CHAPTER IV
LIFE STORIES
OBITUARIES
РОЗДІЛ ІV
ОПИСИ З ЖИТТЯ
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ
РОДИНА ГАЛИНИ І ВАСИЛЯ БОДНАРЧУК ’
HALYNA AND VASYL BODNARCHUK Ha a O A H e i e p o e e e o ai o o y y a O a C c i a i e i ie e e ce e a e a e e A e e C c e a e o ac i e y pa icipa e i a io ace o pa i ac i i ie O c i e e e i e p i e ai ia c c c oo ic o ia Mi i a cia e e oo e a e ia ica y pa icipa e i c oo ac i i ie I o o e e e i ic yea a y Bo a c a e ea o e pa i oa e e e e i e e y p c a e c c o o a A e e i i ea e ip e e i e ce o e p ie a ec a p c a e O o o Mic ae a A exa e e e a a a oy i c c Ha y a oi e e i e oo a i e c i e ea e y oo o o i i e i c e a o a i a y oo o e a c c a aa e c Mi i i a a excep io a i e pi i e a e o e py a y a e a c c a aa a a a ey ay M Ma ia o i a M o o a y yea a e po i e o e i py a y o a e y M i i i a Bo a c epa e o i o i e e e a a a yo a e A e a e io i e a e i a o e o e a e y o c i poe i e A oe o e ic i p e e e e o Me o y e e a o cy Bo a c A Poem for Jesus
Thank you, Jesus, for everything: My friends, my family, Even little things. How did you pick me Of all your servants to be so blessed. To find out what we ’re here for is the best. Every day so sweet and beautiful, How did you pick me? Thank you so much is not enough, But surely you have all my love. Thank you, Jesus, for picking me! Love, Lucy a I, Lucy, give my life to God. My soul is in your hands… for you know what is right for me. Guide me, foforr I love You withwith all my heart.
« 157 »
IT TOOK A PARISH… a HA O The road has been intermittently smooth and rough, but what an exhilarating journey it has been. When our eyes focus upon the finished product of our mutual endeavor, we have to acknowledge that the journey was definitely worth embarking on. To be sure, building a church is not an easy task, especially in our case, as we faced overwhelming odds at every turn. We were a small but dedicated group, and by pooling our talents and persevering, and above all with God’s help, we managed to prevail. This we did, despite dissenting members within our ranks, resulting in unnecessary burdens imposed on us, but opposition made us stronger and more determined to succeed. Perhaps we had plunged too impetuously into this building project, but if we had deliberated on it, we probably would have had second thoughts about it, and then our beautiful church might not have come into being. That St. Katherine Ukrainian Orthodox church stands today in Arden Hills, serves as a shining example of our resolve, determination and faith. Yes, it took a parish to accomplish this, and a small parish at that. Purposely no names are mentioned here, as it was a joint operation. No one is above the other, whether you contributed financially or physically. No one person deserves all the credit. Don’t expect to be thanked or patted on your backs, just take pride in your monumental achievement. Personal satisfaction should suffice. We have come a long way and there remains a short distance yet to go. Indeed, John Buhajenko wouldn’t want us to falter now. *******
« 158 » I OH HA O a a O e I a a i e i o i p o a a ea H o i co i i e i I o o e e ea a a yo oy y e a e o o B a e o a o i p a a o a ay o e i ai e a a e i e o a e a p o o i pac o y i e Ma y yea a e a e o i o a oo o o o a I e a ay ca e i o eco e y o a e o a I occa io a y i i e e p ace o y c i oo e a e o e oo co y c oo o e e i e a e o e o a e y e o e ep e i e po i ica y e i po e o i o e a i a i po i e o o o e i i e ce e o i c i oo i a i a e ca e eep e ea yi T o e yea o e a e i a piece o i ea y i e o e T e e e e a ip o e e e o i co i e a e o ac e a i i a co i io a a ape o e acio c a ac e I c a i e i e a i co i e ce a I a i a y ea e o i T e e a ee ix c i e i e B a e o a i y T e a e e e a o c i e a i a A a y i i i e o ie a e ic e a ie a a ia Te ee a a o o e c i e A i o O e a e a O e a e e y o y O e a e a a a a O e a i e i e i a e co ec i i a io pe io o a a e o e e ca e o e o c oo o e ay e o e C i a o i a a e i o a ee o e a i a i y a o o aca e e p e i e Hi a i e A a o a a ie a a o c i e o e o oo e a i e yi e a o i ie o a e e o o o o e o a i ie i e i c a pe a e i a e e y e a i e ie ea i a aca o e i o ic e B a e o a i y o e I a i e yea a e e o a e e ee a e a i y a ea ye a o e c e o T e Co i po ice ca e a oo o a e a ay e e o e ee y i a i y a ai ea a e i e a o e a o o e O e a a ep e My o a ie o i o a a appe e o i T ey e e o a e a ee e a i i a e a ie o a ea a ac i e yea p e io y A i e y o y i ee o pe o a ea o I o a a o a a e o i i ay o A e ica a a e i o y ea He a i e i a i i e y i e ce i i poc e i p e y o po e ia o o e o a e i e o e a ee i e p oy e i e ia e y a ccee e i ec i a o a Mi e Ho pi a a a ope a i oo o e y He a o e ai a a o o i e yea i e e e i a e i e i e i y o Mi e o a e e e oo ec a ica e i ee i co e I e a a a i e e pape a o a po i io a M i e I e a io a i ee i epa e A e i e M a expa i i o a ope a io a a acce e a e pace o app ie a a cce c o i e i T e e e aye o o yea a o e ay a e i eco i io a a a o i o Hi o a o i o e a e o co ie c a a ce a e a y I a y apa A a ia e ea a Tai a o ea I o e ia i ippi e Mexico e e e a a e e exo ic Ba i My i i p e io o o e I e i i a a o a a o e e i a io i e e y o pa e I e i e a y eca a o o i a e e oo e o ee e o ie e Te Co a e e e e a ie i e e o i e i e c c o e a e e i a e a e pe o i e ce e o y o acio y a e o e yea o e e i I i a o co a e i e o e I e a op e a a y i a a e e a A ea T e i e a op e a a y oy a i i e o I e o o a ee i e e I ay a o e e e e e yea o o i e a a e a i expe ie ce a a o o o ai i o a i y Ha i i e o e e a a i e i i yo oo a e y i po a o o e e i A e ica e e i a a a ce o oo o e i a e o o y a o oi y T e e a o ee o c i ee o a e c o e o pp e e a ea e ie i e e i ac o e i ai e I a a o e o e e pa e a ay a a e o a e co ac i i o e O e a o pe o i i a ca p o a i y e pa i yea T e a ei yea o i i e o o e o e e c c p o ec i o ic e a p i ea a o e e y e co i e o e o o ee i ea ea i e i I ee e a a a o e a i e ai i i o i io i acco p i e I i yo o a oe e e o yo a i y I i oi o c c i yo o ay a I i ea i yo ic a i o e oice i e c oi I ope o yo a e co e e e y e y a a a e yo a e e yea e a e o yo a e I ope oo a yo a e pai a y a i i o yo e o e o e a e e a e a e oo o e e ie a i a yo i yea a o a a oy « 159 » « 160 » Оксана БРИНЬ ’ ` « 161 » MEMORIES…MEMORIES… OKSANA BRYN
O Ma c o a i y a e o e o e i e a e e o o o e co y a i peop e o Bo o o i a e p ia o e oi o a i o a i a y i Oc o e e e C ica o a e e i Mi e o a pe a e y A o o a e eca e Mi eapo i a e capi a o Mi e o a a ay a a a p ace i o a i y ea e y a i e e a e o e c o e o a oca ai ia pa i ic o e e o y a e o e e e io a e o o o y o e i io ee a o e ce e o e ai ia c a i e i e e a e a e e c c e ice e e y ay o e e o e e e y e e o e i e i e a o e o y a a i e ai ia O o ox C c o Mic ae I i e Mi eapo i a o pa i e i ce Oc o e o a i y ac i e y pa icipa e o o y i e i e o eo e a i e ei o i Mic ae a i a o i e a ai ia co i y ac i i ie c a peec e co ce i e a y c c oi a a ce o p Ma y o e i i a i e i a T ey o a i e i o a e pa i o o o y y a O a T e e i i e e o ea y eca e e e y a i e o e y a a e ia y ey e e o e y e o o I eo e C c e o e pi i o Oksana Bryn with daughter Nadia Nowitsky and e i a ea a eo e a i ic y ac i e a e p ace granddaughters Olenka Nowytski and Natalie o p aye a co i y i e A o e a e i e o o y y Nowytski at MacPhail Center for Music honoring a O a a i ac i e a a c c o e i a T e Oksana Bryn as outstanding artist and educator on eo ia eo e C c pa i io e e e ee o e her 84 th birthday? March 9, 2008. a i e o o y y a O a C c pa i io e a a y e po e i a i o i c e a e i e a ey a o e i e ac i e o o e o e Mi eapo i e a a I i e Mic ae a i a o e co e ei o e y co i y i a o y ai ia co i y i e p o e e o ce e a i o ai ia o i ay y a ai ia o e e O co e eac pa i ce e a e C i a a a e epa a e y B e a ai ia c oi ip o a c ea e a a y e e o o o y y a O a a i eo e a ei Mic ae a i a e ai ia Ca o ic Co a i e a i pa icipa e i i e yo e a i e y ei o e o ei ai ia c e a ei o i a io o i ei c e o e o I e a e ay a a ce o p a a i e a y c ic a ei a e i eo e c c a e e o e ai ia o o a a Mi eapo i pa icipa e i e I a i io o e o y e e i e o e e o e oca i e a y c e e e e a o o ca e A o e i o ic c e o e ai ia a o a H e a H C e i a yc M o e i o a o e e e i i e a i i ay e oca co i y i a cia y ppo e p ica io o ei o e o a ce o e Ba y Cappe a o e oi e e po o e a o e e y o yea y e e i e ai ia T i Ci y co i y T e ai i i ia o a i i a o o c pe o a ce a A e B y a a i e e e o eo e C c a o e e o a e i e a i i A e Hi o o y y a O a c c pa i a a o e a ea o o a A e e a ea e aco ic e e pe e aci i ie e e ea o a i o co i y c a e a i a i ea y e e e co ica io e ee a pa i e Ac o a a o o p o p ay T e Mo e ay e c e o ay a o e pecia a e i e o exa p e e a i e a y o e a y co po e a a i ic i ec o o e Ba y Cappe a H y o i y a y T e i e ex i i o ai ia a a c e a c ea e a e pa i o o o y y a O a I e e e a e y i cce e e i e ica e o T H e c e o T e c oi ip o pe o e a i e o e c o e C o e o e c oi Oxa a B y i ec o a e e e p ay o e Hay a a y a o e I e Mo a e y O a a B y a Mi e a i a Me e o e B y a i y a ay pa icipa e i e c c c oi T ee o e a o e i e o a o e e e co c o o e c c c oi O a a B y e o Ma o B y a e a a e a a ie o y i I i a ay a p ea e o i o e o io pa o a i e i e i ea acco p i e i ei o a e co e ia e a io ip a o e e i e ai ia co i y a e a o e a i e i C i o o e O o ox a io a i ie o o o e e e y i i e e a e i e C c I a o i o a e i oppo i y o e io a a e e a e a ay e e e o e o i i ia e i i i e C c a i a cia y ppo e e co c io o i i ei e e o pe o a o a io a a a a Ta a a a a a Ta a a a a a a a a Pa A a a a « 162 »
ОЛЕКСАНДЕР І АНТОНІНА ХОРЕВИЧ Антоніна Хоревич ( написано в 2004 р.)
«22-го июня ровно в 4 часа Киев бомбили и нам объявили , что началася война ». Таку російську пісню склали і співали люди в той час .
Так почалася війна ... а з війною все горе - холод , голод, скитання , страждання , руїни , а найгірше - примусовий виїзд молодесеньких , майже дітей , дівчат і хлопців в Німеччину на каторжну працю . Праця в Німеччині була дуже тяжка , а особливо на фабриках , заводах , залізниці , і т.д. Але до всіх тяжких праць - поливали ще „ бомбьожні дощі ”. В житті немає нічого вічного , і ось нарешті війна закінчилася , а по закінченні війни почалися табори ДП (DP = Displaced Persons, так званих “ Переміщених Осіб ”), скитання по таборах ховаючись від сталінського „ Сонечка ”, щоб не попасти на “ родіну ” під більшовицький гніт . Як не тяжко , але життя в таборах йшло вперед . Молоді люди любилися , кохалися , одружувалися . І мене це також не минуло . Влітку 1945 року я познайомилась з майбутнім моїм чоловіком блаженної пам ’яті Олександром Хоревичем, і 22-го липня , 1946 року ми одружились . В 1947 році народився наш синок Алік ( так я його називала ), і ось уже родина з трьох , за яку треба було дбати , одягти , та нагодувати . Табори попали під опіку УНРРА (UNRRA = United Nations Relief and Rehabilitation Administration) а пізніше ІРО ( ІRO = International Refugee Organization). З Божою допомогою , після тяжкої подорожі , 13 травня , 1950 року , в неділю вранці , з корабля “General Ballau”, ми ступили на землю Вашінґтона . Після різних перевірок нам дали по 5 долярів на особу для американських „ гамбурґерс ”, а крім того чоловікові від ЗУДАК ’у дали 25 долярів позички , яку пізніше треба було повернути . На станції незнайома жінка допомогла нам сісти на потяг подивившись на нашу візу . А їхали ми до родини Павлось , які вже були в Сейнт Полі в 1949 році і мали свою хату . І так , 15 травня , 1950 року , ми приїхали до родини Павлось , вони прийняли нас а також родину Серафимович . Через п`ять днів по приїзді до Сейнт Полу я влаштувалася на працю до Сейнт Джозеф Госпіталя , а за два тижні ми знайшли мешкання з одної кімнати . І скоро , десь за місяць , найшли мешкання уже з двох кімнат , а за пів року перейшли до 4-ьох кімнат . В 1951 році , 27-го серпня , родилася донечка Ніна , а в 1953 році , 7-го травня , родилася донечка Ірина . Маючи 3-ьох дітей , та нас двоє , в кімнатах які рентували було не досить місця . І так , за Божею допомогою , ми купили власний будинок у 1954 році і 29-го жовтня вже були у власній хаті . Ось так , поволі , ми почали втягатися в американське життя . Треба було в першу чергу опанувати мову . В Інтернаціональному Інституті нам давали лекції англійської мови . Коли ми приїхали до Сейнт Полу своєї церкви українці не мали , але рентували сірійську . У сірійців , на той час , священика не було і вони нам дозволяли служити в їхній церкві Святого Юрія (St. George). Служив тоді у нашій церкві о. Мірощенко . Служби відбувалися від кінця 1950 року і до Великодня 1951 року . Перед Великоднем прислали о. Канаваті до сірійської церкви і Великодню Службу служили спільно , наш отець і сірійський . Від 1951 до 1952 року рентували Єпископальну церкву , а в 1953 році знайшли і купили церкву на Дженкс Авеню , хоч і маленьку , але свою . Ми записалися до цієї парафії Святих Володимира й Ольги . Ця маленька церква задовольняла потреби нашої громади , але роки йшли , дітки підростали і треба було думати про навчання української мови і релігії . Громада також зростала . Ця маленька церква не мала ні одної кімнати , яку було б можливо вживати для кляси . Тому наша громада купила велику церкву на Портланд і Вікторія Авеню в Сейнт Полі , Міннесота . Церкву треба було переробити всередині для наших потреб . Багато праці вклали сл . п. Михайло Михалевич , сл . п. Ігор Кубік , сл . п. Михайло Остапчук , сл . п. Євген Писарський та багато інших . Іконостас був зроблений і пофарбований . Розмальовували іконостас Михайло Михалевич , Євген Писарський , Іван Іл iєвський та пані Ніла Пачковська . Багато родин вклали багато праці , щоб прискорити відкриття церкви . Батьківський комітет закупив лавки , дошки і все потрібне для шкільного вжитку . У вересні 1961 році
« 163 »
розпочався навчальний рік . В школі викладали п. отець Василь Уманець , п. Ніла Пачковська , п. Неля Мейзер , п. Марія Товстоп `ят , Ніна Кубік і Антоніна Хоревич . До школи записалося 32 учня . Дітей ми поділили на 4 кляси і приступили до навчання української мови , української літератури , географії та історії України . Отець В. Уманець викладав релігію . Школа була тільки по суботах . Крім основного навчання , ми з дітьми відзначали українські свята - День Тараса Григоровича Шевченка , День Матері , ставили інсценізацію Св . Миколая . Діти вчили вірші , відповідні до кожного свята , вчили колядки , ходили по хатах колядувати . Дітей частували цукерками та іншими ласощами . Ми ставили з дітьми п`єски “ Червона шапочка ”, “ Чотири пори року ”, “ Соняшник ”, “ Коза -дереза ” і танок “ Снігуронька ”. Учительки купували матерію , а пані Ніла Пачковська шила костюми для п`єсок . Також , сл . п. пан Михайло Мірза і пані Н. Пачковська малювали декорації для п`єсок . Треба згадати , що пан Михайло Мірза вчив дітей співати колядки . З п`єсою “ Коза -дереза ” допоміг сл . п. Анатолій Гноєвий та сл . п. Ґрінвальд . Учителі , діти і батьки прикладали великі зусилля і мали великий успіх . В суботу ми давали дітям перекуску : молоко , солодке печиво , фрукти . Я і досі пам `ятаю бублики , які пекла сл . п. мама Марії Вовк пані Анастасія Григорівна Микас . Після п`ятирічної праці при школі , я зі своєю родиною робила все , що було потрібно для церкви . Багато праці вкладало сестрицтво , до якого я також належала . Коли закінчився шкільний рік , влаштували літній табір для дітей на Кун Лейк . В таборі діти говорили українською мовою , вивчали вірші , пісні , займалися спортом , а також святкували свято “ Івана Купала ”. У кінці липня , 1968 року , мене обрали головою сестрицтва . Сестрицтво мало свою касу , але я, перебравши головування , нічого не хотіла мати спільного з касою і все зароблене відразу передавалося до парафіяльної каси . Влітку сестрицтво влаштувало пікнік біля церкви , який дав добрий прибуток . Далі , пригадую , влаштували свято Святої Покрови в нашій церкві . Ідею святкування Святої Покрови трьом парафіям разом подав св . п. отець -диякон Микола Поліщук . Св . Покрови завжди є 14-го жовтня . Перше святкування було на Кун Лейк . Святкування пройшло дуже добре при гарній погоді , але наступного року була погана погода з холодним дощем . Люди померзли , намокли і тоді було вирішено святкувати по черзі в кожній з трьох парафій Сейнт Полу та Міннеаполісу . Після свята Покрови готувалися до “ Сморґасборду ” - квасили капусту , яку потім вживали для тушіння , для вареників і також продавали законсервовані в шклянних банках . Закуповував капусту у фармерів мій чоловік сл . п. Олександер Хоревич . Квасили капусту сл .п. Мотря Колотій , сл . п. Катерина Заславець , і пані Оля Ковалевська . Всі закупи продуктів я робила завчасно . Борщ завжди варила сл . п. Євфросіня Коваленко , капусту тушила п. Мотря Колотій , налисники пекли п. Ніна Міцевич , п. Катерина Бугаєнко , п. Неоніла Пачковська , п. Антоніна Хоревич . “ Сморґасборд ” завжди давав добрий прибуток . Практично вся парафія прикладала зусилля до того щоб було все розставлено , подано і прибрано . Після Різдвяних свят , в 1968 році , сестриці зробили прийняття для хористів . На початку 1969 року Консисторія прислала в нашу парафію бл .п. отця Федота Шпаченка , ми зробили йому прийняття , на яке глибоко шановна пані Галина Леонідівна Рябокінь напекла чудових пиріжків та дуже смачний торт . В 1969 році , на засіданні Парафіяльної Управи , підняли питання про ремонт будинку церкви . Пан Борис Неприцький , голова Парафіяльної Управи , запропонував обкласти нижню частину церковного будинка цеглою , що було прийнято . Для того були потрібні кошти і на цьому ж засіданні постановили виробляти вареники для ширшого загального продажу . На вареники ми збиралися раз або й два рази на тиждень . Я привозила тих жінок , які не могли самі приїхати до церкви ліпити вареники : сл . п. пань Чорну , Коваленко , Є. Миронюк , К. Заславець , Г. Зіноватну . Самі приїздили : Галина Рябокінь , Марія Вовк , Неоніла Пачковська , Ніна Міцевич , Катерина Бугаєнко , А. Камлач , Оля Свистун, М. Колотій , О. Ковалевська , Софія Шайда , Сложинська , Марія Хоревич , Тетяна Проць , Ольга Коваленко , Соня Миронюк . Праці біля вареників було дуже багато , все робилося вручну . Вареники давали прибуток тижнево від 120 до 180 долярів . В цей час чоловіки , на чолі з головою парафії Борисом Неприцьким , взялися обкладати цеглою церкву . Декілька родин зголосилися робити обіди для чоловіків , які обкладали церкву . Це були родини Н. Пачковської , А. Хоревич , сл .п. Коваленко , Харитонів , Миронюк , Заславець . Головою сестрицтва я була трохи більше трьох років від 1968 аж до 1971 року . Обов `язки голови сестрицтва я передала пані добродійці Зіні Красевич . При церкві я продовжувала виконувати все , що було потрібно і ніколи не відмовлялася від праці . « 164 »
ALEXANDER AND ANTONINA CHOREWYCZ A a O a a a a a a II T e e a e e o o a o a a i e o i occa io A o e a a e i o e i co e co a e e e e o i e c io a ip a e o a e a i y o ce o e y yo c i e oy a i o e a y o a a o T e o i e a y a e y i ic e pecia y i e ac o ie A o i e a o a poo i io o e e a i a a o B e e i o i co a a o e e i i o e a e e A a e e a e i p ace e o ca p e e c ea e e o e o ca p o ca p i i o o ie o ie o a e o o e epa ia e o e o e co y e a i e I a a i e a e ca p o e o a yo peop e e i o e a o a ie a I a a pa o i e oo I e e o I e y e a A exa e C o e yc a o y e o a ie I o o A i a o e ca e i a o a e e e a a a i y o ee ic e ee e o ca e o c o e a ee T e ca p e e e e a a e e o e i e a io e ie a e a i i a io A i i a io A a a e e e I e a io a e ee O a i a io I O i o e p a e a i ic o ey o ay o i o May e a i e i e a o eo e a i o o e ip e e a Be a A ai a e e e a c ee i a c ec i o oc e e e e i e pe pe o o y A e ica a e A o a ai ia o a i a io A A C i e ai ia A e ica e ie Co i ee oa e y a ic e a o epay a a a e i e A e c ec i o i a a o pape o e o a y e pe o i o ai e a e e o e a o a i y ic ca e o a i a i e i ei o o e O May e a i e o e a o a i y o e o e co e a e a a o e a i y e a i o yc i e ay a e I o a o a o ep Ho pi a a i o ee e o a o e oo apa e i i a o e o e o a o e p ace i o oo a a a yea a e e o e o a o oo apa e O A o a e i a a o a o May o a e I e e a o Ha i ee c i e a o o e e e apa e a o i e o o i e o o o o e a o Oc o e e o e i o y e a e o acc i a e o A e ica i e e a i a o ea i e e e a i i a e I e a io a I i e ai ia i o a e a y c c i a e e a i e e e e a y ia c c a a i e y ia i o a e a p ie T e y ia e e e i ie a ei eo e c c My o c e o a o p ie T e i ie e e e e e o e e o i a e o e o e a e o y ia o a p ie a a a i a e a e e ice a ce e a e o e e i o e y ia p ie a o p ie o o e e e a pi copa c c a i e o a o a c c o e A e e I a a i a o e oi e i pa i o ai o o y y a O a a a c c ic i e o ee a e yea pa e a e a a y c i e o c oo a e e ee e o i a o eac i ai ia a a e a e i io O co i y a o i a e a c c i o a e a y oo a co e e o c a oo T a i y o pa i o a c c o o a a ic o ia i a Mi e o a T e i e io o e c c a o e e o e e A o o o a o e y Mic ae Myc a e yc I o i Mic ae O apc e y a y a o e T e ico o a i a i a pai e y Mic ae Myc a e yc e y a y I a I ie y a M i a ac o y Ma y a i ie o a e ei a o o ppo e c c T e pa e co i ee o e c e ac oa a e e y i e e ee e o c a oo e T e i c oo a e i e e a y a ec M i a ac o y M e ia Mea e M Ma ia To opia i a i a A o i a C o e yc e e e eac e T i y o e e e e o e i e a ay c oo a e e e e i i e i o o c a e e o o i ec e e a ai ia a a e i e a e eo ap y a i o y o ai e a ec a e i io T e c oo a o y o a ay o o y i e eac e e c a e e a o ce e a e Ta a e c e o ay Mo e ay a ic o a T e c i e ea e poe o eac o i ay ea e ca o a e ca o i o pa i io e T e c i e ecei e i o ca y a o e ee a ey ca o e a a io o e e a e p ay c a e i i Hoo o ea o o e ea o ia y o a e e a a a e o i e Teac e o a ic a M ac o y e e co e o e p ay M Mic ae Mi a a M ac o y pai e a e eco a io I e i e ea e a M Mi a a e c i e C i a ca o M A a o H o e y a M ee a e pe i e p ay o a e e a T e eac e e a pa e p i a o o e o a a ea cce O a ay e a e e c i e ac i ee a i a I i o ay e e e e a e a e y A a a ia H y o i a My a e o e o Ma ia o T e i e oo o ic I a o e o e o e a oo e e c oo yea e e e o a i e a e ca p o e c i e o Coo a e e e e c i e po e ai ia ea e poe a o a pa icipa e i po a ce e a e e o i ay o I a a pa a
« 165 »
A e e o y I a e ec e e ea o e i e oo T e i e oo a i o ea y i ce I i o a o a e a y i o o i e ea y e ea y a o e o e pa i ea y a a i co e a a ecei e a a e e i e ia e y o e a i T ea y I e e e i e oo o a i e a c c pic ic ic ai e a o o o ey o e c c I e e e o e o a i e T e Ho y i i o ec e o o a Ho y ay e i ea a i e y eaco My o a o i c T e o i ay i o Oc o e a a i e ce e a e i o Coo a e T e ce e a io a a cce i oo ea e e ea e ex yea a co a ai y eop e e e oa e o e a o e i a eci e o ce e a e i o i ay i e c c a y a i i o e o ai ia O o ox pa i e I e a a e ce e a io o o o a e i e oo a e i ea y o e o a o e a e p epa e o e a e a e a ic a e o a e a a a a e i o a e y y a a o e o a e a i a My a o e ca a e o a a e M Mo ia o o i a e i e a a ec a O a o a e y p epa e e a e a I a i c a e o yi a e oo i a a ce M o i ia o a e o coo e e o c M Mo ia o o i p epa e e a e a a a a e i e M Mice yc a e i e B a e o M eo i a ac o y a A o i a C o e yc a e i e a y y y o a i e e o a o ic a o a ay o i a o o i co e ac ica y a pa i io e o e a a i e a e e y i a ai o e e a c ea e p ice y A e e C i a o i ay i e i e oo p epa e a pecia ea o e e e o e c c c oi a y o i e Co i o y e o a e p ie e e o pac e o a e e co e i i a a e o ic M Ha y a eo i o a ia o i a e o e py i y a a e icio ca e I a e ee i o e a i Co ci e i ea o epai i e o c c a ai e M Bo i iep i y e e i e o e a i Co ci eco e e a e o e o i e a o e c c e co e e i ic a i p opo a a accep e Mo ey a ee e o i p o ec o i a eci e a e o e a e y y py o y T e i e oo o o e e o ce o ice a ee o a e a e y y a I o e o e o co o e a po a io o e c c M C e y M o a e o M My o i M a a e a M H i o a a T o e o ca e o ei o e e Ha y a ia o i Ma ia o eo i a ac o a i a Mice yc a e i e B a e o A a ac O a y Mo ia o o i O a o a e y op ia ay a M o y i Ma y C o e yc Te ia a oc o i ia o a e o o ia My o i T e e a a o o o o p epa e a e y y eca e e e y i a o e y a e ee y a e a e o o A i i e e e i Bo i iep y y a e ea o e a i Co ci oo o e a o ayi ic a o e o a io o e c c o e a i ie o ee e o a e ea o e e o i e ic ayi e e e e e a i ie o ac o y A C o e yc o a e o a y o i My o i a a a e I a e Hea o e i e oo o o e a ee yea o o T e e po i i i ie o e i e oo ea e e i e o e o M o o i a i a a e yc I co i e o i e e y i a a ece a y o e c c a e e ec i e o o
A a a A A a I « 166 »
THE DENYSENKO FAMILY
Olga DENYSENKO e e e a e y e o a O a Me y y e e o o i e a y o pa e o e i a e o e i e a e i e ea y a e e i C ica o I i oi T ey e i e O a a i i i c oo a e e a a a e a p a i i e A e O a co p e e e co e e op o o e yea a e e a o o a y i c a e o e a y ey e e a ie i May o i a i i Ca e a i C ica o I i oi T e o o i yea i ei i o e o y a o a ap i e i e a e c c i e e i i i C ica o O a a e e My o a Me y y a a a i a pa o a a i i Ca e a a e a a e i io ie eac e I e e y e o o e o i co e a a e e ey p c a e ei i o e i a i ac ya a i e pic e e ce e e a e p oye a a yo e i ee y e a a Boi e Co pa y T ey e e o o e o e a a y e a M Me y y eca e O a a e oo a e po i io a pa o i a i y c c Ho y T i i y T e a e o c a a c c co i y a c a e i e e y e o eca e ac i e e e I ei yo e o ic o a a o oo a e ey o ei i o e a o a e e i e e e o e e e a oi e y e a i co pa y a O a eca e a i e o e a e T ei oy e e a ay expo e o ai ia c e a a i io a o e a i c c a o co e y pe i i e i ei a a e I e p i o e e a o e e a ea po i io y a o e e p oye i a e co pa y e a Co po a io He accep e a y ep e e o a yea ey e e i i i ei e o e i ei o oy i C y a Mi e o a a ie a yea e Me y y a o accep e a e pa o a po i io i ai o o y y a O a ai ia O o ox C c i a M O ce a ai a e oi e e o a i ie o e e o e ex o eca e e e y e o o e a ai e ei a i y T e c c a e ce e o ei i e i e a y o e e e a O a e e ac i e e e a co i e y pa icipa i i a io co i ee i c i pa e co i ee e i i co i ee o ee i i e i c e e i e i ai y p o c o c c o a e o e i i i e c oi p epa i a c a e i e o e o o o i ay a e T e oy a e e ai ia a a e co e o a ay o i a o ay ey e e i e a a i ei a pa a e a a ci o e c oi o T ey pa icipa e i c oo i co ce p aye e a a e c e ey o o e ey e oye ea i e epi e o e i e i y T e oy co p e e ei e ca io e o y eac e ocia ie a i o y i i c oo He a ie a c oo eac e a a o ea i a e ic o a o o e e c c a e i ec e a a i e e a c oi i c i ip o c oi A e ecei i i i e e ee e a a e o a i i e i a y i e o i a Ma e o i i i y e ee I eaco ic o a ea e i o Ca o ic i e i y i a i o C He i e i A apo i Ma y a i i i e T e ia T ei o i a e a O a e o e a o yea e e o a o e o e o i a i y a i y e pec e y i ie a co o e e e i e o ee i o pecia a a io ay He pa e a ay i Oc o e May i e o y e e e a « 167 »
Ольга Денисенко i c oo op o o e ’ e a a Boi e Co pa y e a Co po a io ’ ’ « 168 »
МИХАЙЛО І АЛЛА ҐОРДІЄНКО MICHAEL AND ALLA GORDIENKO a O I O My a e i Mic ae a e o ie o I a o i Mi eapo i i a a i y a i e i i a e o e o ope My a e a e a o i A ia a o e Ma ia e a i e a y Bo o y a a e e e ai ia o O o ox ai o e e o a o e e e ai ia o ee Ca o ic ai My pa e ai e y o i e a e a Ca o ic e a e a e e Co a i e ai ia Ca o ic C c i Mi eapo i A a a i y a o i C e i y ai e A a ca e o e i He pa e e a a i i e i C e i y e a e pa e a ay i He pa e ai e e i e O o ox ai A a a I e i e e ca e o o o e a a c a a e Co e e I a a pa o e e e e e a e i a e a o ea c o a c c a co i y a e o o i e I i e e o e o i i i o a e i e C c i e a y o T e e a a o o o e y e peop e e e a e c c a o i T i a e e oppo i y o ee a e e e i o a exp ai o i a io e o i a I a a Ca o ic a A a a O o ox a e a e oo i o a c c a e i o i e a ai e a e a C i ia i o eye ea e ee e co e e e e e co p e e y a ea e e e a e o e pa i io e a e e co e i ope a a e e eca e e e o e pa i i Ma c
a A a a e e y appy o e a pa o i C i ia Co i y e e e a ie a a e i e o A e a o e o o pi i a o e e e a a e i e o e a e a ea i a e Me a ie A o e
« 169 »
СПОМИНИ В березні 1941 р. був мобілізований до Совєтської Армії . Нас вивезли в Західну Україну під Раву -Руську робити укріплення . Умови були жахливі , не було де спати , копали землянки , вологість , мокро , і т.д. Коли німці вдарили на Совєтський Союз , мусили залишати Раву - Руську і тікати до Білорусії до міста Мінська . Німці почали окружати місто Мінськ , ми почали тікати до міста Харкова . Німецька армія йшла скорим темпом і почала окружати місто Харків . Я і один знайомий втікли з Харкова додому , в хутір Бакути , Гадяцький Район , Полтавська Область . До рідного дому було 180 кілометрів , ішли ми не центральними дорогами , щоб часом не попасти совєтам або німцям . По дорозі нас радо приймали українці , годували , лишали переспати , ще й давали харчі на дорогу . В ріднім домі пробув до 1943 р. В серпні 1943 р. німці забрали нас з підводами і поїхали в невідоме . Погрузилися - дружина Марія , я, дочка Женя , сини Григорій і Олександер , дорога була нелегка з малими дітьми . І так по довгій тяжкій дорозі прибули до Західної України , містечко Сусідович . У нас німці забрали вози і коні , нас посадили у вагони і повезли до Австрії , місто Ґрац . В Австрії ми пробули 5-років . В 1948 р. я з родиною виїхали до Бразилії . Незавидне було життя в Бразилії . В Бразилії народилась друга дочка Оля . В 1959 р. по тяжкій і довгій недузі померла моя дружина Марія . В Бразилії прожив 13 років . Олександер і Галя Гущі вислали афідавіт на виїзд до Америки і 1962 р. прибув з родиною до міста Ст . Пол , Міннесота . В Америці живу вже понад 46 років . По приїзді до Ст . Полу , зразу записався до парафії Свв . Володимира й Ольги в Ст . Полі . В 1980 р. на Річних Загальних Зборах мене вибрали церковним старостою . Помагали мені Іван Чорний і Пилип Стасюк . Старостою парафії пробув 20 років . Був прибиральником церковного будинку також 20 ріків за мінімальну ціну . Коли Пилип Шайда направляв церковний будинок , мене попросив помагати йому мішати цемент . Я ніколи не відмовив Шайді , завжди помагав . Направляли сходи , вікна і інші роботи . Коли Іван Бугаєнко відновляв частину залі , під головними сходами до церкви , я також йому помогав . Робили тоді Іван Бугаєнко , Іван Гупало , Іван Ілієвський , Пилип Шайда і Михайло Ковалевський . Коли в 1992 р. був великий ремонт хати для священика в Арден Гіллс , Міннесота , працювали Іван Бугаєнко , Іван Гупало , Пилип Шайда , Іван Ілієвський . Переважно коли свята припадали на тижні і вівтарні хлопчики були в школі , я допомагав при богослуженнях таким отцям : Прот . о. Миколі Метулинському , о. Прот . Степану Женчуху , Митр . Прот . о. Григорію Подгурцю і останньому Прот . о. Петру Сівкові . Зо всіма отцями був в добрих відносинах . Я радий , що ця благородна Американська Земля дала мені притулок . Діти повиростали , поженилися . Я дочекався внуків і правнуків . Був би забув сказати , що помагав робити вареники в церкві на Портлянд і Вікторія за о. Степана Женчуха . Пізніше робили вареники в підвалі за о. Григорія Подгурця , а варили у їхній кухні . Робили ми вареники але не на таку велику скалю , як за о. Петра Сівка . Я з Шайдою приїжджали по понеділкам , начищували два баняки картоплі на начинку . Пізніше о. Петро Сівко варив цю картоплю додаючи усі присмаки , а у вівторок приходили парафіяни робили , варили , і запаковували вареники . На закінчення , вітаю Прот . о. Петра , Паніматку Богуславу , сина Миколу Сівко , весь причет церковний , хор , школу , Православну Лігу , та Редколегію на чолі з Майєю Ґреґорет , а також бажаю , щоб чим скорше побачила світ пропам `ятна книга 55-ліття існування нашої парафії . Так нам Боже допоможи ! « 170 »
MEMORIES I a H PA O I Ma c o I a a e o e o ie A y T ey oo o e e ai e o a a a o i o i ica io T e co i io e e o i e e i o a e a p ace o eep e e e i i ea o e o o e e i a a p e e c e e e a i a e e o ie io e a o ea e a a a a o e ea o Be a o e ci y o Mi T e e a a e o o e ci y o Mi a e a o e e ea o a i T e e a a y a a a ci i a a e po a a e o o e ci y o a i O e o y ac ai a ce a I e cape o a i a a e o e o e a ea Ba y Ha ia i e io o a a i ic I a o y i o e e o y o e e e e a i i i e oa i o e o o e pic e p y ia o e a O e oa e ai ia accep e i i y ey e ey a e p ace o eep a a e oo o e oa I a i y o e i a i A o e e a oo a o i o a o a e e e oi i o e o O o a o a y i e Ma ia a e e ia o e o y a A exa e e oa p o e o e e y i ic o a e i a c i e A o a e a o o ey e ca e o e e ai e o e o o i o yc T e e a co i ca e o o e a a o p ace i o ai oa ca a oo o A ia o e o o a e aye i A ia o yea i ca p I y a i y a I e o B a i i e i B a i a o o ea I B a i y i e a I a a o e a e O a A e a o a i ic i e y i e Ma ia ie i I B a i e i e o yea A exa e a A a H c a e a a i a i a po o e o co e o e A i I ca e i e a i y o a Mi e o a o I i e i e i e a e o o e a yea A oo a I a i e i a I oi e e pa i o ai o o y y a O a i a A e A a e e a a i Me e ip Mee i I a e ec e C c a e M o C e y a i ip a i a ay e pe e I a C c a e o yea I a a o a a i o o e c c o yea o a e y i i a pay e i ip ay a a epai i e C c i i e a e e o ix e ce e o i I e e e e e pi M ay a e ixe e ai e i o a ixe a y o e pa o e c c e M o B a e o a e o e i pa o e a e e ai ca e I a o e pe i Be i e e o e peop e e e o i a ey e e I a I ie i i ip ay a a Mic ae o a e y e i e a a i e o e i o e p ie o e i A e Hi M I o e i o B a e o I a I ie y a i ip ay a e e c c o i ay o a o ee ay e a a oy e e a y i c oo I e pe i e c c e ice o e o o i p ie ic o a Me y y e a e c c H y o iy o ec a o c e ec o e o i o I a oo e a io i a e a e I a e y a a i o e A e ica Co y a e e e e My c i e a e o p a ie I i e o ee y a c i e a ea a c i e I a o o o o ay a I e pe o a e a e y y a ai e o e c c i e e e e i o o a a ic o ia i e e a e a e c c a e e e e a i a e y y i e a e e o H y o iy o ec a coo e e i e i c e o a i a a o ec e a e a o o a e y y o o e a e ca e a e e e a i e i e o i o M i ip ay a a I o co e o Mo ay pea o a e po o po a oe o e e e y y i i a e e o i o o co e a coo e e po a oe a e a ece a y a i i e a pice o i a o T e ay e pa i io e o co e a a e coo a pac a e a e a e y y A e e I o i e o ee e y e e o i o a i Ma a Bo a a i o a ei o My o a e e i e c e y o e c c c c c oi c c c oo O o ox ea e a e e i o ia a o oice a e pecia y e c ie e i o Maya e o e a a o I i a e ea Boo o P p pa O xi e ce o oo ee e o A i y o e p a « 171 »
Олександер Гуща
` ` ` A ei a T a i Ca p e e a Ho e A « 172 »
Hi c oo ip o a B i e Co e e B i e A i i a io ia
IO APH O A XA A HA A A A H H HA A a H a
I a o i a a a ea a e H c a o e Ha iac i e io i e o a a i ic A e o a II e a e H c a eca e pa o e ypo o o y i e io y i ic I e a e H c a a a a e e e H c a My a a e e i a o e a i y e y H c a My ea a a e e y a i e o e i y y o e i My o a a e o My ea a a e a e eac o a o a i eac o e a i o a a a o i e ea eac o e e e o ie o e e ca e i o po e i a a e a ay e a a e e y a e a e i o i e ia o yea My i e a e y a a o a o o o a e y a e a e My o e i o ecei e a y e e o y a e a a e yea e a ie a a y e yc H c a a a y a e i co i I i a y a e e I a yea o Ti i i e y o e i e y ep a e a I i e i y a e o e i y a e o e e y a e e e o e o i e ia e o e o y ep a e a e o e ep a e a a e o i a o e i e a e Ba y i o e e o e H c a a e e e o e o e e o e i a o i e e a a e a y ep a e a a e o e a y i e a y o e i e a I i e i po e y T e e e e ay e e i o a e ea a e i e o c op o o a e T e e A y a e a e yo e i e e a occ pa io e e a oo oy a i o a e o e a y o o Beca e I a yo e I o e a a e e e a i a e i e I a po e a e y o e o e o e i e ie I A e e a a o i e a e e ee e e a a o ie T e a e Ba y a e e a occ pa io a e e A y a i o e e ea a o e i e o a y ay o i e e a ie i i ia a ai ia i i ia o e e o e ac a e I a o o a e i e o e a e a e e ac a e i e i ec io o e ci y Ha iac My o e a e e a o e o e a o a pac e a o e o i a e e i a ca a a O e oy a I c a e e oa e i e ca a a e i i e ca e I e o a eep y o ay i a co ec i e a a T e ex o i I e a o e oy o I e e a a e i i i a e a ep o e T ey i i e e o a ea a o o p a oo ea A e ea a I e o ea c o y o e a i e I e y ei o a y a I a H pa o a o e I ea e a y o e a i e e e o e a e Ba y T ey a o o e a o e e e ea y i
« 173 »
y a e I a e o oo o y a e My a e a a e i i a co e e a o i o o e i i yo i e A a a c i I e o e a y a e oo y a o ay oo ye a a e e a o y i e a e y a I e po e a y o e a a e y a e e i e i o e a e Ba y He a e i I a o p a o e i a e I o i a I i o a o e e p opo e a I o a e i a a e e i H c a a a e e i a e a e o y ep o e A o i y a a e e i a o a e e y o o e Ma ia My o a o a H c a y a e co i i a a c i e y ay e a e e e y ic y i e c o e e ip o i e ea a i e c o e e i e a i eca e e e A y a a a ci i e i e co ea e i i o e a i e y A e e c o e e ip o i e e aye o ay i e i a e My o i a T e e a a y e e o ie a y o e ea e a o e ip o i e A e ea i e i a e My o i a e a e e y e ci y a o Mo o a a a e ay o o a o e i a e i o yc ea e ci y e e y T e e e e e p ace o a ai a a po e o C ec o o a ia o A ia o e ci y a T e A ia a e o ea i i ec e o c o e a a e o e o i e e oca io T o e o a a e a i ie o e o e ci y i ac ea e I a ia o a ia o e I i ac I a e o a e a e p oy e a e cy T e e a a i a o ac e oo e y e a a a e o e o o o He a a a e a e o a a a p ope y a I o e e e o yea o Ap i o e T e pa o A ia e e I i e a i e i ec o e I e i a e I e o i e i y a e ep o e a a a e e i H c a I o a o i e i a i ca p I a o pai a i I a a e o ea ice a ay I o e o a o p A i I e e o ice i e o ice a ac a e I a e o i i e i c e a i i e a o e o I o e e e i A o A I e e o a a p epa i o ea e i y a i y o A e ica I ep e e e a i e o e ci y a e e e ea e a o po o a a e o o a o a c a e i i a e a o i a o e po o T e e po o a a p o e o o e i e i y o Mi e o a A exa e H a o y o a e e o e po ci y o B e e a e a o e e e e o Oc o e o A e ica o e A e ica a po ip e e a Ha e e a i e i e o o Oc o e a a a I oo o e o o a i o ep e e a i e o e ai ia o a i a io A e a e eac a a ai ic e o a Mi e o a o e o My o a Ha a e i a I a I o e a a io o a i o e e I oi e e Ai o ce I e e yea i e o ea a I e e o i e o e o a ie i O i a a o o a apa a o o a a i y e ice I i i e i c oo a o a i c oo ip o a e i o e a e e ice I o e a e ai oa oo a ie op I o e eco i a a e e a i e co e e A e yea I i i e B i e A i i a io My i e Ha ya A a i o e a i y o a y a o ia H pa o o e a e Ba y i ai e e a o y o e yea o e ey e ai e i e a e a i y i e i A ia i ey i i a e o B a i o e ci y o ia I i e ey o e o A pa a a a a a i e a a i B a i Ma y ai ia i e i A pa a a a o e i e e e o a o i e o e o e i o c a a co ee p a a io Ha y a e o c oo i e ay a a e c oo e e o o o e p e o e o co ee ea T e o e a i y a e o ea e B a i a o o A e ica a e a y H pa o p epa e a i po a pape ee e o ea i B a i a o e o a a a e e o e i a e o i e i e A o a e o eco e ei po o I e o a e e o a y H pa o o B a i a e a i a i y a e a e i e o co e o A e ica I A exa e H c a a a A ci i e eca e ei po o a i e e ece a y oc e o ei a i a I e H pa o a i y e e e e o I a a Mic ae a a a e Ha y a A a I pic e p e H pa o a i y o e ai po a e e I a y e i e Ha y a A a e a e o a y H pa o e a a ex ao i a i y ea i yea o i I e a y o e ay o y i ay e a i ie H pa o a H c a o o e e i i e Ha y a a I o e a i ie a e a e e i e io o e a ie e e e e i ay a I o o a Ha y a a y a e o c i e e o a ec a o o i e io a o i a Ha y a i y a e o c i e ai a e ca o a y i o a pe i io o e i op a e a ec a i e e a I i e ia e y i e o Bi op M y a i e Co i o y oo I ecei e e pe i io o e Co i o y o a y a i May Ha y a a I e e a ie Ha y a a a i ic i e e i a o eca e e i o pea i A i e e e c o e o i i a a e a e i e o a o a e i i Co pa y e o e o i co pa y i e ca e e ia a e e o a o e o eco i e e oo e e p i e I o a i y o o e e e e a o o c a e O o ic o a o i a o A i i A e i i i Ha y a e ac o o a a o e e po i e po i io O ce e ea e i Ha y a o e a a i pec o o p i i e e o e ey e o p e T i a a ec ica o ic e i e e ai e a e io a a p o c io A e a e i e e i o o e I a e a i i e c oo o e a ac i i ec a ic A e e i o o c i e Ha y a a I o e o i e e i I o e e ay i a Ha y a e e e i i a a e y i po a yea i o a i y ic o i i e co e e A i i i e i c oo a e i a o e o a e o e I ic o a ie i a y a a i ei a ia e ey a e o a a e A exa a o i a ep a ia o i Ha y a a I a e p epa i o a ie e i e e a a e a i o o oo ea a a y o e yea « 174 »
P A H Ha a H a H a p a H a a a P a
ДАРОХРАНИТЕЛЬНИЦЯ a
TABERNACLE – O e e y e e e i o e e a e y ea i Ta e ac e ic a i e o a e i e C c y A exa e a Ha ya H c a i e o y o ei o A e H c a o expec e y pa e a ay a a yo a e o Ap i T e Ta e ac e a o o e o o e a a yea eca e i a o e pecia y a c a e o o e i a i e a e C c i e Ta e ac e i a a e e a y ape i e a i ia e c c o eepi e a c i ie i ic ay e e o co io o e ic o i e ee o e ea e
« 175 »
P a a a a H a Ha a H a a a a a a a a On Sunday, November 6, 2005, Very Rev. Peter Siwko blessed the NEW CENSER – a gift from Halya and Alex Hushcha in memory of Halya Hushsha’s brother Ivan Hupalo, who passed away several months ago. At the same Fr. Peter Siwko blessed the DEACON’S VESTMENTS, which Victor Hushcha (Halya and Alexander Hushcha’s son), who will be wearing these vestments after he is ordained as deacon in the near future. HEARTFELT THANKS FROM ALL PARISHIONERS TO HALYA AND ALEXANDER HUSHCHA FOR SUCH BEAUTIFUL AND GENEROUS GIFTS . MAY GOD BLESS THEM AND REPAY THEM A HUNDREDFOLD FOR SUCH GENEROUS GIFTS TO THE CHURCH!
« 176 »
ЖИТТЯ ` ` ` ` « 177 »
A ` P ’
« 178 »
LIFE a O A
I a o o ep e e i e i a e i a i a i e ip ope o e io My o e ai a a a i e a o p o peop e a oo i o o ya a e i e a a o e o p a a oo i a e T i a e i e o e ci i a T e e e e ix i a o oy i o a i y e I a ix yea o I e e ee e o e ea o y e ea A a e e yea o I e o e o e pa e o e e a I e e e o o e ay e o e a e I a o y ay o e a a o a app oac i T e o e a e o a e a a e i o a T e o e e y oppe a I a o e o y ea o e e o e i o a c ay pi e ea a o e i a e a c ay T e i a e e e co i i ei a o o oa c ay o a e ic o e co c io o o e a a I a o e e e e e i i o o e o y o e o e O ex i e e yo e i e e a c i e e i i ie o e op o o ace i e a e a eep I e p i a e I e e e e a i y a i i a o e o o c ay o y o e O ex i a i i e T e ca e e co ec i i a io e ee e o e ce o po e io i i o e p A Co i ee o e e o a e OM AM ea e y co i o a i ca e a oo i e o y o a o a i p e e p o a o e e e i e i o i ac i e ie e e c T ey oo a ay o o e ee co ca e eep pi c ic e a ea ee a e e i o a e e e e a o ce o ea e o o e a o ei o e e o o o a e i eca e e a e i o appe o e My i e a e y a oo i e ee yo e c i e He a H y o i ca e o e a e a i a a e ee ex a c i e eepi o op o e ace a a e a i e i o e i e ia e y My i e oo o ei o a i a e ay o e o e co i a e o a i y a a o e I e i e I e o a e o e o e i e O e ay I ca e o y o e i e ya e e e e a y peop e A ei o a y a e a a e o a e e a ay a ai o a ea y a yo I i e o y c i e o a e A ai e e y i a a e o a y o e co o e e i e ee oa e o ea ey oo e oo e e e a ai o o o i o e a I e e p i y o e O e i e o e o o o I a e ay a e a i e e e i a e i o a o i ie oa I a i a I a o e i i e a o o i ic e e co i o e ci y o a o a a e y i p e i e i o e e o e i o o eo e ya Ha i y e oa e o i e e o e a y o e O e i e e ac o e i o e o e o e e i a i a o a e ei o o o ee A ai o ie ca e i a e ee a oo a ay o o e T e ey a e e y a e a y yea o o e e e I a ee e e a e ea e A e a e pac e o i a e e o o i a e A ai I e e p a y o e O e i o e O C i a e e e i e e a a e e e e o e a i y ca e ac o c c e a o o a e o o y C i a e ea a a a i e y a e e e e e o e e a e ea e o e p i o I e p i e e oa ie e e o e o a ai oa a io y o a T e a o e i ei o a o e e a po i i e oc o e a y T e o a e o a e ey o e a o a o e a e e o a i I e i ai e a o e a e oo e a e a o e o e e o e o i e o o a o e i a e My a e o e a a o e e e I a e e c oo T e yea a My o e a e o i a e o exc a e c o e o ai co a ee e a i o a o A a e o ea a a io y o e ee a e o e expec e y y i e Ha y a ca e o e a o o ac o ea T i a e o a i o ea My o e ep e ea i a oc e oo e ox a e e o o e e yo e a a piece i e o i a e i e e e i I e p i o e co ec e e e ee a o e e i e ee a coo e o p i a e e a o ee e e O e ay y i e o ya a e a e eac e ca e e o a a a o o a a My a e a e y appy a ey i o eco i e o e e e oo y a e ca e o e o e He a a a o o i a e a o e eco i e i T e e e o e a o C a i a y e ci y o A e i He e a ai a e a a c i o e a I e e o c oo e i a e a o o ea a I a a ay y A c oo i ece ey a e a a o o o p a I a y o p ic y a oo a o e o A e e o e c oo ay e o e oo eac e ca e e a a e e y I o e a o o o p Tea o i I ep ie a I a y A e o e i c io e eac e a e e i I o co i e ea i a I a o p o i e a I o o I a a oo e i i a e a ea e a A My oice a a eac e pai e y po ai a i p i o e i e i a A e e o e c oo yea e e o e a a a ce e o y e e pa e e e i i e My o e a e e y o e a i pa c e e o e a o e i ee e a I oo e i e a e pe y A e I i i e a e a e o e a i a oo a o ee o o o ey e e o a i I oo e e a ce exa a e I ia Tec ica I i e a o a i e I i e i y o e o y i e a e y a A e e i i o y ie I a a co i e o a o o ya Ho a a ea i a i A o oy ep i o e a o e oo a e i ep i e o e a o e oo I i e o a c o a ip o e pe o I co pe e pe ay i ic I co y o e i o a o ea a a o a i e ea y io I e a a o o a e a o y ea a pa o a o i e I a e e o e a o y ea o y ea a e ex o i T e ex yea I ecei e e pe o eca e I a oo a e i a a a e a acco i i e a ea ie o e a a i e i o i e I a e e o y o e a i e o ea o e o c o o p Beca e I a o a e o e i e o a pa po i i e e o ec e a y e co a e e o c a e y yea o i o o I eca e yo e y o e yea i e ea I o e e i yea I oa e app e p c c e a o a oe a e ai oa e eco yea I o e i a a e y a e i yea I o e i i a e ca p i ee e I a e e i y o e o Me e a I ea e o o ca c a e o e a ac a e a I I a o eco e a oo eepe A e e o e i yea o c oo e e e e e ea c oo a ce A i e e yo e a ce a e o eo e e e e a ie e e a i o e o o a i ie pe p o e a ce oo i ei i y e e e o o e y oy i e a i T e poo oy o e i a e a o e e a a c e a i i e y I e e a I a e i i ca e a e a y a i e a o a c a o e e ie o e a io o ca e a y a « 179 »
A e e o e o yea o c oo i e oo exa ecei e ip o a a o a i e I a a i e a o i Ho o a i e o a i i e io I i o e y ip o a eca e e yea e o e I o o e a i a o a i o c e a a o eo e o e a i a T e ec e a y o e ec ica c oo ai a I o o o Ho o a a a i e ey o a I a co i I i a i e a I e o i i y pa e i C a i a ic a o e ay o o I a e ee I e o Ho o a I i i e a y o ice o o e co oca e y a i e i appoi e I e e o y pa e I o o e o e o ey o y a e a e o a i I oppe a e ec ica c oo e e a o o e e e eca e o e ea A I a e o a ee I e y o e ea o e a o i a o y p o e o e a o i i a i e e c oo a e oo I y I i e a e e a I e i e o e e e i p o a a e p o i e o e p e i a o i a i o y i o e e pe e o e a oo eepe o a e a i A ia io epai ac o y i a i i pay T o ea oo eepe i i e e o e i i oo o a ea O e a yea o a e o e a i e I a o y i a ec o e a a y o ie ey a e e ac o i e I a co p e o o I e e y a e e ic I o o e e o e a i a e o I a e y o e I a o o e a i o y o e O e i My o e I a ie a e ai oa T a po a io Tec ica I i e O o e o y ee ay I coo e e oo o e ea a e a a o o ea e e y y o e I a ca e i o e oo Tea y e ai e a ea y y o I a e i e e y i o e a e a e I e a pa o a e e I a e y e y a e e o poo O e I a a e i o e o y apa e o e a i T ac o ac o y y ee ca e I ea o e a io a Hi e a i a e e o ie io T e e a i e ce i e ee ca i a Mo o o pea i I e ci y oi a e ac a io o e ac o y a o e e I i o o e e y a o a i a o I e ac a e o a i e a a y e a ai p a e a o e T e o e i o a e a y ea o o e oo I e o o a o y pa e a o y a e y o e I a ca e e e e a e o e ie a co ec e ea ai T e o e e e c o e oo a ca ce T e e a ca e a a e e i e a e My a e ea a o e co e o e o o i a e e eci e a o e o o o i a e a e o e o ay i o e I o ee e o o i y a e o o a y o a o o o a e a e e y ai i a e p y ei ca o o o a o y i a e e a e o oo I o o e e o o e ee a ai e a e o epai e o e i o e o e oo e a i o p o e i e c i ey e i a y ixe i B a o e ea A yo yea o co a i i e a e T e ei o ca e a i e co o e ea i a a e a e co e ea He i e e co a i i e e ea i o o po io a e a e o o ea o e e i e i e I e p i o I ea e o e a i e a o p epa i e a o o i A e e a e o a i e o ie a y e ea e o e ea o e co ec i e a e e e e o e a o a o e e e e a e o i e e a i ac a o i a e ee e o e a eco e i e ca a o i o e e i o ee a y ea o ie eca e peop e o ei o i i a e pic e e p O e ay o e e e o i o ai a ey e e o ei ay o ei o e o ay e ey e e i i o e a i e e o e e o o i a e a o e aye a o o e e a o e ea a i o e co ec i e a a i e o i o i e o e e T e oa e e y a e oo a a o a o ea o o e o e o e a I ca I e o e c o e a C a i a T e e y e i i e e e i e a a a o pac e i i ce a eo o e o i e Mo e a ea y pai e a o o e y a e i i e a e e ai i ee e eci e a o e o a e i e oo i e e o e a I i a o o o o a y o a o pic p e e a peop e a i e o ce i o i a e a a e a a a e i a o yea o c i I a e a e i o I i e ac i eco a e o e a i y ea oo i a a e i e a e I e a a o y o e o e a e e o y a oppe o e T e o e o ea e eca e e e a o ai o ee e i a y e a i e a e i a e o e o ay o a e Mo e a a i e o ay ea ie T e y i e Ha y a ca e a i a e ee e e e o a i My o e O e i a i e i a o ee ca a i i i e a o o I a e e yea o a My o a i e T e co ec i e a oo a e ai T e e o e i o e oo e a oo y i e a e y a ca e i e a e ia o ia a ey aye i e i c e He a H y o i ca e oo a e e a e o e o e o a i i e e e e a c i e i i i a e ee ey o a a oo i e e io a o o i a e e y o e O e i a a o I o e o e co ec i e a i a a po a ca yi e ai o i a o e a a O a a i a e o ice T e I a a i e o e e oo eepe o e co ec i e a T e a e o e a o oo a ay y ice a e i e pe e i y o T e a a oi e oo i a e He ep oo i a e o e e o ee a e I a e o e e i a a a o a a ay o ea a o e e e io o e a oo eepi A e I i i e i co e I a a i e o e e ai e io a oo eepe i i a I a e o o e e y ay A e e o o a II I e ac a e o e a y e a y I i e a e y e o i p ace e o Ca p i Ha o e e a y A i ca p I e O a e e o o oo e i a e o A e eca e y po o a e i a e o A e ica a oo a e e e e a ie a e e i a Mi e o a I ac i e y pa icipa e i e ai o o y y a O a ai ia O o ox C c I a e e i e o e a i Co ci e e T ea e ec e a y a T ee I a o a i e C c C oi i a e e yea P a a pa a a a A a a p O T A A a p A a
« 180 »
« 181 »
TO LIVE A LIFE IS NOT AS EASY AS TO CROSS A FIELD O a a a a P I a o i a a o ca e o i y ic i i e o a a e io I a e o y c i i y a i y My a e a i poo ea a eca e o a o e a a i a a a o e i e y o e a a c oo coo e o a II a e y a e a a e i o e o ie A y Ho e e e a i i e o y e ea e eca e e Me ica Co i io co i e e i o e i o a y e ice He ie o y a e e e a occ pie o o O ce e y o e e e o a o e o y o e ea a o a e i e i e o e ee e e e e e ic e o e a o ie T ey a e o i p yo peop e a o ce e i o ei e ic e T i i o Hi e a y o ai e o ee a o o ce o e a i e i e I oo a cap e a o I a o y i ee yea o a e i e a e e e a i ie ei ac io y ayi a ey pic e ei a o o ce o a i ie i a y c i e a a ey i o a e i o Ho e e I a i oo yo a e o y a e o a i o e o e i a o o co ce o e e a I e a y I a e o e o o a e oc e e e o e o a II e a o i e e i ac i e e e p o ce a a e e a o e a i ac o y a p o ci o a a i io e i O a ei e i e o e o oo o a i i e op oo o ic e e co p e e y e oye I a co a e y i e i T e oo a o i e T e e a o oap o o a e a e e a i e e ea i a i e o c o e o oe e e i e o a e a o ap o ee i a a e e e o ipi e ac i e A o e i e e e e i e oo e oe c o ey e e e y co o a e eca e ey e e poo y ca e T ey ca e ca e a I i a e e o I i a e ca e o y ee ca e y e To i ay I a e a i ic pai a a ay e i e o ei a O a ei e i e a y T e o a e y a e o e o e o i O ce I i e y e a oo eca e I oppe a ox o e o y e I o a o o oo a e oc o a o e i c e I a o e ac i e appe e o ea o e o e ee o i a o e o e ea i i ea e e o e a e c e T ey i i e a I pe o e o o a a a a e e p o c i i y o a a ey i o pay e a a eca e y oc e a e a I a a i o A e e e ea o e Hi e e a y I a a e o a e ee ca p e e e e y o y a ppo e o e e ac o e o e a o ie io Ho e e y co i a i e e e e a o e o a ea y e ee ca p e i e o a ay o i ca p A o e co i o o i o iy o a o a e e o o e e ac o e o ie io a e e e y ea e y e a e a e e o a p i o ca p i i e ia i e e o ea o ei p y ica y ea e I c i e e e a e i e e ce o i o e ee ca p I a a e o o i ea i y eca e I a a i a a ai oo I a i a i a To e e e e o e ci y o Co a ce e a y o ic e a e e y c i i i o ei ca T e e e i e i a o e e e e e e e a O o ox c e y o i e e e a a o e a Bi op He a y My co i a i a oo i o a ca p p o ec e y e a o i ie o ic peop e e e o o ci y e ac o e o ie io e o a a e i p ace e o ca p i Ha o e e a y ca e e y e o Ca p I a a e a e e ai ia co po e eca e o y ai ia i e e e i e i i a e ca p I e o c oo a e I oo o e co e a I eca e a e ai I i ca p I a o e y i o e a y e a Mic ae o a e y He a a a o e i a e y ac i e yo a a ac i e e e o C M A ocia io o ai ia o a i e i a e o e A I a o i e e e e a a i a i o co e o e A I I ca e y ip o e o a o e e I e o e a Mic ae a I e e a ie i T ee ai ia p ie co ce e a e a o e i Mic ae a a e y ea i oice a a i e i e i e i a io ai ia c oi He ca e o A e ica i a i ca e i ic e a o e i a e e o ic a i e i oo He ie a e i e a a e e e i e i y T a a e yea e o e o Mi eapo i I oo a o i e o y o o o e eca e a o o ey a pe o e a i a i oc e ic e e ece a y o po o i peop e a i i a o e A To e e i a o p o peop e o ic a o e o e e e a p ie o a io e o i a io e po o e i y o ai ia o i i a e o A e ica A o e e e e o o y y o a i y e T y a i y M y o a i o iy e e a a i y My o c e o i i a i y a e o pac e o I y o e a e o co e o e A o a i i e a appy o ee e o ee e o i a a o pe i e i e i e a o Ho e e e i o a o ay i a i e i A e ica a e I a a oppo i y o i i ai e i o ee a o e e e I a e co e o ac e y ee a I a e a i e e o e a e pecia y a e y o e pa e a ay o e e y e i i Mic ae a I e e e e o ai o o y y a O a ai ia O o ox C c i a a e e a y a o i e e o e co i y e pa icipa e i i i e e a e i e ai ia O o ox C c i A e Hi M I o e i c c a i pa i io e A I o e ea e y e pec e y e e e a e e e i o I y opi io i i o a a e ex e a a o e e i o e o e e i a ie y ea y a o p e e i o pa i eop e co e o C c o ea e o pe pa icipa e i e Ho y Co io a o c ea e ei o i e i i e i y My a Mic ae pa e a ay e e a yea a o y o Ma o a i o a i y e c c i e a o i e a o i po a p ace o y i e « 182 »
MARY KROPELNICKI ( a p a p )
Ma y a o o A exa e a Ma ie y a Mic e y i a e o Ma i o a Ca a a o e a y e a a ie o a i ope ic i a O ea Mi e o a A i My pa e o e ea e a e i e o a a ac e i o ep To ip i o Co y O ea Mi e o a I p i o ey o e o a a a H o C o To ip Mi e o a p i o o e o a ca e i o Co y Mi e o a I y a e e a ea Ma y o e o a Mi e o a a e i e e e i e o i i e ea i e a y Ma y ope ic i a e i o o a a e o o e e o ie i ea y c i oo o e i e i Ma y oi e ai o o y y a O a ai ia O o ox C c i a Mi e o a o ic e a a e e i e i e i a I o i ope ic i e yo e o a y a i y a e a o e e o e c c Ma y ca e o e a i i e o e e oi e e ai ia pi o o a e a e pa i a aa a a e y c i e y pa i io e A e e a e e o e a i y i e p e C c
A I A A OP I I A I a Pa a a A a a a a a I a a a p a H a « 183 »
NINA KUBIK by Heather Nina KUBIK Some people are born to face courage. One person that I want to share about is my Grandmother, Nina Kubik. Nina Kubik was born on April 16, 1926 in Ukraine, Soviet Union. She was born shortly after the Soviets had overthrown the Russian Czars. During the 1920’s, land was taken away and collective farms were organized. There was a large conflict from Ukrainian landowners. Nina, being a young girl, remembered a time in the middle of the night, a car drove up to her home, her father was arrested and she did not see him for seven years. When she was eight and living in Kharkiv, Ukraine, Josef Stalin’s Soviet government allowed seven million of her fellow citizens to die of starvation. Instead of feeding its own people in 1932-1933, the Soviets sold their grain to finance building factories. On August 19, 1983 a newspaper article written about my Grandmother says, “She has walked among the dead, through the landscape of death that was her homeland during the year of the famine.” She remembers, “the valleys near my house, where all you could see were bones and bones of people who have died. My mother traded her wedding ring for three or four loaves of bread. That fed all of us (family of five) for a week,” she said. “During the long, cold winter months, flour added to ground up corncobs was sometimes the only food available to her family. When spring came, people perked up. They could then eat dandelions and grass. Chaff, the waste product from wheat, was another substance used to fill growling stomachs.” My Grandmother’s difficulties did not end during the famine. The Germans attacked the USSR in operation Barbarrosa in a massive invasion in 1941. When Nina was only sixteen, her town was bombed. In one of the bombings, my Grandmother was walking a herd of cows when the bombs struck. She was terrified as she ducked for shelter among the cattle. Her hands never stopped trembling from that day forward. The Germans then took one teenager from each family back to Germany to work in factories while the men went to the front. Nina was chosen from her family. She was told that this would be for only 6 months. Little did she know that it would be 27 years before she would see her mother and family in Ukraine again.” Nina worked in a shoe factory in Magdeburg, Germany, for about three years until the war ended. During that time, my Grandmother met and dated my Grandfather, Igor Kubik. Since they were foreigners, their life was very difficult. Their living conditions were very harsh. One day my Grandfather was arrested by the Gestapo and was put in a concentration camp. Many months went by without any word or conditions about Igor. After months of hard living conditions Igor escaped as a prisoner and was put up as a fugitive. One day my Grandparents were trapped in a bomb shelter while bombs were raining down constantly and everyone was hungry and thirsty. My Grandpa volunteered to go out and get water and food. He returned with a few eggs and water, only to be disappointed when opening up the eggs to find some chicks in the shells. During the war, Nina survived air raid after air raid often to find many of her friends dead. As the war was coming to the end, foreigners were used as human shields as the German armies were retreating from the city. One time, Nina, along with her friend Dusia were used as human shields from attacking allied planes and tanks. Igor and Walter (who later married Dusia) saw the girls in line and found a way to distract the guards and snatched the girls away. They took them to a farm and hid them in the attic of the farmer’s house. After the war the Americans liberated the foreigners from their harsh situation. The war was over and Walter, Dusia, Igor, and Nina moved to the village where Walter was living. They finally had plenty of food and freedom, but not for long. The Americans moved out and the Russians moved in. Things went bad for so called Soviet citizens as they were treated with suspicion and mistrust. The Soviets were now forcing people to go back. One day they were loaded up and sent to a transit camp. The living conditions were unbearable as they were interrogated and threatened to exile to Siberia. So the group of four made plans to escape from camp. After Walter and Igor scouted out possibilities to escape, they decided to bribe certain Soviet soldiers and escape to get to the British zone fifty miles away. During the dead of the night, the four of them broke through a barbed wire fence and headed for the railway station that took them closer to the border under a hail of bullets, but they were determined to get to freedom. They made it to freedom and were in a displaced camp until they were sponsored to come to the United States. They settled in Minnesota. Now in a free country life would be easier, but all of a sudden, another change for my Grandmother. Her husband died with a heart attack at the age of 42. Now my Grandma Nina had to raise five kids. My Aunt Tania shared the courage that she had to face as a young widow. She now had to go out and get a job to support the family and leave the children. She had limited education and spoke broken English. She worked at a factory and had to leave early in the morning so the children had to get ready for school by themselves and come home to an empty house, which really bothered her. At night she would take the kids to activities. She never complained and tried to make her kids’ lives normal. On the weekends she had a lot of people over and her home was a fun place to be. A few years later she was able to get a job cleaning homes and now had more time for the kids that made her happy. She never backed down from difficult times and was determined that her family was not going to have the difficulties that she had. One of her kids once asked her why she never remarried. She said that she was married to her kids. She was « 184 »
determined that all her kids got an education. One of her proudest days was when her daughter Lydia graduated from the University of Minnesota. That day my Grandma wore Lydia’s graduation robes, because it was like she lived through her kids. She always helped people out in life and gave of herself in serving others. She was a woman who had a great belief in God and lived her life relying on Him everyday. My Grandma even had courage on the decision of death. When she was 58 years old, my Grandma started having problems with her gums in her mouth. Her dentist could not help the problem, so she went to the Doctor. She was told that she had acute leukemia, a blood related cancer. She was told that if she had a treatment and went to the hospital, she could live longer, but she would be isolated from her family and have a difficult life. She chose to spend time with her family and not take the treatment. During the short time, she was able to share her life with her kids and the dreams she had for them. She chose to die with the warmth of her family and loved ones around her instead of a cold sterile environment in fear. It was a courageous way to die. Just before she died, she told her children not to be afraid and to go on and be courageous. NOTE FROM THE ANNIVERSARY BOOK EDITORS: Igor Kubik , Nina’s husband carved the Royal Door and some other ornamentation of the Iconostasis of the Saints Volodymyr and Olga Church, which is now at St. Katherine Ukrainian Orthodox Church in Arden Hills, MN. НІНА КУБІК (Грудень 2002 р.) (переклад ) Гезер Ніна КУБІК
Деякі люди народжуються наповнені відвагою . Однією такою людиною була моя бабуся , Ніна Кубік , і я хочу поділитися з вами описом її життя . Ніна Кубік народилася 16-го квітня 1926 року в Україні , в Совєтському Союзі . Вона народилася декілька років після того коли Совєти розвалили російський царизм . В 1920-их роках земля була забрана у людей і натомість були організовані колхози . Це викликало величезний конфлікт поміж владою і українськими землевласниками . Ніна , коли вона була ще невеликою дівчинкою , пам ’ятає коли раптом посеред ночі автомашина під ’їхала до їхньої хати і її батько був заарештований – вона не бачила його наступних сім років . Коли їй було вісім років і вони жили в Харкові , Україна , Совєтський режим Йосифа Сталіна прирік на смерть від голоду сім мільйонів своїх горожан . Замість того щоб прогодовувати своїх власних людей в 1932-1933 роках , Совєти попродавали зерно для того щоб фінансувати будівлю заводів . 19-го серпня , 1983 року , в статті надрукованій в газеті про мою бабусю було написано : “ Вона ходила поміж трупами людей , через ландшафт смерти , який був її батьківщиною підчас років голодовки .” Вона пам ’ятає “ долини коло їхнього дому , де було видно кістяки і кістки людей , які повмирали . Моя мати проміняла свою обручку за три чи чотири хлібини . Це прогодувало усіх нас ( родину п’ятьох ) цілий тиждень ,” розповідала Ніна . “ Підчас довгих і холодних зимніх місяців борошно додане до перемелених кукурудзяних качанів часом було все , чим родина харчувалася . Коли настала весна , люди повеселішали . Тоді вони могли їсти кульбаби та траву . Полова , відходи з пшениці , була ще однією речовиною , якою ми наповнювали наші бурлячі шлунки .” Труднощі в житті моєї бабусі не закінчилися цим голодуванням . Німці атакували СРСР т. зв . планом наступу під назвою Барбароса - масовою інвазією в 1941 році . Коли Ніні було тільки шістнадцять років , місто де вона жила бомбардували . Під час одного бомбардування , вона саме гнала стадо корів на пасовище , коли саме почали падати бомби . Вона дуже перестрашилась і щоб захиститися від бомб сховалася поміж худобою . Від того часу , її руки не переставали труситися усе її життя . Німці почали забирати одного підлітка з кожної родини і посилати їх на роботу на заводах в Німеччині , в той час як німецькі чоловіки воювали на фронті . Ніну вибрали з її родини . Їй сказали , що це буде тільки на шість місяців . Насправді ж вона не знала , що пройде аж 27 років поки вона знову побачить свою матір та родину в Україні . Ніна працювала на фабриці в Маґдебурзі ( Німеччина ), де виробляли взуття приблизно три роки , аж поки закінчилася війна . В цей час вона зустріла і познайомилась з моїм дідусем , Ігорем Кубіком . Тому що вони були чужинцями , їхнє життя було дуже трудне . Життєві умови були дуже тяжкі . Одного дня мого дідуся заарештувало Гестапо і його посадили в концентраційний табір . Багато місяців пройшло без ніяких вісток про Ігоря . Після декількох місяців життя в дуже тяжких життєвих умовах , Ігор утік з полону і тепер він зробився втікачем . Одного разу мої бабуся і дідусь потрапили в сховище від бомб , а бомби увесь час падали навкруги , і всі люди в бомбосховищі були голодні і не мали води . Мій дідусь зголосився піти на пошуки води та їжі . Він повернувся з невеликою кількістю яєць та з водою – все було б добре , але коли вони розбили яєчка , вони не могли їх їсти , бо там були циплятка . Під час війни , Ніна вижила після усі бомбардування , в той час , як багато з її приятелів загинуло . Коли кінчалася війна , чужинців вживали як захистний бар ’єр з живих людей , коли німецька армія відступала з міста . Одного разу , Ніну та її приятельку Дусю , німці також заставили бути людською заслоною проти атакуючих літаків і танків наступаючих альянтів . Ігор і Волтер ( який пізніше одружився з Дусею ) побачили їх на фронті і їм якось удалося відвернути увагу наглядачів , викрасти дівчат і забрати їх геть . Тоді вони забрали їх до одного фармера і заховали їх на горищі . Після закінчення війни , американці визволили чужинців з їхнього трудного становища . Отже , війна закінчилась , і Волтер та Дуся , Ігор та Ніна , переселились в село , де жив Волтер . Нарешті вони мали досить їжі і волю , але не надовго . Американці відійшли з цієї місцевості , а їх замінили Совєти – Росіяни . Настали дуже тяжкі часи для так званих совєтських приналежних , бо їм недовіряли і влада відносилась до них з підозрою . Тепер совєти почали насильно примушувати людей повертатись . Одного разу їх усіх посадили на вантажну машину і відправили в переходовий табір . Умови життя в таборі були незносні , бо їх допитували і погрожували вислати на Сибір . Отже , ця група чотирьох запланувала утікти з того табору . Волтер та Ігор вивчили можливості втечі з табору і вирішили підкупити деяких совєтських солдат , а тоді утікти в Англійську зону , яка була якихось п’ятдесят миль від табору . Вночі , ця четвірка пробралася через забор з колючого дроту і направилась на залізничу станцію , яка була поблизу кордону . Тут вони підкупили іншого вартового і опівночі почали переходити через кордон – на них летіли кулі , але вони рішуче хотіли жити в свободі . Їм це удалося і їх пізніше поселили в табори для переміщених осіб (DP – Displaced Persons), де вони перебували аж доки дісталися до Сполучених Штатів Америки і поселились в Штаті Міннесота . « 185 »
Отже тепер , у вільній країні життя було б легшим , коли раптом , ще одна недобра зміна для моєї бабусі . Її чоловік , Ігор , раптово помер від сердечної атаки , коли йому було тільки 42 роки . Тепер моя бабуся залишилася сама виховувати п’ятерьох дітей . Вона мусіла поступити на роботу щоб утримувати свою родину , а дітей залишати самих . Моя тітка Таня розповіла мені про велику відвагу , яку Ніна мусіла мати , як молода вдова . Ніна не мала високої освіти і її англійська мова була ламаною . Вона працювала на фабриці і мусіла їхати на працю дуже рано вранці , отже діти були змушені збиратися в школу самі і приходити додому із школи в пусту хату . Ніна дуже переймалася цим . Увечорі вона возила дітей на різні позашкільні події та діяльності . Вона ніколи не нарікала і старалася зробити життя її дітей якнайнормальнішим . В суботу та неділю її відвідувало багато людей і її дім був завжди дуже приємним для всіх . Декілька років пізніше їй удалося дістати роботу прибиральщиці домів , і тепер вона мала більше часу для дітей – вона дуже тішилася цим . Вона ніколи не відрікалася від тяжких завдань і була повна рішучости по відношенню до своєї родини , стараючись забезпечити їх від такого трудного життя , яке вона сама мала . Одне з її дітей запитало чому вона ніколи не одружилася знову . Вона відповіла , що вона була одружена до своїх дітей . Вона вирішила , що усі її діти мусіли мати якусь освіту . Її найщасливіший день городости був той , в який її донька , Ліда , закінчила і дістала диплом Міннесотського Університету . В цей день , моя бабуся цілий день носила Лідину мантію ( яку в США надягають ґрадуанти в день офіційного закінчення університету і одержання дипломів ), бо вона ніби жила своїми дітьми . Вона завжди допомагала людям в житті і віддавала себе допомозі іншим . Вона була жінкою з сильною вірою в Бога і жила своє життя надіючись на Нього кожен день . Моя бабуся також мала відвагу у вирішенні смерти . Коли їй було 58 років , у неї почалися проблеми з її деснами . Її дентист не міг допомогти їй і порадив звернутися до лікаря . Лікар сказав їй , що вона хвора на левкемію , тобто рак крови . Їй сказали , що якщо вона піде в шпиталь , де її будуть лікувати , вона проживе довше , але вона буде ізольована від родини і буде мати тяжке життя . Якщо ж вона вирішить не лікуватися , то вона проживе дуже недовго . Вона вирішила не лікуватися а провести останні дні свого життя з своїми дітьми та родиною і жити своїми мріями про них . Вона вирішила померти в теплому оточенні своєї родини наповненою та друзів , а не в стерильному оточенні шпиталю страхом . Це було дуже відважне рішення про смерть . Напередодні смерти вона сказала своїм дітям ніколи не боятися нічого і завжди бути відважними в житті . ПОЯСНЕННЯ ВІД РЕДАКТОРІВ ЮВІЛЕЙНОЇ КНИГИ : Ігор Кубік вирізьбив Царські Ворота та деякі інші оздоби Іконостасу бувшої Української Православної Церкви Святих Володимира і Ольги . Цей Іконостас був збережений і тепер він прикрашає нашу нову Українську Православну Церкву Святої Катерини в Арден Гіллс , Міннесота .
« 186 »
o ***********
VERY REV. FATHER MICHAEL KUDANOVYCH Mic ae a o yc a o o Oc o e i ai e T e a o yc a i y a i e o i a i io o Mic ae e e e e Bo y A o O e a e a He a i He p e eco a y e ca io a e e i a y ei e e o yea a ea o i pee e o e o o o o pa e o e e e a o op i ie a e e i a y a e e e a ec ica i i e ic e a e e o o yea I e e o i a y i ic e e e a ee e ea e e a a e y e e a a p i o e o a i e i i i e a y i o a II e e i e i e pa i a a Ha y a T ei a a i a ce o o e a o e e o a co ia ie ip a exe p a y a ia e T ey e e a ie i y epa Bi a I e e y e o e o B a i a a e e i i e o a a o Mic ae a o yc eca e ac i e i e O o ox c c a e a e ai ia co i y I e eca e a o i e e o e a o B a o B o e oo a e a e A c a e Mic ae ic o a i e e i i o e c c o o o y y I e a o ai e i o e p ie oo y e Me opo i a Ioa Teo o o yc a eca e p ie o e o o y y pa i I Mic ae i i i e Ha y a a o I o a My o ca e o A i ope o e i e ica ea e o ei e o e a e I y a T ey i e e i e oi o o e e e a p ie a o o a pa i i i a e p ia T e i Mic ae e a i e ice a o o a pa i i e oi I i e a e a o e o I a a o Ho e e a e e ea o ei a e I y a Mic ae i i a i y o e o ai o o y y a O a pa i i a Mi e o a o o ey a ai o e a o oc e e e e e e e a e o o a pa i T e o i Mic ae a e p ie a Mic ae pa i i Mi eapo i Mi e o a a ap a a
« 187 »
ВШАНУВАННЯ О. МИХАЙЛА КУДАНОВИЧА З НАГОДИ ВІДХОДУ НА ЕМЕРИТУРУ
’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ « 188 »
FAMILY HISTORY OF THE MEDJANYK FAMILY a a I a Me a y o o o ep a a a a Me a y a o o A i a i ai e He a o i e Ma ia H yc e o a e o Mic ae a O a H yc e o a o o ece e i a i ai e I a a Ma ia a ie o e i e i o ea y e o e a oi o a ia e eco e e e oye a e a e a e o i e o e exac a e I I a a Ma ia eci e o ea e ai e a a a e a ope y e e i e e e e e T ey e ei a i ie e i i ei a y o Mic ae o o e e a Ma ia p e a O ei o ey ey e e cap e a p ace i a o ca p i M ic e a y T ei eco o o o o y y a o i i o ca p o e a y T ey e ai e e e i ey i a e o e i e a e T ey a i e i e i e a e Oc o e T ey a e ei i e i A e ica o a a i a e o o o Ca o i a I a o e e y a e e c ea i a o ee a o e a o e T ei i o To y Me a y a o e e o A I a a a a a I a e a e ea i o ie i Mi e o a o p e y o oo o oppo i ie a a c i a e c i e a o ai e e a i y pac e p a o ei e o i ey co ca y a oo a o a Mi e o a T ey e e i a a o e o a o e Mi i ippi i e a ea o o a i a ai ia a i y a po o e e I a oo a o i e B i o o e ai ay Ma ia a a y o a o e a e o e ee o T ey oi e ai o o y y a O a ai ia O o ox C c e i a oca e a a e e C c o o e ee i a o Mic ae a o a e e ai ia c oo o a ay a e ai ia Ce e i a Ma ia coo e e a y a a e a y a a o c c e a o i c e oi e y o e c c I a a i o o e a eepi p e p ie o e a c c i i I ey p c a e ei o e o Mo o i a I a co i e o o o e B i o o e ai oa I a a Ma ia e i e e e a i e ai e Ma ia o e Mic ae a ie y Ca p e o May a e a ec pe o e e ce e o y a o o y y a O a C c o ic o ia a o a T ey a o c i e ei o Mic ae o ep a a e ie Ma ie T ey e e o ap i e y a e a ec Mic ae a e e c c c oo o a ie a o e e po o y a e Me y y pe o e e ce e o y T ey a e o c i e Bi y Me a y a ie Me a y a e e po a i a e e po i o o p e io a ia e Bi y a a ie e e ap i e a a e e c c c oo a o o y y a O a i a Bi y a ie a i a co i e o e p a C c i e a e i a o a io ai i o a e i e ai ia O o ox C c i A e Hi M a a i a i y i i e c c e ey co e o i i o ce a i co i To y a ie Ma y o o e a e Me y y pe o e e ce e o y T ey a e ee a e i a e ecca a a i a A ap i e a o o y y a O a ai ia O o ox C c i a I a a Ma ia a e e c c e a y i ei c i e a o ei i e I a Me a y pa e a ay o Ma c e a ai o e y e y e e e i o I a a Ma ia o e o Mic ae pa e a ay o Oc o e Ma ia a e c c a pa i c io acco pa ie y e o o a i i e a o o a i a e a ay o e a c ea i a a i epai o e c c a p ie o e i a o co i e o o e y a i e i c e a a e i e ai ia O o ox C c He a a o ee a ac i e pa icipa i e a e e ice He a ee o e o e e o ca y e o e e y yea o e o e e y yea a o a ee a ac i e pa icipa i e c c i ce e a ie o i e o a i e i c e eac ay a ex a a o pecia c io a a e i e a o e ai ia c c po o e c io a o a ee co c ai o e a e i e O o ox i e oo o a y yea a a e e o a i Co ci « 189 »
ДАРУНОК КУПЕЛІ ДЛЯ ХРЕЩЕННЯ ТА УРНИ ДЛЯ СВЯЧЕНОЇ ВОДИ ВІД РОДИНИ МЕДЯНИК
GIFT OF BAPTISMAL FONT AND URN FOR THE HOLY WATER BY THE MEDJANYK FAMILY
ВЕЛИЧЕЗНА ПОДЯКА ВІД ПАРАФІЯН , ПАРАФІЯЛЬНОЇ УПРАВИ ТА ОТЦЯ ПЕТРА СІВКА ПАНСТВУ МЕДЯНИКАМ ЗА ДАРУНОК ЧУДОВОЇ МІДНО -ЗОЛОТОГО КОЛЬОРУ МЕТАЛЕВОЇ КУПЕЛІ ДЛЯ ХРЕЩЕННЯ ТА УРНИ ДЛЯ СВЯЧЕНОЇ ВОДИ . ЦЕЙ ДАРУНОК ПАНСТВО МЕДЯНКИ ПОДАРУВАЛИ “ НА ВІЧНУ ПАМ ’ЯТЬ ПРО ІВАНА , МАРІЮ, ТА МИХАЙЛА МЕДЯНИКІВ .” Нехай Господь Бог благословить усю родину Медяників за такий щедрий дарунок для Церкви Святої Катерини ! Травень 2009 року
GREAT BIG THANKS FROM PARISHIONERS, THE PARISH COUNCIL AND FROM FR. PETER SIWKO TO THE MEDJANYK FAMILY FOR THE WONDERFUL COPPER-AND-GOLD COLOR METAL BAPTISMAL FONT AND HOLY WATER URN. THIS URN IS A “GIFT OF THE MEDJANYK FAMILY IN LOVING MEMORY OF IVAN, MARIA AND MICHAEL MEDJANYK.” May God bless the entire Medjanyk Family for this generous gift to St. Katherine Church.
May 2009
« 190 »
БІОГРАФІЯ О. ПРОТОПРЕСВІТЕРА МИКОЛИ МЕТУЛИНСЬКОГО
« 191 »
A SHORT BIOGRAPHY OF FR. PROTOPRESBYTER NICHOLAS METULYNSKY
a a
ic o a a o o ece e i Te ii i e e io o yi i e pio ai ia a i y o pi i o a Ma a Me y y Ha i co p e e Te ii i c oo i a e a a e e a a e o a o oca io i a i y i c e o e i o e e e ie o e peop e i o e p o oo peop e ic o a a a e o o ai a ic e a ea e Te ii He a accep e o e Teac e I i e i a He a a eco a y c oo i e i a e o o i a o yea o a II e i a io a a i a a o i e a y o o e He a ai ia c oo i e ca p i e ac i e y e i i e i e o e C c I ic o a e Ma a i a i e a ey e e a ie i e a o e a e yea I ai e Ma a i a a a a i e o eco e a eac e a a i c oo Ho e e o a II a e a e e y i e ay i e i e i e o epa ia io e Me y y a i y ic o a Ma a i a a ee yo c i e o e o Be i M O c a e o a A c i op Mic ae o o iy a o e e e e I ece ic o a a o ai e o e o y eaco a e o May e i i e pa i e o e AOC i i e o O c a e o a a y a ic ae I A o e e i e Me y y a i y e e o e a y e e ic o a e e i o op e y e He a i Ti i y A c p ie Mic ae Hi a c a Me opo i a i a o A a o yc ic o a co p e e e T eo o y p o a i e AOC Aca e y i M ic a a o ai e o e o y p ie oo o Oc o e y Me opo i a i a o i e Ca e a o e o ec io o e Mo e o o i M ic e a y e i Ba a ia pa i e I ic o a a i a i y a i e i A e ica He a a i e a a a i a o o op e y e Bi e y e pa o o e Ca e a o o o y y i C ica o He a o e e a a eac e i e ca e a ai ia c oo o o ic o a a e pa o o T ee Hie a c pa i i i co e a a He a i e i a Mi e o a o e e a e pa o o ai o o y y a O a C c i co p e e i pa o a e e i A ai o o y y a O a C c Ma a Ma a i a e pe y o i a o i o e o e i e i c e e eco a e e py a a ai ia a e c ea e a io e oi e e i e a o a e e a o e i o a e c c a aa I acco a ce i e ai ia a i io a e My o a a Ma a Ma a i a a a y ea e e ca o e o o e e y a e py i y i i i a o e a y ea I ic o a a i i e o e e e pa i o eo e i Mi eapo i Mi e o a eco i e o icia pa o i I a ee i ic o i e o o e ec io o e e ice o ic o a Me y y eop e o e a e i co cep io a o e ea i a c io o e p ie oo Ma y ie e p ie a a e p oyee o a pa i o e o i o y o e e e i i e e ice o e ee y a yea y i ica cyc e O e e i a y p o e o e o o e a peop e o e p ie a e e i p y o a c a c a i pa c ap i e a y a y My o o ai i i op o e a e a o o ai i e eca e o a oo oice o o e o e a i ica io I i p o a e e He o ai e o e o o e e peop e o o T e ay e o e y o i a io I a i i o e o o a i i a o e peop e o a i e ce e o o y oa o C c e ice I o a o p ie ie o e e a e i o pa icipa e i e e e a o e c e y o a p o o y ape y ie I e e o a o ca e e co ai i e ec io o i i e e ice y o e a a i o y eco e o a io occa io e e ai ia O o ox o e T i Ci ie a e e o e e T e e ice e e ce e a e y y a a e e ic o a a o e co ce e a expec e ea ca e o y eye a I ie y a e e o e o y a e I o a o i o e a i a e ea i i a I e e o a e ee i e po i io o e o ai e i o e exa p e o y a pa e i e a i p aye a e p aye c c i o a pa e o e i e a i e o i e o o e a io e a o e o i e e y o e C c e o i co e e o ip o i i ip I ai e o e a i e a e o i o o o e e a a o e e i e i i e i y i ce i a a e e e I a o eca y a o e a i e p o p o a o e i i e i y e ea a o a e i o e o o y ic i e i e I i a a e co i io o p ie i e a e o o e o e oo e A p ie c e e ca o i o e a ai a e o e e i ee e a ex e e y o o e y p ie i e co i e o e i e o e C c y a e i o e a a ai a i i y e e co i a o i i a ac i ice I o o o e e e exa p e o p i e o a i i O a e co i io a e y ic o a a Ma a Ma a i a e o i po a o e a ei o e o o e O o ox C c a e peop e T e o i po a o e e i o e o e e e e e y i o e e e a e e o o i e a ac o ai a e e ea o e o o e e peop e o o o c a e a e p i o i e o a e o i e B ic o a a Ma a Ma a i a i o o y a e ei pe o a o e i T o e pa ic a i o e Ho y pi i a eac eaco p ie a i op ecei e a o i a io y ayi ye o o ic o a a Ma a Ma a i a a e ope e a oo o o a e i e o e o e Ho y T i i y a a i o o O o ox C c Ho a y e i io ca c ai o pa icipa e i e i e o ei o ie a e ca e o e e i a e o o o e C i i o i o e C c a a o e peop e To ay I i e a o y a pa e ic o a a Ma a Ma a i a o o ee y eac i o o o e o e C c a o e a o e T i ape e i e e e o c c i e e a e i e i e o e T o e p aye o e o Ho y T eo o o a o a e ai e ecip oca e i o e y o i e a i i e a y e e yea « 192 »
a a O P p a a a p p a pa a a Pa a a a
God has entrusted the care of His church to men who are specifically called to be the image of His likeness in their lives. Most parishes can only hope to have a priest who has all of the qualities listed by St. Paul in his letter to Galatians. The history of St. Katherine Ukrainian Orthodox Church will always be enhanced by the memory of Protopresbyter Nicholas Metulynsky, who served the parish for nearly twenty years when it was still Saints Volodymyr and Olga Ukrainian Orthodox Church.
Fr. Nicholas and Matushka Margarita arrived in St. Paul, Minnesota, in 1974. He was assigned to be the shepherd of a large, thriving parish.
Fr. Nicholas was a very active priest. He upheld the liturgical integrity of the Church by regularly serving the weekly cycle of Resurrection Great Vespers, Divine Liturgy, and the festal and Paschal cycles. The feast of the Nativity of the Lord was especially dear to the parish, as they had a tradition of gathering at the home of the priest to sing Christmas carols. This gathering took place annually at Fr. Nicholas’ home, and Matushka Margarita always provided the warm gift of piroshki in a gesture of hospitality for the good-willed singers.
The parish bustled with activity during Fr. Nicholas’ tenure. They opened their doors to the local community and shared their spiritual and cultural heritage at the annual Smorgasbord. The church school was the pride and joy of Fr. Nicholas, as he faithfully taught religion and was present to lead and guide the teachers and students each Saturday. He assumed the leadership of the school towards the end of his assignment. He was active in hosting the bishops of the church, making sure that the people became familiar with their archpastors, including Patriarch MSTYSLAV of blessed memory, and the current Metropolitan CONSTANTINE.
Fr. Nicholas made an extra effort to engage himself and his parishioners in dialogue with the local Orthodox community. He was a member of the Minnesota Eastern Orthodox Clergy Association for many years, and hosted local clergy for Lenten Vespers services and meetings. Throughout all of his efforts, his family supported him and took an active role in parish life. Matushka Margarita baked the prosphora, was very active in the parish sisterhood, and was a gracious hostess for many special events. Eugene Denysenko (son-in-law) took an active role in parish leadership by serving on the Council. Olga (daughter) faithfully sang in the choir and taught Ukrainian School. Gregory and Nicholas (grandsons) served at the altar, led much of the reading and chanting, and sang in the choir. Olga, Gregory, and Nicholas all took a leading role in the consecration of St. Katherine Church by singing in the choir, with Nicholas leading several rehearsals and conducting the choir at the Liturgy and Consecration. Fr. Nicholas was perhaps most effective in his vision for the future. Even though he struggled with the English language, he took the initiative in evangelizing his own parish by allowing the Word of God to be proclaimed in the language spoken by many of the parishioners, fulfilling the Gospel command of Christ despite unwarranted criticism from outsiders. He also played an instrumental role in leading the parish through difficult decisions regarding the future. It was during his tenure that the land on which St. Katherine Church is now built was purchased and blessed by Bishop PAISIJ of blessed memory. It is tempting to reduce the priesthood to a simple job assigned to men to “keep the parish going” by baptizing, marrying, and burying its members. Indeed, the church’s metrical books would seem to support such an assertion. However, this stereotype is shattered when the power of memory is invoked in a community of people. To this day, Fr. Nicholas is remembered as a man who exemplified gentleness, humility, courage and faithfulness in the face of adversity, and love during his pastorate. He truly conveyed the presence of Christ to the men, women, and children who have interacted with him. Of all the things that may be said of his tenure as the pastor of Saints Volodymyr and Olga, his deep love for the people of God and for the beloved Ukrainian Orthodox Church will be the one thing people remember most. Of course, it is easy to overlook the role of the priest’s wife. There is no doubt that Matushka Margarita fully shared in and supported the ministry carried out by Fr. Nicholas, which has been, no doubt, her own ministry. For them, and for the authentic love of God they have openly and freely shared with others throughout their lives, we give thanks to God, with the pledge to always remember the good they continue to bring to us. « 193 »
MEMORIES OF THE MIRZA FAMILY A P p a a a a Mic ae Mi a a o o o e e i e i a e o e oi a Ba a i ic O e a e io ai e A e i i i c c eco a y c oo i e a e e e i a y He a i e e i a y o a o i e i e e o io I o e e i e i a ia e oi e e ai ia A y o e ai ia a io a ep ic o e e i a e a He o i a y a e a ai e Bo e i a e a o co a i o ice i e A y a cap e e i e p i o B y i o i i a e a a e e o a p i o e o a ca p i a i o a Mic ae eca e o e o e i i ia o o c ea e e e o ea e o O o i i e o I Mic ae a ie Ma ia pa a T ey ai e ee c i e o i a ia o a a a e O a a I e O i i i e o T ea e Mic ae a i i e Ma ia e e a ay e ai ea ica e Mic ae a e a i ic i ec o a e a i a co c o ica i ec o a c oi i ec o co po e a a o o e o e c e a e eco a o a i c a ac o Hi i e Ma ia a a a e e i e p e e o y ica o oi pa o a ay e c a e e p ic i e e o io oice I ei a i ic epe oi e e e o a o ai ia o pe o e a co ce a o o a Be a o i ia i ia a a C o c y a T i a ei e ica e o o p e e e ai ia ea ica a i I a a e y i ic oa o e a a o i e e a o a ai ia a i T ey e e co a co i ca io e ic io a e a o e a ip a co o e e y e o e a e y co e o e e a I Mic ae a i a i y o e e i e e i e e o e e e e o ce y ca e o e a y o o o e eic T e o a i e ac o y a p o ce ee o c a a o e e ic e He e i e e ea e i T i e a i a i e co a co a o a e Mic ae o a i e a i o c e a a co i e o o i e c o a i ic e e e a ai i i eco i io a a e a o o a o a e o a io a io a i ie o o ce a o o e A e e o e a e a i y o Mic ae Mi a o e o Be i o o i e coa i e i e a i i i ea e o o i o e o i eo e a i co i e ea o o o ay Mic ae a Ma ia co i e ei a i ic o e i e e co i io o i e e a y e ai ia Co i y o ie e Be i ce e a e e a i e a y o ea ica o o Mic ae a Ma ia Mi a I e Mi a a i y e i a e o Be i o A a ia o e ci y o i ey a a e o e o A e ai e I A e ai e Mic ae o a i e a oca ica io ic i c e a ixe c oi a a e o o e a io o p He oo pa i a y ai ia co ce o ic e e a y i a i e Mic ae a a e o p o e e a p ay a e i H i Ma y a yc a a o e Mic ae a i a i y i e i A a ia i a i ca e o A e ica o a Mi e o a O y Mic ae eca e e c oi i ec o o o o y y a O a C c i a M Mi a a e i i a ic e o i e a ay c oo o a i e a i o c e a pai e eco a io o c oo p ay a o yea e C i a ca o i i i a i y o e c c Mic ae a e e e a co ce o e c c a o p o ce e e a p ay i M O a i a io i e a o Co a i e Mic ae e e a a c oi i ec o a e ca o o a o yea T e a i y Mi a a a i i e y ica Mic ae o ia o a i i e c c c oi i a e O a a Xe ia a o a i e c c c oi a a a y c c a co i y ce e a io e Xe ia a ie Te y Ha o Te y a o a i e c c c oi Te y a a exce e e o I e e e e e a o i y a i e a a o ea T ay e e a c oi p ac ice a Mi a o e e e Ma ia ea e e c oi e e i ea a ee T e Mi a a i y a a i e y o pi a e e ca ee o i Me oi a Mic ae a Ma ia o ei e i e i e o i o i ei a i o a ee c peop e e e e ea e pec a eco i io o ei i e a i a e o o e oo o ei a io ei a e a ai e a T e ai ia O o ox C c ia o a Mi a o o Mic ae a Ma ia a i i e i a a e ac i e pa i io e o o c c i A e Hi M ia o a Mi a i e e i e o e a i Co ci a i a i e i a cia ec e a y a e i ec o a eac e o ay c oo ia o a a i a a e exe p a y pa i io e o o a o y o c pa i io e O a a He o Mi a o e i e a i y o Io a e e e O a a a Te y co e o Mi e o a ey a ay i i a e ic o c c c oi i ei ea i oice
a a a a a « 194 »
` a a a a a a a O « 195 »
O A A I A HA O TH A O T H ATH I I e e o p y a e i a e o I o ay e o o i e e i a o i ica ac o pai e o i a a o i a e ai o i o c c a i y a co y a p I co p o a y co o y i e e i e y a e ai e i oice o e peop e a i a a ea e I ee i o ay a a ea e I e e e a o y a o e e e a i o a i He a o i o a e i a i y a e i e a a oo eepe I a a eco a o e a a e ya T e a i occ pa io a e i i a e e e e a y e i peop e a e e yi o a i e a o co a y i e e i e e ya o i e a i i e o e i a e T e ay ca e e i e p oye a i e e e pac i o ea e a a e a a o i e p e i a i e o i i e I i o e o e e i a i e a o a e I i i y eepi a a y o a e i e o a a a a o e a o c ee o co o O a a a Ha o y o e a ace Ha I o i y a e a a i e o e i i o y o e i e I o e o e a e i o a e a ip a ye i e o i e a e ie a e e e a a p i o e o a i o a i e Bo e i e o io a y o i ie ie y i i e He i e eca e e y ea a a o ie i e e o y o e o e eo e a e a i a o pi a i ie a e A e e o i y pa e i o ea o i a e i ea c o ei o T ey e e i a e a y e e ia e e app oac i a eci e e a o e o a ca e a ai o o a e a y I a a o i ai ea i o Be i I Be i a o e i e coa i e I a a o a o o e o a a i e o e ac i e i e ai ia co i y Bo Mo a a e e ac i e i co ce a C c e e A a ia o e e a o e i ee pa a e o A a ia y a e a a y o e ai ia a o i peop e oo e o e I e e e a ip e pecia y e oa ip T e o e a e e e i epa a e a e My o e a ea ic o o e ay I A a ia a a o o o yea o e ai oa T a a e pay ac o ee pa a e Mo o e peop e e e o i a o e po e a y i A e e a o ea e ei a i ie o i e a i e T e o e a c i e i e i a ac T e e e e o a i ie i i o e e i o e a ac e io ica y e A a ia o e e o i a c oa o c o i a p i i e i e o e ee A e o e a c i e o po ce o e e pi e a a a ey co a Bac i e ca p e o e o a e o e c o i i eac o e e i a y o o o e o e e a a I a i a e y a o ca e a o e i e i a e ex o e ai oa T e e a a e a e a e ex o e ai oa T e ai o co e a i o a i a e T a i o e o o a e I a a o o a I e e ea i co p ai I e e e i e o a e o i a o i a p ay e o i a a a a o a a a e a ai e ee Hi a e p o ce o e a e e a e I ac e A a ia o co e o o ee i a e T ey e e i a e a o e co a e i o i c a a y c i a e A e i e e a p i e A a ia o e e e o e o A e ai e o A a ia T e e a a a e e e e o ai ia a o y pa e i e e e o ip o ei i e e o peop e I A e ai e a o e a a pai e pai i o e Bo pa e eca e ac i e p o ci co ce a p ay C c a a o e y i po a a o a i e c oi T ey a e e o y o e a I e e i o e i ai ia c oo a ce a co I e o pe i io o e A a ia o e e o i a e o e My o e a i y a e e i a Mi e o a My a e eca e a o e exa p e o o y o e a y e He a e i i o e e e i e a o o e o ic ea e a a Mo o a e a o a e ai i a o i o a ea e i ca a a e i e o i c i e a a O a a a a a a « 196 »
HO O I O HOI O TO O A A I HA I A o o e a io o o i ecea e a i y a o e i io ai ia peop e o T i a o e o e a e p a i e y a ia c M y a i i ea i e o o c a ce To ay a a y e e i o a o pa i io e p aye o e e o e o o o pa c oi co c o Mic ae Mi a i po e Ma ia ei o i a e a o ei o e e a i e o I o i e o ay a e o a o o co c o Mic ae Mi a o i ec e e c c c oi o yea Mic ae Mi a a o i o a pea a a i y i a a i a e ea O e a ai e o a ai e eca e i epe e i o ia o a o e e i i i e i a ece y i i e ai e T ey e e c y o e a e o i e i a e e e ei a e a o M Mi a i e e i o a i e o y i e o e o e i e o io a a e o e o o i o e a ai e Mic ae o ee e a oi e e a A y He a e o e o i e a e eca e a o i p i o e A e e a e a ee a o ay a oa e e e a o i o i o e a ai e co o e He aye i o a e e e oi e e O e i y ea ica o pe I o e i e i a a i e e o ea ica o p He a e e i i o pe ic pe o e i a y pa o ai e a a a c a ce o i i a ea c a e H e io B o i a e o e io o y ia a o a a ea o e e ai e oo a e e o i o e Ma ia a ey e e a ie T ey a o o ei i o i o pe i e i e eco o a a e yo e o ia o a a e a a a e O a a T e o o o e eco o a o ce e Mi a a i y o ee o Be i o e e ey e i a e o A a ia a i ey a i e o oo o a e e ey a o e e a i e Me e o e c oi o o o y y a O a C c i ea p ea e e co e ei e c oi co c o M Mi a T ei e i e a i y co i e o e y i e i e a ey e y e ic e e c oi T e c oi a i e exce e oo i o e a e pi i a pe o a ce o e p ic i e T i Ci ie A a co c o Mic ae Mi a a o e a i e e o o e co c o He i o i e o c a e o a i o a e ia o e ic co e e a ay ep o e o i i a e io i a e C i a o c oi e o o ca o i O o e y ai ia ca o e e ea i pa i io e o e o a y i i e e a a e e e o y o e c c A e Mic ae Mi a ie a a y o a i io o ca o i a o ie a ay o a ay o o e oe o pa i io e o e o i C i a ca o e i p y i i e ca o i o o e o o ca o pe o e a e C c i c oo yea Mic ae Mi a e pe e c i e p epa e ei Mo e ay o C i a ca o e o c oo yea pe o a ce e c Mic ae Mi a pai e a a o ai ia eppe a a ac o o e a e a e pa i a o o o y y a O a C c e e e e y p o o i a i o I ee e a a i ia e o ai e a ec ea e i e pa i a o o o y y a O a C c He e e e o e o e e a o e a i y a e C c e e e a e oppo i y o p ay i ai ia ea ai ia o ai ia c oi e oy e p epa e ai ia oo i e ai ia a cape o e ac o Mic ae Mi a a o a y a a a e y p ea a ie i po i io He i e o e e o yea i o e o e a yea o e e ie e i peace a ea o a o Mic ae e i a ay e e e yo a o a e i e O a O ap « 197 »
БОРИС ТА СОНЯ МИРОНЮК Борис МИРОНЮК
a a a Ha a a Ta a a
« 198 » a a a a
« 199 »
C i oo o a a a A H
BORYS AND SOPHIA MYRONIUK BIOGRAPHY O I ea a i io e Be o e I i e a o y e o ie a o e i e o o c c a i o o y y a O a i a a o a e i e i A e Hi M I o i e o i e a o io ap y a o y a ce y My pa e a e pa e a ay I o i e o e e e e o e e o e o e ai e o y c i e a c i e a po i y ea a c i e a o e a a o ei a i y I Bo y My o i o o o o y y My o i a o e o ei a My o i ee o oc y y a o i e o io ai ia a o y i e i a e o o o i i e y e io i e ici i y o e ci y o i T e e e e o c i e T e o e o e ic o I Bo y a o i e Ta a a a Ha y a a e a a o yc ap i e e c i e My a e o o y y My o i a y o e o ei a e e o i e i a e o o i o y a e o e o y a o e o e o May My a e a ai e i e a i e e ca io e a a o a i pai i co e i e ci y o a y o e ecei e i e e ca io i e i a e o o o i My a e e e i e i ai e o e a a a i He pai e po ai ce e y a e eco a io c c a e a c a y i pecia c o ep e e i e C i ep c e a e c c o oo i ay a a i e i a e i e ico o a i pic e a o ai i o « 200 »
o e a a He a o o e o i e poe e e o i e a ic e o e o a ca e a ic y Bee eepe ic a p i e i i a a o i e ca oo a i a o ee e e p e o y o o o o My o i My a a e a po My o i a a pai e o ico ico o a e a i e e a a i o ico o ap y a a e y o o oc y y a a p ie My o e o a e a i y a a e e e e e e e o e O i a e a a e y ea i c c ic a o a e y a o i co e c e epa o oc y y a e co c o o e c c c oi T i a a e ay i o i i e T e i ie e e i e ai ia a a e A ai I e e e y o i a e I o o e e e o a y o e e e e e e e a a o e coope a i e a ai y i e a e c oo a ice a c c a ci i ia c oi a a o p a ce o p e e i c io o c o M A a e o T e a o e a a a e e a e o e e i e co i o e Bo e i e a o e e o o a a e e e y i e i T e o ie oo o e e a a e i i o a co ec i e a e o o p e i a e a o o a e o o p a a i e e o ay i e o ie occ pa io y a e o e a a oo eepe i e a i a o e e a e e e e a e a a o o i a e I e e e a e i e c i ey o y a o e o e e e o ie e ea e pape e e o i e i a e o ice a o a i y a ppo e o e e o i e ia T e i ec e o o i a e o y i a e a e o i e ia T e e a e o a i y o e ci y o o e i e y e e e e i a a o e o ic y o e ic o a I e o a I I e o c oo i e ea e e e e y c o a io i a e o a e ee ca o a c e ie ic e e e e o e a y I e e e o e i ci e a I o i e o i e a o A e i e e o ie e ea e o i I a o yea o T e e a o e pa ia y co e e a a e o e e p i o e o e p i o i e o ie occ pa io o e e e ai e e o ie i p i o e a y ai ia a e i a e ey e e a o e B a e i e e o e e a i e a e i o c i e O a i y e e e a ip o o a II a i a y o e a i ie a e o o A ia a o e ay o A ia y yo e i e Ha y a a o a e e i i o e o a a e e o a a e o y pa e o ei o e o ic o e e e i e i a e Ho y e i H e i c y a i i e a e e io o ic ca e e a o c p o a o pa pa i io e A o a o i e a i e e i e i A ia e i e e e e y a e e e p ea e ci y o i ac o ic o e i e a a a e oo o e o ai a a a e e i e ei o i o e i e a i e a o ca p a i a e ea e i e ei e a o i e i o e p ace e aye i a c oo ep o pi e o ay y e ai oa i e i e ci y o i ac a e a i Hei i e ei A e e a i e i e a e Ma i ca p i e e o A e ica I e ca p y e i e ai e i e a o o o e y e e H pa o a i y e H c a a i y a e pecia y a a H c a a i y a e o e e co p a y i e a e o pe i A ia A o o e ac o a o e ca p i e A e e e o II i i e a a i e ea ie I o ca p e e e e o a i e c oo e e e a y a a eco a y c oo i c oo T e e a a o a c c a i i a o y a ee Ca o ic c c o i o i ie e e co c e O o ox a Ca o ic I c oo e i io a a y a y yc e pa o o e ee Ca o ic c c e o i o a c c a y a o o e O o ox i a e e O o ox co i y o o a i e epa a e o e ee Ca o ic a e e a c ape o e A ia e e e i y a e e y y o i T e e a a c oi e e co c o ip o y c e epa o oc y y O e i e a i y ac i e y pa icipa e i e c c c oi I ee o e io a i o i ca p ea e i e ei e e a a ea y e a o a i e a e ic o o oc y o a i e o e o i e i o a i y T e e a a o a a a e a a c ca e a e o ip o ip o a y ia ic p o p ay c a a a a o a a i e a ac i e oo a appy My a e a e p o p e o e a e pe o a ce a i a pai e e a e p op A e e a o ie ca e o c ca p a ie o epa ia e o ie ci i e i i i A ia a e a y T e e e e i ci e e peop e e e o ce o e o e peop e e a e e p i co ce a io ca p ea ie a e e a a a e o a ay o e e a e ey e e o e ca p o a o ei a e e i e o e co y A e ea i e e o ie peop e a e o i i a e e e e ey co o exa p e e H pa o a H c a a i y e o A e ica a B a i i e e o A e ica i O po o i A e ica a a e o pe o i e ai ia co i y i e T i Ci ie A exa e a o y T a o i e o a e e o o e A C i e ai ia A e ica e ie Co i ee o a i a io e a e p epa a io o e i a i o e A e aye o e o i a y e o e a e e o e po o B e e Ha e e e e o e a po ip e e a Mc ae o e ay e a i e i e o a e co i e o ip y ai o a Mi e o a O i i a y o a i y a a i e o o o o a o a o o o a a A e ai a io o e o A exa e a o y e a oo o a o e e e e i e o a o i e T e M a e y a ac a o o o Mo e o a o a i i e a Mic ey i e o e e ee a A e a e o a o e i c ic e A I a i i a e o e y e i o o a a a I a o e a i ia peop e a e e o i o e i e a I co o e ie e i a I a eei e H c a a i y o A ia I oo e a ai O y o a oy I a a o e ie e I e o e ai c o e a a a a e e i oy T ey o o co e o a a a e e ey e e e i a apa e o oo o a e i e o e o i i i I i i i e e a o i i e o e e y a i e i i a e H c a a i y i a a e a a H c a e a o i a i y e Ma a e o a i y a e o Bay a a e ca e e a y o o a i y a e e o a e o C e y a e o a i ie I ay a o i p ace a i a a a ic e ca e co ec i e a O o ox a ee Ca o ic o e e a e a ai ia c oo o e e o o e CCA ai ia Co e Co i ee o A e ica « 201 »
e I i e p o e a ce o p a Mic ae c c I o o a M A a e o e e o e ai ia a ce c o eo ap e a i e a o ca e e e o i c eac e o o o eac peop e o a ce ai ia a ce I a ce a a yo oy c a ce a e apo i y He Ho a a opa a a H c a I a C e y a I a e e y ee ca o Mic ae c c a e I i e p a e occe c yi A e o e i e e o e e o a B i po ea e e o e e e a e i o e a I ca ie e i i e o o e e e i e o e T e e I a o o a o o a a e H c a M C e y a M a y o i o a e y y a e a a e o i o i i p o e io i A e ica eca e e ac e a e a e o e e o e i a a e A o e i e e a o e e a co ac o a e o B a i o eco a e e i e io o o e c c e Ca o ic e o a e o a e e e i i a i y My a e co o i He oo a o a e a io a Ba i a a a c o ia a o e e e i i e i e e a i y a e o e e i a He a a ac i e e e o o pa i o o o y y a O a He a a e e o e c c c oi a a o o e c oi ip o He a o pai e e e e e co He pai e a a e e a e o e c c o o o y y a O a o e A e He pai e a o e e a c a y ia ep c e co e ep e e i e C i o a e c c o oo i ay ic e a e i i o a ay a
pa a e i e c c He ca e o oo a pai e e i o a I a a pai e i a e o C i a a ep e e i e c c a a P a ic i a o o a e c c o a e i e He pai e o a e e a i i Ma y ic a e a o i o c c o a e i e e a o a e e a e o e eo e C c a o a e o e A c a e Mic ae c c i Mi eapo i Mi e o a Hi i e o a e o e o e ico o a i o a c c i C i o e e ey He e i a y a e a o i e o ico o a i p o ec ey e e o accep e eca e e a o o co a pe o o o a a a i o a e a ico o a i My o e e e i e i ai e a e e a ay e o i i e c c c oi a e a i e ec a c oi e a o e oi e e e o e ic a e e o eco a e e c c ico A o e o y o y i e o ia a e pa e a y oc y i e a e a o o e o ece e i e i c y a a icia He a a a e e a o e ai ia i e A y o e e e a io a ep ic ai ia ic i e e Ac i e e e o e pa i o Mic ae i Mi eapo i M a o o e o e o e o o pa i o o o y y a O a i a M He a ice p e i e o e i pa i co ci He o e a e io ee B i i i a M a a a o a pai e ep a ie oc o ia o e a e a e o T eo o a Ma y oc a o e i a e o i i ia y Bi a Co y e e ai e e a o o a a y o ia o e pa e ca e o A e ica i a o T ey e e ac i e e e o Mic ae pa i i Mi eapo i M o ia a a e a o a y yea e c o ia a c c a e o ia o e ep a ie ca e o A e ica i e e a e eca e i i e o i o e a e e eco e e e a ie a y oc i I a a e o ia a o o e oo a e i i i e o e eca e i a ai e c o i a ie i T o yea a e e ea a y oc a ie e eco i e He a ie Te ia a Bo a o Be ie o a o a T ey i e o a a T ee yea a e ey o e o a M T e a i y oc e pe a o o i a ce i o e a ee e e co e e i i a I e pa i o A c a e Mic ae ce e a e ai ia ay a Ba a e i Mi eapo i T e e e e a y e e ai e A c oi
a a pe o e e e i ec io o o e o Bi y e e e e a ce pic ic o ey a e c O a i y a e e T a i e e I e o ia oc a a e e a i y I I a ie e e e e a ie y a e a y a e i o o y y a O a C c o e A e o e o e a y o yc i ec e e c oi My i e eca e a ac i e e e o o pa i e a e i o e o o a i e a o a o e e o oo a o o c c o « 202 »
ay e A e e a o a e ea o e i e oo o a i e e e i o py a y ai ia eco a e a e e a e ay o epa e o e a a e a e i a Hi Ma i e a ic o a i ea e o o ey o e c c A o e e y yea o e i e a i y o a e o e o py a y o e c c I a o oo ac i e pa i e pa i co ci a a ec e a y ea e i a cia ec e a y p e i e o e a e co i ee a a i o y o ai e i a e A c p ie M a o yc I o a i e a a ce o p o ai ia a io a a ce a e c c a e ea a e e e a e c c a e e y ee a i e e e i I e o i e e i o a o i p ac ice ic a o oo p ace a e c c a M Mic ae Mi a o a i e a a o i o p e e e a eac i e i a a o p ay e a o i T e a o i e o e e i a e e o o e y e a ce e o A a i e I o e o B i po o ee a ac a i a Mi e o a I o e e e o yea I e o ex e i e c oo i a ea e e ai o a e My a i y a o i e e e e o c i e a y a a a Pa a a a P a a a o i c i e ca e ep a ie Bo y a a a a aa e ic o I i i o a e o a api Mi e o a p o o a e e payi o My a e Ta ya a o e e I o e e e o e i e a api po ea Co pa y a e C i oo o e a i p o c io o o a a a yea i a i e o e y o e I o e i y e i e a i y o o a o a e o c c A e o a a a yea I e e o a I e oca e e e a i e a i o e e po i e o a ea i o e o ey A e co i ac o a a o e o a o e e e I a o i e a o e i o e Mi e o a ci ie a ap e o o e yea B ai e o o yea C i o a Hi i o o e a a a yea e Ca o a y o a i a y Me o o ee i co i o ee a a a yea a e a y ee Co pa y I o e i y p o e io A e e i o a o i co i i I eca e ac i e i c c i e a ai a i I oo o e e co c o ip o e pa i c oi o a e i e a co i e i i po i io i My a i a a ea e o o c oi i y i e Ha y a My o i
H A p a P a a
« 203 »
ІРИНА І ОЛЬГА МИХАЛЕВИЧІ , ЗГАДКИ ПРО ЖИТТЯ В СЕЙНТ ПОЛІ , МІННЕСОТА Ірина МИХАЛЕВИЧ
Наша родина складалася із батьків , Михайла і Ніни Михалевич , бабусі Люби Ліндфорс і дітей Ірини , Олени , Тараса і Олі . Приїхала з нами ще покійна поетеса і скульптор Оксана Лятуринська , яка з нами проживала перших пару тижнів . Приїхали ми до Ст . Полу , Міннесота , осінню 1949 р. Осінь , пригадую , була тепла , привітна . Перших кілька днів нас примостили в готелі , потім ми коротко перебували із родиною Сехів , а тоді нам підшукали помешкання і ми оселилися на вулиці Делос . Батько наш із перших днів працював . Мене записали в “ гай скул ”. Першим враженням на землі Вашінгтона була поява у нас на помешканні управителя підприємства , де батько працював – він приїхав до нас із величезним індиком . Це було наше перше знайомство із американською традицією „День Подяки ”! Дякувати було за що ! Людина запрограмована так , що вона шукає для себе не тільки працю , але й згуртоване духове і організаційне життя . Так почалися наші перші спроби згуртувати людей , які прибули приблизно в той час . Ми уже були a a знайомі із громадянами українського походження , які вже проживали на a pa a a терені Ст . Полу і околиць , покійні уже п. Степан Коцюба , проф . Олександер Грановський , проф . Гайдак , родина Крафтів , Проців , Марія Паулсен , Сехи , незабутні Петро і Катерина Качмарі , і багато -багато інших , імена яких уже призабулися . На початках громада не була численна , але визначалася тим , що була працьовитою і енергійною . Люди були національно свідомі , релігійні і дуже цікаві . Одним з основних завдань було придбати приміщення , де можна було б збиратися для відправлень Служб Божих і де можна було б вести громадську діяльність . В короткому часі купили невеликий будиночок , який пристосували для потреб громади . Все це робилося громадою , віддано і з посвятою . Працьовитий і талановитий пан Ігор Кубик змайстрував іконостас . Михайло Михалевич і Пан Володимир Миронюк намалювали ікони , розмалювали іконостас . Створився церковний хор , зорганізувалося сестрицтво , яке було хребтом нашої громади . Жінки сестрицтва невпинно працювали , готували і продавали наші страви , складаючи копійку до копійки , щоб добитися кращого примішення для парафії . І в скорому часі наша громада закупила великий будинок від методистів . На новому місці спорудили чудовий різьблений іконостас , розписали гарні ікони , навіть купол розписали , та придбали панікадило . Завдяки клопітливих , талановитих рук сестриць , чудові вишивки прикрасили церкву , як молоду до шлюбу . Парафія пишалася гарним хором , яким диригували такі віддані люди , як пан Серафимович , Антоніна Гуменюк , а найдовше Михайло Мірза . В хорі у нас були не абиякі солісти , як тенор Михайло Ковалевський , баритон Михайло Даниленко , який своїм сольоспівом “Отче наш ” чарував усіх присутніх , сопрано пані Міля Грінвальдт . Хто може забути нашого протодиякона Миколу Поліщука , який у великі свята сослужував з отцем Василієм Уманцем , і у якого голос був як оксамит , а сила його навіть на шибках відбивалася . А як протодиякон Поліщук співав “Многая літа ” то
шкельця на панікадилі тремтіли !!! Церква була велика , простора . Хор співав на a a a горі , і так гарно лунали голоси . А в долині була церковна заля . Там відбувалися обіди , Храмові Свята , вистави , концерти , мистецькі виставки . Тут знайшла собі місце і суботня школа . Провадила тут пані Росінска курси вишивання і писанкарства . Тут я вишила свій перший маленький рушничок , який і досі висить у мене в кухні коло маленької ікони . Тут я вперше тримала “кістку ” і виводила лінії на круглому яєчку . Багато людей працювало добровільно , із посвятою і любов ’ю. Наш батько , Михайло Михалевич , був довголітнім головою парафії Святих Володимира і Ольги . Батько приклав багато уваги для розвитку нашої церковної громади , щоб життя пульсувало творчо і інтелектуально . « 204 »
Влаштовувалися вечірки , обіди , академії , спільні пікніки із сусідніми парафіями . Батько старався щоби парафіяльна скарбниця забезпечила існування парафії на довгі роки . Треба ще згадати , що у нашій парафіяльній залі роками відбувалися проби на той час великого ( нараховував 50 хористів !), славного загально -громадського хору „ Дніпро ”, яким довгі роки диригував Микола Бринь . Громадське життя при парафії було активне , цікаве і плідне . Не можна не згадати Бориса і Мілю Грінвальдт , які разом із панством Мірзами - Михайлом і його дружиною Марією – зорганізували театральний гурток , який дав пару виступів . Взагалі , відбувалися такі свята , як : Свято Чорного Моря , свято книги , різні академії , концерти , пописи . Люди віддавали максимум свого часу і знання , щоб ми , молодше покоління , черпали і збагачувались ним . Я вдячна усім тим , які старалися нам прищепити любов і гордість до свого . Дуже тепло згадую нашого настоятеля Отця Василя Уманця , бо і він брав активну участь у громадському житті і з дітьми і молоддю . Мушу признатися , що були моменти , коли нам не хотілося бути у вирі організованого життя , але наполегливе бажання наших батьків і всіх тих , які цікавилися , збагатили наше життя і дали нам засіб краще давати собі раду у житті . Як можна забути , як ми , не маючи своїх авт , їздили автобусами чи трамваями на пікніки до Комо Парку . Скільки було радости , сміху , дружности . Я ще досі пригадую , як на одному із тих пікніків покійний Льоня Рябокінь , заповзявся мене навчити плавати . Мене безмаль не втопили тоді , але якщо я сьогодні плаваю , то завдяки того старання хлопців . Які радісні і веселі були тоді святкування традиційних наших свят як Великдень , Різдво . Чи не були найкращі часи , коли ми як сардинки залазили в авта і їздили по наших парафіянах із колядою ? Нас так весело і тепло приймали , яка чудова українська гостинність . Час проходить . Я уже й сама 40 років як виїхала із тої парафії , де кувалася моя доля . Багато чого міняється , люди приходять , відходять у засвіти , але поки людина жива , вона є носієм усіх тих переживань які у свій спосіб позначились на шляху кожної людини . Наші початки були такі , як наша молодість : повні мрій , енергії , життя , краси і неповторности . В кожного свої переживання , в кого вони радісні , а в кого вони принесли розчарування . Людина завжди горнулася і горнеться до організованого життя , адже там вона знаходить притулок вірючи в те , що не лишається сама . І скільки б нас не було , ми завжди будемо горнутися до свого вогнища , бо на світі все гарне , але своє таки найкраще . IRYNA AND OLGA MYCHALEWYCH’S REMEMBRANCE OF LIFE IN ST. PAUL, MINNESOTA I a HA H Our family came to America, to St. Paul, Minnesota, in the fall of 1949. I still remember that autumn – it was warm, balmy, and welcoming. Our family consisted of our parents, Mykhailo and Nina Mychalewych, our grandmother, Liubov Lindfors, and us, children: Iryna, Olena, Taras and Olha. The poetess and sculptor, Oksana Liaturynska came to America with us, and she lived with us for the first couple of weeks. The first few days after our arrival, we were housed in a hotel. Later, we stayed with the Sekh (Sich) family until an apartment was found for us. There, in that apartment on West Delos Street, our new life began. Our father started working. I was registered at Humboldt High School. One of my first memories of life in America: one day, unexpectedly, our father’s boss appeared at our apartment with a huge turkey. It was Thanksgiving, and he wanted to introduce us to the holiday properly. We had plenty to be thankful for! We humans are somehow programmed in such a way that besides requiring a a work for sustenance, we have a need for spiritual brotherhood and community. So it p a was natural that all the new immigrants came together to worship, to sing, to socialize, as well as to help and to support one another. We became acquainted with the Ukrainians who had arrived in St. Paul before us: Stepan Kociuba, Prof. Alexander Granovsky, Prof. Haidak, the families Kraft, Sekh, Protsiv, Maria Paulson, the unforgettable Petro and Kateryna Kachmar, and many, many others. Though in the beginning our community was small, it was certainly hard-working and energetic. It was a nationally conscious community, it was a devout community, and it was made up of very interesting individuals. Among the primary goals of the community was to find a suitable location where Divine Services and social activities could be held. A small building was soon acquired. It was remodeled to accommodate both the religious and social needs of the community. Everybody pitched in, voluntarily, with a lot of devotion and sacrifice. Talented and industrious Ihor Kubik crafted the iconostasis. Mykhailo Mychalewych and Volodymyr Myroniuk painted the icons and embellished the iconostasis. A church choir was organized. A parish sisterhood, which came to be the backbone of
« 205 »
the community, was established. The sisterhood worked tirelessly preparing and selling Ukrainian food, saving every penny made for the community to be able to buy a better place. Eventually a large building owned by Methodists and located right off of Summit Avenue was bought. Soon the community had a new home not only for a church, but for its social and cultural life as well. A beautiful carved iconostasis was installed, icons were painted and even the cupola was adorned with religious motifs. A grand lampadary (Panikadylo) was hung. Thanks to the diligent, capable hands of the ladies of the Sisterhood, the church was decorated with magnificent embroideries, like a bride in beautiful traditional wedding attire. The church was large and spacious; the voices of the choir echoed from above. The parish was proud of its choir. Mr. Serafymovych, Antonina Humeniuk, and Mykhailo Mirza were all dedicated conductors of the church choir. Soloists, among them Michael Kovalevsky, Milena Grinvald and the baritone Michael Danylenko, whose unforgettable rendering of the Lord’s Prayer mesmerized the congregation, enriched the Holy Liturgy with their extraordinary voices. And who can forget the archdeacon Mykola Polischuk as he concelebrated with the Very Reverend Vasyl Umanets on holidays? The church window panes vibrated from his powerful, plush bass, and when he sang “Mnohaia Lita” the crystal pendants of the lampadary trembled. Luncheons and the feast day of Saints Volodymyr and Olga, the patron saints, as well as recitals, plays and art exhibits were held in the church hall downstairs. Saturday School, where kids were taught to read and write in Ukrainian was conducted in the many auxiliary rooms. Mrs. Rosinska taught embroidery and the art of pysanky-making. This is where I had embroidered my first small “rushnyk” (towel) which I still have around an icon in the corner of my kitchen. This is where I held a “kistka” (egg decorating tool) for the first time, writing lines on the rounded surface of an egg. So many people gave of themselves voluntarily, lovingly, devotedly. Our father, Mykhailo Mychalewych, served as head of the parish for many years. He was intent on strengthening and building up the parish and its treasury, assuring the parish a future existence. Parish life pulsated with cultural activity, lectures, presentations, social get-togethers, dinners, and picnics with neighboring parishes. The renowned Twin Cities Ukrainian (at that time) 50-member choir “Dnipro” conducted its choir practices in our church hall. Mykola Bryn served as conductor of the choir for many years. Our church community life was exciting, dynamic and productive. It’s impossible not to bring to mind Borys and Milena Grinvaldt. Together with Michael and Maria Mirza, they organized a theatrical ensemble and gave several performances. I remember so many functions that I attended at our church hall: Black Sea Days, book fests, various commemorative evenings dedicated to historical events or to famous Ukrainians, and of course, concerts and recitals. The elders gave so much of their time and expertise so that we, the youngsters, would learn and benefit from them. I am grateful to all who tried to instill in us a feeling of pride and love for all things Ukrainian. I remember Very Reverend Vasyl Umane с with warmth – he was a willing and enthusiastic participant in parish life, and he took an interest in us youngsters. I have to admit that there were times when we didn’t want to attend or participate in some of the functions, but through the persistent will of our parents and all the elders who cared about us, our lives have been enriched and we have been better prepared to cope with life’s vicissitudes. It’s impossible to forget how we all rode the city buses (or trams!) to Como Park for picnics. There was so much joy, laughter, camaraderie. I still remember how at one of those picnics the late Leonid Riabokin took it upon himself to teach me how to swim. I practically drowned, but thanks to Leonid and the guys, I can swim! How joyful and happy were our celebrations of Easter, of Christmas in those times. Weren’t those the best times when we squeezed into each others’ cars, like sardines, to pay a visit to all the parishioners to sing Christmas carols? We were always welcomed so warmly, with such merriment, and with wonderful Ukrainian hospitality. Time passes. Forty years have passed since I’ve moved out of St. Paul, out of the parish where my destiny was forged. Everything changes. a a Yet throughout one’s life, one carries within oneself all the experiences, all the adventures of those years that in some way have left their mark on all of us. The founding days of Saints Volodymyr and Olga parish were, in many ways, like our youth: irreplaceable and full of dreams, energy, life, and beauty. Each of us has experienced his own milestones, and in the end, each of us has been fulfilled or disillusioned. Yet we always seek fellowship and community, for that is where we find sanctuary and our common humanity. The world is full of beauty, but one’s own heritage is dearest. « 206 »
РОДИНА НЕПРИЦЬКИХ І ЇХНЯ ПОДОРОЖ З УКРАЇНИ ДО АМЕРИКИ
Борис А. Неприцький , грудень 2003 рік
Мій батько , Олександер Неприцький -Грановський -Непричук , народився 1896 року у містечку Біло -Криниця , недалеко від міста Кременця , на Волині , а тепер Тернопільська область . У читача буде запитання , чому три прізвища ? Це прізвище було у родини від покоління до покоління і так було написано у батька на метриці народження . В теперішні часи дехто з родини залишив одне або два прізвища . Після середньої школи , батько закінчив Віленську ( Литва ) офіцерську школу і в 20 літ був командирований на Західний Фронт , де опинився в Галичині у Бучачі і там застала його російська революція . Прийшовши назад до дому , був мобілізований в Українську Армію і був зв `язковим офіцером в штабі Петлюри . Коли більшовики зайняли Україну , частина Західної України опинилася під Польщею . То Біло -Криниця і та частина Волині ( Кременеччина ) були під Польською владою . Коли вернувся з війска додому , познайомився з моєю матір `ю Марією , яка народилась в Києві в 1898 році і вчилась в Києві , Варшаві і в Москві . Вона , під час російської революції вернулась до Києва , де жила її родина . Вона і вся родина тоді виїхали на Кременеччину , де мали хату у місті Кременці і маєток у селі Угорськ (15 км від Кременця ). Після маминого вінчання ( вінчались у церкві в Біло -Криниці де ще і сьогодні стоїть церковка ), її бабуня подарувала їм 100 гектарів землі на хуторі села Угорська , де побудували хату , клуню , стайню , коровник , і мали ціле господарство . Там народилися троє дітей : Адя , Женя і Борис . Жили там до 1939 року , коли прийшли C овєти . Забрали у нас маєток , зробили колгосп , а ми переселилися до міста Кременця , де сушили сухарі та чекали на заслання на Сибір . Але це не сповнилося , бо почалася Друга Світова Війна , і німці зайняли Волинь дуже скоро . Коли Совєти знову підступали під Кременець , родина наша виїхала до Львова . Тяжко було покидати рідне місце і прийшлось пережити багато чого , як і всі другі , що тікали від „совєтського визволення ”. У Львові зупинились на короткий час і прийшлось тікати далі на захід і опинилися у Відні (Австрія ). Але Совєти незабаром взяли Відень і треба було тікати дальше на захід аж до Мюнхена ( Баварія ), де опинилися в американській окупаційній зоні . Нас лише було троє . Адя залишилася у Відні , а Женя в Чехії . Батько дістав роботу у американському складі , а я вчився в УНРА в університеті , а мама була перекладачкою для американської армії ( знаючи англійську мову з дитинства ). В 1947 році я дістав візу в Америку , дорога була заплачена Організацією Світової Церкви . Приїхав до родини професора Грановського . Вони мене прийняли як рідного сина і жив у них майже рік . В 1952 році приїхали батьки з допомогою професора Грановського . А я був мобілізований в американську армію підчас Корейської війни і був відправлений назад до Європи і служив у різних містах Німеччини . Як вернувся до Сейнт Полу , мій батько ,Олександр Неприцький , був одним з перших організаторів у створенні Української Православної Парафії у Сейнт Полі , де головував 7 разів між 1952-1972 роком у парафії Святих Володимира й Ольги . Першим настоятелем був отець Мірощенко , а тоді отець Уманець . Управа складалась з відомих людей як сл . п. Професор Х. Рябокінь , сл .п. Качмар , Др . Міцевич , сл .п.Гарбер , сл .п. Байбак і інші . Ці особи їздили і переконували інших , що нам потрібно купити будинок на церкву . І так купили будинок на Дженкс (Jenks), і парафія існувала аж до купівлі церкви на Портленд і Вікторія . Багато людей приклали чимало часу свого , як іконостас - сл .п. Михайло Михалевич , царські ворота - сл .п. Ігор Кубик , кіот - сл .п. В. Миронюк і багато інших . Переробили церкву на стиль української православної церкви . Вони заслужили на велику подяку і пошану від парафії . Під час батькового головування , батько заснував традицію вшанування церковного хору , учасники якого давали так багато часу і свої голоси , щоб прикрасити літургію . Мій батько був лагідною людиною , не любив мати непорозуміння між парафіянами і робив все , щоб був спокій , згода і повага один до одного . Був активним членом парафії до останнього дня його життя .
« 207 »
FAMILY NIEPRITZKY AND THEIR TRAVEL FROM UKRAINE TO AMERICA p My a e A exa e iep i y a o y ep yc a o i i e o o Bi o y y ia i e ici i y o e ci y o e e e i o y ic i o i e Te opi i ic T e ea e o i a ic e i a e a e io y a e e e ee a a e T e e a e e e i o a i y o e e a io o e e a io a i i o i a i e i y a e i ce i ica e o a ay o e e e o e a i y e o e o o a e o y A e i eco a y e ca io y a e i i e i a i a ia o ice c oo a a a e a co i io e o e e e o a a i a icia i B c ac i i e e e a e e ia e o io a e e e e e o e e a a e i o e ai ia A y a a e co ica io o ice o e a ea a e o e e e i a e e Bo e i occ pie ai e pa o e e ai e e e e o i occ pa io e o Bi o y y ia a a pa o o y e e e e e io a e o i o e e e e e e o e o e a e o ce e e y o e Ma ia Ma ia a o i yi i a a e ca e i yi a a a Mo co i e ia e o io e e e o e o yi e e e a i y i e T e e e i e a i y o e o e e e e io e e ey a a o e i e ci y o e e e a a e a e i e i a e o o i o e e o e e e A e y pa e e i ey e e e i Bi o y y ia a e c c ic i i e e e a o e a e e a i o ec a e o a i e a ea o e o i a e T e e ey i a e i e a e a e co i i o a o e a a e a a o e a o i i co A ee i e e o e e A ia e ia a Bo i e i e e e i e e o ie occ pie i pa o ai e T e o ie o e e oo o e a e a c a e i i o a co ec i e a T e e o e o e ci y o e e e e e e a e a ie o e ea a e e e a ai i o e e o i e ia B i i o appe eca e o a II a e a e e a occ pie o y e y ic y e e o ie a ai e e app oac i e e e y a i y o e o i I a e y i ic o a a o o o p ace a e a o i e o a y a ip i e a y o e o e e i a ay o e o ie i e a o e i e i i o a o i e a i a ece a y o e cape e o e e a o e e e p i ie a A ia oo e o ie occ pie ie a a e a o e e e e o M ic Ba a ia i a ea a i e A e ica ec o o e occ pie e a y T e e e e o y ee o e A ia aye i ie a a e ia i e C ec ep ic My a e o a o i a A e ica a e o e I a e y ie a e A i e i y a y o e a a i e p e e o e A e ica A y e e e i a a e o c i oo I I o ai e a i a o co e o e A e oya e a pai y e o C c O a i a io I ca e o e a i y o p o e o a o y T ey oo e i a a o a I i e i e o a o a yea I y pa e ca e i e e p o p o e o a o y a y a i e i e o ea a I a a e o e A e ica A y a a e ac o ope a e e i a io o i e a y e I e e o a y a e A exa e iep i y a o e o e i o a i e o e ai ia O o ox a i i a A o o e a e i e o e a i Co ci e e i e T e i ec o o o c c a Mi o c e o a a e a e a ec T e a i Co ci a co p i e o e o e peop e c a e p o e o To a ia o i e ac a Mice yc e Ha e e Ba a a o e T e e peop e e e i i o o e peop e o e yi o co i ce a y o e a e ee o y a i i o o c c A o a i i o e A e e a p c a e e e e pa i e ei c c e ice i e co e a io o e a e c c i i o o a a ic o ia i a Ma y peop e co i e a o o ei i e o c a e i c c i o a ai ia O o ox y e B e Mic ae Myc a e yc a e e ico o a i e I o i a e e o y a e e o o y y My o i a e e a y o e peop e a o o e e y a A e e peop e e e e e a i e a e pec o o pa i co e a io i y a e p e i e cy a a i io a e a i e o o o e c c c oi ey a e a o o ei i e a ei oice o ea i y e i y My a e a a e y e e pe o He i o i e i e a i a o pa i io e a i e e y i po i e o a e peace a ee e a e pec o eac o e a o pa i He a a ac i e e e o e pa i o e a ay o i i e
« 208 »
ЗА ГОЛОВСТВ A БОРИСА А. НЕПРИЦЬКОГО
Борис А. Неприцький , грудень 2003.
У 1971 році я був головою парафії Святих Володимира й Ольги . Став головою зовсім припадково . Ніхто не хотів брати на себе відповідальність великого ремонту , якого будинок потребував . Церковний дах затікав , на зовнішніх стінах , котрі були покрашені простою фарбою ( два роки назад ), полупилась фарба і одпадала , будинок потребував негайного великого ремонту . Парафіяни були поділені думками , одні доказували навіщо купили великий будинок , відріктися або дешево продати - а другі казали купити малу церкву . Я сказав що цей будинок можна відремонтувати і погодився взяти на себе відповідальність , якщо парафіяни допоможуть мені це зробити . І з оплесками вибрали мене головою парафії . Я погодився і з тим , якщо можу вибрати тих людей до управи з якими я можу співпрацювати . Перше завдання було переробити дах - а дах був покритий черепицею , вона полопалася і текла вода на кожному розі між стінами , замерзала і розколювала роги будинка . Весь дах був перероблений . Дуже багато зроблено на церковному будинку і на парафіяльній хаті . Я сам все це не зробив , а зробила парафія , включно з нашими майстрами , як пан П. Шайда , сл .п.Бульчак , сл .п. Свистун , І. Чорний , які положили 70,000 цеглин на стіни кругом церковного будинка . Парафіяни приходили , мішали цемент , подавали майстрам і навіть молоді студенти , як пан Віктор Вовк ( пана Володимира Вовка син ), у вільний час допомагали і також професійні люди як Др . Міцевич , сл .п. Др . Танасійчук , сл .п. Професор Михалевич , і інші , дарували свій час вільний і помагали . Крім пари людей , всі парафіяни брали участь . Тут треба згадати сестрицтво на чолі з головою пані А. Хоревич , які дарували свій час і гроші . Варили обіди для людей , котрі працювали біля ремонту церкви . За два роки церква була поправлена , включно з парафіяльним будинком . На жаль старші люди від нас відходили і парафія ставала меншою і утримувати будинок було з кожним роком тяжче . Я був головою у 1986-87 р. В той час пані Віра Танасійчук пообіцяла дати велику суму грошей на : а) ремонт церкви , б) на купівлю другої церкви , або в) на будівлю нової церкви . У той самий час була відновлена думка об `єднати три парафії ( Святих Володимира й Ольги , Святого Юрія , та Святого Архистратига Михаїла ) і збудувати одну церкву . Був створений комітет з трьох парафій і я був вибраний головою того комітету , бо була черга бути головою комітету представника від Церкви Святих Володимира й Ольги . Після багатьох зібрань управ трьох парафій ми побачили , що з цього ніякого об `єднання не буде - не прийшов ще той час . У Ст . Полі з рішенням управи парафії Святих Володимира й Ольги і пані Віри Танасійчук , було постановлено будувати церкву . Я з Іваном Бугаєнком їздили шукати землю для будівлі . Земля була куплена в Арден Гіллс . Пізніше була куплена також хата для настоятеля при цій землі . Їздили до міської ради в Арден Гіллс подати проект будівлі церкви . Присутні були я, сл .п. І. Бугаєнко , пані Н. Мейзер , пані Віра Танасійчук . Я настоював , щоб проект був зроблений українським архітектом . Звернулись до пана С. Корсунського і пана О. Ґреґорета . Обговорювали проект з паном Ґреґоретом я та І. Бугаєнко в ресторані Лексінґтон . Також мали американського архітекта . Всі дали свої проекти і почалась справа вибору проекта на церкву . На жаль я захворів на серце . Вся праця була перебрана в той час Бугаєнком , заступником голови . Після шпиталю , через здоров `я, я перестав брати участь ( на наказ лікаря ). Моя думка була що ще раз попробувати об `єднання і будувати церкву на три парафії . Парафія була б численніша і також легше було б фінансово . З моєю думкою не погодились і я рішив відійти . Те все записано в загальних протоколах парафіяльної управи і загальних зборів парафії - як на далі будівля нової церкви закінчилася .
« 209 »
BORIS NEPRYTZKI, WHILE PRESIDENT OF THE PARISH COUNCIL A p I I a e Hea o e a i Co ci o ai o o y y a O a C c I eca e e ea o e a i Co ci i e y c a ce eca e o o e a e o a e e e po i i i y o e i e o e i p o ec o e c c T e oo o e c c a ea i o i e a ic e e pai e i poo a i y pai e e pee i a e i i ee e a e i e ia e e o e i T e pa i io e e e i i e i ei opi io o e co p ai e y i e y i i i i o a i a ai e o e i c eap y o e ai e y a a c c I a e a i i i co e e o e e a a ee o e e po i e o i i e pa i io e o a ee o e p e o i i app a e e pa i io e e ec e e e ea o e pa i co ci I a ee o e co i io a I o e a e o c oo e ce ai peop e o e oa i o I o e a e o o coope a i e y T e i a a o e o e oo e oo a co e e i c ay i e ic a o e i a y p ace a e a e a ea i a eac co e e ee e a I e i e e a e o e a a a e e co e o e i i T e o e oo a e o e A o o o e o a o e o e c c i i a e p ie e i e ce I i o o i y y e a y e e o e pa i i i a o i e a e c a M ay a M B c a M y a I C e y o ai ic a o e a o e c c i i a i io e ca e ixe ce e a a e i o e ic aye e yo e c a ic o o e o o M o e pe i ei ee i e a a o p o e io a c a Mice yc Ta a ic o Myc a e yc a o e o a e ei ee i e o e p xcep o a e peop e a pa i io e pa icipa e i e e o e i I i i po a o e io e i e oo ea e y M A o i a C o e yc o a e i e a o ey T ey coo e ea o e o e o o e a e c c e o e i p o ec T e c c i i a e pa i o e e e epai e i o yea o a e y a i e e o e o e pa i io e pa e a ay a e pa i eca e a e a e p eep o e i i eca e a e i eac yea I a e ea o e pa i co ci i a A a i e M e a Ta a ic p o i e o o a e a a e o o ey o a e o e i o e c c o p c a e a o e c c c o i a e c c A i i e e o i ea o i i e ee pa i e a ee e i e o i e e o o y y a O a a i eo e a i a Mic ae a i i o o e pa i a i o e e c c o e e T e ee pa i e o e a co i ee a I a c o e a e ea o i co i ee i ce i a e o ai o o y y a O a a i o ea i co i ee A e a y ee i o e co i ee o e ee c c e e a a o i ica io o e accep a e o a I a e eci io o e a i Boa o o o y y a O a a M e a Ta a ic a o i a e c c M I a B a e o a I o e a o ea c i o i a e a o i a e c c T e a a o a e e o e a ace o i a i A e Hi a a o p c a e e o e o e Ci y Ha o A e Hi o o e i i p a e e e e I B a e o M eo i a Mea e M e a Ta a ic a I I a e a e p o ec e e i e y a ai ia a c i ec e a e M o y a M O e o e e i c e e p o ec i M O e o e a I B a e o a e exi o e a a e a o a e i a A e ica a c i ec e yo e e i ei p o ec a e a e e p o ec o e ec i a p a o e c c o a e y I a ea p o e T e o e p o ec a e y M I B a e o e ice e i e o e a i Boa A e y o pi a ay I oppe pa icipa i a e e e o e oc o My i ea a o y i ica io a ai a o i o e c c o ee pa i e i o a e ee a c o e pa i a i a cia y i o e ea ie o i e c c My i ea a o accep e o I eci e o op o A o i i eco e i e a i Boa i e o e e e a pa i ee i e a y e e c c a i
« 210 »
ПЕТРО ТА АНАСТАСІЯ ОСТАПЧУК 3 вересня 2002 р.
Вельмишановне Панство : Мені дуже приємно одержати від Вас повідомлення про пам ’ятну книгу . Обоє мої батьки , Анастасія й Петро Остапчук були з тієї ґенерації новоприбулих еміґрантів яка вложила фундамент парафіі в 1950-му році . Я добре пам ’ятаю ту маленьку церковцю . Як тісно там було ! Не було де повернутися . Часом не було як дверей зачинити . Треба було знайти нове приміщення . Моя мати знайшла оголошення в ґазеті , що продається церква . Методисти ліквідували церкву , імпозантну на вигляд ,
простору , величезну , з білими колонами як грецький Партенон . A I O TAP H A a a a O a a a a P Яку ціну сподівалися ? Лишень O ap $12,000, бо хотіли найскорше позбутися . Я добре пам ’ятаю розмови про купівлю . Один парафіянин з Міннеаполіс казав , “ Як ви цю нагоду промажите , то буде велика помилка .” Не промазали парафіяни нагоди , яку вишукала моя мати . Як зараз бачу перед собою літо 1960-го року . Перший шлюб в новій церкві . Храмове свято . Моя мати помагала стіни дерти й малювати . Співанки , обіди , танцювальні проби . Пригадуються мені спомини .
Дарія Джміль P T O A A A TA IA O TAP H September 3, 2002 Submitted and translated into English by Daria Jmill (daughter)
Both of my parents, Anastasia and Peter Ostapchuk, were from that generation of newly-arrived post- World War II immigrants from the 1950’s who laid the foundation of the parish. I remember so well that tiny little church on Jenks and Greenbrier. How tight it was, body-to-body, a mesh pit! Sometimes the door had to be left open. The church needed a new home. My mother found an ad in the paper. The Methodists were offering a church for sale. This was an imposing, broad structure with white columns, like the Greek Parthenon. What price were they asking? Only, $12,000.00 because they wanted to liquidate it as quickly as possible. I remember so well eavesdropping on a conversation about this purchase. One parishioner from Minneapolis said, “If you don’t take advantage of such a good deal, you will be making a big mistake.” The parishioners did not pass up this opportunity that my mother found. As I rewind back to the summer of 1960, I see again the first wedding in the new church, the Archbishop Liturgy. My mother helped to rip out walls and paint. Choir practice, dance practice, concerts, and luncheons. What great memories!
« 211 »
БІОГРАФІЯ НЕОНІЛИ ТА ОЛЕКСАНДРА ПАЧКОВСЬКИХ Неоніла Пачковська
Перегортаю сторінки років життя і ось уже минає 57 років як я, Неоніла Олійник , прийняла прізвище волиняка Олександра Пачковського . Родилась я в селі Завадське , Золочевського району , Харковської області 11 листопада 1924 року . Батько - Гнат Олійник працював в лабораторії Конгресівського цукрового заводу , мати була „ домашнім інженером ”. Дідусь мій Федір Олійник був учителем в Олександрівській середній школі , а також вчителювала там і моя тіточка Ірина Федоровна . До цієї ж школи і я ходила , від нашої хати до школи 2 кілометри . Я була одна у батьків , було досить скучно , для розваги багато читала та малювала . Олександр Пачковський народився в місті Луцьк , Волинської області , також був один син у батьків . Вітром Другої Світової Війни був відірваний від своїх рідних , та попав в ДП табір Зальцбурґ , Австрія . В таборі він працював машиністом та редактором газети „ Нові Дні ”. В цьому прекрасному місті , в бідному таборі ДП , ми зустрілись , розписались , обвінчались . До Америки ми приїхали кораблем як і інші 2000 осіб „ дипістів ” (DP).. Forsaking the country of sorrows, Like serfs, having no human rights; We sailed to the land of tomorrow, To you, fabled land, days and nights. (Wasil Uchimowycz)
На Американську землю ми вступили 22-го грудня 1949 р. Думаю , що ми були як „ дарунок ” для Америки на свята Різдва Христового , а на нашу родину ( на 3-ьох ) дали дарунок 5 доларів , щоб на потязі купили собі їсти . Голодні , стомлені дорогою і життям , без грошей , без англійської мови , в надії на Бога і на свої сили , що ще недогоріли , потягом прибули до штату Айова . Нас зустріли -протестанський пастор і фармер Мартін Стайн . Пізніше ми дізналися , що мали працювати на фармі Стайна наймитами . Нас нагодували , зігріли фізично , та не душевно . З нами були мої батько і мати та наш син , якому було два роки . Фарма нам не пішла . Мій чоловік Олександр захворів , треба було робити операцію . З табору ми знали родину Федора Чорного , що виїхав раніше нас . Він виїхав до Ст . Пола - списалися , і Олександер поїхав до Ст . Полу , Міннесота . Побачивши багато наших людей та церкву Св . Михаїла , ми просили фармера нас відпустити - і знову в дорогу в невідоме ...
Where is our fortune? For you we are searching. Just give us a chance, we shall use it. America you are so attractive! But will our attempt be effective? (Wasil Uchimowycz)
Фармер нас відпустив , допоміг переїхати до Ст . Полу . Ми і досі з тими людьми приятелюємо і переписуємося . Тяжкий був початок - працювали , обжились , купили хату , прийняли громадянство . Саме в цей час організовувалася парафія в Ст . Полі . До парафії Святих Володимира й Ольги ми вписалися в 1951 році . Скоро прийняли активну участь в різних галузях парафіяльного господарства . Олександер виконував різні функції в управі парафії . Я прилучилась до сестрицтва , часом робила обіди , допомогала на кухні , а також підчас великих свят удекоровувала залу : накривала столи , приносила квіти і все інше , щоб свята виглядали гарно і святково . Також накривати столи помагала покійна Ірина Дика . Накривали столи на 150-200 людей і вживали правдиву посуду . О, скільки то було праці ! Раптом події тих недавно минулих років , наче на фільмовій стрічці , перебігають перед моїми очима . Коли наша парафія збільшилася , і нам стало тісно , ми спромоглися і купили велику церкву на Портланд і Вікторія в Сейнт Полі . Православна церква Святих Володимира й Ольги - це звучить радісно і гордо . Ось тут і почалися різні події нашої молодої парафії . Блаженної пам `яті отець Василь Уманець був ініціатором утворення парафіяльної школи по суботах . Дітей було десь від 25-31 осіб . Діти розуміли українську мову . Нас було 4 вчительки : Антоніна Хоревич , Неоніла Мейзер , Марія Товстоп ’ят і Неоніла Пачковська . Отець Василь Уманець давав лекції релігії та слідкував за поведінкою дітей. Ми учили дітей української мови , читати , писати , а також географії України та трохи історії . Дітей розділили на 4 кляси по їх віку . Трудний був початок , люди нарікали , що ми були не професійні вчителі ... Хіба ж для дітей такого різного віку і в таких дорожних умовах потрібний професіонал ?... В той час у нас були і професійні вчителі , які звичайні гордовито відмовлялись . Деякі діти були забрані батьками до школи Греко - Католицької парафії , залишилось 25 дітей . Ми розуміли , що діти вже почали втрачати навики рідної мови в повсякденному спілкуванні з іншими дітьми в американському оточенні . « 212 »
В суботній школі діти навчилися добре співати колядки . На Різдвяні свята , після Служби Божої , діти їздили колядувати по хатах , вітати господарів з Різдвом Христовим . Дітей возили трьома машинами покійний Олександер Хоревич , покійний Микола Свистун та Володимир Вовк . Незважаючи на тріскучий мороз , сніг і холод діти з великою радістю їздили співати колядки , бо дітей радісно зустрічали , гостили і обдаровували . І так ми проводили всі суботи разом з дітьми на протязі п`яти років , а в неділю діти поспішали на Службу Божу . Наші сини Руді , Юрко , Михась вчилися в парафіяльній школі та прислужували при отці Василеві Уманцю . Всі три сини закінчили Міннесотський Університет . Руді живе в Сейнт Полі , працює в міський управі картографом (Cartographer), пише мапи для міста Сейнт Пол (GIS Dept. Geographic Information Services) для поліції , для пожежного департменту , та на різні місцеві події . Працює на цій роботі уже 35 років , хоч має діплом учителя . Говорить українською мовою . Юрко живе в Оклагомі . Після закінчення Міннесотського Університету він ще закінчив Stanford University „ статут бізнесової адміністрації ”. Був в командировці 2 роки в Малайзії , як президент “of Conoco Asia Pacific”. Тепер він є віце - презідент Коноко -Філіп 66. Юрко говорить українською мовою , а також знає трохи російську мову . Коли в 1978 році був у Москві та в інших містах по праці , перекладача не завжди потребував . Наймолодший син Михась живе в штаті Джорджія , також закінчив університет як інженер хемії , працює по своїй професії . Він є “Manager of Technology (Coating System Division) BTG Inc. На жаль українську мову майже забув , хоч все розуміє . Йому багато приходиться літати в Німеччину , Швейцарію та Швецію , бо компанія тісно зв `язана з цими країнами . Ми з Олександром маємо радість ще похвалитися , що з нашою допомогою наш онук ( син Руді ) також закінчив Міннесотський Університет як інженер електрик , одружений та працює по своїй професії . Інші четверо онуків навчаються в університетах різних штатів Америки .
Ось коротка історія нашої родини . Ми ж залишилися вірні своїй дорогій парафії і продовжуємо брати заряд світлої енергії , яку ми дістаємо у нашому Святому Храмі та у громадській залі . Наше життя пов `язує нас з a pa a нашим минулим і майбутнім наших дітей . pa a a A XA A O I A PA O I I TO Neonilla Paczkowski T i e pa e o y oo o i e a ea y yea a e pa e i ce I eo i a O i y oo e a a e o ac o i y a yi a a o o y A exa e ac o i I a o o o e e i e i a e o a a e i e o oc e io a i i ic My a e H a O i y a o i i e a o a o y i e o e i a ac o y y o e a o e e i ee My a a e e i O i y a a eac e a O e a i a eco a y c oo i c oo i e a e c oo a y a I y a e o o a a eac i I a e e e a e c oo oo e c oo a o y o i o e e o y o e I a e o y c i i y a i y I a o e o e I a e y e y ea i a o a pai i A exa e ac o i a o i e ci y o c o y i ic a o a e o y c i i e a i y i e o e i o e o a II e a a o o o i a i y a e e p i e i p ace e o ca p o a A ia I e ca p e a o i a a p i e e a e i o o a e pape o i i I i ea i p ace i e poo ca p e e a e e ca e o A e ica y a a po ip a e ay a o e a o e i p ace e o i o a i e co y o o o i e e a i o a i e ai e o e a o o o o To yo a e a ay a i a i c i o yc A a Pa p a I a T e eppe o o e A e ica oi o ece e I i a e e e a i o a O a A e ica o C i a a o e ee o e o a i o o a e co y o e e Pa o e oo o e ai e e e y i e o a e i a o i ic i e i e e a i o a y o ey o o e e o e i a a e o y i o i o a o o e a a o co p e e y e o e ca e y ai o e a e o Io a e e e e y a p o e a pa o a a e Ma i ei a e e o o a e e e o o a a a o e a ei a « 213 »
T ey e ey e a a e p y ica y o o i o ee oo a e a y pa e i a o yea o o T e a i i o o e o My a o i a ee e e y I e ca p e e o e i C e y a i y ic i i a e o e A e o e T ey e o a M o e o e o e a y a A exa e e o a Mi e o a T e e e a a y o o peop e a a o Mic ae c c e a e e a e o e ea e a a ai e e e o e oa i o o e e i o o e o yo e a e ea c i i e a c a ce e a e i A e ica yo a e o a ac i e B i o a e p e e ec i e a y c i o yc T e a e e ea e a e pe o e o a e o ay e a e ie i o e peop e a co e po i e I a a e y a e i i e o e o acc o e o e e y i o a o e a eca e ci i e A a o a i e ai o o y y a O a c c a o a i e i a e oi e e c c i a oo a e y ac i e o i e c c i e A exa e a pe o i i e e c io i e pa i o e e a I oi e e i e oo e pe i c e e pe i e i c e a a o i a e ce e a io eco a e e a a a e o o e a o e i o a e ce e a io oo e ea i a e i e I y a y a a a o e pi e o p a ec o o e a e e e e e i a e o peop e a e e e i ea c i a i e O a a a o o o e y a o e e e o o o i a pa a e i pa y eye a i o a i ip e o pa i o i e a e i o a e e o pace e e e a e o y a e y i c c o o a a ic o ia i a T e ai o o y y a O a O o ox C c a a o oy a a e ic A e e a io e e a e i o yo e pa i a e a y a ec a e i i ia o o o i a pa i a ay c oo e a a o i A c i e e oo ai ia a a e To a e a o eac e a ey e e A o i a C o e yc eo i a Mae e Ma ia To opia a eo i a ac o i a e a ec a eac i e i io a a o pai a e io o e i cip i e o e i O c ic i c e ai ia a a e ea i i i a a o eo ap y a i o y o ai e e a e i i e c i e y ei a e i o a e I a a i ic e i i peop e co p ai e a e e e o p o e io a eac e i e ea y ee o i a e o p o c i e a i c a e i co i io a p o e io a a A a i e a o e e e e p o e io a eac e o e i po a y e ie o e p o e pa e oo ei i o o c oo a p ace e i ee Ca o ic pa i c oo a e a o y i A i e e o e e oo a o e o e c i e e e e i i o o e i e e a a i o i ai ia a a e e pecia y i ei ai y e a io i A e ica c i e I e a ay c oo c i e ea e o i C i a ca o o C i a a e c c e ice c i e e o pa i io e o e o ca o a ee peop e i C i a C i e e e i e y ee a A exa e C o e yc My o a y a o o y y o I pi e o c ac i o o a co c i e i ea oy e ca o i c i e e e e i ea exci e e ey e e ea e i oo a ee A i i ay o a o i e yea e pe i e o a ay i o c i e A o ay c i e e e a ay i a y o o o ay c c e ice O ee o y eo e a Mic ae a ie i e ai ia pa oc ia c oo ey e e a a oy i e c c i a e a y a ec A ee o e a a e o e i e i y o Mi e o a y i e i a e i o i o e ci y o e e a a ca o ap e e e i ap o e ci y o a i eo ap ic I o a io epa e o e o ice epa e o e i e epa e a a o o a oca e e He i o i i i po i io o o e a yea e e o e a a e ee i eac i He pea e y ai ia eo e i e i O a o a A e a a i o e i e i y o Mi e o a e a o a a e o e a o i e i y i a e ee i B i e A i i a io He a a oa o co i io o yea i Ma ay ia a p e i e o Co oco A ia aci ic o e i a ice p e i e o Co oco i ip eo e pea ai ia a a o o o e ia e i e a i Mo co a o e p ace o i e e a y i o ee a
A a Pa a i e p e e T e yo e o Mic ae i e i e a e o eo ia e a o i i e a i e i y i a e ee i c e ica e i ee i e o i i p o e io He i a Ma a e o Tec o o y i Coa i y e i i io a BT I c o a e y e a o e i e y o o e ai ia a a e a o e e a i O i e e e e y a o y o e a y e e a i e a A exa e a I a e o e o e oy a co a a o i a i o e p o a o y o i i e i e i y o Mi e o a i a e ee i e ec ica e i ee i e i a ie a o i i p o e io T e o e o a c i e a e yi a e i e i ie i i e e a e A o i i a o i o y o o a i y e a e oya o o ea pa i a co i e o ecei e a c a e o i a e e y o o Ho y C c a e co i y O i e ie o o pa a e e o o c i e
« 214 »
УЧАСНИК СПОМИНІВ – РОКИ 1939-45 ПОДІЇ І ПІСЛЯСЛОВО УКРАЇНО ! І знову твій степ укрився кров ’ю Пожеж війни цілий світ горить , горит . Наїздники в смертельному бою Самі не знають хто з них має жить ?
’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ ’ « 215 »
’ ’ MEMORIES OF A PARTICIPANT OF EVENTS – YEARS 1939-45 EVENTS AND AFTERWORD a PA H AI pp a a a I a a I a a a a pp e o ie ca e o e e ai e ey c a i ie e peop e i o poo a e o a ic a e a o e o a o e a e e e e y e y i axe A oo a e a o e i e i o a o ie a o i ie axe i a ai a a ai o a poi e e ey e e a e o i e e e a O e a o e ai I a oi o e e io a a o i ie a I i e a y i o e e A e a o y e e io a a o i ie a e i a e a o i ie ai a e e a e ei i a a a He o a e e y i o e i e i e o i e i e B i e i o i e e a e a i p y exi e o i e ia T e eco ie o axa io app ie o a e o o e a e ea i i e e y a i y ca e i A y a i y a ppo e o e exi e o i e ia oo My o e a p epa i ie ea o a e i e c Ma y peop e e ac o e i e Boo o e e a i e My a o e i yo o a o o i o i e ia c o e i e Boo A o I i T e e e e o o ai ia a o e C ec e o a o ci o o c i e i e o e o e a I pe o a y a c i e i e i e e ci o i a i i e e o e oo i a e e e a o y ie c o e e o e o e e I aye o e o ie i e T i a i o o o e o e i e a e i I e e a aye o o e o y a a a i e i i o i peop e e e a i i o e i o a i e e a a e I c a e o o y i i p ace a ca e e o e B e o e a e e y i i a i a a I e ie a o a e a y T ey a e e oo I a a i o appy o a i oi o appe o e T e a e o e o ee o c o e Boo i e a e e y i i e i e A i i a I i I c o e e i e a a e i e i y ie I H i e e e e ep p i o e o a o o o ee ay T e ey ee a o o o o e o ie io i e a o o ei eco ai a ce T ey e e o e i o ey T o o y ie e o e o ie I e ec e i p opo i io My ie e e i ca ce a e a e e e e p i o I aye i i e He e I e i y o e ie o o o y y T ey a e a ea y ee o Be i a ca e ac o pic p ei a i ie o e o e a i e i e o e o e o e a o y c o e ie a e a i e He e I aye o o o My ie e ac o Be i e i e o e e e o a e a e o o i e i e a e a ea a o i a ce o ie a My ie a e e a a e o I co i e o e a e e o e e e e e A e i a T ey a i e o y ic e a e ai oa a io a o o Be i I Be i e e e i e i e i ica io oc e i a a ai ia o a i a io e ea o ic a co o e y o e a e e o o i a ac o y ic a a i ai p a e pa I i e o A exa e ace He e a a ai ia a io a a ocia io o e O e ec e a y o ic a o o y y e y y T e e a a o a ai ia O o ox C c Bi ya M a e ec o o i c c e a o ea a e o Ma ia ace a e e o ce a ee e e a e ee e a y a o ie io o e o e e e ei p epa e o o i o p o ai e A i appe e o e ea i ay e e Be i a o B e a e e e c o e e o e e ee e a y a o a a o i o e e A ai e oa e a ai a e o e e o A i a e p y i o a i a io He e e c o e e o e e ee o a a ai e o e i e Boo o e peop e o co o i e o y a a I ca e o o o e My a e a o o e a y o e a i e ie My o e o o o e o e i a o e i e a o e e e a e y appy eca e o e i e a i y a ppo e o ea e o o exi e i i e ia o e A e a a e o e « 216 »
A a a pa a pa a a o o ee ca p a ac io ai ia po ice e i o e o e a p o ec e a o i i a e i a y i o e pa i a a e e e y e e a ey ee oo I a p a e a e ee o co i e o o e e o e y o e i a e T i a e o a i e a e oo ac e i a e e e e e o o ca p e e e o i e Bo y a y o e T ey ca e e e yo e o e e a i i e oo A e e y i a O e e y o e oa e e a oo i a a o o o o a o a ic eapo e e i e a O e ie o a i a e e a o a ac e T i e e y oo i i e e A e e ia ca e a o o co a e o o e i e a a e o e a i ea I a i o o a i a io ca e o pa T ei y y e a e o o a e o pa i ia a pa o e a y a e yo A e yo e B o i Ba e i i o Me y i i e y i i i e e ee o i e e a A e i p o a o e a o i O o i e e a ea y a o e e i e o pa a o e a o ic a i y o i e a peop e ie o pa a oi o e Ca pa ia a ea o i a a e Bo i a e ic o i e Ca pa ia T e e a co e e a o e o pa a i a a i e A o pa i e a a e o e o o e cape A e e e ea o o i i io e e e ai e o y o e pa o i i c i e e co a e o ic a a T e co y a e o a i e e e ea e y e a e o o i p e o y C e a T ey i i e p oc a a io exp ai i o peop e a a appe i o i po ice a o a e i e e a ea O e ay e o i a e e a ca o e o e o e ee o e a eep He a o e p oc a a io e i e e a o op i i e ai ia pop a io T ey oo e pa i a y e a e o O i e He a o e o ay He e e a o a e e a a o a o i o p o peop e T e e a e e a o o To op e a o i e o i e ia e y o e ee a p i o e i e excep io o e co i a c i i a To i e eapo a a i io o e ippi o i a a io o i e o i a e o ie o ce o o e e e e pe ec i e ai ia pop a io To a e a a i i a io i o ai ia a i e e e a a e o e ai o y a co ac T e e a i e e o a a ee o poi T i a o i ee i T e ex ee i appe e i o e e a i e e e e e o co o e ee a o a a cap ai y e a e o A o y o o ey a ee o ee poi i e e poi ey ai a ey o a e a y a o i y o a e a a ee e A a i a e ca o y e e e i Be i o e i e o e ai ia e io o e e e e e e ec io o peop e o aye i e e c y a a e ya yc c y a i c i e e a o a i e a ai ia e io ic i a e e o a o o o i i exi e ce T ey ai e o ice i o ai i e io ic a e y i po a o e ai e e a ea a e i By p c i o i i e e e e i I a c i O ea o y e io p o ec e e pop a io o H e i c y a o o i O ce e eppe i o e o i e i o y e e a o ee o i e i a ei p o e a e a y o A y a a y a a i c a e o e Be o e ea i o o ce e e i i e i acco a ce i ei ai i T e a ac io i e Ca pa ia a ee co c e a ai e co i e a e o i y oa i a a e o e a i e a e ie a a io e e e e e e e o a io peop e He e e e e a ac e y o e A e ica ai p a e i e ay i e e a o oppe a Ha a c o e o e i i e o Ma y o i He e e e y i a ee e oye e ca e o o e a o o e A ia i e o a i a e e a e pie e e M e T i a appe i i i e e i o a a i i e e Ha yc y a i i io a i o a ia a a ey c o e o o a ia e e Ti o pa i a e e a io e oi i o e io i e Ha yc y a i i io eca e ea i y Ho e e o icia y e e a a i e a i e ee o o T e o ice Ma a o co i ce o o o oi e Ha yc y a i i io Ma o Hai e ea o e Ha yc y a i i io a appy i o o a e e e a e oye e i i io a e i c io a picio i e B o y i e y e ecei e i o a io a o ie o ce e e i i e y e a e Ba a o T i ea o ope e e ay o e A ia i e o e a ei e e e e a ay pa e i e a i A ia e e e e e Bo e i T e e e e o e e e a a io o e Ha yc y a i i io T e co a e a o o e o a oo p a A a e i o poo e Ho e e i i e e a ay e o a oi e y e a a io o e i i io e e e e pi eac o e i pa ic a e ac i e i i io T e i i io a ppo e o oi e A ia e ey e e xac y a o c oc e a i e a e o i e e e e e pi o e a o e i pa ic a i e a i io o e ac i e e e e a ea y a e e o i o e e o A ia i e o e e o e e pe a e e e o e a ea o pei e e e e A ia o e a e ci i ia c o i a e a e o i o e oca a e o o e i e e e e i A ia a e e e o M ic I I e i a e o a T e e e e o o e i e o app ica io a i e e o e A e ica co a e i o o e o e ac a i e e e o icia y e o i occ pa io e e e e ec e ee i e Beca e peop e o e o p A e o e e e i o e o e e i T e i e e e ca e My po o e e M a M ac a A e e o ac a pa e a ay e e y i a a e o e y i ip ay a a e e y i e e e I ca e o A e ica i I Ap i I eca e ac ai e i M A a o a o a e eca e y e o e i e e e e a ie i o e e o a Mic ae C c i Mi eapo i a o o yc a ie My i e A a o a o o e e e I o e o yea i y e i e e O a e e a a o o Ma c e a ap i e y o o y y e y y a Mic ae C c i Mi eapo i He e I a e a o o e a e e a o a i e ee i e o a i e a y ce e a io e yea e yea a e yea e i o o e a a e i i ia o o a ce e a io a e Mo A a a e y appy a a e o a i e i e o e e o yea T e e e e a i o i e My i e a ay o e e y a A o i e a ee o e e e y i a ee ai a ea i e p e a e p i I o o yo y ea e A a o yo a e i a a e o yo a e a ay a i e e ca o o i y yo e o o yo a e a ay a o e e e o e a yo e ai e e a e o A a y ea e A a y a ay o i A a I e ace yo I oo e i o yo ay eye I i e yo e e y yo ea i i e ace i i c ee A a y ea e A a y a i o oo a e a e c ai e yo O ea yo ac ea accep e o y o e co a yo Hea e p ea e accep e o o i A i y a i e i c a i a e i e « 217 »
СПОГАДИ СВІТЛАНИ ПАВЛОВОЇ i a a Pa I a A a a a i c e A c a a
« 218 »
Ірина Дика , Світлана Павлова , Брус та малий Федя і Тамара ( Павлова ) Козін I a a a Pa a a a Ta a a Pa a IT A A PA O A a a PA O I a o a i e i e o o Bo o i a i e io i e e i y ea y c i oo I a ea y e e a i e a co o a II a e o y a o a i y i e o e o o o a ic o peop e ca o e e a a a Pa a Ta a a a a a i a i e I oo e a ay o occ py Bo o i B i i o e ai ee e c e o ee e o e o eca e e e a ea i y o e e ci y O e a i e ca e o o Be o o a i a o e i a e i e T e o ie e o e e ea i ei e oo i e o o e oo o e oye e T e e a i o p o i e a y oo o e pop a io e a o o o e ie a y a i ei e o e o e po a oe o e a ee o a e e My o e I y a y a a e a a ia a a e i i c oo a e e a ec i e e o o o e a a a o i ei co a ea a e o e o e ecei e i e o ea a e o i e i i o e a a e a e e oi a ee e o o e o e ee T e e e e o ai p o i io i p i e e e a a e a a p o o a o e o i o o e e e p a e po a oe ee pea co c ea ea e i a o e Bo o i c a e a ice i e a e e e a ca e e i i e ey a e a y peop e o o e o e o ie a a e e e o ie e e ey a e peop e o e e o ce o o o e e a e e e a e ea e e i i e e i o ea e o o e eco i e e eci e o ea e
« 219 »
Bo o i Ho e e e e e e o a e o a e o ea e o a e a o e e e e eca e e o ie e e o y i o e e a ay o Bo o i e e e a c oo e e a a a o peop e eei e o e a o o c oo a oi e e A o e a a yo Be o ia o oo o o i a o A i i o e a e e i i a o e e a o i e e a i a e a i e o y o e o oo e i ca e i i e o e a e ay o e a o o o e e i a e e ep o ay p ea o i e ie e ee e c e i o a e a y i o ea o ea o a o e yea e a e a e e e co i i e ie o a e e o e ice peop e a e o ee e a o y po a oe a a e e o o ea e a e e o a e ai e a ca e o e o e i a icia i e e ai e o e i a e o y i a e e y o e a e i o i i e e p o a i i e o a i e o p o peop e a e i i T e i e o a e y co A a e ay e a o o o i o o e a o a c o i T e i e e appe i po a o ac e e a o oo o ee e e ep i a a o a e i ai e e ep e e a o o i e e e c y i oca peop e o e e a e e o a icia a e o o a A i e oppe i a pa i o a I e i o e ci y e i o i o e i I e i e a e a B e o e o o i e e a y i a i e o i y o e o e e p a o e a O a o e o e i ie o e a co e a a e a ie O a e ea i i a a p ie o o ai e e a p aye e a a e e a ai a e o o o a ia I o e o a o a a i e ie i i po a oe i a y o e I e e o e ie y i e e e ee i T e e e ep i a a o ce e oo i a o i e co o e e e a e i o A ia a o p i e a e o a i ca p i a io i e ca p a e i e e e e a i a e e e ei ea e y e A e o o e e e e o o o e e a I e i a e H e o e o e o a o e e T e e e e o a i ie T e e o e i e o e a e o e e e e c i e a e ey o e o T i e o a oc o o e T e o e a a a o e i a i e oo a i e a i ie e e e e i i o e A e e e o e a e o o a o ca p i p ace e o ca p a i e o e o A a ca p i e o o a i c e T e e I ie ypi i e ci y o I o a o A c a e e e a e e o e o o a T e e e i e i o ca p i e A e ica o e e i o e a a ai ia ca p a e eco a e ia ca p T e e I ie i i e ci y o e e A e co p e io I o e a a e i a e i ca p i e o pi a T e oc i A e a o e i e ey a e e e o a o e e i o pi a i i e e A e e o e e e a e e o a o a ca p i c ei ei ea M ic He e I o e a a e i e a a o y a I i ca p e e a i i o pape o o e i a io o A e ica I a e o o c ee i e ai e o A e ica o e ip e e a e a I e o eac o e o a i e a e e p o a ai o i a e p ia o o po o a ie o o o e a y e a i e o o e e A i i o e a e a e c ap e o o i e i A e ica I a e o i i a oe ac o y c i e i i a o e o e oe y ac i e T e o a e y a e ai i e ac o y a po e a o o a a y c e ica I ca e o a a e e o a a y o o o y y a o a i a i y A ai I a e oo i o o A e a o i e I o o a o ep o pi a a a a i a e I o o y o e a o e a a o ca e o a I o o e e I a ie o o y y a o e a e ee c i e a a a A yo a a Ta a a I ai o o y y a O a C c ope e a e eca e e y ac i e e e o e pa i A e a i e a e c c i i o o a a ic o ia a p c a e A e e e o a y a ec a Ha y a eo i o a ia o i i I e a eac i a ay c oo a e pa i O e i e a i y o e o a y yea o e oo o e pa i My o e I y a My ai i a y a e ica e a o o i e o e c c e a e pa i ec e a y o a o i e a i e i e i c e i a y o e pa i i e My o e co e e a eco a e e a e o e e i i ie co ec e o ey o o e o e p a c a y ia ep c e ep e e i e C i o o oo i ay My o e O e a a a a a a oy a i e c c c oi e o e o a a ce o p a p aye e pia o a co ce i e c c a I a o a e c a iai o a o e pa i a a e a c o o e o o e e o ce a o a a e y appy i e i e app o a o e pa i co ci I i i e o i o p a e i a e o o i o Ca a a o y a a y e o My c i e a a a A yo a a Ta a a e o e o e Ba i o p e e i ec e y o o y y o T ey a o pa icipa e i e a ce o p e Bo y My o i c o eo ap y a e a o e a o i a a a a A a p a o p e Mic ae Mi a i ec o ip e a ay pa icipa e a co i e o ac i e y pa icipa e a i e c c o i ay c eo a aa a e e c e i e e o i y a y i i a e e eco a io i c c a aa My a e Ta a a a I e pe o c ea e ee a p epa i e a e e o e c c o a e i e a o e i I a e e e a c e o e pa i I e pe a e a e y y pie o i o a e I o e a e ee o e c c c e I p c a e a o a e o ca e o e o e c c a o e a e a e c o e c c co ya I ca e a y i e i e ee o e p p epa e a e e c e o a io A e ica o p a ca e o ea a o o ai a c c « 220 »
’ ’ « 221 »
O a a a a a Pa p P ’ « 222 »
i p ace e o « 223 »
e I i e oo Co e io Co pa y Co e e i a o a io Pa p P a O a a P « 224 »
PAUL JOSEPH (PAVLO YOSYPOVYCH) AND OLGA FEDORIVNA PETRENKO, THEIR DAUGHTER MAYA (MARIA PETRENKO) GREGORET, OLEH GREGORET, AND HIS PARENTS LUBOMYRA AND SERGE GREGORET a a a a P a a a a a O a a P a o o ep a o o ypo yc a O a e o i a e e o a i e i a Mi e o a o A i ei a e Maya o a e i e a y e e a a ap i e a a e Ma ia e e o I e a ie O e e o e Pa P a o o o e e i e i a e o e a a e i e i a a e i a e i a o a a e io Hi pa e o yp o ep My o ae yc a e a eya a i a e e o o e a co y o e i i a oo a e e o e e a o e o i y o e a y o o a a ey a o a a p o o a ic ey a e T ey o e e y a ey e e o poo a a a a ic ece i ie o ei a e a i y a a ei i o o e a o i e Ma ya a a Ta ya A a a ia a a o e eo i e a a o y yea o e a ee o icia y a op e y a a i y ap y o e e e a i e o e e o a e e e o o c i e T ey i e i a o e ea y i a e I a ee a e i ic o a a c yo a e o e a ay o i pa e a o e ap y e e i i i o e i e o e o i a i y o p ay i i i e a o e a a a e y i e c i a i e yi o a e o e a e o a ea y o o Bo o i o a e a y a i i c oo He e e i e a o e i a oo e e o o e i a e a i e o e e o He o e oo a ey ep ace o i i a i y ie a oy e y i o a e ee i e i e Bo e i e o io e p e a a e yo a e o a a o e e a pea a e o o i i yo i e T e T a o e e ic i a i e e e co y a ee o e o a e o e e o a i Co i a Co i e oye e e y i o i e i oce peop e e pecia y o e o o e a o a y o e i o p ope y T i a a o appe i i i a A a o e o io a ie ca e o e i a e a a e ix e o e o e e o o a i ie a o a e T ey ep e i a o a e oo o a oca i e epa e a ai i o e o ei i e a o i ie yea o a a a o e ee o e e o a e ix i i e oo a e a e o ei a i ie He o i p y e o i e e e y i e a o a e a e i o e a i ie o e e ai e e a o ei ee a e e a i e e a T i a oi o o e e a ee e y e o ie o e e a ai Co i a ac e e i a e a e Co i i e eei oo e o a e ix o a ea y o e o e e e o i a e c o e e ie e a e o a o a i i ea y i e oo i e e a i a e a i e o e e o i i a e e e i e I e ea i e e e o io a ie o a eca e e e o e co y T ey p oc ai e ei i ea o e i e a e e e i peop e o ei i e i e c a e o e e e o a a o o o e e i e ee o o a e y o i o e o appe e e yo e a o o e e y i e ay Co i o e e e o o T o e o exp e e ei o o a e io e e i e ia e y a e e a e a a ay i o i o pi a e o e e io o e co y o i e ia o o i a a o ca p o ey e e o o e po i e e a e e a e p a eca e a yo a e e o o a a T e e a a ea y ee ope e a i e i y ca e I i e o a o a eop e O i a ca io I O o y e ca i peop e o e e p a i o eco i eac e a cce y pa e i e y exa a a e i ie i e i o o ica epa e e e e a yi ai ia ia a o e a ic a a e i e a e i o y o ai e o i o y e c e a a a e o e o a a I O e e o e i ci y a i e e e co i e i ie a a cce i o ai i i e ee T i a i ie i o eco e a p o e o o e a i i e i y A e a e i e e co i e yi a e ea c i a io ai ia i e poe e c e o e e e a oo ic e e p i e i ai e a a e o i e A e e e i a e e e A o oo ic e a o e a e Ma xi Me o o i e a e ie Ta a H e c e o e a H y o iy i a I a o ia e y Bio ap ica C i i e o a a p e ace a e i i I eo o ica i ec io o Ma o o c o C ea i e a o Ma o o c o e c e o a oe a A i o o ya y H y o iy i a i e Hi o ic oce o C a a a io a e e e i a io o ai ia a io ea e o ce o o e i T e T a e y o My o a y o y T ee e e e a o A Ae e ic Be ie o My o a e a ai ia a a o O e o e a Mo ica Hi e o a ic e a c i ica e ie a p ica io o i o ic a i e a y ec e e p i e i c a a i e a a i i He a i y y He a a a y o e o e a e e o a ie O a e o i a y ia o a a o a e o e o a a I O e ecei e e ip o a a a i c oo eac e o a a cie ce io o y o a y oo o y a a o y e c a a a i e a a ea y ee eac i a o e o e a i i c oo O a a a a o o e a y i e i a e o a i oo y ea o a a He pa e e i I a o yc a a a e a Myc ai i a By a o a y ia i e i a a ea o e i a ce o a y o e i a e T ey a i e c i e a y H y o y O a o ya a a ya I a i e o a a ea a e y i ic e pecia y i i e e e e y i a o a o e o e a o e co o ep o o e o e a o a y e e o e i e o a o o o O a a e i I a o yc a e i i i a a e a e a ay o i ip o e i e o a y ee ea i i i e a c i e a o e i ei a o e T e c i e e e a ay i e e ey po e o e i o ei a co i o e o i o e i i e a i c p ea a e c ic e o i i a e e a i y o e o o a a e e ey o a a e a e co i i o a o e o ei a i y i a a i io a o e ic ey e e a a e o o e a a o e co e c a e a a a o c a a e e a e a e A oo ca e o ei o e a e ic o co e ea a i ee e o e e e o e o a a e ca e o y e e e o ei a i y O a a a e i a y a i i c oo o i B e e Co i e o io a e T e Co i oo o e a oo e e i e a i y a o o o ei o e « 225 »
By i i e O a co p e e e ie a e o a a I i e o a o a O i a I O a a eac i a a a i i c oo e e a e e o ey e e a ie i T ey a o e a e T ey a e e Maya o e e a e e e a yea o a e a i y i e i Be i e a y ey a e ap i e T i i e e a i e e a e Ma ia e i io i o ie io a o a o e a c i e i a c i a co i e e o e a c i e o e p i a e y o o o e pecia y eac i a p i o Ti e e e c a i a i e a eco i o e a o e i ic Co ec i e a o o p i o ic a a a e pecia y a e o e e e c a e co o p o ce e o oo o ee e pop a io o ai e ia a o expo i a y o e co ie eca e e e a e e e e o y e o e a e y peop e o e e o ce o o e e ecei e e y i e o ei e o ey p o ce co i e a y e e e a e i i ea e c a a a ic a o a o e y peop e o e e o e e o e a a o o y o e e a o i ie ic o y e e y i e a o a i T i a o e o a o o poi a e o p o ce i a e o e e o e e p o ce e e o o e a e a oo o e e e e yea o pe c op a e Ho e e e Co i c ea e a a a e a i e i a a ea ei ai ei o o ce e peop e i o i io o e o ci e a e o oi e co ec i e a I i a e e e a a o e y o oo e o e a e a ei a i ie o i e e e e o e e a o ci y a i a ay e e y a c a ee ai o e ea i e a ei a i ie o i o i e o ea i e o ai a p a i ee o e co i ea o Mi io o peop e e e a i o ea Ma y o e e o e ci ie e e ey e e e i e ci y o o i e e a piece o ea o a e e Ti e e e eco i o e o e T e Co i o e e a e o a e peop e a o e i o ai T ey e e i pa ic a a e e e ca e peop e eac e cie i i e a o e peop e i i e e ca io o e e a e e a i o a y ea i i p y e a ay o a o ca p i i e ia o a o o y e c i e i o pi a e o e co e io e e a y peop e ie o co a a a io T P a Pa O a a a a P i e i a i o a co p e o yea B e a o e a o e a e c i e e e o o o ei o e y e Co i T ey a e o a i a o e i i e e e o a i y i o ei o oo apa e a o e e a eya a e a i e o a o e i a ie o a a i y o e i e a o e i e o a i e i e e o i ey a a e o i c oo i a i a i e A a a ia o a ie a eca e a e e e a y c oo eac e i e a yo e o e eo i eca e a ca pe e O a a e a o ea e o a a i o e o e cape ei a e e o o y e Co i He oo o e e a o i e i e e o o y i a o a e e e a ea i a oc a a i ea i co o a y o i p e i a a e a e o o ey a a occe a a pai i co o e i o e y a c a e e o a ai a e e a c i e e e c a y a o e o a pa o e a oc a co o a o peop e y e e a ce o ci y pa a o ee co e I i ay e a a e o co i e a i e o e i o a p c a i oo a o pay o e i y e i a e e apa e i o a a e e i i e a o yo e c i e e e i i A o i e e e o apa e o a y ee o o i e o e e a i e a ie o e e i po e e y e o e e a o o o ei o e o peop e o e e a ai a ey oo o e ex o e a e e a exi e o i e ia O e e o a e o a e i ece e e o ie o e e ep e e a i e ca e o e apa e o a a O a e e o i e o ca e B ac C o a ic a a ac i o e a o a po i peop e o e e a e e T ey ea c e e apa e i o i a y i picio o i c i i a i oo a e e o i e e a e a oc e i p i e a i ci y ai e e e a ep i o i a y co i e e o e e a o O a a i i i oo a c ea c o e e a Maya i i e i a o e a a o e Co i e e yi o i o e i o a i o a e i i co o i a y i a e i o a y ea i i a o ca e c o e ia ec a e a e i ei e ai e i acco a ce i pa a ap o co e e o io a y ac i i ie i ic y e ay e e e pa icipa e He o yea o a a o p o i e o ec o a o ca p e e a e e e ei i a e i e T e e a o e e y a i a e y e y co oo a i a e a e e a e y ic a a e i i o a i e e o ac o i a i a e e a e a a o ie e e B o e o e i e a yea a ca e ac o a i I e ea i e O a a ei a e Maya i e i a i O a a eac i a c oo a e a i i a a i e a e i o a e e o ei e i e o a o e e a e e pe o e a a e o oi i e e ec o e ca io a e o e i ic e a pa icipa i e o e i ea o cie ce e a o eac i a a e a a a e T i a e p eca e e a o a o a i e e o p o eac e a a a e o o i c o e e ac a e a a a e e y e o e e T i e e i o e e pe e o e cape ei a e e oo a Maya ei p ace i o a o p a a e Maya a ea y a e c oo e e o c oo o o i i oo i e e o e e o o a oo eac i i c oo a e c oo i i e e e o o e e e a y a i c oo o Maya aye o e a o e o a e e a a a c ey c i a a o a e ca e o e e I i a ai e e ce e e a e a o Ho e e e a o i e o e i e i e io a ci ie c a a i o e a o i e o a co p e o yea i e o o ipe ea o o e i ia T e e e o a o a a oo eepe a e Ci y a e epa e Hi i e O a a Maya i i e i o ee o i e i aca io i e i c oo I a co p e o yea a ccee e i i i a o c o e o a i i a i a e c oo i O e ii a ea o o a app oxi a e y i o e e o a i He e e a eac i a e a i c oo ai ia a ia a a e i e a e e c A o a yea e y e e y « 226 »
T e o a II e p e e a y a ac e o ie io o e o e e y ay e e e e o a i y a e i ea y o e i i e o o o aca io a a a i y O a o e o ca e poo yo a aca io pac a e ai ic e a a oo i a e o i a a ea i C i ea a ea o e B ac ea eac T ey a ea y o ei ai ic e a e e p i c o e e c i o i ca e Maya a e e i i a ca e o a e eepi o e ie a ia e e y e a io a e a iac e a M Mo o o ec e a y o o ei A ai o e a i o e e i e a e i e peop e o o ie io He a e a a a ee ec a e e ee e e a y e ea o ic a A o Hi e a e o ie io e ea o ic a o ep a i o e e e o a i y e e e o ei o e a o y aca io ip O a i e ia e y e o e ai a io a o e o ey ac o e ic e e a o e o e a e e e a a i e o ey a e p a o e o ey ac A ay a e i a o o e po i e o o c i ey e e o i e y e o e e i i a e i e e a o e yi a o e ci ie c o e o e o e T e e a o e i o e ep o ai e e y ic y occ pyi ci y a e ci y a i i o c e i a ce o e o ie A y I ac a y e o o e O a e e e o a i y a o a e a e i o e p ace o ei aca io i a a a o e i e ey i a e o e c o e e e o e oa eca e a oo a e a a e ai e e o o e i e a y a y oa e e o e a e oye a a y a e ci ie i c i a i e e e e y o e y e e a a e e o i o i O e ii a i e O a a Maya e ai e i a i I a co p e o ee o ep ace e e o e e o a e o e i c oo c i e yea o o c oo o e e i ei eac e O a a o e eac e e e o e e o e o a ai ic oo e o a i a e o e ai a io ey e e e a po e y c o a a e e ey e e o e e o o i e ie o a co ec i e a T ey e e o e e o ee e ece y p a e ea po a o co ie e c i a oe o o a e y a o po a o p a e c a p ace e i o a Maya a o e e e i e o e a yea o a a o o e o ay i i a i e o e i a o i e o e c i e a o e i o a e o e o e o i i p a e ea e a o a o p a o e o a o e e a o o e a o e e e a e p a a o ci y i i e a ac a y c e e a eco i i e yo co ee i a o e p a a i e e ia i e o e ee o o e c i e a e e e ee c p a a o e oo o e p a i ei oe i ea o e ee o e a e y e o e o e c i e o i e e i e e ce e ee e c op p a a e ee I e a e e yo e e e o a i a e ac o c oo T e e a e e ea i y o i e ci y A e y oo ey occ pie a i T e i e a e y e y co a yea T i ca e i ic ie o o e e a occ pa a e oca pop a io a a i i O e ii a e e e a occ pie a a ea o e o e a a e o a ac o a i i o e e a oi i a i y O a a Maya a a i e i e i a i o oo o a a e apa e i i a e Me i o a ee a e T i a a a e apa e i i e e a o peop e i e i a apa e T e i i a o o e ea e a e e a o a e o e o e e o e i e a o e e p y o e o i a e ice pe o e i o e ic peop e e o coo ei oo o i e a e e a o e ec ici y o e o e e o e e i e p y e a e e a o oo i e ci y T e o e e e o o e pp ie T e e e e i ic i e peop e e e a i a e e a o oo a oe e Ma y ci y peop e i p y ie o a a io o o e o ea i ea e i i o e o o a i y i e O a o a o i a o p i c e o e e e y ic a a o e y e e a p o a y eca e o e i e a io a a poi ey a e i o oo i e ey e e a i ca e o e oca pop a io T e e a e e i i e y i e oo o a i c e e e a o e o o e e e e coo e e a a i o e e a e e ee e e ee i ac a y e i e a e i i a o a e e i i i ee o e e i o oi i a e a e i eco e o a a e o o i e pi ac o a i ea O a a e o o ic e e i ea o yea y ea i a co p e o po o e i a a i ea o i e o i y a i o e c e o o i e a o e e i a o e i o oa e a a e T ey coo e o p a i o a e c i e o e e e ee ea e e a o a a e o a e ip o oo o ea y i a e e e e exc a e ei o e oi e y ya ca e Mo i e o ai o e ei o ya o o e c p o ai ee po a oe e c B i e e a e o oo eca e e co o ca y oo c o i ac A o e i e e e o exc a e ei a o a c a coa ea e ea e e ic o e e a o ie a e o o oa e o ea e ea a c p i o a piece a ie eac a i y e e o o piece o i ie ea pe ay T e a e apa e i i e e e e e o a i y i e a o o e ea e a e e a o coa O a i a a o e o ic i o e e e a a o e o a i a o i a po i e o coo o e i a a e a e i e o ea o e a oo a i e T e c i ey o a o e a a e o ai po ic e e poppe o e o i e o a ee o e a i e i o Maya a a e i i ai oo oa i o e e i e oye i i a oo a o ic e a i y e a e T e e a o i a e a e a o e o i o e i e opa ic c i y a o y o oc a ay Maya o o e e a e e a e i o o a e i c e o a ice o e ic e e a o ca y o a ca e ea a e o o a e a e a e ay o e o ei i oo apa e I e a o o e ci y o e e e co o y a a e e a ’ a y a po a io a ai a e e e e a o e o p a a e e a e a e e o e e y a i o e c o o i a e e a o ay o a e e e e a e a o a e oo ca e o e p ope y ex a a e o a i a e ea Me e a a o o a i e e e e a a o e o ope a c oo He a i e e e a a eac e a e a a o a o e o p a a e e a e a e o a p o o a Maya a e a a e e e ey a o a o o e ay e e y co p e o ee i o e o e e e e a e a e « 227 »
T e c op a e y oo B o o yo e a o e e e a e o e ci y O a a a ay ee e y e o ce e a o po e o e e a o e o a e a o ice o a e i e a a io e o a o e i e ea a i i a o p o e a o ice a o ie a eca e ey e e ic a i e o ea i i i a y a io ey a e ai i pi c ic e e c ic i ey ee e o ee I a o o appe e a i e a o ice a i c a e o e i e c o e e y a ea e e e a o e e a e a e o i ac o a i e pi e o e exc a e a o e e e a e o a po i o c op o e ci y ic e e e a o ie i a ey e e e o a co p e o e pi e o o e e i o a e c c a ce o e e e e e a e o e o o a oo a e i e a o ea e a i e a a e o e e o i o a i e A a a ia a e a a o o e a a c a e a o e e e a e e i o apa e e o ac a y o i a ea ey e e a e o e e e e a e o ic e o e o a i e e a occ pa io ai ia i e e i i e e opi a e e a o a o e o e i e ai e a a a io o ai ia a e o a i i e ca io a aci i ie a ex i i e c c a a o a i a io ca e o i a i e e e e peop e a e e i i ai ia a i io a c o ce e a i e c e o ay o e p o i e ai ia i e e c a e ce e a i e i io Ho y ay c a a e i i e e Maya o e i i e i e i e o o ee e ai ia a e B ea ca e a a B e y oo a i e e e a e a e a o e ci y e o ie a y oo a i ac o a i e a a e a a y o e peop e e pecia y o e a a p e io a e e y e o ie i o ie a o o e e i y o pa icipa io i ai ia ac i i ie e e a ai o e Co i o o i e y o a e exec e e e y ai o yi O a a Maya e ai e i a i T e e e a a ai e ai e a i a ca e ac o o oo o T e o ie a y a ai a e i i o a i T e e e o a i y a e a o a o o e e e a ai a o ie o ei e oo e o e po o e e o i e ia o o i e a a o ca p T o a o peop e i c i e e e o a i y e y ai o i y ia e e ey aye o e e a o o e e i e i e o p o peop e a a e y e e a o a a o i o a e a o i y ic a a a i ca p o a o e o e e a o e a i o o i a io e a a i io ac o ie e c Ho e e Hi e e a y a e o i e a i e e p o o e o o p e io a e ai ia i i a o i e i e a y o a y yea e e e o a i y a a e o i p i Be i ic a ee ea i y o e a o e e y i y e B i i a a i e a i a e y ca y e i e e i e i Be i o e e a o e e O a a a o e a e ai ia Co i ee A e a e ee e ai ia Co i ee a a e o e a o o o a e e o i a o o a e e e a o i a a oca a io a io a i e e ai i i e a e a io a i io o e O a ei e a o e o e a a o e ai ia a i a e i e y e i e a io a o a i a io He p epa e app op ia e a e ia ic Maya ype o a ic e y o ai ia ype i e o e i e a e o e o c e e i e e e o e i e a o o e ea o e a io o e e ai ia a io o ie o exce p o e o o e o e ai ia i e I a o e e e o a i y i e o a o o e yea T e ai ia Co i ee O a i a io o o a pp ie e i oo ic a i e o o a ea y coo e o p po i e e c I a ee Maya o o o y ee ca o e ai ia Co i ee a i o e y ee ca o e o p po i e coo e e e a e e c i ca e y ac e po y e ee ca e e e a a e o i e a e e e o a i y a ee e ac o Be i He e ey i e o e e a o i a a e apa e o e e i ei ie a i y o T o a a Ha y a ia o i O e co e o e i i a p e io y ee e oye y a o e o e a a O e a e p e ai i o oo o e e ai B eyo e e a ce oo o e apa e e e a i i e ice a e apa e o e e a oo T e ia o i a i y a o c i e a a a o a a a o o eo i T ei a a Ha y a o e e a o i a a a o i i i e a e e e e o a i y a e a e ia o i a i y o e e i a a e o p o ai ia e e e ac a e o Be i a i e o a co p e o o i Ba e o T i e a o a e e a y a e y e A e ica A ie T oop A e ica e e o e e o a e i o p o ai ia peop e a o pe o o i e i a c oo i i ac o e o ie eca e ey i o e a y e e peop e i o a o o ac o ei o e a expec e y a yo a o e ai ia ca e o i c oo i i a a e e peop e o e e i e io o e A e ica Mi i a y Hi a e a Mic ae a o yc a e e eca e a p ie a a e ec o o e ai ia O o ox C c e i a a Mi eapo i T e peop e a a e y a io ea o e cape o e o Ha o e e e e e a a ea y ee e a i e a e y a e i p ace e o T a i Ca p a o peop e co i i o y o o e O a ei e a o e o e a a o e o y o ai e o e o Bie a a ia a e o o e co ie a e Ha o e a a i e o e o ca e B i i o e He e a e Ha o e Ca p i o p o peop e aye o a o o e i A o e e e o a i y e i a e o A e o e ac a e e a c a e e o peop e i i ca p a eca e e e peop e a o i e i i ca p o e e a yea a O a a o e eac e y p o e io o a i e a c oo o e c i e o e ca p a o e i i i o pay T o a ia o i p o e o o a e a ic a e i cipa o e c oo I a a exce e c oo ic a e e oppo i y o e c i e o ca c p o e o yea o ei e ca io i e a i e T e Ha o e Ca p c oo a e y e o c oo a ee o a y acc e i e y e oca e a ci y a o i ie a eco i e a a a i c oo o e a a e ac i e app op ia e i c oo e ca io e a i e o co i e ei e ca io a A e ica o o e co ie o ic e i a e i e i ie a co e e a e e eac e e e e e pai a i ic ie i i e e a a i e o ey i e co ie o ic ey e i a e a i i o o ey a o ye ee o icia y eco i e a a i o ey i o e co ie T e e e e ee a a i c a e i e ee co ec i e yea Ma y yo peop e o i c oo a a e a e e ca io a e e a e o co i e ei e ca io a a io i e i ie o co e e a a i a p o e io a a o ic a e ei i e ea ie i co ie i o ic ey i i a io Maya a a e o e Ha o e y e o Ca p c oo i eco yea a a i c a a e ic e e o e i o a e a i e c oo e I i e i Ha o e e e e ie e i a a e a o e ec ece a y o i e p e e a a o a o o e ec e a ia o e a a e o i c oo i e o a i A o i a e yea e e e o a i y e i a e o e A T ey ca e o a Mi e o a e e ey i e o a co p e o ee i ei oo ie e ia o i a i y o ca e o A i e ea y o o T e A i a i o I i a io o e A o e e e o a i y a i e y e ai ia o e o o o o o y o e i e i y o Mi e o a A exa e a o y o ic e e e o a i y i e y a o i « 228 »
A a o a o a e o a o Co pa y ic a ac e e i a o a o e pa o ca a c He o e o a co eyo O a o e o o e i e a a io o pi a a a e ’ ai e o a a c ea i pe o Maya i o a a a ypi i e a e a I a ce Co pa y a e e oo o e e e i o a e o ap y c a e a a e i i i e e o e a a ec e a y i a e TB a Hea A ocia io i a a a e o a y yea a e oo Co e io Co pa y a e e a e Co e i a a oi e a io ai ia c a a a o a i a io ic e e o a i e i e T i Ci ie e e i i ia i e o o A a o y A e o a e ac o y a a i i e y p epa i a io ec e a o ai ia poe i e i e a e i o y e c ic e e a e e y e o e y a i e ai ia i i a He a o o e a ic e i a io ai ia i i a e pape a a a i e a i e o i e e ai ia e pecia y o e yo peop e o e e a o ai ia i e a i o ic e e o ei a e a Mo o e e ec e e e a i p ace a a io ai ia c c a i Mi eapo i a a e o poo ea O a co o o y pa i e e a o pa icipa e i e ai ia i e o e T i Ci ie o a co p e o yea e o a i e a o e a a y a e e i a o a io e pa icipa e i e a i i e o ai o o y y a O a C c o o a A e e i a e e e o a i y i e a e oc o e c c O a a e poppy ee ea a o e a e oo o a e a e e e oi e e o e o e ie e a o a c io a o ic e e o a a io c c a e a i e a o o o ey a ee e o e p eep o e c c o e ai ia pa e e o i ei c i e o O a e e o o a e ai ia a a e e o e a a exce e eac e o p epa e e y i e e i e o a a a e o a e e c i e i e e ai ia a a e e o T ey ea e ea i y a a o e O a eca e a a o e e a e a a e y ia o ea a i e i ai ia a e a a e e a ic o e e a o ai e eo ap y i o y i e a e e c Bo a a O a e e o a e a Maya Ma ia e e o e e y e i i pa i io e o e ai o o y y a O a ai ia O o ox C c i a Maya o e e pe i i e a a a e a e a e c c e e e c c i e a e i e a c ea e p a e i e a o e i e e pe a i o o a e oo o a e I a e i e He o pa icipa e o e ac i e y i a io ai ia p ica io i ic a y o i a ic e o ai ia i o y i e a e e c e e p i e e a o o e a p i e a co p e o oo i i pe io a pa e a ay o ep e e a e o o o i i ay a e a e i i a i a e y i e Hi i e O a a a i ca e o i a o e i e co p e o yea e e a e y i a o a e i e i a o ee ea y o e a a a i e e a e e y a o i e y oo ea y e e Maya y a i e a a ie a a o c i e e a o e pe e o e o a e ca e o e ai i a y oppi o a i i o e oce ie o i e a c ea i e c O a i e o a e e pa e a ay i a e e a e ice e e e e y i c c e ice ic a a e p ace a e e y i a e i e ai ia O o ox C c o Ap i ic o icia y a ee ope o o y o ay T e ey o e C c a i e o e paa i o Ap i O a a a a O a Bei a a c i ec y p o e io e e pa i io e o ai o o y y a O a ai ia O o ox C c i a e e O a a a a a ea y o i e e c c a P a a a a O A H a T e C c a i o e e o o ai o o y y a O a a i o a Mi e o a a e a e a e i e ai ia O o ox C c i A e Hi Mi e o a O e a Maya a e o c i e a a e y ia e o e a ie o C a e i o ey i e i Bo o Ma ac e a a e o c i e Co i y o a e e y y o a a o A exa e e o e o a a e i a e eei c e i y o e i e i y o Mi e o a a i e i a o e i e e e co e a io o ai o o y y a O a C c a e i i ei e a e i e C c i A e Hi M Maya e a p i i e c c a a i e OIC e co i e p i i i o yea O e a e o icia p o o ap e o i ce a eo e e a i p ace a e c c a i o e p ace i e T i Ci ie He a a o o a y yea ice e i e o e a i Co ci a e a Me e o e Boa o T ee Bo O e a Maya Ma ia e o e ac i e y pa icipa e i a io c c ac i i ie e pecia y a a e i e C c a e ey e i e o ei o ◄ HI A O A O T O pa e i a e o e A o e a y A e o a II e e ey e e i i i e e c o e i e a y e e O e a e e a ai ia Hi c oo I Ma c o e a i y e i a e o e A a i e i a Mi e o a e e i ce A i ey o e i a io p ace o e y e iy e o e a a a c i ec y p o e io a oo a ee o e e e « 229 »
e p oye y e e e A c i ec co pa y I i e o ea a O e a ee a e i o e i e a e A y a a e e a o a o e o yea i o ea He a o o a y i c a e i i a ay e e e i ie a e i e i y o Mi e o a a i a a e a a c i ec i e i a e a e i e i y e co i e o i pa i e o e e e A c i ec i A e a a io e a e p oye i e a a a c i ec y i a e i a co i e o i o i co pa y a i i e i e e e i e a ice e i e o ec i ec o A e e o e e o e a i y a e a ay ee pa i io e o ai o o y y a O a C c i a a pa icipa e i a io c c ac i i ie e iy pa e a ay o e a o y a o Oc o e a a e e i i peace a e o e a Ce e e y i a ON PALM SUNDAY, APRIL 17, 2011, HIS GRACE BISHOP DANIEL PRESENTED CERTIFICATES OF MERIT TO OLEH AND MAYA (MARIA) GREGORET FOR THEIR MANY YEARS OF WORK AT ST. KATHERINE PARISH.
O p O p a a a a P ***********
ST. KATHERINE CHURCH ENTRANCE SIGN O ece e e a ce i i e i yi a e i e ai ia O o ox C c a e ec e y e oa ea i o a e i e C c A ie a i e a i e o o i o a a y i Ca i o ia ea i app oxi a e y y i e a e pa e o e i T e ppe po io o e o o i i i ci e i a ap ic eca o e ce a c po a a o e e ac e a e o e C c o i a i p ie ape o e C c To e o e a o e o o i a exi a pa e i a ac e o ic e a e o e C c ec o i a e a e a e ay o ic C c e ice a e a y e T e oca io o e e a ce i a ip a e i e pe i acco i o e exi i o i a ce o e o e p ope y i e o o e e i A e e c I e e e i ca e i i a e y ea o a oo i oca e a e a e o e i I a a a a a I a p a a O AIA ЗНАК ПРИ В’ЇЗДІ ДО ЦЕРКВИ СВ . КАТЕРИНИ « 230 »
« 231 »
a a e e « 232 »
A A TO IO APH O HA A O I I A IA O I O I A Ha a IA O I a I a o o ep e e a e i a o o i o a a e io My a a e My o a B i a a p ie i o e o e o c c e o e i a e My a e eo i I o i y a e o o e I a o i y He a a e o a eo o ica e i a y a co a e eco e a p ie B e eci e o co i e i e ca io a e a i i e i y a eca e a p o e o o ee a i a ia a a e a i e a e a e o o e eya a I e y o e o ya ic o a a o i e e e eco i o e a o e o e a i o a a i e
a A a a a a a ai a a i i e e o i y a i y o e a a a a a A a a a a Ha a a a a o e o o y ia y He e I i i e ix a Pa a e o i c oo e o e i c oo a c o e T e co y e o e o io ci i a e e a c a e o o e e a a y e Bo e i o e e p e ai e My a e o e a i e o o a i e a c oo o e ca i eac e o e o e e ppo e e ca io a y e a e o i y a i y o e o y ia y He e I o e i i e e y e a To a ia o i o a a e o e c oo o e a o e i y ia y A e a a i o e y ia y c oo I e o o a a e e I ie a e I O I i e o a io a ca io i e e a o e ac y i ec o o i e a o e c oo a y a e T e c oo a o i a a ai ia c a ce e a o i i a o i e a e o ac y a e a i pa ic a o y a e e i ec o o i c oo o a ca e i e e a i e o co e a io i e a io a Co i a ia o I e a A ai T e o e e pec e e e yo e o e e y i a i pa ic a o co ec io i i o e a e ea e o e ai ia i epe e ce o e e e a e ec e a y e e a o Mi i a y A ai o e ai ia a io a ep ic i i e i ie i epe e ce o ai e « 233 »
I e ea i e c oo o e a o e ac y a c o e eac e a e e o e e e I e o yi I i e o ic I a a e i A e a a io I e o a i e e I a a a Hi c oo He e I a ai e To a ia o i o a eac i a a p y ic a i c oo e e e a ie i o e e a yea e i e a e c oo p y ic a o ice T e i e o i o ice co i e o a a e a e e a ca i e i a e ip e o e i e o ope o i co o ic e ep e i e i e i o e e a yea e e e appy eca e e i o a e o i e i oi y a c o e co a apa e I e i e a eac e e a a o o aca io i e ic e e o a e i o i e e i p ace e i i e e a Mo ai e e e a i a e i e C o o y o oa e i i e e Ca ca ice e e e a e e e Mi i a y O e y y a Mi i a y y oa a i e o oo a i e o o e ac a e e y ca ic a a e a e o eca e e o ai oa e e a o a pa e e i i e C i ea e e e a a c a ce o ee c e o e p ace a a a a o e e a e e o o e ac i e A ai Mo ai e p o o e i e a e a o A a e i a e i e i e ep o o i a c oo i e y a eci e o co i e i e ca io a eca e a a a e e o y ic Ma e a ic I i e i e p epa i o i Co i e i e e a i o e e p e i po i ic o e oyi e e y i ai ia I e co i e i e i o e o eep e pea a e co o eca e ey i o a o oi e o o p co ec i e a o a i e e oci a a a io o e ai ia pea a A o i a yea a e a a pe c op i ai e e o e e oo a ay e e y i o e pea a o e a ai o ea o e a po a o Mo e a i io peop e ie i c i To a ia o i a e o i e i e i y yc a a o e e e a e o e c e e e a o e e a i e i c i i i e Ha a a a ia Mo y a o e a a ia e e a y e i a e o A a e a y a i e i o o a i y a i i e o i a i A o e i e a a iece pe i e T e e a o a i e i a i i a i e co o o ee poo a i peop e o e a a ea yi o e ee o e ci y A e e e I i e e e y a e a e i ec o a c o e co i a e a a e o e i e i e ia i e c a ac i i p y icia eac e p ie e e yo e a e e e y o e peop e My a e a a o a e e a e a ay p o o e A a e e io T e a i y e e o o ee i a ai a o a y yea i o o a appe e o i A e o a II a a e e a ecei e a e ie o ep e e e o o a o i i e e e e i i i e A I To a ia o i a a e y e B ac C o pop a a e o e ac a o e a io a Co i a ia o I e a A ai ic co e e ci y a i a i co p e e y i oce peop e I a o o c i e eo a yea o a a o o o e e o o o B c i y y o e e a My o ai a o i a i e i e e e e c i e i e I i a i io o eac i a e c oo a a o eac i a e o e e e i c oo To a ia o i a ep a e a i p i o a o e pecia p i o o yea i e e a yi o p o e a y ay e co a e i o e o o a y po i ica o a i a io a e e pa icipa e i a y a i o e e ac i i ie e Be ia a e ec e i o e co y o e e i e eca e a i e ea ie o a o i e a To a a e ea e o p i o i e a occ pa io o ai e e ei o a e ea i i e e a e To a ia o i i i a i y o o i e a y A e o a e a e po a y o a c a o o o a T o a a a i e o o a e e ec ic co po a io A i Be i He e i e a o i e o a o o o i y o i o Be i a e a ay o e co ap e o e T i eic My o e e a o i a a a o i He e e ia o i a i y o e e a o i e a a pa ia y e oye y o apa e T e e e e a y ai ia i i i Be i o e e e e a e e i o a o e e o ea e p o a o ppo e ai ia i e i e a y A oo a i a po i e e ia o i a i y eci e o a e ei c i e ap i e eca e i e co i e i e i a o ee po i e o o o A o eo i a a o a a e e ap i e y a p ie o Mic ae ai ia O o ox C c i Be i o a a y a e apa e i Be i e e ey e i e A e e a e ia o i a i y a e e o Ha o e e a y e B i i ec o o e a y e e e a ee i i i e o ca e i p ace e o ca p o e e a yea To a ia o i o e e i o e eac e o a i e a e e e a y c oo a a i c oo o y o ai ia c i e i i e e e e e e a o e e a Bie o ia c i e a a e c i e o o e a io a i ie o e e a o a e i i c oo To a a e i cipa o i c oo a I a o e eac e e e eac e i i c oo Aca e ica y i a a e y oo c oo a o e yo peop e o a a e o i e e e e ee a a e c a e i a e a exce e oppo i y o co i e ei e ca io i co e e a i e i ie i e i e a e a a e a eco e p o e io a i o e ec o a o e T a o e i i o a e o ai ia A exa e a o y p o e o o e o o o y a e i e i y o Mi e o a e ia o i a i y ca e o a A o e a y A e a i i i e A i e e i i e e yo e o e a c ea e a i o i a e i o pi a e c A e a yea o o To a ia o i o a o i i p o e io a a a e a icia a e Ho ey e co po a io a i e eca e a a e a icia a e Ae o a ica ac y o e I i e o Tec o o y a e i e i y o Mi e o a a eca e i e e o e a o e o a e a icia e pecia y a e p i i e e a o o i i e o a e c He pa e a ay i e e a o y yea o I a o o e i o pi a e c a e I o a o a e Mi e o a M a I a ce Co pa y a a o ice c e pe o i a e a ica ca c a io A e I e i e o i po i io I co i e o i ay pa a e a e co pa y ca e e ia i I a yea o a e a e I e e y a a e Ma a a a A a a ia ia o i o o e aye o e i a y o e o a e y o o y c i e eo i ia o i a a o a a a a y o e o pa e a ay p e a e y a a e yo a e I a e ix a c i e A e ia o i o ya ia o i e e o c i e o eo i a cy ia o i a o o a a a o y o e o a y o e o a Ma y o e o a po e a a y ea a c i e i ia a a ic o a a A a a ia a Ma a a ia o i eo i a Ta ia a ia o i a e e i ce co i o e i e a e o a i y i e o e e i e o o ey a i y o e e oo o a a e e To a ia o i pa e a ay a e pa e o e o o ey a i y y o e o o yc a Ma ia I a i a pa e a ay I co i e i i o e e i ei a e O a a o o ey i i Ma c o e O a a pa e a ay a e a e o « 234 »
(Спогади ) Ми познайомилися , як мені було всього два роки . Це , коли дядько з молодою дружиною приїхав в 1926 р. в Лисичу погостювати у своїх батьків . Хома Семенович народився 19 жовтня 1897 р. на Полтавщині в селянській родині . Там одержав і початкову освіту , а середню й вищу – вже в Полтаві . Після закінчення Полтавського Інституту Народньої Освіти в 1925 році , прибув до Харкова і почав викладати фізику і математику у середній 32- ій школі і в Селікатному Технікумі . Щоб поглибити свої знання з вищої математики , відвідував семінари проф . Сінцова при Харківському Університеті . Через деякий час вступив до аспірантури в Науково -Дослідчий Інститут Математики і Механіки . Там він працював під керівництвом відомих математиків : Н.С. Бернштейна , Д. Т. Сінцова , Н. Ахієзера . Під час аспірантури і по закінченні її викладав вищу математику у Харківському Державному Університеті , в Гідро -Металургічному і в Автодорожному інститутах . У 1933 році , коли на Україні був великий голод , щоб примусити селян йти до колгоспів , Хома Семенович врятував нашу родину , улаштувавши батька і матір в Харкові на роботу . Після голоду на селах , почався наступ на інтелігенцію . Арештовували лікарів , письменників , вчителів . Дійшла черга і до мого дядька . 1937 року був арештований , як “ ворог народу ”. Дійсно він був “ворог ”, бо любив Україну і її знедолений нарід і зробив би все , щоб поліпшити його долю , якби міг . Пробув у харківських в’язницях біля трьох років . Незадовго до війни був звільнений , реабілітований і поновлений на праці . Щоб оформити науку в аспірантурі , Хома Семенович продовжує працю над дисертацією на тему : “Про реальні обводи алгебраїчної кривої ”, яку захистив 12 лютого 1941 року і одержав звання кандидата математичних наук . Колишній студент Хоми Семеновича , Павло Шулежко , так згадує свого вчителя : “ Я слухав лекції Хоми Семеновича на фізико -математичному факультеті Харківського Державного Університету по аналітичній і диференціальній геометріях , які він читав українською мовою , тоді , як велика більшість професорів читала свої лекції російською мовою . Хома Семенович бу чудовий лектор – він самі найтяжчі місця з математики пояснював дуже добре . Ми всі студенти його розуміли і любили , як чудового професора і шляхетну , добру людину .” Оксана Соловей так згадує про свого професора : “ Хома Семенович кохався в своєму предметі . Навіть нескінчені рядки коефіцієнтів , що їх він виписував на дошці , в його устах звучали , як музика а11 а12 а13 . Одначе слухати лекції Хоми Семеновича студентам -новакам не було легко . Він захоплювався , ухилявся вбік і ми часто губили нитку викладу . Доводилося надолужувати поза клясою . Наскільки добре ставилися студенти до Хоми Семеновича , виявилося пізніше . 12 лютого 1941 року велику фізичну авдиторію вщерть заповнили старшокурсники , колишні слухачі лекцій . Аплодували завзято . Було ясно – частина аплодісментів не мала нічого спільного з захистом . Просто трапилася нагода , не криючись , привітати воскреслу людину .” Недовго пощастило моєму дядькові втішатися волею і любимою роботою . Насувалася Друга Світова Війна . 22 червня 1941 року Німеччина атакувала Радянський Союз . В жовтні Совєти почали демонтувати і евакуювати на схід заводи , фабрики , наукові установи ( університети , інститути ) і професуру . Хома Семенович не хотів залишати Харків . 24 жовтня 1941 року німці зайняли Харків без бою . Надіялися може з німцями прийде щось нове , краще , але швидко ілюзії розвіялись . Совєти відступаючи понищили всі харчові запаси . А німці зовсім не дбали про харчування населення , і в Харкові швидко почався голод . Багато людей рятувалися від голоду , добуваючи харчі по селах , але й це було заборонено . Кілька разів дядько ходив на села діставати харчі ; була люта зима і іноді він повертався обморожений . Нарешті була організована міська управа , яка пробувала рятувати голодне населення . В одному з відділів працював і мій дядько і невдовзі йому пощастило добитися дозволу відвезти родину в рідне село , а сам повернувся до Харкова на роботу . « 235 »
В цей час німці почали вивозити молодь України на примусові роботи до Німеччини . У жовтні 1942 року і мене , разом з іншими , забрали з мого рідного села Лисиче до Німеччини . Життя в Харкові з часом трохи налагоджувалось і решта родини Хоми Семеновича повернулася до міста . Було дозволено садити огороди за містом , що й рятувало багатьох від голоду . Військовий успіх німців почав губити свою інерцію і, дійшовши до Сталінграду , німці почали терпіти поразки і відступати . 6 серпня 1943 року військова влада оголосила евакуацію Харкова на Захід . Ешелони з біженцями і органами самоврятування від ’їжджали з Харкова . Родина мого дядька теж залишила Харків . Була тяжка і далека дорога до Німеччини : Вінниця , Щаково , Берлін , Бад Нендорф , Гановер . Я увесь час працювала на фабриці амуніції в Гесіш Ліхтенау , поблизу Касселя . Несподівано отримую листа від дядька , де Хома Семенович пише , що він з родиною , після всіх мандрів , опинився в Бад Нендорфі ( Поблизу Гановера ). Я відразу вирішила тікати з заводу , де я працювала вже майже 2-1/2 роки , до рідних . І з великими труднощами таки добилася до них . Дядько разом з великою групою Харків ’ян жили тимчасово в приміщенні школи і чекали можливости оселитися в таборі неповоротців в місті Гановері . Одного дня до школи приїхали два українських хлопці і повідомили , що совєти плянують забрати всіх втікачів з Бад Нендорфу на “ родіну ”. Серед цих юнаків був і Михайло Куданович , який пізніше став священиком , а зараз на пенсії живе в Міннеаполісі . Всі вирішили негайно збиратися на двірець , щоб з першим потягом виїхати до Гановеру . Вночі з 17-го на 18-те серпня 1945 року вся група була вже перед брамою табору . Нас прийняв комендант , п. Хоменко і на ранок розмістив по бльоках великого бувшого поселення для військових . Почалося організаційне життя на довший час . В таборі “ Ді -Пі ” ім . Миколи Лисенка в Гановері було багато дітей і молоді . Для менших дітей організували початкову школу , директором , якої був п. Карпініч . Хома Семенович Рябокінь та інші педагоги організували гімназію . Гімназія діяла на основі німецького шкільного законодавства . Директором гімназії став Хома Семенович . Багато студентів , за - кінчивши таборову гімназію , вступили до вищих німецьких шкіл , а пізніще в країнах нового поселення . На початку 1948 року почали прибувати запотребу - вання на роботу в різних заокеанських країнах . Я ви - їхала до Канади при кінці липня 1948 року . Хома Семенович з родиною виїжджає до США 4 лютого 1950 року на запро - шення старого українського еміґранта , професора Мінне - сотського Університету Олек - сандра Грановського. Перші два роки в Сейнт Полі , Хома Семенович з дружиною працювали на фізичній роботі в Анкер Госпіталі . В цей період при зустрічі з дядьком , я висловлювала жаль з приводу того , що Хома Семенович не мав нагоди працювати за своїм фахом . На це дядько казав мені : “ Наталко , не журись цим . Я цілком задоволений моїм життям , бо знаю , що по мене вже ніколи не приїде “ чорний ворон ”. Якого мені ще треба щастя ?!” Та щастя сповнилось , коли Хома Семенович дістав роботу за фахом у Honeywell Incorporated, де пробув до липня 1952 року . Пізніше і син Хоми Семеновича , Леонід , працював у цій корпорації по закінченні Міннесотського Університету , аж до відходу на пенсію . З 1952 р. до 1963 р. Хома Семенович працював в Aeronautics and Engineering Department Institute of Technology, Міннесотського Університету , який тоді очолював проф . Аккерман . Вся робота була за завданням військових органів – тому засекречена ( і не підлягала детальному виясненню ). За визначні « 236 »
успіхи в розв ’язанні поставлених математичних проблем і за відповідні праці написані з цього приводу , Хомі Семеновичу була надана наукова ступінь доктора математичин наук “phD”. Хома Семенович був членом всеамериканського реакторного товариства “Rocket Society”. Науковий журнал цього товариства надсилав йому нові розвідки , статті з різних галузів математики , на які Хома Семенович давав свої зауваження , рецензії , які друкувалися в цьому журналі . Наукові роботи Хоми Семеновича в українській та англійській мовах : 1. Про реальні обводи алгебраїчної кривої . 1937 р. Наукові записки Науково -Дослідчого Інституту Математики й Механіки в Харкові . 2. Дослідження точкових і тангенійних особливостей алгебраїчних кривих . Наукові записки . 1935 рік – Харківський Університет . 3. Вплив подвійних реальних точок алгебраїчної кривої на число її реальних точок перегину . 1937 р. Записки Науково -Дослідчого Інституту Математики й Механіки в Харкові . 4. Зміна форми і розподілу алгебраїчної кривої у зв ’язку із зміною параметрів в їхніх рівняннях . 1933 р. Математичний журнал . Москва . 5. Про реальні унікурсальні криві . Англійською мовою – Міннесотський Університет . 6. Розподіл тепла на сфері . Англійською мовою . Honeywell Control ( чи Incorporated – я не певна ). 7. Дослідження фігур Лісажу і поліном Чебушова . Книжка видана Міннесотським Університетом . 1958 р. Англійською мовою . 8. Були приготовані до друку чотири роботи відносно стабільности парашутів при різних умовах 1) швидкості і тиску : 2) при швидкості вищій за швидкість звуку . Поза роботою в університеті , Хома Семенович працював для Енциклопедії Українознавства , яку редагував проф . Кубійович . Подавав туди матеріяли про визначних математиків і фізиків . Брав участь в українському громадському житті міста , виступав з популярними доповідями і надсилав статті до українських часописів : “ Свобода”, “ Нові Дні ”, та інші . 3-го травня в залі “ Марґарет Боррі Гавс ” у Міннеаполісі добре опрацьовану доповідь “” Морально етичні засади громадського та політичного життя ”, виголосив проф . Х. Рябокінь (“ Українські Вісті ” 29.V. 1952). Головні статті : 1. М. Остроградський 2. Астрономія на Україіні 3. Наука на Україіні сьогодні 4. Математика на Україіні 5. Айнштайн 6. Про атомову енергію і її дослідників 7. Сучасна цивілізація і атомова енергія 8. Атомова бомба і як неї хоронитися 9. Морально -етичні засади громадського та політичного життя 10. Переклад діференціяльної геометрії проф . Сінцова - з російської на українську мову
На останньому родинному святкуванні Дня Подяки в листопаді 1962 р. дядько сказав : “ Я дійсно маю за що дякувати Богові , бо я почуваюся дійсно щасливою людиною – врятувався з лабет НКВД , залишився живим з усією родиною під час війни і бомбардувань . Дістався до вільного світу , маю цікаву роботу за фахом . Син і донька мають вищу освіту , маю хороших внуків .” А 3-го січня 1963 р. Хоми Семеновича не стало . Передчасна смерть на 65-му році життя спіткала його на праці в стінах університету , який він дуже шанував за можливість спокійно працювати над науковими проблемами . Дядько часто говорив : “ Скільки я міг би був зробити , якби мав такі умови для наукової праці дома на Україні .” Спочиває Хома Семенович на цвинтарі Forest Lawn в Сейнт Полі , Міннесота . Дорогий дядьку , пройшло більше , як 30 років , як Вас не стало . Якби Ви могли поглянути на Україну , що стала вільною , що здійснилася мрія всього Вашого життя , то були б приємно здивовані і задоволені . Ще не все гаразд . Але Україна звільняється від намулу комунізму і прямує до кращого .
« 237 »
THOMAS RIABOKIN, RENOWNED UKRAINIAN AMERICAN MATHEMATICIAN
I e y c e T o a ia o i o e i i e e I a o yea o e e a i yo i e Ha y a eo i i a o i a i i e i pa e a e i a e y yc a i My c e T o a ia o i a o o Oc o e i o a a e io Hi pa e e e pea a A e a a i o e o a a I i e o a io a ca io i e a eac i p y ic a a e a ic i a i ai e a c oo Hi c oo a e a a e i ica e Tec ic I i e o Tec o o y A e a i e e a e po a a e a oc o a e ie a e cie ce e ea c I i e o Ma e a ic e e e o e e e i a ce o e o e a e a icia c a Be ei T i o a Ac ie e A e ic e a eac i a e a ic a e a i a e i e i y a a o o e i i e I i e ai e a i icia y c ea e a i e y e o ie e i e i o e o o ce e a e o oi e o o p co ec i e a i T o a ia o i a e o a i y y i i o o y a a y o e i a i A e e o o o o a i e e o ie a e ei pe ec io o e ai ia i e i e ia T ey a i e y a e e p y icia i e i o ia eac e a p o e o o i e i ie I y c e T o a ia o i a i p i o e a e e e y o e peop e o y e o e o a II e a e ea e a ei a e o o i i p o e io e o a II a e T o a ia o i i o a o ea e a i O Oc o e e e a occ pie a i T e e e e o a e oo a e ey a e a i yo peop e o e a y o o ce a o o ep ace e e a o ie o e e a e o i e a I Oc o e I a a o a e o y i a e y yc a o e a y oo a e y c e a i y a o e a i A i i e I o e a a a i io ac o y a e i ic e a ea a e expec e y I ecei e a e e o y c e o a e o a e o a a Ba e o ea Ha o e I e ia e y I eci e o a ay o e ac o y a i ea i ic ie I a a e o e o y c e a i y O e ay o ai ia yo e o a e o o a e o e o e a Mic ae a o yc o a e eca e a ai ia O o ox p ie a a ec o o e ai o o y y a O a C c i a M ca e o o o p o peop e a e o a o ie e e p a i o ca c a peop e o i o a o e a e a po e ac o e I e ia e y e e yo e eci e o o o Ha o e e e a ca p o i p ace e o a e a i e A i ca p e e o y ai ia peop e o e Bie o ia a o e o o ie io a o peop e i a T e ca p a a e My o a y e o a ai ia icia T e e e e a y c i e o o e yo e o e e e e a y c oo a o a i e p i cipa o a c oo a M a pi ic T o a ia o i a o e eac e o a i e a i c oo i cipa o a c oo a y c e I e i a e o Ca a a i y T o a ia o i a a i y e i a e o A ea y i A exa e a o y a e i a o ai e o ca e o e A i o a I a o a a p o e o o e o o o y a e i e i y o Mi e o a i e e a i a i po o i e ia o i a i y o co e o e A T e i o yea T o a ia o i a i i e Ha y a ia o i o e a a o e a a o pi a a e T o a ia o i a a e o e a o i i ie a a a e a icia a e Ho ey e I c co pa y e e e o e i y o i o e o e a e Ae o a ic i ee i epa e o e I i e o Tec o o y a e i e i y o Mi e o a T e ea o e epa e a a i e a e o e p o e o A e a He e T o a ia o i a pe o i o o e A i i a y co i e ia o i ea o i o i a e a ica p o e T o a ia o i e ee ecei e i ai e a eco i e y p o e o A e a a o e o e a o e a e e a ia o i He a a e e o e a A e ica oc e ocie y T e cie i ic p ica io o i ocie y e o e e e o T o a ia o i o e ea c a io
Ha a a H a a a a p o ec a e a e ie a ic e o a io a e a ica p o e A i i e e p i e e e a cie i ic a ic e I a i io o o i a e i e i y o Mi e o a T o a ia o i o e o e ai ia cyc ope ia e e e i o ip o p o iyo yc He a o pa icipa e i e i e o ai ia co i y i Mi eapo i a a He p e e e ec e o e ai ia co i y p i e a ic e i e pape c a o o a ee o a o i i e ay e c A e a a i y ce e a io o T a i i ay i o e e y c e ai I a ea y e e y o a a e a o o a Hi o a I ee a I a a ea y c y pe o I a a e o e a ay o e o ie I a y e i e a i y e ai e a i e a e e a a e o o i I a a e o e o e ee o I a e a i e e i o i y p o e io My o a a e a e i e i y e ee I a e o e a c i e O a a y T o a ia o i expec e y pa e a ay i e y ea e e i i e a o a e i e i y ic e ea y o o e o i i i e oppo i y o o o cie i ic p o e Ma y yea pa e i ce T o a ia o i ie I e ea i e ai e eca e i epe e ee o Co i a ea i o e e i e T e i e a a i e e cie i ic a ai e o ai e cie i c a T o a ia o i eco e pa o e i a e T a a io o ai ia i o e a i io a co e o a a ia Mo y a a ic e i e o o a e pape o Oc o e « 238 »
’ “ “ ’ “ “ “ ” VERA M. ROSSINSKA P a a H A a a T i i o e e a M o i a a i e e i e e a i o o e a e pec a e e o e e ei o e e pe o e o e e a e a ea e pec o e e e y e a M o i a a o o a e i io a i y o a c e y a He a e a a p ie o e y e a e y po i i e i e ce po i a e p i i I ai e e a o i a o e o a a y yea a a eac e i o a II i e a e a i y e e i a e o e A He a pe i e i exi e i e o e o ie io I i i a io i e a ea y i a a ce a e e co e e i i a e i e To e co a y i ea e ia e e a e po a e e e e o peop e o i e o e oi e a a e “ oi e y “ c a e e a e e o e oi e i a io y e c a c o i c o e ay ope o c o a o e a cy i c e Co e a o e ex i i e y e oi e e i o a i ic ay a o o pe ec io y “ a ya “ o i a a a a I e o ca e e e o a e o e c c a o a o i e ey a o e o c c A I i i e oo ey i e e o eco a e o e c c i A e Hi A e e o o Mo e C c i o Bo B oo e e a e o a ca e ai ia oi e y ic e e e e e a a i o M o i a T e e a ic e a o i a co pi e i co a o a io i e e a o e e oi e e co ai e oi e y a p e o a o a e io o ai e A e e o ai o o y y a O a C c yo i a o i e co e o e ec e ic e a o i a pe o a y e oi e e i e ex i i e c o y e I e ia e y a e C i a “ a ya “ e a e po a e e pai i He e e a o a e e o ce ai y e a pa e pe ec io e a i ai ia o o a o c i e a a T a o e a o i a a y i i i a ac i e ei i o eco a i py a a “ eco a e a e e e o e a e e e o e i e a e “py a a “ o e i i ia i e o o i e oo e a i o a e i a e i co e o a io c c ee T a yo ea e a o i a o yo o e o o ic I ai e a o a I y a c a po i e o o o e i ec io i i e ic yo e p a i e “Ho o yo c c a ay e p yo ei o “ T a O O « 239 »
ПЕРЕЖИТЕ -ПЕРЕДУМАНЕ Пилип Шайда
` ` ` ` ` « 240 »
P p a a a a a O a Pa a P p a a p a a a a A a a a Pa P p a a pa a O a Pa « 241 »
BIOGRAPHY Philip Shayda I a o Ap i i e i a e o Ho y a i e ia e i ic i o y o a e i io pea a a i y o A o a Ma ia ay a T e e e e o c i e ee oy Mic ae i ip a I a a o e i e a I i i a e I i i e e e a e a pa e y ea y c i oo yea I a e o o o o i c oo y pa e e e oo poo o a o i A o o i a o i ie a opp e io eca e I a o a Ca o ic T e e e e o ai ia yo o a i a io i e i a e I I oi e e O o a i a io O a i a io o ai ia a io a i a o e e i o e ai ia yo I ie o o icia y o a i e o e i e e e oo yo a e e oi e o i yo o a i a io i o e o o e a o i e eye o o i po ice My ie a I a e a a a e a a o p a ce o p a a c oi e p o p ay c a a a o o ia a a a o a a o e Happi e a a y o e I e ci y o e ia e e e e e ec ica co e o a i a o o o o e e a e a o e c op a I a a e o i i e e a o e e co e a a a a p a a a a P p a a T e o e o o y a e I a accep e o a a a a a a ic ayi a oo o i c oo ea e ci y o e ia e I e i e e ie e eo y o e e i a i e e e i e ac a p ac ica o Beca e o e a e ee e a y a o a a e occ pa io o e e ai e y o ie i i c oo a c o e T e o ie o a i e a yea c oo i c oo i e Bo y a io e a e i e i a e o Ho y a I a e e i c oo o o i e c oo a c o e o a o i e i e o ie i o co e o o i a e M i a e eac e o a e o ee e o ie a o o e O e ee y e c oo a a e a e a e ec e i ea i eco a io o o e a e e ee O o e i e e a e a a o e o e i e e e ai ia e a ye o a eop e oo o e oa o ee ei a io ic a e o o i opp e o I e i ca e e e e e a a o o ice M i a a e o ee i ai ia o e a e e e a i o pay a e io o a M i a a ayi He oo e a e ai ia a a ai a i a a Ta e a a o i e ia e y M i a a a e e a o y a e o eac e i appea e T e e a a i i e y i e Ho y a i a e e e e o ie a e a o o a co o ic e I o e e e a a ic aye i e e a o ie a o o e o ie i c a T e p i o e e i e i yo peop e o o y A e e o ie e e e ea i e e e a e p i o e a e ace e o ie o a o o e co eco i e e a e o a a e a ey e e o y eco i a e y e e ai i c o e a ey e e ea i e e e a ci i o e e ca e e ea i e a ey e e a e o e a e i o e o e i e o e e a e o ie T e e a e a o ec i yo peop e o e a y o o T e i e o p e i i y e a e i e e o e a o o e i e e i i a o i co i io i e a y e e o e e yo peop e i o a o o o a i y T e e a ec ee a o a a o o a y yo peop e o e e o o o e a y a e o o i e i a e e e T e e a a o ec a e a e ee a c op e e e e e o e eic T ey c o e e i o a peop e co o i ei o ea o ei o e eop e a e o i o i o e e e a o a o ey o e e o e i o e i eop e co po e a o a o a e y a e ie i e a a e o ee o e To a oi ei e o e a y I e a o oo o o I o o a a a o ec icia i e Be e e y e io e e I o e o o e i e My o a o ca y i c io o ea o i e i a e o e e io a eco o ic ce e I eca e e ac ai e i e po i ica i a io i i e io o o y I a a y oppo i ie o ee a coope a e i po i ica ac i i I e a o o oo ai ia pa io o Ha yc y a o e e o ce o o o e a p o ec i e a e ic a a io I e pe ai ia pa i a ee i e e a o o e o o e i e e a a e ic a a io A o e poi e e a a io o e e e a i a i i o i e a e io a co a e a a e a o a i e y a eapo ai ia pa i a i coope a io i e a a io peop e i e ee a a e co a e a oo a y ac i e i e e a e a a i io I ep e e o I ca e o a Mi e o a o o o B e Co c io Co pa y ic e e e o Co co ia a a I o e e y a e e I ca ie ee a o o ce e o e o a io o a Ca o ic c ape a « 242 »
o pi a I a pai o o o o a e e i a o axe o i a pay I a e pi y o e I a eca e e i o a e o e e co pa y a e o ay e ic I a ai o o o I e e o a e e a e y a ac a o a i a i o o e a e e e ic Ho e e a a e e I o o o o o i e e p o o A exa e a o y I o a o i e ie e Co c io Co pa y a y i e a e e I oi e e pa i o Mic ae a a i e c oi e e i ec io o o Bi y A a i e e e a o e yo o a i a io ea e o ai ia o i o A e ica I I a e ec e a e i e o i o a i a io I a o oi e e a ce o p e e i ec io o o ep oci a a a o e a a e a a o p e e i ec io e ia oci a a e I o a i e a c oi i M o o ai ia a io a i y e e i ec io o eo e o e e c oi ip o a o a i e e e i ec io o My o a B y I a e e o yea To a a ce y ca ee a i ica io I i i e C ica o Tec ica Co e e ia co e po e ce i o yea e e I o a ip o a a a eco e a io o o a a co c io co pa y i O io o e e I ec i e e o e o o y y a O a O o ox c c a o a i e i a a I eca e o e o e o e o i pa i I I eca e e e i e o e a i Co ci a a a T ee o a o i e I a a o e a o a e i e ea e o e c c c oi o yea a a o yea a c c ea I I a ie op ie o o e op ie a o e a e Ma e e o e ai e a e ca e Ma e e a ie a a ee o Mic ae Ma o a Ma i T e o e o i a ie a a o o B e a a y o a o I a a a a e a ea a a e o a y yea I a e o e i a y pa i io e o ai ai e c c i i e a e a e ic o ppo e c i o i e a o e c c My i e a I o e a y yea o o pa i e a e o a e a y oo o e c c e e pe i coo i ea o a i e ecep io a ce e a io i o e pa i io e e a e o a o a e y y o e o y o e a y ppo o e ai ia O o ox C c e i e i e a e a i ai e I a e ecei e a y ce i ica e o a i e I e a yea I o e o a y ai ia e pape i e Ca a a a a e y i ai e I o e a y poe a i o ic acco o e c c o o o y y a O a I p i e ix i o y oo i y Ho o ia i a o oi T o c o i o y i i a o acco o e o a i a io o e pa i o o o y y a O a i To a i Ta Mi o e o i T a a I a H pa a a P p a a p a a H P Ba i c y oi i i o o ai y i a a Pa a a Ha a P e e e i pa a poe a e eco pa oc e ce i ica e a a yo ic e e i e a o y o i ai e a o i e o ai e i a y yea I a e ppo e i a io a y ai ia O o ox C c e i ai e a i e A I a e ecei e a y ce i ica e o a i e I I ecei e a o o a y e ee o e e ia aii a i e i y o o y o y i e a y o p ica io a e p o e ai ia i e i y a o i I a e ecei e a a C o e a o e ai ia a io a ep ic o y II a e o P p a a a a a a a a
« 243 »
IO APH O I A OH A A O A A O O John SYDORENKO My a e i I a o y o e o I a o i i e i a e o ypi i ea e o o i y C e i i e io ai e My a e H y o i o e pa e pe i e i a i e oci e Ho o o o o ai e i y e a a ea y exi e y o ie o e a i e ia i e yea o pa icipa i i e ai ia a y i i o ai e i epe e ce o o ie pi e My o e O a O o o o e a e a exec e y o ie o e e i i p y o a i ee o i a o eoi ocia c a ecei e a e e o y a o e a a i a e a i ie i oc e a eca e a e i ee a a i o i o ayi eco ac o e T a i e ia ai oa o e e e i A ia a a e o i e i a a a e a i ca p e i ee ea a e a y e a p o i i e o e e i opea pa o o y a e pa i a ai o ie o e e e a e B ca e o y o e o e o a e e a e e e e o a pecia e e e Ca p e ic e ee o a e a o a i ie o exi e i i e ia Ho e e icio a i o e o i e o ya a e e e a e pe o o e ac i o a e i o a ee o e a o a ea y c ee ccee i i a a i e cape Te i ie a i a c yi e ace o e a o e e e e c i e y i e Ma ia a e a I e e i e I e pe a io a ai a o a o i o a y o ey o o e a i a o i co a e a e e i a io o p o ec e c i e a o e ai ee i a eep e i e a e a eci io o e i e o a e c i e a ea c o e a o o i e e o a o e i e o T a i e ia ai oa e e e a a o i i a ac o e ac a co ai e o e ie ea a a e piece o c o e a e c i e i e a e oa e e i ai o Mo co e e e a e e o e T a i e ia xp e i e ea y o ee o i o o i ai e a e o e ai ca a i a a e pa e e i a y o e o e a ee o ea o e a Mi ac o y e o o y a e e ea o a a e ay a e e a a p i i ea a a ic e io i i A e yea i i e ia y a i y e e o ai e e i e a y o e A ee a e e a i e a y o e o T o o a e y o e a o a a o O ece e e a oop e e e e o i e o a e io e e e i e e o e i e ia e y o o p ace o i e e e a ee p o i i e o i i i o ie e i e o a e y i e a o yea a e a i A ie e ea e e a o o e a ai a e i y o e a a o e pe e i i e i e ci y o a ia e o i y e p i a e i a i a e i a icia Ha yc y a a e ea y a o o a a i o a ia A e o ie o i e ep c eepi po e a o co i e o i o e o H a y e e i pi e o y pa e io e p o e o o e e e co i ca e a e e e p o a ai a e i o A ia a i a y e o p i e a y I a o a o e o a e c oo i e a y e o e a i e i e o y a i y co c e ai oa ai e a ce a ac a e e i c e ai oa a io i e o e ci y o e C a e i e a i e e a e o a e i i e o e ai ia a i ie i A e ica o ce i e a e e a y o Hi e e o Ap i Ho e e e o e A ie a a A ee e e i e ai e i e a y a i p ace e o i e a o Co a i e e y eca e ee peop e My pa e i o eac e o pea y a i e ai ia a a e i i e ia eca e ey e e a ai o ei acc e o ai ia a io a i a e y e io c i e a a i e o i a i e a y a I i a y a e e e ai ia a a e T e e a i e po a e e ai ia y a i i c oo ic I a e e a e appie i e o y i e T e co i yo o a i a io a o ic I e o e o yea a i i e i e e o e o e o o a y a e a e a i e i A o e a y I o e e e y i A e ica I a e e eco a y c oo i e a e o Mi i ippi e i C ica o a i a y i a a I i oi I a i a e y a i e o e i e i y o I i oi i a a e e I co p e e y ie a ecei e a B e ee i Ae o a ica i ee i i A e o i o yea i e ae o pace i y I eci e o co i e y ie a e i e i y o Mi e o a i Bio e ica i ee i I o e i y e ie i y e i e e i a o I co i e o i a pa i e e i ee i co a My e ca io a i e p e i y o yea o e ice i e A y e e I a a e e o e yc o o ica a a e i o e a a e Ai o e i i io e i i e A a To io apa O e I a ie a o a a ia o i o i i a i ai e e a e o o Ma o Ma a a o a y o e p i i a I a y a i y i e o a i e i Ca i o ia o i a a i a y e e i Mi e o a My e o e i e o yea ie o ca ce O ece e My yo e o a o eca e a e i o e a e i ee My o Ma ecei e a i Me ici e a ie a Ma cia o o ap e I a y ey a e pa e o a a o a e i e a e i ia a a o ic o a T ey i e i Ma a a e o e e Ma o o i o I a a a a Pa a a co pa y A o i o e i i e oe o o B e A e ica a y Mo e a ai e o y o ai e O A O A A IO APH O IT A I TIO a a ai i
« 244 »
БІОГРАФІЯ ІВАНА ТА ЯРОСЛАВИ СИДОРЕНКО « 245 »
DR. MURRAY TANASICHUK (Last Name originally spelled Tanasychuk)
a a A a a a Murray was born on the family homestead 10 miles west of Rossburn. Manitoba, Canada, on September 17, 1928 to parents – John Tanasychuk, who immigrated from Luka, Ukraine, and Agapia (Henkivich), born in Pohoriliwka, Ukraine. His parents broke the land using a team of oxen, building their own home, and clearing areas to plant grain and garden. Even though the money was very scarce, they made a donation to begin construction of the Glen Elmo Greek Orthodox Church; their faith was of great importance to them. They now rest at the Glen Elmo Cemetery. Murray was the youngest of nine children, attending country school during his elementary years, later completing High School in Rossburn. He continued his education at the University of Manitoba, graduating with a Doctor of Medicine in 1952. Murray practiced medicine in Grandview, Manitoba, prior to Post Graduate studies leading to a Master of Science in Anesthesiology in 1960 from the University of Minnesota. He returned to Calgary, Alberta, to work for a year, returning to Minneapolis/St. Paul to continue his practice as an Anesthesiologist. He worked at St. Barbnabas Hospital; was a clinical instructor at the University of Minnesota; practiced at St. Luke’s Hospital (1963-1974) and at Fairview Hospital (1974). He married Vera Zaslavetz in 1964 and they had a daughter , Kristi Ann. Murray was a kind, gentle man, who was always had time ro spend with the young, entertaining them with his guitar and banjo, music and song. It was always a wonderful time of celebration when he would visit, first as a single man, and then with his beautiful wife and daughter. There are so many happy moments, as well as the sad ones, as we watched him become weaker and thinner, as he struggled with cancer. He passed away March 2, 1981 at the age of 52. He rests in the Greek Orthodox Cemetery in Rossburn. “VICHNAYA PAMYAT…” Uncle Murray always wanted to build a church, he was a man of great faith and wanted to serve the church. He was active inall functions of the church that he was able, and his dear wife Vera carried that promise through Kristina, their dear little child. Vera and Kristina broke the ground that was blessed and carried the wishes of Uncle Murray after his untimely passing. Dr. Murray and Mrs. Vera Taanasichuk with Kristina are the founders of St. Katherine Church.
« 246 »
МОЇ СПОГАДИ ПРО НАШУ СІМ `Ю ТА ТЯЖКІ ПЕРЕЖИВАННЯ (1932-33 Р.) MY MEMORIES ABOUT OUR FAMILY AND THE HARDSHIPS (1932-1933)
a a T a a a a I ea o e i e a o i ie a o o Hi e a a I a e o ay i o a ica e o e ea o ea a o i i a e i ci e o y i e ic ea y appe e a i i e o ie a e a ca pai o co i ca e a p i a e p ope y o ic e a o o ic a e T ey oo a ay o e a e ip e co a a i o po y T ey e e oo a ay e ee ai e o e ex yea o i ea o T e pp y o oo ic a o e o ee i o a e a i y o e i e a a o a e a ay T e o i a a ey oo a ay o co ic p o ce i o e c i e O a i y a e y a e a co i e o y a e a i a i e o o a I y o e e e c i e ee oy a o i a y e e y a pa e e a i e a e y a o e e e e o e a ea i o y pa o e ea ea i a o e po io o ee e a c i e a a a e o ia i i e c a e a a a o a o y o yea o Beca e o i e ie i e y ay e ac i i yo peop e a i e y e o ie a o i ie o c ec o e a e a co i ca e oo o e co e c o co e a i o a i a y i e a e a ay a e e ey co i Ac i i ac i i ac i i i o e i ie e c i e eca e e e ac i i ca e o e o e ey e e o e a a y a i T ey c ec e e e y co e ey oo e i o e o e e e e po e e oo i pea po e o e i e a a oo a i ey e e oi i e ye i i o oice e e i yo i e e ea A I a i i i I o oo e p a o e y o y « 247 »
o e o ey o i a pec o o o a a o o e ee i e a a y a e ey o ye a a e yo ea i a yo a e i a i e I peci ica y e e e o e o i e i T e ac i i ca e o o o e o coe ce y a e o oi e co ec i e a y e a aye i i i My a e exp ai e o e a a a i y c a o i a i e o i a e o ie e e e a e c i e e e y a pa e a a i a i a e a e o e y oo ca i a e o a co ec i e a A e i i a o e o p o ac i i ca e o o o e eepi y a e i o i T e e po e e ac i i ecei e a Co ec i i i a opia o y a e ey a e e y a e a o e i a e a a c e e o e e o o o i a o ca p i i e ia T e e a e ee e ee i y o i y peop e a i i a co ea i o y i ei ac e o a pa a i a o ei ac i e ca e ea i o a i oi o appe o e ex ic a ea o ei a i ie a i pa ic a ei e y yo c i e T ey e e o ce o o e o y e a a i o y oa o e i a e o T oi e o e e opa i a i a e i e ip ope o e io o ai e T e a o o ey oo e i e e oe o o e ac o e a o o i e o e co o p i o e c ea i o c a oca i a e co o ee o i ei e a ay B I a y a e a e y e a i i a y i He e e co a pic e e p A a i o o i i ip a e y a e o e o o e i e I o o o a appe e ex T e peop e o e e a e e e e o ca e e a o ea i e ic o o ic e i e c a a e a a y o e poo pea a I a ece a y o i a ce ai o a o a o a i e o e i a e A pea a o e p i e o a i i o i o e a o e i a c i e o o e peop e a e e oo i o a e e B e o i o i o i a oo peop e e e e e a y peop e o e pe T e e i peop e a e a o o i e T e i a e oc o a e pe i e oo a o e e o o e ica e o e p e I e e e a i e e i a i e co a e e a a i e o o e o T e ac i i ca e a ca e a o i o o e T e oo a i e ope a e a y a a i a pe e c a e a e o c y T e yo oy e a o e e a c o i o e e e o e c i e oo i e a e a e e e y a pa e e e o e T e ac i i a e c ea i a e o e a o o e o a e a o e o T e e a c yi e c i e e e c ea i i a e y oi y e e y e e a ye o o e o e T e ac i i oo a o o y o e y e ac p e e a e e o e o o i e Mo e ye e o e c i e a ey o ay i i e a o o e B e ac i i a e c i e o e y o e o e a o o i e T ey oc e e oo a e y o e ye e T e e a a y i e o e T e ac i i oo e c a e p i o e o a co e e e a y i e oo a T e a e e e i o e y a a ei o ca e a oo e c i e i o i o e i e e a i i e e o i e a i e o eep Hi o e a a a e a e y a e o oo i i T e i a e a ic e i o o y o e ai T e o e i e i a e e e e p y a co a e i o e e e e I a o ee po i e o ea e i a e o e A i peop e p e oo o e p y o e a e e oo o ea i ei o e My Mo e co ce e e o e i a e a o i ie a oi e e co ec i e a e e c i e e e a o o e e e co ВОЛОДИМИР ТА МАРІЯ ВОВК , ПАРАФІЯНИ ЦЕРКВИ СВ . КАТЕРИНИ , ВИЇЖДЖАЮТЬ НА СХІД ДО ШТАТУ ПЕНСИЛЬВАНІЯ
« 248 »
’ WOLODYMYR AND MARIA WOWK, ST. KATHERINE CHURCH PARISHIONERS, ARE MOVING TO THE STATE OF PENNSYLVANIA O ay Oc o e o ea pa i io e o a y a y yea i ce i pa i a ee e a i e i e i ie o o y y a Ma ia o e e o o e i a e i e c eo T ey a e o i o e a e o e y a ia e e ey i e i i i o e o ei c i e o e T ei o e c i e a e a o i i ea y o a T ey eac e c a e o ei i e e ey a ei a i y e e eci e a i i e c e e o e o i e c o e o ei c i e a i ie o i e o ea e p o e a i i ic i e o ei i e A c c i e e e e e e yo e e pec a o o e e i o o c c c oi a a p e e a e O a e o A i Hea e a e ic e e e e e a i c eo oo p epa e y i a C o e yc a Bo i a e o i e p y o e i e oo e e a e y y o C a a ca io a iai o ee e e o a i y a e o i occa io o ei o i o e y a ia a i i e a o e e a e e peop e e e i i i ea i ei oo a a e O a O apc o e ic op o e M O apc eco e o e a ie ce Ma ia a o o y y o e y ac i e pa icipa io i o pa i i e a e a i e i e o e ai ia co i y i Mi e o a e pa ic a y e p a i e o o y y o o o o a i i ic e o o p ayi e a a Ma y peop e o e ai ia co i y a e e e a a p ayi i e o o y y o pa ie y coac e e i ea i o p ay i e y i ica e ai ia ica i e T e e e e o M o a a p aye e e ai e e a ie ce i a y ai ia e e i Mi e o a Ma ia o a a ay ee e y ac i e e e o e i e oo e a o pa icipa e o a y yea i e O M AA A O A e o o e ce c i e ca p A a i y e e o e o a i y e pa e Ma ia a o o y y a e a ei c i e Ta ia Ha ya ia a ic o a o e o a e a i ie o ei o a ay ac i e y pa icipa e i o pa i a e a i ai ia co i y i e T ey a e a co e e a a e ee o e a e p y icia a ia i a eac e a a e e ic op o e o e e a p i e H a o a Ce i ica e i e y Hi ace Bi op a ie o o i o o y y a Ma ia o a ee ecei e y o pa i Hi ace Bi op a ie i p aye y a i o o y y a Ma ia o o ei a y yea o e ice o e e e i o o co e a io o Ho y C c a o o i ai ia peop e o o y y a Ma ia e e e y a e o ecei i c o o A i poi a o e co e o a i e i a ee i e o M a M o y a o Me a y o e i e oo a oo e p a e i a Ico o a e i e i a i c ip io o e ac i e o o y y a Ma ia o a e e e yo e o o o i e i c ea i i T ey i a ay e e e o a e i e pa i e e ay o Oc o e Ma ia a o o y y o e e a o o o e i a co e o a i e ecep io o O M AA Ma y O M e e o ca e a a io a e oo a ic e e c To e e i Ma ia a o o y y ey e e e i o ie o e o e e y y a o e O M e ca p O M e e i e Ma ia a o o y y a e e i ei i e i e y a ia a a e o o y y i pa ic a o i o i eac i ai ia c i e a o a e a e e yo e o a o o y y i e y o e ea e i e ie o ee eepi a e i oo a a io e ici a p a Beca e e y a ia c i a e a o o y y i o e i e y i i a o a o Mi e o a e i p a i o a e i oo a e ici a p a e e O M e e i e a a e e ca i i o o y y a Ma ia o a e e i ei i e o a y a y yea A O A HO O A IA A O O O H A I H TH A TH T O A A TO O AT T ATH I PA I H A H O O O TO TH I A H A OTA TI I AT O I HOP A I
« 249 »
Анна ЗАЛІЗНЯК – квітень 1997 р. a A a a Ha o e e c e Ha O a a i i i « 250 »
O A ei a e i O Hi a e ei i i O O e ei i i i i Ha A ey Mi e A ei a « 251 »
O a ei e P I O a a a O a a A a a a Ap T e a o e o ie io i e a y a e o e e i e i ea e ai e ea e o e i o a ac o o i e c O ie e e p o e i e a i a e o e ic epa a e o a a ai e o oo c i e a pa e a e e e a a y a a ea y i o i a e T e e A y e ea e a e ea e i o e e op a e o o e T e e a o ce ic ca e o o i a e e e e pp y i oo o e i o o e e a ee e a i e I o a ea e o ie i o a e e o i e o e o e e e y i o e o o p co ec i e a T e i i a a ay a i i e o o a oo o o e a e o e peop e o ie o e e pa ce e o e a o eac pe o e e o o e a e e exi e o i e ia e o a piece o a o p o i i c i o e o o a e o eac e e a i ie ey a e o e ca o e p o o e a o e c A o o eac a i y ey a e ei e o e o e o o e a e e a o o e e y i y a e eape ye ea oa a a ey i ic e Mo o i o a o e y o e eca e e e e ei e exi e o i e ia o e e o o a My o e a I e e o i a a e e appy a e a o a a o a e a i e e e e pi eac o e e oo e e y i o e e i a ac e e e y i e e a o i o e i o y o e a I e c ai e i o e ac o a a e ea e e e yi a o O o e ea a o e ac a e o p i e a i e e e e o e ai i c ai a o i o o ey o e e a T ey c o e a i a e e a o p ace o i e ai i o o o a i ea e a o e e a i e a e o a a e e a e oo p aye e io i a e a ei e a o a e i i o e o e p e e o a ay a e e a ay a e a i o e e y i o e i i o e o o ea i e o e C i a a e i ac i e a o o o i a e a e e e o e ea i e o T e ay a a e o e o e i a o o o ya I e p i e e a oo e e y i i o e co ec i e a e a a e e y i I a c e e o e o a e e ai o e co ec i e a a e a o i i i a T ey e o o o e a i e a o o e a i i e ai T ey i e a o e a i a yo e ie o i e ai o e p ace a e e a o i i ey o oo a pe o o e po I e p i o e peop e o ei o o a icia a e o a i e T ey a o e e o a a io T ey e e ayi Hi e e e y i e i co i My o e a I i o e ea i a c i ey i o a ic T e e e a a o e o e pe o o o i a e pop a io o o i e a y e a o e ea y i ee ay I a y co i e e a o o e e o o e e o e i ic ci y a o e e e a o o o e ai ay a io a o e ai A e i ic ci y ey p p i e c oo i i a e e a o o e a i My o e a I oo o oo e i ca e a e o e a i i o e e eop e a aye a e o e a y T e e e a a o e o a o e o p I o e e e exac y o e i e i e o e e o e a io e a a e e ea i ye o i o a ey a po e o o i e a y e o o e ci y e e i a e e ey oa e a o o o i o p ic a o e a a o c o e e e i i ec e o e e e e o a a ci y o e e e e a e a e a o a i e T ey p i a ca p e e ey ep a p i o e e y i a o e y a e i e O e o e i e o e i e e e e e « 252 »
p i o e a o e o e e e o e Ma y a a a e a o ee o ea T ey e e e i o oo e y o i e e a ea o ie e e ca ie o o e e A e o e i e ey p i o a pa e e ai a oo o Ha o e I Ha o e o e o e ai oa ca e e oo e o e o e ca e o B e e a e a io ey o o e o a o o o I a y ie a e o o o ep ace o e e T e a e a y e ec e e o o a a o o e yo i a o e e e o e o e ac i o e ai oa ca T o e peop e e e a e o o i ac o ie o o a e A p op ie e e ec e e o o i e e a a a y ie a o o i a i e e e a a I a a i e o o o e e a a e c e Ha o e o e a O a a i o a e p op ie o a e e i I a a y i o o e e a a o ie i e i o a a e a e ia o ai ia o c a e e aco I i a a oa o ea o o e My o e o o e o e aco o a e i i a o a e y a y T e p op ie o oo a ay y ea a aco a o i a e e a a T e p op ie e i a e p op ie o i i i o a e a y c i e ey e e o e peop e T ey a a o o i o e a yo o i o a a o Be ia o e O o a e a o c oc i e o i e a o c ea e e a a e a e o e a e a o e A a e a ea a i ice o ea i a i e a a i e a co ee a e o a ey e o e i c e c ea e i pee e po a oe a o e e e a e A oo c e o a co p e o po a oe a ca o o ca a e A e c e i e i e o e e a a c e e i c e oo e o e e c p i p A e e a o o o e i o ppe e e a ai a co p e o po a oe i pi ac e y i e a e e o e i o p e e e e y y e e y i a e oc a ey I o ee o o e ai ia o e oi e T ey a o e ea i e e o e a o o a expe ie ce a ey i o a o e e ea o o p op ie o o i e e e i e e o o oo a a e a co p e o e piece o ea T e p op ie o o a o a e o a ic ic a O a p i e o e e o o a ac e o o ac e a ea e a a i e e e e e o i e ee o a e e y o y o o a e a e o e a He a o o a e a o i o i e e ee ca o o o ie e c e e e a o i e o e i i e pa po A ei a e a po ice co c ec a a y i e B e i o ea o e O i e a ac e e i c a a e a e e e e i c o e o o e e a e o o i e ee e p e a ay a e e co a e e ee ca a o o e oppe I a e y i ic o e c o e o o e ay i ay e e o e e a a i ie o i e o c ea ei o e o op o o o a o a e o o oe oc i e c ey a o a e o e i o ea T e ci y a e ea y o a e e pecia y e pa o e ci y e e e e e i i eca e i a o o a e e e e e ai po ice ea a e o e a ay o i e e ci y a o e T e p op ie e a e y ca e a e o a i i e o e o e i o e e a e I a a ia a e o e a i e Be ia o e a o e o e T e o i e e oppe e e o o e ay I e e e a i e e o e i o o e c ee e e ey o p ea o e o a e e p e e B A e ica e e o e e e y a a o e ay e oye a o e e i e ci y O e a a a a o e oye a ei o i o e e o o o e a a a a e i O i a e ay A e ica o e o e ca p e e e o a ei e i e e ea e e e e i o e o o e e aye e i T i ca p a o e o i o e ci y a e i a i e e e a e o o c ea i e ee ca B A e ica o a e ca p a occ pie y e e a o ie a o e i e e i e excep o e o a e o o e a o a c o e e i ea e o e a a a e oye e e e e o o o a o e e a a T e a e o i o e a Hi a a i a oca e i e a e i i i B e e o ie i T e e a a e a a a o e a a ca e O pe i o a e ei i i e a e o e a a e a ay pie o e a ay a o ea o e O i T e e e e i o a ia o i a ai ia O ce o o e i e e ca o ea i ei O i a e ei i i e e i o ai o o ee T e e a a a a i e a e ai a o e i a o ay e e o ee I e p i o e a a a e i a e e e o i T a o i i i i o i e o ea a eca e e a e y a a eca e e i o a o ay i e o e a e o o a ai a e e a a T e p op ie o a o a ic o e e a a a i e o a o e o e Ha A ey T ei o e a o ca e o o i aya a a a a a co p e o e a i He e e o e o a ay App oxi a e y peop e ca e o ea ei c e a ppe a e e a a T e o i co i e i e e e y ay a i T ey ai e o pay o a pe o o a pe o B e e a o i o y o a o ey o e o o e o o c ea e a o e T e p op ie o e e o a e a a o a e y ea pe o He a e ea o a a ee o e a a o e a a i e a e ai I yo o a e e o ea e e o a I i i e yo o e T e p op ie e o a a o e coo a e po a oe a e e a e a c a e a e o ea app oxi a e y o ce a ee a a piece e e e o o e y T e o i e e e e o e T ey a e o op e i o o a i o exp o e i a ay a e i ea o e a a a o e o o e ep o e e apo ea a e a i i o exp o e B e o e a i a o e a e p ace a Mi e e o ey o exp o e a ee e e a e a e a e e y i e e a o i App oxi a e y o e e oppe ea i po ice a io « 253 »
O ce I a o c o e o a e y ea a e e e e a o e e e i e a e o a a e a io a o ce a e e a o e o p o ai p a e oi o Be i a e o e o e a app oac i B e e e a e o o e o e e i e a e e o e ai po ice a io e ca e i o e ya o e o e po ice e ai o e yo A ei a e i a e ai a O A e o e e a ea y a i a a o o eo e o e a a o e o i i ac o e ee e ic o e e oye a e e a ea y e o e e e a i a a e e o e a i o i T e e e e o e e a i a a e c y a e o o T e o e e a i a a o e e e e y ca e a a e o c y e e ca e o o a a e e e e e e a e pi a a o e e e a i e T e e e e a y c i a ce i o e oo c o i e a o I Ap i o e e y i a co i o a e T ey e e oo i a e ci y T e p op ie o a ayi a o e a i o e oo oo ye a a e co e ac a ea e e e a ea y o e a o oc o e e a a i o a o e e e e e aye ay a i T e p op ie o a e a oa o ea eac a o o ay i e o e e I e o i e e e o a e B i i a a e o e e ci y e ea a e a e e a ea y y e e a ce i o o o e e T i a a a e o e e i e ce e o e ci y a i a exi T e e a a o oo o a e e o ei e T e B i i ca e i i ei ayo e a a o e e a o i e ea o e a e e T e e e e a y e c a p i o e T ey e e i e ea a ca e o e e ca e o oo a i a o o o ey e e e a ea e a o e e o e e a a e e e o e e e y i e e a e oye o ee ay e e a c ao i i a o e ie I a o o i e o a e a e e a e yo o e o o e a e e a a o a o e o e p a o o i i co i io e o e a e e a e o ca p e e o i e e a e a i o e e o oo a ey a o c o e T ey e e o e a co o e i e o e O a ei e a o c i e e o i e i i e ia T e ca p e e e ce a o i a e i e I e e o o a ca p e e ey a o a i e a e I B e e e e e e ay e ca p e e e O a ei e e e o i I o o exac y eca e ey e e a o e o i o e o e I a a c a ce o i i e e ay e a o i e o y o ay I co ee a ei i i co i io e e e y poo ey e e e o y ip ey i e o a oo a i a e y co A o a o e e o e o ai e o ei i e e o e e I o o e e e e a i o o I i o o o e eca e I a a ai a I o i p i i e ia T e a e e a a appe e e a a o e a e
a a I a a a
« 254 »