doi 10.15421/2620032801 ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online)

Universum Historiae et Archeologiae 2020. Vol. 3 (28). Lib. 1

The Universe of History and Archeology 2020. Vol. 3 (28). Issue 1

Універсум історії та археології 2020. Т. 3 (28). Вип. 1

Универсум истории и археологии 2020. Т. 3 (28). Вып. 1

Дніпро 2020 УДК 93/94+902 LCC D 1 Друкується за рішенням вченої ради Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара згідно з планом видань на 2020 рік Universum Historiae et Archeologiae = The Universe of History and Archeology = Універсум історії та археології = Универсум истории и археологии. Dnipro, 2020. Vol. 3 (28). Issue 1. DOI: 10.15421/2620032801. Release contains a variety of materials research on topical issues in the history of Ukraine and World History. Considerable space is devoted to recent theoretical and methodological, historiographical and archaeological investigation. This issue of the journal will be of interest to academic staff of higher education institutions, research institutions scholars, doctoral students, graduate students and students in history. Universum Historiae et Archeologiae = The Universe of History and Archeology = Універсум історії та археології = Универсум истории и археологии. Дніпро, 2020. Т. 3 (28). Вип. 1. DOI: 10.15421/2620032801. Випуск містить різноманітні матеріали наукових досліджень з актуальних проблем історії України та всесвітньої історії. Значне місце відведено результатам останніх теоретико-­методологічних, історіографічних та археологічних досліджень. Становитиме інтерес для науково-педагогічних­ працівників ЗВО, науковців академічних установ, докторантів, аспірантів та студентів у історичній царині. Universum Historiae et Archeologiae = The Universe of History and Archeology = Універсум історії та археології = Универсум истории и археологии. Днипро, 2020. Т. 3 (28). Вып. 1. DOI: 10.15421/2620032801. Выпуск содержит разнообразные материалы научных исследований по актуальным проблемам истории Украины и всемирной истории. Значительное место отведено результатам последних теоретико- методологических, историографических и археологических исследований. Представляет интерес для научно-педагогических работников вузов, научных академических учреждений, докторантов, аспирантов и студентов в исторической сфере.

Засновник і видавець: Дніпровський національний Founder and publisher: Oles Honchar Dnipro National університет імені Олеся Гончара. University Журнал зареєстровано в Міністерстві юстиції України. The journal is registered with the Ministry of Justice of Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу Ukraine. Certificate of state registration of printed mass масової інформації Серія КВ № 23413–13253ПР від media Series KV № 23413–13253РR, 24.05.2018.According 24.05.2018 р.Наказом МОНУкраїни № 1412 від to the order of the Ministry of Education and Science of 18.12.2018 р. журнал перереєстровано і включено Ukraine № 1021, 07.10.2015, this journal has been re-regis- до чинного переліку наукових видань (категорія В), tered and included in the current edition of scientific в яких можна публікувати результати дисертаційних publications in which the results of the dissertation papers робіт наздобуття наукових ступенів доктора філософії та can be published for obtaining the scientific degrees of the доктора наук зі спеціальності 032 Історія та археологія. ScDand PhD in historical sciences. Адреса редколегії: просп. Гагаріна, 72, м. Дніпро, 49010, Address of the editorial board: 72 Gagarin avenue, Україна Dnipro,49010, Ukraine Контактний телефон головного редактора: Contact phone of the Editor-in-Chief­ : +38 056 3749860. +38 056 3749860. E‑mail of the editorial board: [email protected] E‑mail редколегії: [email protected] Journal URL: http://www.uha.dp.ua URL журналу: http://www.uha.dp.ua The journal is registered in science-based­ databases and Журнал зареєстрований у наукометричних базах repositories: Web of Science (Emerging Sources Citation та репозиторіях: Web of Science (Emerging Sources Index, 2017) Index Copernicus International (ICV Citation Index, 2017), Index Copernicus International 2018–84,82), Google Scholar, Directory of Open Access (ICV 2018–84,82), Google Scholar, Directory of Open Journals (DOAJ), Vernadsky National Library of Ukraine, Access Journals (DOAJ), Vernadsky National Library Scientific Indexing Service. of Ukraine, Scientific Indexing Service. © Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2020 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ EDITORIAL BOARD Голова редакційної колегії: Editor in Chief: Д‑р іст. н., проф. С. І. Світленко, кафедра історії України, Sc.D. (History), Prof. S. I. Svitlenko, Department of History Дніпровський національний університет ім. Олеся of Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Заступник голови редакційної колегії: Deputy Editor: Д‑р іст. н., проф. Ю. А. Святець, кафедра історії України, Sc.D. (History), Prof. Yu. A. Sviatets, Department of History Дніпровський національний університет ім. Олеся of Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Науковий секретар: Scientific Secretary: К. іст. н., доц. О. О. Чепурко, кафедра української історії Ph.D. (History), As. Prof. O. O. Chepurko, Department of та етнополітики, Дніпровський національний університет Ukrainian History and Ethnic Policy, Faculty of History, ім. Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine. Члени редакційної колегії: Editors: Д‑р іст. н., доц. Архірейський Д. В., кафедра всесвітньої Sc.D. (History), Prof. Arkhireiskyi, Department of World історії, Дніпровський національний університет ім. Олеся History, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Д‑р габ., проф. А. Г. Блажеєвський, відділ археології Dr. hab., Prof. A. G. Błażejewski, Department of Archeology варварства та римських провінцій, Інститут археології, of Barbarism and Roman Provinces, Institute of Archeology, Вроцлавський університет, м. Вроцлав, Республіка Faculty of Historical and Pedagogical Sciences, Faculty of Польща. Historical and Pedagogical Sciences, University of Wrocław, Д‑р іст. н., доц. Н. В. Венгер, кафедра всесвітньої історії, Wrocław, Poland. Дніпровський національний університет ім. Олеся Sc.D. (History), As. Prof. N. V. Venger, Department of World Гончара, м. Дніпро, Україна. History, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Д‑р іст. н., доц. О. А. Єгорейченко, кафедра археології University, Dnipro, Ukraine. та спеціальних історичних дисциплін, Білоруський Sc.D. (History), Prof. A. A. Yegoreichenko, Department of державний університет, м. Мінськ, Республіка Білорусь. Archeology and Special Historical Disciplines, Faculty of Д‑р іст. н., проф. О. І. Журба, кафедра історіографії, History, Belarusian State University, Minsk, Belarus. джерелознавства та архівознавства, Дніпровський Sc.D. (History), Prof. O. I. Zhurba, Department of національний університет ім. Олеся Гончара, м. Дніпро, Historiography, Source Study and Archival Study, Faculty Україна. of History, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Д‑р іст. н., проф. В. В. Іваненко, кафедра Ukraine. східноєвропейської історії, Дніпровський національний Sc.D. (History), Prof. V. V. Ivanenko,, Department of History університет ім. Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. of Eastern Europe, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro Д‑р іст. н., проф. З. Є. Кабульдінов, Інститут історії та National University, Dnipro, Ukraine. етнології імені Ч. Валіханова, м. Алмати, Республіка Sc.D. (History), Prof. Z. Ye. Kabuldinov, Ch. Ch. Valikhanov Казахстан. Institute of History and Ethology, Almaty, Kazakhstan. Д‑р іст. н., проф. Т. Ф. Литвинова, кафедра історії Sc.D. (History), Prof. T. F. Lytvynova, Department of History України, Дніпровський національний університет of Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National ім. Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Д‑р габ., проф. В. Ю. Менджецький, відділ соціальної Dr.hab., Prof. W. J. Mędrzecki, Department of the Social історії XIX–XX ст., Інститут історії ім. Тадеуша History of the 19th and 20th Centuries, The Tadeusz Мантейфеля Польської Академії наук, м. Варшава, Manteuffel Institute of History Polish Academy of Sciences, Республіка Польща. Warsaw, Poland. Д‑р іст. н., проф. А. С. Мусагалієва, кафедра історії Sc.D. (History), Prof.A. S. Mussaygalieva, Department of Казахстану, Євразійський національний університет ім. History of Kazakhstan, Faculty of History, L. N. Gumilyov Л. М. Гумільова, м. Нур-Султан,­ Республіка Казахстан. Eurasian National University, Nur-­Sultan, Kazakhstan. Д‑р іст. н., проф. С. А. Скорий, відділ археології раннього Sc.D. (History), Prof. S. A. Skoryi, Department of Early Iron залізного віку, Інститут археології НАН України, м. Київ, Age Archeology, Institute of Archeology, National Academy Україна. of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. Д‑р філос., проф. А. Шернер, кафедра історії, Центрально-­ Ph.D., Prof. A. Schörner, Department of History, State Західний університет, кампус Іраті, штат Парана, University Midwest of Paraná / UNICENTRO, campus Федеративна Республіка Бразилія. Irati, Paraná, Brazil. Д‑р іст. н., проф. О. Б. Шляхов О. Б., кафедра української Sc.D. (History), Prof. O. B. Shliakhov, Department of історії та етнополітики, Дніпровський національний Ukrainian History and Ethnic Policy, Faculty of History, університет ім. Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine. Д‑р іст. н., проф. В. І. Яровий, кафедра Центральної та Sc.D. (History), Prof. V. I. Yarovyi, Department of Central Східної Європи, Київський національний університет and Eastern Europe, Taras Shevchenko National University ім. Тараса Шевченка, м. Київ, Україна. of Kyiv, Kyiv, Ukraine DOCTRINA. METHODORUM SIVE INVENTARUM. PHILOSOPHIAE HISTORIAE

THEORY. METHODOLOGY. HISTORIOSOPHY

ТЕОРІЯ. МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОСОФІЯ

ТЕОРИЯ. МЕТОДОЛОГИЯ. ИСТОРИОСОФИЯ 5 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14 doi 10.15421/26200101 http://www.uha.dp.ua УДК 330.1 Анотація. Мета статті – ​актуалізація, уточнення й Методологія як інструмент роз’яснення головних принципів і методів наукового дослідження у їх зв’язку і взаємозалежності (на прикладі історичного пізнання: історичних наук). Методи дослідження: аналітичний, актуально про очевидне історичний, компаративний, системно-структурний.­ Основні результати: в статті показаний взаємозв’язок В. В. Іваненко принципів із загальнонауковими й спеціальними доктор історичних наук, професор історичними методами. Здійснено уточнення й наведені ORCID: 0000–0002–4731–6702 приклади застосування останніх. Практичне значення: Researcher ID: Q‑6210–2017 рекомендовано для застосування науковцями (насамперед [email protected] молодими) для проведення історичних досліджень. Оригінальність: обґрунтована необхідність дотримання Дніпровський національний університет в історичних дослідженнях головних методологічних імені Олеся Гончара, принципів. Наукова новизна: здійснено спробу проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, «реабілітації» й актуалізації поняття «методологічний Україна, 49010 принцип», до якого включено етичні норми вченого, що базуються на загальнолюдських цінностях, Г. Г. Кривчик сформульованих ще в Біблії. Тип статті: описова. доктор історичних наук, професор ORCID: 0000–0001–7504–4575 Ключові слова: доброчесність; наукова етика; [email protected] всебічність; системність; конкретність; об’єктивність; Дніпровський національний університет історизм; діалектика; порівняльний метод. залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, Надійшла до редколегії 22.02. 2020 вулиця Лазаряна 2, м. Дніпро, Прорецензована 13.04.2020 Україна, 49010 Рекомендована до друку 06.05.2020

І. С. Накашидзе кандидат філологічних наук ORCID: 0000–0002–7816–2339 [email protected] Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, вулиця Лазаряна 2, м. Дніпро, Україна, 49010

© Іваненко В. В., Кривчик Г. Г., Накашидзе І. С., 2020 6 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14 doi 10.15421/26200101 http://www.uha.dp.ua УДК 330.1 Аннотация. Цель статьи – ​актуализация, уточнения и разъяснения основных принципов и методов Методология как инструмент научного исследования в их связи и взаимозависимости (на примере исторических наук). Методы исследования: исторического познания: аналитический, исторический, компаративный, актуально об очевидном системно-­структурный. Основные результаты: в статье показана взаимосвязь принципов с общенаучными В. В. Иваненко и специальными историческими методами. доктор исторических наук, профессор Осуществлено уточнение и приведены примеры ORCID: 0000–0002–4731–6702 применения последних. Практическое значение: Researcher ID: Q‑6210–2017 рекомендовано для применения учеными (прежде всего [email protected] молодыми) при проведении исторических исследований. Оригинальность: обоснована необходимость Днепровский национальный университет соблюдения в исторических исследованиях главных имени Олеся Гончара, методологических принципов. Научная новизна: проспект Гагарина, 72, предпринята попытка «реабилитации» и актуализации г. Днепр, Украина, 49010 понятия «методологический принцип», в который включены этические нормы ученого, основанные на Г. Г. Кривчик общечеловеческих ценностях, сформулированных еще доктор исторических наук, профессор в Библии. Тип статьи: описательная. ORCID: 0000–0001–7504–4575 [email protected] Ключевые слова: добросовестность; научная Днепровский национальный университет этика; всесторонность; системность; конкретность; железнодорожного транспорта объективность; историзм; диалектика; сравнительный имени академика В. Лазаряна, метод. улица Лазаряна 2, г. Днепр, Украина, 49010 Поступила в редколлегию 22.02.2020 Прорецензирована 13.04.2020 И. С. Накашидзе Рекомендована в печать 06.05.2020 кандидат филологических наук ORCID: 0000–0002–7816–2339 [email protected] Днепровский национальный университет железнодорожного транспорта имени академика В. Лазаряна, улица Лазаряна 2, г. Днепр, Украина, 49010

© Иваненко В. В., Кривчик Г. Г., Накашидзе И. С., 2020 7 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14 doi 10.15421/26200101 http://www.uha.dp.ua LLC DK508 question about interdependence of principles and methods of scientific research. In most works such important Methodology as a tool of historical concept as «research principles» is not examined knowledge: relevant about the obvious practically, with what we cannot agree categorically. In our opinion, methods as research instruments and principles V. V. Ivanenko as rules of using these instruments exist between subject Sc. D. (History), Professor and object of research. If methods are the researcher’s ORCID: 0000–0002–4731–6702 tools, then the principles of the research are a kind of the Researcher ID: Q‑6210–2017 ethical and professional code of a scientist. It consists of a [email protected] number of professional principles which are based on: a) fundamental human ethical norms; b) scientific ethics; c) Oles Honchar Dnipro National University, the special features of a particular science. In its turn, the 72 Gagarin avenue, Dnipro, Ukraine, 49010 general scientific principles are applied in various scientific fields, especially in the historical sciences. Among them H. H. Kryvchyk are the principles of truth supremacy, deideologization, Sc. D. (History), Professor ORCID: 0000–0001–7504–4575 independence, dialectics, specificity, consistency, [email protected] objectivity, immersion in the historical era (historicism), etс. It is also necessary to note a special role of dialectics in Dnipro National University of Railway Transport the scientific study, which serves as main principle and at the Named after Academician V. Lazaryan same time as the general scientific method. As a principle, 2 Lazaryan str., Dnipro, Ukraine, 49010 dialectics is the essence of the world view of a scientist. As a method, dialectics helps the researcher to reveal the I. S. Nakashydze essence of phenomena and processes in all contradictions Ph. D. (Philology) and interrelations of their components. Modern science ORCID: 0000–0002–7816–2339 possesses the wide arsenal of general and special methods. [email protected] Their choice depends on scientific industry, object, aim Dnipro National University of Railway Transport and research tasks. A scientist must choose in this arsenal Named after Academician V. Lazaryan, of facilities most effective and rational. If present methods 2 Lazaryan str., Dnipro, Ukraine, 49010 are not enough, he should create the methods and use them accordance with all known methodological principles. The Abstract. The purpose of the article is to actualize and comparative method plays an important role in historical clarify the main principles and methods of scientific cognition. Firstly, comparison gives the opportunity to research in their relationship and interdependence (on realize better the essence of phenomena. Secondly, when example of historical sciences). Research methods: comparing a researcher goes beyond a narrow topic, uses analytical, historical, comparative and system-structural. additional empirical material and eventually expands his Main results: the article illustrates the relationship of scientific outlook and creative range. The latter is one of principles with general scientific and specific historical the main indicators of the scholar’s scientific qualification. methods. Clarifications are made and examples of their use are given. Coinciseconclusions: Modern literature Practical significance: It’s recommended for use by on methodology of science is presented mostly by the scholars (especially young people) for historical research. publications of methodical character. Such character of Originality: the need to adhere to the main methodological publications did not require consideration of problem principles in historical studies is substantiated. Scientific aspects of methodology from their authors, in particular novelty: An attempt is made to «rehabilitate» and actualize the concept of «methodological principle», which includes the ethical standards of a scientist based on universal © Ivanenko V. V., Krivchik G. G., Nakashydze I. S., 2020 values ​​formulated in the Bible. Article type: Descriptive. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14

8 Keywords: integrity; scientific ethics; comprehensiveness; Received 22.02. 2020 systematicity; concreteness; objectivity; historicism; Reviewed 13.04.2020 dialectic; comparative method. Accepted 06.05.2020

Formulation of the Problem. In the days of about the methodology of their work only because it Ukrainian independence, the national historical science, is «so required», and not to justify their own research in spite of the claims of some skeptics about its «deep technology, as it should be. crisis», in fact has significantly advanced the path All this prompted the authors to write an article of comprehensive rethinking and coverage from the and give recommendations which can help young standpoint of the latest theoretical and methodological scientists master the arsenal of methodological approaches and based on mostly fresh sources of many techniques in historical research better, the skills of significant events, phenomena, facts and figures of their practical and full application in scientific activity. our past. A powerful layer of historical literature of Sources. It seems that today we have many various genres has been created, thanks to which a methodological publications. In particular, the wide readership has received a new version of the monographs and textbooks of such famous Soviet Ukrainian historical process and has not for the first historians as: M.A. Barg (Barg, 1984), I.D. Kovalchenko time touched, so to speak, numerous «naked nerves» of (Koval’chenko, 2003), B.G. Mogilnytsky (Mogil’nickij, its past, especially in the relatively recent Soviet period. 1989) and others, who at one time undoubtedly played However, in our opinion, at least some of a major role in the development of national science. the scientific researches in the form of published However, it should be acknowledged that most of the monographs, articles, documentary publications, works on the methodology of scientific research, created dissertations, etc., do not impress with professional during the Soviet era, especially humanities, contain novelty, though thematically and conceptually they ideological stamps, such as class approaches and seem to be relevant, modern in form and content. priority over other principles of communist partyism. First of all, it is obvious that, rather than scrupulous Modern Ukrainian literature on methodology of science analytical study and reproduction of certain pages of is mostly represented by publications of educational history, they often use very questionable research tools, and methodical character: V.V. Kovalchuk (Kovalchuk, use a limited, selective «factual resource», in general, 2004), A.E. Konversky (Konverskyi, 2010), I.S. ordinary emotions predominate, to the accompaniment Pyatnitskaya-Pozdnyakova (Pyatnitska-Pozdnyakova, of which there is a banal re-evaluation and re-writing 2003), A.S. Filipenko (Filipenko, 2004), V.M. Sheiko the past, production of new myths and legends instead (Sheiko, 2008), G. G. Krivchik (Krivchik, 2017), O. of «old» ones. And this mythologically-legendary V. Mykhailuk (Mykhailuk, 2016) and others. Among stream of literature has reached such a scale that almost foreign researchers who are working on methodology often nothing is left from real historical paintings. of history are A. Gulam (Gulam, 2016), T. Epstein Director of the Institute of History of Ukraine, (Epstein, 2018) etc. In most modern methodical works, academician V. A. Smoliy once shared his worrying such an important concept as «principles of scientific thoughts: «We are concerned about the mythologization research» is in fact ignored, with which we cannot of historical knowledge… History is a highlsought- agree. In general, there has been a recent decline in quality scientific product. It can be trampled by many scientific interest in science methodology issues. The profanes» (Osvita Ukrainy, 2013). famous Ukrainian scientist S.V. Mocherny stated that Historiography. In addition to the purely political the situation with the study of methodological problems influences on the formation of relevant thematic in Ukraine is clearly unsatisfactory (Mochernyj, 2001, «priorities» and «instruments» of their implementation p. 5). in contemporary Ukrainian historiography (and they are The Aim of the Study is to actualize and clarify quite obvious!), the quality of part of historical works the main principles and methods of scientific research is negatively affected by unwillingness or inability in their relationship and interdependence (on example of authors (especially the younger generation) to of historical sciences). strictly adhere to established, verified in the practice The Main Material and Results. Methodology, mechanisms of historical knowledge, methodology of in essence, is the doctrine of scientific methods of scientific research. Familiarization with the work of knowledge and their application on the basis of certain young researchers shows that not all of them demonstrate principles. Ignoring the principles, thinking about the the proper level of scientific culture, the ability to archaic nature of this notion in modern methodology generate creatively and adequately relevant research can negate any cognitive efforts of the researcher. For principles and methods in their work, to reveal how they example, before entrusting a scalpel to a surgeon, he or directly work in solving specific scientific problems. she must be sure to instill basic moral and professional Sometimes it seems that some of them generally write norms, and to learn certain rules for using this sharp doi 10.15421/26200101 tool. In the scientific field, this axiom, though less The Seventh Commandment – «Do not commit 9 noticeable, is just as valid and important. adultery» (Zakon Bozhyj, p.519) – acts in the scientific Methodological principles are a kind of realm as a principle of scientific dignity: do not scientifically-ethical code of the scientist, which is sell scientific conscience, protect perfect scientific based on: a) basic human ethical standards; b) scientific honesty at all stages of scientific research. The eighth ethics; c) on their own scientific specifics. Adherence to commandment – «Do not steal» – stands as the the principles in scientific research also contributes to scientific principle of the inadmissibility of scientific the humanization of science. The so-called approaches plagiarism, fraud, piracy, which is also discussed in only state the belonging or inclination of the scientist the Code of Scientist of Ukraine. to a certain scientific school, concession, theory. For It is known that such a moral illness as plagiarism example, civilization or formation. takes places in Ukrainian educational and scientific It is well known that human ethical standards, or space, unfortunately. Moreover, examples of principles, are formulated in the Bible. Some of these particularly malicious plagiarism are shown not only norms are transformed into scientific principles, which by novice scientists but by those who are obliged by were reflected in the Code of Ethics of Scientist of their position to be models of virtue. Scandals related Ukraine, which was adopted at the General Meeting to the plagiarism of power grandee occasionally arise. of NASU on April 15, 2009 (Etychnyj codex...). The book of the former president and «professor» Thus, from the second and fifth commandments of V.F. Yanukovych «Opportunity Ukraine», which was the Law of God – «Do not make yourself an idol» published in 2011 in Austria, was recognized as a and «Honour your father and your mother» (Zakon typical example of the placard. According to the weekly Bozhyj, p. 519) – the scientific principles of the rule «Week.UA», under the signature of the President, not of truth («Plato is my friend, but the truth is more only big ideas were issued, but entire paragraphs were expensive»), deideologization of scientific creativity, compiled from texts that were previously published independent thinking emerged. The latter requires a by others (Top-5...). By the way, plagiarism is often combination of the desire to find one’s own path in associated with another characteristic manifestation of science with a respectful attitude toward scientific scientific fraud – the use of mercenary by officials to luminaries, predecessors, that is, all spiritual parents. write dissertations and other scientific papers. One must valiantly defend one’s point of view. From the general principles of science, the first Otherwise you have no moral right to call yourself a place, in our opinion, is the dialectic, which requires the scientist. A scientist is bound to be principled, like scientist to investigate any phenomenon in his constant M. Luther, who published his credo 500 years ago: «I motion, the source of which is the contradictions, their cannot stand otherwise» («Hier ich und ich kann nicht unity and struggle. It should also be borne in mind anders») (Lyuter). It is necessary to defend your point that according to the third law of Hegel’s dialectic – of view. Even when it is contrary to popular opinion. «negation of negation» – our evaluative judgements «That I would not stand for what I consider to be the change as we accumulate knowledge, sometimes to the verity and the truth! .. If only the whole world would contrary, in order to go beyond the previous ones, but fail, I will not bend my neck under the yoke... I want to deeper, objective, synthetic views and beliefs. boldly look into the eyes of my boys when they grow The methodological specificity of dialectics up free people» (Ibsen, 1957, pp.569–570). – These lies in the fact that it can act simultaneously in two words of Dr. Stockman, the character of Norwegian hypostases – the principle and the philosophical playwright Henry Ibsen’s famous drama «The Enemy method of scientific research. As a method it is one of the People», can be recognized as another moral of the tools that helps the researcher to be objective, principle of a true scientist. Probably, the scientist, as to reveal the essence of phenomena and processes, to well as everyone, can make certain adjustments during explore their complexity, contradictory nature, their the life, doubt, even be mistaken in something, then past and present. In particular, the use of dialectics, as recognize and correct the mistakes. In general, mental a principle and method, allows us to see each society in anguish is a normal state of not only the scientist, but the aggregate, simultaneously the existence of different any homo sapiens. After all, holy apostles Peter and socio-economic modes, and the historical process – as Paul were not born preachers of the Christian faith. a change in their combinations. But after becoming them, they were harassed and Purely historical methodological principles persecuted by the authorities and society at that time. include those principles that follow from the essence Because of their faith, one was crucified on the cross, of historical science. Firstly, it is the principle of another was distracted (Zakon Bozhyj, p. 339). It is concreteness, according to which each historical event bad when a scientist has a radical change of mind for should be viewed in a specific form, in a specific the sake of business or material gain. space and time. Secondly, it is a principle of reliance ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14

10 on historical sources that requires the historian to Christian historian» (Klyuchevskij, 1989, p. 72). In formulate his or her judgements and conclusions on this connection, various, sometimes contradictory, the basis of historical sources. Thirdly, the principle historical estimates of important historical events in of consistency, which involves the examination and the predominantly Greek Catholic West and Orthodox consideration of all the elements of facts and data, East of Ukraine seem quite understandable. preventing the ejection only of those facts that can If methodological principles determine a confirm the author’s concept. It should be operated scientist’s behaviour in accordance with beliefs, then not by single, selected, advantageous facts, but by the methods of scientific research are a tool in his hands. In totality of various, contradictory facts. After all, even addition to dialectics, any study uses general scientific the most obvious facts, taken from the context of events, and special scientific methods. can give a false picture, as it happened in the book As it is known, science is a sphere of human of the modern Russian economist and historian V.Yu. activity, and its function is the development and Kasatonov «Stalin’s Economics». It shows some of the theoretical systematization of objective knowledge economic achievements of the totalitarian regime, but about reality based on the knowledge of the scientist does not mention the high price that the people had to (subject of study) of certain facts, events, things, pay for all the high economic indicators of the regime processes (object of study). For this purpose, a scientist- (Kasatonov, 2014). Fourth, the principle of immersion researcher uses various general scientific and special in the historical era (the principle of historicism), which scientific methods, which have been created and proved has two components: a) the reproduction of the spirit their usefulness and effectiveness in the process of of a particular era, penetration into the atmosphere scientific practice. where phenomena, events and processes took place; General scientific methods of cognition are b) analysis of facts, phenomena, behaviour of historical methods used in all or in many natural, technical characters, taking into account a particular historical and human sciences. It is imperative in any scientific era, its laws, ethical norms, traditions. The founder of study to use two pairs of methods: analysis and classical Russian historiography N.M. Karamzin (1766– synthesis, induction and deduction. They are closely 1826) said about this appraising the activities of Princess interconnected, interact with one another, and in this Olga. As the chronicle says, she killed thousands of form are powerful research tools in all scientific fields. people from another tribe but she was nevertheless The most important methods of any scientific recognized as a «saint», The historian wrote: «...we research are such scientific methods as analysis and must evaluate the Heroes of History by the customs synthesis. They are essential, because they derive from and morals of their time» (Karamzin, 1988, p. 100). the very definition of science, which involves two Violation of this principle not only leads to false and interrelated processes – the study of existing and the biased scientific conclusions, but is also often used for creation of new. political purposes, which gives reason to call history a Analysis is the imaginary or real decomposition policy that has been brought back. Fifth, the principle of of entire objects into their constituent elements, further objectivity, which presupposes an impartial attitude to study, classification of the latter and, figuratively the facts, impartiality of assessments, the avoidance of speaking, their placement on separate shelves by certain political, ideological, religious-denominational and other properties, qualities and features. They can be in the circumstances, while taking into account the subjective technical and natural sciences, such as size, function, component of any historical works and written sources. colour, shape, material, power, etc.; in fundamental and The historian is not a prosecutor or even a judge; he is human sciences – separate problems and questions. more likely to be likened to a pathologist, for whom To describe a phenomenon is not a science yet. the main thing is to get to the truth by digesting a dead In particular, one cannot call scientific works, let body, that is, that can no longer be revived, and must us say, ancient Byzantine or Ukrainian chronicles, remain impartial. However, consumers of a scientific which contained descriptions of various events in product created by a historian should be vigilant, that their chronological sequence. History as a science means taking into account objective reality: no matter begins only when the object of the study is clearly how honest and principled a historian may be, no defined and there is a transition from the use of a matter how objective he is, his work would reflect his purely chronological, temporal form of illumination political, national, ideological religious, party and other of the past to a problem-chronological form, which preferences, peculiarities, likes and dislikes. As the involves the use of the analytical method. The first famous Russian historian V.O. Klyuchevsky (1841– scientific work on Ukrainian history was D.M. Bantysh- 1911) in «Methodology of Russian History»: «The Kamensky’s (1788–1850) «History of Little Russia», selection and evaluation of phenomena by historian- which highlighted a number of subjects in the national Mohammedan will always be different from those by historical process «from the displacement of the Slavs to doi 10.15421/26200101 the destruction of Hetman’s rule» (Bantysh-Kamensky, in history – the coverage of phenomena that have 11 2014). In modern historical science it is accepted to occurred in the past and which are the subject of distinguish such basic problems as development of historical research. For example: «The intellectual economic and political relations, internal and foreign potential of Ukrainian political thought at the turn policy of the state, cultural processes etc. In all social of the nineteenth and twentieth centuries», «Ukraine sciences the forms of state system, political regime, between the two revolutions: the power of Bonapartism state governance, political systems, peculiarities of and social radicalization. 1907–1914», «Revolutionary ideology in a certain society are also analyzed in processes in Ukraine after the overthrow of the comparison. autocracy», «Directory in the fight for the restoration The analytical method is widely used in of the UNR», etc. (Litvin, 2007). Just as it is done in historical works dedicated to individual personalities. fiction, the subject of historical research is revealed by For example, the prominent Ukrainian historian a particular plot. After all, unlike other sciences, history N.I. Kostomarov (1817–1885) in his fundamental work is characterized by some signs of artistic creativity. «Rus History in the biographies of prominent figures» The second important pair of general scientific painted historical portraits of more than 70 people. methods is induction and deduction. Induction He necessarily depicted each figure on a universal is the transition in the process of cognition from historical background, showed his ancestry, formation individual knowledge to general. In other words, of outlook, life path, achievements, contribution to the it is a method of research and cognition associated development of the state, role in history (Kostomarov, with the generalization of results of observations and 2011). In particular, the part about Prince Konstantin experiments. Induction reveals the mechanisms of Ostrozky begins with the words that «in the 14th general knowledge. The peculiarity of induction is century, when in east Moscow laid the embryos of its probabilistic nature, that is, if the original premise a single Russian state, in the west, revolutions were is true, then the conclusion can only be true, that is, carried out that forced the other half of Rus to alienate induction does not guarantee the achievement of truth, from the Rus world». Then follows a description of his but only «leads» to it. Every truth must be confirmed ancestors: Fedir Ostrozky, «famous for his struggle for by practice. Rus against Poland», his great-grandson – Konstantin Examples of induction are found in many works Ivanovich, a hetman of Lithuania. The activity of of the detective genre, including Conan Doyle’s stories Prince Konstantin Konstantinovich, one of the most about Sherlock Holmes. Investigating every crime, the prominent people of that era, who, according to M.I. detective notices a number of little things, collects them Kostomarov, «was not distinguished by any military to the heap, and eventually solves a complex search exploits or state actions,» but «was in the center of task. So, in «The Adventure of the Speckled Band» mental activity that arose in Rus at the time», «was the well-known detective investigating the attempted the engine of mental and religious revival in Polish murder of one young woman and the death of another, Rus», contributed to the creation of printing in Ukraine, combines a series of data: it is impossible to enter the opened a «main school» in Ostroh, which became the women’s room either through the window or through «founding father of higher education institutions in the door; her bed was attached to the floor; the bell the Rus land» (Kostomarov, 2011). Nowadays, when above the bed to call the servants is fake and serves considering certain personalities, it is customary to only as a bridge that connects the space above the bed distinguish such issues as the conditions of personality with the fan, and the one – with the next room, where formation, political, public, scientific and pedagogical, the killer was – the woman’s stepfather; stepfather likes educational, entrepreneurial and other) activities. to surround himself with all sorts of exotic animals; a However, no matter how valuable and important small cup of milk was found in his room; stepfather the analysis is, it is by no means an end in itself, is interested in the death of both of his stepdaughters, the «final stop» of scientific research. It is only the because it is he who will then own all the property. And basis and material for synthesis. If the purpose of the wooala – the conclusion is made: the older sister died analytical method is to identify the internal structure of a poisonous snake, the life of the younger sister is of a particular object, then the use of synthesis, on the in the same danger (Conan Doyle, 1982, рp.150–170). contrary, should lead to the connection of components Accumulation of reliable facts in the process of of a complex phenomenon, the creation of a new cognition leads to the receipt of general judgements, the structure for a specific purpose, a specific function establishment of certain laws, generalizations, axioms, and a plan of the researcher. In the technical sciences, formulation of laws, the truth of which is proven by it can be the creation of a certain mechanism, in the practice. The ultimate function of induction in the process physical and mathematical sciences – the solution of of cognition is the development of scientific theoretical a certain problem, in the humanities, in particular, ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14

12 systems as a set of facts, views, ideas that explain the and facts. Thus, it greatly facilitates and accelerates phenomena of the material and spiritual worlds. the research process. Secondly, deduction provides the In turn, identified on the basis of empirical facts process of exploring a particular historical phenomenon and theoretical judgements, the established axioms and against the background of common historical processes. developed theories further serve as the starting point Thirdly, the deductive method allows you to make for new judgements and scientific research. That is, the the right practical decision in a particular situation. process of cognition goes in the opposite direction – not Returning to the above example of the investigation from the individual facts to the receipt of the general, into Sherlock Holmes, let us note his final, deductive, that is, to the general picture of events, phenomena, key proposition that emerges from the overall picture processes, but vice versa – from the general knowledge of the crime: the murderer is the stepfather of two of a certain system of things to the establishment sisters, he must be arrested immediately (Conan Doyle, of separate and individual. This method is called 1982, р.169). deduction. In its simplest form, the following statement Discussion. In addition to these general scientific is deductive: «All democratic states have a developed methods, which are required for any scientific study, a multi-party system. In the former USSR, there was only number of other scientific methods have been created one party. The USSR was not a democratic country». in the process of scientific development. They are used Or something like this: «In legal states government by researchers as needed, and are divided into empirical acts only within the constitution and laws of the state, methods (experiment, measurement, observation, here is the rule: «one law for all». This cannot be said modelling, questioning, testing, interviewing, etc.) and about Ukraine. Ukraine is not a legal state». theoretical methods (mathematical modelling, system- It should be borne in mind that the truth of the structural, comparative, logical-linguistic, abstraction, result directly depends on the truth of the original idealization, historical, etc.). Each scientific field has general knowledge. False or incomplete basis on at its disposal only its methodological complex. The which our judgements are based leads to erroneous scientist’s task is to choose the most effective and judgements and results. For example, those suggested rational methods for his research in the whole arsenal of by the Russian ethno-historian Yu. D. Petukhov, who methods. Or, in the absence of such, to create his own. in his work «The Source of Rus» first expressed the Among the methods of purely historical research, erroneous conception of the creation by the gods of the the first place among them belongs, of course, to people of «Rus» as the first «controversy» on earth, and the comparative method, because historical science then «found» in Mesopotamia, Jews, ancient Egypt, manages facts, and they need comparison. Progress India, Europe, the offspring of this controversy among or regression, much or little, worse or better – how to some peoples of the world on the grounds that their determine the scale and significance of phenomena or name has the letter «rus» or «ros» (Petukhov, 2009). processes in social development without comparison? However, not so far away from the Russians were the The comparison is made both vertically (in time) and modern Ukrainian creators of the «theory» of another horizontally (in space). In both cases, it is done in order «super ethnos» – biblical Galileans - ancient Gauls, to know the truth, to create an objective picture of the modern Galicians (Western Ukrainians) (Kaganets). historical process. Without comparison, our ideas and Evaluating such a «methodology», it can be noted that, conclusions will always be subjective. for example, the Ukrainian words «kyt», «kit», «kat», Comparison is the process of establishing the «kut», «kutia» etc., also have obvious similarities, but similarity or difference of objects and phenomena of this does not indicate that they mean things of the same reality, as well as finding a common feature of two order in any way. The basis of deduction must be sound or more objects. This method identifies quantitative and flawless, supported by obvious facts and proven and qualitative characteristics of the object under practice. For, as the Ukrainians say, «Pears do not grow study, classifies, organizes and evaluates the content on the willow; cherries do not blossom on the oak». of phenomena and processes. Certain requirements Methods of induction and deduction are extremely must be met for the sake of comparison. Firstly, the important for the historical sciences. Using the method comparison must be made on the most important, of induction, the historian first examines the material essential features. Secondly, there must be an objective and written historical sources, on the basis of which community between objects, phenomena and processes. he reconstructs the picture of the past, shows the life The peculiarity of the comparative method is that activity of historical societies, the lives of individuals, it requires the use of other general scientific and special historical processes and phenomena. Firstly, the methods, which act as necessary auxiliary instruments deduction method allows you to use already acquired of scientific research. In particular, when comparing, if material – both own and alien – in subject-practical necessary, such general scientific methods as analysis cognitive activity, in the study of specific phenomena doi 10.15421/26200101 and synthesis, induction and deduction, statistical, If the historian has not used the principle of 13 mathematical, descriptive, etc. are applied. historicism and has not been able to dive deep into Each scientific field has at its disposal only the historical era he is exploring, he failed to realize the its traditional methodological complex. However, organic essence of this era, to feel its unique aroma and recently there is a process of peculiar methodological his work is worthless. At least it will not be interesting convergence. Especially «fruitful» is the use of methods for the reader. that were not previously considered characteristic At the same time, knowledge of methodological of a particular scientific, particularly, borrowing of principles, and even their possession, will remain only some methods from the methodological complex of the potential intellectual energy of the researcher until mathematical sciences in the humanities and vice versa. these principles are implemented in specific research Thus, mathematical methods play an important role in operations using the whole set of tools, that is, general the economic sciences in the processing of statistics, scientific and special methods of scientific research.The modelling, etc. Thereby, the important methodological theme is revealed, principles are adhered to, guided, principle of interdisciplinary communication is realized, methods applied. The choice of the latter depends which has a synergistic effect. However, the differences on the scientific field, as well as the purpose and in the nature of the subjects and categories of the objectives of the study. In particular, in the historical humanities, natural sciences and mathematics should sciences, a comparative method is necessary and be taken into account. The problem is to identify a essential to distinguish and evaluate a certain historical specific humanitarian field in which the application phenomenon in terms of its similarity with other of mathematical methods produces results. phenomena and their differences. Conclusions. Principle is one of the important In a sense, the principles act as different facets virtues of a true scientist, just like any ordinary person. of the ideal to which the scientist should strive, and Also, when we say that a scientist is unprincipled, it thus act as criteria for evaluating the effectiveness, means that we think of his professional degradation. The appropriateness, correctness, correctness of use of same goes for scientific works. Unless research is based methods. At the same time, the discussion on «what on sound ethical and scientific principles (integrity, is higher in status in a methodological pair – principle comprehensiveness, systematicity, objectivity, etc.), or method» is as meaningless as the notorious dispute the results of such activities cannot be respected or that arose earlier – chicken or egg. After all, principles trusted in the scientific community. without methods are inactive, and methods without principles are helpless. References Bantysh-­Kamensky, D. N., 2014. Istoriya Maloy Rossii. Ibsen, H., 1957. Vrag naroda [An enemy of the people]. Ot vodvoreniya slavyan v sey strane do unichtozheniya Vol. 4., pp. 530–632. Moscow, Iskusstvo Publ. (in Russian). getmanstva. Reprint. izd. 1903 g. [Little Russia. From Kahanets, I., Etnichna osnova khrystyyanstva: gally-­ settlement of the Slavs in this country till destruction of the galileans-tivertsi [The Ethnic Basis of Christianity: galls-­ Hetmanate]. Moscow, Direkt MEDIA (in Russian). galileans-tivertsi]. Available at: www.ar25.org/article/ Barg, M. A., 1984. Kategoriyi i metody istoricheskoj etnichna-­osnova-hrystyyanstva-­davny-galileyany-­tiverci/ nauki [Categories and methods of historical science]. html (in Ukranian). Moscow, Nauka (in Russian). Karamzin, N. M., 1988. Istoriya Gosudarstva Bilukha, M. T., 2002. Metodologiya naukovikh Rossijskogo [History of Russian State]. Kn. 1, Moscow doslidzhen: textbook [Methodology and of scientific research: (in Russian). textbook]. ABU, Kiev (in Ukrainian). Kasatonov, V. Yu., 2014. Ekonomika Stalina [Stalin’s Conan Doyle, Arthur, 1982. Rasskazi [Stories]. Economy]. Moscow Institute of Russian civilization Moscow, Hud. lit (in Russian). (in Russian). Epstein, T., Salinas, C., 2018. Research Methodologies Klyuchevskij, V. O., 1989. Metodologiya russkoj in History Education in The Wiley International Handbook of istorii [Methodology of Russian History].Vol. VІ. Moscow History Teaching and Learning. Arizona: Wiley (in English) (in Russian). Еtyhnyj codex uchenogo Ukrajiny, priynyatyj na Koval’chuk, V. V., 2004. Osnovy naukovyh doslidgen Zagal′nikh zborakh NANU 15 kvitnya 2009 r. [Code of Ethics [Fundamentals of scientific research]. Kyev Professional of the Scientist of Ukraine, adopted at the General Meeting (in Ukranian). of NASU on April 15, 2009] Available at: www.znu.edu.ua/ Koval’chenko, I. D., 2003. Metody istoricheskogo etychnyj-kodex-uchenogo-­ ­ukrajiny.pdf. issledovaniya [Methods of historical research]. Moscow, Gulam, A., 2016. Historical research: Tools and Nauka (in Russian). Methods. International Journal of Advanced Research and Development. Volume 1, issue 12. (in English). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 5–14

14 Kolomijcev, V. F., 2001. Metodologiya istorii approach as methodology of historical research]. In (otistochnika k issledovaniyu) [Methodology of history (from Ukrainskyj selianyn [Ukrainian peasant]. No. 16. source to investigation)]. Moscow, ROSSPEN (in Russian). (in Ukrainian) Konvers’kyj, A. Ye., 2010. Osnovy metodolohiyi ta Nosovskij, G. V., Fomenko A. T., 1999. Rus I Rim. orhanizatsiyi naukovykh doslidzhenʹ [Fundamentals of Pravilno li mi ponimaem istoriju Evropi i Azii? [Do we methodology and organization of scientific research]. Kiev, understand the history of Europe and Asia correctly?]. Kn. 1., Center of Educational Literature (in Ukrainian). Moscow, Olympus; OOO «Firma», AST Publ. (in Russian). Kostomarov, N. I., 2011. Russkaya istoriya v Osvita Ukraini [Ukrainian education]. 2013. zhovten. zhizneopisaniyakhyeye glavneyshikh deyateley [Russian (in Ukranian) history in the biographies of its leading figures]. Moscow, Petukhov, Yu. D., 2009. Pervoistoki rusov [The EKSMO (in Russian). beginnings of the Rus]. Moscow, Algoritm (in Russian). Kryvchyk, G. G., 2017. Osnovni zahalnonaukovi metody Piatnytska-Pozdniakova,­ I. С., 2003. Osnovy naukovykh doslidzhennia v istorychnykh naukakh [Principal general doslidzhen’ u vyshchyy shkoli [Fundamentals of scientific research methods in historical sciences] in Grani. Vol. 20. research in Higher Education]. Kyev Center of Educational (in Ukrainian). Literature (in Ukrainian). Lytvyn, V. M., 2007. Ukrayina: politychna istoriya. Santsevich, A. V., 1990. Metodika istoricheskogo XX – ​pochatok XXI st [Ukraine: Political History. XX – ​the issledovaniya [Methods of historical research]. Kyiv, Nauk. beginning of the XXI century]. Kyev, Parliamentary publishing dumka (in Ukrainian). house (in Ukranian). Тоp‑5 politichnih plagiatoriv Ukraijny [Top 5 of Lyuter, M. Hierich und ichkannnichtanders. Available Ukrainian political plagiarists]. Available at: tyzhden.ua/ at: https//gazeta.ua/ articles/histori/-na-comu-stou-i-ne- news/29927. mozhu-inakshe­ ‑497-rokiv-tomu-martin-lyuter-opublikuvav-­ Fylypenko, A. C., 2004. Osnovy naukovykh doslidzhen svoi‑95-tez/590139. u vyshchyy shkoli [Fundamentals of scientific research in Mogil’nickij, B. G., 1989. Vvedenie v Higher Education]. Kyev, Akademvidav (in Ukrainian). metodologiyuistorii [Introduction to the methodology of Sheyko, V. M., Kushnarenko, N. M., 2008. history]. Moscow, Vysshaya shkola (in Russian). Organizatsiya ta metodika naukovyh doslidgenʹ Mochernyj, S. V., 2001. Metodologiya ekomichnogo [Organization and methodic of scientific researches]. Kyev, doslidzhennya [Methodology of economic research]. Lviv, Znannya (in Ukrainian). Svit (in Ukrainian). Zakon Bozhyj, 2003 [Law of God]. Kyev, Vidavnichyj Mykhailuk, O. V., 2016. Sotsiokulturnyi pidkhid yak viddil Pravoslavnoi tserkvy Kiyivskogo metodolohiia istorychnoho doslidzhennia [Sociocultural HISTORIA DE UCRAINA

HISTORY OF UKRAINE

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ИСТОРИЯ УКРАИНЫ 16 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 16–27 doi 10.15421/26200102 http://www.uha.dp.ua УДК 930:378.4 (477.54–21) (091) сприйняття ХІНО спадкоємцем дореволюційного університету з частковим збереженням традицій. Харківський класичний Проаналізовано висвітлення в історичній думці 20-х рр. XX – ​початку XXI ст. проблемних питань, університет і Харківський пов’язаних із заснуванням і діяльністю Харківського інститут народної освіти: проблеми інституту народної освіти ім. О. О. Потебні (далі – ​ спадкоємності (історіографічні ХІНО). Особливу увагу приділено різноманіттю думок та оцінок сприйняття ХІНО традицій Харківського сюжети): до 100-річчя реформи імператорського університету (далі – ​Харківського університетської освіти в Україні університету). Автори дійшли висновку про часткове збереження традицій Харківського університету О. М. Богдашина в роботі ХІНО завдяки успадкованій матеріальній базі, доктор історичних наук, професор а головне – ​збереженому в основному професорсько-­ ORCID: 0000–0001–8505–5075 викладацькому складу, співробітників та частини [email protected] дореволюційного студентства. В останньому випадку мова йде більше про 1921–1924 рр., коли повернулася Харківський національний педагогічний до навчання частина студентів, що навчалася ще університет імені Г. С. Сковороди, до реформування університету у 1920 р., і молодь вул. Алчевських, 29, Харків, Україна, 61002 непролетарського походження становила суттєву частку студентського контингенту. Стаття присвячена 100-річчю С. М. Куделко найрадикальнішої в історії вітчизняних університетів кандидат історичних наук, професор реформи, наслідки якої та історичне значення викликають ORCID: 0000–0003–1630–8774 жваві дискусії серед фахівців. Практичне значення [email protected] статті полягає у зміні пріоритетів при викладанні та популяризації історії Харківського національного Харківський національний університет університету імені В. Н. Каразіна. Оригінальність імені В. Н. Каразіна, дослідження обумовлена незаангажованим розглядом майдан Свободи, 4, Харків, Україна, 61022 широкого кола використаних історіографічних джерел (наукових праць та публіцистики). Тип статті: Анотація. Мета статті – ​висвітлити еволюцію теоретична, дослідницька. уявлень у радянській та сучасній історіографії про (не) сприйняття наукових традицій Харківського Ключові слова: університетські традиції; реформа вищої імператорського університету інститутом народної освіти; професорсько-­викладацький склад; студентство, освіти ім. О. О. Потебні. Методи дослідження: Харківський університет, Харківський інститут народної проблемно-­історіографічний, історико-­генетичний, освіти. порівняльно-­історичний; принципи системності та об’єктивності. Основні результати та наукова Надійшла до редколегії 31.01.2020 новизна: детально розглянуто, як змінювалися оцінки Прорецензована 30.03.2020 дослідників від заперечення самої необхідності Рекомендована до друку 06.05.2020 засвоєння старих принципів діяльності вишів до

© Богдашина О. М., Куделко С. М., 2020 17 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 16–27 doi 10.15421/26200102 http://www.uha.dp.ua УДК 930:378.4 (477.54–21) (091) старых принципов деятельности вузов к восприятию ХИНО наследником дореволюционного университета Харьковский классический с частичным сохранением традиций. Проанализировано освещение в исторической мысли 20-х гг. XX – ​начала университет и Харьковский XXI вв. проблемных вопросов, связанных с образованием институт народного образования: и деятельностью Харьковского института народного проблемы преемственности образования им. А. А. Потебни (далее – ​ХИНО). Особое внимание уделено многообразию мнений (историографические сюжеты): и оценок восприятия ХИНО традиций Харьковского К 100-летию реформы императорского университета (далее – ​Харьковского университета). Авторы пришли к выводу о частичном университетского образования сохранении традиций Харьковского университета в Украине в работе ХИНО благодаря унаследованной материальной базе, а главное – ​сохраненном в основном профессорско-­ Е. Н. Богдашина преподавательскому составу, сотрудникам и части доктор исторических наук, профессор дореволюционного студенчества. В последнем случае ORCID: 0000–0001–8505–5075 речь идет больше о 1921–1924 гг., когда вернулась к учебе [email protected] часть студентов, обучавшихся еще до реформирования университета в 1920 г., и молодежь непролетарского Харьковский национальный педагогический происхождения составляла существенную долю университет имени Г. С. Сковороды, студенческого контингента. Практическое значение статьи ул. Алчевских, 29, Харьков, Украина, 61002 заключается в изменении приоритетов при преподавании и популяризации истории Харьковского национального С. М. Куделко университета имени В. Н. Каразина. Статья посвящена кандидат исторических наук, профессор 100-летию самой радикальной в истории отечественных ORCID: 0000–0003–1630–8774 университетов реформы, последствия и историческое [email protected] значение которой вызывают оживленные дискуссии среди Харьковский национальный университет специалистов. Оригинальность исследования обусловлена имени В. Н. Каразина, незаангажированным рассмотрением широкого круга пл. Свободы, 4, Харьков, Украина, 61022 использованных историографических источников (научных трудов и публицистики). Тип статьи: теоретическая, Аннотация. Цель статьи – ​осветить эволюцию исследовательская. представлений в советской и современной историографии о (не)принятии научных традиций Харьковского Ключевые слова: университетские традиции; реформа императорского университета институтом народного высшего образования; профессорско-преподавательский­ образования им. А. А. Потебни. Методы исследования: состав; студенчество, Харьковский университет, проблемно-­историографический, историко-­генетический, Харьковский институт народного образования. сравнительно-исторический;­ принципы системности и объективности. Основные результаты и научная новизна: Поступила в редколлегию 31.01. 2020 детально рассмотрен вопрос о том, как менялись оценки Прорецензирована 30.03.2020 исследователей от отрицания самой необходимости усвоения Рекомендована в печать 06.05.2020

© Богдашина Е. Н., Куделко С. М., 2020 18 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 16–27 doi 10.15421/26200102 http://www.uha.dp.ua LCC DK508.9Ch64 operation of Kharkiv Institute of Public Education named after O.O. Potebny (hereinafter – KhIPE) is analyzed. Kharkov Classical University Particular attention is paid to the diversity of opinions and assessments of KhIPE perceptions of the traditions of Kharkiv and Kharkiv Institute of Public Imperial University (hereinafter – Kharkiv University). The Education: problems of heredity authors concludes that the traditions of Kharkiv University (historiographical subjects): to were partially preserved in the work of KhIPE, thanks to the th inherited material base, and most importantly, the preserve the 100 anniversary of university of the main teaching staff, employees and part of the pre- education reform in Ukraine revolutionary students. In the latter case, the years 1921– 1924 are meant, when some of students who had studied Olena Bohdashyna before the university closed in 1919 returned to study and noIn Sc. D. (History), Professor the latter case, the years 1921–1924 are meant, when some ORCID: 0000–0001–8505–5075 of students who had studied before the university closed in [email protected] 1919 returned to study and non-proletarian youth made up a significant proportion of the student contingent. In historical H. S. Skovoroda Kharkiv National science KhIPE’s estimation as successor to Kharkiv University Pedagogical University, is unstable. Soviet authors focused mainly on the refusal of 29 Alchevskykh Street, Kharkiv, Ukraine, 61002 the leadership of the People’s Commissar of Education of the USRR and IPE on the forms of the liquidated imperial Serhii Kudelko university. Meanwhile, the contemporary authors, on the one Ph. D. (History), Professor hand, emphasize the voluntarism and failure of the educational ORCID: 0000–0003–1630–8774 reform and the 1933 forced restoration of universities by the [email protected] Soviet power. On the other hand, the idea that the tradition of the Imperial University was more than accepted until recently V. N. Karazin Kharkiv National University, was considered to be in keeping with KhIPE traditions. The 4, pl. Of freedom, Kharkiv, Ukraine, 61022 article is dedicated to the 100th anniversary of the most radical reform in the history of domestic universities, the Abstract. The aim of the article is to highlight the evolution of consequences and historical significance of which cause lively ideas in Soviet and modern historiography on (non) perception discussions among experts. The practical significance of the of scientific traditions of Kharkiv Imperial University by the article is to change the priorities in teaching and promoting Institute of Public Education named after O. O. Potebnya. the history of V. N. Karazin Kharkiv National University. The Research methods: problematic-historiographic, historical- originality of the study is due to the unbiased consideration of a chronological, comparative-historical; principles of wide range of used historiographical sources (scientific works systematicity and objectivity. Main results and scientific and journalism). Type of article: theoretical, research. novelty: for the first time it has been considered in detail how researchers assessments have changed from denying Keywords: university traditions; higher education reform; the necessity of mastering the old principles of higher teaching staff; students, Kharkiv University, Kharkiv education to the perception of KhIPE as the heir of the Institute of Public Education pre-revolutionary university with partial preservation of traditions. The coverage in the historical thought of Received 31.01.2020 th th the 20s of the 20 – the beginning of the 19 century Reviewed 30.03.2020 of problematic issues related to the establishment and Accepted 06.05.2020

© Bohdashyna О. M., Kudelko S. M., 2020 doi 10.15421/26200102

Постановка проблеми. У вітчизняній іс- лався на досвід Великої французької буржуазно-­ 19 торичній думці оцінка ХІНО як правонаступни- демократичної революції, коли декретом 1792 р. ка Харківського університету є не усталеною. були закриті усі 22 університети (Ряппо Я. П., 1925, Радянські автори переважно акцентували увагу с. 4). На його переконання «нова організаційна на відмові керівництва Наркомосу УСРР та ІНО форма» вишів має передбачати «новий зміст» та від форм ліквідованого імператорського універси- «нові методи викладання» (Ряппо Я. П., 1925, с. 5). тету. Між тим, деякі сучасні автори, з одного боку, Для прихильників ліквідації класичних уні- наголошують на волюнтаризмі та невдалості освіт- верситетів, які, на їхнє переконання, раніше лише ньої реформи і вимушеному у 1933 р. відновленні обслуговували «потреби поміщиків та буржуазії» радянською владою університетів. З іншого боку, (наприклад: Скрипник М. О., 1930, с. 65), а не про- існує думка про більше, ніж було прийнято вва- стого народу, реформа вишів була доказом дотри- жати до останнього часу, збереження у ХІНО тра- мання соціальної справедливості, а, отже, й рево- дицій імператорського університету. Дослідники люційної доцільності таких змін. Дотриманням схиляються до поміркованіших оцінок діяльності соціальної справедливості та продовженням класо- ХІНО й наголошують на неоднозначності оцінки вої боротьби з експлуататорами пояснювали публі- наслідків реформи. цисти того часу і тотальну пролетаризацію освіти, Мета статті – ​висвітлити еволюцію уявлень зокрема обмеження вступу до вишів вихідців з т. зв. у радянській та сучасній історіографії про (не) експлуататорських класів. Я. П. Ряппо закликав не сприйняття наукових традицій Харківського ім- допускати «класових ворогів» до вступу в інсти- ператорського університету інститутом народної тути, оскільки останні готують «командний склад освіти ім. О. О. Потебні, визначити, чи був ХІНО народного господарства й державного будівниц- правонаступником Харківського університету; по- тва пролетарської диктатури» (Ряппо Я. П., 1928, казати роль традицій останнього в діяльності ін- с. 8). Тому діти дворян, священників, купців тощо ституту у 1920-х – ​на початку 1930-х рр. часто вдавалися до підробки власних документів Історіографія теми є різноманітною та на- чи публічної відмови від батьків (Рябченко О. Л., раховує майже століття. Дослідженню проблеми 2012, с. 126). спадкоємності двох ВНЗ в історичній думці саме С. Смолинський також обґрунтовував рефор- і присвячена ця розвідка. му освіти виробничою необхідністю: «Інститут –​ Джерела. Дослідження спирається на виявле- форма більш рухлива, її легше ув’язати з виробни- ні та опрацьовані історіографічні праці радянсько- цтвом» (Смоленський С., 1928, с. 6). Ще більш ка- го та пострадянського часів. Стосовно 1920‑х – по- тегорично висловлювався М. Кравченко: «Інститути чатку 1930-х рр. мова, очевидно, йде не про науко- замість великих університетів виправдали себе і по- ві (у строгому сенсі цього слова), а публіцистич- вороту до старих форм вищої освіти немає… Вузи ні праці, авторами і сучасниками подій яких зде- типу університетів непотрібні» (Кравченко М., 1928, більшого були урядовці НКО УСРР, викладачі різ- с. 45). Нові функціонери були переконані в необ- них ІНО, в тому числі – ​активні учасники перебу- хідності ліквідації університетської автономії та дови університетів. На переконання обох авторів, колективної форми правління. Для цього в усіх ви- публіцистика 1920-х – ​початку 1930-х рр. посідає шах призначалися, а не обиралися на посади дирек- проміжне становище між історіографічними дже- тор та політичний комісар (обов’язково з білетом релами та літературою; становить перший етап іс- члена КП(б)У). Таку різку зміну структури управ- торіографії теми. ління вишами урядовці пояснювали нездатністю Оскільки реформа вищої освіти дуже відріз- вчених рад вирішувати господарчі проблеми під нялася в УСРР від РСФРР і у виданій поза межа- час кризи (Первая Всеукраинская конференция по ми України науковій літературі вкрай мало при- индустриально-­техническому образованию, с. 316). ділено уваги реформі університетської освіти Аналіз публіцистики 1920-х рр. привів 1920‑х рр. в УСРР (як, до речі, і реформи у Білорусі А. Ю. Парфіненка до висновку, що навіть напри- чи Закавказькій Федерації), то ми намагалися по- кінці 1920-х рр. в українських журналах автори казати найбільш топові та дискусійні точки зору, статей «виступали за неодмінне збереження про- а не перераховувати всіх дослідників України та фесійно орієнтованих інститутів» і заперечували діаспори. «універсальні» університети» (Парфіненко А. Ю., Виклад основного матеріалу. Публіцисти 2008b, с. 102). 1920-х рр. здебільшого некритичного підтриму- Акценти почали змінюватись у середині 30-х рр. вали реформування новою владою системи вищої ХХ ст., коли в Україні були відновлені університети. освіти, часто цитуючи вищих урядовців республіки. Все більше поширювались думки, що у старих уні- Заступник наркому освіти УСРР Я. П. Ряппо оціню- верситетах було чимало позитивного. Але більшість вав створення на базі закритих університетів ІНО радянських дослідників у розвідках 1930-х‑1980-х рр. революцією, а не реформою. При цьому він поси- продовжувала пояснювати закриття імператорських ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 16–25

20 університетів виробничою доцільністю, пролетари- ти від викладацької в інститутах УСРР: «Система зацією вишів та боротьбою з буржуазною профе- науково-дослідних­ кафедр, поставлених над вуза- сурою (Бойко И. Д., Вич К. М., 1940; Харьковский ми, не виправдала себе. Вона мало сприяла роз- государственный yниверситет им. А. М. Горького за гортанню наукової роботи у вищій школі» (Вища 150 лет, 1955 та ін.). школа, 1967, ч. I, c. 128). Чи не єдиним винятком із загальної радян- Вкрай категорично висловлювався ської історіографічної традиції періоду розквіту Г. І. Ясницький. Критикуючи помилковість рішен- командно-­адміністративної системи став написаний ня про ліквідацію університетів, дослідник цілком С. М. Королівським розділ про ХІНО у «Коротких у дусі звинувачень сталінської доби взагалі оціню- нарисах з історії Харківського державного універ- вав керівництво Наркомосу УСРР «як ворогів, що ситету ім. О. М. Горького». С. М. Королівському по- намагалися у своїх шкідницьких цілях використати трібно мати громадянську сміливість, який, попри відмінності між системами освіти УСРР та РСФРР» активну критику у ті часи дореволюційної вищої (Тарнавська, 2015, с. 280). освіти, наголошував на необхідності збереження У численних працях 1950-х‑1980-х рр. про ке- таких позитивних сторін роботи Харківського ім- рівну роль КП(б)У (автори: В. Я. Білоцерківський, ператорського університету, як «вдале поєднання М. А. Бистров та ін.) реформування освіти в рес- в одній установі учбових і наукових завдань; непо- публіці оцінювалася лише позитивно і некритич- гана постановка ряду предметів; лабораторна ро- но (див. детальніше: Тарнавська, 2015). Такі пози- бота з ряду дисциплін; привчання студентів до са- тивні оцінки повторювалися й у роботах з історії мостійної дослідної роботи; наукові товариства, освіти. У праці «Вища школа УРСР за 50 років» гуртки; високий рівень вимог до студентства і т. підкреслювалося: «Партія згуртувала пролетарське ін.» (Королівський С. М., 1940, c. 67). студентство у боротьбі проти буржуазної ідеоло- С. М. Королівський, який навчався та працю- гії» (Вища школа, 1967, ч. I, c. 129). «Викладання вав у ХІНО, підкреслював, що університет перетво- суспільних наук – історії​ партії, пролетарської по- рився на «вищий педагогічний навчальний заклад літичної економії, марксистсько-­ленінської філо- з цілком ясною, закінченою цілеустановкою – готу​ - софії» трактувалося як «найважливіше знаряддя вати робітників народної освіти для всіх типів шкіл і засіб ідейно-­політичного виховання радянського народної освіти» (Королівський С. М., 1940, c. 71). студентства» (Вища школа, 1967, ч. I, c.129). У 1960-х – ​1980-х рр. радянські дослідники Стримано висока оцінка вишівської реформи зазвичай позитивно, але не менш емоційно оціню- 1920-х рр. у радянській Україні містилася й у на- вали перетворення дореволюційних вишів на ІНО ступних роботах радянських науковців. Наприклад, у 1920-х рр. Автори ювілейного видання «Вища автори ювілейного видання, присвяченого 175-річ- школа УРСР за 50 років», наприклад, продовжу- чю Харківського університету, вважали, що «При вали обґрунтовувати «докорінну реорганізацію» всій нестрункості, при усіх допущених помилках «революційною ініціативою і потребами відбудови Харківський інститут народної освіти був важли- народного господарства» (Вища школа, 1967, ч. I, вим етапом боротьби за радянський університет. c. 72–73). У книзі високо оцінювалися наслідки ре- В його обличчі країна мала радянський вищий пе- форми вищої освіти в УСРР у перше післяреволю- дагогічний навчальний заклад, який готував радян- ційне десятиріччя: «Історія будівництва радянської ські кадри працівників освіти» (Харьковский госу- вищої школи на Україні у 1917–1928 рр. характе- дарственный университет, 1980, с. 60). Водночас ризується рядом важливих успіхів і досягнень» у цій книзі (на відміну від інших досліджень того «завдяки неухильному піклуванню Комуністичної часу) нігілістичний підхід керівників НКО УСРР до партії» (Вища школа, 1967, ч. I, c. 129). До таких університетів, як «найбільш консервативних форм досягнень автори відносили створення радянської старої вищої освіти» з їх подальшою реорганізаці- системи вищої освіти («розгорнута потрібна мере- єю оцінювався як помилка (Харьковский государ- жа вузів»), покращення підготовки кадрів («з се- ственный университет, 1980, с. 49). Автори – про​ - редовища трудящих»), а отже, поліпшення «со- фесори Харківського державного університету ім. ціального складу студентів» (Вища школа, 1967, О. М. Горького – ​наголошували, що відновлення ч. I, c. 129). Останнє трактувалося як досягнен- вишу, «який, пройшовши довгий шлях реорганіза- ня соціальної справедливості: «Вперше в історії ції», на базі «об’єднання ХПІПО та ФХМІ в єди- України десятки тисяч робітників і селян, їх ді- ну установу» – відбулося «на новій, радянській тей дістали можливість через робітничі факуль- основі» (Харьковский государственный универси- тети поступити до вузів, опанувати науку й тех- тет, 1980, с. 62). Проте серед підстав відновлення ніку» (Вища школа, 1967, ч. I, c. 128). При цьому Харківського університету підкреслювалася саме не розглядалося питання про низький рівень осві- тяглість з XIX ст. традицій вищої школи – ​«важ- ченості таких абітурієнтів. Водночас вони визна- ливість університетської освіти та розвитку нау- вали помилковість відокремлення наукової робо- ки, необхідність підготовки науково-­педагогічних doi 10.15421/26200102

кадрів» (Харьковский государственный универси- будівництва» (Ляпіна О. В., 2008, с. 264). При цьо- 21 тет, 1980, с. 61). му О. В. Ляпіна наголошувала, що створення ІНО Позитивні в цілому судження радянських дослід- було необхідне саме «для підготовки педагогічних ників освіти входили у різку суперечність із тверджен- кадрів» (Ляпіна О. В., 2008, с. 271). С. М. Куделко та нями українських істориків-емігрантів.­ Негативні О. Л. Рябченко підтримують таку версію створен- оцінки перетворення імператорських університетів ня ХІНО: «Головним завданням цього столичного на спеціалізовані педагогічні інститути превалюва- педагогічного ВНЗ була підготовка кадрів вчите- ли у розвідках представників української діаспори. лів для трудової загальноосвітньої школи і техніку- Колишній студент, потім професор Вищого ІНО ім. мів» (Куделко С. М., Рябченко О. Л., 2004, с. 307). М. П. Драгоманова О. П. Оглоблин в еміграції нази- Між тим, А. Ю. Парфіненко у книзі, присвя- вав його «могильником» Київського університету ченій радянській журнальній публіцистиці 1920‑х – ​ Св. Володимира (Оглоблин О. П., 1963, с. 214). За початку 1930-х років, вважає недоречною «абсо- його оцінкою перетворення університетів на ІНО лютизацію економічних чинників» у перебудові «створювало безперечну загрозу для української ви- університетів (Парфіненко А. Ю., 2008b, с. 92). сокої освіти й дальшого розвитку української науки» Харківський дослідник висуває й суто політичні (Оглоблин О. П., 1963, с. 215). причини ліквідації університетської освіти. За оцін- Сучасні дослідження історії вищої освіти міс- кою А. Ю. Парфіненка, пролетаризація вишів, що тять різні оцінки реформи вишів 1920-х – почат- проводилася під гаслами соціальної справедливо- ку 1930-х рр.: від різкого засудження більшовиць- сті та демократизації, сприяла успішній побудові ких експериментів до спроб пояснити її потреба- нового суспільства: «Завдяки привілейованому ста- ми народного господарства та політичною ситуа- новищу абітурієнтів з робітників та селян планува- цією тих часів. лося не лише «завоювати» (пролетаризувати) вищу У намаганні довести необхідність перетво- школу, а й, що найважливіше, виховати «свою», рення університетів на вузько спеціалізовані за- класово близьку інтелігенцію, яка мала легітимізу- клади в часи нагальної боротьби з неписемністю вати новий радянськийрежим» (Парфіненко А. Ю., деякі сучасні автори погоджуються з основною те- 2008a, с. 417–418). зою радянських часів. Наприклад, В. Д. Мирончук З посиланням на О. П. Оглобліна О. В. Ляпіна та В. С. Савчук у четвертому виданні історії негативно оцінює реформу вищої освіти 1920-х – ​ Дніпровського національного університету імені початку 1930-х рр. Київська дослідниця трактує Олеся Гончара звертали увагу на «виробничу» вер- ліквідацію університетів як «позбавлення України сію ліквідації університетів: «На ґрунті гострої по- нормальної академічної освіти», що становило «не- треби країни у педагогічних та інженерно-­технічних безпеку для розвитку української науки та культу- кадрах виникла недооцінка загальнотеоретичної ри» (Ляпіна О. В., 2008, с. 265). освіти аж до лівої ідеї «отмирания университетов»» О. Л. Рябченко (Рябченко О. Л., 2000), як (Мирончук, В. Д. та Савчук, В. С., 2008, с. 55). і А. М. Острянко (Острянко А. М., 2001) намага- В. В. Липинський у статті «Концепція та мо- ються уникати розгорнутих оцінок ліквідації доре- дель освіти в УСРР у 20-ті рр.», (Липинський В. В., волюційних вишів та ефективності роботи створе- 1999, № 5, с. 3–14), з посиланням на доповідь нар- них на їхній базі ІНО. О. Л. Рябченко, наприклад, кома освіти республіки Г. Ф. Гринька (Гринько Г. Ф., оцінює реформу як «грандіозний експеримент», 1920) вважає, що уряд УСРР не міг забезпечити втрату «минулих ідеалів, систем цінностей»; на- фінансово проведення подібної до РРФСР ре- голошує на перманентності та суперечливості ре- форми. Водночас В. В. Липинський наголошує на форми вищої освіти 1920-х‑1930-х рр. і пише про- суб’єктивній складовій реформи: радикальні по- «нові перспективи, у тому числі і в царині освіти» гляди самого Г. Ф. Гринька, його заступника, голо- (Рябченко О. Л., 2014, с. 116). ви Укрголовпрофосвіти Я. П. Ряппо та інших уря- Харківська дослідниця у книзі про ХІНО на- довців, що вважали «американську» модель вищої зиває створення інститутів народної освіти «одним школи кращою, ніж класичну (європейську). Без із важливих і об’єктивно необхідних заходів у роз- зв’язку науки з виробництвом «наука мертва, а для витку педагогічної освіти», оскільки для ліквідації робітників та селян непотрібна» (Ряппо Я. П., 1925, неписьменності населення» «потрібні були педа- с. 5). В той час в УСРР помітне захоплення ідеями гогічні кадри у масовій кількості і в найкоротший американського філософа та педагога Дж. Дьюї та строк» (Рябченко, О. Л., 2000, с. 7–8). За її оцін- іншими представниками інструменталізму. кою «в інституті, незважаючи на всі заходи влади, З посиланням на тих же Я. П. Ряппо та спрямовані на перетворення його в чисто педаго- Г. Ф. Гринька О. В. Ляпіна називала серед причин гічний навчальний заклад, збереглися і продов- реорганізації університетів в ІНО «потреби народ- жували жити багато університетських традицій. ного господарства» та невідповідність університетів Вони підтримувалися як викладачами, які раніше «завданням народного господарства і державного працювали в університеті і в ХІНО були основою ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 16–25

22 професорсько-­викладацького складу, так і тими сту- ричної науки в рамках ОІНО В. В. Левченко роз- дентами, які вступили до даного вузу з надією от- глядає цей процес через еволюцію 1) «структури римати університетську освіту» (Рябченко, О. Л., навчальної й науково-дослідної­ діяльності»; 2) «ка- 2000, с. 7). дрового складу»; 3) «видання наукової продукції» О. М. Богдашина, О. Л. Рябченко, А. М. Острянко, (Левченко В. В., 2010b, c. 160). В. В. Левченко, описуючи історію ІНО та окре- У статті, присвяченій попереднику ОІНО, –​ мих науково-­дослідних кафедр того часу, наво- Одеському гуманiтарно-­суспiльному iнституту дять факти, що засвідчують збереження дорево- (1920–1921 рр.) – ​В. В. Левченко наголошує, що люційних університетських традицій. Наприклад, «професорсько-викладацький­ склад, службовий О. Л. Рябченко доводить, майже всі викладачі ХІНО персонал, науково-допоміжні­ установи з усім ін- наявним порядком читали не дві, як вимагалось вентарем», приміщення історико-­філологічного та у той час (вступну та заключну), а великі курси лек- юридичного факультетів Новоросійського універ- цій (Рябченко О. Л., 2014, с. 121 та ін.). У ХІНО це ситету та деяких інших навчальних установ «авто- підтримувалось ректорами С. Д. Стрільбицьким та матично переводилися до ОГСІ» (Левченко В. В., його наступником М. С. Гавриловим (Рябченко, О. 2008, с. 207–208). Доказами тяглості університет- Л., 2000, с. 39). Хоча лише рішенням ЦВК СРСР ських традицій він наводить наявність професор- від 19 вересня 1932 р. було ліквідовано бригадо-­ ських стипендіатів колишнього Новоросійського лабораторний метод та відновлено лекції, сесії від- університету та видання двох томів «Ученых за- бувалися двічі на рік з індивідуальною оцінкою писок Высшей школы г. Одессы» (Левченко В. В., знань, виконанням і захистом дипломних проєктів 2008, с. 211). Сучасний одеський дослідник ви- (Рябченко О. Л., 2014, с. 122). Хоча кафедри були знає, що навчальні програми були частково зміне- реорганізовані у суто науково-дослідні,­ у ХІНО ні, а старі доповнені «історичним матеріалізмом» збереглися традиції: написання та захисту дисер- (Левченко В. В., 2008, с. 209–210). Як наголошує тацій у формі промоційних робіт; проведення тео- В. В. Левченко, в ОІНО з 11 кафедр було ліквідо- ретичних семінарів; випуск збірників статей окре- вано лише дві: історії церкви та візантійської фі- мих кафедр тощо (Богдашина, О. М., 1994). лології (Левченко В. В., 2010, с. 161). Серед усіх дослідників вищої освіти УСРР Останнім часом посилилась тенденція вважати 1920-х – ​початку 1930-х рр. найбільше оціночних ІНО модифікацією університетів, а не їхньго лік- суджень містять праці В. В. Левченка. Останній відацією.Таку позицію висловлює С. М. Куделко. у монографії та спеціальних статтях неоднора- На його думку, ідентичність назви, ті ж самі при- зово писав про тяглість традицій реорганізова- міщення не можуть бути єдиними доказами спад- них в ІНО університетів на прикладі головно- коємності навчального закладу. Автор згадує по- го одеського вишу. Вже навіть назва монографії, чаток свого навчання на історичному факульте- в основу якої покладена кандидатська дисерта- ті ХДУ ім. О. М. Горького, коли були ще живі ція: «Історія Одеського інституту народної осві- А. П. Ковалевський, К. Е. Гриневич та деякі інші ти (1920–1930 рр.): позитивний досвід невдалого викладачі – колишні студенти імператорських експерименту» містить негативну конотацію пе- університетів. Студенти та аспіранти 1920-х – ​ ретворення університету на ІНО в Одесі (як «не- 1930-х рр., за його свідченням, згадували ХІНО вдалого експерименту»). Водночас попередні два як старий класичний університет під новою наз- слова «позитивний досвід» звернені немов до чита- вою (Куделко С. М., 2004, с. 103). С. М. Куделко ча, що не все було так погано у досліджуваний час наводить два докази правильності таких підходів: з головним вишом Одеси (Левченко В. В., 2010а). 1) на момент відновлення у 1933 р. університет Оптимістичніші оцінки спадкоємності тра- «був заповнений кадрами, які були з ним пов’язані дицій Новоросійського університету в робо- до 1920 р.»; 2) «перерв у підготовці кадрів з 1920 ті Одеського інституту народної освіти містять- по 1933 рр. не було, матеріальна база залишалася ся у спеціальній статті цього автора. Як тради- в основному колишньою. Традиції дореволюцій- цій В. В. Левченко виділяє три фактори: «мате- ного університету ще живі, бо їх носії продовжу- ріальну базу»; «традиції студентського співтовари- вали працювати… до початку 70-х років минулого ства»; збереження «професорсько-викладацького­ століття» (Куделко С. М., 2004, с. 104). складу» (Левченко В. В., 2004, с. 102). Автор ро- Таким чином, можна виділити три періоди бить висновок: «Одеський інститут народної осві- у дослідженні обраної теми. Перший періодісторіо- ти…зберіг і продовжував примножувати універси- графії проблеми (1920-ті – середина​ 30-х рр. ХХ ст.) тетські традиції, завдяки ним його можна вважати здебільшого представлений працями безпосеред- спадкоємцем Новоросійського університету (1865– ніх учасників процесу реорганізації вишів. Другий 1920 рр.) та попередником Одеського державного період (друга половина 30-х‑80-ті рр. ХХ ст.) істо- університету» (Левченко В. В., 2004, с. 107). В ін- ріографії теми нашого дослідження включає вели- шій статті Трансформацію інфраструктури істо- кий проміжок часу, протягом якого простежується doi 10.15421/26200102

переважно позитивне ставлення авторів до ство- у вищій школі України 1920-х – початку​ 1930-х рр. 23 рення ХІНО та результатів роботи інституту. Все як радикальної реформи, а не як ліквідації універси- частіше дослідники згадували про безперервність тетів. У новітніх дослідженнях визнається перерва університетської традиції. Праці третього періо- поступовості та неоднолінійність розвитку вищої ду (з 1990-х рр. і до цього часу) містять іноді діа- освіти у зазначений час. метрально протилежні оцінки. Гостро критикую- Жваві дискусії навколо нечуваного експери- чи університетську реформу 1920-х рр., більшість менту радянської влади в Україні щодо перетво- авторів намагається віднайти факти, які б доводи- рення класичних університетів в інститути народ- ли присутність дореволюційних традицій у робо- ної освіти не вщухають майже століття. Опоненти ті різних ІНО радянської України. висловлювали діаметрально протилежні погляди Спостереження за історичною та публіцистич- і давали оцінки, які важко звести до єдиного кон- ною літературою пострадянських часів переконує сенсусу. Однак час синтезу настав, і в останні роки нас у тому, що посилюється тенденція до розгляду ми бачимо, що нащадки колишніх класичних ім- реформи вищої школи в Україні 1920-х – ​початку ператорських університетів розглядають період 1930-х рр. не як ліквідацію університетів, а їх тран- 1921–1933 рр. як невід’ємну сторінку своєї історії. сформацію для вирішення гострих завдань, що по- Показово, що у виданні «Биобиблиографический стали перед суспільством (ліквідація неписьмен- словарь учёных Харьковского университета. Том ності, українізація та ін.). 1. Ректоры (1805–1919–1933–1995)», виданому Висновки. Публіцисти 1920-х рр. здебільшого в 1995 р., відсутні дані за 1920–1932 рр. А в пе- некритичного підтримували реформування новою ревиданій книзі 2015 року «Ректори Харківського владою системи вищої освіти, часто цитуючи ви- університету (1804–2014): біобібліографічний до- щих урядовців республіки. У 1930-х – ​1980-х рр. відник» керівники вишу цього часу посіли своє автори розвідок продовжували пояснювати закрит- належне місце. Харківський університет, як і інші тя імператорських університетів виробничою до- класичні університети, не відкидає жодного року цільністю, пролетаризацією вишів та боротьбою зі своєї 215-річної історії. На нашу думку, більш з буржуазною професурою. Позитивні в цілому за все про фактичне збереження традицій свідчить судження радянських дослідників освіти входили швидка та успішна зворотна реорганізація ІНО в різку суперечність із твердженнями українських в університети у 1933 р. істориків-­емігрантів. Сподіваємося, що з подальшим розширенням Новітні дослідження історії вищої освіти міс- джерельної бази та проблематики, оновленням до- тять різні оцінки реформи вишів 1920-х –початку слідницького інструментарію майбутні науковці та- 1930-х рр.: від різкого засудження більшовицьких кож дійдуть висновку про суттєве збереження доре- експериментів до спроб пояснити потребами на- волюційних університетських традицій у 1920‑х – ​ родного господарства та політичною ситуацією тих 1930-х рр., ніж це було прийнято вважати як у ме- часів. Сучасні автори схиляються до оцінки подій муарах, так і у наукових працях.

Бібліографічні посилання Богдашина, О. М., 1994. Діяльність Харківської за років Великої Жовтневої соціалістичної революції науково-­дослідної кафедри історії української культу‑ (1917–1940 рр.). В : Віч, К. М., відп. ред., 1940. ри ім. акад. Д. І. Багалія (1921–1934 рр.). Харків : Вид. Короткі нариси з історії Харківського державного ХДПУ. університету ім. О. М. Горького, 1905–1940 рр. Харків : Бойко, И. Д., Вич, К. М., 1940. Стотридцатипятиле- Вид-во університету, с. 43–106. тие Харьковского государственного университета имени Куделко, С. М., 2004. Сколько лет Харьковскому А. М. Горького. Историк-­марксист, кн. 6, с 152–156. национальному университету им. В. Н. Каразина? Про‑ Вища школа УРСР за 50 років, 1967. ч. I (1917–1945 блемы истории и археологии Украины : Мат. 5 Междунар. pp.). Київ : Вид-во Київського університету. науч. конф., посвящ. 350-летию г. Харькова и 200-летию Гринько, Г. Ф., 1920. Очередные задачи советского ХНУ им. В. Н. Каразина, 4–6 нояб. 2004 г. Харьков : строительства в области просвещения. Харьков : Изд- НМЦ «МД», с. 103–104. во Наркомпроса УССР. Левченко, В. В., 2010а. Історія Одеського інститу‑ Гаврилів, М., 1927. Харківський інститут народної ту народної освіти (1920–1930 рр.) : позитивний досвід освіти. Шлях освіти. № 10, с. 166–170. невдалого експерименту. Одеса : ТЕС. Записки Харківського інституту народної освіти, Левченко, В. В., 2010b. Історична освіта та наука 1927, т. 2. в Одеському Інституті народної освіти : трансформація інфраструктури. Проблеми історії України : факти, Кравченко, М., 1928. Громадська думка. Шлях осві‑ судження, пошуки. Київ, вип. 19 (1), с. 160–172. ти. № 12, с. 23–49. Левченко, В. В., 2004. Новоросійський університет Королівський, С. М., 1940. Короткий нарис Хар‑ та Одеський інститут народної освіти: до проблеми ківського державного університету ім. О. М. Горького ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 16–25

24 спадкоємності народної освіти. Харківський історіо‑ Рябченко, О. Л., 2014. Навчальний процес: радянські графічний збірник. Харків, вип. 7, с. 102–108. інновації та особливості впровадження у вищих навчаль- Левченко, В. В., 2008. Одеський гуманiтарно-­ них закладах України у 1920–30-ті роки. Наукові праці суспiльний iнститут (1920–1921): до питання спад- історичного факультету Запорізького національного коємностi традицiй унiверситетської освiти. Записки університету, вип. 40, с. 116–124. iсторичного факультету. Одеса, т. 19, с. 207–216. Рябченко, О. Л., 2012. Формування континген- Липинський, В. В., 1999. Концепція та модель осві- ту студентів вищих навчальних закладів Радянської ти в УСРР у 20-ті рр. Український історичний журнал. України (кінець 1920-х – 1930-ті​ рр.). Політехніка. № 1, Київ, вип. 5, с. 3–14. с. 124–135. Ляпіна, О. В., 2008. Інститути народної освіти Рябченко, О. Л., 2000. Харківський інститут на‑ (1920-ті – ​початок 1930-х рр.): порівняльний аспект. родної освіти ім. О. О. Потебні (1921–1930 рр.). Харків: Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, ХНАМГ. постаті : зб. наук. праць. Дніпропетровськ, вип. 6, с. 263–271. Рябченко, О. Л. та Куделко, С. М., 2004. Харків- ський університет в епоху реорганізації (1920–1933). Майборода, В. К., 1987. Про становлення та роз- В: Бакіров, В. С., відп. ред. Харківський національний виток вищої педагогічної освіти (1917–1928 рр.). Укра‑ університет ім. В. Н. Каразіна за 200 років. Харків : їнський історичний журнал. Київ, вип. 5, с. 96–102. Фоліо, с. 301–372. Мирончук, В. Д., Савчук, В. С., 2008. Інститут на- родної освіти : доба трансформацій (1920–1933 рр.). В: Ряппо, Я. П., 1928. Радянське студентство: (Ха‑ Поляков, М. В., гол. ред., 2008. Історія Дніпропетров‑ рактеристика вузів України). Х.: ДВУ. ського національного університету імені Олеся Гончара. Ряппо, Я. П., 1925. Реформа высшей школы на Дніпропетровськ : Видавництво ДНУ, с. 55–72. Украине в годы революции (1920–1924). Харьков : Изд- Оглоблин, О. П., 1963. Спомини про Миколу Зерова во Наркомпроса УССР. й Павла Филиповича. Безсмертні: Збірник спогадів про Скрипник, М. О. Статті і промови: В 5 т. Х. : ДВУ, Миколу Зерова й Павла Филиповичаі М. Драй-­Хмару. 1930. Т. 4, ч. 1. Мюнхен, с. 213–230. Смолинський, С., 1928. До уніфікації систем освіти Острянко, А. М., 2001. Ніжинська історична школа СРСР. Радянська школа. № 12, с. 3–7. кінця ХІХ – ​першої третини ХХ ст.: Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.06 – ​історіографія, джерелознав- Тарнавська, С. В., 2015. Вища школа УСРР у 1920- ство та спеціальні історичні дисципліни. НАН України, х – ​на початку 1930-х років: радянська історіографія. Інститут української археографії та джерелознавства Таврійський вісник освіти. № 4, с. 275–285. ім. М. С. Грушевського. Київ. 18 с. Харківський університет – ​рідному місту. 1805– Парфіненко, А. Ю., 2008a. Розуміння суспільно-­ 2005, 2004. Харків : НМЦ «СД». політичної ролі української вищої школи в радянській Харьковский государственный yниверситет им. публіцистиці 1920-х – ​початку 1930-х років. Історіо‑ А. М. Горького за 150 лет, 1955. В: Короливский С. М., графічні дослідження в Україні, вип. 18, с. 415–426. гл. ред., Xарьков : Изд-во ун-та. Парфіненко, А. Ю., 2008b. У пошуках причин «лік- Харьковский государственный университет. відації» університетів України (аналіз радянської жур- 1805–1980: Ист. очерк, 1980. В: Тарапов И. Е., отв. ред. нальної публіцистики 1920-х – ​початку 1930-х років). Xарьков : Вища школа. Харків : С. А. М. Ясницький, Г. І., 1965. Розвиток народної освіти Первая Всеукраинская конференция по на Україні (1921–1932 рр.). Київ : Вид-во ун-ту. индустриально-техническому­ образованию, 1922. Путь просвещения. № 5, с. 315–329. References Bogdashyna, O. M., 1994. Diial’nist’ Kharkivs’koi Havryliv, M., 1927. Kharkivs’kyj instytut narodnoi naukovo-­doslidnoi kafedry istorii ukrains’koi kul’tury im. osvity. Shliakh osvity [The way of education], № 10, pp. 166– akad. D. I. Bahaliia (1921–1934 rr.) [Activities of Kharkiv 170. (in Ukrainian). Scientific Research Department of History of Ukrainian Zapysky Kharkivs’koho instytutu narodnoi osvity [Notes Culture named after Acad. D. Bahaly (1921–1934)]. Kharkiv: of the Kharkov Institute of Public Education], 1927, t. 2. Vyd. KhDPU. (in Ukrainian). (in Ukrainian). Bojko, I. D., Vich, K. M., 1940. Stotridcatipyatiletie Kravchenko, M., 1928. Hromads’ka dumka. Xar’kovskogo gosudarstvennogo universiteta imeni Shliakh osvity [The way of education], № 12, pp. 23–49. A. M. Gor’kogo. Istorik-­marksist [Marxist historian], kn. (in Ukrainian). 6, pp. 152–156. (in Russian). Korolivs’kyj, S. M., 1940. Korotkyj narys Vyscha shkola URSR za 50 rokiv [High school of the Kharkivs’koho derzhavnoho universytetu im. O. M. Hor’koho USSR for 50 years]. 1967, ch. I (1917–1945 rr.). Kyiv: Vyd- za rokiv Velykoi Zhovtnevoi sotsialistychnoi revoliutsii vo un-tu. (in Ukrainian). (1917–1940 rr.). V: Vich, K. M., vidp. red., 1940. Grin’ko, G. F., 1920. Ocherednye zadachi sovetskogo Korotki narysy z istorii Kharkivs’koho derzhavnoho stroitel’stva v oblasti prosveshheniya [Immediate tasks of universytetu im. O. M. Hor’koho, 1905–1940 rr. [Short Soviet constructionin the field of education]. Xar’kov: Izd- Essays on the History of Kharkiv State University. O. M. Gorky, 1905–1940]. Kharkiv: Vyd-vo universytetu, vo Narkomprosa USSR. (in Russian). pp. 43–106. (in Ukrainian). doi 10.15421/26200102

Kudelko, S. M., 2004. Skol’ko let Xar’kovskomu publitsystytsi 1920-kh – ​pochatku 1930-kh rokiv. 25 nacional’nomu universitetu im. V. N. Karazina? Problemy Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini [Historiographic istorii i arxeologii Ukrainy [Problems of history and studies in Ukraine], vyp. 18, pp. 415–426. (in Ukrainian). archeology of Ukraine]: Mat. 5 Mezhdunar. nauch. konf., Parfinenko, A. Yu., 2008b. U poshukakh prychyn posvyashh. 350-letiyu g. Xar’kova i 200-letiyu XNU im. «likvidatsii» universytetiv Ukrainy (analiz radians’koi V. N. Karazina, 4–6 noyab. 2004 g. Xar’kov: NMC «MD», zhurnal’noi publitsystyky 1920-kh – pochatku 1930-kh pp. 103–104. (in Russian). rokiv). Kharkiv: S. A. M. (in Ukrainian). Levchenko, V. V., 2010. Istoriya Odes’koho instytutu Pervaia Vseukraynskaia konferentsyia po narodnoyi osvity (1920–1930 rr.): pozytyvnyy dosvid nevdaloho eksperymentu [History of the Odessa Institute yndustryal’no-tekhnycheskomu obrazovanyiu, 1922. Put’ of Public Education (1920–1930): a positive experience of prosveschenyia [The path of education], № 5, pp. 315–329. the failed experiment]. Odesa: TES. (in Ukrainian). (in Russian). Levchenko, V. V., 2010b. Istorychna osvita ta nauka Riabchenko, O. L., 2014. Navchal’nyj protses: v Odes’komu Instytuti narodnoi osvity: transformatsiia radians’ki innovatsii ta osoblyvosti vprovadzhennia u infrastruktury. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, vyschykh navchal’nykh zakladakh Ukrainyu 1920–30-ti poshuky [Problems of Ukrainian history: facts, judgments, roky. Naukovi pratsi istorychnoho fakul’tetu Zaporiz’koho searches]. Kyiv, vyp. 19 (1), pp. 160–172. (in Ukrainian). natsional’noho universytetu [Scientific works of the Faculty of History of Zaporizhzhya National University], vyp. 40, Levchenko, V. V., 2004. Novorosijs’kyj universytet pp. 116–124. (in Ukrainian). ta Odes’kyj instytut narodnoi osvity: do problemy spadkoiemnosti narodnoi osvity. Kharkivs’kyj Ryabchenko, O. L., 2012. Formuvannia kontynhentu istoriohrafichnyj zbirnyk [Kharkiv Historiographical studentiv vyschykh navchal’nykh zakladiv Radians’koi Ukrainy (kinets’ 1920-kh – ​1930-ti rr.). Politekhnika Collection]. Kharkiv, vyp. 7, pp. 102–108. (in Ukrainian). [Polytechnics], № 1, pp. 124–135. (in Ukrainian). Levchenko, V. V., 2008. Odes’kyj humanitarno-­ Ryabchenko, O. L., 2000. Kharkivs’kyy instytut suspil’nyj instytut (1920–1921): do pytannia spadkoiemnosti narodnoyi osvity im. O. O. Potebni (1921–1930 rr.) tradytsij universytets’koi osvity. Zapysky istorychnoho [O. O. Potebnya Kharkiv Institute of Public (1921–1930)]. fakul’tetu [Notes of the Faculty of History]. Odesa, t. 19, Kharkiv: KhNAMH. (in Ukrainian). pp. 207–216. (in Ukrainian). Ryabchenko, O. L. and Kudelko, S. M., 2004. Lypyns’kyj, V. V., 1999. Kontseptsiia ta model’ osvity v Kharkivs’kyy universytet v epokhu reorhanizatsiyi (1920– USRR u 20-ti rr. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal [Ukrainian 1933) [Kharkiv University in the age of reorganization Historical Journal]. Kyiv, vyp. 5, pp. 3–14. (in Ukrainian). (1920–1933)]. In: Bakirov, V. S., chief ed., 2004. Lyapina, O. V., 2008. Instytuty narodnoi osvity (1920- Kharkivs’kyy natsional’nyy universytet im. V. N. Karazina ti – pochatok​ 1930-kh rr.): porivnyal’nyy aspekt [Institutes za 200 rokiv [V. N. Karazin Kharkiv National University for of Public Education (1920-s – ​early 1930-s): comparative 200 years]. Kharkiv: Folio, pp. 301–364. (in Ukrainian). aspect]. Naddniprianska Ukraina: istorychni protsesy, podii, Ryappo, Ya. P., 1928. Radians’ke studentstvo: postati [Naddniprianska Ukraina: historical processes, (Kharakterystyka vuziv Ukrainy) [Soviet students: events, personalities]. Dnipropetrovsk, issue 6, pp. 263–271. (Characteristics of Ukrainian universities)]. Kharkiv: DVU. (in Ukrainian). Ryappo, Ya. P., 1925. Reforma vysshej shkoly na Mayboroda, V. K., 1987. Pro stanovlennya ta rozvytok Ukraine v gody revolyucii (1920–1924) [Reform of higher vyshchoyi pedahohichnoyi osvity (1917–1928 rr.) [About education in Ukraine during the years of revolution (1920– the formation and development of higher pedagogical 1924)]. Xar’kov: Izd-vo Narkomprosa USSR. (in Russian). education (1917–1928)]. Ukrayins’kyy istorychnyy zhurnal [Ukrainian Historical Journal]. Kyiv, issue 5, pp. 96–102. Skrypnyk, M. O. Statti i promovy [Аrticles and (in Ukrainian). speeches]: V 5 t. Kh.: DVU, 1930. T. 4, ch. 1. (in Ukrainian). Mironchuk, V. D., Savchuk, V. S., 2008. [Іnstytut Smolyns’kyj, S., 1928. Do unifikatsii system osvity narodnoi osvity: doba transformaciy (1920–1933 rr.)]. In: SRSR. Radians’ka shkola [Soviet school]. № 12, pp. 3–7. (in Ukrainian). Polyakov, M. V., chief ed., 2008. Istoriya Dnipropetrovs’koho natsional’noho universytetu imeni Olesya Honchara Tarnavs’ka, S. V., 2015. Vyscha shkola USRR u 1920- [History of Oles Honchar Dnipropetrovsk National kh – ​na pochatku 1930-kh rokiv: radians’ka istoriohrafiia. University]. Dnipropetrovsk: Vydavnytstvo DNU, pp. 55–72. Tavrijs’kyj visnyk osvity [The Taurian Herald of Education], (in Ukrainian). № 4, pp. 275–285. (in Ukrainian). Ohloblyn, O. P., 1963. Spomyny pro Mykolu Zerova Kharkivs’kyj universytet – ridnomu​ mistu. 1805–2005 j Pavla Fylypovycha. Bezsmertni: Zbirnyk spohadiv pro [Kharkiv University – the​ home town], 2004. Kharkiv: NMTs Mykolu Zerova j Pavla Fylypovycha i M. Draj-­Khmaru «SD» (in Ukrainian). [Immortals: A Collection of Memories about Mykola Xar’kovskij gosudarstvennyj yniversitetim. Zerovand Pavel Filippovich and M. Dray-­Cloud]. Miunkhen, A. M. Gor’kogoza 150 let [Kharkov State University. pp. 213–230. (in Ukrainian). A. M. Gorkyfor 150 years], 1955. V: Korolivskij S. M., gl. Ostrianko, A. M., 2001. Nizhyns’ka istorychna red., Xar’kov: Izd-voun-ta. (in Russian). shkola kintsia XX – ​pershoi tretyny XX st. [Nizhyn History Xar’kovskij gosudarstvennyj yniversitet. 1805–1980: School of the late XIX – ​the first third of the XX century] Ist. ocherk [Kharkiv State University. 1805–1980. Historical Abstract of PhD dissertation. Kyiv: Instytut ukrains’koi sketch], 1980.V: Tarapov I. E., otv. red. Xar’kov: Vishha arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevs’koho. shkola. (in Russian). Kyiv (in Ukrainian). Yasnyts’kyj, H. I., 1965. Rozvytok narodnoi osvity na Parfinenko, A. Yu., 2008a. Rozuminnia suspil’no- Ukraini (1921–1932 rr.) [Development of public education in politychnoi roli ukrains’koi vyschoi shkoly v radians’kij Ukraine (1921–1932)]. Kyiv: Vyd-vo un-tu. (in Ukrainian). 26 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40 doi 10.15421/26200103 http://www.uha.dp.ua УДК 338.27:061:63 (477.53):338.436.33 (477) (091) змушували покращувати і вдосконалювати сільськогосподарську техніку, опановувати нові Галузеві ініціативи Полтавського прогресивні форми господарювання. Товариство перетворилося на центр розвитку наукових досліджень товариства сільського господарства в агрономії, ставши ініціатором порайонного вивчення (1865–1920 рр.) в аграрному секторі сільського господарства держави. Сільськогосподарські країни дослідні установи, ним засновані, виконували роль посередницької ланки між наукою та практикою. В. А. Вергунов Прогресивні ініціативи цього галузевого осередку доктор сільськогосподарських наук, щодо збільшення продуктивності вітчизняних полів доктор історичних наук, професор і ферм знаходили практичне застосування не лише ORCID: 0000–0002–5476–4845 в Полтавському регіоні, а й по всій країні. Існування Researcher ID: H‑1636–2018 Товариства, по суті, кардинально вплинуло на подальший [email protected] розвиток аграрного сектору Російської імперії. Окрім того, Товариство має вагомі заслуги у просвітницькій Національна наукова діяльності, створенні соціальної інфраструктури на сільськогосподарська бібліотека, селі у вигляді спеціалізованих освітніх закладів, вул. Героїв Оборони, 10, галузевих дослідницьких інституцій, бібліотек та м. Київ, Україна, 03127 музеїв. Практичне значення вивчення діяльності Полтавського товариства сільського господарства Анотація. Мета статті – ​аналіз практичного полягає в можливостях використання його досвіду упровадження Полтавським товариством сільського в роботі офіційно відновленого осередку, яке має взяти господарства ряду інновацій в аграрній галузі та на себе історичну місію реформування системи науково-­ визначення історичної ролі осередку для розвитку освітнього забезпечення ведення агропромислового галузевого дослідництва. Методи дослідження: аналіз, виробництва відповідно до запитів регіону, поєднання синтез і критика документальних джерел; історико-­ кооперативної практики з галузевою наукою тощо. Тип типологічний, історико-­системний. Основні результати: статті: оглядово-­узагальнювальна. доведено, що функціонування Полтавського товариства сільського господарства протягом 1865–1920 рр. стало Ключові слова: Полтавське товариство сільського справжнім феноменом галузевої дослідної справи й господарства, галузеве дослідництво, аграрний сектор, аграрного сектору країни загалом. Воно було фундатором галузеві інновації, сільське господарство. становлення та розвитку вітчизняної аграрної науки, галузевого дослідництва, виробництва екологічно чистої Надійшла до редколегії 21.02. 2020 сільськогосподарської продукції, вирощування зернових Прорецензована 01.04.2020 культур, ряду інновацій у тваринництві тощо. Інновації Рекомендована до друку 06.05.2020 членів Товариства сприяли розквіту підприємництва,

© Вергунов В. А., 2020

Дослідження здійснене відповідно до завдань держбюджетної теми «Науково-­організаційні та регулятивні засади інноваційної діяльності в системі аграрної науки: теоретико-­методологічні, історико-­наукознавчі, архівні, біобібліографічні аспекти дослідження» (номер державної реєстрації 0116U 002102). 27 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40 doi 10.15421/26200103 http://www.uha.dp.ua УДК 338.27:061:63(477.53):338.436.33(477)(091) и совершенствовать сельскохозяйственную технику, осваивать новые прогрессивные формы ведения Отраслевые инициативы хозяйств. Общество превратилось в центр развития научных исследований в агрономии, став инициатором Полтавского общества сельского порайонного изучения сельского хозяйства страны. хозяйства (1865–1920 гг.) в аграрном Сельскохозяйственные исследовательские учреждения, секторе страны им основанные, выполняли роль посреднического звена между наукой и практикой. Прогрессивные В. А. Вергунов инициативы данного отраслевого объединения по доктор сельскохозяйственных наук, увеличению производительности отечественных доктор исторических наук, профессор полей и ферм находили практическое применение не ORCID: 0000–0002–5476–4845 только в Полтавском регионе, но и по всей стране. Researcher ID: H‑1636–2018 Существование Общества, по сути, кардинально [email protected] повлияло на дальнейшее развитие аграрного сектора Российской империи. Кроме того, Общество имеет Национальная научная весомые заслуги в просветительской деятельности, сельскохозяйственная библиотека, создании социальной инфраструктуры на селе в виде ул. Героев Обороны, 10, г. Киев, специализированных образовательных учреждений, Украина, 03127 отраслевых исследовательских институтов, библиотек и музеев. Практическое значение изучения Аннотация. Цель статьи – ​анализ практического деятельности Полтавского общества сельского хозяйства внедрения Полтавским обществом сельского хозяйства заключается в возможности использования его опыта ряда инноваций в аграрной отрасли и определение в работе официально возобновленного объединения, исторической роли организации для развития отраслевых которое должно взять на себя историческую миссию исследований. Методы исследования: анализ, синтез реформирования системы научно-­образовательного и критика документальных источников; историко-­ обеспечения ведения агропромышленного производства типологический, историко-системный.­ Основные в соответствии с запросами региона, сочетание результаты: доказано, что функционирование кооперативной практики с отраслевой наукой и т. п. Полтавского общества сельского хозяйства в течение Тип статьи: обзорно-­обобщающая. 1865–1920 гг. стало настоящим феноменом отраслевого исследовательского дела и аграрного сектора страны Ключевые слова: Полтавское общество сельского в целом. Оно было основателем становления хозяйства, отраслевое исследовательское дело, аграрный и развития отечественной аграрной науки, отраслевых сектор, отраслевые инновации, сельское хозяйство. исследований, производства экологически чистой сельскохозяйственной продукции, выращивания Поступила в редколлегию 21.02.2020 зерновых культур, ряда инноваций в животноводстве Прорецензирована 01.04.2020 и др. Инновации членов Общества способствовали Рекомендована в печать 06.05.2020 расцвету предпринимательства, заставляли улучшать

© Вергунов В. А., 2020

Исследование осуществлено в соответствии с задачами госбюджетной темы «Научно-­организационные и регу‑ лятивне основы инновационной деятельности в системе аграрной науки: теоретико-­методологические, историко-­ науковедческие, архивные, биобиблио-­графические аспекты исследования» (номер государственной регистрации 28 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40 doi 10.15421/26200103 http://www.uha.dp.ua LCC S 419–482.269.U 38 forced to improve agricultural machinery, to acquire new progressive forms of business. The Society became Branch initiative of Poltava a center for the development of scientific research in agronomy, initiating the regional study of agriculture of Agricultural Society (1865–1920) in the state. The agricultural research institutions organized the agricultural sector of the country by it acted as intermediaries between science and practice. The progressive initiatives of this branch to increase V. A. Verhunov the productivity of domestic fields and farms found Sc. D. (Agriculture, History), Professor practical application not only in Poltava region but also ORCID: 0000–0002–5476–4845 throughout the country. The existence of the Society, in Researcher ID: H‑1636–2018 fact, significantly influenced the further development of [email protected] the agricultural sector of the Russian Empire. In addition, the Society has significant merits in educational activities, National Scientific Agricultural Library, the creation of social infrastructure in the countryside in 10 Heroiv Oborony street, Кyiv, Ukraine, 03127 the form of specialized educational institutions, sectoral research institutions, libraries and museums. The practical Abstract. The aim of the article is to analyze the significance. Studying the activities of Poltava Society of practical implementation of a number of innovations in Agriculture gives the possibility of using its experience in the agricultural sector by Poltava Agricultural Society the work of officially restored unit, which should take on and to determine the historical role of the center for the the historical mission of reforming the system of scientific development of sectoral research. Research methods: and educational support of agro-industrial production analysis, synthesis and critique of documentary sources; in accordance with the requirements of the region, the historical-typological, historical-systemic. Main results: It combination of cooperative practice and industry science. is proved that functioning of Poltava Agricultural Society Article type: overview. during 1865–1920 became a real phenomenon of sectoral research work and the agrarian sector of the country as a Keywords: Poltava Agricultural Society, sectoral research, whole. It was the founder of the formation and development agrarian sector, sectoral innovations, agriculture of domestic agrarian science, sectoral research, production of environmentally friendly agricultural products, Received 21.02.2020 growing cereals, a number of innovations in animal Reviewed 01.04.2020 husbandry and more. Innovations of the members of the Accepted 06.05.2020 Society contributed to the prosperity of entrepreneurship,

© Verhunov V. A., 2020

The research was carried out in accordance with the tasks of the state budget theme «Scientific-­organizational and regulatory principles of innovative activity in the system of agrarian science: theoretical and methodological, historical and scientific, archival, biobibliographic aspects of research» (state registration number 0116U 00210). doi 10.15421/26200103

Постановка проблеми. На сьогодні в україн- мель, а й збереження генетичної ідентифікації нації, 29 ському суспільстві спостерігається чітка тенденція піднесення культурно-­просвітницького рівня регіо- щодо розширення функцій громадських організа- ну шляхом створення на селі дієвої інфраструкту- цій загалом та удосконалення системи управлін- ри у вигляді спеціалізованих освітніх закладів, га- ня аграрним сектором економіки зокрема. Наразі лузевих дослідних станцій та полів, проведення такі трансформації здійснюються шляхом делегу- сільськогосподарських виставок і ярмарків, орга- вання функцій громадським організаціям (децен- нізації виходу у світ періодичних видань, науково-­ тралізації); дерегуляції – усунення​ адміністратив- популярних брошур, створення мережі метеостан- них бар’єрів; розвитку саморегулювання – ​поси- цій, бібліотек, музеїв, лікарень, ветеринарних пунк- лення ролі громадських організацій товаровироб- тів, статистичних бюро тощо. Товариство виступало ників унаслідок відмови держави від певних функ- організатором і лідером сільськогосподарської га- цій, передання останньої права товаровиробникам лузі однієї з найпотужніших у хліборобському від- самостійно здійснювати контроль (дотримання ношенні губерній як Російської імперії, так згодом технічних умов, технологій, якості продукції) не і незалежної Української держави. Його діяльність лише з точки зору корупційної складової, а й про- має важливе історичне значення як у сенсі піднесен- фесійної етики та відповідальності. Окремим прі- ня рівня вітчизняного сільського господарства, так оритетним напрямом залишається стимулювання і в сенсі загального розвитку тогочасного суспіль- процесу розширення наукових досліджень за ра- ства, зміцнення його культурно-­освітнього потен- хунок громадських організацій. ціалу, збереження національної самоідентичності. Вважаємо, що подібна схема вже була ефек- Крім того, Товариство зробило суттєвий вклад у роз- тивно апробована, починаючи з другої полови- виток наукових досліджень, виступивши прикладом ни ХІХ ст., коли в Україні відбувався процес ста- успішного втілення досвіду в науково-­виробничу новлення галузевого дослідництва та формуван- складову аграрництва. ня його науково-­організаційних структур, ключо- Офіційно відновлене 18 вересня 2015 р. під ву роль у чому відіграли сільськогосподарські то- головуванням С. С. Антонця Полтавське товари- вариства як одна з форм галузевих асоціацій, що ство сільського господарства має взяти на себе іс- виникали з ініціативи приватних осіб та діяли на торичну місію реформування системи науково-­ принципах самоврядування та самоорганізації. освітнього забезпечення ведення агропромисло- Сільськогосподарські товариства другої половини вого виробництва відповідно до запитів регіону ХІХ – ​початку ХХ ст. в більшості, як одні з видів та умов децентралізації, з використанням підходів, галузевих кооперативів, тим не менше, забезпечу- апробованих у часовому контексті, через поєднання вали широкий діапазон форм діяльності, спрямо- державного (Полтавська дослідна станція), освіт- ваних на поширення найновіших агроекономічних нього (Полтавська державна аграрна академія) та знань, передової техніки, обслуговування потреб се- приватного (ПП «Агроекологія») секторів. Досвід лян і великих землевласників. Вони фактично вико- розумного та збалансованого поєднання коопера- нували ключову роль у модернізації аграрної сфери тивної практики з новітньою галузевою наукою країни; виступали флагманами введення галузевих в діяльності відновленого Товариства має стати інновацій; надавали інфраструктурні, маркетинго- запорукою об’єднання товаровиробників сільсько- ві, координаційні, інформаційно-­консультаційні та господарської продукції різних форм власності на інші послуги з просування продукції на аграрному землю заради єдиної мети – ​зробити регіон при- ринку; накопичували «соціальний капітал» у фор- бутковим через виробництво продукції органічно- мі підприємницької ініціативи, довіри спожива- го землеробства і, як наслідок, стати привабливим чів, ділової репутації тощо. Виходячи з цього, пе- як для інновацій, так і для іноземних інвестицій. ред науковцями та представниками аграрної сфе- У 2015 р. на державному рівні відбулося ри стоять завдання усебічного вивчення та вико- відзначення 150-річчя Полтавського товариства ристання досвіду роботи вказаних творчих об’єд- сільського господарства: представлено вистав- нань у сучасних умовах розвитку агропромислово- кові експозиції у Краєзнавчому музеї ім. Василя го комплексу, агрокультури та галузевої науково-­ Кричевського, відкрито пам’ятний знак на тери- дослідної справи. торії Полтавської державної аграрної академії, ви- Однією з таких самоврядних професійних асо- дано унікальний збірник документів «Полтавське ціацій було Полтавське товариство сільського госпо- товариство сільського господарства (журнали засі- дарства (1865–1920 рр.), засноване за участю міс- дань)» у трьох томах (Полтавське товариство сіль- цевої громадської ініціативи, – унікальне​ за своєю ського господарства (журнали засідань із 5 серпня суттю й, особливо генерувальними здобутками не 1878 р. по 29 травня 1883 р.), 2015 a; Полтавське лише для аграрних потреб сучасних українських зе- товариство сільського господарства (журнали засі- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40

30 дань з15 липня 1883 р. по 20 грудня 1887 р.), 2015 В. Савчука та О. Єліної, М. Якименка (Бондаренко, b; Полтавське товариство сільського господарства О. М., 2009; Лисенко, М. С., 2015; Нагаєвич, В. М., (журнали засідань з15 липня 1883 р. по 20 грудня Самородов, В. М.,2005; Опара, М. М., Опара, Н. М., 1887 р.), 2015 c; Полтавське товариство сільсько- 2009; Елина, О. Ю., 2012; Савчук, В. С., Елина, О. го господарства (журнали засідань з3 листопада Ю., 1998; Якименко, М. А., Нагаєвич, В. М., 2007; 1893 р. по 7 березня 1901 р.), 2015 d; Полтавське то- Якименко, М. А., 2009). Окремо слід виділити моно- вариство сільського господарства (журнали засідань графічне дослідження В. Самородова та С. Кигим, з14 березня 1901 р. по 22 грудня 1910 р.), 2015 e). яке побачило світ до 150-ї річниці існування галу- Унікальність цього збірника полягає, перш за все, зевого осередка (Самородов, В. М., Кигим, С. М., у віднайденні, систематизації та оприлюдненні ве- 2015). Вперше комплексне всебічне вивчення істо- личезної кількості протоколів засідань Товариства, рії та досвіду діяльності Полтавського товариства повне зібрання яких відсутнє не тільки у фондах сільського господарства зроблено в ряді авторських Національної наукової сільськогосподарської бі- публікацій (Вергунов, В., 2009 a; Вергунов, В. А., бліотеки НААН – галузевому​ депозитарії сільсько- 2015 a; Вергунов, В. А., 2014; Вергунов, В. А., 2009 господарської та лісотехнічної літератури, а й інших b; Вергунов, В. А., 2015 b; Вергунов, В. А., 2018 a; провідних наукових бібліотеках не лише України, Вергунов, В. А., 2018 b; Вергунов, В. А., Коваленко, а й Російської Федерації. Збірник документів до- Н. П., Сайко, О. В. 1998). поможе усім зацікавленим об’єктивно відновити Мета дослідження – ​залишивши поза межа- історичну палітру функціонування вітчизняного ми висвітлення питання утворення, структури, ка- аграрного сектору другої половини ХІХ – початку​ дрового складу, фінансування, напрямів діяльно- ХХ ст. через призму діяльності Полтавського то- сті Полтавського товариства сільського господар- вариства сільського господарства, подивитися на ства, адже вказані аспекти детально проаналізова- роботу осередку повноконтекстно, збалансовано, ні в ряді інших авторських публікацій, закценту- як на своєрідний феномен тогочасного галузево- ємося на практичних заходах упровадження ним го дослідництва та ефективний приклад втілення ряду інновацій в аграрній галузі та історичній ролі аграрних інновацій на місцях. Усебічне використан- осередка для розвитку галузевого дослідництва. ня документів цього збірника при вивченні історії Виклад основного матеріалу та результа- Товариства зокрема й сільського господарства кра- ти. Полтавське товариство сільського господар- їни кінця ХІХ – початку​ ХХ ст. загалом є необхід- ства стало центром подальшого розвитку галузе- ною умовою подальших поглиблених досліджень. вого дослідництва не тільки в регіоні, а й по всій Історіографія. На сьогодні історіографія питан- країні. Серед його найґрунтовніших ініціатив, ви- ня представлена рядом публікацій як імперського, знаних цивілізованим світом, виділяють заснування так і сучасного періодів (радянський період збідне- Полтавського дослідного поля (1884 р.), з появою ний на дослідження цієї теми). Окремі аспекти аграр- якого з’явилася нова складова культури нації та ного сектору економіки Російської імперії, зокрема, сучасного природознавства – сільськогосподарсь​ - щодо організації сільськогосподарських установ ка дослідна справа як організація. Ще у 1860‑х рр. Полтавської губернії (у тому числі Полтавського до- з ініціативою заснування в губернії дослідної уста- слідного поля) подавалися у публікаціях В. Фурдуєва нови, яка б сприяла розвитку економіки регіону, ви- (Фурдуев, В., 1882), М. Сосницького й С. Велецького ступив секретар Товариства Ф. І. Гейдук. Спочатку (Сосницкий, М., Велецкий, С., 1897); друкувалися «гаряча і переконлива проповідь поважного профе- ювілейні видання з історичним оглядом діяльності сора» А. Є. Зайкевича щодо необхідності дослід- Полтавського товариства сільського господарства них полів мала наслідком створення у 1880 р. тако- (Пятьдесятилетие Полтавского общества сельского го поля у приватному господарстві, що стимулюва- хазяйства, 1915; Тихомиров, В. А., 1887). Середина ло й полтавських земців. У 1881 р. спільна діяль- 1990-х – ​початок 2000-х рр. відзначилися друком ність земств Півдня Російської імперії з боротьби ряду регіональних історико-наукових­ праць з вітчиз- зі шкідниками рослин, серед яких найбільше на няної сільськогосподарської дослідної справи, в яких той час дошкуляв хлібний жук (кузька), призве- побіжно згадувалося про Полтавщину та Товариство ла до виникнення такої форми їхнього співробіт- (роботи Т. Гармаш, Н. Коваленко, С. Коваленко, ництва, як з’їзди представників земств південних О. Михайлюка, О. Сайка, Н. Чайки, та ін.) (Гармаш, губерній для боротьби зі шкідниками сільського Т. П., 2009; Коваленко, Н. П., 1997; Коваленко, С. Д., господарства. І вже у 1881 р. на особливій нараді 2002; Михайлюк, О. І., 2001; Сайко, О. В., 2000; представників земств, скликаній в Одесі для обго- Чайка, Н. Г., 2004). Інформація про Товариство по- ворення питання про хлібного жука, була вислов- давалася у публікаціях О. Бондаренко, М. Лисенка, лена думка про необхідність організації дослідної В. Нагаєвича, В. Самородова, М. Опари, Н. Опари, сільськогосподарської станції. doi 10.15421/26200103

Подальша спільна наполеглива діяльність (Історія Полтавського товариства сільського госпо- 31 Полтавського сільськогосподарського товариства дарства в біографіях визначних членів, 2014, с. 63). і Полтавського земства з обґрунтування перед влад- Товариство шукало нові методи ведення сіль- ними структурами важливості створення дослідного ського господарства, які б забезпечували високу поля, з розробки фінансових умов організації цьо- прибутковість у пореформений період, за нових го поля, які б влаштовували і місцеве самоуправ- економічних умов розвитку переробної промис- ління, і державну владу, привела до позитивного ловості та всезростальному попиті на сільсько- результату, який відкрив нову епоху у вітчизняній господарську продукцію. Члени об’єднання здій- сільськогосподарській дослідній справі. Ініціативи снювали описи й дослідження зразкових економій, Товариства і земств стали потужним стимулом, пропагували їхній передовий досвід у техніці та важливим чинником створення Полтавського до- методах господарювання. Першим значущим пи- слідного поля як підґрунтя майбутньої Полтавської танням, порушеним 1 жовтня 1866 р., стало з’ясу- державної сільськогосподарської дослідної станції вання, «… яким чином і якими засобами було б ім. М. І. Вавилова (Історія освіти, науки і техніки можливо покращити теперішній стан ветеринарії в Україні: зб. доп. …, 2015, с. 41, 42, 43). Остання – ​ у губернії…». Йшлося про пошук шляхів бороть- найстаріша науково-дослідна­ установа сільсько- би з чумою великої рогатої худоби з урахуванням господарського спрямування в Україні – бере​ свій передового іноземного досвіду. Крім того, члени початок із Полтавського дослідного поля, заснова- Товариства наполягали на необхідності правильної ного з ініціативи членів Полтавського товариства оцінки землі як «…єдиного засобу рівномірного і сільського господарства. В контексті зазначеного справедливого розподілу поземельного податку». переконаний, що система повноцінних обласних Також були розглянуті питання про оренду землі, сільськогосподарських дослідних станцій, які чу- земське конярство, тютюнове виробництво (осо- дово себе зарекомендували до подій 1917 р. у сис- бливо щодо акцизного збору), проєкт про лісоохо- темі приватної власності на землю, а також у 70– ронну білетну систему та інші, не менш важливі. 80-х рр. минулого століття при колективному Слід згадати про ініціативу членів веденні господарювання, потребує відроджен- Полтавського товариства сільського господарства, ня в сучасних умовах господарювання. що активно почала реалізовуватися в регіоні, – ​ Внесок професора А. Є. Зайкевича широке запровадження культури озимого та яро- в ініціативні розробки Товариства полягав та- го ріпака, як зазначав землевласник Пирятинського кож у складанні разом з іншими членами об’єд- повіту Еспер Волховський, в умовах, коли «…до- нання (В. В. Докучаєвим, О. О. Ізмаїльським, рожнеча робочих рук, при закритті більшості ви- Д. К. Квіткою, І. А. Стебутом, Б. П. Черепахіним) нокурних заводів, і при чималих поземельних по- першої програми польових досліджень датках, вирощування колосових хлібів не вина- Полтавського дослідного поля на 1886–1896 рр. городжувалося прикладеною до них працею…». До програми досліджень було включено визнання Надавши на основі власних досліджень обґрунту- ефективності агротехніки вирощування кукурудзи вання переваг вирощування ріпака перед льоном і картоплі, урожайності різних їхніх сортів, а також і коноплями, він ще 150 років тому довів, що рапс озимої пшениці. Вперше започатковано один з уні- є «…одним із головних джерел прибутку із зем- кальних дослідів у світі з беззмінного вирощування лі…» (Вергунов, В. А., 2015 b, с. 19–20). озимого жита, що продовжується і дотепер. Значну Величезних організаційних здобутків увагу вчені приділили застосуванню органічних та Полтавське товариство сільського господарства мінеральних добрив і обробітку ґрунту у сівозмінах досягло за роки президентства (з 5 серпня 1879 із впровадженням різних видів пару: чорного не- до 12 грудня 1887 р.) дійсного статського радника удобреного, зеленого неудобреного, зеленого удо- А. І. Заборинського. У цей період проводилися сис- бреного та зайнятого кормовими культурами для тематичні широкомасштабні статистичні, геологіч- ґрунтово-­кліматичних умов Полтавської губернії ні та ґрунтові розвідки на Полтавщині, результа- (Історія Полтавського товариства сільського госпо- ти яких не втратили своєї актуальності до сьогодні дарства в біографіях визначних членів, 2014, с. 62). для моніторингових досліджень, зокрема екологів За активної участі А. Є. Зайкевича у 1916 р. органі- та ґрунтознавців. Професійні зібрання на проблем- зовано першу дослідну станцію з культури лікар- них з’їздах та організація цілої серії перших в іс- ських рослин у м. Лубни, яка існує і нині; завдяки торії місцевих громад повітових ярмаркових сіль- діяльності вченого м’ята стала однією з найважли- ськогосподарських виставок стали справжнім яви- віших ефіроолійних рослин, а виготовлення м’ят- щем для свого часу та сприяли освіченості всіх за- ного масла – важливою​ галуззю сільськогосподар- цікавлених, хто займався сільським господарством, ської промисловості на Полтавщині й Харківщині у першу чергу на новітній науковій основі. Тільки ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40

32 протягом 1879–1895 рр. під егідою Товариства про- рихлення пізніх парів та визначення періодів зя- ведено 37 різноманітних виставок: 9 губернських, блевої оранки в ярому клині; застосування орга- 27 ярмаркових, 1 сільська (Вергунов, В. А., 2015 b, нічних і мінеральних добрив (фосфоритів) у посі- с. 25). А. І. Заборінський є також ініціатором видан- вах озимої та ярої пшениці (Історія Полтавського ня «Периодического листка для сельских хозяев» товариства сільського господарства в біографіях (1878 р.), відкриття при Полтавському товаристві визначних членів, 2014, с. 140, 141). сільського господарства метереологічної станції Члени Товариства систематично проводили (1883 р.), складання «Исторической записки» про спеціальні експерименти за особисті кошти при 20-річну діяльність Товариства (1886 р.) (Історія тимчасових дослідних полях та навчальних фермах. Полтавського товариства сільського господарства Наприклад, О. П. Величковський причетний до за- в біографіях визначних членів, 2014, с. 60). провадження в країні нових агротехнічних заходів На долю перших співробітників Полтавського для популяризації, приміром, культури кукурудзи дослідного поля випало складне завдання: – дове​ - на зерно, розведення турецького тютюну, силосу- сти, що польовий дослід не менш цінний і досто- вання тощо. Кн. В. О. Кудашев, один з фундаторів вірний, ніж лабораторно-­вегетаційні досліджен- вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи ня, а також відпрацювати основні елементи мето- як організації та галузі знань для потреб агрономії, дики його введення. Основним ідеологом цієї від- на полях створеного ним Кирияківського дослідно- повідальної роботи став перший директор дослід- го поля у Кременчуцькому повіті протягом 1878– ного поля Б. П. Черепахін. Так у світовій галузе- 1888 рр. провів унікальні дослідження з вивчення вій науковій думці було утверджено польовий ме- глибини оранки, впливу органічних добрив і тер- тод (експеримент) як обов’язкову умову ухвален- мінів обробітки пару. Він першим у вітчизняній ня практичних рішень щодо доцільності впрова- галузевій науці змінив наявні погляди щодо гли- дження, що здобуло світове визнання (Вергунов, бини обробітку ґрунту під озимину й експеримен- В. А., 2015 b, с. 32). Через три роки експеримен- тально довів переваги мілкого обробітку ґрунту як тальної роботи було оприлюднено перший зведе- ефективного способу збереження ґрунтової воло- ний звіт дослідного поля (1885–1887 рр.) – ​нова- ги. Князь першим у вітчизняній та світовій агро- торський для вітчизняної сільськогосподарської номічній практиці підійшов до вирішення питання справи, експериментально одержаний, науково-­ про вплив часу обробітку на врожай (і збереження обґрунтований матеріал з агротехнічних заходів вологи) на підставі спеціального проведеного пов- вирощування провідних сільськогосподарських ноцінного багаторічного стаціонарного польового культур (Історія освіти, науки і техніки в Україні: досліду. Крім того, обґрунтував і недоліки неспри- зб. доп. …, 2015, с. 47). Пропаганда результатів ятливих кліматичних умов для ведення аграрного перших дослідів, впровадження їх у сільськогоспо- виробництва, рекомендуючи при цьому сільським дарське виробництво сприяли підвищенню урожай- господарям не лише полегшувати доступ вологи ності в Полтавській губернії. Ефективність упро- до ґрунту, а й затримувати її там якомога довше; вадження заходів, розроблених дослідним полем, таємниця збереження ґрунтової вологи, на думку ілюструється даними 1913 р.: середній урожай зер- В. О. Кудашева, полягала у розпушуванні його по- на з гектара Полтавщини складав 13 ц, тоді як на верхневого шару. В. О. Кудашев не розглядав пи- початку робити дослідного поля він не перевищу- тання нітрифікації, але запропонованими прийо- вав 7 ц. (Історія освіти, науки і техніки в Україні : мами водомісткої та водозбірної обробки сприяв зб. доп. …, 2015, с. 48). накопиченню нітратів, утворення яких прямо про- Б. П. Черепахін за час виконання директор- порційно вологості та зворотно пропорційно часу ських обов’язків Полтавського дослідного поля та обробітку, зрозуміло, при наявності аерації ґрунту участі в роботі Товариства як почесний член разом (Історія Полтавського товариства сільського госпо- зі своїми послідовниками встановив переваги чи- дарства в біографіях визначних членів, 2014, с. 86). стого і зайнятих парів у сівозмінах, ефективність Всі висловлені кн. В. О. Кудашевим принци- вирощування багаторічних трав після різних по- пи згодом знайшли підтвердження в польових ста- передників із внесенням гною та застосуванням ціонарних дослідах на Полтавському дослідному лущення стерні та ранньої зяблевої оранки у по- полі, а опублікована накладом 12 тис. примірни- сівах ярих і кормових культур. Великого значення ків доповідь «Про принципи збереження ґрунтової учений надавав дослідженню сівозмін із вирощу- вологи при обробітку озимого поля» швидко розі- ванням кукурудзи на зерно, силос і зелений корм. йшлася серед місцевих сільських господарів, став- Вчений розробив практичні рекомендації з упро- ши бібліографічним раритетом. Іншими корисни- вадження трипільських сівозмін для місцевих се- ми справами В. О. Кудашева для потреб галузевого лянських господарств із застосуванням весняного дослідництва стали публікація серії статей учено- doi 10.15421/26200103

33 го щодо використання кукурудзи як попередника дослідно-навчальну­ ферму не просто для підготов- озимої пшениці, вирощування сидеральних куль- ки відповідних фахівців, а й здобуття новітніх агро- тур, застосування мульчування та угноєння полів номічних знань безпосередньо на агрономічному (останнє князь вважав обов’язковою умовою го- дослідному полі, селекційній станції, трьох лісових сподарювання не лише для підвищення продук- розсадниках та експериментальних фермах коней, тивності полів, а й родючості ґрунтів). великої рогатої худоби та вівчарні з 700 мерино- Особливе місце в історії агрономії світу займає сів. Остання фактично реалізувала ініціативу кня- розпочата у січні 1891 р. на засіданні Полтавського зя Лева Кочубея, датовану 1867 р., щодо створення товариства сільського господарства наукова дис- при Товаристві «Зразкової вівчарні племінних чи- кусія між господарювальними практиками князем​ стокровних мериносів». Після закінчення триріч- В. О. Кудашевим та видатним ученим світового ного навчання у Згурівській дослідно-­навчальній рівня, віце-президентом Полтавського товариства фермі її випускники успішно підвищували рівень сільського господарства О. О. Ізмаїльським щодо сільського господарства практично у всіх того- переваг мілкої оранки над глибокою. Згодом її ре- часних українських губерніях (Вергунов, В. А., зультатом стала поява ґрунтозахисної системи зем- 2015b, с. 25). леробства з контурно-­меліоративною організацією П. М. Дубровський разом з іншими членами території, що завдяки «полтавському експерименту» Полтавського товариства сільського господарства бувшого першого секретаря Полтавського обкому причетний до запровадження для потреб сільсько- КП(У) Ф. Т. Моргуна стала основою природоохо- го господарства культури китайського проса (гао- ронної, адаптивно-ландшафтної­ та екологічно зба- ляну), лісової чини Вагнера, янтарного та цукро- лансованої системи землеробства з обов’язковим вого сорго, рослини Турка (кендиря), китайської впровадженням не тільки в Україні, а й у колишньо- пшениці та гороху, що були інтродуковані в умовах му Радянському Союзі. До сьогодні вона продов- Полтавщини і потім поширилися країною. За вели- жує існувати, насамперед, завдяки Герою України ким рахунком, сьогодні вже широковідомі рослини та Герою Соціалістичної праці С. С. Антонцю, як як кукурудза, цукрові та кормові буряки, еспарцет, основа поняття «синя економіка» або органічне тимофіївка акліматизувалися й розповсюдилися у землеробство (Вергунов, В. А., 2015 b, с. 27). регіоні саме завдяки членам Товариства. Не менш Результати останніх років досліджень видатними були заслуги членів Товариства для по- Полтавської державної сільськогосподарської до- треб подальшого розвитку галузей бджільництва, слідної станції ім. М. І. Вавилова з обробітку ґрун- хмелярства, садівництва, лісорозведення, тютюнни- ту засвідчують, що основним напрямком його удо- цтва, конярства та продуктів їхньої переробки для сконалення є мінімалізація, за якої забезпечується всього Південно-­Західного краю (Вергунов, В. А., висока продуктивність агроценозів, суттєво скоро- 2015 b, с. 32). чуються витрати матеріально-технічних­ і трудових Член Правління Полтавського товариства сіль- ресурсів, підвищується протиерозійна та проти- ського господарства Я. В. Арондар був нагородже- дефляційна стійкість ґрунтового покриву (дослі- ний державними нагородами за низку новітніх іні- ди князя В. О. Кудашева). ціативних розробок: угноєння чорнозему, яке до Значний внесок В. О. Кудашев зробив і в розви- того часу не сприймалося практиками; посів озимої ток вітчизняного тваринництва. Зокрема, для потреб пшениці, показавши при цьому спосіб її обробки, Дібрівського кінного заводу на Полтавщині князь що давав чималий прибуток; сівба кормових трав; першим у країні почав опікуватися розведенням закладення фундаментальних основ покращення каракульських овець, вихідний матеріал для яких місцевого скотарства шляхом схрещування місце- отримав від породистих плідників Полтавського вих порід як коней, так і великої рогатої худоби, у товариства сільського господарства. Загалом, усі першому випадку з арденською, у другому з си- одержані результати дослідів В. О. Кудашев пере- ментальською породами; розробку загальних під- дав Полтавському дослідному полю, фахівці яко- ходів «Про експертизу тварин на виставках» та го пропагували розроблене князем питання збере- «Проєкту програми ярмаркової сільськогосподар- ження ґрунтової вологи, що продовжує залишатися ської виставки», що стали методичною основою основою ведення вітчизняного рослинництва, ши- або путівником для всіх подібних заходів на бага- роко застосовується на практиці й особливо при за- то років (Вергунов, В. А., 2015 b, с. 32). провадженні ґрунтозахисної системи землеробства Крім того, Я. В. Арондар є автором проєк- з контурно-­меліоративною організацією території. ту зразкової ферми (1881 р.), яка мала б облашто- П. А. Кочубей у Згурівському маєтку ще ра- вуватися на акціонерних засадах як зразкове по- ніше від В. О. Кудашева, у 1872 р., теж на власні казове господарство; разом з О. С. Садовніковим кошти заснував унікальну сільськогосподарську та М. П. Мазаракі розробив принципи відзначен- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40

34 ня коней на виставках, проведених під егідою дання державної субсидії експортній фірмі «Мекк Полтавського товариства сільського господарства і Шрейдер» для організації збуту м’ясних порід (праця «Проєкт правил експертизи коней, овець, до Англії (Історія Полтавського товариства сіль- рогатої худоби», 1881 р.). Я. В. Арондар першим ського господарства в біографіях визначних чле- із членів Товариства порушив питання про необ- нів, 2014, с. 80). хідність проведення систематичних досліджень Окремо слід наголосити на напрацюваннях з визначення причин посухи та розробку заходів відгодівлі та створення високопродуктивних м’яс- щодо їхнього запобігання (Історія Полтавського них і сальних порід свиней, особливо через роз- товариства сільського господарства в біографіях плідники йоркширської породи. Шляхом створення визначних членів, 2014, с. 19, 20). 21 племінного пункту бугаїв симентальської поро- Д. І. Квітка, багаторічний президент Товариства ди членам Товариства вдалося значно підвищити (1887–1906 рр.) постійно акцентував увагу на роз- продуктивність великої рогатої худоби в регіоні. витку окремих галузей сільського господарства Серед найпопулярніших тогочасних порід поряд (тютюнництва, винокуріння, вівчарства, конярства, із місцевою сірою українською стояла так звана скотарства і свинарства), прибутковість від яких «швіцька». Зокрема, Д. К. Квітка у доповіді «Про могла перекрити тогочасну неврожайність зерно- виробництво свинячого м’яса як засобу збільшен- вого господарства регіону. Так, громадський діяч ня прибутковості господарства» на черговому за- на засіданні Товариства в 1882 р. виступав з допо- сіданні Товариства у 1881 р. звертав увагу на те, віддю «Про значення передбачуваних змін у статуті що набагато економічніше вигідним є експорт за про акциз з тютюну на виробництво та споживан- кордон «хліба у вигляді свинячого м’яса, аніж у ня махорки», а в 1885 р. на з’їзді тютюнників у м. вигляді зерна» (Історія Полтавського товариства Полтава – «Про​ тютюново-махорочну­ кризу 1883– сільського господарства в біографіях визначних 1884 рр.», в яких він висловив думку, що головна членів, 2014, с. 80). причина тютюнової кризи полягала у несприятли- Ініціативи щодо відкриття у Полтавській гу- вих умовах тютюнової торгівлі, створених новим бернії низки галузевих шкіл: садівництва, город- тютюнницьким статутом 1882 р. Він агітував за ництва, тютюнництва, хмелярства, лікарських введення державної монополії на тютюн. рослин, бджільництва також належить очільни- У доповіді «Статистичні відомості про питний ку Полтавського товариства сільського господар- дохід та споживання горілки в Полтавській губер- ства – Д.​ К. Квітці. У 1889 р. він сприяв відкриттю нії» (1886 р.) Д. К. Квітка наполегливо рекоменду- у м. Полтаві школи садівництва, першим попечи- вав для здешевлення виробництва спирту робити телем якої і став. викурювання з картоплі та кукурудзи (з цією метою За ініціативи Д. К. Квітки та сприяння відомо- до програми Полтавського дослідного поля було го географа, професора О. І. Воєйкова у 1894 р. від- включено ряд дослідів з вивчення цих культур). У булося приєднання Полтавського товариства сіль- 1888 р. з ініціативи Д. К. Квітки Товариство поча- ського господарства до південно-західної­ метеоро- ло клопотати перед урядом про питання введення логічної мережі професора Клосовського, що свід- державної монополії на вино (ІсторіяПолтавського чить про зацікавленість членів осередку питання- товариства сільського господарства в біографіях ми метеорології та її впливу на ефективність стану визначних членів, 2014, с. 79). рослинництва у регіоні. Зокрема, Д. К. Квітка агі- За президентства Д. К. Квітки Товариство пе- тував щодо необхідності вивчення кількості опа- реймалося питаннями конярства, вівчарства, ско- дів та дослідження ґрунтових вод із метою при- тарства і свинарства. Наприклад, здійснено було стосування до місцевих умов способів обробіт- до 10 експедицій в Бухару (Середня Азія) упро- ку ґрунту і збереження ґрунтової вологи (Історія довж 1881–1913 рр. щодо покращення місцевої Полтавського товариства сільського господарства простої селянської смушкової породи вівці (чор- в біографіях визначних членів, 2014, с. 82). на решетилівська і біла сокальська) шляхом мети- Відомий у світі метод хімічного прополюван- зації з 2 500 смушками Бухарською та каракуль- ня посівів гербіцидами був уперше апробований ською, що, зрештою, повернуло Полтавщині сла- на Полтавському дослідному полі тодішнім прак- ву як успішного краю смушкового вівчарства. За тикантом М. І. Вавиловим (майбутнім академіком, сприяння Товариства спеціалістами Департаменту першим президентом ВАСГНІЛ) у формі досліду землеробства (Рябіновим і Бодіско) було організо- боротьби з осотом польовим методом обприскуван- вано дослідження становища у скотарстві губер- ня хімікатами (за результатами проведених дослі- нії та умов для розведення м’ясних порід великої джень з протруювання насіння, боротьби із саж- рогатої худоби з метою її експорту за кордон. При кою на ячмені М. І. Вавилов у 1910 р. опублікував цьому Д. К. Квітка особисто піклувався про на- у журналі «Хуторянин» наукові статті). doi 10.15421/26200103

Через засноване Полтавське дослідне поле (за Товариства брали активну участь у роботі нагля- 35 типом якого була створена переважна більшість дової ради, формуванні бібліотечного фонду тощо. галузевих дослідних установ на пострадянському Окреме місце Товариство відводило проведен- просторі) вдалося відпрацювати практичні осно- ню проблемних з’їздів: 1) два сільськогосподар- ви боротьби зруйнівними наслідками посух. Для ські (1879); 2) вівчарів (1880, 1881); 3) тютюнників їхнього подолання Товариство на засіданні 30 січ- (Ромни, 1883 та 1884 рр.; Полтава, 1885 р.; Лохвиця, ня 1891 р., особливо завдяки спеціальній допові- 1895 р.); 4) конярів і кіннозаводчиків (Полтава, 5 ді князя В. О. Кудашева, виступило ініціатором травня та 28 вересня 1895 р.; Кременчук, 14 ве- появи першого у країні Міністерства землероб- ресня 1896 р.), 5) лісоводів і лісогосподарів (1911 ства (сільського господарства) у 1894 р. Провідні та 1913). члени Товариства входили до всіх представниць- Популяризації агрономічних знань серед ши- ких органів вищезазначеного відомства, брали ак- роких верств населення сприяли друковані органи тивну участь в ухваленні основоположних рішень Полтавського товариства сільського господарства. про вирощену і перероблену сільськогосподар- Починаючи від лютого 1867 р. виходили «Журнали ську продукцію, організацію фахової освіти, ме- засідань» переважно шість разів у рік накладом режу дослідницьких інституцій тощо (Вергунов, 500 примірників за передплатою 2 крб. за випуск. В. А., 2015 b, с. 30). Від серпня 1884 р. – ​із «Додатком». Потім нетри- Переважну більшість сучасної мережі га- валий час ще й «Листок для сільських господа- лузевих дослідницьких інституцій Полтавщини рів» (від 1884 р.). Крім того, Товариство тричі на було засновано з ініціативи Полтавського това- місяць видавало спеціалізований журнал «Вісник риства сільського господарства. Суттєво мето- південноросійського тваринництва». У 1911 р. дру- дично й здебільшого організаційно Товариство ком вийшли «Праці Полтавського товариства сіль- через дорадчий орган «долучалося», починаю- ського господарства за 1910 р.» чи з 1909 р., до створення спеціальної мережі з Цей період ознаменувався також появою трьох дослідних полів Полтавського губернсько- періодичного збірника наукових статей «Труды го земства: Гадяцьке дослідне поле (директор Полтавской сельскохозяйственной опытной стан- С. Є. Дувін); Драбівське дослідне поле (очільник ции», де кожен відділ станції друкував результати К. Л. Вербицький); Костянтиноградське дослідне своїх досліджень. Наприклад, № 4 за 1911 р. містив поле (керівник С. В. Скандраков). «Нарис діяльності дослідної станції», який скла- Завдяки ініціативі членів Товариства у дався з таких розділів: «Роботи в полі, лабораторії, Полтавській губернії було засновано мережу з п’я- вегетаційному будиночку, ентомологічному відді- ти спеціалізованих галузевих освітніх закладів для лі та метеорологічній станції», «Розповсюдження підготовки фахівців для потреб сільського госпо- серед господарів відомостей дослідного закла- дарства: 1) Лубни; 2) с. Жабки (Лохвицький повіт); ду», «Забезпечення господарів покращеним посів- 3) Кобеляки; 4) Золотоноша; 5) с. Велика Павлівка ним матеріалом, сортувальними машинами, моло- (Зінківський повіт) (Вергунов, В. А., 2015 b, с. 30). тилками, різного роду знаряддями обробки ґрун- Полтавське товариство сільського господар- ту» «Управління дослідною установою»; далі роз- ства було ініціатором створення в регіоні сучасної міщувались два додатки – ​«Інструкція до стату- галузевої освіти. Члени Товариства ще з 1890-х рр. ту Полтавського дослідного поля перетворенні висловлювали думку про необхідність заснування його на дослідну сільськогосподарську станцію» в Полтаві закладу вищої освіти аграрного спряму- та «Програма дослідів та робіт Полтавської сіль- вання. Відкриття галузевого ЗВО в Полтаві ра- ськогосподарської станції на найближчий час». зом зі створенням регіональних наукових установ Закінчувався випуск фінансовим звітом. Окремі забезпечило б потребу як у наукових кадрах, так випуски були тематичними: зокрема, № 2 за 1911 р. і в фахівцях з агрономії та зоотехнії. Ця ідея че- був повністю присвячений ячмінній тлі. Редагував рез ряд перешкод була зреалізована лише у 1920 р. журнал агроном та науковець С. Третьяков. Усього відкриттям Полтавської державної аграрної акаде- вийшов 31 випуск часопису, видання припинило мії – ​провідного осередку аграрної освіти і науки існування у 1917 р. Полтавського регіону. Однак світову заслужену славу Полтавському Заснування Полтавської обласної універсаль- товариству сільського господарства приніс що- ної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського тижневик «Хуторянин» із його 52 номерами у рік завдячує ініціативі члена, а згодом віце-президен- і накладом понад 10 тис. примірників. Перший та Полтавського товариства сільського господар- номер побачив світ у травні 1896 р. Ще більшого ства – П.​ М. Дубровського, який у 1892 р. виступив авторитету часопису надав його додаток у вигля- одним з організаторів утворення установи. Члени ді «Календаря», починаючи від 1909 р. До 1916 р. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40

36 вийшло вісім номерів. За період свого існуван- аграріями та господарювальними суб’єктами, тран- ня цей відомий в Російській імперії, добре ілю- слюючи агрокультурні знання і досвід у селянське стрований щотижневик отримав дві золоті меда- середовище. Посередництвом друкованої продук- лі – у​ 1909 р. на виставці з садівництва (м. Ростов- ції Полтавське товариство сільського господарства на-Дону)­ та у 1910 р., за підсумками конкурсу здійснювало фаховий інформаційний супровід се- Південноросійської обласної виставки, що прово- лянських господарств, а також, власне, посилюва- дилась у м. Катеринослав. Його редакторами у різ- ло свій професійний імідж і налагоджувало спри- ні роки були Д. Квітка, П. Малама, П. Гриневич, ятливі відносини з цільовою аудиторією. П. Ганько, А. Шимков, Д. Ярошевич. Програма Висновки. Функціонування Полтавського то- видання включала урядові постанови та розпо- вариства сільського господарства протягом 1865– рядження, повідомлення про діяльність місцевих 1920 рр. стало справжнім феноменом галузевої сільськогосподарських товариств, їхніх відділів дослідної справи й аграрного сектору країни за- та відділень; науково-популярні­ статті з сільсько- галом. Воно було фундатором становлення та роз- го господарства, матеріали, присвячені промисло- витку вітчизняної аграрної науки, галузевого до- вості й торгівлі; бібліографію та огляд тематичної слідництва, виробництва екологічно чистої сіль- літератури; оголошення; листування з читачами. ськогосподарської продукції, вирощування зер- Чималий відсоток контенту видання – роботи​ нових культур, ряду інновацій у тваринництві та звіти Полтавського дослідного поля, статті, при- тощо. Інновації членів Товариства сприяли роз- свячені різноманітним питанням агрономії та рос- квіту підприємництва, змушували покращувати линництва. Приблизно такий самий відсоток кон- і вдосконалювати сільськогосподарську техні- тенту становили статті зі скотарства, зокрема, про ку, опановувати нові прогресивні форми госпо- породи сільськогосподарських тварин, практичні дарювання. Відбувалося усвідомлення європей- поради щодо утримання, харчування, підвищен- ських аграрних ідей та досвіду, втілення їх у жит- ня продуктивності худоби. Окремо варто відміти- тя. Крім того, Товариство перетворилося на центр ти статті, присвячені сільськогосподарській техні- розвитку наукових досліджень в агрономії, став- ці, – новим​ машинам, знаряддям, пояснення щодо ши ініціатором порайонного вивчення сільського раціонального землеробства, новини про винахо- господарства держави. Сільськогосподарські до- ди, лекції, виставки, з’їзди поміщиків, майстрів, слідні установи, ним засновані, виконували роль власників великих господарств. Нерідко знаходимо посередницької ланки між наукою та практикою. в «Хуторянині» статті з геології та ґрунтознавства Прогресивні ініціативи цього галузевого осеред- (передусім, присвячені Полтавській губернії), вете- ку щодо збільшення продуктивності вітчизняних ринарії, будівництва (здебільшого – прикладні​ пу- полів і ферм знаходили практичне застосування блікації зі схемами, кресленнями і т. д.). Частими є не лише в Полтавському регіоні, а й по всій кра- і публікації на медичну тематику (Ніколашина, Т. І., їні. Існування Товариства, по суті, кардинально 2018, с. 94, 95, 96). вплинуло на подальший розвиток аграрного сек- Відомо, що «Хуторянин» фактично не цен- тору Російської імперії. зурували, його поширювали у безкоштовних Окрім того, Товариство має вагомі заслуги бібліотеках-читальнях,­ а також у профільних на- у просвітницькій діяльності, створенні соціаль- вчальних закладах Російської імперії. Після ре- ної інфраструктури на селі у вигляді спеціалізо- волюційних подій 1917 р. журнал став двомов- ваних освітніх закладів, галузевих дослідниць- ним і виходив українською та російською мова- ких інституцій, бібліотек та музеїв. Продуманість ми. «Хуторянин» протягом багатьох років був од- стратегії діяльності дозволила Товариству до ним із найпопулярніших видань серед місцевої чи- кінця періоду функціонування стати чи не єди- тацької аудиторії. ним у державі прибутковим (у фінансовому від- Загалом галузева періодика виступала своє- ношенні) творчим об’єднанням практиків, нау- рідним інформаційним каналом між фахівцями-­ ковців та освітян. doi 10.15421/26200103

Бібліографічні посилання. 37

Бондаренко, О. М., 2009. Історична роль Полтав- конф. молодих учених та спеціалістів, присвяч. 150-річчю ського товариства сільського господарства у розвитку з часу засн. Полтавського т-ва сіл. госп-ва, Київ, 28 трав. птахівництва Полтавщини (кінець ХІХ – початок​ ХХ ст.). 2015 р., 2015. / Нац. акад. аграр. наук України; Нац. наук. с.-г. Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1, б-ка НААН; Полтавська держ. аграр. акад. [та ін.]; уклад. с. 85–86. В. А. Вергунов, О. П. Анікіна, А. С. Білоцерківська; наук. Вергунов, В., 2009 a. Аграрне підґрунтя незалеж- ред. В. А. Вергунов. Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю., 114 с. ності. До 125-річчя Полтавськогодослідного поля. Вісник Історія Полтавського товариства сільського госпо‑ НАН України, № 8, с. 45–49. дарства в біографіях визначних членів, 2014. Автор вступ. Вергунов, В. А., 2015 a. Від Погарського навчально-­ слова В. П. Іванчик; уклад. : В. А. Вергунов, О. О. Черниш, зразкового господарства до Гадяцької сільськогоспо‑ Н. Б. Щебетюк; ННСГБ НААН; наук. ред. В. А. Вергунов. дарської дослідної станції, або історія подарунка купця Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю., 176 с. В. В. Бойка полтавській громаді (до 150-річчя Полтавського Коваленко, Н. П., 1997. Історичний досвід рефор‑ товариства сільського господарства та 95-річчя Полтавської мування галузі землеробства Полтавщини (на прикладі державної аграрної академії). Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю., реформи 1861 року): автореф. дис. на здобуття наук. 112 с. (Іст.-бібліогр. сер. «Аграр. наука України в особах, ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.01.01 «Загальне зем- документах, бібліографії»; кн. 85). леробство». Київ, 16 с. Вергунов, В. А., 2014. Організаційний поступ сіль‑ Коваленко, С. Д., 2002. Діяльність професора ськогосподарської дослідної справи в Україні (до 130-річ‑ П. В. Будріна в контексті розвитку сільськогосподар‑ чя створення Полтавського дослідного поля) : наук. до- ської науки і освіти: автореф. дис. на здобуття наук. повідь / НААН; ННСГБ. Київ : ФОП Корзун Д. Ю., 28 с. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.07 «Історія науки Вергунов, В. А., 2009 b. Полтавське дослідне поле: і техніки». Київ, 18 с. Становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної Лисенко, М. С., 2015. Полтавське товариство сіль- справи в Україні (до 125-річчя державного дослідництва ського господарства: історія і досвід (до 150 річниці). в агрономії та тваринництві) / УААН, ДНСГБ. Київ, 220 с. Сумська старовина, № ХLVII, с. 41–52. Вергунов, В. А., 2015 b. Полтавському товариству Михайлюк, О. І., 2001. Формування мережі і розви‑ сільського господарства – 150​ років: віхи видатних діянь ток сільськогосподарських освітніх закладів Полтавщини на благо України. В кн.: Історія освіти, науки і техніки в ХІХ – на​ початку ХХ ст.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.07. в Україні : зб. доп. на пленар. засіданні та виступів пере- Київ, 183 арк. можців Х Всеукр. конф. молодих учених та спеціалістів, Нагаєвич, В. М., Самородов, В. М., 2005. Створення присвяч. 150-річчю з часу засн. Полтавського т-ва сіл. та розвиток Полтавської науково-­освітньої школи зі сви- госп-ва, Київ, 28 трав. 2015 р. / Нац. акад. аграр. наук нарства: 1865–2005 роки. Вісник Полтавської державної України; Нац. наук. с.-г. б-ка НААН; Полтавська держ. аграрної академії, № 3, с. 13–19. аграр. акад. [та ін.]; уклад. В. А. Вергунов, О. П. Анікіна, Ніколашина, Т. І., 2018. Щотижневик «Хуторянин» А. С. Білоцерківська; наук. ред. В. А. Вергунов. Вінниця : як зразок спеціалізованого видання Полтавщини. Мо‑ ФОП Корзун Д. Ю., с. 16–38. лодий вчений, № 9.1 (61.1), с. 94–99. Вергунов, В. А., 2018 a. Професор Павло Федо- Опара, М. М., Опара, Н. М., 2009. Флагману аграр- рович Тушкан (Тушканов) (1867–1942) : життя віддане ної науки на Полтавщині – ​125. Вісник Полтавської аграрній науці й освіті України. Історія науки і техніки, державної аграрної академії, № 4, с. 5–8. вип. 11, с. 125–146. Полтавське товариство сільського господарства Вергунов, В. А., 2018 b. Українські аграрні студії (журнали засідань з 5 серпня 1878 р. по 29 травня князя В. О. Кудашева : монографія / Нац. акад. аграр. наук 1883 р.), 2015 a / уклад. : В. А. Вергунов, Н. Ф. Грицен- України; Нац. наук. с.-г. б-ка, Ін-т історії аграр. науки, ко, К. О. Черноколова, Н. М. Опара; ННСГБ НААН; за освіти та техніки. Київ : Аграрна наука, 268 с. (Іст.-біблі- заг. ред. В. А. Вергунова. Полтава, вип. 1. 345 с. (Кн. 78). огр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 107). Полтавське товариство сільського господарства (журнали засідань з 15 липня 1883 р. по 20 грудня Вергунов, В. А., Коваленко, Н. П., Сайко, О. В. 1998. 1887 р.), 2015 b / уклад. : В. А. Вергунов, Н. Ф. Гриценко, Розвиток сільського господарства Полтавщини вперіод К. О. Черноколова, Н. М. Опара; ННСГБ НААН; за заг. скасування кріпацтва: Навч. посібник. Київ : Норапрінт, ред. В. А. Вергунова. Полтава, вип. 2, ч. 1. 481 с. (Кн. 79). 144 с. Полтавське товариство сільського господарства Гармаш, Т. П., 2009. Портрети діячів природо‑ (журнали засідань з 15 липня 1883 р. по 20 грудня охоронної справи: Полтавщина (ХІХ – ​поч. ХХ ст.): 1887 р.), 2015 c / уклад. : В. А. Вергунов, Н. Ф. Гриценко, монографія. Полтава : ТОВ «АСМІ», 196 c. К. О. Черноколова, Н. М. Опара; ННСГБ НААН; за заг. Елина, О. Ю., 2012. Местные сельскохозяйственные ред. В. А. Вергунова.Полтава, вип. 2, ч. 2. 453 с. (Кн. 79). общества : на пути к аграрноймодернизации России. Полтавське товариство сільського господарства Историко-­биологические исследования, Т. 4, вып. 3, (журнали засідань з 3 листопада 1893 р. по 7 березня с. 34–63. 1901 р.), 2015 d / уклад. : В. А. Вергунов, Н. Ф. Гриценко, Історія освіти, науки і техніки в Україні: зб. доп. Н. М. Опара; ННСГБ НААН; за заг. ред. В. А. Вергунова. на пленар. засіданні та виступів переможців Х Всеукр. Полтава, вип. 3, ч. 1. 419 с. (Кн. 80). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40

38 Полтавське товариство сільського господарства Тихомиров, В. А., 1887. Историческая записка (журнали засідань з 14 березня 1901 р. по 22 грудня о деятельности Полтавского сельскохозяйственного 1910 р.), 2015 e / уклад: В. А. Вергунов, Н. Ф. Гриценко, общества с 1865 г. по 1887 г. Полтава : Тип. насл. Н. Пи- Н. М. Опара; ННСГБ НААН; за заг. ред. В. А. Вергунова. гуренко, 257 с. Полтава, вип. 3, ч. 2. 418 с. (Кн. 80). Фурдуев, В., 1882. Очерк возникновения и орга‑ Пятьдесятилетие Полтавского общества сельс‑ низации опытных сельскохозяйственных учреждений кого хазяйства, 1915. Полтава, 84 с. и проект устройства опытного поля при Полтав‑ Савчук, В. С., Елина, О. Ю., 1998. Опытные сель- ском сельскохозяйственном обществе. Полтава : Тип. скохозяйственные станции Российской империи : тенден- И. А. Дохмана, 55 с. ции развития на рубеже ХІХ–ХХ веков. Вісник Дніпро‑ Чайка, Н. Г., 2004. Утворення та основні функції петр. ун-ту. Серія Історія і філософія науки і техніки, науково-­просвітніх та сільськогосподарських товариств вип. 4, с. 96–111. на Україні в XIX – на​ початку XX століття. Вісник Пол‑ Сайко, О. В., 2000. Сільськогосподарська дослідна тавської державної аграрної академії, № 2 (33), с. 84–88. справа на Полтавщині наприкінці ХІХ – початку​ ХХ сто‑ Якименко, М. А., Нагаєвич, В. М., 2007. Історія ліття: дис. … канд. іст. наук: 07.00.07. Київ, 169 арк. розвитку тваринництва Полтавщини ХІХ–ХХ ст. Пол- Самородов, В. М., Кигим, С. М., 2015. Полтавське тава: РВВ ПДАА, 208 с. сільськогосподарське товариство (1865–1920 рр.) : Якименко, М. А., 2009. Полтавське сільськогоспо- історія, звитяги, першопостаті / наук. ред. В. М. Са- дарське товариство : організаційна структура та основні мородов. Полтава: Дивосвіт, 160 с. напрями діяльності (1865–1917). Історична пам’ять, Сосницкий, М., Велецкий, С., 1897. Полтавское № 1, с. 46–53. общество сельского хозяйства (1865–1895 гг.). Полтава : Типо-литография Л. Фришберга, 308 с.

References

Bondarenko, O. M., 2009. Istorychna rol’ Poltavs’koho Verhunov, V. A., 2009b. Poltavs’ke doslidne pole: tovarystva sil’s’koho hospodarstva u rozvytku ptakhivnytstva Stanovlennya i rozvytok sil’s’kohospodars’koyi doslidnoyi Poltavshchyny (kinets’ ХIХ – pochatok​ ХХ st.) [Historical spravy v Ukrayini (do 125-richchya derzhavnoho role of the Poltava Society of Agriculture in the development doslidnytstva v ahronomiyi ta tvarynnytstvi) [Poltava of poultry farmingin Poltava (end of 19th – beginning of Research Field: formation and development of agricultural 20th century]. Visnyk Poltavs’koyi derzhavnoyi ahrarnoyi research in Ukraine (to the 125th Anniversary of State akademiyi [Bulletin of the Poltava State Agrarian Academy], Research in Agronomy and Livestock)]. Kyyiv (Ukrainian). issue 1, pp. 85–86 (Ukrainian). Verhunov, V. A., 2015b. Poltavs’komu tovarystvu Verhunov, V., 2009a. Ahrarne pidgruntya nezalezhnosti. sil’s’koho hospodarstva – ​150 rokiv: vikhy vydatnykh Do 125-richchya Poltavs’koho doslidnoho polya [Agrarian diyan’ na blaho Ukrayiny [Poltava Agricultural Society – 150​ basis of independence. To the 125th Anniversary of the years: milestones of outstanding actions for the benefit of Poltava Experimental Field]. Visnyk NAN Ukrayiny [Bulletin Ukraine]. V kn.: Istoriya osvity, nauky i tekhniky v Ukrayini of NAS of Ukraine], issue 8, pp. 45–49 (Ukrainian). [In the book: History of education, science and technique Verhunov, V. A., 2015a. Vid Pohars’koho in Ukraine]. Vinnytsya: FOP Korzun D. Yu., pp. 16–38 navchal’no-zrazkovoho hospodarstva do Hadyats’koyi (Ukrainian). sil’s’kohospodars’koyi doslidnoyi stantsiyi, abo istoriya Verhunov, V. A., 2018a. Profesor Pavlo Fedorovych podarunka kuptsya V. V. Boyka poltavs’kiy hromadi Tushkan (Tushkanov) (1867–1942): zhyttya viddane ahrarniy (do 150-richchya Poltavs’koho tovarystva sil’s’koho nautsi y osviti Ukrayiny [Professor Pavlo Tushkan (1867– hospodarstva ta 95-richchya Poltavs’koyi derzhavnoyi 1942): life devoted to agrarian science and education of ahrarnoyi akademiyi) [From Pogar Educational Model Ukraine]. Istoriya nauky i tekhniky [History of science and Economy to Hadyach Agricultural Research Station, or technique], issue 11, pp. 125–146 (Ukrainian). History of Merchant V. V. Boyko’s gift to Poltava Community Verhunov, V. A., 2018b. Ukrayins’ki ahrarni studiyi th (to 150 Anniversary of Poltava Agricultural Society and knyazya V. O. Kudasheva: monohrafiya [Ukrainian Agrarian th 95 Anniversary of Poltava State Agrarian Academy)]. Studios of Prince V. O. Kudashev: monograph]. Kyiv: Vinnytsya: FOP Korzun D. Yu. (Ukrainian). Ahrarna nauka (Ukrainian). Verhunov, V. A., 2014. Orhanizatsiynyy postup Verhunov, V. A., Kovalenko, N. P., Sayko, O. V., 1998. sil’s’kohospodars’koyi doslidnoyi spravy v Ukrayini Rozvytok sil’s’koho hospodarstva Poltavshchyny v period (do 130-richchya stvorennya Poltavs’koho doslidnoho skasuvannya kripatstva: Navch. Posibnyk [Development of polya): nauk. dopovid’ [Organizational Progress of agriculture in Poltava region during the abolition of serfdom: th agricultural research in Ukraine (to the 130 Anniversary education almanual]. Kyyiv: Noraprint (Ukrainian). of the Poltava Research Field): scientific report]. Kyyiv: Harmash, T. P., 2009. Portrety diyachiv FOP Korzun D. Yu. (Ukrainian). pryrodookhoronnoyi spravy: Poltavshchyna (ХIХ – ​poch. ХХ st.): monohrafiya [Portraits of environmentalists: Poltava doi 10.15421/26200103 region (19th – ​early 20th centuries): monograph]. Poltava: science in Poltava region – ​125]. Visnyk Poltavskoi 39 TOV «ASMI» (Ukrainian). derzhavnoi ahrarnoi akademii [Bulletin of Poltava State Elina, O. Yu., 2012. Mestnye sel’skokhozyaystvennye Agrarian Academy], issue 4, pp. 5–8(Ukrainian). obshchestva: na puti k agrarnoy modernizatsii Rossii [Local Poltavske tovarystvo silskoho hospodarstva (zhurnaly agricultural societies: on the way to agrarian modernization zasidan z 5 serpnia 1878 r. po 29 travnia 1883 r., 2015a of Russia]. Istoriko-­biologicheskie issledovaniya [Historical [Poltava Society of Agriculture (meeting logs from August and biological research], vol. 4, issue 3, pp. 34–63 (Russian). 5, 1878 to May 29, 1883)] / uklad.: V. A. Verhunov, Istoriya osvity, nauky i tekhniky v Ukrayini: zb. dop. N. F. Hrytsenko, K. O. Chernokolova, N. M. Opara; NNSHB na plenar. zasidanni ta vystupiv peremozhtsiv Kh Vseukr. NAAN; za zah. red. V. A. Verhunova. Poltava, issue 1. (78) konf. molodykh uchenykh ta spetsialistiv, prysvyach. (Russian). 150-richchyu z chasu zasn. Poltavs’koho t-va sil. hosp-va, Poltavske tovarystvo silskoho hospodarstva (zhurnaly Kyiv, 28 trav., 2015 r. [History of education, science and zasidan z 15 lypnia 1883 r. po 20 hrudnia 1887 r., 2015b technique in Ukraine: coll. reports to the plenary meetings [Poltava Agricultural Society (meeting logs from July 15, and speeches by winners of X All-­Ukrainian conf. young 1883 to December 20, 1887)] / uklad.: V. A. Verhunov, scientists and specialists dedicated 150th Anniversary of N. F. Hrytsenko, K. O. Chernokolova, N. M. Opara; NNSHB Poltava Agriculture, Kyiv, May 28, 2015]. Vinnytsya: FOP NAAN; za zah. red. V. A. Verhunova. Poltava, issue 2, 1. Korzun D. Yu. (Ukrainian). (79) (Russian). Istoriya Poltavs’koho tovarystva sil’s’koho Poltavske tovarystvo silskoho hospodarstva (zhurnaly hospodarstva v biohrafiyakh vyznachnykh chleniv, 2014 zasidan z 15 lypnia 1883 r. po 20 hrudnia 1887 r., 2015c [History of Poltava Agricultural Society in biographies [Poltava Agricultural Society (meeting logs from July 15, of prominent members]. Vinnytsya: FOP Korzun D. Yu. 1883 to December 20, 1887)] / uklad.: V. A. Verhunov, (Ukrainian). N. F. Hrytsenko, K. O. Chernokolova, N. M. Opara; NNSHB Kovalenko, N. P., 1997. Istorychnyy dosvid NAAN; za zah. red. V. A. Verhunova. Poltava, issue 2, 2. reformuvannya haluzi zemlerobstva Poltavshchyny (79) (Russian). (na prykladi reformy 1861 roku) [Historical experience Poltavske tovarystvo silskoho hospodarstva (zhurnaly of reforming the agriculture of Poltava region (on the zasidan z 3 lystopada 1893 r. po 7 bereznia 1901 r., 2015d example of the 1861 reform)]: avtoref. dys. na zdobuttya [Poltava Society of Agriculture (meeting logs from November nauk. stupenya kand. s.-h. nauk: spets. 06.01.01 «Zahal’ne 3, 1893 to March 7, 1901)] / uklad.: V. A. Verhunov, zemlerobstvo». Kyiv (Ukrainian). N. F. Hrytsenko, N. M. Opara; NNSHB NAAN; za zah. Kovalenko, S. D., 2002. Diyal’nist’ profesora red. V. A. Verhunova. Poltava, issue 3, 1. (80) (Russian). P. V. Budrina v konteksti rozvytku sil’s’kohospodars’koyi Poltavske tovarystvo silskoho hospodarstva (zhurnaly nauky i osvity [Professor P. V. Budrin’s activities in the zasidan z 14 bereznia 1901 r. po 22 hrudnia 1910 r., 2015e context of the development of agricultural science and [Poltava Society of Agriculture (meeting logs from March education]: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. 14, 1901 to December 22, 1910)] / uklad: V. A. Verhunov, ist. nauk: spets. 07.00.07 «Istoriya nauky i tekhniky». Kyiv N. F. Hrytsenko, N. M. Opara; NNSHB NAAN; za zah. red. (Ukrainian). V. A. Verhunova. Poltava, issue 3, 2. (80) (Russian). Lysenko, M. S., 2015. Poltavs’ke tovarystvo sil’s’koho Pyat’desyatiletie Poltavskogo obshchestva sel’skogo hospodarstva: istoriya i dosvid (do 150 richnytsi) [Poltava khazyaystva, 1915. [Fiftieth anniversary of the Poltava Agricultural Society: history and experience (upto 150 Agricultural Society]. Poltava (Russian). anniversary)]. Sums’ka starovyna [Sumy antiquity], issue Savchuk, V. S., Elina, O. Yu., 1998. Opytnye ХLVII, pp. 41–52 (Ukrainian). sel’skokhozyaystvennye stantsii Rossiyskoy imperii: Mykhailiuk, O. I., 2001. Formuvannia merezhi tendentsii razvitiya na rubezhe ХІХ–ХХ vekov i rozvytok silskohospodarskykh osvitnikh zakladiv [Experimental agricultural stations of the Russian Empire: Poltavshchyny v ХIХ – ​na pochatku ХХ st. [Formation of development trends at the turn of the 19th – 20​ th centuries]. a network and development of agricultural educational Visnyk Dnipropetr. un-tu. Seriya Istoriya i filosofiya nauky institutions of Poltava region in 19th – ​beginning of 20th i tekhniky [Bulletin of Dnepropetrovsk. University. Series century]: dys. … kand. ist. nauk: 07.00.07. Kyiv (Ukrainian). History and Philosophy of Science and Technology], issue Nahaievych, V. M., Samorodov, V. M., 2005. 4, pp. 96–111(Russian). Stvorennia ta rozvytok Poltavskoi naukovo-­osvitnoi shkoly Sayko, O. V., 2000. Sil’s’kohospodars’ka doslidna zi svynarstva: 1865–2005 roky [Creation and development sprava na Poltavshchyni naprykintsi ХІХ – ​pochatku ХХ of Poltava pig-breeding scientific-educational­ school: 1865– stolittya [Agricultural research case in Poltava region at 2005]. Visnyk Poltavskoi derzhavnoi ahrarnoi akademii the end of 19th – beginning of 20th century]: dys. … kand. [Bulletin of Poltava State Agrarian Academy], issue 3, ist. nauk: 07.00.07. Kyyiv (Ukrainian). pp. 13–19 (Ukrainian). Samorodov, V. M., Kyhym, S. M., 2015. Poltavs’ke Nikolashyna, T. I., 2018. Shchotyzhnevyk sil’s’kohospodars’ke tovarystvo (1865–1920 rr.): istoriya, «Khutorianyn» yak zrazok spetsializovanoho vydannia zvytyahy, pershopostati [Poltava Agricultural Society Poltavshchyny [Theweekly «Khutoryanin» as an example (1865–1920): history, customs, pervades]. Poltava: Dyvosvit of aspecialized edition of Poltava region]. Molodyi vchenyi (Ukrainian). [Young scientist], issue 9.1 (61.1), pp. 94–99 (Ukrainian). Sosnitskiy, M., Veletskiy, S., 1897. Poltavskoe Opara, M. M., Opara, N. M., 2009. Flahmanu ahrarnoi obshchestvo sel’skogo khozyaystva (1865–1895 gg.) [Poltava nauky na Poltavshchyni – ​125 [The flagship of agrarian ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 26–40

40 Society of Agriculture (1865–1895)]. Poltava: Tipo-litografiya Ukraini v XIX – ​na pochatku XX stolittia [Formation and L. Frishberga (Russian). main functions of scientific-educational­ and agricultural th th Tikhomirov, V. A., 1887. Istoricheskaya zapiska societies in Ukrainein the 19 – beginning​ of 20 century]. o deyatel’nosti Poltavskogo sel’skokhozyaystvennogo Visnyk Poltavskoi derzhavnoi ahrarnoi akademii [Bulletin obshchestva s 1865 g. po 1887 g. [Historical note on the of Poltava State Agrarian Academy], issue 2 (33), pp. 84–88 activities of the Poltava Agricultural Society from 1865 to (Ukrainian). 1887]. Poltava: Tip. nasl. N. Pigurenko (Russian). Yakymenko, M. A., Nahaievych, V. M., 2007. Istoriia Furduev, V., 1882. Ocherk vozniknoveniya rozvytku tvarynnytstva Poltavshchyny XIX–XX st. [The th i organizatsii opytnykh sel’skokhozyaystvennykh history of animal husbandry in Poltava region of the 19 – ​ th uchrezhdeniy i proekt ustroystva opytnogo polya pri 20 centuries]. Poltava: RVV PDAA (Ukrainian). Poltavskom sel’skokhozyaystvennom obshchestve [Asketch Yakymenko, M. A., 2009. Poltavske silskohospodarske of the emergence and organization of experimental tovarystvo: orhanizatsiina struktura ta osnovni napriamy agriculturalinstitutions and the project of the experimental diialnosti (1865–1917) [Poltava Agricultural Society: field at the Poltava Agricultural Society]. Poltava: Tip. organizational structure and main activities (1865–1917)]. I. A. Dokhmana (Russian). Istorychna pam’iat [Historical memory], issue 1, pp. 46–53 Chaika, N. H., 2004. Utvorennia ta osnovni funktsii (Ukrainian). naukovo-prosvitnikh­ ta silskohospodarskykh tovarystv na 41 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59 doi 10.15421/26200104 http://www.uha.dp.ua УДК 378.091.8:321.02](477–25)ʺ19*712.3ʺ національностей, що проявляли активну позицію у ньому. Переважна їх більшість характеризувалась Академічний союз студентів як особи, що мали високі амбіції при незадовільному матеріальному становищі. Відповідно, вони Київського комерційного інституту включалися до цього руху з суто меркантильними початку XX ст. розрахунками, що засвідчили обставини Першої світової війни, коли переважна більшість таких А. І. Чуткий осіб використовувала всі засоби для уникнення доктор історичних наук, доцент, мобілізації. Така невідповідність між чисельністю та ORCID: 0000–0002–9640–9905 реальним відсотком щирих адептів імперської влади ResearcherID: AAD‑1820–2020 в організаціях провладного спрямування загалом [email protected] почасти пояснює завищені розрахунки останньої на неможливість виникнення внутрішніх потужних Київський національний університет імені протестних рухів. Ця невідповідність декларованого Тараса Шевченка, та реального стану справ у провладних симпатіях вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна, 01033 мас може пояснити і легковаження владою Російської імперії думкою мас та в підсумку – ​швидке повалення Анотація. Мета статті – ​крізь призму аналізу цієї самої влади. Практичне значення полягає статуту та біографій членів Академічного союзу в накресленні схеми для подальших досліджень студентів Київського комерційного інституту проурядових рухів на українських теренах у модерний дослідити причини та сутність провладних симпатій час, а також у виробленні схеми виявлення відповідних у середовищі студентства в українських землях, що маніпуляцій в інформаційному просторі для ефективної на початку XX ст. перебували у складі Російської боротьби з ними. Також отримано конкретний імперії. Виявити фактичний матеріал для поповнення матеріал, що допомагає поповнити реконструкцію реконструкції історії студентства в Україні початку історії студентства в Україні початку XX ст., зокрема – ​ XX ст., зокрема повсякденного життя студентства та вивчення студентських рухів в Україні, студентської його корпоративної свідомості. Методи дослідження корпоративної культури та повсякденного життя являють синтез загальнонаукових (аналіз, студентства. Оригінальність обумовлена активізацією об’єктивність, синтез, узагальнення) та спеціально-­ теми «п’ятої колони» у вітчизняній історії, наукових (історико-­генетичний, історико-системний,­ а також особливою продуктивністю досліджень порівняльний, просопографічний) методів. Основні історії повсякдення та просопографічними студіями результати полягають у запровадженні до наукового для поглиблення історичного дискурсу. Тип статті – ​ обігу комплексу архівних документів пов’язаних оглядово-емпірична.­ із Академічним союзом студентів Київського комерційного інституту та персоналіями його Ключові слова: академічний рух; історія України особового складу, що дозволили охарактеризувати початку XX ст.; Київ; «п’ята колона»; студентські представників тогочасної молоді, котрі включались до організації. академічного руху, а також проаналізувати їх життєвий шлях у студентські роки. Зокрема, встановлено, що Надійшла до редколегії 03.02.2020 до цього руху долучались перш за все представники Прорецензована 24.03.2020 титульного етносу імперії, а також і інших Рекомендована до друку 06.05.2020

© Чуткий А. І., 2020 42 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59 doi 10.15421/26200104 http://www.uha.dp.ua УДК 378.091.8:321.02](477–25)ʺ19*712.3ʺ позицию в нем. Подавляющее их большинство характеризовалась как лица, которые имели высокие Академический союз студентов амбиции при неудовлетворительном материальном положении. Соответственно, они включались Киевского коммерческого в это движение из сугубо меркантильных расчетов, института начала XX в. что засвидетельствовали обстоятельства Первой мировой вой­ны, когда такие личности использовали А. И. Чуткий все способы, чтобы избежать мобилизации. Такое доктор исторических наук, доцент, несоответствие между численностью и реальным ORCID: 0000–0002–9640–9905 процентом искренних адептов имперской власти ResearcherID: AAD‑1820–2020 в организациях проправительственной направленности [email protected] отчасти объясняет завышенные расчеты последней на невозможность возникновения внутренних Киевский национальный университет мощных протестных движений. Это несоответствие имени Тараса Шевченко, декларированного и реального состояния дел в сфере ул. Владимирская, 60, м. Киев, Украина, 01033 проправительственных симпатий масс может объяснить и пренебрежение властью Российской империи Аннотация. Цель статьи – ​сквозь призму анализа настроением масс и как результат – ​быстрое свержение устава и биографий членов Академического союза этой самой власти. Практическое значение заключается студентов Киевского коммерческого института изучить в создании схемы для дальнейших исследований причини и суть проправительственных симпатий проправительственного движения на украинских землях в среде студенчества в украинских землях, которые в модерное время, а также в разработке схемы выявления в начале XX в. находились в составе Российской соответствующих манипуляций в информационном империи. Выявить фактический материал для пространстве для эффективной борьбы с ними. Также пополнения реконструкции истории студенчества получен конкретный материал, который способствует в Украине начала XX в., в частности повседневной пополнению реконструкций истории студенчества жизни студенчества и его корпоративного сознания. в Украине начала XX в., в частности – ​изучения Методы исследования представляют синтез участия студентов в политической жизни, студенческой общенаучных (анализ, объективность, синтез, корпоративной культуры и повседневной жизни обобщение) и специально-­научных (историко-­ студенчества. Оригинальность обусловлена генетический, историко-системный,­ сравнительный, активизацией темы «пятой колонны» в отечественной просопографический) методов. Основные результаты истории, а также особенной ролью исследований заключаются во введении в научный оборот комплекса истории повседневности и просопографистики для архивных документов связанных с Академическим углубления исторического дискурса. Тип статьи – ​ союзом студентов Киевского коммерческого института обозревательно-эмпирическая.­ и персоналиями его личного состава, которые позволили охарактеризовать представителей тогдашней Ключевые слова: академическое движение; история молодежи, которые включались в академическое Украины начала XX в.; Киев; «пятая колонна»; движение, а также проанализировать их жизненный студенческие организации. путь в студенческие годы. В частности, установлено, что в это движение включались в первую очередь Поступила в редколлегию 03.02. 2020 представители титульного этноса империи, а также Прорецензирована 24.03.2020 и других национальностей, которые проявляли активную Рекомендована в печать 06.05.2020

© Чуткий А. И., 2020 43 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59 doi 10.15421/26200104 http://www.uha.dp.ua LCC DK508.92–508.939 1901–1914 included into the academic movement, and to analyze their paths in the student years. In particular, it was found that Student Academic Union of Kyiv representatives of the titular ethnic group of the empire were mainly included into the academic movements. But other Commercial Institute of the Beginning nationalities, who were active, also were involved in it. The th at the 20 Century vast majority of participants of the academic movement were characterized as those who had high ambitions and А. І. Chutkyi unsatisfactory financial situation. Accordingly, they joined Sc. D. (History), Associate Professor, this movement with purely pragmatic purpose, and it was ORCID: 0000–0002–9640–9905 testified by the circumstances of World War I, when the ResearcherID: AAD‑1820–2020 vast majority of such individuals used all possibilities to [email protected] avoid mobilization. This discrepancy between the number and the real percentage of sincere adherents of the imperial Taras Shevchenko National University of Kyiv, power in pro-government organizations in general 60 Volodymyrska Street, Kyiv, Ukraine, 01033 partly explains the latter's inflated calculations on the impossibility of the emergence of powerful internal protest Abstract. The aim of the article is to explore the reasons movements. The other reason is ignoring the thought of the and the essence of pro-government sympathies in the masses by the Russian Empire government. The practical student surrounding in the Ukrainian lands at the beginning importance is to create a scheme for further research of of the 20th century, when they were a part of the Russian pro-government movements in modern Ukraine. Also, Empire. The article is based on the analysis of the statute it can help to develop approaches to detect appropriate and biographies of the members of the student Academic manipulations in information space and fight with them Union in Kyiv Commercial Institute; to identify factual effectively. material to supplement the reconstruction of the history of The originality is due to the intensification of the theme of students in Ukraine in the early XX century, in particular the «fifth column» in national history. The type of article the daily life of students and their corporate consciousness. is empirical. Research methods are synthesis of general scientific (analysis, objectivity, synthesis, generalization) and Keywords: academic movement; history of Ukraine at special scientific (historical-genetic, historical-systemic, the beginning of the 20th century; Kiev; «fifth column»; comparative, prosopographical) methods. The main student organizations. result is the introduction of a set of archival documents related to the student Academic Union and its members Received 03.02. 2020 to the scientific circulation. This allowed to characterize Reviewed 24.03.2020 the representatives of the youth of that time, who were Accepted 06.05.2020

© Chutkyi А. I., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

44 Постановка проблеми. Модерна українська 1999; 2002, с. 38; 2004), окремі з яких включають історична наука при дослідженні вітчизняного іс- і тему поширення академічного руху (Іванов, А., торичного поступу зосереджується на вивченні 1977; 1984). того, що належить до змісту історії України і є Останні роки позначені виданням мізерної українським за змістом, що цілком закономірно. кількості досліджень, присвячених власне акаде- Натомість відсікається масив інформації, що сто- мічному руху студентства в межах українських зе- сується осіб і подій, які були пов’язані з розбудо- мель Російської імперії. З‑поміж них можна виділи- вою метрополій України, хоча перебували у ме- ти розвідку М. Ковтуненко по академічному руху жах останньої (особливо для періоду XIX–XX ст.), в Одесі (Ковтуненко, М., 2014), хоча й позначену а отже – мали​ б становити елемент історії України. зміщенням акцентів та певною суб’єктивністю. Принаймні саме такий підхід панує серед західних У цілому ж тема академічного руху в середо- колег-­істориків при вивченні різних сепаратист- вищі студентства в Україні на початку XX ст. ських та колабораціоністських рухів, що робить- в історичній науці досі ґрунтовно не досліджена. ся з метою запобігання таким явищам у майбут- Фактично він згадується у більш широкому кон- ньому, оскільки лише на підставі їх ґрунтовного тексті правого або російського націоналістично- вивчення можна розробити ефективний комплекс го руху початку XX ст. А це не дозволяє розкри- заходів для боротьби з ними. ти процес і міру включення тогочасної молоді до Історіографія. Попри актуальність теми пра- проурядового руху і звісно ж – ​поглянути на цей ці вихідців із України на метрополії та роботи на процес з української сторони. Останнє є вкрай ак- її теренах відповідних організацій, вона практич- туальним, враховуючи особливу роль студентства но не привертала уваги вітчизняних дослідників. в політичному житті держави в модерну добу. Тож В Україні наявні лише поодинокі приклади вивчен- цим дослідженням робиться спроба виправляти та- ня тих осіб та організацій, що стали на шлях по- кий стан справ. ширення чужоземного панування в Україні (Друг, Додаткове значення мають праці, присвячені О., Малаков, Д., 2004; Кальченко, Т., 2008) та пе- з’ясуванню обставин життя студентів Києва по- реважно без їх оцінки в контексті історії України. чатку XX ст. (Диса, К., 2016; Кругляк, М., 2011; Як виняток, можна назвати працю С. Величенко 2012; 2015; Посохов, І., 2013; Щетинина, Г., 1987; (Величенко, С., 2017). Також виділяється праця Яковлев, В., 1972), а інформація по загальній ситуа- О. Мартинюк, котра детально дослідила модерну ції у цьому питанні отримується також із вище історіографію (зокрема й закордонну), присвячену згадуваних праць А. Іванова. Вони підтверджу- діяльності правих сил в Україні на початку XX ст. ють контекстуальність отриманих у цьому дослі- (Мартинюк, С., 2014). Побіжно згадано про акаде- дженні висновків щодо характеру життя студентів-­ мічний рух в університеті Св. Володимира у фунда- академістів Київського комерційного інституту із ментальній праці, присвяченій історії цього вишу загальною ситуацією по тогочасному студентству. (Короткий. В., Ульяновський, В., 2000, с. 627–646). А отже – ​їхній вибір орієнтації у своїх надіях на Натомість тема російського правонаціоналіс- краще на владу був виключно їхнім вибором, лише тичного руху є традиційно «розкрученою» в Росії, одним із варіантів політичної орієнтації серед то- включаючи до неї і його діяльність на українських гочасного студентства. теренах, так само як і персоналій із підкорених на- Мета дослідження. Здійснити аналіз та уза- родів, що працювали на розбудову Російської імпе- гальнення корпусу архівних матеріалів, які стосу- рії. Ця тема вивчалась як у дореволюційний і радян- ються особового складу та програми Академічного ський періоди (Алексєєв, С. (сост.), 1990), так і на союзу студентів Київського комерційного інсти- сучасному етапі. Проте дослідження, що видава- туту, аби пояснити: хто були члени цієї організа- лися в Росії, розглядають цей рух як прояв виключ- ції і чим займалася ця структура. При цьому вка- но «російської народності», при його ідеалізації та заний виш обраний у зв’язку із тим, що він мав наділенні своєрідним месіанізмом (Кирьянов, Ю., найбільш динамічне зростання студентського кон- 1998; Коцюбинский, Д, 2001; Омельянчук, И., 2006; тингенту, котрий, до того ж, представляв найбільш Санькова, С., 2006; Степанов, С., 1992; Шилов, широку палітру суспільства внаслідок приватно- Д., 2001), що робить ці дослідження суб’єктивни- го статусу цього вишу та особливо ліберальної по- ми, а тому мало придатними для наукового опра- літики щодо студентів у ньому (Чуткий, А., 2013, цювання. с. 204–217). Тому він є найбільш оптимальним У працях російських учених ця тема є вклю- об’єктом для створення узагальнювальних рекон- ченою і до ширшого контексту досліджень. Серед струкцій у різних контекстах. А це, у свою чергу, них на особливу увагу заслуговують праці визна- виводить на друге завдання: окреслення збірно- ного метра теми історії вищої школи Російської ім- го «портрету» адептів цього руху та пояснення їх перії А. Іванова (Іванов, А., 1991, с. 299, 254; 1995; спонукальних мотивів долучення до нього. А вже doi 10.15421/26200104

через цю реконструкцію стає можливим з’ясувати, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 2). Серед засновни- 45 як Російська імперія працювала у справі прив’язан- ків цієї організації, окрім М. Караулова, значи- ня до себе українських земель. Це може прислу- лись також М. Успенський, П. Федорів, Л. Канкров, житись у справі організації ефективної боротьби М. Бєляєв, В. Юнаков, М. Помозков, О. Попов, з поширенням подібних рухів на сучасному етапі, О. Русіновський, О. Лебедєв та М. Голованський а отже, дозволить зробити вагомий внесок у справу (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 2–2 відстоювання політичної незалежності нашої дер- зв.), особові справи більшості з яких вдалось від- жави. Також унаслідок максимально повного ви- шукати в архіві. користання інформативного потенціалу особових З подальших документів цієї архівної спра- справ досліджуваних студентів планується отри- ви слідує, що установчі збори та розробка проєк- мати інформацію з обставин студентського життя ту статуту Союзу академістів Київського комер- Києва початку XX ст., зокрема, з’ясувати матері- ційного інституту відбулись ще 11 квітня 1911 р. альні аспекти студентського життя, ступінь корпо- (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 9). ративної свідомості і вплив зовнішніх потрясінь Але, швидше за все, через канікулярний час сама ця (Першої світової війни) на студентство. справа була порушена перед керівництвом інститу- Джерела. Джерельну основу дослідження ту ініціаторами заснування Союзу після поновлен- склали архівні матеріали, що стосуються діяль- ня навчального процесу восени 1911 р. Щоправда, ності в стінах Київського комерційного інституту на це можна поглянути й з іншого боку: засновни​ - Академічного союзу (Держархів м. Києва, ф. 153, ки Союзу дивилися на дозвіл на його діяльність оп. 8, спр. 319) та особові справи членів цієї ор- з боку адміністрації вишу як на просту формаль- ганізації, що так само зберігаються в архіві цього ність, адже фактично одразу (як буде показано далі) вишу (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, приступили до своєї справи. 138, 230; оп. 3, спр. 4185; оп. 5, спр. 4603; оп. 6, 16 листопада 1911 р. Рада професорів спр. 1357; оп. 7, спр. 1451, 2020). А для порівнян- Київського комерційного інституту, «розглянувши ня залучені справи по інших студентських орга- статут (Союзу академістів – ​А. Ч.), не знайшла за нізаціям цього вишу (Держархів м. Києва, ф. 153, можливе затвердити його в первісній редакції» оп. 8, спр. 9, 10, 51, 52, 53, 59, 135, 140); плюс –​ й запропонувала засновникам змінити кілька па- справи інших студентів цього вишу, що взяті для раграфів статуту, в яких на Союз покладалося сте- більшого унаочнення чи порівняння. Було вико- дення за «правильним рухом академічного життя» ристано й узагальнювальні дані студентської ан- в інституті (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. кети, що проводилась серед студентів вишів Києва 319, арк. 1). Справді, у запропонованому ініціа- в 1913 р. і стосувалася різних питань пов’язаних з тивною групою із заснування Союзу академістів їхнім походженням, довишівським вихованням та проєкті його статуту, окрім традиційних для тако- студентським життям (Держархів м. Києва, ф. 153, го роду організацій положень про порядок обран- оп. 9, ч. ІІ, спр. 66), а також низку інших блоків ня членів, вибори керівництва і т. п. питань, та- документів з архіву цього вишу. Всі ці матеріали кож містились положення, що де-факто означали дозволили створити належну джерельну базу для привласнення Союзом функцій керівництва вишу. об’єктивного та цілісного вивчення обраної теми Зокрема, у перших пунктах проєкту статуту за- дослідження. значалось, що: «Основною метою Союзу є забез- Виклад основного матеріалу. Дослідження печення безперервного та правильного руху ака- умовно поділяється на дві частини. Перша при- демічних занять»; що Союз визначає гідними пе- свячена з’ясуванню обставин створення та діяль- ребування в інституті лише осіб, котрі присвяти- ності Союзу академістів Київського комерційного ли себе науці; що Союз буде протидіяти страйкам інституту. Це здійснено на основі аналізу матеріа- тощо (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, лів справи, знайденої в архіві вишу. А друга – ​ре- арк. 3). На додачу Союз академістів ставив себе конструкції біографій членів Союзу, особові спра- вище і за будь-які студентські організації, зазна- ви яких вдалось виявити в тому ж архіві, що нині чивши в проєкті свого статуту, що «резолюції за- зберігається в Державному архіві м. Києва. гальностудентських приватних сходок та постано- Союз академістів Київського комерційного ін- ви будь-яких студентських організацій для Союзу ституту був заснований за ініціативи групи студен- не обов’язкові» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, тів цього вишу в 1911 р. 1 листопада цього року до спр. 319, арк. 3–3 зв.). Ради професорів Київського комерційного інсти- Визначивши метою Союзу (в проєкті його ста- туту надішло написане 28 жовтня прохання упов- туту) сприяння виключно навчально-виховній­ ді- новаженого від групи засновників М. Караулова яльності студентів, Союз при цьому не мав у складі про дозвіл на діяльність Союзу академістів правління посади бібліотекара (Держархів м. Києва, і затвердження його статуту (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 5), що була у всіх інших ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

46 студентських організаціях Київського комерційного й тим, що Союз академістів Київського комерцій- інституту (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. ного інституту брався під опіку дружиною київ- 9; спр. 10, арк. 3 зв.; спр. 50, арк. 66 зв.; спр. 51, ського генерал-губернатора­ Єлизаветою Треповою. арк.58; спр. 52, арк. 67; спр. 53, арк. 55; спр. 59, Отже, від травня 1912 р. Союз почав діяти як арк. 1; спр. 140, арк. 8 зв. та ін.) і яка й мала б за- офіційно затверджена організація. Але де-факто безпечувати вищезазначену мету. Так само не було він, як видно з вище поданих звернень, уже пра- мови і про організацію Союзом академістів заходів цював. На це вказує й той факт, що Союз ще за науково-просвітнього­ характеру, що водночас актив- місяць до офіційного затвердження свого статуту но проводились іншими студентськими організаці- інформував керівництво вишу про те, що 15 квіт- ями Київського комерційного інституту (читання ня 1912 р. на загальному зібранні своїх членів об- рефератів, організація наукових семінарів, зустрі- рав новий склад правління на 1912–1913 навчаль- чей із діячами науки та культури тощо) (Чуткий, ний рік (а це означало, що він уже діяв щонай- А., 2013, с. 217–246). Все це тільки зайвий раз до- менше впродовж року, оскільки керівництво сту- водить, що під красивою риторикою ініціаторів дентських організацій в інституті обиралось на створення Союзу академістів (що він заснований річний термін). Останній складався з таких осіб: для роботи на благо того, аби студенти займалися голова – ​Микола Хоменко, віце-голова – ​Микола лише навчанням і наукою) приховувалось бажан- Караулов, секретарі – Микола​ Успенський та Андрій ня тотального контролю за студентським рухом; Лисенко, скарбник – Тихомиров,​ голова бюро пра- і не так турбота про здобуття студентами знань, ці – ​Микола Помозков, та члени ради – ​Федоров, як бажання усунути їх від участі в опозиційних Канкров, Радзевановський, Зейферт, Селенгінський суспільно-політичних­ рухах. Потрібно зазначити, (?) та Лебедєв (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, що й інші осередки академістів діяли в такому ж спр. 319, арк. 19). Як бачимо, значною мірою це дусі – зосереджувались​ на протидії антиурядовим були представники ініціативної групи зі створен- виступам студентів та всіляко підкреслювали свою ня цієї організації. відданість владі (Короткий, В., Ульяновський, В., Попри вище зазначені закиди в неприпусти- 2000, с. 627–646). мості студентській організації втручатись у вну- Ще одним своєрідним положенням проекту трішнє життя інституту та перебирати на себе функ- статуту Союзу академістів Київського комерцій- ції, властиві для керівництва вишу, Академічний ного інституту, не властивим для інших студент- союз студентів Київського комерційного інститу- ських організацій цього вишу, можна назвати по- ту (так відтепер зазначена його офіційна назва на ложення про те, що членами Союзу академістів бланках цієї організації) продовжував характери- могли бути «лише особи християнського віроспо- зуватися такими діями. Зокрема, 20 серпня 1912 р. відання» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. Академічний союз закликав студентів інституту не 319, арк. 13). Зазначу, що в багатьох студентських долучатися до заворушень у зв’язку із запроваджен- земляцтвах інституту одночасно перебували осо- ням нового статуту (Держархів м. Києва, ф. 153, би християнського та юдейського віросповідання, оп. 8, спр. 319, арк. 29). А 22 листопада 1912 р. від оскільки євреї становили понад 50 % студентського імені Академічного союзу до Ради професорів ін- контингенту цього вишу до 1912 р. Наприклад, од- ституту надійшла заява з поясненням необхідності ним із керівників Варшавського земляцтва був єв- негайного запровадження нового статуту інституту рей Бернард Соломонович Беркман-Посвонський,­ від 3 червня 1912 р., оскільки це відповідало по- так само як євреями були й решта членів правлін- станові «загальних зборів Академічного Союзу» ня цього земляцтва (обраного у листопаді 1913 р.) (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 25). (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 135, арк. 22, Про цілковиту лояльність до влади і тісну 25). Отже, навіть у визначенні підстав для членства співпрацю з нею Академічного союзу студентів в Союзі академістів далися взнаки постулати ро- Київського комерційного інституту свідчать мате- сійського націоналізму, що чітко вказує на ідеоло- ріали, що фіксували його діяльність. Наприклад, гічну спрямованість цієї організації. 3 грудня 1912 р. датоване оголошення Академічного Та, попри всі ці «неоковирності» і претензії союзу студентів Київського комерційного інститу- на функції властиві для керівництва вишу, 6 травня ту, адресоване до «осіб, котрі належать до гуртка 1912 р. Рада професорів інституту затвердила ста- академістів та слухачів, що співчувають їхнім ці- тут Союзу академістів. Це, вочевидь, було проявом лям..., що о 2 години дня, в 10 аудиторії після сво- зовнішньої підтримки ініціативи його створення, єї лекції директор інституту проф. М. В. Довнар-­ що йшла від владних кіл і почасти пояснювалась Запольський вручить слухачеві інституту Михайлові бажанням влади мати свої структури у вкрай лібе- Хоменку, голові академічної корпорації Київського ральному виші, яким вважався Київський комер- Комерційного Інституту ласкаво пожалуваний йому, ційний інститут. Це припущення підтверджується Хоменку, фотографічний знімок із зображенням doi 10.15421/26200104

Його Величності та Його Імператорської Величності ся для своїх народів і починали працювати на бла- 47 Спадкоємця Цесаревича» (Держархів м. Києва, го імперії, що ці народи пригноблювала. ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 26). На підставі вивчення Наприклад, вище згадуваний Микола Помозков інших документів із архівної справи Академічного (Помазков), котрий належав до ініціативної групи із союзу студентів Київського комерційного інсти- заснування осередку академістів у Київському ко- туту з’ясовується, що це фото було «пожалувано» мерційному інституті, був родом із Білорусі: наро- Хоменку як учаснику І Всеросійського загально-­ дився 17 листопада 1889 р. в Києві, але в родині пра- студентського академічного з’їзду, делегати яко- вославного селянина з с. Микуличі Могилівської гу- го 14 березня 1912 р. були представлені імпера- бернії (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, тору (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 3). Зазначу, що повіт, з якого були родом його арк. 33) і що таке ж фото було подароване й сту- батьки, за етнічною ознакою складався майже цілко- дентам університету Св. Володимира (Держархів вито з білорусів та почасти – євреїв,​ тоді як росіяни м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 36). У зв’язку становили незначний відсоток і головно мешканців з цим кумедно, з погляду модерної доби і водночас більших населених пунктів. Тож найбільш вірогід- так суголосно з духом радянських часів, здається но, що він був білорусом за походженням. У 1899– тривале листування вищих урядовців із директором 1908 рр. М. Помозков навчався в Київському першо- Київського комерційного інституту з приводу того, му комерційному училищі (як видно з атестату, пе- хто, де і коли вручив означене фото М. Хоменку реважно на «3») (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 34– спр. 1451, арк. 2). А 23 вересня 1908 р. подав заву 37, 40–42). Зазначу, що й вручення цих фото було про вступ на комерційне відділення Київського ко- доручено директору Київського комерційного ін- мерційного інституту (Держархів м. Києва, ф. 153, ституту (а у випадку Університету св. Володимира –​ оп. 7, спр. 1451, арк. 1). 31 травня 1911 р. в Свято-­ його ректору) і до того ж саме вручення відбулось Миколаївській церкві Святошина М. Помазков став у приміщенні Київського Академічного зібрання до шлюбу із «Тетяною Швиряєвою» (Держархів (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 38, м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 19 зв.). З по- 39), що теж так нагадує пізніші радянські часи й дальших документів із особової справи Помазкова у підсумку дозволяє вести мову про спадковість в архіві інституту можна зробити висновок, що його цих традицій, а отже – ​і сутності державної полі- дружина походила зі станиці Кам’янської Області тики Російської імперії та СРСР. Війська Донського (Держархів м. Києва, ф. 153, Що ж до справ, насправді корисних для сту- оп. 7, спр. 1451, арк. 26–29). дентства, до яких виявився причетним Академічний Попри свій особливий патріотизм щодо імпе- союз студентів Київського комерційного інститу- рії, у 1911 р. М. Помазков порушив питання про на- ту, то тут можна назвати лише одне добре діло: по- дання відстрочки із відбуття військового обов’язку, дання директору інституту з приводу виклопотання що було задоволено (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. дійсним студентам вишу права на пільговий про- 7, спр. 1451, арк. 11, 18). Одночасно він прохав про їзд трамваєм від Києва до Святошина (Держархів звільнення від плати за навчання в зв’язку із «вкрай м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 43). Проте це скрутним матеріальним становищем», яке було за- прохання було відхилене керівництвом акціонерно- доволено в розмірі 20 руб. із необхідних 50 руб. го товариства, яке займалось експлуатацією зазна- (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. ченого трамвайного маршруту (Держархів м. Києва, 16). При цьому в бланку, що супроводжував це про- ф. 153, оп. 8, спр. 319, арк. 47), а сам Академічний хання, М. Помазков повідомив про своє матеріальне союз більше його не порушував. Відповідно, навіть становище наступне: винаймав «окрему» квартиру, ця єдина справді корисна для студентського зага- за яку платив 12 крб. на місяць; а харчування («в лу ініціатива так і залишилася на рівні планів. Це студентській їдальні») обходилось у 6 крб. на мі- зайвий раз підтверджує той факт, що організації сяць при «місячному бюджеті» у 30 крб. (Держархів такого спрямування утворювалися не для задово- м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 17). Зазначу, лення інтересів мас, а для використання останніх що такий розмір витрат, відповідно до студентської в інтересах влади та спрямування їх на боротьбу анкети 1913 р., належав до нижчого розряду, хоча з опозиційними політичними рухами чи принайм- характеризував 52 % студентів київських вишів ні на відвернення мас від участі в антиурядових (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 9, ч. ІІ, спр. 66, організаціях. арк. 20). Також М. Помазков зазначив, що станом Таким чином, організації такого націонал-­ на вересень 1911 р. склав 25 іспитів, з них 17 на імперського спрямування являли зло, що прояви- «5» і 8 – на​ «4» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, лось і у втягуванні до їхньої діяльності осіб неро- спр. 1451, арк. 17 зв.). сійської національності, які таким чином втрачали- У лютому 1912 р. прохання про звільнен- ня від плати за навчання («у зв’язку з ускладне- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

48 ним матеріальним становищем») було повторе- (як видно з його матрикулу) навчався на «5» та «4» но і цього разу також задоволено в розмірі 20 крб. (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 96 зв. – 110)), М. Помазков із січня 1914 р. присту- 24). Цікаво, що це прохання М. Помазкова було до- пив до написання дипломної роботи під керівниц- повнено й окремим проханням професора універ- твом професора інституту В. Бажаєва (Держархів ситету Св. Володимира Г. Г. Де-­Метца, яке адресу- м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 44), що був валося директору Київського комерційного інсти- магістром сільського господарства, тобто спеціа- туту (котрий водночас був і професором універси- лізувався в сфері аграрного сектору (Держархів тету Св. Володимира) М. В. Довнар-­Запольському м. Києва, ф. 153, оп. 1. спр. 13). Захист дипломної на предмет звільнення Помазкова від плати за нав- роботи дозволив М. Помазкову в травні 1915 р. чання «внаслідок прохання студента Помазкова отримати диплом першого розряду (Держархів і його батька» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 45). спр. 1451, арк. 25). Оскільки цей протектор характе- Одразу ж після здобуття диплому комерційно-­ ризувався симпатіями до російського правонаціона- технічне відділення рекомендувало Помазкова на лістичного руху, то випадає вести мову про приклад посаду викладача з ведення практичних занять із взаємодопомоги на основі спільності декларованих загального рахівництва (Держархів м. Києва, ф. 153, політичних вподобань. Сам М. Помазков у бланках, оп. 7, спр. 1451, арк. 113). А з іншої архівної справи що супроводжували це його клопотання про звіль- (яка належить до опису, що вміщує справи співро- нення від плати за навчання, повідомляв про свій бітників інституту) довідуємось, що М. Помазков із матеріальний стан наступне: платив 12 крб. за квар- дня отримання диплому (а фактично ще з вересня тиру («з освітленням 15 крб.»); харчувався «за урок» 1914 р.) по червень 1917 р. працював хранителем (тобто отримував харчування в обмін на свої послу- Музею товарознавства при Київському комерцій- ги як репетитора, що було звичним явищем серед ному інституті (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 1, тогочасного студентства); «уроками» (тобто репе- спр. 111, арк. 1 зв. – 4). Останнє давало як власні титорством) заробляв 30 крб. на місяць (Держархів джерела для існування, так і гарантувало від мо- м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 117), що було білізації та було поширеним способом її уникнен- доволі високим показником порівняно з більшістю ня серед тогочасної молоді (Чуткий, А., 2018), що студентів інституту, котрі мали аналогічне джере- знову наводить на висновок про удаваність патрі- ло доходу, і може бути пояснене запрошенням його отизму навіть таких активних його адептів. При репетитором до дітей правонаціоналістичних сі- цьому М. Помазков ще додатково влаштувався на мей Києва. Також М. Помазков зазначав, що меш- роботу до структур, що працювали на забезпечен- кав окремо від батьків – ​по вул. Нестерівській 40, ня діючої армії і співробітники яких також мали кв. 5; тоді як його батько був «завідувачем будин- звільнення від мобілізації: до травня 1917 р. він ку» і мешкав по вул. Театральна, 3 та мав ще двох перебував на службі «у відділі солдатських ла- синів (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, вок Всеросійського Земського Союзу» (Держархів арк. 117 зв.). Таке окремішнє проживання можна м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 118). Зазначу, пояснити тим, що Нестерівська вулиця напряму що ця інформація почерпнута з відповіді одному виходила до корпусу Київського комерційного ін- з комісарів Києва щодо особи М. Помазкова, але ституту, тоді як вул. Театральна була дещо далі від не зрозумілою лишається причина цього запиту: ​ цього навчального закладу (Кудрицкий, А., 1985, пошук ухильників від призову чи політичні моти- сс. 428, 669, 603). Хоча в цьому зв’язку можна ве- ви в умовах зміни влади. сти мову і про конфлікт батьки – діти,​ що обумови- Також в особовій справі М. Помазкова містить- ло бажання окремішнього проживання. Також со- ся виписка з протоколу засідання комерційно-­ ціальне становище батька, а отже, й М. Помазкова, технічного факультету від 3 січня 1919 р. на яко- чітко відносить його до тієї категорії населення му Помазков був одноголосно обраний виклада- Російської імперії, котра найбільш активно під- чем фабрично-­заводського рахівництва (Держархів тримувала проурядові організації. м. Києва, ф. 153, оп. 1, спр. 111, арк. 41), а з його У вересні 1913 р. М. Помазков закінчив повний подання на посаду довідуємось, що з 1909 р. він курс навчання в інституті, про що отримав тимча- працював у різних бухгалтерських та облікових сове свідоцтво (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, підрозділах низки установ Києва, а також опублі- спр. 1451, арк. 39). А до 16 жовтня 1913 р. склав кував шість статей та одну книгу із рахівництва випускні іспити та здобув диплом комерційного (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 1, спр. 111, арк. інженера другого розряду (Держархів м. Києва, 42–42 зв.). Наприкінці цієї справи міститься коротка ф. 153, оп. 7, спр. 1451, арк. 40), тобто без відзна- скарга Помазкова на «постійні причіпки» до нього ки. Розраховуючи отримати диплом першого роз- «з початку появи більшовиків у Києві» зі сторони ряду, оскільки впродовж перебування в інституті одного з колег (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 1, doi 10.15421/26200104

спр. 111, арк. 51 зв.), що можна розглядати як ре- вини та відрахування з інституту, М. Успенський 49 зультат широкого поширення інформації про його звернувся до директора інституту з проханням про перебування в академічному русі (а отже, й про ак- надання посвідчення щодо відсутності перешкод тивну позицію у ньому) та прагнення поквитатись для вступу в шлюб і вже 3 травня 1913 р. отримав зі сторони прибічника іншої ідеології. необхідний документ (Держархів м. Києва, ф. 153, Наступним назвемо Миколу Успенського, оп. 6, спр. 1357, арк. 23). Зазначу, що це доволі див- чию особову справу також вдалось виявити в ар- ний крок як для особи, котра перебувала у матері- хіві Київського комерційного інституту і який фі- альній скруті, хіба що це був шлюб за розрахунком. гурував другим із-поміж ініціаторів заснуван- Улітку 1915 р. М. Успенський вів листування з ін- ня Академічного союзу в цьому виші, а в 1912– ститутом із приводу повернення своїх документів 1913 навчальному році був секретарем цієї орга- з архіву останнього. При чому зазначив, що пра- нізації. Як слідує з документів особової справи цював у Пермській контрольній палаті (Держархів М. Успенського з архіву інституту, він народився м. Києва, ф. 153, оп. 6, спр. 1357, арк. 2), тобто по- 2 грудня 1889 р. в родині канцелярського службовця вернувся на батьківщину. «Пермської казенної палати» (Держархів м. Києва, Наступний представник осередку академіс- ф. 153, оп. 6, спр. 1357, арк. 13), тобто, скоріш за тів Київського комерційного інституту (член ради, все, був росіянином. Його дід був православним тобто керівного органу цієї організації у 1912–1913 священиком (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 6, навчальному році) Петро Федоров, як слідує з до- спр. 1357, арк. 14). Вочевидь, останній факт, а та- кументів його особової справи з архіву інститу- кож і рання смерть батька обумовили те, що освіту ту, народився 28 червня 1886 р. у селянській ро- М. Успенський почав здобувати у Пермському ду- дині в Самарській губернії (Держархів м. Києва, ховному училищі, а з 1905 по 1909 р. – у​ Пермській ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 60). Хоча у curriculum духовній семінарії, яку закінчив із невисоким се- vitae П. Федоров повідомляв, що походив «за пе- реднім балом (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 6, реказом від недорослів дворян Петровської епохи, спр. 1357, арк. 12–12 зв.). осідком яких стало м. Усмань Тамбовської губер- Одразу ж по закінченню духовної семінарії нії» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, М. Успенський подав заяву з проханням про за- арк. 57), але в будь-якому випадку він мав ро- рахування до Київського комерційного інститу- сійське походження, а, судячи з вище наведено- ту (червень 1909 р.) (Держархів м. Києва, ф. 153, го пояснення свого походження і певний комп- оп. 6, спр. 1357, арк. 45). З кінця весни 1912 р. лекс, – ​прагнув долучитись до суспільної елі- у М. Успенського почалися проблеми зі спла- ти. Початкову освіту П. Федоров здобув у 1895– тою за навчання в інституті. 30 квітня 1913 р. 1900 рр. в «Дергачівському чоловічому сільсько- М. Успенський звернувся до директора інституту му початковому народному училищі» (Держархів з листом, у якому пояснював, що затримка в оплаті м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 57). У 1901– була зумовлена нерегулярним отриманням коштів 1904 рр. він продовжив здобуття освіти спочат- у інституті з пошти і що сам факт боргу був обумов- ку в училищі сусіднього села, потім – ​у міському лений затяжною хворобою, яка потягла за собою училищі, а в 1904–1909 рр. – у​ технічному учили- ампутацію ноги та витрати на придбання протеза щі (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 6, спр. 1357, арк. 34 арк. 57). зв. –35), а потім ще одного протеза («на заміну П. Федоров, як і вище згадуваний штучної ноги іншою») вартістю 130 крб. (Держархів М. Успенський, вступив на навчання до Київського м. Києва, ф. 153, оп. 6, спр. 1357, арк. 38). Попри комерційного інституту влітку 1909 р. (Держархів це, йому було відмовлено в пільгах у сплаті за нав- м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 3). При цьому, чання, і таким чином він вибув з інституту, не закін- як зазначив сам П. Федоров, закінчуючи інститут чивши повного циклу. Це пояснюється тим фактом, у curriculum vitae, при вступі вагався у виборі між що перед цим М. Успенський тричі (і, до того ж, Сільськогосподарським та Комерційним інститута- упродовж року) звертався з проханнями про відтер- ми, але «сильне бажання здобути загальну суспіль- мінування внесення плати за навчання (Держархів ну освіту змусило вступити до Комерційного інсти- м. Києва, ф. 153, оп. 6, спр. 1357, арк. 28, 30, 33, 38), туту» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, але, щоразу отримуючи її, так і не сплатив необ- арк. 57). Це пояснення слід розглядати в контексті хідної суми, що й потягло нагромадження значної сподівання за допомогою отримання вищої еконо- заборгованості (у 150 крб., що дорівнювало роз- мічної освіти здобути краще місце в суспільстві, міру плати за навчання впродовж трьох семестрів що тільки підтверджує його початковий стан як ма- (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 6, спр. 1357, арк. 3 теріально незабезпечений. Останнє засвідчується зв. – 4)) і як наслідок – втрати​ довіри до його слів. тим, що П. Федоров у період навчання в інститу- Водночас, попри такі вкрай складні життєві обста- ті постійно мав складнощі зі сплатою за навчання ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

50 та загалом характеризувався мізерним рівнем ви- половині листопада мав 10 крб. на місяць, а в те- трат. Наприклад, уже навесні 1911 р. П. Федоров перішній час шукаю») і від батьків отримував «від звертався до директора Київського комерційного 12 до 13 р. на місяць» (Держархів м. Києва, ф. 153, інституту з проханням надати посвідчення про те, оп. 7, спр. 2020, арк. 129). Усі ці факти тільки під- що він є дійсним студентом вишу, що було потріб- тверджують попередній висновок про фінансуван- но для отримання підробітку («на статистичні ро- ня діяльності активу академістів із зовнішніх (дер- боти»), вочевидь, на час літніх канікул (Держархів жавних) коштів. м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 9). У верес- 20 серпня 1912 р., тобто незадовго до початку ні 1911 р. П. Федоров прохав директора інституту навчання, П. Федоров надіслав директору інститу- про звільнення від плати за навчання у зв’язку «із ту прохання про надання «з канцелярії необхідних цілковитим неврожаєм» на своїй батьківщині та документів» для вступу у шлюб, що було задово- тим, що «у мене навчається в гімназії тепер племін- лено (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, ник»; у відповідь на що отримав звільнення не на арк. 37–39). Закономірно, що одруження мало до- всю суму (у 50 крб.), а лише на 20 крб. (Держархів датково ускладнити його матеріальний стан, що й м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 23), але що, засвідчено документально: вже через місяць піс- як показано вище, було стандартною поступкою ке- ля укладення шлюбу він прохав правління інсти- рівництва цього вишу у випадку подібних прохань. туту про надання позики для сплати за навчан- Попри матеріальну скруту, П. Федоров про- ня (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, являв активність в академічному русі, за рахунок арк. 43). А наступного семестру прохав про від- чого він, вочевидь, так само розраховував на по- строчку в сплаті за навчання (Держархів м. Києва, ліпшення свого становища, бо саме це для нього ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 47). (як засвідчили його дії) було пріоритетним. 25 ли- У вересні 1913 р. П. Федоров звернувся до ди- стопада 1911 р. П. Федоров звернувся до директо- ректора інституту з проханням про надання тимча- ра інституту з проханням про надання відпустки на сового свідоцтва про прослухання повного курсу 10 днів «для поїздки до Петербурга в якості упов- наук в інституті та прохав про допуск до випускних новаженого від Академічного союзу Київського іспитів (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, Комерційного Інституту та частини студентів хри- арк. 53, 55). У січні 1914 р. йому було надане тим- стиян, для клопотання перед панами Депутатами часове посвідчення про закінчення навчання, з яко- Державної Думи» (Держархів м. Києва, ф. 153, го слідує, що навчався він посередньо (Держархів оп. 7, спр. 2020, арк. 18). Це прохання було задо- м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 60). У січ- волене і до середини грудня П. Федоров перебував ні–лютому 1914 р. П. Федоров склав випускні іс- у Петербурзі (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. пити та приступив до підготовки дипломної робо- 2020, арк. 24). Враховуючи його скрутний матері- ти (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, альний стан і чималі витрати, що супроводжували арк. 64, 65, 69). Остання була виконана під керів- такий вояж, можемо припускати надання йому на ництвом О. Русова на тему «Вивезення хлібу за кор- це коштів із інших джерел, а це підтверджує по- дон у 1880–1910 рр.» (Держархів м. Києва, ф. 153, ширене припущення про субсидування державою оп. 7, спр. 2020, арк. 73). У квітні 1915 р. Рада про- таких організацій. фесорів інституту присвоїла П. Федорову зван- За місяць після повернення з цієї поїздки ня кандидата економічних наук другого розряду П. Федоров знову порушив клопотання про звіль- (тобто без відзнаки), але сам диплом він отримав нення від плати за навчання. При цьому мотиву- аж у 1918 р. (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, вав його тим, що в с. Дергачі Самарської губер- спр. 2020, арк. 2). нії, де мешкали його батьки, «у теперішній час Наступний представник ініціативної гру- унаслідок цілковитого неврожаю трави та хлібів, пи із заснування осередку академічного руху а попереднього року недороду, батьки неспромож- в Київському комерційному інституті (чию осо- ні внести таку суму, а сам я заробити, слухаючи бову справу також вдалось виявити в архіві цьо- постійно лекції, не маю можливості» (Держархів го вишу) – ​Олександр Попов – ​народився 14 січ- м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 25), оскіль- ня 1888 р. в селянській родині у В’ятській губер- ки батьки «займаються лише землеробством» нії (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 2020, арк. 4 зв., 142). Відповідно, за національністю він арк. 129 зв.). Також у доданій до цього клопотан- теж, скоріше за все, був росіянином. Середню осві- ня анкеті П. Федоров повідомляв про свій матері- ту здобув у Саратовському об’єднаному середньо- альний стан наступне: винаймав кімнату «разом із му механіко- та хіміко-­технічному училищі, яке за- товаришем» за 5 крб. на місяць, за харчування «в кінчив у травні 1909 р. (переважно з «четвірками») університетській їдальні» платив 6 крб. на місяць; (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 2). власного підробітку не мав («раніше у жовтні та doi 10.15421/26200104

Першого липня 1909 р. О. Попов надіслав арк. 42). Закономірно, що ця подія ще більше по- 51 заяву з проханням про зарахування до Київського хитнула його матеріальне становище. Тож О. Попов комерційного інституту, що було задоволе- продовжив пошуки підробітків. Наприклад, у лю- но (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, тому 1914 р. він намагався влаштуватися на роботу арк. 1). Весь період навчання в інституті, як свід- до Києво-­Подільського управління землеробства та чать документи, він також належав до числа мате- державних маєтностей (Держархів м. Києва, ф. 153, ріально незабезпечених студентів. Наприклад, уже оп. 2, спр. 177, арк. 44). влітку 1910 р., тобто наприкінці першого курсу, Початок Першої світової війни одразу ж по- О. Попов намагався влаштуватися вчителем «до значився на долі О. Попова. Вже 2 серпня 1914 р. однієї з ремісничих шкіл Казанського учбового ок- він написав (із Гайсина Подільської губернії) до ругу» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, канцелярії інституту листа, в якому повідомив, арк. 10), тобто планував провести літні канікули на що був «призваний як ратник ополчення до ви- батьківщині, займаючись підробітками. А 12 жовт- конання військового обов’язку у місцевості, яка ня 1911 р. прохав про відтермінування із внесен- підлягала мобілізації» та «був зарахований про- ня плати за навчання до 15.11.1911 р. (Держархів стим рядовим» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 12). Однак спр. 177, арк. 52). При цьому надана інститутом 16.11.1911 р. О. Попов знов прохав про продовжен- відстрочка від призову була визнана недійсною. ня відтермінування із внесення плати за навчання Тому О. Попов прохав інститут «з’ясувати мені або про цілковите звільнення від неї (Держархів моє становище» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 13). Останнє спр. 177, арк. 52 зв.). А оскільки на той час він уже пояснювалось «бідністю та складним матеріаль- завершив курс навчання в інституті, то для уник- ним становищем» (Держархів м. Києва, ф. 153, нення мобілізації вже у вересні 1914 р. заявив про оп. 2, спр. 177, арк. 16) і конкретизувалось у су- бажання вступати на навчання до Київського вій- провідному бланку наступними викладками: за- ськового училища (Держархів м. Києва, ф. 153, робітку «у теперішній час» не мав; отримував від оп. 2, спр. 177, арк. 61). Це слід розглядати як ти- батька і заробляв влітку «по 25 крб. на місяць»; пову для тогочасного студентства форму відтягу- але при цьому витрачав «разом із дружиною» що- вання моменту потрапляння на фронт (Чуткий, А., місяця 10 крб. на оренду квартири і ще 10 крб. «за 2018, с. 120–126). Це проявилось і в тому, що лише обід у дворі того ж будинку» (Держархів м. Києва, в листопаді 1914 р. Попов конкретизував своє рі- ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 140). Пізніше О. Попов, шення вступу до «київського військового учили- знов прохаючи про поступки в питанні сплати за ща», зупинившись на Другому київському військо- навчання, деталізував інформацію про своє мате- вому училищі (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, ріальне становище: отримував від батька щоміся- спр. 177, арк. 63), що теж показово і підтверджує ця 25 крб. («на двох із дружиною») і що, як і ра- справжню мету цієї акції – ​вступити куди завгод- ніше, не мав ніякого підробітку та знизив витра- но, аби тільки уникнути потрапляння на фронт. ти на харчування з 10 до 7,5–8 крб. на місяць, хар- Наприкінці лютого 1918 р. О. Попов звертав- чуючись вже в їдальні Товариства швидкої допо- ся з Гайсина до канцелярії Київського комерційно- моги нужденним студентам (Держархів м. Києва, го інституту з проханням виготовити дублікат залі- ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 139), оскільки вартість кового свідоцтва, оскільки всі свої документи він харчування у ній була меншою, аніж у приватних втратив під час військової кампанії в Румунії. При осіб. Незабаром Попов порушив клопотання про цьому зазначив, що «весь час перебував у діючій надання субсидії і перед В’ятською губернською армії … у повітроплавному загоні в останній час земською управою (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. при 4-му Сибірському корпусі» і зазначив своєю 2, спр. 177, арк. 19). Одночасно О. Попов клопо- адресою м. Гайсин Подільської губернії (Держархів тався і про отримання відтермінування від призову м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 67). Це про- до армії, що було задоволено (Держархів м. Києва, хання було повторене 1 квітня 1918 р. (Держархів ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 21, 22). У жовтні 1912 р. м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 137). А 1 трав- О. Попов знову прохав правління інституту про на- ня 1918 р. Попов знову писав із Гайсина до інсти- дання позики для сплати за навчання, оскільки зов- туту з проханням надіслати дублікати своїх доку- сім «не мав засобів, аби внести плату за навчання» ментів, оскільки їх так і не отримав (Держархів (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 30). м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 69). У цих ви- 5 листопада 1913 р. О. Попов прохав надати падках він підписувався як «громадянин Попов», відпустку до січня 1914 р. у зв’язку зі смертю батька що різнилось від властивого для дореволюційних та необхідністю зайнятися закриттям справ остан- часів формату взаємин; а також датував свої ли- нього та «з’ясуванням свого матеріального стано- сти старим і новим стилем (Держархів м. Києва, вища» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 177, ф. 153, оп. 2, спр. 177, арк. 67, 69, 137) що засвідчу- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

52 вало вплив нових реалій на життя загалу. На цьому лено (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, його особова справа в архіві інституту уривається. арк. 32). Зазначу, що така хвороба була пов’яза- У 1909 р. на навчання до Київського комер- на також і з матеріальним положенням хворого, ційного інституту вступив ще один виявлений член оскільки зумовлювалась поганим раціоном хар- Академічного союзу студентів Київського комерцій- чування. Відповідно, його тяжке матеріальне ста- ного інституту, що був його секретарем у 1912–1913 новище було реальним фактом. навчальному році, – Андрій​ Лисенко. Він, як вид- Початок Першої світової війни позначився і на но з копії метрики, народився 17 жовтня 1887 р. на долі А. Лисенка: задля уникнення мобілізації він Кубані в родині православного сільського священи- негайно відновив навчання, а його «патріотизм» до ка (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. імперії в умовах початку війни виявився в черго- 120 зв.). Враховуючи регіон походження та навіть вому проханні про відтермінування від військового прізвище, припускаємо його належність до осіб, призову (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, котрі мали українське походження. Середню осві- арк. 43). Зазначу, що у вересні 1915 р. А. Лисенко ту А. Лисенко здобув у Ставропольській духовній вже працював помічником «з евакуації та збере- семінарії, яку закінчив у 1909 р. при оцінках «3», ження племінної худоби з місцевостей Південно-­ «4» та «5» (як видно із копії атестату) (Держархів Західного фронту» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 2–2 зв.). 2, спр. 138, арк. 54), що також слугувало підставою У липні 1909 р. А. Лисенко подав заяву про для його звільнення від мобілізації і було пошире- вступ на економічне відділення Київського комер- ною серед тогочасної молоді формою уникнення по- ційного інституту і був зарахований дійсним слу- трапляння на фронт (Чуткий, А., 2018, с. 120–126). хачем (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, У цьому контексті потрібно розглядати і його ба- арк. 1). Вже у березні 1910 р. А. Лисенко звернувся жання вступити у 1916 р. до Оренбурзького козаць- до керівництва інституту з проханням про відстроч- кого військового училища (Держархів м. Києва, ф. ку від військового призову (Держархів м. Києва, 153, оп. 2, спр. 138, арк. 62 зв.). Тобто, він застосу- ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 8), що було повторене вав всі відомі тогочасній молоді «схеми» уникнен- і в січні 1913 р. (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, ня мобілізації, що доводить, настільки сильно він спр. 138, арк. 23). Тобто бажання служити на бла- не бажав воювати за Російську імперію. А отже, го імперії, а отже, переривати навчання, він не мав. справжній його патріотизм до неї перебував на «ну- А. Лисенко, як і решта досліджуваних членів льовому» рівні, являючи яскравий приклад вклю- Академічного союзу студентів Київського комер- чення до проурядових організацій виключно задля ційного інституту, належав до матеріально неза- власного зиску. Це й пояснює той факт, що такі чис- безпечених осіб. Наприклад, у лютому 1912 р. він ленні напередодні Першої світової війни провлад- прохав про відстрочку із внесення частини плати за ні організації (що виступали «за царя і отєчєство») навчання, що було задоволено (Держархів м. Києва, не виступили на захист старого ладу в момент по- ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 13). Аналогічне про- валення монархії. хання було повторене й у квітні 1912 р. (Держархів Про те, що в умовах війни А. Лисенко жив м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 14). А у ве- власними нагальними проблемами і жодним чи- ресні 1912 р. А. Лисенко прохав уже про надання ном не «думав про державу», свідчить і той факт, безвідсоткової позики для сплати за навчання, що що в червні 1915 р. (тобто у розпал бойових дій, було задоволено лише у розмірі 20 руб. із 50 крб. що складались не на користь Російської імперії) (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 15). він звернувся до директора інституту з прохан- При цьому в супровідному бланку він повідомляв, ням надіслати посвідчення про відсутність пе- що його місячні витрати становлять 20 руб., з яких решкод для вступу до шлюбу із зазначенням, що 7,5 руб. йшло на оплату орендованої квартири і ще сама церемонія відбудеться 5.07.1915 р. у станиці 4,5 руб. – ​на харчування; а єдиним джерелом от- Лабинській Кубанської області (Держархів м. Києва, римання коштів назвав їх надходження від рідних ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 48), що було задово- у розмірі 20 руб. на місяць (Держархів м. Києва, лено (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 170). арк. 51). З подальших документів довідуємось про У вересні 1913 р. А. Лисенко подав до інститу- те, що його дружина була слухачкою Вищих жі- ту довідку від лікаря про те, що «страждає особливо ночих курсів (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, розвиненим недокрів’ям, що супроводжується го- спр. 138, арк. 56). Незабаром А. Лисенко прохав ловними болями, внаслідок чого … потребує відпо- про відпустку «на поточний осінній семестр» по- чинку від занять та лікування» (Держархів м. Києва, силаючись на роботу в структурах, що працювали ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 30). Спираючись на на армію (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. цю довідку, він прохав про академічну відпуст- 138, арк. 56). Спираючись на це, а також на пере- ку на один рік (до 1.09.1914 р.), що було задово- бування його дружини в Києві, Лисенко вважав за doi 10.15421/26200104

недоцільне переїздити до Саратова (Держархів м. цем проживання – ​до м. Обоянь Курської губер- 53 Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. 56), куди тоді нії (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 3, спр. 4185, евакуювався Київський комерційний інститут. арк.2–4). Проте такий крок був обумовленим тим, Наприкінці вересня 1916 р., тобто одра- що він уже не міг розраховувати на жодне відтер- зу після повернення інституту з евакуації до мінування від призову, як слідує з пояснення пові- Києва, А. Лисенку було видане тимчасове сві- тового з військової повинності присутствія за міс- доцтво про закінчення повного курсу навчан- цем його проживання (Держархів м. Києва, ф. 153, ня (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, оп. 3, спр. 4185, арк. 14–14 зв.). арк. 65). Дипломну роботу, що була схвалена про- Оскільки на цьому особова справа В. Юнакова фесором П. Р. Сльозкіним, А. Лисенко виконав на в архіві інституту припиняється й сама вона збе- тему «Тваринництво Південно-­Західного краю» рігається в описі справ студентів, котрі вибули, не (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 138, арк. скінчивши повного курсу навчання, то це означає, 88), тобто вона відповідала тій діяльності, яку він що він не склав випускних іспитів і не захистив здійснював на вище зазначеній посаді помічника дипломної роботи, а тому і не отримав диплом «з евакуації та збереження племінної худоби з міс- про закінчення інституту. Це було широко поши- цевостей Південно-­Західного фронту», яку він обі- реним явищем у ті часи та пояснювалось постій- ймав із 1915 р. Також не зрозуміло, чи А. Лисенко ним ускладненням соціально-економічної­ та по- склав випускні іспити, оскільки в його особовій літичної ситуації в країні внаслідок Першої світо- справі в архіві інституту відсутня копія дипло- вої війни та подальших революційних потрясінь. му. Але, враховуючи подальші революційні змі- Останній (у хронологічному відношенні) документ ни, можна припускати, що він вирішив залишити із особової справи В. Юнакова – це​ його звернення інститут, де він був знаний як адепт академічного до інституту, отримане в Києві наприкінці берез- руху, оскільки це за нової влади могло стати під- ня 1918 р., яке містить прохання надіслати посвід- ставою для репресій. чення про його навчання в цьому виші (Держархів У 1909 р. на навчання до Київського комер- м. Києва, ф. 153, оп. 3, спр. 4185, арк. 1). ційного інституту вступив ще один виявлений Наступний представник осередку академістів представник Академічного союзу цього вишу у Київському комерційному інституті (і його голова Володимир Юнаков (Держархів м. Києва, ф. 153, у 1912–1913 навчальному році) є особливо колорит- оп. 3, спр. 4185, арк. 20). Зазначу, що станом на ною постаттю. Це Михайло Хоменко. Він народив- 1909 р. його батько був співвласником торгової ся в 1886 р. у Києві в родині селянина, що походив фірми, яка займалася продажом текстильної про- із с. Озеряни Козелецького повіту Чернігівської гу- дукції (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 3, спр. 4185, бернії (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 24). Саме тому В. Юнаков був єдиним із ви- арк. 67). Це у поєднанні з його прізвищем дозволяє явлених членів Академічного союзу студентів зараховувати М. Хоменка до представників укра- Київського комерційного інституту, котрий не мав їнського етносу. Показово, що якщо його батько матеріальних проблем. Тож він жодного разу не зазначений як православний, то мати «лютеран- звернувся з проханнями матеріального характеру ського віросповідання» (Держархів м. Києва, ф. до керівництва вишу. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 67). А, як відомо, поши- Як слідує з документів із його особової рення протестантизму на українських землях, під- справи, що виявлена в архіві комерційного ін- владних Російській імперії, характеризувало (ок- ституту, В. Юнаков народився 13 липня 1887 р. рім вихідців із відповідних держав) головне укра- у с. Вільшанки Обоянського повіту Курської губер- їнців, тобто це додатково підкріплює припущення нії в православній дворянській родині (Держархів про українське походження цієї особи. м. Києва, ф. 153, оп. 3, спр. 4185, арк. 9), а отже, Середню освіту М. Хоменко здобув за національністю міг бути росіянином. При цьо- у Київському художньому училищі, яке закінчив му його батько набув особисте дворянство від- 4 червня 1910 р. (з оцінками «3» та «4») (Держархів носно недавно, а дід був православним священи- м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 3) і майже од- ком (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 3, спр. 4185, ночасно (17 червня 1910 р.) подав заяву про вступ на арк. 27). Вочевидь, у зв’язку із цим середню осві- економічне відділення Київського комерційного ін- ту В. Юнаков здобув у Курській духовній семіна- ституту (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, рії, яку закінчив у 1909 р. (Держархів м. Києва, арк. 1). Невдовзі після зарахування до числастуден- ф. 153, оп. 3, спр. 4185, арк. 29). Навесні 1914 р. тів він прохав про надання відтермінування від від- В. Юнаков, котрий закінчував навчання в інсти- бування військового обов’язку, що було задоволено туті, виявив бажання пройти військову службу на (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 5, правах вільновизначеної особи і в червні 1914 р. 12). Зазначу, що на початку 1914 р. М. Хоменко по- мав прибути для проходження медкомісії за міс- рушив питання про продовження відтемінування ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

54 від призову, яке знову задовольнили (Держархів м. чання в інституті (іспити з більшості предметів Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 16, 17). Отже, склав на «3» та «4»), про що отримав тимчасове і тут можна вести мову про доволі відносний «па- посвідчення (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, тріотизм», який більш правильно розглядати як спр. 230, арк. 25, 38), яке можна було обміняти на спосіб отримати максимальний зиск для себе від диплом після складання випускних іспитів. Але участі у проурядових організаціях, але без «акцій копії самого диплому в його особовій справі в ар- самопожертви» заради інтересів імперії. хіві інституту немає і сама справа на цьому при- У матеріальному становищі М. Хоменко під пиняється. час навчання в інституті особливо не бідував. Тобто Останній (за часом вступу до Київського ко- певні ускладнення зі сплатою за навчання в ньо- мерційного інституту) представник Академічного го були, але незначного «масштабу». Наприклад, союзу студентів цього вишу, особову справу яко- восени 1911 р. він прохав про дозвіл сплатити за го вдалось виявити, Олексій Лебедєв, народив- навчання в поточному семестрі 40 з 50 крб., а реш- ся 31 березня 1891 р. у родині сільського свяще- ту – ​навесні наступного року, що було задоволе- ника з Симбірської губернії (Держархів м. Києва, но (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, ф. 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 15–16), тобто, скоріш арк. 69). У квітні 1913 р. Хоменко прохав дирек- за все, належав до російського етносу. Середню тора інституту про відстрочення внесенням пла- освіту здобув у Симбірському духовному учили- ти за навчання (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, щі, в якому навчався з 1906 по 1910 р. (Держархів спр. 230, арк. 13). А наприкінці навчання прохав м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 13). про позику «у розмірі 25–20 крб.» із зазначенням, У січні 1911 р. О. Лебедєв подав заяву про зара- що «за всі попередні 7 семестрів я заплатив акурат- хування на економічне відділення Київського комер- но не отримуючи жодної позики чи допомоги» ційного інституту, що було задоволено (Держархів (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 74). м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 21). Таким Враховуючи той факт, що М. Хоменко походив із чином, він приєднався до Академічного союзу бу- селянської родини, яка навряд чи могла б надати квально одразу ж після вступу до Київського ко- суттєву матеріальну допомогу, і водночас його при- мерційного інституту. Враховуючи те, що мала бути належність до лідерів академістів Київського ко- якась причина такого кроку, то найбільш вірогід- мерційного інституту, можемо припускати, що це ною є матеріальна скрута і, як результат, – ​розра- пояснювалось певним його субсидуванням з боку хунок її вирішення шляхом участі в проурядових правого руху, а точніше – ​урядових кіл, що стоя- організаціях. ли за цим рухом. Матеріальна скрута О. Лебедєва у студентські Особова справа М. Хоменка містить і матеріа- роки засвідчується документально. Наприклад, уже ли, що пов’язані з його участю в академічному русі. у вересні 1912 р., тобто на другому році перебуван- 8 березня 1912 р. М. Хоменко звернувся до дирек- ня в інституті, він прохав про списання заборгова- тора інституту з проханням надати йому відпуст- ності та звільнення від плати за навчання в поточ- ку «для участі в академічному з’їзді» (Держархів ному семестрі. При цьому пояснив, що це прохан- м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 9). У верес- ня зумовлено тим, що єдиним джерелом отриман- ні 1912 р., а потім у грудні 1913 р., він знову про- ня коштів є їх надсилання батьком, котрий обтяже- хав про дозвіл на поїздки до Петербургу (термі- ний великою родиною і тепер не в змозі допома- ном на один місяць), що також було задоволено гати (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 4603, (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, арк. 70, арк. 31) і про бідність якого було подано довідку і по 72). Можна припускати, що й ці вояжі до столи- духовному відомству (Держархів м. Києва, ф. 153, ці Російської імперії були обумовлені його актив- оп. 5, спр. 4603, арк. 33). У супровідному бланку ною участю в академічному русі та оплачувались О. Лебедєв зазначив, що власних заробітків не мав, відповідними колами. Не забуваймо й вищезгада- за кімнату платив 6 руб. на місяць і ще 4,5 крб. – за​ ну історію з подарунком йому фото імператора та обід в університетській їдальні, а сумарні місячні спадкоємця престолу – ​цим він виділявся на фоні витрати складали 14 рукрб. (Держархів м. Києва, пересічних членів академічного руху, що мало за- ф. 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 32), тобто зводились свідчити його належність до його лідерів (у межах до витрат на житло та харчування й були вкрай мі- «свого» навчального закладу). зерними. На початку 1914 р. матеріальні питання 21 вересня 1914 р. викладач Київського комер- продовжували турбувати О. Лебедєва (Держархів ційного інституту О. Русов дав позитивний відгук м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 35). Отже, на його дипломну роботу «Зростання та розвиток участь в академічному русі на практиці мало по- цукробурякової промисловості в Курській губер- ліпшила його матеріальне становище, що й було нії» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 2, спр. 230, одним із чинників швидкого відходу від нього осіб арк. 21). У цей час він завершив повний курс нав- «не ідейних» за першої складної ситуації. doi 10.15421/26200104

28 червня 1914 р., тобто у день вбивства ерц- тальним для всіх цих осіб небажанням відбувати 55 герцога Франца Фердинанда, що також показово, військову службу, особливо ж із початком Першої О. Лебедєв подав директору інституту прохання світової війни. Зазначу, що масовість цього явища про порушення клопотання щодо відтермінуван- (небажання йти до діючої армії) була одним із чин- ня від військового призову (Держархів м. Києва, ф. ників розвалу Російської імперії. Адже імперія ви- 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 36). Проте це, вочевидь, явилась неготовою до цього, оскільки значна кіль- не було реалізовано. Принаймні, останній доку- кість членів у проурядових організаціях створила мент з особової справи О. Лебедєва – ​це його за- у владних кіл ілюзію цілковитої підтримки своєї ява правлінню вишу, що датована 18 січня 1921 р. політики загалом. Але остання розвіялась за пер- Вона містить прохання відновитись у числі сту- шого ж серйозного виклику, що в принципі харак- дентів із зазначенням, що він перебував «на вій- теризувало всі імперії в момент їхнього вмирання. ськовій службі у Симбірській губернії» (Держархів При цьому небажання воювати характеризувало як м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 4603, арк. 12). При цьо- представників пригноблених етносів (Чуткий, А., му Лебедєв пояснював, що «досі завершити нав- 2018, сс. 120–126), так і етнічних росіян (Держархів чання не міг у зв’язку із війною з Німеччиною та м. Києва, ф. 153, оп. 7, спр. 73, арк. 24, 25; оп. 5, революцією» (Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 8159, арк. 12; оп. 7, спр. 66, арк. 28, 48 та ін.). спр. 4603, арк. 12 зв.). Зазначу, що на той час виш Сама ж матеріальна незабезпеченість була уже пів року як змінив свою назву на Інститут на- рисою, що об’єднувала більшість студентів. Цей родного господарства (Чуткий, А., 2013, с. 354– висновок, отриманий на підставі аналізу наведе- 356). Тож це дозволяє робити висновок про те, що них у цій публікації справ (та ще багатьох інших О. Лебедєв не мав інформації про події у Києві досліджених мною архівних справ студентів по- (називаючи інститут «по-старому» комерційним), чатку XX ст.) підтверджує як студентська анкета, а отже, весь цей час перебував десь у російській проведена в Києві 1913 р. (Держархів м. Києва, глибинці. Так в означенні подій тодішнього життя –​ ф. 153, оп. 9, ч. ІІ, арк. 20) та інші численні архів- Першої світової війни та більшовицького перево- ні матеріали, так і стара та модерна історіографія роту – ​він застосував властивt для більшовицької (Яковлев, В. 1972; Щетинина, Г., 1987; Іванов, А., пропаганди позначення. Це дозволяє припустити, 1999; 2001; 2002; 2004; Кругляк, М., 2011; 2012; що він, в умовах боротьби за владу в Росії після 2015; Посохов, І., 2013; Диса, К., Бетлій, О., 2016 та повалення монархії, полишив промонархічний та- ін.)) і може розглядатись як фактор, що зумовлю- бір і перейшов на бік більшовиків. Це було доволі вав включеність студентства до всіх політичних типовим для багатьох росіян і свідчило, що вони сил, оскільки через активну позицію вони розра- віддавали однозначну перевагу саме загальноро- ховували на зміну ситуації на свою користь. При сійським силам і це, у свою чергу, дозволяє ква- чому юнацький радикалізм закономірно ставив їх ліфікувати національне забарвлення ідеології цих на вістря політичної боротьби, робив передовою сил, попри всі їхні гасла. (і найбільш дієвою) силою різних політичних рухів. Висновки. Аналіз виявлених архівних матері- Отже, бідність породжувала політичну актив- алів, пов’язаних із діяльністю в стінах Київського ність і радикалізм у молоді. І це особливо наочно комерційного інституту Академічного союзу його проявлялось саме в межах студентського середови- студентів та окремих осіб причетних до його ство- ща, оскільки ці особи мали більші знання (що по- рення та діяльності у 1911–1913 рр., дозволяє зро- силювало і їхні амбіції) і водночас більшу свобо- бити низку висновків. ду дій унаслідок відірваності від батьківських до- Об’єднувальним фактором практично всіх на- мівок та специфіки самої студентської корпорації. лежних до цієї організації осіб є бідність. А отже, Вочевидь, впливав на це й набутий у вищій школі цей чинник можна розглядати як один із моти- досвід самоорганізації в різних студентських орга- вів вступу молодих осіб до правих організацій. нізаціях (земляцтвах, гуртках за інтересами тощо), Проте це був вибір не всіх матеріально не забез- що підтверджує й наявність у їхньому середовищі печених студентів (оскільки такі все більше пере- особливого корпоративного духу, хай вони й кон- важали в студентському середовищі початку XX фліктували на ґрунті відмінних політичних та ін- ст.), а лише певної їх частини, котрі покращення ших вподобань. Цей висновок доречний і для су- свого становища пов’язували з орієнтацією на ім- часності та має слугувати вказівником для дій вла- перську владу. Тобто з допомогою участі в проуря- ди задля поліпшення становища студентства й сис- дових організаціях академічного руху ця частина теми вищої освіти загалом, аби вони працювали студентства сподівалася вирішити свої матеріальні на конструктивний розвиток держави, оскільки проблеми, адже ж влада щедро спонсорувала пра- має існувати чітке усвідомлення того, що належні ві організації. Відповідно, їхня «любов» до імпе- до вищої школи особи характеризуються особли- рії була меркантильною, що підтверджується й то- вим духом корпоративної організації, який робить ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

56 їх добре організованою, а отже, й швидко готовою оскільки вони опинились у відмінній етнічній сти- до різних дій силою. Відповідно, успіх політичної хії з власною історією, культурою та традиціями, боротьби значною мірою залежатиме й від того,​ що тільки загострило національні почуття цих ро- на чиєму боці опиниться активна більшість із-по- сіян. Їхнє неприйняття неросійської влади засвід- між цих осіб. А це вже надає історичним студіям чувалось навіть тим, що вихідці з Росії (у період не просто актуальності, але конкретного приклад- Української революції 1917–1921 рр.) зазвичай ного значення: в контексті прогнозування й моде- отримували дипломи за панування у Києві біль- лювання майбутніх перспектив політичного життя шовиків або білих, тоді як учасники українського в Україні за умов різних сценаріїв політики щодо національно-­визвольного руху – ​за Центральної вищої школи загалом і студентства зокрема. Ради, Гетьманату чи Директорії УНР. У випадку ж досліджуваних студентів-­ Однак поряд із росіянами у складі не просто академістів наочним є висновок про те, що мате- звичайних членів, але ініціаторів утворення та ке- ріальна скрута доповнювалась завищеними амбі- рівників Академічного союзу студентів Київського ціями при переважно невисокому рівні успішно- комерційного інституту зустрічаємо також одного сті в навчанні. Це вело до спрямування в цей рух вихідця з Білорусі й, вочевидь, білоруса за націо- осіб безпринципних, що й робило таких адептів нальністю, а також двох українців. Враховуючи той нестійкими. Тобто вони значною мірою шукали факт, що з-поміж восьми архівних справ осіб, при- зовнішніх засобів для задоволення своїх амбіцій четних до діяльності цієї організації, росіян було (чи принаймні створення ілюзії цього), що най- п’ятеро, тоді як українців – ​двоє і ще один був во- більше і найшвидше могли надати саме ура-патрі- чевидь білорусом, то така пропорція (хоча й непов- отичні організації. Відповідно, останні й попов- но відображає весь склад Академічного союзу), нювались не так ідейно переконаними кадрами, показує значно більшу частку українців і білору- як різними пристосуванцями, що маргіналізува- сів у його активі, аніж співвідношення українців ло сам цей рух, а в разі серйозних викликів могло і росіян у Російській імперії на початку XX ст. Це звести його нанівець. Все це було наочно засвід- дозволяє вести мову про активне втягування ви- чено подіями Першої світової війни, коли молодь хідців із цих двох пригноблених народів до складу масово відмовлялась воювати за інтереси держави де-факто провладного російського руху, що засвід- і шукала різних шляхів для уникнення мобілізації, чується й модерними дослідженнями, хоча в них що згодом штовхнуло її в обійми більшовиків як не завжди акцентується увага на етнічному похо- найбільш активних поширювачів постулату «про дженні його адептів в Україні (Кальченко, Т., 2008). мир» замість гасла правих сил «про війну до пе- Така тенденція закономірно посилювала реможного кінця». А отже, «мільйонні ряди» чле- прив’язку відповідних країн до метрополії, що нів провладних організацій Російської імперії ви- обумовило їхнє збереження у її складі (хоча ос- парувались. Відповідно, з теми мікроісторичної ми тання й модифікувалася з Російської імперії на виходимо на макроісторію і пояснення загальних СРСР), навіть попри спроби визвольних змагань тенденцій через одиничні, але конкретні історич- у цих країнах на початку XX ст. І це цілком зако- ні факти. Це тим більш вірогідно, оскільки вони номірно: адже ж коли у середовищі підкорених є результатом вивчення осіб «середньостатистич- виникає потужна «п’ята колона», то вони залиша- них», що в силу цього відображають загальну си- ються міцно прив’язаними до своїх підкорювачів. туацію в суспільстві навіть і за незначної кілько- Для прикладу – з-поміж​ адептів академічного руху сті досліджуваних осіб. не виявлено поляків (яких було багато серед сту- Так само з мікро- на макроісторичний рівень дентів Київського комерційного інституту) й од- виходимо, роблячи висновки щодо етно-соціаль- ночасно маємо приклад Польщі, яка, попри поси- ного «обличчя» послідовників академічного руху. лене пригноблення і жорстоке придушення двох В етнічному відношенні до цієї організації тяг- спроб відновлення своєї незалежності у XIX ст., нулись у першу чергу вихідці з метрополії, тобто змогла відродити свою незалежність на початку з власне російських губерній імперії Романових; XX ст., коли поразкою закінчились визвольні зма- а якщо вести мову про їхнє соціальне коріння – то​ гання України та Білорусії. Таким чином, бачимо переважно вихідці з православного духовенства прямий зв’язок між кількістю готових до колабо- та низки маргінальних груп. А отже, їхня роль як раціонізму представників кожного конкретно взя- «п’ятої колони» (так само, як і православного ду- того етносу та його перспективами на незалежне ховенства, вихідцями з якого виявилось чимало політичне життя. адептів цього руху) є безсумнівною, що водно- Що ж до самого Академічного союзу студен- час підтверджує оцінку Російської Православної тів Київського комерційного інституту, то, як було Церкви як вірного союзника монархії. При цьо- показано, він кардинально вирізнявся з-поміж усіх му їх ура-патріотизм в Україні мав лише зрости, інших студентських організацій цього вишу своїми doi 10.15421/26200104

претензіями на особливий статус і навіть переби- юзу студентів Київського комерційного інститу- 57 ранням на себе функцій керівництва інституту, що ту, що спрямовувалась на благо студентства цього теж опосередковано засвідчувало як його підтримку вишу. Відповідно, реальним покликанням цього з боку тогочасної російської влади, так і її справді Академічного союзу (як і інших аналогічних ор- імперську сутність. У цьому він був тотожний ін- ганізацій) було відтягнення студентства від участі шим аналогічним організаціям, зокрема в універ- в антиурядових рухах і заходах та створення додат- ситеті Св. Володимира. Проте такий виклик кор- кової підтримки влади в студентському середовищі. поративним нормам поведінки закономірно ставив Таким чином, через дослідження академіч- послідовників академічного руху осібно від решти ного руху початку XX ст. можна здійснити рекон- студентства. А це робило їх своєрідними зрадника- струкцію шляхів і способів поширення та самого ми студентської корпорації у сприйнятті студент- масштабу цього руху в межах тогочасної України, ської маси та, як наслідок, – породжувало​ глибоку що до певної міри дозволяє пояснити причини по- відразу до них у решти студентства, що відобрази- дальших політичних подій на українських теренах, лось і в численних та добре відомих спогадах про зокрема й поразку Української революції 1917– студентське життя початку XX ст. І цей висновок 1921 рр. Але особливо цінними такі дослідження потребує спеціального дослідження для пояснен- є для реконструкції загальної схеми колабораціо- ня оформлення та самої суті корпоративного духу нізму в історії України, що необхідно для розроб- в тогочасному студентстві. ки ефективної моделі запобігання цьому явищу та Також було засвідчено значну міру популізму, боротьби із ним – через​ чіткий показ розходження властиву для організацій проімперського спряму- в діях таких організацій між словом і ділом, тобто вання. Наприклад, розходження між обіцянками що це – голий популізм без реальної турботи про дбати про інтереси мас та реальними діями у ви- маси. Враховуючи ж особливу актуальність цієї падку Академічного союзу студентів Київського ко- теми для вироблення дієвих засобів характеристи- мерційного інституту виявилось у тому, що, наго- ки та показу згубності таких організацій для блага лошуючи на особливій турботі щодо спрямування населення України, вона вимагає подальшої роботи студентів на шлях освіти, ця організація навіть не з її вивчення. Також це дослідження сприяє подаль- мала у складі свого правління осіб, котрі б відпо- шому поглибленню дискурсу з історії вищої школи відали за цей напрям і які водночас були в інших і зокрема студентства, що, у свою чергу, є складо- студентських організаціях цього вишу. Так само вою більш широкої і важливої (внаслідок особливої дорівнювала нулю й діяльність Академічного со- епохальності) теми – історії​ Україні початку XX ст.

Бібліографічні посилання

Державний архів м. Києва, ф. 153. Київський ко- Иванов, А. Е., 1984. Студенты России накануне мерційний інститут. первой российской революции. Социально-­политический Алексеев, С. А. (сост.), Попов, Н. Н. (ред.), 1990. облик. Революционное движение демократической ин‑ Революция на Украине по материалам белых. Репринт‑ теллигенции России в период империализма: сб. науч. ное воспроизведение издания 1930 г. Киев : Политиздат трудов. Москва, с. 111–130. Украины, 438 с. Иванов, А. Е., 1999. Студенчество России конца Величенко, С., 2017. Імперіалізм і націоналізм ХІХ – начала​ ХХ века. Социально-­историческая судьба. по-червоному: українська марксистська критика росій‑ Москва : Росспэн, 394 с. ського комуністичного панування в Україні (1918–1925). Иванов, А. Е., 2002. Студенческая «самопомощь» Львів : Український католицький університет, 376 с. в высшей школе Российской империи конец XIX – начало​ Диса, К., Бетлій, О., Мартинюк, О. (Ред.), 2016. XX в. Отечественная история, 4, с. 35–50. Живучи в модерному місті : Київ кінця XIX – ​середини Иванов, А. Е., 2004. Студенческая корпорация XX ст. Київ: Дух і Літера, 328 с. России конца XIX – ​начала XX века : опыт культурной Друг, О. М., Малаков, Д. В., 2004. Особняки Киева. и политической самоорганизации. Москва : Новый хро- Київ : Кий, 823 с. нограф, 408 с. Иванов, А. Е., 1991. Высшая школа России в конце Иванов, А. Е., 1995. Университетская политика цар- XIX – ​начале XX века. Москва : Институт истории АН ского правительства накануне революции 1905–1907 го- СССР, 392 с. дов. Отечественная история, 6, с. 93–105. Иванов, А. Е., 1977. Первая русская революция Кальченко, Т. В., 2008. Киевский клуб русских на‑ и профессура высших учебных заведений. Всероссийс- ционалистов. Киев: Киевские ведомости, 416 с. кий академический союз : идеология, политическая дея- Кудрицкий, А. В. (ред.), 1985. Киев. Энциклопеди‑ тельность. Вопросы социально-­экономического развития ческий справочник. Киев : Украинская Советская Эн- и революционного движения в России. Сборник трудов, циклопедия, 760 с. вып. 48, c. 102–120. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 41–59

58 Кирьянов, Ю. И. (сост.), 1998. Правые партии. Омельянчук, И. В., 2006. Черносотенное движение 1905–1917. Документы и материалы, (т. 1, 2). Москва : в Российской империи (1901–1914). Киев : МАУП, 744 с. РОССПЭН, 720 с., 815 с. Посохов, І. С., 2013. Студентство університетів Ковтуненко, М. К., 2014. Движение правого акаде- Російської імперії ХІХ – початку​ ХХ ст.: становлення та мизма в Императорском Новороссийском университете еволюція субкультури. Харків : Раритети України, 275 с. в начале ХХ в. Вестник Московского государственного Санькова, С. М., 2006. Русская партия в России: областного университета (Электронный журнал), 1, Образование и деятельность Всероссийского нацио‑ с. 1–8. нального союза (1908–1917). Орел : С. В. Зенина, 370 с. Короткий, В. А., Ульяновський, В. І. (Упорядн.), Степанов, С. А., 1992. Черная сотня в России. 2000. Alma mater. Університет Св. Володимира напере‑ 1905–1914. Москва: АО «Росвузнаука», 329 с. додні та в добу Української революції 1917–1920. Мате- Чуткий, А. І., 2018. Вища школа Києва в умовах ріали, документи, спогади, (Кн. 1). Київ : Прайм, 697 с. Першої світової війни: ставлення студентів до мобі- Коцюбинский, Д. А., 2001. Русский национализм лізації як індикатор лояльності до імперії. Гілея, 136 в начале XX столетия. Рождение и гибель Всероссийс‑ (№ 9), с. 120–126. кого национального союза. Москва : РОССПЭН, 528 с. Чуткий, А. І., 2013. Київський комерційний інсти‑ Кругляк, М., 2011. Матеріальне становище студентів тут : витоки та історичний поступ (1906–1920 рр.). підросійської України (друга половина XIX – ​початок Ніжин : Видавець Лисенко М. М., 524 с. XX ст.). Історична панорама. № 13. с. 7–31. Шилов, Д. Н., 2001. Государственные деятели Кругляк, М., 2012. Шлюб і сім’я в житті студентів Российской империи. Главы высших и центральных підросійської України другої половини XIX – ​початку учреждений. 1802–1917. Библиографический справочник. XX ст. Мандрівець. № 5. с. 45–52. Санкт-­Петербург: «Дмитрий Буланин», 830 с. Кругляк, М., 2015. Життя та побут студентства Щетинина, Г. И., 1987. Студенчество и револю‑ підросійської України другої половини ХІХ – початку​ ХХ ционное движение в России. Последняя четверть XIX в. ст. Житомир : Волинь, 464 c. Москва : Наука, 237 с. Лейкина-Свирская,­ В. Р., 1981. Русская интелли‑ Яковлев, В. П., 1972. Самодержавие и российские генция в 1900–1917 годах. Москва : Мысль, 285 с. университеты в годы реакции (1907–1911). Вестник Мартинюк, О. В., 2014. Російський націоналізм Ленинградского университета. № 8. с. 42–48. у контексті виборів до Державної Думи на Правобережжі (1906–1912): історіографічний огляд. Сторінки історії, Вип. 37, С. 62–85.

References

Derzhavnyy arkhiv m. Kyyeva, f. 153. Kyyivs’kyy XIX – early​ XX century]. Moscow: Institut istorii AN USSR, komertsiynyy instytut [State archive of Kyiv, F. 153. Kyiv 392 p. [in Russian]. Commercial Institute] Iwanov, A. E., 1977. Pervaya russkaya revolyzija Alekseenko, S. A. (sost.), Popov, N. N. (red.), 1990. i professura wischih uschebnich savedeniy. Wserosiyskiy Revolyzija na Ukraine po materialam belych. Reprint akademischeskiy soyus: ideologiya, politischeskaya 1930 g. [Revolution in Ukraine based on the white movement deyatelnost [The first Russian revolution and professorship materials. Reprinted reproduction of the 1930 edition]. Kyiv: of higher education institutions. All-­Russian Academic Politisdat Ukraini, 438 p. [in Russian]. Union: Ideology, Political Activity]. Woprosi sozialno-­ Welischko, S., 2017. Imperialism i nazionalism po- ekonomischeskogo rasvitiya i revoluzionnogo dwigeniya schervonomu: ukrainska marksistska kritika rosiyskogo v Rossii [Issues of socio-­economic development and komunistischnogo panuvanya w Ukraine Україні (1918– revolutionary movement in Russia]. Sbornik trudov, Wip. 48, 1925) [Painting Imperialism and Nationalism Red: The pp. 102–120. [in Russian]. Ukrainian Marxist Critique of Russian Communist Rule Iwanov, A. E., 1984. Studenti Rossii nakanune in Ukraine (1918–1925)]. Lviw: Ukrainskiy katolyzkiy pervoi rossijskoy revolyzii. Sozialno-politischeskiy­ oblik universitet, 376 p. [In Ukrainian]. [Students of Russia on the eve of the first Russian revolution. Dysa, K., Betlij, O., Martyniuk, O. (ed.), 2016. Socio-political appearance]. Revolyuzionnoe dvigenie Zhyvuchy v modernomu misti: Kyiv kintsia XIX – seredyny​ demokratischeskoy inteligenzii Rossii v period imperialism XX st. [Living in a modern city: Kyiv in the late 19th – middle​ [The revolutionary movement of the democratic intelligentsia 20th century]. Kyiv: Duh i Litera, 328 p. [In Ukrainian]. of Russia during the imperialism period]. Sb. nausch. trudov. Drug, O. M. and Malakov, D. V., 2004. Osobnjaki Moscow, pp. 111–130 [In Russian]. Kyieva [Kyiv mansions]. Kyiv: Kiy, 823 p. [in Russian]. Iwanov, A. E., 1999. Studencshestvo Rossii konza Iwanov, A. E., 1991. Wichaja chkola Rossii v konze XIX – ​nacshala XX weka. Sozialno-­istoricsheskaja sudba XIX – naschale​ XX weka [Higher School of Russia in the late [Students of Russia in the late 19th – ​early 20th centuries. Socio-historical destiny]. Moscow: Rosspen, 394 p. [In Russian]. doi 10.15421/26200104

Iwanov, A. E., 2002. Studencsheskaya «samopomoch» in the 2nd part of the 19th – early​ 20th century]. Zhytomyr: 59 v wichey chkole Rossiyskoy imperii: konez XIX – naschalo​ Volyn, 464 p. [In Ukrainian]. XX w. [Student «self-help» in the higher school of the Lejkina-­Swirskaja, W. R., 1981. Russkaja inteligenzija Russian Empire at the end of XIX – ​beginning of XX v 1900–1917 godah [Russian intelligentsia in 1900–1917]. century]. Oteschestwenaya istoriya [National history], № 4, Moscow: Misl, 285 p. [In Russian]. pp. 35–50. [In Russian]. Martinyuk, O. W., 2014. Rossijskiy nazionalism u Iwanov, A. E., 2004. Studencsheskaya korporaziya konteksty wiboriv do Dergavnoi Dumi na Pravoberegyi Rossii konza XIX – ​naschala XX weka: opit kulturnoy (1906–1912): istoriogravischniy ogljad [Russian nationalism i politischeskoy samoorganisazii [Student corporation in the context of elections to the State Duma on the Right of Russia at the end of XIX – ​beginning of XX century: Bank (1906–1912): a historiographical review]. Storinki experience of cultural and political self-organization]. istorii [History pages], Wip. 37, pp. 62–85. [In Ukrainian]. Moscow: Noviy hronograf, 408 p. [in Russian]. Omelyanschuk, I.W., 2006. Schernosotennoe dwigenie Iwanov, A. E., 1995. Universitetskaya politika w Rossiyskoy imperii (1901–1914) [The Black Hundred zarskogo pravitelstwa nakanune revoluzii 1905–1907 godov Movement in the Russian Empire (1901–1914)] Kyiv: MAUP, [The university policy of the tsarist government before 744 p. [In Russian]. the revolution of 1905–1907]. Oteschestvenaya istoriya Posokhov, I. S., 2013. Studentstvo universytetiv [National history], № 6, pp. 93–105. [In Russian]. Rosiiskoi imperii XIX – ​pochatku XX st.: stanovlennia Kalschenko, T. V., 2008. Kyivskiy klub russkich ta evoliutsiya subkultury [Students of Russian Empire nazionalistov [Kiev club of Russian nationalists]. Kyiv : universities in the 19th – ​early 20th century: formation Kyivskie wedomosti, 416 p. [In Russian]. and evolution of subculture]. Kharkiv: Rarytety Ukrainy, Kudrizkiy, A. W. (red.)., 1985. Kyiv. Enziklopedischiskiy 275 p. [In Ukrainian]. spravoschnik [Kiev. Encyclopedic directory]. Kyiv : Sankowa, S. M., 2006. Russkaya partiya v Rossii: Ukrainskaya Sowetskaya Enziklopediya, 760 p. [in Russian]. Obrasovanie i deyatelnost Wserossiyskogo nazionalnogo Kirjanov, Y. I. (sost.)., 1998. Pravie partii. 1905– soyusa (1908–1917) [The Russian Party in Russia: The 1917. Dokumentu i materialy [Right parties. 1905–1917. Education and Activity of the All-­Russian National Union Documents and materials]. (Vol. 1, 2). Moscow: ROSSPEN, (1908–1917)]. Orel: S. W. Senina, 370 p. [In Russian]. 720 p., 815 p. [in Russian]. Stepanov, S. A., 1992. Schernaya sotnya v Rossii. Kovtunenko, M. K., 2014. Dvigenie pravogo 1905–1914 [The Black Hundred in Russia. 1905–1914]. akademisma v Imperatorskom Novorossijskom universitete Moscow: AO «Rosvusnauka», 329 p. [In Russian]. v naschale XX w. [The movement of right-wing academism Chutkyi, А. I., 2018. Wichya chkola Kyiva w umowach at the Imperial Novorossiysk University in the early Perchoy switowoy wijni: stavlenya studentiv do mobilisazii twentieth century]. Westnik Moskovskogo gosudarstvennogo yak indikator loyalnosty do imperii [Kyiv High School in oblastnogo universiteta (Elektronnij gurnal) [Bulletin of the First World War: Students’ Attitude to Mobilization as Moscow State Regional University (Electronic Journal)], an Indicator of Loyalty to the Empire]. Gileya [Gilea]. 136 № 1, pp. 1–8. [in Russian]. (№ 9), pp. 120–126. [In Ukrainian]. Korotkiy, W. A., Ulyanowskiy, W. I. (Uporyad.), 2001. Chutkyi, А. I., 2013. Kyivskij komerzijnij institut: Alma Mater. Universitet sw. Wladimira naperedodni ta w witokyu ta istorischniy postup (1906–1920 rr.) [Kyiv dobu ukrainskoi revolyzii 1917–1920. Materiali, dokumenti, Commercial Institute: Origins and Historical Progress spogady [Alma mater. The University of St. Volodymyr on the (1906–1920)]. Nigin: Lysenko M. M., 524 p. [In Ukrainian]. eve and in the day of the Ukrainian Revolution 1917–1920. Chilov, D. N., 2001. Gosudarstvennie deyateli Materials, documents, guess]. (Kn. 1). Kyiv: Praym, 697 p. Rossijskoy imperii. Glavu wichih i zentralnih uschregdeniy. [In Ukrainian]. 1802–1917. Bibliografischeskiy spravoschnik[Statesmen of Kozyubinskiy, D. A., 2001. Russkiy nazionalism v the Russian Empire. Heads of higher and central institutions. naschale XX stoletija. Rogdenie i gibel Wserossijskogo 1802–1917. Bibliographic reference book]. Sankt-­Peterburg: nazionalnogo sojusa [Russian nationalism in the early XX Dmitriy Bulanin, 830 p. [In Russian]. century. Birth and death of the All-­Russian National Union]. Shchetinina, G. I., 1987. Studenchestvo Moscow: ROSSPEN, 528 p. [in Russian]. i revoliutsyonnoe dvizhenie v Rossii. Posledniaia chetvert Krugliak, M., 2011. Materialne stanovyshche studentiv XIX v. [Students and revolutionary movement in Russia: the pidrosiiskoi Ukrainy (druha polovyna XIX – pochatok​ XX last quarter of the 19th century]. Moscow: Nauka, 237 p. st.) [Financial condition of students of Under-Russian­ [In Russian]. Ukraine (the 2nd half of the 19th – ​early 20th century)]. Yakovlev, V. P., 1972. Samoderzhavie i rossiyskie Istorychna panorama [Historical panorama]. № 13, universitety v gody reaktsii (1907–1911) [Autocracy and pp. 7–31. [In Ukrainian]. Russian universities in the years of reaction (1907–1911)]. Krugliak, M., 2012. Shliub i simia v zhytti studentiv Vestnik Leningradskogo universiteta [Bulletin of the pidrosiiskoi Ukrainy druhoi polovyny XIX – pochatku​ XX st. Leningrad University]. № 8, pp. 42–48. [In Russian]. [Marriage and family in the life of students of Under-Russian­ Ukraine of the 2nd part of the 19th – ​early 20th century]. Mandrivets [Wanderer], № 5, pp. 45–52. [In Ukrainian]. Krugliak, M., 2015. Zhyttia ta pobut studentstva pidrosiiskoi Ukrainy druhoi polovyny XIX – ​pochatku XX st. [Life and routine of students of Under-­Russian Ukraine 60 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 60–69 doi 10.15421/26200105 http://www.uha.dp.ua УДК 94:323.22–055.2](477.7)»1919/1929» Різдва Христового с. Василівка Рака Валентина», а також матеріали Центрального державного архіву Жінки Півдня України у селянських громадських об’єднань України та Державного архіву Миколаївської області. Наукова новизна: вперше повстаннях першої третини ХХ ст. запропоновано типологію жіночих повстань на Півдні України: революційні; релігійні; жіночі бунти. Тип Ю. В. Котляр статті: описово-аналітична.­ У статті зроблено спробу доктор історичних наук, професор розглянути гендерний аспект повстанського руху ORCID: 0000–0003–2222–3857 населення Півдня України. Революційні повстання ResearcherID: T‑1961–2019 відбувалися, головним чином, у добу Української [email protected] революції. В них брали участь жінки з активною життєвою позицією. Важливим є дослідження Чорноморський національний університет життєвого шляху шести «отаманок Марусь»: Маруся імені Петра Могили, Соколовська, «Чорна Маруся», Марія Косова, вул. 68 Десантників, 10, «Кривава Марія», Марія Тарасенко, Маруся (Марія м. Миколаїв, Україна, 54003 Никифорова). Релігійні жіночі повстання відбулося на Миколаївщині навесні 1922 р. під час реквізиції Анотація. Мета статті – ​показати участь церковних цінностей. Найбільший резонанс мала українських жінок у селянському повстанському «Справа» Бармашової, перетворена з кримінальної русі на Півдні України. Методи дослідження: на політичну. На Півдні України найвідоміші жіночі ідеографічний, історико-­типологічний, історико-­ бунти у 1929 р. відбувалися в Бирзульському районі на порівняльний. Основні результати: в статті Одещині. встановлено, що важливою складовою частиною південноукраїнського повстанства слід вважати Ключові слова: жіночі повстання; отаманка Маруся; жіночий рух, який з особливою силою проявлявся революція; релігійні повстання; колективізація; бунти. в критичні періоди історії: Українська революція, вилучення церковних цінностей, колективізація. Надійшла до редколегії 24.01.2020 Оригінальність: використано неопубліковані свідчення Прорецензована 25.03.2020 очевидців з «Особистого архіву священика церкви Рекомендована до друку 06.05.2020

© Котляр Ю. В., 2020. 61 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 60–69 doi 10.15421/26200105 http://www.uha.dp.ua УДК 94:323.22–055.2](477.7)»1919/1929» Центрального государственного архива общественных объединений Украины и Государственного архива Женщины Юга Украины Николаевской области. Научная новизна: впервые предложена типология женских восстаний на юге в крестьянских восстаниях первой Украины: революционные; религиозные; женские трети ХХ в. бунты. Тип статьи: описательно-­аналитическая. В статье сделана попытка рассмотреть гендерный Ю. В. Котляр аспект повстанческого движения населения Юга доктор исторических наук, профессор Украины. Революционные восстания происходили, ORCID: 0000–0003–2222–3857 главным образом, в период Украинской революции. ResearcherID: T‑1961–2019 В них участвовали женщины с активной жизненной [email protected] позицией. Важным является исследование жизненного пути шести «атаманш Марусь»: Маруся Соколовская, Черноморский национальный университет «Черная Маруся», Мария Косова, «Кровавая Мария», имени Петра Могилы, Мария Тарасенко, Маруся (Мария Никифорова). ул. 68 Десантников, 10, Религиозные женские восстание происходили на г. Николаев, Украина, 54003 Николаевщине весной 1922 г. во время реквизиции церковных ценностей. Наибольший резонанс имело Аннотация. Цель статьи – ​показать участие украинских «Дело» Бармашовой, превращенное из уголовного женщин в крестьянском повстанческом движении на в политическое. На Юге Украины наиболее известные Юге Украины. Методы исследования: идеографический, женские бунты в 1929 г. происходили в Бирзульськом историко-­типологический, историко-сравнительный. районе Одещины. Основные результаты: в статье установлено, что важной составляющей частью южноукраинского повстанчества Ключевые слова: женские восстания; атаманша необходимо считать женское движение, которое с особой Маруся; революция; религиозные восстания; силой проявлялось в критические периоды истории: коллективизация; бунты. Украинская революция, изъятие церковных ценностей, коллективизация. Оригинальность: использовано Поступила в редколлегию 24.01.2020 неопубликованные свидетельства очевидцев с «Личного Прорецензирована 25.03.2020 архива священника церкви Рождества Христова Рекомендована в печать 06.05.2020 с. Васильевка Рака Валентина», а также материалы

© Котляр Ю. В., 2020. 62 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 60–69 doi 10.15421/26200105 http://www.uha.dp.ua

LCC DK265/266/508 study. Only in recent years, the activities of women in the times of Atamanschyna and the confrontation of Women of Southern Ukraine in the various authorities in Ukraine has attracted the attention of historians. The article attempts to consider a gender Peasant Uprisings of the First Third aspect of insurgent movement of Southern Ukraine of the 20th Century population. The more tragic the situation in Ukraine was, the more women participated in armed struggle, in Yu. V. Kotlyar particular, in the ranks of peasant insurgent detachments. Sc. D. (History), Professor Revolutionary uprisings took place mainly in the period of ORCID: 0000–0003–2222–3857 the Ukrainian Revolution. They were supported by women ResearcherID: T‑1961–2019 having an active life position. It is important to study the [email protected] life of six «Marusya atamans»: Marusya Sokolovska, «Black Marusya», Maria Kosova, «Bloody Maria», Maria Petro Mohyla Black Sea National University, Tarasenko, Marusya (Maria Nikiforova).The religious 68 Desantnykiv street, 10, women’s uprisings took place in Mykolayivschyna in the Mykolaiv, Ukraine, 54003 spring of 1922 during the requisition of church values, when women resisted their carrying off in Otbedo- Abstract. The purpose of the article is to show the Vasylivska volost. The «Case» of Barmashova had the participation of Ukrainian women in the peasant rebel greatest resonance which was transformed from criminal movement in the South of Ukraine. Methods of research: to political one. In the South of Ukraine, the most famous ideographic, historical-typological and historical- female riots in 1929 took place in Birzulsky district of comparative. Main results: the women’s movement, Odessa Oblast (Region). The problems of women in the which manifested itself with particular force in the Makhno insurgent movement requires a special study. critical periods of history – the Ukrainian Revolution, the It is important because, for example, the fate of G. removal of church values and collectivization should be Kuzmenko (the wife of N. Makhno) is learned to a greater considered as a significant part of the South-Ukrainian or lesser extent, but the activity of other women is covered rebellion. Originality: unpublished eyewitness testimonies superficially. The author believes that the study of the rebel from «Personal Archives of the Priest Rak Valentin» movement active participants’ biographies, involving the of Church of the Nativity of Christ, Vasilivka village’as methods of other sciences, psychology in particular, is a well as materials from the Central State Archives of prospective one. Public Associations of Ukraine and the State Archives of Mykolayiv Oblast (Region) are used. Scientific novelty: Keywords: women uprisings; Ataman Marusya; the typology of women’s uprisings in the South of Ukraine revolution; religious uprising; collectivization; revolts. is proposed for the first time – revolutionary, religious and women’s riots. Type of the article is descriptive-analytical. Received 24.01.2020 For the past years, the role of women in rebel movement Reviewed 25.03.2020 of peasants has not been a subject of a separate historical Accepted 06.05.2020

©Kotlyar Yu. V., 2020. doi 10.15421/26200105

Постановка проблеми. В умовах трансфор- України 1884–1939 рр. Зацікавила вказана пробле- 63 мації сучасного українського суспільства поста- ма і сучасних українських письменників. В 2014 р. ла проблема кризи традиційної моделі гендерних вийшов роман В. Шкляра «Маруся», де описана іс- відносин. Не можна залишити поза увагою і той торія Олександри Соколовської, яка після смерті факт, що в силу історичних умов склалися статево-­ трьох братів стала отаманом українського війсь- рольові стереотипи, згідно з якими жінка відіграє ка (Шкляр, В., 2014). Вже з цього невеликого іс- другорядну роль в українському соціумі, особливо торіографічного аналізу зрозуміло, що участь жі- у сфері влади. Однак суспільне становище украї- нок у селянських повстаннях на Півдні України нок завжди відрізнялося від положення жінок ін- досліджена не достатньо. І тому наша робота, яка ших країн, незважаючи на те, що законодавчо як характеризує ряд епізодів повстанської боротьби українські, так і європейські жінки фактично все жінок, не буде зайвою. життя були під опікою спочатку родини, а потім чо- Мета дослідження: показати участь жінок ловіка. При цьому статус української жінки як осо- Півдня України у селянському повстанському русі бистості був доволі поважним. У деяких випадках першої третини ХХ ст. вона займала передове становище відносно до чо- Джерела. Основним джерельним матеріалом ловіка. Особливо це стосувалося критичних періо- служать опубліковані спогади Н. Махно (Махно, дів історії, до яких із повним правом і можна від- Н., 1991) та В. Белаша (Белаш, А., Белаш, В., 1993), нести ситуацію першої третини ХХ ст. на Півдні з яких можна дізнатися про участь жінок в анархо-­ України, що характеризувалася постійними спала- махновському повстанському русі, неопубліковані хами селянських повстань. свідчення очевидців з «Особистого архіву свяще- Вважається, що жінки, перебуваючи у маску- ника церкви Різдва Христового с. Василівка Рака лінних організаціях та ситуаціях, не фемінізують їх, Валентина» про релігійні селянські повстання, а самі починають маскулінізуватися (Антонова Т., а також матеріали Центрального державного архі- с. 146). Саме цей процес відбувався під час участі ву громадських об’єднань України та Державного жінок у повстанському русі. Постійно перебуваю- архіву Миколаївської області. чи в екстремальних обставинах, жінка отримувала Методи. У статті зроблено спробу розгляну- право на самостійність або навіть на керівництво ти гендерний аспект повстанського руху населен- повстанськими загонами. Їхня боротьба велася, го- ня Півдня України. Гендерний підхід в історії пе- ловним чином, на територіях, які здавна назива- редбачає діалог статей у плані реконструкції істо- ли «Гілеєю», «Тавридою», «Землею Амазонок», ричного минулого з врахуванням форм їхньої вза- «Диким Полем». Таким чином, примхлива фортуна ємодії і взаємодоповнення. В процесі досліджен- історії «породила» нових степових амазонок, які, ня використані такі методи: ідеографічний (опис як і їхні предки – ​діви-воїтельниці, виступили на індивідуальних особливостей одиничних історич- захист своєї Батьківщини, вже вкотре відкидаючи них фактів і подій); історико-типологічний­ (сис- поширену істину, що війна – ​це не жіноча справа. тематизація зібраного інформаційного матеріалу, Історіографія. Донедавна роль жінки у пов- створення типології постань, у яких брали участь станському русі не була об’єктом окремого істо- жінки); історико-порівняльний­ метод (порівняння ричного дослідження. І лише в останні десяти- історичних явищ, які тотожні за своєю внутріш- ліття діяльність жінок у часи отаманщини, про- ньою сутністю, зокрема, діяльності шести «ота- тистояння різних влад в Україні привернула ува- манок Марусь»). гу істориків. Серед сучасних авторів слід виділи- Виклад основного матеріалу. Одним із най- ти В. Волковинського (Волковинський, В., 1994), критичніших періодів у випробовуванні україн- Ю. Митрофаненка (Митрофаненко, Ю., 2005), ського селянства стали хронологічні межі першої О. Оніщенка (Оніщенко, О., 2008), В. Улянича третини ХХ ст. Безкінечні війни, революції, сти- (Улянич, В., 1994), В. Савченка (Савченко, В., хійні лиха, більшовицькі заходи зі знищення се- 2000) та В. Чопа (Чоп, В., 1998; 2004). Вони го- лянина-власника («військовий комунізм», голодо- ловним чином характеризують участь жінок у мах- мори, колективізація). Національні (Центральна новському повстанському русі, залишаючи поза Рада, Гетьманат, Директорія УНР) та проросійські увагою інші типи повстань. Не набагато краща (більшовики, денікінці) органи влади не змогли ситуація в історичних працях діаспори. В цьому вирішити головне селянське питання – ​аграрне. плані показовими є робота Д. Солов’я (Соловей, Жодна з цих влад, крім більшовицької на першо- Д., 1993), яка містить відомості про жіночі пов- му етапі, не дала селянам землю, що, звичайно, ви- стання 30-х рр. ХХ ст. та об’ємна монографія кликало їхнє невдоволення, яке згодом переросло М. Богачевської-Хом’як­ (Богачевська-Хом’як,­ М., в селянський повстанський рух. Повстання в добу 1995) про участь жінок у громадському житті Української революції були антигетьманськими, ан- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 60-69

64 тибільшовицькими, антиденікінськими, антикому- Маруся Соколовська. Діяла в райо- ністичними. На початку 20-х рр. ХХ ст. з’явилися ні Чорнобиля – ​Радомишля – ​Овруча в 1919 р. релігійні повстання. Кінець 20-х – початок​ 30-х рр. Брат її, Дмитро Соколовський, повстанський вивів на історичну арену новий тип бунтів – жіно​ - отаман, був убитий червоними влітку 1919 р. чі (Котляр, Ю., 2003a, с. 49, 133, 139). Прибічниця С. Петлюри, колишня двадцятип’я- Який тип поведінки був характерний для жінок тирічна вчителька очолила загін брата, який назва- тих часів? Їх було два. І вони презентовані у тво- ла Повстанською бригадою ім. Дм. Соколовського. рах письменників – ​учасників тих подій, а пізні- Наприкінці 1919 р. її загін в кількості 800 бійців ше – ​класиків української і російської літератури. був розбитий частинами 58-ї радянської дивізії. В українських творах жінку змальовували сильною Марусю та її нареченого – ​отамана Куровського й привабливою. У «Коті в чоботях» М. Хвильового взяли в полон і розстріляли (Савченко, В., 2000, (Хвильовий, М., 1978, с. 153–167) постає версія до- с. 85–86). Хоча, за деякими відомостями ім’я Марусі брої й рішучої жінки на противагу слабкому чоло- Соколовської згадувалося в таємних оператив- вікові. В М. Булгакова група жінок з «Білої гвар- них зведеннях Червоної армії протягом 1921 р. дії» (Булгаков, М., 2007) здається слабкою, револю- (Улянич, В., 1994, с. 7). Саме діяльність цієї істо- ція викликає в них звичайну нудьгу (Богачевська-­ ричної постаті стала основою для твору В. Шкляра. Хомяк, М., 1995). «Чорна Маруся». Точне прізвище невідо- Повстання, в яких брали активну участь жін- ме. Краєзнавець В. Гузій вважає, що народилася ки Півдня України можна умовно поділити на три вона в селі Басань (Савченко, В., 2000, с. 86). Ще типи: революційні, релігійні та жіночі бунти. При один її псевдонім – ​«тітка Маруся». Вона очолю- цьому слід відзначити, що повстання могли носити вала невеликий повстанський загін махновсько- як організований, так і стихійний характер. В пе- го напрямку. Відомо, що в жовтні 1920 р. Маруся ріод Української революції повстання найчастіше Чорна пустила під укіс радянський ешелон з вій- носили організований характер, а в 20–30-х рр. ськами біля Ніжина. Вона координувала дії заго- ХХ ст. здебільшого були стихійними. Жінки брали нів на Полтавщині, Запоріжжі та на Чернігівщині. активну участь у діяльності різних повстанських Маруся загинула в бою з червоними влітку 1921 р. загонів, але чисто жіночих повстань було мало. на Півдні України. 1. Революційні повстання відбувалися, голов- Марія Косова. Діяла в армії отамана Антонова, ним чином, за часів Української революції. В них який підняв повстання на Тамбовщині в 1921– брали участь жінки з активною життєвою позиці- 1922 рр. Була відома своїм вибуховим характером єю. І не просто як сестри милосердя, а як керівни- і жорстокістю. За деякими відомостями, походи- ці військових чи партизанських загонів. Більшість ла з України. із них вживали псевдоніми Ластівка, Чайка, Орлиця. «Кривава Марія». Одна з організаторок Українські жінки вливалися у військові формуван- «Варфоломіївської ночі» в Севастополі, коли за ня національних сил, комуністів, анархістів, а та- одну ніч у Криму анархістсько налаштованими ма- кож у самостійні частини, від яких часто залежали тросами було розстріляно, утоплено, заколото сот- наслідки боротьби за владу. На боці білих воювали ні беззбройних людей, у своїй більшості – ​євреїв тільки русифіковані українки, для яких ідея неза- (Іванис, В., 1993, с. 196). лежної України була чужа. Переконані більшович- Марія Тарасенко. Кур’єрка-зв’язкова повстан- ки, такі, як Є. Бош, О. Пілацька та О. Коллонтай, ських відділів та уряду С. Петлюри у вигнанні, який за дорученням партії більшовиків лише спорадич- у 1921 р. готував повстання проти більшовиків. но займалися українським питанням. Вона була зраджена одним із агентів, арештована Чим трагічнішою ставала ситуація в Україні, і розстріляна зі своєю родиною 27 серпня 1923 р. тим більше жінок брало участь у збройній бороть- (Задоянний, В., 1965, с. 2–8). бі, зокрема, в лавах селянських повстанських заго- За всієї своєї поваги до п’ятьох учасниць пов- нів.Серед найвідоміших із них – отаманка​ Маруся. станського руху, які внесли певний внесок в цю ге- Проте до цього часу точно не відомо, яка саме жін- роїчну і трагічну боротьбу, жодна із них не відпо- ка «ховалася» за цим іменем. В. Улянич вважає, що відає в повній мірі вимогам, якими характеризу- в історії повстанського руху в Україні відомі три валася справжня «Отаманка Маруся». жінки, що очолювали повстанські загони під іме- Маруся (Марія Никифорова) – жінка​ справді- нем «отаманка Маруся» (Улянич, В., 1994, с. 7). унікальної долі. Народилася в 1885 р., була донь- В. Савченко описує чотирьох таких «Марусь». За кою штабс-­капітана Григорія Никифорова, який дослідженням Ю. Котляра, «отаманок Марусь» було прославився на останній російсько-­турецькій вій- як мінімум – шість​ (Котляр, Ю., 2003a, с. 135–136). ні. В 16 років вона полюбила авантюриста, поки- нула гімназію, матір-­вдову і втекла з дому. Цей шу- doi 10.15421/26200105

кач пригод скоро покинув її, і Марія залишилася Коли ж уряд РРФСР та особисто Л. Троцький ви- 65 сам на сам із самісіньким дном Олександрійських рішили, що першочерговим завданням має бути бо- і Катеринославських нетрів (Савченко, В., 2000, ротьба не з А. Денікіним, а з Н. Махном, Маруся, с. 65). Пізніше, вона приєднується до анархіст- знудившись за активною діяльністю, попросила ського руху, ставши на шлях тероризму. Вже відпустити її, забезпечивши грошима на анархо-­ в 1904–1905 рр. за терористичні акти її притягли терористичну діяльність. М. Никифоровій було до кримінальної відповідальності і засудили до виділено 250 000 крб. і дозволено зібрати бойову смертної кари, яку замінили довічною каторгою. групу «Чорної гвардії» в кількості 60-ти бойовиків-­ Проте після кількох років одиночного ув’язнен- терористів. Востаннє зустріч Н. Махна й отаман- ня в Петропавлівській фортеці її переправляють ки Марусі відбулася в середині 1919 р. у Великому етапом до віддаленого району Сибіру. В 1910 р. Токмаку. Маруся тікає з етапу і вдало переправляється до Загін «Чорної гвардії» було поділено на три Японії. Тут вона довго не затримується, а переїж- групи. Кожна з них мала власне завдання. Група джає до США, де знаходить соратників по бороть- на чолі з Черняком та Громовим дісталася до бі, які допомагають їй перебратися до Європи. За Сибіру, щоби підірвати ставку О. Колчака, але підробленими документами вона живе спочатку це не вдалося, і терористи розчинилися в заго- в Англії, потім у Франції, але робить усе, щоби пе- нах сибірських повстанців-партизанів.­ Група на ребратися до Швейцарії – ​центру політичної емі- чолі з Ковалевичем мала звільнити заарештованих грації. Там вона врешті й опиняється, бере актив- махновців у Харкові, але до того часу соратники ну участь у роботі численних соціалістичних та Н. Махна вже були розстріляні. Тоді було виріше- анархістських конгресів, знайомиться з російськи- но їхати до Москви, щоб там розпочати теракти ми есерами-­терористами. І, зрештою, виходить за- проти радянського уряду та військової верхівки. між за польського анархіста-терориста­ Бжостека, 25 вересня 1919 р. вони здійснили відомий вибух разом з яким у 1917 р. повертається в Україну, на бомби в Леонтіївському провулку, в колишньому станцію Пологи, де мешкала її мати. особняку графині Уварової, де саме йшло засідан- Н. Махно знав про існування М. Никифорової ня Московського комітету РКП(б). Було вбито 12 ще до того, як вона з’явилася в Гуляйполі в 1919 р. і поранено 55 осіб (Улянич, В., 1994, с. 7). У 1917 р., коли уповноважений Тимчасового уря- Маруся зі своїм чоловіком та ще з 18 бойо- ду в Олександрійському повіті Михно заарешту- виками поставила собі за мету знищити ставку вав анархістку, революційні загони, в тому числі А. Денікіна в Таганрозі, прибувши туди з Криму й «Чорна гвардія» Н. Махна, прийшли їй на допо- пароплавом. Проте в Севастополі Марусю впізнав могу, і М. Никифорова була звільнена. білогвардійський офіцер. Після короткого суду її За твердженням В. Волковинського, «перші й чоловіка було повішено. Декільком бойовикам із практичні уроки втілення революційного вчен- групи Марусі вдалося втекти в гори, де вони дія- ня в життя дала Н. Махну саме М. Никифорова. ли в загонах «зелених» (Кин, Д., 1925, с. 128–129). В майбутньому «батькові» вдалося обійти її, став- Існує ще одна версія загибелі отаманки. ши найпершою і найпопулярнішою фігурою серед Вона була впізнана й арештована білогвардій- селянства Півдня і анархістів» (Волковинський, В., цями в Києві, а у вересні 1919 р. перевезена до 1994, с. 31). Севастополя, де за вироком військово-польового­ Ще одна зустріч Н. Махна з Марусею від- суду повішена. Проте ходили чутки, що Маруся за- булася в середині квітня 1918 р. на станції лишилася живою. Говорили, що її як радянську роз- Царекостянтинівка, куди вона прибула на чолі за- відницю направили до Парижа, і Марусю в 1926 р. гону «Чорної гвардії», відступаючи під натиском бачили там серед людей, які були пов’язані із вбив- німецько-­австрійських та регулярних українських ством С. Петлюри (Савченко, В., 2000, с. 85). Це за- військ. Знав про Марусю і В. Антонов-­Овсієнко: йвий раз доводить легендарність особистості «ота- «Загін анархістки Марії Никифорової мені добре манки Марусі», а легенди просто так не вмирають. відомий. Замість того, щоб займатися роззброєнням Спеціального вивчення вимагає проблема таких революційних бойових одиниць, я радив би участі жінок у махновському повстанському русі. зайнятися створенням їх» (Махно, Н., 1991, с. 15). І якщо доля Г. Кузьменко – дружини​ Н. Махна, біль- Дещо пізніше Марусю оголосили «поза за- шою чи меншою мірою проходить через мемуарну коном» як «білі», так і «червоні», і вона змушена літературу (Кузьменко, Г., 1990) і їй присвячені спе- була обмежити свою діяльність роботою при раді ціальні дослідження (Котляр, Ю., 2006, с. 26–30), то «набатівців» у Гуляйполі, причому Н. Махно не діяльність інших жінок висвітлюється поверхово. довіряв їй роботи, пов’язаної зі збройними опера- Хоча серед них були дуже цікаві особистості з уні- ціями, – ​вона займалася справами «милосердя». кальною долею. Одна з них – Ф.​ Гаєнко, донька се- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 60-69

66 редняка з с. Добровеличківки Уманського повіту, новий і нічого коштовного в ньому немає. Слід вихователька земської Царекостянтинівської школи, відзначити, що сам настоятель храму, протоієрей анархістка, найближча подруга Г. Кузьменко. Ось Сергій Штенько, вмовляв людей впустити уповно- один із епізодів її повстанської діяльності. важеного і дати йому можливість описати, а потім У Піщаному Броді червоними був розстріля- і вилучити предмети не богослужбового характеру. ний батько дружини Н. Махна, Галини, жандарм Але народ його не послухав: по черзі церковне се- Андрій Кузьменко. Махновці раптово зайняли сели- стринство почало чергувати при храмі (Особистий ще і захопили червоноармійців у полон. До зв’яза- архів священика, арк. 2). них полонених під’їхала на тачанці Ф. Гаєнко і, су- Після Великодня знову з’явився уповнова- воро дивлячись в їх очі, закричала: «А, підлота, роз- жений і почав вимагати церковні ключі й коштов- стріляли батька! Отримуй рахунок!» Вихопила ре- ності. Не дочекавшись настоятеля, міліціонер ви- вольвер, і одним за одним полонені падали на зем- стрелив, на що народ вдарив у дзвони. В той мо- лю вбитими. Довгий час Ф. Гаєнко воювала у ла- мент священика вдома не було: він ходив дивитись вах махновців, брала безпосередню участь в боях царину (молоду пшеницю в полі). Почувши набат, з червоними. Була вбита на Херсонщині у 1921 р. він поспішив до церкви, але було пізно: народ зі- Після цього ім’я знаменитої махновки у подаль- брався не тільки з Отбєдо-­Василівки, а й з сусідніх шому не згадується. сіл, біля храму розпочалась бійка (Особистий архів Проте нововоронцівський журналіст О. Тимков священика, арк. 3). За свідченням старожилів села, пропонує іншу версію розвитку подій. Коли вліт- люди позбігалися, хто з чим міг, аби тільки оборо- ку 1921 р. залишки військ Н. Махна відступа- нити церкву. Переважну кількість повсталих ста- ли через Херсонщину курсом на Апостолове –​ новили жінки (Особистий архів священика, арк. 1). Великолександрівку – Снігурівку​ – і​ далі на захід, Важко сказати, наскільки сильним був протест то під час однієї з нічних сутичок Ф. Гаєнко відсі- василівців. У доповіді начгарнвоєнкому Снігурівки ялася від головного угруповання махновців. Тут її зазначалося, що «частина натовпу, озброєного ви- підібрав червоноармієць Т. Троян і привіз у село лами, металевими дротами і каміннями, направи- Воскресенськ (сучасного Нововоронцівського ра- лась до Волвиконкому для того, щоб начебто поби- йону Херсонської області), де її останній раз бачи- ти службовців і розграбувати канцелярію» (ДАМО, ли у 1951 р. (Тимков, О., 1995, с. 43–44). спр. 29, арк. 57). Уповноважений у результаті втік 2. Релігійні жіночі повстання відбулося на до Снігурівки, але незабаром повернувся із заго- Миколаївщині навесні 1922 р. під час реквізиції ном червоноармійців для утихомирювання селян. церковних цінностей. В офіційних документах, Побивши різками жінок і пострілявши по вікнах із наприклад, у звіті Миколаївської комісії з вилу- тачанки, вони поїхали. Але вночі в дім попечите- чення церковних цінностей від 18 жовтня 1922 р. ля церкви К. Приймака знову прибули червоноар- згадується про подію наступним чином: «В селі мійці і наказали збиратися разом з ними. Тоді ж Отбєдо-­Василівка (Херсонського повіту) ворожо заарештували священика і церковного старосту –​ налаштований проти вилучення натовп перешкод- П. Бунчука. Арештовані були знищені після страш- жав роботі комісії, в результаті чого було ареш- них катувань. Сталася трагедія 27 квітня 1922 р. товано четверо людей (всі церковні служителі із Широкий резонанс отримала спра- попом на чолі). Вбиті згодом при спробі втекти» ва про вбивство комуністки, члена Президії (ДАМО, спр. 330, арк. 54). Приблизно так само опи- 2-го Всеукраїнського з’їзду незаможних селян сувала ці події і місцева преса. Наприклад, у газеті Ф. Бармашової. 1 травня 1922 р. до села Засілля «Красный Николаев» від 4 травня 1922 р. сказано, Херсонського повіту Миколаївської губернії що «в Отбєдо-Василівській­ волості кілька жінок чи- прибули представники Комісії з вилучення цер- нили опір вилученню, побили міліціонера, що при- ковних цінностей для допомоги голодняками йшов неозброєний, ударили в набат, але народ не і послала за священиком Миколаївської церкви зібрався. Голова церковної ради арештований і пе- М. Слободянниковим. Жінки, почувши про це, вда- редається суду Ревтрибуналу» (Красный Николаев, рили в набат, в результаті чого значна частина селян 1922, 4 мая). Але за цими скупими, і, як виявило- зібралася біля церкви. Представники Комісії звер- ся, недостовірними фразами криється ціла траге- нулися до натовпу для роз’яснення значення та змі- дія. Спробуємо відновити справжню картину подій. сту Декрету про вилучення. До Комісії приєднала- У 20-х числах квітня 1922 р. зі Снігурівки ся і Ф. Бармашова, яка звернулася до односельців до Отбєдо-­Василівки прибув уповноважений для із проханням віддати цінності й допомогти голодня- опису церковних цінностей – старший​ міліціонер кам (ЦДАГО України, спр. 1492, арк. 3). Та натовп А. Єгоров. Але парафіяни не відкрили церкву і не жінок продовжував галасувати, при цьому з натовпу впустили його до неї, посилаючись на те, що храм лунали звинувачення комуністів у всіх негараздах doi 10.15421/26200105

та вигуки, що «більшовики хочуть забрати цінно- з боку преси та партії не викликало. Але для пар- 67 сті по кишенях» (ЦДАГО України, спр. 1492, арк. тійного керівництва Миколаївської губернії необ- 54). Побачивши серед членів Комісії Ф. Бармашову, хідна була гучна «політична» справа, що спира- юрба, замість вилучення цінностей, запропонувала лася б на контрреволюційну сутність «попівсько-­ їм оглянути місцевий притулок для дітей, який, за куркульського» альянсу. Для цього було «зшито їхніми словами, був у незадовільному стані (пізні- справу» Ф. Бармашової, перетворивши її із кримі- ше, того ж дня, під час допиту обвинувачених, одна нальної на політичну (Тригуб, О., 2005, с. 189–194). з них – ​Є. Холодулькіна – показала, що в селі іс- Безпосередньо у вбивстві брали участь 15 жі- нувала впевненість, що в усіх смертях дітей винна нок. Під час суду з’ясувалось, що сільський схід Ф. Бармашова) (ЦДАГО України, спр. 1492, арк. 5). розглядав питання про заміну церковних ціннос- Під час огляду притулку жінки з натовпу по- тей іншими дорогоцінними речами, що дозволяло- чали звинувачувати колишнього голову Волосного ся циркуляром № 31. Представники місцевої влади виконавчого комітету І. Рощина у розкраданні фон- в особі голови волвиконкому М. Чередниченка і ко- дів для дітей. Останній, виправдовуючись, заявив, лишнього голови І. Рощина взяли з казенних коштів що «коли я завідував будинком, то все було добре, 74 млн крб. для таких потреб, використали їх для а тепер завідує Ф. Бармашова та інші – ​винувать- купівлі срібла, яке намагались здати замість церков- те їх» (ЦДАГО України, спр. 1492, арк. 55). Після них цінностей. Внаслідок проведення перехресно- цього юрба почала ображати Ф. Бармашову і навіть го допиту було встановлено, що залишок казенних робилися спроби її побити. Побачивши це, члени коштів створився внаслідок продажу посівного ма- Комісії запропонували їй сховатися на деякий час теріалу не за фіксованими державними розцінка- у кімнаті завідувачки дитячим притулком, за зачи- ми в 150 тис. крб. за тонну, а за ціною 250 тис. крб. неними дверима. На другий день судового засідан- Сума в 74 млн крб. була розподілена між двома свя- ня один із головних свідків з боку звинувачення, щениками М. Слободянниковим і С. Подольським, Голова Комісії з вилучення церковних цінностей на частку священика М. Слободянникова (37 млн Терещенко, скаже: «… Баби вбили Бармашову за крб.) і було куплено срібло. притулок. Вся місцева влада ходить по базару і зби- За цією справою 8 звинувачених було за- рає для голодних дітей різні продукти, а водночас суджено до розстрілу – ​М. Чередниченко, у притулку помирають діти від голоду», а вилучи- М. Слободянников, О. Леляєв, безпосередні вбив- ти цінності він не зміг лише тому, що інша (!) ча- ці – ​Холодулькіна, Барковська, Циганкова, сестри стина натовпу завадила йому в цьому. При цьому Ганна і Пелагея Васильєви. Інші звинувачені були Терещенко наголошував, що з боку духовенства пе- засуджені до різних термінів примусових робіт решкод до вилучення він не зустрічав: «Священик або виправдані (Красный Николаев, 1922, 27 мая). закликав тих, хто зібрався, підкоритися розпоря- Під час перебування в Миколаєві голів ВЦВК дженню влади, але мотивував це досить своєрід- і ВУЦВК М. Калініна і Г. Петровського 18 червня но: віддайте​ цінності, бо все рівно силою заберуть» 1922 р. останнім трьом жінкам міра покарання була (ЦДАГО України, спр. 1492, арк. 11–12). змінена на 5 років позбавлення волі. У відповідь на Після огляду Комісія разом із більшою части- таке рішення селяни-­незаможники Кременчуцького ною натовпу повернулася до церкви, залишивши повіту Черкаської губернії зверталися з вимогою Ф. Бармашову в кімнаті. Надалі юрба жінок, що зі- розстріляти усіх 8 звинувачених. Все ж таки було бралися біля притулку, зламала двері кімнати і по- страчено саме 5 осіб. Вирок трибуналу було вико- чала бити Ф. Бармашову. Остання вирвалася із їх- нано до 1 жовтня 1922 р. (ДАМО, спр. 12, арк. 32). ніх рук і вибігла на вулицю. Але жінки, що були 3. Жіночі бунти під час колективізації. вкрай збуджені після огляду притулку та розмов про Здавалося, що жінки мають брати участь у пов- смерть дітей, наздогнали її і, поваливши на землю, станському русі лише в революційний період та хто чим, використовуючи палиці та каміння, поча- під час реквізиції церковних цінностей. Проте іс- ли її бити. Побачивши, що жінка вже мертва, юрба торія вирішили по-іншому. У 1929 р., коли поча- потягла її на кладовище, вирила там могилу, зарила лася примусова колективізація, в різних частинах тіло та закидала його камінням (ЦДАГО України, України виникали жіночі заворушення. Але чому спр. 1492, арк. 55–56). саме жіночі? Справа тут дуже проста. До 1929 р. Цікавими є два факти: по-перше, місцеві ор- українці добре зрозуміли, що будь-яка протидія гани влади – ​міліціонер О. Леляєв та голова во- (навіть пасивна) більшовицькій владі призводить лвиконкому М. Чередниченко – ​були повністю на до арештів, заслань та знищень чоловіків. Отже, боці жінок і ніякого співчуття до Ф. Бармашової в широких масах населення народилася думка: не мали; по-друге – ​вбивство спочатку було ви- «Якщо владі будуть протидіяти неозброєні жінки, знане кримінальною справою і ніякого інтересу то їм за це нічого не буде». На жаль, ця думка вия- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 60-69

68 вилася хибною. Більшовицька влада не зупинила- охоплено бунтом бабів. Посталі жінки вигнали з сіл ся перед найбрутальнішим терором направленим голів сільрад, парторгів та різних уповноважених. і проти жінок, і проти дітей. Для боротьби з бунтом бабів були надіслані загони Велика демонстрація жінок відбулася в селі ДПУ – ​НКВС» (Соловей, Д., 1993, с. 140). Градениця Одеського округу. Вони вимагали повер- Обговорення. Перспективним видається до- нути висланих «куркулів», роздати посівний фонд слідження біографій активних учасниць повстан- зерна. А понад тисячу селян із села Дальники, що ського руху з залученням методів інших наук, зо- на Одещині на підводах рушили в тодішню столи- крема психології. цю України – ​Харків. Спереду колони вони несли Висновки. Таким чином, важливою складо- червоні знамена та гасла «Вся влада радам, далой вою частиною селянського повстанського руху слід стози!» Селяни розраховували об’єднатися для вважати жіночий рух, який з особливою силою спільного походу з робітниками одеських заводів. проявлявся в критичні періоди історії: Українська Проте в передмісті Одеси вони були зупинені і на- революція (1917–1921 рр.), вилучення церковних правлені в село. Організаторів акції арештували цінностей (1922–1923 рр.), колективізація (1928– (Котляр, Ю., 2003b, с. 49, 133, 139). 1933 рр.). Як наслідок, серед його основних типів На Півдні України найвідоміші жіночі повстан- слід виділити наступні: організовані: революційні ня у 1929 р. відбувалися в Бирзульському районі на повстання та стихійні: релігійні жіночі повстання, Одещині. «Тут за три дні майже увесь район було жіночі бунти під час колективізації. Бібліографічні посилання Антонова, Т., 2007. Жінка та її «мирні», «напівмир- Махно, Н. И., 1991. Воспоминания. Кн. 2–3. Київ : ні» та «воєнні» ролі в боротьбі ОУН та УПА. Український Україна. визвольний рух, збірник 9. Львів, с. 138–147. Митрофаненко, Ю., 2005. Н. Махно та М. Никифо- Белаш, А. В., Белаш, В. Ф., 1993. Дороги Несто‑ рова : порівняльний аналіз. Наукові записки Наукові ра Махно. Историческое повествование. Киев : РВЦ записки Інституту політичних і етнонаціональних «Проза». досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, випуск 28, Богачевська–Хом’як, М., 1995. Білим по білому: с. 135–154. жінки в громадському житті України (1884–1939). Оніщенко, О. В., 2008. Жінки в суспільно-­ Київ : Либідь. політичному житті України. 1917 рік: автореф. дис. Булгаков, М. А., 2007. Белая гвардия; Киев-город. … канд. іст. наук. Київ. Харьков : Фолио. Савченко, В. А., 2000. Авантюристы гражданской Волковинский, В., 1994. Нестор Махно : легенди вой­ны : Историческое расследование. Харьков : Фолио; і реальність. Київ : Перліт продакшн. М : ООО «Издательство ACT». Державний архів Миколаївської області. Ф. Р. 153, оп. Соловей, Д., 1993. Голгота України. Ч. 1. 1, спр. 12; Ф. Р. 916, оп. 1, спр. 29; Ф. Р. 916, оп. 2, спр. 330. Московсько-­більшовицький окупаційний терор в УСРР Особистий архів священика церкви Різдва Христо- між першою і другою світовою війною. Дрогобич. вого с. Василівка Рака Валентина, арк. 1–3. Тимков, О., 1995. Махновський рух на Херсонщині. Задоянний, В., 1965. Жінки – ​героїні української Нововоронцовка. визвольної війни. Дороговказ, ч. 4, с. 2–8. Тригуб, О. П., 2005. «Справа» Бармашової. Пів‑ Іванис, В., 1993. Симон Петлюра – ​Президент України. Київ : Наукова думка. денний архів : Збірник наукових праць. Історичні науки, випуск 19. Херсон, с. 189–194. Кин, Д., 1925. Крестьянство и гражданская вой­на. На аграрном фронте, № 11–12, с. 123–130. Улянич, В., 1994. Отаманша Маруся. Голос України, 26 березня. Котляр, Ю. В., 2003. Ментальність південноукраїн- ського селянина і голодомор 1932–1933 років. Голодомор Хвильовий, М., 1978. Кіт у чоботях, т. 1. Нью-­ 1932–1933 років як величезна трагедія українського Йорк–Балтимор–Торонто : Смолоскип, с. 153–167. народу. Матер. Всеукр. наук. конф., с. 185–190. Центральний державний архів громадських об’єд- Котляр, Ю. В., 2003. Повстанство. Селянський нань України. Ф. 1, оп. 20, спр. 1492. рух на Півдні України (1917–1925). Миколаїв–Одеса : Чоп, В. М., 1998. Маруся Никифорова. Запорожье : «ТОВ ВіД». РА «Тандем-У».­ Котляр, Ю. В., 2006. Дружини Нестора Махна. Чоп, В. М., 2004. Галина Андріївна Кузьменко – го​ - Наукові праці : Науково-­методичний журнал, т. 48, лова Союзу вчителів Гуляйпільської республіки (1919– випуск 35. Історичні науки. Миколаїв: Вид-во МДГУ 1920 рр.). Історія і культура Придніпров’я. Невідомі ім. П. Могили, с. 26–30. Красный Николаев, 1922, 27 мая. Красный Николаев, 1922, 4 мая. та маловідомі сторінки : науковий щорічник, випуск 1, с. 128–134. Кузьменко, Г. А., 1990. 40 дней в Гуляй-­Поле. Воспо‑ минания матушки Галины – жены​ батька Махно. Вла- Шкляр, Василь, 2014. Маруся. Харків : КСД. димир : Альзар. doi 10.15421/26200105

References 69 Antonova, T., 2007. Zhinka ta yiyi «myrni», Makhno, N. Y., 1991. Vospomynanyya [Memories]. «napivmyrni» ta «voyenni» roli v borotbi OUN ta UPA Kn. 2–3. Kyyiv: Ukrayina. [Woman and her «peaceful», «semi-peaceful» and Mytrofanenko, Yu., 2005. N. Makhnota M. Nykyforova: «military» roles in the struggle between the OUN and the porivnialnyi analiz [N. Makhno and M. Nikiforova: UPA]. Ukrayins’kyy vyzvol’nyy rukh [Ukrainian liberation comparative analysis]. Naukovizapysky Naukovi zapysky movement], zbirnyk 9. L’viv, pp. 138–147 (in Ukrainian). Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. Belash, A. V., Belash, V. F., 1993. Dorohy Nestora I. F. Kurasa NAN Ukrainy [Scientific notes Scientific notes Makhno. Ystorycheskoe povestvovanye [Roads of Nestor of the Institute of Political and Ethnonational Studies. Makhno. Historical narrative]. Kyev: RVTs «Proza» (in I. F. Kuras NAS of Ukraine], vypusk 28, pp. 135–154 (in Ukrainian). Ukrainian). Bohachevs’ka–Khomyak, M., 1995. Bilym po bilomu: Onishchenko, O. V., 2008. Zhinky v suspil’no- zhinky v hromads’komu zhytti Ukrayiny (1884–1939) [White politychnomu zhytti Ukrayiny. 1917 rik [Women in the socio-­ on White: Women in the Public Life of Ukraine (1884–1939)]. political life of Ukraine. 1917]: avtoref. dys. … kand. ist. Kyyiv: Lybid’ (in Ukrainian). nauk. Kyiv (in Ukrainian). Bulhakov, M. A., 2007. Belaya hvardyya; Kyev-horod Savchenko, V. A., 2000. Avantyurysty hrazhdanskoy [White Guard; Kiev city]. Khar’kov: Folіo (in Ukrainian). voyny: Ystorycheskoe rassledovanye [Civil War Adventurers: Volkovynskyy, V., 1994. Nestor Makhno: lehendy A Historical Investigation]. Khar’kov: Folyo; M: OOO I real’nis’ [Nestor Makhno: legends and reality]. Kyiv: «Izdatel’stvo AST» (in Russian). Perlit prodakshn (in Ukrainian). Solovey, D., 1993. Holhota Ukrayiny. Ch. 1. Derzhavnyy arkhiv Mykolayivs’koyi oblasti. F.R. 153, Moskovs’ko-bil’shovyts’kyy okupatsiynyy teror v USRR op. 1, spr. 12; F.R. 916, op. 1, spr. 29; F.R. 916, op. 2, spr. mizh pershoyu i druhoyu svitovoyu viynoyu [Golgotha of 330 (in Ukrainian). Ukraine. Part 1. Moscow-­Bolshevik occupation terror in the USSR between the First and Second World Wars]. Drohobych Osobystyy arkhiv svyashchenyka tserkvy Rizdva (in Ukrainian). Khrystovoho s. Vasylivka Raka Valentyna, ark. 1–3 (in Ukrainian). Tymkov, O., 1995. Makhnovs’kyy rukh na Khersonshchyni [Makhnovist movement in the Kherson Zadoyannyy, V., 1965. Zhinky – heroyini​ ukrayins’koyi region]. Novovorontsovka (in Ukrainian). vyzvol’noyi viyny [Women are the heroines of the Ukrainian liberation war]. Dorohovkaz [Pointer], ch. 4, pp. 2–8 (in Tryhub, O. P., 2005. «Sprava» Barmashovoyi [«Case» Ukrainian). Barmashova]. Pivdennyy arkhiv: Zbirnyk naukovykh prats’. Istorychni nauky [Southern Archives: Collection of scientific Ivanys, V., 1993. Symon Petlyura– Prezydent Ukrayiny works. Historical sciences], vypusk 19. Kherson, pp. 189–194 [Simon Petlyura – President​ of Ukraine]. Kyyiv: Naukova (in Ukrainian). dumka (in Ukrainian). Ulyanych, V., 1994. Otamansha Marusya [Chieftain Kіn, D., 1925. Krest’yanstvo y hrazhdanskaya voyna. Marusya]. Holos Ukrayiny [Voice of Ukraine], 26 bereznya Na ahrarnom fronte [On the agricultural front]. № 11–12, (in Ukrainian). pp. 123–130 (in Ukrainian). Khvyl’vyy, M., 1978. Kit u chobotyakh [Cat in Boots], Kotlіar, Yu. V., 2003. Mentalnist pivdennoukrainskoho t. 1. N’yu-­York–Baltimor–Toronto: Smoloskyp, pp. 153–167 selianyna i holodomor 1932–1933 rokiv. Holodomor 1932– (in Ukrainian). 1933 rokiv yak velychezna trahediia ukrainskoho narodu [The Holodomor of 1932–1933 as a great tragedy of the Tsentral’nyy derzhavnyy arkhiv hromads’kykh Ukrainian people] Mater. Vseukr. nauk. konf., pp. 185–190 ob’yednan’ Ukrayiny [Central State Archive of Public (in Ukrainian). Associations of Ukraine]. F. 1, op. 20, spr. 1492 (in Ukrainian). Kotlіar, Yu. V., 2003. Povstanstvo. Selyans’kyy rukh na Pivdni Ukrayiny (1917–1925) [Insurrection. Peasant Chop, V. M., 1998. Marusya Nykyforova [Marusya movement in the South of Ukraine (1917–1925)]. Mykolayiv– Nikiforova]. Zaporozh’e: RA «Tandem-U»­ (in Russian). Odesa: «TOV ViD» (in Ukrainian). Chop, V. M., 2004. Halyna Andriivna Kuzmenko –​ Kotlіar, Yu. V., 2006. Druzhyny Nestora Makhna holova Soiuzu vchyteliv Huliaipilskoi respubliky (1919– [Nestor Makhna’s wives]. Naukovi pratsi [Scientific works]: 1920 rr.) [Halyna Andriivna Kuzmenko – Chairman​ of the Naukovo-­metodychnyy zhurnal, t. 48, vypusk 35. Istorychni Union of Teachers of the Huliaipil Republic (1919–1920)]. nauky. Mykolayiv: Vyd-vo MDHU im. P. Mohyly, pp. 26–30 Istoriia i kultura Prydniprovia. Nevidomi ta malovidomi (in Ukrainian). storinky: naukovyi shchorichnyk [History and culture of the Dnieper. Unknown and little-known­ pages: a scientific Krasnyi Nykolaev [Red Nikolaev], 1922, 27 maya (in yearbook], vypusk 1, pp. 128–134 (in Ukrainian). Russian). Shklyar, Vasyl’, 2014. Marusya [Maroussia]. Kharkiv: Krasnyi Nykolaev [Red Nikolaev], 1922, 4 maya (in KSD (in Ukrainian). Russian). Kuz’menko, H. A., 1990. 40 dney v Hulyay-­Pole. Vospomynanyya matushky Halyny – ​zheny bat’ka Makhno [40 days in Gulyai-­Pole. Memoirs of Mother Galina – Wife​ Old Man Makhno]. Vladymyr: Al’zar (in Russian). 70 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70–80 doi 10.15421/26200106 http://www.uha.dp.ua УДК378.4–057.875:37(477.63) ІНО:321.64»192» становище. Методи дослідження: історико- генетичний, історико-порівняльний, історико- Студентство Катеринославського типологічний, проблемно-­хронологічний. Основні результати та наукова новизна: вперше комплексно інституту народної освіти в умовах подано основні характеристики студентського складу, формування тоталітарної системи проаналізовано навчальну, наукову, громадсько- політичну діяльність студентів КІНО. Практичне значення: у процесі дослідження створено системну фактологічну базу для порівняльного аналізу О. Б. Комарніцький діяльності інститутів народної освіти та аналізу доктор історичних наук, доцент статистичних даних їх студентського складу. ORCID: 0000–0002–1012–3683 Оригінальність дослідження ґрунтується на широкому kob‑[email protected] колі використаних джерел та їхньому аналітико-­ синтетичному опрацюванні. Тип статті: теоретична, Кам’янець-­Подільський національний дослідницька. Основні результати. Проаналізовано університет імені Івана Огієнка, динаміку зміни студентського складу інституту, який вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-­Подільський, формувався через систему відряджень. У перші роки Хмельницька область, Україна, 32300 десятиліття більшовикам не вдалося реалізувати свої ідеї про домінування серед молоді робітників Л. М. Комарніцька і селян, членів КП(б)У і КСМУ. Досить оригінальним кандидат філологічних наук був і розподіл студентів за національністю, серед ORCID: 0000–0002–6742–8314 яких практично було порівну українців, євреїв kob‑[email protected] і росіян. Можливо, через це не вдалося повністю українізувати виш. Частина студентів займалися Подільський спеціальний навчально-­ науковою роботою. Влада намагалася нав’язати молоді реабілітаційний соціально-­економічний коледж марксистсько-­ленінську ідеологію. Однак робота була вул. Годованця, 13, м. Кам’янець-­Подільський, не ефективною насамперед через те, що у перші роки Хмельницька область, Україна, 32300 десятиліття комуністи та комсомольці через свою нечиселенність не могли створити свої осередки. І. М. Завадська Громадська робота концентрувалася у студентському кандидат історичних наук, доцент клубі. Функціонували студентські профспілкові ORCID: 0000–0002–7680–9514 організації, осередки добровільних товариств. [email protected] Студенти шефствували над підрозділами Червоної армії, проводили кампанії ліквідації неписьменності. Подільський державний Складним було матеріальне становище молоді. Важко аграрно-­технічний університет, було забезпечити її житлом, стипендіями, харчуванням, вул. Шевченка, 13, м. Кам’янець-­Подільський, медичною допомогою. Хмельницька область, Україна, 32300 Ключові слова: відрядження, прийом, гурток, Анотація. Мета статті – ​спираючись на доробок осередок, шефство, стипендія. попередників, наявну джерельну базу, показати формування студентського складу Катеринославського Надійшла до редколегії 04.03.2020 ІНО (КІНО), навчальну, наукову, громадсько-політичну­ Прорецензована 24.03.2020 діяльність студентів цього вишу, їхнє матеріальне Рекомендована до друку 06.05.2020

© Комарніцький О. Б., Комарніцька Л. М., Завадська І. М., 2020. 71 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70–80 doi 10.15421/26200106 http://www.uha.dp.ua УДК378.4–057.875:37(477.63) ІНО:321.64»192» их материальное положение. Методы исследования: историко-­генетический, историко-­сравнительный, Студенчество Екатеринославского историко-­типологический, проблемно-­хронологический. Основные результаты и научная новизна: впервые института народного образования комплексно представлены основные характеристики в условиях формирования студенческого состава, проанализированы учебная, научная, общественно-политическая­ деятельность тоталитарной системы студентов КИНО. Практическое значение: в процессе исследования создано системную фактологическую базу А. Б. Комарницкий для сравнительного анализа деятельности институтов доктор исторических наук, доцент народного образования и анализа статистических данных ORCID: 0000–0002–1012–3683 их студенческого состава. Оригинальность исследования kob‑[email protected] основывается на широком круге использованных Каменец-­Подольский национальный источников и их аналитико-­синтетической обработке. университет имени Ивана Огиенко, Тип статьи: теоретическая, исследовательская. Основные ул. Огиенко, 61, г. Каменец-­Подольский, результаты. Проанализирована динамика изменения Хмельницкая область, Украина, 32300 студенческого состава института, который формировался через систему командировок. В первые годы десятилетия большевикам не удалось реализовать свои идеи Л. Н. Комарницкая о доминировании среди молодежи рабочих и крестьян, кандидат филологических наук членов КП(б)У и КСМУ. Достаточно оригинальным ORCID: 0000–0002–6742–8314 было распределение студентов по национальности, среди kob‑[email protected] которых практически было поровну украинцев, евреев Подольский специальный учебно-­ и русских. Возможно, из-за этого не удалось полностью реабилитационный социально-­экономический украинизировать вуз. Часть студентов занимались колледж научной работой. Власть пыталась навязать молодежи ул. Годованца, 13, г. Каменец-­Подольский, марксистско-ленинскую­ идеологию. Однако работа была Хмельницкая область, Украина, 32300 не эффективной, прежде всего, потому, что в первые годы десятилетия коммунисты и комсомольцы из-за И. М. Завадская своей малочисленности не могли создать свои ячейки. кандидат исторических наук, доцент Общественная работа концентрировалась в студенческом ORCID: 0000–0002–7680–9514 клубе. Функционировали студенческие профсоюзные организации, ячейки добровольных обществ. Студенты [email protected] шефствовали над подразделениями Красной армии, Подольский государственный аграрно-­ проводили кампании ликвидации неграмотности. технический университет, Сложным было материальное положение молодежи. ул. Шевченко, 13, г. Каменец-­Подольский, Трудно было обеспечить ее жильем, стипендиями, Хмельницкая область, Украина, 32300 питанием, медицинской помощью.

Ключевые слова: командировки, прием, кружок, центр, Аннотация. Цель статьи – ​опираясь на наследие шефство, стипендия. предшественников, имеющуюся базу источников, показать формирование студенческого состава Екатеринославского Поступила в редколлегию 04.03.2020 ИНО (КИНО), учебную, научную, общественно-­ Прорецензирована 24.03.2020 политическую деятельность студентов этого вуза, Рекомендована в печать 06.05.2020

© Комарницкий А. Б., Комарницкая Л. М., Завадская И. М., 2020. 72 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70–80 doi 10.15421/26200106 http://www.uha.dp.ua LCC DK508.48 КІPE students; to reveal their financial situation.Research methods: historical-genetic, historical-comparative, Students of Katerynoslav Institute historical-typological, problem-chronological. Main results and scientific novelty: the main characteristics of Public Education in the context of the student body are comprehensively presented, the of the totalitarian system formation educational, scientific and socio-political activities of КІPE students are analyzed for the first time. Practical О. B. Коmarnitskyi significance: in the process of research, a systematic Sc. D. (History), Associate Professor factual base is created for a comparative analysis of the ORCID: 0000–0002–1012–3683 activities of public education institutions and analysis of kob‑[email protected] statistical data of their student body. The originality of the study is based on a wide range of sources used and Kamianets-­Podilskyi their analytical and synthetic processing. Article type: Ivan Ohiienko National University, theoretical, research. Principal results. The dynamics of Ohiienka St., 61, Kamianets-­Podilskyi, changes in the student body of the institute, which was Khmelnytskyi region, Ukraine, 32300 formed through a system of business trips, is analyzed. In the first years of the decade, the Bolsheviks failed to L. М. Коmarnitska realize their ideas of dominance among the youth, workers, Ph. D. (Philology) peasants, КP(b)U and KSMU members. The distribution ORCID: 0000–0002–6742–8314 of students by nationality was also quite original. There kob‑[email protected] were almost equally Ukrainians, Jews and Russians Podilskyi Special Educational-­Rehabilitation among them. Perhaps because of this, it was not possible Socio-­Economic College to ukrainize the university completely. Some students were Hodovantsia St., 13, Kamianets-­Podilskyi, engaged in scientific work. The authorities tried to impose Khmelnytskyi region, Ukraine, 32300 the Marxist-Leninist ideology on young people. However, this work was not effective, primarily because in the first І. М. Zavadska years of the decade, the Communists and Komsomol Ph. D. (History), Associate Professor members could not create their own centers because of their small numbers. Community work was concentrated ORCID: 0000–0002–7680–9514 in the student club. Student trade union organizations [email protected] and centers of voluntary societies functioned. Students State Agrarian and Engineering patronized units of the Red Army, conducted campaigns University in Podilеіa, to eliminate illiteracy. The financial situation of the youth Shevchenka St., 13, Kamianets-­Podilskyi, was difficult. It was difficult to provide students with housing, scholarships, food, and medical care. Khmelnytskyi region, Ukraine,32300 Keywords: business trip, reception, circle, center, patronage, Abstract. The purpose of the article is to show the scholarship. formation of the student body of Katerynoslav Іinstitute of Public Education (КІPE) relying on the legacy of Received 04.03.2020 the predecessors and the existing sources; to highlight Reviewed 24.03.2020 educational, scientific and socio-political activities of Accepted 06.05.2020

© Коmarnitskyi О. B., Коmarnitska L. M., Zavadska I. M., 2020. doi 10.15421/26200106

Постановка проблеми. Значну увагу в нашо- Джерельна база дослідження. Стаття базуєть- 73 му суспільстві в різні періоди його функціонування ся переважно на архівних джерелах, які зберігають- влада приділяла підготовці кваліфікованих педаго- ся у фондах ЦДАВО і ЦДАГО України, Держархіві гічних кадрів. Успіхи у розвитку школи, зокрема ра- Дніпропетровської області, тогочасній періодиці. дянської, залежали від учителя – ​центральної фігу- Мета статті: спираючись на доробок попе- ри навчального і виховного процесу. Тож цілком за- редників, наявну джерельну базу показати форму- кономірно, що державні й партійні органи прагнули вання студентського складу Катеринославського піднести роль учителя в житті суспільства, поліпши- ІНО, навчальну, наукову, громадсько-політичну­ ти його підготовку. Саме учителі мали нести і вкорі- діяльність студентів цього вишу, їхнє матеріальне нювати в маси учнівства, міські й сільські громади становище. наріжні ідеї тогочасного тоталітарного радянського Виклад основного матеріалу. У 1920-ті рр. суспільства. Особливо це відчутно було у 20‑ті рр. більшовики особливу увагу звернули на виховання ХХ ст., коли відбувалася модернізація системи по- нового типу учителя, здатного слухняно виконувати чаткової та середньої освіти, що вимагала невід- вказівки і стати в майбутньому «будівником соціа- кладних заходів у вирішенні проблеми забезпечен- лізму» в країні. Для реалізації цієї програми влада ня навчальних закладів кваліфікованими фахівця- взяла рішучий курс на пролетаризацію вищої шко- ми, брак яких відчувався в усіх без винятку регіо- ли, складовою частиною якого було «поліпшення» нах, у т. ч. і Катеринославщини. Хронологічні межі соціального складу студентства. У першій половині статті охоплюють 1921 р., коли у Катеринославі шля- 1920-х рр. широко використовувалася система від- хом об’єднання місцевого університету, який діяв ряджень на навчання партійними, комсомольськи- у 1918–1920 рр., і учительського інституту створи- ми, профспілковими, військовими організаціями, ли ІНО. Верхня межа стосується подій 1926 р., коли комітетами незаможних селян. Водночас мали міс- Катеринослав перейменували на Дніпропетровськ. це випадки, коли кількість відряджених перевищу- Історіографія. Досліджувана проблема лише вала план прийому. Наприклад, у КІНО у 1923 р. за частково вивчалася в працях вчених. Власне істо- відрядженнями вступали 244 особи, однак за бра- рія Дніпровського національного університету імені ком місць на цільові місця зарахували тільки 209 Олеся Гончара періоду 1920-х рр. вивчена фрагмен- (Матеріали про роботу Катеринославського інсти- тарно. Зокрема, у колективному виданні «Історія туту…, арк. 75). Дніпропетровського національного університету» Практикувалося бронювання у вишах місць за подано основні віхи з історії студентства досліджу- Радою національних меншин ВУЦВК. Наприклад, ваного періоду: подано окремі факти щодо соціаль- у 1926 р. КІНО зобов’язали зарахувати одного німця ного складу молоді, діяльності партійного і профспіл- (Документи про культосвітню роботу…, арк. 100). кового осередків, кількісного складу комсомольців, Загалом, у 1921 р. план прийому студентської роботу педагогічного і біолого-екпериментального­ молоді до ІНО становив 555 студентів (Переписка гуртків (Історія Дніпропетровського…, 2003). с Главполитпросветом…, арк. 77), а в 1922 р. – Історик С. П. Падун у своїй праці проаналізува- 850, у т. ч. на факультет професійної освіти –​ ла викладання історичних дисциплін у КІНО, на- 650, соціального виховання – ​200 (Переписка приклад, історії місцевого краю. Вчена розпові- с Главполитпросветом…, арк. 79). На жаль, об- ла ще й про роботу соціально-історичного­ гуртка маль даних про кількість зарахованих абітурієн- (Падун С. П., 2002). Декілька фактів ми почерпнули тів. Відомо, що у 1925 р. студентський склад ін- і з статті Л. В. Задорожної «Проблеми становлення ституту поповнився 267 новоспеченими першо- педагогічної інтелігенції та її роль в соціокультурно- курсниками (Матеріали про стан та роботу інсти- му просторі Дніпропетровщини в умовах трансфор- тутів…, арк. 424). мації українського суспільства в 20-х рр. ХХ ст.» У порівнянні з іншими вишами (індустріально-­ (Задорожна Л. В., 2008). Дещо ґрунтовніше висвіт- технічними, соціально-економічними­ і сільсько- лено історичний поступ університету у першій по- господарськими), які могли забезпечити кращі ма- ловині 30-х рр. Наприклад, історики В. С. Савчук, теріальні умови і кар’єрний ріст, показники, охо- Н. М. Кушлакова, О. Л. Рябченко у 2019 р. опублі- чих здобути професію вчителя було значно мен- кували статтю під назвою «Дніпропетровський ін- ше. Сучасник тих подій М. Зотін у своїй праці ститут соціального виховання: виникнення, тран- «Педагогічна освіта на Україні» змушений був сформації, наслідки» (Савчук В. С., 2019). Низка іс- констатувати, що «до педагогічних ВУЗів молодь торичних фактів з життя студентства КІНО містять- ішла здебільшого через те, що їй або ніде вчитися ся у нашій монографії (Комарніцький, О. Б., 2017). («командировки до іншого ВУЗу не одержав» – зви​ - Все ж комплексно означена у темі статті проблема чайна відповідь багатьох іновців), або користують- комплексно не вивчалася. ся педвишами, щоби взагалі вчитися, одержувати знання, і тільки знання, не цікавлячись питанням, ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70-80

74 до чого потім ці знання будуть прикладені» (Зотін, вернулися до аудиторій 15 із 61 відрахованих студен- М., 1926, с. 89). З КІНО інформували, що «…ба- тів (Матеріали про роботу Катеринославського…, жаючих вступати у ВІНО дуже мало. Це поясню- арк. 71). ється тим, що ВІНО дає спеціальність (педагогіка), За чисельністю студентів КІНО входив до пер- яка, на дивлячись на свою важкість, оплачується шої трійки, поступаючись за цим показником лише дуже низько. Робітники також намагаються не йти Харківському та Київському ІНО. У першому три- туди, не бажаючи позбутися своєї пролетарської местрі 1921–1922 н. р. тут студіювали 1389 сту- чистоти. Більш охоче йдуть у ВІНО незаможни- дентів, другому – ​1531, у 1922–1923 н. р. – 1149, ки…» (Історія Дніпропетровського…, 2003, с. 47). у першому триместрі 1923–1924 н. р. – 854, друго- У першій половині 1920-х рр. мали місце кам- му – 824,​ у 1924–1925 н. р. – відповідно​ 1184 і 832, панії так званих «чисток» студентів, які за своїм у 1925–1926 н. р. – 993 і 1039 (Матеріали про робо- соціальним походженням не мали довіри з боку ту Катеринославських інститутів…, арк. 82–82 зв.; чинного режиму. У серпні 1921 р. у Катеринославі Матеріали про стан і роботу педагогічних…, арк. напередодні першої «чистки» опублікували від- 32 зв.; Матеріали про роботу Катеринославського гук, у якому закликали не йти на перереєстрацію: інституту…, арк. 90; Річні звіти інститутів…, «Товариші студенти! Під приводом вилучення бур- арк. 399 зв., 448; Переписка с ЦК КП(б)У…, арк. жуазії… виключають кращих студентів. І ці нові 18–19 зв.; Народня освіта України, 1926, с. 22– інквізитори вносять пітьму в студентське життя… 23; Історія Дніпропетровського…, 2003, с. 44, 56; Товариші студенти! Ви як один не повинні йти на Майборода В. К., 1992, с. 47). реєстрацію, поки не будуть скасовані індивідуальні У деяких джерелах знаходимо малоймо- допитування…». За приклад брали Харків і Москву, вірну інформацію про чисельність студентства. де студенти показали, що гоніння неприпустиме Наприклад, у виданні «Днепропетровску – 200​ лет. в студентському житті. Тоді ж студенти «робітни- 1776–1976» ідеться, що у вересні 1921 р. у КІНО на- чого класу» направили комісії, що проводила чист- вчалися 5022 студенти (Днепропетровску – 200​ лет, ку, гнівного листа, у якому погрожували, що «якщо 1976, с. 174). У колективному виданні «Історія міста ви не скасуєте своїх індивідуальних допитувань, Дніпропетровська» (Історія міста Дніпропетровська, тоді ми підемо на жертви і доведемо вашу неспра- 2006, с. 399), а також статті Л. В. Задорожної по- ведливість щодо виключених студентів». Вони за- дано дані про 2 677 студентів (Задорожна Л. В., значали, що своїми діями комісія штовхала відра- 2008, с. 358). хованих студентів на шлях злочинів проти радян- Нам вдалося віднайти дані про соціальний, ської влади і змушувала зневірюватися у «роботі партійний, національний і статевий склад мо- робітничо-селянської­ влади як самої справедли- лоді. Наприклад, восени 1923 р. за соціальною вої». Насамкінець, містилося категоричне: «Ви сліпі ознакою робітників було 9,9 %, селян – ​22,6 %, і глухі і забуваєте, що готуєте нових ворогів, вони службовців – ​45,2 % (Матеріали про роботу будуть мститися на кожному кроці… Не викли- Катеринославського інституту…, арк. 90).У ви- кайте заворушень серед студентів» (Реабілітовані данні «Історія Дніпропетровського національного історією, 2009, с. 120). Щодо відрахованих того університету» наведено дані про соціальний склад року студентів, то нам не вдалося віднайти відпо- першокурсників. У 1922–1923 н. р. робітники ста- відних даних. Натомість, навесні 1923 р. заклад новили 5,7 %, селяни – ​17 %, службовці – ​66 % вищої освіти змушений був покинути 61 студент (Історія Дніпропетровського, 2003, с. 48). Цікаво, (Матеріали про роботу Катеринославського інсти- що серед зарахованих до педвишу були і т. зв. «по- туту…, арк. 71), восени 1924 р. – 178 (22,8 % від літемігранти». Наприклад, у 1925–1926 н. р. до загальної кількості) (Переписки с Наркомпросом…, ІНО зарахували П. Войтяка,­ М. Казіна, Жихорка, арк. 129). Юрківа (Положення та інструкції…, с. 100–102). Інтереси відрахованих захищала Центральна Щодо партійного складу, то відсоток комуніс- комісія зі студентських справ при НКО УСРР. тів і комсомольців серед студентської молоді був 13 січня 1925 р. Я. Ряппо у доповідній записці незначним. За нашими підрахунками, за цим показ- ЦК КП(б)У зазначав, що «апелювали букваль- ником КІНО був на останньому місці серед 12 ін- но всі (особливо спекулянтський, міщанський ститутів народної освіти. У 1922–1923 н. р. тут на- елементи)», проходячи 2–3 інстанції (Переписка вчалися 5 комуністів і 12 комсомольців (Положение с Наркомосом…, арк. 28). Серед них і студен- о высших учебных заведениях…, арк. 60), у ли- ти КІНО.Наприклад, у 1924–1925 н. р. вони по- стопаді 1923 р. – ​відповідно 33 (4,8 % від загаль- дали 24 апеляції, з яких 5 студентів відновили ної кількості студентів) і 12 (1,7 %) (Переписка у їхніх правах повністю, 4 – ​умовно (Переписки с ЦК КП(б)У…, арк. 18–19зв.), у 1925–1926 н. р. – с Наркомпросом…, арк. 129).Утім, перші подібні 77 (7,4 %) і 15 (1,4 %) (Річні звіти інститутів…, приклади відносяться ще до весни 1923 р., коли по- арк. 399зв.). doi 10.15421/26200106

Що стосується національного складу, то тут Їхньою метою було залучення до науково-дослідної­ 75 спостерігається певний паритет. Навесні 1924 р. роботи молодих дослідників, «розробка під керів- українців було 34,5 %, євреїв – ​33,8 %, росіян – ​ ництвом найбільш видатних учених наукових про- 26,7 % (Протоколи засідань…, арк. 66 зв.). Невдовзі блем, а також підготовка до наукової і педагогіч- українців стало значно більше. У 1925–1926 н. р. їх ної діяльності осіб, що мали потяг до наукової ді- питома вага зросла до 53,9 %, а інших національнос- яльності і необхідні для цього знання і здібності» тей, навпаки, зменшилася: росіян – до​ 15,4 %, євре- (Дем’янчук, Г. С., 2010, с. 171; Регейко, І. Ю., 2010, їв – до​ 26,1 % (Річні звіти інститутів…, арк. 399 зв.). с. 113). У 1924–1925 н. р. при КІНО було дві таких За статевим складом спочатку переважали жінки, кафедри (Бакіров, В. С., 2006, с. 123). а з середини десятиліття – ​чоловіки. Наприклад, Студентство інституту зацікавилося краєзнав- у 1924–1925 р. чоловіки становили 48,3 %, жін- чою проблематикою. Цьому сприяло те, що у виші ки – ​51,7 % (Народня освіта України, 1926, с. 22– з’явився курс історії місцевого краю (викладач –​ 23), у 1925–1926 н. р. – відповідно​ 55,6 % і 44,4 % видатний український історик Д. Яворницький) (Річні звіти інститутів…, арк. 399 зв.). (Падун, С. П., 2002, с. 315). Для майбутніх учите- На жаль, обмаль інформації про навчаль- лів одним із пріоритетів мала стати робота у скла- ну діяльність молоді. У статистичному збірнику ді педагогічного гуртка, який виник у жовтні «Народня освіта України на 1 січня 1925 р.» йдеться 1921 р. Він працював недовго: у 1921–1922 н. р. про стан впровадження української мови у вишах. і в першому семестрі 1922–1923 н. р. (Історія На той час, відповідно до офіційних даних, україн- Дніпропетровського…, 2003, с. 46). Згодом його ською мовою навчання велося у 4 ІНО, українсько-­ відновили як гурток соціального виховання, який російською – у​ 7 ІНО, у т. ч. у КІНО (Народня осві- діяв під керівництвом проф. М. Даденкова. У 1925– та України, 1926, с. 22–23). 1926 н. р. він налічував 150 членів (Річні звіти ін- Представники студентської молоді обстоюва- ститутів…, арк. 412 зв., 458). З січня 1923 р. діяв ли навчальні, соціально-­економічні й побутові ін- також біолого-екпериментальний­ гурток (Історія тереси своєї корпорації у відповідних комісіях ін- Дніпропетровського…, 2003, с. 46). ституту. Наприклад, у 1922–1923 н. р. студентські Восени 1923 р. виник соціально-історичний­ курії в радах факультетів та предметних комісіях гурток, головою якого обрали М. Злотникова. Гурток виступали проти навчального перевантаження сту- складався з 5 секцій: історії України (керівники – ​ дентів і вимагали від керівництва вишів дотриму- І. Степанів, Д. Яворницький, В. Пархоменко), історії ватися встановленої НКО норми тижневого ауди- Росії (М. Злотников), археології (Д. Яворницький), торного навантаження студентів (36 год.). У разі, революційних рухів (М. Лебський), літератури коли ці норми порушувались і адміністрації вишу (Ю. Фохт, С. Ціммерман) (Падун, С. П., 2002, відмовлялися від діалогу зі студентськими курія- с. 318). У 1926–1927 н. р. до його складу входили ми, останні звертались за захистом своїх прав до 40 осіб (Річні звіти інститутів…, арк. 458). У се- органів державної влади й управління (Кравчук, Х., редовищі студентів-істориків­ працювали семіна- 2009, с. 33–34; Липинский, В. В., 1991, с. 74–76). ри вищого типу. Наприклад, у 1924–1925 н. р. іс- ІНО формував свої бази практики. Наприклад, торичним семінаром, як і гуртком, керував на початку 20-х рр. у структурі вишу був дитсадок проф. М. Злотников. Він проводив зі студентами (Матеріали про роботу Катеринославських інсти- семінари з історії революції 1905–1907 рр., робіт- тутів…, арк. 102). Мали місце випадки, коли у де- ничого і селянського рухів на Півдні України. До яких школах не досить приязно ставилися до прак- складу семінару з історії України входили 10 студен- тикантів (Зотін, М., 1926, с. 130). тів, якими керував В. Пархоменко. Робота проводи- Студенти намагалися вивчити досвід робо- лася за такими темами: «Колонізація Полтавщини ти своїх колег з інших вишів. Наприклад, навес- в ХV–ХVІ ст.», «Україна за часів Хмельниччини та ні 1924 р. молодь КІНО з екскурсією побувала Виговського», «Еволюція міста на Україні в ХVІІ– у Ніжинському ІНО. Під час поїздки викладачі та ХVІІІ ст.», «Селянство в ХVІІ ст.», «Колонізація студенти ознайомилися із досвідом застосування Півдня України», «Соціально-економічна­ орга- у Ніжині «дальтон-планівського»­ методу навчан- нізація Січі», «Кирило-­Мефодіївське братство», ня (Матеріали про учбово-виховну­ роботу…, арк. «Махновщина». Д. Яворницький поглиблював 135, 139 зв.). знання студентів з курсу «Джерела до історії за- Частина студентської молоді виявляла інтерес порозьких козаків» (Падун, С. П., 2002, с. 317– до науки, що спонукало її до науково-дослідної­ ді- 318). У 1925–1926 н. р. у складі семінару з історії яльності, зокрема, у складі науково-дослідних­ ка- України здобували знання 7 студентів, історії Росії –​ федр, запроваджених відповідно до постанови РНК 10. Діяв також мовний семінар, заняття у якому УСРР «Про утворення науково-­дослідних кафедр» в 1925–1926 н. р. відвідували 10 студентів (Річні від 2 грудня 1921 р. (Ткаченко, В. В., 2009, с. 75). звіти інститутів…, арк. 414). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70-80

76 Для вирішення завдань приведення студентів ред студентів було 978 членів профспілки (Аксакова, у відповідність до вимог радянської системи, нав’я- Н., 2012, с. 116). Упродовж 1923–1924 н. р. профспіл- зування марксистсько-ленінської­ ідеології у вишах кову організацію об’єднали зі студентським коміте- почали створювати осередки КП(б)У. На листопад том і створили на їхній базі виконавче бюро профсек- 1922 р. у КІНО парторганізація вже функціонувала. цій у складі 7 осіб. У другому триместрі 1923–1924 Наприкінці року її об’єднали з осередком медін- н. р. профспілка об’єднувала 541 студента (63,9 % ституту. Мотиви такого кроку пояснювалися тим, від загальної кількості студентів). Крім робітничих що тоді в ІНО було лише 5 комуністів (Положение профсекцій, у середовищі студентства діяла нечис- о высших учебных заведениях…, арк. 60–61зв.). ленна секція КНС. У 1923–1924 н. р. вона налічу- У вересні 1924 р. діяльність окремого партосередку вала 48 членів. Для порівняння: у Київському ІНО відновили. У вересні 1924 р. у виші парторганіза- було 273 комнезамівці (Протоколи засідань бюро…, ція вже налічувала 83 особи, а у 1925–1926 н. р. – арк. 71). 157 (Історія Дніпропетровського…, 2003, с. 48–49). В інституті діяли осередки масових добровіль- Подібною була ситуація і з комсомольським них товариств культурно-­освітнього напряму, що ста- осередком.У зв’язку з малочисельністю комсомоль- вили своєю метою сприяння партії і державі у реа- ців (у 1921–1922 н. р. – 12 (Положение о высших лізації завдань культурної революції. Серед них – ​ учебных заведениях…, арк. 60), у 1922–1923 н. р. – осередок товариства «Тсоавіахіму», який у лютому 15 (Історія Дніпропетровського…, 2003, с. 49)) було 1926 р. налічував 452 члени (Протоколы вузовских створено осередок, до складу якого увійшли ком- ячеек…, арк. 149). Важливою складовою військо- сомольці різних установ, закладів та організацій. вої підготовки тоді розглядалася фізична культура Цей осередок вів боротьбу з організацією Російської і спорт. На 24 лютого 1926 р. спортгурток об’єднував соціал-демократичної­ спілки робітничої молоді, 70 членів. Загалом, маємо констатувати, що у фіз- яка діяла в місті (Прилуцький, В. І., 1994, с. 13). культурну і спортивну роботу було «втягнено» да- Серед заходів, якими опікувалися компартій- леко не всіх студентів. Однією з причин була недо- ний та комсомольський осередки з метою вихован- статня матеріальна база. У КІНО працював спортив- ня у студентів марксистсько-ленінського­ світогля- ний гурток, однак він не мав спортзалу. Тому його ду, особливе значення надавалося організації полі- члени змушені були ходити займатися до гірничного тичних гуртків. Зокрема, у 1922–1923 н. р. у виші інституту (Протоколы вузовских ячеек…, арк. 150). започаткували марксистський гурток (Положение З 1924 р. у педвиші діяв осередок товариства о высших учебных заведениях…, арк. 60). Водночас «Культурного єднання із селом» («Культзмичка»), катеринославські «політгуртківці» не виявляли осо- основною метою якого було піднесення культурно- бливої активності. У цьому контексті варто зазначи- го рівня на селі. У лютому 1926 р. він мав 60 чле- ти, що першому триместрі 1925–1926 н. р. відвіду- нів. Гуртківці шефствували над с. Кулебівка. Вони ваність занять становила лише 35–38 % (Протоколы організовували школи, сільбуди, хати-читальні, бі- вузовских ячеек…, арк. 150). Частина студентів бліотеки, гуртки, лікнепи, екскурсії селян до міста, байдуже поставилися до антирелігійної діяльності, сприяли роботі вчителів, допомагали під час посів- вважали її «зайвою витратою часу» (Б‑ський, А., них кампаній тощо (Протоколы вузовских ячеек…, 1928, с. 4). Наприклад, 24 лютого 1926 р. на засі- арк. 149). данні бюро осередку КП(б)У КІНО йшлося про те, Значною популярністю серед молоді користу- що антирелігійний гурток нічого не робив, тому валися стінгазети, які видавали «за гарячими сліда- його потрібно було ліквідувати (Протоколы вузов- ми». Катеринославські студенти публікували газету ских ячеек…, арк. 150). «Молодий ленінець» (Протоколи засідань бюро…, Важливою складовою буття студентської мо- арк. 71). лоді виступала громадська діяльність, яка знач- З початку 1920-х рр. студентів залучали до шеф- ною мірою концентрувалася у студентському ства над підрозділами Червоної армії, зокрема, над клубі, який був центром громадсько-­виховної, 89-м Чонгарським полком. Вони допомогали вій- політично-освітньої­ і культурної роботи у виші. ськовикам створювати гуртки, зокрема російської Історик В. Липинський встановив, що перші сту- мови, математики та географії (Я. С., 1923, с. 93). дентські клуби виникли восени 1921 р. в Харкові, Студенти брали участь у кампанії ліквіда- Одесі та Катеринославі (Липинский, В. В., 1991, ції неписьменності серед дорослого населення. с. 107). При клубі КІНО працювали різноманітні Практичну роботу молоді координував осередок гуртки. У лютому 1926 р. діяли хоровий, драматич- товариства «Геть неписьменність». У другому три- ний, антирелігійний, художній, музичний, спортив- местрі 1925–1926 н. р. він охопив своєю роботою ний гуртки (Протоколы вузовских ячеек…, арк. 150). 575 членів (Протоколы вузовских ячеек…, арк. 149). З осені 1922 р. почали функціонувати студент- Досить складним було матеріальне станови- ські профспілкові організації. У 1922–1923 н. р. се- ще молоді. Непросто було забезпечити її житлом. doi 10.15421/26200106

У зв’язку з цим 22 вересня 1925 р. ректор ІНО Результати. Вперше комплексно розглянуто 77 Кашкаров просив Укрголовпрофосвіту дати згоду формування студентського складу, навчальну, на- не приймати першокурсників, оскільки їх не було укову, громадсько-­політичну діяльність студентів де розселити (Матеріали про стан та роботу інсти- Катеринославського ІНО, їхнє матеріальне станови- тутів…, арк. 423–424). Мізерна кількість студентів ще. Проаналізовано динаміку зміни студентського отримували стипендії. На листопад 1924 р. стипен- складу інституту, який формувався через систему діями забезпечили 135 студентів з 832 (16,2 % від відряджень. Контингенти студентів були не знач- загальної кількості) (Ляпіна, О. В., 2008, с. 269). ними, оскільки більшість абітурієнтів вступали Досить гостро стояло питання з харчуван- у виші, які могли б забезпечити кращі матеріальні ням молоді, яка не могла не відчути катастрофіч- умови і кар’єрний ріст, чого не скажеш про педаго- них наслідків голоду 1921–1923 рр. Для поліп- гічні ЗВО. У перші роки десятиліття більшовикам шення становища органи державної влади запро- не вдалося реалізувати свої ідеї про домінування се- вадили дворазове місячне забезпечення студентів-­ ред молоді робітничо-селянського­ і комуністично-­ стипендіатів продовольчими пайками, енергетич- комсомольського прошарку. Досить оригінальним на цінність яких була низькою. Зокрема, у КІНО був і розподіл студентів за національністю, серед у 1921 р. пайок отримував 661 студент (близько яких практично було порівну українців, євреїв і ро- 50 % від загальної кількості) (Матеріали про ро- сіян. Можливо, через це не вдалося повністю укра- боту Катеринославських інститутів…, арк. 82 зв). їнізувати виш, і на середину десятиліття навчання У вишівських містах відкривалися лікарні, велося як українською, так і російською мовами. поліклініки, які були на балансі Комітетів поліп- Частина студентів займалися науковою роботою, шення побуту студентства, один із яких напри- насамперед у складі педагогічного та соціально-­ кінці 1922 р. виник у КІНО (Аксакова, Н., 2012, історичного гуртків. с. 117). Вони намагалися вирішити питання щодо Влада намагалася нав’язати молоді надання медичної допомоги студентству. Частину марксистсько-­ленінську ідеологію. Однак робо- коштів на їх утримання виділяв Народний коміса- та була не ефективною, насамперед через те, що ріат охорони здоров’я УСРР. Катеринославських у перші роки десятиліття комуністи та комсомоль- студентів обслуговували також у лікарні організа- ці через свою малочисельність не могли створи- ції «Робмед» і губернській лікарні, за послуги яких ти осередки. Започаткований марксистський гур- потрібно було заплатити по 25 коп. (Переписка ток не виявляв особливої активності, байдуже сту- с Наркомосом…, арк. 49). денти поставилися до антирелігійної діяльності. Матеріальну і трудову допомогу моло- Громадська робота концентрувалася у студентсько- ді надавали каси взаємодопомоги, які виникли му клубі, при якому працювали різноманітні гурт- у березні-квітні­ 1921 р. Одну з перших кас, поряд ки. Функціонували студентські профспілкові орга- із Полтавським і Одеським ІНО створили студенти нізації, осередки масових добровільних товариств, Катеринославського педвишу. Вони розробили ста- зокрема «Тсоавіахіму» і «Культзмичка». Студенти тут КВД (Аксакова, Н., 2012, с. 118). Адміністрація видавали стінгазети, шефствували над підрозділа- вишу для покращення матеріального становища ми Червоної армії, проводили кампанії ліквідації студентів йшла їм назустріч, корегуючи хід на- неписьменності. вчального процесу. Зокрема, у 1921–1922 н. р. за- Складним було матеріальне становище моло- няття відбувалися після обіду. У першій половині ді. Важко було забезпечити її житлом, стипендіями, дня вони підзаробляли на прожиття, оскільки ча- харчуванням, медичною допомогою. Матеріальну стина молоді мала сім’ї (Матеріали про стан і ро- і трудову допомогу студентству надавали каса вза- боту педагогічних учбових закладів…, арк. 32зв.). ємодопомоги, а також адміністрація вишу. Бібліографічні посилання Аксакова, Н., 2012. Формування колективів сту- Дем’янчук, Г. С., Дем’янчук, Б. Г., Дем’янчук, А. Г., дентів педагогічних вищих навчальних закладів УСРР 2010. Українське краєзнавство: сторінки історії. Київ : у 1920-ті роки. Схід : Економіка. Історія. Філософія : Вид. центр «Просвіта». аналіт.-інформ. журн. Донецьк : ТОВ «Східний видав- Днепропетровску – ​200 лет. 1776–1976 : сб. док. ничий дім», № 3 (117), трав.-черв., с. 74–77. и матер., 1976. Київ : Наук. думка. Бакіров, В. С., 2006. Харківський національний Документи про культосвітню роботу серед нацмен‑ університет ім. В. Н. Каразіна : віхи історії. Краєзнав‑ шостей. 18 грудня 1925 р. – 3 вересня 1926 р. Спр. 88. ство : наук. журн. Київ, Кам’янець-Подільський­ : Зво- Оп. 1. Ф. 413. Київ : ЦДАВО України. 124 арк. лейко Д. Г., № 1–4, с. 121–125. Задорожна, Л. В., 2008. Проблеми становлення Б‑ський, А., 1928. Так ставитись до безвірницької педагогічної інтелігенції та її роль в соціокультурному роботи не слід. Червоний кордон. 25 верес., ч. 110 (486), просторі Дніпропетровщини в умовах трансформації с. 4. українського суспільства в 20-х рр. ХХ ст. Наукові запис‑ ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70-80

78 ки Вінницького державного педагогічного університету ря – ​23 декабря 1922 г. Спр. 1467. Оп. 20. Ф. 1. Київ : імені Михайла Коцюбинського. Серія : історія : зб. наук. ЦДАГО України. 234 арк. пр. Вінниця : Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбин- Переписка с Наркомосом УССР, СНК УССР, ВУ‑ ського, вип. ХІV, с. 356–361. ЦИК, ВУСПС, ЦК ЛКСМУ о ликвидации неграмотности, Зотін, М., 1926. Педагогічна освіта на Україні. постановке учебно-­педагогической работе в учебных Харків : Держ. вид-во Укр. заведениях. 2 января – 29​ июля 1925 г. Спр. 2009. Оп. 20. Історія Дніпропетровського національного універ‑ Ф. 1. Київ : ЦДАГО України. 172 арк. ситету, вид. 3-е, перероб і доп., 2003. Дніпропетровськ : Переписка с ЦК КП(б)У об окончивших вузы. Спис‑ Дніпропетров. нац. ун-т. ки студентов-­коммунистов и комсомольцев медин‑ Історія міста Дніпропетровська. 2006. Дніпро- ститута, института народного образования, горного петровськ : Грані. института. 6 апреля 1923 г. – 25 октября 1924 г. Спр. 1168. Оп. 1. Ф. П. 1. Дніпро : Державний архів Дніпро- Комарніцький, О. Б., 2017. Cтуденти-­педагоги петровської області. 70 арк. у модернізації вищої освіти радянської України у 1920– 1930‑х рр. Монографія. Кам’янець-­Подільський : Переписки с Наркомпросом УССР, СНК УССР, ВУ‑ ТОВ «Друкарня «Рута». ЦИК, ВУСПС, ЦК ЛКСМУ, докладные записки Нарком‑ проса УССР о выполнении постановлений ЦК КП(б)У, Кравчук, Х., 2009. Організації загальностудент- оказании материальной помощи студентам. 5 августа ського представництва в УСРР у 1920-ті рр. Схід : ін‑ 1925 г. – 8 января 1926 г. Спр. 2010. Оп. 20. Ф. 1. Київ : форм.-аналіт. журн. Донецьк, № 8 (99), с. 31–35. ЦДАГО України. 167 арк. Липинский, В. В., 1991. Кто защитит студента? Положение о высших учебных заведениях, подго‑ Студенческие организации Украины : история и совре‑ товчих курсах для поступающих в вузы, инструкция менность. Донецк : редакц.-издат. отдел Донецк. управл. политкомиссарам вузов. 13 января – 15​ декабря 1922 г. по печати. Спр. 1513. Оп. 20. Ф. 1. Київ : ЦДАГО України. 106 арк. Ляпіна, О. В., 2008. Інститути народної освіти Положення та інструкції ВЦРПС про організацію (1920-ті – ​початок 1930-х рр.) : порівняльний аспект. пролетарського студентства. 28 вересня 1925 р. – Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, 22 лютого 1926 р. Спр. 628. Оп. 5. Ф. 166. Київ : ЦДАВО постаті : зб. наук. пр. Дніпропетровськ : Дніпропетров. України. 145 арк. нац. ун-т, вип. 6, с. 263–271. Прилуцький, В. І., 1994. Молодіжні організації Майборода, В. К., 1992. Вища педагогічна освіта в УСРР в умовах становлення тоталітарного режиму в Україні: історія, досвід, уроки (1917–1985 рр.). Київ : (1920–1927 рр.): автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.02. Либідь. Київ. Матеріали про роботу Катеринославських інсти‑ Протоколи засідань бюро, звіти, доповідні записки тутів народної освіти і теоретичних наук за 1920–21 та інші матеріали Катеринославського інституту учбовий рік. 15 січня – 21​ грудня 1921 р. Спр. 250. Оп. 2. народної освіти. 11 січня – ​11 грудня 1924 р. Спр. 633. Ф. 166. Київ : ЦДАВО України. 150 арк. Оп. 4. Ф. 166. Київ : ЦДАВО України. 221 арк. Матеріали про роботу Катеринославського інсти‑ Протоколы вузовских ячеек КП(б)У института туту народної освіти. 3 вересня 1923 р. – 25 листопада народного образования. 21 декабря 1925 г. – 30 марта 1924 р. Спр. 291. Оп. 3. Ф. 166. Київ : ЦДАВО України. 1926 г. Спр. 473. Оп. 1. Ф. П. 7. Дніпро : Державний 132 арк. архів Дніпропетровської обл. 165 арк. Матеріали про стан і роботу педагогічних учбових Реабілітовані історією: у 27 томах. Дніпропетров‑ закладів Катеринославської губернії. 1921 р. Спр. 285. ська область, 2009. Дніпропетровськ : Монолит, кн. 1. Оп. 2. Ф. 166. Київ : ЦДАВО України. 134 арк. Регейко, І. Ю., 2010. Підготовка наукових і науково-­ Матеріали про стан та роботу інститутів народ‑ педагогічних кадрів вищої кваліфікації в Україні у ХХ – ​ ної освіти. Т. ІІ. 12 червня – 22​ жовтня 1925 р. Спр. 567. початку ХХІ століття : історіографічні аспекти. Педа‑ Оп. 5. Ф. 166. Київ : ЦДАВО України. 1114 арк. гогічний дискурс : зб. наук. пр. Хмельницький : Хмель- Матеріали про учбово-­виховну роботу Ніжинського ницьк. гум.-пед. академ., вип. 7, с. 189–194. інституту народної освіти. 28 листопада 1922 р. – Річні звіти інститутів народної освіти. 11 січня 13 жовтня 1924 р. Спр. 1101. Оп. 2. Ф. 166. Київ : ЦДА- 1925 р. – грудень​ 1927 р. Спр. 289. Оп. 5. Ф. 166. Київ : ВО України. 163 арк. ЦДАВО України. 711 арк. Народня освіта України на 1 січня 1925 р. Установи Савчук, В. С., Кушлакова, Н. М., Рябченко, О. Л., професійної та політичної освіти, 1926. Статистика 2019. Дніпропетровський Інститут соціального вихо- України. № 76. Серія VІІ. Статистика народньої освіти, вання : виникнення, трансформації, наслідки. Універсум вип. ІІ, т. V. Харків : Центр. стат. управ. УСРР. історії та археології. Дніпро, т. 2 (27), вип. 1, с. 125–139. Падун, С. П., 2002. Викладання історичних дисци- Ткаченко, В. В., 2009. Діяльність науково-дослідних­ плін у Катеринославському інституті народної освіти кафедр у вищих навчальних закладах та організація галу- (1921–1933 рр.). Вісник Дніпропетровського універси‑ зевої науки в УСРР у 1920–1930 роках. Гілея : науковий тету. Серія: історія і археологія. Дніпропетровськ : вісник : зб. наук. пр. Київ: Нац. пед. ун-т ім. М. П. Дра- Дніпропетров. нац. ун-т, вип. 10, с. 314–319. гоманова, вип. 23, с. 75–83. Переписка с Главполитпросветом и Наркомпросом Я. С., 1923. Культурное шефство. Студент рево‑ УССР о работе совпартшкол, педагогических курсов, люции. № 6, с. 93. распределении газеты «Помощь голодающим». 2 янва‑ doi 10.15421/26200106

References 79

Aksakova, N., 2012. Formuvannia kolektyviv studentiv Monohrafiia. Kamianets-­Podilskyi: TOV «Drukarnia «Ruta» pedahohichnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv USRR u (in Ukrainian). 1920-ti roky [Formation of students groups of pedagogical Kravchuk, Kh., 2009. Orhanizatsii zahalnostudentskoho higher educational institutions of the Ukrainian SSR in predstavnytstva v USRR u 1920-ti rr. [Organization of student the 1920s.]. Skhid: Ekonomika. Istoriia. Filosofiia [East: representation of the Ukrainian SSR in the 1920s]. Skhid Еconomics. History. Philosophy]: analit.-inform. zhurn. [East]: inform.-analit. zhurn. Donetsk, № 8 (99), pp. 31–35 Donetsk: TOV «Skhidnyi vydavnychyi dim», № 3 (117), (in Ukrainian). trav.-cherv., pp. 74–77 (in Ukrainian). Lypynskyi, V. V., 1991. Kto zashchytyt studenta? Bakirov, V. S., 2006. Kharkivskyi natsionalnyi universytet Studencheskye orhanyzatsyy Ukrayny: ystoryia y im. V. N. Karazina: vikhy istorii [V. N. Karazin Kharkiv sovremennost [Who will protect the student? Student National University: milestones in history.]. Kraieznavstvo organizations of Ukraine: history and modernity]. Donetsk: [Local history studies]: nauk. zhurn. Kyiv, Kamianets-­ redakts.-yzdat. otdel Donetsk. upravl. po pechaty. Podilskyi: Zvoleiko D. H., № 1–4, pp. 121–125 (in Ukrainian). Liapina, O. V., 2008. Instytuty narodnoi osvity (1920- B‑skyi, A., 1928. Tak stavytys do bezvirnytskoi roboty ti – ​pochatok 1930-kh rr.): porivnialnyi aspekt [Institutes ne slid [It is not necessary to treat this kind of non-religious of public education (1920s – early​ 1930s): a comparative work]. Chervonyi kordon [Red border]. 25 veres., ch. 110 aspect]. Naddniprianska Ukraina: istorychni protsesy, podii, (486), p. 4 (in Ukrainian). postati [Naddniprianska Ukraine: historical processes, Demianchuk, H. S., Demianchuk, B. H., Demianchuk, events, figures]: zb. nauk. pr. Dnipropetrovsk: Dnipropetrov. A. H., 2010. Ukrainske kraieznavstvo: storinky istorii nats. un-t, vyp. 6, pp. 263–271(in Ukrainian). [Ukrainian local history studies: history pages]. Kyiv: Vyd. Maiboroda, V. K., 1992. Vyshcha pedahohichna osvita tsentr «Prosvita» (in Ukrainian). v Ukraini: istoriia, dosvid, uroky (1917–1985 rr.) [Higher Dnepropetrovsku – 200​ let [Dnepropetrovsk is 200 years pedagogical education in Ukraine: history, experience, old]. 1776–1976: sb. dok. y mater., 1976. Kyiv: Nauk. dumka. lessons (1917–1985)]. Kyiv: Lybid (in Ukrainian). Dokumenty pro kultosvitniu robotu sered Materialy pro robotu Katerynoslavskykh instytutiv natsmenshostei. 18 hrudnia 1925 r. – 3 veresnia 1926 r. narodnoi osvity i teoretychnykh nauk za 1920–21 uchbovyi [Documents on educational work among national rik. 15 sichnia – ​21 hrudnia 1921 r. [Materials on the minorities.18 December 1925–3 September 1926]. File work of Katerynoslav Institutes of Public Education and 88. Inventory 1. Fund 413. Kyiv: Tsentral’nyy derzhavnyy Theoretical Sciences for the 1920–21 academic year. January arkhiv vyshchykh orhaniv vlady upravlinnya Ukrayiny 15 – December​ 21, 1921]. File 250. Inventory 2. Fund 166. (hereafter – ​TsDAVO Ukrayiny) [Central State Archive of Kyiv: TsDAVO Ukrainy. 150 ark.(in Ukrainian). Higher Authorities of Ukraine]. 124 ark. (in Ukrainian). Materialy pro robotu Katerynoslavskoho instytutu Zadorozhna, L. V., 2008. Problemy stanovlennia narodnoi osvity. 3 veresnia 1923 r. – 25 lystopada 1924 r. pedahohichnoi intelihentsii ta yii rol v sotsiokulturnomu [Materials on the work of Katerynoslav Institute of Public prostori Dnipropetrovshchyny v umovakh transformatsii Education. 3 September 1923–25 November 1924]. File 291. ukrainskoho suspilstva v 20-kh rr. KhKh st [The problems Inventory 3. Fund 166. Kyiv: TsDAVO Ukrainy. 132 ark. of the pedagogical intelligentsia formation and its role in the (in Ukrainian). sociocultural space of Dnipropetrovsk in the conditions of Materialy pro stan i robotu pedahohichnykh uchbovykh Ukrainian society transformation in the 20s. of XX century]. zakladiv Katerynoslavskoi hubernii. 1921 r. [Materials about Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho the state and work of pedagogical educational institutions universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia: of Katerinoslav province. 1921]. File 285. Inventory 2. istoriia: zb. nauk. pr. [Scientific notes of Vinnytsia Mykhailo Fund 166. Kyiv: TsDAVO Ukrainy. 134 ark. (in Ukrainian). Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: history]. Materialy pro stan ta robotu instytutiv narodnoi osvity. Vinnytsia: Vinnyts. derzh. ped. un-t im. M. Kotsiubynskoho, T. II. 12 chervnia – ​22 zhovtnia 1925 r. [Materials on the vyp. XIV, pp. 356–361(in Ukrainian). state and work of public education institutes. V. II. June 12 –​ Zotin, M., 1926. Pedahohichna osvita na Ukraini October 22, 1925]. File 567. Inventory 5. Fund 166. Kyiv: [Teacher education in Ukraine]. Kharkiv: Derzh. vyd-vo TsDAVO Ukrainy. 1114 ark. (in Ukrainian). Ukr (in Ukrainian). Materialy pro uchbovo-­vykhovnu robotu Nizhynskoho Istoriia Dnipropetrovskoho natsionalnoho universytetu instytutu narodnoi osvity. 28 lystopada 1922 r. – 13 zhovtnia [History of Dnipropetrovsk National University], vyd. 3-e, 1924 r. [Materials on educational work of Nizhyn Institute pererob i dop., 2003. Dnipropetrovsk: Dnipropetrov. nats. of Public Education. 28 November 1922–13 October 1924]. un-t (in Ukrainian). File 1101. Inventory 2. Fund 166. Kyiv: TsDAVO Ukrainy. 163 ark. (in Ukrainian). Istoriia mista Dnipropetrovska [History of the Dnepropetrovsk city]. 2006. Dnipropetrovsk: Hrani Narodnia osvita Ukrainy na 1 sichnia 1925 r. Ustanovy (in Ukrainian). profesiinoi ta politychnoi osvity, 1926 [National education of Ukraine on January 1, 1925. Institutions of professional Komarnitskyi, O. B., 2017. Studenty-­pedahohy u and political education, 1926]. Statystyka Ukrainy. № 76. modernizatsii vyshchoi osvity radianskoi Ukrainy u 1920– Seriia VII. Statystyka narodnoi osvity [Statistics of Ukraine. 1930-kh rr. [Students-­teachers in the modernization of № 76. Series VII. Public education statistics], vyp. II, higher education in Soviet Ukraine in the 1920–1930s]. t. V. Kharkiv: Tsentr. stat. uprav. USRR. (in Ukrainian). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 70-80

80 Padun, S. P., 2002. Vykladannia istorychnykh Polozhennia ta instruktsii VTsRPS pro orhanizatsiiu dystsyplin u Katerynoslavskomu instytuti narodnoi osvity proletarskoho studentstva. 28 veresnia 1925 r. – 22 liutoho (1921–1933 rr.) [Teaching of historical disciplines at 1926 r. [The provisions and instructions of the All-­Union Katerynoslav Institute of Public Education (1921–1933)]. Central Council of Trade Unions on the organization of Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia: istoriia proletarian students. September 28, 1925 – ​February 22, i arkheolohiia [Bulletin of Dnipropetrovsk University. Series: 1926]. File 628. Inventory 5. Fund 166. Kyiv: TsDAVO History and Archeology]. Dnipropetrovsk: Dnipropetrov. Ukrainy. 145 ark. (in Ukrainian). nats. un-t, vyp. 10, pp. 314–319.(in Ukrainian). Prylutskyi, V. I., 1994. Molodizhni orhanizatsii v Perepyska s Hlavpolytprosvetom y Narkomprosom USRR v umovakh stanovlennia totalitarnoho rezhymu USSR o rabote sovpartshkol, pedahohycheskykh kursov, (1920–1927 rr.) [Youth organizations in the Ukrainian raspredelenyy hazetы «Pomoshch holodaiushchym». SSR in the conditions of formation of a totalitarian regime 2 yanvaria – 23​ dekabria 1922 h. [Correspondence with the (1920–1927)]: avtoref. dys… kand. ist. nauk: 07.00.02. Glavpolitprosvet and People’s Commissars of the Ukrainian Kyiv. (in Ukrainian). SSR in the work of Soviet Party schools, pedagogical courses, Protokoly zasidan biuro, zvity, dopovidni zapysky ta and the distribution of the newspaper «Help for the Starving». inshi materialy Katerynoslavskoho instytutu narodnoi osvity. January 2 – ​December 23, 1922]. File 1467. Inventory 20. 11 sichnia – 11​ hrudnia 1924 r. [Minutes of bureau meetings, Fund 1. Kyiv: Tsentral’nyy derzhavnyy arkhiv hromadskykh reports, memos and other materials of Katerynoslav Institute obiednanUkrayiny (hereafter – TsDAНO​ Ukrayiny) [Central of Public Education. January 11 – ​December 11, 1924]. State Archive Public Associationsof Ukraine]. 234 ark. File 633. Inventory4. Fund166. Kyiv: TsDAVO Ukrainy. Perepyska s Narkomosom USSR, SNK USSR, VUTsYK, 221 ark. (in Ukrainian). VUSPS, TsK LKSMU o lykvydatsyy nehramotnosty, Protokoly vuzovskykh yacheek KP(b)U ynstytuta postanovke uchebno-­pedahohycheskoi rabote v narodnoho obrazovanyia. 21 dekabria 1925 h. – 30 marta uchebnykh zave denyiakh. 2 yanvaria – ​29 yiulia 1925 h. 1926 h. [The protocols of the university cells of the CP (b) of [Correspondence with the People’s Commissar of the Ukraineof the Institute of Public Education. December 21, Ukrainian SSR, SNK of the Ukrainian SSR, VUTsIK, VUSPS, 1925 – ​March 30, 1926]. File 473. Inventory 1. Fund P. 7. the Central Committee of the Komsomol of Ukraine on the Dnipro: Derzhavnyi arkhiv Dnipropetrovskoi obl. 165 ark. eradication of illiteracy, the formulation of educational (in Ukrainian). and pedagogical work in educational institutions. January Reabilitovani istoriieiu [Rehabilitated by history]: u 2 – ​July 29, 1925]. File 2009. Inventory 20. Fund 1. Kyiv: 27 tomakh. Dnipropetrovska oblast, 2009. Dnipropetrovsk: TsDAHO Ukrainy. 172 ark. Monolyt, kn. 1(in Ukrainian). Perepyska s TsK KP(b)U ob okonchyvshykh vuzy. Reheiko, I. Yu., 2010. Pidhotovka naukovykh i naukovo-­ Spysky studentov-­kommunystov y komsomoltsev medynstytuta, pedahohichnykh kadriv vyshchoi kvalifikatsii v Ukraini u ynstytuta narodnoho obrazovanyia, hornoho ynstytuta. 6 aprelia KhKh – ​pochatku KhKhI stolittia: istoriohrafichni aspekty 1923 h. – 25 oktiabria 1924 h. [Correspondence with the [Training of scientific and scientific-pedagogical­ personnel Central Committee of the Communist Party (b) of Ukraine of higher qualification in Ukraine in the XX – ​beginning about universities graduates. Lists of communist students and of XXI century: historiographical aspects]. Pedahohichnyi Komsomol members of the medical institute, the institute of dyskurs [Pedagogical discourse]: zb. nauk. pr. Khmelnytskyi: public education, and the mining institute. April 6, 1923 – ​ Khmelnytsk. hum.-ped. akadem., vyp. 7, pp. 189–194 October 25, 1924]. File 1168. Inventory1. Fund P. 1. Dnipro: (in Ukrainian). Derzhavnyi arkhiv Dnipropetrovskoi oblasti. 70 ark. Richni zvity instytutiv narodnoi osvity. 11 sichnia Perepysky s Narkomprosom USSR, SNK USSR, 1925r. – hruden​ 1927 r. [Annual reports of public education VUTsYK, VUSPS, TsK LKSMU, dokladnye zapysky institutes. January 11, 1925 – ​December 1927]. File 289. Narkomprosa USSR o vypolnenyy postanovlenyi TsK KP(b) Inventory 5. Fund 166. Kyiv: TsDAVO Ukrainy. 711 ark. U, okazanyy materyalnoi pomoshchy studentam. 5 avhusta (in Ukrainian). 1925 h. – 8 yanvaria 1926 h. [Correspondence with the Savchuk, V. S., Kushlakova, N. M., Riabchenko, O. L., People’s Commissar of the Ukrainian SSR, SNK of the 2019. Dnipropetrovskyi Instytut sotsialnoho vykhovannia: Ukrainian SSR, VUTSIK, VUSPS, the Central Committee vynyknennia, transformatsii, naslidky [Dnipropetrovsk of the Komsomol, the memorandum of the People’s Institute of Social Education: the emergence, transformation, Commissariat of the Ukrainian SSR on the implementation consequences]. Universum istorii ta arkheolohii [Universum of the decisions of the Central Committee of the Communist Historiae et Archeologiae]. Dnipro, t. 2 (27), vyp. 1, pp. 125– Party (b) of Ukraine, the provision of material assistance 139 (in Ukrainian). to students. August 5, 1925 – ​January 8, 1926]. File 2010. Tkachenko, V. V., 2009. Diialnist naukovo-­doslidnykh Inventory 20. Fund 1. Kyiv: TsDAHO Ukrainy. 167 ark. kafedr u vyshchykh navchalnykh zakladakh ta orhanizatsiia Polozhenye o vysshykh uchebnykh zavedenyiakh, haluzevoi nauky v USRR u 1920–1930 rokakh [The activities podhotovchykh kursakh dlia postupaiushchykh v vuzy, of research departments in higher educational institutions ynstruktsyia polytkomyssaram vuzov. 13 yanvaria – ​15 and the organization of branch science in the Ukrainian dekabria 1922 h. [Regulations on higher education SSR in 1920–1930]. Hileia: naukovyi visnyk [Gilea: institutions, preparatory courses for applicants to Scientific bulletin]: zb. nauk. pr. Kyiv: Nats. ped. un-t universities, instruction to political commissars of im. M. P. Drahomanova, vyp. 23, pp. 75–83 (in Ukrainian). universities. January 13 – ​December 15, 1922]. File 1513. Ya. S., 1923. Kulturnoe shefstvo [Cultural patronage]. Inventory20. Fund 1. Kyiv: TsDAHO Ukrainy. 106 ark. Student revoliutsyy [Student of the revolution]. № 6, p. 93 (in Ukrainian). (in Ukrainian). 81 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92 doi 10.15421/26200107 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477):347.9]»1941/1944» інтеграції осіб, які в умовах окупації з різних життєвих обставин стали на шлях зрадництва, але, зазнавши «Розплата за зрадництво»: спроби невдачі, намагалися повернутися до мирного життя. Оригінальність дослідження ґрунтується на виявленні соціальної інтеграції колишніх та аналітико-синтетичному­ опрацюванні раніше працівників місцевої поліції невідомих архівних джерел радянських спецслужб. гебітскомісаріату «Біла Церква» Тип статті: дослідницька. Основні результати: на прикладі окремо взятого адміністративного Райхскомісаріату «Україна» району Райхскомісаріату «Україна» (далі – ​РКУ) в повоєнне радянське суспільство розглянуто проблему соціальної інтеграції колишніх працівників місцевої поліції в повоєнне радянське (друга половина 40-х – 50​ -ті рр. суспільство. На системному рівні з’ясовано форми й ХХ ст.) методи соціальної інтеграції осіб, які у воєнну добу, виконуючи вказівки німецької влади, здійснювали О. М. Гончаренко реалізацію основних напрямів нацистської окупаційної Доктор історичних наук, професор політики. Виділено типові моделі поведінки колишніх ORCID: 0000–0002–8882–6397 поліцейських у повоєнний період. Наведено приклади Researcher ID: ААС‑1919–2020 кримінального провадження щодо осіб, які служили [email protected] в місцевих правоохоронних органах гебітскомісаріату «Біла Церква». Установлено факти помилок слідчих ДВНЗ «Переяслав-­Хмельницький державний радянських спецслужб як системи НКДБ, так і КДБ. На педагогічний університет імені Григорія прикладі конкретних життєвих доль сформульовано Сковороди», висновок про вибірковість репресивних заходів вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав, щодо колишніх поліцейських з боку радянських Київська область, Україна, 08400 правоохоронних органів.

Анотація. Мета статті – ​виявлення форм Ключові слова: окупація, поліцейський, і засобів соціальної інтеграції колишніх поліцейських гебітскомісаріат, спецслужби, кримінальне гебітскомісаріату «Біла Церква» в повоєнне радянське провадження, вирок, військовий трибунал, суспільство. Методи дослідження: аналітико-­ спецперевірка, покарання. синтетичний, історико-­хронологічний, порівняльно-­ історичний, логічний. Основні результати та наукова Надійшла до редколегії 03.03.2020 новизна: уперше детально проаналізовано форми й Прорецензована 05.04.2020 методи соціальної інтеграції колишніх поліцейських Рекомендована до друку 06.05.2020 гебітскомісаріату «Біла Церква» в радянське суспільство. Практичне значення: у процесі дослідження з’ясовано типові моделі соціальної

© Гончаренко О. М., 2020 82 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92 doi 10.15421/26200107 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477):347.9]»1941/1944» в советское общество. Практическое значение: в процессе исследования выделены типичные модели «Расплата за предательство»: социальной интеграции лиц, которые в условиях оккупации с разных жизненных обстоятельств попытки социальной интеграции стали на путь предательства, но, потерпев неудачу, бывших работников местной пытались вернуться к мирной жизни. Оригинальность полиции гебитскомиссариата исследования базируется на выявлении и аналитико-­ синтетической обработке раньше неизвестных «Белая Церквовь» архивных источников советских спецслужб. Тип Рейхскомиссариата «Украина» статьи: исследовательская. Основные результаты: на примере отдельно взятого административного в послевоенное советское общество района Рейхскомиссариата «Украина» (дальше – ​ (вторая половина 40-х – ​50-е гг. РКУ) рассмотрено проблему социальной интеграции бывших работников местной полиции в послевоенное ХХ ст.) советское общество. На системном уровне определены формы и методы социальной интеграции А. Н. Гончаренко лиц, которые в военный период, исполняя приказы Доктор исторических наук, профессор немецких властей, производили реализацию основных ORCID: 0000–0002–8882–6397 направлений нацистской оккупационной политики. Researcher ID: ААС‑1919–2020 Выделены типы моделей поведения бывших [email protected] полицейских в послевоенный период. Наведены ГВУЗ «Переяслав-­Хмельницкий примеры применения уголовного наказания лиц, государственный педагогический университет служивших в местных правоохранительных органах имени Григория Сковороды», гебитскомиссариата «Белая Церквовь». Установлены ул. Сухомлинского, 30, г. Переяслав, факты ошибок следователей советских спецслужб как системы НКВС, так и КГБ. Сформулирован вывод Киевская область, Украина, 08400 о избирательности репрессивных мероприятий по отношению к бывшим полицейским со стороны Аннотация. Цель статьи – ​исследование форм советских правоохранительных органов. и методов социальной интеграции бывших полицейских гебитскомиссариата «Белая Церковь» Ключевые слова: оккупация, полицейский, в послевоенное советское общество. Методы гебитскомиссариат, спецслужбы, уголовное исследования: аналитико-синтетический,­ историко-­ производство, приговор, военный трибунал, хронологический, сравнительно-исторический,­ спецпроверка, наказание. логический. Основные результаты и научная новизна: впервые детально проанализированы Поступила в редколлегию 03.03.2020 формы и методы социальной интеграции бывших Прорецензирована 05.04.2020 полицейских гебитскомиссариата «Белая Церквовь» Рекомендована в печать 06.05.2020

© Гончаренко А. Н., 2020 83 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92 doi 10.15421/26200107 http://www.uha.dp.ua LCC DK4429–4442 models of social integration of people who, in the context of occupation from different circumstances, embarked on a «Retribution for betrayal»: attempts betrayal path, but failed and tried to return to a peaceful life. The originality of the study is based on the identification of social integration of former and analytical and synthetic processing of previously employees of the local police of the unknown archival sources of the Soviet special services. Gebitskommissariat «Bila Tserkva» Article Type: research. Main results: the problem of social integration of former local police officers into post-war at the Reichskommissariat Ukraine Soviet society is considered as an example of a separate into post-war Soviet society administrative district of the Reichskommissariat Ukraine (hereinafter – the RKU). At the system level, the forms and О. М. Hоncharenko methods of social integration of people who, during the Sc. D. (History), Professor war, followed the instructions of the German authorities ORCID: 0000–0002–8882–6397 and carried out the main directions of the Nazi occupation Researcher ID: ААС‑1919–2020 policy are clarified. The typical behavior models of former [email protected] police officers in the post-war period are highlighted. Examples of criminal proceedings against people who State Higher Educational Institution served in local law enforcement agencies of Bila Tserkva «Pereyaslav-­Khmelnitsky State Pedagogical gebitskommissariat are given. The facts of mistakes of the University named of Hrihoryi Skovoroda», investigative Soviet special services of the NKDB and the 30 Suhomlinskogo avenue, Pereyaslav, KGB system are established. On the example of specific Кyiv oblast, Ukraine, 08400 life destinies, the conclusion is drawn about the selectivity of the repressive measures against former police officers Abstract. The purpose of the article is to identify the by Soviet law enforcement agencies. forms and means of social integration of former police officers of the Bila Tserkva Commissariat in the post-war Keywords: occupation, policeman, gebitskommissariat, Soviet society. Methods of research: analytical-synthetic, intelligence agencies, criminal proceedings, the verdict, historical-chronological, comparative-historical, logical. the military court, the special checks, punishment.. Main results and scientific novelty: Forms and methods of social integration of the former police commissioner of Bila Received 03.03.2020 Tserkva in the Soviet society for the first time are analyzed Reviewed 05.04.2020 in detail. Practical importance: The study identifies typical Accepted 06.05.2020

© Hоncharenko O. M., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92

84 Постановка проблеми. Друга світова війна та публікацій, центральним предметом яких визнача- період гітлерівської окупації України були тяжким ються різні форми співпраці місцевого населення та випробуванням, яке в черговий раз випало на долю радянських військовополонених у структурах полі- нашого народу. Українське суспільство, зазнавши ційних формувань як РКУ, так і ВЗО. Сучасні дослі- окупаційної насильницької більшовицької модер- дження цих проблем репрезентовані напрацювання- нізації періоду 1918–1941 рр., виявилось розколо- ми І. Дерейка (Дерейко І. І., 2012), Б. Зека (Зек, Б., тим: ​частина населення проявляла свою прихиль- 2013), В. Нахмановича (Нахманович, В., 2007), ність до радянських цінностей і активно їх захи- І. Тарнавського (Тарнавський, І., 2017), О. Клименка щала, а інша, навпаки, вимушено чи цілком усві- та С. Ткачова (Клименко, О., Ткачов, С., 2012), домлено перейшла на бік Німеччини. Обидві гру- І. Ковальчука (Ковальчук, І., 2018), В. Шайкан пи були в очевидній меншості. Більшість же місце- (Шайкан, В., 2005), Р. Шляхтича (Шляхтич, Р., вого соціуму проявляла аморфність, намагаючись 2018). Певні аспекти оперативно-розшукових­ за- вижити у складній системі координат нацистсько- ходів радянських спецслужб щодо виявлення ко- го окупаційного режиму. Подібні явища не є уні- лишніх поліцейських розглядають В. Шайкан кальними. Майже аналогічні події відбуваються й (Шайкан, В. 2012) та С. Гула (Гула, С., 2018). В ок- сьогодні в окупованих районах Донбасу та Криму. ремих публікаціях розкрито й практичну діяль- Україна, загарбана військами Німеччини, була ність Білоцерківської поліції в знищенні та пере- поділена на дві зони. Найбільшою з них став РКУ. слідуванні єврейського населення міста й району Північно-­східні райони становили ВЗО. Звісно, (Бурлака, С., 2012, Бурлака, С., 2018). Проте поза що без створення розгалуженого місцевого полі- полем зору сучасних дослідників продовжують ційного апарату, установи якого охоплювали всю перебувати конкретні життєві долі колишніх по- окупаційну зону, гітлерівці не змогли б налагоди- ліцейських, які після визволення території країни ти ефективну економічну експлуатацію місцевого намагалися інтегруватись до радянського повоєн- соціуму; реалізувати на практиці окремі завдання ного суспільства. підготовки майбутнього (у разі перемоги Німеччини Мета статті – ​виявлення форм і методів со- у війні) масштабного колонізаційного проєкту пе- ціальної інтеграції колишніх поліцейських гебіт- реселення німців Райху на обезлюднену й біоло- скомісаріату «Біла Церква» в повоєнне радянське гічно (расово) виснажену територію України; фі- суспільство. зично ліквідувати чи принаймні нейтралізувати Джерела. Основу джерельної бази становлять учасників (серед них і гіпотетичних) руху Опору проаналізовані історіографічні джерела та матеріа- та своїх принципово расових ворогів, якими, за на- ли архівно-­слідчих справ, які виявлені в Галузевому цистською ідеологією, були євреї. Але після війни державному архіві Служби безпеки України (далі – ​ на колаборантів чекали неабиякі загрози, зокрема ГДА СБУ). Більшість архівних джерел використано розправа з боку спецслужб відновленого радян- вперше, зокрема, це протоколи допитів колишніх ського режиму, осуд місцевого соціуму. Тому нема- поліцейських, свідків подій, тексти вироків військо- ла частина з них намагалася уникнути покарання вих трибуналів, висновків наглядових інстанцій. та інтегруватися в радянське суспільство або, ева- Виклад основного матеріалу. Біла Церква куювавшись разом із німецькою адміністрацією, була захоплена німецькими військами 16 липня продовжити життя в еміграції. Зазначимо, що так 1941 р. і перебувала в окупації до 4 січня 1944 р. само буде здійснюватися й порятунок тих, хто зра- Передбачалося, що цей регіон буде переданий у під- див Україні й сьогодні перебуває на службі у від- порядкування адміністрації РКУ. Проте остаточне повідних структурах окупованих районів Донбасу формування німецької цивільної управлінської сис- та Криму. Тому аналіз форм і засобів соціальної теми відбулося в грудні 1941 р. До того часу верхов- інтеграції колишніх колаборантів є актуальним ну владу представляла ТВА, репрезентована фельд- завданням. До того ж, проведення наукового по- та ортскомендатурами. Генеральний округ «Київ» шуку (на прикладі одного гебітскомісаріату) доз- було створено лише в грудні 1941 р. Офіційно ж воляє більш конкретизовано й детально репрезен- керівник гебітскомісаріату «Біла Церква» присту- тувати одержані результати. пив до виконання своїх службових обов’язків 1 січ- Історіографія. Проблема функціонування ня 1942 р. До цієї управлінської структури входи- органів місцевої поліції, підпорядкованих адміні- ли Білоцерківський, Сквирський, Рокитнянський, страціям РКУ та військової зони окупації (далі –​ Узинський, Володарський і Велико-Половецький­ ВЗО), останнім часом набуває актуальності. Цьому райони Київської області (Гончаренко О., 2006, сприяє й відкритість джерел, насамперед матеріалів с. 32–34). архівно-­слідчих справ, які зберігаються в ГДА СБУ. Місцеві управлінські структури (міські, ра- Тому на сьогодні маємо досить широке розмаїття йонні та сільські управи), так само, як і допоміж- doi 10.15421/26200107

на поліція, були створені ортскомендатурою, яка не маємо підстав для однозначних відповідей сто- 85 дислокувалася в Білій Церкві. Станом на грудень совно цього. Можемо лише стверджувати, що ко- 1941 р., тобто на час передачі відповідних тери- лишній начальник Білоцерківської поліції не зміг торій у підпорядкування цивільній адміністрації або ж не побажав відступити разом із німецькою РКУ, у Білій Церкві нараховувалося 85 поліцей- адміністрацією. ських. З часом їх кількість збільшувалась, досяг- А от першому начальнику Білоцерківської нувши в 1943 р. 350 осіб (Следственное дело по поліції Ф. Лященку пощастило більше, ніж обвинению Томасевич М. В. …, 1944, арк. 25, 31). М. Томасевичу. На певний час він зумів інтегру- Отже, робота гебітскомісаріату «Біла Церква» ватися в радянський соціум. Та все ж розплата розпочалась у січні 1942 р. На той час у результаті знайшла і його. У липні 1954 р. було заарештова- більш як п’ятимісячної роботи військової адміні- но Ф. Лященка, який проживав у м. Жданові (то- страції було створено не лише структури місцевої гочасної Сталінської області), нині – ​Маріуполь. влади, а й проведено комплекс заходів, спрямова- Відповідно до анкетних даних, заарештований обі- них на упокорення українського соціуму та вини- ймав посаду начальника планово-­виробничого від- щення єврейського населення. Звісно, що не остан- ділу кораблебудівної верфі. Він був двічі одруже- ню роль у реалізації основних напрямів окупацій- ний. Перша дружина та діти залишились прожи- ної політики відігравали місцеві поліційні форму- вати в Білій Церкві, а от друга дружина (молод- вання. Та вже восени 1943 р. працівникам місцевої ша на 10 років) мешкала разом із ним у Жданові поліції довелося «турбуватися» про своє майбутнє. (Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. До регіону наближався фронт, і ці люди розуміли, …, 1954, т. 1, арк. 4, 9). Стосунків із попередньою що радянська влада нікого не пробачить, а тому їм сім’єю він не підтримував. У будь-якому разі доведеться відповідати за свої дії. всі ці роки дружина не володіла інформацією Зазначимо, що відразу ж після відновлення ра- про його особисту долю. З її слів, перед утечею дянської влади і фактично до останніх днів існуван- з Білої Церкви він із нею навіть не попрощався ня комуністичного режиму в СРСР спецслужбами (Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. здійснювалися активні оперативні заходи з розшу- …, 1954, т. 2, арк. 16, 19). ку колишніх колаборантів. Час від часу суспільству Ф. Лященко, зумівши втекти з Білої Церкви, ді- повідомляли про арешти й судові процеси над ви- брався до Вінниці. Після вступу до міста Червоної явленими німецькими посібниками. Тобто на пев- армії він зміг одержати довідку про звільнення від ний час ці люди доволі успішно змогли інтегрува- військової служби, після чого виїхав на роботи з тися в радянський соціум. Але все ж «минуле» за відновлення Дніпрогесу (Следственное дело по ними таки прийшло і їм довелося відповідати за обвинению Лященка Ф. К. …, 1954, т. 2, арк. 53). скоєні злочини. Потім Ф. Лященко зумів дістатись Донбасу й пев- Звісно, що основною формою порятунку по- ний час працював на шахті. Згодом він переїхав до ліцейських стала їхня евакуація разом із відступа- Жданова. Новий паспорт, ще в 1944 р., одержав на ючими німецькими установами, що відступали. основі старих документів, довідки військкомату про Зазвичай їх зараховували до різноманітних полі- звільнення від військової служби, а в 1950 р. ще й ційних структур, у складі яких вони й продовжу- зумів оформити нове свідоцтво про народження вали службу. Але все ж частина поліцейських не (Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. бажала евакуйовуватися на захід і прагнула інте- …, 1954, т. 1, арк. 26–30). груватися в місцевий соціум, обираючи ті місця Дозволимо собі зазначити, що в цьому випадку України, де ніхто не знав про їхнє «окупаційне» радянське слідство діяло некомпетентно й недба- минуле. Саме так учинив останній начальник по- ло. Процесуальні дії провадив виконувач обов’яз- ліції Білої Церкви М. Томасевич. На певний час він ків слідчого однойменного відділу управління КДБ зумів осісти в Житомирі. Та вже у вересні 1944 р. при Раді Міністрів УРСР по Київській області ма- його було виявлено й заарештовано. Вироком судо- йор Касьяненко. Старший слідчий відповідного вого трибуналу до колишнього останнього началь- управління капітан Синько діяв майже аналогіч- ника Білоцерківської поліції було застосовано вищу но, хоч він і встановив факт служби Ф. Лященка міру покарання (Следственное дело по обвинению в поліції в період серпня 1941 – ​травня 1942 рр. Томасевич М. В. …, 1944, арк. 404). На жаль, радян- (Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. ського слідчого не цікавило, яким чином підсудний …, 1954, т. 1, арк. 100). Ми володіємо даними, що зумів декілька місяців прожити у відвойованому­ до їхніх «рук» потрапив реальний злочинець, адже радянськими військами місті. М. Томасевич наро- в той період, коли Ф. Лященко обіймав посаду на- дився в цьому регіоні. Тому, можливо, хтось із ро- чальника Білоцерківської поліції, у місті проводи- дичів чи знайомих допомагав йому вижити. Але ми лись масові акції знищення єврейського населення. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92

86 Перший факт убивства дітей уже розстріляних єв- засуджено всього лиш до 7 років позбавлення реїв, а за іншими даними – вихованців​ єврейського волі, з обмеженням у правах строком на три роки дитячого будинку зафіксований саме в Білій Церкві. (Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. Сталось це в середині серпня 1941 р. До того ж, …, 1954, т. 1, арк. 302). Фактично колишньому по- під час виникнення суперечки з військовим коман- ліцейському вдалося ввести слідчих в оману і вря- дуванням керівник зондеркоманди 4 а П. Блоббель туватися від застосування до нього більш суворих відмовився розстрілювати дітей. За німецьких ка- правових санкцій. «Вибірковість» оголошених вій- рателів цю акцію було проведено саме місцевою ськовими трибуналами вироків вражає. У цей же поліцією (Гончаренко, О., 2006, с. 33, 34). час до колишніх рядових поліцейських, яких судили Ф. Лященко увесь час намагався довести, що в цьому ж регіоні, застосувалися 25-річні терміни він обіймав посаду заступника начальника полі- ув’язнення, а то й вища міра покарання. До того ж, ції. Він стверджував, що першим начальником слідчі володіли інформацією про масові розстріли Білоцерківської поліції впродовж двох тижнів був єврейського населення, які відбувалися саме в той О. Єльшин, якого звільнили за грабунки населен- час, коли Ф. Лященко виконував обов’язки поліці- ня. З його слів, після цього керівництво поліцією йного керівника. Але слідчий не звернув на ці фак- перейшло до вже згаданого М. Томасевича, а він ти жодної уваги. був усього лиш його заступником (Следственное Так само, як і Ф. Лященко, немало колишніх дело по обвинению Лященка Ф. К. …, 1954, т. 1, поліцейських також не збиралися повертатися до арк. 32, 33). Насправді ж Ф. Лященко після знят- рідних домівок, знаючи про неодмінне покаран- тя О. Єльшина й обійняв відповідну посаду на- ня. Наприклад, 22 грудня 1951 р. у будинку одні- чальника поліції. Місто було окуповане 16 липня єї з мешканок с. Тадані Кам’яно-Бузького району 1941 р., тобто він приступив до виконання керівних Львівської області був затриманий І. Ясиновий. обов’язків уже на початку серпня 1941 р. і лише на- При собі мав автоматичну зброю. Уже наступно- прикінці 1942 р. передав службові повноваження го дня він зізнався, що в період окупації служив М. Томасевичу. Про те, що саме Ф. Лященко вліт- в Узинській поліції рядовим поліцейським. Але пі- ку та восени 1941 р. був начальником (а не поміч- зніше І. Ясиновий підтвердив, що був начальником ником) Білоцерківської поліції, зазначали й свідки районної поліції. Слідство з’ясувало, що до цього (Следственное дело по обвинению Лященко Ф. К. району він прибув під час евакуації німецьких уста- …, 1954, т. 2, арк. 146). нов і лише 5 травня 1951 р. змушений був перейти Отже, слідчий мав можливість, використав- на нелегальне перебування. Разом із ним на квар- ши матеріали архівно-слідчих­ справ на вже засу- тирі місцевої мешканки проживали його дружина джених поліцейських Білої Церкви, ідентифікува- та четверо дітей. Напередодні затримання він вирі- ти посаду, яку обіймав обвинувачений. Звісно, що шив відвідати сім’ю й заночувати на горищі будин- керівництво місцевої поліції не мало службових ку. Був виявлений працівниками районного відді- повноважень на ухвалення рішення щодо розстрі- лу МДБ під час проведення обшуку (Следственное лів євреїв, але увесь склад поліції залучався як до дело по обвинению Ясинового И. Е. …, 1952, арк. виконання суто технічних функцій, так і до безпо- 2, 3, 14, 63). середніх розстрілів. Зазначимо, що до травня 1951 р. І. Ясиновий Під час проведення слідчих дій була допи- разом із сім’ю проживав у с. Тадані цілком легаль- тана й друга дружина Ф. Лященка. З її слів, вони но. Але працівники районного відділу МДБ щось познайомились у 1945 р. На той час він працю- запідозрили й вирішили дізнатися про причини вав в управлінні шахти № 12 «Краснодонвугілля». його проживання в селі. Саме після виклику в рай- Вони одружились у 1948 р., після чого виїхали відділ МДБ, побоюючись, що там уже відомо про в Сніжнянський район Сталінської області, а звід- його «злочинну діяльність», І. Ясиновий і пере- ти – до Жданова. Про злочинне минуле свого чоло- йшов на нелегальне перебування. Після цього він віка жінка інформацією не володіла. Для неї він при- планував разом із сім’єю виїхати в одну зі східних думав легенду про перебування в евакуації, службу областей СРСР, де його ніхто не знав, і влаштува- в армії, поранення та демобілізацію. Він навіть за- тися на роботу. Очевидно, не маючи відповідних питував у дружини, якій довелось перебувати в оку- коштів, він чекав, коли місцевий колгосп розраху- пації, про поведінку німців. Узагалі ж Ф. Лященко ється з його дружиною. І. Ясиновий свідчив, що вів замкнений спосіб життя, його ніхто не відві- виїжджати самостійно без сім’ї не бажав, оскільки дував, і він сам нікуди не виїздив (Следственное при майбутній переписці з дружиною міг бути ви- дело по обвинению Лященко Ф. К. …, 1954, т. 1, явлений співробітниками районного відділу МДБ. арк. 285–287). Перебуваючи на нелегальному становищі, У результаті проведеного слідства відбувся І. Ясиновий мешкав у лісі. Їжу ж йому приносила судовий процес, вироком якого Ф. Лященка було doi 10.15421/26200107

дружина, із якою він попередньо домовлявся про щення євреїв Білої Церкви вважав, що ніхто не во- 87 місце зустрічі. Господарка квартири, де мешкало лодів інформацією про його дії. До того ж, він по- подружжя, також володіла інформацією про його передив сусідів, що в разі їхнього звернення до відвідування дружини. радянських правоохоронних органів він фізично Цілком очевидно, що І. Ясиновий зумів до- з ними розправиться. Але це не допомогло йому сить непогано інтегруватися в тогочасний соці- уникнути арешту й покарання. І. Хоменко був за- ум. Слідство з’ясувало, що певний час із ним про- арештований 13 вересня 1946 р. Під час слідства живав і його рідний брат Василь. У 1948 р. його було доведено його участь у розстрілах євреїв і за- призвали до військової служби, і рідні брати на- суджено до вищої міри покарання – смертної​ кари віть вели письмову переписку. Після демобіліза- (Следственное дело по обвинению Хоменка И. М. ції В. Ясиновий не планував повертатися до брата. …, 1946, т. 1, арк. 1, 42, 102). Але майже 2,5 роки В одному з листів він повідомив про наміри виїха- реальний злочинець, якому вночі снились особи- ти до одного з міст Донбасу. сто ним розстріляні люди, перебував на волі, ще Вироком трибуналу Київського військового шантажуючи й погрожуючи людям, які знали про округу від 29 березня 1952 р. І. Ясинового було його діяння під час окупації. засуджено до вищої міри покарання – ​розстрілу За тогочасними юридичними нормами пока- (Следственное дело по обвинению Ясинового И. Е. ранню підлягала і його сім’я. Відповідне кримі- …, 1952, арк. 23, 41, 42, 48, 60, 61, 404). нальне провадження було відкрито в травні 1947 р. У березні 1951 р. було заарештовано Під час слідства були виявлено факти погроз своїм О. Гришко, яка обіймала посаду слідчого Сквирської сусідам з боку дружини на той час уже розстріля- районної поліції. До війни працювала вчителем хімії ного І. Хоменка. У цьому випадку судове засідан- в одній із міських шкіл. На певний час змогла лега- ня не проводилося. Постанова про покарання ви- лізуватися в м. Чернівцях, працюючи заступником носилась особливою нарадою обласного управлін- директора ботанічного саду (Следственное дело по ня МДБ. У результаті дружина І. Хоменка та двоє обвинению Гришко О. З. …, 1946, арк. 1, 15, 95). малолітніх дітей були вислані у віддалені райони Якщо значна кількість колишніх поліцей- СРСР строком на 5 років (Следственное дело на ських утікала й інтегрувалася в соціум в інших семью изменника Родины …, 1952, т. 2, арк. 1, 3). регіонах країни, то були й такі, які дещо «самов- Але якщо І. Хоменко перебував на волі певнено» продовжували залишатися в місцях по- 2,5 роки, то інший білоцерківський поліцейський стійного проживання. Наприклад, 12 січня 1944 р. О. Єфанов був заарештований лише в травні 1950 р. Білоцерківським РВ НКДБ було заарештовано Колишнього поліцейського залізничної поліції об- П. Лелюха, який у період окупації служив тюрем- винуватили в жорстокому поводженні з радянськи- ним наглядачем у м. Києві, а після німецької ева- ми військовополоненими, охорону яких він здійс- куації у відповідній установі м. Білої Церкви. нював при проведенні різноманітних робіт. Напередодні звільнення міста П. Лелюх влашту- Слідство виявило, що в 1944 р., відразу після вався на роботу до цивільної установи й так на- звільнення міста, О. Єфанова разом з іншими по- магався легалізуватися. Але за кілька днів після ліцейськими було направлено в Молотовську об- відновлення радянської влади він був заарештова- ласть для проходження спецперевірки. До 1947 р. ний. Вироком військового трибуналу 206 стрілець- він працював на шахті й потім був звільнений. кої дивізії від 2 лютого 1944 р. був засуджений до Під час проведення слідчих дій було допита- вищої міри покарання через публічне повішення. но й «колегу» О. Єфанова, зокрема М. Писаренка, Його труп мав знаходитись на шибениці 2 доби якого в жовтні 1942 р. було переведено в залізничну (Следственное дело по обвинению Лелюха Ф. Л. поліцію м. Києва. Даючи свідчення, М. Писаренко …, 1944, арк. 2, 13, 18, 31, 33). А от А. Чаловського, назвав ще декількох поліцейських, які на той час, який знаходився на службі в Чмерівській сільській як і особисто він, також перебували на свободі. поліції відділом контррозвідки «Смерш» 18 гвар- Один із колишніх поліцейських служив старши- дійської авіаційної бомбардувальної дивізії було за- ною у військовій частині, яка дислокувалась у місті. арештовано лише 13 квітня 1945 р. До арешту він Парадоксально, але ще один свідок у кримі- працював у місцевому колгоспі (Следственное дело нальному провадженні, Г. Олійник, у період оку- по обвинению Чаловского А. В. …, 1944, арк. 60). пації також служив у залізничній поліції. Слідчий Водночас радянські спецслужби не були такі чомусь «не помічав», що, даючи свідчення про охо- оперативні, як у випадку з П. Лелюхом. Наприклад, рону й конвоювання О. Єфановим радянських вій- колишній поліцейський із Білої Церкви І. Хоменко ськовополонених, носіння ним зброї та обмунди- також нікуди не втікав і залишився вдома. рування, Г. Олійник замовчував, що й він здійсню- Безпосередній учасник перших масових акцій зни- вав такі самі дії. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92

88 Вироком військового трибуналу гарнізону ськового трибуналу Київського військового округу м. Києва від 23 серпня 1950 р. О. Єфанова було засу- Я. Хуторного було засуджено до позбавлення волі джено до 25 років позбавлення волі з конфіскацією строком на 15 років. При цьому суд урахував його майна та обмеженням у правах строком на 5 років перебування на фронтах війни й тяжке поранення. (Следственное дело по обвинению Ефанова А. И. Проте в 1955 р. міру покарання Я. Хуторного знизи- …, 1950, арк. 5, 6, 17, 29, 40, 44, 50, 86, 87). ли до 5 років позбавлення волі. Його не лише звіль- Досить розповсюдженим засобом уникнення нили від відбуття покарання, а й зняли судимість покарання виступав добровільний вступ до Червоної (Следственное дело по обвинению Хуторного Я. Е. Арміюї. Цим засобом скористалося немало коли- …, 1951, арк. 279–282, 293). шніх поліцейських. ТакНаприклад, О. Костенко, Мобілізованим до Червоної армії був і колиш- який у період окупації служив у Білоцерківській ній поліцейський одного з сіл Білоцерківського ра- тюрмі, наприкінці 1943 р. був запідозрений у зв’яз- йону М. Фурсенко. Проте в армії він прослужив ках із партизанами і заарештований німецькою усього два тижні, після чого був направлений для жандармерією. Але, оскільки радянські війська проведення спецперевірки в табір, розташований наближались до міста, було проведено евакуацію у Рязані. Після проходження процедури спецпере- в’язнів тюремної установи до Умані. Під час ета- вірки його було мобілізовано на автозавод «ЗІС», де пу О. Костенку вдалося втекти й 12 січня 1944 р., він і перебував до 1947 р. Після повернення додому з’явившись до Білої Церкви, через місцевий вій- його заарештували. Вироком трибуналу військової ськкомат вступити на військову службу. Уже пере- частини № 31773 від 3 серпня 1948 р. М. Фурсенка буваючи на фронті, був заарештований радянською було засуджено до 25-річного позбавлення волі та контррозвідкою й направлений для проведення пе- обмеженням у правах строком на 5 років. У 1955 р. ревірки у відповідний спецтабір НКВС. вирок було переглянуто шляхом зменшення строку Але під час проведення перевірки позбавлення волі до 7 років (Следственное дело по з О. Костенком трапилася «неприємність». обвинению Фурсенко Н. М. …, 1951, арк. 69, 70, О. Шлапацький, який під час окупації перебував 75 зв., 93, 100). у тюрмі м. Білої Церкви, упізнав колишнього по- Усе ж велика кількість контингенту, який про- ліцейського і 17 липня 1944 р. повідомив про це ходив спецперевірку в таборах НКВС, дозволяла у відділ контррозвідки «Смерш» Тульського спе- окремим колишнім поліцаям уникнути арешту. цтабору № 0308. Після проведення всіх слідчих дій Наприклад, Є. Куценко, якого в січні 1944 р. по- 10 листопада 1944 р. вироком військового трибу- льовим військкоматом було призвано на військову налу Тульського гарнізону його було засуджено ка- службу, перебуваючи у Володарському районі на торжними роботами строком на 20 років та обме- збірному пункті, вирішив зізнатися про своє мину- женням у правах на 5 років. У квітні 1955 р. вирок ле. Зазначимо, що саме тоді у цьому районі йшли військового трибуналу було опротестовано, а строк надзвичайно тяжкі бої. Тому, зізнавшись у мину- покарання зменшено до 10 років позбавлення волі лому, він фактично врятував своє життя, чого не у виправно-­трудових установах. Військовий про- можемо сказати про решту призовників. У спецта- курор Московського військового округу, перегля- борі НКВС поблизу Рязані він перебував до серпня нувши матеріали кримінальної справи, виходив 1944 р., після чого був переведений в аналогічну із того, що злочинна діяльність О. Костенка в по- структуру до Краснодона. У листопаді 1944 р. його ліції й у Білоцерківській тюрмі була доведеною, перевели в одне з відділень спецтабору № 310. Під а от його участь у злодіяннях над заарештовани- час допиту Є. Куценко свідчив про те, що в поліції ми слідство нічим не підтверджена (Следственное служив кучером. Звісно, про факти своєї злочинної дело по обвинению Костенко А. И. …, 1944, арк. діяльності він промовчав. У результаті – ​у серпні 45, 46, 49, 73, 83, 89). 1945 р. його розконвоювали й направили працю- Загалом немало поліцейських гебітскоміса- вати на шахту. Був заарештований лише 28 серпня ріату «Біла Церква» соціалізувалися в місцевому 1950 р. Вироком військового трибуналу КВО від соціумі, пройшовши військову службу й перебу- 12 грудня 1951 р. був засуджений до вищої міри по- ваючи на фронтах війни. Але їм вусе одно нага- карання. У березні 1951 р. вирок було пом’якше- дали про злочин. А в разі скоєння цими людьми но шляхом заміни цього виду покарання 25-річним певних правопорушень колишня служба в поліції ув’язненням та конфіскацією майна (Следственное виступала основною обтяжувального обставиною. дело по обвинению Куценко Е. Я. …, 1950, арк. 1, Наприклад, у вересні 1951 р. було заарештовано 29, 30–33, 169, 188). Я. Хуторного – колишнього​ поліцейського сільської Водночас відомі випадки, коли колишні по- поліції Узинського району, який погрожував убити ліцейські, відслуживши в армії й демобілізував- бригадира колгоспу. У грудні 1951 р. вироком вій- шись, успішно інтегрувалися в місцевий соціум. doi 10.15421/26200107

Наприклад, сільський поліцейський П. Назаренко тріації змушений був повертатися на Батьківщину. 89 був призваний до армії й після повернення звідти Прибувши до Сквири, він відразу ж перейшов на в 1946 р. спокійно працював у колгоспі. Але в 1951 р. нелегальне перебування, оселившись у місцевої усе ж зазнав кримінального переслідування за кра- жінки. Із колишньою сім’єю, яка також мешкала діжки колгоспного майна. У цьому випадку йому в місті, він не спілкувався. Але, незважаючи на су- й «пригадали» про службу в поліції. Разом із ним вору конспірацію, 3 листопада 1951 р. його все ж за вчинення аналогічного злочину було засуджено таки затримали. У постанові на арешт від 6 листо- ще одного колишнього поліцейського, І. Шклярука, пада 1951 р. зазначалося, що Сквирська районна по- який був нагороджений орденом Червоної зірки та ліція брала участь у масовому розстрілі єврейсько- медаллю «За мужність». Але під час ухвалення рі- го населення, який відбувся 20 листопада 1941 р. шення про кримінальне покарання основна увага У той день було розстріляно близько 850 чоловік. зверталася не на факт крадіжок, а на перебування Вироком військового трибуналу КВО від 31 січня цих осіб на службі в поліції. Тому їх засудили від- 1952 р. Шкарбуненка І. було засуджено у вигляді повідно до ст. 54 «а» і «б» КК УРСР, інших того- позбавлення волі строком на 25 років із конфіс- часних нормативних актів за сукупністю скоєних кацією майна (Следственное дело по обвинению злочинів. У результаті обидва колишні поліцейські Шкарбуненко И. А. …, 1951, арк. 1, 16, 17, 240). одержали стандартне для тих часів покарання у ви- Частина колишніх поліцейських під час ева- гляді позбавлення волі строком на 25 років, із кон- куації німецьких установ, опинившись у західних фіскацією майна та обмеженням у правах строком районах України, перейшла в підрозділи УПА. на 5 років. У 1963 р. строк покарання І. Шкляруку Наприклад, колишній білоцерківський поліцей- було зменшено до 15 років (Следственное дело по ський Є. Павловський, перебуваючи в нелегаль- обвинению Шклярук И. Е. …, 1951–1952, т. 4, арк. ному становищі, у липні 1944 р. увійшов до скла- 328, 372, 374, 440, 494). ду підрозділу УПА, дислокованому в одному з ра- Успішна соціальна інтеграція колишніх полі- йонів Тернопільської області. Брав участь у боях цейських через військову службу все ж не гаран- проти військ НКВС. У червні 1945 р. був затрима- тувала їм спокою. Потрапивши в поле зору радян- ний у бункері в ході спецоперації підрозділу НКВС. ських спецслужб і даючи свідчення про своїх «ко- Вироком військового трибуналу військ НКВС лег», колишні поліцейські за певний час усе ж за- Тернопільської області від 27 жовтня 1945 р. був знавали переслідування. Наприклад, І. Шклярук засуджений до вищої міри покарання (Следственное у лютому 1946 р. дав свідчення про відомих йому дело по обвинению Павловского И. Е. …, 1945, по службі в поліції осіб, зокрема В. Сенчика, який арк. 14, 15, 29, 50). був начальником Березнянської сільської поліції Як відомо, у перші повоєнні роки відбувся Володарського району. Але вже у квітні 1951 р. сплеск злочинності. Учасниками бандитських груп щодо нього Володарським районним відділенням ставали й колишні поліцейські, які не змогли соці- МДБ було відкрито кримінальне провадження алізуватися. Наприклад, на теренах Сквирського (Следственное дело по обвинению Ефанова А. И. та Володарського району – ​у часи окупації части- …, 1951–1952, т. 2, арк. 2, 11, 12, 13). ни гебітскомісаріату «Біла Церква» – ​було виявле- Шлях від утечі разом із німецькою ад- но діяльність банди, яка займалася пограбуванням міністрацією до арешту й засудження в бага- кооперативного й колгоспного майна. До її складу тьох колишніх поліцейських був досить довгим. входило декілька осіб, які перебували в нелегаль- Наприклад, І. Довгань, який у період окупації слу- ному становищі. Серед учасників банди грабіжни- жив в Узинській поліції, зумів утекти до Німеччини, ків були Ярмоленко Я., Ярмоленко Є., Назаренко В. де перебував на службі в одному з поліційних фор- та Шклярук І. При цьому Ярмоленки переховува- мувань Берліна. До України повернувся за проце- лись у будинку А. Буртан. Я. Ярмоленко в період дурою репатріації, але відразу ж перейшов на неле- окупації обіймав посаду начальника Володарської гальне перебування. Був заарештований 18 липня районної поліції, а Є. Ярмоленко працював сіль- 1947 р. при спробі переходу державного кордону ським старостою. А от В. Назаренко та І. Шклярук (Следственное дело по обвинению Ясинового И. Е. служили в сільській поліції. Контакти з цими …, 1952, арк. 228). особами А. Буртан установила впродовж 1949– Так само й колишній начальник Сквирської 1950 рр. У результаті спільного життя з «нелега- районної поліції І. Шкарбуненко зумів утекти лом» Я. Ярмоленком у 1950 р. у них народилася до Австрії, на території якої перебував до квітня донька. У цьому ж селі проживала й «законна» дру- 1945 р. Звідти перебрався до Чехії. Але радянська жина батька дитини, а тому жінка приховувала від влада не залишала своїх громадян у спокої. Так односельчан його прізвище. Зі слів обвинуваченої, само, як і інші, І. Шкарбуненко за процедурою репа- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92

90 у цій кримінальній справі нелегал Є. Ярмоленко піс- міграційні процеси в повоєнному радянському су- ля успішних крадіжок повертався до себе додому. спільстві. Виїхавши до інших регіонів країни, ці Радянським правоохоронним органам не вда- люди досить успішно легалізувалися в місцевому лося виявити та затримати всіх членів цього зло- соціумі, створювали нові сім’ї або, навпаки, збе- чинного угрупування. Я. Ярмоленко, який був знай- рігали попередні. дений у будинку дружини, зумів утекти, і на цьому Основною формою соціальної інтеграції коли- його сліди обірвалися (Следственное дело по обви- шніх поліцейських ставав їх призов до Червоної ар- нению Шклярук И. Е. …, 1951–1952, т. 4, арк. 123, мії або ж проходження процедури перевірки в спе- 124, 126, 128, 129, 130, 131. 137). На жаль, нам не цтаборах системи НКВС. Але ні отримання урядо- вдалося простежити подальшу долю цього втіка- вих нагород і поранень на війні, ні успішне проход- ча від радянського правосуддя. ження спецперевірки не гарантували колишнім по- Результати. Установлено, що колишні полі- ліцейським уникнення покарання. Так, на певний цейські гебітскомісаріату «Біла Церква» застосову- час вони успішно інтегрувалися до соціуму, вико- вали різноманітні форми й засоби соціальної інте- нували звичні для себе соціальні ролі, але з часом грації в повоєнне радянське суспільство. Основною радянське правосуддя «нагадувало» про своє існу- формою порятунку цих людей від переслідування вання. У разі ж вчинення колишніми фронтовика- радянською владою стала їхня втеча разом із ева- ми певних правопорушень, факт їх служби в по- куйованими німецькими установами. Певна їх ча- ліції ставав основною підставою кримінального стина змогла легалізуватися в повоєнній Європі. обвинувачення. Але більшість потрапила під процедуру репатріа- Певна частина працівників поліційних форму- ції й була повернута на Батьківщину. Намагаючись вань на певний час уникла переслідування й про- уникнути арешту, вони переходили на нелегальне довжувала життя у звичному ритмі. Лише з часом перебування, користуючись при цьому допомо- радянськими спецслужбами було виявлено цих гою рідних і знайомих, ставали учасниками зло- людей і піддано кримінальному переслідуванню. чинних угрупувань. Але відповідні реакції органів НКДБ та КДБ но- Особи, яким вдалося одержати легальні іден- сили вибірковий характер. Переслідуючи одних, тифікаційні документи, намагалися розчинитися радянські правоохоронні органи залишали на волі в радянському соціумі. Цьому сприяли й масові інших колишніх поліцейських. Бібліографічні посилання

Бурлака, С., 2012. Голокост у м. Біла Церква (за до- області у 1941 році. Інтермарум : історія, політика, кументами ГДА СБ України). З архівів ВУЧК–ГПУ– культура, вип. 5, с. 227–239. НКВД–КГБ, вип. 2 (39), с. 241–262. Нахманович, В., 2007. Буковинський курінь і ма- Бурлака, С., 2018. Доля єврейських дітей Білої Цер- сові розстріли євреїв Києва восени 1941 р. Український кви під час нацистської окупації. Голокост і сучасність, історичний журнал, вип. 3, с. 78–87. вип. 1, с. 9–38. Тарнавський, І., 2017. Місцева допоміжна поліція Гончаренко, О., 2006. Нацистський геноцид євреїв Донеччини в період нацистської окупації (1941–1943). Білої Церкви : факти та наукові інтерпретації. Юр’ївський Київські історичні студії, вип. 1 (4), с. 110–119. літопис, вип. 5, с. 32–44. Шайкан, В.О., 2005. Колабораціонізм на території Гула, С., 2018. Боротьба органів НКВС–НКДБ УРСР Рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в період з антирадянськими елементами у Вінницький області Другої світової війни. Кривий Ріг : Мінерал. у 1944–1945 рр. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ, вип. Шайкан, В., 2012. Репресивно-­каральні дії радян- 1 (49), с. 149–208. ської влади проти колаборантів в роки Великої Вітчиз- Дерейко, І.І., 2012. Місцеві формування німецької няної війни. Сторінки воєнної історії України, вип. 15, армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 с. 217–229. роки). Київ : Інститут історії України НАН України. Шляхтич, Р., 2018. Створення та функціонування Зек, Б., 2013. Особовий склад української допоміж- місцевої допоміжної поліції на Криворіжжі в роки ні- ної поліції Луцька у 1941–1944 роках. Історичні студії мецької окупації. Проблеми історії Голокосту : науковий Східноєвропейського національного університету імені журнал, вип. 9, с. 10–25. Лесі Українки, вип. 9–10, с. 105–111. Ярмола, О. 2011. Білоцерківська поліція (1941– Клименко, О., Ткачов С., 2012. Українці в поліції 1943 рр.). VIII Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебе- в рейхскомісаріаті «Україна» : німецький окупаційний динцева. Біла Церква, с. 11–18. режим на Кременеччині у 1941–1944 рр. Харків : Ра- Следственное дело по обвинению Шкарбунен- нок–НТ, 2012. ко И. А. в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а» Ковальчук, І., 2018. Формування місцевої допоміж- УК УССР. 1951. Ф. 5. Спр. 25193. Київ : ГДА СБУ. ної поліції і залучення її підрозділів до каральних опе- рацій нацистських окупантів на території Житомирської doi 10.15421/26200107

Следственное дело по обвинению Костенко А. И. Следственное дело по обвинению Ефанова А. И. 91 в преступлении предусмотренном ст. 58–1 «б» УК РСФ- в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «б» УК УССР, СР и ст. 2 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 1950. Ф. 5. Спр. 39572. Київ : ГДА СБУ. 19 апреля 1943 г., 1944. Ф. 5. Спр. 26111. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Хоменка И. М. Следственное дело по обвинению Чаловского А. В. в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а» УК УССР, в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а» УК УССР, 1946. Ф. 5. Спр. 39798. Т. 1. Київ : ГДА СБУ. 1944. Ф. 5. Спр. 26253. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело на семью изменника Родины Следственное дело по обвинению Лященко Ф. К. Хоменко И. М., Хоменко М. Л. 1946. Ф. 5. Спр. 39798. в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а», 54–13 Т. 2. Київ : ГДА СБУ. УК УССР. 1954. Ф. 5. Спр. 26693. Т. 1. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Ясинового И. Е. Следственное дело по обвинению Лященко Ф. К. в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «б», 54–10, 196 в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а», 54–13 УК УССР, 1951–1952. Ф. 5. Спр. 39802. Київ : ГДА СБУ. УК УССР. 1954. Ф. 5. Спр. 26693. Т. 2. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Павловского Е. И. Следственное дело по обвинению Шклярук И. Е. в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «б», 54–11 УК в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а», 54–1 «а» УК УССР. 1945. Ф. 5. Спр. 43153. Київ : ГДА СБУ. УССР. 1951–1952. Ф. 5. Спр. 26804. Т. 2. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Лелюх Ф. Л. в пре- Следственное дело по обвинению Шклярук И. Е. ступлении предусмотренном ст. 54–1 «б» УК УССР и ст. 2 в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «а», 54–1 «а» УК Указа Президиума Верховного Совета СССР от 19 апреля УССР. 1951–1952. Ф. 5. Спр. 26804. Т. 4. Київ : ГДА СБУ. 1943 г. 1944. Ф. 5. Спр. 43368. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Куценко Е. Я. Следственное дело по обвинению Гришко О. З. в пре- в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «б» УК УССР. ступлении предусмотренном ст. 54–1 «а», 54–11 УК УССР. 1950. Ф. 5. Спр. 26876. Київ : ГДА СБУ. 1946. Ф. 5. Спр. 48171. Київ : ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Фурсенко Н. М. Следственное дело по обвинению Томасевич М. В., в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «б» УК УССР, Шутенко И. Е., Шевченко Е. В., и других в преступлении 1951. Ф. 5. Спр. 33145. Київ : ГДА СБУ. предусмотренном ст. 54–1 «а» и ст. 54–1 «б» УК УССР. Следственное дело по обвинению Хуторного Я. Е. 1944. Ф. 5. Спр. 55733. Т. 1. Київ: ГДА СБУ. в преступлении предусмотренном ст. 54–1 «б» УК УССР, 1951. Ф. 5. Спр. 34062. Київ : ГДА СБУ. References Burlaka, S., 2012. Holokost u m. Bila Tserkva Ukrainian Ancillary Police in 1941–1944.]. Istorychni studii (za dokumentamy HDA SB Ukrainy) [Holocaust in Bila Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Tserkva (based on documents of Regional Branch Archive Ukrainky [Historical studios of the east Europe national of Security Service of Ukraine)]. Z arkhiviv VUChK–HPU– university of the name of Lesia Ukrainka]. Luzk, issue NKVD–KHB [From the archives of VUCHK-GPU-NKVD- 9–10, рр. 105–111 (in Ukrainian). KGB]. Kyiv, issue 2 (39), рр. 241–262 (in Ukrainian). Klymenko, O., Tkachov S., 2012. Ukraintsi v politsii v Burlaka, S., 2018. Dolia yevreiskykh ditei Biloi reikhskomisariati «Ukraina»: nimetskyi okupatsiinyi rezhym Tserkvy pid chas natsystskoi okupatsii [The Fate of Jewish na Kremenechchyni u 1941–1944 rr. [Ukrainians in the Children in Bila Tserkva during the Nazi Occupation]. police force at the Reichсommissariat «Ukraine»: German Holokost i suchasnist [Holocaust and modernity]. Kyiv, occupation regime in Kremenchug in 1941–1944]. Kharkiv: issue 1, рр. 9–38 (in Ukrainian). Ranok–NT, 2012 (in Ukrainian). Honcharenko, O., 2006. Natsystskyi henotsyd yevreiv Kovalchuk, I., 2018. Formuvannia mistsevoi Biloi Tserkvy: fakty ta naukovi interpretatsii [The Nazi dopomizhnoi politsii i zaluchennia yii pidrozdiliv do Genocide of the Jews of Bila Tserkva: Facts and Scientific karalnykh operatsii natsystskykh okupantiv na terytorii Interpretations]. Yurivskyi litopys [St. George’s Chronicle]. Zhytomyrskoi oblasti u 1941 rotsi [Forming the local Bila Tserkva, issue 5, рр. 32–44 (in Ukrainian). auxiliary police of nazi and engaging on the territory of Hula, S., 2018. Borotba orhaniv NKVS–NKDB URSR zhytomyr region in 1941]. Intermarum: istoriia, polityka, z antyradianskymy elementamy u Vinnytskyi oblasti u 1944– kultura [INTERMARUM: history, policy, culture]. Zhytomyr, 1945 rr. [The struggle of the NKVD-NKDB ranks of the issue 5, рр. 227–239 (in Ukrainian). UkrSSR with anti-Soviet­ elements in the Vinnytsia’s region]. Nakhmanovych, V., 2007. Bukovynskyi kurin i masovi Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB [From the archives of rozstrily yevreiv Kyieva voseny 1941 r. [Bukovynian hovel VUCHK-GPU-NKVD-KGB]. Kyiv, issue 1 (49), рр. 149–208 and mass executions of Kiev Jews in the fall of 1941]. (in Ukrainian). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal [Ukrainian Historical Dereiko, I.I., 2012. Mistsevi formuvannia nimetskoi Journal]. Kiev, issue 3, рр. 78–87 (in Ukrainian). armii ta politsii u Raikhskomisariati «Ukraina» (1941–1944 Tarnavskyi, I., 2017. Mistseva dopomizhna politsiia roky) [Local Formations of the German Army and Police Donechchyny v period natsystskoi okupatsii (1941– at the Reich Commissariat of Ukraine (1941–1944)]. Kyiv: 1943) [Local auxiliary police of the donetsk region of Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy (in Ukrainian). nazi occupation (1941–1943)]. Kyivski istorychni studii Zek, B., 2013. Osobovyi sklad ukrainskoi dopomizhnoi [Kiev History Studios]. Kiev, issue 1 (4), рр. 110–119 politsii Lutska u 1941–1944 rokakh [The Personnel of Lutsk (in Ukrainian). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 81–92

92 Shaikan, V.O., 2005. Kolaboratsionizm na terytorii of the Criminal Code of the Ukrainian SSR]. Fund 5. File Reikhskomisariatu «Ukraina» ta viiskovoi zony v period 26804. T. 4. Kyiv: HDA SBU. Druhoi svitovoi viiny [Collaboration on the territory of the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kutsenko E. Ia. v Reichskommissariat «Ukraine» and the military zone during prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b» UK USSR [The the Second World War]. Kryvyi Rih: Mineral (in Ukrainian). investigation into the charges of Kutsenko E. Ya. in a crime Shaikan, V., 2012. Represyvno-­karalni dii radianskoi under Art. 54–1 «b» of the Criminal Code of the Ukrainian vlady proty kolaborantiv v roky Velykoi Vitchyznianoi SSR]. Fund 5. File 26876. Kyiv: HDA SBU. viiny [Repressive–punitive actions of the Soviet authorities Sledstvennoe delo po obvynenyiu Fursenko N. M. v against collaborators during the Great Patriotic War]. prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b» UK USSR [The Storinky voiennoi istorii Ukrainy [Pages of military history investigation into the charges of Fursenko N. M. in a crime of Ukraine]. Kiev, issue 15, рр. 217–229 (in Ukrainian). under Art. 54–1 «b» of the Criminal Code of the Ukrainian Shliakhtych, R., 2018. Stvorennia ta funktsionuvannia SSR]. Fund 5. File 33145. Kyiv: HDA SBU. mistsevoi dopomizhnoi politsii na Kryvorizhzhi v roky Sledstvennoe delo po obvynenyiu Khutornoho Ya. E. nimetskoi okupatsii [Creation and operation of Kriviy v prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b» UK USSR Rig local auxiliary police during the german occupation]. [Investigation on the charge of Khutorny Ya. E. in a crime Problemy istorii Holokostu: naukovyi zhurnal [Issues of under Art. 54–1 «b» of the Criminal Code of the Ukrainian the Holocaust History: A Scientific Journal]. Dnipro, issue SSR]. Fund 5. File 34062. Kyiv: HDA SBU. 9, рр. 10–25 (in Ukrainian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Efanova A. Y. v Yarmola, O. 2011. Bilotserkivska politsiia prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b» UK USSR (1941–1943 rr.) [Belotserkovsky police (1941–1943)]. [The investigation into the charges of A. Efanov in a crime VIII Kraieznavchi chytannia imeni o. Petra Lebedyntseva under Art. 54–1 «b» of the Criminal Code of the Ukrainian [VIII Local History Readings of Fr. Petra Lebedintseva]. SSR]. Fund 5. File 39572. Kyiv: HDA SBU. Bila Tserkva, рр. 11–18 (in Ukrainian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Khomenka Y. M. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Shkarbunenko Y. A. prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a» UK USSR [The v prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a» UK USSR investigation into the charges of I. Khomenko in a crime [The investigation into the charge of Shkarbunenko I. A. under Art. 54–1 «a» of the Criminal Code of the Ukrainian in a crime under Art. 54–1 «a» of the Criminal Code of SSR]. Fund 5. File 39798. T. 1. Kyiv: HDA SBU. the Ukrainian SSR]. Fund 5. File 25193. Kyiv: HDA SBU. Sledstvennoe delo na semiu yzmennyka Rodyny Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kostenko A. Y. v Khomenko Y. M., Khomenko M. L. [Investigation into the prestuplenyy predusmotrennom st. 58–1 «b» UK RSFSR family of the traitor of the Motherland Khomenko I. M., y st. 2 Ukaza Prezydyuma Verkhovnoho Soveta SSSR ot Khomenko M. L.] Fund 5. File 39798. T. 2. Kyiv: HDA SBU. 19 aprelia 1943 h. [The investigation into the charges of Sledstvennoe delo po obvynenyiu Yasynovoho Y. E. v A. Kostenko in a crime under Art. 58–1 «b» of the Criminal prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b», 54–10, 196 Code of the Ukrainian SSR and Art. 2 Decree of the UK USSR [The investigation into the charge of I. Yasinov in a Presidium of the Supreme Soviet of the USSR of April 19, crime under Art. 54–1 «b», 54–10, 196 of the Criminal Code 1943]. Fund 5. File 26111. Kyiv: HDA SBU. of the Ukrainian SSR]. Fund 5. File 39802. Kyiv: HDA SBU. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Chalovskoho A. V. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Pavlovskoho E. Y. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a» UK USSR [The prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b», 54–11 UK USSR investigation into the charge of Chalovsky A. The in a crime [The investigation into the charge of Pavlovsky E. I. in a under Art. 54–1 «a» of the Criminal Code of the Ukrainian crime under Art. 54–1 «b», 54–11 of the Criminal Code of SSR]. Fund 5. File 26253. Kyiv: HDA SBU. the Ukrainian SSR]. Fund 5. File 43153. Kyiv: HDA SBU. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Liashchenka F. K. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Leliukh F. L. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a», 54–13 UK USSR prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «b» UK USSR y st. 2 [The investigation into the charge Lyashchenko F. K. in a Ukaza Prezydyuma Verkhovnoho Soveta SSSR ot 19 aprelia crime under Art. 54–1 «a», 54–13 of the Criminal Code of the 1943 h. [The investigation into the charges of Lelyukh F. L. Ukrainian SSR]. Fund 5. File 26693. Т. 1. Kyiv: HDA SBU. in a crime under Art. 54–1 «b» of the Criminal Code of the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Liashchenka F. K. v Ukrainian SSR and Art. 2 Decree of the Presidium of the prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a», 54–13 UK USSR Supreme Soviet of the USSR of April 19, 1943]. Fund 5. File [The investigation into the charge Lyashchenko F. K. in a 43368. Kyiv: HDA SBU. crime under Art. 54–1 «a», 54–13 of the Criminal Code of the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Hryshko O. Z. v Ukrainian SSR]. Fund 5. File 26693. Т. 2. Kyiv: HDA SBU. prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a», 54–11 UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Shkliaruk Y. E. [The investigation into the charges of Grishko O. Z. in a v prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a», 54–1 crime under Art. 54–1 «a», 54–11 of the Criminal Code of «б» UK USSR [The investigation into the charges of the Ukrainian SSR]. Fund 5. File 48171. Kyiv: HDA SBU. Shklyaruk I. E. in a crime under Art. 54–1 «a», 54–1 «b» Sledstvennoe delo po obvynenyiu Tomasevych M. V., of the Criminal Code of the Ukrainian SSR]. Fund 5. File Shutenko Y. E., Shevchenko E. V., y druhykh v prestuplenyy 26804. T. 2. Kyiv: HDA SBU. predusmotrennom st. 54–1 «a» y 54–1 «b» UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Shkliaruk Y. E. [The investigation into the charges of Tomasevich M. V., v prestuplenyy predusmotrennom st. 54–1 «a», 54–1 Shutenko I. E., Shevchenko E. V., and others of a crime under «б» UK USSR [The investigation into the charges of Art. 54–1 «a» and 54–1 «b» of the Criminal Code of the Shklyaruk I. E. in a crime under Art. 54–1 «a», 54–1 «b» Ukrainian SSR]. Fund 5. File 55733. T. 1. Kyiv: HDA SBU. 93 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102 doi 10.15421/26200108 http://www.uha.dp.ua УДК 61–051:378(477.54–25)(092) на додачу до суто позитивістської методології, зазвичай вживаної істориками медицини. Основні результати: Останній декан Вивчення постаті Ю. Пенського яскраво демонструє потенціал медичного краєзнавства для історико-медичних­ (До 160-річчя від дня народження досліджень. Зроблено висновок, що він був представником професора Ю. Р. Пенського) харківських медиків польського походження, мігрантів, які, починаючи з нуля, здобули загальне визнання, І. Ю. Робак включаючи найвище імператорське. Встановлено, що доктор історичних наук, професор він був талановитим вченим та хірургом-новатором,­ ORCID: 0000–0002–4837–4058 автором та співавтором оригінальних хірургічних ідей ResearcherID: ААА‑4501–2019 та технологій, винахідником спеціальних голки та шва, [email protected] які значно посприяли розвиткові хірургії. Ба більше, він був блискучим адміністратором і громадським Г. Л. Демочко діячем, одним із засновників Жіночого медичного кандидат історичних наук, доцент інституту, директором університетської хірургічної ORCID: 0000–0001–5744–5893 клініки, членом і керівником Харківського медичного ResearcherID: AAA‑4486–2019 товариства, останнім деканом медичного факультету ІХУ, [email protected] активістом харківської Полонії. Практичне значення: у статті введені до обігу архівні документи, які раніше В. А. Альков не досліджувалися. Результати дослідження можуть бути кандидат історичних наук використані у виховній роботі серед студентів-медиків,­ ORCID: 0000–0002–5339–7828 а також музейно-краєзнавчій­ роботі. Оригінальність: ResearcherID: R‑5173–2018 стаття написана на оригінальних матеріалах із залученням [email protected] архівних документів. Наукова новизна: вперше визначена роль Пенського в справі Лаговського, акцентована увага Харківський національний медичний на медичних досягненнях – ​«шві Пенського-Кузнецова»­ університет, та авторській голці хірурга, виправлено фактографічні пр. Науки, 4, м. Харків, Україна, 61021 помилки попередніх дослідників, створено першу ґрунтовну біографію вченого. Тип статті: описова. Анотація. Мета статті полягає в якомога ширшому, всебічному вивченні особи Ю. Пенського через призму Ключові слова: Імператорський Харківський медичного краєзнавства. Застосування історичних джерел Університет, медичний факультет, Харківське медичне з архівів, місцевої періодики надає змогу створити цілісний товариство, Юліан Пенський. портрет харківського хірурга. Методи дослідження: у дослідженні використовувалися загальнонаукові та Надійшла до редколегії 24.03. 2020 конкретно-історичні­ методи наукового дослідження:​ Прорецензована 15.04.2020 хронологічний, порівняльно-­історичний, ретроспективи Рекомендована до друку 06.05.2020

© Робак І. Ю., Демочко Г. Л., Альков В. А., 2020.

Статтю підготовлено відповідно до завдань ініціативної теми 0118U 000933 «Медичне краєзнавство Харкова в персоналіях». 94 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102 doi 10.15421/26200108 http://www.uha.dp.ua УДК 61–051:378 (477.54–25) (092) Изучение личности Ю. Пенского ярко демонстрирует потенциал медицинского краеведения для историко-­ Последний декан медицинских исследований. Сделан вывод, что (к 160-летию со дня рождения он был представителем харьковских медиков польского происхождения, мигрантов, которые, профессора Ю. Р. Пенского) начиная с нуля, получили всеобщее признание, включая высшее императорское. Установлено, что И. Ю. Робак он был талантливым ученым и хирургом-новатором,­ доктор исторических наук, профессор автором и соавтором оригинальных хирургических ORCID: 0000–0002–4837–4058 идей и технологий, изобретателем специальных ResearcherID: ААА‑4501–2019 иглы и шва, значительно поспособствовавших [email protected] развитию хирургии. Более того, он был блестящим администратором и общественным деятелем, одним Г. Л. Демочко из основателей Женского медицинского института, кандидат історичних наук, доцент директором университетской хирургической клиники, ORCID: 0000–0001–5744–5893 членом и руководителем Харьковского медицинского ResearcherID: AAA‑4486–2019 общества, последним деканом медицинского [email protected] факультета ИХУ, активистом харьковской Полонии. Практическое значение: в статье введены в научный В. А. Альков оборот архивные документы, которые ранее не кандидат історичних наук исследовались. Результаты исследования могут ORCID: 0000–0002–5339–7828 быть использованы в воспитательной работе среди ResearcherID: R‑5173–2018 студентов-медиков,­ а также музейно-­краеведческой [email protected] работе. Оригинальность: статья написана на Харьковский национальный медицинский оригинальных материалах с привлечением архивных университет, документов. Научная новизна: впервые определена пр. Науки, 4, г. Харьков, Украина, 61021 роль Пенского по делу Лаговского, акцентировано внимание на медицинских достижениях – ​«шве Аннотация. Цель статьи состоит в широком, Пенского-Кузнецова»­ и авторской игле хирурга, всестороннем изучении личности Ю. Пенского через исправлены фактографические ошибки предыдущих призму медицинского краеведения. Использование исследователей, создана первая основательная исторических источников из архивов, местной биография ученого. Тип статьи: описательная. периодики дает возможность создать целостный портрет харьковского хирурга. Методы исследования: Ключевые слова: Императорский Харьковский в исследовании использовались общенаучные Университет, медицинский факультет, Харьковское и конкретно-исторические­ методы научного медицинское общество, Юлиан Пенский. исследования: ​хронологический, сравнительно-­ исторический, ретроспективы в дополнение к сугубо Поступила в редколлегию 24.03. 2020 позитивистской методологии, обычно используемой Прорецензирована 15.04.2020 историками медицины. Основные результаты: Рекомендована в печать 06.05.2020

© Робак И. Ю., Демочко А. Л., Альков В. А., 2019.

Статья подготовлена в соответствии с заданиями инициативной темы 0118U 000933 «Медицинское краеведе‑ ние в персоналиях». 95 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102 doi 10.15421/26200108 http://www.uha.dp.ua LCC R 690–697 positivist methodology commonly used by historians of Medicine. Main results. The comprehension of J. Pensky’s The last dean figure clearly demonstrates the potential of medical local history for historical and medical research. It is concluded (celebrating professor that he was a representative of Kharkiv physicians of th J. R. Pensky’s 160 anniversary) Polish origin, migrants who, from the ground up , achieved general recognition, including the highest imperial. It is I. Yu. Robak established that he was a talented scientist and surgeon- Sc. D. (History), Professor, innovator, author and co-author of original surgical ideas ORCID: 0000–0002–4837–4058 and technologies, inventor of special needles and sutures, ResearcherID: ААА‑4501–2019 which significantly contributed to the development [email protected] of surgery.Moreover, he was a brilliant administrator and public figure, one of the founders of the Women's H. L. Demochko Medical Institute, director of the University Surgical Ph. D. (History), Associate Professor, Clinic, the member and the Head of the Kharkiv Medical ORCID: 0000–0001–5744–5893 Society, the last Dean of IKhU Medical Faculty, activist ResearcherID: AAA‑4486–2019 of the Kharkovian Polonia. Practical significance. The [email protected] article is based on archival documents that have not been known before; data could be used in educational work with V. A. Alkov students of medical educational institutions as well as in Ph. D. (History), Associate Professor, museum work. Originality: the article is written basing on ORCID: 0000–0002–5339–7828 original materials with usage of archival documents and it ResearcherID: R‑5173–2018 is the first scientifically-grounded paper dedicated to the [email protected] prominent person. Scientific novelty: the role of Pensky in the case of Lagovskoy is defined for the first time; such Kharkiv National Medical University, medical advances as the “suture of Pensky-Kuznetsov” 4 Nauki Avenue, Kharkiv, Ukraine, 61021 and the needle invented by the surgeon are emphasized, factual errors of previous researchers are corrected, the Abstract. The purpose of the article is to make a wide- first thorough biography of the scientist is created. Article ranging, comprehensive research of J. Pensky’s personality type: descriptive. through the prism of medical local study. Usage of archival historical sources and local periodicals gives Keywords: Imperial Kharkov University, Medical us the opportunity to create a complete portrait of the Faculty, Kharkov Medical Society, surgeon, Julian Pensky. Kharkovian surgeon. Research methods: the study uses general scientific and specifically historical methods of Received 24.03.2020 scientific research such as chronological, comparative- Reviewed 15.04.2020 historical and retrospective ones in addition to the purely Accepted 06.05.2020

© Robak I. Yu., Demochko H. L., Alkov V. A., 2020.

The article is prepared in accordince with the task of the initiative theme 0118U 000933 «Medical Study of Region in Kharkiv in Personalities». ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102

96 Formulation the Problem. The growing inter- name. A dual name could actually exist. But why only est in local medicine seems to be reasonable these for a few years? Why not from the very beginning of days. Considering insufficient studies about physi- medical activity? Could it be a mistake? We have failed cians, the authors seek to explore the life and activi- to find it out. At least the professor himself had never ties of Julian Pensky – a prominent surgeon, innova- used his second name, so do not use it either. In 1906, tor, the last dean of the Medical Faculty at the Imperial he was listed as a physician, a surgeon by specialty, and Kharkiv University. The research is believed to be rel- a collegiate advisor by rank (Российский медицинс- evant because of his 160th anniversary. кий список, 1906, с. 279.). The Aim of the Study. The purpose and tasks of Even less information can be found in the publi- the article are in the widest, detailed research of a sol- cation for the 100th anniversary of the Medical Faculty id personality of Julian Pensky through the history of of the Imperial Kharkiv University, which contains a local medicine. Historical sources from the archives brief biographical reference. However, it seems to be and local periodicals help to create a portrait of Julian valuable being composed by Julian Pensky himself Pensky, a surgeon from Kharkiv. (Багалей, Д., Скворцов, И., 1905–1906, с. 116–117). Historiography. A life of Julian Pensky was not This publication contains biographical information, as studied enough, as the Ukrainian historiography paid well as his basic scientific works and articles. too little attention to doctors, just listing them in ency- While preparing the article, works by Polish au- clopedic and reference literature (Лісовий, В., 2015, c. thors are used as well. In particular, «Polacy na wschod- 84–85; Szarejko, P., 1997, pp. 222–224; Циганенко, niej Ukrainie w latach 1832–1921» (Madzik, M., et A., ред., 2003, c. 71; Жванко, Л., 2018, c. 237–240). al., 2014. p. 132). Julian Pensky’s participation in the He is hardly mentioned in professional literature. The charity was described in this article for the first time; last exploration was done by Zhannetta Pertseva, di- the researchers had not paid attention to this fact be- rector of the National Museum at the Kharkiv National fore. Brief information is contained in the biograph- Medical University, in the local newspaper with brief ical dictionary «Słownik lekarzy polskich XIX wie- information about the said person (Перцева, Ж., 2019, ku» by Peter Shareyk, a Polish researcher (Szarejko, с. 5). Undoubtedly, it worked positively in promoting P., 1997.), which contains information about Julian the professor’s role. However, unfortunately, first- Pensky’s father exilid to Siberia. ly, the paper is merely descriptive, with no archival Sources. Regarding archival data, the State sources involved, and secondly, it is published under Archives of Kharkiv region has rather limited infor- the heading «For the 150th birthday» which is wrong. mation about Julian Pensky. The Imperial Kharkiv Valuable information is contained in the Russian University library collection could contain more in- Medical List. For the first time Julian Pensky is listed formation about Julian Pensky but unfortunately it (under this name) as a doctor in 1888; the date of grad- was lost during World War II. Somehow the surgeon’s uation from the Imperial Kharkiv University is 1885 activity is mentioned in other resources, but they can (Российский медицинский список, 1888, с. 336). only be used illustratively with other sources. In par- Also Arthur Pensky is listed there (likely Julian’s old- ticular, this is Stock 3 – Kharkiv Governor’s Office er brother). The same information is in the list of 1889 (Ф. 3. Оп. 287. Спр. 3295. Харків : Державний (Российский медицинский список, 1889, с. 347). архів Харківської області) and Stock 4 – Kharkiv Since 1891, Julian Pensky is listed not only as a doc- Provincial Board (Ф. 4. Оп. 117. Спр. 918. Харків : tor but also as an assistant dissector at the Imperial Державний архів Харківської області). Kharkiv University (Российский медицинский спи- Much more information can be found in Kharkiv сок, 1891, с. 162). According to the Russian Medical periodicals. Interesting information about Julian List, Pensky occupied this position till 1897, while it Pensky’s activity was found on the pages of the newspa- could be traced back in the source base (Российский per «Southern Territory», magazines «Kharkiv Medical медицинский список, 1891, с. 162; Российский ме- Journal», «Academic Life» and others. дицинский список, 1892, с. 172; Российский меди- The Main Material and Results. Julian Pensky цинский список, 1893, с. 185; Российский медицин- (in Polish – Julian Pęski) was born in 1859 in the ский список, 1894, с. 191; Российский медицинский small town of Slavuta, Volyn province (Багалей, Д., список, 1896. с. 204; Российский медицинский спи- Скворцов, И., 1905–1906, с. 116–117). His father had сок, 1897, с. 215). a firm political position and did not stand apart from The following issues of the Russian Medical List public life. For his active participation in the Polish contain an unexplained aspect. Pensky is mentioned with January Uprising of 1863, Julian Pensky was sent to a dual name. He appears several times under the name of Siberia (Szarejko, P., 1997.). Julian-Camille Romanovich- Pensky (Российский ме- To obtain his secondary education, the young дицинский список, 1897, с. 215.). Camille is a Catholic man came to the city of Kharkiv, where in 1872 he doi 10.15421/26200108 entered a secondary school and studied there till 1876 Д., Скворцов, И., 1905–1906, с. 117). The Dean and 97 (Багалей, Д., Скворцов, И., 1905–1906, с. 116–117). representatives of the Medical Faculty highly appreci- Then he graduated from the 3rd Kharkiv High School ated the lecturer’s talent. And on May 25, 1895, Julian (1876–1880). In 1880, he entered the Medical Faculty Pensky was elected Professor. at the Imperial Kharkiv University. Julian Pensky had In the same year, a solid work by Julian Pensky, a working brain and a curiosity for research and sci- co-authored with M. Kuznetsov, «On Liver Resection» ence, so he succeeded in education, and in 1885 he was published (Пенский, Ю., Кузнецов, М. 1895.). graduated with a degree and became a county doctor. Then any surgical manipulations in the liver were rare- Professors A. Jacobiy and V. Krylov noticed a talent- ly performed, and most of them ended fatally. In this ed young man and invited him to work at their labo- regard, Julian Pensky decided to conduct his own ani- ratories, where he worked from 1884 to 1885. mal studies and to reveal not only causes of high mor- In 1886, Julian Pensky chose his future special- tality, but also to give recommendations for success- ty and became a non-staff assistant prosector at the ful liver resection. Department of Operative Surgery and Topographic Some surgery elements were worked during a post Anatomy. Beginning his work at the department, Julian mortem, in particular, tissue incision techniques, pro- Pensky was not paid, but Professor O. Dudukalov and posed by different scientists. Julian Pensky also noted the IKhU Medical Faculty submitted a petition to the imperfect needles that injured the blood vessels, so he Ministry of Public Education, and he was allowed suggested round-tip needles. They penetrate and pass to get a salary if the university had available money through hepatic tissues without injuring the vessels. (Багалей, Д., Скворцов, И., 1905–1906, сс. 116–117). Concluding from the experiments, Julian Pensky de- 1887 and 1888 proved to be very fruitful in scien- termined that the liver resection was possible, but the tific aspects. Julian Pensky had an opportunity to work ligature peculiarities should be considered when tight- at the laboratory of V. P. Krylov and study bacteriol- ening the sutures (Пенский, Ю., Кузнецов, М. 1895.). ogy there. The young scientist got interested in ma- The colleagues noticed his high erudition and lignant tumors, pathoanatomical materials and trans- knowledge, so since 1896 Pensky became the editor plantation of joint tissues. of the editorial board of the «Works» of the Society of Since 1890, Julian Pensky combined scientific and Scientific Medicine and Hygiene. And in January 1897, organizational activities. He was elected secretary of he was elected secretary of the Scientific Medicine and the medical unit of the research society at the univer- Hygiene Society (Годичное заседание… 1897, 24 sity, where he worked at least for two terms (Багалей, янв.). By the way, Julian Pensky remained a constant Д., Скворцов, И., 1905–1906, с. 117). member of the Kharkiv Medical Society according to In 1893, Julian Pensky defended his thesis historical sources. In January 1903, he was re-elected «Grafting (replantation and transplantation) of the to the KhMS (Годичное заседание… 1903, 31 янв.). articular surfaces of the epiphyses». Julian Pensky was In 1907, he was elected a deputy chairman of one of the first in the world to conduct a joint trans- the Scientific Medicine and Hygiene Society of the plant surgery experimentally (Лісовий, В., Капустнік, KhMS (Медицинский факультет… 1907, с. 303). В., Дуденко, В. 2014, с. 7–14). However, his thesis On January 21, 1910, he was re-elected a fellow of the was not accepted as after the first reading, professors chairman of Scientific Medicine and Hygiene Society O. Dudukulov and A. Podrez found it unsatisfactory. (В обществе… 1910, 23 янв.). The professoriate’s authority was undeniable, howev- With Julian Pensky’s participation, the department er famous surgeons V. Grube and I. Zarubin learnt the work had greatly revived. During his work, professor thesis for objective assessment. They concluded that Julian Pensky paid considerable attention to practi- the thesis had certain mistakes and even more, a con- cal issues, intensified students’ training at the depart- fusing style – in some cases the information was un- ment. The professor kept up with his colleagues and clear due to complex explanations. Notwithstanding gave them a worthy example. He even obtained a di- these shortcomings, Julian Pensky’s dissertation was ploma of a prestigious industrial and artistic exhibi- recommended for defence, after which he obtained his tion in the city of Nizhny Novgorod «for careful and Doctor of Medicine degree. skilful manufacture» of anatomical specimens he made In 1894, Julian Pensky was elected Privatdozent of at the university laboratory (Багалей, Д., Скворцов, the Department of Operative Surgery and Topographic И., 1905–1906, с. 118). Anatomy, and added to the staff. He read the «Chest In 1893, at Pirogov Congress, Julian Pensky with and abdomen organs» course. In February 1895, he bril- his colleague M. Kuznetsov presented improvements liantly gave an introductory lecture on «Development in the abdominal surgery, which seemed to be inter- and importance of anatomy in natural science, in medi- esting. At the Congress, Kharkiv surgeons presented cine in general, and in surgery in particular» (Багалей, two reports «On liver resection techniques» and «On ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102

98 artificial bladder made of small intestine loops». These the Kharkiv Judicial Chamber. By the way, Mykola reports were of great value for practical surgery, be- Mikhnovsky acted as a representative of the people cause they offered innovative ideas now known as falsely accused by Lagovskoy. Lagovskoy claimed that Pensky-Kuznetsov needle and Kuznetsov-Pensky su- those persons tried to kill him. He was injured indeed. ture. The haemostatic suture was performed in a sig- And the Judicial Chamber engaged Professor Julian nificant liver injury. The organ was sutured with two Pensky for an expert examination of the case. Pensky catgut threads through U-shaped stitches, which helped convincingly proved that Lagovskoy was self-inflict- stop the bleeding. ed to confuse the investigation. The results of the ex- Julian Pensky’s scientific work was described pert examination carried out by Kharkiv professors in the Bulletin of Medicine, where he published ab- justified the sentencing of Lagovskoy (Судебная… stracts of original works from French and German 1910, 23–24 янв.). medical literature (Багалей, Д., Скворцов, И., 1905– On December 04, 1910, it was the 25th an- 1906, с. 118). niversary of the medical activity of Julian Pensky. In 1905, Julian Pensky became the head of the The KhMS honoured him with a congratulatory let- operative surgery department, though in 1907 he ter (Харьковское... 1910, с. 414). In particular, the was transferred to the hospital surgery department following was noted «Dear Julian Romanovich, the (Перцева, Ж., 2019, с. 5.). In March 1910, Julian Kharkiv Medical Society entrusted the Board with an Pensky, who had previously worked as an extraordi- honorable duty to congratulate you on this solemn day nary professor, was appointed a residency professor at upon the 25th anniversary of your medical and scientif- the hospital surgery department (Назначение... 1910, ic activity. The Board is well aware of your activities 13 марта). The professor involved to work at the clin- and works for the benefit of the Company. We highly ic talented Boleslaw Sharetskiy, a future hero of the appreciate your participation in scientific meetings of Second World War, a founder and head of the medi- the Company. Your comments on the reports have al- cal service of the Polish Armed Forces (Жванко, Л., ways illuminated debates and facilitated a proper un- 2018, с. 255). derstanding of complicated issues. We consider your The work at the department proved to be scien- scientific experience to be an irreplaceable reference tifically fruitful, and Julian Pensky also performed ad- book in surgical and topographic anatomy» (Протокол ministrative duties. On June 03, 1910, he attended the №29…1911, с. 260–284.). On that day, the university organizing committee for establishment of the Women’s colleagues and leaders of Kharkiv Medical Society Medical Institute at the KhMS (Протокол № 15… were going to honour him. But Julian Pensky was a 1910, с. 109), and on August 04, – the commission for very modest person and decided to avoid the festivi- election of teachers of the WMI (Протокол № 17… ties. He just hid. He did not go to work, did not attend 1910, с. 162). In 1911, he worked in the commission the meeting of the KhMS. Persistent admirers went to on organization of the surgical clinic at the Women’s his house in Divocha Street (Список…, арк. 109.). Medical Institute (Харьковское... 1911, с. 184), and on However, he was not there. They waited, but in vain. examinations of the WMI in 1916 (Академическая... He did not show up all day. They left greetings and 1916, с. 152). gifts to his wife (Юбилей…1910, 5 дек.; Протокол The directors of the university clinics, professors №29…1911, с. 260.). Julian Pensky and K.M. Georgiyevsky, initiated the The same happened with the 30th anniversary of opening of the outpatient clinic at the Olexandrivska the professor’s teaching and pedagogical activity in hospital. The outpatient clinic began operating on 1914 as well. As the Kharkiv newspaper «Southern January 25, 1910 and significantly improved medi- Territory» wrote, «the Jubilee hero categorically re- cal care for Kharkiv residents, as well as expanded fused to celebrate it despite all friends’ persuasions» clinical training for graduate students of the Medical (Юбилей…1910, 5 дек.). Faculty at the University (Амбулатория… 1910, с. 98). In 1911, Julian Pensky became the Dean of the Patients were admitted in five rooms free of charge, Medical Faculty of Kharkiv Imperial University. He and free medications were dispensed to poor patients was unanimously elected, apparently, because of his (Новая… 1910, 24 янв.). conscientious professional work. He remained in this In 1910, the so-called «Lagovskoy Case» was position until the institution’s reorganization. The nine- widely publicized in Kharkiv. In this complicated case, teenth dean witnessed the beginning of great transfor- Julian Pensky consulted. mations in education in the 1920s. He combined his Volodymyr Lagovskoy, a police officer from administrative duties with teaching at the university Lubny district, was caught fabricating and adding ev- clinic at Olexandrivska hospital (На отношение…, idences in a criminal case about an attempted murder арк. 106.). of a court investigator. The case was considered by doi 10.15421/26200108

In December 1911, a surgical society was estab- Kharkiv Medical Society: he was chosen to commu- 99 lished at the KhMS, and Professor Julian Pensky was nicate with the tsar. elected fellow of the chairman (Университет. 1912, During World War I enemies started using a new с. 70). And in 1914 he became the head of this soci- kind of weapons, chemical weapons. The mobilization ety (В обществах. 1914, с. 181.). of scientists was required to counteract the poisonous It should be noted that even being busy, Julian gases. In 1915, at Kharkiv Imperial University, a com- Pensky always found time for charity. As a Pole, he mission was set up to «find means against asphyxiat- participated in the activities of the Roman Catholic ing gases». Professor Julian Pensky headed it as the Charitable Society, founded in Kharkiv in 1894 to as- Dean of the Medical Faculty (Академическая…1915, sist the Poles living in eastern Ukraine. At the begin- с. 159.). ning, the Society consists of 213 Poles, but later the The post-revolutionary events brought great number of representatives of the Polish diaspora de- changes, particularly, in education. Kharkiv Imperial creased. In 1913, there were 159 Poles in the socie- University was reorganized, which is confirmed by the ty. At this time the charitable society was headed by archived materials. In February 1919, Julian Pensky Theodore (Fedir) Openhovsky, Julian Pensky was a began preparation of further reforms, as the Bolshevik secretary, and Selestin Serednytsky was a treasurer. authorities proposed to hold discussions about the fu- The society was governed by the council of 9 people. ture fate of the higher medical institution. Under this Julian Pensky’s work in this society clearly proves that decree, Julian Pensky gathered the IKhU professori- problems of the Poles were in the professor’s mind, so ate on February 7 to discuss prospects (Перцева, Ж, he, as a true patriot, tried to improve the Poles’ lives 2019, с. 5.). However, Julian Pensky was not affect- in Ukraine. The activity of the Society suffered due to ed by these changes, and remained the Dean of the lack of money for many years. However, the charity’s Medical Faculty of Kharkiv University until the last activities significantly revived when a large sum was day of his life. donated in 1909 by music teacher Adam Wojtasevic- Julian Pensky died on April 20, 1920 in Kharkiv at Pavlovic in the amount of 37 thousand karbovanetz. the age of 60. He was buried at the expense of the uni- This helped to maintain a school for 53 girls and 44 versity to honour his long fruitful work for the Medical boys, to provide funds for the study of Polish and Faculty at the IKhU. And in June of 1920, the directives Russian languages, as well as to support St. Anne’s on the merger of the WMI and the Medical Faculty of charitable foundation for poor girls (Madzik, M., et the University came into effect. A new day began in the al., 2014, p. 132). history of medical education in Kharkiv (Декану…, In 1912, Professor Julian Pensky, at the Twelfth арк. 169; Перцева, Ж. 2019, с. 5.). Russian Congress of Surgeons, made a report on ear- Conclusions. The study of Julian Pensky’s per- ly surgical intervention in acute appendicitis. This, in sonality clearly demonstrates the potential of history fact, initiated the first day theory, when timely surgery of local medicine for historical and medical research- within the first 24 hours in appendicitis can save a pa- es. J. Pensky was a representative of Kharkiv medics tient’s life. Later this idea was developed by Kharkiv of Polish origin, migrants who, from the ground up, surgeons V. Nedohlebov and A.Chugayev. achieved general recognition, including the highest im- In 1914, Julian Pensky performed a surgery dis- perial. He was a talented and innovative scientist and section of a heart sac in a patient with an inflamed per- surgeon despite obvious problems in his Doctor Degree icardium. He also developed techniques for surgery thesis defence. However, it is common in surgeons’ cir- on the digestive system, urinary tract, and vessels. In cles even now because of their practical orientation. So, 1914, the Surgical Society established the annual Julian Pensky is the author and co-author of original surgical Pensky Prize in the amount of 100 rubles for a scientific ideas and technologies, inventor of a specific needle work on surgery (Академическая…1915, с. 71–72.). and suture that contributed surgery a lot. Moreover, he At the beginning of World War I, a hospital called was a brilliant administrator and public figure, one of «Infirmary of the University professors» was estab- the founders of the Women's Medical Institute, direc- lished in Kharkov. Its name showed who treated wound- tor of the University Surgical Clinic, the member and ed and ill people there. «Infirmary» was headed by the Head of Kharkiv Medical Society, the last Dean Professor Julian Pensky. On November 23, 1914, the of IKhU Medical Faculty, activist of the Kharkovian institution was visited by Emperor Nicholas II during Polonia. However, his character determined avoiding his travel to Kharkiv, and he had a conversation with honours; activity was his end in itself.. Julian Pensky (Высочайшие…1914, с. 374–376). This fact emphasizes Julian Pensky’s reputation in ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102

100 Бібліографічні посилання Академическая жизнь, 1915. Харьк. мед. журн., 1. Российский медицинский список, изданный Управ‑ Академическая жизнь, 1915. Харьк. мед. журн., 8. лением Главного врачебного инспектора Министер‑ ства внутренних дел на 1893 год, 1893, доступно на: Академическая жизнь, 1916. Харьк. мед. журн., 2. https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/catalog/000200_000018_v19_​ Амбулатория госпитальных клиник, 1910. Харьк. rc_1190278/viewer/?page=216. мед. журн., 1. Российский медицинский список, изданный Управ‑ Багалей, Д., Скворцов, И., 1905–1906. Медицинс‑ лением Главного врачебного инспектора Министер‑ кий факультет за первые сто лет его существования ства внутренних дел на 1894 год, 1894, доступно на: (1805–1905). Харьков. https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/catalog/000200_000018_v19_​ В обществах, 1914. Харьк. мед. журн., 2. rc_1190279/viewer/?page=216. Российский медицинский список, издан‑ В обществе научной медицины и гигиены, 1910. ный Управлением Главного врачебного ин‑ Юж. край., 23 янв. спектора Министерства внутренних дел на Высочайшие посещения лазаретов для раненых 1896 год, 1896, доступно на: https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/​ в г. Харькове, 1914. Харьк. мед. журн., 10. catalog/000199_000009_005405315/viewer/?page=230. Годичное заседание Общества научной медицины Российский медицинский список, издан‑ и гигиены, 1897. Юж. край, 24 янв. ный Управлением Главного врачебного ин‑ Годичное заседание Общества научной медицины спектора Министерства внутренних дел на и гигиены, 1903. Юж. край, 31 янв. 1897 год, 1897, доступно на: https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/​ catalog/000199_000009_005405323/viewer/?page=241. Декану медицинского факультета Харьковского Российский медицинский список, изданный Управ‑ университета. Ф. 166. Оп. 1. Спр. 901, Київ : Централь- лением Главного врачебного инспектора Министер‑ ний державний архів вищих органів влади та управління ства внутренних дел на 1906 год, 1906, доступно на: України https://vivaldi.nlr.ru/bv000002351/view#page=304. Державний архів Харківської області, арк. 169. Российский медицинский список, изданный Управ‑ Жванко, Л., 2018. Видатні поляки і Харків : біогр. лением Главного врачебного инспектора Министер‑ слов. (1805–1918). Харків: «Золоті сторінки». ства внутренних дел на 1888 год, 1888, доступно на: Лісовий, В. та ін., 2015. Скарбниця харківської ме‑ https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/catalog/000200_000018_v19_​ дицини. Постаті : біогр. довід. Харків : ХНМУ. rc_1190273/viewer/?page=385. Лісовий, В., Капустник, В., Дуденко, В., 2014. Ста- Российский медицинский список, изданный Управ‑ новлення і розвиток кафедри оперативної хірургії та топо- лением Главного врачебного инспектора Министер‑ ства внутернних дел на 1889 год, 1889, доступно на: графічної анатомії Харківського національного медичного https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/catalog/000200_000018_v19_​ університету (до 130-річчя від дня заснування). Експери‑ rc_1190274/viewer/?page=399. ментальна та клінічна медицина, 2 (63). Российский медицинский список, изданный Управ‑ Madzik, M. et al., 2014. Polacy na wschodniej Ukrainie лением Главного врачебного инспектора Министер‑ w latach 1832–1921. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu ства внутренних дел на 1891 год, 1891, доступно на: Marii Curie-Sklodowskiej.­ https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/catalog/000200_000018_v19_​ Медицинский факультет Харьковского универси- rc_1190276/viewer/?page=186. тета. 1907. Харьк. мед. журн., 3. Российский медицинский список, изданный Управ‑ На отношение… Ф. 3. Оп. 287. Спр. 3295, Харків : лением Главного врачебного инспектора Министер‑ Державний архів Харківської області, арк. 106. ства внутренних дел на 1892 год, 1892, доступно на: https://xn‑90ax2c.xn – p1ai/catalog/000200_000018_v19_​ Назначение профессора Ю. Р. Пенского, 1910. Юж. rc_1190277/viewer/?page=196. край., 13 марта. Список врачам, показанным на жительство в гор. Новая университетская амбулатория, 1910. Юж. Харькове. Ф. 4. Оп. 17. Спр. 918, Харків: Державний край., 24 янв. архів Харківської області, арк. 109. Пенский, Ю., Кузнецов, М., 1895. О резекции пе‑ Судебная хроника. Харьковская судебная палата. чени. Харьков. Дело Лаговского, 1910. Юж. край, 23–24 января. Перцева, Ж., 2019. Последний декан медицинского Университет, 1912. Харьк. мед. журн., 1. факультета. Медицинский университет, 3–4. Харьковский университет, 1907. Харьк. мед. журн., 2. Протокол № 15 чрезвычайного заседания Харьковс- Харьковское медицинское общество, 1910. Харьк. кого медицинского общества от 4-го июня 1910 года, мед. журн., 9. 1910. Харьк. мед. журн., 9. Харьковское медицинское общество, 1911. Харьк. Протокол № 17 чрезвычайного заседания Харьковс- мед. журн., 2. кого медицинского общества от 4-го августа 1910 года, Центральний державний архів вищих органів влади 1910. Харьк. мед. журн., 9. та управління. Протокол № 29 чрезвычайного заседания Харьковс- Циганенко, А., ред., 2003. Вчені Харківського дер‑ кого медицинского общества от 4-го декабря 1910 года, жавного медичного университету. Харків : Вид-во 1911. Харьк. мед. журн., 1. «Харків». doi 10.15421/26200108

Szarejko, P., 1997. Slownik lekarzy polskich XIX wieku. Юбилей проф. Ю. Р. Пенского, 1910. Юж. край., 101 T. 2, Warszawa. 5 дек. References Akademicheskaya zhizn’ [Academic life], 1915. Meditsinskiy fakul’tet Khar’kovskogo universiteta Khar’k. med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 1 (in [Medical Faculty of Kharkov University]. 1907. Khar’k. Russian). med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 3 (in Russian). Akademicheskaya zhizn’ [Academic life], 1915. In response to the official letter… Fund 3. Inventory Khar’k. med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 8 (in 287. File 3295. Kharkiv: State Archives of Kharkiv Region, Russian). pp. 106 (in Russian). Akademicheskaya zhizn’ [Academic life], 1916. Naznachenie professora Yu. R. Penskogo [Appointment Khar’k. med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 2 (in of Professor J. R. Pensky.], 1910. Yuzh. kray. [Southern Russian). Province], March 13 (in Russian). Ambulatoriya gospital’nykh klinik [Outpatient unit Novaya universitetskaya ambulatoriya [University’s of hospital clinics], 1910. Khar’k. med. zhurn. [Kharkov outpatient unit], 1910. Yuzh. kray. [Southern Province], Medical Journal], 1 (in Russian). January 24 (in Russian). Bagaley, D., Skvortsov, I., 1905–1906. Meditsinskiy Penskiy, Yu., Kuznetsov, M., 1895. O rezektsii pecheni fakul’tet za pervye sto let ego sushchestvovaniya (1805–1905) [On a resection of liver]. Kharkov (in Russian). [Medical faculty during the first one hundred years of its Pertseva, Zh., 2019. Posledniy dekan meditsinskogo existence]. Kharkov (in Russian). fakul’teta [The last Dean of the Medical Faculty]. For the Dean of the Medical Faculty of Kharkov Meditsinskiy universitet [Medical University], 3–4 (in University. Fund 166, Inventory 1, File 901. Kyiv: Central Russian). State Archives of Supreme Authorities and Governments Protokol № 15 chrezvychaynogo zasedaniya of Ukraine, pp. 169 (in Russian). Khar’kovskogo meditsinskogo obshchestva ot 4-go iyunya Godichnoe zasedanie Obshchestva nauchnoy meditsiny 1910 goda [Protocol No.15 of the extraordinary session of the i gigieny [Annual session of the Society for Scientific Kharkov Medical Society of 4th of June, 1910], 1910. Khar’k. Medicine and Hygiene], 1897. Yuzh. kray. [Southern med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 9 (in Russian). Province], January 24 (in Russian). Protokol № 17 chrezvychaynogo zasedaniya Godichnoe zasedanie Obshchestva nauchnoy meditsiny Khar’kovskogo meditsinskogo obshchestva ot 4-go avgusta i gigieny [Annual session of the Society for Scientific 1910 goda [Protocol No.17 of the extraordinary session Medicine and Hygiene], 1903. Yuzh. kraj. [Southern of the Kharkov Medical Society of 4th of August, 1910], Province], January 31 (in Russian). 1910. Khar’k. med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 9 Kharkovskij universitet [Kharkov University], 1907. (in Russian). Khark. med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 2 (in Protokol № 29 chrezvychaynogo zasedaniya Russian). Khar’kovskogo meditsinskogo obshchestva ot 4-go dekabrya Kharkovskoe medicinskoe obshestvo [Kharkov Medical 1910 goda [Protocol No.29 of the extraordinary session of th Society], 1910. Khark. med. zhurn. [Kharkov Medical the Kharkov Medical Society of 4 of December, 1911], Journal], 9 (in Russian). 1911. Khar’k. med. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 1 (in Russian). Kharkovskoe medicinskoe obshestvo [Kharkov Medical Society], 1911. Khark. med. zhurn. [Kharkov Medical Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem Journal], 2 (in Russian). Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh del na 1893 god [Russian Medical List issued by the Office Lisovyi, V. et al, 2015. Skarbnytsia kharkivskoi of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal medytsyny. Postati: biohr. dovid. [Treasury of Kharkivian Affairs for 1893], 1893, available on: https://xn‑90ax2c. medicine. Personalities: a bibliographic handbook]. Kharkiv: xn – ​p1ai/catalog/000200_000018_v19_rc_1190278/ KhNMU (in Ukrainian). viewer/?page=216 (in Russian). Lisovyi, V., Kapustnyk, V., Dudenko, V., 2014. Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem Stanovlennia i rozvytok kafedry operatyvnoi khirurhii Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh ta topohrafichnoi anatomii Kharkivskoho natsionalnoho del na 1894 god [Russian Medical List issued by the Office medychnoho universytetu (do 130-richchia vid dnia of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal zasnuvannia) [Formation and development of the Department Affairs for 1894], 1894, available on: https://xn‑90ax2c. for Operative Surgery and Topographic Anatomy of Kharkiv xn – ​p1ai/catalog/000200_000018_v19_rc_1190279/ National Medical University (to the 130th anniversary since viewer/?page=216 (in Russian). the foundation)]. Eksperymentalna ta klinichna medytsyna [Experimental and Clinical Medicine], 2 (63) (in Ukrainian). Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh Madzik, M. et al, 2014. Polacy na wschodniej Ukrainie del na 1896 god [Russian Medical List issued by the Office w latach 1832–1921 [Poles in Eastern Ukraine in 1832– of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal 1921]. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-­ Affairs for 1896], 1896, available on: https://xn‑90ax2c.xn – ​ Sklodowskiej (in Russian). p1ai/catalog/000199_000009_005405315/viewer/?page=230. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 93–102

102 Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem xn – ​p1ai/catalog/000200_000018_v19_rc_1190277/ Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh viewer/?page=196. del na 1897 god [Russian Medical List issued by the Office Spisok vracham, pokazannym na zhitel’stvo v gor. of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal Khar’kove [List of doctors who live in Kharkov city]. Fund Affairs for 1897], 1897, available on: https://xn‑90ax2c.xn – ​ 4. Inventory 17. File 918, Kharkiv: State Archives of Kharkiv p1ai/catalog/000199_000009_005405323/viewer/?page=241. Region. Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem State Archives of Kharkiv Region, pp. 109 (in Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh Ukrainian). del na 1906 god [Russian Medical List issued by the Office Sudebnaya khronika. Khar’kovskaya sudebnaya palata. of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal Delo Lagovskogo [Judicial chronicle. Kharkov Judicial Affairs for 1906], 1906, available on: https://vivaldi.nlr.ru/ Chamber. Court case of Lagovskoy], 1910. Yuzh. kray. bv000002351/view#page=304. [Southern Province], January 23–24 (in Russian). Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem Szarejko, P., 1997. Slownik lekarzy polskich XIX wieku Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh [Dictionary of Polish doctors of 19th century]. T. 2, Warszawa del na 1888 god [Russian Medical List issued by the Office (in Polish). of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal Affairs for 1888], 1888, available on: https://xn‑90ax2c. Tsyhanenko, A., red., 2003. Vcheni Kharkivskoho xn – ​p1ai/catalog/000200_000018_v19_rc_1190273/ derzhavnoho medychnoho unyversytetu [Scientists of Kharkiv viewer/?page=385. State Medical University]. Kharkiv: Vyd-vo «Kharkiv» (in Ukrainian). Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh Universitet [University], 1912. Khar’k. med. zhurn. del na 1889 god [Russian Medical List issued by the Office [Kharkov Medical Journal], 1 (in Russian). of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal V obshchestvakh [In societies], 1914. Khar’k. med. Affairs for 1889], 1889, available on: https://xn‑90ax2c. zhurn. [Kharkov Medical Journal], 2 (in Russian). xn – ​p1ai/catalog/000200_000018_v19_rc_1190274/ V obshchestve nauchnoy meditsiy i gigieny [In the viewer/?page=399. Society for Scientific Medicine and Hygiene], 1910. Yuzh. Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem kray [Southern Province], 23 yanv (in Russian). Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh Vysochayshie poseshcheniya lazaretov dlya raneny del na 1891 god [Russian Medical List issued by the Office v g. Khar’kove [The highest visits of infirmaries for the of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal wounded in Kharkov city], 1914. Khar’k. med. zhurn. Affairs for 1891], 1891, available on: https://xn‑90ax2c. [Kharkov Medical Journal], 10 (in Russian). xn – ​p1ai/catalog/000200_000018_v19_rc_1190276/ Yubilej prof. J. R. Penskogo [Jubilee of viewer/?page=186. Professor J. R. Pensky], 1910. Yuzh. kraj [Southern Province], Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy Upravleniem 5 dek (in Russian). Glavnogo vrachebnogo inspektora Ministerstva vnuternnikh Zhvanko, L., 2018. Vydatni poliaky i Kharkiv: biohr. del na 1892 god [Russian Medical List issued by the Office slov. (1805–1918) [Outstanding Poles and Kharkiv: a of the General Medical Inspector of the Ministry of Internal bibliographic dictionary]. Kharkiv: «Zoloti storinky» (in Affairs for 1892], 1892, available on: https://xn‑90ax2c. Ukrainian). 103 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114 doi 10.15421/26200109 http://www.uha.dp.ua УДК 629.366 Державного архіву Харківської області, Харківського електротехнічного заводу, сімейні архіви та спогади Внесок Ю. В. Бакумова у розвиток синів Ю. В. Бакумова. У публікації вперше наведено біографічні дані життєпису Ю. В. Бакумова, вітчизняної електротехнічної здійснено стислий аналіз результатів його діяльності промисловості на посадах головного конструктора спеціального конструкторського бюро електродвигунів, директора О. Г. Кривоконь Харківського електротехнічного заводу та генерального Доктор історичних наук, ст. наук. співробітник директора виробничого об’єднання «Укрелектромаш». ORCID: 0000–0002–2495–7371 Розкрито науковий внесок Ю. В. Бакумова у розвиток ResearcherID: G‑9456–2019 електродвигунобудування, наведено приклади вдалих [email protected] технологічних, організаційних та управлінських рішень Юрія Вікторовича, охарактеризовано його Національний технічний університет особисті якості. Висновки містять міркування стосовно «Харківський політехнічний інститут», ролі професійного внеску Ю. В. Бакумова у розвиток вул. Кирпичова, б. 2, м. Харків, вітчизняної електротехнічної промисловості. Україна, 61002 Дані, представлені у публікації, щодо життєпису Анотація. Метою цієї теоретичної статті є Ю. В. Бакумова є оригінальними та вводяться оприлюднення маловідомої дотепер інформації про у науковий обіг вперше, що засвідчує наукову новизну життєдіяльність та професійний доробок вітчизняного дослідження. організатора виробництва та конструктора в галузі електротехніки Юрія Вікторовича Бакумова, і крізь Ключові слова: історія електротехнічного призму його біографії-розкриття деяких особливостей машинобудування, Харківський електромеханічний виробничої діяльності у вітчизняній електротехнічній завод, виробниче об’єднання «Укрелектромаш», галузі в період 60-х – ​70-х років ХХ сторіччя. Ю. В. Бакумов. В роботі були застосовані історичний та біографічний методи в контексті розгляду етапів життя та оцінки Надійшла до редколегії 20.02.2020 виробничого досвіду Ю. В. Бакумова Джерельну Прорецензована 27.03.2020 базу дослідження склали архівні документи Рекомендована до друку 06.05.2020

© Кривоконь О. Г., 2020. 104 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114 doi 10.15421/26200109 http://www.uha.dp.ua УДК 629.366 области, Харьковского электротехнического завода, семейных архивов и воспоминаний сыновей Вклад Ю. В. Бакумова в развитие Ю. В. Бакумова. В публикации впервые приведены отечественной электротехнической биографические данные и жизнеописание Ю. В. Бакумова, осуществлен краткий анализ промышленности результатов его деятельности на посту главного конструктора специального конструкторского А. Г. Кривоконь бюро электродвигателей, директора Харьковского Доктор исторических наук, старший научный электротехнического завода и генерального директора сотрудник производственного объединения «Укрэлектромаш». ORCID: 0000–0002–2495–7371 Раскрыт научный вклад Ю. В. Бакумова в развитие ResearcherID: G‑9456–2019 электродвигателестроения, приведены примеры [email protected] ценных технологических, организационных Национальный технический университет и управленческих решений Юрия Викторовича, «Харьковский политехнический институт», охарактеризованы его личные качества. Выводы ул. Кирпичова, д. 2, г. Харьков, Украина, 61002 содержат рассуждения о роли профессионального вклада Ю. В. Бакумова в развитие отечественной Аннотация. Целью данной теоретической статьи электротехнической промышленности. Данные, является обнародование малоизвестной информации представленные в публикации, касательно биографии о жизнедеятельности и профессиональном вкладе Ю. В. Бакумова являются оригинальными и вводятся отечественного организатора производства в научный оборот впервые, что свидетельствует и конструктора в области электротехники Бакумова о научной новизне исследования. Юрия Викторовича Бакумова и через призму его биографии – раскрытие некоторых особенностей Ключевые слова: история электротехнического производства в отечественной электротехнической машиностроения, Харьковский электромеханический отрасли в период 60-х – ​70-х годов ХХ столетия. В работе завод, производственное объединение были применены исторический и биографический «Укрэлектромаш», Ю. В. Бакумов. методы в контексте рассмотрения этапов жизни и оценки производственного опыта Ю. В. Бакумова Поступила в редколлегию 20.02. 2020 Исследовательская база статьи состоит из архивных Прорецензирована 27.03.2020 документов государственного архива Харьковской Рекомендована в печать 06.05.2020

© Кривоконь А. Г., 2020. 105 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114 doi 10.15421/26200109 http://www.uha.dp.ua LCC DK508 memories of his personal life and family are presented. Y. V. Bakumov died in 1977, and in 1979 he was posthumously Y. V. Bakumov’s contribution awarded the State Prize of the USSR and the Order of the Red Banner of Labour. Concise conclusions. Y. Bakumov made a to the development of domestic significant contribution to the development of the domestic electrical industry electrical industry. Under his leadership, the reconstruction and technical re-equipment of the production of electric O. H. Kryvokon motors were carried out, its efficiency was increased, and new Sc. D. (History), Senior Researcher equipment was created and implemented at the enterprises ORCID: 0000–0002–2495–7371 of Ukrelectromash. Nevertheless, the greatest achievement ResearcherID: G‑9456–2019 of Yuriy Viktorovich and the whole team of the Production Association are reliable electric motors, which are still [email protected] successfully operating in various fields. Practical meaning. National Technical University The formation of historical science should be based on the «Kharkiv Polytechnic Institute», achievements, discoveries and developments made by 2, Kyrpychova str., 61002, individual figures within a certain direction of scientific and Kharkiv, Ukraine technological progress or industry. That is not simply recorded objectively existing results but continue to serve humanity, promoting his civilizational progress. Originality. Scientific Abstract. The aim of the article is to publish the little-known research concerning the consideration of personalities and information about the life and professional achievements of the life path of individuals who contributed to the formation domestic organizer of production and designer in the field of our country's industries (especially in the Soviet era) is of electrical engineering Yuriy Bakumov; to reveal some urgent. Equally important is the fact that, until recently, within peculiarities of production activity in the electrotechnical the national history of science and technology, very little industry in the period of the 60’s – 70’s of the 20th century. research has been conducted aimed at isolating the wealth of Methods. Historical and biographical methods are applied Ukrainians in the development of scientific and technological in the work in the context of consideration the stages of life thought and industrial production in the Soviet period. In our and assessment of production experience of Y. Bakumov. view, replenishment of national historical science with such The use of the interview method yields additional previously data will not only serve patriotic goals, but also help to restore unknown information about his life and activities. Main justice and give greater objectivity in assessing the role of results. The special role of Kharkiv electrotechnical our compatriots in civilizational progress. Scientific novelty. enterprises and the activity of their manufacturers for the The topic of formation of the domestic electrotechnical development of the electrotechnical industry in Soviet times industry and its scientific support in recent years has caused are emphasized. Kharkiv Electrotechnical Plant was the a great scientific interest on the part of domestic scientists. largest manufacturer of induction motors, generators and The biography of Y. V. Bakumov will allow to reveal more electric pumps in Ukraine. Its development began in 1932. fully the achievements in the electrical engineering sphere, One of the developers and organizers of the production of the to rethink its problems, as well as help the development of most famous A4 series engines was Y. V. Bakumov. Y. V. scientific ideas about the peculiarities and regularities of Bakumov’s life was very difficult: his father was repressed, functioning of the industry as a whole. he was in forced labour in Germany. He made his career from a simple locksmith to a chief engineer at the HELZ plant. In this position, Y. V. Bakumov worked for more than ten Keywords: history of electrical engineering, Kharkiv years. In 1975, Y. V. Bakumov became the CEO of the newly Electromechanical Plant, Ukrelectromash Production formed Ukrelectromash production association. There is a Association, Y. V. Bakumov. detailed analysis of the main achievements of the enterprise led by Y. V. Bakumov. The scientific contribution of Y. V. Received 20.02.2020 Bakumov in the development of electrical engineering, Reviewed 27.03.2020 Accepted 06.05.2020 © Kryvokon O. H., 2020. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114

106 Постановка проблеми. Становлення історич- вий науковий інтерес з боку вітчизняних науковців, ної науки має носити чітко виражений гуманістич- стислий аналіз робіт яких буде представлено нижче. ний характер, що уможливлюється шляхом постій- Наразі зауважимо, що авторами більшою мірою було ного насичення фактами та біографічними дани- здійснено аналіз стану галузі в цілому, описано осо- ми про людей, котрі присвятили своє життя тій чи бливості діяльності інститутів, навчальних закладів, тій сфері, віддаючи власні зусилля для досягнення інших установ, котрі розвивали електротехнічну на- високих цілей суспільного розвитку. Саме наукова уку і здійснювали підготовку відповідних фахівців, біографістика «олюднює», робить більш об’єктив- а також представлено біографії та творчий доробок ною ту частину історико-філософського­ пізнання, науковців у електротехнічній сфері. Натомість вне- котра за радянських часів найбільше постражда- сок виробничників, людей, котрі втілювали в жит- ла від ідеологічних міфологем та політично зумов- тя конструкторські ідеї, напрацювання та винаходи леної, кон’юнктурної «замовної» інформації, коли в означеній галузі, фактично залишився поза ува- «лаври» діставалися не тим, хто насправді заслу- гою дослідників. Життєпис Ю. В. Бакумова як лю- говував на визнання та почесті, а тим, хто був ви- дини, котра стала першим очільником виробничого гідним та прийнятним з точки зору «лінії партії». об’єднання «Укрелектромаш», на нашу думку, доз- Особливо це важливо в контексті історії науки й волить більш повно розкрити досягнення в елек- техніки, позаяк здобутки, відкриття та напрацю- тротехнічній сфері, переосмислити її проблемати- вання, здійснені окремими постатями в межах пев- ку, а також допоможе розвиткові наукових уявлень ного напрямку науково-­технічного прогресу чи га- про особливості та закономірності функціонуван- лузі, не просто зафіксовані у вигляді конкретних, ня означеної галузі загалом. об’єктивно наявних результатів, але і продовжують Мета дослідження. Метою цієї теоретич- служити людству, просуваючи його цивілізаційний ної статті є оприлюднення маловідомої дотепер поступ. Однак хто насправді стояв за тими чи ін- інформації про життєдіяльність та професійний шими досягненнями, яких зусиль вони коштували, доробок вітчизняного організатора виробництва дотепер не завжди достеменно відомо. та конструктора в галузі електротехніки Юрія Отже, актуальними виступають наукові пошу- Вікторовича Бакумова. На основі залучення ма- ки, що стосуються розгляду персоналій та життє- теріалів Харківського електротехнічного заводу вого шляху особистостей, котрі зробили свій вне- (далі – ​ХЕЛЗ), державного архіву Харківської об- сок у формування виробничого та промислово- ласті, а також сімейного архіву та спогадів синів го потенціалу нашої країни (особливо за радян- Ю. В. Бакумова прагнемо розкрити деякі особли- ської доби). Не менш важливим є і той факт, що вості виробничої діяльності у електротехнічній га- донедавно в межах вітчизняної історії науки й тех- лузі в період 60-х – 70-х​ років ХХ сторіччя. ніки проводилося дуже мало досліджень, спрямо- Історіографія. Як уже зазначалося, у на- ваних на виокремлення доробку українців у роз- уковому дискурсі тематика історії формування виток науково-­технічної думки та промислового електротехнічної галузі давно привертає постій- виробництва в радянський період. На наш погляд, ну увагу дослідників (Голян-Никольский­ А. Ю., поповнення вітчизняної історичної науки таки- 1954; Милях А. Н. и Кирпатовский С. И., 1967; ми даними не лише слугуватиме патріотичним ці- Симоненко О. Д., 1988; Глебов И. А., 1999). лям, але і сприятиме відновленню справедливості Починаючи з другої половини ХХ – початку​ ХХІ ст., та надаватиме більшої об’єктивності в оцінці ролі з’явилася низка монографій, навчальних посібни- наших співвітчизників у цивілізаційний прогрес. ків, статей, інших наукових публікацій, де автори У деяких наших попередніх роботах ми вже розкривають особливості становлення й розвитку здійснювали спроби доповнити наукові уявлення вітчизняної електротехнічної галузі (відповідно з вітчизняної історії науки та техніки в тракторо- як за радянських часів, так і в роки незалежнос- будівній та авіаційній галузях завдяки досліджен- ті). Зокрема, йдеться про доробки Л. Д. Белькінда, ню життєвого шляху цілої низки маловідомих до А. Ю. Голяна-­Нікольського, В. І. Онопрієнка, недавнього часу, але значних для розвитку країни О. Д. Симоненка та ін. Окремі аспекти діяльності особистостей. Цього разу нашу увагу привернула українських електротехніків висвітлено у публі- постать ще одного співвітчизника, видатного ор- каціях за редакцією Л. М. Бєсова, О. Г. Івахненка, ганізатора виробництва та відомого машинобудів- Б. О. Кожушка, К. К. Хрєнова, І. Т. Швеця. ника у електротехнічній сфері, Юрія Вікторовича Серед останніх доробків особливе міс- Бакумова. це посідає спеціальне комплексне дослідження Варто відзначити, що тематика формування ві- О. Є. Тверитникової (2018), присвячене цілісному тчизняної електротехнічної галузі та її наукове за- науково-­історичному аналізу розвитку теоретич- безпечення упродовж останніх років викликали жва- них і методологічних основ та практичного засто- doi 10.15421/26200109

сування здобутків електротехнічної галузі України тературі. Використання методу інтерв’ю дозволи- 107 та її інституційного оформлення в другій половині ло отримати додаткові, невідомі раніше дані про ХХ сторіччя. В роботах дослідниці здійснено ана- життя та діяльність Ю. В. Бакумова. ліз стану наукового опрацювання, джерельної бази Джерела. Джерельну базу наших пошукань та методологічних засад, висвітлено процес форму- склали матеріали Державного архіву Харківської вання фундаментальних і прикладних досліджень області, архівні документи Харківського електро- у провідних центрах електротехніки України, об- технічного заводу (Архів Харківського електротех- ґрунтовано результативність діяльності наукових нічного заводу; Гладких А. И., 1986) та сімейно- колективів дослідних і навчальних закладів у га- го архіву родини Бакумових. До джерельної бази лузі електротехніки, висвітлено проблеми та осо- дослідження також залучено наративні джерела, бливості формування системи підготовки й атес- зокрема, спогади синів Ю. В. Бакумова – ​Леоніда тації наукових кадрів електротехнічного профілю та Віктора. в академічних інститутах та вищих технічних на- Виклад основного матеріали та результа- укових закладах України як одну з умов розвитку ти. Зважаючи на завдання нашого дослідження, електротехнічної науки. стисло зупинимося на тому, чому саме Харківські У своїх роботах авторка також приділила знач- електротехнічні підприємства та виробничники, ну увагу висвітленню біографій та творчого до- що працювали на них, зіграли таку непересічну робку видатних електротехніків, зокрема фундато- роль у розвитку даної сфери за радянських часів. рів Харківської науково-технічної­ школи електро- Відомо, що електротехнічна промисловість це –​ техніки, професора Харківського технологічного галузь машинобудування, що здійснює наукове (пізніше – політехнічного) інституту професора обґрунтування, конструкторську розробку та ви- П. П. Копняєва, приват-­доцента Харківського уні- готовлення машин, апаратів, пристроїв, призна- верситету, професора Харківського технологічного чених для виробництва, перетворення, переда- інституту О. К. Погорілка, відомого фахівця в галу- вання, розподілу і споживання електроенергії. За зі електромашинобудування, члена-­кореспондента часів СРСР електротехнічні підприємства були АН УРСР, двічі Лауреата Державної премії УРСР – ​ розташовані в багатьох містах України: Києві, І. М. Постникова, засновника Київської науко- Полтаві, Дніпропетровську (нині – ​Дніпро) та ін- вої школи перетворювальної техніки, директора ших. Однак провідне місце в сегменті електротех- Інституту електротехніки (з 1963 р. – ​Інституту нічної промисловості не тільки України, а й усьо- електродинаміки) НАН України, члена-кореспон- го Радянського Союзу за кількістю підприємств та дента АН УРСР – ​О. М. Міляха та інших. установ, які працювали у цій галузі, за фаховим по- Однак, незважаючи на високий рівень нау- тенціалом потужних науково-виробничих інститу- кового інтересу до проблем формування електро- тів та конструкторських бюро по праву займало мі- технічної галузі в Україні, ця тематика продовжує сто Харків. Достатньо перерахувати лише найпо- бути актуальною через пріоритетну роль електро- тужніші підприємства Харкова у цій галузі: вироб- техніки в сучасному науково-­технічному прогре- ниче об’єднання «Електроважмаш», Харківський сі. Крім того, не менш важливими уявляються на- електромеханічний завод (ХЕМЗ), Харківський працювання, що стосуються доповнення історич- електротехнічний завод (ХЕЛЗ), завод (нині – при​ - ної науки біографічними даними про людей, ко- ватне акціонерне товариство) «Електромашина», трі здійснили вагомий внесок у розвиток вітчиз- заводи «Електробритва», «Світло шахтаря», няної електротехнічної промисловості, позаяк їх- «Південькабель», «Електромаш», вимірювальних ній життєвий досвід значною мірою віддзеркалює приладів (Харківський електротехнічний завод основні тенденції та проблеми становлення даної «Енергоміра»), «Радіореле» (нині – ​державне під- галузі в цілому. приємство «Завод Радіореле»), «Трансзв’язок» Методи дослідження. При підготовці роботи (нині приватне акціонерне товариство «Харківський були застосовані історичний та біографічний методи електротехнічний завод «Трансзв’язок»»), науково-­ в контексті розгляду етапів життя та оцінки вироб- виробниче об’єднання «Електроприлад» (нині –​ ничого досвіду Ю. В. Бакумова. Історіографічний ПАТ «Хартрон») тощо. Ці підприємства випуска- аналіз дозволив систематизувати та критично оціни- ли різноманітну електротехнічну продукцію: елек- ти використані джерела, виділити невирішені про- тричні кабелі, арматуру до них, пускову апаратуру, блеми в сучасному стані вивчення історії вітчизня- генератори, трансформатори, холодильне обладнан- ної електротехнічної галузі, визначити спрямуван- ня, електронасоси, товари народного споживання ня дослідження, дати характеристику попередніх та масу інших необхідних приладів. Але найбільш робіт із цієї тематики та відокремити питання, ко- популярними з цього переліку є електричні двигу- трі залишилися ще не висвітленими у науковій лі- ни постійного та змінного струму, різного розміру, ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114

108 потужності та призначення, серед яких найпошире- нішими визнані (як у цивільному житті, так і вій- ськовій галузі) асинхронні двигуни змінного струму різних типорозмірів, призначення та потужності. Найбільшим в Україні виробником асин- хронних електродвигунів, генераторів, електронасо- сів є приватне акціонерне товариство «Харківський електротехнічний завод» «Укрелектромаш». Свій розвиток підприємство розпочало з 1932 р. на базі механічних майстерень під назвою «Оружейник». Упродовж 1930-х рр. завод був у підпорядкуванні Державного політичного управління УРСР (ДПУ), Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР (НКВС), а з 1937 р. був переданий у народний ко- місаріат машинобудування СРСР. У різні роки під- приємство випускало мисливські рушниці, ариф- Фото 1. Юрій Бакумов, 1973 р. мометри типу «Динамо», шайби Гровера та інші товари широкого вжитку. Проте основною продук- арештували органи НКВС і, відповідно до постано- цією, що визначила майбутній профіль підприєм- ви «особої трійки» УНКВС, розстріляли. Як згодом ства і його роль у розвитку електротехнічної га- зрозуміли члени родини Бакумових, комусь сподо- лузі, було створення та виготовлення невеликих балася трикімнатна квартира по вулиці Металістів, за потужністю електродвигунів серії І (І‑10, І‑11). у якій вони мешкали. Меланія Юхимівна із сином Згодом, на початку 1940-х рр., завод перейшов на Юрієм були виселені у напівпідвальне приміщення, випуск військової продукції: електрообладнання​ для де й прожили до 60-х рр. Лише у 1956 р. рішенням танків, корпусів артилерійських снарядів, присто- президії Харківського обласного суду постанова сувань для мін та інших виробів. Після закінчення УНКВС була скасована, і Віктор Васильович був другої світової війни підприємство стало випускати повністю реабілітований та відновлений у правах. електродвигуни «ТНГ‑41». У 1955 р. Харківський Але до цього часу молодий Юрій зазнав чи- мало поневірянь. На початок війни він устиг за- електротехнічний завод запустив у масове вироб- кінчити 8 класів школи, а в 1942 р., під час окупа- ництво електродвигуни першої Всесоюзної єдиної ції, хлопця було силоміць вивезено до Німеччини серії «АЛ‑3» в силуміновому корпусі різних ти- в місто Вайден. Там Юрій працював на примусо- пів та започаткував серійне виробництво першої вих роботах у «арбайтентаборі» підсобником на Всесоюзної серії електродвигунів «А‑4» в чавун- паровозоремонтному заводі. За спогадами старшо- ному корпусі потужністю 1,7–4,5 кВ. Одним із роз- го сина Віктора Юрійовича, батько розповідав, що робників та організаторів виробництва даних дви- під час перебування у полоні він пробував втекти, гунів і був Юрій Вікторович Бакумов (див. фото 1). але його піймали, повернули та перевели на більш Юрій Вікторович народився у місті Харкові суворий режим. Також була згадка про те, як Юрій у робітничій сім’ї. Так написано в автобіогра- під час полону брав участь у підпільному спротиві фії, хоча, за спогадами рідних, батько Юрія нацистам, зокрема, при ремонті паротягів для рей- Вікторовича – ​Віктор Васильович був дуже осві- ху накручував важкі гайки у паровики, що з часом ченою людиною, захоплювався фотографією, мав призводило до руйнування паровика і виходу з ладу свою фотолабораторію, а останні роки життя пра- локомотива в цілому. цював на керівних посадах на кабельному заводі. У 1945 р. Юрій Вікторович був звільнений Він походив із хутору Бакумів Куянівської волості американцями, проте переміщений у табір для ін- Сумського уїзду (нині це територія Білопільського тернованих радянських громадян, після чого був району Сумської області). У 1909 р. Віктор вивезений у розташування частин Радянської армії Васильович успішно закінчив Москаленківське у Чехословаччині. Згодом його відпустили, і 19-річ- земське навчальне народне училище, а у 1923 р. ний Юрій самотужки був змушений пішки добира- одружився із Меланією Юхимівною Дробященко. тися додому через усю Європу. В сім’ї пам’ятають 11 березня 1926 р. у них народився син Юрій розповідь батька про те, що, якби не так звані «бан- Із 1933 р. Юрій Бакумов навчався у середній дерівці», котрі допомогли йому пройти непростий школі № 53 міста Харкова. З 1938 р. почалися для шлях із Чехії через Карпати, від західних кордонів родини Бакумових, як і для багатьох людей у тодіш- країни практичного до самого Харкова, живим би ній Радянській Україні, часи важких випробувань. він додому навряд чи потрапив. По доносу, батька Юрія – Віктора​ Васильовича – за- doi 10.15421/26200109

Після повернення до рідного міста у липні військової техніки. На заводі діяла система обме- 109 1945 р. Ю. В. Бакумов пішов працювати на завод женого допуску в деякі цехи та особливі правила ХЕЛЗ слюсарем із ремонту обладнання, одночасно транспортування продукції на території та поза її навчаючись у школі робочої молоді (див. фото 2). межами. Це накладало певну специфіку на діяль- У 1948 р., після здобуття середньої освіти, ність підприємства та пояснювало постійну ува- Юрій Вікторович вступив на вечірнє відділення гу з боку безпосереднього керівництва та відпо- Харківського політехнічного інституту на факуль- відних органів. тет «Електрифікація промислових підприємств», Завод на той час випускав широкий спектр який успішно закінчив у 1954 р. З 1952 р. він був асинхронних двигунів для багатьох галузей на- переведений на посаду інженера-­конструктора, родного господарства та військової техніки. Проте потім – ​інженера-­конструктора першої категорії, головним здобутком даного періоду для розвитку а з 1961 р. призначений заступником головного електротехнічної галузі вважається трифазний асин- конструктора ХЕЛЗ. У червні 1962 р. після всту- хронний електродвигун у морському виконанні типу пу до лав КПРС Ю. В. Бакумов став головним ін- ДМ. Подібні двигуни й досі використовуються на женером Спеціального конструкторського бюро кораблях річкового та морського флоту для приво- (далі – СКБ)​ заводу. ду судових вентиляторів, кондиціонерів, різних на- Варто відзначити, що ХЕЛЗ, його струк- сосів, компресорів. Згідно з технічним завданням турні підрозділи (СКБ та інші), а в подальшому на здійснення дослідно-­конструкторських робіт, і ВО «Укрелектромаш» не належали до системи основною метою їхньої розробки було створення військово-промислового­ комплексу СРСР, і не вва- системи нових серій морських малошумних ма- жалися так званим «номерним», «секретним» під- ломагнітних електродвигунів з покращеними ха- приємством. ХЕЛЗ забезпечував двигунами бо- рактеристиками на рівні кращих світових науково-­ рошномельне, камвольно-­суконне, ткацьке вироб- технічних досягнень. Вони мали наступні характе- ництво, виробляв промислові та побутові водяні ристики: пароводозахищені, вибухозахищені, мор- насоси різної потужності для розгалуженої сфери ського тропічного виконання, мали допускати тран- застосування. Але водночас велика частина асин- спортування при температурі до мінус 50 градусів хронних двигунів середньої потужності виготов- за Цельсієм, температура їхньої експлуатації – від​ лялася для потреб різних видів військової техніки мінус 45 до плюс 50 градусів за Цельсієм, безпе- та обладнання, особливо для потреб військово- ребійна робота в режимі 48-годинного перебуван- го морського флоту. Це й була так звана «морська ня у морській воді, ударна вібраційна стійкість. серія» електродвигунів. Згідно з архівними дани- Загальний календарний строк служби – ​25–30 ро- ми, на підприємстві постійно працювало військо- ків. Наразі ці двигуни виконані у більш ніж 200 ва- ве представництво, офіцери високого рангу (в ос- ріаціях і мають наступні загальні технічні харак- новному військові моряки), які здійснювали кон- теристики: потужність – ​від 0, 75 кВт до 7,5 кВт, троль якості продукції для потреб флоту та іншої

Фото 2. Випуск вечірньої школи робочої молоді, м. Харків, 1947 р. (Ю. В. Бакумов – ​у нижньому ряду перший праворуч) ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114

110 напруга – ​380 вольт, частота 50 Гц, коефіцієнт ко- СКБЕД великою мірою визначалися вмілою взає- рисної дії – 62,8–85​ %. модією конструкторів, технологів і виробничників. У 60–70 рр. було освоєно випуск серії елек- На початку 70-х рр. колективом СКБЕД був тродвигунів типу «АЛ 2–1», «АЛ 2–2», «АЛ 2–3» освоєний серійний випуск багатьох типорозмірів з модифікаціями і спеціалізованим виконанням по- та модифікацій електродвигунів. Наприклад, було тужності від 1,1 до 4,0 КВт, також започатковано ви- розроблено та випущено промислову партію елек- готовлення компресорних трифазних і однофазних тродвигунів серії «Да – ​100», яка отримала Знак електродвигунів по струму типу «ДГХ», і магніт- Якості та диплом першого ступеня на ВДНГ СРСР. них пускачів типу «П‑6». З початку 1962 р. фахів- Новим двигунам було присуджено одну золоту, три ці відділу головного конструктора Ю. В. Бакумов, срібні та 10 бронзових медалей. Співробітники І. І. Виплавін, І. І. Соволап та інші успішно закін- СКБЕД отримали п’ять авторських свідоцтв. чили розробку та технологічну підготовку вироб- Також великою перемогою колективу СКБЕД ництва нової серії електродвигунів «АЛ 2–1», «АЛ на чолі з головним інженером Ю. В. Бакумовим було 2–2», «АЛ 2–3», що стали на заміну тих, які рані- виготовлення першої дослідної партії електродви- ше випускали – АЛ​ і АО. Економічна ефективність гунів нової серії «4 АХ 90». Цей електродвигун, як цього впровадження на той час склала 19 мільйонів і «4 АХ 80», було визначено як майбутнє заводу, крб., а металоємкість знизилась на 15 %. тому перед працівниками ставилося завдання до- У 1963 р. на базі відділу головного конструк- вести випуск двигуна серії «4 АХ 90» до 300 ти- тора було створено спеціалізоване конструкторське сяч у 1980 році, а серії «4 АХ 80» – до​ 650 тисяч. бюро електродвигунів (далі – ​СКБЕД). Одним із На посаді головного інженера СКБЕД керівників якого став Ю. В. Бакумов. Завдяки його Ю. В. Бакумов пропрацював більше ніж десять енергії та працездатності вдалося значно поліпши- років. Як згадують сини Юрія Вікторовича, завдя- ти технічний рівень виробництва. Зокрема, в ливар- ки тому, що під час хрущовської відлиги було реа- ному цеху було запроваджено машинну формовку білітовано добре ім’я Віктора Васильовича, бать- чавунного литва, освоєно напівавтоматичну зварку ко отримав можливість вступити до партії та зро- у середовищі вуглекислого газу. Все штампування бити вражаючу кар’єру від слюсаря – ​підсобника листка стартера та ротора почали виробляти на ав- до генерального директора великого виробничо- томатичних пресах. Також було впроваджено виго- го об’єднання. товлення ріжучого інструменту з твердосплавними Зазначимо, що політична ситуація в країні на пластинами із синтетичного матеріалу. початку 70-х рр. ХХ ст. характеризується в історико-­ Фахівці СКБЕД під керівництвом головно- політичній літературі як «період застою». В країні го інженера Ю. В. Бакумова розробили та поча- уповільнились темпи економічного зростання, а так ли підготовку в серію електродвигунів нового звана «Косигінська» реформа, що передбачала по- типу «Д». Це дало освоєння пів мільйона карбо- слаблення централізованого керівництва економі- ванців економії, зберегло 320 тонн електротехніч- кою та посилення економічних важелів управлін- ної сталі та 400 т алюмінію. Над розробкою ра- ня, почала згортатись. Однак як позитивне явище зом з Бакумовим працювали головний конструк- цього періоду визначається створення виробничих тор Г. Я. Шкилько, заступник головного конструк- об’єднань як сукупності споріднених за сферою ді- тора П. М. Луговиков, заступник начальника кон- яльності підприємств та науково-дослідних­ орга- структорського відділу Г. А. Крумецадик, провід- нізацій під єдиним керівництвом. Життя показува- ні конструктори І. І. Виплавін, Е. І. Малихін та ін. ло, що лише великі об’єднання можуть забезпечи- Експортна серія цього типу двигунів почала впро- ти технічний прогрес і органічно поєднати науку ваджуватися з 1966 р. та упродовж тривалого часу і виробництво, лише на їх основі можливе широке випускалася на заводах ХЕЛЗ, «Електромотор» впровадження спеціалізації і кооперації. (Полтава), «Електра» (Каунас). Модифікація цієї Якраз у цей період країна потребувала енер- серії виготовлялася і на інших підприємствах галузі. гійних, сміливих, досвідчених і таких, що не бояли- За участі Ю. В. Бакумова конструкторське ся взяти на себе відповідальність, керівників, яким бюро розробляло високооборотні двигуни (часто- і був Ю. В. Бакумов. Відтак у 1974 р. він був призна- тою 400 Гц), впровадило нову серію вбудованих чений на посаду директора заводу ХЕЛЗ, а у 1975 р. електродвигунів для холодильного машинобуду- став генеральним директором новоствореного ви- вання, серію двигунів для сільського господар- робничого об’єднання «Укрелектромаш». До його ства. Всього за один рік (1969) колектив СКБЕД складу входило базове підприємство – Харківський​ під керуванням Ю. В. Бакумова виконав роботи електротехнічний завод, а також Полтавський та з 25 тем, що мали велике народногосподарське зна- Дніпропетровський електротехнічні заводи та чення. Багато співробітників відмічали, що успіхи Харківський науково-­досвідний інститут «ВНДІ doi 10.15421/26200109

Укрелектромаш». На плечі першого керівника ви- син, Леонід Юрійович, у своїх спогадах зазначає, 111 робничого об’єднання Ю. В. Бакумова лягла велика що десь із середини 60-х рр. Юрій Вікторович по- робота по постановці та організації виробництва, стійно перебував у відрядженні, об’їздив значну ча- а також зміні технологічних процесів та обладнан- стину республік колишнього Радянського Союзу, ня. Юрій Вікторович із перших днів приступив до побував у Вірменії, Грузії, Казахстані, республіках виконання комплексного плану розвитку підпри- Прибалтики. До Москви їздив пару разів на місяць, ємств. Головний наголос – ​на спеціалізацію та ве- як на роботу. Постійними були й закордонні по- дення у виробництво нових електродвигунів. їздки: неодноразово – Німецька демократична ре- Нижче наведемо основні здобутки, що були спубліка, Чехословаччина, Болгарія тощо. Окрім досягнуті на Харківському електротехнічному за- країн соціалістичної співдружності він побував воді за часи керівництва ним Юрієм Вікторовичем у Франції та Японії. Юрій Вікторович часто брав Бакумовим. Передусім значну увагу було приділе- участь у численних виставках, присвячених досяг- но удосконаленню організаційної структури під- ненням електротехнічної промисловості, де презен- приємства, концентрації виробництва. Всі штам- тувалися власні вітчизняні напрацювання й вина- пувальні роботи були об’єднані в одному цеху, ву- ходи та вивчався найкращий закордонний досвід. зькоспеціалізованим стало ливарне виробництво, Дуже добре відгукувалися близькі та знайо- значно розширився цех нормалізованих деталей. мі про людські якості Юрія Вікторовича Бакумова. У центрі уваги першого керівника виробничого Свідченням його моральності та вболівання за до- об’єднання перебували питання реалізації планів ручений колектив є наступний випадок, описаний технічного розвитку, завдяки чому вдалося розши- молодшим сином Леонідом Юрійовичем. У 1974 р. рити використання рулонної сталі для штампуван- «хелзівці» виконали позапланове, понаднормове, ня магнітопроводів, запровадити обладнання для термінове замовлення по виготовленню електрич- капсулювання обмоток статорів (замість просочу- них двигунів так званої «морської серії» для рибо- вання у ваннах), механізувати фарбування та сушку ловецької флотилії Далекого Сходу. За це із заво- електродвигунів на конвеєрі. Бакумов створив низ- дом розрахувалися, як зараз кажуть, «бартером»: ку бюро: мережевого планування, підготовки ви- до Харкова надійшли із Далекого Сходу – два ва- робництва, освоєння випуску нової продукції. Це гони із різноманітними морськими делікатесами. дуже позитивно вплинуло на роботу всього заводу. Обласне та міське партійне керівництво під будь- Не обійшов увагою Юрій Володимирович яким приводом не хотіло віддавати їх адресату, і розвиток капітального будівництва та соціаль- вимагало «поділитися із номенклатурою». Тільки ний розвиток заводу. Була розроблена проектно-­ після втручання із найвищих кабінетів у Москві, технічна документація на будівництво корпусу куди наполегливо звертався Ю. В. Бакумов, цю про- № 19, інженерно-лабораторного­ корпусу, закінче- дукцію віддали заводу. Декілька днів на території но реконструкцію корпусу № 2. ХЕЛЗу відбувалася відкритий вільний розпродаж На основі організаційного та технічного вдо- цих делікатесів робітникам заводу за державними сконалення виробництва ХЕЛЗ почав нарощува- цінами. Там були сорти білої та червоної риби, хо- ти випуск продукції. У 1974 р. розпочався випуск лодного та гарячого копчення, копчені вугрі, ікра електродвигунів «4 АХ» у тропічному виконанні тощо. За часів радянського дефіциту це було нечу- та багато швидкісних, з вбудованими гальмами, вано, і дотепер старожили заводу пам’ятають цей електромашин для хімічної галузі, а також воло- неймовірний випадок і чуйне та шанобливе став- го морозостійких для Крайньої Півночі. Для вико- лення до працівників з боку Ю. В. Бакумова. нання робіт із нарощування випуску було освоє- Характеризуючи особистісні риси Юрія но автоматичне зварювання магнітопроводів елек- Вікторовича, не можна оминути його постійне праг- тродвигунів та обмотки стартерів електродвигунів нення до розвитку, цікавість і любов до життя, про в чотириполюсному виконанні на спеціальних на- що свідчать спогади близьких. У спадок від бать- півавтоматах. У цеху кольорового литва була вико- ка, Юрієві передалася любов до фотографування, ристана нова технологія віброочищення алюміні- і коли на початку 70-х рр. йому подарували кіно- євих деталей на установці «ВЦ‑300» , у штампу- камеру «Кварц‑2», він в усі закордонні відряджен- вальному цеху механізували прибирання відходів ня брав її з собою і обов’язково привозив якісь ці- і дрібних висічок від прес-автоматів. каві кінонариси. Наприклад, згадує син Леонід На посаді очільника ВО «Укрелектромаш» Юрійович, запам’яталися зйомки із Токіо 70-х рр., Ю. В. Бакумов також постійно опікувався пробле- коли з радянського телебачення розповідали, що це мами подальшого розвитку. Він весь час перебу- японське місто задихається від смогу, а на кадрах, вав на роботі, керував усіма процесами та напря- знятих кінокамерою батька, було видно, як багато мами діяльності виробничого об’єднання. Менший різноманітної зелені росте просто в центрі міста. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114

112 Також Бакумов колекціонував марки та монети, які кових досліджень в галузі електромашинобудуван- привозив з тих країн, де бував сам, любив спорт, ня 70-х рр. ХХ ст. Втілення результатів цих праць у молодості займався боксом, кожен ранок робив дозволило збільшити ефективність праці в двічі, тривалу зарядку, добре грав у бадмінтон та фут- знизити витрати матеріалів двигунів на 20 % та за- бол, упевнено ходив на лижах. Дуже любив тварин, безпечити вагоме підвищення якості. вдома тримав собаку породи німецький дог. Пару Ю. В. Бакумов ніколи не втрачав тісного зв’яз- разів Юрій Вікторович навіть приводив собаку до ку із Харківським політехнічним інститутом, де себе на завод у свій робочий кабінет, чим викли- спочатку навчався, а потім разом із фахівцями цьо- кав справжній фурор у працівників адміністрації. го академічного закладу розробляв проекти ново- Ю. В. Бакумов постійно навчався, підвищу- го обладнання та устаткування. У 1976 р. він захи- вав свій фаховий рівень, який потім з успіхом ви- стив кандидатську дисертацію за сукупністю ро- користовував у власній виробничий діяльності та біт і читав цикл лекцій для студентів відповідної управлінні великими колективами співробітників. спеціальності. Окрім проходження постійних періодичних кур- За часів керівництва Ю В. Бакумова ХЕЛЗ сів підвищення кваліфікації за фахом, у 1968 р. установив прямі зв’язки із різноманітними інсти- успішно закінчив дворічні курси вищої політич- тутами, передусім Всесоюзним науково-дослідним­ ної освіти у Харківському університеті марксизму-­ інститутом технологій електромашинобудування, ленінізму на економічному відділенні партійно-­ Харківським проєктно-­конструкторським техноло- господарського факультету. гічним експериментальним інститутом, Інститутом Відбувся Юрій Вікторович і як практично зо- зварювання імені Є. О. Патона Академії Наук УРСР рієнтований науковець. Зокрема, Ю. В. Бакумов та іншими, що значно сприяло науковому забезпе- оприлюднив 17 наукових праць та 9 винаходів. ченню виробничої діяльності. Взаємозв’язок теорії Ці роботи є цінним внеском у теорію та практи- та практики давав високі результати. Наприклад, за ку проектування і технологію виробництва елек- сприяння Інституту зварювання завод освоїв елек- трозварювання алюмінієвих і мідних дротів, тех- тричних машин. Наприклад, серед публікацій Юрія нологічний процес зварювання валів. За допомо- Вікторовича особливий інтерес викликає стаття, гою харківських учених вдосконалювалося ливарне видана у 1967 р. на тему: «Сучасний стан і шляхи виробництво. Широке застосування знайшло сухе вдосконалення асинхронних електродвигунів», де хонінгування внутрішнього отвору пакетів статора, автор розкриває технічні характеристики та особли- обробка металу на алмазнорозточувальних верста- вості виготовлення, а також шляхи вдосконалення тах, зварювання деталей на напівавтоматичних уста- і критерії поліпшення свого дітища – асинхронних​ новках у середовищі вуглекислого газу та аргону, двигунів. В інших публікаціях порушуються питан- автоматизація дозування кількості змазки підшип- ня, пов’язані з оптимальними технологіями елек- никового вузла. Все це різко підвищило надійність тротехнічного виробництва, перспективами засто- та довговічність електродвигунів та спростило їх сування і проектування електродвигунів частотою обслуговування в процесі експлуатації. 400 Гц, новими схемами багато швидкісних обмо- Особливої уваги заслуговує діяльність Юрія ток і розвитком багатошвидкісних короткозамкну- Вікторовича як винахідника та раціоналізатора, тих двигунів тощо. Бувши заступником головного зокрема активна участь у Всесоюзному товари- конструктора серії 4 А та головним конструктором стві винахідників та раціоналізаторів (див. фото 3). усіх морських серій асинхронних двигунів потуж- Винаходи та раціоналізаторські рішення, вті- ністю до 30 кВ, Юрій Вікторович провів комплекс лені в експериментальній та серійній продукції, яку наукових досліджень, запровадження яких у реаль- виготовляли ХЕЛЗ та СКБ ХЕЛЗ, постійно брали них проектах дозволило забезпечити високу ефек- участь на Виставці досягнень народного господар- тивність та конкурентну спроможність на зовніш- ства у Москві, а також на міжнародних виставках ньому ринку вказаних двигунів. Також він поста- та ярмарках промислової продукції, пов’язаної із вив у виробництво низку спеціальних (закритих електротехнікою та виробництвом електричних для широкого вжитку) серій електродвигунів для двигунів. Ю. В. Бакумов отримав цілу колекцію на- військово-­морського флоту. Наукові результати, город – ​бронзові, срібні та золоті медалі за «успі- отримані Ю. В. Бакумовим, дозволили вдоскона- хи досягнуті у розвитку народного господарства лити процес проєктування конструкцій двигунів, СРСР». Неодноразово Юрій Вікторович обирався забезпечивши автоматичний пошук оптимально- делегатом з’їздів Всесоюзного товариства винахід- го варіанту з допомогою ЕОМ на новій основі, що ників та раціоналізаторів і членом президії цього принципово відрізнялася від наявних на той час ме- товариства. Був нагороджений медаллю як актив- тодів. Результати цих досліджень були сформульо- ний учасник цього товариства. вані вперше та стали інноваційним напрямом нау- doi 10.15421/26200109

Як управлінець і організатор Юрій Вікторович організації праці і виробництва, згідно з яким пе- 113 також зарекомендував себе з найкращої сторони. ревірявся стан справ у цехах, відділах та на робо- При ньому вперше було запроваджено на заводах чих місцях. У стабільних успіхах заводських колек- виробничого об’єднання наукова організація праці тивів була велика частка праці науково-дослідних­ (НОП). Для цього були відкриті курси зі складан- і проєктно-технологічних­ організацій, співробіт- ням заліків інженерно-­технічними працівниками, ництво з якими було забезпечено завдяки високо- визначений узагальнений показник рівня наукової му авторитету Ю В. Бакумова.

Фото 3. Ю. В. Бакумов (крайній у першому ряду зліва) на ІV з’їзді Всесоюзної спілки винахідників та раціоналізаторів. Москва, 1973 р.

Варто зазначити, що здобутки у розробці та на «зльоті». У листопаді 1977 р., після раптового виробництві продукції Харківського електротехніч- інсульту Ю. В. Бакумова не стало. Практично рів- ного заводу та у подальшому ВО «Укрелектромаш» но через 2 роки після його раптової смерті держава по праву належать усьому багатотисячному ко- високо оцінила його внесок у розбудову промисло- лективу. Слід відзначити тих фахівців та керівни- вості України та Радянського Союзу. За створення ків різного рівня, які оточували Юрія Вікторовича та серійне впровадження всесоюзної єдиної серії і разом з ним просували розвиток вітчизняно- асинхронних електродвигунів «4 А», постановою го електромашинобудування. Це й багаторічний Центрального комітету КПРС та Ради Міністрів головний інженер ХЕЛЗу Л. П. Колосов, секре- СРСР від 1 листопада 1979 р. Бакумову Юрію тар парткому О. О. Крамаренко, заступник ди- Вікторовичу у складі представницького багатона- ректора А. П. Вередько, фахівці І. В. Прохорець, ціонального колективу була присуджена Державна В. Б. Фінкельштейн, Ю. Г. Борзяк, В. С. Литвинов та Премія СРСР. За досягнуті успіхи у виконанні пла- багато інших. Дехто з них здійснював безпосеред- нів виробництва Ю. В. Бакумов був нагороджений ньо конструкторські розробки, хтось, як, наприклад, Орденом Трудового Червоного Прапору. На тери- В. Б. Фінкельштейн, робив математичні розрахун- торії Харківського електротехнічного заводу йому ки характеристик новітніх асинхронних двигунів, був встановлений пам’ятний знак як першому ге- хтось займався забезпеченням необхідними мате- неральному директору В О «Укрелектромаш». ріалами, виконував випробування проектних зраз- Висновки. Юрій Вікторович Бакумов зробив ків двигунів, налагоджував серійне виробництво значний внесок у розвиток вітчизняної електротех- тощо. Це люди, за свідченням близьких, із якими нічної галузі. За його керівництва відбулися рекон- Ю. В. Бакумова пов’язувала багаторічна виробнича струкція та технічне переозброєння виробництва або конструкторська діяльність, дружні відносини. електродвигунів, підвищено його ефективність, Успіхи виробничого об’єднання, яке очолю- була створена та впроваджена нова техніка на під- вав Ю. В. Бакумов, не залишалися непоміченими приємствах ВО «Укрелектромаш». Та найбільшим з боку керівництва країни. Юрію Вікторовичу про- здобутком Юрія Вікторовича й усього колективу понували посаду начальника Главку, заступника мі- виробничого об’єднання є надійні електричні дви- ністра електротехнічної промисловості СРСР. На гуни, які й досі успішно працюють у різноманіт- жаль, його діяльність та й саме життя зупинилося них сферах. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 103–114

114 Подяки. Ми висловлюємо теплі слова подя- лило значно розширити не лише уявлення про вне- ки дітям Юрія Вікторовича Бакумова – ​Віктору сок конкретної особистості у розвиток електрома- Юрійовичу та Леоніду Юрійовичу, котрі люб’язно шинобудування, але і збагатили вітчизняну історію надали нам інформацію із сімейного архіву, а та- науки і техніки в цілому. кож поділилися спогадами про батька, що дозво-

Бібліографічні посилання Архів виробничого об’єднання «Харківський елек- Милях, А. Н., Кирпатовский, С. И., 1967. Из исто- тротехнічний завод», ф. 5718-л Особові справи праців- рии становления и развития теоретических основ элек- ників, 1938–1991 р. р., Особова справа Ю. В. Бакумова. тротехники на Украине. Теоретическая электротехника : Гладких, А. И., Неведров В. И., Фатеев П. М., 1986. Сб. научн. тр. Львов: изд-во Львов. ун-та, вып. 3, с. 3–15. ХЭЛЗ, годы трудовых свершений (научно-­популярное Симоненко, О. Д. 1988. Электротехническая наука издание). Харьков : Издательство «Прапор», 112 с. в первой половине XX века: монография. М. : Наука, 144 с. Голян–Нікольський, А. Ю., 1954. Вклад вітчизняних Тверитникова, О. Є. 2018. Наукове забезпечення вчених у розвиток світової науки і техніки. К., 29 с. розвитку електротехнічної галузі України (1945–1991 Державний архів Харківської області, м. Харків роки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. докто- (ДАХО), ф. Р‑5404, оп. 2, спр. 5, арк. 40–45. ра іст. наук за спеціальністю 07.00.07 – ​історія науки і техніки. Київ, 44 с. История электротехники / [гл. ред. И. А. Глебов]. М. : Издательство МЭИ, 1999. 524 с.

References Arkhiv Vyrobnychoho obiednannia «Kharkivskyi Myliakh A. N., Kyrpatovskyi S. Y., 1967. Iz istorii elektrotekhnichnyi zavod», f. 5718-l Osobovi stanovleniia i razvityia teoretycheskikh osnov elektrotekhniki spravy pratsivnykiv, 1938–1991 rr., Osobova sprava na Ukraine [From the history of formation and development Yu. V. Bakumova (in Russian). of electrical engineering theoretical foundations in Ukraine] Hladkykh A. I., Nevedrov V. I., Fatieiev P. M., 1986. Teoretycheskaia elektrotekhnyka [Theoretical Electrical KhELZ. Gody trudovykh zvershenyi, nauchno-­populiarnoe Engineering], issue 3, pp. 3–15 (in Russian). yzdanye [KhELZ, years of labor achievements (popular Symonenko O. D., 1988. Elektrotekhnicheskaia nauka science publication)]. Kharkov, 112 p. (in Russian). v pervoi polovine XX veka. [Electrotechnical science in the Holian–Nikolskyi A. Y., 1954. Vklad vitchyznianykh first half of the XX century]. M.: Nauka, 144 p. (in Russian). vchenykh u rozvytok svitovoi nauky i tekhniky [Contribution Tverytnykova O. I., 2018. Naukove zabezpechennia of domestic scientists to the development of world science rozvytku elektrotekhnichnoi haluzi Ukrainy (1945–1991 and technology], 29 р. (in Ukrainian). roky) [Scientific support for the development of electrical Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi oblasti, m. Kharkiv industry of Ukraine (1945–1991)]. (Extended abstract of (DAKhO) [State Archives of Kharkiv Region, Kharkiv Doctoral dissertation). Kyiv, 44 p. (in Ukrainian). (DAHO)], f. R‑5404, op. 2, spr. 5, ark. 40–45 (in Ukrainian). Hlebov Y. A., 1999. Ystoryia elektrotekhnyky [History of Electrical Engineering]. M.: Izdatelstvo MEI. 524 p. (in Russian). HISTORIA MUNDI

WORLD HISTORY

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ 116 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 116–124 doi 10.15421/26200110 http://www.uha.dp.ua УДК 26.9 караїмів і визначення чинників, що відіграють головну роль у формуванні їхньої віри – караїзму. Походження етносу кримських Методологія. Аналітичні методи дослідження зумовлені специфікою об’єкта, вивчення якого караїмів та трансформація вимагає комплексного міждисциплінарного підходу із караїзму в герменевтичному колі залученням як прийомів герменевтичної інтерпретації, інтерпретації історії так і порівняльно-­історичного підходу. Основні результати. Аналіз походження етносу кримських караїмів у контексті формування їхньої віри – ​караїзму, Ю. С. Бараш амбівалентно представленого в інтерпретації історії доктор економічних наук, професор цієї етнічної групи, підтверджує гіпотезу виникнення етносу кримських караїмів як тюрків і обґрунтовує Т. І. Власова авторську ідею про витоки їхньої віри – ​біблеїзм. доктор філософських наук, професор Стислі висновки. Кримські караїми (караї) були до ORCID: 0000–0001–5040–5733 1 ст. н. е. тенгріанцями, які пізніше через етнічні групи ResearcherID: D‑3841–2016 Криму прийняли чистий біблеїзм. Вчення Анана лише [email protected] доповнило біблеїзм, не змінивши його основної ідеї. Практичне значення пов’язане з акцентуалізацією Л. В. Марценюк наукового інтересу до історичної спадщини караїмів доктор економічних наук, доцент як одного з найменш численних етносів в умовах ORCID:0000–0003–4121–8826 «ризиків» і «загроз» глобалізації.Оригінальність. ResearcherID: N‑3917–2019 Стаття є однією з першихпраць в українській науці, де [email protected] подано інтегральне бачення історії етносу кримських караїмів і походження їхньої віри – караїзму. Наукова Т. Ю. Чаркіна новизна. Основою релігії караїмів є біблеїзм, що кандидат економічних наук, доцент виник за 500 років до появи іудаїзму, отже, караїзм не ORCID: 0000–0001–6202–0910 можна вважати сектою іудаїзму. Тип статті. Стаття ResearcherID: Q‑4593–2019 є аналітичним дослідженням заявленої в заголовку [email protected] теми. Дніпровський національний університет Ключові слова: глобалізм; релігійна амбівалентність; залізничного транспорту імені академіка ідентичність; біблеїзм; іудаїзм. В. Лазаряна, вул. Лазаряна, 2, м. Дніпро, 49010, Україна Надійшла до редколегії 19.03. 2020 Прорецензована 17.04.2020 Анотація. Мета статті. Концептуальна Рекомендована до друку 06.05.2020 реконструкція виникнення етносу кримських

© Бараш Ю. C., Власова Т. І., Марценюк Л. В., Чаркіна Т. Ю., 2020.

Статтю підготовано відповідно до завдання держбюджетної теми 0117U 006917 «Теорія та методологія гуманітарних досліджень в умовах соціокультурних трансформацій початку XXI ст.» 117 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 116–124 doi 10.15421/26200110 http://www.uha.dp.ua УДК 26.9 караимов и определение факторов, играющих главную роль в формировании их веры – ​караизма. Методология. Происхождение этноса крымских Аналитические методы исследования обусловлены спецификой объекта, требующего комплексного караимов и трансформация междисциплинарного подхода с привлечением как караизма в герменевтическом круге приемов герменевтической интерпретации, так интерпретации истории и сравнительно-­исторического подхода. Основные результаты. Анализ происхождения этноса крымских караимов в контексте формирования их Ю. С. Бараш веры – ​караизма, амбивалентно представленного доктор экономических наук, профессор в интерпретации истории этой этнической группы подтверждает гипотезу этноса крымских караимов как Т. И. Власова тюрков и обосновывает авторскую идею об истоках доктор философских наук, профессор их веры – ​библеизме. Краткие выводы. Крымские ORCID: 0000–0001–5040–5733 караимы (караи) являлись до 1 в н. э. тенгрианцами, ResearcherID: D‑3841–2016 которые позднее через этнические группы Крыма [email protected] приняли чистый библеизм. Учение Анана лишь дополнило библеизм, не изменив его основной идеи. Л. В. Марценюк Практическое значение связано с акцентуализацией доктор экономических наук, доцент научного интереса к историческому наследию караимов ORCID: 0000–0003–4121–8826 как одного из самых малочисленных этносов в условиях ResearcherID: N‑3917–2019 «рисков» и «угроз» глобализации. Оригинальность. [email protected] Статья является одной из первых работ в украинской науке, где представлено интегральное видение Т. Ю. Чаркина истории этноса крымских караимов и происхождения кандидат экономических наук, доцент их веры – ​караизма. Научная новизна. Основанием ORCID: 0000–0001–6202–0910 религии караимов является библеизм, возникший за ResearcherID: Q‑4593–2019 500 лет до появления иудаизма, следовательно, караизм [email protected] нельзя считать сектой иудаизма. Тип статьи. Статья представляет собой аналитическое исследование Днепровский национальный университет заявленной в заглавии темы. железнодорожного транспорта имени академика В. Лазаряна, Ключевые слова: глобализм; религиозная ул. Лазаряна, 2, г. Днепр, 49010, Украина амбивалентность; идентичность; библеизм; иудаизм.

Аннотация. Цель статьи. Концептуальная Поступила в редколлегию 19.03. 2020 реконструкция возникновения этноса крымских Прорецензирована 17.04.2020 Рекомендована в печать 06.05.2020

© Бараш Ю. С., Власова Т. И., Марценюк Л. В., Чаркина Т. Ю., 2020.

Статью подготовлено в соответствии с заданием госбюджетной темы 0117U 006917 «Теория и методология гуманитарных исследований в условиях социокультурных трансформаций начала XXI ст.» 118 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 116–124 doi 10.15421/26200110 http://www.uha.dp.ua LCC 508.425.К37 proponents – of both scientific trends are claiming that the problem is «absolutely and fully» solved, but this very fact The origin of the Crimean Karaims speaks for the evidence of its definite ambiguity in solving the problems of theory and in approaching the issues of and transformations of Karaism in the research. The methods. The methodology, used in the hermeneutic circle of history interpretation article, is stipulated by the specific features of the research object, which calls for the complex interdisciplinary Yu. S. Barash analysis including both the approaches of the hermeneutic interpretation and the comparative historical methods. The Sc. D. (Economics), Professor interdisciplinary dialogue serves its goal in this paper, involving different academic subjects in one attempt at T. I. Vlasova the «whole» analysis. This methodology is so important Sc. D. (Philosophy), Professor in this case because the objective covers the analysis of ORCID: 0000–0001–5040–5733 the «generalized» vision of the wide problematic field. ResearcherID: D‑3841–2016 The latter includes historical-comparative methods, [email protected] hermeneutic approaches, deconstruction techniques, etc., which can help history and theology communicate in L. V. Martseniuk the mutually beneficial dialogue. The main results. The Sc. D. (Economics), Associate Professor research of the ethnic origin of the Crimean Karaims ORCID:0000–0003–4121–8826 in the context of the transformations of their faith – the ResearcherID: N‑3917–2019 Karaism reveals the ambivalent interpretations of their [email protected] history and worships. The authors’ conception confirms the hypothesis of the Karaims’ origin as the Turks and T. U. Charkina substantiates the idea of the Biblicism as a source of their Ph. D. (Economics), Associate Professor faith. The Concise Conclusion. The Crimean Karaims ORCID: 0000–0001–6202–0910 (Karai) being the Tengrianists before the Ist century A.D. ResearcherID: Q‑4593–2019 then adopted the pure Biblicism through the Crimean local [email protected] ethnic groups. Anan’s teaching having complemented the Dnipro National University of Railway Transport Biblicism did not change its main ideas. The practical named after Academician V. Lazaryan meaningis connected with the accentualization of the 2 Lazaryan st., Dnipro, 49010, Ukraine scientific interest in the historical heritage of the non- numerous ethnic group – the Karaims under the conditions of the «risks» and «threats» of the globalization processes. Abstract. The aim of the article is the conceptual The «project» of Man has been constructing the system reconstruction of the origin of the Crimean Karaims as of values for thousands of years, and nowadays the an ethnic group and determination of the factors which critically minded postmodern man or woman cannot played the main role in the formation of their faith – the be free from the absolutes of faith, from the ultimate Karaism. The actual topicality of the theme under analysis concepts of philosophy. And namely at this historical stage is stipulated by the definite factors, which are of both ethnic those obvious criteria can help the postmodern person to and religious origin. At present there still happen fervent perceive that moral law that is the intrinsic value of the academic debates that make the borderline between two human being. The originality. The research problems have opposing scientific approaches concerning the key issues of not been yet the subject of the special investigation in the the Karaims’ origin and their faith. The opponents – or the

© Barash Yu. S., Vlasova T. I., Martseniuk L. V., Charkina T. Yu., 2020.

The article is written in accordance with the tasks of the state budget theme 0117U 006917 «The theory and methodology of the humanities research under the conditions of the socio-cultural­ transformations at the beginning of the XXIst century .

» doi 10.15421/26200110

Ukrainian science. The scientific novelty. The foundation Keywords: globalism; religious ambivalence; identity; the 119 of the Karaims’ religion is the Biblicism which had come Biblicism; the Judaism.. into existence 500 years before the Judaism appeared as the worship. Thus, the Karaism cannot be considered a sect of Received 19.03.2020 the Judaism. The type of the article. The research is mainly Reviewed 17.04.2020 an analytical one with the inclusion of the historical and Accepted 06.05.2020 theological reviews of the contemporary approaches to the theme under analysis.

1. The formulation of the problem the meaning of the transformations in the centrifugal The normalization of postmodern transforma- direction, today these processes more and more often tions, which has been widely discussed lately by sci- reflect the centripetal movement of the operative ca- entists of different schools, includes several key vari- pabilities of the actors’ control over the historical sit- ables among which the «absolutes» of a person’s life uation. Recently the «pendulum» of globalization has take a special place. The latter is not only because of oscillated in the opposite direction – towards integra- the increased risks of the «postmodern conditions», tion, to the traditional values and cultural wealth of but mostly because the «old truths» have been aban- both large and small ethnic groups. The peoples’ re- doned in postmodernity. Here one word appears that actions, as for the intervention of more powerful, or summarizes the postmodern turn, and this word is opposite, cultures, have become more painful, and the hermeneutics in its meaning of the interpretation the- failure of the multiculturalism doctrine can serve as a ory (Caputo, J., 2013, p. 200). The researchers believe vivid example. On the other hand, a statement about that each hermeneutic conception creates a wide field the great «overloads» of the small ethics groups and for the arbitrary and subjective interpretations, however their cultures sounds as an axiom today, and it appears while speaking about hermeneutic methods at the end valid because they lead to their complete disappear- of the 20th century, scientists address history and the- ance. No doubt, in those processes the loss of the eth- ology more often than other theoretical spheres. This nic identity plays a key role. The latter mainly concerns fact can be explained by the practices of hermeneu- minor ethnic groups because it is directly connected tics which have been dealing with religious texts for with the ambivalent tendencies of the replacement of centuries. Having different approaches to literature in the sociocultural identities, the formation of the new its broad meaning, hermeneutics has not changed its identities and the restoration of the ruined ones. It is priorities up to now. It is important that in every con- significant that desymbolization of the cultural integ- ception of interpretation a definite type of philosoph- rity of the society along with the weakness of person- ic consciousness is reflected. T. Adorno, following the al integrity means a loss of the collective objectives ideas coming back to Hegel, writes that the social act and values. The processes of the destruction of values of the perception of the work of art is stipulated by the and radicalization of the collective identity represent peculiarities of the cultural tradition; the expression of the crisis of rendering sociocultural and existential ex- the essence of culture on the whole (Adorno, T., 2002). perience, which in its turn gives birth to individuals For us, Adorno’s idea is very important because many who have lost «life absolutes», behaviour standards, critics suppose that at the beginning of the 21st century in fact, basic moral systems. it is T. Adorno who symbolizes the font of inspiration Thus, the issues of history in the problematic field as a leader of the intellectual thought in the broad post- of the religious life of such small ethnic group as the modernist field (Müller-Doohm, S., 2009). However, Karaims acquire special importance: a number of the while answering the question about what hermeneu- discreet identity components are disappearing, and the tics is, scientists accentuate the idea that in the histor- identification according to the definite ethnic group its ical view hermeneutics is traditionally considered in history and religion is becoming a determining factor the context of the Bible’s interpretation which have in the crucial sociocultural transformations at the be- its roots in «time and space» (Thiselton, A., 2009). ginning of the XXIst century. Nowadays, interpretation structures our modus 2. The historiography and discussions vivendi in the representation of our «Self» both in the At the end of the 20th century the discussions consciousness and practices under conditions of our ev- about the globalization problems were becoming rath- eryday life, but the point is that hermeneutical analysis er acute, and the critical attitude to the concepts of the is still in the focus of the research of the church texts. neoliberal globalization were accentuated. In the 21st As for the conditions of our changing world, no century scientists focus their attention on the compar- doubt, they are determined by globalization. But if only ison of the globalization processes with the possibil- 15–20 years ago the sum of the social changes covered ities of the sustained development of the contempo- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 116–124

120 rary world. The researchers claim that globalization adherent to man, and it is obvious that thinking about and integration have a positive impact on the world’s them is impossible outside studying the basic philo- development, on the one hand, while on the other, they sophical notions, absolutes and religious grounds of have given birth to the serious problems, and strug- the moral life of man or woman. gling them proves to some states a difficult task to cope Discussing the background of the Karaims’ rep- with (Weber, S., 2001). resentation in history and theology it is appropriate to However, we live in the epoch when individu- mention here that the Karaims’ origin has been in the alism as an organizing principle of culture «has sur- focus of historians’ debates for two centuries at least. vived» God, that is why so many people put the per- The Karaites (Karaims) who are defined as an sonal interests in the center of their life’s position (both “ethnoreligious minority among the Ashkenazim, in private and public life). And all these are directly the Turks, and the Slavs” in one of the latest books connected with specific morals and general morali- (Kizilov, M., 2008), have been mentioned by scien- ty, i.e. religion. In this context it is worth recollecting tists and more often by non-professionals in different the famous citation from F. Nietzsche’s «Twilight spheres: history, cultural studies, theology in general, of the Idols»: when one gives up the Christian faith, and Judaism, in particular. The interest to the origin one pulls the right to Christian morality out from un- and formation of the religion of the Crimean Karaims der one’s feet. This morality is by no means self-ev- was increasing during the whole 20th century. At the ident… Christianity is a system… By breaking one beginning of the third millennium scientists, as a rule, main concept out of the faith in God, one breaks the put an accent on the Karaims’ faith as the monotheis- whole (Nietzsche, F., 2012, р. 104). It is important tic religion with its dogmas, traditions, spiritual hier- that F. Nietzsche mentions in the «Antichrist» that in archy, which is the religion of Iranians, Arabs, Jews, primitive Christianity one finds only concepts of a Greeks, Ethiopians, and Karaims. On the territory of Judaic-Semitic character, ideas which have been bad- Ukraine, it is the religion of the ethnic Karaims and it ly mauled by the Church (Nietzsche, F., 2016, р. 50). is noted that the Crimean Karaims is one of the scanti- In problematic and conflict situations the con- est world’s peoples, in fact, they are an ethnic and cul- nection between morality and religion manifests it- tural relic. In Ukraine there are about 1300 Karaims self distinctly, the «God’s eye» is closed for many in- and most of them live in their historical homeland, in dividuals and the «golden rule» is forgotten. In this the Crimea. As for the Crimean Karaims, the names connection it is significant to stress that on the whole of their ethnos and religion are identical, but some- the ethic life is conservative, we resist the changes in times there occurs an error, when the ethnic Karaims the ethic norms; fundamental ethic norms are close to who are only the Crimean Karaims (Turks), and the our hearts. Here we should recollect Kant’s supreme Karaims in their faith are considered identical. categorical imperative and its link with the old «gold- The difficulty of finding the «absolute» true an- en rule». It is precisely in this context scientists see swers lies mainly in the complexity of the issues under their hopes for the future, otherwise the «passion for analysis, in the complicated character of the interdis- the perfect life» will become pure ideology, and mor- ciplinary approaches, which involve history, theology, al values will disappear in the world of consumerism anthropology, cultural studies and linguistics. And, of and hedonism. course, because of the contradictory views as for the The end of philosophy, proclaimed by J. Derrida, origin of the Karaim’s faith (Karaizm), it is import- explicitly means the end of universal truths. The con- ant to touch upon the history of the Crimean Karaims. ceptual multiplicity expands the problematic field of 3. The aim of the study risks and threats in postmodernity. The ambivalence of The main objective of the given study is to the definitions against the background of the indefinite reconstruct the grounds, which stipulate the origin of conceptual borders puts an accent on the significance the Crimean Karaims, and to determine the factors, of the critical reflection of the ultimate concepts, which which play the main role in the formation of their construct «the moral law inside man». On the other faith – the Karaism, minding the task of accounting hand, the position of the subjective interpreting sug- for some certain facts, which are of both ethnic and gests not only subjective ideas but mankind itself in its religious origin. historical relativism. It is known, the specific features 4.The sources of the investigation of the phenomenon of the «new world order» occupy Though there are different approaches to the or- the top «troubles» of postmodernity, and it is mainly igin and history of the Crimean Karaims, there is a because the absolutes of the moral life are subjected general tendency to relate the Crimean Karaims to to the ideological attacks both in science and culture. the Turkish group in the Altaic family of the peoples. However, scientists intend to discover and determine Their descendants, who first had joined the Huns tribes some «supreme» human features, the supreme values, and then the Khazar tribes, mixed in the Crimea with doi 10.15421/26200110 the Sarmats, the Alans and the Goths (Karaims’ peo- The famous anthropologist Alekseev V.P. writes 121 ple encyclopedia, p. 247). M. Kizilov writes that ap- that the Karaims represent a historical paradox in their proximately an the end of the 13th century the Karaims combination of the Turk language and the Judaism re- moved to the Crimea together with the Tartars (Kizilov, ligion. As the Karaims’ tradition is obviously tenden- M., 2011, p. 181). But in the «Britannica» it is said tious, the scientist assumes that only facts should be that the Karaims is a Jewish sect which came in exis- taken into account though they are not numerous. The tence in the early Middle Ages (htts:www.britannica first and the most important fact is the Turk language of com/ place/ Israel/Settlement). Those views demon- the Khazars: Khazar names, separate words from the strate that the problem of the Karaims’ origin should be Khazars’ language, etc. The next significant fact is that accentuated too, as scientists represent different ideas the state religion in the Khazar land was the Judaism. about the origin of both the people and their religion. It is known that after the fall of the Khazar realm a part Moreover, there are some ideas representing quite new of the Khazars moved into the Crimea. In the Crimea views on the problem. For example, V. Rogozha in his lived people whose ethnos and language are unknown recent book claims that the Karaims are descendants to us, but their culture is known and manifested in splen- of the Semitic tribes, involved in the civilization pro- did cave towns – Mangyp-Kale, Eski-Kermen, and oth- cess that gave the name to the people that had come. ers. Their physics type is also known, and the anthro- Those people called themselves Karaims which meant pologists maintain that if they are set in one row with «black-headed». V. Rogozha maintains that the people the Khazars and the Karaims, they will take the extreme of Karaims came from the land of the «noble lords». position. Thus, V. P. Alekseev claims that the inference The author of the book stresses that in his writings he is evident: the Karaims are connected with the Khazars answers the questions that have been unclear because through the direct and immediate genetic succession, scientists have not been able to determine the locale of they are offsprings of the Khazars, not ancient Jews with the original land of the Karaims (Rogozha, V., 2018). whom they have no links (Alexeyev, V., 2005, p. 9–15). V. Kotlyar in his preface to Rogozha’s book com- Many researchers claim that Karaizm is an in- ments that there are several versions of the Karaims’ dependent religion (Karai (The Crimean Karaims). origin in his text: the first one states that the Karaims History, cultury, sacred things, 2000); some assume are the descendants of the Khazars who preached the it the sect of the Judaism or put it among the an- Judaism. The second one is the Cumans-Kipchaks cient teachings (Adji, M., 1998). The encyclopedia version, according to which the Karaims’ ancestors «Britannica» gives such a note: «The Karaites are a came from the land captured by Mongols. The next Jews sect that emerged in the early middle ages. Like one claims that the Karaims are the Crimean Tartars other religious minorities they (Karaites) have their who came into the Judaism. Then some researchers own religious courts and communal organizations. say that the Karaims are the Jews who did not keep the Considered part of Jewish society they have maintained «blood purity» because they had stayed in the mids of their separate identity by resisting intermarriage and the Polovostu and the Crimean Tartars but who kept preserving their religious lives based on the Torah as their religious groundings. The next one declares that the sole source of religious law» (htts:www.britanni- the Karaims were pure-blood Jews who did not accept ca com/ place/ Israel/Settlement). In Wikipedia the ar- the Talmud version of the Judaism. According to the ticle «Karaite Judaism» has the following statements: sixth version the Jews came to the Crimea in the 6th «Karaizm is a Jewish religious movement character- century B.C. together with the army of Persian tsar ized by the recognition of the Jonah alone as its su- Cambyses. They took the languages and the customs preme authority in Hahakha… and theology. It is dis- of the Turk people which lived in the Crimea but kept tinct from mainstream Rabbinic Judaism which con- the pure «before-Talmud» Judaism; the Karaims did not siders the oral Torah. Karaites maintain that all of the adopt the Judaism from the Khazars, but the Khazars divine commandments handed down to Moses were did it from the Karaims. As for the seventh version, recorded in the written Torah without additional oral the Karaims were children of the mixed marriages of law or explanation. As a result, Karaites Jews do not the Khazars and the Jews in which the mother was a accept… the oral tradition in the Midrash or Jammed» Khazar and the father was a Jew. The eighth version (https://en.wikipedia.org/wiki/Karaite_Judaism). th declares that in the 6 century B.C. not the Jews came The problem, which appears not simple, is further to the Crimea with the tsar Cambyses but the Indo- complicated by a large amount of papers and books Iranian ancestors of the Karaims – the Hittites. The written by non-professionals, by enthusiastic lovers Hittites were assimilated with the Alans, and after the of history and culture. That is why this article is fo- Crimea had been won by the Khazars, a part of the cused on the sources of the origin and transformation Alans mixed with their conquerors and adopted their of the religion of the Crimean Karaims with the accent official religion – the Judaism, later, – the Karaizm on the scientific analysis and use of the methodolo- (Kotlyar, Ju., 2018, p. 4–6). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 116–124

122 gy of the complex analysis. Involving the methods of Judea existed longer and gave birth to Judaism, which the complex analysis in the historical and philosophi- in its turn gave birth to Zionism. And if Judaism came cal field is so important because the main question in into existence in 458 B.C., Bibliizm sprang 500 years the line of «risks, threats and crises» has become the earlier. Israel rejected the Judaic doctrine of the cho- anthropological question: «What is man?». Recently sen people and went its own way (htts:www.britanni- philosophic hermeneutics has made an extensive in- ca com/ topic/ Judaism/The Judaic tradition). vasion into the sphere of ontological and gnoseolog- After scientists established that in their ethnos the ical studies, and the latter allows to use the methods Karaims are descendants of the Turks, namely, the tribe and approaches of those sciences in the attempt to an- of Karaits, the scientific theory, reported above, came alyze the domain of the «proper humane». While un- to fiasco. S. Kushul, the Karaim researcher, proposed derstanding that the problem of the correlation of the a new hypothesis, which allowed to remove contra- interdisciplinary approach and the particular science dictions that had appeared. She asserts that Karaims methods is still open in the Ukrainian science, we ac- took Bibliizm from the local inhabitants of the Crimea centuate the necessity of the interdisciplinary approach who, in their turn, accepted it from Jews – Israelites. in this research. In our comparison of the methods and It happened approximately in the first century A. D.: ideas we try to focus the analysis on the correspond- grave stones at the cemetery of Balta – Timez prove ing cultural and historical contexts, thus we address that supposition (Kushul, S., 1996, р. 1–9). the historical-comparative methodology. Murad-Adji in his research of the initial religion We assume that this article allows to speak about of the Turks – the Tengrism paid special attention to a systematic analysis because a man is a system-creat- the religion of the Crimean Karaims. The scientist ing factor in the spheres of both philosophy and histo- stresses that Karaims–Turks are of paramount interest ry, on the whole, – all humanitarian sciences. for theologists and historians of religion. He proceeds 5. The main material and the results that Karaims who live in the Crimea and Lithuania are As early as the middle of the 19th century an at- followers of the Old Testament. But can we call them tempt was made to determine a font of Karaims’ reli- Jews, – asks the researcher, – or they represent more gion. The author of an article “Jews – Karaims” drew ancient teaching that had come into existence before an interesting conclusion: «They are some descen- Christianity and even before Judaism? Murad-Adji dants of Abraham and observers of Moses’ law known agrees with the latter supposition. In the Altai and oth- under the name of Karaits» (Evrei-karaimy, 1843, р. er Siberian regions where the Turks lived (in no way 263). Then he writes, that the foundation of Karaism, connected with Palestine), the ancient folk legends still which is pure Bibliizm without any admixtures, by exist, which put scientists at the deadlock, – in fact, all means goes back to the most ancient times (Evrei- they are passages of the Old Testament, its «narrative karaimy, 1843, р. 270). The author proceeds that the outline». How could it happen? The first to find them Crimean Karaims are descendants of the Israeli king- was a Russian missionary, a priest Stefan Landushev th dom, who were taken as captives by Persians; they who published them in the 19 century. They repre- kept the Bibliizm in the form that had nothing com- sent amazing resemblance with the Bible in the nar- mon with the Judaism because it did not admit any ratives about the world creation, creation of man, the comments and interpretations of the Holy Writ. The fall of man, the true faith and others (Adji, M., 1998). conclusion made by the author testifies to the fact that Even if we take into account that the Tengrism is very close in its essence to the Christianity of the 3rd – Karaims’ religion is more ancient than Judaism, con- th sequently it cannot be its sect. 5 centuries, we shall have a question, whether the re- The question arises why Israeli and Judaics have ligion of Israel is a transformed Tengrism, which had come into existence in the Tibet and became monothe- different religions as they are one and the same ethnic istic in the first millennium B. C. History provides sim- group – the Jews. Contemporary scientists agree with ilar examples: the Turks’ religion in 301 and 312 A. D. ancient writs concerning the idea that «Israeli» and correspondingly was rendered in the transformed way «Judaics» were different tribe formations (Reed, D., first to the Armenians and then to the Byzantine people. 2014, р. 592). They assert, that Joseph and Judas be- One more question arises concerning the date long to different hereditary lines, and add that Judea, when the religion of the Karaims–Turks was first called as it seems, was not the Israeli tribe (Mudroch, I., Karaizm. Professor A. Dubisky writes that in the end 2019, р. 384). of the 8th century opponents of the Talmudism found In the «Britannica» it is said that the Judaism their defender – Anan Ben David, born in Basra in the was formed much later, after Israeli mixed with other South of Iraq. By all means he can be considered a re- ethnic groups, and the conclusion could be expressed former and organizer of the anti-Talmud movement, in the idea that Israeli were not Jews. The history of and in the outcome that gave the original Karaims’ re- Israel was very short and then it left the world’s scene. ligion (Kushul, S., 1996). doi 10.15421/26200110

The principle dogma of Anan’s and his follow- riod there were several religions in the Khazars’ land: 123 ers lay in the invariability of the laws given in the Old Islam, Christianity of the Nestorian type, shamanism Testament, the laws that do not need to be commented and animistic beliefs. or added. In this connection the need for constant and It is precisely about those facts that the King deep studies of the Bible was stressed, and this pre- Josef informed the Jewish high official Khasdai ibn cisely was reflected in the word «Karaim». The stem of Shafrut in his letter, telling him that the king Obady this word is derived from the Old Jew and the Arabic was a law-abiding and a fair man who strengthened verb «Kara», which means «to read» (The Holy Writ). the Kingdom and the faith according to the law and Anan is represented as a founder of Karaims’ laws, and the rule (Reed, D., 2014). his teaching is collected in the book «Code of laws». The court of the Caliph al-Mansur (8th A.D.) de- The Karaims believe the Bible to be the Old Testament, clared Anan’s teaching (Karaizm) a new faith. The opin- i.e. Torah, as well as the books of the Prophets and ha- ions of both the Orthodox Church and the Catholical giographies. Of paramount importance is Decalogue, Church were identical: both Churches considered ten Commandments. This is the main ethic law of the that faith close to the Mohammedan faith, and sever- followers of Karaizm. Along with Decalogue there are al documentary sources testify to that fact. At the same so-called «Ten dogmas of faith teaching». Anan be- time the Karai continued to believe in the God of the lieved in the immortality of the soul and its transmi- Heaven Tengri and the sacred oaths, they remained the gration, denied all the rights of the clergy and admit- Tengrians and shamanists despite the official adoption ted interpretation of the religious foundations. Anan’s teaching is similar to the teaching of the Arabic phi- of the Karaims’ religion (Karai (krymskiekaraimy). losopher Basil ibn Ata – the founder of the Muslim Istorija, kul'tura, svjatyni, 2000). sect of Mutazilites. But the most important fact in 6.The conclusions Anan’s teaching is his belief in the single indivisible On the grounds of the research given above it is God and the Revelations of the three prophets – Jesus, possible to come to the following conclusions. Mohammed and Moses (htts:www.britannica com/ top- Though the last decades have testified a turn ic/ Israel/Karaizm). Anan has its followers: Benjamin into the recognition of the ethnic authenticity of the Nahavendi and Daniil al Kumucu, who lived in the 9th Karaims and their religion, scientists still accentuate century in Iran. Abu Jusuf Jakub is considered one of the ambiguity of both the ethnic origin of the Karaims the most important authors of the law-creating manu- and the roots of their religious beliefs. The valid scripts of the Middle Ages. He lived in the first half of understanding that might delete ideas and conceptions, the 10th century in Egypt, and his main work is “The which lead to the distortions and tendentious visions, book of the luminaries and watching towers”, in which lies in the field of the hermeneutic analysis of the he rendered the Karaims’s laws. historical texts. Taking into consideration all mentioned above The Crimean Karaims (Karai) were the Tengrians we can reconstruct the consequence of transforma- up to the first century A.D. together with the rest of the tion of the Crimean Karaims’ religion. The part of the Turks. Then they adopted the pure Biblicism through Karaevs, which was not numerous, took the fortress the local peoples of the Crimea. After Anan’s teach- Kurk-Yer near Bahchisarai in the Crimea in the first ing had come into existence in VIII A D. they adopted century A.D. They founded their principality which Karaizm together with the rest of the Karai who were thv existed till the 19 century. Through the local prose- a part of the KhazarKhaganate. Anan’s teaching sup- lytes of the religion they either adopted the Bibliizm, plemented the Biblicism without changing its essence. or they took it from the Altai, from their Turk tribes- The foundation of the Karaims’ religion is the men. However, the presence of the Aramaic print on Biblicism. As the teaching of the Biblicism had come the gravestones in Balta-Timez cemetery proves the into existence 500 years before the appearance of the supposition of the Karaims’ adoption of the Bibliizm Judaism, the Karaims’ religion cannot be considered from the local people. a sect of the Judaism. The main part of the Karaevs who were in the Acknowledgement Khazar Khaganate adopted the Old Testament as the The article is written in memory of Professor state religion in 730 A.D. under the reign of the Khagan U. Barash, who was a highly-esteemed person and Bulan who kept the former faith in the God of Heaven- Tengri. Then in 799-809 A.D. under the KhaganObady a true expert, not only in economics, but in history the Turks strengthened their faith by the adoption of of the Karaims, his native and beloved people. Still the Karaims’s religious teaching which was very close for us, co-authors, there is something more: he was a in its essence not only to the Bibliizm but also to Islam dear father to T. Charkina, respected scientific super- and Christianity. It is worth mentioning that in that pe- visor to L. Martseniuk and a sample of professional- ism to T. Vlasova. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 116–124

124 References Adji, M., 1998. Evropa, tjurki, Velikaja Step’. [Europe, Kizilov, M., 2011. Evrejskaja obshhina Hersonesa the Turks, Great Steppe]. Moskva, 334 р. v antichnoe i srednevekovoe vremja[Jews’ community Adorno, T., 2002. A Critical reader. New York: Wiley of Chersonesus in the Antiquity and Middle Ages]. In: Blackwell, 464 p. Ukrayins’kaoriyentalistyka: spets. vyp. Zyudayiky [Ukrainian Oriental Studies. Judaica]. Kyiv. Alexeyev, V., 2005. Kto my? [Who are we?]. In: Krymskie karaimy: proishozhdenie, jetnokul’tura, istorija Kotlyar, Ju., 2018. I eshheraz k voprosu o karaimah [The Crimean Karaims: origin, ethnics, culture, history]. [Once more about the issue of the Karaims. Preface]. Simferopol, p. 9–15. Mykolayev, p. 4–6. Caputo, J., 2013. Truth. Philosophy in Transit. London: Kushul, S.,1996. K voprosu o gosudarstvennoy religii Penguin Books. Khazarii [The problem of the Khazars’ state religion]. In: Karaite News, Eupatoria, p. 1–9. Encyclopædia Britannica, Inc., 2019. Available from: htts: www.britannica.com/place/Israel/Settlement [Accessed Mudroch, I., 2019. Jewish Encyclopedia. Moskva, 20 June 2019]. 384 р. Encyclopædia Britannica, Inc., 2019. Available from: Müller-Doohm,­ S., 2009. Adorno: A Biography. htts: www.britannica.com/topic/Israel/Karaizm [Accessed London: Polity, 648p. 20 June 2019]. Nietzsche, F.,2012. Twilight of the Idols. Creat we Encyclopædia Britannica, Inc., 2019. Available from: Space Independent Publishing Platform. htts: www.britannica.com/topic/Judaism/The Judaic tradition Nietzsche, F.,2016. The Antichrist. Creatwe Space [Accessed 20 June 2019]. Independent Publishing Platform. Evrei-karaimy [The Jews-­Karaims]. In: Zhurnal MVD Reed, D., 2014. The Controversy of Zion. Amazon [Journal MVD], vol. 2., 1843. Digital Services. Karai (krymskiekaraimy). Istorija, kul’tura, svjatyni. Rogozha, V.,2018.Velichie malyh narodov: [Karai (The Crimean Karaims). History, cultury, sacred istoricheskoe issledovanie [The glory of the small peoples: things], 2000. Simferopol. 56 р. historical research]. Part 1.Mykolayev, 268p. Karaimskaja narodnaja jenciklopedija [Karaims’ Thiselton, A., 2009. Hermeneutics. Cambrige: people encyclopedia], 1995. Vol. 1. Introduction. Moskva. Eerdmans, 424p. Kizilov, M., 2008. The Karaites of Galicia: An Weber, S., ed., 2001. Globalization and the European Ethnoreligious Minority Among the Ashkenazim, the Turks, Political Economy. Columbia University Press, 378p. and the Slavs, 1772–1945. Brill Academic Pub., 461 р. Wikipedia, 2019. Available from: https://en.wikipedia. org/wiki/Karaite_Judaism [Accessed 20 June 2019]. 125 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138 doi 10.15421/26200111 http://www.uha.dp.ua УДК 94(47+57)«18/19» О. О. Бобринського у розробці організаційних та ідеологічних засад, забезпеченні практичної О. О. Бобринський і Державна дума: діяльності організації Об’єднаного дворянства як провідної сили у політичному механізмі тогочасної погляди та діяльність Росії. Розкрито характер та зміст парламентської діяльності графа, його законодавчі ініціативи, зусилля Н. С. Чернікова щодо налагодження режиму співпраці та партнерства кандидат історичних наук в Державній думі. Значна увага приділена аналізу змісту ORCID: 0000–0002–5470–0622 та характеру думських виступів О. О. Бобринського, ResearcherID: AAI‑4647–2020 сутнісних рис, специфіки, еволюції його політичної [email protected] платформи, реалізованої в ході політичної кар’єри. Дніпровський національний університет імені Практичне значення: можливість використання Олеся Гончара, одержаних результатів при підготовці монографічних пр. Гагаріна, 72, м. Дніпро, Україна, 49010 досліджень, узагальнювальних праць, підручників і навчальних посібників з історії Росії, історії І. С. Карпань суспільно-­політичних організацій, партій та рухів, кандидат філософських наук представницьких та державних установ, політичної ORCID: 0000–0002–1921–5373 еліти Російської імперії кінця ХІХ – ​початку ХХ ст.; [email protected] у процесі розробки та викладання нормативних і спеціальних курсів з історії Росії, політичної та Дніпровська академія неперервної освіти, соціальної історії у ЗВО. Наукова новизна: вперше вул. Володимира Антоновича, 70, висвітлено практичні кроки О. О. Бобринського зі м. Дніпро, Україна, 49006 створення оптимального політичного балансу між думськими партіями правого спрямування з метою Анотація. Мета статті – ​розкрити напрями відстоювання політичної платформи, виробленої на суспільно-­політичної та державної діяльності Олексія засіданнях ОД, та простежено динаміку змін у тактиці, Олександровича Бобринського у 1905–1911 рр. формах і методах ведення ним політичної боротьби. Методи дослідження: історико-­генетичний, історико-­ Тип статті: описова. порівняльний, описовий, історико-­типологічний, системно-структурний.­ Основні результати: Ключові слова: Об’єднане дворянство, праві у статті висвітлено погляди графа О. О. Бобринського партії, уряд П. А. Столипіна, Російська імперія, на запровадження інституту парламентаризму самодержавство. в Російській імперії. З’ясовано його практичні кроки зі створення організаційних осередків консервативного Надійшла до редколегії 20.03.2020 дворянства, його політизації та участі у процесах Прорецензована 01.04.2020 державотворення. Увагу акцентовано на ролі Рекомендована до друку 06.05.2020

© Чернікова Н. С., Карпань І. С., 2020 126 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138 doi 10.15421/26200111 http://www.uha.dp.ua УДК 94(47+57)»18/19» в разработке организационных и идеологических основ, обеспечении практической деятельности А. А. Бобринский и Государственная организации Объединенного дворянства как ведущей силы в политическом механизме тогдашней России. дума: взгляды и деятельность Раскрыт характер и содержание парламентской деятельности графа, его законодательные инициативы, Н. С. Черникова усилия по налаживанию режима сотрудничества кандидат исторических наук и партнерства в Государственной думе. Значительное ORCID: 0000–0002–5470–0622 внимание уделено анализу содержания и характера ResearcherID: AAI‑4647–2020 думских выступлений А. А. Бобринского, сущностных [email protected] черт, специфики, эволюции его политической Днипровский национальный университет платформы, реализованной в ходе политической имени Олеся Гончара, карьеры. Практическое значение: возможность пр. Гагарина, 72, г. Днипро, Украина, 49010 использования полученных результатов при подготовке монографических исследований, И. С. Карпань обобщающих трудов, учебников и учебных пособий по кандидат философских наук истории России, истории общественно-политических­ ORCID: 0000–0002–1921–5373 организаций, партий и движений, представительских [email protected] и государственных учреждений, политической элиты Российской империи конца ХІХ – ​начала ХХ в.; Днипровская академия непрерывного в процессе разработки и преподавания нормативных образования, и специальных курсов из истории России, ул. Владимира Антоновича, 70, политической и социальной истории в ЗВО. Научная г. Днипро, Украина, 49006 новизна: впервые проанализированы практические шаги графа Бобринского по созданию оптимального Аннотация. Цель статьи – ​раскрыть направления политического баланса между думскими партиями общественно-­политической и государственной правого крыла с целью отстаивания политической деятельности Алексея Александровича Бобринского платформы, выработанной на заседаниях в 1905–1911 гг. Методы исследования: историко-­ Объединенного дворянства, и прослежена динамика генетический, историко-сравнительный,­ изменений в тактике, формах и методах ведения им описательный, историко-­типологический, системно-­ политической борьбы. Тип статьи: описательная. структурный. Основные результаты: в статье отражены взгляды графа О. О. Бобринського на Ключевые слова: Объединенное дворянство, правые введение института парламентаризма в Российской партии, правительство П. А. Столыпина, Российская империи. Определены его практические шаги по империя, самодержавие. созданию организационных ячеек консервативного дворянства, его политизации и участия Поступила в редколлегию 20.03. 2020 в процессах государственного развития. Внимание Прорецензирована 01.04.2020 акцентировано на роли А. А. Бобринского Рекомендована в печать 06.05.2020

© Черникова Н. С., Карпань И. С., 2020 127 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138 doi 10.15421/26200111 http://www.uha.dp.ua LCC DK508.5 mechanism of Russia at that time. O. Bobrynskyi made the United Nobility congresses look like a parliament, which O. O. Bobrynskyi and State Duma: formed views of the conservative nobility on current state problems. As a result, their agrarian and electoral reform views and activities projects have largely become the basis of government reform. Thus, the nobility was able to form a majority in the N. S. Chernikova Duma of the 3rd convocation, and O. Bobrynskyi became Ph. D.(History) a deputy too. The nature and content his parliamentary ORCID: 0000–0002–5470–0622 activity, legislative initiatives and efforts to establish a ResearcherID: AAI‑4647–2020 regime of cooperation and partnership in the State Duma [email protected] are revealed. The dynamics of changes in the tactics, Oles Honchar Dnipro National University forms and methods of political struggle were monitored. 72 Haharin avenue, Dnipro, Ukraine, 49010 O. Bobrynskyi constantly tried to strike the optimal political balance between the right parties of the Duma to I. S. Karpan support the political platform developed at the meetings of Ph. D. (Philosophy) the United Nobility. Much attention is paid to the analysis ORCID: 0000–0002–1921–5373 of the content and character of O. Bobrynskyi’s speech, the [email protected] essential features, specifics, the evolution of his political platform, realized during his political career. Practical Dnipro Academy of Continuing Education significance: possibility of using the obtained results 70 Volodymyr Antonovych st., for writing monographs, general researches, textbooks Dnipro, Ukraine, 49006 and manuals dedicated to the Russian history, history of socio-­political organizations, parties and movements, Abstract. The purpose of the article is to reveal to representative and state institutions, political elite of the reveal directions of O. O. Bobrynskyi’s socio-­political Russian Empire; for creating and teaching normative and and state activity in 1905–1911. Research methods: special courses in Russian history, political and social historical-genetic,­ historical-comparative,­ descriptive, history at universities, colleges etc. Scientific novelty: historical-typological,­ system-structural.­ Main results: O. O. Bobrynskyi’s steps to create the optimal political O. Bobrynskyi belonged to the famous noble family of balance between the right-wing Duma parties in order to landowners, owners of sugar factories of the Russian lobby the United Nobility political platform are outlined. Empire. Therefore, he actively defended the interests of the The dynamics of changes in the tactics, forms and methods nobility and autocracy. He believed that the consolidation of his political struggle were monitored Article type: of the nobility was necessary to maintain its dominant explanation. position in the state, especially after the revolutionary events of 1905. His practical steps to establish the Keywords: United Nobility; Right-wing parties; organizational centers of the conservative nobility, its Government of P. A. Stolypin; Russian Empire; Autocracy politicization and participation in the processes of state formation are revealed. The attention is focused on the role Received 20.03.2020 of O. Bobrynskyi in the development of organizational Reviewed 01.04.2020 and ideological foundations, ensuring the practical activity Accepted 06.05.2020 of the United Nobility as a leading force in the political

© Chernikova N. S., Karpan I. S., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138

128 Постановка проблеми. У світлі світової та Вагоме місце у роботах А. Я. Авреха і В. С. Дякіна вітчизняної історичної науки особливої актуаль- відводиться періоду прем’єрства П. А. Столипіна, ності набуває дослідження політичної, соціаль- який вважається обома дослідниками найсприятли- ної історії крізь призму життя та діяльності ок- вішим для «дворянської реакції», що уособлювалася ремих осіб, які одночасно виступають як носія- з функціонуванням ОД на чолі з О. О. Бобринським. ми суспільно-­історичних подій та процесів, так Наприклад, В. С. Дякін відзначив роль організації і їх творцями. В цьому контексті привертає увагу у виробленні аграрного та виборчого законодав- постать Олексія Олександровича Бобринського –​ ства, чітку стратегію його відстоювання парламент- графа, суспільно-­політичного та державного діяча ським шляхом саме через систему двох більшостей Російської імперії, представника і виразника інтере- у Думі, домінування правих у Держраді та особи- сів помісного дворянства. Пік його політичної ак- стих доповідей О. О. Бобринського царю (Дякин, тивності (1905–1912 рр.) припав на досить склад- В. С., 1978; Дякин, В. С., 1988). Однак принципо- ний і суперечливий період в історії Російської ім- ві розходження авторів виявились в оцінці курсу перії, що позначився насамперед революційними П. А. Столипіна: А. Я. Аврех повністю ототожнював подіями та становленням нового інституту, першого внутрішню політику прем’єра з політичним курсом органу народного представництва з законодавчи- лідерів ОД – насамперед​ О. О. Бобринського, у той ми повноваженнями – ​Державної думи. Видання час як В. С. Дякін вважав стрижневим моментом Миколою II низки положень, які легітимізували політичний дисонанс між ними. Проте у моногра- інститут виборності, та Маніфесту від 17 жовтня фіях обох дослідників аксіомою виступає теза про 1905 р. відкрили широкі перспективи для розвит- зростаючий політичний вплив ОД в 1907–1911 рр., ку російського парламентаризму. Його зародження, неодноразові спроби графа до думського блоку- безумовно, було пов’язане з процесом формуван- вання з іншими партіями правого спрямування. ня політичних партій, суспільно-­політичних груп Докладніше діяльність О. О. Бобринського як лі- та появою нової генерації діячів, які очолили бо- дера та координатора ОД висвітлюється у статті ротьбу за владу. Перед лідерами, зокрема, консер- Н. С. Чернікової (Чернікова, Н. С., 2018). В узагаль- вативного дворянства постало нагальне завдання нювальному вигляді концепція політичного поступу щодо збереження не лише соціального статусу та країни репрезентована в колективних монографіях привілеїв, а й здобуття керівних позицій у держа- «Кризис самодержавия в России» (Ананьин, Б. В., ві шляхом трансформації з еліти соціальної в елі- и др., 1984), «Становление российского парламен‑ ту політичну. Значну роль у спробі вирішення цьо- таризма начала ХХ века» (Селунская, Н. Б., и др., го завдання відіграв граф Олексій Олександрович 1996), де проаналізовано проблеми державного бу- Бобринський. дівництва, проблеми урядового реформування та Метою даного дослідження є висвітлення реакція політичних сил досліджуваного періоду. процесу формування поглядів О. О. Бобринського Джерела. У дослідженні використано матері- на інститут народного представництва в Російській али з особистого архіву Бобринських, що зберіга- імперії, вектори його депутатської діяльності, ме- ється у Російському державному архіві давніх актів тоди політичної боротьби та шляхи впливу на на- м. Москва (далі – РДАДА).​ Значний дослідницький прямки внутрішньої політики. інтерес викликають щоденники О. О. Бобринського, Історіографія. Досить цікава, проте фрагмен- де суспільно-політичне­ життя тогочасної Росії ви- тарна інформація щодо певних аспектів суспільно-­ кладене під кутом зору самого автора (РДАДА, політичної діяльності О. О. Бобринського знайшла Москва, ф. 1412, оп. 8, од. зб. 292, 218 арк; РДАДА, відображення у працях А. Я. Авреха, В. С. Дякіна, Москва, ф. 1412, оп. 8, од. зб. 294, 40 арк). Записи Ю. Б. Соловйова, присвячених проблемам дворян- дозволяють скласти уявлення про політичні на- ства в політичній системі самодержавства. Єдність строї та орієнтири графа, ставлення до тих чи ін- ших державних діячів тощо. Зважаючи на те, що дослідників виявилась у визнанні самодержавної щоденники як джерело дослідження мають (апріорі) політики «продворянською», що, на думку авторів, конфіденційний характер, Олексій Олександрович наочно демонструвало прагнення царату укріпити на їхніх сторінках давав більш відверту оцінку тим економічні та політичні підвалини панівного стану. чи тим політичним діячам та подіям. Основна ува- Наприклад, у Ю. Б. Соловйова міститься інформа- га зосереджена на взаєминах думських правих та ція щодо залучення О. О. Бобринського до урядо- націоналістів, уряду і царя за часів прем’єрства вих нарад як виразника інтересів помісного дворян- П. А. Столипіна. Незважаючи на цілком природну ства (Соловьев, Ю. Б., 1981). У працях А. Я. Авреха суб’єктивність викладеної інформації, вона нерід- думська діяльність О. О. Бобринського як лідера ко використовувалась вище означеними дослідни- організації Об’єднаного дворянства (далі – ​ОД) ками зазначеного періоду, які посилались на цілко- висвітлюється з позицій взаємозв’язку з урядовою виту обізнаність О. О. Бобринського в кулуарних політикою (Аврех, А. Я., 1966; Аврех, А. Я., 1991). справах царату. doi 10.15421/26200111

Проєкти, промови, записки, статті тощо, на- молодий Олексій очолював санкт-­петербурзьке 129 писані О. О. Бобринським, на відміну від щоден- повітове, а згодом – ​губернське дворянство, орі- ників, мали публічне спрямування: для уряду, ім- єнтуючись у своїй діяльності на ідею збереження ператора, парламенту, суспільно-політичних­ орга- самодержавного устрою та панівного становища нізацій, преси. Тут знайшли відображення особи- дворянства в соціальній та політичній структурі сті погляди графа на актуальні питання тогочасної Російської імперії. дійсності, що розглядалися на думських засіданнях: Проте події початку ХХ ст. – ​революція аграрне, єврейське, освітнє, на інститут представ- 1905 р., невдачі в російсько-японській­ війні, про- ництва тощо (РДАДА, ф. 1412, оп. 2, од. зб. 703, цеси лібералізації суспільних рухів, формування 13 арк.; РДАДА, ф. 1412, оп. 2, од. зб. 267, 16 арк.; політичних партій і угруповань лівого напрямку – ​ РДАДА, ф. 1412, оп. 2, од. зб. 303, 25 арк.; РДАДА, лише сприяли наростанню розбрату серед консер- ф. 1412, оп. 2, спр. 176, 39 арк.; РДАДА, ф. 1412, вативного дворянства. Переконання в неспромож- оп. 2, од. зб. 702, 12 арк.; РДАДА, ф. 1412, оп. 8, ності об’єднання навколо дворянських нарад пре- од. зб. 228, 40 арк.). Також було опрацьовано про- дводителів, станова пасивність та аполітичність, токоли засідань державних установ Росії, що свід- протиріччя дворянських лідерів слугувало спону- чать про участь О. О. Бобринського в нарадах та за- кальним чинником у діяльності О. О. Бобринського сіданнях з питань створення представництва в Росії та його однодумців щодо створення дієвих орга- та висвітлюють його позиції з винесених до роз- нізаційних осередків для захисту самодержавства. гляду питань державного значення (Петергофское «Доводиться поспішати, інакше консервативні еле- совещание, 1905). Значна увага приділена аналізу менти усі видихнуть у народі», – писав​ О. О. Кірєєв стенографічних звітів засідань Державної думи (Соловьев, Ю. Б., 1981, с. 162–163). із виступами графа щодо столипінських проєктів Олексій Олександрович ініціював об’єднання реформ пенітенціарної системи, місцевого управ- прихильників монархії навколо «Отечественного ління, що були скоріше викладом його власних Союза» (ОС) – ​нечисленної організації, до поглядів на проблему – як​ доповнення до заздале- Ради якої, окрім графа, входили О. П. Струков, гідь виробленої на з’їздах ОД платформи правих Ф. О. Головін, О. О. Кірєєв, О. О. Новіков, князь (Государственная Дума, 1908; 1909; 1910; 1911). В. М. Волконський. В історіографічній спадщині Тож не перебільшене значення для дослідження склався стереотип протидії консервативного дво- має збірка матеріалів засідань ОД (Объединенное рянства процесам політичного реформування Росії дворянство, 2001). Протоколи зібрань яскраво де- в цілому. Проте ідеологи організації не відкидали монструють роль «особистісного фактору» в ефек- можливості започаткування конституціоналізму та тивній діяльності організації та уможливлюють представництва: дилема полягала в тому, якими по- здійснення компаративного аналізу позицій та рі- винні бути реформи і кому має належати ініціати- шень представників ОД – з​ одного боку, методи їх ва в їх проведенні. Передбачалося, що спільними викладення та обстоювання в Думі – ​з іншого, та зусиллями вони зможуть розробити власний про- частки їх практичного втілення в урядовому курсі ект представницької установи на ґрунті максималь- в цілому. Аналіз цих джерел дозволяє погодитись ного збереження монархічних засад за провідної з укладачами збірника у тому, що пік активнос- ролі консервативного дворянства. Усвідомлюючи, ті ОД припадає на 1907–1912 рр., що хронологіч- що процес складання гідної реформаторам опози- но збігається з головуванням О. О. Бобринського. ції потребуватиме чимало часу, О. О. Бобринський Виклад основного матеріалу. Олексій закликав уряд не поспішати із запровадженням ви- Олександрович Бобринський (1852–1927) був ви- борності в Росії. «Ми радили … почекайте із загаль- хідцем із відомої родини графів Бобринських, що ним поданням голосів, – ​говорив згодом граф, –​ з’явилася в дворянських гербовниках Росії напри- щоб привчити до правильного застосування хитрого кінці ХVІІІ ст. Факт приналежності її представни- знаряддя суспільного самоврядування» (Наброски ків до царюючої родини Романових значною мі- речей А. А. Бобринского, арк. 12). рою сприяв закріпленню Бобринських в елітар- Проте схвалення Миколою II булигінського них колах російського суспільства. Представники проєкту представництва та призначення наради роду обіймали придворні та державні посади, зна- для його обговорення на липень 1905 р. спонука- ходячись у центрі суспільно-­політичного життя. ли Олексія Олександровича і його соратників дещо Неабияким підґрунтям для формування світогля- змінити тактику. 21 червня 1905 р. представники ду Олексія Олександровича стала приналежність ОС у складі О. О. Бобринського, О. О. Кірєєва, се- його родини до кола великих землевласників та цу- натора О. О. Наришкіна та ін. отримали аудієнцію крозаводчиків Росії, що сприяло не лише матері- в царя, здійснивши спробу відкритого впливу на альному добробуту, а й зростанню авторитету се- хід подій із запевненнями у підтримці самодер- ред помісного дворянства. Протягом 1875–1898 рр. жавних засад Росії (Соловьев, Ю. Б., 1981, с. 171). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138

130 Основним предметом «гарячої» промови ських з’їздів, що складалися, на його думку, не із О. О. Бобринського та О. О. Наришкіна було про- земських діячів, а зі «штучно підібраних однодум- ведення виборів у майбутні збори представників за ців» та не були виразниками прагнень російського становою ознакою (Соловьев, Ю. Б., 1981, с. 171). суспільства (Петергофское совещание,1905, с. 144). Олексій Олександрович намагався переконати царя Це, зрештою, спровокувало конфлікт із великим у тому, що передумовами суспільних заворушень князем Володимиром Олександровичем; спроби були поступки ліберальним колам з боку уряду. О. О. Наришкіна підтримати графа не мали успі- «Уперше названа була своїм ім’ям та революція, –​ ху, натрапивши на докори в роз’єднаності й опо- писав він згодом, – яка​ так вдало поширювала своє зиційності дворянства, що «охранителі», звичай- згубне полум’я під прикриттям бюрократичної без- но, заперечувати не могли. турботності, суспільного боягузтва і чиновницько- Представники ОС об’єктивніше оцінили май- го лібералізму» (Наброски речей А. А. Бобринского, бутній склад Думи та її характер, аніж уряд. «Голос арк. 2). Згодом граф відзначив, що Микола II пози- правди пролунав у пустелі майже дарма, і в ре- тивно сприйняв його промову, проте не міг обрати зультаті вийшло слабосильне дітище – ​Положення запропонований курс, що вочевидь, призвело б до від 6 серпня про Державну Думу, – ​констатував нових великих ускладнень і небезпек. Справді, по- О. О. Бобринський результати Петергофської нара- годившись на введення представництва усупереч ди і невдачу у відстоюванні самодержавних підва- своїй волі, Микола ІІ не наважився відкрито підтри- лин. – ​Бюрократичні сфери ще дружніше вкрили мати вимоги правого крила дворянства (Соловьев, наші голоси своїми спростуваннями» (Наброски ре- Ю. Б., 1981, с. 172). чей А. А. Бобринского, арк. 4). Справді, цар ухвалив Візит лідерів ОС до царя, однак, мав свої рішення залишити без змін рекомендовану Радою результати: із метою обмеження реформатор- міністрів систему виборів, що праві сприйняли як ських тенденцій Микола II увів до складу на- власну поразку. Єдиною перемогою «зубрів» на ради кількох представників за власним вибо- Петергофській нараді стало впровадження селян- ром – ​О. О. Бобринського, А. А. Голєніщева-­ ського представництва. Їм удалося провести спіль- Кутузова, графів О. П. Ігнатьєва, О. О. Наришкіна, ну думку меншості булигінської комісії, відповідно О. С. Стишинського, О. П. Струкова та ін. (Ананьин, до якої селянству в обов’язковому порядку виділя- Б. В., Ганелин, Р. Ш., & Дякин, В. С., 1984, с. 204– лося 1 місце в Думі від кожної губернії. Але в ці- 205). Ця група незабаром отримала назву «зубри», лому вони були розчаровані результатами наради. тому що непохитно стояла на крайньому правому «З’їзд у Бобринського, – ​писав О. О. Кірєєв, – ​ви- фланзі у всіх нарадах із приводу державних пере- являється, що царя просто обійшли, як дитину. Він творень. Вона виявилася набагато дієвішою в об- виявився прекрасно нами підготовлений, але, повто- стоюванні самодержавних засад, ніж увесь склад рюю, його обійшли» (Соловьев, Ю. Б., 1981, с. 181). Державної ради. «Його Величності завгодно було Невдача Петергофської наради викликала повеліти нам говорити з повною відвертістю всю у Олексія Олександровича і його соратників знач- правду. І ми говорили … сміливо і рішуче», – ​го- ну частку песимізму й побоювання відносно май- ворив згодом Олексій Олександрович (Наброски бутнього самодержавної Росії. «Самодержавство – ​ речей А. А. Бобринского, арк. 4). цей оплот, опора всієї російської історії скошений, Головне завдання «зубрів» на Петергофській і замість нього встановлені якісь підпори, з якими нараді полягало в обстоюванні тих виборчих за- того і дивися звалиться колосальна вага нашої ко- сад, які дозволяли забезпечити кількісну перева- лосальної Батьківщини», – ​такого висновку дій- гу дворянства в Думі. Вони розраховували на під- шов він, у той час як країна готувався до перших тримку селян, які не втратили, на їхню думку, по- парламентських виборів за новим законодавством ваги до колишніх господарів, з метою досягти успі- (Наброски речей А. А. Бобринского, арк. 5–6). ху на майбутніх з’їздах повітових землевласників Як бачимо, на момент скликання Держдуми (Соловьев, Ю. Б., 1981, с. 174). О. О. Бобринський дворянство зазнало поразки в боротьбі за доміну- відстоював принцип становості у виборчому зако- вання в представницькому органі влади внаслідок нодавстві, припускаючи, що у такий спосіб перева- роз’єднаності та відсутності єдиного організаційно-­ га в Думі буде належати дворянству та селянству політичного підґрунтя. Утягнутий у вихор пар- із залученням представників від духовенства. Він ламентської боротьби, О. О. Бобринський здійс- вважав, що Дума буде діяти належним (для них) нив спробу увійти до парламенту на підставі чином лише за умови сильного селянського пред- «Положення про вибори в Державну Думу» від ставництва. «Об стійку стіну консервативних селян 6 серпня 1905 р. і висунув свою кандидатуру по розіб’ються хвилі красномовства передових елемен- Адміралтейській дільниці Санкт-­Петербурга, роз- тів», – говорив​ він (Соловьев, 1981, с. 180). Навіть раховуючи посісти одне з 6 відведених місць. Він більше: він піддав сумніву репрезентативність зем- розробив власну передвиборну програму, ствер- doi 10.15421/26200111

джуючи, що «належність до тієї чи іншої полі- мування. Попри неодностайність учасників, йому 131 тичної партії ще не доводить переконань, оскіль- вдалося відстояти основні засади проекту, за яки- ки програми партій дуже розпливчасті» (Дневники ми передбачалася ліквідація селянської общини й Бобринского А. А. о русско-­японской вой­не, арк. упровадження приватновласницьких відносин для 2). Відзначимо, що це зауваження дістало красно- селян із інтенсифікацією господарювання, прове- мовне підтвердження під час роботи Думи пер- денням протекціоністської переселенської полі- шого скликання. Серед депутатів спостерігалася тики тощо. висока партійна мобільність, до того ж, партій- Політична тактика О. О. Бобринського по- на приналежність нерідко визначалася тим міс- лягала в отриманні підтримки аграрної програми цем, яке обрав депутат у залі Таврійського палацу з боку царя, а відтак – здобуття​ вагомого аргумен- (Селунская, Н. Б., Бородкин, Григорьева, & Петров, ту впливу на урядові кола. У результаті між ним 1996, с. 102). та прем’єром П. А. Столипіним були встановлені У цілому передвиборна програма межі політичного співробітництва, що полягали О. О. Бобринського була представлена декілько- у підтримці з боку ОД урядового курсу у випад- ма пунктами, які він вважав найбільш актуальни- ку легітимізації дворянського проєкту. Таким чи- ми для розгляду в Думі. Її основні засади поляга- ном, ключові пункти останнього стали підґрунтям ли у збереженні сильної царської влади; забезпе- відомої столипінської аграрної реформи, а керів- ченні цілісності державних кордонів. Граф упер- ництво З’їзду УДГ підтримало репресивну політи- ше публічно висловився про нагальність проведен- ку уряду та розпуск Думи І скликання (Чернікова, ня аграрної реформи шляхом ліквідації селянської Н. С.. с. 67–68). Наприкінці 1906 р. за ініціативи громади, реформ правоохоронного законодавства О. О. Бобринського був скликаний позачерговий та місцевого врядування (Речь кандидата в депу- з’їзд, результатом якого стало затвердження роз- таты, 39 арк.). Кандидатура О. О. Бобринського не робленого Постійною радою проекту реформу- була підтримана електоратом на виборах до Думи вання виборчого законодавства. Його підґрунтя першого скликання. Його передвиборна програма, становила станово-­групова схема із виділенням з одного боку, стала підсумком становлення його 4 груп виборців: селяни, великі землевласники, суспільно-­політичних орієнтацій означеного пе- дрібні землевласники і представники міст, спря- ріоду, з іншого – підґрунтям​ до подальших кроків. мована, таким чином, на формування дворянсько-­ Тож із 1906 р., враховуючи допущені помилки землевласницького представництва. За аналогічною й опираючись на набутий досвід, О. О. Бобринський із аграрним законодавством схемою, спираючись спрямував свою активність на організацію діяль- на підтримку ОД, П. А. Столипін ініціював розпуск ності З’їзду уповноважених дворянських громад, II Думи і видання Маніфесту 3 червня 1907 р., за або Об’єднаного дворянства (ОД), існування якої яким був введений виборчий закон на основі дво- протягом наступного десятиліття значною мірою рянського проекту (Чернікова, Н. С., c. 69). обумовило напрямки урядової політики та вну- Цілком зрозуміло, що О. О. Бобринський трішньополітичного курсу Росії в цілому. Активна був обраний до ІІІ Держдуми від землевласників участь О. О. Бобринського у цьому процесі у по- Київської губернії, увійшовши до фракції правих єднанні з попередньою діяльністю вплинула на і поміркованих. Зважаючи на те, що ОД не дійш- його обрання головою ОД і виконавчого органу – ​ ло згоди про можливість приєднання до жодної Постійної ради. з політичних партій (тим більше, створення та- Серед факторів, що обумовили впливовість та кої), його представники увійшли до різних угрупо- практичну ефективність ОД, можна вважати вдале вань правого спрямування. Особливістю ІІІ Думи організаційне оформлення, чітке визначення мети й третьочервневої системи взагалі стало існу- та першочергових завдань, особистий склад. Уже вання двох більшостей – ​право-октябристської­ на першому скликанні О. О. Бобринському вдало- та октябристсько-­кадетської. Хоча серед фракцій ся переконати учасників у результативності їхньої спостерігалася висока партійна мобільність, у ці- діяльності та досягти затвердження основних орга- лому процес формування партійних угруповань нізаційних засад, серед яких вагоме значення мало у Думі закінчився в листопаді 1907 р. Крайні праві зосередження в руках керівництва широкого кола були представлені 52 депутатами, націоналісти –​ повноважень. Як очільник ОД, він визначав напря- 26, праві – ​70, октябристи – ​154 (Ананьин, Б. В., ми роботи, розробляв проекти, надавав результа- и др., 1984, с. 453). ти зібрань Миколі ІІ та голові уряду (Чернікова, Тож за таких обставин першочерговим завдан- Н. С., с. 63–64). ням для О. О. Бобринського та інших партійних Підсумком роботи І з’їзду УДГ стало за- лідерів стало визначення меж співробітництва та твердження розробленої під керівництвом розподілу повноважень у парламентських орга- О. О. Бобринського програми аграрного рефор- нізаційних структурах. Напередодні остаточного ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138

132 розмежування фракцій було проведено низку оста- «Дума – ​Уряд» перевагу О. О. Бобринський нада- точних переговорів між октябристами і правими. вав останньому. «У Раді міністрів, – говорив​ він, – ​ Формально мета вбачалась у досягненні узгодже- куди більше розуму, знання, такту і здорового глу- ності щодо складу президії Думи, але фактично зду, аніж у нас в Думі» (Речь Бобринского А. А., мова йшла про тривалішу співпрацю. Наприклад, арк. 18, 21). протягом 29–31 жовтня 1907 р. граф від імені пра- Справді, з початком роботи ІІІ Думи вих проводив переговори з представниками фрак- О. О. Бобринський та ОД покладали надії на прем’є- ції «Союзу 17 октября» П. М. Крупенським та ра П. А. Столипіна та його команду й очікували по- О. І. Гучковим щодо потенційних меж співробіт- дальших рішучих кроків на шляху до зміцнення ництва у ІІІ Думі. Олексій Олександрович пропо- консервативних позицій, тому нерішучість викли- нував поділити президію Думи між двома фракція- кала здивування та звинувачення у слабкості перед ми, усунувши з неї представників від опозиції, про- опозицією, насамперед кадетами. Причина, за пе- те О. І. Гучков не підтримав ідею повного злиття реконаннями графа, полягала в тому, що міністри фракцій, припускаючи можливість співпраці з ка- переважно були представниками бюрократичного детами. Насамкінець на засіданні 31 жовтня між середовища, що перешкоджало кар’єрі багатьох дер- О. І. Гучковим та О. О. Бобринським була укладе- жавних діячів, зокрема В. М. Коковцова, до якого він на формальну угоду, за якою останній поступався ставився шанобливо як до розумного, талановитого на користь октябристів головуванням у Думі в об- стратега з «дивним даром слова і феноменальною мін на прийняття в Думі вірнопідданської адреси пам’яттю» (Дневники Бобринского А. А. с записями, (Дякин, В. С., 1978, с. 93). арк. 21–22). До того ж, у колі «думських балакунів» Процес та характер переговорів продемонстру- Олексій Олександрович не бачив потенційних ліде- вали неготовність керівників октябристів і правих рів, здатних посісти місце в урядовому апараті. Він до політичного компромісу. Олексій Олександрович звертав увагу на О. І. Гучкова, графа Б. П. Уварова, у доповіді царю звинувачував октябристів у пере- П. М. Крупенського, П. М. Балашова, однак нази- слідуванні особистих інтересів шляхом політичних вав їх кар’єристами (Дневники Бобринского А. А. інтриг, «загравання» з іншими партіями, маючи на с записями, арк. 25). увазі насамперед кадетів. Невдоволення правих було З початком роботи ІІІ Думи правий табір охо- спричинено також зближенням П. А. Столипіна з ок- пила тенденція партійного протистояння і посту- тябристами та перетворення останніх на проуря- пальний процес думського плюралізму. Більшість дову партію. Співробітництво уряду й октябристів нових партій в Думі становили нечисленні гру- у О. О. Бобринського та його однодумців склало вра- пи, створені штучним шляхом відгалуження від ження про призупинення переможного ходу в по- існуючих і не мали у своїх програмах принципо- новленні необмеженого самодержавства і провід- вих розходжень. Тож О. О. Бобринський закликав них позицій помісного дворянства. «Вистріливши до припинення процесу партійного дроблення та з цар-гармати, уряд сам перелякався», – констатував​ створення міцного думського правого осередку. він (Записка Бобринского А. А. Николаю II, арк. 10). «Як би близько ми не стояли один до одного за Слід зазначити, що критичне ставлення переконаннями, як би тісно не були зімкнуті тут О. О. Бобринського до Державної думи як законо- у Києві, – ​відзначав він на засіданні «Клуба рус- давчого органу влади не зазнало значних змін на- ских националистов», – ​виявляється, що у стінах віть після запровадження нового виборчого закону Таврійського палацу партійність нас роз’єднує» і третьочервневого перевороту. Він продовжував на- (Речь Бобринского А. А., арк. 4). Між тим, йому так голошувати на її неефективності та безрезультатив- і не вдалося досягти трансформації ОД у політич- ності: «…насправді це організм, що лише базікає» ну партію, тому довелось обмежуватися тимчасо- (Дневники Бобринского А. А. о русско-­японской вими союзами з правими октябристами для змен- войне,­ арк. 17). Серед ознак Думи як парламенту шення впливу кадетів. граф іронічно називав лише елементи зовнішньої Співробітництво з урядом П. А. Столипіна, атрибутики: приміщення з представницьким амво- як вже зазначалося, також виявилося нетривким, ном, ораторську трибуну, наявність президії і при- та й то лише у сфері аграрного, виборчого і част- ставів, стенографістів і репортерів, процедури чи- ково правоохоронного законодавства. Наприклад, тання доповідей і звітів та голосування тощо, став- на засіданні від 5 березня 1908 р. під час розгляду лячи під сумнів саму доцільність її функціонуван- законопроєкту про умовне звільнення злочинців ня. Згідно з його переконаннями, проведення того О. О. Бобринський виступив від імені правих ви- чи іншого законопроекту залежало від уряду, а ре- словив підтримку урядових заходів, наголошуючи, зультативність діяльності думських комісій вияв- що убивства і політичні злочини продовжуються. лялася лише в гальмуванні того чи того «небажа- «Кожний з нас, – доводив​ він, – міг​ би вказати на ного» урядового проєкту. Отже, у співвідношенні цілий ряд відомих імен арештантів, що перебува- doi 10.15421/26200111

ють у цей час у Берліні, Парижі, у Швейцарії та віднайти витоки проблем сьогодення. Серед най- 133 розпалюють багаття революції». Граф застерігав, важливіших він вважав наступні: 1) спеціалізація що дострокове звільнення може набути в очах на- середньої школи; 2) наявність закладів для підго- селення форми чергової поступки революціонерам товки викладачів ВНЗ; 3) зміст навчальної програ- і спричинити нові заворушення (Государственная ми та термін навчання. Він піддав критиці програ- Дума, 1908, с. 295–296). му міністра освіти П. М. фон Кауфмана та пропо- Одне з найбільш дискусійних питань, яке нував уряду створити спеціальну комісію для роз- об’єднувало представників різних політичних на- робки освітніх програм з окремих спеціальностей прямків і водночас роз’єднувало членів одного та встановлення відповідності між ними з метою табору, було пов’язане з пошуком шляхів розв’я- запобігання перенасиченості та сухості навчальної зання «єврейського питання», що набуло гостроти програми. «Середня школа, виходить, затьмарює ще в 1905 р. внаслідок участі частини єврейського розум та вбиває живий інтерес до навчання в ці- населення у революційних подіях та репресивної лому та окремих предметам зокрема», – ​говорив реакції уряду. Тим часом і після третьочервневого він (Государственная Дума, 1909, стб. 2556). У пи- перевороту хвиля репресій щодо єврейського насе- танні про термін навчання О. О. Бобринський ста- лення не вщухала. Чорносотенні організації вбача- вив під сумнів доцільність існування 7-го та 8-го ли в антисемітських кампаніях головну зброю у бо- класів, де навчальний процес зводився до повто- ротьбі з заворушеннями, а столипінський уряд про- ру вивченого. Він наголошував, що у 18–19 років довжував політику обмеження єврейських прав. учні мають приступити до вивчення «живої ціка- «Єврейське питання» для ОД не потребувало на- вої науки», маючи на увазі, вочевидь, продовжен- гального розгляду на засіданнях, зважаючи на те, ня освіти в інших закладах (Государственная Дума, що урядова політика в цілому задовольняла його 1909, стб. 2568). Як результат, ключові пункти ос- представників. Під час його обговорення на засі- вітньої реформи, розроблені на засіданнях ОД, от- даннях Держдуми більшість правих продовжували римали практичне втілення в період перебування називати євреїв основними винуватцями револю- на посаді міністра народної просвіти О. М. Шварца ційних заворушень, вважаючи обмежувальні захо- (1908–1910). ди необхідними для запобігання новій революції. Відзначимо, що у 1909–1910 рр. у Думі спо- Натомість позиція О. О. Бобринського мала певні стерігалася тенденція до «поправіння» – як​ із боку відмінності. По-перше, він розглядав «єврейське октябристів, так і кадетів, які називали себе опо- питання» в контексті загального урядового зако- зицією. З думської кафедри О. О. Бобринський нодавства й виступав за його редагування; по-дру- нагадував, що у країнах, де міністерство обира- ге, намагався відмежуватися від радикальних дій ється парламентською більшістю, опозицію скла- чорносотенців. Ці тенденції знайшли прояв у стат- дає меншість. «Але в Росії, де міністри признача- ті графа, підготовленої до друку в газеті «Родина» ються Верховною владою, – ​запитував він каде- («Только не назад», 40 арк.). Відомо, що після хви- тів, – ​опозиція чому і кому?» (Государственная лі погромів Олексій Олександрович очолив комі- Дума, 1908, с. 26). Фактично, це було звинувачен- тет, створений євреями для допомоги постражда- ня в протистоянні монарху, що правими розуміло- лим. Він не відносив себе до антисемітів, цінував ся як державний злочин. Під час візиту до Лондона такі складові єврейського менталітету, як глибока в 1909 р. лідер партії кадетів П. М. Мілюков за- релігійність, зразковий сімейний побут, витрива- явив, що російська опозиція залишиться опозиці- лість, згуртованість і відзначав, що надавав допо- єю царя, а не царю. Ця заява отримала широкий могу окремим представникам єврейського населен- резонанс у російській пресі та коментарі з боку різ- ня, перебуваючи на державній службі («Только не них політичних сил. Наприклад, О. О. Бобринський назад», арк. 3, 6). у газеті «Киевлянин» поставив під сумнів щирість У питанні реформування середньої школи П. М. Мілюкова, нагадавши про участь думських О. О. Бобринський також сподівався на співпра- представників Партії народної свободи у підписан- цю уряду й ОД за провідної ролі останнього в роз- ні Виборзької відозви, відмову скласти присягу на робці проєктів. Проте, не отримавши урядової під- вірність Всеросійському самодержцю та ін. (Статья тримки, він разом з іншими членами ОД намагав- члена Госдумы Бобринского А. А., арк. 2 зв. –3). ся провести розроблену програму через парламент. Таким чином, деклароване «поправіння» кадетів На засіданні Держдуми 20 квітня 1909 р. Олексій не було сприйняте Олексієм Олександровичем та Олександрович виклав власні погляди на пробле- право-­октябристською більшістю як привід до спів- му середньої освіти в Росії та шляхи їх вирішен- робітництва, залишивши їх поза розподілом полі- ня. Значну частину виступу він присвятив нарису тичних важелів. історії середньої освіти в Росії, де він намагався ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138

134 До того ж, політична тактика них розумінь – ​зміна виборчого закону, як відомо, О. О. Бобринського та правих у Державній думі була прерогативою виключно монарха і відкритий значною мірою визначалася характером відносин виступ з такою вимогою розцінювався б як втру- Миколи ІІ та П. А. Столипіна. Показовою є ситу- чання у права верховної влади, у якому звинува- ація конфлікту між ними навколо урядового за- чували П. А. Столипіна – ​тональність і назва до- конопроєкту про штати Морського генерального повіді були трохи пом’якшені (Дякин, В. С., 1978, штабу, що стосувався активно відстоюваних ца- с. 195). Доповідь О. О. Бобринського отримала зна- рем повноважень верховної влади у військових чний політичний резонанс і була видана окремим питаннях. 26 квітня 1909 р. Микола ІІ за цілкови- тиражем (Бобринский, А. А., 1910). Від імені ОД тої підтримки правих підписав рескрипт, у яко- О. О. Наришкін в листі П. А. Столипіну вимагав му наклав вето на проект закону про Морський покласти край «революційній надмірності», що генштаб (Дякин,В. С., 1978, с. 139–140). Таким чи- становила небезпеку для здорового розвитку бать- ном, шальки терезів навесні 1909 р. схилились на ківщини та мала «шкідливі наслідки для мирно- корить правих, а П. А. Столипін, прохання про від- го населення» (Письмо А. Нарышкина, арк. 1–2). ставку якого було відхилене, мав рахуватися з їх- Тож у таких умовах П. А. Столипін вважав за до- німи думськими вимогами. цільне висунути на перший план ту частину урядо- За таких обставин, наполягаючи на ціл- вого курсу, що найбільшою мірою збігалася з кур- ковитій підтримці курсу ОД, навесні 1909 р. сом правих. О. О. Бобринський відверто заявив у Думі, що дво- Це позначилося на розгляді в Думі (травень рянство є однією з підвалин самодержавства, і за- 1910 р.) законопроєкту про введення земств у ше- махи на станові привілеї загрожують падінню ос- сти губерніях Західного краю, де поміщицьке зем- таннього (Дякин, В. С., 1978, с. 150). На думських леволодіння було здебільшого польським, а основ- засіданнях праві розкритикували проєкт судової на маса селян представлена білорусами і українця- реформи, вбачаючи в ньому обмеження дворян- ми. Його принципові положення були розроблені ських прав з боку бюрократії, проект введення ви- В. В. Шульгіним, крайнім правим депутатом Думи, борної посади голови повітового з’їзду, мирових відображаючи настрої право-­октябристської біль- суддів замість покладання цих функцій на дворян- шості у спробах унормувати позиції і вплив росій- ського проводиря. П. В. Новицький вимагав раху- ських поміщиків та православного духовенства ватися з помісним дворянством, репрезентованим серед селян (Аврех, А. Я., 1966, с. 93–94). У ціло- керівництвом ОД, яке «одноголосно в об’єднаних му, праві підтримали урядову пропозицію щодо дворянських зборах ухвалило зберегти волосний створення національних курій – ​польської та ро- суд» (Дякин, В. С., 1978, с. 156–157). Проте лік- сійської, що обирали окремо повітових і губерн- відація волосного суду пройшла в Думі голосами ських гласних. Проте О. О. Бобринський виступив націоналістів і октябристів, і праві готувалися до із пропозицією про відновлення випущеної уря- бою в Держраді, обравши іншу тактику: 22 січня дом статті про обов’язкових гласних-­священиків 1910 р. вони проголосували за найрадикальніші та надання їм по два представництва у земстві, поправки опозиції, передусім за скасування май- наголошуючи, що приходи священиків були чи нового цензу, чим свідомо зробили проєкт неприй- не єдиними осередками інтелігенції у краї, «де є нятним для вищої палати парламенту (Дякин, В С., і педагоги, і керівники, і книга, і школа» (Статья 1978, с. 157–158). Бобринского А. А. о роли духовенства, арк. 5–7). Найбільш чітко політична концепція консер- «Це духівництво зуміє в земстві з’єднати, згур- вативного дворянства була відображена в допо- тувати селянство з землевласниками і з дворян- віді О. О. Бобринського від 17 березня «Про до- ством.., – ​запевняв Олексій Олександрович під пущені в державній установі нападки на суспіль- бурхливі оплески правої і центру. – Нам​ цей пункт, ний лад і дворянство», або «Про «ліві» вислов- ці священики необхідні; з ними ми стоїмо, з ними лення у Думі», де граф стверджував, що крити- ми й упадемо» (Аврех, А. Я., 1991, с. 164). У під- ка дворянства з думської трибуни «складає небез- сумку законопроєкт із внесеними пропозиціями пеку для здорового розвитку нашої батьківщи- був прийнятий Думою 29 травня 1910 р., а сам про- ни» і закликав уряд звернути на це належну увагу цес обговорення свідчив про «примирення» інте- (Корелин, А. П., 2001, с. 442–491). Показово, що ресів правих і П. А. Столипіна. «Через хитке ста- спочатку Олексій Олександрович мав намір назва- новище чи внаслідок тактичного поправіння, але ти свою доповідь «Державна дума і виборчий за- Петро Аркадійович викидає низку дуже правих кон» і відкрито виступити з вимогою реформуван- витівок…», – писав​ О. О. Бобринський (Дневники ня виборчої системи з метою перерозподілу дум- Бобринского А. А. с записями, арк. 8 зв. –9). За та- ських мандатів на користь правих. Лише з тактич- ких обставин у листопаді 1910 р. він від імені ОД doi 10.15421/26200111

виступив із критикою законопроєкту про початкові ції міської Управи та Думи. Однак значна части- 135 училища, що передбачав запровадження виборності на і правих, і октябристів вбачала у проєкті обме- посад голів училищних рад. «Нові голови – платні,​ ження прав міського самоврядування і збільшен- в той час, як відомо, проводирі дворянства за ви- ня натомість централізації та можливості адміні- конання своїх багатоскладових обов’язків утриму- стративної сваволі. На засіданні 15 грудня 1910 р. вання не отримують», – зазначав​ він, вказуючи на О. О. Бобринський, як гласний міської думи, ви- фінансову недоцільність реформи (Государственная ступив з рішучим осудом законопроєкту, вбачаю- Дума,1910, стб. 1504). Він запевнив, що повітові чи в ньому «замах на право міст і право земств» проводирі сумлінно виконують свої обов’язки, від- (Государственная Дума,1910, стб. 3141). Провину кидаючи, таким чином, взагалі потребу в її прове- за невирішеність санітарного питання він покладав денні. У цілому, праві підтримали пункти про збе- на МВС, яке, згідно з положенням про м. Петербург, реження головування в училищній раді за прово- не вносило це питання на розгляд міської думи й дирем дворянства і недоцільність підпорядкуван- не забезпечило місцеву владу джерелом прибутків ня церковнопарафіяльних шкіл училищним радам для проведення каналізаційних робіт. Під останнім (Дякин, В. С., 1978, с. 200–201). граф мав на увазі надання Управі права здійснювати Проте нова хвиля протистояння між загальне оподаткування міського майна каналізаці- О. О. Бобринським – ​як лідером ОД та урядом йним збором, яке за проєктом отримувала урядова П. Столипіна була спричинена черговим політич- комісія. «…Дайте нам спробу попрацювати з цим ним компромісом між прем’єром та лідером ок- правом … Петербург справиться з цією справою тябристів О. І. Гучковим, що супроводжувалась не гірше уряду», – запевняв​ він (Государственная подальшим загостренням відносин між правими, Дума, 1910, стб. 3143–3144]. Навіть більше, 19 січ- октябристами і кадетами. Переобрання останньо- ня 1911 р. Олексій Олександрович із думської три- го головою Держдуми дозволило прем’єру зару- буни, наголошуючи, що виступає від власного іме- читися підтримкою октябристів, які натомість ви- ні, а не від фракції, вщент розкритикував виступ магали збільшення їхньої політичної ваги. З се- П. А. Столипіна. Єдиним серйозним аргументом редини листопада 1910 р. октябристи розпочали у доповіді прем’єра, «артилерією, проти якої важ- кампанію за зміну складу Держради з метою по- ко говорити», граф вважав погрозу введення за- повнення її представниками власної партії. Під кону під час перерви парламенту за славнозвіс- час зустрічі з Миколою ІІ В. І. Гучков «скаржився ною ст. 87 або можливість розпуску міської думи государю на Державну раду і просив поповнити її (Государственная Дума, 1911, стб. 133). Він від- октябристами» (Дневники Бобринского А. А. с за- верто натякав на можливість зловживання владою писями, арк. 18 зв.). Ця зустріч викликала занепо- у разі ухвалення проєкту. «Вкладаючи принцип по- коєння правих: впевненості у підтримці царя не рушення самоуправління до рук однієї особи, ви було. О. О. Бобринський із тривогою відзначав, що тим самим на свою голову надаєте це право в май- «Столипін і його Мефістофель, Гучков, дивляться бутньому й іншим особам, про яких ви поки що ні- урочисто» (Дневники Бобринского А. А. с запися- чого не знаєте», – підсумовував​ він свою позицію ми, арк. 19). Проте незабаром у щоденнику граф під оплески навіть опозиціонерів (Государственная зазначив, що «за останній тиждень у Царському Дума,1911, стб. 133). Тож, незважаючи на підтрим- селі дме правий вітер», і сподівався, що такі на- ку націоналістів і частини правих, 21 січня 1911 р. строї протримаються до новорічного призначен- проєкт МВС був відхилений більшістю голосів ня до Держради (Дневники Бобринского А. А. с за- (Дякин, В. С., 1978, с. 208), і ще одна столипінська писями, арк. 19). У підсумку Микола ІІ обмежився програма зазнала поразки. введенням до складу Держради «нешкідливих», на Таким чином, на початку березня 1911 р. в по- думку Олексія Олександровича, діячів – Д.​ Шипова літичних кулуарах обговорювалися питання про від- і О. Зинов’єва (Дневники Бобринского А. А. с за- ставку П. А. Столипіна та кандидатура його ймо- писями, арк. 22). вірного наступника – В.​ М. Коковцова. 12 березня Проте в Думі політична конфронтація знайшла О. О. Бобринський писав, що криза закінчилася відображення під час розгляду чергового урядово- нечуваним тріумфом П. А. Столипіна, вимоги якого го проєкту проведення в Петербурзі сучасної сис- були задоволені царем (Дневники Бобринского А. теми каналізації та водопроводу. Його невідклад- с записями, арк. 28–28 зв.). У період розпуску обох ність була викликана жахливим санітарним станом палат 14 березня за згодою царя прем’єр провів за- столиці, що призвів у 1909–1910 рр. до епідемії конопроєкт про західні земства за ст. 87 Основних холери. Проект передбачав значні адміністратив- Законів, що викликало хвилю невдоволення біль- ні зміни: створення спеціальної комісії, підзвітної шості політичних сил. О. І. Гучков на знак протесту безпосередньо МВС, що перебирала на себе функ- навіть склав повноваження голови Думи; октябрис- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138

136 ти, кадети, прогресисти і соціал-­демократи подали лося домогтися внесення значних змін і поступок П. А. Столипіну запити. Натомість праві та націона- на підтримку православної віри. лісти, звинувачуючи прем’єра у підриві державної Опозицію правих і центристів викликав та- влади, відмовилися від запитів, виходячи з переко- кож законопроект про зрівняння жінок у спадкових нань про незаперечне право самодержця наклада- правах із чоловіками, в якому представники поміс- ти вето на будь-який закон. О. О. Бобринський ви- ного дворянства вбачали загрозу для подальшого знав, що видання Указу 14 березня не відповідало існування великого землеволодіння (Дякин, В. С., точному змісту ст. 87, проте не слугувало підста- 1988). Як наслідок, спільними зусиллями законо- вою для запиту, оскільки «самий акт, із приводу проєкт був відхилений обома палатами парламен- якого запит пред’явлений, є волевиявлення вер- ту. Ще однією спільною перемогою правих і націо- ховної самодержавної влади, що є джерелом зако- налістів стало рішення про збереження статті 51 ну» (Аврех, А. Я., 1991, с. 206). Статуту про покарання, що залишала за мировими Оцінюючи становище П. А. Столипіна, Олексій суддями право накладання покарань за самовільне Олександрович писав: «Люди різних політичних те- залишення робітниками своїх місць. чій схиляються до думки, що «Петро IV» дійшов до Таким чином, скоординована діяльність лі- геркулесівських стовпів нахабства…». Він не змінив дерів правих і націоналістів продемонструвала позитивного ставлення до прем’єра як талановитого свої переваги і дозволила втілити у життя обра- державного діяча, однак основною, фатальною ва- ну політичну платформу легітимним шляхом. дою називав «убивче честолюбство», що й обумови- Зосередження політичної активності навколо са- ло його падіння (Дневники Бобринского А. А. с запи- лону О. О. Бобринського сприяло зростанню авто- сями, арк. 28 зв. – 29 зв.). Тож втративши підтрим- ритету графа в урядових та парламентських колах ку і правих, і октябристів, відставку П. А. Столипіна та, вочевидь, певною мірою вплинуло на його вхо- граф вважав справою часу. дження до Державної ради з 1 січня 1912 р. Після смерті П. А. Столипіна з вересня 1911 р. Висновки. Виходячи з вищезазначеного, в Думі спостерігалася тенденція до поправіння можна стверджувати, що політичний світогляд октябристів, що створило сприятливе підґрунтя О. О. Бобринського ґрунтувався на цілковитій під- для формування октябристсько-­націоналістичного тримці самодержавного устрою та переконанні блоку. Частина правих лідерів здійснила низку в необхідності збереження провідної ролі консер- кроків щодо укладення союзу з октябристами та вативного дворянства не лише у соціальній струк- націоналістами, вважаючи, що в такому тріум- турі, а й у державному механізмі. Запорукою участі віраті, можна буде досягти бажаного поправін- консервативного дворянства у виробленні політич- ня. Передумови створення блоку обговорювались ного курсу граф справедливо вважав його ідеоло- у О. О. Бобринського на Галерній 23 жовтня 1911 р. гічну та організаційну консолідацію для вироблен- в присутності представників правих і націоналіс- ня спільної платформи та проєктів реформ щодо актуальних проблем, підготовки «своїх» представ- тів обох палат (Дякин, В. С., 1988, с. 20). Хоча кон- ників до Державних думи та вироблення механіз- кретних домовленостей досягти не вдалося, схиль- мів співпраці з урядовими колами та монархом. ність правих та центристів до співпраці знайшла Ці завдання досить успішно виконувались на за- відображення у спільному обговоренні політич- сіданнях очолюваної ним організації ОД у 1906– ної тактики напередодні думських засідань. Тож 1907 рр. та знайшли відображення у проведен- протягом листопада 1911 р. – ​лютого 1912 р. по- ні бажаної аграрної та виборчої реформ урядом літичним осередком для зустрічей лідерів пра- П. А. Столипіна та отримання О. О. Бобринським вих і націоналістів був салон О. О. Бобринського, депутатського мандату. Позаяк відзначимо кри- що формально вважався салоном його дружини тичне ставлення графа до Державної думи як за- Надії Олександрівни, а на шпальтах газет нази- конодавчого органу влади. Він ставив під сумнів вався філією салону С. С. Ігнатьєвої. За цей пе- доцільність російського парламенту та вважав уряд ріод тут відбулися наради за участю 150 членів єдиним важелем у проведенні того чи того законо- правих і націоналістів обох палат, де обговорюва- проєкту. Звідси стрижневим напрямом у думській лися питання, що мали розглядатися на черговій діяльності О. О. Бобринського було зосередження сесії Думи та Ради: про зміну віросповідання, на- уваги на розстановці та перегрупуванні політич- дання спадкових прав жінкам тощо (Дякин, В. С., них сил в організаційних структурах парламенту 1988, с. 26). Представники правого крила ухвалили в умовах протистояння з урядом П. А. Столипіна. рішення щодо спільного виступу у Думі з їх кри- Політична тактика боротьби графа та його одно- тикою. Незважаючи на активний наступ в Думі та думців здебільшого зводилась до критики урядо- Раді, законопроєкт все ж таки був ухвалений, од- вих законопроєктів з уміло заготовленою на з’їз- нак спільними зусиллями правих і центристів вда- дах ОД мотивацією, що полягала у звинувачен- нях в обмеженні дворянських прав. Проте засто- doi 10.15421/26200111

совувалися й інші політичні технології: домовле- Викладений у статті матеріал може бути ви- 137 ність про одностайну підтримку найрадикальні- користаний у дослідженні діяльності партій пра- ших поправок опозиції на засіданнях Держдуми вого спрямування Державної думи ІІ та ІІІ скли- з усвідомленням провалу законопроєкту під час кань, проблем політизації дворянства в Російській розгляду в Державній раді, «традиційні» бесіди імперії зазначеного періоду, а також у подаль- графа з Миколою ІІ. Факт обізнаності Олексія шому вивченні суспільно-політичної,­ держав- Олександровича в придворній політичній ситуа- ної діяльності представників династії графів ції, характері відносин царя з П. А. Столипіним, Бобринських. урахування його психологічних особливостей були вагомими важелями для координації стратегії як у Думі, так на засіданнях ОД. Бібліографічні посилання Аврех, А. Я., 1991. П. А. Столыпин и судьбы реформ Корелин, А. П., сост., 2001. Объединенное дворян‑ в России. Москва : Политиздат. ство. Съезды уполномоченных губернских дворянских Аврех, А. Я., 1966. Царизм и третьеиюньская си‑ обществ. 1906–1916 гг. В 3-х т. Москва : Российская по- стема. Москва : Наука. литическая энциклопедия (РОССПЭН), т. 2 (1909–1912), кн. 1. (1909–1910). Ананьин, Б. В., Ганелин, Р. Ш., Дякин, В. С., 1984. Кризис самодержавия в России, 1895–1917. Ленинград : Наброски речей А. А. Бобринского, произнесенные Наука. в Отечественном Союзе, 07.12.1905. Ф. 1412. Оп. 2. Од. зб. 267. Москва : Російський державний архів давніх ак- Бобринский, А. А., 1910. Доклад графа А. А. Бобрин‑ тів, 16 арк. ского на заседании 17 марта 1910 г. 6-го Съезда УОДО. Санкт-­Петербург : Типография М. А. Александрова. Петергофское совещание о проекте Государствен‑ ной думы под личным его Императорского Величества Бобринский А. А., б/д. «Только не назад». Беседа председательством: Секретные протоколы., 1905. До- на современные вопросы. Еврейский вопрос. Рукопись. ступно: [дата архів давніх актів, 40 арк. звернення:19.05.2019]. Государственная Дума : Стенографические отчеты, Письмо А. Нарышкина П. Столыпину, б/д. Ф. 434. 1908. Санкт-Петербург­ : Бесплатное приложение к газете Оп. 2. Спр. 41. Москва : Державний архів Російської Фе- «Речь», соз. 3, сес. 1, ч. 1, зас. 1–35. дерації, 72 арк. Государственная Дума : Стенографические отчеты, Речь Бобринского А. А., произнесенная в «Клубе рус‑ 1909. Санкт-­Петербург : Гос. типография, соз. 3, сес. 2, ских националистов» в Киеве о деятельности ІІІ Государ‑ ч. 3, зас. 71–100. ственной думы, б/д. Ф. 1412. Оп. 2. Од. зб. 303. Москва : Государственная Дума : Стенографические от‑ Російський державний архів давніх актів, 25 арк. четы,1910. Санкт-­Петербург : Гос. типография, соз. 3, Речь кандидата в депутаты I Гос. думы Бобрин‑ сес. 4, ч. 1, зас. 1–38. ского А. А. (монархиста) своим избирателям по Адми‑ Государственная Дума : Стенографические отчеты, ралтейскому участку с изложением своей программы 1911. Санкт-Петербург­ : Гос. типография, соз. 3, сес. 4, политических взглядов и убеждений, 1905–1906. Ф. 1412. ч. 2, зас. 39–73. Оп. 2. Спр. 176. Москва : Російський державний архів Дневники Бобринского А. А. о русско-­японской войне­ давніх актів, 39 арк. и революции 1905 г., 26.01.1904–05.05.1905. Ф. 1412. Оп. 8. Селунская, Н. Б., Бородкин, Л. И., Григорьева, Ю. Од. зб. 292. Москва : Російський державний архів давніх Г., Петров, А. Н., 1996. Становление российского пар‑ актів, 218 арк. ламентаризма начала ХХ века. Москва : Москгорархив. Дневники Бобринского А. А. с записями о текущих Соловьев, Ю. Б., 1981. Самодержавие и дворянство событиях общественно-­политической жизни России, в 1902–1907 гг. Ленинград : Наука. 20.09.1910–02.04.1911. Ф. 1412. Оп. 8. Од. зб. 294. Москва: Статья Бобринского А. А. о роли духовенства в Зем‑ Російський державний архів давніх актів, 40 арк. ском собрании, б/д. Ф. 1412. Оп. 2. Од. зб. 706. Москва : Дякин, В. С., 1978. Самодержавие, буржуазия и дво‑ Російський державний архів давніх актів, 14 арк. рянство в 1907–1911 гг. Ленинград : Наука. Статья Бобринского А. А. об аграрном вопросе в Рос‑ Дякин, В. С., 1988. Буржуазия, дворянство и царизм сии, 1908. Ф. 1412. Оп. 2. Од. зб. 702. Москва : Російський в 1911–1914 гг. Ленинград : Наука. державний архів давніх актів, 12 арк. Записка Бобринского А. А. Николаю II об отношении Статья члена Госдумы Бобринского А. А. под заго‑ крестьянства к революции 1905 г., 1908. Ф. 1412. Оп. 2. ловком «Оппозиция Его Величества», 22.06.1909. Ф.1412. Од. зб. 703. Москва : Російський державний архів давніх Оп.2. Од. зб. 192. Москва : Російський державний архів актів, 3 арк. давніх актів, 3 арк. Калинычев, Ф. И., сост., 1957. Манифест об учреж‑ Чернікова, Н. С., 2018. О. О. Бобринський як лідер дении булыгинской думы от 6 августа 1905 г. Государ- Об’єднаного дворянства. Проблеми політичної історії ственная дума в России (в документах и материалах). України. Дніпро : Грані, вип. 13, c. 61–72. Москва : Государственное издательство юридической литературы, сс. 30–31. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 125–138

138 References Avrekh, A. Ya., 1991. P. A. Stolypin i sudby reform (v dokumentakh i materialakh) [State Duma in Russia v Rossii [P. A. Stolypin and the fate of reforms in Russia]. (in documents and materials)]. Moskva: Gosudarstvennoe Moskva: Politizdat (in Russian). izdatelstvo yuridicheskoy literaturyi, pp. 30–31 (in Russian). Avrekh, A. Ya., 1966. Tsarizm i tretyeiyunskaya sistema A. A. Bobrinskiy’s sketches of speeches delivered in the [Tsarism and the Third System of June]. Moskva: Nauka Fatherland Union, 07.12.1905. Fund 1412. Inventory 2. File (in Russian). 267. Moscow: Russian State Archive of Ancient Acts, 16 p.. Ananin, B. V., Ganelin, R. Sh. and Dyakin, V. S., 1984. Korelin, A. P., comp., 2001. Obyedinennoye Krizis samoderzhaviya v Rossii. 1895–1917 [The crisis dvoryanstvo. Syezdy upolnomochennykh gubernskikh of autocracy in Russia, 1895–1917]. Leningrad: Nauka dvoryanskikh obshchestv. 1906–1916. [The United nobility. (in Russian). Congresses of authorized provincial noble societies. 1906– Bobrinskiy, A. A., 1910. Doklad grafa 1916: in 3 volumes]. In 3 vols. Moscow: Russian Political A. A. Bobrinskogo na zasedanii 17 marta 1910 g. 6-go Syezda Encyclopedia (ROSSPEN), vol. 2. (1909–1912). Book 1. UODO [Count A. A. Bobrinskiy’s Report at the meeting (1909–1910) (in Russian). on March 17, 1910 of the 6th Congress of AUNS]. Sankt-­ Petergofskoye soveshchaniye o proyekte Peterburg: Printing house of M. A. Aleksandrov (in Russian). Gosudarstvennoy dumy pod lichnym ego Imperatorskogo A. Bobrinskiy, A., w/d. «Just not back». Conversation Velichestva predsedatelstvom: Sekretnyye protokoly, on contemporary issues. The Jewish Question. Manuscript. 1905 [The Peterhof meeting on the draft of State Duma Fund 1412. Inventory 8. File 228. Moscow: Russian State under the personal chairmanship of His Imperial Archive of Ancient Acts, 40 p. Majesty: Secret protocols]. Available at: http://e- heritage.ru/ras/view/publication/browser.html?clear=true Gosudarstvennaya Duma: Stenograficheskiye otchety, &perspective=popup&id=4356 1046 [Accessed 19.05.2019] 1908. [State Duma: Verbatim Records]. St. Petersburg: Free (in Russian). App for Newspaper «Rech», convocation 3, session 1, part 1, meeting 1–35 (in Russian). A letter from A. Naryshkin to P. Stolypin, w/d. Fund 434. Inventory 2. File 41. Moscow: State Archive of the Gosudarstvennaya Duma: Stenograficheskiye otchety, Russian Federation, 72 p. 1909. [State Duma: Verbatim Records]. St. Petersburg: State Printing House, convocation 3, session 2, part 3, A. A. Bobrinskiy’s speech at the Club of Russian meeting 71–100 (in Russian). Nationalists in Kiev about the Third State Duma proceedings, w/d. Fund 1412. Inventory 2. File 303. Moscow: Russian Gosudarstvennaya Duma: Stenograficheskiye otchety, State Archive of Ancient Acts, 25 p. 1910. [State Duma: Verbatim Records]. St. Petersburg: State Printing House, convocation 3, session 4, part 1, A. A. Bobrinskiy’s speech as a candidate for deputies meeting 1–38 (in Russian). of the 1st State Duma to his voters in the Admiralty district with outlining his program of political views and beliefs, Gosudarstvennaya Duma: Stenograficheskiye otchety, 1905–1906. Fund 1412. Inventory 2. File 176. Moscow: 1911. [State Duma: Verbatim Records]. St. Petersburg: State Russian State Archive of Ancient Acts, 39 p. Printing House, convocation 3, session 4, part 2, meeting 39– 73 (in Russian). Selunskaya, N. B.. Borodkin, L. I., Grigoryeva, Yu. G. and Petrov, A. N., 1996. Stanovleniye rossiyskogo A. Bobrinsky’s diaries about the Russian-­Japanese parlamentarizma nachala XX veka [The formation of Russian war and the revolution of 1905, 26.01.1904–05.05.1905. parliamentarism of the early twentieth century]. Moskva: Fund 1412. Inventory 8. File 292. Moscow: Russian State Moskgorarkhiv (In Russian). Archive of Ancient Acts, 218 p. Solovyev, Yu. B., 1981. Samoderzhaviye i dvoryanstvo A. Bobrinskiy’s diaries with notes on current events in v 1902–1907 gg. [Autocracy and the nobility in 1902–1907]. the socio-­political life of Russia, 20.09.1910–02.04.1911. Leningrad: Nauka (in Russian). Fund 1412. Inventory 8. File 294. Moscow: Russian State Archive of Ancient Acts, 40 p. A. A. Bobrinskiy’s article about the role of the clergy in Zemsky assembly, w/d. Fund 1412. Inventory 2. File 706. Dyakin, V. S., 1978. Samoderzhaviye, burzhuaziya Moscow: Russian State Archive of Ancient Acts, 14 p. i dvoryanstvo v 1907–1911 gg. [Autocracy, the bourgeoisie and the nobility in 1907–1911]. Leningrad: Nauka A. A. Bobrinskiy’s article about the agrarian question (In Russian). in Russia, 1908. Fund 1412. Inventory 2. File 702. Moscow: Russian State Archive of Ancient Acts, 12 p. Dyakin, V. S., 1988. Burzhuaziya. dvoryanstvo i tsarizm v 1911–1914 gg. [The bourgeoisie, the nobility and tsarism A. A. Bobrinsky’s article as Duma member entitled «His in 1911–1914]. Leningrad: Nauka (in Russian). Majesty’s Opposition», 22.06.1909. Fund 1412. Inventory 2. File 192. Moscow: Russian State Archive of Ancient A. A. Bobrinskiy’s note to Nicolay II on the attitude of Acts, 3 p. the peasantry towards the revolution of 1905, 1908 g. Fund 1412. Inventory 2. File 703. Moscow: Russian State Archive Chernikova, N. S., 2018. O. O. Bobrynskyi yak lider of Ancient Acts, 13 p. Obiednanoho dvorianstva [O. O. Bobrynsky as the leader of the United Nobility]. Problemy politychnoi istorii Ukrainy Kalinyichev, F. I., comp., 1957. Manifest ob [Problems of the political history of Ukraine]. Dnipro: Hrani, uchrezhdenii bulyiginskoy dumyi (ot 6 avgusta 1905 g.) issue 3, pp. 61–72 (in Ukrainian). [The manifesto on the establishment of the Bulygin Duma (dated August 6, 1905)]. Gosudarstvennaya duma v Rossii 139 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150 doi 10.15421/26200112 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477–04)-054.73(=162.1)(=112.2)»1935/1936» ставлення до радянського режиму і родичів за кордоном, а у разі майбутнього збройного конфлікту з сусідніми Виселення польського та країнами могли б підтримати іноземні війська. Таких населених пунктів нараховувалося 178 одиниць. німецького населення з У них мешкало 4232 польські й 1357 німецьких сімей прикордонних областей УСРР до загальною чисельністю понад 27 тис. осіб. Але згодом Казахської РСР у 1935–1936 рр. загальна чисельність запланованих переселенців зросла до 15 тис. сімей що складало 70 тис. осіб. О. Д. Розовик У зв’язку з тим, що всі вільні землі у південно-східних­ кандидат історичних наук, доцент областях республіки були заселені ще у 1920-х рр., ORCID: 0000–0002–1874–1945 то названу кількість польських та німецьких сімей [email protected] було заплановано переселити переважно у Казахстан. Висновки. У 1935–1936 роках співробітники органів Національний медичний університет НКВС виселили з прикордонних районів УСРР не імені О. О. Богомольця, тільки українське населення, але й жителів польських пр. Перемоги, 34, м. Київ, і німецьких національних районів. Станом на 1936 р. Україна, 03056 більше ніж 74 тис. осіб було виселено з Вінницької, Київської та Одеської областей в Казахську РСР. Таким Анотація. Метою статті є розкриття процесу чином, примусове виселення мешканців прикордонних примусового виселення польського і німецького територій стало продовженням репресивної населення з прикордонних регіонів Української політики радянського режиму як засобу подолання СРР до Казахської Автономної Радянської протестних рухів жителів Української СРР. Практичне Соціалістичної Республіки (з 1936 р. – ​Казахська РСР) значення: результати дослідження окреслюють у період 1935‒1936 рр. на основі аналізу маловідомих коло малодосліджених проблем, які можуть бути документів, що зберігаються в архівах Служби безпеки досліджені у майбутньому з розсекреченням нових України. Методологія дослідження ґрунтується документів цього періоду; інформація, подана у статті, на принципах історизму та науковості а також на може використовуватися при розробці навчальних використанні історико-­генетичного, проблемно-­ програм. Оригінальність: дослідження базується на хронологічного та порівняльного методів. Висновки: маловідомих документах, що зберігаються в архівах У 1935‒1936 рр. радянська влада проводила політику Служби безпеки України. Наукова новизна: стаття примусового виселення мешканців з територій біля доповнює масив історичних досліджень національної західного кордону Української СРР. Прикордонні та репресивної політики радянської влади що робить райони перебували під наглядом військового його актуальним і заповнює прогалини в історичних командування республіки того часу. Кордон на початку даних щодо примусових виселень середини 1930-х 1930-х рр. почав активно зміцнюватися, а прикордонна років. Тип статті: емпірична. територія на 7,5 км визначалася як еспланадна (тобто територія між військовими або укріпленими об’єктами Ключові слова: виселення; еспланадна зона; поляки; і поселеннями). На думку радянського керівництва, німці; Українська СРР; Казахська РСР. необхідно було виселити місцеве населення з цієї території, у тому числі польське та німецьке. Під Надійшла до редколегії 10.03.2020 особливу увагу НКВС потрапили жителі західних Прорецензована 27.03.2020 регіонів УСРР, які в більшості своїй мали негативне Рекомендована до друку 06.05.2020

© Розовик О. Д., 2020 140 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150 doi 10.15421/26200112 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477–04)-054.73(=162.1)(=112.2)»1935/1936» к советскому режиму и родственников за границей, а в случае будущего вооруженного конфликта с соседними Выселение польского и немецкого странами могли бы поддержать иностранные войска.­ Таких населенных пунктов насчитывалось 178 единиц. населения из приграничных В них проживало 4232 польские и 1357 немецких областей УССР в Казахскую ССР семей общей численностью более 27 тыс. человек. Но в 1935–1936 гг. впоследствии общая численность запланированных переселенцев возросла до 15 тыс. семей, что составляло 70 тыс. человек. В связи с тем, что все свободные земли О. Д. Розовык в юго-восточных областях республики были заселены еще кандидат исторических наук, доцент в 1920-х гг., названное количество польских и немецких ORCID: 0000–0002–1874–1945 семей было запланировано переселить преимущественно [email protected] в Казахстан. Выводы. В 1935–1936 годах сотрудники Национальный медицинский университет НКВД выселили не только украинское население, имени О. О. Богомольца, но и жителей польских и немецких национальных пр. Победы, 34, г. Киев, Украина, 03056 регионов. По состоянию на 1936 год, более 74 тыс. человек были переселены из Винницкой, Киевской Аннотация. Целью статьи является раскрытие процесса и Одесской областей в Казахскую ССР. Таким образом, принудительного выселения польского и немецкого принудительное выселение населения из приграничных населения из приграничных регионов Украинской ССР территорий стало продолжением репрессивной политики в Казахскую Автономную Советскую Социалистическую советского режима как средства преодоления протестных Республику (с 1936 г. – ​Казахская ССР) в период 1935– движений жителей Украинской ССР. Практическое 1936 гг. на основе анализа малоизвестных документов, значение: результаты исследования очерчивают круг хранящихся в архивах Службы безопасности Украины. малоисследованных проблем, которые могут быть Методология исследования основывается на принципах исследованы в будущем с рассекречиванием новых историзма и научности, а также использовании документов этого периода; информация, представленная историко-­генетического, проблемно-хронологического­ в статье, может использоваться при разработке учебных и сравнительного методов. Результаты: В 1935‒1936 гг. программ. Оригинальность: исследование базируется советская власть проводила политику принудительного на малоизвестных документах, хранящихся в архивах выселения жителей из территорий у западной границы Службы безопасности Украины. Научная новизна: Украинской ССР. Пограничные районы находились под статья дополняет массив исторических исследований наблюдением военного командования республики того национальной и репрессивной политики советской власти, что делает его актуальным и заполняет пробелы времени. Граница в начале 1930-х гг. начала активно в исторических данных о принудительных выселениях укрепляться, а пограничная территория в 7,5 км середины 1930-х годов. Тип статьи: эмпирическая. определялась как эспланадная (то есть, территория между военными или укрепленными объектами и поселениями). Ключевые слова: выселение; эспланадная зона; По мнению советского руководства, необходимо было поляки; немцы; Украинская ССР; Казахская ССР. выселить местное население с этой территории, в том числе польское и немецкое. Под особое внимание НКВД Поступила в редколлегию 10.03. 2020 попали жители западных регионов УССР, которые Прорецензирована 27.03.2020 в большинстве своем имели негативное отношение Рекомендована в печать 06.05.2020

© Розовык О. Д., 2020 141 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150 doi 10.15421/26200112 http://www.uha.dp.ua LCC DK508 regime. Besides, they had relatives abroad, and in the case of a future armed conflict with neighboring countries, The eviction of Polish and German they could support foreign troops. There were 178 such settlements. They were home to 4,232 Polish and 1,357 population from the border German families with a total number of more than 27,000 regions of the Ukrainian SSR to people. But subsequently, the total number of planned the Kazakh SSR in 1935 – 1936 migrants increased to 15,000 families, which amounted to 70,000 people. Due to the fact that all vacant lands O. D. Rozovyk in the southeastern regions of the republic were settled Ph. D. (History), Associate Professor in the 1920s, it was planned to move the named number ORCID: 0000–0002–1874–1945 of Polish and German families mainly to Kazakhstan. [email protected] Conclusions. In 1935 – 1936, the NKVD officers evicted not only the Ukrainian population, but also residents of Bohomolets National Medical University, Polish and German national regions. In 1936, more than Peremohy Avenue, 34, Kyiv, Ukraine, 03056 74,000 people were resettled from Vinnitsa, Kiev and Odessa regions to the Kazakh SSR. Thus, forced eviction Abstract. The aim of the article is to reveal the process of population from the border areas became a continuation of forced eviction of the Polish and German population of the Soviet regime’s repressive policy as a means of from the border regions of the Ukrainian SSR to the overcoming the protest movements of the inhabitants of Kazakh Autonomous Soviet Socialist Republic (since the Ukrainian SSR. Practical value: the results of the 1936 – the Kazakh SSR) in the period of 1935 – 1936 study outline a range of little-studied problems that can based on the analysis of little-known documents stored be investigated in the future with declassification of new in the archives of the Security Service of Ukraine. The documents of this period; the information presented in research methodology is based on historical and scientific the article can be used in the development of educational principles, as well as the use of historical-genetic, programs. Originality: the study is based on little-known problem-chronological and comparative methods. Results: documents stored in the archives of the Security Service In 1935 – 1936, the Soviet government pursued a policy of Ukraine. Scientific novelty: the article supplements of forced eviction of residents from the territories near the historical research on the national and repressive policies western border of the Ukrainian SSR. The border areas of the Soviet regime, which makes it topical and fills in were under the supervision of the military command of the the gaps in historical data on forced evictions of the mid- republic at that time. In the early 1930s the border began 1930s. Article type: empirical. to be actively fortified, and the border area of ​​7.5 km was defined as esplanade (that is, a territory between military or Keywords: eviction; esplanade zone; Poles; Germans; the fortified objects and settlements). According to the Soviet Ukrainian SSR; the Kazakh SSR.. leadership, it was necessary to evict the local population from this territory, including Polish and German people. Received 10.03.2020 Residents of the western regions of the Ukrainian SSR Reviewed 27.03.2020 came under special attention of the NKVD, who for Accepted 06.05.2020 the most part had a negative attitude towards the Soviet

© Rozovyk O. D., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150

142 Formulation of the problem. The Soviet Union article uses the term «forced eviction» to describe the began to curtail its indigenous policies and began re- process of eviction of citizens from the territory of the pression against so-called «enemy nations» during the USSR, which took place in the mid-1930s. first half of the 1930s. Soviet authorities discrimina- The aim of the article is to analyze little-known tory actions against socio-economic and religious life documents stored in the archives of the Security Service of Germans were sporadically observed in the 1920s. of Ukraine, to reveal the process of eviction of Polish In the early 1930s, this nationality was also consid- and German population from the border regions of the ered hostile. This situation of national minorities in the Ukrainian SSR to the Kazakh SSR during 1935 – 1936. USSR was to some extent caused by the deterioration Presentation of the main materials and results. of relations between the state and the European coun- In 1920, the Soviet-Polish war took place, which ended tries. At this time, representatives of Polish and German with the Riga Peace Treaty (March 1921). The Treaty nationalities began to be perceived by the Soviet au- gave Poland Western Ukraine. Thus, the southwestern thorities as «spies» acting against the USSR. One of border of the republic bordered on Romania and Poland. the ways to solve this problem was to relocate the pop- The length of this border was about 1,200 km and the ulation from the border area, which is discussed below. border area was inhabited by 500,000 Ukrainians and Historiography. The issue of repression and de- members of national minorities – Moldovans, Jews, portation in the USSR has long been left without prop- Germans, Poles. In the early 1920s at the request of er coverage due to political circumstances. Historians the Romanian and Polish governments the process of gained access to previously secret archival documents resettlement from the border zone into Ukraine of the only after Ukraine’s independence. Among the histo- inhabitants of those settlements that fell into the border rians studying the problems of forced resettlement of zone during the demarcation line began. There were various social groups from the territory of the Ukrainian some cases when the border passed directly through a SSR, Oleg Kalakur can be singled out. In the mono- farm, village or near a settlement. In the early 1920s graph «Poles in ethnopolitical processes in Ukraine in there were 48,000 such yards with 250,000 people. the twentieth century» he shows the situation of the Another reason for the resettlement of residents of Polish national minority in the USSR. In particular, the the border zone on free lands of Ukraine, especial- researcher notes the decision of the Central Committee ly farms from Volyn province, was their acute land- of the Communist Party and the Ukrainian Central lessness. Here one farm with a number of 5 – 7 peo- Executive Committee to evict Poles to Kazakhstan, ple had 2.5 – 4 desyatin1 of land1. In addition, the the formation of Soviet propaganda image of «hos- soils in these regions were infertile and the vast ma- tile nations» (Kalakura, O.). jority of the population lived on the brink of poverty Bohdan Chirko’s monograph deals with the per- (Zemlezabezpechennya…, p. 23). Therefore, during secution of the German national minority and some 1922 – 1925, the population in the border area, ac- facts of deportation to the Kazakh Autonomous Soviet cording to the decision of the CPC of the USSR2, was Socialist Republic (Chirko, B.). relocated mainly to free lands of southern Ukraine. In his monograph Volodymyr Adamovsky notes They built 1920 villages and hamlets in the region. the reasons and course of deportations from the They were inhabited by 24,229 families of migrants Ukrainian SSR during the first half of the 20th centu- from the border area. Another part of the families set- ry, as well as the number of deportees from the border tled in different villages and towns of the south-east- to Kazakhstan in 1936 (Adamovsky, V.). ern districts of the USSR. (Do kolehiyi…, pp. 8, 9). Volodymyr Serhiychuk’s monograph deals with The border area, which was defined as 7.5 km, to- forced eviction of Ukrainians since the era of the taled about 9,000 km². Resettlement process from these Russian Empire, including the 20th century. The author areas continued through the second half of the 1930s also presents materials on the deportation of Ukrainians inclusive. It should be noted that with the formation collected not only from the territory of Ukraine, but of the collective farm-cooperative system of produc- also from other regions of the USSR (Sergiychuk, V). tion in agriculture in the mid-1920s, the process of re- In modern Ukrainian historiography, the term settlement of population from the border zone stopped «deportation» is often used by researchers in relation (Stan kooperatyvnoyi spravy…, p. 74). This was pri- to this problem (Adamovsky, V.; Bazhan, O.), terms marily due to economic reasons, as the beginning of «deportation», «resettlement of nations» are less used (Kalakura, O.). Also, in many works, researchers use such concepts as «forced relocation», «deportation» 1 1 desiatyna – it was 1,09 hectares of land. and «eviction» (Chirko, B). The term «deportation» 2 Rada narodnykh komisariv - The Council of is used for the process of eviction of non-residents in People's Commissars. It was the central administrative English-language scientific circulation. Based on a UN and executive authority. It had the right to take some document (human rights, pp. 3 – 6), the author of this legislative acts. doi 10.15421/26200112 continuous collectivization in Ukraine led to sociali- that the state bought bread from the peasants at very 143 zation of land, which in itself began to solve the prob- low prices, so that it became unprofitable for peas- lem of landlessness of the peasantry. If in the 1920s the ants to grow it. Also, at this time there was a period of resettlement process was caused by the foreign policy drought. For non-fulfillment of the grain procurement factor and the economic condition of the border popu- plan, the peasants were fined, property was confiscat- lation, in the early 1930s it was mainly due to political ed, and so on. The kulaks, «counter-revolutionaries», motivation. The Soviet government took the policy of and church ministers were blamed for the grain crisis citizen’s mass migration in the late 1920s as a means of 1931–1932. Therefore, in 1932, the expulsion of all for overcoming the protest movements. This was the «guilty» workers of collective farms, their directors, notorious fight against kurkuls.3 Repressions against and wealthy owners outside the republic began to be Poles and Germans began immediately after the estab- carried out. At the same time, lawsuits against mem- lishment of the Bolshevik authorities in Ukraine. Since bers of rebel organizations, often fictional, such as 1919 punitive functions had been performed by the All- the «Polish Military Organization» and the «National Ukrainian Extraordinary Commission, and since 1922 Union of Germans in Ukraine» were implemented. by the State’s United Political Administration. A cam- Subsequently, since 1934, these lawsuits had been paign was launched against the Catholic and in gen- used to justify the deportations of national minorities, eral against all churches, as well as eviction of large including from the borderline of the Ukrainian SSR. Polish and German landowners from the western re- In the later period, according to archival docu- gions of Ukraine where they predominantly lived. In ments, grain procurement in the border areas in 1932 1926, the People’s Commissariats of Land Affairs and was slightly less plunderous than in the rest of the Justice sent instructions to local councils informing that Ukrainian SSR territory. This was caused by the fact former large landowners were not allowed to live in that the border population could protest the policy and their estates and border regions in general. In 1928 the flee massively to Romania and Poland. This would be VUTSVK (Ukrainian Central Executive Committee) a severe discredit of the Soviet government in the in- issued an order to all district executive committees to ternational arena, Stalin’s policy of building socialism evict all wealthy Polish landowners and to dismiss all in the Soviet Union and so on. During the Holodomor persons of Polish nationality from the border guards (famine) of 1932–1934, residents from other regions (Kalakura, O., pp. 233, 240). of the USSR, the BSSR, and the RSFSR were relocat- As a result of population uprising against vio- ed, although on a voluntary basis, to the regions most lent collectivization in May 1929, the CC KP(b)U affected by the famine. They were mostly the mem- (The Central Committee of the Bolsheviks Communist bers of collective farms who completely fulfill the Party of Ukraine) and the RNK (The Council People’s grain provision plans and, of course, supported all so- Commissars of the Ukrainian SSR) issued special de- cio-economic measures of the Soviet government. On crees on strengthening of the western border and evic- the other hand, entire villages where movement against tion of all peasants, which posed danger to the author- the Soviet rule was previously noted and which did ities. Though, it should be noted that in November not accept the policy of forced collectivization, were 1929 a resolution was issued which provided for reset- evicted by repressive authorities to the eastern regions tlement of the population living in the area of 22 km of the USSR or to the Soviet Far East. along the border, voluntarily (Adamovsky, V., p. 55). The leadership of the republic sought, through In the spring of 1930, the deportation of 15,000 Poles resettlement and often forced evictions, to suppress began in Ukraine, and the image of «enemy nations», the protest movement that had matured among the Polish and German «fascist elements», was actively rural population against accelerated collectivization, formed in the press (Kalakura, O., p. 240). low wages on collective farms, and the artificially or- At the same time, the grain procurement (hli- ganized Holodomor. It should be noted here that in 4 bozagotivlya ) crisis began. This was due to the fact some regions of Ukraine such a phenomenon as fam- ine lasted until the end of 1934 – early 1935, and the government of the republic did not take appropriate 3 Kurkuls – called rich peasants who used hired la- measures to avoid it. bor. During Stalin's collectivization of farms all peasants, What were the motives for the Soviet govern- even not rich, who opposed collectivization and policy of ment to evict the population in the border area dur- Soviet power, called kurkuls or kulaks (in Russian pronun- ing 1935–1936? ciation). In December 1929, the Presidium of the CEC 4 Hlibozagotivla (preparation of the grain re- of the USSR outlined the special status of the border serves) – it was the harvesting of grain that was planned zone of the USSR with its resolution on the eviction and purchased by public authorities at the prices es- of people who arrived and settled there without spe- tablished by the government. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150

144 cial permission of local authorities and the OGPU.5 specified who was to be evicted from the border zone. In December 1931, the USSR SNK aimed to «inten- These were members of individual farms, families sify the struggle for the elimination in the near future who did not fulfill the grain procurement plan (hlibo- the influence of kulak-anti-Soviet elements ... to clean zagotivlya), those who hid grain, those who protested the border areas, in particular the Soviet, cooperative against the seizure of bread in various ways, clergymen, and collective farm apparatus from hostile and foreign and all those who were not loyal to the Soviet govern- elements, while replacing neutral and unreliable ele- ment, including representatives of national minorities. ments with tested and loyal workers ...» OGPU cir- Resolutions on the eviction of such families were to cular from the August 13, 1933 provided for the ap- be made by village councils, and evictions were to be plication of «extrajudicial repression» to people who approved and organized by district executive commit- did not want to leave voluntarily the area where they tees and regional executive committees (Postanova were forbidden to live (Postanova CPC SRSR №282/ RNK USRR vid 14/IKH-1934 r…., p. 65; Plan pro- ss., p. 62; Postanova RNK SRSR vid 16/I-1932, p. vedennya…, p. 76). Special commissions, headed by 63). CK VKP(b)6 and the RNK of the USSR issued a members of the Communist Party, compiled lists of decree on October 31, 1934 to evict from the border persons to be expelled to the northern regions of the zone of the Ukrainian SSR «up to 1000 families of in- Soviet Union. Following the government’s decision, dividual farmers». Moreover, the NKVS7 pledged to local authorities with representatives of the NKVS of complete this operation within 12 days from the date the Ukrainian SSR selected the border villages from of the decision. In December 1934 the NKVS leader- which Polish families had to be evicted into the eastern ship decided to «clean» the border and national areas in regions of Ukraine and the Soviet Union. There were Vinnytsia region of the Ukrainian SSR and the AMSRR 178 such settlements. They were inhabited by 4232 (Autonomous Moldavian Socialist Soviet Republic). Polish and 1357 German families with total number It was recommended to prepare carefully the eviction of more than 27,000 people. of residents from Marhlevskyi and Tsilynskyi national On 23 January 1935, a new decree of the Central areas. In the same month the Ukrainian SSR govern- Committee «On the relocation of the border zone of ment approved the decision on the relocation of mi- 8300 farms in connection with defensive considerations norities from the border zone into the eastern regions and the re-settlement in the border areas of 4 thousand of the republic and Union colonization fund (Protokol of the best collective farms of the Kyiv and Chernihiv narady pry Narodnomu Komisari…, p. 37; Protokol regions» came out. During February-March 1935, 8329 narady u Narodnoho Komisara…, p. 58 ‒ 59). This was families were expulsed from Kyiv and Vinnytsia re- facilitated by the fact that the border line began to be gions to the eastern regions of the Ukrainian SSR, and actively strengthened in the early 1930s. The border 2,000 families from the border regions. Among them area of 7.5 km. was defined as an esplanade (ie, it is there were 615 Germans, 681 Poles, and 589 Ukrainians the area between military or fortified facilities and set- and 115 families of other nationalities. Most of them tlements). Accordingly, there was a need to evict the were directed to hard and dangerous work. The planned local population from this area. Moreover, the major- total number of immigrants was increased to 15,000 of ity of the inhabitants of the western regions of the re- families which was equal to 70,000 people. The above public had a negative attitude towards the Soviet au- mentioned number of Polish and German families were thorities and had relatives abroad, and in the case of scheduled to move mainly to the Kazakh SSR due to a future armed conflict with neighboring countries, the fact that all the vacant lands in south-eastern re- they could support foreign troops. This opinion was gions of the republic were already inhabited in the expressed by the residents of the national districts of 1920s (Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 11.06.36…, pp. the USSR. 83 – 84; Tov. Kosioru. 1.09.36 …, p. 96; Tov. Kosioru, Later, in November of 1934, the NKVS and the tov. Postyshevu. 29.09.36…, p. 143). In early 1936, Soviet government developed the instruction which the leadership of the republic developed a plan to evict 15,000 families from the border regions to Kazakhstan. Among them 3,000 were moved to existing labour set- 5 The Union State’s Political Directorate under the tlements in Karaganda region, 2,000 – to school and government. In 1934 the OGPU became a member of the club premises, 14,000 farms were settled on new sites NKVD of the USSR (formed from the NKVD of the RSFSR) in Akmolinsky and Stalinsky areas of Karaganda re- as the Main Directorate of State Security (GUGB). gion (Adamovskyi, V., p. 78). 6 Central Committee of All-Union Communist Party At the same time, local authorities, heads of col- Bolsheviks. lective and state farms close to the border, inhabited 7 The People’s Commissariat of Internal Affairs – by many Polish and German people, were forced to the central authority of the punitive and repressive system of the USSR. doi 10.15421/26200112 agitate these families to move to the eastern regions regions to Karaganda oblast of the Kazakh ASSR. The 145 of the republic on a voluntary basis. NKVS classified these families as «unreliable» by the The first wave of such forcibly evicted people to following indicators: linked with foreign countries Kazakhstan appeared during the NKVD operation in – 970; related with consulates – 404; former smug- February 1935. The evictions were carried out from glers – 690; suspicious of espionage – 512; families the following areas: Vinnytsia – 535; AMSRR – 265; of persons convicted for counterrevolutionary activ- Kyivska – 100; Odessa – 100 families. Border and ities – 417; religious activists – 481; former soldiers military forces were involved and monitoring was en- of the Polish and Ukrainian armies – 346; set against hanced throughout the border zone of 7.5 km so that the Soviet authorities – 1747. These families were di- the relocated people could not cross the border line. vided by the social composition as follows: 483 fami- The eviction of the population was reported 10 days lies – rich, 987 – owners of individual households and before the action, however, there were cases when 4097 families were members of collective farms (Tov. even less time was given to prepare for departure. Of Kosioru, tov. Postyshevu. 11.06.36…, p. 84; Dovidka course, this led to the rejection of this policy of the pro natsional’nyy…, p. 86). Soviet power, which was manifested in attempts to A new expulsion began in September 1936 (4200 cross the border, various protests, information about families from Kyiv and 5233 from Vinnytsia regions this is stated further (Sekretaryu TSK KP(b)U tov. – 42,954 people in total). There were 6725 Polish and Kosioru…, p. 6 ‒ 9). 2708 German families among them. They were social- While considering the resettlement of German and ly classified as follows: 1073 families of rich peas- Polish population to Kazakhstan, it should be noted ants, 3060 – individual farmers and 5300 – members that this process was intensive in 1936 and lasted un- of collective farms (Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. til 1938. The relocation of these families in 1936 took 9.08.36…, p. 173 – 174; Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. place in two «waves» – April – June and September. 29.07.36…, p. 90). In total, 15,000 families were evict- Thus, during the first wave of resettlement, 4232 Polish ed from Kyiv and Vinnytsia regions (69,977 people) and 1357 German families were ecvicted (27,023 peo- during 1936. Among them there were11494 Polish ple in total) from 6 border areas of Vinnytsia and Kyiv families and 3506 German families (see Table 1). Table 1. National and social composition of immigrants from the cross-border areas of Kyiv and Vinnytsia regions to Kazakh SSR, 1936 Relocated National family Social family composition People composition District name Fami- Child- Ger- Individual Collective lies Adult Total Poles Kurkuls ren mans farmers farmers Vinnytsia region Lyahovetskyi 500 1320 808 2128 500 ‒ 53 68 379 Polonskyi 450 1107 826 1933 401 49 41 30 379 Antonynskyi 250 679 448 1127 249 1 3 62 185 Satanovskyi 500 1254 772 2026 500 ‒ 30 145 325 Vazaliyskyi 300 793 464 1257 300 ‒ 23 35 242 Orynenskyi 270 699 290 1089 270 ‒ 16 36 218 St.Konstan- 300 774 591 1365 300 ‒ 44 58 198 tynivskyi Teofipolskyi 499 1282 822 2104 499 ‒ 9 41 449 Izyaslavskyi 299 796 604 1400 299 ‒ ‒ 31 268 Kam'yanets- 500 1296 781 2077 500 ‒ 16 91 393 Podilskyi Chemerovetskyi 363 931 572 1503 363 ‒ 10 39 314 Smotrytskyi 300 833 447 1280 300 ‒ 4 157 139 Yarmolynetskyi 250 656 397 1053 250 ‒ ‒ 110 140 Horodokskyi 448 1235 653 1888 448 ‒ 40 183 225 Vinnytsia region 5229 13665 8575 22230 5179 50 289 1086 3854 in total Kyiv region Emilchynskyi 1004 2501 2418 4919 542 462 1 253 750 Novograd-Volyn 550 1568 1138 2706 222 328 ‒ 46 504 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150

146 Table 1. (Continue) Relocated National family Social family composition People composition District name Fami- Child- Ger- Individual Collective lies Adult Total Poles Kurkuls ren mans farmers farmers Zhytomyr 300 777 599 1376 239 61 ‒ 12 288 Baranowskyi 500 1401 1114 2515 404 96 115 115 270 Korosten 380 1098 801 1899 243 137 21 88 271 Chervono- 900 2455 1962 4417 203 697 35 63 802 armiyskyi Barashivskyi 570 1410 1482 2892 230 340 82 62 426 Kyiv region in 4204 11210 9514 20724 2083 2121 254 639 3311 total Relocated 9433 24865 18089 42954 7262 2171 543 1725 7165 in September Relocated 5567 15381 11642 27023 4232 1335 483 987 4097 in May – June Relocated in total during 15000 40246 29731 69977 11494 3506 1026 2712 11262 1936 Source: Dovidka pro natsional’nyy i sotsial’nyy sklad pereselentsiv…, pp. 145 ‒ 146.

However, this process was not peaceful every- Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. Spetssvodka № 8 …, where because most families were resettled forcibly. p. 115; Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. Spetssvodka № People arranged several kinds of protests. Firstly, there 9-10…, pp. 115 – 117). were attempts to cross the border in groups, second- Departures of the population from those areas ly, spread of protests near village councils, open ex- from which planned resettlement was not provided were pression of opinions against the resettlement policy also noted. In Yemelchanskyi, Chervonoarmiyskyi, of the Soviet government, and finally, the most radi- Novograd-Volynskyi districts local population went cal types of protest – burning their ownb houses and to other parts of Ukraine remoted from the border re- the threat of suicide. For example, in the village of gions, motivating it by the approaching of the war. Yarun (Yarunskyi district in Vinnytsia region) one of In December 1936, 15 German and Polish families resettlers tried to burn the buildings of a rural activ- working at one of the factories left Gorodnytsia and ist who participated in the organization of the reset- Novohrad-Volynskyi districts on their own, according to tlement process. In Sloboda village one of the reset- official data. There were also cases when families them- tlers began to cut out his orchard, in order not to be selves applied to the District Executive Committees used by the new owners of his house. In Yurkovschyna for a desire to move to Kazakhstan, as their relatives village of the same district a German resettler set his lived there and in order not to remain alone among house on fire, the same actions were committed by a the Ukrainian population. Such facts were recorded resettler from Aneta (Yarunsky district). There was a in Olevsk and Horodnytsia districts (Tov. Kosioru, case of corn arson by a resettler at the railway station tov. Postyshevu. 22.05.36…, p. 19; Tov. Kosioru, in Gorodnitskyi district. In Novograd-Volyn region tov. Postyshevu. 23.05.36…, p. 22; Tov. Popovu. local people spoke against relocation and noted that 31.05.36…, p. 25; Tov. Popovu. Spetssvodka № 3…, such actions of the authorities was open persecution p. 27; Spetssvodka № 7…, p. 44; Tov. Postyshevu on ethnic grounds. In Yarun and a number of other dis- P.P…., p. 150). tricts, there were cases of local people fleeing abroad Polish and German population did not want to to avoid resettlement, as well as mass protests against leave their inhabited places, because they lived in one the government's violence. or another settlement sometimes for several genera- In the process of resettlement, the NKVS arrest- tions. The territory where Poles and Germans were ed 123 people who carried out similar protests. The relocated was almost unprepared for people to settle rest of the people who tried to avoid resettlement and there. This was determined by such factors as the lack cross the border with Poland were detained and re- of material for housing, there were no roads, transport, turned to the railway stations for further transporta- communications, social and domestic spheres, and the tion. (Tov. Popovu. Spetssvodka № 3…, pp. 20 – 28; land was virgin or fallow. Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 11.06.36 …, p. 84; doi 10.15421/26200112

Regarding the organization of resettlement, it in Ukraine. However, these lands were often virgin or 147 should be noted that all settlers were paid for working barren. Also, people were not sufficiently provided with days on the collective farm, for crops that were to be tools to process the land. The climate of Kazakhstan given to them. Displaced people who did not have their was different from Ukraine’s. These conditions did own food were allocated certain amounts of money. The not facilitate the adaptation of resettlers to a new life. wagons in which the migrants were staying had securi- Due to the reasons mentioned above, the first set- ty guards, medical staff, isolation wagons and march- tlers who arrived in such areas sought to leave their ing kitchens. Cattle, necessary fodder and agricultur- settlements and the lands allotted to them immediately. al implements were sent along with the settlers. Thus, Some of them returned to the villages from where they in 1936, the settlers carried with them 3,700 horses, were relocated, and others – to the cities and villages 7,636 cattle and 5,006 small cattle, as well as more than of Ukraine, Belarus, the European part of the RSFSR. 71,000 birds. Special wagons, service personnel and However, according to a resolution of the OGPU of fodder were provided for their transportation and main- April 22, 1931, persons expelled from the border area tenance (Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 30.11.36…, pp. were deprived of the right to return, even when their 281 – 282; Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 11.06.36…, eviction expired. A special passport regime was creat- p. 85; Dovidka pro kil’kist’ …, pp. 148 ‒ 149). ed in all areas adjacent to the border. And from August The NKVS leadership hoped that no more than 1933, special commissions were organized at the lo- 45,000 people would come to Kazakhstan, but in fact cal branches of the OGPU, which controlled the en- at the end of 1936 69,977 people were relocated, and tire population that arrived in the regime zone. In the the local government was not ready to accept so many absence of a residence permit, such people were sent people (Tov. Kosioru. 1.09.36…, p. 96; Dovidka pro back to previous settlements (Postanova RNK SRSR kilʹkistʹ…, p. 146). This led to cases of poorly planned № 282/ss…., p. 62; Postanova RNK SRSR vid 16/I- relocation of settlers and the lack of normal living con- 1932…, p. 63). ditions in the places of arrival. Conclusions. In the late 1920s, the Soviet Resettlers from Kyiv and Vinnytsia regions de- government developed a series of regulations on the scribed settlement conditions in the letters to their rela- special status of the border area, which was due to tives in Karaganda region of Kazakhstan: «... They un- a number of reasons. 7.5 km area along the border loaded us in the open desert, where there is just ground and plus 20 kilometers of adjacent territory became and sky. We are living in tents. It has been raining for esplanade. The government feared that in the case of a three day. The tents are leaking, so it is very cold and future military conflict, the local population, which had we all are sleeping in clothes. Nothing is sown here. always been negative about the government’s socio- Typhus appeared and many children died, sometimes economic policies, would help the armies of other we have 2–3 deaths per day». Other resettlers told states. In 1929, it was finally decided to evict from the about absence of any socio-cultural conditions, and a border all those disloyal to the government and replace large number of various unaffordable products: «... We this population with collective farmers and members of have been travelling for 4 days. On Taincha station they the CP(b)U from other regions of the USSR. Between unloaded us in the open field, and we stayed there for 1935 and 1936, the NKVD expelled 15,900 German 4 days, then we were brought 60 kilometers far away. and Polish families from Vinnytsia, Kyiv, and Odesa There are a lot of products, you can get everything, regions, amounting to more than 74,000 people. but only if you have money. Earnings are poor and Most of them were deported to Karaganda region you work more than at home. Generally, it is very bad of the Kazakh SSR. Due to poor living conditions, ...» (Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 9.08.36…, p. 175; some families, especially during the first wave of Spetssvodka № 7 …, p. 42 ‒ 44). resettlement, tried to relocate to other regions of the In 1936 to accommodate the resettlers, 37 new USSR or return to their places of residence. Thus, the settlements were built and 468,500 hectares of land eviction of the Polish and German populations from the were allocated to farms. For one farm there were 26 border regions was a continuation of repressive policy to 68 hectares of land, from which 20 to 55 hectares of the Soviet government as a means of overcoming were conditionally suitable (Adamovskyi, V., pp. 78, protest movements of the people of the USSR. 81). The farms received much more land than they had ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150

148 Бібліографічні посилання Адамовський В., 2007. Ешелони у вічність: де‑ Сергійчук В., 2017. Депортації українців до Ка‑ портації населення у першій половині ХХ століття. захстану. Вишгород: ПП Сергійчук М.І. Кам’янець-Подільський: Видавництво Зволейко Д.Г. Спеціальне повідомлення про хід виселення із при‑ Бажан О., 2017. Депортации населения Украины в кордонної смуги. Спр. 31. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий Казахстан в 1930–1940-е годы в документах советских державний архів Служби безпеки України, арк. 1‒5. спецслужб. Міжнародна науково-практична конференція Спецсводка № 7. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галу- «Депортація народів в епоху тоталітаризму: історичні зевий державний архів Служби безпеки України, арк. уроки». Караганда, Болашак-Баспа. 41‒44. Довідка про національний та соціальний склад Спецсводка по переселенню в Казахстан польських переселенців із прикордонних районів Київської і вінниць‑ і німецьких сімей із прикордонних районів Київської кої областей в Казахстан польських і німецьких сімей. та Вінницької областей. 11.06.36. Спр. 59. Оп. 1. Ф. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки Служби безпеки України, арк. 86. України, арк. 75‒76. Довідка про національний і соціальний склад пере‑ Стан кооперативної справи. Спр. 171. Оп. 1. Ф. селенців із прикордонних районів Київської і Вінницької Р-327. Житомир: Державний архів Житомирської об- областей в Казахстан польських та німецьких сімей. ласті, арк. 74. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Тов. Косіору, тов. Постишеву. 9.08.36. Спр. 55. Служби безпеки України, арк. 145‒146. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби Довідка про кількість відправленої худоби із при‑ безпеки України, арк. 173‒175. кордонних районів Київської і Вінницької областей в Тов. Косіору, тов. Постишеву. 30.11.36. Спр. 55. Казахстан. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий дер- Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби жавний архів Служби безпеки України, арк. 147‒149. безпеки України, арк. 281‒282. До колегії Наркомземсправ. Доповідна записка. Спр. Тов. Косіору, тов. Постишеву. 22.05.36. Спр. 59. 742. Оп. 8. Ф. 27. Київ: Центральний державний архів Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби вищих органів влади та управління України, арк. 8, 9. безпеки України, арк. 15‒19. Землезабезпечення населення Волинської округи. Тов. Косіору, тов. Постишеву. 23.05.36. Спр. 59. Спр. 1157. Оп. 1. Ф. Р-1111. Житомир: Державний архів Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби Житомирської області, арк. 23. безпеки України, арк. 20‒22. Калакура О., 2007. Поляки в етнополітичних про‑ Тов. Косіору, тов. Постишеву. Спецсводка № 14. цесах на землях України у ХХ ст.: Монографія. Київ: Про переселення польських і німецьких сімей із при‑ Знання України. кордонних районів Київської та Вінницької областей у План проведення операції по прикордонним районам Казахстан. 5.06.36. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий Київської області. Спр. 13. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки України, арк. 65‒66. державний архів Служби безпеки України, арк. 75‒79. Тов. Косіору, тов. Постишеву. 11.06.36. Спр. 59. Постанова РНК СРСР № 282/сс. від 11-1/XII-1931. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби Спр. 13. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів безпеки України, арк. 83‒85. Служби безпеки України, арк. 62. Тов. Косіору, тов. Постишеву. 29.07.36. Спр. 59. Постанова РНК СРСР від 16/I-1932. Спр. 13. Оп. 1. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки безпеки України, арк. 90‒91. України, арк. 63. Тов. Косиору. 1.09.36. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Постанова РНК УСРР від 14/ІХ-1934 р. Спр. 13. Галузевий державний архів Служби безпеки України, Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби арк. 96. безпеки України, арк. 65. Тов. Косіору, тов. Постишеву. Спецсводка № 8 по Протокол наради у Народного Комісара внутріш‑ переселенню із прикордонних районів Київської і Вінниць‑ ніх справ УСРР від 3 грудня 1934 р. Спр. 13. Оп. 1. Ф. кої областей в Казахстан. 08.09.36. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки України, арк. 31. України, арк. 113‒115. Протокол наради при Народному Комісарі внутріш‑ Тов. Косіору, тов. Постишеву. Спецсводка № 9-10 ніх справ УСРР від 6 грудня 1934 р. Спр. 13. Оп. 1. Ф. по переселенню із прикордонних районів Київської і Ві‑ 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки нницької областей в Казахстан. 10.09.36. Спр. 59. Оп. 1. України, арк. 37. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки Протокол наради у Народного Комісара внутріш‑ України, арк. 116‒118. ніх справ УСРР від 6 грудня 1934 р. Спр. 13. Оп. 1. Ф. Тов. Косіору, тов. Постишеву. 29.09.36. Спр. 59. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби України, арк. 58‒59. безпеки України, арк. 143‒144. Секретарю ЦК КП(б)У тов. Косіору. Спр. 31. Оп. Тов. Попову. 31.05.36. Спр. 59. Оп. 1. Ф. 16. Київ: 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби без- Галузевий державний архів Служби безпеки України, пеки України, арк. 6‒9. арк. 23‒25. doi 10.15421/26200112

Тов. Попову. Спецсводка № 3. 25.05.36. Спр. 59. Чирко Б., 2015. Німецька національна меншина в 149 Оп. 1. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби Україні: етнополітичні та соціально-економічні процеси безпеки України, арк. 26‒28. в умовах радянської політичної системи (перша половина Тов. Постишеву П.П. Про виїзди робітників-нім‑ ХХ століття): монографія. Київ: АМУ. ців і поляків із Городницького района. Спр. 59. Оп. 1. Human Rights, 2014. Forced Evictions. Fact Sheet No. Ф. 16. Київ: Галузевий державний архів Служби безпеки 25/Rev.1. New York, Geneva: United Nations. України, арк. 150. References Adamovskyi, V., 2007. Eshelony u vichnist’: areas of Kyiv oblast]. Fund 16. Inventory 1. File 13. Kyiv: вeportatsiyi naselennya u pershiy polovyni XX stolittya Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, [Echelons to eternity: deportations of the population in pp. 75‒79 (in Russian). the first half of the ХХ century]. Kamyanets’-Podil’s’kyy: Postanova RNK SRSR № 282/ss. vid 11-1/XII-1931 Vydavnytstvo Zvoleyko D.G. [Resolution of the USSR RNA No. 282 / ss. dated 11-1 / Bazhan O., 2017. Deportatsyy naselenyya Ukrayny v XII-1931]. Fund 16. Inventory 1. File 13. Kyiv: Haluzevyy Kazakhstan v 1930–1940-e hody v dokumentakh sovetskykh derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, p. 62 (in spetssluzhb. Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiya Russian). «Deportatsiya narodiv v epokhu totalitaryzmu: istorychni Postanova RNK SRSR vid 16/I-1932 [Resolution of the uroky» [Deportations of the population of Ukraine to RNA of the USSR of 16 / I-1932]. Fund 16. Inventory 1. File Kazakhstan in 1930–1940 in the documents of the Soviet 13. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky secret services. International scientific-practical conference Ukrayiny, p. 63 (in Russian). «Deportation of peoples in the era of totalitarianism: Postanova RNK USRR vid 14/IKH-1934 r. [Resolution historical lessons»]. Karahanda, Bolashak-Baspa. of the RNA of the USSR of 14 / IX-1934]. Fund 16. Inventory Dovidka pro natsional’nyy ta sotsial’nyy sklad 1. File 13. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby pereselentsiv iz prykordonnykh rayoniv Kyyivs’koyi i bezpeky Ukrayiny, p. 65 (in Russian). vinnyts’koyi oblastey v Kazakhstan pol’sʹkykh i nimets’kykh Protokol narady u Narodnoho Komisara vnutrishnikh simey [Information about national and social composition of sprav USRR vid 3 hrudnya 1934 r. [Protocol of the Meeting migrants from border areas of Kyiv and Vinnytsia regions of the People's Commissar of the Internal Affairs of the to Kazakhstan of Polish and German families]. Fund 16. Ukrainian SSR of December 3, 1934]. Fund 16. Inventory Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv 1. File 13. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby Sluzhby bezpeky Ukrayiny, p. 86 (in Russian). bezpeky Ukrayiny, p. 31 (in Russian). Dovidka pro natsional’nyy i sotsial’nyy sklad Protokol narady pry Narodnomu Komisari vnutrishnikh pereselentsiv iz prykordonnykh rayoniv Kyyivs’koyi i sprav USRR vid 6 hrudnya 1934 r. [Protocol of the meeting Vinnyts’koyi oblastey v Kazakhstan pol’s’kykh ta nimets’kykh of the People’s Commissar of the Internal Affairs of the simey [Information about the national and social composition Ukrainian SSR of December 6, 1934]. Fund 16. Inventory of migrants from the border areas of the Kyiv and Vinnytsia 1. File 13. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby regions to Kazakhstan of Polish and German families]. Fund bezpeky Ukrayiny, p. 37 (in Russian). 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 145‒146 (in Russian). Protokol narady u Narodnoho Komisara vnutrishnikh sprav USRR vid 6 hrudnya 1934 r. [Protocol of the Meeting Dovidka pro kil’kist’ vidpravlenoyi khudoby iz of the People’s Commissar of the Interior of the USSR of prykordonnykh rayoniv Kyyivs’koyi i Vinnyts’koyi oblastey December 6, 1934]. Fund 16. Inventory 1. File 13. Kyiv: v Kazakhstan [Information on the number of livestock sent Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, from the border areas of the Kyiv and Vinnytsia regions to pp. 58‒59 (in Russian). Kazakhstan]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 147‒149 Sekretaryu TSK KP(b)U tov. Kosioru [To the Secretary (in Russian). of the Central Committee of the CP(b)U, to Com. Kosior]. Fund 16. Inventory 1. File 31. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy Do kolehiyi Narkomzemsprav. Dopovidna zapyska [To arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 6‒9 (in Russian). the College of People’s Commissars. Memorandum]. Fund 27. Inventory 8. File 742. Kyiv: Tsentral’nyy derzhavnyy Sergiychuk, V., 2017. Deportatsiyi ukrayintsiv do arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnya Ukrayiny, Kazakhstanu [Deportations of Ukrainians to Kazakhstan]. pp. 8‒9 (in Ukrainian). Vyshhorod: PP Serhiychuk M.I. Zemlezabezpechennya naselennya Volyns’koyi okruhy Spetsial’ne povidomlennya pro khid vyselennya iz [Land support for the population of Volyn district]. Fund prykordonnoyi smuhy [Special notification of the eviction R-1111. Inventory 1. File 1157. Zhytomyr: Derzhavnyy from the border zone]. Fund 16. Inventory 1. File 31. Kyiv: arkhiv Zhytomyrs’koyi oblasti, p. 23 (in Ukrainian). Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 1‒5 (in Russian). Kalakura, O., 2007. Polyaky v etnopolitychnykh protsesakh na zemlyakh Ukrayiny u XX st.: monohrafiya Spetssvodka № 7 [Special Report No. 7]. Fund 16. [Poles in ethnopolitical processes on the lands of Ukraine Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv in the XX century: monograph]. Kyiv: Znannya Ukrainy. Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 41‒44 (in Russian). Plan provedennya operatsiyi po prykordonnym Spetssvodka po pereselennyu v Kazakhstan pol’s’kykh rayonam Kyyivs’koyi oblasti [Plan of operation on border i nimets’kykh simey iz prykordonnykh rayoniv Kyyivs’koyi ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 139–150

150 ta Vinnyts’koyi oblastey. 11.06.36 [Special report on the Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. Spetssvodka № 8 resettlement of Polish and German families from the border po pereselennyu iz prykordonnykh rayoniv Kyyivs’koyi regions of the Kyiv and Vinnytsia regions to Kazakhstan. i Vinnyts’koyi oblastey v Kazakhstan. 08.09.36 [To Comrade 11.06.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy Cosior, Comrade Postyshev. Special Report No. 8 about derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 75‒76 resettlement from border areas of Kyiv and Vinnytsia oblasts (in Russian). to Kazakhstan. 08.09.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Stan kooperatyvnoyi spravy [Status of cooperative Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky affairs]. Fund R-327. Inventory 1. File 171. Zhytomyr: Ukrayiny, pp. 113‒115 (in Russian). Derzhavnyy arkhiv Zhytomyrsʹkoyi oblasti, p. 74 (in Ukrainian). Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. Spetssvodka № 9-10 Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 9.08.36 [To Comrade po pereselennyu iz prykordonnykh rayoniv Kyyivs’koyi i Cosior, Comrade Postyshev. 9.08.36]. Fund 16. Inventory Vinnytsʹkoyi oblastey v Kazakhstan. 10.09.36 [To Comrade 1. File 55. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby Cosior, Comrade Postyshev. Special Report No. 9-10 about bezpeky Ukrayiny, pp. 173‒175 (in Russian). resettlement from border raions of Kyiv and Vinnytsia oblasts Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 30.11.36 [To Comrade to Kazakhstan. 10.09.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Cosior, Comrade Postyshev. 30.11.36]. Fund 16. Inventory Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky 1. File 55. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby Ukrayiny, pp. 116‒118 (in Russian). bezpeky Ukrayiny, pp. 281‒282 (in Russian). Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 29.09.36 [To Comrade Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 22.05.36 [To Comrade Cosior, Comrade Postyshev. 29.09.36]. Fund 16. Inventory Cosior, Comrade Postyshev. 22.05.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 15‒19 (in Russian). bezpeky Ukrayiny, pp. 143‒144 (in Russian). Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 23.05.36 [To Comrade Tov. Popovu. 31.05.36 [To Comrade Popov. 31.05.36]. Cosior, Comrade Postyshev. 22.05.36]. Fund 16. Inventory Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, pp. 23‒25 (in Russian). bezpeky Ukrayiny, pp. 20‒22 (in Russian). Tov. Popovu. Spetssvodka № 3. 25.05.36 [To Comrade Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. Spetssvodka № 14. Pro Popov. Special Report No. 3. 25.05.36]. Fund 16. Inventory pereselennya pol’s’kykh i nimets’kykh simey iz prykordonnykh 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby rayoniv Kyyivs’koyi ta Vinnyts’koyi oblastey u Kazakhstan. bezpeky Ukrayiny, pp. 26 ‒ 28 (in Russian). 5.06.36 [To Comrade Cosior, Comrade Postyshev. Special Report No. 14. About the resettlement of Polish and German Tov. Postyshevu P.P. Pro vyyizdy robitnykiv-nimtsiv i families from border regions of Kyiv and Vinnytsia oblasts to polyakiv iz Horodnyts’koho rayona [To Comrade Postyshev Kazakhstan. 5.06.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: P.P. About departures of German workers and Poles from Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, Horodnytskyi raion]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: pp. 65‒66 (in Russian). Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 11.06.36 [To Comrade p. 150 (in Russian). Cosior, Comrade Postyshev. 11.06.36]. Fund 16. Inventory Chyrko, B., 2015. Nimetska natsionalna menshyna v 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby Ukrainy: etnopolitychny ta socialno-ekonomichni protsessy bezpeky Ukrayiny, pp. 83‒85 (in Russian). v umovah radyanskoi politychnoi systemy (persha polovyna Tov. Kosioru, tov. Postyshevu. 29.07.36 [To Comrade XX stolittya): monographiya [German national minority in Cosior, Comrade Postyshev. 29.07.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby Ukraine: ethnopolitical and socio-economic processes in the bezpeky Ukrayiny, pp. 90‒91 (in Russian). conditions of the Soviet political system (first half of the XX century): monograph]. Kyiv: AMU. Tov. Kosioru. 1.09.36 [To Comrade Cosior. 1.09.36]. Fund 16. Inventory 1. File 59. Kyiv: Haluzevyy derzhavnyy Human Rights, 2014. Forced Evictions. Fact Sheet No. arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny, p. 96 (in Russian). 25/Rev.1. New York, Geneva: United Nations. 151 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162 doi 10.15421/26200113 http://www.uha.dp.ua УДК 94:314.728. –054.73(161.2)(430)»1945/1955» старшого покоління; національна кухня австралійців, важливе місце в якій посідали страви з баранини. Перші кроки нових австралійців Водночас достатня заробітна плата і низькі ціни на товари першої необхідності дали можливість з України на Terra Australis (кінець мігрантам після злиденних років у Європі покращити 1940 – ​перша половина 1950-х рр.) своє матеріальне становище і навіть збудувати власне житло. Непростою була і професійна адаптація. Вона О. А. Подобєд видалася особливо складною для людей з вищою доктор історичних наук, доцент освітою. Їм довелося працювати переважно на ORCID: 0000–0002–7819–1439 будівництві й у сфері обслуговування. Після закінчення Researcher ID: AAA‑1227–2020 дворічного контракту не всі змогли знайти роботу [email protected] за фахом. Не дивно, що частина нових австралійців, передусім з вищою освітою, через певний час Національний педагогічний університет імені з Австралії переїхала до США та Канади. Політика М. П. Драгоманова, уряду Австралії, спрямована на швидку асиміляцію вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна, 01601 нових австралійців з України, зазнала невдачі. Практичне значення: рекомендовано для використання Анотація. Автор ставить за мету проаналізувати в навчальних курсах та узагальнювальних працях соціальну та професійну адаптацію нових австралійців з історії України. Оригінальність: схарактеризовано з України наприкінці 1940 – ​у першій половині особливості соціальної та професійної адаптації нових 1950‑х рр. Методи дослідження: аналіз і синтез, австралійців з України у повоєнні роки. Наукова індукція та дедукція, методи бібліографічної та архівної новизна: вперше охарактеризовано соціальну та евристики, проблемно-хронологічний,­ порівняльно-­ професійну адаптацію нових австралійців з України історичний. Основні результати: соціальна адаптація у другій половині 1940 – ​першій половині 1950-х рр. нових австралійців з України наприкінці 1940 – ​ Тип статті: описова. у першій половині 1950-х рр. була нелегкою. Давалися взнаки тропічний континентальний сухий клімат; Ключові слова: нові австралійці з України; соціальна розпорошеність переселенців по території Австралії; адаптація; професійна адаптація; переходові табори. відсутність «старих» українських емігрантів, а відповідно – ​організованого українського життя Надійшла до редколегії 07.04.2020 та й розраховувати доводилося лише на власні сили; Прорецензована 02.05.2020 мовний бар’єр був особливо відчутний для людей Рекомендована до друку 06.05.2020

© Подобєд О. А., 2020 152 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162 doi 10.15421/26200113 http://www.uha.dp.ua УДК 94:314.728.–054.73(161.2)(430)»1945/1955» блюда из баранины. В то же время достаточная заработная плата и низкие цены на товары первой Первые шаги новых австралийцев необходимости позволили мигрантам после нищих лет в Европе улучшить свое материальное положение из Украины на Terra Australis (конец и даже построить собственное жилье. Непростой 1940 – первая​ половина 1950-х гг.) была и профессиональная адаптация. Она показалась особенно сложной для людей с высшим образованием. Е. А. Подобед Им пришлось работать преимущественно на доктор исторических наук, доцент строительстве и в сфере обслуживания. После ORCID: 0000–0002–7819–1439 окончания двухлетнего контракта не все смогли Researcher ID: AAA‑1227–2020 найти работу по специальности. Неудивительно, что [email protected] часть новых австралийцев, прежде всего с высшим образованием, через некоторое время из Австралии Национальный педагогический университет переехала в США и Канаду. Политика правительства имени М. П. Драгоманова, Австралии, направленная на быструю ассимиляцию ул. Пирогова, 9, г. Киев, Украина, 01601 новых австралийцев из Украины, потерпела неудачу. Практическое значение: рекомендовано для Аннотация. Цель статьи – проанализировать использования в учебных курсах и обобщающих социальную и профессиональную адаптацию трудах по истории Украины. Оригинальность: новых австралийцев из Украины в конце 1940 – ​ охарактеризованы особенности социальной первой половине 1950-х гг. Методы исследования: и профессиональной адаптации новых австралийцев анализ и синтез, индукция и дедукция, методы из Украины в послевоенные годы. Научная библиографической и архивной эвристики, новизна: впервые охарактеризовано социальную проблемно-­хронологический, сравнительно-­ и профессиональную адаптацию новых австралийцев исторический. Основные результаты: социальная из Украины во второй половине 1940 – ​первой адаптация новых австралийцев из Украины в конце половине 1950-х гг. Тип статьи: описательная. 1940 – ​первой половине 1950-х годов была нелегкой. Сказывались тропический континентальный сухой Ключевые слова: новые австралийцы из Украины; климат; разбросанность переселенцев по территории социальная адаптация; профессиональная адаптация; Австралии; отсутствие «старых» украинских переходовые лагеря. эмигрантов, а соответственно – ​организованной украинской жизни, рассчитывать приходилось только Поступила в редколлегию 07.04.2020 на собственные силы; для людей старшего поколения Прорецензирована 02.05.2020 был особенно ощутим языковой барьер; национальная Рекомендована в печать 06.05.2020 кухня австралийцев, важное место в которой занимали

© Подобед Е. А., 2020 153 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162 doi 10.15421/26200113 http://www.uha.dp.ua LCC DK508 in which an important place was occupied by lamb dishes. At the same time, adequate wages and low prices The first steps of new Australians from for essential goods allowed migrants to improve their financial situation and even build their own housing after Ukraine to Terra Australis (late 1940 – ​ poor years in Europe. Professional adaptation was not easy first half of the 1950s) either. It seemed especially difficult for people with higher education. They had to work mainly in construction and in О. A. Podobіеd the service sector. After the end of the two-year contract, Sc. D. (History), Associate Professor not everyone was able to find a job in their specialty. It is ORCID: 0000–0002–7819–1439 not surprising that some of the new Australians, primarily Researcher ID: AAA‑1227–2020 those with higher education, after some time moved from [email protected] Australia to the United States and Canada. Australian government policies aimed at quick assimilation of new National Pedagogical Dragomanov University, Australians from Ukraine failed. Practical significance: Pіrogova st. 9, Kiуv, Ukraine, 01601 recommended for use in training courses and generalizing works on the history of Ukraine. Originality: features of Abstract. The purpose of the article is to analyze the social and professional adaptation of new Australians from social and professional adaptation of new Australians from Ukraine in the post-war years are characterized. Scientific Ukraine in the late 1940 – first half of the 1950s.Research novelty: the social and professional adaptation of new methods: analysis and synthesis, induction and deduction, Australians from Ukraine in the late of 1940 – the first methods of bibliographic and archival heuristics, problem- half of the 1950s is characterized for the first time.Type of chronological, comparative-historical. Main results: the article: descriptive. social adaptation of new Australians from Ukraine in the late 1940 – first half of the 1950s was not easy. They Keywords: new Australians from Ukraine; social faced the following problems: tropical continental dry adaptation; professional adaptation; transition camps. climate; dispersal of immigrants throughout Australia; the absence of «old» Ukrainian emigrants, and accordingly – Received 07.04.2020 organized Ukrainian life; they had to rely only on their Reviewed 02.05.2020 own forces; for the older generation, the language barrier Accepted 06.05.2020 was especially tangible; national cuisine of Australians,

© Podobied О. А., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162

154 Постановка проблеми. Завершення Другої дана в історичній ретроспективі сконденсована ін- світової війни понад трьох мільйонна українська формація про українців в Австралії, зокрема міс- громада зустріла на території Німеччини й Австрії. тяться побіжні згадки про перші роки побутування За соціальним складом це були примусові чи до- на австралійській землі; у гаслі О. Бучацького та бровільні остарбайтери, інтелігенція, духовенство, Т. Судомляк узагальнено схарактеризовано створен- вояки УПА, політв’язні і військовополонені. Значну ня переходових таборів (Маркусь, В., ред., 1995). їхню частину було переважно примусово репатрі- Результати досліджень проблеми українськими йовано до СРСР. Решта тримала оборону своїх фор- вченими представлено посібником «Історія укра- постів – ​таборів переміщених осіб – ​й готувалася їнської еміграції». Авторський колектив, побіжно до подальшого виїзду з Європи. Серед країн, що зазначивши обставини прибуття і розселення укра- прийняли переміщених осіб і біженців з України, їнців в Австралії, зосередився на характеристиці були США і Канада, Бразилія й Аргентина, Англія культурницької і громадської діяльності нових ав- й Бельгія. Чи не найекзотичнішим для українців стралійців у наступний історичний період (Історія став п’ятий материк – Австралія.​ української еміграції, 1997). У повоєнні роки до Австралії переважно Проблема адаптації нових австралійців з Австрії та Німеччини прибуло близько 20 тис. пе- з України не перебувала у полі зору іноземних до- реміщених осіб і біженців з України. Колишніх ДіПі слідників, хоча їхні праці, присвячені діяльності (англ. displacedpersons, DP; укр. переміщені особи) окремих переходових таборів, дають можливість в офіційних документах почали іменувати новими зрозуміти особливості їхнього функціонування. австралійцями. Вони постали перед проблемою Приміром, австралійський історик Брюс Пенні адаптації до нових умов життя. Дослідження соці- у своїх працях досліджує різні аспекти функціону- альної та професійної адаптації нових австралійців вання найбільшого переходового табору Австралії –​ з України становить науковий інтерес. Соціальна Бонегілли, а також розглядає згаданий табір як міс- адаптація індивіда відіграє вагому роль у його со- це музеєфікації та формування суспільної пам’яті ціалізації. Остання у свою чергу забезпечує повно- (Pennay, В., 2009). правне існування індивіда у суспільстві. Професійна З теоретичної точки зору викликає інтерес пра- адаптація передбачає ефективність трудової діяль- ця Олени Подобєд (Подобєд, О., 2018). Результати, ності та задоволеність індивіда власною професій- до яких дійшла авторка, дають можливість реалі- ною самореалізацією. Країни, що приймали, розро- зувати метод компаративізму і порівняти особли- бляли власні моделі адаптації мігрантів. Повоєнна вості соціальної та професійної адаптації нових ав- Австралія мала свій план дій.Вонарозраховувала на стралійців і переміщених осіб і біженців з України швидку адаптацію, соціалізацію і, зрештою, асимі- у Західній Німеччині. ляцію мігрантів. З цією метою було створено бага- Отже, на сьогодні відсутнє комплексне дослі- тонаціональні переходові табори, влаштовано без- дження проблеми соціальної та професійної адап- коштовні курси англійської мови, запропоновано тації нових австралійців з України, що й зумовлює дворічний трудовий контракт і навіть розроблено актуальність розвідки. спеціальне меню. Мігранти з України прибули на Мета дослідження – проаналізувати​ соціаль- п’ятий материк з європейським досвідом соціаль- ну та професійну адаптацію нових австралійців ної та професійної адаптації. Однак їм довелося з України наприкінці 1940 – ​у першій половині долати нові виклики. 1950-х рр. Історіографія. Вивчення проблеми соціаль- Джерела. Основу джерельної бази дослі- ної та професійної адаптації нових австралійців дження становлять матеріали архівів, значна ча- з України започаткували українські закордонні до- стина яких уперше вводиться до наукового обі- слідники. Їм належать невеликі розвідки, а також гу, а також спогади сучасників подій та матері- статті енциклопедичного характеру, в яких пору- али преси.Архівні матеріали представлені дже- шуються окремі аспекти проблеми. Так, Анатолій релами особового походження (приватне листу- Жуківський (спр. прізв. Кабайда) проаналізував со- вання інтелігенції). Проаналізовано 7 листів но- ціальний склад нових австралійців (Шумський, В., вих австралійців з України: лист письменника Шумський, М., ред., 2001). Канадський історик Василя Онуфрієнка до державного діяча Спиридона Сергій Єкельчик у своєму «Нарисі історії україн- Довгаля (Центральний державний архів вищих ор- ської спільноти в Австралії» окремо зупинився на ганів влади та управління України. Ф. 5235, оп. 1, аналізі чисельності української громади в Австралії спр. 219, арк. 13), 2 листи Василя Інгула та 4 ли- у повоєнний період (Альманах українського часо- сти письменниці Алли Цівчинської до письменника пису «Вільна думка»…, 1994). В енциклопедичних Михайла Ореста (Відділ рукописних фондів і тек- гаслах Василя Маркуся, С. Матіяша, Є. Сенети по- стології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка doi 10.15421/26200113

НАН України. Ф. 216, од. зб. 892, арк. 1–2; од. зб. волено в’їзд колишнім імперським і американським 155 918, арк. 1–9). Інформативними є спогади сучас- військовослужбовцям і борцям Опору з Нідерландів, ників подій – ​письменника Дмитра Нитченка Бельгії, Франції, Норвегії і Данії. Того ж року Артур (Нитченко, Д., 1990) і піаніста Анатолія Мірошника Калвелл (англ. Arthur Calwell), перший міністр ство- (Мірошник, А, 2008), певна інформація з пробле- реного у 1945 р. Федерального департаменту іммі- ми міститься у спогадах письменника Володимира грації, підписав угоду з Міжнародною організацією Біляїва (Біляїв, В., 2003), педагогині Лідії Мамчак біженців (англ. International Refugee Organization), (Мамчак, Л., 2017). Листування та мемуари дають щоб дозволити переміщеним особам і біженцям зі можливість побачити події очима акторів, просте- зруйнованої війною Європи мігрувати до Австралії. жити їхні настрої, відчути психологічний клімат Було встановлено квоту – ​12 тис. осіб щорічно. доби. Приміром, з листів А. Цівчинської видно, Важливо, що уряд Австралії приймав родини з діть- що їхня авторка перебувала у песимістичному на- ми (заробітку батька вистачало на утримання всі- строї, їй особливо важко далася професійна адап- єї сім’ї). Це поклало початок масової імміграції до тація. Натомість Д. Нитченко мужньо долав жит- Австралії європейців, які не говорили англійською, тєві перешкоди, а А. Мірошник згадував про пе- і було однією з найбільших демографічних змін в іс- режите з почуттям гумору. торії країни. Методологія. Під час роботи над статтею було Дорога з Західної Німеччини до Австралії була використано сукупність загальнонаукових (ана- не близькою. Переміщені особи та біженці поїздом ліз і синтез, індукція та дедукція) та спеціально-­ діставалися до Неаполя. Далі близько місяця чекали історичних методів (методи бібліографічної та у переходовому таборі у Баньйолі (італ. Bagnoli): архівної евристики, проблемно-хронологічний,­ жінки і діти в одному залі, а чоловіки в іншому на порівняльно-історичний).­ У межах запропонова- 400 місць приміщенні. З Неаполя вирушили кора- ного дослідження авторка послуговувалася термі- блі з емігрантами до Канади, Бразилії й Австралії. нами «соціальна адаптація» та «професійна адап- Щоб якось розважити переселенців, адміні- тація», які розуміє наступним чином: страція табору організовувала екскурсії країною. – адаптація професійна – адаптація​ мігрантів- Наприклад, за 250 лір з особи можна було відвідати до нових умов трудової діяльності, набуття нових Помпеї. У повоєнній Італії, так само, як і в Західній кваліфікацій та професійних якостей, нових умінь Німеччині, була в обігу «нікотинова валюта». За та навичок трудової діяльності; одну пачку цигарок можна було отримати 200 іта- – адаптація соціальна – пристосування​ особи лійських лір (Нитченко, Д., 1990, с. 381–382). За чи суспільної групи мігрантів до нових соціальних виручені гроші переселенці купували апельсини умов, налагодження нових соціальних зв’язків, ви- (30 штук за 200 лір) та ін., а також могли трохи по- роблення нових соціальних навичок. мандрувати країною. Виклад основного матеріалу та результати. Побачивши свої прізвища у списку тих, хто має По завершенні Другої світової війни уряд Австралії від’їжджати, переселенці збирали речі та вирушали дійшов висновку, що країні «не вижити» без швидко- до порту. Тут на них чекали великі кораблі, примі- го і значного приросту населення. На той час у кра- ром, «USAT General Stewart», «SS Anna Salen», «SS їні проживало майже 7,5 млн осіб. Вона гостро від- Wooster Victory», «SS Skaugum». Зі списками паса- чувала нестачу робочої сили у промисловості, роз- жирів можна ознайомитися на сайті Союзу україн- виток якої набирав обертів, а також у розробці та ських організацій Австралії (Immigrantships – WW2​ використанні колосальних природних ресурсів п’я- RefugeestoAustralia). Подорож з Італії до Австралії того материка. Значне зростання населення вважа- тривала понад місяць. лося важливим для майбутнього нації – ​воно було За шість років (1947–1952) до Австралії з кра- необхідне для економічного розвитку та захисту кра- їн Центральної Європи прибуло понад 170 тис. їни від можливого вторгнення. Лозунг «Населяйте переміщених осіб і біженців різних національ- чи загиньте!» (англ. «Populate or perish!») став по- ностей (Шумський, В., Шумський, М., ред., 2001, пулярним у повоєнний час. Уряд розумів, що вже с. 18). Це були поляки, латвійці, українці, угорці, не можна покладати надії лише на переселенців литовці, чехи, словаки, естонці, росіяни та руму- з Англії, а потрібно шукати джерела людських ре- ни. Оскільки більшість перших мігрантів стано- сурсів в інших країнах. Уряд Австралії вдався до вили вихідці з країн Балтики, австралійська пре- реалізації нових імміграційних програм. са всіх без винятку охрестила «прекрасні бал- Перша з них – «Assisted​ Passage Scheme» була ти Калвелла» (англ. «Calwell’s Beautiful Balts») запроваджена у 1946 році, дозволивши в’їзд до краї- (National Heritage Places – Bonegilla​ Migrant Camp – ​ ни британським військовослужбовцям і полякам, які Block 19). Натомість в офіційній державній термі- служили в британській армії. Наступного року доз- нології з’явилося означення «нові австралійці». ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162

156 Перші українські переселенці, згідно з ав- час ніби не місто, а парк. […] бачу часто кольоро- стралійськими офіційними джерелами, прибули до вих папуг і якихось звірюг, про яких запевняють, Австралії навесні 1948 року (хоча на той момент що це Кіплінговський «Ріккі-Тіккі-­ Таві»»­ (Відділ на материку вже тривалий час проживало кілька рукописних фондів і текстології Інституту літе- українських родин); усього у повоєнні роки пере- ратури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 216, важно з Німеччини й Австрії на п’ятий материк од. зб 918, арк. 1–2). (Імовірно, авторка листа пе- виїхало згідно з офіційною урядовою статисти- реплутала мангустів з опосумами, яких справді во- кою – ​17 239 осіб (Шумський, В., Шумський, М., дилося чимало в Австралії). Поступово екзотична ред., 2001, с. 18), тобто трохи більше ніж 10 % від флора і фауна увійшла не лише у повсякденне жит- загальної кількості мігрантів. Проте, на думку де- тя нових австралійців, а й з’явилася на сторінках яких дослідників, ця цифра має бути трохи біль- їхніх художніх і музичних творів (Чуб, Д., 1953; шою (20 тис.), оскільки частина українців приїха- Мирошник, А, 2007). ла, маючи громадянство інших європейських країн Емігранти транспортом вирушали до пере- (Шумський, В., Шумський, М., ред., 2001, с. 11–12, ходових (карантинних) таборів, що були у різних 18). С. Матіяш, автор гасла «Імміґрація, міґраційні місцевостях. Приміром, із Мельбурнського порту процеси» в «Енциклопедії української діаспори» частина українців потягом вирушала до Бонегілли подає 21 тис. осіб (Маркусь, В., ред., 1995, с. 86). (англ. Bonegilla), з Сіднею – ​до невеликого міста Сучасна українська громада Австралії – ​нащадки Батхурст (англ. Bathurst), з Ньюкасла – до​ містечка політичних емігрантів повоєнної доби. Зазначимо, Грета (англ. Greta). Останній табір називали «шо- що далека і незнана Австралія (на противагу Канаді колоданим містом», оскільки будинки переселен- та США, де вже понад півстоліття жила чисельна ців були пофарбовані у коричневий колір (Мамчак, українська громада) не була дуже привабливою Л., 2017). для ДіПі. Водночас п’ятий материк в їхніх очах Переселенці, які протягом кількох років жили мав певні переваги, зокрема, територіальна від- у німецьких бараках, тепер опинилися в бараках даленість від СРСР, що, на думку українців, уне- австралійських, у переходовому таборі. Це була можливлювало примусову репатріацію «на роді- їхня, хоч і тимчасова, але перша домівка в країні. ну»; можливість виїхати разом з родиною. У свою Переходові табори створювали на базі приміщень чергу уряд Австралії, використовуючи засоби ЗМІ колишніх військових таборів, де у роки Другої сві- та кінематографу, намагався створити в очах ДіПі тової війни тренували австралійських солдат пе- привабливий образ приймальної країни, (Wir haben ред направленням для участі у військових опера- ein heim, 1948). ціях. Завдання переходового табору полягало у на- Прибувши до Австралії, у колишніх ДіПі роз- данні тимчасового прихистку емігрантам, пошуку починався новий період життя. Як влучно записав для них роботи, а також ознайомлення переселен- у своїх спогадах письменник Дмитро Нитченко: ців з австралійським штибом життя й цінностями «Знову життя почалося спочатку» (Нитченко, Д., приймальної країни з тим, щоб мігранти могли ста- 1994, с. 7). ти зразковими громадянами. Емігранти з цікавістю оглядали країну, в якій Першим, найбільшим і таким, що найдов- їм доведеться жити. Дивувалися лівосторонньому ше працював (1947–1971 рр.) переходовим табо- рухові й тому, що рух Сонця відбувається справа ром країни став табір у Бонегіллі, що розташову- на ліво; незвично було бачити землю червоного ко- вався за 200 км від «австралійського Нью-­Йорку» льору. Але передовсім доводилося звикати до тро- (Нитченко, Д, 1994, с. 19) міста Мельборна на пів- пічного континентального сухого клімату та знайо- нічному сході штату Вікторія. Він займав площу митися з екзотичною флорою і фауною Австралії. 130 га і був поділений на 24 квартали, кожен з яких Особливе зацікавлення в переселенців викликали мав кухню, комору та санітарний блоки. Загалом на небачені доти опосуми, яких тут називали «дики- території табору розташовувалося понад 800 буді- ми кицьками». Столиця Австралії Канберра, що вель, між якими росло чимало екзотичних для но- від часу свого заснування розбудовувалася як мі- вих австралійців евкаліптових дерев. Чисельність сто-сад, на думку українських емігрантів, була ліжок у перші роки існування табору стрімко зро- схожа на парк. Недарма її називали «лісова сто- стала. Так, якщо у 1947 році їх було близько 2 тис., лиця» (англ. «bushcapital»). Письменниця Алла то у 1950 р. – ​вже 7,7 тис. Цівчинська писала про місто в одному з листів Переходовий табір у Бонегіллі став симво- у 1950 році: «Місцевість дуже гарна. Дерева най- лом зміни імміграційної політики Австралії піс- різноманітніших порід: евкаліпти, мірти, кипари- ля Другої світової війни. За майже чверть століття си, кедри, тополі, акації, дуби, – і​ зелень таких від- своєї роботи він прийняв 300 тис. мігрантів. Понад тінків, що тільки малювати. Їдеш автобусом, весь 1,5 млн австралійців є нащадками мігрантів, які doi 10.15421/26200113

перебували у таборі (Gazette. 2007. 7 December, р. знайти свою лакуну позаповсякдення, в яку можна 157 2). Серед українських мешканців Бонегілли слід було втекти від буденності. Серед різновидів поза- згадати, приміром, письменників Сергія Домазара повсякденного в повсякденному слід згадати чи- (справж. прізвище Давиденко) та Дмитра Нитченка тання книг і перегляд фільмів, танці, футбольні чи (псевдонім Чуб), актрису Марію Малиш-Федорець.­ тенісні матчі між таборянами; діти грали в рухли- Певною мірою відчути атмосферу, що панува- ві ігри. Приміром, у Бонегіллі зал Тюдора у 19-му ла у Бонегіллі у повоєнний період, можна і сьогод- блоці використовували для танців, у кінозалі дві- ні. На початку ХХІ ст. 19‑й блок табору у Бонегіллі чі на тиждень демонстрували фільми, також дія- як символ післявоєнної міграції, яка змінила еконо- ла бібліотека, а поплавати можна було в озері Юм. міку, суспільство та культуру Австралії було вне- У таборах (а згодом і в посттаборовий період) сено до Реєстру вікторіанської спадщини (2002) та діяли безкоштовні курси англійської мови, тож нові Списку національної спадщини Австралії (2007). австралійці змогли продовжити розпочаті в епо- Це місце пам’яті, важливе для держави та австра- ху ДіПі студії. Приміром, у переходовому таборі лійської нації (Pennay, B., р. 44). На його базі нині у Бонегіллі англійську мову викладав український функціонує музей (Bonegilla migrant experienсе), письменник Євген Гаран (Нитченко, Д., 1994, с. 18). на офіційному сайті якого представлені віртуаль- Згодом він закінчив у Сіднеї Педагогічний інсти- ний тур і різні освітні програми, що перетворило тут і викладав у середніх школах низку іноземних 19-й блок на місце пам’яті, доступної широкій гро- мов. Володіння англійською мовою дозволяло но- мадськості. Біля блоку розташовується символічна вим австралійцям особисто (без перекладачів) ве- скульптурна група, що вшановує мігрантів, які меш- сти переговори з потенційними працедавцями, що кали у Бонегіллі. подекуди могло забезпечити кращі умови праці та Загалом переходові табори поділялися на бло- більшу зарплату; полегшувало комунікацію з міс- ки, де мешкали переселенці певної національнос- цевим населенням; допомагало швидше «влити- ті. Згідно з розпорядженням адміністрації, в ме- ся» в австралійське суспільство. Молодше поколін- жах блоку чоловіки і жінки мали жити нарізно, на- ня українців швидше опановувало іноземну мову, віть ті, які перебували у шлюбі. Для порівняння: люди старшого віку відчували значні складнощі у Західній Німеччині окупаційні адміністрації нама- у студіюванні офіційної мови Австралії. Подібна галися створювати національно мішані табори; не непроста ситуація з вивченням англійської мови, чинили перешкод сім’ям у спільному проживанні. що подекуди доводила мігрантів до розпачу, набу- Кімнати бараків були розраховані на 20 ліжок ла поширення і в українців, що виїхали до США і не передбачали внутрішніх перегородок. Роль ос- та Канади. танніх виконували ковдри та багаж нових австра- Мешканців переходових таборів годували лійців, що створювало ілюзію особистого простору. тричі на день, скликаючи на трапезу дзвінком. Новоприбулих зустрічали розставлені рядами ліжка, У Бахрусті на сніданок подавали каші – ​вівсяну, на яких лежали по чотири ковдри, матраци, прости- перлову або кукурудзяну. До слова, вівсянка по- радла, подушки та рушники. Температурний режим руч із горохом становили основу невибагливого у приміщеннях бажав кращого, спочатку опалення меню у таборах Західної Німеччини. Винахідливі не було передбачене. В осінньо-­зимовий період було таборяни навчилися з неї готувати не лише кашу, холодно й незатишно, таборяни шкодували, що за- а й котлети, що смакували, як м’ясні, різні коржи- лишили в Німеччині теплий одяг. ки і навіть торти. Наївшись удосталь вівсянки про- У переходових таборах новоприбулі проходи- тягом голодних таборових років, переміщені осо- ли медичну комісію, передовсім робили флюоро- би та біженці з України обіцяли, що після завер- графію, оскільки у повоєнний час набув значного шення епохи ДіПі в житті не візьмуть до рота по- поширення туберкульоз. Після того потрібно було дібної їжі (Подобєд, О., 2018, с. 221). Натомість оформитися у відділах праці та соціальної опіки. у Бонегіллі, за спогадами Дмитра Нитченка, сніда- Таборяни як безробітні отримували грошову допо- нок був більш різноманітним: гуляші з баранини, могу: 25 шилінгів щотижня, з яких 20 вирахову- білий хліб з маслом і одна банка мармеладу на шіс- вали за утримання, відповідно на руки видавали 5 тьох осіб (Нитченко, Д., 1990, с. 398).В обідньому (Мірошник, А, 2008, с. 122). Стільки ж щотижнево та вечірньому меню переселенців Бахруста були отримували українці у переходових таборах Англії. смажені ковбаси і жирна баранина. Остання стра- У таборах були створені умови для проведен- ва не прийшлася українцям до смаку. До того ж, ня дозвілля. Воно не було таким насиченим і різно- узимку у бараках було холодно і баранячий жир манітним, як в епоху ДіПі, оскільки у переходових швидко застигав, що посилювало несприйняття таборах нові австралійці перебували нетривалий фірмової австралійської страви (Мірошник, А., час – від​ кількох тижнів до місяця. Все ж кожен міг 2008, с. 122). Однак переважання у меню таборян ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162

158 страви з баранини було складником державної по- лишився працювати санітаром у репатріаційному літики. Уряд Австралії ставив за мету якнайшвид- госпіталі у Конкорді. Однак уже у 1951 році з ве- ше зробити з переселенців різних національностей ликим успіхом відбувся його перший сольний кон- австралійців. Важливу роль у реалізації цієї аси- церт в Австралії на сцені головного для тих часів міляційної державної політики відігравало харчу- концертного залу (Зал століття на 2,5 тис. місць) вання: воно повинно було бути типово австралій- Сіднею у міській ратуші (англ. Sydney Town Hall). ським, тому його основу становили різноманітні Чоловіки працювали переважно у держав- страви з баранини (Мірошник, А., 2008, с. 131). ному секторі – ​на будівництві. Вони будували Зазначимо, що нашим мігрантам в Англії харчу- канали для водосховищ та гідроелектростанцій вання також було не до смаку. Сучасник подій на- (SnowMountainScheme), дамбу для водосховища рікав на те, що їх готують дуже гострими й солони- і постачання води для Сіднея, у госпіталях, на план- ми стравами (Новини. Ганновер, 1947, ч. 87, с. 4). таціях цукрової тростини та ін. Жінки могли от- Непростою була професійна адаптація нових римати роботу у сфері обслуговування, у госпіта- австралійців. Уряд Австралії зобов’язував їх про- лях, на підприємствах. Наприклад, нові австралій- працювати протягом двох років за контрактом на ки працювали у приватних і державних готелях розсуд місцевої влади. Після того мігранти могли кельнерками, прибиральницями, мийницями по- отримати право на постійне проживання і тепер суду, отримуючи в тиждень 5 фунтів (Відділ ру- уже на власний розсуд обрати місце роботи за умо- кописних фондів і текстології Інституту літерату- ви, що вони гідно пройшли випробування і були ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 216, од. зб. визнані корисними для країни резидентами. П’ять 918, арк. 1). Робота в госпіталях санітарками була років перебування в Австралії давали право на от- не з легких; до посадових обов’язків входила до- римання громадянства. Однак, як зазначає канад- помога сестрам при перев’язках, обмивання та го- ський історик Сергій Єкельчик, більшість австра- дування пацієнтів, роздача їжі, збирання та миття лійських українців у перше повоєнне десятиріччя посуду, транспортування до операційного відділен- не поспішали реалізувати це право, «сподіваючись ня і назад (Мірошник, А., 2008, с. 125). політичних змін в Европі та можливого повернен- Нові австралійці на загальних умовах ставали ня на Батьківщину» (Альманах українського часо- членами профспілок. Частину заробітку вони кла- пису «Вільна думка»…, 1994, с. 13). ли до банку з тим, щоб згодом придбати житло чи Більшість українських мігрантів спочатку не ділянку землі для будівництва хати. змогла влаштуватися в Австралії за фахом: ні за Професійна адаптація нових австралійців ви- тим, що здобули в Україні, ні за тим, що отрима- далася непростою. Особливо це стосувалося осіб ли у ДіПі-таборах. Це була типова ситуація і для із вищою освітою, яким доводилося опановувати українців у країнах Європи, Америки та Канади. робітничі професії. Частину нових австралійців, Роботу за фахом мали можливість отримати лише особливо творчу інтелігенцію, перспектива робо- інженери та техніки, що їх потребувала Австралія, ти не за фахом пригнічувала й викликала песимі- в якій у повоєнний період розпочався інтенсивний стичні настрої. Інші ж натомість вбачали в цьому розвиток промисловості. За спогадами сучасника ще одне випробування, яке випало на їхню долю. подій Дмитра Нитченка, австралійці до переселен- Вони усвідомлювали, що гідно його подолавши, ців різних національностей ставилися зневажливо, здобудуть право жити у вільному світі, а, отри- особливо до італійців і мальтійців, водночас пова- мавши громадянство, будуть убезпечені від при- жали німців, що могло позначатися на працевлаш- мусової репатріації до СРСР. Водночас вони спо- туванні. Приміром, інженер-українець працював дівалися на тимчасовість такого становища й по- на електростанції замітачем, а випускник техніч- кладали надії, що згодом зможуть здобути роботу ної школи німець – ​керівником цеху. за фахом. Проте подальший хід подій показав, що Нові австралійці не боялися роботи й брали- їхні надії не завжди справджувалися. ся до будь-якої праці, набуваючи нових умінь і на- Отримавши роботу за дворічним контрактом, вичок трудової діяльності. Селянин, лікар і пись- емігранти залишали переходові табори і відтепер менник на час дії трудового контракту могли, на- мешкали у гостелах (гуртожитках) або таборах за приклад, у складі однієї бригади копати канали та місцем роботи, самостійно винаймали житло, го- дамби. Одного разу на сесії австралійського пар- тельні працівники – у​ готелях, працівники залізни- ламенту розглядалося питання про звільнення та- ці – у​ мобільних шатрах. Поки чоловіки працюва- лановитого піаніста Анатолія Мірошника від дво- ли, їхні дружини і діти перебували у спеціальних річного контракту (Мірошник, А., 2008, с. 126). таборах, чекаючи на вихідні, щоб побачити голів Незважаючи на розголос цієї справи у пресі, уряд своїх сімей. Проживання у гостелах чи таборах було продемонстрував свою принциповість: піаніст за- платним. Приміром, наприкінці 1940-х рр. у госте- doi 10.15421/26200113

лі у Медовбенку (англ. Meadowbank), що за 15 км для харчування, ніж у Західній Німеччині. У дру- 159 від Сіднею, щотижнева плата становила 2 фунти гій половині 1940-х рр., як і у наші дні, австралій- і 12 шилінгів з особи (Мірошник, А., 2008, с. 130). ські фермери в основному спеціалізуються на ви- У вартість входили проживання та триразове хар- рощенні пшениці та фруктів, розведенні овець, тож чування. На кухні працювали колишні ДіПі: заві- борошно, фрукти і м’ясо були дешевими, а тому дувачем був славетний піаніст Анатолій Мірошник, цілком доступними переселенцям. Згадаймо, що під керівництвом якого трудилися чотири кухарі – ​ в епоху ДіПі дефіцитний смалець відігравав поруч вихідці з України та Югославії. з кавою, шоколадом і тютюном роль своєрідної ва- Основу меню у гостелах і таборах так само люти. За кілограм смальцю у Західній Німеччині становили страви з баранини, найвідоміша серед можна було дістати, приміром, «гімназійне мату- яких – ​«айріш стью» (англ. Irish stew; укр. ірланд- ральне свідоцтво разом із докторатом» (Подобєд, О., ське рагу). Як зазначалося вище, новим австра- 2018, с. 77), що давало можливість, приміром, обій- лійцям баранина була не до смаку, тож у гостелах няти посаду в адміністрації табору. час від часу спалахували «антибаранячі» бунти, У житті нових австралійців, так само як і ДіПі, що засвідчували активний опір українців асимі- мала місце привласнювальна економіка. Якщо ляційній політиці уряду. Завідувач кухні у госте- у Західній Німеччині українці вдавалися до та- лі у Медвобенку Анатолій Мірошник згадував, ких давніх промислів, як збиральництво і рибаль- як він, щоб уникнути бунтів і зробити харчуван- ство, то в Австралії набуло поширення полювання. ня переселенців більш комфортнішим, вивішував У лісах, на полях та навіть під таборовими барака- у їдальні меню з австралійськими стравами і його ми було чимало заячих нір. Тварини з’їдали траву, копію надсилав у головний офіс, а кухарі готува- якою харчувалися фермерські стада й отари, тому ли європейські страви. Власне, готували сніда- держава заохочувала полювання на зайців, за ху- нок і вечерю, а на роботу переселенці брали по тро яких платила гроші. Василь Інгул, який меш- два сандвічі. Тоді ж, коли до гостелу приїжджала кав у Західній Австралії, у листі до письменника комісія з перевіркою, демонстративно готували ті Михайла Ореста писав на початку 1949 року, що страви, які були зазначені в меню (Мірошник, А., «можна жить одними кролями, але, крім кролів, 2008, с. 131). Таким чином, завдяки дипломатич- усього досить» (Відділ рукописних фондів і тексто- ному хисту і винахідливості Анатолія Мірошника логії Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН «і вівці були цілі, і вовки ситі». України. Ф. 216, од. зб. 892, арк. 1 зв). Винахідливі Частина переселенців, отримавши роботу, австралійці ловили зайців за допомогою дресиро- мешкала приватно, хоча знайти житло було спра- ваних тхорів. Деякі таборяни поступово переймали вою не з простих. За свідченнями сучасників подій, передовий досвід в аборигенів. Полювання відбува- жити в Австралії з матеріальної точки зору було лося наступним чином: мисливець запускав тхора добре, «краще, ніж будь-де в світі» (Центральний у свіжу заячу нору, розклав над норою сітку і че- державний архів вищих органів влади та управ- кав, коли тхір вижене з нори зайця (Нитченко, Д., ління України. Ф. 5235, оп. 1, спр. 219, арк. 13). 1994, с. 13). Для частини мігрантів це були перші Приміром, колишня ДіПі Маруся Онуфрієнко пра- заробітки в Австралії. цюючи на фабриці з виготовлення кексів у Сіднеї, Пропрацювавши два роки за контрактом, нові отримувала до 6 фунтів на тиждень, а Василь Інгул австралійці могли заробити гроші для купівлі ділянки на залізниці у містечку Дварда (англ. Dwarda) – ​7 землі для будівництва житла. Поселення нові австра- (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту лійці засновували у тих районах, де ціни на землю літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 216, були невисокі і працював громадський транспорт. Це од. зб. 892, арк. 1). Хоча зарплата нових австралій- були, приміром, околиці Сіднея, а також його перед- ців була меншою, ніж «старих». Продукти харчу- містя: Лідкомб, Бенкстаун, Блектаун та ін. Наприклад, вання були дешеві. Кілограм яблук коштував 10– письменник Дмитро Нитченко за 140 фунтів купив 20 пенні, шоколадка – 12​ пенні, а пара черевиків – ​ ділянку землі у передмісті Мельборна Ньюпорті 1,5–2 фунти (Нитченко, Д., 1994, с. 11). За тижневу (Нитченко, Д., 1994, с. 17). На наступному етапі зби- зарплату можна було купити 200 білих хлібин або рали кошти для будівництва житла, а поки части- 50 кг свинячого смальцю. Як констатував Василь на українців жила у гаражах, зведених на власних Онуфрієнко: «за один ф. можна накупити різних ділянках. Будинки споруджували толокою, допо- харчів стільки, що сам не донесеш» (Центральний магаючи один одному, подекуди долучалися також державний архів вищих органів влади та управлін- і австралійці; частина емігрантів зверталася по до- ня України. Ф. 5235, оп. 1, спр. 219, арк. 13). помогу до професіоналів. Наприклад, на початку В Австралії, де був добре розвинений аграр- 1950-х років спорудження майстром-будівельником­ ний сектор, українці отримали кращі можливості кістяка невеликого одноповерхового будинку мог- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162

160 ло обійтися замовнику у 300 фунтів. Деякі прибу- бар’єр був особливо відчутний для людей стар- динкові території були схожі на невеликі ботанічні шого покоління; національна кухня австралійців, сади. Письменник Володимир Біляїв згадував, що важливе місце в якій посідали страви з баранини. на подвір’ї Василя Онуфрієнка росли як екзотичні Водночас достатня заробітна плата і низькі ціни на для мігрантів вістерія, бугенвілія, джакаранда, оле- товари першої необхідності, що вигідно вирізняли андри і фікуси, так і рідні українцям чорнобрив- Австралію від країн Європи, Америки та Канади, ці й півники (Біляїв, В., 2003). Поступово україн- дали можливість мігрантам після злиденних років ці розселилися по всій Австралії, зокрема в Новому у Європі «стати на ноги» і навіть збудувати власне Південному Уельсі, Південній Австралії, Західній житло. Прогнозовано непростою в усіх приймаль- Австралії, Квінзленді, на о. Тасманія та в столиці них країнах була і професійна адаптація мігрантів, країни Канберрі (Лановик, Б. Д., ред., 1997, с. 402). яким довелося пристосовуватися до нових трудо- Обговорення. Соціальна і професійна адап- вих реалій, набувати нових кваліфікацій та про- тація колишніх ДіПі у різних приймаючих краї- фесійних якостей. Австралія не стала винятком. нах Європи, Америки та Канади у другій полови- Професійна самореалізація виявилася особливо ні 1940 – ​на початку 1950-х рр. була непростою складною для людей з вищою освітою. Їм довело- і мала спільні риси. До них належать, по-перше, ся працювати переважно на будівництві й у сфе- низький рівень життя, маркерами якого стали, при- рі обслуговування. Після закінчення дворічного міром, купівля одягу, посуду та предметів побуту контракту не всі змогли знайти роботу за фахом. у крамницях вживаних речей, а продуктів харчу- Не дивно, що частина нових австралійців, пере- вання – ​у крамницях низьких цін. По-друге, мов- дусім з вищою освітою, через певний час з «бать- ний бар’єр, особливо для осіб середнього та літ- ківщини качконосів і кенгуру» (Відділ рукопис- нього віку; найкраще вивчення мови приймальної них фондів і текстології Інституту літератури ім. країни давалося школярам. По-третє, не завжди Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 216, од. зб. 918, привітне ставлення населення приймальної країни. арк. 6) переїхала до США та Канади. Водночас По-четверте, лише одиниці змогли одразу по при- більшість нових австралійців з України, попри всі їзді знайти роботу за фахом. Більшість інтелігенції труднощі, поступово інтегрувалася у суспільство спочатку (а нерідко і протягом усього подальшого приймаючої країни. життя) працювала у сфері обслуговування, на про- Політика уряду Австралії, спрямована на мислових підприємствах чи фермах, займаючись швидку асиміляцію нових австралійців з України, своєю улюбленою справою (написанням наукових зазнала невдачі. Вона наштовхнулася на організо- праць чи художніх творів, викладанням у неділь- ваний опір української громади, яка мала значний них школах та ін.) у вільний від роботи час. Багато досвід протидії радянській асиміляційній полі- залежало від соціального і професійного потенці- тиці. Українці Австралії, так само, як і українці алу мігрантів з України, тому маємо приклади як Америки чи Канади, вірили у тимчасовість своєї невдалої, так і успішної адаптації. вимушеної еміграції. Як політичні емігранти, вони Висновки. Таким чином, соціальна адаптаці- готувалися до повернення у незалежну Україну, янових австралійців з України наприкінці 1940 – ​ а тому мали плекати свою мову й традиції, переда- у першій половині 1950-х років була нелегкою. вати їх прийдешнім поколінням. Це було характер- Давалися взнаки тропічний континентальний су- ним для більшості політичних мігрантів зі Східної хий клімат; розпорошеність переселенців по те- Європи, передовсім для латвійців, литовців та ес- риторії п’ятого материка; відсутність «старих» тонців. Труднощі згуртовували нових австралійців українських емігрантів (за винятком кількох аси- з України; вони активно взялися до розбудови те- мільованих родин), а відповідно – організованого​ пер уже на п’ятому материку українського життя. українського життя та й розраховувати доводило- Тож перспективами подальших розвідок можуть ся лише на власні сили (в Канаді та США частина стати особливості налагодження функціонування колишніх ДіПі могла отримати допомогу від своїх українських культурних закладів у Австралії в по- родичів або друзів – «старих»​ емігрантів); мовний воєнну добу. doi 10.15421/26200113

Бібліографічні посилання 161 Альманах українського часопису «Вільна думка» Новини. Ганновер, 1947, ч. 87. та Фундації українознавчих студій в Австралії, 1994. Подобєд, О., 2018. Українська планета ДіПі : куль‑ Сідней. тура та повсякдення. Житомир : Вид. О. О. Євенок. Біляїв, В., 2003. На неокраяннім крилі (Штрихи до Шумський, В., Шумський, М., ред., 2001. Українці літературних портретів західної діаспори). Донецьк : Австралії. Енциклопедичний довідник. Сідней : Вільна Східний видавничий дім. URL: http://ukrlife.org/main/ думка; Товариство збереження української спадщини cxid/bilajiw1.htm (дата звернення: 02.02.2017). в Австралії. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту Центральний державний архів вищих органів влади літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 216, та управління України. Ф. 5235, оп. 1, спр. 219. од. зб. 892. Чуб, Д., 1953. Це трапилося в Австралії. Сідней : Відділ рукописних фондів і текстології Інституту Українське видавництво. літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 216, Bonegilla migrant experienсе. URL: https://www. од. зб. 918. bonegilla.org.au/ (дата звернення: 05.02.2020). Лановик, Б. Д., ред., 1997. Історія української емі‑ Gazette. 2007. 7 December. URL: http://www. грації : навчальний посібник. Київ: Вища школа. environment.gov.au/system/files/pages/7dd6f88f-f238– Мамчак, Л., 2017. Зі Львова до Австралії: істо‑ 469d‑981d‑69f06385c9d1/files/10584501.pdf (дата звер- рія однієї втечі від війни. URL: https://www.bbc.com/ нення: 04.02.2020). ukrainian/features‑39719304 (дата звернення: 01.03.2020). Immigrantships – ​WW2 Refugeesto Australia. URL: Маркусь, В., ред., 1995. Енциклопедія української https://www.immigrantships.net/ww2_au.html (дата звер- діяспори. В 7-и т. Київ; Нью-Йорк;­ Чікаго; Мельборн : ІН- нення: 17.03.2020). ТЕЛ, т. 4 (Австралія – Азія​ – Африка).​ URL: http://shron1. National Heritage Places – Bonegilla​ Migrant Camp – ​ chtyvo.org.ua/Markus_Vasyl/Entsyklopediia_ukrainskoi_ Block 19. URL: http://www.environment.gov.au/heritage/ diiaspory_Tom_1_Avstraliia-­Aziia-­Afryka.pdf (дата звер- places/national/bonegilla (дата звернення: 04.02.2020) нення: 03.02.2020). Pennay B., 2009. Remembering Bonegilla: The Мирошник, А., 2007. Австралиана. 20 этюдов-­ Construction of a Public Memory Place at Block 19. Public картинок для фортепиано для детей. URL: http://pianotki. History Review, vol 16, рр. 43–63. ru/miroshnik/ (дата звернення: 16.01.2020). «Wir haben ein heim», 1948. URL: Мірошник, А., 2008. Музика і доля. Київ : Музична https://www.youtube.com/watch?time_continue= Україна. 468&v=UdqO859E 90c&feature=emb_logo (дата звернен- Нитченко, Д., 1990. Від Зінькова до Мельборну. Із ня: 21.11.2019). хроніки мого життя. Мельборн : Байда. Нитченко, Д., 1994. Під сонцем Австралії. (З хроніки мого життя). Мельборн : Байда. References Al’manakh ukrayins’koho chasopysu «Vil’na dumka» ta Mamchak, L., 2017. Zi L’vova do Avstraliyi: istoriya Fundatsiyi ukrayinoznavchykh studiy v Avstraliyi [Almanac odniyeyi vtechi vid viyny. URL: https://www.bbc.com/ of the Ukrainian journal «Free Thought» and the Foundation ukrainian/features‑39719304 (data zvernennya: 01.03.2020) for Ukrainian Studies in Australia], 1994. Sidney (in (in Ukrainian). Ukrainian). Markus’, V., red., 1995. Entsyklopediya ukrayins’koyi Bilyayiv, V., 2003. Na neokrayannim kryli (Shtrykhy do diyaspory [Encyclopedia of Ukrainian diaspora]. V 7-y literaturnykh portretiv zakhidnoyi diaspory) [On unclipped t. Kyyiv; N’yu-York;­ Chikaho; Mel’born: INTEL, t. 4 wing. (Brush strokes evoking literary portraits of Western (Avstraliya – ​Aziya – ​Afryka). URL: http://shron1.chtyvo. diaspora)]. Donets’k: Skhidnyy vydavnychyy dim.URL: org.ua/Markus_Vasyl/Entsyklopediia_ukrainskoi_diiaspory_ http://ukrlife.org/main/cxid/bilajiw1.htm (data zvernennya: Tom_1_Avstraliia-­Aziia-­Afryka.pdf (data zvernennya: 02.02.2017) (in Ukrainian). 03.02.2020) (in Ukrainian). Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohiyi Instytutu Miroshnik, A., 2007. Avstraliana. 20 etyudov-­kartinok literatury im. T. H. Shevchenka NAN Ukrayiny. F. 216, od. dlya fortepiano dlya detey [Australian 20 pianoforte zb. 892. etudes for children]. URL: http://pianotki.ru/miroshnik/ Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohiyi Instytutu (in Ukrainian) literatury im. T. H. Shevchenka NAN Ukrayiny. F. 216, od. Miroshnyk, A., 2008. Muzyka i dolya [Music and fate]. zb. 918. Kyyiv: Muzychna Ukrayina (in Ukrainian). Lanovyk, B. D., red., 1997. Istoriya ukrayins’koyi Novyny [News]. Hannover, 1947, ch. 87. emihratsiyi: navchal’nyy posibnyk [History of Ukrainian Nytchenko, D., 1990. Vid Zin’kova do Mel’bornu. Iz emigration: a textbook]. Kyiv: Vyshcha shkola (in khroniky moho zhyttya [From Zinkov to Melbourne. From Ukrainian). the Chronicle of My Life]. Mel’born: Bayda (in Ukrainian). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 151–162

162 Nytchenko, D., 1994. Pid sontsem Avstraliyi. Gazette. 2007. 7 December. URL: http://www. (Z khroniky moho zhyttya) [Under the sun of Australia. (From environment.gov.au/system/files/pages/7dd6f88f-f238– the Chronicle of My Life)]. Mel’born: Bayda (in Ukrainian). 469d‑981d‑69f06385c9d1/files/10584501.pdf (data zvernennya: Podobіed, O., 2018. Ukrayins’ka planeta DiPi: 04.02.2020). kul’tura ta povsyakdennya [Ukrainian Planet DP: Culture Immigrantships – ​WW2 Refugeesto Australia. URL: and Everyday Life]. Zhytomyr: Vyd. O. O. Yevenok (in https://www.immigrantships.net/ww2_au.html (data Ukrainian). zvernennya: 17.03.2020). Shums’kyy, V., Shums’kyy, M., red., 2001. Ukrayintsi National Heritage Places – Bonegilla​ Migrant Camp – ​ Avstraliyi. Entsyklopedychnyy dovidnyk [Ukrainians of Block 19. URL: http://www.environment.gov.au/heritage/ Australia. Encyclopedic reference book]. Sidney: Vil’na places/national/bonegilla (data zvernennya: 04.02.2020). dumka; Tovarystvo zberezhennya ukrayins’koyi spadshchyny Pennay B., 2009. Remembering Bonegilla: The v Avstraliyi (in Ukrainian). Construction of a Public Memory Place at Block 19. Public Tsentral’nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv History Review, vol 16, рр. 43–63. vlady ta upravlinnya Ukrayiny. F. 5235, op. 1, spr. 219. «Wir haben ein heim», 1948. URL: Chub, D., 1953. Tse trapylosya v Avstraliyi [It happened https://www.youtube.com/watch?time_continue=468&v= in Australia]. Sidney: Ukrayins’ke vydavnytstvo (in UdqO859E 90c&feature=emb_logo (data zvernennya: Ukrainian). 21.11.2019). Bonegilla migrant experienсе. URL: https://www. bonegilla.org.au/ (data zvernennya: 05.02.2020). 163 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175 doi 10.15421/26200114 http://www.uha.dp.ua УДК 94(73)»1978/1980» з бюджетом в 30 млн дол., яка передбачала надання моджахедам зброї радянського виробництва. До її Підтримка афганського Руху Опору реалізації було залучено Пакистан, Саудівську Аравію, КНР, Єгипет. Проте обсяги військової допомоги, як Адміністрацією Президента США і якість озброєння, не могли суттєво вплинути на хід Дж. Картера (1978–1980) афганської війни. Недостатність і низьку ефективність «Програми» відзначали як американські політики О. Л. Ковальков й аналітики, так і польові командири моджахедів. Кандидат історичних наук, доцент Втім, Адміністрації Дж. Картера вдалося налагодити ORCID: 0000–0003–2344–3050 контакти з афганською опозицією, сформувати [email protected] навколо «Програми прихованих дій» коаліцію держав, розробити й апробувати шляхи придбання зброї Центральноукраїнський державний і маршрути її доставки до Пакистану і далі в Афганістан. педагогічний університет ім. В. Винниченка, Практичне значення: Основні положення і фактичний вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький, матеріал можуть бути використані для дослідження Україна, 25006 «афганської кризи» як складової «холодної війни». Оригінальність: висвітлено політику США щодо Анотація. Мета статті – ​дослідити на підставі афганського Руху Опору на тлі погіршення радянсько-­ американських джерел форми і засоби підтримки США американських відносин у зв’язку із радянською (як односторонньої, так і за посередництва союзників) інтервенцією в Афганістан. Наукова новизна. Вперше афганського Руху Опору в 1978–1980 рр., а також на підставі нових джерел конкретизовано шляхи фактори, які впливали на характер цієї підтримки. В і форми підтримки афганського Руху Опору з боку основі методології дослідження – ​методи контент-­ США на початковому етапі «афганської кризи». Тип аналізу історичних джерел, проблемно-­хронологічний, статті: описова. типологічний, порівняльний. Основні результати та висновки. Підтримка афганської опозиції з боку США Ключові слова: Сполучені Штати Америки; в 1978–1980 рр. у СРСР перебільшувалася і стала Демократична республіка Афганістан; радянська лише приводом, використаним для обґрунтування інтервенція; моджахеди; Центральне розвідувальне радянської інтервенції в ДРА. З квітня 1978 р. по грудень управління; «Програма прихованих дій». 1979 р. Адміністрація Дж. Картера обмежувалася інформаційною кампанією і наданням невійськової Надійшла до редколегії 27.04.2020 допомоги афганським повстанцям. Лише на початку Прорецензована 04.05.2020 1980 р. США розробили «Програму прихованих дій» Рекомендована до друку 06.05.2020

©Ковальков О. Л., 2020 164 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175 doi 10.15421/26200114 http://www.uha.dp.ua УДК 94(73)»1978/1980» которая предусматривала предоставление моджахедам оружия советского производства. К ее реализации Поддержка афганского Движения были привлечены Пакистан, Саудовская Аравия, КНР, Египет. Однако объемы военной помощи, Сопротивления Администрацией как и качество вооружения, не могли существенно Президента США Дж. Картера повлиять на ход афганской вой­ны. Недостаточность (1978–1980) и малую эффективность «Программы» отмечали как американские политики и аналитики, так и полевые командиры моджахедов. Вместе с тем, Администрации А. Л. Ковальков Дж. Картера удалось наладить контакты с афганской Кандидат исторических наук, доцент оппозицией, сформировать вокруг «Программы ORCID: 0000–0003–2344–3050 скрытых действий» коалицию государств, разработать [email protected] и апробировать пути приобретения оружия Центральноукраинский государственный и маршруты его доставки в Пакистан и дальше педагогический университет им. В. Винниченко, в Афганистан. Практическое значение: основные ул. Шевченко, 1, г. Кропивницкий, выводы и фактический материал могут быть Украина, 25006 использованы при изучении «афганского кризиса» как составляющей «холодной войны».­ Оригинальность: Аннотация. Цель статьи – ​исследовать на основании политика США касательно афганского Движения американских источников формы и способы Сопротивления рассмотрена на фоне ухудшения поддержки США (как односторонней, так и при советско-американских­ отношений в связи посредничестве союзников) афганского Движения с советской интервенцией в Афганистан. Научная Сопротивления в 1978–1980 гг., а также факторы, новизна. Впервые, на основании новых источников, которые определяли характер этой поддержки. конкретизировано пути и формы поддержки В основе методологии исследования – ​методы контент-­ афганского Движения Сопротивления со стороны анализа исторических источников, проблемно-­ США на начальном этапе «афганского кризиса». Тип хронологический, типологический, сравнительный. статьи: описательная. Основные результаты и выводы. Поддержка афганской оппозиции со стороны США в 1978– Ключевые слова: Соединенные Штаты Америки, 1980 гг. в СССР преувеличивалась и стала лишь Демократическая республика Афганистан, поводом, использованным для обоснования советской советская интервенция, моджахеды, Центральное интервенции в ДРА. С апреля 1978 по декабрь разведывательное управление, «Программа скрытых 1979 гг. Администрация Дж. Картера ограничивалась действий». информационной кампанией и предоставлением Поступила в редколлегию 27.04.2020 невоенной помощи афганским повстанцам. Лишь Прорецензирована 04.05.2020 в начале 1980 г. США разработали «Программу Рекомендована в печать 06.05.2020 скрытых действий» с бюджетом в 30 млн дол.,

©Ковальков А. Л., 2020 165 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175 doi 10.15421/26200114 http://www.uha.dp.ua LCCDS 355–37.3 weapons. Pakistan, Saudi Arabia, China and Egypt had been involved in the implementation of the «Program». Support of the Afghan Resistance However, the volume of military assistance as well as the quality of the weapons could not significantly increase Movement by the Administration of the Mujahideen’s combat capability. The military and US President J. Carter (1978–1980) technical superiority of the Soviet and Afghan troops remained significant. The US politicians, analysts as well O. L. Koval’kov as the Mujahideen field commanders noted insufficiency Ph. D. (History), Associate Professor and lack and effectiveness of the US aid. However, the ORCID: 0000–0003–2344–3050 Carter Administration had managed to forge contacts with [email protected] the Afghan opposition, to form a coalition of states around the «Hidden Action Program», to develop and test ways V. Vynnychenko Central Ukraine to acquire weapons and their delivery routes to Pakistan State Pedagogical University and beyond to Afghanistan. This experience would 1 Shevchenco Street, Kropyvnytskyi, Ukraine, 25006 later be taken into account and used by the R. Reagan Administration. In addition, the US support had a positive Abstract. The aim of the article is to investigate, on the effect on the moral and psychological state of the Afghan basis of American sources, the forms and means of support insurgents. Practical significance: the main conclusions provided by the United States of America (both unilateral and factual material can be used to study the «Afghan and mediated by the Allies) to the Afghan Resistance crisis» as part of the Cold War. Originality: US policy Movement in 1978–1980, as well as the factors that regarding the Afghan Resistance Movement is examined influenced the nature of that support. At the core ofthe against the backdrop of deteriorating Soviet-American research methodology is the method of a content analysis relations in connection with the Soviet intervention in of historical sources, problem-chronological, typological Afghanistan. Scientific novelty. The ways and forms of the and comparative methods. Main results and conclusions. US support for the Afghan Resistance Movement at the The US support for the Afghan opposition from 1978 initial stage of the «Afghan crisis» are specified for the to 1980 in the USSR was exaggerated and became only an excuse used to justify the Soviet intervention in the first time.Type of article: descriptive. Democratic Republic of Afghanistan. From April 1978 to December 1979, Carter Administration limited itself to Keywords: the United States of America; The Democratic an information campaign and to providing non-military Republic of Afghanistan; the Soviet intervention; the assistance to the Afghan insurgents. This support included Mujahideen; the Central Intelligence Agency; the «Hidden medicines, food rations, communications equipment, Action Program».. etc. It was not until the early 1980s that the United States developed the «Hidden Action Program» with a Received 27.04.2020 budget of $ 30 million which provided the Mujahideen Reviewed 04.05.2020 with Soviet-made small arms, anti-tank and anti-aircraft Accepted 06.05.2020

© Koval’kov O. L., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175

166 Постановка проблеми. Радянська інтервен- ний у роботах П. Швейцера (Швейцер П., 1995), ція в Демократичну республіку Афганістан (ДРА) Д. Крайла (Крайл Д., 2008), Дж. Ловенстейна у грудні 1979 р. і подальша майже десятилітня (Lowenstein J., 2016), проте і в них розкрито пере- участь радянських військ у громадянській війні між важно підтримку Штатами моджахедів у 1980‑х рр. прорадянським режимом Народно-­демократичної В українській історіографії ця проблема не отри- партії Афганістану (НДПА) і опозицією, яку під- мала висвітлення. тримувала більшість афганців, стали кульмінаці- Метою статті є дослідження на підставі аме- єю політики СРСР щодо цієї держави, спрямова- риканських джерел форм і засобів підтримки США ної на її форсовану соціалістичну модернізацію. (як односторонньої, так і за посередництва союз- Окрім згубних наслідків для ДРА і СРСР, ці події ників) афганського Руху Опору в 1978–1980 рр., спричинили погіршення радянсько-американських­ а також факторів, які впливали на характер цієї відносин, згортання «розрядки» і загострення «хо- підтримки. лодної війни». Джерельною базою дослідження стали до- Одним із головних положень радянської про- кументи з нещодавно опублікованого ХІІ тому паганди, яка обґрунтовувала інтервенцію в ДРА, «Міжнародних відносин Сполучених Штатів» була необхідність порятунку «Квітневої революції» (FRUS, 2018), які висвітлюють афганський напря- від агресії ззовні, в якій було звинувачено США, мок зовнішньої політики Адміністрації Дж. Картера. Пакистан та інші країни. Ця теза містилася в ух- Ці джерела дозволяють розширити знання про полі- валеному 27 грудня 1979 р. Політбюро ЦК КПРС тику США в «афганському питанні» в 1978–1980 рр. документі «Про пропагандистське забезпечення і переглянути усталені концепції. нашої акції щодо Афганістану» (Гроссман, 1993, Виклад основного матеріалу. Незважаючи с. 10). Відтоді положення про американську під- на виразну прорадянськість режиму, встановле- тримку афганського опору, яка змусила СРСР при- ного в Афганістані після перевороту 27 квітня йти на допомогу ДРА, було панівним у радянських 1978 р., пізніше названого «Квітневою (Саурською) ЗМІ, публіцистиці, науковій літературі й подекуди національно-­демократичною революцією», США лишається затребуваним по сьогодні. були зважені у своїх оцінках. В аналітичних звітах Вивчення на підставі нових джерел політи- Державного департаменту і Бюро розвідки і дослі- ки США щодо моджахедів у 1978–1980 рр. спри- джень, підготовлених одразу після тих подій, кон- ятиме кращому розумінню «афганської кризи» та статувалася відсутність «індикаторів радянської формулюванню зважених оцінок ступеню залуче- причетності» до перевороту (FRUS, 2018, р. 16, ності в неї СРСР і США. 21, 22), а визначення його американськими ЗМІ Історіографія. В радянській публіцистиці й «комуністичним» аналітики називали «спекуля- історіографії американська підтримка моджахе- тивним» (FRUS, 2018, р. 17). дів всіляко перебільшувалася. Усталеними ста- 6 травня 1978 р. США визнали ДРА і встано- ли штампи про мільйони доларів, американську вили з нею дипломатичні відносини. Під час зу- зброю та інструкторів, якими США підтримува- стрічі з американським послом, який передав ноту ли афганську опозицію одразу ж після перемо- про визнання, Н. М. Таракі висловив зацікавле- ги «Квітневої революції» (Галиуллин Р. Х., 1990; ність у підтримці й розвитку двосторонніх відно- Кассис В. Б., Колосов Л. С., 1988; Мусаелян Г., син (Иващенко А. С., 1997, с. 41).На прес-конфе- 1982; Трофименко Г. А., 1980). В 1990-ті роки ро- ренції, яка відбулася того ж дня, афганський лідер сійський вчений О. С. Іващенко (Иващенко А. С., підтвердив прагнення зберегти дружні відносини 1994, 11; Иващенко А. С., 1993; Иващенко А. С., зі США. Але додав, що «ці відносини залежати- 1997; Иващенко А. С., 1994, 4) більш зважено підій- муть від ступеня їх політичної і економічної під- шов до цієї проблеми. Проте в його публікаціях, як тримки нашого революційного уряду. Під економіч- і в дисертації О. В. Чернишкова (Чернышков А. В., ною підтримкою я маю на увазі допомогу й участь 2014), увага зосереджена переважно на підтримці у проектах розвитку. Якщо в політичній і економіч- моджахедів Адміністрацією Р. Рейгана, коли вона ній сферах уряд (США. – ​О.К.) співробітничати- набула більших масштабів. Надалі політика США ме з нами, ми будемо з ним добрими друзями…» щодо афганської опозиції розглядалася у контек- (Высказывания, 1978, арк. 19–20). сті зовнішньої політики США (Грищенко Т., 2006), На думку О. С. Іващенка, у Вашингтоні споді- радянсько-американського­ пропагандистського про- валися, що в новій афганській владі націоналістичні тистояння (Рабуш Т. В., 2016; Слинкин М. Ф., 2000), тенденції візьмуть гору над марксистськими, а тому а також участі арабських «добровольців» в «афган- схилилися до продовження економічного співробіт- ській кризі» (Кудрявцев А., 2003; Кудрявцев А. В., ництва з нею (Иващенко А. С., 1997, с. 39). США 2003). Західний погляд на проблему представле- не лише продовжили реалізацію уже розпочатих doi 10.15421/26200114

проєктів (як-от «Розвиток Гільмендської долини»), думі до Радника Президента з Національної без- 167 але й започаткували нові. Улітку 1978 р. було схва- пеки З. Бжезінського констатував фрагментарність лено кілька домовленостей про надання техніко-­ американських уявлень про афганські угрупуван- економічної допомоги ДРА як від уряду США, так ня і центри за кордоном, що не дозволяло вироби- і від Світового банку і Міжнародного валютного ти послідовний і систематичний план дій щодо їх фонду. Зокрема, 4 серпня було схвалено проєкт підтримки (FRUS, 2018, р. 103). будівництва системи водопостачання і каналіза- Увага США до афганського Руху Опору поси- ції Кабулу з кошторисом 16,5 млн дол., реалізація лилася від середини лютого 1979 р., коли за не до якого мала бути завершена до літа 1983 р. Загалом кінця встановлених обставин відбулося викраден- же до кінця 1978 р. США надали ДРА фінансово-­ ня, а затим убивство під час операції зі звільнення економічної допомоги і кредитів на загальну суму американського посла у Кабулі А. Дабса. У звіті 26,137 млн дол. (Иващенко А. С., 1997, с. 41). ЦРУ від 26 лютого наголошено на необхідності от- Втім, у листуванні Президентів Пакистану римання додаткової інформації про моджахедів як і США протягом травня – червня​ 1978 р. містилося необхідної умови їх підтримки (FRUS, 2018, р. 105). занепокоєння можливим деструктивним впливом 28 лютого в спеціальному меморандумі ЦРУ про- афганських подій на ситуацію в регіоні. М. Зія-уль-­ аналізувало можливі варіанти американської полі- Хак писав про «червону загрозу» і закликав США тики в цьому напрямку, як однобічної, так і спіль- підтримати його країну в можливому конфлікті но з Пакистаном чи Саудівською Аравією (FRUS, з ДРА (FRUS, 2018, р. 37–38). Дж. Картер пого- 2018, р. 107). Окрім пропагандистських заходів, дився з думкою про потенційну небезпеку радян- йшлося про можливість фінансової допомоги, на- ського домінування в регіоні, проте висловив на- дання медичних препаратів, продовольчих пайків, дію, що нова афганська влада дотримуватиметься засобів зв’язку. Розглядалася можливість надання принципів неприєднання (FRUS, 2018, р. 53–55). стрілецької та зенітної зброї. При цьому відкида- Немає жодних доказів того, що до кінця 1978 р. лася доцільність надсилання до Пакистану амери- США надавали будь-яку підтримку афганській опо- канських інструкторів (FRUS, 2018, р. 109–110). зиції, яка отаборилася в прикордонному із ДРА па- Рубіжною подією в розвитку «афганської кризи» кистанському Пешаварі. Вперше думка про мож- став антиурядовий заколот у місті Герат у середині ливу допомогу моджахедам пролунала в меморан- березня 1979 р. Тоді вперше проти НДПА повстала думі, надісланому 26 січня 1979 р. заступником армія, в ДРА загинули перші радянські громадяни, Директора ЦРУ Ф. Карлуччі заступникові Радника у розпал кризи вперше афганські керманичі зверну- Президента з Національної безпеки Д. Аарону. лися до СРСР з проханням про військову допомо- В той час у ДРА, за підтримки СРСР, тривали фор- гу. Гератський заколот засвідчив, що в ДРА триває совані соціалістичні перетворення, які супрово- громадянська війна між режимом НДПА, якого під- джувалися репресіями проти племінної верхівки, тримував СРСР, і більшістю населення країни. Від духівництва, інтелігенції, ділових кіл. Це спричи- весни 1979 р. значно зросли поставки радянського нило опір реформам, антиурядові виступи та за- озброєння, збільшилася кількість радянських вій- колоти, які підтримували з Пакистану опозиційні ськових радників. ДРА все більше потрапляла під афганські партії. В документі йшлося, що афган- контроль СРСР (див.: Ковальков О. Л., 2015). Після ські повстанці вже отримують якусь підтримку від гератських подій радянські ЗМІ вперше звинуватили Саудівської Аравії (FRUS, 2018, р. 87). Вірогідне ж США і Пакистан в антиафганській політиці, в надан- перетворення ДРА на радянського сателіта загро- ні афганським заколотникам зброї «з клеймом «зро- жувало позиціям США в регіоні, тому падіння ре- блено в США»» (Петров А., 21.03.1979; Петров А., жиму НДПА відповідало американським інтере- 29.03.1979; Глухов Ю., 29.05.1979). З огляду на про- сам. Заколотники потребували іноземної підтрим- аналізовані вище американські документи, ті публі- ки, проте США мали обмежені можливості впливу кації були далекими від правди. Проте саме з весни на «афганську кризу». Серед можливих дій розвід- 1979 р. США суттєво активізували свою політику ник назвав організацію пропагандистської кампанії щодо моджахедів. в ЗМІ, яка би змальовувала уряд ДРА «радянською У підготовленому, вірогідно, наприкінці берез- лялькою», а також започаткування радіомовлення ня – ​на початку квітня 1979 р. (документ недато- на ДРА з території Пакистану й Ірану. Як бажаний ваний) аналітичному звіті ЦРУ розглянуто можли- захід пропонувалися таємні поставки повстанцям ві шляхи надання підтримки афганським повстан- стрілецької зброї (FRUS, 2018, р. 88–89). цям. Найбільш оптимальним вважалося співро- У той час американці були погано обізна- бітництво між США, Пакистаном і Саудівською ні з ситуацією в ДРА. 1 лютого 1979 р. член Ради Аравією з можливим залученням до цього КНР Національної безпеки (РНБ) П. Хенц у меморан- (FRUS, 2018, р. 125). Повідомлялося, що кілька ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175

168 радіостанцій уже віщають з Пакистану на ДРА. кож виділення коштів на придбання медикаментів Не зважаючи на відносну дешевизну цих заходів, (FRUS, 2018, р. 172–174). У вересні співробітник вони можуть спричинити «афганський гнів і мож- РНБ М. Бремент наголошував на важливості для ливу відплату», як-от бомбардування радіостанцій США об’єднання розрізнених угрупувань афган- чи підбурення проти Ісламабада пуштунів у «зоні ської опозиції в єдину організацію, але припускав, племен» чи белуджів. З деякими «афганськими ди- що через суттєві розбіжності між ними цього буде сидентами» в США ЦРУ вже налагодило контакти, важко досягти (FRUS, 2018, р. 177). 23 жовтня на що уможливлювало передавання через них певних засіданні СКК обговорювалася можлива додаткова коштів повстанцям. Проте можливий витік інфор- допомога афганським повстанцям «у формі грошо- мації і відсутність контролю за грошима стриму- вих коштів, обладнання для зв’язку, невійськових вали американців. ЦРУ розглядало можливість на- товарів та консультацій із закупівель», яка мала дання повстанцям невійськової допомоги (засоби йти через Пакистан і Саудівську Аравію. (FRUS, зв’язку, медикаменти, одяг, компаси, продовольчі 2018, р. 207). 7 листопада «Програма прихованих пайки) за посередництва Пакистану, розраховуючи дій» була розширена дозволом надавати повстан- в подальшому використовувати ці маршрути для цям комунікаційне обладнання (FRUS, 2018, р. 593). поставок зброї (FRUS, 2018, р. 127). 26 грудня 1979 р. Директор ЦРУ прозвіту- У наступні місяці можлива допомога моджахе- вав про виділення на «Програму» 695 тис. дол., дам неодноразово обговорювалося на всіх рівнях. 620 тис. з яких були освоєні до того часу (FRUS, Під час засідання Спеціального Координаційного 2018, р. 286). Тож підтримка моджахедів з боку Комітету (СКК) 6 квітня 1979 р. у рамках «спек- США в квітні 1978 – ​грудні 1979 рр. була доволі тру дій» щодо Афганістану пропонувалися пряма скромною. Її важко визначити як «агресію ззов- і непряма фінансова підтримка афганської опо- ні» проти ДРА і вона навряд чи потребувала»до- зиції, а також надання збройної та невійськової помоги» 100-тисячного «Обмеженого континген- допомоги повстанцям. Зрештою, ідея поставок ту радянських військ», який 25–27 грудня 1979 р. зброї не знайшла підтримки в афганському уря- взяв під контроль столицю, найбільші міста та го- ді (Грищенко Т., 2006, с. 17). На цьому засідан- ловні автошляхи країни. Водночас США надава- ні З. Бжезінський наголосив, що США зацікавле- ли гуманітарну та медичну допомогу афганським ні, аби «цей заколот тривав, навіть якщо він буде біженцям, більшість із яких осіла в Пакистані. Під неуспішним», але підтримка його без посередниц- час візиту до США С. Моджаддеді у травні 1979 р. тва пакистанців буде мінімальною (FRUS, 2018, р. було утворено «Асоціацію американської допомоги 141). 26 квітня Директор ЦРУ С. Тернер інформу- афганським біженцям» на чолі з колишнім послом вав З. Бжезінського, що США через ЗМІ 25 країн США в Кабулі Т. Еліотом. В СРСР це вважали при- поширює інформацію про події в ДРА, а амери- криттям для допомоги моджахедам (Кассис В. Б., канська розвідка готує офіцера для виготовлення Колосов Л. С., 1988, с. 168). Восени того року про в Пакистані антирадянських листівок, аудіокасет підтримку «Асоціації» заявив Державний депар- тощо (FRUS, 2018, р. 153). тамент (Рабуш Т. В., 2016, с. 19). Як видно зі стенограми засідання СКК, у кінці Радянська інтервенція в ДРА у грудні 1979 р. червня 1979 р. США і надалі обмежувалися виді- спричинила негативну реакцію з боку США. Ці дії ленням незначних коштів для закупівлі для повстан- були визначені як брутальне порушення норм між- ців одягу й медикаментів (FRUS, 2018, р. 155–156). народного права, як вихід СРСР за межі сфери сво- В інших документах є свідчення про епізодичні їх інтересів. Окрім політичних, дипломатичних та контакти з лідерами афганської опозиції (FRUS, економічних дій у відповідь (див.: Ковальков О. Л., 2018, р. 169). 2013), США суттєво розширили підтримку мод- 3 липня 1979 р. Президент Дж. Картер ухва- жахедів. лив «конкретні і загальні висновки по Афганістану» 26 грудня 1979 р. З. Бжезінський у меморанду- (FRUS, 2018, р. 172), які в СРСР тлумачили як поча- мі до Дж. Картера виклав думку, яка визначила аме- ток масштабної підтримки моджахедів. Насправді ж риканську стратегію в «афганській кризі»: зроби- це рішення «легітимізувало» надання повстанцям ти все, щоб опір повстанців тривав якомога довше. гуманітарної допомоги. У серпневому звіті ЦРУ Для цього необхідно було збільшити фінансування про реалізацію «Програми прихованих дій» (далі – ​ «Програми», почати надавати моджахедам зброю, «Програма») йшлося про радіотрансляції, створення переглянути політику щодо Пакистану, спробувати спеціальної групи пропагандистів і лінгвістів для налагодити співпрацю з КНР (FRUS, 2018, р. 267). виготовлення друкованих матеріалів, розміщення ЦРУ в той час керувалося принципом не по- 145 матеріалів у ЗМІ 35 країн, організацію кількох стачати до зон конфліктів зброю, походження якої брифінгів на підтримку афганської опозиції, а та- можна було б пов’язати із США (Крайл Д., 2008, doi 10.15421/26200114

с. 19). У випадку з Афганістаном це могли бути давати економічну і військову допомогу країнам, 169 лише радянські зразки зброї. США мали на скла- які порушують умови ядерного нерозповсюдження. дах незначні її запаси, тож важливо було знайти до- Вирішенню цієї проблеми слугувала серія пе- даткові джерела її отримання в потрібній кількості. ремовин. 28 грудня 1979 р. Дж. Картер мав теле- 27 грудня на засіданні Президентського комітету на- фонну розмову з М. Зія-уль-­Хаком (FRUS, 2018, р. голосили, що слід обмежуватися тими зразками, які 312–313). 1 січня 1980 р. «афганське питання» обго- є на озброєнні ЗС ДРА. Постачання зброї моджахе- ворювали на засіданні Ради НАТО (FRUS, 2018, р. дам були можливі лише через Пакистан. С. Тернер 401–402). 4 січня відбулися консультації з послом запропонував виділити на «Програму» 10 млн дол., КНР у США Чаєм Земіном і телефонна розмова по- але для цього потрібно було заручитися згодою сла Пакистану в США Султан-хана з З. Бжезінським Конгресу. Кошти погодилася надати Саудівська (FRUS, 2018, р. 415–416). 7 і 8 січня Секретар обо- Аравія, проте, як сказав Директор ЦРУ, вона «хоче рони Х. Браун зустрівся з віце-прем’єром КНР Чень бачити колір наших грошей». Важливу думку ви- Бяо (FRUS, 2018, р. 432–434) і Ден Сяопіном (FRUS, словив заступник С. Тернера Ф. Карлуччі: «Ця 2018, р. 435). 11 січня Президент США надіслав ли- зброя не допоможе моджахедам захопити країну, ста М. Зія-уль-­Хаку (FRUS, 2018, р. 459), а наступ- вона лише ускладнюватиме життя Радам» (FRUS, ного дня Дж. Картер, державний секретар С. Венс, 2018, р. 286–289). його заступник У. Кристофер і З. Бжезінський зу- Це ж питання обговорювали на засіданні РНБ стрілися у Вашингтоні з Міністром закордонних 28 грудня. Саме тоді було ухвалено розпочати під- справ Пакистану Агою Шахі (FRUS, 2018, р. 466– тримувати повстанців зброєю, проте із застережен- 468). США вдалося заручитися підтримкою по- ням, що ця допомога не має породжувати сподівань тенційних союзників. Проте Ага Шахі, незважа- на перемогу моджахедів (FRUS, 2018, р. 301). Адже ючи на підтвердження чинності Договору 1959 р., якщо стратегічне завдання США – ​виведення ра- лишився незадоволеним пропозиціями американ- дянських військ (Дж. Картер) – ​є недосяжним, то ської військової допомоги в розмірі 400 млн дол. слід домогтися, аби СРСР заплатив за Афганістан (FRUS, 2018, р. 488). якомога вищу ціну (З. Бжезінський) (FRUS, 2018, р. На засіданні СКК 17 січня 1980 р. ухвали- 302). Цю думку З. Бжезінський обґрунтував 30 січ- ли створити «Консорціум» за участю інших кра- ня 1980 р. у меморандумі до Президента. Завдання-­ їн задля надання військової допомоги Пакистану. максимум для США – ​нейтральний Афганістан. Франція, зокрема, обіцяла продати Ісламабаду лі- Завдання-­мінімум – ​підтримка тривалого опору, таки «Міраж». Саудівська Аравія обіцяла виділи- який би збільшував витрати СРСР і посилював ти 800 млн дол., а С. Венс доручив спробувати за- негативну реакцію в світі на його агресію (FRUS, лучити до співпраці Японію (FRUS, 2018, р. 492). 2018, р. 529). Можливі поставки зброї Пакистану непокої- Рішення підтримувати афганських повстан- ли Індію. З огляду на це посол США в Нью-Делі­ ців зброєю одразу ж зіштовхнулося з трудноща- був змушений переконувати індійців, що військо- ми. Найбільш суттєвою була неможливість пря- ва допомога матиме оборонний характер і не за- мих поставок і необхідність пошуку надійних по- грожуватиме Індії (FRUS, 2018, р. 534). середників. Такими могли стати Саудівська Аравія Задля вироблення конкретних шляхів співп- і Пакистан. І якщо перша була готова підтримува- раці в «афганському питанні» до Пакистану ти афганський опір після того, як це розпочнуть і Саудівської Аравії відбула американська місія на робити Штати, то Пакистан, який межував з ДРА, чолі із У. Кристофером і З. Бжезінським. 2 люто- вимагав гарантій безпеки. На думку посла США го 1980 р. в Ісламабаді відбулися дві зустрічі аме- в Пакистані А. Хаммеля, для цього слід було під- риканців з М. Зія-уль-­Хаком (FRUS, 2018, р. 539– твердити чинність договору 1959 р., а також по- 541). Наступного дня З. Бжезінський зустрівся з ге- обіцяти підтримку. Окрім військової, це мали бути нералом А. А. Рахманом, керівником пакистанської економічна допомога, реструктуризація боргу, по- Міжвідомчої розвідки (ISI). Сторони обговорили літична підтримка тощо (FRUS, 2018, р. 413). Цю можливі канали постачання зброї, а також пого- думку поділяв З. Бжезінський. У меморандумі до дилися, що допомога повстанцям залежатиме від Дж. Картера від 3 січня 1980 р. він писав, що для об’єднання їх в альянс (FRUS, 2018, р. 567) схиляння Пакистану до співпраці необхідно роз- Четвертого лютого У. Кристофер робити пакет допомоги, який можна було «розді- і З. Бжезінський в Ер-Ріяді­ зустрілися з принцом лити» з Саудівською Аравією (FRUS, 2018, р. 401). Саудом. Тоді вперше було порушене питання про Проте на заваді цьому стояла ухвалена в 1976 р. можливе залучення до «Програми» Єгипту, який «поправка Симінгтона», яка забороняла США на- мав велику кількість радянської зброї (FRUS, 2018, ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175

170 р. 551).Того ж дня американці зустрілися з корон- США продовжували шукати канали отриман- ним принцом Фахдом (FRUS, 2018 р. 552–554). ня зброї та її доправлення до Пакистану. 14 лютого У звіті президенту радник з Національної без- 1980 р. до посольства США в Лондоні звернувся пеки назвав ці візити і перемовини конструктивни- Голова лондонського представництва ОІК Салім ми (FRUS, 2018, р. 562). З. Бжезінський також радив Азам. Він просив передати до Вашингтона, що по- Дж. Картеру переконати А. Садата, що його публіч- встанці потребують протитанкових ракет, засобів ні виступи проти Саудівської Аравії можуть бути для боротьби з вертольотами, боєприпасів до стрі- шкідливими для «Програми» (FRUS, 2018, р. 563). лецької зброї (FRUS, 2018, р. 579). На засіданні СКК Іншою складністю для надання фінансо- 27 лютого 1980 р. ухвалили звернутися до Єгипту вої підтримки афганським опозиційним парті- з проханням посприяти в придбанні в Югославії ям у Пешаварі була їхня роз’єднаність. І в США, SA‑7 (радянський переносний зенітно-­ракетний і в Пакистані їх об’єднання розглядали як необхід- комплекс (ПЗРК. – ​О. К.). За задумом, США че- ну умову надання підтримки. У січні 1980 р. від- рез Йорданію і Саудівську Аравію могли доставити булися зустрічі представників ЦРУ з Б. Раббані, їх до Пакистану (FRUS, 2018, р. 603). Зауважимо, М. Мухаммаді та іншими лідерами афганської що ці ПЗРК не були на озброєння ЗС ДРА. Тож опозиції (Иващенко А. С., 1994, 11, с. 97). Тоді ж у ЦРУ побоювалися реакції СРСР на використан- із ними контактували представники Організації ня їх моджахедами – потрапити​ до них вони могли Ісламська конференція (ОІК)(FRUS, 2018, р. 579), лише через Пакистан (FRUS, 2018, р. 630). Схоже, яка засудила перебування радянських військ у ДРА що цей проєкт був реалізований. 8 березня 1980 р. і призупинила членство цієї держави в організації під час зустрічі С. Тернера із А. Садатом Директор (Ковальков О. Л., 2013, с. 63–64). Як наслідок, на- ЦРУ подякував за поставки зброї з Єгипту, перші прикінці січня 1980 р. 6 афганських опозиційних партії якої мали невдовзі прибути до Афганістану партій у Пакистані об’єдналися в доволі аморф- (FRUS, 2018, р. 675). ний і нестійкий «Ісламський союз для звільнення Поставками зброї моджахедам американці Афганістану». пояснювали їх локальні успіхи. 30 квітня 1980 р. На тлі цих дискусій, консультацій і перемовин ЦРУ надало докази успішного використання в ДРА США розпочали практичну реалізацію «Програми мін і протитанкових ракет: лише в перші два тиж- прихованих дій». 18 січня 1980 р. Директор ЦРУ ні квітня було пошкоджено 23 транспортні засоби звітував про першу (відправлена) і другу (готува- (в т. ч. 12 танків і 8 БТР) (FRUS, 2018, р. 703). Тож лася) партії зброї для повстанців (FRUS, 2018, р. американська розвідка переконувала, що подаль- 495). С. Тернер висловив думку, що американсь- ші успіхи моджахедів залежатимуть від поставок ка допомога покликана передусім дати зрозуміти зброї і здатності афганських чи радянських військ моджахедам, що вони мають сподіватися лише на перекрити шляхи постачання. завдання Радам рани, яка буде постійно кровити, Насправді ж ці поставки навряд чи могли сут- і не більше того (FRUS, 2018, р. 496). тєво покращити оснащеність моджахедів. Розвідка Вже за місяць зброя, придбана американця- повідомляла, що майже всю зброю, а іноді й тех- ми, була в Пакистані і поділена між усіма афган- ніку, вони отримували від афганських дезертирів ськими партіями. Наприклад, Національний іс- або внаслідок нападів на конвої. Дещо купували ламський фронт Афганістану С. А. Гелайні отри- на пакистанському ринку – ​це була або зброя міс- мав 60 одиниць «АК‑47» і 60 тис. патронів до них, цевого виробництва, або вкрадена в афганській чи 20 тис. патронів до іншої зброї, 200 магнітних про- пакистанській арміях. Щось передали моджахе- титанкових мін, 7 ручних протитанкових гранато- дам пакистанці, афганський уряд заявляв про ки- метів («РПГ‑7») і 50 ракет до них. 25 січня 1980 р. тайську зброю і китайських інструкторів, але жод- перший караван доправив до провінції Вардак 12 них підтверджень цьому ЦРУ не мало. Якісь кош- протитанкових рушниць, 90 «далекобійних гвин- ти надали саудівці, але повстанці були впевнені, тівок» і зенітну гармату. Наступний караван мав що їх привласнили політики в Пешаварі (FRUS, дійти до Вардаку 5 березня (FRUS, 2018, р. 619). 2018, р. 671–672). З іншого документа дізнаємося, що загалом на кі- Американська розвідка повідомляла, що стрі- нець лютого 1980 р. моджахеди отримали бл. 1 тис. лецькою зброєю моджахеди в цілому забезпечені. чеських мін, 127 «РПГ‑7» і 1 404 ракети до них Найбільшою проблемою ЦРУ вважало відсутність (FRUS, 2018, р. 703–704). Ці перші успіхи в реалі- у повстанців засобів проти найбільш ефективної зації «Програми» мали наслідком її продовження до радянської техніки – вертольотів​ «Мі‑24». Афганці кінця року, рішення про що було схвалене на засі- потребували «SA‑7» або ракет «земля-­повітря», данні РНБ 15 лютого 1980 р. (FRUS, 2018, р. 594). важких кулеметів, протитанкової зброї, немета- левих протитанкових мін, засобів зв’язку, а також doi 10.15421/26200114

медикаментів, одягу, продовольства, протигазів на «SA‑7», які, за інформацією американця, КНР або 171 випадок використання хімічної зброї тощо (FRUS, мала, або виготовляла (FRUS, 2018, р. 798). 2018, р. 672–673). Як видно з чергового звіту ЦРУ, до 1 жовт- 9 травня 1980 р. Директор Бюро розвідки та ня 1980 р. США доставили моджахедам 10 тис. досліджень Р. Спірс у меморандумі до новопризна- одиниць «АК‑47» і 13 млн патронів до них, 720 ченого Державного секретаря Е. Маскі повідомляв, «РПГ‑7» і 14 тис. ракет, 15 тис. наземних мін, що Штати постачають моджахедам радянські зразки 158 зенітних ракет, 200 важких кулеметів і 800 тис. озброєння: автомати, кулемети, боєприпаси, міни, патронів до них (FRUS, 2018, р. 776). протитанкові пускові установки і ракети. Спочатку 27 жовтня 1980 р. бюджет «Програми» на зброя надавалася зі складів ЦРУ, згодом її почали 1981 р. було збільшено вдвічі, до 60 млн дол. (FRUS, закуповувати на міжнародних ринках. Жоден аме- 2018, р. 875). С. Тернер вважав, що цих коштів за- риканський представник не був задіяний у цих опе- мало для ефективної підтримки афганського Руху раціях. Так само як жоден американець у той час Опору (FRUS, 2018, р. 886). не готував повстанців. У таборах у Пакистані пра- В перший рік реалізації «Програми» не вщуха- цював лише пакистанський персонал, який частко- ли дискусії як щодо її обсягів та змісту, так і щодо во пройшов американську підготовку в Саудівській її ефективності. В США були невисокої думки про Аравії. Головною проблемою повстанців укотре бойові якості моджахедів. Так само сумнівною була була визначена відсутність засобів боротьби з вер- їхня здатність протистояти армії наддержави. В ЦРУ тольотами. Нещодавно Єгипет передав у дарунок мали повстанців за «маргінальні й …неефективні 15 пускових установок «SA‑7» з невеликим запа- визвольні групи». Вони були роздрібнені, конфлік- сом ракет. Решту ЦРУ закуповувало через якесь тували між собою і не визнавали єдиного лідер- болгарське джерело (FRUS, 2018, р. 716). ства. Серед їхніх лідерів не було фігури масшта- Зі звіту ЦРУ від 11 червня 1980 р. вперше діз- бу Р. Хомейні (FRUS, 2018, р. 446). Американські наємося про фінансове забезпечення «Програми». ЗМІ перебільшували політичну роль партій, кон- З 28 грудня 1979 р. Штати закупили зброї та ін- троль з їхнього боку над повстанцями, «перемоги» ших «матеріалів» на 10 млн дол. з виділених до останніх (FRUS, 2018, р. 446) кінця року 30 млн. До того часу був напрацьова- Перевага радянського військового континген- ний маршрут доправлення зброї. З Єгипту літа- ту та афганської урядової армії над розрізненими ком ВПС США вантажі доставлялися до Дахрана загонами повстанців була очевидною. Наприклад, (Саудівська Аравія). Звідти саудівський «С‑130» радянська й афганська армії мали загалом бл. 4 тис. переправляв зброю до Ісламабада. Далі розподіл танків та іншої бронетехніки, 20 тис. вантажівок зброї між партіями здійснювала ISI. Розглядалася тощо (FRUS, 2018, р. 704). Тож один зі співробіт- можливість прямих рейсів американським «С‑141» ників ЦРУ в меморандумі до С. Тернера (3 січня за маршрутом Каїр – ​Ісламабад, що мало приско- 1980 р.) писав, що «для Рад повстанці – ​як голка рити доставку (FRUS, 2018, р. 769). для слона». Чим більше зброї даватимуть США, Згідно з цим звітом, на той час повстанцям тим більше буде жертв серед моджахедів. Чи го- уже передали 3 900 одиниць «АК‑47» і 6,133 млн тові американці на це піти? (FRUS, 2018, р. 399). патронів до них, 115 одиниць 12,7-мм гвинтівок 8 жовтня 1980 р. один зі співробітників Пентагону і 15 тис. патронів до них, 15 тис. 14,5 мм патро- в меморандумі до Ф. Карлуччі наголошував, що нів, 50 одиниць 82-мм мінометів і 2 500 мін до значна перевага радянських військ здатна нівелю- них, 150 «РПГ‑7» і 3 902 ракети до них, 3 700 мін, вати всю допомогу повстанцям з боку США. Тому 6 тис. гранат, 637 фунтів вибухівки «С‑4», 5 ПЗРК він запропонувати обміркувати можливість їхньо- «SA‑7» і 15 ракет до них, 121 снайперську гвин- го навчання і тактичного вишколу (FRUS, 2018, р. тівку і 36 тис. патронів до них, 1 200 гвинтівок «Лі 871–873). Це була чи не перша пропозиція запо- Енфілд» і 300 тис. патронів до них, 100 рацій, 6 чаткувати підготовку повстанців американськими базових радіостанцій. Ще 6 600 одиниць «АК‑47» інструкторами, в чому СРСР звинувачував США і 6,6 млн патронів до них, 7 «РПГ‑7» і 54 ракети до ще до грудневого вторгнення 1979 р. Втім, ця ідея них, «певна кількість» 12,7‑мм гвинтівок і 316 800 буде втілена в життя Адміністрацією наступного патронів до них, 88 одиниць 82-мм мінометів і 4 400 Президента. мін до них, 4 тис. мін, 10 ПЗРК «SA‑7» і 50 ракет М. Бремент вважав усі зусилля США з під- до них були в дорозі (FRUS, 2018, р. 772). тримки моджахедів «попередніми, частковими Під час зустрічі з прем’єр-міністром Китаю Хуа і неадекватними». 30 квітня 1980 р. він писав, що Гофеном у Токіо 16 липня 1980 р. З. Бжезінський постачання лише радянської зброї і лише за посе- звернувся з проханням надати повстанцям ПЗРК редництва пакистанців є «нерозумним і непотріб- ним» (FRUS, 2018, р. 699). Пакистан є посередни- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175

172 ком, але самі пакистанці бояться озброювати аф- змушені були їх підтримувати. Проте, на думку чи- ганців: «Вони знають, що пістолет, спрямований новника, вони мають підтримувати право моджахе- проти Кабула, може завтра бути спрямований про- дів вільно сповідувати свою релігію. Але сумнівав- ти Карачі». Відстороненість американців від прак- ся, чи варто підтримувати їх у боротьбі за владу? тичної реалізації «Програми» Бремент вважав по- (FRUS, 2018, р. 601). милкою. На кордоні з Афганістаном у той час було До кінця президентського терміну Дж. Картера 53 табори біженців. У кожному з них, на його дум- «Програма прихованих дій» лишалася таємною. ку, мало бути щонайменше 3 американські агенти США жодного разу офіційно чи публічно не визна- (FRUS, 2018, р. 700). ли своєї участі в «афганській кризі», не зважаючи Співробітник РНБ переконував, що перевага на заклики деяких політиків це зробити. 22 квітня радянської армії беззаперечна, а її успіхи реальні. 1980 р. на засіданні СКК З. Бжезінський запропону- Тож задля того, щоб «афганська авантюра Рад» була вав зробити підтримку моджахедів «публічно рес- більш дорогою, слід поставляти «правильні види пектабельним заходом». Цю пропозицію відкинули, озброєння», адже «чоловіки на конях не пасують мотивуючи це тим, що Пакистан і Саудівська Аравія чоловікам на вертольотах». Проти останніх ефек- на таку відкритість не підуть (FRUS, 2018, р. 698). тивні «SA‑7», але вони дорогі і їх важко дістати. Ті 17 липня 1980 р. відмовитися від таємності запро- 85 ПЗРК, які американці планували надати, «кра- понував Державний секретар Е. Маскі, але і він тоді пля в морі». Під «правильною зброєю» М. Бремент не отримав підтримки (FRUS, 2018, р. 805). Окрім розумів мобільне й ефективне озброєння: амери- небажання остаточно зіпсувати відносини з СРСР канські ракети проти вертольотів («Стінгери»), (дехто в Адміністрації Дж. Картера плекав надію на одноразову протитанкову зброю, гвинтівки калі- врегулювання «афганської кризи» шляхом якихось бру 7,62 мм (на американських складах було бага- компромісів), у Вашингтоні були змушені рахувати- то старих М‑14, знятих з озброєння), легкі міно- ся з вразливим становищем Пакистану. Після серії мети, прості короткохвильові двосторонні радіос- публікацій у «WashingtonPost» і «NewYorkTimes» танції тощо (FRUS, 2018, р. 701). у січні 1980 р., в яких містилася інформація про Проте США, як і раніше, надавали повстанцям американсько-­пакистанські консультації щодо під- лише радянські зразки зброї, не бажаючи надмірно тримки моджахедів, Пакистан погрожував «вийти дратувати Радянський Союз. Ставлення ж до мод- з гри» (FRUS, 2018, р. 716). жахедів з боку США було прагматичним: вони роз- Американська підтримка афганських повстан- глядалися лише як знаряддя, яке здатне знекровити ців зброєю і грошима підштовхнула до цього і їх- СРСР. З. Бжезінський, зокрема, говорив, що США ніх союзників. Гроші на зброю і військове споря- не зацікавлені в масовому повстанні в Афганістані. дження для моджахедів давали КНР, Пакистан, Низькоінтенсивне і тривале повстання – ​ось що, Єгипет, Саудівська Аравія. Якщо даних про суми, мовляв, потрібно для мобілізації ісламських дер- виділені іншими країнами, немає, то саудівці ухва- жав проти Москви (FRUS, 2018, р. 494). лили рішення на кожен американський долар да- Турбувала американців і відсутність контро- вати свій (Швейцер П., 1995, с. 37). Це дозволяє лю над виділеними коштами. Розподіл зброї і гро- припустити, що в 1980 р. Саудівська Аравія мог- шей між афганськими опозиційними партіями ла надати бл. 30 млн дол. Проте якість зброї і вій- в Пешаварі здійснювала ISI. Скільки насправді ськового спорядження, які закуповували для мод- коштів і зброї отримували моджахеди, у США мог- жахедів на початку афганської війни, була сумнів- ли лише здогадуватися. В документах є свідчення ною. За словами Д. Крайла, така допомога могла того, що пакистанці і лідери афганської опозиції бути вражаючою в зведеннях новин. Насправді ж або привласнювали гроші, або використовували до Афганістану потрапляв різношерстий асорти- їх не за призначенням (FRUS, 2018, рр. 447, 628). мент простої і застарілої зброї, часто в занедба- Окремі американські посадовці сумнівали- ному стані (Крайл Д., 2008, с. 20). П. Швейцер та- ся в самій доцільності підтримки моджахедів. кож відзначав, що ця зброя часто іржавіла на скла- Анонімний співробітник РНБу меморандумі до дах, а Афганістан став гарним приводом позбутися З. Бжезінського 26 лютого 1980 р. називав деяких цього непотребу. Особливо це стосувалося Єгипту, афганських опозиційних політиків «реакційними» який продавав американцям «брухт, яким можна і навіть «мракобісами». Він застерігав бути «…обе- лише трішки полякати Ради». Афганські польові режними, розраховуючи на прихильність мусуль- командири, особливо в перші роки війни, неодно- манських сил в Афганістані» і запитував: «Що буде разово скаржилися на погану якість цього озбро- з правами людини, коли вони прийдуть до влади?» єння (Швейцер П., 1995, с. 201). Якщо зважити, що Але оскільки в Афганістані не було нікого, з ким би ця зброя потрапляла до рук «кочовиків у широких можна було мати справу, окрім мусульман, США штанях і сандалях», які часто не мали жодної вій- doi 10.15421/26200114

ськової підготовки, то ефект від таких постачань На відміну від збройної підтримки, допомо- 173 був невисоким. га біженцям була публічною й активно висвітлю- Співпраця США і Саудівської Аравії мала валася у ЗМІ. 19 червня 1980 р. Дж. Картер ого- ще один результат. Уже в 1980 р. за активної під- лосив 21–27 липня «тижнем Афганістану» і за- тримки Ер-Ріяда­ до Афганістану почали прибува- кликав усіх американців підтримувати біженців ти добровольці з різних арабських країн, яких пі- (Рабуш Т. В., 2016, с. 20). Проблема біженців ак- зніше назвуть «арабськими афганцями». Точних тивно використовувалася в пропагандистській бо- відомостей про їхню кількість немає. За оцінка- ротьбі США з СРСР. Афганська і радянська пропа- ми дослідника питання А. Кудрявцева, до кінця ганда змальовувала їх або як внутрішню реакцію, 1980-х в Афганістані могли бути «десятки, мож- яка не прийняла прогресивних ідей «Квітневої ре- ливо сотні тисяч добровольців». У 1980 р. їхня волюції», або як обдурених тією ж реакцією селян, роль була радше символічною (Кудрявцев А., або ж як кочовиків, яких пакистанська влада нав- 2003, с. 38; Кудрявцев А. А., 2003, с. 164, 169), але мисне затримала по свій бік кордону. Американці ж сама їх присутність сприяла приверненню уваги тлумачили біженців як жертв афганського прора- до Афганістану в мусульманських країнах. Вище дянського режиму та радянської окупації країни, йшлося, що американці надавали цьому велико- що було ближче до правди. Окрім використання го значення. цієї проблеми з метою критики радянської політи- Поряд із фінансовою та військовою підтрим- ки в ДРА, привернення до неї уваги світової гро- кою афганської опозиції США продовжували й інші мадськості мало на меті змалювання моджахедів заходи, які її доповнювали. Вагоме місце в пропа- не як найманців чи бандитів, а як борців за звіль- гандистській кампанії проти СРСР і ДРА посідала нення своєї Батьківщини від іноземної окупації. проблема афганських біженців. Після радянської Висновки. Підтримка афганської опозиції інтервенції в ДРА їх число значно зросло і вже Сполученими Штатами Америки в 1978–1980 рр. в 1980 р. сягнуло 1,2 млн осіб (Рабуш Т. В., 2016, в СРСР перебільшувалася і стала лише приводом, с. 20). 31 січня 1980 р. координатор Президента використаним для обґрунтування радянської інтер- США у справах біженців відрядив свого заступни- венції в Демократичну Республіку Афганістан. До ка у пакистанські табори з метою вивчення ситу- грудня 1979 р. Адміністрація Дж. Картера обмежу- ації на місці (Иващенко А. С., 1993, с. 62). Того ж валася інформаційною кампанією і наданням невій- дня Президент Дж. Картер і Державний департа- ськової допомоги афганським повстанцям. Лише на мент оголосили про виділення 5 млн дол. (за ін- початку 1980 р. США розробили «Програму при- шими даними – ​5,3 млн.) гуманітарної допомоги хованих дій» з бюджетом в 30 млн дол., яка перед- афганським біженцям (Иващенко А. С., 1993, с. 62; бачала надання моджахедам зброї радянського ви- Рабуш Т. В., 2016, с. 20). Ці кошти були виділені че- робництва. До її реалізації було залучено Пакистан, рез Агентство ООН у справах біженців, тож тра- Саудівську Аравію, КНР, Єгипет. Проте обсяги диційні звинувачення у прихованому фінансуванні військової допомоги, як і якість озброєння, не Штатами моджахедів під прикриттям гуманітарної могли суттєво вплинути на хід афганської війни. допомоги є безпідставними. 3 млн дол. були виді- Недостатність і низьку ефективність «Програми» лені грошима і ще 2 млн. – товарами​ першої необ- відзначали як американські політики й аналітики, хідності. Як перший крок реалізації цієї програ- так і польові командири моджахедів. ми до Пакистану було направлено 40 тис. вовня- Втім, Адміністрації Дж. Картера вдалося нала- них ковдр (Иващенко А. С., 1993, с. 62). 25, 27 бе- годити контакти з афганською опозицією, сформу- резня і 16 квітня 1980 р. Конгрес США прийняв вати навколо «Програми прихованих дій» коаліцію три постанови про допомогу афганським біжен- держав, розробити й апробувати шляхи придбання цям (Рабуш Т. В., 2016, с. 20). 9 липня Державний зброї і маршрути її доставки до Пакистану і далі департамент оголосив про додаткове виділення в Афганістан. Цей досвід буде врахований і вико- 21 млн дол. (12 млн через Агентство ООН у спра- ристаний Адміністрацією наступного президента, вах біженців, 1 млн. – ​через Міжнародний комі- політика якої щодо «афганської кризи» може бути тет Червоного Хреста і ще 12 млн. – ​через уряд предметом подальшого дослідження. Пакистану). Загалом упродовж 1980 р. США ви- ділили на гуманітарну допомогу біженцям 47 млн дол., що склало близько 50 % внеску всіх держав, які надали таку допомогу (Иващенко А. С., 1993, с. 62). Ця сума, як видно, більше ніж на 50 % пе- ревищує виділені в тому ж році кошти на підтрим- ку моджахедів. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 163–175

174 Бібліографічні посилання Высказывания, 1978. Высказывания руководящих Кудрявцев А., 2003. Арабские «афганцы». Азия деятелей Демократической Республики Афганистан по и Африка сегодня, № 10, с. 37–43. вопросам международных отношений и внешней поли- Кудрявцев А. В., 2003. Феномен «арабских афган- тики ДРА. 27 апреля–октябрь 1978 года : Пресс-отдел цев». Ближний Восток и современность. Выпуск 17, посольства СССР в ДРА. Архив Национальной безопас‑ Москва : Институт Востоковедения РАН, с. 164–173. ности Университета Дж. Вашингтона. Афганистан. Мусаелян Г., 1982. Басмачам – ​из Пенсильвании. [Электронный ресурс]: Режим доступа: https://nsarchive2. Кровавые следы американского империализма. Москва: gwu.edu//rus/text_files/Afganistan/1978.11.01.PDF [дата Мысль, с. 115–117. звернення: 27.04.2020]. Петров А., 29.03.1979. Заговор против афганского Галиуллин Р. Х., 1990. ЦРУ в Азии. Москва : Во- народа. Правда, с. 4. ениздат. Петров А., 21.03.1979. Отпор силам реакции и им- Глухов Ю., 29.05.1979. Происки против Афгани- периализма. Правда, с. 5. стана. Правда, с. 5. Рабуш Т. В., 2016. Афганские беженцы в советско-­ Грищенко Т., 2006. З. Бжезинський і зовнішньо- американской «пропагандистской войне».­ Вестник політичні настанови адміністрації Дж. Картера в 1979– НВГУ, № 3, с. 18–24. 1980 рр. Історичний журнал : Наукове громадсько-­ політичне видання, № 5, с. 12–27. Слинкин М. Ф., 2000. Афганистан : уроки инфор- мационной вой­ны. Культура народов Причерноморья, Гроссман А. С., 1993. Секретные документы из осо- № 15, с. 125–134. бых папок. Афганистан : Политический архив ХХ века. Вопросы истории, № 3. с. 3–33. Трофименко Г. А., 1980. Вашингтон : курс на на- пряженность. США: Экономика, политика, идеология, Иващенко А. С., 1994, Афганская вооруженная № 6, с. 3–14. оппозиция в американской политике. США : Экономика, политика, идеология, № 11. с. 96–106. Чернышков А. В., 2014. Политика Соединенных Штатов Америки в Афганистане от Саурской ре‑ Иващенко А. С., 1993. Гуманитарная помощь США волюции до первого президентского срока Б. Обамы. афганским беженцам и перемещенным лицам. Восток, Дисс…канд. ист. наук. – Волгоградский​ государствен- № 3, с. 61–66. ный университет. Иващенко А. С., 1997. США и Афганистан (1979– Швейцер П., 1995. Победа. Роль тайной страте‑ 1989). Москва : ТЦ «Сфера». гии администрации США в распаде Советского Союза Иващенко А. С., 1994, 4. Эволюция политики США и социалистического лагеря. Минск : СП «Авест». в Афганистане в 1979 г. США: Экономика, политика, FRUS, 2018. Foreign Relations of the United States, идеология, № 4, с. 74–82. 1977–1980. Volume XII. Afghanistan. Washington: United Кассис В. Б., Колосов Л. С., 1988. Из тайников States Government Publishing Office. [Online]: Available секретных служб. Москва : Молодая гвардия. from: https://static.history.state.gov/frus/frus1977–80v12/ Ковальков О. Л., 2015. Гератська криза березня pdf/frus1977–80v12.pdf. [Accessed: 27.04. 2020]. 1979 року та ескалація радянської присутності в Де- Lowenstein J., 2016. US Foreign Policy and the мократичній республіці Афганістан. Наукові записки. Soviet–Afghan War: A Revisionist History. Yale University. Серія : Історичні науки. Випуск 22. Кіровоград, с. 84–90. [Online]: Available from: https://elischolar.library.yale.edu/ Ковальков О. Л., 2013. Реакція світової спільноти на applebaum_ award/9/?utm_source=elischolar.library.yale. радянське вторгнення до Афганістану. Наукові записки. edu%2Fapplebaum_award%2F9&utm_medium=PDF&utm_ Серія : Історичні науки. Випуск 18. Кіровоград, с. 59–67. campaign=PDFCoverPages. [Accessed: 27.04.2020]. Крайл Д., 2008. Война­ Чарли Уилсона. Москва : Совершенно секретно. References Vyskazyvanija, 1978. Vyskazyvanija rukovodjashhih Galiullin R. H., 1990. CRU v Azii [CIA in Asia]. dejatelej Demokraticheskoj Respubliki Afganistan po Moskva: Voenizdat [in Russian]. voprosam mezhdunarodnyh otnoshenij i vneshnej politiki Gluhov Ju., 29.05. 1979. Proiski protiv Afganistana DRA. 27 aprelja–oktjabr’ 1978 goda: Press-otdel posol’stva [Intrigues against Afghanistan]. Pravda [Truth], p. 5 [in SSSR v DRA [Statements by senior officials of the Democratic Russian]. Republic of Afghanistan on international relations and foreign Hryshchenko T., 2006. Z. Bzhezynskyi policy of the DRA. April 27 – October​ 1978: Press Department i zovnishnopolitychni nastanovy administratsii Dzh. Kartera of the USSR Embassy in the DRA]. Arhiv Nacional’noj v 1979–1980 rr. [Z. Brzezinski and Foreign Policy Directions bezopasnosti Universiteta Dzh. Vashingtona. Afganistan of the Carter Administration in 1979–1980] Istorychnyi [J. Washington University National Security Archive. zhurnal: Naukove hromadsko-­politychne vydannia Afghanistan]. [Online]: Available from: https://nsarchive2. [Historical Journal: Scientific and Political Publication], gwu.edu//rus/text_ files/Afganistan/1978.11.01.PDF № 5, pp. 12–27 [in Ukrainian]. [Accessed: 27.04.2020]. [in Russian]. doi 10.15421/26200114

Grossman A. S., 1993. Sekretnye dokumenty iz osobyh Musaeljan G., 1982. Basmacham–izPensil’vanii 175 papok. Afganistan: Politicheskij arhiv XX veka [Secret [To Basmaches–from Pennsylvania]. Krovavye sledy documents from special folders. Afghanistan: Twentieth amerikanskogo imperializma [Bloody traces of American Century Political Archive]. Voprosy istorii [History issues], imperialism]. Moskva: Mysl’, pp. 115–117 [in Russian]. № 3, pp. 3–33[in Russian]. Petrov A., 29.03.1979. Zagovor protiv afganskogo Ivashhenko A. S., 1994, 11. Afganskaja vooruzhennaja naroda [Conspiracy against the Afghan people]. Pravda oppozicija v amerikanskoj politike [Afghan Armed [Truth], p. 4 [in Russian]. Opposition in American Politics]. SShA: Ekonomika, politika, Petrov A., 21.03.1979. Otpor silam reakcii ideologija [USA: Economics, Politics, Ideology], № 11, i imperializma [Resistance to the forces of reaction and pp. 96–106 [in Russian]. imperialism]. Pravda [Truth], p. 5 [in Russian]. Ivashhenko A. S., 1993. Gumanitarnaja pomoshh’ Rabush T. V., 2016. Afganskie bezhency v sovetsko-­ SShA afganskim bezhencam i peremeshhennym licam [US amerikanskoj «propagandistskoj vojne» [Afghan refugees Humanitarian Assistance to Afghan Refugees and Displaced in the Soviet-­American «propaganda war»]. Vestnik NVGU Persons]. Vostok [Orient], № 3, pp. 61–66 [in Russian]. [Bulletin of the Nizhnevartovsk State University], № 3, Ivashhenko A. S., 1997. SShA i Afganistan (1979–1989) pp. 18–24 [in Russian]. [USA and Afghanistan (1979–1989)]. Moskva: TC Sfera Slinkin M. F., 2000. Afganistan: uroki informacionnoj [in Russian]. vojny [Afghanistan: the lessons of the information war]. Ivashhenko A. S., 1994, 4. EvoljucijapolitikiSShA Kul’tura narodov Prichernomor’ja [Culture of the peoples v Afganistane v 1979 g. [The evolution of US policy in of the Black Sea], № 15, pp. 125–134 [in Russian]. Afghanistan in 1979]. SShA: Ekonomika, politika, ideologija Trofimenko G. A., 1980. Vashington: kurs na [USA: Economics, Politics, Ideology], № 4, pp. 74–82 [in naprjazhennost’ [Washington: course on tension]. SShA: Russian]. Ekonomika, politika, ideologija [USA: Economics, Politics, Kassis V. B., Kolosov L. S., 1988. Iz tajnikov sekretnyh Ideology], № 6, pp. 3–14 [in Russian]. sluzhb [From Secret Services Caches]. Moskva: Molodaja Chernyshkov A. V., 2014. Politika Soedinennyh Shtatov gvardija [in Russian]. Ameriki v Afganistane ot Saurskoj revoljucii do pervogo Koval΄kov O. L., 2015. Heratskakryzabereznia 1979 prezidentskogo sroka B. Obamy [The policy of the United roku ta eskalatsiiaradianskoiprysutnosti v Demokratychnii States of America in Afghanistan from the Saur revolution respublitsiAfhanistan [The March 1979 Herat crisis and the to the first presidential term of B. Obama]. Diss… kand. escalation of the Soviet presence in the Democratic Republic ist. nauk. – ​Volgogradskij gosudarstvennyj universitet [in of Afghanistan]. Naukovi zapysky. Seriia: Istorychninauky Russian]. [Academic notes. Series: Historical sciences]. Vypusk 22, Shvejcer P., 1995. Pobeda. Rol’ tajnoj strategii Kirovohrad, pp. 84–90 [in Ukrainian]. administracii SShA v raspade Sovetskogo Sojuza Kovalkov O. L., 2013. Reaktsiia svitovoi spilnoty na i socialisticheskogo lagerja [Victory. The role of the secret radianske vtorhnennia do Afhanistanu [The reaction of the strategy of the US administration in the collapse of the world community to the Soviet invasion of Afghanistan]. Soviet Union and the socialist camp]. Minsk: SP «Avest» Naukovi zapysky. Seriia: Istorychni nauky [Academic notes. [in Russian]. Series: Historical sciences]. Vypusk 18. Kirovohrad, pp. 59– FRUS, 2018. Foreign Relations of the United States, 67 [in Ukrainian]. 1977–1980. Volume XII. Afghanistan. Washington: United Krajl D., 2008.Vojna Charli Uilsona [Charlie Wilson’s States Government Publishing Office. [Online]: Available War]. Moskva: Sovershenno sekretno [in Russian]. from: https://static.history.state.gov/frus/frus1977–80v12/pdf/ Kudrjavcev A., 2003. Arabskie «afgancy» [Arab frus1977–80v12.pdf. [Accessed: 27.04. 2020]. [in English]. «Afghans»]. Azija i Afrikasegodnja [Asia and Africa today], Lowenstein J., 2016. US Foreign Policy and the № 10, pp. 37–43 [in Russian]. Soviet–Afghan War: A Revisionist History. Yale University. Kudrjavcev A. V., 2003. Fenomen «arabskih afgancev» [Online]: Available from: https://elischolar.library.yale.edu/ [The phenomenon of «Arab Afghans»]. Blizhnij Vostok applebaum_award/9/?utm_source=elischolar.library.yale. i sovremennost’ [Middle East and modernity]. Vypusk 17. edu%2Fapplebaum_award%2F9&utm_medium=PDF&utm_ Moskva: Institut Vostokovedenija RAN, pp. 164–173 [in campaign=PDFCoverPages. [Accessed: 27.04.2020]. [in Russian]. English]. ARCHEOLOGIAE

ARCHEOLOGY

АРХЕОЛОГІЯ

АРХЕОЛОГИЯ 177 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 176–187 doi 10.15421/26200115 http://www.uha.dp.ua УДК 378.4.016 (477) методи організації та контролю самостійної роботи студентів під час вивчення тем із археології; створення Інноваційні підходи до викладання лепбуків з окремих тем археології. Окреслено важливість археологічної практики для формування археології у вищій школі у студентів фахових компетентностей. Простежено, як забезпечується формування програмних результатів І. Б. Скакальська навчання. Стислі висновки: підкреслено значення Докторка історичних наук, професорка оволодіння сучасними прогресивними технологіями ORCID: 000–0001–8705–7971 навчання як інструментом для формування компетенцій ResearcherID B‑9391–2019 фахівців. Виокремлено роль викладача як фасилітатора, [email protected] що стимулює самостійну роботу студента і формує Кременецька обласна гуманітарно-­педагогічна його компетенції. Практичне значення: результати академія ім. Тараса Шевченка дослідження рекомендовано для використання під вул. Ліцейна, 1, м. Кременець, час вивчення та викладання навчальної дисципліни Тернопільська область, Україна, 47003 «Археологія» у вишах, при розробці культурно-освітніх­ проєктів для молоді з метою популяризації пам’яток Анотація. Мета статті – ​охарактеризувати історії та археології. Оригінальність полягає в тому, ключові інноваційні підходи до викладання що у публікації розкрито власний досвід викладання археології у вищій школі на основі сучасних методик археології для студентів спеціальності «Історія». формування компетентностей у студентів та досвіду Враховано особливості викладання для покоління власної науково-педагогічної­ діяльності. Методи «Z». Наукова новизна: сформульовано найефективніші дослідження: узагальнювальний, інтерактивний, інноваційні прийоми і методи навчання археології із емпіричний, системно-структурний­ та кейс-метод. застосуванням студентоцентрованого підходу. Тип Основні результати: проаналізовано історію статті: теоретично-прикладна.­ археологічних досліджень краю та здійснено теоретичне і науково-­методичне обґрунтування Ключові слова: заклад вищої освіти; освітній їхнього практичного застосування. Визначено ключові компонент; методика викладання; компетентності; soft інновації до викладання археології та формування skills, студентоцентрований підхід. компетентностей у здобувачів вищої освіти. Показано, як студентоцентрований підхід реалізується Надійшла до редколегії 15.03.2020 в освітньому процесі та які форми і методи навчання Прорецензована 17.04.2020 йому відповідають. Запропоновано ефективні Рекомендована до друку 06.05.2020

© Скакальська І. Б., 2020 178 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 176–187 doi 10.15421/26200115 http://www.uha.dp.ua УДК 378.4.016 (477) методы организации и контроля самостоятельной работы студентов при изучении тем с археологии; Инновационные подходы создание лепбуков по отдельным темам археологии. Определена важность археологической практики к преподаванию археологии для формирования у студентов профессиональных в высшей школе компетенций. Прослежено, как обеспечивается формирование программных результатов обучения. И. Б. Скакальская Краткие выводы: подчеркнуто значение овладения Доктор исторических наук, профессор современными прогрессивными технологиями обучения ORCID: 000–0001–8705–7971 как инструментом для формирования компетенций ResearcherID B‑9391–2019 специалистов. Выделена роль преподавателя как [email protected] фасилитатора, что стимулирует самостоятельную работу студента и формирует его компетенции. Практическое Кременецкая областная гуманитарно-­ значение: результаты исследования рекомендуется педагогическая академия им. Тараса Шевченко для использования во время изучения и преподавания ул. Лицейная, 1, г. Кременец, учебной дисциплины «Археология» в вузах, при Тернопольская область, Украина, 47003 разработке культурно-образовательных­ проектов для Аннотация. Цель статьи – охарактеризовать​ ключевые молодежи с целью популяризации памятников истории инновационные подходы к преподаванию археологии и археологии. Оригинальность заключается в том, что в высшей школе на основе современных методик в публикации раскрыто собственный опыт преподавания формирования компетенций у студентов и опыта археологии для студентов специальности «История». собственной научно-педагогической­ деятельности. Учтены особенности преподавания для поколения Методы исследования: обобщающий, интерактивный, «Z». Научная новизна: сформулированы эффективные эмпирический, системно-­структурный и кейс-метод. инновационные приемы и методы обучения археологии Основные результаты: проанализировано историю с применением студентоцентрованого подхода. Тип археологических исследований края и осуществлено статьи: теоретико-­прикладная. теоретическое и научно-методическое­ обоснование Ключевые слова: учреждение высшего образования; их практического применения. Определены ключевые образовательный компонент; методика преподавания; инновации к преподаванию археологии и формирования компетентности; soft skills, студентоцентричный подход. компетентностей у соискателей высшего образования. Показано, как студентоцентрований подход реализуется Поступила в редколлегию 15.03.2020 в образовательном процессе и какие формы и методы Прорецензирована 17.04.2020 обучения ему отвечают. Предложены эффективные Рекомендована в печать 06.05.2020

© Скакальская И. Б., 2020 179 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 176–187 doi 10.15421/26200115 http://www.uha.dp.ua LCC CC 83–97: CC 1–960 of mind-mapping are offered. It is shown how a student- centered approach is implemented in the educational Innovative Approaches to Teaching process and what forms and methods of teaching are appropriate to it. Effective methods of organizing and Archeology in Higher School controlling students’ independent work while studying archeology issues are proposed. The emphasis is placed I. B. Skakalska on the importance of soft skills competency formation Sc. D. (History), Professor for the teacher’s future activities. The importance of ORCID: 000–0001–8705–7971 archeological practice for professional competencies’ ResearcherID B‑9391–2019 formation in students is outlined. The formation process [email protected] of programmatic learning results is monitored. Brief Taras Shevchenko Regional Humanitarian-­ conclusions: The importance of mastering modern Pedagogical Academy of Kremenets, advanced learning technologies as a tool for forming 1 Litseina Street, Kremenets, the competencies of specialists is emphasized. The Ternopil Region, Ukraine, 47003 role of the teacher as a facilitator, which stimulates the student’s independent work and shapes his competences, is highlighted. The importance of digital technologies Abstract. The aim of the article is to characterize the key in project creation and students’ creative tasks is shown. innovative approaches to teaching archeology in higher Practical importance: the results are recommended for use education institutions on the basis of modern methods of in the study and teaching of the course «Archeology» in forming competencies in students and the experience of universities, for development of cultural and educational their own scientific and pedagogical activity. Research projects for young people in order to promote historical and methods: generalizing, problematic, interactive, empirical, archeological sights. The originality is that the publication modeling, system-structural methods and the case method. discloses the author’s experience of teaching archeology The main results: the history of archaeological researches to students of the specialty «History». Teaching features of Kremenets region is analyzed and theoretical and for Generation Z are considered. Scientific novelty: scientific-methodical substantiation of their practical the most effective innovative methods and methods of application is made. In particular, archaeological finds of teaching archeology using a student-centered approach are O. Tsynkalovskyi, Yu. Shumovskyi, excavations on the formulated. The article type: theoretical-applied. mountain of Kulychivka and others are analyzed. The appropriateness of conducting classes in the archeology Keywords: institution of higher education; educational department of the local lore museum is motivated. Some component; teaching methodology; competences; soft key innovations in archeology teaching and competence skills, student-centered approach.. formation in higher education applicants are identified: problematic lectures, small group work, workshops, Received 15.03.2020 various effective tools for visualization and organization Reviewed 17.04.2020 of knowledge, etc. The variants of use of intellect maps Accepted 06.05.2020 for archeological cultures and application of the method

© Skakalska I. B., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 177–187

180 Постановка проблеми. Інноваційний підхід інноваційних методів і технологій, визначено осо- до викладання у вищій школі передбачає поєднан- бливості щодо їхнього впровадження у навчання ня як традиційних, так і новітніх методів навчання. вищої школи (Горохівський, П., 2012). Публікація Сьогодні ключова роль відводиться набутим ком- «Роль і місце курсу «Археологія України» у систе- петенціям випускника. У цьому контексті компе- мі підготовки вчителя сільської загальноосвітньої тентнісний підхід у вищій школі виступає як інстру- школи» практично показує значення отриманих мент її оновлення і досягнення нею якості. Якщо знань і набутих компетентностей (Горохівський, у минулому столітті викладач був «енциклопеді- П. І., 2008, с. 267–270). єю» для студентів, то тепер його роль кардинально Деякі статті розкривають формування певних змінилася. Оскільки джерел інформації з навчаль- компетентностей, наприклад, інформаційної, щоб ної дисципліни є безліч, студенти мають швидкий нею студенти послуговуватися у SMART- суспіль- доступ до неї, проте ця інформація є різноманіт- стві (Миколайчук, І., 2018, с. 126–129) або вико- ною, іноді недостовірною чи застарілою, відповід- ристання мультимедіа на заняттях (Радченко, С., но, завдання викладача полягає в тому, щоб ске- 2018, с. 132–136). Також дослідники пропонують рувати пошуки здобувача вищої освіти в потрібне розглядати гру як засіб компетентнісного навчання русло. Крім того, необхідно студентів зацікавити (Барнінець, О. В., 2011). Частково перегукується проблематикою навчального курсу й зорієнтувати, з нашою тематикою публікації з вивчення викла- для чого їм необхідні будуть знання та які компе- дання археології в історичному контексті (Калугін, тентності у них буде сформовано. О. В., 2017). Проблематика читання археологічних Варто врахувати й те, що кілька десятків років курсів у вишах теж була об’єктом дослідження, але тому людина з вищою освітою могла довгий час окремі висновки потребують оновлення, відповід- розраховувати на знання, уміння і навички отри- но до вимог сьогодення (Пустовалов, С. Ж., 2009). мані в університетах. Нині практика показує, що Низка статей розкриває становлення і розвиток ар- набутих знань стає недостатньо вже через декілька хеологічної науки в університетах (Пивоваров, C.B., років після закінчення вишу. Характерна риса но- 2009, с. 34–38). Тема методики викладання різних вого тисячоліття – необхідність,​ як ніколи, уміння освітніх компонентів розглянута здебільшого у пе- самостійно отримувати потрібну для роботи інфор- дагогічній літературі, де описано чимало типів ор- мацію. Цьому мають сприяти сформовані компе- ганізації навчання. Щодо ґрунтовних досліджень, тентності, а особливо навички soft skills, які є необ- які стосуються інноваційних підходів до викладан- хідними для розвитку індивіда в соціумі, його са- ня археології ми не зустрічали. мореалізації, досягненні високих професійних та Мета дослідження – ​розглянути ключові ін- кар’єрних результатів. новаційні підходи до викладання археології у ви- По-іншому порушуются питання щодо за- щій школі на основі сучасних методик формуван- безпечення якості освіти, тому поряд із традицій- ня компетентностей в студентів та досвіду власної ними методами навчання в формі лекцій, семі- науково-­педагогічної діяльності. нарських занять викладачами широко впроваджу- Джерелами дослідження виступають особи- ються інноваційні підходи. Навчальна дисципліна сті нотатки й напрацювання авторки під час викла- «Археологія» дозволяє використовувати різні інно- дання археології. ваційні підходи, які сприяють переходу від інфор- Виклад основного матеріалу. Методика маційної методики та простої репродукції знань викладання археології у вищій школі ґрунтуєть- до їхнього глибокого осмислення та творчого ви- ся на класичних та інноваційних підходах. Курс користання. Важливим є розробка інтерактивних «Археологія» має три кредити і читається на першо- методів, які були б корисними та цікавими для су- му курсі для здобувачів вищої освіти спеціальнос- часного студента. ті «Історія» в Кременецькій обласній гуманітарно-­ Історіографія. Проблематиці викладання педагогічній академії ім. Тараса Шевченка (далі – ​ у вищій школі присвячена низка посібників та КОГПА ім. Тараса Шевченка). Крім того, навчаль- науково-­методичних робіт. Праця Г. М. Козлової ним планом влітку передбачена археологічна прак- дозволяє розглянути планування освітнього про- тика (три кредити). Навчальна дисципліна поклика- цесу у виші на засадах компетентнісного підходу на забезпечити знання характеристик історичного (Козлова, Г. М., 2014). Посібник П. І. Горохівського, періоду, археологічних культур, визначних пам’я- присвячений вивченню змісту методів навчання іс- ток, господарських знань у давнину, видів кераміч- торії у вишах, розгляду наявних підходів до їх кла- ного посуду, прикрас з каменя, кістки, поховальних сифікації, виявленню основних аспектів взаємо- пам’яток, також термінології. Головними методич- зв’язків між ними і рівнями засвоєння студентами ними засадами викладання курсу є системність і ці- змісту історичних курсів. У книзі зроблено огляд лісність, усі теми взаємопов’язані у часових рам- doi 10.15421/26200115

ках. Науково-теоретичний­ зміст навчальної дис- закінчення курсу). При цьому доцільно визначити 181 ципліни розкривається за допомогою міжпредмет- погляди студентів за такими питаннями: відповід- них зв’язків, зокрема, з такими курсами, як вступ ність навчального матеріалу тематиці курсу; значу- до спеціальності, історія первісного суспільства щість дисципліни у фаховій підготовці; характер та історія України. викладання матеріалу (логіка, темп, емоційність, Викладач як організатор освітнього середо- визначення головних питань); загальна характе- вища повинен забезпечити необхідні умови для ристика особистості викладача (ерудиція, добро- процесу навчання, для цього він постійно аналізує зичливість, культура мовлення тощо) (Казак, І. О., прагнення і мотиви діяльності студентів. Вивчати 2018, с. 32). Дані, отримані внаслідок опитувань думку здобувачів вищої освіти в процесі прове- сприятимуть вдосконаленню методики викладан- дення аудиторних занять можна такими способа- ня освітнього компоненту. ми: спостереження (помічати схвальні репліки, Зрозуміло, що для досягнення якості навчан- відгуки, негативні емоції, чи вдається викладачу ня має бути налагоджений системний підхід, який конкурувати з гаджетом); анкетування (рекомен- дозволить здійснити реальні зміни у змісті освіти дується проводити на початку, усередині та після (див. рис. 1). Як бачимо, що всі елементи дидактич-

Рис. 1. Структура педагогічної системи у закладі вищої освіти (Казак, І. О., 2018, с. 11).

них процесів взаємопов’язані. Важливими також є Цинкаловського. Він як делегат Археологічного комунікація між викладачем і студентами на основі музею у Варшаві брав участь у розкопках, які іні- студентоцентрованого підходу. Метою наших занять ціював краєзнавчий музей. Авторитет вченого-­ є розвиток творчої особистості, у якої сформовано археолога був значний, наприклад, в Кременецькому набір загальних і професійних компетентностей. повіті у 1936 р. відкрили на глибині 2 м старинну Для здійснення якісного навчання потрібно пі- гробницю з людським кістяком. З Варшави виклика- дібрати наявні й розробляти нові засоби, прийоми, ли представника державного археологічного музею методи. Інноваційні технології навчання у виші пе- п. Цинкаловського, який визначив, що це готський редбачають: проблемні лекції, робота в малих гру- гріб (Скакальська, І., 2013, с. 324). Археологічні від- пах, семінари-дискусії,­ мозкові атаки, кейс-метод криття робив на Волині Ю. Шумовський, свяще- (метод аналізу конкретних ситуацій), презентації, ник. Він у 1938 р. закінчив археологічний факультет рольові ігри, ділові ігри (Козлова, Г. М., 2014, с. 64). Варшавського університету. У 1934–1938 рр. став Нестандартні форми організації навчання викли- делегатом на Волині Варшавського археологічного кають в студентів інтерес до модерної інформації, музею. Як пише Юрій Шумовський, що він «страш- спонукають до пошуку нових джерел. но був закоханий в археологію». Біля рідного села Під час вступного заняття робимо екскурс в іс- Мирогощі (Волинське воєводство) Ю. Шумовський торію археологічних досліджень краю. Акцентуємо знайшов багато неолітичних знарядь праці та кера- увагу на археологічних дослідженнях Олександра міки, що належала до Трипільської культури. Сам ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 176–187

182 археолог у науково-популярних­ публікаціях так роз- тентності – ​здатність бути критичним і самокри- повідає про свої знахідки: «На полях с. Мирогощі тичним. На початку лекції студентам ставиться на пн. схилі гір, відкрив я в минулому році велику проблемне питання чи ситуація, відповідь на яку оселю неолітичну, яка розміщена була майже на 5 вони шукають протягом усієї пари, аналізуючи ін- га землі. Знайдено тут кілька сот кремінних зна- формацію викладача та переглядаючи презентацію рядь неолітичних, шліфованих і не шліфованих. тощо. Проблемність є одним з провідних методів Кераміка глиняних посуд, яка численно знайдена вивчення навчальної дисципліни археологія. Вона тут, свідчить, що місцева оселя впродовж віків під- змушує студента думати самостійно, а не сприйма- лягала різним культурним впливам. Цікавою пам’ят- ти слова викладача без сумніву. Розглядаючи куль- кою з мирогощанської кераміки є оздоба глиняного тури племен мідного віку, вирішували, що таке ке- глечика, яка являє собою голову бика, до цього ще нотафи і навіщо люди їх робили. Або перегляд по- й прикрашену в червоний колір» (Скакальська, І., ховального інвентаря показав, що більшість креме- 2013, с. 327). До речі, одна з курсових робіт з ар- невих наконечників стріл обпалена у вогні. Чому? хеології, присвячена діяльності Ю. Шумовського. Як продовження проблемного підходу є метод У радянський час розкопки на Кременеччині вели- експериментування. Студентам роздаються карт- ся на горі Куличівці (пам’ятки пізнього палеоліту) ки, на одній половині подано завдання, на іншій – ​ та на Замковій горі (середньовіччя). Такий невели- пусті лінійки, їх заповнюють наприкінці лекції. кий історичний екскурс сприятиме формуванню ро- Питання такого типу: 1. У скіфів та сарматів є ба- зуміння студентами ролі археологічних розкопок гато спільних рис. Порівняйте та наведіть ці риси. під час вивчення історії краю. Нинішнє «Z» поко- 2. Сарматське суспільство багато в чому нагадувало ління студентів побачить прикладне значення кур- скіфське. Чим саме? 3. Сарматський одяг дуже пов- су «Археологія», оскільки для них це важливо, бо торював скіфські деталі, а які саме? 4. Сарматське знання без практичної складової для них не цікаві. мистецтво дуже нагадувало скіфське, якими риса- Навчальний процес зорієнтований на розви- ми? 5. Подано фрагмент тексту й необхідно в ньо- му виправити археологічні неточності та помилки. ток компетентностей студентів. Компетентність – ​ Цей метод активізує їх роботу та дозволяє переві- це система знань й умінь у дії. Наприклад, робо- рити як студенти можуть застосувати знання отри- чою програмою навчальної дисципліни археологія мані під час лекції. Компетентнісна спрямованість (2019 р.) передбачено оволодіння інтегральною ком- запропонованих завдань дозволяє забезпечити ефек- петентністю (здатність розв’язувати в професійній тивність такого виду роботи. діяльності або в процесі навчання археології склад- Лекція, присвячена археологічним культу- ні спеціалізовані задачі та практичні проблеми, що рам ранніх слов’ян, відбувається у формі запи- передбачає застосування теорій та методів науки тань. Викладач ставить питання і вислуховує ймо- і характеризується комплексністю та невизначені- вірні варіанти відповідей, а тоді говорить вірну. стю умов). Виклад навчального матеріалу як гото- Кожен студент за правильні відповіді отримує бали. вої інформації фактично виключається. В основу Наприклад, питання, чи споживали давні слов’яни лекції, яку читають за допомогою методу «опорної солодощі і як це довели археологи, викликає зна- бази», покладено принципи базового нагромаджен- чний інтерес та активізацію студентської аудиторії. ня з кожного питання найбільш важливого матері- Така форма роботи спонукає студентів до виперед- алу з метою підвищення продуктивності процесу жаючого опрацювання матеріалу, розвиває навички навчання. Основні принципи цього методу: виклад самостійної роботи з джерелами. матеріалу великими часовими «порціями»; повто- У ході лекції студентам пропонується запов- рення викладеного кілька разів; зворотний зв’я- нювати таблицю, у першій колонці розміщати по- зок з аудиторією у вигляді обговорення матеріалу няття, які загальновідомі, у другій – ​ті, що потре- (Казак, І. О., 2018, с. 41). Часто використовуємо бують роз’яснення чи уточнення, у третій – ​неві- «Метод шести капелюхів» для дискусійного розгля- домі. Наприкінці заняття розглядаємо дані табли- ду певних ситуацій, щоб студенти вчилися вислов- ці і спільно з студентами коментуємо, таким чином лювати думки та пропонувати власні рішення, це відбувається засвоєння нових понять, назв і термінів в свою чергу формує загальні компетентності, такі археологічної науки. Також пропонуємо студентам як вміння виявляти, ставити та вирішувати пробле- записати асоціації з певним поняттям, наприклад, ми та здатність працювати в команді. Викладач під поліхромний посуд. Програмні результати навчан- час такої лекції виступає більше у ролі фасилітато- ня освітньої програми передбачають знання специ- ра, що організовує взаємодію студентів. фіки історичної термінології. У ході вивчення майже усіх тем з археології Важливим щодо формування загальних ком- використовуємо проблемні запитання або задачі. петентностей є критичне мислення. В загальних Цей прийом сприяє виробленню загальної компе- рисах шлях пізнання окреслено у схемі (рис. 1).

заповнюють наприкінці лекції. Питання такого типу: 1. У скіфів та сарматів є багато спільних рис. Порівняйте та наведіть ці риси. 2. Сарматське суспільство багато в чому нагадувало скіфське. Чим саме? 3. Сарматський одяг дуже повторював скіфські деталі, а які саме? 4. Сарматське мистецтво дуже нагадувало скіфське, якими рисами? 5. Подано фрагмент тексту і необхідно у ньому виправити археологічні неточності та помилки. Цей метод активізує їх роботу та дозволяє перевірити як студенти можуть застосувати знання отримані під час лекції. Компетентнісна спрямованість запропонованих завдань дозволяє забезпечити ефективність такого виду роботи. Лекція, присвячена археологічним культурам ранніх слов’ян, відбувається у формі запитань. Викладач ставить питання і вислуховує ймовірні варіанти відповідей, а тоді говорить вірну. Кожен студент за правильні відповіді отримує бали. Наприклад, питання чи споживали давні слов’яни солодощі і як це довели археологи, викликає значний інтерес та активізацію студентської аудиторії. Така форма роботи спонукає студентів до випереджаючого опрацювання матеріалу, розвиває навички самостійної роботи з джерелами. У ході лекції студентам пропонується заповнювати таблицю, у першій колонці розміщати поняття, які загальновідомі, у другій – ті, що потребують роз’яснення чи уточнення, у третій – невідомі. Вкінці заняття розглядаємо дані таблиці і спільно з студентами коментуємо, таким чином відбувається засвоєння нових понять, назв і термінів археологічної науки. Також пропонуємо студентам записати асоціації з певним поняттям, наприклад, поліхромний посуд. Програмні результати навчання освітньої програми передбачають знання специфіки історичної термінології. Важливим щодо формування загальних компетентностей є критичне мислення. В загальних рисах шлях пізнання окреслено у схемі (рис. 1). Автор Терно С. пропонуючи теорію критичного мислення підкреслив, що її можна відносити не лише до doiісторії, 10.15421/26200115 тому ми її успішно почали застосовувати в археології. Наприклад, вже в ході археологічної практики потрібно застосовувати критичне мислення для отримання інформації про артефакт. 183

спостереження гіпотеза

експеримент з перевірка перевірки наслідків гіпотези

розроблення теорії

Рис. 2. Теорія критичного мислення (Терно, С., 2011, с. 5) Рис.2. Теорія критичного мислення (Терно, С., 2011, с. 5) Самостійній роботі належить одне з провідних місць у навчальному плані підготовки Автор Терно С., пропонуючи теорію критичного ції, розвитку креативності студентів (див. рис. 3). мисленнястудента-бакалавра. підкреслив, що її можна Завдання відносити самостійної не Використання роботи додаються презентацій до до ко кожноїжного лекції семінарського зага- лише дозаняття історії, тому(це можуть ми її успішно бути почалипрезентації, засто- описовілом питання чи окремих з додатков питань темиої літератури). має значний емоційСамостійна- совуватиробота в археології. приносить Наприклад, результат вже в ході тільки архео тоді,- колиний вплив, її проводити а це впливає систе на те,матично, що студент тому може здобувачі че- логічноївищої практики освіти потрібно орієнтовані застосовувати на постійне критичне виконаннярез значний поставлених період часу завд відтворитиань. Студенти матеріал, створюють щоб мисленнявласноруч для отримання лепбуки інформації (творчі про блокноти), артефакт. ілюструючизастосувати їх власними його у різних замальовками, ситуаціях, зокрема надписами під або Самостійній роботі належить одне з провід- час222 археологічної практики. них місць у навчальному плані підготовки студента-­ Скрайбінг дозволяє занотовувати або презен- бакалавра. Завдання самостійної роботи додають- тувати важливу інформація за допомогою певних ся до кожного семінарського заняття (це можуть знаків або графічних символів чи он-лайн плат- бути презентації, описові питання з додаткової лі- форм. Наприклад, студенти на ватмані зображу- тератури). Самостійна робота приносить резуль- вали кордони проживання трипільців та їх сусідів тат тільки тоді, коли її проводити систематично, (культура Гумельниця та інших), а також познача- тому здобувачі вищої освіти орієнтовані на по- ли особливості всіх цих культур (шматки кераміки стійне виконання поставлених завдань. Студенти з певними знаками або фігурки). створюють власноруч лепбуки (творчі блокноти), Інтелект-­карти дуже помічні, коли потріб- ілюструючи їх власними замальовками, надписа- но засвоїти значну кількість фактажу. Наприклад, ми або наклейками. Студентам пропонується до студенти в ході лекції з теми «Ранній залізний вік. кожного семінару підібрати інформацію періоди- Кіммерійці. Скіфи. Сармати» позначають найбільш ки до теми, це є ефективним засобом актуаліза- знамениті знахідки цих народів і місця, де вони ції знань. Запропонований студентами матеріал зроблені, роблять це схематично. значно доповнює семінарське заняття фактажем. Майдмепінг створює контекст для створення Також спільно зі студентами створюємо віртуаль- нових ідей. Дозволяє графічно розглянути пробле- ні археологічні довідкові кабінети, де розміщує- му. Студентів розділяємо на групи і роздаємо ар- мо різноманітні історичні джерела, книги, які ви- куш паперу для кожної. У центрі аркуша окреслю- користовуємо для підготовки до семінарських за- ється проблема (замальовується), а далі графічно нять, колоквіумів та підсумкового модулю, таким зображуються варіанти її вирішення. Наприклад, чином створюється бібліотека цифрових ресурсів на могильнику Гринів знайдено майстерно виго- з археології (Святець, Ю., 2019, с. 59). Така діяль- товлену з бронзи накладку для піхов меча. На ній ність формує фахову компетентність – самостійну​ було зображення. Який міфологічний сюжет пред- інтерпретацію змісту історичних джерел та відо- ставлено на знахідці? бражених історичних фактів, подій, явищ. Метод сторітелінгу допомагає студентам «за- Візуалізація відіграє значну роль для за- нуритись» в епоху, зокрема, відтворити життя ан- пам’ятовування, відтворення, аналізу інформа- тичних греків, вони складають оповідання типу ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 176–187

184 «Один день життя грека з Ольвії чи Херсонесу» Добірка інтерактивних прийомів візуалізації у розповіді має прозвучати якнайбільше термінів, навчальної інформації зробить процес навчання понять з археології. більш осмисленим та формуватиме низку загаль- Під час вивчення теми «Археологічні пам’ятки них і професійних компетентностей. Сучасний козацьких часів», яка передбачає характеристику компетентнісний підхід має формувати нову мо- територій, на яких знаходяться козацькі старожит- дель взаємодії викладача і студента, ґрунтовану на ності, оборонних замків-фортець,­ козацьку зброю, студентоцентризмі, коли останній сам імпровізує, здійснено на екскурсійний похід на П’ятницькій ко- проявляє креативність, пропонуючи свій варіант зацький, який знаходиться в межах м. Кременець окресленої ситуації чи розвитку подій. Зрозуміло, (Скакальська, І. Б., 2018, с. 118) студенти пишуть різні інтерактивні методи ламають усталені стере- сценарій буктрейлера. Їм потрібно продумати сю- отипи щодо навчальних занять та їх видів, а в свою жет, скласти текст, підібрати картинки для козаць- чергу потребують значних теоретичних напрацю- кої хроніки. Далі знімають відеоролик, який опти- вань викладачем. Запропонований перелік візуалі- мально має тривати 1, 5 хвилини, тоді глядач не зації знань з археології є невичерпним і може про- втратить уважності під час перегляду матеріалу. довжуватися. Свої роботи студенти демонструють під час семі- Важливу роль для закріплення знань і фор- нарського заняття, коли відбувається своєрідний мування компетентностей відіграє музейна педа- кінофестиваль. гогіка. Ресурс Кременецького краєзнавчого музею

Засоби візуалізації

скрайбінг або он-лайн інтелект-карти майндмеп-пінг Сторітелінг буктрейлер скрайбінг

Рис. 3. Засоби візуалізації навчального матеріалу. дозволив низку пар з археології провести на його Археологічна практика відбувається у складі базі у залі археології. Ці заняття важливі для візу- Волинської археологічної експедиції, зокрема, про- алізації знань студентів. Наприклад, вони моделю- водяться рятівні дослідження багатошарової пам’ят- вали одинРис. день 3. Засобижиття первісної візуалізації людини, навчального знаряддя матеріалу.ки на березі Хрінницького водосховища (Рівненська праці наВажливу основі музейної роль для експозиції закріплення та панорами знань і формуванняобласть). компетентностейПам’ятка займає високий відіграє берег музейна водойми педагогіка.із зображенням Ресурс первісної Кременецького стоянки. Також краєзнавчогостуденти і музеювкрита деревами дозволив та никущами,зку пар що зпотребує археології додат - провестипроводили натематичні його базі екскурсії у залі в археології.музеї, наприклад: Ці заняття кових важливі зусиль для і праці візуалізації учасників знань експедиції. студентів. Наприклад,«Епоха палеоліту вони на моделювали Волині» або «Мідно-кам’янаодин день життя первісноїПідкреслимо, людини, щознаряддя літня польова праці наархеологічна основі музейноїдоба на Волині» експозиції та інші. таКрім панорами того, зі студентами із зображенням практика первісної сприяє закріпленню стоянки. Також теоретичних студенти знань, проводилипройшлися зтематичні екскурсією екскурсії місцями Кременеччини,в музеї, наприклад: отриманих «Епоха палеол під часіту вивчення на Волині» дисципліни, або «Мідно- погли- кам’янаде в різні добароки відбувалисяна Волині» археологічніта інші. Крім розкопки того, зі студентамибленню їх, пройш сприяєлися виробленню з екскурсією певних місцями навичок і знахідки представлені в музеї. Підтвердженням археологічної розвідки, розкопок, камеральної об- Кременеччини,нашої думки про де важливість в різні роки музейної відбувалися експози -археологічніробки артефактів розкопки тощо і знахідки (Горохівський, представлені П. І., 2008, в музеї.ції є стаття Підтвердженням докторки історичних нашої наукдумки О. Подобєдпро важливість сс.267). музейної Спонукає експо дозиції творчого є стаття мислення докторки під час історичнихпро музей, присвячений наук О. Подобєд трипільцям про та музей,представ присвячений- розкопок трипільцям реконструкція та життя представлених людей давніх там епох, експонатамлених там експонатам (Подобєд, (Подобєд, О., 2019, О., сс.16–20). 2019, сс.16– Студентам,які залишили як майбут післянім себе вчителям, величезну такі кількість навички слі - дозволять20). Студентам фахово як майбутнім провести учителям учням екскурсію такі нави- у краєзнавчомудів у вигляді музеї археологічних у залі археологія. об’єктів. Коли відкри- чки дозволятьДіагностування фахово провести знань студентів учням екскурсію відбувається ли у формідавньоруську колоквіуму. піч, то Колоквіум студенти намагались проходить по - у краєзнавчомувигляді бесіди музеї викладача у залі археологія. з студентами. Для опрацюванняказати, як там студен розміщувалисьтам пропонується люди, а, промиваю список - літератури,Діагностування перелік знаньпитань студентів і завдань. відбуваєть Це дозволяє- чи систематизува ґрунт, знайшлити залишки знання зерен з декількох і теж намагали тем, - уточнитися у формі конкретніколоквіуму. проблеми. Колоквіум проходить у ви- ся трактувати заняття і харчування людей княжих гляді бесідиАрхеологічна викладача зпрактика студентами. відбувається Для опрацю - у складічасів. Волинської Крім того, студенти археолог розуміють,ічної експедиції, що археоло - зокрема,вання студентам проводяться пропонується рятівні список дослідження літератури, багатошарової гія – не єдиний пам’ятки засіб для на березіїхнього Хрінницькоговивчення, тому за - перелік питань і завдань. Це дозволяє системати- стосовують міжпредметні зв’язки. Здатність вико- водосховищазувати знання з(Рівненська декількох тем, область). уточнити Пам’ятка конкрет- займаєристовувати високий берег знання водойми у практичних і вкрита ситуаціях деревами – ​це тані проблеми.кущами, що потребує додаткових зусиль і праці загальнаучасників компетенція, експедиції. яка формується у здобувачів Підкреслимо, що літня польова археологічна практика сприяє закріпленню теоретичних знань, отриманих під час вивчення дисципліни, поглибленню їх, сприяє виробленню певних навичок археологічної розвідки, розкопок, камеральної обробки артефактів тощо (Горохівський, П. І., 2008, сс.267). Спонукає до творчого мислення під час розкопок реконструкція життя людей давніх епох, які залишили після себе величезну кількість слідів у вигляді археологічних об’єктів. Коли відкрили давньоруську піч, то студенти намагались показати, як там розміщувались люди, а промиваючи ґрунт знайшли залишки зерен і теж намагалися трактували заняття і харчування людей княжих часів. Крім того, студенти розуміють, що археологія не єдиний засіб для їх вивчення, тому застосовують міжпредметні зв’язки. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях – це загальна компетенція, яка формується у здобувачів вищої освіти під час розкопок. Археологічна практика формує у студентів і фахові компетентності, зокрема, здатність самостійно реконст- руювати історичний розвиток людських спільнот на підставі речових джерел. 224

doi 10.15421/26200115

вищої освіти під час розкопок. Археологічна прак- ють. Запропоновано ефективні методи організації 185 тика формує у студентів і фахові компетентності, та контролю самостійної роботи студентів під час зокрема, здатність самостійно реконструювати іс- вивчення археології. Акцентовано увагу на важ- торичний розвиток людських спільнот на підста- ливості формування компетентності soft skills для ві речових джерел. майбутньої діяльності педагога. Окреслено важ- Студенти, працюючи в польових умовах екс- ливість археологічної практики для формування педиції, більше комунікують, гуртуються, нама- в студентів фахових компетентностей. Простежено, гаються вирішувати побутові питання, беруть на як забезпечується формування програмних резуль- себе відповідальність, наприклад, приготування татів навчання. їжі для всієї експедиції, у них проявляють лідер- Обговорення основ викладання навчаль- ські здібності, вони спільно здійснюють камераль- ної дисципліни відбувалося під час науково-­ ну обробку знахідок, вчаться працювати з артефак- практичного семінару з археології та краєзнавства тами, розглядати їх у контексті історичних подій, (квітень 2013 р.) та науково-­методичного семінару висувають версії їх походження, при цьому роз- для вчителів історії Кременецького району (листо- вивають свої творчі та організаторські можливо- пад 2019 р.), також під час засідань Центру крає- сті тощо. Відповідно, це сприяє формуванню ком- знавства і туризму КОГПА ім. Тараса Шевченка. петентності soft skills, яка важлива для майбутньої Також у ході Міжнародного польсько-українського­ діяльності педагога. освітнього проєкту «Інноваційний університет і лі- На завершення процитую слова одного з викла- дерство». Представлений матеріал розкриває ін- дачів вишу: «Розробка методики викладання архе- новаційні методи викладання археології у виші. ологічних дисциплін є конче необхідною, оскільки Висновки. Отже, необхідно підкреслити ве- рівень зацікавленості археологією постійно підви- лике значення оволодіння сучасними прогресив- щується» (Пустовалов, С. Ж., 2009, с. 62). Їх мож- ними технологіями навчання як інструментом для на доповнити тим, що інноваційні підходи значно формування компетенцій фахівців. При цьому важ- підсилюють сприймання студентами матеріалу, за- ливу роль відіграє викладач як фасилітатор, що цікавлюють та сприяють формування необхідних стимулює самостійну та творчу роботу студента компетентностей. і формує його компетенції. У дослідженні пока- Результати. У статті викладено основні віхи зано важливість діджитал-­технологій у ході ство- історії археологічних досліджень краю та здійсне- рення проєктів, візуалізації матеріалу та виконан- но науково-методичне­ обґрунтування їхнього прак- ня творчих завдань студентами. Практичне значен- тичного застосування. Зокрема, археологічні зна- ня дослідження полягає в тому, що його резуль- хідки О. Цинкаловського, Ю. Шумовського, роз- тати можна рекомендувати для використання під копки на горі Куличівка та інше. Вмотивовано до- час вивчення та викладання навчальної дисциплі- речність проведення занять у краєзнавчому музеї ни «Археологія» у вишах. Матеріали можуть бути у відділі археології. Визначено ключові інновації враховані в ході розробок культурно-освітніх­ про- щодо викладання археології та формування компе- єктів для молоді з метою популяризації пам’яток тентностей у здобувачів вищої освіти. Наприклад, історії та археології. Інтерактивні методи викла- проблемні лекції, роботу в малих групах, різні ефек- дання археології спрямовані на результат – ​забез- тивні засоби візуалізації та організації знань тощо. печення якості процесу навчання. Запропоновано варіанти використання інтелект-карт Подяки. Висловлюю вдячність своїм студен- для археологічних культур та застосування методу там спеціальності «Історія» за креативність і спо- майндмеппінгу тощо. Показано, як студентоцен- нукання викладача до пошуків нових методів нав- трований підхід реалізується в освітньому проце- чання. сі та які форми і методи навчання йому відповіда- Бібліографічні посилання Барнінець, О. В., 2011. Гра як засіб реалізації ком- Горохівський, П. І., 2008. Роль і місце курсу «Ар- петентнісного навчання. Теорія та методика навчання хеологія України» у системі підготовки вчителя сіль- суспільних дисциплін : науково-­педагогічний журнал, ської загальноосвітньої школи. Наук. часопис НПУ імені Вип. 1 / Заг. ред. О. В. Михайличенко. Суми : СумДПУ М. П. Драгоманова. Серія 6. Історичні науки, с. 267–270. ім. А. С. Макаренка, с. 28–32. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/15079/1/ Горохівський, П. І., 2012. Методика викладання Gorohovskyy.pdf історичних дисциплін у вищій школі : Курс лекцій: На- Казак, І. О., 2018. Теорія і методика викладання вчальний посібник для магістрантів денної та заочної в вищій школі. Конспект лекцій з навчальної дисципліни. форми навчання. Умань : ПП Жовтий О., 256 с. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 1, pp. 176–187

186 Калугін, О. В., 2017. Розвиток та викладання архе‑ турологія, с. 59–62. URL: http://ekmair.ukma.edu. ології у Харківському університеті в контексті еволюції ua/bitstream/handle/123456789/14424/Pustovalov_ радянської археологічної думки (друга половина 40-х – се​ ‑ Pro_deiaki_osoblyvosti_vykladannia_dystsyplin. редина 60-х років XX ст.). URL: file:///C:/Documents%20 pdf?sequence=1&isAllowed=y and%20Settings/%D 0 %90 %D 0 %B 4 %D 0 %BC Радченко, С., 2018. Використання мультимедійних %D 0 %B 8 %%D 1 %82 %D 1 %82 %D 1 %96–23436–1– технологій у підвищенні ефективності лекційного про- 10–20181129.pdf цесу викладання навчальної дисципліни. Smart-освіта : Козлова, Г. М., 2017. Методика викладання у вищій ресурси та перспективи : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-ме- школі: Навчальний посібник. Одеса : ОНЕУ, ротапринт. тод. конф. Київ, 7 грудня 2018 р.): тези доповідей. Київ. 200 с. нац. торг.-екон. ун-т. Укр. та англ. мовами, с. 132–136. Миколайчук, І., 2018. Інформаційна компетентність Святець, Ю., 2019. Цифрові джерела в дослідниць- фахівців у SMART‑суспільстві. Smart-освіта : ресурси ких практиках істориків: теоретико-­методологічний та перспективи : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-метод. аспект. Вісник Дніпропетровського університету. Се‑ конф. (Київ, 7 грудня 2018 р.) : тези доповідей. Київ. рія: Історія та археологія. Дніпро, вип. 1. том 2 (27), нац. торг.-екон. ун-т, с. 126–129. с. 47–70. DOI: 10.15421/26190105. Пивоваров, C. B., 2009. Розвиток археологічної на- Скакальська, І., 2013. Політико-­соціальні виміри уки в Чернівецькому університеті (друга половина XIX та етнокультурні трансформації української еліти ст. – 2004 р .) VITA ANTIQUA Збірка наукових статей. Західної Волині 1921–1939 рр. : монографія. Тернопіль : Київ : ВПЦ «Київський університет», № 7–8, с. 34–38. Астон. 406 с. Подобєд, О., 2019, Трипільська археологічна куль- Скакальська, І., 2018. Археологія. Навч.-метод. по- тура. Історія України, № 23, С. 16–20. сібник. Київ : КНТ. 136 с. Пустовалов, С. Ж., 2009. Про деякі особли- Терно, С., 2011. Теорія розвитку критичного мис‑ вості викладання дисциплін археологічного на- лення (на прикладі навчання історії). Запоріжжя. 105 с. прямку у ВНЗ. МАҐІСТЕРІУМ. Випуск 34. Куль- References Barninets, O. V., 2011. Hra yak zasib realizatsii %B 8 %%D 1 %82 %D 1 %82 %D 1 %96–23436–1–10– kompetentnisnoho navchannia [Play as a means of 20181129.pdf implementing competency learning]. Teoriia ta metodyka Kozlova, H. M., 2017. Metodyka vykladannia u navchannia suspilnykh dystsyplin: naukovo-­pedahohichnyi vyshchii shkoli [Methods of teaching in high school]. zhurnal, vyp.1 / Zah. red. O. V. Mykhailychenko. Sumy: Navchalnyi posibnyk. Odesa: ONEU, rotaprynt. 200 p. Sum DPU im. A. S. Makarenka. pp. 28–32. (in Ukrainian). (in Ukrainian). Horokhivskyi, P. I., 2012. Metodyka vykladannia Mykolaichuk, I., 2018. Informatsiina kompetentnist istorychnykh dystsyplin u vyshchii shkoli [Methods of fakhivtsiv u SMART‑suspilstvi [Information competence teaching historical disciplines in high school] Kurs of specialists in SMART‑society.]. Smart-osvita: resursy lektsii: Navchalnyi posibnyk dlia mahistrantiv dennoi ta ta perspektyvy [Smart-education: resources and prospects]: zaochnoi formy navchannia. Uman: PP Zhovtyi O., 256 p. materialy III Mizhnar. nauk.-metod. konf. (Kyiv, 7 hrudnia (in Ukrainian). 2018 r.): tezy dopovidei. Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t, pp.126– Horokhivskyi, P. I., 2008. Rol i mistse kursu 129. (in Ukrainian). «Arkheolohiia Ukrainy» u systemi pidhotovky vchytelia Pyvovarov, C. B., 2009. Rozvytok arkheolohichnoi silskoi zahalnoosvitnoi shkoly [The role and place of the nauky v Chernivetskomu universyteti (druha polovyna XIX course «Archeology of Ukraine» in the system of teacher st. – 2004 r .) [Development of archeological science at training of rural secondary schools]. Naukovyi chasopys NPU Chernivtsi University (second half of XIX century – 2004)].​ imeni M. P. Drahomanova [Scientific journal of National VITA ANTIQUA Zbirka naukovykh statei. Kyiv: VPTs Pedagogical Dragomanov University]. Seriia 6. Istorychni «Kyivskyi universytet». № 7–8, pp. 34–38. (in Ukrainian). nauky. pp. 267–270. (in Ukrainian). URL: http://enpuir.npu. Podobied, O., 2019, Trypilska arkheolohichna kultura edu.ua/bitstream/123456789/15079/1/Gorohovskyy.pdf [Trypillian archeological culture]. Istoriia Ukrainy [History Kazak, I. O., 2018. Teoriia i metodyka vykladannia of Ukraine]. № 23, pp. 16–20. (in Ukrainian). v vyshchii shkoli [Theory and methods of teaching in high Pustovalov, S. Zh., 2009. Pro deiaki osoblyvosti school]. Konspekt lektsii z navchalnoi dystsypliny. Kyiv: vykladannia dystsyplin arkheolohichnoho napriamku KPI im. Ihoria Sikorskoho. (in Ukrainian). u VNZ [On some peculiarities of teaching the Kaluhin, O. V., 2017. Rozvytok ta vykladannia disciplines of archeological direction in high schools]. arkheolohii u Kharkivskomu universyteti v konteksti MAGISTERIUM. Vypusk 34. Kulturolohiia, pp. 59– evoliutsii radianskoi arkheolohichnoi dumky (druha 62. (in Ukrainian). URL: http://ekmair.ukma.edu. polovyna 40-kh – ​seredyna 60-kh rokiv XX st.) [The ua/bitstream/handle/123456789/14424/Pustovalov_ development and teaching of archeology at Kharkiv Pro_deiaki_osoblyvosti_vykladannia_dystsyplin. University in the context of the evolution of Soviet pdf?sequence=1&isAllowed=y archeological thought (the second half of the 1940s – ​the Radchenko, S., 2018. Vykorystannia multymediinykh mid‑1960s)]. (in Ukrainian). URL: file:///C:/Documents%20 tekhnolohii u pidvyshchenni efektyvnosti lektsiinoho and%20 Settings/%D 0 %90 %D 0 %B 4 %D 0 %BC%D 0 protsesu vykladannia navchalnoi dystsypliny [The use of doi 10.15421/26200115 multimedia technologies in improving the effectiveness of Skakalska, I., 2013. Polityko-­sotsialni vymiry ta 187 the lecture process of teaching a discipline]. Smart-osvita: etnokulturni transformatsii ukrainskoi elity Zakhidnoi resursy ta perspektyvy [Smart-education: resources and Volyni 1921–1939 rr. [Political and Social Dimensions prospects]: materialy III Mizhnar. nauk.-metod. konf. Kyiv, and Ethnocultural Transformations of the Ukrainian Elite 7 hrudnia 2018 r.): tezy dopovidei. Kyiv. nats. torh. – ekon.​ of Western Volyn 1921–1939]: monohrafiia. Ternopil: Aston. un-t. Ukr. ta anhl. movamy, pp. 132–136. (in Ukrainian). 406 p. (in Ukrainian). Sviatets, Yu., 2019, Tsyfrovi dzherela v doslidnytskykh Skakalska, I., 2018. Arkheolohiia [Archeology]: navch.- praktykakh istorykiv: teoretyko-­metodolohichnyi aspekt metod. posibnyk. Kyiv: KNT. 136 p. (in Ukrainian). [Digital sources in the research practices of historians: Terno, S., 2011. Teoriia rozvytku krytychnoho a theoretical and methodological aspect]. Visnyk myslennia (na prykladi navchannia istorii) [Critical Dnipropetrovskoho universytetu [Bulletin of Dnipropetrovsk Thinking Development Theory (Based on History Teaching)]. University]. Seriia: Istoriia ta arkheolohiia. Dnipro, Zaporizhzhia. 105 p. (in Ukrainian). vyp. 1. tom 2 (27), pp. 47–70. (in Ukrainian). DOI: 10.15421/26190105. 188 НАШІ АВТОРИ Альков Володимир Андрійович – ​кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри суспільних наук Харківського національного медичного університету. Бараш Юрій Савелійович – ​доктор економічних наук, професор. Богдашина Олена Миколаївна – докторка​ історичних наук, професорка, професорка кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Вергунов Віктор Анатолійович – ​доктор сільськогосподарських наук, доктор історичних наук, про- фесор, директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН. Власова Тетяна Іванівна – ​докторка філософських наук, професорка, професорка та завідувачка кафедри філології та перекладу Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. Гончаренко Олексій Миколайович – доктор​ історичних наук, професор, професор кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-­Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Демочко Ганна Леонідівна – ​кандидатка історичних наук, доцентка, доцентка кафедри суспільних наук Харківського національного медичного університету. Завадська Ірина Михайлівна – ​кандидатка історичних наук, доцентка кафедри історико-правових­ та соціально-­гуманітарних дисциплін Подільського державного аграрно-­технічного університету. Іваненко Валентин Васильович – ​доктор історичних наук, професор, професор кафедри східноєв- ропейської історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Карпань Ірина Семенівна – кандидатка​ філософських наук, доцентка кафедри соціально-­гуманітарної освіти Дніпровської академії неперервної освіти. Ковальков Олександр Леонідович – кандидат​ історичних наук, доцент, доцент кафедри всесвітньої історії Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. Комарніцька Людмила Миколаївна – кандидатка​ філологічних наук, викладачка кафедри соціальної роботи та психології Подільського спеціального навчально-­реабілітаційного соціально-­економічного коледжу. Комарніцький Олександр Борисович – ​доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії України Кам’янець-­Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Котляр Юрій Вадимович – доктор​ історичних наук, професор, завідувач кафедри історії Чорномор- ського національного університету імені Петра Могили. Кривоконь Олександр Григорович – доктор​ історичних наук, ст. наук. співробітник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Кривчик Геннадій Георгійович – доктор​ історичних наук, професор, професор та завідувач кафедри українознавства Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені акад. В. Лазаряна. Куделко Сергій Михайлович – кандидат​ історичних наук, професор, професор кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Марценюк Лариса Володимирівна – ​докторка економічних наук, доцентка, професорка кафедри економіки та менеджменту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. Накашидзе Ірина Сергіївна – ​кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри українознавства Дні- провського національного університету залізничного транспорту імені акад. В. Лазаряна. Подобєд Олена Андріївна – докторка​ історичних наук, доцентка, доцентка кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Робак Ігор Юрійович – доктор​ історичних наук, професор, професор та завідувач кафедри суспільних наук Харківського національного медичного університету. Розовик Олеся Дмитрівна – кандидатка​ історичних наук, доцентка кафедри україністики Національ- ного медичного університету імені О. О. Богомольця. Скакальська Ірина Богданівна – ​докторка історичних наук, доцентка, професорка кафедри укра- їнської філології та суспільних дисциплін Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної­ академії ім. Тараса Шевченка. Чаркіна Тетяна Юріївна – ​кандидатка економічних наук, доцентка, доцентка кафедри економіки та менеджменту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. Чернікова Наталія Семенівна – кандидатка​ історичних наук, докторантка кафедри східноєвропейської історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Чуткий Андрій Іванович – ​доктор історичних наук, доцент, доцент кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. OUR AUTHORS 189 Alkov Volodymyr – Ph. D. (History), Associate Professor, Associate Professor of the Department of social sciences, Kharkiv National Medical University. Barash Yurii – ​Sc. D. (Economics), Professor. Bohdashyna Olena – ​ Sc. D. (History), Professor, Professor of the Department History of Ukraine, H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. Charkina Tetiana – ​Ph. D. (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economics and Management, Dnipro National University of Railway Transport Named after Academician V. Lazaryan. Chernikova Nataliia – ​Ph. D. (History), Doctoral Student of the Department of Eastern European History, Oles Honchar Dnipro National University. Chutkyi Аndrii – ​Sc. D. (History), Associate Professor, Associate Professor of Department of Ancient and Modern History of Ukraine, Taras Shevchenko National University of Kyiv. Demochko Hanna – Ph. D. (History), Associate Professor, Associate Professor of the Department of social sciences, Kharkiv National Medical University. Hоncharenko Оleksii – Sc.​ D. (History), Professor, Professor of the Department of History and Culture of Ukraine, State Higher Educational Institution «Pereyaslav-Khmelnitsky­ State Pedagogical University named of Grigory Skovoroda» Ivanenko Valentyn – Sc. D. (History), Professor, Professor of the Department of Eastern European History, Oles Honchar Dnipro National University. Karpan Iryna – ​Ph. D. (Philosophy), Associate Professor of the Department of Social and Humanitarian Education, Dnipro Academy of Continuing Education. Kоmarnitska Liudmyla – Ph.​ D. (Philology), Lecturer of the Department of Social Work and Psychology, Podilskyi Special Educational-Rehabilitation­ Socio-Economic­ College. Kоmarnitskyi Oleksandr – ​​Sc. D. (History), Associate Professor, Professor of the Department of History of Ukraine, Kamianets-Podilskyi­ Ivan Ohiienko National University. Kotlyar Yuriy – ​Sc. D. (History), Professor, Head of the Department of History, Petro Mohyla Black Sea National University. Kovalkov Oleksandr – ​​Ph. D. (History), Associate Professor, Associate Professor of the Department of World history, V. Vynnychenko Central Ukraine State Pedagogical University. Krivchik Gennadij – ​Sc. D. (History), Professor, Professor and Head of the Department of Ukrainian knowledge, Dnipro National University of Railway Transport Named after Academician V. Lazaryan. Kryvokon Oleksandr – Sc.​ D. (History), Senior Research, National Technical University Kharkiv Polytechnic Institute Kudelko Sergiy – Ph.​ D. (History), Professor, Professor of the Department of Historiography, Source Studies and Archeology, V. N. Karazin Kharkiv National University. Martseniuk Larysa – ​Sc. D. (Economics), Associate Professor, Professor of the Department of Economics and Management, Dnipro National University of Railway Transport Named after Academician V. Lazaryan. Nakashydze Iryna – ​Ph. D. (Philology), Associate Professor of the Department of Ukrainian knowledge, Dnipro National University of Railway Transport Named after Academician V. Lazaryan. Podobіеd Olena – ​Sc. D. (History), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Source Studies and Special Historical Disciplines, National Pedagogical Drahomanov University. Robak Igor – Sc. D. (History), Professor, Professor and Head of the Department of social sciences, Kharkiv National Medical University. Rozovyk Olesya – Ph.​ D. (History), Associate Professor of the Department of Ukrainian Studies, Bogomolets National Medical University. Skakalska Iryna – Sc.​ D. (History), Associate Professor, Professor of the Department of Ukrainian philology and social sciences, Taras Shevchenko Regional Humanitarian-Pedagogical­ Academy of Kremenets. Verhunov Victor – Sc.​ D. (Agriculture, History), Professor, Director of the National Scientific Agricultural Library of the NAAS. Vlasova Tetiana – Sc. D. (Philosophy), Professor, Head of the Department of Philology and Translation, Dnipro National University of Railway Transport Named after Academician V. Lazaryan. Zavadska Iryna – Ph.​ D. (History), Associate Professor of the Department of Historical and Social Sciences and Humanities, State Agrarian and Engineering University in Podilya. 190 ЗМІСТ ТЕОРІЯ. МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОСОФІЯ Іваненко В. В. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), Кривчик Г. Г., Накашидзе І. С. (Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені акад. В. Лазаряна) Методологія як інструмент історичного пізнання: актуально про очевидне...... 5 ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Богдашина О. М. (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), Куделко С. М. (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) Харківський класичний університет і Харківський інститут народної освіти: проблеми спадкоємності (історіографічні сюжети): до 100-річчя реформи університетської освіти в Україні...... 16 Вергунов В. А. (Національна наукова сільськогосподарська бібліотека) Галузеві ініціативи Полтавського товариства сільського господарства (1865–1920 рр.) в аграрному секторі країни...... 26 Чуткий А. І. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) Академічний союз студентів Київського комерційного інституту початку XX ст...... 41 Котляр Ю. В. (Чорноморський національний університет імені Петра Могили) Жінки Півдня України у селянських повстаннях першої третини ХХ ст...... 60 Комарніцький О. Б. (Кам’янець-­Подільський національний університет імені Івана Огієнка), Комарніцька Л. М. (Подільський спеціальний навчально-­реабілітаційний соціально-­економічний коледж), Завадська І. М. (Подільський державний аграрно-­технічний університет) Студентство Катеринославського інституту народної освіти в умовах формування тоталітарної системи...... 70 Гончаренко О. М. (ДВНЗ «Переяслав-­Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди») «Розплата за зрадництво»: спроби соціальної інтеграції колишніх працівників місцевої поліції гебітскомісаріату «Біла Церква» Райхскомісаріату «Україна» в повоєнне радянське суспільство (друга половина 40-х – ​50-ті рр. ХХ ст.)...... 81 Робак І. Ю., Демочко Г. Л., Альков В. А. (Харківський національний медичний університет) Останній декан (до 160-річчя від дня народження професора Ю. Р. Пенського)...... 93 Кривоконь О. Г. (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») Внесок Ю. В. Бакумова у розвиток вітчизняної електротехнічної промисловості...... 103 ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ Бараш Ю. С. , Власова Т. І., Марценюк Л. В., Чаркіна Т. Ю. (Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна) Походження етносу кримських караїмів та трансформація караїзму в герменевтичному колі інтерпретації історії...... 116 Чернікова Н. С. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), Карпань І. С. (Дніпровська академія неперервної освіти) О. О. Бобринський і Державна дума: погляди та діяльність...... 125 Розовик О. Д. (Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) Виселення польського та німецького населення з прикордонних областей УСРР до Казахської РСР у 1935–1936 рр...... 139 Подобєд О. А. (Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) Перші кроки нових австралійців з України на Terra Australis (кінець 1940 – ​перша половина 1950-х рр.)...... 151 Ковальков О. Л. (Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка) Підтримка афганського Руху Опору Адміністрацією Президента США Дж. Картера (1978–1980)...... 163 АРХЕОЛОГІЯ Скакальська І. Б.(Кременецька обласна гуманітарно-­педагогічна академія ім. Тараса Шевченка) Інноваційні підходи до викладання археології у вищій школі...... 177

НАШИ АВТОРИ...... 188 CONTENT 191 THEORY. METHODOLOGY. HISTORIOSOPHY Ivanenko V. V. (Oles Honchar Dnipro National University), Kryvchyk H. H., Nakashydze I. S. (Dnipro National University of Railway Transport Named after Academician V. Lazaryan) Methodology as a tool of historical knowledge: relevant about the obvious...... 5 HISTORY OF UKRAINE Bohdashyna O. М. (G. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University), Kudelko S. М. (V. N. Karazin Kharkiv National University) Kharkov Classical University and Kharkiv Institute of Public Education: problems of heredity (historiographical subjects): to the 100th anniversary of university education reform in Ukraine...... 16 Verhunov V. A. (National Scientific Agricultural Library) Branch initiative of Poltava Agricultural Society (1865–1920) in the agricultural sector of the country...... 26 Chutkyi А. І. (Taras Shevchenko National University of Kyiv) Student Academic Union of Kyiv Commercial Institute at the Beginning of the 20th Century...... 41 Kotliar Yu. V. (Petro Mohyla Black Sea National University) Women of Southern Ukraine in the Peasant Uprisings of the First Third of the 20th Century...... 60 Kоmarnitskyi О. B. (Kamianets-­Podilskyi Ivan Ohiienko National University), Kоmarnitska L. М. (Podilskyi Special Educational-­Rehabilitation Socio-­Economic College), Zavadska І. М. (State Agrarian and Engineering University in Podilya) Students of Katerynoslav Institute of Public Education in the context of the totalitarian system formation...... 70 Hоncharenko О. М. (State Higher Educational Institution «Pereyaslav-­Khmelnitsky State Pedagogical University named of Grigory Skovoroda») «Retribution for betrayal»: attempts of social integration of former employees of the local police of the Gebitskommissariat «Bila Tserkva» at the Reichskommissariat Ukraine into post-war Soviet society...... 81 Robak I. Yu., Demochko H. L., Alkov V. A. (Kharkiv National Medical University) The last dean (celebrating professor J. R. Pensky’s 160th anniversary)...... 93 Kryvokon O. G. (National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute») Y. V. Bakumov’s contribution to the development of domestic electrical industry...... 103 WORLD HISTORY Barash Y. S., Vlasova T. I., Martseniuk L. V., Charkina T. U. (Dnipro National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan) The origin of the Crimean Karaims and transformations of Karaism in the hermeneutic circle of history interpretation...... 116 Chernikova N. S. (Oles Honchar Dnipro National University), Karpan I. S. (Dnipro Academy of Continuing Education) O. O. Bobrynskyi and State Duma: views and activities...... 125 Rozovyk O. D. (Bogomolets National Medical University) The eviction of Polish and German population from the border regions of the Ukrainian SSR to the Kazakh SSR in 1935 – 1936...... 139 Podobіеd O. А. (National Pedagogical Drahomanov University) The first steps of new Australians from Ukraine to Terra Australis (late 1940 – ​first half of the 1950s)...... 151 Kovalkov O. L. (V. Vynnychenko Central Ukraine State Pedagogical University) Support of the Afghan Resistance Movement by the Administration of US President J. Carter (1978–1980)...... 163 ARCHEOLOGY Skakalska I. B. (Taras Shevchenko Regional Humanitarian-­Pedagogical Academy of Kremenets) Innovative Approaches to Teaching Archeology in Higher School...... 177

OUR AUTHORS...... 188 192 Правила оформлення статей до журналу Universum Historiae et Archeologiae

1. Технічні вимоги. Приймаються статті, написані українською, російською або англійською мовами, обсягом 0,5–1,0 друк. арк., на електронному носії, електронною поштою або шляхом самореєстрації на сайті журналу (http://www.via.dp.ua). Вимоги до параметрів тексту: формат аркуша – ​А4 (210х297 мм), розмір символу (кегель) – ​12, інтервал – ​1, гарнітура Times New Roman. Текстові матеріали повинні бути підготовлені в текстовому редакторі MS Word, OpenOffice або RTF. Поля: ліве: 30, праве 10, верхнє та нижнє 20. Текст має бути літературно відредагований, без помилок. Сторінки не нумерують. Таблиці та рисунки нумерують відповідно до тексту статті. 2. Структурні елементи статті подаються в такій послідовності: 1) УДК (за лівим краєм, нежирно, 12 кегль); 2) назва статті українською (по центру, літерами як у реченнях (рядковими), жирно, 14 кегль, інтервал 1; не більше 12 слів); 3) ініціали та прізвище автора українською (по центру, жирно, курсив, 14 шрифт); 4) науковий ступінь, вчене звання (по центру, не жирно, 12 кегль); 5) авторські ідентифікаційні номери ORCID (можна отримати безкоштовно за посиланням http://www. orcid.org), Researcher ID, Scopus ID (по центру, не жирно, 12 кегль); 6) електронна поштова скринька автора (по центру, не жирно, 12 кегль); 7) контактний телефон автора (по центру, не жирно, 12 кегль); 8) установа, яку представляє автор, українською (по центру, курсивом, не жирно, 12 шрифт); 9) офіційна адреса установи, місто, країна українською та поштовий індекс (по центру, курсивом, не жирно, 12 шрифт); 10) анотація українською (1500–2000 знаків, не жирно; все – 10​ кегль, інтервал 1); елементи анотації: мета; метод(и); основні результати, стислі висновки; практичне значення; оригінальність; наукова новизна; тип статті (теоретична, емпірична, оглядова та ін.); 11) ключові слова українською (під анотацією), 3–6 термінів (словосполучень), які не дублюють слів назви статті, а правлять за додаткові пошукові дескриптори твору (не жирно, «Ключові слова:» жирно, 10 шрифт, інтервал 1; слова відокремлюють знаком «крапка з комою»); 12) у нижньому колонтитулі першої сторінки розміщують: – знак авторського права / Copyright у форматі: © Прізвище, ініціали, рік. Наприклад: © Осмомисл Я. С., 2019. – відомості про джерела фінансової підтримки дослідження (номер держреєстрації і назва теми, шифр і назва гранту та ін.). Наприклад: Статтю підготовлено відповідно до завдань держбюджетної теми 0116U 003311 «Соціокультурні процеси в Наддніпрянській Україні: питання теорії та методології історії». 13) УДК (за лівим краєм, нежирно, 12 кегль); 14) назва статті російською (по центру, літерами як у реченнях (рядковими), жирно, 14 кегль, інтервал 1; не більше 12 слів); 15) ініціали та прізвище автора російською (по центру, жирно, курсив, 14 шрифт); 16) науковий ступінь, вчене звання російською (по центру, нежирно, 12 кегль); 17) авторські ідентифікаційні номери ORCID (по центру, нежирно, 12 кегль); 18) електронна поштова скринька автора (по центру, нежирно, 12 кегль); 19) контактний телефон автора (по центру, нежирно, 12 кегль); 20) установа, яку представляє автор, російською (по центру, курсивом, не жирно, 12 шрифт); 21) офіційна адреса установи, місто, країна російською та поштовий індекс (по центру, курсивом, не жирно, 12 шрифт); 22) анотація російською (1500–2000 знаків, не жирно; все – 10​ кегль, інтервал 1); елементи анотації: мета; метод(и); основні результати, стислі висновки; практичне значення; оригінальність; наукова новизна; тип статті (теоретична, емпірична, оглядова та ін.); 23) ключові слова російською (під анотацією), 3–6 термінів (словосполучень), які не дублюють слів назви статті, а правлять за додаткові пошукові дескриптори твору (не жирно, «Ключові слова:» жирно, 10 шрифт, інтервал 1; слова відокремлюють знаком «крапка з комою»); 24) у нижньому колонтитулі першої сторінки розміщують: – знак авторського права / Copyright у форматі: © Імʼя та прізвище, рік. Наприклад: © Ярослав 193 Осмомысл, 2019. – відомості про джерела фінансової підтримки дослідження (номер держреєстрації і назва теми, шифр і назва гранту та ін.). Наприклад: Статья подготовлена в соответствии с заданиями госбюджетной темы 0116U 003311 «Социокультурные процессы в Надднепрянской Украине: вопросы теории и методологии истории». 25) Код LCC (Library of Congress Classification), наприклад «LCC DK508» для історії України (потрібну рубрику можна знайти у відповідному файлі класифікатора на сайті https://www.loc.gov/aba/ publications/ FreeLCC/freelcc.html) (за лівим краєм, не жирно, 12 кегль); 26) назва статті англійською (по центру, літерами як у реченнях (рядковими), жирно, 14 кегль, інтервал 1; не більше 12 слів); 27) ініціали та прізвище автора англійською або в латинській транслітерації (по центру, жирно, курсив, 14 шрифт); 28) науковий ступінь, вчене звання англійською (по центру, нежирно, 12 кегль); 29) авторські ідентифікаційні номери ORCID (по центру, нежирно, 12 кегль); 30) електронна поштова скринька автора (по центру, нежирно, 12 кегль); 31) контактний телефон автора (по центру, нежирно, 12 кегль); 32) установа, яку представляє автор, англійською (по центру, курсивом, не жирно, 12 шрифт); 33) офіційна адреса установи, місто, країна англійською та поштовий індекс (по центру, курсивом, не жирно, 12 шрифт); 34) анотація англійською (Abstract) (2000–4000 знаків, не жирно; все – 10​ кегль, інтервал 1); елементи анотації: мета (The aim); метод(и) (Method(s)); основні результати (Main results), стислі висновки (Concise conclusions); практичне значення (Practical meaning); оригінальність (Originality); наукова новизна (Scientific novelty); тип статті (Type of article) (теоретична, емпірична, оглядова та ін.); 35) ключові слова англійською (під анотацією), 3–6 термінів (словосполучень), які не дублюють слів назви статті, а правлять за додаткові пошукові дескриптори твору (не жирно, «Keywords:» жирно, 10 шрифт, інтервал 1; слова відокремлюють знаком «крапка з комою»; кожне слово розпочинають з великої літери); 36) елементи основної частини статті: постановка проблеми (Formulation of the Problem); історіографія (Historiography); мета дослідження (The Aim of the Study); джерела (Sources); виклад основного матеріалу та результати (The Main Material and Results); обговорення (Discussion); висновки (Conclusions); подяки (Acknowledgments) (всі зазначені елементи виділяються жирним шрифтом); 37) бібліографічні посилання («Бібліографічні посилання» – ​по центру, жирно, 14 шрифт); кожне бібліографічне найменування розпочинати з нового рядка; елементи бібліографічного списку оформлювати за Harvard Referencing Style (http://www.citethisforme.com/citation-­generator/harvard) (рівномірно, 12 шрифт, інтервал 1, за абеткою). Оформити бібліографію можна також засобами вкладки «Посилання та бібліографія» в меню «Посилання» в MS Word або за допомогою сервісу «Оформлення бібліографії» на сайті Science Hunter (https://www.sciencehunter.net/Services/Bibliography). Приклади оформлення джерел та літератури: Кримський, А., 1892. Лист до Б. Грінченка, 30 червня 1892 р. Ф. ІІІ. Оп. 1. Спр. 37880. Київ: Інститут рукопису Національної бібліотеки України, ім. В. І. Вернадського, арк. 1–8 зв.; Василюк, О. Д., ред., 2005. Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890–1941). В 2-х т. Київ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського, т. 1 (1890–1941); Пріцак, О., 1993. Про Агатангела Кримського у 120-і роковини народження. Східний світ, ч. 1, с. 11; Бабишкін, О. К., 1967. Агатангел Кримський: літературний портрет. Київ: Дніпро; Кримський, А., 1890. Батьківське право. В: Кримський, А., 1919. Повістки та ескізи з українського життя (1890–1894). Київ: Друкарня Українського Наукового Товариства, с. 3–18. 38) переклад та транслітерація латинськими літерами бібліографічних посилань (заголовок References жирно, по центру, 14 шрифт); кожне бібліографічне найменування розпочинати з нового рядка; елементи бібліографічного списку оформлювати за Harvard Referencing Style (рівномірно, 12 шрифт, інтервал 1, порядок як у бібліографічних посиланнях); для найменувань кирилицею – ​латинська транслітерація, у квадратних дужках [] англійський переклад. Можна безкоштовно скористатись засобами транслітерації за стилем BGN (The United States Board on Geographic Names) тексту українською мовою – на​ сайті http://translit. kh.ua/?lat&bgn, для тексту російською чи білоруською мовою на сайті https://translit.net/ru/bgn/. 194 Приклади оформлення джерел та літератури: Krymskyi, A., 1892. Letter to B. Grinchenko, June 30, 1892. Fund III. Inventory 1. File 37880. Kyiv: Institute of Manuscript of the National Library of Ukraine, pp. 1–8, verso. Vasyliuk, O. D., ed., 2005. Epistolyarna spadshchyna Ahatanhela Kryms’koho (1890–1941) [The Epistolary Legacy of the Agatangel Krymskyi (1890–1941)]. In 2 vols. Kyiv: A. Krymsky Institute of Oriental Studies, vol. 1 (1890–1941). Pritsak, O., 1993. Pro Ahatanhela Kryms’koho u 120-i rokovyny narodzhennya [About Agatangel Krymskyi on the 120th anniversary of birth]. Skhidnyy svit [The Eastern World], part 1, p. 11. Babyshkin, O. K., 1967. Ahatanhel Krymskyi: literaturnyy portret [Agatangel Krymskyi: a literary portrait]. Kyiv: Dnipro. Krymskyi, A., 1890. Bat’kivs’ke pravo [Parental law]. In: Krymskyi, A., 1919. Povistky ta eskizy z ukrayins’koho zhyttya (1890–1894) [Tales and sketches from Ukrainian life (1890–1894)]. Kyiv, pp. 3–18. 39) посилання внутрішньотекстові – ​у круглих дужках за гарвардською системою. Приклад: (Кримський, А., 1892, арк. 7; Кримський, А., 1890, с. 16–19). 40) дата надходження статті до редколегії ставиться наприкінці тексту, після References, курсив, 12 шрифт. Наприклад: Надійшла до редколегії 25.01.2019. 3. Дані про автора включають прізвище, ім’я та по батькові автора, науковий ступінь, вчене звання, посаду, контактний телефон, e-mail, ORCID, ResearcherID. 4. Наукова етика. Текст статті раніше не був опублікований і не надсилався до розгляду редакціям інших журналів чи збірок наукових праць. Тексти статей не повинні містити образливих, ксенофобських, расистських і т. п. висловлювань. Тексти статей проходять обовʼязкову перевірку на доброчесність (відсутність плагіату). Рівень самостійності (оригінальності) тексту з урахуванням цитат не повинен бути нижчим від 75 %. 5. Наукова експертиза статей. Всі статті підлягають подвійному сліпому рецензуванню незалежними рецензентами. Автор має право врахувати зауваження, висловлені рецензентами, й повторно подати доопрацьований текст до редколегії. 6. Авторське право на зміст, достовірність фактів, цитат, цифр і прізвищ належить авторам матеріалів. 7. Статті проходять літературне редагування. Редакційна колегія видання залишає за собою право відхилити статті, які не відповідають вимогам і тематиці наукового журналу. 8. Публікації здійснюються на платній основі після затвердження статті редакційною колегією. Орієнтовна ціна публікації становить 50 грн. за 1 сторінку. 9. Редколегія приймає до розгляду статті до 1 квітня (вип. 1) та 1 вересня (вип. 2) щороку. 10. Адреса редколегії: 49010, Україна, м. Дніпро, просп. Гагаріна, 72, ауд. 614; тел.: (056) 374–98–64 (від 9.00 до 16.00); Web: http://www.uha.dp.ua; e-mail: [email protected]; [email protected].

Приклад оформлення статті:

УДК 977 Приклад оформлення статті

І. Б. Прізвище Доктор історичних наук, професор ORCID: 0000–0000–0000–0000 Researcher ID: X‑0000–2018 [email protected] +38 000 000 00 00

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, Україна, 49010

Анотація. Мета статті – подати​ правила… Методи дослідження: логіко-лінгвістичний,­ компаративний, системно-­ структурний… Основні результати: в статті висвітлено засади оформлення… Практичне значення: рекомендовано для застосування авторами статей у журналі… Оригінальність: використано узагальнення досвіду… Наукова новизна: вперше запропоновано … Тип статті: описова. Ключові слова: дослідження; ідея; наука; структура; текст. 195

Надіслана до редколегії 00.00.0000 ————————————————— © Прізвище І. П., 2019

Статтю підготовлено відповідно до завдань держбюджетної теми 0116U 003311 «Соціокультурні процеси в Наддніпрянській Україні: питання теорії та методології історії».

УДК 977 Пример оформления статьи

И. О. Фамилия Доктор исторических наук, профессор ORCID: 0000–0000–0000–0000 ResearcherID: X‑0000–2018 [email protected] +38 000 000 00 00

Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара проспект Гагарина, 72, г. Днипро, Украина, 49010

Аннотация. Цель статьи – ​изложить правила… Методы исследования: логико-лингвистический,­ компаративный, системно-­структурный… Основные результаты: в статье раскрыты требования к оформлению… Практическое значение: рекомендуется для использования авторами статей в журнале… Оригинальность: использовано обощение опыта… Научная новизна: впервые предложено… Тип статьи: описательная.

Ключевые слова: исследование; идея; наука; структура; текст.

Представлена в редколлегию 00.00.0000 ————————————————— © Фамилия И. О., 2019

Статья подготовлена в соответствии с заданиями госбюджетной темы 0116U 003311 «Социокультурные процессы в Надднипрянской Украине: вопросы теории и методологии истории».

LCC DK508 An Example of Writing an Article

F. L. Surname D. Sc. In History, Professor ORCID: 0000–0000–0000–0000 Researcher ID: X‑0000–2018 [email protected] +38 000 000 00 00

Oles Honchar Dnipro National University 72 Gagarin avenue, Dnipro, Ukraine, 49010

Abstract. The purpose of the article is to submit the rules … Research methods: logical-linguistic,­ comparative, systemic-­ structural … Main results: the article describes the principles of design … Practical significance: recommended for use by authors of articles in the journal… Originality: the generalization of experience is used … Scientific novelty: the first is proposed … Article type: explanation. 196 Keywords: Research; Idea; Science; Structure; Text.

Received 00.00.0000 —————————————— © Surname F. L., 2019

The article is prepared in accordance with the tasks of the state budget theme 0116U 003311 «Socio-cultural processes in the Dnipro Ukraine: issues of the theory and methodology of history».

Постановка проблеми. Це дослідження стало наслідком парадоксальної ситуації… Історіографія. Тема цього дослідження була предметом розгляду… Мета дослідження – викласти​ правила оформлення статті, що подають до наукового журналу… Джерела. Дослідження спирається на комплекс архівних та опублікованих історичних джерел… Виклад основного матеріалу. Наукова стаття має відповідати вимогам… Результати. В цій статті викладено вимоги та правила оформлення… Обговорення. Редколегією журналу для оформлення бібліографічного опису обрано Гарвардський стиль (Harvard Referencing Style). Існує понад 60 варіантів Гарвардського стилю (Степко, В. В. та Чернявська, А. А., 2018, с. 3). В цьому журналі рекомендовано варіант, який властивий науковим виданням університетів Великої Британії (https://libweb.anglia.ac.uk/ referencing/ files/Harvard_referencing_201718.pdf)… Висновки. Викладений у статті матеріал стане у пригоді потенційним авторам… Подяки. Автор висловлює подяку за критичні зауваження та поради співробітникам Наукової бібліотеки ДНУ ім. Олеся Гончара.

Бібліографічні посилання

Петрова, Н., Плиса, Г. та Жигун, Т., 2014. ДСТУ 3582:2013. Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги і правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). Київ: Мінекономрозвитку України. Степко, В. В. та Чернявська, А. А., 2018. Оформлення списку бібліографічних посилань до наукової роботи. Гарвардський стиль (Harvard Referencing Style). Методичні рекомендації. Київ: Київський національний університет культури і мистецтв, наукова бібліотека. Устіннікова, О. М., 2017. Особливі випадки скорочень слів та словосполучень у бібліографічних записах. Київ: Книжкова палата України. Syvak, N, Ponomarenko, V., Khodzinska, O. and Lakeichuk, I., 2011. Toponymic Guidelines. For map and other editors. For international use. Ukraine. Kyiv: Kartographia.

References

Petrova, N., Plysa, H. and Zhyhun, T., 2014. DSTU 3582:2013. Informatsiya ta dokumentatsiya. Bibliohrafichnyy opys. Skorochennya sliv i slovospoluchen’ ukrayins’koyu movoyu. Zahal’ni vymohy i pravyla [Information and documentation. Bibliographic description. Abbreviations of words and phrases in Ukrainian. General requirements and rules] (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). Kyiv: Minekonomrozvytku Ukrayiny. Stepko, V. V. and Cherniavska, A. A., 2018. Oformlennya spysku bibliohrafichnykh posylan’ do naukovoyi roboty. Harvards’kyy styl’ [Listing of bibliographic references to scientific work. Harvard References (Harvard Referencing Style)] (Harvard Referencing Style). Guidelines. Kyiv: Kyiv National University of Culture and Arts, Scientific Library. Ustinnikova, O. M., 2017. Osoblyvi vypadky skorochen’ sliv ta slovospoluchen’ u bibliohrafichnykh zapysakh [Special cases of abbreviations of words and phrases in bibliographic records]. Kyiv: Knyzhkova palata Ukrayiny. Syvak, N, Ponomarenko, V., Khodzinska, O. and Lakeichuk, I., 2011. Toponymic Guidelines. For map and other editors. For international use. Ukraine. Kyiv: Kartographia. Наукове видання Universum Historiae et Archeologiae 2020. Vol. 3(28). Lib. 1

The Universe of History and Archeology 2020. Vol. 3(28). Lib. 1

Універсум історії та археології 2020. Т. 3(28). Вип. 1

Универсум истории и археологии 2020. Т. 3(28). Вып. 1

Заснований у 1993 р. Українською, англійською, російською мовами. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ № 23413–13253ПР від 24.05.2018 р.

ISSN 2664-9950 ISSN 2707-6385 01 01

9 772664 995206 9 772707 638206 Коректор О. Андрішко Оригінал-макет­ Ю. А. Святець

Підписано до друку 31.08.2020. Формат 60×84/8. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 34,64. Тираж 50 пр. Зам. № 250.

Видавництво і друкарня «ЛІРА». 49107, м. Дніпро, вул. Наукова, 5. Свідоцтво про внесення до Держреєстру ДК № 6042 від 20.02.2018.