ISSN 2300-1062 SPHERES OF CULTURE

Volume I

Lublin 2012 Volume I, 2012 +

+ 1 + Spheres of culture

Journal of Philological, Historical, Social and Media Communication, Political Science and Cultural Studies

2 + Volume I, 2012 + Maria Curie-Sklodovska University in Lublin Faculty of Humanities Branch of Ukrainian Studies

SPHERES OF CULTURE Volume I

Lublin 2012

+ 3 + Spheres of culture Editor-in-Chief Prof. Ihor Nabytovych (Maria Curie-Sklodovska University, Poland),

Editorial Board: Prof. Leonid Rudnytzky (La Salle University in Philadelphia, USA) Prof. Arnold McMillan (University of London, Great Britain), Prof. Siarhey Kavalou (Maria Curie-Sklodovska University, Poland), Prof. Witold Kovalchyk (Maria Curie-Sklodovska University, Poland), Prof. Volodymyr Antoiychuk (Chernivtsi National University, Ukraine) Prof. Vyacheslav Rahoysha (Byelorusian National University in Minsk, Byelorus’), Prof. Mihas’ Tychyna (Byelorusian National Academy of Science, Byelorus’), Prof. Ivan Monolatii (Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ukraine) Prof. Ihor Sribnyak (Borys Hrinchenko Kyiv University, Ukraine), Prof. Teresa Chynczeska–Hennel (University of Warsaw, Poland), Prof. Agnieshka Kornieyenko (Jagellonian University, Poland), Prof. Valentyna Sobol (University of Warsaw, Poland), Prof. Yuriy Peleshenko (Ukrainian National Academy of Science, Ukraine) Head, Edditorial Ofice Dzvenyslava Nabytovych

Scientiic Reviewers of Volume:

Philology, Social and Media Communication Prof., Dr hab. Borys Bunchuk, Ukraine Prof., Dr hab. Valentyna Sobol, Poland Prof., Dr hab. Petro Mats’kiv, Ukraine Prof., Dr hab. Oleh Tyshchenko, Poland

History and Cultural Studies Prof., Dr hab. Maryna Paliyenko, Ukraine Prof., Dr hab. Vitalii Telvak, Ukraine

PERMISSION TO REPRINT. No part of this publication may be reproduced, stored in a retrieval system, or transmitted in any form or by any means, electronic, mechanical photocopy, recording, or otherwise without prior written consent of the Editor in Chief.

The editors assume no responsibility for statements of fact or opinion made by contributors

ISSN 2300-1062

Copyright 2012, by the Maria Curie-Sklodovska University in Lublin & Ihor Nabytovych All rights reserved Printed by Ingvarr, Lublin, Poland

4 + Volume I, 2012 +

CONTENTS A Note from the Editor 11 Philology

Ihor Nabytovych. Modern Byelorusian and Ukrainian Literatures: ‘Small’, ‘Incomplete’ or Fractal Structures of the ‘Big’ European Literatures? 14

Ihor Drach. Concepts of Elitist Literatures in the Western Literary Studies of the Twentieth Century 23

Taras Huliar. Term-curiosity Poems / Poems in prose / Prose 33

Oryslava Ivashkiv-Vashchuk. Theocritus’ First Idyll: Speciicity of Poetics 40

Lyudmyla Shevchenko-Savchynska. Figurative presentation of Authority in Latin Prose of Ukraine. Image of the Head of the Country 48

Iryna Farion. Linguistic Philosophy of Ipatii Potii (1541–1613) 56

Mariya Savka. Ukrainian Short Prose of the 20th Century Interwar Period: Historical, Theoretical and Methodological Aspects of the Existential World Vision 65

Oksana Halchuk. Semantic Potential of Antique Quotation in Ukrainian Poetry of Late Modernism (Based on the Yeuhen Malaniuk’s Poetry) 73

Yuliya Pochynok. Concrete Poetry: Poetry of Fact as a Connection Between Letters and Thing 82

Tetyana Skyba. Literary and Critical Reception of Maxym Rylskyi Early Creation 89

Serhiy Rusnak. Intertextuality of the Book’s Title Following Pioneers’ Footprints by Ulas Samchuk 96

Anna Razhildieyeva. Originality of Using Epigraphs in the Biographical Novel by Valeria Vrublevs’ka Solomia Krushelnytska 104

Tetyana Veretіuk. Transaction with Devil as One of the Eternal Images in Literature 110

Olena Haleta. Two Worlds or New Literary Space? Ukrainian Immigration Literature in the Mirror of Anthologies 118

+ 5 + Spheres of culture Valeriy Borenko. Terminological Potential of the Concept of «Novel-the-Fresco» 127

Tetyana Monolatii. Intertextual and Intercultural Discourse of Joseph Roth’s Works in the Modern Literary Studies 136

Solomiya Antoniuk. Lexical Semantic Peculiarities of the Touch-Related Adjectives of the Micro Field of Temperature Adjectives (on the Base of the Poetry of Augustan Printcipate Epoch) 145

Liubov Yanyshyna. Neologisms in the English Fiction of 19th Century 153

Olena Trubitsyna. Informative and Impelling Communicative Strategies in Mass Media Discourse of China 161

Yuliya Balats’ka. Phraseological Microsystem ‘Attention as a Relationship (Ratio)’ (Ideographic Aspect) 168

Oksana Kyshlyk. Derivation Potential of Causative Parametric Verbs Formed from Adjectives in the Ukrainian Language 176

Kateryna Vovk. Рhraseological Varying as Mechanism of Structural and Semantic Transformations of Phraseological Units (On the Basis of Lexicographical Works of the End of 16th – Beginning 20th Century) 186

Lubov Froliak. Structural and Semantic Inscriptions Types and Graphic Features of Grave Inscriptions on Some Lemkos’ Graveyards (Part 1) 192

Iryna Mys’ko. Sacred Title of Nomenosphere of the “Vistnyk” Writers’ Lyrics 204

History

Liliya Sholohon. General States and Regions Statistics as Source for the Study of the National Cultural Movement of the Galician Ukrainians in the 2nd Half of the 19th – the Beginning of the 20th Century 214

Oksana Horbachyk. The Relations of Matvii Stakhiv with Governmental Institutions of Second Polish State (Second Half of 1920’s – Beginning of 1930’s) 223

Roman Fedoryshchak. Pedagogical Activities of Myron Korduba at the Warsaw University 230

6 + Volume I, 2012 + Ihor Sakivs’kiy. The Union Bridge: Polish-Ukrainian Dialogue on the Pages of “Dilo” Newspaper (1929-1939) 239

Inna Savchuk. Author’s Geographical Outspread of The Magazine "Ukraine" 247

Olha Vladyha. Mykhailo Hrushevskyi Activity as the Chairman of Archeographic Commission VUAN 256

Cultural Studies

Nadiya Vereshchahina. Formation of Relics Worship in Early Christian Period in Kyiv 266

Nadiya Babij. Baroque Сhurches of Ivano-Frankivsk 275

Myroslava Vetokha-Kopadse. Peculiarities of Working Clothes Design Development in the Context of the Soviet Art of the 1920th 286

Social Communication

Iryna Nabytovych. The Inluence of Social Media on Democratic Changes as a Theoretical Issue 294

Vita Berezenko. Actuality of the PR-communications Research for Ukraine 305

Reviews

Norbert Elias, Studien über die Deutschen / Aus dem Deutschen von Olexandr Kysljuk, Kyjiv: Junivers, 2010. 432 S. (Iwan Monolatii) 316

+ 7 + Spheres of culture

A Note from the Editor 11 Philology

Ihor Nabytovych. Modern Byelorusian and Ukrainian Literatures: ‘Small’, ‘Incomplete’ or Fractal Structures of the ‘Big’ European Literatures? 14

Ігор Драч. Концепції елітарної літератури в західному літературознавстві ХХ століття 23

Тарас Гуляр. Термін-курйоз вірш / поезія в прозі / прозою 33

Орислава Івашків-Ващук. Перша ідилія Теокріта: особливості поетики 40

Людмила Шевченко-Савчинська. Образне представлення світської влади в латиномовній прозі України. Образ володаря 48

Ірина Фаріон. Лінґвофілософія Іпатія Потія (1541–1613 рр.) 56

Марія Савка. Українська мала проза міжвоєнної доби ХХ століття: історичні, теоретичні та методологічні аспекти екзистенційного світорозуміння 65

Оксана Гальчук. Семантичний потенціял античної цитації в українській поезії зрілого Модернізму (на матеріялі лірики Євгена Маланюка) 73

Юлія Починок. Конкретизм: поезія факту як зв’язок між буквою та річчю 82

Тетяна Скиба. Літературно-критична рецепція ранньої творчости Максима Рильського 89

Сергій Руснак. Інтертекстуальність назви книги Слідами піонерів Уласа Самчука 96

Анна Разгільдєєва. Своєрідність використання епіграфів у романі-біографії Валерії Врублевської Соломія Крушельницька 104

Тетяна Веретюк. Угода з дияволом як один із вічних образів у літературі 110

8 + Volume I, 2012 + Олена Галета. Два світи чи новий простір літератури? Українська еміґраційна література у дзеркалі антологій 118

Валерій Боренко. Термінологічний потенціял поняття «роман-фреска» 127

Тетяна Монолатій. Інтертекстуальність та інтеркультурний дискурс творчости Йозефа Рота в cучасному літературознавстві 136

Соломія Антонюк. Лексико-семантичні особливості тактильних прикметників мікрополя “термічности” (на матеріялі поетичних творів епохи принципату Авґуста) 145

Любов Янишина. Новотвори в англійській художній літературі XIX століття 153

Олена Трубіцина. Інформативно-спонукальні стратеґії мовленнєвого впливу в масмедійному дискурсі Китаю 161

Юлія Балацька. Фразеологічна мікросистема ‘увага як відносини (ставлення)’ (ідеографічний аспект) 168

Оксана Кушлик. Дериваційний потенціял відприкметникових каузативних параметричних дієслів 176

Катерина Вовк. Фразеологічне варіювання як механізм структурно-семантичних трансформацій фразеологічних одиниць (на матеріялі лексикографічних праць кін. ХVІ – поч. ХХ ст.) 186

Любов Фроляк. Структурно-семантичні типи інскрипцій та графічні особливості намогильних написів на деяких лемківських цвинтарях (Частина 1) 192

Ірина Мисько. Сакральна заголовкова номеносфера поезії вісниківців 204

History

Лілія Шологон. Загальнодержавна та крайова статистика як джерело до вивчення національно-культурного руху українців Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. 214

Оксана Горбачик. Взаємини Матвія Стахіва із владними інституціями Другої Речі Посполитої (друга половина 1920-х – початок 1930-х рр.) 223

+ 9 + Spheres of culture Роман Федорищак. Педагогічна діяльність Мирона Кордуби у Варшавському університеті 230

Ігор Саківський. Міст зближення: польсько–український діялог на сторінках газети “Діло” (1929-1939 рр.) 239

Інна Савчук. Авторська географія співробітників журналу Україна 247

Ольга Владига. Діяльність Михайла Грушевського на чолі Археографічної комісії ВУАН 256

Cultural Studies

Надія Верещагіна. Формування культу святих мощей та форми їх шанування у ранньохристиянському Києві 266

Надія Бабій. Барокові костели Івано-Франківська 275

Мирослава Ветоха-Копадзе. Особливості розвитку дизайну спецодягу в контексті радянського мистецтва 1920–х років 286

Social Communication

Ірина Набитович. Вплив соціяльних медій на демократичні процеси як теоретична проблема 294

Віта Березенко. Актуальність дослідження PR-комунікацій для України 305

Reviews

Norbert Elias, Studien über die Deutschen / Aus dem Deutschen von Olexandr Kysljuk, Kyjiv: Junivers, 2010. 432 S. (Iwan Monolatii) 316

10 + Volume I, 2012 +

A NOTE FROM THE EDITOR

Spheres of Cultures is the journal of the Faculty of Humanities of the Maria Curie-Sklodovska University in Lublin. The journal deals primarily with philology, history, social and media communication, political science and cultural studies. The most important research object here are literature, history, culture, political relations of Poland, Ukraine, Byelorus’, and other countries of Central-Eastern Europe. Special attention will be paid to Ukrainian-Polish-Byelorusian cultural, historical and political connections. The aim of this journal is to unite the scholars from different countries of Central-Eastern Europe of current scholarly research in declared spheres of human cultural activity and to cultivate an interdisciplinary approach to the field. Each volume will contain articles, review articles, documents, and book reviews. The main languages of publication is Polish, English, Ukrainian, Byelorusian, German, though other languages of publication are also possible. The journal’s name relects the editorial point of view at humanitarian area of various spheres of human activity in different Central-Eastern European countries. In such context the аrticles submitted for publication should be either analytical or synthesizing studies dealing with these aspects.

Ihor Nabytovych Maria Curie-Sklodovska University in Lublin

+ 11 + Spheres of culture

12 + Volume I, 2012 +

Philology

+ 13 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Ihor Nabytovych

MODERN BYELORUSIAN AND UKRAINIAN LITERATURES: ‘SMALL’, ‘INCOMPLETE’ OR FRACTAL STRUCTURES OF THE ‘BIG’ EUROPEAN LITERATURES

Maria Curie-Sklodovska University in Lublin, Poland

Abstract: In this article the correlation problem between terms ‘small’/’big’, ‘complete’/’incomplete’ literatures is researched. It’s proved that ‘smallness’ and ‘incompleteness’ of Byelorusian and Ukrainian literatures is connected with lack of own country of Byelorus’ and Ukraine. This phenomenon brought up a repression and oppression of these literatures by colonial Russian and Polish literature. The other is suggesting to use more acsiologically neutral terminology using the Benoit B. Mandelbrot theory. According to the theory Byelorusian and Ukrainian literatures should be considered as fractals of other European literatures. Neither considered their ‘smallness’ or ‘incompleteness’, but their literal fractal dimension. Keywords: Byelorusian literature, Ukrainian literature, ‘small’ literature, ‘big’ literature, ‘complete’ literature, ‘incomplete’ literature, fractal

The development of Ukrainian and erature (basically through Polish litera- Byelorusian literatures has many com- ture) [16, 293]. Simultaneously, from the mon features: from the historical point beginning of 19th century, Russian litera- of view and from the contextual point ture began to displace Byelorusian and of view. There is a rather long period of Ukrainian literature to outside of cultur- their development (till Baroque) in his- al life. We mean the conscious destroying torical perspective, in which it is very of Byelorusian and Ukrainian culture by close, and in many aspects even common Russian state factors. A striking example and united. From the contextual point of of such imperial treatment is the Valuev view, from the end of 18th to the begin- and Eemsky circular which was trying to ning of 21st century the tendencies of level any attempts of publishing works their development have many common of art in Ukrainian on the territory of features which are formed by histori- the Russian empire (even the writing of cal, political, economical circumstances. notes) [See: 1]. Among such contextual common fea- In The History of Ukrainian Literature tures there is undoubtedly the inluence Dmytro Chyzhevskyi came to the conclu- of Byelorusian and Ukrainian literature sion that till the beginning of the 19th cen- till the 18th century on the forming of tury this literature is ‘incomplete’ [16]. Russian literature, transferring through We could say same about Byelorusian lit- them the impact of Western European erature. Such ‘incompleteness’, however, literature and culture onto Russian lit- is not a negative deinition. There is no

14 + Volume I, 2012 + genre completeness in these literatures, tant evidences of the process of creation because several genres did not develop at of a modern Byelorusian nation. Writers all during this period, due to political, so- applied with their works, ideas and civil cial end economical circumstances. position “to persons, community and na- Apparently, other European litera- tion and provoked new ideas and aspira- tures show genre completeness during tions” [15, 294]. Sventsitskyi considered all cultural epochs. In their context there that in the 19th – 20th century Byelorusian appeared new works that are an achieve- literary profession is “similar to national ment of all European culture – from the literatures of all European nations and Song of the Nibelungs or The Song of it witnesses about natural process of its Roland to Gulliver’s Travels by Jonathan appearance” [15, 301]. Swift, Goethe’s Faust, so we could name It seems to me, problems with the Byelorusian and Ukrainian literature terminology ‘small / big’, ‘complete / as ‘small’, as historic circumstances did incomplete’ literatures can organize the not permit them to become ‘big’ at those use of other terms which repeal some periods. Here ‘small’ literature meta- axiological tension in this situation. If phorically means national literature that in cultural criticism deinitions of ‘small’ didn’t give those outstanding works to and ‘big’ literatures have a neutral con- the world culture that could be classical. notation, then in the cultural areal of Some nations had their own states, post Soviet countries those deinitions and some nations didn’t, so their writers convey a colonial subtext. That way we became creators of culture, and, more- get a conlict in deinitions. That’s why over, they became leaders of the national when using those deinitions one should awakening and struggle against colonial declare axiological neutrality since they dependence. Ukrainian writer, translator bare (according to Pierre Bourdieu) a and university professor Mykhailo Drai- “symbolic violence”. Language is not Khmara (he was murdered by Russian just a tool for communication. It’s also communists) wrote that new Byeloru- a means of struggle between objects or sian intellectuals, “sons of nobility with- groups – in our case between Byeloru- out soil from small villages, peasants and sian and Ukrainian on one side and Rus- craftsmen from towns”, begin to play a sian on the other side. leading role in-Byelorusian national life We mean to apply approach to lit- and “begin to rule Byelorusian cultural- erature/literatures as fractal structures. national movement. They were mostly It means that we can consider all na- writers, producers of new thoughts and tional, areal or above regional literatures ideas that woke up sleeping Byeloru- as alike structures. There is repetition of sian humanity with their works” (irst common features in each of them: every publication was in 1929) [4, 281]. Most time we read any work of art translated of them were gathered around Vilnius from unknown language we can decide newspaper “Our Niva” (“Nasha Niva”). whether it belong to iction or not. The Ilarion Sventsitskyi (another Ukrainian theory of fractals was formulated by researcher of Byelorusian literature) mathematician B. B. Mandelbrot in the also presented Byelorusian literature of middle of the 1970s. The theory gives an the end of the 19th, the beginning of the opportunity to see the problems we have 20th century as one of the most impor- put just from another perspective. Man-

+ 15 + Spheres of culture delbrot stressed that: “I coined fractal alternative to the opposition ‘small’-‘big’ from the Latin adjective fractus. The cor- literatures. This fractal correlation with responding Latin verb ‘frangere’ means other European literatures is expressed ‘to break’: to create irregular fragments. in the fullness of introducing in this liter- It is therefore sensible – and how appro- ature, for example we can name the 20th priate for our needs! – that, in addition to century as a century of lyrics, prose and ‘fragmented’ (as in fraction or refraction) drama. should also mean ‘irregular’ […]” [23, 4]. As an example we may name three While using the classical meaning of frac- authors of Byelorusian and Ukrainian lit- tals as a structure which “also consists eratures, their creative work relects all- of similar to itself substructures” (B. B. European tendencies of literary develop- Mandelbrot) we can consider that Byelo- ment. Simultaneously, they have a bright rusian and Ukrainian literatures as some national coloring and declare their full- fractal production are much smaller by ness. their scales than European literatures, Maksim Bahdanovich appears the but that they create valuable complete- brightest igure as a lyric poet in Byelo- ness in their contemporary variants, rusian literature. In this poetry neo-ro- which have characteristic features of all manticism is tightly connected with neo- other ‘big’ literatures. classical elements. Ihor Kachurovskyi The most important characteristics considers that “works of Bagdanovich of fractals and fractal structures are: are outlined from frames that are called - they bear resemblance to them- ‘Byelorusian literature’ and they it to selves, resemblance of separate sub- those which we call ‘World literature’ and structures to bigger structures and to all stresses that the connection of Maksim integrity. Bagdanovich with European poetry ap- - fractals are a class of dynamic phe- pears in features of Parnassianism, which nomena, so they are in a process of con- is inherent to his lyrics” [9, 118]. I. Kachu- stant transformation. rovskyi calls M. Bagdanovich a “separate, - we can consider them as objective lonely Parnassian person” [10, 227] in and subjective phenomena depending Byelorusian literary profession and he on the subject attitude towards fractals. says “Byelorus’ may be proud of Bagda- - since it is an objective process, novich’s sonnets, of a poet who is close to fractals changes within their boundaries French Parnassians and also to our neo- from regularity (with some inner chang- classicists, a prominent representative of es) to chaos. Slavic Jugendstil” [11, 142]. Many different iction literatures, I. Kachurovskyi is assured that Bag- processes of changing types of artistic danovich’s famous Sonnet dates back to consciousness and appropriate types of Baudelaire and French lyric poets of the poetics and the chaotic sphere of iction 19th century and Dhammapada – a Bud- afirms that the concept of ‘world litera- dhist sacred book. In Dhammapada we ture’ (‘Weltliteratur’) can be considered come across the motive of “the Flowers of as a chaotic space in which exist rules Evil” [9, 119]. However the philosophical of fractal structures. Byelorusian and problem here is slightly different, there Ukrainian literature are an integral part exists a problem – there is a chance for of this fractal space. So the fractality is an the birth of the beautiful from the ugly.

16 + Volume I, 2012 + Mykhailo Drai-Khmara generalizes rope. Uladzimir Karatkevich is the bright- formal and stylistic features of Bagda- est representative of Byelorusian prose novich’s poetry: “Bagdanovich paid great as a certain national complete European attention to the form in art. He consid- phenomenon (from The Wild Hunting ered that verses should be forged from of King Stah (Dzikaye palavannie karala steel. Forms of his works are the most Stakha) till national epopee Wheat under interesting phenomenon in Byelorusian Your Sickle (Kalasy pad siarpom Tvaim). literature. Bagdanovich introduced the The creative work of U. Karatkevich took achievements of European impression- place at the times of Russian communist ism and symbolism into this literature. regime in Byelorus’. Ivan Dziuba stresses Sonnets, tercets, rondels, triolets were that it was a common situation for all unknown in Byelorusian literature of enslaved nations and “The situation of form until Bagdanovich’s introduction a Byelorusian writer had its harsh pecu- [5, 259]. The style of his poetry is brief liarities. Byelorus’ was in a much more and short-spoken. The poet was strict dificult situation than it was the Ukraine and demanding to himself, he polished regarding national-culture. That means every word. To Drai-Khmara’s consider- it could not be more terrible. National ation, Bagdanovich’s merit is the intro- self-identiication and national identity duction of Western European themes was ignored, Byelorusians were made to and motives into Byelorusian literature, think they were Russians and their lan- he enriched the linguistic means of Bye- guage is a dialect of Russian” [3, 766]. lorusian literature” [5, 259]. Ihor Kachu- The creative works of Karatkevich (poet, rovskyi installs Bagdanovich’s aspiration playwright, prose writer) comprises a to ‘europeanize’ Byelorusian literature, broad ield of ideas and problems that to consolidate it in an all-European con- were important for other literatures and text into a much wider art context. He it is an expression of a fractal structure writes that such tendency for Slavic liter- that is identical with creative works of atures “meant not just the care of native artists of ‘big literatures’ of the second canonized forms, but engrafting forms of half of the 20th century. ancient, Western European and partially A characteristic feature of Byeloru- Oriental poetry. This tendency was the sian dramatic art of the last ten years of most clear in the works of Bagdanov- ХХ-beginning of ХХІ century originated ich. He brought several new genres and from new authors. They are researches strophes into Byelorusian literature” and, specialists in Byelorusian and other [10, 219]. We can see similar tendencies European literatures at the same time. in Ukrainian literature of 1920ies and – Among them are Piotr Vasuchenka, Ihar 30ies [See: 21; 22]. Sidaruk, Maksim Klimkovich, Miroslav Thus, Bagdanovich’s works com- Adamchyk. pletely it into the poetics of Modernism. All of the most important tendencies It is an important relection of modern- of the development of contemporary Eu- ism of other ‘full’ and ‘big’ European lit- ropean theatre is inherent in the creative eratures as a fractal structure. I mean work of Siarhey Kavalou. He is one of that Bahdanovich creation contains and the most prominent representatives of relects all important tendencies of lit- this new generation of Byelorusian play- erature developing in Modern age in Eu- wrights. We can afirm that he appears

+ 17 + Spheres of culture to be the main representative of modern So in S. Kavalou dramatic creative Byelorusian literature in European coun- work and literary researches there is tries through translations of his dramatic realized a special project of the artistic art into other languages (that is more ‘supplement’ of space in an ‘incomplete than twenty works of different genres). literature’ of the previous centuries by His dramatic cycles (which the author dramatic art. On the one hand, it is deep- calls ‘hermeneutic and magic projects’) rooted in the creative work of other au- it Byelorusian dramatic art into an all- thors of the last years, on the other hand, European context and, relects tenden- it is an original continuation and broad- cies of the creative search in contempo- ening – from future to past – of this liter- rary dramatic art of all Europe. ary space through contemporary tropes At the end of the 1980s the idea of and stylistics. a special ‘hermeneutic’ project occurred Such an approach has an ancient to S. Kavalou. This project was born out tradition in world literature – from The of the feeling of incompleteness of Bye- Ocean of Rivers of Stories by Somadeva lorusian literature of the 16th century; (11th century), that was transformed from because of the absence of new dramatic The Great Tale by Gunadhya, medieval works in this era that would be equiva- novels about the knights of King Arthur lent to romances such as Bova (Bava) and (from Wolfram von Eschenbach, Chrétien Tristan (Trishchan), because of regretting de Troyes, Robert de Boron till The Death that there is no play equivalent to Memo- of Arthur by Thomas Malory) and An- ries by Solomiya Pilshtyn-Rusetska in the dromaque, Iphigenia, Phèdre by Jean Ra- Byelorusian literature of the 18th century. cine. Yuriy Klen – Ukrainian poet, famous In 19th century Byelorusian mythodology scholar of literature and translator of Ger- and folklore did not ind as full relection man origin (Oswald Eckhart Burghardt) as in the Baroque prose creation Noble- [24] wrote that “prominent poet William man Zavalnya (Shlakhtsits Zavalnia) by Shakespeare borrowed nearly all the Yan Barshchevskyi. plots from other literary sources – from S. Kavalou called his dramatic works chronicles, works of art of previous cen- (they were included in the books Tired turies. Shakespeare hardly changed the Devil (Stomleny Dyabal) and Love Science contents, but he worked up all the details (Navuka kakhannia) in jest ‘infernal’ and of inding own decisions of dramatic col- ‘feministic’ sub-cycles of the ‘hermeneutic’ lision. It gave him an opportunity to leave cycle. Such distribution relects the pecu- behind works of immortal value. Out- liarities of his poetics, however not com- standing composer Wagner put contem- pletely, and also the high-minded and axi- porary ideas into his music and dramatic ological dimensions of these works. Still, it works, worked up folk retellings, ancient can be taken for the terminological tracing stories and legends. For example it is the of an artistic search for the master. The idea of a curse that weighs heavily on gold playwright stresses that having called his in Nibelungs. Thus the plot became con- project ‘hermeneutic’ he wanted to point temporary, vital and began to glitter with out “that ‘hermeneutic’ play and scientiic new sides” [12]. research bring us closer to understanding Playwright Kavalou began his work literary work, to reading actual meanings with two other cycles of compositions. that are put into this work” [8, 10]. One of them can be called under condi-

18 + Volume I, 2012 + tion according to the author a cycle of in the theatre “Berezil”. He concentrated ‘magic theatre’. The examples might are the creative efforts of the company on Sisters of Psyche (Siostry Psikheyi) and the search of new staging means. Avant- Mister Tvardovsky or Woman in the Mir- gardism, expressionism, constructivism ror (Pan Tvardovski). The dramas Re- and neo-baroque symbolism became an turning of the Starving Men (Wiartannie integral part of the experimental search- Haladara), Intimate Dairy (Intymny Dzi- ing of Les’ Kurbas’ theatre. onnik) display many features of “new At the beginning of the 20th of cen- writing” – new dramatic work that ap- tury Ukrainian dramatic art remained proaches documentary literature, that under the powerful impact of German plays a leading role in contemporary expressionism – the creative work of culture. We can state that the ‘herme- Mykola Kulish and Les’ Kurbas’ poetics neutic’ project of the playwright is not of theatre are bright examples of a par- self-suficient or a locked space in his tial passing of creative ideas and poetics creative work. Some of its motives pass from one literature to another. On Les’ into the fairy space of his dramatic art Kurbas one hand, Les’ Kurbas dramatic and into the ‘magic’ project. At the same works of Kulish and theatre stagings of time there is a great amount of echoes Kurbas are peculiar fractal relections and parallels between two books that or, ideas of dramatic art of Georg Kaiser, are sub-cycles of the dramatic composi- on the other hand, it shows how modern tions – Tired Devil and Love Science. tendencies of Europe were perceived in Now there is a problem of building Ukrainian literature. In the Ukraine this up and widening of this theatre exten- period of study of German literature and sion in ‘magic theatre’ by S. Kavalou. It expressionism was very strong. In 1929 is connected especially with addressing in Kyiv there was printed a large scien- prehistoric consciousness and theatre tiic volume of articles edited by profes- dialogue with the modern world – with sor Stepan Savchenko Expressionism and a world where Byelorusian problems expressionists. Literature, painting and become an integral part of human exis- music of modern Germany [7]. German tence and Byelorusian literature in gen- professor O. Burghardt (Yuriy Klen) pub- eral becomes a contemporary fractal re- lished a whole range of literary research lection of tendencies of developments in papers. Their leading idea is theincorpo- contemporary dramatic art. ration of Ukrainian literature into a Eu- Speaking about Ukrainian literature ropean context [17], [18], [19], [20]. Pro- we may start with the dramatic art of fessor Yaroslav Hordynskyi worked on Mykola Kulish. He was tortured to death these problems in Galicia (in particular in a concentration camp by Russian com- in the article The main trends in contem- munists in the 1930s. The theatre exper- porary German drama [2]). iments of Les’ Kurbas are very important Lina Kostenko’s poetry could have addition to his creative work (he was been rewarded by Nobel Prize, but un- also murdered by Russian communists). fortunately her creative work is not Les’ Kurbas staged the plays Na- known in Europe. Simultaneously, Lina tional Malahiy (Narodnyi Malakhiy), Kostenko made her debut as a prose Myna Mazailo (Myna Mazailo), Maklena writer at the age of eighty with her sharp Grasa (Maklena Grasa) by Mykola Kulish political novel about modern Ukraine

+ 19 + Spheres of culture The Notes of a Ukrainian Madman (Za- Thus, the creations of the three in- pysky ukrayinskokho samashedsheho). It troduced here Byelorusian and Ukrai- provoked edgy polemics in artistic and nian writers represent the development political circles. of these two countries’ literatures in its A great number of works appeared integrity (in poetry, prose and drama). in contemporary Ukrainian prose lit- These literatures have the possibility erature at the beginning of the 20th (in the historical prospective) to expand century. They express discuss the most their fractal scales. Meanwhile, being important problems of contemporary fractals, these literatures have all com- human’s existence. An example of this pleteness and integrity from the artistic tendency is Sweet Darusya (Solodka Da- and aesthetical point of view. Simultane- rusia) by Maria Matios. It is the tragic ously, the ‘smallness’ of these literatures story of a common Ukrainian family. It is a subjective dimension of them being begins before the Second World War, and fractals. inishes at the end of the 20th century Generally speaking, while consider- during Romanian and Russian commu- ing Byelorusian and Ukrainian literature nists’ capture. “Sweet Darusia” is one of in the context of other ‘big’ European lit- the best literary works of all Ukrainian eratures, these two literatures are non- literature. Dmytro Pavlychko names it scaling fractals in the space of scaling “the most mysterious, tragic and sincere fractals (by the theory of Mandelbrot). creation of all Ukrainian literature… It is The same as European (‘complete’, ‘big’) an abyss quite frightening yet necessary literatures are. It is about the division of to glare into” [13]. The literary work of literatures into «big» and «small», which Maria Matios is a unique phenomenon in is contributed to literature from sociolo- Ukrainian literature of the beginning of gy, in our opinion, is a subjective concept. 21th century. It is an evidence of the end The transition to the concept of fractality of the domination of Postmodernism and removes this subjectivity in relation to a transition to thea new epoch in writ- the so-called «small» literatures. ing. It coincides with the turn of the 19th In general Pierre Bourdieu theory to the 20th century when the transition and proposed theory of fractality of na- from Realism to Modernism took place. tional literatures mutually supplement- It can be stated that her prose is the pre- ing each other. In terms of mathematic diction of a new cultural epoch, of a new modeling they have common basis. This literature world outlook, and not only in basis is multiplicity theory. Simultane- Ukrainian dimensions, but European in ously combining of them give new re- general. This epoch can be named Neo- search perspectives. If we consider some modernism because it has a modiied autonomous area of each national litera- relection of Modernism and Romanti- ture to be certain fractal derivation so ev- cism at the same time. In her prose Ma- ery fractal structure dynamics give us the ria Matios is creating a ictional image of opportunity to explain dynamic changes Ukrainian tradition, going deep into the of each area of national literature. feelings and experience of Ukrainians European literature area (the main from the end of the 19th till the beginning essence of its formation is Culture of of 21th century – but it is a European tra- ancient Rome, and Greece, and Holy dition, as well. Scripture) is an integral part of Goethe’s

20 + Volume I, 2012 + ‘Weltliteratur’. There is a correlation of area always dominated by political fac- these fractal structures between these tors, led to a mutual exchange of cultural areas. capital. An important manifestation of Fractal theory gives an opportunity such exchange for example is very simi- to explain the fact that area narrowing lar Ukrainian and Byelorusian folklore doesn’t necessary lead to the ultimate (including songs). elimination of others literature areas un- A bit different was the development der the political, historical and language of national literatures before the First factors. The decline of the Roman Empire World War in other Slavic countries and and Latin didn’t lead to the elimination of Hungary. Poland, the Czech Republic or this ield in literature. It happens because Croatia (the same as Hungary) had a this area has certain fractal features that great tradition of living in their own na- are typical for all areas of literatures that tional state, which strongly promotes the are a part of European literature area. developing of area of national literature. It should be noted that partial dif- There was their own national nobility, ferentiation of area parts and peculiari- which helped to create a layer of the cul- ties of their positioning can lead to for- tural elite. mation of autonomous area in national By the end of 18th Old Polish liter- literature. Common polemical literature ary language was already formed so that of XVI-XVIII centuries or their emigra- in future it could create a strong ield of tion literature after World War II can be national literature (in connection with example of such autonomous areas with the factors of existence the tradition of other internal positioning for Ukrainian their own state and own nobility). All and Byelorusian literature. The existence these factors allowed to fulill their habi- of autonomous areas of these literatures tus in the ield of their own culture in- face the possible mismatch of the politi- stead of slavers culture. At the same time cal borders of these countries. strength of this ield gave an opportu- Failure to complete autonomy of the nity to aggressively “absorb” the weaker Byelorusian and Ukrainian literature at parts of the Byelorusian and Ukrainian the present stage of their development ields that dynamically change their frac- depends on many factors. A very impor- tal integrity. tant factor here is a similar history of While in Slovakia, Bulgaria, Serbia Ukraine and Byelorus’. Certain differenc- and Slovenia there was a tradition to live es of these two national literary ields are in their own country, here the national generated by the fact that they existed nobility was completely denationalized and developed within different political or did not exist at all till the period of systems and under the inluence of dif- Romanticism. It extremely narrowed the ferent alien factors (Ukraine – at differ- possibility of production and reproduc- ent times – within Russia, Austrian-Hun- tion of national cultural capital and com- gary monarchy, Poland, Belarus’ – within plicated the establishment of national Russia and Poland). ields of literature. However, mental, religious and These problems were successfully linguistic proximity, common cultural solved after obtaining the independence heritage of Kyivan Rus’, Grand Duchy of by most of these nations after the First Lithuania, belonging to one geopolitical World War.

+ 21 + Spheres of culture Unlike these countries Ukraine and дім “Києво-Могилянська академія” 2008, Byelorus’ had very little experience in the c. 117–118. existence of their own country, and their 10. Качуровський Ігор, Український парнасизм, [y:] Idem, Променисті сильве- nobility was assimilated by other nations. ти, Київ: Видавничий дім “Києво-Моги- In particular, these factors lead to the fact лянська академія” 2008, c. 228–236. that Ukrainians Mykola Hohol, Dmytro 11. Качуровський Ігор, Ґенерика і архі- Merezhkows’kiy and Byelorusian Fyodar тектоніка, Київ: Видавничий дім “Києво- Dastayeuskiy become Russian writers Могилянська академія” 2008, Книга ІІ, 376 с. 12. Клен Юрій, Леонід Мосендз: “Ка- Nikolay Gogol, Dmitriy Mieriezhkowskiy, нітферштан” – на мову українську пере- Fiodor Dostoyevskiy. That’s how appeared лицьований. Поема, [Рецензія:], [у:] “Зве- a fractal differences between Ukrainian но”, Мюнхен 1946, Ч. 1 (травень), с. 74. and Byelorusian literature and other Slavic 13. Павличко Дмитро, Безодня, куди literatures. Also it explains Ukrainian and страшно заглядати [Рукопис]. 14. “Паміж Бeларуссю і Польшчай. Byelorusian literature similarities. Драматургія Сяргея Кавалёва / Pomiędzy Białorusią a Polską / Dramaturgia Siarhieja Bibliography and Notes Kawalowa, Мінск 2009. 1. Бойко Юрій, До століття ем- 15. Свєнціцький Іларіон, Основи від- ського указу, [y:] Idem, Вибране, Т. 3, Мюн- родження білоруського письменства, [y:] хен 1981, с. 339–348. Привіт Іванови Франкови в сорокалітє 2. Гординський Ярослав, Головні на- його письменницької праці (1874-1914), прями в сучасній німецькій драмі, “Літера- Частина наукова, Львів 1916, c. 291–301. турно-Науковий Вістник”, 1926, Кн. 4, c. 16. Чижевський Дмитро. Історія укра- 314–323. їнської літератури, Нью Йорк 1956, 511 с. 3. Дзюба Іван, Володимир Коротке- 17. Burghardt Oswald, Die Gegenwartslitera- вич, [у:] Idem, З криниці літ, Київ: Видав- tur der Westukraine, [in:] Ukrainische Literatur im ничий дім “Києво-Могилянська академія” dienste ihrer Nation, Bern: R. Sutter & Cie, [1938], s. 2007, Том 3, с. 764–785. 56–82. (Ukraine von gestern und heute). 4. Драй-Хмара Михайло, Янка Купала 18. Burghardt Oswald, Ukrainische (З нагоди 25-річчя літературної діяльнос- Dichtung im Exil, Die Gegenwartsdichtung ти), [y:] Idem, Літературно-наукова спад- der europӓischen Völker / Herausg. Von Kurt щина, Київ: Наукова Думка 2002, c. 281–286. Wais, Berlin: Junker und Dünnhaupt Verlag 5. Михайло Драй-Хмара, Вінок. Жит- 1939, S. 455–464. тя й творчість Максима Багдановіча, [у:] 19. Burghardt Oswald, Fremde Dichter in Idem, Літературно-наукова спадщина, Ukrainischem Gewande I, “Zeitschrift für Slav- Київ: Наукова Думка 2002, с. 244–259. ische Philologie”, 1938, No 15, S. 260–302. 6. Драй-Хмара Михайло. Літера- 20. Burghardt Oswald, Fremde Dichter турно-наукова спадщина, Київ: Наукова in Ukrainischem Gewande II, “Zeitschrift für Думка 2002, 592 c. Slavische Philologie”, 1940, No 17, S. 1–31. 7. Експресіонізм та експресіоністи: 21. Kaczurowskyj Ihor, Der ukrainische література, малярство, музика сучасної Parnass, [in:] “Jahrbuch der Ukrainekunde”, Німеччини / За ред. С. Савченка, Київ: Сяй- München: CICERO 1983, S. 189–206. во 1929, 346 с. 22. Kaczurowskyj Ihor, Goethes “Faust”- 8. Кавалёў Сяргей, Герменеўтычная Motive bei Jurij Klen [Oswald Burghardt], [in:] драматургія, або актуалізацыя забытых „Mitteilungen”, München: Logos 1981, No 18, сэнсаў, [у:] Idem, Стомлены д’ябал. П’есы, S. 199–213. Менск: Логвінаў 2004, (Другі фронт 23. Mandelbrot Benoit B. The Fractal мастацваў). Geometry of Nature, New York: W. H. Free- 9. Качуровський Ігор, До 70-річчя man & Co1983, 468 p. з дня смерти Максима Богдановича, [y:] 24. Siehs K., Oswald Burghardt – Jurij Іdem, 150 вікон у світ. З бесід, трансльова- Klen, [in:] “Mitteilungen”, München: Logos них по радіо «Свобода», Київ: Видавничий 1981, No 18, S. 184–198.

22 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Ihor Drach

CONCEPTS OF ELITIST LITERATURES IN THE WESTERN LITERARY STUDIES TWENTIETH CENTURY

Ternopil National Pedagogical University, Ukraine

Ігор Драч

КОНЦЕПЦІЇ ЕЛІТАРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ЗАХІДНОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract: The article examines the concept of high literature in the doctrines of the main western scholars and theorists of artistic elitism, it’s ability to analyze literary phenomena is outlined. The main attention is paid to the problem of correlation of increasing role of mass society and popular literature in the twentieth century, as well as to the place of modernism as absolutely hostile to mass availability of artistic phenomenon, which is intended to make literature independent and thus to save it from extinction. The perspectives of the Ukrainian literary elitism research are summarized. Keywords: theory of literature elitism, «high» literature, popular culture, modernism, «aura» of work of art, dehumanization of art, Jose Ortega y Gasset, W. Benjamin, Theodor Adorno

Однією з характерних ознак су- блеми високого статусу мистецтва часного літературознавства є увага не припинилися. Більше того, у про- до питань масової літератури, яка цесі їхнього розвитку з’явилися нові займає найбільше місця на книжко- завершені форми елітарного розу- вих полицях, має найбільші тиражі міння мистецтва. Вони означують та читацьку аудиторію, але феномен параметри дискусії і в сучасній по- якої вивчений відносно неповно. стмодерній ситуації. Водночас така ситуація автоматич- Характерно, що, починаючи від но марґіналізує проблему елітарної міжвоєнного періоду й дотепер, кри- творчости, яку називають неакту- тика чи підтримка означених тео- альною з часу раннього Модерну, а рій мають очевидний утилітарний саме питання надто розмитим та од- характер, тобто призначені продо- ним із «вічних» у науці про літерату- вжити мітологізацію чи розвінчання ру. Однак після періоду «молодого» конструктивної або деструктивної Модернізму, який зокрема виявлявся ролі масовости/елітарности у най- і в популярності елітарних уявлень ширшому значенні. Ці підходи та уяв- у літературі, теоретичні студії з про- лення формують особливий дискурс

+ 23 + Spheres of culture досліджень онтологічного статусу інспірувало тогочасних еспанських літератури чи розгляду конкретного дослідників на доволі несподівані твору, що переважно не враховується дискурси. Так, у працях Р. де Маесту в українському літературознавстві, а і Х. Ортеґи-і-Ґассета О. Пронкевич ви- тому переосмислення елітарних те- окремлює трактування образу Дон орій пізнього Модернізму є актуаль- Жуана як своєрідну неморальну ві- ними. Мета статті – аналіз елітарист- тальну силу, Заратустру, що симво- ських поглядів Х. Ортеґи-і-Ґассета, лізує приховані сили кожного еспан- В. Беньяміна і Т. Адорно. Основні ця. Такі «крайнощі» чи незвичайні завдання, які ставимо задля досяг- звороти в інтерпретації, за задумом нення мети: виокремлення теорій Ортеґи, повинні були, як вважає елітарної літератури та окреслення український дослідник, «правильно» позиції названих вчених щодо висо- спрямувати національну ідентич- кого мистецтва, проведення літера- ність співгромадян мадридського турознавчих проекцій їхніх учень і філософа, адже своїми силами вони, дослідження понятійного апарату, «як люди маси, постійно принижу- яким вони користувалися. ють його культурне наповнення до Попри традицію зараховувати рівня побутового коханця» [13, 160]. цих учених передусім до когорти фі- Ця концепція Х. Ортеґи доповнюва- лософів, вивчення їхніх положень у ла і продовжувала його погляди, ви- руслі літературознавства достатньо словлені у Безхребетній Еспанії, од- тривале і потужне, в тому числі й нак друге її джерело – філософські в українській науці, хоча досі прак- та естетичні трактати мислителя, в тично немає синтетичних праць, яких учений обґрунтовував основну написаних під означеним кутом. На- проблему суспільства – його «масо- приклад, як зазначала С. Павличко, є візацію». У Бунті мас він підкреслив, підстави вважати, що автором статті що є прихильником «радикально про Навалу мас Х. Ортеґи-і-Ґассета, аристократичного тлумачення іс- написаної в 1948 р. під псевдонімом торії» [7, 21], і саме це зізнання дає Бориса Веріго, був В. Петров-Домон- ключ до розуміння мистецьких ідей тович [12, 376]. Сьогодні до названих Х. Ортеґи як елітаристських. Багато філософів звертаються дослідники його висловлювань, у тому числі ідея модерністичної літератури, зокрема навали мас, застосовні до історичної Т. Гундорова, М. Зубрицька, М. Мо- та естетичної ситуації в українській клиця та інші. літературі. Зокрема продуктивною О. Пронкевич у монографії про була думка про аристократичність еспанський Модернізм значну роль як домінантну ознаку суспільства і відводить аналізу історичної ситу- втрату цієї форми організації за умо- ації в тогочасній Еспанії. Однією з ви зникнення аристократії. Є достат- ідей, що мали повернути багатона- ньо і сучасних, й тогочасних підтвер- ціональній державі, хворій на «пато- джень теорії, що сьогодні вже стала логічну відсутність волі» [13, 158], топосом, згідно з якою совєтське силу та єдність, був заклик до «цен- «безкласове» суспільство таки мало тралізованої елітаристської Еспанії» свої «високі» класи. Змодельовані [13, 52]. Прагнення його реалізувати соціялістичні експерименти у пись-

24 + Volume I, 2012 + менників, наприклад, у В. Винничен- няттями акції (дії) та реакції. На пер- ка, зазнавали краху. Та й сам еспан- шу спроможні лише одиниці. Дія ж ський філософ належав до напряму, маси завжди є реакцією на зовнішні який не визнає аристократичність за обставини. На підставі цього вчений благородним походженням, і корис- дійшов висновку, що «поділ суспіль- тувався поняттям «суспільна арис- ства на маси та на добірні меншини тократія» [7, 22], яка не тотожна до є поділом не на суспільні кляси, а «високого товариства» чи «високого на кляси людей, і тому не може по- кола». Проте за останні десятиліття, криватися з ієрархізацією на вищі і – твердив Х. Ортеґа-і-Ґассет, – порів- нижчі кляси» [7, 18]. Зауважимо, що няно високий рівень життя в Европі ця вищість пов’язана з більшою ви- став доступним переважній кількості могливістю до себе, а не з неадекват- населення. Тому, на його думку, виро- ною самооцінкою. блені і виборені віками правові, сус- Відповідно до положень, якими пільні, технічні вигоди вже не сприй- Х. Ортеґа окреслив людей маси, він маються більшістю як продукт оди- вибудував і свою естетичну теорію, ниць. Маса не розуміє, що знищення також послідовно елітарну. Спираю- еліт означало б кінець для неї самої. чись на попередників, учений, проте, Подібну позицію пізніше обстоював не був прихильником декадентства У. Самчук у трилогії Ост: більшість та песимізму, до яких спонукала те- його персонажів – одиниці, без яких орія О. Шпенґлера. Еспанського фі- режим «влади рад» просто не зміг би лософа можна визнати послідовним існувати. Цей постулат письменника модерністом, причому Модернізму і його тверда переконаність у влас- у сенсі високого мистецтва. У цьому ній правоті не лише співзвучні з ідея- переконує есе Мистецтво в теперіш- ми західного мислителя, а й важливі ньому і майбутньому: все, сотворене у сенсі вузьконаціональному. раніше, викликає, за висловлюван- Х. Ортеґа-і-Ґассет, услід за ням автора, «археологічні», а не есте- О. Шпенґлером, чітко розмежовував тичні емоції [11, 308]. За Х. Ортеґою, у своїй елітарній теорії людей маси більшість мистецьких напрямів є та «одиниці». Перші, на його думку, ні апріорі доступними або для масового до чого поза собою не звертаються, сприйняття, або ж лише для вузького нічого від себе не вимагають і навіть кола «втаємничених». Навіть якщо захоплені собою у своєму статус-кво, спочатку Романтизм могли зрозумі- володіють «пасивною власністю», ти і прийняти далеко не всі реципі- тобто привілеями, які не довелося єнти, він відразу був налаштований виборювати [7, 50]. «Добірні», «ви- на діялог з усіма, тому сьогодні є, без- значні» шляхетні особи, навпаки, умовно, частиною популярної куль- перебувають у своєрідній неволі, бо тури. Більше того, – тенденції у мис- завжди шукають для себе вищої нор- тецтві, які мають в основі реальність, ми поза собою і їй служать. Вони по- («витягнуті» з життя), «є художніми стійно йдуть до намічених обов’язків об’єктами тільки почасти» [9, 243]. та вимог, які ставлять для себе усе На прикладі Середньовіччя філософ вище [7, 50]. Услід за Ф. Ніцше, еспан- показав, що, відповідно до класового ський філософ послуговувався по- поділу суспільства, аристократич-

+ 25 + Spheres of culture не мистецтво було умовним та ідеа- а тому, що вони нездатні зрозуміти лістичним, народне – реалістичним через «нездоланну обмеженість, дру- і сатиричним [8, 416]. Лише перше госортність» [4, 284]. У цілому, таке вчений визнавав справді художнім узагальнення відповідає риториці і був дуже категоричним щодо лю- Х. Ортеґи-і-Ґассета. Власне, це одна з дей, здатних його сприймати. У пра- останніх твердинь для ідентифікації ці Думки про роман він прийшов до та виживання еліти в суспільстві, де висновку, що відмінність між народ- маси уявили себе повними володаря- ним еспанським театром і класич- ми ситуації. ним французьким полягає в публіці Як приклад нового мистецтва – простолюдах та аристократії [10, різних видів філософ аналізував 281]. Ця тенденція, яка різною мірою творчість митців, естетична позиція виявлялася упродовж віків, в епоху яких була співзвучна з його влас- еспанського філософа стала, на його ною. Це прихильник «чистої поезії» думку, чітким процесом формування С. Маллярме, композитор К. Дебюссі, елітарної культури й літератури зо- маляр-кубіст П. Пікассо, драматург крема. Для цього феномена він вико- Л. Піранделльо. Останній у своїй ві- ристовував назви «новий стиль» або домій п’єсі Шість персонажів у по- «нове мистецтво». Його конститу- шуках автора вустами Директора тивні риси випливають із означеної (режисера-постановника драми Л. вище «не реалістичности», а саме: Піранделльо) озвучив актору до- дегуманізація, уникнення «життєпо- ручення, що його завдання у тому, дібних форм», чистота, гра, іроніч- щоби зобразити власну видимість. ність, ретельність виконання, несер- Подібність установки обох авторів йозність [9, 245]. Через ці свої ознаки на нереалістичність та «нежиттє- нове (модерне) мистецтво не просто вість» увиразнюється настановою Х. непопулярне, а навіть «антипопуляр- Ортеґи-і-Ґассета митцям «намалюва- не» [9, 239]. Воно дає змогу в морі ти не щось несхоже на людину, а лю- масового суспільства упізнати ви- дину не схожу на саму себе» [9, 251]. браним один одного й створити свою В аналізі прозової творчости він непроникну групу. Учений стверджу- трактує елітарну літературу як літе- вав, що більшість зокрема тому й ста- ратуру форми, а не змісту. Обтяжен- виться до нового мистецтва навіть не ня твору іншими намірами, крім суто з байдужістю, а саме з ворожістю, бо мистецьких, – політикою, ідеологією не наділена спеціяльним «органом чи психологією – не виправдовують розуміння» [9, 240]. Твір мистецтва є себе, бо з плином часу виявляють в такому випадку «соціяльним аген- свою обмеженість, тому «народжу- том», адже розділяє аморфну масу на ються мертвими» [10, 297]. Та об- дві касти [9, 239]. Совєтський дослід- ставина, що у ХХ столітті вигадувати ник Ю. Давидов зробив із цього твер- цікаві сюжети вже майже неможливо дження категоричний висновок про [10, 285], а детективами можна лише те, що нове мистецтво повинне ви- нишком задовольнити в собі «вну- кликати в маси не естетичні, а соці- трішню дитину» [10, 279], спонукає яльні емоції – обурюватися не тому, зосередитися на творенні привабли- що вони зрозуміли і не погодилися, вих образів. Саме до такого типу по-

26 + Volume I, 2012 + винен повернутися роман високого ті» [3, с. 60], проте, на відміну від Х. стилю, прикладом якого для філосо- Ортеґи-і-Ґассета, не давав їм настіль- фа була творчість М. Пруста [10, 285]. ки критичної оцінки, а просто вказу- Попри позірну вичерпаність, у прози вав на прагнення до репродукції, на- все ще залишаються глибинні «кращі ближення і повторення неповторних кристали», які, проте, є «роботою для митей як на одну з іманентних ознак, духу добірної меншини» [10, 302], бо «палке бажання» [3, с. 60], яке мовби форма мистецтва завжди видається принагідно долучається до руйну- «простакам» чимось абстрактним та вання. Дослідник назвав банальніс- ефемерним [10, 286]. тю позицію, що серйозне мистецтво Благородна мета й зусилля філо- не для мас, оскільки вони лише хо- софа в окресленій на початку статті чуть відволіктися, відпочити [3, ситуації вступає в позірну супер- с. 77]. На його думку, відмінність по- ечність із думками, висловленими лягає у здатності одиниці до зосеред- у відомому есе Дегуманізація мис- жености, яка заглиблює такого до- тецтва, в якому учений визнав, що слідника у твір, і неуважности маси, сьогодні «сам мистець ставиться до в яку, навпаки, проникає вже сам твір нього (мистецтва – І. Д.) як до справи [3, с. 77]. Особливо загострюється ця безрезультатної» [9, 269]. Якщо рані- нездатність під час перегляду філь- ше про нього дбали, шукали у ньому мів, адже кожен із публіки вважає вічних цінностей, то сьогодні це вже себе критиком і має право вислов- не «поважне заняття», а «витончена люватися про фільм, який насправді гра» [11, 312]. Проте у такому тракту- апріорі не вимагає вдивляння, уваж- ванні історичної зміни статусу мис- ности [3, 79]. тецтва Ортеґа-і-Ґассет залишається У фокусі зацікавлень В. Беньямі- прихильником його елітарности. І на також був сучасний йому історич- колишня поважність, і теперішня ви- ний період. Історія мистецтва в його тончена гра, якою займаються тільки інтерпретації є процесом поступово- «справжні шанувальники» [11, 312], го послаблення елітарности й, зре- свідчать про виключність мистецтва штою, її втрати, яка ще й зійшлася в слова як про його онтологічний стан. часі з ростом ролі мас у суспільному Пафос учення розкривається в Есе житті. Зрозуміло, що вчення В. Бе- на естетичні теми у формі перед- ньяміна не передбачає існування фе- мови, де автор з жалем говорить про номена масової чи популярної куль- втрату відчуття дистанції, поваги та тури в попередні епохи. Визначаль- страху до мистецтва, перетворення ним є те, що вона була ориґінальною, естетичної насолоди на бліде задо- самототожною, а кінцевий адресат волення через сприйняття в тому відходив на другий план. числі літератури як якоїсь щоденної Подібна проблематика хвилю- буденної корисности [6, 95]. вала багатьох мислителів того часу. Ця ж думка становить, по суті, Зокрема, польський письменник та основу теорії В. Беньяміна про втра- літературознавець І. Віткевич по- ту аури мистецького твору. Занепад яснював першорядність популярної аури він також пов’язував зі «зрос- літератури у ХХ ст. багатьма факто- танням ролі мас у сучасному жит- рами. Це «омасовлення» суспільства,

+ 27 + Spheres of culture сприйняття літератури лише як роз- для тиражування і репродукуван- ваги для відпочинку, книга як бізнес. ня, за В. Беньяміном, підриває онто- Свою роль, – підкреслював він, – віді- логічні основи мистецтва і уявлень грав розвиток медія та мистецтв на про нього. Щоправда, це не означає його основі: радіо, кіно, телебачення, зникнення його елітарної іпостасі, які пропонують легші, ніж читання, яка зберігається за певних умов. Як шляхи отримання задоволення, по- вважав учений, – один із двох типів декуди інтенсивнішого, ніж дає кни- рецепції творів «наголошує на куль- га [15, 91]. товій, інший – на експонувальній Однією з основних причин змі- цінності» [3, 62]. Щодо перших діє ни статусу мистецьких творів стала правило, що вже саме їхнє існуван- можливість їхнього технічного від- ня вартує більше, ніж можливість їх творення, множення, що ламає тра- споглядати, розуміти чи насолоджу- диційну авторитетність та цінності ватися ними. в культурній спадщині [3, 58]. Тех- Іншою новітньою тенденцією, нічна репродукція також виявила- яка вплинула на високий статус ся однією з «мистецьких технологій мистецтва, В. Беньямін назвав прин- виробництва» [3, 56], в основному ципову зміну в поняттях автора і в кінематографі та фотографії, які читача. Для ілюстрації своїх думок підривали уявлення про мистецтво, учений обрав стан творчости у Со- адже позбавлені поняття «тут і те- вєтському Союзі, в якому офіційно пер», характерних для ориґіналу, та проголошувалася та заохочувалася поняття справжности. Цитована пра- можливість кожного дописувача га- ця В. Беньяміна, Мистецький твір в зети стати і називатися письменни- добу своєї технічної відтворюванос- ком. Автор безпосередньо не аналі- ти, має спільний об’єкт з актуаль- зував деструктивної складової цього ною досі дискусією про визначення, процесу, але у примітках дав розлогу місце і статус кіно та фотографії в виписку з О. Гакслі, в якій письмен- системі координат традиційних мис- ник начебто у спрощеній математич- тецтв. На пошуки у цій полеміці вка- ній моделі показує, що з ростом гра- зує сам автор [3, 65], але тема і мета мотности (можливості читати і пи- його статті інші. Німецький учений сати самому) і доходів (можливість дійшов до вагомих висновків у до- придбати книгу чи газету) відсоток слідженні впливу нових видів мисте- низьковартісної мистецької продук- цтва на «класичні». Згідно з його спо- ції зріс непропорційно різко, бо обда- стереженнями, твори «справжнього» рованість є і була «чимось рідкісним» мистецтва вросли в ритуал, спочатку [3, 87]; водночас імовірна кількість релігійний, але й після секуляриза- талантів явно не відповідає кількості ційних процесів його сакральність вироблених творів, що свідчить про не зникала, адже її можна виявити і непомірне зростання споживацького в «найбільш профанних формах слу- інтересу до літератури і не тільки. жіння красі» [3, 61]. Навіть деактуалі- Як видно, ці думки не лише озвучу- зація культового значення заверши- ють невисловлене В. Беньяміном, лася заміною її на автентичність [3, а й співзвучні з ідеями Х. Ортеґи-і- 83]. І саме поява творів, призначених Ґассета.

28 + Volume I, 2012 + Роздуми В. Беньяміна про втрату 218]. І хоча ця думка не зовсім нова, «аури» мистецьких творів в умовах бо ще О. Вайлд у своїй лекції Цінність технічного відтворення і тиражуван- мистецтва в домашньому побуті у ня, ілюстровані переважно приклада- 1883 році стверджував, що немає «ху- ми із зорових мистецтв, провокують дожніх націй» чи «художніх віків», бо значні труднощі в оцінці літератури. «художник завжди був і є рідкісним Наприклад, численні антології ав- винятком» [14, 153], саме постмо- торських афоризмів, до яких можуть дерна інтерпретація відзначається потрапити автори з різним стату- нігілістичним нівелюванням дискур- сом, роблять письменників феноме- су письменника і його творчости до ном популярної культури, хоча це не вузьких «іміджу» та «бренду». означає, що вони стали масовими чи, Теоретичні положення В. Бенья- принаймні, більш доступними для міна та Х. Ортеґи-і-Ґассета у сфері загалу. Згодом проблему «незаплано- елітарности мистецтва уточнив та ваної», безвідносно до свого дійсного розвинув Т. Адорно. Соціологічний суспільного смислу, зміни соціяль- ухил, якого надав цьому вченню ної функції мистецтва у стосунку до представник франкфуртської шко- класів розгорнув Т. Адорно на при- ли, залишається визначальним і в кладі музики Ф. Шопена, яку вважав сучасному літературознавстві, коли зразком високого мистецтва. «Тра- говорять про елітаризм. Одним із пилося так, що ця елітарна за своїм лейтмотивів теорії Т. Адорно також походженням і тоном музика стала був аналіз явища зменшення дистан- надзвичайно популярною через сто ції між твором та споживачем, втрата років, а після успіху одного-двох аме- автономії, внаслідок якої відбуваєть- риканських фільмів стала навіть то- ся «розмистечування» мистецтва [2, варом широкого споживання» [3, 58]. 28]. Цьому, на його думку, сприяла Мільйони людей, яким вона подо- індустрія культури, особливо в низь- бається, одночасно зі сприйняттям кому чи розважальному мистецтві, можуть перебирати собі «цю позу якими вона повністю керує. вишуканости та вибраности» [3, 58]. Як марксист, Т. Адорно в Соціо- Парадоксальна приналежність одно- логії музики застеріг, що він не схиль- часно до двох інституцій перестає ний звинувачувати в пануючих умо- бути безвихідною проблемою лише вах ні індустрію культури, яка задля в постмодерному трактуванні, яке зиску підтримує певний духовний заперечує їхню (інституцій) істин- рівень слухачів, ні самих цих лю- ність. Б. Ґройс стверджує, що сучасна дей. Істинні причини такого стану культура існує тільки в умовах між- речей – в особливостях суспільного народного ринку і функціонує од- устрою: розділенні розумової та фі- наково незалежно від різноманіття зичної праці, високого та низького зовнішніх проявів; категорії масово- мистецтва, половинчатій освіті, й, го, популярного чи елітарного в ній зрештою, неможливості істинної сві- просто не існують. Реальними є лише домости в хибному світі [1, 25]. творчі індивіди та їхні креатури як В концепції елітаризму Т. Адор- феномени, рівні між собою та відмін- но провідною була думка, що у нових ні лише своїм іміджем та брендом [5, умовах мистецтво може втримати

+ 29 + Spheres of culture свою іманентну пізнавальну функ- Адорно, були прийняті аристокра- цію лише в тому разі, якщо збереже тичною свідомістю у виправданні повну автономію. Якщо ж воно підко- «мистецтва для мистецтва», бо про- рятиметься правилам «упорядкова- славляли чисту творчість незалежно ного суспільства», закони якого є не- від цілей, що вона переслідує; в той істинними та порочними, то єдиним час як вона існує для себе і не для способом існування мистецтва буде себе, адже «її автономія неможлива лише масове розважальне видовище. без присутности в ній гетероґенних Ю. Давидов у підсумку дослі- їй моментів» [2, 13]. Натомість уче- джень історії елітарних учень у мис- ний пропонує змінити означуване. тецтві пропонує критичну розвідку Ґеніяльність для нього – передусім про Т. Адорно. До його концепції со- категорія для опису самого твору, а вєтський дослідник мав три заува- не автора, це «все, чуже шаблону, яке ження, які нібито суперечать її кон- не повторює минулого, вільне, але структивній меті: незрозуміло, яким таке, що несе в собі відчуття необ- чином мистецтво зможе побороти хідности, парадоксальний фокус» хибну свідомість; боротьба з влад- [2, 250]. Як приклад вказується мис- ною елітою «елітарними методами», тецтво Романтизму, в якому нове, в запропонованими Т. Адорно, вияв- силу своєї новизни, видається таким, ляють його псевдоопозиційність; що існувало завжди. Здатність ство- оцінку німцем суспільних процесів рювати подібне враження вчений загалом Ю. Давидов назвав «украй пов’язував із тим, що визначні твори фаталістичною» [4, 340-341]. Таким «усе ж живуть своїм власним своє- чином, в інтерпретації вченого, осо- рідним життям» [2, 10]. бливо там, де він сходить від історії Критика концепції «мистецтва естетики до соціології, німецький для мистецтва» такими теоретиками філософ постає одним із буржуазних елітаризму, як В. Беньямін чи Т. Адор- ідеологів, проте це не так. Т. Адорно но, може виглядати парадоксально з був марксистом, хоч і західним, і його огляду на його елітарність, але вона Естетична теорія – пізня праця, в була безкомпромісною. Якщо для якій найбільш широко і послідовно інтуїта Беньяміна це – свідчення простежується елітарний підхід до кризи мистецтва, яке зробило собі літератури та культури, неухильно «богослів’я» [3, 61] з цього напряму відповідає цьому вченню. Він прин- після остаточної історичної втрати ципово і навіть різко заперечив іс- ритуальности, то Т. Адорно, спираю- тинність теорії ґенія та ґеніяльності чись на ідеї Геґеля, слушно зауважив, у класичній німецькій філософії та що установлені «чистою» літерату- світогляді. Те, що Ф. Шіллер, після фе- рою межі та бар’єри легко переступи- тишизації поняття ґенія Е. Кантом та ти з огляду на те, що сама їхня струк- Г. Геґелем, став «ворогом мистецтва» тура вбирає в себе усе, проти чого і підніс поняття творця понад твір, вони зводились [2, 12]. прийшлося до смаку «вульгарній У вченні Т. Адорно високий ста- буржуазній свідомості» [2, 249], але тус мистецтва пов’язаний зі значни- не мало нічого спільного з дійсною ми вимогами до нього. Зокрема, він ситуацією. Ці «елітарні риси», за Т. зазначав, що «поняття твору мис-

30 + Volume I, 2012 + тецтва передбачає і поняття успіху, ри, яка віками існувала до неї, ціле- творчої удачі. Невдалі твори мис- спрямовано нівелюючи одні її ознаки тецтва не є такими, приблизні цін- і розвиваючи інші. Неуникна експлу- ності чужі мистецтву, середнє вже атація методів, механізми дії яких на означає погане» [2, 274], а «значні» читача уже давно розкриті, очевид- твори мистецтва «цілеспрямовано но, завжди проблематизуватиме до- знищують усі реалії свого часу, що слідження масового мистецтва. При- не досягнули їхнього рівня» [2, 53]. наймні, численні терміноутворення Натомість проблему реципієнта вче- на кшталт «белетристика», «пара- ний вирішував із чисто соціологіч- література» тощо постійно підкрес- них позицій. Т. Адорно пов’язав high-, люють сумнів дослідників у леґітим- middle- та lowbrow-музику відповід- ності використання нейтрального но з верхніми, середніми та нижчи- «література». Це не повинно вплива- ми суспільними прошарками [1, 57]. ти на право творити і споживати та- Точніше, він вважав, що різні групи кий культурний продукт і на потребу людей, відповідно до власного рівня його дослідження, проте вузьке коло розвитку і, отже, мистецьких запитів, авторів, учених та видавців певним знаходять естетичне задоволення у чином відповідають за розвиток всієї тих чи інших творах відповідних ав- літератури в її розмаїтті. торів. Питання первинности попиту Попри сказане, зазначимо, що чи пропозиції Т. Адорно не порушу- у досліджених працях немає «зви- вав, проте зазначав, що певна «комі- нувачення» маси в занепаді аристо- сія авторитетів» могла би виробити кратичної культури. Їхня «навала» не пов’язану з «автентичною якіс- чи «бунт» – лише одна сторона істо- тю» «аксіологічну ієрархію» [1, 57], ричного процесу, друга – діяльність яка б емпірично констатувала його самої аристократії чи еліти. Власне, припущення. При цьому він на кон- В. Беньямін писав про первинність кретних прикладах простежив, що «претензії мистецького твору на співвідносити в соціології марксист- масу» [3, 72]. Романтична та реаліс- ські «класи» з творами якогось рівня тична літератури з’явилися до того, ненауково, адже проблема криється як народ отримав широкий доступ і в людській психіці, яка одночасно до освіти. прагне захищати власні принципи Отже, естетичні системи Х. й наслідувати, за якихось обставин, Ортеґи-і-Ґассета, В. Беньяміна та Т. інші, чужі для неї чи навіть такі, які Адорно можуть бути теоретично- діють проти самої людини [1, 59]. Т. методологічним підґрунтям для ви- Адорно уперше виявив діялектич- вчення елітарної літератури. Одним ні стосунки масового та елітарного із ключових аспектів є уявлення про мистецтва, які дискутуються у 2-й протистояння маси, масового сус- половині ХХ та у ХХІ столітті, хоч не пільства та інтелектуальної, владної, дав їм конкретного окреслення. Ма- фінансової, творчої чи іншої еліти. сове мистецтво є одним зі способів Таке протиставлення переноситься буття елітарного, пародією на нього. і на культуру, зокрема літературу. В Комерційна література скористалася результаті дослідники виокремлю- лише деякими рисами тієї літерату- ють масову та високу літератури як

+ 31 + Spheres of culture іманентні літературному процесу. культуры, Москва: Искусство 1991, c. 93– Прогнозуючи розвиток елітарного 112. мистецтва, автори робили акцент 7. Ортеґа-і-Ґассет Х., Бунт мас, на його формальній довершеності, [y:] Idem, Вибрані твори, Київ: Основи ориґінальній образності, інтелекту- 1994, с. 15 – 139. 8. Ортеґа-і-Ґассет Х., Вибрані тво- альності та некомерційності. Враху- ри, Київ: Основи, 1994, 424 с. вання цих ознак у художньому тексті 9. Ортеґа-і-Ґассет Х., Дегуманіза- дасть змогу по-новому підійти до їх- ція мистецтва, [y:] Idem, Вибрані твори, нього аналізу. Київ: Основи 1994, с. 238–272. 10. Ортеґа-і-Ґассет Х., Думки про Bibliography and Notes роман, [y:] Idem, Вибрані твори, Київ: Основи, 1994, с. 273–305. 1. Адорно Т., Избранное: Социо- 11. Ортеґа-і-Ґассет Х., Мистецтво логия музики, Москва-Санкт-Петербург: в теперішньому і майбутньому, [y:] Idem, Университетская книга 1998, 445 с., Вибрані твори, Київ: Основи 1994, с. 306– (“Книга света”). 314. 2. Адорно Т., Эстетическая тео- 12. Павличко Соломія, Теорія літе- рія, / Пер. с нем. А. Дранова, Москва: Рес- ратури, Київ: Видавництво Соломії Пав- публика 2001, 527 с. (“Философия искус- личко «Основи» 2009, 679 с. ства”). 13. Пронкевич О., Нація-нарація 3. Беньямін В., Мистецький твір в іспанській літературі доби модерніз- в добу своєї технічної відтворюваності, му: монографія, Київ: Педагогічна преса [y:] Idem, Вибране, / Пер. з нім. Ю. Риба- 2007, 256 с. чук, Н. Лозинська, Львів: Літопис 2002, с. 14. Уайльдъ Оскаръ, Ценность ис- 53–98. кусства въ домашнемъ быту, [в:] Idem, 4. Давыдов Юрий, Искусство и Полное собрание сочинений: в 4 томахъ, элита, Москва: Искусство, 1966, 344 с. Санкт-Петербургъ 1912, Т. 4, с. 152-159. 5. Медиум и дискурс. Бесед а с Б. 15. Kulińska A., Żywot człowieka Гройсом, [в:] Рыклин М., Деконструкция masowego. Stanisława Ignacego Witkiewicza и деструкция. Беседы с философами, Мо- wizja przeobrażeń społeczeństwa сква: Логос 2002, с. 204–236. europejskiego, [w:] “Annales Uniwersitatis 6. Ортега-и-Гассет Х., Эссе на Mariae Curie-Skłodowska”: Sectio I, Lublin: эстетические темы в форме предис- Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej ловия, [в:] Idem, Эстетика. Философия 2002, Vol. XXVII, 5, s. 79-99. [

32 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Taras Huliar

TERM-CURIOSITY POEMS / POEMS IN PROSE / PROSE

Borys Hrinchenko Kyiv University, Ukraine

Тарас Гуляр

ТЕРМІН-КУРЙОЗ ВІРШ / ПОЕЗІЯ В ПРОЗІ / ПРОЗОЮ

Abstract: The article deals with the controversy of the term poem in prose arisen as a result of the interlingual polysemy development. The author suggests distinguishing between prose lyrics and lyrical prose. It is stated entering the text through the formed content in the irst case and through the content form in the second case. Thus the prose lyrical miniatures having some separated signiiers are combined by the general name of a sort version as prose lyrics. It considerably expands its genre system and a ield of investigation. Keywords: lyrics, prose, poetry, prose lyrics, different genres prose lyrics miniatures

Обраний для аналізу термін в Рембрандта і Калло) була видана по- українському літературознавстві смертно (1842). На російську мову її постав, на мій погляд, унаслідок не- перекладають і як Ночной Гаспар… а адекватного перекладу та розвитку також – для посилення духу інфер- міжмовної полісемії. Що ж до позна- нальности – Гаспар из Тьмы). чуваних цим терміном різноманіт- Симптоматично, що сам А. Бер- них форм прозових ліричних мініа- тран називав свої прозові мініатюри тюр, то запровадження такого типу недовершеними начерками, фанта- письма літературознавці спочатку зіями, а в передмові демонстративно пов’язували з творчістю Івана Турґє- відмовлявся від узагальнених теоре- нєва (1818–1883), далі звернули ува- тизувань щодо такої манери письма гу на раніше написані тексти Шар- (якщо мистецтво – це Бог і любов, то ля Бодлера (1829–1867), а згодом вилущення його ідеї – від лукавого, з’ясувалося, що сам Бодлер віддавав вважав він, і переадресовував автор- пальму першости своєму попере- ство фантазій Ґаспарові, таємничо- дникові, поетові-романтику Алоїзі- му персонажеві з пекла). юсові Бертрану (Луї Жак Наполеон Інший прецедент узагальненої Бертран; 1807–1841), єдина книжка назви начерків усе ж таки з’явився – якого Gaspard de la Nuit: Fantaisies a у Бодлера, який 1862 р. вперше опу- la maniere de Rembrandt et de Callot блікував цикл із шести творів Petits (Ґаспар із Ночі: Фантазії в манері poèmes en prose ou Le Spleen de Paris

+ 33 + Spheres of culture (Маленькі поеми в прозі, або Паризь- і “поеми в прозі” – це теж естетичні кий сплін). Однойменна книжка, ви- курйози, вжиті як для загострення дана посмертно (1869), містила як уваги читачів, так і для “заземлення” прозові парафрази віршованих тек- поезії (художньої творчости взагалі, стів, так і ориґінальні прозові мінія- на той час ще асоційованої переваж- тюри. Крім того, у збірках літератур- но з віршованою), надання їй ново- них есеїв Бодлера Естетичні курйози го дихання, а водночас і визнання за (1868) та Романтичне мистецтво прозою права на художність. (1869) йшлося про творчість близь- Із плином часу, зробивши свою ких йому по духу мистців, насампе- справу, будь-яка парадоксальна кур- ред Ежена Делякруа й Едґара По. Зго- йозність притуплюється, оксиморон дом вийшли й Бодлерові переклади стає катахрезою (як, приміром, чер- з Едґара По. Деякі зі стислих новел воне чорнило чи близька віддаль). американського письменника (Сила Зате на основі художніх прецедентів Слів, Тінь, Тиша, В смерті – життя) згодом постають і термінологічні. теж дуже близькі до ліричних мінія- Українською мовою назву Бод- тюр. лерового циклу перекладають як І. Турґєнєв (1818–1883), який, Малі поезії в прозі [6, 333], [4, 129- починаючи з 1847 р., жив здебільшо- 130], [3, 189-190]. З одного боку, го у Парижі, назвав цикл своїх мінія- це нібито ближче до французько- тюр, написаних на схилі віку (1878– го ориґіналу, а з другого – до росій- 1882), Senilia. Стихотворения в прозе. ської трансформації (насправді в Первісний заголовок цього циклу – обох випадках – лише приблизно): Posthuma – має, на думку однієї з су- poèmes~стихо+творения~поезії/ві- часних дослідниць М. Рибіної, не по- рші. На початку цих трансформа- мічену її попередниками проєкцію: цій первинне значення слова поезія і Ґаспар… А. Бертрана, і Паризький (грецьк. ποίησις – творення, твор- сплін Ш. Бодлера, вийшли по смерті чість) вже витіснялося такими термі- авторів, що на той момент визначило нами, як белетристика (красне пись- сприйняття циклів “poèmes en prose” менство), художня словесність. А під як посмертних творів [6, 16]. поезією дедалі більше мали на увазі Що ж до самих авторів циклів, не літературний твір узагалі (як, на- надто ж французьких письменників приклад, у гоголівському означенні як до, так і після Ш. Бодлера (Льотре- Мертвих душ – поема), а лише віршо- амон, С. Маллярме, Ш. Кро, А. Рембо, вану мову. Т. де Банвілль), то вони, цілком оче- Авторка єдиної поки що в Украї- видно, свідомо вдалися до таких ви- ні компаративістичної студії на тему значень як насамперед до художніх Типологія жанру поезії в прозі (фран- оксиморонів, що допомагали “опро- цузька та українська літератури кін- зовлювати” поезію та долати жор- ця ХІХ – поч. ХХ ст.) Ольга Бігун вва- стку клясицистичну реґламентацію жає, що сам термін «у вітчизняних стилів. Водночас у слові поезія тоді ще довідкових та літературознавчих ви- досить відчутно зберігалась первин- даннях трактується двояко: “вірш у на етимологічна семантика (грецьк. прозі, поезія в прозі”» [1, 7]. Віддаю- ποίησις – творення, творчість). Отже, чи перевагу другому терміну (поезія

34 + Volume I, 2012 + в прозі), вона вживає його і в множині ршованими, а так званим поезіям у – поезії в прозі, а, йдучи за дослідни- прозі в кожному конкретному ви- ками переважно турґєнєвського пре- падку можна дати клясичне жанро- цеденту, аж ніяк не піддає сумніву ве визначення. Анонімний автор до- канонізовану тезу про поняття поезія відки у Вікіпедії наводить її джерела в прозі як жанр. Насправді ж в україн- –Літературознавчий словник-довід- ському літературознавчому дискурсі ник (за ред. Р. Гром’яка, Ю. Коваліва, маємо не двояке, а ще більш розмите В. Теремка) та Літературознавчу ен- термінологічне гніздо: до щойно на- циклопедію (авт.-уклад. Ю. Ковалів), званих треба додати ще вірш прозою, хоча дослівно таких формулювань вірші в прозі, поезії в прозі. у цих виданнях немає. Натомість Нині поняття поезія та проза слушно стверджується, що смислове стосуються переважно форми, хоча навантаження терміна поезія видове ще Євген Маланюк розрізняв поезію порівняно з родовим терміном ліри- (високе мистецтво) і вірші (ремісни- ка. цтво) [5, 105–113]. У такому розумін- Не позбавлені плутанини й дея- ні лишався клясичний, клясицис- кі попередні енциклопедичні (отже, тичний та й романтичний значен- певною мірою вже канонізовані) по- ВІРШ ПРОЗОЮ, поезія в“ ׃нєвий ореол. Нині ж поняття поезія і ложення проза стосуються переважно форми, прозі – короткий ліричний твір, на- хоча й досі нерідко навіть у наукових писаний прозою. В[ірш] п[розою] працях поезію плутають з лірикою, має ознаки власне вірша: невели- а прозу з епосом чи послуговуються кий обсяг, особливий тип будови цими термінами як синонімами. Від- худож[нього] образу, в основі якого так означувані ними поняття поста- лежить ліричне переживання, без- ють або як літературні роди, або – в сюжетна композиція, підвищена іншій крайності – як жанри. емоційність худож[ньо]-стильових Не дивно, що цей різнобій перехо- засобів. Однак у В[ірші] п[розою] від- дить і в найновіші довідкові джерела. сутня звукова організація мови, хоч і Так, інтернет-ресурсом Вікіпедія по- простежується тенденція до ритміч- слуговується дедалі більша кількість ної та фонетичної упорядкованости. користувачів, зокрема в освітній сфе- В[ірш] п[розою] є проміжною фор- рі, внаслідок чого постає нова хвиля мою між поезією і прозою за тема- поняттєво-термінологічної плута- тично-стильовими і композиційни- нини. У статті Поезія тут зазначено: ми (але не метричними) ознаками. “Часто поезія поєднується з іншими Тому його слід відрізняти від вільно- видами мистецтва, тоді виникають го вірша, ритмізованої прози тощо. проміжні жанри на кшталт поетич- За змістом В[ірш] п[розою] – ‘етюд з ного епосу, поетичної драми, поезії в натури’, ліричний або філософський прозі”. Виходить, нібито поезія – вже роздум тощо” [8, 333; автор статті – навіть не літературний рід чи жанр, В. Хитрук]. Уже в першому реченні а вид мистецтва, але, поєднавшися з ставиться знак рівности між віршем, іншими видами, вона утворює лише поезією та ліричним твором. Наступ- “проміжні жанри”. Тимчасом епос і ні твердження теж вразливі. Суто драма ще від зародження були ві- кількісний вимір (невеликий обсяг)

+ 35 + Spheres of culture не є ознакою власне вірша. Безсю- дозмінюються”, проте, на думку дис- жетних композицій не буває взагалі, ертантки, цим спостереженням він бо сюжет не зводиться до простої по- “почасти вже вказує на обмеженість дієвости, тим паче в ліриці, де важ- власної концепції” [2, 4]. Чому “обме- лива динаміка розгортання почут- женість”, а не навпаки – відкритість і тя. Звукова організація теж не може до клясичної традиції, і до визнання бути «відсутня» чи «присутня»: без її видозмін – можна пояснити хіба неї не буде ні слова, ні мови в їх «зо- що завданнями, які поставила перед внішній формі» (О. Потебня). Навряд собою дослідниця: довести, що сти- чи варто обмежувати так звані вірші хотворения в прозе – окремий жанр, прозою лише етюдами з натури та і що жанротвірною домінантою його роздумами, як і відмовлятися від ав- є саме циклізація. Але в такому разі торських жанрових визначень – об- варто говорити бодай про метажанр, разок, сценка, монолог, діалог, пор- єднальною низкою в якому постають трет, візія тощо, а також від потреби і певні спільні мотиви, і – головне – літературознавчої ґенологічної іден- елегійна тональність життєвих під- тифікації, диференціяції, ієрархізації сумків письменника. Тоді як жанрову в межах лірики як роду. палітру турґєнєвського циклу, допо- І все ж у сучасному українському внюючи С. Шаталова, можна й роз- літературознавстві гору бере тен- ширити: спогад (Маша, Останнє по- денція уніфікувати розмаїття про- бачення), некролог (Пам’яті Ю. В. Ве- зових ліричних мініятюр під преце- ревської), щоденниковий запис (Дрозд, дентно-курйозною назвою, що має Пісочний годинник), медитація (Село, вже шість варіяцій: вірші / поезії / Молитва), візія (Кінець світу, Від- поезія в прозі / прозою. У російському відини, Природа), новела (Повісити варіянті на роль жанрової матриці його!, Морське плавання, У-а… У-а!), канонізовано стихотворение/сти- послання (Н. Н., Стій!, До ***, Коли хотворения в прозе. При цьому ча- мене не буде), монолог (Монах), афо- сом поверхово заперечуються інші ризм-парадокс (Житейське правило, погляди. Так, у дисертації С. Ґала- Фраза, Простота, Любов), іронічна нінської, одній із найновіших праць нотатка (Гад, Письменник і критик, на цю тему, поставлено під сумнів Мої дерева, Із ким сперечатись…). жанрові визначення, які дав текстам Нарешті – елегія (Я йшов серед тургенєвського циклу С. Шаталов, а високих гір…). Написана 4-стоповим саме: Злидар – притча, Східна леґен- ямбом, секстетами зі схемою риму- да, Німфи – леґенди, Кореспондент – вання АВАВСС, вона, хоч і вміщена у сценка, Черепи, Два брати – видіння, цикл посередині другої його части- Задоволена людина – сатира, Чорно- ни, формально не мала б належати роб і білоручка – діалог тощо. І хоч сам до нього, адже це, сказати б, вірш ві- С. Шаталов зазначав, що ці традицій- ршем. ні в жанровому аспекті тексти, буду- Визначаючи, як висловлюється чи “сильно спресовані, пронизані фі- С. Ґаланінська, “науковий статус яви- лософською думкою, лірично забарв- ща” (художнє явище не може такого лені, ‘нанизані’ на небагато спільних мати), а точніше – шукаючи наукових мотивів і замкнені у цикл, явно ви- дефініцій на позначення мистецьких

36 + Volume I, 2012 + явищ, певна річ, значно простіше за- проведення пов’язаних із ним термі- мість наведених жанрових іденти- нологічних корективів (насамперед фікацій, що в кожному конкретному щодо так званих віршів у прозі), спо- випадку відповідають суті творів, об- діваємося на заповнення відповід- межитись набором наведених попе- них прогалин у системі літературної редниками, абстрагованих від кон- ґенології; дослідження поетики про- кретних текстів характеристик: “без- золіричних жанрів тощо. сюжетна” композиція (такої не буває Для цього необхідно здійснити взагалі, тож мову можна вести хіба структурну асоціяцію/дисоціяцію що про відсутність у циклі наскріз- теоретичних понять лірична проза і ної фабули); особливий ритм (у бага- прозова лірика, обґрунтувати необ- тьох мініятюрах Турґєнєва навпаки хідність зміни акцентів та сучасного – традиційний для названих жанрів застосування терміна прозова лірика прозовий ритм); справді, простіше при аналізі відповідних літератур- констатувати певну єдність, надаю- них явищ; корелювати запропонова- чи “наукового статусу” запозиченим не поняття з поняттями віршованої у мистців прецедентним оксиморо- лірики, а також мета- й мегажанрів; нам, які з часом, втрачаючи первісно простежити провідні тенденції та гостру парадоксальність, стають “на- закономірності розгортання про- уковими” катахрезами, проте навряд золіричного письма від давнини до чи коректно зводити різножанровий, сучасности, здійснити теоретичний зрештою й тематично неоднорідний прогноз щодо його перспектив, роз- цикл до статусу “жанру”. глянути композиційні, сюжетно-фа- Так само і в українській літера- бульні, наративні та інші домінанти турі, польській, будь-яких інших лі- художнього бачення у прозовій ліри- тературах типові нині уніфікаційні ці; здійснити поглиблений філоло- тенденції ведуть наступ на широку гічний аналіз показових прозолірич- палітру змістових жанрових визна- них творів різних авторів та жанрів і чень. на цій основі осмислити особливості Полемічність цих та інших пи- їх поетики. тань, пов’язаних із запропонованою Художня практика завжди ви- нами “зміною оптики” стосовно на- переджає її рецепцію й теоретичні самперед прозових ліричних мінія- узагальнення. Тож небезпідставно тюр та близьких до них змістоформ можна шукати джерела навіть найсу- і, ширше, до ґенології прозової ліри- часніших мистецьких явищ у худож- ки, очевидна, що й зумовлює акту- ній практиці минулого, починаючи альність порушеної теми. Зокрема, в з фольклору. Усної поетичної твор- українській літературі ХХ ст., у пись- чости сягають не тільки ліричні, а й менників різних літературних на- епічні та драматичні твори, як і май- прямів, шкіл, угруповань, поколінь же всі системи віршування, включно зустрічаємо зразки різножанрових з верлібром, і, зокрема, прозові фор- прозоліричних текстів. Тож, ствер- ми ліричного вираження. Ш. Бодлер джуючи теоретичну правомірність слідом за Алоїзіюсом Бертраном і практичну доцільність запрова- тільки актуалізував і ніби повернув дження поняття прозова лірика та поезії колишнє значення, за допомо-

+ 37 + Spheres of culture гою словосполучення, яке на той час вперше вписано в об’ємну ґенологіч- уже здалося художнім оксимороном, ну макросхему [7, 66], що структурно а власне, зафіксувавши за його допо- розмежовує парадиґматичну вісь лі- могою такий тип письма як не затис- тературних родів як проявів худож- нуту в шори віршувальних канонів нього змісту (по вертикалі) і синтаґ- прозову форму вираження ліричного матичну вісь літературних видів як начала. проявників художньої форми (по го- В українській літературі лірика ризонталі). Цю макросхему спроще- і ліризм посідають провідне місце но можна подати так: від давнини до сучасности. У кожно- му конкретному випадку навряд чи варто відмовлятися від потреби ґе- нологічної ідентифікації й ієрархіза- ції в межах лірики (роду) та прозової лірики (родового різновиду), почи- наючи від фольклорних замовлянь, заклять, голосінь, доброзичень – і до релігійних та літературних прозо- вих молитов, псалмів, ідилій, елегій, пасторалей, епітафій, некрологів, ак- варелей, спогадів, монологів, діалогів, медитацій, думок, послань, пейзажів Наведена модель-схема уна- та їх модифікацій і взаємопроник- очнює, що всі три літературні роди нень. функціонують як у віршованому (по- А в ХХ ст., з яким найбільше езія в сучасному розумінні цього тер- пов’язують побутування так зва- міна), так і в прозовому вигляді (як них віршів у прозі, знайдемо про- типи письма, що за ним запропоно- зову лірику в письменників різних вано закріпити традиційне поняття стилістичних уподобань і ґенера- вид). Тобто існують віршована й про- цій: В. Стефаник, Марко Черемшина, зова драматургія, віршований і про- Дніпрова Чайка, М. Коцюбинський, зовий епос, віршована і прозова (а О. Кобилянська, Г. Хоткевич, В. Зем- також драматизована, або ж рольо- ляк, І. Драч, Є. Гуцало, В. Затуливітер, ва) лірика. Це підводить теоретичну В. Кордун, Ю. Гудзь, Н. Гончарук та ін. основу й під поняття прозова лірика. Із ще більшою інтенсивністю опро- Саме ця концептуальна модель-схе- зовлення (форма) лірики (зміст) ма літературної ґенерики стала ви- триває і на початку ХХІ ст. у текстах хідним пунктом і для нашого дослі- як постмодерністів, так і тих пись- дження. менників, що не ідентифікують себе У канонізованому на сьогодні по- з жодними «-ізмами». нятті лірична проза родовою основою Про лірику взагалі як поняття постає проза, а означення лірична, родове написано багато. Але тільки вказуючи на емоційну тональність наприкінці ХХ ст. у підручнику-мо- тексту, виступає як видове уточнен- нографії Анатолія Ткаченка для уна- ня. Така ієрархія переставила з ніг на очнення авторської концепції лірику голову клясичне уявлення про літе-

38 + Volume I, 2012 + зведення прози Bibliography and Notes ׃ратурні роди і види до ранґу роду не відповідає її стату- сові, оскільки це більш формальна 1. Бігун Ольга, Типологія жанру ознака типу письма, будівельного поезії в прозі (французька та українська матеріялу тексту. І навпаки, у про- літератури кінця XIX – поч. XX ст.): Авто- реферат дисертації … кандидата філоло- понованому формулюванні прозова гічних наук, 10.01.05, лірика родовим поняттям, як і в тра- Web. 12.01.2012. . кажучи, розглянуті терміносполуки 2. Галанинская С. В., Способ рит- та відповідні їм поняття перебува- мизации цикла И. С. Тургенева «Сти- ють у такому співвідношенні, як, на- хотворения в прозе» и основные тен- приклад, погожа осінь і осіння пого- денции развития жанра в русской да, блакитне небо і небесна блакить. литературе конца XIX–начала XX в., Web. 10.12.2011. . змінюються об’єкти дослідження. 3. Літературознавча енциклопедія: Термін прозова лірика акцентує на лі- у 2 т., / Автор-укладач Ю. Ковалів, Т. 1, риці в її прозовій іпостасі, а лірична Київ, Академія 2007, 608 с. проза на прозописьмі в його ліричній 4. Літературознавчий словник-до- видозміні; у першому випадку акту- відник, / Ред. Р. Гром’як, Ю. Ковалів, В. Те- алізується входження у текст через ремко, Київ, Академія 2006, 752 с. формований зміст, у другому – через 5. Маланюк Євген, Книга спостере- жень. Статті про літературу, Київ, Дні- змістовну форму. про 1997, 430 с. Отже, запропонована зміна виво- 6. Рыбина М. С., Senilia. Стихотво- дить на перший щабель структурної рения в прозе И. С. Тургенева и «Гаспар ієрархізації родово-змістове поняття из Тьмы» А. Бертрана: поэтика жанра: лірика. На другому щаблі конкрети- Автореферат диссертации … кандид фи- зується форма її вираження на рів- лол. наук, 10.01.01, Русская литература, ні виду (проза); і лиш на третьому Москва 2011, Web. 14.01.2012. . можуть бути найрізноманітніші, 7. Ткаченко Анатолій, Мистецтво оскільки в такому разі хронологічні слова: Вступ до літературознавства, Київ, ВПЦ «Київський університет» 2003, межі прозової лірики та прозового лі- 448 с. ро-епосу значно глибшають. 8. Українська літературна енци- клопедія, Т. 1, Київ 1988, 536 с.

+ 39 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Oryslava Ivashkiv-Vashchuk

THEOCRITUS’ FIRST IDYLL: SPECIFICITY OF POETICS

Lviv National University, Ukraine

Орислава Івашків-Ващук

ПЕРША ІДИЛІЯ ТЕОКРІТА: ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ

Abstract: In the article poetics, composition and stylistic of the Theocritus’ irst idyll have been analyzed. Special attention has been paid to the description of the shepherd’s cup and the song of Thyrsis. The other parts of the idyll have been also carefully examined. Keywords: Theocritus, idyll, shepherd, ecphrasis, cup, song.

Однією з найяскравіших та най- частин. У вступі (рядки 1-14) Тірсіс відоміших є перша ідилія Теокріта із козарем обмінюються репліками, Тірсіс, або Пісня. Цей твір привертав далі іде довгий монолог козаря (р. увагу багатьох учених, які писали 15-63), в якому зокрема описано при- про нього як окремі статті (М. Пейн крашений келих, що стане винагоро- [9], А. Ґоу [4], Ґ. Крейн [2], Г. Прескот дою Тірсісу, коли той виконає пісню [11] й інші), так і розділи у моно- про муки Дафніса. У наступній час- графічних виданнях (К. Ґутсвілер тині ідилії наведено саму пісню (р. [6] та К. Зіммерман [17]). Однак, на 64-145), а завершує твір монолог ко- нашу думку, ця ідилія містить низку заря, який захоплений співом Тірсіса нез’ясованих чи недостатньо висвіт- (р. 146-152). лених питань. Метою цієї розвідки є Основна увага дослідників пер- аналіз композиції та стильових осо- шої ідилії прикута до опису келиха бливостей першої ідилії Теокріта, її та змісту пісні, яку виконує вівчар, художнього змісту. Таке дослідження тоді як інші частини твору переваж- стане першим y філологічній науці, в но не аналізуються. Отже, спробуємо цьому й полягає його актуальність. розглянути особливості композиції Ідилія налічує 152 рядки і напи- цілої ідилії та використаних там по- сана у формі діялогу між Тірсісом, етичних засобів. вівчарем і співаком, та безіменним Перші дві репліки побудовано козарем, який грає на сирінзі. Твір за принципом паралелізму. Розпо- складено тим віршовим розміром, чинає ідилію Тірсіс, який вихваляє що й більшість Теокрітових ідилій – гру козаря на сирінзі, порівнюючи її дактилічним гекзаметром. Текст іди- з солодким шелестом сосни. Козар лії умовно можна поділити на кілька своєю чергою також захоплюється

40 + Volume I, 2012 + співом Тірсіса, стверджуючи, що цей Λιβύαθε ποτὶ Χρόμιν αἶσας ἐρίσδων спів солодший, ніж пісня бурхливих – Заспівай так, / як співав ти змага- потоків, що спадають з гірських вер- ючись із лівійцем Хроміном (І: 23-24). шин. Іншим прикладом паралелізму За виконане прохання козар обі- є висловлювання пастухів про те, які цяє Тірсісу винагороду – дозволить б вони отримали подарунки від богів тричі подоїти козу і подарує май- за свій мистецький труд: для козаря стерно різьблений келих: καὶ βαθὺ це могли би бути коза або козеня, κισσύβιον κεκλυσμένον ἁδέϊ κηρῷ, для вівчаря – відповідно вівця або / ἀμφῶες, νεοτευχές, ἔτι γλυφάνοιο ягня. Важливу роль тут відіграють ποτόσδον – і келих глибокий, натер- названі божества. Так, із простим тий пахучим воском, / з двома ручка- козарем асоціюється покровитель ми, новий, ніби пахне різьбярським стад і пастухів Пан, а із співцем Тір- різцем (І: 27-28). Тут Теокріт вико- сісом – богині мистецтва Музи. Ма- ристовує такий художній прийом, буть, такий розподіл не випадковий, як екфразис. Цікаво, що сам келих адже бути пастухом кіз вважалось не з’являється наприкінці монологу ко- надто престижною професією, а Пан заря, отже, до того ми покладаємось в уявленнях давніх греків поставав лише на його суб’єктивне сприйман- божеством нижчого ранґу. Вже у про- ня фантазією мешканця пастушого лозі ідилії можна побачити, з якою світу. М. Пейн припускає, що екфра- любов’ю Теокріт ставився до при- зис у цьому випадку є швидше ре- роди та як вміло її описував, адже акцією на твір мистецтва, аніж його майже зримо зображено три карти- змалюванням [9, 265]. ни з місцевого ландшафту: сосна над У рядках 29-56 подано доклад- струмком, гірський водоспад та па- ний опис декору келиха. Цей опис, на горб, порослий тамарисками. думку польського дослідника Є. Ла- У наступних рядках (монолог новського, створено з виразним по- козаря) бачимо уже інший пейзаж: етичним захопленням і виходить в’яз, навпроти нього – вівтарі Пріяпа за межі пастушого світу [12, XXX]. й Німф, покровительок джерел, а на- По верхньому краю посудину при- вколо – дуби. Це місце козар називає крашено візерунком із плюща, який ὁ θῶκος ποιμενικός – пастуший трон переплітається з безсмертником, а (І: 22-23). Тут він просить Тірсіса за- поміж ними звисають золотисті пло- співати пісню про страждання Даф- ди. К. Ґутсвілер проводить паралелі ніса – мітичного пастуха, який помер цього опису із рядками Гомерівсько- через нещасливе кохання. Цікаво, що го гимну До Діонісія: ἀμφ᾽ ἱστὸν Теокріт повторив прохання козаря δὲ μέλας εἱλίσσετο κισσός, /ἄνθεσι двічі, кожного разу додаючи нову ха- τηλεθάων, χαρίεις δ᾽ ἐπὶ καρπὸς рактеристику співакові: Ἀλλὰ τὺ γὰρ ὀρώρει – навколо щогли обплівся δή, Θύρσι, τὰ Δάφνιδος ἄλγε᾽ ἀείδες темний плющ, / пишно заквітчаний, / καὶ τᾶς βουκολικᾶς ἐπὶ τὸ πλέον вгору піднімає свої гарні плоди (VII: ἵκεο μοίσας – Однак ти, Тірсісе, про 40-41). Схожість тут не тільки на лек- муки Дафніса співаєш / і багато до- сичному, а й на чуттєвому рівнях [5, сягнув із музою пастушою (І: 19-20), а 254]. У Гомерівському гимні плющ також Αἰ δὲ κ᾽ ἀείσῃς, / ὡς ὅκα τὸν стрімко обплітає щоглу, відразу квіт-

+ 41 + Spheres of culture не і плодоносить. Це було дивом, яке цим він намагався привернути увагу Діонісій показав морякам. читача до того, як келих сприймає Теокріт, використовуючи ана- сам козар, що для нього найважливі- логічні лексичні поєднання, прагне ше. Крім того, причина ще й у формі досягти схожого ефекту. Отже, його посудини – келих круглий і оглядати плющ, хоч і вирізьблений з дерева, його можна з будь-якої сторони [10, виглядає і сприймається наче справ- 1-2]. Решту простору на келиху за- жній [5, 254]. Існує думка, що цей рос- кривають листя аканту. Цей рослин- линний мотив використано тут не ний мотив міг створювати для трьох випадково, адже слово κισσύβιον “ке- сценок своєрідні рамки, тобто від- лих” етимологічно можна пов’язати окремлювати одну від другої [9, 275]. зі словом κισσός “плющ”. Однак із Висловлювались різні думки деревини плюща, що досить м’яка і щодо форми та декору посудини. крихка, неможливо вирізати келих Більшість дослідників згоджується з таких розмірів, яким його предста- тим, що келих був дерев’яним, з двома вив Теокріт [3, 131]. Таким чином, ручками, що зрозуміло із самого тек- гіпотеза про етимологічний зв’язок сту. Інтерпретуючи відповідні рядки цих двох лексем не отримує під- із твору Теокріта, одні вчені припус- твердження. Тим не менше, декора- кають, що візерунок було нанесено тивне різьблення із зображенням всередині келиху [4, 207; 16, 227]. На плюща досить символічне на посу- це нібито вказує слово ἔντοσθεν (32). дині, що використовувалась для роз- Звичайно, коли посудина досить гли- пивання вина, оскільки цю рослину бока (βαθὺ κισσύβιον – 27), то це про- пов’язували з культом давньогрець- сто неможливо. Інші науковці запере- кого бога Діонісія – покровителя ви- чують таку думку [13, 190; 14, 86; 10, ноградарства і виноробства. 2], вважаючи, що сценки зображено Наступні рядки ідилії описують ззовні келиха, свідченням чому було три сценки з людськими і тварин- розташування рослинних мотивів, ними персонажами, що ймовірно ві- які не могли зображуватись усеред- дображають протистояння міського ині: Τῶ ποτὶ μὲν χείλη μαρύεται й сільського укладів життя [6, 90]. ὑψόθι κισσός – По краю вгорі обплівся Можна припустити, що з одного боку плющ (І: 29) і Παντᾷ δ᾽ ἀμφὶ δέπας були зображені жінка і двоє закоха- περιπέπταται ὑγρὸς ἄκανθος – всю- них чоловіків, посередині – старий ди довкола чаші розіслався гнучкий рибалка, а з іншого – хлопчик і ли- акант (І: 55). Разом з тим, принцип сиці у винограднику. Кожна із цих розташування трьох сценок на по- сцен зображує окремі стадії людсько- судині із двома ручками все ще зали- го життя: дитинство, зрілість і ста- шається дискусійним. Звичайно, опис рість. Тим не менше, в описі наявне келиха в ідилії Теокріта може бути не порушення часової організації, адже надто достовірним, адже треба вра- спершу перед нами постають зако- ховувати, що це зроблено в мистець- хані, далі старий рибалка і нарешті кому творі, а також зважати на деякі хлопчик із плетеною сіткою. Пору- лінґвістичні неточності [3, 129]. шення порядку в описі сцен Теокріт, Ще й досі невідомо, чи існував очевидно, зробив свідомо. Можливо, такий келих насправді, чи він був

42 + Volume I, 2012 + поетичною вигадкою Теокріта. Є. Ла- рен (8 разів) іншого рядка: Ἄρχετε новський зазначає, що автор одно- βουκολικᾶς, Μοῖσαι, πάλιν, ἄρχετ᾽ значно не міг бачити таку посудину ἀοιδᾶς – Почніть нам, Музи, знову по- в руках простого пастуха, хоча келих чніть нам пастушу пісню (І: 94, 99, 104, і був прикрашений сільськими сцен- 108, 111, 114, 119, 122). Теокріт закін- ками відповідно до епохи [12, XXX]. чує чотириразовим повторенням ряд- На нашу думку, Теокріт, як людина ка: Λήγετε βουκολικᾶς, Μοῖσαι, ἴτε, обізнана з давньогрецьким мисте- λήγετ᾽ ἀοιδᾶς – Доспівуйте нам, Музи, цтвом, в описі цього келиха міг ви- доспівуйте вже пастушу пісню (І: 127, користати елементи орнаменту з 131, 137, 142). Ці три рядки умовно ді- інших посудин. К. Ґутсвілер вважала, лять пісню на частини – перший з них що першу сценку Теокріт запозичив характеризує початок співу, другий із опису славнозвісного щита Ахілла, його продовжує (завдяки слову πάλιν описаного в Іліяді Гомера, а другу – – знову), а останній – наче закінчує ви- щита Геракла у Гесіода. Обидва щити ступ Тірсіса. для Теокріта могли послужити також Ретельніше варто розглянути шаблоном при описі третьої сценки текст пісні. Отож, після повторення [6, 90]. А. Ґоу цілком слушно зазна- першого рядка рефрену і сфрагіди чив, що опис келиха, незалежно від Тірсіс починає оспівувати історію того чи він існував насправді, чи був Дафніса, який страждає від мук кохан- вигадкою автора, не містить нічого ня. Нам відомо кілька фактів із життя незвичайного, чого б не можна було мітичного пастуха Дафніса. Припус- побачити на посудині, виготовленій кають, що він був або сином, або ко- у третьому столітті до Р. Х. [4, 207]. ханцем бога Гермеса, а народила його Наступним елементом першої німфа на Сицилії і дала йому ім’я, що ідилії є пісня про страждання Дафні- походить від лаврового дерева. Коро- са, яка вважається чи не найкращим ви, які випасав Дафніс, були із череди поетичним прикладом пастушого Геліоса. У нього закохалася німфа, і співу [9, 279]. Пісня розпочинається він поклявся ніколи не зраджувати із так званої сфрагіди – згадки авто- їй з іншими жінками. Німфа пригро- ром свого імені чи прізвища у віршо- зила Дафнісу, що осліпить його, якщо вому творі: Θύρσις ὅδ᾽ ὡξ Αἴτνας, він порушить обіцянку. Однак згодом καὶ Θύρσιδος ἁδέα φωνά – Я Тірсіс із пастуха вподобала царівна і напоївши Етни, і голос у Тірсіса солодкий (І: 65). вином, спокусила його. Важливою складовою пісні є рефрен, Докладний аналіз міту про Даф- тобто повторення певних рядків, що ніса зроблено у дослідженні Г. Пре- використовувався для емоційного скота. Науковець знаходить спільні та підсилення. Цікаво й те, що ці рядки відмінні риси викладу міту у Теокріта практично однакові й відрізняють- та інших античних авторів. Він зо- ся буквально одним чи двома слова- крема посилається на істориків Елія- ми. Теокріт сім разів повторив рядок на, Тімея й Діодора, поетів Стесіхора, Ἄρχετε βουκολικᾶς, Μοῖσαι φίλαι, Каллімаха, Верґілія та Овідія, трагіка ἄρχετ᾽ ἀοιδᾶς – Почніть нам, о любі Сосітея, а також на схоластів. Кожен із Музи, почніть нам пастушу пісню (І: них подає інший варіянт міту, однак 64, 70, 73, 76, 79, 84, 89), далі йде реф- Г. Прескот відштовхується від вер-

+ 43 + Spheres of culture сії Еліяна, що була переказана вище. померлим плакав. […] Біля ніг його Ці міти відрізняються інформацією було багато корів, багато биків, / ба- про місце народження пастуха, його гато телиць і бичків за ним сумувало батьків, ім’я коханої німфи та причи- (І: 71-75). Тут бачимо яскравий при- ну смерти. Із мітом про Дафніса про- клад персоніфікації, що зустрічаєть- водять деякі паралелі, адже схожий ся у Теокріта досить часто. сюжет наявний у мітах про Меналка Далі до Дафніса по черзі при- та Астакіда [11, 130-131]. ходять боги та пастухи. Кожна така Найскладнішою є частина міту зустріч відмежовується рефреном. про любовні пригоди Дафніса. У дже- Першим з гір спускається Гермес, релах зустрічаються різні імена нім- який щиро співчуває юнакові, випи- фи, що була закохана у пастуха: Наіс, тує причину його страждання (І: 76- Ехенаіс, Талія, Пімплеа, Номія, Ліка [11, 77). Хвилюються за Дафніса й інші 134-135]. Цікаво, що Теокріт не згадує пастухи: волопаси, вівчарі й козарі ані про сицилійську царівну, яка ніби- (І: 80-81). Іншою є зустріч з Пріяпом, то впоїла Дафніса вином і спокусила який докоряє Дафнісу, адже кохана його, ані помсту німфи, адже згідно зі дівчина його всюди шукає, а той хо- старим мітом, вона осліпила Дафніса вається. Бог принижує пастуха, на- (за іншою версією – перетворила на зиваючи його простим козарем, який камінь). Натомість, Теокріт вводить так любить своїх кіз, що й сам хоче у дію Афродіту. Вона посіяла розбрат стати цапом (І: 81-91). між Дафнісом та німфою, нібито при- Характер пісні змінюється більш мусивши пастуха покохати іншу. радикально тоді, коли до Дафніса при- Повертаючись до тексту пісні, за- ходить Кіпріда, яку пастух звинувачує значимо, що Тірсіс докоряє Німфам за у всіх своїх стражданнях. На відміну від те, що вони не підтримали Дафніса у інших гостей, які висловлюють своє тяжку хвилину. Він випитує у богинь, ставлення самі, почуття Афродіти опи- де ж вони могли бути в той час: чи у сує Дафніс: Ἦνθέ γε μὰν ἁδεῖα καὶ ἁ долині річки Пеней, чи у горах Пінду, Κύπρις γελάοισα, / λάθρη μὲν γελάοισα, чи там, де тече річка Анап, чи на вер- βαρὺν δ᾽ ἀνὰ θυμὸν ἔχοισα – І так, шині Етни або ж у священних хвилях Кіпріда також прийшла, усміхаючись Акіда. М. Пейн вважає, що такий при- солодко, / усміхаючись приховано, але йом доповнює емоційне зображення, тяжкий гнів у серці маючи (І: 95-96). адже опис кожного з цих географіч- Як бачимо, тут присутня контроверзія, них місць відвертає увагу від смерти адже якщо Афродіта прийшла, солодко Дафніса [9, 279]. Ще одним докором усміхаючись, то абсурдно у наступно- Німфам є те, що навіть тварини су- му рядку стверджувати, що вона в цей мували за нещасним пастухом біль- же час усміхалась приховано, оскільки ше, ніж вони: Τῆνον μὰν θῶες, τῆνον сміх – це зовнішній емоційний вияв. Ґ. λύκοι ὠρύσαντο, / τῆνον χὡκ δρυμοῖο Зунтц пропонує іншу версію перекла- λέων ἔκλαυσε θανόντα. […] Πολλαί ду: Кіпріда прийшла, задоволена, вну- οἱ πὰρ ποσσὶ βόες, πολλοὶ δέ τε трішньо задоволена, однак вдавала ταῦροι, / πολλαὶ δ᾽ αὖ δαμάλαι καὶ скорботу [18, 40]. πόρτιες ὠδύραντο – Шакали і вовки за Кожну фразу з цих двох ряд- ним вили, / лев, із лісу вийшовши, над ків Теокріта дуже докладно вивчив

44 + Volume I, 2012 + Ґ. Крейн. Він розмірковує про природу почула відповідь пастуха, адже перед сміху Афродіти, адже вона могла смі- тим він зберігав мовчання: τὼς δ᾽ ятись, щоб приховати свою скорботу, οὐδὲν ποτελέξαθ᾽ – Жодному не від- або ж навпаки – вдавати скорботу, а повів (І: 92). Спершу Дафніс характе- насправді втішатись поразкою Даф- ризує богиню: Κύπρι βαρεῖα, / Κύπρι ніса. На прикладі багатьох мітів мож- νεμεσσατά, Κύπρι θνατοῖσιν ἀπεχθής на зрозуміти, що Кіпріда зазвичай – Кіпрідо розгнівана, / Кіпрідо під- демонструє свою владу сміхом. Так і ступна, Кіпрідо ворожа до смертних тут бачимо, що фраза ἁδεῖα γελάοισα (І: 100-101), згодом із насмішкою зга- свідчить про традиційну модель трі- дує Афродіті її коханих Анхіза й Адо- умфу богині [2, 168]. Дослідник та- ніса, яких їй вдалося покорити, а та- кож висловлює цікаву думку щодо кож Діомеда, який, за Іліядою Гомера, фрази βαρὺν θυμὸν, припускаючи, переміг її в бою. Що цікаво, Афродіта що Теокріт насправді розділив слово відповідає пастуху, наголошуючи, що βαρυθυμία, щоб зберегти віршовий його переміг Ерос, не вона. Богиня розмір. Спірним залишається питан- наче виправдовується перед Дафні- ня значення лексеми βαρυθυμία, сом, намагаючись, хоч і не прямо, ви- адже це слово може означати і гнів, і просити його прощення. скорботу. Тим не менше, саме остан- Знаючи про свою близьку за- нє значення підходить до загальної гибель, Дафніс прощається з усією картини пісні Тірсіса, оскільки бо- природою, своїм покровителем Па- гиня не приховує свого жалю після ном, а насамкінець прагне востаннє смерти Дафніса, навіть намагається заграти на улюбленій сирінзі. У ряд- повернути його до життя [2, 177-179]. ках 132-136 читаємо прикінцеві сло- Можна навіть припустити, що Афро- ва нещасного: Νῦν ἴα μὲν φορέοιτε діта була закохана в пастуха, однак βάτοι, φορέοιτε δ᾽ ἄκανθαι, / ἁ δὲ всіляко це приховувала. Слова Прія- καλὰ νάρκισσος ἐπ᾽ ἀρκεύθοισι па із пісні наводять на думку, що ця ἁ κομάσαι, / πάντα δ᾽ ἔναλλα γένοιτο, κώρα, яка всюди шукає пастуха, могла καὶ ἁ πίτυς ὄχνας ἐνείκαι, / Δάφνις бути самою Афродітою, адже богиня ἐπεὶ θνάσκει, καὶ τὼς κύνας ὥλαφος з’являється незадовго після цього. ἕλκοι, / κἠξ ὀρέων τοὶ σκῶπες ἀηδόσι Звичайно, Теокріт не повідомляє, хто δηρίσαιντο – Нехай терен і акант ця закохана, даючи читачеві право са- приносять фіялки, / нехай у ялівці мому зробити висновки. гарно красуються нарциси, / все не- Зазвичай, Дафніса порівнюють з хай буде по-іншому, нехай на соснах іншим коханим богині, також пасту- ростуть груші, / коли помре Дафніс, хом Адонісом, який помер на руках нехай собаку переслідує олень, / нехай Афродіти. Давні греки сприймали гірські сови змагається із солов’ями. смерть Адоніса дещо символічно, Отже, тут виразно бачимо тему “зво- наче смерть природи і настання хо- ротного порядку світу”, яка нерідко лодної зими. Можливо, цей кален- зустрічається в літературі. У Теокрі- дарний міт було частково перенесе- та вона подана в трагічній тональ- но й у історію про Дафніса. ності, адже смерть Дафніса настільки Кульмінацією пісні стає останній абсурдна, що через неї порушується монолог Дафніса. Тільки Афродіта порядок природи [1, 248].

+ 45 + Spheres of culture Щодо останнього рядка цього помирати, а могли врятувати йому вірша є невелика розвідка. Автор життя. Єдина смерть, від якої могли б зазначає, що логічно читати не κἠξ вберегти річкові німфи – це утоплен- ὀρέων, а κἠξ ὄρθρων (на світанку), ня [8, 109]. Отже, Дафніс помирає, а оскільки аномальним явищем буде богиня Кіпріда марно намагається те, що нічні птахи співатимуть вдень, повернути йому життя. Цим закінчує а не вночі [15, 43]. Однак, на нашу свою пісню Тірсіс і зараз же вимагає думку, аномальність тут полягає не у у козаря свій подарунок, бо хоче зро- порі доби, а у тому, що солов’ї, як вва- бити Музам узливання молоком. жається, співають краще, ніж сови. Останньою частиною першої іди- Отже, якщо сови почнуть змагатися у лії є хвалебний монолог козаря, який співі з солов’ями, то це і буде тим по- так захоплюється співом Тірсіса, що рушеним порядком природи. порівнює його з цвіркуном й чесно А. Лушков цілком слушно заува- віддає обіцяні подарунки: пахучий ке- жив, що майже третину пісні Тірсіс лих і свою найкращу козу для доїння. описує те, як прибувають різні боги Стилістичну канву твору ста- і пастухи, однак нічого не згадує про новить досить незначна кількість їхній відхід [7, 4]. Неважко уявити, тропів. Теокріт використав лише епі- як вони тихо спостерігали за мука- тети, метафори та порівняння. Най- ми Дафніса. Таким чином, вся пісня більше зафіксовано художніх озна- Тірсіса – наче вистава з глядачами. чень, які, однак, не вирізняються Теокріт не говорить прямо про те, як своєю новизною чи ориґінальністю: саме пастух помер. Маємо лише не- Ἁδύ τι τὸ ψιθύρισμα – солодкий ше- значний натяк зі слів Пріяпа, який лест; Ἅδιον τὸ τεὸν μέλος – солодший зазначає, що Дафніс тане, зникає: твій наспів; ἁδέα φωνά – солодкий ἐτάκετο (І: 66); τάκεαι (І: 82); τάκεται голос; πικρὸς ἔρως – гірка любов; (І: 88). А потім читаємо лише ἔβα μελίπνουν σύριγγα – сирінга, що со- ῥόον, що може означати “він пішов лодко грає; καρπός κροκόεντος – зо- до річки”, невідомо чи в прямому зна- лотисті плоди; ἁλιτρύτοιος γέρων чення, чи як поетичний перифраз. – старець, який зістарився в морі; Зазвичай, античні автори зазначали, ὑγρὸς ἄκανθος – гнучкий аканф. Як що це річка Стікс або Ахерон, однак бачимо, Теокріт надавав перевагу Теокріт залишає це уяві читачів. За означенням, що відповідають за сма- іншою думкою, ἔβα ῥόον можна пе- кові характеристики, наприклад, со- рекласти як “він перетворився на по- лодкий чи гіркий. тік, річку”, однак форма знахідного Знаходимо також кілька зразків відмінка ῥόον не підтверджує цього метафоричної персоніфікації: лиси- значення. Цікаву гіпотезу висловив ця, що готує підступ; лев плаче над Р. Оґілві – Дафніс просто потонув. Цей померлим; багато телиць і бичків су- дослідник також зазначив, що ῥόον у мує. Щодо порівнянь, то їх небагато, рядку 147 перегукується з початком зустрічаємо хіба зіставлення співу пісні Тірсіса, де згадуються німфи і пастуха із піснею бурхливих потоків річка Анап – ποταμοῖο μέγαν ῥόον … або співом цвіркуна. Ἀνάπω (І: 68). Тірсіс звинувачує німф У цій розвідці зроблено спробу у тому, що вони покинули Дафніса проаналізувати особливості худож-

46 + Volume I, 2012 + нього змісту й поетики першої ідилії 5. Gutzwiller K. J., The plant decoration Теокріта, яку цілком заслужено вва- on Theocritus’ ivy-cup, “American Journal of жають вершиною майстерности по- Philology”, No. 107, 1986, p. 253-255 ета. Твір вирізняється чіткою й вод- 6. Gutzwiller K., Theocritus’ Pastoral ночас ускладненою структурою, емо- Analogies: the Formation of a Genre, London: University of Wisconsin Press 1991, 320 p. ційним сюжетом та яскравими ху- 7. Lushkov A. H., Watching Daphnis. дожніми засобами. Особливу наукову Frustration of viewing in Idylls 1 and 6., Web. зацікавленість викликають опис пас- 21.02.2011. . ного пастуха Дафніса. Опис келиха, (pdf, 14 pp.) що є екфразисом твору, зачаровує 8. Ogilvie R. M., The Song of Thyrsis, своїми декоративними елементами. “The Journal of Hellenic Studies”, Vol. 82, Пісня Тірсіса про страждання Дафні- 1962, p. 106-109 са викликає замилування не тільки 9. Payne M., Ecphrasis and Song in своєю поетичністю, а й трагічною ре- Theocritus’ Idyll I., “Greek, Roman, and Byzantine Studies”, No. 42, 2001, p. 263-287 алістичністю. Теокріт вміло передав 10. Petrain D., The goatherd’s cup, емоції як головного героя, так і всіх the temple of Juno, and a tradition of інших персонажів, з яких найцікаві- ecphrastic narrative, Web. 21.02.2011. шим є, звичайно, образ Афродіти. . (pdf, 18 pp.) лія досить докладно вивчена і стала 11. Prescott H. W., A study of the предметом кількох десятків науко- Daphnis-myth, “Harvard Studies in Classical вих досліджень, варто зазначити і Philology”, No. 10, 1899, p. 121-140 про деякі перспективи її подальшого 12. Sielanka grecka. Teokryt i mniejsi опрацювання. На нашу думку, слід bukolicy. Z dodatkiem: Bukolika grecka w Polsce / Przełożyła A. Świderkówna, звернути більшу увагу на лексичний opracował J. Łanowski, Wrocław 2007, склад твору, адже у даній розвідці 175 s. проаналізовано лише декілька най- 13. The Idylls of Theocritus / Ed. with цікавіших рядків. Крім того, комп- introduction and notes by R. J. Cholmeley, лексний аналіз, що продемонстрова- London: G. Bell & Sons, LTD 1919. но у цій статті, можна застосувати й 14. Theocritus. Idylls / Translated by при вивченні інших ідилій Теокріта, A. Verity: With an Introduction and Notes by передусім буколічних. R. Hunter, New York: Oxford University Press 2002, 144 p. Bibliography and Notes 15. Wedd R. E., Theocritus, Idyll I., “The Classical Review”, Vol. 23, No. 2, 1909, p. 43. 1. Феокрит, Мосх, Бион, Идилии и 16. Wilamowitz-Moellendorff U., Von эпиграммы / Перевод и комментарий Die Textgeschichte der griechischen Bukoliker, М. Е. Грабарь-Пассек, Москва 1958, 326 с. Hildesheim: Georg Olms Verlag 1906, 263 S. 2. Crane G., The laughter of Aphrodite 17. Zimmerman C., The Pastoral in Theocritus, Idyll 1., “Harvard Studies in Narcissus. A Study of the First Idyll of Classical Philology”, No. 91, 1987, p. 161-184. Theocritus, Boston: Rowman & Littlefield 3. Dale A. M., Kissubion, [in:] “Classical 1994, 111 p. Review”, No. 2, 1952, p. 129-132. 18. Zuntz G., Theocritus I. 95 f., “The 4. Gow A. S. F., The Cup in the First Idyll Classical Quarterly”, New Series, Vol. 10, of Theocritus, “Journal of Hellenistic Studies”, No. 1 (May, 1960), p. 37-40. No. 33, 1913, p. 207-222

+ 47 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Lyudmyla Shevchenko-Savchynska

FIGURATIVE PRESENTATION OF AUTHORITY IN LATIN PROSE OF UKRAINE. IMAGE OF THE HEAD OF COUNTRY

National O. Bohomolets Medical University, Ukraine

Людмила Шевченко-Савчинська

ОБРАЗНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ СВІТСЬКОЇ ВЛАДИ В ЛАТИНОМОВНІЙ ПРОЗІ УКРАЇНИ. ОБРАЗ ВОЛОДАРЯ

Abstract: In the article there is suggested a brief overview of the state leader’s image in the Latin works of XVI-XVIII centuries and it is a relection of the political outlook of contemporary authors. Among them there are writers that represent the Polish-Ukrainian borderland - S. Orichovskyi, B. Zymorovych, Y. Yuzefovych, Y. Nemyrych. Their works show a varied and interesting material for literary studies of images in Latin prose, particularly the image of the head of country. Keywords: Neo-Latin studies, Latin literature of Ukraine, the Ukrainian-Polish borderland, S. Orichovskyi, Y. Yuzefovych, the image of the head of country

Залежно від мети, конкретних за- Політичне лідерство в різнома- вдань, соціяльного походження і роду нітних його проявах на сторінках занять автора, в історіографічних давньої літератури – предмет роз- працях більш детально зображувало- гляду літературознавців-давників ся життя тієї чи іншої частини суспіль- (Петро Білоус, Микола Корпанюк), ства. Однак практично жодна хроніка істориків (Дмитро Вирський, Ві- чи літопис не обійшлися без згадок талій Михайловський, Наталя Яко- про верховного правителя держави венко), а також, коли йдеться про – в аналізованій нами латиномовній латиномовну сторінку, неолатиніс- прозі – це, переважно король, спора- тів (Оксана Кощій, Руслан Щербина) дично згадуються московські царі, – не лише в Україні, а й за кордоном правителі держав у Західній Европі; (Наталія Пилип’юк, Джованна Сьєді- автори, які прагнули, зануритися у на) та ін. У цій статті маємо на меті віддалені від власної епохи часи, тво- дати короткий огляд образу очіль- рять з уяви портрети князів. Образ ника держави, що постає з латино- козацького гетьмана як потенційного мовних творів, написаних упродовж очільника власного державного утво- XVI–XVIII ст., переважно представ- рення свідомо не взятий тут до уваги, никами українсько-польського по- оскільки є темою окремих студій. рубіжжя, а також окреслити арсенал

48 + Volume I, 2012 + застосовуваних образотворчих засо- датованих XVІ ст., княжу кров наді- бів. ляють епітетами: «висока», «монар- Так, Б. Зиморович у своїй хроні- ша», «августійша», «пресвітла», «зо- ці Leopolis triplex – Потрійний Львів лота» [6, 362]. Аналогічні вислови починає оповідь від князя Льва, знаходимо і в досліджуваних нами яким Львів руський (український) прозових творах. був «радше розпочатий, ніж збу- Проте серед латиномовних дований». Згадуючи про рід засно- письменників XV–XIX ст. було чи- вників міста, він вказує, що він, на мало й таких, хто мав певні засте- думку хронікаря, зміцнився завдяки реження щодо боговстановлености численним шлюбним зв’язкам з мо- всякої влади – принаймні такий ви- нархами угорськими і польськими сновок можемо зробити з їхніх тво- [1]. Згідно з авторською концепці- рів. Це закономірний наслідок того, єю потрійного Львова, перший пе- що людина перестає покладати всю ріод в історії міста послідовно зма- відповідальність за хід земного льовується як напівварварський, а життя виключно на Бога. Станіслав руські правителі – грубі й дикуваті. Оріховський стверджував, що дер- Характеризуючи князя Льва, Б. Зи- жава й королівська міць тримають- морович, називає Констанцію його ся звичайно на двох найбільших і мачухою (насправді Констанція до- наймогутніших чеснотах: першу з водилася князеві Леву дружиною) і них – щастя – дає божественна воля, шкодує, що вона йому не рідна мати: іншу – розсудливість – дарує приро- «якщо б вона сама вродила таке зві- да. Остання, хоч і поступається пер- рятко та живила його дитинство, шій, однак є набагато більшою з усіх згідно з римськими звичаями та чеснот, які надаються людині [4, 94]. здоровими настановами, то це леве- Через півтора десятка років, опла- ня, таке дике, материнськими ласка- куючи смерть Сиґізмунда Старого, ми перетворила б на ягня». якого вважав ідеалом правителя, гу- Посилена Зиморовичева увага маніст висловлює свою думку ще яс- до походження правителів (портрет ніше: «Бо люди діють, покладаючись володаря обов’язково починається з на розум, а не на випадок; на влас- опису його звитяжного роду) засвід- ний задум, а не на волю Божу. І коли чує тривкість міту про священну ко- щось діється недобре або не доладу, ролівську кров, що ґрунтувався на знай, що винні в тому не воля Божа давньому язичницькому сприйнятті і не випадок, а брак справжнього ро- володаря як містичної постаті, і був зуму» [4, 202]. підкріплений християнською тезою Такі погляди походять зовсім про боговстановленість влади. Від- не від помилкво приписуваного ре- луння віри в це частіше трапляється несансним гуманістам атеїзму: той на сторінках латиномовних поетич- самий С. Оріховський схвально і за- них творів та в етикетній прозі: «у хоплено перелічує численні ознаки Мархіонів у жилах тече // Ґалльська побожности короля Сиґізмунда Ста- священна кров,» [8, ряд. 140] – наго- рого (з великою ревністю постився, лошує Ян Квіткевич. Наталя Яковен- відзначав свята, ніколи не починав ко вказує, що у величальних віршах, важливих справ, не принісши жерт-

+ 49 + Spheres of culture ву в храмі, уважно слухав слово Боже досить порівняти епіталаму цього ж під час проповіді тощо), котрий як автора Сиґізмундові ІІ [10], про яку державець був переконаний, що ре- недоброзичливці казали, що вона лігія є міцним підмурівком держа- більше хвалить гостей, ніж самого ви. У церковних справах король був короля на його ж весіллі). Прагнен- супротивником будь-яких новацій, ня до реалістичности королівсько- оскільки вважав, що зміни церков- го образу С. Оріховський декларує ного життя неминуче спричинять на початку епіцедію й підтверджує зміни суспільні. На жаль, Роксолян це негайно: всупереч тогочасним не тлумачить цю думку детальніше, традиціям етикетного жанру, він хоча сам він свого часу клопотався описує також зовнішність Сиґізмун- про скасування целібату – зміни, яка да Старого, його манеру поведінки: була здатна вплинути на розвиток «Все в короля було вродженим для суспільства не в одній країні. правління: обличчя, голос, рамена й Хронікарі, автори латиномов- навіть мовчання [4, 209]. них історико-політичних трактатів Сам певний того, що «жодна дер- з різним ступенем детальности ана- жава не може існувати без наук» [4, лізують владні інституції – у влас- 183], Оріховський приписує ці пе- ній країні та на чужих прикладах. реконання й королю. Значну увагу Природжена потреба людей у вза- автор приділяє тому, як виховував- ємодопомозі – причина виникнення ся Сиґізмунд, а з цього виводить і держави, яка процвітатиме, лише правила «королівської педагогіки»: спираючись на повагу, а не на страх прищепити повагу до законів, по- перед правителем, та на його тур- мірність, цнотливість, сумирність, ботливе ставлення до своїх піддан- побожність, навчити відрізняти чес- ців. Для послуху, що ґрунтується на не від ганебного, справедливе від шанобливості, потрібно, аби прави- несправедливого, а також чого тре- тель викликав повагу; для цього він ба жадати, а чого уникати. Для Орі- перш за все має бути мудрим, тоб- ховського миролюбність – не риса то поєднувати розум з моральними королівської вдачі, а підтвердження чеснотами, адже, за Сократом, той, розуму, як і войовничість – ознака хто володіє справжніми знаннями, його браку: «Творцем миру й охо- не може чинити всупереч моралі. ронцем не зможе бути жоден лицар, Аналіз Промови на похоронах якщо він водночас не буде мудрим» польського короля Сиґізмунда Яґел- [4, 193]. Розважливістю позначена лона засвідчує високу майстерність поведінка короля у всіх сферах жит- С. Оріховського, в якому здібності тя: він завжди був стриманий та по- аналітика поєднуються з літератур- мірний у вині й коханні, позбавле- ним хистом. Завзятість, з якою Рок- ний розгнузданости, ніхто не бачив солян ґлорифікує померлого короля, його напідпитку. не слід пояснювати лише літератур- Ще одним неспростовним до- ними правилами – Сиґізмунд І та казом мудрости короля для Оріхов- Польща за його правління справді ського є те, що він не покладався втілювали політичні ідеали гума- виключно на власний розум, – най- ніста. (Щоб переконатися в цьому, більшим авторитетом для нього

50 + Volume I, 2012 + був сенат, до якого він добирав ро- кратії. Про командування військом у довитих, розумних та «незалежних Хотинській битві, яке успішно здій- у поглядах і висловлюваннях» [9, снював Станіслав Любомирський, фото 0051]. Роксолян уважає, що автор зазначає обережно й з належ- найвищим пріоритетом для короля ною шанобливістю щодо королів- була свобода й рівність громадян ської особи: «Зарахувалося і те феса- його держави. Навіть за умови, що лійцеві до слави Любомирської, що, міра ідеалізації Сиґізмунда значна, як вірний соратник у цій нелегкій важливим є те, що людина XVI ст. війні найяснішого Принцепса Вла- наділяє зразкового правителя саме дислава, доброчесности тягар його такими рисами: «Гадав, що мусить підтримав» [11, 38] (напередодні жити в республіці з усіма вельми до- королевич захворів і не брав участь брозичливо: не як з рабами, а як з у битві). вільними; не як з підлеглими, а як зі Думка про користь для держа- спільниками й друзями» [4, 218]. ви від спільної дії короля та знаті В епіцедії Андрія Абрека на зринає в інтелектуальній сфері того смерть Томи Замойського королів- часу не лише на сторінках історіо- ська персона не може належати до графії та політичних трактатів – як центральних за визначенням, од- показує попередній приклад, на неї нак автор майстерно вишукує наго- можна натрапити в такому, здава- ди згадати про очільника держави. лося б, не найпридатнішому для Абрек називає Владислава IV най- політичних маніфестів жанрі як епі- войовничішим переможцем мос- талама. Весільне віншування було хів, страхом Туреччини, охоронцем написане С. Оріховським на шлюб Пруссії, Речі Посполитої королем Сиґізмунда ІІ Авґуста з Катериною і батьком. Переповідаючи один зі Габсбурґ, укладений у 1553 році. славних епізодів життя Томи Замой- Однак, зважаючи на притаманний ського, автор вкладає такі слова в Роксолянові дидактизм, а також той уста луцького єпископа Андрія Лип- факт, що твір був не лише виданий, ського: «Ми за короля нашого як за а й написаний уже після самої події, батька нашої батьківщини не те що ризикнемо припустити, що автор сили й спромогу дорешти, а й крові мав на меті не стільки заслужити та духу не пошкодуємо – все охоче королівську прихильність (з огляду віддамо» [7, с. 33]. на ставлення Оріховського до попе- В епіталамі, присвяченій Фе- редньої обраниці короля, це скорі- ліксу Потоцькому та Христині Лю- ше він сам схвалював новий вибір), бомирській, автор, студент Краків- скільки й далі пропагувати свої ідеї ської академії, всіляко підкреслює – будь-яким придатним способом. роль маґнатських родів як опори Утім формальні вимоги до ети- королівської влади, делікатно, але кетного твору такого виду дотрима- наполегливо наголошуючи, що чис- но: напочатку щедро вихваляються ленні перемоги Польщі були б не- обидва роди – спершу Габсбурґи, можливими, якби королі (Сиґізмунд представник яких, король Ферди- ІІІ, Владислав, Ян Казимир) не ко- нанд «не більше Єлизавети, ніж ристувалися підтримкою аристо- Польщі батько», оскільки люб’язно

+ 51 + Spheres of culture віддає вже другу дочку, яка не об- і здобувається повага – однак цьо- дурить надій Польщі й народить го не сталося. Сприйняття кордону спадкоємця роду Яґеллонідів. Фер- як школи мужности та об’єднання динанд, змальований Оріховським християн з метою припинення му- як людина аж до неправдоподібнос- сульманської експансії – ці пропаго- ти позбавлена родинних почуттів, вані Роксоляном ідеї підхопив і роз- вочевидь, мав слугувати прикла- винув Йосип Верещинський. І хоча дом для Сиґізмунда ІІ Авґуста, який розроблені ним проекти нового уклав свій попередній шлюб, ґрун- державного утворення українців – туючись на особистих почуттях, всу- детальні, продумані й оприлюднені переч волі матері та значної частини за понад півстоліття до Хмельнич- шляхти. Образ короля-нареченого чини – не були реалізовані verbatim, відтінюється образом його обрани- коли, здавалося б, у середині XVII ст. ці, яку С. Оріховський порівнює не з для цього випав історичний шанс, Венерою, а з Мінервою і наголошує, а проте ним була «виразно і чітко що Катерина стала доброю порад- поставлена ідея Козацької держави ницею короля, а прибулі з нею осо- у формі князівства чи герцоґства з би сприяли розквіту «Краківського підлеглістю королю, ідея, яка в XVII ґімназію». Автор переказує віталь- столітті стала основоположною для ні слова багатьох гостей, сказані на козацького державотворення, і саме бенкеті – у цих промовах, відібраних за неї змагалися гетьмани від Богда- й вочевидь відредагованих Оріхов- на Хмельницького до Кирила Розу- ським, важко не розчути лейт-мотив мовського» [5, 383]. твору: навіть найталановитіший ко- Наступним, хто працював над роль без підтримки шляхти не може цим проектом, став Юрій Немирич, вершити справді великі справи. якому належить одна з перших в Те, що королі не надто старанно Україні ідей національної держав- навчалися на прикладах з історії і не ности, викладена, зокрема в його дуже уважно прислухалися до порад латиномовних працях. Ю. Неми- із уст мислителів, які, з іншого боку, рич, безперечно, знайомий із пра- ретельно студіювали праці один од- цями своїх великих попередників, ного, запозичуючи ідеї, розвиваючи оскільки майже дослівно формулює теорії, переосмислюючи історичний потребу присутности короля на пе- досвід, не означає, що всі старання редньому краї: «найбільш відповід- були марними: латиномовні мис- на нагода для пошанування (щоб лителі створювали інтелектуальну гідні визнання і подиву преславні ауру, забезпечували тяглість гума- під сонцем подвиги не здавалися за- ністичних правових традицій у сус- лишеними без уваги) виникає там, пільстві, формуючи таким чином де майже щоденно ллється кров, моральні кордони поведінки пра- де в умовах стримування наскоків вителя. Так, С. Оріховський не раз непримиренних до християнської закликав короля оселитися ближче віри ворогів аж надто часто трапля- до кордонів своєї держави, зокрема, ється можливість виявити відвагу» в Руських землях, бо лише так, у до- [3] Якщо, згідно з латиномовними ланні небезпек, гартується мужність українськими патріотами, життя в

52 + Volume I, 2012 + умовах порубіжжя розумних куль- тю, а завдяки тому, що «від’єднався турно збагачує, сильних – гартує, то від спілки з козаками хан зі своїми бути на межі між Сходом і Заходом татарами у рішучий момент», однак – це нагода духово зрости, а якщо він «без дарунків обіцяних на подя- йдеться про керманича, то й при- ку не вчинив би цього, і Львів наш множити свій авторитет в очах під- як посередник у досягненні дружби данців. Нехіть польських королів змушений був забезпечити коштов- бути на передньому краї своєї дер- них дарів на 30 тис. і указом короля жави позначається на їхньому обра- та волею сенату знову надати це зі в латиномовній літературі – надто мусив» [2, 154]. Опис візиту короля у тих творах, чиї автори самі не раз Яна ІІ Казимира до Львова так само боронили кордони, марно сподіваю- має непрозорий підтекст: хронікар чись на більш рішучі дії очільника. описує, які почесті були надані висо- Представник духовної влади, кому гостеві, і переповідає численні Ян Юзефович, у більшості випадків зафіксовані в грамоті королівські згадує короля нейтрально-шано- обіцянки відшкодувати міській гро- бливо. На значущість цієї постаті в маді недавні збитки. Фраґмент за- політичному житті держави вказує вершується констатацією факту ска- епізод в описі подій Хмельниччини: сування привілеїв постановою 1652 смерть короля спочатку не розголо- р. того ж таки Яна ІІ Казимира, коли шується – це роблять лише вороги «і цю необхідну підмогу поглинула з метою деморалізувати польське жадібна потреба податків» [2; 155]. військо. Щоправда, досить скоро Не без осуду хронікар згадує про те, цей епізод урівноважується іншим: що «за відвагу при Збаражі військо «І коли Львів ризикував долею усієї (...) жодної крихти хліба від короля республіки, ніхто на допомогу йому не отримало» [2; 154]. Так, натяки, не прийшов – всяк із маґнатів та раніше висловлювані переважно у шляхти поспішав задля вигаданої вигляді повчальних історичних па- переваги вільного голосу на вибо- ралелей та старанно завуальованих ри нового короля. Тим часом розби- порад (наприклад, у Ю. Немирича: шацькі орди [...] грабували покинуті «Манлій після перемоги над латина- за власним бажанням маєтки вибор- ми кожного хороброго воїна (окрім ців короля та їхнє майно» [2, 151]. того, що цьому воїнові приніс щас- З іронічного тону автора випливає, ливий випадок) відзначив почесною що, на відміну від С. Оріховського, нагородою» [3]) переростають на він не так високо цінував можли- сторінках літопису Яна Юзефовича вість річпосполитської громади ви- у виразні докори. бирати собі правителя. Імовірно, Я. Юзефович волів би Рішення і вчинки новопризна- бачити польських королів, про яких ченого короля удостоюються доволі згадує (Ян ІІ Казимир, його наступ- стриманої оцінки з уст львівського ник Ян ІІІ) великодушними натура- каноніка: «нечестивий Хмельниць- ми й сміливими воїнами: «у будь- кий у таборі короля благав і убла- якій небезпеці був попереду, бадьо- гав», перемога при Зборові була до- рий у дорозі, знуджений на стоянках, сягнута не військовою майстерніс- скрізь перший у походах, мало спо-

+ 53 + Spheres of culture чиваючи серед тих морозів, снігів, даємо, для Оріховського це ознака криги, всупереч негоді та постійній немудрого правителя або й тирана заклопотаності однаково незлам- – для Немирича), а головними за- ний, для багатьох прикладом, а ще слугами – розширення володінь, для більшої кількости – дивовижею упокорення невдоволених, навер- був» [2, 193] – про Яна ІІ Казимира; нення до католицизму (промовисте «Король вибраний (Ян ІІІ) з необхід- свідчення різниці-прірви між цін- ності воювати навіть узимку війну нісними системами порівнюваних вів» [2, 201]. Проте шаблонність і авторів), розбудова міст. Зиморович повторюваність рис, притаманних хвалить найвищих очільників за по- літературному образові практично пулізм – роздавання хліба, публічні всякого короля, наштовхує на дум- «перестороги» панам не гнітити се- ку, що така характеристика – лише лян тощо й за переймання інозем- данина традиції при створенні коро- них звичаїв (скажімо, його колега на лівського портрета, а також спроба ниві історіографії, Ян Юзефович, на- Я. Юзефовича загладити докори на впаки, тішиться з того, що «коли за- адресу перших осіб держави – що, вдяки львівським медикам здоров’я втім, він прагне зробити не дуже відновив король і зі Львова в дорогу послідовно: в описі перемовин місь- збирався, звичай німецький, яким кої громади з Богданом Хмельниць- змолоду користувався, полишив» [2, ким під час облоги Львова 1655 р. 155]); історик-аматор не просто роз- канонік з притиском наголошує на повідає про королівські вчинки, гід- вірності львів’ян королю, чиї інтер- ні осуду: «не маючи змоги стримати еси вони захищали навіть більше за свою хтивість від їх принад, віддав- свої, проте не дочекалися за це нія- ся чарам», «його слушно назвали кої винагороди. чоловіком усіх жінок», а й виправдо- Ставлення до влади, відраза до вує їх: «повністю згладив помилки тиранії, трактування свободи (або рицарськими цнотами та прикрив цілковита байдужість до неї) в іс- нічні помилки денними вчинками», торіографічних творах та філософ- «краще, коли король забавляється сько-політичних трактатах може у королівстві» [1] та ін. Серед ко- слугувати індикатором громадян- ролівських чеснот, які визнаються ських і людських якостей їхніх авто- за позитивні усіма аналізованими рів, дати уявлення про світоглядні письменниками, – поодинокі в Зи- засади письменників. Щоб пересвід- моровича згадки про гідність, від- читися, варто порівняти ідеал пра- повідну королю зовнішність (у По- вителя, представлений гуманістом трійному Львові акцентується пиш- С. Оріховським, нищівну критику нота вбрання, кінської збруї тощо) деспота і підвладного йому суспіль- та лагідність («милостивий навіть ства в Ю. Немирича, з одного боку, та до ворогів»). узагальнений образ польського ко- Загалом, засвоївши плятонів- роля, створений у Потрійному Льво- ську концепцію ідеального суспіль- ві Б. Зиморовичем – з другого. Осно- ства, поділяючи погляди Ціцерона вною королівською чеснотою бур- на державу як на правове утворення, ґомістр вважає войовничість (нага- спочатку під впливом ідей ренесанс-

54 + Volume I, 2012 + ного гуманізму, пізніше – Просвітни- ника Яна Юзефовича, [w:] Сборник лето- цтва, латиномовна автура хвалить писей, относящихся к истории Южной и чи критикує верховну владу за ціл- Западной Руси, Киев: Типография Г. Кор- ком конкретні дії та їхні наслідки, чак-Новицкого, 1888, с. 113–212. дає поради, базуючись на античній 3. Немирич Юрій, Роздуми про війну з московитами 1634 року, Web. теорії та закордонній практиці, а 25.10.2010 . лектуальне середовище, в якому 4. Українські гуманісти епохи зміцнюються демократичні тради- Відродження: антологія / Упорядкув. ції, розвивається правова культура В. Литвинова: у 2 частинах, Ч.1, Київ: суспільства. Основи 1995, 432 с. Жанри, тематика, цільова чи- 5. Шевчук Валерій, Козацька дер- тацька аудиторія взятих до розгляду жава. Етюди до історії українського творів дуже різні, проте для аналізу державотворення, Київ: Абрис 1995, маґістральних образів давньої літе- 392 с. 6. Яковенко Наталія, Політична ратури (король, тиран, війна тощо) культура еліт, [у:] Історія української саме така вибірка латиномовних культури: в 5 томах, Т. 2: Українська текстів є репрезентативною. Різні культура XIII – пер. пол. XVII ст., Київ: ракурси (історіографічна, етикетна, Наукова думка 2001, с. 359–372. інтелектуальна література) дають 7. [Abrek Andreas], Panegyricus змогу побачити той чи інший образ funebris aeternae memoriae Ill. D. Thomae у тривимірному просторі, до того ж, in Zamoscie Zamoyski supr. Regni Polon. із неоднаковим наближенням. Так, cancell. gener. Crac. Knyszyn. Rabstin. Sokal. для прикладу, Ян Юзефович, що мав Neofor. etc. capitanei ab Andrea Leopol. на меті створити життєписи львів- Philos. doctore ordin. in Acad. Zamoscen. eloqu. profess. dicatus die depositionis Febr. ських архиєпископів, а витворив 9. An. 1638, Excudebat Andreas Jastrzębski літопис рідного міста, у якому, як у in typ. Acad. Zam. 1638. краплині, відбилося життя держа- 8. [Kwiatkiewicz Ioannes], Gemma ви, та Б. Зиморович, що намагався annuli seu regalis affinitas iustrissimi утвердитися у польському політику- domini d. Ioannis Wielopolski, procancellarii мі, тому екстраполював власні праг- regni gubernatoris, Cracoviensis etc, etc. нення на цілу руську (українську) Per illustrissimi coniungem Mariannam столицю, старанно вписуючи мину- Marchionissam Darquiam reginalis ле і сьогодення Львова у польський maiestatis sororem contracta, Et a Collegio контекст, зовсім по-різному творять Leopoliensi Societatis Jesu 1678. 9. Orichovius Stanislaus, Funebris образ короля, що цілком зрозуміло й oratio habita ... ad equites Polonos in funere однаково важливо для дослідження. Sigismundi Iagellonis Poloniae regis, 1548. 10. Orichovius Stanislaus, Panagyricus Bibliography and Notes nuptiarum Sigismundi Augusti Poloniae Regis..., Cracoviae: Lazarus Andree 1553. 1. Зиморович Б., Потрійний Львів / 11. Treter Andreas, Felix Sarmatiae Пер. з лат. Н. Царьова, Львів: Центр Єв- prognosticon ex concursu in regno astrorum ропи, 2002, 224 с. primae magnitudinis illustrissimorum 2. Юзефович Ян, Летопись nempe sponsorum..., 1661, 38 p. событий в Южной Руси львовского кано-

+ 55 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Iryna Farion

LINGUISTIC PHILOSOPHY OF IPATII POTII (1541–1613)

Lviv Polytechnic National University, Ukraine

Ірина Фаріон

ЛІНҐВОФІЛОСОФІЯ ІПАТІЯ ПОТІЯ (1541–1613 РР.)

Abstract: The subject of the article is linguistic philosophy of the outstanding representative of newly founded Ukrainian Uniate Church of Ipatii Potii, metaphorically called the “Atlante of the union.” It is probably the irst time there is focus on language awareness and linguistic priorities of thinker as a result of early modern times - Synthesis of the Renaissance, the Reformation, the Counter-Reformation with their vocal polyphony and birth of national language priorities. There is researched linguistic competence of Ipatii Potii, it has Biblical interpretation of speech power, the need for communication accessibility through the Ruthenian (Ukrainian) language. It is witnessed for the irst time desacralized perception of Slavic language. Keywords: linguistic philosophy, Ruthenian (Ukrainian) language, Ukrainian Uniate Church, language consciousness, language identity, language code, language relection

Мови залишаються другого, вищого, – її мотивів і цілей, творчістю індивідів. Вільгельм Гумбольдт що визначені цієї єрархією [8, 37], вможливить реконструювати філо- Вивчення історичної соціолінґ- софію мови особистости та її часу. вістики крізь призму персоналістич- Під поняттям філософії мови ної лінґвофілософії – один із новіт- розуміємо пізнання проблем при- ніх напрямів сучасного українського роди і сутности людської мови, що мовознавства. Такий підхід умож- вмонтовані у багатолику суспільну ливлює реконструювати історич- дійсність, свідомість та мислення ну мовну дійсність та особистісну людини. Російський учений Юрій мовну свідомість крізь призму син- Стєпанов зазначає, що філософія тезу наук: історії, філософії, релігії, мови – це панівний у певну епо- соціології і власне мови. Мовна осо- ху погляд на мову, що пов’язаний з бистість – фокус світогляду епохи. провідною філософською течією та Прочитання його крізь призму двох напрямом у мистецтві, себто «пара- рівнів мовної особистости, а саме: диґма», чи «стиль мислення» [19, 4]. першого – єрархії смислів та ціннос- Для періоду ХVI – першої чверти ХVII тей особистости у картині світу – та ст. характерне релігійно-містичне

56 + Volume I, 2012 + трактування сутности та природи латинським єпископом Луцька Ма- людської мови та оцінно-єрархіч- цейовським спершу руською мовою, на шкала суспільного побутування а відтак польською та латинською, різних мов на тлі різних суспіль- тексти яких і досі зберігаються у но-релігійних та мистецьких течій ватиканських архівах [9, 117]. Про- Відродження, Реформації, Контрре- те визначальним документом стали формації та Бароко. Звідси полігам- Артикули Берестейської унії 1596 ність, суперечливість та співжиття року, чільна роль у творенні яких різних мовних світів в одній мовній належала Іпатієві Потію. Документ особистості, що маємо на меті за- отримав повну назву: Артикули, що демонструвати через одну з най- належать до з’єдинення з Римською яскравіших постатей українського Церквою, які підготував єпископат пізньосередньовічного та ранньо- Київської митрополії для римсько- модерного часу і, що найважливіше, го папи і короля Речі Посполитої від виявити її руськомовні (українські) 1(11) червня 1595 року. Первісно їх виміри в контексті етнонаціональ- укладено руською мовою, надісла- ної свідомости. Йдеться про чільно- на копія до Рима була – польською з го представника української Унійної підписами п’ятьох руських духовних Церкви Іпатія Потія. осіб: митрополита Михайла Рогози, Історія Унійної Церкви, як ві- єпископів Володимирського Іпатія домо, зародилася в лоні кризи Потія, Луцького – Кирила Терлець- православ’я, на перехрестях Рефор- кого, Пінського – Леонтія Пелчиць- мації та Контрреформації та в по- кого, Кобринського – архимандрита шуках самобутнього пізнання хрис- Йони Гоголя2 [12, 21]. тиянства. Мовні особистості у цьому У пункті 2-у Артикулів йшлося, процесі відіграли визначальну роль, «Щоб богопочитання і всі молитви позаяк мовна стратеґія, визначена – ранні, вечірні й нічні – нам у ці- передусім Іпатієм Потієм1 – «атлан- лості залишилися, згідно зі старо- том унії», – згодом стала самостій- давнім звичаєм Східної Церкви, а ною дорогою Унійної Церкви, що саме три святі Літургії: Василія, Зо- через мовний чинник мала визна- лотоустого й Епіфанія, яка буває у чальний вплив на формування укра- Великий піст з наперед освяченими їнської ідентичности. Дарами, а також усі інші церемонії Ідейні засади мовної свідомос- та обряди нашої Церкви, що ними ти унійного духівництва значною ми досі користувалися, оскільки і в мірою можемо почерпнути з юри- Римі, під послухом Найвищого Ар- дичних документів та процедури хиєрея, також це зберігається; і щоб укладення унії. Вихідною джерель- 2 Характерними є стилістично використані ною базою слугувала синодальна демінутивні або іронічно спотворені форми заява-декларація від 2 грудня 1594 імен підписантів унії як вияв неґативного ставлення до цієї події у вцілілому уривкові року, підготована єпископами Іпаті- твору анонімного автора того часу: «сынодъ єм Потієм, Кирилом Терлецьким та былъ у Берестью великій, Грекомъ зъ Римляны 1 Дід писався П а т е й Тишкович (мабуть, ім’я о зъєдноченью, на которомъ митрополит Ро- Іпатій), батько – Лев Патиєвич і Потеєвич, гоза и владыки: полоцкій Германко, володи- внук Потій, Потей, у польській формі Pociej, мерскій Потҍйко, луцкій Кривилко, холмскій що відповідає українському Потій [4, 196]. Збирожко, пинскій Іонище….» [4, 194].

+ 57 + Spheres of culture це все ми правили нашою мовою го. Підтверджують цю екзистенцій- (idiomate nostro)» [12, 54]. Зауважи- ну протиставність слова Іпатія По- мо, що під «нашою мовою» розуміли тія про те, що прагнення уніятів по- церковнослов’янську мову руської вернути «до тієї давньої згоди, яка редакції. Василь Німчук зазначає, була спочатку за часів з’єднання», що «збереження цього традицій- викривлено тлумачать православні ного знаряддя духовности було як «…зовсім нічого свого не зали- важливим не тільки з точки зору шити, а перетворитися в інше!» [17, утвердження національно-релігій- 102–103] ної ідентичности русинів (українців Зазначене сприйняття слов’ян- та білорусів) у церковно-релігійно- ської мови як «своєї» не виводило му контексті Польщі, конфесійною чільне унійне духівництво за межі і літературно-писемною мовою ко- традиційних мовних уявлень у пло- трого була латина, але й об’єктивно щину радикальної мовної реформа- залишалося тією ланкою, що три- ції, як це, наприклад, було у Чехії, мала українців у рамках єдиної Німеччині та Польщі. Проте, як ві- культури» [11, 12]. Крім того, роз- домо з листа єпископа Луцького і гляд проблеми у психолінґвістич- Острозького Кирила Терлецького та ній площині засвідчує банальний, єпископа Володимирського і Берес- але глибинно вмотивований страх тейського Іпатія Потія до єпископа «відступити від кирило-методіїв- Львівського Гедеона Балабана, зу- ської традиції, порушити єдність стріч із папою відбувалася в різно- східнослов’янського християнства» мовному коді, але послання руської [11, 26]. Об’єктивність і вмотивова- єрархії 23 грудня 1596 року спочат- ний страх перед простою мовою, як ку зачитано мовою ориґіналу – русь- показала історія, призвели до три- кою і вручено папі. Відтак папський валої втрати власного руськомовно- секретар Сильвій Антоніян прочи- го обличчя, а відтак і неможливости тав цього листа у латинському пере- створити власну державу. Водночас кладі [18, 79]. у пункті 10-у артикулів ідеться про Вибір мовного коду етнічну основу духовних провідни- У мовній свідомості духовної ків, що мимоволі впливали на про- еліти показовим є вибір мовного никнення розмовних елементів у коду інтелектуалів-уніятів. Іпатієві церковнослов’янську мову: «Щоб Потію, як уже зазначено, належить митрополичих, єпископських та головна роль у створенні русько- інших високих духовних санів на- мовних Артикулів… Берестейської шого обряду не давали нікому ін- унії 1596 року, хоч до Рима надісла- шому, крім людей народу руського но їхню польськомовну копію. Не- або грецького і нашої релігії» [12, зважаючи на те, що Іпатій Потій при- 55]. Таке формулювання сповна сягав папі римському латинською відповідало духові Вислицького та мовою, він під час підтвердження Литовських Статутів і засвідчува- умов унії польським королем вима- ло закорінення етнічного чинника гав, аби королівський лист був дво- у свідомість наших предків як не- ма мовами – руською та польською спростовної антитези свого – чужо- [23, 93].

58 + Volume I, 2012 + Від 1595 до 1609 року Іпатій ręką moią własną pisany». Польсько- Потій, як відомо сьогодні, написав мовну форму мали й імена дітей понад 10 здебільшого полемічних Іпатія Потія – Ян і Криштоф [2, 394– творів руською та польською мова- 395]. ми: Унія (руською мовою, 1595 р.), Серед втрачених творів полеміс- Календарь римській новый (русь- та – передусім проповіді. Перше ви- кою мовою, 1596 р.), Антиризис… дання його 74-х руськомовних про- (руською мовою 1599 р., польською повідей (53 слова «казаня» і 21 бесі- – 1600 р.), Оборона святого синоду да «гомілія») вийшло задовго після Флорентійського (польською мовою його смерти 1674 року, у польсько- 1603 р., руською – 1604 р.), Гармо- му перекладі світ побачив їх у 1714 і нія… (паралельно руською та поль- 1778 роках [3, 484], [21, 377]. Логіч- ською мовами, 1608 р.), Ісповеданє но припустити, що потреба перекла- вҍри (1609 р.) та ін. Серед польсько- ду проповідей та їхнє неодноразове мовних творів – Relacia, y uważenie перевидання свідчило про їхню не- (1609 р.), Haeresiae, ignorantiae y абияку красномовність і змістов- polityka popów i mieszczan bractwa ність, усупереч панівній на ту пору wileńskiego (1608 р.), O przywileiach, схоластичній проповіді. Як заува- nadanych od Naiasnieyszych królów жив Микола Трипольський, пропо- polskich (1605 р.), Poselstwo do віді Іпатія Потія виразно відрізня- Papieża… (двома мовами, 1605 р.). лися не лише апелюванням до волі Переклав він руською мовою та серця, а прямим і безпосереднім твір Петра Скарги Synod brzeski i стосунком до життєвих проблем [21, jego obrona [10, 145] і Казання про 403], звідки очевидним був русько- антихриста, яке видали римляни, мовний вибір автора. «на нашу руську мову», сповідую- Михайло Грушевський, зауважу- чи наскрізний для того часу прин- ючи на втраті «20 секстерн – зшит- цип «оборони старовини» [17, 121]. ків із 6 аркушів», припускає, що це Низка творів мислителя втрачена, був перший великий корпус «укра- про що дізнаємося опосередкова- їнських казань у католицькім сти- но: Справедливое описанье поступ- лі щодо змісту і щодо форми. Але, ку и справы синоду Берестейско- не опублікований своєчасно, він не го (1597 р.), Розмова братчика зъ мав впливу на розвій українського Берестяницею (1604–1605 рр.), Z проповідництва ХVII віку» [4, 215]. martwych wstały Nalewajko (1607 р.) Одначе визнання на соборі в Пйо- [20, 163–164]. трокові 1607 року Іпатія Потія вели- Руською мовою Іпатій Потій ким проповідником певною мірою написав свій заповіт 19 листопада спростовує це припущення вченого 1609 року, вказавши і про особли- [20, 166]. вий реєстр «рукою моею власною, У контексті ствердження поль- писмомъ полскимъ, назначилемъ» ської ідентичности у супротиві до [2, 393]. Однак вже 27 квітня 1613 тривалого компромісового утвер- року доповнення до заповіту на- дження руської ідентичности зна- писано і підписано по-польському: менними є слова видатного поль- «Rejestr do testamentu mego należący, ського проповідника, знавця поль-

+ 59 + Spheres of culture ської мови, головного зовнішнього 7–8; 10–12; 29–31; 35–36; 42–49; 53– каталізатора української полемічної 54; 60; 64–65; 68]. літератури Петра Скарги3, одного з На особливу увагу заслуговує опонентів Іпатія Потія з католиць- його пристрасно-кипучий стиль, що, кого табору, про те, що «мова латин- ймовірно, зумовлений дуже склад- ська вже стара і визріла від багатьох ними зовнішніми релігійно-полі- віків; наша (польська) ще молода і тичними обставинами. Як зауважив потребує опрацювання… Зрештою – Кирило Студинський, від 1595 року я поляк, – і тільки для поляків живу, до виступу його учня Мороховсько- думаю і пишу» [Цит. за: 21, 378–379]. го 1612 року, він був «одиноким Мабуть, на ці судження взорувався полемістом з-посеред уніятів, що Іпатій Потій, з огляду на фактичне обстоював інтереси своєї Церкви» повторення Скаржиної тези, але у [13, LIII]. Дослідник зауважив на ви- руському контексті: «Я право ві- нятковості стилю полеміста з харак- руючий християнин, я руський […] терною лише для нього лексикою, для блага руських я живу, думаю на зразок, православних називав і пишу» [Цит. за: 21, 379]. Звідси і «наливайками», церкву «наливай- його проповіді руською мовою у ковою», серед улюблених слів «маш- першому виданні 1674 року, які кара», «проклята схизма», «баламут- згодом, під впливом полонізацій- ня» тощо. Одначе це «не лише по- них процесів, переклав польською одинокі гадки і звороти, але також Лев Кишка 1714 року у Супраслі, весь спосіб писання, нев’язаний нія- сам про це зазначивши: «…мною кими конвенціональними формами, Львомъ Кишкой, прототроніемъ стиль живий і ядерний…» [13, LIV]. и администраторомъ всея Рос- Про стиль Іпатія Потія як світ- сіи, епископомъ владимірскимъ лину «духа тодішнього часу» ви- и брестскимъ съ русскаго языка словився Остап Макарушка: «Тон на польскій переведены и писань Потія […] є простий, не виба- обнародованы» [Цит. за: 21, 379]. гливий, але аподиктичний. Свої мис- Офіційно-ділова документація лі й звороти любить часто повтаря- Іпатія Потія від 1599 до 1610 років, а ти. […] Потій не вагає ся кожду річ саме його грамоти та заяви, як і гра- назвати по імени, не жахає ся ніяко- моти польського короля Сиґізмунда го ні то терпкого, ні то неестетично- III до нього, а також скарги на адресу го терміну чи звороту, а щоби бути Іпатія Потія і його підписи написано плястичним, послуговує ся доволі винятково руською мовою4 [1, 3–5; часто неуживаними в гарнім стилю 3 Петро Скарга (1536-1612 рр.) служив про- прозвищами, черпаними із буденної повідником у Варшаві, Пултуську, Ярославі, зоологічної термінології. Та стиль і Познані та Львові. За палкий захист єдности тон письм Потія – се тільки одна з Речі Посполитої за ним закріпилася слава «національного пророка». Як письменник він литом Київським, Грамота Потія священику справив великий вплив на розвиток поль- Мині Василевичу, Скарги на Потія, Грамота ської мови завдяки чистому і ясному стилеві короля Сиґізмунда III у посвяту Потія архи- творів [6, 105–106]. мандритом, Циркулярний указ короля Потіє- 4 Заява Потія проти Києво-Печерських мо- ві, Протестація Віленського братства Потію нахів, Грамота польського короля Сиґізмунда за примус до унії, Лист до Потія від Вілен- III Іпатію Потію на визнання його митропо- ського духівництва та ін.

60 + Volume I, 2012 + фотографій поведеня, настрою і духа бидла – словесних овець, засвідчує тодішнього часу» [10, 147]. Кирило визначальне ставлення полеміста Студинський, застановляючись над до головного знаряддя проповідни- стилем Іпатія Потія, умотивовував ка – слова. його гострими суспільно-релігій- У двомовній полемічній праці ними обставинами: «А коли в Потія Антиризисъ, или Апологія противъ творах разить не раз безоглядність, Христофора Филалета (руською коли він не перебирає в словах і зво- 1599 р., польською 1600 р.) Іпатій ротах, то нехай кождий з нас тямить, Потій порушує проблему первин- серед яких обставин він жив і що ного джерела правдивої інформа- друга сторона рівно ж вирозумілос- ції про унію, яка полягає у читанні тию і безпристрастностию не гріши- руських книг, про що згодом пи- ла» [20, 166]. сатиме у своїх наступних працях: Михайло Грушевський його «Хочешъ ли ведати, хрестиянъский стиль називав «сильно колоритним [брате], чытай собе книжки Руские та індивідуальним», а наскрізне пе- (у Вильни, въ року 1597), не тые, на ресипання творів гумористичними которые Филалетъ одписъ чынить, прислів’ями і приказками надавало але другие, которымъ написъ його творам «незвичайної жвавос- Справедливое описанье поступку и ті і безпосередности» [4, 198; 202]. справы сынод[у Берестейского]» [14, Цим думкам вторить і совєтське 503]. Полемізуючи з Христофором видання історії української літера- Філалетом, зокрема його працею тури: «Мова його творів близька до Апокрисис (1597–1599 рр.), мис- української народної, він дуже час- литель наголошує на мовних при- то, більше ніж усі українські поле- писах Тридентського собору, який місти, взяті разом, вживав народні у 1562–1563 рр. «провів межу між прислів’я, приказки, фразеологізми, мовою літургії і проповіді, між мо- порівняння», проте обов’язково до- вою культури і простою мовою» [22, даючи ідеологічного дьогтю: «По- 221] і простомовною реальністю у тій умів говорити з пафосом, ясно, протестантських церквах: «Службы гарно, просто, але все це було тільки зась Божое посполитыъ языкомъ майстерне жонглювання словами» (отправовати) – не до нашыхъ ли- [7, 265–266]. тургей Греческихъ, которые ся Руська мова у мовних рефлек- Словенскимъ языкомъ звыкли сіях Іпатія Потія отправовати, але на Латинские У передмові до твору Унія стегаетъ, против Немцовъ, которые, грековъ съ костелом римскимъ будучи Римъского набоженъства, (1595 р.) полеміст зауважує на бі- Немецкимъ языкомъ безъ воли блійній силі слова через гідного старъшого своего мшы были пастиря і проповідника, що має пе- впровадили, покинувши старый ред собою «не бараны, не бидло звычай Латинского костела. Але нимое, але стадо словесныхъ овец наши набоженъства, якось вышей Христовыхъ…» [16, 113]. Акцент на слышалъ, водлуг постановенья винятковій ролі слова, висловлений светыхъ отець Греческихъ Вос- у протиставному дискурсі німого точное церъкви, яко ся и до сихъ

+ 61 + Spheres of culture часовъ отправовати звыкли, вцале ма, називаючи Філалета «Філяпле- захованы» [14, 755–756]. Сперечаю- том», «філяпсевдом». чись із прихованим протестантом, Водночас мислитель наголо- Іпатій Потій доводить позитивність шував, що нерозуміння унії зна- дотримання питомої традиції пра- чною частиною суспільства, і зо- вити службу Божу словенською мо- крема простими людьми, зумовлене вою, підтверджуючи таким спосо- власне мовним чинником, а саме бом консервативний погляд русько- відсутністю книжок руською мо- го духівництва у цій царині, на про- вою: «Бо як же видати маютъ, коли тивагу до рішучих дій протестантів писма и книгъ светыхъ отецъ, до забезпечити літургію народною мо- таковыхъ речей потребныхъ, въ вою. нашомъ языку Рускомъ не маемъ, Іпатій Потій звинувачує Філа- а чужымъ вирити не хочемъ, але все лета у вибірковому та перекруче- людское ганимъ, а своего липшого ному перекладі латинських дже- не покажемъ» [16, 118]. Розпочи- рел, співчутливо зауважуючи: «А наючи аналіз п’ятьох артикулів, що штожъ можетъ правдивый Русинъ лежать в основі суперечки між пра- ведати, который Латинского писма вославними та уніятами, полеміст не читаетъ, если то онъ справед- знову наголошує на одній із причин ливе преложилъ, и если ся до того нерозуміння православними потре- стегаетъ, на што онъ керуетъ?» [14, би унії, серед яких і мовна: «…албо 902]. Відтак мислитель закликає ся- не видаютъ, албо не чытаютъ, албо гати джерел, і зокрема руськомовних, тежъ книгъ въ Рускомъ языку о аби пізнати правду, що без знання томъ писаныхъ у себе не маютъ…» латинської мови здійснити складно: [16, 122]. З цією метою він і створює «Для милосердия Божого, прошу: працю Унія. чытайте писма светыхъ отецъ, чи- Нетипово сміливими є По- тайте кройники церковъные, читай- тієві аксіологічні судження про те сыноды давные, - (обачите же) слов’янську мову, які він висловив ся правды дощупаете; дайте одно у книзі Оборона собору Флорентій- покой геретикомъ, которые писма ського (Вільно, 1604 р.), іронічно выкручаютъ (ницуютъ); не утекай- обурюючись: «У нас в Руси, хотя теся до нихъ о пораду, о выклады. бы подобно и сам чорт з пекла што Еслижъ чого у себе не маете, якожъ вымыслил, быле бы словенским язи- много не доставаетъ, а звлаща писма ком, все прыймуть, не пытаючися, светыхъ отецъ и справъ соборовыхъ если правда и з якого фундаменту въ нашомъ езыку Рускомъ, о чомъ вышло» [Цит. за: 5, 388]. Це перша другие мало и слыхали, - ино до бра- десакралізація слов’янської мови, тьи, не до непрыятелей утекайтеся: правдиво озвучена в емоційному по- тамъ все найдете, одно не горди- риві, що, на жаль, не отримала свого те писмы Латинскими, чытайте съ рішучого практичного підтверджен- пилностю, доведаетеся правды» [14, ня впродовж усього ХVII ст. Згадай- 971]. Не оминає письменник висло- мо, що у пункті 2-у унійних Потіє- вити свою іронію щодо опонента, вих Артикулів йшлося про відправу дотепно глузуючи з його псевдоні- літургії «нашою мовою» (idiomate

62 + Volume I, 2012 + nostro)» [12, 54], під якою, як випли- народові – се, як бачимо, признака ває з подальшого тексту, розуміли – діяльности Потія і його наслідни- слов’янську. ка. Се та заслуга, перед якою блідли Працю Гаръмонія (Harmonia, би які-небудь культурні здобутки, 1608 р.) створено руською та поль- з котрими нам, без унії, прийшлось ською мовою з промовистою мо- би потонути як в не польській, то в тивацією у передмові, звідки ви- московській повені. Унія давньому пливає однакова гідність обох мов культурному розвиткові запевнюва- та наголос на них як основному ла національний характер, світовій способові донесення правди і по- культурі – одну творчу індивідуаль- розуміння та невіддільного зв’язку ність більше» [24, 153]. Одначе за мов зі східною і західною церков- саме ХVII ст. Унійна Церква, попри ними традиціями: «А протожъ, ку знакові руськомовні спроби Іпатія показаню правды, собралемъ тые Потія та Велямина Рутського, не артыкулы тымъ порядкомъ: цере- обрала маґістрального руськомов- моніи Восточное церкви по-Руску, ного шляху, весь час роздвоюючись а Рымское по-Полску написалемъ, на офіційну мову Речі Посполитої для видомости досконалшое обо- – польську та не полишаючи у бо- ей сторони. А видже чого хто не гослужінні церковнослов’янської. дочытается въ Рускомъ, того до- Саме апелювання до руської мови, видается въ Полскомъ писаню, въ що було частішим, ніж її уживання, чомъ ся згажаютъ, въ чом отъ себе виказує сильнішу дію зовнішнього розни суть, и за якими опиніами?» соціяльного чинника супроти слаб- [15, 171]. шої внутрішньої етнопсихологічної Отже, мовна компетенція Іпа- настанови унійної духовної еліти в тія Потія засвідчує його біблійне утвердженні руськомовного пріори- трактування сили слова, потребу тету. Та чи й було це можливо в умо- комунікаційної доступности через вах чужої католицької держави? руську та почасти латинську мови і почасти десакралізоване сприйнят- Bibliography and Notes тя слов’янської мови. Вибір двомов- ного коду через руську та польську 1. Акты, относящіеся къ исторіи мови відображає не тільки тодішню Южной и Западной Россіи, собранные и суспільно-політичну атмосферу ко- изданные археографическою коммисіею, Санктъ-Петербургъ 1865, Т. II, 287 с. лоніяльного статусу Руси, але по- 2. Архивъ Юго-Западной Россіи, зитивний відхід від послуговуван- издаваемый временною коммиссіею для ня сакральними мовами у духовній разбора древнихъ актовъ, височайше царині. Характерно, що Іпатій Потій учрежденною при Кіевскомъ Военномъ, не писав церковнослов’янською мо- Подольскомъ и Волынскомъ генерал-гу- вою. Василь Щурат слушно у цій ха- бернаторе. Постановленія дворянскихъ ризматичній особистості, попри все, провинціальныхъ сеймовъ, въ Югозапад- побачив утвердження національно- ной Россіи, Киевъ 1883, Ч. I, Т. VI, 936 с. го характеру: «Оборона обряду й 3. Возняк Михайло, Історія укра- мови, тих чинників, що запоручу- їнської літератури: У 2 книгах, Кн. 1, Львів: Світ 1992, 696 с. вали цілість і відрубність нашому

+ 63 + Spheres of culture 4. Грушевський Михайло, Історія 15. Потий Ипатий, Гармонія української літератури: В 6 т., 9 кн., Т. V, («Harmonia»), [в:] Русская историческая Кн. 2, Київ: Либідь 1995, 352 с. библиотека. Памятники полемической 5. Ісаєвич Ярослав, Українське литературы Западной Руси, Петербургъ книговидання: витоки, розвиток, про- 1882, Кн. 2, с. 168–222. блеми, Львів: Інститут українознавства 16. Потий Ипатий, Унія грековъ съ ім. І. Крип’якевича НАН України 2002, костелом римскимъ, [в:] Русская исто- 520 с. рическая библиотека. Памятники поле- 6. Ісіченко Ігор, архиєпископ, Іс- мической литературы Западной Руси, торія української літератури: епоха Петербургъ 1882, Кн. 2, с. 111–168. Бароко (ХVII–ХVIII ст.) / Навчальний по- 17. Потій Іпатій, Унія греків з кос- сібник для студентів вищих навчальних тьолом римським 1595 року, [у:] Укра- закладів, Львів-Київ-Харків: Святого- їнські гуманісти епохи Відродження, Ан- рець 2011, 568 с. тологія: У 2-х частинах, Ч. 2, Київ: Осно- 7. Історія української літератури ви 1995, с. 101–130. у 8-х томах, Т. 1: Давня література (ХI 18. Савицький Іван, Іпатій Потій, – перша половина ХVIII ст.) / Pед. Л. Мах- Епископ володимирський і митрополит новець, Київ: Наукова думка 1967, 540 с. київський, [у:] Ювилейна книга в 300-літ- 8. Караулов Ю. Н., Русский язык и ні роковини смерти Іпатия Потія, Львів языковая личность, Москва: Наука 1987, 1914, с. 1–133. 263 с. 19. Степанов Ю. С., В трехмерном 9. Кияк Святослав, Ідентичність пространстве языка (Семиотические українського католицизму: генезис, про- проблемы лингвистики, философии, ис- блеми, перспективи: монографія, Івано- кусства) / Отв. ред. В. П. Нерознак, Мо- Франківськ: Нова Зоря 2006, 632 с. сква: Наука 1985, 331 с. 10. Макарушка Остап, Огляд літе- 20. Студинський Кирило, В триста- ратурної діяльности митрополита літє смерти Іпатия Потія, [у:] Ювилей- Іпатия Потія, [у:] Ювилейна книга в на книга в 300-літні роковини смерти 300-літні роковини смерти Іпатия По- Іпатия Потія, Львів 1914, с. 158–167. тія, Львів 1914, с. 142–149. 21. Трипольскій Николай, Уніат- 11. Німчук Василь, Конфесійне пи- ский митрополитъ Ипатій Поцей и его тання і українська мова кінця ХVI – по- проповедническая деятельность. Общія чатку ХVII століть, [у:] Берестейська замечаніа о проповедяхъ Ипатія Поцея, унія і українська культура ХVII сто- [в:] „Труды кіевской духовной академии”, ліття, Львів: Інститут історії церкви Кіевъ 1878, Январь № 1, c. 377–413. Львівської Богословської Академії 1996, 22. Фрік А. Девід, Мелетій Смо- с. 1–48. трицький і руське мовне питання, [у:] 12. Основні документи Берестей- Записки наукового товариства імені ської унії, Львів: Свічадо 1996, 89 с. Т. Шевченка, Т. СХХIV: Праці філологіч- 13. Пам’ятки полемічного письмен- ної секції, Львів: Наукове товариство ства кінця ХVI і поч. ХVII в. / Видав Ки- ім. Т. Шевченка 1992, с. 210–229. рило Студинський, Львів 1906, Т. I, 314 с. 23. Чубатий Микола, Митрополит 14. Потий Ипатий, Антиризис, [в:] Іпатій Потій. Апостол церковної єднос- Русская историческая библиотека. Па- ти, Львів 1914, 95 с. мятники полемической литературы 24. Щурат Василь, Потієва Унія, Западной Руси, Петербургъ 1903, Кн. 3, [у:] Ювилейна книга в 300-літні роко- с. 476–982. вини смерти Іпатия Потія, Львів 1914, с. 150–157.

64 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Mariya Savka

UKRAINIAN SHORT PROSE OF THE 20TH CENTURY INTERWAR PERIOD: HISTORICAL, THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS OF THE EXISTENTIAL WORLD VISION

Drohobych Pedagogical State University, Ukraine

Марія Савка

УКРАЇНСЬКА МАЛА ПРОЗА МІЖВОЄННОЇ ДОБИ ХХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРИЧНІ, ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОГО СВІТОРОЗУМІННЯ

Abstract: In this article we conduct a theoretical-methodological analysis of existential world vision of Ukrainian short prose of the 20th century interwar period. In the antiwar texts thematic we research the national imperative of characters’ existence from the point of view of Christian, spiritual and moral values. Keywords: existential method, genre studies, national imperative, image, plot, short story

Метою нашої статті є констата- науковців та літературознавців, зо- ція та виявлення жанрово-стильових крема C. К’єркеґора, М. Гайдеґґера, особливостей існування екзистен- Ґ. Марселя, Ж. Ящук, І. Леппа, В. Да- ційної поетики на структурно-ком- ренської, І. Денисюка, П. Іваниши- позиційному рівні тексту: “буття-сю- на, І. Набитовича, О. Багана та ін. У жет”, “буття-ситуація”, “буття-пере- зв’язку з цим постає низка проблем живання” та обґрунтування екзис- та завдань, які ще недостатньо ви- тенційности як літературознавчого вчені, а саме: розглянути основні методу. Актуальність дослідження засади екзистенційної поетики в проблеми полягає у поглибленні ре- художніх текстах антивоєнної те- лігійно орієнтованого екзистенція- матики українських письменників лізму в українській малій прозі між- С. Васильченка, Марка Черемшини, воєнної доби ХХ ст. Антропологічна К. Гриневичевої, Ю. Липи, Л. Мосен- концепція екзистенційної спрямо- дза; проаналізувати український іс- ваности актуалізує в українському торико-літературознавчий контекст літературознавстві її теоретико-ме- екзистенціялістської філософії. тодологічну перспективу розвитку. Провідна ідея філософського Автор спирається на аналіз наукових екзистенційного світорозуміння в праць філософів-екзистенціялістів, українській малій прозі міжвоєнної

+ 65 + Spheres of culture доби ХХ ст. (Воєнні новели (1918) заперечення, сходяться думкою, що Н. Кобринської, Серед могил і руїн людина відповідає за свої вчинки (1918) К. Поліщука, збірка новел лише тоді, коли діє вільно й має “сво- Сміх Нірвани (1918) Мирослава Ірча- боду вибору” в тих чи інших ситуаці- на, Чорні маки (1920) С. Васильченка, ях. Таким чином, на їх переконання, Село вигибає (1925) Марка Черемши- свобода є основним проявом екзис- ни, Вона – земля (1926) В. Стефаника, тенції, що передує есенції (сутности). Непоборні (1926) К. Гриневичевої, Значна кількість західноевропей- тритомна збірка новел Нотатник ських філософів-екзистенціялістів (1936–1937) Ю. Липи, Homo legens були письменниками (С. К’єркеґор, (Людина покірна) (1937) Л. Мосендза Ж.-П. Сартр, А. Камю та ін.), тому не та ін.) полягає у вирізненні у сфері дивно, що цей напрям став пошире- людського буття двох протилежних ним і в літературній сфері, де авто- його модусів: існування (життєво-бі- ри намагалися відтворити справжні ологічні виміри) та екзистенції (ду- причини трагічної невлаштованости хово-смислові виміри) – тобто транс- людського буття. ценденція релігійного, суспільного, Стосовно історичних витоків національного ідеалів. Парадокс по- українського екзистенціялізму в лягає в тому, що ці два модуси буття літературі, то чимало дослідників, людини є антагоністичними у відно- зокрема В. Даренська, слушно дово- шенні один до одного. Звідси – кате- дять, що його “основоположником горії абсурдности буття, страху, від- був П. Куліш” [див.: 2] – хоча екзис- чаю, самотности, страждання і т. п. тенційні елементи можна простежи- Цей постулат філософської течії, ти значно пізніше – у «філософії сер- яка сформувалася на зламі XIX – XX ця» Г. Сковороди. ст. у Европі і представлена такими В українському літературознав- яскравими постатями, як C. К’єркеґор стві перших десятиліть ХХ ст. по- (засновник), Ф. Ніцше, М. Гайдеґґер, явилася низка праць відповідної те- М. Бердяєв, К. Ясперс, Ґ. Марсель, матики (Екзистенціалізм і ми В. До- А. Камю, Ж.-П. Сартр, А. Жид, Ф. Каф- монтовича, Театр екзистенціалізму ка та ін., виявив себе (хоча в дещо ін- Ю. Косача та ін.), що було проявлен- шому, суто християнському ракурсі) ням явища західноевропейського ще у філософській антропології Ав- екзистенціялізму – з притаманними ґустина Блаженного. З цього приво- йому національними джерелами. ду І. Лепп зазначав: “Нічого дивного Прикметно, що українські пись- немає в тому, що впродовж багатьох менники, вважаючи справжню лю- століть саме християнські мислите- дину занадто складним та супер- лі, а серед них найбільш автентичні ечливим створінням, таким чином, містики, сповідували екзистенція- виявляли екзистенційне світорозу- лізм, тоді як атеїстичний екзистенці- міння, яке позначалося на структу- ялізм, незважаючи на його недавній рі художнього тексту, а відтак і на успіх серед «людей з вулиці», є лише трансформації жанрів малої прози. аномалією” [8, 62]. Зрештою, літературно-ґенологічній Утім, усі екзистенціялісти, не- модифікації сприяло тогочасне жит- зважаючи на віросповідання чи його тя: Перша світова війна, національ-

66 + Volume I, 2012 + но-визвольні українські змагання, ньо-естетичне поняття, що виявляє революції і т. п. себе на структурно-композиційному Так Іван Денисюк у дослідженні рівні тексту: “буття-сюжет, буття- Розвиток української малої прози ХІХ ситуація, буття-переживання і т. п.” – поч. ХХ ст. запевняв: “Вплив життя [див.: 13]. на жанр найкраще видно там, де під- Екзистенціялістська поетика німається нова проблематика, де ге- української малої прози антивоєн- рой художнього твору поставлений у ної тематики 10 – 20-х років ХХ ст. нові, незвичні умови праці й бороть- з погляду ґенології тяжіла до роз- би” [4, 92]. У такі “незвичні умови” горнутого епічного монументаліз- перших десятиліть ХХ ст. були по- му, що характерно для повістевого й ставлені й українські письменники, романічного мислення. Наприклад, у з яких кожен по-своєму виявляв болі літературно-критичному огляді жан- та переживання у період Першої сві- рово-стильових особливостей твор- тової війни, шукаючи духового трив- чости Марка Черемшини чимало ві- кого ґрунту поза тими історичними, домих критиків, зокрема І. Денисюк, чисто матеріяльними фактами. О. Гнідан, О. Засенко та ін., визначали Таким чином із погляду методо- прозову збірку малої прози письмен- логії літературознавства, як слушно ника Село вигибає як “новелістичну зауважує Петро Іванишин, “доречно повість”. Адже людська “душа нале- здійснити епістемологічну транс- жить небесам” (Дж. Л. Стайн), дола- формацію і вибудувати інтерпрета- ючи вузькі життєво-побутові рамки ційно продуктивну модель основопо- матеріяльних речей. Ця художня фі- нять через попереднє коротке окрес- зіологія жанрів малої прози Марка лення типу художньої присутности Черемшини тяжіє до “романічного (персонажа) та її екзистенційної дій- мислення” (М. Бахтін) духу письмен- сности” [6, 107]. Адже екзистенцій- ника, в якого герої є доленосними ність ставала не лише філософським представниками мільйонів думок, світоглядом, своєрідним стимулом ідей і почуттів цілого народу. для творчости письменників (на- З цього приводу слушно заува- приклад, лихоліття війни спонукало жував Іван Денисюк: “На відміну від Василя Стефаника та Марка Черем- зображення окремого випадку в селі шину до написання низки глибоко за війни у творчості Кобилянської, психологічних новел після довго- Стефаника, Яцкова, Черемшина по- тривалого творчого затишшя), але й казує маси, село (під ним розумієть- художньо-естетичним методом. Так ся цілий край), яке «харчить, за горло Ж. Ящук практично доводить право- душене», «потерпає», «упріває», «ви- мірність відповідної інтенції у праці гибає». Новела перестала жити своїм По той бік відчаю (екзистенційна ес- індивідуальним життям, у шерензі зі тетика тексту), розмежовуючи по- своїми сестрами вона вишикувала- няття: екзистенціялістська поетика, ся в єдину фронтову лінію оборони екзистенційна філософія та екзис- – моральної оборони прав людини в тенційність світосприйняття. Адже дні війни. Окремі фраґменти, з’єднані під екзистенційною поетикою до- місцем, часом і спільністю пережи- слідниця розуміє «буття» як худож- вання, утворили новелістичну по-

+ 67 + Spheres of culture вість – ориґінальний мистецький суб’єкт, сповнений авторського тра- твір”[3, 85]. гізму. Відтак романно-повістеві по- Ця модерністична тенденція лотна оповідань сягають жанрового до “розкріпачення жанрів”, до вза- монументалізму завдяки “образу- ємопроникнення ліричних, епічних, переживання”, що дистанціюється драматичних форм простежується і від конкретної межової (фабульної) в прозових збірках Степана Василь- ситуації. Таким чином екзистенція ченка Чорні маки та Катрі Гриневи- домінує над есенцією, а фатальний чевої Непоборні, які також можна образ жовніра-селянина і символ назвати новелістичними повістями. розритої землі стають пуантом від- Тому що вони як і увесь цикл творів повідних творів, що тісно зв’язаний Село вигибає Марка Черемшини збе- із їхньою основною художньою іде- рігають з погляду ґенології інтертек- єю. Людина перемагає в собі тварин- стуальну цілісність тексту завдяки ну природу, підноситься до вищого екзистенційному структурно-компо- духового рівня, до екзистенції і тоді зиційному рівневі “буття-ситуації” і матеріяльний світ стає їй ворожий, “буття-переживання”. бо не може задовольнити її екзистен- Наприклад, у імпресіоністично- ційні потреби. символічному вираженні фраґментів Отже, жанрово-стильові особли- збірки оповідань Чорні маки С. Ва- вості прозових збірок Чорні маки сильченка екзистенційний “об’єм по- С. Васильченка, Непоборні К. Грине- дій” диктує не фабула твору, а “буття- вичевої, Село вигибає Марка Черем- переживання” наратора, що погли- шини в межах екзистенційно-худож- блює змістовність оповіді, розширює нього методу визначаються у двох її естетичні функції хронотопу, на- основних аспектах естетичного до- ближаючи до рівня монументальних свіду: онтичному та онтологічному. жанрів прози. Подібні романно-по- Для першого – характерно компози- вістеві компоненти редукує у своїй ційно-структурні розташування ес- ґенологічній структурі й збірка Не- тетичних феноменів у предметнос- поборні К. Гриневичевої, де усі опові- ті досвіду конкретного твору, а для дання об’єднані “буттям-ситуацією” другого (більш глибинного) – засади (подіями в австрійських таборах для породження естетичних феноменів в евакуйованих селян Східної Гали- їх інтертекстуальній цілісности. чини та Буковини у період Першої Певним чином таке методоло- світової війни) та “буттям-пережи- гічно-літературознавче розрізнення ванням” наратора (ностальгією за ґрунтується на принципах фунда- рідною домівкою). ментальної онтології М. Гайдеґґера, Досліджуючи жанрово-стильо- висвітлених у праці Буття та час ві особливості прозових збірок Чор- (1927), в якій німецький філософ за- ні маки С. Васильченка, Непоборні уважував: “Буття є усякчас буттям К. Гриневичевої, Село вигибає Марка існуючого. Всесвіт існуючого в усіх Черемшини в межах екзистенційно- своїх сферах може стати полем ви- художнього методу, доречно зазна- світлення й окреслення певних пред- чити, що структурно-композицій- метних сфер наукового знання – іс- ною основою текстури є ліричний торії, природи, простору, життя, при-

68 + Volume I, 2012 + сутности, мови і т. п. Останні зі свого покірна Л. Мосендза та ін.), оскільки боку дають змогу у відповідних на- у цих вимірах людське буття опиня- укових пошуках тематизувати себе у ється перед загрозою смерти й кане у предмети” [12, 24]. «небуття». А за М. Гайдеґґером лише Так онтологія особистости люди- перед лицем смерти людина пізнає ни виявляє себе у зв’язках феноменів істинний смисл свого буття. Звідси – буття і часу, зокрема у тематичному інтенція: існування передує сутності. сюжетотворенні збірок Чорні маки Себто людина спочатку живе, а потім С. Васильченка, Непоборні К. Грине- визначає себе в світі. вичевої, Село вигибає Марка Черем- Художньо-екзистенційна своє- шини, де головний герой у своєму рідність поетики українського нове- житті завжди виходить за межі кон- лістичного жанру 10 – 20-х років ХХ кретної ситуації чи історичної події. ст. на антивоєнну тематику полягає Така трансценденція приводить до в тому, що у ній чітко простежується онтичної переваги буттєвого пи- антропологічна концепція, яка про- тання, стосовно якого М. Гайдеґґер тистоїть дегуманізації суспільства писав: “Присутність розуміє себе за- (бюрократизму, деперсоналізації вжди зі своєї екзистенції, можливості індивіда, його індустріально-тех- її самої бути самою собою або не са- нічним покріпаченням, нав’язаною мою собою. […] Оскільки екзистенція стандартизацією життя), наслідком визначає присутність, онтологічна чого – конфлікт між духовими і ма- аналітика цього існуючого завжди теріяльними формами людського іс- вимагає прийняття в увагу екзис- нування, тобто Перша світова війна. тенційности. Останню слід розумі- Тому і шлях до подолання абсурднос- ти як буттєвий пристрій існуючого, ти буття, страху, відчаю, самотнос- який екзистенціює. В основі такого ти, страждання чимало українських буттєвого пристрою лежить одна і письменників (Н. Кобринська, О. Ко- та ж ідея буття. І в такий спосіб мож- билянська, К. Гриневичева, В. Сте- ливість проведення аналітики при- фаник, Марко Черемшина, С. Василь- сутности залежить від попереднього ченко та ін.) вбачало не в перебудові пророблення питання про смисл бут- суспільних взаємин, а в одухотворен- тя взагалі” [12, 28-29]. ні екзистенції, істинного існування Екзистенціялізм, що розробляє особистости. Але на відміну від песи- своєрідну концепцію людини та сві- містичного світосприйняття, тобто ту з відображенням глибоких по- втечі у світ екзистенції, вони розгля- трясінь і кризових ситуацій ХХ ст., є дали смисл життя з християнської найбільш притаманний, власне, ан- релігійно-духовної перспективи, що тивоєнним творам української малої скерована не на “буття-в-собі”, а на прози (Воєнні новели Н. Кобринської, “буття-для-іншого”. Серед могил і руїн К. Поліщука, Сміх Ігор Набитович, визначаючи бі- Нірвани Мирослава Ірчана, Чорні блійний ґлокалізм як парадоксальне маки С. Васильченка, Село вигибає явище, зокрема і в українській малій Марка Черемшини, Вона – земля прозі антивоєнної тематики 10 – В. Стефаника, Непоборні К. Гриневи- 20-х років ХХ ст., підмітив, що: “воно чевої, Нотатник Ю. Липи, Людина доповнює й розширює перспективу

+ 69 + Spheres of culture літературознавчого дослідження й талія Мафтин: “Творам, уміщеним дає можливість розглядати художні у збірці Нотатник, сам автор (а слі- тексти, у яких присутні різнорівне- дом за ним – і критики) дав жанрову ві біблійні сліди (чи, беручи ширше, дефініцію “новели”. Однак Липина сліди sacrum), не тільки як результат проза далека від клясичного, кано- діяхронічного розвитку та тривання нічного типу цього жанру: правиль- літературної традиції чи синхронну ність дефініції ставить під питання інтертекстуальність, а й як додаван- в першу чергу згладженість пуанту, ня до цих двох перших іншої, ширшої необхідного структурно-компози- перспективи: біблійне ядро-зерно ційного елемента, що вирізняє кля- (під цим можна розуміти певного сичну новелю серед інших коротких рівня елемент-інтерпретант, запо- епічних жанрів. І все ж уважаємо, що зичений із Біблії як цілісного макро- ослаблення фабульности (в основі інтерпретанта: образ, мотив, сюжет, композиції Липиних творів лежить алюзію тощо), розростаючись зсере- фраґментарність, мозаїчність, що дини (метафорично – як з зернятка, творить ефект своєрідних спалахів, в якому закладено програму розви- сплесків подієвости) є типовою озна- тку, виросте певний рослинний вид кою орнаментальної прози, серед з певними індивідуальними особли- жанрових виявів якої – модифікова- востями), за рахунок творення нових на новела схожа до нарисової форми” художніх смислів, їх трансформації [10, 148]. та розвитку на різних типологічних Центральною проблемою для рівнях – ґенологічному (жанровому), екзистенціялізму є конфлікт особис- морфологічному, тематологічному, тости та суспільства. У художній про- стильовому, поетикальному” [11, 99]. зі вісниківців (Л. Мосендз, Ю. Липа, Екзистенційне світорозуміння Ю. Клен та ін.) ця незлагодженість української малої прози міжвоєнної індивіда та соціюму тісно пов’язана доби ХХ ст. представлене і творчістю передусім із питанням свободи, й вісниківців – Л. Мосендза та Ю. Липи, державної незалежности як екзис- що звернулися до теми українських тенційних вимірів сутности укра- національно-визвольних змагань пе- їнського народу, що проявляється у ріоду Першої світової війни. двох основних координатах: націо- Так збірка новел Нотатник нального буття і континентального Ю. Липи структурується на перети- хронотопу. ні жанрово-стильових рис повісте- Стати вільним, за Ж.-П. Сартром, вого та новелістичного мислення. означає передусім пізнання себе та Наприклад, твір Рубан з погляду ґе- бачення реальних зв’язків із буттям нології має подвійне закорінення: суспільства. Адже свобода, в розумін- новелістичної фраґментарности й ні французького екзистенціяліста, – повістевого хронотопу, що об’єднані це не емпіричний процес, не те, чим монументальністю образу селян- володіють люди, а те, чим вони є за ського отамана та героїзацією його своєю суттю; це ідеальне бажання, індивідуалізованих рис. З приводу природне й неповторне волевияв- такої типізації життєвого матеріялу лення особистости, майбутнє якої є письменника слушно зауважує На- завжди багатозначним. Таким чином

70 + Volume I, 2012 + вона постійно опиняється в ситуа- застосовувати миcтцем відповід- ції вибору, а значить – свободи, що є ні християнські духовно-моральні фундаментальною характеристикою критерії до творчости було за необ- людської екзистенції. Так у збірці но- хідність (навіть умовою), які з точки вел Людина покірна Л. Мосендза сим- зору художньо-естетичних ціннос- волічна назва містить інший смисло- тей є їхньою органічною складовою вий підтекст, тобто герої автора на- частиною. Так Микола Гнатишак у ділені залізною волею і непокірною публічній полеміці з Михайлом Руд- вдачею. ницьким Чи письменник мусить Олег Баган у своєму досліджен- мати свій світогляд? (14. 04. 1935 ні Ґотика – як стиль і настрій. До р. м. Львів) запевняв, що творчість джерел художнього стилю Леоніда мистця повинна бути не лише ви- Мосендза наводить переконливі ар- разником краси художньої форми, ґументи щодо подібности світогляд- а й змісту морального добра. “Як них позицій творчости українського критик М. Гнатишак, – слушно за- письменника із окцидентальною уважує М. Ільницький, – постійно культурою, европейською традицією підкреслював важливість світогляд- письменства для якого, за О. Шпен- них основ художньої творчости. […] ґлером, “матеріяльний світ є при- За його переконанням, “вироблений марним, він інтерпретує його через світогляд обмежує творчі можливос- абстракцію, через трансцендентний ті письменника тільки тоді, коли він порив у безсмертя, він розчиняє його не є органічно врослим у душу пись- у безмежному” [1, 124]. менника” (“Мета, 1935, 28 квітня”)” Протиставлення різних менталь- [7, 685]. ностей психотипів героїв і контраст- Звісно, у часи розквіту Модер- ність художніх образів у поетиці збір- нізму, найрізноманітніших творчих ки Людина покірна Л. Мосендза дало експериментів не завжди спрацьову- змогу Н. Мафтин визначити жанрову вав у художній творчості цей духово- дефініцію однойменного твору, а та- моральний принцип. І все ж україн- кож На утвор, Поворот козака Майке- ська література створила свій кодекс ля Смайлза як “новелу випробування ідейно-етичного естетизму в екзис- характерів”. Адже структурно-смис- тенційних вимірах світової клясики, лові особливості Homo legens певною визначальним чинником якого, як мірою доповнюють екзистенційну слушно зауважує Василь Іванишин, антропологічну концепцію Ґ. Марсе- є “національний імператив: усе, що ля, який у праці Майбутня людина утверджує буття нації в часі й не су- (1941) писав, що “чим більше вона перечить релігії” [5, 68]. намагається […] змірити величезні Так ми доходимо висновків, що пласти і поступ минулого Життя, тим християнська філософія екзистен- більше вона упевнюється, що цей гі- ції притаманна українській малій гантський розвиток, який ніхто не в прозі міжвоєнної доби ХХ ст. – від силі спинити, досягне своєї цілі лише літературних клясиків (Воєнні нове- через християнізацію” [9, 356]. ли Н. Кобринської, Чорні маки С. Ва- Чимало тогочасних українських сильченка, Село вигибає Марка Че- літературних критиків вважало, що ремшини, Вона – земля В. Стефаника,

+ 71 + Spheres of culture Непоборні К. Гриневичевої та ін.) до 4. Денисюк Іван, Розвиток україн- прозаїків-вісниківців (збірка но- ської малої прози ХІХ – поч. ХХ ст., Львів: вел Нотатник Ю. Липи, Homo legens Академічний Експрес 1999, 280 с. Л. Мосендза та ін.), де засуджується 5. Іванишин Василь, Нариси з теорії літератури, Київ: Академія 2010, 256 с. деперсоналізація індивіда, дегумані- 6. Іванишин Петро, Національний спо- зація суспільства тощо. Оскільки на сіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Мала- сучасному етапі розвитку постає за- нюка, Л. Костенко, Київ 2008, 392 с. вдання об’єктивного філософського 7. Ільницький Микола, Критики і пізнання творчости клясиків-нове- критерії, [y:] Idem, На перехрестях віку: У лістів української культури, окрес- 3 кн., Київ 2008, Кн. 2, c. 564–708. люється перспектива подальших 8. Лепп Ін’яс, Християнська філософія екзистенції, Київ: Пульсари 2004, 148 с. літературознавчих досліджень в ас- 9. Марсель Габриель, К трагичес- пекті релігійно орієнтованого екзис- кой мудрости и за ее пределы, [в:] Само- тенціялізму. сознание европейской культуры ХХ века: мыслители и писатели Запада о месте Bibliography and Notes культуры в современном обществе, Мо- сква: Политиздат 1991, с. 352–366. 10. Мафтин Наталія, Західноукраїн- 1. Баган Олег, Ґотика – як стиль і ська та еміграційна проза 20-30-х років настрій. До джерел художнього стилю ХХ століття: парадигма реконкісти, Іва- Леоніда Мосендза, “Українські проблеми” но-Франківськ 2008, 356 с. 1998, № 2, с. 122–129. 11. Набитович Ігор, Універсум 2. Даренська Віра, Пантелеймон Ку- sacrum’у в художній прозі (від Модернізму ліш як фундатор українського екзистен- до Постмодернізму), Дрогобич-Люблін: ціалізму, “Філософська думка” 2010, № 4, Посвіт 2008, 600 с. с. 103–114. 12. Хайдеггер М., Бытие и время, 3. Денисюк Іван, Жанрово-стильова Харків: Фоліо 2003, 503 с. специфіка прози Марка Черемшини, [y:] 13. Ящук Ж., По той бік відчаю (ек- Живий у пам’яті народній (Відзначення зистенційна естетика тексту), Угорщи- сторіччя з дня народження Марка Черем- на «EGER» 1997, 144 с. шини), Київ: Дніпро 1975, c. 79–88. [

72 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Oksana Halchuk

SEMANTIC POTENTIAL OF ANTIQUE QUOTATION IN UKRAINIAN POETRY OF LATE MODERNISM (BASED ON THE YEUHEN MALANIUK’S POETRY)

Taras Shevchenko Kyiv National University, Ukraine

Оксана Гальчук

СЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІЯЛ АНТИЧНОЇ ЦИТАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ЗРІЛОГО МОДЕРНІЗМУ (НА МАТЕРІЯЛІ ЛІРИКИ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА)

Abstract: The article analyses the speciics of antique text’s representation in poetry by Yevhen Malaniuk. In particular, ideological and artistic potential of his titles, epigraphs and quotes is researched. Heuristic eficiency of such investigation is conditioned by integration of author’s variant of Ukrainian antiquity into neoclassical interpretation model of late modernism era. Keywords: Yevhen Malaniuk, antiquity, reception, quote, epigraph, title, intertextuality

Інтертекстуальність, занурена в Дослідження цієї проблеми допо- Античність, є складовою стилю Єв- магає арґументувати висновки про гена Маланюка, у якому неороман- особливий варіянт української Ан- тизм найтісніше переплівся з нео- тичности, репрезентований Мала- класицизмом. Специфічною рисою нюком, у контексті її неокласичної інтерпретації поетом-вісниківцем інтерпретаційної моделі доби зріло- античного тексту є його осмислення го Модернізму. крізь призму авторської історіософ- Античний текст, реципійований ської концепції. І хоча окремі твори поетом, оприявлюється вже на рівні Є. Маланюка античної тематики вже заголовків. За зовнішніми показни- були об’єктом вивчення сучасних ками їх поділяємо на такі, що наве- науковців [див. 1; 5; 10; 12], комп- дені мовою ориґіналу (Tertia vigilia, лексне дослідження теми “Маланюк Сampus Martius, Ars poetica, Ave, і античність” залишається на часі. Caesar…, Post scriptum), та заголовки Мета цієї статті – проаналізувати зі знаками Античности – мітемами, “античні” назви, епіграфи, цитати історичними персоналіями, понят- й визначити їх ідейно-художній по- тями тощо (Мартівські іди, Осінній тенціял у поетичному всесвіті поета. Стікс, Муза, Безкровна Муза…, Пе-

+ 73 + Spheres of culture рикл), що, своєю чергою, за внутріш- блійного літочислення як джерела німи, ідейно-змістовими показника- катастрофічних візій – з його зада- ми, поділяються на назви-алюзії та ністю на лінійне сприйняття часу, назви концептуального характеру. де початок створення світу перед- Так, концептуальною, на нашу дум- бачає й обов’язковий кінець, можна ку, є назва твору Tertia vigilia, тоб- погодитися, то ідея циклічности й то третя варта (з такою ж назвою безкінечности, відсутність есхато- 1900 року вийшла збірка символіст- логічних сюжетів у античній міто- ських поезій В. Брюсова, де значне логії як потенційне підґрунтя опти- місце відведено історико-мітологіч- містичного погляду на світ виступає ній ліриці, в тому числі й на античну радше в опозиції до християнських тематику). Назва пов’язана з рим- уявлень. Поєднання обох часових ською практикою поділяти час від концепцій визначає парадоксаль- заходу до сходу сонця на чотири час- ність Маланюкового художнього тини, так звані віґілії, кожній з яких мислення, в основі якої єдність про- відповідала своя черга сторожі змін тилежностей, значною мірою зумов- сторожі. Третя віґілія – це чверть від лена синтезом різнорідних традицій опівночі до початку світанку, тобто у його творчості й амбівалентністю час панування ночі, найнебезпечні- історичної доби та особисто ним пе- ший час. У вірші Маланюка сучас- режитого досвіду. ність осмислюється як “тверда” доба Назва, що відсилає до античної запеклої боротьби добра і зла: “Цю історії й імпліцитно розкриває задум дійсність, імлами повиту, / Цей вік, автора, – Сampus Martius. Так в Дав- що не з мармуру – з гіпсу, / Тне вітер ньому Римі називали поле, присвя- Старого Завіту, / Рве вітер Апока- чене богові війни Марсові, що було ліпси” [8, 355]. Ліричного героя три- місцем військових вправ. Маланюк, вожить, ким “розродиться” ця доба з гіркотою говорячи про шлях, яким – чи мудрістю (у вірші її символізує ішла Україна до своєї державности, Архімед) чи аґресією (“римлянин, зіставляє її з таким полем: “Державо, сліпий від бою”). У фіналі висловлю- ти була, як поле бою” [8, 578]. Алю- ється сподівання на справедливе по- зійність назви поширюється на весь карання (“І карою здригнеться спра- текст, слугує його сприйняттю і ро- глий степ / У третю стражу світової зумінню, характеризує тональність ночі” [8, 356]), адже після третьої вірша. Позаяк Сampus Martius вхо- варти настає четверта, а за нею – сві- дить до циклу Поле бою, то між їх- танок. Уведення елементів антично- німи назвами відбувається перегук, го тексту, на нашу думку, приглушує а сам вірш набуває статусу ключо- катастрофізм профетичних мотивів вого, заголовок якого є і алюзією, і цього вірша, а відтак узагальнення назвою-концептом водночас. Такою Н. Плахотнік щодо однакової ролі ж є і назва Ars poetica, що, з одного християнського і мітичного (анти- боку, відсилає до цілої низки пре- чного) уявлень про час у формуван- цедентних текстів, місцем перетину ні апокаліптичних мотивів лірики яких є славнозвісне послання Гора- Маланюка не видається нам безпе- ція До Пізонів, з другого боку, – ілю- речним [див. 11]. Якщо із роллю бі- струє специфіку світосприйняття

74 + Volume I, 2012 + мистця ХХ століття, для якого голо- комуністів і колоніяльного стано- вним є вміння “все обертати у вірші вища України. Тому тема настання – / краєвид і муки, епоху і мить…” [8, розплати поглиблена в Мартівських 494]. ідах мотивом невідворотности долі: До назв концептуального харак- “І все повернеться ізнов на давні теру зараховуємо й заголовок вірша кола / Поглиблювать одвічну колію. Мартівські іди. Під мартівськими / І Доля відійде з недовідомим чо- ідами розуміють час розплати: 15 лом / В несьогосвітню самоту свою” березня 44 р. до Р. Х. змовники на [8, 437]. Як і київські неоклясики, зо- чолі з Брутом і Кассієм, захищаючи крема Микола Зеров, що саме в добі республіканський устрій Риму від Октавіяна Авґуста впізнавав “конту- імперських амбіцій Гая Юлія Цезаря, ри “вічної казки”, перипетії “давньої вбили його на сходах сенату. Про- і щораз нової історії” [37, 70], Євген те в Є. Маланюка, на нашу думку, Маланюк проводить аналогії між “мартівські іди” – не лише час роз- новітньою Україною і Давнім Римом. плати (вірш написаний у лютому У віршах, де заголовок містить 1943 року, коли до повернення ро- античний образ, зазвичай маємо сійських більшовиків в Україну за- приклади назв-алюзій. Так, у вірші лишалися лічені тижні), а й певна Осінній Стікс осінь символізує пору точка відліку подій, що знаменують завмирання, зміст якої увиразню- поразку на новому етапі боротьбі за ють образи “похорон”, “ніч”, “Харон”. українську державність, після якої Контраст реального – бажаному по- триватиме сатанинська доба. Зобра- стає через антиномію “осінь – весна”. жуючи останні дні війни (“стомлено Трагізм реальности (сучасности) в вже двиготить війна”), він резюмує: тому, що “весна” можлива лише для “Та ясно вже одне: почислено годи- тих, кого переправили через Стікс: ни / І присуд видано. Регоче сата- “В яку весну незносно-нову / Везе на, / Що злом стає добро і винний Харон чергу примар?” [8, 93]. У Без- знов невинний, / І ядом осені отру- кровній Музі й Музі реалізується єна весна” [8, 437]. Для поета пере- функція заголовка, про яку свого гук епох очевидний (“Зближаються часу писав І. Ґальпєрін, підкреслю- мартівські іди – / Години нещадних ючи, що “назву можна метафорично розплат” [8, 437]), адже, як відомо, зобразити у вигляді закрученої пру- по смерті Цезаря Рим на довгі роки жини, яка розкриває свої можливос- занурився у вир збройного грома- ті у процесі розгортання” [3, 133]. У дянського конфлікту, на хвилі яко- вірші Безкровна Муза розгортається го історія винесла Октавіяна, що за авторський, відмінний від традицій- якийсь час, проголосивши себе спо- ного, образ анемічної, безвольної чатку принцепсом, а потім живим музи, якій протиставляється бажан- богом, стане імператором Авґустом. ня “грому дужих слів / Що загули б Драматизм сучасного Маланюко- в литаврах літер!” [8, 65]. Негативна ві історичного моменту полягав у характеристика мітічної покрови- тому, що звільнення українських зе- тельки мистецтва посилюється че- мель від нацистів означало водночас рез мотив зради. У хвилину сумніву і все більше утвердження всевладдя й розпачу ліричний герой називає

+ 75 + Spheres of culture музу “душі зрадливою сестрою”: сяців до Другої світової війни стала “Невже ж полишиш і розтанеш / В трагічно актуальною. розсвітнім вітрі, як мара, / В плащі Апокаліптичне передчуття уви- досвітнього туману, – / Душі зрад- разнюється у творі в зв’язку з об- ливая сестра?” [8, 100]. Хоча до мі- разом Перікла. Як відомо, за його тологеми музи Є. Маланюк зверта- правління Атени перетворилися на тиметься не раз, та саме у випадках політичний, економічний і культур- відходу від її узвичаєної інтерпрета- ний центр Давньої Еллади, стали ге- ції (як у Музі й Безкровній Музі) зміст гемоном Атенського морського со- твору глибше усвідомлюється через юзу. Проте в останні роки правління заголовок. Перікла його авторитет похитнувся, У титул вірша Перикл винесене а з початком війни зі Спартою, і по- ім’я лідера атенської демократії, що тім з епідемією чуми, атеняни у всіх став знаковою постаттю не лише невдачах звинуватили саме свого Античности, а й ідеалом державно- очільника. У Маланюка пунктирно го діяча для наступних епох у міті позначена ця історична діялектика: про “золотий вік” Атен. Маланюк хоча життя Перикла “присвячене розгортає свій поетичний коментар, Атенам”, він щасливий у подружньо- метатекстуальність якого форму- му житті, а поряд з ним знамениті ють насамперед імена, що символі- вчені й мистці, у душі його – сумні- зують звершення античної доби у ви. Поглядаючи на своє оточення, різних сферах людської діяльности. він порівнює його щирість з почут- Спостерігаємо тенденцію щодо іме- тями дружини Аспазії: “Вона – як ні персонажа, яке, за спостережен- німфа, а вони – поглянь – / Чи ж не ням О. Астаф’єва, взяте окремо “тіль- покірні злагіднілі фавни?” [8, 319]. ки частково щось значить. Воно зна- Про особисту катастрофу Перікла й чуще лише як елемент, включений у поразку Атен у Пелопоннеській ві- структуру твору, тобто своїми вза- йні Є. Маланюк говорить як про май- єминами з іншими елементами сво- бутнє, знане лише читачеві. Від того го ж рівня (з іншими іменами) й із улюблена авторова антиномія “ще” іншими рівнями, хоча б з контекста- (“Ще сяє іонійська синь…”) і “вже” ми, у яких появляється” [2, 90]. Істо- (“Й не відчував розмріяний Перикл, ричний контекст, який витворюють / Що десь дорійська вже встає Оби- імена Перікла та Геродота, Фідія, да, / Що вже Атен кінчиться довгий Гіппократа, Сократа, Еврипіда, не- день, / Що забурлить життя стояче обхідний авторові для осмислення плесо / Й на тишу, на пересит сей української й ширше – европейської гряде / Важка стопа фаланг Пело- проблематики. З потоку часу поет понессу” [8, 319]) набуває особли- вихоплює не моменти тріюмфу Пе- во драматичного сенсу й певною рікла, а останні дні мирного життя мірою проєктується на проблему афінян напередодні Пелопоннесь- переродження вождя у диктатора, кої війни. У лютому 1939 року, коли позаяк відомі слова Тукидіда про був написаний цей твір, тема тонкої становище Атен при Періклі: “За межі, що відділяє світ від катастро- назвою демократія, а насправді па- фи, для Західної Европи за кілька мі- нування першої людини” [13, 424].

76 + Volume I, 2012 + Зображена поетична ситуація набу- значимо, що подібний прийом поет ває, так би мовити, української іс- використовує і у П’ятій симфонії: торико-політичної інтонації, не раз описуючи особливості тактики по- озвученої у віршах Маланюка, при- встанських загонів під Крем’янцем, свячених роздумам про роль особи згадує античні Канни: “Хай історики у вирішальні моменти історії. Від- потім потіють / про ці “Канни – на- так образ Перікла вписується в ряд виворіт“ [8, 398]. художніх втілень образу трагічного Окрім назв, важливу роль між- вождя, очільника, репрезентовано- текстового посередника відіграють го вісниківцем образами Б. Хмель- у поезії Маланюка епіграфи. Їхні ницького, І. Мазепи, П. Орлика, С. функції, як і джерела, – різноманіт- Петлюри, В. Тютюнника та ін. Пев- ні: твори українського фольклору, ною мірою ідею «Перікла» можна Біблії, Слова о полку Ігоревім, листи витлумачити як поетичну спробу П. Орлика, рядки з віршів Г. Сковоро- дати відповідь на сформульоване ди, Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка, самим автором питання в Нарисах з Лесі Українки, М. Вороного, М. Фі- історії нашої культури: “Рівнож, чи лянського, Я. Савченка, М. Рильсько- не в старовиннім “полісі” античної го, лірики вісниківців Олени Теліги, Еллади треба шукати празразку іс- Олега Ольжича, Юрія Липи, творів торично-українського ідеалу, що ви- Е. Верхарна, Ш. Бодлера, А. Рембо, Я. родився був геть пізніш у зловісний Івашкевича, Р. М. Рільке, О. Блока та комплекс “хутора” і “хуторянства”?” ін. Натрапляємо і на самоцитування [9, 94]. Українську інтонацію по- як вияв автоінтертекстуальности силює й образ давньослов’янської в Демоні мистецтва, А, може, й не мітичної Обиди, який, на думку до- Еллада Степова…, Кармен і Беатрі- слідників, є концептуальною анти- че, Балада про Василя Тютюнника, тезою образові Антимарії. З ним у Зорі згаснуть, Останній лист та ін. Маланюка пов’язувалася ідея онов- Характерна особливість: нерідко лення через гнів, помсту й активну епіграф є своєрідною реплікою, від- боротьбу. Аналізуючи цей образ у штовхуючись від якої, Є. Маланюк вірші Діва-Обида, О. Кухар вважає, розгортає дискусію, де власним що трансформуючи смислове ядро арґументом стає текст твору, як, персонажа слов’янської мітологіч- приміром, у вірші Убійникам (з епі- ної системи й наголошуючи на ідеї графом з О. Блока “Мы обернемся чистоти, невинности й мілітарній к вам / своею азиатской рожей…”) спрямованости, поет “надав Діві- чи у Репліці (відповіді на статтю Я. Обиді типових рис Атени-Паллади, Савченка, у якій поет був названим створивши власне авторський об- “духовим Квазімодо”). У вірші Не раз-символ” [6, 15]. Отже, мотив по- збрехала…, цитуючи в епіграфі Є. По- чатку кінця як один з ключових у лонську, Є. Маланюк демонструє ліриці Є. Маланюка набуває у вірші художню реакцію на “пропозицію” Перікл конкретного образного вті- поетеси на місці Мідного вершника лення завдяки рецепції античного спорудити пам’ятник Лєніну (“и по- тексту, який накладається на су- ставим другого – с выпуклым лбом часні авторові історичні реалії. За- / Шахматиста народных смятений”).

+ 77 + Spheres of culture Євген Маланюк сприймає це симво- тема моря як вільної стихії екстра- лічною заміною одного тирана ін- полюється на українську проблема- шим, що вже відбулась і в політиці тику політичної свободи та рабства, країни. На думку вісниківця, настав традиційно представлену в його лі- час помсти за козацьку кров і сльо- риці антиномією “море – степ”. Дія- зи, на яких збудований Петербурґ. логізуючись, обидва епіграфи спри- Над поверженим Мідним Вершни- яють глибшому розкриттю нагаль- ком має постати новий герой – “І ного питання “Коли ж скінчиться над мідним тілом, кинутим ниць, вічний суходіл / Для бездорожжям / Встане бронзовий Полуботок” [8, виснажених тіл?” [8, 292], на яке ав- 156], щоб таким чином завершити тор намагається віднайти відповідь історичне протистояння Петра та у кожному зі своїх творів. Павла, а в державницькому вимірі – У диптиху Похід осені, епіграф- імперської Росії та незалежної Укра- вислів Геракліта “Душам смерть – їни. стати водою” налаштовує на сприй- Роль “притягання / відштовху- няття філософського підтексту тво- вання епіграфа і тексту” [12, 155] в ру, захованого за картинами приходу названих віршах дає підстави впи- осені. Початок осені означується як сати їх у полемічну традицію, дже- перехід до пори підбиття підсумків, рела якої в ораторському мистецтві як символічна категорія між “ще” Давньої Греції й Риму, тоді як рядки, (“Ще день високий, ще трива / Зеніт взяті з античної літератури, поси- мелодії в блакиті…”) і “вже” («Вже люють філософічність творів і всту- насувається пустеля…”), через яку пають у діялог з текстом вісників- ліричний герой осмислює свою про- ців, розширюючи його семантичне минальність і самотність. Гераклі- поле. Це відбувається системно, що това фраза розширює асоціятивний загалом характерно для поетової ряд образу води: згадка про осінні рецепції античного тексту: практич- дощі (“Вже насувається пустеля – / но завжди це комплексне поєднання Важкого неба зимна стеля / Та хмар різних видів інтертекстуальних від- мандрована вода”) і алегорія смерти силань в одному творі – поряд з епі- перетвореної на воду душі виводить графом чи назвою обігрується анти- на авторське розуміння пасивности, чний мотив або пропонується ремі- бездіяльности як втрати сенсу бут- нісценція сюжету; цитата доповню- тя й перетворення його на фікцію: “І ється різного типу алюзією; архітек- буде день, як тінь, як дим, / В про- стуальність, чи відтворення “пам’яті сторах жовтня мерехтіти. / І не зігрі- жанру” (М. Бахтін), поєднується з єшся, розбитий, / При марній ватрі вкрапленням античних образів- самоти” [8, 349]. Тема осені та й за- символів тощо. Так, у міні-циклі ІІ. галом так звані «календарні» теми в Свічадо моря поряд з епіграфом, взя- Є. Маланюка, як і в поезії київських тим з поезії Ш. Бодлера, фігурує ви- неоклясиків, увіходять до числа тра- слів Сенеки: “Nautae in tempestatibus диційних. Л. Куценко спостеріг зрос- terram timent” (“Моряки під час бурі тання інтересу поета-вісниківця до бояться суходолу”). Спільна для такої тематики в період “другого іс- римського і французького поетів ходу” і виокремив лірику пори “осін-

78 + Volume I, 2012 + ньої весни”, “серпня” та “лютого”. Зо- ви, витікаючи з особистісної теми крема, з темою серпня, на думку до- втрати (як вказує присвята пам’яті слідника, пов’язане “бажання […] за- дружини Богумили), переростають зирнути за лаштунки власної душі, в профетичні. Тож інтертекстуаль- накресливши кілька напрямків її ність цього твору має виразно екс- болів” [7, 327]. Окрім віршів Серп- пліцитний характер, реалізуючись у неве небо блякне…, Серпневі строфи, формі цитати й стилізації, де цита- Серпень, Серпень, вересень, уже не- та не лише нагадує про джерело, а й порушно стоять…, вона розкрива- набуває своєрідної конотації у ново- ється також у творі Ave, Caesar…, де му тексті. Дієприкметник morituri, натрапляємо на таку інтертекстову вжитий у вірші Напис на книзі віршів конструкцію, як цитування мовою поряд з античними термінами ди- ориґіналу і водночас використання фірамб, ямб, стилос, надає текстові цитати як заголовка. патосного звучання авторської са- Крилату фразу “Ave, Caesar, моідентифікації (“залізних імпера- morituri te salutant” (“Цезарю, ро- тор строф”) та створює алегоричний ковані на смерть вітають тебе”) образ поетичних рядків як когорт Маланюк не раз вживав у своїх ґладіяторів. Перегук із цим віршем творах, розчленовуючи її залежно творить згадана вище Ars poetica, де від художньої потреби. Цей вислів слово morituri підключається до ав- творить інтертекст віршів різної тохарактеристики ліричного героя. тематики – громадянської, поетико- Відводячи Античности роль мета- логічної та філософської. Зразок лі- тексту, Є. Маланюк через метафору рики останніх років Ave, Caesar… де- ґладіяторського бою виражає своє монструє філософічність та усклад- розуміння долі мистця у сучасному неність змісту, мозаїчність мотивів, світі: “morituri літератури, / Ґладія- філіґранність поетики, накладання тор нещадних рим, / Завше – чернь, різних інтертекстуальних форм. арена, і сором, / Завше – падаю і Введення фраґменту латинського встаю, / І ґвалтують образливим вислову, на нашу думку, підпоряд- зором / Окривавлену душу мою” [8, коване розгортанню теми смерти 495]. в різних площинах і значеннях. Іс- Епіграфом вірша Паннон- торіософський мотив проминаль- ські етюди став напис “Viktoriae ности увиразнюється через образ Augustorum exercitus cui Languricione правителя, що стає мітом (“Ти – вже sedit milites Legionis II DCCCLV статуя, мармур, міт”), а алюзія ла- Constans legatus legionis II adiuricis тинської назви місяця в честь імпе- curavit faciendum”, викарбуваний на ратора Авґуста (“Ave, Caesar, сліпу- скелі Тренчинського замку – на місці чий серпне. / Авґустіший владарю вічного спочинку “втомлених пере- літ! / Солодощ пізніх овочів терпне, могами воїнів ІІ Леґіону”. Маланюк / Сяйво твоє все більш нестерпне пропонує переклад напису в тексті / Для майже осліпленої землі” [8, твору: “Звитязтвом зморені коло- 510]) розкриває філософське тлума- ни / Тут спочивають в сяйві слав. / чення серпня як певної світоглядної Constans legatus legionis / Сей напис категорії. При цьому обидва моти- вибити казав“ [8, 279], щоб запропо-

+ 79 + Spheres of culture нувати урок історії сучасникам, що, Фраза голляндського філософа Б. на відміну від римських леґіонерів, Спінози “Sub specie aeternitalis” (“З ще не дійшли до переможного кін- погляду вічности”), наведена мо- ця у своїй боротьбі за визволення: вою середньовічної науки, і термін “І поки понад ними хвилю / Історія “ентелехія”, запропонований Аріс- не пронесе, / Вони рільничому без- тотелем на позначення внутріш- силлю / Лишали затишок осель / І ньої мети руху, увиразнюють риси боязко вертались згодом, / Щоб далі світоглядної концепції Маланюка лляти піт і спів / Під берлом іншого у вірші По кожній страті. Поет по- народу, / Нащадки бранок і рабів” [8, діляє позицію Спінози, що дух ві- 279]. чний, “оскільки він охоплює явища До подвійного – як епіграф і ци- з погляду вічности”, проголошуючи тата в тексті – застосування висло- незнищенність духу й поєднання ву латиною Є. Маланюк вдається і в протилежностей (“Відроджуюсь по міні-циклі Сонети про Орлика. Епі- кожній страті / Свідомістю, що дні графом до першого сонета є цитата оці / Sub specie aeternitalis / Зіллють з праці Пилипа Орлика “Dux extra начала і кінці” [8, 38]), і вірить, що Patriam de Patria / nullo modo tractare саме ентелехія як діяльний форму- potest” – “Вождь поза Батьківщиною ючий первень здатна перетворити ніяким чином не може керувати хаос на гармонію: “Та мудра сліпота нею”, а потім фраґмент цієї фрази стихії / Знайде свій шлях під гуркіт (“Dux extra Patriam – що може / Го- гроз, / І божий дух ентелехії / Про- стріш і гірш скарати, Боже?” [8, 283]) сяє космосом хаос” [8, 38]. Стиліс- вводиться у тканину вірша задля тично забарвлює текст вірша До осмислення не так історичної теми, портрета Мазепи і виражає став- як ролі поета-вигнанця, що усвідом- лення до постаті гетьмана етикетна лює гірку традицію української на- формула латиною “Преславний пан ції, роль духового лідера якої мусять Мазепа, вождь війська Запорозько- перебирати на себе мистці. Повто- го”: “Се відчути, вчитатись в се тре- ренням епіграфа в тексті твору ав- ба, / Розчинитись єством в сім сен- тор посилює значимість його змісту, сі: / Illustrissimus Dominus Mazepa / акцентує на порушеній проблемі. Dux Cohortis Zaporoijensis” [8, 313]. Вислів “Vae victis!” – горе перемо- Не обмежуючись цим висловом, ав- женим (“І в полум’ї нездоланих ідей тор підкреслює масштабність і роль / Чорніє морок вироком: vae victis!“ Мазепи в українській історії завдя- [8, 406]) – вписується в ряд образів ки введенню образів античної мі- на позначення поразки, катастрофи тології. Через заперечення паралелі у вірші Щербатий місяць…, як-от: зі скам’янілою від втрати всіх своїх “розбитий щит”, “цвинтар”, “важкий дітей Ніобою (“Ні, не порожній зір вогонь”, “безсонна ніч”, “”нездолані Ніоби – / Зимні телескопічні очі / ідеї”, “чорніє морок”, “вирок”. А в По- Бачать майбутнього буряні доби”), літті відоме прислів’я “Sic transit неатрибутовану алюзію з богинею gloria mundi” (“Так проходить сла- перемоги Ніке (“В панцир закуто ва світу”) суголосне авторській ін- груди і плечі, / Тінню за ними – спа- терпретації теми проминальности. лені крила”) та порівняння з рим-

80 + Volume I, 2012 + ським богом війни Марсом (“Риму гія, [y:] Idem, Образ і знак: Українська козацького сивий Марсе!”) харак- емігрантська поезія у структурно-семі- теризує Мазепу не як гетьмана, що отичній перспективі: монографія, Київ: зазнав поразки, а як прецедентну Наукова думка 2000, 268 с. постать повсталого очільника нації, 3. Гальперин И. Р., Текст как объект лингвистических исследований, чиїми вчинками мають надихатися Москва: Наука 1981, 139 с. нащадки. 4. Зеров Микола,Твори: у 2-х томах, Отже, вважаємо, що роль анти- Київ: Дніпро 1990, Т. 2: Історико-літера- чних заголовків, епіграфів чи ци- турні та літературознавчі праці, 601 с. тат у Євгена Маланюка зумовлена 5. Демченко А., Антика в розумінням особливого змістового поетичній творчості Є. Маланюка та потенціялу латини, який полягає Яра Славутича, [y:] „Південний архів”. “у створенні засобів для вираження Філологічні науки: Збірник наукових більш складних зв’язків між речами праць, Вип. 21, Херсон: Херсонаський і більш поглибленого особистого державний педаглгічний університет 2003, с. 168–174. ставлення до світу” [14, 207]. Пе- 6. Кухар О., Міф у художньому сві- редтекстові (епіграф) та внутріш- ті Євгена Маланюка: автореф. дисерта- ньотекстові (цитування) різновиди ції на здобуття наук. ступеня канд. філ. античної цитації сигналізують про наук: спец. 10.01.01 «Українська літера- культурно-семіотичні уподобан- тура», Кіровоград 2002, 19 с. ня поета, визначають тональність 7. Куценко Леонід, Dominus Мала- сприйняття тексту, формують го- нюк: тло і постать, 2 вид. доп., Київ: ризонт сподівань. Античність він Просвіта 2002, 365 с. сприймає як текст для розкодуван- 8. Маланюк Євген, Поезії, Львів: ня, що дає можливість вийти за со- Фенікс Лтд 1992, 686 с. 9. Маланюк Євген, Книга спосте- ціяльно-історичні й просторово- режень, Київ: Атіка 1995. – 236 с. часові межі, втілити основні риси 10. Неврлий М., Празька поетична людського мислення та соціяльної школа, [y:] Idem, Минуле й сучасне: поведінки. Таким чином, античний Збірник слов’янознавчих праць, Київ: “незамітаний слід” (Микола Зеров) Смолоскип 2009, с. 205–226. в поезії Євгена Маланюка – це домі- 11. Плахотнік Н., Профетичні мо- нанта стилю, складова історіософії, тиви в українській поезії ХХ століття “підґрунтя й арсенал” його творчос- (В. Свідзинський, Є. Маланюк, Є. Плуж- ти. ник, В. Стус): автореферат дисертації... кандидата філологічних наук, 10.01.01 “Українська література”, Київ 2005, 18 с. Bibliography and Notes 12. Просалова Віра, Текст у світі текстів Празької літературної школи, 1. Астаф’єв Олександр, Лірика Донецьк: Східний видавничий дім 2005, української еміграції: еволюція стильо- 343 с. вих систем: монографія, Київ: Смолос- 13. Словарь античности, Москва: кип 1998, 313 с. Прогресс 1989, 704 с. 2. Астаф’єв Олександр, Інтертек- 14. Тронский И. М., Очерки из исто- стуальність як літературна страте- рии латинского языка, Москва-Ленин- град 1953, 272 с.

+ 81 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Yuliya Pochynok

CONCRETE POETRY: POETRY OF FACT AS A CONNECTION BETWEEN LETTERS AND THING

Lviv National University, Ukraine

Юлія Починок

КОНКРЕТИЗМ: ПОЕЗІЯ ФАКТУ ЯК ЗВ’ЯЗОК МІЖ БУКВОЮ ТА РІЧЧЮ

Abstract: Concrete poetry is considered through the prism of tradition and innovation. Such artistic practice is created by the mediation of visual poetry, the latest IT technologies, audio series, semantic decoding of text as a structure, performance and other creative pursuit. Thus the intermedial nature of texts of this type is deined as a separate genre of visual poetry and an entirely new way of experimentation. Keywords: concrete poetry, visual poetry, intermedial, performance, experiment

Явище конкретної поезії неодноз- елементів, які його складають. начне. У контексті літератури вірту- Проблема вивчення конкретної ального середовища такі тексти відно- поезії постає особливо гостро. Сьогод- сять до окремого типу зорової поезії ні часто натрапляємо на сплутування або, інакше кажучи, поезії з різнома- термінів “конкретна поезія” і “зорова нітними спецефектами. Термін “кон- поезія”. Незважаючи на те, що, із вище кретизм” використовують здебіль- сказаного, очевидно, що між ними є шого у англомовних джерелах. Якщо суттєва різниця, можемо зустрічати конкретистський текст знаходиться у вживання цих термінів як паралель- віртуальному середовищі, створений них. Проте до зорової поезії ми зара- на основі комп’ютерних технологій, ховуємо весь багаж фігурних та кур- то містить не лише текст, а й позатек- йозних барокових текстів кінця ХVII стові елементи і графічні складники. – початку ХVІІІ. А термін «конкретна Анімаційні тексти окрім просторових поезія» має значно пізніші часові межі. вимірів мають ще й часові. Натомість Тому все ж правильніше буде розгля- конкретні вірші, які оперують власне дати конкретну поезії в контексті зо- мовним інструментарієм, здебільшого рової і як її породження і вдосконален- акцентують увагу на поєднуваності чи ня за допомогою новітніх мистецьких непоєднуваності мовних одиниць. Такі практик. тексти прив’язані до структури тек- Термін “конкретний” з’явився у те- сту і зумовлені нею. Семантика в них орії мистецтва на початку ХХ століття. виникає як наслідок структури: суми Його почали застосовувати дадаїсти

82 + Volume I, 2012 + на позначення музичних творів, в яких перші каліграми Ґ. Аполлінера (1913), використовувалися звуки навколиш- заснований у Цюріху рух дада 1916-го нього середовища. Відтак “конкретна року і поява шрихових картин П. Клєе. музика” була тісно пов’язана з дада- Г. Балль створює вірш Каравани (1917), їстичною симультанною поезією, да- Рауль Гаусман Ортофонетичний вірш даїстичним театром, що пізніше був (1918), Курт Швітерс поезії До Анни відомий як геппенінґ. У літературі тер- Квіт (1919) та Прасоната (1924), Ман мін “конкретизм” з’являється у 1950- Рей Фонетичний вірш. У 1944-ому році ті роки на позначення літературного побачила світ збірка Testi-poemi murali напряму швайцарських, шведських італійського поета Карло Беллолі, ко- та бразильських письменників. Про- трого Ф. Мон називає автором першо- відними творцями конкретної поезії го конкретного вірша. У 1947-ому Іс- стали бразильські письменники та ма- идор Ісу засновує летризм як різновид лярі з групи Noiganders Авґусто та Га- конкретної поезії. рольдо де Кампос, Десіо Піґнатарі та Американський поет та літератор ін. Пізніше долучилися мистці зі Швай- Еммет Уільямс у 1967 році видав Ан- царії Макс Бенс та Евґен Ґомрінґер. тологію конкретної поезії, у якій роз- Початок конкретистського руху глядав “мову як живу субстанцію, що датується 1956 роком. Тоді спільна ви- вже сама по собі наділена поетичним ставка в Сан Пауло в Бразилії згуртува- змістом, незалежно від поетичности ла письменників та малярів із цілого контексту, в якому її використовують” світу, які любили експериментувати [22, 183]. У 1971 році американський над формами. У той час говорили про науковець та лінґвіст Р. П. Дрейпер у конкретизм як окремий літературний своїй статті під назвою Конкретна по- напрям. Сьогодні така позиція є неак- езія писав, що “…у своєму найпрості- туальною. Конкретизм як напрям ви- шому визначенні конкретна поезія є ник, розвивався і разом з тим занепав у нічим іншим, як створенням мовних межах 1950-1970 років. Проте сьогодні артефактів, які використовують мож- він активно функціонує як мистецька ливості не лише звуку, сприйняття та практика. До прикладу, письменники в ритму – традиційних засобів поетич- Бразилії використовують термін “кон- ного впливу – а ще й простору, до того ж кретизм”, у різних його модифікаціях, це може бути як плоский, двовимірний як жанрове визначення твору: “текст у простір розташування літер та дру- дусі конкретизму”, “конкретний вірш”, карському аркуші, так і тривимірний “конкретизм” [13]. простір слів у рельєфних ідеограмах” Починаючи з публікації С. Малляр- [17, 329]. Відповідно конкретна поезія ме виводиться пряма ґенеалогія кон- має місце як в словесних текстах, так і кретної поезії ХХ століття – на це вка- у зорових. Конкретним є вірш викона- зують О. Гомрінґер, Е. Яндль, М. Бензе, ний в оголеному безметафорному сти- Ф. Мон та ін. У ХХ столітті першими до лі, а також вірш візуального мистецтва застосування літер у футуристичному на папері чи у віртуальному просторі живописі вдаються П. Пікасо та Ж. Бра- у стилі мінімалізму. Відтак конкретну ка. У 1912 році побачив світ Технічний поезію можна поділити на три осно- маніфест футуристичної літератури, вних типи: мовна, базується на факта- виник російський футуризм, з’явилися жі та правдивому відтворенні дійснос-

+ 83 + Spheres of culture ти; технічна як зв’язок між графікою, езія? зауважує, що “…основою вірша часом, простором, речами; фонетична конкретисти вважають слово – ідео- або інакше звукова, що ґрунтується на граму, що поєднується з іншими слова- взаємодії букви та звуку. ми завдяки візуальному синтаксисові. Англійський критик Майк Вівер Іншими словами, джерелом естетич- організував Першу міжнародну ви- ного впливу конкретисти вважають не ставку конкретної і кінетичної поезії змістовно-звукову структуру поезії…, в Кембриджі у 1964 році. Він виокрем- а графічне зображення самого слова лює три види конкретної поезії: “візу- та його розташування на аркуші па- альну (або оптичну), фонетичну (або перу. Простір сторінки стає частиною звук) і кінетичну (рухому візуальну)” поезії, ритм якої – подібно до живопис- [20]. Очевидно такий поділ був здій- ного чи архітектурного ритму – має снений на “вербо-воко-візуальних” виникнути з чергування різних види- [14, 71] властивостях, запропонова- мих проміжків та відрізків друкованої них Орієнтовним планом конкретної та вільної від літер площини паперу” поезії. Юрій Завадський у своєму те- [6, 115]. Простір у конкретній поезії оретичному дослідженні Віртуальна відіграє важливу роль у формальному література… пропонує поділити плян розташуванні літер чи малюнка, які й вираження конкретного тексту на три вибудовують цілісну картину асоція- рівні таким чином: “семантичний (що цій. Дослідник сучасного мистецтва зі експлуатується такими напрямами як США Роберт Клувер зазначає, що “кон- концептуальне мистецтво, соціяльне кретна поезія, або ж зорова поезія чи мистецтво, перформенс), фонетичний вербо-воко-візуальна поезія втілила (використовувався і досі використову- в життя прагнення до інтермедіяль- ється в т. зв. “sound poetry” – “звуковій ности, що присутня в усіх мистецтвах, поезії”, що не може бути записана за відповіла їм і водночас така, що фор- допомогою традиційної мовної гра- мує сучасну чуттєвість, яка з’явилася фіки) і графічний (це власне зорова внаслідок взаємодії різних знакових й конкретна поезія, належні до яких систем у мистецтві та житті, і для якої тексти не можуть бути артикульовані намагання визначити різницю між та не мають змісту в традиційному ро- мистецтвом і не-мистецтвом щоразу зумінні)” [2, 79]. Такий розподіл тексту більше втрачає свій сенс” [16]. Питан- одразу ж акцентує увагу на тому, що ня “інтермедіяльности” набуває осо- автори конкретної поезії впадали у бливого значення в контексті кон- крайнощі. Творили тексти, які немож- кретної поезії. Поєднує в собі головно ливо передати на письмі, або ж масив графіку та звук в єдину мистецьку знаків, що ніяк не може бути відтворе- конструкцію. Такі міжпредметні по- ний усно. етикальні зв’язки стають основою для К. Вайс на позначення конкретної творення текстів фонетичного та тех- поезії використовує термін “Seh-Texte” нічного типу. [21, 10] – тексти для бачення. Відома Сутність мистецької практики по- також його праця Зорові тексти [21], лягає у зверненні до графічної сторо- книга У. Ернста Конкретна поезія. Іно- ни мовного знака, заглибленні у ви- вація і традиція [18]. І. Тетерян у стат- ражальні можливості та акцентуванні ті під назвою Що таке Конкретна По- матеріяльної форми. Конкретизм за

84 + Volume I, 2012 + мовним матеріялом та засобами ви- конкретну поезію здебільшого роз- разности близький до оп-арту, поп- глядать як “екпериментальний шлях арту, геппенінґу, артистичного кіне- написання” [9] нових літературних матографу, мінімалізму та концепту- форм. Макс Бенс окреслює мистецтво алізму. Про схожість мовних одиниць конкретної поезії як “дизайн у словах” до об’єктів говорили члени групи [10], відповідно такі вірші стають “тек- Noigandres у маніфесті Орієнтовний стами проєкту” [10]. Тому дослідник плян конкретної поезії: “Слово бачить- наголошує на тому, що для такої поезії ся саме по собі – привабливе поле мож- важливим є передусім механізм. ливостей – подібне до динамічного Загалом, щоб остаточно вказа- об’єкту, життєвої ґратки, завершеного ти на відмінність зорової поезії від організму, з психо-фізико-хімічними конкретної, у першій лінґвістична та властивостями” [14, 71]. графічна складові повноцінно сприй- Німецький дослідник Макс Бенс маються як разом, так і окремо, а в наголошує на тому, що така поезія не конкретній поезії графічна та семан- виробляє ні семантичних, ні естетич- тична складові щільно переплітають- них почуттів через традиційні утво- ся. Р. П. Дрейпер порівнював конкрет- рення лінійних і граматично зв’язних ну поезію з грою: “…конкретна поезія контекстів. Проте наполягає як на ві- – це гра, захоплива для поета-творця, зуальних, так і на зовнішніх зв’язках і не менш захоплива, у разі успішности між елементами. Тобто окреме слово творіння, й для читача, що бере в ній не є носієм сенсу, а сприймається лише участь” [17, 331]. Мері Еллен Солт (го- в смиловій єдності з іншими словами. ловний редактор книги Конкретна По- Зокрема, він наголошує на тому, що езія: Світовий Огляд, 1969) у вступній “спільнісність семантичної та естетич- статті Світовий Погляд на Конкретну ної функції слова відбувається на осно- Поезію пише, що “конкретна поезія ві одночасного використання усіх ма- закликає нас сприймати слова не про- теріяльних аспектів мовних елементів, сто як символи, що передають певні які, звичайно, можуть з’явитися і бути значення, а як самодостатніх, живих розбитими на склади, звуки, морфеми істот… Конкретна поезія закликає нас або букви, щоб виразити естетичну поглянути на слово: на його естетичні залежність мови від їх аналітичних властивості, що криються в компози- та синтаксичних можливостей” [9]. ції літер, кожна з яких вже є витвором Складовою такого сприйняття є знаки мистецтва… Конкретна поезія пропо- через які відбувається розкодування нує нам замислитися над стосунками, значень, а також схеми зв’язку, що слу- що утворюються між самими словами гують комунікативним канатом між та простором, з яким вони контакту- автором та читачем. Відтак сайтові ють. Ми маємо навчитися сприймати тексти здебільшого апелюють до візу- поезії як сузір’я слів, як ідеограми, як ального сприймання конкреної поезії, малюнки зі слів, як переміщені систе- а друковані до граматико-фонетично- ми. Навчившись розпізнавати значен- го рівня оцінки текстів. Таким чином ня поезії, що випливає з самого методу одним із основних правил сприйнят- її композиційної будови, читач і сам тя конкретної поезії є концентрація стає, до певної міри, поетом” [20, 15]. як можливість осягнення сенсу. Тому Поетичний простір і літерна графіка

+ 85 + Spheres of culture головно й визначають основні прин- да у розділі, присвяченому “простору” ципи функціонування конкретної по- і “мовчанню”, вказує на те, що архітек- езії. У просторі тексти сприймаються тура “зазвичай побудована за певною неоднозначно, сприяють підсиленню схемою мовчання, а не переривання фантазування. Графічні ж елементи дискурсу” [11]. Бо ж мовчання є дис- натомість оречевлюють поезії, кон- курсом, а дискурс визначають як “архі- кретизують її місце у просторі. тектурне мовчання” [11]. А. С. Бесса у свої розвідці про кон- Тиша зазвичай створює власний кретну поезію згадує ойвіндівський акустичний простір. Такі вірші не по- Маніфест для конкретної поезії [11]. требують читання вголос, вони ство- Наголошує на тому, що існують роз- рені для візуального розуміння. Звуки біжності вже в самій назві. Не всі до- можуть створюватися лише в уяві чи- слідники погоджуються із прикмет- тача. Відтак сприйняття конкретної ником “конкретна”. Головно розкол поезії здійснюється за посередництва між позицією Ойвінда Фальстрьома та мовчання та візуального відеоряду. групи поетів Нойгандерс (Августо де Вона містить в собі гармонійне поєд- Кампос, Гарольдо де Кампос та Десіо нання традицій та новаторства. Джин Піґнатарі) з Бразилії. Група Нойган- Арп наголошує на тому, що у конкре- дерс наголошувала на наявності “жор- тизмі “послідовности слів, послідов- сткої архітектурної метафори” [11], на ности речень нагадують читачеві не- відміну від “музичного підходу” [11] скінченний потік, вічний розвиток Ойвінда. Відтак цілковито нових зна- речей” [8, 238]. чень набували звук, текст і продук- Вікторія Пінеда визначає декілька тивність мистецтва. Для поетів гру- елементів, які превалюють у конкрет- пи Нойгандер показовим був зв’язок ній поезії: “призматичні підрозділи конкретої поезії з модерністською ідей, ідеограматичний метод, органіч- архітекстурою. Бразильська конкрет- не взаємопроникнення часу і простору, на поезія також поділилася на два на- друкарські методи, амбівалентність, прями: модерністичний як от “утопія, монтаж” [19]. Важливу роль також ві- утилітаризм” [11] та стилістичний і діграє графічне мистецтво і реклама. В технічний “структура, модулі, форми конкретній поезії форму букв та інших і повторення” [11]. Іншими словами графічних знаків зазвичай використо- на змістовий та формальний компо- вують, щоб посилити значення слів. ненти. Такі твори називали текстами Перетворення поетичної структури “критичної еволюції форм” [11]. Кон- завжди впливає на передачу письмо- кретну поезію окреслено як прагнен- вих матеріялів. Інтерпретація в цьому ня поєднати простір та форму. Ролян сенсі відіграє роль інтелектуальної Барт називає Стефана Маллярме “Гам- вправи. летом літератури”, що є представни- У другій своїй статті А. Бесса зга- ком “небезпечного моменту в історії, дує теорію школи Баухауз: “В поезії не в якій літературна мова зберігається може бути перелому строфи з верти- лише для того, щоб краще оспівуати кальним паралелізмом” [12]. Тому ви- необхідність своєї смерти” [11]. Бесса користання архітектурних елементів згадує про дискурс Дериди у книзі Ар- в конкретній поезії має вагоме значен- хітектура деконструкції (1993). Дери- ня для вирізнення її з-поміж інших ви-

86 + Volume I, 2012 + дів мистецтва. Це своєрідний шлях до ноуменальних зв’язків, наявних у куль- поетичного перформансу. Поліфонія, турі” [5, 3]. Визначає термін “конкрет- неологізми, жонглювання словами і ність” як особливий спосіб графічної фраземний монтаж також наближу- репрезентації мовленнєвих елементів ють конкретизм до перформативного та іконічної зображальности, які вияв- мистецтва. Авґусто де Кампос у своїй ляють епістемологічні закони мови, її статті, присвяченій конкретній поезії, трансформацію і критику. наголошує на “символічному характе- Зокрема, дослідниця українсько- рі мистецтва і поезії” [15]. Конкретна го Бароко Богдана Криса наголошує, поезія виступає проти нефункціональ- що “поетична норма І. Величковсько- ности і має намір впливати на дискурс. го – своєрідний код, розшифрування В українському літературознав- якого дає можливість певного про- стві окремих ґрунтовних теоретич- читання” [3, 25]. Його твори ми роз- них досліджень, присвячених власне глядаємо як тексти-попередники су- конкретній поезії ще немає. Проте є, часної конкретної поезії. Схожі вони вже згадуване, дослідження дисерта- насамперед поєднанням графіки та ції Юрія Завадського Типологія й по- мовних знаків. Термін “конкретна по- етика мережевої літератури і сучасне езія”, витворений діяльністю Василія західне літературознавство (2006) на Каменського, поширений за кордоном основі якого у 2009 році побачила світ і використовується для позначення монографія Віртуальна література. поезії, яка побудована за просторо- Нарис типології та поетики. А також у вим принципом. Провідною технікою 2010 році в Інституті літератури НАН письма стало графічне оформлення України захистив дисертацію Богдан віршів у різноманітні форми. Головна Стороха на тему: Сутність художнього увага приділяється фонетичній фор- експерименту і специфіка поетики кон- мі. Василій Каменський писав: “увесь кретної поезії Ернста Яндля. Богдан словолад відкритий мною для того, Стороха розглядає конкретну поезію аби підкреслити ритмічну ударність крізь призму тенденції “нелінійного віршованого матеріялу… Наголоше- поводження з текстом та акцентуації ність виділених слів, введення до ві- у творах не тільки вербальної складо- ршів (жирним шрифтом) цифр і різних вої, але й графічної – котра осмислю- математичних знаків і ліній роблять ється спочатку як іконічна (пізня Ан- річ динамічною для сприйняття, вона тичність – Середньовіччя – Бароко), а легше запам’ятовується (читаєш як по далі, від С. Маллярме, як абстраговано- нотах, з експресією зазначеного уда- символічна…” [5, 1]. Конкретні тексти ру). Я вже не кажу про те, що можна окреслює як “специфічно деструктив- самими лише літерами дати графічну ні та мовно-аналітичними текстуаль- картину слова…” [4, 252]. Таким чином ними утвореннями гомогенізовано- руйнується традиційний ритм поетич- го графіко-вербального плану, яким ного тексту. Це поєднання візуального властиве переосмислення не лише образу із звуковим. “поезису” (виникнення літературної Таким чином бачимо, що конкрет- поетизації), але і “семіозису” (смисло- на поезія явище неоднозначне, харак- породження) твору і його складових із теризується різноманітними поетич- метою виявлення глибинних об’єктно- ними школами та мистецькими прак-

+ 87 + Spheres of culture тиками. Ми дійшли думки, що конкрет- Memories / Edited by Marcel Jean, translated ну поезію слід поділити на три види: by Joachim Neugroschel, New York: The мовну, технічну і фонетичну. Поезія, Viking Press 1972. 9. Bense Max, Concrete poetry I (1965), створена з допомогою комп’ютерних Web. 21.10.2011. . базується на інтермедіяльних засадах 10. Bense Max, Concrete poetry II (1965), текстотворення. Вірші, основою яких Web. 21.10.2011. . 11. Bessa A. S., Architecture Versus Sound оголеністю викладу думок, немета- in Concrete Poetry, Web. 03.06.2010. . вають поезією факту. Звукова поезія 12. Bessa A.S., In Search of the Originative твориться з допомогою фонетичного Poetics of Concrete Poetry, Web. 21.10.2011. звукоряду і не може бути відтвореною . у завершеному вигляді на письмі, а 13. Brasilian Visual Poetry, Web. лише схематично за допомогою букв. 10.06.2010. , UbuWeb . му літературознавстві залишається 14. Campos A. de, Pignatari D., Campos відкритим і потребує ґрунтовного H. de. Pilot Plan for Concrete Poetry, [in:] Concrete Poetry: A World View / Editor M. E. осмислення теоретичної проблеми. Solt, Bloomington: Indiana University 1970. 15. Campos de Augusto, The Concrete Bibliography and Notes Coin of Speech, Web. 10.06.2010. . хідне літературознавство: Автореферат 16. Cluver C., Definition of Concrete Poetry, дисертації… кандидата філологічних наук, Web. 12.06.2010. . тература. Нарис типології та поетики: 17. Draper R. P., Concrete Poetry, [in:] монографія, Тернопіль: Підручники і по- New Literary History, Vol. 2, No. 2: Form and сібники 2009, 130 с. its Alternatives, Baltimore: The Johns Hopkins 3. Криса Богдана, Від риторики до University Press 1971, p. 329-340. нормативної поетики (ХVІІ-ХVІІІ століт- 18. Ernst Ulrich, Konkrete Texte. тя), [y:] Записки наукового товариства Innovation und Tradition, Wuppertal: імені Тараса Шевченка, Том ССХХІХ: Праці Bergische Universitat–Gesamthochshule філологічної секції, Львів 1995, с. 25. Wuppertal 1991, 190 S. 4. Макаров Анатолій, Світло україн- 19. Pienda Victoria, Speaking About ського бароко, Київ: Мистецтво 1994. Genre: the Case of Concrete Poetry, Web. 5. Стороха Богдан, Сутність худож- 30.07.2010. . конкретної поезії Ернста Яндля: Авторе- 20. Solt Mary Ellen, Barnstone Willis ферат дисертації… кандидата філологіч- Barnstone, Concrete Poetry: A World View них наук, 10.01.04, Київ: Інститут літерату- Table of Contents, Bllomongton: Indiana ри ім. Т. Шевченка НАН України, 2010, 21с. University Press 1969, 311 p. 6. Тетерян И., Что такое “Конкрет- 21. Weiss Christina, Seh-Texte. Zur ная Поэзия?”, „Вопросы литературы” 1965, Erweiterung des Textbegriffs in konkreten und № 5, c. 115-117. nicht-konkreten visuellen Texten: Dissertation, 7. Эко Умберто, Отсутсвующая Saarbrucken 1982, 409 S. структура. Введение в семиологию, Санкт- 22. Williams Emmet, An Anthology of Петербург: Симпозиум 2004. Concrete Poetry, New York: Something Else 8. Arp Jean, Arp on Arp: Poems, Essays, Press 1967, 342 p.

88 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Tetyana Skyba

LITERARY AND CRITICAL RECEPTION OF MAXYM RYLSKYI EARLY CREATION

Taras Shevchenko Kyiv National University, Ukraine

Тетяна Скиба

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНА РЕЦЕПЦІЯ РАННЬОЇ ТВОРЧОСТИ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

Abstract: Creation of Maxym Rylskyi attracted criticism from the very beginning of publication. For decades, its rich artistic heritage contacted dozens of investigators, including such prominent literary critics as Mykola Zerov, Ivan Bilodid, Hrgoriy Verves, Leonid Novychenko. Sometimes some researches’ positions were tied to social and political circumstances, but in general, the views of literary critics coincide in the following points: early creative work of Maxym Rylskyi witnessed the emergence of talented masters of poetry; inluences both Ukrainian and other European writers positively relected on the formation of creative style and formation of Rylskyi as poet. Orientation of the artist in Antiquity, creativity of Parnassians, Golden and Silver Age of Russian poetry, symbolism and acmeism caused special attention to the form, poetry technology, culture poetic words. Keywords: literary criticism, review, monograph, Maxym Rylskyi

Український поет, перекладач глійської, білоруської, болгарської, і вчений Максим Рильський (1895- польської, німецької, російської, 1964) перший вірш написав у 1907 р., сербської, словацької, французької, а в 15-річному віці (1910 р.) побачила чеської та інших мов. Завдяки пере- світ його перша поетична збірка На кладацькому таланту М. Рильського білих островах. Упродовж творчого українською мовою «заговорили» життя автора було надруковано біль- герої А. Міцкевiча, Вольтера, П. Вер- ше 30 збірок поезій та поем (Марина, лєна, В. Гюґо, М. Метерлінка, Е. Роста- Знак терезів, Київ, За рідну землю, Сад на, Й.-В. Ґете, Г. Гайне, А. Пушкіна та над морем, Троянди і виноград, Голосі- інших. ївська осінь, У затінку жайворонка та Рання творчість Максима Риль- багато інших). ського, як відомо, охоплює період від В історію української культу- появи першої збірки На білих ост- ри ХХ ст. Максим Рильський також ровах (1910 р.) до виходу в 1929 р. увійшов як один з найкращих пере- одразу двох збірок Де сходяться до- кладачів, адже він перекладав з ан- роги та Гомін і відгомін. З 1910 р. до

+ 89 + Spheres of culture 1929 р. побачили світ також збірки їть кілька одвіяних і відкинутих» [3, Під осінніми зорями (1918., а також 547]. перевидання 1926 р.), Синя далечінь Саме М. Зеров yперше звернув (1922 р.), Крізь бурю й сніг (1925 р.), увагу на використання М. Рильським Тринадцята весна (1926 р.). складних віршових та строфічних Ранню творчість поета можна форм, епітетів, зорових і слухових умовно розділити на наступні пері- образів. «Поет підноситься іноді до оди: неоромантичний (учнівський) технічних висот своїх зразків – нових (1910-1918 р.), символістський (1918 російських поетів, дарма що в укра- рр.) та неоклясичний (1919-1929 рр.). їнській поезії для витончених форм Із перших публікацій творчість ще дуже мало ґрунту» [4, 154]. Риль- Максима Рильського привернула ський, – зазначає далі дослідник, – увагу критики. Протягом десятиліть переживає в собі російську поезію до його багатого творчого доробку трьох різних фаз її розвитку. У нього зверталися десятки дослідників, се- помічаємо впливи клясичної школи; ред яких такі визначні літературоз- символістів […] виразну реалістичну навці, як Микола Зеров, Іван Білодід, манеру акмеїзмy. Яка з цих трьох ма- Григорій Вервес та Леонід Новичен- нер найближча поетичній вдачі Риль- ко. ського і яка з них стане власним його У 1919 р. у журналі „Музагет” стилем – поки що не знати: поет ще з’явилася рецензія Миколи Зерова на кристалізується, – але в останніх його збірку Максима Рильського Під осін- поезіях […] реалізм та клясицизм пе- німи зорями, у якій вимогливий поет реважають» [4, 154]. і критик упевнено заявив, що «вну- М. Зеров не погоджувався з тим, трішня вартість поезії Рильського що початки поетичної творчости […] не підлягає сумніву, і місце, яка М. Рильського йдуть лише від поль- вона займає в молодій українській ських клясиків та А. Пушкіна: «поето- творчості, – своє, власне» [4, 154]. За ві властиві й інші мистецькі тенден- словами Зерова, Рильський і хоч увій- ції, тенденції символізму і навички шов у літературу «поезіями явно сла- символістичної техніки»: бенькими», але «суворим і ненастан- В моїх словах душі моєї цвіт, ним самовивірянням добився того, Моїх бажань чутливість півжіночу що з кожною новою книжкою його І рідних душ надзоряний привіт. крок ставав упевненішим, а його тон усе твердішим» [3, 548]. Не сяєвом, не димом фіялковим Вже після того, як у 1926 р. ви- У присмерковій музиці зітхань йшла друком збірка Тринадцята Я пропливу незрозумілим словом весна, М. Зеров назвав М. Рильського За дальню грань. «сформованим майстром», адже кож- Тут, за словами М. Зерова, «нечіт- на збірка поета – це результат вели- ке, незрозуміле, віще слово, одягнене кої творчої роботи і «кожний із збір- в хвилюючий ритм». Ознаки симво- ників Рильського – не просто жмуток лічної техніки у М. Рильського можна щоденних записів віршованих […], знайти скрізь, – перш за все «вони в але старанно виконаний добір, де за непереможній владі звуків, що один кожною надрукованою річчю сто- одного підказують, нанизуються

90 + Volume I, 2012 + один на один, утворюючи цілі узори праці інтелекту, складний шлях ви- внутрішніх рим, анафор і інших «по- роблення і загартування світогляду і вторів»: у глибінь твоїх синіх осінніх мистецького кредо» [1, 14]. І. Білодід огнів…» [3, 560]. пояснює це так: «Його поетичний світ Микола Зеров не погоджувався цих років ще не спирався на глибокий із закидами тодішніх критиків Мак- життєвий досвід. Власне поетичний симові Рильському щодо його віді- і мовний арсенал його перших збі- рваности від пролетарської поезії рок хоча й свідчить про вироблення та зречення сучасности: «Рильський певного письменницького почерку, досить витончений і складний поет, але ще не виявляє ні його потенцій- щоби так легко було його умостити в них можливостей, що розгорнулися в елементарні формули як «геть від су- дальшому, ні творчого осягнення всіх часности!» і «солодкий світ!». І живе тих компонентів поетичного мовлен- він разом зі своїм часом, напружено і ня, того мистецького письма, яке зго- уважно в околишнє життя вдивляєть- дом до нього прийде. Але певні, часто ся, уміє помічати останній вираз його й виразні натяки на високі поетичні обличчя (Хлопчик на Фастівськім обрії вже були наявні» [1, 19], адже вокзалі), уміє пізнати в його глиби- «є такі речі, які даються не стільки (і ні струю вічнолюдського, близького не тільки) освітою, як суспільним та всім часам і народам» [3, 553]. побутовим досвідом» [1, 19]. Тобто Традиція неупередженого, до- юний Рильський постає «неофітом, кладного прочитання творів М. учнем, юнґою, а не досвідченим море- Рильського відроджується в 60-ті плавцем, капітаном» [1, 24], але саме роки. У 1965 р. побачила світ моно- цим він був цікавим і специфічним. графія українського мовознавця Іва- Цьому періоду творчости поета на Білодіда Поетична мова Максима були притаманні такі визначальні Рильського, в якій було висвітлено риси: музикальність мови, творча формування і розвиток художньої наступність культури вірша; міто- творчости поета у зв’язку з історією логічний світ Античности та обра- української віршової мови. І. Білодід зи Середньовіччя; точний епітет, виокремив такі компоненти поетич- старослов’янізми, афористичність ної мови М. Рильського, як афорис- вислову, вислови з суспільної, грома- тичність вислову, що тяжіє до філо- дянської сфери, соціяльна контрас- софських узагальнень, точний епітет, ність, що згодом розгортається в мо- образність, ремінісценції (як одну з гутній ідейно-тематичний струмінь, яскравих стилістичних манер пись- назви реалій, явищ і предметів живої менника), ритмомелодику, звукожи- дійсности, часте вживання повних вопис, крилатість слова, інтимізуючу форм прикметників (прозорая), від- тональність поетичного слова. хилення у вживанні займенникових Творчість М. Рильського дорево- конструкцій (в йому), звуковий живо- люційних та 1920-х років І. Білодід пис. назвав «роками навчання й форму- За справедливим твердженням вання» [1, 24]; цей період у творчос- І. Білодіда, «поетична мова М. Риль- ті поета – «важкий і складний шлях ського – це видатне явище в історії страждань і радощів душі, напруженої мови української художньої літерату-

+ 91 + Spheres of culture ри і всіх стилів української літератур- «парнаською» поетикою, естетикою ної мови, досконалий засіб виражен- слова, тематично Рильський не був ня високої ідейности, блискучий зра- на передовій лінії боротьби; звідси зок майстерности художнього слова» – властива його ранній творчости [1, 169]. Дослідник називає джерела певна обмеженість, замкненість… Це словесно-художньої діяльности Мак- й був, – наголошує дослідник, – той сима Рильського: всебічне знання певний етап у творчому розвитку української мови, «мудре і співуче М. Рильського в час першого радян- слово усної творчости з словом про- ського десятиріччя […] без користу- фесійної літературної традиції і виу- вання складними засобами й інстру- чки, з науковим розумінням суті мов- ментами психологічно-естетичного ного розвитку взагалі, закономірнос- і ідейно-філософського аналізу» [1, тей розвитку й удосконалення мови 35]. Але такі погляди — це лише да- художньої літератури зокрема, а в ній нина часу та ідеології, певне кліше у — культури мови віршової» [1, 6], а підході до ранньої поетичної твор- основою поезії і естетики художнього чости М. Рильського. «Ідейно-есте- слова Рильського називає творчість тичну неактивність і затамованість» Шевченка, Пушкіна і Міцкевіча. М. Рильського І. Білодід пояснює тим, І. Білодід простежує зміну по- що «вона йшла від повного незнання етичної мови М. Рильського від пер- і невміння поводитися зі світом» [1, шої збірки аж до останньої. У 1920-х 37]. роках І. Білодід відзначає «глибоке Поетичний словник поета у 1920- переосмислення, перегартування і роки постає перед поглядом науков- всіх засобів і ресурсів мови, – особли- ця таким: все більше місця займає во ж мови поезії, мови пісні. Народжу- життєва реальність перших поре- валася нова естетика слова, зокрема волюційних років, соціяльні контр- слова художнього, поетичного. Цим асти, антитези, де «однією з частин визначалися й нові вимоги до харак- поетичної форми виступають «нео- теру віршової мови» [1, 27]. Звичай- клясичні» слова, словосполучення, но, у цей період змінюються і мов- образи, а другою – позначення ре- ностилістичні засоби поезії. Для них альности, слова суворої життєвої стає характерною «революційно-ро- правди» [1, 38], відбувається глибоке мантична піднесеність, урочистість, переосмислення самої соціяльно-ес- прагнення передати почуття словом тетичної функції поетичного слова: широким, величним, об’ємним» [1, «воно повинно бути з народом; вхо- 31]. У дусі свого часу І. Білодід кри- дить соціяльне осмислення буття і тикує М. Рильського за «захоплення» його місця в ньому; образи Античнос- символізмом і парнасцями, що, на ти, европейської літератури, міто- його погляд, «значною мірою ще ви- логічна лексика використовуються значало мовностилістичні засоби й як засоби піднесення у мові, як при- тематику», хоч воно було не єдиним, – йом протиставлення, антитези, від- поряд були й компоненти реалістич- штовхування від минулого з позицій ні, життьові [1, 34]. На думку дослід- нового світогляду [1, 38-39]; саме у ника, через те, що мистець «відда- цей період зазнає метаморфози епі- вав данину захопленню клясичною, тет, ускладнюючись змістовим напо-

92 + Volume I, 2012 + вненням, оптимістичним настроєм. 1910-20-х років, при ближчому роз- Особливу увагу тут І. Білодід приді- гляді виявлялися ознаки самобутнос- ляє ремінісценціям, які роблять мову ти, творчого переосмислення, а то й поета «ніби енциклопедією культу- полеміки з визнаними авторитета- ри» [1, 102], зверненням «до історії ми» [2, 43]. культури свого народу, народів світу, Поетична творчість М. Рильсько- обертання в колі цих асоціяцій, зі- го другої половини 1910-х років, на ставлень, порівнянь» [1, 99]. думку дослідника, – це «полоса тра- У другій половині 1920-х – на по- гічних конфліктів поета з дійсністю, чатку 30-х рр. у збірки Максима Риль- з оточенням, час самотности, роз- ського входить образна лексика на чарувань, борсання […] тривожного означення нових форм совєтського, чекання, наполегливих спроб вийти соціялістичного життя, нових якос- із зачарованого кола, час невтомних тей людини, нових явищ дійсности, шукань живого слова» [2, 49]. машин, нових чи старих професій, і, Саме у цьому виданні найбіль- за словами І. Білодіда, саме цей період ше уваги приділено літературним у творчості поета «збагатив його но- впливам на всю поетичну творчість вими горизонтами поетичного світу, М. Рильського. уґрунтував його в матеріялістичному Зокрема Aнтичність у поезії науковому світогляді і соціяльній ак- М. Рильського, за словами Г. Верве- тивній дії» [1, 24]. Таким чином зага- са, це не лише «певний орнамент», а лом цікаві спостереження мовознав- «джерело для самостійних художніх ця часом надміру прив’язувались до концепцій» [2, 47], це «засіб пояс- соціяльних і політичних обставин. нення, деталізації і розкриття свого Того ж 1965 р. вийшла друком власного розуміння світу» [2, 98-99]. праця Григорія Вервеса Максим Риль- З роками еллінських мотивів става- ський в колі слов’янських поетів, у якій тиме менше: «їх витіснятиме жива і поетична творчість мистця розгляда- конкретна дійсність» [2, 119]. Г. Вер- лась у зв’язках з поезією українських, вес відзначає, що Античність моло- польських, чеських та російських дий Рильський використовував «пе- мистців ХХ віку (П. Тичини, В. Брюсо- реважно для прославляння життя в ва, Ю. Тувіма, В. Незвала, A. Блока, В. його найбільш урочистих і піднесе- Маяковського, та ін.). Саме у цій праці них проявах» [2, 140]. вперше була зроблена спроба визна- Дослідник звертає увагу на впли- чити загальнослов’янський контекст ви старших сучасників поета, напри- поезії Максима Рильського, розкрити клад, Олександра Олеся, у якого Мак- самобутність його поетичного голо- сим Рильський навчився викорис- су. Сам автор книги поставив перед товувати поетику дум та історичних собою завдання «збагнути поета та- пісень: Миколи Вороного, від якого ким, яким він був, не замовчувати ні поет взяв повторні ходи, рефрени, його злетів, ні провалів, тим більше, комбіновані повтори, вставні слова що навіть у його ранній творчості, та речення. Від Алєксандра Блока у що перегукувалася своїми окремими Рильського, вважав науковець, – об- гаслами з багатьма декадентськими, раз Прекрасної Дами, просторові а потім аванґардистськими течіями образи в музикальному нагнітанні

+ 93 + Spheres of culture [2, 72], а з Валєрієм Брюсовим його цілісний, достовірний у всіх типоло- ріднить захоплення французьким гічних і суто індивідуальних реаліях парнасцями і символістами. Також образ видатного поета. Тут дослідник дослідник звертає увагу на постій- прагнув насамперед побачити і роз- ний діялог Рильського з російською крити у всій повноті прояви автор- поетичною клясикою, насампе- ської індивідуальности на численних ред з творчістю Пушкіна, а також з рівнях художнього твору, зокрема польською романтичною поезією – й на рівні його стилістики. Саме у Міцкевiча, Словацького. цьому дослідженні внутрішній світ Загалом ранній період поетичної письменника розкривається за допо- творчости М. Рильського (від 1910 до могою аналізу всієї сукупности його 1926 рр.) Г. Вервес визначає як «не- зв’язків з оточуючим світом. рівну» дорогу з боротьбою різних У ранньому творчому доробку впливів на шляху до великої твор- М. Рильського Л. Новиченко виділив чости [2, 34], як період навчання та кілька – «різної сили діяння» – комп- творчих шукань . лексів ідейно-естетичних та літера- Водночас оцінки Г. Вервеса, по- турних впливів [8, 44]: головними є рівняно з оцінками І. Білодіда – більш «клясичний», «блоківський», «гамсу- позитивні, ніж неґативні: «Чи не ма- нівський» та «олесівський». Дослід- ємо ми підстав «неоклясичний» пері- ник не використовував «зовнішньо- од Рильського трактувати як навчан- тематичний підхід» до ранньої поезії ня, визрівання, експерементаторство Рильського і по-новому пояснив про- по привласненню своїй літературі цес його ідейно-естетичного пошуку «чужих» здобутків? Що задовго три- часів та збірок Під осінніми зорями і вало те навчання – це вірно, але ж Синя далечінь. і які дало потім наслідки!» [2, 282]. В аналізі лірики Л. Новиченко ви- Принадність лірики Рильського – «у користовував поділ лірики за «жан- пізнанні світу, в її філософсько-есте- рово-стилістичними струменями» тичній рефлексії. Тут також є неспо- [8, 249]: тут дослідник виділив кон- кій, чекання, «мандри» у дійсність з кретно-реалістичні, клясицистичні «боку землі і квітів», але немає від- й романтичні стильові напрями; за межування від світу фантастичного, жанровим принципом аналізував лі- немає і втечі в казкові краї» [2, 97], рику за змістом відтворюваних пере- він «прагнув ясности поетичного об- живань. разу, уникав жертвенно-релігійного Свого часу еволюцію М. Риль- екстазу, проповідницького тону, дбав ського (від першої збірки – На білих про виразну «речевість» художнього островах до наступної – Під осінні- образу» [2, 111]. ми зорями) Л. Новиченко розглядав У 1980 р. вийшла монографія як «шлях від початківця до відчуття критика й літературознавця Леоніда себе володарем слова, – але ще в дуже Новиченка Поетичний світ Максима вузькій, майже наглухо ізольованій Рильського (1910-1941), в якій впер- від соціяльного життя сфері» [9, 92]. ше узагальнено ввесь критичний і Однак вже тоді, в 1960-ті роки, пи- дослідницький матеріял про перед- сав, що «лірика 20-х років потребує воєнну творчість поета та створено дуже дбайливого ставлення і […] на-

94 + Volume I, 2012 + лежного теоретичного «визнання». свідчила появу талановитого май- Інерція поверхового соціологізму ще стра поезії; впливи як українських, дається взнаки на сторінках тих книг так і інших европейських письмен- і статей, де розмова про лірику мо- ників позитивно відобразилися на лодого Рильського зводиться, голо- формуванні творчої манери та ста- вним чином, до коментування безпо- новленні Рильського-поета, адже орі- середньо виявлених у ній соціяльно- єнтація мистця на Античність, твор- політичних і філософських мотивів» чість парнасців, золотий і срібний вік [9, 95]. Згодом, у кінці 1990-х років російської поезії, символізм і акмеїзм він дійшов висновку, що «політичний зумовила особливу увагу поета до клімат тоталітарної держави обмеж- форми, поетичної техніки, культури ував творчу свободу й багато у чому поетичного слова. деформував тематику та ідейний світ його поезії» [6, 111]. Те саме мож- Bibliography and Notes на сказати і про сучасних молодому Рильському критиків. 1. Білодід Іван, Поетична мова Мак- На думку Л. Новиченка, М. Риль- сима Рильського, Київ 1965, 174 с. ський уже з початку 1920-х років ви- 2. Вервес Григорій, Максим Риль- ський в колі слов’янських поетів, Київ значився у поезії «як мистець із ши- 1972, 310 с. роким культурним кругозором і юве- 3. Зеров Микола, Літературний лірною майстерністю вірша» [7, 380]. шлях Максима Рильського, [y:] Idem, Тво- До літературних впливів на поета ри: У 2 томах, Т. 2, Київ 1990. Л. Новиченко, як і М. Зеров, ставився 4. Зеров Микола, Максим Рильський. позитивно, адже «орієнтації мистця Під осінніми зорями [рецензія:], „Музагет” на певні художні традиції [виступає] 1919, № 1-3, c. 153-156. як чинник великої ваги у витворенні 5. Новиченко Леонід, Із спостере- індивідуального стилю. У Рильського жень над поетикою Максима Рильського на даному етапі його творчого роз- (20-і роки), „Радянське літературознав- ство” 1980, № 1, c. 37-52. витку вона склалася як орієнтація на 6. Новиченко Леонід, Максим Риль- поетичну клясику різних епох, від ел- ський, [y:] Історія української літерату- лінізму до Пушкіна і Франка» [5, 38]. ри ХХ століття: У 2 кн., Кн. 1: Перша по- Ці впливи лише свідчать про глибоку ловина ХХ століття: Підручник, / Pед. В. обізнаність автора з греко-римською Дончик, Київ 1998, c. 110-120. Античністю, українською та росій- 7. Новиченко Леонід, Максим Риль- ською літературою, західно-европей- ський, [y:] Історія української літерату- ською поезією та лірикою його сучас- ри: У 2 т., Т. 2: Радянська література, Київ ників. 1984, с. 380-396. Хоч інколи позиції дослідників 8. Новиченко Леонід, Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941), були прив’язаними до соціяльних і Київ 1980, 334 с. політичних обставин, але загалом, 9. Новиченко Леонід, Що залишить- погляди літературознавців сходять- ся поколінням, [y:] Idem, Не ілюстрація ся у наступних моментах: вже рання – відкриття! Літературно-критичні на- творчість Максима Рильського за- риси і портрети, Київ 1967, с. 87-119.

+ 95 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Serhiy Rusnak

INTERTEXTUALITY OF THE BOOK’S TITLE FOLLOWING PIONEERS’ FOOTPRINTS BY ULAS SAMCHUK

Vinnytsia State Pedagogical University, Ukraine

Сергій Руснак

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ НАЗВИ КНИГИ СЛІДАМИ ПІОНЕРІВ УЛ АС А САМЧУКА

Abstract: The author describes Ulas Samchuk’s documentation examination degree by Ukrainian literary criticism, dwells on the issue of the author’s most outstanding works on his non-iction prose. Dialogue nature and the major functions of the intertext title in the book Following Pioneers’ Footprints has been analysed here. It had been proved in the article that the title of the book is multifunctional. It providees close connection between the text and other works concerning Ukrainian emigration to America, includes them into a broad cultural dialogue.It also functionate as text formation and controls the recipients’ cognitive activity. Keywords: intertextuality, intertext, title-intertext

Творча спадщина Уласа Самчука, структурі Самчукового прозопись- відомого передусім як «письменни- ма, а й мало безпосередній вплив ка епічної широти», багатожанрова на літературно-мистецькі процеси і представлена різними літератур- його епохи. ними формами, з-поміж яких варто Посилення документального на- назвати романи, повісті, оповідання, чала в літературній творчості пись- новели, драми, мемуари, нариси, менника, підвищення його інтересу есеї, автобіографії, щоденники, пу- до можливостей документальної бліцистику, літературно-критичні прози було зумовлене переважно праці тощо. У всьому цьому масиві соціяльно-політичними чинника- осібне місце посідають художньо- ми, пов’язаними з епохальними змі- документальні твори, які репрезен- нами після Другої світової війни, і тують не вигадані письменником частково естетичними, що беруть ситуації та колізії, а реальні події, свій початок із задекларованих ще переломлені в його творчій свідо- у передмові до роману Юність Васи- мості. Поєднання правди документу ля Шеремети (1946) завдань «бути з багатством літературних можли- літописцем українського простору» востей засвідчило не тільки зміни в і прагнення «бути правдивим» [21,

96 + Volume I, 2012 + 5–6]. Усе це спричинило появу над- гади Уласа Самчука «можуть колись звичайно складної, різножанрової та стати обов’язковою лектурою в уні- різностильової художньо-докумен- верситетах вільної України, так на тальної прози, зокрема книг П’ять історичних, як і на літературних фа- по дванадцятій (1954) [18], На біло- культетах, такі вони насичені укра- му коні (1972) [15], На коні вороному їнознавчими темами, нашою історі- (1974) [16], Живі струни (1976) [13], єю і культурою, особливо літерату- Планета Ді-Пі (1979) [17], Слідами рою» [5, 426–427]. Прикро визнава- піонерів (1979) [19]. Названі худож- ти, що у вільній Україні цього так і ньо-документальні твори вийшли не сталося, творчість письменника окремими виданнями за життя ав- вивчена не в повному обсязі, окремі тора, деякі були надруковані тіль- твори так і залишаються припадати ки в періодиці: Моя границя (1978) порохом у архівах. – в мюнхенській Сучасності [14], а Тривалий час чи не єдиним кри- Щоденник (1941–1943 рр.) [20] й ав- тичним поглядом на Самчукову до- тобіографія Дещо про себе [12] – у кументалістику про українську емі- сучасних українських виданнях. У ґрацію в Америці були розвідки, над- будь-якому разі це малодослідже- руковані в нью-йоркській газеті Сво- ний пласт художнього набутку пись- бода, серед яких виділяється допис, менника, що потребує ґрунтовного поданий у виданні під криптонімом літературознавчого дослідження. «Г. О.». Тут висловлено побажання Ступінь вивчення документа- якнайскоріше видати Живі струни лістики У. Самчука досить невисо- У. Самчука, присвячені становлен- кий. Так, відомі кілька рецензій на ню і діяльности Української капелі книжки На білому коні та На коні бандуристів імені Тараса Шевченка вороному, одна з яких надрукована в Канаді, англійською мовою «для під криптонімом «Іван К-ий» під на- нашого Гарварду, для бібліотек сла- звою Про спогади Уласа Самчука: Про вістичних студій, де часто Україну шляхи, що їх не оминути (її автором підводять до спільного знаменника є Іван Керницький), а інша – Спосте- з Росією» [3, 3]. реження і вироки письменника – на- Марія Білоус-Гарасевич [2] де- лежить Леоніду Лиману. У першій тально осмислила тему й основну наголошено, що в книжці На білому проблематику книжки Слідами піо- коні немає описів страждань, тут за- нерів, її цікаву архітектоніку, стиль, лишились романтичне напруження а також проаналізувала колоритний і патетика. Відтак І. Керницький на- образ українського еміґранта, що зиває твір «ліричним романом» [4, складається з багатьох штрихів, роз- 40], тоді як Л. Лиман сприймає книгу киданих по всьому тексту. Особливо На коні вороному як літопис, сказане цінним є те, що М. Білоус-Гарасевич в якому «завжди сприйматиметься поставила книжку У. Самчука в один як органічна частина нашої історії» ряд з Подорожжю із Чарлі у пошуках [7, 44]. Америки (1962) Джона Стейнбека. Аналізуючи «суху, ділову, густу Самчуковий епос Української Аме- прозу» [5, 428] мистця, Юрій Клино- рики формувався за якісь п’ять ро- вий висловив припущення, що спо- ків (1967–1968) після виходу нари-

+ 97 + Spheres of culture сів американського прозаїка, але до- один зі шляхів самопізнання етносу, слідниця наголошувала: „Мова йде він сприяв адаптації української лю- не про будь-який вплив Дж Стейн- дини в Новому Світі й збереженню її бека на У. Самчука, а про природний етнічної тожсамости), соціяльну (міт розвиток української літератури у допомагав українцю-еміґранту інте- світовому процесі і тим самим шля- ґруватися в американське суспіль- хом. […] Обидва письменники схрес- ство), ціннісно-етичну (міт сприяв тилися своїми роздумами, вражен- формуванню нової системи переко- нями, захопленнями сприйняття нань) і державотворчу (міт сприяв величі країни, а разом з тим ніякої створенню надійного фундаменту повторности у них немає. Їхні твори для майбутньої української держа- взаємно себе доповнюють у напрям- ви) [10, 54]. ку ширшого пізнання й зрозуміння До інтерпретації художніх на- цієї надзвичайної країни „від моря бутків У. Самчука долучився й автор до сяйного моря” [2, 232]. цієї статті, який у розвідці Художня Серед сучасних учених докумен- своєрідність документальної книж- талістикою У. Самчука займалося об- ки “Слідами піонерів” Уласа Самчука межене коло літературознавців. Так, осмислив наявну в документаліс- Ярослав Козачок в одній зі статей тиці мистця традиційну для літера- дослідив філософсько-естетичну тури художню образність, що тісно модель особистости у книжці Сліда- пов’язана з естетичними можли- ми піонерів [6]. Літературознавець востями факту. У статті доведено, наголосив, що твір письменника, що логіка застосування документів узагальнюючи попередні шукання у прозаїка зрозуміла – від простого ідеї національного архетипу, надає факту до готового образу, що й до- їм нових духових вимірів у іншому помогло письменнику змоделювати соціяльному середовищі, декларує художню реальність [11, 236]. Однак можливості творення в умовах сво- чимало аспектів поетики художньо- боди нової особистости. Також у докуменетальної прози митця зали- статті висвітлено спробу У. Самчука шаються не дослідженими, зокрема окреслити модель нової людини в проблема інтертекстуальности. Зва- історико-суспільному, філософсько- жаючи на досить широке предметне му й етнопсихологічному закрої. поле цього питання, в статті зупи- Щоправда, варто звернути увагу на нимося тільки на інтертекстуаль- непослідовне означення жанру Сам- ності назви книги Слідами піонерів. чукового твору. У назві статті йдеть- Передусім зробимо кілька за- ся про епопею, в самому ж тексті уваг про термінологію. Під інтер- Слідами піонерів названо нарисом текстуальністю автор статті розуміє [6, 76]. постійно проявлюваний при сприй- Ірина Руснак проінтерпретувала нятті тексту на основі асоціювання Самчуків «компроміс з мітом», де за- механізм актуалізації інтертекстів, значила, що міт української Америки що їх використовує автор відповід- виконує в книжці Слідами піонерів но до свого творчого замислу. Інтер- кілька функцій, серед яких дослід- тексти як прояв інтертекстуальнос- ниця виділила психологічну (міт – ти – це запозичення автором з інших

98 + Volume I, 2012 + текстів структур різного ґатунку, які білому коні, На коні вороному. До- перетворюються на матеріял для слідниця охарактеризувала один створення нового художнього тек- із видів взаємодії між попередніми сту. текстами і його наступниками, коли Найбільш значимим компо- «чуже слово» в заголовку конденсує нентом претекстової інформації основну ідею твору і відображає ав- є назви (заголовки) творів. Заго- торську оцінку описаних подій, за- ловок – це текстовий знак, який є безпечуючи неминучі взаємовпливи обов’язковою частиною тексту і має обох творів; цитата виступає в ролі в ньому фіксоване положення. Саме своєрідного містка між літератур- як текстовий знак заголовок нале- ними світами. При цьому заголовок жить тексту, але разом з тим функ- зазнає впливу гіперсемантизації, ціонує поза ним (Н. Вєсєлова); пре- що призводить його до виникнення зентує текст й одночасно замикає додаткових асоціятивних наванта- його (Н. Фатєєва); називає текст, жень. Подібне спостерігаємо в на- будучи його семантичним згорт- звах мемуарного циклу На білому ком, і відсилає до нього (С. Кжижа- коні, На коні вороному, які відсила- новський) і т. д. Заголовок-інтер- ють до тексту біблійного Апокаліп- текст – це той елемент, який може сису [9, 30]. бути фраґментом «чужого» автор- Заголовок-алюзія роману Ма- ського задуму або запозиченням рія недвозначно натякає на біблійні із власних авторських творів, і має тексти, роману Гори говорять! – на поліфункціональну роль. У худож- послання І мертвим, і живим, і нена- ніх творах такі заголовки можуть рожденним землякам моїм… Тараса виконувати називну, інформатив- Шевченка. Заголовок збірки новел ну, апелятивно-експресивну й інші Віднайдений рай має антонімічний функції, а також мають здатність характер відносно назви епічної по- включати текст-реципієнт у куль- еми Загублений рай (1667) і синоні- турний діялог з текстами-донора- мічний – до назви поеми Повернений ми чи іншими творами літератури, рай (1670) Джона Мільтона. навіть творами інших видів худож- І. Руснак наголошує на особли- ньої творчости. вій взаємодії «свого» з «чужим сло- Вперше увагу на заголовки-ін- вом» у заголовку роману Чого не го- тертексти у творчості У. Самчука їть огонь, де, внаслідок контексту- звернула І. Руснак, яка в статті Назва ального співвіднесення з основним твору й епіграф як форми діялогу з корпусом тексту, частина цитати «чужим» словом у прозі Уласа Сам- першотексту – вислову Гіппократа: чука [9] зауважила, що назви кіль- «Чого не гоять ліки – гоїть залізо, кох книжок письменника співвідно- чого не гоїть залізо – гоїть огонь, сяться з висловлюваннями відомих чого не гоїть огонь – те варто вважа- історичних осіб чи з конкретними ти невигойним» (письмівка моя. – творами інших авторів, що засвідчує С. Р.) – стає поштовхом для розвитку його серйозну увагу до «чужого сло- авторської думки, поглиблює пози- ва». Це романи Чого не гоїть огонь, цію попередника, доповнює її неспо- Гори говорять! і дилогія спогадів На діваними ракурсами [9, 33].

+ 99 + Spheres of culture Інтертекстуальним є й заголо- лавської-Столярчук, другий том вок Самчукових Живих струн, який якої має назву Острів Ді-Пі (1969); частково відсилає до львівської се- книгою спогадів і матеріялів про рії книжок з такою ж назвою, реда- діяльність ОУН напередодні Другої гованих у 1899–1900 роках Антіном світової війни Б’є дванадцята (б.р.) Крушельницьким і Володимиром Зиновія Книша, один з розділів якої Старосольським; якоюсь мірою на- має назву П’ять хвилин перед два- зва прив’язує твір до відомого трип- надцятою. Така діялогічність уже на тиху Лесі Українки, другий вірш яко- рівні заголовків, що виконують ін- го починається рядком «Якби мені формативну й апелятивно-експре- достати струн живих». Однак най- сивну функції, викликає емоційну істотніший зв’язок простежується напругу, спонукає до пошуку, дозво- зі Словом о полку Ігоревім, де Боян ляє реципієнтові робити історіософ- «Накладав … на живі струни Віщі ські та філософські узагальнення, персти свої, І самі вони славу князям виводить інтерпретацію творів на рокотали» (в обох випадках пись- більш високий рівень. мівка моя. – С. Р.). Тут назва ввібрала Актуалізує прочитання твору і прозору давньоукраїнську словесну заголовок-інтертекст книги Сліда- формулу-кліше, пов’язану з образом ми піонерів, який вказує передусім кобзаря (співця), який в українській на інші тексти з подібними назвами, культурі має значення культурно- і навіть якщо читач не знає їхньо- ідеологічної константи. го змісту, то вже на початку існу- Самчукові заголовки засвідчу- ють підстави думати, що між цими ють відкритість письменника до текстами є певна різниця. Хоча для духового досвіду як минулого, так американських українців приховані і сучасного. Вони встановлюють ін- смисли заголовка названої книги тертекстуальні фрейми з художніми пов’язували текст У. Самчука з добре творами, публіцистичними працями відомими явищами їхньої еміґрант- та мемуарами інших письменників ської дійсности, вводили у загаль- українського зарубіжжя. Тобто увесь ний контекст культури української простір культурної пам’яти ство- еміґрації в Америці. Передусім цей рює багатоаспектний зв’язок, який місток налагоджувався з текстами, не обмежується співзвуччям назв, які були присвячені ювілейним да- а простежується в змісті, жанрових там найбільшої асекураційної (стра- особливостях, структурі тощо. Але хової) установи американських вже на рівні заголовків маємо інтер- українців – Українського Народного текстуалізацію, наприклад чотири- Союзу. Зв’язок встановлювався по- книжжя спогадів П’ять по дванад- середництвом точної чи видозміне- цятій, На білому коні, На коні воро- ної цитати, але у випадку У. Самчука ному, Планета Ді-Пі пов’язане з кни- все відбувається значно складніше. гою літературно-критичних творів Інтертекстуальний зв’язок багато- про долю українських письменників шаровий і одразу відсилає до кіль- підсовєтської України На багряному кох текстів: книг Українські піонери коні революції (1960) Богдана Крав- в Канаді. 1891–1951 (1951) Леоніда ціва; трилогією Повінь Дарії Ярос- Білецького [1], На піонерськім шляху

100 + Volume I, 2012 + (1964) Ярослава Падоха [2] і статей По відношенню до одних текстів Слідами українських піонерів (1952) назва Слідами піонерів – неточна, Семена Демидчука й Очима піонера перероблена цитата, де ключовим є (1969) Романа Слободяна [21]. Тут образ піонера-першопрохідця (пор. можна пригадати й назву фахово- Слідами українських піонерів, Україн- го українського музейного журна- ські піонери в Канаді, Очима піонера лу-квартальника На слідах, який тощо), по відношенню до інших вона виходив при Українському націо- задіює імпліцитний образ «шляху», нальному музеї (CША, м. Онтаріо) в «дороги», який виникає асоціятивно 1954–1958 роках і був присвячений через потужний образ-концепт «слі- збереженню української старовини ди» (пор. На слідах, На піонерськім на українських землях і на еміґрації, шляху). Щоправда, дуже складно ви- поширенню відомостей між чужо- значити характер таких зв’язків: чи національними державами про дав- то автор підпав під потужний вплив ність та високий рівень української образів інших текстів, чи це навіть культури, її вклад у світову культур- не помічені самим митцем ремініс- ну скарбницю. ценції, запозичені з текстів, що так Назва книги У. Самчука демон- чи інакше запам’яталися своєю емо- стративно трансформує наведені ційністю, тональністю, повнотою тут заголовки, що сприяє зміні не викладу і т. д. Оскільки Альманах стільки тональности, скільки зміс- Українського Народного Союзу пері- тового наповнення нового тексту. одично друкував матеріяли про іс- Тут складно сказати, який твір був торію української еміґрації на аме- претекстом, але смисли усіх творів риканському континенті, то інтер- з подібними назвами підключають- текстуальні зв’язки назви книжки ся до Самчукової книги, допомага- У. Самчука носять швидше характер ють інтуїтивно «зчитувати» її імп- ненавмисних ремінісценцій. Однак ліцитні смисли, дешифрувати зміст за будь-яких обставин декодуван- уже на початку рецепції. Усі вони ня інтертекстуальности заголовків є варіяціями важливої для амери- документальних текстів передба- канських українців теми – початків чає обізнаність реципієнта із цілим і витоків української еміґрації за пластом творів, що зображують пев- океаном – і виступають тим необ- ні явища чи факти. хідним фоном, який допомагає ав- Заголовок-інтертекст тісно торові більш повно втілити влас- пов’язаний зі змістом тексту, який ну концепцію, що різнилася своєю він презентує і знайомство з яким ориґінальністю. Письменник уже в дозволяє розкрити його значення, своєму слові на початку книги по- що набуває символічних відтінків. свідчив, що «це перша нашою мо- «Слідами піонерів» – це вся історія вою такого роду публікація на цю української Америки, в якій зна- важливу для нас тему, в якій поєд- йшли відображення подорож пер- нано життєві факти, свобідну дум- ших переселенців на континент, ку і мистецький вислів в одну ско- розбудова культурного життя, від- ординовану моральну й філософ- находження гармонії в Новому Сві- ську концепцію» [19, 7]. ті, «віднайденому раю», це яскраве

+ 101 + Spheres of culture життя тих, хто розбудовував укра- ґрацію в Америці, включає їх у ши- їнські інституції на еміґрації, це, рокий культурний діялог, а разом з зрештою, за словами самого авто- тим виконує текстоформуючу функ- ра, «мандрівка до кращого завтра» цію й регулює пізнавальну актив- [19, 7], адже «на предковічній ці- ність реципієнтів. линності містерійної недосяжности Немає сумніву, що інтертексту- залишились сліди людини […]. По альність як засіб у художньо-доку- них підуть покоління майбутнього» ментальному тексті універсальне [19, 263]. «Слідами піонерів» – це і надзвичайно складне явище, і ця оповідь, розгорнута в часі, водно- стаття не вичерпує проблему; попе- час це композиційний прийом, який реду – осмислення інших інтертек- пов’язує воєдино всі розділи книж- стем, без яких глибинна інтерпре- ки, де все складається y монолітний тація і розуміння non fiction прози образ Української Америки. Відтак у Уласа Самчука не мисляться. тексті книжки «слідами піонерів» – це і художній образ, і сюжетоформу- Bibliography and Notes ючий компонент. У книзі перед читачем постає не 1. Білецький Л, Українські піонери зовсім повна, фраґментарна карти- в Канаді (1891–1951), Вінніпеґ: Накла- на Української Америки, бо такими дом Комітету українців Канади 1951, були і писемні, й усні джерела, які 128 с. 2. Білоус-Гарасевич М., Ми не роз- вдалося зібрати У. Самчукові під час лучались з тобою, Україно, Детройт подорожі країною в 1967–1968 ро- 1998, 768 с. ках. Але з тих спогадів, репортажів, 3. Г. О., Живі струни: Одіссея Капелі газетних матеріялів, есеїв, розпові- Бандуристів ім. Тараса Шевченка, “Сво- дей очевидців, проникливих влас- бода” (Нью-Йорк), 1978, № 173, 16 серп- них спостережень і роздумів пись- ня, с. 2, 3. менникові вдалося створити «бар- 4. К-ий І. [Іван Керницький], Про висту мозаїку вітражу» [19, 262] спогади Уласа Самчука: Про шляхи, що американського буття українців- їх не оминути, „Сучасність” 1978, Ч. 12 еміґрантів від початків еміґрації до (216), c. 33–41. 5. Клиновий Ю., Мудрець «на коні кінця 60-х років ХХ століття. Погляд вороному», [y:] Idem, Моїм синам, моїм «зблизька і здалека, згори і зни- приятелям: Статті й есеї, Торонто: зу, з минулого і сучасного, знутра і Об’єднання українських письменників в ззовні» [19, 251] дав змогу відчути, Канаді «Слово» 1981, c. 422–430. зрозуміти, а головне, конструктив- 6. Козачок Я., Філософсько-есте- но вичерпавши діялог з піонерами, тична модель особистості в епопеї – правильно відтворити в докумен- Уласа Самчука «Слідами піонерів», [y:] тальному творі головні явища тієї Наукові записки Тернопільського націо- дійсности. нального педагогічного університету: Отже, можемо говорити про по- Серія: Літературознавство, Тернопіль, Вип. ХVІІ, с. 75–92. ліфункціональність заголовка-ін- 7. Лиман Леонід, Спостереження і тертексту Слідами піонерів, який вироки письменника, „Сучасність” 1978, забезпечує тісний зв’язок тексту з Ч. 12 (216), c. 42–44. іншими творами про українську емі- 8. Падох Ярослав, На піонерськім

102 + Volume I, 2012 + шляху: З минулого заслуженої установи. 14. Самчук Улас, Моя границя, „Су- В 45-річча товариства «Свобода», 194- часність” 1978, Ч. 12 (216), c. 9–23. го відділу Українського Народного Союзу, 15. Самчук Улас, На білому коні: Нью-Йорк: Накладом товариства «Сво- Спомини і враження, Вінніпеґ: Т-во «Во- бода» 1964, 97 с. линь» 1972, 251 с. 9. Руснак Ірина, Назва твору й епі- 16. Самчук Улас, На коні вороному: граф як форми діалогу з «чужим» сло- Спомини і враження, Вінніпеґ: Т-во «Во- вом у прозі Уласа Самчука, [y:] Наукові линь» 1975, 360 с. записки Вінницького державного педа- 17. Самчук Улас, Планета Ді-Пі: Но- гогічного університету ім. Михайла Ко- татки й листи, Вінніпеґ: Т-во «Волинь» цюбинського: Збірник наукових праць, 1979, 354 c. Серія «Філологія», Вип. 9 / Відпов. ред. 18. Самчук Улас, П’ять по дванад- Н. Іваницька, Вінниця: ТОВ «Ландо ЛТД» цятій: Записки на бігу, Буенос-Айрес: 2007, с. 29–34. Видавництво Миколи Денисюка 1954, 10. Руснак Ірина, Самчуків міф 234 с. «української Америки», „Урок україн- 19. Самчук Улас, Слідами піонерів: ської” 2004, № 10, c. 50–54. Епос української Америки, Нью-Йорк: 11. Руснак Сергій, Художня своєрід- «Свобода» 1979, 268 с. ність документальної книжки «Слідами 20. Самчук Улас, Щоденник (1941- піонерів» Уласа Самчука, [y:] Творчість 1943 рр.), [y:] Наукові записки Тернопіль- Юрія Клена і міжвоєнна доба в укра- ського державного педагогічного універ- їнській літературі: Збірник наукових ситету, Серія: Літературознавство, Вип. праць, Вип. 2, Вінниця: «Планер» 2012, VI, Тернопіль 2000, с. 124-148. с. 230–236, (Серія «XX століття: від мо- 21. Самчук Улас, Юність Василя Ше- дерності до традиції»). ремети: Роман у 2-х томах, Т. І, Мюнхен: 12. Самчук Улас, Дещо про себе, „Во- Прометей 1946, 156 с. линь” (Рівне) 2005, Ч. 6, 11 лютого, c. 7. 22. Слободян Р., Очима піонера, [y:] 13. Самчук Улас, Живі струни: Бан- Українська заморська твердиня: Юві- дура і бандуристи, Детройт: Видання лейний альманах у 75-річчя Українсько- Капели бандуристів ім. Тараса Шевчен- го Народного Союзу (1894–1969), Нью- ка 1976, 467 с. Йорк: «Свобода» 1969, с. 45–48. [

+ 103 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Anna Razhildieyeva

ORIGINALITY OF EPIGRAPHS USING IN THE BIOGRAPHICAL NOVEL BY VALERIA VRUBLEVS’KA SOLOMIYA KRUSHELNYTS’KA

Oles’ Honchar Dnipropetrovs’k National University, Ukraine

Анна Разгільдєєва

СВОЄРІДНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕПІГРАФІВ У РОМАНІ-БІОГРАФІЇ ВАЛЕРІЇ ВРУБЛЕВСЬКОЇ СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА

Abstract: Biographical novel of Valerija Vrublevska Solomiya Krushelnyts’ka it is an attempt to rebuild creative work of outstanding Ukrainian singer in Europe. The title as the element behind text in the composition of work of art is one of the most important components of a literary text organizing. It has an aim to concentrate, relect the author’s intent. Ideological and thematic content of the work help to reveal behind text of its composition-titles and epigraphs. Titles do nominative and formal function ordering parts of biographical novel, epigraphs are chosen in order to annotate the main text and prepare the reader to perception of the text. Keywords: epigraph, title, biographical novel, artist, image, tagline, poetics До позатекстуальних елементів Лінґвісти визначають такі функ- композиції художнього твору зазви- ції заголовків: номінативну, інфор- чай відносять заголовок та епіграф. мативну, експресивно-апелятивну, Заголовок, як позатекстуальний еле- рекламну, графічно-розділяючу та мент композиції художнього твору, є ін. Як структурний елемент органі- одним із найвагоміших компонентів зації тексту, заголовок неодноразово організації художнього тексту, що ставав об’єктом зацікавлення вче- має на меті сконцентрувати, відо- них: І. Арнольд, Л. Бойка, В. Віноґра- бразити авторський задум. А. Ламзі- дова, Л. Грицюка, Є. Джанджакової, на зазначає: “Заголовок – це перший А. Загнітко, Ю. Карпенка, Н. Кожіної, знак тексту, що дає читачеві цілий С. Козлова, Л. Коробової, А. Мойсі- комплекс уявлень про книгу. Саме єнка, Ф. Нікітіної, О. Пєшковського, він найбільше формує у читача розу- О. Потебні, Л. Ставицької, С. Суворова, міння тексту, стає першим кроком до О. Траченка, С. Форманової, Л. Шев- його інтерпретації” [5, 127]. Завдяки ченка та інших. заголовку розширюється контекст Епіграфом називають напис або твору, реципієнт отримує певну ін- цитату, що “проставляється автором формацію й може вибудовувати свої перед текстом твору або його части- інтерпретації. ною й представляє собою цитату із

104 + Volume I, 2012 + загальновідомого тексту, художнього ні священика. У 1878 році сім’я пере- твору, народної творчости, прислів’я їхала до села Біла під Тернополем, де або вислів” [6, 218]. Вивчення своє- пройшли дитинство та юність май- рідности використання епіграфів та бутньої співачки. У родині Крушель- їх класифікація стали предметом сту- ницьких любили співати та грати на дій таких дослідників, як Н. Климова, музичних інструментах; у 6 років, під Н. Кузьміна, Ю. Лотман та інших. На керівництвом батька, Соломія поча- думку Н. Климової, епіграф – це явний ла вивчати нотну грамоту, а в десяти- авторський знак, що “вказує дорогу до річному віці без пісні дівчина вже не інтерпретації тексту” [4, 50]. Н. Кузь- уявляла свого життя. Вчасно розгле- міна стверджує, “що сутність епігра- дівши в доньці талант, Амвросій Кру- фа виявляється тільки в процесі його шельницький відправив Соломію на функціонування, тобто його включен- навчання до Львівської консерва- ня в структуру чужого тексту” [3]. торії. Вступивши на вокальне відді- Питання позатекстуальних еле- лення, Соломії пощастило потрапити ментів біографічного роману Вале- до класу професора Валерія Висо- рії Врублевської Соломія Крушель- цького. Після закінчення консерва- ницька, зокрема епіграфів у творі, не торії Соломію було запрошено до розглядалось, тому в нашій студії ми Львівської опери, де вона дебютува- його й порушимо. ла з надзвичайно складною партією Назви – це своєрідні узагальнен- Леонори в опері Трубадур Джузеппе ня, за допомогою яких автор моде- Верді. Після вдалого дебюту Соломія лює, емоційно настроює та спрямо- їде до Італії продовжувати навчання вує думку реципієнта перед безпо- у відомої викладачки вокалу Фаус- середнім сприйманням художнього ти Креспі, яка й розкрила величезні твору. Заголовок біографічного ро- можливості голосу Крушельницької. ману Валерії Врублевської скерова- Під час навчання в Міляні виявилось, ний на образ головної героїні твору що замість мецо-сопрано в Соломії – Соломії Крушельницької, славетної потужне лірико-драматичне сопрано оперної співачки, голос якої полонив – з діяпазоном майже у три октави. увесь світ. Незабутня Аїда, єдина у Вона повністю віддається навчанню, світі Джоконда, ідеальна Брунгільда, щоденно бере уроки співу, розучує чарівна Чіо-Чіо-сан – саме так нази- нові твори, багато читає. вали Соломію Крушельницьку, образ Після успішних виступів в Італії якої став уособленням справжньої Соломія Крушельницька співає на жіночої вроди, великого таланту та сценах Львова, Варшави, Петербур- неперевершеного голосу. Творчість ґа, Одеси, Парижа, а потім знову по- Соломії Крушельницької зробила ве- вертається в Мілян. Крушельницька личезний вплив на розвиток вокаль- виконує найскладніші партії Ріхарда ного мистецтва у всьому світі, а її ім’я Ваґнера (Валькірія, Льоенґрін, Тан- назавжди вписане в історію світово- гейзер, Трістан та Ізольда), Джакомо го оперного мистецтва. Пуччіні (Мадам Баттерфляй, Манон Народилася Соломія Крушель- Лєско), Джузеппе Верді (Аїда, Отел- ницька 23 вересня 1872 року в селі ло, Трубадур). Її партнерами на сцені Білявинцях на Тернопільщині в роди- були Енріко Карузо, Маттія Баттісті-

+ 105 + Spheres of culture ні, Олександр Мишуга. Її запрошува- фічній літературі (від початків до ли взяти участь у виставах видатні сьогодення)), І. Ходорківський (Образ дириґенти – Ерманно Феррарі, Ар- мистця: огляд історико-біографічних туро Тосканіні. На своїх концертах творів про письменників) та ін. Соломія пропаґувала музику україн- Посилення уваги письменників ських композиторів, співала народ- до біографічного жанру пояснюєть- ні пісні. У 1939 році Крушельницька ся, у першу чергу, прагненням пере- повертається на батьківщину, викла- осмислити життя певної конкретно- дає в консерваторії вокал, влаштовує історичної особи, створити власний, концерти у філармонії. У 1952 році індивідуально-авторський образ. Ге- їй присвоєно звання професора. У рої біографічного твору – це видатні цьому ж році славетної співачки не діячі культури: письменники, поети, стало, поховано її на Личаківському актори, композитори, співаки. цвинтарі, на її могилі – юний Орфей Велика заслуга в популяризації з арфою в руці, сенс життя та джере- життя та творчости Соломії Крушель- ло натхнення видатної Соломії Кру- ницької, належить Михайлу Голова- шельницької [7, 19-20]. щенку – українському музикознавцю, Соломія Крушельницька, як уже критику, культурно-громадському наголошувалося, по праву посідає діячу та досліднику творчости яскра- одне з почесних місць у плеяді сві- вих представників української му- тових мистців кінця ХІХ – початку зичної культури: Олександра Мишу- ХХ століття. Мистецтво великих ак- ги, Модеста Менцинського, Михайла торів, співаків надовго залишається Роменського, Соломії Крушельниць- в пам’яті поколінь і часто є матері- кої та інших. Саме він був одним із ялом для творчости письменників, ініціяторів створення музею Соломії які прагнуть увіковічити досягнення Крушельницької у Львові. М. Голова- видатних діячів культури у худож- щенко протягом 1978-1979 рр. видав ніх творах. Осягнення ролі знакових двотомник Соломія Крушельницька постатей української культури ре- (Спогади. Матеріяли. Листування), у презентовано в біографічній прозі якому яскраво репрезентовано “од- ХХ ст., представленої творами С. Ва- ностайну думку світової критики про сильченка, П. Загребельного, О. Іва- незрівнянно високий рівень мисте- ненко, Р. Іваничука, О. Левицького, цтва, переконливо засвідчує її [Кру- Н. Рибака, Л. Смілянського та інших. шельницької] популярність і гучну Теоретичну основу щодо осмислення славу”, – зазначає у статті Великій ар- жанрової специфіки біографічної лі- тистці М. Загайкевич [2, 33]. тератури становлять праці таких лі- Роман-біографія Валерії Вру- тературознавців, як М. Бахтін (Есте- блевської Соломія Крушельницька тика словесної творчости), М. Жу- за вмістом документів та матеріялів линський (Роздуми над українською не поступається двотомному видан- прозою 60–80-х років), М. Ільницький ню Михайла Головащенка. Історія (Від покоління до покоління), Б. Мель- написання роману доволі цікава. У ничук (Випробування істиною. Про- дитинстві В. Врублевська серед чис- блеми історичної та художньої ленних бабусиних фотографій по- правди в українській історико-біогра- бачила фото надзвичайно гарної

106 + Volume I, 2012 + жінки у розкішній чорній сукні. Цей Марії Рільке, уривки з Божественної образ надзвичайно вразив майбут- комедії Данте Аліґ’єрі, з книги Р. Кор- ню письменницю. З часом фото загу- топассі Повернення мадам Баттерф- билося і забувся цей випадок. У 1972 ляй в рідне гніздо Торре дель Ляґо, році, працюючи в бібліотеці, Валерія вислови відомих діячів культури та Василівна побачила в одній з книг мистецтва. світлину, знайому з дитинства. Так Перша частина роману має назву зародився задум написати роман про Солошка. Солошка, Соля, Солюня – так славетну оперну співачку. “Ваш ро- називали Соломію Крушельницьку в ман-біографія рівновартісний науко- родинному колі. У цій частині розпо- вому відкриттю, – писав у листі до В. відається про її родину та дитинство Врублевської Л. Новиченко. – Ви від- Соломії, про початок пісенної твор- крили світові (хай поки що цей світ чости. Епіграфом до частини взято обмежується лише українським чи- слова з поезії Лесі Українки Мій шлях: тачем) велику співачку і рідкісну за Чи тільки терени на шляху знайду, характером жінку […]. Слід її майже Чи стріну, може, де і квіт барвистий? загубився в українському мистець- Чи до мети я певної дійду, кому життя […]” [9, 137]. Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, – Роман було видано в 1979 році Бажаю та скінчити я свій шлях, з передмовою Олеся Гончара, у якій Як починала: з співом на устах! [8, 36] він зазначaв: “[…] Складне завдан- Епіграф розкриває ідейно-тема- ня поставила перед собою авторка тичний зміст першої частини рома- біографічного роману про Крушель- ну та всього твору: показати життя ницьку Валерія Врублевська. Зусил- ґеніяльної особистости, для якої спів ля її спрямовані на те, щоб віддати був сенсом життя. У назві поезії Мій належну шану славетній українській шлях, з якої взято рядки для епігра- співачці, розкрити перед молодшими фа, сконцентрована тема всієї части- поколіннями здобутки її мистецтва, ни роману – початок творчого шляху її життєвий шлях і досвід” [1, 4]. Соломії, що послідовно розгортаєть- Отже, епіграф є універсальним ся у наступних розділах Силюети, поліфункціональним елементом ху- Домашній хор, Перші виступи, Перед дожнього твору. Виконуючи інфор- вибором. Трагічного звучання епі- маційну та формотворчу функцію, графу надають риторичні запитання епіграф є ключем до прочитання “Чи тільки терени на шляху знайду?”, художнього твору. У сучасному літе- “Чи без пори скінчу свій шлях тер- ратурознавстві утвердилося визна- нистий?”, які налаштовують читача чення епіграфа як “промовистого на відповідний настрій. афористичного вислову, цитати чи Епіграфом до другої частини – приказки, ужитого автором перед Консерваторія є слова російського твором чи його частиною, що містить композитора ХІХ ст. М. Мусорґського, сконденсовану основну думку твору” одного із членів так званої Могут- [6, 338]. У романі В. Врублевської в ньої купки: “Мистецтво є засіб спілку- ролі епіграфів до структурних час- вання з людьми, а не мета”. Соломія тин роману використовуються ряд- Крушельницька у своєму репертуарі ки з поезій Лесі Українки, Райнера мала багато різних за жанром тво-

+ 107 + Spheres of culture рів, зокрема й твори М. Мусорґсько- чарівний голос, називали “Орфеєвою го. У цій частині розповідається про нареченою”. Епіграф з мітологічним роки навчання Соломії у Львівській підтекстом є своєрідним прийомом консерваторії, відносини з Теофі- інтертекстуальности, стилізації. Сти- лом Окуневським, про знайомство з лізація мітологічного образу Орфея Джеммою Беллінчіоні та сприянню в поєднанні з новоствореним автор- її подальшому навчанню Соломії в ським образом активізують у свідо- Італії. Цей період життя Крушель- мості читача асоціяції, що допомага- ницької є періодом становлення її, ють перенестися у художній простір, як співачки. Таким чином, епіграф створений авторкою. Таким чином, сприймається як життєве кредо Кру- інтертекстуальні зв’язки, що вини- шельницької, для якої мистецтво є кають при взаємодії епіграфа та тек- засобом спілкування з людьми та зі сту, слугують засобом полегшення світом в цілому. За допомогою співу рецепції художньої інформації. вона демонструє не лише силу свого Епіграфом до четвертої частини голосу, а й силу почуттів, які її пере- роману Чистилище взято уривок з повнюють. Епіграф надає цій частині Божественної комедії Данте: інтелектуально-філософського ха- Мов лебідь, розпростер він два крила, рактеру. Провів нас обережно за стіною, Епіграфом до третьої частини з Що грізну кручу колом обнесла. назвою Італія стали рядки з соне- Змахнув пером по лобі й наді мною, «Блаженні плачущії, з їх-бо сліз, – ту австрійського поета Райнера Марії Він мовив, – радість їм зросте спокою» Рільке: [1, 95 ]. Не зводьте пам’ятників. Хай для слави У цій частині Соломія Крушель- троянда тут щороку розцвіта. Бо то Орфей… [1, 68]. ницька повертається до Львова на Італія – нова сторінка життя час її контракту з Львівською оперою мисткині. Тут вона стає відомою за- і потрапляє в атмосферу “справжньої вдяки своїй важкій щоденній праці. розпуки”. Її родина переживає не най- Саме в італійський період почина- кращі часи: “[…] єдина оборона і надія ється листування Соломії Крушель- всієї родини, брат Антін, важко захво- ницької з Михайлом Павликом, яке в рів” [1, 94]. Робота у Львівській опері подальшому переросте в міцну друж- не принесла Соломії бажаного задо- бу, а згодом – у кохання. До Соломії волення, “[…] з перших же репетицій в приходить слава та визнання. Саме театрі зрозуміла, що ні вона, ні її голос тому в епіграфі наскрізним є образ нікого тут не порадують” [1, 95]. Не- Орфея – співця-музиканта з давньо- приязнь Яніни Королевич та її подру- грецької мітології. Орфей у цій части- ги Євгенії Штрассерн вразила з пер- ні уособлює Божий дар, талант, яким ших днів її роботи у Львівській опері. наділений кожен співак. У рядках У Львові Соломія Крушельниць- епіграфа звучить своєрідне засте- ка відновлює спілкування з Теофі- реження “Не зводьте пам’ятників”, лом Окуневським, який допомагає тобто не хваліть себе та свій дар, бо їй пережити скруту. Михайло Павлик він має служити народові й чарува- знайомить Соломію Крушельницьку ти його своєю красою. Соломію, за її з Іваном Франком. “[…] Павлик звер- нувся до Франка, який на той час

108 + Volume I, 2012 + працював у газеті “Kurjer Lwowski”, завжди закарбувала своє ім’я в пам’яті з проханням ужити свого впливу на світової культури. театральних рецензентів, які почали Роман-біографія Валерії Вру- справжнє цькування молодої співач- блевської – це спроба реконструюва- ки” [1, 113]. Але знайомство вийшло ти творчий шлях знаної української невдалим. Соломія не справила на співачки Соломії Крушельницької. Франка очікуваного враження, на- Ідейно-тематичний зміст твору до- впаки, її «молодеча зухвалість» розі- помагають розкрити позатекстуаль- злила Франка і викликала недовіру. ні елементи його композиції – за- Зміст частини співвідноситься з головки та епіграфи. Заголовки ви- художнім простором Божественної конують номінативну та формальну комедії Данте. Злети й падіння, пе- функцію упорядкування частин тво- ремоги та поразки, випробування в ру, епіграфи підібрані з метою аноту- театрі, трагічні родинні обставини вання основного тексту та в лаконіч- стають для Соломії справжнім чисти- ній і яскравій формі готують читача лищем. Таким чином, епіграф, вико- до сприйняття художнього тексту. нує функцію своєрідного підтексту, створює інтертекстуальний простір Bibliography and Notes та готує реципієнта до сприйняття 1. Врублевська Валерія, Соломія тексту наступної частини. Крушельницька: Роман-біографія, Київ: Дніпро 1986, 358 с. Епіграфом до останньої частини 2. Загайкевич М., Великій артист- роману Повернення взято рядки з Лі- ці, “Музика” 1980, № 4, с. 33. сової пісні Лесі Українки: 3. Кузьмина Н. А., Эпиграф в ком- О, не журися за тіло! муникативном пространстве текста, Ясним вогнем засвітилось воно, Web. 12.04.2012. . вільними іскрами вгору злетіло. 4. Климова Н., Роль епіграфу у ви- Легкий, пухкий попілець раженні концепту художнього твору, [y:] Вісник Львівського національного уні- ляже, вернувшися, в рідну землицю, верситету ім. Івана Франка, Львів 2010, вкупі з водою там зростить вербицю, – № 20 (207), Ч. І, с. 50-55. стане початком тоді мій кінець 5. Ламзина А., Заглавие, [в:] Лите- [8, 300]. ратуроведение. Литературное произведе- Валерія Врублевська створює сво- ние: основные понятия и термины / Ред. єрідне кільцеве обрамлення роману за Л. В. Чернец, Москва: Высшая школа 1997. допомогою уривків з творів Лесі Укра- 6. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Укладач Ю. Ковалів, Київ: Акаде- їнки, використаних у ролі епіграфів мія 2007, Т. 1, 624 с. до першої та останньої частини твору. 7. Соломія Крушельницька. Голос, Епіграф в останній частині символіч- що полонив увесь світ / Учні гімназії ім. ний. Образ Соломії Крушельницької В. Симоненка, [y:] “Видатні музиканти” авторка ототожнює з образом Мавки 2008, № 3, с. 19-20. 8. Українка Леся, Лірика. Драми, Лесі Українки. Це своєрідна трансфор- Київ: Дніпро 1986, 415 с. мація незнищенности духу в безсмер- 9. Черченко Наталя, Літерату- тя голосу. Письменниця наголошує, що ра так схожа на життя… А життя на співачка буде вічно жити у спогадах та літературу, бувають просто таки фа- серцях сучасників та майбутніх поко- тальні збіги…, „Вітчизна” 1998, № 9-10, с.136-140. лінь, адже життям і творчістю вона на-

+ 109 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Tetyana Veretіuk

TRANSACTION WITH DEVIL AS ONE OF THE ETERNAL IMAGES IN LITERATURE

Hryhoriy Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Ukraine

Тетяна Веретюк

УГОДА З ДИЯВОЛОМ ЯК ОДИН ІЗ ВІЧНИХ ОБРАЗІВ У ЛІТЕРАТУРІ

Abstract: The article is devoted to examination of the component of one of the most traditional eternal images of Faust, especially to transaction with Devil, as one of the most meaningful moral problems of humanity. It goes out far off behind bounds of deinite creations in it’s artistic generalization and possibility of philosophical comprehension of life in the heritage of German, Russian and Ukrainian literatures. The conditions of characters’ forming of that level are opened by means of analyzing of mentioned authors’ works. Keywords: eternal image, scientist, devil, tempter, woman, love

Одним із наймісткіших сюжет- ної езотеричної леґенди про неор- них блоків світової літератури є фа- динарного вченого. Леґенда згодом устіяна, в основу якого покладено була перероблена у книгах фран- вічний образ доктора Фауста, що цузького доктора теології В. Кайє, втілює символ людського розуму нюрнберзького лікаря Н. Пфітцера, та сумнівів у необхідності знання. анонімному творі Вічний христия- Прототипом цього персонажа був нин [4, 526]. Фауст, герой німецької середньо- Важливою складовою частиною вічної леґенди, чорнокнижник, без- фаустіяни у світовому фольклорі та божник, авантюрист. Він за допомо- літературі є мотив угоди людини із гою диявола (Мефістофеля) кинув Дияволом, який у повній мірі заслу- виклик Богові, аби заволодіти та- говує на те, щоб стати пріоритетним ємницями світу. Крім апокрифа про предметом наукового дослідження. Симона-маґа, переказу про Теофіла, Умовно можна визначити два існували також свідчення про реаль- “напрямки” розвитку літературоз- ного Фауста, життєпис якого, завдя- навчої думки, прямо чи опосередко- ки книговидавцю Й. Шпісу, започат- вано пов’язані із заявленою пробле- кував серію “німецьких народних мою. По-перше, це статті та моно- книг”, сприяв поширенню популяр- графії, присвячені аналізу творчос-

110 + Volume I, 2012 + ти вищеназваних письменників із мецьких романтиків віддаються під розглядом особливостей трансфор- владу Дияволу, бажаючи, перш за все, мацій ними відповідного мотиву. збагачення. Слід зазначити, що образ По-друге, праці, спрямовані на ви- “інфернального спокусника” у сві- світлення специфіки та закономір- товій літературній традиції взагалі ностей рецепції ґетевських мотивів, часто асоціюється із грошима, отри- серед яких найбільш знащучим є маними від Сатани, та їх згубною мотив “диявольського парі”, совєт- силою: вони ніколи не приносять ською літератури в цілому, а пізніше людині щастя. Петер (А. Шаміссо українською зокрема. Дивна історія Петера Шлеміля) об- Водночас цілісне дослідження мінює таку, здавалося б, непотрібну тенденцій творчого використання річ, як тінь на “гаманець Фортуната” та інтерпретації вічного образу уго- і згодом втрачає душевний спокій та ди людини із Дияволом у західноев- чисте сумління. Його тезка із казки В. ропейській та українській літерату- Гауфа віддає більше – своє серце, а з рах відсутнє. ним і вміння радіти життю, кохати та Можливість людини укладати співчувати [7, 139]. угоду із Дияволом, тобто ставати Використовуючи мотив “дия- на його бік у вічному протистоян- вольського парі”, письменники по- ні Богу, є однією з найважливіших єднують його з іншими – “спокуси моральних проблем людства. Вона коханням”, прагнучи занапастити сягає своїм корінням у давнину, а чоловіка, Диявол (Мефістофель) за мотив “диявольського парі” зустрі- традицією грає на його почуттях чається ще у фольклорі та серед- до жінки (Фауст – Ґретген, Петер ньовічній літературі. Не втрачає він Шлеміль – Мінна, Петер Мунк – своєї актуальности й у наші дні. Лізбет). Герой Ґете змушений від- Доцільно припустити, що осо- мовитися від кохання, боїться за- бливо активне використання цього вести за собою в безодню. Ставлячи мотиву саме німецькими письмен- на перше місце не свої еґоїстичні никами зумовлено впливом тради- інтереси, а благополуччя іншої, ко- цій фаустіяни в цілому та трагедії ханої людини, Шлеміль певною мі- Фауст зокрема. Персонаж народної рою звільняється від влади Диявола книги та драматичних творів набув (Мефістофеля). Пізніше він повніс- статусу “традиційного” саме завдя- тю пориває з ним і починає жити ки Й.-В. Ґете. Зробивши мотив угоди чесно, приносячи користь людям. із Дияволом “рушійною пружиною” А отже, як і Фауст, перемагає свого сюжету, письменник створив глибо- “Мефістофеля” силою альтруїзму. кий філософський твір, герой якого Що ж стосується порятунку Петера перемагає Мефістофеля альтруїс- Мунка, то він стає можливим лише тичними бажаннями. завдяки втручанню “вищих сил”: Якщо Фауст Ґете прагне нових доброта його дружини та допомога вражень, істини (гроші для нього “чарівного помічника“ – Скляного мають другорядне значення, вони є чоловічка допомагають вугільнику не метою, а лише одним із засобів її повернути серце. В усіх вищерозгля- досягнення), то персонажі творів ні- нутих творах запорукою перемоги

+ 111 + Spheres of culture людини над Сатаною стає її перемо- Диявол спокушає Давида (героя га над власними егоїстичними ба- твору Анатема) грошима і владою, жаннями [7, 139]. але Лейзер, на відміну від Петера Мотив угоди із Дияволом Шлеміля та Петера Мунка, згоджу- (Мефістофелем) неодноразово зу- ється прийняти багатство не за- стрічається, наприклад, й в укра- ради власного благополуччя, а для їнській літературі. Умовно можна того, щоб допомогти іншим людям. визначити два “шляхи” його транс- Альтруїзм знову стає запорукою по- формації. Перший пов’язаний із рятунку, адже душа праведника не фольклорною традицією: чорт, який може дістатися Сатані. Водночас, намагається занапастити людину, жертва Давида, який претендує на часто представляється у комічно- статус “нового Месії”, залишається му вигляді, буває обманутим і на- даремною, доводячи тим самим без- віть побитим (Солдат і чорт, Чорт силля християнської любові [3, 40], тощо). Друга тенденція зумовлена у якій був упевнений завзятий бого- зверненням українських письмен- борець Андрєєв. ників до мотивів Фауста. Що ж стосується Щоденника Однією із особливостей доби Й.- Сатани, то він по праву може на- В. Ґете була віра в можливість люди- зватися “першим “Антифаустом” ни змінити світ за допомогою розу- [8, 298]. Спочатку герої виступають му, у відповідності до принципів мо- “кожний у своєму амплуа: Диявол ралі. Що ж стосується початку ХХ ст., […] з’являється в будинку […] хeміка коли творив російський письменник і філософа Маґнуса та спокушає Л. Андрєєв, то це час розчарування в його. Але надалі герої міняються гуманістичних ідеалах. У своїх тво- місцями: роль спокусника починає рах Анатема та Щоденник Сатани грати Маґнус, а Сатана вирішує “ві- він “переробив” ґетевську фабулу чні питання”: як і у Фаусті Сатана- у відповідності до вимог сучаснос- Вандерґуд спокушається любов’ю, ти, водночас, включивши її в кон- владою, почестями, безтурботним текст світової літературної тради- світським життям” [5, 298–299]. ції. З одного боку, Дияволи Андрєєва “Новий Мефістофель” підписує до- (Анатема та Вандерґуд) є своєрід- говір з “новим Фаустом”: “Цей дого- ними “нащадками” Мефістофеля, з вір ми скріпили дружнім потиском. іншого – інфернальних героїв ро- Ми не розтинали вени, ми не писали мантиків (наслідуючи Д.-Ґ. Байрона, кров’ю, ми просто сказали «так», але А. Де Віньї, М. Лєрмонтова, письмен- цього досить: як тобі відомо, тільки ник перетворює їх у бунтівників-бо- люди порушують свої угоди, чорти готворців, виразників світової скор- ж завжди їх виконують…” [1, 184]. боти). Маґнус, прагнучи заволодіти ба- Якщо у художньому світі гатством Сатани-Вандерґуда (згід- Л. Андрєєва Сатана представлений но з літературною традицією влада із вказівкою на свого “літературно- Диявола пов’язана із силою грошей), го побратима” Мефістофеля, то, від- спокушає його за допомогою чарів- повідно, людина, яка укладає із ним ної Марії. Але якщо образи Ґретген угоду, асоціюється з Фаустом. у Ґете, Мінни в Шаміссо, Лізбет у

112 + Volume I, 2012 + Гауфа є гармонійним поєднанням це необхідне автору для виражен- внутрішньої та зовнішньої краси, ня роздумів про смисл людського то, Мадонна Андрєєва у фіналі ви- життя, про зв’язок людини з приро- являється бездушною розпусницею, дою, про те, що є найвищою цінніс- практично “вавилонською блудни- тю для кожної людини. Змальована цею” [7, 140]. у першій строфі поеми краса бут- Парадоксально, але, Мефісто- тя не може бути простим пейзаж- фель Л. Андрєєва виявляється на- ним малюнком. Навкруги героя все багато гуманнішим, аніж людина, живе власним буттям і все байдуже що уклала із ним угоду: жорстокий до нього у всіх своїх проявах, також “Фауст ХХ століття”, Фома Маґнус по- й жінки-красуні, які є невід’ємною вністю заперечує мораль та визнає частиною Природи. Ліричний герой лише свою волю (майже “надлюди- не розуміє, чому в нього відібрана на” Ф. Ніцше). Саме завдяки своїй молодість, чому все те, що створено безпринципності та підступності Богом і людьми належить не йому, а Маґнус перемагає у фіналі Диявола. молодим, які ще так мало зробили в “Демонічний Фауст” обирає для себе житті. “традиційно-“мефістофелевську” На початку поеми представле- деструктивну функцію: він – фа- но чотири світи: сумний Оповідач, натик ідеї повного знищення сві- який катується заздрістю; байдужа ту, здатний заплатити мільйонами до людини Природа; важке Минуле, смертей за реалізацією своєї ідеї, яке позбавило Оповідача моло- упевнений, що дії на користь люд- дості; Сучасне, в якому немає для ства. Перед уособленим у ньому но- Оповідача радощів життя. вим, активним і винахідливим Злом Історія зваби Мефістофелем блякне “старе” Зло, яке персоніфіку- ліричного героя поеми Ігоря ється в образі інфернальної істоти. Муратова нагадує мотив спокуси Так, з позицій “нового часу” запере- людини Мефістофелем у відомо- чується просвітницької ідеї, гума- му Пролозі на небі у Фаусті Ґете. ністичні ідеали Фауста. Радикальна Ліричний герой Муратова усвідом- трансформація традиційного моти- лює свою самотність серед моло- ву угоди із Дияволом здійснюється дого покоління – “двадцятилітніх”, в контексті дійсности поч. ХХ віку, оповідає про свої інтимні та осо- коли, на переконання письменни- бисті переживання, про свою долю, ка, уже стерлася межа між добром і яка з ним поводилася так жорсто- злом, а людина перевершила у під- ко. Бажанням Оповідача є, щоб в ступництві самого Диявола. центрі його життя стояло ніжне “я”, Натомість у ліро-фантастич- яке б він: “Оберігав тепер не так ній поемі Спокуса Ігоря Муратова, би: / Для нього все переінакшив, / що входила до збірки Осінні сурми. Здрібнив, полегшив і пом’якшив…” Поезії 1962–1963 років, можемо по- [6, 88]. бачити конфлікт головного героя Так, у творі з’являється інший та обставин, їх співставлення між герой – Мефістофель, також відо- собою, а також активне використан- мий читачу з трагедії Ґете. Спочатку ня слів з багатою семантикою. Усе він невідомий, лунає тільки його

+ 113 + Spheres of culture сміх, який пізніше на “дикий регіт умови вирішального психологічно- переріс” [6, 90], від якого стає мото- го експерименту: “або” – “або”. рошно. Письменник подає таку ха- Чаклунський міраж також при- рактеристику “гірському пустунові” сутній у поемі Муратова – герой [6, 90], іншими словами дияволу: бажає повернути собі молодість, “Камінне голе пузо / Здригалося від але, як висловився Мефістофель: “… сміху. Із очиць – / Вузьких розколин Жодні чари / Уже не в силі поверну- – камінці летіли, / Немов громохкі ти / Минулого. Це лише примари / сльози” [6, 90]. Фанатиків. Було – спливло” [6, 92]. У ньому живе, “зморшкувате Мета у Мефістофеля одна – тіло скелястого диявола” [6, 90], яке обов’язково приспати у своєму ге- “корчилось потворно / Від реготу, і роєві неспокійне прагнення побо- все в безодню чорну / Жбурляло з роти почуття постійного невдово- гуком кремухи сльозин…” [6, 90], є у лення. Для цього він використовує нього “й роги, й хвіст” [6, 91]. Автор свої сильні демонічні сили. Вартий постійно називає його “потворним уваги той факт, що чорт в поемі бескидом”, “потворою камінною”, Ігоря Муратова – особливого роду. “камінним снобом”, “твердолобом”, Перебудова торкнулася й нечистої “чаклуном звірогривим”, “голосом сили: “Отож вельможний сатана / проклятим”. Такі звертання дозво- Накреслив план перебудови” [6, 91]. ляють задекларувати негативне, Мефістофель, виступаючи в об- навіть огидне авторське ставлення разі “скелястого диявола”, спрямо- до істоти, яку “по-західному” звуть вує свої чари проти ідейної загарто- “Мефістофель”, а “по-кавказьки – ваности людини, для якої сенс жит- Дев”, його звання, по-українськи – тя полягає у служінні високим ідеа- “дідько” і яка має “завдання чинити лам гуманізму. Життя такої людини людям капості” [6, 91]. – це завжди шлях боротьби й звитяг, Так, Мефістофель, що з вулка- йдучи яким, часом неможливо “… нового дна є пекельним гостем, вийти на безжурну трасу, / На ту з’являється в поемі Ігоря Муратова шосейність особисту, / Де насолоду цілком очікувано, бо якщо є Людина, маєш чисту…” [6, 88]. У цьому творі невдоволена своїм життям, а також Мефістофель діє як отрута для душі жива та нежива Природа, створе- героя: “А серце, сповнене отрути, / В на Богом, то має бути й Диявол, оманнім билося раю” [6, 92]. який може скористатися цією люд- Мефістофель прагне впіймати ською слабкістю та невдоволенням. людські душі у природному прагнен- Щоправда, вже зовсім іншою спра- ні людей до нічим не затьмареного вою, є те, як буде діяти Людина у та- щастя. Саме тому він говорить, що кій ситуації. Сатана видав з пекельного дна “Всім Мефістофель намагається за- духам злим по три підкови, / Щоб володіти спогадами героя, але спо- невдоволених людей / Побавить гади – це частка душі людини, тому щастя без ідей, / Позбавить мандрів виконання пропозиції Мефістофеля у минуле, / Розрадить їх від зайвих фактично є смертю її душі. Так ав- дум, / Живи – і чорт тобі не кум” тор ставить свого ліричного героя в [6, 91]. Одну з цих підков він пропо-

114 + Volume I, 2012 + нує головному героєві: “Бери підко- й ровесники. Особливою темою у ву – й гріши, / А душу, цю стару гало- спогадах Оповідача є війна, зобра- шу, / Собі на спогад залиши” [6, 91]. жена у спогадах героя, показує, як У Оповідача відразу воскресли сила окремої душі та людська воля забуті пристрасті, і “серце, сповне- розкриваються перед лицем смерти. не отрути, / В оманнім билося раю” У творі й війна, й трудові здобутки [6, 91]. І “у прірви на краю” [6, 92], віддзеркалюються у душі головно- в яку може впасти герой, він запи- го героя, як частина того життя, яке тує диявола: “Невже ти повернути ніхто не зможе в нього відібрати. / Зумієш молодість мою?” [6, 92]. І Диявольський заклик “Забудь чорт уперше правдиво відповідає, навіки” [6, 97] не в силах перекрес- що це неможливо, визнає свою без- лити всі спогади минулого, навіть силість у цій справі, й зазначає, що незважаючи на те, що кам’яна гора людина забажала неможливого, до- з профілем Мефістофеля щоразу на- даючи при цьому: “Але тебе лиш, гадує: “Віддай мені спогади, юність як особу, / Я можу вихопити з лав / – бери” [6, 95]. Твоїх ровесників…” [6, 92]. Зображений письменником фан- Тільки одну умову повинен ви- тастичний світ, наче й не справжній, конати герой поеми, одну «дріб- а проте, лякає своєю нереальністю; ницю», як висловився чорт: “Забув рвуться зв’язки з живою реальною одну дрібницю: / За цю підкову, що дійсністю; щось хвилююче й гостре, в правиці, / Віддай всі спогади свої” незабутнє й прозоре можна побачи- [6, 92]. Спочатку Оповідач погоджу- ти в рисах поетичної душі автора по- ється й до нього повертається від- еми. Світ реальний та фантастичний чуття молодости і приходить солод- переплітаються, у фантастичному – ка, п’янка любов. героєві обіцяно молодість, якщо він Мефістофель намагається віді- за це віддасть свої спогади, у реаль- брати спогади про важку воєнну мо- ному – спогади героя про пережите, лодість героя, його мрії про справ- про те, що вкарбувалося в пам’ять, жнє кохання, спогади про здобутки що на певному відрізкові його жит- людства та згадку про полеглих на тєвого шляху було для нього зміс- війні. Та добре відомо, що без мину- том життя. лого немає майбутнього. Тому, чим На думку В. Андрієнко, тема ґе- далі головний герой твору йде по тевської трагедії Фауста – лірика і обраному ним шляху, тим сильніш жорстокість земного буття, людське він цінує людське життя, тим більш кохання й таємничість природи – є й переконується у тому, що все зро- темою емоційної поеми І. Муратова, блене людьми становить сенс жит- в якій поет, наслідуючи Й.-В. Ґете, тя, яке живе у їхніх спогадах. говорить про себе, свої спогади та Герой не може зректися своїх розкриває душу, показуючи особис- спогадів, він згадує все, за що боров- те сприйняття внутрішнього та зо- ся упродовж усього свого життя та внішнього життя. А пошук образів задля чого жив: бачить і котловани та форм привертає І. Муратова до в дикім степу, і гори Еспанії, і брат- образів ґетевського Фауста, у ство- ські могили, де поховані його друзі рених художніх образах українсько-

+ 115 + Spheres of culture го поета очевидним є об’єктивне вті- вигукує “Усе – моє. / Усе – зі мною” лення думок великого німецького [6, 99]. поета [2, 204–205]. Письменник звертається до Майстерність Ігоря Муратова образу Мефістофеля і у своєму са- полягає у тому, що він створив пое- тиричному фарсі Стара ширма, у му на межі двох світів – реального та центрі оповіді якої Мефістофель нереального, завдяки чому світ сим- за рахунок трьох відсотків, дозво- волів стирається, а звичайні пред- лених в пеклі добрих діл, береться мети набувають іншого значення, не “влаштувати” щастя студента Павла гублячи при цьому свого реального Капусти. Так, він пропонує йому по смислу. Герой поеми перемагає спо- черзі різні види сімейної ідилії. Це кусу й отримує прощення, але не від – “красивий побут”, “міцний побут”, Бога, а від живих і мертвих людей, “свобода бажань” та “зразкова по- що, у свою чергу, дає можливість казовість”. Але всі запропоновані жити життям з “печаллю й радістю Мефістофелем варіянти зазнають земною” [6, 99]: “Мені живі прощали невдачі. Мефістофелю загрожує й мертві / За почуття мої відверті, / зменшення персональної ставки, Коли спокусу переміг ” [6, 98]. позбавлення дармового курорту, Для головного героя зректися комфорту й переведення на перифе- спогадів – зректися всього, за що бо- рію. Щоправда, хоч п’єса ставилася ровся, ради чого жив. Пам’ять вия- на сценах декількох театрів, але, на вилася значно сильнішою від заман- жаль, не була опублікована в пресі. ливого дару: адже у ній найдорожче На неабияку увагу у творчому для людини – єдність з часом, з по- доробку Ігоря Муратова, на думку колінням, з батьківщиною, гіркота В. Андрієнко, заслуговують твори з втрати друзів, радість перемоги над глибокими філософськими пробле- ворогом. мами, які свідчать про його благо- Філософський початок поеми, в родну, самовіддану любов до людей, якому вказується на конфлікт між закликають до боротьби, ведуть до Людиною і Природою, завершуєть- перемоги людини на її життєвому ся не менш глибоким висновком шляху [2, 198]. – байдужість Природи до людини Вірш Спинися, мить! (у назві – та до її життя можна перебороти, крилатий вислів Фауста), написа- якщо зберегти спогади про те, що ний у 1966–1967 роках, невеликий було зроблено нею на благо інших за обсягом – всього дев’ять рядків, людей. Лише за однією умови ні- продовжує проблемний, вічний фі- які диявольські сили не зможуть лософський мотив боротьби життя скористатися людською слабкістю, та смерти. Виголошене одвічне ба- лише тоді зникне невдоволення жання людини уповільнити плин життям, коли все, що дала Людині часу, жити вічно і завжди залиша- Природа і створене нею упродовж тись молодою, Ігор Муратов уважає життя залишиться назавжди з нею, досить наївним: “О золота наївність стане часткою її невмирущої душі. Фауста: / Не зберегти навік красу” Ліричний герой поеми, відмовляю- [6, 170]. Завершують вірш слова, те- чи віддати Мефістофелю пережите, матично пов’язані з його початком

116 + Volume I, 2012 + – це підсилюваний повтор “Спинися, ни з природою, про те, що є найви- мить…”, який і пояснює висновок ав- щою цінністю для кожної людини, тора, його особисте розуміння жит- а то і показати проблеми, які турбу- тя: “Вона не спиниться. / Вона про- ють, чи прославити ще раз, за допо- сяє – і мине” [6, 171]. могою такого образу, людину. Так, на думку автора, людське життя – всього лиш мить, а тому Bibliography and Notes слід прагнути, щоб мить “просяя- ла” яскраво, освітивши таким чи- 1. Андреeв Леонид, Собрание сочи- ном шлях наступній миті – новому, нений в шести томах, Москва 1996, Т. 6: іншому життю людини, яке також Дневник Сатаны, 249 с. є частиною швидкоплинности часу 2. Андрієнко В., Вплив творчості Й.- В. Ґе т е на І. Муратова, “Нова філологія” Вічности. 2002, № 4 (15), c. 196–206. Отже, як вічний образ угода із 3. Бабичева Ю., Леонид Андреев тол- Дияволом є повторюваним і осо- кует Библию, “Наука и религия” 1969, бливо “популярним” у німецькій, ро- № 1, c. 38–42. сійській та українській літературах 4. Літературознавча енциклопедія (твори Й.-В. Ґете, А. Шаміссо, В. Гауфа, / Автор-укладач Ю. Ковалів: у 2-х томах, А. Пушкіна, Н. Ґоґоля, Л. Андрєєва, Київ 2007, Т. 2, с. 525–526. О. Левади, О. Стороженка, П. Гулака- 5. Московкина И. И., Поэтика прозы Артемовського, В. Винниченка, Леонида Андреева. Жанровая система и М. Хвильового, П. Тичини та інших). художественный метод: диссетация … доктора филологических наук, 10.01.02, Але, якщо за традицією перемо- Харьков 1994, 329 с. га над Сатаною та порятунок душі 6. Муратов Ігор, Твори: у 4-х томах, героя стають можливими завдяки Т. 1 / Упоряд. Н. Білецька-Муратова, альтруїзму та самопожертві героя, Київ 1982, 415 с. то у творах Андрєєва спостерігаємо 7. Ніколова О., Тесленко О., Мотив радикальну трансформацію типової угоди з дияволом у німецькій (Й.-В. Ґе т е , сюжетної ситуації: “Новий Фауст” А. Шаміссо, В. Гауф) та російській перемагає свого Мефістофеля хи- (Л. Андреєв) літературі, [у:] Вісник трістю та цинізмом, у яких йому Запорізького національного університе- немає рівних ні на землі, ні у Пеклі. ту, Серія: Філологічні науки, Запоріжжя 2009, № 1, с. 138–141. Натомість для Ігоря Муратова вико- 8. Нямцу А. Е., Легендарно- ристання традиційного образу стає мифологическая традиция в мировой ли- тією можливістю, що дозволяє йому, тературе (теоретический и историко- як і будь-якому іншому письменни- литературный аспекты): диссетация … ку, проявити свої роздуми про смисл доктора филологических наук, 10.01.04, людського життя, про зв’язок люди-[Черновцы 1997, 462 с.

+ 117 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Olena Haleta

TWO WORLDS OR NEW LITERARY SPACE? UKRAINIAN IMMIGRATION LITERATURE IN THE MIRROR OF ANTHOLOGIES

Lviv National University, Ukraine

Олена Галета

ДВА СВІТИ ЧИ НОВИЙ ПРОСТІР ЛІТЕРАТУРИ? УКРАЇНСЬКА ЕМІҐРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА У ДЗЕРКАЛІ АНТОЛОГІЙ

Abstract: This paper is dedicated to the foreign history of Ukrainian literature during 20 c. and the beginning of 21 c. Analyzing numerous Ukrainian anthologies published abroad the author has demonstrated the formation of Ukrainian immigration and Diaspora literature, and also changes, which have took place in Ukrainian literary situation for last 20 years. The result of this process was a new literary circumstance, which could be described by a principle of a “new homogeneity” and self-dissemination. Keywords: immigration, diaspora, abroad, anthology, space

Намагання визначити літерату- ти саме уявлення про територію, яку ру через стосунок мови до території носії відповідної літератури вважа- віддавна було одним з важливих кри- ють “своєю”, позначають на власній теріїв літературознавства, який, зре- уявній карті. Про актуальність літе- штою, завжди виходив поза суто лі- ратурної картографії свідчать нові тературознавчі рамки. Такий підхід книги щонайменше двох чільних ав- – не виняток і сьогодні, і йдеться не торів сучасної літератури: Лексикон тільки про значущість біографічних інтимних місць Юрія Андруховича даних і “малих батьківщин”, “ґеніїв [див. 2] і З мапи книг і людей Оксани місця” й “міського тексту” – йдеться Забужко [див. 8]. І одна, і друга книж- також про простір літератури, менш ка – збірники есеїв, а отже, витримані чи більш цілісне середовище, у якому у жанрі, який поєднує особливості як відбувається взаємодія між автора- художнього, так і документального ми та читачами, видавцями й редак- чи філософського письма. торами, перекладачами і критиками, Однак ще цікавішими і симпто- врешті, літературними аґентами й матичнішими для окреслення за- культурними менеджерами. Цей про- гального напрямку літературного стір може відповідати чи не відпові- розвитку, ніж твори окремих авторів, дати певній території, відступати й можуть бути колективні видання – чинити експансію і, врешті, змінюва- так звані репрезентативні жанри, що,

118 + Volume I, 2012 + побудовані за принципом колекції, а вимушені еміґранти намагалася по- отже, вибірковости, метонімічности вернутися до часу найвищого підне- та аксіологічности, відсилають до лі- сення власної літератури – а також тератури як такої і формують нові лі- до моменту найбільшої катастрофи, тературні цінності й уявлення. У по- яка, зрештою, породила саму еміґра- сттоталітарній та постколоніяльній цію. Ця “мука непоправної утрати”, за ситуації кінця ХХ – поч. ХХІ ст., з якої словами Едварда Саїда, перетворю- українська література досі шукає ви- валася згодом на “рушійну силу куль- ходу, потреба створення нового літе- тури” [33, 173], яка намагалася від- ратурного простору постала особли- шкодувати “втрату общинного дому” во гостро. Видання, які з’являлися [33, 177]. Американський дослідник протягом попереднього періоду, за- культури еміґрантів Пол Ґілрой на- свідчили, що ця література закінчу- давав такому поверненню у минуле вала ХХ ст. у стані симптоматично- заради побудови майбутнього окре- го двосвіття. Досить згадати лише мого культурного статусу, називаю- два видання – Two Lands. New Visions чи його проявом “синкопованої часо- (1999) в упорядкуванні Дженіс Кулик вости” [31, 202]. Як стверджував ан- Кіфер і Соломії Павличко [див. 34] та трополог й історик культури Джеймс From Three Worlds: New Writing From Кліффорд, сам подальший рух уперед Ukraine (2000) в упорядкуванні Еда без переосмислення власного мину- Гоґана [див. 30]. Сама поетика назв лого видається за таких обставин не- достатньо промовиста, і перегук можливим [29, 318]. Власне, щойно між ними не випадковий: вони лише долаючи вплив власного травматич- описують ситуацію, яка формувала- ного минулого, еміґрація уповні пе- ся чи не протягом усього минулого ретворюється на діяспору – особли- століття, особливо ж – другої його ву культурну спільноту з власними половини. Уже від 20-х років літера- традиціями й установчими мітами, турний процес розділився на “тут” і а також інституціями й пам’яттю, “там” – що засвідчив вихід у Берліні що не дають повністю злитися з но- антології української поезії Струни вим середовищем [29, 10]. На думку в упорядкуванні [див. 25] Богдана Нікоса Папастерґіядіса, діяспорна Лепкого. Наступне наростання про- культура формується на новій бать- тистояння ствердило, що йшлося не ківщині, несучи в собі пам’ять про лише про перебування по два боки середовище, якого сягають її корені, кордону – література перебувала по однак на спосіб її розвитку й станов- два боки межі, яка ділила початково лення впливає також нове культурне спільний літературний простір. З од- оточення [32, хі]. ного боку – спустошування й коригу- Найважливішою антологією, що вання пам’яти, з іншого – намагання засвідчила процес формування лі- її відстояти й усталити, зокрема, че- тератури української діяспори, ста- рез такі видання, як Обірвані струни ло видання Координати: Антологія [див. 17] в упорядкуванні Богдана сучасної української поезії на заході Кравціва чи Розстріляне Відроджен- [див. 10] в упорядкуванні Богдана ня [див. 21] Юрія Лавріненка. Не маю- Бойчука й Богдана Рубчака, до якого чи надії повернутися до рідних місць, увійшли твори виключно письмен-

+ 119 + Spheres of culture ників-еміґрантів. Слід сказати, що ти “змішування”, а може, якраз на- переважна більшість із них належа- впаки, вони продовжують існувати ли до молодшого покоління і писа- саме як такий продукт змішування” ти починали в еміґраційних умовах. [28, 721]. Тож нова еміґрація опи- Доводячи старшому поколінню свою няється між двома світами – світом творчу спроможність, упорядники й своєї батьківщини і світом діяспори, включені до антології автори, фак- не кажучи вже про нове середовище тично, здійснили кардинальну пе- інших культур. ребудову літературного простору: Звісно, одинаки, розкидані по література діяспори постала перед світі, ще не творять літератури, хоча читачами як самодостатнє культур- можуть створити справді непересіч- не явище, а не додаток до літератур- ні твори. Однак поява концепційно- ного процесу в Україні чи його прав- го збірника під назвою Аз, два, три... диве, та все ж лише віддзеркалення дванадцять: лист у пляшці. Антоло- [див. 6]. Нарешті, для наступного гія Авторського Зарубіжжя [див. 1] покоління письменників, що повніс- в упорядкуванні Марії Шунь (з США) тю сформувалося у діяспорі, про- та Василя Ґабора (з України) засвід- блема спільного простору усклад- чила щось більше, аніж те, що два- нилася проблемою мови: недарма надцять письменників-еміґрантів ще обидві згадані антології кінця 90-х досі продовжують писати. Найперше, (Two Lands. New Visions та From Three що єднає представлених авторів – їх- Worlds: New Writing From Ukraine) – ній спільний стосунок до України. англомовні, і якщо українських авто- Авторка передмови Дана Рудик по- рів подано тут у перекладах, то по- стійно використовує займенник “ми”, коління, народжене й сформоване на ніби говорить від якоїсь особливої американському континенті, обрало спільноти, об’єднаної спільними ха- англійську як мову власного творчо- рактеристиками: “Однак для нас по- го самовираження [див. 5]. дібна відчуженість є також свого роду Разом з тим, 90-ті спричини- благом, каталізатором подальшої ак- ли нову хвилю еміґрації, а отже, й тивности, підґрунтям усвідомлення формування нового літературного власної свободи. І це – один з витоків середовища, чи бодай нового типу нашої творчости” [23, 150]. Василь Ґа- письменника-еміґранта, який, жи- бор на правах співупорядника нама- вучи закордоном, не пориває тісних гається знайти спільне означення для зв’язків із рідною країною: видає тут авторів, чиї твори вміщені у виданні, книжки, приїжджає на літературні й пропонує розглядати їх як поетів вечори, зустрічі, фестивалі, отримує “новітньої інтелектуальної еміґра- оцінку критиків і відгуки читачів. ційної хвилі” [4, 11], які продовжують Виїхавши за кордон рідної країни, “активно творити модерну вкраїн- ці автори не зливаються одразу зі ську літературу” [4, 11]. Від сформо- сформованою уже діяспорою, адже, ваної упродовж ХХ ст. діяспори їх різ- як стверджують Деніел і Джонатан нить особливий стосунок до рідної Бояріни, “діяспорні культурні іден- культури: “У нашому мобільному світі тичності вчать нас, що культури не українські поети за кордоном зовсім законсервовуються, захищені супро- не відчувають себе відірваними від

120 + Volume I, 2012 + старого краю, вони пропонують укра- сновки. З одного боку, авторка на- їнському читачеві свою творчість на водить слова Людвіґа Вітґенштайна блогах, приїжджають в Україну, ви- про те, що “кордони моєї мови озна- дають тут свої книги та беруть участь чають кордони мого світу” [23, 14], в науковому і літературному житті, з іншого – сам антологійний проект одне слово, є повноцінною складо- народжується у ситуації, коли саме вою загальноукраїнського дискурсу” поняття кордону поступово втрачає [4, 11]. Власне, саме місце проживан- свій ідеологічний підтекст і пере- ня, а не тематика чи поетика творів творюється радше на поняття адмі- слугували за основний відбірковий ністративне. критерій – на відміну від, наприклад, Попри те, що, на думку упоряд- виданих протягом останнього деся- ників, автори українського зарубіж- тиліття аж кількох антологій поезії жя “й далі духово живуть на Великій Нью-Йоркської групи, представленої Батьківщині, – у своїх львовах, киє- щоразу саме як окремий творчий фе- вах, чернівцях, тернополях та чер- номен [див. 16; 19; 20]. касах...” [4, 11], місце їхнього перебу- На відміну від поняття “еміґра- вання слугує за нову “сцену письма”, ційна література” Дана Рудик у пе- без розуміння якої годі збагнути сам редмові пропонує використовувати літературний феномен “зарубіжжя”. окреслення “література за кордо- Слід визнати: у поетичних творах, ном” – і при цьому жодного разу не включених до антології, доволі рід- уживає поняття “діяспора” [див. 23]. ко прямо висловлений стосунок до Відсилаючи до подібних культур- свого-чужого простору, виняток ста- них практик сусідів, зокрема тих, новить хіба що Тарас Девдюк, який хто пройшов довший та успішніший вибудовує поетичну апорію місця: “У шлях позбування тоталітарного ми- рожевих садах буде приязно пахнути нулого, авторка покликається на дим / Дорогої вітчизни, яку ти при- думку Лєшека Шаруґи про те, що у віз із собою” [1, 19]. Інша його поезія Польщі немає поняття “еміґрант- могла б слугувати епіграфом до всієї ська література”, а є польська літе- антології: “якісь чужі міста притягу- ратура, написана за кордоном: “Як ють задуже / і дивно береже мене не- на мене, це є виразом думки тієї чужина” [1, 21]. більшости поляків, що не відмеж- Про те, що упорядники були на- овуються від своїх співгромадян цілені на цей чудово означений і за- лише із-за їхнього виїзду з країни” ледве вловний образ “нечужини”, [23, 13]. Єдиним визначником при- який тільки вимальовується у новій четности до певної літератури за- літературній ситуації, свідчить одна лишається письменницька мова – і композиційна особливість: кожна “національний поет, коли він пише добірка завершується авторським “своєю” мовою і хоче належати до есеєм про “міста, у яких вони живуть” своєї материкової культури, завжди [4, 11]. Початкове Ґаборове зістав- належить до неї, незважаючи на те, лення “місць проживання” з “серед- в яких еміґраційних галактиках він овищем, що живе у серці людини” [4, живе” [23, 13 ]. Таке твердження має 11 ] набуває, врешті, далеко глибшо- як філософські, так і політичні за- го й складнішого характеру.

+ 121 + Spheres of culture Найперше, місто як таке стає відбиті у сьогоднішньому міському основною категорією простору і на- середовищі. Тут доводиться сягати сичується різноманітними симво- до сторонніх джерел на зразок пу- лічними значеннями. Автори пере- тівників, говорити з чужого голосу їздять у нові міста, через які вони всевідаючого автора, як чинить Те- пізнають нову країну чи континент, тяна Мельник, оповідаючи про Бонн іноді – новий світ. Цей новий досвід з часу його заснування і боннські пізнання накладається на досвід атракції для “гостей і жителів міста” уже прожитого і, відповідно, різниця та “принади для туристів” [15, 183]. сприймається найперше як деформа- Мова йде про Бароко і Модерн архі- ція – відхід від усталеного взірця, чи тектурних будівель, цілком у руслі то в позитивному, чи в негативному великих наративів, які оперують за- розумінні. Найкраще з-посеред авто- гальними поняттями, а не особливи- рів це відчуття висловив Василь Мах- ми деталями, як їх сприймає окреме но: “В Америці інакший пейзаж, інак- людське око. Увесь текст побудова- ші мовні потоки, інакші обличчя, тут ний так, що повністю усуває авто- усе незвично і тому не сприймаєть- ра, не передбачає його суб’єктивної ся. Тоді починаєш згадувати Европу, присутности ні в розповіді, ні у місті: пишеш листи европейським друзям, тут є Бетговен і Карл Маркс, Адольф вони запитують тебе, чого так дале- Гітлер і Конрад Аденауер, Артур Чем- ко занесло, а ти не знаєш, що відпо- берлен і віце-бурґомістр Діц, немає вісти” [14, 154]. Оксана Луцишина лише самої оповідачки – за винятком говорить про “пейзаж, що нічим не останнього уступу, де вона згадує нагадує тісно забудований, компак- про своє прибуття до цього міста. тний европейський” [11, 82] і прирів- Так само голосом екскурсійного гіда нює його до раю: “Іноді я думаю, що Вікторія Їхова описує Прагу з її Влта- Флорида – це рай, і дуже дивно втра- вою, замком Вишеград, костеликом пити до раю живою, у цьому є щось св. Яна Непомуцького, що про нього печальне: щось незаслужене” [11, вона розповідає “факти з домішка- 79]. Оксана Максимчук уявляє Аме- ми леґенди” [9, 59]. Увесь цей опис рику як дивовижну країну, що постає – об’єктивно відсторонений, не пер- хіба що у сні – або в літературі: “Аме- соналізований, з відсиланнями до рика стала мені тим Неверлендом, “спільного знання” на кшталт “мож- Ардісом та Задзеркаллям, про існу- на бачити”, “за леґендами”, “за пере- вання якого я лише туманно здога- казами”. дувалася, живучи у Львові” [13, 125]. Натомість, Дана Рудик, окрім Опанування нового простору звертання до короткої історії Варша- відбувається насамперед як опану- ви як столиці, намагається присвоїти вання його топографії та історії. По- простір через топографію. Починаю- збавлені власних дитячих спогадів, чи словами “для мене Варшава [...]”, пов’язаних з теперішнім місцем пе- авторка далі нанизує власні назви ребування, автори вдаються іноді районів, вулиць, будівель тощо: Но- до оповідання про “дитинство міста” вий Світ, Львівська і Пєнькна, бази- – про його заснування й становлен- ліка Яна Хрестителя, костел візиток, ня, про основні дати і визначні події, Оксфорд Тауер, Палац Культури та

122 + Volume I, 2012 + Науки, Краківське Передмістя, Праґа, на Мельничук, яка зіставляє в опи- “Золоті тераси” і “Варшава Централь- сі простір Львова та американські на” [22, 234]. Далі, після напозір осо- простори, Девдюк єднає у розповіді бистого “улюблених місць у Варшаві українські й американські місцини, у мене вистачає” [22, 234], знову ж підпорядковані єдиній послідовності з’являються переліки: Лазєнки, “За- його особистої біографії: Березови, хента”, Щєнслєвіцький парк, Ста- кладка коло брами в часі повені, Ко- рувка, театри, Опера Народова... Так ломия, церква на пагорбі, тонюсінь- само перелічені варшавські мистець- кий підвісний міст, Львів, поетичний кі колекції, театральні постановки, вечір Процюка на пагорбі – і інші виступи, згадані університетська бі- гори, американські, Колорадо, Ден- бліотека, блошиний базар, “емпіки”. вер, Чикаґо, Українське Село, озеро Врешті, попри постійні запевнення Мічиґан, і знову український світ з авторки, що це саме “її” Варшава, у це церквами і крамницями, мостами і годі повірити: чим більше подібних калинами. З переходом розповіді до “реєстрів”, тим менш переконливо Америки назви починають двоїтися вони звучать, зраджуючи прибуль- (українською й англійською), а далі ця. Виняток становить лише остан- з’являються лише англомовні: вули- ній фраґмент розповіді – історія про ця Madison, Sears Tower, що від 2009 пам’ятник Словацькому за проектом року була перейменована на Willis Віттіґа, зробленим для Львова, до Tower. якого авторка подумки звертається Така почерговість досвідчування зі словами: “Привіт, Юльку! Ну що, простору надає йому особливих зна- бачиш, куди нас з тобою занесло?” чень. Залишений простір породжує [22, 236]. ностальґію – утопійні уявлення про Однак існує й інший шлях піз- місця власного дитинства і юнос- навати місто – через літературу, або ти; набутий простір стає запорукою ж такий собі нічийний, а отже, всім майбутнього, сценою його наступно- однаково належний простір. Так чи- го становлення. Тонкий перехід між нить Махно з Нью-Йорком, відкри- першим та другим автори описують ваючи його для себе (і для читачів) як звикання – завжди набагато важ- через Поета в Нью-Йорку Фредеріко че, але й набагато швидше, ніж уяв- Ґарсії Льорки, творця “урбаністич- лялося. Гострота втрати чи не най- ного міту” [14, 154], і щойно по тому пронизливіше звучить в есеї Воло- накреслюючи власну топографію димира Олейка: сумую “за ілюзіями, у “місті міст”: Брайтон, Мангетен, що гнали нас у бозна яку невідь. І за Іст-Ривер, Ґудзон, Іст-Вілидж, ір- тим, що уже немає ілюзій” [18, 209]. ландський паб “McSorley”, бар “Fish”, Однак на зміну ілюзіям приходить Колумбійський університет, Лонґ- реальність, з якої нема потреби “гна- Айлендський університет. Однак у ти у невідь”, і опис нових стосунків Махна ці місця стають місцями дії, з новим простором закінчується ви- місцями його особистої причетности знанням: “... я можу проклинати це до Нью-Йорка. Подібно перебігає то- місто ... я люблю Лондон ... я люблю пографією Тарас Девдюк – не довід- ... я люблю ... я шаную ... я люблю ...” никовою, а своєю власною. Як і Окса- [18, 207-208]. Анна Хромова починає

+ 123 + Spheres of culture власну розповідь зі здивування, як піднімається з “глибин пітсбурзьких швидко на новому місці багато речей річок”, насправді “виринає з глибин перестають дивувати: “Чесно кажу- моєї неспокійної підсвідомости... Не- чи, я би ніколи не повірила, що так зримо тягнеться воно хоч з далекої, швидко звикну до моря” [26, 281]. але такої близької України” [12, 107]. Мабуть, це й вирізняє найпевніше Це коріння не відпускає так само, чужинця від тутешнього: здатність як Оксану Максимчук не відпускає дивуватися певним речам і сприй- Львів: “Обдарована Америкою, я все мати як належні інші. Однак у при- ще продовжую жити у Львові. Здале- йшлого мешканця є ще одна особли- ку він впливає на мене, як місяць на ва ознака: на новому місці він постає озеро. [...] Моє львівське життя не пе- перед нагодою й водночас викликом рервалося, не відпустило мене” [13, почати себе спочатку, без огляду на 124]. Вікно, крізь яке Вікторія Їхова власне минуле: “Ти являєшся лю- дивиться на світ довкола себе – чи то дям – і собі – чистим сьогоденням, і з улюбленої кав’ярні, чи з поїзда, чи з воно наповнюється значеннями, на власного робочого місця [див. 9], пе- які ти, їй-бо, не чекав” [26, 283]. Твоє ретворюється на структурний прин- сьогодення, натомість, пропахле цип розповіді Марії Шунь, яка у Нью- майбутнім – запахом квітів на апель- Йорку постійно перебуває у позиції синовому деревці, “яким, як на мене, зовнішнього спостерігача: “дивлюся може пахнути лише майбутнє” [26, на світ людей та людисьок” [27, 310]. 282]. Однак внутрішній зв’язок між Цей особливий стан – перебуван- часами існує – у вигляді старого на- ня водночас “тут” і “там”, між двома стінного годинника, що “колись так світами, що сукупно творять спіль- само голосно цокав у будинку чоло- ний культурний простір, досі ще не вікового діда у Часов’ярі” [26, 281]. бувалий, найкраще підсумовує Воло- Виняток – хіба що герметична поезія димир Олейко: “І відчувши оце роз- Юрія Садовського, самозамкнений двоєння, оцю непевність, мимоволі світ, який зводиться тільки до Риґи, усвідомлюєш, що таки проросло ко- чия назва повторена у всіх відмінках ріння в чужому ґрунті. [...] покинув- однини з приміткою, що “у множині ши Україну, ми вже не тамтешні. Ми такої нема” [24, 261]. – за її кордоном, “закордонні”. Але ж і Інші автори також переживають не до кінця ми тутешні – лондонські, подібне закорінення, хай навіть не нью-йоркські чи варшавські... Ми – таке абсолютне. Володимир Олейко нічиї?” [18, 207]. зізнається: “І одного дня раптом усві- Відповідь вимагає по-новому домлюєш: тобі завше гадалося, що переглянути дотеперішні уявлення дім твій – там, на сході – ближчому про простір літератури і культурний чи дальшому, а тепер вже й не зна- простір загалом. Схоже, в українській єш” [18, 207]; Тарас Девдюк розказує літературі вибудовується новий тип про Чикаґо: “Щоб забрати у мене це стосунку письма до простору, що стає місто, потрібен час. Місто, де наро- можливим лише у сучасному рухомо- дився мій син” [7, 36]. Закорінення му світі. За цих нових обставин лю- тематизує також у своєму есеї Окса- дина, раз зрушивши з місця, стає на- на Лущевська, однак коріння, що багато рухливішою – переїздить з од-

124 + Volume I, 2012 + ного місця на інше, чи принаймні го- Bibliography and Notes това це зробити за певних обставин, готова визнати, що “я рано чи пізно 1. АЗ, два, три... дванадцять – лист залишу цей берег” [11, 82]. Властиво, у пляшці: Антологія Авторського Зарубіж- жя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піра- сучасна людина стає мандрівником, міда” 2010, 312 с. готовим рушати ще раз і ще раз, гото- 2. Андрухович Юрій, Лексикон ін- вим до рухомого способу буття, і при тимних місць. Довільний посібник з гео- цьому залишатися носієм власної поетики та космополітки, Київ: Meridian культури. Письменник при цьому не Czernowitz, Майстер книг 2011, 480 с. покидає одного літературного серед- 3. Антологія української поезії / Уп. овища, аби влитися в інше: зміною В. Державин, Лондон: Видавництво Спіл- власного способу існування він змі- ки Української Молоді у Великій Брітанії 1957, 564 с. нює саму структуру літературного 4. Ґабор Василь, Слово до читача, [y:] середовища, що найкраще висловив АЗ, два, три... дванадцять – лист у пляшці: Василь Махно: “Я часто запитую себе, Антологія Авторського Зарубіжжя / Уп. М. чи є відчуття еміґрації та еміґранта? Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2010, Ні, немає, є просто зміна пейзажу, ек- c. 11-12. зистенційне відчуття багатоликости 5. Галета Олена, Народження сма- й багатовимірности світу, його інак- ку: українська література ХХ століття шости” [14, 155]. в еміграційних антологіях, [y:] Сучасні лі- тературознавчі студії, Випуск 9: Дискурс Таким чином, зміна історичних смаку в літературі і культурі, Київ: Ви- обставин, що відбулася в Україні та давничий центр Київського національ- світі протягом останніх двадцяти ро- ного лінгвістичного університету 2012, ків, врешті спонукала до формуван- с. 101-110. ня нового літературного явища, що 6. Галета Олена, Антропос – топос – у кінці першої декади ХХІ ст. ствер- тропос: антологія “Координати” як пошук дило себе у формі окремого видан- нової культурної ідентичності, [y:] Наукові ня. На зміну чіткому поділові на “ма- праці: Науково-методичний журнал, Т. 168, Вип. 156: Філологія, літературознавство, терикову”, “вітчизняну” чи в інший Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили спосіб означену літературу й літера- 2011, с. 34-40. туру діяспорну приходить “нова го- 7. Девдюк Тарас, Повінь, [y:] АЗ, два, моґенність” – по-новому усталений три... дванадцять – лист у пляшці: Ан- культурний і літературний простір, тологія Авторського Зарубіжжя / Уп. М. здатний розширювати власні межі Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2010, поза межі окремої країни. Він все ще с. 35-37. перебуває у стані самовизначення й 8. Забужко Оксана, З мапи книг і лю- дей, Кам’янець-Подільський: Рута 2012, самоусвідомлення, однак не зводить- 375 с. ся до категорій “дому” й “вигнання”. 9. Їхова Вікторія, Післяріздвяне, [y:] Новий простір відкривається перед АЗ, два, три... дванадцять – лист у пляшці: літературою як простір нових мож- Антологія Авторського Зарубіжжя / Уп. М. ливостей текстотворення, постійно Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2010, апелюючи при цьому до спільного с. 56-61. читацького, критичного й мовного 10. Координати: Антологія сучасної української поезії на заході: у 2-х томах / середовища. Упор. Б. Бойчук, Б. Рубчак, Б. м.: Сучасність 1969, Т. 1, ХХХІІ + 365 с.; Т. 2, 487 с.

+ 125 + Spheres of culture 11. Луцишина Оксана, Моя примарна пляшці: Антологія Авторського Зарубіж- Флорида, [y:] АЗ, два, три... дванадцять – жя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піра- лист у пляшці: Антологія Авторського За- міда” 2010, с. 234-236. рубіжжя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА 23. Рудик Дана, Корок до пляшки, або “Піраміда” 2010, с. 79-82. розважання з певного приводу, [y:] АЗ, два, 12. Лущевська Оксана, Човен поміж три... дванадцять – лист у пляшці: Ан- двох берегів, [y:] АЗ, два, три... дванадцять тологія Авторського Зарубіжжя / Уп. М. – лист у пляшці: Антологія Авторського Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2010, Зарубіжжя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: с. 13-16. ЛА “Піраміда” 2010, с. 105-107. 24. Садловський Юрій, Рига відміна 13. Максимчук Оксана, По той бік одна, [y:] АЗ, два, три... дванадцять – лист О, [y:] АЗ, два, три... дванадцять – лист у у пляшці: Антологія Авторського Зарубіж- пляшці: Антологія Авторського Зарубіж- жя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піра- жя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піра- міда” 2010, с. 261. міда” 2010, с. 124-127. 25. Струни: Антологія української по- 14. Махно Василь, Поет у Нью-Йорку, езії. Частина І – ІІ / Уп. Б. Лепкий, Берлін, б. [y:] АЗ, два, три... дванадцять – лист у в. 1922. пляшці: Антологія Авторського Зарубіж- 26. Хромова Анна, Флердоранж, [y:] жя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піра- АЗ, два, три... дванадцять – лист у пляшці: міда” 2010, с. 153-156. Антологія Авторського Зарубіжжя / Уп. М. 15. Мельник Тетяна, Боннська сага, Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2010, [y:] АЗ, два, три... дванадцять – лист у с. 281-284. пляшці: Антологія Авторського Зарубіж- 27. Шунь Марія, Davenport, [y:] АЗ, два, жя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піра- три... дванадцять – лист у пляшці: Ан- міда” 2010, с. 182-184. тологія Авторського Зарубіжжя / Уп. М. 16. Нью-Йоркська група: Антологія Шунь і В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2010, поезії, прози та есеїстики / Уп. М. Ревако- с. 308-311. вич, В. Ґабор, Львів: ЛА “Піраміда” 2012, 28. Boyarin Daniel and Boyarin 882 с. Jonathan, Diaspora: Generational Ground of 17. Обірвані струни: Антологія поезії Jewish Identity, “Critical Inquiry” No 19 (4), поляглих, розстріляних, замучених і засла- p. 693-725. них 1920-1945 / Уп. Б. Кравців, Нью-Йорк: 29. Clifford James, Diasporas, [in:] Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Аме- “Cultural Anthropology” 1993, No 9, p. 302- риці 1955, 432 с. 338. 18. Олейко Володимир, Записки з лон- 30. From Three Worlds: New Writing донського далека, [y:] АЗ, два, три... дванад- From Ukraine / Ed. by E. Hogan, Boston: цять – лист у пляшці: Антологія Автор- Zephyr Press 2000, 282 p. ського Зарубіжжя / Уп. М. Шунь і В. Ґабор, 31. Gilroy Paul, The Black Atlantic: Double Львів: ЛА “Піраміда” 2010, с. 206-209. Consciousness and Modernity, Cambridge: 19. Півстоліття напівтиші: Антоло- Harvard University Press 1993, 261 p. гія поезії Нью-Йоркської групи / Уп. М. Рева- 32. Papastergiadis Nikos, Dialogues кович, Київ: Факт 2005, 376 с. in the Diasporas: Essays and Conversations 20. Поети Нью-Йоркської групи: Ан- on Cultural Identity, London and New York: тологія / Уп. О. Астаф’єв, А. Дністровий, Rivers Oram Press 1998, 228 p. Харків: Ранок 2003, 287 с. 33. Said Edward W., Reflections on Exile, 21. Розстріляне Відродження: Анто- [in:] Idem, Reflections on Exile and Other логія 1917-1933: Поезія – проза – драма – Essays, Cambridge, Massachusetts: Harvard есей / Уп. Ю. Лавріненко, Париж: Instytut University Press 2000, p. 173-186. Literacki 1959, 979 с. 34. Two Lands. New Visions / Ed. by 22. Рудик Дана, Кілька слів про Варша- J. Kulyk Keefer and S. Pavlychko, Regina: ву, [y:] АЗ, два, три... дванадцять – лист у Coteau Books 1999, 320 p.

126 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Valeriy Borenko

TERMINOLOGICAL POTENTIAL OF THE CONCEPT OF «NOVEL-THE-FRESCO»

Ternopil National Pedagogical University, Ukraine

Валерій Боренко

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІЯЛ ПОНЯТТЯ «РОМАН-ФРЕСКА»

Abstract: The article deals with the problem of hybrid genre nominations in the literature of the XXth century. There is researched that their origin was the result of genre synthesis processes and synthesis of art. There is deined the main point of genre synthesis processes and their difference from genre diffusion. There is emphasized the role of cognitive mechanisms in arising of genre synthesis effects. The concept “novel- the-fresco” and its ability to characterize peculiarities of artistic nature and style of large modern epics is in the focus of the article. The main characteristics of R. Roland epic Jean- Christophe as “novel-the-fresco” have been revealed. Keywords: novel, fresco, genre, genre synthesis

Світова романістика ХХ ст. по- «базувалися переважно на виділен- значена появою низки «гібридних ні стійких (письмівка автора статті жанроутворень» [8, 3], які постали яу – В. Б.) ознак жанру» [3, 17]. На но- наслідок переосмислення клясичних вому оберті еволюції естетичної й жанрових традицій та експерименту- наукової свідомости «стара» жан- вання з різними елементами форми рова парадиґма, як констатує укра- і змісту твору. Відзначені тенденції їнський літературознавець Т. Бов- знайшли своє відображення у появі сунівська, «більше не сприймається цілої низки гібридизованих термінів: універсальною, деякі явища не мо- роман-монолог, роман-есей, роман- жуть бути вмотивованими в її сис- фреска, роман-парабола, роман-при- темі, їх чисельність збільшується» тча, роман-міт, роман-колаж, роман- [3, 17]. Відзначені тенденції про- мозаїка тощо, які використовуються вокують «перегляд всіх засадових для увиразнення особливої естетич- жанрологічних ідей», зокрема, у на- ної природи цілої низки творів світо- прямку врахування «плинних (пись- вої літератури. мівка наша – В. Б.) характеристик Наголошені тенденції спричи- жанру з метою найбільш повного няють деактуалізацію жанрових представлення його» [3, 17-18]. Ці теорій, що виникли ще до ХХ ст. і «плинні характеристики» як вияв-

+ 127 + Spheres of culture лення «авторської системи твору» Мета дослідження полягає в [3, 19], з’являються внаслідок про- з’ясуванні сутности процесів жанро- цесів жанрового синтезу, одним з вого синтезу в царині романної про- найбільш «видимих» проявів якого зи ХХ ст. і окресленні особливостей є гібридизовані назви. «фрескового письма» як її (прози) У царині романістики такі назви, нової естетичної якости. Для досяг- що відображають плинні, не-стійкі нення мети було поставлено такі за- жанрові характеристики творів, вдання: конкретизувати зміст понят- утворюються зазвичай поєднанням тя «жанровий синтез» (у порівнянні з термінологеми «роман» із термі- поняттям «жанрової дифузії»; окрес- нами, що номінують жанри: а) при- лити термінологічний потенціял по- таманні іншим сферам словесної няття «фреска» у площині літератур- творчости; б) питомі для інших (не- ного твору; з’ясувати шляхи переко- словесних) видів мистецтва чи інших дування фрески як жанру малярсько- галузей знання, а також певних сфер го мистецтва у відповідності до коду професійної діяльности (роман-до- літератури як знакової системи; ви- пит). явити прикмети «фрескового коду» в До числа таких гібридних жан- епопеї Р. Ролляна Жан-Крістоф. рових номінацій належить і поняття У процесі дослідження було ви- «роман-фреска». Воно утворене шля- користано методику аналізу, запро- хом поєднання концепту «роман» з поновану Ольги Колодій у її дисер- концептом «фреска», що належить таційному дослідженні [8], де на- до сфери живопису. У ХХ ст. термін уковець розглядала роман-притчу «фреска» починає спорадично ви- як явище жанрового синтезу. Услід за користовуватися на позначення та/ більшістю дослідників (Т. Бовсунів- чи для характеристики (часто мета- ською, Н. Копистянською, О. Гапонен- форичної) творів, що належать до ковим, Є. Бурліною та ін.), ми розумі- інших видів мистецтва – головним ємо жанровий синтез як «особливе чином, літератури й кіно [1; 8; 15; 19 поєднання конкретних ознак різних та ін.]. жанрів, єдність яких утворює новий При цьому, однак, фактично не тип форми, більш глибоку жанрову існує праць, у яких було б системно сутність» [5, 3]. Такий синтез не є розглянуто особливості викорис- простою сумою складових: поєднан- тання поняття «фреска» для харак- ня кількох елементів створює якіс- теристики жанрологічних особли- но інше ціле, що характеризується востей художніх текстів й окреслено художньою цілісністю, неподільніс- прикмети «фрескового способу зо- тю, органічністю. Процес жанрового браження» в літературі [5, 129]. синтезу, за твердженням Є. Бурліної, Недослідженість цієї ділянки те- свідчить про «зняття жорстких пе- орії літератури та її важливість для регородок між жанрами», однак не усвідомлення процесів жанрового заперечує наявність стійких типів синтезу, що є питомими для розви- текстів (жанрів), оскільки за кожною тку прози ХХ і поч. ХХІ ст., визнача- такою стійкою жанровою формою ють актуальність обраної теми роз- стоїть багатовіковий досвід форму- відки та її новизну. вання жанрової структури» [4, 33].

128 + Volume I, 2012 + Для ідентифікації явищ жанро- різних видів мистецтв передбачає вого синтезу як таких важливе зна- створення якісно нового художнього чення, за твердженням Н. Копис- явища, яке не зводиться до простої тянської, має зв’язок між жанром і суми окремих складників. Їх ідей- літературним напрямом, оскільки у но-світоглядна, образна й компози- процесі аналізу «необхідно […] при- ційна єдність, спільна участь у ху- дивитись до усіх жанрових складо- дожній організації простору та часу, вих твору, бачити жанрово-стильові узгодженість масштабів, пропорцій, поєднання: де є жанровий синтез, а ритму надають твору мистецтва та- де – діялог, може, навіть перехід у па- ких рис, які здатні активізувати його родію» [9, 7]. сприйняття, надати багатоплано- Жанровий синтез як вид взаємо- вости, багатовимірности розвиткові дії жанрів, який передбачає їх злиття, художньої ідеї, справляти на людину поглинання одного одним, слід від- різнобічний емоційний вплив [14, різняти від явища «жанрової дифу- 2]. Яскравим підтвердженням цієї зії», при якому елементи однієї жан- тези може служити художня практи- рової моделі вільно розташовуються ка німецького романтизму, зокрема, між елементами іншої. Результатом твори Е. Т. А. Гофмана, засновані на такої взаємодії жанрів стає «жан- ідеї синтезу літератури й живопису ровий гібрид», в основі якого (ще (Фантазії в манері Калло), літерату- від часів Бароко) лежить поєднання ри й музики (Дон Жуан). контрастних художніх начал. Феномен синтезу мистецтв при- У полі романістики жанровий ваблював увагу від давніх часів. Од- синтез істотно впливає на виникнен- нак своє перше чітке обґрунтування ня жанрових новотворів, розкриваю- отримав у трактаті Ґ. Е. Лессінґа Ла- чи пластичні можливості романного окоон, чи про межі живопису і поезії жанру, розширюючи рамки очіку- (1766). Малярство філософ розумів вання, гетероґенно збагачуючи його як усі образотворчі мистецтва уза- культурно-семіотичний простір [13]. галі, а поезію – як усі інші мистецтва, Вважаємо за необхідне також на- більш дієві за характером насліду- голосити, що жанровий синтез най- вання життя. Зіставляючи в Лаокоо- частіше виявляє себе на рівні син- ні малярство й поезію, Лессінґ напо- тезу мистецтв, а відтак становить лягав, що вони відрізняються один «виключно складне явище, яке охо- від одного засобами зображення плює […] не одну лише літературу, дійсности. При цьому власне спо- але також музику, живопис та інші рідненість зображення Лессінґ ста- мистецтва» [12, 4]. З цього приво- вив у пряму залежність від того, на ду зазначимо, що поняття «синтез відображенні яких сторін життя те мистецтв» традиційно використо- чи інше мистецтво сфокусовано. Так, вується на позначення органічного за твердженням мислителя, пред- – свідомого – поєднання різних мис- метом малярства є зображення фі- тецтв або видів мистецтв у худож- зичних тіл, просторових предметних нє ціле, яке естетично організовує об’єктів, а поезії – відтворення дій. матеріяльне й духовне середовище При цьому, однак, Лессінґ не абсолю- буття людини. Використання кодів тизував ці межі. Він вважав, що ма-

+ 129 + Spheres of culture лярство через зображення предметів му циклі романів Р. Ролляна Жан- може бути дуже дієвим, а поезія че- Крістоф (Jean-Christophe, 1904-1912) рез передачу дій – розкривати мате- слід кваліфікувати саме як явище ріяльну предметність світу. жанрового синтезу. Це зумовлено На теренах українського літера- приналежністю фрески до жанрової турознавства першим дослідженням системи іншого виду мистецтва – ма- використання музичних і маляр- лярства. Відтак елементи фрески за ських кодів у творах мистецтва слова своїми естетичними характеристи- став трактат Івана Франка Із секре- ками не суперечать природі роману, тів поетичної творчости, в якому а тому цілковито інтеґруються ним, мистець з’ясовував способи, що ними поглиблюючи його, збагачуючи його письменник може досягти музич- власний естетичний вимір новими ного й малярського ефектів. Окрес- художніми кодами. люючи особливості використання Один з головних шляхів екстра- кодів мистецтва музики й живопи- поляції художніх кодів, питомих для су у творі словесного мистецтва, І. фрески як жанру мистецтва маляр- Франко зазначав, зокрема, що «поет ства, на твір словесности, вбачаємо у уживає колористичних ефектів зо- дії коґнітивних механізмів, що спри- всім не там, де вжив би їх маляр, а чиняють перенесення ознак і влас- для характеристики психічного на- тивостей одного об’єкту / предмету строю людей» [17, 101]; лінії відтво- / явища на інший об’єкт / предмет рює за допомогою «рухових образів», / явище. У цьому випадку йдеться що конструюються здебільшого на про метафоричний перенос, коли основі дієслів зі значенням актив- про одну сферу реальности людина ного руху [17, 109]. За твердженням «мислить» у термінах іншої сфери письменника музика «граничить з [10, 214]. Оскільки фреска належить несвідомим», тоді як поезія «межує з до жанрів малярства, яке ідентифіку- рефлексією» [17, 86]. Виходячи з цих ється як «просторове» мистецтво, ак- спостережень, Франко рекомендував туалізація концепту «фреска» стиму- митцям з усіх відчуттів читача акти- лює сприйняття твору словесности візувати виключно ті, до яких апе- (у даному випадку – роману Р. Ролля- лювала б музика чи малярство; колір на Жан-Крістоф) передусім у «коор- подавати не лише як внутрішню, але динатах простору». й як зовнішню ознаку предмета; дій- Для більш докладного з’ясування сність зображати статично тощо. тих смислів, які через концепт «фрес- На сучасному етапі словосполука ка» транслюються у семіотичний «синтез мистецтв» використовуєть- простір роману Жан-Крістоф, роз- ся як леґітимний літературознавчий глянемо традиційний обсяг поняття термін на позначення цілеспрямова- «фреска» докладніше. них свідомих зв’язків творів словес- Передусім зазначимо, що тер- ности з іншими видами мистецтва, мін «фреска» традиційно викорис- передусім, з музикою й малярством. товується на позначення а) техніки Виходячи з окреслених вище те- малярства фарбами (на чистій або оретичних положень, присутність вапняній воді) по свіжій, сирій шту- елементів фрески в десятитомно- катурці, яка при висиханні утворює

130 + Volume I, 2012 + найтоншу прозору плівку карбонату часто багатофігурних сцен, поданих кальцію, що закріплює фарби і ро- на тлі архітектурних споруд або пей- бить фреску довговічною; б) твору зажу, відзначених динамікою й екс- малярства, виконаного у цій техніці пресією, істотною узагальненістю [14; 2, 352]. образів, насиченістю та гармонією Техніка настінного розпису, яка колориту. Вочевидь тому найбільш згодом отримала назву фрески, ві- революційні відкриття, що визна- дома з часів егейської культури (ІІ чили подальші шляхи розвитку ху- тисячоліття до н. е.). Найбільш давні дожнього мислення, було здійснено зразки цього виду живопису збере- саме у сфері фрескового малярства глися у Фівах в Єгипті, у відкопаних (витвори Джотто, Рафаеля, Леонар- з-під попелу віллах патриціїв Пом- до да Вінчі). Це стосується, переду- пей і Геркулянума. Настінні розписи сім, відкриття ракурсу та перспек- активно використовувалися у Се- тиви, що дозволило «конструювати редньовіччі – ними прикрашали сті- простір», створювати об’ємні поста- ни переважно культових споруд. Од- ті людей, впорядковувати розташу- нак свого розквіту цей жанр зазнає вання просторових планів, а також в епоху італійського Відродження, підпорядкувати загальну компози- коли фреска стає «головною декора- цію центральній точці зору – гля- тивно-композиційною темою мону- дача, який оглядав настінне панно. ментального живопису», водночас Остання з відзначених особливос- «визначаючи подальші шляхи роз- тей уможливлювалася саме завдяки витку малярства в Европі» [2, 138]. питомій для фрески техніці розпису, Саме у період італійського Відро- оскільки зображення мали матову дження – в мистецтві Кватроченто текстуру, яка не давала відблиску. Це – з’являється й сам термін «фреска» дозволяло охопити зображення (або (від італ. fresco – «свіжий», «сирий»). низку зображень) поглядом цілісно, Уперше його було вжито у Трактаті по всій площині, з однієї точки вну- про малярство (Trattato della Pittura, трішнього чи зовнішнього простору, 1437) італійського художника Ченні- забезпечуючи у такий спосіб пано- но Ченніні. рамність сприйняття фрески. Особливості фрески як жанру З плином часу термінологічний малярства зумовлюються передусім ареал лексеми «фреска» розширю- її органічним зв’язком з архітекту- ється за рахунок дії механізму коґ- рою: фарби наносяться безпосеред- нітивної метафори, який дозволяє ньо на поверхню стіни, стелі, скле- певним чином класифікувати явища піння, а площа, яку займає фреска, дійсности. По-перше, номен «фреска» та її композиція залежать від архі- починає активно використовуватися тектурних форм будівлі [6; 4]. Це на позначення будь-якого настінно- робить фреску жанром площинного го декоративного малярства зага- живопису, який уможливлює ство- лом, незалежно від того, в якій техні- рення композицій монументального ці його виконано. По-друге, з понят- характеру (тобто таких, які вража- тям «фреска» активно пов’язуються ють своєю ґрандіозністю, розміра- уявлення про великі розміри і мону- ми, величчю) – глибоких за змістом, ментальність зображення, а також

+ 131 + Spheres of culture композицію цілого, засновану на єд- використання цього терміна різними ности частин (мініятюр). композиторами» і наявність «загаль- Саме дія зазначених коґнітив- них, відмінних рис даного жанру в них механізмів забезпечила перерос- усіх творах, які його репрезентують» тання вузькопрофесійного терміну [16, 78] дослідниця ставить питання «фреска» в ґенералізуючу метафору, про можливість використання цього що актуалізує загальнокультурні терміна як жанроніма. смисли, первісно асоційовані з номе- Аналогічним чином екстраполя- ном «фреска», уможлививши тран- ції характерних властивостей фрес- спонування характерних особливос- ки відбувається й у царині літерату- тей цього жанру малярства на твори, ри. Накладання канону відповідного що належать до інших галузей мис- жанру малярства відбувається: а) тецтва, зокрема, музики. шляхом включення концепту «фрес- З цього приводу українська до- ка» у назву конкретного літератур- слідниця Ольга Тиха відзначає, що ного твору (Фреска дощу Т. Коби- вперше термін «фреска» для озна- линської, Фреска осені Є. Іцковича); чення питомих властивостей музич- б) за посередництва автентичної ного твору використав 1955 року жанрової дефініції (наприклад, ро- (дозволяємо собі припустити, що ман-фреска [Диво про Змія (Чудо о саме під впливом естетичних нова- Змее) Ніколая Пєрєяслова], сонет- цій Р. Ролляна в царині літератури – фреска [Фрескові сонети Крістіяну С. В. Б.) Боґуслав Мартіну (Фрески П’єро (Fresko-Sonette an Christian S.) Гайнрі- делла Франческа для оркестру), дещо ха Гайне]); в) шляхом використан- пізніше Леонід Грабовський (Симфо- ня номену «фреска» у ролі метафо- нічні фрески, 1961). рично-оцінної номінації (на кшталт Ми приймаємо класифікацію ґрандіозна фреска, широка фреска О. Тихої [16, 78], в якій вона розріз- Квітневого повстання» [про роман няє функції терміна «фреска» у музи- І. Вазова Під ярмом] тощо). У кож- ці як: а) художньої метафори (Фрески ному з окреслених випадків – неза- Діонисія для дев’яти інструментів Ра- лежно від функцій номену – він задає діона Щєдріна, Фрески Софії Київської інтермедіяльний ракурс прочитання Валерія Кікти); б) як доповнення до твору мистецтва слова. визначення основного жанру (Київ- Водночас зазначимо, що остан- ські фрески Івана Карабиця); в) як ав- ній з окреслених способів транспо- тентичне визначення жанру (Фрески нування фрескового коду на великий для фортепіяно Лева Абеліовича; літературний твір був уперше вико- вокально-хорові фрески Петро І Ан- ристаний Р. Ролляном для іденти- дрєя Пєтрова, Скорботні радощі Бо- фікації художніх особливостей його городиці хорові фрески для жіночого Жана-Крістофа. З плином часу це голосу, саксофона-сопрано і змішано- метафоричне визначення починає го хору Дмітрія Смірнова; симфоніч- застосовуватися й для характеристи- на фреска для оркестру Литовська ки особливостей художньої природи саґа Радіона Щєдріна, створена на («плинних ознак») інших творів ро- честь 600-річчя Ґрюнвальдської бит- манного жанру. Це спостерігається, ви тощо). З огляду на «багатократне у назві розділу з монографії M.-A. de

132 + Volume I, 2012 + Langenhagen і G. Guislainа Золя (Zola) няттям дійсности, баченням життя – Фреска «Ругон-Maккари» і літера- як велетенського художнього пан- турне становлення Золя (1871-1893) но, є однією з головних передумов (La fresque des Rougon-Macquart et транспонування культурного коду l’ascension littéraire de Zola) [19, 25]. фрески у простір роману. Показним у Завдяки зростанню кількости випад- цьому сенсі є й власне зізнання Рол- ків використання цього малярсько- ляна про те, що уперше задум Жана- го терміна для означення художньої Крістофа виник у нього 1890 р., коли природи літературних творів він він з верхівки Янікульського пагорбу фактично набуває статусу жанроні- дивився на Рим. ма. Про особливості бачення Ролля- У царині романістики наслідком ном ідеї цілісної єдности (репрезен- екстраполяції характерних власти- тованої мистцем в концептах «ан- востей фрески стала інтеграція окре- самблю», «симфонії», «фрески») саме мих елементів фрескового способу як «принципу стилю» [11] свідчать зображення світу в якості елементів його думки, викладені у праці На- художнього стилю літературних тво- родний театр (1903): «дія широкого рів. Це дозволяє говорити про появу розмаху, постаті, сильно окреслені «фрескового письма» як практики крупними штрихами, стихійні при- жанрово-стильового оформлення страсті, простий і потужний ритм, літературних творів, заснованої на не станковий живопис, а фреска, не використанні в них художніх прин- камерна музика, а симфонія. Мону- ципів фрески. ментальне мистецтво, яке твориться Уподібнення Жана-Крістофа до народом і для народу» [1]. «фрески» є, за твердженням О. Ло- Відтак, використаний в якості сєва, одним з тих «стійких образів» образної характеристики десяти- (поряд з «симфонією», «ансамблем», томної Роллянової епопеї, концепт а також «рікою»), за допомогою яких «фреска» націлює передусім на ціліс- мистець намагається досягти «єд- не сприйняття цього велетенського ности загального враження» [11], за своїм обсягом твору, сигналізуючи «створити, – за власними словами водночас про монументальність за- письменника, – особливий стиль, думу мистця і суспільну значимість який неможливо розглядати у лупу» тем, які розкриваються у романі. (з неопублікованого листа Р. Ролляна У контексті окресленої пробле- до Люїзи Крюллі від 15 липня 1911 матики на особливу увагу заслуго- року [11]). Це дозволяє віднести Жа- вує архітектоніка Роллянової епо- на-Крістофа до тих творів, які «зро- пеї: цілісна єдність Жана-Крістофа блені так, щоб на них можна було ди- складається з десяти окремих, ком- витися здалеку, оскільки у них є той позиційно й сюжетно завершених пристрасний ритм, який веде ціле й романів, які відображають найваж- підкорює деталі загальному ефекту» ливіші «епізоди» життя головного [11]. героя і створюють узагальнений Таким чином, особливості есте- духовий портрет цілого покоління: тичного мислення Р. Ролляна з влас- Зоря (1904), Ранок (1904), Отро- тивим для нього панорамним сприй- цтво (1905), Бунт (1906), Ярма-

+ 133 + Spheres of culture рок на площі (1908), Антуанет- Істотним у контексті проблеми та (1908), У домі (1909), Подруги використання «фрескового письма» (1910), Неопалима купина (1911), в романі Р. Ролляна є й наявність Грядущий день (1912). Самостій- центральної точки зору. «Панорама» ність кожного такого «епізоду» до- суспільно-політичного життя доби сягається передусім єдністю часу подається як результат безпосеред- й місця дії. У цьому сенсі циклічну нього «споглядання» Жана-Крісто- структуру Роллянової епопеї мож- фа, який у величі свого бунтарського на порівняти з фресковим ансамб- духу покликаний «бачити і судити лем капели Скровеньї (дель Аре- Европу наших днів». на) у Падуї (1305-1308), автором Таким чином, аналіз особливос- якого вважається Джотто і з яким тей перекодування властивостей пов’язуються перші художні від- фрески як жанру малярського мисте- криття італійського Відродження. цтва у відповідності до коду літера- Художник вирішував тему у вигляді тури – як знакової системи, здійсне- цілої низки драматичних епізодів, ний нами на матеріялі роману Р. Рол- дотримуючись в кожному єднос- ляна Жан Крістоф, засвідчує засто- ти часу й місця. При цьому кожна сування письменником у творі таких з кількох десятків фресок капели, принципів «фрескового письма» як незважаючи на повну узгодженість монументальність зображення, гли- всього мальовничого оздоблення, є бина і драматизм життєвих ситуацій, окремим закінченим твором. об’ємне моделювання фігур першо- Поряд із цим, характерний для го плану, органічна єдність окремих фрески як жанру монументального частин, наявність центральної точки живопису «розмах дії» забезпечу- зору, використання великих мазків, ється у Жані-Крістофі широкими розрахованих на цілісне сприйняття просторовими межами: дія твору твору. «Образотворче» начало Рол- послідовно відбувається в Німеччи- лянової епопеї покликане «зупиня- ні, Франції, Швайцарії, Італії, ство- ти мить» [18, 87-94] і подати цілісну рюючи ґрандіозну панораму життя картину життя. Европи перших десятиліть ХХ віку, Виявлені елементи «фресково- – Европи, котра, за словами Р. Рол- го письма» у розглянутому романі ляна, «рухається від однієї війни до Р. Ролляна засвідчують терміно- іншої». Таким чином, на сторінках логічну «спроможність» поняття Жана-Крістофа перед читачем роз- «фреска» щодо характеристики гортається величезне полотно, зі- жанрово-стильових особливостей бране – як і у фресках – з окремих літературного твору й доречність «частин-епізодів». При цьому (як і у використання такої гібридної номі- фресці) визначальним моментом у нації як «роман-фреска», яка акцен- побудові кожного такого «епізоду» є тує синтетичну жанрову природу зображення людської постаті – тоб- твору. Подальший напрямок дослі- то Жана-Крістофа, а панорама соці- дження пов’язаний із конкретиза- яльно-політичного життя Европи у цією та деталізацією окреслених такій проекції є тлом, яке забезпечує положень. об’ємність цього зображення.

134 + Volume I, 2012 + Bibliography and Notes 11. Лосев А. Ф., Эстетика природы: природа и ее стилевые функции у Ромена 1. Андреев Л. Г., Карельский А. В., Роллана, Москва: Наука 2006, 418 с. Павлова Н. С., Зарубежная литература 12. Минералова И. Г., Литература XX века: учебник, Москва: Высшая школа поисков и открытий (Жанровый синтез 1996. в русской литературе рубежа ХIХ-ХХ вв.), 2. Алпатов М. В., Итальянское ис- Москва: Прометей 1991. кусство эпохи Данте и Джотто. Ис- 13. Писанова Т. В., Трансцедентальные токи реализма в искусстве Западной смыслы интержанровой игры в новом ла- Европы, Москва-Ленинград: Искусство тиноамериканском романе, [в:] Актуаль- 1939, 328 с. ные проблемы филологии в испано-россий- 3. Бовсунівська Тетяна, Когнітивна ском научном пространстве: виртуальная жанрологія і поетика: монографія, Київ: конференция, Web. 21.11.2011 . дательство Саратовского университета 14. Популярная художественная 1987, 165 с. энциклопедия: Архитектура. Живопись. 5. Гапоненков А. А., Проблема жанро- Скульптура. Графика. Декоративное ис- вого синтеза в романах «Бесы» Ф. М. До- кусство: в 2-х книгах. / Гл. ред. В. М. По- стоевского и «Мастер и Маргарита» левой, Москва: Советская энциклопедия М. А. Булгакова: автореферат диссерта- 1986, Кн. I. А-М, 448 с., Кн. II. М-Я, 432 с. ции ... кандидата филологических наук, 15. Савенко Ірина, Основні проблеми Саратов: Издательство Саратовского документального письма в контексті университета 1995, 18 с. літературознавчого дискурсу межі сто- 6. Искусство. Современная иллю- літь, [у:] „Вісник Львівського універси- стрированная энциклопедия: в 4-х кн. тету”, Серія філологічна, 2008, Число 44, / Под ред. проф. А. П. Горкина, Москва: Вип. 2, с. 128-137. Росмэн 2007. 16. Тиха О., Музична фреска як фено- 7. Кокорина Е. Г., Художественный мен сучасного мистецтва, [у:] „Сучасні синтез в культуре рубежа XIX-XX веков, проблеми художньої освіти в Україні”, [в:] „Ученые записки Таврического наци- Вип. 5: Музичне мистецтво ХХІ століт- онального университета им. В. Вернад- тя, Київ 2009, с. 77-82. ського”, Серия «Философия. Культуро- 17. Франко Іван, Із секретів поетич- логия. Политология. Социология», Т. 24 ної творчості, [у:] Idem, Зібрання творів: (65), 2012, № 1-2, c. 164-169. y 50-ти томах, Т. 31, Київ: Наукова думка 8. Колодій Ольга, Притча і притче- 1981, с. 45-119. вість в українській прозі 70-80-х років 18. Alain (Emile-Auguste Chartier), Sur XX ст.: автореферат дисертації ... канди- le Jean-Christophe de Romain Rolland, [in:] дата філологічних наук, Київ 2000, 18 с. Salut et fraternite. Alain et Romain Rolland, 9. Копистянська Нонна, Жанр, жан- Paris: A. Michel 1969, p. 87-94, (Cahiers рова система у просторі літературоз- Romain Roliand. Paris. Cahier 18). навства: монографія, Львів: ПАЇС 2005, 19. Langenhage Marie-Audne, de; 368 с. Guislain Gilbert, Zola, Levallois-Perret: 10. Кирилина А. В., Телесная мета- Studyrama 2005, 292 p., (Collection: фора, [в:] Словарь гендерных терминов, Panorama d’un auteur). Москва: Информация 2002, с. 214.

+ 135 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Tetyana Monolatii

INTERTEXTUAL AND INTERCULTURAL DISCOURSE OF JOSEPH ROTH’S WORKS IN THE MODERN LITERARY STUDIES

Рrеcаrраthiаn Nаtіonаl Unіvеrsіty, Ukraine

Тетяна Монолатій

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕРКУЛЬТУРНИЙ ДИСКУРС ТВОРЧОСТИ ЙОЗЕФА РОТА В CУЧАСНОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Abstract: The article deals with the works of classic of the Austrian literature of the 20th century Joseph Roth in its intertextual and intercultural dimensions. It is alleged that this topic is one of the locus of Contemporary Ukrainian and foreign literature. The thesis that the intertextual paradigm J. Roth’s works should be seen as intertextual element philosophical, ideological, economic and political discourse of European modern- ism (analysis and interpretation of the writer’s art world through the prism of an image in it reality “everyday history” and the history of mentalities, artistic transformation of the ideological basis the author in the context of his era), as well as a distinct literary plane (in- tertextual parallels J. Roth creativity in the context of other European literatures). Keywords: Joseph Roth, intertextuality, interculture discourse, Austrian literature of the 20th century

Творча постать Йозефа Мозеса Модерну. Адже письменник був су- Рота (1894-1939) – визначного ав- часником таких вже «хрестоматій- стрійського прозаїка, газетяра і ман- них» представників німецькомов- дрівника, уродженця галицького ної модерністської літератури, як містечка Броди на тогочасному ав- Вальтер Беньямін, Бертольд Брехт, стрійсько-російському пограниччі Герман Гессе, Альфред Дьоблін, – в сучасному українському літера- Франц Кафка, Томас і Генріх Манни, турознавстві майже зовсім не дослі- Ліон Фейхтванґер, Стефан Цвайґ та джена. Головний феномен творчос- інших. А що художній світ письмен- ти Й. Рота – створення літературних ника, який перебував у постійному образів, які відрізняються виразніс- пошуку між фікцією та реальністю, тю, змістовністю, неповторністю. це актуалізує з’ясування причин та Його ідеї, поняття, погляди і пере- форм прояву взаємодії тексту з но- конання реалізуються в логіку ху- вим контекстом, зі знаковим фоном дожніх образів і розглядаються як і фундаментальною умовою смис- в аспекті його культурного коріння, лотворення европейського літера- так і в проєкції на літературну епоху турного процесу 1920–1930-х рр.

136 + Volume I, 2012 + Дослідження інтертекстуаль- еволюції системи вартостей літерату- ности та інтеркультурного дискурсу рознавства загалом упродовж щонай- творчости Й. Рота має свої особли- менше останніх сорока п’яти років, то вості – як з огляду на оцінки окре- важливим є визначення її основних мих національних літератур, так і національних векторів. традиції досліджень його творів в Австрійський вектор. українському та зарубіжному літера- У австрійському літературознав- турознавстві. Як справедливо заува- стві хронологічно перший відгук на жує австрійський ґерманіст В. Шмідт- творчість Й. Рота з’явився 1928 р. у Денґлер, «творчість Рота годі загнати статті Ф. Берто у паризькому виданні в якусь рубрику, годі знецінити до Огляд сучасної німецької літератури рівня якої-небудь парадиґми. В цьо- (Panorama de la littérature allemande му сенсі огляд історій літератури та contemporaine). У ній критик називає їх апробація Ротом повертають нас до Й. Рота автором, який «зумів новій його творчости, яка уникає одомаш- діловитості («новій об’єктивності». – нення і воліє щоразу нових формулю- Т. М.) надати справді поетичної якос- вань» [12, 47]. Адже у царині ротоз- ти» [12, 37]. Щоправда, пізніше ані тво- навства напрацьовано чималу кіль- ри Й. Рота, ані його творчість тривалий кість наукових ідей, які свідчать про час не згадувалися в тодішніх історі- активний поступ в інтерпретаціях як ях австрійської літератури Й. В. На- тематично-образної та формальної ґля, Я. Цайдлера, Е. Касті (1937 р.) та письменницької сфери, так і, почасти, Й. Надлера (1948 р.) [12, 37]. інтертекстуальних зв’язків у творчос- Як автора єдиного твору – роману ті Й. Рота. Марш Радецького – Й. Рота сприйма- У розумінні особливостей твор- ли і в 1960-ті рр. Зокрема така інтер- чости Й. Рота виокремилися дві шко- претація його творчости містилася у ли ротознавства. Европейська об’єднує шкільному підручнику Австрійське дослідників німецькомовних країн, письменство в рамках світової літе- передусім Австрії та Німеччини, а та- ратури (Die österreichische Dichtung im кож Італії, Польщі, Росії: Г. Лунцера та Rahmen der Weltliteratur) (Відень, 1964) В. Лунцер-Талос [21], У. Штаєрвальд В. Чулика: «Кінець […] імперії, в якій не [29], В. фон Штербурґа [30], К. Маґрі- заходило сонце, Йозеф Рот […] змальо- са [22], М. Кланської [20], А. Лобкова вує з натуралістичною дріб’язковістю [9] та інших. Позаевропейська – ротоз- в романі Марш Радецького на прикла- навців США та Австралії: Д. Бронзена ді трьох поколінь австрійської чинов- [13], С. Розефельд [28] та К. Тонкін ницької родини, останній паросток [31]. Своє становлення продовжує і якої сміховинним робом гине у Першій українське ротознавство. В україн- світовій війні, символізуючи свою кра- ському літературознавстві особли- їну» [12, 38]. Такі тенденції були поміт- вості художнього світовідображення ні і дещо пізніше, коли у 1980-х рр. ав- у творах Й. Рота висвітлені у працях стрійська літературна критика розгля- Д. Затонського [6], І. Андрущенка [1], дала твори Й. Рота через призму т. зв. Т. Гавриліва [2] та Л. Цибенко [14]. А «габсбурзького міту». Зокрема праця що входження Й. Рота в історії літе- Й. Юнґа Австрійські портрети. Жит- ратури стало цікавим індикатором тя і творчість видатних особистос-

+ 137 + Spheres of culture тей від Марії Терезії до Інґеборґ Бахман називаючи Й. Рота «найважливішим (Österreichische Poträts. Leben und Werk літописцем загиблої монархії», на- bedeutender Persönlichkeit von Maria магався знайти «справжнього» пись- Theresia bis Ingeborg Bachmann) (Заль- менника, вивільненого з пут політич- цбурґ, 1985) містила есей У. Ґраймера, них конотацій [12, 40]. Згодом В. Вель- який проголосив роман Йов верши- циґ у праці Німецький роман у ХХ ст. ною романної творчости письменни- (Der deutsche Roman im zwanzigsten ка. Незважаючи на те, що ранні романи Jahrhundert) (Штутґарт, 1970) згаду- Й. Рота дослідник вважав «неготови- ючи окремі твори Й. Рота (Йов, Марш ми, недовершеними», «фраґментарні Раденького, Гробівець капуцинів), під- частини яких раптом зливаються в креслює подібність двох останніх як одне сумне й зворушливе полотно», «епохальних і поколіннєвих» з Буд- він назвав письменника «Гомером за- денброками Т. Манна, Снобродами тонулої Галичини» [12, 42]. Г. Брода і Людиною без властивостей Певний підсумок життя і творчос- Р. Музіля [12; 40, 41]. ти Й. Рота в умовах еміґрації містить- Починаючи з 1970-х рр. в акаде- ся у колективній праці Г. Лунцера та мічних виданнях з історії німецької В. Лунцер-Талос Йозеф Рот в еміґрації літератури все частіше з’являється в Парижі 1933–1939 рр. (Joseph Roth оцінка творів і/або творчости Й. Рота, im Exil in Paris 1933 bis 1939) (Відень, яка з різною тональністю наголошу- 2009) [21]. Інша важлива публікація – вала на місці його прози в суспільній спогади Ротового сучасника і колеги, історії. Так автори Історії німець- австрійця С. Морґенштерна Втеча і кі- кої літератури від 1917 р. до 1945 р. нець Йозефа Рота (Joseph Roths Flucht (Geschichte der deutschen Literatur von und Ende) (Кельн, 2009), які подають 1917 bis 1945) (Берлін, 1973) критику- психологічний портрет письменника вали письменника за «відмову від ак- та його оточення [25]. туальних тем», наголошуючи на його Німецький вектор. полеміці з сучасною літературою, за- У Німеччині першовідкривачем уважуючи, що «погляд назад не дося- творчости Й. Рота був П. Фехтер, який, гає рівня спрямованого в майбутнє…» перелічуючи у двотомній праці Істо- [12; 42, 43]. Відтак Історія німецької рія німецької літератури (Geschichte літератури від ґрюндерства до су- der deutschen Literatur. Bd. 2: Die часности К. Ґ. Юста (Geschichte der Literatur der zwanzigsten Jahrhunderts) deutschen Literatur von der Gründerzeit (Ґютерсло, 1962) твори Готель „Са- bis zur Gegenwart) (Мюнхен:, Берн, вой“, Бунт, Втеча без кінця, Праворуч 1973) розглядає романи Й. Рота від Го- і ліворуч, підкреслює, що «ці романи телю “Савой” до Леґенди про святого містять точний діягноз доби. Цим пияка, називаючи їх «безпрецедент- вони частково перегукуються з рома- ною наративною тяглістю» [12, 42]. нами Гайнриха Манна і Германа Кес- Інша тенденція – наголос на спо- тена» [12, 39]. рідненості прози Й. Рота з творами У 1964 р. в мюнхенському Підруч- світової літератури. Зокрема Лек- нику сучасної літератури (Handbuch сикон авторів світової літерату- der Gegenwartsliteratur) Г. Куніша опу- ри (Autorenlexikon der Weltliteratur) бліковано статтю Ґ. Бауманна, який (Штутґарт, 1988) Ґ. фон Вільперта так

138 + Volume I, 2012 + оцінює письменника: «Австрійський Romane Joseph Roths. Ein Kommentar) прозаїк, спочатку в традиції фран- [24]. цузького та російського психологіч- Інша дослідницька ніша – ґрун- ного реалізму (Бальзак, Стендаль, товні публікації, присвячені осмис- Фльобер, Гоголь, Толстой, Достоєв- ленню творчої біографії та критиці скій) згодом під відчутнішим впли- прози Й. Рота. Передусім це книжка вом віденського імпресіонізму (Гоф- В. Мюллер-Функа Йозеф Рот (Joseph маннсталь, Шніцлер)» [12, 43]. Roth) [26] та монографія В. фон Кінець 1990-х – початок 2000-х Штернбурґа Йозеф Рот. Біографія років у німецькому літературознав- (Joseph Roth. Eine Biographie) [30]. стві позначився новими ориґінальни- Італійський вектор. ми дослідженнями творчости Й. Рота. Рецепція творів Й. Рота на італій- Зокрема у руслі текстологічного ана- ському ґрунті розпочалася в 60-х рр. лізу написана книжка У. Штаєрвальд ХХ ст., коли дослідник австрійської Страждання історією: До розумін- та німецької культури К. Маґріс опу- ня історії Модерну в текстах Йозе- блікував свою ґрунтовну працю Габ- фа Рота (Leiden an der Geschichte: Zur сбурзький міф в австрійській літера- Geschichtsauffassung der Moderne in турі (Il mito absburgico nella letteratura den Texten Joseph Roths) (Вюрцбурґ, austriaca moderna) [22]. У ній Й. Рот по- 1994). Для ротознавця співвідно- стає центральною фігурою. Для літе- шення між текстом та історією є по- ратурознавця рання творчість Й. Рота стійною провокацією для поетики і є прикладом служіння «габсбурзько- Модерну: «романи Й. Рота описують му міфові», зокрема прикладом цього спроби втечі з паралізуючого до- є ранні твори й роман Втеча без кін- мінування обставин у віддалену в ця [22, 259]. Друга значима публіка- часі історичність» [29, 40]. Головною ція К. Маґріса, присвячена творчості ознакою праці К. Оксе Протистоян- письменника, дослідження Далеко ня Йозефа Рота з антисемітизмом звідси. Йозеф Рот і східно-гебрейська (Joseph Roths Auseinandersetzung mit традиція (Lontano da dove. Joseph Roth dem Antisemitismus) є детальний ана- e la tradizione ebraico-orientale) [23]. У ліз «єврейського» циклу творів пись- ній Й. Рот трактується автором остан- менника. Для окреслення сучасности нім героєм світу «габсбурзької нос- Й. Рота і специфіки його літературно- тальгії». го і публіцистичного способу бачен- Польський вектор. ня, дослідниця розглядає тематично У польському літературознавстві відповідні твори інших німецько-єв- вивчення прози Й. Рота започаткува- рейських авторів, таких як Л. Фей- ли праці ґерманістки М. Кланської. У хтванґер, Г. Беттауер, А. Ландсберґер, її німецькомовній праці Проблема Га- А. Цвайґ, А. Дьоблін, Е. Толлер, К. Ту- личини. До тематизації національно- хольський, С. Морґенштерн і Ф. Вер- го та політико-соціяльного феномену фель [27, 10]. Аналіз прозових творів в німецькомовній прозі 1846–1914 рр. Й. Рота притаманний і студії Д. Мерен- (Problemfeld Galizien. Zur Thematisierung са Божественне призначення літера- eines nationalen und politisch-sozialen тури. Романи Й. Рота. Коментар (Vom Phänomens in deutschsprachiger Prosa göttlichen Auftrag der Literatur. Die zwischen 1846 und 1914) [19], викорис-

+ 139 + Spheres of culture товуючи історико-літературний та ми науковцями відбулися ще в рамках фактографічний методи, дослідниця совєтського літературознавства. Зо- «вписала» письменника у галерею сібна Л. Ґорєлік у кандидатській дис- галицьких німецькомовних авторів ертації Йозеф Рот – борець проти мі- середини ХІХ – початку ХХ ст. Друга літаризму і фашизму (Йозеф Рот – бо- праця М. Кланської – Далеко від Від- рец против милитаизма и фашизма) ня. Галичина в очах німецькомовних (Вороніж, 1974) розглядала звичайну письменників 1772–1918 рр. (Daleko фінансову скруту письменника, який od Wiednia. Galicja w oczach pisarzy дописував до комуністичних видань, niemickojęzycznych 1772–1918) [18], на- як громадянську позицію або світо- писана як відповідь на теорію “«габ- гляд Й. Рота [1, 151]. Дещо пізніше сбурзького міту» в австрійській літе- Л. Єфрємова захистила кандидатську ратурі” К. Маґріса, значно розширила дисертацію Романи Йозефа Рота 30-х як часові рамки дослідження, так і років (до проблеми творчого методу і сюжетно-фактологічну основу, також жанру) (Романы Йозефа Рота 30-х го- «прив’язала» окремі твори Й. Рота дов (к проблеме творческого метода и (Марш Радецького) до проблеми інтер- жанра) (Москва, 1983). Зважаючи на культурного дискурсу його творчости. ідеологічні та методологічні вимоги, Схожий у теоретико-методоло- дослідниця головну увагу приділила гічному сенсі підхід до розуміння суті проблемі «втраченого покоління» та австрійської прози ХХ ст. і, у цьому антифашистській спрямованості ро- контексті, творчости Й. Рота, містять манів Й. Рота [5]. праці С. Кашинського – Summa vitae Відхід від шаблонно-ідеологічно- Austriacae. Нариси про австрійську го трактування прози письменника, літературу (Summa vitae Austriacae. «вписаного» у парадиґму соціялістич- Szkice o literaturze austriackiej) [16] ного бачення місця і ролі митця в «бур- та В тіні габсбурзьких краєвидів. Три- жуазному» суспільстві, засвідчили надцять есеїв про австрійську лі- дисертаційні дослідження російських тературу (W cieniu habsburgskich науковців 2000-х рр. Зокрема нове krajobrazów. Trzynaście esejów o бачення жанрово-стилістичних осо- literaturze austriackiej) [17]. Якщо у бливостей творчости Й. Рота засвідчує першій книжці науковець розглядає кандидатська дисертація А. Кацури Й. Рота одночасно як одного з єврей- Проблема «свого» і «чужого» у твор- ських письменників і творців «га- чості Йозефа Рота (Проблема «свое- лицької» літератури і представників го» и «чужого» в творчестве Йозефа австрійської літератури ХХ ст. [16, 68], Рота) (Москва, 2002) [7]. Для дослід- то у другій публікації – як автора іс- ниці творчість Й. Рота – це передусім торичного твору, присвяченого зане- проблема «свій»/«чужий» в категорі- паду Габсбурзької монархії (Марш Ра- ях часу-простору художнього тексту, а децького), називаючи його «романом також дихотомія «провінція»/«світова ностальгії і міту і найпопулярнішою столиця», шляхи розвитку «західного австрійською епопеєю ХХ ст.» [17, 93]. світу», тема мандрів, самоідентифіка- Російський вектор. ції героїв тощо. Початки наукового аналізу приро- Літературознавчому аспекту ди прозових творів Й. Рота російськи- творчости Й. Рота присвячена канди-

140 + Volume I, 2012 + датська дисертація О. Козонкової Но- (Joseph Roth’s March into History: From велістика Йозефа Рота (Новеллисти- the Early Novels to Radetzkymarsch and ка Йозефа Рота) (Москва, 2002) [8]. У Die Kapuzinergruft) (Нью-Йорк, 2008) ній проаналізовані поняття новели та – це спроба примирити Й. Рота ради- фейлетону, позиції оповідача й при- кальних соціялістичних 1920-х рр. йоми створення образів, сутність но- з «алкоголіком-монархістом, який велістики Й. Рота 1920–1930-х рр., ві- втрачав контроль над реальністю» дображення «австрійської ідеї» в піз- 1930-х рр. [31, 1]. ніх новелах письменника, образи но- Українське ротознавство вого «демонічного» світу. У подібному Знайомство з творчістю Й. Рота теоретико-методологічному руслі в Україні розпочалося y 1928 р., коли написана й кандидатська дисертація на сторінках львівського журналу А. Лобкова Символічні мотиви в ху- „Вікна” з’явилася замітка С. Тудора дожньому світі Йозефа Рота (Симво- З новин західно-европейського пись- лические мотивы в художественном менства. Йозеф Рот. Втеча без кінця мире Йозефа Рота) (Нижній Новго- як передмова до трьох розділів одно- род, 2003) [9]. У ній вивчається твор- йменного роману Й. Рота. Того ж 1928 чість Й. Рота в контексті 1920–1930-х р. у Харкові виходить український пе- рр., зокрема суспільно-політичні та реклад одного з найважливіших тво- філософські погляди письменника, рів письменника Отель “Савой” [10, літературний контекст творчости, 245]. В українському літературознав- «габсбурзький міт» у творчості Й. стві ХХ ст. першу спробу оцінити твор- Рота та його сучасників. чий доробок Й. Рота, зокрема визна- Позаєвропейська школа ротознав- чити українські мотиви у його прозі, ства представлена поодинокими пу- здійснила А.-Г. Горбач публікацією у блікаціями вчених США та Австралії. мюнхенському часописі „Сучасність” «Візитною карткою» американсько- [3, 56]. го ротознавства вже кілька десяти- До початку 1990-их рр. спроби літь вважається авторитетна праця українських літературознавців оці- Д. Бронзена Йозеф Рот. Біографія нити творчу спадщину Й. Рота були (Joseph Roth. Eine Biographie) [13]. Її спорадичними і зазвичай такими, особливість – інтерпретація діялогів які розглядали твори письменника у вченого з 160-ма друзями і знайоми- ширшому контексті. Зосібна Д. Затон- ми Й. Рота в Европі й Америці. При- ський у 1985 р. у праці Австрійська чини окремішности й відчуження література у ХХ ст. (Австрийская письменника від суспільства, втрати литература в ХХ в.) вперше в україн- ідентичности та внутрішні конфлік- ському совєтському літературознав- ти, які призвели до його передчасної стві розглянув творчість Й. Рота [6]. смерти проаналізувала С. Розефельд Проаналізувавши твори Й. Рота че- у праці Зрозуміти Йозефа Рота рез призму ідеологічних та політич- (Understanding Joseph Roth) (Колумбія, них особливостей міжвоєнної доби, 2001) [28]. Книжка австралійської до- Д. Затонський підкреслив, що «Рота слідниці К. Тонкін Марш Йозефа Рота виводять з Фльобера, з Ґрільпарце- в історію: Від ранніх романів до «Мар- ра, Штіфтера, взагалі з австрійської шу Радецького» і «Гробівця капуцинів» традиції, та з росіян – Достоєвского,

+ 141 + Spheres of culture Толстого, Чєхова» [6, 294], а також на- нія, яка присутня в ранніх новелах голосив, услід за К. Маґрісом, на поді- письменника [15, 275–292]. В іншій бності Маршу Радецького з романом монографії, присвяченій історії ав- Тихий Дон (Тихий Дон) М. Шолохова [6, стрійської літератури ХІХ–ХХ ст., цей 297]. Взагалі Д. Затонський чи не пер- дослідник характеризує новелістику шим у совєтському літературознав- письменника (Левіятан, Тріумф кра- стві зауважив інтертекстуальні асо- си, Погруддя цісаря) [2, 138–143], а та- ціяції Маршу Радецького Й. Рота з Буд- кож пропонує поглянути на Львів як денброками Т. Манна, а також наголо- «місто-модель» через призму журна- сив на подібності окремих сюжетних лістських репортажів Й. Рота 1920-х ліній Маршу Радецького з романом Р. рр. [2, 150–161]. М. Рільке Нотатки Мальте Лявридса У німецькомовній праці Галичина Бриґґе [6:, 301, 302]. нещасна і/або Галичина щаслива? Схід- В незалежній Україні одним з пер- на Галичина в австрійській літерату- ших інтерпретаторів творчости Й. рі (Galicia Miserabilis und/oder Galicia Рота став перекладач І. Андрущенко. Felix?Ostgalizien in der österreichischen У дослідженні Культура Австро-Угор- Literatur) (Львів-Відень, 2008) ґер- щини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Духо- маністка Л. Цибенко окреслює літе- вий злет доби історичного занепаду ратурне сприйняття письменником [1] він виокремив постать Й. Рота, за- ландшафтів Східної Галичини: «Га- значивши, що він «знаменитий тим, личина Йозефа Рота, простір, який що повертає читачеві пам’ять, хоча як об’єкт натхнення і мистецького б тим, що всі його романи і повісті – зображення має велику притягальну не інакше, як вилита у слові пам’ять, силу, який стає літературним ланд- закарбований спогад. […] мітичний шафтом» [14, 129]. реалізм Рота, який культивує синкре- Інший тематичний напрям укра- тичну правду, має яскравий знаковий їнського літературознавства – дис- характер, […] при всій позірній реаліс- ертаційні дослідження, присвячені тичности твори Рота – це романи, а не творчості Й. Рота. Зокрема у канди- мемуари…» [1, 157]. датській дисертації Г. Петросаняк Суттєві наголоси у розумінні тво- Поетика художньої прози Йозефа рів і творчости Й. Рота у контексті Рота (Львів, 2001) вперше в україн- австрійської літератури розставили ському літературознавстві було роз- сучасні українські вчені-ґерманісти. крито особливості системи художніх Зосібна Т. Гаврилів у німецькомовній засобів, що характеризують прозу монографії Ідентичності в австрій- Й. Рота, а також літературно-естетич- ській літературі ХХ ст. (Identitäten ні тенденції, що були актуальними in der österreichischen Literatur des XX. в період його творчости [11, 17, 18]. Jahrhunderts. Monographie) [15] роз- У кандидатській дисертації Т. Дзися глядає новелістику Й. Рота як суттє- Творчість Йозефа Рота в українській вий приклад «розповідних фігур» і міжлітературній рецепції: візія Пер- «фігур оповідачів» – наскільки долі шої світової війни і типологія образів- людей залежні від обставин, які змі- персонажів (Богдан Лепкий, Мирослав нюються. У цьому випадку, на думку Ірчан, Осип Турянський, Роман Купчин- вченого, важливим чинником є іро- ський) (Тернопіль, 2008), здійснено

142 + Volume I, 2012 + спробу конструювання української ідей одного з представників фран- міжлітературної рецепції художньо- цузької історичної школи «Анналів» го світу Й. Рота на матеріялах текстів, Ф. Броделя. З іншого боку ця інтер- що виникли в ареалі «габсбурзького текстуальна складова має й яскраво міту». Відтак автор проаналізував ху- виражену літературну площину. У дожні, публіцистичні та епістолярні цьому випадку йдеться про інтертек- тексти письменника і співвідносні з стуальні паралелі творчости Й. Рота ними прозові твори Б. Лепкого, М. Ір- в контексті інших европейських літе- чана, Р. Купчинського, О. Турянського ратур. про Першу світову війну в її екзистен- ційних вимірах – для виокремлення Bibliography and Notes персонажів, які переживали втрату батьківщини і перебували у «втечі 1. Андрущенко Ігор, Культура Ав- без кінця» [4, 3, 4]. стро-Угорщини кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Духо- Отже, висновуємо, що однією з вий злет доби історичного занепаду. Іс- торико-літературний нарис, Київ: «Аль- характеристик творчости Й. Рота є тпрес» 1999, 226 с. її інтертекстуальність та інтеркуль- 2. Гаврилів Тимофій, Шкіц філосо- турний дискурс, які належать до най- фії сум’яття. Австрійська література у дискусійніших проблем сучасного лі- ХІХ і ХХ сторіччях, Львів: ВНТЛ-Класика тературознавства. Ротознавці голо- 2011, 354 с. вним чином аналізують твори пись- 3. Горбач Анна-Галя, Українські мо- менника через призму їх інтеґрації тиви у творчості Йозефа Рота, [y:] „Су- в національні літератури (передусім часність” 1965, № 3, c. 56–61. австрійську та німецьку), як підтвер- 4. Дзись Т., Творчість Йозефа дження продуктивности теорії «габ- Рота в українській міжлітературній рецепції : візія Першої світової війни і сбурзького міту» в літературі, визна- типологія образів-персонажів (Богдан чення поетики його художніх творів, Лепкий, Мирослав Ірчан, Осип Турян- а також їх міжлітературну рецепцію. ський, Роман Купчинський): авторефе- На нашу думку, інтертекстуальну рат дисертації ... кандидата філологіч- парадиґму Ротової творчости варто них наук, 10.01.05, Тернопільський на- розглядати в двох аспектах. З одного ціональний педагогічний уныверситет боку – як інтертекстуальну складову ім. Володимира Гнатюка, Тернопіль світоглядного, ідеологічного, еко- 2008, 19 с. номічного та політичного дискурсу 5. Ефремова Л. М., Романы Йозефа сучасности. Йдеться про аналіз та ін- Рота 30-х годов (к проблеме творческо- го метода и жанра): автореферат дис- терпретацію художнього світу пись- сертации … кандидата филологических менника крізь призму зображення наук, 10.01.05, Москва 1983. – 16 с. у ньому реалій «історії повсякден- 6. Затонский Д., Австрийская лите- ности» та історії ментальностей, ху- ратура в ХХ столетии, Москва: Художе- дожню трансформацію світоглядних ственная литература 1985, 444 с. засад самого автора в контексті його 7. Кацура А. Г., Проблема «свого» бурхливої епохи. У такому ракурсі ін- и «чужого» в творчестве Йозефа Рота: тертекстуальна складова творчости автореферат диссертации … кандидата Й. Рота може розглядатися як части- филологических наук, 10.01.03, Москва на інтеркультурности – крізь призму 2002, 16 с.

+ 143 + Spheres of culture 8. Козонкова О. В. Новеллистика 1772–1918, Kraków: Universitas 1991, 277 s. Йозефа Рота: автореферат диссерта- 19. Kłańska Maria, Problemfeld ции … кандидата филологических наук, Galizien in deutschsprachiger Prosa 1846- 10.01.03, Москва 2002, 17 с. 1914, Wien-Köln-Weimar: Böhlau Verlag 9. Лобков А. Е., Символические 1991, 231 S. мотивы в художественном мире Йозефа 20. Kłańska Maria, Austria i Polska w Рота: автореферат диссертации … кан- życiu i twórczości Józefa Rotha, [w:] „Zeszyty дидата филологических наук, 10.01.03, Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego”, Нижний Новгород 2003, 18 с. MCXCV: Prace Historyczne, zeszyt 121, 10. Назаркевич Христина, Переклади Kraków 1997, s. 475–499. Йозефа Рота українською, [y:] Факт як 21. Lunzer Heinz, Lunzer-Talos експеримент. Механізми фікціоналізації Victoria, Joseph Roth im Exil in Paris 1933 bis дійсности у творах Йозефа Рота / Упор. 1939, Wien: Zirkular 2009, 224 S. Т. Гаврилів, Львів: ВНТЛ-Класика 2007, с. 22. Magris Claudio, Der habsburgische 244–259. Mythos in der modernen österreichischen 11. Петросаняк Г., Поетика худож- Literatur, Wien: Zsolnay und Deuticke ньої прози Йозефа Рота: автореферат Verlag 2000, 414 S. дисертації ... кандидата філологічних 23. Magris Claudio, Lontano da dove. наук, 10.01.04, Львівький національ- Joseph Roth e la tradizione ebraico-orientale, ний університет ім. І. Франка, Львів Torino: G. Einaudi 1977, 323 p. 2001, 19 с. 24. Mehrens Dietmar, Vom göttlichen 12. Шмідт-Денґлер Венделін, Експе- Auftrag der Literatur. Die Romane Joseph римент Галичина – Йозеф Рот в історіях Roths. Ein Kommentar, Hamburg: Books on німецької й австрійської літератури, [y:] Demand GmbH 2000, 376 S. Факт як експеримент. Механізми фік- 25. Morgenstern Soma, Joseph Roths ціоналізації дійсности у творах Йозефа Flucht und Ende. Erinnerungen, Köln: Рота / Упор. Т. Гаврилів, Львів: ВНТЛ- Kiepenheuer & Witsch 2008, 432 S. Класика 2007, с. 36–49. 26. Müller-Funk Wolfgang, Joseph Roth, 13. Bronsen David, Joseph Roth. Eine München: Beck 1989, 132 S. Biographie, Köln: Kiepenheuer & Witsch 27. Ochse Katharina, Joseph Roths 1993, 421 S. Auseinandersetzung mit dem Antisemitismus, 14. Cybenko Larissa, Galicia Miserabilis Würzburg: Königshausen & Neumann 1999, und/oder Galicia Felix? Ostgalizien in der 254 S. österreichischen Literatur, Lwiw: VNTL- 28. Rosenfeld Sidney, Understanding Klasyka, Wien: Praesens Verlag 2008, 220 S. Joseph Roth, Columbia University of South 15. Havryliv Tymofiy, Identitäten Carolina Press 2001, 128 p. in der österreichischen Literatur des XX. 29. Steierwald Ulrike, Leiden an Jahrhunderts. Monographie, Lwiw: VNTL- der Geschichte: Zur Geschichtsauffassung Klasyka 2008, 408 S. der Moderne in den Texten Joseph Roths, 16. Kaszyński Stefan H., Summa vitae Würzburg: Königshausen & Neumann 1994, Austriacae. Szkice o literaturze austriackiej, 198 S. Poznań: Ars Nova 1999, 264 s. 30. Sternburg Wilhelm von, Joseph 17. Kaszyński Stefan H., W cieniu Roth. Eine Biographie, Köln: Kiepenheuer & habsburgskich krajobrazów. Trzynaście Witsch 2009, 560 S. esejów o literaturze austriackiej, Poznań: 31. Tonkin Kati, Joseph Roth’s March Ars Nova 2006, 240 s. into History: From the Early Novels to 18. Kłańska Maria, Daleko od Wiednia. Radetzkymarsch and Die Kapuzinergruft, Galicja w oczach pisarzy niemieckojęzycznych Rochester, NY: Camden House 2008, 223 p.

144 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Solomiya Antonіuk

LEXICAL SEMANTIC PECULIARITIES OF THE TOUCH-RELATED ADJECTIVES OF THE MICRO FIELD OF TEMPERATURE ADJECTIVES (ON THE BASE OF THE POETRY OF AUGUSTAN PRINTCIPATE EPOCH)

Lviv National University, Ukraine

Соломія Антонюк

ЛЕКСИКОСЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИЛЬНИХ ПРИКМЕТНИКІВ МІКРОПОЛЯ “ТЕРМІЧНОСТИ” НА МАТЕРІЯЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ АВҐУСТА

Abstract: The article is concerned with the analysis of the lexical semantic peculiari- ties of the temperature adjectives in the Virgil’s, Ovid’s and Horace’s poetry. The lexical semantic variants of the meaning ixed to these adjectives were studied and the peculiari- ties of their usage by the researched authors were analyzed. Keywords: lexical semantic ield, lexical semantic group, syntagmatic relations, se- mantics, synaesthesia, estimative component of the touch-related adjectives

Хоча сенсорна лексика здавна та прикладні аспекти сенсорної лек- була предметом зацікавлень бага- сики, в тому числі й тактильних оди- тьох науковців, починаючи з Анти- ниць у художньому дискурсі, розгля- чности [див.: 1], прикметники до- дала В. Харченко [див.: 11], розвиток тику стали предметом зацікавлення лексико-семантичних груп (далі лише декількох сучасних лінґвістів. ЛСГ) іменників на позначення сен- Так, семантику тактильних при- сорних якостей у латинській мові кметників англійської мови VIII-XX III ст. до Р. Х. – II ст. після Р. Х. студі- ст. досліджувала Л. Кудрєватих [див.: ювала лінґвіст Т. Корихалова [див.: 5], семантику сенсорних прикмет- 4], дотикове сприйняття, до певної ників взагалі і зокрема дотику ви- міри, було предметом зацікавлення вчала в російській мові О. Фєдотова Н. Тимейчук [див.: 7]; питання до- [див.: 9], семантику температурних тику у поемах Гомера та у грецькій прикметників російської та швед- трагедії розглядала польська до- ської мов досліджували Е. Рахіліна слідниця Б. Спєральська [див.: 16]. та М. Копчевска-Тамм [див.: 15], си- Отже, відсутність окремого до- нестезією тактильних прикметни- слідження семантичних особливос- ків французької мови займалася А. тей латинських тактильних при- Капанова [див.: 3], фундаментальні кметників й зумовили актуальність

+ 145 + Spheres of culture проведення дослідження лексичної acer, acutus, horridus, hibernus, семантики прикметників дотику penetrabilis, pruinosus, horrifer, у латинській мові у період її най- acerbus, durus, asper, rigidus, tepidus, більшого розквіту. Відповідно, мета intractabilis, tristis, ferus; ЛСГ “га- статті – вивчення лексико-семан- рячий” – 17 прикметників: calidus, тичних особливостей латинських fervidus, fervens, aestuosus, ardens, тактильних прикметників мікро- tepidus, acer, acutus, gravis, rapidus, поля “термічности” у поетичних maturus, igneus, torridus, apricus, творах класичного періоду, обумо- atrox, sitiens, Sirius; ЛСГ “теплий” – 4: вила постановку таких завдань як: tepidus, calidus, apricus, aestivus. 1) визначити, яку роль відіграва- Помічено, що у поезії епохи ім- ли тактильні прикметники мікро- перії склад ЛСГ “холодний” кількіс- поля “термічности” у поетичних но перевищував не лише інші ЛСГ творах Верґілія, Овідія та Горація; мікрополя «термічности», але й ре- 2) з’ясувати, які ад’єктиви були най- шти мікрополів ЛСП “дотику”. більш частовживаними у поетичній Серед компонентів досліджува- спадщині досліджуваних авторів; них ЛСГ вдалося виокремити домі- 3) проаналізувати синтаґматичні нантні лексеми (або прототипи, як взаємини цих прикметників; 4) роз- їх пропонує називати дослідниця Т. глянути, які значення реалізують Ульянова [8, 19]), які у поетичних аналізовані лексеми у поетичних творах аналізованих поетів-кляси- творах клясичного періоду. ків найповніше втілюють семантику Вибір тактильних прикметни- ЛСГ, характеризуються найвищою ків, як предмета нашого досліджен- частотою вживання, а також спо- ня зумовлений вагою цих ад’єктивів лучаються із найбільшою кількістю у житті як сучасної, так і античної іменників різних ТГ. Так, домінан- людини, а також їх великим значен- тою ЛСГ “холодний” є первинно так- ням у створенні поетичних образів, тильний прикметник frigidus, “гаря- що відмітив український письмен- чий” – calidus і “теплий” – tepidus. У ник Іван Франко [10, 41]. поемі Верґілія Енеїда про вужа чи- Розгляд семантичних особли- таємо: …coluber || frigida sub terra востей прикметників мікрополя tumidum quem bruma tegebat; [Verg. “термічности” є зовсім не випадко- Aen. II. 471–472] – …вуж, якого на- вим, оскільки у поетичній спадщині бряклого зима сховала під холод- Верґілія, Овідія та Горація, як засвід- ною землею; чують отримані результати аналізу, Наведемо також контекст, у яко- саме мікрополе “термічности”, вияви- му розповідається про чудотворне лося кількісно найбільшим мікропо- зілля, яке варила Медея, дочка кол- лем ЛСП “дотику”. Його репрезентан- хідського царя: тами в сукупності є 34 ад’єктиви, які Ecce vetus calido versatus stipes вдалося об’єднати у три ЛСГ з семами aeno “гарячий”, “теплий” та “холодний”. fit viridis primo nec longo tempore Складовими компонентами ЛСГ frondes; [Ovid. Met. VII. 279–280] “холодний” є 19 лексичних одиниць: І раптом стара гілка, яка крути- frigidus, gelidus, egelidus, glacialis, лася у гарячому мідному котлі,

146 + Volume I, 2012 + за короткий проміжок часу 1) із семою “гарячий, який має вкрилася зеленим листям; високу температуру” А про кохану бога Аполлона Цей ЛСВ тактильні ад’єктиви на- Дріопу Овідій повідомляє: Dulce бувають в основному у синтаґмі з ferebat onus tepidique ope lactis іменниками конкретної семантики. alebat. [Ovid. Met. IX. 339] – Вона не- Наприклад, досліджувані поети на- сла солодкий тягар і годувала те- зивають гарячу полбу, яку римляни плим молоком. традиційно змішували зі салом під Тактильні прикметники мікро- час календ, calidum far [Ovid. Fast. поля “термічности” у поетичній VI. 170], calidum ferrum – гаряче за- спадщині Верґілія, Овідія та Горація лізо, на яке стародавні накручували позначають температурні власти- волосся [Verg. Aen. XII. 100], calidum вості великої кількости іменників sulphur – гарячу сірку від якої па- різних ТГ. Все ж, на основі здійснених рує вода [Ovid. Ars am. I. 256], calidi підрахунків частоти сполучуванос- fontes – термічні джерела Калабрії ти аналізованих дотикових лексем, [Ovid. Met. XV. 713], calidum aeneum констатуємо, що вони мають най- – казан, у якому закипало чародій- тісніші та найбільш стійкі синтаґ- не зілля [Ovid. Met. VII. 279], fervida матичні відношення із номінаціями ora – розпашіле обличчя Кефала, ТГ “Рідкі речовини”, “Небесні світи- сина бога Меркурія [Ovid. Ars am. ла” та “Погодні умови”. Наприклад: III. 726], acris favilla – гарячий попіл, Frigidus agricolam si quando continet в якому пекли яйця [Ovid. Met. VIII. imber…; [Verg. Georg. I. 259] – Якщо 652]. Отже, у поемі “Енеїда” про під- коли-небудь холодний дощ затри- готовку до обряду поховання воїна мує землероба…; Мізена читаємо: В Овідія ж про жінку, яка готува- …calidos latices et aena undantia ла рідку суміш для догляду за облич- flammis || expedient; [Verg. Aen. VI. чям читаємо: …quae gelida madefacta 218–219] …наставляють гарячу воду papavera lympha || contereret; [Ovid. і казани, які закипають на вогні; Medic. 99–100] – … яка розтирала Вдалося також виявити, що на змочений у холодній воді мак; ґрадаційній шкалі термічних влас- Оскільки тактильні ад’єктиви мі- тивостей предметів у МКС поетів- крополя “термічности” у поетичних клясиків аналізовані ад’єктиви од- творах Верґілія, Овідія та Горація нієї ЛСГ можуть займати різні поділ- поєднуються не з усіма, а лише із ки. Так, найвищу поділку серед ком- певними словами, то можна зроби- понентів ЛСГ “гарячий” займають ти висновок про тісний зв’язок між дотикові лексеми fervidus, fervens значенням аналізованих лексем та та calidus. Наприклад: … semineces … їх сполучуваністю. Яскравим при- ferventibus artus || mollit aquis; [Ovid. кладом до сказаного є досліджува- Met. I. 228–229] – …напівмертві час- ні ад’єктиви ЛСГ “гарячий”, які, у тини тіла розварює у киплячій воді; залежності від іменників із якими Чи: Colchis … calidis laniatum вони сполучаються в аналізованих mersit in undis. [Ovid. Met. VII. 348- творах, за семантикою можна поді- 349] – Колхідянка (Медея) … розтер- лити на 3 підгрупи: заного занурила у киплячу воду.

+ 147 + Spheres of culture 2) із семою “гарячий, спекотний” іменниками ТГ “Небесні світила” та Це значення тактильні лексеми “Погодні умови” аналізовані так- ЛСГ “гарячий” набувають в осно- тильні прикметники, реалізуючи вному вживаючись на позначення значення “гарячий, пекучий”, набу- кліматичних умов конкретної міс- вають виключно негативно-оцін- цевости. Проте, такий ЛСВ влас- ну конотацію: …pecusve Calabris тиво набувати не усім прикметни- ante sidus fervidum || Lucana mutet кам-членам ЛСГ “гарячий”, а лише pascuis; [Horat. Epod. I. 27–28] – …чи 5: calidus, ardens, gravis, aestuosus та щоб худоба раніше від пекучої спеки atrox. В поемі Метаморфози Овідія відправлялася із калабрійських па- про одну із кліматичних зон читає- совиськ до луканських. мо: … quinta est ardentior illis; [Ovid. Однак термічні значення у МКС Met. I. 46] – …п’ята [зона] є спекотні- античних поетів реалізують при- шою від інших; кметники вжиті не лише у первин- 3) із семою “гарячий, пекучий” ному значенні. Так, у поемах Верґілія, Аналізована підгрупа тактиль- Овідія та Горація означенням пеку- них прикметників виявилася кіль- чого сонця та спеки виступають не кісно найбільшою. До її складу ми тільки тактильні лексеми calidus, зараховуємо 13 ад’єктивів: calidus, fervidus, fervens, але й одиниці ін- ardens, fervidus, aestuosus, rapidus, ших ЛСП сенсорної лексики, зокре- igneus, torridus, acutus, acer, gravis, ма ад’єктив gravis (пряме значення maturus, sitiens, Sirius, з яких 7 вда- “важкий”), та первинно несенсорні лося зафіксувати у поетичних тво- одиниці rapidus (номінативне зна- рах Овідія, 6 у Верґілія та 5 у Горація. чення «швидкий»), igneus (“вогне- Ад’єктиви аналізованої підгрупи нний”) вжиті у переносному значен- були постійним означенням aestatis ні: rapida aestas [Verg. Ecl. II. 10], ignea – спеки і solis – сонця, а також вогню, aestas [Hor. Carm. I. 17. 2], gravis aestas його полум’я чи диму. Отже у другій [Verg. Georg. III. 377] – пекуча спека. книзі поеми Метаморфози про сина Аналіз семантики досліджува- бога Аполлона Фаетона читаємо: них ад’єктивів показав, що для уточ- Calidoque involvitur undique fumo; нення в якому ж із значень вжито той [Ovid. Met. II. 231–232] – Він вкрива- чи інший прикметник, необхідний ється звідусіль гарячим димом; контекст. Яскравим доказом цього А Горацій, перераховуючи рос- є з одного боку переносне вживан- лини Риму, пише: ня поетами прикметника rapidus на Tum spissa ramis laurea feruidos позначення пекучих властивостей || excludet ictus. [Horat. Carm. II. 15. сонця, і з другого пряме, де він реа- 9–10] лізує первинне значення “швидкий”, Тоді густий лавр гілками захи- на що також звернув свою увагу Л. щає від пекучих променів [сонця]. Клемент [13, 127]. Порівняймо: Якщо у розглянутих вище ви- …decedunt amores || nec rapidum падках вживання ад’єктиви ЛСГ fugiente solem. [Horat. Carm. II. 9. 10– “гарячий”, залежно від контексту, 12] – …пристрасті не зникають …, можуть набувати як позитивну, так ані із відходом [і приходом] швид- і негативну оцінку, то у синтаґмі з кого сонця.

148 + Volume I, 2012 + А також: Rapidi vicinia solis || tepidos umbracula soles; [Ovid. Fast. II. mollit odoratas, …, ceras; [Ovid. Met. 311] – … золоті парасольки відганя- VIII. 224–225] – Близькість пекучого ли пекучі промені сонця; сонця розм’якшує запашний віск …; Подібне спостерігаємо щодо хо- Зауважмо, що у поетичній спад- лодних кліматичних умов, на позна- щині кожного із досліджуваних чення яких у контекстах Верґілія, письменників вдалося виявити ряд Овідія та Горація представлений ці- авторських особливостей. Так, лише лий ряд ад’єктивів, вжитих у похід- Верґілій на позначення спеки вжи- них, переносних чи контекстуальних ває дотикову лексему torridus (із значеннях. На нашу думку, причину первинним ЛСВ “сухий”): Iam uenit використання численних ад’єктивів aestas || torrida; [Verg. Ecl. VII. 47–48] на позначення зимових погодних – Вже прийшла пекуча спека; умов, можна пояснити прагненням У першій же книзі твору Ґеорґіки письменників створити особливий Верґілій, характеризуючи сонячне негативний настрій. Складається проміння, вживає лексему maturus, враження, що вживання традицій- первинне значення якої “зрілий, спі- них прикметників frigidus та gelidus лий”, надаючи їй контекстуального видавалося надто звичним, або не- значення “пекучий”: … glaebasque достатнім для якомога сильнішої пе- iacentis || puluerulenta coquat maturis редачі відчуття зимового холоду, що solibus aestas; [Verg. Georg. I. 65–66] – й зумовило пошук нових лексем для … нехай запилючена спека висушує створення бажаного образу холод- лежачі глиби (землі) пекучими про- ної пори. Зроблений нами висновок менями сонця; знаходить своє підтвердження у до- Однак, найбільше привертає слідниці функційних виявів оцінки у нашу увагу вживання Верґілієм у художньому тексті М. Михальченко, поемі Енеїда прикметника Sirius із яка підкреслила, що гранична по- тактильним ЛСВ “пекучий”. Його зиція на шкалі оцінки характерніша особливість полягає не лише у ЛСВ, для зони негативного, адже нега- яке реалізує цей прикметник у син- тивна оцінка імпульсивніша, справ- таґмі з іменником ardor, але й у не- ляє сильніше враження, а отже має звичному частиномовному статусі кінцевий характер [6, 7-8]. цієї лексеми, а саме прикметника Так, поети на позначення холо- [14, 390]. На цій підставі вважаємо ду hiemis, brumae – зими вживають значення відіменникового ад’єктива не лише лексему glacialis, яка у кон- Sirius “пекучий” індивідуально-ав- текстах творів реалізує відтінковий торським. У поемі Енеїда читаємо: … ЛСВ не просто “холодний”, а “мороз- aut Sirius ardor || ille sitim morbosque ний”, але й ад’єктиви durus, asper і ferens; [Verg. Aen. X. 273–274] – …чи torridus. Ці прикметники внаслідок пекучий вогонь, який несе засуху і переходу із інших мікрополів ЛСП хвороби; “дотику”, а саме мікрополя “міцнос- А в Овідія на позначення пекучих ти”, “фактури” та “вологости”, у кон- відчуттів виявлено контекстуальне текстах Енеїди та Ґеорґіки набува- вживання домінантної лексеми ЛСГ ють негативного оцінного значення “теплий” tepidus: … aurea pellebant “лютий, холодний”: Sin duram metues

+ 149 + Spheres of culture hiemem… [Verg. Georg. IV. 239] – Якщо стетичного вживання, перейшла ти будеш боятися лютої зими… із “густативної” сфери до тактиль- Та: Saepe illos aspera ponti || ної. Отже, Горацій про супутника, interclusit hiems; [Verg. Aen. II. 110– який любить на все скаржитися, 111] – Часто люта зима відрізувала пише: comes … qui queritur salebras їх від моря; et acerbum frigus et imbres. [Horat. І: Turpis ouis temptat scabies, ubi Epist. I. 17. 52–53] – супутник …, який …horrida cano || bruma gelu. [Verg. скаржиться на труднощі, пронизли- Georg. III. 442-443] – Овець охоплює вий холод і дощі. огидна короста, коли люта зима Важливо наголосити, що у се- [проймає] сріблястим морозом. мантичній структурі ЛСГ мікрополя У Скорботних елегіях Овідія за- «термічности» саме такі ад’єктиви фіксовано контекстуальне вживан- знаходяться на найдальших про- ня на позначення несприятливих міжках периферії. З цього приводу холодних кліматичних умов чужини важливе зауваження знаходимо у лексеми несенсорної сфери ferus, із Д. Шмельова, який підкреслив, що первинним значенням «дикий»: хоч контекстуальні значення й за- Me mare, me uenti, me fera iactat лишаються на периферії мовленнє- hiems. [Ovid. Trist. I. 1. 42] вої діяльности, однак їх не слід не- Мене мучить море, вітри [і] люта дооцінювати. Адже саме їх поява в зима. мові яскраво відображає особливий А в одній із Од Горація вдалося характер лексичної системи [12, 21]. виявити вживання прикметника Термічні значення “холодний” acer (мікрополе “гостроти”), який, та “теплий” у поемах Верґілія, Ові- вступаючи у синтагматичні відноси- дія та Горація могли також набува- ни із іменником hiems, реалізує кон- ти внаслідок явища синестезії оди- текстуальний ЛСВ “пронизливий, ниці первинно темпоральної лек- холодний”: сики, такі як hibernus (зимовий) та Soluitur acris hiems grata uice aestivus (літній): …ubi Orion hibernis ueris et Fauoni; [Horat. Carm. I. 4.1] conditur undis; [Verg. Aen. VII. 719] – Пронизлива (холодна) зима … де Оріон занурюється у холодні звільняється приємною зміною вес- хвилі; і ни і Фавна; Pone me pigris ubi nulla campis На позначення ж неприємно- arbor aestiua recreatur aura; го відчуття морозу Горацій вживає [Horat. Carm. I. 22. 17-18] ад’єктив acutus (мікрополе “гостро- Поклади мене на безплідних ти”), що видно із контексту одні- полях, єї з Од автора: … geluque || flumina де жодне дерево не освіжається constiterint acuto. [Horat. Carm. I. 9. за допомогою теплого подуву; 3–4] – …і річки сковані пронизливим Спираючись на зауваження морозом. В. Ґака [2, 8], про те, що у сфері вто- У поетичних Посланнях мистця ринних номінацій можливі інтерфе- дотикове значення “пронизливий” ренції, оскільки тут проявляється реалізує первинно густативна лек- своєрідність мови, робимо висновок, сема acerbus, яка внаслідок сине- що саме такі вживання ад’єктивів

150 + Volume I, 2012 + роблять повідомлення найбільш об- творів Верґілія, Овідія та Горація мо- разним. жуть набувати як позитивної, так і Первинно ж дотикові лексеми негативної оцінки. Аналізовані лек- у клясичний період, внаслідок яви- семи мають широкі синтаґматич- ща синестезії активно поповнюва- ні зв’язки з різними ТГ іменників. ли ЛСП несенсорних номінацій. Так, Однак найчастіше вони виступають ад’єктиви fervidus та ardens у поемі означеннями ТГ “Рідини”, “Небесні Верґілія Енеїда виступають постій- тіла” та “Погодні явища”. У клясич- ними епітетами при змалюванні га- ний період латинської мови склад рячої, палкої вдачі більшости воїнів ЛСГ мікрополя “термічности” попо- поеми: Aeneas, Pandarus, Euryalus, внювався не лише первинно доти- Tyrinthius, Turnus, Messapus, Entellus, ковими лексемами, але й одиниця- Laocoon, Turnus, Volcens: Aeneas […] ми інших ЛСП сенсорної (візуальна, feruidus instat. [Verg. Aen. X. 787–788] густативна) і несенсорної сфер. Самі – Гарячий (палкий) Еней […] насту- ж мікрополя термічности найчасті- пає. ше служать джерелом для поповне- Крім того, аналізовані лексеми, ння ЛСП несенсорної сфери. Рідше хоч і значно рідше, здатні також за- вони виявляють здатність до пере- знавати синестетичного переходу ходу із ЛСП дотику до інших сенсор- до інших ЛСП сенсорної лексики (ві- них ЛСП: зору, слуху, смаку. зуальної, авдіяльної та густативної): Недостатнє дослідження так- Non me tua feruida terrent || dicta, тильних прикметників як аналізо- ferox; [Verg. Aen. XII. 894–895] – Мене ваного мікрополя, так і ЛСП “доти- не лякають твої гарячі слова; ку” загалом, відкриває перспективи Аналіз семантики прикметників для їх подальшого опрацювання, мікрополя “термічности” показав, зокрема в ділянці семантичних осо- що воно є кількісно найбільшим мі- бливостей та системних відношень крополем ЛСП “дотику”. Його основу (синонімія та антонімія) між ними у поетичних творах Верґілія, Овідія у різні періоди розвитку латинської та Горація становлять дотикові лек- мови. семи, які виступають у їх прямому значенні. Кожна ЛСГ аналізованого Bibliography and Notes мікрополя характеризується наяв- ністю домінантної лексеми. У мікро- 1. Антонюк Соломія, Тактильні полі “термічности” представлена відчуття в уявленнях античних дослід- найбільша ЛСГ прикметників усьо- ників, [y:] Науковий вісник Волинського го ЛСП “дотику” з семою “холодний”. національного університету іме- ні Лесі Українки, Луцьк 2011, Серія: Прикметники мікрополя “терміч- “Філологічні науки. Мовознавство”, Вип. ности” відрізняються відтінками 6 (1), с. 121-126. значень. Виявлено, що аналізовані 2. Гак В. Г., Русский язык в со- прикметники поповнюють склад поставлении с французким, Москва: мікрополя термічности похідними, Русский язык 1988, 264 с. переносними, контекстуальними та 3. Капанова А. А., Особенности індивідуально-авторськими значен- синестетического использования нями. Ці ж ад’єктиви у контекстах имен прилагательных во французиком

+ 151 + Spheres of culture языке, [в:] “Сборник научных трудов” 10.02.01 “Русский язык”, Ростов-на-Дону Московского государственного педа- 2008, 24 с. гогического института иностранных 9. Федотова О., Дериваційний по- языков им. М. Тореза, Москва 1982, Вып. тенціал прикметників зі значенням 194, с. 44-62. чуттєвого сприйняття в сучасній ро- 4. Корыхалова Т. П., Развитие сійській мові: автореферат дисертації ... лексико-семантической группы имен кандидата філологічних наук, 10.02.02. существительных со значеним сенсор- «Російська мова», Київ 1998, 19 с. них качеств в латинском языке III в. до 10. Франко Іван, Із секретів по- н. э. – II в. н. э.: автореферат дисcертации... етичної творчості, Київ 1969, 143 с. кандидата филологических наук, спец. 11. Харченко В. К., Лингвосенсорика: 678 “Классические языки – греческий и Фундаментальные и прикладные латинский”, Ленинград 1968, 15 с. аспекты, Москва: ЛИБРОКОМ 2012, 216 с. 5. Кудреватих Л. П., Диахрони- 12. Шмелев Д. Н., Проблемы семан- ческие сдвиги в семантике английских тического анализа лексики, Москва: прилагательных (на материале исто- Наука 1973, 280 с. рии семантического поля тактильных 13. Clement L. S., The Odes and Epodes прилагательных с VIII по XX в.): авторе- of Horace, Boston: Bibliophile Society ферат дисcертации ... кандидата фило- 1901, 184 p. логических наук, 10.02.04. “Германские 14. Forcellini A., Totius Latinitatis языки”, Москва 1987, 16 c. Lexicon, Londini: Baldwin et Cradock, 6. Михальченко М. Внутрішньо- Paternoster-Row; Gulielmi Pickering, текстова градація оцінки: комуніка- Chancery-Lane MDCCCXXVIII, Vol. 2, тивно-прагматичні функції: авторефе- 1164 p. рат дисертації ... кандидата філологіч- 15. Koptjevskaja-Tamm M., Rakhilina них наук, 10.02.01 «Українська мова», E., «Some like it hot”: on semantics of Донецьк 2010, 20 с. temperature adjectives in Russian and 7. Тимейчук Надія, Прикметники Swedish, [in:] “STUF: Language Typology смаку у творах Плавта, Горація та and Universals” 2006, Vol. 59, No 3, p. 253- Петронія (лексико-семантичний ас- 269. пект): дисертація кандидата філологіч- 16. Spieralska Beata, Dotyk w них наук, 10.02.14, Львів 2007, 215 с. poematach Homera i tragedii greckiej. 8. Ульянова Т. В., Словесный пор- Analiza środkow leksykalnych i znaczenia трет как речевая технология: функ- kulturowego: praca doktorska, “Wydzial ции и модели: автореферат диссерта- polonistyki”, Warszawa: Instytut Filologii ции ... кандидата філологических [ наук, Klasycznej 2004, 352 s.

152 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Liubov Yanyshyna

NEOLOGISMS IN THE ENGLISH FICTION OF 19th CENTURY

O. Potebnya Institute of Linguistics, National Academy of Sciences of Ukraine

Любов Янишина

НОВОТВОРИ В АНГЛІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ XIX СТОЛІТТЯ

Abstract: The article deals with the analysis of morphological neologisms in the Eng- lish novels of the 19th century. Examples of morphological neologisms are analyzed ac- cording to the their formation. Keywords: vocabulary, morphological neologisms, afixation, composition, shortening

Актуальність обраної проблеми Доріяна Ґрея (далі – О. У.), Генрі Рай- для дослідження зумовлюється тим, дера Хаґарда Копальні царя Соломо- що XIX століття є надзвичайно важ- на (далі – Г. Х.), Роберта Льюїса Сті- ливим періодом в історії англійської венсона Острів скарбів (далі – Р. С.), мови у пляні затвердження сучас- Томаса Майна Ріда Вершник без голо- них літературних норм, а словник ви (далі – Т. Р.), Джейн Остін Гордість художніх творів повною мірою ві- і упередження (далі – Дж. О.). Саме у дображає процес еволюції лексич- цих відомих, але недостатньо дослі- ного складу англійської мови цього джених творах, знаходимо показові періоду. Метою статті є вивчення та приклади новотворів, що збагатили аналіз морфологічних неологізмів англійську мову зазначеного періо- XIX століття на матеріялі художніх ду. Відповідно до авторитетних ети- творів. Матеріялом для розвідки мологічних джерел [12], [13], про- слугували романи Шарлотти Бронте аналізовані неологізми належать до Джейн Ейр (далі – Ш. Б.), Емілії Брон- лексики, зареєстрованої y словни- те Грозовий перевал (далі – Е. Б.), ковому складі англійської мови саме Енн Бронте Аґнес Ґрей (далі – А. Б.), у XIX столітті. Проаналізувавши їх, Чарльза Діккенса Домбі і син (далі можна зробити певні висновки сто- – Ч. Д.), Вільяма Теккерея Ярмарок совно основних шляхів та причин марнославства (далі – В. Т.), Вільяма утворення неологізмів англійської Вілкі Коллінза Жінка у білому (далі – мови XIX століття. В. К.), Джордж Еліот Міддлмарч (далі Існує чимало праць, в яких пред- – Дж. Е.), Оскара Уайльда Портрет метом наукового розгляду є лексика

+ 153 + Spheres of culture англійської мови. Так, наприклад, ликої кількости пісних, нудних на- різні її аспекти висвітлюють у своїх станов попереднього вікарія, така фундаментальних дослідженнях Н. проповідь була мов ковток свіжого Амосова [1], Б. Ільїш [7], О. Смірніць- повітря’ (A. Б.), а споконвічні корені кий [10]. Окремі проблеми стосовні легко приєднують іншомовні афік- зазначеної тематики розглядають у си: the breakage of a pitcher ‘брязкіт своїх працях Ю. Зацний [6], І. Андру- розбитого глечика’ (Ш. Б.); трапля- сяк [2], В. Заботкіна [5], П. Каращук ються випадки, коли запозичений [8], Р. Ґінзбурґ [4]. афікс приєднується до запозиченої Лексичний склад будь-якої, в основи: and the whole paraphernalia тому числі англійської, мови постій- rolled away in several enormous vans но поповнюється новими одиниця- to the Pantechnicon, where they were ми за допомогою як зовнішніх, так to lie until Georgy’s majority ‘і все це і внутрішніх ресурсів. Морфологіч- добро було вивезено в декількох вели- ний словотвір використовує вну- чезних фурґонах на склад, де воно по- трішньомовні ресурси для утворен- винно було лишатись до повноліття ня нових лексичних одиниць. Джорджи’ (В. Т.). Серед прикладів морфологічних На відміну від української, ан- неологізмів особливу роль відігра- глійська деривація становить суто ють афіксальні новотвори, поява префіксальний або суто суфіксаль- яких в мові стає помітною тільки ний спосіб словотвору. У проаналі- тоді, коли носій мови усвідомлює зованих творах знаходимо прикла- новизну позначуваного. Це пояс- ди як суфіксальних, так і префік- нюється тим, що подібні новотвори сальних неологізмів, хоча перші ста- виникають відповідно до словотвір- новлять, як виявилося, переважну них традицій мови і їх морфологічна більшість. структура відповідає уявленням но- З огляду на те, яку частину мови сіїв мови про стандартне слово. вони утворюють, суфіксальні схеми В англійській мові функціонує і моделі розподіляються на тран- величезна кількість як запозичених спозиційні та нетранспозиційні (-ite, -ism, -tion, -ment, -age), так і суто [9, 43–88]. Серед проаналізованих англійських афіксів (-ship, un- і т. д.). прикладів переважають транспози- Варто також зазначити той факт, що ційні іменники, утворені за схемою в англійській мові наявна значна V+Suf=N за допомогою таких суфік- кількість так званих гібридів, тобто сів: слів, що складаються з морфем різ- -ment – утворює абстрактні ного походження: споконвічні ан- іменники від дієслівних основ, якщо глійські афікси вільно приєднують- ці основи виражають емоційний ся до запозичених з інших мов коре- чи розумовий стан, суфікс виражає нів [3, 123]: except in a very ghoulish значення стану, якости чи умови fashion ‘хіба що подібно до вампіра’ бути таким, як указує основа: she (Е.Б.); It was truly refreshing to hear increased her feverish bewilderment such a sermon, after being so long to madness ‘її гарячкове здивування accustomed to the dry, prosy discourses переросло в безумство’ (Е.Б.):, Good of the former curat ‘після такої ве- Mrs Brown whipped out a large pair of

154 + Volume I, 2012 + scissors, and fell into an unaccountable дина науки, і в науці він може вважа- state of excitement ‘Добра місіс Браун тись швидкохідним судном’ (Ч. Д.). схопила великі ножиці і впала в стан За кількістю (з-поміж проаналі- незрозумілого хвилювання.’ (Ч. Д.):, зованих прикладів) морфологічних the cloud of bewilderment dissolved неологізмів наступне місце посіда- ‘туман забуття розвіявся’ (Ш. Б.):, ють транспозиційні прикметники, mad with bewilderment збентежений утворені за схемою N+Suf=A за допо- до нестями’ (В. Т.):, могою таких суфіксів: -age – вказує на процес або ре- -al – має узагальнююче значення зультат дії, позначеної основою: – “який відноситься до того, що ви- breakage of glass and china ‘биття ражено основою”: They may be there, скла і порцеляни’ (Ч. Д.):, though for the purpose of concealment, -al – слугує для створення аб- for no more exceptional purpose ‘вони страктного іменника: Naturally мабуть там з однією винятковою delicate, perhaps, he pined and wasted метою – заховатись’ (Дж. О.); after the dismissal of his nurse ‘чутли- -ive – прикметник із таким суфік- вий, можливо, від природи, він суму- сом характеризується тим, що ви- вав і марнів після звільнення няні’ (Ч. ражає іменник: aggressive intentions Д.); Bowls and Firkin likewise received against the other passengers ‘агресивні their legacies and their dismissals, and наміри стосовно інших пасажирів’ married and set up a lodging-house, (Ч. Д.):, aggressive glances ‘розлючені according to the custom of their kind погляди’ (В. Т.); ‘Боулс і Феркін також отримали -y – зі значенням ‘той, що має свою частину спадку, пішли у від- ознаку, якість, особливість чи схо- ставку, одружились і, як і належить жість із тим, що виражає словотвір- робити людям їх кола, почали зда- на основа’, нерідко слугує для утво- вати в оренду кімнати’ (В. Т.); This рення прикметника, що належить suffering was the harder to bear because до розмовної, просторічної лексики: it seemed like a betrayal ‘це страждан- I sat up and rubbed my grimy face with ня було важче витримати, оскільки my dry and horny hands ‘Я сів і почав це виглядало як зрада’ (Дж. Е.); терти своє брудне обличчя сухими і -ion: It was not more possible to зашкарублими руками’ (Г. Х.); I make find social isolation in that town than no apologies for this extremely prosy elsewhere ‘в цьому місті сховатись paragraph ‘я не прошу пробачення за від людського ока було не легше, ніж ці надзвичайно нудні рядки’ (В. К.); I в будь-якому іншому’ (Дж.Е.); don’t own you any more than if I saw a -er – дуже продуктивний суфікс; crow; and if you want to own me you’ll часто застосовується для утворення get nothing by it but a character for іменників, що позначають пристрої being what you are – a spiteful, brassy, та інструменти, за допомогою яких bullying rogue ‘я вам винен не більше, здійснюється дія, на яку вказує дієс- ніж вороні на тополі, і якщо ви хоче- лівна основа: take my ticker ‘візьміть те у мене щось виманити, то отри- мого годинника’ (В. Т.); his Uncle, is a маєте хіба що посвідчення злого, man of science, and in science he may be безсоромного, сварливого негідника’ considered a clipper ‘його дядько – лю- (Дж. Е.);

+ 155 + Spheres of culture -ary: Mr. Casaubon made a dignified stunning character ‘мораль цих уроків though somewhat sad audience; bowed була зазвичай жорстокою і приголо- in the right place, and avoided looking at мшуючою’ (Ч. Д.). anything documentary as far as possible Зустрічається транспозицій- ‘Містер Кейсобон прийняв його з від- не дієслово, утворене за схемою повідною увагою, хоча й дещо сумно; N+Suf=V: подекуди кивав головою, але постій- -ize – зі значенням ‘робити те, но ухилявся від того, щоб зазирнути на що вказує основа”: she had been в документи’ (Дж. Е.); victimized ‘її переслідували’ (В. Т.) -ish – зі значенням ‘належ- Також виявлено приклад тран- ний, притаманний чи характерний спозиційного іменника, утвореного для того, на що вказує словотвір- за схемою A+Suf=N : на основа’, часто приєднується до -s – утворює іменник, що має основ іменників, що позначають якість прикметника-основи: he puts живі предмети: that is because you on his hat and tights ‘він одягав свого are dilettantish and amateurish ‘це капелюха та трико’ (В. Т.). тому, що ти – дилетант і люби- -ess: But even his proud тель’ (Дж. Е.); outspokenness was checked by the Також виявлено декілька при- discernment that it was as useless to кладів транспозиційних прикмет- fight against the interpretations of ників, утворених за схемою V+Suf=A ignorance as to whip the fog ‘Але на- за допомогою таких суфіксів: віть його горде мовчання відповіда- -y – виражає прагнення чи схиль- ло переконанню, що боротись проти ність до стану чи явища, позначено- проявів невігластва так само без- го дієслівною основою: beady eyes глуздо як намагатись схопити ту- ‘очі як намистинки’ (В. Т.); a pale face, ман’ (Дж. Е.). but somewhat blotchy ‘бліде, подекуди Приклади схеми A+Suf=V: вкрите плямами обличчя’ (А. Б.); -y: it helped to intensify the deep -ant: the defiant woman ‘зухва- silence, and the air of profound seclusion ла жінка’ (Ч.Д.); her dark eyes looked that possessed the place ‘це підкрес- straight forward, with a hard, defiant, лювало глибоку тишу і атмосферу implacable stare ‘її темні очі дивились повного усамітнення, що панува- вперед суворо, зухвало, невблаганно’ ла в цьому місці’ (В. К.); But Lydgate (В.К.); not at all with a defiant air, but had not been long in the town before in a low, muffied, neutral tone ‘зовсім there were particulars enough reported не рішуче, а тихим, невпевненим, of him to breed much more specific байдужим голосом’ (Дж. Е.); expectations and to intensify differences -ive: Mr. Jonah Featherstone began into partisanship ‘Пройшло не так to follow her with his cold detective eyes багато часу, і особистість доктора ‘Містер Йона Фезерстоун дивився Ліндгейта стала достатньо відома на неї холодними очима детектива’ в усьому місті, щоб викликати пев- (Дж. Е.); ні очікування і посилити ворожнечу -ing – виражає ознаку дії, по- протилежних таборів’ (Дж. Е.). значеної основою: the moral of these Серед прикладів суфіксальних lessons was usually of a violent and неологізмів було виявлено іменни-

156 + Volume I, 2012 + ки та прикметники, що утворилися -ist: I was no vocalist myself, and, no за іншими, нетранспозиційними, musician, either ‘я не співак і навіть схемами за допомогою суфіксів: не музикант’ (Ш. Б.). She flung Pitt a -kin: There’s the key:, you fill a look of arch triumph, which caused that pannikin and bring it up ‘ось ключ, на- diplomatist almost to choke with envy бери кухоль і принеси’ (Р. С.); ‘Вона кинула на Пітта такий пере- -al – той, який має ознаку, ви- можний погляд, що дипломат мало ражену основою: this deferential не захлиснувся від заздрощів’ (В. Т.). behaviour ‘шанобливе ставлення’ Не менш продуктивним виявив- (Ч.Д.):, deferential politeness ‘шано- ся ще один тип афіксального слово- блива ввічливість’ (В. Т.); твору – префіксальний. -about – повнозначне слово, що Кількісно особливо вирізня- виступає в ролі суфікса: roundabout ються прикметники, утворені за не- road ‘обхідні дороги’ (Ч. Д.); транспозиційною схемою Pref+A=A -ation – називає процес того, за допомогою префіксів зі значен- що означене основою: a profuse ням заперечення: ornamentation ‘надмірна кількість -in – означає відсутність пев- прикрас’ (В. Т.). the tintinnabulation of ної якости, вираженої основою: an the gong ‘дзвін гонга’ (Ч. Д.); indefinable sort of fear ‘нез’ясовне -ist: You, Ned Cuttle!’ said the old почуття страху’ (Ч.Д.):, In fact, it man, fastening on the Captain, to the was music that had first brought him manifest confusion of that diplomatist and Dorian Gray together – music and ‘Нед Катл! — сказав старий, див- that indefinable attraction that Dorian лячись на капітана, чим викликав seemed to be able to exercise whenever очевидне збентеження цього дипло- he wished ‘саме музика і поєднала мата’ (Ч. Д.):, Did not an immortal його з Доріяном Греєм – музика і той physicist and interpreter of hieroglyphs незбагненний шарм, яким користу- write detestable verses ‘Писав же без- вався Доріян, коли йому це було по- смертний фізик і перекладач ієроглі- трібно’ (О. У.); The web itself is made of фів огидні віршики’ (Дж. Е.); spontaneous beliefs and indefinable joys -ing: She got over yachting men, yearnings of one life towards another, parsons from the Cathedral Close at visions of completeness, indefinite trust Winchester, and officers from the ‘Це павутиння плететься з несподі- barracks there ‘вона запросила ях- ваних мрій і незбагненної радости, тсменів, священників з Вінчестер- потягу одного життя до іншого, ського собору і офіцерів із тамтеш- бачення ідеалу, безмежної довіри’ ніх казарм’ (В. Т.); A rough hoarding (Дж. Е.); of boards had been knocked up before -un – утворює тільки прикмет- the vestry doorway ‘двері ризниці були ники від основ лише прикметників. нашвидкуруч закриті огорожею з до- Надає значення заперечення якости шок’ (В. К.); чи ознаки, вираженої основою.: in -ship – утворює іменник зі зна- the tone of undemonstrative sincerity ченням стану, якости, положення: ‘зі стриманою щирістю’ (Ш. Б):, an the championship of England ‘звання unscrupulous old ‘несумлінний ста- чемпіона Англії’ (Ч. Д.); рий’ (В. Т.);

+ 157 + Spheres of culture -over – зі значенням надмірнос- -over – зі значенням перевищен- ти: the rent was overdue ‘простроче- ня: her overwrought condition ‘вона на орендна плата’ (В. Т.):, an overdue була перевтомлена’ (Ч. Д.); bond debt ‘прострочений облігацій- -a: the house being stifling hot ний борг’ (Ч. Д.); and the little patch of sand inside the -under: “The Lord help us!” he palisade ablaze with midday sun ‘В бу- soliloquised in an undertone of peevish динку ставало спекотно, і полудневе displeasure, while relieving me of my сонце розжарило пісок у дворі’ (Р. С.). horse ‘«Господи, поможи! – сказав він Pref+V=N: впівголоса зі сварливим невдоволен- -mis – зі значенням заперечення: ням, допомагаючи мені злізти з коня’ and though he is splendidly dressed, he (Е.Б.):, But he was not without a graver feels misfits ‘і хоча він чудово одягне- source of enjoyment to fall back upon, ний, йому здається, що костюм по- when so disposed, for he was repeatedly гано на ньому сидить’ (Ч. Д.). heard to say in an undertone, as he Pref+V=V: looked with ineffable delight at Walter -a – певний момент процесу, по- and Florence ‘за таких обставин він значеного основою: I felt aglow ‘я отримав ще більше джерело задо- відчула спалах’ (А. Б.); I can’t abear волення, оскільки безкінечно повто- a meanness ‘я не терплю підлости’ рював впівголоса, коли з невимов- (Ч. Д.). ною радістю дивився на Волтера та Не менш поширеним способом Флоренс’ (Ч. Д.). творення нових лексичних одиниць Також неологізми зі значен- є скорочення слів: a lunch of bread ням заперечення знаходимо серед and cheese ‘ланч, що складався з хліба прикладів прикметників, утворе- і сиру’ (Ш. Б.); to walk with her pa ‘про- них за транспозиційною схемою йтись з її батьком’ (В.Т.); I leave my Pref+gerundive of V=A: toady, Miss Briggs, at home ‘я залиши- -un – зі значенням заперечення ла свою нахлібницю вдома міс Бріґс’ того, що означене основою: in the (В.Т.); I dare say it will be better after same uncompromising way ‘таким lunch, when we get to new ground ‘спо- самим беззаперечним чином’ (Ч.Д.):, діваюсь, коли ми після обіду перебе- with uncompromising gruffness ‘з не- ремось на нове місце, там буде зна- двозначною різкістю’ (Е.Б.):, The чно краще’ (О. У.). good Captain – her untiring, tender, Найпоширенішим видом скоро- ever zealous friend – saw it, too, чення є різноманітні типи усічень: Florence thought, and it pained him апокопа (відбувається збереження ‘Флоренс здавалось, що добрий ка- початкового складу слова при опу- пітан – її незмінний, ніжний і відда- щенні кінцевих): After lunch, Miss ний друг – також це бачить і сумує’ Fairlie and I shoulder our sketch- books, (Ч. Д.). and go out to misrepresent Nature ‘піс- Найменшу кількість склали при- ля обіду ми з міс Ферлі візьмемо наші клади префіксальних неологізмів альбоми для малювання і підемо від- без значення заперечення, утворені творювати природу’ (В.К.); she saw за наступними схемами: Diogenes bound out after the cab ‘вона Pref+V=A: бачила, як Діоген кинувся бігти за ке-

158 + Volume I, 2012 + бом’ (Ч. Д.); she began with the piano. own was beating violently ‘Вона не при- ‘вона сіла за фортеп’яно’ (Ч. Д.). слухалась уважно до його серцебит- Спосіб скорочення слів яскраво тя, а лише відчувала, як шалено сту- демонструє тенденцію до раціона- кає її власне серце’ (Дж. Е.). лізації мови та економії мовних зу- Ще одна поширена асинтаксич- силь: I saw a cab draw up at a house a на модель – N+A: ruddy in complexion, few doors below us ‘я побачив кеб, що though of a careworn countenance під’їхав до будинку неподалік від нас’ ‘рум’яне, хоча і стурбоване обличчя’ (В.К.):, There was a dreadful orchestra, (Ш.Б.):, and winning to myself lifelong presided over by a young Hebrew who friends ‘і здобути собі друзів на все sat at a cracked piano ‘це був жах- життя’ (Ш. Б.); more careworn than ливий оркестр,його очолював мо- of old ‘не старий, проте змучений лодий єврей, що сидів за розбитим турботами’ (Ч.Д.):, His antipathy to фортеп’яно’ (О. У.). Will did not spring from the common Значного поширення в англій- jealousy of a winter-worn husband: ській мові набуло словоскладання, it was something deeper, bred by his особливо в системі іменника. Іс- lifelong claims and discontents ‘Його нує багато класифікацій і моделей антипатія до Віла розвинулась не зі складних слів. За Л. Блумфілдом звичайних ревнощів старого чолові- усі складні слова поділяються на ка, вона мала значно глибше коріння синтаксичні та асинтаксичні. До і ґрунтувалась на зруйнованих наді- перших належать ті, у яких послі- ях і негараздах всього його життя’ довність компонентів збігається з (Дж. Е.). послідовністю слів у синтаксичних Менш продуктивною виявила- словосполученнях, до других – такі ся синтаксична модель V+N: what складні слова, в яких компоненти scapegrace ‘який же шалапут’ (Ч. Д.):, знаходяться в комбінаціях, немож- that idle young scapegrace ‘той ліни- ливих для синтаксису даної мови вий молодий гульвіса’ (В. Т.):, [11, 233]. Назвімо також синтаксичну мо- Серед прикладів проаналізова- дель A+N: he extorted from me, by них неологізмів переважають склад- cross-examination ‘своїми допита- ні слова, що утворені за асинтаксич- ми він вивідав у мене’ (Е. Б.); He only ною моделлю N+N: in a cardboard ‘в told me a little about his parents and картонній коробці’ (В. Т.); he dreams grandparents ‘він тільки розповів footnotes, and they run away with all мені трохи про своїх батьків та ді- his brains ‘він марить примітками і дуся з бабусею’ (Дж. Е.). вони повністю зайняли всі його дум- Щодо прикладів складних слів, ки’ (Дж. Е.); it will be a Godsend ‘це буде які складаються з більш, ніж двох справжня знахідка’ (Ч. Д.); to prevent компонентів, то їх кількість досить the cardboard from being sullied ‘щоб незначна. Подібні слова, зазвичай, не забруднити картон’ (Ш. Б.); you did утворюються в мові випадково: I exist in a kind of artist’s dreamland ‘ви thank you nonetheless ‘все-таки я Вам перебували в країні мрій художника’ дякую’ (Ч. Д.). (Ш. Б.); She had not yet listened patiently Серед проаналізованих при- to his heartbeats, but only felt that her кладів неологізмів XIX століття

+ 159 + Spheres of culture найменшу частину становлять сло- Bibliography and Notes ва, утворені за допомогою конвер- сії. Сутністю цього способу є зміна 1. Амосова Н. Н., Этимологические синтаксичної функції слова, що су- основы словарного состава современ- проводжується й зміною значення: ного английского языка, Москва: Изда- This, dear friends and companions, is тельство литературы на иностранных языках 1956, 220 с. my amiable object – to walk with you 2. Андрусяк І., Англійські неологізми through the Fair, to examine the shops кінця XX століття як складова мовної and the shows there:, and that we should картини світу, [y:] Проблеми романо- all come home after the flare, and the германської філології: збірниками науко- noise, and the gaiety, and be perfectly вих праць, Ужгород: Ужгородський наці- miserable in private ‘Дорогі друзі і су- ональний університет 2002, с. 17–21. путники, саме це і є моїм приємним 3. Арнольд И., Лексикология совре- завданням – прогулятися разом з менного английского языка, Москва: вами по ярмарку, оглянути вітри- Высшая школа 1959, 351 с. ни, відвідати магазинчики, а потім, 4. Гинзбург Р. З., Лексикология ан- глийского языка, Москва: Высшая школа після всього цього блиску, шуму і ве- 1979, 272 с. селощів, ми всі повернемось додому, 5. Заботкина В. И., Новая лексика со- де насамоті відчуємо себе глибоко временного английского языка, Москва: нещасними’ (В. Т.). Высшая школа 1989, 128 с. Отже, проведене дослідження 6. Зацний Ю., Неологізми англійської підтверджує той факт, що у художніх мови 80-90 років ХХ століття, Запоріж- творах XIX століття знайшли своє ві- жя: РА «Тандем-У» 1997, 396 с. дображення фактично всі типи мор- 7. Ильиш Б. А., История английского фологічного словотвору, притаман- языка, Москва: Высшая школа 1968, 420 с. ні англійській мові цього періоду. 8. Каращук П. М., Аффиксальное сло- вообразование в английском языке, Мо- Переважають афіксальні неологіз- сква: Высшая школа 1965, 173 с. ми, а також новотвори, що виникли 9. Мешков О. Д., Словообразование завдяки процесам словоскладання современного английского языка, Мо- та скорочення (зокрема усічення) сква: Высшая школа 1976, 245 с. слова, найменшу групу складають 10. Смирницкий А. И., Лексиколо- новотвори, що виникли у результа- гия английского языка, Москва: Изда- ті конверсії. Перспективи таких до- тельство литературы на иностранных сліджень полягають у подальшому языках 1956, 260 с. поглибленому вивченні та аналізові 11. Bloomfield L., Language, London: лексичного складу англійської мови George Allex and UNWIN LTD 1933, 566 p. 12. The Barnhart Dictionary of XIX століття на матеріялі творів ху- Etymology, New York: H. W. Wilson Co., дожньої літератури цього періоду. 1988, 1284 p. 13. The Oxford Dictionary of English Etymology / Еd. by C. T. Onions, Oxford: Clarendon 1985, Vol. XIV, 1024 p.

160 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Olena Trubitsyna

INFORMATIVE AND IMPELLING COMMUNICATIVE STRATEGIES IN MASS MEDIA DISCOURSE OF CHINA

А. Krymskyi Institute of Oriental Studies, The National Academy of Sciences of Ukraine

Олена Трубіцина

ІНФОРМАТИВНОСПОНУКАЛЬНІ СТРАТЕҐІЇ МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ В МАСМЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ КИТАЮ

Abstract: In the article there is an attempt to analyze the impelling nature of China media discourse. There are researched such notions as “communicative strategy” and “communicative tactic”, that operate as a scheme for discourse construction and is a nec- essary condition for its orderliness. The article presents main informative and impelling communicative strategies, as well as corresponding tactics implemented by the Chinese mass media. Keywords: communicative strategy, communicative tactic, verbal impact, Chinese mass media

У лінґвістичних працях остан- нов суб’єкта мовлення (О. Морозо- ніх років дискурс розглядається як ва, Н. Шершньова). багатовимірне явище (Н. Арутюно- Антропоцентрична спрямова- ва, А. Бєлова, О. Воробйова, В. Кара- ність сучасних лінґвістичних дослі- сик, М. Макаров, Л. Сахарчук). Про- джень з дискурсу, що орієнтовані на блеми комунікативної діяльности вивчення мовленнєвої діяльности мовця та адресата, їхні мовленнєві людини, новітні тенденції оперу- стратеґії і тактики свого часу дослі- вання інформацією, використання джувалися у різних типах діялогіч- прийомів вербального впливу на них дискурсів (Л. Ряполова, Т. Ску- свідомість адресата визначають ак- ратовська, Г. Апалат, О. Дмитрук, туальність нашої статті. Її метою є О. Фадєєва). Увага науковців також виявлення комунікативних стра- звернена до проблем лінґвістичної теґій, якими оперує адресант у пу- інтерпретації постаті головного бліцистичному китаємовному дис- продуцента вербальних дискурсів курсі. Відповідно до мети ми звер- – адресанта (Н. Данилова, М. Ляпон, нулись до вирішення наступних за- А. Приходько), мовної канви дис- вдань: проаналізувати імперативну курсу крізь призму цільових наста- природу журналістики, особли-

+ 161 + Spheres of culture вості комунікативних стратеґій, на аудиторію в розрахованому ав- встановити основні комунікативні тором напрямі [7]. стратеґії і тактики у масмедійному І. Ґальпєрін зазначає, що при- дискурсі Китаю. Матеріялом дослі- значенням дискурсу масової кому- дження слугують отримані мето- нікації є викликати бажану для ав- дом суцільної вибірки аналітичні тора реакцію [3, 402]. Творчу реалі- статті китаємовних Інтернет-ви- зацію пляну побудови мовцем своєї дань на суспільно-політичну тема- мовленнєвої поведінки з метою тику. Наукова новизна дослідження виконання мети комунікативного полягає у виявленні комунікатив- процесу репрезентують комуніка- них стратегій і тактик китаємовно- тивні стратеґії. І. Фролова вказує, го масмедійного дискурсу сучасних що саме стратеґія відбиває ціле- ЗМІ як способу оперування інфор- спрямованість мовлення, слугує мацією, впливу на адресата відпо- способом здійснення мовленнєвого відно до авторських інтенцій та які впливу, являє собою спосіб оперу- спрямовані на зміну або корекцію вання інформацією з метою зміни ціннісної системи адресата, спону- поведінки об’єкта [17]. кання до певної соціяльної діяль- І. Юшковець вказує, що оскіль- ности. ки стратеґія контролює комуні- Як зазначає, І. Михайлин, тра- кативну поведінку з пролонґова- диція розуміння журналістики ним характером, тактики являють ніколи не сприймала її лише як собою систему дій з підготовки носія інформації, а завжди розгля- ефективної реалізації стратеґії, що дала як спосіб формування громад- описують сукупність прийомів про- ської думки, соціяльної педагогіки, ведення бесіди і лінію поведінки розв’язання важливих суспільних на певному етапі комунікації [18]. завдань [7]. Інформація функціонує У свою чергу Є. Вєрєщаґін називає на соціяльно свідомому рівні, тому стратегією одну або кілька мов- виникає як наслідок спрямованої леннєвих дій мовця, які сприяють активности і є способом репрезен- реалізації обраної ним стратеґічної тації дійсности в свідомості люди- лінії [2, 33]. ни й суспільства. А. Бєлова поділяє комуніка- Інформація, що передаєть- тивні стратеґії на інформативні та ся засобами масової комунікації, спонукальні [1, 15]. Опираючись на впливаючи на людей, не буває ней- проведене дослідження, до інфор- тральною. Журналістиці властива мативних стратеґій ми віднесли імперативність, а масова інформа- стратеґію презентації, або страте- ція містить у собі ефект спонукаль- гію створення континууму розу- ности: до появи визначених емоцій, міння, яка, за словами А. Олянича, до роздумів, до осмислення ситуа- виконує інтродуктивну функцію [9, ції в тому чи іншому напрямку, до 320]. Тактиками реалізації стратеґії дій. На думку І. Михайлина, ця спо- є тактика створення комунікатив- нукальна інформація функціонує у ного простору (внутрішнього зміс- формі працюючих повідомлень, що тового плану тексту) та комуніка- увійшли у свідомість та вплинули тивного середовища (зовнішнього

162 + Volume I, 2012 + реального середовища, у який зану- 国上下一片欢腾。“(Коли п’ять ро- рений текст). Вступний фраґмент у ків тому президент УЕФА Мішель новинній статті аґентства Сіньхуа Платіні несподівано оголосив, що “Президент України В. Янукович Україна й Польща спільно прове- провів зустріч з Лян Гуанле” є вті- дуть Чемпіонат Европи з футболу ленням стратеґії презентації: 2012 року, вся країна святкувала “乌克兰总统亚努科维奇１５日 перемогу) [12].“尽管食宿条件不尽 在总统府会见了正在这里进行正式 如人意、旅馆价格有些贵；尽管交通 友好访问的中国国务委员兼国防部长 可能不便，一些道路依然坑坑洼洼； 梁光烈上将。“(Президент України 尽管市容市貌可能不如西欧…但对于 Віктор Янукович 15 січня у Києві 球迷来说，这一切已不再重要！乌克 провів зустріч із членом Держради 兰的美景、美酒与美女，再加上精 КНР, міністром оборони Лян Гуанле, 彩的比赛，这对球迷来说，足矣！“ який перебуває в Україні з офіцій- (Не найкращі умови проживання, ним дружнім візитом) [14]. високі ціни в готелях, транспорт, Автор статті експлікує комуні- який може завдати проблем, чи кативне середовище (місце зустрі- неідеальні дороги, або саме місто, чі – Київ, час – 15 січня, учасники що не зовсім нагадує Европу […] – В. Янукович та міністр оборони для футбольних вболівальників Китаю) та комунікативний про- не мають ніякого значення. Краса стір (візит оборонної делегації КНР української землі, смачне пиво, гос- в Україну в рамках стратеґічного тинність українок та яскраве про- міждержавного партнерства), під- ведення чемпіонату – цього достат- водячи читача до рецепції подаль- ньо для футбольного свята) [12]. шої інформації. О. Дмитрук зазначає, що вплив До засобів реалізації інфор- на сприйняття тексту адресатом в мативних стратеґій науковці від- рамках стратеґії структурної орга- носять і стратеґію структурної нізації висловлювань досягається організації висловлювань [15]. З завдяки особливості сприйняття метою впливу на свідомість адре- людини, відомій у психології як сатів текстового повідомлення ЗМІ bath tub effect: ініціяльна та заключ- Китаю використовують тактику на частини інформаційного повідо- структурування за принципом ре- млення краще запам’ятовуються, левантности – надання важливої аніж його основна частина [4], тому інформації на початку та у кінці по- вплив на адресата здійснюється відомлення. В аналітичній статті ефективніше. електронної версії газети “Чайна У текстах китаємовних ЗМІ ши- Дейлі”, присвяченій проведенню в роко застосовується спонукальна Україні та Польщі Евро-2012, автор стратеґія імунізації висловлювань, вдається до вищезгаданої стратеґії яка реалізується за допомогою так- та відповідно подає початок та кін- тики посилання на авторитет та цівку матеріялу: вживання універсальних вислов- “５年前，当欧足联主席普拉蒂尼 лювань. Причому універсальні ви- 出人意料地宣布乌克兰获得与波兰共 словлювання можуть стосуватись 同获得欧锦赛的主办权时，乌克兰举 як посилань на авторитетне джере-

+ 163 + Spheres of culture ло інформації, на зразок “一些分析 но на мажоритарників, і таким чи- 人士指出“ (аналітики вказують на ном технічно створити у Верховній те, що)，“分析人士认为“ (аналіти- Раді більшість, однак стабільність ки вважають, що) [10], так і мовних такої більшости сумнівна) [10]. кліше, які зазвичай використову- І. Юшковець зазначає, що засо- ються у політичних масмедійних би комунікації характеризуються дискурсах, реґламентують текст та прагненням до консолідації, тому допомагають уникати двозначнос- комунікація, репрезентована у меж- ти розуміння: ах конкретної політичної системи, “梁光烈在会见时说，中乌建交以 набуває функції чинника збли- 来，两国关系健康稳定发展，双方高 ження при прийнятті колектив- 层交往密切，政治互信不断加深，各 них рішень [18]. Китайські засоби 领域合作成果丰硕。“ (Лян Гуанле в комунікації вдаються до стратеґії ході зустрічі (з президентом Укра- групової ідентифікації, що реалізу- їни Віктором Януковичем в Києві) ється тактикою заміни авторського заявив, що з часу встановлення ди- “я” на третю особу однини. У та- пломатичних відносин між Кита- кий спосіб автор тексту засвідчує, єм та Україною обидві країни під- що думка, викладена у матеріялі, тримують здоровий та стабільний передає не його власну позицію, а розвиток міждержавних відносин, точку зору редакторської групи – сторони сприяють співпраці на тобто, є думкою не індивідуальною, високому рівні, поступово погли- а колективною, отже, має більше блюється політична взаємодовіра, силу переконання для широкого розширюється усестороння плідна загалу. Прикладом реалізації у пу- співпраця) [14]. бліцистичному дискурсі стратеґії Прикладом застосування так- групової ідентифікації є фраґмент тики посилання на авторитет у зі статті електронної версії газети рамках стратеґії імунізації є витяг “Бейцзін Жибао” У Пекіні серед по- зі статті аґентства Сіньхуа Політич- шукачів роботи зросла частка лю- на арена України після парламент- дей із вченим званням: конкуренція ських виборів-2012, у якій автор на- загострюється: водить думку експерта, аби надати “记者注意到，求职者中多是拥有 висловленню більшої переконли- 研究生学历的毕业生。“ вости: (Кореспондент звернув увагу, “乌克兰全球战略研究院院长瓦季 що серед пошукачів роботи пере- 姆·卡拉肖夫认为，理论上地区党可 важна більшість має вчене звання) 以不与任何政党结盟，仅靠吸引独立 [16]. 议员加入即可组成议会多数派，但这 Стратеґія групової ідентифі- 种多数派的稳固性令人怀疑。“ (На кації, окрім того, включає тактики думку директора Інституту ґло- інклюзивнсти та дистанціювання. бальних стратегій та українського Реалізація тактики дистанціюван- політолога Вадима Карасьова, тео- ня передбачає використання у кон- ретично, Партія регіонів може і не тексті повідомлення протиставлен- об’єднуватись з іншими політични- ня “ми – вони”. Зразком її реалізації ми силами, розраховуючи виключ- у медіятексті є фраґмент статті під

164 + Volume I, 2012 + назвою Позиція Японії в питанні На думку М. Ільченко, сучасні спірних островів помилкова – ні- засоби комунікації широко вико- мецький експерт, що була опубліко- ристовують оцінну стратеґію [5]. У вана аґентством Сіньхуа: текстах ЗМІ сучасного Китаю вона “德国中国问题专家罗尔夫·贝 реалізується тактикою позитивної 特霍尔德日前在接受新华社记者采访 презентації, або створення пози- 时说，日本政府在钓鱼岛问题上顽固 тивного іміджу. Тактика полягає у 坚持错误立场，企图否定世界反法西 представленні об’єкта авторської 斯战争的胜利成果… “中国政府的立 уваги за допомогою вербальних за- 场是符合事实逻辑的，是有道理的。 собів (у тому числі й емотивних), 日本做法不仅是错误的，脱离了事实 що повинні викликати у реципієн- 真相，同时也不符合中日两国人民利 та передбачену автором емоційну 益，损害了两国关系“。(Німець- реакцію: кий експерт з питань Китаю Рольф “欧足联主席普拉蒂尼一直坚信， Бертгольд у інтерв’ю кореспонден- 乌克兰和波兰将成功举办一场高水平 ту аґентства Сіньхуа заявив, що 的、精彩的欧锦赛。他说他是乌克兰 японський уряд у питанні спірних 承办欧锦赛的忠实“粉丝”“。(Прези- островів дотримується помилкової дент УЕФА Мішель Платіні не тіль- позиції, намагаючись звести нані- ки твердо переконаний, що Україна вець результати перемоги світової і Польща з успіхом та на високому війни над нацизмом… “Позиція ки- рівні проведуть яскравий Чемпіо- тайського уряду є логічною та ви- нат Европи з футболу 2012 року, але правданою. Дії Японії є не тільки й зізнається, що є палким прихиль- неправильними і далекими від істи- ником Евро-2012 в Україні) [12]. ни, але й не відповідають інтересам Стратеґія дискредитації у мас- двох країн, є причиною погіршення медійному дискурсі реалізується двосторонніх відносин”,–зазначає Р. за допомогою тактик звинувачен- Бертгольд) [13]. ня, образи, кепкування тощо. Зу- Прикладом реалізації тактики пинимось на описі тактики образи групової ідентифікації – тактики у статті Пекін розкритикував по- інклюзивности, що передає певно- зицію США щодо спірних островів го роду згуртованість та єдність після заяв Клінтон китаємовного між об’єктами авторського аналізу видання “The Wall Street Journal”. – є фраґмент зі статті Сіньхуа Між- Образою вважаємо такий ілокутив- народна громадськість сповнена ний мовленнєвий акт, в силу якого, очікувань напередодні 18 з’їзду КПК: внаслідок мовленнєвої аґресії, від- “国际舆论认为，中国拥有自身 бувається пониження соціяльного 优势，依然存在难得的机遇，尽管存 статусу адресата [6, 7]. Він харак- 在一系列极具挑战性的矛盾和困难， теризується різкою тональністю 但中国一定能够应对挑战“。 (Між- висловлень та оцінок на адресу народна громадськість вважає, що об’єкта мовлення, однак образли- Китай має свої переваги, рідкісні вими у тексті виступають не екс- можливості й незважаючи на низку пліцитно виражені пейоративи, а труднощів впорається з усіма існу- контекст, у якому згадується об’єкт ючими проблемами) [8]. дискредитації. Тобто, тактика обра-

+ 165 + Spheres of culture зи буває непрямою – вона реалізу- комунікативних стратеґій китай- ється через оцінку дій об’єкта, на- ських ЗМІ, на нашу думку, належить приклад: стратеґія імунізації висловлювань “在上周五会见了日本新任外务 (тактика посилання на авторитет, 大臣岸田文雄后，克林顿重申了此前 тактика вживання універсальних 的表态，称美国在无人居住的中日争 висловлювань), стратеґія групової 议岛屿的主权问题上不采取立场，不 ідентифікації (тактика заміни ав- 过华盛顿承认争议岛屿在日本的管辖 торського “я”, тактика інклюзивн- 下。中日争议 岛屿在中国被称为钓 сти та дистанціювання), оцінна 鱼岛，在日本被称为尖阁列岛。但她 стратеґія (тактики позитивної або 又更进了一步，她说，我们反对任何 негативної презентації), стратеґія 寻求破坏日本管辖现状的单边行动“ дискредитації (тактики звинува- (Після зустрічі з новим міністром чення, образи, кепкування тощо). зовнішніх справ Японії Фуміо Кіші- Перспективу подальшого дослі- дою минулої п’ятниці, держсекре- дження вбачаємо у виявленні вер- тар США Гілларі Клінтон, повторю- бальних засобів реалізації комуні- ючи попередні заяви, наголосила, кативних стратеґій медіядискурсу що Сполучені Штати не займають Китаю, аналізі суґестивного кому- певної позиції у питанні спірних нікативного впливу, вивченні про- островів, відомих у Китаї як Дяо- блеми маніпуляції. юйдао, у Японії – Сенкаку. Проте офіційний Вашинґтон визнає, що Bibliography and Notes острови знаходяться під управлін- 1. Бєлова Алла, Комунікативні ням Японії. Більш того, за словами стратегії і тактики: проблеми систе- Г. Клінтон, “ми виступаємо проти матики, [y:] Мовні і концептуальні кар- будь-яких односторонніх дій, на- тини світу, Київ 2004, с. 11-16. 2. Верещагин Е. М., Коммуникатив- правлених на підрив японської вла- ные тактики как поле взаимодействия ди”) [11]. языка и культуры, [в:] Русский язык и Таким чином, у рамках цього современность. Проблемы и перспекти- дослідження нами було встановле- вы развития русистики, Москва 1991, но, що керуючись розумінням імпе- Ч. 1, с. 32-43. ративности сучасної журналістики, 3. Гальперин И. Р., Очерки по у межах китаємовного масмедійно- стилистке английского язика, Мо- го дискурсу функціонують інфор- сква: Издательство литературы на мативні та спонукальні комуніка- иностранных языках 1958, 462 с. тивні стратеґії. До комунікативних 4. Дмитрук О., Маніпулятивні стра- тегії в сучасній англомовній комуніка- стратеґій масмедійного дискурсу ції: авторефат дисертації ... кандидата Китаю ми відносимо стратеґію пре- філологічних наук, 10.02.04 “Герман- зентації (тактика створення ко- ські мови”, Київ 2006, 19 с. мунікативного простору, тактика 5. Ільченко М., Маніпулятивно-спо- створення комунікативного серед- нукальні стратегії передвиборчих деба- овища) та стратеґію структурної тів (на матеріялі англомовного елек- організації висловлювань (такти- торального дискурсу), [у:] Вісник Хар- ка структурування за принципом ківського Національного Університету, релевантности). До спонукальних Харків 2010, № 897, с. 126-131.

166 + Volume I, 2012 + 6. Кусов Г. В., Оскорбление как 10.01.2012. . дидата филологических наук, 10.02.19 14. Президент України В. Янукович “Теория языка”, Волгоград 2004, 27 с. провів зустріч з Лян Гуанле, [y:] Агент- 7. Михайлин И. Л., Основы журна- ство Сіньхуа, Web. 16.01.2013. . внена очікувань напередодні 18 з’їзду 15. Проценко О., Вплив мовної ком- КПК, [y:] Агентство Сіньхуа, Web. петенції на розгортання комунікатив- 11.05.2012. . альні картини світу, Київ 2004, Вип.11, 9. Олянич А., Презентационная те- книга 2, с. 102-105. ория дискурса, Волгоград: Парадигма 16. У Пекіні серед пошукачів ро- 2004, 507 с. боти зросла частка людей із вче- 10. Політична арена України піс- ним званням – конкуренція заго- ля парламентських виборів-2012, [y:] стрюється, “Бейцзін Жибао”, Web. “Агентство Сіньхуа”, Web. 31.10.2012. 10.12.2012. . t20121012_3434132.html>. 11. Пекін розкритикував позицію 17. Фролова І., Дискурсивна стра- США щодо спірних островів після заяв тегія як когнітивно-комунікативний Клінтон, [y:] “The Wall Street Journal”, феномен, [y:] “Культура народов При- Web. 21.01.2013. . Т. 2, c. 207-209. 12. Підготовка до Євро-2012: ра- 18. Юшковець І., Комунікативні дість та смуток України, “Чайна Дей- стратегії і тактики в політичному лі”, Web. 06.04.2012. . авторефат дисертації … кандидата фі- 13. Позиція Японії в питанні спір- лологічних наук, 10.02.04 “Германські них островів помилкова – німецький мови”, Донецьк 2008, 20 с. експерт, [y:] Агентство Сіньхуа, Web. [

+ 167 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Yuliya Balats’ka

PHRASEOLOGICAL MICROSYSTEM ‘ATTENTION AS A RELATIONSHIP (RATIO)’ (IDEOGRAPHIC ASPECT)

Taurida National V. Vernadsky University, Ukraine

Юлія Балацька

ФРАЗЕОЛОГІЧНА МІКРОСИСТЕМА ‘УВАГА ЯК ВІДНОСИНИ СТАВЛЕННЯ’ ІДЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Abstract: IThe article represents ideographic classiication of phraseological units to denote extralinguistic notion ‘attention as a relationship (ratio)’ in compliance with the achievements of phraseology and psychological sciences. Selection and research of the deinite phraseological micro-systems will help in ideographic description of the whole phraseological composition of Ukrainian language and in composing phraseological dic- tionaries of ideographic type. Keywords: cmicrosystem, ideography, phraseological unit, ‘attention as a relation- ship (ratio)’

Невідкладним завданням лінґ- фразеологічних одиниць (ФО) на вістів є наукова систематизація матеріялі різних мов, з’ясовувалися фразеологічних ресурсів, їх доклад- деякі теоретичні проблеми фразео- не дослідження, що забезпечується логічної ідеографії (див. праці А. Ак- фактичним матеріялом для широких самитова, М. Алефіренка, Л. Антро- узагальнень. Поступово від опису пової, Є. Арсєнтьєвої, М. Демського, власне лінґвістичних особливостей А. Емірової, О. Каракуці, І. Кашиної, значення мовознавці перейшли до В. Мокієнка, Т. Нікітіної, Є. Покров- встановлення зв’язків між лінґвіс- ської, Ю. Прадіда, А. Райхштейна, тичними та екстралінґвістичними Л. Рязановського, Ю. Солодуба, В. Уж- чинниками, насамперед до вивчення ченка та ін.). Проте в більшості праць ролі антропоцентричного чинника названих авторів проблеми фразео- та форм його вияву в семантиці й логічної ідеографії вивчалися прина- мові взагалі та в системі фразеології гідно, у зв’язку з дослідженням інших зокрема. аспектів фразеології, не враховува- В останні роки ХХ – початку ХХІ лися дані інших наукових галузей. століття світ побачила низка моно- Першим спеціяльним дослідженням графій, статей і дисертацій, у яких в українському мовознавстві теоре- досліджувалися ідеографічні групи тичних та практичних проблем ви-

168 + Volume I, 2012 + різнення окремих фразеологічних Відносини пов’язують людину не мікро- та макросистем стала моно- тільки із зовнішніми вираженнями графія Ю. Прадіда Фразеологічна іде- речей, а з власне предметом у цілому, ографія: проблематика досліджень хоча у відношенні до предмета (осо- [7]. би) можуть виявлятися різні, як по- Мета пропонованої роботи – ви- зитивні, так і негативні сторони. Бо різнити з фразеологічного складу властивості об’єкта існують для всіх, української мови групу фразеологіч- а дії та переживання, що викликає них одиниць (ФО), загальна семан- об’єкт у різних людей, є вибіркови- тична ознака яких має екстралінґ- ми й різноманітними, то вочевидь, вістичну природу, тобто позначає джерелом особливостей в індивіді, в ‘увагу як відносини (ставлення)’; людині як суб’єкті відносин, у зв’язку описати семантичні особливості цих з особливістю її індивідуального до- ФО з урахуванням досягнень сучас- свіду. Відносини (ставлення) людини ної фразеологічної та психологічної характеризуються більшою актив- наук, зокрема її галузі психосеманти- ністю психічних процесів тоді, коли ки; дати структурну характеристику для особистости предмет цих відно- ідеографічної класифікації тематич- син є більш значущим, виокремлюю- ної групи ‘увага як ставлення’. чись позитивним чи негативним зна- Одним з виявів уваги в межах ком (потяг – відраза, любов – ворож- особистости є така його властивість неча, зацікавленість – байдужість). як ставлення (відносини). В. Мясіщєв Фразеологічні засоби вираження зазначає, що психологічні взаємини екстралінґвістичного поняття ‘ува- (ставлення) людини в розвинутому га як відносини (ставлення)’ не були вигляді становлять собою цілісну предметом комплексного досліджен- систему індивідуальних вибіркових, ня в мовознавстві. У нашій статті, свідомих зв’язків особистости з різ- услід за Ю. Прадідом, пропонуємо таку номанітними сторонами об’єктивної ієрархічну структуру ідеографічної дійсности. Ця система випливає зі клясифікації ФО: синонімічний ряд всієї історії розвитку людини, вона семантична група семантичне виражає її особистий досвід і вну- поле тематична група тематич- трішньо визначає її дії, її переживан- не поле ідеографічна група іде- ня [6, 10-46]. ографічне поле архиполе [3, с. 40],

Рис. 1. Структура тематичної групи ФО на позначення уваги як ставлення

+ 169 + Spheres of culture бо доцільність зазначеної структури ах цього синонімічного ряду широку неодноразово підтверджено багатьма лексичну варіянтність ФО; дослідженнями учнів цієї школи при б) виявляти прихильність, сприя- опрацюванні різних фразеологічних ти комусь: вести за руку; лити воду мікросистем (Н. Грозян [2], Л. Кубеді- на млин (на колесо); грати на руку; новою [3], І. Колесниковою [4], Карта- витягувати (тягти, тягнути) / мишевою О. [5], зокрема й наших – Ба- витягти за вуха; іти / піти назу- лацька Ю. [1]. стріч.; не оставити ласкою кого, пе- Як свідчить проведений аналіз рев. чиєю, заст. Примітним є варіянт зібраного матеріялу, тематична гру- цієї ФО, який став формулою ввічли- па ФО на позначення екстралінґвіс- вости: спасибі за (вашу, твою) ласку. тичного поняття ‘увага як відносини Уживається для вираження вдячнос- ставлення’ має таку структуру (див. ти за зроблене добро, виявлену увагу рис. 1): і т. ін.; дякую. – Спасибі вам, бабо, за Семантичне поле ФО на позна- вашу ласку, – дякує Чіпка, кланяючись чення позитивного ставлення є до- (П. Мирний) (усього 6 ФО); сить розгалуженим і має такий ви- Семантична група ФО на по- гляд (див. рис. 2): значення зацікавленого ставлення

Рис. 2. Структура семантичного поля ФО на позначення позитивного ставлення

Семантична група ФО на по- об’єднує такі синонімічні ряди: значення турботливого ставлення а) кокетливо поглядати, привер- об’єднує наступні синонімічні ряди: тачи до себе увагу: гострити очі а) приділяти надмірну увагу чо- на кого, жарт.; грати (вигравати) мусь, комусь: носитися як (мов, ніби / заграти очима до кого.; пускати і т. ін.) курка з яйцем.; носитися як / пустити бісики (ґедзики) [очи- (мов, ніби і т. ін.) [дурень,(чорт, ци- ма (оком)] кому, на кого; стріляти ган, старець)] з писаною торбою; (стригти, закидати) / стрельну- носитися як (мов, ніби і т. ін.) чорт ти (стригнути) очима (оком, рід- із грішною душею перев. з ким.; но- ше поглядом) на кого (усього 4 ФО); ситися / розноситися як (мов, ніби б) виявити зацікавленість, звер- і т. ін.) дурень із ступою; носитися нути увагу на когось: звернути зори як (мов, ніби і т. ін.) з писанкою з (на кого); закидати (кидати, ски- ким-чим; панькатися (возитися і дати) / закинути оком (очима) на т. ін.) як кіт з оселедцем (з салом) кого; покласти око; звернути очі (усього 7 ФО). Спостерігаємо в меж- (на кого); нависнути / рідко нависа-

170 + Volume I, 2012 + ти на очі кому; ловити / піймати Семантична група ФО на позна- (спіймати, зловити і т. ін.) погляд чення прихильного ставлення скла- (рідше очі) чий (усього 6 ФО); дається з синонімічних рядів з таки- в) привернути до себе загальну ми значеннями: увагу: піти в моду; наробити ше- а) ставитися до чого-небудь з лесту; робити / наробити [бага- особливою увагою, прихильністю: то, чимало] шуму; на злобу дня, докладати / докласти душі (сер- перев. зі сл. писати, відгукуватися і т. ця); носити на руках кого (усього 2 ін. (усього 4 ФО). ФО); г) виявляти особливу увагу, за- б) викликати до себе прихиль- лицятися до когось: ханьки м’яти ність: знаходити/знайти дорогу за ким, жарт.; підбивати / підби- до серця чийого; прихиляти / при- ти клинці (клина, колодочки і т. хилити до себе серце (серця); при- ін.).; смалити халявки; смалити тягати / притягти до себе серце / присмалювати литки; стели- чиє. (усього 3 ФО); ти містки; накидати / накинути в) поблажливо ставитися, хвали- оком (усього 6 ФО). ти, заохочувати: гладити / погла- ґ) звернути чиюсь увагу на ко- дити по голівці (голові) кого і без гось, щось: зводити / звести на очі додатка; гладити за шерстю кого і кому, що; спинити око на чому,кому без додатка (усього 2 ФО); (усього 2 ФО). г) виявляти більшу увагу до ко- Фіксується в цій семантичні групі гось, чогось, вирізняючи з-поміж ін- ФО з іншим значенням, ніж у Фразео- ших: давати (віддавати, надава- логічному словнику української мови ти) / дати (віддати надати) пере- [8] (далі – ФСУМ): закинути вудоч- вагу; мати (є) на оці кого, що; мати ку. Натяками намагатися привернути [собі] на прикметі (на приміті) чиюсь увагу. [Теодоро (до Трістана):] кого (усього 3 ФО); <…> від Марчелли віддаляє [Діяна], а Отже, семантичне поле ФО на до себе не наблизить, як на неї не див- позначення позитивного ставлення люся, знову вудочку закине <…> (Лопе є розгалуженим (див. діяграму 1), де Веґа, перекл. М. Лукаша). об’єднує в собі три семантичних гру- Діяграма 1 Процентне співвідношення ФО на позначення уваги як позитивного ставлення

+ 171 + Spheres of culture пи ФО на позначення турботливого веде; ні кує ні меле; й у вус не дути; і ставлення, зацікавленого ставлення (ні) усом не моргнути; і не туди; хоч та прихильного ставлення, які скла- би тобі вусом моргнув; і бровою не даються з синонімічних рядів, тобто веде (не моргне, не здвигне); хоч би наявні всі ланки структури ідеогра- бровою моргнув (усього 8 ФО); фічної клясифікації. г) не зважати на зауваження: що Семантичне поле ФО на позна- (як) горохом об стінку (о стіну) чення негативного ставлення є до- кидати; ні (ані) мур-мур; як не чує; сить розгалуженим, об’єднує в собі (усього 4 ФО); шість семантичних груп та має такий ґ) перестати звертати увагу, ста- вигляд (див. рис. 3): ти байдужим до когось, чогось: мах-

Рис. 3 Структура семантичного поля ФО на позначення негативного ставлення

Семантична група ФО на позна- нути / рідко махати рукою; не хо- чення байдужого ставлення об’єднує тіти знати (усього 2 ФО). наступні синонімічні ряди: Семантична група ФО на позна- а) абсолютно байдуже: хоч тра- чення несправедливого ставлення ва не рости; хоч вовк траву їж; об’єднує такі синонімічні ряди зі зна- море по коліна (по коліно); як (мов) ченнями: з (із) гуски вода; [і] горя (нужди) а) докоряти: вибивати (коло- мало; як (мов, ніби і т. ін.) ніде ні- ти) очі кому, ким, чим, за що; цвіка- чого (усього 6 ФО); ти в очі кому. (усього 2 ФО); б) хтось не звертає на щось уваги: б) ганьбити: кидати / кинути не гріє і (й) не знобить (ні знобить болотом (болото, гряззю і т. ін.).; ні гріє) кого, кому; ні гаряче ні зимно квацати (квацяти) дьогтем; ля- кому; ні холодно ні жарко кому; ні зно- пати грязюкою (болотом і т. ін.); бить ні гріє кому та ін. (усього 6 ФО); втоптати в багнюку (в багно, в в) не реагувати: і (й) за вухом землю і т. ін.); виволочити в багні; не свербить у кого, кому; і вухом не обкидати (обливати, поливати і

172 + Volume I, 2012 + т. ін.) / обкидати (облити, полити перев. зі сл. глянути, дивитися і т. ін.; і т. ін.) брудом (болотом, гряззю, басом дивитися (поглядати) та ін. грязюкою, багном і т. ін.).; кидати (усього 8 ФО). / кинути камінь (каменя, каме- Семантична група ФО на позна- нем); змішати з землею (усього 9 чення догідливого ставлення склада- ФО); ється з синонімічних рядів з такими в) надокучати: муляти (мозо- значеннями: лити) очі кому; лізти межи очі а) підлещуватися: скакати (слу- (в очі, у вічі, до очей) кому; голову жити і т. ін.) на задніх лапках пе- гризти кому; стояти над душею; ред ким; лизати руки (п’яти, рідко ловити за поли кого, ірон. (усього 5 по руках і т. ін.) кому, у кого. світити ФО). в очі кому; ламати шапку (бриль) Семантична група ФО на позна- перед ким (усього 4 ФО); чення глузливого ставлення має на- б) догоджати: гнутися (згина- ступні синонімічні ряди: тися) / зігнутися в дугу (в три а) насміхатися: брати / взяти погибелі) перед ким; гнути коліна на кпини (на кпин); брати (піді- (шию, спину і т. ін.) перед ким; сте- ймати, здіймати) / взяти (під- литися під ноги (до ніг) перед ким; няти) на глум (на глузи, на сміх); трохи (мало) на руках не носити брати / взяти на бас (на баса); (усього 4 ФО). брати / взяти на Бога; пришивати Семантична група ФО на позна- (пришпилювати) / пришити (при- чення зневажливого ставлення є ан- шпилити) квітку (гаплик, латку); тонімічною до попередньої групи на брати на спички (усього 6 ФО); ФО на позначення догідливого став- б) дошкуляти, висміюючи ко- лення та має наступні синонімічні гось: пекти в самі печінки кого; за- ряди зі значеннями: чіпати за болюче (найболючіше) а) зневажати когось, щось: плю- місце кого; проймати до живця (до вати на все; плювати в (межи) [живого] серця) кого (усього 3 ФО). очі; плювати в обличчя; плювати Семантична група ФО на позна- / наплювати з високого дерева; чення недоброзичливого ставлення плюнути (наплювати) і розтер- має об’єднує синонімічні ряди зі зна- ти, грубо (усього 5 ФО); ченнями: б) навмисне не помічати щось а) дивитися невдоволено, не- недозволене, не зважати на когось, доброзичливо: поглядати скоса; щось: дивитися крізь пальці; обер- косити око (очі); косувати оком татися / обернутися спиною до (очима); зизом (зизим оком) ди- кого-чого; пропускати (пускати) / витися на кого; (накривати кого), пропустити (пустити) повз вуха діял. (усього 4 ФО); (мимо вух, повз слух і т. ін.) що; про- б) неприязно дивитися: міряти пускати /пропустити мимо ува- поглядом (очима); їсти (поїда- ги; не йти в рахубу. (усього 5 ФО); ти, жерти) очима кого; дивитися в) хтось або щось не варті уваги: вовком (бісом, чортом) на кого.; не вартий і печеної цибулі [ФСУМ колоти (пекти, опалити) очима не фіксує]; не вартий і табаки нюху (поглядом) кого; аж молоко кисне, [ФСУМ не фіксує]; не вартий добро-

+ 173 + Spheres of culture го (людського, путнього) слова; не (позаторішній) сніг, зі сл. потрібен, вартий [ламаного] гроша (карбо- впливати і под., ірон.; як (мов, ніби) ванця, [щербатої] копійки, шага, зайцеві бубон,зі сл. потрібний, ірон.; шеляга, п’ятака) [в базарний як собаці п’ята нога (здрастуйте, день]; не вартий (не варт) виїдено- другий хвіст) перев. зі сл. потрібний, го яйця (масляної вишкварки, дір- грубо; як чорту лапоть, зі сл. по- ки з бублика, фунта клоччя, торби трібний, треба і т. ін.; як коло трак- січки і т. ін.); не вартий (не варт) тора віжки, зі сл. треба, потрібно; [і] нігтя (мізинця) чийого, кого; не як (мов, ніби) сіль в оці; зі сл. люби- вартий і ягоди ожини [ФСУМ не ти (усього 13 ФО). фіксує] та ін. (усього 9 ФО); Отже, семантичне поле ФО на г) не варта уваги, нікчемна або позначення негативного ставлен- непотрібна людина: абсолютний ня є досить розгалуженим і переда- нуль; нуль без палички (усього 2 ється широком діяпазоном фразео- ФО); логічних засобів (див. діяграму 2), ґ) зовсім непотрібний (уживаєть- об’єднує шість семантичних груп, які, ся для заперечення змісту зазначе- у свою чергу, складаються з синоні- них слів): приший кобилі хвіст ірон., мічних рядів, відтак наявні всі ланки лайл.; як (мов, ніби) п’яте колесо ієрархічної структури ідеографічної до воза (у возі); як дірка (діра) в клясифікаії. мості зі сл. треба, потрі́бно, жарт., Найпродуктивнішою є семантич- ірон.; як сліпому дзеркало зі сл. тре- на група на позначення зневажливого ба, потрібно, жарт., ірон., як лисому ставлення. З точки зору структурно- гребінь зі сл. треба, потрібно, жарт., граматичних моделей переважають ірон.; як глухому музика зі сл. тре- прислівникові ФО, які позначають ба, потрі́бно, жарт.; як торішній спосіб дії чи ступінь позитивного чи

Діяграма 2 Процентне співвідношення ФО на позначення уваги як негативного ставлення

174 + Volume I, 2012 + негативного ставлення. Також фіксу- 3. Картамишев О., Структура і ються дієслівні та прикметникові ФО склад фразеологічної мікросистеми відповідно. «Здібності людини», [y:] Наукові праці Таким чином, вирізнення та Кам’янець-Подільського національного дослідження окремих фразеоло- університету імені Івана Огієнка: Фі- лологічні науки, Вип. 29, Кам’янець- гічних мікросистем із урахуванням Подільський: Аксіома 2012, с. 29–32. досягнень психологічної та інших 4. Колеснікова І., Фразеологічна наук допоможе при ідеографічно- мікросистема «Риси характеру людини» му описі всього фразеологічного в українській та англійській мовах (іде- складу мови та при укладанні фра- ографічний аспект): автореферат дисе- зеологічних словників ідеографіч- ртації … кандидата філологічних наук, ного типу. 10.02.17 «порівняльно-історичне і ти- пологічне мовознавство», Сімферополь Bibliography and Notes 2010, 20 с. 5. Кубедінова Л., Особливості фра- зеологічної мікросистеми «Мовлення» 1. Балацька Юлія, Класифікаційна (на матеріалі субстантивних та дієслів- характеристика фразеологічних оди- них фразеологічних одиниць російської, ниць на позначення екстралінгвістично- кримськотатарської та англійської го поняття «вольові стани людини», [y:] мов): автореферат дисертації … кандида- Учені записки Таврійського національно- та філологічних наук, 10.02.15 «загальне го університету імені В. Вернадського, мовознавство», Донецьк 2008, 20 с. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, 6. Мясищев В. Н., Психология отно- Сімферополь 2011, Т. 24 (63), № 1, Ч. 2, с. шений / Под ред. A. Бодалева, Москва-Во- 38–45. ронеж 1998, 363 с. 2. Грозян Ніна, Фразеологічна мі- 7. Прадід Ю., Фразеологічна ідео- кросистема «Поведінка людини» в україн- графія (проблематика досліджень), Ки- ській мові (ідеографічний і аксіологічний їв-Сімферополь 1997, 252 с. аспекти): дисертація кандидата філоло- 8. Фразеологічний словник україн- гічних наук, 10.02.01, Дніпропетровськ ської мови: в 2 кн., Київ: Наукова думка 2003, 228 с. 1993, Кн. 1-2. [

+ 175 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Oksana Kushlyk

DERIVATION POTENTIAL OF CAUSATIVE PARAMETRIC VERBS FORMED FROM ADJECTIVES IN THE UKRAINIAN LANGUAGE

Drohobych Pedagogical State University, Ukraine

Оксана Кушлик

ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІЯЛ ВІДПРИКМЕТНИКОВИХ КАУЗАТИВНИХ ПАРАМЕТРИЧНИХ ДІЄСЛІВ

Abstract: This article studies derivation potential of causative verbs formed from ad- jectives with meaning of dimension, namely traces possession of derivatives to the three word-building zones – substantive, verbal, adjectival and inds out the extent of illing in each of them; determines the set of word-building means which explicit word-building meaning within each zone; describes derivatives’ capability to express additional seman- tic shades; determines possibility of transition of certain derivatives into another struc- tural-semantic type, in particular, inchoative or essive verbs. Keywords: word-building paradigm, word-building zone, word-building potential, word-building meaning, word-building formant, structural-semantic type, substantive, verbative, adjective

Дослідження дериваційного по- – комплексна системоутворюваль- тенціялу лексико-граматичних розря- на одиниця, що становить систему дів слів загалом та лексико-семантич- дериватів одного ступеня творення, них груп зокрема набуває все більшої об’єднаних тотожністю твірної основи актуальности в українській дерива- [12, 71] і протиставлених словотвор- тології. Розв’язання такого завдання чими формантами [5, 29]. В україніс- стало можливим у рамках порівняно тиці на основі аналізу структури й се- недавно сформованого основоцен- мантики словотвірних парадиґм уже тричного підходу, який, «доповнюючи проаналізовано дериваційний потен- характеристики словотвірних систем, ціял прикметників [9], іменників [5], змодельованих на основі традиційно- [22], окремих лексико-семантичних го, формантоцентричного підходу» [8, груп дієслів [10], [26]. Дериваційну 7], є необхідною умовою адекватного спроможність вторинних дієслів, тоб- відображення словотвірної системи то тих, що походять від інших частин української мови. мови, докладно в україністиці ще не Показником дериваційного по- вивчено. У центрі уваги пропонованої тенціялу аналізованого (вершинного) студії дієслова, утворені від параме- слова є його словотвірна парадиґма тричних прикметників.

176 + Volume I, 2012 + Лінґвістичні розвідки останніх ській [9, 136–141] та російській мовах десятиріч свідчать про зацікавлення [30]. Матеріял, у якому б було про- науковців питаннями, пов’язаними з аналізовано словотвірну спромож- різноаспектним дослідженням пара- ність відприкметникових похідних, метричних прикметників. Так, Т. Ще- зокрема дієслів, ще не був предметом бликіна окреслила семантичну струк- спеціяльного наукового дослідження, туру параметричних прикметників із що і зумовило актуальність нашої на- прямими просторовими значеннями, укової розвідки. Вершинним словом у а також визначила їхнє місце у мовній словотвірній парадиґмі виступатиме картині світу, зокрема у формуванні відприкметникове параметричне ді- мовної моделі простору [31]. О. Хавкі- єслово, тобто словотвірна одиниця, на комплексно і системно з урахуван- яка на один етап віддалилася від пер- ням семантичних, граматичних, сло- шооснови (параметричного прикмет- вотвірних та стилістичних особливос- ника). Наскільки збережено її слово- тей дослідила різнорівневі назви роз- твірну активність і який вплив мати- міру у площині функціонально-семан- ме те, що твірним у нашому випадку тичного поля параметричности [29]. виступатиме дієслово – найскладні- Мовознавці Є. Кривченко і В. Любкін ший і наймісткіший лексико-грама- розглянули параметричні прикметни- тичний клас слів з потужним набором ки з проєкцією у просторі, виокремив- словотворчих формантів і широкими ши лексеми на позначення вертикаль- можливостями для вираження різних ного та горизонтального положення словотвірних значень, ми намагати- [17]. Специфіку семантичної струк- мемося з’ясувати. Об’єктом досліджен- тури, сполучуваности та здатности ня є каузативні відприкметникові прикметників на позначення розмі- дієслова, тобто дієслова зі словотвір- ру вступати у системні відношення в ним значенням «наділяти ознакою, окремих мовах виявили О. Бондіна [3], названою твірною основою». Мета О. Бублик [4], А. Андрусь [1], Л. Іванова пропонованої статті – установити де- [14], В. Коробейникова [15], Л. Котнюк риваційний потенціял каузативних [16] та ін. Зіставно-типологічний ана- дієслів, утворених від прикметників ліз параметричних прикметників на на позначення розміру (параметрич- матеріялі двох (іноді трьох) мов ре- них прикметників). презентовано у дослідженнях О. Кша- Твірними для каузативних від- новського [18], Т. Линник [21]. прикметникових параметричних ді- Крім того, параметричні при- єслів є параметричні прикметники, се- кметники постають твірними для, мантичній структурі яких притаманні по-перше, слів інших лексико-грама- розгалуженість семантики (2-13 лек- тичних розрядів, а по-друге, й самих сико-семантичних варіянтів); наяв- прикметників – з транспозиційним, ність семи «розмір» в основних варіян- модифікаційним чи мутаційним зна- тах цих слів; експлікація вторинними ченням. Це не могло залишитися поза лексико-семантичними варіянтами увагою дериватологів. Мовознавці кількісної та якісної оцінки [11, 160]. В. Ґрещук та О. Шевчук установили де- Загалом при творенні дієслів від риваційні можливості параметричних прикметникових основ виявляємо прикметників відповідно в україн- деякі особливості семантичної струк-

+ 177 + Spheres of culture тури похідного слова. Одна група ді- Третю групу становлять дієслова, єслів засвоює увесь семантичний об- семантична структура яких демон- сяг твірного прикметника. Маємо на струє звуження семантики твірного увазі збігання лексико-семантичних слова до повного витіснення основної варіянтів вихідного і похідного слів. семи «розмір» і заміни її вторинною. Так, прикметник вузький реалізується До таких дієслів належать: завищити, у трьох лексико-семантичних варіян- занизити, перебільшити, перевищи- тах, представлених семами «розмір», ти, принизити. Так, з наведених вище «кількість» і «якість» [11, 162]. Такі ж семи значень прикметника низький значення загалом передає утворене вербатив занизити виражає лексико- відприкметникове дієслово вузити семантичні варіянти, репрезентовані (Великий тлумачний словник україн- семами «соціяльне значення», «оцін- ської мови / Укладач і головний редак- ка», «інтенсивність» (ВТС, 1124), а вер- тор В. Бусел, Київ-Ірпінь: Перун 2009, батив занизити – лише семою «оцін- 1736 с., далі у тексті – ВТС, с. 211). По- ка» (ВТС, 408). Уважати такі дієслова хідних дієслів, які у дещо видозміне- параметричними, очевидно, неправо- ному вигляді зберігають семантичну мірно, тому вони залишилися поза на- структуру твірного прикметника, не- шою увагою. багато, пор.: підвищити (від високий), Отже, відприкметникові кауза- здовжити, подовжити, продовжити тивні параметричні дієслова форму- (від довгий), укрупнити (від крупний). ють лексико-семантичну групу, що Більшість же похідних дієслів зву- складається з 29 одиниць. 20 верба- жують семантику твірного слова. На- тивів утворено за допомогою конфік- приклад, параметричний прикметник сації (конфікси ви- … -и-ти, з- … -и-ти, низький представлено сімома семами: під- … -и-ти, по- … -и-ти, при- … -и-ти, «розмір», «локація», «кількість», «ін- про- … -и-ти, роз- … -и-ти, у- … -и-ти), тенсивність», «оцінка», «якість», «со- пор.: вивищити, видовжити, виміли- ціяльне значення». Натомість відпри- ти, збільшити, здовжити, зменшити, кметникове дієслово знизити вира- змілити, знизити, підбільшити, під- жає значення, конкретизовані трьома вищити, підмілити, подовжити, по- семами: «розмір», «якість», «соціяль- меншити, понизити, прибільшити, не значення» (ВТС, 472); понизити – применшити, продовжити, розпро- «розмір», «локація», «інтенсивність», сторити, укрупнити, уменшити, і 9 «соціяльне значення» (ВТС, 1048). дієслів постало внаслідок суфіксаль- Прикметник короткий репрезенто- ного способу творення (формант -и-), вано трьома лексико-семантичними пор.: вузити, дрібнити, коротити, ма- варіянтами, представленими семами лити, тіснити, товстити, тончити, «розмір», «час», «кількість». Похідне тоншити, ширити. дієслово коротити передає семанти- Типову словотвірну парадиґму ку, позначену лише семою «розмір» конфіксальних (префіксально-су- (ВТС, 577). Проте усі вербативи другої фіксальних) параметричних дієслів групи, звужуючи значення твірного складають послідовно три зони – суб- слова, продовжують виражати осно- стантивна, ад’єктивна і вербальна. вну семантику параметричного при- Субстантивну зону репрезентовано кметника – «розмір». похідними зі словотвірними значен-

178 + Volume I, 2012 + нями «опредметнена дія», «об’єкт дії», ловом доконаного виду [27, 69]. Сто- «місце дії», «знаряддя (інструмент) совно твірних основ префіксально-су- дії» та «суб’єкт (виконавець) дії». Ви- фіксальних параметричних дієслів це разником перших трьох значень є особливо актуально. Від них постають суфікс -нн- (-я) / -енн-(-я). Цей фор- деривати на позначення об’єкта дії, мант передусім переводить дієслівну пор.: видовження, продовження, напр.: основу до іменникової, тобто виконує Сила пружности пропорційна абсо- транспозиційну функцію. При цьому лютному видовженню (стисненню) і дериват зберігає не лише семантику протилежна йому за напрямом (З по- вихідного слова, а й успадковує його сібника), та місця дії, пор.: зниження, граматичну категорію виду [5, 116] підвищення, пониження, напр.: Худор- (простежуємо регулярність творен- лявий і підтягнутий тисяцький Михай- ня від обох компонентів корелятив- ло Родько розглянувся…, а тоді впевне- ної видової пари). Суфікс -нн- (-я) / но ступив на підвищення, поклонився -енн-(-я) з огляду на те, що «виявляє митрополиту і князеві (О. Лупій). У особливу дієслівність» [20, 35], є най- такому випадку є всі підстави квалі- більш продуктивним в українській фікувати суфікс -нн-(-я) / -енн-(-я) як мові. Утворює похідні майже від усіх транспозиційно-мутаційний. префіксально-суфіксальних параме- Дещо меншу групу похідних ста- тричних дієслів, пор.: вивищення, ви- новлять деривати із суфіксом -ач. У довження, збільшення, здовження, словотвірних парадиґмах одних дієс- зменшення, зниження, підвищення, лів він виражає словотвірне значення підмілювання, подовження, помен- «знаряддя (інструмент) дії», а в інших шання, пониження, прибільшення, при- – «суб’єкт (виконавець) дії». Суфікс меншення, продовження, укрупнення, -ач серед словотворчих суфіксів укра- уменшення, напр.: До паропроводу вми- їнської мови, на думку багатьох мо- кають зігнуті труби – компенсатори, вознавців, відзначається найвищим які приймають на себе видовження ступенем реалізації семантико-син- труб паропроводу, пружинять і тим таксичної інструментальної функції зберігають цілість паропроводу (З по- [2, 79], [24, 82]. Цю тенденцію просте- сібника). Коливання земної поверхні, жуємо і на досліджуваному матеріялі, її підняття і зниження і є причиною оскільки лише за допомогою нього змін обличчя нашої планети (З часо- постають похідні на позначення зна- пису). Від дієслів вимілити та підбіль- ряддя (інструмента) дії, пор.: збільшу- шити субстантивів на позначення вач, здовжувач, зменшувач, знижувач, опредметненої дії не виявлено, хоч подовжувач, напр.: Стояки оснащені потенційно вони можливі. здовжувачами, які дозволяють регу- Крім словотвірного значення лювати висоту опорних поверхонь від «опредметнена дія», деякі субстанти- рівня підлоги (Інтернет-ресурс). Крім ви із суфіксом -нн-(-я) / -енн-(-я), як того, приєднання суфікса -ач до пре- засвідчують лексикографічні джерела, фіксальної основи змінює ступінь аб- набувають також додаткових пред- страктности дії у напрямку до її кон- метних значень. Тенденційно такий кретизації: унаслідок творення по- процес в українській мові активізуєть- стає дериват на позначення предмета ся, коли дериват співвідносний з дієс- (знаряддя), призначеного для вико-

+ 179 + Spheres of culture нання дії у конкретному виробничо- стрій) для виконування дії» – необхід- му процесі, а не просто дії, як це відо- ність уживання першого відпала. бражено в семантиці безпрефіксних Субстантив продовжувач нато- дієслів [2, 80]. З огляду на те формант мість виражає словотвірне значення -ач, за спостереженням В. Пілецького, «суб’єкт (виконавець) дії», проте сфор- є активним засобом творення біль- моване воно на основі лексико-семан- шости українських фізичних термінів тичного варіянта, представленого се- на позначення предметних понять мою «час», що виводить дериват поза (назв приладів, установок та їхніх межі параметричности. складників, лямп) [25, 67]. Субстан- Ад’єктивну зону типової слово- тиви, сформовані від параметричних твірної парадиґми каузативних дієс- дієслів, яскраво ілюструють це, напр.: лів, утворених від прикметників на Фотоапарат і збільшувач-кольоро- позначення розміру, репрезентовано поділювач передають образотворчі дериватами зі словотвірним значен- сигнали проекційним способом (через ням «ознака за дією предмета, який об’єктив), що дозволяє змінювати призначений для її виконання». Ви- масштаб (З посібника). разником цієї семантики є суфікс Деривати із суфіксом -ач на позна- -льн- (-ий), причому приєднується чення суб’єкта (виконавця) дії поста- він до корелята недоконаного виду ють, на основі даних лексикографіч- аналізованих вершинних дієслів, них джерел, від відад’єктивних дієслів пор.: збільшувальний, здовжувальний, підвищити, понизити, продовжити, зменшувальний, знижувальний, підви- пор.: підвищувач (ВТС, 950), понижувач щувальний, понижувальний, укрупню- (ВТС, 1048), продовжувач (ВТС, 1151). вальний, напр.: Знижувальні транс- Проте приклади уживання цих по- форматори можна встановлювати у хідних у мовленні засвідчують, що за закритих приміщеннях і на відкрито- двома з наведених дериватів, зокрема му повітрі (З довідника); Укрупню- підвищувач і понижувач, здебільшо- вальний стик з’єднання верхньої час- го закріплено словотвірне значення тини колони з нижньою найчастіше «знаряддя (інструмент) дії» і лише розташовують у рівні верха траверси, поодиноко «суб’єкт (виконавець) дії», а передачу зусиль здійснюють за допо- напр.: Підвищувач сидіння в авто кріс- могою зварних швів накладок (Інтер- лі Cybex Pallas-fix дозволяє регулювати нет-ресурс). висоту сидіння відповідно до зросту Вербальну зону формують лише дитини (Інтернет-ресурс); Для дітей похідні, утворені за допомогою по- від чотирьох місяців подається по- стфікса -ся. Загалом формант -ся ви- нижувач сидіння (Інтернет-ресурс). конує в сучасній українській мові дві Очевидно, тут йдеться про т. зв. пере- функції: словозмінну, тобто служить групування окремих значень усеред- засобом вираження пасивного зна- ині словотвірного типу, зумовлене чення у предикатах стану, утворених появою великої кількости засобів ви- від предикатів дії, та словотвірну, робництва, машин і механізмів, що за- тобто вживається для утворення ді- мінили працю людини [24, 83], [19, 82]. єслів з новим лексичним значенням. З двох значень деривата – «той, хто Відприкметникові параметричні ді- виконує дію» і «машина (прилад, при- єслова, у яких формант -ся є засобом

180 + Volume I, 2012 + вираження пасивного стану, з огляду ру, формують три словотвірні зони. на належність граматичної категорії Кожна з них репрезентує деривати з до словозмінних не впливають на де- характерними семантичними пози- риваційний потенціял вершинних ді- ціями: у субстантивній зоні – «опред- єслів, тому перебувають поза межами метнена дія», «об’єкт дії», «місце дії» словотвірної парадиґми. Натомість «знаряддя (інструмент) дії», «суб’єкт деривати з постфіксом -ся послідовно (виконавець) дії», в ад’єктивній зоні – представлені у вербальній зоні ана- «вияв ознаки за дією предмета, який лізованих дієслів. Загальне значення, призначений для її виконання», у вер- яке властиве усім дієслівним утворен- бальній – «наділяти ознакою, назва- ням зі словотвірною, або, за Р. Михай- ною твірною основою». Повністю реа- лик, словотвірно-граматичною функ- лізували свій дериваційний потенціял цією афікса -ся, – це «зосередженість, дієслова знизити (зниження, знижу- замкнутість дії на суб’єктові, що ви- вач, знижувальний, знижуватися), під- ступає носієм предикатної ознаки» вищити (підвищення, підвищувач, під- [23, 8]. А відтак внаслідок приєднан- вищувальний, підвищуватися), понизи- ня постфікса -ся до параметричного ти (пониження, понижувач, понижу- дієслова зі словотвірним значенням вальний, понижуватися). Відсутність «наділяти ознакою, названою твір- дериватів зі словотвірним значенням ною основою» постає дериват зі сло- «місце дії» спостережено у парадиґмах вотвірним значенням «набувати озна- дієслів збільшити, здовжити, зменши- ки, названої твірною основою» (або ти, подовжити. У решті словотвірних «ставати таким, як визначено твірною парадиґм бракує вияву двох і біль- основою»). Відбувається перехід по- ше семантичних позицій. Дієслова хідної одиниці зі структурно-семан- вимілити, змілити і підбільшити не тичного типу каузативних дієслів реалізували своєї дериваційної спро- до структурно-семантичного типу можности. Їхні словотвірні парадиґми інхоативних. Такі зміни в семантиці виявилися нульовими. виявляють майже усі досліджувані Загалом типова словотвірна па- вербативи, пор.: вивищитися, видо- радиґма префіксально-суфіксальних вжитися, збільшитися, здовжитися, відприкметникових каузативних ді- зменшитися, знизитися, підвищитися, єслів, незважаючи на нечисленність подовжитися, поменшитися, понизи- семантичних позицій у словотвірних тися, прибільшитися, продовжитися, зонах, засвідчує певну системність і розпросторюваитися, укрупнитися, передбачуваність. Натомість для сло- уменшитися, напр.: Його [Бату-хана] вотвірної парадиґми суфіксальних тонкі поблідлі вуста видовжились відприкметникових каузативних дієс- (О. Лупій); Під його [сонця] довгим ла- лів, представленої дериватами лише гідним промінням вивищувався, вер- вербальної зони, характерні спора- шечуючи у саме небо, ліс, розпросто- дичність і непослідовність. Пооди- рювалася долина… (Вал. Шевчук). нокі вияви словотвірного значення Отже, типову словотвірну пара- субстантивної (дрібнення, ширення) диґму префіксально-суфіксальних та ад’єктивної (дрібнильний) зон не каузативних дієслів, утворених від дозволяють дійти висновку про типо- прикметників на позначення розмі- вість вираження.

+ 181 + Spheres of culture Протяжність словотвірної пара- тончити, укоротити, прикоротити, диґми дещо збільшується за рахунок покоротити, помалити, напр.: З-під вербальної зони, у якій непередбачу- рук у батька [Тоня] вхопила його ча- вано реалізовано одну-дві семантич- банські ножиці і вже замахнулась ними ні позиції темпоральних або кванти- обстригати, вкорочувати свої вії тативних модифікацій. Темпоральне (О. Гончар); Бабуся, закінчивши хатню значення закінчення дії експлікують роботу, згадала про онука й прикоро- девербативи звузити (від вузити), тила його штанці (Інтернет-ресурс). здрібнити, подрібнити, (від дрібнити), Семантику другого ступеня інтенсив- підкоротити (від коротити), змалити ности дії передає префікс пере-, пор.: (від малити), стіснити (від тіснити), перетоншити. Префікс по- є засобом потовстити, стовстити (від тов- творення також дериватів з дистри- стити), потоншити, стоншити (від бутивним значенням як окремим під- тоншити), поширити (від ширити). Як видом квантитативних модифікацій. бачимо, у межах фінітивної семантики Вони вказують на охоплення дією усіх поєднано дієслова з різним ступенем або багатьох суб’єктів. Серед дослі- десемантизації префікса – від повно- джуваних суфіксальних параметрич- го до такого, який ще зберігає певні них дієслів лише від вербатива вузити відтінки значення основи. Тому про- можливе таке утворення, пор.: повузи- вести чітку межу між префіксальним ти, напр.: Коли б була мати кишені не корелятом доконаного виду, який пе- повузила, були б і в мене широкі рукава ребуває поза межами словотвірної па- (Номис). радиґми, та перфективом, що виражає Результативні модифікації у сло- додатковий семантичний відтінок і є вотвірних парадиґмах виражає пре- елементом словотвірної парадиґми, фікс роз- та на-, пор.: роздрібнити, доволі складно, а почасти й неможли- розширити, напр..: Річка розширила во. Прозоро експлікувати додатковий своє плесо хвилями серпанку, що по- семантичний відтінок у параметрич- крив береги… (Вал. Шевчук). Специ- них дієсловах можуть лише поодинокі фікою експлікованого значення є по- префікси. Так, перфектив затіснити, єднання в ньому результативности з утворений за допомогою форманта ознакою інтенсивности виконаної дії. за-, разом з фінітивним значенням Тому, очевидно, окремі мовознавці ре- виражає відтінок «з усіх або кількох зультативні модифікації розглядають сторін», напр.: Посічена крига зусібіч серед власне фазових та кількісних затіснила цей маленький витвір… (інтенсивно-результативних) значень (О. Дмитренко). родів дії [28, 122 –141]. Серед квантитативних значень, У словотвірних парадиґмах дея- які виражають відприкметникові су- ких суфіксальних каузативних дієслів, фіксальні каузативні параметричні як і префіксально-суфіксальних, вияв- дієслова, виокремлюємо ступеневі та лено деривати із постфіксом -ся. Але результативні модифікації. Ступене- якщо в попередньому випадку він пе- ві представлено дієслівними родами реводив каузативні дієслова до струк- достатньої та надмірної інтенсивнос- турно-семантичного типу інхоативів, ти. Виразниками першого ступеня тобто дієслів зі словотвірним значен- є префікси ви-, у-, при-, по- пор.: ви- ням «набувати ознаки, названої твір-

182 + Volume I, 2012 + ною основою», то, приєднуючись до результативне значення (надрібнити, основи суфіксальних дієслів, формує роздрібнити; розширити), коротити, або есиви, тобто похідні зі значенням малити та тончити – ступеневе зна- «виявляти ознаку, названу твірним чення достатньої інтенсивности (при- прикметником», або водночас есиви коротити, покоротити; помалити; та інхоативи. Так, лише есивне значен- витончити), тіснити – делімітатив- ня передає дериват тіснитися, причо- не темпоральне значення (потісни- му з додатковими семантичними від- ти), тоншити – ступеневе значення тінками: 1) «стояти один біля одного», надмірної інтенсивности (перетон- напр.: І вже біля самого порога тісни- шити). лися двадцятеро спудеїв – худих, вили- Отже, в аналізованій лексико-се- цюватих, довгошиїх, під горщик стри- мантичній групі відприкметникових жених, одягнених у однаково ветхі … каузативних дієслів з огляду на ре- свитки (К. Басенко); 2) «штовхаючись, алізацію словотвірного потенціялу відстороняти кого-небудь від чогось», чітко простежено протиставлення напр.: Народ за військом копошився, двох твірних основ. Від префіксаль- Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, По- но-суфіксальних вербативів систем- боїщу щоб зріть кінець (І. Котлярев- но постають похідні, послідовно реа- ський); 3) «перебувати, жити в мало- лізуючи словотвірні значення трьох му, тісному приміщенні», напр.: Після зон парадиґми. Натомість утворення виходу пересельців стало на селі тро- дериватів від суфіксальних вербати- хи просторіше, тілько не для бідних вів відбувається спонтанно і безсис- людей, у котрих було по багато дітей: темно. Така словотвірна активність вони, як і раніше, тіснилися в своїх одних і неактивність інших зумовлені старих хатах (Грицько Григоренко). різними чинниками, зокрема семан- Обидва значення (есивне та інхоатив- тикою, частотою вживання, особли- не) виражає дієслово ширитися, напр.: вістю розвитку системних відносин Слава про нього [Луку] ходила по Киє- самого твірного відприкметникового ву, котилася уздовж Дніпра, уздовж дієслова. У семантичному пляні се- Прип’яті та Десни, ширилася дорога- ред усіх параметричних дієслів пе- ми курними та зеленими (К. Мотрич), і реважають предикати, утворені від інхоативне, напр.: Очі в неї ширилися прикметників загального розміру й ширилися (П. Загребельний). (великий – малий). Кількісне співвід- Загалом словотвірна парадиґма ношення префіксально-суфіксальних суфіксальних каузативних дієслів, і суфіксальних вербативів яскраво за- утворених від прикметників на по- свідчує домінування у вираженні цієї значення розміру, складається лише семантики перших (пор.: преф.-суфікс. з вербальної зони. Реалізація семан- – 8, суфікс. дієслова – 2). Менша част- тичних позицій є спорадичною. Крім ка припадає на дієслова, що постали фінітивного (граматичного чи слово- від прикметників на позначення го- твірного) значення, представленого у ризонтального напряму (пор.: преф.- словотвірних парадиґмах усіх дієслів, суфікс. – 5, суфікс. дієслова – 7). І най- девербативи виражають по одній-дві меншу групу становлять вербативи, позиції: вузити – дистрибутивне зна- сформовані на базі прикметників, що чення (повузити), дрібнити, ширити – позначають вертикальний напрямок

+ 183 + Spheres of culture розміру (пор.: преф.-суфікс. – 7, суфікс. 4. Бублик О., Синонимические ряды дієслова – 0). Така семантична дифе- прилагательных со значением размера и ренціяція твірних дієслів, а відповід- пути их пополнения (на примере англий- но і похідних від них одиниць тісно ского языка): авторефат диссертации … пов’язана з функціонуванням у мов- кандидата филологических наук, 10.02.04, Львов 1991, 15 с. ленні. Повсякчасна необхідність нази- 5. Валюх З., Словотвірна парадиг- вати дії, процеси, пов’язані зі змінами матика іменника в українській мові, Київ- розмірів предмета, які відбуваються Полтава: АСМІ 2005, 356 с. упродовж певного часу, активізує як 6. Вихованець Іван, Іменник, розділ 2, саме уживання вербативів, так і тво- [у:] Вихованець Іван , Городенська Катерина , рення від них девербативів. У цьому Теоретична морфологія української мови/ За пляні знову ж таки перевагу віддають ред. І. Вихованця, Київ: Університетське ви- префіксально-суфіксальним параме- давництво «Пульсари» 2004, 398 с. тричним дієсловам. Крім того, певний 7. Городенська К., Структура віді- вплив на здатність виражати додат- менних дієслів, [у:] Городенська К., Крав- ченко М., Словотвірна структура слова кові семантичні відтінки, що збільшує (відіменні деривати), Київ: Наукова думка кількість експлікованих семантичних 1981, с. 20-108. позицій у словотвірній парадиґмі, має 8. Ґрещук Василь, Теоретичні засади видова належність – дієслова доко- основоцентричної дериватології, розділ І. наного виду відкривають для цього [у:] Ґрещук В., Бачкур Р. та інші, Нариси з більші можливості. А отже, на основі основоцентричної дериватології / За ред. виконаного дослідження доходимо Василя Ґрещука, Івано-Франківськ: Місто висновку, що словотвірний потенціял НВ 2007, с. 6–38. префіксально-суфіксальних відпри- 9. Ґрещук Василь, Український від- кметникових каузативних дієслів з прикметниковий словотвір, Івано-Фран- ківськ: Плай 1995, 208 с. огляду на їхню семантичну різнопла- 10. Джочка І., Реалізація словотвор- новість, високу частоту уживання, чого потенціалу дієсловами конкретної можливість виражати системні відно- фізичної дії з семантикою створення шення, зокрема антонімійні чи сино- об’єкта, [у:] Актуальні проблеми україн- німійні, є системним, але обмеженим у ського словотвору: збірник статей / За вираженні семантичних позицій. ред. В. Ґрещука, Івано-Франківськ: Плай 2002, с. 341–354. Bibliography and Notes 11. Дідух Н., Семантична структура 1. Андрусь А., Концептуальний про- параметричних прикметників, [у:] Вісник стір англійських прикметників big і large: Львівського університету: Серія філоло- автореферат дисертації … кандидата фі- гічна, Львів 2004, Вип. 34, Ч. І, с. 159–167. лологічних наук, 10.02.04, Чернівці 2009, 12. Земская Е., О комплексных едини- 18 с. цах системы синхронного словообразова- 2. Безпояско О., Суфікси семантич- ния, [в:] Актуальные проблемы русского ної предметності, [у:] Безпояско О., Горо- словообразования: тезисы докладов и денська К., Морфеміка української мови, краткие сообщения ІІІ Республиканской Київ: Наукова думка 1987, с. 26–90. научной конференции 21–23 сентября 3. Бондина О., Прилагательные раз- 1978, Ташкент, с. 29–35. мера в современном русском языке: авто- 13. Зубовская Н. К., Специфика реферат диссертации … кандидата фило- прилагательных размера и способы логических наук, 10.02.04, Киев 1981, 21 с. экспликации их семантических свойств

184 + Volume I, 2012 + (на материале русского, немецкого и 22. Микитин О., Структурно-семан- французского языков): автореферат дис- тична типологія словотвірних парадигм сертации … кандидата филологических іменників у сучасній українській мові: ав- наук, 10.02.19 , Минск 1990, 17 с. тореферат дисертації … кандидата філо- 14. Иванова Л. И., Полисемия русских логічних наук, 10.02.01, Івано-Франківськ прилагательных линейного простран- 1998, 20 с. ственного измерения (Категориальная 23. Михайлик Р., Семантико-грама- специфика, семная организация, семанти- тична структура дієслів на -ся в сучасній ческие процессы): диссертация … кандида- українській мові: автореферат дисертації та филологических наук, 10.02.01, Воро- … кандидата філологічних наук, 10.02.01 , неж 1981, 185 с. Київ 1995, 16 с. 15. Коробейникова В. А., Лексико-се- 24. Олексенко В., Словотвірні кате- мантическая группа прилагательных с горії іменника, Херсон: Айлант 2005, 336 с. пространственным значением (К пробле- 25. Пілецький В. І., До типології сло- ме системности лексики): автореферат вотвірної структури українських фізич- диссертации … кандидата филологичес- них термінів, „Мовознавство” 1991, № 6, ких наук, 10.02.01, Саратов 1980, 18 с. с. 66–68. 16. Котнюк Л., Выражение гра- 26. Пославська Н., Структура і се- дуальности признака в семантике мантика словотвірних парадигм дієслів прилагательных со значением размера: ав- із семою руйнування об’єкта: авторефе- тореферат диссертации … кандидата фило- рат дисертації … кандидата філологічних логических наук, 10.02.04, Киев 1986, 23 с. наук, 10.02.01, Івано-Франківськ 2006, 17. Кривченко Е., Системная органи- 20 с. зация прилагательных размера в совре- 27. Родніна Л., Суфіксальний слово- менном английском языке, [в:] Кривченко твір іменників у сучасній українській мові, Е., Любкин В., Вопросы романо-герман- [у:] Словотвір сучасної української літе- ского языкознания, Саратов 1977, Вып. 5, ратурної мови, Київ: Наукова думка 1979, с. 27–40. с. 228–284. 18. Кшановський О., Прикметники з 28. Соколова С., Префіксальний сло- просторово-кількісною семантикою в су- вотвір дієслів у сучасній українській мові, часних українській та перській мовах (зі- Київ: Наукова думка 2003, 283 с. ставно-типологічний аналіз лексичних 29. Хавкіна О., Функціонально-семан- значень): дисертація кандидата філоло- тичне поле параметричності в україн- гічних наук,10.02.17, Львів 2001, 213 с. ській мові: дисертація … кандидата філо- 19. Ландер М., Взаємодія словотвор- логічних наук, 10.01.02, Запоріжжя 2008, чих засобів із семантико-синтаксичною 264 с. функцією інструменталя, [у:] Новітня фі- 30. Шевчук О., Словообразовательный лологія: науковий журнал Миколаївсько- потенциал имён прилагательных с го державного гуманітарного університе- пространственным значением и его реа- ту імені Петра Могили, № 3 (23), Микола- лизация в современном русском языке: ав- їв: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили тореферат диссертации … кандидата фи- 2005, с. 77–92. лологических наук, 10. 02. 01, Киев 1992, 20. Лесюк М. П., Транспозиція, мута- 18 с. ція та модифікація значення твірного 31. Щебликіна Т., Роль параметрич- слова, „Мовознавство” 1987, № 3, с. 34 – 39. них прикметників із просторовою семан- 21. Линник Т., Параметричні при- тикою у формуванні лінгвального образу кметники і їх становлення, Київ: Наукова світу: автореферат дисертації … канди- думка 1982, 200 с. дата філологічних наук, 10.02.01, Харків 2001, 16 с.

+ 185 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Kateryna Vovk

РHRASEOLOGICAL VARYING AS MECHANISM OF STRUCTURAL AND SEMANTIC TRANSFORMATIONS OF PHRASEOLOGICAL UNITS (ON THE BASIS OF LEXICOGRAPHICAL WORKS OF THE END OF 16TH – BEGINNING 20TH CENTURY)

Taurida National V. Vernadsky University, Ukraine

Катерина Вовк

ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ ВАРІЮВАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ СТРУКТУРНОСЕМАНТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ НА МАТЕРІЯЛІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ПРАЦЬ КІН. ХVІ ПОЧ. ХХ СТ.

Abstract: The article focuses on the studying of the variation of the components of phraseological units in the process of phraseological derivation. The investigated work is based on the consideration of Ukraine phraseological units and their structural-semantic modiications. In the paper the certain attention is given to the analysis of the formal varying in the meaning of initial and derivative phraseological units. Keywords: phraseology varying, phraseology derivate, formal varying Розгляд сучасних лінґвістичних структурної сторони цього процесу. досліджень доводить той факт, що Структурне варіювання не зачіпає се- одним із актуальних напрямків у мантичної сторони ФО і похідна оди- мовознавчій науці залишається ви- ниця залишається тотожною базовій вчення регулярних процесів фра- ФО. При варіюванні семантична ці- зотворення, а саме – фразеологічної лісність є показником стійкости ФО, деривації як вторинного фразотвор- а зовнішні структурні трансформації чого процесу. Це підтверджується по- − показником змінности. Варіювання явою останніми роками низки науко- може носити формальний характер, вих праць таких дослідників, як: О. коли одному плану змісту відповіда- Лисенко (2000), Г. Кусаінова (2003), ють два і більше планів вираження. В. Школяренко (2003), М. Джаґраєва Коли ж двом і більше планам змісту (2005), О. Єрмакова (2008) та інших. відповідає один план вираження, то Розглядаючи проблему варію- варіювання є семантичним. Зважаю- вання фразеологічних одиниць (далі чи на важливе значення для нашого – ФО) як структурно-семантично- дослідження аналізу категоріяльної го явища, лінґвісти по-різному під- ознаки базової ФО та її фразеологіч- ходять до аналізу семантичної або ного варіянта, зазначимо, що при се-

186 + Volume I, 2012 + мантичних трансформаціях ФО може вих ФО-дериватів є наслідком фразе- доповнювати предметно-логічне ологічної деривації [2, 28]. поняття, виділятися, послаблювати- Терміни варіянтність / варія- ся, змінювати сему оцінности. У ході тивність часто використовуються структурно-семантичних трансфор- як базове поняття для узагальненого мацій ФО може відбуватись зміна позначення різних форм варіювання. ступеня інтенсивности, поява або Поняття варіювання у багатьох ви- елімінація відтінків значення. До- падках свого вживання є тотожним слідники акцентують увагу на варія- до поняття варіянтність / варіятив- тивності, яку розуміють як «взаємо- ність і найчастіше вказує на про- замінність компонентів фразеологіз- явлення варіянтности як загальної му – особливість його форми» [7, 62]. властивости мови в конкретній сфе- Отже, актуальність запропоно- рі [8, 5]. ваного дослідження зумовлена тим, Варіянти фразеологічного зворо- що взаємопов’язане вивчення де- ту – це його лексико-граматичні різ- риваційних процесів у фразеології новиди, які мають те саме значення відкриває перспективу для розви- та ступінь семантичного злиття. А. тку такого підходу. Метою статті є Молотков виокремлює такі різнови- аналіз варіювання компонентів ФО ди варіянтів компонентів ФО: варію- при вторинних фразо творчих про- вання компонентів за формою (фор- цесах. Відповідно до поставленої мальні варіянти), за складом (лек- мети основними завданнями нашої сичні варіянти), за складом і формою наукової розвідки є: визначення (видові варіянти) [7]. Також розріз- структурно-семантичних шляхів по- няють лексичні, фонетичні, морфо- будови похідних ФО, застосовуючи логічні, видові, конструктивні і сло- різні типи фразеологічних варіян- вотворчі варіянти [3, 166], лексичні, тів; аналіз модифікації варіянтів ФО фонетичні, словотворчі, граматичні, в процесі фразеологічної деривації: квантитативні варіянти тощо. Яви- поява нових відтінків значення у по- ще варіятивности та синонімії також хідній ФО. безпосередньо стосується проблеми У сучасному мовознавстві існує формального та семантичного варі- думка, що «здатність до варіювання ювання ФО. Варіюванню, як правило, закладена в самій мовній природі підлягає план вираження. [...]; процес варіювання можна вважа- План змісту повинен зберігати- ти закономірним в мові, оскільки він ся, інакше ми будемо мати справу не характеризує мовні одиниці різних з фразеологічними варіянтами, а з рівнів і є постійною ознакою мовно- різними зворотами [6, 26]. Будь-яка го розвитку» [4, 125]. трансфорція ФО і поява серії відносно Завдяки варіюванню ФО продо- тотожних семантично, але таких, що вжують «жити» в мові, набуваючи відрізняються структурним оформ- нові зовнішні форми, але зберігаю- ленням висловів, веде до полеміки чи семантичну тотожність [11, 46]. стосовно питання, що слід вважати Отже, у результаті варіювання відбу- варіянтами, а що синонімами того чи вається розвиток фразеології, а ра- іншого стійкого вислову. Незважаючи зом з тим і мови в цілому, а поява но- на розбіжності в поглядах відносно

+ 187 + Spheres of culture термінів «фразеологічний варіянт» і зовнішні, формальні зміни одиниці «фразеологічний синонім», більшість при збереженні її тотожности. лінґвістів визнають варіянти лек- Визначаючи різні типи варіюван- сико-граматичним різновидом фра- ня, погляди мовознавців різняться зеологізму з тотожним значенням і відносно їхніх назв і їхньої кількости, ступенем семантичної цілісности, а як на загальнолінґвістичному рівні, ФО – синоніми –структури, лексико- так і на рівні фразеологічному. До семантичний характер яких має схо- основних типів фразеологічного ва- жість з типом лексичної синонімії [10, ріювання належать формальні моди- 33]. Варіянтність ФО зумовлена мож- фікації, лексична заміна компонентів ливістю вираження одного значення ФО, комбіноване варіювання. Серед різними засобами, але підпорядкова- формальних варіянтів ФО звичайно на нормі, яка обмежує відхилення від розрізняють фонетичний, кількісний, певного зразка [12, 23]. морфологічний, морфемний (або сло- Таким чином, під фразеологічни- вотворчий), і синтаксичний. Подібні ми варіянтами розуміємо утворення, модифікації ФО спричиняють транс- в яких варіюються елементи, що не формації в структурі та семантиці ба- змінюють значення, валентности та зової ФО, і цим самим виявляють ди- образу ФО. Збереження семантичної наміку фразеологічної системи мови. тотожности фразеологізмів у процесі У межах нашої статті зупинимося комунікації є релевантною ознакою на аналізі лише деяких структурно- узуальних варіянтів ФО. Під струк- семантичних механізмів розвитку турною варіятивністю ФО розуміємо ФО української мови, а саме на фор- Таблиця 1 мальному типі фразеологіч- ного варіюван- ня (див. табл. 1). Вивчення цих процесів дозволить нам також проник- нути в сферу семантики ФО, виявити моди- фікації в коно- тативному ас- пекті значення ФО, визначити зміну питомої ваги емотив- ности шляхом порівняння твірної і похід- ної ФО.

188 + Volume I, 2012 + Формальні варіянти, до яких за- Там було народу (люду) до биса (до раховуємо морфологічні модифікації ката, до госпида) у значенні „великое (виникають на основі формального множество” [Б.-Н., 119]; Не клади руки варіювання компонентів) є досить (пальця) в рот (зуби) у значенні „обе- поширеним явищем в українському режно, він підступний” [Ум., 656]. фразотворі. До таких належать: Частіше взаємозамінними ком- • уживання компонентів у понентами − іменниками, дієслова- різних відмінкових формах: Холоне ми, прикметниками виступають си- серце (у серці) [Закр., 54]; Живелиха ноніми. Нерідко варіюючими компо- (лихо) прикупивши (прикупив) [Закр., нентами стають іменники, які нале- 78]; жать до однієї тематичної групи (але • співвідношення паралельних не є синонімами), наприклад: категорій числа: Заходити в’ химры. Збився з’плигу. Сбился съ пути Заходити в’ химру в значенні „меч- (съ толку) у значенні „пришелъ въ тать” [Б.-Н., 377]; Круглый дуракъ. замѣшательство”[Б.-Н., 284]; Якъ до Круглые дуракі у значенні „глупый чоловика (якъ до вола) у значенні чоловѣкъ” [Ум., 221]; „смотря по человѣку” [Б.-Н., 413]; Ба- • співвідношення компонентів ляси точити (правити) у значенні у стягненій і нестягненій формі: Лиха „вести пусті розмови” [Ум., 29]. (лихая) година настала [Закр., 112]; Тематична близькість подібних На живую (живу) нитку в значенні взаємозамінних компонентів ана- „быстро” [Ум., 533]; Дать (дати) тягу лізується з урахуванням того, що в значенні „вдарити” [Ум., 1036]; узагальнений характер фразеоло- • співвідношення різнихча- гічного вживання слова, зменшен- сових форм: Въ кишениа жъ загуло. ня номінативних функцій лексеми і Въ кишениа жъ гуде в значенні „въ підвищення її експресивних харак- карманѣ пусто” [Б.-Н., 108]; Лаяти на теристик обов`язково сприяють роз- вси боки. Розлаявъ на вси боки в зна- ширенню розуміння тематичної од- ченні „сильно сварився” [Б.-Н., 55]; норідности при лексичних замінах. • співвідношення доконаного Подібна заміна компонентів забез- й недоконаного виду: Нести (нести печує відносну тотожність образно- ся) высоко себя в значенні „пишатися, го уявлення. В. Мокієнко вказує на гордити” [Ум., 528]; Втовкмачувати структурно-семантичну близькість, (втовкмачити) в голову в значенні майже тотожність виразів подібно- „наказувати, вбивати” [Ум., 505]; го типу. Відмова від визначення їх як Зазначимо, що формальні засо- лексичних варіянтів може спричини- би створюють додаткові джерела у ти, на думку лінґвіста, «їхнє змішу- стійкому висловлюванні, які завдяки вання з фразеологічними синоніма- дії закону мовної конверґенції спри- ми різної структури та стилістичної яють підвищенню інтенсивности ви- оцінки [...] лексичне варіювання – це раження емоцій похідним фразеоло- власне фразеологічне варіювання, гізмом [1, 208]. трансформація нарізнооформленої, Заміні може підлягати як один, але семантично цілісної одиниці» так і відразу кілька компонентів ФО, [6, 31-32]. Подібна точка зору заслу- наприклад: говує на увагу, зважаючи на те, що

+ 189 + Spheres of culture нарізнооформленість і цілісність об- витісняють з ужитку вихідні одиниці разу фразеологізму забезпечує взає- [1, 210]. Демонстрацією фразеологіч- мозамінність його компонентів і вод- ного еліпсису можуть слугувати на- ночас семантичну стабільність ФО ступні приклади: при її варіюванні. Аналізуючи струк- • Ни взадь, ни впередь, нї сюди, турно-семантичний розвиток ФО, В. нї туди [Ум., 89] – Ні туди ні сюди в Фляйшер пропонує розмежовувати значенні „ні з місця, нікуди” [ФСУМ поняття «фразеологічні варіянти», 903] які виникли шляхом морфологічних • У него нема десятої клепки в і частково синтаксичних змін окре- голові [Піск., 106], Сказано, десятої мих компонентів і «фразеологічні клепки в голові нема [Гр., 1, 40] – Без варіяції», а саме заміну окремих лек- голови в значенні „не здатний добре сичних компонентів фразеологізму мислити, нерозумний, некмітливий” [13, 210]. [ФСУМ 184] Кількісне варіювання – це скоро- • Дурень думка багатьє [А.-Ч., чення або збільшення числа компо- 85], Дурень думкою багатий [Б.-Н., нентів ФО, що не змінює її загально- 126], Дурень думкою багатїє [Ум., го значення. Деякі вчені (В. Мокієн- 105] – Багатіти думкою в значення ко, А. Чєпасова та інші) визначають „потішати себе намірами, задумами, такий тип варіювання як «процес не уявленнями” [ФСУМ 16] лише скорочення, але й розширен- • Горбатого труна, Горбатого ня кількісного складу ФО» [9, 143]. могила, Упрямого могила исправять Скорочення кількісного складу не [Б.-Н., 200] – Могила виправить у зна- спричиняє скорочення обсягу зна- ченні „хто-небудь залишиться таким, чення, оскільки компоненти, які за- як є не зміниться” [ФСУМ 500] лишились вбирають в себе елементи Отже, стабільність того чи іншо- значення скорочених компонентів, го аспекту стійкої фрази, та й усієї відбувається семантичне збагачення одиниці у цілому, відносна. У процесі за рахунок варійованих компонентів діяхронічного дослідження ФО не всі [5, 111]. сталі словосполучення однаковою Скорочення структури базових мірою підлягають трансформації. ФО стає можливим завдяки фразео- Одні одиниці залишаються незмін- логічному еліпсису та перерозкладу ними впродовж тривалого періоду синтаксичної структури, цей процес функціонування у мові, не виступа- відображає загальну тенденцію роз- ючи основою для створення нових витку мови до економії мовних зу- одиниць. Інші ж, які були об’єктом силь. Наслідком скорочення є поси- нашої розвідки, зазнають певних лення узагальнено-метафоричного трансформацій, у процесі фразеоло- змісту новоутворених фразеологіз- гічної деривації. мів. ФО, утворені за допомогою еліп- Аналіз мовного матеріялу до- сису, підтверджують їх властивість зволяє зробити висновок, що фра- стисло передавати велику кількість зеологічне варіювання є доволі по- інформації як вияв закону мовної ширеним явищем в українській мові. економії. Це виявляється в розвитку Похідні ФО (фразеологічні деривати) скорочених варіянтів, які поступово можуть утворюватись завдяки різ-

190 + Volume I, 2012 + номанітним типам варіювання у ході тивная монография, Челябинск: Челя- вторинних фразотворчих процесів. бинский государственный педагогичес- У процесі фразеологічної деривації кий унивеситет 2002, 263 с. мала місце модифікація формально- 10. Шанский Н. М., Фразеология со- го варіювання ФО. временного русского языка, Москва: Высшая школа 1985, 160 с. 11. Шиганова Г. А., Механизм форми- Bibliography and Notes рования значения фразеологизмов, [в:] Вестник Челябинского государственного 1. Гамзюк Микола, Емотивний ком- педагогического унивеситета: Филоло- понент значення в процесі створення гия, Челябинск 1997, № 22, с. 49-68. фразеологічних одиниць: На матеріалі 12. Burger Harald, Normative Aspekte німецької мови: Монографія, Київ 2000, der Phraseologie, Tübingen: Niemeyer 256 с. 1987, 110 S. 2. Денисенко Сергій, Варіювання і 13. Fleischer Wolfgang, Phraseologie категорія інтенсивності семантичних der deutschen Gegen warts sprache, Leipzig: ознак фразеологічних дериватів (на ма- VEB Bibliographisches Institut 1982, 250 S. теріалі німецької мови), [y:] Вісник Жи- томирського державного університету Abbreviations ім. І. Франка, 2006, № 27, с. 27-28, Web. 13.02.2012 . Словарь малорусского наречия, Idem, 3. Жуков В. П., Русская фразеология, Собрание сочинений: В 9 т., Санктъ- Москва: Высшая школа 1986, 310 с. Петербургъ 1890-1893, Т. 9, с. 289-464. 4. Ивлева Г. Г., Тенденции развития Б.-Н. – Білецький-Носенко П. П., слова и словарного состава: на материа- Словник української мови, Київ: Наукова ле немецкого языка, Москва: Наука 1986, думка 1966, 423 с. 135 с. Гр. – Б. Д. Грінченко, Словарь укра- 5. Косякова Ю. Г., Фразеологические їнської мови / Надруковано з видання единицы эмотивной семантики как фраг- 1907-1909 рр. фотомеханічним спосо- мент национальной языковой картины бом, Київ 1958-1959, Т.1-4. мира: Диссертация ... кандидата филоло- Закр. – Закревський Миколай, Сло- гических наук, Омск 2006, 202 с. вар малороссійскихъ идіомовъ или собра- 6. Мокиенко В. М., Славянская фра- ніе словъ несходныхъ съ русскими, Москва зеология, Москва 1989, 287 с. 1861. 7. Молотков А. И., Основы фразео- Ум. – Уманець М., Спілка А., Словарь логии русского языка, Ленинград: Наука російсько-український, Берлін: Державне 1977, 284 с. видавництвоУкраїни 1925, 1149 с. 8. Неженець Елеонора, Варіант- ФСУМ – Фразеологічний словник ність російських термінів юриспруденції української мови: У 2 кн., Київ: Наукова в системному та комунікативно-праг- думка 1993, Кн. 1, 2. матичному аспектах: Автореферат дис- Чоп. – Чопей Ласловъ, Русько-мадяр- ертації ... кандидата філологічних наук, ский словар, Будапешт 1883, 441 с. 10.02.02, Дніпропетровськ 2003, 23 с., Шейк. – Шейковський К., Опытъ юж- Web. 23.12.2011 . въ четырехъ томах, Томъ І: А-З, Выпуск 9. Чепасова А. М., Гашева Л. П., Ива- первый: А-Б, Кієвъ, Въ типографіи И. и ненко Г. С., Казачук И. Г., Шиганова Г. А. и А. Давиденко 1861, 224 с.; Томъ V: Т-Ю, др., Структурно-грамматические свой- Москва 1883, 140 с. ства русских фразеологизмов: коллек-

+ 191 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Lubov Froliak

STRUCTURAL AND SEMANTIC INSCRIPTIONS TYPES AND GRAPHIC FEATURES OF GRAVE INSCRIPTIONS ON SOME LEMKOS’ GRAVEYARDS (PART 1)

Maria Curie-Sklodovska University in Lublin, Poland

Любов Фроляк

СТРУКТУРНОСЕМАНТИЧНІ ТИПИ ІНСКРИПЦІЙ ТА ГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАМОГИЛЬНИХ НАПИСІВ НА ДЕЯКИХ ЛЕМКІВСЬКИХ ЦВИНТАРЯХ ЧАСТИНА 1

Abstract: The article is devoted to the typology of grave inscriptions on Lemkos’ graveyards of villages that don’t exist nowadays. There is made an attempt to determine the main types of inscriptions on the basis of semantics and features of the construction and function of grave inscriptions, which are made both Cyrillic and Latin in different historical periods, to deine main types of inscriptions, to deine peculiarities and causes of using the typical graphic systems of this region inscriptions. There is paid attention on dialectical and historical and regional characteristics of typical inscriptions on Lemkos’ cemeteries as a relection of everyday life and sacred writing. Keywords: grave inscriptions, typology of grave inscriptions, Lemkos’ language, Cy- rillic on the territory of modern Poland

Мовно-культурний характер ет- прикордонних теренів. Цвинтар, як нічних територій східних слов’ян, полісемантична пам’ятка культури, які знаходяться в адміністративних зберігає інформацію про належність межах Польщі, – Прикарпаття, Лем- померлого до певної групи за релі- ківщина, Холмщина й Підляшшя, – гійною, етнічною, соціяльною озна- визначається насамперед специфі- ками; відображає час здійснення по- кою традиційної культури й терито- ховань, а отже, період проживання ріяльного діялекту кожної з етніч- цієї соціяльно-культурної групи на но-географічних груп, але значною території знаходження цвинтаря; мірою залежить також від перебігу віддзеркалює демографічні зміни та історії, зокрема в міжвоєнний пе- рух населення; відбиває історичні ріод минулого століття. Специфіку події, які відбулися в цій місцевості кожного з реґіонів спостерігаємо й (війни, епідемії, катастрофи і под.). на прикладах намогильних написів, Крім цього, намогильний напис ви- які збереглися на некрополях цих значає місце поняття “пращури, рід,

192 + Volume I, 2012 + родина” у світогляді носіїв культу- на справжню, на їхню думку, літера- ри, їх ставлення до смерти й розу- турну мову: слов’яноруську або ро- міння її; виконує функцію зв’язку сійську [14, 627-630], [15, 640-666]. поколінь, служить місцем зустрічі Тому “москвофіли (не лише закар- й об’єднання родини, що особливо патські, а й галицькі) в 50-60-х рр. важливо для територій, які зазнали ХІХ ст. створили чимало текстів, на- виселення і репресій, – тобто, має писаних досить непоганою перероб- значну цінність для культурознав- кою руських народних – або, іншими ства, етнолінґвістики й діялектоло- словами, західноукраїнських – гові- гії, а також історії мови. рок, коли вони зверталися до дітей Намогильні написи становлять або до неосвічених селян, до “про- свідчення узусу писемного мовлен- стого народу” [14, 630]. Саме такі ня у зафіксований в інскрипції час писемні тексти разом зі шкільними – рік, історичний період. Як відомо підручниками впливали на форму- з наукової літератури, у першій по- вання практики буденного писем- ловині ХХ століття на Лемківщині ного мовлення до якого належать і існували дві мовні орієнтації: лем- намогильні інскрипції. Аналіз напи- ки, які вважали себе українцями, сів може виявити закономірності по- вживали галицький варіянт укра- всякденного вживання письма меш- їнської літературної мови; інші ж канцями певного населеного пункту дотримувалися погляду про їх на- чи реґіону. Складність мовної ситуа- лежність до окремої національнос- ції на Лемківщині ще більше підно- ти та спорідненість з русинами на сить значення цього матеріялу для південь від Карпат, що мешкали в історії мови і культури краю. тодішній Чехословаччині. Ця мовна Розглянемо інскрипції некро- орієнтація, як вважають, найкраще полів, які знаходяться на території репрензентована шкільними під- ґмін Сенькова і Устя Горлицьке на ручниками Методія Трохановського Лемківщині. Це намогильні написи (1935; 1936), який створив літера- з цвинтарів сіл, які перестали існу- турний стандарт на базі місцевої вати внаслідок сумнозвісної акції лемко-русинської розмовної мови “Вісла”. Ми використовуємо тут ма- [13, 39-41]. Слід згадати ще про одну теріяли, що містяться в публікації тенденцію у творенні літературної ксьондза Романа Дубича і Адама мови, яка, на думку Міхаеля Мозера, Янчого (укладачі й редактори) [1] була характерна для обох мовних (Далі, посилаючись на цю публіка- напрямків, зокрема, для Олександра цію, позначаємо її як ICŁ, а також Духновича і для москвофілів, які “з вказуємо поруч у дужках сторінку огляду на досить суттєву відстань й назву місцевости), яка відбиває між мовою, яку вони собі обрали за результати реставрації та інвента- літературну, та говірковою стихією ризації цвинтарів цієї території, а [...], схилялися до вживання писем- також додаємо до цих матеріялів них перевтілень народорозмовної власні записи з цих теренів. мови в початковій фазі просвітниць- Обидві ґміни, написи з цвинта- кої діяльности, але далі намагалися рів яких піддаємо опису, належать до переорієнтовувати своїх читачів” Горлицького повіту Малопольсько-

+ 193 + Spheres of culture го воєводства. Ґміна Сенькова роз- результаті цих демографічних змін ташована у східній частині Горлиць- у кількох населених пунктах (Стави- кого повіту, на Низькому Бескиді, в ша, Ганчова, Висова, Устя Горлиць- Маґурському пасмі поміж долинами ке) було збудовано костели, а також рік Ропи і Віслюки, на території ґмі- було віддано частину церков у ко- ни знаходяться два гірських хребти: ристування римо-католикам. Безпе- Маґура Маластовська (813 м) і Ма- речно, ці зміни відразу позначилися ґура Вонтковська (846 м). На півдні на мові намогильних написів на міс- земля ґміни межує безпосередньо зі цевих відкритих цвинтарях. Словаччиною, а на півночі прилягає Як пишуть самі мешканці до 40-тисячного міста Горлиці [Див.: Устя Горлицького, “o tragicznych 23]. На сьогодні ґміна належить до pozostałościach tego okresu świadczą малозаселених: у ній на території przydrożne krzyże i kaplice, cmentarze, 195 км2 мешкає 4743 особи (дані за zdziczałe sady, resztki podmurówek 2004 рік.), тобто на 1 км2 припадає domów i inne znaki świadczące o близько 24 осіб. dawnych mieszkańcach tych ziem” Ґміна Устя Горлицьке з центром, [25]. який у минулому носив назву Устя Інскрипції на цвинтарях неісну- Руське, Устя Волоське, Устя Карпат- ючих тепер сіл яскраво ілюструють ське, на півдні – через Ганчовські історію цих земель, зокрема мовну гори – також межує зі Словаччиною, ситуацію до 1947 року і в пізніші пе- на півночі з ґмінами Ропа і Горлиці, ріоди. Цілком закономірно, що на до- а на заході – з ґмінами Ґрибув і Кри- сліджуваних некрополях більшість ниця. Із заходу на схід на території написів здійснено кирилицею, лише ґміни тягнуться гори Ляцкова (997 незначну їх кількість – латиницею. м), Гострий Верх (930 м), Цигелка, Написи на лемківських цвин- (807 м), Обіч (789 м), Яворина Ко- тарях, виконані кирилицею. Се- нечнянська (891 м). Це одна з най- мантика, структура, типологія. більших за територією ґмін у Поль- Написи, виконані кирилицею, нале- щі: вона займає площу 287 км2, і, жать до різних історичних періодів одночасно, це дуже рідко заселені (з другої половини ХІХ ст. до 50-х землі: приблизно 23 особи на 1 км2 років ХХ ст.). Найбільше таких на- при загальній кількості мешканців писів датуються різними роками від 6500 чол. початку ХХ ст. (1902 рік і пізніше) до До часу акції “Вісла 1947” року 40-х років цього ж століття; незна- ця територія була заселена пере- чна частина написів – 50-х років, на важно лемками [25], частина яких могилах тих, хто зміг повернутися змогла повернутися на рідну землю на рідну землю і помер вже після по- лише у 1956 році, про що розпові- вернення; деякі записи – пам’ятні, дають місцеві жителі – наші інфор- тобто розміщені на умовних місцях манти. Після виселення лемків і в поховання, – 90-х років ХХ ст., кіль- пізніші часи відбулося до заселення ка написів відносяться до кінця ХІХ цих земель поляками, які прибували століття. Розглянемо семантику і з різних реґіонів Польщі, зокрема структуру цих написів, а також звер- до радгоспів, які тут створювали. У немо увагу на їх мовні особливос-

194 + Volume I, 2012 + ті (зокрема, наявність діялектних Першою синтаґмою інскрипції форм), а також на специфіку гра- є локативна конструкція, яка скла- фічних систем, які використано для дається з прислівника місця (тут, створення цих написів. тутъ, ту, здҍсъ, здҍ) та дієслова, яке За структурою інскрипції та її окреслює, що напис означає місце по- семантичним наповненням усі на- ховання (спочиває, почиває, похова- могильні написи з досліджуваної ний і ін.). За мовними особливостями території Лемківщини можна поді- вище названої синтаґми написи цьо- лити на кілька груп, які розглянемо го типу поділяються на кілька груп. нижче. Це: 1) написи з локативною Відмінності в оформленні ін- конструкцією у препозиції; 2) на- скрипції цього структурного типу писи з початковою ідентифікацій- спостерігаються у вживанні одного ною формулою; 3) не типові для з прислівників місця, який виступає цього реґіону написи; 4) написи на у кількох формах: тут, тутъ, ту; пам’ятних таблицях. здҍсъ, здҍ, здесъ, здес. Написи з локативною кон- Найбільш поширеним в розгля- струкцією у препозиції. Найбільш нутих матеріялах є загальноукраїн- поширеними серед кириличних ський прислівник тут зі значенням намогильних написів на дослі- “у цьому місці” – слово, за визначен- джуваних цвинтарях Лемківщини ням Етимологічного словника укра- є написи, у яких на початок пові- їнської мови, праслов’янського похо- домлення – до першої синтаґми дження, що функціонує в більшості – винесена інформація про те, що українських говорів [7, 686]. У такій саме в цьому місці знаходиться формі цей прислівник знаходимо у поховання названої особи чи осіб. написах різних років і спостерігаємо Це написи, структуру яких можна у записах на цвинтарях таких насе- схематично представити так: Ло- лених пунктів, як: кативна конструкція / ідентифі- Баніца – Тут спочиває / Наста каційна формула / інформація про Смий // (ICŁ, Баніца , с. 14); Тут спо- роки життя / епітафія /+ вказівка чиває / [...] Вислоцька / упокоила ся на фундатора пам’ятника //, напр., на [...] жизни / [...] (ICŁ, Баніца, с. 15); Тутъ спочиваєть / Б.П. Андрей Сло- Чорне – Тут спочивають / Ан- та / р. 1851 п. 19 [...] / Вҍчная Єму дрей [...] / [...] 1902 (ICŁ, Чорне, с. 42); Память (ICŁ, Незнаєва, с. 104); Тут спочивають / Петро и Мария Здҍсь почиваютъ Розалія и Дими- Сҍракъ / g 16.3.1916 г. g 28.4.1918 / трій / Жидякъ / упок. 10.9.1940 р. Вҍчная память / Сооружыли сыны Вҍчная имъ память / крестъ сей пок. / Иоан и Димитрій /1926 года жертвовала / вдячна родина 1940 (ICŁ, Чорне, с.51); (ICŁ, Чорне, с. 61). Такі інскрипції Довге – Тут спочивае Б.П. / Бар- становлять близько 82 відсотків на Дамян g 1940 р. / Вічная Память усіх намогильних написів. (ICŁ, Довге , с.76); Незнаєва – Тут У намогильних написах цього спочиває Б.П. / Євген Анастазіев- типу обов’язковими є два елементи: ский / учитель / упокоїв ся 31.1.1909 локативна конструкція та ідентифі- / в 20 р. життя . В.Є.П. (ICŁ, Незна- каційна формула. єва, с. 102);

+ 195 + Spheres of culture Вишній Реґетів – Тут спочиває жена [...] (ICŁ, Вишній Реґетів, с.169); / Єфроска Корін / (ICŁ, Вишній Реґе- Незнаєва – Тутъ / почиваєтъ / тів, с. 151). Семан / Слота / 1906 (ICŁ, Незнаєва, Другою за частотністю вживан- с. 110); ня після форми тут є також загаль- Липна – Тутъ спочиває / [...] ноукраїнська форма тутъ, написан- Пелешъ / [...] (ICŁ, Липна, с. 91). ня якої відрізняється позначенням У частині інскрипцій роль при- твердости кінцевого [т] графемою слівника місця виконує форма ту ъ на кінці, що можна вважати, зо- “тут, у цьому місці” (пор. польське крема, продовженням традиції дав- tu), яку знаходимо в написах на те- ньоукраїнської мови, у пам’ятках риторії некрополів сіл Довге, Чор- якої зафіксовано різні графічні фор- не, Вишній Реґетів, Незнаєва: Ту / ми цього слова (тоутъ, тутъ, тут, спочивают / Сабатович / Теодор тоут та ін.) [20, 1961]. З ъ (тuтъ, *17.3.1868 / g 4.4.1944 / Марія * тuтака) це слово знаходимо також 19.10.1867 / g1.10 1942 / Вічная ім у словнику Памви Беринди як від- память / жертвувала / донька / повідник до словенороського здє Анна Сабатович (Довге , с. 80); Ту [4, 42]. Однак позначення на письмі спочиває / Дмитро / Ванько / рож твердої вимови попереднього при- […] ум […] (Чорне, с. 55); Ту спочи- голосного знаком ъ було прийнято ває / Анна Ністеряк / Поставил / також у популярних на території За- А. Нестерак 1910 (Незнаєва, с. 110); хідної України з ІІ пол. ХІХ – на поч. Ту спочивають / [...] (Вишній Реґе- ХХ ст. правописах, зокрема, П. Ку- тів, с. 153). Ця форма зустрічається ліша, М. Максимовича [17, 237], а з таким же значенням у діялектних також у правописах та граматиках, текстах з Лемківщини, напр.: як на що відповідали різним тенденціям око, то ту є веце фестметра; под ту (українофільській, русофільській сам; они сут ту [5]. та русинофільській), які панували у Третьою за частотністю вживан- період 1918-1945 років на території ня формою прислівника місця у по- Карпатської Руси і спільною рисою значенні є прислівник [здес], який яких була прихильність до старої зустрічається у кількох варіянтах: етимологічної орфографії з вживан- здесъ, здес, здҍсъ, здҍсь, здҍ, напр: ням ҍ (ять) та ъ (єр) на кінці слів [13, Здесъ почиваютъ / Михаил Стахъ 41]. рожд. 2.11.1859 g 8.12.1905 / Анна За поширеністю ця форма при- Стахъ рожд. 4.5.1868 g 15.10.1928 / слівника у намогильних написах Вҍчная имъ память / Найдорожчимъ досліджуваних некрополів Лемків- родичамъ / сей крест жертовали щини займає приблизно ту ж тери- / вдячни сини Иван и Андрей Стахъ торію, що й форма без ъ і спостеріга- 1929 года (ICŁ, Чорне, с.52); Здҍсь ється переважно у написах на цвин- почиваютъ Розалія и Димитрій / тарях таких сіл, як: Жидякъ / упок. 10.9.1940 р. / Вҍчная Вишній Реґетів – Тутъ спочивае имъ память / крестъ сей жерт- / Семан Корінъ / прожил літ 53 Упо- вовала / вдячна родина 1940 (ICŁ, коілся 28.XII.1927 / Вҍчний покой по- Чорне, с.61); Здҍсь почиваютъ Ро- дай Господи / памятникъ поставила залія и Димитрій / Жидякъ / упок.

196 + Volume I, 2012 + 10.9.1940 р. / Вҍчная имъ память / припущення можливости впливу крестъ сей жертвовала / вдячна ро- російської літературної мови на дина 1940 (ICŁ, Чорне, с. 61); Здҍсъ мову інскрипцій цього типу. У цих Покоится Укач Полянський / н. 1.5. же записах вживається літера ъ на 1863 / п. 1.9.1931 / Вҍчная Му Па- позначення твердости приголо- мять 1932 (ICŁ, Незнаєва, с. 136). Здҍ сного в апелятивах і власних на- почиваетъ / Ирина Климентіевна / звах (напр., Семеонъ, Жидякъ, имъ, Копыстянска / донька мҍстцевого почиваєтъ, рожденнъ) та присутні приходника / рожд. 28.10.1875 усо- інші ознаки використання елемен- пша 28.9.1895 / Вҍчная ей память! тів етимологічного правопису та (ICŁ, Незнаєва, с. 136). Зустрічається книжних давньоукраїнських форм, ця форма прислівника у написах на напр., вживання похідних від осно- цвинтарях населених пунктів Чор- ви род- із звукосполученням -жд- не, Довге, Незнаєва. (рожденнъ, рожд. Порівняймо з Вживання прислівника на по- діял. роджени(й) [6, 191]), а також, значення місця здє, здєс, яка ві- з високою частотністю вживання дображає тогочасну тенденцію слова вічная з ҍ (вҍчная), форми сло- до збереження у писемній мові ва Божію та под.: Здҍ почиваетъ / церковнослов’янських форм, разом Павел Свистъ / рожденнъ 20.1.1885 з іншими лексемами зі значенням / упокоивъ ся 9.12.1910 / Вҍчная “тут” відомо ще з пам’яток давньо- ему память. Здҍсъ Почиваєтъ З. / української мови XIV-XV століття Семеонъ Стахъ / рожд. 25 [...] 1848 [20, 393]. У словнику Памви Берин- g 22 [...]1901 года / Вҍчная Єму Па- ди у словенороській частині зна- мять / Дорогому родичеви / жерт- ходимо форму здє (з літерою є) з вовала вдячна донька / Марія 1929 перекладом TUТЪ, TUTAКА [4, 42]. года (ICŁ, Довге , с. 80). Церковнослов’янська лексема за- Другу позицію у локативній фіксована у формі здҍ як відповід- конструкції займає дієслово почи- ник до польського tu разом з інши- вати, спочивати у 3 особі однини ми еквівалентами (озде, сҍмо, тутъ) чи множини. Дієслова 3 особи од- у словнику Теодора Витвицького, нини зустрічаються у трьох формах: де подано лексику другої половини із закінченням -е, -етъ, -т , перша з ХІХ століття [3, 301]. Прислівник здҍ, яких на письмі передається літе- здҍсь як церковнослов’янська фор- рою є, і е: спочиває, спочывае, спочи- ма подається також у Словнику 1847 вае, спочиваєтъ, спочиват. Звертає року Імператорської Академії Наук на себе увагу вживання архаїчних [21, 11]. форм з особи однини дієслова із за- Про те, що це слово вживаєть- кінченням – т, які притаманні го- ся не під впливом російської мови, віркам південно-західного наріччя, говорить переважаюче написання серед них, карпатським і наддні- його з літерами ъ (здесъ, здҍсъ) і ҍ стрянським [11, 97], а також діялек- (здҍсъ, здҍсь, здҍ). Жодного разу в тної форми дієслова спочиват, яку розглянутих нами текстах не зустрі- спостережено у розглянутих запи- лася форма з кореневим е та м’яким сах лише один раз: Ту спочиват / Р. знаком у кінці слова, що виключає Б. Іван Дзюбына / 8.Х. 1895 / 3.Х.1943

+ 197 + Spheres of culture / Вічная память (ICŁ, Вишній Реґе- Ей Память / Крест поставили / тів, с. 179). Іван Зілинський відзна- вдячни родичи [...] Марія / Д [...] (ICŁ, чає у лемківських говірках форми Незнаєва, с. 140). Ще рідше зустріча- 3 ос. однини і множини “тверде за- ється перед ідентифікаційною фор- кінчення -т” і подає приклади: вын мулою спостерігається абревіятура чытат, зачынат с’вітаті, змеркат Р.Б. – “раб Божий”: Ту спочиват / Р.Б. с’а, жыто дозрйи’ват та ін. [12, 140]. Іван Дзюбына / 8.Х. 1895 / 3.Х.1943 / Слід зауважити, що у конструк- Вічная память (ICŁ, Вишній Реґетів, ціях з початковим Здҍ, Здҍсъ зустрі- с. 179). чаємо лише дієслово книжного по- Власне ідентифікаційна форму- ходження почивати в особовій фор- ла найчастіше двочленна, склада- мі: Здҍ почиваєтъ, Здҍсъ почиваетъ; ється з імені й прізвища, де ім’я май- в одному випадку зафіксовано ді- же у всіх написах передує прізвищу. єслово покоится. Форма дієслова Лише в незначній кількості написів почивати у 17 ст. сприймалась як зустрічаємо зворотній порядок, а незрозуміла, така, що потребує по- також тричленну формулу: Сабато- яснення, тому Памва Беринда по- вич / Теодор; Ирина Климентіевна / дає її переклад, зокрема словами Копыстянска. Один раз зустрілася wпочиваю, переставаю [4, 91]. ідентифікаційна формула зі вказів- Лише у кількох випадках дієсло- кою дівочого прізвища померлої: во зі значенням “покоїтися”, “бути Юстинна Кавула / зъ Дзямбовъ (ICŁ, похованим” поширюється і входить Незнаєва, с. 140). до стійких словосполучень з тим Наведемо характерні формули же значенням: спочиває в Бозі, спо- для чоловічих імен: Б.П. Андрей Сло- чиває бл. Сном: Тут спочиває бл. та, Дмитро / Ванько, Иоан / Вань- сном / Ольга Катренич / донька / ко, Михаіл Васильчин, Лешко Ґазда, Миколая и Марии / ур. 1932 р. [...]; Семан / Слота, Онуфрій Ванько, Р.Б. Тут спочиває / в Бозі / Анастазія / Іван Дзюбына, Петро Павелчак, Ґми- жена Ілії / Хомика / 1870 g 1925 / Сей тро Шевчык, Б.П. / Іоаннъ Пелешъ, пам’ятник поставив / вдячний муж Онуфрій Пирчъ, Иван / Свота, Ми- за її / доброту Вічна / її память (ICŁ, хаил Стахъ, Семеонъ Стахъ, Укач Незнаєва, с. 109). Полянський, Павел Свистъ, Андрей Ідентифікаційна формула у / Пырчъ, Матей Гащыцъ, Грегорій структурі намогильного напи- Пелешъ та ін. су. Наступна синтаґма напису з по- Прикладами жіночих ідентифі- чатковою локативною конструкці- каційних формул є: Варвара Пиртко, єю – це ідентифікаційна формула, Анна Ністеряк, Зофиія Обух, Мария якій лише у незначній кількості ін- Барна, Мария Кода, Марія Наглов- скрипцій передує абревіятура б.п., ська, Настасія Слота, Пелагія Сло- Б.П., бл.п. – “блаженної пам’яти”: Ту та, Текля Шкимба, Юлиянна / При- спочиває бл.п. / Онуфрій Ванько / слопска, Марія Хомикъ, Юстинна Ка- рождений 26.6.1837 умер 18.7.1908 вула, Елена Пра […], Емилія Вайдов- / Вҍчная память (Чорне, с. 41); Тут ська, Текля Хащыцъ. почиваєтъ Б.П. / Юстинна Кавула / У випадку, коли на могилах двох зъ Дзямбовъ / g 1928 года / Вҍчная чи більше осіб знаходиться спіль-

198 + Volume I, 2012 + ний нагробок і міститься одна ін- дар” [5], Барна “бик темно-корич- скрипція, ідентифікаційна формула невої масти” [6, 22] та ін. складається з двох і більше імен, по- Для інскрипцій з досліджуваних єднаних сполучником і / и або розді- некрополів не притаманне пред- лених комою чи розміщених у різних ставлення інформації про прижит- рядках. Імена записуються з одним тєвий рід занять покійного чи про спільним прізвищем або з повто- належність його до певного соці- ренням формули “ім’я+прізвище”: яльного прошарку. Такі випадки по- Павло Текля і Марія / Обух; Розалія одинокі й стосуються, насамперед, Константін / Жидяк; Иванъ и Вар- могил священиків: Парох / Игнатий вара Гиба; Михаилъ и Марія Барна; Ринявец. Іван Курилко / Катерина Курилко; Ідентифікаційна формула іно- Федор Курилко / Марія Курилко; За- ді доповнюється відомостями щодо харій Прислопский [...] і Крестина родинних зв’язків особи, місце похо- Прислопска [..]. вання якої зазначено у намогильно- Як бачимо, імена у більшості ви- му записі. У цьому випадку інскрип- падків вживаються у повній формі: ція може містити повідомлення про Дмитро, Онуфрій, Иван, Варвара, тих членів родини, яких залишив Анна, Мария / Марія, Настасія, Юли- померлий, напр.: Ольга Катренич / янна та ін. Подекуди, однак, знахо- донька / Миколая и Марии; Анаста- димо похідні від повних форм, які зія / жена Ілії / Хомика; могли сприйматися як повні: Наста, Наста / Кусайло жена Ивана; Данко, але це поодинокі випадки в Ирина Климентіевна / Копыстянска розглянутих нами написах. Автори / донька мҍстцевого природника; написів прагнуть до зазначення на Тут почивають бл. сномъ / Михаилъ могилі офіційного імени померлого, и Марія Барна / син и донька Івана можливо, переписаного з метрик. и Олени / 24.4.1933 г. g 23.5.1935 г. / Так, звертають на себе увагу такі, 14.7.1935 g 17.9.1935 г. В.П. (ICŁ, Не- напр., імена, як: Юлиянна, Юстинна, знаєва, с. 121). Семеонъ, Іоаннъ, які не відповіда- Таким чином, у випадку збігу ють їх вимові у щоденному вжитку. імен та прізвищ, відбувається до- Спостерігаємо варіянти написання даткова ідентифікація поховання. того самого імени, зокрема, щодо Деякі інскрипції містять інформацію вживання літер и / і, а також и /е: про родинний зв’язок між поховани- Мария / Марія, Настасия / Настасія, ми, на могилах яких стоїть спільний Андрий / Андрей; Іван / Иван та ін. пам’ятник: Игнатий Ринявец [...] син Написання деяких із цих імен Орест. та прізвищ носить виразні діялек- Крім цього, інформація про ро- тні риси: Ґмитро – перехід почат- динні зв’язки міститься у остан- кового [д] в [ґ]; Свота – перехід [л] ній факультативній частині ін- у [ў]; Укач – місцева форма імені скрипції – відомості про фундатора Лука. Зустрічаємо серед власних пам’ятника. Ця частина інскрипції, назв також антропонімізовані лек- на відміну від інших українських ет- сичні діялектизми карпатського нічних земель на території сучасної реґіону: Ґазда – від ґазда “госпо- Польщі, у намогильних написах не-

+ 199 + Spheres of culture крополів Лемківщини є досить по- Барна / рождена 1859 г. Упокоїлась ширеною і є важливою для типоло- 7.9.1932 г. / Вічная Ей Памят / Фун- гії кириличних інскрипцій. датори Михаіл і Йоан Барна і Мария Інформація про фундатора за- Катренич 1933 г (ICŁ, Незнаєва, с. кладається за допомогою кількох 122); формул, які подаємо у порядку змен- 5. “створив”: Во славу Божію со- шення частотности їх використання здал синъ Александръ 1928 г. у розглянутому нами матеріялі: Ця частина інскрипцій нерідко 1. “памятник поставив (по- містить лексику родинности й сво- ставили)”: сей пм. дає ставити / яцтва, часто діялектну: син, донька, Анна Ванько; Сей пам’ятник по- мати, матері (Д.в.), отецъ “батько”, ставив / вдячний муж за її / добро- віця (Р.в.), жена, дідо «дід, чоловік ма- ту; памятникъ поставили вдячни миної сестри”[6, 61], родич “батько”, дити / Несторъ и Александръ; Па- родичи “батьки”: Фундаторъ Григо- мятник поставили вдячни сины рій і Марія / Матъ Отецъ / Стефанъ / Максим, Антоній, Іоанн и Павел / / Дідо Андрей / Року 1926 (ICŁ, Довге р.1910; Тутъ спочивае / Мария Кода / , с. 74); Здҍсъ Почиваєтъ З. / Семеонъ прожила літ 78 / Упокоїлася 6.IV.1928 Стахъ / рожд. 25 [...] 1848 g 22 [...] / Вҍчная ей память! / памятникъ 1901 года / Вҍчная Єму Память / поставили вдячни дити / Несторъ Дорогому родичеви / жертвова- и Александръ г. 1930; ла вдячна донька / Марія 1929 года 2. “хрест ставить (поставив (ICŁ, Довге , с. 80); Здесъ почиваютъ (ли)”: Крест поставили / вдяч- / Михаил Стахъ рожд. 2.11.1859 ни родичи; крест ставить / [...]; g 8.12.1905 / Анна Стахъ рожд. Ту Спочиваєтъ / Настасія Слота / 4.5.1868 g 15.10.1928 / Вҍчная имъ Барна /уп. 1930 года / Вҍчная Єй Па- память / Найдорожчимъ родичамъ мять / Сей крест поставилъ вдяч- / сей крест жертовали / вдячни сини ний мужъ / 1931 года (Довге , с. 77); Иван и Андрей Стахъ 1929 года (ICŁ, Тут почиваєтъ / Марія Хомикъ / Чорне, с. 52). крестъ ставитъ / Теодоръ и Варва- Отже, інскрипції з локативною ра Хомикъ / 1928 года (ICŁ, Незнаєва, конструкцією в препозиції (“тут спо- с. 108); чиває (-ють)”) насамперед несуть 3. “жертвує”: крестъ сей жерт- інформацію про те, що саме тут зна- вовала / вдячна родина; жертву- ходиться місце поховання названої вала / донька / Анна Сабатович; далі особи, яка найчастіше ідентифі- жертвовали [...] Антоній Кусайло; кується за іменем і прізвищем (дво- жертвовал / сей крест вдячний син членна формула, “ім’я+прізвище”), Феодосій; жертвують жена и вдяч- до яких зрідка додаються відомос- ни дити; Тутъ почиваєтъ / Онуфрій ті про родинні зв’язки померлого. Пирчъ / g 1928 года / Вҍч.ему па- Важливою частиною досліджених мять / жертвують жена и вдячни інскрипцій є повідомлення про дити 1928 года (ICŁ, Чорне, с. 45); фундатора пам’ятника, яке теж має 4. “фундатор”: Фундатори Ми- свою усталену структуру. Характер- хаіл і Йоан Барна; Фундатор Наста ною частиною цієї синтаґми є ви- Павелчак; Тутъ спочиваетъ / Мария словлення вдячности померлому:

200 + Volume I, 2012 + жертвовала вдячна донька / Марія; Захарій Прислопский / рождений 14 жертвовал / сей крест вдячний син лютого 1844 / упокоївся 27 січня ; жертовали / вдячни сини Иван и 1931 / і Крестина Прислопска / рож- Андрей; ; жертвують жена и вдяч- дена 2 серпня 1863 / упокоїлася 4 січ- ни дити; крест поставилъ вдячний ня 1931 (ICŁ, Вишній Реґетів, с. 173). мужъ; пам’ятник поставив / вдяч- Такі чисто інформативні інскрипції ний муж за її / доброту; сей жерт- мало характерні для досліджувано- вовала / вдячна родина. го реґіону. Інскрипції такої побудови є чи- Серед розглянутих нами намо- сельно переважаючими на дослі- гильних написів знаходимо також джених нами кладовищах Лемків- нетипові за формою або за структу- щини, що може свідчити про те, яке рою інскрипції, напр., напис, перша важливе місце у світогляді лемків синтаґма якого має форму молитви займає зв’язок між поколіннями і за померлого, а друга містить інфор- зв’язок мешканців краю з землею, мацію про фундатора: Съ Святими / на якій вони жили. Упокой Христе / душу раба твого / Інскрипції ідентифікаційно- Павла / Павелчака / и сотвори єму номінативні. Кількісно невелику / Вҍчную Память / Поставлен сей групу складають написи, у яких іден- памятникъ / издержанием любящей тифікаційна формула знаходиться жены / Пелагії года 1913 (ICŁ, Незна- на початку інскрипції. Інскрипції єва, с. 126). цього типу лаконічні, найчастіше Зустрічаємо також інскрипції, у складаються з таких синтаґм: ім’я + яких вміщено інформацію, кому на прізвище / дати смерти / присвята цьому місці поставлено пам’ятник і //, з яких перші дві є обов’язковими, від кого: Теодосіи Климентіевной / а остання – факультативна. За мов- Копыстянской / *1883 g1896 / отъ ними рисами ці написи не вирізня- родичей / въ вҍчную память Ісусе ються з-поміж інших інскрипцій, але Христе Сину Божий / помилуй насъ семантично наголошеною в них є / фундаторъ / Іоанн Біліччняйский інформація про власне ім’я помер- (ICŁ, Вишній Реґетів, с. 172); лого з додатковою ідентифікацією: У незначній частині написів на Емилія Вайдовська / *20.11.1855 g перше місце винесено відомості про 4.2.1911 / Вҍчная память (ICŁ, Чор- тих, хто побудував памятник, а по- не, с. 36); Матей Гащыцъ / упокоил- тім подано інформацію про похова- ся [...] ХІ.1903 (ICŁ, Липна, с.91); Те- них на цьому кладовищі: Фундаторъ кля Хащыцъ / [...] (ICŁ, Липна, с. 91); Григорій і Марія / Матъ Отецъ / Грегорій Пелешъ / 1884-1907 (ICŁ, Стефанъ / Дідо Андрей / Року 1926 Липна, с. 91); Федор Курилко Марія (ICŁ, Довге, с. 74). Такі написи, які Курилко / прожилъ [...] прожила літ створюються після кількох поховань 34 / упокоился 5 [...] / упокоилася різних років, наближаються за своїм 26.11.1921 / Вҍчная Память / (ICŁ, значенням до пам’ятних таблиць, Незнаєва, с. 144); Б.П. / Парох / Иг- які уміщують як на пам’ятниках на натий Ринявец / р.1887 ум.1944 / син могилах померлих, так і на умовних Орест / р.1918 ум. 1937 / Вічная Йом могилах тих, хто похований в ін- памят (ICŁ, Вишній Реґетів, с. 171); ших місцях або невідомо де, напр.:

+ 201 + Spheres of culture На цьому цвинтарі спочивають / го часу та неоднорідність говірок у Барна Пелагія / Кравчицький Іван / вживанні суфікса минулого часу (хи- Барна Петро / Барна Аґрисина / Ві- тання –л /- ў): упокоивъ ся / упоко- чна пам’ять (Незнаєва); Тут похо- ился; прожилъ / проживъ; вживання вани / до 15.5.1945 / краяни / с. Ра- діялектної лексики, а також місце- доцинь / Вічная Память /; Памятҍ / вих форм власних імен. первородных род. / Мадзелян / тут Для цих написів характерним є спочивають / Данило с. Андрия з вживання елементів етимологічно- Ізб / *1797 g 23.05.1867 / Данило го правопису, зокрема, використан- *1820 g 27.08.1866 / Илія *2.11.1853 ня графем ъ та ҍ, що детально роз- g 15.02.1937 / Помер на переселе- глянуто у наступній публікації. ню / Грегор *02.07.1921 g 10.06.1995 Намогильні написи, які розгля- / Повернув з вигнаня / іерм. Якҍв нуто в статті, можуть також служити *17.09.1950 / Вҍчная память (Чер- свідченням функціонування певних тижне, с. 68). Подібну загальну се- діялектних граматичних форм, лек- мантику увічнення пам’яти про сем та власних назв у лемківському померлих або про тих, хто жив на говорі. цій землі, мають і пам’ятні знаки: Типологія інскрипцій, а також Сей хрест сооруженъ на хвалу Божу переважання типу намогильних на- жертвами / работающих в Америці писів з локативною конструкцією у / 1900 года (Незнаєва, с. 107). препозиції, надання важливости ін- Таким чином, написи на могилах формації про фундатора, наявність досліджуваних цвинтарів належать формули вдячности померлому від до кількох типів за структурою і живих, а також специфіка графіки й загальною семантикою, серед яких наявність діялектних особливостей типовими для досліджуваних цвин- у мові написів не тільки показує спе- тарів є інскрипції з локативною кон- цифіку цього жанру писемного мов- струкцією в препозиції, типу: лока- лення, зокрема його структури й се- тивна конструкція + ідентифікацій- мантики), але й виявляє світоглядні на формула + дати життя + відомості особливості мешканців реґіону, що про фундатора + коротка молитва виражається в семантичному на- про померлого. вантаження локативної конструкції, Розгляд намогильних написів, яка передає тісний зв’язок між по- виконаних кирилицею, виявив, що коліннями та прагненням передати написи з лемківських некрополів розуміння особливого зв’язку меш- дають можливість відзначити наяв- канців реґіону з землею предків у ність деяких діялектних рис місце- намогильних написах. вих говірок, зокрема, диспалаталі- зації приголосних [с], [н], [т] на при- Bibliography and Notes кладі форм прислівників, дієслівних форм та іменників-апелятивів та 1. Inwentaryzacja cmentarzy łem- власних імен: [с] – здесъ; [н] – Ко- kowskich w nieistniejących wsiach na tere- рін, Корінъ, [т] – памят, спочиваєтъ, nie gmin Sękowa i Uście Gorlickie / Red. ks. Dubec Roman, Janczy Adam, Gorlice 2007. ставитъ; збереження давнього су- 2. Spiss Anna, Cmentarz jako element фікса –л- у формах дієслів минуло- pejzażu kulturowego, [w:] “Rocznik

202 + Volume I, 2012 + Muzeum Etnograficznego”, T. XI, Kraków ві) / Ред. А. Плїшкова, Prešov: Prešovská 1994. univerzita v Prešove, Ústav regionálnych a 3. Witwicki Teodor, Słownik polsko- národnostných štúdií, 2007, с. 39-41. cerkiewnosłowiańsko-ukraiński Teodora 14. Мозер Міхаель. Чи намагався Witwickiego z połowy XIX wieku / Opraс. Олександр Духнович створити русин- i przyg. J. Dzedzeliwski, / Red. J. Riger, ську літературну мову? [в:] Idem, При- Warszawa: Semper 1997. чинки до історії української мови, Хар- 4. Беринда Памвa, Лексикон сло- ків: Харківське історико-філологічне венороський / Підгот. тексту і вступна товариство 2008. стаття В. Німчука, Київ 1961. 15. Мозер Міхаель, “Язичіє” – псев- 5. Бігуняк А., Гойсак О., Лемків- дотермін в українському мовознавстві, ський словничок, 1997, Web. 25.02.2011. [в:] Idem, Причинки до історії україн- . ської мови, Харків: Харківське історико- 6. Горощак Ярослав, Перший філологічне товариство 2008. лемківско-польскій словник, Лєґніца: 16. Короткі молитви за спочилого, Стоваришыня лемків 1993, Сондажове [y:] Молитовник за спочилих, Парафія выданя, Web. 11.06.2010. . неба, Київ-Пирогів 2009. 7. Етимологічний словник україн- 17. Огієнко Іван, Історія української ської мови: В 7-ми томах, Т. 5, Київ: На- літературної мови, Київ 1995. укова думка 2006. 18. Русалка Днҍстровая, У Будимҍ 8. Півторак Григорій, Желехівка, Письмом Корол. Всеучилища Пештан- [в:] Українська мова: Енциклопедія, Київ: ского 1837. Українська енциклопедія 2000. 19. Словник староукраїнської мови 9. Желеховский Євгений, Недїль- XIV-XV ст. / Pед. Л. Гумецька, І. Керниць- ский Софрон, Малоруско-нїмецкий сло- кий, Київ: Наукова думка 1977, Т. 1. вар: У 2 т., Львів 1886, Т. 1: А – О, Львів 20. Словник староукраїнської мови 1886. XIV-XV ст. / Pед. Л. Гумецька, І. Керниць- 10. Желеховский Євгений, Недїль- кий, Київ: Наукова думка 1978, Т. 2. ский Софрон, Малоруско-нїмецкий сло- 21. Словарь церковно-славянскаго и вар: У 2 т., Львів 1886, Т. 2: П – Я, Львів русскаго языка, составленный вторымъ 1886. отдленіемъ Императорской Акаде- 11. Жилко Федот, Нариси з діалек- міи Наукъ, Т. 2, Санктпетербургъ: Въ тології української мови, Київ 1966. Типографыи Императорской Академіи 12. Зілинський Іван, Праці про го- Наукъ 1847. вірки Лемківщини (від Попраду до Осла- 22. Тропарі, гл. 4, [в:] Молитовник за ви), Горлиці 2008. спочилих, Парафія Св. Архистратига Ми- 13. Кушко Надія, Літературні стан- хаїла, Музей просто неба, Київ-Пирогів дарти русинської мови: історичний кон- 2009. текст і сучасна ситуація, [у:] Языкова 23. Sękowa, Web. 26.03.2012. . родного научного семінаря “Языкова кул- 24. Gmina Sękowa, Web. 26.03.2012. тура і языкова норма в русиньскім язи- . ку”, котрый ся одбыв 27 – 28 септембра 25. Gmina Uście Gorlickie, Web. 2007 на Пряшівскій універзітї в Пряшо- 26.03.2012. .

+ 203 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Iryna Mys’ko

SACRED TITLE OF NOMENOSPHERE OF THE “VISTNYK” WRITERS’ LYRICS

National Pedagogical Drahomanov University, Ukraine

Ірина Мисько

САКРАЛЬНА ЗАГОЛОВКОВА НОМЕНОСФЕРА ПОЕЗІЇ ВІСНИКІВЦІВ

Abstract: In the article the titleis described as the center of onomastic spaceof the sacred work of the Ukrainian “vistnykivtsi” poets (contributors to the journal “Vistnyk”). Biblical images, motives, themes and topics help poets philosophically understand mo- dernity, its ethical values, solve sharp problems, think about the person,the secrets of her soul and heart, poeticallysimulate reality. Considering the semantic-functional and compositional features the titles are divided into three types: header-indicators, header- images and header-symbols. A high level of the representation of sacred is traced in the headers symbols. It includes, irst of all, the biblical symbols, wchich are represented in the works by Oleksa Stefanovych, and the name of the direct value (header-speciic indi- cators modiied within semantic and stylistic potential, especially those that represent text realities). Genre names icluding sacrum component of dominate in the poetry of Yevhen Malaniuk. Madonna’s image is marked with special sacrament, who is inspired by Catholic spiritual outlook and represented in numerous literary works of Mykola Chyr- skii, Andriy Harasevych, YevhenMalaniuk. Keywords: nomenosphere, title, types of the title: header-indicators, header-images, header-symbols, sacred, text

Естетизм будь-яких речей чи ред тим, як у цього тексту цей читач явищ захований у їхніх назвах. Літе- з’явиться. Тому заголовок існує спо- ратурний твір як річ-у-собі не може чатку тільки для автора. Той самий існувати без заголовка, оскільки заголовок може бути і тільки автор- саме заголовок сприяє контактам ським, і лише читацьким [36, 7]. авторського тексту (як писемної З усіх елементів заголовкового одиниці) із зовнішнім середовищем комплексу найчастіше досліджував- (читацьким простором). Говорячи ся, зокрема в російському та болгар- про те, що читачі знаходять ключ ському літературознавстві, заголо- до розуміння художнього твору за- вок, його функціонально-естетична вдяки його назві, не забуваймо, що і природа. Як один з основних компо- в цьому випадку заголовок першим нентів організації тексту заголовок підбирає ключ до душі читача, ще пе- неодноразово ставав об’єктом заці-

204 + Volume I, 2012 + кавлення вчених різних напрямків. відках М. Ґєя [2], М. Гольберга [3], В. Захищено низку дисертацій на тере- Григор’єва, З. Гузара [6], Є. Джанжа- нах Росії з поетики заголовка, заго- кової [7], М. Кожіної [12, 13], С. Коз- ловкового комплексу [12], [33]. Серед лова [15], М. Коцюбинської [16], І. Ко- болгарських дослідників найавто- шєвой [17], С. Кржижановського [18], ритетніші праці належать Клео Про- М. Легкого, В. Проніна, Л. Селіверсто- тохристовій [28]. Польські науковці вої [29], В. Тюпи [32], І. Фоменко, Н. свою концепцію заголовка вибудову- Чамати [34], [35]. Подією у назвоз- ють на основі західноeвропейських навстві стала монографія молодої досліджень, які розглядають заго- львівської дослідниці М. Челецької ловок або в загальнотеоретичному Номеносфера поезії Івана Франка, де аспекті (А. Роте), або з погляду його справді вперше в українській філоло- семіотичної структури ( Л. Ґоек), або гічній науці здійснено всебічний ес- як окремий літературний жанр (Г. Лі- тетико-функціональний аналіз ком- він). понентів заголовкового комплексу Назва твору – органічна частина – заголовків, підзаголовків, присвят художньої структури, її динамічний – поетичних творів Івана Франка, елемент. За влучним висловлюван- справді розкрито “номенологічні та- ням М. Ґєя, назва – це перші сходин- ємниці” українського поета. Намага- ки, що ведуть у світ художнього тво- ючись теоретично обґрунтувати ви- ру, це своєрідний ключ до нього [1, бір тієї чи іншої назви, вже в площині 150]. Принципово важливим є і той нашого дослідження, на матеріялі факт, що назва відображає діялекти- поезії вісниківців, систематизувати ку замкнутости й відкритости твору, їх, осмислити природу, функціональ- вона немовби вирізняє його (текст) но-стильове та ідейно-естетичне на- з-поміж інших явищ культури і вод- вантаження, ми брали до уваги кон- ночас зв’язує його з ним, засвідчує цепції згаданих авторів. своєрідність твору і демонструє його В аспекті історичної поетики по- контекстуальні зв’язки з історією рушує проблеми типології назв та та культурою. Назва твору яскраво “експліцитної мотивації” жанрових ілюструє біополярну природу слова заголовків М. Стеблін-Камєнський, (С. Авєрінцев), ті грані “словесного який дотримується думки, що заго- буття”, від яких абстрагується лінґ- ловку не можна дати таке визначен- вістика і які в процесі рецепції та ін- ня, яке б підходило всім епохам. [30, терпретації відіграють першорядну 365]. На думку Н. Кожіної заголовок роль. Художній синкретизм назви в виконує подвійну функцію: перед- контексті твору і творчості письмен- текстового порогу і бар’єру до осно- ника виявляється в тому, що назва вного твору [12, 168]. набуває особливої енергії, яка пере- Заголовок – доволі специфічний вищує парадиґмальну сутність її лек- компонент художнього твору. Має сичних складників. Це і зумовило ак- рацію Ю. Карпенко: “…заголовок – це туальність нашої наукової студії. власна назва, до того ж досить спе- Власне на такому широкому те- цифічна і навіть більше – це, так би оретичному тлі розглядається назва мовити, найголовніша власна назва в неординарних філологічних роз- художнього твору, центр його оно-

+ 205 + Spheres of culture мастичного простору” [9, 36]. Певно, вістичні чинники. Перший критерій ця власна назва істотно різниться класифікації – це позиція заголовка від інших онімів, позаяк вона не про- в тексті, тобто його місце над і перед сто називає той чи той твір, а воло- текстом. Саме від розташування за- діє здатністю, скажімо так, убирати головка на текстовій осі залежить в себе текст, розташований після неї. спосіб і вимір клясифікації. Цей Метою нашої статті є різноаспектне формальний показник впливає на осмислення заголовків, інспірованих можливе розрізнення заголовка та макрополем сакруму, у поезії вісни- назви: вертикальна спрямованість ківців. стосується заголовка (окремого, оди- Заголовок художнього твору – ба- ничного, індивідуального), а назви гатоаспектна проблема, проте завдя- збірок/книжок, циклів, літературних ки своїй особливій позиції містить “ансамблів” мають горизонтальний у собі знакову функцію: позначає характер передтексту. твір, відрізняючи його від інших. Іно- А. Ламзіна розподіляє заголовки ді письменники не дають заголовка з одновекторною спрямованістю за своїм творам. Ідеться головно про чотирма групами: ліричні вірші. Функцію називання у • заголовки, які репрезентують таких випадках можуть виконувати основну тему чи проблему твору; цифрові позначення або літери, гра- • заголовки, що задають сю- фічні знаки, зірочки, перший рядок жетну перспективу твору; твору або його частина. Польський • персонажні заголовки; літературознавець Стефанія Сквар- • заголовки на позначення часу чинська вбачає у невизначеності, які й простору [19, 97-98; 100]. несуть ці умовні назви, спробу пись- Аналогічну перспективу під час менника уникнути інтерпретаційно- клясифікації заголовків враховує Н. го впливу читача, а також і “свою екс- Чамата, яка пропонує виокремлю- пресію”: “ця «beztytułowość» виконує вати три великі номінаційні блоки: певною мірою функцію заголовка, жанрові, персональні та такі, що по- подібно до тієї, що її виконує штуч- значають різноманітні сфери дій- на, спеціяльно підкреслена словами, сности; останні, своєю чергою, вона «beztytułowość», як у Повісті без заго- розділяє на ті, що втілюють патос ловка Крашевського” [40, 453]. твору, і ті, що апелюють до місця дії Вибір заголовка є чи не найін- та визначають час подій [34, 46-47]. дивідуальнішим етапом творчого Досліджуючи поезію А. Пушкі- акту, а тому не існує жодних правил на, С. Козлов виявляє п’ять опорних чи приписів, якими б керувався мис- заголовкових моделей: жанрову тець під час пошуків влучної назви (до якої належить, зокрема, заголо- до свого твору. Насамперед варто вки-запозичення та заголовки-при- пам’ятати про дві класифікаційні святи); абстрактно-номінаційну системи координат, які “вирішують” (передовсім ті, що позначають час питання розподілу заголовків: синх- і простір); конкретно-номінаційну ронічний та діяхронічний “зрізи” лі- (пейзажні, персональні та власне тературного процесу, а також родо- предметні заголовки); комунікатив- видові, психокреативні та психолінґ- ну (заголовки-питання та заголовки-

206 + Volume I, 2012 + прислів’я); референтну (ті, що від- цій зумовлений передовсім умовами силають до самого вірша через його його поетичного оформлення. перший рядок ) [15, 23]. Заголовок як бар’єр до тексту – Розлогу клясифікацію заголовків це семантичний “згусток”, знакова пропонує Н. Фатєєва (Кожіна). Кри- емблема. Є. Джанджакова розподі- терієм клясифікації заголовків лі- ляє такі заголовки згідно з критері- ричного тексту у неї є його іманентні єм ідейно-тематичної чи емоційної властивості, тобто ритмопоетика. оцінки, пропонуючи розрізняти за- Дослідниця говорить про вузьке та програмовані (передбачувані), під- широке значення заголовка. Коли креслено непоетичні (прозаїчні) за- вузьке розуміння передбачає лише головкові слова та назви з незвичай- співвіднесеність/неспіввіднесеність ним лексичним складом [9 , 209]. із текстом, то в широкому значенні О. Лосєва розглядає заголовок заголовок означає й певну «співпра- на основі категоріяльного апарату цю» з іншими (сусідніми) компонен- філософії імени [23] як “енергію сут- тами – підзаголовками й епіграфами. ности” самого тексту; В. Тюпа пропо- Н. Кожіна виділяє такі дві основні нує інтенційну типологію назв за їх- класифікаційні групи заголовка: І. За німи референтними, креативними та характером зовнішніх та внутрішніх рецептивними імпульсами [32, 116]. параметрів організації тексту: а) ін- І. Кошова структурні моделі заго- теґраційні (які спрямовані на текст і ловків зіставляє з ознаками синтак- активізують прямі зв’язки, що пояс- сичних словосполучень та еліптич- нюють композицію твору); б) деінте- них речень і говорить про сталі (фра- ґраційні (які передбачають зворотне зеологічні), імперативні та ономас- розташування зв’язків у мовному, тичні типи заголовків. Вона також літературному і культурно-історич- описує номінації з погляду втілення ному світі, наприклад, заголовки- у їхній структурі світоглядно-есте- присвяти та заголовки-запитання). тичних концептів та ідей твору, ви- II. За формою вираження зв’язків між окремлюючи заголовкові побудови, заголовком і текстом: а) експліцитні які безпосередньо виражають світо- (через дистантний повтор); б) імп- глядну позицію автора, та ті, що ре- ліцитні (за допомогою метафорич- презентують її опосередковано [17, ного, символічного, метонімного чи 9-10]. алюзійного взаємопроникнення за- У художній спадщині вісниківців головка в текст) [13, 168-169]. є чимало творів, назви яких пов’язані Клясифікації заголовків під- з Біблією. Саме Біблія як свята, прав- порядковані родо-видовій природі дива, жива книга стала джерелом літературного тексту, а тому їхня для написання багатьох художніх специфіка залежить від механізму творів. Біблійні образи, мотиви, на- оформлення поетичного або прозо- зви вписують їхній поетичний світ вого слова естетичними засобами. у біблійний космос, єднаючи його з Тому клясифікація А. Ламзіної най- християнськими етичними вартос- типовіша для прозового тексту, а під- тями, надбаннями християнської хід Н. Кожіної до заголовка з погляду цивілізації. Біблійні образи, мотиви, симетричних / асиметричних пози- сюжети і теми допомагають поетам

+ 207 + Spheres of culture філософськи осмислити сучасність, її 89], Присвята [25, 153], [27, 40], [8, етичні цінності, розв’язувати її гострі 20], Псальма [25, 204]. проблеми, роздумувати про людину, 2) Похідні від прикметників: Ве- таємниці її душі і серця, поетично ликоднє [31, 130] [31, 147], Різдвяне моделювати реальність. Назви, що [31, 141]. мають біблійну основу, звертають 3) Бібліоніми, утворені шляхом читача до Святого Письма, нагаду- переходу в них онімів різних те- ють біблійні сюжети. матичних розрядів: одночленних Відкритість та багатоаспектність Гетсиманія [31, 21], З Євангелії [31, клясифікаційної парадиґми худож- 167], На Великдень [31,110], На Бла- ніх, зокрема, поетичних заголовків говіщення [24, 34], В святвечір [8, дає змогу відібрати можливі варіян- 202], двочленних: Хресна дорога [2, ти для створення робочої клясифі- 82], Великодній спомин [8, 62]. Вико- кації заголовків у творчому доробку ристовуючи образно-семантичний поетів празької групи з урахуванням підхід до клясифікації заголовків, Л. семантико-функціональних та ком- Грицюк поділяє їх на 3 типи: заголо- позиційних особливостей їхнього ви- вки-індикатори, заголовки-образи й користання. заголовки-символи. Серед них пере- За допомогою сакральних слів важають одиниці з найнижчим сту- утворюються одно-, дво- й багато- пенем образности – заголовки-інди- лексемні заголовки. Часто при тво- катори (назви з прямим значенням, ренні ономастичних бібліонімів ви- актуалізованим у межах семантико- користовується сакральна лексика. стилістичного потенціялу). Смис- Велика кількість однолексемних за- лова структура заголовка не зазнає головків, до складу яких входять й змін або майже не змінюється в про- похідні від двокомпонентних онімів цесі сприйняття тексту. Формальні типу Великий піст, П’ятницька церк- засоби заголовка нічим не сиґналізу- ва, є закономірним явищем, оскільки ють про можливу еволюцію розумін- саме вони, за спостереженням лінґ- ня його. Вони можуть називати різні вістів, є найбільш органічними для реалії тексту [5, 52]: жанр твору: Три художніх творів. А особливої потуж- присвяти [25, 63], [25, 216], Молитва ности експресивний заряд набуває [21, 122], [27, 138], [27, 157], [31, 67], в назвах, утворених від сакральної [31, 123] [31, 152], [25, 89], Присвята лексики, що зумовлюється характе- [25, 153], [27, 40], [8, 20], Плачі Єремії ристикою останніх як стилістично [11, 248], Псальма [25, 204], Псалми активних одиниць, здатних проспек- степу [25, 31], Пишу сповідь [2, 108;], тивно повідомляти про емоційно на- Сповідь [21, 111], [21, 154], Леґенда сичений текст із рисами піднесенос- про Собор Святого Миколая [2, 47], ти, урочистости. Молитва за кохану жінку [20, 183], Однолексемні заголовки, своєю Остання молитва [21, 196]. чергою, поділяються на: Як засвідчують результати дослі- 1) Створені у процесі онімізації дження, численну групу заголовків у апелятивів різних тематичних груп: поетичній спадщині вісниківців ста- Молитва [21, 122], [27, 138], [27, новлять саме жанрові номінативи. 157], [31, 67], [31, 123], [31, 152], [25, Поети не тільки блискуче викорис-

208 + Volume I, 2012 + тали історичний досвід жанрових У сучасній українській літературі номінацій, але і в багатьох випадках традиції введення псалмів до заголо- творчо переосмислили жанрові де- вкових комплексів набувають про- фініції, модифікували традиційні ху- довження й розвитку, часом із над- дожні канони. Усе це знайшло вияв звичайним загостренням моральних у лаконічних назвах, де жанровий проблем та експресивности художніх номінатив відіграє провідну роль. рішень уже в початковій текстовій Звернемося насамперед до жанрових позиції. Псалом, як тонко зауважив Є. номінативів Євгена Маланюка, Ната- Сверстюк, став в останні роки тота- лії Лівицької-Холодної та О. Ольжича. літаризму річищем духової свободи Саме в їх заголовках жанрове визна- особистости, її екзистенційного са- чення набуває певного емотивного мовизначення. забарвлення, демонструє художні У Євгена Маланюка у Псалмах можливості жанрових дефініцій. Ві- степу у ролі адресата мовлення сниківці у своїх культурно-естетич- постає символічний образ багато- них вимірах тяжіли до загальнолюд- страждальної України: ських сакральних цінностей та форм Лежиш, скривавлена і скута, їх утілення. Мов лебідь в лютім полоні. Невід’ємною частиною християн- Яка ж страшна твоя покута! ської релігійної літератури є псалми. Які глухі жорстокі дні! [25, 31] Наведемо жанрову дефініцію окресле- У вісниківців подибуємо і заго- ного поняття. Псалми – пісні релігій- ловкову лаконізацію основної тек- ного змісту, створені біблійним царем стової тематики: скажімо, це назви Давидом (ХІ – Х ст. до Р. Х.). Цар Давид, на позначення культових споруд: за переказом, був вправним музикан- Софія [10, 119], Монастир [8, 37], том і складав псалми, акомпонуючи Монастир [27, 38], біблійних пер- собі на псалтирі (варіянт арфи). Зі- сонажів та агіонімів Святий Юрій брання 150 псалмів під назвою Псал- [20, 144], Ангел смерти [25, 126], тир увійшло до Святого Письма, став- Янгол смерти [21, 156], назва та- ши повчальною книгою. Поетична кож максимально згорнуто репре- образність та тонкий ліризм пере- зентує певний бік сюжету, стан, по- творили її на найпопулярнішу книгу, дію – Дике серце [2, 65], Чорне серце відому в києво-руських списках ХІ ст. [25, 50], Перша розмова з душею [10, Псалми широко використовувалися 94], Друга розмова з душею [11, 254], в добу українського Бароко, зокрема Проща [25, 98], Парастас [25, 129]; “мандрівними дяками”. За мотивами просторові або часові координати псалмів складалися “духовні вірші” ситуації, у межах яких розгортаєть- (псалми), які входили до репертуару ся дія, – На могилі [21, 105], Могила лірників. Вони мали великий вплив незнаного бійця [20, 202], А ще забуду на творчість Г. Сковороди (Сад бо- тебе, Ієрусалиме [25,83]; Перед Різд- жественних пісень). Т. Шевченко, що вом [21, 188], Великоднє [31, 130] вчився грамоті за переписаними ним [31, 147], [8, 197], Різдво [8, 210], “Сковородинськими псалмами”, був у Різдвяне [31, 141], Коляда [31, 71], На відомих Давидових псалмах цілком ві- Великдень[31, 110], На Благовіщення рний давній традиції. [24, 34], Великодній спомин [8, 62], В

+ 209 + Spheres of culture святвечір [8, 202], НародженняХрис- траполювали трагедію духового і та [2, 79], Христос народився [8, 93]. фізичного нищення українців на ві- Змістово-концептуальна інфор- чні біблійні алюзії та ремінісценції. мація, що є денотатом заголовків-об- Цілком закономірно в їхній творчос- разів, зумовлює переважання в їхній ті постає образ Мадонни (Мадонна семантичній структурі переносного – назва Богородиці у католицизмі) значення або алеґорії: Предтеча [10, [38, 214], підтверджуючи думку про 70], Дявол [20, 189], Негритянський те, що поети-вісниківці духово, кон- божок [27, 131], Розмова з янголом фесійно і світоглядно орієнтувалися [21, 127], Розмова з Богом [21, 127], на католицизм. У Андрія Гарасевича [21, 149]. Їхній зміст яких може змі- читаємо: нюватися кілька разів протягом про- Співають віщі Мадонни читання вірша / цикла поезій. Співають віщі Мадонни Виразниками найбільш яскравої Схиляють чола святі, художньої образности є заголовки- І з хижим вітром холоне символи, представлені, по-перше, Хтось срібний на чорнім хресті традиційними символами, модифі- [2, 85]. кація семантичної структури яких Або починається вже в прециклі сприй- Асфальт топився, сичав бетон, няття. Це біблійні символи Христос Згоряли трупи і віяв вітер. [31, 158], Над Христом [31,115], Бо- А на майдані, де ряд колон жий гнів [21, 114], Хресна дорога [2, Палив хтось п’яний останній вівтар. 82], З Євангелії [31, 167], Гетсима- І вийшла, вийшла з вогню ікон нія [31, 21], Євангелія піль [25, 29], З Пречиста Мати слізьми залита. Апокаліпси [31, 154], Хрест [31, 83], До груді тулиться сліпе пискля Перед останнім судом [21, 152], що Димить під ними, горить земля використовуються переважно як на- [2,58]. зви великих поетичних утворень, а У Євгена Маланюка: також національно-культурні сим- Там – Приснодівою – Мадонна, воли Співають віщі Мадонни [2, 58], Тут, на землі, зорієш – ти, Мадонна моря [2, 85], Божа Матір Що в пурпуровій мушлі лона [10, 128], Земна Мадонна [25, 66], Ave Ховаєш перлу чистоти [25,66]. Maria [26, 23], Перед образом Ясно- сти вічної [21,177], Господні терези У Миколи Чирського: [21, 131], Кам’яна Мадонна [37, 18], І поки кам’яна стоятиме Мадонна, Страшний суд [27, 53]. Ориґінально Незломна діва з серцем кам’яним, вирішено проблему вічних христи- Ніхто, ніхто не зойкне, не застогне янських цінностей, моральности, ду- Й буде скеля мовчазним [37, 18]. ховости та віри на рівні заголовків і Отож, проаналізувавши специфі- їхніх замінників (першого рядка) у ку лексичного наповнення номіна- поезії А. Гарасевича М. Чирського, Є. тивів у творчому доробку поетів-ві- Маланюка. Їм належать такі глибокі сниківців, ми виявили, що лексеми й драматичні образи-символи, як Ма- макрополя sacrum є досить частот- донна моря, Земна Мадонна, Кам’яна ними. Високий ступінь репрезентації Мадонна, де поети проникливо екс- сакрального простежується в заголо-

210 + Volume I, 2012 + вках-символах, передовсім це біблій- 6. Гузар З., Поетика назв у ліриці ні символи, представлені у творчості Олега Ольжича, [y:] Idem, З творчого до- Олекси Стефановича, а також назви робку, Дрогобич: Коло 2001, c. 26-35. з прямим значенням (заголовки-ін- 7. Джанджакова Е. В., О поэтике дикатори, які актуалізовано у меж- заглавий, [в:] Лингвистика и поэтика: Сборник статей / Ред. В. П. Григорьев, ах семантико-стилістичного потен- Москва: Наука 1979, с. 207-214. ціялу, передовсім ті, що позначають 8. Ірлявський Іван, Брості: Твори, текстові реалії). Жанрові номінативи Ужгород: Закарпаття 2002, 256 с. із компонентом sacrum домінують 9. Карпенко Ю., Заглавия произве- у поезії Є. Маланюка. Особливою са- дений В. П. Катаева (ономастические на- кральністю позначений образ Ма- блюдения), „Русское языкознание”, Киев донни, інспірований католицьким 1988, Вып. 17, с. 36-41. духовим світовідчуттям і численно 10. Клен Юрій, Твори, Нью-Йорк репрезентований у літературній 1992, Т. І, 382 с. творчості Миколи Чирського, Андрія 11. Клен Юрій, Твори, Торонто 1957- 1960, Т. ІІ, 1957, 349 с.; Т. ІІІ, 1960, 221с.; Т. Гарасевича, Євгена Маланюка. Пер- ІV, 1960, 408 с. спективною видається проблема до- 12. Кожина (Фатеева) Н. А., Заглавие слідження заголовкових комплексів художественного произведения: струк- із компонентом sacrum в українській тура, функции, типология: автореферат діяспорній поезії післявоєнного диссертации ... кандидата филологичес- періоду, скажімо у творчості Нью- ких наук, 10.02.01 «Русский язык», Мо- йоркської групи української поезії. сква 1986. Можна взяти для усебічного осмис- 13. Кожина Н. А., Заглавие художе- лення і сакральну номеносферу кон- ственного произведения: онтология, кретного автора (Віра Вовк, Богдан функция, параметры типологии, [в:] Проблемы структурной лингвистики: Рубчак, Богдан Кравців). 1984, Москва 1988, с. 167-183. 14. Кожина Н. А., Нечто большее чем Bibliography and Notes название, „Русская речь” 1984, № 6, c. 26-32. 15. Козлов С., К поэтике заглавий в 1. Гей Н. К., Искусство слова. О ху- русской литературе первой половины XIX дожественности литературы, Москва: века, [в:] Вопросы жанра и стиля в рус- Наука 1967. ской и зарубежной литературе, Москва 2. Гарасевич Андрій, До вершин: 1979, с. 20-29. Зібрані поезії, Нью-Йорк: Молоде життя 16. Коцюбинська Михайлина, Літе- 1959, 126 с. ратура як мистецтво слова, Київ: На- 3. Гольберг Марк, “Душа тисячо- укова думка 1965, 324 с. літь себе шукає в слові”: Роздуми над Кни- 17. Кошевая И. Г., Название как гою Ліни Костенко “Сад нетанучих скуль- кодифицированная идея текста, птур”, „Жовтень” 1988, № 8, c. 100-109. „Иностранный язык в школе” 1982, № 2, 4. Гольберг Марк, Заглавие про- c. 8-10. изведения и пространство культуры, 18. Кржижановский С., Заглавие, [в:] [y:] Література. Літературознавство. Литературная энциклопедия: Словарь Життя, Івано-Франківськ: Плай 1999, c. литературных терминов: В 2-х т., Мо- 295-307. сква-Ленинград 1925, Т. 1, с. 245-249. 5. Грицюк Л., До питання про лінг- 19. Ламзина А. В., Заглавие, [в:] Вве- вістичний статус заголовка, „Мовознав- дение в литературоведение. Литератур- ство” 1989, № 5, c. 55-58.

+ 211 + Spheres of culture ное произведение: Основные понятия и Скандинавских стран и Финляндии, Пе- термины, Москва: Высшая школа 2000, трозаводск 1968, Ч. ІІ: Секция языка. Сек- с. 94-107. ция литературоведения, с. 365-366. 20. Липа Юрій, Твори: У 10 т., Львів: 31. Стефанович Олекса, Зібрані тво- Каменяр 2005, Т. 1: Поетичні твори, ри, Торонто: Євшан-зілля 1975, 302 с. 205 с. 32. Тюпа В. И., Поэтика заглавия, [в:] 21. Лівицька-Холодна Наталія, По- Аналитика художественного: Введение в езії старі і нові, Нью-Йорк: Видання Со- литературоведческий анализ, Москва: юзу Українок Америки 1986, 238 с. Лабиринт 2001, с. 115-118. 22. Лексикон загального та порів- 33. Харченко А., Заглавия, их функ- няльного літературознавства, Чернівці: ция и структура: автореферат диссерта- Золоті литаври 2001, 638 с. ции ... кандидата филологических наук, 23. Лосев А. Ф., Философия имени, 10.02.01 «Русский язык», Ленинград Москва 1990, 269 с. 1978. 24. Лятуринська Оксана, Княжа 34. Чамата Н., Заголовок у поезії емаль: Поезії, Нью-Йорк: Слово 1955, Т. Шевченка, „Радянське літературознав- 196 с. ство” 1987, № 7, c. 46-47. 25. Маланюк Євген, Повернення: 35. Чамата Н., Назва твору, [у:] Укра- Поезії. Літературознавство. Публіцис- їнська літературна енциклопедія: У 3-х тика. Щоденники. Листи, Львів: Світ т., Київ 1990, Т. 3. 2005, 496 с. 36. Челецька (Барабаш) Мар’яна, 26. Мосендз Леонід, Зодіяк: Вірші, Номеносфера поезії Івана Франка (поети- Прага: Колос 1941, 108 с. ка заголовків, присвят, епіграфів), Львів: 27. Ольжич О., Вибрані твори, Київ: НАН України. Львівське відділення Ін- Смолоскип 2009, 664 с. ституту літератури ім. Т. Шевченка 2007, 28. Протохристова Клео, Алтерна- 304 с. тивата на прага, или Колко с важно да 37. Чирський Микола, Емаль: Вірші, бъдеш титролог, „Език и литература” Прага: Колос 1941, 40 с. 1997 (LІІ), № 5-6, c. 15-19. 38. Шевченко В., Словник-довідник 29. Селіверстова Л., Назвознавство і з релігієзнавства, Київ: Наукова думка поезія: Творчість Яра Славутича, Харків: 2004, 560 с. Майдан 2001, 150 с. 39. Sacrum i Біблія в українській лі- 30. Стеблин-Каменский М. К., К тературі / За ред. І. Набитовича, Lublin: поэтике заголовка в древнеисландской Ingvarr 2008, 812 c. литературе, [в:] Тезисы докладов чет- 40. Skwarczyńska Stefania, Wstęp do вертой всесоюзной конференции по ис- nauki o literaturze, Warszawa 1954, T. 1. тории, экономике, языку и литературе

212 + Volume I, 2012 +

History

+ 213 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Liliya Sholohon

GENERAL STATES AND REGIONS STATISTICS AS SOURCE FOR THE STUDY OF THE NATIONAL CULTURAL MOVEMENT OF THE GALICIAN UKRAINIANS IN THE 2ND HALF OF THE 19TH – THE BEGINNING OF THE 20TH CENTURY

Рrеcаrраthiаn Nаtіonаl Unіvеrsіty, Ukraine

Лілія Шологон

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ТА КРАЙОВА СТАТИСТИКА ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОКУЛЬТУРНОГО РУХУ УКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Abstract: In the article there are analysed general states and regions statistical docu- ments of Austria-Hungry. They are valuable sources for the study of the national cultural movement of the Galician Ukrainians in the 2nd half of the 19th – and the beginning of the 20th century. On that basis the authoress tried to ind out quantity of the Ukrainians that lived іn the East Galicia at the beginning of the 20th century, their educational level and possibilities for realization of national rights. Keywords: Galicia, national and cultural movement, population census, statistical documents

Для дослідження національно- видань українською мовою тощо. культурного руху українців Галичи- Це досить вагомі складові для до- ни другої половини ХІХ – початку ХХ слідження національно-культурного ст. неабияке значення мають статис- руху другої половини ХІХ – почат- тичні джерела, оскільки вони ство- ку ХХ ст., що вимагають ретельного рювалися з наперед заданою метою, опрацювання та аналізу. і з’ясовували, серед іншого, такі важ- Обрана тема не залишилася ливі для нашого дослідження питан- поза увагою дослідників. Вона не- ня як національний склад населен- абияк зацікавила дослідників кін- ня держави, його віросповідання та ця ХІХ – початку ХХ ст., зокрема, розмовну мову, відсоток письменних С. Барана [1, 2], В. Барвінського [3], серед українців Австро-Угорщини, С. Дністрянського [4], В. Охримови- чисельність україномовних навчаль- ча [12], І. Франка [16], Я. Левіцького них закладів, кількість учнів, що їх [17] та інших, в працях яких чимало відвідували, вихід у світ періодичних місця відведено проведенню пере-

214 + Volume I, 2012 + писів населення в Австро-Угорщи- де вміщено відомості про кількість ні, аналізу їхніх результатів, роботі навчальних закладів, товариств на- статистичних установ на території ціонально-культурного спрямуван- Галичини тощо. Проте наукові та ня в краї, вихід у світ періодичних публіцистичні праці цього часу не- видань тощо; на основі документів рідко були написані на вузькій дже- статистичного характеру та інших рельній базі, обмеженими методо- джерел, з’ясувати чи достатньо зро- логічними засобами, перевантажені блено державними структурами для цифровою інформацію. Варто також реалізації національно-культурних зазначити, що загальнодержавна та прав українців краю в другій поло- крайова статистика Австро-Угорщи- вині ХІХ – початку ХХ ст. ни зазначеного часового проміжку Найважливішим статистичним не стала об’єктом особливої уваги джерелом були матеріяли держав- совєтських дослідників, а тому ґрун- них переписів населення, оскільки товних праць, які б розкривали цю об’єктом їхнього обліку стала кожна проблематику, написано було не ба- особа, незалежно від її соціяльного гато [8]. Проте, неабиякий внесок в становища. Загалом, органи держав- дослідження зазначеної проблеми ної влади приділяли неабияку увагу зробили сучасні українські вчені, зо- підготовці до їхнього проведення, крема, О. Добржанський [6], О. Дудяк вдосконаленню методики збору відо- [7], Р. Лозинський [9], С. Макарчук мостей про громадян держави та про [10], І. Монолатій [11], Г. Скорейко різні сфери життя суспільства, публі- [15], наукові розвідки яких написа- кації матеріялів переписів. Тому, на ні на широкій джерельній базі та на їхній основі, спробуємо, у першу чер- основі сучасних методологічних за- гу отримати дані, про етнічний склад сад. Однак комплексного досліджен- населення Галичини. При цьому, ня статистичних документів як дже- варто зазначити, у розвитку австрій- рел з історії національно-культур- ської етнічної статистики кінця ХVІІІ ного руху українців Галичини другої – початку ХХ ст. виділяють три етапи. половини ХІХ – початку ХХ ст. ще не Наголошуючи на характерних рисах зроблено в сучасній українській істо- кожного періоду щодо обліку насе- ріографії. Тому метою нашої статті є лення, відомий український учений аналіз загальнодержавної та крайо- С. Дністрянський назвав їх – військо- вої статистики Галичини як джере- вий, етнографічний і політичний [5, ла до вивчення українського націо- 19]. нально-культурного руху в краї. Для Перший етап охоплює час від її досягнення автор поставила перед приєднання краю до середини ХІХ собою такі завдання: проаналізува- ст. Облік національного складу насе- ти методику проведення держаних лення тоді не вівся. У статистичних переписів населення та на їхній переписах фіксувалася кількість сі- основі з’ясувати кількість україн- мей, загальна чисельність населен- ців, що мешкали на території Схід- ня, статевий поділ, деякі соціяльні ної Галичини, їхній освітній рівень; характеристики. Статистика народо- опрацювати опубліковані матерія- населення повністю підпорядкову- ли статистичних установ Галичини, валася військовим потребам.

+ 215 + Spheres of culture Другий етап у розвитку етнічної час „весни народів” 1848 р. [15, 14] статистики Австрії (за С. Дністрян- Не змінив ситуацію новий закон про ським – етнографічний) розпочався перепис населення, з приводу якого 1846 р. і тривав до 70-х рр. ХІХ ст. У цей С. Дністрянський зазначив в одній з час робиться перша спроба скласти своїх праць: „При підготовці нового науково обґрунтовану етнографічну закону про перепис населення (1869 карту Австрійської імперії. Ініціято- р.) „рубрику про національність” не ром цього проекту виступив відомий прийнято, бо визнано її не відповід- учений-етнограф, тривалий час ди- ною, з огляду на те, що народність ректор адміністративної статистики не може бути предметом індивіду- Австрійської імперії К. Чорнінґ. За ального вивіду при списі населення, його розпорядженням у 1846 р. про- лиш може бути означена при помочі ведено перше обчислення етнічного наукових дослідів для більших комп- складу населення держави. Записи лексів осіб” [4, 12]. велися державними службовцями, Таким чином, під час цих пере- які шляхом опитування визначали писів населення було вирішено не домінуючу розмовну мову у кож- визначати національний склад на- ній громаді, а також фіксували інші селення. Це було зумовлено тим, що мови, якими користувалося населен- у другій половині 40-х – 70-х рр. ХІХ ня. Вперше матеріяли про етнічний ст. не було вироблено науково об- склад населення, зібрані у 1846 році, ґрунтованих критеріїв для обліку опубліковано в книзі міністра-секре- населення за національністю. Одні таря адміністративної статистики вважали, що ключовим критерієм Австрії Й. Гайна Статистичний до- для цього має служити рідна мова, відник Австрійської імперії, яка ви- інші – походження батька, ще інші – йшла у двох томах 1852–1853 рр. родинне прізвище. Суперечки щодо Автор зауважував, що публікує дані з критеріїв визначення національного дозволу К. Чорнінґа [6, 60-61]. Проте складу населення точилися і у вищих вичерпна інформація про населення ешелонах влади Ціслейтанії, статис- Галичини не була включена до цього тичних установах, на міжнародних збірника [5, 23]. конгресах учених-статистиків. В Австрії перепис населення за Однак життя вимагало якомога новою методикою був проведений у швидше розв’язати існуючий вузол 1857 р., наступний – у 1869. Перепис- суперечностей в етнічній статистиці. ні формуляри (анкети), в які заноси- Саме тому, 1878 р. Центральна ста- лися відомості про особу, були в усіх тистична комісія Австрії створила випадках однаковими. Вони перед- спеціяльний комітет для розгляду бачали запис імени, прізвища, пріз- питання про статистику національ- виська, сімейного стану, віку, статі, ного складу населення імперії. На- релігії, місця проживання, постійної голошувалося, що у місцевостях із прописки, громадянства, освіти тощо змішаним етнічним складом це осо- [10, 254]. Проте національна статис- бливо важливо для вирішення дея- тика офіційно не впроваджувалася, ких політико-правових проблем. На- незважаючи на вимоги національ- ступного року цей комітет запропо- ного рівноправ’я, що проявилося під нував під час майбутнього перепису

216 + Volume I, 2012 + ввести окрему облікову рубрику „ро- ни – політичний, характерною рисою динна мова”. Мотивувалося це тим, якого став облік населення за роз- що мова є найважливішою ознакою мовною мовою. Він був пов’язаний національної приналежности. Але з вимогами різних політичних сил остаточно питання вирішувалося мі- мати об’єктивну картину етнічного ністерством внутрішніх справ. Воно складу населення – для вирішення віддало перевагу назві рубрики „роз- проблем як політико-правового, так мовна мова”. Цей термін був досить соціяльно-економічного і національ- поширений у міжнародній статис- но-культурного характеру. тичній практиці [6, 66]. Чергові переписи населення в 6 серпня 1880 р. опубліковано Австро-Угорщині проводилися кож- указ за підписом міністра внутрішніх ні десять років – 1890, 1900, 1910 рр. справ Австро-Угорщини про прове- [10, 254]. Незважаючи на недоскона- дення чергового загальноавстрій- лість методики проведення, вони по- ського перепису населення. Він базу- давали найбільш точні і повні на той вався на законі про переписи від 29 час дані соціяльної, національної, березня 1869 р., але містив суттєві конфесійної та освітньої структури доповнення. Передбачалося обліку- населення Галичини. Через кілька вати населення за такими показни- років після проведення чергового пе- ками: прізвище та ім’я, стать, рік та репису видавалося чимало тематич- місце народження, віросповідання, них томів з внутрішньою розбивкою громадянство, розмовна мова, про- інформації по реґіонах під загальною фесія й рід занять, додаткові заро- назвою Австрійська статистика. бітки, письменність, фізичні вади, Публікація матеріялів перепису здій- власність, місце проживання. Облік снювалася в міру підготовки відпо- мав проводитися шляхом безпосе- відних томів і зошитів. Наприклад, реднього опитування людей і зане- різні зошити за матеріялами пере- сення даних до окремих (для кожної пису населення 1910 р. видавалися громади) карток. Таким чином, пере- 1912, 1913, 1914, 1915 і 1916 рр. [10, пис 1880 р. передбачав ширший і ре- 225]. Окрім цього в Галичині вже з тельніший збір даних, ніж у попере- другої половини ХІХ ст. Крайове ста- дні роки. тистичне бюро розпочало видавати Щодо розмовної мови давалося Річник статистики Ґаліції і Відомос- окреме роз’яснення. Цим терміном ті статистичні о стосунках крайо- для кожної особи визначали ту мову, вих. В них містилися як аналітичні яка вживалася для спілкування у ро- статті щодо кількости населення дині, з односельцями, на побутовому краю та його національного складу, рівні. Зазначалося, що фіксуються так і чимало статистичних таблиць, тільки такі мови: німецька, чеська, які відображали стан початкової, се- словацька, польська, рутенська (ру- редньої та вищої освіти, діяльність синська), словенська, сербохорват- громадських об’єднань, вихід у світ ська, італійська, румунська, угорська періодичних видань тощо. [6, 67]. Таким чином, у 1880 р. розпо- Варто також зазначити, що укра- чався третій етап у розвитку націо- їнські політики напередодні держав- нальної статистики Австро-Угорщи- них переписів населення часто ви-

+ 217 + Spheres of culture словлювали стурбованість з приводу етносу брати за провідну: віроспові- підготовки до їх проведення. Зокре- дання чи мову. ма, депутат австрійського парламен- У польській та українській істо- ту С. Дністрянський від імени україн- ріографіях використовуються два ського парламентського клубу в лис- підходи до аналізу етнічного складу топаді 1910 р. вручив лист міністрові населення Східної Галичини. Пер- внутрішніх справ, у якому зазнача- ший підхід за основну ознаку етніч- лося про: „горячкові приготовлення, ної приналежности бере мову; він які робить галицька адміністрація поширений у польській історіогра- до крайнього фальшування висліду фії [7, 288]. Другий підхід основною конскрипції (перепису населення. – ознакою етнічної приналежности за- Л. Ш.) на шкоду русинів...” [14, 2]. У проваджує віросповідання. Він пере- ньому українські політики просили важає в українській історіографії. уряд звернути увагу на порушення Щодо розмовної мови, то вона закону про перепис населення від 23 наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. стала березня 1909 р. в Галичині, де повіто- основним критерієм, за яким визна- ві староства змушували сільських ві- чався етнічний склад населення Га- йтів від імені громади писати заяви, личини під час переписів 1880, 1890, що не мають наміру самостійно ви- 1900, 1910 рр. Варто зазначити, що бирати комісара для проведення пе- в умовах політичного та економіч- репису в їхньому населеному пункті, ного домінування польського етно- а доручають цю справу староству. су польською мовою як розмовною Зрозуміло, що такий підхід до справи користувались, особливо у великих не сприяв об’єктивному проведен- містах, також українці, євреї та інші ню обліку населення. Тому депута- національності. Також виникає пи- ти, вимагали, щоб у східногалицьких тання, що робити з єврейським на- громадах, де домінувало українське селенням, яке під час згаданих пере- населення, а комісар був поляком писів населення в основній своїй масі за національністю, була можливість називало розмовною польську мову. обрати свого представника відпо- Тому в українській історичній лі- відального за проведення перепису. тературі утвердилася думка про те, Проте органи державної влади Ав- що національну приналежність слід стро-Угорщини рідко звертали увагу пов’язувати з віросповіданням: укра- на порушення законодавства під час їнець – греко-католик або право- проведення переписів населення. славний, поляк – римо-католик, єв- Саме тому, матеріяли переписів та рей – юдей [7, 290]. Звичайно, такий різні статистичні збірники, видані на методологічний підхід не враховує їхній основі, потребують критичного нетипових випадків, наприклад, гре- аналізу та певного переосмислення. ко-католик – поляк, або українець Оскільки переписи населення з – римо-католик. Але в цілому, він є 1880 р. подають дані про населення об’єктивнішим, ніж мовний. за окремими ознаками (мова, вірос- За підрахунками дослідника О. повідання), то виникає питання за Дудяка, зробленими на основі за- яким критерієм відносити населення гальноавстрійської статистики та до того чи іншого етносу, яку ознаку Відомостей статистичних о сто-

218 + Volume I, 2012 + сунках крайових за 1911 р. населення личини – записувати євреїв як пред- Східної Галичини у 1910 р. становило ставників польської національности, 5 254 769 чол., з них українці склада- враховуючи їхню розмовну мову [13, ли 3 303 102 чол. (62,9 %), поляки – 1 2]. 227 577 чол. (23,4 %), євреї – 654 394 Окрім етнічного складу жите- чол. (12,4 %), інші національності 869 лів краю, матеріяли переписів насе- 696 чол. (1,3 %) [7, 291; 23, 39]. Таким лення дозволяють також отримати чином, абсолютну більшість насе- інформацію про освітній рівень на- лення Східної Галичини складали селення Галичини. Зокрема, в них українці. Тому вони цілком законно зазначено, що серед українців Гали- вимагали належного представницва чини і Буковини (відомості подава- у органах державної влади, місцево- лися разом для обох коронних країв го самоврядування, використання держави) письменними були у 1900 – української мови у роботі державних 19,9%, а в 1910 р. – 37,25%. Отже, за- установах. вдяки розвитку початкового шкіль- Чимало українських дослідників, ництва вдалося збільшити кількість що працювали у Галичині в кінці ХІХ письменних серед українського на- – початку ХХ ст., не погоджувалися з селення. Проте це був досить низь- офіційною австрійською статисти- кий показник. Ще нижчий був рівень кою. Вони ретельно вивчали матері- письменности лише у сербів і хорва- яли переписів населення, а результа- тів – 35,48% [6, 82]. Це свідчило про ти своїх досліджень публікували як значну кількість невирішених про- окремими брошурами, так і в спеці- блем в українському шкільництві. яльному виданні статистичної комі- Розглядаючи повіти з точки зору сії НТШ Студії з поля суспільних наук ступеня освіти населення, побачи- і статистики, що виходила за редак- мо, що лише у двох столицях краю, цією М. Грушевського. у Львові та Кракові, неписьменних Зокрема, В. Охримович звернув менше половини. Відносно мало не- увагу на те, що у 1900 р. близько письменних мають західні повіти. У 133 000 греко-католиків при прове- жодному з центральних і східних по- денні перепису були записані поля- вітів немає менше 60 % неписьмен- ками (тобто своєю розмовною мовою них. Найбільша кількість їх у гірських назвали польську), із них 120 000 – у повітах: Лісько, Турка, Богородчани, Східній Галичині. За його підрахун- Надвірна й Косів [16, 317]. ками на території східної частини Український дослідник С. Баран, краю було щонайбільше 20 000 гре- за допомогою переписів населення ко-католиків, які спілкуються у по- та власних статистичних досліджень буті польською мовою. Таким чином, зробив спробу з’ясувати відсоток на думку вченого, більше 100 000 українців (греко-католиків), що на- греко-католиків, без належних на те вчалися у клясичних та реальних підстав, були зафіксовані офіційною ґімназіях Східної та Західної Галичи- статистикою як поляки за націо- ни. За його підрахунками, загалом у нальністю. Дослідник звернув увагу Галичині відсоток українських ґім- й на ще один спосіб фальсифікації назистів у 1897 р. становив 17,6% національного складу населення Га- від всіх учнів середніх шкіл краю, а

+ 219 + Spheres of culture в 1901 р. – 18,4 % [1, 164]. У Східній спортивних тощо. Надалі їхня чи- Галичині українці становили 1897 р. сельність швидко зростала й у 1885 26,7 % від всього загалу ґімназистів, р. вже налічувалося 840 таких гро- 1901 р. – 28,6 %. У Західній Галичині мадських організацій [18, 122-123], греко-католиків в ґімназіях навчало- 1890 р. – 1 134, 1900 р. – 2 304, 1905 ся менше двох відсотків [1, 168]. р. – 4 087. Серед них чимало було на- Наведені цифри, дозволяють ціонально-культурних об’єднань. Зо- зробити висновок, що державною крема, 1905 р. діяло 469 товариств владою не було створено належних для розвитку освіти, 79 наукових та умов для підвищення освітнього літературних, 64 музичних, 60 педа- рівня українців. Перед Першою сві- гогічних та інші [19, 123-124]. Проте товою війною в Галичині на 675 140 виявлені нами статистичні джерела українців припадала одна середня не містять інформації, скільки серед державна школа, в той час, коли одна товариств було українських, поль- така польська школа припадала на ських, німецьких тощо. 69 361 осіб цієї національности [2, Збірники галицького крайово- 3]. Отже, створення українських та го статистичного бюро дозволяють польських ґімназій не було пропо- отримати відомості про не менш рційним кількости населення обох важливий аспект національно-куль- національностей. турного руху – вихід у світ періодич- Таким чином, на основі статис- них видань на території Галичини. тичних даних, можемо стверджува- З них дізнаємося, що у 1880 р. дру- ти, що українці Галичини упродовж кували 97 газет та журналів, 1890 р. другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – 114, 1895 р. – 179 [18, 116], 1898 р. тільки частково скористалися своїм – 203 [20, 122], 1900 р. – 234, 1905 р. правом на здобуття ґімназійної осві- – 324, 1906 р. – 374, 1910 р. – 392 [19, ти. Причиною цього стало не лише 122]. Серед них українською мовою у їхнє соціяльне та матеріяльного ста- 1880 р. виходило 18 (польською 69), новище, але й небажання владних у 1890 р. – 19 (польською 88), у 1895 структур створювати україномовні р. – 21 (польською 129), 1898 р. – 25 навчальні заклади. Частково це за- (польською 123), 1900 р. – 29 (поль- вдання взяли на себе українські гро- ською 179), 1905 р. – 40 (польською мадські об’єднання – товариства. 252), 1910 р. – 42 (польською 312). Внесок багатьох з них у розви- Переважна більшість з них були по- ток українського національно-куль- літичними. Зокрема, 1880 р. політич- турного руху важко переоцінити. них часописів видавали 36, 1890 р. – Тому спробуємо за допомогою ста- 114, 1900 р. – 82, 1905 – 120. тистичних збірників, зокрема, ви- Чимало статистичних даних було дань Крайового статистичного бюро опубліковано у щорічних звітах Кра- з’ясувати кількість товариств, що йової шкільної ради про стан галиць- працювали на території Галичини. кої освіти. Окремі з них лише містили З них отримуємо інформацію, що інформацію про розвиток середніх у 1880 р. у краї працювало 327 то- навчальних закладів, інші намага- вариств. З них 3 політичні, 114 на- лися охопити увагою всі аспекти укових та освітніх, 16 музичних, 110 шкільництва краю. Завдяки звітам

220 + Volume I, 2012 + можна прослідкувати за динамікою хід у світ періодичних видань тощо. зростання чисельности початкових По мірі опрацювання вони публіку- освітніх закладів у Галичині. Якщо валися не лише у серійному видан- в 1901 р. їх було 4 062, то в 1912 р. – ні Австрійська статистика, але й у 5 580 [22, 10]. У статистичних відо- збірниках галицького крайового ста- мостях не подавали інформації про тистичного бюро. Матеріяли, опублі- мову викладання у народних школах, ковані на сторінках останніх містять тому вони не дозволяють з’ясувати інформацію, що стосується виключ- скільки з них було українськими. но Галичини і є зручними для корис- Проте наведені цифри засвідчують, тування при дослідженнях історії що до Першої світової війни у сіль- краю. Неабияк доповнюють матері- ських школах Галичини спостері- яли загальнодержавних переписів та галася досить низька якість викла- інформацію галицького крайового дання й погані умови праці вчителів. статистичного бюро статистичні ви- Адже із 5 580 початкових освітніх за- дання Крайової шкільної ради та ін- кладів, що функціонували у 1911/12 ших державних установ. У них чима- навчальному році, 4 626 були одно- і ло інформації про діяльність різних двокласними. Це означало, що один освітніх закладів, товариств тощо. або двоє педагогів (це залежало від Проте, варто зазначити, що за- кількости класів) працювали одно- гальнодержавні та крайові статис- часно з дітьми різної вікової катего- тичні матеріяли на дають вичерпної рії, інколи в шести різних класах од- інформації кількісного характеру про ночасно або позмінно. Лише 115 на- національно-культурний розвиток родних шкіл були виділовими, тобто краю. Якщо дані про діяльність дер- їх закінчення давало право вступу до жавних українських освітніх установ класичної або реальної ґімназії чи були неповними, то робота громад- вчительської семінарії. Українських ських об’єднань (товариств) та ство- з них не було жодної. Також варто рені ними приватні навчальні закла- звернути увагу на те, що станом на ди, читальні, аматорські театральні 1912 р. 144 населених пункти Гали- гуртки не стали предметом дослі- чини не мали початкової школи. дження ні загальноавстрійської, ні Таким чином, можемо стверджу- крайової статистики. Тому офіційну вати, що упродовж другої полови- статистику, при вивченні національ- ни ХІХ – початку ХХ ст. державними но-культурного руху українців Гали- установами було створено чимало чини, варто доповнити звітами про статистичних джерел, які частково діяльність товариств та навчальних відображають ряд важливих аспек- закладів. тів національно-культурного роз- витку українців Галичини. Найваж- Bibliography and Notes ливішими серед них були матеріяли загальнодержавних переписів на- 1. Баран С., З поля національної ста- селення, що містять відомості про тистики галицьких середніх шкіл, [y:] етнічний склад жителів краю, його Студії з поля суспільних наук і статис- тики, Львів: Статистична Комісія Науко- віросповідання, освітній рівень, ді- вого Товариства ім. Шевченка 1910, Т. ІІ, яльність громадських інституцій, ви- с. 107–178.

+ 221 + Spheres of culture 2. Баран С., Конфесійні і національні го Товариства ім. Т. Шевченка 1910, Т. І, переміни в галицьких середніх школах в с. 65–160. рр. 1896 – 1908, [y:] Студії з поля суспіль- 13. Охримович В., Про фальшованє них наук і статистики, Львів : Статис- національної статистики при попере- тична Комісія Наукового Товариства ім. дних конскрипціях, “Діло” 1910, 24 груд- Шевченка 1910, Т. ІІІ, с. 1–66. ня. 3. Барвінський В., Досліди з поля 14. Проти конскрипційних без- статистики, Львів: З друкарні НТШ правств, “Діло” 1910, 27 листопада. 1901, 49 с. 15. Скорейко Г., Населення Буковини 4. Дністрянський С., Національна за урядовими переписами другої полови- статистика, Львів 1909, 48 с. ни ХІХ – початку ХХ ст.: історико-демо- 5. Дністрянський С., Національна графічний аналіз: автореферат дисерта- статистика, [y:] Студії з поля суспіль- ції ... кандидата історичних наук, 07. 00. них наук і статистики / За редакцією 01 „Історія України”, Чернівці 1998, 18 с. М. Грушевського, Львів: З друкарні НТШ 16. Франко Іван, Скільки нас є ? [y:] під зарядом К. Беднарського 1909, Т. 1, с. Іdem, Зібрання творів: у 50-ти томах, Т. 19–49. 44, Кн.2: Економічні праці (1887–1907) 6. Добржанський О., Національний / За редакцією Т. Дерев’янкіна, А. Пер- рух українців Буковини другої половини ковського, Київ: Наукова думка 1985, с. ХІХ – початку ХХ ст., Чернівці: Золоті ли- 312–317. таври 1996, 574 с. 17. Lewicki J., Ruch rusinow w Galicji w 7. Дудяк О., Динаміка чисельності pierwszej polowie wieku panowania Austrji польського населення Східної Галичини в (1772 – 1820), Lwow 1879, 52 s. першій третині ХХ ст. (за матеріалами 18. Podręcznik Statystyki Galicyi переписів 1910, 1921 і 1931 рр.), [y:] “Ві- wydany przes Krajowe biuro statystyczne сник Львівського університету”, Серія іс- pod kierunklem Dr. Tadeusza Putowskiego, торична, 2000, Вип. 35–36, с. 286–295. Rok II, 1887-1888, Lwów 1889, 130 s. 8. Копчак С., Населення українського 19. Podręcznik Statystyki Galicyi Прикарпаття: історико-демографічний wydany przes Krajowe biuro statystyczne нарис. Докапіталістичний період, Львів: pod redakcią Dr. Tadeusza Piłata. Tom VIII, Вища школа 1974, 185 с. Lwów 1908, 200 s. 9. Лозинський Р., Етнічний склад на- 20. Podręcznik Statystyki Galicyi селення Львова (у контексті суспільного wydany przes Krajowe biuro statystyczne розвитку Галичини), Львів: Видавничий pod redakcią Dr. Tadeusza Piłata. Tom VI, центр Львівського Національного Уні- Lwów 1900, 192 s. верситету ім. Івана Франка 2005, 358 с. 21. Sprawozdanie c. k. rady Szkolnej 10. Макарчук С., Писемні джерела з Krajowej o stanie szkół śriednich galicyjskich історії України, Львів: Світ 1999, 352 с. w roku szkolnym 1894/95, Lwów: Nakładem 11. Монолатій Іван, Разом, але май- c. k. rady Szkolnej Krajowej 1895, 20 s. же окремо. Взаємодія етнополітичних 22. Sprawozdanie c. k. rady Szkolnej акторів на західноукраїнських землях у Krajowej o stanie wychowania publicznego 1867 – 1914 рр., Івано-Франківськ: Лілея- w roku szkolnym 1910/11, Lwów: Nakładem НВ 2010, 736 с. c. k. rady Szkolnej Krajowej 1912, 80 s. 12. Охримович В., З поля національ- 23. Wiadomości statystyczne o ної статистики Галичини, [y:] Студії stosunkach krajowych, Lwów 1911, T. XXIV, з поля суспільних наук і статистики, 126 s. Львів: Статистична Комісія Науково-

222 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Oksana Horbachyk

THE RELATIONS OF MATVII STAKHIV WITH GOVERNMENTAL INSTITUTIONS OF SECOND POLISH STATE (SECOND HALF OF 1920’S – BEGINNING OF 1930’S)

Drohobych Pedagogical State University, Ukraine

Оксана Горбачик

ВЗАЄМИНИ МАТВІЯ СТАХІВА ІЗ ВЛАДНИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ДРУГА ПОЛОВИНА 1920Х ПОЧАТОК 1930Х РР.

Abstract: There is an analysis of M. Stakhiv relations with Polish institutions of gov- ernance. The special attention is paid to the trial of one of the URP-USRP leaders in 1925, who was the chief secretary of the party. Keywords: M. Stahiv, URP-USRP, the Polish state

Матвій Стахів – один із ідеологів в суспільстві. Власне крізь призму українського соціялістичного руху життя і діяльности особистости від- у міжвоєнній Польщі ХХ ст., талано- творюється багатогранність сус- витий науковець та публіцист. Його пільно-культурного життя. Громад- партійно-політична діяльність в сько-політична діяльність М. Стахіва Українській соціялістично-радикаль- – відомого українського діяча ХХ ст. ній партії (УСРП) спрямовувалася на цікава для українських та польських утвердження соціяльної справед- науковців, широкої громадськости ливости, розвінчання справжньо- тим, що вона яскраво віддзеркалює го обличчя фашизму, комунізму та переплетіння соціяльних і націо- клерикалізму на західноукраїнських нальних аспектів українського руху землях, що викликало небувалий ін- в окреслений період. терес польських владних інституцій Постать М. Стахіва уже понад до цієї постаті. вісімдесят років у різних тематич- Розгляд місця конкретної істо- них ракурсах перебуває у полі зору ричної особи в розвитку соціяльно- українських та зарубіжних (здебіль- політичних процесів має важливе шого польських) істориків, проте значення у дослідженнях, що поєд- на сьогодні низка аспектів пробле- нують історію, як науку про суспіль- ми залишилися малодослідженою. ство з історією, як науку про людину Не вийняток – його громадсько-по-

+ 223 + Spheres of culture літична діяльність та взаємини із ви: наприкінці травня 1926 р. Ю. Піл- польськими органами влади. Окремі судського більшістю голосів обрано сюжети досліджуваної теми порушу- президентом держави. Прийшовши валися українськими (О. Зайцев [7], до влади, Ю. Пілсудський та його ото- М. Кугутяк [11], Т. Гунчак [5], М. Мі- чення прагнули “оздоровлення” по- щук [13], О. Боднар [1], Л. Зашкільняк літичної та економічної ситуації, що [8], М. Швагуляк [23]), та польським передбачало поліпшення відносин (А. Бохенський [24], М. Фелінський у сфері етнонаціональної політики. [26], З. Запоровський [30], Ч. Бжоза Тут найвразливішим місцем залиша- [25], В. Менджецький [28], М. Кру- лося українське питання. щинський [27], Р. Томчик [29]) на- Українці сподівалися від нового уковцями. Джерельну основу статті режиму серйозних змін у національ- становлять матеріяли Центрально- ній політиці, надання територіяль- го державного історичного архіву ної автономії Східній Галичині та України у м. Львові (ЦДІАЛ України), Волині. Однак цього не сталося. На- Державного архіву Івано-Франків- томість офіційне визнання отримала ської області (ДАІФО) та матеріяли програма державної асиміляції, щоб періодичної преси. Основна мета при умові збереження власної наці- статті – окреслити взаємини одного ональности у меншин формувалося із лідерів УСРП – М. Стахіва із поль- свідоме почуття приналежности до ськими органами влади у контексті польської державности. Йшлося про національної політики Другої Речі виховання лояльних громадян Дру- Посполитої. гої Речі Посполитої методами полі- М. Стахів народився 30 листо- тичного, соціяльно-економічного та пада 1895 р. у с. Нущі Зборівського культурно-освітнього характеру. повіту в українській селянській ро- Проти політики асиміляції на дині. Початкову школу закінчив у західноукраїнських землях активно рідному селі. Після здобуття базових виступали представник української знань продовжив навчання в укра- радикальної партії (УРП), зокрема їнській школі у Перемишлі, а 1906 р. М. Стахів. Його активна участь у віче- – у місцевій ґімназії. Однак, початок вій кампанії не залишилася не помі- Першої світової війни докорінно змі- ченою польською владою: антиполь- нив подальші плани М. Стахіва – він ська риторика виступів майбутнього взяв активну участь у воєнній кам- лідера УСРП спровокувала його ареш панії Австро-Угорської армії в Італії, наприкінці вересня 1925 р. за участь а після повернення на батьківщину у вічах у Солонці (10 травня) та Реме- у 1918 р. – влився у ряди Української нові (25 травня) Львівського повіту. Галицької Армії (УГА) Західно-Укра- Коментуючи цю подію, часопис Гро- їнської Народної Республіки (ЗУНР). мадський голос із обуренням писав: Після повернення із еміґрації на “І всюди на тих вічах [організованих батьківщину у 1924 р. М. Стахів став радикалами – авт.] крутились явні активним учасником українського і тайні висланники й платні при- партійно-політичного життя. У цей служники польської влади, які пиль- же період відбулися значні зміни у но слідили кожне сказане слово, чи політичній системі Польської держа- не можна би до нього причепитися,

224 + Volume I, 2012 + перекрутити його так, щоби можна що члени УРП намагалися “збудити було б «законно» радикалів всадити ненависть і погорду проти форм вла- в тюрму. Не вистарчало хитро проду- ди й адміністрації держави…, закли- маного брехливого донесення шпика кували до непослуху, спротиву й опо- чи жандарма…” [15, 1]. ру проти законів, розпорядків і заря- 7 жовтня 1925 р., після числен- джень публичних властей” [14, 2]. Ви- них донесень жандармерії, М. Стахів слухавши обвинувачення, захисники разом із О. Павлівим, Р. Дашкевичем, підсудних відзначили: “Радикальна І. Копачем постали перед Львівським партія є соціялістичною, а тому вона судом. Прокуратура в особі прокурора не розпалює націоналістичного шові- А. Ґіртнера інкримінувала підсудним нізму, але разом з тим вона бореться “порушення громадського спокою” не тільки за права українського пра- (ст. 65 Кримінального кодексу Поль- цюючого народа, але й за право всіх ської держави). Однопартійці відзна- працюючих на Західній Україні. Поль- чали, що “цей процес – це страх перед ський селянин також повинен дістати усвідомленням народу, це спроба при- землю, але в корінній Польщі, а не ко- пинити цю широку організаційну ро- штом українських селянства. Що ж до боту, яку розпочала весною ц. р. й веде того, що так, як говорили бесідники дальше УРП. При допомозі процесів і на вічах дійсно є, на це можна привес- тюрми хоче польська влада спинити ти докази” [22, 16]. організацію українського працюючо- Тема важкого становища україн- го народу” [6, 98]. ського селянства у краї домінувала, Один із перших резонансних по- зокрема, у виступі М. Стахіва на вічі літичних судових процесів над пред- у Ременові. На суді він детально від- ставниками легальних українських творив зміст свого виступу, у якому політичних партій на західноукраїн- йшлося про потребу надати україн- ських землях після включення краю ським безземельним селянам землю, до складу Другої Речі Посполитої, щоб припинити його “напівголодне привернув увагу широкої української життя”. “Коли я наводив цифри, – від- громадськости. На захист М. Стахіва значав під час виступу у суді М. Ста- та його соратників виступили відо- хів, – то я не потребував давати ніякої мі українські адвокати – Л. Ганкевич оцінки, бо вони говорять самі за себе. (Львів), І. Волошин (Львів), І. Брико- Як прокурор говорить про мою вину, вич (Тернопіль), І. Кіцула (Самбір), то я відповідаю, що не моя вина, коли І. Новодворський (Коломия) та Л. Ба- показав у рефераті ці числа, а вина чинський (Станиславів). Останній зо- тих, котрі числа викликали в життя… крема наголосив, що “той чи інший Про форму правління Польщі не го- засуд не змінить нічого, бо на місце ворив, бо це не входило в мій рефе- засуджених стануть нові люди, котрі рат…” [22, 16-17]. будуть добиватися волі для україн- Л. Бачинський також наголосив, ського народу” [16, 1]. що обвинувачені тільки “домагалися Суд над М. Стахівим тривав чоти- справедливого розподілу землі для ри дні (7–10 жовтня). У перший день всіх працюючих на українській зем- роботи суду підсудним зачитано акт лі без ріжниці народности. Але вони обвинувачення, у якому вказувалося, слушно виступали проти колоніза-

+ 225 + Spheres of culture ції укр. землі, котра й так вже пере- ною причиною цього були його іде- люднена… Обвинувачені не просять ологічні переконання. По-перше, у ні милосердя, ні вибачення, а тільки передвиборчій кампанії УСРП акцен- безсторонньої справедливости…” тувала увагу на соціяльному складі [14, 2]. кандидатів списку № 22. “Їх склад Заслухавши 8–9 жовтня свідків, показує, – стверджував Громадський які “спростували твердження проку- голос, – Що тут на чольових місцях рора”, а також тригодинний виступ стоять тільки дійсні народні праців- Л. Бачинського та інших захисників ники, втім на дев’яти лістах стоять на підсудних, суд 10 жовтня виніс свій чолових місцях (першім або другім) вердикт. Незважаючи на те, що обви- самі селянські провідники” [3, 2]. На- нувачені не визнали своєї вини та не певне, М. Стахів до таких не належав. “відреклися від своїх вчинків”, а суд По-друге, соціялісти-радикали нео- “був зложений майже виключно з по- дноразово наголошували, що у спис- ляків”, вимоги прокурора все ж таки ку УСРП “не знаходився жоден член були відхилені. “Не помогло прокуро- Головного Секретаріяту зі Львова” і, рові навіть те, – констатував часопис таким чином, мала бути забезпече- Громадський голос, – що він чорними на “правильна праця послів УСРП у красками малював небезпеку ради- визвольному інтересі українського кального руху для Польщі й пригаду- працюючого народу, цим досяглась вав польським громадянам, що вони повна співпраця, гармонія і рівнова- мусять тямити про 1-го листопада га з краєвим осередком, яким разом 1918 р.” [14, 2]. з послами УРСП намагався би зміц- Утворення у 1926 р. УСРП відкри- нити самостійну організовану силу ло нову сторінку у політичній біогра- українського працюючого народу фії М. Стахіва, який став одним із лі- для боротьби проти всякого утиску і дерів новопосталої політичної сили, визиску” [1, 434]. розпочав розбудовувати осередки Незважаючи на те, що М. Стахі- партії на місцях. Один із лідерів пар- ва не було висунуто кандидатом до тії критикував Ю. Пілсудського та польського сейму, він упродовж січня польськоий уряд, який зосередився – лютого 1928 р. взяв активну участь на вирішенні питань, пов’язаних з у передвиборчій вічевій кампанії. реформою місцевого самоврядуван- Зазвичай, на таких заходах основна ня, політикою “реґіоналізму”, “зміц- увага присвячувалася двом пробле- нення польськости”, недопущенні мам: 1) доповідачі “в ярких красках поширення впливів національних представляли злиденне життя-бут- українських партій Галичини та Гре- тя українського працюючого народу ко-Католицької Церкви. під Польщею й вказували на шляхи, Напруга, яка виникла у відно- які ведуть до здобуття землі і волі” синах влади та членами УСРП стала [2, 3]; 2) ті, що виступали, наголошу- особливо помітною під час парла- вали на “фарисейській облуді УНДО, ментських виборів 1928 р. М. Стахів, яка полягала в утворенні єдиного на відміну від окремих членів Голов- національного фронту у спілці з жи- ної управи партії, не балотувався до дівською буржуазією і німецькими польського парламенту. Основнов- фабрикантами” [1, 435].

226 + Volume I, 2012 + Упродовж 1928 – 1930-х рр., зва- – УСРП. Таким чином, напередодні жаючи на провокації жандармерії, виборів український блок фактично соціялісти-радикали змінили стра- залишився без політичного прово- теґію та тактику пропагування со- ду. Зважаючи на те, що жандармерія ціялістичних ідей серед місцевого опечатала будівлю Головного секре- населення: замість масових віч, роз- таріяту УНДО, “всю виборчу акцію і почато організацію повітових та технічне полагодження справ тре- окружних конференцій. Незмінним ба було переводити в тісній домівці учасником таких заходів був М. Ста- Головного секретаріяту УСРП…” [1, хів [17, 3]. 436]. М. Стахів, який зумів уникнути У 1930 р. загострилося україн- арешту, долучився до клопіткої пе- ське національне питання. Діяль- редвиборчої праці. ність підпільних українських органі- Щоб запобігти можливим по- зацій – Організації Українських Наці- дальшим репресіям, на засіданні Го- оналістів (ОУН), Української Військо- ловної управи УСРП 27 вересня 1930 вої Організації (УВО), спрямована на р., ЦК УНДО 26 вересня та президії відстоювання прав українського на- УСДП 28 вересня того ж року у зв’язку селення, дестабілізувала внутрішню з надзвичайними подіями ствердже- ситуацію в Польщі. За ініціятивою Ю. но, що організоване в політичних Пілсудського на західних землях, які партіях, культурних і господарських входили до Польщі, з 29 вересня до установах, українське громадянство 16 жовтня була проведена акція, яка не може нести збірної відповідаль- отримала назву “пацифікація” (уми- ности за вчинки “виконувані таємни- ротворення). ми конспіративними організаціями Не уникли репресій також члени чи окремими особами, котрі ані не УСРП. Справді, напередодні вибор- підлягають, ані не можуть підлягати чої кампанії 1930 р. партія зазнала ніякій громадянській контролі” [4, значних кадрових втрат: шестеро 1]. Українські національно-держав- відомих діячів партії перебували в ницькі партії рішуче протестували ув’язненні (А. Гривнак, С. Жук, О. Ко- проти “перекидання законом недо- берський, Д. Ладика, А. Невинський, пустимої збірної відповідальности М. Рогуцький). Арешти торкнулись за всі ті акти на невинне і безборон- також членів місцевих організацій: не українське сільське й міське на- 20 жовтня в Коломиї заарештовано селення та проти нагінки польської голову повітової управи УСРП Косів- преси і рішучих польських організа- щини І. Прокопова, на Кременеччині цій на все українське населення”. Цей – членів повітової управи УСРП І. Ро- комунікат від імені Головної управи манюка та О. Волошина. У Тернополі УСРП підписали І. Макух та М. Стахів. арештовано В. Лисого, О. Олійника, На відміну від попередніх вибо- Л. Онуферка, І. Якимчука [4, 1]. Біль- рів до вищого законодавчого органу ше того, у цей же період заарешто- Польщі, М. Стахіва на засіданні Голов- вано близько тридцяти українських ної управи УСРП, одноголосно вису- послів вищого законодавчого орга- нено кандидатом у посли польського ну Польщі, зокрема дев’ятнадцять парламенту у Крем’янецькому вибор- із них представляли УНДО та шість чому окрузі. Окрім нього УСРП у цьому

+ 227 + Spheres of culture ж окрузі представляли: С. Жук, А. Ни- поліція провела обшук у Головному вінський, П. Яськевич, Д. Метелюк, секретаріяті партії та редакції її дру- М. Кравець та І. Романюк [9, 2]. Перед- кованого органу – часопису Громад- виборну працю М. Стахіва та інших ський голос. Конфіскувавши службо- соціялістів-радикалів у цей період, ву переписку, партійні документи, влучно охарактеризував у своїх спо- “дописи й правні поради”, у другій гадах І. Макух. “Головний секретар і половині дня слідчі львівської жан- решта членів Головного секретаріяту дармерії провели також обшук у по- УСРП просто падали з утоми, – наголо- мешканні М. Стахіва. Не знайшовши шував він, – Вони працювали цілими нічого протиправного у його діяль- днями й ночами, друкували картки до ності, “слідчий суддя видав постано- голосування, писали потрібні поучен- ву, котрою поставлено тов. Стахова ня та інструкції, відозви й листи, – бо під поліційний догляд” [20, 1]. Однак, тільки письмом можна було повчити уже наприкінці липня 1931 р. він ра- та порадити, а далі посланцями роз- зом із М. Матчаком і М. Вахнюком, силати це все на час по повітах у ці- попри перешкоди влади, зумів ви- лій Галичині та допильнувати всього, їхати на IV Конґрес Соціялістичного щоб було виконане. Ця велика праця Робітничого Інтернаціоналу до Відня для малого числа співробітників і го- [10, 1]. Члени української делеґації ловного секретаря було надзвичай- взяли участь у політичній дискусії, ним досягненням” [12, 405]. Проте, як охарактеризувавши “особливе поло- засвідчили підсумки виборчої кампа- ження українського народу», а також нії, у таких округах як Крем’янецький, налагодили контакти із німецькою Ковельський, Пінський, Берестей- соціялістичної партією Польщі та ський україно-білоруський список єврейською соціялістичною партією №11 не здобув жодного мандату, на- “Бунд”. томість всі голоси виборців були від- Таким чином, упродовж другої дані провладному ББСУ. половини 1920-х – початку 1930-х Восени 1930 р. повинен був би рр. М. Стахів перебував під пильним відбутися ХХХІІ конгрес УСРП, однак наглядом жандармерії, що пов’язано зважаючи на несприятливу суспіль- із його політичними уподобаннями. но-політичну ситуацію, захід було Врешті, у 1925 р. за активну партій- перенесено на невизначений термін. но-політичну антипольську діяль- “Головна управа вже була ухвалила і ність він разом із однопартійцями оповістила спосіб того святкування був арештований, що викликало ши- нашого ювілейного року: 40 річчя від рокий суспільний резонанс. Надалі оснування УСРП, – відзначав М. Ста- відносини із органами влади залиша- хів, – Але доля не судила нам обходи- лися напруженими, про що свідчать ти цего ювілею в настрою свята. Нам парламентська кампанія 1928 р. до судилося… цей ювілейний 40-й рік польського сейму та сенату та репре- від заложення партії обходити не на сивні акції польської влади у період святочнім Конґресі, але у тяжкім зма- пацифікації 1930 р. Перспективний ганні під час «пацифікації»” [21, 2]. напрям подальших досліджень – емі- Залякуванню піддавалися також ґраційна наукова діяльність М. Стахі- самі члени УСРП. 16 березня 1931 р. ва у другій половині ХХ ст.

228 + Volume I, 2012 + Bibliography and Notes 16. Не можемо й не будемо мовча- ти, „Громадський голос” 1925, 17 жов- 1. Боднар Ольга, Українська соці- тня, с. 1. алістично-радикальна партія: основи 17. Повітова конференція УСРП на політичної платформи (1926 – 1939), Рівенщині, „Громадський голос” 1929, 28 [y:] Україна: культурна спадщина, на- грудня с. 3. ціональна свідомість, державність. 18. Політичний і освідомлюючий Ювілейний збірник на пошану Івана Па- рух, „Громадський голос” 1929, 16 лис- тера, Львів: Інститут українознавства топада, Ч. 47, с. 1. ім. І. Крип’якевича НАН України 2008, 19. Політичний і освідомлюючий Вип. 16, c. 430–436. рух, „Громадський голос” 1929, 19 жов- 2. Вічева кампанія, „Громадський тня, с. 6. голос” 1928, Ч. 8, c. 3. 20. Ревізія в Громадськім голосі і го- 3. „Громадський голос” 1928, Ч. 11, c. 2. ловному Секретаріяті УСРП, „Громад- 4. „Громадський голос” 1930, 4 ський голос” 1931, 28 березня, с. 1. жовтня, c. 1. 21. Тридцять другий конгрес УСРП. 5. Гунчак Тарас, Україна: перша по- Звіт Головної Управи, „Громадський го- ловина XX століття: нариси політичної лос” 1933, 21 січня, с. 2. історії, Київ 1993, 288 с. 22. Центральний державний істо- 6. Державний архів Івано-Франків- ричний архів України у м. Львові, ф. 344, ської області, ф. 2, оп. 1, спр. 14. оп. 1, спр. 35. 7. Зайцев Олександр, Політичні 23. Швагуляк Михайло, «Пацифіка- партії Західної України у парламент- ція». Польська репресивна акція у Гали- ських виборах 1928 року, [y:] Україна: чині 1930 року і українська суспільність, культурна спадщина, національна свідо- Львів 1993, 52 с. мість, державність, Львів 1996, Вип. 2, c. 24. Aleksander Boheński, Staniślaw 172–186. Łos, Włodzimierz Bączkowski, Problem 8. Зашкільняк Леонід, Україна- polsko-ukraiński w Ziemi Czerwonej, Польща в ХХ столітті: від конфліктів Warszawa 1938, 126 s. до порозуміння, [y:] Україна: культур- 25. Brzoza Czeslaw, Ukraincy w izbach на спадщина, національна свідомість, ustawodawczych Drugiej Rzeczypospolitej, державність, Львів 1996, Вип. 17, Львів [w:] Ukraińskie tradycje parlamentarne. 2008, c. 13–18. XIX–XX wiek, Kraków 2006, s. 185–208. 9. Кандидатури УСРП, „Громад- 26. Feliński Michal, Ukraińcy w Polsce ський голос” 1930, 25 жовтня, c. 2. Odrodzonej, Warszawa 1931, 448 s. 10. Конгрес Соціялістичного Трудо- 27. Kruszyński Marcin, Z działalnosci вого Інтернаціоналу, „Громадський го- konsulatu polskiego w Charkowie do лос” 1931, 8 серпня, с. 1. początku lat 30 XX wieku, [w:] Stosunki 11. Кугутяк Микола, Галичина: сто- polsko-ukraińskie. Historia i pamięc, Toruń рінки історії: Нарис суспільно-політич- 2008, s. 218–250. ного руху (XIX ст. – 1939 р.), Івано-Фран- 28. Mędrzecki Włodzimerz, Ukraińska ківськ 1993, 204 с. Reprezentacja Parłamentarna w Drugiej 12. Макух І., На народній службі, Київ Rzeczypospolitej, „Warszawskie Zeszyty 2001, с. 405. Ukrainoznawcze” 1996, T. 3, s. 220–234. 13. Міщук Мар’яна, Національна ідея 29. Tomczyk Ryszard, Ukraińska Partia в політичних програмах та практичній Radykalna w II Rzeczypospolitej. 1918–1926, діяльності Української радикальної пар- Szczecin 2007, 284 s. тії (1918–1939 рр.), [y:] Україна соборна: 30. Zaporowski Zbigniew, Sejm Збірник наукових статей, Київ 2005, Вип. Rzeczypospolitej Polskiej 1919–1939. 2, Ч. 1, с. 192–198. Dzialalnośc posłow, parłamentarne 14. Наші товариші перед судом, „Гро- koncepcje Jozefa Pilsudskiego, mniejszości мадський голос” 1925, 17 жовтня, с. 2. narodowe, Lublin 1992, 265 s. 15. Не буде спокою, „Громадський го- лос” 1925, 25 вересня, с. 1.

+ 229 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Roman Fedoryshchak

PEDAGOGICAL ACTIVITIES OF MYRON KORDUBA AT THE WARSAW UNIVERSITY

Drohobych Pedagogical State University, Ukraine

Роман Федорищак

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИРОНА КОРДУБИ У ВАРШАВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Abstract: This article is devoted to a scientiic and educational work of M. Korduba at Warsaw University. There is a reconstruction of didactic features of his History of Ukraine course teaching. The importance of scientist’s pedagogical activity for establishmen of Ukrainian Studies in the Second Polish Republic is emphasized in this article. Keywords: M. Korduba, the Warsaw University, scientiic and pedagogical activity

Мирон Кордуба (1876-1947) незалежній Польщі кафедру істо- – видатний український історик, рії України, також не вивчені осо- письменник та суспільно-політич- бливості його дидактичної праці у ний діяч досьогодні надзвичайно той час. З огляду на це, вважаємо малознаний як педагог. Дослідники за необхідне висвітлити педагогіч- тільки розпочинають осмислення ну діяльність М. Кордуби протягом педагогічної складової його бага- 1929-1939 років. тогранної натури, попри те, що все Як твердить дослідник поль- своє життя вчений присвятив ви- ської науки міжвоєнного часу Алєк- кладанню у середніх та вищих на- сандр Ґейштор, кафедра історії вчальних закладах Чернівців, Льво- України на чолі з Мироном Корду- ва, Холма та Варшави. Найменше на бою «повстала у 1929 р. у складній сьогодні відомо про варшавський політичній ситуації, коли відповід- період життя та творчости М. Кор- ну кафедру не хотіли утворити у дуби, коли його запросили на по- Львові» [12, 15]. Дійсно, як свідчать саду професора одного з найбільш вище описані події довкола процесу авторитетних навчальних закладів заснування українського універси- Центрально-Східної Европи – Вар- тету на питомо українських землях шавського університету. До нашо- польської держави, влада ніяк не го часу малознаними є обставини погоджувалася на існування сис- потрапляння педагога на першу в темних вищих українських студій

230 + Volume I, 2012 + «на кресах». Натомість, суспільні визнань і освіти заява, «історична очікування з боку української гро- комісія гуманістичного факультету мади були настільки виразними, а на своєму засіданні 8 травня 1928 р. зовнішньополітична опінія на Сході ухвалила представити раді факуль- та Заході так відверто перебувала тету кандидатуру доктора Мирона на боці позбавленого вищої школи Кордуби на кафедрі історії України одного з найбільших слов’янських в характері надзвичайного профе- народів, що центральна влада у сора» [10, 10]. Варшаві не могла просто іґнору- Процедура номінування ново- вати цю проблему. Намагаючись, з го професора у тогочасній вищій одного боку, не дражнити поляків школі передбачала оцінку його «на кресах», що в запалі перемож- педагогічної та наукової кваліфі- ців відмовляли переможеним в еле- кації одним із членів ученої ради ментарних культурних правах, а з навчального закладу. У випадку М. іншого – відчуваючи неможливість Кордуби реферат про характерис- подальшого зволікання з питанням тику його педагогічної та наукової українських вищих студій, польське праці було доручено визначному керівництво вирішило дозволити польському історику-медієвісту їх існування у себе під боком у Вар- Оскару Ґалєцькому. В розлогому шаві, що уможливило б тримати в рефераті польський учений високо полі зору діяльність українських ін- оцінив педагогічні кваліфікації та телектуалів. Таким чином виникла фаховий рівень праць українського ідея заснування у Варшавському колеги. Він відзначив, що «що док- університеті імені Юзефа Пілсуд- тор Кордуба має за собою солідний ського кафедри історії України. і багатогранний науковий доробок. Обмірковуючи найбільш від- Його праці стоять на поважному на- повідну як у науковому, так і в уковому рівні і добре свідчать про політичному сенсі кандидатуру, вироблений, самостійний метод ав- польські професори Варшавського тора. Наукова діяльність доктора університету звернули увагу на од- Кордуби поза сумнівом становить ного з найталановитіших представ- цілком достатню підставу для за- ників Львівської історичної школи прошення його на університетську Михайла Грушевського Мирона кафедру» [10, 13]. Кордубу. Документи персональної Втім, відповідь освітнього мі- справи українського вченого як ністерства була відмовною: на від- професора університету, які збе- криття нової кафедри у Варшав- реглися у колекціях варшавського ському університеті на той час не Головного архіву нових актів, свід- було необхідних коштів. У цій ситу- чать, що кандидатура М. Кордуби ації адміністрація гуманістичного висувалася на безальтернативній факультету в грудні 1928 р. висту- основі. Уперше в офіційних доку- пила з іншою ініціятивою – прийня- ментах університетської комісії ти на роботу М. Кордубу за строко- ім’я українського педагога згаду- вим договором починаючи з 1 січня ється у травні 1928 р. коли, як твер- 1929 р. Оплачуватися його праця дить надіслана Міністерству віро- мала з коштів, які міністерство пе-

+ 231 + Spheres of culture редбачало на заснування україн- кладах поручили своїм студентам ської вищої школи – «руського ін- прийти на інавґурацію. Були й наші ституту» [10, 17]. професори: Стоцький, Огієнко, Ба- На цю пропозицію освітнє мі- лей і Біднов. Гандельсман, як декан, ністерство дало згоду. Було укладе- привитав мене промовою, в котрій но відповідну умову, згідно з якою зазначив мої «наукові заслуги» – український педагог повинен був я, відповідаючи, вказав на се, що «прийняти на себе з днем 1 січ- варшавський університет перший ня 1929 р. […] повні вчительські з польських підняв думку пошири- обов’язки професора історії Укра- ти круг своїх дісціплін також і на їни у Варшавському університе- українську історію, і зазначив, що ті, прив’язані до університетської се вийде також і на добро студіям кафедри, а зокрема провадження польської історії» [9, 1]. М. Кордуба протягом року щонайменше 5 го- у вступній лекції висвітлював най- дин викладів і дві години семінарів новіші теорії щодо початків Руси- тижнево» [10, 20]. Отже, М. Корду- України. Виклад надзвичайно спо- ба, згідно з цією умовою, не був по- добався присутнім на інавґурації вноцінним професором – він взяв польським і українським інтелек- безоплатну безстрокову відпустку туалам. у львівській ґімназії та повинен був Українська громада у Другій щороку укладати новий трудовий Речі Посполитій з великим захо- договір. Все це вносило непевність пленням сприйняла відкриття но- у розмірене життя педагога, адже вої кафедри у Варшавському уні- змушувало, як він писав друзям, верситеті і призначення на неї М. жити «на два доми» – оплачува- Кордуби. У численних дописах вка- ти видатки сім’ї, що залишалася у зувалося, що таким своїм рішенням Львові, та винаймати доволі дороге Варшавський університет створив помешкання у столичній Варшаві. важливий прецедент – заснував Незважаючи на такі прикрі обста- першу поза межами українських ет- вини, М. Кордуба прийняв умови і нічних земель кафедру історії Укра- розпочав свою педагогічну працю їни [7]. Згадуючи цей час у житті у Варшавському університеті. На видатного педагога його донька окреслених вище умовах україн- Стефанія Ольшанська писала: «Це ський педагог пропрацював три було визнання. Його інавґураційна роки. лекція у Варшавському університе- Як належалося тоді, 30 січня ті мала блискучий успіх. Це був най- 1929 р. він прочитав на універ- більш вдалий період його життя» ситеті інавґураційну лекцію. Про [5]. події того вирішального для себе Наступна спроба керівництва дня український учений доволі до- гуманістичного факультету зміни- кладно оповідає у листі до Івана ти тимчасовий статус М. Кордуби Крип’якевича: «Публики було до- на постійний сягає травня 1931 р. У волі, про се вже постаралась наша черговому зверненні до освітнього еміґрація і Гандельсман та Ґалєць- міністерства вказувалося на визна- кий, котрі – як я довідався – на ви- чні наукові та дидактичні здобутки

232 + Volume I, 2012 + українського педагога й наголошу- на конкурсна комісія у складі таких валося на необхідності заснування знаних польських учених як Оскар повноцінної університетської ка- Ґалєцький, Марцелій Гандельсман і федри історії України. У зв’язку з Казимир Закшевський, одностайно цим, висловлювалося клопотання виступила з пропозицією підтрима- перевести М. Кордубу у штат і нада- ти факультетське подання [10, 132]. ти йому звання професора надзви- У своєму рефераті про наукову та чайного [10, 48]. Втім, і цього разу дидактичну кваліфікацію М. Кор- міністерські чиновники дали від- дуби польські учені підкреслили: мовну відповідь, покликаючись на «Діяльність, яку розвинув проф. брак відповідних коштів. Кордуба протягом останніх 7 років, Чергове звернення керівни- цілком обґрунтовує внесок про іме- цтва гуманістичного факультету нування його професором звичай- до міністерства сягає жовтня 1933 ним « [10, 135]. р. Цього разу українського вченого Цього разу доля виявилася при- чекав успіх – після тривалого роз- хильнішою до М. Кордуби. Внесок гляду, як свідчить документ, «Пре- гуманістичного факультету цілко- зидія Ради Міністрів […] іменувала вито підтримав тогочасний міністр контрактового професора Варшав- освіти, що надіслав відповідне по- ського університету доктора Ми- дання до президента польської дер- рона Кордубу надзвичайним про- жави [10, 142-144]. Останній своїм фесором історії України на гуманіс- декретом від 14 вересня 1937 р. іме- тичному факультеті» [10, 102]. Від- нував М. Кордубу професором зви- повідний декрет президент Другої чайним кафедри історії України Вар- Речі Посполитої підписав 24 люто- шавського університету [10, 149]. го 1934 р. З цього часу М. Кордуба Згідно з розкладом занять гума- вже був повноцінним – у сенсі отри- ністичного факультету, М. Кордуба маних прав – професором. Врешті провадив лекції та семінари у всіх ставши на постійне місце праці, М. триместрах – осінньому, зимово- Кордуба остаточно звільняється з му та весняному. Він викладав два посади вчителя львівської ґімназії і великих лекційних курси: «Історія перевозить до Варшави сім’ю. України удільної доби» та «Історія Наступним щаблем професійної північного Прикарпаття в окресі кар’єри М. Кордуби у Варшавському переселення народів». Попри це, університеті стало здобуття ним М. Кордуба мав також власний на- звичайної професури. У цій справі, уковий семінар з історії України, що цінуючи дидактичний і науковий провадився протягом трьох семе- доробок свого працівника, вчена стрів по дві години на тиждень [13, рада гуманістичного факультету 645]. У перший рік роботи профе- звернулася з клопотанням до Мі- сор Кордуба нерідко у своїх листах ністерства віровизнань та освіти нарікав на складні технічні умови в лютому 1936 р. У своєму поданні праці у Варшавському універси- декан факультету В. Антонєвіч під- теті: «Умови до наукової праці тут креслив вагомість для університе- не дуже сприятливі. Всюди панує ту праці українського колеги. Обра- велика тіснота. Перш всього мало

+ 233 + Spheres of culture викладових саль, так що я мусів ви- Лекціям видатного педагога, як значити виклади майже що дня о на це вказує більшість його учнів, іншій годині і в різних салях. Та се був притаманний проблемний ме- булоб ще найменше. Гірше зі семи- тод при висвітленні української нарами. Коли у Львові Закшевський історії – це змушувало слухачів для свого семинара має до розпоря- аналізувати історичний матеріял і димости окремий льокаль зложе- сприяло їх самостійному мисленню. ний з 4-ох великих кімнат, то тут всі Метою такого методичного прийо- історичні семінари і просемінари му було, перш за все, швидке фахове мусять тиснутися в 3-ох невелич- зростання студентів. Про відпові- ких кімнатах так, що і професори, дальність, з якою педагог поставив- і студенти сидять собі взаємно на ся до викладання українознавчих карку» [9, 2]. дисциплін у Варшавському універ- Основними формами педагогіч- ситеті, свідчать його об’ємні тексти ної діяльности вченого були лекції лекцій, що збереглися в архівному та семінарські джерелознавчі за- фонді ученого [1:, 2]. За формою та няття. Лекції М. Кордуби з історії змістом вони є ґрунтовними поль- України у Варшавському універси- ськомовними розвідками про клю- теті відвідували насамперед укра- чові періоди та проблеми історії їнські студенти, які навчалися у України. Цікаво, що попри той факт, польській столиці. Серед них най- що М. Кордуба вважався чиновни- більшу кількість складали студенти ком на службі польської держави, в Студіум православного богослов’я, якій в 20-х – 30-х роках домінувала що почав працював у Варшаві від націоналістична візія підпорядко- 1924/25 навчального року. Сам уче- ваности українського минулого за- ний у перший рік свого викладання гальнопольському історичному на- скептично дивився на перспективи ративу, педагог сміливо обстоював становлення історичної україніки у своїх лекціях тезу про культурну та власної педагогічної праці у Вар- та політичну окремішність україн- шавському університеті. В одному з ців на всій території їх проживання. листів до Львова він писав: «Правду Вже у першій лекції він ставив кажучи, то виклади з укр[аїнської] перед слухачами засадниче питан- історії на варшавським університеті ня: «Що має бути предметом викла- не визвані ніякою реальною потре- ду? Чи історія того народу, котрий бою. Польські студенти їх бойкоту- сьогодні називається українським, ють – бодай ніхто з них не записав- від тої хвилини, коли вперше зу- ся – українців-істориків є аж оден і, стрічаємо сліди його існування. Чи коли я на викладах маю авдиторію може історія тієї території, на ко- пересічно 30-40 люда (більше чим трій той народ мешкає, хоча раніше Гандельсман або Ґалєцкий), то за- на тій території мешкали цілком вдячую се теологам:, але чи довго інші народи» [1, 1]. Шукаючи відпо- вони витримають ходити на пред- відь на це питання, М. Кордуба не мет, який для них необов’язковий і давав своїм слухачам однозначної не стоїть в звязи з їхними студіями інтерпретації. Методом сократів- – боги одні знають» [9, 1]. ської бесіди він пропонував разом

234 + Volume I, 2012 + із слухачами вирушити у захоплюю- ситетської освіти того часу дусі як чу інтелектуальну мандрівку у світ критичне опрацювання та обгово- історії. Змальовуючи всі переваги рення джерел до вивчення україн- та недоліки існуючих історіогра- ського минулого. У листі до Івана фічних гіпотез, професор Кордуба Крип’якевича український профе- обирає підставою історичної ево- сор так описував зміст своїх прак- люції народу його територію. тичних занять протягом першого Обираючи територіяльну кон- року викладання: «На просемінар цепцію викладу студентам історії записалося 16 люда […]. Читаю з України, М. Кордуба цілком очікува- ними Нестора і даю деякі новійші но багато уваги приділив кордонам наші публікації до зреферовання. українських земель. При цьому, во- На початок маю доволі роботи, бо лодіючи доволі значним досвідом на просемінар треба було пригото- викладання географії та укладання вити вступний виклад про Несто- географічних атласів, він ілюстру- ра і до викладів про передісторич- вав свій виклад самостійно вико- ні часи, котрі саме тепер трактую, наними географічними картами. У мушу так приготовлятися, якби мав його університетському конспекті щоденно мати відчит» [9, 1-2]. бачимо доволі багато такого само- На семінарах видатний педагог тужки виконаного картографічного також найчастіше використовував матеріялу. З огляду на значну при- метод «сократівської бесіди», під- сутність карт у конспектах лекцій штовхуючи своїх слухачів до само- М. Кордуби, можемо припустити, стійних роздумів, а не нав’язуючи що український педагог планував їх їм готових рішень. Нерідко М. Кор- опублікувати у вигляді підручника. дуба також використовував метод Виховуючи студентів Варшав- створення ситуації творчого пошу- ського університету в дусі патрі- ку, коли під час семінару створю- отизму та соборности всіх україн- валася суперечлива ситуація й сту- ських земель, він фактично послі- денти, за коректної й ненав‘язливої довно реалізовував ті виховні ідеї, участі професора, були змушені які сформулював ще на початку розплутувати складні наукові про- педагогічного шляху в Чернівцях. блеми. Науковий семінар М. Кор- Тож можемо упевнено говорити про дуби також відвідували практично цілісність і органічність педагогіч- лише українські студенти. Сучас- ної концепції професора Мирона ник тих подій А. Ґейштор відзначав, Кордуби, зумовлену не мінливою що учасниками наукового семіна- політичною ситуацією, а вимогами ру українського педагога у своїй культурно-цивілізаційного харак- більшості були «українці, що мали теру – постійного зростання націо- складні умови життя у Варшаві» нальної самосвідомости всіх верств [12, 23]. Така ситуація – відсутність українського суспільства. значної кількости фінансово забез- Логічним продовженням лек- печених молодих українців на сту- ційних занять були семінари. Зміст діях у польській столиці унемож- семінарських занять М. Кордуба ливила М. Кордубі створити власну розумів у класичному для універ- наукову школу.

+ 235 + Spheres of culture Польські студенти виклади кар’єрі Єжи Ґедройца. Українська українського професора фактично справа на все життя стала для ньо- бойкотували. На Кордубин науко- го центральним питанням» [6]. вий семінар записався фактично Цікаво, що у своїх листах до ко- лише один польський студент-прав- лег зі Львова М. Кордуба згадує ще ник Єжи Ґедройц – у майбутньому одного поляка як активного учас- знаний інтелектуал, засновник па- ника свого наукового семінару. Це ризької «Культури». У своїх споми- ближче незнаний нам студент на нах він дуже колоритно відтворив прізвище Кубяк. Він, як згадує укра- атмосферу тих занять: «На історію їнський професор, підготував у нау- я записався щойно на останньому ковому семінарі розвідку про мало- році права. Мені йшлося про відтер- знану проблему прилучення Сянно- мінування військової служби, тож я чини до Польщі. Праця виявилася почав вивчати українську історію у настільки професійно виконана, що проф. Кордуби, що стало для мене М. Кордуба, після докладного її об- справжнім досвідом, бо окрім мене говорення на своєму науковому се- там були самі українці, які дивили- мінарі, рекомендував текст до дру- ся на мене з подивом, ніби я був за- ку в одному з українських наукових лізним вовком. Семінар проф. Кор- видань [9, 2 зв.]. дуби я відвідував майже півтора Формою контролю засвоєних року. Завдячую йому орієнтацією в студентами знань з дисциплін, які українській літературі та багатьма викладав М. Кордуба, були колокві- контактами з пізнішими україн- юми й іспити. Колоквіюми педагог ськими діячами» [11, 5]. практикував у вигляді індивідуаль- На семінарах з історії України ного обговорення ключових тем Є. Ґедройц настільки просякнув семінарських занять, де студент любов’ю до культури та минулого мав засвідчити високий рівень обі- сусіднього народу, котру йому то- знаности з предмету. У свою чергу лерантно прищеплював його про- іспит, як згадували учні вченого, фесор, що це почуття залишилося в мав форму співбесіди за головними нього на все життя. Нагадаємо, що проблемами, які обговорювалися саме Ґедройц першим серед поль- протягом всього курсу на лекціях ських інтелектуалів у другій по- та семінарах. При цьому професор ловині минулого століття висту- ставив дуже багато запитань про- пив із закликом вибачитися за всі блемного характеру, що поклика- прикрощі, котрі принесла україн- ні були з’ясувати дійсний рівень цям панівна нація, й стати на шлях знань студентів. Поряд із такою рівноправного міжнаціонального вимогливістю, якою М. Кордуба діялогу з позиції верховенства за- уславився ще з довоєнних часів, у гальнолюдських цінностей. Богдан пам’яті своїх студентів професор Осадчук так охарактеризував вплив залишався надзвичайно доброзич- Мирона Кордуби на його польсько- ливим екзаменатором, метою якого го студента: «Лекції українського було допомогти молодим колегам історика з Варшави відіграли зна- краще усвідомити сильні та слабкі чну роль у політичній і видавничій сторони засвоєння дисципліни. За-

236 + Volume I, 2012 + галом відзначимо, що відвідуван- закрила Варшавський університет ня лекцій професора Кордуби, без- і вчений залишився позбавленим перечно, послужило згуртуванню умов якої-небудь систематичної української молоді у Варшавському праці. Скаржачись на такі прикрі університеті. Його величезна еру- обставини свого життя у перший диція, ознайомленість із провідни- рік війни, Мирон Кордуба писав до ми історіографічними методиками, Івана Раковського: «Тут також поза- діялогічний стиль спілкування зі микані всі бібліотеки, архіви і вза- студентами мали великий вплив на галі всі наукові інституції і хибань їх особистісне та фахове становлен- оден Аллах знає, як довго сей стан ня. ще потриває» [4, 214]. Поза тим, Як професор університету, прив’язаний до своєї професорської М. Кордуба здобув повагу не лише кафедри та джерельних колекцій, у середовищі українських студен- педагог протягом року аж до ве- тів, але й колег-професорів. Попри ресня 1940 р. потайки відвідував гостроту української проблеми в корпус гуманістичного факультету тогочасному польському суспіль- Варшавського університету. Свідок стві, польські викладачі з повагою тих трагічних подій А. Ґейштор зга- ставилися до українського колеги, дував, що з початком війни і бом- цінуючи його непересічну ерудицію бардуванням Варшави нацистами, та високий професійний рівень. На- «декілька людей пов’язаних з Ін- приклад, у 1935 р. М. Кордубу об- ститутом історії постійно до нього рали членом однієї з найстаріших приходило, щоб рятувати колекції польських історичних організацій та людей. З певними проблемами – Товариства шанувальників історії вдавалося вмовити дещо глухого та у Варшаві [3, 48]. Іншим непересіч- байдужого до протиповітряної три- ним відзначенням для українсько- воги проф. Кордубу, що надалі пра- го педагога з боку його польських цював у своєму кабінеті, щоби він колег стало обрання заступником зійшов на партер» [12, 23]. голови Федерації історичних това- Таким чином, у Варшавському риств Східної Европи, метою якої університеті професор Мирон Кор- було пропагувати ідею Східної Ев- дуба вперше ввів українську історію ропи як великого історично-куль- до ґрона академічних дисциплін турного реґіону, що простягається у відновленій Польській державі, від східних кордонів Німеччини що мало важливий вплив на її по- і Італії аж до українських земель дальше дисциплінарне становлен- та европейських кордонів Росії [8, ня у міжвоєнний час. Провідними 128]. формами педагогічної діяльности Вибух Другої світової війни вченого були лекції та семінарські вкотре кардинально змінив долю джерелознавчі заняття. Лекції до- М. Кордуби. В своїй автобіографії свідченого професора з української він писав: «Розгром Польської дер- історії, прочитані з позиції найно- жави німцями у вересні 1939 р. по- віших здобутків національної істо- збавив мене професури і засобів ріографії, слугували відчутним мо- до життя» [3, 64]. Німецька влада білізаційним чинником для україн-

+ 237 + Spheres of culture ських студентів Варшави, помітно еп. І. Бучко, І. Раковський, „Український націоналізували їхню свідомість, історик” 1985, № 1-4, c. 214. що вплинуло на пришвидшення 5. Ольшанська С., Мій батько, „По- становлення прошарку національ- дільське слово” 1996, 24 лютого. но-свідомої світської інтеліґенції. 6. Осадчук Богдан, Роль Єжи Ге- дройца в польсько-українських відноси- На семінарах М. Кордуба зазвичай нах, [y:] Дух і літера, Київ 2007, № 17- використовував метод «сократів- 18, с. 46-57. ської бесіди», чим підштовхував 7. Українські професори на поль- студентів до активного самостійно- ських університетах. Дві нові кафедри у го творчого пошуку. Особисті якос- Варшаві, „Діло” 1929, Ч. 53, c. 1-2. ті М. Кордуби як педагога, в основі 8. Федорів Ірина, Діяльність Ми- яких лежав демократизм у ставлен- рона Кордуби у варшавський період ні до молодших колег та діялогіч- життя в контексті українсько-поль- ний стиль спілкування на заняттях, ських взаємин (1929-1940 рр.), [y:] На- притягував до лекцій професора за- укові записки Тернопільського держав- ного педагогічного університету ім. кохану в історію українську молодь, В. Гнатюка, Серія: Історія, Тернопіль найкращі представники якої продо- 2002, Вип. 5, c. 128. вжили у майбутньому наукові по- 9. Центральний державний істо- шуки вчителя. ричний архів України у м. Львові, Ф. 357 (Крип’якевич Іван – професор, історик), Bibliography and Notes Оп. 1, Спр. 24 (Листи Мирона Кордуби), Арк. 1. 1. Державний архів Львівської об- 10. Archiwum Główny Akt Nowych w ласти, Ф. Р. 2923 (Особистий фонд Ми- Warszawie, Zespół Ministerstwa Wyznań Re- рона Кордуби), Оп. 1, Спр. 21 (Конспект ligijnych i Oświecenia Publicznego, Akta oso- лекцій з історії України, прочитаних у bowe, Sygn. 3488. Miron Korduba, K. 10. Варшавському університеті, Частина І, 11. Berdychowska B., Giedroyc i Ukra- Том І), На 169 арк. ińcy, [w:] Jerzy Giedroyc a Emigracja ukra- 2. Державний архів Львівської об- ińska. Listy 1950-1982, Warszawa: Czytel- ласти, Ф. Р. 2923 (Особистий фонд Ми- nik 2004, s. 5. рона Кордуби), Оп. 1, Спр. 28 (Конспект 12. Gieysztor A., Środowisko histo- лекцій з історії України, прочитаних у ryczne Warszawy w okresie międzywojen- Варшавському університеті. Частина nym, [w:] Tradycje i współczesność. Księ- ІІ. Том І), На 140 арк. ga pamiątkowa Instytutu Historycznego 3. Державний архів Львівської об- Uniwersytetu Warszawskiego 1930-2005, ласти, Ф. Р. 2923 (Особистий фонд Ми- Warszawa: DIG 2005, s. 15. рона Кордуби) Оп. 1, Спр. 1 (Документи 13. Pracownicy Wydziału Humistycz- біографічного характеру (паспорт, сві- nego UW i zajęcia w IH w r. ak. 1930/31, доцтво, автобіографія, посвідчення і [w:] Tradycje i współczesność. Księga pa- ін.)), Арк. 48. miątkowa Instytutu Historycznego Uniwer- 4. З архіву проф. Івана Раковсько- sytetu Warszawskiego 1930-2005, Warsza- го: Листування. М. Кордуба, В. Сімович, wa: DIG, 2005, s. 645.

238 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Ihor Sakivs’kiy

THE UNION BRIDGE: POLISH-UKRAINIAN DIALOGUE ON THE PAGES OF “DILO” NEWSPAPER (1929-1939)

Ternopil National Pedagogical University, Ukraine

Ігор Саківський

МІСТ ЗБЛИЖЕННЯ: ПОЛЬСЬКОУКРАЇНСЬКИЙ ДІЯЛОГ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ “ДІЛО” 19291939 РР.

Abstract: The article researches the role of the newspaper «Dilo» in Polish-Ukrainian relations. There is an analysis of articles dated 1929-1939, related to constructive dia- logue between the parties. Newspaper «Dilo» was defending the interests of Ukrainians in Poland and was one of the centers of community life. This newspaper displays Polish- Ukrainian attempts to stabilize relationship. «Dilo» represented the forces that chose the prospective evolutionary development of Ukrainian society in Poland. Keywords: “Dilo”, UNDO, “normalization”, Polish-Ukrainian dialogue, press, the inter- war period

Суперечності між сусідніми на- яння, оминаючи при тому спроби ціями не є чимось винятковим. На- порозуміння. Однак, незважаючи на впаки, якщо розглядати історію в складні відносини, конструктивний броделівських категоріях “довгого діялог у міжвоєнній Польщі займав часу”, можна зауважити, що сусіди певну нішу у суспільному співжитті перебувають у стані тривалих кон- обох націй. Український національ- фліктів набагато частіше, ніж із по- ний поміркований рух прагнув мак- чуттям взаємної поваги, шанування симально використати можливості і співпраці [11, 142]. Проте, за влуч- для розвитку у Польській державі ним висловом Яцека Куреня, “якщо [59, 2]. Своєрідним vox populi цього ми не усунемо конфліктів, наявних руху зокрема, а українського насе- між нами, то нас усіх гуртом спіткає лення в Польщі загалом, була що- лихо. А шлях до подолання конфлік- денна газета “Діло”. Метою нашої тів пролягає через подолання вза- статті є висвітлення ролі газети ємних негативних настанов” [24, “Діло” у польсько-українському ді- 69]. Доволі поширеною практикою, ялозі в 1929-1939 рр. Задля досяг- в науковому і на побутовому рівнях, нення мети поставлено наступні є погляд на україно-польські вза- завдання: з’ясувати роль основних ємини лише в контексті протисто- українських суспільних сил, які бра-

+ 239 + Spheres of culture ли участь у взаємодії; виокремити збірнику Ми не є українофілами [28] основні етапи у польсько-україн- зібрано тексти сучасних польських ському діялозі; охарактеризувати політичних мислителів, предметом публіцистику газети “Діло” у 1929- яких є україно-польські стосунки. У 1939 рр. книзі Україна і Польща 1920–1939 рр. Наукові дослідження, на які [58] систематизовано документи та ми опиратимемось, можна розді- матеріяли з історії дипломатичних лити на кілька груп. Узагальнюючі відносин України з Польщею. праці з історії Центрально-Східної На початку 1930-х рр. сім міль- Европи, України та Польщі пред- йонів західних українців становили ставлені роботами Я. Грицака [6], одну з найбільших національних С. Єкельчика [12], Т. Снайдера [51], груп у міжвоєнній Европі, які не П. Магочія [26], Д. Ротшильда [47], мали своєї державности [12, 169]. М. Лазаровича [25], О. Зашкільняка Освічені верстви населення виво- і М. Крикуна [15]. До спеціяльних дили свою культурну та політичну розвідок, присвячених вивченню спадкоємність від Київської серед- життя української спільноти в між- ньовічної держави, Галицько-Во- воєнній Польщі, віднесемо працю линського князівства, Гетьманщини К. Федевича [59], який показує дер- та ЗУНР. Хоча здобуття державности жавну інтеґрацію галицьких україн- не увінчалося успіхом, перспектива ців у Польщі. Серед дослідників, які незалежности та власного історич- займаються конкретними пробле- ного буття були провідною ідеєю у мами, що стосуються нашої теми, суспільстві. відзначимо працю О. Гнатюк [5], Центром національного життя яка фокусує увагу на архітекторах виступали греко-католицька Церк- польсько-українського порозуміння ва і численні українські громадські з польського боку, наголошуючи на організації [12, 170]. Міцні позиції важливості дослідження співпраці. займав кооперативний рух, метою Ю. Шаповал [62] в узагальнюю- якого було покращення соціяльно- чій праці про газету “Діло”, вважає економічного становища українців, її однією з найвизначніших глав в що, зрештою, мало поліпшити їхні історії української преси. А. Живо- можливості у досягненні громад- тко [13] та Ю. Тернопільський [52] ських і політичних цілей [26, 328]. дослідили історію української преси Господарська активність вважалась загалом, однак у них розглянуто й домінантою національного життя певні аспекти проблеми, задекларо- [31]. Проте, економічна інтеґрація вані у темі нашої статті. залишалась позаду адміністратив- Джерельна база статті представ- ної та політичної і не була заверше- лена, перш за все, матеріялами газе- на до 1939 р. [47, 87]. ти “Діло” у 1929-1939 рр. Важливими Найбільш впливовою україн- і вартими уваги є спогади колишньо- ською партією у Польщі було Укра- го члена ЦК УНДО та кореспондента їнське національно-демократичне “Діла”, І. Кедрина [19], які показують об’єднання (УНДО). УНДО підтри- широку палітру міжвоєнної Польщі мувало політику “органічного роз- очима активного учасника подій. У витку”, яка передбачала захист еко-

240 + Volume I, 2012 + номічних, політичних і національ- Цією схемою ми користуватиме- но-культурних інтересів українців мось при розгляді публікацій “Діла”. [25, 426]. Газета “Діло” була майдан- На першому етапі діялогу зна- чиком для тих українських сил, які чна частина публікацій присвячена шукали modus vivendi у стосунках з конструктивній критиці державної польською адміністрацією. влади. Газета стала трибуною для Оцінка газети різними силами українських політиків. Посол В. За- була відмінною. Так, совєтський гайкевич у своєму виступі багато погляд коливався від оцінки як уваги присвятив “тенденції пере- “преси капітуляційного УНДО” [58, давати українські справи присяж- 413] до пропагандивного її нази- ним судам, в яких не засідають судді вання “ундофашистською шльон- української національности” [45]. дрою” [59, 205]. Члени Організації Обговорення бюджету на 1931/32 українських націоналістів (ОУН) рр. викликало обурення в українців, називали пошук компромісу “уго- яким належала лише одна стаття довством”, вважаючи схожі спроби витрат на “Український інститут” у неприйнятними. “Діло”, хоч і було Варшаві [39]. Голова Союзу Українок виразником інтересів поміркова- М. Рудницька критикувала ставлен- ної частини суспільства, займало ня влади до української школи [29], чітку проукраїнську позицію. За ви- стан якої був однією з найболючі- разний приклад може правити той ших проблем [3]. Посол С. Баран у факт, що за перших 7 місяців 1934 р. своїх статтях опирався на вагомий наклад видання було конфісковано історичний фактаж [1]. Деякі укра- 29 разів [21], а за період 1929–1934 їнські посли під час дискусій у сеймі рр. було сконфісковано 259 чисел розуміли, що означає фраза “бала- [22]. Сама редакція часопису пози- кай до лямпи”, вказуючи на важкість ціонувала “Діло” як “трибуну наці- діялогу [56]. З приводу можливих ональних інтересів та організатора змін польської конституції, рито- всіх найважливіших ділянок” і вва- рика “Діла” була доволі скептичною, жала, що газета не повинна соро- вважаючи, що будь-яка зміна при- митись ані пройденого шляху, ані зведе лише до погіршення взаємин плянів на майбутнє [10]. Редакція [20; 61]. Серед частих промовців у оптимістично заявляла, що ми “все державних органах Польщі варто розбудовуємо “Діло”, всупереч усім згадати також А. Горбачевського злобним крукам, які раді би бачити [30]. його упадок” [66]. Поширеною думкою було те, що Польсько-українські стосунки можна нав’язати українській гро- в 1930-хх рр. можна розділити на мадськости певне рішення, однак кілька етапів (за Федевичем [59]): розв’язати проблеми таким чином – польсько-український полі- не вийде [27]. Польську національ- тичний діялог у 1929–1935 рр. ну політику оцінено як “плоску і ко- – “нормалізація” відносин у роткозору” [43]. Значна частка кри- 1935–1938 рр. тики діставалась теоріям вирішен- – регрес інтеґраційних процесів ня українського питання, які були 1938–39 рр. неприпустимі з огляду на їх шові-

+ 241 + Spheres of culture ністичність. Виразним свідченням ліч нещасть, а навіть історичних ка- цього є аналіз книжки польського таклізмів. І саме тому ці справи такі публіциста А. Ґертиха [63]. Деякі складні, такі ніжні й делікатні. Тому гучні заяви польської преси про не- коли хто хоче внести у ті, в найви- відомих терористів та нагнітання щій мірі напружені, відносини бодай цим медія істерії у “Ділі” називали невелику полегшу, мусить витягати “виссаними з пальця” [64]. для себе відповідні висновки як з ці- Іншим видом діялогу на сторін- лого історичного досвіду, так також ках часопису був пошук спільних не менше і з сучасної стадії тих вза- точок дотику між націями. Інтереси ємин” [8]. поляків та українців об’єднувались У часописі подавались докладні при потребі спільного вирішення витяги з іноземних статей, що стосу- таких суспільних проблем, як алко- вались польсько-українських справ, голізм (наприклад, протиалгоколь- як це видно на прикладі аналізу ний курс у Варшаві [65]). британської преси (“…є обов’язком У критиці авантюрних еконо- людяних і думаючих елементів по мічних ініціятив уряду “Діло” було обох сторонах шукати можливу під- одностайним з польською пресою, ставу дружніх взаємин”[57]). іронізуючи, що “кожен громадянин У “Ділі” був і великий розділ “з дістане золотий годинник і тися- польської преси”, де реферувались чу долярів – якщо тільки уряд буде актуальні статті. В одній із них ав- мати гроші” [17]. Водночас вислов- тор радив українське питання роз- лювався жаль, що велика частина глядати з погляду реальних мож- польської преси працює задля штов- ливостей та приходив до висновку, хання польського суспільства на що виходом може бути українська шлях тотальної неґації української незалежність або федерація [44]. нації [2]. Один з ідеологів порозуміння, П. Ду- “Діло” закликало українців голо- нін-Борковський вважав, що “лояль- сувати на виборах до польських ор- ним є той, хто є вдоволений” [46]. У ганів влади, відкинувши “арґументи іншій статті він заявляє, що “було б із примітивного мішка опортунізму” ілюзією гадати, що місцевий поль- [34], що опосередковано показує сько-український спір […] можна конструктивну позицію газети. розв’язати якоюсь угодою. Він буде На розуміння складности вза- тривати так довго, як довго буде іс- ємин між націями і прагнення до нувати живуча сила обох народів” порозуміння вказує характерний [42]. “Діло” характеризувало автора, уривок, який подамо без скорочень: як людину, що оперує поважними “Польсько-українські взаємини! По- політичними категоріями та одним думайте, скільки в тому понятті з найпослідовніших голосів поль- змісту, скільки в ньому історичного ської преси. трагізму, скільки болю і скільки, на- Цікавий реферат ґрунтовних і самкінець, іронії долі. З поняттям виважених польських матеріялів польсько-українських відносин, в з’явився у часописі від 25.07.1934 р. історичному розумінні зв’язано без- Вирішенням проблеми автори ба- ліч подій, безліч розчарувань і без- чать чітке розмежування між націо-

242 + Volume I, 2012 + нальними ідеалами народів, що жи- має бути справедливим, відповіда- вуть в одній державі. Така думка є ти відсотковому свіввідношенню мудрою і доцільною, бо ґрунтується обох націй та не бути примусовим не на доктринерстві (як “однорідна [55]. В. Прежмірський звертав увагу національна держава”) чи експери- на те, що поляки у своєму ставленні ментальних комбінаціях (як асимі- до співгромадян-українців повинні ляція), а на знанні історичних про- розуміти, що вимоги лояльности та цесів і на розумінні людської психі- співпраці можливі тоді, коли будуть ки [37]. Визнається важливою сфера задоволені інтереси самих україн- почуттів українців, якими не можна ців. Автор наголошував, що лише нехтувати [16]. після задоволення господарських і Після вбивства Б. Пєрацького культурних потреб можна говорити “Діло” шукало серед польської пре- про співпрацю [9]. І. Кедрин у своїй си голосів, які б тверезо оцінили статті порушував гостре питання можливий спектр відповідальности безробіття серед української мо- суспільства за одиничні дії [40]. Ві- лодої інтеліґенції. Якщо проблема рогідно, існувало побоювання, що не буде вирішена, то український могла повторитись історія з “сабо- та польський національні організ- тажами” та ”пацифікацією” (деталь- ми будуть приречені на потрясіння ніше про це у праці Р. Скакуна [48]). [7]. М. Гриф-Чайковський виступав Проте польські публіцисти вважали, за економічні права автохтонного що “поширення відповідальности українського населення, але визна- на загал є безцільне і даремне” [40]. вав, що польські господарства є дер- На середину 1930-х рр. україн- жавними бастіонами на окраїнах. Го- ський поміркований національний ловною тезою він висував вимогу до рух і державна адміністрація Польщі місцевих поляків-поміщиків не за- набули чималого досвіду взаємовід- важати порозумінню [41]. Земельне носин і зробили перші реальні кроки питання було складним і важливим, для налагодження конструктивної тому українці активно відстоювали співпраці [59, 156]. У цей період взає- його у діялозі з владою, як ми це ба- мин публіцисти “Діла” хотіли ширше чимо у промові сенатора Ю. Павли- подивитись на українську проблему, ковського [14]. яка мала міжнародний характер. Від Перед виборами 1935 р. “Діло” вирішення цього питання залежало наголошувало, що незалежно від майбутнє деяких народів і держав, того, як вирішаться в подальшому серед яких “у першому ряді поль- національні питання, політико-пра- ське громадянство і відповідаль- вові підстави для української авто- ні керманичі державного корабля” номії ніколи не втратять своєї сили [53]. У передруці статті британця В. [38]. Польські публіцисти погоджу- Чілкота висувалась теза, що укра- вались з цим твердженням, вважа- їнська справа – одна з найбільших ючи її єдиним варіянтом можливого проблем Европи [54]. У своїй про- порозуміння [33]. Українці, а також мові в сеймі посол С. Біляк заявив, німці та євреї на виборах 1935 р. що “ми не є противниками виборчих виявили схильність до згоди з вла- компромісів”, проте порозуміння дою, аби гарантувати собі принай-

+ 243 + Spheres of culture мні певне представництво [47, 92]. нормалізації” [32], відкриття укра- Апоґеєм співробітництва поляків та їномовних шкіл [35]. “Діло” назва- українців була політика “нормаліза- ло прикордонні території, заселені ції”, коли УНДО увійшло на виборах українцями, “країною, що завмирає” до урядового блоку. Поміркована [23]. Польська преса звинувачува- українська політична еліта приєд- ла українців у прагненні до неза- налась до правлячого табору Поль- лежности та називала “нормаліза- щі [59, 197]. На першій сесії сейму цію” “чимось штучним, хвилевим і лідера УНДО В. Мудрого обрано ві- кон’юктурним” [18]. Не бракувало це-маршалком. Українські посли і взаємних звинувачень та пошуків голосували за бюджет і військові відповіді на питання “хто винен?” закони, а польський уряд звільнив [60]. більшість українських в’язнів з Бе- Проте залишались зацікавлені рези Картузької та надав кредити сили з обох сторін, які намагались українським товариствам [6, 200]. шукати вихід. Одним з таких, як за- Польська преса на виборче по- значило “Діло”, “проблисків здорово- розуміння з національними менши- го розуму та почуття справедливос- нами відреагувала позитивно, осо- ти у відношенні до українців”, була бливо з приводу узгодження єдиних стаття у варшавському часописі кандидатів [50]. Голова УНДО В. Му- “Сzas” від 14.03.1939 р. дрий у розлогій статті, присвяченій На підставі короткого аналі- порозумінню, розглядав арґументи зу публікацій газети “Діло” у 1929- “за” співпрацю. Автор вважав, що 1939 рр. можна зробити кілька ви- вибори не є самоціллю, а лише епі- сновків. У Галичині польська по- зодом на шляху до налагодження літика була достатньо жорсткою, взаємин. Основною метою таких дій щоб породити нових ворогів, але він бачив у створенні у Польщі на вона була далекою від тієї тиранії, українських землях таких умов, які що могла би придушити українське б забезпечували українському наро- громадянське суспільство чи зруй- дові змогу всебічного розвитку, кон- нувати українське націоналістичне солідації сил та нагромадження на- підпілля [51, 179]. У цьому контек- ціональних цінностей [4]. Водночас сті “Діло” виглядає чітким маркером політика “нормалізації” піддавалась громадянського суспільства у між- всебічному аналізу та конструктив- воєнній Польщі. Польща не мала по- ній критиці [36]. слідовної національної політики і Третій етап взаємин характери- ця політика носила принагідний ха- зується значними ускладненнями. рактер [12, 173]. Газета “Діло” пред- Зростає міжнародне напруження, а ставляла сили, що зосередились на у польській політиці простежується розвитку всього українського, не спазматичний авторитаризм спад- відмовляючись від ідеї національної коємців Пілсудського, відчуження незалежности [12, 174]. Часопис об- етнічних меншин [47, 95]. рав перспективу еволюційного, а не Польська преса різко виступа- революційного розвитку. ла проти проведення українських Поміркований український рух маніфестацій [49], “односторонньої був однією з форм відстоювання

244 + Volume I, 2012 + власної національної ідентичнос- 14. За землю Батьківщини – за пра- ти. “Діло” було водночас виданням во життя, “Діло” 1937, Ч. 75, с. 11. з чіткою україноцентричною пози- 15. Зашкільняк Л., Крикун М., Істо- цією і мостом для зближення з по- рія Польщі: Від найдавніших часів до на- міркованими політичними колами ших днів, Львів: Львівський національ- ний університет ім. Івана Франка 2002, польського суспільства. Такий до- 752 с. свід є цінним з позиції всебічного 16. Здорові думки, “Діло” 1934, дослідження історії та може стати Ч. 194, с. 2. відправним пунктом для нових мір- 17. Золотий годинник, “Діло” 1930, кувань і наукових рефлексій. Ч. 85, с. 1. 18. З польської преси, “Діло” 1938, Bibliography and Notes Ч. 291, с. 5. 19. Кедрин Іван, Життя – події – 1. Автономія на експорт та її по- люди. Спомини і коментарі, Нью-Йорк, хорони, “Діло” 1933, Ч. 40, с. 1. 1976, 720 с. 2. Безглузда злоба чи нікчемність? 20. Конституційна дебата в соймі, “Діло” 1930, Ч. 211, с. 2. “Діло” 1929, Ч. 45, с. 4. 3. Бороніть прав української мови 21. Конфіската “Діла”, “Діло” 1934, навчання в школах, “Діло” 1933, Ч. 234, Ч. 184, с. 1. с. 3. 22. Конфіскати “Діла” в 1934 році, 4. Вибори до польських законодат- “Діло” 1935, Ч. 1, с. 3. них установ, “Діло” 1935, Ч. 236, с. 2. 23. Країна, що завмирає, “Діло” 1938, 5. Гнатюк Ольга, Між літерату- Ч. 157, с. 1. рою і політикою. Есеї та інтермедії, 24. Куронь Яцек, Поляки та укра- Київ: Дух і Літера 2012, 368 с. їнці: важкий діалог, Київ: Дух і Літера 6. Грицак Ярослав, Нарис історії 2012, 264 с. України: формування модерної україн- 25. Лазарович М., Історія України, ської нації XIX-XX ст., Київ 2000, 356 с. Київ: Знання 2013, 685 с. 7. Дайте їм верстат праці, “Діло” 26. Магочій П., Ілюстрована історія 1935, Ч. 351, с. 1. України, / Авториз. пер. з англ. С. Білень- 8. Дальший шум з приводу поль- кий, К.:Критика, 2012, 448 с. сько-українських розмов, “Діло” 1931, 27. “Ми” й ”вони”, “Діло” 1929, Ч. 187, Ч. 58, с. 1. с. 3. 9. Два конгреси, “Діло” 1935, Ч. 75, 28. Ми не є українофілами. Польська с. 4. політична думка про Україну і українців. 10. “Діло” у 1937 році, “Діло” 1937, Антологія текстів / За редакцією П. Ко- Ч. 1, с. 1. валя, Я. Олдаковського, М. Зухняк, Київ: 11. Європа та її болісні минувшини Видавничий дім “Києво-Могилянська / Авт.-упоряд. Ж. Мінк і Л. Неймайєр у академія” 2012, 440 с. співпраці з П. Боннаром / Пер. з фр. Є. 29. На парляментарній арені, “Діло” Марічева, Київ: Ніка-Центр 2009, 272 с. 1930, Ч. 48, с. 2. 12. Єкельчик С., Історія України: 30. На парляментарній арені. Про- становлення сучасної нації / Авториз. мова д-ра Антона Горбачовського, “Діло” пер. з англ. А. Цимбал, Київ: Laurus 2011, 1934, Ч. 60, с. 2. 376 с. 31. На роздоріжжах національної 13. Животко Аркадій, Історія укра- думки, “Діло” 1934, Ч. 144, с. 2. їнської преси, Київ: Наша культура і на- 32. Настрої серед українців, “Діло” ука 1999, 368 с. 1938, Ч. 72, с. 3.

+ 245 + Spheres of culture 33. Націоналісти і соціялісти про 1569-1999 / Пер з англ., Київ: Дух і Літе- українську проблему, “Діло” 1935, Ч. 351, ра 2012, 464 с. с. 2. 52. Тернопільський Ю., Українська 34. Неприсутні не мають рації, преса з перспективи 150-ліття, Джер- “Діло” 1930, Ч. 249, с.1. зі Ситі: Видавництво М. П. Коць 1974, 35. Нормалізація чи ненормаль- 175 с. ність, “Діло” 1938, Ч. 125, с. 3. 53. Українська непоправність: став- 36. Нормалізація у теорії і практи- ка на міжнародного коня, “Діло” 1935, ці, “Діло” 1936, Ч. 279, с. 1. Ч. 39, с. 2. 37. Обережно з почуваннями, “Діло” 54. Українська справа – це одна з 1934, Ч. 195, с. 1. найбільших проблем Европи, “Діло” 1935, 38. Перед новою виборчою ординаці- Ч. 139, с. 3 єю, “Діло” 1935, Ч. 97, с. 1. 55. Український нарід мусить пере- 39. Перед бюджетовою дебатою, могти, “Діло” 1935, Ч. 39, с. 4. “Діло” 1931, Ч. 27, с. 1. 56. Український день у польському 40. По заяві міністра справедливос- соймі, “Діло” 1932, Ч. 30, с. 5. ти Міхаловського, “Діло” 1934, Ч. 184, 57. Українсько-польська справа в с. 2. Льондоні, “Діло” 1931, Ч. 91, с. 1. 41. Польські двори та українці, 58. Україна – Польща 1920–1939 pp.: “Діло” 1936, Ч. 34, с. 2. З історії дипломатичних відносин УССР з 42. Польсько-українські взаємини, Другою Річчю Посполитою: Документи і “Діло” 1932. Ч. 1, с. 3. матеріали / Упорядк., коментарі, вступ. 43. Польща у 1929 році, “Діло” 1930, стаття: H. Рубльова, О. Рубльов, НАН Ч. 8, с. 1. України. Інститут історії України, Київ: 44. ППС і національна політика, Дух і Літера 2012, 624 с. “Діло” 1931, Ч. 125, с. 3. 59. Федевич К., Галицькі українці у 45. Промова посла д-ра Володимира Польщі. 1920-1939, Київ: Основа 2009, Загайкевича, “Діло” 1929, Ч. 31, с. 4. 280 с. 46. Проти паперових ідей, “Діло” 60. Хто винен? “Діло” 1939, Ч. 135, 1931, Ч. 224, с. 2. с. 2. 47. Ротшильд Дж., Східно-Цен- 61. Чи стало ясніше? “Діло” 1929, тральна Європа між двома світовими Ч. 44, с. 1. війнами / Пер. з англ. В. Канаш, Київ: Ме- 62. Шаповал Юрій, “Діло” (1880- гатайп 2001, 496 с. 1939) – Перша українська щоденна газе- 48. Скакун Р., «Пацифікація»: Поль- та, Рівне 2007, 68 с. ські репресії 1930 року в Галичині, Львів: 63. Ще одна програма національної Видавництво Українського католицько- політики в Польщі, “Діло” 1932, Ч. 121, го університету 2012, 172 с. с. 1. 49. “Слово Народове” не хоче… “Діло” 64. Ще одна “сензація”, “Діло” 1933, 1938, Ч. 51, с. 2. Ч. 1, с. 1. 50. Сплетні і несплетні у справі ви- 65. Язва алькоголізму, “Діло” 1929, борів, “Діло” 1935, Ч. 218, с. 3. Ч. 265, с. 4. 51. Снайдер Тімоти, Перетворення 66. 55-й рік на службі народу, “Діло” націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1934, Ч. 1, с. 1.

246 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Inna Savchuk

AUTHOR’S GEOGRAPHICAL OUTSPREAD OF THE MAGAZINE "UKRAINE"

Drohobych Pedagogical State University, Ukraine

Інна Савчук

АВТОРСЬКА ГЕОГРАФІЯ СПІВРОБІТНИКІВ ЖУРНАЛУ "УКРАЇНА"

Abstract: In this article the authors geographical outspread of magazine Ukraine is an- alyzed. The contribution of publications into working out the problems of national past is found out. There are determined main scientiic centers that have played an important role in forming the national historiographic tradition of the irst third of the twentieth century. Keywords: magazine Ukraine, author’s geography, editorial board, Ukrainian histori- ography

Заснування та видання журна- місце нового видання в українській лу Україна – одна з важливих сторі- історіографії неможливо без інтер- нок в історії інтелектуального життя претації основних напрямів історич- українських земель першої третини них досліджень на сторінках журналу XX ст. Уже з перших номерів він став та науково-інформаційного потенція- центром науково-просвітницької та лу його публікацій. Також важливою видавничої діяльности національ- проблемою характеристики часопи- ної еліти, яка об’єднувалася навколо су є аналіз авторської географії його українознавчого часопису. Україна співпрацівників, що дасть можли- упродовж десяти років виходу у світ вість зрозуміти видавничий задум, виконувала завдання науково-дослід- яким керувався головний редактор, ного осередку українознавчих студій. підбираючи авторів і формуючи ре- Журнал, який почав видаватися у дакційний портфель. Згадані питання 1914 р. під егідою Українського на- до цього часу так і не знайшли свого укового товариства (далі – УНТ), за висвітлення. У працях Аркадія Жу- словами головного редактора Михай- ковського [7], Оксани Юркової [29], ла Грушевського, згуртував навколо Раїси Майбороди та Володимира Вру- себе передові сили української науко- блевського [24] вони розглядаються вої інтеліґенції, що значною мірою ви- лише епізодично. Тому маємо на меті значило його провідні позиції в систе- з’ясувати, як формувалося коло спів- мі наукових інституцій першої трети- робітників України, якими принципа- ни XX ст. Утім, оцінити повною мірою ми керувався Грушевський-редактор,

+ 247 + Spheres of culture залучаючи вчених з різних наукових нас дійшли листи, зокрема до Ф. Вов- осередків до видавничої справи. ка, В. Модзалевського, І. Джиджори та Вихід першого номера України ін. Так, у листі до Федора Вовка, дато- збігся зі столітнім ювілеєм від дня ваному 1913 р., учений писав: “З но- народження Тараса Шевченка. М. Гру- вого року як Ви знаєте, наше Товари- шевський в редакційній передмові з ство приступить до видання науково- цього приводу писав: “Видання на- го трьохмісячника українознавства, укового трьохмісячника українознав- адже дуже просимо Вас до як близшої ства […] було розпочате Українським і тіснішої участи в ньому, чи то стаття- Науковим Товариством восени 1913 ми, чи то в відділі рецензій і хроніки” р. з нагоди великого українського [15, 221]. З проханнями про співпра- ювілейного року – століття уродин цю він звертався і до своїх учнів. Як Шевченка. Ідея ся знайшла живий від- приклад, наводимо уривок з листа до гомін у наукових українських кругах і І. Джиджори: “Не присилали нічого в українськім громадянстві” [1, 5]. За- до України”: I кн[ижка] вже замкнена. вдання нового журналу, за словами Ладьте бодай на другу” [16, 281]. головного редактора, полягало у слу- Прикметно, що українські учені жінні історичній правді, ознайомлен- зацікавлено відгукувалися на запро- ню широкого кола громадськости з шення М. Грушевського, надсилаючи найновішими дослідженнями в галузі на адресу редакції власні напрацю- українознавства. вання. Скажімо, у листі до професора Редакція на чолі з М. Грушевським львівський історик Б. Барвінський згуртувала навколо журналу провідні писав: “Отсим маю честь переслати сили історичної науки, які були заці- для часописі Україна бібліографію й кавлені в розвитку та популяризації хроніку. Бібліографія невеличка […]. українознавчих студій. Одна з голо- Хроніка трохи більша, бо можна було вних заслуг ученого як редактора по- дечого довідатись із щоденних часо- лягала в тому, що, використовуючи писів” [25, арк. 16]. власний авторитет у наукових колах, Учений залучав до праці в ред- він активно включився в комплекту- колегії людей, які відзначалися ак- вання редакційного портфеля і спро- тивністю на українському національ- мігся залучити до співпраці в часопи- но-громадському ґрунті і мали авто- сі кращі тогочасні наукові сили. Саме ритет в українській громаді. Досить М. Грушевський виконував основний згадати хоча б імена М. Мочульського, обсяг роботи, пов’язаний не лише з О. Левицького, О. Грушевського, пріз- редагуванням, а й з організаційно-ко- вища яких вказувалися на титульній ординаційним забезпеченням видав- сторінці книги серед найближчих ничої справи (запрошення авторів до співробітників часопису. співпраці та листування з ними, по- Утім, не всі запрошені до участи ширення видання серед української у виданні журналу погоджувалися на громадськости, розбудова фінансово- пропозицію М. Грушевського. Деякі іс- матеріяльної бази). торики, наприклад В. Модзалевський, Редактор особисто листувався з відмовлялися від постійної співпраці багатьма дослідниками, запрошуючи в Україні, побоюючись неґативних на- їх взяти участь у новому виданні. До слідків для власної кар’єри. З цього

248 + Volume I, 2012 + приводу він у 1914 р. писав до М. Гру- справі успіху, але протягом цього шевського: “У зв’язку з моїм службо- року, і мабуть, наступного не буду в вим становищем я не можу виступати змозі підготувати що-небудь. Багато в якості постійного співробітника […], старих і початих робіт, які необхідно але замітки і невеликі статті я гото- закінчувати” [19, 149]. вий вміщувати під псевдонімом, якщо Назагал, залучення відомих пред- звичайно для Вас це буде можливо, ставників української і зарубіжної але при цьому прошу ні в якому разі гуманістики до співпраці в часописі не публікувати мого імени в числі свідчило, що М. Грушевський чітко співробітників, постійно приймаючих усвідомлював: репутація журналу – в участь в Україні” [27, арк. 21-21 зв.]. добре підібраному складі авторів. Осо- М. Грушевський також активно бливо наголошувалося на необхідності залучав до співробітництва у редакції залучення до участи в Україні допису- й своїх колег із Москви, Лєнінґрада, вачів з Галичини, що мало засвідчити Праги та Варшави. Реєстр співпра- загальноукраїнський соборницький цівників у 1914 – 1918 рр. прикра- характер нового видання. Слід зазна- сився такими відомими іменами, як чити, що поряд з іменами відомих уче- О. Шахматов, Г. Ільїнський, К. Кадлец, них, у журналі знаходилося місце і для Ф. Корш та ін. Це було пов’язано з ав- публікацій мало або й зовсім незнаних торитетом знаного в інтелектуаль- дослідників української минувшини, них колах головного редактора, тому серед яких можемо назвати істориків- публікація в науковому журналі укра- аматорів із Коломиї, Чернівців, Умані їнознавства для багатьох стала почес- та інших міст. ною справою. Безперечно, провідна роль у ви- Як згадував Д. Дорошенко, він, данні часопису належала М. Грушев- за вказівкою М. Грушевського, “розі- ському, який визначав ідейне спряму- слав багато листів з запросинами до вання журналу. Мабуть тому в історіо- співробітництва до різних учених графії менш відомий склад редколегії, Росії – чужих, але симпатизуючих з розподіл повноважень серед її членів, українством, так само й до своїх укра- бо головні організаційні нитки три- їнців, про яких майже ніхто не знав, мав у руках сам редактор [7, 8]. Відпо- що вони причетні до української на- відальним редактором був обраний уки. Всі прихильно відгукнулися, бо К. Михальчук, а після його смерти у всі знали працю Грушевського, і його 1914 р. цю посаду обійняв О. Шрам- ім’я мало у наукових сферах великий ченко. В одному з протоколів засідань авторитет” [6, 161]. Ради УНТ вказувалося, що О. Шрам- Цікаво, що запрошення до співп- ченко з невідомих причин відмовився раці також прийняли не всі зарубіжні виконувати обов’язки відповідально- дослідники. Їхньою мотивацією була го редактора і цю посаду було віддано зазвичай перевантаженість роботою. В. Леонтовичу [10, арк. 73], а технічну Наприклад, у листі російського істо- редакцію очолив Д. Дорошенко [4, 27]. рика О. Лаппо-Данилевського до го- На початку 1915 р. київська цен- ловного редактора читаємо: “Прин- зура заявила видавцям, що не вида- ципово я, зрозуміло, нічого немаю ватиме українських книжок інакше, проти участи в Україні і бажаю Вашій як тільки друкованих “общерусскою

+ 249 + Spheres of culture правописью” [1, 5]. УНТ вирішило не гий план справи наукові, літературні приймати таких умов і призупини- та інші” [1, 6]. Головний редактор та- ти видавництво своїх праць у Києві, кож підкреслив, що відновити науко- поки цензурні обмеження не будуть вий орган українознавства на базі тієї зняті. Окрім того, тоді ж було прийня- програми, на якій він виходив у 1914 то рішення перенести видавництво р., неможливо, оскільки “потрібен час, з Києва до Москви, але там виникли щоб об’єднати наукові сили, наладити свої цензурні й технічні труднощі, наукову інформацію, зібрати весь на- зумовлені непристосованістю мос- уковий матеріял, який зібравсь за сей ковських друкарень до українських період” [1, 6]. видань, що гальмувало виконання за- Роки війни неґативно позначи- мовлень. Незважаючи на це, протягом лися на становищі УНТ, яке на деякий 1915 – 1916 рр. вдалося випустити час втратило свого керівника. У таких два томи Українського Наукового Збір- умовах важко було продуктивно ор- ника. Цікаво, що в одному з оглядів ганізувати науково-видавничу пра- попередніх книг Записок УНТ за 1924 цю. Як уже згадувалося, зменшилося р. вказується, що Український Науко- і число співпрацівників та допису- вий Збірник 1915 – 1916 рр. – це “влас- вачів України, оскільки багато з них тиво книжки України, підготовлені в були мобілізовані на фронт, а деякі за- значній мірі ще 1914 року для наступ- йнялися політичною діяльністю, що, ного, і докінчені по тому ж плану, що своєю чергою, гальмувало наукову і Україна 1914 р., тільки за неможли- справу загалом [5, 183]. Якщо у 1914 вістю друкувати їх у Києві перенесені р. загальна кількість дописувачів ча- до Москви” [22, 234]. Дещо підкоригу- сопису становила 82 особи, то у 1917 вав цю тезу О. Грушевський, який на р. їх число скоротилося до 46 осіб – це сторінках України (1924 р., книга 4) у також засвідчило згортання наукової розділі “Хроніка” зробив огляд укра- праці. Наростання революційної си- їнського наукового життя, зокрема туації не покращило стан видавничої діяльности УНТ протягом 1914 – 1923 справи, і у 1918 р. редколегія часо- рр. Він вказував, що “Науковий Збір- пису змогла підготувати тільки одну ник – це змінена назва Записок, у яко- подвійну книгу, яка побачила світ аж му були опубліковані матеріяли, при- у 1919 р. Прикметно, що кількість значені для оприлюднення в Україні” співпрацівників часопису була ста- [5, 183]. більною і суттєво не різнилася, скла- Після дворічної перерви редколе- даючи пересічно 42 особи. гії часопису вдалося поновити видання Оскільки УНТ традиційно було України у 1917 р. [10, арк. 87]. У цей час дітищем істориків Києва, то ця риса кількість співробітників і дописувачів промовисто виявлялася і в автурі часопису суттєво зменшилася, що було часопису. До прикладу, в 1914 р. з 82 зумовлено наростанням революційної дописувачів 26 було з Києва (32%), у ситуації. М. Грушевський з цього при- 1917 р. їхнє число хоча й зменшило- воду писав: “Революція потягла до ся до 21, але у відсотковому співвід- політичної роботи всі культурні сили ношенні зросло до 46%. У 1918 р. їх українського громадянства […], тому кількість знову складала 26 авторів мусіли на якийсь час відійти на дру- (63%). Потрібно зауважити, що від по-

250 + Volume I, 2012 + чатку свого існування журнал Українa дах і поволоках ніби випускаю знову зосереджував навколо себе співробіт- Україну, 1924, кн. 1 – 2, але поки не ників з різних реґіонів, що відбивало буду мати книги в руках, не хочу роз- соборницький задум М. Грушевсько- писуватись. Грошей на видання нема, го. Однак найактивнішими в цьому покупців теж нема, зате всякої явної і плані були Київ і Львів. Так, у 1914 тайної політики без кінця” [17, 265]. р. ці два осередки були представлені Про видавничі труднощі, з яки- найбільш чисельно, відповідно – 26 і ми зіштовхнувся М. Грушевський на 16 авторів, а от найменша кількість початках відновлення України, чита- дописувачів зі Львова припала на бу- ємо у його листі до секретаря ВУЦВК ремний 1918 р. (5 осіб). О. Буценка від 24 липня 1924 р.: “Про- Загалом протягом 1914 – 1918 рр. шу Вас постаратись вплинути на те- на сторінках України було надруко- перішнього голову Держвидаву Са- вано праці 170 авторів, які представ- мохвалова, щоб він дав телеграмою ляли 15 осередків. Більшість із них директиву тутешній філії, щоб вона працювали у Києві (73 особи). Львів- в спішному порядку випустила 1 кн. ський науковий осередок був репре- України […] не виторговувала у мене зентований учнями М. Грушевського тих […] гонорарів” [23, 218]. І далі чи- та його колегами, кількість яких ста- таємо: “Вертаючись на Україну я мав новила 29 осіб. Три десятки дописува- у пляні відновити Науковий трьохмі- чів та співробітників „України” були з сячник українознавства заснований Пєтєрбурґу та Москви, декілька осіб мною у 1914 році […], в трьохмісяч- представляли Варшаву, Прагу і Бер- нику цім зараз велика потреба, се був лін. Час від часу серед дописувачів єдиний український науковий жур- були автори з Полтави, Чернівців, нал. […] Відношення його, як образу Харкова, Коломиї та Умані. України наукового руху має велике В умовах загострення суспіль- громадське і навіть політичне значен- но-політичної ситуації в Україні та ня” [23, 218-219]. гетьманського перевороту М. Гру- Отже, бачимо ті труднощі, з якими шевський на початку лютого 1919 р. довелося зіткнутися М. Грушевсько- змушений був виїхати до Кам’янця- му, реалізовуючи свої видавничі пла- Подільського, а потім еміґрувати за ни. Але завдяки його невтомній праці кордон. У зв’язку з цим вихід „Украї- й умінню налагоджувати фінансові ни” було припинено. Після повернен- справи у 1924 р. світ побачили 3 ви- ня головного редактора до Києва у пуски (4 книги) України. Хоча журнал 1924 р. він одразу виступив з ідеєю виходив у підсовєтській Україні й уже продовжити видання часопису. Не- за нових ідеологічних умов, він про- вдовзі журнал знову почав виходити довжив традиційну лінію україноз- в світ як орган Історичної Секції ВУАН, навчих дисциплін, іґноруючи ново- оскільки УНТ влилося в цю інститу- створені політичні обставини, і став цію. Описуючи ті події, вчений писав противагою комуністичній ідеології, у листі до О. Кандиби: “Що ж, я вдово- що, врешті, і визначило його подаль- лений що вернувсь, але житє трудне шу долю. Важливість відновлення і робота не показна. 9/10 енергії йде українознавчого часопису головний на всякі тертя. От по безконечних тру- редактор підкреслив у редакційній

+ 251 + Spheres of culture передмові до першої подвійної кни- зарубіжних дослідників, М. Грушев- ги за 1924 р.: “Поновлюючи видання ський створював не тільки загально- наукового журналу українознавства, українське, але й европейське облич- котрого потреба так сильно відчува- чя часопису Україна, який став візи- ється всіми кінцями України, спіши- тівкою українського наукового життя мо якомога скоріше випустити в світ першої третини XX ст. його першу книжку, щоб вона своєю Потрібно зазначити, що роль появою дала імпульс науковій про- М. Грушевського у виданні України, дукції і науковому єднанню робітни- як і у попередні роки, була головною, ків на ниві українознавства” [2, 5]. оскільки саме він безпосередньо брав У такий спосіб головний редак- участь у підготовці до друку та реда- тор закликав усіх прихильників укра- гуванні окремих матеріялів часопису. їнської науки не тільки до співпраці, Частина обов’язків лежала й на інших але й до популяризації і поширення членах редакції. До складу редакцій- журналу як органу наукового єднан- ної колегії журналу входили К. Копер- ня і планового дослідження минуло- жинський, М. Карачківський, С. Глуш- го України. Це свідчило про те, що за- ко, С. Шамрай, В. Юркевич, О. Грушев- вдяки намаганням М. Грушевського ський, О. Гермайзе, Т. Гавриленко. українська наука першої третини XX Правою рукою М. Грушевського був ст. справді не знала кордонів, оскіль- Ф. Савченко, який фактично викону- ки географія співробітників часопису вав обов’язки помічника академіка і охоплювала наукові осередки не тіль- секретаря редакції [20, 76]. ки совєтської України й Галичини, але Перелік співпрацівників України й близького та далекого зарубіжжя. спочатку подавався на титульній сто- Доказом цього стало також листуван- рінці, а з 1926 р. вказувалося, що жур- ня М. Грушевського, який особисто нал виходить “під загальною редак- звертався з проханням про співпрацю. цією голови Секції М. Грушевського” У листі до львівського вченого, голо- [7, 8]. Як бачимо, завдяки зусиллям ви НТШ К. Студинського від 23 квітня вченого коло співробітників часопи- 1924 р. М. Грушевський писав: “Тепер су порівняно з 1914 – 1918 рр. значно відновляю Україну, прошу до близшої зросло, головно за рахунок залучення участи Вас передовсім (Ваше ім’я по- дослідників з різних наукових осеред- звольте поставити на обгортці між ків Наддніпрянщини. Не бракувало близшими співробітниками), а також і тут й галицьких чи еміґрантських ав- інших галицьких учених ” [14, 150]. торів, які сукупно становили до 1/3 З проханням про співпрацю вче- від загальної кількости дописувачів. ний звертався і до представників за- Це свідчить, що соборницьку мету рубіжної інтелектуальної еліти. Свід- України редколегія реалізовувала і в ченням цього є лист до чеського сла- совєтський час. віста Їржі Полівки, датований серп- Протягом 1924 – 1930-х рр. на нем 1924 р., у якому читаємо таке: “За шпальтах видання було опубліковано кілька тижнів сподіваюсь післати Вам праці 558 авторів, які походили з 26 книгу України, до котрої дуже прошу реґіонів. Більшість співпрацівників, участи Вашої і Ваших приятелів” [17, як і в попередні роки, були представ- 280-281]. Запрошуючи галицьких і никами київського наукового осеред-

252 + Volume I, 2012 + ку, зокрема історичної школи М. Гру- никам, які жили і працювали за кор- шевського. До прикладу, у 1924 р. з доном (у Празі, Варшаві, Берліні, Бра- 52 дописувачів, 43 було із Києва, що у тиславі, Лєнінґраді), що свідчило про відсотковому співвідношенні стано- поступове налагодження наукової ко- вило 82%. Серед найактивніших на- мунікації у 1920-х рр. Серед них варто звемо Т. Гавриленка, П. Глядківського, назвати прізвища І. Борщака, В. Січин- М. Карачківського, О. Дорошкевича, ського, С. Смаль-Стоцького, які зро- Д. Щербаківського. били вагомий внесок у дослідження Важливе значення для розширен- історії східного слов’янства, давньої ня географії авторів часопису мало за- української архітектури, української лучення до співпраці представників літературної мови та правописної наукових осередків підсовєтської Укра- справи. М. Грушевський в одній з ре- їни, зокрема дослідників із Харкова дакційних передмов вказував також (Д. Багалій, І. Айзеншток, А. Шамрай), на важливу роль у формуванні зміс- Полтави (П. Клепацький, В. Щепотьєв), ту журналу Товариства дослідників Дніпропетровська (І. Степанів, В. Пархо- української історії, літератури і мови менко), Чернігова (П. Федоренко, Б. Лу- у Лєнінґраді, де працювали, зокре- говський), Одеси (О. Рябінін-Склярев- ма, А. Лященко, В. Адріянова-Перетц, ський, М. Слабченко), Ніжина (М. Пе- В. Перетц [3, 189]. тровський, А. Єршов) [21, 25]. Пооди- Крім того, редколегія охоче на- нокі дослідники представляли Ромни, лагоджувала контакти з російськими Вінницю, Глухів, Черкаси і Херсон. істориками. Серед них бачимо імена Вагома роль у виданні України і Н. Бухбіндера, А. Ковалівського, І. Єрьо- надалі належала дописувачам з Га- міна, В. Ржиґи, що представляли науко- личини, передовсім, представникам ві осередки Москви та Лєнінґраду. львівського осередку. Серед них на- У 1924 р. часопис став академіч- звемо прізвища К. Студинського, ним виданням, що свідчило про його М. Мочульського, М. Возняка, М. Кор- високий науковий рівень та автори- дуби, І. Крип’якевича, які на шпаль- тетність серед періодики україноз- тах видання оприлюднили понад 40 навчого профілю. Це також вплинуло наукових публікацій. Поодиноки- на залучення нових авторів. Якщо на ми були студії авторів із Кам’янця- перших порах виходу України М. Гру- Подільського та Золочева. шевський звертався до українознав- Окрім вже згаданих відомих іс- ців з проханням надсилати матеріяли ториків і літературознавців, до часо- для публікації в журналі, то у 1920-х пису залучалося чимало краєзнавців рр. дослідники вітчизняної минув- та молодих учених. Серед дописува- шини часто писали в редакцію листи чів України були й такі дослідники, з проханням вмістити на шпальтах чиї поодинокі публікації уперше по- часопису їхні розвідки. Наприклад, з бачили світ саме на сторінках цього листа ніжинського історика А. Єршо- видання. Маємо на увазі С. Тобілевич, ва до головного редактора дізнаємо- М. Чернявського, І. Лизанівського, ся таке: “Я хотів би написати рецензію Я. Морачевського. для України з приводу праці Єрофеїва Вагома роль у виданні журналу […]. Але наперед я хотів би узнати належала також українським дослід- чи можна буде написати для Украї-

+ 253 + Spheres of culture ни таку рецензію і чи взагалі підійде Отже, аналіз авторської геогра- вона” [26, арк. 8 зв.]. Аналогічні про- фії співробітників журналу дозволяє хання про публікацію своїх текстів в зробити узагальнення про те, що, Україні бачимо й у листах полтавсько- заснований як загальноукраїнське го історика Д. Граховецького [12, арк. видання, часопис протягом усього 1], харківського вченого М. Горбаня періоду існування зосереджував на- [11, арк. 1], одеського дослідника вколо себе провідні сили україноз- О. Рябініна-Скляревського. Останній, навців. Редакція України активно скажімо, просить редакцію опублі- співпрацювала з дослідниками із кувати його дві розвідки, присвячені багатьох наукових осередків, сприя- дослідженню історії Задунайської Січі ючи консолідації представників усіх [28, арк. 1-1 зв.] та діяльности Одесь- частин українських земель. Першо- кої громади [28, арк. 2-2 зв.]. чергова роль у виданні журналу на- Таким чином, у виданні украї- лежала київським дослідникам, за- нознавчого журналу, який виходив у гальна кількість яких складала 398 Києві з перервами протягом 1914 – осіб (58%). На частку Львова припа- 1930-х рр., брали участь понад 700 ав- дало 10%, Пєтєрбурґу (Лєнінґрада) – торів, що представляли 30 наукових 8%, Харкова – 5%. З інших осередків осередків і в Україні, й за її межами. (українських і зарубіжних) походило Доречно буде зауважити, що найбіль- 19% дописувачів. М. Грушевський ша кількість осередків, презентова- зумів зреалізувати соборницький них на шпальтах часопису, припадала принцип часопису, який полягав у на 1926 р. (20 осередків), а їхнє най- необхідности об’єднати провідні на- менше число складало 7 у 1924 р. Це укові сили для плідної праці на ниві пояснюється тим, що, відновлюючи українознавства. Окрім того, голо- Україну у 1924 р., М. Грушевський ще вний редактор активно запрошував не встиг налагодити наукового спіл- до видавничої справи представників кування і залучити більше дослід- зарубіжної гуманістики, що засвідчи- ників до видавничої справи. Найчис- ло до певної міри загальноевропей- ленніше на шпальтах часопису були ське визнання часопису. представлені київський і львівський наукові осередки, оскільки саме їм на- Bibliography and Notes лежали провідні позиції в українській історіографії досліджуваної доби. До 1. Від редакції, „Україна” 1917, Кн. 1-2, речі, найбільша кількість авторів із c. 5-6. Києва та Львова припадала, відповід- 2. Від редакції, „Україна” 1924, Кн. 1-2, c. 5-6. но, на 1925 р. (71%) і 1914 р. (20%). 3. Від редакції, „Україна” 1924, Кн. 4, Найменше число дописувачів, що с. 189 – 191. представляли київський і львівський 4. Грушевський Михайло, Автобіо- осередки, спостерігалася у 1917 і графія, Київ 1926, 31 с. 1924 рр., що було зумовлено револю- 5. Грушевський Олександр, «Україн- ційною ситуацією та видавничими ське Наукове Товариство в Києві» та «Іс- проблемами, які довелося вирішува- торична Секція при Всеукраїнській Акаде- ти головному редакторові після по- мії Наук» в рр. 1914 – 1923, „Україна” 1924, вернення до Києва. Кн. 4, с. 180–188.

254 + Volume I, 2012 + 6. Дорошенко Дмитро, Мої спомини 18. М. Т., Всеукраїнська Академія Наук про давнє минуле (1901 – 1914), Вінніпеґ України. Науковий трьохмісячник украї- 1949, 167 с. нознавства. Орган Історичної Секції Ака- 7. Жуковський Аркадій, Михайло демії під загальною редакцією голови Сек- Грушевський і журнал “Україна”, „Україн- ції акад. М. Грушевського, „Літератрно-На- ський історик” 1986, № 1-2, c. 5–20. уковий Вістник” 1925, Т. 87, Кн. 5, c. 81-85. 8. Панькова С., Шевчук Г., “За сто 19. Панькова С., Пиріг Р., Слончак Н., літ”: Покажчик змісту, [y:] Український Письма А. С. Лаппо-Данилевского М. С. Гру- археографічний щорічник, Київ 2006, Вип. шевскому 1905–1914 гг., „Исторический 10-11, с. 240–287. архив” 2002, № 4, c. 133–151. 9. Інститут Рукопису НБУ ім. В. Вер- 20. Пиріг Р., Життя Михайла Гру- надського, Ф. X, Спр. 16991, Від редакції шевського: останнє десятиліття (1924 – [Проспект видання журналу “Україна”] 1934), Київ 1993, 198 с. [1925], Арк. 1. 21. Полонська-Василенко Наталія, Іс- 10. Інститут Рукопису НБУ ім. В. Вер- торія України: у 2-ох томах, Т. 1: До середи- надського, Ф. X, Спр. 32919, Протоколи за- ни XVII століття, Київ: Либідь 2002, 672 с. сідань Ради Українського Наукового Това- 22. Попередні книги “Записок”: науко- риства в Києві 1907-1921 рр., Арк. 73. вий збірник за рік 1924, [y:] Записки Укра- 11. Інститут Рукопису НБУ ім. В. Вер- їнського Наукового Товариства в Київі: надського, Ф. X, Спр. 14951-14953, Гор- Історична секція Всеукраїнської Академії бань Микола. Записки о Малой России наук / Під ред. голови секції Мих. Грушев- О.Шафонского 1926 р., Арк. 1. ського, Т. ХІХ, с. 231-235. 12. Інститут Рукопису НБУ ім. В. Вер- 23. Сохань П., Ульяновський В., Кір- надського, Ф. X, Спр. 15422, Лист Грахо- жаєв С., М. С. Грушевський і Academia: Ідея, вецького Д. до редакції журналу “Україна” змагання, діяльність, Київ 1993, 320 с. про висилку своєї праці “Перші недільні 24. “Україна” – науковий часопис укра- школи на Полтавщині й їх діячі в 1860- їнознавства (1907 – 1932): Покажчик зміс- 1862 рр.”, Арк. 1. ту / Р. Майборода, В. Врублевський, Київ 13. Інститут Рукопису НБУ ім. В. Вер- 1993, 140 с. надського, Ф. X, Спр. 32919, Протоколи за- 25. Центральний державний історич- сідань Ради Українського Наукового Това- ний архів України у м. Києві, Ф. 1235, Оп. 1, риства в Києві 1907-1921 рр., Арк. 87. Спр. 334, Листи Б. Барвінського, Арк. 16. 14. Листи М. Грушевського до К. Сту- 26. Центральний державний історич- динського (1894 – 1932 рр.) / Упоряд. ний архів України у м. Києві, Ф. 1235, Оп. 1, Г. Сварник, Львів-Нью-Йорк 1998. Спр. 468, Листи А. Єршова, Арк. 8 зв. 15. Листування Михайла Грушевсько- 27. Центральний державний істо- го, Т. II. / Упорядники Р. Майборода, В. На- ричний архів України у м. Києві, Ф. 1235, улко, Г. Бурлака, І. Гирич; ред. Л. Винар, Оп. 1, Спр. 648, Листи В. Модзалевського, Київ-Нью-Йорк: УІТ 2001, 421 с. Арк. 21–21 зв. 16. Листування Михайла Грушевсько- 28. Центральний державний історич- го, Т. IV: Листування Михайла Грушевсько- ний архів України у м. Києві, Ф. 1235, Оп. 1, го та Івана Джиджори / Упорядники Спр. 729, Листи О. Рябініна-Скляревського, С. Панькова, В. Пришляк; ред. Л. Винар, Арк. 1-1 зв. П. Сохань, І. Гирич, Київ-Нью-Йорк: УІТ, ВД 29. Юркова О., “Україна” на істо- “Простір” 2008, 552 с. ричному фронті: від наукового часопису 17. Листування Михайла Грушевсько- українознавства до журналу циклу наук го / Упоряд. Г. Бурлака, Київ-Нью-Йорк– історичних, [y:] Проблеми історії України: Париж–Львів–Торонто 1997, Т. 1, с. 265- факти, судження, пошуки 2007, Вип. 16 266. (2), с. 327-355.

+ 255 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Olha Vladyha

MYKHAILO HRUSHEVSKYI ACTIVITY AS THE CHAIRMAN OF ARCHEOGRAPHIC COMMISSION VUAN

Drohobych Pedagogical State University, Ukraine

Ольга Владига

ДІЯЛЬНІСТЬ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО НА ЧОЛІ АРХЕОГРАФІЧНОЇ КОМІСІЇ ВУАН

Abstract: The article is devoted to M. Grushevsky’s archeographic activity at the head of Archeographic Commission of VUAN. There are resumed organizational principles that are developed by the commission’s activity and alaboreted be the prominent historian. The conclusion is about the signiicance of heritage left after Archeographic Commission VUAN headed by M. Hrushevsky for development of the Ukrainian science of the twenti- eth century. Keywords: М. Hrushevsky, archeography, Archeographic Commission of VUAN

Проблема археографічної діяль- України-Руси. Загалом же, це поміт- ности Михайла Грушевського в со- но ускладнює цілісне осягнення ор- вєтський період його життя, незва- ганізаційного доробку М. Грушев- жаючи на узагальнюючі праці Сергія ського у галузі археографії в остан- Водотики [3], Сергія Кіржаєва [12], нє десятиліття його життя. Вказані Ярослава Федорука [19] та Оксани вище проблеми й перебуватимуть у Юркової [20], потребує більш всебіч- фокусі нашої уваги. ного й детального висвітлення. Так, Після повернення М. Грушев- досі нез’ясованими залишаються ського з еміґрації і обрання його методологічні та методичні аспекти головою АК ВУАН, в діяльності цієї розгорнутої вченим в Академії наук установи, за загальним визнанням археографічної праці. Більшої уваги дослідників, розпочався принци- потребує також з’ясування організа- пово новий етап. Головою АК ВУАН ційних принципів функціонування академіка обрали на засіданні Іс- Археографічної комісії ВУАН (далі торично-філологічного відділу 15 – АК ВУАН). Врешті, недостатньо ви- березня 1924 р. [7, 31]. Перше засі- вчене на сьогодні й питання місця дання АК ВУАН, яке М. Грушевський археографічної складової в науко- провів у статусі її голови, відбулося во-дослідній діяльності Київської наступного після обрання дня – 16 історичної школи автора Історії березня 1924 р. Окреслюючи на-

256 + Volume I, 2012 + прямки майбутньої діяльности АК, ти своєї подорожі до Харкова, де ці М. Грушевський наголосив, що “Ко- питання обговорювалися в різно- місія повинна тепер найбільшу ува- манітних державних інстанціях. гу звернути, по-перше, на видання М. Грушевський повідомив, що йому дум і пісень українського народу; вдалося затвердити при АК одну по-друге, систематично публікувати штатну посаду (на неї невдовзі при- архівні матеріяли від другої полови- значили керівничого комісії О. Гер- ни XVII та XVIII в.в., продовжуючи в майзе), отримати 500 карбованців такий спосіб працю Костомарова, на фінансування підготовчих робіт особливо видавати ті документи, для видання архівних матеріялів, які освітлюють соціяльне й еконо- погодити оплату своєї археографіч- мічне становище населення Украї- ної поїздки до Москви та Лєнінґраду ни” [7, 32]. [7, 33]. Кошти на заплановане ви- З притаманною йому практич- дання дум і пісень також були при- ністю, М. Грушевський у своїй допо- значені, але цей проект віддали для віді визначив передумови успішної реалізації новоствореній Кафедрі реалізації цих амбітних плянів. У історії українського народу, котру першу чергу, наголосив він, потріб- очолив М. Грушевський. Клопотан- но клопотатися про повернення до ня іншого пляну – про покращення Києва тих архівних матеріялів, ко- архівної справи в Києві та на Пра- трі в буремні роки революції та гро- вобережжі виявилося проблемним мадянської війни були вивезені до для розв’язання через відсутність російських сховищ. Також слід було необхідної інформації, яку нато- вирішити організаційне питання мість було запропоновано зібрати про можливість надсилання архів- самим членам комісії. них матеріялів з архівосховищ Со- Реалізовуючи останнє завдан- юзу РСР, у першу чергу московських, ня, члени АК багато уваги приділя- котрі містили багатий матеріял для ли проблемі вивчення стану укра- вивчення українського минулого. їнських архівів, опрацюванню їх ко- Найбільше уваги голова АК при- лекцій і визначення можливостей святив проблемі фінансового забез- розгортання в них археографічної печення діяльности комісії, тобто праці. У звіті АК за 1926 р. відзнача- можливости формування її спеці- лося: “Невеличкі кошти, отримані яльного бюджету для збирання та Комісією, були витрачені головно редагування матеріялів, їх видання, на орієнтовні археографічні подо- архівні подорожі до Москви та Лє- рожі її членів і співробітників, що нінґраду тощо. мали вияснити стан архівного ма- З надзвичайною енергією теріялу після революції і горожан- М. Грушевський особисто взявся за ської війни та можливости праці. реалізацію найбільш складного за- Голова Комісії з сею метою одвідав вдання, поставленого на першому кілька разів Харків, Москву і Лєнін- засіданні – фінансового забезпечен- ґрад, стараючись забезпечити мож- ня АК ВУАН та розширення її штатів. ливо догідні умови для використо- Уже на другому засіданні 13 квітня вування потрібних матеріялів” [1, 1924 р. він звітував про результа- ХХVІІІ].

+ 257 + Spheres of culture Багато уваги очолювана М. Гру- і до кінця року надрукував 15 арку- шевським АК ВУАН присвятила шів цього тому; крім того, обробляв справі збереження багатьох україн- матеріяли для V-го тому, куди уві- ських архівів від знищення. Особли- йде огляд книжної творчости XV-XVII ву увагу при цьому було приділено віку” [10, 4]. церковним архівам різних рівнів – У березні 1927 р. М. Грушев- від приходських і монастирських до ський інформував членів АК про єпископських, які виявилися поза свої знахідки у фонді канцелярії увагою державної архівної служби. чернігівського, полтавського та Неодноразово піднімаючи це пи- харківського ґенерал-губернатора в тання, М. Грушевський вказував, що Полтавському історичному архіві [7, “концентрація церковних архівів ще 93 зв.]. У травні того ж року голова й досі не поставлена на чергу дня. АК доповідав про свою археографіч- Між тим, церковні архіви містять у ну працю над матеріялами до історії собі часто матеріяли надзвичайної Хмельниччини [7, 98 зв.]. Нерідко цінности: літописи, рідк[існ]і старо- М. Грушевський реферував повідо- друки, грамоти, документи еконо- млення закордонних колег, надісла- мічного, побутового і суто історич- них до АК ВУАН. Так, у грудні 1928 р. ного характеру” [8, 8]. він ознайомив присутніх зі змістом Найбільше уваги на засіданнях повідомлення Домета Олянчича про АК ВУАН приділялося обговоренню знахідки українських матеріялів у проблем пошуку та видання дже- Пруському державному таємному рельного матеріялу. Кожен з членів архіві [7, 113 зв.]. Як і належить го- комісії визначав собі напрямок ді- лові, М. Грушевський звітував за ви- яльности у межах загальної теми та конану під його керівництвом робо- реґулярно звітував про виконану ро- ту АК ВУАН [7, 126]. Він також пропо- боту. Не був вийнятком і голова комі- нував на обговорення перспективні сії. Як свідчать протоколи АК ВУАН, в плани діяльности комісії. 1924 р. М. Грушевський зголошував- Регулярно голова АК звітував ся опрацьовувати архів Київського про результати своїх численних від- цензурного комітету [7, 34]. В звіті ряджень до українських та росій- про діяльність АК за 1924 р. було від- ських адміністративних і наукових значено: “Академ[ік] М. С. Грушев- центрів, де вирішував різноманітні ський виясняв можливість оброблен- питання функціонування комісії і ня історії України за другу половину реорганізації української архівної XVII віку (від року 1650, на якому пе- галузі. Так, восени 1924 р. М. Гру- рервалась його праця Історія Украї- шевський відбув археографічну по- ни-Руси), наявність в межах СРСР ма- дорож до московських і ленінґрад- теріялів для цієї доби, технічні умови ських архівосховищ “для обзнайом- їх видання, так само стан наукової лення з сучасним станом архівних літератури в місцевих бібліотеках:, фондів, після передачі Польщі мате- заразом, працюючи над історією ріялів польського походження, і з но- української літератури XV-XVII вв. за- вою організацією архівної справи”, кінчив IV-й том її, що містить в собі що дало “підстави для вироблення огляд устної творчости XIII-XVII вв., плану систематичного обслідування

258 + Volume I, 2012 + і вибірки архівного матеріялу, який переконали українського академі- розроблявся протягом 1925 року і ка, що справа повернення архівних почав реалізуватися з кінцем сього і музейних коштовностей до Укра- року, а вповні став розгортатися з їни є цілком реальною. З огляду на літом 1926 року” [2, XІI]. це, вважав М. Грушевський, слід Доволі багато уваги за ініція- якомога швидше приступити до ви- тиви голови комісії на її засіданнях дання історичних актів, починаючи приділялося проблемі реституції з другої половини XVII ст., щоби тим – поверненню архівних матеріялів, самим умотивувати своє звернення які за різних обставин були вивезе- до російських архівістів про переда- ні до російських сховищ. У дусі по- чу українських архівних колекцій [7, станови першого засідання комісії в 53 зв.]. березні 1924 р,. члени АК ВУАН час З названою проблемою частко- від часу зверталися до цього питан- во було пов’язане питання про ви- ня. Так, на квітневому засіданні в роблення процедури обміну доку- 1924 р. було визначено першочер- ментальним матеріялом між АК та гові архівні колекції, повернення архівними установами країни, котре яких вважалося найбільш бажаним. було викликано дослідницькими Це були Рум’янцевський опис (збе- потребами членів комісії. Уперше рігався в Російській Академії наук), на важливість цієї проблеми у трав- стародруковані книги українських ні 1924 р. звернув увагу А. Крилов- друкарень (знаходилися в Лєнін- ський, вказуючи на потребу пози- ґрадській Публічній бібліотеці), чання документальних матеріялів, папери Маркевича (потрапили до котрі зберігаються у Російській Пу- Рум’янцевського музею в Москві), блічній бібліотеці [7, 34]. Відзначи- архів Корсуна (знаходився в Пуш- мо, що російські колеги неодноразо- кінському будинку у Лєнінґраді), во йшли назустріч українським ар- Генеральне слідство про маєтності хеографам, надсилаючи документи (відклалося в Архіві колишнього Се- для користування співробітниками нату в Лєнінґраді), старовинні судо- АК [7, 42]. Ці та інші звернення до ві книги (перебували в колишньому АК у справі отримання в тимчасо- архіві Московського Міністерства ве користування матеріялів росій- юстиції), Архів Чернігівської Казен- ських архівосховищ, дали імпульс ної палати (зберігався в лєнінґрад- до розробки процедури такого об- ській Археографічній комісії) [7, 34 міну документами, яку опрацював зв.-35]. О. Гермайзе [7, 111]. Він же розробив Вказану проблему, як надзви- і Правила виписування стародруків чайно делікатну та складну для ре- рукописних книг та історичних доку- алізації, М. Грушевський взявся ви- ментів з архівів та бібліотек через рішувати самотужки. З цією метою, Археографічну Комісію для наукових як свідчить протокол АК ВУАН, голо- потреб, затверджені АК ВУАН 23 ва комісії у жовтні 1924 р. виїжджав листопада 1928 р. [9, 19 зв. – 20]. до Лєнінґраду і двічі до Москви, де Втім, надсилання документів з зустрічався з головою російської російських архівів на руки праців- Архівної комісії. Проведені зустрічі ників АК ВУАН виявлялося дово-

+ 259 + Spheres of culture лі складною справою, обтяженою ко, С. Глушко та М. Петровський. У різноманітними бюрократичними 1929 р. разом з В. Юркевичем, В. Єв- формальностями, що часто унемож- фимовським та А. Єршовим архів до- ливлювали отримання потрібних сліджував львів’янин В. Герасимчук. матеріялів. Саме у зв’язку з вирішен- У 1930 р. в експедиції знову працюва- ням цієї проблеми постала пропози- ли Д. Кравцов, В. Юркевич, С. Глушко ція М. Грушевського, озвучена ним та В. Євфимовський. У 1931 р. експе- на засіданні комісії 11 жовтня 1925 диція фактично припинила існуван- р., мати в найбільших російських ня – внаслідок відсутности фінансу- культурних центрах – Лєнінґраді та вання Д. Кравцов зупинив роботу та Москві своїх нештатних співробіт- виїхав до Лєнінґраду. ників, які могли б виконувати ко- Робота у Москві велася за пля- піювальну роботу для потреб спів- ном, розробленим М Грушевським. робітників АК ВУАН. Голова комісії Учасники експедиції в 1926-1927 рр. запропонував і кандидатуру такого копіювали матеріяли за 1650- нештатного співробітника для Мо- 1657 рр.:, в 1927-1928 рр. – за 1657- скви – довголітнього архіваріуса 1667 рр., від 1928 р. експедиція зо- Московського архіву Міністерства середилась на матеріялах за 1668- юстиції С. Порфир’єва [7, 68 зв.]. Ця 1679 рр. Доволі багато часу учас- кандидатура пройшла затверджен- никам експедиції, як про це писали ня у всіх академічних інстанціях. Але вони самі, забирало упорядкування приступити до роботи С. Порфир’єв віднайдених документів, їх катало- через хворобу так і не зміг, тож за- гізація, реконструкція втрачених мість нього до Москви з метою копі- частин тексту [4], [5], [6], [13], [15]. ювання архівних документів термі- Певну спадкоємність із археографіч- ном на два місяці виїхав В. Юркевич ною експедицією АК НТШ довоєн- [7, 74 зв.]. Згодом йому на допомогу ного часу можна також зауважити й прибув Д. Кравцов. Загалом, питан- стосовно кола працівників, які допо- ня функціонування археографічної магали копіювати джерела у Москві. експедиції постійно перебували у Як і на початку ХХ ст., це були давня полі уваги М. Грушевського та інших знайома Михайла Грушевського Ма- членів комісії, що знайшло своє від- рія Шуйська та її сестра Єлизавета. дзеркалення у багатьох протоколах. До нашого часу дійшло листування Цікаво, що при організації мос- голови АК з його московськими зна- ковської експедиції АК ВУАН М. Гру- йомими, присвячене питанням ко- шевський використав досвід львів- піювання та верифікації текстів по- ської комісії. Як і в довоєнний час, трібних джерел. він практикував “вахтовий” метод Постійно дбаючи про кадрове археографічної праці. Так, протягом зростання АК ВУАН та розширення 1926 р. у різний час у Москві працю- кількости її штатних працівників, вали В. Юркевич, Д. Кравцов, В. Євфи- М. Грушевський виходив із мірку- мовський, А. Єршов та С. Порфир’єв вань про особливе місце археогра- [7, 86 зв.]. У 1927-1928 рр. до В. Юр- фії в структурі української гуманіс- кевича, В. Євфимовського та А. Єр- тики. Відповідаючи на закиди його шова приєдналися П. Нечипорен- академічних опонентів, у першу

260 + Volume I, 2012 + чергу А. Кримського, у нібито над- Щоб якомога швидше реалізувати мірному збільшенні структурних цей видавничий проект, було вирі- одиниць історичного профілю та шено вдатися до членів АК з прохан- перетягуванні на себе “бюджетної ням поінформувати про їхні готові ковдри” Академії наук, історик емо- до друку праці статейного форма- ційно писав: “Українська Археогра- ту, щоб вмістити їх у першому числі фічна комісія повинна бути вели- Збірника. Надалі питання, пов’язані кою установою, з далеко більшим з комплектуванням і виданням Збір- штатом платних членів, редакто- ника, вирішувалися практично на рів, секретарів, щоб сповняти своє кожному засіданні АК. Так, вже на призначення. […] Коли я від часу до січневому 1926 р. засіданні комісії часу роблю зусилля трохи збільши- було обговорено його змістову кон- ти засоби сеї установи і полегшити цепцію. При цьому було вирішено умови її праці, чи можна сказати, друкувати у виданні джерельний що я се роблю «з жиру», чи з яко- матеріял, присвячений не тільки їсь неспокійної невгамовної вдачі? Правобережній Україні, як це було Попрацювавши на ниві української у виданнях Київської археографіч- археографії сорок літ, в дуже не- ної комісії, але й документи, які ви- сприятливих обставинах, я з сумом світлюють історію всіх українських бачу, що вони не дуже то поправля- земель. Поряд із територіяльни- ються і в рямцях Української акаде- ми, було розширено й хронологічні мії наук” [17, 242]. межі видання – вирішено друкувати Багато уваги М. Грушевський як середньовічні та ранньомодер- приділяв видавничим проектам АК ні пам’ятки, так і джерела «з часів ВУАН. Як свідчить протокол комісії, революції». Редагування збірника саме її голова запропонував кон- було доручено керівничому комісії цепцію і назву титульних видань АК О. Гермайзе. ВУАН. На його думку, комісія мала Вказані щойно моменти зна- видавати три серії видань: Україн- йшли цілковите втілення у змісті ський Архів “для цілотомних збірок першого тому Українського архео- архівних документів”, Український графічного збірника, котрий містив археографічний збірник “для серії як документи доби пізнього Серед- меншого розміру та різних матерія- ньовіччя, так і матеріяли початку лів, що не мають суто літературного ХХ ст. Збірник, який вийшов з друку характеру”, Пам’ятки українського 12 листопада 1926 р., відкривався письменства “для творів історично- передмовою М. Грушевського. В ній літературного характеру” [7, 83]. було змальовано розвиток україн- Серед видань АК особливе місце ської археографії від часу заснуван- посідає Український археографічний ня Київської археографічної комісії збірник. Уперше на засіданнях АК це і наголошено, що цей перший «про- видання згадується у грудні 1925 р. бний», як його назвав М. Грушев- У протоколі було вказано, що до ський, том Збірника є своєрідним збірника «мають увійти окремі до- спадкоємцем попередніх видань кументи та збірки матеріялів з по- наддніпрянських і львівських архе- трібними поясненнями й статтями». ографів.

+ 261 + Spheres of culture Проект змісту другого випуску історико-правової пам’ятки члени Українського археографічного збір- комісії на чолі з М. Грушевським зо- ника був обговорений на травнево- середилися й на теоретичних і ме- му 1926 р. засіданні АК. Було вирі- тодичних принципах її археографіч- шено його присвятити вшануванню ного опрацювання, які повинні були пам’яти Олександра Лазаревського. стати обов’язковими для інших ви- До збірника увійшли численні ма- дань АК. теріяли, які висвітлювали життє- Попри значні фінансові та ор- вий шлях і творчий доробок учено- ганізаційні труднощі, АК ВУАН від го. Цим томом, твердив у передмові року до року нарощувала темпи ді- М.Грушевський, «ми сповнюємо не- яльности. Перший удар по цій на- писаний заповіт покійного нашого лагодженій роботі був нанесений археографа, приступаючи до опублі- у липні 1929 р., коли по сфабри- кування матеріялів не про саме тіль- кованій справі Спілки Визволення ки його життя й діяльність, а про України заарештували керівничого цілу його родину, з котрої він вий- комісії О. Гермайзе. Невдовзі також шов і з котрою тісні сердечні зв’язки було заарештовано виконуючого підтримував ціле своє життя». Від- обов’язки вченого секретаря АК І. значимо, що через докладне обгово- Мандзюка. У травні того ж року по- рення пройшов і зміст третього ви- мер довголітній учений секретар пуску Українського археографічного комісії Г. Іванець, не встигши нікому збірника. передати діловодство. Все це, зрозу- Зауважимо, що з подачі голови міло, значно дестабілізувало роботу комісії проблема вшанування ви- комісії, про що відверто було відзна- датних постатей української архе- чено у її звіті за 1929 р. [11, 12]. У ографії неодноразово поставала на 1930 р., унаслідок чергової «чистки» засіданнях АК. Так, за пропозицією апарату ВУАН, археографічну комі- М. Грушевського було вирішено з сію було відділено від академічної нагоди 30-ліття з дня смерти Пан- кафедри М. Грушевського і переда- телеймона Куліша видати підготов- но у безпосереднє підпорядкування лену ним збірку документів за 1628- президії Історично-філологічного 1638 рр., які він мав намір опубліку- відділу, проти чого вчений енергій- вати у другому томі своїх Матерія- но, але безрезультатно виступав у лів до історії возз’єднання Руси. своїй Записці-протесті [17, 264]. Багато уваги на засіданнях АК Про тогочасний розпачливий на- присвячувалося обговоренню кон- стрій М. Грушевського свідчить його цепції та змісту іншого титульного бажання демонстративно відмо- видання комісії – Українського архі- витися від головування в АК ВУАН. ву. Так, на зібранні Редакційного ко- Сказане яскраво відбилося у листі мітету видань АК 10 червня 1927 р. вченого до І. Крип’якевича: “Та «ін- керівничим комісії О. Гермайзе було тенсивна праця», котру Ви згадали в запропоновано в першому томі В[ашому] листі, переходить у мину- Українського архіву видати Коден- ле. Науково-дослідча катедра наша ську книгу судових справ. При обго- знята з бюджета і з 15. ІХ перестане воренні особливостей видання цієї існувати. Археограф[ічна] комісія і

262 + Volume I, 2012 + Комісія Зах[ідної] України відійшли обстежувала архіви Москви. За ко- від моєї комісії: їх прив’язано до пре- роткий час і з урахуванням значних зидії відділу, головою рахуюсь я ще, фінансових і організаційних трудно- але думаю зріктися – поки що голів- щів, було досягнуто надзвичайно ва- ства Археограф[ічної] комісії” [14, гомого результату, що був утілений 357-358]. Справжній злам у роботі у низці видань АК, котрі отримали АК стався після від’їзду М. Грушев- визнання у фаховому середовищі по ського у березні 1931 р. до Москви. обидва боки Збруча. Втім, на жаль, Після цього попередньо заплановані левова частка археографічних про- проєкти було фактично згорнуто, в ектів так і не була реалізована; деякі археографічній праці зроблено ак- з них і сьогодні постають своєрід- цент на новітній період та совєтську ним викликом для українських уче- проблематику, форма діяльности них (наприклад, комплексне опра- набула гіпертрофовано совєтизова- цювання та видання українського них форм (соцзмагання, бригадні та дипломатарію). З огляду на сказане, колективні методи праці, наголос на цілком погоджуємося з думкою су- популяризаційній та шефській робо- часних дослідників, що “період його ті тощо) [18]. [М. Грушевського] головування в Таким чином, як засвідчив про- АК ВУАН […] можна вважати най- ведений аналіз, у стислі терміни та продуктивнішим часом діяльности, долаючи різноманітні труднощі, коли було започатковано і реалізо- Михайло Грушевський зумів розгор- вано друком більшість наукових ви- нути систематичну археографічну дань” [16, 14]. працю у ВУАН. Спираючись на попе- редній досвід української історичної Bibliography and Notes науки в галузі археографії, вчений поряд із подальшою реалізацією 1. [Грушевський М.], Діяльність традиційних напрямків (наприклад, Історичної секції Української Акаде- публікація джерел з історії козаччи- мії Наук та звязаних з нею історичних установ в році 1926, [y:] Записки Істо- ни), актуалізував також нові об’єкти рично-філологічного відділу, Київ 1928, археографічного опрацювання, ко- Кн. XVII, с. V-XXXV. трі включали віднайдення та пу- 2. [Грушевський М.], Діяльність блікацію документів модерної та Історичної Секції Української Академії новітньої доби. Діяльність АК ВУАН Наук в р. 1925, [y:] Записки Історично- під керівництвом М. Грушевського Філологічного Відділу, Київ 1927, Книга загалом можна охарактеризувати ХІ, с. V-XIІI. двома напрямками – евристична, 3. Водотика С., Михайло Грушев- що втілювалася в експедиціях та ський і діяльність Археографічної комісії едиційна праця, що полягала у публі- ВУАН, [y:] Матеріали ювілейної конфе- ренції, присвяченої 150-річчю Київської кації джерел у виданнях комісії. При археографічної комісії (Київ, Седнів, 18- цьому відзначимо, що у другій поло- 21 жовтня 1993 р.), Київ 1997, с. 295-310. вині 1920-х років було фактично дві 4. Євфимовський В., Кравцов Д., експедиції під керівництвом М. Гру- Археографічна експедиція Катедри іс- шевського: одна опрацьовувала ма- торії України ВУАН, „Україна” 1929, Гру- теріяли поза межами СССР, друга день, Кн. 38, c. 167-169.

+ 263 + Spheres of culture 5. Євфимовський В., Юркевич В., дата історичних наук: 07.00.09, Інсти- Археографічна експедиція Катедри істо- тут української археографії АН України, рії України ВУАН, „Україна” 1928, Кн. 6, Київ 1994, 250 арк. c. 204-207. 13. Кравцов Д., Археографічна екс- 6. Євфимовський В., Юркевич В., педиція до Москви для збору архівних ма- Археографічна праця в московських архі- теріалів з історії, економіки і культури вах, „Україна” 1927, Кн. 1-2, c. 219-221. України з найдавніших часів до наших 7. Інститут Рукопису НБУ іме- днів, „Український історик” 2002, № 1-4, ні В. Вернадського, Ф. Х, Архів ВУАН, № c. 387-406. 10705-10807, Протоколи засідань Архе- 14. Крип’якевич Р., Михайло Грушев- ографічної комісії ВУАН (4 квітня 1919 – ський та Іван Крип’якевич (За матері- 28 грудня 1931), На 172 арк. алами неопублікованого листування й 8. Інститут Рукопису НБУ іме- мемуарів), [y:] Іван Крип’якевич у родин- ні В. Вернадського, Ф. Х, Архів ВУАН, № ній традиції, науці, суспільстві / Pед. 10932-10951, Список особового складу Я. Ісаєвич, Львів 2001, c. 333-372, (Укра- Археографічної комісії на 1 січня 1925 їна: культурна спадщина, національна року. Листування комісії з управою ВУАН свідомість, державність, Збірник нау- та установами про роботу її членів в ар- кових праць, № 8, Інститут українознав- хівах України, про повернення рукописів ства ім. І. Крип’якевича НАН України). та книжок з Всеукраїнської бібліотеки 15. Окиншевич Лев, З командиров- до приміщення бувшої Київської духовної ки до Московського «Древнехранилища», академії, про вжиття необхідних захо- „Україна” 1927, Кн. 1-2, с. 221-223. дів щодо збереження архівів монастирів 16. Передмова, [y:] Едиційна ар- та церков та інші матеріали. 1 січня – хеографія в Україні у ХІХ-ХХ ст. Плани, 13 вересня 1925 року, На 37 арк. проекти, програми видань, Вип. 1, Київ 9. Інститут Рукопису НБУ іме- 1993, с. 9-16. ні В. Вернадського, Ф. Х, Архів ВУАН, 17. Сохань П., Ульяновський В., Кір- № 11475-11496, Ухвала Наросвіти про жаєв С., М. С. Грушевський і Academia: утворення Науково-видавничої комісії Ідея, змагання, діяльність, Київ 1993, при Центральному Архівному Управлян- 320 с. ні:, правила використання стародруків 18. Ткаченко М., Перші наслідки ро- в бібліотеці археографічної комісії:, по- боти Археографічної комісії ВУАН після відомлення про засідання комісії та про її перебудови, [y:] Вісті ВУАН 1933, № 1 обрання Андріяшева дійсним членом ко- (січень-березень), с. 43-48. місії. 4 січня 1928 – 3 січня 1929 року, На 19. Федорук Я., Зв’язки Василя Ге- 25 арк. расимчука з Археографічною комісією 10. Інститут Рукопису НБУ іме- ВУАН, [y:] Матеріали ювілейної конфе- ні В. Вернадського, Ф. Х, Архів ВУАН, № ренції, присвяченої 150-річчю Київської 8373-8386, Звіти про роботу членів Ар- археографічної комісії (Київ, Седнів, 18- хеографічної комісії за грудень 1924 – сі- 21 жовтня 1993 р.), Київ 1997, с. 321- чень 1925 років, На 26 арк. 322. 11. Інститут Рукопису НБУ іме- 20. Юркова О., Археографічна експе- ні В. Вернадського, Ф. Х, Архів ВУАН, № диція Науково-дослідної кафедри історії 8387-8396, Звіти членів Археографічної України у Києві (1924-1930 рр.), [y:] На- комісії за роботу в 1929 році (18 січня – укові записки: Збірник Праць молодих 14 березня 1930 року), На 15 арк. учених та аспірантів Інституту україн- 12. Кіржаєв С., Археографічна комі- ської археографії та джерелознавства сія ВУАН (1918-1934): внесок у розвиток ім. М. Грушевського НАНУ, Т. 2, Київ археографії в Україні: Дисертація канди- 1997, с. 458-473.

264 + Volume I, 2012 +

Cultural Studies

+ 265 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Nadiya Vereshchahina

FORMATION OF RELICS WORSHIP IN EARLY CHRISTIAN PERIOD IN KYIV

Illa Mechnykov Odessa National University, Ukraine

Надія Верещагіна

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУ СВЯТИХ МОЩЕЙ ТА ФОРМИ ЇХ ШАНУВАННЯ У РАННЬОХРИСТИЯНСЬКОМУ КИЄВІ

Abstract: The article is dedicated to the veneration of the irst local relics in Ancient Kyiv. There is analysed a little information concerning the formation of their cult. There is researched decoration and architecture design of the Vyshgorod memorial. There is traced establishment of forms of ecclesiastic relics’ veneration. Keywords: relics, hallows, Kyiv, prince Volodymyr

У сучасному европейському про- окремих аспектів вивчення комплексу сторі постійними об’єктами наукових київських святинь. Як сакральні дже- досліджень є сакральні артефакти рела культури вивчаються, перш за християнської культури. Плідна праця все, пам’ятки культової архітектури, у цьому напрямку спостерігається і в станкового й монументального живо- Україні. На наш погляд, досить акту- пису. Разом з тим, у багатогранній про- альним є дослідження сакральних ре- блемі вивчення історичних сакраль- ліквій давньокиївської доби, які були них цінностей особливо важливим на- органічно пов’язані з процесом станов- прямком є дослідження культу святих лення етноконфесійної ідентичности мощей, оскільки саме вони виконують Руси-України. Опис київських старо- формотворну функцію стосовно усьо- житностей поданий вже у низці киє- го святокультового комплексу. вознавчих студій XIX – першої третини Об’єктом дослідження у цій статті XX ст., що мала здебільшого довідково- є цілокупні мощі святих, шанування фактологічний характер. Одним з пер- яких у Києві відноситься до перших ших до історії київських святинь звер- десятиріч християнізації давньоукра- нувся Д. Айналов (1862-1939), який їнської держави, та пов’язана з ними намагався сиcтематизувати святі ре- церковна обрядово-культова прак- ліквії й простежити їх подальшу долю. тика. Мета роботи – систематизація У совєтський період ця тема розгляда- матеріялу та реконструкція процесу лася переважно як мистецька спадщи- формування культу сакральних ре- на. У новітні часи опубліковані праці з ліквій ранньокиївської доби.

266 + Volume I, 2012 + У старослов’янській мові тер- янських реліквій до Києва, хрещення мін «мощі» семантично нав’язується киян. Ці події стали точкою відліку до іменника «мощь» (сила) й до ді- становлення українського христи- єслів «мочь», «мога», «можещи», які янства, формування давньокиївської означають «можу», «маю силу», «мо- святокультової традиції. гутність», що відповідає грецькому У межах концептуальної ідеоло- «λείφανα» (ліпсана) й латинському гічної програми християнізації Ру- «reliquiae» (реліквія), та буквально си-України та на честь її хрещення означає «останки» [9, 46; 23, 74]. Фор- князем Володимиром був зведений мування культу св. мощей безпосеред- перший кам’яний храм Пресвятої Бо- ньо пов’язаний із шануванням муче- городиці, що став сакрально-меморі- ників, що прийняли смерть як наслі- яльним центром новонаверненої дер- дування страстей та спокутувальної жави. Церква була освячена у 996 році жертви Христа. Церковне шанування й отримала назву Десятинної (впер- мощей спирається на новозаповіт- ше названа так у літописі під 1093 р.), не вчення «про високе призначення оскільки на її утримання Володими- християнських тіл як храмів Свято- ром була призначена десята частина го Духа» (1 Кор., 6, 19) і богословське всіх великокнязівських прибутків осмислення акту творіння як благого [22; 168, 258]. діяння Божого, в якому споконвічно Сакральний статус Десятинного міститься воля Творця щодо порятун- храму значно підсилювали дві обста- ку людини та її перетворення в май- вини. По-перше, церква була поставле- бутньому вічному житті. Мощі святих на на місці загибелі християнських му- – це речовина, що вже перетворилася чеників; по-друге, місцем її зведення і наповнилася Божою благодаттю. стала територія давнього некрополя. Ґенетично пов’язані з візантій- Під 983 р. літописна стаття повідо- ською культурно-релігійною спад- мляє, як, після вдалого походу на ятвя- щиною молоді християнські держави гів і повернення князя Володимира до ареалу Slavia Orthodoxa успадкували й Києва, вирішено було принести жерт- практику шанування святих реліквій. ву язичницьким кумирам. Жереб упав Про наявність розвиненого культу на сина варяга-християнина, однак мощей у південних слов’ян свідчать батько відмовився видати сина язич- пам’ятки старослов’янської писем- никам. Розгнівані кияни зруйнували ности, які датуються Х–ХІ ст. За спо- будинок варягів і вбили їх. При цьому стереженнями Ігоря Шевченка, тер- літописець вказує, що оселя варягів мін «мощі» зафіксований у декількох знаходилася «идеже бе церкви святыя слов’янських текстах цього періоду Богородица, юже създа Володимиръ». [32, 223-224]. Вбиті язичниками варяги стали пер- Становлення культу святих мо- шими києворуськими християнськи- щей у давньому Києві пов’язане з ми мучениками: «Приимъша венець культуротворчою діяльністю вели- небесный съ святыми мученикы и кого князя Володимира (980-1015), съ праведными» [22, 130]. Київський адже історія київської Церкви почи- митрополит Іларіон (1051-?) у своєму нається із його літописного хрещен- Слові про закон і благодать, говоря- ня у Херсонесі, перенесення христи- чи про церкву Богородиці, поставле-

+ 267 + Spheres of culture ну Володимиром, відзначає: «Святаа істотний недолік був компенсований церкви Святыа Богородица Мариа, будівництвом потужної системи укрі- юже създа на правовеернеи основе, плень фундаменту [1, 24; 3, 218-219]. идеже и мужьственое твое тело ныне Привертає увагу пишність язичесь- лежит» [29, 50]. Вважають, що слова ких поховань у підкурганних зрубних Іларіона про створення церкви «на гробницях на території садиби Деся- правовірній основі» свідчать про її тинної церкви, що свідчить про наяв- зведення, відповідно до давньої хрис- ність поховань представників аристо- тиянської традиції, на крові мучеників кратичної київської еліти [6, 114; 12, на відміну від інших храмів, поставле- 228-231; 15, 37]. Ймовірно, що тут зна- них на місцях язичницьких капищ [1, ходилася родинна похоронна ділянка 23-25; 3, 218-219]. Очевидно, шануван- Рюриковичів, а, отже, між князем Во- ня першомучеників почалося вже за лодимиром і похованими особами іс- князювання Володимира, а розповідь нував кровнородинний зв’язок. Через про них є найдавнішим київським агі- це, з волі замовника храму, некрополь ографічним твором, складеним саме у і був збережений. У германо-сканди- Десятинній церкві. навській практиці відомі численні Про наявність у давньому Києві приклади зведення християнських ка- мощей першомучеників нічого не ві- плиць і храмів над могилами язични- домо (за повідомленням літопису, не ків – засновників і членів правлячого відоме й місце їхнього поховання [22, роду. Надання язичникові – засновни- 130]). Все ж таки, зважаючи на харак- кові роду – місця на території христи- тер їх смерти, не виключено, що їхні янського храму залучало його до нової останки були знайдені серед обгорі- християнської традиції клану [15, 37- лих руїн на місці вбивства й таємно 45]. Це означало, що сакрально-язич- поховані київськими християнами ницький статус роду трансформував- [10, 77]. Сьогодні у Ближніх печерах ся у сакрально-християнський. Києво-Печерської лаври представле- На сакрально-меморіяльний ха- ні чудотворні мощі дитини, шановані рактер Десятинної церкви вказує й як мощі молодшого варяга Івана. Про передача їй херсонеських реліквій, ці реліквії вперше документально що прибули до Києва за князювання згадується у 1744/1769 р. [8; 92, 130], Володимира. У результаті цілеспря- але обставини відкриття, ідентифіка- мованої політики князівської влади ції й перенесення мощей св. Іоанна в Десятинна церква, стала храмом-ре- Києво-Печерську лавру невідомі. лікварієм, де зберігались дійсні свід- Меморіяльно-сакральне призна- чення події епохального значення – чення храму пов’язане й із характером хрещення України-Руси й прилучення некрополя, який знаходиться під його її до християнської ойкумени. фундаментом і був виявлений під час Як новонавернений християнин археологічних розкопок 1908-1909 рр. і далекоглядний політик, князь Во- Зрозуміло, що ґрунт, на якому зводи- лодимир вивіз із Херсонесу головну лася будівля, був значно ослаблений святиню міста – мощі св. Климента, похованнями, що створювали неспри- добре розуміючи їхнє харизматич- ятливі умови для побудови монумен- не значення для вирішення питань тальної кам’яної споруди. Однак, цей внутрішньої й зовнішньої політики:

268 + Volume I, 2012 + «Володимеръ же поимъ цесарицю, и щенномученика можна назвати ціло- Настаса, и попы корсуньскыя, мощи купними, оскільки відомо, що св. Кири- святаго Климента и Фива, ученика ло-Костянтин, після знайдення святині его, и поима сьсуды церковныя, иконы в Херсонесі, частину її переніс до Риму. на благословенье себе» [22, 160]. Не Однак у Києві зберігалася більша час- коментуючи докладно факт прибуття тина останків, зокрема й голова Кли- Климентових мощей до Києва, монах- мента Римського. Це видно з давньоу- літописець сприймає їх як найбільшу країнського Слова на відновлення Деся- святиню, котру Володимир привіз «на тинної церкви, автор якого говорить не благословенння собі», а значить, за про якусь частину реліквій святителя, а середньовічною логікою, й усій дер- про мощі в цілому. жаві. Прибуття реліквії до Києва було Перше відкриття цілокупних мо- рівнозначне пришестю до міста само- щей у самому Києві та їх перенесення, го священномученика як небесного було також ініційоване князем Воло- хрестителя язичницької Руси-Украї- димиром. Мова йде про знайдення й ни. Гадаю, що церемонія перенесен- перенесення мощей княгині Ольги ня святині в супроводі херсонеських і (пом. 969) з первісного місця похован- константинопольських місіонерів, які ня, точно в джерелах не зазначеного, мали певний досвід організації поді- до Десятинної церкви. Докладно по- бних акцій, була обставлена особливо дію описує Книга Степенная царского урочисто. Безумовно, ця подія носила родословия, укладена в 1560-1563 р. як церковно-релігійний, так і політи- у Москві царським духівником Афа- ко-ідеологічний характер. Засвідчив- насієм. Дослідники відзначають, що ши орієнтаційну двовекторність но- низка статей, включених до цієї піз- вонаверненої держави, її відкритість ньої пам’ятки, у тому числі розповідь перед західно- і східнохристиянськи- про перенесення мощей Ольги, мають ми традиціями, вона багато в чому ви- давній характер [див., напр., 13, 58- значила демократизм і толерантність 75]. Уважається, що про перенесення молодої київської Церкви [5, 80]. реліквій княгині повідомляє літопис- Перенесення мощей св. Климента з на фраза 1007 р. Йдеться про перене- Херсонесу до Києва ознаменувало на- сення неназваних святих до Десятин- родження давньоукраїнської Церкви ної церкви. Оскільки в давньоукра- й стало в її історії першим перенесен- їнському протографі пам’ять варягів ням святих реліквій. Ці мощі заклали значиться під 11 липня паралельно початок формуванню в столиці кор- з пам’яттю княгині Ольги, не виклю- пусу власних святинь. чено, що перенесення реліквій варя- Наступним перенесенням мощей, гів-першомучеників і княгині-першо- за логікою подій, знов-таки стало пе- християнки відбулося саме цього дня. ренесення реліквій св. Климента Рим- Судячи з опису, наведеного в Степен- ського з місця їхнього тимчасового ній книзі, київська акція цілком відпо- перебування (нині невідомого) до Де- відала усталеному ритуалу літії, який сятинної церкви. Очевидно, ритуал пе- включав використання пахощів, про- ренесення мощей від початку був влас- цесійних хрестів і свічок [26, 28]. тивий богослужбовій практиці ранньої У Десятинній церкві святиня збе- київської Церкви. Навряд чи мощі свя- рігалася в гробниці з віконцем: «И есть

+ 269 + Spheres of culture гробъ блаженыя Олгы и наверху гроба писний матеріял свідчить про те, що оконче створено и туда видити тело найранніші пам’ятки, пов’язані з іме- блаженыя Олгы лежаще цело. Да иже нем княгині Ольги, датуються XIII – с верою придеть, отворится оконче и поч. XIV ст. і є стислими проложними видить честное тело, лежаще цело и житіями [17, 177]. Очевидно, житіє дивяся чюду таковому, толико леть в спочатку писалося при Десятинній гробе лежащю телу не раздрушимуся» церкві [16, 22-23]. Безсумнівно, тоді ж [18, 69]. З тексту видно, що мощі бла- у Києві було встановлене святкуван- говірної княгині лежали відкрито й їх ня пам’яти княгині [14, 88], а, отже, можна було бачити крізь прозору па- вона вшановувалася як місцева свята. нель у віці труни. Практика шанування Свого часу Д. Айналов звернув цілокупних мощей у незакритих гроб- увагу на повідомлення, вміщене у ницях має візантійські коріння. Про проложному житії Ольги XIV ст., про наявність у Константинополі мощей, те, що її тіло було покладено Володи- які відкрито лежали у саркофагах, по- миром у дерев’яну раку (цю ж інфор- відомляють давньоукраїнські палом- мацію знаходимо й у найдавнішому ники. Так, про мощі св. Івана Златоуста проложному варіянті житія у болгар- очевидець писав: «А в олтаре святыя ському рукописі XIII віку [21, 302]), а Софеи у великого престола есть гроб за повідомленням Якова Мниха свя- святаго Иванна Златоустого <···> А сам тиня лежала у кам’яній гробниці: лежит аки жив, бе бо весь цел и ничто- «Въ гробе, иде же лежитъ блаженое же уныло умыи ни от риз, ни от влас, и честное тело блаженыя княгине но благоухание велие испущает и до Олгы, гробъ каменъ малъ въ церкви селе» [4, 82]. святыя Богородица, ту церковь со- Літописна стаття 969 р. містить зда блаженыи Володимиръ» [18, 69]. проложне житіє княгині, яке, на дум- Більше того, у стародавньому стихирі ку Алєксандра Шахматова, запозиче- на пам’ять преподобної Ольги йдеть- не автором з раніше написаної роз- ся, що «ківот» зі святими мощами був повіді про хрещення й кончину Оль- «позлащен». Відомості про те, коли ги, оскільки вказівки на нетлінність й ким дерев’яна труна була замінена її останків є в древньому Пролозі й у на кам’яну, окуту й позолочену, від- Похвалі Ользі Якова Мніха [31, 116- сутні [2, 32-33]. Це перший згаданий 117]. Всі три джерела свідчать про у джерелах випадок виготовлення до- паломництво до нетлінних останків рогоцінного ковчега для мощей у дав- княгині. Є. Ґолубінский відзначав, що ньокиївський період за замовленням подібне відкриття мощей могло пе- князівської верхівки, що свідчить про редувати формальному прилученню вкорінення традиції шанування свя- до лику святих, тобто вони були по- тих мощей. кладені з явним розрахунком на май- Давнє проложне житіє княгині бутню канонізацію [7, 56]. У зв’язку Ольги (XIII ст.) інформує про шано- з відкриттям, перенесенням мощей і вану святиню – хрест благовірної явленням чуда їхнього нетління по- княгині, яким її благословив кон- винен був з’явитися й перший текст, стантинопольський патріярх під час присвячений княгині. Давні ориґі- хрещення й який був поставлений нали не виявлені. Збережений руко- (очевидно, після її смерти) у Софій-

270 + Volume I, 2012 + ському соборі Києва праворуч від ві- свещами мъноземи, и съ кандилы» втаря. Напис на хресті повідомляв, що перенесене до Вишгорода і покладене він належав княгині Ользі: «И приим- в могилу Бориса [27, 307-308]. Святе ши от патриарха крест и прозвитера, місце незабаром прославилося чуде- прииде в свою землю. И тъй крест и сами. Протягом століття у Вишгороді доныне стоить в святей Софии в ол- зводилися, змінюючи один одного, тари на десной стране, имея писмена патрональні храми, виконуючи роль сице: „Обнови ся Руская земля святым усипальниць-меморїїв. За Ярослава крестом”. Егоже приа Олга, благо- відбулося перше перенесення мощей верная княини, и обхожаше всю Рус- до побудованої на честь загиблих кую землю» [21, 288-308]. Привертає князів вишгородської церкви, що сти- увагу той факт, що київська святиня мулювало всенародне шанування й займала в Софійському соборі міс- прославлення святих братів. це, аналогічне тому, що займав хрест Друге перенесення цих святих до св. рівноапостольного Константина новозведеної кам’яної церкви, що су- Великого у Софійському соборі Кон- проводжувалося літією зі свічами й стантинополя – праворуч від вівтаря. кадилами, датується Іпатіївським лі- Хрест Константина під час урочистих тописом 20 травня 1072 р. На той час процесій несли попереду імператора. мощі Гліба вже були перекладені до Форми шанування хреста благовірної кам’яної гробниці. Можливо, це було княгині у Києві у джерелах не зазна- зроблено ще під час відправлення чені, але можемо припустити, що свя- його останків зі Смоленська у Вишго- тиня також брала участь в особливо род [20, 2-4]. У зв’язку з перенесенням важливих церемоніях. реліквій дерев’яна рака Бориса була У 1015 р. у братовбивчій війні за також замінена на кам’яну. Коли її володіння київським престолом, що принесли до нової церкви й відкрили, розгорнулася після смерти Володими- «исполнися церкви благоухания, воне ра, ставши жертвою княжої «котори», благы» [22, 220]. За спостереженням загинули юні сини великого князя Бо- А. Поппе, «опис процедури прослав- рис-Роман і Гліб-Давид. Борис відразу лення Романа-Бориса й Давида-Гліба, після загибелі був таємно похований починаючи від виносу мощей і аж до у давній резиденції київських кня- встановлення щорічного святкуван- зів у Вишгороді, біля церкви св. Ва- ня їхньої пам’яти, є довершеним не силя. Могила Гліба, убитого поблизу тільки в літературному відношенні, Смоленська, залишалася невідомою але й у церковно-канонічному, ідеаль- й була виявлена за чудесними зна- но відповідаючи тому чинові прослав- меннями: купці, що проходили повз лення святих, який був властивий для це місце, мисливці й пастухи іноді ба- всієї Церкви до X–XI століття». Участь чили вогняний стовп, іноді палаючі у цій події не тільки представників свічки, а іноді чули ангельський спів. правлячої династії, але й п’яти свя- За розпорядженням сина Володими- тителів на чолі з митрополитом ки- ра Ярослава, що остаточно утвердив- ївським указує на «вищий церковний ся на київському престолі у 1019 році, ранґ акту» [24, 54-55]. тіло Гліба, яке виявилося цілим і па- Особливу турботу про прослав- хучим, було урочисто «съ крьсты и съ ляння святих князів виявив онук

+ 271 + Spheres of culture Ярослава Володимир Мономах, тоді оформлення їхніх рак дорогоцінним ще переяславський князь (1093- металом. Очевидно, у Києві так при- 1113). Він особисто переміряв труни, крашалися тільки саркофаги святих. «расклепавъ же дъскы сребрьныя и Практика оформлення гробниць свя- позолотивъ. И пакы такоже пришьдъ тих золотом, сріблом і коштовностя- нощью, и обложивъ, окова чюдоде- ми пов’язаний з грецькою традиці- иная святая гроба страстотрьпьцю єю. В анонімному Хоженії (кін. XIII– Христову мученику Бориса и Глеба» поч. XIV ст.) відзначено: «А в олтаре [28, 336]. Ставши великим князем святыя Софеи у великого престола київським (1113-1125), Мономах есть гроб святаго Иванна Златоус- виступив одним з ініціяторів і орга- того покровен дьскою, утворенную нізаторів останнього, особливо уро- златом и камением драгим» [4, 82]. чистого, перенесення мощей у нову Відомий цей звичай і в Західній Ев- кам’яну церкву, що відбулося у сто- ропі [19, 81-106]. літню річницю загибелі святих кня- Таким чином, рельєфні фігури зів 1-2 травня 1115 р. Гробниці були святих на гробницях з’явилися вже розміщені «у комарі», тобто в ніші у середньовічному Києві. На думку аркосолія в стіні храму. Володимир А. Ґрабара, практика виконання та- Всеволодович «окова раце сребромъ ких зображень має візантійське ко- и златомъ и украси гроба ею, та- ріння. Дослідник, зокрема, вказував коже и комаре покова сребромъ и на релікварії Димитрія Солунсько- златомъ, имже покланяются людие, го, які збереглися і, на його думку, просяще прощения грехомъ» [22, були мініятюрними копіями гроб- 312]. Розкішне оформлення борисо- ниці великомученика після віднай- глібського меморіялу, прикрашено- дення його нетлінних мощей у Х ст. го золотими й срібними пластинами На віці виконане рельєфне зобра- з рельєфним зображенням святих, ження святого у вигляді оранта, на кришталевими підвісками й позоло- внутрішній – більш випукле його ченими світильниками, дивувало на- зображення із закритими очима й віть досвідчених іноземних гостей. складеними на грудях руками [33, Вони твердили, що «никде же сицея 141]. Традиція прикрашення гроб- красоты нестъ а и многыхъ святыхъ ниць святих знайшла продовження ракы видели» [28, 336]. в Північно-Східній Руси. Так, літо- Дослідження показують, що вже писець, описуючи соборний Успен- в XI столітті у Києві були власні май- ський храм в Ростові за київського стри-каменерізи, що виготовляли митрополита Кирила І (1224-1233), «численні шиферні саркофаги для відзначає «многы мощи святыхъ в поховань київської знаті. Серед них раках прекрасных в заступленье и разом із гладкостінними відомі й покровъ и утвержденье граду Рос- саркофаги суцільно покриті баре- тову» [25, 458]. Залишається від- льєфним різьбленням, аналогічним критим питання про наявність на до різьблення на архітектурних де- гробницях рельєфних зображень. талях» [11, 472]. Однак джерела, у Усталений тип такого надгробка яких повідомляється про поховання склався у Московії тільки в кін. XV– київських князів, не згадують про XVI ст. [30, 121-124].

272 + Volume I, 2012 + Борис і Гліб стали «першими він- − прикрашення рак з мощами; чаними обранцями» (вираз Ґ. Фєдо- − створення корпусу агіографіч- това) ранньої київської Церкви, що них текстів; отримали в київських літературних − розробку іконографічного ци- пам’ятках іменування страстотерпців, клу. захисників Руської землі й очолили Таким чином, ґенеза формування пантеон власне руських святих. Біля культу святих мощей в давньому Ки- мощей святих братів вирішувалися єві розпочинається з культуротвор- суперечки й укладалися перемир’я чої діяльности князя Володимира та між князями. його найближчих спадкоємців, яка Показово, що прославляння свя- здійснювалася у контексті загальної тих мучеників звернене не тільки до програми християнізації України-Ру- них особисто, але й до їхніх остан- си. ків: «Земля Руская благословися ваю кровью, и мощьми положениемь вь Bibliography and Notes церкви, духомъ божествне просвеща- ете» [22, 182]. Церковне оформлення 1. Айналов Д., История древнерус- культу супроводжувалося зведенням ского искусства. Киев – Царьград – Хер- храмів на честь святих братів, напи- сонес, [в:] „Известия Таврической ученой санням ікон, створенням великого архивной комиссии”, Симферополь 1920, № 57. літературного циклу, який багато в 2. Айналов Д., Судьба Киевского ху- чому визначив становлення нової дожественного наследия, [в:] „Записки християнської культури й форму- Отделения русской и славянской архео- вання ориґінальної літератури Ру- логии ”, Пeтербург 1918, Т. 12. си-України. Пам’ять страстотерпців 3. Айналов Д., К вопросу о строи- святкувалася особливо урочисто й тельной деятельности св. Владимира, її було віднесено до великих річних [в:] Сборник в память святого равноа- свят [7, 49]. постольного князя Владимира, Пeтербург Таким чином, уже за князювання 1917. Володимира Великого у Києві почи- 4. Анонимное хожение в Царьград, [в:] Книга хожений. Записки русских путе- нають реалізовуватися, а в наступні шественников XI–XV вв., Москва 1984. часи набувають усталеного вигляду 5. Верещагина Н., Климент Римский відпрацьовані у візантійській тради- – небесный покровитель Киевской Руси, ції канонічні форми шанування ціло- Одесса 2011. купних мощей, що включали: 6. Голубева А., Киевский некрополь, − віднайдення й перенесення [в:] „Материалы и исследования по архе- святих останків, ознаменоване чуде- ологии СССР”, Москва-Ленинград 1949, сами й пахощами, яке супроводжу- № 11, Т. 1. валося стаціональною літургією. 7. Голубинский Е., История кано- Можливо, при цьому практикувалося низации святых в русской церкви, Москва 1903. узливання на мощі миру і єлею, як це 8. Дива печер лаврських / Відп. ред. було в грецькій Церкві; В. Колпакова, Київ 1997. − встановлення дня пам’яти свя- 9. Живов В., Святость: Краткий того; словарь аги ографических терминов, Мо- − зведення храмів на його честь; сква 1994.

+ 273 + Spheres of culture 10. Жиленко І., Територія стародав- 22. Повесть временных лет [по Ипа- нього Києва в добу середньовіччя як місце тьевскому спис ку] / Изд. подг. О. В. Творо- пошуку святих мощей, [у:] Нові досліджен- гов, [в:] Библиотека литературы Древней ня давніх пам’яток Києва / Матеріали Руси, Санкт-Петербург 1997, Т. 1: ХІ–ХІІ наук. конференції Національного запо- века. відника «Софія Київська», Київ 2003. 23. Попов И., О почитании святых 11. Каргер М. К., Древний Киев, Мо- мощей, „Журнал Московской патриар- сква-Ленинград 1958, Т. 1. хии”, 1997, № 1. 12. Кирпичников А. Н., Дубов И. В., 24. Поппэ А. В., О зарождении культа Лебедев Г. С., Русь и варяги (русско-визан- свв. Бориса и Глеба и о посвященных им тийские отношения домонгольского вре- произведениях, [в:] „Russia mediaevalis”, мени), [в:] Славяне и скандинавы, Москва München 1995, T. 8, bd. 1. 1986. 25. Полное собрание русских летопи- 13. Лихачев Д. С., Русские летописи, сей, Москва 1997, Т. 1: Лаврентьевская ле- Москва-Ленинград 1947. топись. 14. Макарий (Булгаков), архиеп. 26. Полное собрание русских летопи- Харьковский [митроп. Московский], Ис- сей, Санкт-Петербургъ 1908, Т. 21: Книга тория русской церкви, Санкт-Петербургъ Степенная царского родословия, Ч. 1. 1868, Т. 1. 27. Сказание и страсть и похвала 15. Михайлов К., Киевский языческий мученикам святым Борису и Глебу, [в:] некрополь и церковь Богородицы Деся- Святые князья-мученики Борис и Глеб тинная, „Российская археология ”, Москва / Исследование и подготовка текстов 2004, № 1. Н. И. Милютенко, Санкт-Петербург 2006. 16. Насонов А. Н., История русского 28. Сказание о чудесах святых муче- летописания ХІ – начала XVIII в. Очерки и ников Христовых Романа и Давыда, [в:] исследования, Москва 1969. Святые князья-мученики Борис и Глеб 17. Осокина Е. А., Древнейшие / Исследование и подготовка текстов тексты, посвященные святой княгине Н. И. Милютенко. – Санкт-Петербург 2006. Ольге, [в:] „Вестник Российского гумани- 29. Слово о законе и благодати ми- тарного научного фонда”, 2000, № 3. трополита Киевского Илариона / Изд. 18. Память и похвала Иакова Мниха подг. А. М. Молдован, [в:] Библиоте- и житие князя Владимира по древней- ка литературы Древней Руси, Санкт- шему списку / Изд. подг. А. А. Зимин, [в:] Петербург 1997, Т. 1: ХІ–ХІІ века. „Краткие сообщения Института славяно- 30. Соколова И. М., Древнерусские ведения АН СССР”, 1963, Вып. 37. скульптурные надгробия и культ святых 19. Панофский Э., Аббат Сюжер и аб- мощей, [в:] Россия и восточнохристи- батство Сен-Дени, [в:] Богословие в куль- анский мир: Средневековая пластика. туре средневековья, Киев 1992. Древнерусская скульптура, Москва 2003, 20. Писарев С., Было ли перенесение Вып. 4. мощей святых мучеников Бориса и Гле- 31. Шахматов А. А., Разыскания о ба из Вышгорода на Смядынь? Смоленск древнейших летописных сводах, Санкт- 1897. Петербургъ 1908. 21. Пичхадзе А. А., Ромоданов- 32. Шевченко И. И., О западных ис- ская В. А., Ромодановская Е. К., Жития токах старославянских понятий мощи и княгини Ольги, Варяжских мучеников и причащение, [в:] „Византийский времен- князя Владимира в составе Синайского ник”, 2007, Т. 66. палимпсеста, [в:] Русская агиография: 33. Grabar A., Le thème du «gisant» dans Исследования. Публикации. Полемика, l’art byzantin, [in:] “Cahiérs archeologiques” Санкт-Петербург 2005. 1980/1981.

274 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Nadiya Babiy

BAROQUE CHURCHES OF IVANO-FRANKIVSK

Precarpathian National University, Ukraine

Надія Бабій

БАРОКОВІ КОСТЕЛИ ІВАНОФРАНКІВСЬКА

Abstract: Architectural monuments that were built in Stanislav (modern Ivano- Frankivsk) in XVII – XVIII centuries are examined in the article. The search of analogies is conducted that is based on historical sources and typological peculiarities of the monu- ments. Generally accepted information about architects and constructors of the churches is being questioned. Keywords: Ivano-Frankivsk, baroque worship architecture

Початок вивчення мистецького зібрані в опублікованій 1985 року середовища міста Івано-Франків- енциклопедичній праці Пам’ятки ська кінця XVII – XVIII ст. (тоді Ста- містобудівництва та архітектури ніславова) припадає на XIX ст. Це Української РСР [11]. С. Кравцов та праці польського хроніста, історика, П. Ричков вивчали типологічні та клірика о. Садока Баронча (справ- семантичні особливості організації жнє ім’я та прізвище Вікентій-Фе- «ідеальних» міст у Західній Україні, реніуш Баронч) та польсько-литов- серед яких особлива увага зосеред- ського краєзнавця, станіславівсько- жена на Станіславові (тепер Іва- го ґімназійного професора Алоїза но-Франківську) [9; 10; 13]. Історія Шарловського [2; 17; 18] – швидше української архітектури, видана соціоісторичні розвідки з доміну- 2003 р. за редакцією В. Тимофієн- ючими економіко-господарськими ка містить відомості про містобу- чинниками, але написані на основі дівельний уклад Станіславова [7, джерел, які наразі назавжди втраче- 163] та Станіславівську Колеґіяту ні й самі є першоджерелами. Основні [7, 218]. Будівельним процесам у ре- відомості про давні пам’ятки міста ґіоні присвячені праці івано-фран- містяться також у виданому 1880 ківських істориків та краєзнавців В. – 1892 рр. фундаментальному Гео- Грабовецького, В. Полєка, М. Голова- графічному словнику Королівства того, М. Паньківа, Ю. Бондарєва [4; 5; Польського [26]. Частково інфор- 6; 11]. В дослідженні архітектури Ба- мація та креслення пам’яток архі- роко на теренах Івано-Франківщини тектури Івано-Франківська XVIII ст. великий внесок зробили польські

+ 275 + Spheres of culture дослідники: А. Бетлєй [19; 20], Є. Т. Кам’яний храм є тринавною ба- Петрус [24]. Метою нашої статті є зилікою з трансептом та куполом. дослідження пам’яток культової ар- Ззовні укріплений численними хітектури Івано-Франківська XVIII ступінчатими контрфорсами. Голо- ст., що мають стилістичні ознаки вний фасад ориґінальної конструк- Бароко, а її завданням – з’ясувати ції, вузький, трирядний, виверше- важливі етапи історії будівництва ний двома фланкуючими ажурними барокових храмів у Станіславові вежечками над аттиком [1]. Цен- (Івано-Франківську), внесок фунда- тральна вісь костелу має напрямок торів та митців, піддати аналізові північ-південь (а не захід-схід), що їхні стильові характеристики, від- було зумовлено міською забудовою. найти аналоги пам’яток серед евро- Інтер’єр костелу був насичений ві- пейської культової архітектури. втарями та позолоченою скульпту- Будівництву Станіславова пе- рою; її авторство частково припису- редував укріплений дерев’яний ється сницарській майстерні Томаса замок-двір. Ініціятором будівництва Ґуттера та Конрада Кутченрайтера. фортеці-міста виступав Станіслав Хоча останні дослідження доводять, Ревера Потоцький, за деякими дже- що у Станіславові було кілька сни- релами, його син – Анджей. Після царів, окремі вівтарі та скульптури смерти С. Р. Потоцького у 1677 р. Колеґіяти були виконані Каспером справою розбудови міста продовжу- Коллертом, що проживав тут що- вав займатися його син Анджей, а у найменше до 1751 р. [8, Т. 3, 409]. 1700 – 1751 роках – онук Юзеф. Основна частина декораційних ро- Станіславів був не останнім іде- біт проведена до 1737 р., решта – до альним містом, композиція якого ві- похорону Юзефа Потоцького 1751 дображувала «Homo guadratus», гу- (із 34 вівтарів Колеґіяти 23 [2, 97]) маністичний та християнський сим- Крім парафіяльної функції костел вол естетики Відродження і Бароко. у Станіславові виконував функцію Так, 1680 р. у Льотаринґії (Німеччи- некрополя родини фундатора. Сим- на) Людовіком XIV, на двір якого орі- волічно, що крипта тут розташована єнтувались Потоцькі, збудоване іде- просто під куполом, що було рідкістю альне місто Саарлюї (фр. Sarre Luis, у Польщі тих часів і мало б свідчити арх. Себастьян Вобан) у формі зірки. про високий статус власників міста, До сер. XVIII ст. у Станіславові спору- похованих у ній. Також за всі роки іс- джені основні культові споруди міс- нування костел не був відзначений та, що з деякими змінами дійшли до жодною значною донацією ані ста- наших днів. ніславівських міщан, ані покутської Колеґіята – костел Непороч- шляхти. Всередині не з’явилось жод- ного Зачаття Марії, Св. Анджея та ного елементу відзначення особи Станіслава (1662 – 1703рр.) спо- з-поза родини фундатора. руджувався одночасно із заснуван- Дзвіниця разом із костелом ням міста, слугувала його основною складали єдиний ансамбль майдану святинею та усипальницею роду (тепер митрополита Андрея Шеп- Потоцьких. Первісна споруда була тицького). Дзвіниця знаходиться з дерев’яною. південного заходу костелу. Фундо-

276 + Volume I, 2012 + вана Юзефом Потоцьким 1743 р., Інвентаризація костелу у 1990- знесена 1962 р. відбудована 1998- х роках упустила той факт, що від 1999 рр. [15, 23]. Вона є ориґіналь- часу заснування значно змінились ною спорудою, за типологічними габарити костелу через піднесення характеристиками виразно нагадує ґрунту навколо нього та в околи- дерев’яні вежеві дзвіниці народних цях, про що довели розкопки 2001 р. храмів на землях реґіону, що може на майдані Шептицького [3, 19-20]. свідчити про український вплив. За Саме цей факт, можливо, вплинув на словами Івана Могитича «традиція те, що до останнього часу архітек- будувати окремо стоячу дзвіницю тоніка костелу посідала окремішнє перед сакральною спорудою – чисто місце в галицькій архітектурі і не українська» [Цит. за: 15, 23]. розглядалась з точки зору пошуку Первісний вигляд станіславів- аналогій – значилась як «особливо ського костелу з часом змінювався. рідкісний тип». Вже в 20-30 роках XVIII ст. тут було У фаховій літературі за авторів проведено значні ремонтно-рестав- Колеґіяти прийнято вважати двох раційні роботи – через появу у сті- французьких військових інженерів, нах глибоких тріщин: фундаменти що служили на територіях Руського з вапняку виявились заслабкими в воєводства Речі Посполитою в дру- умовах багнистого ґрунту. Ремонт гій половині XVII ст. – Франсуа Ко- закінчився у 1737 році. рассіні з Авіньйону та Кароля Бенуа. Існують дві версії відповіді на за- Перший з них – полковник ґвардії питання, наскільки змінився вигляд Анджея Потоцького, автор проєкту костелу після ремонту. За однією, у фортифікації міста, реалізованого у XVIII ст. добудовані лише контрфорси, період 1662-1672 рр. а також модер- «Колеґіята, вибудована у формі хрес- нізації замку в Галичі (перед 1658) та, проіснувала в первісній забудові [4, 9], [25; 290, 334]. Його контракт до сьогоднішнього дня» [22, 4]. Цікаве закінчився у 1684 р. Бенуа, що пра- свідчення наводить Садок Баронч: на цював з 1684 по 1696 рр., відомий підпори пішло стільки грошей, «що за як проєктант короля Яна ІІІ. Ним ті кошти можна було спорудити но- були виконані, між іншим, розбудо- вий костел» [2, 93]. На думку Алоїза ва замку в Поморянах (кінець 1685), Шарловського, Юзеф Потоцький зна- та костел і шпиталь Боніфрантів у чно збільшив костел і щедро обдару- Львові. вав його, про що свідчить напис біля Історик Юзеф Ґрабовський ба- гербу Пилява на східній стіні костелу : чив у Колеґіяті запізнілу реаліза- «J. P. W. K. H. W. K.» (Юзеф Потоцький, цію ідеалів мистецтва італійського воєвода київський, гетьман великий Ренесансу, приписуючи авторство коронний, 1737). Чеслав Хованець архітекторові-італійцеві [22, 3-4]. також вказує, що у 40-х рр. XVIII ст. ді- Чеслав Хованець, опираючись на дич «перебудував свій палац і колеґі- попередників брав до уваги єдино ятський латинський костел» [16, 33]. авторство Корассіні, пізніше Бенуа, Після пожежі 1882 року значно зміни- що й залишилось незмінним у на- лось завершення куполу, замінені на ступних дослідників [21, 4], хоча сам нові бані двох фасадних веж. дописує, що час між 1715 по 1751 рр.

+ 277 + Spheres of culture був «періодом чудового розвитку» храму San Atanasio dei Grecci (1580- міста, «Юзеф Потоцький тоді пере- 1582) Джакомо делла Порта та Мар- будував […] колеґіятський латин- тіно Лунґі Старшого. ський костeл» [ 16, с. 33]. Важливо також відзначити, що Версія авторства Корассіні та всі споруди так чи інакше належали Бенуа досі незмінно звучить і у пра- до власности згадуваного вище Юзе- цях українських дослідників [11, Т. фа Потоцького, чи його найближчої 2, 215], [12, 16]. Причому дехто з них родини. При будівництві багатьох з також вказує, що Колеґіята є «осо- них він же виступав ініціятором за- бливо цінною пам’яткою Бароко» й снування фабрики. тут же цьому протирічить, пишучи, Спільність особи фундатора до- що вона «належить до рідкісного на зволяє припустити, що таке послі- теренах Галичини архітектурного довне впровадження означеного типу хрестово-купольних тринав- композиційного типу фасаду, почи- них костелів у стилі французького наючи з символічного храму-мав- клясицизму» [15, 23], чи «централь- золею у Станіславові, цілком могло нокупольних ренесансно-кляси- бути невипадковим – відображувало цистичних храмів». Тим не менше амбіції «великого руського коронно- українське мистецтвознавство досі го гетьмана» у період найбільшого не зауважило таких питань: якщо злету в його кар’єрі, було своєрідним костел був освячений у 1703 році, а «панегіриком» його діяльности. контракт Корассіні закінчився 1684 Костел Непорочного Зачаття р., Кароля Бенуа – у 1696 році, то чи Діви Марії та Св. Альоїза Ґонза- можемо ми бути впевненими досто- ґа (тепер катедральний собор Во- вірно в їх ролі у остаточному випо- скресіння Христового) та колеґіум саженні костелу; хто був автором єзуїтів, м. Івано-Франківськ (1721 ориґінального фасаду костелу і чи – 1729, реконструйований 1753 не могло відбутись його будівни- – 1761) розташовані з західного цтво властиво в період перших ре- боку від ринку, на місці колишньої монтних робіт у 1737 році, що було дерев’яної резиденції дідичів міста. досить поширеним у тодішній буді- У Географічному словнику Королів- вельній практиці? ства Польського зазначено, що «по Очевидно, що фасад досліджува- прибутті єзуїтів, старий дерев’яний ної пам’ятки міг з’явитись не раніше замок розібрано, а на тому місці збу- 40-х років XVIII ст. Найближчі ана- довано костел Непорочного Зачаття логи Колеґіяти необхідно шукати з Пресвятої Діви Марії. У цьому місці погляду на конструкцію фасаду, а не народився Юзеф Потоцький, а на на загальне планувальне рішення, місці, де він вперше побачив білий як це робилось попередніми дослід- світ, знаходився головний вівтар» никами. Це костели у Монастирись- [26, Т. Х, 199]. ку Тернопільської обл., домініканців У 1715 році у Станіславові (Іва- у містах Тисмениця, Богородчани, но-Франківську) уфундовано рези- також парафіяльний у Кукільни- денцію єзуїтів. Основою своєї діяль- ках, – усі з першої половини XVIII ст. ности єзуїти вважали освітню пра- Прототипом його є фасад грецького цю, тож уже 1716 р. у дерев’яному

278 + Volume I, 2012 + будинкові, винайнятому у колеґіят- Однак при спорудженні костелу ської капітули, ними була відкрита виявились значні технічні помилки. перша школа на два класи, наступ- У 1751 році в костелі мав відбутись ного року ще два, а з 1718 р. дворіч- похорон Юзефа Потоцького, та його ний курс філософії. син, зважаючи на численні тріщини Юзеф Потоцький щедро наділив у стінах, що з’явились через слабкі єзуїтів земельною ділянкою під май- фундаменти, побоявся, що під час бутній костел [17, 16]. Фундаторами пишного гарматного учту покійно- костелу були польскі маґнати Олена го склепіння можуть завалитись. Белжецька (урожена Куропатова), Зрештою костел було розібрано Казімір Лєщинський та його дружи- протягом 1752 року. Новий проєкт на Маґдалина, Вікторія Лєщинська костелу підписаний Станіславом По- – дружина Юзефа Потоцького, їх син тоцьким. Він же зобов’язувався ви- Станіслав, Домінік і Софія Коссаков- плачувати на потреби фабрики що- ські (уроджені Потоцькі), Франті- річно 6000 червоних злотих та ви- шек Завадський. Костел повинен був давати 50000 цегол, оскільки єзуїти мати сім каплиць, що оточують наву. не мали власної цегельні [20, 360]. П. Боґдзієвич, аналізуючи кореспон- У 1753 році почалось нове будівни- денцію Ельжбети Сенявської періоду цтво: частково на старих фундамен- 1700 – 1729 рр. згадує, що ксьондз тах, що обмуровувались, а частково Томаш Залєський, станіславівський було закладені нові. У 1761 р. костел ректор, їздив до Підкаменя (коло був майже збудований і означувався Рогатина) за придворним архітек- як «найкрасивіший на Покутті» [20, тором Яна Станіслава Яблоновсько- 361]. 1763 року одна з веж була вже го Якубом Пертеґо (Пертімом) [20, вимурувана до висоти останнього 370]. Можливо, саме він був автором ярусу, інтер’єр побілений. 12 верес- первісного проєкту. Цей факт є осо- ня 1763 р. костел освячений в ім’я бливо цінним, оскільки в українській Непорочного Зачаття Діви Марії та історіографії та мистецтвознавстві Альоїза Ґонзаґа. за автора проєкту костела названо Будівництво колеґіуму розпо- сина Юзефа Потоцького – Станісла- чато одночасно із костелом, вже ва (1698 – 1760), що знався також на 1726 р. єзуїти перейшли сюди із будівництві та військового інженера дерев’яного будинку. Споруду ко- з Кам’янця Християна Дальке [4, 85], леґіуму завершено 1744 р. [17, 35]. що працював і над вдосконаленням Костел є восьмистовпною тринав- станіславівської фортеці. ною базилікою. Головний фасад Костел було завершено у 1729 фланкований двома чотириярусни- році – про це свідчить перша відпра- ми вежами із бароковими банями. ва, що відбулась у костелі. Внутрішнє Яруси веж до верху зменшуються. оздоблення було виконане коштом Вежі та фасад розділені по горизон- Вікторії Потоцької (Лєщинської) талі карнизами складного профілю, [26, Т. XI, 194]. Усі вівтарі виконані вертикально – на п’ять членувань столяром Юзефом Шраффлом (1698 зв’язками пілястрів із капітелями – 1751), що походив з Тіролю та пра- композитного ордеру. Центральна цював у Станіславові від 1729 р. частина увінчана бароковим фрон-

+ 279 + Spheres of culture тоном із скульптурою «Непорочно- проєкт, очевидно, і ввело в оману го Зачаття» у овальній ніші. Фасад попередніх дослідників та дозволяє багато прибраний плоскими та гли- стверджувати, що він, фактично, був бокими нішами різноманітних кон- фундатором та, можливо, керував фіґурацій у рамах, що посилює світ- будівництвом. лотіньові ефекти. В інтер’єрі домінує Вірменський костел Непороч- висока центральна нава. Каплиці ного Зачаття Діви Марії розташо- бічних нав відкриваються через ар- ваний у східній частині від ринко- кади, з’єднані вузькими переходами, вої площі. Фасад костелу замикає що імітують каплиці. Вівтар дещо площу. Костел збудований на місці вужчий від нави, відокремлений ви- дерев’яного, фундованого 1665 року сокою аркою. Центральну наву оббі- Андрієм Потоцьким. Час будівни- гає широкий коронуючий карниз із цтва припадає на час найбільшого фризом. Стовпи оздоблені спарени- економічного розвитку міста, що по- ми пілястрами з коринфськими зо- значилось і на процвітанні вірмен- лоченими капітелями. Головний ві- ського купецтва. На ньому трима- втар зберігся – з третьої чверті XVIII лось усе економічне життя Покуття віку, частково з пізнішими перебудо- і Червоної Руси. Воно стало позакон- вами, архітектонічний, дерев’яний, курентним посередником між гир- поліхромований з позолотою. Ком- лом Дунаю та містами Сілезії, Ґдань- позитні колони розміщені поверх ськом і Угорщиною. Так само воно пілястрів на високому цоколі, із три- було сполучною ланкою між Сходом осьовим завершенням. та Заходом після того, як вірмени Споруда колеґіуму з’єднана з Персії домовились із «своїми побра- костьеом наріжником із південно- тимами із Станиславова та Львова східного боку, у стилі бароко, цегля- про перевезення азійських товарів на, прямокутна в пляні, триповерхо- на ярмарки у Ляйпциґу» [Цит. за: 16, ва. Внутрішнє плянування – кори- 30]. дорне, з двостороннім розташуван- Завдяки старанням парафіяль- ням приміщень. ного священника о. Якуба Мануґеви- Попри незмінні твердження ча будівництво розпочали 28 травня щодо авторства Станіслава Потоць- 1743 р. У присутності Юзефа По- кого та Християна Дальке, немож- тоцького було закладено наріжний ливо не відмітити стилістичну по- камінь. Будова «естетичного і ко- дібність пам’ятки (як її пропорцій, штовного» костелу велась 20 років, так і деталей) до костелу єзуїтів у спочатку лише завдяки внескам Кременці авторства архітектора- купців і невеликим громадським по- єзуїта Павла Ґіжицького та Паоло жертвам, а 24 червня 1748 р. дідич Фонтана. Ґіжицький був проєктан- «призначив на будову костелу річну том поховальних декорацій Юзефа ренту 1000 злотих аж до її закінчен- Потоцького [19, 29-32], швидше за ня» [16, 34]. Насправді ж це був но- все саме йому саме його авторству вий податок, накладений на місце- належить проєкт реконструкції єзу- вих юдеїв. їтського костелу [20, 367]. Той факт, Костел був місцем поклоніння що Станіслав Потоцький «підписав» образові «Матір Божа Ласкава Ста-

280 + Volume I, 2012 + ниславівська», що знаходився в його справді існував та був зруйнований головному вівтарі. За переказами, під час пожежі, це б відбилося на ікона була написана 70-літнім іко- стані поліхромій, подібно до купо- нописцем Даниїлом на прохання ві- лу колеґіяти. Нове покриття даху рменської ґміни Донінґа як копія було виконане у 1859 та 1857 роках. Ченстоховської Богородиці. 22 серп- Під час пожежі 1868 р. були пошко- ня 1742 року спеціяльна комісія під- джені настінні розписи відомого твердила надприродній характер польского художника Яна Солєць- чудес ікони, що відбувалися у місті кого, виконані наприкінці XVIII ст. [2, 68-73]. Описові чудес образу Бо- У 1869 р. зроблено невдалу рестав- городиці присвячено було 4 руко- рацію пам’ятки. На думку дослідни- писних томи [2, 118]. ків дві круглі башти, що фланкують Костел збудовано у стилі пізньо- головний фасад, стали нижчими, а італійського Бароко, через втрату її колишні барокові завершення за- архівів міста ім’я архітектора вста- мінено простими дзвоноподібними новити не вдалось, хоча, як ствер- шоломами, (хоча на картині Крон- джував Чеслав Хованець: «у своєму баха ці вежі так само низькі, лише задумі, і в остаточному втіленні ав- що із півколими банями; три ті самі тор виявив неабиякий талант» [Цит. яруси видно і на фотографії 1868 р. – за: 16, 34]. Ще одне джерело під- Н. Б.). Судячи з картини, став іншим тверджує, що «це був будинок у суто за своєю конфіґурацією і фронтон волоському (італійському) стилі, з – із щитоподібного з волютами пе- двома овальними вежами та з вели- ребудований на трикутний, зникла чезним куполом» [2, 118]. сиґнатурка, що увінчувала дах. Через надзвичайно довге та нея- Костел мурований, тринавовий, кісне будівництво костел неоднора- базилікальний, з яскраво вираже- зово ремонтувався та реставрував- ним трансептом. Рисунок плану є ся. Із збережених інвентарних опи- прикладом барокової семантичної сів відомо, що до 1800-го року фаса- графіки. Каплиці бічних нав – по дві ди костелу були ще непотиньковані з кожного боку – з тилу обмежені і, можливо, це було зроблено 1811 пристінними стовпами, що разом із року. Над центральною частиною приставленими колонами створює костелу було споруджено дерев’яну ніші для влаштування вівтарів. Нар- баню – як данина традиціям ві- текс має дугоподібну форму, гранич- рменської архітектури [154, 45] (Не на дуга його обернена в протилеж- баню, а лише сиґнатуру добре видно ний бік до дуги вигнутого фасаду. на панорамі Станіславова з картини Над нартексом влаштовано хори. Е. Кронбаха, 1820-і рр., Львівський Вежі трирядні. Центральна частина історичний музей – Н. Б.). Можливо, у двох ярусах має кілька динамічних що вона згоріла при пожежі 1868 вертикальних заломів, що в серед- року й не була відновлена. Відсут- ній частині імітують приставлені ність куполу у костелі одночасно до фасаду колони. Пілястри в ниж- підтверджує і той факт, що середох- ньому ярусі здвоєні та потроєні, іо- рестя костелу перекрите парусом та нійські, у другому та третьому ярусі помальоване фресками. Якби купол веж – одинокі з композитними капі-

+ 281 + Spheres of culture телями. Між вежами влаштований капличного типу барокові у єзуїт- трикутний вигнутий фронтон (на ському та вірменському костелах). згадуваній картині він із глибокою Визначені прототипи фасадів та на- нішею, у формі щита із спливами). звані їх найближчі аналоги. Центральна вісь відзначена влашту- Як доведено, фасад Колеґіяти, ванням навколо порталу псевдопор- очевидно, цілком міг з’явитись у тику з двома коринтськими коло- 40-х роках XVIII ст., тож його авто- нами та розірваним луковим фрон- ром ніяк не могли бути згадувані у тоном, подібно до костелу св. Яна у літературі військові інженери Фран- Вільно. суа Корассіні та Карло Бенуа. Також Абриси костелу ще й сьогодні автором проєкту єзуїтського косте- справляють враження надзвичайної лу могли бути Якуб Пертеґо та пізні- рухливости та неспокою. Як ззовні, ше Павло Ґіжицький, а не Станіслав так і в інтер’єрі лінії кутів заокругле- Потоцький, як вважалось. Проведе- ні. Широкий карниз створює ілюзій- ний детальний аналіз перебудов ві- не враження овальної нави. Стовпи- рменського костелу. пілони з боку центральної нави рос- Очевидно, що для будівництва креповані спареними пілястрами з станіславівських святинь були за- іонійськими капітелями, для поси- прошені високопрофесійні майстри лення динаміки до них приставлені і якщо Колеґіята характеризується іонійські колони. Основна тема роз- ще маньєристичними ознаками, то писів – тріумф Богородиці. На ши- в подальшому архітектура провін- роких профільованих карнизах ви- ційного краю таки породила зразки ставлені численні дерев’яні скуль- високого професійного стилю, як птури святих і лицарів, виконання видно у костелах єзуїтів та вірмен. яких приписують Матвію Полейов- ському, хоча дослідження А. Бетлея Bibliography and Notes заперечують причетність до цих скульптур як самого Полейовського, 1. Бабій Надія, Фасад станіславів- так і львівської школи [19, 31]. ської колегіати, [у:] Актуальні проблеми Тож, як бачимо, барокова архі- історії, теорії та практики художньої культури: збірник наукових праць, Вип. тектура Івано-Франківська пред- XXIV, Київ 2010, с. 284-292. ставлена кількома добре збереже- 2. Баронч Садок, Пам’ятки міста ними культовими спорудами, розмі- Станіславова, Івано-Франківськ: СІМИК щеними в середмісті з західного та 2007, 143 с. східного боків ринку. Первісно вони 3. Вуянко М., Археологічні дослі- разом з іншими пам’ятками (кос- дження на території станіславівсько- телом тринітаріїв, руською церк- го костьолу Непорочного Зачаття Діви вою та синагогою) складали єдину Марії, [y:] Станіславівська колегіата семантичну композицію. Описані між минулим і майбутнім: матеріа- пам’ятки відносяться до тринаво- ли міжнародної науково-практичної конференції, Івано-Франківськ 2003, вих споруд із різними пропорцій- c. 17-24. ними співвідношеннями головної 4. Головатий М., Етюди старо- та бічних нав (раціоналістичний, го Станиславова, Івано-Франківськ: ренесансний у Колеґіяті та звужені, Лілея-НВ 2007, 148 с.

282 + Volume I, 2012 + 5. Головатий М., Будівничі старого ниславові в XVII – XVIII століттях / Пер. Станіславова (1662 – 1939), [y:] Краєз- з польськ. Т. Прохасько, Івано-Фран- навчий збірник на пошану Богдана Гаври- ківськ: Лілея-НВ 2008, 48 с. ліва, Івано-Франківськ 2003, c. 108-116. 17. Шарловський Алоїз, Станісла- 6. Грабовецький В., Джерела до ви- вів і Станіславівський повіт з погляду вчення історії міста Івано-Франківська історичного та географічно-статис- феодального періоду, [y:] Тези обласної тичного / Пер. з польської Т. Буженко, науково-практичної конференції, при- Івано-Франківськ: Лілея-НВ 2009, 176 с. свяченої 325-річчю заснування м. Івано- 18. Barącz S., Rys dziejów ormiańskich, Франківська, Івано-Франківськ 1987, Tarnopol 1869, 116 s. c. 62-64. 19. Betlej A., Castrum doloris Jusefa 7. Історія української архітекту- Potockiego 1751 r., [y:] Станиславівська ри / За ред. В. Тимофієнка, Київ: Техніка Колегіата: між минулим і майбутнім 2003, 471 с. 1672 – 1703, Івано-Франківськ: Місто НВ 8. Історія українського мисте- 2003, с. 29-32. цтва: у 5-ти томах, 7 книгах, Київ 2011, 20. Betlej A., Kościół parafialny p. Т. 3: Мистецтво другої половини XVI – w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny XVIII століття / Під ред. Д. Степовика, Marii a Św. Alojzego Gonzagi oraz kolegium 1088 с. Jezuitów w Stanisławowie, [w:] Materiały 9. Кравцов С., Містобудівельні do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach принципи та семантика деяких міст Га- wschodnich dawnej Rzeczypospolitej, личини 17 ст., [y:] Українське бароко та Krakόw 2006, Część I, T. 14: Kościoły европейський контекст, Київ 1991, с. 45- і klasztory rzymokatolickie dawnego 49. wojewόdztwa ruskiego, s. 369-376. 10. Кравцов С., Принципы регуляр- 21. Chowaniec Czesław, Jak powstał ного градосторительства Галичины XIV Stanisławów, “Kurier Stanisławowski”, – XVII вв., [в:] Автореферат ... диссерта- Stanisławów 1928, № 403, s. 4-5. ции кандидата искусствоведения, Мо- 22. Grabowski J,. Kolegiata jako zabytek сква 1993, 24 с. i dzieło sztuki, “Kurier Stanisławowski”, 11. Памятники градостроитель- Stanisławów 1932, № 723, s. 3-4. ства и архитектуры Украинской ССР: 23. Historia sztuki polskiej, Wydanie Илюстрированный справочник-ката- drugie, Kraków: Wydawnictwo Literackie лог: в 4 т., Киев: Будівельник 1983-1986. 1965, T. 2, 577 s. 12. Полєк Володимир, Майданами 24. Petrus J. T., Kościół parafialny та вулицями Івано-Франківська, Львів: (d. kolegiata) p. w. Niepokalanego Poczęcia Світло і тінь 1994, 89 с. Najsw. Marii Panny w Stanisławowie, 13. Ричков П., Містобудівельна ево- [w:] Materiały do dziejów sztuki люція Станіславова у 17 – 19 ст., “Архі- sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej тектурна спадщина України” 2002, Вип. Rzeczypospolitej, Krakόw 2006, Część I, 5, c. 196-209. T. 14: Kościoły і klasztory rzymokatolickie 14. Смірнов Ю., Парафіяльна святи- dawnego wojewόdztwa ruskiego, s. 327- ня станиславівських вірмен, “Галицька 355. брама” Львів: Центр Європи, 2009, № 1-3 25. Paszenda J., Nowe wiadomości (Cічень-березень), с. 44-46. o pracach Pawła Giżyckiego, “Biuletyn 15. Соколовський З., Друге наро- Historii Sztuki”, T. 34, 1972, s. 57-62. дження барокової перлини, “Галицька 26. Słownik geograficzny Królewstwa брама” Львів: Центр Європи, 2009, № 1-3 Polskiego i innych krajow słowianskich, (Cічень-березень), с. 23-24. T. 1–11, Warszawa 1880-1892. 16. Хованець Чеслав, Вірмени у Ста-

+ 283 + Spheres of culture

Рим. Собор Св. Атанасія (San Atanasio Костел Непорочного Зачаття Діви Ма- dei Grecci (1580-1582) (1580-1582)). рії та Св. Альоїза Ґонзаґа (1721 – 1729, Фото 2009 р. 1753 – 1761), головний фасад. Стан піс- ля реконструкції 2000 р. Фото 2011 р.

Колеґіята (1703). Фото 2011 р.

284 + Volume I, 2012 +

Панорама міста із вірменсько-католицьким костелом Непорочного Зачаття Діви Марії (1743 – 1762). Фото 1990 р.

Костел вірменсько-католицький, Непорочного Зачаття Діви Марії (1743 – 1762). Ян Солецький. Розпис нави зі сценою «Коронація Богородиці». Стан після рес- таврації 1970 р. Фото Р. Кондрат, 2000 р.

+ 285 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Myroslava Vetokha-Kopadse

PECULIARITIES OF WORKING CLOTHES DESIGN DEVELOPMENT IN THE CONTEXT OF THE SOVIET ART OF THE 1920TH

Precarpathian National University, Ukraine

Мирослава Ветоха-Копадзе

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДИЗАЙНУ СПЕЦОДЯГУ В КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКОГО МИСТЕЦТВА 1920 Х РОКІВ

Abstract: The article explores the role and signiicance of the impact of constructiv- ism of 20th of the 20th century on the development and formative changes of work cloth- ing. We deal with the concept of “prozodezhda” and thoroughly highlighted the new as- pects in clothing creation for special purposes. Keywords: “prozodezhda”, work clothing, technical aesthetics, fashion design, unii- cation

Зміна ХІХ-ХХ століть супроводжу- лова, А. Русінова, О. Храмової-Бара- валася кардинальними змінами у со- нової, Ю. Константінова. Зокрема Ґ. ціяльно-економічних та науково-тех- Пєтушкова у підручнику Проєкту- нічних сферах. У 1920-х роках відбу- вання костюму описує стадії процесу вається руйнування художньо-есте- встановлення промислового мисте- тичних стереотипів, та зародження цтва, який проходив шляхом пошуку нової конструктивно-функціональ- нової стилістики через спрощення ної концепції, що передбачала ство- геометричної форми та її символіки, рення художньо-технічного об’єкта виявленні локальних кольорів, тек- – шляхом синтезу виробничих техно- стури, та фактурно-конструктивної логій та художньо-прикладного мис- структури виробу. Власне така кон- тецтва. Аванґардна течія в мистецтві, цепція стає основою у формотворчій яка за свою чіткість ліній, лаконіч- системі конструктивізму. У костюмі ність форми, кольору та утилітарну, вона прослідковується через повну практично – конструктивну логіку відмову від оздоблення та худож- отримала назву конструктивізму. нього трактування одягу. Вперше, Дослідження творчости худож- композиція будувалася на основі ників-аванґардистів широко висвіт- конструктивно-функціонального люється у наукових працях Ґ. Пєтуш- призначення, тобто за принципом кова, М. Соколова, Н. Ковєшнікова, А. “функція – структура – конструкція Лаврєнтьєва, Є. Устінової, С. Міхай- – матеріял” [5, 9]. Ґрунтовний аналіз

286 + Volume I, 2012 + проводить у роботі Дизайн: історія і концепції технічно-функціонального теорія Н. А. Ковєшнікова, описуючи проєктування художників-конструк- діяльність основних художньо-тех- тивістів, та їх вплив на розвиток ди- нічних шкіл та їх представників. У зайну спецодягу. 1920-х роках, у період ґлобального Початок 20-х років ХХ ст. в совєт- індустріяльного процесу, у Европі та ській історії закарбований, як період Росії виникають школи, зокрема Ні- проведення широкої індустріялізації мецького художнього-промислового та впровадженням нової економічної союзу – Веркбунда та робота совєт- політики – НЕПу. Слід зауважити, що ського ВХУТЕМАСа. Простежуються в історії костюму ці зміни знайшли умови зародження нового руху, який калейдоскопічне відображення у отримав назву “Промислове мисте- стильових напрямах. Нещодавнє па- цтво”. А. Лаврєнтьєв у Історії дизайну нування стилю модерн – з його ви- характеризує умови зародження со- шуканим одягом, змінюється на “де- вєтського дизайну, та описує першу мократичний” одяг для людей. Відо- виставку художньої промисловості у мим російським модельєром цього Парижі (1925 р.), де були представ- періоду була Н. Ламанова, яка згодом лені роботи совєтських художників навколо своєї творчості зосередила – конструкторів, які вперше заявили яскравих художників-конструкти- про високий мистецько-технічний вістів таких, як А. Єкстер, В. Мухіна, рівень промислових об’єктів вироб- В. Стєпанова, Л. Попова. Їх художня ництва. творчість стала основю для розвитку Вагомим внеском у вивченні совєтської моди, та здобула безпере- конструктивізму стали дисертацій- чне визнання у “недосяжній” Европі. ні дослідження Ю. Константінової Початок творчости Н. Ламанової Авангардні досліди в текстилі 1920- пов’язаний з царською Росією. У своїх х років. Росія і Захід, З. Таньшиної Ху- моделях того періоду вона викорис- дожнє проєктування набивних тка- товувала метод наколювання, який нин для вітчизняної промисловості відповідав вимогам традицій висо- 1920 – 1930-х рр., І. Плєшкової Кон- кої моди. З початком індустріяльної цептуальний напрямок в дизайні одя- політики та з зародженням масового гу XX – початку XXI ст. та ін. виробництва, Н. Ламанова відходить Вивчення конструктивізму, як від “високого шиття“ і розробляє художньо-технічної формотворчої програму совєтського моделювання, моделі, що панувала в архітектурі та у якій було запропоновано перехід костюмі, прослідковується у багатьох від складної конструктивної форми доробках відомих науковців-дослід- до її спрощеного варіянту та привне- ників. Проте питання “промислового сення утилітарного й функціональ- мистецтва”, його вплив на становлен- ного критеріїв, як основних, у про- ня нової концепції у проєктуванні єктуванні костюму. Основним дже- костюму спеціального призначення релом у її творчості був російський у контексті дослідження розвитку народний костюм: “Тут з’являється дизайну спецодягу, є недостатньо ви- усебічна можливість використовува- вченим. Тому метою запрпонованої ти усю красу мотивів народної твор- статті є аналіз творчості та розкриття чости, усю їх глибоку доцільність – в

+ 287 + Spheres of culture сенсі відповідности їх до побуту, за- – конструктивістів Л. Попової, В. Стє- стосовуючи створені цією творчістю панової та А. Єкстер. Проєкти одягу вишивки, мережива, льняні тканини для працівників театру, спортсменів, тощо, поєднуючи старі, такі, що жи- військових розробляла Л. Попова. вуть у народних масах елементи, з Свою концепцію максимальної сво- сучасним відчуттям форми, виклика- боди руху та якости форми у розробці них усією сукупністю соціяльно-пси- спортивного одягу відпрацьовувала хологічного життя суспільства” [4]. В. Стєпанова. Художниці – модельєри Також, для проєктування одягу ново- придумали новий тип костюма – ра- го зразка модельєром була запропо- ціонального функціонального одягу, нована система площинної побудови який спроєктований за призначен- костюма. Її принцип полягав у поділі ням, з додатковими технічними засо- фігури на геометричні форми та про- бами. єктування їх на площину. Беззаперечною є ідея В. Степано- Творчість художників-конструк- вої у статті, яка була опублікована в тивістів А. Родчєнка, Л. Попова, В. журналі “Леф” за 1923 рік, де зазначе- Стєпанова, А. Єкстер обумовлена но- но, що еволюція костюму неодмінно вою ідеологією, новими теоретични- прямуватиме за еволюцією техніки, ми наставами та новими підходами а на зміну моді прийде функціональ- до принципу формотворення. Екс- ний одяг – “прозодяг” (“прозодежда”) периментальні дослідження у ство- [ 1]. ренні промислового одягу проводив Таким чином, у 1920-х роках А. Родчєнко, метою яких було розро- з’являються костюми водія, пілота, бити асортимент зручного робочого водонепроникний плащ, спеціяль- одягу та його деталей відповідно з ні футбольні черевики, військовий призначенням [5, 7]. Відомо, що один френч. Система крою, конструкція, із варіянтів був пошитий особисто форма одягу, на думку автора, по- для нього модельєром В. Стєпановою вністю залежать від виду діяльнос- [2]. Творча діяльність дизайнера не ти людини. Твердження В. Стєпано- обмежувалася проєктуванням кос- вої: “Костюм слід не прикрашати, а тюму. Відомі його графічні, живопис- конструювати”, є одним із наріжних ні, абстрактно-геометричні роботи принципів у проєктуванні спецодягу та участь у конкурсах художників-ар- [2, 169]. хітекторів. Зауважимо, що естетика Над проєктуванням емоційно- конструктивістського промислового образного костюму, над його фор- костюма прийшла із технічно-про- мально-естетичними та утилітарно- мислового середовища, виходячи з конструктивістськими рішеннями потреб, які попередньо не передба- працювала А. Єкстер. Характерною чали лаконічности у формі. Саме ця ознакою її творчости є створення тенденція простежується в спецодязі складних моделей – трансформерів, А. Родчєнка, який шукав геометрич- що складалися із блуз, плаття, жиле- ний силует через технічно – кон- тів які змінювалися в залежності від структивні деталі одягу. сезону [5, 11]. Вагомим у дослідженні спецо- Особливої уваги заслуговують дягу є творчий доробок модельєрів тканини періоду конструктивізму,

288 + Volume I, 2012 + які проходять шлях перетворення Проєктуванням повсякденного від реалістичного друку (у вигляді одягу займався й В. Татлін. Ним були елементів рослин або совєтської розроблені зразки “нормаль-одягу”, символіки), до високохудожніх гео- який був удосконаленою формою – метричних композицій. Попова і пальта, штанів, тощо. Його речі, на Стєпанова запропонували викрес- відміну від більшости проєктів кон- лювати орнамент за допомогою структивістів, були добре продумані лінійки та циркуля й, як результат, й пасували б для реального життя. вийшов цілком технічний орна- Потрібно виділити основні озна- мент, який став ознакою моди того ки “прозодягу”: до них належать часу. функціональність та доцільність, на- У конструктивістів було своє ба- приклад: спортивний одяг вимагає чення декору, який був частиною за- спеціяльних тканин та прибавки на гальної конструкції: оздоблення до- свободу руху, тощо. Тканина, з якої сягалося акцентованими конструк- виконується одяг, повинна відпові- тивними лініями та формотворними дати його доцільному використан- елементами. До прикладу: Лє Корбу- ню. В основі конструкції “прозодягу” азьє дотримувався думки, що сучас- лежали прості геометричні форми, ний одяг щоденного призначення що спрощувало її технологічне ви- не потребує жодного орнаменту та конання, та передбачало виконання декоративно-прикладного оздо- одягу промисловим способом. блення; В. Стєпанова твердила, що Російське аванґардне мистецтво декорування та оздоблення в одязі внесло нові концепції щодо принци- загалом функціонально не виправда- пів проєктування спецодягу, та стало ні [1]. Підтвердження цієї концепції поштовхом до переосмислення спо- знаходимо у спроєктованому одязі собів трансформації форми у ство- В. Стєпанової, призначеному для за- ренні одягу спеціяльного призначен- няття спортом, де декором є емблема ня. і аплікація, функцією яких було ви- різнення гравців однієї команди від Bibliography and Notes інших. Таким чином, одним з напрямів 1. Варст (Степанова В.), Костюм совєтського дизайну 1920-х років, сегодняшнего дня – прозодежда, “Леф” була розробка функціонального ро- 1923, № 2. 2. Ковешникова Н. А., Дизайн: ис- бочого одягу. Весь одяг було поділе- тория и теория, Москва: Издательство но на дві групи: “прозодяг” та спецо- “Омега − Л” 2009, 224 с. дяг. В. Стєпанова вважала, що спецо- 3. Лаврентьев А. Н., Производствен- дяг займає важливе місце, оскільки ный костюм и мода, [в:] Художник, вещь, потребує додаткових технічних де- мода, Москва 1988, с. 63-75. талей, наприклад: одяг пожежника, 4. Лаврентьев А. Н., История дизай- хірурга, пілота. До окремого виду на, Москва: Гардарики 2007, 303 с. спецодягу вона відносила спортив- 5. Ламанова Н. П., О современном костю- ний одяг, оскільки вважала що він ме, “Красная нива” 1924, № 27, c. 662-663. найбільш поширений серед одягу 6. Петушкова Г. И., Проектирование костюма, Москва: Академия 2004, 416 с. для відпочинку.

+ 289 + Spheres of culture

Мал. 1. В. Татлін. Ескіз одягу Мал. 2. В. Татлін. Ескіз одягу

Мал. 3. В. Стєпанова. Ескіз спортивного одягу

290 + Volume I, 2012 +

Рисунок тканини 1923 – 24 рр. Л. Попова, О. Родченко, В. Стєпанова

+ 291 + Spheres of culture

292 + Volume I, 2012 +

Social Communication

+ 293 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Iryna Nabytovych

THE INFLUENCE OF SOCIAL MEDIA ON DEMOCRATIC CHANGES AS A THEORETICAL ISSUE

Yogyakarta State University, Indonesia

Ірина Набитович

ВПЛИВ СОЦІЯЛЬНИХ МЕДІЙ НА ДЕМОКРАТИЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМА

Abstract: In this article the author is analyzing how emerging of social media became a turning point of democratic changes in modern society consciousness. It’s illustrating how social media alter general relationship paradigm between journalism and civil so- ciety; as well as the inluence of those media on civil society development in totalitarian and post-totalitarian countries. Keywords: social media, internet civil society, simulacrum, post-totalitarian coun- tries Історія становлення журналісти- на громадську свідомість, однак най- ки, як засобу впливу на суспільство більшої сили вона досягнула тоді, вказує на дві характерні риси цього коли слово, яке йшло до реципієнта, діяхронічного процесу: з одного боку повинно було змінити масову свідо- тут завжди було бажання тиснути мість, призвести до реальних соціяль- на владні чинники (навіть у тоталі- них дій» [5, 270-271]. тарних суспільствах) для прийняття Після винайдення Інтернету пере- політичних рішень, а з іншого – на- хід від журналістики ЗМІ до онлай- магання вплинути на формування нових медій починає творити нову громадської думки, на поступову епоху в журналістиці загалом. Онлай- мобілізацію, на становлення, напри- нові медія стають важливим засобом клад, протестних настроїв у суспіль- зміни чутливого вектора суспільної стві – проти неправомірних дій влади свідомости. Особливо соціяльні медія у різних галузях суспільно-політично- видозмінюють загальну парадиґму го та культурного життя. Олег Самар- взаємин між журналістикою у тота- цев наголошує, що «журналістика як літарних (таких, наприклад, як Іран, система інтеґрації в соціяльне серед- Єгипет, Лівія, Сирія) та посттоталі- овище з моменту свого виникнення тарних державах (як Україна). Однак […] намагалася активно впливати на і в цій ситуації професія журналіста суспільство. […]. Журналістика фор- залишається однією з найнебезпечні- мувалася як спосіб масового впливу ших: за даними організації „Репорте-

294 + Volume I, 2012 + ри без кордонів” у 2012 році було вби- яких влада здійснює більший чи то 88 журналістів і 46 блогерів, у 2011 менший тиск на ЗМІ, є поборювання році було вбито 66 журналістів (на симулякрів, які продукують пропа- 16% більше, ніж у 2010 р.); у тому ж гандивні структури влади та засоби 2011 році 1044 журналістів заарешто- масової інформації, що перебувають вано (що удвічі перевищує кількість під контролем владних інституцій. У арештів у 2010 р.); 1959 журналістів цьому випадку йдеться не про симу- зазнали фізичного нападу або їм по- лякри у розумінні П’єра Косовського грожували; 499 засобів масової інфор- чи Жиля Дельоза. Йдеться про теорію мації зазнали цензури; 71 журналіста симулякрів, запроновану Жаном Бо- викрадено; 73 журналісти втекли з дріяром [Див. детально: 1], для якого країни; 5 користувачів інтернету було вони – копія або відтворення реаль- вбито; 199 блогерів і користувачів них подій чи образів і поетапний пе- інтернету заарештовано; 62 блогерів рехід до автономного статусу, цілком і користувачів інтернету зазнали фі- відірваного від реального: «Це від- зичного нападу; у 68 країнах світу іс- дзеркалення фундаментальної реаль- нує інтернет-цензура. ности. Він (перехід – І. Н.) маскує і спо- Серед останніх досліджень пробле- творює фундаментальну реальність. ми впливу соціяльних медія на розви- Він маскує відсутність фундамен- ток подій (зокрема революційних) як у тальної реальности. Він уже не має реаліях України, так і інших тоталітар- стосунку до жодної реальности: він є них та посттоталітарних держав слід своїм власним чистим симулякром» виокремити публiкації Дж. Ґолдштайна [3, c. 385]. Бодріяр наголошує, що “си- [9], О. Притули [12], Н. Россітера [13], мулякри – це не просто гра знаків, К. Цекеріса [17], Л. А. Вея [18], Б. Зее вони несуть у собі суспільні відноси- [19]. Важливим, на наше переконання, ни й суспільну владу”. Симулякри, які є розгляд задекларованої проблеми в продукує владна риторика, це „про- контексті теорієї симулякрів [1], [2], єкт владарювання над політичним і [3]. Метою нашої статті буде проаналі- духовим життям, фантазм замкненої зувати можливості впливу Інтернету розумової субстанції” [2, c. 88; 90]. на зміни суспільної свідомости та пара- Теорія симулякрів дає можливість диґму взаємин між журналістикою та прослідкувати, як заанґажована жур- громадянським суспільством, вплив со- налістика – чи то під тиском репресив- ціяльних медія на становлення та фор- ної влади, чи під впливом фінансових мування громадянського суспільства факторів – творить симулякритивну у тоталітарних та посттоталітарних квазіреальність, яка насправді нічого державах. Важливими її завданнями не представляє у реальному суспіль- буде представлення цих проблем у полі ному бутті. Особливо яскравими при- теорії симулякрів, демонстрація того, кладами творення симулякритивної як інтернет-спільнота через соціяльні реальности в новітній українській іс- медія стає спроможною впливати на торії був період президентства Лео- формування найважливіших елементів ніда Кучми – особливо її закінчення: громадянського суспільства. приховування вбивства Георгія Ґонґа- Одним із найважливіших завдань дзе (засновника одного з найвпливові- соціяльних медій у суспільствах, у ших в Україні опозиційних веб-медія),

+ 295 + Spheres of culture таємнича загибель Олександра Кри- вання Інтернетом та потреби в ньому венка та найганебніший винахід куч- з боку більшости населення, користу- мівської диктатури для журналістики вання Мережею є ознакою належнос- – «темники». Нинішній період дає ще ти до суспільно активної частини на- яскравіші приклади симулякризації селення, що має/може мати вплив на політичного, економічного, суспільно- суспільні процеси в державі. Приклад го, культурного життя в Україні. впливу інтернет-ЗМІ та просто актив- Кожна стаття, написана й опублі- них користувачів мережі на події По- кована, покликана, як відомо, певним маранчевої революції є дуже наочним – чином впливати на авдиторію, змі- адже виграш «помаранчевим» табором нювати, до певної міри, соціяльно- Інтернету став однією з найголовніших політичний простір. Типологічною запорук їх загальної перемоги. особливістю кожного тексту журна- Другою важливою тенденцією ак- лістики є, зокрема, його дискретність. туальности впливу соціяльних медія Журналістський текст у газетному на соціяльно-політичні процеси є їх чи журнальному варіянті має дуже велика персоналізація. Мова йде про короткий час тривання для реципі- те, що коли люди читають друковані єнта (читача). Доступ до таких пові- ЗМІ, то вони найчастіше керуються домлень ЗМІ є достатньо складним. брендом видання, а не особистістю Перехід журналістської діяльности журналіста. В Інтернеті ж, реципієнта в інтернетний простір творить нову, (читача), який заходить на персональ- цілком іншу якісну реальність сучас- ний блог журналіста чи читає його ж ної журналістики: статті, замітки, статтю в електронній версії, цікавить репортажі стають і залишаються до- особистий погляд певного фахівця на ступними в будь-якій точці земної конкретно взяті події. Така система кулі. При цьому діяхронія та синхро- полегшує донесення інформації до нія журналістських текстів переста- людей та збільшує їх інтерактивність. ють бути різночасовими, різнопрос- Враховуючи українські політичні торовими явищами. Вони стають, реалії, невдовзі Інтернет знову може сказати б, тут-реальністю. Таким стати єдиним джерелом достовірної чином онлайнові медія об’єднуються інформації. Це дає додатковий сти- в нову реальність єдиного метатексту мул для вивчення закономірностей (цілісної сукупности усіх текстів). Та- функціонування онлайнових медій та кий метатекст творить багатогранне соціяльних мереж як засобів інформа- полотно соціяльної дійсности, ґрун- ційної боротьби та впливу. Критична тованої на єдности нескінченної кіль- маса інформації, яка акумулюється в кости публікацій у веб-медія. медія-просторі, може збиратися до- Досить важливо й те, що активними статньо довго, однак, після переходу користувачами Інтернету та соціяль- точки так званої «нестійкої рівнова- них медія є, в першу чергу, соціяльно ги» в суспільних настроях, вона може активні верстви населення з великою викликати потужні зміни в суспільно- соціяльною мобільністю та відповід- му просторі. ним статусом. Особливо це актуально Політичні події, соціяльні завору- для України, де, хоч і присутній най- шення в різних країнах різного рівня нижчий у Європі показник користу- демократії вказують на те, що соці-

296 + Volume I, 2012 + яльні медія можуть нести у собі по- витку діяльности опозиційних груп та тужну соціяльну активність, діяти ідеологічних рухів поза мейнстрімом. цілеспрямовано на масову авдиторію, На даний час через Інтернет грома- причому авдиторію високої соціяль- дянське суспільство дає можливість ної активности, мають велику потугу брати участь у політичному житті пев- здатности стрімко змінювати погля- ної країни без фізичної приналежнос- ди цієї авдиторії. ти до політичної партії чи організації. Інтернет докорінно поміняв стиль Так виникає поняття «кібер-протес- міжлюдської комунікації. На даний ту», що визначається як «нове поле час веб-простір є «не лише великим для соціяльного руху, який відбиває ринком послуг, а й місцем для полі- роль альтернативних он-лайн медія, тичної взаємодії» [8, p. 293]. З початку он-лайн протестів та он-лайн комуні- ХХІ століття соціяльні медія захопили кації в суспільстві» [8, p. 275]. монополію на свободу слова. Особли- Соціяльно-політичні рухи у віртуа- во це помітно у країнах, де засоби ма- лі мають усі шанси не лише зародити- сової інформації тим чи іншим чином ся, як реакція на зовнішні подразники підвладні офіційній владі. Завдяки (наприклад як реакція на непрозорі, своїм властивостям веб-простір стає нечесні вибори), а й розвинутися та каталізатором рухів за демократиза- дозріти до радикальних дій, справ- цію суспільства. Лише у веб-просторі ляючи вплив і на громадянську дум- журналісти та інші користувачі, які ку, і на риторику офіційних ЗМІ. До мають бажання відстоювати своє пра- Web 2.0 не було винайденого жодного во на вільне висловлювання альтер- медія, яке б було настільки інтерак- нативних тверджень, можуть донести тивним, особо-центричним та вико- їх (власні думки та ідеї) до масової ристовувало високорозвинені, проте свідомости, яка постійно зомбується доступні загалу технології. Чин не традиційними ЗМІ. Web 2.0 – найно- вперше людство спонтанно рухається віша фаза розвитку Інтернету, яка дає до нелінійного, самоорганізованого можливість її учасникам бути в курсі демократичного управління [17]. реального чи віртуального політич- У своєму дослідженні серед соці- ного життя, урядових проєктів, між- яльних медій, які долучаються, а час- народних стосунків та громадських то й самостійно формують протесні ініціятив. Це дає можливість відпо- настрої, розглянемо, в першу чергу, відно реагувати на ці процеси, навіть блогосферу. Блоги – це віртуальний якщо відповіддю на них стають опо- простір, де окрема людина або група зиційні настрої. Іншою важливою ха- людей пише для онлайн-аудиторії. рактеристикою Web 2.0 є можливість Загалом їх називають щоденниками, безперервної комунікації між зацікав- які регулярно оновлюються їхніми леними учасниками «вебу» та органі- власниками [7]. зації соціяльних рухів, які практично Записи у блогах часто викликають не можуть бути обмеженими чи зупи- обговорення, дозволяючи однодум- неними заборонами влади. цям чи супротивникам у віртуально- Блоги, Вікіпедія та соціяльні мережі му форматі проводити дискусії на по- забезпечують платформи для комуні- тенційно резонансні теми. Спонтанна кації активістів. Інтернет сприяє роз- поява блогосфери перетворила Web

+ 297 + Spheres of culture 2.0 у «глобальний мозок, тип колек- org із назвою: Think Moldova – Change тивного інтелекту, що безперебійно Moldova молоді люди брали участь створює нові знання та нові соціяль- у створенні ідеологічної та культур- ні цінності. Всеосяжна взаємозалеж- ної продукції, намагалися позитивно ність блогів та зв’язків (лінків) поміж вплинути на політичні процеси в кра- ними, дає змогу людському розуму їні, дискутуючи та пропагуючи кібер- долучитися до он-лайн спільнот (ко- демократію. Якщо така веб-активність мюніті) і через анонімне самовира- й не принесла видимих політичних ження створювати колективне мис- змін, то, проте вселила віру у можли- лення, яке уніфікується у своїй ши- вість вираження своїх поглядів, які до рокій різноманітності та приводить в певного часу придушувалися або за- рух всю блогосферу» [17, p. 51]. мовчувалися. Результатом цього веб- У країнах, де поняття «демократія» діялогу між представниками влади, часто має номінальний характер, бло- експертами та молоддю стали багато- ги – чи не єдине мас-медія, яке досі тисячні вуличні демонстрації перед спромагається обходити обмеження резиденцією президента та будинком свободи слова. Лише тут можливо парламенту в столиці Молдови. Цей публікувати інформацію, яка б інак- молдовський експеримент доказав, ше була піддана цензурі чи забороні що блоги можуть бути надзвичайно в традиційних медія. Міжнародна ор- практичними, корисними, ефективни- ганізація «Репортери без кордонів» ми та революційними [17, 53]. видала посібник для блогерів, таким Соціяльні медія довели свою ефек- чином підтримуючи «кібер-протест». тивність у першу чергу здатністю ви- Особливо у Китаї та Ірані блоги вва- вести людей на вулиці, як це сталося жаються важливим засобом руху у Молдові чи у країнах „арабської опору. Саме завдяки їм дійсний стан весни”. Але коли люди залишають справ у країні доноситься до світової місця перед моніторами комп’ютерів, спільноти. технології стають обмеженими. На- Блоги стали джерелом новин для приклад під час протестів у Молдові мейнстрімових медія. Одночасно спеціяльно було відключено мобіль- вони також є ґейткіперами, які визна- ний зв’язок та Інтернет на площі, яка чають, які саме новини та проблеми стала центром демонстрації. Та, не- в суспільстві цікавлять маси. Вони зважаючи на такі обмеження, групи створюють фрейми політичних деба- протестантів все активніше викорис- тів, мобілізують виборців, виконують товують соціяльні мережі та блоги, як роль джерел, за якими новинні медія Facebook та Twitter для вербування перевірять правдивість тих чи інших нових учасників та організації про- тверджень. Блогери творять активну тестів. Тобто основна робота із орга- громадянську журналістику поза та- нізації відбувається за зачиненими диційно-консервативними та строго дверима приватних осель [19, 100]. ієрархічними структурами традицій- Якщо блоги появилися ще на по- них медія. чатку 2000-х років, то нова платфор- Блогосфера довела свою ефектив- ма – мікроблог Twitter з’явився лише ність, наприклад, у Молдові. На базі у 2006 році. На відміну від звичайних веб-платформи http://thinkmoldova. записів у приватних блогах, у Твітері

298 + Volume I, 2012 + є обмеження до 140 знаків, що авто- тестних настроїв, то на прикладі тієї матично робить такі повідомлення ж Молдови можна стверджувати, що ефемерними, одноденними, такими, путч, який почався із веб-ресурсів і ви- що не розраховані існувати в часі та вів на вулиці Кишинева п’ятнадцять веб-просторі довше, ніж появиться тисяч активістів, допоміг розпустити наступне повідомлення на цю чи схо- уряд і хоча б частково усунути кому- жу тему. Будучи частиною блогосфе- ністів від влади [19, 101]. ри і, відповідно, феномену Web 2.0, З середини 1990-х років можна Twitter представляє реакцію сучасної можна назвати різноманітні при- соціяльної культури в світі техноло- клади того як використовувався гій. «Революція в Twitter» в Молдові Інтернет для просування інтересів та Ірані показує важливість цього міс- якимось чином пригноблених груп. ця он-лайн зустрічей, яке задокумен- Від Європи (Сербія) до Центральної тувало в собі альтернативний погляд Америки (Мексика), від Центральної на революційні події у різних країнах Азії (Киргизстан) до Далекого Сходу і дало доступ всьому світу слідкувати (Філіппіни) й країн „арабської весни” за появою та розвитком руху опору. політичні опозиційні рухи знайшли Контент створений у Twitter (та ін- застосування для новітніх техноло- ших блогах) під час заворушень спри- гій у своєму радикальному демокра- ятиме збереженню в архіві історії ре- тичному порядку денному. На сьо- альних подій, які в офіційних медія годнішній день блогосфера бере на або не висвітлювалися, або подавали- себе вирішальну роль для вираження ся у неправдивому висвітленні. альтернативних поглядів на демо- Проте, соціяльні медія мають без- кратизацію, політичну активність ліч недоліків. Блоги, мікроблоги та со- та опозиційні настрої [17, 53]. Таким ціяльні мережі є відкритими не лише чином вона стала фактом і фактором для однодумців опозиції, а й для вла- творення елементів структури грома- ди, проти якої вони виступають. Від- дянського суспільства, каталізатором повідні органи можуть і моніторити, суспільних змін. й виявляти опозиційних активістів. У Переглядаючи історію Української Китаї офіційно заборонені «найбільш держави з моменту її сучасного утво- небезпечні» платформи: Facebook та рення, можна з упевненістю твер- Twitter, а також проксі-сервери, які дити, що Помаранчева революція дозволяли обходити ці заборони. Бло- однозначно стала переломним мо- гери ризикують бути ув’язненими, а ментом на шляху до демократизації часом й страченими, якщо ідентич- українського суспільства. Революції – ність «кібер-дисидента» розкрива- складний, але історично випадковий ється. Коли ж країнам із тоталітарним процес. Вони є «поєднанням слабкос- режимом стає занадто важко контро- тей у структурі існуючого режиму та лювати все, що публікується у мережі, успішної тактики опозиції» [16]. По- влада перекриває доступ до Інтерне- маранчева революція водночас була ту, як це сталося у Бірмі. першим опозиційним великомасш- Коли ж розглядати, чи соціяльні табним виступом, організованим медія мають вплив на зміни у краї- он-лайн. Вона стала важливим пере- нах, у яких вони долучилися до про- хрестям, на якому зійшлися поява

+ 299 + Spheres of culture відкритих мереж та зміна політичних ном висвітлювати ті чи інші новини настроїв у суспільстві. Завдяки неза- в Україні й поза нею, кого з полічних, доволенню існуючою владою і реак- культурних діячів у якому насвітлен- цією на неї під назвою «Україна без ні представляти (а кого замовчувати Кучми», виник найбільш помітний на взагалі). той час веб-ресурс Майдан, який став Схоже як в Ірані, де сучасні онлай- платформою для опозиційно настро- нові медії замінили аудіо-касети та єних громадян, готових власними си- ксерокопії листівок, що привели до лами щось змінити в Україні. революції в кінці 1970-х, в Україні на Оскільки ефективність дискурсу початку 2000-х років веб-медії пере- політичних змін прямо пропорційно йняли на себе роль самвидаву 1980- залежить від рівня свободи у кон- х. Сайти, як от «Українська правда», кретному режимі, то Україну при стали сумішшю громадянської та Кучмі можна охарактеризувати як професійної журналістики, вперше конкуруючий авторитарний режим, викладаючи контент, який намагався в якому «ті, хто при владі, регулярно правдиво відображати події в країні нападають на опозицію, цензурують та критикував існуючий режим. При медія, намагаються сфальсифікува- цьому такі новинні сайти відрізняли- ти вибори. Але, водночас, вибори на- ся від активістських принаймні спро- стільки часто відбуваються, що опо- бами бути неупередженими, осягну- зиційні кандидати мають шанс пере- ти якнайширшу аудиторію, а не лише могти» [18, 132]. Такий тип держав- проющенківськи настроєну демокра- ного режиму має значний вплив на тичну опозицію. різні аспекти життя: від потужности Вражаючим є інший фактор, який поширення корупції до обмеженого спрацював під час Помаранчевої ре- економічного росту. З іншого боку, волюції. Онлайнові медія мали вели- оскільки кучмівський режим, на від- чезний влив на її перебіг, хоча реаль- міну від, наприклад, іранського, не на кількість користувачів Інтернету ув’язнював опозиційних журналістів, в Україні на той час становила не це дало можливість для альтерна- більше 2-4% від загальної кількости тивного медіяоточення, в основному населення країни [11] (На сьогодні, он-лайн, запропонувати своє бачення теоретично, кожен третій українець подій у країні, на противагу продукту користується Інтернетом). На прак- мейнстрімових медія. тиці це означало, що для того, щоби Щоб зрозуміти вагу виникнення розповсюдити потрібну інформацію, соціяльних медія, які змогли вирази- опозиційним сайтам потрібно було ти опозиційні настрої, потрібно зга- орієнтуватися на користувачів вебу, дати самоцензуру усіх традиційних які мали більше зв’язків, ніж звичай- медій того часу, яка не була вимогою не населення [6]. Наприклад, «ефект законодавства, але стала неписаним сайту «Майдан» був у тому, що його законом, оскільки більшість теле- читало багато «опініон-мейкерів»: візійних каналів в Україні належать журналістів, студентів, правозахис- олігархам. Продюсери каналів отри- ників, політиків. Це був приклад та- мували так звані «темники» – дирек- кої «боттом-ап комунікації», коли тиви від правлячої верхівки, яким чи- ідеї йшли з низів і розходилися у різ-

300 + Volume I, 2012 + них напрямках, формулючи громад- ли чи не основними доказами нечес- ську думку» [З власного глибинного них виборів [9]. інтерв’ю з Анатолієм Бондаренком, Окрім форуму, завдяки якому учас- редактором сайту “ZaUA.org”, засно- никам спільноти вдавалося підтри- вником сайту «Майдан», проведено- мувати зв’язок між собою, на сайті му в травні 2010 р.]. «Майдану» була дошка повідомлень, Акція «Україна без Кучми» на якій розміщувалися не лише ого- об’єднала в собі весь опозиційний лошення про акції та протести, а й потенціял, який назрівав на почат- практичні поради для активістів, ку 2000-х. Починаючи із грудня 2000 гумор, пов’язаний із реальними по- року із незначних вуличних протес- діями, фото-галерея, архіви. Всього тів, акція переросла в скоординова- на час закінчення Революції на сайті ний рух, який уже в березні 2001 року розміщувалося більше 20Гб. заархіво- об’єднав проти кучмівського режиму ваної інформації, що стало визначаль- правий спектр українських політич- ним джерелом документації перебі- них сил із соціялістами. Водночас, як гу Помаранчевою революції в реалі. офіційний сайт для підтримки акції Водночас, «Майдан» був чи не єдиним було створено портал «Майдан», що джерелом інформації для діяспори, «спочатку був сторінкою, на якій ви- яка із інтересом спостерігала за подія- вішувалися оголошення про акції чи ми в Україні та допомагала фінансово маніфести. А потім туди додався фо- учасникам акцій протесту на Майдані рум. На форумі придумувалися ідеї, Незалежности в Києві [9]. знаходилися люди-однодумці, між Сайт «Майдан» був відомий публі- якими створювалася довіра, в тому ці як децентралізована он-лайн група числі й у реалі. Починаючи із 2001 активістів, як Вікіпедія, що спира- року, відбувалася постійна робота ється на незнайомих між собою в ре- по створенню спільноти» [З власно- алі людей, які хотіли б внести певні го глибинного інтерв’ю з Анатолієм зміни в ситуацію в країні. Насправді, Бондаренком...]. Сайт було засновано регулярні зустрічі учасників спіль- декількома національно-свідомими ноти в реальному житті були дуже знавцями Інтернет-технологій. Се- важливими для існування спільноти ред них були Анатолій Бондаренко, у віртуалі. Такі зустрічі сприяли під- Андрій Ігнатов та ін., які вірили в де- вищенню довіри та результативності віз сайту: «Ти можеш змінити світ, в розмов, коли люди поверталися в он- якому живеш. Ти можеш це зробити лайн. Також важливою була присут- вже сьогодні. В Україні» [зі сайту]. Од- ність централізованого провідництва ним із основних завдань, які ставили на сайті – людей, які несли відпові- перед собою учасники «Майдану», дальність за результати, впливали на був моніторинґ виборів та співпраця культуру спілкування, підтримували з іншими продемократичними орга- сайт у відповідному стані. Наприклад, нізаціями Східної Европи. Під час ви- лідери сайту створили набір правил борів спеціяльно підготовані учасни- поведінки на сайті, щоб підтримува- ки «Майдану» були спостерігачами, а ти продуктивний рівень спілкуван- їхні висновки про масові порушення ня, а під час конфліктів не дозволяти на виборах на користь Януковича ста- учасникам спільноти «переходити на

+ 301 + Spheres of culture особистості» [9]. Оскільки розмови ного руху залежить від кожного учас- в он-лайні на опозиційні політичні ника, який створює додаткові копії і теми могли мати негативні наслідки розповсюджує їх» [15, 26-27]. для професійної діяльности та для Такими способами донесення до безпеки в реальному житті, «Майдан» мас своєї позиції скористалася й мо- дозволяв анонімність учасників, про- лодіжна організація «Пора», знаючи, те підбадьорював відкривати свою що через традиційні медія з обмеже- ідентичність для інших користувачів. ною свободою слова до суспільства їм Технологічно оснащені соціяль- не достукатися. Вони використовува- ні медія, звичайно, не забезпечують ли друковану продукцію (брошури, ані прямої демократії, де кожен може листівки, наклейки), дрібні сувеніри, впливати на результат рішення, ані організовували акції та демонстра- репрезентативної демократії, де ви- ції, створювали візуальні презентації бирають тих, хто далі буде приймати (постери і ґрафіті), медія-презентації рішення, ані не можуть забезпечити (кліпи та інтерв’ю). Але все це орга- демократії в стилі референдуму. Про- нізовувалося за допомогою їхнього те вони можуть почати процес поро- веб-сайту. Цей сайт, як і «Майдан», був зуміння і взаємопідтримки поміж ко- джерелом інформації та платформою ристувачами [13, 26]. Коли одні корис- для комунікації активістів, які уже тувачі мали утопічне бачення форму- власними силами розповсюджува- вання через веб неієрархічної, прямої ли інформацію далі [9]. Таким чином демократії, а інші скептично стави- «Порі» вдалося поєднати веб-медія лися до впливу подій у веб-просторі із більш традиційними засобами по- на перебіг реальних подій, то досвід ширення інформації, що в результаті «Майдану» показує можливість золо- дало значний ефект під час Помаран- тої середини. Засновники цього сайту чевої революції. та його користувачі розуміли, що він є Ще однією причиною того, чому в багатоликим засобом залучення, тре- Україні під час режиму Кучми (коли нування, підвищення свідомости та про свободу слова знали лише теоре- отримування коштів, потрібних для тично, а на практиці ЗМІ мусіли до- проведення усього цього і в онлайні, тримуватися «темників») веб-медія і в реальному житті [9]. отримали можливість розвитку та Оскільки, як уже наголошувалося, вільного висловлювання – особливос- на початку 2000-х років активних ко- ті українського законодавства. Згідно ристувачів Інтернету в Україні була із ним інтернернет-сайти вважають- надзвичайно мала кількість, то біль- ся не мас-медіями, а засобами мере- шість акцій, спрямованих на інфор- жевої комунікації. Відповідно, коли мування громадськости проводилося багатьом журналістам мейнстрімо- традиційним шляхом, через «малі ме- вих медія загрожувало звинувачення дія». На той час вони вважалися шля- у наклепі, онлайн журналістів це не хом до успіху, бо «виникнення аудіо і стосувалося [14]. відеокасет, ксерокопій та факсів умож- «Українська правда», незалежний ливили їх масову продукцію та поши- новинний веб-сайт, постійно оновлю- рення [...]. Будь-хто може створювати вався, забезпечуючи своїм читачам такі речі, й дійсно динаміка опозицій- інформацію зі швидкістю й точністю,

302 + Volume I, 2012 + яку жоден інший медіюм не міг у той ми даними в Інтернеті зареєстрова- час забезпечити. «Поки Помаранчева но кілька мільярдів користувачів, що революція поширювалася із Києва в значно перевищує кількість користу- області, “Українська правда” писала вачів усіх окремо взятих традиційних сторінку в сучасній історії України. мас-медія. Новинні матеріяли із реґіонів були Використовуючи особливості дру- життєво-важливими. Кожних десять- кованих медій (текст, статичні зобра- п’ятнадцять хвилин виникало нове ження), і радіо (авдіопростір), і теле- наметове містечко в тому чи іншому бачення (авдіо- і відеопростір), Інтер- місті, про що відразу оголошувалося нет створює синтетичну цілісність на сайті. Лідери опозиції читали нови- – мультимедійність, нову форму пред- ни із областей на Майдані для мільйо- ставлення інформації, доповнюючи нів слухачів на вулицях України» [12]. одночасно традиційні мас-медійні В Україні часів диктатури Леоніда джерела додатковими новими влас- Кучми вед-медія стали одним із ґло- тивостями. бальних засобів руйнування симуля- Усі ці характерні риси інтернетних критивної системи владної міці. Осно- мас-медій мають особливий вплив вні властивості незалежних інтер- на створення громадської думки в нет-медій, розвінчуючи позолоту цієї певних кризових ситуаціях, на фор- піраміди симулякрів, здійснили вели- мування протестних настроїв у сус- чезний вплив на вибух Помаранчевої пільстві. Одним із важливих факторів революції, на формування в Україні формування протестних настроїв є елементів громадянського суспільства оперативність соціяльних медій: на як неодмінної складової демократії. інформаційних порталах оновлен- Таким чином, важливою специфі- ня новин та повідомлень проходять кою Інтернету в просторі мас-медій є у режимі on-line. Cпецифікою пошу- те, що він є особливим новим комуні- ку в інтернет-просторі є можливість каційним засобом епохи інформатиза- отримання не тільки акутальної ін- ції. Власне мас-медійні джерела займа- формації, а й доступ до бази архівних ють в Інтернеті дуже поважне місце. даних. Одночасно, посилання на інші Особливістю взаємодії традицій- сайти, яке ґрунтується на гіпертексті них мас-медія та інтернету є, зокре- та інтерактивності, багатократно по- ма, створення, окрім традиційних силює інформаційне наповнення опу- версій цих мас-медія й їх інтернет- блікованого матеріялу. версій. Загалом же інтернет-видання На сьогодні соціяльні медія й в об’єднують усі функції усіх традицій- Україні уже сформовані як засіб ма- них мас-медія. Однак технологічна сового впливу на громадську думку, специфіка Iнтернету, яка базується на можуть змінювати масову свідомість, трьох основних принципах (глобаль- призводити своїм впливом до реаль- ність, мультимедійність, інтерактив- них соціяльних дій. ність) значно розширює засоби впли- Тексти блогів, які динамізують ву на читача й творить нову синте- критичну ситуацію, є надзвичайно тичну медіяреальність. Глобальність соціяльно активними й мають важ- Інтернету пов’язана з тим, що доступ ливий вплив на читачів, можуть фор- до нього є необмеженим. За останні- мувати та змінювати громадські на-

+ 303 + Spheres of culture строї. Вектор суспільної свідомости [in:] “Sociological Research” 2007, Vol. 12(5). є, зазвичай, надзвичайно інертним, 8. Fuchs C., The Self-Organization критична маса публікацій, інформа- of Cyberprotest, [in:] The Internet Society цій в Інтернеті може збиратися дуже II: Advances in Education, Commerce & довго, однак наслідки їх соціяльно- Governance / Morgan, K., Brebbia, C., Carlos, A., Spector, J. M. (Eds.), Southampton-Boston: політичного впливу та детонація мо- WIT Press 2006, p. 275–295. жуть бути достатньо радикальними. 9. Goldstein J., The Role of Digital Таким чином, у сучасному світі Ін- Networked Technologies in the Ukrainian тернет стає одним із найважливіших Orange Revolution, [in:] “Internet & місць для політичної взаємодії, для Democracy Case Study Series” 2007, No. 14, становлення і розвитку демократич- (Berkman Center Research Publication). них інституцій. Для тих країн, де ЗМІ 10. Hendelman-Baavur L., Promises перебувають під впливом офіційної and Perils of Weblogistan Online Personal Jo влади або провладних олігархічних urnals and the Islamic Republic of Iran, [in:] структур, веб-простір може ставати “Middle East Review of International Affairs” 2007, Vol. 11, No. 2, p. 77–93. головним каталізатором рухів за де- 11. Levy J., Qualitative Methods and мократичні перетворення в суспіль- Cross-Method Dialogue in Political Science, стві. Саме веб-простір дає можливість [in:] “Comparative Political Studies” 2007, журналістам, опозиціонерам до влад- No 40, p. 196– 214. них структур боротися за свободу 12. Prytula Olena, The Ukrainian Media слова, доносити свої думки до вели- Rebellion, [in:] Revolution in Orange / Aslung. ких мас громадян, борючись із симу- McFaul (Eds)., Washington D. C.: Carnegie лякрами, які творять офіційні ЗМІ. Endowment for International Peace 2006, 111 p. 13. Rossiter N., Organized Networks Bibliography and Notes and Non-Representative Democracy, [in:] Reformatting Politics, Routledge 2006. 14. Silenced Ukraine, [in:] “Privacy 1. Бодріяр Жан, Прецесія симуля- International” 2007, September. Web. крів, [y:] Idem, Симулякри і симуляція, 01.12.2011. . Київ: Основи 2004, c. 5–64. 15. Sreberny-Mohammadi Annabelle, 2. Бодріяр Жан, Символічний обмін і Mohammadi Ali, Small Media, Big Revolution: смерть, Львів: Кальварія 2004, 376 с. Communication, Culture, and the Iranian 3. Енциклопедія постмодернізму / Revolution, Mineapolis: University of За ред. Ч. Е. Вінквіста, В. Е. Тейлора, Київ: Minesota Press 1994, 225 p. Основи 2003, 503 с. 16. Toqueville A. de., The Old Regime and 4. Ильин Илья, Постмодернизм. the French Revolution, New York: Doubleday Словарь терминов, Москва: Интрада 1995. 2001, 384 с. 17. Tsekeris C., Blogging as 5. Самарцев О. Р., Творческая дея- Revolutionary Politics, “Research Journal of тельность журналиста. Очерки теории Social Sciences” 2009, No. 4, p. 51–54. и практики, Москва: Академический Про- 18. Way Lukan A., Kuchma’s Failed ект 2007, 528 с. Autoritarism, “Journal of Democracy” 2005, 6. Bandera Stepan, The Role of the Vol. 16 (2), April, p. 131–145. Internet and Ukraine’s 2004 Presidential 19. Zee B., van der., Twitter Triumphs, Election, [in:] Development Associate Report [in:] Index on Censorship 2009, London: 2006, June, p. 12. Writers and Scholars International Ltd, SAGE 7. Beer, D., Burrows R., Sociology and, Publications 2009, p. 97–102. of and in Web 2.0: Some Initial Considerations,

304 + Volume I, 2012 +

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Vita Berezenko

ACTUALITY OF THE RESEARCH PR-COMMUNICATIONS FOR UKRAINE

Taras Shevchenko Kyiv National University, Ukraine

Віта Березенко

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ PRКОМУНІКАЦІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ

Abstract: The article discusses the relevance of research of PR-communications problem in Ukraine. Their study will provide the foundation of the science of public rela- tions, which is the new home of the science of social communication. Keywords: PR, communication, social relationships, theory, science

Теоретичне дослідження феноме- вим досвідом PR-теоретиків, а й через ну комунікацій з громадськістю набу- різні потреби, які виникають при по- ває особливої значущости для Украї- дальшому застосуванні відповідних ни, яка дедалі певніше стверджує себе теоретичних засад” [6]. у світовому співтоваристві демокра- Оскільки “теорія покликана дати тичних держaв, де передбачено нала- наукове пояснення суті явища, а на- годження зв‘язків суб’єктів PR з пред- ука поряд з пізнанням, поясненням ставниками своєї громадськости – як явища повинна запропонувати ме- в рамках соціяльних інститутів та ор- ханізм реалізації отримання знань в ганізацій, так і на міжнародному, наці- людській діяльності” [3, 11], то осно- ональному або реґіональному рівні – вою вивчення PR-комунікацій вітчиз- для врегулювання питань, пов’язаних няною наукою про зв’язки з громад- зі створенням сприятливого серед- ськістю є теоретичні розробки ві- овища функціонування учасників тчизняних і зарубіжних дослідників комунікаційного процесу. ”На почат- у сфері суспільних відносин, комуні- ку ХХІ століття дискусія навколо PR- кацій, відкритого суспільства, між- теорії досягла сталого розвитку, зали- народних паблік рилейшнз. З огляду шивши при цьому пояснення деяких на конкретні цілі й завдання нової аспектів цієї дискусії відкритими. Це наукової дисципліни, яка в Україні стосується не тільки загальних теоре- відноситься до наук соціяльнокому- тичних засад паблік рілейшнз, а й різ- нікаційного напряму, її теоретичне ниці у формулюванні цих засадничих дослідження здійснюється за напрям- моментів, їхніх перспектив і поступу. ками, що є найбільш принциповими Ця різниця виникає не тільки через для розв’язання поставленої науко- відмінність між культурним та науко- вої проблеми – вивчення особливос-

+ 305 + Spheres of culture тей функціонування PR-комунікацій, та вертикальні, наприклад, – між різ- які сприяють гармонізації відносин в ними елементами політичної систе- українському суспільстві, що обрало ми, відбуваються тим інтенсивніше, демократичний шлях свого розви- чим вище досягнутий у суспільстві тку. PR-забезпечення соціяльних про- рівень демократії., тому стан україн- цесів, з’ясування змісту управління ського PR відображає стан демократії комунікаціями як чинника інтегра- в Україні. ції суспільства, важливою функцією Джерельну базу дослідження PR- якого є паблік рилейшнз; аналіз те- комунікацій в межах соціяльнокому- орій відкритих систем та відкритого нікаційного напряму становлять за- суспільства як теоретичної основи рубіжні наукові праці, зокрема Д. Бел- функціонування паблік рилейшнз; ла, М. Бубера, Т. А. ван Дейка, Р. Кол- дослідження PR-діяльности різних лінза, Н. Лумана, Г.М. Маклюена, Ю. Га- суспільних акторів – організацій, бермаса, Е. Ґіденса, К. Ясперса, У. Аґи, корпорацій, органів влади тощо – це Д. Ґрюнінґа, Ф. Джефкінса, С. Катліпа, актуальні проблеми сучасної теорії Г. Кемерона, Е. Райса, Г. Ласуела, С. Бле- PR, в якій центральне місце посіда- ка, Ф. Буарі, С. Катліпа, А. Сентера, ють комунікації з громадськістю (PR- В. Ліппмана, Б. Зіґнітцер, Т. Лебедєвої, комунікації). А. Векслер, М. Бочарова, Е. Богданова, Мета даної статті – розглянути М. Василика, Д. Гаври, Ґ. Ґерасімової, актуальність дослідження проблем М. Ґундаріна, С. Ємєльянова, С. Кляґі- PR-комунікацій в Україні, вивчення на, В. Кузнєцова, І. Кужелевої-Саґан, яких дозволить створити фундамент Е. Коханова, А. Крівоносова, А. Со- науки про зв’язки з громадськістю, колова, Н. Пономарьова, М. Шиліної, яка є новою серед вітчизняних наук М. Шишкіної, І. Фомічевої, А. Чумікова. про соціяльні комунікації. Українські наукові доробки, що Зростання значущости PR- пов’язані з дослідженням проблем комунікацій в Україні пояснюється соціяльних комунікацій, також впли- рядом важливих причин, серед яких вають на функціонування зв’язків з необхідно назвати зростання чис- громадськістю й як науки, й як прак- ла великих інституційних утворень, тичної діяльности. Деякі важливі зміну умов життя суспільства, під- елементи системи PR, наприклад, ка- вищення рівня обізнаности та ком- тегорії ”громадськість”, ”громадська петентности людей, зростання зна- думка”, ”комунікація”, а також методи чення громадської думки, появу ін- їх емпіричного дослідження та впли- новаційних технологій (перш за все, ву на формування громадської думки інтернету), що надають можливість у певному напряму представлені в необмеженого доступу до інформації роботах В. Владимирова, В. Демченка, в режимі реального часу. Якість PR- С. Демченка, В. Іванова, Ю. Косенко, комунікації визначається рівнем роз- О. Личковської, Е. Макаренко, А. На- витку громадянського суспільства, зарчука, Л. Павлюк, В. Різуна, К. Сера- тобто суспільства, у якому влада за- жим, Ю. Сурміна, Н. Туленкова, А. Чіча- лежить від громадян, а не навпаки. новського та ін. Горизонтальні PR-комунікації між Спираючись на наукові розвідки членами суспільства й організаціями з комунікаційного супроводження со-

306 + Volume I, 2012 + ціяльних процесів, прикладні дослі- результати попередніх напрацювань дження PR-забезпечення інтеґрації даного напряму – усе це доводить груп громадськости; монографії та необхідність дослідження зазначеної дисертації, наукові статті, матеріяли проблеми. наукових конференцій, наукових семі- Базовою категорією науки про па- нарів, круглих столів, що присвячені блік рилейшнз є “комунікація”: “Фено- дослідженням PR як вагомої частини мен комунікації є одним з найяскраві- соціяльних комунікацій, соціологіч- ших символів XX ст., знаком зближен- ні виміри досліджуваного феномену, ня людей, цінностей і культур. Він ле- можемо стверджувати, шо в Україні жить в основі демократії й звернений активно формується нова наукова у майбутнє. XXI століття, на думку дисципліна – ”зв’язки з громадськіс- багатьох дослідників, стане часом по- тю”. Українська наукова школа па- дальшого розвитку комунікації. Тому блік рилейшнз презентована праця- науковий підхід до PR вимагає роз- ми А. Башук, В. Бугрим, В. Болотової, гляду його, перш за все, в руслі комму- О. Ваганової та С. Гусєва, І. Вороняк, нікативістики, яка вивчає найбільш В. Владимирова, О. Грищенко, В. Іва- загальні закономірності взаємодії лю- нова, Т. Ігнатенко, У. Ільницької, К. Ки- дей у процесі спілкування. PR у своїй риченко, А. Коваленко, О. Кондратюк, сутності є комунікативною діяльніс- О. Корнійчука. Д. Коника, В. Королька тю, яка намагається вирішувати ті чи й О. Некрасової, Л. Кочубей, М. Ко- інші завдання за допомогою внесення шелюк, А. Кривошеєвої, В. Курілло, змін до комунікативних потоків” [12]; В. Матвієнко, Л. Мендісабаль, В. Мой- PR – ”це особливий вид соціяльної ко- сеєва, О. Нестеренко, В. Полотрак, мунікації – певна підсистема, спрямо- Г. Почепцова, Т.Примак, А. Ротовсько- вана на здійснення зв’язку людини з го, Є. Слободянюк, С. Слоболян, К. Со- певними життєвими ситуаціями – ри- мової, У Стефанчук. К. Сударікової, туальними і специфічно конкретизо- Е. Тихомирової, В. Терещук, С. Шубіна ваним комунікативним контекстом, та інших. мотивом, наміром і цільовою установ- Але віддаючи належне теоретич- кою” [10, 4]; Поруч з цим PR – “це сві- ному й практичному значенню робіт дома організація комунікації, одна з названих вище авторів, їх методоло- функцій менеджменту, спрямована на гічному впливу на формування науки досягнення взаєморозуміння і вста- про PR, слід вказати на відсутність у новлення плідних відносин між орга- вітчизняній науці про соціяльні ко- нізацією та її аудиторіями – шляхом мунікації комплексного аналізу PR- двосторонньої комунікації” [11, 20]. комунікацій, який сприяв би погли- Основним же для розуміння сутности бленню концепції паблік рилейшнз – комунікацій з громадськістю є “розу- завдяки урахуванню результатів тео- міння комунікації як процесу, що ви- ретичних та емпіричних пошуків. Не- конує об’єднувальну функцію” [7, 25]. достатньо вивчена спонтанно сфор- Спираючись на визначення кому- мована практика українських зв’язків нікації, яке дав польський комуніко- з громадськістю: їх роль, функції та лог Т. Ґобан-Клас у своїй роботі “Засо- конкретні моделі, практично відсутні би масової комунікації й масова кому- комплексні роботи, що узагальнюють нікація” [14, 42-43], можемо припус-

+ 307 + Spheres of culture тити, що PR-комунікації в сучасному виступає як спосіб розвитку самих українському суспільстві можна роз- цих індивідів. створює міжособистісні глядати по-перше, як трансмісію, пе- та інтерсуб’ектні зв’язки, які стають редачу інформації, ідей, емоцій, фак- підставою соціяльної ідентичности, тів; по-друге, PR-комунікація може формують субкультурне середовище, бачитися як розуміння інших, коли є формою реалізації соціяльних та ініціятор PR-повідомлення прагне повсякденних дискурсів, виражають бути зрозумілим певною групою гро- собою соціяльну ієрархізації та кате- мадськости; по-третє, PR-комунікації горизацію. Це дозволяє говорити про роглядаються як вплив (за допомо- формування в цілому специфічної со- гою знаків і символів на людей); по- ціокомунікативні системи в україн- четверте, PR-комунікації розгляда- ському соціюмі [2, 12]. ють як об’єднання, як творення спіль- Актуальною залишається потре- ноти (за допомогою мови чи знаків); ба в дослідженні PR-комунікацій з по- по-п’яте, PR-комунікації визначаєть- зицій сучасної науки про соціяльні ко- ся як обмін інформацією між людь- мунікації, яка вбирає в себе теоретич- ми, які мають спільне в сприйманні, ні наробки різних споріднених науко- прагненнях і позиціях; по-шосте, PR- вих дисциплін. Г. Почепцов свого часу комунікація сприймається як складо- в роботі “Теорія комунікації” радив ва суспільного процесу, що виражає використовувати певні наукові під- групові норми, здійснює громадський ходи до об’єкта “комунікація” [9], які, контроль, розподіляє ролі, досягає ко- на наш погляд, можуть бути застосо- ординації зусиль тощо. вані при дослідженні феномену “PR- PR-комунікація – це не просто пе- комунікації”. Це, перш за все, загаль- редача інформації, ідей, емоцій за до- нотеоретичний підхід, що базується помогою знаків, символів, а це, перш на теорії комунікації (науці про тео- за все – процес, який зв’язує окремі ретичні концепції стосовно загаль- частини соціяльних систем один із од- них питань людського спілкування); ним, а також механізм, за допомогою теорії масової комунікації (науці про якого реалізується влада (влада, як особливості спілкування з масовою спроба визначити поведінку іншого аудиторією); семіотиці (науці про зна- людини). Це специфічна форма соці- ковий аспект комунікації, яка розгля- яльної взаємодії, яка здійснюється у дає знак як вільне поєднання значен- вигляді взаємодії комунікативної. У ня (змісту) і форми); теорії міжнарод- суспільстві PR-комунікація виступає них комунікацій (науці, що розглядає як передача інформації, взаємообмін такі різновиди діяльности, як урядові емоціями, трансляція досвіду, навчан- переговори, переклад як засіб між- ня, соціялізація. Соціяльно важливою народного спілкування, менеджмент особливістю PR-комунікації є те, що конфліктних міжнародних ситуацій). вона виступає як фактор, що соціяль- Так, В. Васількова зазначає, що сфор- но-конституює й соціяльно-констру- мувалися великі сфери практичної ює. Дана обставина проявляється, діяльности, що знаходять своє когні- перш за все в тому, що PR-комунікація тивне і методологічне обгрунтування виражає собою спосіб соціяльного в теорії комунікації – це бізнес-кому- згуртування індивідів і разом з тим нікація (PR, реклама, маркетинг), ор-

308 + Volume I, 2012 + ганізаційна комунікація (управління ходи, що, відповідно, передбачає ви- і комунікативний менеджмент), сус- користання психології (науки про по- пільно-політична комунікація (полі- ведінку окремого індивідуума, групи тичний PR, публічна комунікація) та людей або народу в цілому згідно з ін. [4, 87]. По-друге, при дослідженні менталітетом) і соціології (науку, що феномену “PR-комунікації” важливим вивчає відносини соціяльних струк- є філологічний підхід, який передба- тур); По-п’яте, при дослідженні фено- чає використання лінґвістики (науки мену “PR-комунікації” слід спиратися про мову, яка пояснює мовні форми, на традиційний підхід, що користу- за допомогою яких саме й відбуваєть- ється поняттями герменевтики (на- ся комунікація); семантики (науки, уки, яка вивчає принципи розумін- що вивчає значення мовних одиниць, ня тексту, способи його правильної бо без формалізації семантики не- інтерпретації); гомілетики (науки, можливе будь-яке комп’ютерне мо- що поєднує теологію і комунікацію, делювання людського мислення та тобто всі питання релігійної кому- спілкування); соціолінґвістики (на- нікації); риторики (мистецтва пра- уки, яка досліджує зв’язок соціяльних вильного мовлення, науки про те, і мовних структур); психолінґвістики як впливати на людей своїм мовлен- (науки про еквіваленти мовних про- ням); філософії та логіки (наук, які цесів у психіці); паралінґвістики (на- тільки й дали змогу створити моделі уки про процеси, які супроводжують реального спілкування людей); тео- мовну комунікацію, тобто про невер- рії арґументації (науки, що є, власне, бальні комунікації). По-третє, при до- відгалуженням логіки і вчить, як тре- слідженні феномену “PR-комунікації” ба переконувати людей, шукати не- часто використовується прикладний заперечної арґументації для доказу підхід, що виходить з психоаналізу власної думки або для спростування (науки, яка розглядає комунікативні думки співбесідника) [9]. процеси як такі, що дають можливість У межах зазначеного вище тради- зазирнути у підсвідоме, у ту частину ційного підходу (який є найбільш по- нашої психіки, яку звичайно закри- ширеним серед вітчизняних дослід- то для інших індивідуальною цензу- ників паблік рилейшнз) як у західній, рою); ділової комунікації (науки, яка так і у вітчизнянпй науковій традиції вивчає найраціональніші способи проблеми, що пов’язані з розвитком розв’язання ділових проблем); теорії PR-комунікації, знаходять адекватне перформансу (науки, яка вивчає осо- вираження у дослідженнях багатьох бливості поведінки індивідуума чи названих вище дослідників. групи в присутності іншого індивіду- Дійсно, Н. Луман і Ю. Габермас за- ума чи групи); теорії інформації (суто клали основи підходу до суспільства прикладної математичної науки); те- як системи комунікацій, показали, орії комунікативних обмінів (науки наскільки комунікація важлива для про стратеґію і тактику людської по- соціюму в цілому. У цьому сенсі су- ведінки під час обміну інформацією). часні PR-комунікації забезпечують По-четверте, дослідження феномену комунікацію між різними елемента- “PR-комунікації часто спираються на ми диверсифікованого суспільства, психологічний і соціологічний під- наприклад, між суспільством і дер-

+ 309 + Spheres of culture жавою, всередині самого державно- ційної, професійної та міжкультурної управлінського механізму. Г. Габермас комунікації, вербальної та невербаль- вважав, що комунікативна дія є мега- ної взаємодії, риторики та арґумен- типом усіх типів соціяльних дій, вона тації, комп’ютерно-опосередкованої орієнтована на успіх і направлена на комунікації, внутрішньокультурної загальну для всіх учасників процесу взаємодії” [4, 70]. Діялог – „це бага- мету, якою виступає розуміння [5]. торівневий і багатоплановий соціо- Не випадково термін “комунікація” культурний феномен, який одночас- виступає засобом зв’язку будь-яких но є формою відносин людей і фор- об’єктів і набуває соціокультурного мою суспільних відносин, націлений значення, пов’язаного зі специфікою на досягнення якісно нового сенсу обміну інформацією в соціумі. Необ- в результаті напруженої діяльности хідними умовами та структурними людини і суспільства. Широка сфера компонентами соціяльної комуні- активної дії діялогу, що включає від- кації, і PR-комунікації зокрема, що творення систем відносин, стимулює формується в соціяльному просторі, необхідність осмислення ролі, міс- є “наявність у суб’єктів комунікації за- ця та специфічних функцій діялогу гального мовленнєвого дискурсу, те- в життєдіяльності людини, розши- заурусу каналів передачі інформації, рення спектру теоретико-методоло- правил здійснення комунікації (семі- гічних підходів його пізнання” [13, отичних, етичних). У певному плані 14] Соціяльний діялог у контексті PR будь-яка соціяльна дія може бути роз- виступає як фактор динамічної зба- глянута як комунікативна, яка вклю- лансованости суспільної системи, що чає і виражає певну інформацію” [1]. встановлює рівноправну участь його Онтологічні засади комунікації, що суб’єктів, що робить суспільну сис- розглядається в контексті теорії PR, тему стійкою, й дає можливість кон- спираючись на праці вищезазначе- структивного розвитку соціяльних них філософів, в умовах інформацій- процесів, – у той час як відсутність ді- ного суспільства повинні виходити ялогічної рівноправности має тенден- з того, що основною одиницею PR- цію до підвищення рівня соціяльної комунікації є спілкування (багато- напружености, стимуляції соціяльних аспектна інформація про що-небудь) конфліктів, соціяльної деструкції та чи текст (комплексна інформація про соціяльної ентропії, що робить соці- властивості чи атрибути будь-якої ін- яльну систему нестабільною. формації). Ці положення Ю. Габермаса Діялогічна філософія стала течі- стають методологічним підґрунтям єю, яка глибоко вплинула на галузь сучасної теорії PR. зв’язків з громадськістю. Трактуван- Оскільки дослідження PR- ня і розробка проблем діялогу про- комунікації відбувається в різних водилася з різних методологічних форматах, середовищах, контекстах, позицій: у рамках соціолінґвістики відбиваючи рефлексію численних (Л. Щерба, Л. Якубінський), літера- комунікативних практик, то вони турної та філософської герменевтики включають у себе “широкий спектр (Г.- Ґ. Гадамер, П. Рікер), феноменоло- проблем в області теорії та практики гії (Е. Гуссерль , М. К. Мамардашвілі), міжособистісної, групової, організа- екзистенціялізму (Ж.-П. Сартр, Ґ. Мар-

310 + Volume I, 2012 + сель), літературознавства та семіо- розширення різноманітності форм тики (Ю. Лотман), теорії комунікації зв’язків і типів відносин стає важли- (А. Моль, В. Борєв) і т. д. Специфіка вим, а часто вирішальним засобом, цих концепцій полягає, насамперед, що забезпечує взаєморозуміння на у тому, що вони мають особливу ме- різних рівнях спілкування різних тодологічну підставу. Кожна з них ха- суб’єктів. Він виступає як найбільш ді- рактеризується спробою осмислити євий засіб побудови складних систем суспільство як щось ціле, принаймні взаємин на різному рівні і в різних у тенденції, через деяку його значиму просторах суспільного життя. сутнісну характеристику [13]. Діялог Мета діялогу в системі паблік ри- є активною гуртуючою силою, яка лейшнз – пізнання потреб та інтер- скріплює будівлю суспільного життя есів суспільства у процесі прийняття і формує у людей почуття приналеж- ефективного рішення та поведінки. ности до соціуму, до соціяльної групи, Саме діялог передбачає оптиміза- до соціяльних цінностей, соціяльних цію морально-етичних і моральних ролей і до соціяльної ідентичности. чинників розвитку суспільства, екс- PR-комунікація, як частина со- плікуючи соціокультурні чинники на ціяльної комунікації, має великий особистість і зводячи до мінімуму по- вплив на поведінку і діяльність люди- тенціял аґресії в суспільстві загалом. ни й формує комунікативні рівні сус- У разі відсутности рішення зростає пільства у вигляді різних форм кому- загроза дезорганізації суспільства, що нікативної взаємодії. призводить до розриву комунікацій, Діялог є творчий, рефлективний діялогічних відносин і згортання роз- діяльний процес відтворення суспіль- ширеного відтворення в суспільстві. ства, що має двоїстий характер (двоїс- Проявом процесу дезорганізації, що тість діялогу проявляється у його роз- пов’язані і з системою суспільних від- щепленні на внутрішній та зовніш- носин, якою є PR, є прийняття рішень, ній). Розвиток організаційних форм що призводить до низької ефектив- діялогу, взаємопереходів зовнішнього ности масштабних рішень, в кінце- та внутрішнього діялогу служить про- вому – руйнівних для суспільства. відним фактором формування грома- Відомо, що діялогізація соціяльної дянського суспільства, орієнтованого реальности нестійка й знаходиться на отримання все більш ефективних в постійній динаміці. Основною тен- рішень відповідальної особистости з денцією діялогізації є постійна зміна діялогічним мисленням у загально- змісту діялогу. В залежності від панів- му соціокультурному просторі, тобто них ціннісних орієнтацій суспільства суспільства, здатного до саморозвит- можливі різні тенденції (негативні і ку й самоорганізації. позитивні) у розвитку ліній діялогу – Діялог у системі паблік рилейшнз від прагнення до жорсткої консерва- існує як форма міжлюдських взаємин ції раніше сформованого історичного і, одночасно, як форма суспільних вза- досвіду до бажання якісних іннова- ємовідносин. Виступаючи особливим ційних змін [13, 18]. Застосування ді- видом PR-комунікації, діялог в умо- ялогових технологій у PR знімає дес- вах збільшення обсягу, ускладнення табілізацію суспільства, наростання структури, поглиблення змісту та дезорганизаційних ризиків. На основі

+ 311 + Spheres of culture виявлених тенденцій слід розробля- є суперечливим за своєю природою. ти методологію прогнозу діялогізації “Це протиріччя між необхідністю в Тому осмислення сутности кому- дієвій системі соціяльної регуляції, нікації у сфері зв’язків з громадськіс- значним регулятивним потенціялом тю неможливе без розуміння ролі соціяльної комунікації, з одного боку, соціяльного діялогу. Відомо, що в най- і недостатньо ефективним і повним ширшому сенсі під діялогом можна використанням цього потенціялу – з розуміти такий обмін інформацією іншого” [2]. між його учасниками, при якому вико- В умовах Україні відчувається нуються одночасно такі дві умови: на- гостра потреба в аналізі проблем PR- явність процесу обміну інформацією комунікацій, технологій їх функціо- між учасниками діялогу і наявність не нування, у вивченні демократичної менше двох учасників у процесі діяло- комунікації, здійснюваної в умовах гу. Порушення першої умови означає діялогічности, багатоголосся. В укра- відсутність діялогу взагалі, а пору- їнському суспільстві система ієрар- шення тільки другої умови перетво- хічної, заснованої на зовнішньому рює діялог на монолог. Отже, головна примусі, комунікації еволюціонує в особливість діялогу – це інформацій- напрямку комунікації демократичної, ний обмін, здійснюваний у явній фор- заснованої на вільному виборі, само- мі, тобто у формі вербалізації. Комуні- стійному вирішенні індивіда, тому від кація у сфері зв’язків з громадськістю рівня наукового осмислення таких в демократичному суспільстві буду- процесів залежать результати прак- ється на суб’єкт-суб’єктних відноси- тичної PR-діяльности. Сутність же нах і є соціяльною формою реалізації ефективних PR-комунікацій склада- культурних цінностей, що виявля- ють суб’єкт-суб’єктні відносини – як ються “в ідеалах, цілях діяльности, конструктивна форма соціяльної вза- людських життєвих настановах, які ємодії людей. Консенсус є наслідком зумовлюють способи світосприйнят- комунікації, в ході якої учасники ви- тя, знаходять відображення в системі знають один одного рівноправними норм і специфіці символічного фонду соціяльними партнерами. Його функ- культури, втілюються в культурній ція полягає у тому, щоб попереджати традиції тощо” [7, 60]. При такому ро- примус з боку як окремих осіб, так зумінні сутности PR-комунікації на і установ громадського характеру, перший план висувається активність сприяти інтеґрації суспільства. Сучас- реципієнта як рівноправного суб’єкта ні форми PR-комунікації, як складо- комунікативної діяльности. У цьому і вої комунікації соціяльної, формують полягає суть інтеракційного підходу, особливе субкультурне середовище який був сформульований Т. Ньюком- і стають способом реалізації соціяль- бом. них і повсякденних (особистісних) Соціяльний діялог, як реальне дискурсів. Вони виражають собою буття PR-комунікації має величезне соціяльну диференціяцію, соціяльну значення для стабілізації і розвитку стратифікацію та соціяльну іерархіє- суспільного життя. Він соціялізуєть- зацію, категоризацію відносин і вза- ся, виступаючи стабілізаційним і, на- ємодій [6]. PR-комунікація, як частина віть, цивілізаційним первнем, який соціяльної комунікації, має великий

312 + Volume I, 2012 + вплив на поведінку та діяльність лю- Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское дини й формує комунікативні рівні философское общество 2004, c. 69–88. українського суспільства у вигляді 5. Габермас Ю., Моральное сознание різних форм комунікативного впливу, и коммуникативное действие, Санкт- які потребують наукового осмислен- Петербург: Наука 2000, 380 с. 6. Зіґнітцер Б., Паблік рілейшнз: дея- ня в межах сучасної теорії PR. кі теоретичні аспекти, Web. 16.01.2012. Отже, віддаючи належне теоре- . блік рилейшнз, їх методологічному 7. Косенко Ю., Основи теорії мовної впливу на формування науки про PR, комунікації: навчальний посібник, Суми: слід вказати на актуальність і необ- Сумський державний університет 2011, хідність системних досліджень PR- 187 с. комунікацій, що панують в Україні та 8. Малахов В., Етика спілкування: на- потребу в їх комплексному вивченні з вчальний посібник, Київ: Либідь 2006, 400 с. позицій саме соціяльнокомунікацій- 9. Почепцов Георгій, Теорія комуніка- ної науки. ції, Київ: Видавничий центр “Київський університет” 1999, 308 c. Bibliography and Notes 10. Цаголова Р. С., Система коммуни- кации и ее роль адаптации российского 1. Аксенова В. И., Онтологические и общества к условиям трансформации аксиологические основания межкультур- и глобализации, [в:] Тезисы докладов и ной коммуникации в условиях формирова- выступлений на ІІ Всероссийском социо- ния и развития информационного обще- логическом конгрессе «Российской обще- ства, Web. 12.01.2012. . Москва: Альфа-М 2003, Т. 2. 2. Бородина Т. В., Социальный диалог: 11. Чумиков А. Н., Бочаров М. П., Свя- коммуникативные стратегии личност- зи с общественностью: теория и практи- ной репрезентации общественных отно- ка, Москва: Дело 2003. шений: автореферат диссертации … кан- 12. Шарабарина Н. Э., Коммуникации в дидата философских наук, 09.00.03 / Рос- системе „Паблик Рилейшнз”: модели функ- товский государственный университет, ционирования и типологические характе- Ростов на Дону 2003, 26 с. ристики текстов: диссертация кандида- 3. Василик М. А., Наука о коммуни- та филологических наук, 10.01.10, Журна- кации или теория коммуникации? К про- листика / Московский Государственный блеме идентификации, [в:] Актуальные Университет им. М. В. Ломоносова, Мо- проблемы теории коммуникации: Сбор- сква 2004, 200 с. ник научных трудов, Санкт-Петербург 13. Шикина Т. С., Диалог как катего- 2004, с. 4–11. рия социальной философии: автореферат 4. Василькова В. В., Междисциплинар- диссертации ... кандидата философских ность как когнитивная практика (на при- наук, 09.00.11, Саранск, 2012, 26 с. мере становления коммуникативной те- 14. Goban-Klas T., Media i ории), [в:] Коммуникация и образование: komunikowanie masowe. Teorie i analizy Сборник статей / Под ред. С. И. Дудника, prasy, radia, telewizji i іnternetu, Warszawa- Kraków: PWN 1999, 336 s.

+ 313 + Spheres of culture

314 + Volume I, 2012 +

Reviews

+ 315 + Spheres of culture

PL ISSN 2300-1062 Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 1.

Norbert Elias, Studien über die Deutschen / Aus dem Deutschen von Olexandr Kysljuk, Kyjiv: Junivers 2010, 432 S.

(Норберт Еліас, Про німців / Пер. з нім. О. Кислюка, Київ: Юніверс 2010, 432 с.)

„Vergangenes historisch artikulie- in den historischen Sozialwissenschaften ren heißt nicht, es erkennen, ‚wie es von der oral history bis zur politischen denn eigentlich gewesen ist’. Es heißt, Anthropologie [3]. Das hier besprochene sich einer Erinnerung bemächtigen, wie Werk, das das bislang eher bescheidene sie im Augenblick einer Gefahr aublitzt“, Repertoire der „klassischen“, ins Ukraini- schrieb seinerzeit der Kulturphilosoph, sche übersetzten Texte ergänzt, hat da- Kritiker und Publizist Walter Benjamin her die besten Voraussetzungen, für Po- [1]. Ein anderer herausragender deut- litologen, Soziologen und natürlich auch scher Sozialwissenschaftler – Norbert Historiker zum Handbuch zu werden. Elias – schrieb etwa vor einem halben Die Rede ist von der Übersetzung ei- Jahrhundert: „Die Problematik der Ver- nes Bandes mit ausgewählten Texten des gangenheit ist wichtig. Sie ist in vieler renommierten Soziologen Norbert Elias Hinsicht noch ganz ungelöst. Aber dar- (1897-1990) mit dem vereinfachenden über hinaus stehen wir heute an einem Titel „Über die Deutschen” [4]. Da Nor- Wendepunkt, an dem […] neue Aufgaben bert Elias nicht nur ein herausragender auftauchen, für die es keine Parallelen in Vertreter der Soziologie ist, sondern sie der Vergangenheit gibt” [2]. auch selbst mit begründet hat, ist folgen- Nach wie vor nehmen ukrainische de Äußerung von ihm nachvollziehbar: Sozialwissenschaftler mit einem außer- „Hinter den hier veröffentlichten Unter- ordentlichen Interesse Arbeiten ihrer suchungen steht – halb verborgen – der westlichen Kollegen zur Kenntnis. Wenn Augenzeuge, der nahezu 90 Jahre lang nun hin und wieder klassische Texte aus den Gang der Ereignisse miterlebte” [5]. den Bereichen Geschichte, Politologie, Ein Beleg für Elias‘ wissenschaftli- Soziologie oder Kulturwissenschaft in che Bedeutung sind seine Schüler und ukrainischer Übersetzung erscheinen, die von ihnen in den 1980er Jahren be- ist das ein besonderer Grund zur Freu- gründete so genannte Schule der Figu- de. Insbesondere wenn es sich dabei um ration oder auch process sociology. In die grundlegenden und differenzierten dem hier vorgestellten, fast vierhundert Arbeiten bekannter Autoren wie Be- Seiten umfassenden Werk geht es – stark nedict Anderson, Eric Hobsbawm oder verkürzt – um den speziisch deutschen Anthony Smith handelt. Während die Habitus, der zum Ausbruch der Barba- ukrainische Leserschaft den Text in der rei im Lande Goethes, Kants und Schil- Regel zum ersten Mal rezipiert, nutzen lers geführt hat. Der Band versammelt die westlichen Kollegen die Arbeiten als Texte, die sich im Wesentlichen mit den Ausgangspunkt für neuere Forschungen Staatsbildungsprozessen in Deutschland

316 + Volume I, 2012 + und der Herausbildung gesellschaftli- ja an manchen Stellen gar entscheidend cher Strukturen, die sich aus individu- sind seine Rückgriffe auf die Geschichte ellen Persönlichkeiten konstituieren, in der deutschen Kultur und die politische verschiedenen historischen Epochen Geschichte, die Elias als „Exkurs über Na- (Kaiserreich, Weimarer Republik, Drit- tionalismus” [7] versteht. Von den fünf tes Reich, Bundesrepublik) befassen. Es aufeinander bezogenen Kapiteln sind die ist bedauerlich, dass in der ukrainischen Texte über das staatliche Monopol der Ausgabe der Titel von „Studien über die physischen Gewalt und seine Verletzung Deutschen“ auf „Über die Deutschen“ re- („Zivilisation und Gewalt” [8] und „Der duziert wurde. Wörtlich lautet der Titel Zusammenbruch der Zivilisation” [9]) die im Original: „Studien über die Deutschen: längsten, das kürzeste ist das Kapitel „Ge- Machtkämpfe und Habitusentwicklung danken über die Bundesrepublik” [10]. im 19. und 20. Jahrhundert“. Vielleicht Diese Logik ist nachvollziehbar, denn dem hatten die ukrainischen Herausgeber die Autor geht es schließlich vor allem und Absicht, dem Buch einen kurzen und la- eine detaillierte Untersuchung der „wun- konischen Titel zu geben, der allerdings den“ Punkte der deutschen Habitusent- meines Erachtens sowohl Wissenschaft- wicklung und um die Zusammenstellung ler als auch die allgemein interessierte einer Anthologie der Machtkämpfe in ver- Leserschaft nur irritieren kann. schiedenen Typen von politischen Syste- Da Norbert Elias auf die zivilisa- men in Deutschland. torischen Prozesse und die Machtbe- Zweifelsohne ist Elias’ wichtigstes ziehungen zwischen verschiedenen Thema in dem vorliegenden Buch die gesellschaftlichen Gruppierungen in Interdependenz von Zivilisation und Ge- Deutschland eingeht, widmet er sich walt, die er durch das Prisma der deut- vordergründig der Habitusentwicklung schen Gesellschaft zeigt. Das beinahe der Deutschen. Letztere, so der Sozio- wichtigste Argument des Wissenschaft- loge, „hat den Entzivilisierungsschub lers, warum es erforderlich ist, die Op- der Hitlerepoche ermöglicht“[6]. Elias fer von Geschichte zu erforschen, ist die sieht diese Entwicklung im langwieri- Situation, wenn „die Erinnerung daran, gen Staatsbildungsprozess Deutschlands wie ein moderner Staat eine verhasste begründet. Nach seinem Verständnis Minderheit auszurotten versucht hatte, sind die Studien zu den „Biograien“ im mehr und mehr aus dem Bewusstsein Deutschland des 19. und 20. Jahrhun- der Menschen geschwunden ist” [11]. Im derts multiperspektivisch. Als Schlüs- Folgenden geht es um die Verbrechen der selbegriffe sind komplexe Begriffe wie Nationalsozialisten gegen die Juden, die „deutscher Nationalglaube“, „deutscher Menschen „wollten nicht glauben, dass nationaler Idealismus“, „deutscher Na- solche Dinge in einer hoch entwicktelten tionalpatriotismus“, „deutsche Realpoli- Industriegesellschaft – dass sie unter zi- tik“, „deutscher Nationalstolz“, „deutsche vilisierten Menschen hatten geschehen Traditionen“ und andere zu nennen. können. Das war ihr fundamentales Di- Das Buch ist problemzentriert und lemma; das ist das Problem des Sozio- chronologisch aufgebaut, denn der Autor logen” [12]. Die Durchschnittsbürger folgt dem Prinzip des Historismus, und des Hitlerstaates „…waren geneigt, auch erst in zweiter Linie erfolgt eine Erwei- den Kern des nationalsozialistischen terung mit Hilfe der Soziologie, Psycho- Glaubenssystems, und besonders seinen logie und Philosophie. Ebenso wichtig, wilden und extremen Antisemitismus

+ 317 + Spheres of culture als Propaganda oder ein wohlgeplantes Denkens, die Norbert Elias repräsen- Mittel zur Einigung des deutschen Vol- tiert, zeugen von einer Krise unter den kes aufzufassen, aber nicht als eine tiefe deutschen Intellektuellen und von einem Überzeugung von religiöser Kraft” [13]. Trauma nach den Schrecken des Zweiten Zahlreiche Belege für die Suche der Weltkrieges sowie von ihrer persönli- Deutschen nach einem „gemeinsamen chen Verantwortung für den Holocaust Ideal“ in der Zeit des Nationalsozialismus [16]. Ein Beispiel dafür ist die Herausbil- führen uns zu dem bekannten Schluss des dung des westdeutschen Terrorismus als deutschen Soziologen der Massenkultur besonderer Faktor, der Vergleich der au- und Filmtheoretikers Siegfried Kracauer: ßerparlamentarischen Opposition und „Statt sich bewusst zu machen, dass es der Terroristen der Weimarer und der in ihrem (d.h. der kleinen Ladenbesitzer, Bonner Republik [17]. Kauleute und Handwerker, Anm. d. Über- Diese Erscheinung bewertet Nor- setzerin) eigenen praktischen Interesse bert Elias als Ausdruck des sozialen läge, sich für die Demokratie zu schlagen, Konlikts der Generationen: die Not- hatten sie wie die Angestellten eher ein wendigkeit eines Sinns und Kampfes um offenes Ohr für die Versprechen der Na- die Macht zwischen den Generationen; zis. Ihre Kapitulation vor den Nazis be- unterschiedliche Erfahrungen, Ideale ruhte mehr auf emotionalen Fixierungen und Moralvorstellungen der Vor- und als auf der Einschätzung der wirklichen Nachkriegsgenerationen; Probleme der Lage” [14]. Eine solche Verblendung, die verlängerten Jugendzeit derer, die aus zur Anwendung von Gewalt führte, war der bürgerlichen Schicht ausbrechen nach Auffassung von Norbert Elias be- wollten; Terrorismus, Nationalstolz und sonders stark gegenüber „Fremden“. Zum ein zivilisiertes Nationsrecht. Grund- Inventar an Instrumenten gegen sie ge- legend ist auch die Schlussfolgerung hörte das staatliche Gewaltmonopol, das über die Interdependenz zwischen den von der deutschen Regierung kontrolliert nationalen Gefühlen, nationalen Verhal- und von Armee und Polizei als Exekuti- tensmustern und der nationalen Gewis- ve repräsentiert wurde. Hierzu gehörten sensstruktur. auch die technischen und administrati- Jede Rezension endet in der Re- ven Hilfsmittel, insbesondere die „offe- gel mit Anmerkungen, Wünschen oder nen“ Pogrome und die brutalste Form des Empfehlungen, „worüber man noch Mordes – die Vernichtung in den Gaskam- hätte schreiben können“ oder so ähn- mern. lich. Darauf soll hier verzichtet werden, Die Darlegungen des Soziologen über denn Elias’ „Studie über die Deutschen“ die versuchte Ausrottung der gesamten ist seit langem ein klassisches Beispiel jüdischen Bevölkerung in den Ländern, dafür, wie nötig es ist, das eigene Volk zu die unter deutscher Herrschaft standen, studieren, auch wenn es „unliebsame“ korrespondiert mit der These heutiger nationale Ereignisse, politische Figuren Wissenschaftler von der Entschlossen- u.ä. gibt. Bedauerlich ist, dass es in der heit der obersten Führung des Dritten gegenwärtigen Ukraine keine ähnlichen Reiches, bis dahin ungekannte Vernich- oder analogen Versuche gibt, das natio- tungstechnologien einzusetzen [15]. nale Ich, das historische und nationale Am Rande des rezensierten Textes Denken, also die ganze Palette an Mar- fällt folgendes auf: Die neuen Formen kern zu erforschen, die den Habitus der des historischen und soziologischen Ukrainer sowie ihren Staatsaubau aus

318 + Volume I, 2012 + historischer Sicht konstituiert haben. 7. Норберт Е., Про німців, с. 119–166. Und die Warnung vor der Gefahr der In der Originalausgabe umfasst das Kapitel Selbstisolierung und nationalen Begeis- die Seiten 179–251. terung eines einzelnen Volkes und seiner 8. Ibidem, с. 167–289. In der Original- Eliten, die sich wie ein roter Faden durch ausgabe umfasst das Kapitel die Seiten 253 Elias’ „Studie über die Deutschen“ zieht, – 439. 9. Ibidem, с. 293–385. In der Originalaus- indet sich auch in Benjamins Beobach- gabe umfasst das Kapitel die Seiten 441–585. tung: „Wo das Denken in einer von Span- 10. Ibidem, с. 389–413. In der Original- nungen gesättigten Konstellation plötz- ausgabe umfasst das Kapitel die Seiten 587 lich einhält, da erteilt es derselben einen – 628. Chok, durch den es sich als Monade kris- 11. Ibidem, с. 294. In der deutschen tallisiert” [18]. Die moderne ukrainische Übersetzung zitiert nach Elias, Norbert. Nation muss erst einen solchen Schock A.a.O., S. 443. durchleben, um ihre eigene Vergangen- 12. Ibidem, с. 294. In der deutschen heit in Zukunft zu verkehren. Übersetzung zitiert nach Elias, Norbert. A.a.O., S. 445. Bibliography and Notes 13. Ibidem, с. 307. In der deutschen Übersetzung zitiert nach Elias, Norbert. 1. Беньямін В., Вибране / Пер. з нім. A.a.O., S. 464. Ю. Рибачук, Н. Лозинська, Львів: Літопис 14. Кракауер З., Від Каліґарі до Гітлера 2002, с. 41. In der deutschen Übersetzung zi- – психологічна історія німецького кіна / tiert nach: Benjamin, Walter. Über den Begriff Пер. з нім. І. Андрущенка, Київ: Грані-Т der Geschichte. In: Benjamin, Walter. Erzäh- 2009, с. 15. In der deutschen Übersetzung len. Schriften zur Theorie der Narration und zitiert nach Kracauer, Siegfried. Von Caligari zur literarischen Prosa. Frankfurt, Suhrkamp, zu Hitler. Eine psychologische Geschichte des 2007, S. 129-140, S. 131. deutschen Films. Frankfurt: Suhrkamp, 1984, 2. Еліас Н., Про німців / Пер. з нім. О. S. 17. Кислюча, Київ: «Юніверс» 2010, с. 22. In 15. Див: Гон М., Геноциди першої поло- der deutschen Übersetzung zitiert nach: вини ХХ століття: порівняльний аналіз. На- Elias, Norbert. Studien über die Deutschen. вчальний посібник для студентів історичних Machtkämpfe und Habitusentwicklung im 19. спеціальностей вищих навчальних закладів, und 20. Jahrhundert. Frankfurt: Suhrkamp, Івано-Франківськ: Лілея-НВ 2009, с. 81. 2005, S. 33. 16. Див: Норберт Е., Про німців, с. 219– 3. Див:. Рюзен Й., Нові шляхи 225. In der Originalausgabe S. 332–337. історичного мислення / Пер. з нім. 17. Ibidem, с. 225–289. In der Original- В. Кам’янець, Львів: Літопис 2010, с. 7–14. ausgabe S. 338–439. 4. Норберт Е., Про німців / Пер. з нім. 18. Беньямін В., Вибране / Пер. з нім. О. Кислюка, Київ: «Юніверс» 2010, 432 с. Ю. Рибачук, Н. Лозинська, Львів: Літопис 5. Норберт Е., Про німців, с. 5. In der 2002, с. 44–49. In der deutschen Überset- deutschen Übersetzung zitiert nach: Elias, zung zitiert nach: Benjamin, Walter. Über den Norbert. Studien über die Deutschen. Macht- Begriff der Geschichte. In: Benjamin, Walter. kämpfe und Habitusentwicklung im 19. und Erzählen. Schriften zur Theorie der Narration 20. Jahrhundert, S. 7. und zur literarischen Prosa. Frankfurt, Suhr- 6. Норберт Е., Про німців, с. 5. In der kamp, 2007, S. 129–140, S. 138. deutschen Übersetzung zitiert nach: Elias, Übersetzung von Claudia Dathe Norbert. Studien über die Deutschen. Macht- Iwan Monolatij kämpfe und Habitusentwicklung im 19. und Рrеcаrраthiаn Nаtіonаl Unіvеrsіty, 20. Jahrhundert, S. 7. Ukraine

+ 319 SPHERES OF CULTURE