліт став особливим ета- шевский, 1897, с. 22-24]. пом в історії України і людства загалом. У 1928 р. під час торфорозробок по- Саме з неолітом пов’язаний початок пере- близу с. Крехаїв в урочищі Пилюхове ходу від привласнювальних форм госпо- Болото, В.Є. Козловська відкрила посе- дарства до відтворювальних, утворення лення із залишками дерев’яних конструк- історико-культурних областей, в межах цій [Козловська, 1928, с. 42-61]. В роботі яких розповсюджувались такі інновації, О.В. Бузуна 1942-1943 рр. загадуються як відтворювальне господарство, керамі- нео­літичні матеріали поблизу сс. Випов- ка, відтискна техніка розщеплення кре- зів, Вовча Гора, Карпилівка і Євминка [Бу- меню, шліфування та свердління каменю, зун, 2010, с. 7-8]. особливі елементи духовної культури. Однак тільки з кінця 40-х рр. ХХ ст. Різні регіони земної кулі були втяг- в регіоні почали проводитись повно- нуті в процес неолітизації не синхронно. цінні маршрутні розвідки. Так, у 1947- Розвиток неоліту України охоплює про- 1950 х рр. експедицією «Великий Київ», на міжок часу з середини VIII до початку чолі з П.П. Єфименком, було досліджено IV тис. до н.е. При цьому, період з сер. VI низку неолітичних місцезнаходжень на до початку IV тис. до н.е. характеризуєть- околицях Києва. Розвідками І.М. Самой- ся співіснуванням неолітичних і енеолі- ловського та А.П. Савчука були виявлені тичних культур. Незважаючи на початки неолітичні знахідки на дюнних масивах розвитку землеробства і скотарства, мис- між селами Троєщина та Вигурівщина, а ливство та рибальство залишаються про- також два пункти на території Микіль- відними формами господарства в середо- ської Слобідки в межах сучасного Києва вищі населення неоліту. [Самойловський, 1952, с. 73–84]. В 1949 р. В середині VII тис. до н.е. починає В.М. Даниленко проводить стаціонарні розвиток керамічна фаза неоліту. Керамі- дослідження вже трьох пунктів Микіль- ка протягом 200-300 років розповсюджу- ської Слобідки [Даниленко, 1956, с. 172- ється по території всієї степової і лісосте- 178]. Отримані результати дозволили пової України, а також в гірському Криму. вченому створити першу періодизаційну Історія дослідження неоліту Київ- схему неоліту-енеоліту дніпро-донецької ського Лівобережжя та Нижньої Десни області [Даниленко, 1969, с. 32-33].

51 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

На початку 1950-х рр. досліджен- с. 114-117]. В районі с. Ошитки в 1960 та ням регіону займались Ф.Б. Копилов, 1962 рр. виявлено понад десять неолітич- С.М. Одинцова, О.Г. Шапошнікова. Вче- них місцезнаходжень [Тереножкин, 1962, ними було обстежено межиріччя Дніпро-­ с. 89–92; Збенович, 1964, с. 137–143]. У Десни. По лівому березі Десни пройдено 1963 р. В.О. Круцом було зібрано неолі- маршрут від с. Сваром’я до Дніпра, по тичні матеріали на околиці с. Зазим’я, в правому – до с. Нижня Дубечня. В публі- урочищі Станки 2 [Телегин, Титова, 1998, кації 1952 р. подається низка неолітичних с. 75-81; Сорокун, Шидловский, 2013]. місцезнаходжень на околицях с. Хотянів- Наступними археологічними розвід- ка – в урочищах Глядино (озера Верх. та ками в 1979 р., проведеними експедицією Ниж. Глядин), Діброва, Коло Криниці та «Славутич» під керівництвом Д.Я. Телегі- Кут. Досліджене раніше поселення в уро- на, було виявлено низку неолітичних міс- чищі Пилюхове Болото поблизу Крехаєва, цезнаходжень на околицях с. Погреби – в вчені віднесли до доби неоліту – бронзово- урочищах Лан 1-2, Келійки та Мусієва До- го віку [Копилов, Одинцова, Шапошніко- лина [Титова, 1984, с. 96–100; Телегін, Тов- ва, 1952, с. 85–98]. В наступній публікації, качевський, 1990, с. 130–133]. О.Г. Шапошнікова розглядає матеріали з Експедицією під керівництвом пунктів біля сіл Ниж. Дубечня, Новосілки О.П. Моці і П.С. Шидловського в 2010- на Десні, Хотянівка, Старосілля, Погреби 2011 рр. були локалізовані неолітичні та два пункти в с. Троєщина [Шапошни- стоянки Лан 1-2 та Станки поблизу сіл кова, 1953, с. 138–147]. Локалізація перелі- Погреби та Зазим’я, а також відкриті чених пам’яток викликає труднощі через нові пункти (Рис. 13) [Моця, Скороход, відсутність у звітах попередніх дослід- Шидловський, 2011; Моця, Шидловский, ників точних прив’язок, а також активну 2012]. Кераміка неолітичного вигляду в забудову, особливо території сучасного комплексі з крем’яними виробами, похо- Києва і передмістя. Також існує проблема дить з пам’яток Парня V-VI, Рожни V-VI їх культурної інтерпретації, адже часто (лівий берег Десни), Боденьки І, Сувид IV, матеріали енеоліту-бронзового віку, ви- та Ниж. Дубечня – урочище Волуйське значались як неолітичні. (правий берег) [Шидловський, Сорокун, На початку 60-х рр. в зв’язку з будів- 2012а; 2012б, с. 250]. ництвом Київської ГЕС дослідження в ре- Неолітична кераміка, що виявлена гіоні продовжились. Так, в 1960 р. Д.Я. Те- розвідками на поселеннях Парня V та легіним було підтверджено виявлене рані- Рожни VI – переважно слабкоорнамен- ше М.Ф. Біляшівським місцезнаходження товані фрагменти з розчісами по зовніш- в районі Воскресенки, а також обстеже- ній та внутрішній сторонах. Крім того, но ряд неолітичних пам’яток в Дніпро- з пам’яток Літки І, VI, Рожни V та Со- Деснянському межиріччі біля с. Завалівка, болівка І походять крем’яні вироби, які де в 1960-1963 рр. в урочищі Перетичок можна віднести до кінця кам’яної доби, були проведені стаціонарні дослідження неоліту зокрема. Серед знарядь праці та виявлено два пункти в урочищі Уборть привертають увагу мікролітичний скре- [Телегін, 1965, с. 86–99]. Поблизу с. Ново- бок, ретушовані по черевцю призматичні сілки неолітичні матеріали були виявлені пластини, відщепи з пласкими сколами О.І. Тереножкіним у 1960 р., а в 1962 р. по черевцю. Ці вироби цілком характер- Д.Я. Телегіним проведено шурфування та ні для неолітичної доби загалом. На Дес- зібрано підйомний матеріал в урочищах нянському Правобережжі неолітична ке- Порохонь та Горбата Нива [Телегін, 1968, раміка виявлена на поселеннях Сувид IV

52 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 13. Мезолітичні та неолітичні пам’ятки Нижнього Подесення: 1 – Ошитки; 2 – Новосілки на Дніпрі; 3 - Сувид ІІІ; 4 – Боденьки IV; 5 – Крехаїв-Болото; 6 – Ниж. Дубечня-Волуйське; 7 – Хотянівка-Глядин; 8 – Зазим’є-Станки ІІ, ІІІ; 9 – Погреби-Лан; 10 – Троєщина; 11 – Вигурівщина; 12-13 – Микільська Слобідка I-IV. 53 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

та Нижча Дубечня, ур. Волуйське – пере- віднести до ямково-гребінцевої керамі- важно слабкоорнаментовані фрагменти ки та фрагменту, орнаментованого від- з розчосами по зовнішній та внутрішній тисками колоска. В іншому, колекція є сторонах (Рис. 14). типовою для місцевого неоліту (Рис. 16- Таким чином, протягом більш ніж 17, 27: 10-17). Крем’яні вироби неолітич- столітньої історії археологічних дослі- ного образу були виявлені на сусідньому джень неоліту Нижнього Подесення, різ- місцезнаходженні Станки 3 (Рис. 17: 1-2). ними дослідниками було виявлено більше Попередньо матеріали датуються пізнім трьох десятків неолітичних пам’яток та неолітом [Сорокун, Шидловський, 2013, місцезнаходжень. Однак, не дивлячись на с. 190-191]. репрезентативність зібраних колекцій та Погреби, Лан 1. Пам’ятка розташо- їхню важливість для розуміння процесів вана на дюнному підвищенні параболіч- неолітизації регіону, більша частина ма- ної форми в заплаві лівого берега Десни. теріалу залишається не введеною до нау- Піщане утворення підвищується над за- кового обігу. Тому, нижче наведений опис плавою приблизно на 3 м, найвища точ- матеріалів з колекцій фондів Інституту ка якого має відмітку 96,3 м над рівнем археології НАН України. моря. Колекція складається переважно з Найбільш відомі неолітичні пам’ят- підйомного матеріалу. В 1979 р. Д.Я. Теле- ки регіону знаходяться біля сс. Погреби, гіним було проведено пунктирну зачист- Микільська Слобідка та Зазим’я. Їх дослі- ку по лівому березі струмка, що обмежує дження проводились в різні часи, за від- дюну з півночі, яка сягала 8 метрів. Неолі- мінними методиками, що ускладнює ці- тичний матеріал було простежено на гли- лісне розуміння окремих зібрань. Тому, ці бині 1 м, в основі чорного шару (верхній колекції в типологічних схемах та табли- частині сірого глеїстого прошарку). Мате- цях наведені окремо, з метою запобігання ріали з культурного горизонту аналогічні можливої плутанини. матеріалам з поверхні [Титова, 1984, с. 98]. Зазим’я, Станки ІІ. Пам’ятка виявле- Загальна кількість неолітичних мате- на В.О. Круцом у 1965 р. і розташовуєть- ріалів, що походять з різночасових зборів ся на підвищенні в заплаві лівого берега та зачисток 1947, 1949, 1952, 1979, 2011 рр., Десни, між північно-західною околицею складає більше 150 фрагментів керамі- села Зазим’я та с. Пухівка. Дослідником ки та півтора десятка крем’яних виробів було виявлено кілька десятків фрагмен- (Рис. 18-26). тів пізньої дніпро-донецької кераміки з Керамічний комплекс відрізняєть- домішкою піску та подрібненої органіки ся неоднорідністю, де поряд з класични- в керамічній масі. Її орнаментовано гори- ми для регіону елементами орнаментації зонтальними та вертикальними рядами (гребінчастим, лінійним та підтрикут- гребінчастих відтисків, псевдогребінцем, ним) зустрічається шнуровий. Вперше підтрикутними наколами та прокресле- в даному регіоні виявлене вінце прикра- ними лініями. В колекції присутній фраг- шене перлинами, а також незвичний для мент ямково-гребінцевої кераміки [Те- місцевого неоліту елемент – пласке денце. легин, Титова, 1998, с. 75-81]. Відповідно, О.М. Титова згадує розвал горщика серед- пам’ятка може містити декілька культур- ніх розмірів з високим прямим вінцем (на но-хронологічних горизонтів. момент опрацювання загальної колекції Всього неолітична колекція нарахо- його виявити не вдалося). З внутрішнього вує 46 фрагментів кераміки. Особливістю боку він прикрашений горизонтальними комплексу є присутність плаского денця, розчосами. По зрізу вінця нанесені насіч- фрагмента стінки посудини, яку можна ки, нижче – горизонтальні ряди дрібно-

54 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 14. Неолітичні матеріали з пунктів Нижнього Подесення: 1 – Сувид IV; 2, 5 – Соболівка І-ІІ; 3 – Ниж. Дубечня-Волуйське; 4 – Поліське-Савкин Куток; 6-9 – Літки І, ІІІ-IV; 10-12 – Парня V-VI; 13-16 – Рожни ІІ, V-VI. 55 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Позначення домішок в формувальній суміші в. – вохра; ж. – жорства; о. – органіка; п. – пісок; ш. – шамот

Рис. 15. Зазим’є-Станки ІІ. Неолітична кераміка (за: Сорокун, Шидловський, 2013). 56 ДОБА НЕОЛІТУ

зубчастої гребінки та підовальні наколи, косі ряди псевдогребінки (Рис. 24: 1, 27: 5) що чергуються [Титова, 1984, с. 99]. [Титова, 1984, с. 98–99]. Перераховані особливості підтвер- Більшість кераміки типова для місце- джують датування комплексу пізнім нео- вого неоліту, за виключенням фрагмента літом, близьким до матеріалів Пустинки 5 плаского денця (Рис. 23: 13). Попередньо [Телегин, Титова, 1998, с. 75-81]. Однак, колекцію можна віднести до пізнього не- необхідно відмітити відсутність в колек- оліту. За характером керамічної маси, ціях всіх років керамічних матеріалів, що О.М. Титова поділяє кераміку з пам’яток вказували б на синкретичність з пізьотри- на дві групи: 1) з домішкою піску, органі- пільськими керамічними традиціями ки та кривавика. Половина фрагментів не (складного профілювання, наявності ре- орнаментовані. Кілька фрагментів мають бер, вертикальних розчосів по шийці та ряди горизонтальних відтисків гребінки. ін.), що прослідковується в матеріалах Інші орнаментовані рядами напівоваль- Пустинки 5. Такі обставини, очевидно, них наколів та прокресленими перехрес- можуть вказувати на датування неолітич- ними лініями; 2) з домішкою піску та кри- них знахідок більш раннім ніж Пустинка 5 вавика. З них більшість не орнаментовані часом. З іншого боку, з пам’ятки походять та мають гребінчасті розчоси з обох боків нечисленні керамічні вироби, характерні (з зовнішнього рідше). Серед елементів пізньому Трипіллю етапу С ІІ. орнаменту присутні відтиски дрібнозуб- Серед крем’яних виробів слід виді- частого штампу та псевдогребінки, дріб- лити два скребка на безсистемних відще- них округлих ямок, прямокутних наколів, пах, а також двобічнооброблене вістря з тонких прокреслених ліній. колекції 1979 р., яке можна датувати до- О.М. Титова проводить паралелі між сить широко: неолітом – добою бронзи керамікою першої групи з керамічни- (Рис. 22: 1). ми виробами першого типу Микільської Погреби, Лан 2. Пам’ятка розташо- Слобідки, Гринів та Вишеньок 2 [Титова, вана неподалік попередньої, на тому ж дюнному підвищенні [Титова, 1984, с. 99]. 1984, с. 99]. Друга група кераміки має ана- В Наукових фондах Інституту археології логії з багатьма пам’ятками регіону. Про- НАН України зберігається більше двох те найбільш цікавим її елементом є наяв- десятків предметів, виявлених Д.Я. Теле- ність окремих типів орнаменту – тонких гіним тут в 1979 р. Поселення Лан 2 зга- прокреслених ліній та дрібних округлих дується Д.Я. Телегіним та В.А. Товкачев- ямок. Це явище є характерною ознакою ським в роботі над археологічною картою для керамічного комплексу поселення Ро- Києва та його околиць за доби неоліту манків 1 [Телегин, 1995, с. 112-113]. Слід [Телегин, Товкачевський, 1990, с. 131-133]. також звернути увагу на неорнаментовану Матеріали представлені двома нуклеуса- кераміку з гребінчастими розчосами, що ми (клиноподібним та пірамідальним), має відповідати кераміці «струміле-гастя- відщепами та уламками з сірого креме- тинського» типу [Телегин, 1966, с. 63–67]. ню. Керамічна колекція складається з 25 Цей посуд є важливим з огляду на його фрагментів, котрі відповідають матері- неоднозначне сприйняття дослідниками в алам поселення Лан 1. Привертає увагу контексті неоліту регіону, з причини різ- вінце орнаментоване по зрізу підокругли- номанітності та стилістичних особливос- ми вдавленнями, з зовнішнього боку на- тей нанесення розчосів [Сорокун, 2010, несені горизонтальні ряди підтрикутних с. 32–36]. Питання походження, типології наколів та паралельні прокреслені лінії, та періодизації «струміле-гастятинської» що утворюють фестон, а з внутрішнього – кераміки досі лишається невирішеним.

57 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 16. Зазим’є-Станки ІІ, 1965. Неолітична кераміка (1-6, 8-12 – за: Сорокун, Шидловський, 2013). 58 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 17. Зазим’є, 1965: 1-2 – Станки ІІІ, крем’яний інвентар; 3-8 – Станки ІІ, неолітична кераміка. 59 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 18. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952: Неолітична кераміка. 60 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 19. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952. Неолітична кераміка. 61 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 20. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952. Неолітична кераміка. 62 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 21. Погреби-Лан: 1-4 – 1947, 1949, 1952, крем’яний інвентар; 5-16 – Лан І, 1979, неолітична кераміка (за: Сорокун, Шидловський, 2013). 63 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 22. Погреби-Лан І, 1979: 1 – крем’яний інвентар; 2-11 – неолітична кераміка (за: Сорокун, Шидловський, 2013). 64 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 23. Погреби-Лан ІІ, 1979. Неолітична кераміка (1-12, 14 – за: Сорокун, Шидловський, 2013).

65 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 24. Погреби, 1979: 1-14 – Лан ІІ, неолітична кераміка, кремінь; 15-18 – Келійки, крем’яний інвентар.

66 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 25. Погреби-Лан, 2011. Неолітична кераміка (за: Шидловський, Сорокун, 2012). 67 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 26. Погреби-Лан, 2011: 1-4 – крем’яний інвентар; 5-28 – неолітична кераміка (за: Шидловський, Сорокун, 2012). 68 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 27. Фрагменти неолітичної кераміки з околиць Києва: 1-3 – Троєщина (за: Шапошнікова, 1953); 4-5 – Погреби-Лан ІІ (за: Титова, 1984); 10-17 – Зазим’є-Станки (за: Неприна, 1982). 69 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Для другої групи кераміки з Ланів, янками, походить з пам’ятки Микільська О.М. Титова знаходить аналогії в третій Слобідка IV, що розташована на краю бо- групі посуду з Вишеньок 2, та серед мате- рової тераси лівого берега Дніпра – Десен- ріалів типу Пустинка 5. Таким чином, до- ки, поблизу с. Микільська Слобідка (тери- слідниця припускає, що дана пам’ятка має торія сучасного Києва). Місцезнаходжен- два горизонти заселення за неолітичної ня відкрите в кінці 40-х – на поч. 50-х. рр. доби [Титова, 1984, с. 99]. ХХ ст. В.М. Даниленком, після чого тут Поселення Микільська Слобідка І було зібрано підйомний матеріал. Крем’я- розташовувалося на західній околиці од- ний комплекс, віднесений до періоду нео- нойменного села. Підйомний матеріал був літу-енеоліту, опубліковано Л.Л. Залізня- виявлений у неглибокому видуві площею ком [Зализняк, 1984, с. 64-66]. 30–40 кв. м, де простежувалися відклади З площі стоянки походить близько білого алювіального піску [Даниленко, 500 крем’яних виробів, 100 з яких ма- 1956а, с. 172]. В Наукових фондах ІА НАН ють вторинну обробку. До неолітичного України зберігається 55 фрагментів неолі- часу відносяться мікроліти – 33 трапеції тичної кераміки (Рис. 28), що була зібрана на січеннях середньошироких пластин в 1949 та 1956–1958 рр. (Рис. 38: 1-21). Дев’ять з них звичайні, Місцезнаходження Микільська Сло- середньовисокі симетричні, три трапеції бідка ІІ являло собою пласку дюну пло- низькі. 18 мікролітів оформлені ретуш- щею близько 0,5 га. В 1949 р. В.М. Дани- шю, що заходить на спинку – трапеції зі ленком на схилі тераси було закладено струганою спинкою. Крім описаних мі- два розкопи – повздовжній, орієнтований кролітів вартий уваги черешковий нако- з півночі на південь (22х4 м), та попереч- нечник, оформлений стрімкою ретушшю ний на гребені тераси, за 5 м від південно- (Рис. 38: 22). Інші знаряддя представлені го кута першого розкопу, орієнтований із свердлами, підокруглими та неправильної заходу на схід [Даниленко, 1956а, с. 172]. форми скребками на відщепах (Рис. 38: В ході стаціонарних досліджень було 23-34). отримано значну колекцію керамічних До енеолітичного комплексу пам’ят- виробів (Рис. 29–36). Згадані В.М. Дани- ки відносяться відтискні нуклеуси піра- ленком 40 мікролітичних знарядь [Дани- мідальної форми з прямими площадка- ленко, 1956а, с. 173], в фондах виявити ми та негативами правильних пластин не вдалося (не виключено що вони змі- (Рис. 38: 37-38). Серед знарядь енеолітич- шані з комплексами інших пунктів або ного образу наявні двобічнооброблена ж втрачені). Таким чином, це унеможли- сокира з пришліфованим лезом та ніж на влює проведення повноцінної кореляції тригранній пластині, один кінець якого керамічних виробів з крем’яними комп- використовувався в якості ретушера [За- лексами неолітичних пам’яток Нижнього лізняк, 1984, с. 65]. Ці енеолітичні матері- Подесення. али знаходять найближчі аналогії у похо- Поселення Микільська Слобідка ІІІ вальному інвентарі пізньотрипільських являло собою мис трикутної форми, що могильників Дніпровського Лівобереж- знаходився південніше від Слобідки ІІ жя – Красний Хутір, Софіївка, Чернин і [Даниленко, 1956а, с. 172]. В Наукових фо- Завалівка. ндах ІА НАН України зберігається всьо- Аналогії описаним вище комплексам, го 15 фрагментів неолітичної кераміки з слід шукати серед дніпро-донецьких мате- шифрами 1949–50 рр. (Рис. 37). ріалів Середнього Подніпров’я, що дозво- Більш виразна колекція крем’яних лить їх віднести до розвиненого – пізньо- виробів, в порівнянні з переліченими сто- го етапів київського варіанту києво-чер-

70 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 28. Микільська Слобідка І, 1949, 1956-1958. Неолітична кераміка (за: Сорокун, 2011). 71 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

каської культури. На жаль, повноцінний і розташовані досить компактно в межах аналіз матеріалів стикається з певними двадцятикілометрового відрізку. труднощами, пов’язаними з умовами ви- Загалом залучено близько 250 окре- явлення та станом збереженості культур- мих показових фрагментів кераміки, з ко- них шарів. Більша частина знахідок похо- трих 58 – вінця та 11 – денця. дить з поверхневих зборів на пам’ятках, Основними домішками в керамічній що розташовуються на піщаних утворен- масі виробів є органічні волокна рослин нях, які руйнуються природними і антро- та пісок, в різних пропорціях. Рідше дода- погенними впливами, починаючи з доби валися подрібнені часточки вохри та ша- енеоліту. Детальна культурно-хроноло- моту. Жорству помічено в одиничних ви- гічна інтерпретація також зустрічає певні падках. Певних закономірностей доміш- труднощі в зв’язку з мізерністю крем’яно- ки – профіль, або ж домішки – орнамент го інвентарю, кількість якого пов’язана як помічено не було (що видно з таблиць із значним дефіцитом сировини в регіоні, ілюстрацій, де під профілем вказано наяв- так і з відсутністю повноцінних стаціо- ні домішки). Саме цей факт дає підстави нарних досліджень неолітичних стоянок. вважати метод механічного поділу колек- Більшість розглянутих неолітичних цій за домішками хибним, або ж таким, що колекцій, попри те, що вони часто згаду- потребує більш докладної аргументації. ються в науковій літературі, досі залиша- Виготовлення керамічних виробів ються не введеними в науковий обіг. В цій відбувалося шляхом накладання стрічок праці вперше робиться спроба створення з середини та їх подальшим згладжуван- типологічних схем керамічних виробів. В ням гребінчастим інструментом (в пере- попередніх публікаціях дослідники розді- ляють керамічні вироби на окремі групи важній більшості випадків). Формування (відповідно і на хронологічні етапи) меха- посуду, як і обробка його поверхонь, має нічним чином – в основному за складом ряд окремих технологічних прийомів або формувальних сумішей та особливостя- ж їх комбінацій. Для пам’яток Київського ми орнаментації. Тому, автором робиться, Подніпров’я їх виділяється вісім [Соро- перш за все, спроба не хронологічної ди- кун, 2012, с. 51]: ференціації матеріалів, а створення типо- ȣ застосування виключно гребінчастого логічної схеми та систематизації накопи- згладжування; ченого матеріалу, що зумовлено неможли- ȣ гребінчасті згладжування доповнені вістю проведення кореляції крем’яних та оббиванням із зовнішнього боку; керамічних комплексів. Неолітичні керамічні комплекси ȣ гребінчасті згладжування доповнені Нижнього Подесення. лощінням із зовнішнього боку; Для створення типологічних схем ȣ гребінчасті згладжування, що одночас- було опрацьовано вісім окремих колек- но доповнені оббиванням та лощінням; цій, що походять з шести пам’яток – За- ȣ застосування виключно прийому зим’я-Станки 2 (1965); Микільська Сло- лощіння; бідка І (1949, 56–58); Микільська Сло- ȣ застосування виключно прийому бідка ІІ (1949); Микільська Слобідка ІІІ оббивання; (1940–50); Погреби, ур. Лан, або ж Лан 1, (1947, 1949, 1952, 1979, 2011); Погреби, ȣ застосування одночасно прийому ур. Лан 2 (1979). Всі зазначені поселен- оббивання та лощіння; ня знаходяться на лівому березі нижньої ȣ формування посудини без застосуван- течії р. Десна при впадінні її в р. Дніпро ня будь-яких інструментів.

72 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 29. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Неолітична кераміка. 73 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 30. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Неолітична кераміка (7 – за: Сорокун, 2012). 74 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 31. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Неолітична кераміка (1, 7-8, 12 – за: Сорокун, 2012). 75 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 32. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Неолітична кераміка (7, 9 – за: Сорокун, 2011). 76 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 33. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Неолітична кераміка. 77 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 34. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Реконструкція неолітичної посудини (за: Сорокун, 2012).

78 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 35. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Реконструкція неолітичної посудини (за: Сорокун, 2012).

79 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 36. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Реконструкція неолітичної посудини (за: Сорокун, 2012).

80 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 37. Микільська Слобідка ІІІ, 1949-1950. Керамічні вироби (за: Сорокун, 2011). 81 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 38. Микільська Слобідка IV. Крем’яні вироби (за: Залізняк, 1984). 82 ДОБА НЕОЛІТУ

Типологічні схеми. фрагментів кераміки належить саме пер- Всього виділено 7 типів вінець шим трьом типам. Знахідки ж пласких (Рис. 39). Перші два належать відкритим денець є одиничними і ймовірно відпові- формам (мискам) і відрізняються кутом дають найпізнішій порі місцевого неоліту. загину краю вінець – до середини (тип 1) За основу загальної типології неолі- або ж назовні (тип 2). Типи 3-5 є основни- тичних керамічних виробів Нижнього ми вихідними формами для горщиків. Це Подесення було взято три вихідні типи ві- профілі злегка вигнуті назовні (тип 3), нець (тип 3 – 6, вони ж А, В, С; Рис. 42, ІІІ), відносно прямостінні (тип 4) та форми, в співвідношенні до розташування ребра що звужуються до середини (тип 5). Типи посудини (для горщиків). Відповідно, за- 6-7 є похідними формами для горщиків де фіксовано один тип кубків (А), два типи вінце може мати різкий (тип 6) або незна- мисок (А, С); при чому можна припусти- чний (тип 7) вигин назовні. В загальній ти імовірність існування мисок типу В з типології керамічних виробів, наведеній прямим вінцем, на що вказують матеріали нижче, за основу буде взято саме вихід- інших пам’яток Київського Подніпров’я. ні типи для горщиків 3 – 5 (далі – типи Горщиків виділено чотири типи: АІ – фор- А, В, С). ма з відігнутими назовні вінцями зі слаб- З 58 вінець 35 мають орнамент по зрі- ко вираженим ребром у верхній третині; зу (Рис. 39, 40). За ними вдалося виділити В – форми з прямими стінками для котрих 10 основних типів орнаментації (Рис. 41): за наявним матеріалом розташування ре- вдавлення, що деформують зріз (тип 1); бра встановити не вдалося; СІ – форма з округлі вдавлення, що складають майже вінцями, що звужуються до середини, з третину від всіх орнаментованих (тип 2); ребром у верхній третині; СІІ – форма з косі овальні вдавлення (тип 3); рубчасті вінцями, що звужуються до середини, з аморфні вдавлення (тип 4); овальні або ребром у другій третині. Форми типу СІІІ, округлі вдавлення нанесені з внутрішньо- коли ребро знаходиться в нижній третині, го боку (тип 5); прямі вдавлення нанесені відомі з інших пам’яток Київського Под- паличкою або інструментом, що мав пря- ніпров’я, зокрема з Гринів [Телегін, 1965, му огранку (тип 6); підтрикутні вдавлення с. 90, рис. 4, 1], як і тип ВІІІ з прямими нанесені з обох країв вінець (тип 7); під- вінцями та ребром в нижній третині (по- трикутні вдавлення нанесені з внутріш- ходить з Гастятину) [Телегін, 1965, с. 90, нього боку (тип 8); дрібні поперечні насіч- рис. 3, 4], що не виключає можливості ки (тип 9); гребінчасті вдавлення (тип 10). існування подібних форм в Нижньому Всі перелічені типи є досить поширени- Подесенні. ми для пам’яток Київського Подніпров’я, Більшість неолітичних культур Украї- проте в повному наборі не трапляються ни свого часу були виділені за керамічни- серед матеріалів однієї пам’ятки, що наво- ми комплексам, а точніше особливостями дить на думку про їх поступову появу на їх орнаментації. На сьогодні, більшість до- певних хронологічних етапах. Так, типи слідників погоджуються з тим, що першо- 6-8 трапляються серед матеріалів пізнього черговим критерієм для виділення «куль- періоду місцевого неоліту. Тип 2 є найпо- тур» або ж культурно-історичних облас- ширенішим і ймовірно існував протягом тей в неоліті є крем’яні комплекси. Одні й всієї неолітичної доби. ті ж елементи орнаментації можуть бути За розглянутими матеріалами мож- поширені на значних територіях і відпо- на виділити чотири основних типи де- відати абсолютно різному населенню. Для нець (Рис. 42, ІV): гострі (тип 1); з ши- неолітичних керамічних виробів Ниж- пом (тип 2); круглодонні (тип 3); пласкі нього Подесення можна виділити що- (тип 4). Переважна більшість придонних найменше 17 окремих типів орнаментації

83 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 39. Типологічна схема профілів вінець посудин з неолітичних пам’яток Нижнього Подесення. 84 ДОБА НЕОЛІТУ

(Рис. 40). Найпоширенішими є гребінчас- підвищень у заплавах та борових терас. тий, лінійний та підтрикутний типи. До- Такі місця досить важко помітити через повнюють їх насічки, округлі та різнома- підвищену рослинність, високий рівень нітні аморфні вдавлення. Інші типи мож- води тощо. Не кажучи про поселення, на розглядати як одиничні прояви. Тільки котрі знаходяться під метровим шаром з розширенням джерельної бази та після торфу. Саме останні є найбільш цікави- повноцінних досліджень пам’яток, можна ми та насиченими в плані археологічних буде більш точно визначити географічні знахідок. Якщо на дюнних перевідкладе- та хронологічні межі окремих елементів. них поселеннях рідкісними є фауністичні За опрацьованими колекціями було знахідки, то для торфовищних пам’яток підготовлено схеми варіантів орнамен- звичайною справою є збереження як фа- тальних композицій (Рис. 43 – 48). Всі уністичних решток, так і виробів з дере- вони цілком відповідають іншим відомим ва. Можливо, до торфовищних пам’яток матеріалам з києво-черкаського регіону відноситься пам’ятка Пилюхове Болото дніпро-донецької культурно-історичної поблизу с. Крехаїв, що зараз затоплено області. внаслідок торфорозробок. Варто врахувати, що при створенні Чим більше пам’яток культурної спад- типології неолітичних керамічних виро- щини буде виявлено найближчим часом, бів Нижнього Подесення було використа- тим більше буде можливостей зберегти но досить незначну вибірку (близько 250 їх для майбутніх поколінь, адже пам’ятки фрагментів) з восьми колекцій. Це гово- кам’яного віку є надбанням світової куль- рить про потребу в розширенні джерель- тури. Без ведення стаціонарних робіт не- ної бази і залученні нових матеріалів для можливо провести кореляцію кераміки та перевірки отриманих результатів. Тому, крем’яних виробів, тим більше розроби- запропоновані типологічні схеми слід ти належну періодизацію. З огляду на це, сприймати як експериментальні і зважати неолітичні пам’ятки нижньої течії Десни на той факт, що більшість матеріалів по- потребують подальших досліджень. Перш ходить зі зборів на поверхні, що виключає за все, йдеться про картографування з чіт- можливість проведення будь-якої куль- кою фіксацією та проведення належних турно-хронологічної інтерпретації за ре- стаціонарних розкопок. зультатами дослідження. Розроблену ти- Розглянувши матеріали місцезна- пологію доцільніше сприймати як першу ходжень, можна зробити висновок про спробу систематизації накопичених мате- активне заселення Нижнього Подесен- ріалів за минулі роки досліджень. ня в неолітичну добу представниками Насправді, пам’ятки, котрі нам вже дніпро-донецької культурно-історичної відомі, є досить незначною частиною за- області. Однією з причин високої концен- гального комплексу. Зумовлено це насам- трації неолітичних пам’яток було викори- перед особливостями їх розташування. стання заплавних ресурсів давнім насе- Ті місцезнаходження, що можливо за- ленням. Широка долина, особливо в місці фіксувати без проведення шурфування гирла Десни із значними дюнними маси- доходять до нас у перевідкладеному ста- вами, була ідеальною екологічною нішею ні та досить фрагментовані. Для неолі- для ведення мисливсько-рибальського ту є характерним заселення невеликих господарства та випасу худоби.

85 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 40. Типи та основні стилі елементів орнаментації неолітичної кераміки Нижньго Подесення, в порівнянні з типами орнаментації зрізів та профілів вінець. 86 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 41. Типологічна схема орнаментації зрізів вінець посудин з неолітичних пам’яток Нижнього Подесення. 87 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 42. Типологічні таблиці неолітичної кераміки Нижнього Подесення. 88 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 43. Варіанти орнаментальних композицій неолітичної кераміки: І – Зазим’є-Станки, 1965; ІІ – Микільська Слобідка І, 1949, 1956-1958. 89 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 44. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Варіанти орнаментальних композицій неолітичної кераміки. 90 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 45. Варіанти орнаментальних композицій неолітичної кераміки: І – Микільська Слобідка ІІ, 1949; ІІ Микільська Слобідка ІІІ, 1949-1950. 91 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 46. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952. Варіанти орнаментальних композицій неолітичної кераміки. 92 ДОБА НЕОЛІТУ

Рис. 47. Погреби-Лан, 1979. Варіанти орнаментальних композицій неолітичної кераміки: І – Лан 1; ІІ – Лан 2. 93 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 48. Погреби-Лан, 2011. Варіанти орнаментальних композицій неолітичної кераміки.

94 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Енеоліт (мідно-кам’яна доба, від лат. ток глинобитної архітектури, збільшення aeneus – мідний і грец. litos – камінь) – розмірів і ускладнення структури посе- перехідний від неоліту до бронзового лень. Разом з цим зароджується другий віку період, коли перші осілі землероби, суспільний поділ праці. В межах общини що утворили масштабні культурно-істо- виділяється група людей, що займається ричні спільності, почали виготовляти і певним видом виробництва. На це вка- використовувати вироби з міді. Найдавні- зує високий рівень виконання крем’яних, ші мідні знаряддя і прикраси, що кількіс- керамічних, мідних і кістяних виробів, а но поступалися традиційним кам’яним, також наявність майстерень. Ускладнення кістяним і керамічним, вперше почали виробництва посилило процеси обмінів з’являтися на поселеннях Передньої Азії і культурних контактів в енеолітичному (близько 8-6 тисяч років до н.е.), звідки середовищі. Це проявилося в наслідуван- через Балкани потрапили на територію ні традицій сусідніх спільнот, а також об- сучасної України, разом з носіями культу- міні цінною сировиною для виготовлення ри Прекукутені. знарядь – кременем, обсидіаном, міддю. Дж. Мелларт за матеріалами ранньо- Отримання надлишкового продукту, в ре- землеробських культур Малої Азії відно- зультаті створило передумови для нако- сив до енеоліту комплекси з розписною пичення багатств та зародження майнової керамікою та першими металевими ви- нерівності, що сильніше проявилася вже робами, що є досить рідкісними [Mellaart, за доби бронзи, особливо в умовах підви- 1975, р. 9]. А.В. Арциховський характер- щення ролі скотарства. ними ознаками цього періоду визначав: Перераховані ознаки цілком при- панування мотичного землеробства, поя- таманні населенню, що з початку ву мідних виробів при домінуванні кам’я- V тис. до н.е. почало заселяти із заходу них знарядь, глинобитну архітектуру, по- територію сучасної України, залишивши ширення жіночої пластики та розписної перші поселення типу Бернашівки в По­ кераміки [Арциховский, 1954, с. 60-61]. дністров’ї. На сучасному етапі досліджен- Згідно з технологічними ознаками, що ня весь комплекс пам’яток, до моменту використовуються в археологічній періо- їх зникнення на початку ІІІ тис. до н.е., дизації, енеоліт є епохою поширення ви- об’єднується вченими під назвою куль- робів з чистої міді, появи шліфованих та турно-історичної спільності (далі КІС) просвердлених кам’яних знарядь та ши- Кукутень-Трипілля. рокого використання техніки посиленого В сер. IV тис. до н.е. перші носії цієї відтиску в кременеобробці. культури потрапили на територію Поде- В період енеоліту спостерігається сення, поступово заселяючи територію вищий, порівняно з неолітом, етап роз- від Пруто-Дністровського межиріччя, витку продуктивних сил і виробничих через Поділля, Волинь, Буго-Дніпровське відносин первісного суспільства. Від- межиріччя. Результатом планомірного со- бувається виокремлення масштабних ціокультурного розвитку, що відбувався скотарсько-землеробських та землероб- у формі постійних імпульсів розселення сько-скотарських спільностей. З енеолі- на необжиті землі, стало утворення незлі- том пов’язують появу, поряд з мотичним, ченної кількості пам’яток – поселень, мо- орного землеробства, інтенсифікація яко- гильників і короткочасових стоянок. го призвела до посилення осілості насе- Згідно сучасної концепції, КІС Ку- лення. Це, в свою чергу, спонукало розви- кутень-Трипілля почала формуватися в

95 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 49. Карта поширення трипільських пам’яток (етапи С І, С ІІ) Київського Подніпров’я. 96 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 50. Карта поширення трипільських пам’яток (етапи С І, С ІІ) Нижнього Подесення і верхів’їв Трубежу.

97 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Розшифрування до карт (Рис. 49-50):

Рис. 49. Карта поширення трипільських пам’яток (етапи С І, С ІІ) Київського Подніпров’я: 2 – Домантово; 3– Новосілки; 4 – Чернин; 5 – Завалівка; 6 – Глібівка; 7 – Козаровичі ур. Буслівка і Цегельня; 8 – Демидів; 9 – Нові Петрівці; 10 – Нові Петрівці (полігон); 11 – Білогородка; 12 – Кощіївка 8; 13 – Мала Снітинка; 14 – Чапаївка ур. Церковщина; 15 – Чапаївка хут. Вольний; 16 – Лісники 2; 17 – Лісники 1; 18 – Ходосівка ур. Діброва, Зоцієва гора і Козаків яр; 19 – Крушинк; 20 – Гвоздів; 21 – Підгірці 1, 2, 3; 22 – Романків 1, 3; 23 – Погреби; 24 – Старі Безрадичі ур. Городок; 25 – Старі Безрадичі хут. Конюша; 26 – Нові Безрадичі; 27 – Нові Безрадичі; 28 – Таценки; 29 – Гнідин; 30 – Вишеньки; 31 – Проців; 32 – Софіївка 1, 2; 33 – Гребля;34 – Підварки; 35 – Веселе; 36 – Крутуха–Жолоб; 37 – Козинці; 38 – Циблі ур. Гать; Циблі ур. Біле Озеро; Циблі ур. Узвоз (Підпоренці); Циблі церква св. Іллі; 39 – ареал пам’яток типів Коломийщина І, Ріпниця 1, Григорівка і Хомине. Поселення культури ямково–гребінцевої кераміки з матеріалами трипільської культури етапів С І, С ІІ: 1 – Пустинка 5 (Мнєво ур. Ліс). В сучасних межах м. Київ: 1–3 – Сирець 1–3; 4 – Кирилівська церква; 5 – садиба Святославського; 6 – Кирилівські висоти (садиби Багрієва і Зіваля); 7 – Львівська площа: 8 – Копирів кінець, 9 – Велика Житомирська, 11 – Ворошилова 19 (вул. Ярославів Вал); 10 – Замкова гора, 12 – Десятинна Церква, 13 – Липки; 14 – Києво–Печерська Лавра; 15 – Видубичі; 16 – Софіївська Борщагівка; 17 – Червоний хутір; 18 – Корчувате; 19 – Бортничі; 20 – Пирогово

Рис. 50. Карта поширення трипільських пам’яток (етапи С І, С ІІ) Нижнього Подесення і верхів’їв Трубежу: 1 – Козари; 2 – Самсони; 3 – Виповзів; 4 – Вовча Гора; 5 – Сувид, ур. Бугаївка; 6 – Євминка, ур. Узвіз; 7 – Євминка 2; 8 – Крехаїв; 9 – Парня 3-4; 10 – Літки 4; 11 – Літки, ур. Лиса Гора; 12 – Рожни 11; 13 – Рожни 4; 14 – Рожівка 2; 15 – Рожівка 1 (Пухівка (?); 16 – Зазим’є ур. Станки 1, 2, 3 (Пухівка (?); 17 – Зазим’є 1; 18 – Зазим’є ур. Осинки; 19 – Погреби ур. Лан; 20 – Вигурівщина; 21 – Світильня; 22 – Лукаші; 23 – Пасічна 2.

98 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

результаті складної взаємодії балкано- хвилі заселення, названої власне трипіль- дунайських неолітичних культур ською культурою [Рижов, 2002, с. 6]. Кріш-Кереш, Вінча, Боян та інших [Ри- В пізній період культури на етапі С І, жов, 2007, с. 444] території Молдови і ру- територія Київського Подніпров’я стає мунської Трансільванії кінця VІ – почат- місцем, де дві лінії розвитку в чергове ку V тисячоліття до н.е. Впродовж всього стикаються. Особливу роль в процесі вза- часу існування це населення видозміню- ємодії трипільських племен відіграє тери- валось під впливом сусідніх культур, зо- торія Канівських дислокацій та басейну крема волино-люблінської, лійчастого по- р. Рось, де відома значна концентрація суду, середньостогівської, пивихинської, трипільських поселень [Овчинніков, Шо- ямково-гребінцевої, дніпро-донецької та стік, Пічкур, Шидловський, 2005]. Спер- інших. шу носії пізніх традицій Коломийщини І Першопочатково кукутені-трипіль- СТК зазнали значних культурних впливів ські племена займали порівняно невели- канівської групи пам’яток ЗТК, результа- ку територію басейна р. Серет, середньої том чого стало утворення синкретичних течії Пруту та Дністра. Вже на ранньому пам’яток типу Ріпниця І [Овчинников, етапі свого розвитку ці племена почина- 2014, с. 178-179] і ранніх лукашівських ють поступово розселятися в північному, поселень типу Крутуха-Жолоб. Пізніше, східному та південно-східному напрям- на етапі С ІІ, з території Волині і Поділ­ля ках. Зміна території проживання наклала сюди потрапляють носії постбринзено-­ відбиток на подальший розвиток різних жванецьких традицій, що утворили го- племінних груп, позаяк разом із освоєн- родсько-волинську групу і, очевидно, ням нових територій їхнє географічне, включивши до складу постлукашівське екологічне, етнічне оточення ставало все населення, залишили ранні пам’ятки со- більш відмінним, що відбилося на побу- фіївської групи Київського Правобереж- ті, зміні форм господарства, соціальній жя [Кириленко, 2014, с. 31]. структурі, етнічному складі та історич- Саме на пізньому етапі існування КІС ній долі цих племен. Все це так чи інакше Кукутень-Трипілля, спостерігається най- знайшло своє відображення в матеріаль- більша варіабельність рис матеріальної ній культурі. культури різних ареалів, що було зумов- Починаючи з середнього етапу, у лено їх широким розселенням і взаємо- колись відносно однорідній культурі, дією із землеробськими племенами Цен- простежується низка локальних варіан- тральної та Південної Європи, та скотаря- тів (груп), розвиток яких пов’язується ми степів Східної України [Дергачев, 1980, з подальшою експансією кукутенських с. 3]. племен. Носії трипільської культури, потра- Так, в межах Кукутень-Трипiльської пивши в Середнє Подніпров’я (Рис. 49), КІС, дослідники виділяють два великі продовжували вирощувати плівчасту ареали: західний та східний, що пов’язу- пшеницю (одно-, двозернянка, спельта), ються із двома лініями розвитку – Схід- просо звичайне, овес, ячмінь (плівчастий нотрипільською і Західнотрипільською, та голозерний) і горох [Пашкевич, Відей- які інколи називають окремими культура- ко, 2006, c. 41-81]. Для цього ділянки під ми (СТК і ЗТК). Західний ареал (басейни засіви оброблялися мотичним спосо- річок Серет, Прут, Дністер) населяли ку- бом [Коробкова, 1980] або, як припускав кутенськi племена, які почали розселя- С.М. Бібіков, із застосуванням тяглової тися на Схід пізніше, а східний (басейни сили [Бибиков, 1965, с. 52]. Скотарство Південного Бугу та Дніпра) – носії першої характеризувалося утримуванням вели-

99 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

кої (бик свійський) та дрібної (коза, вів- довій практиці, зокрема як атрибут при ця) рогатої худоби і свиней, що засвідчено похованні небіжчика, що засвідчено мате- остеологічними матеріалами [Журавльов, ріалами могильників [Дергачев, Манзура, 2008]. Крім того, в господарстві трипіль- 1991]. ців значну роль відігравало полювання Для пам’ток Середнього Подніпров’я на диких тварин. Помітний відсоток се- характерний перехід до виробництва зна- ред остеологічних матеріалів складають рядь праці на основі місцевої сировини кістки собаки. Собака, очевидно, була і зменшення виробів з імпортної. Крім сакральною твариною, доводом чого є її того, характер виробів свідчить про пре- часте зображення на поверхні розписного валювання тут відщепової техніки оброб- посуду. ки кременю, що не характерно для інших З носіями трипільської спільності, на регіонів поширення Кукутені-Трипілля. думку деяких вчених, сюди вперше могло На поселеннях означеного регіону ре- проникнути міднообробне виробництво, тельно огранені пластини, які виступали що за матеріалами кремаційних могиль- основним типом заготовки у трипільців, ників дозволило поставити питання про зустрічаються в дуже невеликій кількості. виділення окремого софіївського ви- Такий характер індустрії можна пояснити робничого центру [Klochko, Kosko, 1995, низькою якістю місцевої сировини, яка p. 242; Риндіна, 2004, с. 223-261]. Мідні має високу зернистість і значну кількість вироби з поховань представлені, в пере- включень у своєму складі, що робить не- важній більшості, речами престижного можливим зняття довгих пластин. Цим же характеру – прикрасами (пронизки і на- пояснюється і основний склад знарядь – мистини) та парадною зброєю (ножі-ки- велика кількість відщепів з ретушшю та нджали), що за геохімічними показни- скребки аморфних форм, виготовлення ками ідентичні самородній міді з Волині яких не потребувало наявності якісних [Клочко, 1994]. Це додатково вказує на не- заготовок. Для забезпечення знаряддями віддільність в культурному сенсі софіїв- землеробства (вкладенями серпів, ноже- ських і городських пам’яток [Кириленко, подібними пластинами) використовував- 2014, с. 31], а також про початок майново- ся переважно високоякісний туронський го розшарування в середовищі пізньотри- кремінь (ймовірно, з території Волині), пільських общин [Маркевич, 1981, с. 182, який утилізувався до останку і становив Колесников, 1993, с. 96, 106]. Кременеобробне виробництво три- неабияку цінність для тутешніх мешкан- пільців Середнього Подніпров’я, хоча і ців, в результаті чого знахідки виробів з розвивалося на основі багатовічних тра- нього досить нечисельні для поселень цьо- дицій, все ж має свої особливості. Спектр го регіону. Місцевий кремінь задовольняв крем’яних знарядь був найширшим і за- в основному потреби тваринницької га- безпечував всі галузі господарства та лузі, про що свідчить знаряддєвий набір побуту. Це знаряддя для обробки дере- (скребки та ретушовані відщепи) [Пічкур, ва (скобелі, перфоратори, долота тощо), Шидловський, 2003; 2005]. кістки, шкіри (скребки), м’яса (різці); Серед виробів з каменю поширені знаряддя, що застосовувалися для збору шліфовані сокири і сокири-молоти, особ­ врожаю (вкладені до серпів – набірних та ливо на пізньому етапі, а також долота-­ однолезових); зброя для полювання (ві- тесла, зернотерки та розтиральники. З стря стріл) та, можливо, військова зброя різноманітних порід каменю виготовляли (сокири) [Клочко, 2006, с. 15-42]. Кремінь й відбійники для отримання крем’яних широко використовувався також у обря- заготовок з нуклеусів.

100 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Широко побутували кістяні та рогові ла будувалися одно- та двоповерховими. знаряддя, заготовки для яких трипільці Стіни одноповерхових будинків здебіль- отримували із продуктів ведення скотар- шого мали плетений дерев’яний каркас, ства та мисливства. Серед них переважа- обмащений глиною з домішками полови. ють рогові мотики, лощила для обробки Таким же чином споруджувалися стіни поверхні посуду, шила-проколки і ри- другого ярусу двохповерхових будин- бальські гачки. ків. Конструкція стін першого ярусу до Серед домашніх промислів широкого сьогодні достеменно невідома, можливо, розповсюдження набуло ткацтво та пря- вони були глинобитними або зрубними. діння, свідченнями чого є масові знахідки Міжповерхове перекриття та стелі вигля- глиняних прясел та відтяжок до ткацьких дали як платформа покладених упоперек верстатів при розкопках поселень. будівлі розколотих дерев’яних плах та Під поселення трипільці обирали горбилів, обмащених зверху шаром глини; переважно місця на мисах та підвище- дахи будинків були двосхилими [Давня іс- них терасах, поблизу річок або струмків. торія ..., 1997, с. 253]. Більшість будинків Поселення здебільшого забудовувалися були однокамерними, проте трапляються по колу і мали чітке планування. Відомі дво- і трикамерні. Інтер’єр включав ку- також селища із житлами, що розміщу- польні печі, підвищення «вимостки» для вались рядами або гніздами. Площа біль- зберігання посуду, продуктів харчування шості з них коливається від 1-3 до 50 га, тощо, «жертовники». У двоповерхових хоча й відомі поселення-гіганти площею будинках житловим був лише другий по- 50-450 га. верх, а перший слугував, вірогідно, робо- Часто поселення були захищені при- чо-господарським приміщенням. Виходя- родними перешкодами – високими стрім- чи з того, що залишки трипільських на- кими краями підвищення; іноді додат- земних будівель доходять до нас у вигляді ково споруджувалися штучні укріплен- ня – рови, як на поселенні Козаровичі шарів обпаленої глини («площадки»), іс- в Київському Подніпров’ї [Круц, 1977, нувала теорія про те, що трипільські бу- с. 111-112] або вали – навколо поселень динки були одноповерховими і обпалюва- Корнин, Паволоч [Осадчий, 2005; Пічкур, лися під час будівництва. Проте, останнім Лисенко, Разумов, Шидловський, 2008, часом в науковій літературі домінує тео- с. 176-179]. Очевидно, це було пов’язано рія про «ритуальне» спалення поселень з проникненням нового, часто спорідне- трипільцями при переході на інше місце ного, населення в регіон, спричиненого проживання; при цьому, будівлі попе- погіршенням умов проживання на старих редньо «умертвлялися» – руйнувалося місцях. «серце» будинку – піч, потім в житловій Житла традиційно представлені на- частині залишалася певна частина посу- земними дерев’яно-глинобитними бу- ду, можливо, з ритуальною їжею. Обряд динками (в тому числі господарськими залишення поселень, вірогідно, багато в спорудами) та заглибленими землянками чому був обумовлений способом ведення і напівземлянками. Часто на одному по- господарства – при екстенсивному земле- селенні представлені обидва типи жител, робстві землі поступово виснажувалися, що зазвичай вказує на етапність забудови: таким чином трипільці змушені були пе- спочатку землянки, а потім наземні спо- реходити на нові, придатні для обробіт- руди, і за характером матеріалів дозволяє ку землі, кожні 50-70 років [Круц, 2003, уточнити мікрохронологію. Наземні жит- с. 74-76].

101 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Варіабельність форм та орнаментів Форми столового посуду найбільш варіа- трипільського посуду вражає своїм багат- бельні – від горщиків (біконічні, грушопо- ством і виокремлює трипільську культуру дібні, тощо), мисок, чаш, кратерів і амфор з-поміж інших нео- енеолітичних культур до фруктовниць, ваз і покришок. Серед України. В процесі роботи з керамікою столового посуду окремо виділяють риту- вчені її умовно розділяли на декілька ка- альну кераміку. Це, насамперед, «біноклі» тегорій [Рижов, 2002]. Тарний посуд, який (як варіації – «моноклі» та «триноклі»), виготовлявся з глини з домішками піску зооморфний та антропоморфний посуд, та полови, обпалювався за низьких тем- мініатюрні посудинки, тощо. На думку ператур (переважно на відкритому вог- переважної більшості дослідників, такий нищі) і слугував для зберігання припасів посуд використовувався для здійснення (зерна, тощо). Кухонний посуд виготов- ритуалів, часто пов’язаних з культом ро- лявся з грубої формувальної маси – глини дючості. З появою софіївських кремацій- зі спіснюючими домішками (шамот, тов- них могильників окремо виділяються по- чена мушля, пісок, жорства та ін.). Тому, ховальні урни. поверхня цих виробів шорстка, що інколи Посуд ліпився вручну з одного шмат- підвищено додатково нанесеними розчі- ка тіста, стрічковим методом або за ша- сами. Орнамент, утворений наколами, за- блоном [Рижов, 2002, с. 9]. Щодо питання щипами, зубчастим штампом, шнуровим існування у трипільців гончарного кола, орнаментом, «гусеничкою», наліпними то з великою долею вірогідності можна елементами, вкривав верхню частину по- констатувати наявність простого пово- судини. Серед форм кухонного посуду пе- ротного пристрою для формування ке- реважають горщики та миски. Використо- раміки [Рижов, 2002, с. 14]. На околицях вувався такий посуд, ймовірно, для при- поселень вчені фіксують спеціальні міс- готування їжі. Найвиразнішу категорію ця та устаткування для випалу посуду. складає столовий посуд (іноді в літературі для його означення використовується наз- О.В. Цвек вказувала на існування гончар- ва «парадний»), що виготовлявся з добре них майстерень з кількома печами [Цвек, відмуленої гончарної маси – тонкострук- 2004]. Але питання про випал столової ке- турних глин з незначними спіснювачами. раміки остаточно вирішилось лише з до- Поверхня ретельно загладжувалася та слідженнями в 2013-2014 рр. В.О. Круцом вкривалася спеціальним розчином – ан- і М.Ю. Відейком гончарних горнів склад- гобом, на який перед випалом наносився ної конструкції на поселеннях гігантах Та- розпис (на середньому та пізньому ета- льянки і Небелівка. пах). На ранніх етапах культури поверх- У племен КІС Кукутень-Трипілля від ня столового посуду декорувалася пере- найперших пам’яток до моменту зник- важно заглибленим орнаментом, іноді нення культури, значною популярністю заповненим білою пастою, що найдовше користувалися зооморфна і антропомор- збереглося в ареалі СТК Середнього Под- фна керамічна пластика, що відображає ніпров’я. Орнаментальні схеми вражають сакральні сторони життя трипільців. В ан- багатством, варіативністю та спектром тропоморфних статуетках переважають кольорів розпису: монохромний (чор- жіночі, серед яких інколи зустрічаються ною або коричневою фарбою), біхромний образи вагітної жінки. Рідше зустріча- (сполучення двох фарб) та поліхромний ються чоловічі скульптурки [Бурдо, 2005, (різні сполучення, для яких використову- с. 96-114]. Відомі також образи гермафро- валися кольори більше, ніж двох фарб). дитів, що поєднують ознаки двох статей,

102 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

як фігурка «вождя» з поселення Крутуха-­ виробів в 1902 р. було придбано до Київ- Жолоб, досліджуваного Г.М. Бузян. ського міського музею старожитностей і Зооморфні фігурки відображають мистецтв, про що свідчать записи надхо- склад трипільського стада, що складалося дження цих матеріалів до складу колекції, з биків, овець і свиней. З глини виліплю- зроблені рукою В.В. Хвойки. Дотепер у валися і образи диких тварин, наприклад складі фондів Національного музею істо- ведмедя. Відомі також глиняні моделі са- рії України (далі НМІУ) із придбаних 35 ней з двома голівками бичків та різнома- фрагментів глиняних статуеток, 2 гли- нітні зооморфні наліпи на посуді. Реаліс- няних кульок, 2 глиняних пряслиць, 65 тично виконані глиняні моделі трипіль- фрагментів уламків посуду, збереглося 18 ських жител та печей, в яких переданий статуеток і 23 фрагменти кераміки. багатий внутрішній інтер’єр. В подальшому поселення регуляр- Загалом початок усвідомлення три- но оглядалося і розкопувалося місцеви- пільських пам’яток як окремої археологіч- ми краєзнавцями. Так, матеріали зібрані ної культури пов’язаний з ім’ям В.В. Хвой- К.А. Ставровським на початку ХХ ст. були ки, який починаючи з середини 1890-х рр. експоновані професором К.В. Болсунов- і до 1914 р. відкрив та дослідив значну ським в 1908 р. на ХІV Археологічному кількість старожитностей в Середньому з’їзді в Чернігові [Каталог…, 1908, с. 45- Подніпров’ї [Хвойка, 1913]. Вказуючи на 46], після чого надійшли на збереження своєрідність Трипілля на різних терито- і експонування до Чернігівського музею. ріях, В.В. Хвойка зробив спробу створити В 1924-25 рр. за участі А.Г. Розанова, ди- першу періодизацію. Ґрунтуючись на за- ректора Остерського музею і організа- гальній класифікації кераміки i наявності тора Остерського наукового товариства серед матеріалів виробів з металу, вчений краєзнавців, на поселенні в Євминці були виділив два періоди: «культура А» і «куль- зібрані фрагменти пізньотрипільської ке- тура В», визнаючи їх носіїв належними до раміки, які теж передали до фондів НМІУ. одного автохтонного осілого землероб- В 1925-26 рр. розкопки поселення ського населення [Хвойка, 1901]. В проце- здійснив науковий співробітник Все- сі подальших досліджень дана концепція українського археологічного комітету була значно видозмінена. Дещо раніше, М.О. Макаренко. За умов недостатньої у другій половині 80-х років ХIХ ст., біля розробленості методики, коли площа по- с. Кукутень (Румунія) було виявлено бага- селення копалась безсистемно, дослідник тошарове поселення, яке дало назву куль- отримав значну кількість матеріалів з ши- турі, поширеній на території Румунії. В рокої площі (лише в 1926 р. було розкрито 1963 р. Думітреску було остаточно доведе- близько 435 м кв.). М.О. Макаренко ви- но генетичну спорідненість двох культур, явив декілька культурних горизонтів але що пізніше призвело до виділення КІС не зафіксував жодного об’єкта. Очевидно, Кукутень-Трипілля. це пов’язано з відсутністю залишків гли- Від самого початку становлення віт­ нобитних наземних жител на поселенні, чизняної археологічної науки, трипіль- які очікував побачити вчений. Знайде- ські пам’ятки Подесення (Рис. 50) стають ну кераміку, що скоріш за все, походить об’єктом наукового вивчення. Завдяки із землянок або господарських ям, було краєзнавчим студіям було зібрано перші розподілено на дві великі групи [Мака- артефакти, за якими стало широковідо- ренко, 1926, с. 62-63]. До першої увійшли мим пізньотрипільське поселення Євмин- фрагменти посуду зі значними домішка- ка в урочищі Узвіз. Частину знайдених ми в керамічній масі, прикрашені відбит-

103 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

ком шнура, різноманітними насічками, никли саме з пізнього Трипілля через ста- гребінкою і штампом. До 2-ої групи по- дію городсько-усатівських пам’яток [Пас- трапила розписна кераміка із відмуленої сек, 1947, с. 50]. Посуд СКШК фігурує в глини, що асоціювалася із трипільською праці Т.С. Пассек як третя група кераміки культурою (Рис. 51: 10, 11) [Макаренко, [Пассек, 1949, с. 179-180]. 1927, с. 85-86]. Очевидно, до першої групи Т.С. Пассек згадує і про інше пізньо- були віднесені, крім фрагментів кераміки трипільське поселення в Подесенні – уро- середньодніпровської культури шнурової чище Бугаївка, локалізуючи його в межах кераміки (далі СКШК), посуд з лукашів- м. Остер [Пассек, 1949, с. 181]. Очевид- ського і софіївського культурних гори- но, дослідниця помилилась з локалізаці- зонтів. Крім пізньотрипільського посуду єю пам’ятки, адже за першовідкривачем до колекції увійшли частини від антропо- А.Г. Розановим і М.О. Макаренком, уро- морфних глиняних статуеток (Рис. 51: 1-3, чище знаходиться на правому березі Дес- 5-9). ни, між селами Сувид і Виповзів [Мака- Побувавши на розвіданій директо- ренко, 1926, с. 65-66]. ром Остерського музею А.Г. Розановим Краєзнавчий напрямок дослідження, пам’ятці Бугаївка, що знаходиться біля зосереджений навколо Остерського му- с. Сувид, М.О. Макаренко переконався в зею, пов’язаний також із відкриттям міс- її спорідненості з поселенням Євминка і цезнаходжень трипільських матеріалів низкою інших пам’яток регіону, що дозво- О. Лаптєвим, Кучуном і В.А. Арманицею. лило йому висунути теорію про існування За результатами їх розвідок було зібрано окремої «по-Деснянської» культури [Ма- трипільську кераміку поблизу сіл Данівка, каренко, 1926, с. 65-66]. Набільське і Карпилівка. Дані матеріали В кінці 1930-х років матеріали з по- зберігаються в фондах музею міста Остра. селення Євминка, урочище Узвіз, були Нажаль, відомості про точне місцезнахо- об’єднані в колекцію № а98 у фондах дження поселень відсутні. НМІУ і нараховували 883 предмети. Саме Активне археологічне вивчення ре- тут з ними ознайомилась Т.С. Пассек, що гіону, що прийшло на зміну краєзнавчо- дозволило включити опис колекції до му етапу, пов’язане з роботою експедиції «Периодизации трипольских поселений» Інституту археології АН УРСР «Великий [Пассек, 1949]. Значна частина кераміки Київ». В 1948 р. розвідкою Ф.Б. Копило- СКШК, яка потрапила до складу зібрання, ва, С.М. Одинцова та О.Г. Шапошніко- була інтерпретована Т.С. Пассек як три- вої було відкрито ряд місцезнаходжень пільська [Пассек, 1949, с. 160]. Але це не кераміки неоліту-бронзи, серед яких до завадило віднести її хронологічно до доби трипільської культури належить пам’ят- бронзи. Аналогічно з іншими пізньотри- ка поблизу с. Вовча Гора (нині с. Полісь- пільськими поселеннями в Городську, ке Козелецького р-ну Чернігівської обл.) Райках, Колодяжному, Кирилівських Ви- [Копилов, Одинцова, Шапошнікова, 1952, сотах, Бортничах і Гнідині, Євминка була с. 94]. В цей же час в Нижньому Подесенні включена до пам’яток катакомбної куль- (територія сучасного Броварського р-ну тури. Відсутність публікованих на той час Київської обл.) були відкриті ще кілька «чистих» комплексів і досконалої методи- пам’яток з пізньотрипільськими матеріа- ки ведення розкопок, призвело до поєд- лами – поблизу сіл Пухівка і Вигурівщи- нання різночасової кераміки і синхроніза- на [Шапошнікова, 1953, с. 147]. Можливо, ції пізньотрипільських пам’яток з СКШК пункт біля с. Літки в урочищі Лиса Гора [Пассек, 1947, с. 34]. Останні, нібито, ви- також має відношення до Трипілля [Ко-

104 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

пилов, Одинцова, Шапошнікова, 1952, лили віднести Євминку 1 (урочище Узвіз) с. 85-98]. до пам’яток лукашівського типу трипіль- В 1952 р. неподалік с. Погреби (уро- ської культури. чище Лан) Броварського р-ну Київської Очевидно, незважаючи на заляган- області, В.І. Канівець провів невеликі роз- ня лукашівської і софіївської кераміки в копки багатошарового поселення, один з одному стратиграфічному шарі, остання культурних горизонтів якого належить до являє собою залишки поселення більш часу пізнього Трипілля [Канівець, 1952]. пізнього часу. Культурні шари, з огляду На місці скупчення підйомних матеріалів на незначний хронологічний розрив між вченим були закладені шурфи і невеликий етапами заселення, не відокремлені сте- розкоп. Нечисленний пізньотрипільський рильним прошарком ґрунту. Тому, оцінка посуд, що був виявлений на поселенні, фі- даних комплексів як єдиного цілого стала гурує у звіті під назвою «сьома група» ке- основним доводом того, що Євминка 1 – раміки [Канівець, 1952/15а, с. 29]. це найбільш пізнє лукашівське поселен- Наступний етап дослідження регіону ня перехідної до софіївського типу фази припадає на 1960-1970-ті рр. і пов’язаний [Круц, 1965/1б, с. 19]. з роботами Д.Я. Телегіна та В.О. Круца. Результати розкопок поселення Саме тоді під час розвідок було відкрито Євминка 1 дозволили остаточно обґрун- ряд нових багатошарових поселень в тому тувати потребу виділення «лукашівського числі і з трипільськими матеріалами біля типу пам’яток» трипільської культури, як сс. Зазим’я (3 поселення – ур. Станки 1, 2; проміжної ланки між софіївськими ста- ур. Осинки), Рожівка (Броварського р-ну рожитностями і Коломийщиною 1. На Київської обл.) [Телегин, Круц, 1965/1, той час, до нього увійшли, крім епонімної с. 12-17]. пам’ятки, поселення Євимнка 2, Підгірці 2 В 1965 р. В.О. Круц провів розкопки і Софіївка 2 [Телегин, Круц, 1966/1, с. 18]. на поселенні Євминка - урочище Узвіз, яке В 1966 р. В.О. Круц провів невели- в подальшому фігурує під назвою Євмин- кі розкопки на поселенні Євминка 2 ка 1 (Рис. 52) [Круц, 1965/1б]. Вчений до- (ур. Стара Цегельня) (Рис. 52: 3), яке знач- слідив три господарські ями, заповнені но постраждало від антропогенного руй- переважно лискованою керамікою, а та- нування. Тут було досліджено три ями (з кож заглиблене в землю житло трипіль- 5-ти знайдених), заповнення яких склада- ського часу (Рис. 52: 2). Заповнення зем- лося переважно з лукашівської кераміки, лянки складалося переважно із лиско- яку доповнювали пористі фрагменти сті- ваної кераміки, що лежала вище рівня нок, визначені як софіївські (Рис. 54) [Те- поверхні. Крім цього, в культурному шарі легин, Круц, 1966/1, с. 41-47]. були виявлені численні фрагменти антро- В 1979 р. розвідкою Д.Я. Телегіна та поморфних статуеток, крем’яні, рогові та В.О. Круца обстежено багатошарове посе- кістяні знаряддя праці, стулки черепашок лення з матеріалами трипільської культу- Unio, кістки тварин (Рис. 53). Обчислен- ри поблизу с. Погреби (ур. Лан) [Телегин, ня керамічної колекції, що нараховувала Круц, Нужный, 1979/18], яке раніше дослі- 6807 фрагментів, дозволили В.О. Круцу джував В.I. Канівець [Канівець, 1952/15а]. виділити 51,2% лискованої кераміки лу- Відомості про пам’ятки трипільської кашівського типу, 26% кухонної, 8,8% роз- культури регіону продовжують надходить писної з відмуленої глини, а також 14% від місцевих краєзнавців і останнім часом. кераміки софіївського типу (Рис. 54). Ре- Так, на околицях с. Соболівка Бровар- зультати статистичних підрахунків дозво- ського району Київської обл., В.В. Онопрі-

105 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 51. Євминка 1 (ур. Узвіз): 1-3, 5-9 - антропоморфна пластика, 4 - горщик категорії В (за: Макаренко, 1926), 10, 11 - кераміка категорії А (за Пассек, 1949; Козловська, 1928), 12-18 - кераміка категорії В і С (за: Козловська, 1928). 106 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 52. Топографічний план розташування на місцевості: 1 - поселення Євминка 1 (ур. Узвіз); 3 - поселення Євминка 2; 2 - план заглибленого в землю житла (розкопки 1965-66 рр. В.О. Круца) (за: Круц, 1977). 107 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 53. Євминка 1. Пластика та знаряддя праці: 1-5 – кераміка; 6-17 – кремінь; 18-20, 23-30, 40-41 – ріг; 31-39 – кістка (за: Круц, 1977). 108 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 54. Євминка 1. Керамічні вироби (за: Круц, 1977). 109 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 55. Євминка 2. Керамічні вироби (1, 6-8 – за: Телегин, Круц, 1966; 2-5, 9-17 – за: Телегин, Круц, 1967).

110 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

єнко у 1996-2000 pp. зібрав колекцію мате- Землянка з Євминки 1 була заглиблена в ріалів (кременеві вироби та кераміка), ча- материк на 1,4 м від стародавньої поверх- стина з яких належать пізньому Трипіллю ні і мала вирізане в лесі підвищення на [Овчинников, Квітницький, 2004, с. 616]. 40 см, що слугувало місцем для вогнища, Можливо, це місцезнаходження було об- обмеженого з двох боків виступами. На стежене розвідкою 2010 року і фігурує в дні житла В.О. Круц зафіксував дві ями, даній роботі під назвою Парня III-IV. що можливо, залишились від стовпів, В процесі розвідувальних робіт експе- які тримали дах конструкції (Рис. 52: 2) диції Інституту археології НАНУ під ке- [Круц, 1977, с. 85]. рівництвом О.П. Моці, загоном, що очо- Аналіз кераміки з лукашівських лював П.С. Шидловський в 2010 р. було пам’яток, проведений В.О. Круцом, доз- зафіксовано декілька нових і підтвердже- волив узагальнити її особливості. Перева- но існування вже відомих пізньотрипіль- жає столовий посуд з лощеною поверхнею ських пам’яток. Кераміка софіївського (45-80%), здебільшого неорнаментований типу була зібрана на поселеннях борової або прикрашений заглибленим орна- тераси лівого берега Десни – Рожівка І, ІІ, ментом з прокреслених ліній, наколів та Крехаїв І і на низьких ділянках дюнних вдавлень. Розписний столовий посуд, що підвищень та останців першої надзаплав- складає близько 5-10%, очевидно, є імпор- ної тераси – Зазим’я І, Рожни IV, XI, Літ- тованим з ареалів канівської та томашів- ки IV, Парня III-IV та ін. [Шидловський, ської груп пам’яток. Кухонний посуд, що Пічкур, 2012; Шидловский, Пичкур, 2012; складає решту, представлений виключ- Пичкур, Шидловский, Лысенко, 2012]. но горщиками, виготовленими із глини з Таким чином, за більш ніж столітній домішками товченої річкової черепашки, період дослідження Подесення, стало ві- що робить його схожим до кераміки со- домо про існування близько 20 пізньо- фіївського типу. На поселеннях також ви- трипільських пам’яток (Рис. 50), що роз- явлені глиняна пластика, прясла, знаряд- ташовані по обидва береги Десни: Сувид дя з кременю, рогу та кістки [Круц, 1977, (ур. Бугаївка), Поліське (ур. Вовча гора), с. 87-107]. Євминка 1, 2, Крехаїв І, Парня III-IV, Літ- З точки зору розуміння процесу засе- ки (ур. Лиса Гора), Літки IV, Рожни IV, XI, лення Подесення пізньотрипільським на- Рожівка І, ІІ, Зазим’я І, Зазим’я ур. Стан- селенням, важливе місце займає колекція ки 1-3, Зазим’є ур. Осинки, Погреби трипільської кераміки зі зборів А.Г. Роза- ур. Лан, Козари, Самсони, Виповзів, Ви- нова і розкопок М.О. Макаренка на посе- гурівщина. Поселення, відоме під назвою ленні Євминка 1. Значна частина матеріа- Пухівка, що згадується в працях О.Г. Ша- лів зберігаються в фондах НМІУ і налічує пошнікової і В.О. Круца [Шапошнікова, 617 фрагментів, більшість з яких – профі- 1953, с. 147; Круц, 1977, с. 13], не має на- льовані і орнаментовані частини, за яки- дійної прив’язки до місцевості, тому, мож- ми вдалося реконструювати 265 посудин. ливо, відноситься до відомих поруч пам’я- За особливостями технології виготов- ток Рожівка I або Зазим’я ур. Станки. лення, орнаменту і форм, посуд поділя- Більш ранні хронологічно (кінець ета- ється на три категорії, що представлені на пу С І / початок С ІІ) лукашівські поселен- всіх поселеннях лукашівської групи. ня Євминка 1 і 2, займають схили борової Кераміка категорії А (42 посудини або тераси. Поселення утворені заглибленими 16% від загальної кількості) виготовлена з в землю житлами і господарськими яма- відмуленої глини із додаванням дрібно- ми, що розташовані по колу або рядами. зернистого піску. Має світло-коричневий

111 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ .

Рис. 56. Євминка 1. Структура стінок посуду різних категорій (на зламі та ззовні, при збільшенні в 27 разів). 112 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 57. Євминка 1. Посуд категорії А. 113 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 58. Євминка 1. Миски: 1-6 – категорії А; 7-12, 15 – категорії В; 13, 14 – категорії С. 114 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 59. Євминка 1. Профілі мисок категорії В. 115 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

колір і щільну структуру, що помітно на Категорія В – посуд, виділений в окре- зламі черепка (Рис. 56). Переважна біль- му групу за характерним способом оброб- шість посуду містить на поверхні сліди ки поверхні і складом керамічного тіста, розпису чорною або темно-коричневою до якого входять пісок, інколи подрібне- фарбами, що наносився на ангоб перед на черепашка або кривавик (Рис. 56). За випалом. Поверхня посудин рівна, в ре- В.О. Круцом, цей посуд відомий як столо- зультаті гарного згладжування. За форма- вий підгрупи 1 [Круц, 1977, с. 88]. Щільна ми виділяються: горщики, миски, кубки, і добре згладжена, інколи залощена, ця амфори і глеки. За Т.С. Пассек – це кера- кераміка переважає кількісно, нараховую- міка четвертої групи, а за В.О. Круцом – чи 116 посудин (44%). Із всієї маси виділя- столовий посуд підгрупи 2 [Пассек, 1949, ється окрема група (В 2), що представлена с. 186; Круц, 1977, с. 96]. посудом з більш шорсткою поверхнею, Горщики представлені фрагментами через значну домішку піску (близько 12 від 15 посудин з короткими відігнути- посудин, 4% від загальної кількості). ми назовні вінцями. Розпис на них на- Серед мисок, яких найбільше серед несений темною фарбою, переважно в виробів даної категорії, переважають ко- формі широких смуг, простір між якими нічні (46 од.) (Рис. 59: 1-44) і напівсфе- заповнений тонкими лініями (Рис. 57). ричні (20 од.) (Рис. 59: 45-58). Поверхня Миски налічують 16 одиниць, з яких пе- їх гарно загладжена з обох сторін. Вінця реважають конічні (10 од.) (Рис. 58: 1, 2). в переважній більшості прямі, третина Напівсферичних п’ять (Рис. 58: 5, 6), з має зрізану з середини назовні форму або яких одна мініатюрна. Розпис, що також легку закраїну (Рис. 59: 26-41). Серед всієї складається з набору паралельних, інко- маси виділяються декілька з характерним ли поєднаних перпендикулярно ліній, для лукашівських мисок способом орна- нанесений переважно з внутрішньої сто- ментації – трьома парними короткими рони, хоча трапляються й орнаментова- прокресленими лініями, нанесеними на ні з обох боків миски (Рис. 58: 5). Кубки внутрішній частині вінець конічних ми- представлені фрагментами від мініатюр- сок (Рис. 58: 7, 9). Інша миска, сферичної них гострореберних­ стінок і вінець не- форми, прикрашена всередині рядом лег- значного діаметра, розписаних широкими ких округлих вдавлень під краєм вінець смугами (Рис. 57). Амфори (2 од.) відомі (Рис. 58: 8). Також виділяються дві мис- за наліпними ручками на плічках. Глеки ки – велика макітра і стандартного роз- представлені ручкою, поєднаною з вінця- міру конічна миска із отворами під краєм ми і фрагментом вінець з прямою вузькою вінець (Рис. 58: 10, 11). В єдиному екземп- шийкою (Рис. 57). лярі серед групи В 2, наявні глибока за- Фактура і стиль розпису даного по- крита миска і масивна макітра із наліпни- суду ідентичні до розписної кераміки з ми ручками під вінцями (Рис. 58: 15, 12). близьких хронологічно і територіально Більшість мисок представлені середнім поселень Лукаші, Крутуха-Жолоб, Циблі розміром – від 15 до 22 см в діаметрі, на- Узвіз і Софіївка 2. З огляду на те, що даний ступна група – великі, від 40 до 50 см. тип посуду більш широко розповсюдже- Дещо менш чисельний тип посуду – ний на сусідніх поселеннях синхронної горщики, що нараховують 31 посудину канівської групи, він може мати витоки (група В) (Рис. 60) і 7 (В 2) (Рис. 60: 6, 17; саме з цих пам’яток, на що, крім розпису, 61: 15-18; 58: 15). Більшість із них мають вказує і характерна структура черепка де- високе пряме горло з відігнутими назо- яких виробів. вні вінцями (Рис. 60: 1-13), з яких різко

116 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 60. Євминка 1. Посуд категорії В. 117 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 61. Євминка 1. Посуд категорій В і С, груп В, В 2 і С 1. 118 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 62. Євминка 1. Горщики категорії С, групи С 1. 119 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

відігнуті п’ять (Рис. 60: 1-5). Лише незна- Група С 1 – посуд представлений гор- чна кількість цих посудин містять орна- щиками (64 од.) і конічними мисками мент, представлений врізними лініями, (4 од.). Очевидно, горщики використо- що утворюють горизонтальну смугу, від вувались виключно для приготування якої відходить ще декілька таких само, їжі, з огляду на їх пористу структуру, яка утворюючи фестони (Рис. 61: 4, 5, 8, 9, пристосована до частих нагрівань-охоло- 11-14). Часто смуги сполучаються з на- джень. В керамічній масі помітні значні січками, що їх оперізують (Рис. 61: 4, 5). домішки товченої річкової мушлі, а та- Декілька горщиків містять сліди легких кож органіки, що вигоріла при випалі. округлих вдавлень (Рис. 60: 3, 13), а один Незначна кількість мисок, виконаних з прикрашений парним конічним наліпом такої суміші, свідчить про їх низьку при- (Рис. 60: 20). датність до використання. В результаті Амфори відомі за наліпними масив- згладжувань по сирій глині, на поверхні ними і невеличкими сплощеними ручка- горщиків утворились сліди хаотичних ми (Рис. 60: 14-19), поверхня переважної розчосів, виконаних зубчастим штампом більшості яких добре залощена, за виклю- із стулок річкових черепашок. Незважаю- ченням однієї, що належить до групи В 2 чи на структуру, стінки посудин масивні (Рис. 60: 17). Єдиний фрагмент ручки від і важкі. Вертикальні розчоси нанесені по глека, прикрашений врізними паралель- шийці більшості горщиків, часто поєдну- ними лінями (Рис. 61: 3). Фрагмент ши- ючись з насічками по краю вінець і гори- роко відігнутих назовні вінець і опуклого зонтальним рядом насічок по плічку, най- ребра з аналогічним орнаментом, очевид- частіше утворених відтиском півкруглою но, вказують на наявність двох кратерів паличкою або зубчатим штампом (Рис. 62: (Рис. 61: 1, 2). 3-15). Вінця переважно ледь відігнуті, Характер обробки поверхні і орна- тіло горщиків округле, інколи має гострі мент даної категорії посуду вирізняють ребра (Рис. 62: 12). Дивно, але в колекції його з-поміж інших, роблячи характер- відсутні фрагменти циліндричних або ним маркером належності саме до лука- конічних наліпів на межі шийки і плічок, шівського типу. Традиція виготовлення що широко розповсюджені на «кухонно- такого посуду тягнеться від самих ранніх му» посуді лукашівських пам’яток [Круц, пам’яток СТК Середнього Подніпров’я, 1977]. Лише у двох випадках зустріча- що повністю зникає на пам’ятках софіїв- ються невеликі наліпні ручечки на шийці ської групи. горщиків (Рис. 62: 2). Вище описані гор- Категорія С об’єднує кераміку з ряс- щики широко розповсюджені на інших ними домішками в тісті (Рис. 56). Але не- поселеннях лукашівської групи, не надто зважаючи на схожу структуру черепка, відрізняючись своїм виглядом і технікою В.О. Круцом було помічено відмінність виготовлення від більш ранніх горщиків з між двома групами посуду, розділеними Коломийщини 1. ним на групи 1 і 2 кухонного посуду [Круц, Група С 2 – посуд, що за аналогією 1977]. Цей підхід абсолютно виправданий, з горщиками групи С 1, виготовлений з з огляду на особливості технології виго- маси, що містить в складі значні домішки товлення, орнаментації і форми посудин. подрібненої мушлі і органіки, нараховує Тому, в межах категорії С, виділено групи 31 посудину. Поверхня, незважаючи на те, С 1, С 2 і С 3, котрі, очевидно, належать що добре загладжена, має пористу струк- двом різним культурно-хронологічним туру (Рис. 56). Зустрічаються також фраг- горизонтам. менти посуду, виготовлені з чистої гли-

120 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

ни і подрібненої черепашки (Рис. 63: 19). пивихинською культурою (Рис. 63: 15, 18, Кераміка, що утворює групу С 3, більш 20) [Круц, 1977; Лазоренко, 2000]. щільна, інколи залощена і вкрита ангобом Кераміка групи С 2 і С 3 відобра- з розписом, нанесеним темно-червоною жає класичні риси посуду софіївського фарбою (Рис. 63: 2, 16). Черепок легкий і типу, що дозволяє синхронізувати цей тонкий. культурний горизонт Євминки 1 з посе- Група С 2 складається з опуклотілих леннями Бортничі, Кирилівські Висоти, горщиків (18 од.) з високою шийкою і різ- Сирець 1, 2, 3 та інш., а також кремацій- ко відігнутими назовні вінцями, прикра- ними могильниками Чернин, Софіївка і шеними глибокими насічками, що робить Завалівка. В.О. Круц, виявивши дану ке- їх хвилястими (Рис. 63: 5-9). Про амфори раміку в 1965 р., також інтерпретував її як (6 од.) можна судити з огляду на масивні ідентичну софіївському типу. З огляду на ручки, округлі в перерізі або сплощені, як те, що вона стратиграфічно залягала ра- на виробах категорії В (Рис. 63: 1, 3). Мис- зом з переважаючими кількісно лукашів- ки (5 од.) представлені виключно напів- ськими матеріалами, вчений припустив її сферичною формою, характерною софі- належність до лукашівського комплексу, ївському типу, що мають пористу струк- додатковим аргументом чому стала схо- туру, незважаючи на ретельне загладжу- жість за складом тіста і окремими елемен- вання її з обох сторін (Рис. 63: 14). Одна тами орнаменту. Це дозволило пояснити миска містить на зовнішній поверхні за- утворення пам’яток софіївського типу еволюційним шляхом – від більш ран- лишки розпису червоною фарбою у фор- ніх лукашівських. Але розглянувши дані мі трьох смуг, що косо спускаються від комплекси більш детально, очевидними вінець і переламуються нижче середини є їх відмінність, що зумовлена різними тіла (Рис. 63: 13). Посуд, що має прямі він- культурними витоками. ця і високу шийку, очевидно, репрезентує Ситуація, коли на поселенні в одному наявність декількох глеків (Рис. 63: 10, 11). культурному шарі з переважаючим лу- Група С 3, доповнюючи вище описа- кашівським матеріалом трапляються за- ну кераміку, теж, очевидно, належить до лишки софіївської кераміки – не унікаль- софіївського культурного горизонту. До на. Це, очевидно, зумовлено незначним неї відноситься ручка від амфори з сліда- розривом у часі між етапами заселення ми розпису брунатною фарбою по щільно Київського Подніпров’я і Нижнього По- згладженій поверхні (Рис. 63: 2). Вірогід- десення. Після 1965 р., досліджуючи по- но, фрагмент глека з ручкою, на якій та- селення Козаровичі і Чапаївка, В.О. Круц кож зберігся орнамент червоною фарбою, зіткнувся з аналогічною Євминці 1 ситу- належить до даної групи (Рис. 63: 16). ацією. Лише в 1970 р. на поселенні в уро- Крім цього, є фрагменти стінок від мисок і чищі Буслівка було виявлено заглиблене горщиків з пофарбованою в червоний ко- житло з матеріалами лукашівського типу, лір зовнішньою поверхнею, що знаходить перекрите об’єктом пізнішого софіїв- широкі аналогії з пізньотрипільськими ського горизонту, що стало першим до- пам’ятками городсько-волинської групи. стовірним стратиграфічним доказом їх Горщики з хвилястим краєм вінець послідовного існування в часі. Окрім ти- (6 од.) схожі за формою до горщиків групи пологічної відмінності матеріалів, додат- С 2, мають ретельно згладжену поверхню і ковим доводом послідовності заселення сліди від орнаменту у вигляді перлин і від- Середнього Подніпров’я і хронологічного тисків шнура, які асоціюються вченими з розриву між пам’ятками цих типів, є ка-

121 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 63. Євминка 1. Посуд категорії С, групи С 2 і С 3. 122 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

ліброване радіовуглецеве датування. За турної глиняної маси світло-рожевого ним поселення Євминка 1 датується Ucla- кольору, з жовтуватим відтінком, без ві- 1671 B: 4890 ± 60 ВР, Ucla-1466 B: 4790 ± зуально помітних домішок і розписом ко- 100 BP, що вкладається в 3600-3500 BC. ричневою фарбою (Рис. 66: 1-3). Очевид- Софіївські ж могильники датовані Кі- но, вони є «імпортом» з канівської групи 5038: 4280±110 (Червоний Хутір), Кі-5012: пам’яток. Аналоги відомі серед матеріалів, 4320±70 (Софіївка), Кі-5015: 4290±90 (За- що походять з розкопок В.В. Хвойки під валівка), що вкладається в 3350-2900 ВС Ржищевом [Хвойка, 1901, табл. І: 1-3,5]. [Бурдо, Відейко, 1998, с. 23; Rassamakin, Всі статуетки схематизовані. З 24-х 2012, p. 66]. фігурок: 6 – жіночі (Рис. 64: 4, 6, 8; 65: 1; Таким чином, поселення Євминка 1 66: 1, 3); 6 – чоловічі, з них на двох позна- представлено двома послідовними куль- чено перев’язь (Рис. 64: 2, 3, 5, 7, 9; 65: 3). турно-хронологічними горизонтами піз- Решта 12 (голова, фрагменти тулуба та ні- ньотрипільського часу. Лукашівський жок) – не піддаються визначенню. Стату- комплекс складається з кераміки категорії етки мали сплощену голову зі щипковим А і В, а також групи С 1 категорії С, що носом та очима-проколами: відбита голо- разом нараховують 214 посудин. Особли- ва має три пари очей-проколів (Рис. 51: вості орнаменту посуду категорій А і В 6; 64: 1), у чоловічої фігурки позначене дозволяють впевнено датувати дане посе- отвором ліве око (Рис. 64: 2). М.О. Ма- лення кінцем етапу С І або фазою С І/С ІІ. каренко публікував жіночу статуетку з Посуд категорії А займає 19%, В – 49% і парними проколами-очами [Макаренко, С – 32%. Софіївська кераміка, відповідно, 1926, рис. ХІV:1-2], яка, на жаль, втрачена. представлена 39 посудинами, які пов’яза- Також відома фігурка з парними прокола- ні з наступним етапом заселення терито- ми на місці очей з розкопок В.О. Круца в рії, на етапі С ІІ. Євминці 1 [Круц, 1977, рис. 42:1]. Плечо- Також в фондах НМІУ, з колекції Євминки 1 походить 27 предметів дріб- ві виступи конічні або напівкруглі, з на- ної глиняної пластики: 24 фрагменти ан- скрізним отвором чи наколом (Рис. 64: 2, тропоморфних статуеток, конічна фішка, 3, 5; 66: 1), або без отворів (Рис. 64: 4, 7, 9). «хлібець» та зооморфний наліп на він- Надстегнові виступи також можуть бути цях миски, детальний опис яких зробле- з наскрізним отвором (Рис. 64: 6, 11; 66: 2, ний О.О. Якубенко і наведений нижче 3) або – без нього (Рис. 65: 1, 3). Конічни- [Якубенко, Кириленко, 2015]. ми наліпами у жіночих фігурок позначені Більшість антропоморфних статуеток груди (Рис. 64: 4; 66: 1), а у чоловічої – оз- виготовлені з сірувато-жовтої або тем- нака статі (Рис. 65: 3). Пуп позначено на- но-сірої, майже чорної глини з домішкою колом (Рис. 64: 6; 66: 2) або вертикальним дрібного піску та вкрапленнями крива- проколом (Рис. 64: 11; 66: 1, 3). Постава вика (Рис. 64: 1-14; 10: 3, 5-9). На деяких статуеток пряма, отже більшість їх можна частково зберігся щільний коричнюватий віднести до стоячих. Три фігурки мають ангоб (переважно, поверхня дуже потер- одну суцільну конічну ніжку (Рис. 65: 1, 3, та). Серед всієї маси виділяється фігурка з 5). Звертає на себе увагу значна кількість піскуватої блідо-рожевої глини із залиш- двоногих статуеток (Рис. 64: 6, 8, 10, 12- ками жовтогарячого ангобу (Рис. 65: 1), 14; 65: 6-9; 66: 3). Вони мали перемичку в що вказує на можливість її походження із колінах, виділену ступню, де чітко розріз- ареалу томашівської групи пам’яток. Ще няються ліва та права ніжки [Якубенко, три статуетки виготовлені з тонкострук- Кириленко, 2015]. Аналогічні описаним

123 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 64. Євминка 1. Антропоморфна пластика (рисунок О.О. Якубенко, за: Якубенко, Кириленко, 2015). 124 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 65. Євминка 1. Пластика (рисунок О.О. Якубенко, за: Якубенко, Кириленко, 2015). 125 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 66. Євминка 1. Антропоморфна пластика (рисунок О.О. Якубенко, за: Якубенко, Кириленко, 2015). 126 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 67. Євминка 1. Пряслиця (рисунок О.О. Якубенко, за: Якубенко, Кириленко, 2015). 127 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

статуетки, подані у монографії В.О. Круца або коричневим ангобом та прокресле- [Круц, 1977, рис. 42:7]. ними радіальними смужками (Рис. 67: 1, Крім уже згаданих чотирьох імпорт- 2) або відтисками штампа, які утворюють них фігурок, слід відзначити ще одну радіально-променеві ланцюжки (Рис. 67: (Рис. 64: 3), що виготовлена з глиняної 4) та концентричні кола (Рис. 67: 5, 6). Ін- маси з домішкою дуже подрібненої мушлі, коли на поверхні простежуються окремі з поверхнею, вкритою густим шаром чер- знаки, наприклад, зиґзаґ (Рис. 67: 3) або воної фарби. Очевидно, вона належить до орнамент взагалі відсутній. Очевидно, більш пізнього софіївського культурного дані вироби, з огляду на схожу до посуду горизонту, що перекриває лукашівський. структуру і наявність червоного ангобу За описом антропоморфної пластики на поверхні, також відносяться до софіїв- О.О. Якубенко, загальна кількість раніше ського культурного горизонту [Якубенко, опублікованих антропоморфних стату- Кириленко, 2015]. еток з Євминки 1 нараховує 15 одиниць: Інша частина матеріалів Євминки 1 (з публікації М.О. Макаренка – 3 [Мака- з розкопок і зборів початку ХХ століт- ренко, 1926, рис. ХІV:1-6], В.Є. Козлов- тя продовжує зберігатися в Остерському ської – 2 [Козловська, 1928, табл. 2: 1, 2]; краєзнавчому музеї. Колекція представ- В.О. Круца – 2 [Круц, 1977, рис. 42:1,7]; лена фрагментами керамічного посуду А.П. Погожевої – 8 [Погожева, 1983, трьох вище описаних категорій А, В і С, а рис. 25:1-3; Pogoševa, 1985, S. 232-233, також фрагментами керамічних фігурок і Abb. 972-979]; О.О. Якубенко – 3 [Якубен- пряслицем. До категорії А належать фраг- ко, 2000, рис. 44-46]. менти: вінець від горщиків (Рис. 68: 1, 2), Крім антропоморфних фігурок, до миски з розписом всередині (Рис. 68: 3), пластики належать ще три предмети: ко- денець від кубків (Рис. 68: 6, 5) і ручок від нічна фішка-пінтадера (висота – 32 мм, амфор (Рис. 69: 3, 6). Категорія В представ- Рис. 65: 2); круглий сплощений глиняний лена горщиком, наближеним за формою «хлібець» (діаметр – 31 мм, Рис. 65: 4); і до кратера (Рис. 68: 4), денцем і парним наліпна голівка тварини (бика?) на він- наліпом від горщиків (Рис. 68: 1, 7), руч- цях конічної миски (висота фрагмента – ками від амфор і глека (Рис. 69: 4-8). Кате- 45 мм, Рис. 65: 10). Подібні вироби поши- горія С представлена виробами двох груп рені на пізньотрипільських поселеннях посуду: С 1, що культурно-хронологічно Середнього Подніпров’я. належить до лукашівського типу і пред- Керамічні знаряддя праці представ- ставлена вінцями горщиків (Рис. 70: 3-9) лені грузилами (4 екз.) та пряслицями і С 2 софіївського типу: вінця горщиків (14 екз.). Фрагментовані грузила за фор- (Рис. 70: 1, 2, 10-12), ручки амфор (Рис. 69: мою – круглі сплощені, циліндричні та 9, 10), одна з яких орнаментована наліпом грушоподібні. Виготовлені вони з гли- з дрібними насічками (Рис. 69: 2) і містить няної маси з домішкою піску і товченої сліди червоної фарби. Крім цього, в ко- мушлі. Пряслиця здебільшого конічної лекціє є фрагменти від трьох мисок кате- форми, іноді з потовщеною основою та за- горії В, дві конічні і одна напівсферична. кругленим ребром при основі діаметра від Антропоморфна пластика представлена 38-51 мм (Рис. 67). Виготовлені з глиняної фрагментами від дев’яти фігурок (Рис. 71: маси, котра має домішку товченої мушлі 1-9), виконаних в характерному для кінця (Рис. 67: 3, 8) і дрібного піску (Рис. 67: 4, етапу С І – початку С ІІ стилі. Пряслице, 7), або їх поєднання (Рис. 67: 1, 2, 5, 6, 9). очевидно, відноситься до софіївського Поверхня була вкрита щільним червоним комплексу (Рис. 71: 10).

128 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 68. Євминка 1: 1-3, 5-6 – кераміка категорії А; 4, 7 – кераміка категорії В. 129 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 69. Євминка 1: 3, 6 – кераміка категорії А; 1, 4-8 – кераміка категорії В; 2, 9, 10 – кераміка категорії С. 130 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Рис. 70. Євминка 1: 3-9 – кераміка групи С 1; 1-2, 10-12 – кераміка групи С 2. 131 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 71. Євминка 1: 1-9 – антропоморфна пластика; 10 – керамічне пряслице.

132 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

Через наявність кераміки софіїв- Житла представлені заглибленими в ського типу на лукашівських поселеннях землю об’єктами і, очевидно, наземними Євминка 1 і 2, В.О. Круц визначив їх най- конструкціями, що не простежуються. пізнішими для даної групи, перехідними Посуд представлений так званою керамі- до софіївського типу [Круц, 1977, с. 108]. кою софіївського типу, що характеризу- Але з огляду на відмінності між лука- ється рядом ознак описаних вище (група шівськими і софіївськими керамічними С 2 і С 3 з поселення Євминка 1). Знач- комплексами, які разом зустрічаються й ною кількістю з поміж інших речей, ви- на інших пізньотрипільських пам’ятках діляються глиняні прясла та грузила, що (Чапаївка, Козаровичі урочище Буслівка), додатково вказує на важливе значення стає очевидною їх відокремленість. Оче- прядіння і скотарства в середовищі софі- видно, софіївські пам’ятки Подніпров’я ївських общин. були залишені групою населення, в якій Софіївські кремаційні могильники, переважали переселенці з Волині і Поділ­ що були відкриті і досліджені в середині ля, що могли включити до свого складу ХХ ст., ілюструють значні зміни в середо- згасаючі лукашівські традиції. Значна вищі трипільського населення наприкінці кількість невеликих поселень, очевидно, IV тис. до н.е. Два (Завалівка і Чернин) з вказує на динамічний спосіб життя, що чотирьох відомих могильників, не рахую- пов’язаний із трансформацією способу чи одиничне кремаційне поховання в Ча- ведення господарства, з посиленням ско- паївці, були розташовані в заплаві межи- тарства. Головним чином це було викли- річчя Дніпра і Десни. Обряд тілоспален- кано кліматичними змінами. На території ня і характерні риси керамічного посуду, Подесення і всього Київського Подні- пов’язані з цими пам’ятками, дозволили пров’я сліди софіївських «стоянок» осо- реконструювати соціальну структуру бливо поширені на місцях більш ранніх пізньо­трипільського населення [Колес- лукашівських пам’яток. Остаточна тран- ников, 1993], що характеризувалася за- сформація софіївського типу, аж до пов- ного зникнення за доби ранньої бронзи, родженням майнового розшарування і пов’язана із культурним впливом, а мож- посиленням патріархальності в пізньо- ливо і вливанням частини населення, з трипільській родовій общині. Доводом боку культури Пивиха. цьому є нерівномірне поширення в похо- Софіївські пам’ятки, яких в Подесенні ваннях металевих виробів – мідних про- виявлено близько 20 (Рис. 50), представ- низок, кинджалів, доліт, шил та ін. Розпад лені поселеннями та місцезнаходження- первіснообщинної громади, посилення ми матеріалів, що розташовані по обох майнової нерівності і виділення родової берегах Десни. Вони займають миси пер- верхівки, додатково ілюструють перехід шої надзаплавної тераси Десни і Остра до доби бронзи. Збільшення кількості (Євминка 1, Рожівка 1, 2, Козари), як пра- зброї [Клочко, 2006; Дергачев, 1980; Дерга- вобережні поселення Ходосівка, Підгір- чев, Манзура, 1991] і заснування поселень ці 1, Нові Безрадичі, Пирогово, Видубичі, на природно укріплених ділянках мисів Сирець1, 2, що розміщені на лесових те- або створення штучних фортифікацій, расах Дніпра. Але значна частина софіїв- як на поселенні Козаровичі [Круц, 1977, ських пам’яток Нижнього Подесення роз- с. 111-116], опосередковано доводять, що ташована на підвищеннях в заплаві Дес- наприкінці IV – на початку III тис. до н.е. ни, аналогічно поселенню Сириець 3, що відбувалися часті військові конфлікти на займає низький берег р. Сирець [Захарук, території Київського Подніпров’я, Подні- 1950/1а; Круц, 1977, с. 109]. стров’я і Волині [Дергачев, 2007].

133 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Таким чином, археологічне вивчен- дозволили Е.В. Овчинникову прослідку- ня Подесення, що проводилось із по- вати додатковий напрямок розселення чатку ХХ ст., має результатом відкриття носіїв традицій КІС Кукутень-Трипілля близько 25 пізньотрипільських пам’яток на Лівобережжі Середнього Подніпров’я. (Рис. 50). Вони займають важливе місце За особливостями керамічних комплексів в культурно-хронологічній моделі роз- дані пам’ятки були віднесені до традицій витку трипільської культури Середнього канівської групи етапу С І/С ІІ [Овчинни- Подніпров’я, в якій за В.О. Круцом, з ко- ков, 2013]. ломийщинської групи послідовно утво- В процесі колонізації Київського Под- рився чапаївський, лукашівський і софіїв- ніпров’я, в кінці етапу В ІІ на початку С І, ський типи пам’яток [Круц, 1977, с. 148]. переселенці повернулися до комплексного­ Застосування методу картографуван- господарства в якому переважали прив- ня дозволило прослідкувати напрямки і ласнювальні (полювання, збиральництво, принципи розселення трипільців в Київ- рибальство) форми, а відтворювальне ському Подніпров’ї, які пов’язані з басей- (землеробство та скотарство) виконува- нами великих приток Дніпра. Якщо не ра- ло лише допоміжну роль [Круц, 1977]. хувати епізодичних проникнень трипіль- На відміну від південних сусідів, місцеві ського населення розвиненого етапу, що трипільські громади часто відмовлялися фіксується на матеріалах печерної пам’ят- від масштабної глинобитної архітектури, ки Смородинський узвіз [Бобровський, утворюючи невеликі поселення, переваж- 2003], то їх активне просування в район но із частково заглиблених у землю жител. Київщини з півдня, почалося близько Поступово відбувається втрата старих 3600 р. до н.е., з появою окремої общини традицій, що відобразилося також на ви- коломийщинського племені, ідентифіко- дозміні керамічних виробів, появі нових ваного В.О. Круцом як чапаївський тип обрядів поховання, зникненні звичаю пам’яток. Аналіз кераміки з епонімно- спалення поселення при його полишенні. го поселення і могильника показав, що Наяність трипільського посуду на пам’ятка відносяться до самого початку неолітичних пам’ятках Середнього По- етапу С І. Припущення про зміну ареалу десення – Гришівка [Березанская, 1975] проживання населенням Коломийщини I і Подніпров’я – Вишеньки (оз. Баклаж- на більш північні землі, нібито під тис- не) [Телегин, Круц, Нужный, 1979/18], ком дереївських скотарів, очевидно, є не Пустинка 5 (Мнєво Ліс) [Телегин, Круц, зовсім вірним. Адже в цей час межиріччя 1965/1], остання з яких характеризується Росі і Стугни було заселено до кінця етапу синкретичністю гончарних традицій, вка- С І, на що вказують пам’ятки типу Хоми- зують на часткове співіснування населен- не [Відейко, 2005]. В цей час частина ко- ня трипільської культури етапів В ІІ – С І ломийщинців, зазнавши значних впливів і неолітичних києво-черкаської і ямково-­ населення канівської групи, переселились гребінцевої культур, в контактній зоні Лі- на лівий берег Дніпра в район сучасно- вобережної Київщини. го Переяслав-Хмельницького і утворили На поселенні Вишеньки 2 Д.Я. Телегін ранні лукашівські пам’ятки Крутуха-Жо- зафіксував декілька різночасових шарів: лоб, Циблі-Узвіз і Лукаші. Звідси вздовж більш ранній неолітичний, що включав долини Трубежу, вони розселились на незначний «імпортний» трипільський всю Лівобережну Київщину, досягнувши посуд етапу В ІІ і пізніший, репрезенто- Нижнього Подесення. Матеріали з три- ваний уламками неолітичного, пізньо- пільських пам’яток в районі с. Безпаль- трипільського і посуду синкретичного че, що розташовуються в долині р. Супій, характеру [Тітова, с. 67-69]. На поселен-

134 ПЕРІОД ЕНЕОЛІТУ

ні Пустинка 5 (Мнєво-Ліс) В.І. Непріна тими вушками, додатково вказують на виявила трипільську кераміку етапів С І проникнення західних енеолітичних тра- і С ІІ в закритих комплексах разом з по- дицій [Мовша, 1999, с. 9-10]. судом ямково-гребінцевої культури, що На думку М.Ю. Відейка, чапаївське вказує на тривалий час співіснування на- населення зазнало значно більших впли- селення цих двох культур [Неприна, 1976, вів КВЛРК, ніж мешканці Коломийщи- с. 108-109]. ни I, що пояснюється вищим відсотком В культурних нашаруваннях поселень (50-70 %) чорнолискованої кераміки, яка- Романків 1 і 3 під Києвом [Переверзєв, за формою і орнаментацією характерна Сорокун, 2011] неолітичний матеріал пе- Трипіллю, а за способом виготовлення – рекритий пізньотрипільським, що вказує КВЛРК. На ранніх лукашівських посе- на розрив у часі між ранніми і середніми леннях така кераміка складає до 50 %, з неолітичними і пізніми трипільським го- часом поступаючись в кількості кухонній. ризонтами. Тому, очевидно, що на етапі Т.М. Ткачук також дійшов до висновку, С І трипільські общини остаточно витіс- що лише завдяки впливу КВЛРК і маліць- нили неолітичне населення на Подесен- кої культури, стало можливим виділення ня і Верхнє Подніпров’я, де й зафіксовані чапаївського типу і лукашівської групи одиничні свідчення контактів на заключ- пам’яток [Ткачук, 2007, с. 335]. них етапах існування києво-черкаської і Першодослідник і автор ідеї виділен- трипільської культур. ня пам’яток чапаївського типу В.О. Круц, Доводом на користь не лише взає- припускав, що їх виникнення було спри- мовпливів, а й включення чапаївцями чинене тиском скотарсько-землеробсько- до складу общини неолітичного насе- го населення дереївської культури серед- лення, став виявлений і досліджений ньостогівської КІС [Круц, 1997, с. 242], В.О. Круцом могильник епонімного по- коли населення Коломийщини I, зі змі- селення Чапаївка, що характеризується ною ареалу проживання замінило земле- неолітичним обрядом, за яким були похо- робсько-скотарське господарство перева- вані представники новоприбулого серед- жаючим мисливством [Круц, 1977]. Інше земноморського та місцевого протоєвро­ пояснення полягає в тому, що переміщен- пеоїдного типу [Круц, 1990, с. 162-163]. ня частини коломийщинського населення Крім неолітичних, М.Ю. Відейко та- в Київське Подніпров’я, було викликане кож вказував на впливи з боку культури перенаселенням і виснаженням ресурсної люблінсько-волинської розписної керамі- бази. Тому, нечисельний чапаївський осе- ки (КВЛРК) на чапаївське населення, що редок пам’яток остаточно сформувався на також відобразилося в особливостях ви- початок етапу С І, співіснуючи з населен- готовлення посуду [Видейко, 2002, с. 61]. ням Коломийщини I. Всі попередні етапи Культурні елементи КВЛРК в Середньому існування КІС Кукутень-Трипілля також Подніпров’ї фіксуються з початку етапу були пов’язані із постійним розселенням С І [Відейко, 2001, с. 216-218] на столово- її носіїв на нові території. Особливо ак- му посуді підгрупи № 1, за В.О. Круцом, тивно рух на необжиті землі відбувався який пояснював її своєрідність законо- в часи аридізації клімату, коли він ставав мірною видозміною. Притаманні маліць- посушливим і холодним. Очевидно, саме кій культурі чотирьохпелюсткові чаші, часом існування лукашівських пам’яток, що були віднайдені на поселенні Чапаївка, які інколи не зовсім виправдано, об’єдну- Коломийщина 1, Халеп’я і Гребені, а також ють з чапаївськими [Круц, 1971; Ткачук, характерні для КІС Лендель зерновики з 2007], датується другий пік регресії се- Коломийщини I, з наліпними петельчас- редньокаламітського часу [Дяченко, 2010,

135 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

с. 45]. В цей час (3600-3400 рр. до н.е.) три- орнаменту і поява імпортних розписних пільське населення просунулось на свої посудин (близько 10 %) з ареалу пам’яток максимально віддалені північно-східні західнотрипільських традицій Канівсько- рубежі, заселивши басейн нижньої течії го Подніпров’я. Десни. Наступна хвиля трипільської колоні- На думку В.О. Круца, лукашівське зації пов’язана з населенням, що залиши- населення, яке відрізнялося від чапаїв- ло пам’ятки софіївської групи. Будучи но- ського відродженням землеробського сіями затухаючих кукутень-трипільських напрямку господарства, відновило тра- традицій ЗТК, носії даного культурного дицію рільництва через зникнення за- утворення існували в умовах перехідного грози з боку південних сусідів. Очевидно, від енеоліту до доби бронзи періоду. Це це зумовлено тим, що це населення про- відобразилося у появі кремаційних мо- довжило практикувати землеробство, на гильників, масовому виготовленні шліфо- відміну від «чапаєвців», просто продов- ваних кам’яних сокир і більш рухливому жуючи традиції Коломийщини I і канів- способі господарювання, спричиненого ської групи пам’яток, в басейнах річок посиленням ролі скотарства, змінами клі- Трубіж, Супій і Десна (Крутуха-Жолоб, мату і не завжди якісними ґрунтами Ки- Циблі-Узвіз). Початком заселення ліво- ївського Подніпров’я. Трипільські риси бережжя Київського Подніпров’я знаме- матеріальної культури залишились поміт- нувалося закінчення етапу С І і початок ними в керамічному посуді і пластиці. Ра- перехідної фази С І/С ІІ, впродовж якої зом з тим, вплив нової епохи, на що часто й існувала основна маса лукашівських вказували дослідники, відносячи софіїв- пам’яток, за виключенням найпізніших. ський тип до періоду ранньої бронзи, за- Носії нового синкретичного культурно- перечити неможливо. го утворення розселились на північний Утворення пам’яток софіївської групи схід вздовж річки Трубіж, залишивши пов’язувалося В.О. Круцом із вливанням поселення Лукаші, Світильня, Пасічна до складу пізньолукашівського населення (Рис. 50). Таким чином, останні, потра- частини найпізніших общин середньосто- пивши до Подесення, створили поселення гівської КІС, відомих за пам’ятками куль- Євминка 1 і 2. Так відбувалося розселення тури Пивиха [Круц, 1977, с. 153-155]. Але з на лівобережжі Київського Подніпров’я огляду на особливості матеріальної куль- однієї частини постколомийщинського тури софіївського типу, особливо кера- племені з елементами культури канівської мічних виробів, частина цього населення, групи пам’яток. Інша складова поступово на що вказував В.О. Дергачов [Дергачов, опановувала Правобережну Київщину, 1980, с.142, 148], потрапила до Середнього утворивши поселення Підгірці, Львівська Подніпров’я з території Волині. На Поді- площа, Києво-Печерська лавра, Білого- лля і Східну Волинь їх предки проникли родка, Козаровичі і т.д. Специфіка посуду з Подністров’я на початку етапу С ІІ, роз- з рисами люблінсько-волинської кераміки повсюджуючи бринзено-жванецьку лінію і переважаюча на цих поселеннях глино- розвитку. Аналогічної думки в питанні битна архітектура, дозволили М.Ю. Ві- походження софіївських старожитностей дейку виділити правобережні пам’ятки дотримувалась і Т.Г. Мовша [Мовша, 1985, в окрему підгірцевську групу [Видейко, с. 248-249]. Просувалося дане населення 2002, с. 61]. Загалом, в керамічних комп- хвилями, утворюючи різні типи пам’яток лексах лукашівських пам’яток простежу- городсько-волинської групи. Найбільш ється згасання східнотрипільських рис, ранній імпульс, що знайшов відображен- що проявилося у спрощенні схем врізного ня у старожитностях Київського Подні-

136 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

пров’я, очевидно, пов’язаний з утворен- населенням [Круц, 1977, с. 156]. Але з ог- ням синкретичного поселення Кощіївка 8. ляду на радіокарбонне датування і осо- Згодом, були утворені ранні софіївські бливості матеріальної культури, пам’ятки поселення Бортничі, Кирилівські висоти. городського типу співіснували із софіїв- Просуваючись на територію Лівобереж- ськими і стали основою для їх утворення, ної Київщини, переселенці включили до а не навпаки. Таким чином, трипільська свого складу залишки постлукашівських культура Київського Подніпров’я і Поде- общин, вступивши в контакт з населен- сення закінчила своє існування, разом із ням культури Пивиха, що маркується по- зникненням пам’яток софіївського типу явою особливого стилю у виготовленні і на початку ІІІ тис. до н.е. Прийнято вва- прикрашанні посуду (перлини під краєм жати, що трипільське населення розчи- вінець і т. ін.). нилося у складі прийшлих культур пе- Зникнення софіївського населення в ріоду ранньої бронзи, таких як культура Подесенні, на думку В.О. Круца, пов’язане кулястих амфор та, можливо, середньод- з міграціями давньоямних племен, які ви- ніпровська культура шнурової кераміки, тіснили їх на Східну Волинь, де ті в свою носії якої заселили територію Подніпров’я чергу змішалися з городсько-волинським і Подесення на початку ІІІ тис. до н.е.

ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

На зміну енеоліту на межі IV- Однак поняття «бронзовий вік» є до- III тис. до н.е. приходить доба бронзи. Як сить умовним. Під цим терміном слід ро- вже зазначалося вище, становлення брон- зуміти не лише інновації у галузі металур- зового віку пов’язано з переходом від теп­ гії, а увесь комплекс явищ і змін у розвитку лого та вологого антлантичного періоду до господарства та суспільних відносин. По- посушливого суббореалу. На просторах ява бронзових виробів – не найважливіша Євразії спостерігаються значні культурні ознака епохи, до яких відносяться: розви- зміни. Безслідно зникають яскраві земле- робсько-скотарскі енеолітичні культури ток землеробства, скотарства, общинного із розписною керамікою, а на їх місці по- ремесла, патріархально-родових відно- стають зовсім інші культурні утворення, син, виникнення родової знаті, виникнен- значну роль в економіці яких відігравало ня крупних етноплемінних утворень та ін. скотарство. [Археология Прикарпатья… 1990, с. 58]. Зовнішньою ознакою доби бронзи Доба бронзи охоплює період від став винахід та поступове поширення 3200/3000 до 900/800 рр. до н.е. Виділяють- виробів із штучного сплаву – бронзи, от- ся періоди ранньої, середньої та пізньої риманого поєднанням міді із різноманіт- бронзи. Відповідно до новітніх розробок, ними лігуючими домішками (миш’яком, період ранньої бронзи за каліброваними свинцем), а на пізньому етапі доби – оло- вом. Перевага бронзи над міддю зумовле- радіовуглецевими датами розпочинається на її більшою твердістю, а також значно на території України з 3200/2900 р. до н.е. нижчою температурою плавлення. Мідь і триває до 2300/2200 р. до н.е. Середня плавиться при температурі 1056°С, а бронза охоплює період 2300/2200–1800/ бронза – при 900 і навіть 700°С [Березан- 1700 рр. до н.е., а пізній період датуєть- ская, 1985, с. 354]. ся в межах 1800/1700 – 900/800 рр. до н.е.

137 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Багато дослідників використовують та- у басейні Середнього та Верхнього Дні- кож додатковий розподільчий термін пра – середньодніпровською культурою «доба фінальної бронзи» – перехідний шнурової кераміки. У східній частині лі- період від епохи бронзи до раннього за- вобережного Полісся в цей час, на наш лізного віку, який датується в межах 1200- погляд, відбувається формування мар’я- 900/800 рр. до н.е. [Отрощенко, 2001, с. 15- нівської культури, головним субстратом 16; Рындина, Дегтярёва, 2002]. На думку якої постають місцеві пізньонеолітичні В.В. Отрощенка, лише засвоєння техно- культурні утворення. логії свідомої цементації виробів із заліза, Перехідний період від доби середньої можна об’єктивно вважати показником до пізньої бронзи в українському степу та початку залізного віку, що фіксується лісостепу пов’язаний із пануванням носіїв лише у комплексах VIII ст. до н.е. на північ культурного кола Бабине, що входить до від Кавказу [Отрощенко, 2001, с. 16]. блоку посткатакомбних культурних утво- Розвиток населення території України рень. На сході можна спостерігати по­ за доби бронзи відбувався нерівномірно. одинокі проникнення доно-волзької аба- Найбільш інтенсивні культурні процеси шевської культури. У Київському та Чер- спостерігаються в степовій та лісостепо- нігівському Поліссі в цей час продовжує вій зонах, лівобережне Полісся виглядає існувати середньодніпровська культура більш відсталим. (пізній етап). Прикарпаття, Волинь та За- До перехідного періоду від енеоліту хідне Поділля в цей час зайняті епішнуро- до доби ранньої території України відно- вими культурами (пізні етапи підкарпат- сяться пізні групи трипільської культури ської і городоцько-здовбицької культур, періоду C II. У Середньому Подніпров’ї стжижовська культура). і, зокрема, у Нижньому Подесенні – це За доби пізньої бронзи лівобережні пам’ятки софіївської групи, про які вже степ та лісостеп зайняті носіями зрубно- йшлося вище. го культурного кола (покровсько-мосо- До доби ранньої бронзи на території лівська та бережнівсько-маївська зрубні українського степу та лісостепу відно- культури). У Правобережному Степу та ситься ямна культурно-історична спіль- південному Лісостепу панують носії куль- ність. На Правобережному Поліссі в цей турного кола Сабатинівка-Ноа-Косло- час поширюється культура кулястих ам- джень (сабатинівська культура у Подні- фор, а пізніше відбувається становлення пров’ї та південно-західному Причорно- кола культур шнурової кераміки. На Ліво- мор’ї та культура Ноа у лісостеповому бережному Поліссі, ймовірно, ще продов- Подністров’ї). Правобережний лісостеп жує мешкати пізньонеолітичне населення та все Українське Полісся в цей час займає заключного етапу дніпро-донецької куль- тшинецьке культурне коло (комарівська тури та ямково-гребінцевої кераміки. культура у лісостепу та сосницька культу- Доба середньої бронзи представлена ра у Поліссі). У Лівобережному Лісостепу у степовій та на півдні лісостепової зони формуються пам’ятки малобудківського України катакомбною культурно-істо- типу (ранній етап бондарихінської куль- ричною спільністю. У Поліссі та Право- тури). Як вже було сказано вище, період бережному лісостепу в цей час поширю- пізньої бронзи співпадає із кліматичним ється коло культур шнурової кераміки, оптимумом суббореалу. представлене у Прикарпатті, на Волині, На початку фінальної бронзи, під у Західному Поділлі підкарпатською та впливом посилення аридізації кліма- городоцько-здовбицькою культурами, а ту, відбуваються значні культурні зміни.

138 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Відбувається трансформація тшинецької [Беляшевский, 1897, с. 27; цит. за: Бондарь, культури на території Польщі і право- 1974, с. 112]. Також згадуються численні бережжі Західного Бугу та у верхів’ях знахідки кам’яних просвердлених сокир Прип’яті, у раньолужицьку, а комарів- поблизу с. Крехаїв [Бузун, 2010, с. 11]. ської – у білогрудівську (ранню чорно- Початок масового дослідження пам’я- ліську) та ранню висоцьку, сосницької – у ток бронзової доби в Нижньому Подесен- лебедівську (ранню милоградську). На ні пов’язаний з роботами експедиції «Ве- місці сабатинівської та бережнівсько- ликий Київ». Розвідками І.М. Самойлов- маївської зрубної культур постає білозер- ського, С.Н. Одинцової, О.Г. Шапошніко- ська культура. У гірському Криму форму- вої (Харченко), Ф.Б. Копилова, В.М. Дани- ється кизил-кобинська культура. Лівобе- ленка, Д.Я. Телегіна, А.П. Савчука, С.С. Бе- режний Лісостеп зайнятий носіями бон- резанської, було виявлено десятки нових дарихінської культури. У басейн Серед- пам’яток поблизу сіл Осещина, Хотянівка, нього та частково Верхнього Дністра з-за Новосілки, Нижча та Вища Дубечні, Пир- Карпат проникають носії культур фракій- ново, Воропаїв, Жукин, Боденьки, Сувид ського (карпато-дунайського) гальштату, (на правому березі Десни); Вигурівщина, зокрема культура Ґава-Голігради. Погреби, Зазим’я, Пухівка, Рожни, Літки, Подальша аридізація клімату у Літочки, Крехаїв (на лівому березі Десни), 10 ст. до н.е. співпадає із становленням у на яких віднайдено матеріали середньо­ Правобережному Лісостепу власне чор- дніпровської культури шнурової кера- ноліської культури, а у Степу – з форму- міки та різних хронологічних горизонтів ванням кімерійської культури (чорного- сосницької культури тшинецького куль- рівський етап). На Галичині продовжуєть- турного кола [Самойловський, 1947/27; ся розвиток висоцької культури (середній Одинцова, Харченко, 1948/16; Копилов, етап). На Західну Волинь проникають 1948/8; Березанская 1972, с. 197; Бондарь носії лужицької культури. Власне цей пе- 1974, с. 112; Максимов, Петровская, 2008, ріод (10-9 ст. до н.е.) можна розглядати с. 61]. саме як фінал доби бронзи і, одночасно, У 1952 р. В.І. Канівцем та В.Д. Рибало- як початок раннього залізного віку. На Лі- вою були проведені розкопки на пізньо- вобережному Поліссі в цей час на основі сосницькому (лебедівському) могильнику пізньососницького (лебедівського) суб- в урочищі Келійки поблизу с. Погреби та страту продовжується формування мило- на поселенні доби пізньої бронзи – почат- градської культури. ку раннього залізного віку в урочищі Лан Остаточне становлення раннього за- [Канівець, 1952/15а; Березанская, 1972, лізного віку пов’язане із поширенням у с. 196-199; Максимов, Петровская, 2008, 8 ст. до н.е. на території українського сте- с. 61]. У 1964 р. С.С. Березанською було пу скіфської культури та скіфоїдних куль- розкопане житло сосницької культури в турних груп у Лісостепу. Полісся та Пів- урочищі Станки поблизу с. Зазим’я [Бар- нічна частина Правобережного Лісостепу бон, Березанська, 1970; Березанская, 1972, в цей час зайнята носіями милоградсько- с. 37]. В 1965 р. В.О. Круцом під час роз- підгірцевського культурного кола. копок на пізньотрипільському поселенні Перші свідчення про пам’ятки доби Євминка 1 (урочище Узвіз), було отримано бронзи на ділянці Нижньої Десни відно- значну колекцію (близько 120 фрагментів) сяться ще до кінця ХІХ ст. Так, в працях кераміки середньодніпровської культури VIIІ Археологічного з’їзду 1890 р. у Москві [Бондар, 1974, с. 137-138]. В 1979 р. розвід- фігурує пам’ятка поблизу с. Вигурівщина ки на околицях сіл Зазим’я та Погреби, в

139 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

результаті яких було виявлено матеріали Ареал культур шнурової кераміки охо- доби бронзи, проводились Д.Я. Телегіним плює величезну територію лісової та лісо- та В.О. Круцом [Телегин, Круц, Нужный степової зони Середньої та Східної Євро- 1979/18, с. 33-41], у 2001-2002 рр. – С.Д. та пи від Рейну на заході до Волги та Ками С.С. Лисенками та О.Б. Солтисом [Лысен- на Сході; загалом виділено 18 культур ко, Лысенко Св., Скиба, 2001/55, с. 16-17]. шнурової кераміки (Рис. 72: 2) [Свєшні- Далі більш докладно розглянемо куль- ков, 1974, с. 171, рис. 52]. турні утворення доби бронзи, які поши- Середньодніпровська культура рені на півночі Середнього Подніпров’я і, шнурової кераміки (СКШК) була виділе- зокрема, у Нижньому Подесенні. на В.О. Городцовим, пізніше її досліджен- Доба ранньої бронзи на Київщині нями займалися Т.С. Пассек, С.С. Бере- представлена культурою кулястих амфор занська, І.І. Артеменко, М.М. Бондар та та підкурганними похованнями ямної інші. Пам’ятки СКШК відомі у Київській, культури. Черкаській, Житомирській, Чернігівській Культура кулястих амфор (ККА) і Сумській областях України, Гомель- охоплює територію від басейну Ельби на ській, Могилівській, частині Мінської та заході до Дніпра на сході, сягаючи до уз- Вітебської областей Білорусі, Смолен- бережжя Балтики на півночі і басейну ській, Брянській, частині Калузької та Дунаю на півдні (Рис. 72: 1). Східна група Орловської областей Російської федерації цієї культури займає територію від ба- [Артёменко, 1985, с. 364]. сейну Західного Бугу до Дніпра, сягаючи Культурно-історична оцінка СКШК на півдні середньої течії Серету та Пруту досі залишається дискусійною. І.І. Ар- [Szmyt, 1996; 1999; Кадров, Малєєв, Шміт, теменко розділив культуру на два ло- 2000, с. 17, 18; Cofta-Broniewska, Kośko, кальні варіанти – київський та дніпро-­ 2002, rys. 36]. Вивченням ККА на території деснянський [Артёменко, 1967, с. 107-108]. України займався І.К. Свєшніков [Свеш- С.С. Березанська, враховуючи специфіку ников, 1983], а дослідженнями С. Кадро- пам’яток лісостепу та Полісся, запропо- ва, Ю.М. Малєєва та М. Шміт час існуван- нувала розділити СКШК на середньо- та ня культури на сході було визначено в ме- верхнодніпровські культури [Березанская, жах не менше 2930-2380 cal. BC [Кадров, 1971]. М.М. Бондар виділив три групи се- Малєєв, Шміт, 2000, с. 31]. редньодніпровської культури – канівську, Безпосередньо у Нижньому Подесен- києво-деснянську та верхньо­дніпровську ні, серед матеріалів розвідок 2010-2011 рр., [Бондарь, 1974]. М.М. Бондар відносив знахідок ККА зафіксовано не було. Однак, пам’ятки Нижнього Подесення до підгру- матеріали цієї культури на сході її ареалу пи ІІ києво-деснянської групи СКШК. Ця взагалі є досить рідкісними. В останні де- підгрупа є найбільш чисельною за кількі- сятиріччя матеріали ККА були виявлені стю відомих пам’яток. До неї відносяться на Київщині, на пам’ятках Ходосівського поселення та могильники, розташовані по і Малополовецького археологічних комп- лівому березі Дніпра на північ від Києва, а лексів [Lysenko, Szmyt, 2011], на розмивах також по його притокам – Десні та Сейму Дніпра біля Переяслава-Хмельницького [Бондарь, 1974, с. 167-170]. (Біле Озеро-1) [Роздобудько, Юрченко, І.І. Артеменко розділив розви- 2005]. ток СКШК на 3 етапи: ранній (26– Доба середньої бронзи на Київщи- 24 ст. до н.е.), середній (24–18 ст. до н.е.), ні представлена матеріалами середньо­ пізній (18–15 ст. до н.е.) [Артёменко, дніпровської та катакомбної культур. 1987а, с. 41]. Згідно сучасним поглядам,

140 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 72. Карти поширення культур доби ранньої та середньої бронзи: 1 – культура кулястих амфор (за: Cofta-Broniewska, Kosko, 2002); 2 – коло культур шнурової кераміки (за: Свєшніков, 1974). 141 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

з урахуванням дат за С14, період існуван- відбувається пересування окремих груп ня культури в цілому не виходить за межі носіїв СКШК на захід – через Західну Во- 26–18 ст. до н.е. В Середньому Подніпров’ї линь у Малопольщу, та на північ [Буня- пам’ятки СКШК можуть бути датовані пе- тян, Самолюк, 2011]. На заключному етапі ріодом 2500/2400-1800/1700 BC. простежуються контакти із культурним Пам’ятки СКШК представлені посе- колом Бабине (культура багатоваликової леннями, курганами, ґрунтовими могиль- кераміки). СКШК є основним підґрунт- никами, скарбами та випадковими зна- тям, на якому формувалися східні гру- хідками. На поселеннях виявлені рештки пи тшинецького культурного кола доби наземних жител із залишками стовпових пізньої бронзи, зокрема києво-черкаська конструкцій. Курганні поховання – в пря- група комарівської культури та сосницька мокутних або овальних ямах, іноді пере- культура [Черняков, Лисенко, 2012]. критих деревиною. Обряди поховання – На Київщині поховання СКШК відомі трупопокладення (у скорченому стані на в курганах поблизу с. Гатного під Києвом, спині чи боці) і трупоспалення (здійсню- у Миронівському (Зеленьки, Росава, Шан- валося на стороні, в яму клали інвентар дра), Кагарлицькому (Бурти, Кагарлик, та перепалені кістки з попелом). Кера- Липовець), Богуславському (Янівка) ра- мічний посуд прикрашено багатозональ- йонах Київської області [Бунятян, 2005]. ним орнаментом, нанесеним зубчастим В останні десятиріччя матеріали цієї куль- та пласким штампами, різноманітними тури досліджені на Малополовецькому відбитками шнура, врізним орнаментом, [Лысенко, 2001а] та Великобугаївському вдавленнями та насічками. Серед брон- могильниках [Лысенко, 2013], на поселен- зових виробів – шила, ножі, вислообуш- ні в урочищі Діброва поблизу с. Ходосів- ні та втульчасті сокири, гривни, діадеми, ка [Північна експедиція …, 2007, c. 128- скроневі кільця, браслети. Багато виробів 129]. Значна кількість кераміки середньо­ зроблено з каменю (булави, сокири, зер- дніпровської культури зібрана на розми- нотерки тощо) та кременю (ножі, скреб- вах обабіч Канівського водосховища. У ки, тесла, сокири, вістря стріл, дротиків контексті середньодніпровської культури та списів). Траплялися вироби з бурш- на Київщині поширюються матеріали ка- тину. Основними напрямками господар- такомбної культури: переважна кількість ства племен СКШК були скотарство та кухонної кераміки середньодніпровької землеробство. культури має ознаки «катакомбного» по- Середньодніпровська культура сфор- суду [Бондарь, 1974]; катакомбні похован- мувалася на Правобережжі Середнього ня досліджені на згаданих могильниках, Дніпра і в подальшому поширювалася де співіснують із середньодніпровськими. на північ. Найдавніші поховання СКШК Середньодніпровські пам’ятки Се- співставляються із загальноєвропейським реднього Подесення (Мізинський кущ та класичним горизонтами кола культур пам’яток) впродовж кількох десятиріч до- шнурової кераміки, загалом синхронним сліджувалися розвідками В.Є. Куриленко ямній культурі. На кераміці простежу- [Куриленко, Бунятян, 2006]. ється вплив ККА та пізнього неоліту По- В Нижньому Подесенні (Рис. 128) лісся. На середньому етапі встановлено кераміку середньодніпровської культу- щільні культурні зв’язки СКШК із пізні- ри знайдено на 20 пунктах (Рис. 120). 9 з ми катакомбними культурами, зокрема них розташовані на правому березі Дес- інгульською та харківсько-воронізькою ни: Жукин-Дубовиця, Жукин-Путілово, [Бунятян, 2005]. Під натиском останніх Десна II (Рис. 74: 2), Новосілки-Криниця,

142 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Новосілки I (Рис. 74: 9), Осещина-Діброва кераміки, що складали менше 2% від за- (Рис. 75: 2), Сувид (Рис. 76: 1-3), Хотянів- гальної кількості матеріалів. Посуд виго- ка-Кут, Хотянівка-Пастка; ще 11 – на товлений з глини, з домішками дрібнозер- лівому: Вигурівщина-Матющини Гор- нистого піску, серед якого переважають би, Євминка (Рис. 77: 1-3; 78: 3), Зазим’я I порівняно високі широкогорлі горщики, (Рис. 80: 1), Зазим’я-Осинки I (Рис. 81: 2; діаметр вінець яких коливався від 9 до 82: 5, 7), Зазим’я-Осинки II, Зазим’я-Стан- 23 см. Деякі горщики мають вінця з по- ки I (Рис. 82: 4, 6), Зазим’я-Станки II товщеннями на зовнішній поверхні. (Рис. 89: 1), Крехаїв І (Рис. 91: 1-2), Кре- В основу поділу посуду на групи, аб- хаїв ІІ (Рис. 92: 1-3, 6), Літочки-Сади І солютна більшість якого прикрашена, (Рис. 98: 2), Погреби-Лан (Рис. 109: 4-11; М.М. Бондарь поклав типи орнаментації. 113: 1). В експозиції Остерського краєз- Орнамент зазвичай вкриває всю зовніш- навчого музею виставлений цілий кубок ню поверхню і складається з горизонталь- середньодніпровської культури (Рис. 118: них відтисків прямокутного і зубчатого 1), який, ймовірно, походить з поселення штампів на шийці, нахилених в одну сто- Євминка, а також вінця посудини, при- рону або утворюючих «ялинку». Також, крашені відбитками подвійної вірьовочки зустрічається перевитий шнур. Таким чи- (Рис. 118: 3). ном, шийка і плічки прикрашені горизон- З поселень Євминка 1 (Рис. 78: 1-2) та тальними рядами шнура і зубчатим штам- Зазим’я-Станки II (Рис. 89: 3) походять пом, на певній відстані один від одного. цілі та фрагментовані кам’яні сокири. Нижче відтиска горизонтального шнура Шість кам’яних сокир середньодніпров- наносились вертикальні сегменти, розді- ської культури з Нижнього Подесення лені дрібними вдавленнями. Зустрічають- представлено в експозиції Остерського ся посудини з парними наліпними бугор- краєзнавчого музею (Рис. 119: 1-6). Соки- ками ручками. На думку М.М. Бондаря, за ра з поселення Євминка 1 (Рис. 78: 1) [Бе- орнаментами деякі посудини СКШК зна- резанская, 1986, рис. 6: 18] із широкими ходять прямі аналогії з керамікою софіїв- жолобками по обох боках вздовж сверд- ського типу [Бондарь, 1974, с. 137-139]. ловини, очевидно, вказує на контакти із Дослідженнями двох останніх десяти- колом катакомбних культур степу та ліво- літь на Малополовецькому археологічно- бережного лісостепу. му комплексі вдалося розкрити 19053 м2 На поселенні Зазим’я-Станки I площі, з яких 17282 м2 – на Малополо- (Рис. 86: 7) знайдений овальний камінь вецькому могильнику, що робить його з повздовжнім жолобком у центрі, виго- еталонною пам’яткою доби пізньої брон- товлений з крупнозернистого пісковику, зи на Київщині. Автором досліджень було який нагадує «випрямувачі» катакомбно- виділено 6 горизонтів доби пізньої бронзи го типу [Березанская, 1972, с. 38, табл. XI: на Київщині. Перехідний період від доби 9]. З площі могильника Погреби-Келійки середньої до пізньої бронзи може бути походить крем’яний наконечник стріли з виокремлений у бабинський горизонт виїмкою у основі (Рис. 102: 1). (МП-I). В цей час регіон потрапив під ін- Репрезентативна колекція кераміки тенсивні впливи з боку культурного кола СКШК з Нижнього Подесення, походить Бабине. Пам’ятки власне пізньої бронзи лише з поселення Євминка 1. Загальна (горизонти МП-II, III, IV, V) відносяться характеристика цієї кераміки наведена у до києво-черкаської групи комарівської монографії М.М. Бондаря. В ній згадуєть- культури тшинецького культурного кола ся 120 сильно фрагментованих одиниць (ТКК) у лісостепу та до києво-житомир-

143 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

ської групи сосницької культури ТКК у зим’я-Станки I (Рис. 83: 4), Зазим’я-Стан- Поліссі. До перехідної доби від пізньої ки II (Рис. 89: 2, 4), Кошани (Рис. 90: 1), бронзи до раннього залізного віку нале- Крехаїв І (Рис. 91: 4), Літки VІ (Рис. 94: жать пам’ятки чорноліського горизонту 1-4; 96), Літочки-Сади І (Рис. 98: 5), Пар- (МП-VI). ня I (Рис. 99: 1-3), Парня V (Рис. 100: 4); Культурне коло Бабине (культура Погреби-Келійки (Рис. 103: 3-4; 104: 2-3), багатоваликової кераміки за С.С. Бере- Погреби-Лан (Рис. 110: 1-2), Рожівка III занською) на початку пізньої бронзи охо- (Рис. 115: 1, 3). В експозиції Остерсько- плює більшу частину Азово-Чорномор- го краєзнавчого музею представлений ського басейну [Литвиненко, 2009, с. 1], крем’яний наконечник стріли, який може як в степовій, так і в лісостеповій зонах. бути синхронізований із культурним ко- В межах культурного кола Бабине виділя- лом Бабине (Рис. 119: 7). ють дніпро-донську та дніпро-прутську Про накладання культурного кола бабинські культури, а також ряд пери- Бабино на ТКК, що формується, свідчать ферійних груп (євпаторійську в Криму, фрагменти кераміки раннього малопо- деснянсько-сейминську, наддніпрян- ловецького типу [Лысенко, 1998] (прото­ сько-прип’ятську, подільсько-волинську) тшинецький горизонт, 1700-1600 cal. BC), [Литвиненко, 2009, с. 6-12]. За існуючи- виявлені на пункті Парня І (Рис. 99: 1-3). ми датами C14, Р.О. Литвиненко окреслює На багатьох пам’ятках києво-черкаського хронологічний діапазон культурного кола Лівобережжя такий тип співіснує з піз- Бабине в межах 2200-1800 cal. BC [Лит- ньою бабинською керамікою (Семенів- виненко, 2009, с. 18-21, 26]. Однак перша ка-2/3 [Лысенко, Гаскевич, 1999, с. 115], дата видається нам дещо заниженою. кущі поселень біля сіл Безпальче [Лысен- В Середньому Подніпров’ї бабин- ко, Панковский, Куштан, Федько, 2011], ський горизонт може бути датований Чапаївка, Чехівка, Червонохиженці, Са- періодом 1900/1800-1700/1600 BC. В цей мовиця, Лящівка [Куштан, 2013] та інші). час у регіон з південного сходу проника- Ознаки кераміки як бабинського (пі- ють елементи бабинської культури, які сок у домішці, дрібні розчоси по внутріш- накладаються на місцевий пізньошнуро- ній поверхні), так і тшинецького (тюльпа- вий субстрат, у якому вже відчуваються ноподібна форма, бороздчатий орнамент) впливи із західного масиву тшинецького типів має розвал тюльпаноподібної по- культурного кола – басейну Вісли та При- судини з поселення Літки VІ (Рис. 96). карпаття. Цей період можна розглядати Посудина орнаментована по шийці попе- як час формування києво-черкаської та речним паркетним візерунком; по плічку києво-житомирської груп тшинецького та максимальному розширенню корпуса культурного кола. Характерними знахід- прикрашена складним орнаментом, що ками цього часу є фрагменти посуду ба- складається з паркетних композицій, за- бинського типу, прикрашені переважно штрихованих трикутників, а також двома багатоваликовим орнаментом. вертикальними зигзагами, розташовани- В Нижньому Подесенні (Рис. 129) ке- ми дзеркально. Нижня частина посудини раміку культурного кола Бабине знайде- неорнаментована. Прокреслені трикут- но на 15 пунктах (Рис. 121). Один з них ники, нанесені вузькими лініями, мають розташований на правому березі Десни: аналогії серед матеріалів поселення в Нижня Дубечня-Печі; ще 14 – на лівому: ур. Вершина у м. Сосниця Чернігівської Євминка (Рис. 77: 4), Зазим’я I (Рис. 80: 2), обл. [Березанская, 1972, 22, табл. XII: 10]; Зазим’я-Осинки (Рис. 81: 3; 83: 1-3, 5-6), За- вертикальні зигзаги були зафіксовані на

144 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

невеликій посудині бабинського типу з карпаття, Волинська, Подільська, При­ Кіровоградської обл. [Березанская, 1986, дніпровська височини) [Лысенко, 2002а, рис. 5: 3]. с. 128–130; Makarowicz, 2010, с. 55–63]. Тшинецьке культурне коло (ТКК) – Ареал ТКК розподіляється на За- група споріднених археологічних культур хідний (басейн Балтійського моря) та пізнього бронзового віку лісової та лісо- Східний (басейн Чорного моря) масиви. степової зони Східної Європи (Рис. 73). До західного масиву відноситься тши- Охоплює територію від басейну Одера на нецька культура – групи лубенська, опа- заході до басейну Десни на сході, від серед- товська, любельська, мазовецько-под- ньої течії Німану на півночі, до середньої ляська [Gardawski, 1959; Dąbrowski 1972: течії Серету, Прута, Дністра, Південного rys. 1; Miśkiewicz, 1978], німанська [Лакі- Бугу та Дніпра на півдні. З південного за- за, 2004, с. 13–14; Лакіза, 2008, с. 155–158; ходу ця територія обмежена Карпатами, Rimantiene, Ostrauskas, 1998, с. 203–215], зі сходу – Середньоруською височиною, з а також поодинокі пам’ятки Латвії та північного заходу – Балтійським морем, з Естонії. південного сходу – межею степу та лісо- До східного масиву входять кома- степу. За сучасним поділом це територія рівська та сосницька культури. Комарів- Польщі, України (Галичина, Волинь, Пів- ська культура може бути розподілена на нічна Буковина, Поділля, Полісся, Се- локальні групи: галицьку (комарівську) редня Наддніпрянщина), Білорусі, Росії [Свешников, 1990, с. 79–82], волинську (Брянщина), Румунії (Румунська Молдо- [Свешников, 1990, с. 82–86] (рівненський ва), Молдови і Литви. Окремі пам’ятки за- локальний варіант за С.С. Березанською фіксовані також у Латвії та Естонії. [Березанская, 1972, с. 126-129]), києво-­ На фоні багаторічного переважання черкаську [Лысенко, 2002], подільську інтересу до вивчення культур доби пізньої [Лысенко, 2012, с. 266], буковинську (ко- бронзи степу та лівобережного лісосте- стіша) [Вулпе, 1961, с. 106–122; Florescu, пу, ТКК залишається явищем вивченим 1970, с. 51–81; Дергачёв, 1986, с. 147, вкрай слабо. В радянській історіографії рис. 37:А; Cultura Costişa…, 2001]. Сос­ узагальнюючих досліджень, присвячених ницька культура складається з прип’ят- проявам ТКК у його східному ареалі, неба- ської [Березанская, 1972, с. 130] (турово-­ гато [Swiesznikow, 1967, с. 39-107; Березан- мозирської [Крывальцэвiч, 1995, с. 7]), ская, 1972; Березанская, 1982; Артёменко, києво-житомирської [Лысенко, 2002], 1987, с. 106-116; Свешников, 1990, с. 78- сос­ницької [Березанская, 1972, с. 130–134; 88]. Значно більший інтерес до вивчення Артеменко, 1987б, с. 106–113], північно- тшинецької проблематики спостерігаєть- поліської [Крывальцэвiч, 1995: с. 16], ру- ся в Польщі [Sulimirski, 1936, с.273-277; саковицької (верхньоніманської) [Лакіза, 1968; Gardawski, 1959, с. 7-189; Dąbrowski, 2004, с. 14; Лакіза, 2008, с. 158–161] груп. 1972; Miśkiewicz, 1978, с. 173-196; Taras, Комарівська культура пов’язана із лісо- 1995; Czebreszuk, 1996; Makarowicz, 1998; степовими ландшафтами, сосницька – із 2010; Gόrski, 2007; та ін.]. лісовими [Лысенко, 2002а; 2012]. Для ТКК було вирізнено лісову та лі- Час існування ТКК охоплює все состепову лінії розвитку. Перша пов’язана 2 тис. до н.е.; класичний період датується із низинними ландшафтами (Великополь- 16-13 ст. до н.е. та відповідає кліматично- ско-Куявська низовина, Мазовія, Прибал- му оптимуму суббореалу [Górski, Lysenko, тика, Українське, Білоруське та Брянське Makarowicz, 2003; Лысенко, 2005]. Куль- Полісся), друга – із підвищеними (При- турно-історична оцінка ТКК, що склада-

145 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 73. Тшинецьке культурне коло (за С.Д. Лисенком).

ється з окремих культур та груп, залиша- підвищеннях в заплавах річок. Виділяють- ється дискусійною. ся довготривалі поселення та коротко­ Пам’ятки ТКК представлені поселен- тривалі стоянки. На деяких поселеннях нями, курганами, ґрунтовими могильни- зафіксоване вуличне планування. Житла ками, скарбами та випадковими знахідка- наземні або трохи заглиблені, одно- та ми. Поселення (Тшинець, Дратов, Опатов, двокамерні, з відкритими вогнищами або Клешево, Злота, Костянець, Незвисько, купольними печами. Могильники – кур- Пустинка, Завадівка, Зазим’я, Гришівка, ганні і безкурганні (Лубна, Дахажув, Ко- Мошни, Кощіївка, Ходосівка, Азярное, марів, Буківна, Волиця, Івання, Нетішин, Абакуми, Русаковичи, Котяла, Костиша, Дорогоща, Войцехівка, Малополовецьке, Борлешти) зазвичай розташовані на пер- Гордіївка, Білий Потік, Гостоміль, Бесець, ших надзаплавних терасах або на дюнних Прибар). Поховання здійснювались на

146 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

давньому горизонті в ямах, кам’яних та кого типу. У сосницькій культурі яскра- дерев’яних скринях. Поховальний обряд во простежуються пережитки місцевого дуже різноманітний: трупопокладення із нео­літу. На класичному етапі встановлено різним ступенем скорченості, трупоспа- щільні культурні зв’язки різних груп ТКК лення на стороні (урнові та безурнові) та з курганними культурами Центральної на місці, демембрації (розчленування). Європи, зрубним культурним колом та Скарби (Дратов, Ставішице, Пересопни- колом Сабатинівка-Ноа-Кослоджень. На ця, Чорногородка) складаються переваж- фінальному етапі ТКК під інокультурни- но з бронзових прикрас: браслетів, кілець, ми впливами відбувається трансформація шпильок і підвісок. тшинецької культури у раньолужицьку, До складу керамічного комплексу комарівської – у білогрудівську (ранню ТКК входять горщики (переважна біль- чорноліську) та ранню висоцьку, сосниць- шість має характерний S-подібний про- кої – у лебедівську (ранню милоградську) філь), чаші (в т.ч. одно- та дворучні), мис- [Лысенко, 2013а]. ки, банки, кубки, кришки, «друшляки», В Середньому Подніпров’ї пам’ят- пряслиця (в т.ч. «рогаті») і ложки-ллячки. ки ТКК можуть бути датовані періодом Посуд орнаментований переважно у верх- 1700/1600-1000/900 BC [Лысенко, 2002б; ній частині. Характерним є бороздчатий Górski, Lysenko, Makarowicz, 2003] та роз- орнамент, поширені поодинокі валики, поділені на ранній (1700/1600-1500/1450 відбитки різноманітних штампів. Серед ВС), середній 1 (ранньокласичний; бронзових виробів — шила, ножі, тесла, 1500/1450-1350/1300 ВС), середній 2 (піз- сокири, вістря списів, шпильки, шийні ньокласичний; 1350/1300-1200 ВС) та піз- гривни, браслети, двоспіральні фібули, ній (1200-1000/900 ВС) етапи. кільця, різноманітні підвіски, пронизки. Ранній етап (горизонт МП-II) пов’я- Для прикрас характерними є щитки, що заний зі становленням у лісостеповій ча- звиті з дроту у вигляді спіралі. З кременю стині Києво-Черкаського регіону києво-­ виготовляли ножі, скребки, скобелі, сер- черкаської групи комарівської культури пи, вістря стріл. З каменю – розтиральни- ТКК. Однією з ознак цього етапу є поши- ки, зернотерки, абразиви; зустрічаються рення кераміки малополовецького типу, сокири. Кістку використовували для виго- що поєднує ознаки кераміки бабинського товлення проколок, прикрас, знарядь для та тшинецького типів [Лисенко, Куштан, обробки шкіри. Основними напрямками 1997; Лысенко, 1998; Куштан, 2001; 2013, господарювання населення ТКК було ско- с. 41]. У лісовій зоні Середнього Под- тарство і землеробство. Перше – більш ніпров’я в цей час на підґрунті пізньої розвинене в поліських районах, друге – в СКШК формується києво-житомирська лісостепових. група сосницької культури, східна межа Сформувалася ТКК на основі кола якої проходить лівим берегом Дніпра культур шнурової кераміки. Значний та Нижнім Подесенням (на ділянці до вплив на формування тшинецької куль- Остра). тури у Польщі мали івенська та унетицька З ареалом розповсюдження пам’яток культури. Комарівська культура сформу- із керамікою малополовецького типу у Се- валась під впливом культур Карпато-­ редньому Подніпров’ї співпадають межі Дунайського регіону, зокрема Отомань, поширення найдавніших майстерень а з південного сходу – культурного кола лобойківського осередку металообробки Бабине. Наслідком контактів з останнім [Лысенко, 1998; Лысенко, Куштан, 2005; є виникнення пам’яток малополовець- Куштан, Лисенко, 2005]. Розвиток лобой-

147 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

ківської металургійної традиції розпо- водить В.І. Клочко [Клочко, 1998]. За ним, чинається на Київщині, де розташовано це чотиристороння матриця з талькового більшість давніх майстерень (Головурів, сланцю, на якій вирізьблені форми кельта, Дерев’яна, Зазим’є, Іванковичі, Мазепин- пласкої сокири (або ж тесла), втульчастого ці) і поступово розповсюджується вниз по долота та заготовки прута досить велико- Дніпру, і далі на схід [Клочко, 1998, с. 217- го діаметру. Кельт (Рис. 88: 3, 7) на цій фор- 218, 236]. На підставі розташування най- мі найбільш давній у кардашинській мета- давніших майстерень в ареалі сосницької лургійній традиції, яка існувала у Серед- культури (за І.І. Артеменком), В.І. Клочко ньому Подніпров’ї практично одночасно виказав припущення, що лобойківський з Лобойківською [Клочко, 1994]. Цей дво- осередок було створено носіями сосниць- вушковий шестигранний в перетині кельт кої культури та пізніше запозичено пле- з двома широко розставленими валиками менами зрубної культури [Клочко, 1994, на втулці та орнаментом у вигляді опуще- с. 119, 132; 1998, с. 236]. Дещо пізніше них «вусів»-валиків, за формою та пропо- вчений відніс цей осередок до бережнів- рціями близький до кельтів сейминського сько-маївської зрубної культури (БМЗК) типу [Черних, 1970]. На користь ранньо- (за В.В. Отрощенком) [Klochko, 1998, го датування кельта з Зазим’я свідчить p. 73]. «Комплекси, що містять матеріал сейминський вигляд кельта та ті речі, що лобойківського та сабатинівського типів були вирізані на інших боках тієї ливар- (майстерні Головурівська, Малі Копані, ної форми – втульчасте долото (Рис. 88: скарби Христич, Лобойківський) дозво- 2, 6) та пласка сокира-­тесло (Рис. 88: 1, ляють синхронізувати Красномаяцьку та 5). Аналогічне втульчасте долото виріза- Лобойківську металургійні традиції і да- не на ливарній формі з раньосабатинів- тувати останню 16-13 ст. до н.е.» [Клочко, ської ливарної майстерні Малі Копані, 1998, с. 236]. На наш погляд, ця традиція яку В.І. Клочко датує 16 ст. до н.е. Пласкі формується у Середньому Подніпров’ї на сокири, аналогічні виробу з Зазим’я, по- основі пам’яток малополовецького типу, в ходять зі скарбу Одайлі-Подарі у Румунії, зоні інтенсивних контактів комарівської, який О.М. Лєсков датував 16-15 ст. до н.е. сосницької, зрубної та сабатинівської [Leskov, 1981], спираючись на досить ве- культур. ликий сильно вигнутий крюкастий серп Найбільша збірка різноманітних ли- «раньозрубного» типу, який є прототи- варних форм для виробництва речей пом серпів кабаковського типу. Пласка со- найстарших лобойківських типів на ліво- кира, що дуже близька сокирі з Зазим’я за му березі Дніпра (і взагалі в Середньому формою та розмірами, була знайдена у по- Подніпров’ї) походить з с. Головурів Бо- хованні толосу 7 у Зафер Папоура, Кносс риспільського району Київської області на острові Крит, датованому 15 ст. до н.е. [Клочко, 1998, с. 217-221]. Ще одна ли- [Müller-Karpe, 1980, tab. 199, В4]. Останній варна форма, виготовлена з талькового комплекс, на думку В.І. Клочка, особливо сланцю, знайдена саме в Нижньому Поде- важливий тому, що він датується на осно- сенні, біля с. Зазим’я (Рис. 87: 3; 88) [Бе- ві історичної єгипетської хронології. Зна- резанская, 1972, рис. 25, табл. XX; Клочко, хідки прототипів кардашинських кельтів 1998, с. 221-222, рис. 4; 2006, с. 190] і відно- у Середньому Подніпров’ї дозволяють ситься до того ж часу, що й головурівська визначити цей регіон як центр їх похо- майстерня. дження, а отже і як центр походження усі- Докладний опис ливарної форми з єї кардашинської металургійної традиції, Зазим’я і обґрунтування її датування, на- яка потребує окремого дослідження. Але,

148 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

знахідка форми на поселенні Зазим’є, до- мало розміри 2,8х4 м, а глибину 0,5-0,6 м. сить близької до Головурівської майстер- На дні котловану були виявлені залишки ні, пояснює спорідненість цих двох ме- вогнища. У заповненні та в культурному талургійних традицій, що простежується шарі навколо нього знайдено велику кіль- у досить великій кількості спільних рис, кість уламків посуду, пряслиця, крем’яні формах виробів та технології [Клочко, знаряддя, розтиральники, уламки зерно- 1998, с. 221-222]. терок, колоті та обпалені кістки тварин. До лобойківської металургійної тра- Посуд представлено тюльпаноподібними диції належить також втульчастий кле- посудинами тшинецького типу з про­ вець із кованою згорнутою втулкою та кресленим орнаментом та більш при- довгим лезом, що трохи розширюється до земкуватими опуклобокими горщиками, кінця, який було знайдено біля с. Сувид прикрашеними ямками або перлинами. (Рис. 76: 6) [Тереножкин, 1961, с. 147-148, Неподалік від житла виявлено скупчен- рис. 97:12; Клочко, 2006, с. 196, рис. 90: 8]. ня крем’яних відщепів, нуклеуси та неза- На ранньо- та пізньокласичних етапах вершені крем’яні знаряддя (майстерня з ТКК у Середньому Подніпров’ї (горизон- обробки кременю?). Крім уламків посуду ти МП-III та IV; середній етап сосницької на пам’ятці було знайдено два пряслиця – культури, підетапи 1 та 2) спостерігається конічне та зрізано-конічне. Серед крем’я- активізація впливів києво-житомирської них виробів зустрінуто декілька скребків групи сосницької культури на пам’ятки на відщепах і три крем’яні вістря стріл території Київського лісостепу. З іншого трикутної форми. Згадана вище ливарна боку, саме до періоду МП-III відносяться форма з талькового сланцю була вияв- елітні поховання Малополовецького мо- лена в 50 м від розкопаного житла [Бар- гильника, що містять бронзові прикраси, бон, Березанская, 1970; Березанская, 1972, характерні для галицької та волинської с. 37-38; Березанська, 1974, с. 17, 65]. На груп ТКК Подністров’я та лісостепової Волині. Стратиграфічні та планіграфічні вiдстанi 0,6 км на пiвдень вiд поселення, спостереження, щодо об’єктів з поселення на високому пiдвищеннi в ур. Саввичи- в ур. Діброва біля с. Ходосівка (розкоп I), на, на городах часто знаходили кераміку дають змогу відтворити мікрорегіональну доби бронзи та людські кістки. На думку колонку розвитку керамічного комплек- С.C. Березанської, тут міг знаходитись су києво-житомирської групи [Лисенко, могильник, що належав поселенню в 2007; Лысенко, 2010]. ур. Станки [Березанская, 1972, с. 38-39]. До середнього етапу 1 сосницької Залишки житла середнього етапу 2 культури можна віднести основний час сосницької культури були виявлені у існування поселення Зазим’я-Станки I. 1948 р. А.П. Савчуком на поселенні Хотя- Поселення виявлене у 1963 р. Н.Б. Барбо- нівка, розташованого на східному березі ном, який зафіксував на поверхні 10 плям оз. Мормонського на відстані 2,5 км від від жител. При розчистці кількох об’єктів, села. Розміри житла – 4х5 м, глибина – були зафіксовані залишки вогнищ, що мі- близько 1 м від поверхні. На підлозі були стили попіл, уламки кераміки, каміння та зафіксовані залишки вогнища, шматки обпалені кістки тварин. Очевидно, вогни- печини з відбитками прутів, перепалене ща фіксували місця наземних, злегка за- каміння. У заповненні землянки знайдено глиблених у землю жител. У 1964 р. один велику кількість кісток тварин, фрагмен- з цих об’єктів був розкопаний С.С. Бере- ти керамічного посуду. Основні форми занською. Це житло прямокутної форми, представлені посудинами тюльпаноподіб-

149 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

ної форми та горщиками із «перлинами» 3, 5), Крехаїв ІІ (Рис. 92: 4, 5, 7, 13), Літ- під вінцями [Березанская, 1972, с. 28]. ки IІ (Рис. 93: 5), Літки ІV (Рис. 93: 3-4), Під час роботи експедиції «Великий Літки VІ (Рис. 94: 5, 8; 95: 1), Літочки-За- Київ» біля с. Воропаїв В. Дяденком були повідник І (Рис. 97: 1), Літочки-Сади І виявлені залишки тілопального могиль- (Рис. 101: 3, 4, 6), Парня VІ (Рис. 100: 10), ника сосницької культури («східнотши- Погреби-Келійки (Рис. 102: 8-9; 103: 5-6), нецької» за термінологією С.С. Березан- Погреби-Лан (Рис. 110: 3-14; 111: 1), По- ської) у вигляді кількох скупчень каль- греби-Лан, пункт 2 (Рис. 113: 3-10); Рожів- цинованих кісток, які супроводжувалися ка III (Рис. 115: 4-5); Рожни VI (Рис. 116: уламками посуду [Березанская, 1972, с. 68, 6); Рожни X (Рис. 117: 10-12), Рожни-При- 198]. Залишки ще одного тілопального стань (Рис. 117: 1). В експозиції Остер- могильника були зафіксовані в ур. Піща- ського краєзнавчого музею представле- не біля с. Хотянівка [Березанская, 1972, ний фрагмент посудини, орнаментованої c. 68, 197]. Ці могильники, як і подібні прокресленим ромбом, який також може до них кремаційні сосницькі могильни- бути віднесений до сосницької культури ки біля Білогородки, Таценок, Українки, (Рис. 118: 2). Плитовища, розташовувалися на піщаній Ознакою кераміки раннього етапу дюні серед річної заплави або схилі надза- є багатозональна орнаментація у вигля- плавної піщаної тераси, близько до води. ді «колючого дроту», рядів круглих або Кремації, ймовірно, проводились на сто- овальних ямок, відбитків шнура та па- роні, а перепалені кістки були зібрані в лички, які поєднуються із бороздчатим урни та захоронені на незначній глибині. орнаментом (Рис. 122). На ранньокласич- Крім того, частину посуду, вірогідно, було ному етапі (середній етап 1) бороздчатий розбито під час кремації або тризни [Бе- орнамент стає домінуючим (Рис. 123). резанская, 1982, с. 51]. Орнаментація посуду пізньокласичного В Нижньому Подесенні (Рис. 130) ке- етапу (середній етап 2) – переважно од- раміку раннього та середнього етапів со- нозональна, у вигляді горизонтального сницької культури знайдено на 43 пунк- ряду «перлин», глибоких ямок та наколів тах (Рис. 122-124). 23 з них розташовані під вінцями або по шийці. Частина посуду на правому березі Десни: Воропаїв-Ба- взагалі не орнаментована (Рис. 124). тич, Воропаїв (могильник), Воропаїв I До сосницької культури ТКК можуть та II (Рис. 74: 4), Жукин-Олексин Верх, бути віднесені керамічні прясельця з по- Жукин-Путілово, Жукин I (Рис. 74: 6), селень Зазим’є-Станки I (Рис. 87: 1-2), Нижня Дубечня-Богунове, Нижня Дубеч- [Березанская, 1972, табл. X: 7; XI: 7] та По- ня-Гусениця, Нижня Дубечня-Печі, Ново- греби-Лан (Рис. 112: 2) [Канівець, 1952/15а, сілки-Вовчиха, Новосілки-Криниця, Пир- с. 29, табл. V: 6], крем’яний серп з експо- ново I (Рис. 74: 7-8), Осещина-Скользьке зиції Остерського краєзнавчого музею (Рис. 75: 1), Осещина-Перевал, Сувид-Лі- (Рис. 119: 9), крем’яні наконечники стріл нія (Рис. 75: 4-5), Сувид IV, Сувид (Рис. 76: з поселення Зазим’є-Станки I (Рис. 86: 7), Хотянівка-Дальній Глядин, Хотянів- 1) [Березанская, 1972, рис. 33: 11] та екс- ка-Кут, Хотянівка-Мормонське, Хотя- позиції Остерського краєзнавчого музею нівка-Пастка, Хотянівка-Піщане; ще 20 (Рис. 119: 8), бронзові проколки та стри- – на лівому: Вигурівщина-Торби, Зазим’є I жень шпильки (?) з Вигурівщини (Рис. 108: (Рис. 80: 3, 6), Зазим’є-Осинки (Рис. 81: 4), 17) [Березанская, 1972, рис. 28: 11-14], ула- Зазим’є-Станки I (Рис. 83: 7; 84; 85: 1-5), мок бронзового браслета (?) з поселення Кошани (Рис. 90: 2), Крехаїв І (Рис. 91: Кошани (Рис. 90: 5).

150 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Період деградації та розпаду ТКК в Керамічний комплекс висоцької культури Київському Поліссі та Нижньому Поде- знаходить близькі паралелі як у лужиць- сенні представлений пам’ятками пізньої кій, так і в білогрудівській культурах. Ке- сосницької культури лебедівского типу рамічні традиції ТКК найбільш відчутні (1200-1000/900 ВС). Для чіткішого розу- на ранньому етапі висоцької культури, що міння культурно-історичних процесів відображає поступовий перехід від кома- кінця доби пізньої бронзи, потрібно де- рівської культури до власне висоцької. тальніше розглянути даний період. Порівнюючи за рядом ознак висоць- На території, зайнятій за доби пізньої ку культуру із білогрудівською, М.С. Бан- бронзи ТКК, пізніше формується ряд від­ дрівський доходить висновку про іс- осіблених культурних масивів періоду нування у Правобережному лісостепу фінальної бронзи та раннього залізного висоцько-­білогрудівської культурно-­ віку. Найбільш значимими серед них є лу- історичної спільності [Бандрівський, жицька, висоцька, чорноліська та мило- 2005, с. 241–252]. Білогрудівська культу- градська культури. ра формується в басейні Південного Бугу Згідно радіовуглецевого датування, (Гордіївка, горизонт III; Печера) на основі формування ранньолужицького кера- подільської групи комарівської культури мічного комплексу на Куявах у Польщі ТКК (Бар; Гордіївка, горизонти I та II; Че- почалось ще в 1500–1400 ВС [Czebreszuk, ботарка) та в період HaA, охоплює Західну Ignaczak, Los, 1997, с. 49–54, ryc. 46; та Східну Подолію, Східну Волинь та лісо- Ignaczak, Makarowicz, 1998, ryc. 3; Ignaczak, степове Середнє Подніпров’я. Генетичний 2002: ryc. 62]. Перехід від пізньої тши- зв’язок білогрудівської культури із кома- нецької культури до ранньолужицької у рівською неодноразово підкреслювався Малопольщі та у межиріччі Вісли та Сяну дослідниками [Тереножкин, 1961, с. 237; був досліджений Я. Гурським. На підставі Березанская, 1956, с. 51; Березанская, перехідних комплексів, вчений прийшов 1964, с. 72; Березанская, 1985б, с. 512; Лы- до висновку, що вони підсумовують ос- сенко, 2002а, с. 128–130; Лысенко, 2002б, танній етап існування тшинецької куль- с. 92–93]. З іншого боку, кухонний посуд тури та одночасно постають початком для білогрудівського та чорноліського гори- зародження лужицької культури. Важли- зонтів майже ідентичний, як на Середньо- вим є висновок про те, що «комплекси зі му Дністрі (Непоротове [Крушельницька, змішаними рисами, свідчать про еволю- 1998, с. 147–168]), так і на Середньому ційний процес заміни однієї культури ін- Дніпрі (Суботів [Тереножкин, 1961, с. 47– шою, в рамках однієї спільності» [Gόrski, 82]); хронологічні відмінності накопичу- 1998, с. 361–378]. ються за рахунок столового посуду, мета- У Верхньому Подністров’ї та Західній левих виробів та ін. Таким чином, на наш Волині на зміну галицькій (комарівській) погляд, «білогрудівська культура» має та волинській групам комарівської куль- подвійний характер. З одного боку – це тури ТКК приходить висоцька культу- фінальний горизонт ТКК, що відображає ра [Бандрівський, Крушельницька, 1998, його розпад у Правобережному лісостепу, мал. 1]. Ранній період цієї культури відне- з іншого – ранній горизонт чорноліської сений до HaA та датований 1200–1000 ВС. культури. Для попереднього періоду (1400–1200 ВС) Аналогічну подвійність спостеріга- М.С. Бандрівський виділяє «перехідний ємо також і в зоні мішаніх лісів. У Київ- горизонт (пізньокомарівські ноанізовані ському та Чернігівському Поліссі С.С. Бе- комплекси)» [Бандрівський, 2002: рис. 44]. резанська виділяє лебедівську культуру,

151 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

відносячи її до єдиної культурно-етніч- Літки І (Рис. 93: 6), Літки VІ (Рис. 94: ної області з пам’ятками Житомирського 6-7), Літочки-Заповідник І (Рис. 97: 2-7), Полісся (Грем’яче, Народичі) [Березан- Остер-Красна Гірка (Рис. 114: 1), Пар- ская, 1976; 1985а]. І.І. Артеменко відніс ня IIІ (Рис. 99: 7), Парня IV (Рис. 100: 1, лебедівську культуру до пізнього етапу 3), Парня V (Рис. 100: 8-9), Погреби-Груш- сосницької культури [Артёменко, 1987б, ки, Погреби-Келійки (Рис. 102: 10-14; 103: с. 106-113], тобто безпосередньо до ТКК. 1-2, 7-8; 104: 1, 4-10; 105-107), Погреби-Лан З іншого боку, О.М. Мельниківська пов’я- (Рис. 111: 3-7, 13) Погреби-Підбір’я; По- зує з пам’ятками типу Народичі та Грем’я- ліське-Савкин Куток (Рис. 114: 4); Рожів- че формування милоградської культу- ка III (Рис. 115: 2, 6); Рожни II (Рис. 117: 6); ри [Мельниковская, 1967, с. 165–166], а Рожни V, VIII, XI (Рис. 116: 4-5, 7-12, 16); Л.І. Крушельницька лебедівську культуру Рожни X (Рис. 117: 8, 9, 13), Соболівка І (за С.С. Березанською) взагалі вважає «ле- (Рис. 97: 8). бедівським етапом милоградської культу- Тюльпаноподібні посудини та горщи- ри» [Крушельницька, 1985, с. 29]. В останні ки власне лебедівського типу найчастіше десятиріччя значний матеріал, що можли- прикрашені по шийці горизонтальним во зіставити з пізньососницькими пам’ят- рядом «перлин» або глибоких ямок, які ками України, накопичений білоруськими утворюють «перлини» зсередини гор- археологами (Прибар-I, Заспа-2, Азяр- ловини. Зустрічаються також нарізи та не-1). Ці знахідки дали змогу М.М. Кри- вдавлення по зрізу вінець та ряди насічок вальцевичу висловити припущення, що або вдавлень по плічкам. На більшості ранній етап милоградської культури має пізньососницьких пам’яток в Київсько- більш ранню дату, ніж VII ст. до н.е. Вче- му Поліссі, зазвичай зустрічається значна ний не виключає також, що милоградська кількість кераміки білогрудівського типу, культура могла виникнути в догороди- що потрапляє сюди з територій Правобе- щенський період, тобто пізній період епо- режного лісостепу в зв’язку з посиленням хи бронзи. В такому разі, велику вагу в її аридізації клімату. Характерною ознакою генезі мали б відіграти східнотшинецькі цієї керамічної традиції є тюльпаноподіб- (тшинецько-сосницькі) старожитності ні посудини із плавно відігнутими він- [Крывальцэвiч, 1998, с. 35]. цями, неорнаментовані або прикраше- У Нижньому Подесенні (Рис. 131) ке- ні рядом наскрізних проколів, а також з раміку пізнього етапу сосницької куль- гладким або розчленованим валиком по тури знайдено на 39 пунктах (Рис. 125; плічках. 126). З них 15 розташовані на правому Найбільш дослідженою пам’яткою березі Десни: Боденьки-Піски I, Бодень- пізньої сосницької (лебедівської) культу- ки-Піски II, Боденьки-Буденський міст, ри у Нижньому Подесенні є могильник, Боденьки-Буда, Жукин-Дубовиця, Жу- розташований за 2 км на південний схід кин-Путілово, Нижня Дубечня-Погон, від с. Погреби, в ур. Келійки, на ділянці Нижня Дубечня-Третяк, Нижня Дубечня I надзаплавної тераси р. Десна. Пам’ят- (Рис. 74: 10), Новосілки-Вовчиха, Новосіл- ку було відкрито І.М. Самойловським та ки-Криниця, Новосілки-Майдан, Новосіл- А.П. Савчуком у 1947-1948 рр. під час ро- ки-Окрема Дюна, Осещина-Горби у кладо- боти експедиції «Великий Київ». Вздовж вища, Хотянівка-Мормонське; ще 24 – на 100 м у видувах були виявленi кальцино- лівому: Вигурівщина-Матющини Горби; ванi кістки, дрiбнi фрагменти кераміки, Зазим’є-Осинки I (Рис. 81: 6; 83: 8; 85: 7), поодинокі вироби з кременю та бронзи. Зазим’є-Осинки III, Крехаїв І (Рис. 91: 6), У 1952 р. В.І. Канівцем та В.Д. Рибаловою

152 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

тут було проведено розкопки. На площі загладжена, колiр жовтуватий, в глинi могильника було закладено 4 розкопи (I, домiшка жорстви. IБ, II та «Верхній»). Розкоп I мав площу На площi могильника зiбрано велику близько 60 м2. Знахідки у вигляді дрібних кiлькiсть керамiки, здебiльшого аналогiч- кальцинованих кісток та фрагментів кера- ної посудинi з поховання №3 (Рис. 102- міки були рівномірно розсiянi на глибині 106, 125). Зустрiчаються посудини, орна- 0,2-0,4 м від поверхні. Найбільша концен- ментованi не одним, а двома поясками трація знахідок спостерігалась в пiвнiчно-­ наколiв, перлинами, гребiнчатим штам- захiднiй частині розкопу. Розкоп IБ був пом. Знайденi фрагменти тонкостiнної розташований на південний схід від попе- напiвсферичної мисочки діаметром 9 см реднього. Відкрита площа складала 95 м2. та уламки верхньої частини чашi з вiдiгну­ Характер культурного шару та знахідок тими вiнцями (Рис. 106: 5). такий самий, як i в розкопі I. Розкоп II З культурного шару походить досить знаходився на схід від розкопу IБ, на краю велика кiлькiсть виробiв з бронзи, пе- великого видува, його площа складала реважно прикрас. Серед них: шпилька з близько 100 м2. Характер знахідок такий кільцеподібною голiвкою (Рис. 108: 9); 10 самий, як в розкопах I та IБ. Розкоп «Верх- фрагментiв спiралеподібних прикрас в ній» розташовувався за 25 м на пiвнiчний три, два та півтора оберти діаметром від захiд від розкопу II. Його площа – 196 м2. 1,2 до 0,8 см (Рис. 108: 1-3); кільце з кінця- Дрiбнi кальциновані кістки та iншi знахiд- ми, що заходять одне за одне (Рис. 108: 4); три кільця з не зведеними кінцями з круг- ки залягали, як i в попереднiх розкопах, на лого в перетинi дроту та одне такої ж фор- глибині 0,2-0,4 м в ясно-сiрому пiску. ми з пласкої стрiчки (Рис. 108: 6), бронзові На площі розкопу чітко простежу- гудзики (Рис. 108: 7-8). Серед крем’яних вались три скупчення кісток, що марку- виробiв, які можуть бути віднесені до часу вали собою місця поховань. Витягнуті існування могильника – 5 черешкових на- ланцюжком з пiвночi на південь, з інтер- конечників стрiл листовидної та трикут- валом в 4-6 м, скупчення мали круглу або ної форми (Рис. 102: 2-6). Знайдено також овальну форму діаметром 2-3 м. Біля двох кiлька скребкiв, частина ножеподібної поховань (№1 та 2) на південь та півден- пластинки з двостороньою обробкою. Де- ний захід від них було виявлено ями пра- якi з крем’яних виробiв, зокрема серцепо- вильної круглої в плані форми, діаметром дібне вістря стріли, відносяться до більш біля 1 м, глибиною 0,6-0,8 м. В кожному раннього часу [Канівець, 1952/15а, с. 1-20; з трьох скупчень було знайдено більше Березанская, 1976, с. 196-199]. 100 кальцинованих кісток та близько 40 Залишки могильника, аналогічного фрагментів кераміки. В похованні №2 могильнику в ур. Келійки було відкрито знайдено зламаний бронзовий предмет, також у 1952 р. В.І. Канівцем та В.М. Да- швидше за все ніж (Рис. 108: 5), у вигляді ниленком на північно-східній околиці пластини з гострими краями та коротким с. Погреби в ур. Підбір’я. Культурний шар черешком довжиною 3,8 см, шириною могильника на час досліджень був прак- 1,1 см. В похованні №3 на глибині 0,35 м тично повністю зруйнований. Зафіксовані знайдено розвал посудини з опуклим ту- окремі скупчення кальцинованих кісток лубом, що лежала на боці (Рис. 107). Посу- та кераміки. Наскільки можна судити із дина має різко вiдiгнутi вiнця та маленьке фрагментів, тут представлена лише одна нестійке денце; пiд вiнцем – орнамент з керамічна форма – округлобокі горщики круглих ямок. Поверхня посудини добре із відігнутими вінцями та невеликим ден-

153 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

цем, прикрашені ямковим орнаментом продовжують пам’ятки чорноліського [Канівець, 1952/15а, с. 23-26]. типу, що синхронізуються із розвиненою Бронзові вироби були знайдені і на чорноліською культурою Черкащини го- інших пам’ятках біля с. Погреби. Так, опу- ризонту Суботів-II (верхній горизонт Су- блікована С.С. Березанською «шпилька із ботівського городища). Однак, на відміну петельчастою голівкою з ур. Келійки» [Бе- від чорноліської культури півдня Серед- резанская, 1976, с. 197, рис. 7:25], насправ- нього Придніпров’я, на Київщині прак- ді є чотирикутним у перетині шилом, що тично не відчутні впливи карпато-дунай- походить з ур. Лан (Рис. 108: 14). З цієї ського гальштату, а продовжує домінува- ж пам’ятки походить уламок шпильки із ти місцевий (епітшинецький) компонент. кільцеподібною голівкою з відламаними На Поліссі в цей час, на наш погляд, відбу- голівкою та кінцем стрижня (Рис. 108: 13) вається трансформація пізньососницьких [Канівець, 1952/15а, таб. V:2; Лысенко Св., (лебедівсько-бобрицьких) комплексів у 2010, с. 53, рис. 2:8-9]. милоградську культуру. У 1950 р. бронзові вироби були знай- Власне ранній залізний вік розпочи- дені В.М. Даниленком неподалік від с. Ви- нається на Київщині у 8 ст. до н.е. із по- гурівщина. Серед знахідок – дрібні виро- явою у лісостепу прото- та ранньоскіф- би з бронзового дроту та пласка бронзова ських пам’яток, а у Поліссі та в долині Дні- бляха з невеличким вушком, подiбна до пра – підгірцівської групи милоградської гребiнкiвської [Даниленко, 1950/1г, с. 35]. культури. Культурно-історичні процеси у У 1979 р. Д.Я. Телєгіним в ур. Лан ранньоскіфський час були досить складні (пункт 2) біля с. Погреби був знайдений і ще недостатньо вивчені. Так, за архео- бронзовий браслет «лужицького типу», логічними знахідками, зокрема за кера- виготовлений з широкої стрічки, звитої мікою, можна констатувати проникнен- у неповні два оберти та орнаментований ня лісостепового скіфоїдного населення гравіюванням (Рис. 108: 16) [Телегин, вздовж долини Дніпра вглиб Київського Круц, Нужный, 1979/18, рис. 41:1]. Брас­ Полісся. І навпаки, на Малополовецькому лети такого типу є характерними для бі- археологічному комплексі, розташовано- логрудівського горизонту у Середньому му серед лісостепових ландшафтів дале- Подніпров’ї (Бабичі, Вітачів, Козинці, ко від Дніпра, за всі роки досліджень не Мар’янівка, Погреби, депаспортизований знайдено жодного фрагмента скіфської виріб з Житомирщини) [Лысенко, Лысен- кераміки (за винятком Могили Лядвіга). ко Св., 2011, с. 350, рис. 47-48]. У ранньоскіфський час тут з’являються В експозиції Остерського краєзнав- характерні для підгірцівського населення чого музею зберігається посохоподібна кераміка, прикраси, вістря стріл, а також шпилька (Рис. 108: 18), голівка якої подіб- поховальний обряд у вигляді кремацій. на до шпильки із могильника у Народичах Непрості стосунки різних груп населення [Березанская, 1972, табл. XXII: 15]. Поряд відображає залізне вістря стріли підгір- також експонується уламок вістря списа цівського типу, знайдене всередині черепа (?) (Рис. 108: 10), який орієнтовно може одного з померлих, похованого на Мало- бути віднесений до заключного періоду половецькому могильнику за лісостепо- доби пізньої бронзи. вими традиціями [Лысенко, 2004]. Білогрудівські традиції на Київщині Серед археологічних пам’яток ран- у 10-9 ст. до н. е. (горизонт МП-VI – доба нього залізного віку на Київщині виріз- фінальної бронзи, перехідний період від няються курганні поховання кінця 7 – доби бронзи до раннього залізного віку) початку 6 ст. до н.е. з виразними рисами

154 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

скіфського поховального обряду та ін- 60-річний період досліджень, пам’ятки вентарем так званого келермеського, або милоградської культури на Київщині за- старшожурівського типу. Переважно це лишаються слабо вивченим явищем. поховання воїнів-вершників, але трапля- До зводу пам’яток раннього залізного ються також поховання лише з посудом і віку Київського Подніпров’я, складеного прикрасами, мабуть жіночі. Частина кур- Є.В. Максимовим та Є.О. Петровською, ганів тяжіє до Дніпра (кургани біля сіл потрапило 26 пам’яток (16 – «підгірцев- Трипілля, Красне-­Перше, Балико-Щучин- ської» і 10 – «милоградської» культур). ка та ін.), а більшість входила до складу Всі вони, за винятком епонімних пам’я- двох курганних полів, які були розташо- ток біля с. Підгірці, розташовані на північ вані на південь від Києва (Великокняже від Києва [Максимов, Петровская, 2008, поле) та поблизу Фастова (Перепетове с. 55-65, рис. 34]. Сім з них знаходяться у поле) [Бессонова, 2001, с. 67]. Нижньому Подесенні. Це 3 селища побли- Окремим напрямком досліджень по- зу с. Хотянівка, селища поблизу сіл Ниж- стає зв’язок між курганними могильника- ча Дубечня, Погреби, Осещина, похован- ми і поселеннями. Городища – Хотівське, ня за обрядом тілопокладення в ур. Лан Велике і Мале Ходосівські, Веприк-Мли- біля с. Погреби [Максимов, Петровская нок датуються тепер 6-5 ст. до н.е., тобто 2008, с. 60-62]. За останню чверть сто- часом, коли «дружинні» кургани скіфсько- річчя близько півтора десятка пам’яток го типу в цьому регіоні зникають. Відомі підгірцевської групи милоградської куль- лише неукріплені селища 7-6 ст. до н.е. тури було зафіксовано на південь, півден- Значний інтерес становить городище ний-захід та захід від Києва у басейнах рі- Веп­рик. Скіфська система кругових обо- чок Віта, Стугна, Ірпінь та Рось [Лысенко, ронних споруд поєднується тут із розта- 2010а]. шуванням у низинній місцевості, подібно Сьогоднішній стан вивчення мило- до поселень милоградської культури. В градських пам’яток України та Білорусі кераміці форми, притаманні культурам дає можливість ставити питання про ви- скіфського типу, існують також поряд із ділення милоградського культурного кола милоградськими. Дослідження цього го- періоду фінальної бронзи та раннього за- родища має велике значення для характе- лізного віку на території Київського, Чер- ристики синкретичної культури населен- нігівського, Житомирського, Білорусько- ня прикордонної смуги між Лісостепом і го Полісся та у північній частині Право- Поліссям [Бессонова, 2001, с. 68]. Подібну бережного лісостепу. синкретику милоградсько-підгірцевської Однією з ознак розвиненої милоград- та скіфоїдної культур спостерігаємо і в ської культури є так звані болотні городи- Нижньому Подесенні. ща. У Нижньому Подесенні до милоград- Пам’ятки підгірцевського типу у ської культури за топографією може бути Середньому Подніпров’ї були виділені віднесене городище, розташоване на мису В.М. Даниленком за матеріалами дослі- серед заболоченої низини біля с. Літочки, джень 1950 р. [Даниленко, 1956б]. Близькі відоме як «Городище Крехаївське». у культурному відношенні пам’ятки були Поховання милоградської культури у досліджені у 1951-1953 рр. на території Бі- Нижньому Подесенні виявлені на пунктах лорусії П.М. Третьяковим, Ю.В. Кухарен- Хотянівка-Пристань І та Погреби-Лан. ком, О.М. Мельниківською та виділені у Біля сіл Беремицьке та Євминка зафіксо- милоградську культуру [Мельниковская, вані курганні групи, попередньо датовані 1967, с. 7]. Не зважаючи на більш ніж скіфським часом.

155 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

В Нижньому Подесенні (Рис. 132) орнаментальні традиції (валики із защи- кераміку скіфського часу знайдено на 66 пами та ямки або «перлини») поєднують- пунктах (Рис. 127). З них 17 розташова- ся на одній посудині. ні на правому березі Десни: Боденьки II, Контакти Нижнього Подесення із Лі- Боденьки IV, Жукин-Дубовиця, Жукин- состепом простежуються не лише за ке- Олексин Верх, Нижня Дубечня-Печі, Но- рамікою, але й за знахідками металевих восілки-Луковиця I, Новосілки-Старе Се- виробів. У 1979 р. Д.Я. Телегіним в ур. Лан лище, Осещина-Обирки, Сувид I, Сувид II, (пункт 2) біля с. Погреби було знайдено Сувид III, Сувид-Лінія (Рис. 75: 6-8), Сувид довгу бронзову шпильку (Рис. 108: 15) [Те- (Рис. 76: 4), Хотянівка-Дальній Глядин, легин, Круц, Нужный, 1979/18, рис. 41:2]. Хотянівка-Кут, Хотянівка-Пристань I, Шпилька має плоску голівку, дугоподіб- Хотянівка-Пристань II; ще 49 – на ліво- но вигнуту шийку та округлий в перетині му: Беремицьке IV, Євминка (Рис. 77: 5-6), стрижень. Верхня частина стрижня орна- Євминка-Гнилуша, Євминка-Село, За- ментована скісно-гравійованою сіткою, зим’є-МТФ (Рис. 79: 1), Зазим’є I (Рис. 80: заключеною між кільцевими нарізками. 4-5), Зазим’є-Осинки (Рис. 81: 5), Креха- Шпилька належить до варіанту 8 типу їв І (Рис. 91: 8), Крехаїв ІІ (Рис. 92: 10-12), 3 за В.Г. Петренко [Петренко, 1978, с. 12, Крехаїв ІV, Крехаїв-Булавка, Крехаїв-Чер- табл. 3:2-5]. Уламки ще однієї шпильки із нече, Літки I-III, Літки V-VІ (Рис. 94: маленькою грибоподібною голівкою та 9), Літочки-Сади I, II, Літочки I, Літоч- двома групами спіральних нарізок у верх- ки-Заповідник І, Остер-Красна Гірка, Ос- ній частині стрижня і розширенням між тер-Цегельня I, Парня I-IIІ, V (Рис. 100: 7), ними (тип 11, варіант 1 за В.Г. Петренко) Погреби-Келійки, Погреби-Лан (Рис. 111: представлені в експозиції Остерського 8-10; 112: 4; 113: 11-12), Поліське-Вовча краєзнавчого музею (Рис. 108: 19). Да- Гора, Поліське-Савкин Куток (Рис. 114: 7), туються такі шпильки VI ст. до н.е. [Пе- Поліське IV, Рожни I-IX (Рис. 116: 13-15), тренко, 1978, с. 14, табл. 8]. В Остерському Рожни X-XI, Рожни-Пристань (Рис. 117: 2, музеї експонуються також два наконеч- 4), Соболівка I (Рис. 97: 9), Соболівка II-IV, ника стріл скіфського часу – дволопас- Троєщина I, II. В експозиції Остерського ний з шипом та тригранний (Рис. 108: краєзнавчого музею виставлено декіль- 11-12). Бронзовий наконечник стріли ка фрагментів горщиків милоградського V ст. до н.е. знайдений біля с. Хотянівка, типу (Рис. 118: 4-5). на схід від оз. Дальній Глядин [Максимов, Горщики милоградського типу, про- Петровская, 2008, с. 61]. довжуючи традиції пізньої сосницької Бронзові вироби раннього залізного (лебедівської) культури, частіш за все віку були знайдені також біля с. Кошани прикрашені по шийці, нижній частині на р. Остер (Рис. 90: 3, 4, 6, 7). Серед них вінець або верхній частині плічок гори- уламок шпильки із петельчастою голівкою зонтальним рядом «перлин» або глибоких та верхньою частиною стрижня, розкле- ямок, які утворюють «перлини» зсереди- паною у довгу платівку; уламок нижньої ни горловини. Із впливами лісостепової частини стрижня шпильки (?); кільце-­ скіфоїдної культури може бути пов’язане підвіска із незамкненими кінцями, один з поширення посуду, орнаментованого за- яких загострений; розігнутий браслет (?) щипами або пальцевими вдавленнями по із незамкненими кінцями, виготовлений з краю вінець; валиками під вінцями або по круглого в перетині дроту. корпусу, розчленованими защипами або На чотирьох пам’ятках раннього за- пальцевими вдавленнями. Іноді обидві лізного віку знайдені керамічні прясель-

156 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

ця: Погреби-Лани (Рис. 112: 3), Рожни VI праці з каменю – розтиральники, відбій- (Рис. 116: 2), Рожни VII (Рис. 116: 1), Рож- ники, абразиви (Рис. 76: 5; 86: 8; 93: 8; 95: ни-Пристань (Рис. 117: 3). Скіфським 5; 112: 5, 7, 8; 115: 9; 117: 7). Враховуючи часом можуть буди датовані точильні той факт, що більшість пам’яток мікроре- бруски із просвердленими отворами, що гіону є багатошаровими, а зазначені зна- походять з поселення Євминка (Рис. 77: ряддя походять не з закритих комплексів, 7-8). їх неможливо однозначно віднести до Крім згаданих вище знахідок, прак- певної археологічної культури. Датувати тично на всіх пам’ятках Нижнього По- ці вироби можна в широких межах добою десення зібрані невиразні фрагменти бронзи – раннім залізним віком (кінець вінець, стінок, денець посудин, культур- 4 – 1 тис. до н.е.). но-хронологічну належність яких немож- ливо визначити однозначно і які датують- Отримані дані дають можливість про- ся у широких межах кінцем доби пізньої стежити тенденцію до зростання щіль- бронзи – раннім залізним віком. Зазначе- ності заселення мікрорегіону від початку ним широким періодом можна також да- доби бронзи до початку раннього залізно- тувати мініатюрні посудини, що походять го віку. Слід відзначити також збільшення з поселень Сувид (Рис. 76: 5) та Парня І кількості пам’яток на ранньому та серед- (Рис. 99: 4). ньому етапах сосницької культури тши- На багатьох поселеннях Нижнього нецького культурного кола, що співпадає Подесення знайдені невиразні знаряддя із кліматичним оптимумом суббореалу.

157 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 74. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пунктів Правобережжя: 1-2 – Десна ІІ; 3 – Боденьки ІІ; 4-5 – Воропаїв І, ІІ; 6 – Жукин І; 7-8 – Пирново І; 9 – Новосілки І; 10 – Ниж. Дубечня І. 158 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 75. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку з пунктів Правобережжя (1-8): 1-2 – Осещина (1 – за: Березанская, 1972; 2 – за: Бондарь, 1974); 3 – Сувид IV; 4-8 – Сувид-Лінія. Схематичний план розташування поселень у с. Новосілки (9 - за: Березанская, 1972). 159 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 76. 1-5, 7 – кераміка доби бронзи та раннього залізного віку, знайдена біля с. Сувид (Остерський краєзнавчий музей); 6 – бронзовий клевець (за: Клочко, 2006). 160 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 77. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з поселення Євминка (1-3, 5-8 – Остерський краєзнавчий музей; 4 – НМІУ). 161 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 78. Сокири та кераміка середньодніпровської культури з поселення Євминка (1 – за: Березанская, 1986; 2 – Остерський краєзнавчий музей; 3 – НМІУ).

162 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 79. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку з пунктів біля с. Зазим’є: 1 – Зазим’є-МТФ; 2-8 – Зазим’є І (2-8 – трипільська культура етапу С ІІ). 163 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 80. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку з поселення Зазим’є І. 164 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 81. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку з поселення Зазим’є-Осинки (за: Телегин, Круц, 1965/1). 165 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 82. Кераміка з поселення Зазим’є-Станки І: 1-3 – трипільська культура етапу С ІІ (за: Телегин, Круц, 1965/1); 4-7 – середньодніпровська культура (4 – за: Березанская, 1972; 6 – розвідки О.Б. Солтиса). 166 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 83. Кераміка з поселень Зазим’є-Станки І (4, 7) та Зазим’є-Осинки I (1-3, 5, 6, 8): 1-6 – культурне коло Бабине; 7-8 – тшинецьке культурне коло (4 – за: Березанская, 1972; 7 – за: Телегин, Круц, 1965/1). 167 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 84. Кераміка тшинецького культурного кола з поселення Зазим’є-Станки І (1-7 – за: Березанская, 1972; 8 – розвідки О.Б. Солтиса). 168 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 85. Кераміка доби пізньої бронзи з поселення Зазим’є-Станки І (1-5 – за: Березанская, 1972). 169 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 86. Вироби з кременю та каменю з поселення Зазим’є-Станки І (1-5, 7 – за: Березанская, 1972; 6 – розвідки О.Б. Солтиса). 170 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 87. Керамічні прясельця та ливарна форма з поселення Зазим’є-Станки І (за: Березанская, 1972). 171 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 88. Ливарна форма з поселення Зазим’є-Станки І та реконструкція виробів (за: Березанская, 1972).

172 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 89. 1-4 – матеріали середньодніпровської культури та культурного кола Бабине з пункту Зазим’є- Станки ІІ; 5-6 – неолітична кераміка з пункту Зазим’є-Станки ІІІ (за: Телегин, Круц, 1965/1). 173 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 90. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку, знайдені біля с. Кошани (Остерський краєзнавчий музей). 174 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 91. Крехаїв І. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку. 175 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 92. Крехаїв ІІ. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку. 176 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 93. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку: 1-4 – Літки IV; 5, 7 – Літки ІІ; 6, 8 – Літки І. 177 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 94. Літки VI. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку. 178 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 95. Літки VI. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку. 179 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 96. Літки VI. Розвал посудини першої третини 2 тис. до н.е. 180 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 97. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пам’яток біля с. Літочки: 1-7 – Заповідник І; 8-9 – Соболівка І. 181 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 98. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пам’яток Літочки-Сади І та ІІ. 182 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 99. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пам’яток біля с. Парня: 1-4 – Парня І; 5-9 – Парня ІІІ. 183 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 100. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пам’яток біля с. Парня: 1-3 – Парня IV; 4-9 – Парня V; 10 – Парня VI. 184 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 101. Погреби-Келійки: 1 – план могильника; 2 – план розкопу «Верхній» (за: Березанская, 1976). 185 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 102. Погреби-Келійки: 1-7 – крем’яні наконечники стріл з площі могильника; 8-14 – кераміка з розкопу І (за: Канівець, 1952/15а). 186 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 103. Погреби-Келійки. Кераміка з розкопу І (за: Канівець, 1952/15а). 187 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 104. Погреби-Келійки: 1-4 – кераміка з розкопу 1б; 5-10 – кераміка з розкопу ІІ (за: Канівець, 1952/15а). 188 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 105. Погреби-Келійки. Кераміка з розкопу «Верхній» (за: Канівець, 1952/15а). 189 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 106. Погреби-Келійки. Кераміка з розкопу «Верхній» (за: Канівець, 1952/15а). 190 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 107. Погреби-Келійки. Розвал посудини лебедівського типу з розкопу «Верхній» (за: Канівець, 1952/15а).

191 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 108. Бронзові вироби доби бронзи та раннього залізного віку з Нижнього Подесення: 1-9 – Погреби-Келійки (1-5 – за: Канівець, 1952/15а; 6-9 – за: Березанская, 1976); 10-12, 18-19 – експозиція Остерського краєзнавчого музею; 13-14 – Погреби-Лан (за: Канівець, 1952/15а); 15-16 – Погреби-Лан 2 (за: Телегин, Круц, Нужный, 1979/18); 17 – Вигурівщина (за: Березанская, 1972). 192 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 109. Погреби-Лан: 1-3, 12 – трипільська культура етапу С ІІ; 4-11 – середньодніпровська культура (9-12 – за: Канівець, 1952/15а). 193 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 110. Погреби-Лан: 1-2 – культурне коло Бабине; 3-14 – тшинецьке культурне коло (2-9 – за: Канівець, 1952/15а). 194 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 111. Погреби-Лан: Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку (13 – за: Канівець, 1952/15а). 195 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 112. Погреби-Лан: Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку (2-4 – за: Канівець, 1952/15а). 196 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 113. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з ур. Лан біля с. Погреби: 1 – пункт 1; 2-12 – пункт 2 (за: Телегин, Круц, Нужный, 1979/18). 197 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 114. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку з пунктів навколо с. Поліське: 1-2 – Поліське-Красна Гірка; 3 – Поліське IV; 4-7 – Поліське-Савкин Куток. 198 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 115. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пунктів навколо с. Рожівка: 1-6 – Рожівка ІІІ (3, 5 – за: Телегин, Круц, 1965/1); 7-10 – Рожівка І-ІІ. 199 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 116. Кераміка доби бронзи та раннього залізного віку з пунктів поблизу с. Рожни (6-7 – Рожни VI). 200 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 117. Матеріали доби бронзи та раннього залізного віку з пам’яток поблизу с. Рожни: 1-4 – Рожни-Пристань (за: Телегин, Круц, 1965/1); 5 – Рожни ІІІ; 6-7 – Рожни ІІ; 8-12 – Рожни Х. 201 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 118. Кераміка доби бонзи та раннього залізного віку з експозиції Остерського краєзнавчого музею. 202 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 119. Вироби з каменю та кременю доби бронзи з експозиції Остерського краєзнавчого музею. 203 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 120. Нижнє Подесення. Середньодніпровська культура шнурової кераміки (2500/2400-1800/1700 ВС). 204 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 121. Нижнє Подесення. Культурне коло Бабине (1900/1800-1600 ВС). 205 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 122. Нижнє Подесення. Тшинецьке культурне коло, сосницька культура, ранній етап (1700/1600-1500/1450 ВС). 206 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 123. Нижнє Подесення. Тшинецьке культурне коло, сосницька культура, середній етап 1 (1500/1450-1350/1300 ВС). 207 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 124. Нижнє Подесення. Тшинецьке культурне коло, сосницька культура, середній етап 2 (1350/1300-1200 ВС).

208 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 125. Нижнє Подесення, Погреби-Келійки. Тшинецьке культурне коло, сосницька культура, кінець середнього та пізній етапи (1300/1200-1000/900 ВС). 209 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 126. Нижнє Подесення. Тшинецьке культурне коло, сосницька культура, пізній етап (1200-1000/900 ВС). 210 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 127. Нижнє Подесення. Ранній залізний вік. Милоградська культура (900-300 ВС). 211 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 128. Пам’ятки середньодніпровської культури шнурової кераміки. 212 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 129. Пам’ятки культурного кола Бабине. 213 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 130. Пам’ятки тшинецького культурного кола, сосницька культура. 214 ДОБА БРОНЗИ – РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

Рис. 131. Пам’ятки тшинецького культурного кола, пізній етап сосницької культури. 215 КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ В ДАВНИНУ

Рис. 132. Пам’ятки раннього залізного віку. Милоградська культура. 216 Розділ ІІІ.

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

Дослідження правого берега Нижньо- тету ім. Т.Г. Шевченка під керівництвом го Подесення розпочалось з робіт В.Л. Бе- О.П. Моці, було досліджено напільний ренштама у 1889 р. на Виповзівському рів городища, звідки походять матеріали городищі, який заклав на ньому декіль- епохи бронзи, кінця ІХ – першої поло- ка шурфів [Беренштам, 1889, арк. 4–5]. З вини Х ст., ХІІ ст. Крім того, досліджено території площі городища походять та- посад та поділ городища. В рамках роз- кож матеріали трипільської культури. відкових робіт навколо Виповзівського Трипільський шар відкритий на початку комплексу виявлено та перевірено стан ХХ ст. А.Г. Розановим. Пам’ятку віднесе- низки поселень та могильників різних но до етапу С. Матеріали до 1941 р. збе- епох, серед яких: багатошарове поселення рігались в Чернігівському музеї [Козлов- (неоліт, доба бронзи) Заплава І, поселення ська, 1928, с. 49; Археологічні пам’ятки …, доби Київської Русі (Х-ХІІІ ст.) Заплава ІІ, с. 437-438; Пассек, 1949, с. 181]. курганні могильники доби Київської Русі Археологічні пам’ятки навколо горо- Десна І та Десна ІІ, поселення доби Київ- дища було виявлено А.О. Мултаненом у ської Русі Десна І та поселення доби брон- 1988 р. У 2010 р. експедицією Інституту зи Десна ІІ [Моця, Шидловський, Скоро- археології НАН України та Чернігівсько- ход, Казаков, 2011]. го національного педагогічного універси-

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОН

С. КАРПИЛІВКА 1. Карпилівка-Радовниця ставлені 4-ма відщепами, 3-ма сколами Стоянка (пізній палеоліт, граветт) підживлення площадок нуклеусів, ребер- Розташовується за північною околи- частою пластиною та різцевим сколом. цею села, на високому мису тераси право- Привертають увагу 4 вістря оснащення го берега Десни. Виявлено Лівобережною метальної зброї. Особливості у виготов- археологічною експедицією (В.Г. Жаров) у ленні вістер зближують пам’ятку з гравет- 2011 р. ськими комплексами Пушкарі І та Клюси, Шурфуванням виявлено 13 виробів але вона являє собою самостійне явище з кременю. Відходи виробництва пред- [Жаров, Жарова, Ступак, 2012а, 2012б].

217 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

1

2 – 5 71- 72

73

74 7

8 75 76 6

77- 78 80- 9 81

79

10

86- 87 83 82

84 85

88- 89

90

91

92 95 93

94

96

97- 98

Рис. 133. Археологічні пам’ятки Нижнього Подесення (Чернігівська обл.). 218 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

12

13

14 11

15

16 17- 20 24 23 22 30 21

25- 29

32 31

33 35

36 34 99- 100 101 37 107

102 105- 106 103- 104

113- 108- 114 112 115- 116 117 38 44

45

41 39

43

Рис. 133 a. Археологічні пам’ятки Нижнього Подесення (Київська обл.). 219 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

43

42 40

46 48

51 128 126- 47 127 118- 120- 49- 119 121 50 122- 131 54 125

130 52- 53 55

63 58 129 57

56 59 61- 64 62 60 132- 134 65 67 135

70 136 68- 66 69 138- 137 140

145 144

141 143

150 146 149 142 153 148

152

147

154 151

Рис. 133 б. Археологічні пам’ятки Нижнього Подесення (Київська обл., продовження). 220 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

Археологічні пам’ятки Нижнього Подесення (порядкові номери відповідають списку пам’яток в тексті розділу ІІІ).

1. Карпилівка-Радовниця 54. Новосілки І 105. Соболівка ІІІ 2. Городище біля с. Виповзів 55. Новосілки ІІ 106. Соболівка IV 3. Посад городища біля с. Виповзів 56. Хотянівка, оз. Дальній Глядень 107. Літочки, Заповідник І 4. Поділ городища біля с. Виповзів 57. Хотянівка, ур. Кут 108. Парня І 5. Заплава І 58. Хотянівка, оз. Мормонське 109. Парня ІІ 6. Заплава ІІ 59. Хотянівка, ур. Пастка 110. Парня ІІІ-IV 7. Могильник Десна 1 60. Хотянівка, ур. Піщане 111. Парня V 8. Могильник Десна 2 61. Хотянівка, Пристань І 112. Парня VI 9. Десна І 62. Хотянівка, Пристань ІІ 113. Літки І 10. Десна ІІ 63. Хотянівка, ур. Чапколієвка 114. Літки ІІ-ІІІ 11. Сувид, ур. Лиса Гора 64. Хотянівка І 115. Літки ІV 12. Сувид – Лінія 65. Осещина, ур. Горби у кладовища 116. Літки V 13. Сувид І 66. Осещина, ур. Діброва 117. Літки VI 14. Сувид ІІ 67. Осещина, ур. Обирки 118. Рожни І 15. Сувид ІІІ 68. Осещина, ур. Перевал 119. Рожни ІІ 16. Сувид ІV 69. Осещина, ур. Скользке 120. Рожни III 17. Боденьки, ур. Піски-1 70. Ольжичі 121. Рожни IV 18. Боденьки, ур. Піски-2 71. Остер, Городець Остерський 122. Рожни V 19. Боденьки, ур. Буденський міст 72. Юр’єва Божниця 123. Рожни VI 20. Боденьки, о. Буда 73. Остер ур. Цегельня 124. Рожни VII 21. Боденьки І 74. Остер, ур. Красна Гірка 125. Рожни VIII-ІХ 22. Боденьки ІІ 75. С. Поліське І, ур. Савкин Куток 126. Рожни X 23. Боденьки ІІІ 76. Поліське ІІ, ур. Вовча Гора 127. Рожни XI 24. Боденьки IV 77. Поліське ІІІ 128. Рожни, Пристань 25. Жукин, ур. Дубовиця 78. Поліське IV 129. Рожівка І 26. Жукин, ур. Олексин Верх 79. Беремицьке І-ІІІ, ур.Кіріков 130. Рожівка ІІ 27. Жукин, ур. Путілово Пісок 131. Рожівка ІІІ 28. Жукин, ур. Федосова Гора 80. Беремицьке IV 132. Зазим’є, ур. Станки І 29. Жукин, ур. Тужилово 81. Беремицьке – могильник 133. Зазим’є, ур. Станки ІІ 30. Жукин І 82. Євминка – могильник 134. Зазим’є, ур.Станки ІIІ 31. Жукин ІІ 83. Євминка 1 135. Зазим’є, ур. Саввичина 32. Жукин ІІІ 84. Євминка 2 136. Зазим’є, МТФ 33. Воропаїв, болото Батич 85. Євминка ІІІ 137. Зазим’є І 34. Воропаїв - могильник 86. Євминка, ур. Купрійцеві Млини 138. Зазим’є, ур. Осинки І 35. Воропаїв І 87. Євминка, ур. Гнилуша 139. Зазим’є, ур. Осинки II 36. Воропаїв ІІ 88. Євминка, ур. Село 140. Зазим’є, ур. Осинки III 37. Пирново І 89. Євминка IV, ур. Над Лугом 141. Погреби, ур. Грушки 38. Вища Дубечня І 90. Євминка, ур. Красулька 142. Погреби, ур.Келійки 39. Нижня Дубечня, ур. Богунове 91. Крехаїв І 143. Погреби, ур. Лан 40. Нижня Дубечня, ур. Вершина 92. Крехаїв ІІ, ур. Бовтень 144. Погреби, ур. Підбір’я 41. Нижча Дубечня, ур. Волуйське 93. Крехаїв ІІІ 145. Погреби, північно-західна 42. Нижня Дубечня, ур. Гусениця 94. Крехаїв IV околиця 43. Нижня Дубечня, ур. Печі 95. Крехаїв – монастир 146. Троєщина, пункт 1 (1950) 44. Нижня Дубечня, ур. Погон 96. Крехаїв, ур. Болото 147. Троєщина, пункт 2 (1950) 45. Нижня Дубечня, ур. Третяк 97. Крехаїв, ур. Булавка 148. Троєщина I (2001) 46. Нижня Дубечня І 98. Крехаїв, ур. «Чернече» 149. Троєщина II (2001) 47. Новосілки, ур. Вовчиха 99. Літочки, Сади І 150. Троєщина ІII (2011) 48. Новосілки, ур. Криниця 100. Літочки, ур. Сади ІІ 151. Вигурівщина, ур. Борок 49. Новосілки, Луковиця І 101. Літочки, «Городище Крехаївсь- 152. Вигуровщина, ур. Матущини 50. Новосілки, Луковиця ІІ ке» Горби 51. Новосілки, ур. Майдан 102. Літочки І 153. Вигуровщина, ур. Торби 52. Новосілки, ур. Окрема дюна 103. Соболівка І 154. Пісочний Городець (на Радо- 53. Новосілки, ур. Старе Селище 104. Соболівка ІІ сині, Вигурівщина)

221 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

С. ВИПОВЗІВ Згадується в Люстрації м. Остер та Остерського староства «Остр за держанія пана Константина Ратомского» 1552 р., в якості належного до Остерського замку; а також в Люстрації «Староство Остер- ское» 1616 р. [Бузун, 2010, с. 76]. 2. Городище біля с. Виповзів Багатошарове поселення (енеоліт, доба бронзи), городище (доба Київської Русі). За 600 м на північний схід від око- лиці с. Виповзів знаходиться городище, яке займає оконечність вузького мису, що на 600 м врізається в заплаву р. Десни (Рис. 134), у східному напрямку і омива- ється з південного боку р. Кримкою (пра- ва притока р. Десни). Городище розмірами Рис. 134. Виповзів. Розташування городища, посаду, 72 х 90 м, вкрите потужним шаром (1,5 – подолу та поселення Заплава І (за: Скороход, Моця, Ситий, 2013). 4 м) алювіального піску. Вперше територія пам’ятки досліджу- валась 1889 р. В.Л. Беренштамом, який за- У 2010 р. експедицією Інституту ар- клав на площадці городища декілька шур- хеології НАН України та Чернігівського фів [Беренштам, 1889, арк. 4–5 зв.; Кова- національного педагогічного універси- ленко, 2013, с. 159-164] У 1912 р. В.А. Шу- тету ім. Т.Г. Шевченка під керівництвом гаєвський та Є.О. Корноухов заклали тут О.П. Моці було досліджено напільний траншею, 2 шурфи та розкопали декілька рів городища, який мав довжину до 4 м і «бугрів» [Отчет о деятельности …, 1913, глибину – 2 м (від рівня материка). З рову арк. 9–10]. У 1981 р. Чернігово-Сіверська походить матеріал епохи бронзи, кінця експедиція під керівництвом В.П. Кова- ІХ – першої половини Х ст., ХІІ ст. [Моця, ленка провела розвідувальні археологічні Скороход, Ситий, 2012; Скороход, Моця, роботи на городищі, де був закладений Ситий, 2012]. З 2011 р. проводяться ста- один шурф, що виявив слабонасичений ціонарні дослідження майданчику горо- культурний шар (0,25 – 0,30 м), похований дища, в результаті яких вдалося дослідити під шаром піску [Коваленко, 1985, с. 287]. ділянку напільного рову, два етапи пере- У 1989 р. експедицією під керівництвом будови оборонних споруд протягом Х ст. і А.Л. Козакова була зроблена врізка у за- частину житлово-господарської забудови хідний схил городища для з’ясування рів- [Скороход, Моця, Ситий, 2013]. ня культурних нашарувань та виявлення 3. Посад городища біля с. Виповзів. оборонних конструкцій. Із заходу до городища примикає від- За роки досліджень на городищі ви- критий посад площею 75–100 х 450–500 м. явлені матеріали доби бронзи, кінця Культурний шар посаду значно пошко- ІХ – першої половини Х ст. та нечисленні джений будівлями від колишньої колгосп- фрагменти кераміки ХІІ – ХІІІ ст. ної ферми, руїни якої знаходяться у захід-

222 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

У 1981 р. на посаді В.П. Коваленком було дослі- джено давньоруське житло початку Х ст., виявлене під час зачистки однієї з сило- сних ям від старої ферми [Коваленко, 1985, с. 287]. У 1989–1990 рр. пам’ятку ви- вчала експедиція під керів- ництвом А.Л. Козакова, який заклав декілька розкопів та шурфів на території посаду. В результаті робіт було до- сліджено ряд об’єктів жит- лового та господарського призначення, котрі, на дум- ку автора, датуються кінцем ІХ – першою половиною Х ст. і всі, як і попереднє, загину- ли у огні не пізніше середини Х ст. [Козаков, 1997, с. 103]. У 2009 р. експедицією під керівництвом В.М. Скорохо- да було зачищено дві силосні траншеї від колишньої МТФ та чотири траншеї від коли- шнього полігону військового Рис. 135. Виповзів. Матеріали з посаду городища: 1, 3, 6-8 – кістка; навчального центру «Десна» 2, 9-10 – залізо; 4 – сердолік; 5 – сланець (за: Скороход, 2009). де виявлено і частково дослі- джено чотири житла кінця ІХ – Х ст. У 2010 р. експедиція про- ній частині мису, та діяльністю військових вела археологічні дослідження на терито- з Навчального центру «Десна», які вико- рії посаду. Під городищем було дослідже- ристовували мис як тренувальний полі- но ділянку 36 кв. м, яка була прирізана гон протягом більш ніж тридцяти років, до минулорічної траншеї №1 зі сходу. На в результаті чого центральна та північна ділянці досліджено садибну забудову з частина посаду значною мірою поруйно- серією господарських споруд кінця ІХ – вані військовими траншеям та окопами. першої половини Х ст., та частину дороги, У 1924 р. комплекс обстежувався що проходила по центру мису у напрямку А.Г. Розановим [Коваленко, Ткаченко, городища. У центральній частині посаду 1991, с. 347], 1947 р. – І.І. Ляпушкіним [Ля- було розкопано 80 кв. м. Тут досліджено пушкин, 1947, с. 15], 1948 р. – Ф.Б. Копи- житло 4,5 х 5 м кінця ІХ – початку Х ст. та ловим, 1971 р. – М.П. Кучерою та О.В. Су- серію господарських споруд і ям кінця ІХ – хобоковим [Кучера, Сухобоков, 1971, с. 59; першої половини Х ст. Сучасні досліджен- Кучера, 1999]. ня посаду, в процесі яких було виявлено

223 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

кераміку, металеві знаряддя і прикраси Смт. ДЕСНА (Рис. 135), дозволяють уточнити культур- 6. Заплава ІІ. но-хронологічну схему його розвитку, що Поселення (доба Київської Русі). включає чотири будівельні етапи у межах Поселення знаходиться за 2 км на пів- кінця ІХ – початку другої половини Х ст. денний схід від околиці смт. Десна і займає [Скороход, Капустін, Мироненко, 2013; край мисоподібного виступу у східній Скороход, Терещенко, 2013]. частині великого підвищення, що знахо- На сьогоднішній день, територія по- диться в заплаві правого берега р. Десна. саду потерпає від грабіжницьких шурфів Площа – поселення 30 х 500 м. Культур- та ям. В одній з яких виявлено кут зго- ний шар містить матеріали давньорусь- рілої споруди у якої збереглися обгорілі кого часу Х – ХІІІ ст. Поселення Запла- конструкції стін. Тому комплекс і у по- ва ІІ відкрите у 1988 р. А.О. Мултаненом. дальшому потребує невідкладних архео- Пам’ятка дає додаткові дані про поселення пониззя межиріччя Десни і Дніпра в епоху логічно-рятівних досліджень [Скороход, Київської Русі [Моця, Шидловський, Ско- Козубова, Мироненко, 2012; Скороход, роход, Казаков, 2011, с. 11]. Мироненко, 2012]. 7. Могильник Десна 1 4. Поділ городища біля с. Виповзів Курганна група (доба Київської Русі). Біля підніжжя Виповзівського горо- Могильник Десна – 1 був відкритий у дища та посаду з північного боку знахо- 1988 р. А.О. Мултаненом, де дослідник за- диться відкритий поділ, площею 30−100 х фіксував шість насипів. Після обстеження 450 м, що займає підвищення, розташо- могильника членами експедиції виявлено ване вздовж мису із заходу на схід. Тери- ще один – сьомий насип. торія подолу була відкрита експедицією Курганна група знаходиться за 0,5 км А.Л. Козакова у 1991 р. У 2009 р. експеди- на схід від смт. Десна, на мисоподібному цією В.М. Скорохода на першому заплав- виступі правої корінної тераси р. Десна, ному підвищенні було закладено п’ять що засаджена сосновим лісом. Із заходу шурфів 1х1 м, в результаті чого вдалося мис відмежований від тераси широкою виявити збільшення потужності культур- ложбиною. Висота тераси становить 6 – ного шару на першому підвищенні у за- 8 м. Курганна група складається з семи на- хідному напрямку [Моця, Шидловський, сипів діаметром 4 – 8 м і висотою від 0,5 Скороход, Казаков, 2011, с. 10]. до 1,2 м. Могильник, вірогідно, датується давньоруським часом [Моця, Шидлов- 5. Заплава І ський, Скороход, Казаков, 2011, с. 11]. Багатошарове поселення (неоліт, доба 8. Могильник Десна 2 бронзи). Курганна група (доба Київської Русі). Розташоване на другому подільсько- Курганну групу виявлено за 60 м від му підвищенні, на північ від першого (від південної околиці смт. Десна на терасі подолу Виповзівського городища), що р. Десна, до засаджена сосновим лісом. відмежовані притоками р. Кримки. Друге Могильник нараховує вісім насипів діаме- підвищення є дещо більшим за площею тром від 5 до 10 м і висотою – 0,4 – 1,0 м. (150–300 х 400 м). З поселення походять Курганна група Десна ІІ розташована дрібні уламки кераміки доби неоліту та за 800 м на північний схід від курганної епохи бронзи [Моця, Шидловський, Ско- групи Десна І, що дає можливість припу- роход, Казаков, 2011, с. 11]. стити про відношення їх до одного нек-

224 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

рополя давньоруського часу [Моця, Шид- кераміки присутній фрагмент вінця ліп- ловський, Скороход, Казаков, 2011, с. 12]. ного посуду зі шнуровим орнаментом, що 9. Десна І підлощений ззовні. Внутрішня сторона – Поселення (доба Київської Русі). загладжена травою. Верх вінця відігнутий Поселення виявлено за 2 км у півден- назовні із косими насічками. Така керамі- ному напрямку від смт. Десна на терасі ка характерна для середньодніпровської р. Десна. Територія засаджена сосновим культури епохи бронзи. Окрім уламків по- лісом. На місці вирубки лісу знайдено суду, в шурфі знайдено фрагмент крем’я- дрібні фрагменти стінок кругового посу- ного ножа, що виготовлений з масивного ду давньоруського часу. Ближче до краю відщепу підтрикутної форми. Лезо ножа тераси, територія поселення пошкоджена сформоване двобічною пригострюваль- військовими окопами від полігону вій- ною ретушшю. ськового центру «Десна» [Моця, Шидлов- В шурфі під дерновим шаром (товщи- ський, Скороход, Казаков, 2011, с. 12]. на 0,05 м) знаходиться шар оранки (по- 10. Десна ІІ тужність 0,3 м) – сіро-коричневий супі- Поселення (доба бронзи). сок, під яким знаходився шар сірого піску Поселення виявлено між смт. Десна (потужність 0,1 м). Нижче залягав шар та с. Сувид, за 4 км від південної околи- темно-сірого плямистого супіску (потуж- ці смт. Десна. Поселення знаходиться на ність 0,3 м), що являв собою заповнення вигині тераси біля спуску дороги до за- об’єкту, з якого походить археологічний плави р. Десна. Шурфуванням виявлено матеріал [Моця, Шидловський, Скороход, керамічний матеріал епохи бронзи. Серед Казаков, 2011, с. 12-13].

КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОН

С. СУВИД 2011 р. проведено обстеження території В різні роки навколо с. Сувид, по те- навколо с. Сувид. расах Десни та берегах льодовикових про- 11. Сувид, ур. Лиса Гора. токів Дніпро-Деснянського межиріччя Багатошарове поселення (доба брон- виявлено низку археологічних пам’яток, зи, доба Київської Русі). що відносяться до різних епох від неоліту Поселення знаходиться за 0,2 км на до пізнього середньовіччя. Розташоване північ від околиці с. Сувид на вигині ви- на корінному березі Десни багатошаро- сокої (до 10 м) тераси р. Десна, що вкри- ве (доба бронзи, доба Київської Русі) по- та сосновим лісом та частково занесені селення «Лиса Гора» (на Пн-Сх від села). дюною. На території поселення зібрані Експедицією 2010 р. на Пн-Сх від села ви- дрібні фрагменти кераміки епохи бронзи явлено поселення доби бронзи Сувид І, на та кругового посуду давньоруського часу. Сх від хат села поселення доби Київської В анотованих списках до Зводу пам’яток Русі Сувид ІІ та багатошарове поселення історії та культури Київської обл. підви- (неоліт, доба бронзи) Сувид ІІІ [Моця, щення в ур. Лиса Гора зазначене як го- Шидловський, Скороход, Казаков, 2011]. родище. Після детального обстеження З метою перевірки відомих пам’яток та території поселення не виявлено ніяких виявлення нових об’єктів археології в залишків укріплень.

225 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

12. Сувид – Лінія. ментованих стінок відноситься до пізньої Багатошарове поселення (доба брон- сосницької культури доби бронзи. зи, ранній залізний вік, доба ранніх Деякі екземпляри стінок прогладжені слов’ян). з обох поверхонь світло-жовтого випалу Пам’ятка розташовується приблиз- відносяться до ранньогончарних посудин но в 1,5-1,6 км на Пн-Сх від крайніх хат і віднесені до переддавньоруського часу, хутірної північно-західної частини села. можливо належать до райковецької куль- По території пам’ятки проходить лінія тури (VIII-Х ст.) [Шидловський, Пічкур, високовольтних передач. Топографічно, Петраускас, Сорокун, 2012, с. 9-10]. пам’ятка займає мис 100-метрової тераси 13. Сувид І. лівого берега протоки Дніпро-Десна, яка Багатошарове поселення (доба піз- на сьогоднішній день спрямлена водовід- ньої бронзи – ранній залізний вік, пізнє відними каналами. Поселення має ши- середньовіччя). рину близько 50 м (по лінії схід – захід) і Пам’ятку виявлено розвідковими ро- простягається у північному напрямку на ботами 2010 р. Розташовується приблиз- 600 м., розділене каналом. Східну частину но в 2-х км на ПдПд-Сх від пам’ятки Су- пам’ятки позначено, як Пункт 1, а західну, вид-Лінія та в кілометрі на Пн від крайніх через канал – Пункт 2. Пункт 1 – терито- хат основної частини села. Топографічно рія засаджена лісом, підйомний матері- займає мис утворений вигином лівого бе- ал зібрано на вузькій прилісовій ділянці рега (східного) краю 100-метрової тера- 150х50 м та на лугу 100х100 м. Пункт 2 си протоки Дніпро-Десна. Має відмітку розташований на задернованій луговій 100 м над рівнем моря. Територія пам’ятки ділянці. засаджена лісом, площа не встановлена, З території поселення походять фраг- підйомний матеріал зібрано на прилісо- менти ліпних та ранньогончарних посу- вій ділянці 150х50 м. Шуршуванням вста- дин, що за характером орнаментації та новлено, що культурний шар представле- технологією виготовлення розпадають- ний у вигляді сірого супіску потужністю ся на декілька груп. Перша група (2 екз.) представлена фрагментами, один із ко- до 0,15 – 0,2 м. Матеріал представлений торих орнаментований горизонтальними уламками ліпних та гончарних посудин боріздками, з домішкою жорстви в тісті. та крем’яними відщепами [Моця, Шид- За цими ознаками група віднесена до се- ловський, Скороход, Казаков, 2011, с. 38]. реднього етапу сосницької культури піз- Невиразні ліпні фрагменти темно-сірого нього бронзового віку. випалу з домішкою піску у тісті віднесено Друга група виробів представлена як до пізнього бронзового – раннього заліз- орнаментованими, так і неорнаментова- ного віків. Гончарні посудини представ- ними стінками та вінцями ліпних посу- лені тонкостінними стінкою та шийкою дин. Орнаментація – вдавлення, пальцеві з ребром з внутрішньої поверхні, вкриті защипи з зовнішньої поверхні та «перли- димним лощенням. Ці вироби віднесені ни» з внутрішньої поверхні. Фрагменти до доби пізнього середньовіччя [Шидлов- посудин мають сірий, жовтий та корич- ський, Пічкур, Петраускас, Сорокун, 2012, невий випал. За характерними ознаками с. 10]. орнаментації та домішок у тісті, цю групу 14. Сувид ІІ виробів можливо віднести до милоград- Багатошарове поселення (доба піз- ської культури ранього залізного віку. ньої бронзи – ранній залізний вік, доба Хоч не виключено, що частина неорна- Київської Русі, пізнє середньовіччя).

226 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

Поселення відкрито розвідковими ний орнамент та канелюри по зовнішній роботами в 2010 р. Пам’ятку виявлено за поверхні, віднесене до доби пізнього се- 1,7 км на захід від північної частини с. Су- редньовіччя [Шидловський, Пічкур, Пе- вид. Поселення знаходиться на західній траускас, Сорокун, 2012]. частині 100-метрової тераси давньої про- 15. Сувид ІІІ токи Дніпро-Десна. Територія пам’ятки Багатошарове поселення (доба піз- засаджена лісом та межує з водовідвід- ньої бронзи – ранній залізний вік, доба ним каналом на сході. Встановлено, що Київської Русі). культурний шар являє собою сіро-корич- Поселення виявлено за 0,7 км на пів- невий супісок потужністю до 0,25 м, що денний схід від поселення Сувид ІІ, на частково похований під дюною. Пам’ятка цьому ж підвищенні. Тераса засаджена пошкоджена піщаними кар’єрами [Моця, молодим сосновим лісом під яким про- Шидловський, Скороход, Казаков, 2011]. ходить дорога у східному напрямку до З території пам’ятки зібрано фраг- с. Сувид [Моця, Шидловський, Скороход, менти ліпних та гончарних посудин. Не- Казаков, 2011]. Поселення простягається виразні фрагменти ліпної кераміки, що уздовж тераси на 350–400 м. мають темно-сірий випал з домішками З території поселення походять фраг- жорстви та шамоту у тісті, віднесено до менти керамічних виробів, представлені доби пізнього бронзового – раннього за- стінками ліпних та гончарних посудин. лізного віків. Фрагменти гончарних посу- Невиразні фрагменти ліпних горщиків з дин представлені тонкостінними стінка- домішками кварцу та шамоту в тісті (одне ми світло-сірого та рожевого випалу, одна з яких щільне та прогладжене по обох по- з яких має лінійний прокреслений орна- верхнях) віднесено до пізнього бронзово- мент, одним денцем (Рис. 136: 5) та вінцем го – раннього залізного віку. Фрагменти (Рис. 136: 2). Ці вироби віднесено до доби стінок гончарних посудин світло-сірого Київської Русі та пізнього середньовіччя. випалу віднесено до епохи Київської Русі Фрагмент вінця має лінійний прокресле- ХІ-ХІІІ ст. [Шидловський, Пічкур, Петраускас, Сорокун, 2012, с. 10]. 16. Сувид ІV Багатошарове поселення (не- оліт, доба бронзи, ранні слов’яни, пізнє середньовіччя). Виявлено в ході розвідок 2011 р. Пам’ятка розташовується в 500 м на захід від крайніх захід- ни хат основної частини села, від якого відмежована меліораційним каналом зі сходу; в 600 м на пів- нічний схід від траси Київ – Десна. Топографічно поселення займає східний край 100-метрової тераси давньої протоки Дніпро-Десна. Рис. 136. Середньовічні керамічні вироби з пам’яток З площі поселення походять Правобережжя: 1 – Сувид-Лиса Гора; 2-5 – Сувид ІІ; 6 – Сувид IV; 7-8 – фрагменти ліпної і гончарної кера- Жукин І; 9-10 – Воропаїв І. міки та крем’яний виріб. Останній

227 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

є одноплощадковим сплощеним нуклеу- У 1948 р. під час роботи експедиції сом з підготовленою ударною площадкою «Великий Київ» околиці села були об- та ребром по одній стороні. Негативи ско- стежені Ф.Б. Копиловим, виявлені 4 по- лів підпаралельні, не перевищують 1,2 см селення доби пізньої бронзи в ур. Піски по ширині. Нуклеус виготовлено з жовна (пункти 1 та 2), Буденській міст, острів кременю жовтавого кольору (житомир- Буда [Копылов, 1948/8, с. 3, щоденник, ський). За характером первинної оброб- с. 6-8]. Пізніше в околицях с. Боденьки ки, виріб можливо віднести до епохи виявлено три різночасових поселення, то- мезо-­неоліту. Неолітичною ж добою да- пографічно приурочених до 100-метрової тується фрагмент стінки ліпної посудини тераси правого берега давньої протоки світло-коричневого випалу з домішкою Дніпро-Десна та до першої надзаплавної піску в тісті. тераси р. Десна, а саме поселення брон- Друга група ліпної кераміки представ- зової доби Боденьки І, поселення пізньо- лена неорнаментованими фрагментами го бронзового – раннього залізного віків стінок коричневого випалу з додаванням Боденьки ІІ, та поселення доби бронзи зерен граніту та піску в тісті, а також він- Боденьки ІІІ [Моця, Шидловський, Ско- цем тонкостінної посудини, прикрашеної роход, Казаков, 2011]. ямкою. Ці вироби віднесені до сосницької 17. Боденьки, ур. Піски-1 культури пізнього бронзового віку. Поселення (доба бронзи). Третя група ліпної кераміки представ- Розташоване в 1 км на північ – північ- лена трьома фрагментами стінок з про- ний захід від села, на дюні у заплаві право- гладженими внутрішніми і зовнішніми го берега р. Десна. У 1948 р. Ф.Б.Копилов поверхнями та рожевим випалом з доміш- зібрав фрагменти ліпного посуду, в тому ками крупних зерен граніту та шамоту. Ця числі пізньої сосницької культури (лебе- група віднесена до доби ранніх слов’ян. дівського типу) [Копылов, 1948/8, с. 3, що- Кругова кераміка представлена фра- денник, с. 6-8]. гментами стінок тонкостінних посудин 18. Боденьки, ур. Піски-2 з використанням димного лощення по- Поселення (доба бронзи). верхні та фрагментом ручки з канелюрою Розташоване в 3 км на північ – пів- по зовнішній поверхні (Рис. 136: 6). Цей нічний захід від села, на високій дюні у керамічний комплекс датований добою заплаві правого берега р. Десна. У 1948 р. пізнього середньовіччя. Також виявлено Ф.Б. Копилов зібрав фрагменти ліпного один фрагмент керамічного шлаку. Куль- посуду в тому числі пізньої сосницької турний шар представлений у вигляді сі- культури (лебедівського типу). Знайдено рого супіску потужністю до 0,15 – 0,2 м також кілька фрагментів ліпної кераміки, [Шидловський, Пічкур, Петраускас, Со- орнаментованої подібно керамиці з Лисої рокун, 2012]. Гори під Лубнами [Копылов, 1948/8, с. 3, щоденник, с. 6-8]. С. БОДЕНЬКИ 19. Боденьки, ур. Буденський міст Згадуються в люстрації м. Остер та Поселення (доба бронзи). Остерського замка «Остр за держаніе Розташоване на північ - північний пана Константина Ратомского» 1552 р., в захід від села, на дюні у заплаві правого якості замкового села, а також в люстра- берега р. Десна. У 1948 р. Ф.Б. Копилов ції 1616 р «Староство Остерское» [Бузун, зібрав фрагменти ліпного посуду, в тому 2010, 76-77]. числі пізньої сосницької культури (лебе-

228 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

дівського типу) [Копылов, 1948/8, с. 3, що- 24. Боденьки IV денник, с. 6-8]. Багатошарове поселення (мезоліт, піз- 20. Боденьки, о. Буда ній бронзовий – ранній залізний вік, доба Поселення (доба бронзи). Київської Русі, пізнє середньовіччя). Розташоване серед болот на захід від Поселення розташовується на останці ур. Буденський міст, у заплаві правого мису борової піщаної тераси, засаджено- берега р. Десна. У 1948 р. Ф.Б. Копилов го соснами, в 1,2 км на північний захід від зібрав фрагменти ліпного посуду, в тому траси Київ-Десна. Ця ділянка з усіх боків числі пізньої сосницької культури (лебе- оточена системою меліоративних каналів і є найвищою точкою в окрузі (103 м над дівського типу) [Копылов, 1948/8, с. 3, що- рівнем моря). З площі 250х100 м (глибока денник, с. 6-8]. оранка під посадку молодих сосен) зібра- 21. Боденьки І но колекцію різночасових виробів. Поселення (доба бронзи). З площі пам’ятки зібрано 86 фрагмен- Поселення виявлено на півден- тів різночасових артефактів, представле- но-східній околиці с. Боденьки, де перша них фрагментами кераміки та виробами надзаплавна тераса найближче підходить з кременю. Останні налічують 5 фрагмен- до р. Десна. На сьогоднішній день на тери- тів, серед яких наявні як відходи виробни- торії поселення знаходиться сільське кла- цтва, так і вироби з вторинною обробкою. довище. Підйомний матеріал представ- Відходи виробництва представлені квар- лений невиразними дрібними уламками цитовим відщепом з безсистемним огра- стінок ліпного посуду епохи бронзи. ненням, використання якого можливе в 22. Боденьки ІІ якості скребка. Знаряддя праці представ- Поселення (доба пізньої бронзи – лені двома ретушованими відщепами, з раннього залізного віку). яких один – досить крупний виріб з плас- Поселення виявлено на високому під- кою ретушшю по обох краях спинки та не- вищенні розташованому за 0,7 км від за- регулярним ретушуванням черевця, ви- хідної околиці с. Боденьки. На захід від готовлений з жовтавого (житомирського) поселення розміщені приватні склади, а зі кременю. Інший виріб – мініатюрний пер- сходу під дорогою, що проходить від скла- винний відщеп з дрібним ретушуванням дів до села, знаходиться меліораційний країв. Найбільшої уваги заслуговує фраг- мент високої асиметричної трапеції ви- канал. Підвищення, на якому знаходиться готовленої альтернативним обрубуваль- пам’ятка, засаджене молодим сосняком. З ним ретушуванням країв повздовжнього поселення походять невиразні фрагменти відщепу з сірого кременю. Ретушуванням кераміки епохи бронзи та раннього заліз- утворено виїмки по краям трапеції. Ще ного віку. одним знаряддям є медіальна частина се- 23. Боденьки ІІІ редньоширокої повздовжньої пластини Поселення (доба бронзи). з світло-сірого кременю. По обох краях Поселення виявлено за 2 км на північ виробу наявне нерегулярне ретушування від північно-східної околиці с. Жукин, на як по черевцю, так і по спинці. На зламі північній окраїні великого озера. Воно дистальної частини простежуються нере- займає край берега озера де знайдено не- гулярні фасетки, що свідчить про можли- виразні дрібні фрагменти ліпної кераміки вість використання цього виробу також в епохи бронзи. якості трапеції.

229 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Характер первинної обробки, просте- хвилястим орнаментом (Рис. 137: 11-12). жений за негативами попередніх сколів За характером вінець та орнаментацією на виробах, свідчить про використання ця група виробів впевнено датується ран- одноплощадкових нуклеусів для зняття нім етапом Київської Русі Х-ХІ ст. крупних, переважно відщепових загото- Крім того, в колекції представлені вок. Досить недбала техніка первинної об- тонкостінні вінця, стінки та денця, що робки компенсувалась глибоким обрубу- віднесені до епохи пізнього середньовіччя вальним ретушуванням країв заготовок (Рис. 137: 13-18). для отримання мікролітичних знарядь. Такі технологічні особливості цілком ха- С. ЖУКИН рактерні для мезоліту лівобережжя Дні- с. Жукин згадується в люстрації пра, а саме для пам’яток пісочнорівської 1545 р., де віднесено до Остерського ста- культури Подесення (Пісочний Рів 1, 2, роства, а також в люстрації м. Остер та Гридасове, Городок тощо) та зимівників- Остерського староства «Остр за держанія ської культури Середнього Подніпров’я пана Константина Ратомского» 1552 р., в (Загай, Дніпровець, В’язівок 4), основу якості належного до Остерського замку мікронабору яких складають асиметричні [Бузун, 2010, с. 71-76]. та симетричні високі трапеції. Хронологія Перші археологічні розвідки поблизу пам’яток пісочнорівської культури при- с. Жукин пов’язані з розвідкою Чиртенка падає на бореал – ранній атлантикум в ме- 1925 р. в ур. Дубовиця [Копылов, 1948/8, жах 7900–7600 рр. тому [Залізняк, 2009, с. 58-60, 73-76, 94, 234-244]. За відсутності фрагментів неолітич- ної кераміки, крем’яний комплекс слід датувати мезолітичним часом. Фрагменти ліпних посудин з поселення представлені вінцями, стінками та денцями з домішками кварцу, шамоту та піску в тісті. Ці вироби попередньо датовані до- бою пізнього бронзового – ранньо- го залізного віків. За вінцями гор- щиків та мініатюрної посудини ча- стину матеріалів можливо віднес­ ти до милоградської культури. Наступна група керамічних виробів представлена фрагмен- тами гончарних посудин, серед яких наявні вінця, денця та стінки світло-рожевого та світло-сірого випалу. Вінця оформлені прями- ми, інколи плавними манжетами, часто з канелюрою по зовнішній поверхні (Рис. 137: 1-10). Стінки посудин прикрашені прокресле- Рис. 137. Боденьки IV. Фрагменти кругового посуду: ним горизонтальним лінійним та 1-12 – давньоруського часу; 13-18 – пізнього середньовіччя.

230 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

щоденник]. У 1948 р. під час роботи екс- ми 250х150 м, біля безіменного болота. педиції «Великий Київ» А.П. Савчуком, Пам’ятка виявлена Ф.Б. Копиловым та Ф.Б. Копиловим та О.Г. Шапошніковою О.Г. Шапошніковою під час роботи експе- були досліджені поселення доби бронзи диції «Великий Київ»; пізніше була обсте- в ур. Дубовиця, Олексин Верх, Путило- жена А.П. Савчуком [Одинцова, Харчен- во, Федосова Гора [Одинцова, Харченко, ко, 1948/8, опис, с. 25-26; Копилов, 1948/8, 1948/8; Березанская, 1972, с. 196]. Пізніше, щоденник, с. 5-6; Березанская, 1972, с. 196; поблизу с. Жукин було виявлено випадко- Шендрик, 1977, с. 53]. Серед знахідок – ві знахідки ювелірних прикрас, пов’язані уламки ліпного посуду, крем’яна плас- з пізньозарубинецькими старожитностя- тина. Частина кераміки орнаментована ми, що дало підстави стверджувати про боріздками та відноситься до сосницької наявність тілопального могильника в око- культури доби пізньої бронзи. лицях села [Корзухина, 1978, с. 71; Терпи- 27. Жукин, ур. Путілово ловський, 2004, с. 140]. Поселення (доба бронзи). Розвідками 2010-2011 рр. було вияв- Розташоване в ур. Путілово біля бо- лено п’ять різночасових пам’яток в околи- лота Продирка, на відстані біля 2 км на цях с. Жукин та між селами Жукин - Воро- північний захід від ур. Федосова Гора, паїв, пов’язаних з боровою терасою Дес- в заплаві р. Десна. Виявлене в 1948 р. ни та дюнними підвищеннями заплави, а Ф.Б. Копиловым та О.Г. Шапошніковою. саме: поселення доби Київської Русі Жу- Обстежувалося А.П. Савчуком. Знайдені кин ІІ, поселення доби бронзи та пізнього крем’яні відщепи, пластини, уламки ліп- середньовіччя Жукин ІІІ, поселення доби ного посуду, орнаментовані боріздками, бронзи Воропаїв І-ІІ та поселення доби наліпним валиком, наскрізними отво- бронзи Пирново І [Моця, Шидловський, рами під вінцями, наколами, перлинами Скороход, Казаков, 2011]. [Одинцова, Харченко, 1948/8, опис, с. 25- 25. Жукин, ур. Дубовиця 26; Копилов, 1948/8, щоденник, с. 5-6; Бе- Багатошарове поселення (неоліт, доба резанская, 1972, с. 196; Шендрик, 1977, бронзи, ранній залізний вік). с. 53]. Один фрагмент посудини, орнамен- Пам’ятку відкрито в 1925 р. розвід- тований відбитком шнура, відноситься кою Чиртенка. Знайдені уламки ліпного до середньодніпровської культури. Інші посуду, прикрашеного вірьовочкою та уламки кераміки можливо віднести до перлинами. Матеріали зберігаються в Ос- середнього та пізнього етапів сосницької терському краєзнавчому музеї [Копылов, культури доби пізньої бронзи. 1948/8, щоденник, с. 9; Шендрик, 1977, 28. Жукин, ур. Федосова Гора с. 53]. Згідно опису, кераміку можливо Поселення (доба бронзи). віднести до середньодніпровської, сос­ Розташоване на північ – північний ницької та милоградської культур. захід від кутка Олексин, за Олексиним 26. Жукин, ур. Олексин Верх озером. На східному краю видува над бе- Багатошарове поселення (нео- зіменним болотом знайдені уламки ліп- літ, доба бронзи, ранній залізний вік, ного посуду, кілька крем’яних відщепів. раньослов’янський період, період пізньо- Виявлено в 1948 р. Ф.Б. Копиловым та го середньовіччя). О.Г. Шапошніковою; пізніше обстежува- Розташоване в кілометрі на північний лося А.П. Савчуком [Одинцова, Харчен- захід від кутка Олексин. Залишки куль- ко, 1948/8, опис, с. 25-26; Копилов, 1948/8, турного шару виявлені на дюні розміра- щоденник, с. 5-6; Шендрик, 1977, с. 53].

231 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

29. Жукин, ур. Тужилово Виявлено за 1,5 км на захід від околи- Багатошарове поселення (доба брон- ці с. Жукин, на краю тераси, де проходить зи, раньослов’янський період, період піз- лісова дорога з с. Жукин до с. Воропаїв. нього середньовіччя). Тут було виявлено декілька фрагментів Розташоване за 2 км від села. Знайдені кругової кераміки давньоруського часу. уламки ліпного посуду доби пізньої брон- 32. Жукин ІІІ зи та слов’янського періоду. Трапляються Багатошарове поселення (доба брон- матеріали XV-XVII ст. [Шендрик, 1977, зи, пізнє середньовіччя). с. 53]. Поселення виявлено за 1 км від захід- 30. Жукин І ної околиці с. Жукин, на підвищенні, що Багатошарове поселення (доба брон- з трьох боків оточене заболоченою запла- зи, доба Київської Русі). вою Десни. На поселенні виявлено неви- Виявлено розвідковими роботами разні фрагменти ліпної кераміки епохи 2011 р. Пам’ятка виявлена на Пн-Зх від бронзи та гончарної ХVIII ст. краю села на луговій ділянці, що обмеже- на зі Сх невеликим пересохлим каналом, С. ВОРОПАЇВ поруч з ґрунтовою дорогою, що веде на У 1948 р. під час роботи експедиції с. Боденьки, на схід. Топографічно, займає «Великий Київ» Ф.Б. Копиловим було край 100-метрової тераси правого берега виявлено поселення доби пізньої бронзи Десни. Площа не встановлена, підйомний біля болота Батич [Копилов, 1948/8, що- матеріал зібрано на ділянці 100х50 м. Те- денник, с. 1]. У складі цієї ж експедиції риторія пам’ятки не ореться і починає ви- В. Дяденком було відкрито залишки тіло- користовуватися місцевим населенням як пального могильника сосницької культу- сміттєзвалище. ри [Березанская, 1972, с. 68, 198]. Розвід- З площі поселення зібрано незначну ками 2010-2011 рр. біля села були зафіксо- кількість фрагментів ліпної та гончарної вані залишки двух поселень доби бронзи. кераміки. Серед ліпних виробів – фраг- 33. Воропаїв, болото Батич мент потовщеного вінця тюльпановид- Поселення (доба бронзи). ної посудини із ямочним орнаментом та Розташоване біля болота Батич на пів- фрагмент стінки ліпної посудини світ- ніч від села. У 1948 р. Ф.Б. Копиловим тут ло-коричневого випалу. Обидва вироби з було зібрано декілька фрагментів посуду домішками шамоту та жорстви у тісті. За із домішкою кварца в тісті, частина яких характером виготовлення та форми вінця, була орнаментована боріздками [Одинцо- матеріали віднесені до середнього етапу ва, Харченко, 1948/8, опис, с. 26; Копилов, сосницької культури пізнього бронзового 1948/8, щоденник, с. 1]. Кераміка може віку. бути віднесена до сосницької культури Друга група керамічних виробів пред- доби пізньої бронзи. ставлена вінцями, стінками та денцями 34. Воропаїв - могильник гончарної кераміки світло-сірого та ро- Могильник (доба бронзи). жевого випалу. За характером вінець – за- Розташований в 2 км на схiд вiд села країна з внутрішньої поверхні – цю групу на пiдвищенiй дiлянцi лiвого берега ста- слід віднести до матеріалів доби Київської рицi Днiпра. Під час роботи експедиції Русі ХІ – ХІІІ ст. «Великий Київ» В. Дяденко на розвiяних 31. Жукин ІІ пiсках виявив кiлька скупчень кальцiно- Поселення (доба Київської Русі). ваних кiсток в супроводi уламкiв керамiки

232 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

сосницької культури [Березанская, 1972, речно розташовуються залишки археоло- с. 68, 198; 1982, с. 51]. гічних пам’яток. 35. Воропаїв І Поселення (доба бронзи). С. ВИЩА ДУБЕЧНЯ Поселення виявлено на підвищеній 38. Вища Дубечня І ділянці в заплаві р. Десна, в кілометрі на Поселення (пізнє середньовіччя). схід від с. Воропаїв, та за 200 м від траси Поселення виявлено між селами Вища від м. Чернгігова до м. Києва. Шурфуван- і Нижча Дубечні, за 1,3 км на північний ням виявлено кераміку епохи бронзи. В схід від південної околиці останнього, та шурфі простежено шар оранки у вигляді за 0,4 км на схід від траси Київ - Чернігів, сірого супіску (потужність до 0,3 м), під на краю тераси стариці р. Десна. На міс- яким залягав прошарок світло-сірого су- ці вирубки соснового лісу, яким засадже- піску з вугликами (потужність до 0,1 м). З на територія тераси, виявлено кераміку цього шару походить керамічний матеріал ХVII–XVIII ст. Не виключено, що на цьо- сосницької культури епохи бронзи. му місці у козацькі часи знаходилося село. 36. Воропаїв ІІ Поселення (доба бронзи). С. НИЖЧА ДУБЕЧНЯ Поселення виявлено за 1 км на північ- Попередніми дослідженнями між се- ний схід від с. Воропаїв, в заплаві р. Десна, лами Вища та Нижча Дубечня та навколо за 0,6 км на захід від її сучасного русла, що останнього виявлено низку різночасових повертає у східному напрямку. На значній пам’яток, пов’язаних з боровою терасою площі підвищення виявлено уламки ліп- та дюнними підвищеннями заплави пра- ного посуду сосницької культури епохи вого берега Десни. Так, низку пам’яток ви- бронзи. явлено експедицією ІА АН УРСР «Вели- кий Київ» в 1947-1948 рр. під час розвідок С. ПИРНОВО С.М. Одинцової та О.Г. Шапошнікової – багатошарові поселення (неоліт, пізній 37. Пирново І бронзовий – ранній залізний віки) Нижня Поселення (доба бронзи). Дубечня - ур. Печі та Новосілки - ур. Кри- Поселення виявлено за 1 км від пів- ниця [Копилов, Одинцова, Шапошникова, нічно-західної околиці с. Пирново, на ді- 1952, с. 88, 92; Шапошнікова, 1953, c 141; лянці яка розорюється місцевими жите- Березанская, 1972, с. 107; Максимов, Пе- лями під городи. Поселення розміщене на тровская, 2008, с. 61]. Частина пам’яток підвищенні в заплаві р. Десна за 0,9 км на відома за списками до Зводу пам’яток іс- північ від сучасного русла. Шурфуванням торії та культури Київської області: бага- виявлено невиразні дрібні уламки керамі- тошарове поселення (доба бронзи, доба ки ліпного посуду епохи бронзи. Київської Русі) Нижча Дубечня - ур. Вер- Східна ділянка с. Пирново підходить шина, багатошарове поселення (енеоліт, майже в притул до сучасного русла р. Дес- доба бронзи, пізнє середньовіччя) Нижча ни і являє собою високий і широкий (до Дубечня - ур. Погон, поселення доби брон- 400 м) мис, що видається до р. Десни. На зи Новосілки ІІ, багатошарові поселення сьогоднішній день, територія мису майже (неоліт, енеоліт, доба бронзи, ранній за- повністю забудована, що не дало змоги лізний вік, доба Київської Русі) Новосіл- виявити залишки культурного шару. Хоча ки - ур. Луковиця І, ІІ. Розвідковими робо- на території східної ділянки села безпе- тами 2010 р. виявлено низку різночасових

233 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

пам’яток, а саме: багатошарове поселення З площі 200х150 м зібрано підйомний (доба бронзи, доба ранніх слов’ян, доба матеріал у вигляді крем’яних, кераміч- Київської Русі) Нижча Дубечня, поселен- них та скляних виробів. Крем’яні вироби ня доби бронзи Новосілки І [Моця, Шид- представлені первинним відщепом тем- ловський, Скороход, Казаков, 2011]. но-сірого з білястими включеннями кре- 39. Нижня Дубечня, ур. Богунове меню та з «митою» вапняковою кіркою. Поселення (доба бронзи). Фрагменти ліпних посудин з домішками Розташоване на захід від села біля лісу. піску, шамоту, дрібнозернистого кварцу Пам’ятка виявлена у 1948 р. С.М. Один- та органіки в тісті представлені стінками, цовою та О.Г. Шапошніковою. Знахідки: одна з яких має просвердлений отвір – фрагменти посуди тшинецького типу із сліди ремонту – та ангобовану поверхню. бороздчатим орнаментом; крем’яні від- Інші фрагменти несуть гребінчасті розчо- щеп та скребок на пластині [Одинцова, си поверхонь. Крем’яний виріб та ліпна кераміка відносяться до неолітичної доби. Харченко, 1948/8]. Крім того, з площі підвищення похо- 40. Нижня Дубечня, ур. Вершина дить фрагмент тонкостінного скляного Багатошарове поселення (доба брон- виробу (пізнє середньовіччя?). зи, доба Київської Русі). 42. Нижня Дубечня, ур. Гусениця. Поселення знаходиться на південний Поселення (доба бронзи). схід від с. Нижня Дубечня, на узвищі те- Розташоване в кілометрі від ур. Кри- раси в ур. Вершина. Поселення відоме за ниця (с. Новосілки-на-Десні) та в 2 км анотованими списками до Зводу пам’я- від с. Нижня Дубечня, за лугом, який тяг- ток історії та культури Київської області. неться від ур. Гусениця на північ. Займає Датується поселення епохою бронзи та край надлугової пісчаної тераси. Пам’ят- ХІІ ст. ка виявлена у 1948 р. С.М. Одинцовою 41. Нижча Дубечня, ур. Волуйське та О.Г. Шапошніковою. На порівняно не- Стоянка (неоліт), поселення (доба піз- великій площі зібрані фрагменти грубої нього середньовіччя) сіро- та червоноглиняної кераміки. Один Пам’ятка відкрита дослідженнями фрагмент орнаментований боріздками та 2011 р. Розташовується на північний за- може бути віднесений до сосницької куль- хід від крайніх хат Пн-Зх околиці села, в тури. Серед індивідуальних знахідок – мі- 2 км на схід від траси Київ – Десна. То- ніатюрне кремневе вістря стріли [Один- пографічно, пов’язане з підвищенням в цова, Харченко, 1948/8]. руслі давньої протоки Дніпро – Десна, в 43. Нижня Дубечня, ур. Печі 500 м на північ від озера Волово. Терито- Поселення (неоліт, доба бронзи, ран- рія пам’ятки з півдня та заходу обмеже- ній залізний вік). на меліоративним каналом. Приблизно в Поселення знаходиться за півтора кі- 2 км на північ від іншої пам’ятки неолі- лометри на південний захід від с. Нижня ту-бронзи, розташованої на іншому бе- Дубечня в ур. Печі, на захід від ур. Гусени- резі протоки – Нижча Дубечня - ур.Печі. ця. Площа пам’ятки 30х50 м. Можливо, пам’ятки пов’язані з берегом Пам’ятка відкрита розвідковими ро- озера в межиріччі Дніпра та Десни, що ботами С.М. Одинцової та О.Г. Шапошні- мало значно більші розміри в давнину. кової в 1948 р. На одному з видувів дюнної Культурний шар представлений у вигляді групи, що півколом охоплює луг, знайдено сірого супіску потужністю до 0,15 – 0,2 м. кілька фрагментів кераміки неолітичного

234 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

часу [Шапошнікова, 1953, с. 141]. Основ- зліва від дороги на Нижню Дубечню. У на маса знахідок представлена значною 1948 р. Б.В. Копиловим було зібрано ве- кількістю фрагментів сіро- та червоногли- лику кількість товстостінної кераміки з няної кераміки з домішкою зерен кварцу. домішкою дуже крупної жорстви. Знайде- Виявлені фрагменти вінець більш тон- ний також крем’яний скребок на пластині костінного посуду з насічками по валику [Одинцова, Харченко, 1948/8; Копилов, та з боріздками. Серед орнаментальних 1948/8, щоденник, с. 1]. Кераміка може мотивів відмічені також нахилені насіч- бути віднесена до середнього або пізнього ки, комбінація боріздок з вузькими по- етапів сосницької культури доби пізньої довженими вдавленнями, відтягнуті на- бронзи. ліпні валики з насічками та защипами по 46. Нижня Дубечня І ним, ямки, що дають перлини зсередини Багатошарове поселення (доба брон- [Одинцова, Харченко, 1948/8, с. 12]. За на- зи, доба ранніх слов’ян, доба Київської веденими особливостями, кераміка може Русі). бути віднесена до культурного кола Ба- Поселення виявлено в кілометрі на бине, сосницької культури тшинецького південь від села на мису утвореному виги- культурного кола доби пізньої бронзи та ном краю тераси, що зайнятий будівлями до милоградської культури ранього заліз- ферми. На пошкодженнях культурного ного віку. шару піщаними кар’єрами та видувах, ви- 44. Нижня Дубечня, ур. Погон. явлено дрібні невиразні фрагменти ліп- Багатошарове поселення (енеоліт, ної кераміки епохи бронзи, слов’янського доба бронзи). часу та фрагменти кругового посуду дав- Поселення знаходиться за півтора кі- ньоруського часу. лометри на північ від с. Нижня Дубечня в ур. Погон. Довжина урочища 1,5-2 км. С. НОВОСІЛКИ Із заходу від нього знаходиться ліс, а зі 47. Новосілки, ур. Вовчиха сходу – ставок. Поселення (доба бронзи). У 1948 р. С.М. Одинцовою та О.Г. Ша- Розташоване в 3 км на північ від пошніковою знайдені декілька фрагмен- села (в сторону Нижчої Дубечні), спра- тів кераміки із домішкою зерен кварцу. ва від дороги з Новосілок, на ледь поміт- Одне вінце орнаментоване отворами під ному підвишенні серед поля. В 1948 р. краєм. В тому ж році пункт був огляну- С.М. Одинцовою та О.Г. Шапошніковою тий Б.В. Копиловим, який на всій довжині зібрано невелику кількість уламків сіро- урочища зібрав незначну кількість фраг- та червоноглиняної кераміки з домішкою ментів кераміки з великою домішкою зе- зерен кварц, орнаментовану боріздками, рен кварцу в тісті, червоного ззовні та відтягнутим валиком з вдавленнями, на- чорного зсередини кольору [Одинцова, скрізними проколами [Одинцова, Харчен- Харченко, 1948/8; Копылов, 1948/8, що- ко, 1948/8]. Кераміка може бути віднесена денник, с. 3]. За цими ознаками поселення до середнього та пізнього етапів сосниць- може бути віднесене до сосницької куль- кої культури. тури, зокрема до її пізнього етапу. 48. Новосілки, ур. Криниця 45. Нижня Дубечня, ур. Третяк. Багатошарове поселення (неоліт, доба Поселення (доба бронзи). бронзи). Розташоване на північ від села поряд Пам’ятка розташована в 2 км на пів- із Петришевим (або Буновим) болотом, ніч від ур. Вовчиха, в 5 км на північ від

235 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

села, на лівому березі струмка Луковці, селення складає 150 х 200 м і датується до- на краю пологої надзаплавної тераси. В бою бронзи та ХІ – ХІІІ ст. 1948 р. С.М. Одинцовою та О.Г. Шапошні- 51. Новосілки, ур. Майдан ковою було знайдено багато уламків сіро- Поселення (доба бронзи). та червоноглиняної кераміки з боріздка- Розташоване дещо північніше ур. Вов- ми, валиком, відтягнутим валиком з на- чиха. Виявлене в 1948 р. С.М. Одинцовою колами, нахиленими насічками, трикут- та О.Г. Шапошніковою. Маленьке, пра- но-накольчастим орнаментом, гребінкою, вильної форми піщане підвищення було вірьовочкою. Знайдено також крем’яний прийняте С.М. Одинцовою за курганчик. скребок та уламок пластини. Пам’ятка об- Підвищення розорювалось, вершина була стежувалось також А.П. Савчуком [Один- задернована. В північно-східній частині цова, Харченко, 1948/8; Березанская, 1972, виявилась розрита площадка, на якій зі- с. 197; Шендрик, 1977, с. 55]. брано дрібні фрагменти червоноглиняної Серед ліпної кераміки виявлено фраг- кераміки без орнамента, подібні знайде- мент з коричневою поверхнею, чорного ним в ур. Вовчиха. В тому ж році Б.Ф.Ко- кольору на зламі, з рослинною домішкою пилов зібрав фрагменти посуду та крем’я- в тісті, орнаментований відтисками три- ний відщеп [Одинцова, Харченко, 1948/8, кутних обрисів. Дослідниками віднесено щоденник, с. 16; Копылов, 1948/8, щоден- цю кераміку до доби неоліту [Шапошні- ник, с. 6]. Пам’ятка може бути віднесена кова, 1953, с. 141]. Більша частина фраг- до сосницької культури доби бронзи. ментів посуду може бути датована добою 52. Новосілки, ур. Окрема дюна бронзи та віднесена до середньодніпров- Поселення (доба бронзи). ської та сосницької культур. Розташоване в 400 м від села у за- плаві правого берега Десни. Досліджено 49. Новосілки, Луковиця І О.Г. Шапошніковою та А.П. Савчуком під Багатошарове поселення (неоліт, час роботи експедиції «Великий Київ». енео­літ, доба бронзи, ранній залізний вік). Знайдені уламки ліпного посуду сосниць- Відоме за анотованими списками до кої культури [Савчук, 1951/8; Березан- Зводу пам’яток історії та культури Ки- ская, 1972, с. 44, 197, рис. 11; Шендрик, ївської області де вказано, що поселення 1977, с. 55]. знаходиться за 3 км на північ від села Но- восілки, за 0,1 км на північний захід від 53. Новосілки, ур. Старе Селище Поселення (доба бронзи – ранній за- стариці р. Десни – озера Луковиця. Посе- лізний вік). лення датується добою неоліту, енеоліту, Розташоване на східній околиці села. добою бронзи та раннього залізного віку. Раніше тут розташовувалося село, яке 50. Новосілки, Луковиця ІІ потім з’єдналося з с. Новосілки. Знаходи- Багатошарове поселення (доба брон- лось на дюні у заплаві правого берега Дес- зи, доба Київської Русі). ни, в 150 м від сучасного русла. Розміри Відоме за анотованими списками до дюни 200х150 м. Поверхня розорюється. Зводу пам’яток історії та культури Ки- В 1948 р. С.М. Одинцовою та О.Г. Шапош- ївської області де вказано, що поселення ніковою були знайдені фрагменти товсто- знаходиться за 2,5 км на північний захід стінної посудини чорної глини, фрагмент від с. Новосілки, на невисокому останці вінця з перлиною [Одинцова, Харченко, надзаплавної тераси, на південний захід 1948/8, с.10; Березанская, 1972, с. 44, 197, від озера (стариці) Луковиця. Площа по- рис. 11; Шендрик, 1977, с. 55]. Кераміка

236 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

може бути віднесена до пізньої сосниць- 56. Хотянівка, оз. Дальній Глядень кої або милоградської культур. Багатошарове поселення (доба брон- 54. Новосілки І зи, ранній залізний вік). Поселення (доба бронзи). Поселення знаходиться на відстані Поселення виявлено в кілометрі на півтора кілометри на захід від села, у 150 м північ від с. Новосілки, на терасі правого від східного берега оз. Дальній Глядень, на берега р. Десна, на ділянці між територією високій (до 5 м) дюні. Поверхня пам’ят- бази відпочинку «Радуга» та південною ки задернована, південно-східний схил ділянкою дачного масиву, що дотикаєть- вивіюється. Поселення обстежене експе- ся до села. На поруйнованому схилі краю диціями Інституту археології АН УРСР тераси виявлено дрібні уламки кераміки в 1948 та 1985 рр. [Копилов, Одинцова, епохи бронзи. Шапошнікова, 1952, с. 86-87; Максимов, Петровская, 2008, с. 61]. Зібрані фрагмен- 55. Новосілки ІІ ти кераміки сосницької та милоградської Поселення (доба бронзи). культур, крем’яні відщепи, вістря стріли з Відоме за анотованими списками до двосторонньою ретушшю, бронзовий на- Зводу пам’яток історії та культури Київ- конечник стріли V ст. до н.е. ської області, де вказано, що поселення 57. Хотянівка, ур. Кут розташоване на дюнному підвищенні за- Багатошарове поселення (неоліт, доба плави р. Десна, навпроти села. Поселення бронзи, ранній залізний вік). продатоване епохою бронзи і має площу Поселення знаходилось на північ- 150 х 200 м. но-західній околиці с. Хотянівка в ур. Кут. Займає піщану дюну з схилом до заболоче- С. ХОТЯНІВКА них лук. Пам’ятка мала площу 150 х 80 м. У 1948-1951 рр. під час роботи експе- Відкрите в 1948 р. розвідкою С.М. Один- диції «Великий Київ» С.М. Одницовою, цової та О.Г. Шапошнікової [Одинцова, О.Г. Шапошніковою, А.П. Савчуком були Харченко, 1948/8]. В 1950 р. обстежене виявлені пам’ятки доби бронзи в ур. Кут, Дубечанським загоном експедиції під ке- Мормонське, Пастка, Піщане [Одинцова, рівництвом Г.Т. Тітенко (Ковпаненко), а в Харченко, 1948/8; Березанская, 1972, с. 28, 1951 р. – А.П. Савчуком [Савчук, 1951/8г; 68, 197; Бондарь, 1974, с. 112]. У 1966 р. Бондарь, 1974, с. 111-112]. на березі Десни, неподалік від пристані В видувах на території поселення знайдено стародавній човен та дослідже- було виявлено багато дрібних фрагмен- но могильник зарубинецької культури, а тів ліпної кераміки доби неоліту з чер- також поховання та поселення милоград- вонуватою внутрішньою та зовнішньою ської культури [Максимов, 1967, с. 159- поверхнею, глина з рослинною домішкою 160; 1972, с. 25; Шендрик, 1977, с. 57; Мак- і піском, іноді з зернами кривавика. По- симов, Петровская, 2008, с. 60]. У 1980 р. суд орнаментований гребінцевими від- біля села проводила розвідкові роботи тисками і насічками, виконаними кінцем експедиція «Славутич» [Телегин, Терпи- черепашки [Шапошнікова, 1953, с. 141]. ловский, 1980/18, с. 24]. Під час розвідок Декілька фрагментів посуду відносять- 2010-2011 рр. значну частину виявлених ся до середньодніпровської культури раніше пам’яток локалізувати не вдалось, шнурової кераміки [Бондарь, 1974, с. 112]. так як територія навколо села знаходиться Знайдено значну кількість фрагментів ке- під сучасною забудовою. раміки доби бронзи та ранього залізного

237 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

віку, орнаментованої боріздками, ямка- 60. Хотянівка, ур. Піщане ми та перлинами [Одинцова, Харченко, Могильник (доба бронзи). 1948/8]. Ця кераміка може бути віднесена Пам’ятка розташована на північ- до сосницької та милоградської культур но-східній околиці села. Займає схил пі- [Березанская, 1972, с. 197; Максимов, Пе- щаної тераси, на якій розташоване село, тровская, 2008, с. 61]. на східному березі невеликого оз. Мор- 58. Хотянівка, оз. Мормонське монського (одного із багатьох на лугу). У Поселення (доба бронзи). 1948 р. С.М. Одинцової та О.Г. Шапош- Поселення знаходиться за 2,5 км на ніковою, а пізніше – А.П. Савчуком, тут північний схід від с. Хотянівка, на схід- було знайдено велику кількість кераміки ному березі озера Мормонське. Займає сосницькї культури, а також кальцинова- піщане підвищення, витягнуте з північ- ні людські кістки та перепалені крем’яні ного заходу на південний схід на 200 м. В вироби (скребки, ножеподібні пластини, 1948 р. А.П. Савчуком тут були проведе- відщепи) [Одинцова, Харченко, 1948/8; ні невеликі розкопки. У 1958 р. пам’ятка Березанская, 1972, c. 68, 197]. була обстежена С.С. Березанською. Згід- 61. Хотянівка, Пристань І но повідомлення А.П. Савчука, тут було Поселення (доба бронзи, ранній за- виявлене заглиблене житло сосницької лізний вік); могильник (зарубинецька культури розмірами 4х5 м. Керамічний культура). комплекс поселення представлений тюль- Пам’ятка розташована в південно-­ паноподібними посудинами та горщика- східній частині села, в 50-100 м вище за ми із перлинами під вінцями. На поселен- течією від пристані. Поселення займає ні знайдено також зернотерку та декілька східну частину невисокого (3,5 м) пагорба розтиральників, значну кількість скребків у заплаві правого берега Десни. та декілька ножеподібних пластин [Бере- Поселення досліджене у 1966 р. занская, 1972, с. 28, 197]. За керамічним Є.В. Максимовим. На площі близько 1 га комплексом поселення може бути відне- зібраний підйомний матеріал – уламки сене до середнього та пізнього етапів со- горщиків милоградської культури, орна- сницької культури. ментовані під вінцями «перлинами». В 59. Хотянівка, ур. Пастка південній частині селища, на березі стари- Багатошарове поселення (доба ці р. Десна виявлений залізоплавильний бронзи). горн колосникового типу, подібний до Розташоване в 100 м від села, на дюні горнів з Лютіжа [Максимов, Петровская, серед заплави. В монографії С.С. Березан- 2008, с. 60]. ської урочище названо «Пасіка» [Березан- В 1980 р. пам’ятка була обстежена екс- ская, 1972, с. 197], в монографії М.М. Бон- педицією «Славутич». В розмиві берега даря – «Коло Пастки». На наш погляд, зібрані уламки ліпного посуду [Телегин, річ йде про один пункт, назву якого було Терпиловский, 1980/18, с. 24]. невірно прочитано, так як посилання Західна та центральна частина під- йдуть на одні й ті ж польові досліджен- вищення зайнята могильником заруби- ня С.М. Одинцової, О.Г. Шапошнікової та нецької культури, неподалік від якого А.П. Савчука у складі експедиції «Великий на березі Десни досліджений давній чо- Київ». В видмах на поселенні знайдені не- вен-однодеревка [Максимов, 1967, с. 159- чисельні уламки посуду середньодніпров- 160; 1972, с. 25; Шендрик, 1977, с. 57; Мак- ської та сосницької культур. симов, Петровская, 2008, с. 60].

238 ПАМ’ЯТКИ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

62. Хотянівка, Пристань ІІ С. ОСЕЩИНА Поселення (доба бронзи – ранній за- У 1948-1951 рр. під час роботи експе- лізний вік). диції «Великий Київ» Інституту археології Пам’ятка розташована на правому бе- АН УРСР С.М. Одницовою, О.Г. Шапош- резі Десни, в 250-300 м вище за течією від ніковою, А.П. Савчуком біля села були попереднього пункта. Відкрита в 1980 р. виявлені залишки 5 поселень доби брон- експедицією «Славутич». В розмиві бе- зи та ранього залізного віку в ур. Горби рега зібрані уламки ліпного посуду, гли- у кладовища, Діброва, Обирки, Перевал, няне прясельце [Телегин, Терпиловский, Скользьке. 1980/18, с. 24]. 65. Осещина, ур. Горби у кладовища 63. Хотянівка, ур. Чапколієвка Поселення (доба бронзи). Поселення (доба Київської Русі). Розташоване на північно-західній Знаходиться на північно-східній око- околиці села, на високій піщаній дюні не- лиці с. Хотянівка, в ур. Чапколієвка, в подалік від кладовища. Пам’ятка виявле- заплаві р. Десни (Рис. 2: 62). Поселення на в 1948 р. С.М. Одницовою та О.Г. Ша- датується ХІІ ст. На сьогоднішній день те- пошніковою. Знайдені 2 фрагмента черво- риторія поселення зайнята центром під- ноглиняної кераміки з дуже великою кіль- готовки МВС Київської обл. Площа посе- кістю зерен кварцу у домішці [Одинцова, лення 200 х 300 м. У 1984 р. під час роботи Харченко, 1948/8, щоденник, с. 7, опис, земснаряда, що вивернув на поверхню с. 7]. Посуд може бути віднесений до се- пласт грунту, тут було виявлено різнома- нітну кількість індивідуальних знахідок, реднього або пізнього етапів сосницької зокрема, хрестики, сережки, вістря стріл, культури. вогнива, монети пізнього часу тощо. Се- Ймовірно, саме ця пам’ятка згадана ред знахідок була знайдена і висла печат- у анотованому списку до Зводу пам’яток ка третьої четверті ХІ ст., що належала історії та культури Київської області де Ізяславу Ярославичу з надписом «Госпо- вказано, що поселення знаходиться на ди, поможи …». Місцевість де трапилися північно-західній околиці с. Осещина, за знахідки дослідники відносять до одні- 150 м на захід від лівого берега обводно- єї з територій Микільського монастиря го каналу Київ-ГЕС, в ур. Обирки. Площа ХІ ст. Ймовірно, що печатка з села Хотя- пам’ятки – 200х300 м. На сьогоднішній нівки мала засвідчити виданий Ізяславом день територія поселення забудована. Ярославичем Микільському монастирю 66. Осещина, ур. Діброва документ, що зберігся в його лівобереж- Поселення (доба бронзи). ній садибі [Брайчевський, Шумаков 1988, Розташоване в ур. Діброва, в 200 м с. 76 – 79]. нижче Циганського озера, на високому 64. Хотянівка І березі Дніпра. В 1951 р. С.М. Одинцова, Поселення (доба бронзи). О.Г. Шапошнікова та А.П. Савчук вияви- Знаходиться на східній околиці с. Хо- ли сліди поселення та зібрали в невеликій тянівка, на терасі р. Десни. Територія по- кількості кераміку середньодніпровської селення простягається уздовж тераси у культури. Серед знахідок – фрагменти північному напрямку на 100 м. На посе- вінець, прикрашених чотирма горизон- ленні виявлена кераміка епохи бронзи. На тальними рядами перевитої вірьовочки сьогоднішній день поселення знаходиться [Бондарь, 1974, с. 112, рис. 28:15; Шендрик, під забудовою. 1977, с. 55].

239 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

67. Осещина, ур. Обирки ній може бути віднесено до середнього Поселення (ранній залізний вік). етапу сосницької культури. Розташоване в 200 м від крайніх хат 69. Осещина, ур. Скользке південно-західної околиці села в ур. Обир­ Поселення (доба бронзи). ки. Поселення площею 100х60 м займає пі- Розташоване в ур. Скользько- щане дюноподібне всхолмлення у заплаві му, в 100 м від озера Обирки. В 1951 р. р. Дніпро, яке зараз є береговою лінією С.Н. Одинцова, О.Г. Шапошнікова та обводного каналу Київської ГЕС. Поверх- А.П. Савчук на піщаних видмах виявили ня поселення задернована. Обстежене на- фрагменти посуду сосницької культури прикінці 1940 – на початку 1950-х рр. екс- [Березанская, 1972, с. 197; Шендрик, 1977, педицією «Великий Київ». В окремих міс- с. 55]. цях вивітрених схилів пагорба, обернутих 70. Ольжичі до річки, простежений культурний шар Поселення (доба Київської Русі). потужністю до 0,3 м. На поселенні зібра- Останній пункт на правобережжі на кераміка милоградської культури IV- Десни, відомий за літописними даними VI ст. [Петровська, 1971, с. 11; Максимов, є поселення Ольжичі, що скоріше за все Петровская, 2008, с. 60]. Зараз поселення розташовувалось на захід від сучасно- знаходиться під забудовою. го с. Хотянівка, безпосередньо навпроти 68. Осещина, ур. Перевал Вишгорода. Засноване княгинею Ольгою Багатошарове поселення (неоліт, доба вже в середині Х ст. (947 р.) [Літопис Русь- бронзи). кий, 1989, с. 35; Сагайдак, 1999, с. 230]. У Розташоване на піщаній дюні за се- ХІІ ст. село входило у склад доменіальних лом, у напрямку до гирла Десни, біля пе- володінь київських князів, згадується у лі- реправи через струмок Перевал. Пам’ят- тописах під 1142, 1161 та 1183 рр. [Толоч- ка виявлена в 1948 р. С.М. Одницовою та ко, 1980, с. 117]. О.Г. Шапошніковою. Знайдено декілька Значна кількість даних свідчить, що фрагментів посуду, частина якого має зер- саме в районі Вишгорода була перепра- на кварца в тісті та прикрашена борозд- ва на лівий берег Дніпра. Таким чином, чатим орнаментом [Одинцова, Харченко, Ольжичі були стратегічним пунктом 1948/8, щоденник, с. 6, опис, с. 7]. Остан- контролю переправи на Лівобережжі.

240 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

Дослідження лівобережжя деснян- лення та могильники в урочищах Келійки, ського пониззя почалось з кін. ХІХ – Підбір’я, Лан поблизу с. Погреби. В 1960- поч. ХХ ст. Першими пам’ятками, що ви- 1970-х рр. дослідження на лівобережжі кликали увагу науковців були старожит- проводять Д.Я. Телегін та В.О. Круц. Під ності доби Київської Русі, а саме городи- час розвідок було відкрито ряд нових ще в Острі «Городець Остерський» з за- багатошарових поселень поблизу сіл За- лишками кам’яної Михайлівської церкви, зим’є, Рожівка [Телегин, Круц, 1965/1, що були описані М.А. Константиновичем с. 12-17]. В 1965-1966 р. В.О. Круцом про- [1896]. У 1906 р. М.О. Макаренко зро- ведені розкопки на поселеннях Євминка 1 бив детальний опис та замальовки фре- (ур. Узвоз) та Євминка 2 [Круц, 1965/1]. сок зі стін руїн церкви [Макаренко, 1916, Обстежено багатошарові поселення по- 1928]. В 20-х рр. цю пам’ятку досліджував близу с. Погреби (ур. Лан) та Рожни [Теле- В. Зуммер [Зуммер, 2011]. гин, Круц, Нужный, 1979/18; Титова, 1984, Важливою подією стало дослідження с. 91-97]. М.О. Макаренком в 1926-1926 рр. три- Дослідженнями 2010 р. на території пільського поселення Євминка 1 [Мака- лівобережжя Нижнього Подесення ви- ренко, 1926, с. 61-64; 1927, с. 84-86]. При явлено та досліджено низку різночасових проведенні експедиції «Великий Київ» у пам’яток, серед яких слід відзначити комп- 1947-1949 рр. було виявлено низку пам’я- лекси поблизу с. Крехаїв, багатошарові ток нео­літу – бронзового віку: Вовча Гора, поселення Літки І–VI, комплекс пам’яток Літки «Лиса Гора» [Копилов, Одинцова, на дюнних підвищеннях поблизу с. Рож- Шапошнікова, 1952, с. 85-98], Пухівка та ни (І–ХІ), встановлено місцезнаходження Вигурівщина [Шапошнікова, 1953, с. 138- пам’яток Рожівка І (енеоліт, доба пізньо- 147]. До 50-х років відноситься ретельне го середньовіччя), Рожівка ІІ (енеоліт) та вивчення пам’яток доби неоліту – ран- Рожівка ІІІ (доба бронзи, ранньослов’ян- нього залізного віку Нижнього Подесення ський час) [Моця, Шидловський, Скоро- В.Н. Канівцем, серед яких, зокрема, посе- ход, Казаков, 2011].

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОН

Смт. ОСТЕР Літописний Городок Остерський (в На території смт. Остер відомі пам’ят- межах смт. Остер). ки доби Київської Русі, серед яких слід Згідно з літописом, заснований Воло- назвати городище та посад давньорусь- димиром Мономахом у 1098 р. Згодом Го- родець успадкував один з його нащадків – кого «Городка Остерського» з рештками Юрій Долгорукий. апсиди Михайлівської церкви домонголь- Пам’ятка неодноразово оглядалась ського часу. археологами (А.Г. Розанов, В.А. Богусе- 71. Остер, Городець Остерський вич [1962], М.П. Кучера, В.О. Сухобоков, (Замок) (доба Київської Русі, пізнє Ю.Ю. Моргунов, В.М. Зоценко та ін.). Не- сердньовіччя) великі архітектурно-археологічні розко-

241 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

скляних сильнопатинованих браслетів, залізних предметів (Рис. 139: 4, 5). Таким чином, розвідувальні робо- ти показали, що незважаючи на значні пошкодження культурного шару Остер- ського замку, загалом ця пам’ятка архео- логії досить перспективна для майбутніх досліджень. 72. Юр’єва Божниця Рештки (апсида з вівтарною аркою) Михайлівської церкви ХІ ст. Розташовується на території городи- ща «Городок Остерський». Вперше згаду- ється у літописі під 1152 р., де вказано, що київський князь Ізяслав Мстиславич захо- пив і спалив «Городок Гюргев», що на той

Рис. 138. План Городця Остерського.

пки Михайлівської церкви в різні часи тут проводили М.А. Константинович та М.О. Макаренко. У 1987-1988 рр. експедиція Чернігівського історично- го музею під керівництвом А.Л. Каза- кова провела перші археологічні до- слідження [Казаков, 2012]. Остерське городище (Замок), що сьогодні має площу близько 0,7 га, розташоване на південій околиці су- часного міста, на правому корінному березі р. Остер (Рис. 138). З півночі, заходу та сходу його оточує великий посад, що має три лінії укріплень, що збереглись у вигляді валів. В різних частинах посаду вони різні за потуж- ністю. Загальна площа посаду близько 60 га. Вся ця територія має характерну назву «Старогородка». Потужність культурного шару становить близько 1,4 м. Загалом, він насичений глиняним гончарним посу- дом ХІІ – др. пол. ХІІІ ст., зустрічають- ся уламки як післямонгольського, так Рис. 139. Городець Остерський. Старгородка: і фрагменти козацької доби (Рис. 139, 1-2 – фрагменти керамічних виробів; 140). Окрім того, знайдено фрагменти 3 – залізний ключ; 4-5 – фрагменти скляних браслетів.

242 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

На сьогоднішній день арку закри- ває лише щит з дощок, архітектурні та розписні елементи церкви потерпають від руйнівної дії природних чинників, що ставить цю пам’ятку давньорусько- го мистецтва під загрозу знищення. 73. Остер ур. Цегельня Багатошарове поселення (пізній бронзовий – ранній залізний віки, пізнє середньовіччя). Топографічно пам’ятка розташова- на на мису першої надзаплавної тера- си, обмеженого похилою балкою зі Сх при впадінні рукава р. Остер в Десну. Місцева назва урочища – «Цегельня». Тераса складена піском та супіщаними гумусованими відкладами. Територія мису зайнята городами, розорюється. Матеріал зібрано з поверхні городів на площі 200х100 м. До епохи пізньої бронзи – ранньо- го залізного віку відносяться фрагмен- ти стінок ліпної кераміки щільного Рис. 140. Городець Остерський. Старгородка. тіста з домішками шамоту, жорстви та Фрагменти кругового посуду. органіки. Мають світло-рожевий три- шаровий випал. До епохи пізнього середньовіччя час належав суздальському князю Юрію відноситься основна частина виробів, Долгорукому, від чого згорів верх церкви, серед яких стінки, вінця та ручка посудин що був дерев’яним. Техніка мурування – (Рис. 141: 1-5). Кераміка кружальна, тон- ряди каміння, що чергуються з плінфою. костінна, без домішок. Серед стінок по- Більшість вчених вважає, що церква буду- судин наявний фрагмент вкритий зсере- валась одночасно з заснуванням Городка, дини поливою світло-зеленого кольору та і її слід вважати результатом будівничої димним лощенням ззовні. Вінця глечиків діяльності Володимира Мономаха часів відігнуті назовні, прямі. Також в колекції його переяславського князювання [Коре- наявний фрагмент ручки гончарної посу- нюк, 2012, с. 404]. До цього ж часу відно- дини, округлої в перерізі з канелюрою по сять і її фресковий розпис. Дослідженням руїн церкви та її роз- довжині (Рис. 141: 7). За характерними пису займались починаючи з кінця ХІХ ст. особливостями керамічного тіста та орна- [Константинович, 1896; Макаренко, 1916; ментації, пам’ятку можливо віднести до 1928; Зуммер, 2011]. В післявоєнний час XVII – XVIII ст. були проведені реставраційні роботи та 74. Остер, ур. Красна Гірка консервація фресок, що збереглися [Ко- Багатошарове поселення (ранній за- ренюк, 2012, с. 406-407]. лізний вік, пізнє середньовіччя).

243 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

нерівномірний, дво- та триша- ровий. Серед цієї категорії ви- робів наявні фрагменти стінок та вінця. Стінки посудин різ- няться за товщиною від досить грубих (1,1 см по товщині) до тонкостінних виробів (0,5 см). Одне вінце слабко профільова- не, відігнуте назовні, інше – та- кож слабковідігнуте, з прямим зрізом краю виробу. Невираз- ність фрагментів та відсутність орнаментації дещо утруднює визначення культурної належ- ності цього комплексу і доз- воляє датувати його в досить широких межах раннього за- лізного віку. Інший тип кераміки пред- Рис. 141. Фрагменти керамічних виробів доби пізнього середньовіччя: ставлений фрагментами гон- 1-5 – Остер-Цегельня; 2 – Красна Гірка. чарних тонкостінних виробів; тісто щільне, без домішок, ви- пал рівномірний. Наявні стін- Топографічно пам’ятка займає східну, ки та вінце покришки, яке з обох сторін найближчу до заплави Десни, частину дю- вкрите димним лощенням (Рис. 141: 2). За ноподібного, округлого в плані утворення такими ознаками цю категорію виробів першої надзаплавної тераси лівого берега слід віднести до доби пізнього середньо- Десни, що розташовується між м. Остер та віччя – XVI-XVIII ст. с. Поліське, в 180 м на Зх від траси Остер – Літки (місцева назва – «Красна Гірка»). С. ПОЛІСЬКЕ Висота утворення над рівнем тераси – На території с. Поліське відоме посе- 4-5 м. Грунт піщаний, слабкогумусований. лення трипільської культури. Поселення Територія підвищення зайнята дачни- розташовується в ур. Вовча Гора, що зна- ми наділами, пам’ятка частково зруйнова- ходиться в середині села. Пам’ятка відно- на будівлями дач та оранкою. В попередні ситься до софіївської локальної групи хро- роки на території поселення було прове- нологічного етапу трипільської культури дено шурфування загоном Чернігівської С ІІ [Копилов, Одинцова, Шапошнікова, інспекції з охорони пам’яток археології. 1952, с. 85-98; Круц, 1977, с. 13]. На жаль, Колекція виробів складається з фраг- експедицією 2010 р. виявити залишки ментів ліпних та гончарних посудин, ос- трипільського поселення не вдалось. Уро- новна частина яких представлена фраг­ чище Вовча Гора в даний момент частково ментами ліпних керамічних неорнамен- забудоване садибами, зайняте городами тованих виробів. Тісто з значними доміш- та частково кладовищем. Під час розвідки ками жорстви, кварцу та шамоту; випал виявлено дрібні фрагменти ліпної кера-

244 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

міки та фрагменти посуду доби пізнього Один край виробу сформовано пласким середньовіччя. ретушуванням, інший – дрібною напів- 75. С. Поліське І, ур. Савкин Куток стрімкою ретушшю, що виділяє «жальце» Багатошарове поселення (пізній бро- проколки. нзовий – ранній залізний віки, пізньо- До другої категорії керамічних виро- римський час, пізнє середньовіччя). бів відносяться стінки, вінце та один фраг- Поселення зафіксовано на західній мент придонної частини ліпних посудин околиці села, в урочищі «Савкин Куток», нерівномірного випалу з домішками ша- що розташовується в провулку в 100 м на моту. Характерною ознакою цих виробів є південь від північного краю села, в 350 м згладжування та лощення поверхні. Вінце на захід від траси Остер – Київ. досить тонкостінне, пряме. За характер- Топографічно пам’ятка розташова- ними особливостями ці керамічні виро- на на схилі першої надзаплавної тераси, би відносяться до пізньоримського часу що виходить у заплаву Десни. Частина (ІІІ – V ст. н.е.). пам’ятки зайнята городами села та про- Третя група представлена фрагмен- довжується в напрямку території, заго- тами гончарної кераміки, серед яких на- родженої під будівництво храму РПЦ МП, явні: вінце покришки, фрагмент денця на якій вирито штучне озеро. На жаль, на (Рис. 142: 1, 2), стінка миски вкрита корич- означену територію співробітникам екс- невою поливою зсередини та фрагмент педиції потрапити не вдалось, з огляду на кахлі з орнаментом, вкритий темно-зе- заборону з боку охорони та адміністрації леною поливою. Керамічні вироби тон- будівництва храму. Тому, дослідження костінні, без домішок, випал рівномірний. пам’ятки було обмежено обстеженням до- За особливостями виробів, комплекс слід ступної території та збиранням підйомно- датувати добою пізнього середньовіччя – го матеріалу з городів. до другої пол. ХІХ ст. Колекція виробів з поселення скла- 76. Поліське ІІ, ур. Вовча Гора дається з фрагментів керамічних виробів, Багатошарове поселення (пізній бро- одного крем’яного знаряддя та фрагмента нзовий – ранній залізний віки, пізнє трубчастої кістки ссавця. середньовіччя) Основна кількість керамічних виро- Пам’ятка розташовується на мису, бів належить фрагментам ліпної кераміки, утвореному схилом борової тераси з од- яка за характерними особливостями роз- ного боку та широкою балкою з іншого. падається на два виразних комплекси. До Знаходиться в північно-східній частині першого слід віднести ліпну товстостінну села, на Сх від траси Остер – Київ. Між кераміку нерівномірного випалу з доміш- трасою та пам’яткою розташовується ками дрібного шамоту, піску, жорстви та сільське кладовище. Підйомний матеріал органіки. Серед цього типу наявні неорна- зафіксований на городах села «за кладови- ментовані фрагменти стінок та одне вінце щем», а також на самому мису та в балці з розчленованим валиком. За характерни- на площі 90х100 м. Територія пам’ятки ча- ми особливостями комплекс слід віднести стково зай­нята городами, розорюється. до епохи пізнього бронзового – раннього Колекція виробів з поселення скла- злізного віку. Можливо, що до цього ж дається з фрагментів як ліпної, так і кру- часу відноситься і єдине крем’яне знаряд- жальної кераміки. Знахідки фрагментів дя – проколка на відщепі. Відщеп неприз- ліпної кераміки концентруються на ділян- матичний, ударна площадка – точкова. ці, що знаходиться на городах села, по-

245 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

близу кладовища, представлені виключно до пізньоримського часу і може належати неорнаментованими стінками посудин. до матеріалів черняхівської чи київської Випал нерівномірний, двошаровий; в ке- культур, в межах ІІІ – V ст. н.е. рамічному тісті значні домішки кварцу, 78. Поліське IV піску та шамоту. З огляду на невираз- Поселення (пізній бронзовий – ран- ність та нечисленність матеріалу, куль- ній залізний віки). турно-хронологічна атрибуція можлива в Поселення розташоване на мису ви- досить широких межах пізнього бронзо- сокої борової тераси лівого берега Десни. вого– раннього залізного віків. З обох боків мис обмежений глибокими До іншої категорії керамічних виро- ярами. Пам’ятка знаходиться в 500 м на Зх бів слід віднести три фрагменти гончарної від траси Остер – Київ та від крайніх хат кераміки, серед яких наявні одне денце та с. Поліське (перший мис тераси на південь два вінця посудин. Вироби тонкостінні, від села). На сучасному етапі територія випал рівномірний, тісто без домішок. Всі пам’ятки зайнята полем і розорюється. фрагменти мають димне лощення поверх- Колекція виробів з підйомного мате- ні. Обидва вінця слабко відігнуті назовні, ріалу, зібраного з поверхні складається з з виділеними «манжетами». Манжет од- ного вінця утворений двома канелюрами фрагментів керамічних виробів та заліз- зверху та знизу (Рис. 142: 6), інше – вкри- ного шлаку. Всі керамічні вироби явля- те коричневою поливою з внутрішньої ються фрагментами ліпних посудин. Ви- сторони (Рис. 142: 5). За характерними пал нерівномірний, від світло-рожевого особливостями виготовлення посуду, цю до чорного; серед домішок в тісті наявні категорію виробів слід віднести до доби шамот, жорства, кварц та пісок. Пам’ятка пізнього середньовіччя (XVII – пер. пол. датована пізнім бронзовим – раннім за- XVIII ст.). лізним віком. 77. Поліське ІІІ Місцезнаходження (пізньо- римський час). Топографічно місцезнахо- дження розташовано на верху високої борової тераси лівого берега Десни, на південному краю с. Поліське. В оранці на го- роді виявлено масивний фраг- мент товстостінної гончарної посудини. Подальші досліджен- ня підйомного матеріалу не дали. Випал стінки рівномірний. Тісто шарувате, з незначними домішками шамоту та кварцу, поверхня загладжена. За харак- терними ознаками, фрагмент стінки належить кухонній посу- дині (корчазі). Культурно-хро- Рис. 142. Фрагменти кругового посуду з с. Поліське: нологічно посудина відноситься 1-2 – Поліське-Савкин Куток; 3-6 – Поліське ІІ.

246 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

Фрагмент залізного шлаку відносить- ся до значно пізнішого часу і свідчить про наявність поблизу осередків виплавки за- лізної руди.

С. БЕРЕМИЦЬКЕ 79. Беремицьке І-ІІІ, ур. Кіріков Пісок Поселення (доба бронзи, доба Київ- ської Русі). Низка поселень відома на південній частині піщаного підвищення, на півден- но-західній околиці села, на мисоподібно- му виступі останця тераси лівого берега Десни. Пам’ятки відкриті і досліджені Рис. 143. Беремицьке. Курганний могильник. шурфуванням В.Г. Жаровим в 2007 р., та внесені до Реєстру нововиявлених пам’я- 81. Беремицьке – могильник ток під №№ 6544, 6545, 6516 (Наказ Управ- Курганна група (скіфський час). ління культури Чернігівської ОДА №203-а Топографічно група курганів розта- від 04.07.07). Площа поселень: Беремиць- шовується на найвищій ділянці остан- ке І – не менше 1,8 га, Беремицьке ІІ – не ця тераси лівого берега Десни, в північ- менше 7,2 га, Беремицьке ІІІ – не менше но-східній його частині. Пам’ятка розта- 5 га. шовується в північній частині села Бере- Всі три пам’ятки віднесені дослідни- мицьке і зайнята сільським кладовищем. ками до доби бронзи (2-1 тис. до н.е.), крім Група складається з п’яти курганів того, на поселенні Беремицьке І зафіксо- різної висоти та діаметру (Рис. 143). Кур- ган 1: Н=0,4 м, D=2,5 м; курган 2: Н=1,8 м, вані матеріали доби Київської Русі (ХІІ- D=14 м; курган 3: Н=1,5 м, D=9 м; кур- ХІІІ ст.). ган 4: Н=3,0 м, D=25 м; курган 5: Н=2,5 м, 80. Беремицьке IV D=25 м. Насипи курганів частково пошко- Поселення (доба бронзи – ранній за- джені виборкою ґрунту. Найбільш пошко- лізний вік). дженим виявився насип кургану 4, пів- Поселення розташоване на Пн-Сх денна та центральна частина якого зрита. околиці села, в 350 м від будівлі клубу. Судячи з значних розмірів насипів, Топографічно пам’ятка займає піщане кургани можливо віднести до скіфського підвищення (останець тераси) в заплаві часу. Десни, на якій розташоване село. Площа поселення не менше 1 га. С. ЄВМИНКА Пам’ятку виявлено в 2007 р. Г.В. Жа- Село згадується в Люстрації м. Остра ровим та внесено до Реєстру нововияв- та Остерського староства 1552 р. «Остр лених пам’яток під №6576 (Наказ Управ- за держанія пана Константина Ратомс- ління культури Чернігівської ОДА № 305 кого»: «Село Ельминка, человек 5, дають від 29.10.07 р.). Поселення датоване до- 105 грошей, сена возов полторанадцать» бою бронзи – раннім залізним віком на потребу Остерського замку [Бузун, (2-1 тис. до н.е. – 1 тис. н.е.). 2010, с. 76]. В Люстрації 1616 р. «Старо-

247 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ство Остерское» згадується: «На этих же варіюють між собою як за формою, так і за землях села, через теперешнего посессора розташуванням. (Вацлава Вельгоского) есть заселенное от За висотою та діаметром виділяють- нескольких лет местечко, названное Ял- ся три кургани, розташовані в півден- менки, в котором подымья есть 70. Только но-східній частині могильника, в напрям- повинностей не отдают никаких по при- ку підвищення плакору (Рис. 144: 28-29, чине свободы, которая им позволена до 31), округлі в плані, висотою 2,0 – 2,5 м, определенных лет.» [Бузун, 2010, с. 79-80]. діаметром 15 – 20 м. Можливо, що до цієї 82. Євминка – могильник групи відноситься насип № 26 (висотою Курганна група (скіфський час, доба 2 м), що сильно пошкоджений пізнішою Київської Русі). антропогенною діяльністю. Судячи з Топографічно пам’ятка знаходиться значних розмірів курганів, цю групу мож- на вододілі між корінною терасою берега ливо віднести до скіфського часу. Десни та зниженням цієї тераси на Схід Інший тип насипів концентрується до урочища Гладівщина та озера Орлов трьома «гніздами» в північно-західній та Круг. Могильник займає найвищу ділян- центральній частині могильника (Рис. 144: ку плакору між долиною 1-25, 27, 30). Насипи незначних розмірів, Десни та правою притокою річки Озеро (стариця Дес- ни) та має відмітку 125,9 м над рівнем моря. Курганні насипи зафіксовано безпо- середньо на краю тераси та простежені в південно-схід- ному напрямку в сторону найвищої ділянки плакору на відстані 530 м. На сьо- годнішній день територія могильника зайнята лісом, обмежена насипом траси з заходу, грунтовою дорогою з півдня та полем з північ- ного сходу і має загальну площу 220х300 м. В зв’язку з тим, що мо- гильник частково пошко- джений земельними ро- ботами та лісопосадкою, визначити точну кількість насипів виявилось доволі проблематичним. Зафік- совано та обміряно тільки частину найбільш збереже- них. Загалом обстежено 31 курганні насипи, що значно Рис. 144. Євминка-могильник. План курганної групи.

248 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

0,3-1,7 м висотою, 2,5-9,0 м діаметром, в М.О. Макаренко [Макаренко, 1926, с. 61- декількох випадках зустрічаються злиті 64; 1927, с. 84-86]. В 1965 р. досліджен- два кургани з двома вершинами (Рис. 144: ня поселення продовжені В.О. Круцом, 2, 8-9, 17). Планіграфічно, насипи утворю- яким розкопано заглиблене житло [Круц, ють три концентрації: північно-західну, 1965/1; Археологічні пам’ятки …, 1966, центральну та південну. Доволі цікавим є с. 438] – залишки землянки трипільсько- центральна концентрація з курганом №11 го часу розмірами 5,0х5,8 м. В заповненні у центрі (висотою 1,5 м) оточеним менши- знайдено фрагменти кераміки, антропо- ми за розмірами (Рис. 144: 10, 12-21) на- морфних статуеток, крем’яні, рогові та сипами на відстані 2,5-1,5 м. За формою кістяні знаряддя праці, стулки черепашок насипів, цей тип курганів слід віднести до Unio, кістки тварин. Ці розкопки дали доби Київської Русі. досліднику підстави віднести поселення Слід відзначити, що загалом, більша до пам’яток лукашівського типу трипіль- частина насипів має добру збереженість, ської культури [Круц, 1977, с. 10-13, 78- але частина курганів (Рис. 144: 9, 26) ча- 109]. Матеріали зберігаються у фондах стково пошкоджена вибіркою ґрунту, що НМІУ, Краєзнавчого музею м. Остер та пов’язано з пізнішими перекопами. Через Інституті археології НАН України. могильник проходить ґрунтова дорога; Пам’ятка внесена до Державного ре- також виявлено врізку в насип кургану єстру нерухомих пам’яток Ураїни Черні- №9 та ями підпрямокутної форми непо- гівської обл. під №4744 постановою КМУ далік кургану №12. Крім того, на терито- від 17. 11. 1980 р. (Додаток №4). Пам’ятка рії могильника виявлено насипи валопо- частково руйнується природними факто- дібної форми штучного походження, що рами через зсуви ґрунту на різкому краю сягають висоти до 2 м; на даний момент тераси. функціональне призначення цих земля- 84. Євминка 2 них конструкцій встановити важко. Поселення (енеоліт). 83. Євминка 1 Пам’ятка розташовується на мису бо- Поселення (енеоліт, доба бронзи). рової тераси лівого берега Десни, за 1,5 км Поселення розташовується справа від поселення Євминка 1, на північно-схід- від траси Остер – Київ, на мису корінної ній околиці села. Територія поселення об- борової тераси лівого берега Десни, що межена ярами і займає мис довжиною 160 переходить у плакор. Мис обмежений урі- та шириною близько 100 м. Місцева наз- зом тераси зі Сх, балкою та трасою з Пд-Зх ва – урочище «Стара Цегельня». та балкою з Пн. Тераса має відмітку 110 м Пам’ятка відкрита та обстежена над рівнем моря. Ширина мису в сягає у 1965 р. експедицією Д.Я. Телегіна та 180 м, довжина – близько 200 м. Пам’ятка В.О. Круца та визначена як поселення розташовується у 260 м на Пн-Сх від в’їз- пізньотрипільського часу [Телегин, Круц ду в с. Євминка з сторони Остра (урочище 1965/1, 41-47]. Пам’ятку віднесено до лу- «Узвіз»). кашівської локальної групи етапу СІІ три- Пам’ятка неодноразово досліджува- пільської культури [Телегин, Круц 1966/1, лась починаючи з початку ХХ ст. Перші 41-47; Круц 1977, 13, 78-109]. роботи проведені у 1908 р. К.А. Ставров- Поселення внесено до Державного ре- ським, продовжені дослідження в 1925 р. єстру нерухомих пам’яток Чернігівської А.Г. Розановим. В 1925-1926 рр. неве- обл. під №4744 постановою КМУ №551 від ликі розкопки на поселенні проводить 17. 11. 1980 р. (Додаток №4).

249 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

85. Євминка ІІІ Пам’ятка розташовується на мисо- Місцезнаходження (доба Київської подібному виступі першої надзаплавної Русі – пізнє середньовіччя (?). піщаної тераси, що здіймається на 1,5 м Розташоване на північній околиці над лівобережною заплавою Десни. Посе- с.Євминка, зліва від траси Остер – Київ. лення зафіксоване на Сх від траси Остер – В оранці на городах виявлено стінки гон- Київ, на Пн-Сх від крайніх хат с. Євминка, чарних посудин. Частина виробів має по- за західною околицею села; на Пд-Зх від ливу з внутрішньої поверхні. З причини рукава Десни «Озеро». Місцева назва ру- невиразності та нечисельності матеріалу кава – «Миреня». Підвищення з півночі пам’ятку можна датувати в межах давньо- та півдня оточене заболоченою заплавою, руського – пізньосередньовічного часу. територія пам’ятки частково розорюєть- 86. Євминка, ур. Купрійцеві Млини ся під огороди жителями села; зі слів міс- Поселення (доба бронзи). цевого населення на території пам’ятки Пам’ятка розташовується за 0,8 км на проводились роботи з металодетектором Пн-Зх від села, на підвищенні в лівобе- невідомими особами. режній заплаві р. Десна, при злитті при- Поселення виявлено в 2007 р. Г.В. Жа- токи з рукавом Десни «Озеро», в урочищі ровим, яким складено облікову картку. Купрійцеві Млини. Площа поселення – Пам’ятку віднесено до пізнього бронзо- 45х100 м. вого – раннього залізного віків та епохи Поселення виявлено та обстежено в пізнього середньовіччя і внесено до Реє- 1924 . А.Г. Розановим. В 1926 р. досліджено стру нововиявлених пам’яток Чернігів- М.О. Макаренком. Пам’ятку внесе- но до Державного реєстру нерухо- мих пам’яток Чернігівської обл. під № 921 постановою КМУ №551 від 17.11.1980 р. (Додаток №4). 87. Євминка, ур. Гнилуша Поселення (доба бронзи – ран- ній залізний вік). Поруч від поселення «Купрій- цеві Млини», на підвищеннях уздовж стариці Гнилуша в лівобе- режній заплаві Десни (урочище Гнилуша) дослідженнями Г.В. Жа- рова в 2007 р. виявлено поселення пізнього бронзового – раннього залізного віків, загальною площею 1000х500 м. Пам’ятку внесено до Реєстру нововиявлених пам’яток Чернігівської обл. під №3539 Нака- зом Управління культури Чернігів- ської ОДА №13-а від 25.01.2008 р. 88. Євминка, ур. Село Багатошарове поселення (доба бронзи – ранній залізний віки, пізнє середньовіччя). Рис. 145. Євминка-Село. Фрагменти кругового посуду.

250 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

щення, вінця частково вкриті поли- вою зеленого кольору (Рис. 145: 4-6). В колекції наявні два залізних предмети: один – невизначеного призначення (Рис. 145: 8), а інший – фрагмент стругу чи коси (Рис. 145: 9). За характером матеріалів, біль- шість виробів можливо віднести до кін. XVII – поч. ХІХ ст. 89. Євминка IV, ур. Над Лугом Місцезнаходження (пізнє середньовіччя). Розташовується на схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Десни, на західній околиці с. Євмин- ка, в кінці провулку, що відгалужу- ється направо з траси Остер – Київ. Територія схилу використовуєть- ся під городи. На оранці виявлено фрагменти тонкостінних кераміч- них кружальних посудин та уламок сильнопатинованого скляного ви- робу. Серед кераміки наявні вінце, денце та фрагменти стінок посудин. Вінце пряме, з канелюрою по зов- Рис. 146. Євминка-Село. Фрагменти кругового посуду та вироби з заліза. нішньому краю в верхній частині, стінки вкриті лискуванням, на дея- ких виробах спостерігається ліній- ської ОДА під №3444 Наказом Управлін- ний орнамент. ня культури Чернігівської ОДА №305 від 90. Євминка, ур. Красулька 29.10. 2007 р. Багатошарове поселення (бронзовий Більшість керамічних виробів нале- вік, пізнє середньовіччя). жать до фрагментів тонкостінних кру- Розташовується на південно-захід- жальних посудин (30 екз.), також на- ній околиці села, на піщаних утвореннях явні фрагменти ліпної кераміки. Серед першої надзаплавної тераси, у верхів’ях фрагментів першої категорії: вінця (одне струмка – лівого притоку р. Сліпець (ру- від покришки – Рис. 145: 7), стінки, та кав Десни). На сучасному етапі територія одна ручка (Рис. 145: 5). Вінця гончарної поселення частково зайнята городами кераміки відігнуті назовні, прикраше- південних садиб с. Євминка. ні штампованим орнаментом (Рис. 146: Пам’ятка відома за дослідженнями 1-3), канелюрами (Рис. 146: 8), лінійним початку ХХ ст. А.Г. Розанова (1924 р.) та та хвилястим орнаментом (Рис. 146: 4-6). В.Є. Козловської (1927 р.), які датували Серед стінок наявні фрагменти також матеріали добою бронзового віку. Посе- орнаментовані штамповкою та лощенням лення включено до Державног реєстру (Рис. 146: 7, 10). Кераміка має димне ло- пам’яток нерухомої спадщини Чернігів-

251 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Пам’ятка займає мис 1-ої надза- плавної тераси лівого берега Десни, навпроти впадіння рукава Сліпець в річку («Рукав Крихаївський»). Розташовується на північний схід від траси Остер – Київ між селами Євминка та Крехаїв, на північ від крайніх хат с. Крехаїв, за півтора кі- лометри на південний схід від урізу берега Десни. Територія поселення частково зайнята лісом. Переважна більшість фрагмен- тів кераміки представлена вироба- ми з щільного тіста з домішками піску та незначної кількості шамоту, Рис. 147. Євминка-Красулька. Фрагменти кругового часто прогладжені з внутрішньої посуду. сторони. Серед цього типу кераміки наявні вінця, стінки та денця. При- ської обл. під № 4024 наказом КМУ №551 вертає увагу вінце з наліпним валиком, від 17.11. 1980 р. (Додаток №4). присутнє також досить тонкостінне він- Розвідкою 2010 р. матеріалів доби це від мисочки чи кубочка. Вінця слабко бронзи виявлено не було. Натомість, на відігнуті назовні. На фрагментах стінок городах села зібрані фрагменти кераміч- зустрічаються косі розчоси по зовнішньо- них тонкостінних кружальних посудин, му краю. За характерними особливостями серед яких наявні стінки, вінця та денця, а виготовлення кераміки, цей комплекс слід також шматки обмазки. Кераміка з добре віднести до раннього залізного віку. відмуленої глини, без домішок, часто з ви- Крім цього типу також наявні декіль- користанням димного лощення поверхні. ка фрагментів, з щільного тіста зі знач- Вінця та привінцеві частини прикрашені ною домішкою кварцу та піску та один лінійним орнаментом (Рис. 147: 1, 4), про- фрагмент шийки з жолобком, нижче яко- лощеними смугами (Рис. 147: 3). го розташований ряд підовальних ямок, За характерними особливостями нижче яких – прокреслений паркетний керамічного виробництва, матеріали орнамент, який знаходить близькі анало- пам’ятки слід віднести до доби пізнього гії серед кераміки поселення Солов’є Сла- середньовіччя (XVII-XVIII ст.). вутського р-ну Хмельницької обл. [Бере- занская, 1972, с. 22, табл. XLIII: 2, 9]. Цей С. КРЕХАЇВ посуд може бути віднесений до ранього Згадується в Люстрації м. Остер та етапу сосницької культури. Остерського замка 1552 р. «Остр за дер- В колекції присутні неорнаментовані жаніе пана Константина Ратомского», в стінки рожевого та померанчевого випа- якості замкового села [Бузун, 2010, с. 76]. лу з домішками шамоту та товченої чере- 91. Крехаїв І пашки. Кераміка такого типу характер- Багатошарове поселення (енеоліт, на для пізнього етапу (СІІ) трипільської доба бронзи, ранній залізний вік). культури.

252 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

92. Крехаїв ІІ, ур. Бовтень слід датувати післямонгольським часом – Багатошарове поселення (доба ран- ХІІІ – XIV ст. (Рис. 149: 1-7, 9). ньої бронзи, ранній залізний вік, доба Ки- Четверта група керамічних виро- ївської Русі, пізнє середньовіччя). бів представлена тонкостінними він- Пам’ятка займає піщане дюнне підви- цями, стінками, ручками та ліпним ви- щення в заплаві лівого берега Десни, на робом невідомого призначення (іграшка схід від лівої притоки р. Сліпець – «Рукав ?) (Рис. 149: 8). Вінця та шийки посудин Крихаївський». Поселення розташовуєть- орнаментовані канелюрами, частина з ся на північ від крайніх хат с. Крехаїв. Че- них вкрита поливою світло-коричневого, рез пам’ятку проходить грунтова дорога світло-зеленого та оливкового кольорів від села до урізу берега Десни. (Рис. 149: 10-16). До цієї групи керамічних Підйомний матеріал зібраний з по- виробів слід віднести фрагменти двох ру- верхні представлений фрагментами кера- чок (Рис. 149: 17-18). міки, скла та виробом з каменю (Рис. 148: 1). Переважна більшість керамічних виробів представле- на ліпними стінками, вінцями та денцями з включеннями шамоту, жорстви та піску в тісті, які да- туються раннім залізним віком і відноситься до милоградської культури. Друга група кераміки пред- ставлена фрагментами ліпних посудин щільної структури тіста з домішкою піску. Серед виробів цієї категорії наявні вінце та фраг- менти стінок. Стінки, прикрашені горизонтальними рядами «ялин- ки», можливо віднести до серед- ньодніпровської культури. Вінце посудини орнаментованої з зов- нішньої сторони вертикальними відбитками гусеничного штампу, нижче якого наявні горизонталь- ні ряди відбитку шнура, а також стінку посудини із жолобчастим орнаментом можна віднести до ранього та середнього етапів со- сницької культури. Третя група знахідок пред- ставлена гончарною керамікою щільного тіста без домішок. Се- ред цієї групи наявні вінця з ма- сивним, інколи грибоподібним манжетом, за профілем ці вироби Рис. 148. Крехаїв ІІ. Фрагменти кругового посуду.

253 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

93. Крехаїв ІІІ гончарних керамічних виробів. За техні- Поселення (пізнє середньовіччя). кою виготовлення кераміка поділяється Пам’ятка займає мис першої надза- на дві групи. Переважна більшість пред- плавної тераси лівого берега Десни, на ставлена фрагментами тонкостінних гон- південний схід від «Рукава Крихаївсько- чарних посудин, серед яких наявні вінця го» – притоки р. Сліпець. Поселення роз- (Рис. 148: 2-5), стінки та денце. Деякі фраг- ташовується на північно-західній околиці менти вкриті рожево-червоним ангобом з с. Крехаїв, на північний захід від траси зовнішньої сторони, мають димне лиску- Остер – Київ. Через пам’ятку проходить вання поверхні та пролощений орна- грунтова дорога з села в напрямку запла- мент. Вінця та привінцеві частини вкриті ви Десни. жовтавою та світло-зеленою поливою з Знахідки представлені фрагментами внутрішньої сторони. За характерними керамічних виробів: стінок, вінець і ден- особливостями, цю групу керамічних ця тонкостінної гончарної посудин, та виробів слід віднести до доби пізнього залізним предметом невизначеного при- середньовіччя. значення. Тісто щільне, відмулене, без Друга група керамічних виробів пред- значних домішок. Вінце слабко відігнуте ставлена фрагментами ліпних посудин, назовні, деякі фрагменти мають димне серед яких присутні виключно стінки. Ті- лощення поверхні. За характерними осо- сто має значну кількість домішок у вигля- бливостями виготовлення керамічного ді піску, шамоту, дресви. За цими ознака- посуду, пам’ятку слід віднести до доби ми цю групу керамічних виробів можливо пізнього середньовіччя. датувати в досить широких межах пізньо- 94. Крехаїв IV го бронзового – раннього залізного віків. Багатошарове поселеня (пізній бро- 95. Крехаїв – монастир нзовий – ранній залізний віки, пізнє Пам’ятка займає край 1-ої надзаплав- середньовіччя). ної тераси лівого берега Десни, зліва від Пам’ятка займає правий берег лівої притоки р. Сліпець всередині с. Крехаїв (Рис. ), розташовується на городах села. Поселення в центральній частині села виявлене у 2008 р. Г.В. Жаровим та внесене в Реєстр нововиявлених пам’яток археоло- гії Чернігівської обл. №61 наказом Управління культури Чернігів- ської ОДА №252 від 30.09. 2008 р. Пам’ятка займає площу не менше 0,5 га. Дослідником поселення від- несено до доби бронзи – раннього залізного віків та до доби Київ- ської Русі. Матеріал зібрано з поверх- ні городів мешканців села, пред- Рис. 149. Виріб зі сланцю та фрагменти кругового посуду: ставлений фрагментами ліпних та 1 – Крехаїв ІІ; 2-5 – Крехаїв IV.

254 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

траси Остер – Київ, всередині села. За 1,2 км на південь від південно-східної око- свідченнями місцевих жителів, на тери- лиці с. Крехаїв, в 0,9 км на південь від ко- торії підвищення над заплавою річки збе- лишньої СТФ, в урочищі «Булавка». реглись залишки фундаментів монастир- Поселення виявлено дослідженнями ських споруд, що відносяться до початку Г.В. Жарова у 2007 р. Територія пам’ятки XVIII ст. має площу близько 3,5 га. Матеріали від- 96. Крехаїв, ур. Болото несені до 2-1 тис. до н.е. та першої пол. Поселення (неоліт – доба бронзи). 1 тис. н.е. Пам’ятку внесено в Реєстр ново- Пам’ятка розташовується в заболо- виявлених пам’яток археології Чернігів- ченій заплаві спрямленої каналами лівої ської обл. під №6547 Наказом Управління притоки р. Рать, в урочищі «Болото Вели- культури Чернігівської ОДА № 203-а від ке», в 2,6 км на південний схід від півден- 04.07. 2007 р. но-східної околиці села та від лівої прито- 98. Крехаїв, ур. «Чернече» ки р. Сліпець. Поселення (доба бронзи – ранній за- Під час торфорозробок в заплаві лізний віки) було виявлено залишки дерев’яних кон- Пам’ятка займає виступ краю остан- струкцій. Поселення було досліджено ця 1-ої надзаплавної тераси лівого берега розвідками на початку ХХ ст. – в 1928 р. Десни на південь від с. Крехаїв. Два посе- В.Є. Козловською та в 1948 р. Ф.Б. Копи- лення виявлено за 0,4 – 1 км на південь від ловим [Копилов, Одинцова, Шапошніко- південно-східної околиці села. ва, 1952, с. 85-98]. Пам’ятка була віднесена Поселення «Чернече-1» площею дослідниками до доби неоліту та бронзи. 60х250 м, виявлене дослідженнями Поселення внесено до Реєстру нерухомих Г.В. Жарова у 2007 р. та внесене в Реє- пам’яток культурної спадщини Чернігів- стр нововиявлених пам’яток Чернігів- ської обл. під №3626 постановою КМУ ської обл. під № 6546 наказом Управління № 551 від 17.11. 1980 р. (Додаток №4) під культури Чернігівської ОДА №203-а від назвою «Пилюхове болото». На сьогод- 04.07. 2007 р. нішній день територія поселення зато- Поселення «Чернече-2» площею не плена озером та заболочене внаслідок менше 200х700 м виявлене розвідками торфорозробок. Г.В. Жарова у 2008 р. та внесене в Реєстр 97. Крехаїв, ур. Булавка нововиявлених пам’яток археології Черні- Поселення (доба бронзи, доба ран- гівської обл. під №3515 наказом Управлін- нього залізного віку). ня культури Чернігівської ОДА №252 від Пам’ятка займає виступ 1-ої над- 30.09. 2008 р. На пам’ятки складена облі- заплавної тераси лівого берега Десни в кова документація.

255 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ БРОВАРСЬКИЙ РАЙОН

С. ЛІТОЧКИ потовщенням зовнішнього краю, стінки, Згадується в Люстраціях 1616 та орнаментовані групою косих боріздок та 1622 рр. В першій сказано: «Леткове два підтрикутними наколами. Значну части- или Колене … здавна принадлежали до ну фрагментів можна датувати в широких староства Остерского и там чинш и по- межах добою пізньої бронзи – раннім за- винности отбывали. Также и бояре, ко- лізним віком. Ця кераміка виготовлена з торых есть 14 коней, службу отбывали в щільного тіста, з домішками піску, шамо- Остре…» [Бузун, 2010, с. 80-83]. ту, жорстви та кривавику, частина виро- Неподалік від села розташоване бо- бів має лискування по зовнішній стороні. лотне городище милоградської культу- 100. Літочки, ур. Сади ІІ ри – «Городище Крехаївське». Під час роз- Поселення (пізній бронзовий – ран- відок 2010-2011 рр. поблизу с. Літки було ній залізний віки, пізньосередньовічний обстежено 8 пунктів (Літочки-Сади І та II, час). Літочки І, Соболівка I–IV, Літочки-Запо- Пам’ятка розташована на першій над- відник І). заплавній терасі лівого берега Десни, на 99. Літочки, Сади І північ від дороги з с. Літочки до природ- Багатошарове поселення (доба брон- ного заповідника, на північний схід від зи, ранній залізний вік). крайніх хат північно-східної околиці села. Розташоване зліва від траси Ос- Підйомний матеріал, представлений тер-Київ, на північ від крайніх хат пів- фрагментами кераміки та виробом з каме- нічно-східної околиці с. Літочки, на пів- ню, зібрано з поверхні розораного поля. нічний захід від дороги на природний за- Кераміка виготовлена від руки з доміш- повідник. Топографічно пам’ятка займає ками піску та частково шамоту і жорстви. мисоподібний вигин краю надзаплавної Одна стінка має сліди ремонту. Виріб з тераси Десни. пісковика – фрагмент розтиральника з од- Частина поселення зруйнована ною площиною стертою від використан- кар’єром по видобутку піску. В осипу ня. За характерними особливостями ви- кар’єру та на поверхні піщаного підви- готовлення керамічних виробів, пам’ятку щення зібрані фрагменти ліпної кераміки, датовано добою пізньої бронзи – раннім вироби з каменю та кременю. залізним віком. Крім того, на території Середньодніпровська культура пред- пам’ятки знайдено одне вінце посудини ставлена стінками посуду, серед яких пізньосередньовічного часу (Рис. 150: 1). фрагмент посудини, орнаментованої 101. Літочки, «Городище Крехаївське» горизонтальними рядами подвійного Городище (ранній залізний вік, доба шнура, нижче яких розташовані похи- Київської Русі). лі відбитки гусенички. До культурного Пам’ятка розташована на мису боро- кола Бабине належить ребро посудини вої тераси корінного берега Десни, що має високих пропорцій тричастного профі- відмітку 100 м над рівнем моря. Городище лю, орнаментоване вище згину корпусу знаходиться в лісі, в 2 км на схід від схід- прокресленими подвійними трикутника- ної околиці села, на території Заліського ми кутом донизу. До сосницької культури державного лісо-мисливського госпо- можуть бути віднесені вінце із Г-подібним дарства, з заходу, півночі та сходу ото-

256 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

ня керамічних виробів, пам’ят- ка відноситься до раннього залізного віку (милоградська культура ?). 103. Соболівка І Багатошарове поселення (неоліт (?), доба пізньої бронзи – ранній залізний вік, доба ранніх слов’ян, пізнє середньовіччя). Топографічно пам’ятка за- ймає південно-східний схил дю- ноподібного утворення в запла- Рис. 150. Фрагменти кругового посуду з пам’яток навколо ві лівого берега Десни, що з усіх с. Літочки: 1 – Літочки-Сади ІІ; 2-7 – Соболівка І. сторін оточено заболоченою місцевістю. Поселення розта- шоване в півтора кылометри на чене заболоченою низиною, в північній схід від перехрестя траси Остер – Київ з частині городища знаходиться будинок дорогою на с. Соболівка. лісництва. Пам’ятка відома як «Городище Матеріал зібраний з поверхні підви- Крехаївське». щення представлений фрагментами ке- Городище округлої форми (діаметр – рамічних ліпних і гончарних виробів та близько 600 м), оточене валами висотою крем’яним знаряддям. Серед ліпної ке- 2–4 м, шириною 10–12 м. Вали збереглись раміки присутні два слабко відігнутих добре, територія городища вкрита дерном та лісом, в декількох місцях вали прорі- назовні вінця посудин, одне з яких має зані грунтовими дорогами та дорогами розчленований насічками край. Тісто ша- з залізобетонним покриттям. Пам’ятка рувате, з домішками піску та жорстви. За була обстежена в 1991 р. І.М. Симоненко. характерними особливостями цей комп- Городище було віднесено дослідником до лекс керамічних виробів слід віднести до раннього залізного віку (VI-V ст. н.е.). раньослов’янського часу (V – VII ст.). Час­ тина кераміки може бути датована добою 102. Літочки І Поселення (ранній залізний вік). пізньої бронзи – раннім залізним віком. Топографічно пам’ятка займає оста- Друга група керамічних виробів пред- нець 1-ої надзаплавної тераси лівого бе- ставлена фрагментами тонкостінного рега Десни, на південний схід від берега кружального посуду, інколи з домішками р. Рать – лівого притоку Десни. Поселення шамоту, серед яких присутні вінця та стін- розташовується на схід від траси Остер – ки (Рис. 150: 2-7). Верх вінець доволі різ- Київ між селами Літочки та Соболівка, в ко відігнутий назовні, інколи з ребром з 600 м на північний схід від крайніх хат ху- внутрішньої сторони. Вінця та привінцеві тора Парня та перехрестя траси. частини часто прикрашені прогладженим Матеріал, зібраний з поверхні остан- та пролощеним орнаментом. За характер- ця, представлений виключно дрібними ними особливостями виготовлення ця стінками ліпних посудин з домішкою група кераміки віднесена до пізнього се- піску в щільному керамічному тісті. За ха- редньовіччя та нового часу – кін. XVII – рактерними особливостями виготовлен- поч. ХХ ст.

257 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Крем’яний виріб являється медіаль- ка ІІІ, в 260 м на північний схід від остан- ним фрагментом призматичної повздовж- ньої. Поселення розташовується в 1,6 км ньої пластини, оформленої по обох краях на схід від траси Остер – Київ та на пів- черевця пласким перлинним ретушуван- денний схід від с. Літочки. З південного ням. Фрагмент подібного виробу похо- сходу територія пам’ятки обмежена мелі- дить також з пам’ятки Літки І. За техно- ораційним каналом. логічними особливостями виготовлення Матеріали зібрані з поверхні пред- цей виріб можливо датувати в досить ши- ставлені дрібними фрагментами ліпної роких хронологічних межах кінця кам’я- кераміки, що за характером технології ної доби – від пізнього палеоліту до нео- виготовлення слід віднести до раннього літичної доби. залізного віку та до доби ранніх слов’ян. 104. Соболівка ІІ 107. Літочки, Заповідник І Місцезнаходження (пізній бронзо- Поселення (пізній бронзовий – ран- вий – ранній залізний віки). ній залізний віки). Пам’ятка займає північний схил дюн- Пам’ятка займає східний схил дюно- ного утворення, що й поселення Собо- подібного утворення 1-ої надзаплавної лівка І, розташовуючись на схід від пере- тераси лівого берега Десни. Поселення хрестя траси Остер – Київ з дорогою на розташоване на схід від околиці с. Літоч- с. Соболівка, в кылометрі на північний ки, справа від дороги с. Літочки – Запо- схід від крайніх хат хутора Парня. Тери- відник. З усіх сторін, крім південної, тери- торія пам’ятки з півночі межує з лісовим торія пам’ятки межує з лісом, на південь масивом. від поселення починається меліораційний З території зібрані дрібні фрагменти канал. ліпної кераміки. З огляду на нечисель- Матеріали, зібрані з поверхні схилу, ність та невиразність матеріалів, знахідки представлені фрагментами ліпної керамі- можна датувати в досить широких межах ки з домішками піску, жорстви та інколи пізнього бронзового – раннього залізного шамоту, серед яких наявні вінця, стінки віків. та денця. Вінця плавно відігнуті назовні, 105. Соболівка ІІІ інколи прикрашені проколами, або рядом Поселення (ранній залізний вік). вдавлень у верхній частині. Один фраг- Пам’ятка розташовується на остан- мент стінки має наліпний валик. За харак- ці 1-ої надзаплавної тераси лівого берега терними особливостями матеріали слід Десни. Поселення знаходиться в півтора датувати пізнім бронзовим – раннім за- кілометри на схід від траси Остер – Київ, лізним віками та віднести до пізньої сос­ на південний схід від с. Літочки. ницької та милоградської культур. Матеріали, зібрані з поверхні остан- ця, представлені дрібними фрагментами С. ЛІТКИ ліпної кераміки. За характером техноло- Поблизу с. Літки в ур. Лиса Гора зна- гії виготовлення вироби слід віднести до ходиться пам’ятка трипільської культу- доби раннього залізного віку. ри, софіївського типу етапу СІІ [Копилов, 106. Соболівка IV Одинцова, Шапошнікова, 1952, с. 85-98], а Багатошарове поселення (ранній за- також поселення доби бронзи – раннього лізний вік, доба ранніх слов’ян). залізного віку. Останнє розташоване на Пам’ятка займає східний схил того ж південно-західній околиці села, на ліво- самого останця, що й поселення Соболів- му березі струмка – притоку Десни, між

258 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

вул. Щорса та пров. Рибальським. Пам’ят- мішкою піску та жорстви, що дозволяє да- ка занесена до списку пам’яток історії та тувати пам’ятку в досить широких межах культури Київської обл. і займає площу добою пізньої бронзи – раннім залізним 150х30 м. віком. Під час розвідок 2010-2011 рр. по- 110. Парня ІІІ-IV близу с. Літки було обстежено 12 пунктів Багатошарове поселення (енеоліт, (Парня I–VI, Літки I–VI). доба бронзи, ранній залізний вік, доба Ки- 108. Парня І ївської Русі). Багатошарове поселення (доба брон- Пам’ятка розташовується на невели- зи, ранній залізний вік). кому підвищенні в заплаві Десни, на пів- Пам’ятка розташовується на невели- день від пам’ятки Парня ІІ, на схід від лі- кому підвищенні в заплаві Десни на березі вого берега Любеча – лівої притоки Десни. заболоченої притоки р. Любеч, за півтора Поселення знаходиться в 100 м на захід від кілометри на схід від лівого берега Любе- траси Остер – Київ між селами Соболівка ча – лівої притоки Десни. Поселення зна- та Літки. Територія пам’ятки розорюєть- ходиться на захід від траси Остер – Київ ся, аналогічні матеріали зібрано з двох між селами Соболівка та Літки. пунктів (ІІІ – IV), відстань між якими не Матеріали, зібрані з поверхні підви- перевищує 60 м, що свідчить про часткову щення, представлені дрібними фрагмен- руйнацію культурного шару оранкою. тами ліпної кераміки. Серед них – посуди- Зібрані матеріали представлені фра- ни раннього малополовецького типу. По- гментами ліпної і гончарної кераміки та верхня оброблена рідкою глиною, з якої залізним ножем. Ліпна кераміка пред- сформовані псевдо валики – вертикальні ставлена двома технологічними традиці- по корпусу та горизонтальні по плічкам. ями. Вироби першої групи – померанче- Тісто з домішкою піску, зсередини вузькі во-жовтавого випалу, інколи з домішкою розчоси. товченої черепашки та шамоту в тісті, що Серед виробів присутній фрагмент характерно для кухонного посуду три- мініатюрної посудини. За характерними пільської культури етапу С ІІ. особливостями частину комплексу слід Друга група ліпної кераміки пред- віднести до милоградської культури ран- ставлена фрагментами вінець, стінок та нього залізного віку. денець з включеннями шамоту, жорстви 109. Парня ІІ та піску в тісті. Вінця слабко відігнуті на- Поселення (пізній бронзовий – ран- зовні, орнаментація відсутня. Деякі фраг- ній залізний віки). менти стінок мають валик підтрикутної Пам’ятка розташовується на невели- форми. За характерними особливостями кому підвищенні в заплаві Десни, на схід виготовлення, цю групу можна віднести від пам’ятки Парня І, та від лівого берега до пізнього етапу сосницької культури та Любеч – лівої притоки Десни. Поселення до ранього залізного віку. знаходиться на захід від траси Остер – Гончарний посуд представлений дріб- Київ між селами Соболівка та Літки, в кі- ними фрагментами стінок та вінець тон- лометрі на південний схід від крайніх хат костінних посудин без значної домішки с. Соболівка. у тісті (Рис. 151). За профілем вінець, ця Матеріали, зібрані з поверхні підви- кераміки характерна періоду пізньої Ки- щення, представлені незначною кількістю ївської Русі – ХІІ-ХІІІ ст. (Рис. 151: 1-20). дрібних фрагментів ліпної кераміки з до- Привінцеві частини та шийки посудин

259 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

часто орнаментовані врізним лінійним та 111. Парня V хвилястим орнаментом (Рис. 151: 21-26). Багатошарове поселення (неоліт, доба Крім того, в підйомному матеріалі ви- бронзи, ранній залізний вік, доба Київ- явлено залізний ніж з прямою спинкою ської Русі , пізнє середньовіччя). (Рис. 151: 29). Пам’ятка розташовується на невели- Серед матеріалів, зібраних з території кому підвищенні в заплаві Десни, на пів- день від пам’ятки Парня ІІІ-IV, схід від лі- поселення, присутні також два фрагмен- вого берега Любеч – лівої притоки Десни. ти кераміки нового часу: вінце від ринки Поселення знаходиться на захід від траси (Рис. 151: 27) та денце, прикрашене лі- Остер – Київ між селами Соболівка та нійним орнаментом з темно-зеленої та Літки. коричневої поливи (Рис. 151: 28). Давньо- Матеріали, зібрані з підвищення, руські матеріали мають меншу площу по- представлені фрагментами ліпної та гон- ширення, ніж фрагменти ліпної кераміки чарної кераміки, фрагментом оброблено- і зосереджені переважно в пункті IV. го сланцю та виробом із зіліза. Основна кількість ліпної ке- раміки має домішку жорстви та піску в тісті. Серед цих виробів наявні три слабко відігнуті на- зовні вінця, одне з яких має роз- членований верхній край. Також наявна стінка тюльпаноподібної посудини білогрудівського типу, орнаментованої в верхній частині плічка гладким наліпним вали- ком. Цю групу кераміки можна віднести до пізньої сосницької культури доби бронзи та мило- градської культури раннього за- лізного віку. Знайдений фрагмент посудини бабинського типу, при- крашений горизонтальними на- ліпними валіками. Два товстостінних фрагменти ліпної кераміки з розчосами по внутрішній стороні та домішкою піску і органіки в тісті – віднесені до епохи неоліту. Ще одна група кераміки пред- ставлена фрагментами гончарних виробів, серед яких наявні він- ця та стінки. За профілем вінець, цей комплекс належить до періо- ду розвиненої Русі ХІІ – ХІІІ ст. Рис. 151. Парня IV. Фрагменти кругового посуду та (Рис. 152: 3-11). Стінки та ший- залізний ніж. ки посудин часто орнаментова-

260 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

ні лінійним та хвилястим орнаментом Десни, на південний захід від пам’ятки (Рис. 152: 12-14). Парня V та на схід від лівого берега Любе- Також в колекції присутні фрагмен- ча – лівої притоки Десни. Поселення зна- ти кераміки більш пізнього часу – пряме ходиться між селами Соболівка та Літки, вінце горщика, прикрашеного поливою та на північ від с. Літки. вінце миски (Рис. 152: 1, 15). Матеріали, зібрані з площі підвищен- Залізний виріб побутового призна- ня, складаються з фрагментів ліпної та чення датований широкими хронологіч- гончарної кераміки. Ліпна кераміка пред- ними рамками – від давньоруського до ставлена стінками глечиків зі значною пізньосередньовічного часу (Рис. 152: 16). домішкою піску в тісті. Серед них наявна 112. Парня VI стінка (плічко) тюльпаноподібної посу- Багатошарове поселення (доба брон- дини, орнаментована наліпним валиком зи, доба Київської Русі). вище та нижче якого розташовані гори- Пам’ятка розташовується на невели- зонтальні ряди «колючого дроту». Ця по- кому підвищенні в заплаві лівого берега судина може бути віднесений до ранього етапу сосницької культури. Інші стінки слабко орнаментовані, ча- сто з розчосами зовнішньої сто- рони, одна має сліди ремонту. Друга група керамічних ви- робів представлена фрагмента- ми гончарного посуду – вінцями та стінками. Вінця мають плавні манжети без закраїни з внутріш- ньої сторони (Рис. 153: 4-12). За профілем вінець, переважну ча- стину цієї кераміки слід віднести до давньоруського часу (ХІ ст.). Стінки та привінцеві частини часто прикрашені лінійним та хвилястим орнаментом (Рис. 153: 13-17). Серед гончарної кераміки присутній один фрагмент тон- костінного виробу з пролощеним вертикальним лінійним орнамен- том. Цей фрагмент слід віднести до доби пізнього середньовіччя (Рис. 153: 18). 113. Літки І Багатошарове поселення (ме- зо-неоліт (?), ранній залізний вік, доба Київської Русі). Пам’ятка займає незначне Рис. 152. Парня V. Фрагменти кругового посуду підвищення в заплаві лівого бе- та виріб з заліза. рега Десни, на північний захід від

261 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

лівої притоки р. Любеч. Поселення роз- Інша група представлена фрагмен- ташоване на схід від траси Остер – Київ, тами стінок та вінцем з щільного тіста з в 60 м на північний захід від дороги Пар- домішками піску, серед яких виділяється ня – Літки, на південний захід від хутора фрагмент мініатюрної посудини. Ця кера- Парня. міка відноситься до доби раннього заліз- Матеріал з пам’ятки складається з ного віку милоградського типу. Очевидно, фрагментіви ліпної і гончарної кераміки фрагмент кварцитового розтиральника, та виробами з каменю, що розповсюдже- підовального в плані з однією сплощеною ний на площі 100х200 м. стороною, належить до цього ж культур- Основна кількість керамічних виро- ного горизонту. бів представлена фрагментами гончарних Єдиний в комплексі крем’яний виріб посудин, переважно тонкостінних, без представлений дистальним фрагментом помітних домішок у тісті, які за профілем призматичної ретушованої пластини. вінець віднесено до доби Київської Русі – Пластина біповздовжня, оформлена дріб- ХІІ–ХІІІ ст. (Рис. 153: 1-3). ним регулярним ретушуванням по краю черевця в дистальній частині. За характером оформлення виро- бу – біповздовжнє призматичне сколювання – виріб можна дату- вати в досить широких межах за- ключної пори кам’яної доби – від фінального палеоліту до неоліту. 114. Літки ІІ-ІІІ Поселення (доба бронзи, ранній залізний вік). Пам’ятка займає незначне підвищення в заплаві лівого бе- рега Десни, на північ від лівої притоки р. Любеч, 300 м на пів- нічний схід від пам’ятки Літки I. Поселення розташоване безпосе- редньо зліва від дороги Парня – с. Літки, на схід від траси Остер – Київ, на північ від північно-схід- ної околиці с. Літки. З площі поселення зібрано незначну кількість підйомного матеріалу, представленого фра- гментами ліпних посудин, з до- мішкою піску та шамоту в тісті. Серед них – стінка орнаменто- вана регулярними вдавленнями по зовнішній стороні та денце Рис. 153. Фрагменти кругового посуду з пам’яток навколо горщика. За особливостями ви- с. Літки: 1-3 – Літки І; 4-18 – Парня VI. готовлення керамічних виробів

262 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

пам’ятку можна віднести до сосницкької жена лісом, а з заходу – меліоративними культури доби пізньої бронзи та до раньо- каналами. Мис піщаний, частково зруй- го залізного віку. нований еоловими процесами. 115. Літки ІV Матеріал, зібраний з поверхні пам’ят- Поселення (енеоліт, доба бронзи). ки на площі 70х100 м, представлений Пам’ятка займає північний схил мису фраг­ментами ліпної кераміки, крем’яни- 1-ої надзаплавної тераси лівого берега ми виробами та знаряддям з каменю. Десни (100 м над рівнем моря), на південь До культурного кола Бабине видно- від лівого берегу струмка - лівого притоку сяться вінце та стінки посуду, прикрашені р. Любеч. Поселення розташоване в 1,2 км наліпними валіками. Масивне вінце тюль- на схід від траси Остер – Київ, 800 м на пановидної посудини та стінка із борозд- схід від північно-східної околиці с. Літки. чатим орнаментом можуть бути віднесені Матеріали, зібрані з поверхні, пред- до середнього етапу сосницької культу- ставлені дрібними фрагментами ліпної ри пізнього бронзового віку. Знайдений кераміки та виробом з кременю. Серед розвал тюльпаноподібної посудини, що фрагментів кераміки наявне вінце великої поєднує ознаки кераміки бабинського та тюльпаноподібної посудини білогрудів- ранього тшинецького типів. ського або лебедівського типу (Рис. 152: Ще одна група кераміки представлена 3). Цю групу керамічних виробів можна вінцями, стінками та денцями з щільно- віднести до пізньої сосницької культури го тіста з домішками жорстви, шамоту та доби бронзи. піску. Одне з вінець орнаментоване округ- 116. Літки V лим вдавленням по шійці посудини. Цю Місцезнаходження (пізній бронзо- групу керамічних виробів можливо від- вий – ранній залізний вік). нести до пізньої сосницької та милоград- Пам’ятка займає південний схил мису ської культур. 1-ої надзаплавної тераси лівого берега Вироби з каменю представлені розти- Десни, що має відмітку 100 м над рівнем моря, на південний схід від пам’ятки Літ- ральником, скребком, фрагментом ножа ки IV. Поселення розташоване за 2,3 км на та дрібними лусочками. Розтиральник ок- схід від траси Остер – Київ, на південь від руглої форми, з сплощеною однією сторо- дороги с. Літки – лісництво. ною від тривалого використання. Крем’я- З території пам’ятки зібрані дрібні ний ніж сформований на повздовжньому фрагменти ліпної кераміки. З огляду на відщепі, обидва краї якого оформлені нечисленність та невиразність підйомно- напівстрімкою двоступеневою ретушшю. го матеріалу, місцезнаходження датується Виріб зламаний – лишилась базальна ча- широкими хронологічними рамками від стина знаряддя. Скребок мікролітичний пізнього бронзового до раннього залізно- округлий, сформований на первинному го віків. відщепі обрубувальним ретушуванням 117. Літки VI по колу. В зв’язку з наявністю «зірчастої» Багатошарове поселення (доба пізньої забитості на одному краю, можливо що бронзи, ранній залізний вік). виріб використовувався в якості відтис- Пам’ятка займає південний схил мису кника. За технологічними особливостями 1-ої надзаплавної тераси (100 м над рівнем виготовлення (відсутні ознаки пластин- моря) лівого берега Десни, на південь від частого призматичного сколювання), ці пам’ятки Літки V. Зі сходу пам’ятка обме- вироби віднесені до доби бронзи.

263 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

С. РОЖНИ нього бронзового – раннього залізного Згадується в Люстрації 1622 р. віків. «Capitaneatus Ostrensis» та в «Люстрации 119. Рожни ІІ Остерского староства» 1628 р. В остан- Поселення (пізній бронзовий – ран- ньому є згадки про наявність городища на ній залізний віки). території села: «… в том месте, где дорога, Пам’ятка займає незначне підвищен- идущая с Киева до села Рожнов, это боло- ня в заплаві Десни, на лівому березі лівої то (называемое Избред) пересекает, а от притоки Десни, що протікає на південь этого места, этим большим болотом вверх від с. Рожни, на схід від пам’ятки Рожни І. к Городищу, Рожны назвающейся, идя до Поселеня розташоване в кілометрі на схід того места, где вода с этого большого бо- від траси Остер – Київ та на південь від лота тянется ручьем до Спасового озера околиці с. Рожни. …» [Бузун, 2010, с. 83, 92]. Підйомний матеріал, зібраний з по- На території Рожнівської сільської верхні пам’ятки, представлений дрібними ради відомі поселення доби бронзи та неорнаментованими фрагментами ліпних ранніх слов’ян. Пам’ятка бронзового віку керамічних виробів та виробами з каме- розташована на північно-західній околиці ню. Серед керамічних виробів присутнє села, на лівому березі та у витоку струм- слабко відігнуте вінце з домішкою жор- ка Сочиха, в ур. «Горбки», займає площу стви у тісті. Один виріб з каменю являє со- 150х30 м. Поселення ранніх слов’ян вияв- бою уламок розтиральника з пісковику пі- лене та досліджене у 1965 р. Д.Я. Телегі- довальної форми з однією стертою в про- ним та В.О. Круцом на лівому березі Дес- цесі роботи поверхнею. Інше знаряддя – ни, в ур. «Пристань», в урізі берега ріки, перфоратор, виготовлений на фрагменті що має висоту 2–2,5 м. Матеріали пред- більш давнього виробу – різця, можливо ставлені фрагментами ліпної кераміки та палеолітичного часу. Виріб оформлено біконічним пряслицем [Телегин, Круц, 1966, с. 17]. Територія пам’ятки підтопле- обрубувальним регулярним ретушуван- на річкою. Обидва поселення внесено до ням по спинці та нерегулярним по черев- списків пам’яток історії та культури Київ- цю. Всі вироби віднесено до епохи пізньої ської обл. бронзи та раннього залізного віку. 118. Рожни І 120. Рожни III Місцезнаходження (пізній бронзо- Багатошарове поселення (ранній за- вий – ранній залізний віки). лізний вік, доба Київської Русі). Пам’ятка займає незначне підвищен- Пам’ятка займає мис північно-захід- ня в заплаві лівого берега Десни, в 750 м ного схилу тієї ж тераси, що і поселення на схід від урізу берега річки, на лівому Рожни Х-ХІ, на відстані 300 м на півден- березі лівої притоки Десни, що протікає ний захід від пам’ятки Рожни ХІ. Поселен- на південь від с. Рожни. Поселення роз- ня розташовується в кілометрі на півден- ташоване на схід від траси Остер – Київ ний схід від околиці с. Рожни. та від мосту через притоку, між селами З території мису зібрано дрібні фраг- Рожни та Пухівка, на південь від околиці менти ліпної та гончарної кераміки. Ліпна с. Рожни. кераміка представлена стінками з незнач- Підйомний матеріал, зібраний з по- ною домішкою піску в щільному кераміч- верхні пам’ятки, представлений дрібними ному тісті. За особливостями виготовлен- фрагментами ліпної кераміки доби піз- ня, цю групу слід віднести до доби ран-

264 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

нього залізного віку, можливо, милоград- може бути віднесений до пізньої сосниць- ського типу. кої та милоградської культур. Група гончарної кераміки представле- Вироби з кременю представлені приз- на стінками та вінцем (Рис. 154: 1). За про- матичним повздовжнім відщепом скіс- філем останнього (наявність манжету), нотронкованим дрібним ретушуванням поселення слід віднести до ранніх етапів по дистальній частині та скобелем на доби Київської Русі – Х-ХІ ст. повздовжньому відщепі сформованим ви- 121. Рожни IV їмками на обох краях по черевцю. Обидві Багатошарове місцезнаходження заготовки виготовлені шляхом грубого (енеоліт, пізній бронзовий – ранній заліз- сколювання твердим відбійником, про що ний віки). свідчать масивні ударні горбки та широкі Пам’ятка займає північно-західний площадки відщепів. За такими особливос- схил того ж мису 1-ої надзаплавної тера- тями виготовлення знарядь, цей комплекс си, що і поселення Рожни ІІІ, Х-ХІ, на пів- слід віднести до заключних етапів кам’я- день від лівої притоки Десни. Поселення ного віку – можливо неолітичної епохи. розташовується на південний схід від око- 123. Рожни VI лиці с. Рожни та від траси Остер – Київ. Багатошарове поселення (неоліт, доба З площі місцезнаходження зібрано пізньої бронзи, ранній залізний вік). дрібні фрагменти ліпних посудин. Більша Пам’ятка займає південно-західний частина з них має домішку піску у тісті і схил того ж мису 1-ої надзаплавної тераси віднесена до доби пізнього бронзового – Десни, на якому розташовані поселення раннього залізного віків. Серед фрагмен- Рожни ІІІ-V, Х-ХІ, на схід від урізу лівого тів виділяються вироби з домішкою ша- берега річки. Поселення розташовується моту та товченої черепашки, померанче- на схід від траси Остер – Київ, між селами во-червоного нерівномірного випалу, що Рожни та Пухівка, на південний схід від за особливостями виготовлення, віднесе- краю с. Рожни. Мис не розорюється, з пів- ні до трипільської культури етапу С ІІ. ночі обмежений лісом. Матеріал у вигляді 122. Рожни V фрагментів ліпної кераміки та виробів з Багатошарове поселення (неоліт (?), кременю зібрано з площі 100х80 м. доба бронзи, ранній залізний вік). Перша група ліпної кераміки пред- Пам’ятка займає західний схил того ж ставлена вінцями та стінками посуду доби мису 1-ої надзаплавної тераси Десни, на бронзи з домішками жорстви та піску в якому розташовані пам’ятки Рожни ІІІ- тіс­ті. Одна з стінок орнаментована гори- ІV, Х-ХІ, в кілометрі на південний захід від зонтальними жолобками та може бути па’ятки Рожни ІV, на схід від урізу лівого віднесена до середнього етапу сосниць- берега річки. кої культури. Ще одна стінка прикра- Підйомний матеріал, зібраний з по- шена гладким валиком білогрудівського верхні на площі 30х60 м, представлений типу та відноситься до пізньої сосницької фрагментами ліпної кераміки та крем’я- культури. ними виробами. Серед керамічних фраг- Друга група ліпних виробів пред- ментів наявні вінце, стінки та денця по- ставлена фрагментами ліпних посудин з судин з домішками піску, шамоту та жор- щільного тіста з домішкою піску. До цієї стви. Вінце слабко відігнуте назовні, серед групи віднесені слабовідігнуті вінця та стінок наявний фрагмент з слабко профі- фрагмент пряслиця, орнаментованого льованим валиком. Керамічний комплекс прокресленими паралельними лініями.

265 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Цей керамічний комплекс можливо відне- На обох підвищеннях зібрано дрібні сти до милоградської культури раннього фрагменти ліпної кераміки з домішками залізного віку. жорстви та піску в тісті. Серед них наяв- Третя група представлена фрагментом но два вінця – одне з косими насічками нижньої частини посудини з домішкою по краю, інше – від мініатюрної посудини. піску та шамоту, та незначної кількості За особливостями виготовлення, кераміч- органіки. Така кераміка характерна для ні вироби можна віднести до пізньої со- неолітичної доби. До цього ж часу слід сницької та до милоградської культур. віднести і вироби з кременю. 126. Рожни X 124. Рожни VII Багатошарове поселення (доба брон- Поселення (ранній залізний вік). зи, залізний вік). Пам’ятка займає дюнне підвищення Пам’ятка займає найвищу ділянку в заплаві лівого берега Десни, в 3 км на північного схилу мису 1-ої надзаплавної схід від урізу берега річки, на південь від тераси, на якому знаходиться поселення мису 1-ої надзаплавної тераси, на якому Рожни ХІ, в 100 м на південний захід від розташовуються поселення Рожни ІІІ-VI. останнього. Територія пам’ятки перері- Поселення розташоване на схід від траси зана двома ґрунтовими дорогами. Мате- Остер – Київ, між селами Рожни та Пухів- ріал у вигляді фрагментів ліпної керамі- ка, за півтора кілометри на північний схід ки та виробів з кременю, зібрано з площі від околиці с. Пухівка. Дюни та південна 100х80 м. оконечність мису оточені меліораційними Більша частина знахідок представле- каналами. на дрібними фрагментами кераміки доби З площі пам’ятки зібрано підйомний пізньої бронзи та ранього залізного віків. матеріал у вигляді фрагментів ліпної ке- Серед них наявні два слабко відігнуті на- раміки з домішками жорстви, шамоту та зовні неорнаментовані вінця з домішкою інколи піску в тісті. Серед цих виробів на- піску та шамоту в тісті. явні вінця з розчленованим краєм. Також Інша група кераміки представлена наявний фрагмент конічного пряслиця. вінцем та стінками з косими наколами За характерними ознаками орнаментації, гребінкою та вдавленнями з домішкою вироби слід віднести до милоградської піску в тісті епохи неоліту – доби брон- культури раннього залізного віку. зи. До цих періодів відносяться і вироби 125. Рожни VIII-ІХ з кременю. Поселення (доба бронзи, ранній заліз- 127. Рожни XI ний вік). Багатошарове поселення (енеоліт, Пам’ятка займає два дюнних підви- ранній залізний вік). щення в заплаві лівого берега Десни, на Пам’ятка займає північний схил мису південь від мису 1-ої надзаплавної тераси, 1-ої надзаплавної тераси, з півночі обме- на якому розташовані поселення Рожни женого балкою лівої притоки Десни, на ІІІ-VII. Поселення розташоване на схід від лівому березі цієї притоки, на північний траси Остер – Київ, в півтора кілометри схід від поселення Рожни ІІ. Поселення на північний схід від с. Пухівка. Відстань розташоване на схід від мосту через при- між дюнами близько 100 м. З огляду на току Десни. однотипність матеріалів, зібраних з обох З поверхні схилу зібрано підйомний підвищень, пункти VIII та ІХ є частинами матеріал у вигляді дрібних фрагментів одного поселення. ліпної кераміки. Серед керамічних виро-

266 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

бів виділяються фрагменти померанчево- ської групи трипільської культури, етапу го випалу з домішкою шамоту та товченої С ІІ [Телегин, Круц, 1966, с. 17]. Поселен- черепашки, характерні для кухонного по- ня внесено до списків пам’яток історії та суду трипільської культури етапу С ІІ. культури Київської обл. Інший тип кераміки представлений На площі пам’ятки виявлено підйом- виробами з домішками шамоту та піску ний матеріал у вигляді фрагментів ліпної в керамічній масі. Серед цієї групи наяв- та гончарної кераміки, виробу з каменю. не одне слабковідігнуте вінце з ребром у Фрагменти ліпної кераміки рожевого та привінцевій частині та денце. Цю групу померанчевого випалу з домішками піску кераміки можна віднести до милоград- та шамоту в тісті. Серед них наявний ку- ської культури раннього залізного віку. бочок з померанчевим ангобом та ден- 128. Рожни, Пристань це плоскодонного горщика софіївського Багатошарове поселення (доба брон- типу трипільської культури, етапу С ІІ. зи, ранній залізний вік). Фрагмент кам’яного виробу, що є части- Пам’ятка розташована на сучасному ною розтиральника чи відбійника з квар- березі р. Десна біля пристані в с. Рожни. цу, очевидно, також належить до пізньо- Висота обриву – 2-2,5 м. Тут у 1965 р. експе- трипільського часу. дицією В.О. Круца були зібрані фрагмен- Інший тип кераміки представлений ти ліпного посуду та біконічне прясельце фрагментами гончарних тонкостінних [Телегин, Круц 1965/1, с. 17, табл. XVII: виробів, серед яких наявні вінця, стінки 3-6]. Кераміка з бороздчатим орнаментом та фрагменти ручок (Рис. 154: 2, 6). Вінце відноситься до середнього етапу сосниць- горщика різко відігнуте назовні, з ребром кої культури. Інші фрагменти можна від- з внутрішньої сторони та вкрите світ- нести до милоградської культури ранього ло-коричневою поливою (Рис. 154: 4), інше залізного віку. вінце – канельоване по зовнішній стороні

С. РОЖІВКА 129. Рожівка І Багатошарове поселення (ене- оліт, доба пізнього середньовіччя). Займає два розташовані по- руч миси борової тераси лівого берега Десни, що сягають висотою 30 м над рівнем заплави. Пам’ятка знаходиться на північно-західній околиці с. Рожівка, зліва від в’їзду в село з боку с. Пухівка, на північ від кладовища; зафіксована на го- родах села між крайніми хатами та урізом краю борової тераси. Пам’ятка відкрита і обстежена розвідковоми роботами Д.Я. Теле- гіна та В.О. Круца у 1965 р. Части- на керамічних виробів, знайдених Рис. 154. Фрагменти кругових посудин з пам’яток поблизу на поселенні, віднесена до софіїв- сіл Рожни та Рожівка: 1 – Рожни ІІІ; 2-7 – Рожівка І.

267 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

та прикрашене орнаментом (Рис. 154: 1). Пам’ятка відкрита розвідками Д.Я. Те- Стінки посудин мають димне лощення легіна та В.О. Круца у 1965 р. Дослідники поверхні та пролощений орнамент з гори- віднесли керамічний комплекс пам’ят- зонтальних та косих ліній (Рис. 154: 5, 7). ки до доби бронзи [Телегин, Круц, 1966, За характерними особливостями виготов- с. 17]. Пам’ятка внесена в списки пам’яток лення, ця кераміка віднесена до доби піз- історії та культури Київської обл., де пло- нього середньовіччя (XVII-XVIII ст.). ща поселення вказана в межах 150х60 м. 130. Рожівка ІІ Матеріали представлені фрагмента- Місцезнаходження (енеоліт). ми ліпних керамічних виробів, що розпо- Місцезнаходження виявлено на схилі діляються на дві групи. До першої групи мису борової тераси лівого берега Десни, віднесена кераміки з значною домішкою на повороті грунтової дороги з Рожнян- піску, інколи жорсвти та шамоту в тісті. ського торфопідприємства до садових ді- Серед цієї групи знахідок наявні два слаб- лянок. Розташовується на схід від грунто- ковідігнутих назовні вінця, одне з яких вої дороги Рожівка – Рожни та на південь прикрашене відбитками гусенички по від торфопідприємства. краю зрізу. Останнє практично аналогіч- Матеріал з місцезнаходження пред- не виробу, виявленому в 1966 р. За харак- ставлений фрагментом стінки ліпної не- терним особливостями виготовлення та орнаментованої посудини та виробом з орнаментації, ця кераміка датується епо- кременю. Знаряддя з кременю являє со- хою бронзи. бою призматичну повздовжню пластину з Друга група кераміки представлена характерним люстром від використання в ліпними виробами з домішкою виключно якості вкладеня до серпа та нерегулярним шамоту в тісті. Серед цієї групи наявні два ретушуванням від використання. денця, що характерні для ранньослов’ян- Фрагмент кераміки та характерне зна- ського часу (VI-VII ст.). ряддя з кременю дають можливість відне- сти комплекс до трипільської культури, С. ЗАЗИМ’Є що на більшості пам’яток Нижнього По- В попередні роки, поблизу с. Зазим’є, десення представлена софіївської групою в ур. «Станки» та «Осинки» було відкрито етапу С ІІ. та частково досліджено низку пам’яток, 131. Рожівка ІІІ що відносяться до різних хронологічних Багатошарове поселення (доба брон- рівнів: пізнього етапу трипільської куль- зи, ранньослов’янський час). тури, доби бронзи та раннього залізного Пам’ятка займає два розташованих віку [Телегін, Круц, 1965/1, Енциклопедія поруч миси борової тераси лівого берега …, 2004]. Так, поблизу с. Пухівка з 1950- Десни, що з заходу межує з осушеною ка- х рр. відоме поселення софіївського типу налами першою надзаплавною терасою, етапу С ІІ трипільської культури [Шапош- а зі сходу переходить у вододільне плато, нікова, 1953, с. 138-147], а також могиль- миси обмежені глибокими ярами з півночі ник зарубинецької культури [Материалы та півдня. Поселення знаходиться на схід …, №70, с. 56-59]. За списками пам’яток від торфорозробок Рожнянського тор- археології Київської обл. на території фопідприємства. Пам’ятка знаходиться на с. Зазим’є відоме давньоруське поселення захід від асфальтової дороги Рожни – Ди- Зазим’є ІІ. мерка та на схід від грунтової дороги Ро- Розвідковими роботами поблизу жівка – Рожни. с. Зазим’є виявлено два факти руйнації

268 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

нововиявлених археологічних пам’яток: ної традиції доби пізньої бронзи. [Бере- котлован на місці пам’ятки раннього за- занская, 1972, с. 37-38]. лізного віку Зазим’є-МТФ та багатоша- В жовтні 1964 р. на поселенні прово- рового поселення Зазим’є І [Моця, Шид- дила розвідкові роботи геофізична гру- ловський, Скороход, Казаков, 2011]. За па на чолі з В.О. Круцом. Для виявлення фактами руйнації пам’яток учасниками комплексів поселення були задіяні елек- експедиції складено акт. Спільно з пред- тронно-стрілочний компенсатор та маг- ставниками Київського обласного центру нітометр. Електророзвідка результатів не захисту культурної спадщини вдалось дала, а за допомогою магнітометра вдало- запобігти подальшій руйнації означених ся намітити кілька точок, при перевірці пам’яток. яких у 1965 р. шурфами були виявлені дві 132. Зазим’є, ур. Станки І господарчі ями. Матеріали з ям відносять- Багатошарове поселення (енеоліт, ся до софіївського типу періоду Трипілля доба бронзи, ранній залізний вік, черня- СІІ [Телегин, Круц, 1965/1, с. 12-14]. хівська культура, період Київської Русі). У 2002 р. поселення було обстежене Пам’ятка розташована між селами За- зим’є та Пухівка, в кілометрі на пiвнiчний О.Б. Солтисом. Зібрані фрагменти посу- схiд вiд села та 3,5 км вiд сучастного русла ду трипільської, середньодніпровської, Десни. Залишки культурного шару зафік- сосницької, черняхівської культур та совані на піщаному підвищенні у заплаві давньоруського періоду. Знахідки з дослі- лівого берега Десни, що тягнеться впро- джень 1964-1965 рр. зберігаються в фон- довж 1,5-2 км на схід від грунтової дороги дах ІА НАН України, з розвідок 2002 р. – у Зазим’є – Пухівка. Підвищення складаєть- фондах Фастівського державного краєз- ся з двох ділянок – північної та південної, навчого музею. що з’єднуються седловиною і височать над Розвідкою 2011 р. було встановлено лугом на висоту 3-4 м. В південній частині місцезнаходження пам’яток в ур. Станки. ширина підвищення не перевищує 80 м, а На сьогоднішній день площа пам’ятки пе- з півночі розширюється до 300 м. Зі сходу ребуває під сільськими городами. З пло- та півдня розташоване заболочене озеро – щі поселення зібрано незначну кількість стариця Десни. Найбільшу висоту, що ся- різночасових виробів. Фрагменти ліпних гає 4 м, має південна частина підвищення, посудин представлені товстими стінками яку займає поселення. Площа пам’ятки з розчосами по зовнішній поверхні, з до- становить близько 250х60 м. мішками шамоту та кварцу в тісті. Ці ви- Поселення виявив у 1963 р. житель роби віднесені до середньодніпровської с. Зазим’є Н.Б. Барбон, який зафіксува- культури середнього бронзового віку. вав на поверхні 10 плям жител сосницької Друга група керамічних виробів культури, витягнутих в ряд вздовж краю дюни. У 1964 р. одне однокамерне житло представлена фрагментами гончарних розмірами 2,8х4 м було розкопано С.С. Бе- посудин, серед яких наявне вінце з ка- резанською. З культурного шару поселен- нельованим манжетом та пласке денце. ня походять керамічні вироби середньод- Обидва вироби світло-сірого випалу. За ніпровської, бабинської та сосницької профілюванням вінця, вироби віднесено культур, знаряддя з кременю та каменю. В до давньоруського часу Х-ХІ ст. Крім того, 50 м від розкопаного житла було знайдено з площі поселення походить фрагмент об- ливарну форму з талькового сланцю, яка робленої кістки ссавця з залощеним від відноситься до лобойківської металургій- використання краєм – лощило?

269 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

133. Зазим’є, ур. Станки ІІ 134. Зазим’є, ур.Станки ІIІ Багатошарове поселення (неоліт, ене- Багатошарове поселення (неоліт, ене- оліт, доба бронзи). оліт, доба бронзи). Поселення розташоване між грунто- Пам’ятка знаходиться приблизно на вою дорогою Зазим’є – Пухівка та теле- однаковій відстані від сіл Зазим’є та Пу- графною лінією, в 0,4 км від с. Пухівка, хівка, к заходу від грунтової дороги, що на північно-західному краї підвищення, з’єднує оба села. У 1965 р. В.О. Круцом південну частину якого займає поселен- були зібрані 5 фрагментів ліпного посуду ня Станки I. Площа становить близько неолітичного чалу, прикрашені прокрес- 100х50 м. леними лініями та насічками, 2 фрагменти енеолітичного посуду (один із відмученої Пункт виявлений у 1964 р. С.С. Бере- глини) та два кремня (один з ретушшю) занською, яка заклала на ньому декілька [Телегин, Круц, 1965/1, с. 16]. шурфів. У 1964 та 1965 рр. збори на пунк- ті проводив В.О. Круц [Телегин, Круц, 135. Зазим’є, ур. Саввичина 1965/1, с. 14-15; Сорокун, Шидловський, Могильник (доба бронзи) 2013, с. 190-195]. Пам’ятка розташована на вiдстанi Матеріали з поселення представле- 0,6 км на пiвдень вiд поселення, на ви- ні керамікою дніпро-донецької культури сокому пiдвищеннi в ур. Саввичина. На доби неоліту, софіївського типу трипіль- городах місцеві жителі часто знаходили ської культури етапу С ІІ, середньодні- керамiку доби бронзи та людськi кiстки. На думку С.C. Березанської, мождиво, тут провської культури та культурного кола знаходився могильник, що належав по- Бабине доби бронзи. Матеріали зберіга- селенню в ур. Станки I [Березанская, 1972, ються в фондах ІА НАН України. с. 38-39; Шендрик, 1977, с. 43]. Було виявлено кілька десятків піз- ньої дніпро-донецької кераміки з до- 136. Зазим’є, МТФ Місцезнаходження (ранній залізний мішкою піску та подрібненої органіки в вік). тісті. Орнаментовано її горизонтальними Розташоване на першій надзаплав- та вертикальними рядами гребінчастих ній терасі лівого берега Десни; на півден- відтисків, псевдогребінця, підтрикутних ний-захід від МТФ між селами Пухівка та наколів та прокреслених ліній. В колекції Зазим’є, на захід від траси Остер – Київ. присутній фрагмент ямково-гребінцевої Керамічні вироби представлені стінкою кераміки [Телегин, Титова 1998, 77]. В гру- та денцем з домішкою жорстви. Стінка пі софіївської кераміки переважають стін- (шийка) посудини прикрашена горизон- ки без орнамента. Знайдені два фрагменти тальним рядом нігтьових вдавлень. За відігнутих назовні вінець. Вся ця кераміка характерними особливостями виготов- має домішку мушлі в тісті. Поверхня за- лення та орнаментації, цей комплекс від- звичай темнокоричнева. носиться до милоградської культури ран- Кераміки доби бронзи знайдено не- нього залізного віку. багато – всього 5 фрагментів. Серед них 137. Зазим’є І два фрагменти стінок із багатоваликовою Багатошарове поселення (енеоліт, орнаментацією (розчленовані та гладкі доба бронзи, ранній залізний вік, перед- валики) та фрагмент високого прямого давньоруський час, пізнє середньовіччя). вінця, прикрашеного горизонтальними Пам’ятка розташована на півден- рядами гусенички. но-східній околиці села, справа від дороги

270 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

з траси Остер – Київ на с. Зазим’є, в кі- на неорнаментованими вінцями, стінка- лометрі на південний схід від перехрестя ми та денцями. Ряд виробів, серед яких вулиць Київської та Шевченка. Топогра- фрагмент вінець іх шнуровим орнамен- фічно пам’ятка займає південно-східний том, відноситься до середньодніпровської край останця надзаплавної тераси лівого культури шнурової кераміки середнього берега Десни, на значній частині якого бронзового віку. Стінка посудини із ва- розташована забудова села. ликом, розчленованим насічками, може Верхній шар пам’ятки було знято бути віднесена до культурного кола Ба- скрепером до піщаного материкового рів- бине. Фрагмент вінець із орнаментом у ня. У відвалах гумусної землі виявлено вигляді «колючого дроту» відноситься до значну кількість різночасових виробів. На ранього етапу сосницької культури. Ще зритій поверхні піщаного материка чітко кілька фрагментів вінець из круглими ям- простежуються три темні плями від ста- ками ниже зрізу, що утворюють зсередини родавніх об’єктів. «перлини» можна віднести до кінця серед- Ліпна кераміка трипільської культури нього або пізнього етапу сосницької куль- софіївського типу етапу С ІІ представле- тури. До милоградської культури ранього залізного віку, відноситься фрагмент вінець із ямкою на шійці. Значна кіль- кість невиразних фрагментів керамі- ки можна датувати в широких межах доби пізнього бронзового – раннього залізного віків. Серед ліпної кераміки виділяєть- ся група передгончарної, характер- ної для культури луки-райковецької ІХ-Х ст. (Рис. 155: 1-4). Фрагменти гончарної кераміки доби Київської Русі (Рис. 156: 1-6), пізнього серед- ньовіччя та нового часу – XVIII- XIX ст. (Рис. 155: 5-7). До цього ж часу слід віднести і знаряддя з заліза (Рис. 155: 8). Таким чином, Зазим’є І – це бага- тошарова пам’ятка археології з куль- турними шарами доби енеоліту, піз- нього бронзового – раннього заліз- ного віків та пізнього середньовіччя, що зазнала значного руйнування. За фактом руйнації складено акт [Моця, Шидловський, Скороход, Казаков, 2011]. 138. Зазим’є, ур. Осинки І Багатошарове поселення (енео- Рис. 155. Зазим’є І. Фрагменти кераміки та виріб з заліза. літ, доба бронзи, ранній залізний вік).

271 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Пам’ятка розташована в ур. Осинки пам’ятки походять різночасові вироби – на південно-західній околиці села Зазим’є, фрагменти кераміки та розтиральник. на краю піщаної тераси, що на 2 м підні- Гранітний розтиральник має скругле- мається над рівнем заплави лівого берега ну форму та декілька сплощених повер- Десни та обмежена з західної сторони пе- хонь. Датування його можливе в широко- ресихаючою старицею. Площа пам’ятки му діапазоні енеоліту – раннього залізно- становить близько 200х50 м. го віку. Пам’ятку було виявлено жителем Фрагменти стінок ліпних посудин с. Зазим’є Н.Б. Барбоном. В 1965 р. розвід- з додаванням шамоту та піску в складі ками В.О. Круца було зібрано підйомний тіста, прикрашені горизонтальним рядом матеріал у вигляді фрагментів керамічних двозубого штампу та горизонтальними виробів доби енеоліту та бронзи, крем’яні рядами відтисків шнура віднесено до се- вироби та уламки кам’яних розтиральни- редньодніпровської культури шнурової ків. Керамічні вироби доби енеоліту поді- кераміки. ляються на кераміку софіївського типу та з Ще одна група ліпної кераміки пред- відмуленої глини, відносяться до заключ- ставлена фрагментами стінок з домішка- ного етапу трипільської культури СІІ. Ке- ми піску у складі тіста, світло-сірого та раміка доби бронзи представлена вінцями рожевого випалу. Два вироби прикрашені та стінками, прикрашена гладкими вали- горизонтальними та косими наліпними ками, прогладженими лініями, насічками, валиками. Одна стінка – фрагмент пле- шнуром та проколами під вінцями [Теле- чика ліпного горщика прикрашений го- гин, Круц, 1965/1, с. 16]. Ця кераміка може ризонтальним валиком та прокресленим бути віднесена до середньодніпровської, орнаментом у вигляді штрихованих три- бабинської, ранньої та пізньої сосницької кутників; інший виріб орнаментований культур. Частина фрагментів належить до перехресними косими прокресленими ранього залізного віку. лініями. За характерними особливостями В 2011 р. на цьому місці виявлено два орнаментації та технології виготовлення, пункти концентрації підйомного матеріа- ця група кераміки відноситься до до куль- лу – Осинки І та Осинки ІІ. З площі першої турного кола Бабине початку піз- нього бронзового віку. Наступна група ліпної ке- раміки представлена вінцями та стінками сірого, рожевого та коричневого випалу зовнішньої поверхні з додаванням жорстви, піску та шамоту в складі тіста. Один з цих виробів – слабкові- дігнуте вінце тюльпаноподібного горщика білогрудівського типу, орнаментованого проколотою «перлиною», нанесеною з вну- трішньої поверхні. До цього ж Рис. 156. Фрагменти кругового посуду з пам’яток навколо типу віднесено і фрагмент стін- с. Зазим’є: ки, прикрашеної горизонталь- 1-7 – Зазим’є І; 8-9 – Зазим’є-Станки; 10 – Зазим’є-Осинки. ним валиком. Цей посуд може

272 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

бути віднесений до пізньої сосницької шифр пам’ятки – «Погреби 1 (2001)» [Лы- культури. сенко, Лысенко Св., Скиба, 2001/55, с. 16]. Три фрагменти гончарних посудин, У 2001 р. Фастівською археологічною серед яких вінце, орнаментоване лінійним експедицією зібрані фрагменти ліпного горизонтальним орнаментом і коричне- посуду доби бронзи та гончарного посуду во-зеленою поливою з внутрішньої по- періоду пізнього середньовіччя. Знайде- верхні (Рис. 155: 10) та дві стінки, одна з ний також уламок зернотерки з піскови- яких вкрита жовтою поливою з внутріш- ку. Кераміка доби бронзи бурого та жов- ньої поверхні, віднесено до доби пізнього того кольорів, тісто з домішкою жорстви, середньовіччя. піску, шамота, кривавика. На деяких фраг­ 139. Зазим’є, ур. Осинки II ментах з домішкою піску та шамота в тісті, Багатошарове поселення (енеоліт, на зовнішній та внутрішній поврехнях доба бронзи, ранній залізний вік). збереглися розчоси широкою гребінкою. Розвідкою 2011 р. виявлено ще одне Ця кераміка може бути віднесеною до се- скупчення підйомного матеріалу, поблизу редньодніпровської культури. Більшість ур. Осинки (ІІ). Розташоване на півден- знахідок можна датувати періодом пізньої но-західній околиці села Зазим’є, на краю бронзи. Серед них – фрагмент вінця із піщаної тераси, що на 2 м піднімається над незначним потовщенням краю, домішкою рівнем заплави лівого берега Десни та об- піску та кривавика в тісті, орнаментова- межена зі східної сторони пересихаючою ний похилими вдавленнями трохи нижче старицею, приблизно в 300 м на північний зрізу. Знайдено також стінку посудини із схід від попередньої пам’ятки – поселення жорствою в тісті, орнаментовану лінією Зазим’є, ур. Осинки І. неглибоких вдавлень. Цю кераміку мож- Матеріал представлений лише трьома на віднести до пізнього етапу сосницької знахідками. Серед них – фрагмент гра- культури. нітного розтиральника з скругленою по- верхнею та два фрагменти стінок ліпних С. ПОГРЕБИ посудин світло-сірого та рожевого випа- Розвідкові роботи біля с.Погреби були лу з додаванням шамоту в складі тіста. розпочаті у 1947-1948 рр. І.М. Самойлов- Ці вироби попередньо віднесені до епохи ським, А.П. Савчуком, Ф.Б. Копиловим пізнього бронзового – раннього залізного під час роботи експедиції «Великий Київ» віків. [Копилов, 1948/8, с. 3; Самойловський, 140. Зазим’є, ур. Осинки III 1952, с. 73-84]. У 1952 р. В.І. Канівцем та Багатошарове поселення (енеоліт, доба В.Д. Рибаловою були проведені розкопки бронзи, період пізнього середньовіччя). різночасових поселень та могильників Розташоване на підвищеній ділян- в ур. Келійки, Підбір’я та Лан [Канівець, ці поля між селами Погреби та Зазим’є, 1952/15а; Шапошнікова, 1953, с. 138-147; приблизно в 0,5 км на північ від с. По- Березанская, 1976, с. 196-199]. Пізніше греби, на південь від відомого поселен- розвідкові роботи біля села були прове- ня в ур. Осинки. Знахідки тягнуться дені у 1979 р. експедицією «Славутич» вздовж південного берега канави впро- [Телегин, Круц, Нужный, 1979, с. 33-34; довж 0,7 км. Східна частина пам’ятки Титова 1984, с. 91-97] та співробітниками була розміченою під дачну забудову (?); Київського обласного центру з охорони через західний край у напрямку ТЕЦ 6 на пам’яток історії, археології та мистецтва. ж/м Троєщина проходить ЛЕП. Польовий У 2001 р. розвідки біля села були прове-

273 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

дені Фастівською археологічною експе- під час роботи експедиції «Великий Київ». дицією [Лысенко, Лысенко Св., Скиба, Впродовж 100 м в видувах були виявленi 2001/55, с. 17]. кальцинованi кiстки, дрiбнi фрагменти З метою встановлення територій ві- керамiки, поодинокi вироби з кременю та домих пам’яток археології, моніторингу бронзи [Самойловський, 1952, с. 73-84]. У їхнього стану та можливості виявлення 1948 р. кераміка на пам’ятці була зібрана нових, експедицією 2011 р. продовжено Ф.Б. Копиловим [Копилов, 1948/8, с. 3]. У дослідження території навколо села. 1952 р. В.І. Канівцем та В.Д. Рибаловою 141. Погреби, ур. Грушки тут були проведені розкопки. На площi Поселення (доба пізньої бронзи – могильника було закладено 4 розкопи ранній залізний вік). (I, IБ, II та «Верхнiй»). На площi розко- У 1990-ті роки пам’ятка була дослі- пу «Верхній» зафіксовані три скупчення джена співробітниками Київського облас- кальцинованих кiсток та фрагментів по- ного центру охорони пам’яток (О. Сиро- суду, що являли собою мiсця поховань. мятніков) та інтерпретована в якості «по- Знайдені уламки бронзових прикрас та селення білогрудівської культури». ножа, крем’яні наконечники стріл [Ка- Поселення розташовується на за- нівець, 1952/15-а, с. 1-20; Березанская, хід від крайніх хат околиці с. Погреби, 1976, c. 196-199, рис. 5-7]. Більша частина приблизно в кілометрі на північ від тра- керамічних знахідок представлена фраг­ си Київ – Остер. Топографічно, пам’ятка ментами посуду лебедівського типу, що займає підвищення, що безпосередньо дозволяє відносити могильник до пізньої межує з старицею Десни на півночі – за- сосницької культури. Знайдені також по- ймає підвищений правий берег стариці, з одинокі фрагменти кераміки бабинського півдня та сходу обмежена меліоративни- типу із багатоваликовим орнаментом та ми каналами. тшинецького типу із бороздчатим орна- З площі поселення зібрано незначну ментом, а також кераміки доби неоліту. кількість фрагментів ліпної кераміки, пе- У 1979 р. урочище оглянуто експе- реважно з кротовин. Стінки ліпних посу- дицією «Славутич». Біля будівництва дин пізнього бронзового – раннього заліз- трубопроводу було зібрано незначну ного віку, мають темно-коричневий колір кількість матеріалів давньоруського часу випалу і виготовлні з додаванням піску та (кераміка, уламок скляного браслету) та шамоту в керамічномуу тісті. кераміка милоградської культури. Серед 142. Погреби, ур. Келійки знахідок: вінця, денця та стінки ліпних Поселення (неоліт, доба бронзи, ран- посудин, прясельце. Знайдено також пі- ній залізний вік, доба Київської Русі); мо- рамідальну підвіску із склоподібної маси гильник (доба бронзи). синього кольору [Телегин, Круц, Нужный, Пам’ятка розташована у 2 км на пів- 1979/18, с. 34]. денний схід від с. Погреби, та приблизно 143. Погреби, ур. Лан в 3 км на північний схід від колишнього Багатошарове поселення (неоліт, ене- с. Вигурівщина, в ур. Келійки, на південь оліт, доба бронзи, ранній залізний вік, від місця, де лінія газопроводу Київ- доба Київської Русі); могильник (ранній Москва виходить із заплави на терасу, на залізний вік). схилі надзаплавної тераси р. Десна. Розташоване в ур. Лан за півтора кіло- Пам’ятку було відкрито І.М. Самой- метри на захід від с. Погреби, на південь ловським та А.П. Савчуком у 1947-1948 рр. від повноводної Старої Десни, на північ

274 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

від траси Київ-Остер. Висота пагорба дослідниками до середньодніпровського над заплавою до 3 м, довжина з заходу на варіанту київського типу пам’яток [Терпи- схід – приблизно 600 м, ширина – 200 м. ловський, Абашина, 1992, с. 32, 122-123]. Найвища точка має відмітку 96,3 м над На ділянці з гумусованим шаром в рівнем моря. оранці виявлено пошкоджений людський Північний схил підвищення досить череп без нижньої щелепи. На відстані 1 м круто спадає до долини майже пересохлої від нього, на глибині 0,25 м відкрита стег- стариці (притока Старої Десни), від якої нова кістка, а на глибині 0,30 м фрагменти лише місцями залишилися озерця. З пів- круглодонного підгірцівського горщика, дня та заходу до горба прилягають луки що дало підстави стверджувати про наяв- заплави Десни. Описаний горб розорю- ність могильника в цьому місці [Макси- ється впродовж довгого часу. мов, Петровская, 2008, с. 61-62]. У 1952 р. В.І. Канівцем вздовж бере- У 1979 р. пам’ятку було обстежено га стариці в смузі близько 50 м в західній експедицією «Славутич» на чолі з Д.Я. Те- та центральній частині горба було зібра- легіним; було відмічено 2 пункти поши- но досить багато уламків ліпного посуду, рення матеріалів: Лан 1 та Лан 2 [Телегин, кістки тварин, прясельця, шматки обпа- Круц, Нужный, 1979, с. 33-34]. леної обмазки та печини. Єдиним знай- Пункт Лан 1 розташовано в гирлі деним на поверхні металевим предметом струмка, що втікає в старицю р. Десна. є мініатюрна ажурна бронзова пряжка Д.Я. Телегіним було проведено пунктирну чи поясна накладка довжиною 2,2 см. Ос- зачистку по лівому березі струмка, що ся- новна маса знахідок була продатована ав- гала 8 м. Нашарування в зачистці мають тором розкопок корчуватівським часом. заплавний характер. Окремі пізньонеолі- Знайдені також матеріали доби неоліту, тичні черепки дніпро-донецької культури трипільської культури, доби бронзи (се- зустрінуті у верхньому штику. Тут і нижче редньодніпровської, бабинської, сосниць- зустрічаються окремі фрагменти посуду кої культур) та скіфського часу. На посе- давньоруського часу. Рівень залягання не- ленні було закладено 10 шурфів та розкоп олітичної кераміки, аналогічної кераміці площею близько 30 м2 [Канівець, 1952/15-а, з підйомного матеріалу, знаходиться на с. 26-40]. глибині 1 м, в основі чорного шару (верх- У розкопі на глибині 0,5 м знаходився ній частині сірого глеїстого шару). Нижче завал печини – залишки стін житла – пло- знахідки відсутні. [Телегин, Круц, Нуж- щею 3,2х4,5 м. Залишки стін свідчать про ный, 1979, с. 33; Титова, 1984, с. 98]. каркасно-плетньову конструкцію. Стов- За тістом кераміку було поділено на пова яма, заповнена золою знаходилась дві групи: в центрі східної стіни. В східній частині — фрагменти, що мають домішку завалу відкрите вогнище, поблизу якого піску, органіки та кривавику. Полови- розвал корчаги, точильний брусок та чо- на фрагментів не орнаментована. Кілька тиригранне бронзове шило. В заповненні фрагментів мають ряди горизонтальних зустрінуті уламки ліпної та поодинокі відтисків гребінки. Інші орнаментовані фрагменти гончарної черняхівської кера- рядами напівовальних наколів та про­ міки, кістки тварин, біконічне прясельце кресленими перехресними лініями; з врізним орнаментом. Дві господарські — фрагменти, що мають домішку ями діаметром та глибиною біля 1 м зна- піску та кривавику. З них більше полови- ходились безпосередньо поблизу житла. ни не орнаментовано та мають гребінчасті Комплекс датується IV ст. і відноситься розчоси з обох боків (з зовнішнього рід-

275 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ше). Серед елементів орнаменту присут- була здана до музею школи с. Погреби [Те- ні відтиски дрібнозубчастого штампу та легин, Круц, Нужный, 1979, с. 33]. псевдогребінки, дрібних округлих ямок, Розвідкою 2011 р. на найвищій ділянці прямокутних наколів, тонких прокресле- дюни виявлено грабіжницькі ями, одна з них ліній. В колекції також присутній роз- яких частково зруйнувала об’єкт, гадаємо вал горщика середніх розмірів з високим доби бронзи, з огляду на характер фраг- прямим вінцем. З внутрішнього боку він ментів кераміки, зібраних поруч. З площі має горизонтальні розчоси. По зрізу вінця дюни зібрані фрагменти кераміки та ви- нанесені насічки, нижче чергування гори- роби з кременю, що відносяться до різних зонтальних рядів дрібнозубчастої гребін- хронологічних рівнів – неоліту, Трипілля ки та підовальних наколів [Титова, 1984, С ІІ та доби бронзи. с. 99]. Крем’яний комплекс нараховує 8 оди- Знайдені також фрагменти посуду се- ниць, серед них: три скребка, виготовле- редньодніпровської культури доби серед- них на безсистемних відщепах, фрагмент ньої бронзи. ретушованої пластинки, ретушований Пункт Лан 2 розташовано за кілька відщеп та відщепи. сотень метрів від попереднього пункту, Кам’яні вироби представлені двома вище по течії струмка. На місці канавки фрагментами кристалів кварцу з пласки- навколо вишки була поставлена зачист- ми поверхнями, абразивом з вохристого ка довжиною 2 м, яка була доведена до пісковику, фрагментом гранітної зерно- глибини 0,7 м. В чорному шарі виявлено терки зі сплощеною поверхнею та фраг- фрагменти посуду доби бронзи (сосниць- мент гранітного розтирача зі сплощеною кої культури). На поселенні, крім кера- поверхнею і слідами перебування у вогні. міки доби бронзи знайдено також фраг- Керамічний комплекс неолітичного менти посуду доби неоліту, трипільської часу нараховує 84 фрагменти (з них 36 культури, милоградської культури раньо- позбавлені орнаменту), котрі належать го залізного віку, два уламки трипільських щонайменше 20-и окремим посудинам. статуеток, бронзову шпильку скіфського За типами орнаментації колекцію мож- часу [Телегин, Круц, Нужный, 1979, с. 33]. на розділити на 6 окремих груп. До пер- Неолітичні матеріали представле- шої групи належать фрагменти кераміки ні двома нуклеусами (клиноподібним та орнаментовані гребінчастими 4-х зубчас- пірамідальним), відщепами та уламка- тими відтисками та вдавленнями. Схема ми з сірого кременю. Керамічна колекція нанесення орнаменту має вигляд гори- складається з 25 фрагментів, котрі умов- зонтальних рядів вертикальних відтисків, но діляться на дві групи та відповідають що дещо нахилені вправо. Основна до- матеріалам поселення Лан 1 [Титова, 1984, мішка в тісті – органіка та пісок. Товщи- с. 98–99]. на стінок в межах 0,7 – 1,0 см. До другої В 120-130 м на схід від зачистки, на групи віднесено фрагменти орнаментова- поверхні був знайдений бронзовий бра- ні прокресленими та тонкорізними лінія- слет лужицького типу. На цьому місці ми. Схеми нанесення мають вигляд косої було закладено траншею 3х0,4 м. Між сітки та косих паралельних ліній. В тісті зачисткою та траншеєю поставлено три спостерігається незначна домішка органі- шурфи. Культурний шар у шурфі та тран- ки та піску. Товщина стінок в межах 0,6 – шеї насичений слабко. Загалом знайдено 0,7 см. Третя група представлена одним 20 дрібних фрагментів посуду доби брон- фрагментом, що орнаментований дрібни- зи. На поселенні знайдена зернотерка, що ми підтрикутними наколами. Схема орна-

276 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

ментації складена з горизонтальних рядів. Наступна група ліпної кераміки пред- Домішкою в тісті є пісок. Товщина стінок ставлена вінцями та стінками з додаван- в межах 0,5 см. Четверта група складаєть- ням піску у склад тіста, орнаментовані ся з фрагментів орнаментованих насічка- горизонтальними відтисками шнура, ко- ми та різного роду аморфними вдавлен- сими та горизонтальними насічками та нями. Схеми орнаментації представлені гусінним орнаментом. Ця група датована як горизонтальними та косими рядами, добою середнього бронзового віку і від- так і складними мотивами. Основною до- несена до середньодніпровської культури мішкою в тісті є пісок. Товщина стінок в шнурової кераміки. межах 0,5-0,8 см. П’ята група представле- Фрагменти стінок, орнаментованих на фрагментами, що орнаментовані ок- косими прокресленими лініями та косими руглими вдавленнями. Товщина стінок в валиками, з додаванням піску і шамоту у межах 0,7 – 0,8 см. До шостої групи варто склад тіста віднесено до культурного кола віднести один фрагмент орнаментований Бабине. нігтьовими відтисками. Схема нанесення Фрагменти вінця та стінок з домішка- орнаменту складається з горизонтальних ми піску, жорстви та зерен кварцу відне- рядів дещо нахилених вправо відтисків. сено до сосницької культури тшинецького Домішкою в тісті є пісок. Товщина стінок культурного кола. Вінце слабковідігнуте в межах 0,6 см. Доповнюють комплекс три назовні, орнаментоване рядом перлин під фрагменти неорнаментованих вінець. Два зрізом; стінки орнаментовані прокресле- з них мають защипи по зрізу та домішку в ними горизонтальними та косими лінія- тісті з органіки та вохри. ми та орнаментом у вигляді штрихованих Загалом, найбільше аналогій неолі- трикутників. тичні матеріали поселення Лани знахо- Значна кількість фрагментів керамі- дять в пам’ятках Микільська Слобідка І ки відноситься до доби фінальної брон- та ІІІ. З огляду на це, розглянуту вище колекцію попередньо слід відносити до зи – раннього залізного віку, представле- розвиненого – пізнього етапу київського на вінцями, стінками та денцями. Вінця варіанту києво-черкаської культури. слабковідігнуті, часто розчленовані насіч- Наступна група керамічних виробів ками чи вдавленнями по зрізу, наявні два представлена фрагментами пряслиця, фрагменти мініатюрних посудин. Стінки вінця, стінок, денця посудин померанче- орнаментовані горизонтальними вали- вого випалу з домішками піску, черепаш- ками, сферичними наліпами, прокресле- ки, кривавика та полови у складі тіста, ним орнаментом у вигляді штрихованих віднесені до фінального етапу розвитку трикутників. Ці матеріали відносяться до трипільської культури. Пряслице – ко- пізньої сосницької культури доби бронзи нічне, орнаментоване наколами по ребру та милоградської культури раннього за- та відбитками шнура по поверхні. Серед лізного віку. фрагментів ліпних посудин наявні горло- Наступна група керамічних виро- вини кухонних горщиків (2 екз.), стінка бів представлена фрагментами стінок та столової посудини підгрупи 1 підлщеної з денець ранньогончарних посудин. Одна зовнішньої поверхні, фрагменти стінок та стінка прикрашена прокресленим гори- денця кухонних посудин (7 екз.) та одне зонтальним лінійним та хвилястим орна- вінце мініатюрної посудини. За характе- ментом, денця відтягнуті, з слідами по- ром виробів, цю групу віднесено до етапу воротного кругу. За цими ознаками, цей С ІІ трипільської культури. комплекс кераміки віднесено до переддав-

277 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ньоруського часу, можливо до райковець- Таким чином, в результаті досліджень кої культури VІІІ-ІХ ст. 2011 р. було встановлено місцезнаходжен- Ще одна група керамічних виробів ня багатошарової пам’ятки археології в представлена фрагментами стінок та ві- ур. Лан, виявлено 233 екземпляри виро- нець гончарних посудин. Вінця різко ві- бів, що належать до різних хронологічних дігнуті назовні, прикрашені горизонталь- епох – доби неоліту, Трипілля С ІІ, доби ним лінійним прокресленим та фарбова- бронзи (середньодніпровська, бабинська, ним чорним кольором орнаментом. Одна сосницька культури), раннього залізного стінка має лінійний орнамент та димне віку (милоградська культура), переддав- лощення зовнішньої поверхні. Ця гру- ньоруського часу (райковецька), та доби па кераміки віднесена до доби пізнього пізнього середньовіччя. середньовіччя. 144. Погреби, ур. Підбір’я Крім того, з поверхні дюнного підви- Могильник (доба бронзи). щення зібрано керамічний оселок з сліда- Пам’ятка розташована на північ- ми затертості по сторонах, залізний шлак но-східній околиці с. Погреби в ур. Під- та фрагмент підпрямокутної, слабкообпа- бір’я, поблизу дороги на Бровари. Займає леної обмазки з світло-жовтої глини. край тераси, що являє собою видовжений горб, який піднімається на 6 ме- трів над рівнем передзаплавної площадки, де розташовані будівлі села. Довжина горба – біля 100 м, ширина – біля 30 м. У 1952 р. на поверхні біля вершини горба В.І. Канівцем та В.М. Даниленком були виявлені окремі фрагменти посуду лебедів- ського типу, подібні до тих, що по- ходять з могильника в ур. Келійки, а також перепалені кістки. На по- верхні підвищення було закладе- но декілька пошукових траншей та невеликих розкопів. Зафіксо- вані окремі скупчення кальцино- ваних кісток та кераміки пізньої сосницької культури [Канівець, 1952/15а, с. 23-26]. 145. Погреби, північно-захід- на околиця Поселення (період пізнього середньовіччя). Розташоване на північно-за- хідній околиці села, в 150-200 м на Рис. 157. Погреби-Лан. північний захід від котеджів, що Фрагменти ранньогончарних та гончарних посудин: стоять вздовж дороги, яка йде зі 1-8 – переддавньоруського часу; 9-10 – пізнього середньовіччя. сходу, від кладовища. Займає край

278 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

піщаної тераси південного берега довгого 147. Троєщина, пункт 2 (1950) озера (стариця?). Польовий шифр пам’ят- Поселення (неоліт). ки – «Погреби 2 (2001)» [Лысенко, Лысен- Розташовувався між селами Троєщи- ко Св., Скиба, 2001/55, с. 16]. на та Вигурівщина, на другій піщаній те- У 2001 р. Фастівською археологічною расі. Розвідкою 1950-го р. виявлено фраг- експедицією на ґрунтовій дорозі між озе- менти кераміки дніпро-донецької культу- ром та городами зібрані фрагменти де- ри, що мали підлощену внутрішню та зов- нець та стінок гончарного посуду періоду нішню поверхні; з рослинною домішкою пізнього середньовіччя. та піску в тісті, орнаментовані гребінце- вим штампом [Шапошнікова, 1953, с. 142; ж/м ВИГУРІВЩИНА–ТРОЄЩИНА Шендрик, 1977, с. 42, 44]. За даними попередніх досліджень, 148. Троєщина I (2001) в районі колишніх сіл Вигурівщина та Поселення (пізній бронзовий – ран- Троєщина були зафіксовані стоянка доби ній залізний віки) мезоліту, два неолітичні поселення дні- Пам’ятка розташована на відстані про-донецької культури, трипільське по- біля кілометра на північний схід від пів- селення софіївського типу, декілька посе- нічно-східного краю житлового масиву лень середньодніпровської та сосницької Троєщина м. Києва (ріг вулиць Милослав- культур доби бронзи, городище доби Ки- ської та М. Закревського), на краю орного ївської Русі Х-ХІІІ ст. [Труды …, XIV АС, поля між масивом Троєщина та с. Погре- І, с. 97; Даниленко, 1950/1г, с. 35; Шапош- би, біля північно-західного краю меліора- нікова, 1953, с. 142; Бондарь, 1974, с. 112; тивного канала. Березанская, 1972, с. 197; Шендрик, 1977, У 2001 р. Фастівською археологічною с. 42-44]. експедицією зібрані невиразні фрагменти Два поселення доби бронзи – ранього ліпних денець та стінок посуду доби піз- залізного віку та давньоруського періоду ньої бронзи – ранього залізного віку. [Лы- було зафіксовано у 2001 р. Фастівською сенко, Лысенко Св., Скиба, 2001/55, с. 17; археологічною експедицією на північ та Пичкур, Шидловский, Лысенко, 2012, північний схід від сучасного житлового п. 58]. масиву Троєщина. Ще одне місцезнахо- 149. Троєщина II (2001) дження доби бронзи – ранього залізного Багатошарове поселення (пізній бро- віку виявлене в ході дослідження пам’я- нзовий – ранній залізний віки, доба Київ- ток навколо північно-східної околиці Ки- ської Русі). єва в 2011 р. Пам’ятка розташована на відстані 146. Троєщина, пункт 1 (1950) 2-2,5 км на північний захід від північ- Поселення (неоліт). но-східного краю житлового масиву Троє- Розташовувалося між старими рука- щина м. Києва (ріг вулиць Милославської вами Десни. В 1950 р. було зібрано кілька та М. Закревського), на південь від траси фрагментів неолітичної кераміки сірого Київ-Остер, під лінією ЛЕП. Займає похи- кольору; глина на зламі чорна, з великою лий схил низької тераси (висота – до 1,5 м домішкою дрібнозернистого піску і кри- над урізом води) над заболоченою стари- вавика, частина фрагментів орнаментова- цею (?). но гребінцевим штампом. Кераміка відне- У 2001 р. Фастівською археологічною сена до дніпро-донецької культури доби експедицією зібрані невиразні фрагмен- неоліту [Шапошнікова, 1953, с. 142; Шен- ти ліпного посуду доби пізньої бронзи – дрик, 1977, с. 44]. ранього залізного віку та давньорусь-

279 АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

кого періоду. Серед фрагментів ліпного них пластинок та відщепів (3 екз.), один посуду – придонна частина посудини із двоплощадковий. домішкою жорстви в тісті [Лысенко, Лы- Знаряддя праці представлені скребка- сенко Св., Скиба, 2001/55, с. 17; Пичкур, ми (4 підокруглі, 2 кінцеві на відщепах, 6 Шидловский, Лысенко, 2012, п. 59]. неправильних форм), різцями (3 кутових, 150. Троєщина ІII (2011) 1 боковий), два свердла та ретушовані Місцезнаходження (пізній бронзо- відщепи. Міроінвентар репрезентований вий – ранній залізний віки). п’ятьма вістрями та їх фрагментами і дво- Пам’ятка розташовується з правого ма трапеціями. боку ґрунтової дороги від кінця вул. Ми- 152. Вигуровщина, ур. Матущини лославської (ж/м Троєщина) до траси Горби Київ – Остер, на відстані приблизно в кі- Поселення (доба бронзи). лометрі від масиву, в півтора кілометри Пам’ятка розташовувалася між села- на захід від крайніх хат південної околиці ми Вигуровщина та Троєщина, в урочищі с. Погреби, на південь від траси Київ – Ос- Матущини Горби. У 1948 р. Ф.Б. Копило- тер, приблизно в 0,6 км на захід від посе- вим тут були зібрані фрагменти ліпно- лення Троєщина II. го посуду доби бронзи. Частина посуду Пам’ятка виявлена в 2011 р. В кро- має значну домішку жорстви в тісті, іно- товині на задернованому полі виявлено ді крупних розмірів, та орнаментована фрагмент неорнаментованої стінки ліпної під вінцями «перлинами» та насічками товстостінної посудини темно-вохристо- або пальцевими защипами по краю ві- го випалу зовнішньої поверхні з включен- нець [Копилов, 1948/8, с. 3]. Цю кераміку нями шамоту та жорстви в складі тіста. віднесено до лебедівського типу пізньої Попередньо місцезнаходження віднесене сосницької культури. Частину кераміки, до доби пізньої бронзи – раннього заліз- ймовірно, можливо віднести до милоград- ного віку. ської культури ранього залізного віку. У 151. Вигурівщина, ур. Борок 1949 р. експедицією «Великий Київ» знай- Стоянка (мезоліт, кудлаївська культура). дено також кераміку середньодніпров- Розташовувалась на піщаних виду- ської культури доби середньої бронзи вах останця борової тераси злиття Десни [Бондарь, 1974, с. 112]. та Дніпра, на околицях с. Вигурівщина, в 153. Вигуровщина, ур. Торби урочищі Борок. На сьогоднішній день по- Поселення (доба бронзи). глинута житловим масивом Троєщина. Виявлена у 1937 р. Б.А. Товкачев- Розташовано за 2 км на північний за- ським. Матеріали зберігаються у фондах хід від села, в ур. Торби, що являє собою НМІУ; опрацьовані та видані Л.Л. Заліз- ряд дюн у заплаві р. Десна. Пам’ятка від- няком, віднесені до кудлаївської мезолі- крита у 1947 р. І.М. Самойловським. Зі- тичної культури [1984, с. 42-43; 2009, с. 95, брані фрагменти ліпного посуду, в тому 252]. числі – сосницької культури [Березан- Колекція матеріалів складається з ская, 1972, с. 197; Шендрик, 1977, с. 42]. 443 кременів, представлених як відхода- 154. Пісочний Городець (на Радосині, ми виробництва, так і знаряддями праці. Вигурівщина) Переважна більшість – відщепи – 365 екз., Городище – доба Київської Русі, пізнє пластинки нараховують 48 екз. Нуклеу- середньовіччя си (6 екз. разом з уламками) переважно Розташоване на дюнному підвищенні одноплощадкові для дрібних неправиль- заплави Дніпра та Десни, на березі рука-

280 ПАМ’ЯТКИ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ

ва Гнилуша, що з’єднує ці річки – старого гом у північній частині Подолу [Сагайдак, русла Десни (Черторий, зараз – Десенка). 1998, с. 232]. Протягом ХІ-ХІІ ст. Городець Городище напівокруглої форми часто фігурує як нейтральна територія на (120 х 80 м). Частково зберігся рів, а також якій відбуваються переговори між лівобе- вал висотою до 3 м, що має вигляд трьох режними та правобережними правителя- окремих ділянок. Вал мав правильну на- ми Русі. півкруглу форму і своїми кінцями упи- Восени 1134 р. Городець був спалений рався в берегову терасу р. Гнилуші. На половцями, що проходили з переяслав- північ від городища розташоване селище ської землі до Чернігова [Літопис Русь- цього самого часу [Шендрик, 1977, с. 42]. кий, 1989, с. 188]. В наступні роки Горо- Перші згадки про пункт сягають ХІ ст. дець відновлюється. У джерелах XIV ст. ця і пов’язані з іменами Ярослава Мудро- місцевість відома як Милиславичі (Ми- го та Мстислава Тмутороканського, які у рославець). Відбудований тут дерев’яний 1026 р. заключили договір про розподіл замок залишався заміською резиденцією по Дніпру київських та чернігівських во- київських князів: у XV ст. тут містився лодінь [Літопис Руський, 1989, с. 35; То- замок Симеона Олельковича [Гошкевич, лочко, 1980, с. 117; Сагайдак 1998, с. 230]. 1880]. У люстрації Києва 1552 р. Мило- Цікава згадка відома під 1078 р., коли славичі згадуються серед сіл, що належать тіло загиблого київського князя Ізяслава Ярославича привезли у човні і постави- до юрисдикції київського замку. У 1613 р. ли навпроти Городця – і вийшов на зу- замкове поселення Милославичі з остро- стріч йому весь Київ [Літопис Руський, вом Муравець були віддані київському 1989, с. 123]. Такі дані свідчать про мож- городничому (будівельнику і доглядачу ливість спостереження за широкою доли- замку) С. Викгурі, звідки і походить наз- ною злиття Дніпра та Десни з означеного ва сучасного села Вигурівщина [Левобе- пункту та важливість городища, яке за- режная Украина…, 1886, с. 253; Сагайдак, безпечує контроль шляхів з дніпровсько- 1998, с. 236]. го Лівобережжя на Київ, чим пояснюється У 1890 р. городище було частко- важливе стратегічне значення городища во досліджене [Шендрик 1977, с. 42]. У на лівому березі Дніпра [Сагайдак, 1991]. 1950 р. дослідження городища проводив З точки зору М.А. Сагайдака, з Городця до П.О. Раппопорт [Раппопорт, 1952]. За да- Києва можливо було дістатись бродами ними М.П. Кучери, воно відноситься до через рукави понад Долобським озером типу простих і складається з однієї части- до перевозу, що сполучав з правим бере- ни площею 0,75 га [Кучера, 1999, с. 218].

281

ВИСНОВКИ

В результаті багаторічних досліджень єю обробки кременю та характерними на території Нижнього Подесення вдалося виробами у формі вістер, стоянку слід виявити та дослідити пам’ятки археології, впевнено віднести до граветського техно- що належать до різних культурно-хро- комплексу, який поширився на території нологічних зрізів. Це дозволяє створити Східної Європи 30-20 тис. років тому. Це детальну карту території з можливістю зближує Карпилівку-Радовницю з інши- реконструкції особливостей палеодемо- ми стоянками Десни та Середнього Дні- графії, культурно-історичного розвитку пра: Кирилівською, Клюсами, Пушкаря- та шляхів заселення регіону доісторичним ми І. Проте, варто зазначити, що рештки населенням. палеолітичної доби повністю відсутні від Нижнє Подесення займає територію гирла Остра до Києва, на противагу знач­ контактної зони з одного боку між пів- ній кількості палеолітичних пам’яток, що нічними – поліськими ландшафтами, а з концентруються на території Середнього іншого – південними лісостеповими, що, Подесення та Київського Правобережжя. безумовно, впливало на характер форму- На нашу думку, таке територіальне вання місцевих культур. Життєдіяльність поширення стоянок пізнього палеолі- суспільств первісної доби була значною ту додатково підтверджує факт значних мірою детермінована природними чинни- природних змін катастрофічного харак- ками, в зв’язку з низьким рівнем розвитку теру в кінці плейстоценової – на почат- продуктивних сил. Але в процесі історич- ку голоценової епох. Наймасштабнішого ного розвитку суспільство поступово роз- впливу на зміну ландшафтної ситуації в ширювало сировинну базу, все більше за- регіоні справив прорив Поліського озера, лучаючи природні ресурси та опановуючи що утворилось в результаті танення ос- різні ландшафтні рівні для забезпечення і таннього льодовика. В результаті, долина покращення умов існування. Це дозво- Пра-Дніпра змістилась на захід і зайняла лило практикувати різноманітні форми сучасне положення, впритул наблизив- господарства в межах одного регіону, що шись до Київського плато та Канівських безпосередньо відобразилося на топогра- дислокацій. фічному розташуванні пам’яток Нижньо- Різке зменшення водотоку внаслі- го Подесення від кам’яного віку до пізньо- док відступу льодовика за межі конти- го середньовіччя. нентальної Європи, вплинуло на харак- Достовірно відомий початок заселен- тер меандрування річок, що спричинило ня території Нижнього Подесення почав- вивільнення значних піщаних масивів, ся з пізньопалеолітичної доби. Найбільш формування дюн та піщаних терас, що рання пам’ятка цього часу виявлена на стали привабливими місцями для мис- правому березі Десни, навпроти Остра – ливсько-рибальських, а пізніше скотар- Карпилівка-Радовниця. За технологі- сько-землеробських колективів.

283 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Активне заселення території Нижньо- ських господарських стратегій, націле- го Подесення відбувається за мезо-неолі- них на освоєння лесово-чорноземних і тичної доби. Для мезолітичного часу слід супіщаних ділянок. Прикладами високої відзначити поєднання елементів матері- топографії серед лукашівських пам’яток альної культури, як суто поліського похо- є поселення Євминка 1 і 2. Свідченням дження (тип Кудлаївки, Пісочного Рову), кліматичних зрушень, які впливали на так і лісостепового (Таценки, Зимівники), трансформацію господарства, стала поя- що відобразилося в особливостях креме- ва дюнних стоянок трипільців, таких як необробки таких пунктів, як Вигурівщина Романків 3 у Подніпров’ї. Поселення на та Боденьки ІІ. підвищеннях в заплавних луках, скоріш Неолітизація населення Київського за все, мали сезонний характер і пов’яза- Лівобережжя відбувалась внаслідок пів- ні з веденням скотарства та мисливсько-­ денного впливу, що проявився в кукрець- рибальських промислів, для чого ці місця ких рисах кременеобробки з неолітичних були найбільш придатними. стоянок. Найвищий культурний розви- Слід відзначити значну концентрацію ток маркується концентрацією пізніх трипільських пам’яток саме на лівобереж- пам’яток дніпро-донецької спільності жі Десни, в той час як на правому березі, в Деснянському пониззі, що особливо за виключенням окремих неперевірених пов’язаний з дюнними масивами та пер- даних щодо місцезнаходжень Виповзів і шою надзаплавною терасою гирла Десни: Хотянівка, трипільські матеріали прак- Київ-Дніпровський, Микільська Слобід- тично відсутні. Таким чином, річки Десна ка І-IV, Воскресенка, Троєщина, Вигу- та Остер стали крайньою межею поши- рівщина, Погреби-Лан, Келійки, Мусієва рення трипільського населення на північ- Долина, Зазим’є-Станки. Контакти носіїв ний-схід, що було зумовлено як природ- дніпро-донецької культурно-історичної но-фізичними особливостями так і сусід- спільності з населенням Чернігівського ством із неолітичними общинами. Полісся, підтверджується наявністю ке- Культурні впливи, а можливо і пе- раміки ямково-гребінцевої культури в реселення частини пізньотрипільського регіоні. населення, очевидно поширювались знач- Значно ширше починають використо- но далі вздовж долини Десни і лівого бе- вуватись природні ресурси деснянського рега Дніпра. Це проявилося в матеріалі пониззя з приходом сюди трипільсько- неолітичного поселення Пустинка 5, що го населення. Представники культурно-­ містить виразні трипільські риси в кера- історичної спільності Кукутень-Трипілля міці. Ареал більш пізніх пам’яток софі- виходять на Дніпровське Лівобережжя ївської групи, охопив дещо ширші межі, близько 3600-3500 рр. до н.е., в районі обмежені на сході поселенням Козари на сучасного Переяслав-Хмельницького. берегах Остра, а на півночі – поселенням Поступово вони розселилися вгору по Домантово, біля витоків Прип’яті. То- долині Трубежу, утворюючи пам’ятки пографія поселень також тяжіє до висо- лукашівської групи: Циблі-Узвіз, Круту- ких мисоподібних і терасових підвищень ха-Жолоб, Лукаші, Світильня, і досягли (Кирилівські Висоти, Рожівка І-ІІ), разом Подесення. З точки зору топографії, дане із значною кількістю поселень на підви- населення опановує високі лесові тера- щеннях серед заплави (Сирець 3, Зазим’є, си вздовж правого берега Дніпра та бо- Новосілки). рові по лівому березі Десни. Це свідчить Картографування трипільських па­ про використання землеробсько-скотар- м’яток дозволяє відтворити напрямки

284 ВИСНОВКИ

заселення Київського Подніпров’я, що кож знайдені біля хут. Парня фрагменти включає Нижнє Подесення, в проце- посуду раннього малополовецького типу. сі декількох поступових культурно-ге- Доба пізньої бронзи представлена у нетичних імпульсів. Перший – лука- Нижньому Подесенні києво-житомир- шівський, пам’ятки якого утворились з ською групою сосницької культури тши- пост-­коломийщинського населення, що нецького культурного кола (ТКК). Ранній зазнало впливу з боку населення канів- та середній (класичний) етапи сосниць- ської групи пам’яток. Наступний – софі- кої культури (1600-1200 ВС) співпадають ївський, складений в процесі зливання із кліматичним оптимумом суббореалу. пост-лукашівського населення з новопри- Важливою знахідкою раннього етапу є ли- булим, транзитом через Волинь і Поділля, варна форма із Зазим’я, яка поєднує риси населенням дністрово-прутських бринзе- ранньої лобойківської та ранньої карда- но-жванецьких традицій. шинської металургійних традицій. До се- Просторова організація пізньотри- реднього етапу ТКК відноситься житло пільського населення Подесення, очевид- з поселення Зазим’є (ур. Станки). Пізній но, свідчить про використання окремими (лебедівський) етап сосницької культури територіальними общинами різних ді- відповідає початку аридізації кінця суб­ лянок долини річки. Так, північна група бореалу. Яскравою пам’яткою цього пе- поселень представлена пам’ятками Бугає- ріоду є могильник Погреби (ур. Келійки). во, Вовча Гора, Євминка 1 та 2; наступна Фінальний етап доби бронзи та поча- ток раннього залізного віку (1000-300 ВС) концентрація виявлена навколо с. Літки. представлений у Нижньому Подесенні Декілька пам’яток компактно розташова- милоградською культурою. Кераміка та ні поблизу сіл Рожни та Рожівка. Найбіль- поодинокі знахідки металевих виробів ша ж кількість трипільських матеріалів дозволяють простежити зв’язки мікроре- пов’язана з ділянкою гирла Десни і пред- гіону в цей час із києво-черкаською гру- ставлена пам’ятками навколо сіл Зазим’є пою лісостепової скіфоїдної культури. За- та Погреби, а також матеріалами з Ми- галом, слід відзначити значне зростання кільської Слобідки. кількості поселень протягом бронзової Бронзовий вік розпочався з кліма- доби – початку раннього залізного віку. тичним переходом від атлантичного пе- Частина матеріалів, здобутих під час ріоду до суббореалу. Можливо, за ранньої досліджень 2010-2011 рр., дають підстави бронзи (3000-2400 ВС) Нижнє Подесення припускати наявність на пам’ятках По- знаходилось під впливом східної групи ліське І (ур. Савкин Куток), Соболівка IV, культури кулястих амфор, яка займала те- Рожни ІХ, Рожівка ІІІ, старожитностей риторію на схід від регіону. Середній бро- колочинської культури з включенням нзовий вік (2400-1800 ВС) пов’язаний із празьких компонентів. Підтвердження поширенням у мікрорегіоні населення ки- цього припущення можливо отримати єво-деснянської групи середньодніпров- лише за умови стаціонарних досліджень ської культури шнурової кераміки. У пе- на пам’ятках. рехідний період від доби середньої до піз- Процес переселення правобережно- ньої бронзи (1800-1700 ВС) у Нижньому го населення на Лівобережжя став більш Подесенні з південного сходу поширюєть- інтенсивним в останній чверті І тис. н.е. ся деснянсько-сейминська периферійна Наочні археологічні свідоцтва зазначе- група культурного кола Бабине. В контек- ного процесу краще відомі у південній сті останнього можливо розглядати та- частині Києво-Канівського Подніпров’я

285 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

(Канівщина та Переяславщина), де на зла- дві столиці – Київ та Чернігів. Основний мі VІІ-VІІІ ст. зафіксовано просування на шлях з Києва до Чернігова пролягав, ско- схід – північний схід носіїв пам’яток сах- ріш за все, по правому, більш високому нівського типу. Натомість, ситуація у Ки- берегу Десни. Так, за багатьма даними, ївському Подніпров’ї, зокрема – у нижній в районі Вишгорода існувала переправа течії Десни, для цього часу залишається до поселення Ольжичі, в районі сучас- малозрозумілою, з огляду на відсутність ної Хотянівки. Звідти дорога йшла через інформації, здобутої бодай шляхом архео­ поселення, розташовані на високій над- логічних розвідок. Зазначимо, що в жод- заплавній терасі Десни. Важливість саме ному з пунктів, обстежених в ході розві- правобережного шляху підтверджується док, не виявлено керамічних матеріалів, наявністю городища Виповзів, яке мало притаманних волинцивській та ромен- декілька етапів функціонування, почина- ській культурам. З іншого боку, в низці ючи з ІХ по ХІІІ ст., а також двох могиль- пунктів: Зазим’є І, Зазим’є (ур. Лани), за- ників Десна 1 та 2. фіксовані фрагменти кераміки, насампе- На лівобережжі, від Остерського Го- ред – ранньогончарної групи, характерної родця до Києва, з огляду на значну забо- райковецькій культурі останнього етапу лоченість заплави, шлях міг йти тільки існування (середина ІХ – Х ст.). Основний по високій боровій терасі, яка зараз за- ареал райковецьких старожитностей роз- ліснена. Лівий берег річки від Києва і до ташований на Правобережжі, тож згадані Євминки (Красульская) був заболочений. матеріали можуть свідчити про колоніза- Переважна більшість місцезнаходжень цію пониззя Десни правобережним насе- виявлено на останцях тераси, або на пі- ленням в останній чверті І тис. н.е. щаних заплавних утвореннях. Тому до- Зроблені вище попередні спостере- рога могла проходити виключно боровою ження щодо участі у заселенні Нижнього терасою, як це і показано на більшості Подесення насамперед вихідцями з Пра- карт – через Бровари і далі на північ. Ця вобережжя мають не аби які інтерпрета- тераса виклинюється в районі Городища ційні перспективи. Саме матеріали райко- Крехаївського, та Євминки–могильника, вецької археологічної культури пізнього які і розташовуються на її краю. Ціка- етапу (середина ІХ – Х ст.) відбивають вим є наявність переправ – з Крехаєва та побутову культуру пересічного населен- Євминки з лівого берега до Боденьок на ня початкового «ядра» Південної Русі, яке правому (за картами). склалося навкруги Києва. В разі виявлен- На лівобережжі Десни фіксується ня певних закономірностей у структурі декілька концентрацій давньоруських пам’яток пониззя Десни цього періоду слід пам’яток. Одна з них безпосередньо пов’я- буде ставити питання про цілеспрямова- зана з київською околицею і безумовно ний характер зазначеної «колонізації» та належала до володінь Київських князів – роль у ній ранньодержавних структур по- городище Муровець (Труханів острів) та чаткової Русі. Це, у свою чергу, дозволить Городець Пісочний (Троєщина). Друга суттєво конкретизувати механізми «одер- концентрація пам’яток розташована в жавлення» певних територій, що перехо- районі сучасних сіл Крехаєва та Літочок, дили під владу князів київського дому. поруч з якою знаходиться Городище Кре- Серед великої кількості поселень, що хаївське. Окрім останнього, всі поселення належать до різних культур, значна части- займають дюнні підвищення високої за- на датується давньоруським часом і може плави Десни. Третя концентрація пов’яза- бути віднесена до шляху, що з’єднував на з округою Городця Остерського: посад,

286 ВИСНОВКИ

городище у с. Кошани. Можливо, що до режжі. Так, значна частина прибережної округи цього міста входило і поселення території між сс. Рожни та Пухівка і ниж- Беремицьке. че за течією Десни, зайнята огороджени- Таким чином, на ділянці нижньої ми ділянками, що унеможливлює доступ течії Десни вдалося картографувати до пам’яток археологічної спадщини. 104 пам’ятки археології (окрім тих що Така ситуація суперечить чинному знаходяться під забудовою), серед яких пам’яткоохоронному і екологічному за- поселення, городища, курганні могильни- конодавству України. Постає цілком зако- ки. Починаючи з околиць с. Виповзів та номірне запитання про наявність архео- смт. Десна до с. Сувид, вся правобережна тераса та околиці вищезгаданих сіл част- логічних погоджень на означені території ково поруйновані окопами та бліндажами та про первинне призначення земельних полігону військового навчального центру угідь. Факти знищення частин археологіч- «Десна», частина яких використовуєть- них пам’яток були виявлені на пам’ятках: ся жителями сіл під сміттєзвалища. Від Поліське І (ур. Савкин Куток), Літочки с. Пирново до Вищої і Нижчої Дубечні (ур. Сади І), Зазим’є МТФ, Зазим’є І. Че- вся правобережна тераса р. Десни зай­ рез відсутність археологічних погоджень, нята під забудову котеджними і дачни- практично неможливо зберегти пам’ятки, ми масивами, базами відпочинку та ін. територія яких вже огороджена для май- Навколо забудови виявлено величезну бутньої забудови. кількість смітників, будівельних кар’єрів В зв’язку з інтенсивністю і неконтро- та знівельованих ділянок під будівництво. льованістю огородження та будівництва Пам’ятки, що зафіксовані між цими села- в Деснянському пониззі, що призводить ми знаходяться на незначних вільних від до активної руйнації пам’яток археології, забудови ділянках. Значно гірша ситуація необхідно посилити контроль за станом склалася на ділянці між селами Новосіл- об’єктів культурної спадщини в регіоні ки, Хотянівка та Осещина. Землі в с. Хотя- нівка на сьогоднішній день активно при- та прийняти негайні заходи по їх збере- ватизуються і забудовуються садибами. З женню і дослідженню. Автори перекона- п’яти раніше відомих пам’яток археології ні в необхідності проведення постійного біля Хотянівки, вдалося виявити лише моніторингу вже відомих городищ, мо- дві, що теж забудовані. гильників та поселень на державному рів- Активна руйнація пам’яток культур- ні з метою запобігання їхньої подальшої ної спадщини відбувається і на Лівобе- руйнації.

287

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АРХІВНІ МАТЕРІАЛИ:

1. Баран В.Д., Некрасова А.Н. Отчет о району, Київської області. // НА ІА раскопках Среднеднепровской экспе- НАНУ. – ф.експ. № 1952/15а. диции ИА АН УССР // НА ІА НАНУ. – 9. Кияк С.Р., Коваленко К.Ф. Ландшафт- №1984/26; ф.эксп. №21252. ная карта земель совхоза «Хотовский» 2. Баранович С.С., Титенко Г.Т. Отчёт Киево-Святошинского района Киев- о работе на поселении у с.Вороши- ской области. М1:10000. – К., 1984 // ловка Трояновского района Жи- НА Інституту географії НАНУ. томирской обл. в 1951 г. // НА ІА 10. Копилов Ф.Б. Археологічні розвідки НАНУ. – №1951/8д. нижньої течії р.Десни. 1948 рік // НА 3. Березанская С.С. Отчет о раскопках ІА НАНУ. – №1948/8; ф.експ. №906, на поселении культуры многовалико- 862 (щоденник), 1015 (польовий опис). вой керамики у с. Яблоновка Белоцер- 11. Круц В.А. Раскопки поселения позд- ковского района Киевской области // нетрипольского времени у с. Евминка НА ІА НАНУ. – №1970/45; ф.експ. Остерского р-на Черниговской обл. // №5876-5878. НА ІА НАНУ. – №1965/1б. 4. Беренштам В.Л. Отчет о раскопках в 12. Кучера М.П., Сухобоков О.В. Звіт про роботу Лівобережного розвід за- Остерском уезде Черниговской губ. // гону ІА АН УРСР за 1971 р. // НА ІА Науковий архів Інституту історії НАНУ. – 1971/17а. – С 59. матеріальної культури РАН. – Ру- 13. Лысенко С.Д., Лысенко С.С., Ски- кописний архів. – Ф. 1. – Оп. 1889. – ба А.В. Отчет о разведках и раскопках Спр. 48. – Арк. 4 – 5 зв. в Кевской области в 2001 году // НА ІА 5. Гладких М.И. Отчет Деснинского от- НАНУ. – №2001/55. ряда палеолитической экспедиции 14. Матвиишина Ж.Н., Пархоменко А.Г. 1972 г. – НА ІА НАНУ. – К., 1972б, Заключение о палеопедологическом ф.експ., спр. №1972/11. – 7 арк. исследовании археологического па- 6. Даниленко В.Н. Дослiдження пам’яток мятника у с. Кощеевка // Лысенко пiдгiрського та бобрицького типiв на С.Д., Шкляревский Е.И. Исследование Київщинi в 1950 р. // НА ІА НАНУ. – многослойного поселения Кощеевка-8 №1950/1-г; ф.експ. №2144. в апреле-мае 2008 г. // Исследования 7. Захарук Ю.Н. Разведочные раскоп- Фастовской археологической экспе- ки поселения софиевского типа в диции в 2008 году. Часть III // НА ІА окрестностях Киева. (Краткий от- НАНУ, №2008/117. – Киев-Фастов, чет о раскопках на Сырце 1 – Устье 2009. в 1950 г.) // НА ІА НАНУ. — ф.експ. 15. Моця О.П., Шидловський П.С., Ско- № 1950/1а. роход В.М., Казаков А.Л. Звіт про 8. Канівець В.І. Звіт про розвідкові ро- наукові розвідувально-археологічні боти біля с. Погреби, Броварського дослідження у Нижньому Подесінні

289 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

по «Шляху Мономаха» від смт. Остер Козелецького району Чернігівської Чернігівської області до м. Вишгорода обл. – Чернігів, 2009 // НА ІА НАНУ. Київської області: науковий звіт. – К. 21. Телегин Д.Я., Круц В.А. Раскопки и 2010. // НА ІА НАНУ. – 112 с. разведки неолитических поселений в 16. Одинцова С.Н., Харченко О.Г. Развед- зоне Киевского водохранилища (От- ка в Междуречье Днепр-Десна север- чет о работе в 1965 г.) // НА ІА НАНУ. – нее Киева // НА ІА НАНУ. – №1948/8 ф.експ. № 1965/1. (подшито к 1948/16). 22. Телегин Д.Я., Круц В.А. Отчет о работе 17. Отчет о деятельности Черниговской Киевской экспедиции в 1966 г. // НА губернской архивной комиссии за ІА НАНУ. – № 1966/1. 1912 год. – Чернигов, 1913. – С. 9 – 10. 23. Телегин Д.Я., Круц В.А., Нужный Д.Ю. 18. Савчук А.П. Звіт про археологічні ро- Отчет о работе археологической экспедиции «Славутич» в 1979 г. в звідки експедиції «Великий Київ» в зоне Каневского водохранилища, 1951 р. на території Вище-Дубечансь- низовья Десны и в Надпорожье // кого району Київської області.) // НА НА ІА НАНУ. – №1979/18; ф.експ. ІА НАНУ. – №1951/8г; ф.експ. №1218, №9201-9204. 1428, 1429. 24. Телегин Д.Я., Терпиловский Р.В. От- 19. Самойловський I.М. Археологiчнi ро- чет о работе экспедиции «Славутич» звiдки та розкопки в околицi Києва на в 1980 г. // НА ІА НАНУ. – №1980/18; Лiвобережжi р. 1947 (Короткi звiдом- ф.експ. №9577-9580. лення) // Археологiчнi дослiдження 25. Шидловський П.С., Пічкур Є.В., Пе- експедицiї «Великий Київ» за 1947 р. – траускас А.В., Сорокун А.А. Звіт про НА ІА НАНУ. – №1947/27, ф.експ. розвідувальні археологічні досліджен- №542. ня у Нижньому Подесенні в Київсь- 20. Скороход В.М. Звіт про археологічні кій обл. в 2011 р. – К., 2012 //НА ІА дослідження Виповзівського архео- НАНУ. – №2011/_. – 102 арк. (55 текст, логічного комплексу біля с. Виповзів 47 іл.).

290 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

2. ЛІТЕРАТУРА:

1. Александровський О., Пархомен- 10. Археологічні дослідження на Київ- ко О., Ковалюх М. Динаміка розвитку щині. Матеріали І обласної наукової грунтів заплави р. Ірпінь у голоцені // конференції (24-25 жовтня 2011 р.). – Фізична географія та геоморфологія. – Трипілля, 2012. – 192 с. Київ: ВГЛ Обрії, 2004. – Вип. 46. – 11. Археологічні пам’ятки Української Т.2. – С. 13-18. РСР (короткий список). – К.: Наукова 2. Андрощук Ф.О. Нормани і слов’яни у думка, 1966. Подесенні. – К., 1999. 12. Археологічні пам’ятки Фастівщини: 3. Аникович М.В. Днепро-Донская Матеріали та дослідження. До 75-річчя историко-культурная область охот- від дня народження Н.М. Кравченко. – ников на мамонтов: от «восточно- Прес-музей, № 26-27. – Фастів, 2010. – го граветта» к «восточному эпигра- 208 с. ветту» / М.В. Аникович // Восточ- 13. Археология Прикарпатья, Волыни и ный граветт. – М.: Научный мир, Закарпатья (энеолит, бронза и раннее 1998. – С. 35-66. железо). – К.: Наук. думка, 1990. – 188 с. 4. Артёменко И.И. Племена Верхнего и 14. Арциховский А.В. Основы археоло- Среднего Поднепровья в эпоху брон- гии. – М., 1954. зы // МИА, 1967. – №148. – 140 с. 15. Бандрівський М. Могильник в Петри- 5. Артеменко И.И. Среднеднепров- кові біля Тернополя в контексті по- ская культура // Археология Укра- ховального обряду висоцької культу- инской ССР. – К.: Наук. думка, ри. – Львів, 2002. – 282 с. 1985. – Т.1. – С.364-375. 16. Бандрівський М. Висоцька культура і 6. Артеменко И.И. Культуры шнуровой її східні зв’язки // На пошану С.С.Бе- керамики: среднеднепровская, под- резанської (збірка наукових праць). – карпатская, городокско-здолбицкая, К.: Шлях, 2005. – С.241-252. стжижовская // Археология СССР. 17. Бандрівський М., Крушельницька Л. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. – Основні періоди розвитку висоцької М.: Наука, 1987а. – С.35-51. культури (за матеріалами поховальних 7. Артеменко И.И. Сосницкая культура. пам’яток) // ЗНТШ. – том CCXXXV. – Комаровская культура. Тшинецкая Львів, 1998. – С.193-247. культура // Археология СССР. Эпоха 18. Барбон М.Б., Березанська C.C. Посе- бронзы лесной полосы СССР. – М.: лення сосницького типу бiля с. За- Наука, 1987б. – С.106-116. зим’я на Київщинi // Археологiя, 8. Археологічна карта Київщини. 1970. – Т.XXIII. – с. 162-165. Фастівський район / Готун І.А., Лисен- 19. Бачинський Г.О., Колосов Ю.Г. Нова ко С.Д., Петраускас О.В., Шишкін Р.Г. – пізньопалеолітична стоянка на К., 2002, 247 с., 26 іл. Україні // Доповіді АН УРСР. – 1963. – 9. Археологічна спадщина Хмельниць- №4. – С. 556-559. кої області. Довідник / А.Ф. Гуцал, В.І. 20. Беляшевский Н.Ф. Следы первобыт- Якубовський, І.Р. Михальчишин. – ного человека на берегах р. Днепра Чернігів: РВК «Деснянська правда», вблизи г. Киева // Тр. VII АС. – М., 2011. – 176 с. 1897. – Т.3. – С. 22-24.

291 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

21. Березанська С.С. Поселення ранньо- занская С.С., Отрощенко В.В., Черед- го залізного віку в Житомирській об- ниченко Н.Н., Шарафутдинова И.Н. – ласті // АП, 1956. – С.48-51. К.: Наук. думка, 1986. – С.5-43. 22. Березанська С.С. Деякі нові дані про 34. Бессонова С.С. Кургани раньоскіфсь- епоху бронзи в Північній частині Се- кого часу на Київщині // Археологіч- реднього Подніпров’я. – Археологія, ні пам’ятки Фастівщини. Проблеми т. ХІІ., К., 1961. дослідження та охорони. – ФДКМ. 23. Березанська С.С. Кераміка білогру- Прес-музей. – №№10-11. – Фастів, дівської культури (За матеріалами 2001. – С.67-69. розкопок біля с.Собківка) // Археоло- 35. Бибиков С.Н. Хозяйственно-эконо- гiя, 1964. – Т.XVI. – С.49-75. мический комплекс развитого Трипо- 24. Березанская С.С. О так называемом лья // СА. – 1965. – № 1. – С. 48–62. общеевропейском горизонте культур 36. Бобровський Т.А. Нова пам’ятка шнуровой керамики Украины и Бело- трипільської культури на території руссии // СА, 1971. – №4. – С.36-49. міста Києва // Трипільська цивіліза- 25. Березанская С.С. Средний период ція у спадщині України. – К.: Просвіта, бронзового века в Северной Украи- 2003. – С. 267-272. не. – К.: Наук. думка, 1972. – 267 с. 37. Богусевич В.А. Остерский городок // 26. Березанская С.С. Пустынка. Поселе- Краткие сообщения ИА АН УССР. – ние епохи бронзы на Днепре. – К. Нау- 1962. – Вып. 12. – С. 37-42. кова думка, 1974. – 150 с. 38. Бондарь Н.Н. Поселения Среднего 27. Березанская С. С. Неолитическая сто- Поднепровья эпохи ранней бронзы. – янка у с. Гришевки на Средней Десне // К.: Вища школа, 1974. – 175 с. СА. — 1975. — № 2. — С. 148—168 39. Борисковський П.І. Палеолітична сто- 28. Березанская С.С. Лебедовская культу- янка Пушкарі І // Палеоліт і неоліт ра эпохи бронзы в лесостепной Украи- не // Энеолит и бронзовый век Украи- України. – Т. 1., вип. ІІ. Археологіч- ны. – К.: Наук.думка, 1976. – С. 190-222. ні досліди на Десні. – К.: Вид-во АН 29. Березанская С.С. Северная Украина УРСР, 1949. – С. 155-186. в епоху бронзы. – К.: Наукова думка, 40. Борисковский П.И. Палеолит Украи- 1982. – 212 с. ны: историко-археологические очерки 30. Березанская С.С. Эпоха бронзы / Борисковский П.И. – М.; Л.: Изд-во на Украине // Археология Укра- АН СССР, 1953. – 464 с. – (МИА. – № инской ССР. – К.: Наук. думка, 40). 1985. – Т.1. – С.354-361. 41. Брайчевський М.Ю., Шумаков В.В. 31. Березанская С.С. Памятники лебе- Нова знахідка вислої печатки на око- довского типа // Археология Укра- лицях Києва // Археологія. – К., 1988. – инской ССР. – К.: Наук. думка, № 61. – С. 76 – 79. 1985а. – Т.1. – С.445-451. 42. Брей У., Трамп Д. Археологический 32. Березанская С.С. Белогрудов- словарь: Пер. с англ. – М.: Прогресс, ская культура // Археология Укра- 1990. – 368 с. инской ССР. – К.: Наук. думка, 43. Бузун О.В. Історія Остерщини. – Чер- 1985б. – Т.1. – С.499-512. нігів: Вид. журн. «Сіверянський літо- 33. Березанская С.С. Культура многова- пис», 2010. – 112 с. ликовой керамики // Культуры эпохи 44. Бунятян К.П. Хронологія та періоди- бронзы на территории Украины / Бере- зація поховань середньодніпровської

292 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

культури Правобережної України // краєзнавчого музею. – Київ-Фастів, Археологія. – 2005. – №3. – С.26-36. 2005.– С. 54-73. 45. Бунятян К.П., Самолюк В.О. Прояви се- 54. Воєводський М.В. Результати редньодніпровської культури на тере- робіт Деснянської експедиції 1936- нах Волині і проблема давніх шляхів // 1938 рр. // Палеоліт і неоліт Украї- Między Baltykiem a Morzem Czarnym. ни. – Т. 1., вип. ІІ. Археологічні дослі- Szlaki międzymorza: IV – I tys. przed ди на Десні. – К.: Вид-во АН УРСР, Chr. / pod red. M.Ignaczara, A.Kośko, 1949. – С. 41-58. M.Szmyt. – Archaeologia Bimaris. – tom 55. Вулпе А. К вопросу о периодизации 4. – Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, бронзового века в Молдове // Dacia. – 2011. – С.247-257. Bucuresti, 1961. – Vol.5. – P.106-122. 46. Бурдо Н.Б. Сакральний світ трипіль- 56. Галич Д.З. Палеолітична стоянка Чу- ської цивілізації. – Київ, 2005. – 306 с.: латів ІІ (Робочий Рів) // Палеоліт і не- іл. Електронне видання. оліт України. – Т. 1., вип. ІІ. Археоло- 47. Бурдо Н.Б, Відейко М.Ю. Основи хро- гічні досліди на Десні. – К.: Вид-во АН нології Трипілля-Кукутені // Археоло- УРСР, 1949. – С. 149-154. гія, № 2. – К., 1998. – С. 17-29. 57. Герасименко Н.П. Природная среда 48. Веклич М.Ф. Проблемы палеоклима- обитания человека на юго-востоке тологии. К.: Наук. думка, 1982. – 190 с. Украины в позднеледниковье и голо- 49. Веклич М.Ф. До історії голоценових цене (по материалам палеографиче- грунтів України // Тези доповідей ского изучения археологических па- IV з’їзду грунтознавців і агрохіміків мятников) // Археологический альма- України. – Харків. – 1994. – С.166-167. нах. – №6. – Донецк, 1997. – С.3-64. 50. Веклич М.Ф., Герасименко Н.П. Етап- 58. Герасименко Н.П., Гершкович Я.П. ність середньо – пізньоголоценового К палеоэкологии бассейна Северско- грунто – і породоутворення на заплаві нижньої Десни // Вісник Київського го Донца и Северо-Восточного При- ун-ту. – Серія Географія. –Вип. 40. – азовья в эпоху поздней бронзы // Київ. – 1993. – С.85-92. Доно-Донецкий регион в системе 51. Веремейчик О.М. Сільські поселен- древностей эпохи бронзы Восточно- ня ІХ – першої половини ХІІІ ст. европейской степи и лесостепи. – Во- в межиріччі нижньої течії Десни і ронеж, 1996. – вып.2. – С.72. Дніпра. – автореф. дис. На здобуття 59. Герасименко Н.П., Матвіїшина Ж.М., наук. ступеня к. і. н. – К., 1994. – 17 с. Пархоменко О.Г. Ландшафтно – клі- 52. Видейко М.Ю. Локальные груп- матичні зміни голоцену у Середньому пы трипольской культуры на Сред- Придніпров’ї відображені у стадій- нем Днепре // Древнейшие общ- ності розвитку грунтів. // Фіз. геогр. та ности земледельцев и скотово- геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. – дов Северного Причерноморья Вип. 47. – С.93 – 100. (V тыс. до н.э. – V век н.э.). – Тирас- 60. Гершкович Я.П. Этнокультурные свя- поль, 2002. – С. 60–62. зи в эпоху поздней бронзы в свете хро- 53. Відейко М.Ю. Поселення трипільсь- нологического соотношения памят- кої культури в урочищі Хомине біля ников (Нижнее Поднепровье – Севе- м. Ржищів // Проблеми археології ро-Восточное Приазовье – Подонцо- Середнього Подніпров’я: До 15-річчя вье) // Археологический альманах. – заснування Фастівського державного Донецк, 1998. – №7. – С.61-92.

293 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

61. Гершкович Я.П., Иевлев М.М. Этно- АДУ 2004-2005 рр. – Запоріжжя: Дике культурные изменения в Северном Поле, 2006. – С.131-137. Причерноморье в свете палеоклима- 69. Гошкевич В.И. Замок князя Олелько- тических данных // Актуальные про- вича и летописный Городец под. Кие- блемы историко-археологических вом // Тр. Киев. Духовн. Акад.. – 1880. исследований. Тезисы докладов VI 70. Гричук В.П. Растительность Европы в республиканской конф. молодых ар- эпоху максимального развития верх- хеологов (Киев, октябрь 1987 г.). – К.: неплейстоценового оледенения // Па- Наук. думка, 1987. – С.38-40. леогеография Европы в позднем плей- 62. Гвоздовер М.Д., Рогачёв А.Н. Развитие стоцене. – М., 1973. верхнепалеолитической культуры на 71. Давня історія України: в 3-х тт.. – Т.1. Русской равнине // Лесс – перигляци- Первісне суспільство. – К.: Наукова ал – палеолит на территории Средней думка, 1997. и Восточной Европы: (Для VІІІ Кон- 72. Давидчук В.С., Лисенко С.Д., Сорокі- гресса ИНКВА, Париж, 1969). – М., на Л.Ю. Малополовецький археоло- 1969. – С. 487-500. гічний комплекс. Ландшафтна струк- 63. Гиря Е.Ю. Технологический анализ тура території досліджень // АДУ каменных индустрий. Методика ми- 2005-2007 рр. – Запоріжжя: Дике Поле, кро-макроанализа древних орудий 2007. – С.470-475. труда. Ч.2: Археологические изыска- 73. Даниленко В.Н. Дослідження неолітич- ния. – Спб., 1997. – Вып. 44. – 198 с. них пам’яток в районі Києва в 1949 р. // 64. Гладких М.І. Палеолітичне місцезна- АП УРСР. – 1956а. – Т.6. – С. 172-178. ходження Караваєві Дачі у Києві // 74. Даниленко В.М. Дослiдження пам’я- Археологія. – К., 1972. – №7. – С. 84-87. ток пiдгiрського та бобрицького типiв 65. Гладких М.И. К вопросу о разграниче- на Київщинi в 1950 р. // АП УРСР. – нии хозяйственно-культурных типов Т.6. – 1956б. – С.5-16. и историко-этнографических общно- 75. Даниленко В.Н. Неолит Украины. – К.: стей позднего палеолита // Палеоэко- Наукова Думка, 1969. логия древнего человека: К Х Конгр. 76. Дараган М.Н. Палеоэкономика насе- ИНКВА (Великобритания, 1977): / АН ления жаботинского поселения // Па- СССР. – М.: Наука, 1977. – С. 112-117. леоекономіка раннього залізного віку 66. Гладких М.І. Історична інтерпретація на території України. – К.: ІА НАНУ; пізнього палеоліту (за матеріалами те- вид-во «Шлях», 2004. – С.32-63. риторії України): Препринт. – К.: НМК 77. Дергачев В.А. Памятники поздне- ВО, 1991. – 48 с. го Триполья. – Кишинев: Штиинца, 67. Гладких М.І., Шидловський П.С. До- 1980. – 280 с. слідження Деснянського загону па- 78. Дергачев В.А. Молдавия и соседние леолітичної експедиції 1972 року // территории в эпоху бронзы (Анализ и Кам’яна доба України: Збірка наукових характеристика культурных групп). – статей. – Вип. 16. – К.: В-ць О.Філюк, Кишинев: Штиинца, 1986. – 223 с. 2015. – С. 250-256. 79. Дергачев В.А. О скипетрах, о лошадях, 68. Готун І.А., Бондар К.М., Лисенко С.Д., о войне: Этюды в защиту миграцион- Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г., ной концепции М. Гимбутас / Вален- Петраускас О.В. Ходосівка-Діброва – тин Анисимович Дергачев. Институт унікальна пам’ятка бронзової доби // культуры населения АНРМ, Универ-

294 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ситет «ВАШ». – СПб.: Нестор-Исто- 88. Журавльов О.П. Археозоологічні ма- рия, 2007. – 488 с. теріали з поселення Малополовець- 80. Дергачев В.А., Манзура И.В. По- ке-2 // ФДКМ. Прес-музей. – №7. – гребальные комплексы позднего Фастiв, 1997. – С.24-27. Триполья. – Кишинев: Штиинца, 89. Журавлёв О.П. Остеологические ма- 1991. – 337 с. териалы из памятников эпохи бронзы 81. Дёмкин В.А. Природные условия вол- лесостепной зоны Днепро-Донецкого го-уральских степей III-II тыс. до н.э. // междуречья. – К.: ИА НАНУ, 2001. – Северо-восточное Приазовье в сис­ 200 с., 71 табл. теме Евразийских древностей (энео- 90. Журавльов О.П. Тваринництво та лит-бронзовый век). – Часть 2. – До- мисливство у давньослов’янського нецк: Изд-во ДонГУ, 1996. – С.83-85. населення Житомирщини // Старо- 82. Долуханов П.М., Пашкевич Г.А. Па- давній Іскоростень і слов’янські гра- леогеографические рубежи верхнего ди VII-X ст. Збірка наук. праць. – К.: плейстоцена – голоцена и развитие «КОРВІН ПРЕСС», 2004. – С. 35-40. хозяйственных типов на юго-восто- 91. Журавльов О. П. Тваринництво та мис- ке Европы // Палеоэкология древнего ливство у трипільських племен на те- человека: К Х Конгр. ИНКВА (Вели- риторії України. – Київ, 2008. — 252 с. кобритания, 1977): Сб. науч. ст. / АН 92. Журавлёв О.П., Лысенко С.Д. Архео- СССР. – М.: Наука, 1977. – С. 134 – 145. зоологические материалы поселения 83. Дяченко А.В. Эвстатические колеба- Малополовецкое-2 и могильника Ма- ния уровня Черного моря и динамика лополовецкое-3 эпохи поздней брон- развития населения кукутень-три- зы // Археология и древняя архитек- польской общности // Stratum.. – №2. – тура Левобережной Украины и смеж- 2010. – С. 37-48. ных территорий. – Донецк: Східний 84. Енциклопедія трипільської цивіліза- видавничичий дім, 2000. – С.81-82. ції. – Т. І. – К., 2004. 93. Залізняк Л.Л. Мезолітичні пам’ятки 85. Жаров Г.В., Жарова Т.М., Ступак Д.В. типу Таценки – Кудлаївка // Археоло- Нові палеолітичні пам’ятки на Черні- гія. – № 20. – 1976. – С. 60-66. гівщині // Археологические исследо- 94. Зализняк Л.Л. Мезолит Юго-Восточ- вания в Еврорегионе «Днепр» в 2011 ного Полесья. – К.: Наукова думка, г.: Научный ежегодник. – Чернигов: 1984. – 120 с. Десна Полиграф, 2012а. – С. 32. 95. Зализняк Л.Л. Культурно-хронологи- 86. Жаров Г.В., Жарова Т.М., Ступак Д.В. ческая периодизация мезолита Нов- Нові пам’ятки доби палеоліту на Чер- город-Северского Полесья // Памят- нігівщині // Археологічні дослідження ники каменного века Левобережной в Україні – 2011: Наукове видання. – Украины. – К.: Наукова думка, 1986. – К.: Волинські старожитності, 2012б. – С. 74-142. С. 490. 96. Залізняк Л.Л. Мисливці прильодо- 87. Журавльов О.П. Остеологічні ма- викової Європи в кінці палеоліту та теріали з поселення Олександрів- на початку мезоліту // Археологія. – ка 1 // Терпиловський Р.В., Шекун О.В. 1988. – Вип. 64. – С. 11 – 21. Олександрівка 1 – багатошарове ран- 97. Зализняк Л.Л. Охотники на северно- ньослов’янське поселення біля Черні- го оленя Украинского Полесья епохи гова. – Чернігів: Сіверянська думка, финального палеолита. – К.: Наукова 1996. – С. 103-125. думка, 1989. – 176 с.

295 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

98. Залізняк Л.Л. Системи господарської Остер: Остерський краєзнавчий му- адаптації мисливських суспільств на зей, 2011. – С. 34-44. а межі плейстоцену та голоцену // Ото- 108. Зуммер В.М. Юрьева божница // чуюче середовище і стародавнє насе- Збірник наукових праць і публіка- лення України. / Ін-т археології АН цій 1908-2008. – Остер: Остерський України. – К., 1993. – С. 4-21. краєзнавчий музей, 2011. – С. 27-33. б 99. Залізняк Л.Л. Способи життя мис- 109. Історія української культури: у ливських суспільств України на межі 5-ти тт. – Т.1. Історія культури дав- плейстоцену та голоцену // Археоло- нього населення України. – К.:Наукова гія. – №1. – 1997. – С. 17-28. думка, 2001. 100. Залізняк Л.Л. Мисливці на мамонтів: 110. Кадров С., Малєєв Ю., Шміт М. від екзотичних домислів до прозаїч- Східна група культури кулястих амфор них реалій // Кам’яна доба України. – за даними радіовуглецевого датуван- К.: Шлях, 2003. – Вип. 2. – С. 42 – 57. ня // Археологія. – 2000. – №1. – С.17-34. 101. Залізняк Л.Л. Фінальний палеоліт і 111. Казаков А.Л. Де відбувалися мезоліт континентальної України // князівські “снеми” 1155 та 1159 рр. Кам’яна Доба України. – Вип.8. – Київ: (Історико-археологічний аспект ло- Шлях, 2005. – 184 с. калізації літописної Лутави) //Лю- 102. Залізняк Л.Л. Мезоліт заходу Схід- бецький з’їзд князів 1097 р. в істо- ної Європи // Кам’яна Доба України. – ричній долі Київської Русі. – Чернігів, Вип.11. – Київ: Шлях, 2009. – 280 с.: іл. 1997 – С. 103. 103. Залізняк Л.Л., Манько В.О. Сто- 112. Казаков А.Л. Летописный Городец янка біля с. Добрянка на р. Тікич Остерский и его «Божница» // Архео- та деякі проблеми неолітизації Се- логические исследования в Еврореги- реднього Подніпров’я // Кам’яна оне «Днепр» в 2011 г.: Научный еже- Доба України. – Вип.5. – К.: Шлях, годник. – Чернигов: Десна Полиграф, 2004. – С.137–168. 2012. – С. 33-34. 104. Залізняк Л.Л., Товкайло М.Т. Про- 113. Каталог выставки XIV Археоло- блеми неолітизації Правобережної гического Съезда в г. Черниговъ / под України за матеріалами розкопок сто- ред. П.М. Добровольского. – Черни- янки Добрянка 3 у 2006 році // Кам’я- гов. – 1908. на Доба України. – Вип.10. – К.: Шлях, 114. Кириленко О.С. Роль інокультур- 2007. – С. 148–167. них впливів у формуванні окремих 105. Збенович В.Г. Нові неолітичні і груп пам’яток трипільської культу- трипільські поселення в зоні Київсь- ри Середнього Подніпров’я. // Збір- кої ГЕС // Археологія. – т. ХVI. – К., ник статей конференції Granica w 1964. – С. 137–143. ujęciu nauk humanistycznych, Koła 106. Зоценко В.М. Медальон київсь- Naukowego Studentów Archeologii UR кого виробництва початку ХІІ ст. Rzeszów, 26-27 lutego 2013. – Rzeszów, (1979 р.) // Збірник наукових праць і 2014. – С. 26-34. публікацій 1908-2008. – Остер: Остер- 115. Клейн Л.С. История археологиче- ський краєзнавчий музей, 2011. – С. ской мысли. В 2 т. Т. 1. – СПб.: Изд-во 52-56. С.-Петерб. Ун-та, 2011. – 688 с. 107. Зуммер В.М. Остерський городок 116. Клочко В.И. Металлургическое і Остерська божниця // Збірник нау- производство в энеолите-бронзовом кових праць і публікацій 1908-2008. – веке // Ремесло эпохи энеолита-брон-

296 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

зы на Украине. – К.: Наук. думка. – стоянки Бужанка 2 (Середнє Поде- 1994. – С.96-132. сення) // Палеонтологічний збірник. – 117. Клочко В.И. «Лобойківська ме- 2011. – №4. – С. 97-106. талургія» (до проблеми східного 126. Константинович М. Развали- кордону східнотшинецької культу- ны Юрьевой божницы в с. Стар- ри) // «Trzciniec» – system kulturowy городке // Киевская старина. – czy interkulturowy proces. – Poznan, 1896. – №10. – С. 129-139. 1998. – С.217-237. 127. Копилов Ф.Б., Одинцова С.М., 118. Клочко В.І. Озброєння та військо- Шапошнікова О.Г. Археологічні ро- ва справа даванього населення Украї- звідки в районі нижньої течії р. Десна // ни (5000-900 рр. до Р.Х.). – К.: АртЕк, АП УРСР. – К., 1952. – т. ІІІ. – С. 85-98. 2006. – 262 с. 128. Коренюк Ю.О. Сучасний стан 119. Коваленко В.П. Исследования ле- фресок ХІ ст. Михайлівської церк- тописных городов в Нижнем Подесе- ви в Острі // Праці Науково-дослід- нье // Археологические открытия 1983 ного інституту пам’яткоохоронних года. – М., 1985. – С. 287. досліджень / Вип. 7. – К.: Фенікс, 120. Коваленко В.П. Археологічні до- 2012. – С. 404-412. слідження В.Л. Беренштама 1889 р. на 129. Коробкова Г.Ф. Палеоэкономи- території Остерського повіту Черні- ческие разработки в археологии и гівської губ. (за рукописними матеріа- экспериментально-трасологические лами архіву ІАК) // Археологические исследования // Первобытная архео­ исследования в Еврорегионе «Днепр» логия: Поиски и находки. – Киев., в 2012 г.: Научный ежегодник. Гомель: 1980. – С. 212—225. ГГУ им. Ф. Скорины, 2013. – С. 159-167. 130. Кременецкий К.В. Палеоэко- 121. Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Ро- логия древнейших земледельцев и занов Анатолій Григорович. Україн- скотоводов Русской равнины. – М., ський історик і географ, музей- 1991. – 193 с. ний працівник, активний учасник 131. Круц В.О. Пам’ятки лукашівського краєзнавчого руху 20-х років // Репре- типу // Археологія Української РСР. – соване краєзнавство (20 – 30-і рр.). – Т.1. – К., 1971. – С. 197-200. К., 1991. – С. 347. 132. Круц В.А. Позднетрипольские па- 122. Козловська В. Неолітичні та мятники Среднего Поднепровья. – К.: трипільські знахідки на Чернигів- Наукова думка, 1977. – 160 с. щині // Чернигів і північне Лівобе- 133. Круц В.А. Трипольские площад- режжя. – К., 1928. – С. 42-61. ки – результат ритуального сожжения 123. Колесников А.Г. Трипольское об- домов // Трипільські поселення-гіган- щество Среднего Поднепровья. Опыт ти. – К., 2003. – С. 8-13. социальных реконструкций в археоло- 134. Круц С.И. Антропологические гии. – К.: Наукова думка, 1993. – 152 с. материалы позднетрипольского мо- 124. Колосов Ю.Г. К изучению палеоли- гильника у с. Чапаевка // Раннезем- та бассейна среднего течения Десны // ледельческие поселения-гиганты на Материалы по четвертичному перио- территории Украины: первый полевой ду Украины (к VII конгрессу ИНКВА в семинар: тез. док. – Тальянки, 1990. – США). – К., 1965. – С. 321-328. C. 162-163. 125. Комар М., Ступак Д. Нові дані про 135. Крушельницька Л.I. Взаємозв’яз- фауну та флору пізньопалеолітичної ки населення Прикарпаття i Волинi з

297 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

племенами Схiдної i Центральної Єв- України. – Вип. 7. До 85-річчя Д.Я.Те- ропи (рубiж епох бронзи i залiза). – K.: легіна. – К.: Шлях, 2005. – С.226-231. Наук. думка, 1985. – 163 с. 145. Лазоренко А.В. Пивихинська 136. Крушельницкая Л.И. Культура культура Середнього Подніпров’я // Ноа // Археология Прикарпатья, Во- Архео­логія. – 2000. – №3. – С. 3-10. лыни и Закарпатья (энеолит, бронза 146. Лакiза В.Л. Культурна-храналагіч- и раннее железо). – К.: Наук. думка, ная ідэнтыфікацыя старажытнасцей 1990. – С. 99-104. ранняга і сярэдняга перыядаў брон- 137. Крушельницька Л.І. Чорноліська завага веку Беларускага Понямоння. культура Середнього Подністров’я Аўтарэф. дыс... канд. гіст. навук. – (за матеріалами непоротівської групи Мінск., 2004. – 22 с. пам’яток). – Львів, 1998. – 224 с. 147. Лакiза В.Л. Старажытнасці позняга 138. Крывальцэвiч М.М. Помнiкi тшцi- неаліту і ранняга перыяду бронзавага нецкага часу на поуднi Беларусi // веку Беларускага Панямоння. – Мінск: Гiстарычна-археалагiчны зборнiк. – Беларуская навука, 2008. – 344 с. Мiнск, 1995. – №6. – С.3-32. 148. Литвиненко І., Добробоженко О. 139. Крывальцэвiч М.М. Да праблемы Остерському краєзнавчому музею – поздняга перыяду эпохі бронзы на 100! // Збірник наукових праць і пу- поўдні Беларусі // Zmierzch kompleksu блікацій 1908-2008. – Остерський trzciniecko-komarowskiego i sposoby краєзнавчий музей, 2011. – С. 63-66. 149. Левобережная Украина в XV- ksztaltowania sie nowej rzeczywistości XVII cт. // Киевская старина, – 1886, kulturowej w śpodkowej i młodszej epoce май. – С. 253 brązu. Streszczenia referatόw (Zamośc, 150. Литвиненко Р.А. Культурне коло 7-9 XII 1998). – Zamośc, 1998. – С.34-35. Бабине (за матеріалами поховальних 140. Куриленко В.Є., Бунятян К.П. пам’яток). Автореф. ... доктора істо- Пам’ятки середньодніпровської куль- ричних наук. – К., 2009. – 32 с. тури Середнього Подесення // Архео- 151. Лысенко С.Д. К вопросу о памят- логія. – №4. – 2006. – с.88-94. никах с керамикой малополовецкого 141. Кучера М.П. Слов’яно-руські горо- типа // Проблемы изучения катакомб- дища VIII-XIII ст. між Саном і Сівер- ной культурно-исторической общно- ським Дінцем. – К.: ІА НАНУ, 1999. – сти (ККИО) и культурно-историче- 252 с. ской общности многоваликовой кера- 142. Куштан Д.П. Пам’ятки з керамікою мики (КИОМК). – Запорожье, 1998. – малополовецького типу на Черка- С. 91-97. щині // Етнокультурні процеси у Се- 152. Лисенко С.Д. Середнє Подніпров’я редньому Подніпров’ї за матеріалами за доби пізньої бронзи: Автореф. дис. археологічних досліджень. – К.: Т-во ... канд. іст. наук. – К., 2001. – 20 с. «Знання» України, 2001. – С.14-16 153. Лысенко С.Д. Новые памятники 143. Куштан Д.П. Південь Лісостепово- шнуровой керамики на Киевщине // го Подніпров’я за доби пізньої брон- ГАЗ. – №16. – Минск, 2001а. – С.62-70. зи. – Археологічний альманах, №29. – 154. Лисенко С.Д. Середнє Подніпров’я Донецьк: Донбас, 2013. – 232 с. за доби пізньої бронзи // ЗНТШ. – 144. Куштан Д.П., Лисенко С.Д. Стеати- т. CCXLIV. – Львів, 2002. – С. 155-178. тові кухлі доби пізньої бронзи із Се- 155. Лысенко С.Д. К вопросу о про- реднього Подніпров’я // Кам’яна доба странственно временной структу-

298 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ре тшинецкого культурного круга // 162. Лысенко С.Д. Палеоландшафты Сучасні проблеми археології. – К, Киевского Поднепровья в эпоху брон- 2002а. – С. 128-130. зы – начале раннего железного века // 156. Лысенко С.Д. К вопросу о месте Інтеграція археологічних та палеогео- памятников белогрудовского типа в графічних досліджень. Матеріали на- системе культур эпохи поздней брон- уково-практичного семінару (Сторо- зы Восточной Европы // Археологія та жове, 10-12 серпня 2010 р.). – Полтава: етнологія Східної Європи: матеріали ПНПУ, 2011. – С.38-43. і дослідження. – Т.III. – Одеса: ДруК., 163. Лысенко С.Д. Тшинецкий куль- 2002б. – С.92-93. турный круг и проблемы перехода к 157. Лысенко С.Д. Погребения скиф- раннему железному веку в Северной ского времени Малополовецкого мо- Украине // Российсский археологи- гильника // Археологічні пам’ятки ческий ежегодник. – №2. 2012. / под Фастівщини. Матеріали до археологіч- ред. д-ра ист. наук Л. Вишняцкого. – ної карти Київської області. – ФДКМ. СПб: Издательство С.-Петерб. ун-та, Прес-музей. – №№20-21. – Фастів, 2012. – С.263-275. 2004. – С.6-33. 164. Лысенко С.Д. Великобугаёвский 158. Лысенко С.Д. Абсолютная хроно- могильник и памятники эпохи брон- логия восточного массива тшинец- зы – раннего железного века у с.Ве- кого культурного круга // Проблемы ликая Бугаёвка // Петраускас О.В., эпохи бронзы Великой Степи. – Лу- Шишкин Р.Г. Могильник и поселе- ганск: Глобус, 2005. – С.37-60. ние черняховской культуры у с. Ве- 159. Лисенко С.Д. Динаміка розвитку ликая Бугаёвка (археологический східного масиву тшинецького куль- источник) / ИА НАН Украины, ИИО турного кола на межі Правобережного НПУ им. М.П. Драгоманова. – Киев, лісостепу та Полісся (За матеріалами 2013. – 412 с., рис. табл.; +38 с.вкл. Малополовецького та Ходосівського (OIUM. – №2). – С.389-405. археологічних комплексів) // ЗНТШ. – 165. Лисенко С.Д. Тшинецьке культур- Том CCLIII. – Львів 2007. – С.244-277. не коло // Енциклопедія Історії Украї- 160. Лысенко С.Д. Материалы тшинец- ни: у 10 томах / Редкол: В.А. Смолій кого культурного круга с поселения (голова) та ін. – Том 10: Т–Я. – К.: Нау- Ходосовка-Диброва (из исследований кова думка, 2013а. – С.188-190. 1988-1989 г.г.) // Археологія і давня 166. Лысенко С.Д., Бондарь К.М., Балко історія України. – Вип.3. Колекції на- А.И. Комплексные исследования посе- укових фондів Інституту археології ления Малополовецкое-2А в 2006 г. // НАН України. Матеріали та дослід- АДУ 2005-2007 рр. – Запоріжжя: Дике ження. – К.: Інститут археології НАНУ, Поле, 2007. – С.260-266. 2010. – С.56-63. 167. Лысенко С.Д., Гаскевич Д.Л. Па- 161. Лысенко С.Д. Новые памятники мятники с керамикой малополовец- милоградской культуры на Киевщи- кого типа бассейна р.Трубеж // АВУ не // Археологічні пам’ятки Фастів- 1998-1999 рр. – К., 1999. – С.113-115. щини: Матеріали та дослідження. До 168. Лисенко С.Д., Куштан Д.П. Про 75-річчя від дня народження Надії видiлення пам’яток з керамiкою ма- Михайлівни Кравченко. – Прес-му- лополовецького типу // V Мiжнарод- зей, № 26–27 (за 2007 р.). – Фастів, на археологiчна конференцiя сту- 2010а. – С.106-127. дентiв та молодих вчених (квiтень

299 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

1997 р.). – К.: Київський унiверситет, ження. До 75-річчя від дня народжен- 1997. – C.109-112. ня Надії Михайлівни Кравченко. – 169. Лысенко С.Д., Куштан Д.П. Стеа- Прес-музей, № 26–27 (за 2007 р.). – титовые кружки эпохи поздней брон- Фастів, 2010. – С.65-90. зы из Среднего Поднепровья // Ар- 176. Лысенко С.Д., Матвиишина Ж.Н., хеоминералогия и ранняя история Пархоменко А.Г., Бондарь К.М., Тимо- минералогии. – Сыктывкар: Геопринт, феева Ж.Б., Балко А.И. Предваритель- 2005. – С.51-54. ные исследования Могилы Лядвига // 170. Лысенко С.Д., Куштан Д.П., Пан- АДУ 2004-2005 рр. – Запоріжжя: Дике ковский В.Б., Федько В.Ф. Памятни- Поле, 2006. – С.265-273. ки малополовецкого типа в бассей- 177. Лысенко С.Д., Панковский В.Б., не р.Супой // Древности. – Харьков: Куштан Д.П., Федько В.Ф. Памятни- ХИАО, 2011. – С.228-241. ки рубежа средней-поздней бронзы 171. Лысенко С.Д., Лысенко С.С. Су- у с.Беспальче на Супое // Донець- хопутные коммуникации восточно- кий археологічний збірник. – №15. – го ареала тшинецкого культурного Донецк: Вид-во Донецьк. ун-ту, круга // Między Baltykiem a Morzem 2011. – С.133-147. Czarnym. Szlaki międzymorza: IV – I 178. Лысенко С.Д., Пашкевич Г.А. К во- tys. przed Chr. / pod red. M.Ignaczara, просу о земледелии на Киевщине в эпо- A.Kośko, M.Szmyt. – Archaeologia ху бронзы – начале раннего железного Bimaris. – tom 4. – Poznań: Wydawnictwo века // С.Н. Бибиков и первобытная Poznańskie, 2011. – С.311-364. археология. – СПб, 2009. – С.372-380. 172. Лысенко С.Д., Лысенко С.С., Жу- 179. Лысенко С.С. К вопросу об атри- равлёв О.П. Исследования на могиль- бутации ряда бронзовых украшений нике Малополовецкое-3 в 1999 г. // АВУ эпохи поздней бронзы – раннего же- 1998-1999 рр. – К., 1999. – С.116-121. лезного века // Археологічні пам’ятки 173. Лысенко С.Д., Лысенко С.С., Мат- Фастівщини: Матеріали та досліджен- виишина Ж.Н., Пархоменко А.Г., ня. До 75-річчя від дня народжен- Литвинова Л.В., Гаскевич Д.Л., Бал- ня Надії Михайлівни Кравченко. – ко А.И. Исследования на могильнике Прес-музей, № 26–27 (за 2007 р.). – Малополовецкое-3 в 2005 г. // АДУ Фастів, 2010. – С.51-57. 2004-2005 рр. – Запоріжжя: Дике Поле, 180. Ляпушкин И.И. Днепровское ле- 2006. – С.258-264. состепное Левобережье в епоху желе- 174. Лысенко С.Д., Матвиишина Ж.Н., за // МИА. – № 104. – С. 15. Александровский А.Л., Пархоменко 181. Макаренко Н. Древнейший па- А.Г., Балко А.И., Кириленко А.С. Ис- мятник искусства переяславського следования Могилы Лядвига в 2006 г. // княжества // Сборник статей в честь АДУ 2005-2007 рр. – Запоріжжя: Дике графини Прасковьи Сергеевны Уваро- Поле, 2007. – С.276-280. вой. – М., 1916. – С. 373-404. 175. Лысенко С.Д., Матвиишина Ж.Н., 182. Макаренко М. Досліди на Остер- Пархоменко А.Г., Бондарь К.М. Моги- щині. Євминка // КЗ ВУАК за 1925 р. – ла Лядвига – «царский» курган вре- Київ, 1926. – С. 61-64. мени скифской архаики на Фастов- 183. Макаренко М. Євминка // КЗ ВУАК щине (по результатам исследований за 1926 р. – Київ, 1927. – С. 84-86. 2005-2006 гг.) // Археологічні пам’ят- 184. Макаренко М. Старгородсь- ки Фастівщини: Матеріали та дослід- ка «божниця» та її малювання //

300 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Чернігів і Північне Лівобережжя. огеографічний підхід до вивчен- Огляди, розвідки, матеріали. – К., ня голоценових грунтів // Украї- 1928. – С. 205-222. на: географічні проблеми сталого 185. Максимов Е.В. Раскопки памят- розвитку. – 2004. – Т.2. – С.28-30. ников зарубинецкой культуры в 196. Матвіїшина Ж.М., Дмитрук Ю.М., 1965-1966 г. // Археологические ис- Пархоменко О.Г., Лисенко С.Д. Вико- следования на Украине в 1966 г. – К. ристання палеопедологічного аналізу 1967. – С.159-160. для оцінки екологічного стану ланд- 186. Максимов Е.В. Среднее Поднепро- шафтів у кризових регіонах // Гео- вье на рубеже нашей эры. – К.: Наук. графія. Економіка. Екологія. Туризм: думка, 1972. – 180 с. Регіональні студії. Збірник нукових 187. Максимов Е.В., Петровская Е.А. праць / За ред. І.В.Смаля, Г.Г.Сенчен- Древности скифского времени Киев- ко. – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2011. – ского Поднепровья. – Полтава, 2008. – Випуск 5. – С.143-157. 126 с. 197. Матвіїшина Ж.М., Лисенко С.Д., 188. Манько В.О. Неоліт Південно- Пархоменко О.Г. Результати палео- Східної України. – К.: Шлях, педологічного дослідження пам’яток 2006. – 280 с. Малополовецького археологічного 189. Маринич А.М. Геоморфология комплексу в 2007 р. // Археологiя. – Южного Полесья. – К.: Изд-во Киев- 2008. – №4. – С.18-26. ского университета, 1963. – 145 с. 198. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко 190. Маркевич В.И. Позднетриполь- О.Г. Педогенез та етапність формуван- ские племена Северной Молдавии. – ня голоценових відкладів на заплаві Кишинев: Штиинца, 1981. – 194 с. нижньої Десни (на матеріалах розрізів 191. Маркус І.Я., Охріменко Г.В. Оз- заплави протоки Любич) // Науковий броєння та знаряддя праці населення Західної Волині IV-II тис. до Р.Х. – Лу- вісник Чернівецького університету: цьк: ВАТ «Волинська обласна друкар- Збірник наукових праць. – Вип.. 251: ня», 2010. – 492 с. Біологія. – Чернівці: “Рута”, 2005. – 192. Матвиишина Ж.Н. Тенденции раз- С. 57 – 62. вития почв Украины в антропогене и 199. Матвиишина Ж.Н., Пархоменко сценарии их изменений в будущем // А.Г. Палеопедологическое исследова- Людина в ландшафті XXI століття. Гу- ние кургана у хут. Берёзовка Мака- манізація географії. – Матеріали нау- ровского района Киевской области // кової конференції. – 1998. – С.163-167. Археологія і давня історія України. – 193. Матвіїшина Ж.М. Про палеоеко- Вип.2. Археологія Правобережної логію прабатьківщини людини в кон- України. Матеріали та досліджен- тексті історії розвитку цивілізації // ня. – К.: Інститут археології НАНУ, Укр. геогр. журн. – 2004. – №2. – С.77-79. 2010. – С.57-68. 194. Матвіїшина Ж.М. Ландшафти і 200. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко Палеоландшафти: загальні тенденції О.Г., Бондарь К.М., Лисенко С.Д. Па- змін // Вісник Львівського ун-ту, Серія леопедологічні дані та магнітна спри- географічна. – Львів: ЛНУ ім. І. Фран- ятливість деяких грунтів на поселенні ка. – 2004а. – Вип. 3.1. – С.146-152. Ходосівка (ур. Діброва) // Проблеми 195. Матвіїшина Ж.М., Гераси- археології Середнього Подніпров’я: менко Н.П., Передерій В.І. Пале- До 15-річчя заснування Фастівського

301 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

державного краєзнавчого музею. – К.- 209. Моця О.П., Скороход В.М., Ситий Фастів, 2005. – С. 215-228. Ю.М. Оборонні споруди Виповзівсь- 201. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко кого городища // Археологические ис- О.Г., Лисенко С.Д. Палеопедологіч- следования в Еврорегионе «Днепр» в не вивчення голоценових відкладів 2011 г.: Научный ежегодник. – Черни- археологічних пам’яток Середнього гов: Десна Полиграф, 2012. – С. 60-65. Подніпров’я (на прикладі Малопо- 210. Моця О.П., Скороход В.М., Ши- ловецького археологічного комплек- дловський П.С. Розвідка по «Шляху су) // Регіональні проблеми України: Мономаха» територією Нижнього географічний аналіз та пошук шляхів Подесення // Археологічні дослід- вирішення. – Херсон: ПП Вишемирсь- ження в Україні – 2010. – К.-Полтава, кий, 2005. – С.28-32. 2011. – С. 246-247. 202. Матвіїшина Ж.М., Пархомен- 211. Моця О.П., Томашевський А.П. ко О.Г., Лисенко С.Д. Археологічні Просторові та еколого-господарські пам’ятки Київщини і природні умови аспекти досліджень давньоруського се- проживання людини // Київський гео- лища Автуничі // Археометрія та охо- графічний щорічник. – Вип.6, 2006. – рона історико-культурної спадщини. – К.: КВ УГТ, 2006. – С.82-101. К.: НДІ ПОД, 1997. – Вип. 1. – С. 28-42. 203. Махно Є.В. Двi пам’ятки бронзо- 212. Моця А.П., Шидловский П.С. Ис- вої доби в басейнi р.Тетерева // АП следования памятников археологии Нижнего Подесенья // Археологи- УРСР. – Т.II. – 1949. – С.205-211. ческие исследования в Еврорегионе 204. Мельниковская О.Н. Племена «Днепр» в 2011 г.: Научный ежегод- Южной Белоруссии в раннем желез- ник. – Чернигов: Десна Полиграф, ном веке. – М.: Наука, 1967. – 196 с. 2012. – С. 66-73. 205. Мисливець А.П. Ювілей музею // 213. Неприна В.И. Неолит ямочно-гре- Збірник наукових праць і публіка- бенчатой керамики на Украине. – цій. – Остер: Остерський краєзнавчий Киев, 1976. – 143 с. музей, 2011. – С. 3-4. 214. Нераденко Т.М. Археологія Чер- 206. Мовша Т.Г. Поздний етап три- кащини. Посібник-довідник. – Чер- польской культуры / Т.Г. Мовша // каси: видавець Чабаненко Ю.А., Археология УССР. – Т.1. – Киев, 2011. – 307 с. 1985. – С.223-263. 215. Нужний Д.Ю. Мікролітизація 207. Мовша Т.Г. Проблеми взаємин комплексів у культурах кам’яного трипільського населення Середньої віку // Стародавнє виробництво на Наддніпрянщини з культурами кар- території України. – К.: Наук. думка, патського регіону. // Наукові записки з 1992. – С. 8-22. української історії, Вип. 8. – Переяслав 216. Нужний Д.Ю. Нові дані про пізній Хмельницький. 1999. – С. 7-12. палеоліт Овруцького кряжу // Архео- 208. Моця О.П. Ранньослов’янські метрія та охорона історико-культур- об’єкти Шестовиці і проблема поля- ної спадщини. – Вип. 2. – К.: НДІ ПОД, но-сіверянського розмежування // 1998. – С. 72-90. Слов’яни і Русь: археологія та історія. 217. Нужний Д.Ю. Пізньопалеолітич- Збірка праць на пошану П.П. Толочка ні пам’ятки південної Київщини та їх з нагоди його 75-річчя. – К.: Стародав- сезонна і господарча специфіка // Ар- ній Світ, 2013. – С. 214-226. хеологічні пам’ятки Фастівщини: про-

302 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

блеми дослідження і охорони. Науко- 225. Отрощенко В.В. Проблеми періо- во-інформаційний бюлетень Прес-му- дизації культур середньої та пізньої зей, №№10-11 за 1998 р. – Фастів, бронзи півдня Східної Європи (куль- 2001. – С. 20-29. турно-стратиграфічні зіставлення). – 218. Нужний Д.Ю. Розвиток мі- К.: 2001. – 288 с. кролітичної техніки в кам’яному віці: 226. Охорона культурної спадщини удосконалення зброї первісних мис- Київської області. Проблеми, матеріа- ливців. – К.: КНТ, 2008. – 308 с. ли, дослідження. Збірка наук. праць. – 219. Нужний Д.Ю., Ступак Д.В., Шид- К.: Академперіодика, 2006. – 240 с. ловський П.С. Пізньопалеолітичний 227. Пазинич В.Г. Подніпров’я в пере- комплекс Семенівка 3 та особливості гляціалі. Ч. 1. Зміни водності річок // весняно-літніх поселень межирічської Супутник Київського географічного культури в Середньому Подніпров’ї // щорічника. – Вип.2. – К., 2004. – 156 с. Археологический альманах. – № 9. – 228. Пазинич В.Г. Топ-5 геоморфоло- Донецк: Лебедь, 2000. – С. 123-136. гічних та палеогеографічних проблем 220. Овчинников Е. В. Поширення України. – К.: «Вік принт», 2012. – 114 с. канівської групи трипільської куль- 229. Палеолит СССР / Археология тури на Лівобережжі Дніпра [Елек- СССР с древнейших времен до сред- тронний ресурс] / Едуард Вікторович невековья в 20 тт. – М.: Наука, 1984. – Овчинников // Trypillian Civilization 381 с. Journal. – 2013. – Режим доступу до ре- 230. Пам’ятки історії та культури Він- сурсу: http://www.trypillia.com/ index. ницької області: словникова части- php?option=com_content&view=catego на. – Вінниця: ДП «Державна карто- ry&id=64&Itemid=77. графічна фабрика», 2011. – 400 с. 221. Овчинников Е.В. Трипільська 231. Пархоменко О.Г. Голоценові грун- культура Канівського Подніпров’я (етапи В ІІ – С І). – К.: Видавець Олег ти території України як полігенетичне Філюк, 2014. – 406 с. утворення. // Экосистемы Крыма, их 222. Овчинников Е.В., Квітниць- оптимизация и охрана. Симферополь: кий М.В. Реєстр пам’яток трипільсь- Таврия, 2004 – Вып. 14. – С. 156-159. кої культури на території Київської 232. Пархоменко О. Полігенез голо- області // Енциклопедія трипіль- ценових грунтів території України. // ської цивілізації. – Т. І. – Київ, Моніторинг небезпечних геологічних 2004. – 616-632. процесів та екологічного стану середо- 223. Овчинников Е.В., Шидловський вища. – Київ: ВПЦ “Київський універ- П.С., Шостік О.І., Пічкур Є.В. До- ситет”, 2004а. – С. 161-162. слідження трипільських пам’яток на 233. Пархоменко О.Г. Розвиток голо- Канівщині // Археологічні відкриття ценових грунтів Середнього При­ в Україні 2003-2004 рр.: Зб. наук. пра- дніпров’я. Автореф... кандидата. геогр. ць. – Вип. 7. – К.: ІА НАН України; За- наук. – К., 2007. – 17 с. поріжжя: Дике Поле, 2005. – С. 32 – 41. 234. Пассек Т.С. К вопросу о среднед- 224. Осадчий Р.М. Укріплене посе- непровской культуре // КСИИМК. – лення біля с. Корнин // Праці науко- №16. – М.; Л., 1947. – С. 34-51. во-дослідного інституту пам’яткоох- 235. Пассек Т.С. Периодизация три- оронних досліджень. – Вип.1. – Київ., польских поселений // МИА. – М.-Л., 2005. – С. 128-131. 1949. – Вып. 10. – 248 с.

303 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

236. Пашкевич Г.О., Відейко М.Ю. Ріль- щині // Дослідження первісної архео- ництво племен Трипільської культу- логії в Україні (До 50-річчя відкриття ри. – К., 2006. – 145 с. палеолітичної стоянки Радомишль). 237. Переверзєв С.В., Сорокун А.А. Матеріали міжнародної наукової кон- Дослідження неолітичного поселення ференції «Радомишль та його історія» Романків 3 у 2009 р. // Кам’яна доба 3-4 жовтня 2006 р. – К.: «Корвін України. – Вип. 14. – К.: Щлях, 2011. – Пресс», 2008. – С. 176 – 189. С. 208-220. 247. Пічкур Є.В., Шидловський П.С. 238. Петренко В.Г. Украшения Скифии Комплекс кременеобробки поселен- VII-III вв. до н.э // САИ. – вып. Д4-5. – ня Пекарі ІІ // Трипільські поселен- М.: Наука, 1978. – 144 с. ня-гіганти. Матеріали міжнародної 239. Петровська Є.О. Підгірцівські конференції. – К.:”Корвін Пресс”, пам’ятки Київського Подніпров’я // 2003. – С. 121-128. Археологія. – №2. – 1971. – С. 9-22. 240. Північна експедиція ІА НАН 248. Пічкур Є.В., Шидловский П.С. До України: Матеріали і дослідженння. – питання про роль місцевого та ім- Вип. I: Поселення між Ходосівкою та портного (волинського) кременю в Лісниками: Дослідження 2003 р. / Го- кременеобробці трипільських пле- тун І.А., Гаскевич Д.Л., Казимір О.М., мен Буго-Дніпровського межиріччя // Лисенко С.Д., Петраускас А.В., Петра- Бодаки – 2005. – К. – С-Пб.: Корвін ускас О.В. – К.: ВД „Стилос”, 2007. – Пресс. – С. 109 – 123. 264 с. 249. Пичкур Е.В., Шидловский П.С., 241. Підоплічко І.Г. Дослідження па- Лысенко С.Д. Памятники триполь- леоліту в УРСР // Палеоліт і неоліт ской культуры и эпохи бронзы ле- України. – Т.1, вип. І. – К.: Вид-во АН вобережья Нижнего Подесенья (по УРСР, 1949а. – 36 с. материалам археологических разве- 242. Підоплічко І.Г. Пізньопалеолітич- док) // Археологічні дослідження на на стоянка Новгород-Сіверськ // Па- Київщині. Матеріали І обласної нау- леоліт і неоліт України. – Т. 1., вип. ІІ. кової конференції 24-25 жовтня 2011 Археологічні досліди на Десні. – К.: року. – Трипілля, 2012. – С.49-72. Вид-во АН УРСР, 1949б. – С. 65-106. 250. Погожева А.П. Антропоморфная 243. Підоплічко І.Г. Палеолітична сто- пластика Триполья. – Новосибирск, янка Чулатів І // Палеоліт і неоліт 1983. – 145 с. України. – Т. 1., вип. ІІ. Археологіч- 251. Природа Украинской ССР. По- ні досліди на Десні. – К.: Вид-во АН чвы / Н.Б. Вернандер, И.Н. Гоголев, УРСР, 1949в. – С. 123-148. 244. Пидопличко И.Г. Позднепалеоли- Д.И. Ковалишин и др. – К.: Наук. дум- тические жилища из костей мамон- ка, 1986. – 216 с. та на Украине. – К.: Наукова думка, 252. Пучков П.В. «Мамонтовое собира- 1969. – 162 с. тельство» вместо или после «мамон- 245. Пидопличко И.Г. Межиричские товых побоищ»? / П.В. Пучков // Vita жилища из костей мамонта. – К.: Наук. Аntiqua: Зб. наук. праць. – № 3-4. – К.: думка, 1976. – 240 с. Стилос, 2001. – С. 138-148. 246. Пічкур Є.В., Лисенко С.Д., Разумов 253. Раппопорт П.О. Обстеження горо- С.М., Шидловський П.С. Нові знахід- дищ в районі Києва у 1950 р. // Архео- ки доби палеометалів на Житомир- логія. – 1952. – Т. 7. – С. 142-149.

304 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

254. Розанов А.Г. Музей Остерщини // рико-археологічний збірник. – К.: ІА Бюлетень кабінету антропології. – К., НАН України, 1998. – С. 229-236. 1925. – С. 25. 265. Самойловський І.М. Розвідки і 255. Розанов А.Г. Остерське товари- розкопки в Києві та його околицях в ство краєзнавства // Збірник наукових 1947–1948 рр. // АП УРСР. – 1952. – праць і публікацій 1908-2008. – Остер: Т.3. – С. 73–84. Остерський краєзнавчий музей, 266. Свєшніков І.К. Історія населення 2011. – С. 17-18. Передкарпаття, Поділля і Волині в кін- 256. Рудинський М.Я. Деякі підсумки ці III – на початку II тисячоліття до на- та найближчі завдання палеонтологіч- шої ери. – К.: Наук. думка, 1974. – 208 с. них вивчень у межах УРСР. – Антро- 267. Свешников И.К. Культура шаро- пологія, 1931. – №4. – С. 145-184. видных амфор // Археология СССР. 257. Роздобудько М.В., Юрченко О.В. САИ. – Вып. В1-27. – М.: Наука, 1983. – Знахідки кулястих амфор на лівобе- 87 с. режжі Середнього Дніпра // АДУ 2003- 268. Свешников И.К. Средний период 2004. – Запоріжжя, 2005. – С.276-279. бронзового века Прикарпатья и Во- 258. Рижов С.М. Гончарство племен лыны. Тшинецко-комаровская куль- трипільської культури. / С.Н. Рижов, тура // Археология Прикарпатья, Во- Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко, Б.В. Маго- лыни и Закарпатья (энеолит, бронза медов // Давня кераміка України. – К., и раннее железо). – К.: Наук. думка, 2002. – С. 5-25. 1990. – С.78-88. 259. Рижов С.М. Сучасний стан вив- 269. Скороход В.М., Капустін К.М., чення культурно-історичної спіль- Мироненко Л.В. Нові дослідження на ності Кукутень-Трипілля на території посаді Виповзівського городища // України / Сергій Миколайович Ри- Археологические исследования в Ев- жов // О. Ольжич. Археологія. – К. – рорегионе «Днепр» в 2012 г.: Научный 2007. – С. 437-478. ежегодник. – Гомель: ГГУ им. Ф. Ско- 260. Риндіна Н.В. Металообробне ви- рини, 2013. – С. 181-184. робництво трипільської культури // 270. Скороход В.М., Капустін К.М., Енциклопедія трипільської цивіліза- Мироненко Л.В.. Терещенко О.В. Нові ції. – Т. І. – Київ, 2004. – с. 223-261. дослідження на посаді Виповзівсько- 261. Рындина Н.В., Дегтярева А.Д. го городища // Археологічні дослід- Энео­лит и бронзовый век. – М.: изд-во ження в Україні 2013: зб. наук. ст. – К., МГУ, 2002. – 226 с. 2014. – С. 286-287. 262. Рысков Я.Г., Дёмкин В.А. Разви- 271. Скороход В.М., Козубова Д.М., тие почв и природной среды степного Мироненко Л.В. Дослідження житло- Южного Урала в голоцене. – Пущино: вої забудови кінця ІХ – середини Х ст.. ОНТИ ПНЦ РАН, 1997. – 167 с. на посаді Виповзівського городища // 263. Сагайдак М.А. Київський Горо- Археологические исследования в Ев- дець – стратегічний пункт Лівобе- рорегионе «Днепр» в 2011 г.: Научный режжя // Проблеми вивчення та охо- ежегодник. – Чернигов: Десна Поли- рони пам’яток археології Київщини: граф, 2012. – С. 66-73. Тези доп. 1-ої наук.-практ. обласної 272. Скороход В.М., Мироненко Л.В. конф. – К., 1991. – С. 75-76. Дослідження на посаді Виповзівсько- 264. Сагайдак М.А. Городець на Ра- го городища // Археологічні дослід- досині // Історія Русі-України (істо- ження в Україні – 2011: Наукове ви-

305 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

дання. – К.: Волинські старожитності, ніпров’я) / Одіссос. Актуальні пробле- 2012. – С. 511-513. ми історії, археології та етнології. – 273. Скороход В.М., Моця О.П., Ситий Одеса, 2012. – с. 51 – 53. Ю.М. Дослідження оборонних споруд 281. Сорокун А.А. Шидловский П.С. Виповзівського городища // Архео- Исследования неолита Нижнего По- логічні дослідження в Україні – 2011: десенья // Археологические исследо- Наукове видання. – К.: Волинські ста- вания в Еврорегионе «Днепр» в 2012 г.: рожитності, 2012. – С. 514-515. Научный ежегодник. Гомель: ГГУ им. 274. Скороход В.М., Моця О.П., Ситий Ф. Скорины, 2013. – С. 188-195. Ю.М. Дослідження забудови майдан- 282. Ступак Д.В. Нова верхньопале- чика Виповзівського городища // Ар- олітична стоянка Бужанка 2 у Поде- хеологические исследования в Евро- сенні // Проблеми археології Серед- регионе «Днепр» в 2012 г.: Научный нього Подніпров’я: До 15-річчя за- ежегодник. – Гомель: ГГУ им. Ф. Ско- снування Фастівського державного рини, 2013. – С. 185-186. краєзнавчого музею. – К.-Фастів: «Ін- 275. Скороход В.М., Моця О.П., Си- тертехнодрук», 2005. – С. 40-53. тий Ю.М., Жигола В.С. Роботи на 283. Ступак Д.В. Кам’яні комплек- Виповзівському городищі // Археоло- си верхньопалеолітичної стоянки гічні дослідження в Україні 2013: зб. Бужанка 2. Варіанти використання наук. ст. – К. 2014. – С. 288-289. сировини // Актуальные проблемы 276. Скороход В.М., Сита Л.Ф., Шумей первобытной археологи Восточной О.М. Зачистки культурного шару на Европы. – Археологический альма- посаді Виповзівського городища // нах, № 20 (сборник статей). – Донецк: Археологічні дослідження в Україні «Донбас», 2009. – С. 219-230. 2013: зб. наук. ст. – К. 2014. – С. 289-290. 284. Ступак Д.В. Нова верхньопале- 277. Скороход В.М., Терещенко О.В. Ар- олітична стоянка Оболоння в Се- хеологічні роботи на північно-захід- редньому Подесенні // Кам’яна доба ній околиці посаду Виповзівського го- України: Збірник наук. статей. – родища // Археологические исследо- Вип. 13. – К.: Шлях, 2010. – С. 169-178. вания в Еврорегионе «Днепр» в 2012 г.: 285. Сухобоков О.В. Славяне Днепров- Научный ежегодник. – Гомель: ГГУ им. ского Левобережья (роменская куль- Ф. Скорини, 2013. – С. 186-188. тура и ее предшественники). – К., 1975. 278. Скороход В.М., Фетисов А.А. Ис- 286. Сухобоков О.В. Дніпровське Лі- следования на подоле Выползовского состепове Лівобережжя у VIII-XIII ст. городища // Археологічні досліджен- (за матеріалами археологічних дослід- ня в Україні 2013: зб. наук. ст. – К. жень 1968-1989 рр.). – К., 1992. 2014. – С. 291-292. 287. Телегін Д.Я. Основні результа- 279. Сорокун А.А. Нове поселення Ви- ти робіт Київської експедиції 1962– шеньки 11 в контексті проблем до- 1964 рр. // Археологія. – 1965. – 19. – слідження неоліту Києво-Поліського С. 86–99. регіону // Матеріали ІІІ Міжнародної 288. Телегин Д.Я. Неолитические сто- наукової конференції молодих уче- янки Струмеля-Гастятина Северной них. – К.: 2010. – Ч. 4. – С. 32–36. Киевщины // Древности Белорус- 280. Сорокун А.А. Принципи кла- сии. – Минск, 1966. – С. 63–67. сифікації неолітичної кераміки (за 289. Телегін Д.Я. Дніпро-донецька матеріалами памяток Київського Под- культура. – К., 1968. – С. 114-117.

306 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

290. Телегін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки materiały z konferencji zorganizowanej України (IX – VI тисячоліття до н. е.). – przez Ośrodek Ochrony Dziedzictwa К.: Наук, думка, 1982. – 243 с. Archeologicznego. – Lańcut – Warszawa: 291. Телегин Д.Я. Неолитическая кера- Kraiowy Ośrodek Badań i Dokumentacji мика Романковского типа в Киевском Zabytków, 2007. – С. 334-340. Поднепровье // Российская Археоло- 300. Толочко П.П. Киев и киевская земля гия. – М.: 1995, №1. – С. 110–119. в епоху феодальной раздробленности 292. Телегин Д.Я., Титова Е.Н. Поселе- ХII-XIII веков. – К.: Наукова думка, ния днепро-донецкой этнокультурной 1980. – 220 с. общности эпохи недолита. – К.: Нау- 301. Формозов А.А. Использование кова Думка, 1998. – 143 с. подъёмного материала с дюнных сто- 293. Телегін Д.Я., Товкачевський В.А. янок в археологических исследова- До археологічної карти Києва та його ниях. – КСИИМК, 1956. – Вып. 75. – околиць за доби неоліту // Археоло- С. 85-89. гія. – 1990. – №3. – С. 130–133. 302. Xвойка В.В. Каменный век Сред- 294. Тереножкин А.И. Предскифский него Поднепровья // Труды XI Архео- период на Днепровском Правобере- логического съезда в Киеве в 1899 г. – жье. – К.: изд. АН УССР, 1961. – 245 с. Т. 1. – М., 1901. – С. 736-812. 295. Тереножкин А.И. Археологические 303. Хвойка В.В. Раскопки 1901 г. в об- обследования в зоне Киевской ГЭС в ласти трипольской культуры // Запи- 1960 г. // КСИА, вып. 12. – К.,1962. – ски отделения русской и славянской С. 89–92. археологии Императорского Рус- 296. Терпиловський Р.В., Шекун О.В. ского археологического о-ва. – СПб, Олександрівка 1 – багатошарове ран- 1904. – Т. 5, вып. 2. – С. 12–20. ньослов’янське поселення біля Черні- 304. Хвойка В.В. Древние обитатели гова. – Чернігів: Сіверянська думка, Среднего Приднепровья и их куль- 1996. тура в доисторические времена. – К., 297. Титова Е.Н. Новые местонахожде- 1913. ния неолитической епохи в Среднем 305. Цвек О.В. Гончарне виробництво Поднепровье // Материалы каменного племен трипільської культури // Ен- века на территории Украины. – К.: На- циклопедія трипільської цивілізації. – укова Думка, 1984. – С.90–103. Т. І. – Київ, 2004. – с. 273-301. 298. Тітова О.М. Нові дані про ет- 306. Чалов Р.С., Завадский А.С., Па- нокультурні контакти неолітичних нин А.В. Речные излучины. – М.: МГУ, племен Середнього Подніпров’я та 2004. – 371 с. трипільського населення межиріччя 307. Черных Е.Н. Древнейшая метал- Південного Бугу і Дніпра // Україна: лургия Урала и Поволжья. – М., 1970. – людина, суспільство, природа: четвер- 280 с. та щорічна наук.: тези доп. / НаУКМА. – 308. Черняков І.Т., Лисенко С.Д. Се- К., 1998. – C. 67-69. редньодніпровська культура // Енци- 299. Ткачук Т.М. Контакти трипільсь- клопедія Історії України: у 10 томах / кої культури кінця етапу С І з ма- Редкол: В.А. Смолій (голова) та ін. – лицькою і люблінсько-волинською Том 9: Прил–С. – К.: Наукова думка, культурами на Середньому Под- 2012. – С.545. ніпров’ї // Wspólnota dziedzictwa 309. Чубур А.А. Система человек-ма- kulturowego ziem Ukrainy i Polski: монт в бассейне Десны: культурная

307 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

адаптация в верхнем палеолите / Чу- України. – Вип. 7.– К.: Шлях, 2005б. – бур А.А. – Курск, 1993. – C. 3–12. С.73-77. 310. Чубур А.А. О мамонтах верхне- 318. Шидловський П.С. Проблеми збе- палеолитической стоянки Хотылёво реження пам’яток археології лівобе- II // Деснинские древости: Сборник режжя Нижнього Подесіння // Праці материалов межгосуд. науч. конф., по- Науково-дослідного інституту пам’ят- свящённой памяти Ф.М. Заверняева коохоронних досліджень / Вип. 7. – К.: (Брянск, 25-27 апр. 1995 г.). – Брянск: Фенікс, 2012. – С. 587-599. БОКМ, 1995. – С. 28-30. 319. Шидловський П.С. Досліджен- 311. Чубур А.А. Роль мамонта в куль- ня крем’яного інвентарю Кирилівсь- турной адаптации верхнепалеоли- кої стоянки // Вісник національного тического населения Русской рав- університету імені Тараса Шевченка. нины в осташковское время // Вос- Історія Вип. 112. – К.: ВПЦ “Київський точный граветт. – М.: Научный мир, університет”, 2012. – С. 53-59. 1998. – С. 309-329. 320. Шидловський П.С., Пічкур Є.В. 312. Шапошнікова О.Г. Пам’ятки не- Дослідження пам’яток міді-бронзи оліту та трипільської культури в рай- на території Нижнього Подесення // оні Києва // Археологія. – К., 1953. – Т. Археологічні дослідження в Україні – VIII. – С. 138-147. 2011: Наукове видання. – К.: Волинські 313. Шекун А.В., Веремейчик Е.М. Се- старожитності, 2012. – С. 269-270. лища IX-XIV вв. в междуречье низо- 321. Шидловский П.С., Пичкур Е.В. вий Десны и Днепра // Чернигов и его Трипольские памятники левобережья округа в IX-XIII вв. – К.: Наукова дум- нижнего течения Десны // Деснинские ка, 1988. – С. 93-110. древности-VI: Мат-лы межгосудар- 314. Шендрик Н.I. Довiдник з архео- ственной научной конференции, по- логiї України. Київська область. – K.: священной памяти Ф.М. Заверняева. – Наук. думка, 1977. – 143 с. Брянск: БГКМ, ГК «Десяточка», 2012. – 315. Шидловський П.С. Семенівсь- С. 136-148. кий комплекс пізньопалеолітичних 322. Шидловський П.С., Прядко Д.Ю. пам’яток та можливості його інтер- Пізній палеоліт Київського Правобе- претування // Вісник КНУ імені Тара- режжя // Археологія і давня історія са Шевченка: Історія. – Вип. 74. – К.: України. Вип. 6. Стежками археології. ВПЦ “Київський університет”, 2004. – До 70-річчя проф. М.І. Гладких. – К.: С. 47-50. ІА НАН України, 2011. – С. 68-85. 316. Шидловський П.С. Вплив фізично- 323. Шидловський П.С., Сорокун А.А. го оточення на формування матеріаль- Дослідження неолітичної стоянки ної культури пізньопалеолітичного Грушки І у Нижньому Подесенні // населення Середнього Подніпров’я // Археологічні дослідження в Україні – Проблеми археології Середньо- 2011: Наукове видання. – К.: Волинські го Подніпров’я: До 15-річчя засну- старожитності, 2012а. – С. 271-273. а вання ФДКМ. – К.-Фастів, 2005а. – 324. Шидловський П.С., Сорокун А.А. С. 31-39. Нові неолітичні пункти у Нижньому 317. Шидловський П.С. «Мамонтові Подесенні // Археологічні досліджен- міграції» та сезонна адаптація насе- ня в Україні – 2011: Наукове видан- лення Середнього Подніпров’я в добу ня. – К.: Волинські старожитності, верхнього палеоліту // Кам’яна доба 2012б. – С. 520-521. б

308 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

325. Шовкопляс И.Г. Мезинская сто- 334. Florescu M. Probleme de la янка. К истории Среднеднепровского civilization de Costisa a la lumiere du бассейна в позднепалеолитическую sontago de Borlesti // Dacia. – Bucuresti, эпоху. – К. Наукова думка, 1965. – 326 с. 1970. – Vol.14. – P.51-81. 326. Шовкопляс І.Г. Найдавніші пам’ят- 335. Gardawski A. Plemiona kulturi ки Києва // Тези доповідей 1-ї на- trzcinieckiej w Polsce // MS, 1959. – ук.-практ. конференції «Проблеми T.V. – S.7-189. вивчення пам’яток археології Київщи- 336. Górski J. Kultura trzciniecka i kultura ни». – К., 1991. – С. 106-107. luzycka. Problem zmiany kulturowej w 327. Якубенко О.О. Трипільська zachodniej Malopolsce // „Trzciniec” – розписна пластика з розкопок В.В. system kulturowy czy interkulturowy Хвойки в Середньому Подніпров’ї // proces. – Poznan, 1998. – S.361-378. Вікентій В’ячеславович Хвойка та 337. Górski J. Chronologia kultury його внесок у вітчизняну археологію trzcinieckiej na lessach Niecki (до 150-річчя від дня народження): Те- Nidziańskiej / Bibliotеka Muzeum матичний зб. наук. праць. – К., 2000. – Archeologicznego w Krakowie. Tom III. – С. 125-148. Krakόw, 2007. – 176 с. 328. Якубенко О.О., Кириленко О.С. 338. Górski J., Lysenko S., Makarowicz P. Керамічний комплекс з пізньотрипіль- Radiocarbon chronology of the Trzciniec ського поселення Євминка 1 на Чер- Cultural Circle between the Vistula and нігівщині (із зібрання Національ- Dnieper basins // The Fundations of ного музею історії України) // The radiocarbon Chronology of Cultures Cucuteni-Trypillia cultural complex between the Vistula and Dniepr: 4000- and its neighbours. Essays in memory 1000 BC. – Baltic-Pontik Studis. – Vol.12. – of Volodymyr Kruts. – Lviv: Astrolabe, Poznan, 2003. – P.253-306. 339. Ignaczak M. Ze studiów nad genezą 2015 – P. 441-462. kultury łużyckiej w strefie Kujaw. – 329. Cofta-Broniewska A., Kośko A. Poznan, 2002. – 224 s. Kujawy w pradziejach i starożytności. – 340. Ignaczak M., Makarowicz P. Krag Inowrocław – Poznań, 2002. – 176 s. trzciniecki i krag mogilovi. Problem 330. Cultura Costişa in contextul epocii zmiani kulturowej na Kujawach i w bronzului din România / Coordonatori: dorzeczu spodcowej Warti // „Trzciniec” – V.Cavruc, G.Dumitroaia. – Piatra-Neamţ, system kulturowy czy interkulturowy 2001. proces. – Poznan, 1998. – С.379-396. 331. Czebreszuk J. Spolecznosci Kujaw 341. Kadrow S. Absolute chronology of w poczatkach epoki brązu. – Poznan, the Sofievka type in the light of „Wiggle 1996. – 382 s. Matching” analysis // Baltic-Pontic 332. Czebreszuk J., Ignaczak M., Los J. studies. – Poznan, 1995. – Vol. 3. – Osadnictwo wczesnej kulturi luzyckiej P.141-147. w Narkowie gmina Dobre stanowisko 9. 342. Klochko V.I. The Issue of the Eastern (Z badan nad kultura luzycka na Nizu Border of the Eastern Trzciniec Culture Polskim). – Poznan, 1997. – 110 s. (Loboikivka Metallurgy) // Baltic-Pontic 333. Dąbrowski I. Powiazania Ziem studies. – Poznan, 1998. – Vol.6. – P.48-73. polskich z terenami wschodnimi w epoce 343. Klochko V.I., Kośko A. Weapons from brazu. – Wroclaw, Warchawa, Krakow, sofievka type cemeteries. // Cemeteries of Gdansk: Ossolineum, 1972. – 319 s. the Sofievka Type: 2950-2750 BC. Baltic-

309 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Pontic Studies, –Vol. 3. – Poznan, – 1995. – 352. Pogoševa A.P. Beiträge zur p. 228-235. Allgemeinen und Vergleichenden 344. Kovaliukh N.N., Videiko M.Y., Archäologie, Band 7, 1985, München, S. Skripkin V.V. Chronology of Sofievka 95-242. type cemeteries: archaeological and 353. Rassamakin Yu. Absolute chronology istoric one // Baltic-Pontic studies. – of Ukrainian Tripolian settlements // The Poznan, 1995. – Vol. 3. – P.135-140. Tripolye Culture Giant-Settlements in 345. Leskov A.M. Jung – und Ukraine: Formation, Development and spätbronzezaitliche Depotfunde im Decline. Oxford Books, 2012., – 19-69 pp. Schwarzmeergebiet // Prähistoriche 354. Rimantiene R., Ostrauskas T. Dem Bronzefunde. – Abt.XX, t.5. – München, Trzcieniec gleichzeitige Siedlungen in 1981. Litauen // „Trzciniec” – system kulturowy 346. Lysenko S.D., Szmyt M. Środkowe Naddnieprze jako graniczny areał czy interkulturowy proces. – Poznan, osadnictwa ludnośti kultury amfor 1998. – S.203-215. kulystych // Między Baltykiem a Morzem 355. Sulimirski T. Cmentarzysco Czarnym. Szlaki międzymorza: IV – I kurkhanove w Komarowie kolo Halicza tys. przed Chr. / pod red. M.Ignaczara, i kultura komarowska // Sprawozdanie z A.Kośko, M.Szmyt. – Archaeologia czynnosci i pociedzen PAU. – T.XLI, №9. – Bimaris. – tom 4. – Poznań: Wydawnictwo 1936. – S.273-277. Poznańskie, 2011. – С.239-246. 356. Sulimirski T. Corded ware and 347. Makarowicz P. Rola spolecznosci Globular Amphorae North-East of the kultury iwienskiej w genezie Carpatians. – Lоndon, 1968. trzcinieckiego kregu kulturowego (2000- 357. Swiesznikow I.K. Kultura 1600 BC). – Poznan, 1998. – 453 s. komarowska // Archeologia Polski. – 348. Makarowicz P. Trzciniecki krągu 1967. – S.39-107. kulturowy – wspόlnota pogranicza 358. Szmyt M. Spolecznosci kultury amfor Wschodu i Zachodu Europy. – Poznan: kulistych na Kujawach. – Poznan, 1996. – wydawnictwo Poznańskie, 2010. – 445 s. 330 s. 349. Miśkiewicz J. Kultura Trzciniecka // 359. Szmyt M. Between West and East Prahistoria ziem polskich. – T.3: Wсzesna People of the Globular Amphora Kulture epoka brązu. – Wroclaw, Warczawa, in Eastern Europe: 2950-2350 BC // Gdansk, 1978. – S.173-196. Baltic-pontic studies. – Poznan. – 1999. – 350. Müller-Karpe H. Bronzezeit (Dritter teilband, tafeln) // Handbuch der Vol.8. – 349 p. vorgeschichte. – d.IV. – Munchen, 1980. – 360. Taras H. Kultura Trzciniecka w 602 taf. miedzyrzeczu Wisly, Bugu i Sanu. – 351. Nuzhnyy D. The epigravettian Lublin, 1995. – 263 s. variability of the middle Dnieper river 361. Videiko M.Y. Radiocarbon basin // Дослідження первісної архео- chronology of settlements of BII and CI логії в Україні. Мат-ли міжнар. наук. stages of Tripolye Culture at the Middle конференції. – К.: «КОРВІН ПРЕС», Dnieper // Baltic-Pontic studies. – 2008. – С. 96-134. Poznan, 2003. – Vol. 12. – P.7-21.

310 СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АВУ — Археологічні відкриття в Україні

АДУ — Археологічні дослідження в Україні

АП УРСР — Археологічні пам’ятки Української РСР

ЗНТШ — Записки Наукового товариства імені Шевченка

ИА АН УССР — Институт археологии Академии Наук УССР

ІА НАНУ — Інститут археології Національної академії наук України

К З ВУА К — Короткі звідомлення Всеукраїнського Археологічного Комітету

КСИА — Краткие сообщения Института археологии

КСИИМК — Краткие сообщения Института истории материальной культуры

МИА — Материалы и исследования по археологии СССР

НА ІА НАНУ — Науковий архів Інституту археології НАН України

НМІУ — Національний Музей Історії України

СА — Советская археология

САИ — Свод археологических источников

311 ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

Автуничі, с. Городнянського р-ну Чернігівської обл. — 30, 31, 32 Беремицьке, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 11, 155, 156, 221, 247, 287 Боденьки, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 10, 23, 49, 50, 52, 53, 139, 152, 156, 158, 221, 228, 229, 230, 232, 284 о-в Буда — 152, 221, 228, 229 Буденський Міст — 152, 221, 228, 229 Піски — 52, 221, 228 Бровари, м. Київської обл. — 278, 286 Броварський р-н Київської обл. — 10, 11, 12, 104, 105, 256 Бужанка, с. Коропського району Чернігівської обл. — 18, 19, 20, 35, 37, 39, 40, 41, 42 Дякова Гора — 37 Верпч, р. — 31 Вершина, бол. — 22 Вигурівщина, с.: м. Київ — 10, 23, 46, 48, 51, 53, 98, 104, 111, 139, 143, 150, 152, 154, 192, 221, 241, 274, 279, 280, 281, 284 ур. Борок — 15, 221, 280 р. Гнилуша — 250, 281 р. Десенка — 70, 281 ур. Матущини Горби — 221, 280 ур. Радосинь — 221, 280 ур. Торби — 150, 221, 280 Видра, бол. — 22 Виповзів, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 10, 12, 13, 51, 98, 104, 111, 222, 284, 286 городище — 9, 10, 11, 15, 217, 221, 222, 223, 224, 286 Заплава — 217, 221, 222, 224 Вишгород, м. Київської обл. — 12, 16, 240, 286 Вишгородський р-н — 12, 225 Вища Дубечня, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 139, 221, 233 Воропаїв, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 139, 150, 158, 221, 227, 231, 232, 233 бол. Батич — 150, 221, 232 Городок, с. Чернігівської обл. — 49, 230 Гридасове, с. Чернігівської обл. — 49, 230

312 ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

Данівка, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 104 Десна, р. — 9-18, 20-23, 36, 37, 41, 45, 46, 49, 51, 52, 54, 72, 85, 104, 111, 133, 136, 139, 140, 142, 144, 145, 150, 152, 156, 217, 222, 224, 225, 228, 229, 231-234, 236-240, 243-275, 279-281, 283-287 Десна, смт. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 142, 158, 217, 221, 224, 225, 227, 229, 234, 286, 287 ур. Заплава — 217, 221, 222, 224 Дніпро, р. — 11, 13-18, 20, 22, 23, 26, 27, 37, 41, 52, 70, 72, 95, 99, 133, 134, 139, 140, 142, 145, 147, 148, 151, 154, 155, 224, 225, 230, 234, 239, 240, 280, 281, 283, 284 Дніпра–Десни межиріччя, протоки — 13, 15, 49, 52, 226, 227, 228, 234 Домантово, с. Київської обл. — 98, 284 Євминка, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 10, 11, 25, 51, 98, 103-115, 117-119, 121-133, 136, 139, 143, 144, 155-157, 161, 162, 221, 241, 248-252, 284-286 ур. Гнилуша — 156, 221, 250 ур. Красулька — 221, 251, 252 ур. Купрійцеві Млини — 221, 250 ур. Миреня — 250 ур. Над Лугом — 221, 251 р. Озеро — 248, 250 ур. Село — 156, 221, 250, 251 ур. Стара Цегельня — 11, 98, 105, 156, 221, 249 ур. Узвоз — 10, 11, 98, 103-107, 116, 139, 221, 241, 249 Жукин, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 10, 139, 142, 150, 156, 158, 221, 227, 229-232 ур. Дубовиця — 142, 152, 156, 221, 230, 231 ур. Олексин Верх — 150, 156, 221, 231 оз. Олексине — 231 ур. Путілово — 142, 150, 152, 221, 231 ур. Тужилово — 221, 232 ур. Федосова Гора — 221, 231 Завалівка, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 52 ур. Перетичок — 52 ур. Уборть — 52 Зазим’є, с. Броварського р-ну Київської обл. — 11, 15, 52-54, 56, 58, 59, 69, 72, 89, 98, 105, 111, 139, 143, 144, 146, 148-150, 152, 156, 163-173, 221, 241, 268-273, 284-287 ур. Осинки — 11, 98, 105, 111, 143, 144, 150, 152, 156, 165, 167, 221, 268, 271-273 ур. Саввиччина — 149, 221, 270 ур. Станки — 11, 52-54, 56, 58, 59, 69, 72, 89, 98, 105, 111, 139, 143, 144, 149, 150, 166-173, 221, 268-270, 272, 284, 285 Замглай, долина — 16, 17 Карпилівка, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 10, 41, 51, 104 ур. Радовниця — 19, 23, 35, 38, 217, 221, 283

313 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Київ, м. — 12, 13, 23, 98, 227, 229, 233, 234, 245, 246, 249-252, 254-260, 262-266, 270, 271, 274, 275, 279-281, 286 Алмазне, оз. — 22, 23 Воскресенка, с. — 51, 52, 284 Дніпровський — 284 Караваєві Дачі — 19, 20 Кирилівські Висоти — 98, 104, 121, 137, 284 Китаєво — 23 Куренівський амфітеатр — 13, 20, 22 Микільська Слобідка — 15, 51, 53, 54, 57, 70, 71-82, 89-91, 277, 284, 285 Муровець — 286 Сирець — 98, 121, 133, 284 Оболонь — 13 Протасів Яр — 19, 20 Київська обл., Київщина — 9-12, 26, 28, 30, 104, 105, 134, 136, 137, 140, 142, 143, 148, 154, 155, 219, 220, 225, 233, 234, 236, 237, 239, 259, 264, 267, 268 Київське Лівобережжя — 46, 51, 134, 284 Київське плато — 13, 16, 22, 283 Київське Подніпров’я — 25, 27, 72, 83, 96, 98, 99, 101, 121, 133-137, 155, 285, 286 Кирилівська стоянка — 19, 20, 22, 23, 38, 41, 283 Клюси, с. Щорського р-ну Чернігівської обл. — 19, 35, 37-39, 217, 283 Козари, с. Носівського р-ну Чернігівської обл. — 98, 111, 133, 284 Козелець, м. Чернігівської обл. — 10, 16 Кошани, с. Козелецькогог р-ну Чернігівської обл. — 10, 144, 150, 156, 174, 287 ур. Ісаєва Гора — 10 Крехаїв, с. Козелецькогог р-ну Чернігівської обл. — 10, 11, 23, 51, 52, 53, 85, 98, 111, 139, 143, 144, 150, 152, 156, 175, 176, 221, 241, 252-255, 286 ур. Бовтень — 221, 253 ур. Болото — 10, 51-53, 85, 221, 255 ур. Булавка — 156, 221, 255 р. Рукав Крехаївський — 252-254 ур. Чернече — 156, 221, 255 Кримка, р. — 222, 224 Кудлаївка, с. Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 46-48, 284 Літки, с. Броварського р-ну Київської обл. — 10, 15, 28, 52, 55, 98, 104, 111, 139, 144, 150, 152, 156, 177-180, 221, 241, 244, 256, 258-263, 285 ур. Лиса Гора — 11, 98, 104, 221, 241, 258 Літочки, с. Броварського р-ну Київської обл. — 28, 139, 144, 150, 152, 155, 156, 181, 182, 221, 256-258, 286, 287 Городище Крехаївське — 15, 155, 256, 257, 286 Заповідник — 150, 152, 156, 181, 221, 256, 258 Сади — 143, 144, 150, 156, 182, 221, 256, 257, 287

314 ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

Лічмань, с. — 49 Любеч, р. — 259-263 Мізин, с. Коропського р-ну Чернігівської обл. — 19-21, 35-37, 41, 43-45 Морівськ, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 20 Набільське, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 104 Нижча Дубечня, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 54, 139, 155, 221, 233-235, 287 ур. Богунове — 150, 221, 234 бол. Бунове — 235 ур. Вершина — 144, 221, 233, 234 оз. Волове — 234 ур. Волуйське — 52-55, 221, 234 ур. Гусениця — 150, 221, 324 ур. Печі — 144, 150, 156, 221, 233, 234 ур. Погон — 152, 221, 233, 235 ур. Третяк — 152, 221, 235 Новгород-Сіверський, м. Чернігівської обл. — 18-22, 35-37, 46 Новосілки на Десні, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 52, 139, 150, 152, 156, 158, 159, 221, 233-237 ур. Вовчиха — 150, 152, 221, 235, 236 ур. Криниця — 142, 150, 152, 221, 233, 234, 235 оз. Луковиця — 156, 221, 233, 236 ур. Майдан — 152, 221, 236 ур. Окрема Дюна — 152, 221, 236 ур. Старе Селище — 156, 221, 236 Новосілки на Дніпрі, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 53 ур. Порохонь — 52 ур. Горбата Нива — 52 Оболоння, с. Коропського р-ну Чернігівської обл. — 35, 37, 44, 45 Олександрівка, с. Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 31 Осещина с., Вишгородського р-ну Київської обл. — 139, 143, 150, 152, 155, 156, 159, 221, 239, 240, 287 ур. Горби — 152, 221, 239 ур. Діброва — 52, 143, 221, 239 ур. Обирки — 156, 221, 239, 240 ур. Перевал — 150, 221, 239, 240 ур. Скользьке — 150, 221, 239, 240 Остер, р. — 9, 10, 13, 16, 133, 156, 242, 243, 284 Остер, м. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 10, 12, 41, 104, 147, 152, 156, 221, 222, 228, 230, 241, 243, 244-247, 249-252, 254-260, 262-266, 270, 271, 274, 275, 279, 280, 283 Городець (Городище, Замок) — 10, 11, 15, 221, 241-243, 286 ур. Красна Гірка — 152, 156, 198, 221, 243, 244

315 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

ур. Старгородка — 242, 243 ур. Цегельня — 156, 221, 243, 244 Юр’єва Божниця — 10, 221, 242 Ошитки, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 52, 53 Парня, хут. Броварського р-ну Київської обл. — 52, 55, 98, 111, 144, 150, 152, 156, 157, 183, 184, 221, 257-262, 285 Пирново, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 139, 150, 158, 221, 231, 233, 287 Північна Україна — 10 Погреби, с. Броварського р-ну Київської обл. — 11, 15, 20, 52-54, 57, 60-69, 72, 92-94, 98, 105, 111, 139, 143, 144, 150, 152-157, 185-197, 209, 221, 241, 273, 274, 276, 278-280, 284, 285 ур. Грушки — 152, 221, 274 ур. Келійки — 11, 52, 66, 139, 143, 144, 150, 152-154, 156, 185-192, 209, 221, 241, 273, 274, 278, 284, 285 ур. Лан — 11, 52-54, 57, 60-70, 72, 92-94, 98, 105, 111, 139, 143, 144, 150, 152, 154- 157, 192-197, 221, 241, 273-278, 284, 286 ур. Мусієва Долина — 11, 52, 284 ур. Підбір’я — 152, 153, 221, 241, 273, 278 Поліська низовина — 13 Поліське, с. Козелецького р-ну Чернігівської обл. — 10, 11, 55, 104, 111, 152, 156, 198, 221, 244, 245, 246, 285, 287 ур. Вовча Гора — 10, 51, 98, 104, 111, 156, 221, 241, 244, 245, 285 ур. Савкин Куток — 55, 152, 156, 198, 221, 245, 246, 285, 287 Пустинка, с. (Мнєво Ліс) — 57, 70, 98, 134, 145, 284 Пухівка, с. Броварського р-ну Київської обл. — 10, 54, 98, 104, 111, 139, 241, 264-270, 287 Пушкарі, с. Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 36-39, 217, 283 Рать, р. (Ратна) — 28, 255, 257 Рогівка, с. Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 49 ур. Пісочний Рів — 49, 50, 230, 284 Рожівка, с. Броварського р-ну Київської обл. — 11, 23, 98, 105, 111, 133, 144, 150, 152, 199, 221, 241, 267, 268, 284, 285 Рожни, с. Броварського р-ну Київської обл. — 15, 52, 55, 98, 111, 139, 150, 152, 156, 157, 200, 201, 221, 241, 264-268, 285, 287 ур. Горбки — 264 ур. Городище — 264 ур. Пристань — 150, 156, 157, 201, 221, 264, 267 Свапа, р. — 23 Сваром’є, с. Київської обл. — 52 Сейм, р. — 16, 17, 20, 23, 140 Середнє Подніпров’я — 9, 11, 16-19, 24-30, 36-38, 41, 45, 70, 99, 100, 102, 103, 120, 121, 128, 134-136, 138, 140, 142, 144, 145, 147-149, 151, 154, 155, 230, 283

316 ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

Сліпець, р. — 251-255 Снов, р. — 20 Соболівка, с. Броварського р-ну Київської обл. — 52, 55, 105, 152, 156, 181, 221, 256-261, 285 Сосниця, м. Чернігівської обл. ур. Вершина — 144 Старосілля, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 52 Сувид, с. Вишгородського р-ну Київської обл. — 10, 52, 53, 55, 98, 104, 111, 139, 143, 149, 150, 156, 157, 159, 160, 221, 225-227, 287 ур. Лиса Гора — 221, 225, 227 ур. Лінія — 150, 157, 159, 221, 226 Судость, р. — 20 Тетева, р. — 31 Троєщина, м. Київ — 12, 15, 51-53, 69, 156, 221, 273, 279, 280, 284, 286 ур. Борок — 15, 46, 221, 280 Трубіж, р. — 14-18, 21-23, 41, 97, 98, 134, 136, 284 Хотянівка с., Вишгородського р-ну Київської обл. — 11, 52, 53, 139, 143, 149, 150, 152, 154-156, 221, 237, 238, 239, 240, 284, 286, 287 оз. Дальній Глядень — 221, 237 ур. Діброва — 52 ур. Коло Криниці — 52 ур. Кут — 52, 142, 152, 156, 221, 237 оз. Мормонське — 149, 150, 152, 221, 237, 238 ур. Пастка — 143, 150, 221, 237, 238 ур. Піщане — 150, 221, 237, 238 ур. Пристань — 155, 156, 221, 238, 239 ур. Чапколієвка — 221, 238 Чернігів, м. — 46, 233, 286 Чернігівська обл. — 9-12, 21, 31, 37, 41, 104, 140, 144, 218, 249-251, 254, 255 Чернігівське Полісся — 46, 138, 151, 155, 284 Чернин, с. Київської обл. — 70, 98, 121, 133 Чулатів, с. Новгород-Сіверський р-ну Чернігівської обл. — 19, 20, 22, 35, 36, 37, 41

317 ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Александровський О.Л. — 26 Андрощук Ф.О. — 9 Анікович М.В. — 24 Арманиця В.А. — 104 Артеменко І.І. — 140, 145, 148, 152 Арциховський А.В. — 95 Бандрівський М.С. — 151 Барбон Н.Б. — 139, 149, 269, 272 Березанська С.С. — 11, 29, 30, 134, 137, 139, 140, 143-145, 148-154, 159, 162, 166-171, 172, 185, 192, 231-238, 240, 252, 269, 270, 273, 274, 279, 280 Беренштам В.Л. — 10, 217, 222 Бібіков С.М. — 99 Бібікова В.І. — 25 Біляшівський М.Ф. — 50-52, 139 Богаєвський Б.Л. — 10 Богусевич В.А. — 241 Болсуновський К.В. — 103 Бондар М.М. — 139, 140, 142, 143, 159, 237-239, 279, 280 Бузун О.В. — 10, 51 Бузян Г.М. — 103 Веклич М.Ф. — 26, 33 Вельгоський В. — 248 Веремейчик О.М. — 9 Викгура С. — 281 Відейко М.Ю. — 99, 102, 123, 134-136 Воєводський М.В. — 22, 36, 49 Гвоздовер М.Д. — 36 Герасименко Н.П. — 24-26, 28 Гершкович Я.П. — 26 Гладких М.І. — 20, 36-40 Городцов В.О. — 140 Гурський Я. — 151 Даниленко В.М. — 51, 70, 139, 153-155, 278, 279 Дергачов В.О. — 99, 100, 133, 136

318 ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Дінцес Л.А. — 10 Долгорукий Юрій — 241, 243 Долуханов П.М. — 18, 36 Думітреску В. — 103 Дяденко В. — 150, 232 Ернст Ф.Л. — 10 Єфименко П.П. — 51 Жаров Г.B. — 11, 49, 217, 247, 250, 254, 255 Журавльов О.П. — 27, 29, 30, 31, 100 Залізняк Л.Л. — 8, 13, 16, 20, 24, 36, 37, 46-50, 70, 82, 230, 280 Зоценко В.М. — 10, 241 Зуммер В.М. — 10, 11, 241, 243 Кадров С. — 140 Казаков А.Л. — 11, 12, 217, 224-228, 231, 234, 241, 242, 269, 271 Каматов — 10 Канівець В.І. — 105, 139, 150, 153, 154, 186-196, 273-275, 278 Кириєнко — 10 Кириченко — 10 Кларк Г. — 8 Кларк Д. — 8 Клочко В.І. — 100, 133, 148, 149, 160 Коваленко В.П. — 222, 223 Ковпоша — 10 Козловська В.Є. — 51, 106, 128, 217, 251, 255 Колосов Ю.Г. — 37 Константинович М.А. — 241-243 Копилов Ф.Б. — 10, 52, 104, 139, 223, 228, 229, 231-233, 235-237, 241, 244, 255, 258, 273, 274, 280 Корнієвський — 10 Корноухов Є.О. — 222 Кривальцевич М.М. — 152 Кроуфорд О. — 8 Круц В.О. — 11, 13, 25, 52, 54, 101, 102, 105, 107-111, 116, 120, 121, 123, 128, 132-137, 139, 140, 154, 156, 165-167, 173, 192, 197, 199, 201, 241, 244, 249, 264, 267 Крушельницька Л.І. — 26, 151, 152 Куриленко В.Є. — 142 Кухаренко Ю.В. — 155 Кучера М.П. — 223, 241, 281 Кучун — 104 Лаптєв О. — 104

319 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Лєсков О.М. — 148 Лисенко С.Д. — 11, 12, 26-30, 101, 140, 142, 144-147, 149, 151-155, 273, 274, 279, 280 Лисенко С.С. — 11, 26, 27, 30, 152, 273, 274, 279, 280 Литвиненко Р.О. — 144 Ляпушкін І.І. — 223 Макаренко М.О. — 10, 11, 103, 104, 106, 111, 123, 128, 241-243, 249, 250 Максимов Є.В. — 139, 155, 156, 233, 237, 238, 240, 275 Малєєв Ю.М. — 140 Матвіїшина Ж.М. — 26-28 Мелларт Дж. — 95 Мельниківська О.М. — 152, 155 Мовша Т.Г. — 135, 136 Мономах Володимир — 241, 243 Морачевський — 10 Моргунов Ю.Ю. — 241 Моця О.П. — 9, 11, 12, 31, 32, 52, 111, 217, 222, 224-228, 231, 234, 241, 269, 271 Мстиславич Ізяслав — 242 Мудрий Ярослав — 281 Мултанен А.О. — 217, 224 Непріна В.І. — 69, 135 Овчинников Е.В. — 99, 111, 134 Одинцова С.М. — 10, 52, 104, 105, 139, 231-241, 244, 255, 258 Олелькович Симеон — 281 Онопрієнко В.В. — 105 Отрощенко В.В. — 138, 148 Пазинич В.Г. — 15-17, 22 Пархоменко О.Г. — 26-29 Пассек Т.С. — 104, 106, 116, 140, 217 Пашкевич Г.А. — 18, 27, 30, 36, 99 Петренко В.Г. — 156 Петровська Є.О. — 139, 155, 156, 233, 237, 238, 240, 275 Підоплічко І.Г. — 18, 20-22, 36 Погожева А.П. — 128 Пучков П.В. — 24 Раппопорт П.О. — 281 Ратомський Константин — 222, 228, 230, 247, 252 Рибалова В.Д. — 139, 152, 273, 274 Рогачов О.М. — 36 Розанов А.Г. — 10, 103, 104, 111, 217, 223, 241, 249-251 Рудинський М.Я. — 8, 37, 46, 49

320 ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Савчук А.П. — 51, 139, 149, 152, 231, 236-240, 273, 274 Сагайдак М.А. — 240, 281 Самойловський І.М. — 51, 139, 152, 273, 274, 280 Свєшніков І.К. — 140, 141, 145 Симоненко І.М. — 257 Синькевич — 10 Сиромятніков О.К. — 274 Скороход В.М. — 9, 11, 12, 52, 217, 222-228, 231, 234, 241, 269, 271 Солтис О.Б. — 11, 140, 166, 168, 170, 269 Ставровський К.А. — 10, 103, 249 Ступак Д.В. — 38, 39, 41, 42, 44, 45, 217 Сухобоков О.В. — 9, 233, 241 Телегін Д.Я. — 11, 46, 52, 54, 57, 83, 105, 110, 134, 139, 140, 154, 156, 165-167, 173, 192, 197, 199, 201, 237-239, 241, 249, 264, 267-270, 272-276 Тереножкін О.І. — 52, 149, 151 Терпиловський Р.В. — 9, 231, 237-239, 275 Тітенко (Ковпаненко) Г.Т. — 29, 237 Тітова О.М. — 11, 52, 54, 57, 69, 70, 134, 241, 270, 273, 275, 276 Ткачук Т.М. — 135 Тмутороканський Мстислав — 281 Товкачевський В.А. — 46, 52, 57, 280 Толочко П.П. — 9, 240, 281 Третьяков П.М. — 155 Фокс С. — 8 Формозов О.О. — 8 Хвойка В.В. — 103, 123 Хіггз Е. — 8 Цвек О.В. — 102 Чиртенко — 230, 231 Чубур А.А. — 20, 21, 36 Шапошникова (Харченко) О.Г. — 10, 11, 52, 69, 104, 105, 111, 139, 231-241, 244, 255, 258, 268, 273, 279 Шекун О.В. — 9 Шидловський П.С. — 11, 12, 20, 21, 37, 39, 41, 45, 52, 54, 56, 58, 63-65, 67, 68, 99-101, 111, 217, 224-228, 231, 234, 241, 269, 270, 271, 279, 280 Шміт М. — 140 Шовкопляс І.Г. — 20, 35, 36, 43, 44 Шугаєвський В.А. — 222 Якубенко О.О. — 123-128 Ярославич Ізяслав — 239, 281

321 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Рис. 1. Топографічна карта межиріччя Fig. 1. Topographical map of the territory be- Дніпра, Десни та Трубежу до утворен- tween the Dnieper, Desna and Trubizh ня каскаду водосховищ (зйомка 1868- rivers before the formation of cascade of 1873 рр.). reservoirs (survey of 1868-1873). Рис. 2. Цифрова гіпсометрична карта Се- Fig. 2. Digital hypsometric map of the Mid- реднього та Верхнього Подніпров’я. dle and Upper Podniprovia. A – a part of А – фрагмент басейну Дніпра; Б – the Dnipro basin; B – Middle Podnipro- Середнє Подніпров’я: 1 – долина За- мглай, 2 – долина Трубежу; В – схема via 1 – Zamhlai Valley 2 – Trubizh Val- напрямку стоку Дніпра, Трубежу, Дес- ley; B – scheme of flow direction of the ни та Сейм (за: Пазинич, 2004). Dnieper, Trubizh, Desna and Seim (after: Рис. 3. Пізньопалеолітичні пам’ятки Се- Pazynych, 2004). реднього Подніпров’я: 1 – Тімонов- Fig. 3. Upper Palaeolithic sites of Middle ка; 2 – Супонєво; 3 – Єлісеєвичі; 4 – Podniprovia: 1 – Timonovka; 2 – Su- Юдіново; 5 – Юровичі; 6 – Пушкарі; ponievo; 3 – Yeliseievychi; 4 – Yudi- 7 – Новгород-Сіверська; 8 – Чулатів; novo; 5 – Yurovychi; 6 – Pushkari; 9 – Мізин; 10 – Бужанка; 11 – Клюси; 7 – Novhorod-Siverska; 8 – Chulativ; 12 – Карпилівка-Радовниця; 13 – Ки- 9 – Mizyn; 10 – Buzhanka; 11 – Kliusy; рилівська; 14 – Караваєві Дачі, Прота- 12 – Karpylivka-Radovnytsia; 13 – Ky- сів Яр; 15 – Радомишль; 16 – Сущанка; rylivska; 14 – Karavaievi Dachi, Protasiv 17 – Фастівська; 18 – Велика Бугаївка; 19 – Олександрія; 20 – Межиріч; 21 – Yar; 15 – Radomyshl; 16 – Suschanka; Семенівка; 22 – Добраничівка; 23 – 17 – Fastivska; 18 – Velyka Buhaivka; Гінці; 24 – Журавка. 19 – Oleksandriia; 20 – Mezhyrich; 21 – Рис. 4. Бивень та стегнова кістка мамон- Semenivka; 22 – Dobranychivka; 23 – та, знайдені в околицях с. Морівськ. Hintsi; 24 – Zhuravka. Експозиція Остерського краєзнавчо- Fig. 4. Tusk and femur of mammoth found го музею. around Morivsk village. Exposition of Рис. 5. А – крем’яні вироби з стоянки Oster Local History Museum. Ведмежий Яр (дослідження Гладких, Fig. 5. A – flint artifacts from Vedmezhyi 1972). Б – вістря з граветтських сто- Yar site (research of Gladkykh, 1972). янок Середнього Подніпров’я: 6-9 – B – Gravettian points from the sites of Карпилівка-Радовниця; 10-11 – Кири- Middle Podniprovia: 6-9 – Karpyliv- лівська; 12-14 – Клюси; 15-20 – Пуш- карі І (6-9, 12-14 – за Ступаком; 15, ka-Radovnytsia; 10-11 – Kyrylivska; 12- 17-19 – за Борисковським; 16, 20 – за 14 – Kliusy; 15-20 – Pushkari I (6-9, 12- Васильєвим). 14 – after Stupak, 15, 17-19 – after Bo- Рис. 6. Бужанка І. Оброблена кістка та rysovskyi, 16, 20 – after Vasyliev). вироби з кременю (дослідження Глад- Fig. 6. Buzhanka I. Processed bone and flint ких, 1972). (research of Gladkykh, 1972).

322 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Рис. 7. Бужанка ІІ. Вироби з кременю (за: Fig. 7. Buzhanka II. Flint artifacts (after: Ступак, 2009): 1-9 – мікроліти, 10-13 – Stupak, 2009): 1-9 – microlithics, 10-13 – скребки; 14-18 – різці; 19 – вістря; 20- scrapers; 14-18 – burins; 19 – points; 20- 21 – нуклеуси. 21 – cores. Рис. 8. Крем’яні вироби Мізинської сто- Fig. 8. Flint artifacts from the site of Mizyn янки (дослідження Шовкопляса, (research of Shovkoplias, 1965; 1-10 – 1965; 1-10 – за Шовкоплясом; 27-28, after Shovkoplias, 27-28, 31 – Fig. by 31 – рис. Васильєва). Vasyliev). Рис. 9. Вироби палеолітичного мистецтва Fig. 9. Palaeolithic art objects from Podesen- з стоянок Подесення: 1, 7 – браслети nya’s sites: 1, 7 – bracelets of mammoth з бивня мамонта; 2 – підвіски з бив- tusk; 2 – pendants made of tusks; 3 – ню; 3 – лопатка мамонта з розписом mammoths’ scapula painted with ocher; вохрою; 4 – стилізовані жіночі стату- 4 – stylized female figurines; 6, 8 – orna- етки; 6, 8 – орнаментовані бивні (1-7 – Мізин, за Шовкоплясом; 8 – Оболон- mented tusks (1-7 – Mizyn, after Shovko- ня, за Ступаком). plias; 8 – Obolonnia, after Stupak). Рис. 10. Кудлаївка. Вироби з кременю (за: Fig. 10. Kudlaivka. Flint artifacts (after Zali­ Залізняк, 2009). zniak, 2009). Рис. 11. Вигурівщина. Вироби з креме- Fig. 11. Vyhurivschyna. Flint artifacts: 1-7 – ню: 1-7 – мікроліти; 8-9, 25 – вістря; microlithics; 8-9, 25 – points; 10-16 – 10-16 – скребки; 17-20 – різці; 21-24 – scrapers; 17-20 – burins; 21-24 – cores нуклеуси (за: Залізняк, 1984). (after Zalizniak, 1984). Рис. 12. Пісочнорівська культура: 1-4 – Fig. 12. Pisochnorivska culture: 1-4 – Boden- Боденьки IV; 5-27 – Пісочний Рів (5- ky IV; 5-27 – Pisochnyi Riv (5-27 – after 27 – за: Залізняк, 1986; 2009). Zalizniak, 1986; 2009). Рис. 13. Мезолітичні та неолітичні пам’ят- Fig. 13. Mesolithic and Neolithic sites of ки Нижнього Подесення: 1 – Ошитки; Lower Desna Region: 1 – Oshytky; 2 – 2 – Новосілки на Дніпрі; 3 – Сувид ІІІ; Novosilky-on-Dnieper; 3 – Suvyd III; 4 – Боденьки IV; 5 – Крехаїв-Болото; 4 – Bodenky IV; 5 – Krekhaiv-Boloto; 6 – Ниж. Дубечня-Волуйське; 7 – Хо- 6 – Lower Dubechnia-Voluiske; 7 – Kho- тянівка-Глядин; 8 – Зазим’є-Станки ІІ, tianivka-Hliadyn; 8 – Zazymie-Stanky II, ІІІ; 9 – Погреби-Лан; 10 – Троєщина; III; 9 – Pohreby-Lan; 10 – Troieshchyna; 11 – Вигурівщина; 12-13 – Микільська 11 – Vyhurivschyna; 12-13 – Mykilska Слобідка I-IV. Slobidka I-IV. Рис. 14. Неолітичні матеріали з пунктів Fig. 14. Neolithic materials from Lower Нижнього Подесення: 1 – Сувид IV; 2, 5 – Соболівка І-ІІ; 3 – Ниж. Дубеч- Desna Region placements: 1 – Suvyd IV; ня-Волуйське; 4 – Поліське-Савкин 2, 5 – Sobolivka I-III; 3 – Lower Dubech- Куток; 6-9 – Літки І, ІІІ-IV; 10-12 – nia-Voluiske; 4 – Poliske-Savkyn Kutok; Парня V-VI; 13-16 – Рожни ІІ, V-VI. 6-9 – Litky I, III-IV; 10-12 – Parnia V-VI; Рис. 15. Зазим’є-Станки ІІ. Неолітична 13-16 – Rozhny II, V-VI. кераміка (за: Сорокун, Шидловський, Fig. 15. Zazymie-Stanky II. Neolithic pottery 2013). (after: Sorokun, Shydlovskyi, 2013). Рис. 16. Зазим’є-Станки ІІ, 1965. Неолі- Fig. 16. Zazymie-Stanky II, 1965. Neolithic тична кераміка (1-6, 8-12 – за: Соро- pottery (1-6, 8-12 – after: Sorokun, Shy- кун, Шидловський, 2013). dlovskyi, 2013).

323 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 17. Зазим’є, 1965: 1-2 – Станки ІІІ, Fig. 17. Zazimie, 1965: 1-2 – Stanky III, flint крем’яний інвентар; 3-8 – Станки ІІ, inventory; 3-8 – Stanky II, Neolithic pot- неолітична кераміка. tery. Рис. 18. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952: Fig. 18. Pohreby-Lan, 1947, 1949, 1952: Neo- Нео­літична кераміка. lithic pottery. Рис. 19. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952. Fig. 19. Pohreby-Lan, 1947, 1949, 1952. Neo- Нео­літична кераміка. lithic pottery. Рис. 20. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952. Fig. 20. Pohreby-Lan, 1947, 1949, 1952. Neo- Нео­літична кераміка. Рис. 21. Погреби-Лан: 1-4 – 1947, 1949, lithic pottery. 1952, крем’яний інвентар; 5-16 – Лан І, Fig. 21. Pohreby-Lan: 1-4 – 1947, 1949, 1979, неолітична кераміка (за: Соро- 1952, flint inventory; 5-16 – Lan I, 1979, кун, Шидловський, 2013). Neolithic pottery (after: Sorokun, Shyd- Рис. 22. Погреби-Лан І, 1979: 1 – крем’я- lovskyi, 2013). ний інвентар; 2-11 – неолітична ке- Fig. 22. Pohreby-Lan I, 1979: 1 – flint inven- раміка (за: Сорокун, Шидловський, tory; 2-11 – Neolithic pottery (after: So- 2013). rokun, Shydlovskyi, 2013). Рис. 23. Погреби-Лан ІІ, 1979. Неолітична Fig. 23. Pohreby-Lan II, 1979. Neolithic pot- кераміка (1-12, 14 – за: Сорокун, Шид- tery (1-12, 14 – after: Sorokun, Shyd- ловський, 2013). lovskyi, 2013). Рис. 24. Погреби, 1979: 1-14 – Лан ІІ, нео- Fig. 24. Pohreby, 1979: 1-14 – Lan II, Neolit­ літична кераміка, кремінь; 15-18 – Ке- hic pottery, flint artifacts; 15-18 – Keliiky, лійки, крем’яний інвентар. flint inventory. Рис. 25. Погреби-Лан, 2011. Неолітична кераміка (за: Шидловський, Сорокун, Fig. 25. Pohreby-Lan, 2011. Neolithic pottery 2012). (after: Shydlovskyi, Sorokun, 2012). Рис. 26. Погреби-Лан, 2011: 1-4 – крем’я- Fig. 26. Pohreby-Lan, 2011: 1-4 – flint inven- ний інвентар; 5-28 – неолітична ке- tory; 5-28 – Neolithic pottery (after: Shy- раміка (за: Шидловський, Сорокун, dlovskyi, Sorokun, 2012). 2012). Fig. 27. Fragments of Neolithic pottery from Рис. 27. Фрагменти неолітичної керамі- the outskirts of Kyiv: 1-3 – Troieshchy- ки з околиць Києва: 1-3 – Троєщина na (after: Shaposhnikova, 1953); 4-5 – (за: Шапошнікова, 1953); 4-5 – Погре- Pohreby-Lan II (after: Kotova, 1984); би-Лан ІІ (за: Котова, 1984); 10-17 – 10-17 – Zazimie-Stanky (after: Nepryna, Зазим’є-Станки (за: Неприна, 1982). 1982). Рис. 28. Микільська Слобідка І, 1949, Fig. 28. Mykilska Slobidka I, 1949, 1956- 1956-1958. Неолітична кераміка (за: 1958. Neolithic pottery (after: Sorokun, Сорокун, 2011). 2011). Рис. 29. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Нео­літична кераміка. Fig. 29. Mykilska Slobidka II, 1949. Neolithic Рис. 30. Микільська Слобідка ІІ, 1949. pottery. Нео­літична кераміка (7 – за: Сорокун, Fig. 30. Mykilska Slobidka II, 1949. Neolithic 2012). ceramics (7 – after: Sorokun, 2012). Рис. 31. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Fig. 31. Mykilska Slobidka II, 1949. Neolith- Нео­літична кераміка (1, 7-8, 12 – за: ic pottery (1, 7-8, 12 – after: Sorokun, Сорокун, 2012). 2012).

324 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Рис. 32. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Fig. 32. Mykilska Slobidka II, 1949. Neolithic Нео­літична кераміка (7, 9 – за: Соро- ceramics (7, 9 – after: Sorokun, 2011). кун, 2011). Fig. 33. Mykilska Slobidka II, 1949. Neolithic Рис. 33. Микільська Слобідка ІІ, 1949. pottery. Нео­літична кераміка. Fig. 34. Mykilska Slobidka II, 1949. Recon- Рис. 34. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Ре- struction of Neolithic vessel (after: So- конструкція неолітичної посудини rokun, 2012). (за: Сорокун, 2012). Fig. 35. Mykilska Slobidka II, 1949. Recon- Рис. 35. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Ре- struction of Neolithic vessel (after: So- конструкція неолітичної посудини rokun, 2012). (за: Сорокун, 2012). Fig. 36. Mykilska Slobidka II, 1949. Recon- Рис. 36. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Ре- struction of Neolithic vessel (after: So- конструкція неолітичної посудини (за: Сорокун, 2012). rokun, 2012). Рис. 37. Микільська Слобідка ІІІ, 1949- Fig. 37. Mykilska Slobidka III, 1949-1950. 1950. Керамічні вироби (за: Сорокун, Ceramics (after: Sorokun, 2011). 2011). Fig. 38. Profiles of vessels’ rim from Neolithic Рис. 38. Типологічна схема профілів ві- sites of Lower Podesennia. Typological нець посудин з неолітичних пам’яток scheme. Нижнього Подесення. Fig. 39. Types and basic style elements of pot- Рис. 39. Типи та основні стилі елементів tery ornamentation from Neolithic sites орнаментації неолітичної кераміки of Lower Podesennia, compared with the Нижньго Подесення, в порівнянні з types of ornamentation of sections and типами орнаментації зрізів та профі- profiles of rim. лів вінець. Fig. 40. Typological scheme of ornamenta- Рис. 40. Типологічна схема орнаментації tion of vessels’ rim profile from Neolithic зрізів вінець посудин з неолітичних sites of Lower Podesennia. пам’яток Нижнього Подесення. Fig. 41. Typological table of Neolithic pottery Рис. 41. Типологічні таблиці неолітичної from Lower Podesennia. кераміки Нижнього Подесення. Fig. 42. Variants of ornamental compositions Рис. 42. Варіанти орнаментальних ком- of Neolithic pottery: I – Zazymie-Stanky, позицій неолітичної кераміки: І – За- 1965; II – Mykilska Slobidka I, 1949, зим’є-Станки, 1965; ІІ – Микільська 1956-1958. Слобідка І, 1949, 1956-1958. Fig. 43. Mykilska Slobidka II, 1949. Variants Рис. 43. Микільська Слобідка ІІ, 1949. Ва- ріанти орнаментальних композицій of ornamental compositions of Neolithic неолітичної кераміки. ceramics. Рис. 44. Варіанти орнаментальних компо- Fig. 44. Variants of ornamental compositions зицій неолітичної кераміки: І – Ми- of Neolithic pottery: I – Mykilska Slobid- кільська Слобідка ІІ, 1949; ІІ Микіль- ka II, 1949; II – Mykilska Slobidka III, ська Слобідка ІІІ, 1949-1950. 1949-1950. Рис. 45. Погреби-Лан, 1947, 1949, 1952. Ва- Fig. 45. Pohreby-Lan, 1947, 1949, 1952. Vari- ріанти орнаментальних композицій ants of ornamental compositions of Neo- неолітичної кераміки. lithic pottery.

325 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 46. Погреби-Лан, 1979. Варіанти Fig. 46. Pohreby-Lan, 1979. Variants of or- орнаментальних композицій неолі- namental compositions of Neolithic pot- тичної кераміки: І – Лан 1; ІІ – Лан 2. tery: I – Lan 1; II – Lan 2. Рис. 47. Погреби-Лан, 2011. Варіанти Fig. 47. Pohreby-Lan, 2011. Variants of orna- орнаментальних композицій неолі- mental compositions of Neolithic ceram- тичної кераміки. ics. Рис. 48. Микільська Слобідка IV. Крем’яні Fig. 48. Mykilska Slobidka IV. Flint artifacts: вироби: 1-21 – мікроліти; 22-24 – ві- 1-21 – microlithics; 22-24 – points; 25- стря; 25-34 – скребки; 35-36 – ретушо- 34 – scrapers; 35-36 – retouched blade; вані пластини; 37-38 – нуклеуси; 39 – 37-38 – cores; 39 – axe (after: Zalizniak, сокира (за: Залізняк, 1984). 1984). Рис. 49. Карта поширення трипільських Fig. 49. Map of spread the late Trypillian sites пам’яток (етапи С І, С ІІ) Київського (stages C I, C II) in Kyiv Dnieper region: Подніпров’я: 2 – Домантово; 3 – Но- 2 – Domantovo; 3 – Novosilky; 4 – восілки; 4 – Чернин; 5 – Завалівка; 6 – Chernin; 5 – Zavalivka; 6 – Ghlibiv- Глібівка; 7 – Козаровичі ур. Буслівка ka; 7 – Kozarovychi Buslivka tract and і Цегельня; 8 – Демидів; 9 – Нові Пе- Tsehelnia tract; 8 – Demydiv; 9 – Novi трівці, 10 – Нові Петрівці (полігон), Petrivtsi; 10 – Novi Petrivtsi (range); 11 – Білогородка, 12 – Кощіївка 8, 13 – 11 – Bilohorodka; 12 – Koschiivka 8; Мала Снітинка, 14 – Чапаївка ур. Цер- 13 – Mala Snitynka; 14 – Chapaivka, ковщина; 15 – Чапаївка хут. Вольний, Tserkovschina tract; 15 – Chapaivka, hut. 16 – Лісники 2, 17 – Лісники 1, 18 – Хо- Volnyi; 16 – Lisnyky 2; 17 – Lisnyky 1; досівка ур. Діброва, Зоцієва гора і Ко- 18 – Hodosivka, Dibrova tract, Zotsieva заків яр; 19 – Крушинк; 20 – Гвоздів; Hora and Kozakiv Iar; 19 – Krushynka; 21 – Підгірці 1, 2, 3; 22 – Романків 1, 3; 20 – Gvozdiv; 21 – Pidhirtsi 1, 2, 3; 22 – 23 – Погреби; 24 – Старі Безрадичі ур. Romankiv 1, 3; 23 – Pohreby; 24 – Stari Городок; 25 – Старі Безрадичі хут. Ко- нюша; 26 – Нові Безрадичі; 27 – Нові Bezradychi, Horodok tract; 25 – Stari Безрадичі; 28 – Таценки; 29 – Гнідин; Bezradychi, hut. Koniusha; 26 – Novi 30 – Вишеньки; 31 – Проців; 32 – Со- Bezradychi; 28 – Tatsenky; 29 – Gni- фіївка 1, 2; 33 – Гребля; 34 – Підварки; dyn; 30 – Vyshenky; 31 – Protsiv; 32 – 35 – Веселе; 36 – Крутуха-Жолоб; 37 – Sofiivka 1, 2; 33 – Hreblia; 34 – Pidvarky; Козинці; 38 – Циблі ур. Гать; Циблі 35 – Vesele; 36 – Krutukha-Zholob; ур. Біле Озеро; Циблі ур. Узвоз (Під- 37 – Kozyntsi; 38 – Tsybli, Gat’, Bile Oze­ поренці); Циблі церква св. Іллі; 39 – ro, Uzvoz (Pidporentsi) tracts and St. ареал пам’яток типів Коломийщина І, Ilia Church; 39 – area of Kolomyischy- Ріпниця 1, Григорівка і Хомине. Посе- na I, Ripnytsia 1, Hrygorivka and Kho- лення культури ямково-гребінцевої myne types of sites. Settlement of the кераміки з матеріалами трипільської Dnieper-Donetsk culture with materials культури етапів С І, С ІІ: 1 – Пустинка of Trypillia culture C I, C II stages: 1 – 5 (Мнєво ур. Ліс). В сучасних межах м. Pustynka 5 (Mnievo Lis tract). Within Київ: 1-3 – Сирець 1-3; 4 – Кирилівська the contemporary measures of Kyiv sity: церква; 5 – садиба Святославського; 1-3 – Syrets 1-3; 4 – Kyrylivska church; 6 – Кирилівські висоти (садиби Ба- 5 – Sviatoslavsky farmstead; 6 – Kyrylivs- грієва і Зіваля); 7 – Львівська площа: ki heights (Bagrii and Zival’ farmsteads); 8 – Копирів кінець, 9 – Велика Жи- 7 – Lvivska square; 8 – Kopyrev Kinets; томирська, 11 – Ворошилова 19 (вул. 9 – Velyka Zhytomyrska; 10 – Zamkova

326 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Ярославів Вал); 10 – Замкова гора, Hora; 11 – Yaroslaviv Val; 12 – Desiat- 12 – Десятинна Церква, 13 – Липки; ynna Church; 13 – Lypky; 14 – Kyiv- 14 – Києво-Печерська Лавра; 15 – Ви- Pe­chersk Lavra; 15 – Vydubychi; 16 – дубичі; 16 – Софіївська Борщагівка; Sofiivska Borschagivka; 17 – Chervonyi 17 – Червоний хутір; 18 – Корчувате; Khutir; 18 – Korchuvate; 19 – Bortnychi; 19 – Бортничі; 20 – Пирогово. 20 – Pyrogovo. Рис. 50. Карта поширення трипільських Fig. 50. Late Trypillian sites of Lower Po- пам’яток (етапи С І, С ІІ) Нижнього desennia and upper reaches of the Trubig Подесення і верхів’їв Трубежу. river (stages C I, C II). Рис. 51. Євминка 1 (ур. Узвіз): 1-3, 5-9 – Fig. 51. Yevmynka 1 (tract Uzviz): 1-3, 5-9 – антропоморфна пластика, 4 – горщик anthropomorphic figurines, 4 – pots категорії В (за Макаренко, 1926), 10, of B category (after: Makarenko, 1926), 11 – кераміка категорії А (за Пассек, 10-11 – ceramics of A category (after: 1949; Козловська, 1928), 12-18 – ке- Passek, 1949; Kozlovska, 1928), 12-18 – раміка категорії В і С (за: Козловська, ceramics of B and C categories (after: Ko- 1928). zlovska, 1928). Рис. 52. Топографічний план розташу- Fig. 52. Topographical maps of localities: 1 – вання на місцевості: 1 – поселення Yevmynka 1 (Uzviz tract); 3 – Yevmynka Євминка 1 (ур. Узвіз); 3 – поселення 2; 2 – Plan of dug-out dwelling (exca- Євминка 2; 2 – план заглибленого в vations of V.O. Kruts 1965-1966) (after: землю житла (розкопи 1965-66 рр. Kruts, 1977). В.О. Круца) (за: Круц, 1977). Fig. 53. Yevmynka 1. Figurines and tools: Рис. 53. Євминка 1. Пластика та знаряддя 1-5 – ceramics; 6-17 – flint; 18-20, 23-30, праці: 1-5 – кераміка; 6-17 – кремінь; 40-41 – horn; 31-39 – bone (after: Kruts, 18-20, 23-30, 40-41 – ріг; 31-39 – кістка 1977). (за: Круц, 1977). Рис. 54. Євминка 1. Керамічні вироби (за: Fig. 54. Yevmynka 1. Ceramics (after: Kruts, Круц, 1977). 1977). Рис. 55. Євминка 2. Керамічні вироби Fig. 55. Yevmynka 2 – Stara Tsehelnia. Ce- (1, 6-8 – за: Телегин, Круц, 1966; 2-5, ramics (1, 6-8 – after: Telehin, Kruts, 9-17 – за: Телегин, Круц, 1967). 1966; 2-5, 9-17 – after: Telehin, Kruts, Рис. 56. Євминка 1. Структура стінок 1967). посуду різних категорій (на зламі та Fig. 56. Yevmynka 1. The structure of vessels’ ззовні, при збільшенні в 27 разів). walls of different categories (on the scrap Рис. 57. Євминка 1. Посуд категорії А. and outside). Рис. 58. Євминка 1. Миски: 1-6 – категорії Fig. 57. Yevmynka 1. Vessels of category A. А; 7-12, 15 – категорії В; 13, 14 – кате- Fig. 58. Yevmynka 1. Bols’: 1-6 – category A; горії С. 7-12, 15 – category B; 13, 14 – category C. Рис. 59. Євминка 1. Профілі мисок кате- Fig. 59. Yevmynka 1. Bowls’ profiles of cate- горії В. gory B. Рис. 60. Євминка 1. Посуд категорії В. Fig. 60. Yevmynka 1. Vessels of category B. Рис. 61. Євминка 1. Посуд категорій В і С, Fig. 61. Yevmynka 1. Vessels of category B груп В, В 2 і С 1. and C, B, B 2 and C 1. Рис. 62. Євминка 1. Горщики категорії С, Fig. 62. Yevmynka 1. Pots of category C, of групи С 1. group C 1. Рис. 63. Євминка 1. Посуд категорії С, гру- Fig. 63. Yevmynka 1. Vessels of category C, of пи С 2 і С 3. groups C 2 and C 3.

327 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 64. Євминка 1. Антропоморфна плас- Fig. 64. Yevmynka 1. Anthropomorphic тика (рисунок О.О. Якубенко, за: figu­rines (after: Yakubenko, Kyrylenko, Якубенко, Кириленко, 2015). 2015). Рис. 65. Євминка 1. Пластика (рисунок Fig. 65. Yevmynka 1. Figurines (after: О.О. Якубенко, за: Якубенко, Кири- Yakubenko, Kyrylenko, 2015). ленко, 2015). Fig. 66. Yevmynka 1. Anthropomorphic fig- Рис. 66. Євминка 1. Антропоморфна плас- тика (рисунок О.О. Якубенко, за: urines (after: Yakubenko, Kyrylenko, Якубенко, Кириленко, 2015). 2015). Рис. 67. Євминка 1. Пряслиця (рисунок Fig. 67. Yevmynka 1. Spinder whorls (after: О.О. Якубенко, за: Якубенко, Кири- Yakubenko, Kyrylenko, 2015). ленко, 2015). Fig. 68. Yevmynka 1: 1-3, 5-6 – ceramics of Рис. 68. Євминка 1: 1-3, 5-6 – кераміка ка- category A; 4, 7 – ceramics of category B. тегорії А; 4, 7 – кераміка категорії В. Fig. 69. Yevmynka 1: 3, 6 – ceramics of cate- Рис. 69. Євминка 1: 3, 6 – кераміка катего- gory A; 1, 4-8 – ceramics of category B; 2, рії А; 1, 4-8 – кераміка категорії В; 2, 9, 9, 10 – ceramics of category C. 10 – кераміка категорії С. Fig. 70. Yevmynka 1: 3-9 – ceramics of group Рис. 70. Євминка 1: 3-9 – кераміка групи C 1; 1-2, 10-12 – ceramics of group C 2. С 1; 1-2, 10-12 – кераміка групи С 2. Рис. 71. Євминка 1: 1-9 – антропоморфна Fig. 71. Yevmynka 1: 1-9 – anthropomorphic пластика; 10 – керамічне пряслице. figurines; 10 – ceramic spinder whorl. Рис. 72. Карти поширення культур доби Fig. 72. Areal of Early Bronze Age cultures: ранньої бронзи: 1 – культура кулястих 1 – Globular Amphora culture (af- амфор (за: Cofta-Broniewska, Kosko, ter: Cofta-Broniewska, Kosko, 2002); 2002); 2 – коло культур шнурової ке- 2 – Corded Ware culture Circle (after: раміки (за: Свєшніков, 1974). Svieshnikov, 1974). Рис. 73. Тшинецьке культурне коло (за Fig. 73. Tzciniec cultural circle (by S.D. Ly- С.Д. Лисенком). senko). Рис. 74. Матеріал доби бронзи та ранньо- Fig. 74. Bronze Age and early Iron Age ma- го залізного віку з пунктів Право- бережжя: 1-2 – Десна ІІ; 3 – Бодень- terials from the right bank sites: 1-2 – ки ІІ; 4-5 – Воропаїв І, ІІ; 6 – Жукин І; Desna II; 3 – Bodenky II; 4-5 – Voro- 7-8 – Пирново І; 9 – Новосілки І; paiv I, II; 6 – Zhukyn I; 7-8 – Pyrnovo I; 10 – Ниж. Дубечня І. 9 – Novosilky I; 10 – Nyzhnia Dubech- Рис. 75. Кераміка доби бронзи та ранньо- nia I. го залізного віку з пунктів Правобе- Fig. 75. Bronze Age and early Iron Age ce- режжя (1-8): 1-2 – Осещина (1 – за: ramic from the right bank sites (1-8): Березанская, 1972; 2 – за: Бондарь, 1-2 – Oseschyna (1 – after: Berezanska, 1974); 3 – Сувид IV; 4-8 – Сувид-Лінія. 1972, 2 – by: Bondar, 1974); 3 – Suvyd IV; Схематичний план розташування по- 4-8 – Suvyd-Liniia. Schematic plan of the селень у с. Новосілки (9 – за: Березан- disposition of settlements in Novosilky ская, 1972). Рис. 76. 1-5, 7 – кераміка доби village (9 – by: Berezanska, 1972). бронзи та раннього залізно- Fig. 76. Bronze Age and early Iron Age ce- го віку, знайдена біля с. Сувид ramic found near Suvyd village (Oster (Остерський краєзнавчий музей); 6 – Local History Museum); 6 – bronze chi­ бронзовий клевець (за: Клочко, 2006). sel (by: Klochko, 2006).

328 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Рис. 77. Матеріали доби бронзи та ранньо- Fig. 77. Bronze Age and early Iron Age ma- го залізного віку з поселення Євминка terials from Yevmynka settlement (1- (1-3, 5-8 – Остерський краєзнавчий 3, 5-8 – Oster Local History Museum; музей; 4 – НМІУ). 4 – National Museum of the History of Рис. 78. Сокири та кераміка середньод- Ukraine). ніпровської культури з поселення Fig. 78. Axes and сeramic of Middle Dnieper Євминка (1 – за: Березанская, 1986; culture from Yevmynka settlement (1 – 2 – Остерський краєзнавчий музей; after: Berezanska, 1986; 2 – Oster Local 3 – НМІУ). History Museum; 3 – National Museum Рис. 79. Кераміка доби бронзи та ран- of the History of Ukraine). нього залізного віку з пунктів біля Fig. 79. Bronze Age and early Iron Age ce- с. Зазим’є: 1 – Зазим’є-МТФ; 2-8 – За- ramic from sites near Zazymie village 1 – зим’є І (2-8 – трипільська культура Zazymie-MTF; 2-8 – Zazymie I (2-8 – етапу С ІІ). Trypillian culture of phase C II). Рис. 80. Кераміка доби бронзи та раннього Fig. 80. Bronze Age and early Iron Age ce- залізного віку з поселення Зазим’є І. ramic from Zazymie I settlement. Рис. 81. Кераміка доби бронзи та ран- Fig. 81. Bronze Age and early Iron Age Ce- нього залізного віку з поселення За- ramic from Zazymie-Osynky settlement зим’є-Осинки (за: Телегин, Круц, (after: Telehin, Kruts, 1965/1). 1965/1). Fig. 82. Ceramic from Zazymie-Stanky I Рис. 82. Кераміка з поселення За- settlement: 1-3 – Trypillian culture of зим’є-Станки І: 1-3 – трипільська phase C II (by: Telehin, Kruts, 1965/1); культура етапу С ІІ (за: Телегин, Круц, 4-7 – Middle Dnieper culture (4 – af- 1965/1); 4-7 – середньодніпровська ter: Berezanska, 1972, 4 – exploration of культура (4 – за: Березанская, 1972; Soltys). 4 – розвідки О.Б. Солтиса). Fig. 83. Ceramic from Zazymie-Stanky I (4, Рис. 83. Кераміка з поселень Зазим’є-Стан- ки І (4, 7) та Зазим’є-Осинки I (1-3, 7) and Zazymie-Osynki I (1-3, 5, 6, 8) 5, 6, 8): 1-6 – культурне коло Бабине; settlements: 1-6 – Babyne cultural Cir- 7-8 – тшинецьке культурне коло (4 – cle; 7-8 – Tzciniec cultural Circle (4 – af- за: Березанская, 1972; 7 – за: Телегин, ter: Berezanska, 1972, 7 – after: Telehin, Круц, 1965/1). Kruts, 1965/1). Рис. 84. Кераміка тшинецького культур- Fig. 84. Ceramic of Tzciniec cultural cir- ного кола з поселення Зазим’є-Стан- cle from Zazymie –Stanky I settlement ки І (1-7 – за: Березанская, 1972; 8 – (1-7 – after: Berezanska, 1972, 8 – explo- розвідки О.Б. Солтиса). ration of Soltys). Рис. 85. Кераміка доби пізньої бронзи з Fig. 85. Late Bronze Age ceramic from Za- поселення Зазим’є-Станки І (1-5 – за: zymie-Stanky I settlement (1-5 – after: Березанская, 1972). Berezanska, 1972). Рис. 86. Вироби з кременю та каменю з Fig. 86. Flint and stone artifacts from Zazy- поселення Зазим’є-Станки І (1-5, 7 – mie-Stanky I settlement (1-5, 7 –after: за: Березанская, 1972; 6 – розвідки Berezanska, 1972, 6 – exploration of О.Б. Солтиса). О.B. Soltys). Рис. 87. Керамічні прясельця та ливарна Fig. 87. Ceramic spinder whorl and mold форма з поселення Зазим’є-Станки І from Zazymie-Stanky I settlement (after: (за: Березанская, 1972). Berezanska, 1972). Рис. 88. Ливарна форма з поселення За- Fig. 88. Mold from Zazymie-Stanky I settle- зим’є-Станки І та реконструкція ви- ment and reconstruction of items (after: робів (за: Березанская, 1972). Berezanska, 1972).

329 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 89. 1-4 – матеріали середньодніпров- Fig. 89. 1-4 – materials of Middle Dnieper ської культури та культурного кола culture and Babyne cultural Circle from Бабине з пункту Зазим’є-Станки ІІ; Zazymie-Stanky II site; 5-6 – Neolithic 5-6 – неолітична кераміка з пункту pottery from Zazymie-Stanky III site (af- Зазим’є-Станки ІІІ (за: Телегин, Круц, ter: Telehin, Kruts, 1965/1). 1965/1). Fig. 90. Bronze Age and early Iron Age mate- Рис. 90. Матеріали доби бронзи та ран- rials found near Koshany village (Oster нього залізного віку, знайдені біля Local History Museum). с. Кошани (Остерський краєзнавчий музей). Fig. 91. Krekhaiv I. Bronze Age and Early Рис. 91. Крехаїв І. Кераміка доби бронзи Iron Age ceramics. та раннього залізного віку. Fig. 92. Krekhaiv II. Bronze Age and Early Рис. 92. Крехаїв ІІ. Кераміка доби бронзи Iron Age ceramics. та раннього залізного віку. Fig. 93. Bronze Age and early Iron Age ma- Рис. 93. Матеріали доби бронзи та ран- terials: 1-4 – Litky IV; 5, 7 – Litky II; 6, нього залізного віку: 1-4 – Літки IV; 5, 8 – Litky I. 7 – Літки ІІ; 6, 8 – Літки І. Fig. 94. Litky VI. Bronze Age and Early Iron Рис. 94. Літки VI. Кераміка доби бронзи та Age ceramics. раннього залізного віку. Fig. 95. Litky VI. Bronze Age and Early Iron Рис. 95. Літки VI. Матеріали доби бронзи Age materials. та раннього залізного віку. Fig. 96. Litky VI. Reconstruction of the vessel Рис. 96. Літки VI. Розвал посудини першої of the first third of 2 thousand B.C. третини 2 тис. до н.е. Fig. 97. Bronze Age and early Iron Age mate- Рис. 97. Матеріали доби бронзи та ран- нього залізного віку з пам’яток rials from the sites near Litochky village: біля с. Літочки: 1-7 – Заповідник І; 1-7 – Zapovidnyk I; 8-9 – Sobolivka I. 8-9 – Соболівка І. Fig. 98. Bronze Age and Early Iron Age ma- Рис. 98. Матеріали доби бронзи та ран- terials from Litochky-Sady I and II sites. нього залізного віку з пам’яток Літоч- Fig. 99. Bronze Age and early Iron Age mate- ки-Сади І та ІІ. rials from sites near Parnia village: 1-4 – Рис. 99. Матеріали доби бронзи та ран- Parnia I; 5-9 – Parnia III. нього залізного віку з пам’яток біля Fig. 100. Bronze Age and early Iron Age с. Парня: 1-4 – Парня І; 5-9 – Парня ІІІ. materials from sites near Parnia village: Рис. 100. Матеріали доби бронзи та ран- 1-3 – Parnia IV; 4-9 – Parnia V; 10 – Par- нього залізного віку з пам’яток біля nia VI. с. Парня: 1-3 – Парня IV; 4-9 – Пар- Fig. 101. Pohreby-Keliiky: 1 – cemetery plan; ня V; 10 – Парня VI. 2 – plan of excavation area “Verkhnii” Рис. 101. Погреби-Келійки: 1 – план мо- (after: Berezanska, 1976). гильника; 2 – план розкопу «Верхній» (за: Березанская, 1976). Fig. 102. Pohreby-Keliiky: 1-7 – flint arrow- Рис. 102. Погреби-Келійки: 1-7 – крем’яні heads from the area of cemetery; 8-14 – наконечники стріл з площі могильни- ceramics from excavation area I (after: ка; 8-14 – кераміка з розкопу І (за: Ка- Kanivets 1952/15a). нівець, 1952/15а). Fig. 103. Pohreby-Keliiky. Ceramics from Рис. 103. Погреби-Келійки. Кераміка з the excavation area I (after: Kanivets, розкопу І (за: Канівець, 1952/15а). 1952/15a).

330 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Рис. 104. Погреби-Келійки: 1-4 – кераміка Fig. 104. Pohreby-Keliiky: 1-4 – ceramics з розкопу 1б; 5-10 – кераміка з розко- from excavation area 1б; 5-10 – ceramics пу ІІ (за: Канівець, 1952/15а). from excavation area II (after: Kanivets, Рис. 105. Погреби-Келійки. Кераміка 1952/15a). з розкопу «Верхній» (за: Канівець, Fig. 105. Pohreby-Keliiky. Ceramics from ex- 1952/15а). cavation area “Verkhnii” (after: Kanivets, Рис. 106. Погреби-Келійки. Кераміка 1952/15a). з розкопу «Верхній» (за: Канівець, Fig. 106. Pohreby-Keliiky. Ceramics from ex- 1952/15а). cavation area “Verkhnii” (after: Kanivets, Рис. 107. Погреби-Келійки. Розвал посу- 1952/15a). дини лебедівського типу з розкопу Fig. 107. Pohreby-Keliiky. Reconstruction «Верхній» (за: Канівець, 1952/15а). of Lebedivskyi type vessel from exca- Рис. 108. Бронзові вироби доби бронзи vation area “Verkhnii” (after: Kanivets, та раннього залізного віку з Нижньо- 1952/15a). го Подесення: 1-9 – Погреби-Келійки Fig. 108. Bronze Age and early Iron Age (1-5 – за: Канівець, 1952/15а; 6-9 – за: bronzeware from Lower Podesennia: Березанская, 1976); 10-12, 18-19 – екс- 1-9 – Pohreby-Keliiky (1-5 – after: Kani­ позиція Остерського краєзнавчого vets 1952/15a, 6-9 – after: Berezanska, музею; 13-14 – Погреби-Лан (за: Кані- 1976); 10-12, 18-19 – exhibition of Oster вець, 1952/15а); 15-16 – Погреби-Лан 2 Local History Museum; 13-14 – Pohre- (за: Телегин, Круц, Нужный, 1979/18); by-Lan (after: Kanivets, 1952/15a); 15- 17 – Вигурівщина (за: Березанская, 16 – Pohreby-Lan 2 (after: Telehin, Kruts, 1972). Nuzhnyi, 1979/18); 17 – Vyhurivschyna Рис. 109. Погреби-Лан: 1-3, 12 – трипіль- (after: Berezanska, 1972). ська культура етапу С ІІ; 4-11 – серед- Fig. 109. Pohreby-Lan: 1-3, 12 – Trypillian ньодніпровська культура (9-12 – за: Канівець, 1952/15а). culture of phase C II; 4-11 – Middle Рис. 110. Погреби-Лан: 1-2 – культур- Dnieper culture (9-12 – after: Kanivets, не коло Бабине; 3-14 – тшинецьке 1952/15a). культурне коло (2-9 – за: Канівець, Fig. 110. Pohreby-Lan: 1-2 – Babyne cultu­ 1952/15а). ral Circle; 3-14 – Tzciniec cultural Circle Рис. 111. Погреби-Лан: Кераміка доби (2-9 – after: Kanivets, 1952/15a). бронзи та раннього залізного віку Fig. 111. Pohreby-Lan: Bronze Age and early (13 – за: Канівець, 1952/15а). Iron Age ceramics (13 – after: Kanivets, Рис. 112. Погреби-Лан: Матеріали доби 1952/15a). бронзи та раннього залізного віку Fig. 112. Pohreby-Lan: Bronze Age and early (2-4 – за: Канівець, 1952/15а). Iron Age materials (2-4 – after: Kanivets Рис. 113. Матеріали доби бронзи та ран- 1952/15a). нього залізного віку з ур. Лан біля Fig. 113. Bronze Age and early Iron Age ma- с. Погреби: 1 – пункт 1; 2-12 – пункт 2 terials from Lan tract near Pohreby vil- (за: Телегин, Круц, Нужный, 1979/18). lage: 1 – placement 1; 2-12 – placement 2 Рис. 114. Кераміка доби бронзи та ран- (after: Telehin, Kruts, Nuzhnyi, 1979/18). нього залізного віку з пунктів навко- Fig. 114. Bronze Age and early Iron Age ce- ло с. Поліське: 1-2 – Поліське-Красна ramics from sites around Poliske village: Гірка; 3 – Поліське IV; 4-7 – Полісь- 1-2 – Poliske-Krasna Hirka; 3 – Po- ке-Савкин Куток. liske IV; 4-7 – Poliske-Savkyn Kutok.

331 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 115. Матеріали доби бронзи та ран- Fig. 115. Bronze Age and early Iron Age mate- нього залізного віку з пунктів навколо rials from sites around Rozhivka village; с. Рожівка; 1-6 – Рожівка ІІІ (3, 5 – за: 1-6 – Rozhivka III (3, 5 – after: Telehin, Телегин, Круц, 1965/1); 7-10 – Рожівка Kruts, 1965/1); 7-10 – Rozhivka I and II. І-ІІ. Fig. 116. Bronze Age and early Iron Age ce- Рис. 116. Кераміка доби бронзи та ранньо- ramics from sites near Rozhny village го залізного віку з пунктів поблизу (6-7 – Rozhny VI). с. Рожни (6-7 – Рожни VI). Fig. 117. Bronze Age and early Iron Age ma- Рис. 117. Матеріали доби бронзи та ран- нього залізного віку з пам’яток побли- terials from sites near Rozhny village: зу с. Рожни: 1-4 – Рожни-Пристань 1-4 – Rozhny-Prystan (after: Telehin, (за: Телегин, Круц, 1965/1); 5 – Рож- Kruts, 1965/1); 5 – Rozhny III; 6-7 – ни ІІІ; 6-7 – Рожни ІІ; 8-12 – Рожни Х. Rozhny II; 8-12 – Rozhny X. Рис. 118. Кераміка доби бонзи та раннього Fig. 118. Bronze Age and early Iron Age ce- залізного віку з експозиції Остерсько- ramics from exposition of Oster Local го краєзнавчого музею. History Museum. Рис. 119. Вироби з каменю та кременю Fig. 119. Bronze Age stone and flint artifacts доби бронзи з експозиції Остерського from exposition of Oster Local History краєзнавчого музею. Museum. Рис. 120. Нижнє Подесення. Середньодні- Fig. 120. Lower Podesennia. Middle Dnieper провська культура шнурової керамі- culture of the Corded Ware culture ки (2500/2400-1800/1700 ВС). (2500/2400 – 1800/1700 BC). Рис. 121. Нижнє Подесення. Культурне Fig. 121. Lower Podesennia. Babyne cultural коло Бабине (1900/1800-1600 ВС). Рис. 122. Нижнє Подесення. Тшинецьке Circle (1900/1800 – 1600 BC). культурне коло, сосницька культура, Fig. 122. Lower Podesennia. Tzciniec cultu­ ранній етап (1700/1600-1500/1450 ВС). ral Circle, Sosnytska culture, early phase Рис. 123. Нижнє Подесення. Тши- (1700/1600 – 1500/1450 BC). нецьке культурне коло, сосниць- Fig. 123. Lower Podesennia. Tzciniec cul- ка культура, середній етап 1 tural Circle, Sosnytska culture, medium (1500/1450-1350/1300 ВС). phase 1 (1500/1450 – 1350/1300 BC). Рис. 124. Нижнє Подесення. Тшинецьке Fig. 124. Lower Podesennia. Tzciniec cul- культурне коло, сосницька культура, tural Circle, Sosnytska culture, medium середній етап 2 (1350/1300-1200 ВС). phase 2 (1350/1300 – 1200 BC). Рис. 125. Нижнє Подесення, Погреби-Ке- Fig. 125. Lower Podesennia, Pohreby-Ke- лійки. Тшинецьке культурне коло, со- liiky. Tzciniec cultural Circle, Sosnytska сницька культура, кінець середнього та culture, the end of the middle and late пізній етапи (1300/1200-1000/900 ВС). stages (1300/1200 – 1000/900 BC). Рис. 126. Нижнє Подесення. Тшинецьке культурне коло, сосницька культура, Fig. 126. Lower Podesennia. Tzciniec cul- пізній етап (1200-1000/900 ВС). tural circle, Sosnytska culture, late phase Рис. 127. Нижнє Подесення. Ранній за- (1200–1000/900 BC). лізний вік. Милоградська культура Fig. 127. Lower Podesennia. Early Iron Age. (900-300 ВС). Mylogradska culture (900–300 BC) Рис. 128. Пам’ятки середньодніпровської Fig. 128. Sites of the Middle Dnieper Corded культури шнурової кераміки. Ware culture.

332 СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Рис. 129. Пам’ятки культурного кола Fig. 129. Sites of Babyne cultural Circle. Бабино. Fig. 130. Sites of Tzciniec cultural Circle, Sos- Рис. 130. Пам’ятки тшинецького культур- nytska culture. ного кола, сосницька культура. Fig. 131. Sites Tzciniec cultural Circles, late Рис. 131. Пам’ятки тшинецького куль- phase of Sosnytska culture. турного кола, пізній етап сосницької культури. Fig. 132. Sites of early Iron Age. Mylogradska Рис. 132. Пам’ятки раннього залізного culture. віку. Милоградська культура. Fig. 133. Medieval sites of Lower Podesennia Рис. 133. Середньовічні пам’ятки Ниж- by research of 2010-2011. нього Подесення за результатами до- Fig. 134. Vypovziv. Location of the city-site, сліджень 2010-2011 рр. extramural part of a city-town, down- Рис. 134. Виповзів. Розташування горо- town and settlement Zaplava I (after: дища, посаду, подолу та поселення Skorokhod, Motsia, Sytyi, 2013). Заплава І (за: Скороход, Моця, Ситий, 2013). Fig. 135. Vypovziv. Materials from the ex- Рис. 135. Виповзів. Матеріали з посаду tramural part of a settlement: 1, 3, 6-8 – городища: 1, 3, 6-8 – кістка; 2, 9-10 – bone; 2, 9-10 – iron; 4 – cornelian; 5 – залізо; 4 – сердолік; 5 – сланець (за: slate (after: Skorokhod, 2009). Скороход, 2009). Fig. 136. Medieval ceramics from the right Рис. 136. Середньовічні керамічні виро- bank sites: 1 – Suvyd-Lysa Hora; 2-5 – би з пам’яток Правобережжя: 1 – Су- Suvyd II; 6 – Suvyd IV; 7-8 – Zhukyn I; вид-Лиса Гора; 2-5 – Сувид ІІ; 6 – Су- 9-10 – Voropaiv I. вид IV; 7-8 – Жукин І; 9-10 – Воропаїв І. Рис. 137. Боденьки IV. Фрагменти круго- Fig. 137. Bodenky IV. Fragments of wheel вого посуду: 1-12 – давньоруського dishes: 1-12 – Kievan Rus time; 13-18 – часу; 13-18 – пізнього середньовіччя. late Middle Ages. Рис. 138. План Городця Остерського. Fig. 138. Plan of Oster city-site. Рис. 139. Городець Остерський. Старго- Fig. 139. Oster city-site. Starohorodka: 1-2 – родка: 1-2 – фрагменти керамічних fragments of ceramics; 3 – iron key; 4-5 – виробів; 3 – залізний ключ; 4-5 – фраг- fragments of glass bracelets. менти скляних браслетів. Fig. 140. Oster city-site. Starohorodka. Frag- Рис. 140. Городець Остерський. Старго- родка. Фрагменти кругового посуду. ments of wheel dishes. Рис. 141. Фрагменти керамічних виробів Fig. 141. Fragments of ceramics of late Mid- доби пізнього середньовіччя: 1-5 – dle Ages: 1-5 – Oster-Tsehelnia; 2 – Kras- Остер-Цегельня; 2 – Красна Гірка. na Girka. Рис. 142. Фрагменти кругового посуду з Fig. 142. Fragments of wheel vessel of Po- с. Поліське: 1-2 – Поліське-Савкин Ку- liske village: 1-2 – Poliske-Savkyn Kutok; ток; 3-6 – Поліське ІІ. 3-6 – Poliske II. Рис. 143. Беремицьке. Курганний Fig. 143. Beremytske. Barrow cemetery. могильник. Рис. 144. Євминка-могильник. План кур- Fig. 144. Yevmynka-mohylnyk. Plan of kur- ганної групи. gan group. Рис. 145. Євминка-Село. Фрагменти Fig. 145. Yevmynka-Selo. Fragments of wheel кругового посуду. dishes.

333 ПЕРВІСНА ІСТОРІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ

Рис. 146. Євминка-Село. Фрагменти Fig. 146. Yevmynka-Selo. Fragments of wheel кругового посуду та вироби з заліза. dishes and iron wares. Рис. 147. Євминка-Красулька. Фрагменти Fig. 147. Yevmynka-Krasulka. Fragments of кругового посуду. wheel dishes. Рис. 148. Крехаїв ІІ. Фрагменти кругового Fig. 148. Krekhaiv II. Fragments of wheel посуду. dishes. Рис. 149. Виріб зі сланцю та фрагмен- Fig. 149. The slate artifact and fragments ти кругового посуду: 1 – Крехаїв ІІ; of wheel dishes: 1 – Krekhaiv II; 2-5 – 2-5 – Крехаїв IV. Krekhaiv IV. Рис. 150. Фрагменти кругового посуду з Fig. 150. Fragments of wheel vessel from пам’яток навколо с. Літочки: 1 – Лі- sites around Litochky village: 1 –Litoch- точки-Сади ІІ; 2-7 – Соболівка І. ky-Sady II; 2-7 – Sobolivka I. Рис. 151. Парня IV. Фрагменти кругового Fig. 151. Parnia IV. Fragments of wheel vessel посуду та залізний ніж. and iron knife. Рис. 152. Парня V. Фрагменти кругового Fig. 152. Parnia V. Fragments of wheel vessel посуду та виріб з заліза. and iron item. Рис. 153. Фрагменти кругового посуду з Fig. 153. Fragments of wheel vessel from sites пам’яток навколо с. Літки: 1-3 – Літ- around Litky village: 1-3 – Litky I; 4-18 – ки І; 4-18 – Парня VI. Parnia VI. Рис. 154. Фрагменти кругових посудин з Fig. 154. Fragments of wheel vessel from sites пам’яток поблизу сіл Рожни та Рожів- near Rozhny and Rozhivka villages: 1 – ка: 1 – Рожни ІІІ; 2-7 – Рожівка І. Rozhny III; 2-7 – Rozhivka I. Рис. 155. Зазим’є І. Фрагменти кераміки та Fig. 155. Zazymie I. Fragments of ceramics виріб з заліза. and iron wares. Рис. 156. Фрагменти кругового посу- Fig. 156. Fragments of wheel vessel from sites ду з пам’яток навколо с. Зазим’є: around Zazymie village: 1-7 – Zazymie I; 1-7 – Зазим’є І; 8-9 – Зазим’є-Станки; 8-9 – Zazymie-Stanky; 10 – Zazymie-­ 10 – Зазим’є-Осинки. Osynky. Рис. 157. Погреби-Лан. Фрагменти ран- Fig. 157. Pohreby-Lan. Fragments of early ньогончарних та гончарних посу- pottery and pottery vessels: 1-8 – be- дин: 1-8 – перед давньоруського часу; fore Kievan Rus time; 9-10 – late Middle 9-10 – пізнього середньовіччя. Ages.

334 SUMMARY

One of the most exciting branches of According to this, during the study of contemporary archaeological science is a Lower Desna region the attention was focused spatial archaeology, which task is to study on methodological, scientific and heritage the sites clarification of cultural and chrono- protection aspects. Firstly, this has led to im- logical characteristics of the region, which proving the methods of archaeological study depends on the development and change of of the region to create a model of its cultural landscapes, nature and human communities and chronological development and the pos- that inhabited it, is also determined role of sibility of further use in other areas. Se­condly, the territory in the historical development of the dynamics of cultural and historical pro- much wider areas. cesses of Lower Podesennia was studied by Since the late nineteenth century Lower using the remains of ancient communities’ Desna region is the subject of archaeologi- life. Thirdly, were defined the boundaries of cal research. Discovered sites formed the the known sites and discovered the new ones basis for the selection phases, local variants in order to create the general archaeological and Neolithic, Chalcolithic, Bronze Age ar- map of Lower Desna. In future this map will be used to plan land using, construction pro­ chaeological cultures until Kievan Rus time. jects, to create the borders of archaeological, However, in spite of quite a high degree of conserved and protected areas. archaeological study and regular monitoring The initial research phase involves the of archaeological sites of Lower Podesennia, processing of archival materials related to stationary and exploratory researches of pre- archaeology of Lower Desna region, which vious years have mostly «point» character. led to direct full-scale study of sites by ar- Their goal was to identify and study specific chaeological investigations. On some sites cultural and chronological sections, without were made trenches to find out the spreading clarifying the overall dynamics of cultural, and saturation limits of archaeological hori- demographic and environmental develop- zon. With the material gained in field there ment of the area. An important reason that were held the laboratory researches, often prompted the authors to write this work is the supplemented by processing fund collections irreversible destruction of archaeological re- of Lower Podesennia’s researches of previous cord of the region. This is caused by the priva- years. Analytical work was connected with tization and, as a result, by active building. the use of cartographic method to find out These processes make it impossible to study the area of distribution of similar sites, due to and examinate known and yet not found sites the landscape features of the region. of Lower Desna. Thus, the main stimulus of The next line of research was limited to writing this book is an attempt to bring the the use of spatial archaeology methods to information about archaeological sites of Po- determine the dynamics of occupation and desennia (the main part of which is already distribution of different cultural events in lost) for the future generations. the region. Using the cartographic method

335 PREHISTORIC ARCHAEOLOGY OF THE LOWER DESNA REGION allowed exposing not only the geographical Heritage vector of this study provides and topographical features of location of the maximum detection and preservation of sites, but also to clarify density of the popula- known objects of cultural heritage of the ter- tion, regularity of settlement, exploitation of ritory of Lower Desna region and create a various ecological niches and resource base single list of sites of this micro region. Due to of ancient people. The results bring us to a the uncontrolled building processes around higher level of paleoeconomic reconstruc- Kyiv and particular in Lower Podesennia, tions, the purpose of which is to identify the there is an urgent issue of preserving cultural relationship between the physical (landscape, heritage and ecological system of these areas. climate), biotic (fauna and flora) and social Despite the fact that the construction within environment types. Thus, one of the found- the protected archaeological and landscape ers of geographical approach in archaeol- areas contradicts the current site protection ogy British archaeologist O.G.S. Crawford and environmental legislation, human im- claimed that by using mapping it’s possible to pact on the natural and cultural heritage in detect the influence of nature on the culture recent years has increased. This is partly due and people – on the environment, learn about to unregulated legal framework and the lack the movement of groups and follow ancient of administrative levers of influence at fixing roads and trade routes. violations. That is why a significant part of About the need of mapping the discov- cultural heritage of Lower Podesennia is on ered sites, even without taking stationary re- the edge of destruction. search, told M. Rudynskyi and O. Formozov. Despite the fact that some of the ar- Scientists believed that the collection of sur- chaeological sites of Kiev and Chernihiv re- face finds not only save the site from complete gions listed in the State register of immovable destruction, but also allow to understand the monuments of Ukraine and Register of newly nature of the material culture of the ancient discovered sites, they continue to gradually people of the region and raise the issue of disappear. The issue of preservation of ar- further excavations [Rudynskyi, 1931, p. 146; chaeological sites at the regional level is pub- Formozov, 1956, p. 87]. Mapping of material lished in works related on the Cultural Heri- from the surface charges along with station- tage of certain areas [... Archaeological map ary studied sites of Southern Polissia, made of Kyivschyna, 2002; Protection of Cultural it possible by L. Zalizniak to follow cultural Heritage of Kyiv region., 2006; Archaeologi- and chronological development of the region cal sites of Fastivschyna, 2010; Archaeologi- during the Final Paleolithic – Neolithic peri- cal heritage of Khmelnytskyi region., 2011; ods [Zalizniak, 1984; 1989]. Historical and cultural monuments of Vin- In recent years, among Ukrainian re- nytsia region., 2011]. These publications not searchers the attention to regional archaeolo- only inform the appropriate services of the gy is greatly increased. Its purpose is not only cultural heritage about the state of archaeo- to investigate the sites of particular cultural logical sites, but also notify the public with and chronological range, but also to try to re- the problems of preserving heritage of previ- produce the processes of population in cer- ous epochs and popularize scientific know­ tain regions. The results of this approach are ledge of the Native Land. set out in a series of monographs [Archaeo- The investigated area – the Lower Desna logical map of Kyivschyna, 2002; Northern basin is limited in the north by the confluence Expedition, 2007; Archaeological sites of Fas- of the Oster to the Desna River and in the tivschyna, 2010; Markus, Okhrimenko, 2010; south by the confluence of the Desna to the Neradenko, 2011; etc.]. Dnieper. However, it is clear that the descrip-

336 SUMMARY tion of ancient eras of the region is impossible entific Society of Local History, which was without the use of material of neighboring in force at the local museum. It is associated territories – Middle Podesennia and Middle with the active work of such researchers as Dnieper region, for the purpose of compari- A. Rozanov, E. Buzun, V. Zummer, M. Ma- son and creation a common understanding of karenko and others. The main organizer of the cultural processes in the North-Eastern the Society and Museum in Oster was A. Ro- Ukraine. zanov. He initiated archaeological studying Chronologically, the book contains ma- of Osterschyna by actively exploring in the terials from the Stone Age to the Early Iron 1920-1925 Neolithic and Bronze Age sites: Age, with focusing primarily on the sites of Yevmynka, Vypovziv, Vovcha Hora (Poliske prehistoric archaeology, highlighted in the village), Isaieva Hora (Koshany village), second chapter. Heritage vector of this work Karpylivka, Krekhaiv «Pyliukhove Boloto» involves the creation of general map of ar- Zhukyn, Bodenky etc. [Buzun, 2010, p. 8-11; chaeological sites of the region, as it’s reflec­ Lytvynenko, Dobrobozhenko, 2011, p. 64]. In ted in the third chapter. During the research 1924 A. Rozanov carried out an excavation in Lower Podesennia region, medieval anti­ of Vypovziv settlement [Rozanov, 1925; Zot- quities are also provided a proper attention. senko, 2011, p. 52; Myslyvets, 2011, p. 3]. In They were included in the overall list of sites the 20 – 30’s active work was done by M. Ma- of the region. So, for completeness of archaeo­ karenko, who studied the Old Rusian sites logical description, authors submit materials (Oster city-site) and Trypillian settlement of pre-Kievan Rus, Kievan Rus time and the Yevmynka (Uzviz tract) [Makarenko, 1926, late Middle Ages, believing that this infor- p. 61-64; 1927, p. 84-86]. mation can be used in subsequent historical At meetings of the Society were given reconstructions. lectures, much of which was based on the re- As noted, the archaeological study of sults of field research: Moracheskyi – “Neo- Lower Podesennya territory began in the end lithic around Kozelets”; Kyrychenko – “Slavic of the nineteenth century, namely with the funeral at Buhaivka”; Rozanov – “Excavations works of V. Berenshtam on Vypovziv settle- at Buhaivka”; Synkevych – “Archaeological ment. Opening and investigations of the sites exploration as a goal of work in school (Yev- of the Neolithic, Trypillian and the Bronze mynka, Buhaiv, Suvyd)”; Kyryienko – “Neo- Age periods along the banks of the Desna lithic in Bodenky village”; Kovposha – “Neo- River from Oster city to Kyiv associated with lithic in Zhukyn village”; Rozanov – “Current the beginning of the twentieth century. Thus, state of Yurieva Bozhnytsia” ... In addition to the first known point of Trypillian culture, members of the Society on its public meetings which is mentioned in 1902, was a settlement made presentations professor of Archaeolo­ near Yevmynka village (Kozeletskyi district, gical University of Kiev Dineus – “Trypillian Chernihiv region) in Uzviz tract (later in culture in Osterschyna”; Professor of Archae- the literature it was called Yevmynka I). This ological University of Kiev Ernst – “Ances- settlement was partially excavated by a local tries of Kozelets”... in 1925 [Rozanov, 2011]. teacher K. Stavrovskyi in 1908. Later M. Ma- The result of the investigation of local karenko conducted a scientific survey of the archeology and history of Osterschyna (to remains of Old Rusian temple in Oster – which at that time belonged all Lower Pode- Yurieva Bozhnytsia [Zummer, 2011, p. 27]. sennia) summarized O. Buzun in his book, In the 20’s of the XX century an impor- written in 1943-1944 [Buzun, 2010]. tant role in studying of the ancient past of The new phase of study of the region be- Lower Podesennia was played by Oster Sci- gan in the postwar period and is associated

337 PREHISTORIC ARCHAEOLOGY OF THE LOWER DESNA REGION with activity of the expedition «Great Kyiv». p. 78-109]. In 1979 during survey resear­chers Thus, F. Kopylov discovered Trypillian site examined the multilayer settlements of Neo- near Vovcha Hora village (now Poliske vil- lithic, Trypillian and Bronze Age near vil- lage, Kozeletskyi district, Chernihiv region.). lages Pohreby (Lany tract) Brovary district, At the same time in the modern Brovary dis- Kyiv region, which was previously studied by trict, Kyiv region, were discovered several V. Kanivets. [Telehin, Kruts, Nuzhnyi, 1979; sites of late Trypillian materials – near the Tytova, 1984, p. 91]. Thus, in the tract «Lan» villages Litky in the tract Lysa Hora, Pukhiv- were found two locations of Neolithic and ka and Vyhurivschyna [Kopylov, Odyntsova, Bronze Age – Lan 1 and Lan 2. The third and Shaposhnikova, 1952]. fourth objects recorded in the tracts Keliiky In 1953 O. Shaposhnikova published a and Musiieva Dolyna [Tytova, 1984, p. 97]. map of Neolithic and Trypillian sites found The following phase of archaeologi- along the banks of the Dnieper and Desna re- cal study of the region was associated with gion in Kyiv based on the results of the expe- the beginning of the new millennium. In dition [Shaposhnikova, 1953]. To the 1950’s 2001 S. Lysenko carried out the investiga- belongs a thorough study of the sites of the tion around Pohreby village with a purpose Neolithic – Bronze Age of Lower Podesennia of establishing the location of the famous by V. Kanivets, including settlements in the late Sosnytskyi (Lebedivskyi) burial, the re- tract «Lan» and Bronze Age cemetery near mains of which had not been found. Instead, Pohreby village. around the village were localized four sites – In the settlements near the villages No- of the Bronze Age, Early Iron Age, Kyiv Rus vosilky, Khotianivka, Zazymie researchers time and the late Middle Ages [Lysenko, found a significant number of archaeologi- Lysenko S., Skyba 2001/55, 16-17]. In 2002 cal materials of Bronze Age – Early Iron Age O. Soltys examined the location of multilay- [Berezanska, 1961]. This allowed partially er settlement in Stanky tract near Zazymia reconstructing cultural processes of these ep- village. He found fragments of Trypillian, ochs in the Middle Podniprovia [Berezanska, Scythi­an, Chernyakhiv, Kiev Rus pottery. 1974, p. 7]. At the same time Old Rusian sites Since 2002 active exploration in Chernihiv are actively studied, which was highlighted in region holds G. Zharov. He placed on the the works of V. Zummer in 1952 and 1960. state register most of the archaeological sites These works are related to the history of Oster near the villages Poliske, Beremytske, Yev- city-site [Zummer, 2011 a, b]. mynka, Krekhaiv and others. The next phase of research fell on the At the present state the considerable in- 1960-1970’s and is connected with the work terest of specialists is associated with the study of D. Telehin and V. Kruts. It was then when of Old Rus city-sites – Oster and Vypovziv, on during the investigations were opened sev- which in recent years regular archaeological eral new multilayer settlements near the vil- works are being held [Skorokhod, 2009; 2011, lages Zazymie (3 settlements – Stanky tract I, p. 307-308]. II, Osynky tract) Rozhivka (Brovary district, In order to check the status of known ar- Kyiv region). [Telehin, Kruts, 1965, p. 12- chaeological sites listed in Annotated Code 17]. In 1965 V. Kruts continued excavations lists of historical and cultural monuments of started by M. Makarenko in Yevmynka I (Uz- Kyiv and Chernihiv regions, the State regis- viz tract) [Kruts, 1966]. The next year, he did ter of immovable monuments of Ukraine some research on late Trypillian open settle- and the Register of newly discovered sites, as ment Yevmynka II (Stara Tsehelnia tract) well as identifying new archeological items, [Telehin, Kruts, 1967, p. 41-47; Kruts, 1977, was carried out archaeological exploration

338 SUMMARY in the territory of Lower Podesennia. During tion process within Vyshhorod and Brovary 2010-2011 the joint expedition of Institute of district [Shydlovskyi, 2012]. Archaeology NASU and Taras Shevchenko After years of research in the Lower Des- National University of Kyiv, led by O. Motsia na region it was able to identify and explore and P. Shydlovskyi, featuring authors, exam- archeological sites belonging to different cul- ined the terraces of right and left banks of the tural and chronological sections. This allows Desna River in Chernihiv and Kyiv regions. creating a detailed map of the territory with The expedition made its way from Vypovziv possibility of reconstruction paleodemogra­ village, Chernihiv region, to Vyshhorod city, fic features, cultural and historical develop- Kyiv region, through the radical right bank ment of the area and the ways of its settling terrace of the river and the floodplain on the by prehistoric population. left bank of terraced levels, from Oster city to Lower Podesennia covers an area of con- the residential area Troieshchyna. Exploration tact zone: on the one hand – between the work mainly limited by collecting the surface northern – Polissia landscapes, and on the finds, at times by making trenches in order other – the southern forest-steppe, which to check the status of archaeological horizon. certainly influenced the character of the lo- The goal was to draw up a general map and to cal cultures. A livelihood of prehistoric socie­ make a list of archaeological heritage objects ties was largely determined by natural factors from the Stone Age to the late Medieval peri- due to the low level of productive forces. But od. Therefore, the numbering of both known in the historical development society gradu- and newly discovered monuments in the di- ally expanded resource base, involving more rectory is a cross-cutting character. For items, natural resources and mastering different those were found previously, was left the old landscape levels to ensure and improve li­ name, which was featured in scientific pub- ving conditions. This allowed practicing dif- lications and reports. For newly discovered ferent forms of economy in a region which sites were given new names and numbers. As is reflected on Lower Podesennia sites of the a result of this activity over a hundred city- Stone Age – the late Middle Ages. sites, settlements and cemeteries of various It is known for the certain that the set- archaeological cultures, from the Neolithic to tling in Lower Podesennia began from Up- the Late Middle Ages were mapped [Motsia, per Palaeolithic. The earliest site of this time Shydlovskyi, Skorokhod, Kazakov, 2011; Pi- situated on the right bank of the Desna River, chkur, Lysenko, Shydlovskyi 2012]. opposite Oster – Karpylivka-Radovnytsia. Identification of a significant number Looking at the technology of flintwork and of archaeological sites within the study pro- typical points, this Stone Age site should be gram of Lower Podesennia put a number of confidently attributed to Gravettian techno- important issues. They concern the popula- logical complex that had spread in Eastern tion of the territory and demography of the Europe 30-20 thousand years ago. This unites region in different periods, localization of an- Karpylivka-Radovnytsia with other Stone cient routs, connection of landscape condi- Age sites of Desna and Middle Dnieper re- tions of Lower Podesennya with disposition gion: Kyrylivska, Kliusy, Pushkari I. However, of the ancient settlement structures [Motsia, it should be noted that the remains of Palaeo- Skorokhod, Shydlovskyi, 2011]. The work lithic epoch entirely absent from the mouth on monitoring the status of the archaeologi- of the Oster River to Kyiv, as opposed to a cal sites is relevant because of the sites are in large number of Palaeolithic finds which are the area of active building activity, especially focused on the Middle Podesennia and Kiev near Kyiv, which caused by intense privatiza- Right-Bank.

339 PREHISTORIC ARCHAEOLOGY OF THE LOWER DESNA REGION

In our opinion, such territorial spreading marked by the presence of pit-comb ware cul- of Upper Palaeolithic sites additionally con- ture in the region. firms the fact of significant natural changes Natural resources of Lower Podesennia of catastrophic character – Late Pleistocene – began to be used much wider with the arrival early Holocene epochs. The most massive of Trypillian population. Cucuteni-Trypillian impact on changing the landscape situation community began to populate the Left Bank in the region had made a breakthrough of Po- of the Dnieper about 3600-3500 BC, near the liske Lake, which was formed by the melting modern Pereiaslav-Khmelnytskyi. Gradually of the last glacier. As a result, the valley of the they settled up the valley of Trubizh River, Great-Dnieper shifted westward and took the forming sites of Lukashivska group: Tsybli- modern position, closely approaching to pla- Uzviz, Krutukha-Zholob, Lukashi and Svi­ teau of Kyiv and Kaniv dislocations. tylnia, and reached the Desna basin. In terms The sharp decrease of watercourse (due of topography, this population possessed to the glacier retreat beyond the continent) high loess terraces along the right bank of influenced the character of rivers’ curva- the Dnieper and upland terraces on the left ture, causing the release of large masses of bank of the Desna. This demonstrates the use sand, forming dunes and sandy terraces that of agricultural and pastoral economic strate- were attractive places for hunting and fishing gies aimed at the development of the loess- groups, and later for cattle breeding and early chernozem and loamy sand soils. Examples agricultural groups. of high topography of Lukashivska group sites are Yevmynka 1 and 2. The evidence of Active settling of Lower Podesennia oc- climatic changes that influenced the transfor- curred during Mesolithic-Neolithic period. mation of the economy was the emergence For Mesolithic time it should be noted the of dune sites of Trypillian culture such as combining of the elements of material culture Romankiv 3, Lany, Litochky in Podniprovia. of Polissia origin (Kudlaivka, Pisochnyi Riv Settlements on flood-plains are likely to have type) and forest-steppe origin (Tatsenky, Zy- seasonal character and were related to the mivnyky), which resulted in features of flint pastoralism and hunting-fishing strategies, industry in such sites as Vyhurivschyna and for which these places fitted perfectly. Bodenky II. Should be noted a significant concentra- Neolithization of population of Kiev tion of Trypillian sites exactly on the left bank Left-Bank took place due to the southern of the Desna, while on the right bank, except influence, which manifested in features of some unverified data of locations of Vypovziv flint industry of Kyiv-Dnieper Neolithic and Suvyd settlements, Trypillian materials sites (Hodosivka). The highest cultural de- are virtually absent. Thus, the Desna and Os- velopment marked by the concentration of ter Rivers were extreme point of distribution later sites of Dnieper-Donets community in of Trypillian population on the north-east, Lower Podesennia, which is particularly as- which was caused by both natural and physi- sociated with dune arrays and the first terrace cal characteristics and proximity to Neolithic above the floodplain of the Desna mouth: societies. Kyiv-Dniprovskyi, Mykilska Slobidka I-IV, Cultural influences, and possibly relo- Voskresenka, Troieshchyna, Vyhurivschyna, cation of a part of late Trypillian population Pohreby-Lany, Keliiky, Musiieva Dolyna, apparently expanded much further to the Zazymie-Stanky. The contacts of Dnieper-­ north-east, along the Desna River valley and Donets cultural and historical community the left bank of the Dnieper. This was mani- with a population of Chernihiv Polissia are fested in the material of Neolithic settlement

340 SUMMARY

Pustynka 5 containing expressive Trypillian houses, in prevailing of extensive economy – features in ceramics. The area of later sites hunting and fishing. of Sophiivska group covered a somewhat The next stage of development (the end wider territory bounded on the East by Ko- of C-I – the beginning of C-II) is associated zary settlement, on the Oster banks, and in with the sites of Lukashivska group that par- the north – by Domantovo settlement near tially extended Kolomyischyna and Chapa- the mouth of Prypiat River. Topography of ivskyi traditions. They are known for wattle the settlements also tends to forelands and and daub dwellings and pit-houses. M. Videi- terraces (Kyrylivski Vysoty), together with a ko, taking into account the specific features large number of settlements on the heights of of pottery from Lublin-Volyn culture, sepa- the floodplain (Syrets 3, Zazymie, Novosilky). rated the right bank sites of C-I phase (Pid- Mapping of Trypillian sites and typo- hirtsevskyi) from left bank (Lukashivskyi). logical features of pottery from them al- In Lukashivska ceramic complexes attenu- low us reconstructing directions of settling ation of east Trypillian features and the ap- of Kyiv Podniprovia, and partially of Lower pearance of a small amount (about 10%) of Podesennia, during several gradual cultural imported painted pottery from west Trypil- and genetic impulses. The first penetration lian sites’ traditions of Kaniv Podniprovia are of Trypillians to the region is associated with observed. Next change in Trypillian cultural the emergence of materials’ location in pha­ image took place with the arrival in Kiev ses B-I – B-II, and possibly with man-made Podniprovia from Volyn and Podillia car- riers of cultural traditions associated with cave from Smorodynskyi tract. More active Brynzen-Zhvanetskyi line of development. development of these lands began from the Obviously, at first the sites of syncretic late end of B-II phase. At this time in Kiev Podni- Lukashivskyi – early Sophiivskyi type were provia and Podesennia lived Neolithic popu- formed, such as Koschiivka 8 and maybe lation of Dnieper-Donets and pit-comb ware Kyrylivski Vysoty. Later, Sophian population cultures, which contacted with Chalcolithic exposed the cultural influences from the west immigrants, as it’s indicated by the syncretic and east (Baden culture, Pyvyha and maybe materials of settlement Pustynka 5 and Vy­ Globular Amphoras cultures) that is fixed in shenky. Therefore, a prominent researcher features of ceramic ware. The new population of Trypillian culture V. Kruts combined sites mastered an area previously occupied by Lu- of the region of the first half of C-I phase in kashivskyi people, further extending it to the Chapaivskyi type, which is synchronous to Oster Basin. Kolomyischyna I. The Neolithic and Trypil- Spatial organization of late Trypillian lian cultural contacts are shown not only in population of Desnaregion obviously shows syncretic ceramic traditions, but also in os- the use of different parts of the river valley by teological materials of Chapaivskyi cemetery, separate territorial communities. Thus, the on which the merging of Mediterranean and northern group of settlements represented by protoeuropean types of population are re- such sites: Buhaievo, Vovcha Hora, Yevmynka flected. M. Videiko is one of the first who not- 1 and 2; the next concentration of settlements ed that an active influence on the formation is found around Litky village. Several sites are of Trypillian C-I phase in the region also had concentrated near the villages Rozhny and Lublin-Volyn culture. Therefore, these sites Rozhivka. The greatest number of Trypillian differ from the more southern Kolomyis- materials is connected with the mouth area chyna I type in changes of ceramic traditions, of Desna River. These materials are presen­ in appearance of inhumation ritual, in pit- ted by the sites around the villages Zazymie

341 PREHISTORIC ARCHAEOLOGY OF THE LOWER DESNA REGION and Pohreby, as well as by the materials from increase in the number of settlements during Mykilska Slobidka I-IV. the Bronze Age – the beginning of Iron Age. The Bronze Age began with climate Among the large number of settlements change from Atlantic period to Subboreal. belonging to different cultures, much of them Perhaps in the early Bronze Age (3000- are dates back to ancient Kievan Rus time 2400 BC) Lower Podesennia was affected by and can be classified to the road that con- eastern group of the Globular Amphora cul- nected two capitals – Kyiv and Chernihiv. The ture, which population occupied the eastward main route from Kyiv to Chernihiv probably territory of the region. Middle Bronze Age ran on the right, higher bank of the Desna. (2400-1800 BC) is associated with the spread Thus, for many data in Vyshhorod region in micro region the population of Kyiv-­Desna there was ferry to Olzhychi settlement, near group of the Middle Dnieper group of Cor­ the modern Khotianivka. From there the ded Ware culture. In the transition from the road went through the settlement, located on Middle to Late Bronze Age (1800-1700 BC) high floodplain terraces of the Desna River. in Lower Desna from the south-east extended The importance of the Right-Bank road is the peripheral group (from territory between confirmed by existence of Vypovziv city-site Desna and Seym River) of Babyne cultural (which had several phases of functioning, circle. In the context of Babyne can be con- since IX to XIII) and two cemeteries – Des- sidered the fragments of pottery of early na I and II. Malopolovetskyi type, which were found On the left bank, from Oster city-site to Kyiv, due to large marshiness of floodplain, near Parnia village. the path could only extend through high The Late Bronze Age is represented in the upland terrace, which is now afforested. The Lower Podesennia by Kyiv-Zhytomyr group left bank of the river from Kyiv to Yevmynka of Sosnytska culture of Tzciniec cultural (Krasulskaia) was swampy. The vast majo­ circle. Early and middle (classic) stages of rity of locations were found on butters of ter- Sosnytska culture (1600-1200 BC) coincide race or on the sandy floodplain formations. with climatic optimum of subboreal. An im- Therefore, the road could only go through portant discovery of early phase is a foundry upland terrace, as it is shown on most maps – form from Zazymie that combines features of through Brovary and further to the north. early Loboikivskyi and early Kardashynskyi This terrace wedged into Krekhaivske city- metallurgical traditions. To the middle stage site and Yevmynka-cemetery, which are lo- of Tzciniec cultural circle refers the dwel­ cated on its edge. Interesting is the presence ling from Zazymie settlement (Stanky tract). of ferries – from Krekhaiv and Yevmynka Late (Lebedivska) stage of Sosnytska culture from the left bank to Bodenky on the right matches the beginning of aridisation of the bank (by the map). end of Subboreal. An outstanding site of this On the left bank of the Desna are fixed a period is Pohreby cemetery (Keliiky tract). few concentrations of several Kiev Rus sites. The final phase of the Bronze Age and the One of them is directly related to the out- beginning of Iron Age (1000-300 BC) are rep- skirts of Kyiv and certainly belonged to the resented in the Lower Podesennia by Milo- possessions of princes of Rus – Murovets grad culture. Ceramics and rare finds of met- city-site (Trukhaniv Island) and Horodets Pi- al ware allow tracing connections of micro sochnyi (Troieshchyna). The second concen- region at the time with the Kyiv-Cherkassy tration of sites is located near the modern vil- group of Scythian-like forest-steppe culture. lages Krekhaiv and Litochky, close to which In general, it should be noted a significant Krekhaivske city-site is situated. Except the

342 SUMMARY last, all settlements occupy dune eminences cant part of the coastal territory between Ro- of high floodplain of the Desna River. The zhny and Pukhivka villages and downstream third concentration is related to the districts of the Desna River is occupied by fenced ar- of Oster city-site: posad and settlement in eas, which prevents access to the archaeologi- Koshany village. [Kopylov, Odyntsova, Sha- cal heritage sites. poshnikova 1952, p. 97; Kuchera 1999, p. 159, This situation contradicts the current 217]. It is possible that Beremytske settlement heritage protection and environmental le­ was the part of city district. gislation of Ukraine. Quite natural question Thus, on the territory of Lower Podesen- arises about the presence of archaeological nia it was managed to map 154 archeological approvals for a specific territory and about sites (except those under building), inclu­ ding settlements, city-sites, barrow cemete­ the original purpose of the lands. The facts of ries. From outskirts of village Vypovziv and destruction of archaeological sites were iden- urban-type village Desna to Suvyd, all Right- tified in: Poliske I «Savkyn Kutok», Litochky Bank terrace and surroundings of this villa­ «Sady» I, Zazymie MTF, Zazymie I. Despite ges partially ruined by trenches and bunkers the fact that known in Kyiv and Chernihiv of military training center «Desna», some of regions archeological sites are listed in the which are used by villagers as a garbage dump. State register of immovable monuments of From Pyrnovo village to Vyscha and Nyzcha Ukraine and Register of newly discovered Dubechnia all the Right-Bank terrace of the sites, they continue to gradually disappear Desna River is occupied by cottage buildings from the map of the region. Due to the lack of and country arrays, recreation center and so archaeological approvals, it’s almost impos- on. Around the building area is discovered a sible to save the sites, the territory of which is huge number of garbage dump and quarries. fenced for future building. Sites that are fixed between these villages are Due to the intensity and uncontrolled located in a small building-free area. Much fencing and construction in Lower Podesen- worse situation is in the area between the vil- nia, which leads to the active destruction of lages Novosilky, Khotianivka and Oseschyna. The lands in Khotianivka village nowadays archeological sites, it is necessary to strength- are under active privatization and are built up en the monitoring of objects of cultural heri- by country seats. From five previously known tage in the region and take immediate mea- archaeological sites near Khotianivka, it was sures for their conservation and research. The able to identify only two, which are also un- authors are convinced of the need for regular der building. monitoring of known city-sites, cemeteries Active destruction of cultural heritage and settlements at the national level in order occurs on the Left-Bank too. Thus, a signifi- to prevent their further destruction.

Translated by Anastaiia Kovtun

343 НАУКОВЕ ВИДАННЯ

Шидловський Павло Сергійович Лисенко Сергій Дмитрович Кириленко Олександр Сергійович Сорокун Андрій Анатолійович Пічкур Євген Вікторович

ПЕРВІСНА АРХЕОЛОГІЯ НИЖНЬОГО ПОДЕСЕННЯ (Українською та англійською мовами)

Рецензенти: д.і.н. Глаких М.І., д.і.н. Отрощенко В.В., д.і.н. Клочко В.І.

Редакційна колегія: Науковий редактор – Шидловський П.С. Технічний редактор – Пічкур Є.В. Перекладач – Ковтун А.

Комп’ютерна верстка: Пічкур Є.В. Дизайн обкладинки: Шидловський П.С. , Пічкур Є.В.

На обкладинці: Реконструкція неолітичної посудини, Микільська Слобідка ІІ (рисунок Сорокуна А.А.)