НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ•НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ім. М.М. ГРИШКА

3/2009 Plant introduction МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ • ЗАСНОВАНИЙ У 1999 р. • ВИХОДИТЬ 4 РАЗИ НА РІК • КИЇВ

ЗМІСТ CONTENTS

Теорія і практичні аспекти Theory and Practical Aspects інтродукції рослин of Plant Introduction ЮДИН С.И. Интродукция растений Горного Алтая 3 YUDIN S.I. The Mountain Altai plants introduction в условиях Киева и Кировска (Мурманская обл.) in Kyiv and Kirovsk (Murmansk province) КРУГЛЯК Ю.М., МІНЧЕНКО Н.Ф., ГОРЄЛОВ О.М. 8 KRUGLYAK Yu.M., MINCHENKO N.F., GORELOV O.M. Колекція верб (Salix L.) Національного ботанічного The collection of willows (Salix L.) of M.M. Gryshko саду ім. М.М.Гришка НАН України National Botanical Gardens of the NAS of Ukraine КОЛІСНИК Л.М., КЛИМЕНКО С.В. Історія інтро- 12 KOLISNYK L.N., KLYMENKO S.V. The history of дукції видів роду Sambucus L. в Україні introduction of Sambucus L. species in Ukraine МЕЖЕНСЬКИЙ В.М., СИЧОВ О.І. Інтродукція но- 18 MEZHENSKYJ V.M., SYCHOV О.I. Introduction of вих видів і гібридів роду Cerasus Mill. в Україні a new Cerasus species and hybrids in Ukraine Збереження різноманіття рослин Conservation of Plant Diversity ГРИЦЕНКО В.В. Stipa capillata L. (Poaceae) на Київ- 27 GRITSENKO V.V. Stipa capillata L. (Poaceae) on ському плато: еколого-ценотичні умови місце- Kyiv plateau: ecological and coenotical conditions of зростань, стан і структура природних та інтродук- habitats, state and structure of natural and intro- ційних ценопопуляцій duced cenopopulations НИКИФОРОВ А.Р. Растения реликтового эндеми- 33 NIKIFOROV А.R. Relict endemic plant of the Moun- ка Горного Крыма — Sobolewskia sibirica (Willd.) tain Crimea — Sobolewskia sibirica (Willd.) P.W. Ball P.W. Ball (Brassicaceae) ex situ Южного Крыма (Brassicaceae) ex situ South Crimea Біологічні особливості Biological Peculiarities інтродукованих рослин of Introduced Plants БУЮН Л.І., КОВАЛЬСЬКА Л.А. Біологія розвитку 37 BUYUN L.I., KOVALSKA L.A. Developmental bio- Coelogyne massangeana Rchb. f. (Orchidaceae Juss.) в logy of Coelogyne massangeana Rchb. f. (Orchidace- умовах культури ae Juss.) under glasshouse conditions ГЛУХОВ О.З., ДОВБИШ Н.Ф., ХАРХОТА Л.В. Біо- 42 GLUKHOV O.Z., DOVBYSH N.F., KHARKHOTA L.V. екологічні особливості малопоширених деревних Biological and ecological peculiarities of rare arboreal рослин в умовах південного сходу України plants under conditions of the Ukrainian south-east ЖИЛА А.І. Онтоморфогенез і сезонний розви- 49 ZHILA A.I. The ontomorphogenesis and seasonal de- ток Veltheimia bracteata Harv. (Hyacinthaceae velopment of Veltheimia bracteata Harv. (Hyacin tha- Batsch) ceae Batsch)

© Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, 2009 © Академперіодика, 2009 МАХИНЯ Л.М. Насінна продуктивність видів роду 53 MAKHINYA L.M. Seed productivity of species of Bidens L. долини Середнього Дніпра (в межах Лісо- the genus Bidens L. in blood-lands of Middle Dnepr степу України) (within bounds of Forest-Steppe of Ukraine) ШУМИК М.І., ОСТАП'ЮК В.М. Родина Вересові 57 SHUMIK M.I., OSTAPYUK V.M. Family Ericaceae (Ericaceae DC.): екологічні та біоморфологічні ас- DC.: ecological and biomorphological aspects of evo- пекти еволюції в зв’язку з інтродукцією окремих lution in connection with introduction of separate представників representative Паркознавство та зелене будівництво Park Science and Park Architecture ИЛЬЕНКО А.А., МЕДВЕДЕВ В.А. Динамика ланд- 63 ILYENKO A.A., MEDVEDEV V.A. The dynamics of шафтных насаждений балки "Боговщина" и побе- landscape plantings of the ravine Bogovshchina and режья Лебединого пруда дендропарка "Тростянец" coasts of Lebediny pond of arboretum Trostyanets Фізіолого-біохімічні дослідження Physiological and Biochemical Investigations у ботанічних садах і дендропарках in Botanical Gardens and Dendrological Parks ЛЕВОН В.Ф., БУЛАХ П.Е., МАРЦЕНЮК И.М. Фе- 74 LEVON V.F., BULAKH P.E., MARTSENYUK I.M. нольные соединения растений видов рода Allium Phenolic compounds of plant species of genus Allium L. флоры Северного Причерноморья L. of flora of Northern Black Sea Coast АРАПЕТЬЯН Е.Р., БОРСУКЕВИЧ Л.М., БІЛІН- 80 ARAPETYAN E.R., BORSUKEVYCH L.M., BILIN- СЬКА І.С. Вплив комплексу мікроелементів на SKA I.S. Effect of microelements complex on Alys- схожість насіння Alyssum gmelinii Jord. та Telekia sum gmelinii Jord. and Telekia speciosa (Schreb.) speciosa (Schreb.) Baumg. Baumg. seed germination МЕЛЬНИК М.А., ЛЯХ В.О., ДУБОВА О.В. Вплив 84 MELNIK M.A., LYAKH V.O., DUBOVA O.V. Influ- типу субстрату на обкорінення живців двох ence of substratum type on shoot rooting of two видів фуксії Fuchsia magellanica Lam. та F. tri- species of fuchsia — Fuchsia magellanica Lam. and phylla L. F. triphylla L. КОПИЛОВ Є.П., НАДКЕРНИЧНИЙ С.П., МЕЛЬ- 88 KOPILOV E.P., NADKERNICHNY S.P., MEL- НИК А.І., УСМАНОВА Г.О. Використання Chae to- NIK A.I., USMANOVA G.O. The use of Chaeto- mium cochliodes Palliser для підвищення врожай- mium cochliodes Palliser for rising up of soybean ності сої (Glycine max (L.) Merr) (Glycine Max (L.) Merr) harvest До 75-річчя заснування Національного 75 anniversary of M.M. Gryshko National ботанічного саду ім. М.М. Гришка Botanical Gardens foundation ГОРЄЛОВ О.М. З думками про майбутній ліс 95 GORELOV O.M. With the minds of the forest future ЧУВІКІНА Н.В., ІСАКОВА Л.О. Перша завідувачка 100 CHUVIKINA N.V., ISAKOVA L.O. The first librari- наукової бібліотеки Національного ботанічного саду an of the scientific library of M.M. Gryshko National ім. М.М. Гришка НАН України Клавдія Степанівна Botanical Gardens Кlaudia Stepanovna Kalachev- Калачевська skaya Історія науки The History of Science МЕЛЬНИК В.І. Дарвін і Гумбольдт. Ювілейне есе 104 MELNIK V.I. Darwin and Humbolgt. Jubilee essay

УДК 631.524.6(470.21).(447.25) С.И. ЮДИН Полярно-альпийский ботанический сад-институт им. Н.А. Аврорина Кольского научного центра РАН Россия, 184256 Мурманская обл., г. Кировск-6 ИНТРОДУКЦИЯ РАСТЕНИЙ ГОРНОГО АЛТАЯ В УСЛОВИЯХ КИЕВА И КИРОВСКА (МУРМАНСКАЯ ОБЛ.)

Представлены результаты сравнительного изучения ритмов сезонного развития растений двух наиболее характерных для Горного Алтая экотипов (предгорного и высокогорного) 11 видов семейств Ranunculaceae и Paeoniaceae в Киеве и Кировске. Выявлены особенности роста и развития этих растений в условиях культуры.

Интродукционные испытания внутривидо- о возможности культуры вида в новых усло- вого разнообразия растений природной виях. Особое значение эти исследования фло ры являются важным этапом в познании приобретают при интродукции растений в адаптационных возможностей вида. Тео ре- районы Крайнего Севера, в том числе Коль- тическими предпосылками для решения ского Заполярья, природно-климатические этой проблемы являются учение Н.И. Ва- условия которого весьма своеобразны и не вилова [3] о виде как о подвижной, историче- типичны для других территорий. ски сложившейся системе внутривидовых В данном сообщении приведены резуль- категорий и работы Е.Н. Синской [10, 11] о таты многолетних фенологических наб лю- внутривидовом полиморфизме растений. В дений в Национальном ботаническом саду процессе эволюции вид расширяет свой аре- им. Н.Н. Гришко НАН Украины (Киев, ал, как указывает Н.И. Вавилов [3], "…диф- 1984–2003) и Полярно-альпийском ботани- ференцируясь в пространстве и подчиняясь ческом саду им. Н.А. Аврорина Кольского действию естест венного отбора, основ ной научного центра РАН (Кировск, Мурман- потенциал линнеевского вида обособляет ская обл., 2004–2008) 11 видов из семейств группу наследственных форм, наиболее со- лютиковые (Ranunculaceae Juss.) и пионо- ответствующих данной среде". Е.Н. Син ская вые (Paeoniaceae Rudolphi) (см. таблицу) с [11] рас сматривает эти наследственные фор- целью сравнительного изучения особен- мы как систему экотипов, отражающих ха- ностей роста и развития этих растений в рактер приспособления вида к различным условиях Правобережной Лесостепи Украи- частям ареала. ны и Хибинских гор Кольского полуострова. На основе сравнительного изучения эко- Эти виды широко распространены на тер- типического разнообразия растений опреде- ритории Горного Алтая и представляют ленного вида можно отобрать лучшие из них: определенный научный и практический ин- наиболее устойчивые к совокупности изме- терес для интродукции как лекарственные нившихся факторов внешней среды. До сих и декоративные растения Сибири [6, 8]. Ис- пор не потерял своей актуальности тезис ходным материалом для интродукцион- Н.И. Вавилова [4] о необходимости проведе- ных исследований служили растения и се- ния прямого опыта, чтобы уверенно говорить мена этих видов, собранные автором в мес- тах их естественного произрастания во © С.И. ЮДИН, 2009 время экс пе диций в Горном Алтае. Растения ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 3 С.И. Юдин

Фенологические показатели (среднегодовые) роста и развития алтайских растений в условиях Киева и Кировска

Фенологические даты Происхождение Место- (высота н. у. м., м). Цветение Плодоношение на хождение Конец Экотип Отрастание начало конец начало конец вегетации

Aconitum barbatum Pers. (мезоксерофит) Ю.-В. Алтай, 1800. А 17.03 16.06 04.07 12.07 25.07 19.08 Киев С. Алтай, 540. Б 05.04 06.07 03.08 04.08 23.08 13.09 Ю.-В.Алтай,1800. А 28.05 02.08 27.08 12.09 01.10 01.10 Кировск С. Алтай, 540. Б 29.05 06.08 07.09 30.09 01.10 01.10 Aconitum anthoroideum DC. (мезоксерофит) Ю.-В. Алтай, 1800. А 17.03 07.06 21.06 04.07 16.07 25.07 Киев С. Алтай, 540. Б 08.04 02.08 28.08 29.08 15.09 28.09 Ю.-В. Алтай, 1800. А 24.05 16.07 23.08 30.08 24.09 01.10 Кировск С. Алтай, 540. Б 26.05 29.08 22.09 – – 01.10 Aconitum septentrionale Koelle (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1800. А 23.04 29.05 19.06 26.06 10.07 19.09 Киев С. Алтай, 340. Б 20.04 12.06 19.07 12.07 05.08 30.09 Ю.-В. Алтай, 1800. А 29.05 05.07 09.08 11.08 26.08 01.10 Кировск С. Алтай, 340. Б 03.06 07.08 03.09 21.09 01.10 01.10 Aconitum volubile Pall.ex Koelle (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1500. А 30.03 05.07 30.07 01.08 16.08 27.08 Киев С. Алтай, 340. Б 07.04 06.08 28.08 01.09 22.09 29.09 Ю.-В. Алтай, 1500. А 28.05 18.08 01.10 29.09 01.10 01.10 Кировск С. Алтай, 340. Б 05.06 06.09 01.10 – – 01.10 Aquilegia sibirica Lam. (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1900. А 06.03 02.05 26.05 07.06 19.06 30.09 Киев С. Алтай, 340. Б 04.03 12.05 05.06 17.06 02.07 25.09 Ю.-В. Алтай, 1900. А 27.05 24.06 20.07 06.08 24.08 01.10 Кировск С. Алтай, 340. Б 27.05 29.06 28.07 11.08 01.09 01.10 Delphinium elatum L. (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1800. А 24.03 07.06 02.07 05.07 17.07 10.09 Киев С. Алтай, 340. Б 27.03 18.06 20.07 17.07 08.08 02.09 Ю.-В. Алтай, 1800. А 27.05 20.07 24.08 12.09 01.10 01.10 Кировск С. Алтай, 340. Б 27.05 02.08 12.09 30.09 01.10 01.10

выращивали на грядках интродукционных на юг и в горы прослеживается закономер- питомников. Почвы лесные, с добавлением ный экологический ряд морфологических торфа. Ритм сезонного развития растений форм растений этих видов (от мезоморф- изучали согласно "Методике…" [7]. Номен- ных до ксероморфных). Крайним прояв- клатура видов приведена по С.К. Черепа- лением полиморфизма в горных услови- нову [16]. ях является наличие двух генотипически Непосредственные наблюдения в при- обособленных экотипов — предгорного и роде и в культуре, изучение гербарных высокогорного [12–15]. Отметим, что при образцов в ведущих ботанических учреж- изучении внутривидового разнообразия дениях стран СНГ показали, что при рас- растений в природе, исследователь, в силу пространении исследуемых видов в Горном определенных причин, фиксирует это раз- Алтае от предгорных лесных ландшафтов нообразие в основном в фенотипическом, 4 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Интродукция растений Горного Алтая в условиях Киева и Кировска (Мурманская обл.)

Продолжение таблицы

Фенологические даты Происхождение Место- (высота н. у. м., м). Цветение Плодоношение на хождение Конец Экотип Отрастание начало конец начало конец вегетации

Cimicifuga foetida L. (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1100. А 12.04 30.06 26.07 03.08 01.09 16.09 Киев С. Алтай, 450. Б 06.04 03.07 10.08 18.08 20.09 29.09 Ю.-В. Алтай, 1100. А 24.05 12.09 25.09 – – 01.10 Кировск С. Алтай, 450. Б 29.05 ––––01.10 Ranunculus propingius C.A. Mey (мезофит) Ю.-В. Алтай, 2250. А 08.03 01.05 22.05 26.05 03.06 25.09 Киев С. Алтай, 340. Б 13.03 07.05 30.05 01.06 11.06 28..09 Ю.-В. Алтай, 2250. А 28.05 26.06 13.07 26.07 09.08 01.10 Кировск С. Алтай, 340. Б 28.05 28.06 16.07 27.07 12.08 01.10 Thalictrum minus L. (мезофит) Ю.-В. Алтай, 2000. А 27.03 20.05 02.06 13.07 22.07 14.08 Киев С. Алтай, 540. Б 14.04 27.06 13.07 25.08 03.09 18.09 Ю.-В. Алтай, 2000. А 27.05 04.07 26.07 03.09 28.09 01.10 Кировск С. Алтай, 540. Б 08.06 02.08 20.08 – – 01.10 Trollius asiaticus L. (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1800. А 26.03 01.05 12.05 05.06 09.06 28.08 Киев С. Алтай, 540. Б 28.03 04.05 18.05 04.06 15.06 10.09 Ю.-В. Алтай, 1800. А 28.05 27.06 04.07 25.07 12.08 01.10 Кировск С. Алтай, 540. Б 28.05 27.06 06.07 27.07 18.08 01.10 Paeonia anomala L. (мезофит) Ю.-В. Алтай, 1100. А 02.04 06.05 14.05 01.07 11.07 20.08 Киев С. Алтай, 340. Б 13.04 19.05 30.05 21.07 30.07 15.09 Ю.-В. Алтай, 1100. А 27.05 22.06 01.07 21.08 26.08 01.10 Кировск С. Алтай, 340. Б 30.05 06.07 12.07 18.09 29.09 01.10

Примечание. Ю.-В. Алтай – Юго-Восточный Алтай; С. Алтай – Северный Алтай; А – высокогорный экотип; Б – предгорный экотип.

а точнее — морфологическом его выраже- тивности растений высокогорного экотипа и нии, тогда как генотипическая, т.е. наслед- уменьшение значений аналогичных показа- ственная, сторона этого явления в основном телей растений предгорного экотипа, а остается не изученной. В связи с этим осо- внешние морфологические характеристики бое значение для теории и практики интро- растений изучаемых экотипов изменяются дукции имеют результаты сравнительного в сторону определенного мезоморфного изучения растений различных экотипов типа, свойственного природно-кли ма ти чес- при выращивании их в одинаковых усло- ким условиям района интродукции. Напри- виях культуры. мер, в Кировске, расположенном в 120 км Наши исследования показали [12–15], севернее Полярного круга, лето короткое, что при выращивании природных образцов прохладное и влажное, с непрерывным све- растений в Киеве и Кировске по сравнению товым днем до середины июля; зима срав- с природными местообитаниями наблюда- нительно мягкая и многоснежная; в Киеве, ется увеличение высоты и общей продук- где климат умеренно континентальный, — ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 5 С.И. Юдин

лето теплое и умеренно влажное, зима мяг- типической принадлежности, в условиях кая и малоснежная [1, 5, 9]. Таким образом, в первичной культуры характеризуются ус- определенном наследственном диапазоне тойчивым ритмом раз вития и стабильным морфологическая изменчивость растений плодоношением, обеспечивающим регуляр- носит явно выраженный приспособитель- ное семенное возобновление в новых усло- ный характер, тогда как в отношении осо- виях, отвечающих их экологическим требо- бенностей сезонного ритма развития на про- ваниям. тяжении ряда лет отмечается устойчивый Растения высокогорного экотипа в но- консерватизм экологической природы этих вых условиях, как правило, не только регу- растений, свойственный им в природных лярно цветут, но и успешно плодоносят, местообитаниях. тогда как растения предгорного экотипа Наследственный характер экологиче- (кроме видов, имеющих североазиатский ских требований растений изучаемых эко- ареал) в большинстве случаев явно не типов в новых условиях наиболее ярко про- укладываются в сжатые сроки вегетацион- явился в различных сроках наступления и ного периода (106 суток) в Кировске и, как продолжительности основных фаз разви- правило, завершают годичный цикл в фазе тия, таких как отрастание, цветение, пло- цветения или зеленых плодов, застигнутые доношение. Из данных таблицы видно, что врасплох устойчивыми заморозками и пер- первыми в новых условиях, как правило, выми снегопадами, обычными в Хибинах в начинают весеннее отрастание растения конце сентября. Биологические особенности высокогорного экотипа (Юго-Восточный развития растений данной группы таковы, Алтай) и лишь 2–21 сутки (Киев) и 1–11 что для успешного завершения годичного суток спустя (Кировск) отмечается начало цикла развития генеративных побегов в вегетации растений предгорного экотипа указанные сроки вегетационного периода (Северный Алтай). Однако наиболее на- им необходимы более высокие температу- глядно выявленная особенность сезонно- ры, чем те, что зафиксированы для Киров- го ритма развития растений одного и того ска, или более длительный вегета ционный же вида проявилась в сроках начала фазы период. Например, среднемесячная темпе- цветения. Первыми зацветают растения ратура самого теплого месяца (июль) в Ки- высокогорного экотипа, а интервал между ровске достигает 12,5 °С, тогда как в пред- датами начала цветения у разных экотипов гориях Северного Алтая — 17,8 °С, а про- в Киеве достигает 55 суток (в Кировске — должительность вегетационного периода — 43 суток): Cimicifuga foetida — 3(-), Trollius 163 суток [1, 9]. asiaticus — 3(0), Ranunculus propingius — В природе растения высокогорных ме- 6(2), Aquilegia sibirica — 10(5), Delphinium стообитаний толерантны к низким поло- elatum — 11(12), Paeonia anomala — жительным температурам, поэтому при 13(14), Aconitum septentrionale — 13(32), интродукции они хорошо приспосаблива- A. barbatum — 20(4), A. volubile — 31(18), ются к условиям короткого и довольно про- Thalictrum minus — 37(28), Aconitum an- хладного заполярного лета. В культуре эти thoroideum — 55(43). Подобная закономер- растения демонстрируют устойчивый ритм ность в наступлении фазы и величине ин- развития, высокую ростовую активность и тервалов наблюдается также в отношении стабильное плодоношение, обеспечиваю- фазы плодоношения. щее регулярное семенное возобновление Проведенные исследования показали (см. вида в новых условиях. Все это делает пер- табл.), что в условиях НБС им. Н.Н. Гришко спективными растения высокогорного эко- алтайские растения успешно проходят пол- типа для введения в культуру в условиях ный цикл развития побегов и формируют Кольского Заполярья и служит доказа- полноценные семена. В пределах нормы ре- тельством преимущества популяционного акции эти растения, независимо от их эко- подхода в интродукционной практике. 6 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Интродукция растений Горного Алтая в условиях Киева и Кировска (Мурманская обл.)

Таким образом, результаты исследова- 12. Юдин С.И. Биологические особенности раз- ний показали, что сибирские виды успешно вития Aconitum anthoroideum DC. в ЦБС НАН Ук- растут далеко за пределами своих природ- раины // Интродукция и акклиматизация расте- ний. — 1994. — Вып. 19. — С. 30–33. ных ареалов в новых не свойственных им 13. Юдин С.И. Результаты интродукции растений условиях, проявляя при этом скрытые Алтая в Киеве // Бюл. ГБС. — 2001. — Вып. 182. — адаптационные возможности. Эти приспо- С. 25–30. собительные возможности — различные 14. Юдин С.И. Популяционные аспекты интро- реакции растений одного и того же вида на дукции растений Горного Алтая в условиях Коль- одинаковые условия их выращивания при ского Заполярья // Фундаментальные и приклад - интродукции — зависят не столько от об- ные проблемы ботаники в начале ХХI века: Мате- риалы всерос. конф. Ч. 6: Экологическая физиология щей экологической характеристики вида в и биохимия растений. Интродукция растений. — целом, сколько от природно-климатических Петрозаводск, 2008. — С. 382–384. условий местообитания конкретной группы 15. Юдiн С.I. Еколого-морфологiчнi особли во- растений (экотипа) данного вида, на фоне стi Aconitum volubile Pall. ex Koelle в умовах Гiр- которых проходило их формирование. Все ського Алтаю // Укр. ботан. журн. — 1986. — 43, это вполне соответствует утверждению № 6. — С. 43–47. А.П. Баранова [2] о том, что на процесс при- 16. Черепанов С.К. Сосудистые растения Рос- сии и сопредельных государств (в пределах быв- способления растений к новым условиям шего СССР). — СПб.: Мир и семья, 1995. — 992 с. влияет не только история вида, но и история Рекомендовал к печати последних генераций исходных для интро- В.Г. Собко дукции форм растений.

С.I. Юдiн 1. Агроклиматический справочник по Горно- Полярно-альпiйський ботанiчний сад Алтайской АО. — Л.: Гидрометеоиздат, 1962. — 84 с. iм. Н.А. Аврорiна Кольського наукового центру 2. Баранов А.П. Проблема акклиматизации РАН, Росiя, м. Кiровськ как ведущая задача ботанических садов // Бюл. IНТРОДУКЦIЯ РОСЛИН ГIРСЬКОГО ГБС. — 1953. — Вып. 15. — С. 18–23. АЛТАЮ В УМОВАХ КИЄВА 3. Вавилов Н.И. Линнеевский вид как система // I КIРОВСЬКА (МУРМАНСЬКА ОБЛ.) Труды по прикл. бот., ген. и селекции. — 1931. — Т. 26, вып. 3. — С. 109–134. Наведено результати порівняльного вивчення рос- 4. Вавилов Н.И. Ботанико-географические лин двох найхарактерніших для Гiрського Алтаю основы селекции // Теоретические основы селек- екотипів (передгірного i високогірного) 11 видів ро- ции растений. — М.; Л.: Гос. изд-во сельхоз. и кол- дин Ranunculaceae i Paeoniaceae в Києві i Кіров- хоз. лит., 1935. — С. 17–34. ську. Виявлено особливості росту і розвитку цих 5. Климат Киева. — Л.: Гидрометеоиздат, рослин в умовах культури. 1980. — 288 с. 6. Лучник З.И. Декоративные растения Гор- S.I. Yudin ного Алтая. — М.: Сельхозгиз, 1951. — 224 с. 7. Методика фенологических наблюдений в N.A. Avrorin Polar-Alpine Botanical Garden, ботанических садах СССР. — М.: ГБС АН СССР, Kola Science Center of Russian Academy Совет ботан. садов СССР, 1975. — 28 с. of Sciences, Russia, Kirovsk 8. Минаева В.Г. Лекарственные растения Си- THE MOUNTAIN ALTAI PLANTS бири. — Новосибирск: Наука, 1991. — 431 с. INTRODUCTION IN KYIV AND KIROVSK 9. Семко А.П. Климатическая характеристика (MURMANSK PROVINCE) Полярно-альпийского ботанического сада // Фло- ра и растительность Мурманской области. — Л.: The results of comparison study of two ecotypes Наука, 1972. — С. 73–130. (foothills and high mountain) of the most typical for 10. Синская Е.Н. Динамика вида. — М.; Л.: the Mountain Altai 11 Ranunculaceae and Paeo- Сельхозгиз , 1948. — 524 с. niaceae species in Kyiv and Kirovsk are presented. 11. Синская Е.Н. Вид и его структурные части на The special features of season rhythm of plants of различных уровнях органического мира // Бюл. Всесо- these ecotypes under the conditions of culture were юз. НИИ растениеводства. — 1976. — Вып. 91. — С. 7–24. found. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 7 УДК 634.017:502.7 Ю.М. КРУГЛЯК, Н.Ф. МІНЧЕНКО, О.М. ГОРЄЛОВ Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 КОЛЕКЦІЯ ВЕРБ (SALIX L.) НАЦІОНАЛЬНОГО БОТАНІЧНОГО САДУ ім. М.М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ

Викладено історію і перспективи розвитку колекції верб НБС ім. М.М. Гришка НАН України. Нині вона налічує 45 видів, форм та гібридів.

З архівних джерел відомо, що формування Як бачимо, відведеної ділянки з метою колекції декоративних верб у Центрально- формування колекції на той період ще не му республіканському ботанічному саду було. Верби висаджували поодинокими АН УРСР (нині Національний ботанічний рослинами або невеликими групами у тих сад ім. М.М. Гришка НАН України) розпо- місцях саду, які відповідали їхнім екологіч- чалося у 1960 р. Згідно з архівними матері- ним вимогам, та створювали певний деко- алами тоді у розсаднику, розташованому ративний ефект. біля колекції витких рослин, було виса- Враховуючи зростаючий науковий ін- джено 69 видів і різновидів та 46 міжвидо- терес, значний декоративний потенціал та вих гібридів цього роду. господарське значення верб, було прийняте Слід зазначити, що перші посадки верб рішення про створення колекції цих рос- були передбачені ще у 1944 р. у проекті лин. Посадковим матеріалом забезпечили повоєнного відновлення ботанічного саду ГБС АН СРСР (Москва), Московський та канд. біол. наук О.Л. Липи. У пояснюваль- Ростовський державні університети, Таш- ній записці до нього, датованій 1945 р., за- кентський і Нікітський ботанічні сади, Тро- значається: "...по речке до раздела "Крым" стянецька дослідна станція (Сумська обл.), возле Омелютинской улицы обсаживаются Тростянецький дендропарк (Чернігівська влаголюбивыми деревьями и кустарника- обл.), Голосіївський дендропарк (Київ), Сі- ми. В первую очередь будет широко пред- верський ліс промгосп (Калінінська обл.) та ставлено семейство ивовых…". Зазвичай інші ботанічні установи Радянського Сою- насадження створювалися з аборигенних зу. Значна кількість видів та гібридів були видів верб та їхніх декоративних культива- залучені з колекції академіка В.М. Сукачо- рів (Salix alba L., S. alba 'Vitellina pendula', ва. Особливу цінність колекції становили S. caprea L., S. caprea 'Pendula', S. cinerea L., верби, отримані з ботанічного саду Пекіна S. acutifolia Willd., S. fragilis L.), які у 50-х — так звані китайські верби (S. purpurea роках було доповнено рослинами з Кавка- 'Stipularis', S. matsudana Koidz., S. matsu- зу (S. caucasica Anderss. та S. caprea). Ок- dana 'Umbra culifera' , S. matsudana 'Tor tu o- ремі екземпляри деяких видів зростали на za', S. baby lonica L.). Залучення видів рос- природно-географічних ділянках саду, та- лин з різних ботаніко-географічних зон ких як "Крейдяний бір", "Грабова діброва", проводили для вивчення адаптаційних "Західна діброва", "Середня Азія" (назви можливостей, біологічних та екологічних окремих ділянок наведено відповідно до особливостей, перспектив використання тогочасного найменування). верб, оскільки це відповідає основному © Ю.М. КРУГЛЯК, Н.Ф. МІНЧЕНКО, О.М. ГОРЄЛОВ, 2009 напряму наукової діяльності ботанічного 8 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Колекція верб (Salix L.) Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України

са ду [3]. Друге знач не поповнення колекції ниці мол. наук. співр. Т.В. Діденко та ін- верб (на 40 видів) відбулося у 1961 та 1962 ших співробітників відділу дендрології та роках. паркознавства поповнилася 18 видами та Подальше збільшення таксономічного 5 формами, отриманими з ботанічних складу колекції стримував розмір відве- установ і відібраними з природних міс- деної території. У березні 1976 р. у наказі цезростань під час експедиційних дослі- керівництва ЦРБС "Про затвердження ре- джень. конструкції та удосконалення експозицій- На жаль, не всі зібрані таксони вдалося них ділянок" та схваленому Вченою радою зберегти до нині. Серед об'єктивних при- проекті було визначене інше місце для чин головною є невідповідність кліматич- розташування колекції — улоговина біля них умов Києва (особливо в екстремальні Видубицького монастиря, відома під на- роки з морозною зимою або спекотним по- звою "Волога долина". Наступного року сушливим літом) екологічним вимогам ін- більшість екземплярів колекційного фон- тродукованих видів, зокрема з південних ду, які збереглися на той час, під керівни- районів Європи, Далекого Сходу та окре- цтвом канд. с-г. наук Н.Ф. Мінченко були мих районів Середньої Азії. Слід зазначи- перенесені у "Вологу долину", едафічні та ти, що більшість видів верб досить успішно мікрокліматичні умови якої більше від- адаптувалися до кліматичних умов Пів- повідали екологічним вимогам верб. Ця нічного Лісостепу України, що доводить ділянка розміщена на південно-східному їхню високу екологічну пластичність та схилі Видубицької балки, що є підніжжям обґрунтовує необхідність і перспективність крутого схилу правого берега Дніпра. Зі подальших інтродукційних досліджень. Не- сходу вона обмежена територією Виду- достатнє матеріально-технічне та кадрове бицького монастиря, на півночі межує з забезпечення у 90-ті роки не дало змоги колекцією дубів, глодів та сирингарієм, на проводити весь комплекс робіт з догляду за південному заході — з колекцією розоцві- рослинами колекції, що також зумовило тих, на півдні — з хвойними. Загальна зменшення її таксономічного складу. Нині площа ділянки на даний період становить відбувається поповнення колекції новими 1,8 га. Її мікроклімат характеризується таксонами. підвищеною вологістю ґрунту й повітря, На сьогоднішній день колекція верб НБС достатнім освітленням, а різноманітність налічує 45 таксонів, зокрема: рельєфу (поєднання улоговин з рівнинни- z види — S. acutifolia, S. alba, S. ade- ми ділянками, плавні контури схилів), до- nophilla Hook., S. alatavica Rar. ex Stschegl., повненого перспективними панорамами S. argy racea E. Wolf, S. caprea, S. capusii лівого берега Дніпра та виразністю і гар- Franch., S. caspica Pall., S. cinerea, S. elaeag- монійністю архітектури Видубицького мо- nos Wimm., S. fragilis, S. hastata L., S. integ- настиря, робить цю частину Ботанічного ra Thunb., S. kangensis Nakai., S. lucida Muhl., саду однією з найбільш мальовничих та S. mat sudana Koidz., S. myrsinifolia Salisb., привабливих для відвідувачів. S. pentandra L., S. pierotii Miq., S. purpurea Тоді ж почав формуватися сучасний L., S. tenuifolia Turcz.; таксономічний склад нової колекції верб, z культивари — S. acutifolia 'Tataricum', яка спочатку нараховувала 10 видів, 6 куль- S. alba 'Vitellina pendula', S. alba 'Vitelli- тиварів і 8 гібридів, найперспективніших na pyramidalis', S. alba 'Splendens', S. alba для наукових досліджень та подальшого 'Факел', S. caprea 'Repens', S. fragilis 'Bul- господарського використання. До кінця lata', S. matsudana 'Tortuosa', S. purpurea 1970-х років колекція зусиллями курато- 'Angustifolia', S. purpurea 'Gracilis', S. pur- ра ст. наук. співр. Н.Ф. Мінченко, її поміч- purea 'Buzulukensis'; ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 9 Ю.М. Кругляк, Н.Ф. Мінченко, О.М. Горєлов

z гібриди — S. × blanda Anders., S. cas- верб традиційно зумовлює їх використання pica × caprea, S. caspica × purpurea, S. in- для обробки шкіри тварин. Також верби tegra × acutifolia, S. matsudana 'Tortuosa' × мають цінне значення як кормові рослини. babilonica, S. × mollissima, S. purpurea × Забезпечуючи бджіл першим нектаром і caspica, S. purpurea × viminalis, S. purpurea × пилком, ці рослини є незамінними ранньо- viminalis × caprea, S. purpurea × viminalis × весняними медоносами. Дедалі ширше за- cinerea, S. × smithiana Willd., S. viminalis × стосовують верби як джерело природної acutifolia, S. viminalis × purpurea. сировини для медичної промисловості. Так, В існуючій композиції колекції, запро- основною діючою речовиною "Аспірину" є понованій розробниками вищезгаданого саліцилова кислота, вперше отримана з проекту 1972 р., можна виділити окремі кори верб. частини: декоративні верби (нижня пар- Існує багато декоративних форм, які терна частина), господарсько-цінні верби можна використовувати в озелененні. На (центральна частина), ділянка гібридних особливу увагу серед зразків колекції у верб селекції акад. В.М. Сукачова (нижня цьому відношенні заслуговує гібрид між частина Видубицької балки). Таке плану- вербою Матсуди 'Звивистою' та в. вавилон- вання території збереглося здебільшого і ською (S. matsudana 'Tortuosa' × S. ba by lo- нині, оскільки дає змогу досить вдало поєд- ni ca). Він був привезений до Києва акад. нувати високі декоративні та інші госпо- А.М. Гродзінським з Чехії у 1980 р. Нині це дарсько-цінні властивості верб. дерево 12 м заввишки, з жовтими, звивис- Верби, представлені в колекції, мають тими, спадаючими гілками (плакуча форма широкий спектр застосування в різних га- крони), які разом з видовжено-ланцетним, лузях народного господарства: лісівництві, покрученим листям надають кроні ажур- фітомеліорації, целюлозно-паперовій, меб- ного вигляду. Подальший пошук декора- левій, шкіряній, косметичній промисловос- тивних верб, крім традиційного поповнення ті. У лісівництві верба використовується як асортименту новими видами, відбувати ме- супутня порода або як основна у дуже во- ться шляхом штучної гібридизації або від- логих умовах місцезростання. бору у природі верб з оригінальною фор- Насадження верби гостролистої (S. acu- мою крони (пірамідальною, кулястою, пла- tifolia) у південних регіонах традиційно кучою тощо), забарвленням листків та па- створюють для закріплення рухомих піс- гонів, особливостями цвітіння (переважно ків. На нашу думку, дуже перспективними раннього, рясного та яскравого), пошуку у цьому напрямі є верба каспійська (S. ca s- мініатюрних форм. На нашу думку, верби, pica) та отриманий у НБС гібрид від схре- як і раніше, будуть незамінними в оформ- щування цієї верби з вербою гостролистою. ленні "східних" садів та водойм, гармонійно Ці та інші верби можна також використо- поєднуючись з камінням і малими архітек- вувати для закріплення берегів водойм, турними формами. ярів, крутосхилів, териконів тощо. У меб- Ураховуючи швидкі темпи накопичення левій промисловості з верби виготовляють біомаси, верби визначені як пріоритетні се- як окремі елементи, так і цілі меблі. Врахо- ред деревних рослин у державній програмі вуючи дедалі зростаючий попит на такі "Біопаливо" [2]. Метою цієї програми є по- меблі та інші плетені вироби, актуальним є шук нових видів палива для альтернатив- створення вербових плантацій. Крім сере- них відновлюваних джерел енергетики. Ві- довищезахисної функції, ці плантації ма- домо, що окремі види та гібриди верб здатні тимуть суттєве економічне та соціальне в оптимальних умовах щорічно давати від значення як джерело розвитку місцевої 25 до 40 т сирої речовини на 1 га. На базі іс- промисловості. Високий вміст танідів у корі нуючої колекції відділу дендрології та пар- 10 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Колекція верб (Salix L.) Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України

кознавства НБС проводяться роботи зі Інтродукція рослин на початку ХХІ ст. Матеріали створення міжвидових гібридів верб з ви- міжнар. наук. конф. (до 120-річчя з дня народження сокою продуктивністю. Попередні резуль- академіка М.І. Вавилова). — К.: Фітосоціоцентр, 2007. — С. 117–120. тати засвідчили, що максимальною швид- 3. Сад над Славутичем / Отв. ред. Т.М. Черев- кістю росту характеризуються гібриди ченко. — К.: Свенас, 1993. — 192 с. верб козячої, прутовидної та пурпурової. Рекомендував до друку С.І. Кузнецов Отже, колекція верб НБС є однією з най- більших в Україні. Сьогодні на її базі дослі- джують біологічні та екологічні особливості Ю.М. Кругляк, Н.Ф. Минченко, А.М. Горелов аборигенних та інтродукованих видів верб, Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев розробляють перспективний асортимент для використання цих цікавих і корисних КОЛЛЕКЦИЯ ИВ (SALIX L.) НАЦИОНАЛЬНОГО рослин у традиційних та нових напрямах, БОТАНИЧЕСКОГО САДА им. Н.Н. ГРИШКО НАН УКРАИНЫ проводять широкі селекційні роботи зі створення нових гібридів для потреб енер- Изложена история и перспективы развития кол- гетики, озеленення, фітомеліорації та ін- лекции ив НБС им. Н.Н. Гришко НАН Украины. Ныне она насчитывает 45 видов, форм и гибридов. ших галузей господарства. Завдяки напру- женій щоденній праці помічника куратора, провідного інженера Н.Д. Дідусенко ця ді- Yu.M. Kruglyak, N.F. Minchenko, O.M. Gorelov лянка залишається однією з найпривабли- M.M. Gryshko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, віших у НБС в усі пори року [3]. Ukraine, Kyiv THE COLLECTION OF WILLOWS (SALIX L.) OF M.M. GRYSHKO NATIONAL BOTANICAL 1. Дендрофлора України. Дикорослі й культиво- GARDENS OF THE NAS OF UKRAINE вані дерева і кущі. Покритонасінні. Ч. 1. / М.А. Кох- но, Л.І. Пархоменко, А.У. Зарубенко та ін.; за ред. The history of creation and perspectives of the deve- М.А. Кохна. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 448 с. lopment of willows collection in M.M. Gryshko Na- 2. Кругляк Ю.М. Перспективи розширення асор- tional Botanical Gardens are given. At present time it тименту верб у Поліссі та Лісостепу України // includes 45 species, forms and hybrids.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 11 УДК 582.971.1:[581.522.4+581.95](4/9+091) Л.М. КОЛІСНИК, С.В. КЛИМЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ІСТОРІЯ ІНТРОДУКЦІЇ ВИДІВ РОДУ SAMBUCUS L. В УКРАЇНІ

На основі літературних джерел висвітлено історію інтродукції видів роду Sambucus L. в Україні. Наведено дані про склад колекцій видів роду Sambucus у ботанічних садах України.

Інтродукція рослин почалась у стародавні екзотів, але не всі вони прижилися в но- часи. Перші письмові свідоцтва про куль- вих ґрунтово-кліматичних умовах. Зна- туру декоративних рослин містяться в шу- чна кіль кість рослин вегетували, але не мерських глиняних таблицях (III тис. до плодоносили. Часто інтродуковані росли- н.е.), а перший арборетум, за свідоцтвом ни мали менші розміри, ніж на батьківщи- стародавніх китайських джерел, був за- ні. Лише після становлення ботанічної снований у 481 р. до н.е. У ньому культиву- географії ви никли спроби обґрунтувати вали близько 3000 дерев, інтродукованих з приуроченість рослин до певних умов се- природних місць зростання. редовища. А. Гумбольдт [20] вперше ви- Першу спробу історичного огляду інтро- словив припущення про те, що нерівно- дукційних робіт в Європі зробив Г. Краус мірний розподіл рослин на Земній кулі [1], який виділив 6 основних періодів: зумовлений кліматичними умовами, на- 1. Європейський (період інтродукції самперед температурним фактором. Роз- рослин флори Європи) — до 1560 р. почалося інтенсивне вивчення закономір- 2. Близькосхідний (1560–1620). ностей поширення рослин [25]. Широко 3. Канадсько-Віргінський період тра- відомими серед інтродукторів стали робо- в'янистих багаторічників (1620–1686). ти Г. Майра [32], який запропонував тео- 4. Капський (1687–1772). рію "кліматичних аналогів". Він виділив у 5. Період північноамериканських де- Європі, Північній Африці та Азії пара- рев і кущів (1687–1772). лельні лісові зони на основі певних кліма- 6. Австралійський (1772–1820). тичних показників і назвав їх за харак- Згодом до класифікації Крауса додали терними для цих зон видами деревних ще три періоди [1]: рослин. Температурні умови весняно-літ- 7. Період тропічних оранжерейних і ніх місяців Майр вважав вирішальними зимостійких японських та північноамери- при інтродукції деревних рослин. Осно- канських рослин (1820–1900). вний недолік його теорії — заперечення 8. Західнокитайський (1900–1930). можливості аклі матизації рослин. При 9. Період гібридів (з 1930 р.). розробці кліматич них і дендрологічних Слід зазначити, що межі періодів, за- зон не враховано можливу екологічну пропоновані Краусом, доволі відносні. пластичність інтродуцентів, їхню потен- Спочатку інтродукція мала емпіричний ційну адаптаційну здатність. Для з'ясу- характер. В Європу було завезено багато вання вимог виду до ґрунтово-кліматичних умов і віднесення його до певної зони,

© Л.М. КОЛІСНИК, С.В. КЛИМЕНКО, 2009 Майр вважав за необхідне передусім ви- 12 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Історія інтродукції видів роду Sambucus L. в Україні

вчити умови природних місцезростань, О.Л. Липа [25] виділив 4 періоди в істо- тобто замість методу "проб і помилок" рії інтродукції та акліматизації рослин в було запропоновано науковий підхід до Україні: прогнозування результатів інтродукції. I — інтродукція деревних рослин в Украї- Російський кліматолог В. Кеппен [18] роз- ні з давніх часів до середини XVII ст.; ділив Земну кулю на п'ять кліматичних по- II — середина XVII — кінець XVIII ст.; ясів і в межах кожного з них виділив найго- III — початок XIX ст. — до Великої ловніші типи клімату (всього 11) відповідно Жовтневої соціалістичної революції; до характерних рослинних угруповань. IV — післяжовтневий. Згідно з теорією толерантності амери- М.А. Кохно [21] історію інтродукції та канського вченого Д. Гуда [20] витривалість акліматизації рослин в Україні умовно виду не зумовлена зовнішніми умовами, розділяє на два нерівнозначні етапи: від оскільки еволюція його пристосувальних давніх часів до початку XIX ст. і з початку властивостей відбувається дуже повільно і XIX ст. до кінця XX ст. відстає від порівняно швидкої зміни умов Перший етап інтродукції тривав кілька навколишнього середовища. Вид може існу- тисячоліть. Для нього характерно окуль- вати лише в умовах, що відповідають меж- турювання деревних рослин місцевої при- ам його витривалості, і цей ареал Гуд нази- родної флори, і інтродукція деяких плодо- ває "потенційним". При інтродукції куль - вих культур (яблуні, груші, винограду) і тура може бути успішною лише в межах деревних рослин з різних регіонів. У часи "потенційного ареалу", тобто новий район Київської Русі в садах зростали яблуні, культивування повинен мати комплекс груші, вишні, смородина, аґрус, сливи, ма- факторів, які відповідають витривалості ін- лина, абрикоси, черешні тощо. У билинах тродуцента. та стародавніх народних піснях часто зга- Кліматолог Г.Т. Селянинов [30] розробив дуються ще дуб, калина [31]. У XVII ст. в схему кліматичних аналогів для сільсько- монастирських садах, поряд з іншими рос- господарських культур. Його метод, що линами, зростала і бузина [19]. отримав визнання під назвою "метод агро- Історія інтродукції видів бузини в Росії кліматичних аналогів", ґрунтується на починається у першій половині XVII ст. припущенні, що не всі кліматичні фактори Випробування представників роду Sam- мають однаковий вплив на розвиток рос- bu cus у відкритому ґрунті розпочалося з лин. Серед головних він виділив тепло і во- введення в культуру в "Аптекарському логу, а решту вважав другорядними, таки- городі" у Санкт-Петербурзі [29]. Бузину ми, що впливають лише в певних випадках чорну (S. nigra L.) у 1736 р. висаджено в ден- і у взаємодії з головними факторами. Та- дроколекції в розсаднику лікарських рос- ким чином, вже на початку XX ст. було лин Ботанічного саду Ботанічного інститу- встановлено, що тепло і волога є основними ту (БІН) ім. В.Л. Комарова (колишньому факторами успішності інтродукції рослин. "Аптекарському городі"). Численні різно- В Україні склалися давні традиції і до- види і садові форми цього виду з'явилися в сягнуто значних успіхів у галузі інтродукції Саду через сто і більше років потому [28]: та акліматизації деревних рослин. Дендро- — f. variegate Hort. (1858–1938); логічні фонди тут створювалися протягом — f. laciniata (L.) Zabel (до 1852–1881, 1912– багатьох століть. Про це свідчать літописні 1967); зведення, межові акти, праці стародавніх — var. cuspidata Regel (1858–1874); істориків, географів та мандрівників, ранні — var. monstrosa Sweet (1863–1870); каталоги ботанічних садів та садових фірм, — f. linearis (Kirehn.) C. K. Schneid. (1865); архівні дані. — f. pulverulenta Sweet (1868–1879); ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 13 Л.М. Колісник, С.В. Клименко

— f. luteo-variegata (West.) Schwerin (=var. miquelii Nakai рр.; насіння отримали з ост- aureo-variegata West.) (1869–1923); рова Сахалін) (1948–1963, 1978–1987, 1992), — f. albo-variegata (West.) Schwerin (1869– S. coreana (Nakai) Kom. et Alis. (1949–1963, 1879, 1912–1923); 1984–2002) [29]. — f. leucocarpa Hort. (1870—1898); У кінці XX ст. у колекції випробувано — f. rotundifolia Endl. (1879, 1891–1898); ще три нових види: південно-закавказький — f. аureomarginata (1986–1991). вид S. tigrani N. Troitzky (1992–2002) і пів- У 1816 р. вперше до каталогу Ботаніч- нічноамериканські S. callicarpa Greene ного саду БІН занесено S. rasemosa L., а зго- (1995–1997), S. melanocarpa A. Greene дом і її форми: f. laciniata (W. Koch) Zabel (=f. (1995–1997) [29]. serratifolia Carriere) (1881–1898, до 1940– За В.І. Липським і К.К. Мейсснером 2003), f. semperflorens Schwerin (1881–1887), (1913/1915), S. rasemosa var. dahurica Batal. f. plumosa (Carriere) Voss. (1886–1887, до (за Поярковою, 1958, це синонім S. sibirica 1946–1973, 1985), f. pubescens Maxim. (1863– Nakai) вперше введена в культуру Санкт- 1881), 'Aureomarginata' (1988–1997). Петербурзьким ботанічним садом [29]. З 1824 р. у каталогах згадується і S. ca- Інтродукцію видів роду Sambucus у Го- nadensis L. (1824–1898, 1915–1920, 1978– ловному ботанічному саду в Москві здій- 1996). Ймовірно, що цей вид вирощували снено в XIX–XX ст. [5, 9, 22, 23]: ще до 1815 року. Можливо, що саме він був — S. canadensis — у 1939 р., насіння виставлений у 1815 р. на продаж під назвою отримали з Ленінграда, Оттави (Канада) S. аmericana (без автора виду). Однак у ка- і Нью-Йорка (США), S. c. f. acutiloba — у талозі 1815 р. він відсутній. S. c. f. acutiloba 1953 р. з Києва; Eliw et Barry з'явилась одночасно з випро- — S. coerulea — у 1950 р., насіння отри- буванням інших видів цього роду (1876– мали із Клужа (Румунія) та у 1958 р. — з 1874, 1961–2005). Другий північноамери- Пекіна; канський вид — S. pubens Michx — почали — S. kamtschatica E. Wolf — у 1967 р., вирощувати в Саду до 1852 р. (до 1852–1874, насіння та однорічні саджанці привезено 1897–1898, 1960–2005). Третій північно аме- з Камчатки, а також насіння із Алма-Ати риканський вид — S. glauca Nutt (=S. ce ru- і Куйбишева; lea Raf.) — вперше був отриманий із роз- — S. latipinna Nakai — в 1952 р., насіння садника Регеля–Кессельрінга в 1915 р., але привезено з Караганди і Алтаю; загинув у 1919–1922 рр. і за повторного ви- — S. nigra — у 1938 р., насіння отримано пробування був помічений лише у 1949– із Липецької дослідної станції (ЛДС) і Ко- 1950 рр. [28, 29]. пенгагена (Данія); Випробування східноазійських видів від- — S. pubens — у 1949 р., насіння отрима- бувалося в XX ст., за винятком бузини но із Монреаля і Торонто (Канада); сибірської, яка з'явилася трохи раніше у — S. rasemosa L. — у 1952 р., насіння зі- Ботанічному саду БІН: S. sibirica Nakai бране в Москві, отримано з Архангельська і (=S. racemosa var. dahurica Batal., S. miquelii Торонто (Канада), одержано також її деко- Kom. et Alis.) (1891–1898, 1947–1950, 1992– ративні форми — laciniata, plumosа; 1996), S. kamtschatica E. Wolf (до 1929– — S. sibirica — у 1952 р., насіння отрима- 1971), S. sieboldiana (Miq.) Schwerin (=S. но з Томська, Ташкента і Сахаліну; sieboldiana Blume ex Miq., S. buergeriana — S. sieboldiana (Miq) Graebn. — у 1963 р., Blume) (до 1940–1941, 1947–1960, 1927– насіння отримано з Мінська і природних 1938, 1992–1996), S. latipinna Nakai (до 1943, місць зростання на Курилах і Сахаліні. 1948–1968, 1978–1983, 1996–1997), S. sa- На початку XIX ст. розпочався другий chalinensis Pojark. (=S. buergeriana var. етап інтродукції та акліматизації деревних 14 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Історія інтродукції видів роду Sambucus L. в Україні

рослин в Україну, він ознаменувався інтен- Колекція видів бузини НБС ім. M.M. Гриш- сифікацією інтродукційної роботи. Протягом ка (на 2009 р.) складається з бузини чорної, XIX ст. створено низку ботанічних та акліма- б. червоної, б. трав'янистої, б. канадської, тизаційних садів, які зіграли важливу роль в б. широколисточкової та кількох форм. У інтродукції нових видів деревних рослин. 2006 р. з Польщі інтродуковано 5 декоратив- Найстаріший в Україні Кременецький них форм бузини чорної: 'Guincho Purple' — ботанічний сад засновано в 1806 р. профе- з пурпуровими листками; 'Pyramidalis' — сором В. Бессером. Протягом перших трьох колоновидну форму з городчастими листка- років (1806–1809) він інтродукував близько ми; 'Laciniata' — з бахромчастими листками; 760 видів екзотичних та 460 місцевих рос- 'Aurea' — з жовтими листками; 'Albo-Va- лин. В. Бессер встановив зв'язки з іншими riеgata' — з листками, що мають білий край. ботанічними садами, і вже у 1810 р. колек- У 2007 р. колекцію поповнено австрій- ція нараховувала 24 406 видів рослин. Бу- ським сортом Sambucus nigra 'Хашберг'; зина чорна (S. nigra) і б. червона (S. rasemosa) сортами S. racemosa 'Єва', 'Мадонна', сор- вперше в культурі в Україні згадуються в том S. alba 'Balhallo', S. janiifoia (рослини каталозі саду за 1811 р. [20, 25, 26]. У 1834 р. завезено із Закарпаття і Польщі). сад було закрито, колекції передано бо- Вагомий вклад в інтродукцію видів бу- танічному саду Київського університету зини вніс Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фо- ім. Святого Володимира. міна Київського національного університе- Значну роль в інтродукції деревних рос- ту імені Тараса Шевченка, колекція якого лин в Україні зіграв акліматизаційний сад станом на 2008 р. нараховувала три види та І.Н. Каразіна, заснований у 1809 р. біля три форми: S. coreana, S. nigra та її форми: Харкова на хуторі Основ'янка (нині Крас- 'Aurea', 'Laciniata' і S. rasemosa та її форма нокутськ). У цьому саду вперше в Україні 'Plumosa aurea' [7]. І.Н. Каразін провів широкомасштабний до- У заснованому у 70-х р. ХХ ст. Донець- слід з акліматизації різних видів рослин кому ботанічному саду також проводять- шляхом масового висіву безпосередньо в ся роботи з інтродукції бузини. За даними ґрунт насіння понад 200 видів дерев та ку- 2008 р., колекція бузини складалася з 6 ви- щів з Європи і Північної Америки. Саме тут дів і 4 форм, зокрема з S. coreana, S. sibirica, вперше в Україні поряд з іншими декора- S. latipinna [13]. тивними рослинами було інтродуковано: У дендропарк "Софіївка" інтродукова- Sambucus canadensis, S. coreana, S. kam - но дві форми бузини чорної: 'Laciniata' і t sc hatica, S. sachalinensis Pojark, S. 'Argenteomarginata' та форму бузини чер- sibirica, S. sieboldiana [3, 4, 6, 8]. воної 'Plumosa aurea' [16]. На початку ХХ ст. роботи в галузі інтро- Інтродукцією видів бузини в Україні за- дукції та акліматизації рослин набувають ймалися також ботанічні сади Національ- планового, цілеспрямованого характеру. ного університету біоресурсів і природо- У 1935 р. в Києві засновано Центральний користування України (Київ), Одеського республіканський ботанічний сад АН УРСР державного університету ім. І.І. Мечніко- (нині НБС ім. М.М. Гришка НАН України). ва, дендропарки "Сирець", "Олександрія", Види бузини в НБС з'явилися в 1946–1949 рр., "Тростянець" [15, 16, 17]. коли з Росії (Південне Примор'я, Гірський В Україні в природній флорі зростають Алтай) отримано та висіяно насіння бузини три види бузини: б. чорна, б. червона і б. корейської і б. сибірської. трав'яниста (S. ebulus L.). Інтродукційне За даними М.А. Кохна [8, 12, 14, 20], у випробування, за даними М.А. Кохна [12, 1986–1987 рр. колекція бузини НБС скла- 14, 20], успішно пройшли 7 видів та 11 форм далася з 5 видів. бузини: Sambucus canadensis 'Acutiloba', ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 15 Л.М. Колісник, С.В. Клименко

S. coreanа, S. nigra: 'Albo-variegata', 'Ar- парках. Незважаючи на існуюче в світі gen teo-variegata', 'Aurea', 'Laciniata', 'Li - видове та формове різноманіття бузини, в nearis', 'Luteo-variegata', 'Plena', 'Pulver- Україні культивують незначну кількість її ulenta', S. racemosa: 'Laciniata', 'Plumosa', видів. Однак великий сучасний культурний S. sachalinensis, S. sibirica, S. sieboldianum. ареал та досвід успішної інтродукції видів У ботанічних садах і парках України ін- родини Sambucaceae свідчать про можли- тродуковано 9 видів бузини: вість значного розширення їхнього асорти- S. сanadensis (Луцьк, Київ, Харків, Він- менту в Україні. ниця); S. coreana (Донецьк, Київ, Харків, Чер- нівці, Вінниця, Кам'янець-Подільський, 1. Головкин Б.Н. История интродукции рас- Тростянець); тений в ботанических садах. — М.: Изд-во Моск. S. kamtschatica (Одеса, Харків, Асканія- ун-та, 1981. — 114 с. 2. Голубева И.В., Кормилицын А.М. Дендроло- Нова); гические богатства Никитского ботанического сада. — S. latipinna — бузина широколисточкова Ялта, 1971. — 109 с. (Донецьк, Київ, Чернівці); 3. Гордієнко Н.М., Бондар А.О., Гордієнко М.І. S. melanocarpa — бузина чорноплідна Інтродуценти в дібровах Полісся та Лісостепу (Асканія-Нова); України / За ред. М.І. Гордієнка. — К.: Урожай, 2001. — 285 с. S. pubens — бузина пухнаста (Вінниця, 4. Декоративні рослини природної флори Ук- Стороженці); раїни / За ред. А.М. Гродзінського. — К.: Наук. дум- S. sachalinensis — бузина сахалінська ка, 1977. — 224 с. (Харків); 5. Декоративные садовые растения. Деревья и S. sibirica (Донецьк, Харків, Тростя- кустарники. — М.: Фолио • Аст 2000. — С. 97–101. нець); 6. Дендрофлора України. Дикорослі й куль- тивовані дерева і кущі. Покритонасінні. Ч. II. — К.: S. sieboldiana — бузина Зібольда (Хар- Фітосоціоцентр, 2005. — С. 603–608. ків, Асканія-Нова, Тростянець) [2–4, 6, 8, 7. Деревні рослини Ботанічного саду ім. акад. 10, 11]. О.В. Фоміна. — К., 2003. — 79 с. Великі колекції бузини зібрано в ботаніч- 8. Деревья и кустарники, культивируемые в них садах Росії (ГБС, Москва; ЛДС, Липець- Украинской ССР. Покрытосеменные / Под ред. Н.А. ка область; Горноалтайськ, Барнаул (Ал- Кохно. — К.: Наук. думка, 1986. — 717 с. 9. Древесные растения ГБС АН СССР. — М.: тайський край)), Литви (Вільнюс), Білорусі Наука, 1975. — С. 117–121. (Мінськ), Польщі (Рогов), Угорщини (Вац- 10. Калініченко О.А. Декоративна дендроло- ратот), Іспанії (Мадрид), Німеччини (Бер- гія. — К.: Вища школа, 2003. — С. 135–137. лін, Бонн, Крефельд, Франкфурт, Майнц, 11. Каталог дендрологических коллекций ар- Тарандт, Мюнхен, Бохум, Ессен), Франції боретума Государственного Никитского ботаничес- кого сада. — Ялта, 1970. — 90 с. (Нансі, Кан), Швеції (Стокгольм), Італії (Сі- 12. Каталог деревьев и кустарников ботани- єна), Бельгії (Кальмхаут), Ісландії (Акурей- ческих садов Украинской ССР / Н.А. Кохно и др. — рі), Португалії (Коїмбра), Чехії (Пругоніце, К.: Наук. думка, 1987. — 72 с. Опава), Словаччини (Брати слава). 13. Каталог растений Донецкого ботанического Широко використовуються види роду сада: Справочное пособие / Под ред. Е.Н. Кондра- Sambucus, як аборигенні, так і інтродуцен- тюка. — К.: Наук думка, 1988. — 528 с. 14. Каталог растений Центрального ботани- ти, в культурі та озелененні у США. ческого сада им. Н.Н. Гришко: Справочное пособие В умовах Лісостепу України в озеленен- / Под ред. Н.А. Кохно. — К.: Наук. думка, 1997. — ні переважно застосовують бузину чорну, 440 с. рідше бузину червону та їх декоративні 15. Каталог рослин дендрологічного парку форми. Решта видів та форм бузини зрос- "Олександрія": Довідник-посібник / За ред. Л.П. Мор- тають лише в ботанічних садах та дендро- датенка. — Біла Церква, 1997. — 106 с. 16 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Історія інтродукції видів роду Sambucus L. в Україні

16. Каталог рослин дендрологічного парку "Со- та им. В.Л. Комарова (К истории введения в культу- фіївка": Довідковий посібник. — Умань, 2000. — 159 с. ру). — Спб.: Росток, 2005. — 384 с. 17. Каталог рослин Сирецького дендрологічно- 30. Селянинов Г.Т. Мировой агроклиматичес- го парку: Довідковий посібник. — Київ, 2004. — 75 с. кий справочник. — Л.: Гидрометеоиздат, 1937. — 18. Кеппен Т. Основы климатологии (Климаты 357 с. земного шара.). — М.: Сельхозгиз, 1938. — 375 с. 31. Формирование зеленых насаждений при 19. Клименко А.В. Особенности озеленения памятниках Древней Руси / Под ред. А.М. Гродзин- монастырских территорий // Наук. вісн. Чернівец. ского, Т.М. Черевченко. — К.: Наук. думка, 1991. — ун-ту. — 2002. — Вип. 144. Біол. — С. 157–160. 112 с. 20. Кохно М.А. Історія інтродукції деревних 32. Маyr H. Diе naturgesetzlichen Grundlage des рослин в Україні (короткий нарис) / За ред. проф. Waldbaues. — Berlin, 1909. — 260 S. С.І. Кузнецова. — К.: Фітосоціоцентр, 2007. — 67 с. Рекомендував до друку 21. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические С.І. Кузнецов основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. — К.: Наук. думка, 1994. — 186 с. 22. Лапин П.И., Бородина Н.А., Плотникова Л.Н. Колесник, С.В. Клименко Л.С. Дендрологическая коллекция Главного Бота- Национальный ботанический сад нического сада АН СССР // Успехи интродукции им. Н.Н. Гришко НАН Украины, растений. — М.: Наука, 1973. — 334 с. Украина, г. Киев 23. Лапин П.И., Сиднева С.В. Определение пер- спективности растений для интродукции по данным ИСТОРИЯ ИНТРОДУКЦИИ ВИДОВ фенологии // Бюл. ГБС. — 1968. — Вып. 69. — РОДА SAMBUCUS L. В УКРАИНЕ С. 14–102. На основании литературных источников освещена 24. Лучник З.И. Интродукция деревьев и кус- история интродукции видов рода Sambucus L. в тарников в Алтайском крае. — М.: Колос, 1970. — Украине. Приведены данные о составе коллекций 654 с. видов рода Sambucus в ботанических садах Ук- 25. Лыпа А.Л. Интродукция и акклиматизация раи ны. древесных растений в Украине. — К.: Вища школа, 1978. — 108 с. 26. Лыпа А.Л., Косаревский И.А., Салатич А.К. L.N. Kolisnyk, S.V. Klymenko Озеленение населенных мест. — К.: Изд-во Акад. M.M. Gryshko National Botanical Gardens, архитектуры, 1952. — 741 с. National Academy of Sciences of Ukraine, 27. Плотникова Л.С. Ареалы интродуциро- Ukraine, Kyiv ванных древесных растений флоры СССР. — М.: Наука, 1983. — С. 241–242. THE HISTORY OF INTRODUCTION 28. Регель Э. Список деревьев и кустарников, OF SAMBUCUS L. SPECIES IN UKRAINE произрастающих в Петербурге и его окрестностях // On the basis of literature data the history of intro- Записки комитета акклиматизации растений. — М., duction of species of Sambucus L. in Ukraine is pre- 1858. — 207 с. sented. Data about the structure of Sambucus spe- 29. Связева О.А. Деревья, кустарники и лианы cies collections in botanical gardens of Ukraine are парка Ботанического сада Ботанического институ- cited.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 17 УДК 582.675.3: 631.524: 631.527: 634.746: 635.976 В.М. МЕЖЕНСЬКИЙ1, О.І. СИЧОВ2 1 Артемівська дослідна станція розсадництва Інституту садівництва УААН Україна, 84571 Донецька обл., Артемівський р-н, с. Опитне, вул. Ілліча, 7 2 Розсошанська зональна дослідна станція садівництва Росія, 396620 Воронезька обл., Розсошанський р-н, с. Підгорне, вул. Ульянiщева, 66а ІНТРОДУКЦІЯ НОВИХ ВИДІВ І ГІБРИДІВ РОДУ CERASUS MILL. В УКРАЇНІ

Наведено результати багаторічного випробування нових видів та гібридів роду Cerasus Mill. в умовах південного сходу України. Відібрано перспективні форми і сорти за ознаками декоративності, стійкості до хвороб та якос- ті плодів.

Рід Cerasus налічує близько 40 видів, які перспективи використання у садівництві в зростають переважно у Східній Азії. Най- широкому сенсі. більше ендемічних видів вишні притаманно Досліджували C. incisa (Thunb.) Loisel., Китаю [16] і виявлення нових видів триває С. jamasakura (Siebold et Koidz.) Yushev (syn. [19]. Східноазійські види вишні практично Prunus serrulata var. spontanea (Maxim.) Wil- відсутні в Україні, тому актуальною є їхня son), C. mugus (Hand.-Mazz.) Hand.-Mazz., інтродукція. C. nipponica (Matsum.) H. Ohle, С. nipponica Окільки C. mahaleb (L.) Mill. перенесено var. kurilensis (Miyabe) Eremin, Yushev et до окремого роду Padellus [2, 11] то абори- Novikova (syn. С. kurilensis (Miyabe) Czerep.), генними для України є лише C. avium та C. C. pseudocerasus, C. rufa (Hook.) Wall., C. sar- fruticosa (включно з C. klokovii Sobko) [17]. gentii (Rehder) Cinovskis (syn. С. sachalinensis C. vulgaris, який є природним гібридом двох (Fr.Schmidt) Kom. et Klob.-Alis.), С. serrulata, попередніх видів [3], на території України C. subhirtella (Miq.) Sokolov; гібридогенний культивується здавна [8]. Культивують в вид спонтанного походження С. ×yedoensis Україні також його гібриди C. ×gondoui- (Matsum.) A.Vassil., штучний гібрид селекції nii Poit. et Turpin (C. avium × C. vulgaris) К. Інґрама С. nipponica var. kurilensis × С. cam- та C. ×emi nens (Beck) Buia (C. fruticosa × C. vul- panulata (Maxim.) A.Vassil., гібриди селекції ga ris), причому вони набули більшого зна- Іст-Моллінґської станції садівництва: C. avi- чення для плодівництва, аніж сорти типо- um × С. canescens (M.Vilm. et Bois) Sokolov, вої C. vulgaris. Інші види роду Cerasus було С. avium × C. ×dawykensis (Sealy) H. Ohle, інтродуковано ботанічними установами Ук- С. avi um × С. incisa, С. avium × C. nipponica, раїни впродовж ХІХ–ХХ ст. [4, 5]. С. avium × С. nipponica var. kurilensis, С. avi um × Метою нашої роботи було збагачення С. pseudocerasus, С. avium × C. sargentii, C. vul- культурної флори новими видами і сорта- garis × C. mugus, C. vulgaris × С. pseudo cerasus, ми роду Cerasus. Для досягнення мети було селекції Кримської до слід но-се лек ційної стан- поставлено завдання поповнити колекцію ції (Росія): C. fruticosa × C. ser rulata, а також вишні новими для культурної флори Укра- селекції Ґессенського університету (Німеч- їни таксонами, дослідити їхні біоморфоло- чина): С. vulgaris × C. canescens. Зразки було гічні особливості в умовах Південного Схо- отримано з Іст- Моллінґської станції садів- ду, визначити господарську цінність та ництва (Велика Британія), Кримської до- слідно-селекційної та Далекосхідної дослід- © В.М. МЕЖЕНСЬКИЙ, О.І. СИЧОВ, 2009 ної станцій (Росія). З Нікітського ботанічного 18 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Інтродукція нових видів і гібридів роду Cerasus Mill. в Україні

саду, Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна еліпсоподібні, завдовжки до 1,5 см, масою та Інституту садівництва УААН залучили 1,0–1,2 г, рожеві або ясно-червоні з жов- сортові та видові зразки, інтродуковані в тим м'якушем, непогані за смаком, без гір- Україну раніше. коти. Дослідження проводили в 1994–2008 рр. Гібрид С. vulgaris × C. canescens за мор- в колекційних садах Артемівської дослід- фологічними ознаками також подібний до ної станції розсадництва, розташованої на батьківського виду. Листки на молодих па- південному сході України. Клімат зони є гонах спочатку червонуваті, яйцеподібні континентальним, із суховіями та іншими до еліптичних, із загостреною верхівкою, аридними явищами, частими зимовими довжиною 5–7 см, шириною 3,0–3,5 см, відлигами [1]. крупно двоякозубчасті, опушені. Квітки Таксономічну приналежність перевіря- по 2–3 у пучках, білі; гіпантій дзвонико- ли за флорами, дендрологічними довідни- подібний, пурпуровий. Цвіте рясно, але ками та монографічними працями [14, 15, практично не плодоносить. Інколи зав'язує 18, 20]. Фенологічні спостереження прово- поодинокі яйцеподібні червоні плоди за- дили за методикою сортовивчення [9]. Стій- вдовжки 1 см. кість до абіотичних та біотичних чинників Гібриди C. canescens з вишнею та че- довкілля оцінювали за уніфікованими решнею є досить зимостійкими в умовах шкалами [7], якість плодів — за методи- південного сходу України. Стійкість до ко- кою сортовивчення [9]. Декоративність комікозу — на рівні імунітету. Декоратив- рослин у фазі цвітіння визначали за шка- ність цвітіння — 5–6 балів. лою Г.Є. Мисника [8]. С. ×dawykensis (в. дейвікська), вірогід- Досліджували гібриди С. canescens (виш- но, є спонтанним гібридом C. dielsiana ня сивувата) з вишнею звичайною — 'Gisela (C.K. Schneid.) Т.Т. Yü et C.L.Li × C. canescens.

5' і черешнею — F1 С-55-16, С-55-18 та F2 Досліджували її гібриди з черешнею: С-56- С-137-1. Останні належать до С. ×schmit tii 11, С-56-12, С-56-15, С-56-18, С-56-22, (Rehder) Mezhenskyj et Syczov comb. nov. С-56-28. Дерева сильно варіюють за силою [Сerasus avium (L.) Moench × Сerasus ca - росту, формою крони, тривалістю періоду nescens (M.Vilm. et Bois) Sokolov] — Pru- спокою та зимостійкістю — від загибелі в nus ×schmittii Rehder, 1939, in Journ. Arn. першу зиму (гібрид С-56-11) до повністю Arb. 20: 100, hybr. artef.; Bean, 1976, Trees стій ких. Вони мають густе опушення моло- Shrubs Brit. Isl. ed. 8, 3: 358-359; Krüssmann, дих пагонів і листків, характерне для С. ×da- 1978, Hand. Laubgehölze 3: 42–43] — виш- wykensis. В умовах південного сходу Укра- ня Шмітта. Вишня Шмітта за морфологіч- їни їм притаманні пізні терміни цвітіння і ними ознаками є проміжною між батьків- достигання плодів. Плоди великі, масою ськими видами. Дерева сильнорослі че- 3–4 г, роже вувато-білі, рум'яні, з щільним решневого типу, але довгими повислими соковитим світло-рожевим м'якушем. Со- пагонами та червоно-брунатною корою на- лодкі на смак, але з неприємним присмаком гадують С. canescens. Листки на молодих та з наявністю грубих волокон у м'якуші. пагонах також подібніші до таких батьків- Всі гібриди виявилися нестійкими до коко- ського виду — яйцеподібні до ланцетно- мікозу (2–5 балів). Зимостійкість — 7 ба- яйцеподібних, із загостреною верхівкою, лів. двоякопильчасті, зісподу м'яко волосисті. Досліджували видові зразки С. incisa У різних форм довжина листків колива- (в. надрізана), а також її гібриди з череш- є ться в межах 7–10 см, ширина — 3,5–4,0 см. нею: С-37-3, С-37-4, С-37-5, С-37-6, С-37-7, Квітки по 2–3 у пучках, білі; гіпантій дзво- С-37-8, С-37-10, С-37-11, С-37-17, С-37-18, никоподібний, пурпуровий. Плоди дрібні, С-58-1. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 19 В.М. Меженський, О.І. Сичов

У С. incisa молоді пагони тонкі, голі. заввишки до 1 м. Октоплоїд, 2n = 64. Щепи Листки спочатку червонуваті, яйцеподібні самої С. mugus швидко загинули через під- до оберненояйцеподібних, із злегка заго- щепну несумісність з С. vulgaris. Дослі- стреною верхівкою, надрізано двояко-тро- джували два гібриди C. vulgaris × С. mugus. яко-пильчасті, зверху слабко волосисті, зі- Один з них — С-113-2 мав помірний ріст, споду опушені по жилках; черешки тонкі, був подібнішим до вишні, не переніс першої близько 1 см завдовжки, опушені. Квітки зимівлі. Інший гібрид — С-113-1 — за мор- по 1–4 у майже сидячих пучках, білі до ро- фологічними ознаками нагадував череш- жевіючих, 1,5–3,5 см у діаметрі, пониклі на ню, вирізнявся сильним ростом, страждав опушених квітконіжках завдовжки 1,0– від посухи, не плодоносив і через декілька 1,5 см; гіпантій трубчасто-дзвонико подіб- років вимерз. ний, зморшкуватий, червонуватий, зазви- Гібриди С. nipponica (в. японська, або чай го лий; маточка гола. Плоди яйцеподіб- ніппонська) з черешнею С-61-2, С-61-6, ні, 6–8 мм завдовжки, чорні, лискучі; С-61-7 — сильнорослі дерева, за формою м'якуш чорно-пурпуровий, досить щіль- крони подібні до черешні. Листки на моло- ний, кислу ва то-солодкий, зі специфічним дих пагонах великі, видовжено-еліптичні, присмаком, майже без гіркоти. Достигають еліптичні до обернено-яйцеподібних, дов- у середині червня. жиною 12–16 см, шириною 5–6 см, з видо- Зимостійкість видових зразків зале- вженою загостреною верхівкою. Квітки по жить від походження і коливається в меж- 2–3 у пучках, білі; гіпантій червонуватий. ах 5–8 балів. Стійкість до кокомікозу — Плоди до 1,5 см у діаметрі, червоні до 9 балiв. Декоративність 6–7 балів. темно-червоних, з темно-червоним солод- Дерева гібридів С. avium × С. incisa се- ким м'якушем, гарного смаку, практично редньорослі, зовнішньо подібні до вишні без гіркоти; плодоніжки 3,5–4,5 см за- звичайної. За морфологічними ознаками гі- вдовжки. За якістю плоди подібні до сортів бриди подібніші до вишні надрізаної. Квітки черешні та дюків. Мають короткий період білі; гіпантій трубчасто-глечикоподібний, спокою, починають цвісти рано. Плодоно- червонуватий. Плоди дрібні, чорні, лиску- шення черешневого типу (здебільшого на чі, з чорним м'яким соковитим м'якушем. букетних гілочках). Плоди достигають на Смак плодів варіює від гіркого неїстівно- початку червня. Всі гібриди виявили висо- го до досить приємного, майже без гірко- ку стійкість до кокомікозу на рівні імуніте- ти. Плоди достигають на початку червня. ту — 9 балів, але значно вражуються кляс- Плодношення на однорічному прирості — тероспоріозом — 3–5 балів. Декоративність за типом кущових вишень. Виявлено коре- під час цвітіння — 6–7 балів. Зимостійкість ляцію між тривалістю спокою і силою росту, після зими 2005/2006 рр. — 7 балів. Видо- формою крони та кількістю порості. Корот- вий зразок С. nipponica вимерз в першу ж кий період спокою мають сильнорослі де- зиму — 1 бал зимостійкості. рева з широкопірамідальною або розлогою Досліджували також видовий зразок кроною, зі слабкою порослю або зовсім без С. nipponica var. kurilensis (в. курильська), неї. Рослини з тривалим періодом спокою є її гібриди з черешнею С-59-3, С-59-4, С-59- слабкорослими, з вузькопірамідальною 7, С-59-10 та з С. campanulata (в. дзвіноч- кроною, утворюють значну порость. Зимо- кова) сорт 'Kursar'. стійкість дерев у більшості гібридів — 7– Вишня курильська має помірний ріст. 8 балів. Стійкість до кокомікозу у майже Молоді пагони спочатку волосисті, потім всіх гібридів — 9 балів, у С-37-8 — 5 балів. голі. Листки вузько-яйцеподібні, з видо- С. mugus (в. карликова, або тибетська) вженою загостреною верхівкою та клино- у природі росте у вигляді сланкого куща подібною основою, довжиною 7 см, шири- 20 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Інтродукція нових видів і гібридів роду Cerasus Mill. в Україні

ною 3 см, крупнопильчасті, із залозками на ніших видів вишні, але через низьку зимос- верхівках зубців, зверху грубо шорсткува- тійкість не придатний для культивування в товолосисті, зісподу густо волосисті по умовах континентального клімату. жилках; черешки до 1 см завдовжки. Квіт- Квітки у 'Kursar' 2,5 см у діаметрі, фук- ки зібрані по 1–3 у сидячих зонтикоподіб- синово-червоні, у триквіткових суцвіттях, них суцвіттях, білі до рожевіючо-білих, на коротких волосистих квітконіжках; гі- 2,5–3,0 см у діаметрі; стовпчики коротші за пантій трубчастий, пурпуровий, волосис- тичинки; гіпантій дзвоникоподібно-лій ко- тий. Плоди дрібні, еліпсоподібно-кулясті, подібний, май же голий, червонуватий; квіт- 10–12 мм у діаметрі, масою 0,7–0,8 г, чорні; коніжки волосисті, близько 1,3 см завдовж- м'якуш чорний, соковитий, солодкувато- ки. Плоди сплюснуто-кулясті, 7 мм у діа- гіркий; кісточка дрібна, еліпсоподібна. Схо- метрі, чорно-пурпурові, гіркі. жість насіння добра. Рослини мають дуже Дерева гібридів курильскої вишні з че- короткий період спокою, успадкований від решнею — середньорослі, зовнішньо поді- С. campanulata. На південному сході Украї- бні до дерев дюків — C. ×gondouinii, з роз- ни після м'яких зим розпочинають цвітіння рідженою пірамідальною або широкопіра- у безлистому стані одночасно з C. sargentii мідальною кроною. Листки на молодих або трохи пізніше, але після холодних зим пагонах еліптичні, довжиною 11–13 см, при швидкому потеплінні цвітуть при на- шириною 4,5–5,5 см, з видовженою заго- піврозгорнутих листках разом з С. avium. стреною верхівкою. Квітки по 2–3 у пуч- Квіткові бруньки доволі зимостійкі, але ках, ясно-рожеві до білих. Цвітіння відбу- підмерзають у зими з різкими коливання- вається у ранні терміни. Рожеве забарв- ми температури. Зимостійкість — 7 балів. лення центру у квіток надає їм особливої Незважаючи на відносно дрібнуваті прості привабливості. Декоративність під час квітки цей сорт є дуже привабливим завдя- цвітіння — 7 балів. Плоди 1,5–2,0 см у діа- ки ранньому цвітінню — бал 7а. метрі, темно-червоні до пурпурових, з С. pseudocerasus (в. несправжня, або ки- темним м'якушем; плодоніжки довжиною тайська) на своїй батьківщині використо- 3,5–4,5 см. вується як плодова рослина. Як і С. vulgaris На відміну від таксономічно споріднених є тетраплоїдом, на відміну від більшості гібридів вишні японської гібриди вишні ку- диплоїдних видів Cerasus. Досліджували рильської сильно відрізняються між собою видовий зразок вишні несправжньої, її гі- за багатьма ознаками. Стійкість до кокомі- брид з черешнею 'Colt' та його триплоїдні козу коливається від 2 (C-59-3, C-59-4) до 9 (Colt 15-30R, Colt 32-1) й гексаплоїдні (Colt (C-59-10) балів. Стійкість до клястероспорі- 26-1-3, Colt 26-1-5) клони, а також гібриди озу варіює від 2 до 7 балів, ступінь плодоно- з вишнею звичайною С-39-1, С-39-2, С-39- шення — від помірного до рясного, смак — 3, С-39-4, С-39-5, С-39-6. від гіркого, неїстівного до задовільного. Час- Поліплоїдні клони відрізняються від тина рослин має плодоношення вишневого вихідного 'Colt' помірною силою росту, що типу, інші — черешневого (на букетних гі- становить інтерес для використання їх як лочках). Після зими 2005/2006 рр. зимостій- слабкорослих підщеп, але їхня зимостій- кість — 4 бали. кість виявилася нижчою від такої вихід- Автор сорту 'Kursar' К. Інґрем спочатку ного сорту, і всі вони вимерзли в першу ж вважав його гібридом між вишнею куриль- зиму. Сам 'Colt' має зимостійкість 3 бали. ською та C. sargentii, але потім, ґрунтую- Зимостійкість видового зразка — 1 бал. чись на морфологічних особливостях, уточ- Гібриди C. vulgaris × C. pseudocerasus нив батьківську форму як С. campanulata значно відрізняються за силою росту — від [12]. Останній вид є одним з найдекоратив- гетерозисного у С-39-1 до карликового у ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 21 В.М. Меженський, О.І. Сичов

С-39-2, С-39-3, С-39-6. Дерева мають здат- крону дерев видів вишні. Зимостійкість де- ність до утворення порості. В основі 2–5-річ- рев вишні Сарджента є високою, але квіт- них гілок формуються берноти різного сту- кові бруньки й квітки часто пошкоджують- пеня рясності. Листки на молодих пагонах ся морозами й приморозками наприкінці великі, видовжено-еліптичні до яйцеподіб- зими або навесні. Цвіте вишня Сарджента них, із загостреною верхівкою, довжиною рано, декоративність — 7–7а балів. Через 12–16 см, шириною 6–8 см, двоякопильчас- повітряну посуху листки сильно обгоряють.

ті до городчастих, зверху темно-зелені, У F2 від вільного запилення відібрано рос- блискучі. Квітки по 1–2 у пучках, білі. Пло- лини з еліптичними темно-зеленими лист- ди по 1–2, приплюснуто-кулясті, 1,5–2,0 см ками, які не обгоряють влітку. Вірогідно, це у діаметрі, масою 2,5–4,0 г, ясно-червоні, з спонтанні гібриди з C. serrulata. жовтувато-рожевим солодким м'якушем, Початковий опис C. serrulata (в. пиль- за смаком задовільні або гарні; плодоніж- часта) було зроблено за зразком декора- ка 3,0–3,5 см завдовжки. Зимостійкість — тивного сорту, поширеного у парках Схід- 1–4 бали. Через вимерзання квіткових ного Китаю. Пізніше дикорослі японські бруньок багато гібридів плодоносять пога- рослини були описані під іншою назвою — но. В окремі роки найкращі гібриди С-39-1, C. jamasakura (в. гірська, або яма-сакура), C-39-3 плодоносять задовільно або добре. яку у деяких класифікаціях розглядають Стійкість до кокомікозу — 9 балів, до кляс- як різновид C. serrulata. Садівники також тероспоріозу — 3–5 балів. відносять до C. serrulata більшість сортів C. rufa (в. червона), як й С. mugus, виріз- японських декоративних вишень — Сато- няється серед видів вишні високим рівнем сакур, зокрема ті, які раніше відносили до плоїдності, низькою зимостійкістю (1 бал) C. lannesiana auct. Бiльшiсть з них мають та прищепною несумісністю з C. vulgaris. гібридне походження, є ди- та триплої- Дорослі дерева С. sargentii (в. Сарджен- дами. Доцільно розглядати C. serrulata як та) в культурі досягають висоти 5 м й біль- складний комплекс з декількома внутріш- ше, але в посушливих умовах південного ньовидовими таксонами, до якого потріб- сходу України на власному корінні ростуть но включити й C. jamasakura. Оскільки за дуже повільно. Молоді пагони голі. Листки морфологічними ознаками неможливо точ- округло-яйцеподібні до оберненояйцеподіб- но розрізнити різновиди C. serrulata, окрім них, довжиною 6–13 см, шириною 3–8 см, з var. pubescens (Makino) T.T. Yü et C.L. Li раптово видовженою верхівкою, округлою [20], тому інтродуковані зразки ми розгля- або інколи серцеподібною основою, гостро- даємо як C. serrulata, незважаючи на те, що пильчасті та двоякопильчасті, майже голі. їх відносять до декількох різновидів. Квітки по 2–4 у сидячих щиткоподібних Дерева вишні пильчастої, особливо різ- суцвіттях, 3–4 см у діаметрі, зазвичай тем- них сортів, дуже варіюють за формою кро- но-рожеві; квітконіжки 1–2 см завдовжки; ни. Молоді пагони голі. Листки яйцеподібні гіпантій вузькотрубчасто-дзвони ко подіб ний, до яйцеподібно-ланцетних, довжиною 5–15 см, голий. Плоди яйцеподіб но- кулясті, 1 см у шириною 2,5–6,0 см, з видовженою заго- діаметрі, чорно-пур пу рові. стреною верхівкою, пильчасті або двояко- Досліджували видові зразки та добірні пильчасті, звичайно голі, при розгортанні форми й сорти, а також гібрид з черешнею. часто бронзово-червоні, потім зелені. Квіт- Останній, щеплений у крону, після першої ки по 2–5 у китицеподібних щитках на перезимівлі сильно підмерз і влітку загинув. коротких квітконіжках, здебільшого білі. Невдачею завершилося залучення зразків Плоди чорні, яйцеподібні або кулясті, окуліруванням на сіянці Padellus mahaleb 0,7–1,0 см у діаметрі, достигають на почат- (L.) Vass., тому вони повторно щеплені в ку червня. 22 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Інтродукція нових видів і гібридів роду Cerasus Mill. в Україні

Досліджували сорти 'Kansan', 'Kiku-shi- пурпурова, у верхній частині, як і чашо- dare-sakura', 'Невеста', 'Shimidsu-sa ku ra' листики, малиново-пурпурова. Плоди дріб- ('Oku Miyaku'), 'Shirofugen', 'Чернавка', ви- ні, кулясті, чорні. Зимостійкість — 6–7 ба- довий зразок C. jamasakura №2570, а також лів. Декоративність — 7а балів. Дерева сор- гібрид C. fruticosa × C. ser rulata 'ВСЛ-2'. тів 'Pendula', 'Pendula Rosea' мають виразно Поширений в Україні сорт 'Kansan', плакучий габітус, що надає їм при щеплен- щеплений у крону черешні, вимерз піс- ні на високий штамб значної декоративнос- ля однієї із суворих зим. Випали також ті. Квітки прості, у першого сорту — роже- сорти 'Asagi' і 'Shirofugen'. Усі вони, як і ві, у другого — ясно-рожеві. Зимостійкість 'Shimidsu-sakura', потребують повтор- у звичайні зими 6–7 балів, у суворі — 1 бал, ної перевірки, бо на перезимівлю сильно у сорту 'Autumnalis Rosea' — 1 бал. впливають агротехнічні умови вирощу- Досліджували також сорт російської се- вання. Після зими 2005/2006 рр. дерева лекції 'Сеянец Акебоны раскидистый', що сорту 'Невеста' мали зимостійкість 8 ба- належить до С. ×yedoensis (в. токійська), лів, 'ВСЛ-2' — 7, № 2570, 'Kiku-shidare- яка є, вірогідно, гібридом С. subhirtella × С. sakura', 'Чернавка' — 6–7 балів. Вони serrulata. мають дуже привабливий вигляд під час Молоді пагони слабко волосисті. Листки цвітіння: № 2570, 'Невеста', 'Чернавка' на молодих пагонах еліптичні до яйцепо- оцінюють 7 балами, 'Kansan', 'Shimidsu- дібних, із загостреною верхівкою, довжи- sakura' — 7а, 'Kiku-shidare-sakura' — 7б ною 6–8 см, шириною 2,5–3,5 см, пильчасті, балами. Сорт 'Kiku-shidare-sakura' виріз- при розгортанні бронзово-червоні. Квітки няється рожевими хризантемоподібними ясно-рожеві, по 2–3 у суцвіттях; квітко- квітками та пониклою кроною, що робить ніжки в окремої квітки завдовжки 2,5–3,0 см; його придатним для вирощування на висо- гіпантій трубчастий, червоніючий. Плоди ких штамбах. дрібні, кулясті, до 7–8 мм у діаметрі, ма- У С. subhirtella (в. напівщетиниста) сою 0,6–0,7 г, з чорним солодко-гіркуватим молоді пагони опушені. Листки яйцеподіб- м'я кушем, достигають у середині червня. ні до видовжено-яйцеподібних, із заго- Зимостійкість — 5–7 балів, стійкість до стреною верхівкою та ширококлиноподіб- кокомікозу — 9 балiв, декоративність — ною основою, довжиною 3–6 см, шириною 7а балів. 1,5–3,0 см, пильчасті або двоякопильчасті, На батьківщині більшості інтродукова- зісподу опушені по жилках. Квітки по 2–3 них видів вишні панує помірний або суб- у суцвіттях, 2,5 см у діаметрі, білі або ро- тропічний клімат мусонного типу, тому жеві; гіпантій трубчастий до майже глечи- відмінні природні умови континентально- коподібного, у нижній частині виразно го клімату на південному сході України є роздутий, слабко опушений або голий. тяжким випробуванням для інтродукова- Плоди яйцеподібні, до 1 см завдовжки, них рослин. Головним лімітуючим чинни- чорно-пурпурові. ком є низькі зимові температури. Вже в Досліджували сорти 'Autumnalis Rosea', першу зиму випали щеплені в крону зразки 'Pendula', 'Pendula Rosea' та видовий зра- С. avium × C. sargentii, С. nipponica, С. pseu- зок № 2490. В останнього листки на моло- do ce ra sus, один із гібридів C. vulgaris × дих пагонах еліптичні до обернено-яйцепо- C. mugus, С. subhirtella 'Autumnalis Ro- дібних, із загостреною верхівкою, довжи- sea'. У суворі зими випали сорти С. serru- ною 6–8 см, шириною 3,0–3,5 см. Квітки lata 'Asagi', 'Kansan', 'Shirofugen', 'Shi- зазвичай зібрані по 2 у майже сидячих су- midsu-sakura', С. subhirtella 'Pendula', цвіттях, рожеві, дзвоникоподібні, близько 'Pendula Rosea'. У зиму 2005/2006 рр., 2,5 см у діаметрі; чашечка гола, в основі коли мінімальна температура повітря ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 23 В.М. Меженський, О.І. Сичов

знижувалася до -34,3 °C — найнижчої Винятково високою декоративністю позначки за останні шість десятиліть, зи- (7a–7б балів) під час цвітіння вирізняють- мостійкість гібридів С. vulgaris × C. pseu- ся сорти 'Сеянец Акебоны раскидистый', docerasus становила 1–4 бали, С. avium × 'Kursar', 'Kansan', 'Kiku-shidare-sakura', С. pseudocerasus — 3 бали, С. avium × 'Shimidsu-sakura'. Останній сорт, пра- С. nipponica var. kurilensis — 4 бали. Най- вильно ідентифікований нами, вперше більш зимостійкими були С. incisa, С. avi- було інтродуковано в Ботанічний сад um × С. incisa, С. serrulata 'Невеста', С. vul- ім. акад. О.В. Фоміна у 1972 р., де її куль- garis × C. canescens 'Gisela 5', які навіть тивують під назвою С. serrulata 'Plena'. Під цвіли. Зимостійкість інших зразків стано- час цвітіння надзвичайно привабливими є вила 6–7 балів. рожевіючі, рожево-білі та білопелюсткові С. sargentii, C. vulgaris × C. mugus вияви- сорти та форми С. avium × С. nipponica var. лися малостійкими до повітряної посухи. kurilensis, С. sargentii, С. serrulata. Дуже При інтродукції також необхідно врахо- привабливо виглядають квітки з білими, вувати погану прищепну сумісність схід- забарвленими при основі в рожевий колір них видів вишні С. sargentii, С. serrulata з пелюстками та рожевими стамінодіями. Padellus mahaleb — традиційною у про- Квітки С. nipponica var. kurilensis × С. cam- мислових розсадниках підщепою для виш- panulata 'Kursar' та С. subhirtella поступа- ні звичайної й черешні, внаслідок чого час- ються за розмірами вищезазначеним зраз- тину інтродуцентів, залучених у вигляді кам, але інтенсивно-рожеве забарвлення живців для окулірування, було втрачено надає деревам високої декоративності під на ранніх стадіях дослідження. Відмічено час цвітіння. Загальну декоративність де- також погану сумісність C. mugus та C. rufa рев С. sargentii, С. serrulata, С. ×yedoensis з вишнею звичайною. підвищує бронзово-червоний колір моло- При культивуванні видів вишні слід дих листків, які розгортаються під час цві- враховувати їхню стійкість до збудників тіння. хвороб. Промислові сорти вишні та череш- С. pseudocerasus, на відміну від інших ні страждають від кокомікозу. Збудником видів вишні, здатна укорінюватися здер е- цієї хвороби є Coccomyces hiemalis Higg. в'я нілими живцями. Цю особливість ус- (сумчаста стадія), Cylindrosporium hiemali падкували її гібриди з С. avium та С. vul- Higg. (конідіальна стадія). Актуальним у garis. Вони можуть мати значення як кло- селекції цих культур є залучення стійких нові підщепи для вишні та черешні. видів [16]. Донорами стійкості до кокоміко- Для зниження росту щеплених дерев ви- зу є насамперед С. pseudocerasus, яка пе- користовують карликові підщепи С. vulgaris × редає імунітет до цієї хвороби всім своїм C. canescens 'Gisela 5', C. fruticosa × C. serrulata нащадкам, а також С. incisa, С. nipponica, 'ВСЛ-2'. Нами встановлено, що остання може частково С. nipponica var. kurilensis. Їхні виявити надчутливу реакцію на вірусну ін- гібриди з черешнею, як і C. sargentii й С. ×ye- фекцію, що виражається у глеєтечі та силь- doensis, мають стійкість 8–9 балів. Остан- ному некрозі тканин у місці щеплення, часто німи роками набула поширення нова раса з подальшою загибеллю рослини [6]. Таким збудника моніліозу Monilia cinerea Bon., чином, 'ВСЛ-2' може бути індикатором для яка вражує види Cerasus, Armeniaca Scop., виявлення зразків вишні, уражених ілар- Microcerasus, Prunus, Louiseania Carr. вірусами. Щеплення на 'ВСЛ-2' С. nipponica тощо. Більшість інтродукованих видів і var. kurilensis × С. campanulata 'Kursar' та гібридів вишні є високостійкими (9 балів), С. subhirtella № 2490 дало змогу встанови- стійкість С. vulgaris × C. canescens 'Gisela ти зараженість їх вірусами, що потребує 5' — 8 балів. вжиття оздоровчих заходів. 24 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Інтродукція нових видів і гібридів роду Cerasus Mill. в Україні

З метою інтродукції та селекції слід ви- 7. Меженський В.М. Уніфікування шкал оці- користовувати віддалену гібридизацію нок, що застосовуються при інтродукції деревних між видами роду Cerasus. Гібриди схід- рослин // Інтродукція рослин. — 2007. — № 4. — С. 26–37. ноазійських видів вишні з європейськи- 8. Мисник Г.Е. Сроки и характер цветения де- ми видами C. avium та C. vulgaris є краще ревьев и кустарников. — К.: Наук. думка, 1976. — адаптованими порівняно з вихідними ви- 390 с. дами до умов південного сходу України. 9. Программа и методика сортоизучения Для зеленого будівництва ми пропонуємо плодовых, ягодных орехоплодных культур / Под використовувати С. avium × С. nipponica общ. ред. Г.А. Лобанова; М-во сел. хоз-ва СССР, ВНИИ садоводства. — Мичуринск, 1973. — var. kurilensis С-59-7, С-59-10, С. incisa, С. 492 с. nipponica var. kurilensis × С. campanulata 10. Сычов А.И. Перспективы использования 'Kursar', C. serrulata 'Kiku-shidare-sakura', отдаленных гибридов черешни с диплоидными ви- 'Невеста', 'Чернавка', № 2570, С. sargentii дами вишни в селекции черешни как плодовой × С. serrulata, С. subhirtella № 2490. Сорт культуры // Отдаленная гибридизация. Современ- 'Shimidsu-sakura' придатний для регіонів з ное состояние и перспективы: Тр. Междунар. конф. по отдален. гибридизации (16–17 дек. 2003 г.) / м'якішими зимами, С. sargentii — для захи- Гл. ботан. сад РАН. — М.: Изд-во МСХА, 2003. — щених від суховіїв місць. У селекції на стій- С. 262–266. кість до кокомікозу слід використовувати 11. Юшев А.А. Новое в систематике рода С. pseudocerasus, С. incisa, C. nipponica, С. Cerasus Mill. // Систематика, морфология, био- nipponica var. kurilensis та їхні гібриди. З логия и сортоизучение плодовых, ягодных, суб- помологічної точки зору найкращі плоди тропических и декоративных культур: Сб. науч. тр. по прикл. ботанике, генетике и селекции / мають С. vulgaris × С. pseudocerasus, С-39- ВНИИ растениеводства. — 1990. — 131. — 1, С-39-5, С. avium × C. nipponica — С-61- С. 56–64. 2, С-61-7. Розмножувати східноазійські 12. Bean W.J. Trees and shrubs hardy in the види вишні краще на сіянцях C. avium і British Isles. — L.: J. Murray, 1976. — Vol. 3. — С. serrulata. 973 p. 13. Chang K.S. et al. Reconsideration of the Pru- nus serrulata complex (Rosaceae) and related taxa in eastern Asia // Bot. J. Linn. Soc. — 2007. — 154, 1. Агроклиматический справочник по Ста- N 1. — P. 35–54. линской области / Отв. ред. А.И. Салепова. — Л. : 14. Ingram C. Ornamental cherries. — L.: Country Гидрометеоиздат, 1959. — 103 с. Life; N.Y.: C. Scribners`s sons, 1948. — 259 p. 2. Васильченко И.Т. К вопросу о систематичес- 15. Krüssmann G. Handbuch der Laubgehölze. — ком положении магалебки (Prunus mahaleb L.) // Berlin; Нamburg: P. Parey, 1978. — Bd. 3. — 496 S. Новости систематики высш. раст. — 1973. — 10. — 16. Li C.L., Bartholomew B. Cerasus Miller // С. 180–188. Flora of China. — 2003. — Vol. 9. — P. 404–420. 3. Витковский В.Л. Плодовые растения ми- 17. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular ра. — СПб; М.; Краснодар: Лань, 2003. — 591 с. 4. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. — Kyiv, основы и опыт интродукции древесных расте- 1999. — 345 p. ний в Украине. — К.: Наук. думка, 1994. — 18. Rehder A. Manual of cultivated trees and 187 с. shrubs hardy in North America. — N.Y.: Macmillan, 5. Лыпа А.Л. Дендрологические богатства 1940. — 930 p. Украинской ССР и их использование // Озелене- 19. Wang X.R., Shang C.B. Cerasus hefengensis ние населенных мест / А.Л. Лыпа, И.А. Косарев- (Rosaceae), a new species from SW Hubei, China // ский, А.К. Салатич. — К.: Изд-во акад. архитектуры Ann. Bot. Fennici. — 2007. — Vol. 44. — P. 151–152. УССР, 1952. — С. 9–466. 20. Yü T.T., Li C.L. Rosaceae (in Chinese) // Fl. 6. Меженський В.М., Брусенцов В.П. Над- Respubl. Popularis Sin. / T.T. Yü (ed.). — 1986. — Vol. чутливість клонових підщеп вишні та черешні 38. — P. 41–89. до вірусної інфекції // Садівництво. — 2006. — Рекомендував до друку Вип. 59. — C. 177–181. П.А. Мороз ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 25 В.М. Меженський, О.І. Сичов

В.Н. Меженский1, А.И. Сычов2 V.M. Mezhenskyj1, О.I. Sychov2 1 Артемовская опытная станция питомниководства 1 Artemivsk Nursery Experimental Station of the Института садоводства УААН, Украина, Institute of Horticulture, Ukrainian Academy Донецкая обл., Артемовский р-н, п. Опытное of Agrarian Science, Ukraine, Donetsk region, 2 Россошанская зональная опытная станция Artemivsk district, Opytne садоводства, Россия, Воронежская обл., 2 Rossosh Zonal Experimental Station of Horticulture, Россошанский р-н, с. Подгорное Russia, Voronezh Region, Rossosh district, Podgornoe ИНТРОДУКЦИЯ НОВЫХ ВИДОВ И ГИБРИДОВ РОДА CERASUS MILL. INTRODUCTION OF A NEW CERASUS SPECIES В УКРАИНЕ AND HYBRIDS IN UKRAINE Приведены результаты многолетнего изучения Data obtained in the result of many years trials of a new новых видов и гибридов рода Cerasus Mill. в услови- Cerasus species and hybrids under the condition of the ях юго-востока Украины. Отобраны перспективные Ukraine's south-east are presented. The promising forms формы и сорта по признакам декоративности, and varieties with on ornamental, disease-resistant, устойчивости к болезням и качества плодов. and good fruit quality characters has been selected.

26 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 582.542.11:574.3(477.41) В.В. ГРИЦЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 STIPA CAPILLATA L. (POACEAE) НА КИЇВСЬКОМУ ПЛАТО: ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНІ УМОВИ МІСЦЕЗРОСТАНЬ, СТАН І СТРУКТУРА ПРИРОДНИХ ТА ІНТРОДУКЦІЙНИХ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ

Схарактеризовано еколого-ценотичні умови місцезростань, стан і структуру природних та інтродукційних ценопопуляцій рідкісного виду флори України — Stipa capillata L. (Poaceae) на території Київського плато. Про- аналізовано ефективність охорони Stipa capillata ex situ.

Stipa capillata L. — рідкісний вид флори дніпровської височини [1]. Природні межі України, внесений до першого та другого Київського плато на півночі збігаються з видань Червоної книги України [27, 28]. Вид північною межею Лісостепу. На сході об- поширений у степовій зоні Євразії. В Укра- ласть обмежена долиною р. Дніпро. Західна їні трапляється у Степу, Лісостепу, Криму, та південна межі проходять уздовж східно- зрідка на Поліссі та в Передкарпатті. Зрос- го краю Українського кристалічного щита, тає на глинистих, суглинистих, кам’янистих, виходів кристалічних порід, по лінії Фастів— супіщаних чорноземах і каштанових ґрун- Біла Церква—Рокитне—Корсунь-Шев чен- тах. На степових ділянках займає плакори ків ський, по лівобережжю р. Рось до р. Дні- та верхні частини схилів. Трапляється на про [21]. Координати території: від 49°38' до галявинах та узліссях. Едифікатор степо- 50°32' північної широти та від 30°00'до 31°58' вих ценозів [9, 27]. Популяції цього виду — східної довготи, площа — близько 6000 км2. континуального типу. В адміністративному відношенні Київське На сьогоднішній день детальні дослі- плато займає центральні райони Київської дження умов місцезростань та стану по- та північну частину Черкаської області. пуляцій рідкісних видів флори України є Еколого-ценотичні умови місцезростань актуальними. Мета наших досліджень — та стан ценопопуляцій Stipa capillata на схарактеризувати еколого-ценотичні умови Київському плато в літературі [7, 14, 32] місцезростань, проаналізувати стан і струк- схарактеризовані фрагментарно і потребу- туру природних та інтродукційних ценопо- ють доповнення та узагальнення. пуляцій Stipa capillata на території Київ- Польові дослідження проведено у 2002– ського плато. 2008 рр. із використанням маршрутно-екс- Фізико-географічна область "Київське педиційних та напівстаціонарних методів. плато" [21] орографічно являє собою піднят- Фітоценотичні описи здійснювали на домі- тя на Правобережжі р. Дніпро в північній нантній основі [24, 25], популяційні дослі- частині лісостепової зони та є самостійною дження — за методикою, викладеною у морфоструктурною одиницею в межах При- "Ценопопуляции растений" [26]. Номен- клатура таксонів вищих судинних рослин © В.В. ГРИЦЕНКО, 2009 подана за [33]. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 27 В.В. Гриценко

На Київському плато популяції Stipa la tae) bro mo psi do sum (inermis), Stipetum capillata розташовані поблизу північної (capillatae) calamagrostidosum (epigeioris), межі ареалу цього виду в Україні. В ре- Stipetum (ca pil latae) caricosum (praecocis), зультаті польових досліджень, аналізу лі- Stipetum (capillatae) elytrigiosum (inter- тературних джерел і гербарних даних mediae), Stipetum (capillatae) elytrigiosum (KW, KWHA) нами встановлено 51 місцез- (repentis), Stipetum (capillatae) festucosum находження виду на Київському плато. З (valesiacae), Stipetum (capillatae) poosum них 11 місцезнаходжень, імовірно, зникли: (angustifoliae), Stipetum (capillatae) pu- 2 наводилися понад 125 років тому, 5 — rum, Stipetum (capillatae) salviosum (nu- понад 75 років, 4 — понад 55 років і нами tantis). не підтверджені. Отже, спостерігаються У регіоні досліджень Stipa capillata є та- регресивні зміни хорології виду. кож субдомінантом в асоціаціях формацій На Київському плато Stipa capillata Festuceta valesiacae (Festucetum (valesia- зростає у верхніх частинах крутих схилів cae) stiposum (capillatae)), Poeta angustifo- південної та інших експозицій з глинис- liae (Poeta (angustufoliae) stiposum (capilla- тими та супіщаними чорноземними, іноді tae)), Bromopsideta inermis (Bromopsidetum змитими ґрунтами. У місцезростаннях виду (inermis) stiposum (capillatae)), Botriochloeta спостерігаються суттєві мікрокліматичні ischaemi (Botriochloetum (ischaemi) stipo- відмінності у термічному режимі ґрунту і sum (capillatae)). повітря. На схилах південної експозиції та Під час експедиційних досліджень ми більш крутих температура поверхні ґрун- проаналізували стан та структуру при- ту може бути вищою на 10–15 °С, а темпе- родних ценопопуляцій Stipa capillata в ратура повітря — на 2–4 °С [22]. На плакор семи локалітетах, шість з яких були відомі Stipa capillata переходить південніше те- раніше: І — урочище "Лиса гора" (м. Київ, риторії Київського плато. Регіональний ландшафтний парк "Голосі- У лучних степах Київського плато вид ївський") (Клоков, Ткаченко, 1977, KW; утворює формацію Stipeta capillatae. Це Мосякін, 1986, KW), [23, 29, 32]; ІІ — бота- лучно-степові корінні (первинні) угрупо- нічна пам’ятка природи "Природний об’єкт вання з двох або трьох ярусів із загальним цілини" (м. Київ, вул. Червонопрапорна, проективним покриттям травостою від 65 76) [17, 23]; ІІІ — ботанічний заказник "Ту- до 95 %. Перший ярус (якщо він сформова- линецькі переліски" (Київська обл., Миро- ний) утворюють Chаmaecytisus austriacus нівський р-н, окол. с. Тулинці) [6, 14, 16, 17, (L.) Link., C. ruthenicus (Fisch. ex Wol.) 19, 20, 30]; IV — урочище "Шандрівський Klaskova, Genista tinctoria L. Другий ярус ліс" (Київська обл., Миронівський р-н, складається з трьох під’ярусів. І під’ярус окол. с. Шандра) [19]; V — ландшафтний (90–100 см заввишки) утворює щільнодер- заказник "Копачівські схили" (Київська нинний злак-ксерофіт Stipa capillata та обл., Обухівський р-н, окол. с. Копачів) [13, кореневищні злаки, наприклад, Elytrigia 17]; VІ — урочище "Слон гора" (Черкаська intermedia (Host) Nevski, E. repens (L.) обл., Канівський р-н, окол. м. Канів). Один Nevski. ІІ під’ярус (50–60 см) утворюють з локалітетів був виявлений за нашою Festuca valesiaca Gaudin та види різ но- участю [17, 18]: VІІ — урочище "Городище трав’я. ІІІ під’ярус (до 30 см) зазвичай Городок" (Київська обл., Обухівський р-н, сформований слабо. Третій ярус форму- с. Старі Безрадичі). Стан ценопопуляцій ють мохи та лишайники [8]. На 100 м2 трап- Stipa capillata в Регіональному ландшаф- ляється від 15 до 40 видів рослин. Синтак- тному парку "Трахтемирів" (Київська обл., сономічний склад: Stipetum (capillatae) Миронівський р-н і Черкаська обл., Канів- botriochlosum (ischaemi), Stipetum (capil- ський р-н) описано в літературі [7]. 28 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Stipa capillata L. (Poaceae) на Київському плато: еколого-ценотичні умови місцезростань...

Ценопопуляції Stipa capillata на терито- Імматурні (im). Віковий стан характери- рії ботанічної пам’ятки природи "Природ- зується більшою кількістю пагонів (10–25) і ний об’єкт цілини", у ботанічному заказни- більшим діаметром дернини (2,5–3,5 см). До ку "Тулинецькі переліски", ландшафтному цього вікового стану рослини переходять у заказнику "Копачівські схили" та в урочи- серпні. Імматурний період може тривати щі "Городище Городок" мають велику кіль- 1–2 місяці. кість особин; в урочищах "Лиса гора", Віргінільні (v) особини складаються з "Шандрівський ліс" та "Слон гора" — малу. материнського парціального куща і 2–4 до- Середній діаметр дернин зрілих генера- чірніх. Діаметр дернини збільшується. тивних особин — 10–11 см. Для порівняння ІІІ. Генеративний період онтогенезу в зазначимо, що в Луганській області у природі настає на 5–6-й рік життя. Цвітін- ковилово-типчакових степах цей показник ня Stipa capillata починається в кінці лип- трохи вищий — 15 см [15]. ня, його тривалість — до 40 діб.

Середня щільність в угрупованнях фор- Генеративні молоді (g1). Рослини мають мації Stipeta capillatae — 11–14 особин на генеративні пагони. Дернини компактні: 1 м2. В угрупованнях інших формацій цей складаються з материнського парціально- показник є нижчим. Надмірний випас худо- го куща та кількох дочірніх, діаметр дер- би призводить до значного зниження щіль- нини — близько 5 см.

ності ценопопуляцій Stipa capillata (на- Генеративні зрілі (g2). Дернина розрос- при клад, в урочищах "Шандрівський ліс" та тається і збільшується в діаметрі, фізіо- "Слон гора"). логічна цілісність дернини порушується. За літературними даними [3, 4, 5, 10, 12, По периферії дернини триває інтенсивне 26, 31] та результатами наших досліджень утворення пагонів, а в центрі воно зникає. ми виділили чотири періоди онтогенезу та Між парціальними кущами з’являються десять вікових станів Stipa capillata. Наво- відмерлі частки. В природі кількість гене- димо їхні характеристики. ративних пагонів становить 5–15.

Генеративні старі (g3). Пагони в центрі І. Період первинного спокою дернини відмирають. Живі парціальні кущі (латентний). оточують у вигляді кільця мертву частину Насіння у стані спокою (se). Латентний дернини. Кількість генеративних пагонів період триває з моменту повного дозріван- зменшується. ня зернівок до проростання. ІV. Постгенеративний (сенільний) ІІ. Прегенеративний (віргінільний) період онтогенезу. період онтогенезу. Субсенільні (ss). Процеси відмирання пе- Проростки (p) з’являються рано навес- реважають над процесами новоутво рен ня. ні, в квітні. Мають два листки і головний ко- Генеративні пагони відсутні. рінь, зернівка зберігається. Сенільні (s). Накопичення відмерлих Ювенільні (j). До цього вікового стану осо- решток. Значно виражені процеси дезінте- бини переходять у травні, після відмирання грації дернини. колеоптіле. З появою третього листка (в трав- На Київському плато природні ценопо- ні) починається кущення (галуження). Юве- пуляції Stipa capillata стійкі гомеостатичні. нільні особини мають кілька пагонів (3–9), що В досліджених нами ценопопуляціях наяв- утворюють маленьку дернину (0,5–1,5 см). ні особини всіх вікових станів. У спектрах Головний корінь зберігається, але морфоло- онтогенетичних станів максимуми при- гічно майже не відрізняється від додаткових. падають на генеративні особини (рис. 1). Зв’язок із зернівкою слабшає і зникає при Це можна пояснити біологічною особливіс- переході до імматурного стану. тю, загальною для всіх щільнодернинних ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 29 В.В. Гриценко

злаків, — тривалим перебуванням дерни- ділянка "Степи України". Це підтверджено ни в генеративному стані [26]. За спектрами гербарними зборами (Полонська, 1928, KW: онтогенетичних станів ценопопуляції Stipa м. Київ, біля Видубицького монастиря, сте- capillata на Київському плато близькі до повий схил) та Ю.Д. Клеоповим у 1933 р. ценопопуляцій виду в інших частинах аре- [11]. На сьогоднішній день ці схили вкриті алу [26]. лісовою рослинністю, яка поступово витіс- З метою охорони Stipa capillata та ін- нила степову, а природні місцезнаходжен- ших рідкісних степових видів in situ нами ня Stipa capillata та інших рідкісних степо- (під керівництвом д-ра біол. наук проф. вих видів тут зникли. Спроби інтродукува- В.І. Мельника) були розроблені наукове ти Stipa capillata на ботаніко-географічну обґрунтування та рекомендації щодо ство- ділянку "Степи України" в штучно створе- рення нових об’єктів природно-заповідного ний лучно-степовий фітоценоз виявились фонду: ботанічного заказника "Шандрів- успішними. Вперше на ділянку вид був за- ській ліс" площею 40 га та ботанічної па- везений у 1952 р. із відділення Українсько- м’ятки природи "Городище Городок" пло- го степового природного заповідника "Хо- щею 3 га. Документи передані до Держав- мутовський степ". Особини Stipa capillata ного управління охорони навколишнього були висаджені на підвищеній частині ре- природного середовища у Київській об- льєфу ділянки — по схилах штучного кур- ласті. гану. За більш ніж 50-річний період тут Ми також проаналізували стан та струк- утворилась інтродукційна ценопопуляція туру інтродукційної ценопопуляції Stipa виду. capillata на ботаніко-географічній ділянці У 2002–2006 р. рослини Stipa capillata "Степи України" у Національному ботаніч- завезено з лучно-степових ділянок Київ- ному саду ім. М.М. Гришка НАН України. ського плато (Київська та Черкаська об- У першій половині ХХ ст. Stipa capil- ласті), у 2007 р. — з лучних степів ботаніч- lata зростала у складі природних степових ного заказника "Драбинівка" (Полтавська угруповань на крутих південних схилах обл.). Ці особини виду висаджено на рівнин- правобережжя р. Дніпро біля Видубиць- кого монастиря, тобто поблизу території, де нині розташована ботаніко-географічна

aaaa aaaaa aaaaa

Рис. 2. Спектр онтогенетичних станів інтродукцій- ної ценопопуляції Stipa capillata L. на ботаніко- гео графічній ділянці "Степи України" у Націо- Рис. 1. Спектри онтогенетичних станів природних це- нальному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН нопопуляцій Stipa capillata L. на Київському плато України 30 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Stipa capillata L. (Poaceae) на Київському плато: еколого-ценотичні умови місцезростань...

них фрагментах ділянки в інших еколого- 2. Базилевская Н.А. Теория и методы интро- ценотичних умовах. Вони поки що не утво- дукции растений. — М.: Изд-во МГУ, 1964. — 131 с. рили популяційної структури, оскільки 3. Борисова И.В., Попова Т.А. Возрастные эта- пы формирования дерновины степных злаков // минуло мало часу від моменту інтродукції. Ботан. журн. — 1971. — 56, № 5. — С. 619–626. Інтродукційна ценопопуляція Stipa capil- 4. Борисова И.В., Попова Т.А. Динамика чис- lata приурочена до верхніх частин схилів ленности и возрастного состава ценопопуляций південної та інших експозицій штучно ство- дерновинных злаков в пустынных степях Цен- реного кургану. Ґрунти — слабо змиті. Разом трального Казахстана // Ботан. журн. — 1972. — 57, № 7. — С. 779–793. зі Stipa capillata тут зростають Agropyron 5. Борисова И.В., Попова Т.А. Некоторые pectinatum (M.Bieb.) P.Beauv., Festuca vale- эколого-фитоценотические особенности степных siaca, Elytrigia intermedia, Gypso philla pani- дерновинных злаков // Ботан. журн. — 1988. — 73, culata L., Lavatera thuringiaca L., Euphorbia № 4. — С. 573–584. virgata Waldst. & Kit., Medicago romanica 6. Бортняк М.М., Войтюк Ю.О., Любченко Prodan, Galium verum L., Salvia pra tensis L., В.М., Голяченко Т.В. Флористичні особливості ді- лянки степу Шандра-Тулинці (Київська область, Artemisia austriaca Jacq., Ga latella dracuncu- Україна) // Укр. ботан. журн. — 1993. — 50, № 2. — loides (Lam.) Nees та інші види. Загальне про- С. 122–125. ективне покриття травостою становить 70– 7. Гелюта В.П., Макаренко Л.П., Тимченко 80 %. Проективне покриття Stipa capillata — І.А., Драпайло Н.М. Рідкісні рослини регіонального 10 %. Площа інтродукційної ценопопуляції ландшафтного парку "Трахтемирів" // Укр. ботан. 2 журн. — 2001. — 58, № 5. — С. 604–609. Stipa capillata — близько 25 м . Середня 8. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, 2 щільність — 1,25 особини на 1 м . Змодельо- исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране вана інтродукційна ценопопуляція Stipa растительные сообщества / Под ред. Ю.Р. Шеляга- capillata стійка гомеостатична, зріла нор- Сосонко. — К.: Наук. думка, 1987. — 216 с. мальна з переважанням середньовікових 9. Злаки Украины (Анатомо-мор фо ло ги чес кий, кариосистематический и эколого-фитоцено тичес- генеративних (g ) особин. Спектр онтогене- 2 кий обзор) / Н.Ю. Прокудин, А.Г. Вовк, О.А. Петрова тичних станів — правосторонній (рис. 2). В и др. — К.: Наук. думка, 1977. — 518 с. проаналізованих нами на Київському плато 10. Івашин Д.С., Чуприна Т.Т. Деякі особливості природних ценопопуляціях Stipa capillata життєвого циклу місцевих видів ковили при їх ін- максимуми в спектрах онтогенетичних ста- тродукції // Інтродукція та акліматизація рослин нів також при падають на середньовікові ге- на Україні. — 1976. — Вип. 9. — С. 18–22. 11. Клеопов Ю.Д. Залишки степової рослиннос- неративні особини (див. рис. 1). Подібність ті на Київській височині // Журн. біо-ботан. циклу структури інтродукційних та природних ВУАН. — 1933. — № 5-6. — С. 153–156. популяцій свідчить про ефективність охо- 12. Кондратюк Е.Н., Чуприна Т.Т. Онтогенез рони виду ex situ. ковылей при интродукции // Рекомендации по Формування нових генерацій природ- размножению интродуцированных растений на основании изучения их биологии индивидуального них та інтродукційних ценопопуляцій развития. — К., 1988. — С. 79–80. Sti pa capillata відбувається за рахунок 13. Коротченко І.А., Фіцайло Т.В. Степова рос- насіннєвого розмноження. Цей вид ми линність Київського плато // Києво-Могилянська відносимо до І ступеня успішності інтро- академія. Наук. записки. Біологія та екологія. — дукції за шкалою Вульфа–Базилевської 2003. — Т. 21. — С. 20–35. [2], оскільки рослини досягли стадії при- 14. Кучерява Л.Ф., Шевчик В.Л., Бакаліна М.В., Тищенко О.В. Червонокнижні види рослин у заказ- родного насіннєвого розмноження. нику "Тулинецькі Переліски" (Київська обл.) // Роль природно-заповідних територій у підтри- манні біорізноманіття: Матеріали конф. — Канів, 1. Багмет О.Б., Палієнко В.П. Морфострук- 2003. — С. 116. турна позиція Київського плато // Укр. географ. 15. Лесняк Л.І., Петренко С.В. Стан та гене- журн. — 2006. — № 4. — С. 29–34. зис популяцій ковили на Грушовській ділянці ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 31 В.В. Гриценко

заповідника "Провальський степ" // Вісн. Луган. 30. Чопик В.И., Погребенник В.П., Нечитайло держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Біол. науки. — В.А. и др. К охране генофонда степных видов флоры 2000. — № 6 (26). — С. 9–15. Среднего Приднепровья Украинской ССР // Проб- 16. Мельник В.І., Гриценко В.В. Рослинний по- ле мы охраны генофонда и управления экосистемами крив урочища "Тулинецькі переліски" — еталон в заповедниках степной и пустынных зон. — М., лучних степів Київського плато // Зб. наук. пр. Пол- 1984. — С. 62–65. тав. держ. пед. ун-ту ім. В.Г. Короленка. Сер. Еко- 31. Чуприна Т.Т. Строки та добові ритми цві- логія. Біол. науки. — Полтава, 2005. — № 4 (43). — тіння ковили у Донбасі // Досягнення ботанічної С. 22–28. науки на Україні. — К.: Наук. думка, 1977. — С. 97. 17. Мельник В.И., Гриценко В.В. Луговые сте- 32. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Кузьми- пи Киевского плато // Ботан. журн. — 2007. — 92, чов А.І., Падун І.М. Рослинність урочища Лиса № 5. — С. 730–739. гора (ок. м. Києва) // Укр. ботан. журн. — 1984. — 18. Мельник В.І., Гриценко В.В., Парубок М.І. 41, № 1. — С. 86–90. Рослинний покрив перспективних для заповідання 33. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular лучно-степових ділянок Київського плато // Запо- plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. — Kiev, відна справа в Україні. — 2006. — Т. 12, вип. 1. — 1999. — 345 p. С. 77–82. Рекомендував до друку М.Б. Гапоненко 19. Погребенник В.П., Кучерява Л.Ф., Нечи- тайло В.А., Хоменко Ж.И. Редкие и исчезающие растения в урочище "Шандровский лес" // Охра- В.В. Гриценко на, изучение и обогащение растительного мира. — Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко 1987. — Вып. 14. — С. 13–18. НАН Украины, Украина, г. Киев 20. Погребенник В.П., Нечитайло В.А., Куче- рявая Л.Ф., Исай В.М. Astragalus dasyanthus Pall. в STIPA CAPILLATA L. (POACEAE) НА урочище "Смаглева гора" (Киевская обл.) // Проб- КИЕВСКОМ ПЛАТО: ЭКОЛОГО-ЦЕНОТИЧЕСКИЕ лемы общей и молекулярной биологии. — К.: Вища УСЛОВИЯ МЕСТООБИТАНИЙ, шк., 1989. — Вып. 8. — С. 8–12. СОСТОЯНИЕ И СТРУКТУРА ПРИРОДНЫХ 21. Порывкина О.В. Лесостепная область Киев- И ИНТРОДУКЦИОННЫХ ЦЕНОПОПУЛЯЦИЙ ского плато // Физико-географическое райониро- Охарактеризованы эколого-ценотические условия вание Украинской ССР. — К.: Изд-во Киев. ун-та, местообитаний, состояние и структура природных 1968. — С. 232–241. и интродукционных ценопопуляций редкого вида 22. Природа Київської області. — К.: Вид-во флоры Украины — Stipa capillata L. (Poaceae) на Київ. ун-ту, 1972. — 235 с. территории Киевского плато. Проанализирована 23. Природно-заповідний фонд м. Києва: Довід- эффективность охраны Stipa capillata ex situ. ник / Редкол. М.М. Мовчан та ін. — К., 2001. — 64 с. 24. Продромус растительности Украины / Ю.Р. Шеляг-Сосонко, Я.П. Дидух, Д.В. Дубына и V.V. Gritsenko др. — К.: Наук. думка, 1991. — 272 с. M.M. Gryshko National Botanical Gardens, 25. Рослинність УРСР. Степи, кам’янисті від- National Academy of Sciences of Ukraine, слонення, піски. — К.: Наук. думка, 1973. — Ukraine, Kyiv С. 9—333. 26. Ценопопуляции растений (основные поня- STIPA CAPILLATA L. (POACEAE) тия и структура) / О.В. Смирнова, Л.Б. Заугольнова, ON KYIV PLATEAU: ECOLOGICAL AND COENOTICAL CONDITIONS OF HABITATS, И.М. Ермакова и др. — М.: Наука, 1976. — 217 с. STATE AND STRUCTURE OF NATURAL AND 27. Червона книга України. Рослинний світ. — INTRODUCED CENOPOPULATIONS К.: Укр. енциклопедія, 1996. — 608 с. 28. Червона книга Української РСР. — К.: Наук. Ecological and coenotical conditions of habitats, state думка, 1980. — 508 с. and structure of natural and introduced cenopopula- 29. Чопик В.И., Краснова А.Н., Кузьмичев А.И. tions of the rare species of the flora of Ukraine — Sti- Эталон дикорастущей флоры урбанизированных pa capillata L. (Poaceae) in the terrain of Kyiv plateau территорий — урочище "Лысая гора" в г. Киеве // are characterized. The analysis of efficiency of pro- Ботан. журн. — 1986. — 71, № 8. — С. 1136–1141. tection of the Stipa capillata ex situ is given.

32 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 502.753:631.529 (477. 75) А.Р. НИКИФОРОВ Никитский ботанический сад — Национальный научный центр УААН Украина, 98648 АР Крым, г. Ялта РАСТЕНИЯ РЕЛИКТОВОГО ЭНДЕМИКА ГОРНОГО КРЫМА — SOBOLEWSKIA SIBIRICA (WILLD.) P.W. BALL (BRASSICACEAE) EX SITU ЮЖНОГО КРЫМА

Популяции реликтового эндемика крымской флоры — Sobolewskia sibirica (Willd.) P.W. Ball — локализованы на крутосклонных осыпях привершинного пояса южного макросклона Главной гряды Крымских гор. Проведена ин- тродукция растений вида в условия ex situ климата нижнего пояса Южного Крыма, где растения выращивали в субтропическом климате. Изучен ритм развития двулетнего монокарпика в культуре ex situ Южного Крыма. В субтропическом климате растения вида розвиваются по летне-зимне-зеленому типу. В культуре выявлены реликтовые признаки вида, латентные в природных условиях.

Sobolewskia sibirica (Willd.) P.W. Ball — труднительно. Целью данной работы было реликтовый эндемик крымской флоры, пет- изучение биоморфологической структуры, рофит-кальцефил, гляреофит. Все популя- выявление особенностей морфогенеза рас- ции вида локализованы на крутосклонных тений вида. известняковых осыпях и скалах южных экспозиций: у перевала Шайтан-Мердвень Объект и методы исследования на высоте 700—1000 м н. у. м. [4], на южных Объект исследования — растения S. sibirica склонах Чатыр-Дага на высоте 1000—1400 м ex situ в климате Южного берега Крыма. н. у. м. [4, 5] и вдоль южного склона массива Предварительным этапом исследования Караби на высоте 760 м н. у. м. [2]. была семенная интродукция растений S. si- Климат высотного пояса с осыпями об- birica ex situ Южного берега Крыма. Уста- условлен его расположением над уровнем новлено, что S. sibirica относится к двулет- моря, южной экспозицией, близостью по- ним монокарпикам. бережья. Среднесуточные температуры Изучали характер цветения и ритм по- воздуха к середине июля достигают мак- бегообразования: количество генераций по- симума, а уже с середины августа темпе- бегов и листьев, время и последователь- ратура начинает снижаться. Морозный ность их появления, тип роста и структуру период длится с октября по апрель. Эко- первичных побегов первого года, продол- топическую специфику осыпей обуслов- жительность вегетации каждой генерации, ливают подвижность обломков, погребен- периоды активного роста и покоя, характер ный под ними глинисто-песча ный суб- покоя, периоды заложения почек, степень страт. У южных границ с яйлой S. sibirica сформированности в почках возобновления произрастает в условиях длительного мо- структур генеративной сферы, тип генера- розного периода и короткого периода лет- тивных побегов второго года вегетации, него термического максимума. фенологию цветения. Изучение биоморфологии и морфогенеза Результаты исследования растений вида в природных условиях за- В условиях климата Южного берега Крыма

© А.Р. НИКИФОРОВ, 2009 вегетативное развитие растений первого ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 33 А.Р. Никифоров

медляется. При осеннем снижении средне- суточных температур воздуха наблюдается второй этап роста побегов и листьев, кото- рый прекращается при наступлении замо- розков (рисунок). Закладка почек возобновления проис- ходит осенью при стабильно высокой влажности и при снижении среднесуточ- ной температуры воздуха до 10 °С. При этой температуре терминальные почки главного и боковых побегов, пазушные почки стебля и спящие почки верхней ча- сти гипокотиля и корня раскрываются и дают побеги-розетки, внутри которых формируются зачатки генеративной сфе- ры. Почки зимуют в покровах из зеленых листьев розеток, покрытых ветошью, или в грунте. Таким образом, в первый год жизни у растений S. sibirica формируется осевой розеточный побег с боковыми структура- ми розеточных побегов и две генерации листьев: весенне-летне-осенняя и осенне- зимняя. Весной, при повышении среднесуточ- ной температуры воздуха выше 10 °С, раскрываются пазушные почки при верх- Растение Sobolewskia sibirica накануне зимовки ex них листьях генеративных побегов, спя- situ Южного Крыма: С — стебель; К — корень; Г — щие почки гипокотиля и корня. Они дают гипокотиль; ОЛ — отмерший лист весенне-летней начало безрозеточным генеративным по- генерации; ЗЛ — зеленый лист осенней генерации; бегам. ВРП — вегетативный розеточный побег первого года; ЗРП — зимующий розеточный побег с Полурозеточные и безрозеточные по- генеративными зачатками; СП — спящая почка; беги удлиняются. Цветки в соцветиях по- РП — раскрывшаяся почка лурозеточных и безрозеточных побегов зацветают при среднесуточной темпера- туре воздуха 12 °С и дневном прогревании воздуха до 15 °С (в апреле). В это же время года жизни начинается с момента прораста- раскрываются последние спящие почки ги- ния семян в марте при среднесуточной тем- покотиля и корня. пературе воздуха 7–10 °С и до повышения Стержневую корневую систему S. среднесуточных температур воздуха выше sibirica с почками возобновления, дающи- 20 °С. В этот период формируются монопо- ми начало генеративным побегам (см. ри- диальный побег—стебель и система боко- сунок), иногда называют корневищем [3], вых побегов с розетками из последователь- хотя с корневищем эта система корней не но нарастающих листьев. В засушливый отождествима [1, 6]. период семядоли и первые листья розеток Листья побегов к лету отмирают, сни- отмирают, а появление новых листьев за- жается интенсивность цветения. Оптимум 34 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Растения реликтового эндемика горного крыма — Sobolewskia sibirica (Willd.) P.W. Ball...

цветения соцветий приходится на теплый Выводы период со среднесуточными температу- Основу биоморфы двулетнего монокарпика рами воздуха 12–20 °С и более или менее S. sibirica составляют двулетние органы влажный весенне-раннелетний сезон. При растения: гипокотиль, стебель, полурозе- наступлении засушливого периода рас- точные побеги. тения отмирают. Некроз тканей, а также Ex situ Южного Крыма для развития постепенное одревеснение покровов ор- растений характерен летне-зимне зе ле- ганов плодоносящих растений приводят к ный ритм с двумя периодами активного постепенному затуханию всех ростовых роста и двумя периодами относительного процессов. К моменту диссеминации побе- покоя. ги растений становятся полыми и одревес- В почках возобновления накануне зи- невшими. мовки закладываются зачатки генератив- Таким образом, S. sibirica в условиях ной сферы будущего генеративного побега. Южного берега Крыма развивается как Генеративные побеги развиваются вес- летне-зимнезеленое растение с тремя ге- ной второго года. нерациями побегов: двумя основными — Оптимум цветения растений вида при- вегетативной первого года и генеративной ходится на теплый и влажный сезон года второго года, а также генеративной вто- и лимитирован засушливыми условиями в рого года жизни и четырьмя генерациями середине лета. листьев: двумя генерациями листьев ве- Особенности биоморфы и ритма разви- гетативных побегов первого года (весенне- тия отражают реликтовую термо- и мезо- среднелетне-осенней и осенне-зимней) и фильную природу вида. двумя генерациями листьев генератив- В климате Южного Крыма развитие ных побегов второго года (позднеосенне- растений вне культуры лимитировано за- зимне-весенней и весенне-летней). После сушливыми условиями. зимовки у растений формируется весен- не-летняя генерация безрозеточных по- бегов. 1. Голубев В.Н. О короткокорневищных рас- тениях // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1958. — 53, Обсуждение вып. 3. — С. 97–103. В двухлетнем цикле ex situ S. sibirica на- 2. Ена Ан.В., Корженевский В.В., Рыфф Л.Э. блюдаются термофильные и мезофильные Bifora testiculata (L.) Spreng. (Apiaceae) — новый вид флоры Восточной Европы и другие флористи- признаки, которые отражают реликтовую ческие находки в Крыму // Бюл. ГБС. — 2006. — природу вида. Условия для их проявления Вып. 190. — С. 102–108. в природной среде на осыпях в верхнем по- 3. Ільїнська А.П. Нові дані про поширення та ясе южного макросклона Главной гряды систематику деяких хрестоцвітних (Brassicaceae) Крымских гор лимитированы климатом: флори України // Укр. ботан. журн. — 2005. — 62, № 3. — С. 375–382. здесь отсутствуют продолжительные осен- 4. Лукина Е.В. Реликтовые эндемики флоры ний и весенний периоды с температурами Крыма // Тр. Никит. ботан. сада. —1948. — 25, воздуха 10—15 °С, необходимые для разви- вып. 1-2. — С. 161–177. тия растений до наступления засушливого 5. Рыфф Л.Э. Редкие растения осыпей Кры- периода. Дефицит тепла для развития рас- ма // Тр. Никит. ботан. сада. — Ялта, 2001. — тений восполняется на крутосклонных Т. 120. — С. 58–63. 6. Серебряков И.Г., Серебрякова Т.И. О двух ти- осыпях оптимальным освещением склонов пах формирующихся корневищ у травянистых мно- южных экспозиций, а недостаток влаги — голетников // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1965. — 70, уменьшением ее летнего испарения в чех- вып. 2. — С. 67–89. ле обломков. Рекомендовал к печати В.И. Мельник ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 35 А.Р. Никифоров

О.Р. Нікіфоров А.R. Nikiforov Нікітський ботанічний сад — Національний Nikita Botanical Garden —National Scientific науковий центр, Україна, АР Крим, м. Ялта Center, UAAS, Ukraine, Crimea, Yalta РОСЛИНИ РЕЛІКТОВОГО ЕНДЕМІКА RELICT ENDEMIC PLANT OF THE MOUNTAIN ГІРСЬКОГО КРИМУ — SOBOLEWSKIA SIBIRICA CRIMEA — SOBOLEWSKIA SIBIRICA (WILLD.) (WILLD.) P.W. BALL (BRASSICACEAE) EX SITU P.W. BALL (BRASSICACEAE) EX SITU SOUTH ПІВДЕННОГО КРИМУ CRIMEA Популяції реліктового ендеміка кримської флори — Populations of the relict endemiс of Crimean flora — Sobolewskia sibirica (Willd.) P.W. Ball — локалізова- Sobolewskia sibirica (Willd.) P.W. Ball — were loca- ні на крутосхилових осипах привершинного поясу lised on talus in upper belt of Mountain Crimea. The південного макросхилу Головної гряди Кримських species was introduced in lower belt, where the plants гір. Проведено інтродукцію рослин виду в умови ex were cultivated in subtropical climate. The rhythm of situ клімату нижнього поясу Південного Криму, де development of species (two years monocarpic) in рослини вирощували у субтропічному кліматі. Ви- modern natural condition and in culture has been вчено ритм розвитку дволітнього монокарпіка в studied. In subtropical climate in South Coast of the культурі ex situ Південного Криму. У субтропічно- Crimea the plant species are developed on summer- му кліматі рослини виду розвиваються за літньо- winter-green type. In culture relic species characte- зимово-зеленим типом. У культурі виявлено релік- ristics, latent in natural conditions have been re- тові ознаки виду, латентні у природних умовах. vealed.

36 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 582.594.2:581.4 Л.І. БУЮН, Л.А. КОВАЛЬСЬКА Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ COELOGYNE MASSANGEANA RCHB.F. (ORCHIDACEAE JUSS.) В УМОВАХ КУЛЬТУРИ

Наведено результати дослідження морфологічної будови епіфітної тропічної орхідеї Coelogyne massangeana Rchb. f. Встановлено, що пагін C. massangeana є вегетативно-генеративним, тобто вісь суцвіття — це безпосереднє продо- вження вегетативної частини пагона, а суцвіття займає термінальне положення. Виявлено тип розвитку суцвіт- тя та чітку функціональну спеціалізацію пагонів у пагоновій системі рослин цього виду. Визначено зону локалізації бруньок оновлення. Наведено дані щодо фенології цвітіння рослин цього виду в умовах оранжерейної культури.

Рід Coelogyne Lindl. (Orchidaceae Juss.), них пагонів проводили щотижня, під час основні центри видового різноманіття яко- цвітіння — щодня. Вивчення вегетативних го знаходяться на Борнео, Суматрі і в Гіма- та репродуктивних органів проводили за лаях, нараховує близько 200 видів [10], які допомогою препарування та дослідження значно відрізняються за морфологічною бруньок і пагонів за допомогою стереоско- будовою [1, 5, 7, 11, 12]. пічного бінокулярного мікроскопа Stemi- Об’єктом нашого дослідження були рос- 2000C (Carl Zeiss, Німеччина). Розміри бру- лини виду Coelogyne massangeana Rchb. f., ньок та частин квітки визначали за допо- який належить до секції Tomentosae Pfitz. могою цифрового штангенциркуля. [1, 10]. При культивуванні в умовах оран- Coelogyne massangeana — епіфітна рос- жерейної культури вид виявляє самонесу- лина, поширена у гірських районах у Ма- місність (як і багато інших видів цього роду), лайзії, на Суматрі, Яві і Борнео, у Таїлан- тому основним методом розмноження є ве- ді [9]. Вид названо на честь М.D. Massange, гетативний, а саме мікроклональне розмно- котрий знайшов цю рослину і надіслав її ження, що забезпечує масову регенерацію H.G. Reichenbach, який описав її в 1878 р. у пагонів. Результативність цього способу "Gardeners’ Chronicle" [5]. розмноження значною мірою залежить від Аналіз публікацій, присвячених вив- з’ясування особливостей будови пагоно- ченню типів пагонових систем орхідних, вої системи, зокрема, локалізації основної засвідчив, що серед авторів не існує одно- зони бруньок оновлення, що можуть бути стайності щодо особливостей організації використані як експланти при опрацюванні пагонової системи різних видів Coelogyne. технології розмноження in vitro. Так, більшість авторів [1, 5—8, 11, 12] Ріст і розвиток рослин вивчали за допо- вказують, що представники роду Coelo- могою регулярних фенологічних спостере- gyne мають верхівкове суцвіття, тоді як жень і біометричних досліджень. Моніто- О.С. Смирнова (автор класифікації пагоно- ринг модельних генеративно зрілих рослин вих систем орхідних) вважає, що суцвіття у період інтенсивного розвитку вегетатив- у C. massangeana бічне, а ритм розвитку пагона — вегетативно-випереджальний © Л.І. БУЮН, Л.А. КОВАЛЬСЬКА, 2009 [3]. М.М. Тихонова зазначає, що для рослин ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 37 Л.І. Буюн, Л.А. Ковальська

У наступних двох вузлах (міжвузля до 1 мм завдовжки) розташовані листки се- рединної формації — прості, піхвові (до- вжина піхви становить 3–4 мм), шкірясті, зелені, з обох боків однорідно забарвлені. Листкова пластинка цілісна, загострена, 350–450 мм завдовжки та 65–85 мм за- вширшки, складчаста, з чітко виступаю- чою центральною і двома бічними жилка- ми; нижня третина пластинки різко звуже- на, жолобчаста. Форма листкової пластинки а варіює від округлої (у пагонів перших по- рядків галуження) до видовжено-яйце по- б дібної. У повністю сформованих пагонів вер- Рис. 1. Схема будови "вегетативного" (а) та "генера- хівкова меристема паренхіматизована. тивного" (б) пагонів Coelogyne massangeana Нами було встановлено, що у C. ma- ssangeana з верхньої бруньки розвива- ється пагін з гетерантним типом суцвіття, цього виду характерне формування двох тобто на пагоні розвивається верхівкове типів бічних пагонів — вегетативних та суцвіття, але типова вегетативна части- квітконосних [4]. на не формується. З розташованої нижче При вивченні морфологічної будови па- бруньки розвивається пагін оновлення, гона C.massangeana встановлено, що його якому притаманна будова, описана вище. кореневищна частина (10–20 мм завдовж- Решта бруньок є резервними і зазвичай ки) складається з 4–5 метамерів і несе ни- сплячими. зові лускоподібні листки, довжина яких за- Таким чином, для рослин C. mas san- звичай не перевищує 10 мм (рис. 1, а). geana характерний монохазіальний тип У п’ятому–восьмому вузлах розташова- наростання — кожний пагін дає початок ні низові піхвові листки, розміри яких по- тільки одному пагону наступного порядку ступово збільшуються від 20 до 130 мм. Два галуження [2], хоча були зафіксовані по- верхні піхвові листки охоплюють псевдо- одинокі випадки розвитку ще однієї бульбу. Міжвузля в цій зоні дуже вкороче- бруньки, яка дає початок пагону, що не ні: їх довжина становить 1–2 мм. У пазухах формує квітки. листків розташовані бруньки, розмір та Випадків формування з резервних бру- ємність яких збільшуються в акропеталь- ньок ще одного пагона з гетерантним типом ному напрямку. Нижня брунька (2 мм за- розвитку суцвіття ми не спостерігали. вдовжки) утворена 3–4 листковими при- Як було зазначено вище, з верхньої мордіями та апікальною меристемою, тоді бруньки на початку жовтня поточного року як верхня (5 мм завдовжки) — 5–8 листко- починає формуватися пагін, що вже на по- вими примордіями та апікальною меристе- чаткових етапах розвитку морфологічно мою. відрізняється від "неквітуючого". Вегета- Розташований вище метамер потовще- тивна частина такого пагона складається з ний і утворює власне псевдобульбу. Довжи- 8–10 метамерів і становить 10–12 мм зав- на псевдобульби може сягати 850 мм, а ши- вишки, 6–8 мм у діаметрі (див. рис. 1, б). У рина — 35 мм. У молодих пагонів поверхня вузлах розташовані низові лускоподібні та псевдобульби гладенька, з віком вона стає піхвові листки від 7 до 30 мм завдовжки. У зморшкуватою. 6(7)–8(9)-му вузлах були виявлені бруньки 38 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Біологія розвитку Coelogyne massangeana Rchb.f. (Orchidaceae Juss.) в умовах культури

Рис. 3. Залежність кількості одночасно розкритих квіток у суцвітті від тривалості цвітіння

Рис. 2. Загальний вигляд рослини (а) та суцвіття (б) Квітки до 60 мм у діаметрі, запашні Coelogyne massangeana (рис. 4, а). Чашолистки і пелюстки світло- жовті. Чашолистки видовжено-ланцето- подібні, до 30 мм завдовжки, 6 мм зав- ширш ки, загострені. Пелюстки видовжено- 0,8–1,0 мм заввишки з 2–3 листковими ланцетоподібні, 28 мм завдовжки, 4 мм примордіями та апікальною меристемою. завширшки, тупі. Губа трилопатева, до Розташовані вище метамери утворю- 20 мм завдовжки, 19 мм завширшки. Бічні ють генеративну частину пагона, що несе 15–25 квіток і становить 250–350 мм зав- довжки. Довжина міжвузля варіює від 20 до 30 мм. Жодної закономірності між до- вжиною міжвузля та порядковим номером метамера у цій частині нами не виявлено. У вузлах розташовані брактеї 15–20 мм завдовжки. Спочатку вони досить сокови- ті, зелені, згодом підсихають, стають ко- ричневими. На верхівці "генеративного" пагона було виявлено ще від трьох до шес- ти бутонів, які не утворюють квіток. Слід зазначити, що спочатку цей пагін росте вертикально вгору, а потім утворює пони- кле суцвіття (рис. 2, б). Цвітіння триває від двох до чотирьох тижнів (найчастіше, три тижні). Квітки розкриваються і в’януть практично од- ночасно — інтервал від початку цвітіння суцвіття до масового цвітіння становить 3– 5 днів (рис. 3). Вісь суцвіття та квітконіж- ки (33–45 мм завдовжки) вкриті короткими рідко розташованими темно-коричневими Рис. 4. Квітка Coelogyne massangeana: а – загаль- волосками (опушені). ний вигляд; б – колонка; в – ковпачок; г – полінії ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 39 Л.І. Буюн, Л.А. Ковальська

лопаті губи вузькоеліптично-видовжені, 4. Тихонова М.Н. Строение и формирование розташовані строго з обох боків колонки, побегов у некоторых видов тропических орхидей коричнево-чорні, з білими або жовтими рода Coelogyne Lindl. // Ботан. журн. — 1970. — 55, № 3. — С. 422–429. жилками, середня лопать видовжена, зви- 5. Bechtel H., Cribb Ph., Launert E. The ma- саюча, тупа, жовта з коричневими смуга- nual of cultivated orchid species. — Cambridge, ми, по краю біла. Колонка до 20 мм за- Massachusetts: The MIT Press, 1986. — 443 p. вдовжки, 5 мм завширшки, біла, з дещо 6. Dressler R. Phylogeny and classification of торочкуватою верхівкою; ковпачок жов- the orchid family. — Portland, Oregon: Dioscorides тий; полінії білі, з масивною каудикулою Press, 1993. — 278 p. 7. Gravendeel B. Reorganising the orchid ge- (див. рис. 4, б, в, г). nus Coelogyne: a phylogenetic classification based Брунька оновлення починає розвиватися on morphology and molecules. — Leiden: National майже одразу після закінчення цвітіння Herbarium Nederland, 2000. — 208 p. (див. рис. 2, а). Через 2–3 тижні молодий 8. Hawkes A.D. Encyclopedia of cultivated or- пагін вже має всі складові частини, вклю- chids. — London: Faber and Faber Limited, 1965. — 602 p. чаючи два листки серединної формації та 9. Pridgeon A.M., Cribb Ph.J., Chase M.W., чотири пазушні бруньки, причому у верх- Rasmussen F. Genera Orchidacearum. Vol. 4: Epi- ній бруньці добре помітна флоральна апі- dendroideae (Part 1). — Oxford: University Press, кальна меристема. 2005. — 672 p. Верхівкова меристема пагона перехо- 10. Seidenfaden G. Orchid Genera in Thailand. дить у префлоральну фазу, однак потім III. Coelogyne Lindl. // Dansk Botanisk Arkiv. — Kobenhavn, 1975. — 29, N 4. — P. 1–350. (через 2–4 тижні) її формування спо- 11. Seidenfaden G. The Orchids of Indochina // вільнюється, і суцвіття далі не розвиває- Opera Botanica. — Copenhagen, 1992. — 114. — ться. 502 p. Таким чином, нами встановлено, що па- 12. Seidenfaden G., Wood J. The orchids of Pe- гін C. massangeana є вегетативно-гене- ninsular Malaysia and Singapore. — Singapore: Olsen ративним, тобто вісь суцвіття є безпосеред- & Olsen, Fredensborg, 1992. — 779 p. нім продовженням вегетативної частини Рекомендувала до друку пагона, а саме суцвіття займає термінальне А.І. Жила положення. Однак для рослин цього виду характерною є наявність двох типів розви- Л.И. Буюн, Л.А. Ковальская тку пагона: у деяких пагонів верхівкове Национальный ботанический сад суцвіття не розвивається, а формується им. Н.Н. Гришко НАН Украины, тільки вегетативна частина, ці пагони утво- Украина, г. Киев рюють власне рослину-клон. У решти паго- БИОЛОГИЯ РАЗВИТИЯ COELOGYNE нів вегетативна частина редукована, а роз- MASSANGEANA RCHB. F. (ORCHIDACEAE вивається генеративна частина. Функція JUSS.) В УСЛОВИЯХ КУЛЬТУРЫ цих пагонів полягає у генеративному роз- Приведены результаты исследования морфологи- множенні особин виду. ческого строения эпифитной тропической орхидеи Coelogyne massangeana Rchb. f. Установлено, что побег C. massangeana является вегетативно-ге- неративным, то есть ось соцветия — это непосред- 1. Аверьянов Л.В. Определитель орхидных ственное продолжение вегетативной части побега, Вьетнама. — СПб.: Мир и семья, 1994. — 432 с. а соцветие занимает терминальное положение. Вы- 2. Жмылев П.Ю., Алексеев Ю.Е., Карпухи- явлены тип развития соцветия и четкая функцио- на Е.А., Баландин С.А. Биоморфология растений: нальная специализация побегов в побеговой сиcтеме иллюстрированный словарь. — М.: ИПП "Гриф и растений этого вида. Определена зона локализации К°", 2002. — 240 с. почек возобновления. Приведены данные о феноло- 3. Смирнова Е.С. Морфология побеговых сис- гии цветения растений данного вида в условиях тем орхидных. — М.: Наука, 1990. — 209 с. оранжерейной культуры. 40 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Біологія розвитку Coelogyne massangeana Rchb.f. (Orchidaceae Juss.) в умовах культури

L.I. Buyun, L.A. Kovalska shown that shoot of C. massangeana is vegetative M.M. Gryshko National Botanical Gardens, and generative types simultaneously, i.g. inflo- National Academy of Sciences of Ukraine, rescence axis comprises the direct elongation of Ukraine, Kyiv vegetative part of shoot and inflorescence is ter- minal. Developmental type of inflorescence and DEVELOPMENTAL BIOLOGY OF COELOGYNE strict functional specialization of each shoot wi- MASSANGEANA RCHB. F. (ORCHIDACEAE thin shoot system of C. massangeana were speci- JUSS.) UNDER GLASSHOUSE CONDITIONS fied. The zone of renewal buds localiz ation is The results of investigation of vegetative and re- determined. The flowering phenology of C. mas- productive shoots structure of epiphytic orchid sangeana plants under glasshouse conditions is Coelogyne massangea na Rchb. f. are given. It was described.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 41 УДК 634.942:581.522.4(477.60) О.З. ГЛУХОВ, Н.Ф. ДОВБИШ, Л.В. ХАРХОТА Донецький ботанічний сад НАН України Україна, 83059 м. Донецьк, пр-т Ілліча, 110 БІОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛОПОШИРЕНИХ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СХОДУ УКРАЇНИ

Наведено дані щодо біоекологічних особливостей малопоширених деревних рослин в умовах південного сходу Украї- ни та визначено можливості їх прискореного розмноження для впровадження в зелені насадження регіону.

На сьогодні інтродукція деревних рослин тувалися легкодоступними методами, що зумовлена переважно попитом масового ґрунтуються на зовнішніх сезонних змінах зеленого будівництва та декоративного са- та відображують стан рослинних організ- дівництва. Провідними дендрологами краї- мів. Одним з таких методів є фенологічні ни оцінено результати інтродукційного спостереження [1, 4]. Зимостійкість та по- процесу, виділено основні етапи та страте- сухостійкість рослин оцінювали візуально гії інтродукції деревних рослин в Україні, за шкалою ступеня успішності інтродукції визначено пріоритетні напрями вивчення деревних рослин М.А. Кохна, О.М. Курдю- інтродуцентів для оптимізації зелених на- ка [3]. саджень великих міст. Значний інтерес у Тривалість росту і величина приросту цьому аспекті становлять красивоквітучі пагонів деревних рослин залежать від клі- види і культивари родів Deutzia Thunb., матичних умов зростання. Найсприятли- Hydrangea L., Philadelphus L., Spiraea L., вішим для росту пагонів був 2008 р., який Viburnum L. та ін. [2, 4]. Впровадження для характеризувався відносно теплою зимою широкого культивування інтродукованих і достатньою кількістю опадів навесні, від- малопоширених видів і культиварів дерев сутністю пізньовесняних та ранньоосінніх та кущів в екологічних умовах південного заморозків. сходу України можливе лише після оцінки Досліджувані види і культивари дерев- їхніх біоекологічних особливостей в експе- них рослин відрізняються за датами на- рименті. стання і закінчення фази росту пагонів. Протягом 2006–2008 рр. в Донецькому Залежно від ритму сезонного росту і ботанічному саду НАН України ми дослі- розвитку річних пагонів досліджуваних дили біоекологічні особливості 60 видів і деревних рослин було виділено 6 груп: культиварів малопоширених дерев і ку- РР — ранній початок та раннє закінчен- щів, що характеризуються високою деко- ня, РС — ранній початок та закінчення в ративністю, з метою отримання корене- середині вегетації, РП — ранній початок власного садивного матеріалу для широ- та пізнє закінчення, СП — початок фази кого впровадження їх у зелені насадження більш пізній та пізнє закінчення; ПС — регіону. пізній початок та закінчення в середині Для з'ясування особливостей викорис- вегетації; ПП — пізній початок та пізнє тання досліджуваних інтродуцентів і роз- закінчення [6, 7]. робки відповідних рекомендацій ми корис- Діапазон дат початку і закінчення росту пагонів у межах виділених фенологічних © О.З. ГЛУХОВ, Н.Ф. ДОВБИШ, Л.В. ХАРХОТА, 2009 груп є широким (табл. 1). 42 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Біоекологічні особливості малопоширених деревних рослин в умовах південного сходу України

Таблиця 1. Деякі показники біоекологічних особливостей малопоширених таксонів деревних рослин на південному сході України

Строки початку і закінчення Вид, культивар росту пагонів, дата Зимостійкість, бали Посухостійкість, бали Група

07.05—18.05 Berberis buxifolia Lam.'Nana'** 3 5 ПС 22.08—31.08 26.04—08.05 B. thunbergii DC. 'Atropurpurea'* 5 5 30.06—04.07 РР

27.04—08.05 B. thunbergii 'Aurea'* 5 4–5 РР 27.06—04.07 26.04—08.05 B. thunbergii 'Erecta'* 5 5 РС 30.07—09.08 20.04—08.05 B. thunbergii 'Golden Ring'* 5 5 РР 18.06—28.06 22.04—06.05 B. thunbergii 'Purpurea'* 5 5 РР 18.06—27.06 24.05—30.05 Buddleіa davidii Franch. 'Pink Delight'** 2 5 ПП 26.09—14.10 24.05—30.05 B. davidii 'Purple princess'** 2 5 ПП 26.09—14.10 24.05—30.05 B. davidii 'White Profusion'** 2 5 ПП 26.09—14.10 02.05—15.05 Caryopteris × clandonensis Simmonds** 2–4 5 ПП 22.09—10.10 22.04—05.05 Chaenomeles speciosa (Sweet) Nakai 'Gaujardii'* 5 5 РР 04.07—08.07 22.04—28.04 Chaenomeles × superba 'Pink Lady'* 5 5 РР 03.07—04.07 18.04—05.05 Cornus alba L. 'Aurea'* 5 5 РР 03.07—13.07 20.04—05.05 C. alba 'Variegata'* 5 5 РР 03.07—14.07 22.04—30.04 Corylus avellana L. 'Atropurpurea'* 5 5 РР 27.06—12.07 30.04—04.05 C. avellana 'Laciniata'* 5 5 РР 04.07—11.07 25.04—11.05 Deutzia × hybrida 'Strawberry Fields'** 3–5 4 СП 22.08—28.08 23.04—13.05 D. scabra Thunb. 'Candidissima'** 3–5 4 СП 21.07—16.08 04.05—18.05 D. scabra 'Plena'** 3–5 4 СП 19.08—23.08 04.05—05.05 Forsythia × intermedia Zab. 'Arnold Giant'* 5 5 РС 18.07—08.08

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 43 О.З. Глухов, Н.Ф. Довбиш, Л.В. Хархота

Продовження табл. 1

Строки початку і закінчення Вид, культивар росту пагонів, дата Зимостійкість, бали Посухостійкість, бали Група

01.05—05.05 Forsythia × hybrida 'Mаluch'* 5 5 РР 19.06—30.06 27.04—18.05 Ginkgo biloba L.* 4 5 ПС 03.07—04.08 28.04—11.05 Hydrangea arborescens L. 'Grandiflora'* 4–5 5 ПС 02.08—09.08 12.04—01.05 Kerria japonica (L.) DC. 'Pleniflora'** 3–4 5 РП 28.08—14.09 01.05—10.05 Ligustrum ovalifolium Hassk. 'Aureum'** 3–4 5 СП 22.09—28.09 08.04—17.04 Lonicera edulis Turcz. еx Freyn* 5 5 РР 26.05—07.06 14.04—20.04 Padus avium Mill. 'Colorata'* 5 5 РР 04.06—07.06 14.03—06.04 Potentilla fruticosa L. 'Goldstar'* 4 5 РП 27.08—12.09 14.04—29.04 Philadelphus coronarius L.* 5 5 РР 09.07—15.07 07.04—03.05 Ph. coronarius 'Aureus'* 5 5 РР 09.07—14.07 24.04—02.05 Ph. coronarius 'Dianthiflorus'* 5 5 РР 04.07—13.07 14.04—29.04 Ph. coronarius 'Nanus'* 5 5 РР 04.07—12.07 14.04—29.04 Ph. coronarius 'Plena'* 5 5 РР 04.07—13.07 17.04—28.04 Ph. × lemoinei Lemoine 'Avalanche'* 5 5 РР 05.07—14.07 20.04—28.04 Ph. × lemoinei 'Manteau d’hermine'* 5 5 РР 02.07—12.07 16.04—27.04 Ph. × lemoinei 'Virginal'* 5 5 РР 04.07—12.07 19.04—28.04 Ph. × virginalis Rehd.* 5 5 РР 14.07—18.07 14.03—20.03 Physocarpus opulifolius (L.) Maxim. 'Diablo'* 4—5 5 РС 31.07—08.08 14.03—20.03 Ph. opulifolius 'Luteus'* 4—5 5 РС 31.07—08.08 23.04—30.04 Prunus triloba Lindl. 'Plena'** 4 5 РП 12.09—22.09 23.04—03.05 P. triloba 'Rosemund'** 4 5 РП 04.09—18.09 44 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Біоекологічні особливості малопоширених деревних рослин в умовах південного сходу України

Закінчення табл. 1

Строки початку і закінчення Вид, культивар росту пагонів, дата Зимостійкість, бали Посухостійкість, бали Група 05.05—14.05 Rhus typhina L. 'Laciniata'* 4–5 5 СП 13.09—20.09 17.04—22.04 Sambucus nigra L. 'Albovariegata'* 4–5 5 РР 26.06—04.07 08.04—20.04 S. racemosa L. 'Plumosa Aurea'* 5 5 РР 28.06—04.07 16.04—28.04 Spiraea × bumalda Burvenich* 5 5 РР 17.06—24.06 16.04—25.04 S. × cinerea Zab. 'Grefsheim'* 5 5 РР 18.06—09.07 07.04—18.04 S. japonica L. f. 'Albiflora'* 5 5 РР 14.06—18.06 07.04—26.04 S. japonica 'Darts Red'* 5 5 РР 18.06—03.07 06.04—25.04 S. japonica 'Gold flame'* 5 5 РР 12.06—16.06 08.04—30.04 S. japonica 'Golden Рrincess'* 5 5 РР 16.06—18.06 18.04—30.04 S. japonica 'Little Princess'* 5 5 РР 07.06—20.06 08.04—30.04 S. japonica 'Macrophylla'* 5 5 РР 18.06—27.06 18.04—22.04 S. × vanhouttei (Briot) Zab.* 5 5 РР 08.06—19.06 14.04—06.05 Viburnum carlesii Hemsl.* 5 5 РР 04.07—07.07 10.04—25.04 V. lantana L. 'Aureovariegata'* 5 5 РР 10.06—18.06 27.04—01.05 V. opulus L.* 5 5 РР 16.06—22.06 16.04—18.04 V. rhytidophyllum Hemsl.** 3–5 5 РС 01.08—09.08 06.05—16.05 Weigela floribunda (S. & Z.) K. Koch. 'Variegata'* 4–5 5 СП 04.09—16.09 28.04—07.05 W. × hybrida 'Bristol Ruby'* 4–5 5 СП 12.09—24.09 02.05—11.05 W. praecox (Lemoine) Bailey* 4–5 5 СП 18.08—26.08

Примітки: * — види та культивари, найперспективніші для масового розмноження і впровадження в зелене будівництво регіону; ** — види та культивари, що потребують певних умов вирощування.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 45 О.З. Глухов, Н.Ф. Довбиш, Л.В. Хархота

І–ІІ декаді травня і закінчується в серпні— вересні. У цих рослин іноді підмерзають однорічні пагони при ранніх осінніх замо- розках (Ligustrum ovalifolium 'Aureum', Rhus typhina 'Laciniata', Weigela floribunda 'Variegata' та ін.). По 4 таксони мали групи РП та ПП. До групи РП (5 таксонів) ввійшли рос- лини з найбільшим періодом росту паго- Співвідношення таксонів малопоширених деревних нів, який починається зазвичай у квітні — рослин за ритмами росту пагонів в умовах півден- І декаді травня і закінчується у вересні ного сходу України (Kerria japonica 'Pleniflora', Prunus trilo- ba 'Rosemund' та ін.). У таксонів цієї гру- Серед досліджуваних малопоширених пи в суворі зими пошкоджуються не тіль- видів і культиварів декоративних дерев- ки однорічні пагони, рослини обмерзають них рослин переважна більшість рослин аж до снігового покриву (зима 2005– мали ранній початок і раннє закінчення 2006 рр.), однак протягом вегетаційного росту пагонів (група РР) — 36 (60%) таксо- періоду вони відновлюють свою декора- нів (рисунок). тивність. Це рослини з відносно коротким періо- До групи РС належали рослини, що від- дом росту, які відзначаються високим сту- носно рано закінчували ріст пагонів — у ІІ пенем зимостійкості (табл. 2). Ріст пагонів декаді липня — І декаді серпня (Forsythia × найчастіше починається в квітні — І дека- intermedia 'Arnold Giant', Physocarpus opu- ді травня, потім поступово знижується, а lifolius 'Diablo', Ph. opulifolius 'Luteus') і в кінці травня — І декаді липня повністю мали високу зимостійкість. Зимовозелений закінчується (культивари видів Berberis вид Viburnum rhytidophyllum, який також thunbergii, Corylus avellana, Philadelphus є представником цієї групи, має значно coronarius та ін.). нижчу зимостійкість — у суворі зими у До групи СП ввійшли 8 видів і культива- рослин підмерзають однорічні пагони та рів. Ріст пагонів починається найчастіше в відбувається вимушений листопад. Таксони групи ПП мали відносно до- вгий період росту пагонів (культивари виду Таблиця 2. Оцінка зимостійкості малопоширених Buddleia davidii, Caryopteris × clandonensis), таксонів деревних рослин в умовах південного що не дає їм змоги повністю підготуватися сходу України до зимового спокою, тому вони мали низь- кий ступінь зимостійкості — 2–4 бали та Зимостійкість, бали потребували додаткового укриття корене- Група вої системи.

Усього таксонів І ІІ ІІІ ІV V До групи ПС ввійшли 3 таксони (Ber- beris buxifolia 'Nana', Hydrangea arbore- РР 36 — — — 1 35 РС 4——1 2 2 scens 'Grandiflora', Ginkgo biloba), що мали РП 4——1 3 — невеликий період росту пагонів і невисокий СП 8——4 4 — ступінь зимостійкості, очевидно, через своє ПС 3——1 2 — походження (вихідні види Hydrangea ar- ПП 4 — 4 — — — borescens і Berberis buxifolia походять з Усього 60 — 4 7 12 37 Південної Америки, Ginkgo biloba — з Ки- таю). Ріст пагонів починається зазвичай у 46 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Біоекологічні особливості малопоширених деревних рослин в умовах південного сходу України

ІІ декаді травня і закінчується в ІІ декаді Таким чином, аналіз візуальної оцінки липня—серпні. зимо- та посухостійкості досліджуваних Аналіз зв'язку між строками початку та видів і культиварів деревних рослин за- закінчення росту пагонів і зимостійкістю, свідчив, що найбільш зимостійкими були як однією з головних ознак стійкості рослин 35 таксонів із групи РР. Усі досліджува- в екологічних умовах регіону, засвідчив, ні види і культивари є посухостійкими, у що найстійкішими є таксони, які почина- більшості таксонів (56) цей показник оці- ють і закінчують ріст пагонів у ранні стро- нено 5 балами. ки, — 35 таксонів (див. табл. 1, 2). Ці таксони У цілому результати аналізу біоеколо- мають високий ступінь зимостійкості і не гічних показників життєздатності видів і пошкоджуються кліматичними та еколо- культиварів деревних рослин в екологічних гічними факторами. Майже всі вони мають умовах регіону свідчать про можливість короткий період росту, який закінчується збагачення зелених насаджень новими так- до настання зимового похолодання, їхні па- сонами декоративних рослин. 47 видів і гони добре визрівають. У кожній групі, культиварів рекомендовано для масового окрім групи ПП, були різні за зимостійкістю розмноження і впровадження в зелені на- види і культивари. Лише у групі ПП усі садження регіону як найперспективніші, таксони мали низький ступінь зимостій- визначено оптимальні строки їх жив цю- кості — 2 бали, але протягом вегетаційного вання, розроблено рекомендації щодо періоду їхні пагони відростали, всі рослини прискореного розмноження і вирощуван- відновлювали свою декоративність і кож- ня в умовах культури на південному сході ного року цвіли, оскільки у них генеративні України. органи формуються на пагонах поточного року, а рослини Caryopteris × clandonensis у деякі роки навіть давали самосів. 1. Колісніченко О.М. Сезонні біоритми та зимо- За результатами проведених дослі- стійкість деревних рослин. — К.: Фітосоціоцентр, 2004. — 176 с. джень до посухостійких рослин відне- 2. Кохно М.А. Історія інтродукції деревних рос- сено 54 таксони із 60 досліджуваних. Це лин в Україні (короткий нарис). — К. : Фітосоціо- рослини, які в посушливу погоду не мали центр, 2007. — 67 с. явних пошкоджень, змін забарвлення та 3. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические ос- тургору листків і добре росли в екологіч- новы и опыт интродукции древесных растений в них умовах регіону. Менш посухостійкими Украине. — К.: Наук. думка, 1994. — С. 51–63. 4. Кузнецов С.І. Концептуальні аспекти інтро- виявилися культивари видів роду Deutziа. дукції деревних рослин у сучасних умовах в Украї- Коли в тривалу спеку 2008 р. температура ні // Інтродукція рослин. — 2008. — Вип. 4. — повітря перевищувала 37 °С, листки цих С. 29–33. культиварів помітно втрачали тургор, але 5. Лапин П.И. Сезонный ритм развития древес- зі зниженням позитивних температур від- ных растений и его значение для интродукции // Бюл. ГБС. — 1967. — Вып. 65. — С. 13–18. новлювали його. Посухостійкість їх оціне- 6. Петрова И.П. Особенности роста ин тро ду- но 4 балами. У рослин Berberis thunbergii цированных видов Sorbus L. // Интродукция дре- 'Aurea' на молодих листках з'являлися вес ных растений. — М.: Наука, 1980. — С. 135– коричневі плями, листки згорталися, а 147. згодом частково опадали. Після зниження 7. Плотникова Л.С., Губина Е.М. Сезонный ритм интродуцированных древесных растений флоры температур декоративність рослин від- СССР в ГБС АН СССР // Рост и развитие древесных новлювалася. Посухостійкість рослин цьо- растений в культуре. — М.: Наука, 1986. — С. 127– го культивару оцінено 4–5 балами. Вони є 149. високодекоративними і їх можна вирощу- Рекомендував вати в притінених місцях. до друку Ф.М. Левон ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 47 О.З. Глухов, Н.Ф. Довбиш, Л.В. Хархота

А.З. Глухов, Н.Ф. Довбыш, Л.В. Хархота O.Z. Glukhov, N.F. Dovbysh, L.V. Kharkhota Донецкий ботанический сад НАН Украины, Donetsk Botanical Garden, National Academy Украина, г. Донецк of Sciences of Ukraine, Ukraine, Donetsk БИОЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ BIOLOGICAL AND ECOLOGICAL МАЛОРАСПРОСТРАНЕННЫХ ДРЕВЕСНЫХ PECULIARITIES OF RARE ARBOREAL PLANTS РАСТЕНИЙ В УСЛОВИЯХ ЮГО-ВОСТОКА UNDER CONDITIONS OF THE UKRAINIAN УКРАИНЫ SOUTH-EAST Приведены данные о биоэкологических особеннос- The data on biological and ecological peculiarities of тях малораспространенных древесных растений в rare arboreal plants in Ukrainian south-east are given условиях юго-востока Украины и определены воз- and the possibilities of their accelerated propagation можности их ускоренного размножения для вне- for introduction into green plantings of the region are дрения в зеленые насаждения региона. determined.

48 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 582.573.81:581.14 А.І. ЖИЛА Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ОНТОМОРФОГЕНЕЗ І СЕЗОННИЙ РОЗВИТОК VELTHEIMIA BRACTEATA HARV. (HYACINTHACEAE BATSCH)

Наведено результати вивчення онтоморфогенезу Veltheimiа bracteata Harv. за періодами онтогенезу і сезонами, а також індикаторні ознаки вікових станів особин.

Veltheimiа bracteata Harv. (Hyacinthaceae ся на сухі покриви. Листки темно-зелені, Batsch) — цибулинна високодекоративна, глянцеві з хвилястими краями. Зацвітають але малопоширена горщечкова і зрізна у грудні—січні, пік цвітіння припадає на культура. лютий, закінчують цвісти у березні. Ма- Насіння представників роду Veltheimiа ють літній ритм росту: листки опадають отримано за делектусами у 1988 р. під різ- взимку (травень—липень), нові листки ними видовими назвами з Франції (Бота- з’являються навесні, після короткого зи- нічний сад м. Нансі) та Німеччини (Ботаніч- мового періоду спокою (червень—серпень). ний сад м. Штутгарт). Однакові феноритми У регіонах, де дощі йдуть протягом року, росту, характерні для геофітів південно- рослини V. bracteata є майже вічнозелени- східної частини Південної Африки, та на- ми — листки не відмирають, доки не сфор- явність крилатої коробочки свідчать про мується нова розетка [9]. Зростають у при- їхню належність лише до одного виду — бережних лісах і кущах, на трав’янистих і Veltheimiа bracteata за сучасною класифі- кам’янистих пагорбах при частковому при- кацією [3]. Чіткі морфологічні відмінності у тіненні. будові їхніх квіток та плодів є ознакою ви- Дослідження проведено в період 2002– сокої варіабельності виду [4]. Дослідження 2007 рр. на базі колекції цибулинних рос- структурної організації листкових повер- лин відділу тропічних та субтропічних хонь дали змогу віднести їх до різних еко- рослин Національного ботанічного саду логічних морфотипів, що відповідають різ- ім. М.М. Гришка НАН України. Спостере- ному ступеню зволоження у місцях їхнього ження за закладанням морфоструктур у природного зростання [8]. сіянців здійснювали за допомогою препа- V. bracteata — ендем південно-східного рування 3–5 сіянців щоденно впродовж Капу, для якого характерний літній дощо- першого місяця їхньої вегетації, в подаль- вий період і добре виражений зимовий су- шому — раз на тиждень. Періоди онтогене- хий (двосезонний клімат) [2]. Літо — дуже зу та вікові стани особин вивчали згідно з спекотне, зима — помірна. Зимовий період рекомендаціями [7]. (з червня по вересень у південній півкулі) триває близько 100 діб [1]. Латентний період Рослини V. bracteata мають великі кру- Плід V. bracteata — 3-стулкова плівчаста глясті зеленуваті або рожевувато-бурі ци- коробочка з трьома розвиненими шкіряс- булини з товстими, м’ясистими, сукулент- тими крилами. Плоди визрівають в акро- ними лусками, які ніколи не перетворюють- петальному порядку протягом травня. В природі плоди розповсюджуються вітром, © А.І. ЖИЛА, 2009 коли коробочки висихають і стають перга- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 49 А.І. Жила

ментноподібними (зазвичай у липні). Насін- Ювенільні особини. З 2-го місяця на- ня чорне, грушоподібне, до 7 мм завдовжки і сінина у сіянців починає зморщуватися. 3 мм у діаметрі. Хоча максимальна продук- Утворюються додаткові корені. Апекс па- тивність плоду у V. bracteata становить 9 на- гона формує нові листкові зачатки. У 3-мі- сінин (по 3 насінини у кожній стулці), в умо- сячному віці на пагоні закладено до 8 лист- вах інтродукції в НБС ім. М.М. Гришка най- ків різного ступеня розвиненості. Цибулин- частіше зав’язується лише одна насінина на ки мають до 7 коренів, на 3-х з них добре плід [3]. Насіння не має періоду спокою, ви- видно поперечну складчастість (контрак- сівають його у ве ресні—жовтні — у період, тильність). коли починається сезон дощів у місцях при- Імматурні особини характеризуються родного зростання. Тривалість проростання наявністю сформованого 3-го листка, який насіння на стандартному середовищі Мура- за розмірами може або майже дорівнювати сіге—Скуга (МС) становить 20 днів: перші 1-му справжньому, або бути майже вдві- проростки з’являються на 10-й день, остан- чі довшим за нього. Цей листок має дуже ні — на 30-й [6]. При посіві насіння в ґрунт товсту листкову пластинку, ширина якої проростання відбувається повільно — впро- однакова по всій довжині листка, по краю довж одного — двох місяців. листкової пластинки розташована добре виражена біла смуга завширшки до 0,4 мм, Прегенеративний (віргинільний) період що складається з безхлорофільних клітин. Проростки. Проростання насіння підзем- З верхнього боку листкової пластинки се- не, тобто єдина сім’ядоля залишається в редня жилка майже не виражена, з ниж- насінині. З насінини спочатку з’являється нього — ледь виражена. На 6–7-й місяць зародковий корінець. Між базальною час- формується 4-й листок-катафіл, недороз- тиною кореня і сім’ядольною частиною винена листкова пластинка якого дещо піхви формується гіпокотиль. З маргіналь- довша, ніж у першого катафіла листкової ної щілини з’являється перший справжній серії. Приблизно з 7-місячного віку почи- листок, який починає набувати інтенсив- нає відмирати зародковий корінець, але у ного зеленого кольору, а його кінчик — бу- деяких особин він зберігається без ознак рякового. Перший справжній листок скру- деструкції і у віці 1 року. чений у трубочку і серпоподібно зігнутий. Розвиток перших 4 листків у проростків Поступово формується бульбоподібно по- і їхня послідовність практично не мають товщена частина сім’ядолі, яка виконує відхилень. 5-й листок може бути катафі- функцію зберігання поживних речовин; лом або частіше він закладається як лис- починає розгортатися перший справжній ток з типовою для цього виду структурою. листок. Загальна кількість коренів наприкінці 1-го На 15-й день формується 2-й листок року вегетації в середньому становить 10. (перший катафіл), його недорозвинена Змішана коренева система змінюється на листкова пластинка буряково-зеленого ко- систему додаткового коріння. льору досягає 10 мм завдовжки; починає Наприкінці 1-го року вегетації розмір утворюватися 2-й корінець (перший до- цибулини становить 2,5 × 2,6 см, над по- датковий). У віці 1 місяця сіянці мають по- верхнею ґрунту видно два листки (перший вністю сформовану бульбоподібну частину справжній і третій), катафіли непомітні. Ци- сім’ядолі, яка набуває сталих розмірів (10 булина формується як за рахунок базаль- × 5 мм), та повністю сформований перший них частин двох листків з листковою плас- справжній тунікатний, негофрований, со- тинкою, так і за рахунок 2–3 ката філів. ковитий листок, який досягає у довжину Віргинільні особини характеризуються близько 100 мм і 15 мм — у ширину. Решта початком відростання 5-го листка, що від- листків є напівтунікатними незалежно від бувається на початку другого року веге- походження і типу. тації сіянців (у вересні, що відповідає по- 50 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Онтоморфогенез і сезонний розвиток Veltheimia bracteata Harv. (Hyacinthaceae Batsch)

чатку дощового сезону на батьківщині рос- рія листків (річний приріст) починається лин). 5-й листок має типову для цього виду з передлистка, який розташований стро- структуру: хвилястість по краю листкової го напроти останнього листка серединної пластинки і звужену середню частину ("че- формації попереднього року вегетації, і решок") при переході від базальної частини строго проти черевного боку брактеї, в па- листка (що входить до складу цибулини) до зусі якої закладений квітконос. Перед- зеленої листкової пластинки. Якщо перші листок плівчастий, безбарвний, має го- чотири листки закладаються строго супро- стрий кінчик, близько 15 мм завширшки і тивно один до одного (враховуючи і перший до 45 мм заввишки. Отже, при переході до справжній, який розташований під кутом симподіального галуження в основі моно- 180° відносно сім’ядолі), то 5-й закладаєть- карпічного пагона формується один ката- ся не строго під кутом 180°. Відбувається філ, який є передлистком. Він виконує перехід від послідовного чергового листко- функцію спеціалізованої луски бруньки розміщення до спірального. За 5-м листком відновлення. закладаються ще декілька катафілів, після Брактея з’являється лише у генера- яких йде серія листків, листкові пластинки тивний період і закладається одночасно із яких добре розвинені, а довжина кожного зачатками суцвіття: це плівчаста, шило- наступного перевищує довжину поперед- подібна луска завширшки близько 4 мм і нього. завдовжки близько 20 мм. Другий листок Головний розеточний моноподіальний нового річного приросту повернутий на 90° пагін наростає протягом декількох років. У по відношенню до першого і розташований особин віком 1,5 року зберігаються ще за- вище по спіралі. лишки 1-го справжнього листка, далі йдуть Досліджуваний вид належить до гру- стала серія (катафіл, 2-й листок, 2 (1) ка- пи рослин із синантним типом розвитку тафіли) і листкова серія, яка складається з (тобто ріст листків і квітконоса збігаються приблизно 15 листків різного ступеня роз- у часі). Генеративний пагін з’являється у виненості. Корені галузяться до 3-го поряд- жовтні—листопаді невдовзі після початку ку, їхня кількість становить близько 24 шт. відростання листків (середина вересня). Типові катафіли закладаються у перші Бутонізація триває близько 70 діб, при цьо- два роки життя сіянців, їхня кількість не му відбувається повільний ріст квітконоса. є усталеною величиною. Вони мають до- Цвітіння починається в кінці січня — на бре розвинену базальну частину листка — початку лютого. Квітки розкриваються в луску і недорозвинену листкову пластин- акропетальному порядку. Квітконос пря- ку, яка може ледь виступати з цибулини і мостоячий, після плодоношення квіткова практично не бере участі у фотосинтезі або стрілка засихає і полягає. До моменту ви- частіше повністю закрита лусками. зрівання плодів стрілка стає порожнистою. Наші дослідження засвідчили, що ре- Генеративний період продуктивного віку найсильніші рослини Починається на 3-й рік вегетації з утворен- досягають через три роки культивування ня квітконоса. З початком росту квітконоса сіянців, а у 5-річному віці практично всі сі- починає підсихати листок (передлисток), янці цвітуть. З кожним роком кількість кві- закладений біля основи нової листкової се- ток у китиці збільшується, але рослини рії, всі листки якої мають гофрований край. плодоносять не регулярно і не рясно. В умо- На початку серії розташовані листки з вах культивування в НБС ім. М.М. Гришка ширшою листковою пластинкою, вище — лише приблизно з 10-річного віку особини більш вузькі, але з гофрованішою листко- починають регулярно плодоносити. Саме у вою пластинкою (тобто у серії листки роз- цьому віці і загальна кількість квіток на квіт- ташовані від ширших і менш гофрованих коносах, і кількість плодів, що зав’я зу ються, до вужчих і гофрованіших). Кожна нова се- набувають сталих величин, що свідчить ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 51 А.І. Жила

про те, що рослини перебувають у стаціо- 4. Жила А.І. Особливості репродуктивної біоло- нарній фазі [3]. гії представників роду Veltheimia Gled. (Hy a cin tha- Щорічно в цибулині формується один ceae Batsch) // Інтродукція рослин. — 2007. — № 1. монокарпічний пагін. Він розвивається з — С. 45–49. 5. Жила А.І. Морфоструктура пагонової систе- бруньки відновлення, яка починає закла- ми Veltheimia Gled. (Hyacinthaceae Batsch) // Ін- датися зазвичай ще восени попереднього тро дукція рослин на початку ХХІ століття: досягнен- року. Зачатки листків у міру їх закладання ня, перспективи (до 120-річчя з дня народження ака- ростуть у довжину і до вересня наступного деміка М.І. Вавилова): Матеріали міжнар. конф. — року в бруньці вже сформовані всі вегета- К.: Фітосоціоцентр, 2007. — С. 229–233. тивні органи нового пагона і квітконос. З ве- 6. Жила А.І., Іванніков Р.В. Початкові етапи он- ресня, коли власне починається вегетація, тогенезу та розмноження Veltheimia Gled. (Hyacin- в тканині денця відбувається закладання tha ceae Batsch) in vivo та in vitro // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. — 2007. — № 13. — нових додаткових коренів. З кінця березня С. 76–80. наступного року вони починають активно 7. Рекомендации по изучению онтогенеза ин- рости і функціонують разом з коренями тродуцированных растений в ботанических садах минулого року. Вегетація триває впродовж СССР. — К., 1990. — 184 с. зими і весни. До середини червня листкові 8. Ситнянська Н.П., Жила А.І. Макро- та мі- пластинки поступово засихають [5]. кроморфологія листків деяких видів роду Veltheimia Отже, індикаторними ознаками вікових Gled. (Hyacinthaceae Batsch) // Інтродукція рос- лин. — 2006. — № 1. — С. 46–51. станів V. bracteata є якісний і кількісний 9. Marais W. The correct names for Veltheimias, склад листкових серій. З’ясовано, що типо- the winter red hot pokers. // Journal of the Royal ві катафіли закладаються у прегенератив- Horticultural Society. — 1972. — Vol. 97. — P. 483– ному віковому періоді онтогенезу V. brac- 484. teata, їхня кількість не є сталою величи- Рекомендувала до друку Т.М. Черевченко ною. У віргинільному періоді вікові стани характеризуються: у проростків — пов- ністю сформованим єдиним тунікатним А.И. Жила (першим справжнім) листком; в ювеніль- Национальный ботанический сад них особин — формуванням 2-го листка им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев (першого катафіла); в імматурних — сфор- мованим 3-м листком, лінійним, з добре ОНТОМОРФОГЕНЕЗ И СЕЗОННОЕ вираженою білою смугою по краю листко- РАЗВИТИЕ VELTHEIMIA BRACTEATA HARV. (HYACINTHACEAE BATSCH) вої пластинки; у віргинільних — перехо- дом від чергового листкорозміщення до Приведены результаты изучения онтоморфогене- спірального та формуванням 5-го листка з за Veltheimia bracteata Harv. по периодам онтоге- типовою для виду структурою. З перехо- неза и сезонам, а также индикаторные признаки дом до генеративного періоду (з форму- возрастных состояний особей. ванням квітконоса і закладанням бруньок відновлення) кожний новий бічний пагін A.I. Zhila несе лише один катафіл. M.M. Gryshko National Botanic Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv 1. Агроклиматический атлас мира. — М.; Л.: THE ONTOMORPHOGENESIS AND SEASONAL Гидрометеоиздат, 1972. — 312 с. DEVELOPMENT OF VELTHEIMIA BRACTEATA 2. Глазовская М.А. Почвы мира. География HARV. (HYACINTHACEAE BATSCH) почв. — М: Изд-во МГУ, 1973. — 426 с. 3. Жила А.І. Морфологія плодів та насіннєва The results of ontomorphogenetic study of Velthei- продуктивність деяких видів роду Veltheimia Gled. mia bracteata Harv. on the periods of ontogenesis and (Hyacinthaceae Batsch) // Вісн. Київ. нац. ун-ту іме- seasons are given. Indicator characters of the age ні Тараса Шевченка. — 2005. — № 9. — С. 22–23. conditions of individuals are brought. 52 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 582.998:292.485.282.247.32 Л.М. МАХИНЯ Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця Україна, 01601 м. Київ, вул. Пушкінська, 22 НАСІННА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВИДІВ РОДУ BIDENS L. ДОЛИНИ СЕРЕДНЬОГО ДНІПРА (В МЕЖАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ)

Наведено результати вивчення впливу умов місцезростань на показники насінної продуктивності видів роду Bidens L. Показано значне збільшення її при вирощуванні рослин у культурі. Встановлено залежність схожості насіння від його маси.

Насінна продуктивність є одним з найваж- ним складом ґрунту та інтенсивністю заті- ливіших показників життєвості виду у кон- нення. Вивчали також особини, вирощені в кретних екологічних умовах [3]. культурі. Дослідження проводили протя- Види роду Bidens L. (B. tripartita L., гом 2005—2008 рр. на території долини Се- B. fron dosa L., B. cernua L., B. connata Muehl.) реднього Дніпра. у Середньому Придніпров’ї щорічно про- Долина Середнього Дніпра простягаєть- дукують велику кількість насіння, з якого ся від Києва до Кременчука. Їй притаманні формуються однорічні угруповання на- заплавні і борові ландшафти, більшість з ступного року, щільність і площа яких за- яких затоплена Канівським і Кременчу- лежать від урожаю насіння та його посів- цьким водосховищами. Вона має ширину них якостей. Літературні дані щодо насін- від 7 км (Київська обл.) до 18 км (Черкаська ної продуктивності представників роду обл.). Ґрунти піщані, супіщані та суглинко- Bidens нечисленні і стосуються здебіль- ві. [1, 6]. Заплавна тераса, де відзначено шого B. tripartita [4]. най більше поширення видів роду Bidens, Метою роботи є вивчення насінної про- характеризується змінним режимом ґрун- дуктивності та посівних якостей насіння. тових вод, що зумовлено коливанням рівня води у водосховищах протягом вегетацій- Матеріали та методи ного періоду. Ці екотопи звільняються від Для визначення насінної продуктивності поверхневого затоплення в літньо-осінній видів роду підраховано кількість плодів на період і масово заростають алювіофітами, одній рослині, виміряно масу 1000 сім’янок, серед яких найчисленнішими є представ- визначено природну та лабораторну схо- ники роду Bidens. Вони трапляються також жість видів. Статистичну обробку даних на незатоплюваних прибережних ділян- здійснювали за допомогою прикладних ках, до яких прилягають території борової комп’ютерних програм Excel for Windows тераси. Найчастіше у широких депресіях 98 Windows XP. борової тераси трапляється B. frondosa. Кількість об’єктів дослідження — 100 Дослідні ділянки закладали на прибе- екземплярів. Для вимірювання відбира- режних територіях Кременчуцького водо- ли рослини з екотопів, які відрізнялися за сховища (Кременчуцький р-н, Полтавська рівнем води у ґрунті протягом вегетації і, обл.), на знижених ділянках заплавних відповідно, ступенем зволоження, механіч- лук Дніпра (Бориспільський р-н, Київська обл.) та в культурі (Городищенський р-н, © Л.М. МАХИНЯ, 2009 Черкаська обл.). Перша група ділянок ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 53 Л.М. Махиня

ґрунтами і незначним затіненням. Третя група — слабо-задернованими ґрунтами aa та середнім затіненням. Проводили дво- разове прополювання, додатковий полив. a aa aa aa Результати a Величина показників насінної продуктив- aa aa ності у Київській області в середньому є aa aa вдвічі меншою, ніж показників у Черка- ській області, що зумовлено умовами міс- aa aa цезростання. aa aa a a Встановлено, що насінна продуктив- aa aa aa aa ність у представників роду Bidens у куль- турі, де вони розвиваються ізольовано, aa aa aa aa значно перевищує показники у природ- них угрупованнях (рис. 1). Так, показник Рис. 1. Величина насінної продуктивності видів насінної продуктивності B. tripartita у роду Bidens L. у долині Середнього Дніпра культурі у 40 разів перевищує аналогічні показники у природних умовах, у B. frondo- sa — у 49 разів, у B. cernua — у 32 рази і у B. connata — у 25 разів. aa У літературі відомостей щодо маси 1000 a насінин і посівних якостей насіння недо- aa aa статньо. Зокрема масу 1000 сім’янок на- aa aa ведено тільки для B. tripartita (від 2,2 до a 3,5 г) [4, 5]. У наших дослідженнях вели- aa aa a aa чина цього показника є меншою, що зу- aa aa aa aa мовлено особливостями умов зростання. aa aa aa aa Величина маси 1000 сім’янок істотно не відрізняє ться в умовах культури та при- aa aa aa aa родних умовах (рис. 2). Зокрема для B. con- aa aa aa aa nata цей показник був однаковим в різних умовах зростання. У природних місце- зростаннях (Київська обл.) величина цьо- го показника була меншою на 24 % по- a рівняно з показником в умовах культури у B. tripartita, на 30 % — у B. frondosa і на Рис. 2. Маса 1000 насінин представників роду Bidens 38 % — у B. cernua. У Черкаській області у долині Середнього Дніпра різниця між показниками виявилася ще меншою: 4 % — у B. tripartita і 7 % — у характеризувалася помірним коливанням B. сernua. Маса 1000 сім’янок B. frondosa рівня води протягом вегетації (3–5 м), на 6 % перевищувала аналогічний показ- надмірним ступенем зволоження, мулис- ник у культурі. В середньому різниця між тими ґрунтами та помірним затіненням. показниками рослин, вирощених у куль- Друга — слабким коливанням рівня води турі і у природних умовах, становила для протягом вегетації (0,5–1,0 м) [7], середнім B. cernua 21 %, для B. frondosa — 18 % та ступенем зволоження, слабозадернованими для B. tripartita — 14 %. 54 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Насінна продуктивність видів роду Bidens L. долини Середнього Дніпра (в межах Лісостепу України)

Дані щодо схожості насіння наведені у літературі для B. tripartita та інших видів роду, які не трапляються в долині Серед- нього Дніпра. З’ясовано вплив γ-опро мі- ню вання насіння на продуктивність B. tri- partita та накопичення біологічно активних речовин. Це стимулювало ростові про- цеси та синтез ксантофілів і флавоноїдів у листках [2]. Виявлено позитивний вплив гібереліну, стратифікації та ска- рифікації на швидкість проростання на- сіння B. tripartita [8]. У літературі є відо- мості про позитивну дію світла на схо- жість насіння [9]. Ми дослідили природну та лабораторну схожість насіння та вплив низьких темпе- ратур на її підвищення. В природі сходи з’являються після настання середньодо- Рис. 3. Схожість насіння видів роду Bidens L. у до- бової температури +15 °С. У лабораторних лині Середнього Дніпра умовах насіння проростає через 16 днів після висіву. Насіння, витримане протягом 30 днів при температурі +3...5 °С, сходить видів роду Bidens. Показано значне збіль- на п’ятий день. шення її при вирощуванні рослин у куль- Встановлено, що в усіх видів роду лабо- турі. Маса насіння меншою мірою зале- раторна схожість та схожість насіння, яке жала від умов місцезростань і не мала витримували при +5 °С, були вищими по- значний діапазон варіювання значень. рівняно зі схожістю в природних умовах Для B. connata цей показник виявився од- (рис. 3). У B. frondosa суттєвого впливу на наковим незалежно від умов місцезрос- схожість насіння залежно від умов проро- тань. Схожість насіння окремих видів за- щування не виявлено: різниця показників лежала від маси насіння. У B. cernua оби- становила 2—2,3 %. два показники мали найменші значення, Різниця між величиною схожості страти- а у B. tripartita — середні, у B. frondosa фікованого насіння та лабораторної схожос- схожість була високою, а маса 1000 насі- ті для B. tripartita становила 11, 12,4 і 25 % нин — середньою, у B. connata маса 1000 порівняно з природною незалежно від похо- насінин була найбільшою, а схожість — дження насіння. У B. cernua вона на 16,6 % середньою. перевищувала лабораторні показники і на Наступними завданнями наших дослі- 32,6 % — в умовах Черкаської обл. і відпо- джень є з’ясування впливу екологічних, відно 7,7 і 6,7 % в умовах Київської обл. біологічних та репродуктивних процесів Для B. connata схожість стратифікованого на насінну продуктивність і його зв’язок насіння була на 10 % більшою, ніж лабора- з характером та швидкістю колонізації торна схожість, у природних умовах — на нових територій, зокрема, B. frondosa, як 21,8 %. інвазійного виду, а також вивчення впли- ву стимуляції на репродуктивне зусилля Висновки B. cernua для подальшого використання у Установлено вплив умов місцезростань фармакологічній промисловості цього пер- на показники насіннєвої продуктивності спективного виду. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 55 Л.М. Махиня

1. Афанасьєв Д.Я. Заплавні луки Середнього Л.М. Махиня Дніпра та заходи з їх поліпшення. — К.: В-во АНУ Национальный медицинский РСР, 1950. — 65 с. университет им. А.А. Богомольца, 2. Бенько Г.Н. Влияние обработки семян Bidens Украина, г. Киев tripartita L. гамма-лучами на продуктивность рас- тений и накопление в них биологически активных СЕМЕННАЯ ПРОДУКТИВНОСТЬ ВИДОВ соединений. // Растительные ресурсы. — 1987. — РОДА BIDENS L. ПОЙМЫ СРЕДНЕГО ДНЕПРА 19, № 4. — С. 516–520. (в границах Лесостепи Украины) 3. Вайнагий И.В. Методика статистической об- работки материала по семенной продуктивности Приведены результаты изучения влияния условий растений на примере Potentilla aurea L. // Рас ти- местообитаний на показатели семенной продуктив- тель ные ресурсы. — 1973. — 9, № 2. — С. 287–296. ности видов рода Bidens L. Показано значительное 4. Кондратенко П.Г. Заготовка, выращивание увеличение ее при выращивании растений в куль- и обработка лекарственных растений. — М. Наука, туре. Установлена зависимость всхожести семян от 1965. — С. 231–232. их массы. 5. Липкан Г.Н. Растения в медицине. — К.: Б.и., 2006. — С. 909–916. 6. Порывкина О.В. Северная лесостепная об- L.M. Makhinya ласть Днепровской террасовой равнины // Физико- O.O. Bogomolets National Medical University, географическое районирование Украинской ССР. — Ukraine, Kyiv К: Изд-во Киев. ун-та, 1968. — С. 286–307. 7. Природа Украинской ССР. Моря и внутрен- SEED PRODUCTIVITY OF SPECIES ние воды / Л.А. Сиренко, А.В. Щербак. — К.: Наук. OF THE GENUS BIDENS L. IN BLOOD-LANDS думка, 1987. — С. 81–93. OF MIDDLE DNEPR (WITHIN BOUNDS 8. Сикура И.И., Антонюк Н.Е., Пироженко А.А. OF FOREST-STEPPE OF UKRAINE) Интродуцированные лекарственные растения. — К.: Наук. думка, 1983. — 125 с. Results of studying of influence of habitat conditions 9. Baskin C.C., Baskin J.M., Chester E.W. Role of on seed productivity parameters of genus Bidens spe- temperature in the germination ecology of the summer cies are given. Its substantial growth is shown at cul- annual Bidens polylepis Blake (Asteraceae) // Bull. Tor- tivation of plants in culture. Dependence of seed ger- rey Bot Club. — 1995. — 122, N 4. — P. 275–281. mination from their weight was shown. Рекомендував до друку Д.В. Дубина

56 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 582.688.3:[575.82+581.522.4+581.95] М.І. ШУМИК, В.М. ОСТАП’ЮК Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 РОДИНА ВЕРЕСОВІ (ERICACEAE DC.): ЕКОЛОГІЧНІ ТА БІОМОРФОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕВОЛЮЦІЇ В ЗВ’ЯЗКУ З ІНТРОДУКЦІЄЮ ОКРЕМИХ ПРЕДСТАВНИКІВ

Узагальнено нові дані щодо систематики родини Ericaceae DC. Підкреслено, що спорідненість вересових є вагомим чинником у визначенні шляхів еволюції та перспектив їх інтродукції. Проаналізовано шляхи екологічної і мор- фологічної еволюції вересових. Зроблено висновок про те, що конституційний консерватизм вересових потребує специфічних умов середовища при їх інтродукції. За класифікацією квіткових рослин, розро- вересових має вагоме значення для уяв- бленою групою з філогенії покритонасін- лення про їх походження, шляхи еволюції них (Angiosperm Phylogeny Group, APG та перспективи інтродукції. II), родина Ericaceae нараховує 120 родів і Багатьом видам вересових притаманна 3995 видів [16]. Ще у 80-х роках минулого широка амплітуда географічного поши- століття до родини відносили близько 50 рен ня — від субтропічних широт до Арк- родів і 1750 видів [1, 8], але на підставі ре- тики. Це дає можливість досліджувати зультатів сучасних досліджень ДНК, моле- модифікаційну мінливість у межах одного кулярних характеристик родину було по- виду, порівняти її з генотипічною мінли- повнено значною кількістю видів та родів вістю спорідненого ряду видів і робити ви- (3995 та 120 відповідно) за рахунок великої сновки щодо адаптивних шляхів еволюції кількості таксонів з невизначеним у тради- в межах родини вересових. Найпоширені- ційних системах положенням та злиття де- шими представниками родини є роди Rho- кількох родин (Empetraceae, Pyrolaceae та dodendron L., Erica L., Galluna L., Ledum L. ін.) в одну (Ericaceae). Класифікація APG та ін. була підготовлена колективом із 29 систе- У родині Вересових представлені най- матиків з різних країн (США, Велика Бри- давніші біоморфи рослинного світу — ви- танія, Швеція), які опрацювали величезний сокі дерева і кущі, поширені в тропічних і об’єм даних з молекулярної філогенії відді- субтропічних гірських районах, переваж- лу покритонасінних. Метою роботи колек- но Південно-Східної Азії, та на півдні Аф- тиву була спроба виправити недоліки по- рики. Аналіз загального географічного по- передніх систем покритонасінних рослин з ширення, систематики і біології вересових точки зору сучасних філогенетичних тео- свідчить про походження їх в умовах во- рій, які ґрунтуються на даних аналізу по- логого теплого клімату гірських районів слідовностей ДНК. Перевагою філогенетич- субтропічних і тропічних областей, віро- ної систематики APG є те, що повинні бути гідно, у верхньому крейдяному та ранньо- результати досліджень про спорідненість му третинному періоді [14]. Внаслідок по- між таксонами на основі молекулярних да- рушення палеогеографічних зв’язків та них, отриманих за допомогою кладистич- зміни клімату найстійкіші види вічнозе- них методів. Спорідненість представників лених рослин в умовах холодного клімату льодовикового періоду могли не лише збе- © М.І. ШУМИК, В.М. ОСТАП’ЮК, 2009 регтися в гірських рефугіумах третинних ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 57 М.І. Шумик, В.М. Остап’юк

субтропічних областей Східної Азії, Се- цевості". "Эти формы должны были обра- редземномор’я, Західних Гімала їв, при- зоваться в других более благословенных атлантичної частини Північної Америки, странах, или же, если и могли произойти в а й просунутися в холодні райони помір- области теперешнего распространения, то ної зони високих широт, де вони еволюціо- во всяком случае лишь при условии иного нували в бік зменшення розміру та утво- климата, господствовавшего здесь в более рили низку елементів флори тайги і тунд- отдаленные времена" [10]. ри. Це припущення підтверджено багатьма Зменшення розмірів рослин тісно по- ботаніками, які вивчали географію, ритми в’язано з прискоренням циклів розвитку розвитку, анатомію вересових: Яценко- надземних скелетних осей. І.Г. Серебряков Хмелевським, Яковлєвим, Толмачовим, і М.Б. Чернишова відзначали, що посилен- Palser, Hagerup, Сеняниновою-Корча гі ною, ня періодичності клімату, скорочення ве- Schmid, Bell, Барбаричем, Ши ловою та ін- гетаційного періоду, зниження темпера- шими [12]. Біоморфологи вважають ре- тури, збільшення загальної та ультрафіо- дукцію дерев у кущі і кущики єдиним летової радіації в поєднанні з дією вітрів у шляхом трансформації вересових [11]. високогірних широтах помірної і холодної Трансформація форм росту виявлялася зони призводили не лише до ослаблення насамперед зменшенням розмірів рослин, інтенсивності росту, а й до прискорен- їхніх метамерів [11]. Це наочно демон- ня розвитку рослин і, як результат, — до струє перехід від дерев до кущів у межах скорочення життєвого циклу надземних такої великої систематичної групи, як по- пагонів [11]. рядок Ericales Dumort. О.М. Краснов за- Трансформація форм росту су про во- значав, що рослинність холодного поясу джу валася роздеревленням (делігніфіка- нашої планети утворилася шляхом добо- цією) скелетних гілок [13]. Одночасно від- ру із елементів тропічної рослинності ви- бувалося полягання пагонів на ґрунт, чому дів, що можуть зростати в умовах низької сприяв сніжний покрив, який укривав і температури. Тисячолітній вплив цього притискав пагони рослин до ґрунту [11]. чинника сприяв перетворенню рослин на Цей процес відбувався на різних стадіях арктичних "пігмеїв" [9]. Зменшення роз- розвитку життєвих форм, переважно в гір- мірів рослин під впливом похолодання у ських умовах, і дав такі життєві форми, як міру просування в гори і на північ виявле- сланкі кущі, сланики і сланички, які широ- но не лише на обширному різноманітті ко представлені в родині Вересових [15]. всієї родини, а й при порівнянні спорідне- Утворення сланких кущиків відбувалося і них видів, які зростають у південніших під лісовим пологом, так що багато видів районах, з тими, що зростають північніше вересових вийшли на простір гірської та [11]. Така сама картина спостерігається і арктичної тундри, вже маючи сланку фор- щодо екобіоморф одного виду при переході му росту, причому роль снігового покриву від оптимальних умов зростання до екстре- для деяких видів, наприклад, Vaccinium vi- мальних, але в цьому випадку цей процес є tis-idaea L., V. uliginosum L., видів роду Cas- зворотним, оскільки зменшення розмірів siope D. Don, у тундрі є незначною [11]. спадково не закріплено [12]. П.Н. Крилов, Ці основні характеристики соматич- аналізуючи флористичний склад тайги, ної еволюції спостерігаються і при аналізі дійшов висновку про наявність там близь- життєвих форм у межах родових комплек- ко 30% вічнозелених форм, зокрема вере- сів, що підтверджується даними еколого- сових. Він передбачав, що вічнозелені географічного аналізу. "грушанка, брусниця, журавлина" та інші До роду Rhododendron належить най- не можуть вважатися "творінням цієї міс- більша кількість видів, що мають різнома- 58 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Родина вересові (Ericaceae Dc.): екологічні та біоморфологічні аспекти еволюції в зв’язку...

нітні життєві форми і поширені від суб- росту, а і зменшенням розмірів частин тропічних лісів до арктичної тундри. У тіла (метамерів) через нестачу енергетич- рододендронів найповніше простежують- них ресурсів та скорочення строків веге- ся сту пені трансформації життєвих форм тації [12]. від дерев до кущів і майже трав’янистих Центр походження і найбільшого різно- геофітизованих кущиків. Рододендрони маніття видів з родів Erica L. і Galluna L. походять з вологих тропічних лісів Пів- розташований на крайньому півдні Афри- денно-Східної Азії, де відмічено найбіль- ки, в Капському флористичному царстві, ше видове різноманіття цього роду [16]. де нараховується декілька сотень видів Найдавніші рододендрони — це високі де- ерік [12]. У Середземномор’ї зростає близь- рева, а гімалайський R. arboreum J.E. Smith ко десяти видів еріки, Арктики (Ісландії) у природних умовах досягає 50 м заввиш- досягає лише один вид. Galluna vulgaris L. ки. Із збільшенням висотних меж у горах, дуже поширений в Європі, заходить в Арк- та в міру поширення на північ висота де- тику, зростає зазвичай на бідних ґрунтах. рев зменшується [12]. Трансформація Трансформація життєвих форм цих ро- дерев в інші форми росту спочатку від- дів відбувалася від деревовидних ерік до бувалася в лісовому середовищі, де голо- аероксильних кущів шляхом скорочення вним лімітуючим чинником була відсут- тривалості життя скелетних гілок, їх поля- ність світла. В боротьбі за світло багато гання, скорочення циклу їхнього розвитку вічнозелених видів у тропічних і субтро- [12]. Загалом у родах Еріка і Верес спосте- пічних лісах трансформувалися в епіфіти. рігаються такі самі напрямки соматичної Типову для епіфітів форму росту описала адаптації до більш екстремальних північ- А. Templ [20] у R. au rigeranum. Здатність них і високогірних умов, що й для інших до епіфітного способу життя, можливо, є вересових. передумовою для існування більшості ве- Для більшості вересових характерна ресових на дуже бідних, оліготрофних ксероморфна будова їхніх органів: дрібне ґрунтах і вагомою преадаптацією для за- листя, товста кутикула, опушення, низь- воювання несприятливих для росту, бід- корослість, а також особливості фізіології них в енергетичному відношенні, але без- і екології, що свідчать про пристосування межних просторів гіпоарктичного бота ні- до обмеження витрат вологи. Разом з тим, ко-географічного поясу [12]. Однією з при- більшість вересових в наших умовах — це чин активізації своїх позицій у верхній рослини боліт, вологих заболочених лі- межі лісу та виходу за його межі є сильне сів та високогірних районів. Тому однією затінення і пригнічення вічнозелених ро- з перших теорій, що пояснювала сутність додендронів у нижньому ярусі лісів. У бо- ксероморфізму вересових, була теорія фі- ротьбі за сприятливу світлову нішу важ- зіологічної сухості болотних ґрунтів [7]. ливу роль відіграло утворення ве ге та тив- Згідно з нею поглинання болотної води рос- но-рухомої, біоценологічно активної ша- линами утруднюється через насиченість її блеподібної форми росту, що дало змогу гуміновими кислотами. Інші вчені вбачали рослинам вкриватися товстим шаром сні- причину фізіологічної сухості в ґрунтовій гу [11]. Притискання пагонів до ґрунту по- токсичності або у високій водоутримуючій силювало вегетативну рухливість, чому здатності торф’яних ґрунтів, у нестачі кис- сприяла і висока вологість повітря та ню і низькій температурі субстрату. Але ці ґрунту — необхідна умова для існування теорії не пояснили всі протиріччя ксеро- вічнозелених рододендронів. Просування морфізму. О.А. Гросгейм відмітив однобіч- в горах до верхньої межі лісу і вище су- ність теорії морфологічного ксероморфіз- проводжувалося не лише зміною форми му і зазначив, що джерелом протиріч слід ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 59 М.І. Шумик, В.М. Остап’юк

вважати не лише дефіцит води, а і просто- В.М. Васильєв справедливо вважає, що ру та світла [8]. різкий ксероморфізм листків вічнозеле- Пізніші дослідження фізіології вересо- них рослин як засіб максимального змен- вих засвідчили, що болотна вода не є отруй- шення транспірації може пояснюватися ною для рослин [4], а В.П. Дадикін шляхом лише пристосуванням до перенесення су- експерименту показав, що низькі темпера- ворих зимових умов, оскільки умови для тури не є перепоною для засвоєння води і фізіологічних процесів у листках вічнозе- поживних речовин з ґрунту [7]. За резуль- лених і листопадних рослин однакові про- татами сучасних досліджень вересові ма- тягом вегетаційного періоду [4]. Такої дум- ють добре розвинену провідну систему, так ки дотримується О.І. Толмачєв: "для рас- що зовнішня ксероморфна структура їх не тений же вечнозеленых существование в відповідає анатомічній будові [18]. При ви- условиях климата с продолжительной и вченні онтогенезу листків В.К. Василевська холодной зимой возможно, по-видимому, встановила, що для вересових притаман- лишь при ксероморфном строении лис- ний повільний, але тривалий ріст листка. тьев" [17]. Порівняльний аналіз вересових з вічнозе- Листок є одним з найбільш поліфункці- леними рослинами вологого і теплого клі- ональних органів рослини, чутливим і мату виявив їхню схожість за анатомічною пластичним адаптивним індикатором, а у будовою листків та специфікою ритмічнос- вічнозелених рослин — зручним об’єктом ті росту. Повільний ріст листка вересових для вивчення морфогенезу, диференціа- пов’язаний з повільним перебігом фермен- ції, росту і старіння [5]. Життєдіяльність і тативних процесів у природних умовах на- габітус деревної рослини значним чином шої широти, що притаманно древнім фор- визначаються функціонуванням та взає- мам рослин [3]. модією листків, що ростуть, старіючих і Ми поділяємо думку, що ксероморфізм відмерлих, тривалість життя яких, пов’я- вересових не можна пояснити лише впли- зана з періодичністю листопаду, фізіоно- вом чинників навколишнього середовища, мічно визначає вічнозелений або листо- слід врахувати те, що свою анатомо-мор- падний спосіб життя. Відносно велика фологічну структуру вересові набули в швидкість росту листкової пластинки та процесі еволюційного розвитку. І.Д. Бог- низькі значення форми росту характерні да новська-Гієнеф відзначала помилко- найбільш стійким інтродукованим видам у вість думки про те, що всі види повною мі- межах родини. Щільність мезофілу (особ- рою пристосовані до сучасних умов, адже ливо палісадної паренхіми), поява ізопалі- вони є продуктом не лише сучасних, а й садності та амфістоматії — найбільш за- минулих, давно зниклих умов [2]. На про- гальні ознаки ксероморфозу листка лис- тивагу екологічним преадаптаціям видам топадних рослин, а жорстка склероморфна часто притаманні й ті конституційні осо- структура листка вічнозелених рослин бливості, що ослаблюють, обмежують по- (архітектурний ксероморфізм) є консти- ширення і призводять до зникнення видів туційною преадаптацією і однією з вну- в нових умовах. Чим швидше відбуваєть- трішніх умов його стійкості до несприят- ся еволюція виду, тим ширша його еколо- ливих факторів довкілля [5]. Тому у лис- гічна амплітуда і толерантність. Вересові топадних видів, які менше пристосовані до є консервативними видами і зайняли су- умов зими, листки мають тенденцію до часну нішу не тому, що біогеоценози є для стоншення, втрати опушення, воскового них придатними, а тому що тут вони по- нальоту, тоді як у вічнозелених під дією збавлені конкуренції з боку життєздатні- низьких температур, холодних й різких ших і молодших видів [2, 13]. вітрів ксероморфізм листків підсилюється. 60 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Родина вересові (Ericaceae Dc.): екологічні та біоморфологічні аспекти еволюції в зв’язку...

Давність вересових підтверджується М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1946. — Вып. 2. – як широким ареалом, так і специфічними С. 425–468. вимогами до високої вологості повітря. По- 3. Василевская В.К. Формирование структуры ксерофитов: Автореф. дис. … д-ра биол. наук / Бо- вільна еволюція вересових свідчить про тан. ин-т АН СССР. — Л., 1950. — 32 с. консервативність їхніх видів, а специфічні 4. Васильев В.Н. Род Empetrum. — М.; Л.: Изд- умови місць зростання вересових є най- во АН СССР, 1961. — 131 с. більш придатними для них, імовірно, тому, 5. Гамалей Ю.В., Куликов Г.В. Развитие хло- що тут вони позбавлені конкуренції з боку ренхимы листа. — Л.: Наука, 1978. — 192 с. філогенетично молодших і життєздатні- 6. Гроссгейм А.А. Флора Кавказа. — Баку: Аз- ФАН, 1939. — Т. 2. — 587 с. ших видів. Разом з тим, конституційний 7. Дадыкин В.П. К познанию корневых сис- консерватизм життєвих форм вересових тем растительности развивающейся на холодных або їхня модифікаційна пластичність є ма- почвах // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1950. — 55, теріальною основою для біоморфологічних вып. 3. — С. 647–677. преадаптацій, з допомогою яких форму- 8. Кондратович Р.Я. Рододендроны в Лат- вийской ССР. — Рига: Зинатне, 1981. — 330 с. ється інтродукційний біологічний спектр 9. Краснов А.Н. Под тропиками Азии. — М.: рослин при переселенні в нові умови, при- Географгиз, 1956. — 263 с. чому, чим вищою є акселерація змін онто- 10. Крылов П.Н. Тайга с естественно-исто ри- генезів біоморф (дерево — кущ — кущик), чес кой точки зрения. — Томск, 1898. тим краще вони біологічно пристосовані до 11. Мазуренко М.Т. Вересковые кустарнички них. Для більшості вересових чим вищим є Дальнего Востока (структура и морфогенез). — М.: Наука, 1982. — 184 с. ступінь спадкового консерватизму кон- 12. Мазуренко М.Т. Биоморфологические адап- ституційних особливостей життєвої фор- тации растений Крайнего Севера. — М.: Наука, ми (тропічне вічнозелене дерево, кущ), 1986. — 209 с. тим точніше повинні відповідати нові умо- 13. Сенянинова-Корчагина М.В. О ксеромор- ви існування (у тому числі й умови куль- физме вечнозеленых болотных верескоцветных // тивування) середовищу, в яких сформу- Учен. зап. ЛГУ. Сер. геогр. — 1956. — Вып. 9. — С. 34–94. валася та чи інша біоморфа. В появі листо- 14. Серебряков И.Г. Экологическая морфология падності у рослин ксерофільний напрям в растений. — М.: Высш. школа, 1962. — 378 с. адаптивній еволюції є первинним, кріо- 15. Серебряков И.Г., Чернышева М.Б. О морфо- фільний — вторинним. Виникнення і ди- генезе жизненной формы кустарничка у черники, ференціація вересових у геологічному ми- брусники и некоторых болотных Ericaceae // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1955. — 60, вып. 2. — нулому (приблизно в кінці палеогену — С. 65–77. неогені) на вічнозелені і листопадні форми 16. Тахтаджян А.Л. Флористические области під впливом ксеро- та кріогенезу, сучасне земли. — Л.: Наука, 1978. — 247 с. їхнє поширення у фітокліматичних облас- 17. Толмачев А.И. О происхождении арктичес- тях є передумовою для еволюційно-еколо- кой флоры. Когда, где и как возникла арктическая гічних, конституційних і екобіоморфоло- флора? // Вопр. ботаники. — М., Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Вып. 3. — С. 18–31. гічних преадаптацій, що забезпечують ус- 18. Яценко-Хмелевский А.А. Строение дре ве- пішність виживання інтродуцентів у нових сины кавказских представителей сем. Ericaceae и умовах довкілля. его систематическое и филогенетическое значе- ние // Изв. АН АрмСССР. — 1976. — № 9. — С. 33–58. 1. Біологічний словник / За ред. І.Г. Підопліч- 19. An update of the Angiosperm Phylogeny ка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. — К.: Головна ре- Group classification for the orders and families of дакція УРЕ, 1974. — 551 с. flowering plants: APG II // Botan. J Linnean Society. — 2. Богдановская-Гиенэф И.Д. О происхожде- 2003. — 141. — P. 399–436. нии флоры бореальных болот Евразии // Ма те ри - 20. Temple A. Ericaceae: Polymorphisme archi- алы по истории флоры и растительности СССР. — tectural d’une famille des regions tempereres et ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 61 М.І. Шумик, В.М. Остап’юк tropi cales d’altitude // C. r. Acad. sci., 1977. — 284, вересковых требует специфических условий среды N 3. — P. 163–166. при их интродукции. Рекомендував до друку П.Є. Булах M.I. Shumik, V.M. Ostapyuk M.M. Gryshko National Botanical Gardens, Н.И. Шумик, В.М. Остапьюк National Academy of Sciences of Ukraine, Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришкo Ukraine, Kyiv НАН Украины, Украина, г. Киев FAMILY ERICACEAE DC.: ECOLOGICAL AND СЕМЕЙСТВО ВЕРЕСКОВЫЕ BIOMORPHOLOGICAL ASPECTS OF EVOLUTION (ERICACEAE DC.): ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ IN CONNECTION WITH INTRODUCTION И БИОМОРФОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ OF SEPARATE REPRESENTATIVE ЭВОЛЮЦИИ В СВЯЗИ С ИНТРОДУКЦИЕЙ The new data about systematic position of Ericaceae ОТДЕЛЬНЫХ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ family DC. are generalized. It is indicated, that rela- Обобщены новые сведения относительно система- tionships of representatives of Ericaceae is weighty тики семейства Ericaceae DC. Подчеркнуто, что factor for determination the ways of their evolution родство вересковых является весомым фактором в and prospects of their introduction. The ecological определении путей эволюции и перспектив их ин- and morphological ways of evolution species of Eri- тродукции. Проанализированы пути экологической caceae are analyzed. About deep conservatism of и морфологической эволюции вересковых. Сделан Ericaceae, which needs specific conditions of envi- вывод о том, что конституционный консерватизм ronment, is concluded.

62 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 712.2:580.006 А.А. ИЛЬЕНКО, В.А. МЕДВЕДЕВ Государственный дендрологический парк "Тростянец" НАН Украины Украина, 16742 Черниговская обл., Ичнянский р-н, с. Тростянец ДИНАМИКА ЛАНДШАФТНЫХ НАСАЖДЕНИЙ БАЛКИ "БОГОВЩИНА" И ПОБЕРЕЖЬЯ ЛЕБЕДИНОГО ПРУДА ДЕНДРОПАРКА "ТРОСТЯНЕЦ"

Представлены результаты изучения пейзажных композиций, динамики численности, видового состава и про- странственной структуры древесных насаждений балки "Боговщина" и прибрежной полосы Лебединого пруда дендропарка "Тростянец" за период 1957–2007 гг.

Архитектурно-пространственная организа - ция старинных парков, как правило, предпо- лагала включение в композицию в качестве одного из основных ландшафтно-пла ни ро- вочных компонентов водную поверхность, представленную, в зависимости от условий рельефа и размеров территории парка, од- ним или несколькими водоемами, вокруг которых формировались наиболее живо- писные пейзажные композиции. В Тростя- нецком дендропарке водная поверхность представлена системой прудов общей пло- щадью 11,79 га, куда входят Большой пруд (10,26 га), пруд Куцыха (1,06 га) и Лебеди- ный пруд (0,47 га) (рис. 1). Относительно небольшие пруды (Куцыха и Лебединый) вносят разнообразие в водную поверхность и способствуют созданию многопланового пейзажа, подчеркивают масштабность Боль- шого пруда. Отроги главной Тростянецкой балки — Ивкин яр, Куцыха и Боговщина, по склонам и тальвегам которых много темно- хвойных пород, вносят в приозерный ланд- шафт компоненты, напоминающие картины Рис. 1. План приозерно-балочного ландшафтного таежного пейзажа. района парка: 1 — Большой пруд; 2 — балка и Структурно парк разделен на четы ре пруд Куцыха; 3 — Лебединый пруд и балка "Богов- ландшафтных района: равнинно-пей заж ный, щина"; 4 — балка "Ивкин яр"; 25, 28, 58 — номера парковых участков; I — декоративные насажде- приозерно-балочный, горно-холмистый и ния; II — тропа; III — ориентация плана; IV — во- © А.А. ИЛЬЕНКО, В.А. МЕДВЕДЕВ, 2009 доем; V — мост; VI — дорога; VII — ручей ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 63 А.А. Ильенко, В.А. Медведев

лесной. Каждый из этих районов характе- ведено с использованием данных ботани- ризуется своим рельефом и микроклима- ческих инвентаризаций 1957–1960, 1980– том, архитектурно-планировочными ре- 1983 и 2005–2007 гг. При этом в инвентари- шениями и композицией растительных зационный перечень вошли все деревья с компонентов, что неизбежно накладывает диаметром ствола 6 см и более. Встречае- отпечаток на способы формирования и вос- мость видов характеризовали коэффици- приятие пейзажных композиций парка. В ентом встречаемости (R, %) [5] — процен- составе растительного компонента каждого том выделов с данным видом от общего ко- ландшафтного района парка есть свои до- личества исследованных. минанты, физиономически гармонирую- Объектом исследований были ланд- щие с геоморфологическими элементами шафтные насаждения балки "Боговщина" местности, и сопутствующие породы, под- и прибрежных участков, непосредственно черкивающие и усиливающие архитек- примыкающих к водной поверхности Ле- турно-художественные достоинства пей- бединого пруда (парковые участки №№ 25, зажных композиций. Экологические и 28, и 58) (см. рис. 1). фитоценотические особенности ландшафт- Балка "Боговщина" по праву считается ного района дают основание предположить, колыбелью Тростянецкого парка. Здесь в что и характер динамических процессов 1834 г. начинал свои первые опыты по ле- растительного компонента ландшафта бу- соразведению И.М. Скоропадский. Высоко- дет иметь свои отличительные особенно- плодородные почвы и благоприятный ми- сти. Важную роль играют и такие факто- кроклимат этой балки способствовали бы- ры, как экспозиция, уклон и эдафические строму росту и развитию первых посадок условия отдельных участков внутри каж- елей и тополей, привезенных им из отцов- дого ландшафтного района, во многом ского имения в Григоровке (ныне Бахмач- определяющие микроклиматические ус- ского р-на). В конце 50-х годов XIX ст. вся ло вия роста и развития древесных расте- Боговщина была превращена в питомник ний. В связи с этим возникает необходи- для выращивания посадочного материала мость изучения не только ландшафтного для парка. Здесь проходили акклимати- района в отдельности, но и участков вну- зацию саженцы редких древесных видов, три каждого района. Такими участками в доставляемые из других областей России приозерно-балочном районе являются по- и заграницы. Как свидетельствует П.А. Ко- бережье Большого пруда, балка "Богов- чубей [4], "Боговщина доставляла ежегодно щина" и прибрежная полоса Лебединого большое количество саженцев с превосхо- озера, балка и побережье пруда Куцыха, дными корнями. Эти деревья, высаженные балка "Ивкин яр". на места в парк, отлично принимались и, за В задачу исследований входило изуче- редким исключением, растут и по сей день. ние состояния пейзажных композиций, ди- Почва Боговщины настолько оказалась намики видового состава и пространствен- пригодной для размножения деревьев, что, ной структуры древесных насаждений по удостоверению местного садовника, вся- балки "Боговщина" и побережья Лебедино- кое больное дерево, пересаженное туда на го пруда в период 1957–2007 гг. В процессе один или два года, исправлялось настолько, исследований использованы литературные что могло вновь поступить в назначенное источники, посвященные дендропарку "Тро- для него место в парке. Только в послед- стянец", а также архивные материалы гео- нее время Боговщина была окончательно дезических съемок с планами насаждений прирезана к парку и питомник перенесен предыдущих лет. Исследование динамики в другое место. Боговщина теперь одна видового состава древесных растений про- из самых красивых частей парка". После 64 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Динамика ландшафтных насаждений балки "Боговщина" и побережья Лебединого пруда...

перенесения питомника из балки "Богов- за счет новых посадок и самосева уже су- щина" здесь осталось много экзотических ществующих видов (Abies alba Mill., Thuja пород, среди них — Pinus sibirica Du Tour, occidentalis L., Aesculus hyppocastanum L., P. strobus L., Betula lutea Michx., Quercus Corylus avellana L., Acer campestre L., Picea castaneifolia C.A.M., Q. rubra L., Abies alba abies (L.) Karst., Berberis vulgaris L., Robinia Mill. и другие виды. Однако к 1948 г., как pseudoacacia L. и некоторых других), так следует из отчета по ботанической инвен- и за счет нововведенных (Alnus glutinosa таризации дендропарка 1948–1949 гг., таль- (L.) Gaerth., Berberis vulgaris, Cotoneaster вег Боговщины уже был занят "сборными lucidus Schlecht., Fraxinus lanceolata Borkh., и мало организованными насаждениями Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco, Pte- (ель, ольха, клен, липа и др.). Заболоченное rocarya pterocarpa (Michx.) Kunth et I. Il- устье у Лебединого пруда было неудач- jinsk., Taxus baccata L., Thuja occidentalis но обсажено туей, что не соответствует ни 'Lutescens', Thuja plicata D. Don. и др.). экологическим требованиям этой породы, Сравнительно высоким коэффициентом ни ландшафтной обстановке. По склонам встречаемости характеризуются (в порядке балки можно отметить ряд интересных по- убывания) виды рода Ulmus L. (66,7 %), Tilia род: Pinus strobus, Pinus sibirica, Juniperus cordata Mill., Acer platanoides L., Quercus virginiana L., Picea pungens Engelm., Tsuga robur L., Acer pseudoplatanus L., Picea abies canadensis Carr. Часть Боговщины занята (L.) Karst., Corylus avellana, Acer campestre, теперь довольно большой влажной луго- Thuja occidentalis L., Padus racemosa L., виной с мягким травяным ковром, и по ней Robinia pseudoacacia, Juglans cinerea L., оригинально размещены цепочкой неболь- Aesculus hippocastanum L. (23,3 %). шие группы деревец и кустарников… На В динамике численности растений в этом же тальвеге в настоящее время зало- насаждениях балки "Боговщина" и при- жено небольшое посевное отделение нового брежных участков Лебединого пруда про- питомника". В вершинной части балки при- слеживается тенденция, выявленная нами влекал внимание очень крупный 120-лет- ранее для всего парка: увеличение общей ний экземпляр Salix fragilis L., который, численности с максимумом в 1980 г. [1, 3]. по данным ботанической инвентаризации Такой ход динамики объясняется тем, что 1948 г., имел 30-метровую высоту и диа- на протяжении многих лет самосев клена, метр ствола 200 см. Вдоль тропы, ведущей вяза, липы и других пород не удаляли, что от Лебединого озера до старой усадьбы, со- способствовало неконтролируемому рас- хранились экземпляры Pinus peuce Griseb., пространению этих растений, вытеснению P. sibirica, Juniperus virginiana. Балка "Бо- ими ценных видов, уменьшению площади говщина" в наиболее широкой и искус- полян. Активные работы по восстановлению ственно углубленной ее части переходит в первичного ландшафтного вида насажде- Лебединый пруд, во много раз уступающий ний, проведенные в последние годы, приве- по площади Большому пруду. По сути, это ли, по данным последней инвентаризации, к залив Большого пруда, так как он не отгра- уменьшению общей численности растений ничен от последнего плотиной. по сравнению с 1980 г. В табл. 1 приведены данные об измене- Сопоставление насаждений балки "Бо- нии численности растений и видового со- говщина" и исследованного нами ранее по- става древесных насаждений, произраста- бережья Большого пруда показало, что при ющих в балке и прибрежной зоне Лебеди- высокой степени их сходства (по видовому ного пруда, которые произошли с 1957 по составу, соотношению хвойных и листвен- 2007 год. За этот период на 12% возросла ных, местных и интродуцированных видов общая численность древесных растений как и общему числу таксонов), выявлены и ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 65 А.А. Ильенко, В.А. Медведев

Таблица 1. Динамика численности и встречаемости (R) древесных видов в насаждениях балки "Боговщина" и побережья Лебединого пруда

1960 г. 1980 г. 2007 г. Вид, форма экз. R, % экз. R, % экз. R, %

Abies alba Mill. 1 3,3 0 0 11 10,0 Abies concolor Lindl. et Gord. 0 0 0 0 3 3,3 Acer campestre L. 51 50,0 108 46,7 80 33,3 Acer negundo L. 68 26,7 38 13,3 16 16,7 Acer platanoides L. 525 63,3 841 66,7 547 50,0 Acer pseudoplatanus L. 95 40,0 225 43,3 75 43,3 Acer saccharinum L. 1 3,3 1 3,3 1 3,3 Acer tataricum L. 1 3,3 3 3,3 0 0 Actinidia kolomicta (Rupr.) Maxim. 0 0 0 0 1 3,3 Aesculus hyppocastanum L. 15 26,7 47 26,7 27 23,3 Alnus glutinosa (L.) Gaerth. 0 0 3 3,3 17 6,7 Berberis vulgaris L. 0 0 0 0 7 10,0 Betula lutea Michx. 0 013,300 Betula oycoviensis Bess. 0 0 2 3,3 1 3,3 Betula pendula Roth. 55 26,7 26 30,0 8 16,7 Caragana arborescens Lam. 0 0 0 0 9 6,7 Chamaecyparis pisifera Siebold & Zucc. 2 6,7 0 0 0 0 Corylus avellana L. 35 20,0 58 23,3 43 40,0 Cotoneaster lucidus Schlecht. 0 0 0 0 20 3,3 Crataegus macracantha Lodd. 1 3,3 1 3,3 0 0 Crataegus microphylla C.Koch. 0 033,300 Eucommia ulmoides Oliv. 0 0 0 0 2 3,3 Frangula alnus Mill. 0 0 0 0 7 10,0 Fraxinus americana L. 2 3,3 4 3,3 0 0 Fraxinus excelsior L. 46 33.3 51 30,0 40 16,7 Fraxinus lanceolata Borkh. 0 0 4 6,7 16 20,0 Fraxinus pennsylvanica Marsh. 1 3,3 21 6,7 4 6,7 Fraxinus pennsylvanica var. aucubaefolia Rehd. 2 3,3 0 0 0 0 Hydrangea arborescens L. 0 0 0 0 3 3,3 Juglans cinerea L. 44 36,7 23 26,7 20 23,3 Juniperus communis L. 7 6,7 0 0 1 3,3 Juniperus virginiana L. 1 3,3 1 3,3 1 3,3 Juniperus virginiana ‘Glauca’ 1 3,3 0 0 0 0 Larix decidua Mill. 28 13,3 24 13,3 19 10,0 Lonicera xylosteum L. 0 0 0 0 7 13,3 Malus baccata (L.) Borkh. 0 0 1 3,3 1 3,3 Malus domestica Borkh. 2 3,3 0 0 0 0 Malus sylvestris Mill. 0 013,300 Morus alba L. 3 6,7 3 6,7 1 3,3 Padus avium Mill. 41 26,7 16 26,7 21 26,7 Phellodendron amurense Rupr. 5 6,7 7 13,3 3 3,3 Philadelphus coronarius L. 0 0 0 0 6 13,3 Picea abies (L.) Karst. 109 50,0 286 40,0 495 43,3 Picea abies ‘Caustonii’ 0 0 0 0 1 3,3 Picea abies ‘Viminalis’ 0 0 0 0 1 3,3 Picea engelmannii Engelm. 1 3,3 1 3,3 0 0 Picea obovata Ledeb. 1 3,3 0 0 0 0 66 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Динамика ландшафтных насаждений балки "Боговщина" и побережья Лебединого пруда...

Продолжение табл.1

1960 г. 1980 г. 2007 г. Вид, форма экз. R, % экз. R, % экз. R, %

Picea omorica (Panc.) Purkyne 0 0 0 0 1 3,3 Picea pungens Engelm. ‘Argentea’ 1 3,3 0 0 7 3,3 Pinus cembra L. 3 6,7 4 10,0 2 3,3 Pinus coraiensis Siebold et Zucc. 0 0 0 0 1 3,3 Pinus flexilis James 0 0 0 0 2 3,3 Pinus mugo Turra 0 0 7 3,3 2 33 Pinus nigra Arn. 0 0 3 3,3 3 3,3 Pinus nigra ‘Caramanica’ 0 0 0 0 5 3,3 Pinus peuce Griseb. 0 0 1 3,3 3 3,3 Pinus sibirica Du Tour 1 3,3 0 0 0 0 Pinus strobus L. 8 20,0 21 20,0 5 16,7 Pinus sylvestris L. 71 20,0 32 16,7 19 13,3 Populus alba L. 28 16,7 26 16,7 12 10,0 Populus angulata Ait. 0 0 1 3,3 0 0 Populus balsamifera L. 1 3,3 3 10,0 3 6,7 Populus deltoides Marsh. 0 0 1 3,3 0 0 Populus laurifolia Ldb. 1 3,3 0 0 1 3,3 Populus nigra L. 0 0 2 3,3 0 0 Populus tremula L. 8 16,7 3 6,7 1 3,3 Prunus divaricata Ledeb. 0 0 0 0 5 3,3 Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco 0 0 1 3,3 36 3,3 Pseudotsuga menziesii var. glauca Franco 1 3,3 1 3,3 1 3,3 Pterocarya pterocarpa (Michx.) Kunth et I. Iljinsk. 0 0 8 3,3 9 3,3 Pyrus communis L. 1 3,3 1 3,3 1 3,3 Quercus robur L. 136 60,0 112 56,7 67 46,7 Quercus robur ‘Fastigiata’ 2 3,3 0 0 0 0 Ribes alpinum L. 0 0 0 0 7 3,3 Ribes rubrum L. 0 0 0 0 7 3,3 Robinia pseudoacacia L. 29 30,0 37 30,0 41 23,3 Rubus idaeus L. 0 0 0 0 3 10,0 Salix alba L. 0 0 4 6,7 5 13,3 Salix alba ‘Vitellina pendula’ 1 3,3 1 3,3 9 6,7 Salix caprea L. 6 13,3 21 10,0 0 0 Salix cinerea L. 0 0 0 0 1 3,3 Salix fragilis L. 1 3,3 0 0 0 0 Salix fragilis ‘Bullata’ 0 0 0 0 1 3,3 Salix purpurea L. 6 3,3 0 0 2 3,3 Sorbus aucuparia L. 2 6,7 8 13,3 1 3,3 Staphylea trifolia L. 0 0 0 0 1 3,3 Syringa vulgaris L. 1 3,3 0 0 0 0 Syringa wolfii C.K. Schneid. 0 0 0 0 1 3,3 Taxus baccata L. 0 0 0 0 29 6,7 Thuja occidentalis L. 33 26,7 24 16,7 128 26,7 Thuja occidentalis ‘Ericoides’ 3 3,3 0 0 0 0 Thuja occidentalis ‘Hoveji’ 10 3,3 0 0 0 0 Thuja occidentalis ‘Lutea’ 1 3.3 1 3,3 1 3,3 Thuja occidentalis ‘Lutescens’ 0 0 0 0 13 6,7 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 67 А.А. Ильенко, В.А. Медведев

Окончание табл.1

1960 г. 1980 г. 2007 г. Вид, форма экз. R, % экз. R, % экз. R, %

Thuja occidentalis ‘Vervaeneana’ 95 16,7 26 6,7 0 0 Thuja occidentalis ‘Wareana’ 3 6,7 2 3,3 3 3,3 Thuja plicata D. Don. 0 0 0 0 45 10,0 Tilia cordata Mill. 231 60,0 273 53,3 150 50,0 Tsuga сanadensis Carr. 1 3,3 2 6,7 10 10,0 Виды рода Ulmus L. (4 вида) 364 63,3 272 70,0 294 66,7 Всего видов 60 60 80 Общая численность растений 2193 2698 2453

существенные отличия в динамике ден- ки "Боговщина" и прибрежной зоны Лебе- дрофлоры этих участков. Так, сменяемость диного пруда, мы проследили на примере древесных видов в насаждениях балки "Бо- участка № 25 динамику пространствен- говщина" и прибрежной зоны Лебединого ной структуры. Этот участок занимает пруда происходила менее интенсивно, чем небольшую часть прибрежной полосы на побережье Большого пруда: в первом Большого пруда, северное побережье Ле- случае за последние 50 лет выпало 20, а бединого пруда и часть северного склона введено 37 таксонов, во втором, за этот же балки "Боговщина" (см. рис. 1). Площадь период, — соответственно 42 и 26. Другим участка — 1,13 га, из них насаждений — существенным отличием является то, что 0,93 га, полян — 0,20 га. Пространственная динамика количества видов и форм в тече- структура насаждений участка по состоя- ние анализируемого периода в насаждени- нию на 1957 г. отражена на рис. 2 и вклю- ях "Боговщины" носила положительный чает следующие пейзажные элементы: характер, а на побережье Большого пруда группу хвойных (25м), смешанные группы — отрицательный. Очевидно, причина это- с преобладанием хвойных (25н, 25р, 25к); го кроется в топографических и эдафиче- лиственную группу (25д), чистую поляну ских особенностях участков, существенно (25о), поляны с солитерами (25в, 25л) и влияющих на условия произрастания дре- смешанные группы с преобладанием ли- весных растений. На узкой и сильно вытя- ственных (25а, 25б, 25г, 25е, 25ж, 25з, нутой (около 1,5 км) прибрежной полосе 25п). Дифференциация структурных эле- Большого пруда большое количество дере- ментов участка обеспечивается различия- вьев было посажено рядами у самой воды; ми в видовом составе древесных группи- во многих местах побережье оформлено ровок и чередованием их с полянами и от- искусственно созданными холмами с мало- дельными деревьями. плодородными почвами. Более благоприят- Динамика численности таксонов и ви- ные условия для произрастания древесных дового состава отдельных древесных груп- растений сложились в широкой, с плодо- пировок участка № 25 прослежена на при- родными почвами балке "Боговщина", где мере композиционных элементов: чистой на побережье Лебединого пруда древесные поляны (25о), поляны с солитерами (25в), растения размещены в виде компактных смешанной группы с преобладанием хвой- групп и массивов. ных (25р), смешанной группы с преобла- Кроме анализа общей численности рас- данием лиственных (25е) и лиственной тений и видового состава насаждений бал- группы (25д) (табл. 2). 68 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3

Динамика ландшафтных насаждений балки "Боговщина" и побережья Лебединого пруда...

ствола, см ствола, Диаметр Диаметр 6 6 8 55 76 30 32 42 14 6–9 куст куст 45,52 40,73 48-57 38, 40 20, 82 6–50 6–39 6–11 20–55 40–57 40–59 30–63 11–36 18–58 28–100

5 3 3 3 3 3 2 2 2 2 2 1 1 1 1 1 1 1 1 8 8 экз. 36 73 32 74 12 14 10 157 Таксон

Поляна с солитерами: Pinus sylvestris L. Acer platanoides L. Juglans cinerea L. Phellodendron amurense Rupr. Quercus robur L. Sorbus aucuparia L. Tilia cordata Mill. Pinus coraiensis Siebold et Zucc. Ulmus laevis Pall. Acer pseudoplatanus L. Betula oycoviensis Bess. Picea abies (L.) Karst. Juniperus sabina L. Lonicera xylosteum L. Смешанная группа с преобладанием хвойных: Pseudotsuga taxifolia Lamb. Acer platanoides L. Betula pendula Roth. Corylus avellana L. Padus racemosa Lam. Acer pseudoplatanus L. Picea abies (L.) Karst. Abies alba Mill. Quercus robur L. Ulmus scabra Mill. Tilia cordata Mill. Ulmus laevis Pall. Picea omorica (Panc.) Purkyne

ствола, см ствола, Диаметр Диаметр 57 34 26 32 44 40 44 12 6, 20

26, 32 6–56 6–12 6–78 6–38 6–28

32–56 36–44 10–35 42–54 14–54 34–44 30–48 18–34 28–80 экз. 5 5 6 3 3 3 7 6 2 2 1 1 1 1 1 1 1 1 8 50 70 40 32 14 18 218 Таксон

Поляна с солитерами: Pinus sylvestris L Acer platanoides L. Quercus robur L. Betula pendula Roth. Ulmus foliacea Gilib. Juglans cinerea L. Picea abies (L.) Karst. Morus alba L. Phellodendron amurense Rupr. Betula oycoviensis Bess. Sorbus aucuparia L. Tilia cordata Mill. Смешанная группа с преобладанием лиственных: Acer campestre L. Acer platanoides L. Betula pendula Roth. Corylus avellana L. Juglans cinerea L. Acer pseudoplatanus L. Picea abies (L.) Karst. Populus tremula L. Quercus robur L. Ulmus scabra Mill. Tilia cordata Mill. Ulmus foliacea Gilib.

ствола, см ствола, Диаметр Диаметр 8 26 26 13 20 22 13 42 6–9

30, 32 6–65 6–47 6–14 9–38 8–15 8–48

34–55 22–70 10–32 14–26 48–54 10–16 42–68 26–88 экз. 5 3 9 7 3 7 3 3 2 4 2 1 1 1 1 1 1 1 1 8 65 33 32 16 21 167 1957–1960 гг. 1980–1983 гг. 2005–2007 гг. Таксон Динамика численности и видового состава отдельных древесных группировок балки "Боговщина" побережья Лебединого пруда Поляна с солитерами: Pinus sylvestris L. Acer platanoides L. Acer campestre L. Acer pseudoplatanus L. Ulmus foliacea Gilib. Juglans cinerea L. Quercus robur L. Picea abies (L.) Karst. Tilia cordata Mill. Betula pendula Roth. Morus alba L. Phellodendron amurense Rupr. Всего Смешанная группа с преобладанием лиственных: Acer platanoides L. Acer campestre L. Picea abies (L.) Karst. Populus tremula L. Quercus robur L. Tilia cordata Mill. Ulmus foliacea Gilib. Betula pendula Roth. Corylus avellana L. Juglans cinerea L. Padus racemosa Lam. Robinia pseudoacacia L. Всего

2 2 Участок, выдел Участок,

е в 25 5275 м 2400 м Таблица 2. 25 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 69

А.А. Ильенко, В.А. Медведев

ствола, см ствола, Диаметр Диаметр 6 6 11 7, 9 6, 13 куст куст куст куст

6–73 6–34 9–13 1–13 8–12

53, 100 26–46 10–54 10–52 10–30 32–68 заросль экз. 5 6 3 3 6 3 7 2 2 2 2 1 1 1 1 1 1 8 15 27 91 129 Продолжение табл. 2. Таксон

Поляна с изреженным кустарником Berberis vulgaris L., Rubus idaeus L., Frangula alnus Mill. Лиственная группа: Ulmus scabra Mill. Tilia cordata Mill. Juglans cinerea L. Acer campestre L. Acer pseudoplatanus L. Acer platanoides L. Corylus avellana L. Syringa wolfii C.K. Schneid. Смешанная группа с преобладанием хвойных Picea abies (L.) Karst. Corylus avellana L. Tilia cordata Mill. Ulmus scabra Mill. Abies alba Mill. Juniperus sabina L. Juniperus communis L. Betula pendula Roth. Thuja plicata D.Don. Berberis vulgaris L.

ствола, см ствола, Диаметр Диаметр

72, 82 46 10, 14 6–16 8 14 14 6 20–82 10, 18 6–38 16–28 16–36 6–12 8–26 8–24 86 34 14 экз. 5 3 3 3 2 2 2 1 1 1 1 1 1 1 1 49 14 19 12 10 104 Таксон

Чистая поляна между холмами Лиственная группа: Quercus robur L. Tilia cordata Mill. Ulmus foliacea Gilib. Acer campestre L. Sorbus aucuparia L. Acer pseudoplatanus L. Acer platanoides L. Padus racemosa Lam. Смешанная группа с преобладанием лиственных: Picea abies (L.) Karst. Acer campestre L. Acer platanoides L. Acer pseudoplatanus L. Quercus robur L. Corylus avellana L. Tilia cordata Mill. Ulmus foliacea Gilib. Picea abies (L.) Karst. ‘Columnaris’ Fraxinus excelsior L. Ulmus scabra Mill.

ствола, см ствола, Диаметр Диаметр 7 9 44 6–8

6–15 6–10 8–15 8–10

64–72 10–12 14–84 экз. 5 3 3 3 4 5 2 2 1 1 1 48 28 1957–1960 гг. 1980–1983 гг. 2005–2007 гг. Таксон

Чистая поляна между холмами Лиственная группа: Quercus robur L. Tilia cordata Mill. Всего Смешанная группа с преобладанием хвойных Picea abies (L.) Karst. Acer campestre L. Acer platanoides L. Acer pseudoplatanus L. Corylus avellana L. Fraxinus excelsior L. Quercus robur L. Tilia cordata Mill. Ulmus foliacea Gilib. Всего Участок, выдел Участок, 2 2 2

р о д 1800 м 250 м 25 25 1300 м 25 70 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Динамика ландшафтных насаждений балки "Боговщина" и побережья Лебединого пруда...

Анализ динамики показывает, что во всех исследованных группировках про- изошли заметные изменения как общей численности древесных растений, так и их видового состава. Особенно наглядно это видно на примере смешанной груп- пы с преобладанием лиственных (25е). Если в 1957 г. участие хвойных здесь со- ставляло около 2% при общей численно- сти 167 экземпляров, то к 1980 г. за счет существенного увеличения численности Acer pseudoplatanus, A. platanoides, Ulmus foliacea Gilib., появления самосевных Acer campestre, Corylus avellana, Ulmus scabra Mill. и отпада хвойных (Larix sibirica Ledeb. и Pinus nigra Arn.) общая численность на- саждения увеличилась с 167 до 218 экзем- пляров, а из хвойных сохранился лишь 1 экземпляр Picea abies. Таким образом, эта группировка превратилась практиче- ски в лиственную группу. Однако к 2005 г. в результате новых по- Рис. 2. План участка № 25. Пространственная садок хвойных (Picea abies, P. omorica (Panc.) структура насаждений: 25 а—р — древесные груп- Purkyne, Pseudotsuga menziesii), удаления пировки; 1 — поляна с солитерами; 2 — лиственная малоценного самосева лиственных пород, группа; 3 — смешанная группа с преобладанием участие хвойных в этой группировке соста- лиственных; 4 — чистая поляна; 5 — смешанная группа с преобладанием хвойных; 6 — водоем; 7 — вило около 73 %, и она трансформировалась ручей; 8 — дорога; 9 — граница между древесными в смешанную группу с преобладанием хвой- группировками ных. Изменения в смешанной группе с пре- обладанием хвойных (25р, см. рис. 2) сопро- вождались постепенным отпадом Picea abi- 8 видов лиственных растений. В меньшей es, зарастанием еловой группы самосевом мере эти изменения коснулись поляны с со- Acer platanoides, Corylus avellana, Tilia cor- литерами (25в) и чистой поляны (25о): в пер- data, в результате чего к 1980 г. в ней уже вом случае численность насаждений возрос- численно доминировали лиственные поро- ла главным образом за счет новых посадок ды, но впоследствии, благодаря регулярно Juniperus sabinа L., а во втором — за счет проводимым рубкам ухода и новым посад- внедрения небольшого количества кустар- кам Picea abies, Juniperus sabina, Abies alba, никовых растений (Berbe ris vulgaris, Rubus численность лиственных в этой группировке idaeus L., Frangula al nus Mill.). уменьшилась с 91 экземпляра в 1980 г. до 29 Аналогичные процессы естественного экземпляров в 2005 г., и она вновь перешла в отпада, внедрения самосева в пейзажные категорию смешанной с преобладанием хвой- группы, стирающие визуальные границы ных. Заметно разрослась в течение рассма- между структурными элементами, проис- триваемого периода лиственная группа 25д; ходили и на других ландшафтных участ- ее видовой состав увеличился за счет само- ках "Боговщины", что со временем приве- возобновляющихся пород, и вместо двух ло к расстройству всей пейзажной компо- видов здесь, начиная с 1980 г., произрастает зиции и необходимости ее оптимизации. В ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 71 А.А. Ильенко, В.А. Медведев

связи с этим, начиная с 1980 г., на склонах Таким образом, результатом количест- и днище балки и прибрежной территории венных и качественных изменений насаж- Лебединого пруда проводили регулярные дений, декорирующих балку "Боговщина" рубки ухода и реконструктивные рубки, и береговую зону Лебединого пруда, кото- в результате которых были восстановле- рые произошли с 1957 по 2007 г., стали ны наиболее декоративные перспективы, обогащение видового состава и увеличе- отдельные пейзажные фрагменты и пано- ние общей численности насаждений. Очень рамные композиции. четко эта тенденция проявилась на тех В настоящее время побережье Лебеди- участках, где, наряду с естественным во- ного пруда — это один из красивейших зобновлением, имели место посадки, пред- уголков парка. Небольшая площадь и окру- усмотренные плановыми мероприятиями глая форма Лебединого пруда, плотное об- по реконструкции и восстановлению пар- рамление его с южной стороны деревья- ковых ландшафтов. В течение исследо- ми, расположенными на склонах у самой ванного периода в балке "Боговщина" и на воды, гармоничное сочетание разнообраз- побережье Лебединого пруда было выса- ных декоративных элементов древесно- жено 3221 экземпляр хвойных и листвен- кустарникового ансамбля — с северной ных пород. Одним из факторов, способ- превращают этот комплекс в живописную ствовавших положительной динамике на- панораму и придают ему замкнутый ха- саждений, стало размещение древесных рактер пейзажа, воспринимаемого, в отли- растений на побережье Лебединого пруда чие от пейзажей Большого пруда, единым в виде компактных групп и массивов, что, ближним планом. Особенно живописна от- в отличие от рядового размещения вблизи крывающаяся с моста панорама северной воды, как это имело место на побережье части прибрежной луговины Лебединого Большого пруда, способствует более дол- пруда, декорированная контрастирующи- говечной неизменяемости прибрежного ми по форме и цвету экземплярами Thuja пейзажа. occidentalis, T. occidentalis 'Lutea', Larix de- cidua L., Juniperus sabina, Picea abies, Salix fragilis 'Bullata', S. purpurea L., S. cinerea L., 1. Ильенко А.А., Медведев В.А. Естественное во- S. alba L. 'Vitellina pendula' на фоне плот- зобновление и динамика численности древесных ных смешанных насаждений с преоблада- видов дендропарка "Тростянец" // Інтродукція рослин. — 2005. — № 4. — С. 52–62. нием хвойных, расположенных на хол- 2. Ильенко А.А., Медведев В.А., Шульга А.А. Ис- мистом рельефе. По тальвегу и склонам кусственное возобновление и динамика численнос- балки "Боговщина" имеются смешанные ти древесных интродуцентов в ландшафтах ден- насаждения, представленные массивами, дропарка "Тростянец" // Інтродукція рослин. — небольшими декоративными группами и 2006. — № 1. — С. 68–83. 3. Клименко Ю.А., Ильенко А.А., Медведев В.А. отдельными деревьями хвойных и ли- Дендропарк "Тростянец": динамика насаждений и ственных пород, среди которых много эк- методика реконструкции // Материалы Всерос. земпляров возрастной категории спелых науч. конф. "Усадебные парки русской провинции: и перестойных, с диаметром ствола более проблемы сохранения и использования". — Вели- 70 см. Здесь можно встретить экземпляры кий Новгород, 2003. — С. 35–40. Quercus robur, Acer platanoides, Pinus 4. Кочубей П.А. О трудах И.М. Скоропадского по лесоразведению на черноземных степях Полтавской strobus, Ulmus laevis Pall., Salix alba, Picea губернии // Вестн. садоводства, плодоводства и ого- abies, Tilia cordata, Populus alba L. с диамет- родничества. — 1888. — № 5. — С. 199–215. ром ствола более 100 cм. Как по числу ви- 5. Шенников А.П. Введение в геоботанику. — дов и форм, так и по численности хвойные Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1964. — 448 с. Боговщины составляют около 35 %. Рекомендовал к печати Ю.А. Клименко 72 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Динамика ландшафтных насаждений балки "Боговщина" и побережья Лебединого пруда...

О.О. Ільєнко, В.А. Медведєв A.A. Ilyenko, V.A. Medvedev Державний дендрологічний парк "Тростянець " State Dendrology Park Trostyanets, НАН України, Україна, Чернігівська обл., Ічнян- National Academy of Sciences of Ukraine, ський р-н, с. Тростянець Ukraine, Trostyanets ДИНАМІКА ЛАНДШАФТНИХ НАСАДЖЕНЬ THE DYNAMICS OF LANDSCAPE БАЛКИ "БОГОВЩИНА" ТА УЗБЕРЕЖЖЯ PLANTINGS OF THE RAVINE BOGOVSHCHINA ЛЕБЕДИНОГО СТАВУ ДЕНДРОПАРКУ AND COASTS OF LEBEDINY POND "ТРОСТЯНЕЦЬ" OF ARBORETUM TROSTYANETS Представлено результати вивчення пейзажних ком- The results of studying of landscape compositions, позицій, динаміки чисельності, видового складу й dynamics of number, specific structure and spatial просторової структури деревних насаджень балки structure of wood plantings of the ravine Bogov- "Боговщина" і прибережної смуги Лебединого ставу shchina and coasts of Lebediny pond of arboretum дендропарку "Тростянець" за період 1957–2007 рр. Trostyanets 1957–2007 years are presented.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 73 УДК 582.573.16:547.631.4(477.7) В.Ф. ЛЕВОН, П.Е. БУЛАХ, И.М. МАРЦЕНЮК Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины Украина, 01014 г. Киев, ул. Тимирязевская, 1 ФЕНОЛЬНЫЕ СОЕДИНЕНИЯ РАСТЕНИЙ ВИДОВ РОДА ALLIUM L. ФЛОРЫ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ

Представлены результаты сравнительного исследования фенольных соединений луков флоры Северного Причер- номорья в естественных местообитаниях и условиях культуры.

Биохимические исследования занимают Большой интерес с точки зрения ис- важное место в комплексном изучении по- пользования в пищевой промышленности и лезных растений природной флоры. Они медицине представляют виды рода Allium позволяют прогнозировать направления L. Луки — древнейшая и широко распро- использования растительных ресурсов. страненная культура. Издавна виды этого Важной задачей биохимических иссле- рода использовали в народной медицине дований в интродукции растений является как бактерицидное средство для лечения выявление закономерностей метаболизма многих заболеваний, а также как пищевые и накопления продуктов вторичного обме- растения. Однако из большого рода культи- на у перспективных полезных растений в вируют лишь незначительную часть видов. природе и при переселении их в культу- Опыт использования дикорастущих видов, ру [6, 12, 15]. Решению этой задачи во а также многочисленные литературные ис- многом способствует интродукция расте- точники свидетельствуют о том, что мно- ний родовыми комплексами. В настоящее гие виды луков природной флоры по ряду время метод родовых (филогенетических) показателей не уступают, а по некоторым комплексов является одним из основных даже превосходят культурные виды. в интродукционной работе в отличие от Многие луки природной флоры относят- бессистемной хаотической интродукции. ся к диким сородичам культурных растений Сущность метода состоит в мобилизации [5] и имеют пищевое значение. Некоторые как можно большего количества видов из них представляют интерес для селекции определенного рода и сравнительном изу- лука репчатого как жаро- и засухоустойчи- чении их приспособительных возмож но- вые, нетребовательные к почве, устойчивые стей в новых условиях. К наиболее су- к вредителям и болезням растения. Выяв- щественным преимуществам метода ро- ленный в дикорастущих видах широкий довых комплексов относится возможность спектр соединений вторичного метаболизма проведения сравнительного анализа одно- позволяет рассматривать луки как источ- родного интродукционного материала в ник сырья для фармацевтической промыш- одинаковых условиях и отбора лучших из ленности. В связи с этим следует отметить них по интересующим интродуктора приз- значительное содержание в них фенольных накам. соединений и стероидных сапонинов. Неко-

© В.Ф. ЛЕВОН, П.Е. БУЛАХ, И.М. МАРЦЕНЮК, 2009 торые виды имеют техническое значение 74 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Фенольные соединения растений видов рода Allium L. флоры Северного Причерноморья

(как источники клеящих веществ и краси- хины, лейкоантоцианы, флавононы, диги- телей) и являются хорошими медоносами. К дрофлавонолы, флавоны, флавонолы, хал- декоративным качествам отдельных видов коны, ауроны, антоцианы, изофлавоноиды, проявляют повышенный интерес зарубеж- биофлавоноиды [8]. Этот неполный перечень ные цветоводческие фирмы. Интродукция структурных классов флавоноидов свиде- дикорастущих луков имеет также большое тельствует об их большом разнообразии. значение для сохранения генофонда энде- Полифункциональность флавоноидов, за- мичных, редких и исчезающих видов. висимость их превращений от жизненного Задачей нашей работы было сравнитель- состояния растений и условий их произрас- ное изучение фенольных соединений в лу- тания позволяют предположить, что эти ках флоры Северного Причерноморья. Эти соединения могут влиять на онтогенетиче- соединения относятся к веществам вторич- ские ритмы организма в изменяющихся ного происхождения, многие из которых условиях внешней среды [12], поэтому при определяют ценность пищевых и лекар- биохимическом исследовании видов рода ственных растений. Помимо этого, веще- Allium мы обращали внимание на динамику ства фенольной природы рассматривают изменений содержания флавоноидов (в лу- как экологические маркеры растений, они ковицах и листьях) в онтогенезе растений. участвуют в приспособительных реакциях Для количественного определения фла- организма [11, 12]. Известно, что фенольный воноидов была использована методика [1], комплекс растений в значительной степе- основанная на их способности образовы- ни отражает эколого-исторические особен- вать окрашенный комплекс со спиртовым ности формирования видов [6, 12]. Часто в раствором хлорида алюминия, который силу эколого-генетических особенностей у вызывает батохромный сдвиг длинновол- полезных растений в условиях культуры новой полосы поглощения и при этом дает образуется значительно большее количе- основной максимум поглощения с длиной ство тех или иных биологически активных волны 400 нм. веществ. Поэтому сравнительный биохими- Для количественного определения фено- ческий анализ луков Северного Причерно- лов была использована методика [10], осно- морья в природе и культуре представляет ванная на окислении реактива Фо ли на— значительный интерес. Чокольте, содержащего вольфрамат натрия Интерес к фенольному комплексу биоло- и фосфомолибдат натрия с образованием гически активных соединений в растениях голубого комплекса, имеющего максимум обусловлен функциями, которые он выпол- поглощения при длине волны 730 нм, интен- няет. Фенольные соединения участвуют в сивность окраски которого оценивают фо то- процессах дыхания, роста и развития рас- электроколориметричес ким методом. тений, выполняют защитную функцию, Результаты исследований содержания определяют естественную окраску различ- фе нольных соединений в видах рода Allium ных органов, имеют большое значение в ал- флоры Северного Причерноморья приведены лелопатии растений [3, 9]. Одной из наибо- в таблице 1. Анализ полученных результа- лее распространенных в природе групп фе- тов показал, что по суммарному содержа- нольных соединений являются флавоноиды. нию фенолов выделяются Allium sco ro do- Такие соединения синтезируют преимуще- prasum L., A. rotundum L. и A. spha e ro ce- ственно высшие растения [11]. Флавонои- phalon L. У всех интродуцированных видов ды — неоднородная группа кислородсодер- содержание фенольных соединений ниже жащих гетероциклических соединений. По по сравнению с таким в природных усло- степени окисленности выделяют следую- виях. В надземной части растений уро- щие группы флавоноидных веществ: кате- вень накопления этих соединений оказался ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 75 В.Ф. Левон, П.Е. Булах, И.М. Марценюк

Таблица 1. Динамика содержания фенольных соединений в исследованных видах рода Allium, % на сухой вес

Суммарное содержание фенольных соединений в надземных и подземных органах растений

Вид Исследуемая часть В природе (фаза цветения) В культуре (фаза цветения) Начало вегетации Бутонизация Цветение

A. scorodoprasum L. лист 0,485 0,449 0,453 0,507 0,301 луковица 0,114 0,110 лист 0,197 0,163 0,206 0,291 0,133 A. rotundum L. луковица 0,061 0,051 лист 0,157 0,123 0,123 0,157 0,098 A. waldsteinii G. Don луковица 0,012 0,009 лист 0,103 0,082 0,091 0,113 0,057 A. sphaerocephalon L. луковица 0.009 0,007 лист 0,103 0,082 0,082 0,107 0,056 A. paczoskianum Tuzc. луковица 0,008 0,006 лист 0,103 0,082 0,071 0,093 0,055 A. guttatum Stev. луковица 0,007 0,006 лист 0,097 0,061 0,069 0,086 0,051 A. flavescens Bess. луковица 0,005 0,003 лист 0,083 0,045 0,061 0,074 0,044 A. scythicum Zoz луковица 0,004 0,003 лист 0,044 0,024 0,043 0,051 0,023 A. inaequale Janka луковица 0,002 0,001 лист 0,031 0,013 0,030 0,039 0,016 A. paniculatum L. луковица 0,001 — лист 0,029 0,010 0,019 0,023 0,015 A. savranicum Bess. луковица 0,001 — лист 0,023 0,008 0,014 0,019 0,012 A. oleraceum L. луковица 0,001 —

значительно выше, чем в луковицах. Сезон- вают на максимальное накопление фенолов ные изменения суммы фенолов в исследуе- в фазе бутонизации [2, 12, 13], что согласу- мых видах подчиняются общей законо- ется с полученными нами данными. Некото- мерности: в надземной и подземной частях рые авторы отмечают преимущественное растений максимальное их содержание накопление фенольных соединений в фазе отмечено в фазе бутонизации, минималь- цветения [4, 16]. ное — в фазе цветения. Сезонные колебания Результаты исследований суммарного суммы фенольных соединений в листьях со держания флавоноидов приведены в выражены сильнее, чем в луковицах. Ана- табл. 2. Анализ полученных данных показы- лиз литературных данных о накоплении вает, что по количественному содержанию фенолов в течение вегетационного периода флавоноидов выделяются Allium scorodo- у травянистых растений свидетельствует prasum, A. rotundum и A. waldsteinii. В усло- об отсутствии единого мнения по этому во- виях культуры отмечено снижение содер- просу. Большинство исследователей указы- жания этих веществ. Сезонные изменения 76 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Фенольные соединения растений видов рода Allium L. флоры Северного Причерноморья

Таблица 2. Динамика содержания флавоноидов в исследованных видах рода Allium, мг/г на сухой вес

Суммарное содержание флавоноидов в надземных и подземных органах растений

Вид Исследуемая часть В природе (фаза цвете ния) В культуре (фаза цветения) Начало вегетации Бутонизация Цветение

лист 0,974 0,823 0,817 0,915 0,787 A. scorodoprasum L. луковица 0,651 0,545 лист 0,345 0,339 0,393 0,545 0,273 A. rotundum L. луковица 0,195 0,133 лист 0,209 0,185 0,243 0,301 0,155 A. waldsteinii G.Don луковица 0,107 0,035 лист 0,171 0,147 0,201 0,287 0,121 A. sphaerocephalon L. луковица 0,086 0,018 лист 0,153 0,101 0,193 0,263 0,103 A. paczoskianum Tuzc. луковица 0,045 0,009 лист 0,137 0,087 0,154 0,231 0,089 A. guttatum Stev. луковица 0,041 0,009 лист 0,117 0,021 0,113 0,205 0,077 A. flavescens Bess. луковица 0,037 0,009 лист 0,081 0,009 0,097 0,171 0,053 A. scythicum Zoz луковица 0,019 0,004 лист 0,065 0,007 0,073 0,091 0,038 A. inaequale Janka луковица 0,011 0,003 лист 0,011 0,005 0,051 0,077 0,010 A. paniculatum L. луковица 0,009 0,001 лист 0,010 0,003 0,031 0,058 0,009 A. savranicum Bess. луковица 0,009 0,001 лист 0,009 0,002 0,019 0,041 0,008 A. oleraceum L. луковица 0,007 0,001

суммы флавоноидов и их распределение по ют гликозиды — соединения, характерные органам растений подчиняются той же за- для видов рода Allium. кономерности, которая характерна для на- В связи с тем, что виды рода Allium явля- копления фенольных соединений в луках. ются перспективным источником аскорби- Идентификация флавоноидного соста- новой кислоты [6], большой интерес с прак- ва луков флоры Северного Причерноморья тической точки зрения представляет синер- с использованием качественных реакций гизм действия ее и флавоноидов. Обычно показала преимущественное содержание лекарственную и пищевую ценность видов в них флавонов. Это относительно ста- определяет содержание в них этих соедине- бильные вещества, которые могут быть ис- ний. Синергизм обусловлен защитной функ- пользованы в хемотаксономии растений [7, цией флавоноидов, препятствующих окис- 17]. Флавоны — очень распространенная лению аскорбиновой кислоты. В растениях в растениях группа веществ [8], в отличие часто наблюдается прямая корреляция от других флавоноидов они часто образу- между накоплением аскорбиновой кислоты ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 77 В.Ф. Левон, П.Е. Булах, И.М. Марценюк

и флавоноидов и обратная — между нако- 2. Балтабаева Г.Р. Содержание флавоноид- плением этих соединений и активностью ных соединений в цитварной полыни // Тез. II Все- аскорбатоксидазы [6, 14]. союз. симпозиума по фенольным соединениям. — Алма-Ата: Наука, 1970. — С. 109–110. Результаты наших исследований и ана- 3. Блажен А.С., Шутый Л.П. Фенольные сое- лиз литературных данных позволяют сде- динения растительного происхождения. — М.: Мир, лать вывод о возможности использования 1977. — 239 с. данных о накоплении веществ фенольной 4. Боброва А.Д. Динамика содержания кате- хинов в надземных органах горца Панютина в про- природы с целью прогнозирования интро- цессе вегетативного развития // Природная флора дукционной способности растений. По дан- Украины и Молдавии и обогащение ее путем ин- ным М. Лукнера [11], эти вещества являются тродукции. — К.: Наук. думка, 1972. — С. 12–14. источником химического потенциала, кото- 5. Брежнев Д.Д., Коровина О.Н. Дикие сороди- рый может быть использован в даль нейшем чи культурных растений флоры СССР. — Л.: Нау- ка, 1981. — 375 с. развитии организма. Для исследованных 6. Булах П.Е. Луки природной флоры Средней нами видов характерна большая изменчи- Азии и их интродукция в Украине. — К.: Наук. дум- вость содержания фенольных соединений. ка, 1994. — 124 с. Установлено, что виды рода Allium значи- 7. Валуцкая А.Г. Закономерности накопления тельно отличаются по содержанию фено- флавонолов некоторых видов рода Bupleurum L. Юго-Восточного Алтая: Автореф. дис. …канд. биол. лов, и приспособление к новым условиям наук. — Томск, 1969. — 24 с. существования сопровождается снижением 8. Запрометов М.Н. Фенольные соединения: их количества и увеличением размеров рас- распространение, метаболизм и функции в расте- тений. Эти данные, а также результаты ниях. — М.: Наука, 1993. — 272 с. других исследований, свидетельствующие 9. Клышев Л.К., Бандюкова В.А., Алюки- на Л.С. Флавоноиды растений. — Алма-Ата: Нау- о высокой лабильности фенольных соедине- ка, 1978. — 220 с. ний [12], являются доказательствами в 10. Ксендзова Э.Н. Прием количественного пользу их приспособительной функции. Та- определения фенольных соединений в раститель- ким образом, вещества фенольной природы, ных тканях // Бюл. ВНИИ защиты растений. — содержание которых постоянно варьирует в 1971. — № 20. — С. 55–58. 11. Лукнер М. Вторичный метаболизм у ми- зависимости от соответствия окружающей кроорганизмов, растений и животных. — М.: Мир, среды требованиям организма, позволяют 1979. — 548 с. растению максимально приспособиться к 12. Минаева В.Г. Флавоноиды в онтогенезе рас- условиям обитания как в пределах, так и за тений и их практическое использование. — Ново- сибирск: Наука, 1978. — 255 с. пределами ареала. Следовательно, виды, 13. Риховская Т.В. Динамика флавоноидных являющиеся источником фенольных соеди- компонентов полыни метельчатой // Мат. науч. нений, можно считать перспективными для конф. молодых ученых. — Алма-Ата, 1972. — интродукции. Из изученных нами видов к С. 125–130. таковым относятся Allium scorodoprasum, 14. Самородова-Бианки Г.Б. Флавоноиды как природные антиоксиданты аскорбиновой кислоты A. rotundum, A. spharaerocephalon, и A. wal d - плодов и ягод // Биохимия. — 1965. — 30, вып. 2. — steinii. Разумеется, подобный биохимиче- С. 248–254. ский прогноз целесообразно сочетать с дру- 15. Соболевская К.А., Минаева В.Г. Актуальные гими методами прогнозирования интродук- вопросы ботанического ресурсоведения в Сибири. — ционных способностей растений. Новосибирск: Наука, 1976. — С. 3–11. 16. Сыртанова Г.А. Флавоноиды чистотела большого — Chelidonium majus L.// Интродукция и акклиматизация полезных растений в Казахста- 1. Андреева В.Ю., Калинкина Г.И. Разработка не. — Алма-Ата: Наука, 1972. — С. 105–107. методики количественного определения флавонои- 17. Harborne J.B. Comparative biochemistry of дов в манжетке обыкновенной — Alchemilla vulgaris the flavonoids. — London: Acad. Press, 1967. — 383 p. L.S.L. // Химия растительного сырья. — 2000. — № 1. — С. 85–88. Рекомендовала к печати С.В. Клименко 78 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Фенольные соединения растений видов рода Allium L. флоры Северного Причерноморья

В.Ф. Левон, П.Є. Булах, І.М. Марценюк V.F. Levon, P.E. Bulakh, I.M. Martsenyuk Національний ботанічний сад M.M. Gryshko National Botanical Gardens, ім. М.М. Гришка НАН України, National Academy of Sciences of Ukraine, Україна, м. Київ Ukraine, Kyiv ФЕНОЛЬНІ СПОЛУКИ РОСЛИН ВИДІВ PHENOLIC COMPOUNDS OF PLANT SPECIES РОДУ ALLIUM L. ФЛОРИ ПІВНІЧНОГО OF GENUS ALLIUM L. OF FLORA OF NORTHERN ПРИЧОРНОМОР’Я BLACK SEA COAST Представлено результати порівняльного дослі- Results of research of phenolic compounds of onions дження фенольних сполук цибуль флори Північно- of flora of Northern Black Sea Coast in natural habi- го Причорномор'я в природних місцезростаннях і tats and in culture conditions are given. The diffe- умовах культури. rence of investigated compounds contents in plant ontogenesis has been shown.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 79 УДК 581.13 + 581.522.4 Е.Р. АРАПЕТЬЯН1, Л.М. БОРСУКЕВИЧ1, І.С. БІЛІНСЬКА2

1 Ботанічний сад Львівського національного університету імені Івана Франка Україна, 79014 м. Львів, вул. М. Черемшини, 14 2 Львівський національний університет імені Івана Франка Україна, 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4 ВПЛИВ КОМПЛЕКСУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ НА СХОЖІСТЬ НАСІННЯ ALYSSUM GMELINII JORD. ТА TELEKIA SPECIOSA (SCHREB.) BAUMG.

Представлено результати порівняльних досліджень впливу розчину, якій містить сполуки купруму, бору, цин- ку, маргану, молібдену, кобальту та йоду, на схожість свіжозібраного насіння Alyssum gmelinii Jord. та насіння Telekia speciosa (Schreb.) Baumg., яке зберігалося 2 роки. Показано позитивний вплив обробки насіння розчином на його схожість та ростові характеристики проростків.

Результати багаторічних досліджень свід- насіння досліджуваних видів є відсутність чать про доцільність застосування мікро- періоду спокою. Насіння A. gmelinii було зі- елементів у сільськогосподарській практи- бране у червні 2007 р. в околицях м. Креме- ці для поліпшення метаболічних процесів у нець Тернопільської області на вапнякових рослин та підвищення їхньої врожайності скелях, а насіння T. speciosa — у вересні [5]. Водночас ці мікроелементи вважають 2006 року з рослин, культивованих у бота- забруднювачами ґрунту і токсичними для нічному саду Львівського національного уні- життєдіяльності рослин. Накопичення екс- верситету імені Івана Франка. периментальних даних дало змогу уточни- A. gmelinii — лучно-степовий європей- ти їхню фізіологічну роль для рослин і за- ський вид, поширений в Україні, Росії, Се- лежність характеру їхньої дії від концен- редній та Атлантичній Європі, на Балканах. трації. Проте є лише окремі повідомлення В Україні найчастіше трапляється у Захід- щодо дії мікроелементів на схожість насін- ному Лісостепу, рідше — на Поліссі, при- ня квіниково-декоративних рослин [2]. Ще урочений переважно до виходів карбонат- менше відомо про вплив мікроелементів на них порід та піскових ґрунтів. Це багато- схожість насіння рослин природної флори. річна трав’яниста ґрунтопокривна рослина Метою наших досліджень було збільши- заввишки 10–20 см, яка цвіте в квітні— ти схожість насіння, застосовуючи недорогі травні та плодоносить у травні—червні. легкодоступні препарати, що дало б змогу Надмірний випас худоби у місцях зростан- розробити рекомендації з розмноження до- ня, неконтрольована заготівля рослин як сліджуваних видів. лікарської сировини, а також розорювання Об’єктом досліджень було насіння Alys- території призводять до зменшення попу- sum gmelinii Jord. (бурачок Гмеліна) з роди- ляцій виду. A. gmelinii культивують у бота- ни Brassicaceae і Telekia speciosa (Schreb.) нічних садах. Перспективний як декора- Baumg. (крем’яник гарний) з родини Aste ra- тивна рослина для альпінаріїв [3, 9]. ceae. Досліджувані види належать до групи T. speciosa — євразійський вид, поши- високодекоративних та лікарських рослин. рений у Західній та Східній Європі, на У природних умовах розмножуються пере- Кавказі. В Україні переважно приуроче- важно генеративним шляхом. Спільним для ний до хвойно-широколистяних та буко- вих лісів Карпат. Це багаторічна тра в’я- © Е.Р. АРАПЕТЬЯН, Л.М. БОРСУКЕВИЧ, І.С. БІЛІНСЬКА, 2009 ниста рослина заввишки 160–200 см. Рясне 80 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Вплив комплексу мікроелементів на схожість насіння Alyssum gmelinii Jord. та Telekia speciosa...

цвітіння спостерігається з червня по сер- Статистичне опрацювання експеримен- пень, плодоношення — із серпня по жов- тальних даних проводили загальноприй- тень. T. speciosa інтродуковано у ботаніч- нятими методами [4]. них садах. Вид найбільш придатний для Дослідження насіння A. gmelinii засвід- великих групових посадок, декорування чили, що воно мало короткий період про- будинків та огорож. Невибагливий до умов ростання: 11 діб від дня замочування, або зростання [6]. 5 діб від появи першого проростка. Прокльо- Насіння замочували в розчині (варіант 2) вування насіння у контрольному та дослід- комплексу мікроелементів, який містив (у них варіантах розпочалося одночасно на

мг %): MnSO4 — 52,0, H3BO3 — 16,0, Zn SO4 × 7-му добу з дня його замочування (табл. 1), 7H2O — 13,0, CoCl2 × 6H2O — 4,8, CuSO4 × тобто обробка насіння A. gmelinii розчином 5H2O — 3,0, KJ — 1,7, (NH4)2MoO4 × 4H2O — мікроелементів не пришвидшила його про- 1,1. Цей комплекс розроблений співробіт- ростання. Однак вже з першого дня про- никами кафедри мікробіології Львівського ростання відзначено збільшення відсотка національного університету імені Івана схожості насіння у дослідних варіантах по- Франка і захищений авторським свідо- рівняно з контрольним. Розведення вдвічі цтвом як спосіб стимулювання росту розчину мікроелементів суттєво не впли- Aspergillus niger — промислового проду- нуло на схожість насіння A. gmeli nii. цента лимонної кислоти [7]. Для порівняння Попередні дослідження, проведені нами насіння замочували у розведеному вдвічі у 2006 р. [1], щодо дії окремих мікроелемен- розчині мікроелементів (варіант 3). У тів (купрум, бор, цинк, молібден у концен- контрольному варіанті (варіант 1) насіння трації 0,02 %) на схожість насіння T. speciosa замочували у дистильованій воді, яку ви- виявили збільшення відсотка схожості за- користовували також для приготування лежно від мікроелементу. У цього ж насін- розчину мікроелементів. ня у 2008 р. зафіксували триваліший період Визначали ґрунтову схожість насіння, до появи перших проростків і триваліший замоченого у розчинах комплексу мікро- період проростання, у контрольному варі- елементів або дистильованій воді протягом анті прокльовування розпочалося на 16-ту 12 год., загальноприйнятими методами [8]. добу від замочування насіння, а період Реєстрували появу проростків. Вимірюва- проростання становив 21 добу (табл. 2). Об- ли морфометричні показники проростків робка насіння T. speciosa досліджуваним (довжину коренів та висоту проростків). розчином мікроелементів пришвидшила

Таблиця 1. Середні показники динаміки схожості насіння Alyssum gmelinii, обробленого комплексом мікроелементів (червень 2007 р.)

Варіант 1 (контроль) Варіант 2 Варіант 3

Кількість Кількість Кількість насіння, Схожість, насіння, Схожість, насіння, Схожість, що проросло, % що проросло, % що проросло, % шт. шт. шт. Доба пророщування

7-а 13,0 ± 3,2 8,7 ± 2,2 16,7 ± 3,5 11,1 ± 2,3 19,3 ± 2,8 12,9 ± 1,9 9-а 14,0 ± 4,0 9,4 ± 2,7 19,7 ± 4,1 13,1 ± 2,7 26,0 ± 1,5 17,3 ± 1,0 10-а 14,3 ± 5,5 9,6 ± 3,6 25,7 ± 3,2 17,1 ± 2,1 26,0 ± 1,5 17,3 ± 1,0 11-а 14,3 ± 5,5 9,6 ± 3,6 26,7 ± 2,7 17,8 ± 1,8 27,3 ± 1,8 18,2 ± 1,2

Примітка. В усіх варіантах використано по 150 насінин. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 81 Е.Р. Арапетьян, Л.М. Борсукевич, І.С. Білінська

Таблиця 2. Середні показники динаміки (табл. 3); корені у дослідному варіанті мали схожості насіння Telekia speciosa, обробленого додаткові корінці та були частково лігніфі- комплексом мікроелементів (жовтень 2008 р.) ковані. Випереджання розвитку проростків Варіант 1 (контроль) Варіант 2 у дослідному варіанті спостерігали і в по- дальшому: при пересадці у відкритий ґрунт розміри листків 7-тижневих проростків у дослідному варіанті становили 25 × 30 мм, тоді як у контрольному — 12 × 17 мм.

Доба проро- щування Кількість насіння, що проросло, шт. Схожість, % Кількість на- сіння, що проросло, шт. Схожість, % Вивчення морфометричних показників проростків A. gmelinii засвідчило, що до- 10-а 0 0 3,5 ± 0,5 2,9 ± 0,4 сліджуваний розчин мікроелементів по- 11-а 0 0 6,5 ± 0,5 2,9 ± 0,4 зитивно вплинув на розвиток рослин цього 16-а 3,5 ± 1,5 2,9 ± 1,2 9,0 ± 2,0 7,5 ± 1,7 виду (див. табл. 3). У перші дні проростання 17-а 5,0 ± 2,0 4,2 ± 1,7 10,0 ± 1,0 8,4 ± 0,8 рослини в контрольному та дослідних ва- 18-а 7,5 ± 3,5 6,3 ± 2,9 11,5 ± 2,5 9,6 ± 2,1 ріантах мали однакову висоту (приблизно 21-а 9,0 ± 4,0 7,5 ± 3,3 12,5 ± 6,5 10,4 ± 5,4 2 см), але сім’ядольні листки у дослідному варіанті були більші за розміром порівняно Примітка. В усіх варіантах використано по 120 на- з контролем. Вже на 12-ту добу у більшості сінин. проростків дослідного варіанта розвину- лися справжні листки. Також спостерігали проростання насіння та відсоток схожості статистично достовірне збільшення довжи- порівняно з контролем. Так, появу про- ни коренів та висоти проростків порівняно з ростків у дослідному варіанті відмічено на проростками контрольного варіанта. Згідно 10-ту добу від замочування. У проростків з коефіцієнтом Фішера розкид даних від- дослідного варіанта вже розвинулися справ- повідає нормі. жні листки, тоді як у цей же період спосте- Таким чином, вперше отримано дані реження в контрольному варіанті насіння щодо значного збільшення відсотка схо- лише почало проростати. жості насіння рослин природної флори Обробка насіння T. speciosa досліджува- (A. gmelinii) під дією комплексу мікроеле- ним комплексом мікроелементів позитивно ментів, який також позитивно вплинув і на вплинула на розвиток кореневої системи насіння з низькою схожістю (T. speciosa) у

Таблиця 3. Вплив комплексу мікроелементів на ростові показники проростків Alyssum gmelinii і Telekia speciosa

Alyssum gmelinii Telekia speciosa

Показник Варіант 1 Варіант 1 Варіант 2 Варіант 3 Варіант 2 (контроль) (контроль)

Довжина коренів, мм 7,4 ± 0,9 10,7 ± 0,8 13,0 ± 2,1 22,4 ± 2,4 34,3 ± 1,2 Достовірність 2,71 2,95 4,47 Р, % 0,95 0,95 0,99 Коефіцієнт Фішера 1,12 2,33 4,0 Висота проростків, мм 22,3 ± 1,5 27,9 ± 1,2 28,3 ± 3,2 * * Достовірність 2,94 1,97 Р, % 0,95 0,91 Коефіцієнт Фішера 1,09 1,95

Примітка. * — Висоту проростків не визначали, що зумовлено особливістю розвитку цієї рослини. 82 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Вплив комплексу мікроелементів на схожість насіння Alyssum gmelinii Jord. та Telekia speciosa...

зв’язку зі зберіганням його протягом три- 6. Телекия красивая — Telekia speciosa (As- валого часу в лабораторних умовах. teraceae). — Доступ: http://www.plantarium.ru/ Збільшення відсотка схожості насіння page/view/item/2468.html. 7. Федосеев В.Ф., Бережной Ю.Д., Билинская рослин-інтродуцентів має практичне зна- И.С., Борсукевич Б.М. Способ производства лимон- чення. Особливо актуально це для видів ной кислоты из мелассы: Автор. свидетельство рослин, які розмножуються переважно на- СССР № 1201303. — Бюл. № 48. — 1985. — С. 12. сінням. Комплекс мікроелементів засто- 8. Фирсова М.К. Методы исследования и оценка совано для обробки насіння квітниково- качества семян. — М.: Колос, 1978. — 415 с. декоративних рослин вперше. Замочування 9. Alyssum gmelinii Jord. — Доступ: http:// www.plantarium.ru/page/view/item/2468. html. насіння A. gmelinii дало змогу збільшити схожість. Для насіння T. speciosa, схожість Рекомендувала до друку Н.В. Заіменко якого після двох років зберігання в лабо- раторних умовах знизилася, використання Э.Р. Арапетьян1, Л. М. Борсукевич1, комплексу мікроелементів дало змогу при- И.С. Билинская2 швидшити проростання. Досліджуваний 1 Ботанический сад Львовского национального комплекс мікроелементів позитивно впли- университета имени Ивана Франко, Украина, г. Львов нув на розвиток проростків обох рослин: ко- 2 ренева система та листкова поверхня про- Львовский национальный университет имени Ивана Франко, ростків у дослідних варіантах були більш Украина, г. Львов розвинутими порівняно з контрольними. Оскільки до складу комплексу входять ВЛИЯНИЕ КОМПЛЕКСА МИКРОЭЛЕМЕНТОВ НА ВСХОЖЕСТЬ СЕМЯН ALYSSUM GMELINII недорогі легкодоступні хімічні речовини і JORD. И TELEKIA SPECIOSA (SCHREB.) BAUMG. приготування його є нескладним, застосу- вання розчину є перспективним як для роз- Представлены результаты сравнительных иссле- множення видів рослин, які інтродукують в дований влияния раствора, содержащего соедине- ния меди, бора, цинка, марганца, молибдена, ко- ботанічних садах з метою збереження, так і бальта и йода, на всхожесть свежесобранных семян для розмноження рослин, що використову- Alyssum gmelinii Jord. и семян Telekia speciosa ються в озелененні. (Schreb.) Baumg., хранившихся 2 года. Показано положительное влияние обработки семян раство- ром микроэлементов на их всхожесть и ростовые 1. Арапетьян Е., Могиляк М. Схожість насіння характеристики проростков. інтродукованих рослин волошки карпатської — Centaurea carpatica (Porcius) Porcius й крем’яника E.R. Arapetyan1, L.M. Borsukevych1, I.S. Bilinska2 гарного — Telekia speciosa (Schreb.) Baumg. за дії 1 сполук мікроелементів // Вісн. Київ. ун-ту. Інтро- Botanical Garden of Ivan Franko дукція та збереження рослинного різноманіття. — L’viv National University, 2007. — № 15-17. — С. 20–23. Ukraine, L’viv 2 2. Гришко В. Проростання насіння деяких квіт- Ivan Franko L’viv National University, ково-декоративних рослин за дії сполук фтору // Ukraine, L’viv Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. — 2004. — Вип. 36. — EFFECT OF MICROELEMENTS COMPLEX С. 169–174. ON ALYSSUM GMELINII JORD. AND TELEKIA 3. Красная книга Московской области. Бурачок SPECIOSA (SCHREB.) BAUMG. SEED Гмелина. — Доступ: http://www.geogr.msu.ru/rb/ GERMINATION rb/plants/alyssumgmelinii.html. 4. Лакин Г.Ф. Биометрия. — М.: Высш. школа, The results of comparative study of solution, which 1990. — 415 с. contained cooper, boron, manganese, molibdenum, 5. Лебедева Л.А., Сметанина Н.А., Румянце- zinc, cobalt and iodine compounds, on newly collected ва В.И. Изменение в пигментном комплексе листь- seeds of Alyssum gmelinii Jord. and two years old ев огурцов под влиянием предпосевного действия seeds of Telekia speciosa (Schreb.) Baumg. germina- на семена химическими и термическими реаген- tion are submitted. The positive effect of microele- тами // Уч. зап. Казан. пед. ин-та. — 1979. — ment complex on germination ability and growth rate № 195. — С. 3–17. of seedlings is shown. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 83 УДК 582.776.8:631.41 М.А. МЕЛЬНИК, В.О. ЛЯХ, О.В. ДУБОВА Запорізький національний університет Україна, 69063 м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66 ВПЛИВ ТИПУ СУБСТРАТУ НА ОБКОРІНЕННЯ ЖИВЦІВ ДВОХ ВИДІВ ФУКСІЇ — FUCHSIA MAGELLANICA LAM. ТА F. TRIPHYLLA L.

Наведено результати вивчення впливу різних субстратів (вода, пісок, торф та перліт) на обкорінення живців двох видів фуксії — Fuchsia magellanica Lam. та F. triphylla L. Установлено, що фуксія магеланська найкраще об- корінюється у перліті та піску, а ф. трьохлисткова — у торфі та перліті, при цьому утворюючи значно більшу кількість коренів на живець.

Особливий інтерес як декоративна рослина коподібного віночка, який може бути про- становить фуксія гібридна — Fuchsia hyb- стим, напівповним і повним. З-під віночка rida hort. Вона належить до відділу по- ("спіднички") звисають тичинки і маточка критонасінних, класу дводольних, порядку [6]. миртоцвітих (Myrtales), родини ослиннико- Прискоренню вирощування саджанців вих (Onagraceae) [2]. фуксії значною мірою сприяє кореневласне Батьківщиною фуксії вважають Мекси- розмноження стебловими живцями. Жив- ку, тропіки Південної і Центральної Аме- цювання проводять як навесні, так і влітку. рики. В Європу фуксія потрапила з Чілі у Обкорінюються живці у воді або у будь- кінці XVIII ст. спочатку до Англії, а потім якому іншому добре аерованому субстраті швидко поширилася по всій Європі. Рід [8]. Проте у доступних нам літературних отримав назву на честь німецького ботані- джерелах дані щодо складу цих субстратів ка та медика Леонарда Фукса [6]. не наведено. Тому ми вирішили дослідити, У кінці XIX ст. створено велику кіль- в якому саме субстраті краще обкоріню- кість гібридів і сортів з різноманітними за ються живці фуксії. кольором та розмірами квітками. Розрізня- Для розмноження можна використо ву- ють кущові форми та форми, що стеляться. вати різноманітні субстрати, як органічні — Цю культуру можна використовувати для торф’яні, компостні, так і неорганічні — озеленення міст та присадибних ділянок, перліт, вермикуліт, пісок. Універсального створення терас та зимових садів [3]. субстрату, який би гарантував успішне Фуксія є вічнозеленою рослиною. Лист- культивування й високу якість посадково- ки овальної або яйцеподібної форми, дов- го матеріалу, (добрий розвиток кореневої гочерешкові, зелені, з дуже вдавленими системи й надземної частини рослин), не іс- жилками, по краю зубчасті, розміщені на нує. При придбанні субстрату зазвичай стеблах супротивно. Молоді стебла та че- враховують лише його вартість, доступ- решки мають червонуватий відтінок. Квіт- ність, а найвагоміший аргумент — це осо- ки поодинокі, пазушні, звисають донизу бисті уподобання агронома. Проте слід вра- подібно до ліхтариків. Вони складаються із ховувати багато інших характеристик суб- трубчатої чашечки з чотирма загострени- стратів для розмноження, і вартість не є ми, відігнутими чашолистиками та дзвони- найважливішим критерієм. Кінцевий ре- зультат визначається багатьма факторами,

© М.А. МЕЛЬНИК, В.О. ЛЯХ, О.В. ДУБОВА, 2009 при цьому частка субстрату становить 84 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Вплив типу субстрату на обкорінення живців двох видів фуксії...

20 %, а його вартість у структурі затрат не ються високою зольністю, малою тепло- перевищує 2–3 %. Стійкість і здатність при- творністю, високим вмістом поживних речо- стосовуватися до несприятливих умов іс- вин та великою кількістю мікроелементів. нування в молодих рослин значно нижчі, Живці для досліду брали як з верхівки, тому роль субстрату для розмноження є так і з середньої частини пагона. У кожно- важливішою, ніж для зрілих рослин. Суб- му субстраті вкорінювали по 10 живців у страт для розмноження має специфічні трьох повторюваностях. особливості і це потрібно враховувати при Усі досліди проводили на базі кафедри його виборі. садово-паркового господарства та генетики Ми провели досліди щодо виявлення рослин Запорізького національного універ- найкращого з різних за вологоємністю ситету, у фітотроні. Живці висаджували у субстратів для обкорінення живців двох невеликі горщики з відповідним субстра- видів — фуксії магеланської (F. ma gel la- том та вкривали ковпаком з поліетилену, nica Lam.) та ф. трьохлисткової (F. triphylla під яким підтримували підвищену воло- L.) сорту Thalia [4, 5, 7]. Для цього у зи- гість та середньодобову температуру 22 °С. мо во-весняний період живці фуксії двох Обкорінення тривало 43 дні в умовах під- видів було висаджено у різні субстрати — вищеної вологості. Після цього вимірювали пісок, торф та перліт, контролем слугува- довжину корінців та надземної частини ла вода. живців, кількість корінців та листків. Розмір гранул перліту коливався від 1 Встановлено, що фуксія магеланська, до 10 мм. Вони мали білий колір, нейтраль- яка має зелене забарвлення листя, краще ний pH і характеризувалися такими фізич- обкорінювалась у перліті. У цьому варіанті ними властивостями: водопоглинання — живці розвивалися добре та утворювали 200–600 % від маси, вологість — до 1,0 %, велику, розгалужену та міцну кореневу пористість — 70–85 %. Як піщаний субстрат систему. У торфі живці, які мали верхівко- використовували просіяний річний пісок. ву точку росту, обкорінювалися краще, ніж Вміст мулистих та глинистих часток у ньо- живці із середньої частини пагона. Вони му не перевищував 0,3–0,5 %. Тор ф’яним мали велику кількість добре розгалужених субстратом слугував низинний торф із се- коренів та найдовше коріння порівняно з редньою кислотністю, з вмістом вуглецю іншими варіантами. Значно більше коренів, 50–60 %. Відомо, що низинні торфи утво- ніж у контролі, утворювалось і у піску. У рюються на низинних болотах і складають- воді живці розвивалися слабко, погано об- ся з перепрілих залишків деревної та корінювались, корінці утворювалися слаб- трав’янистої рослинності. Вони відзнача- кі, короткі та поодинокі (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив різних за вологоємністю субстратів на обкорінення живців фуксії магеланської

Контроль Дослідні субстрати Показник (вода) пісок торф перліт

Кількість коренів у середньому 2,0 ± 0,32 3,7 ± 0,44* 2,7 ± 0,35 4,0 ± 0,48** на 1 живець, шт. Сумарна довжина всіх коренів 1,2 ± 0,23 1,2 ± 0,22 2,7 ± 0,28** 1,9 ± 0,19* у середньому на 1 живець, см

Примітка. Відмінність від контролю вірогідна: * — p < 0,05; ** — p < 0,01. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 85 М.А. Мельник, В.О. Лях, О.В. Дубова

Таблиця 2. Вплив різних за вологоємністю субстратів на обкорінення живців фуксії трьохлисткової

Контроль Дослідні субстрати Показник (вода) пісок торф перліт

Кількість коренів у середньому 5,0 ± 0,42 6,3 ± 0,36* 8,3 ± 0,48*** 7,3 ± 0,52** на 1 живець, шт. Сумарна довжина всіх коренів 1,3 ± 0,18 2,8 ± 0,11*** 3,2 ± 0,25*** 1,1 ± 0,12 у середньому на 1 живець, см

Примітка. Відмінність від контролю вірогідна: * — p < 0,05; ** — р < 0,01; *** — р < 0,001.

Живці фуксії трьохлисткової обкоріню- Розвиненіша коренева система сприяла валися краще у торфі та перліті. Так, у приросту надземної частини. Так, у фуксії торфі кількість корінців коливалася від 5 магеланської у варіанті з перлітом довжина до 12 шт., а їхня довжина — від 0,4 до надземної частини живців порівняно з 7,1 см. Корінці були довгі (майже втричі водою була більш ніж втричі більшою. У довші, ніж у варіанті з водою), але слабо ф. трьохлисткової суттєвих відмінностей від розгалужені. У варіанті з перлітом картина контролю за показником "довжина прирос- була приблизно такою самою, як з торфом, ту надземної частини" не спостерігали, але але кількість бічних корінців була більшою, сумарна кількість листків у середньому на а сумарна довжина всіх коренів — меншою. один живець на торфі становила 4,3 листка У піску обкорінення відбувалося гірше, ніж (табл. 3). у торфі та перліті: кількість корінців ста- Фуксія магеланська найкраще обкорі- новила від 4 до 9 шт., їхня довжина — від нюється у перліті та піску, а ф. трьохлист- 1 до 7 см, але корінці були слабкі і поодино- кова — у торфі та перліті. На цих субстра- кі. Найменша кількість корінців порівняно тах кількість корінців була значно більшою, з іншими субстратами була у живців, які і вони були добре розвиненими порівняно з обкорінювалися у воді. Так, їх формувалося контролем. майже на 50 % менше, ніж у варіанті з тор- Видові особливості виявляються не тіль- фом (табл. 2). ки в уподобанні рослиною певного субстра-

Таблиця 3. Вплив різних за вологоємністю субстратів на приріст надземної частини живців двох видів фуксії

Довжина приросту надземної частини Сумарна кількість листків у середньому Варіант в середньому на 1 живець, см на 1 живець, шт.

F. magellanica F. triphylla F. magellanica F. triphylla

Вода 0,9 ± 0,12 1,6 ± 0,19 3,6 ± 0,31 3,3 ± 0,28 Пісок 0,7 ± 0,11 1,6 ± 0,18 2,6 ± 0,24* 3,6 ± 0,32 Торф 2,9 ± 0,22*** 1,7 ± 0,21 4,3 ± 0,41 4,3 ± 0,30* Перліт 3,3 ± 0,27*** 1,5 ± 019 4,0 ± 0,38 2,2 ± 0,21*

Примітка. Відмінність від контролю вірогідна: * — p < 0,05; *** — р < 0,001. 86 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Вплив типу субстрату на обкорінення живців двох видів фуксії...

ту для обкорінення, а і у самій здатності до М.А. Мельник, В.А. Лях, Е.В. Дубовая обкорінення. Так, фуксія магеланська утво- Запорожский национальний университет, рювала в середньому від 2 до 4 коренів на Украина, г. Запорожье живець відповідно у воді та перліті, тоді як ВЛИЯНИЕ ТИПА СУБСТРАТА НА ф. трьохлисткова вдвічі більше — від 5 ко- ОКОРЕНЕНИЕ ЧЕРЕНКОВ ДВУХ ВИДОВ ренів на живець у воді до 7,3–8,3 — у пер- ФУКСИИ — FUCHSIA MAGELLANICA LAM. літі та торфі. И F. TRIPHYLLA L. Отримані результати дають змогу знач- Приведены результаты изучения влияния разных но скоротити строки вирощування і збіль- субстратов (вода, песок, торф и перлит) на окорене- шити вихід стандартного садивного мате- ние черенков двух видов фуксии — F. magellanica Lam. и F. triphylla L. Установлено, что фуксия ма- ріалу фуксії. гелланская лучше всего окореняется в перлите и песке, а фуксия трехлистная — в торфе и перлите, при этом образуя значительно большее количество 1. Алдохина Т.В. Размножение растений. — М.: корней на черенок. Мир книги, 2006. — 240 с. 2. Комарницкий Н.А. и др. Ботаника (систе- M.A. Melnik, V.O. Lyakh, O.V. Dubova матика растений). — М.: Просвещение, 1975. — 608 с. Zaporizhzhya National University, 3. Свартстрем К. Энциклопедия комнатных Ukraine, Zaporizhzhya растений. — М.: Омега, 2007. — 184 с. INFLUENCE OF SUBSTRATUM TYPE 4. Хессайон Д.Г. Все о декоративноцветущих ON SHOOT ROOTING OF TWO SPECIES кустарниках. — М.: Кладезь-Букс, 2003. — 127 с. OF FUCHSIA — FUCHSIA MAGELLANICA LAM. 5. Хессайон Д.Г. Все о комнатных растениях. — AND F. TRIPHYLLA L. М.: Кладезь-Букс, 2005. — 128 с. 6. Чуб В.В., Лезина К.Д. Полная энциклопедия The results of studing influence of different substra- tum (water, sand, peat and perlite) on shoot rooting of комнатных растений. — М.: Эксмо, 2002. — 414 с. two species of fuchsia — Fuchsia magellanica Lam. 7. Швелидзе С.В. Фуксии. На пике моды. — М.: and Fuchsia triphylla L. are presented. It was estab- Фитон+, 2006. — 114 с. lished that Fuchsia magellanica formed roots better 8. Юхимчук Д.Ф. Комнатное цветоводство. — in perlite and sand, while Fuchsia triphylla — in peat К., 1976. — 114 с. and perlite. Fuchsia triphylla formed larger roots per Рекомендувала до друку shoot in comparison with Fuchsia magellanica in all Н.В. Заіменко substrata.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 87 УДК 631.8:633.34 Є.П. КОПИЛОВ1, С.П. НАДКЕРНИЧНИЙ1, А.І. МЕЛЬНИК2, Г.О. УСМАНОВА2 1 Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Україна, 14027 м. Чернігів, вул. Шевченка, 97 2 Чернігівський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продуктів Україна, 14020 м. Чернігів, вул. Малиновського, 41 ВИКОРИСТАННЯ CHAETOMIUM COCHLIODES PALLISER ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СОЇ (GLYCINE MAX (L.) MERR)

Вперше встановлено, що штам сапрофітного гриба Chaetomium cochliodes 3250 здатний утворювати на сере- довищі Ролена—Тома фітогормональні речовини (ауксини, гібереліни, цитокініни). Використання гриба для пе- редпосівної обробки насіння сої (Glycine max (L.) Merr) в умовах польового досліду сприяло інтенсивному росту, розвитку рослин та значному підвищенню врожайності культури (на 28,6 %) порівняно з контрольним варіан- том. Найефективнішим виявилося поєднане застосування C. cochliodes 3250 і Bradyrhizobium japonicum 2490. C. cochliodes 3250 суттєво впливав на поглинання рослинами сої із ґрунту мікроелементів Cu, Fe, Mn, вміст яких у насінні збільшився відповідно на 24,6; 11,0; 16,8 %, та фосфору — на 13,8 % відносно контролю.

Інтерес до вивчення мікроорганізмів — У доступній нам літературі відсут- продуцентів фітогормонів і гормоноподіб- ні дані про здатність представників роду них речовин зумовлений тим, що утворю- Chaetomium Kunze ex Fr. утворювати рос- вані ними сполуки відіграють важливу роль линні гормони. як регулятори росту і розвитку рослин. За Наша робота присвячена вивченню допомогою рослинних гормонів здійсню- здатності штаму C. cochliodes 3250 утворю- ється взаємодія клітин, тканин та органів. вати рістстимулювальні речовини та ефек- Крім того, фітогормони є специфічними по- тивності його застосування як засобу під- середниками у взаємодії між рослинами і вищення врожайності сої. мікроорганізмами у природних угрупован- нях [7]. Утворення рослинних гормонів вва- Матеріали та методи жається однією із головних властивостей Об’єктом дослідження були штам природ- ризосферних, епіфітних і симбіотичних ного мікроміцета Chaetomium cochliodes бактерій. Однак здатність утворювати фі- 3250 і створений на його основі препарат тогормони виявлена також у численних "Хетомік". бактерій, грибів і водоростей [5]. Для одержання експериментального Мікроорганізми, здатні утворювати сти- зразка препарату "Хетоміка", C. cochliodes мулятори росту рослин, часто використо- 3250 спочатку вирощували в пробірках вують для виготовлення мікробних пре- ПБ-21 на скошеному сусло-агарі 4–5° за паратів, які застосовують у рослинництві Балінгом протягом 14 діб за температури як засоби стимулювання проростання на- 26–27 °С, потім — на зерні вівса з добавка- сіння, прискорення коренеутворення, по- ми гіпсу (1,5% від маси вихідного зерна) і зитивного впливу на процеси росту і роз- крейди (0,3 %). витку рослин та підвищення урожайності Культуру гриба вирощували поверхне- сільськогосподарських культур [5]. вим методом протягом 8 діб за температури 26–27 °С на середовищі Ролена—Тома на- © Є.П. КОПИЛОВ, С.П. НАДКЕРНИЧНИЙ, ступного складу, г/1,5 л: глюкоза — 75,0, А.І. МЕЛЬНИК, Г.О. УСМАНОВА, 2009 винна кислота — 4,0, амоній виннокислий 88 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Використання Chaetomium cochliodes Palliser для підвищення врожайності сої (Glycine max (L.) Merr)

— 4,0, (NH4)2HPO4 — 0,6, (NH4)2SO4 — 0,25, Мінеральні добрива вносили в дозі

K2CO3 — 0,6, MgSO4 × 7 H2O — 0,4, FeSO4 × N30Р30К45.

5 H2O — 0,07, ZnSO4 — 0,07, вода дистильо- Дослід закладали за схемою: 1 — без вана — 1,5 л; рН до стерилізації — 6,8–7,0. внесення хімічних і мікробних препаратів Стимулювання коренеутворення у жив- (контроль); 2 — передпосівна обробка на- ців квасолі під впливом фітогормональних сіння хімічним препаратом Максим речовин C. cochliodes 3250 вивчали за мето- XL035FS, течкий концентрат суспензії дом Р.Х. Турецької [6]. Для цього насіння (т.к.с.); 3 — інокуляція насіння Bradyrhizo- квасолі сорту Лапата замочували впро- bium japonicum 2490; 4 — передпосівна об- довж однієї години у воді, потім розміщу- робка насіння мікробним препаратом "Хе- вали на зволоженому фільтрувальному па- томік"; 5 — інокуляція насіння B. japonicum пері і пророщували в термостаті за темпе- 2490 + "Хетомік". ратури 26 °С протягом двох діб. Проросле Передпосівну обробку насіння хімічним насіння розкладали в кювети із спеціаль- препаратом Максим XL035FS, т.к.с. здій- ним пристроєм, заповнені водою, і вирощу- снювали з розрахунку 1 л/т, "Хетоміком" вали за умов розсіяного денного світла — 2 кг/т, що становило 150–170 тис. сум- впродовж двох тижнів. Після закінчення коспор гриба на одну насінину. Для іно- терміну вирощування стебла з листками куляції насіння сої B. japonicum 2490 ви- відокремлювали від коренів. Отримані та- користовували суспензію бактеріальних ким чином живці однакової довжини розмі- клітин, змитих з твердого поживного се- щували у розбавлену водою культуральну редовища, з розрахунку 2 л/т насіння рідину на одну годину, потім переносили у (300–350 тис. бактеріальних клітин на посудини з водою і вирощували протягом одну насінину). При закладці і проведенні 21 доби. польового досліду застосовували методи- Гіберелінову і цитокінінову активність C. ку Б.О. Доспєхова [1]. cochliodes 3250 визначали методами, опи- Визначення вмісту металів у листках, саними в методичних рекомендаціях [2]. стеблах і насінні сої проводили відповідно Вплив C. cochliodes 3250 на рослини сої до методичних вказівок [3, 4] з викорис- сорту Устя вивчали за умов польового до- танням атомно-абсорбційного спектрофо- сліду на чорноземі вилугованому слабо- тометра ААС-115 М1, полум’я — пропан- глеюватому легкосуглинковому на лесі повітря. (дослідне поле Інституту сільськогоспо- При визначенні вмісту марганцю в дарської мікробіології), який характери- полум’ї пропан-повітря до контрольних зувався такими агрохімічними показника- розчинів та проб додавали хлорид строн- ми: вміст гумусу в орному шарі становив цію (2,5 мг/мл у перерахунку на метал) для

3,56 %; рНсольовий — 5,2–5,5; сума увібраних того щоб запобігти утворенню термостій- основ — 12,5–14,0 мг-екв. на 100 г ґрунту; ких сполук з алюмінієм. вміст азоту, що легко гідролізується (за Вміст фосфору в рослинних зразках ви- Корнфільдом) — 95–100 мг; рухомих форм значали із використанням автоматичного фосфору (за Кірсановим) — 251–256 мг аналізатора Medingen (Німеччина). Визна-

Р2О5; обмінного калію (за Кірсановим) — чення вмісту макро- і мікроелементів у рос-

108–111 мг К2О на 1 кг ґрунту. линних зразках, відібраних із кожного варі- Площа облікової ділянки — 14 м2, по- анта польового досліду, здійснювали у трьох вторність досліду — 4-разова. Норма висі- аналітичних повтореннях. Органи рослин ву насіння становила 500 тис. схожих насі- сої (листки, стебла) відбирали для аналізів у нин на 1 га. Агротехніка вирощування — фазу цвітіння, насіння — у період повної загальноприйнята для зони Полісся. стиглості за вологості насінин 14–15%. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 89 Є.П. Копилов, С.П. Надкерничний, А.І. Мельник, Г.О. Усманова

Результати досліджень та їхнє Гіберелінову активність C. cochliodes обговорення 3250 вивчали на відрізках стебла 6-денних Для з’ясування характеру дії рістстиму- проростків кукурудзи. Відрізки стебла од- лювальних речовин, що продукуються мік- накової довжини поміщали в досліджувані роорганізмами, використовують різнома- розчини на одну добу, потім вимірювали нітні біотести, які ґрунтуються на ростових їхню довжину. Як видно з даних табл. 2, гі- ефектах речовин фітогормональної приро- берелінова активність культуральної ріди- ди. Так, ауксин (індоліл-3-оцтова кислота) ни C. cochliodes 3250 була значно меншою, здатний стимулювати ріст розтягуванням ніж ауксинова. при формуванні камбію, провідних пучків, Біотести цитокінінів ґрунтуються на коренів. Практичне застосування ауксинів здатності цих речовин стимулювати ріст зумовлено їхньою здатністю стимулювати ізольованих листків або сім’ядолей роз- утворення коренів у рослин. тягуванням, прискорювати ріст відрізків Ауксинову активність культуральної стебла або колеоптиле, стимулювати біо- рідини C. cochliodes 3250 вивчали в умо- синтез пігментів, наприклад, хлорофілу, в вах лабораторних дослідів на живцях сім’ядолях огірків. Цитокінінову активність квасолі сорту Лапата. Отримані резуль- C. cochliodes 3250 вивчали на ізольованих тати (табл. 1) є переконливим свідченням сім’ядолях огірка сорту Джерело. значного стимулювання коренеутворення Результати досліджень (табл. 3) свід- у живців квасолі під впливом фітогормо- чать про невисоку цитокінінову активність нальних речовин, що накопичилися в C. cochliodes 3250. культуральній рідині гриба. Отже, результати проведених дослі- Більшість біотестів на гібереліни ґрун- джень засвідчили, що C. cochliodes 3250 туються на стимуляції росту проростків утворює при вирощуванні на рідкому се- генетично карликових сортів гороху, куку- редовищі Ролена—Тома рістстимулюваль- рудзи та рису, а також салату або огірків. ні речовини, які за характеристикою дії

Таблиця 1. Ауксинова активність культуральної Таблиця 2. Гіберелінова активність C. cochlio des рідини C. cochliodes 3250 (біоагент — живці 3250 (біотест — відрізки стебла 6-денних квасолі) проростків кукурудзи сорту Рання золота 401)

Кількість коренів на одному живці Приріст від- % змін Варіант досліду різків стебла, відносно Варіант досліду  % змін мм (X Sx) контролю шт. (X  Sx) відносно кон тролю Вода (контроль) 25,9 ± 1,82 — Гіберелова кислота 27,6 ± 1,76 6,5 Вода (контроль) 9,5 ± 1,12 — ГК , 10–5 М Індоліл-3-оцтова кислота, 3 10,8 ± 1,23 13,3 Культуральна рідина 26,9 ± 1,60 3,9 10–5 М C. cochliodes 3250, Культуральна рідина C. розведена водою cochliodes 3250, розведена 17,4 ± 1,82 81,9 у співвідношенні 1 : 10 в співвідношенні 1 : 100 Те саме, 1 : 1000 16,4 ± 1,50 71,4 Те саме, 1 : 100 27,5 ± 1,78 6,2 Те саме, 1 : 1000 26,8 ± 1,54 3,4 Примітка: Тут і в табл. 2, 3: X — середня ариф ме- Те саме, 1 : 10000 26,7 ± 1,80 3,1 тич на, Sx — помилка вибіркової середньої. 90 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Використання Chaetomium cochliodes Palliser для підвищення врожайності сої (Glycine max (L.) Merr)

Таблиця 3. Цитокінінова активність C. cochliodes Таблиця 4. Вплив різних препаратів 3250 3250 (біотест — ізольовані сім'ядолі огірка сорту на урожайність сої сорту Устя Джерело)

Приріст Приріст маси % змін Варіант Урожай, урожаю Варіант досліду сім’ядолі, мг відносно досліду т/га (X  Sx) контролю ц/га %

Без внесення хімічних Вода (контроль) 48,0 ± 3,25 — –5 і мікробних препаратів 2,48 Кінетин, 10 М 164,0 ± 10,32 241,7 (контроль) Культуральна рідина 57,0 ± 3,60 18,8 Обробка насіння хіміч- C. co chliodes 3250, роз- ним препаратом Максим 2,84 0,36 14,5 ведена водою у співвідно- XL035FS, т.к.с. шенні 1 : 10 Інокуляція насіння Те саме, 1 : 100 60,0 ± 3,45 25,0 Bradyrhizobium japonicum 3,40 0,92 37,0 Те саме, 1 : 1000 50,0 ± 3,30 4,2 2490 Те саме, 1 : 10000 54,0 ± 3,73 12,5 Обробка насіння мікроб- ним препаратом 3,19 0,71 28,6 "Хетомік" на рослини можна віднести насамперед до Інокуляція насіння класу речовин індольної природи — аукси- B. japonicum 2490 + 3,68 1,20 48,4 "Хетомік" нів. Гіберелінова й цитокінінова активності НІР 0,25 гриба були менше виражені. 05 Останнім часом дедалі більше уваги приділяють створенню на основі мікро- організмів — продуцентів фітогормонів і Отримані дані (табл. 4) свідчать про висо- гормоноподібних речовин препаратів і за- ку ефективність використання "Хетоміка" стосуванню їх у рослинництві. Мікробні для передпосівної обробки насіння сої. Так, фітогормональні препарати мають низку приріст урожаю культури у варіанті з цим переваг над більш дорогими синтетичними, препаратом становив 28,6 %, тоді як при вони економічніші й поліфункціональніші застосуванні хімічного препарату Максим у застосуванні і часто містять оптимальну XL035FS, т.к.с., — лише 14,5 %. Найефек- кількість фітогормонів та інших, необхід- тивнішим виявилося поєднане застосуван- них для нормального розвитку рослин біо- ня гриба й бульбочкових бактерій сої: уро- логічно активних сполук й вітамінів. жайність культури зросла на 48,4 % порів- Наступним етапом наших досліджень няно з контрольним варіантом. було створення на основі C. cochliodes 3250 Ефективність застосування мікробних мікробного препарату "Хетомік" (порошок препаратів значною мірою залежить від коричневого кольору, один грам якого міс- здатності біоагентів препаратів прижива- тить 0,8—0,9 млрд сумкоспор гриба). тися в кореневій зоні рослин, колонізувати Ефективність використання мікробно- кореневу систему. Навколо колонізованих го препарату "Хетомік" як засобу стиму- мікроорганізмами коренів формується осо- ляції росту і розвитку рослин вивчали у блива зона із сприятливими умовами як для польовому досліді з соєю на чорноземі ви- мікроорганізмів, так і для самих рослин. лугованому слабоглеюватому. "Хетомік" Колонізуючи корені, ґрунтові гриби мо- порівнювали з хімічним препаратом Мак- жуть вступати в тісні симбіотичні зв’язки сим XL035FS, т.к.с. і бульбочковими бак- з вищими рослинами, утворюючи міко- теріями Bradyrhizobium japonicum 2490. ризу. Мікоризація коренів рослин сприяє ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 91 Є.П. Копилов, С.П. Надкерничний, А.І. Мельник, Г.О. Усманова

Таблиця 5. Вплив C. cochliodes 3250 на вміст мікроелементів у рослинах і насінні сої, мг/100 г сухої речовини

Органи рослин Насіння Варіант досліду листки стебла

Cu Zn Mn Fe Cu Zn Mn Fe Cu Zn Mn Fe

Без обробки 0,94 3,46 5,80 20,01 0,57 1,28 1,48 10,31 0,77 3,33 8,33 14,80 (контроль) Обробка насіння мікробним 0,87 3,41 7,23 15,96 0,59 1,20 1,42 10,96 0,97 3,71 9,73 16,43 препаратом "Хетомік"

НІР05 0,08 0,06 0,12 2,87 0,09 0,08 0,07 0,76 0,16 0,90 0,73 0,74

збільшенню загального рівня поглинання із У насінні сої, поряд з білками, жирами, ґрунту макро- і мікроелементів [8, 12]. вуглеводами, міститься багато неорганіч- У цьому зв’язку важливо було дослі- них речовин, серед яких такі мікроелемен- дити вплив C. cochliodes 3250 на здатність ти, як залізо, мідь, цинк — дуже важливі рослин сої поглинати поживні елементи для людей і тварин. Тому збільшення вміс- ґрунту. Вміст мікроелементів (мідь, цинк, ту заліза і міді, яке ми спостерігали у ва- марганець і залізо) визначали у листках, ріантах з використанням C. cochliodes 3250, стеблах і насінні сої. Наведені в табл. 5 дані можна розглядати як позитивне явище, що свідчать, що під впливом гриба збільшував- сприяє підвищенню поживної цінності сої і ся вміст марганцю як у листках рослин — продуктів з неї. на 1,43 (24,6 %) відносно контролю, так і в Збільшення надходження заліза, міді насінні — на 1,40 мг/100 г (16,8%). Суттє- і марганцю у рослини позитивно впливає во збільшився вміст Cu та Fe в насінні сої на розвиток культури в цілому. Так, залізо — відповідно на 26,4 і 11,0% порівняно з необхідне для синтезу хлорофілу, є скла- контрольним варіантом. Щодо поглинання довою частиною ферментів, що регулюють Zn рослинами сої, то впливу C. cochliodes процеси окиснення і відновлення органіч- 3250 на цей процес не виявлено. них сполук, а також дихальних ферментів. Нестача заліза особливо небезпечна для Таблиця 6. Вміст фосфору в рослинах сої при рослин сої, що вирощуються на ґрунтах з використанні C. cochliodes 3250, % від маси сухої рН 7–8 і за ґрунтової посухи. Мідь впли- речовини ває на білковий і вуглеводний обмін у рос- линах сої, входить до складу хлоропластів. Органи рослин Збільшення вмісту міді сприяє посиленню Варіант Насіння процесу фотосинтезу. За нестачі міді зни- досліду листки стебла жується синтез білка, рослини втрачають тургор, затримується формування гене- Без обробки ративних органів і знижується продук- 0,450 ± 0,010 0,360 ± 0,007 0,58 ± 0,025 (контроль) тивність. Марганець бере участь в окисно- Обробка відновних процесах, утворенні хлорофілу, насіння 0,440 ± 0,009 0,290 ± 0,006 0,667 ± 0,032 в процесах фотосинтезу, засвоєнні моле- „Хетоміком” кулярного і нітратного азоту, входить до 92 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Використання Chaetomium cochliodes Palliser для підвищення врожайності сої (Glycine max (L.) Merr)

складу ферментів. Марганцеве голодуван- шився відповідно на 24,6; 11,0; 16,8 % та ня спостерігається на ґрунтах з нейтраль- фосфору — на 13,8% відносно контролю. ною і лужною реакцією. Марганець необ- Вміст марганцю в листках сої зріс на 24,6 %. хідно вносити майже щорічно, бо він має тенденцію до зв’язування у ґрунті і стає не- доступним для рослин, тому застосування 1. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с C. cochliodes 3250 можна розглядати як за- основами статистической обработки результатов сіб для збільшення надходження марганцю исследований). — М.: Агропромиздат, 1985. — 351 с. 2. Методические рекомендации по определе- у рослин сої. нию фитогормонов. — К., 1988. — 78 с. Відомо, що при симбіотрофному жив- 3. Методические указания по атомно-абсорб- ленні азотом бобові культури більш чут- ционному определению микроэлементов в вы- ливі до забезпечення фосфором. За низь- тяжках из почв и в растворах золы кормов и рас- кого вмісту фосфору в ґрунті бульбочкові тений. — М., 1977. — 34 с. бактерії здатні проникати в корінь, але не 4. Методические указания по определению тяжелых металлов в почвах сельхозугодий и про- можуть спричиняти утворення бульбочок. дукции растениеводства. — М., 1992. — 61 с. Крім того, нестача фосфору лімітує утво- 5. Мишке И.В. Микробные фитогормоны в рення АТФ, унаслідок чого азот повітря растениеводстве. — Рига: Зинатне, 1988. — 151 с. фіксується слабо або взагалі азотфіксуван- 6. Турецкая Р.Х. Физиология корнеобразова- ня відсутнє. Мікоризація коренів поліпшує ния у черенков и стимуляторы роста. — М.: Наука, забезпечення бобових рослин фосфором, 1961. — 318 с. при цьому активізується азотфіксуван- 7. Цавкелова Е.А., Климова С.Ю., Чердынце- ва Т.А, Нетрусов А.И. Микроорганизмы — проду- ня, підвищується урожай та поліпшується центы стимуляторов роста растений и их практи- його якість [9—11]. ческое применение (обзор) // Прикладная биохи- При застосуванні C. cochliodes 3250 по- мия и микробиология. — 2006. — 42, № 2. — ліпшується фосфорне живлення рослин С. 133–143. (табл. 6). 8. Al-Karaki, Ghazi N., Clark R.B. Varied rates of mycorrhizal inoculum on growth and nutrient ac- Висновки quisition by barley grown with drought stress // J. Plant Nutr. — 1999. — 22, N 11. — Р. 1775–1784. Вперше встановлено, що сапрофітний гриб 9. Ghampawat R. Effect of dual inoculation of Chaetomium cochliodes 3250 здатний утво- Rhizobium and vesicular- arbuscular mycorrhyzal рювати на середовищі Ролена—Тома фіто- fungi on Pisum sativum //Folia microbiol. — 1990. — гормональні речовини (ауксини, гібереліни, 35, N 3. — P. 236–239. цитокініни), які накопичуються в культу- 10. Kucey R., Bonetty R. Effect of vesicular- ar- ральній рідині. buscular mycorrhyzal fungi and captan on growth 2 За умов польового досліду показано, що and N fixation by Rhizobium-inoculated field beans // Can. J. Soil. Sci. — 1998. — 44, N 1. — P. 143–149. використання зазначеного гриба для пе- 11. Nitrogen and ammonium assimilation in my- редпосівної обробки насіння сої сприяло corrhyzal and nonmycorrhyzal Vigna radiata plants інтенсивному росту і розвитку рослин та / S. Thapar, B.Serhon, A.Atwal, R.Singh // Plant значному підвищенню урожайності куль- Phisiol. and Biochem. — 1990. — 28, N 6. — P. 727– тури (на 28,6 %) порівняно з контрольним 733. варіантом. Найефективнішим виявилося 12. Subramanian K.S., Charest C. Nutritional, growth, and reproductive responses of maize (Zea поєднане застосування C. cochliodes 3250 й mays L.) to arbuscular mycorrhizal inoculation dur- симбіотичних азотфіксувальних бактерій. ing and after growth stress at tasseling // Mycor- Інтродукований у кореневу зону сої C. rhiza. — 1997. — 7. — P. 25–32. cochliodes 3250 суттєво впливав на погли- Рекомендувала до друку нання рослинами із ґрунту мікроелементів Л.Д. Юрчак Cu, Fe, Mn, вміст яких у насінні сої збіль- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 93 Є.П. Копилов, С.П. Надкерничний, А.І. Мельник, Г.О. Усманова

Е.П. Копылов1, С.П. Надкерничный1, E.P. Kopilov1, S.P. Nadkernichny1, А.И. Мельник2, Г.А. Усманова2 A.I. Melnik2, G.O. Usmanova2 1 Институт сельскохозяйственной микробиологии 1 The Institute of Agriculture Microbiology УААН, Украина, г. Чернигов of UAAS, Ukraine, Chernigov 2 Черниговский областной государственный 2 Chernigov Regional State Production проектно-технологический центр охраны Engineering Centre of Soil Fertility Protection плодородия почв и качества продуктов, and Products Quality, Украина, г. Чернигов Ukraine, Chernigov ИСПОЛЬЗОВАНИЕ CHAETOMIUM THE USE OF CHAETOMIUM COCHLIODES COCHLIODES PALLISER ДЛЯ ПОВЫШЕНИЯ PALLISER FOR RISING UP OF SOYBEAN УРОЖАЙНОСТИ СОИ (GLYCINE MAX (L.) MERR) (GLYCINE MAX (L.) MERR) HARVEST Впервые установлено, что штамм сапрофитного гри- For the first time it was determined that saprophytic ба Chaetomium cochliodes 3250 способен образовы- fungus Chaetomium cochliodes 3250 is able to pro- вать на среде Ролена—Тома фитогормональные ве- duce phytohormone substances (auxins, cytokinins, щества (ауксины, гибберелины, цитокинины). Ис- gibberellins) on the Rolene-Tom medium. The usage пользование гриба для предпосевной обработки се- of the fungus for presowing treatment of soybean мян сои (Glycine max (L.) Merr) способствовало в seeds (Glycine max (L.) Merr) promoted for intense полевом опыте интенсивному росту, развитию расте- growth and development of soybean plants and sig- ний и значительному повышению урожайности куль- nificant rise of the harvest — on 28.6 % in compari- туры (на 28,6 %) по сравнению с контрольным вариан- son with control variant. The most effective was the том. Наиболее эффективным оказалось совместное complex usage of C. cochliodes 3250 and Bradyrhizo- использование C. cochliodes 3250 и Bra dy rhi zobium bium japonicum 2490. C. cochliodes 3250 had a great japonicum 2490. C. cochliodes 3250 существенно влиял influence on absorption of microelements Cu, Fe, Mn на поглощение растениями сои из почвы микроэле- by the soybean plants from soil. Their maintenance ментов Cu, Fe, Mn, содержание которых в семенах in seeds rised on 24.6; 11.0; 16.8 % and the mainte- увеличилось соответственно на 24,6; 11,0; 16,8 %, и nance of phosphorus rised on 13.8 % comparing to фосфора — на 13,8 % относительно контроля. control.

94 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 УДК 634.017(092) О.М. ГОРЄЛОВ Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 З ДУМКАМИ ПРО МАЙБУТНІЙ ЛІС

В інтерв’ю д-р біол. наук В.Б. Логгінов ділиться спогадами про своє становлення як науковця, пошуки та надбання на цій ниві, роздумами про майбутнє лісівництва в Україні.

Наша розмова відбувалася у насадження у степових райо- затишному домашньому ка- нах. Оскільки ця професія пе- бінеті доктора біологічних редбачає тривалі роботи у наук Владислава Борисови- лісі, літні місяці я проводив з ча Логгінова. Численні поли- матір’ю у лісових експедиці- ці з науковою лісівничою лі- ях та відрядженнях. тературою, мисливські тро- У сім’ї панував справ- феї у вигляді опудал птахів жній культ лісівництва. То- та кабанячих ікол не зали- му, природно, по закінченні шали сумнівів, що життя школи я вступив до лісогос- власника кабінету безпосе- подарського факультету Ук- редньо пов’язане з лісом. раїнської сільськогосподар- — Владиславе Борисовичу, ської академії, яку закінчив оскільки прізвище Логгінов у 1960 році, отримавши ди- відоме не одному поколінню плом інженера лісового гос- вітчизняних лісівників, то, подарства. напевне, такий вибір май- В.Б. Логгінов Як "романтик доріг", під бутньої професії був цілком час навчання в академії я свідомим. Яку роль у цьому з товаришами організував відіграли Ваші батьки? секцію туризму, учасники — Так. Народився я у 1937 році у сім’ї лі- якої здійснювали туристичні походи по По- сівників. Мій батько, Логгінов Борис Йосипо- ліссю, Уралу (пішки та на човнах) та інших вич, тоді працював в Українському науково- мальовничих куточках Радянського Союзу. дослідному інституті лісового господарства У 1957 році ми через сім перевалів перет- та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА). Профе- нули Кавказький хребет. сія матері, Устиновської Любові Тихонівни, — Мабуть, лісівничу професію чудово також пов’язана з лісом. Вона працювала доповнювало це захоплення. Куди ж далі таксатором лісовпорядкувальної пар тії, а привела Вас життєва дорога? пізніше як науковець досліджувала лісові — Після закінчення академії я потрапив до 5-ої Київської аерофотолісовпорядної © О.М. ГОРЄЛОВ, 2009 експедиції "Ліспроект", яка того року пра- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 95 О.М. Горєлов

цювала у лісах Чечено-Інгушетії. За два- наючи з генетичної та фенотипічної струк- три роки до того у цьому регіоні з новою си- тури гірських ялинових лісів і стратегії та лою спалахнув споконвічний конфлікт за тактики створення клонових плантацій до принципом "війна всіх проти всіх". розробки технології клонування і заготівлі — Тобто лісівнича професія не завжди прищепного матеріалу. є безпечною та спокійною, як це може ви- Робота була настільки цікавою, що ви- датися на перший погляд? кликала справжній науковий азарт, який — Так. Тоді нам довелося працювати у допомагав долати численні труднощі. До місцевості, де колись поручиком артилерії того ж цей творчий запал поєднувався з служив Л.М. Толстой та деякий час пере- романтикою експедиційної роботи у ма- бував М.Ю. Лермонтов, — у Шовковському льовничому краї, із задоволенням від спіл- районі біля ріки Терек. Місцеве населення кування з місцевим населенням і колегами- складалося з нащадків терських козаків- лісівниками. старовірів та українців, які колись пересе- Незважаючи на заманливі перспективи, лилися на ці землі. Об’єкт роботи був дуже через сімейні обставини довелося розпро- цікавим — заплавні ліси між р. Терек та щатися з роботою в Карпатах та переїха- Ногайським степом. ти до Києва. У червні 1967 року я був за- Наступного, 1961 року, київські лісо- рахований на посаду молодшого наукового впорядники проводили роботи вже у лісах співробітника відділу дендрології та пар- Калінінградської області. Незважаючи на кознавства Центрального республікан- дуже складні умови, працювати було дуже ського ботанічного саду АН УРСР (нині На- цікаво. Цей регіон (Східна Прусія) вважа- ціональний ботанічний сад ім. М.М. Гришка ється однією з колисок класичного світово- НАН України). го лісівництва. Тому для українських лісів- — З чого розпочалася Ваша робота у ників знайомство з численними ділянками, Ботанічному саду? які можна було віднести до шедеврів "лісо- — Початком її стала участь в експеди- культурного мистецтва", було повчальним, ції під керівництвом професора Л.І. Руб- а у молодого спеціаліста стимулювало по- цова. Основним завданням експедиції було тяг до наукових досліджень. вивчення ландшафтів басейну р. Хопер у — Можна вважати, що у цих лісах від- межах Хоперського заповідника та урочи- булося "народження" Вас як науковця? ща "Телерманова роща". — Певним чином, це так. Під впливом 1968 року за ініціативою директора цієї експедиції я вирішив зайнятися науко- ЦРБС акад. А.М. Гродзінського мене було вою роботою, обійнявши посаду старшого направлено на роботу в апарат Президії наукового співробітника на Закарпатській АН УРСР на посаду вченого секретаря лісовій дослідній станції УкрНДІЛГА. Нау- відділення загальної біології, яке тоді очо- кові дослідження розпочалися з вивчення лював академік І.Г. Підоплічко. До складу процесів відновлення букових лісів залеж- відділення входило 14 наукових установ но від способів рубок, а згодом вони поши- (інститутів, заповідників, ботанічних са- рилися на галузь лісової селекції. дів), серед них такі потужні наукові уста- У 1964 році я вступив до аспірантури нови, як Інститут ботаніки, Інститут зоо- при УкрНДІЛГА, після закінчення якої у логії, Інститут гідробіології, Інститут біо- 1967 році захистив кандидатську дисерта- логії південних морів тощо. Для молодого цію на тему "Методи створення насіннєвих науковця, яким я тоді був, ця посада від- щеплених плантацій ялини у Карпатах". кривала можливість значною мірою роз- Для цього було досліджено комплекс тео- ширити науковий кругозір та набути не- ретичних та технологічних питань, почи- обхідний досвід науково-організаційної 96 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 З думками про майбутній ліс

роботи. Але, незважаючи на спокусливі зонування територій променергорайонів перспективи кар’єрного росту, кабінетна Середнього Приангар’я та інших регіонів робота виявилася не моєю справою — жага Сибіру. Також було запропоновано маят- романтики лісівничих досліджень не від- никовий принцип організації насінництва пускала. Тому, коли у 1969 році випала на- деревних рослин для отримання популяцій года отримати кошти на власний проект, я рослин, стійких до атмосферних техноген- вирішив повернутися до ЦРБС для вико- них забруднювачів. нання наукової теми "Розробка методів — Відомо, що одним з пріоритетних створення клонових плантацій ялини у Лі- наукових завдань Ботанічного саду були состепу України" за завданням Держкомі- та залишаються інтродукційні дослі- тету СРСР з науки та техніки. Окрім мето- дження. Безумовно, така важлива та ці- дичного та теоретичного обґрунтування, ро- кава проблема не могла залишитися поза бота, яка успішно була закінчена у 1973 ро ці, Вашою увагою. містила й конкретні технологічні розроб- — У 1978 та 1979 роках з моєї ініціати- ки, що дає змогу розглядати її як певний ви та за безпосередньої участі було вперше вклад у розв’язання низки проблем лісо- здійснено всеукраїнську інвентаризацію вої селекції. Дуже важливим є те, що під лісових культур із участю інтродуцен- час виконання цієї роботи було створено тів. Матеріали цього обліку мали та мають значущі натурні об’єкти — клоновий піце- важливе значення для вирішення низки тум та насіннєві клонові плантації. Піце- питань впровадження лісових інтродуцен- тум став базою для подальших робіт з гіб- тів на селекційній основі та їх раціонально- ридизації видів роду Ялина, демонстрації го використання. формового різноманіття і джерелом вихід- У 1977 році я запропонував формалізо- ного матеріалу для масового вегетативно- ваний підхід із залученням індуктивного та го розмноження цінних сортів-клонів де- дедуктивного методів моделювання до про- коративних ялин. гнозування результативності інтродукції. В Україні, де є дефіцит сировини для Такий підхід дає змогу прогнозувати ре- целюлозно-паперової промисловості, акту- зультативність інтродукції шляхом зістав- альним є вирощування високопродуктив- лення екологічних моделей інтродукційних них плантацій ялини. Для цього необхідно ценопопуляцій та моделей екологічних ніш мати відповідну насіннєву базу. Потуж- біогеоценозів-реципієнтів. Також було за- ності тільки однієї зі створених насіннєвих пропоновано концепцію екологічної (згодом плантацій (плантація "Борсук" у Фастів- — комплексної) субституції ценотичних ському держлісгоспі) достатньо для за- елементів. безпечення потреб целюлозно-паперової У подальші роки було розроблено кон- промисловості країни сортовим насінням. цепцію синтезу інтродукційних популяцій, Водночас ця плантація є цінною базою концепцію біосистемної конекції, інфор- для подальшої перманентної селекційної маційну концепцію інтродукції та запро- роботи з отримання високопродуктивних поновано низку теоретичних та приклад- сортів-популяцій для потреб лісового гос- них розробок у галузі інтродукції, лісової подарства. селекції, насінництва та лісових культур. У 1974–1976 роках у рамках тематики Зокрема було розроблено кібернетичну відділу екології ЦРБС я досліджував стан модель антропогенної лісової екосистеми. лісів у зонах впливу алюмінієвих заводів у Слід згадати також метод забезпечення мі- Братську, Іркутську, Красноярську та Но- кросукцесій у лісокультурценозах та ідею вокузнецьку. Результати цих досліджень біоконверсії деградованих земель ради- було використано при розробці регламенту кальною зміною культурфітоценозів. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 97 О.М. Горєлов

На основі цих розробок, використовую- ших ділянок декоративних ялин відділу чи сучасні (на той час) досягнення методо- дендрології та паркознавства Ботанічно- логічної науки (зокрема, системний підхід), го саду, до створення якої Ви були безпо- я запропонував теорію інтродукційної оп- середньо причетні. тимізації лісових культур. Ця розробка у — Так. Починаючи з 1967 року, впро- 1991 році була відзначена Президією Ака- довж 30 років я брав участь у створенні та демії наук УРСР премією ім. Л.П. Сими- вдосконаленні експозиційних ділянок Саду. ренка. Це, зокрема, ділянка "Декоративні яли- Ці та інші теоретичні надбання лягли в ни", де експонуються різні види та форми основу докторської дисертації на тему "Ін- ялин. За цей час колекційні ялини, багато з тродукційне збагачення видового складу яких є унікальними для України, вже дося- лісових культур (на прикладі Правобе- гли значних розмірів. Їхні стрімкі силуети режного Лісостепу України)", захищеної у гармонійно поєднуються з Михайлівською 1989 році. церквою, дзвіницею, Георгіївським собо- — Якими, на Вашу думку, нині є головні ром та іншими історичними будівлями ан- завдання робіт у галузі інтродукції лісо- самблю Видубицького монастиря. вих деревних рослин? — А з чим була пов’язана Ваша подаль- — Коротко спинюся лише на двох з них. ша наукова діяльність? Перше завдання полягає у тому, щоб зро- — У 2000 році я звільнився з посади го- бити все можливе для збереження та вико- ловного наукового співробітника НБС, що, ристання накопиченого потенціалу. Це охо- за чинним на той час трудовим законодав- рона, підтримка та продовження вивчення ством, було необхідною умовою отримання існуючих натурних об’єктів, а також вико- наукової пенсії. З 2000 по 2002 рік я працю- ристання цих насаджень як бази для ство- вав у відділі геохімії техногенезу Інституту рення інтродукційних популяцій та розши- геохімії навколишнього середовища НАН рення їх мережі. та МНС України. Науковим доробком цього Друге завдання — змінити існуючу стра- періоду стало створення концепції біогео- тегію лісовирощування. В Україні дуже не- ценотичних геохімічних бар’єрів. ефективно використовуються існуючі ре- У 2002 році у складі творчої групи Бо- сурси (насамперед кліматичні та ґрунтові) ярської лісової дослідної станції Націо- шляхом циклічного лісовикористання за нального аграрного університету, що пра- схемою: "суцільна рубка — суцільні куль- цювала за завданням Міністерства еконо- тури аборигенів — лісовирощування — су- міки України, я розробив технологію ви- цільна рубка". Необхідно перейти до фа- рощування плантацій ялини як сировинної ціальних перманентних лісових культур. бази целюлозно-паперової та інших галу- Сама по собі ця ідея у світовому лісівництві зей промисловості. існує дуже давно (що тільки підтверджує Нині я працюю на посаді професора ка- її значущість). У нашій країні вона не ре- федри екології Житомирського державно- алізується. Необхідно докласти зусиль для го технологічного університету. селекційно-інтродукційного, лісокультур- Результати багаторічної напруженої ного і лісівничого забезпечення вирішення праці викладено у понад 100 наукових пу- цього дуже важливого завдання національ- блікаціях. ного масштабу. Існує низка інших лісоінтродукційних Деякі персональні публікації В.Б. Логгі- проблем, але ці дві є найважливішими. нова: — Владиславе Борисовичу! У Видубиць- Логгінов В.Б. Використання трансплан- кій долині розташована одна з найцікаві- тації для інтродукції деревних порід // 98 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 З думками про майбутній ліс

Інтродукція деяких екзотів і політомічний Деревья и кустарники, культивируемые метод їх визначення. — К.: Наук. думка, в Украинской ССР / Под ред. Н.А. Кохно. — 1969. — С. 34–40. К.: Наук. думка, 1985. — 200 с. Логгинов В.Б. Методы создания клоно- Дендрофлора України. Дикорослі та вых плантаций ели в горных условиях. — культивовані дерева й кущі. Голонасінні: К.: Наук. думка, 1970. — 160 с. Довідник / За ред. М.А. Кохна. — К.: Наук. Логгинов В.Б. Разработка методов со- думка, 2001. — 208 с. здания плантаций ели в Лесостепи Укра- Внутрівидова мінливість і формова різ- ины / Деп. Гос. Регистр. № 69036010. — номанітність інтродукованих в Україні 1973. — 106 с. дерев та кущів /Деп. в ДНТБ України, Логгинов В.Б. Эффективность интен- № 195. — Ук. 2001. — 345 с. сификации лесопользования и лесовыра- щивания в Украинской ССР // Проблемы На превеликий жаль, це інтерв’ю ви- повышения эффективности и качества в явилося останнім у житті Владислава лесной и деревообрабатывающей промыш- Борисовича. Серце цієї людини, до остан- ленности. — М.: Лесн. пром-сть, 1981. — ньої миті віддане лісівничій науці, пере- С. 46–52. стало битися 6 квітня цього року. Про Логгінов В.Б. З матеріалів інвентариза- його непростий життєвий шлях, наукові ції деревних інтродуцентів у держлісфон- здобутки, роздуми про сучасне та май- ді УРСР // Інтродукція та акліматизація бутнє лісів свідчать численні публікації, рослин на Україні. — 1982. — Вип. 20. — а могутні стрімкі ялини ніби зберігають С. 15–19. тепло душі цієї людини для майбутніх Логгинов В.Б. Антропогенные лесные поколінь. экосистемы и роль интродукции в их опти- Рекомендував до друку П.А. Мороз мизации // Интродукция древесных рас- тений и озеленение городов Украины. — К.: А.М. Горелов Наук. думка, 1983. — С. 8–14. Национальный ботанический сад Логгинов В.Б. Интродукция и оптими- им. Н.Н. Гришко НАН Украины, зация лесных культурценозов. — К.: Наук. Украина, г. Киев думка, 1988. — 164 с. С МЫСЛЯМИ О БУДУЩЕМ ЛЕСЕ Логгінов В.Б. Антропогенні лісові екосис- В интервью д-р биол. наук В.Б. Логгинов делится теми та деякі питання лісокористування // воспоминаниями о своем становлении как ученого, Питання біоіндикацї та екології. — 1999. — поисках и достижениях на этом поприще, размыш- Вип. 4.— С. 3–11. лениями о будущем лесоведения в Украине.

Деякі з колективних публікацій за O.M. Gorelov участю В.Б. Логгінова: M.M. Gryshko National Botanical Gardens, Деревья и кустарники: Голосеменные / National Academy of Sciences of Ukraine, За ред. М.А. Кохна. — К.: Наук. думка, Ukraine, Kyiv 1971. — 155 с. WITH THE MINDS OF THE FOREST FUTURE Деревья и кустарники декоративных го- родских насаджений Полесья и Лесостепи In the interview V.B. Logginov shares the memories of his becoming a scientist, searches and acquisitions УССР / Под ред. Н.А. Кохно. — К.: Наук. in this field and considerations about the future of думка, 1980. — 236 с. forest science in Ukraine.

ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 99 УДК [712.253:58]:02(092) Н.В. ЧУВІКІНА, Л.О. ІСАКОВА Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ПЕРША ЗАВІДУВАЧКА НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ НАЦІОНАЛЬНОГО БОТАНІЧНОГО САДУ ім. М.М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ КЛАВДІЯ СТЕПАНІВНА КАЛАЧЕВСЬКА

Наведено біографічні дані та висвітлено основні етапи наукової і трудової діяльності першої завідувачки наукової бібліотеки Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України К.С. Калачевської.

Ця непересічна жінка мала цікаву біо- графію. Її особова справа, що нині зберіга- ється в музеї історії Ботанічного саду, міс- тить небагато документів [5]. Найцікаві- ший з них — автобіографія, написана 26 листопада 1947 р. Ще зберігся особовий аркуш з обліку кадрів, список наукових праць та кілька наказів про надання що- річної відпустки та звільнення її з посади 28 лютого 1952 р. (у віці 78 років!). Є записи про К.С. Калачевську в документах від- носно Акліматизаційного саду академіка М.Ф. Кащенка. Доповнюють її образ спога- ди родичів і знайомих. Деякі документи з родинного архіву у 2009 р. передані до му- зею історії Ботанічного саду праонукою К.С. Калачевська Клавдії Степанівни — Іриною Володими- рівною Шапаровською. Першою завідувачкою наукової бібліотеки Народилася Клавдія Степанівна 6 серп- Національного ботанічного саду ім. М.М. Гриш- ня 1873 р. у містечку Козельці Чернігівської ка НАН України була Клавдія Степанівна губернії в родині ніжинського дворянина Калачевська, яка обіймала цю посаду з Степана Михайловича Голяка [1]. У 1891 р. 1944 по 1952 рік. В тому, що у фондах біб- після закінчення Ніжинської 8-класної гім- ліотеки нині зберігається багато раритет- назії з золотою медаллю отримала звання них видань велика її заслуга. Ветеран Бо- "домашней наставницы", деякий час ви- танічного саду, старший науковий спів- кладала у недільних класах для дорослих робітник відділу акліматизації плодових у м. Ніжині. Згодом переїхала до Києва, де рослин Іван Миронович Шайтан згадував, протягом 5 років навчалась у Київському як у важкі повоєнні роки вона ретельно під- Імператорському музичному училищі. бирала літературу з ботаніки, садівництва У 1899 р. вступила на Вищі курси при- та лікарських рослин у букіністичних ма- родознавства ім. проф. П.Ф. Лесгафта в газинах Києва. Петербурзі за спеціальністю "біологія", які закінчила у 1902 р. З 1902 по 1922 рік ви- © Н.В. ЧУВІКІНА, Л.О. ІСАКОВА, 2009 кладала та працювала в різних благодійних 100 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Перша завідувачка наукової бібліотеки Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка...

організаціях м. Києва. Ось як вона писала (9 кущів), колосняк пісковий — посухо- про це у 1947 р. в автобіографії: "… в 1902 г. стійка рослина, що зміцнює піски, йде на вернулась в Киев и начала работать в киев- їжу людям і тваринам, і в той же самий час ских общественных организациях просве- являється дуже красивим декоративним тительского характера: Воскресная школа зернівцем. Ним ми прикрасили нашу улю- для взрослых, Общество распространения блену землянку, на жарт прозвану "Хра- знаний в народе, Общество Самообразова- мом Діани". …Проведена величезна робо- ния. Работала в этих организациях в каче- та, й по закінченні її співробітники з по- стве секретаря и преподавателя грамоты, чуттям приємного задоволення, стали географии и природоведения" [5]. збиратися в лабораторії Саду до спокійних З 1923 по 1934 рр. К.С. Калачевська — і мирних занять, які несе з собою зима, а ст. наук. співр. Київського акліматизацій- саме: обробка наукового матеріалу для до- ного саду академіка Миколи Феофановича повідей, чищення насіння, перевірка його Кащенка, була його найближчою помічни- на схожість, відправлення його, обмін ка- цею, їздила в численні експедиції за на- талогами, листування, друкування на ма- сінням та саджанцями цінних для госпо- шинці" [2]. Тут можна знайти відомості про дарства рослин. У цей же період почала всі посадки рослин, інші польові роботи, писати наукові статті, регулярно виступа- відрядження та наукові доповіді співро- ти з науковими доповідями на семінарах, бітників та список видань, що надходили в які кожної зими влаштовував М.Ф. Ка- ті роки до Акліматсаду. Друга стаття, про- щенко для своїх співробітників. Опубліко- довження хроніки, мала бути надрукована вано 9 її статей, ще понад 10 статей і пере- у наступному, четвертому номері "Захо- кладів були підготовлені до друку, але не дів", але цей номер, повністю підготовле- побачили світ. Статті присвячені новим на ний і зданий до видавництва ще у 1930 р., той час культурам, які досліджували в так і не був надрукований через брак па- Акліматизаційному саду: земляному горі- перу. На жаль, рукопис статті не зберігся. ху (арахісу), люфі, цінній ефіроолійній Віддана роботі в Акліматизаційному саду культурі — казанлицькій троянді. Особ- та щиро поважаючи академіка М.Ф. Ка- ливо цікавою є її стаття "З життя київ- щенка, Клавдія Степанівна не могла спо- ського акліматсаду" [2]. Це детальний що- кійно спостерігати, як у 1930-ті рр. у пресі денник роботи Акліматизаційного саду з почалося цькування вже на той час тяжко- 1923 по 1927 рр., написаний чудовою жи- хворого Миколи Феофановича, а над Аклі- вою мовою: "Наприкінці квітня (1926 р.) матизаційним садом почали збиратися зацвіли персики й абрикоси й у всій не- хмари. В Інституті архівознавства НБУ ім. зрівняній красі своїй урочисто прийшов В.І. Вернадського у фонді М.Ф. Кащенка травень. Але не дурно кажуть, що в "мае зберігається лист К.С. Калачевської до ре- люди маются". Кінець квітня й початок дакції газети "За Радянську академію" [4]. травня супроводилися теплими весняни- Це відповідь на статтю, що з’явилася в ми дощами. Культури наші пішли в ріст травні 1933 р. під назвою "Правда про Аклі- чудово, але й бур’яни за ними підводили- матсад". Ця стаття паплюжила роботу ся, мов скажені. ...23 серпня сталася вели- Акліматсаду та його директора. Клавдія ка подія: провели перший засів персиків Степанівна палко захищала співробітників третього доччиного покоління, що їх виро- Саду та академіка М.Ф. Кащенка від авто- бив директор саду М.Ф. Кащенко. Це був ра статті, який "висновки свої будує не на № 14с, найранішній щодо визрівання. … фактах, а на чутках", відсікала тяжкі на Збір насіння продовжувався. Достигло на- той час звинувачення щодо буржуазних сіння дурманів, збирали насіння чорної поглядів керівників Акліматсаду і роботи рожі, аконіту, збирали листя дигіталісу; з всього колективу "безпланово" і "для душі". розсаднику пересадили конвалії, дев’ясил, "Клеветників ловити не так легко, — пише ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 101 Н.В. Чувікіна, Л.О. Ісакова

Перша сторінка рукопису перекладу, зробленого К.С. Калачевською, та титульний лист видання, з якого був зроблений переклад

Львов Н.А., Яковлева С.В. Исследования Деякі з цінних видань, що надійшли у фонд нау- семян ле карст венных и душистых рас- кової бібліотеки НБС за часи роботи в бібліотеці тений. — Л., 1930. — оттиск Трудов по К.С. Калачевської Прикладной ботанике, генетике и селек- ции. — Т. 23. — Вып. 1; Ворошилов Н.Н. Калачевська, — але робота їх шкідлива. Практическое руководство к разведению Клевета забиває навіть бажання жити, що важнейших лекарственных трав. — М.: не раз доводилося чути від академіка Ка- Изд-во Мосздравотдела, 1925. — 47 с.). щенка. …Клеветники знають, що роблять: Після закриття Акліматизаційного саду кожен такий удар, як ця стаття, скорочує у 1934 р., коли Микола Феофанович, будучи життя, й без того тепер недовге основопо- тяжкохворим, вже не міг виконувати обо- ложника Сибірського плодівництва й Київ- в’язки директора, К.С. Калачевська працю- ського Акліматсаду". вала садівником-селекціонером тресту зе- Про Акліматсад часів М.Ф. Кащенка леного будівництва, а у 1935—1941 рр. — ке- нині нагадує єдине дерево — платан [3]. рувала науковою бібліотекою Тубінституту. Деякі книжки з бібліотеки Акліматсаду Під час тимчасової окупації Києва працюва- нині зберігаються у фондах наукової біб- ла на посаді наукового співробітника фа- ліотеки НБС ім. М.М. Гришка та в музеї іс- культету фармакології Київського медично- торії Ботанічного саду (Ботанический сло- го інституту на розсаднику лікарських рос- варь. Справочная книга для работников, лин, а після закриття німцями медінституту сельских хозяев, садоводов, лесоводов, у 1943—1944 рр. вона була науковим співро- фармацевтов, врачей, дрогистов, путеше- бітником Інституту ботаніки. У червні 1944 р. ственников по России и вообще сельских зробила інвентаризацію рослин Аклімати- жителей / Сост. Н. Анненков. — С.-Пб.: заційного саду М.Ф. Кащенка, який на той Типография Императорской Академии час був підрозділом Ботанічного саду. наук, 1878. — 646 с.; М. Лёбнер Основы се- З 1944 р. К.С. Калачевська — завідувач- лекции садовых растений. — М.: Типогра- ка бібліотеки Ботанічного саду, який відно- фия В.И. Тер-Арутюнова, 1912. — 92 с.; вив активну роботу і почав розбудовувати- 102 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Перша завідувачка наукової бібліотеки Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка...

ся. Займалася формуванням бібліотечного ства ім. М.С. Грушевського НАН України. — Черні- фонду. На той час значну частину фонду гів, 2005. — Вип. 6. — С. 108–128. складали видання німецькою, французь- 2. Калачевська К.С. З життя Київського акліма- кою, англійською мовами. Тому Клавдія тизаційного саду (КАС) // Заходи. — К.: Видання Київського акліматсаду (при ВУАН), 1929. — № 3. — Степанівна активно займалася переклада- С. 16–47. ми з іноземних мов книжок з квітникар- 3. Клименко С.В., Чувікіна Н.В. Акліматизацій- ства, культури лікарських рослин, що були ний сад // Енциклопедія сучасної України. — К., необхідні науковцям Ботанічного саду. На 2001. — С. 299–300. жаль, у фондах бібліотеки зберігся лише 4. Лист К. Калачевської до редакції газети "За один переклад (Riley Morgan T. Dahlias. Радянську академію" // Інститут архівознавства What is known about them. — N.Y.: Orange НБУ ім. В.І. Вернадського. — Фонд 11. — Оп. 2, Справа 85. — 8 арк. Judd. Com., 1948. — 213 p. Райли Морган М. 5. Особова справа К.С. Калачевської. — Музей Георгины и что о них известно). У 1946 р. з Історії Ботанічного саду. — 16 арк. Німеччини було завезено частину бібліоте- 6. Отчет библиотеки Ботанического сада Ака- ки Інституту троянд (колишнього розарію демии наук УССР по состоянию на 15.ХІ. 1949 г. // Фогеля). Всі вони були оброблені та відпо- Річний звіт про науково-організаційну діяльність відно оформлені Клавдією Степанівною. ботанічного саду. — Архів Національного ботаніч- Зберігся її звіт про стан бібліотеки у 1949 р. ного саду ім. М.М. Гришка НАН України. — Оп. 1, Справа 59. — Арк. 72–73. [6]. За цим звітом до інвентарних книг було записано 1793 видання, а бібліотечний фонд Рекомендувала до друку Т.М. Черевченко становив 28 685 одиниць, розподілені за те- мами: соціально-економічна література, Н.В. Чувикина, Л.А. Исакова біологія, рослинництво, садівництво, квіт- Национальный ботанический сад никарство, плодівництво, довідкова літе- им. Н.Н. Гришко НАН Украины, ратура, словники та ін. Силами лише двох Украина, г. Киев співробітників за п’ять років у бібліотеці ПЕРВАЯ ЗАВЕДУЮЩАЯ НАУЧНОЙ були сформовані алфавітний та предмет- БИБЛИОТЕКОЙ НАЦИОНАЛЬНОГО ний каталоги. У 1949 р. в бібліотеці укла- БОТАНИЧЕСКОГО САДА дали бібліографії за темами: персики та им. Н.Н. ГРИШКО НАН УКРАИНЫ абрикоси, виноград, горіхоплоді, троянди, КЛАВДИЯ СТЕПАНОВНА КАЛАЧЕВСКАЯ оранжерейні рослини, цибулинні рослини, В статье приведены биографические данные и рис. У бібліотеці працював гурток з вивчен- освещены основные этапы научной и трудовой дея- ня німецької мови для молодших наукових тельности первой заведующей научной библиотекой співробітників. К.С. Калачевська добре зна- Национального ботанического сада им. Н.Н. Гришко ла іноземні мови: англійську, французьку, НАН Украины К.С. Калачевской. німецьку, читала лекції на курсах підви- щення кваліфікації для працівників навіть N.V. Chuvikina, L.O. Isakova в останні роки життя, після виходу на пен- M.M. Gryshko National Botanical Gardens, сію консультувала аспірантів та молодих National Academy of Sciences of Ukraine, науковців Ботанічного саду. Померла Клав- Ukraine, Kyiv дія Степанівна у січні 1958 р. у м. Києві. По- THE FIRST LIBRARIAN OF THE SCIENTIFIC хована на Лук’янівському цвинтарі. LIBRARY OF M.M. GRYSHKO NATIONAL BOTANICAL GARDENS КLAUDIA STEPANOVNA KALACHEVSKAYA 1. Ісаєнко О., Царенок А. Матеріали родини Ка- лачевських у зібранні Чернігівського історичного The paper deals with the biographic information музею імені В.В. Тарновського. Каталог // Скарбниця about K. S. Kalatchevskaya the first Librarian of the української культури: Зб. наук. пр. / Чернігівський scientific library of M.M. Gryshko National Botanical історичний музей ім. В.В. Тарновського, Чернігівське Gardens, the main stages of her scientific and labor відділення Інституту археографії та джерелознав- activity are given. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 103 УДК 502(049.32) В.І. МЕЛЬНИК Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ДАРВІН І ГУМБОЛЬДТ. ЮВІЛЕЙНЕ ЕСЕ

Розглянуто історію взаємовідносин видатних природознавців Олександра фон Гумбольдта (1769–1859) та Чарльза Дарвіна (1809—1882), роль наукових праць Гумбольдта в становленні Дарвіна як натураліста та наведено оцінку Гум- больдтом перших наукових праць Дарвіна. Висвітлено історію становлення науково-художнього жанру літератури та видатну роль Георга Форстера, Олександра фон Гумбольдта та Чарльза Дарвіна як класиків цього жанру. Розгляну- то наукові досягнення Гумбольдта і Дарвіна в галузі фізичної географії, біогеографії та інтродукції рослин.

2009 р. проголошений ЮНЕСКО роком ля розбудили в мені палке бажання зробити Чарльза Дарвіна. В цьому році виповнилося хоча б скромний внесок у благородну спору- 200 років з дня народження видатного при- ду наук про природу. Жодна інша книга, або родознавця та 150 років з дня виходу в світ навіть дюжина їх не справили на мене на- знаменитої праці Дарвіна "Походження ви- віть приблизно такого ж сильного вражен- дів" [5]. Ця книга була опублікована в рік ня, як ці дві книги", — писав Дарвін в своїй смерті іншого знаменитого природознавця — автобіографії [3]. Олександра фон Гумбольдта, а в рік наро- Дарвін старанно законспектував із кни- дження Дарвіна був заснований Берлін- ги Гумбольдта опис острова Тенерифе і на ський університет, який носить ім’я Гум- одній з екскурсій, організованій для викла- больдта. У 2009 р. наукова спільнота відзна- дачів та студентів Кембриджського універ- чає 240-річчя з дня народження та 150-річчя ситету, які цікавилися природознавством, з дня смерті Олександра фон Гумбольдта. професором ботаніки Дж. Генсло, зачитав Ювілейний рік двох геніїв природознав- цей опис. ства — це нагода згадати їхні життєві шля- Під впливом книги Гумбольдта в молодого хи, наукові досягнення та оцінити вплив Дарвіна зародилась ідея далекої подорожі в їхніх ідей на подальший розвиток приро- тропіки з метою вивчення природи, яка була дознавства. З точки зору історії науки, на- успішно реалізована під час кругосвітного укознавства та психології наукової творчос- плавання на кораблі "Бігль". Перед початком ті одним із найбільш цікавих аспектів життя подорожі професор Генсло подарував Дарві- двох вчених є історія їхніх взаємовідносин. ну двотомник третього англійського видання З науковою творчістю Олександра фон опису південноамериканської подорожі Гум- Гумбольдта Чарльз Дарвін вперше позна- больдта, з яким він не розставався всі п’ять йомився під час навчання в Кембриджсько- років плавання. Свої спостереження в при- му університеті. "В останній рік мого пере- роді він постійно порівнював з описами Гум- бування в Кембриджі я з великою увагою больдта [2]. В "Подорожі натураліста навко- та глибоким інтересом прочитав "Подорож ло світу на кораблі "Бігль" Гумбольдт є най- в рівноденні області Нового світу в 1799— більш цитованим автором (17 посилань) [4]. 1804 рр." Гумбольдта. Ця книга та "Вступ до Захоплення красою природи Південної вивчення натурфілософії" сера Дж. Герше- Америки, яку так майстерно описав Гум- больдт, в Дарвіна ще більше посилилося при © В.І. МЕЛЬНИК, 2009 безпосередньому ознайомленні з нею під час 104 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Дарвін і Гумбольдт. Ювілейне есе

подорожі. Його особисті враження не супере- одноманітності їхньої будови, сходження чили описам Гумбольдта. В зв’язку з цим з бор- льодовиків з гір на узбережжя океану, при- ту "Бігля" Дарвін пише захоплений лист про- чин відсутності лісів, землетрусів та їхнього фесору Генсло, в якому є такі слова: "Я любив впливу на навколишнє середовище". Гумбольдта, тепер я його обожнюю" [13]. Гумбольдт написав Дарвіну, що багато У листі до відомого ботаніка Дж. Гукера, сторінок його "Подорожі натураліста..." він написаному вже після повернення до Анг- перечитував багато разів і порівняв книгу лії, Ч. Дарвін просить передати Гумбольдту, Дарвіна з описом кругосвітньої подорожі "що протягом усього мого життя, починаю- Джеймса Кука, зробленим Георгом Форсте- чи з ранньої юності, я читав і перечитував ром [10]. його "Подорож у рівноденні області Нового Відповідаючи на лист Гумбольдта, Дарвін Світу" [16]. пише, що для нього є великою честю та на- У 1841 р. відбулася зустріч Дарвіна з Гум- городою одержати таку високу оцінку своєї больдтом. Ось як описує цей епізод свого жит- праці від автора книги "Подорож у рівноден- тя Дарвін [3]: "Одного разу на сніданку у сера ні області Нового Світу", яку він перечитував Р. Мурчісона я зустрівся зі знаменитим Гум- та конспектував кілька разів, і під впливом больдтом, який зробив мені честь, висловив- якої сформувався як натураліст [14]. ши побажання зустрітися зі мною. Велика Своє захоплення книгою Дарвіна "Подо- людина дещо розчарувала мене, але мої очі- рож натураліста навколо світу на кораблі кування були, очевидно, дуже перебільшени- "Бігль" Гумбольдт висловив не лише в осо- ми. В мене не збереглося чітких спогадів про бистій переписці, а й на сторінках свого зна- нашу бесіду, за винятком того, що Гумбольдт менитого "Космосу" [17]. Посилаючись на був дуже веселим і багато говорив". працю Дарвіна "Геологічні спостереження Немає нічого дивного в тому, що в студент- над вулканічними островами під час подо- ські роки натураліст-початківець Чарльз рожі на кораблі "Бігль", Гумбольдт називає Дарвін захоплювався науковою творчістю його талановитим дослідником, який вста- Олександра Гумбольдта і зберіг це почут- новив загальні закономірності поширення тя до кінця життя. Дивно, що з таким самим вулканічних островів у вигляді паралель- захопленням ставився до перших наукових них ланцюгів. праць Дарвіна 70-річний Гумбольдт. Після Порівнюючи "Подорож натураліста..." Дар- виходу в світ "Подорожі натураліста на- віна з "Подорожжю навколо світу" Форсте- вколо світу на кораблі "Бігль", Дарвін від- ра, Гумбольдт пише, що "обдарований есте- правив екземпляр книги Гумбольдту разом тичним почуттям, зберігаючи в собі свіжі з листом, в якому захоплено описав значен- враження від природи, які наповнювали ня праць Гумбольдта для свого становлення його фантазію живими картинами Таїті та як натураліста [13]. У листі-відповіді Гум- інших, тоді ще щасливих островів південних больдт, високо оцінивши наукові та художні морів, Георг Форcтер першим вніс красу та достоїнства першої книги Дарвіна, зазначив чарівність у зображення кліматичних умов [12]: "Ваша книга є чудовою у зв’язку з чис- та мінливих поясів рослинності, як це повто- ленними спостереженнями щодо географіч- рив у наш час Чарльз Дарвін" [19]. ного поширення організмів, фізіономії рос- Георг Форcтер був учителем Олексан- лин, геологічної будови та древніх коливань дра Гумбольдта. Вони познайомилися, коли земної кори, впливу клімату побережжя Олександр був студентом Геттінгенського Південної Америки на зростання саговників університету. В березні 1790 р. вони здійсни- та життя колібрі і папуг, вічнозеленої воло- ли спільну поїздку по Рейну та в Голландію, гої рослинності парамосів, викопних тварин, Англію, Францію. Ця нетривала подорож кормової бази гігантських ссавців, минуло- була однією із найяскравіших подій у житті го співіснування тварин, ареали яких те- молодого Олександра Гумбольдта. Спілку- пер розділені великими диз’юнкціями, по- вання з Форcтером було для нього чудовою ходження коралових рифів та дивовижної школою вивчення та опису природи. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 105 В.І. Мельник

Продовжуючи традиції свого вчителя, У вже згадуваному листі [12] Гумбольдт Олександр фон Гумбольдт став першим уче- просить Дарвіна сповістити його, чи збіга- ним, який поєднав географію та природо- ються гідрологічні спостереження, прове- знавство з естетикою. В кожному із 636 науко- дені на кораблі "Бігль", з даними капітана вих творів, включаючи 30-томний опис пів- Допрея про океанічну течію вздовж берегів денноамериканської подорожі та чотири- Чілі та Перу до Галапагоських островів. У томний "Космос", поряд з великою кількістю листі-відповіді Дарвін наводить результа- фактичних даних та оригінальних наукових ти вимірювань температури моря в районі ідей з різних галузей природознавства, читач островів Галапагоського архіпелагу, що під- знайде високохудожні описи природи [8]. тверджують існування тут холодної течії, Особливо хотілося б відмітити чудову яка пізніше була названа на честь Гумболь- книгу Олександра Гумбольдта "Картини дта. Її впливом Дарвін пояснює відсутність природи" [1] — книгу "геогрaфічної лірики". коралових рифів у районі розміщених на В ній описано величні картини природи в екваторі Галапагоських островів. океані, тропічних лісах, на берегах Оріноко, Цей фрагмент листування Гумбольдта і в степах Венесуели, в Андах, Перу та Кор- Дарвіна є винятково важливим з точки зору дильєрах в Мексиці. Такі високохудожні і історії науки як обмін думками з однієї фізико- науково досконалі картини природи могла географічної та океанографічної проблеми намалювати лише людина, яка тонко від- двох видатних знавців природи Південної чувала красу природи і для якої "миттєвос- Америки, рівним яким не було ні тоді, ні нині. ті, коли вперше бачиш сузір’я Південного Викладені в 30 томах результати пів- Хреста, Магеланові хмари, сніги Чімбора- денноамериканської подорожі (1799–1804) зо, стовпи диму над вулканами Кіто і Тихий Олександра фон Гумбольдта називають дру- океан, — це епохи життя" [1]. гим відкриттям Америки. Особливо вражаю- Розмірковуючи, в другому томі "Космо- чими були ботанічні результати цієї подоро- су" [17] про засоби, які спонукають людину жі. Опису рослин присвячено 16 із 30 томів. вивчати природу, Гумбольдт перше місце Разом зі своїм супутником, французьким відводить естетичній обробці сцен природи ботаніком Емме Бонланом, Гумбольдт зібрав за допомогою художніх описів. гербарій із 6000 видів рослин, більше поло- Завдяки науково-художньому стилю ви- вини з яких були новими для науки. Якщо кладу наукові ідеї Гумбольдта стали над- взяти до уваги, що в часи Ліннея ботанікам банням значної частини освічених людей було відомо 8000 видів рослин, а через 10 ро- і могутнім закликом до вивчення природи. ків після повернення Гумбольдта в Європу Завдяки його книгам сформувалася ціла — вже 38 000 видів, то стає очевидним, який плеяда видатних натуралістів, включаючи величезний вклад був зроблений Гумболь- великого Дарвіна. дтом у справу пізнання флори Земної кулі. Як і Гумбольдт, Дарвін глибоко відчував Однак південна частина Південної Америки красу природи. Під час бесіди зі своїм учнем залишалася маловивченою. Як справедливо Роменсом, Дарвін відмітив, що, перебуваю- зазначив К.К. Марков [7], "Дарвін ніби поді- чи на вершині гори в Андах та мандруючи лив світ географії з Гумбольдтом, віддавши тропічними лісами Бразилії, він глибоко пе- йому екваторіальний, північний тропічний рейнявся відчуттям прекрасного [6]. І цю ве- пояс Америки і взявши для себе тропічний лич природи він майстерно передав у "По- та субтропічний пояси південної півкулі". дорожі натураліста...", книзі, яка є однією з Наукові результати подорожі Дарвіна найкращих у науково-художньому жанрі. були не менш вражаючими, ніж результати Науково-художні книги Форстера, Гум- подорожі Гумбольдта. П’ять томів були при- больдта, Дарвіна, які поклали початок ново- свячені зоологічним результатам, три — гео- му жанру літератури, актуальні і сьогодні, логічним. Крім того, за результатами своєї по- оскільки мають не лише потужний науко- дорожі Дарвін опублікував велику кількість вий, а й естетичний та виховний потенціал. статей у наукових журналах. Порівняно з гео- 106 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 Дарвін і Гумбольдт. Ювілейне есе

логічними та зоологічними результатами, бо- явищ, пов’язаних з географічним поши- танічні результати у Дарвіна не були такими ренням організмів, залишалися таємницею. значними, як у Гумбольдта. Дж. Генcло за ма- Лише з виходом у світ "Походження видів" теріалами Дарвіна описав два нові види опун- [5] вона була розгадана. В розділах, присвя- цій, одну з яких назвав Opuntia darwinii, фло- чених географічному поширенню організ- ру островів Кілінг в океані, а Дж. Гукер за ко- мів, Дарвін пише про центри видоутворення лекціями Дарвіна склав список видів флори та способи поширення видів, про значення Галапагоських островів і описав нові види рос- перешкод, спорідненість органічних форм. лин цього архіпелагу. Він мав намір описати Він встановив загальні закономірності по- також рослини, зібрані Дарвіном на Вогненій ширення наземних, морських, прісноводних Землі та в Патагонії. Очевидно, вони не потра- організмів, зв’язки між острівними та мате- пили до Гукера, оскільки цей задум лишився риковими флорами та фаунами [5]. не реалізованим. У кінці минулого століття в Все викладене вище дає змогу вважати гербарії Кембриджського університета було основоположниками біогеографії як Гум- знайдено блокнот з ботанічними записками больдта, так i Дарвіна. Дарвіна під час подорожі на кораблі "Бігль". Олександр Гумбольдт є також осново- Ці записки і гербарій Дарвіна, що складається положником інтродукції рослин. Під час із 1124 зразків, були опрацьовані та опубліко- зупинки на острові Тенерифе по дорозі до вані в ботанічному журналі Ліннеєвського то- Південної Америки [11], йому спало на дум- вариства [18]. ку, що на цьому острові можна вирощува- Завдяки науковим досягненням Гум- ти тропічні рослини з метою їх подальшого больдта і Дарвіна були закладені основи на- переселення до ботанічних садів Європи, укових знань про південноамериканський тобто він запропонував метод ступінчастої континент як єдине ціле, створено науковий інтродукції. В свою чергу Дарвін став засно- фундамент, на якому зведена потужна бу- вником наукової селекції, опублікувавши в дівля сучасної фізичної географії Півден- 1868 р. книгу "The variation of animals and ної Америки. В зв’язку з цим до наукового plants under domestication" [14]. доробку обох вчених як до першоджерела У своїй знаменитій книзі "Космос" [17] звертаються і завжди звертатимуться нові Олександр Гумбольдт синтезував знання покоління дослідників природи. про природу і навів картину будови Bсесвіту Гумбольдт і Дарвін були основоположни- та Землі. В першому томі цього твору пода- ками нових наукових напрямів і дисциплін. но загальні уявлення про цілісну картину Перший був творцем фізичної географії і Всесвіту, в другому — висвітлено художнє порівняльної кліматології, другий — еволю- та естетичне сприйняття природи та історію ційного вчення, або дарвінізму, а біогеогра- географічних відкриттів і описів природи. фія як наука зобов’язана своїм народжен- Третій том присвячений розгляду земних та ням обом вченим. Цікаво відмітити, що в небесних сфер. У четвертому томі наведено підручниках та історичних нарисах з біо- опис неорганічної природи Землі. Ця велика гео графії одні автори вважають творцем праця Олександра фон Гумбольдта залиши- цієї науки Гумбольдта, інші — Дарвіна. лася незавершеною. Автор "Космосу" пла- Олександр фон Гумбольдт установив за- нував останній том цього видання присвяти- кони розподілу рослинності та тварин залеж- ти опису живої природи Землі. Очевидно, в но від кліматичних умов, закономірності ши- ньому було б наведено загальні закономір- ротної та висотної диференціації рослинного ності функціонування органічного світу на та тваринного світу, розробив першу класи- нашій планеті, викладено систему поглядів фікацію життєвих форм. Він пов'язав біогео- на еволюцію організмів. Адже Гумбольдт був графію не лише з простором, а й з часом, гео- еволюціоністом. Про це пише Дарвін у своїх логічною історією та палеонтологією [8]. "Записних книжках про трансмутацію ви- Незважаючи на універсальність біоге- дів" [11]. "Знаючи, що писали Фон-Бух, Гум- ографічної концепції Гумбольдта, багато больдт, Ж. Сент-Іллер і Ламарк, я не претен- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3 107 В.І. Мельник

дую на оригінальність ідеї, хоч я й не прий- 12. Barret P.A., Corcos A.F. A letter from Alexan- шов до цих узагальнень самостійно, лінія der Humboldt to Charles Dаrwin // Journal of the доказів і зведення фактів до закону — моя History of Medicine. — 1972. — 27. — P. 159–172. 13. Botting D. Humboldt and the Cosmos. — Lon- єдина заслуга, якщо така взагалі є". don: Michael Joseph, 1973. — 295 p. Окремі зауваження Гумбольдта щодо 14. Darwin C. The variation of animals and plants еволюції організмів трапляються на сто- under domestication. In two volumes. With illustra- рінках багатьох його книг і, очевидно, якби tions. — London: J. Murray, 1868. — Vol. 1. — 411 p.; йому вдалося закінчити "Космос", він би ви- Vol. II. — 486 p. клав теорію еволюції системно. 15. Darwin C. The Correspondence of Charles Darwin. — New York, Cambridge: University Press, Опублікована в рік смерті Гумбольдта 1986. — P. 233–240. книга Дарвіна "Походження видів" [5] сто- 16. Gayet M. Alexandre de Humboldt. Le dernier їть в одному ряду з "Космосом". Вона є ніби savant universel. — Vuibert: Adupt, 2006. — 412 p. продовженням нездійсненного задуму Гум- 17. von Humboldt A. Kosmos. Entwurf einer phy- больдта. Дарвін синтезував усі знання про sischen weltbeschreibung. — Frankfurt am Main: Eichborn Verlag, 2004. — 935 S. живу природу і створив нову еволюційну 18. Porter D.M., Murrel G., Perker J. Some new парадигму біології. Обидві книги є видатни- Darwin vascular plant speciments from Beaglе voy- ми природничо-науковими творами ХІХ ст., age // Bot. J Linnean Society. — 2009. — 159. — які надали потужний імпульс для розвитку P. 12–18. науки в усьому світі. Рекомендував до друку П.А. Мороз

В.И. Мельник 1. Гумбольдт А. Картины природы. — М.: Гео- Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко гра физ, 1959. — 270 с. НАН Украины, Украина, г. Киев 2. Гумбольдт А. Путешествие в равноден- ственные области Нового Света в 1799—1804 гг. ДАРВИН И ГУМБОЛЬДТ. ЮБИЛЕЙНОЕ ЭССЕ Остров Тенерифе и Восточная Венесуэла. — М.: Географиз, 1963. — 502 с. Рассмотрена история взаимоотношений выдаю- 3. Дарвин Ч. Воспоминания о развитии моего ума щихся естествоиспытателей Александра фон Гум- и характера (Автобиография) // Дарвин Ч. Сочине- больдта (1769–1859) и Чарльза Дарвина (1809– ния. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. — Т. 9. — С. 166–242. 1882), роль научных трудов Гумбольдта в ста- новлении Дарвина как натуралиста и приведена 4. Дарвин Ч. Путешествия натуралиста вокруг оценка Гумбольдтом первых научных работ Дарви- света на корабле "Бигль". — 4-е изд. — М.: Мысль, на. Освещена история становления научно-ху до- 1983. — 432 с. жественного жанра литературы и выдающаяся 5. Дарвин Ч. Происхождение видов путем есте- роль Георга Форстера, Александра фон Гумболь- ственного отбора или сохранения благоприятных дта и Чарльза Дарвина как классиков этого жанра. рас в борьбе за жизнь. — СПб.: Наука, 1991. — 540 с. Рассмотрены научные достижения Гумбольдта и 6. Ирвин И. Дарвин, Гексли и эволюция. — М.: Дарвина в области физической географии, биогео- Молодая гвардия, 1973. — 464 с. графии и интродукции растений. 7. Марков К.К., Добродеев О.П., Симонов Ю.Г., Суетова И.А. Введение в физическую геогра фию. — М.: Высш. шк., 1973. — 184 с. V.I. Melnik 8. Мельник В.И. Любов к природе и природоох- M.M. Gryshko National Botanical Gardens, National ранные идеи Александра Гумбольдта // Любовь к Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv природе: Материалы междунар. школы-семинара. Трибуна 6. — Киев, 1997. — С. 123–127. DARWIN AND HUMBOLGT. JUBILEE ESSAY 9. Мельник В.И. А. Humboldt. Ansichten der The history of mutual relations of eminent naturalists Natur, mit wissenshaftlichen Erläuterungen. 2004. Alexander von Humboldt (1769–1859) and Charles Ansichten der Kordilleren und monumente der Ein- Darwin (1809–1882) is examined. The role of Hum- geborenen völker Americas. 2004 // Ботан. журн. — boldt's works in formation of Darwin as naturalist 2006. — 91, № 6 — С. 975–976. and Humboldt's estimation of the first Darwin's sci- 10. Форстер Г. Путешествие вокруг света. — entific works is shown. The history of formation of М.: Наука, 1986. — 567 с. scientific artistic genre of literature and notable role 11. Яблоков А.В. Зарождение теории естествен- of Georg Forster, Alexander von Humboldt and ного отбора в Записных книжках Ч. Дарвина // Дар- Charles Darwin as classics of this genre are elucidat- вин Ч. Происхождение видов путем естественного ed. Scientific achievements of Humboldt and Darwin отбора или сохранения благоприятных рас в борьбе in biogeography, physical geography and plant intro- за жизнь. — СПб.: Наука, 1991. — С. 448–456. duction are considered. 108 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 3