DOI: 10.15421/2620032802 ISSN 2664-9950 (Print) ISSN 2707-6385 (Online)

Universum Historiae et Archeologiae 2020. Vol. 3 (28). Lib. 2

The Universe of History and Archeology 2020. Vol. 3 (28). Issue 2

Універсум історії та археології 2020. Т. 3 (28). Вип. 2

Универсум истории и археологии 2020. Т. 3 (28). Вып. 2

Дніпро 2020 УДК 93/94+902 LCC D 1

Друкується за рішенням вченої ради Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара згідно з планом видань на 2020 рік

Universum Historiae et Archeologiae = The Universe of History and Archeology = Універсум історії та археології = Универсум истории и археологии. Dnipro, 2020. Vol. 3 (28). Issue 2. DOI: 10.15421/2620032802.

Release contains a variety of materials research on topical issues in the history of Ukraine and World History. A prominent place is is devoted to recent theoretical, methodological, historiographic and source studies. This issue of the journal will be of interest to academic staff of higher education institutions, research institutions scholars, doctoral students, graduate students and students in history.

Universum Historiae et Archeologiae = The Universe of History and Archeology = Універсум історії та археології = Универсум истории и археологии. Дніпро, 2020. Т. 3 (28). Вип. 2. DOI: 10.15421/2620032802.

Випуск містить різноманітні матеріали наукових досліджень з актуальних проблем історії України та всесвітньої історії. Помітне місце відведено результатам останніх теоретико-методологічних, історіографічних та джерелознавчих досліджень. Становитиме інтерес для науково-педагогічних­ працівників ЗВО, науковців академічних установ, докторантів, аспірантів та студентів у історичній царині.

Universum Historiae et Archeologiae = The Universe of History and Archeology = Універсум історії та археології = Универсум истории и археологии. Днипро, 2020. Т. 3 (28). Вып. 2. DOI: 10.15421/2620032802.

Выпуск содержит разнообразные материалы научных исследований по актуальным проблемам истории Украины и всемирной истории. Заметное место отведено результатам последних теоретико-методологических, историографических и источниковедческих исследований. Представляет интерес для научно-­педагогических работников вузов, научных академических учреждений, докторантов, аспирантов и студентов в исторической сфере.

Засновник і видавець: Дніпровський національний Founder and publisher: Oles Honchar Dnipro National університет імені Олеся Гончара. University

Журнал зареєстровано Міністерством юстиції The journal is registered with the Ministry of Justice of України. Свідоцтво про державну реєстрацію Ukraine. Certificate of state registration of printed mass друкованого засобу масової інформації media Series KV № 23413–13253РR, 24.05.2018. Серія КВ № 23413–13253ПР від 24.05.2018 р.

Адреса редколегії: Address of the editorial board: просп. Гагаріна, 72, м. Дніпро, 49010, Україна 72 Gagarin avenue, Dnipro,49010, Ukraine

Контактний телефон головного редактора: Contact phone of the Editor-in-Chief­ : +38 056 3749860. +38 056 3749860. E‑mail редколегії: [email protected] E‑mail of the editorial board: [email protected] URL журналу: http://www.uha.dp.ua Journal URL: http://www.uha.dp.ua

Журнал зареєстрований у наукометричних базах та The journal is registered in science-based­ databases репозиторіях: Index Copernicus International (ICV and repositories: Index Copernicus International (ICV 2019–94,88), Google Scholar. 2019–94,88), Google Scholar.

© Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2020 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ EDITORIAL BOARD Голова редакційної колегії: Editor in Chief: Д‑р іст. наук, проф. С. І. Світленко, кафедра історії Sc.D (History), Prof. S. I. Svitlenko, Department of History of України, Дніпровський національний університет імені Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Заступник голови редакційної колегії: Deputy Editor: Д‑р іст. наук, проф. Ю. А. Святець, кафедра історії Украї- Sc.D (History), Prof. Yu. A. Sviatets, Department of History of ни, Дніпровський національний університет імені Олеся Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Науковий секретар: Scientific Secretary: Канд. іст. наук, доц. О. О. Чепурко, кафедра історії Украї- Ph.D (History), As. Prof. O. O. Chepurko, Department of ни, Дніпровський національний університет імені Олеся History of Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro Гончара, м. Дніпро, Україна. National University, Dnipro, Ukraine. Члени редакційної колегії: Editors: Д‑р іст. наук, доц. Архірейський Д. В., кафедра всесвітньої Sc.D (History), Prof. Arkhireiskyi, Department of World історії, Дніпровський національний університет імені History, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Д‑р габ., проф. А. Г. Блажеєвський, відділ археології Dr.hab., Prof. A. G. Błażejewski, Department of Archeology варварства та римських провінцій, Інститут археоло- of Barbarism and Roman Provinces, Institute of Archeology, гії, Вроцлавський університет, м. Вроцлав, Республіка Faculty of Historical and Pedagogical Sciences, Faculty of Польща. Historical and Pedagogical Sciences, University of Wrocław, Д‑р іст. наук, доц. Н. В. Венгер, кафедра всесвітньої Wrocław, Poland. історії, Дніпровський національний університет імені Sc.D (History), As. Prof. N. V. Venger, Department of World Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. History, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Д‑р іст. наук, доц. О. А. Єгорейченко, кафедра археоло- University, Dnipro, Ukraine. гії та спеціальних історичних дисциплін, Білоруський Sc.D (History), Prof. A. A. Yegoreichenko, Department of державний університет, м. Мінськ, Республіка Білорусь. Archeology and Special Historical Disciplines, Faculty of Д‑р іст. наук, проф. О. І. Журба, кафедра історіографії, History, Belarusian State University, Minsk, Belarus. джерелознавства та архівознавства, Дніпровський наці- Sc.D (History), Prof. O. I. Zhurba, Department of ональний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Historiography, Source Study and Archival Study, Faculty Україна. of History, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Д‑р іст. наук, проф. В. В. Іваненко, кафедра східноєвро- Ukraine. пейської історії, Дніпровський національний університет Sc.D (History), Prof. V. V. Ivanenko, Department of History імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. of Eastern Europe, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro Д‑р іст. наук, проф. З. Є. Кабульдінов, Інститут історії National University, Dnipro, Ukraine. та етнології імені Ч. Валіханова, м. Алмати, Республіка Sc.D (History), Prof. Z. Ye. Kabuldinov, Ch. Ch. Valikhanov Казахстан. Institute of History and Ethology, Almaty, Kazakhstan. Д‑р іст. наук, проф. Т. Ф. Литвинова, кафедра історії Sc.D (History), Prof. T. F. Lytvynova, Department of History України, Дніпровський національний університет імені of Ukraine, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro National Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. University, Dnipro, Ukraine. Д‑р габ., проф. В. Ю. Менджецький, відділ соціальної Dr.hab., Prof. W. J. Mędrzecki, Department of the Social історії XIX–XX ст., Інститут історії ім. Тадеуша Мантей- History of the 19th and 20th Centuries, The Tadeusz феля Польської Академії наук, м. Варшава, Республіка Manteuffel Institute of History Polish Academy of Sciences, Польща. Warsaw, Poland. Д‑р іст. наук, проф. А. С. Мусагалієва, кафедра історії Sc.D (History), Prof.A. S. Mussaygalieva, Department of Казахстану, Євразійський національний університет ім. History of Kazakhstan, Faculty of History, L. N. Gumilyov Л. М. Гумільова, м. Нур-­Султан, Республіка Казахстан. Eurasian National University, Nur-­Sultan, Kazakhstan. Д‑р іст. наук, проф. С. А. Скорий, відділ археології ран- Sc.D (History), Prof. S. A. Skoryi, Department of Early Iron нього залізного віку, Інститут археології НАН України, Age Archeology, Institute of Archeology, National Academy м. Київ, Україна. of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. Д‑р філос., проф. А. Шернер, кафедра історії, Центрально-­ PhD, Prof. A. Schörner, Department of History, State Західний університет, кампус Іраті, штат Парана, Феде- University Midwest of Paraná / UNICENTRO, campus ративна Республіка Бразилія. Irati, Paraná, Brazil. Д‑р іст. наук, проф. О. Б. Шляхов, кафедра східноєвро- Sc.D (History), Prof. O. B. Shliakhov, Department of History пейської історії, Дніпровський національний університет of Eastern Europe, Faculty of History, Oles Honchar Dnipro імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна. National University, Dnipro, Ukraine. Д‑р іст. наук, проф. В. І. Яровий, кафедра Центральної Sc.D (History), Prof. V. I. Yarovyi, Department of Central та Східної Європи, Київський національний університет and Eastern Europe, Taras Shevchenko National University ім. Тараса Шевченка, м. Київ, Україна. of Kyiv, Kyiv, Ukraine. HISTORIA DE UCRAINA

HISTORY OF UKRAINE

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ИСТОРИЯ УКРАИНЫ 5 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21 DOI 10.15421/26200201 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477.7) 929 Леонови не є однозначним, а отже не до кінця з’ясованим. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності Дворянський рід Леонових в історії його представників у складі державних, самоврядних і Катеринославщини станових організацій Катеринославської губернії в ХІХ – на початку ХХ ст. У результаті було реконструйовано І. О. Кочергін історію одного з дворянських родів Катеринославської губернії, який майже не відомий не лише широкому доктор історичних наук, доцент ORCID: 0000-0002-7702-7645 загалу, але й спеціалістам. Оскільки дворянство протягом ResearcherID: C‑9549-2019 майже 150 років складало місцеву еліту, без з’ясування [email protected] всіх аспектів життєдіяльності її представників важко уявити суспільно-політичну, соціально-економічну та Український інститут національної пам’яті соціокультурну складові розвитку Придніпровського вул. Липська, 16, м. Київ, Україна, 01021 краю наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Практичне значення: представлені матеріали можуть послужити Анотація. Мета статті: здійснити ретроспективний підґрунтям для вивчення не лише окремих біографій аналіз історії катеринославського дворянського роду представників роду Леонових, але й допоможуть Леонових. Методи дослідження: при підготовці у вивченні діяльності земських установ, а також у матеріалу використано методи генеалогічного з’ясуванні особливостей проведення реформ імператора дослідження, методи соціальної історії та просопографії. Алєксандра ІІ. Наукова новизна: вперше в історіографії Основні результати: проаналізовано наявну здійснено комплексний аналіз історії катеринославського історіографію питання, яка є доволі вузькою через дворянського роду Леонових, а також представлено їх незначну увагу з боку дослідників до цього маловідомого поколінний розпис. Тип статті: аналітична. дворянського роду. Внаслідок евристичного пошуку було віднайдено архівні, друковані, візуальні та усні Ключові слова: Дворянин; Землевласник; Еліта; Родовід; джерела, на підставі яких проаналізовано історію семи Катеринославська губернія; Земський начальник; поколінь роду Леонових від часу появи їх на землях Земство; Гласний. Придніпров’я наприкінці XVIII ст. до сучасності. Загалом у додатку вміщено імена 47 представників Надійшла до редколегії 28.08.2020 роду з короткими відомостями про кожного з них. Прорецензована 30.09.2020 Увагу акцентовано на питанні походження роду, яке Рекомендована до друку 01.11.2020

© Кочергін І. О., 2020 6 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21 DOI 10.15421/26200201 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477.7) 929 Леоновы на вопросе происхождения рода, которое не является однозначным, и поэтому не до конца выясненным. Дворянский род Леоновых Особое внимание уделено освещению деятельности его представителей в государственных структурах, в истории Екатеринославщины органах самоуправления и сословных организациях Екатеринославской губернии в ХІХ – начале ХХ в. И. А. Кочергин В результате была реконструирована история одного доктор исторических наук, доцент из дворянских родов Екатеринославской губернии, ORCID: 0000-0002-7702-7645 который почти не известен не только широкой ResearcherID: C‑9549-2019 общественности, но и специалистам. Поскольку дворянство на протяжении почти 150 лет составляло [email protected] местную элиту, без выяснения всех аспектов Украинский институт национальной памяти жизнедеятельности ее представителей трудно ул. Липская, 16, г. Киев, Украина 01021 представить общественно-политическую, социально- экономическую и социокультурную составляющие Аннотация. Цель статьи: осуществить развития Приднепровского края в конце XVIII – начале ретроспективный анализ истории екатеринославского ХІХ в. Практическое значение: представленные дворянского рода Леоновых. Методы исследования: материалы могут послужить основой для изучения при подготовке материала использованы методы не только отдельных биографий представителей генеалогического исследования, методы социальной рода Леоновых, но и помогут в изучении земских истории и просопографии. Основные результаты: учреждений, а также в выяснении особенностей проанализирована существующая историография проведения реформ Александра ІІ. Научная новизна: вопроса, которая остается довольно узкой из-за впервые в историографии осуществлен комплексный незначительного внимания исследователей к этому анализ истории екатеринославского дворянского малоизвестному дворянскому роду. Вследствие рода Леоновых, а также представлена поколенная эвристического поиска были найдены архивные, роспись. Тип статьи: аналитическая. печатные, визуальные и устные источники, на основе которых была проанализирована история Ключевые слова: Дворянин; Землевладелец; Элита; семи поколений рода Леоновых от времени их Родословная; Екатеринославская губерния; Земский появления на землях Приднепровья в конце XVIII в. начальник; Земство; Гласный. до современности. В целом в приложении к статье размещены 47 представителей рода с краткими Поступила в редколлегию 28.08.2020 сведениями о каждом из них. Внимание акцентировано Прорецензирована 30.09.2020 Рекомендована в печать 01.11.2020

© Кочергин И. А., 2020 7 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21 DOI 10.15421/26200201 http://www.uha.dp.ua LCC DK 508.773 is not unambiguous, and therefore not fully clarified, is studied. Particular attention is paid to the coverage of the The Leonovs noble family in the activity of its representatives in the state, self-governing history of Katerynoslav region and class organizations of Katerinoslav province in the 19th – early 20th centuries. As a result, the history of one of I. О. Kocherhin the noble families of Katerinoslav province is reconstructed, which is almost unknown not only to the general public Sc. D. (History), Associate Professor ORCID: 0000-0002-7702-7645 but also to specialists. Since the nobility for almost 150 ResearcherID: C‑9549-2019 years was the local elite, it is difficult to imagine socio- [email protected] political, socio-economic and socio-cultural components of the development of Prydniprovya region in the late Ukrainian Institute of National Remembrance 18th – early 19th centuries without studying all aspects of 16 Lypska street, Kyiv, Ukraine, 01021 lives of its representatives. The practical significance: The presented materials can serve as a basis for studying not Abstract. The purpose of the article: Carry out the only individual biographies of the members of the Leonovs retrospective analysis of history of the noble family of the family, but also help in studying the activities of zemstvo Leonovs from Katerinoslav. Research methods: Methods institutions, as well as in clarifying the peculiarities of the of genealogical research, social history and prosopography reforms of Emperor Alexander II. Scientific novelty: For are used in the preparation of the material. The main results: the first time in historiography a comprehensive analysis of The existing historiography of the issue is analyzed, which history Katerinoslav noble family Leonov and presented their is quite narrow due to little attention from researchers to generational list were carried out. Type of article: analytical. this little-known noble family. As a result of the heuristic search, archival, printed, visual and oral sources are found, Keywords: Nobleman; Genealogy; Elite; Landlord; on the basis of which the history of seven generations of the Katerynoslav province; Land captain; Zemstmo; Member Leonovs family is analyzed from the time of their appearance of Zemstmo. on the lands of Prydniprovya in the late 18th century to the present time. In total, the appendix contains the names Received 28.08.2020 of 47 family members with brief information about each Reviewed 30.09.2020 of them. The question of the origin of the family, which Accepted 01.11.2020

© Kocherhin I. O., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

8 Постановка проблеми. Протягом усього періо- Ані Л. М. Савелов, ані С. В. Корягін нічого не пи- ду перебування українських земель у складі Російської сали про інших дітей Василя Панасовича. Чи є Микола імперії ключову роль в їхньому управлінні відіграва- Васильович нащадком донського роду Леонових, сказа- ло російське дворянство, яке мало визначальний вплив ти достеменно не можна. Єдиним підтвердженням цієї на соціальний, економічний та культурний розвиток спорідненості є усні свідчення його прапрапрапраону- Придніпров’я. Дворянство було задіяне в усіх суспільно-­ ки Олени Степанівни Макушенко. політичних, соціально-економічних­ та соціокультур- Микола Васильович Леонов наприкінці XVIII них процесах того часу. Втім, лише незначна кількість ст. отримав землі в Павлоградському повіті біля річ- дворянських родів залишила помітний слід у розвитку ки Лозової й балки з такою самою назвою. На 1859 р. Придніпровського краю. Більшість родів привілейова- в с. Лозове мешкало 266 осіб, у с. Новосілки (Веселе) – ​ ного стану Російської імперії хоча й були задіяні в ро- 508 осіб (Екатеринославская, 1863, с. 104). На середи- боті різних державних, самоврядних та станових уста- ну ХІХ ст. маєтком біля с. Лозове володів син Миколи нов, не мали значного впливу на суспільний розвиток. Васильовича підпоручик Григорій Миколайович. У ли- Тож увага істориків до них є значно меншою. До подіб- стопаді 1864 р. йому дозволено виконання викупної уго- них родів належить і рід Леонових. ди, укладеної із селянами с. Лозова на суму 10 440 крб. Виклад основного матеріалу та результати. (Крестьянское дело, 1863, № 12, с. 26, 30; О выкупных, Попри другоплановість роду Леонових в історії кате- 1865, с. 240). ринославського дворянства, їх досвід включення до На межі XVIII–ХІХ ст. до роду Леонових перейшли дворянської спільноти Катеринославської губернії може землі біля козацької слободи Семенівка (Артільне) 4. дати відповіді на питання як дворяни прилаштовува- Землі навколо слободи отримав Семен Іванович Чуніхін лися до нових для себе умов на колонізованих землях, (1734–?), який у 1776–1778 рр. був секретарем, а у 1778– які були частиною Вольностей Запорозьких. Також бі- 1780 рр. – бухгалтером​ Азовської губернії (Макаревский, ографії окремих представників роду є демонстрацією 2000, с. 668). Після його смерті великий маєток був по- глибини та неоднозначності змін, які відбувалися із са- ділений між дітьми: Федору Семеновичу дісталася сама мим дворянством під впливом нових реалій, пов’язаних слобода Артільна; Глібу Семеновичу – село​ Раздольне; з реформами 1860–1870 рр. та соціальними трансфор- Марії Семенівні (в заміжжі Коростовцева) – село​ Попівка маціями 1905–1917 рр. (Уплатне). Частина земель дісталася ще одній донь- Походження катеринославського роду Леонових ці, ім’я якої невідоме. Вона одружилася з Миколою є не до кінця з’ясованим. За даними, наведеними Васильовичем Леоновим і після її смерті землі навколо Л. М. Савеловим та С. В. Корягіним, предок Леонових с. Артільного перейшли у власність їхніх дітей: Василя, на ім’я Лев прибув на Дон з Польщі. Як зазначає Григорія та Миколи. Л. М. Савелов, «під час, гоніння християн грецького Василь та Микола у 1820-х рр. служили чиновни- сповідання, яке мало місце в Польщі, коли тут пере- ками в Павлоградському повітовому суді (Месяцеслов, бували російські війська 1, предок роду Леонових від 1822, с. 172–173; Месяцеслов, 1823, с. 180; Месяцеслов, польського шляхетського дому на ім’я Лев … вступив 1828, с. 198; Месяцеслов, 1829, с. 198). на російську службу, приєднався до донських козаків, Середній син Григорій обрав військову службу, де й прийняв прізвище Леонов» (Савелов, 1898, c. 45). дослужився до підпоручика і оселився в маєтку біля Родовід донського роду Леонових на даний час с. Лозове. Наприкінці 1850-х рр. він разом із сімейством непогано вивчений завдяки російським дослідни- увійшов до дворянського товариства Катеринославської кам Л. М. Савелову та С. В. Корягіну (Корягин, 2008; губернії. Рішенням Катеринославського дворянського Савелов, 1898). У сучасних дослідженнях представни- депутатського зібрання від 13 липня1859 р. він з роди- ки роду Леонових згадуються в контексті реалізації на ною був внесений до Другої частини Родовідної книги Катеринославщині реформ Олександра ІІ (Кочергін, дворянства Катеринославської губернії (Друга частина, 2015). 1886, арк. 162). За дружину він взяв представницю запо- У засновника роду Льва Леонова був онук на розького козацького роду Перехрист. Його тесть Панас ім’я Василь, у якого, якщо вірити Л. М. Савелову та Миколайович Перехрист нобілітувався в російському С. В. Корягіну, було троє синів: Іван, Степан та Борис. дворянстві. 30 липня 1800 р. в чині прапорщика отри- Першим же представником катеринославської гіл- мав 5 450 дес. землі біля с. Панасівка 5 та пустки Ракової ки Леонових є Микола Васильович, який у 1781 р. Павлоградського повіту (Алфавит, л. 1). володів маєтком біля с. Лозоватка 2 та с. Новосілки 3 У шлюбі Григорія Миколайовича та Парасковії у Павлоградському повіті Азовської губернії площею Панасівни народилося восьмеро дітей: Іван, Микола, 1 600 дес. придатної та 800 дес. не придатної для обро- Панас, Василь, Митрофан, Веніамін, Леоніда, Юлія. бітку землі, мав чин поручика (Алфавит, л. 13). Майже всі діти Григорія Миколайовича, так само як діти його брата Івана Миколайовича, отримали пристойну освіту. Зокрема, Микола, Панас, Митрофан і Веніамін 1 Ймовірно мова йде про перебування московських військ Григоровичі та Михайло Іванович у різний час закінчи- на території Речі Посполитої, яке мало місце в період ли Катеринославську класичну гімназію. після укладання Переяславської угоди 1654 р. 2 Нині село Катеринівка Лозівського району Харківської області. 4 Нині село Артільне Лозівського району Харківської 3 Нині село Веселе Лозівського району Харківської об- області. ласті. 5 Нині село Панасівка Синельниківського району. DOI 10.15421/26200201

Леонови не стояли осторонь суспільно-політичних­ З появою земських установ Микола Григорович 9 змін, які відбувалися в Російській імперії у 1860– увійшов до числа гласних спочатку Павлоградського по- 1870-х рр. Активними земськими діячами були Іван, вітового (1866), а згодом (1872) до Катеринославського Микола, Панас і Василь Григоровичі та Михайло губернського земського зібрань (Постановления VII, Іванович, які входили до складу Павлоградського пові- 1873, с. 607; Список гласных, 1866, с. 3). Членом ос- тового земства. Іван, Микола и Василь Григоровичі три- таннього М. Г. Леонов був до 1886 р. Він не зали- валий час були ще й гласними Катеринославського гу- шався осторонь важливих земських питань, зрід- бернського земського зібрання. Іван, Василь і Митрофан ка виступав, брав участь у роботі різних комісій. Григоровичі були членами Павлоградського повітового Зокрема, у 1877 р. разом з І. Кранцем, А. Письменним, у селянських справах присутствія. Митрофан Григорович І. Яковлєвим, П. Миклашевським був обраний до зем- також служив земським начальником і мировим суддею ської комісії для купівлі будинку для реального учили- в Павлоградському повіті. ща (Постановления XII, 1878, с. 99). Леонови володіли значними за обсягом маєтками Окрім громадської та благодійної діяльності, в Павлоградському повіті, однак після селянської ре- Микола Григорович був відомий в Катеринославі своїми форми 1861 р. їхні справи погіршилися. Маєтки нео- заняттями садівництвом. Як стверджував І. Я. Акінфієв, дноразово заставлялися, на них накопичувалися недо- він мав у власному маєтку сад на Потьмкінській вули- їмки. Наприклад, у 1882 р. Іван Григорович звертався до ці 6 площею 400 саж2. Тут було кілька фруктових де- Павлоградської земської повітової управи щодо недої- рев, 25 кущів винограду та невелика оранжерея. Крім мок по маєтку біля с. Миколаївка. У листі до управи він цього, росли троянди, таволга, калина. У нас немає да- писав: «З 1873 року на маєтку моєму біля с. Миколаївка них, коли Микола Леонов купив садибну ділянку на накопичилась недоїмка повітового і губернського зем- вул. Потьомкінській. І. Я. Акінфієв вказував, що одне ського зборів 701 крб. 63 коп. Вся ця недоїмка утвори- з дерев сорту Павловнія було висаджене у 1878 р., лася внаслідок того, що в моєму маєтку було: три силь- тож, очевидно, садиба була в його володінні ще рані- них загибелі худоби, два побиття градом, які знищили ше (Акинфиев, 1889, с. 49–50). У третій чверті ХІХ ст. весь хліб, багато жуків та ховрахів, і нарешті дві по- вулиця Потьомкінська була слабо забудована, тож сад жежі, останньою з яких 21 червня цього року знищено тягнувся майже до Потьомкінського саду 7, який при- кухарську, комору з хлібом, весь землеробський рема- лягав до р. Дніпро. нент, стайню для робочих коней, сараї для овець і худо- У Миколи Григоровича була ділянка на вул. би та 15 скирт цегли для палива» (Отчет Павлоградской Потьомкінській, 10, де він звів будинок (Список до- управы, 1883, с. 153). 9.12.1883 р. Павлоградська пові- мовладельцев, 1913, с. XIV). Тривалий час у цьому са- това земська управа повідомила, що І. Г. Леонов запла- мому будинку мешкав його молодший брат Василь. тив недоїмку 544 крб., тому скасувала борг на його ма- Лише 1888 р. Василь Григорович придбав дві ділянки єтку в сумі 255 крб. (Постановления XIX, 1885, с. 970). № 478, 479 на вулиці Потьомкінській у колезького радни- Василь Григорович у 1899 р. взяв позику ка Григорія Венедиктовича Донцова, де спорудив влас- в Державному дворянському земельному банку під за- ний дім (Выпись крепостной, 1888). Будинок, у якому клад маєтку (Оценочный отдел, арк. 85). Інші представ- жили Василь та Серафіма Леонови, розташовувався за ники роду також закладали свої маєтку в різних фінан- адресою вул. Потьомкінська, 15 (будинок не зберігся). сових установах або мали недоїмки. Наступне покоління Леонових не вирізнялися ак- Незважаючи на певні фінансові складнощі, тивною діяльністю в державних, міських чи земських Леонови, як і більшість дворян губернії, займалися до- установах. Лише деякі з них перебували на цивіль- брочинністю. Найактивнішими в цьому були Микола ній чи військовій службі на незначних посадах. Павло та Василь Григоровичі. У 1896 р. вони пожертвува- Іванович у 1909–1911 р. служив земським начальником ли гроші на Катеринославський дитячий притулок під 3-ї дільниці Бахмутського повіту (Адрес, 1909, с. 93; час традиційної різдвяної вечері в Англійському клу- Памятная книжка, 1911, с. 123). Іван Іванович як до- бі (Список лицам, 1896, с. 3). Такі пожертви вони ро- мовласник у 1912 р. входив до числа виборців депута- бити майже щорічно. Вони також входили до церков- тів IV Державної Думи [Список городских избирате- нопарафіяльної опіки при Преображенському собо- лей, 1912, с. 51]. Микола Васильович у 1884 р. закін- рі в Катеринославі. Леонови не лише як члени опі- чив Катеринославську класичну гімназію (Локоть, 1908, ки, але як парафіяни Преображенського собору регу- с. 342). Був військовим, служив у Петербурзі під нача- лярно жертвували якісь культові речі. У 1898 р. сім’я лом тестя Д. В. Голіцина. У 1919 р. вбитий махновця- Василя Григоровича подарувала собору ікону Святителя ми в Катеринославі та похований на Севастопольському Феодосія Чернігівського у срібній ризі та дерев’яний цвинтарі. аналой ціною 150 крб. (Екатеринославские епархиаль- Революційні події 1917 р. радикально змінили долю ные, 1898, с. 2). представників роду Леонових, власне, як і всіх інших Найбільш помітним у громадському житті міста дворянських родин. Сергій Митрофанович, як кадро- Катеринослава серед дітей Григорія Миколайовича був вий офіцер, взяв активну участь у білогвардійському середній син Микола. Він взяв активну участь у реа- русі, у 1919 р. служив під началом А. Денікіна. Після лізації селянської реформи 1861 р., за що отримав на- грудний знак «За введение в действие положений» від 6 Нині вулиця Сергія Єфремова в Соборному районі 17.11.1863 р. (Ребрин, 1903, с. 132). м. Дніпро. 7 Нині парк ім. Т. Г. Шевченка в м. Дніпро. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

10 поразки перебрався до Франції, де певний час очолю- сті Дніпрі, яке у ХІХ ст. стало для багатьох Леонових вав «Русский дом» (Волков, 2002, c. 279). рідним. Хоча їхню роль в історії міста на Дніпрі та Микола – ​старший син Миколи Васильовича – ​ Придніпровського регіону не можна назвати визна- встиг закінчити Санкт-­Петербурзький військовий ліцей чальною, у ХІХ – ​на початку ХХ ст. вони були поміт- напередодні революції 1917 р. З початком революційних ними постатями в повітових установах (переважно подій він не зміг залишитися в Петербурзі, а також не мав Павлоградський повіт), дворянському та земському можливості повернутися до Катеринослава. Щоб вряту- самоврядуванні. ватися, йому довелося виїхати у глибоку провінцію до У додатку вміщено поколінний розпис роду Нижегородської губернії в с. Починкове (нині – у​ скла- Леонових, складений автором на підставі опублікова- ді Калузької губернії РФ). Йому вдалося влаштуватися них архівних та усних джерел. шкільним вчителем, а згодом він став завучем сільської Додаток. Поколінний розпис школи. Тут він одружився, виховував дітей. З початком І радянсько-німецької­ війни був мобілізований і загинув 1. Микола Васильович (?–?) біля с. Мелятіно Смоленської області 8. На сайті ОБД • У 1781 р. володів маєтком біля с. Лозоватка та с. Меморіал він зазначений серед загиблих у бою червоно- Новосілки у Павлоградському повіті площею 1 600 дес. армійців 94 танкової бригади (Приложение № 13408с). придатної та 800 дес. не придатної для обробітку землі, Однак зі слів О. С. Макушенка, М. М. Леонов загинув поручик (Алфавит, л. 13). за інших обставин. На 1943 р. він мав офіцерське зван- • Дружина: Чуніхіна N Семенівна. ня. Оскільки був людиною освіченою, багато читав, • Діти: Василь, Григорій, Іван. у тому числі й заборонену літературу (зокрема, вірші ІІ М. Цвєтаєвої), ставив на передовій аматорські театра- 2. Василь Миколайович (?–?) ...... 1 лізовані постановки, які також виходили за межі дозво- • У 1822–1823 рр. засідатель Павлоградського по- леного радянською владою репертуару. Наслідком став вітового суду, поручик (Месяцеслов, 1822, с. 172–173; наклеп. Його арештували, розжалували в рядові та роз- Месяцеслов, 1823, с. 180). стріляли. У 1956 р. рішенням комісії при ВР СРСР ре- 3. Григорій Миколайович (1797?– після 1868?) .1 абілітований і відновлений у званні з нагородженням • На службу поступив з дворянського полку в чині орденом Червоної Зірки. прапорщика 25.08.1817 р. до Севського піхотного полку, Середній син Миколи Васильовича – Володимир​ –​ 21.04.1819 р. – підпоручик,​ 12.11.1819 р. – звільнений​ закінчив Петроградський ліцей з фізико-математичним­ зі служби. Рішенням Катеринославського дворянсько- ухилом, займався наукою, був завідувачем лабораторії го депутатського зібрання від 13.07.1859 р. разом із сі- в НДІ математики і механіки в Ленінграді. мейством внесений до Другої частини Родовідної книги Молодший син – ​Еммануїл – ​на 1914 р. мав чин дворянства Катеринославської губернії (Друга частина, надвірного радника, входив до числа виборців членів 1886, арк. 162). У 1863 р. володів маєтком біля с. Лозова, Державної Думи (Книга актів, 1913–1920, арк. 98 зв.; підпоручик (Крестьянское дело, 1863, № 12, с. 26, 30). Список городских избирателей, 1912, с. 6). У 1916 р. Дозволено виконання викупної угоди, укладеної з селяна- служив контролером на Катерининській залізниці, ми с. Лозова на суму 10 440 крб. з 01.11.1864 р. (О выкуп- мешкав у власному будинку на вул. Гімнастичній, 12 9 ных, 1865, с. 240). У 1868 р. володів маєтком площею (Екатеринославский адрес, 1916, с. 225). 2 611 дес., підпоручик (Список лицам, 1868, с. 549). Висновки. На прикладі роду Леонових ми про- • Одружений з Парасковією, донькою полкового стежили зміни, що відбулися зі всіма представниками хорунжого Перехриста Панаса Миколайовича (Письмо дворянського стану. Перший представник роду отримав в редакцию, 1887, с. 179). землі й, відповідно, увійшов до складу дворянської гро- • Дружина: Перехрист Парасковія Панасівна. мади Катеринославської губернії через одруження. Без У 1860 р. володіла маєтком площею 1 376 дес. біля відповідних зв’язків та ресурсів друге покоління роду с. Панасівка (Извлечение, 1860, с. 24–25). шукало себе на цивільній та військовій службі, що було • Діти: Іван, Микола, Панас, Василь, Митрофан, традиційним для дрібно- та середньопомісного кате- Веніамін, Леоніда, Юлія. ринославського дворянства. Третє і четверте поколін- 4. Іван Миколайович (? – до​ 1874?) ...... 1 ня змінило звичний спосіб життя через включення до • У 1827 р. засідатель Павлоградського земсько- різних установ, які виникли внаслідок селянської, зем- го суду, поручик (Месяцеслов, 1827, с. 195). У 1828– ської та судової реформ. Мировий суд, земство та ін- 1829 рр. засідатель Павлоградського повітового суду, ститут земських начальників стали місцем прикладан- поручик (Месяцеслов, 1828, с. 198; Месяцеслов, 1829, ня сил та енергії багатьох катеринославських дворян. с. 198). Поміщик Павлоградського повіту, на 1874 р. Тож Леонови не є тут винятком. П’яте покоління роз- значився померлим (Отчет Павлоградской, 1875, с. 45). ділило долю всього дворянського стану губернії, який • Дружина: NN. зник з історичної арени внаслідок подій 1917 р. • Діти: Марія, Михайло, В’ячеслав, Микола, Дарія. У ХХ ст. нащадків катеринославського дворян- ІІІ ського роду Леонових розкидало по всьому колишньо- 5. Іван Григорович (1826 – ​після 1883?) ...... 3 му СРСР, Європі та Америці. Дехто і надалі живе в мі- • Народився у 1826 р. (Друга частина, 1886, арк. 162). 8 Нині Калузька губернія РФ. • У 1854 р. засідатель Павлоградського повітового 9 Нині вул. В. Винниченка у Соборному районі м. Дніпро. суду, колезький реєстратор (Адрес, 1854, с. 42). У 1868 р. DOI 10.15421/26200201

мав у спільному володінні з братами Веніаміном, ному володінні з братами Веніаміном, Митрофаном, 11 Митрофаном, Миколою, Василем, Панасом та бать- Миколою, Василем, Іваном та батьками маєток пло- ками маєток площею 4 053 дес., колезький секретар щею 4 053 дес., колезький асесор (Список лицам, 1868, (Список лицам, 1868, с. 549). У 1872 р. обраний гласним с. 549). У 1866 р. гласний Павлоградського повітового Павлоградського повітового земського зібрання, колезь- земства, колезький секретар (Список гласних, 1866, с. 3). кий секретар (Список земских, 1872, с. 272). 29.04.1872 р. 27.05.1897 р. хрестив Олену Еммануїлівну Леонову, ко- взяв позику в Харківському земельному банку під за- лезький асесор (Метрична, 1897–1902, арк. 20). клад маєтку площею 700 дес. біля с. Миколаївка. На • Похований на Севастопольському цвинтарі 1884 р. борг колезького секретаря І. Леонова банку склав в Катеринославі. 14 130 руб. (Продажа имений, 1884, с. 3). У 1874 р. глас- • Дружина: NN. ний Катеринославського губернського земського зі- • Діти: Олексій. брання від Павлоградського повіту (Постановления IX, 8. Василь Григорович (27.11.1837–30.03.1915) . 3 1875, с. 43). У 1874 р. обраний обов’язковим членом • Народився у 1837 р. Рішенням Катеринославського Павлоградського повітового у селянській справі при- дворянського депутатського зібрання від 01.09.1864 р сутствія (Дело о создании, 1874, л. 7 об.). внесений до Другої частини Родовідної книги дворян- • Дружина: NN. ства Катеринославської губернії, штабс-капітан­ (Друга • Діти: Павло, Іван, Володимир, Костянтин, Микола, частина, 1886, арк. 162). Олексій. • У 1866 р. гласний Павлоградського повітового 6. Микола Григорович (1833 – ​після 1912?) ...... 3 земства, штабс-капітан­ (Дело об открытии, л. 23; Список • Народився у 1833 р. (Друга частина, 1886, арк. гласных, 1866, с. 3). У 1868 р. штабс-капітан,­ мав у спіль- 162). ному володінні з братами Веніаміном, Іваном, Миколою, • У 1852 р. закінчив Катеринославську класич- Митрофаном, Панасом та батьками маєток площею 4 053 ну гімназію (Локоть, 1908, с. 337). У 1866 р. гласний дес. (Список лицам, 1868, с. 549). У 1872 р. затвердже- Павлоградського повітового земства, штабс-­капітан ний почесним мировим суддею Павлоградського пові- (Список гласних, 1866, с. 3). У 1868 р. у спільному воло- ту, штабс-­капітан (92, с. 21). У 1872 р. обраний гласним дінні штабс-­капітана М. Леонова з братами Веніаміном, Павлоградського повітового земського зібрання, штабс-­ Іваном, Митрофаном, Василем, Панасом та батьками капітан (Список земских, 1872, с. 272). У 1873–1878 р. маєток площею 4 053 дес. (Список лицам, 1868, с. 549). засідатель Павлоградської дворянської опіки (Адрес, У 1872 р. затверджений почесним мировим суддею 1873, с. 82; Адрес, 1874, с. 74; Адрес, 1875, с. 72; Адрес, Павлоградського повіту, штабс-­капітан (Распоряжения 1876, с. 71; Адрес, 1877, с. 72; Адрес, 1878, с. 71). правительства, 1872, с. 21). У 1872 р. обраний гласним • У 1881 р. обраний до комісії Катеринославського Павлоградського повітового земського зібрання, штабс-­ губернського земства (Постановления XVI, 1882, капітан (Список земских, 1872, с. 272). Обраний членом с. 3). У 1882 р. штабс-капітан,­ володів маєтком біля управи Катеринославського губернського земського зі- с. Панасівка та пустки Ракової (Катеринославський, арк. брання (Постановления VII, 1873, с. 607). У 1877 р. воло- 28). У 1871–1886 рр. гласний Катеринославського губерн- дів с. Панасівка Лубенської волості Павлоградського по- ського земського зібрання (Постановления VI, 1872, с. 16; віту, штабс-капітан­ (Вопросные листы, л. 392 об. – 398). Постановления VII, 1873, с. 83; Постановления VIII, 1874, У 1872–1886 р. гласний Катеринославського губернсько- с. 109; Постановления IX, 1875, с. 78; Постановления Х, 1876, го земського зібрання (Постановления VII, 1873, с. 83; с. 199; Постановления XI, 1877, с. 158; Постановления XII, Постановления VIII, 1874, с. 109; Постановления IX, 1875, 1878, с. 116; Постановления XIII, 1879, с. 116; с. 78; Постановления Х, 1876, с. 199; Постановления XI, 1877, Постановления XIV, 1880, с. 117; Постановления с. 158; Постановления XII, 1878, с. 117; Постановления XIII, XV, 1881, с. 64; Постановления XVI, 1882, с. 143; 1879, с. 116; Постановления XIV, 1880, с. 117; Журнал, Постановления XVІI, 1883, с. 526; Постановления XVIII, 1880, с. 22; Постановления XVI, 1882, с. 143; 1884, с. 219; Постановления XIХ, 1885, с. 196; Постановления XVІI, 1883, с. 105; Постановления XVIII, Постановления XХ, 1886, с. 210; Постановления XXI, 1884, с. 220; Постановления XIХ, 1885, с. 196; 1887, с. 152]. У 1883 р. обраний членом Павлоградського Постановления XХ, 1886, с. 210; Постановления XXI, у селянській справі присутствія [Постановления XVIII, 1887, с. 152). 7.10.1903 р. хрестив Галину Олександрівну 1884, с. 98). У 1899 р. взяв позику в Державному дво- Леонову, штабс-­капітан (Метрична, 1903–1907, арк. 57 рянському земельному банку (Оценочный отдел, зв. – 58). У 1912 р. володів маєтком площею 800 дес., арк. 85). У 1912 р. володів маєтком площею 978 дес. штабс-капітан­ (Список лиц, 1912, с. 3). у Павлоградському повіті, штабс-капітан­ (Список лиц, • Дружина: Марія Андріївна. 1912, с. 3). • Діти: Михайло, Олександр. • 09.08.1914 р. хрестив Георгія Еммануїловича 7. Панас Григорович (1835–?) ...... 3 Леонова (Книга актів, 1913–1920, арк. 99). • Народився у 1835 р. (Друга частина, 1886, арк. • Мав власний будинок за адресою: Катеринослав, 162). вул. Потьомкінська, 15. Похований на Севастопольському • У 1852 р. закінчив класичну гімназію (Локоть, цвинтарі в Катеринославі. 1908, с. 337). Виконуючий обов’язки судового слідчого • Дружина: Серафіма Дмитрівна (10.03.1846– Павлоградського повіту, вступив на посаду 05.04.1861 р. 7.11.1914). 27.05.1897 р. хрестила Олену Еммануїлівну (Распоряжения губернского, 1861, с. 1). Закінчив універ- Леонову, дружина штабс-­капітана (Метрична, 1897–1902, ситет. Служив судовим слідчим 8 років. У 1868 р. у спіль- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

12 арк. 20). 23.03.1910 р. хрестила Галину Еммануїлівну Чунихівка (Извлечение, 1860, с. 24–25). У листопаді Леонову (Метрична, 1908–1912, арк. 139 зв.). 1863 р. Катеринославське у селянській справі присут- • Діти: Микола, Наталя, Еммануїл, Серафима. ствіє розглянуло викупну угоду та уставну грамоту (пе- 9. Митрофан Григорович (1840–?) ...... 3 редана на зберігання), підписані штабс-ротмістром із • Народився у 1840 р. (Друга частина, 1886, арк. селянами с. Артільне (Крестьянское дело, 1863, № 22, 162). с. 61, 63). У січні 1865 р. до Головної викупної устано- • У 1859 р. закінчив Катеринославську класич- ви поступила уставна грамота, підписана із селянами ну гімназію (Локоть, 1908, с. 338). Закінчив універси- сіл Артільне та Миколаївка (Крестьянское дело, 1862– тет з правами на чин Х‑го класу. У 1868 р. у спільно- 1895, л. 47 об.). У 1866 р. гласний Павлоградського по- му володінні з братами Веніаміном, Іваном, Миколою, вітового земства, штабс-ротмістр (Список гласных, Василем, Панасом та батьками маєток площею 4 053 дес. 1866, с. 3). У 1868 р. володів маєтком площею 528 дес. (Список лицам, 1868, с. 549). У 1883 р. обраний чле- у Павлоградському повіті, штабс-ротмістр (Список ли- ном Павлоградського у селянській справі присутствія цам, 1868, с. 550). У 1870 р. штабс-ротмістр (Список ли- (Постановления XVIII, 1884, с. 98). У 1889 р. на продаж цам, 1870, с. 45). У 1872 р. затверджений почесним ми- виставлений маєток площею 1 600 дес. біля с. Лозова ровим суддею Павлоградського повіту, штабс-ротмістр (Продажа имений, 1889, с. 2). У 1891–1896 рр. земський (Распоряжения правительства, 1872, с. 21). У 1872 р. об- начальник Павлоградського повіту, колезький секретар раний гласним Павлоградського повітового земського зі- (з 1895 р. статський радник) (Адрес, 1891, с. 62; Адрес, брання, штабс-ротмістр (Список земских, 1872, с. 272). 1892, с. 64; Адрес, 1893, с. 67; Адрес, 1894, с. 67; Адрес, У 1879–1890 рр. засідатель Павлоградської дворянської 1895, с. 76; Адрес, 1896, с. 75; Адрес, 1897, с. 88). опіки, штабс-ротмістр (Адрес, 1879, с. 72; Адрес, 1880, • Дружина: NN. с. 72; Адрес, 1881, с. 70; Адрес, 1882, с. 70; Адрес, 1883, • Діти: Сергій, Євген, Катерина. с. 71; Адрес, 1884, с. 68; Адрес, 1885, с. 68; Адрес, 1886, 10. Веніамін Григорович (1841– до 1878?) ...... 3 с. 68; Адрес, 1887, с. 68; Адрес, 1888, с. 68; Адрес, 1889, • Народився у 1841 р. (Друга частина, 1886, арк. с. 68; Адрес, 1890, с. 63). 162). 15. В’ячеслав Іванович (?–?)...... 4 • У 1860 р. закінчив Катеринославську класичну • У 1860 р. у спільній власності з Михайлом, гімназію (Локоть, 1908, с. 338). У 1868 р. у спільному Миколою, Дар’єю, Марією Леоновими маєток площею володінні з братами Митрофаном, Іваном, Миколою, 2 019 дес. біля с. Артільне-Чунихівка­ (Извлечение, 1860, Василем, Панасом та батьками маєток площею 4 053 с. 24–25). У листопаді 1863 р. Катеринославське у се- дес. в Павлоградському повіті, губернський секретар лянській справі присутствіє розглянуло викупну уго- (Список лицам, 1868, с. 549). ду та уставну грамоту (передана на зберігання), підпи- • Дружина: Софія Любимівна Коростовцева. сані колезьким реєстратором із селянами с. Артільне У 1912 р. володіла маєтком площею 215 дес., вдова гу- (Крестьянское дело, 1863, № 22, с. 61, 63). У січні 1865 р. бернського секретаря (Список лиц, 1912, с. 3). до Головної викупної установи поступила уставна гра- • Діти: Тетяна. мота, підписана з селянами с. Артільне та Миколаївка 11. Леоніда Григорівна (?–?) ...... 3 (Крестьянское дело, 1862–1895, л. 47 об.). • Рішенням Катеринославського дворянського депу- 16. Микола Іванович (?–?)...... 4 татського зібрання від 26.03.1890 р. внесена до Другої ча- • У 1860 р. у спільному володінні з Михайлом, стини Родовідної книги дворянства Катеринославської гу- В’ячеславом, Дар’єю, Марією Леоновими маєток пло- бернії (Друга частина, 1886, арк. 163). У 1902 р. входила щею 2 019 дес. біля с. Артільне-­Чунихівка (Извлечение, до числа виборців земських гласних у Павлоградському 1860, с. 24–25). У листопаді 1863 р. Катеринославське повіті (Список лицам, 1902, с. 3). у селянській справі присутствіє розглянуло викупну 12. Юлія Григорівна (?–?) ...... 3 угоду та уставну грамоту (передана на зберігання), під- • Рішенням Катеринославського дворянсько- писані колезьким реєстратором із селянами с. Артільне го депутатського зібрання від 26.03.1890 р. внесе- (Крестьянское дело, 1863, № 22, с. 61, 63). У січні 1865 р. на до Другої частини Родовідної книги дворянства до Головної викупної установи поступила уставна гра- Катеринославської губернії (Друга частина, 1886, арк. мота, підписана із селянами с. Артільне та Миколаївка 163). У 1902 р. входила до числа виборців земських (Крестьянское дело, 1862–1895, л. 47 об.). У 1912 р. вхо- гласних у Павлоградському повіті (Список лицам, 1902, див до числа виборців депутатів IV Державної Думи с. 3). У 1912 р. володіла маєтком площею 380 дес., дво- (97, с. 51). рянка (Список лиц, 1912, с. 3). 17. Дарія Іванівна (?–?) ...... 4 13. Марія Іванівна (?–?) ...... 4 • У 1860 р. маєток у спільному володінні з Марією, • У 1860 р. у спільній власності з Михайлом, Михайлом, В’ячеславом, Миколою біля с. Артільного Миколою, Дар’єю, В’ячеславом Леоновими маєток пло- (Чуніхіне) (Извлечение, 1860, с. 24–25). щею 2 019 дес. біля с. Артільне-­Чунихівка (Извлечение, • Чоловік: Штерич Максим Платонович. 1860, с. 24–25). IV 14. Михайло Іванович (до 1828? –?) ...... 4 18. Павло Іванович (1881–?) ...... 5 • У 1846 р. закінчив Катеринославську класич- • Рішенням Катеринославського дворянського депу- ну гімназію (Локоть, 1908, с. 336). У 1860 р. у спільній татського зібрання від 23.06.1887 р. внесений до Другої власності з В’ячеславом, Миколою, Дар’єю, Марією частини Родовідної книги дворянства Катеринославської Леоновими маєток площею 2 019 дес. біля с. Артільне-­ губернії (Друга частина, 1886, арк. 162). У 1903 р. зем- DOI 10.15421/26200201

ля площею 2 дес. 850 саж. біля ст. Лозова, яка належа- • Долучений до роду Леонових 25.11.1909 р. (Отчет 13 ла Павлу та його братам Олексію, Миколі, Костянтину, Екатеринославского, 1911, с. 55). Володимиру та Івану Івановичам, обкладена податком 25. Олександр Миколайович (? –?) ...... 6 в сумі 285 крб. через її прибутковість (Постановления • 02.10.1903 р. народилася донька Галина Павлоградского, 1904, с. 569). 29.10.1904 р. у віці 23 (Метрична, 1908–1912, арк. 139 зв.). років і 4 місяців одружився з дворянкою Владиславою • Дружина: Тетяна Веніамінівна. Вікентіївною Пешек 24 років (Метрична, 1900–1905, арк. • Діти: Галина. 363 зв.). У 1909–1911 рр. земський начальник 3-ї діль- 26. Олексій Панасович (?–?) ...... 7 ниці Бахмутського повіту (Адрес, 1909, с. 93; Памятная 27. Микола Васильович (1863–1919) ...... 8 книжка, 1911, с. 123). У 1912 р. володів маєтком площею • Народився у 1863 р. Рішенням Катеринославського 25 дес. у Павлорадському повіті (Список лиц, 1912, с. 3). дворянського депутатського зібрання від 01.09.1864 р • Дружина: Владислава Вікентіївна Пешек (1881–?). внесений до Другої частини Родовідної книги дворян- • Діти: Дмитро. ства Катеринославської губернії (Друга частина, 1886, 19. Іван Іванович (?–?) ...... 5 арк. 162). • Рішенням Катеринославського дворянського депу- • У 1884 р. закінчив Катеринославську кла- татського зібрання від 23.06.1887 р. внесений до Другої сичну гімназію (Локоть, 1908, с. 342). 19.10.1902 р. частини Родовідної книги дворянства Катеринославської хрестив Катерину Еммануїлівну Леонову, колезький губернії (Друга частина, 1886, арк. 162). У 1903 р. зем- асесор (Метрична, 1897–1902, арк. 330). 23.03.1910 р. ля площею 2 дес. 850 саж. біля ст. Лозова, яка належа- хрестив Галину Еммануїлівну Леонову, колезький асесор ла Івану та його братам Олексію, Миколі, Костянтину, (Метрична, 1908–1912, арк. 140). 21.12.1914 р. хрестив Павлу та Володимиру Івановичам, обкладена податком Адріана Михайловича Одинецького (Книга актів, 1913– у сумі 285 крб. через її прибутковість (Постановления 1920, арк. 119 зв. – 120). У 1919 р. вбитий махновця- Павлоградского, 1904, с. 569). У 1912 р. входив до числа ми в Катеринославі. Похований на Севастопольському виборців депутатів IV Державної Думи (Список город- цвинтарі. ских, 1912, с. 51). У 1912 р. володів маєтком площею 25 • Дружина: Маргарита Дмитрівна Голіцина (1878– дес. у Павлоградському повіті (Список лиц, 1912, с. 3). 1920), донька Дмитра Володимировича і Єлизавети 20. Володимир Іванович (?–?) ...... 5 Каримівни Дзайтур. • У 1903 р. земля площею 2 дес. 850 саж. біля • Діти: Володимир, Микола, Олена. ст. Лозова, яка належала Володимиру та його братам 28. Наталя Василівна (?–?) ...... 8 Олексію, Миколі, Костянтину, Павлу та Івану Івановичам, • 22.01.1895 р. від шлюбу з Іваном Івановичем обкладена податком у сумі 285 крб. через її прибутковість Івченко народився син Микола (Метрична, 1889, 1891, [Постановления Павлоградского, 1904, с. 569]. У 1912 р. 1894–1896, арк. 149 зв.). 21.12.1914 р. хрестила Адріана володів маєтком площею 50 дес. у Павлоградському по- Михайловича Одинецького, вдова статського радника віті (Список лиц, 1912, с. 3). (Книга актів, 1913–1920, арк. 119 зв. – 120). 21. Костянтин Іванович (?–?) ...... 5 • Чоловік: Івченко Іван Іванович. У 1896–1897 рр. • У 1912 р. володів маєтком площею 24 дес. помічник губернського землеміра, з 1913 р. член у Павлоградському повіті (Список лиц, 1912, с. 3). Англійського клубу (Днепровская). У 1897–1898 р. поміч- У 1903 р. земля площею 2 дес. 850 саж. біля ст. Лозова, ник губернського землеміра, надвірний радник (Адрес, яка належала Костянтину та його братам Олексію, 1897, с. 80; Адрес, 1898, с. 75). Миколі, Володимиру, Павлу та Івану Івановичам, об- • Діти: Нонна (була одружена з Михайлом кладена податком у сумі 285 крб. через її прибутковість Едуардовичем Одинецьким, який народився 16.01.1889 р. (Постановления Павлоградского, 1904, с. 569). У 1913 р. в Подільській губернії. Закінчив Михайлівське артучи- кандидат на посаду засідателя Павлоградської дворян- лище у 1909 р. Офіцер 25 артбригади, капітан. Воював ської опіки (Екатеринославские губернские, 1913, с. 1). у Добровольчій армії (Участники). Мали сил Андріана, 22. Микола Іванович (?–?) ...... 5 який закінчив Медичний інститут, у 1914 р. переведе- • У 1903 р. земля площею 2 дес. 850 саж. біля ст. ний до 34 артбригади. Нагороджений за відмінну служ- Лозова, яка належала Миколі та його братам Олексію, бу в боях орденом Св. Володимира 4 ст., в період війни Володимиру, Костянтину, Павлу та Івану Івановичам, об- 1914–1918 рр. був у концтаборі, після війни працював кладена податком у сумі 285 крб. через її прибутковість у Криничках, потім переїхав до Москви (Всероссийское). (Постановления Павлоградского, 1904, с. 569). У 1912 р. 29. Еммануїл Васильович (до 1878?–?) ...... 8 володів маєтком площею 25 дес. у Павлорадському по- • У 1902 р. колезький секретар (Метрична, 1897– віті (Список лиц, 1912, с. 3). 1902, арк. 329 зв.). У 1910 р. колезький асесор (Метрична, 23. Олексій Іванович (? –?) ...... 5 1908–1912, арк. 139 зв.). У 1914 р. надвірний радник • У 1903 р. земля площею 2 дес. 850 саж. біля (Книга актів, 1913–1920, арк. 98 зв.). Володів будинком ст. Лозова, яка належала Олексію та його братам на вул. Гімнастичній, 12. Володимиру, Миколі, Костянтину, Павлу та Івану • Дружина: 1) Віра Костянтинівна. Була похована Івановичам, обкладена податком у сумі 285 крб. че- на Севастопольському цвинтарі в Катеринославі. рез її прибутковість (Постановления Павлоградского, • Діти: Олена, Катерина. 1904, с. 569). • Дружина: 2) Олена Андріївна (07.04.1881– 24. Михайло Миколайович (? –?) ...... 6 13.11.1965). Похована на Запорізькому цвинтарі в Дніпрі. • Діти: Галина, Георгій. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

14 30. Серафима Василівна (20.07.1886– Починки Нижегородської губернії. Був завучем школи 23.10.1973) ...... 8 в с. Починках. Загинув 29.03.1943 р. біля с. Мелятино • 25.02.1895 р. хрестила Миколу Івановича Івченко Спас-Деменського­ району Смоленської області (нині –​ (Метрична, 1889, 1891, 1894–1896, арк. 149 зв. – Калузька область), червоноармієць 94 танкової бригади 150). 19.10.1902 р. хрестила Катерину Еммануїлівну (Приложение № 13408с). За словами О. С. Макушенка, за Леонову, не одружена (Метрична, 1897–1902, арк. наклепом органи НКВС розжалували з офіцерів та роз- 330). 26.08.1903 р. долучена до роду Леонових (Отчет стріляли за читання забороненої літератури (М. Цвєтаєва) Екатеринославского губернского предводителя дворян- і постановку спектаклів на передовій. Рішенням комісії ства, 1905, с. 200). при ВР СРСР 16.07.1956 р. реабілітований і відновле- • Чоловік: (11.09.1905) Лоцманов Василь ний у званні з нагородженням орденом Червоної Зірки. Миколайович (1875–04.04.1928). • Дружина: 1) Надія Іванівна (1900?–1938). • Діти: Тамара, Зоя, Галина, Ігор. • Діти: Микола, Маргарита, Віталій. 31. Сергій Митрофанович (18.08.1883– • Дружина: 2) Тетяна Яківна. 24.04.1938) ...... 9 38. Володимир Миколайович (06.08.1901– • Рішенням Катеринославського дворянського депу- 1964?) ...... 27 татського зібрання від 10.01.1894 р. внесений до Другої • Закінчив ліцей у Петрограді з фізико-­ частини Родовідної книги дворянства Катеринославської математичним ухилом. Працював у Науково-­дослідному губернії (Друга частина, 1886, арк. 163). інституті математики і механіки, завідувач лабораторії. • Народився 18.08.1883 р. Офіцер з 1904 р. Кандидат хімічних наук. Полковник. У Збройних силах Півдня Росії (ВСЮР) • Дружина: Наталя Степанівна Суханова (1903– та Російській армії; листопад 1919 р. – командир ба- 1976), лікар 18-ї інфекційної дитячої лікарні в Ленінграді. тальйону лейб-гвардії Преображенського полку 1-го 39. Олена Миколаївна (1916–1920) ...... 27 зведено-­гвардійського полку, з 20.08.1920 р. командир • У 1920 р. розстріляна більшовиками в Панасівці 1-го батальйону в Зведено-гвардійському­ полку. В емі- (Павлоградський повіт) разом з матір’ю. грації у Франції – директор «Русского Дома». Помер 40. Олена Еммануїлівна (1.06.1897–1968?) ...... 29 24.04.1938 р. в Сент-Женев’єв-Де-Буа (Франція) (Волков, • Народилася 21.05.1897 р. (Метрична, 1897–1902, 2002, c. 279). арк. 19 зв.). 32. Євген Митрофанович (?–?) ...... 9 41. Катерина Еммануїлівна (17.10.1902–?) ...... 29 • Рішенням Катеринославського дворянського депу- • Народилася 04.10.1902 р. (Метрична, 1897–1902, татського зібрання від 10.01.1894 р. внесений до Другої арк. 329 зв.). частини Родовідної книги дворянства Катеринославської • Чоловік: Калініченко Микола Фадейович, лікар губернії (Друга частина, 1886, арк. 163). (17.02.1898–25.11.1983). 33. Катерина Митрофанівна (?–?) ...... 9 • Діти: Віталій, Юрій. • Рішенням Катеринославського дворянського де- 42. Галина Еммануїлівна (15.03.1910–2.03.1992) .29 путатського зібрання від 10.01.1894 р. внесена до Другої • Народилася 2.03.1910 р. (Метрична, 1908–1912, частини Родовідної книги дворянства Катеринославської арк. 139 зв.). губернії (Друга частина, 1886, арк. 163). 43. Георгій Еммануїлович (26.07.1914) ...... 29 34. Тетяна Веніамінівна (?–?) ...... 10 • Народився 26.07.1914 р. (Книга актів, 1913–1920, • Рішенням Катеринославського дворянського де- арк. 98 зв.). путатського зібрання від 30.06.1889 р. внесена до Другої • На 2018 р. жив у Ростові-на-Дону­ (РФ). частини Родовідної книги дворянства Катеринославської VI губернії (Друга частина, 1886, арк. 162–163). У 1912 р. 44. Микола Миколайович (27.08.1923–1964?) . 37 володіла маєтком площею 650 дес., донька губернсько- • Похований в с. Починки Нижегородської облас- го секретаря (Список лиц, 1912, с. 3). ті РФ. V • Дружина: Світлана (виїхала до Нижнього 35. Дмитро Павлович (?–?) ...... 18 Новгорода). • У 19.. р. Внесений до роду батька (Отчет • Діти: Микола. Екатеринославского, 1911, с. 54). 45. Маргарита Миколаївна (4.12.1925– 36. Галина Олександрівна (15.10.1903–?) ...... 25 31.08.2005) ...... 37 • Народилася 2.10.1903 р. (Метрична, 1903–1907, • Чоловік (1950): Селіверстов Степан Миколайович, арк. 56 зв.). шахтар з Донбасу (07.01.1924–18.01.2008). 37. Микола Миколайович (25.09.1898– • Діти: Олена, Тамара. 29.03.1943) ...... 27 46. Віталій Миколайович (1928–15.09.2005)..... 37 • Закінчив Санкт-Петербурзький­ військовий лі- VІI цей. Після перемоги більшовиків переховувався в с. 47. Микола Миколайович (?–?) ...... 44 • Мешкає у Волхові Ленінградській області РФ. DOI 10.15421/26200201

Бібліографічні посилання 15 Адрес-календарь.Общая роспись чиновных особ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих в государстве на 1854, 1854. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1891 год, 1891. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1873 год, 1873. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1892 год, 1892. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1874 год, 1874. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1893 год, 1893. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1875 год, 1875. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1894 год, 1894. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1876 год, 1876. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1895 год, 1895. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1877 год, 1877. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1896 год, 1896. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1878 год, 1878. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1897 год, 1897. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1879 год, 1879. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям в Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1898 год, 1898. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1880 год, 1880. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих сийской империи на 1909 год, 1909. СПб. Ч. ІІ. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Акинфеев И. Я., 1889. Растительность Екатери‑ сийской империи на 1881 год, 1881. СПб. Ч. ІІ. нослава в конце первого столетия его существования. Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих Екатеринослав. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Алфавит Екатеринославской губернии Павлоград- сийской империи на 1882 год, 1882. СПб. Ч. ІІ. ский уезд. Ч. I. Оп. 117. Ф. 1354. Москва: Российский Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих государственный архив древних актов. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Волков С. В., 2002. Офицеры российской гвардии: сийской империи на 1883 год, 1883. СПб. Ч. ІІ. Опыт мартиролога. Москва. 2002. 568 с. Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих Вопросные листы о населенных местах по Ека- и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ теринославской губернии. Ч. ІІ. Д. 126. Оп. 4. Ф. 1290. сийской империи на 1884 год, 1884. СПб. Ч. ІІ. Санкт-Петербург: Российский государственный исто‑ Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих рический архив. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Выпись крепостной Екатеринославского нота‑ сийской империи на 1885 год, 1885. СПб. Ч. ІІ. риального архива книги по городу Екатеринославу за Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих 1888 год. Особистий архів родини Макушенків. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Всероссийское генеалогическое древо. Доступно: сийской империи на 1886 год, 1886. СПб. Ч. ІІ. http://forum.vgd.ru/post/395/77463/p2195330.htm [Дата Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих звернення: 13.07.2020]. и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ Дело о создании уездных по крестьянскому делу сийской империи на 1887 год, 1887. СПб. Ч. ІІ. присутствия в Екатеринославской губернии, 1874 б. Д. Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих 19. Оп. 123. Ф. 1291. Санкт-Петербург: Российский госу‑ и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ дарственный исторический архив. сийской империи на 1888 год, 1888. СПб. Ч. ІІ. Дело об открытии земских учреждений в Екатери- Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих нославской губернии. Д. 35. Оп. 92. Ф. 1284. Санкт-Пе- и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ тербург: Российский государственный исторический сийской империи на 1889 год, 1889. СПб. Ч. ІІ. архив. Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих Днепровская городская энциклопедия. Доступно: и прочих должностных лиц по всем управлениям Рос‑ http://tfde.dp.ua/index.php [Дата звернення: 13.07.2020]. сийской империи на 1890 год, 1890. СПб. Ч. ІІ. Друга частина Родовідної книги дворянства Кате‑ ринославської губернії за 1886 рік. Дніпропетровський ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

16 національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького. Метрична книга Преображенського собору, 1897– Відділ рукописів. Арх. 536. 1902. Д. 436. Оп. 3. Ф. 193. Дніпро: Державний архів Екатеринославская губерния с Таганрогским гра‑ Дніпропетровської області. доначальством. Список населенных мест по сведениям Метрична книга Благовіщенського храму м. Кате- 1859 года, 1863. СПб. ринослав. Про шлюб, 1900–1905. Спр. 541. Оп. 3. Ф. 193. Дніпро: Державний архів Дніпропетровської області. Екатеринославские губернские ведомости. Часть официальная. 1913. № 120. Метрична книга Преображенського собору в м. Ка- теринославі, 1903–1907. Спр. 437. Оп. 3. Ф. 193. Дніпро: Екатеринославский адрес-­календарь. 1916 год, Державний архів Дніпропетровської області. 1916. Екатеринослав. Метрична книга Преображенського собору, 1908 – Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел 1912. Спр. 438. Оп. 3. Ф. 193. Дніпро: Державний архів официальный. 1898. № 1. Дніпропетровської області. Журнал чрезвычайного Екатеринославского гу‑ О выкупных ссудах, 1865. Екатеринославские гу‑ бернского земского собрания 30 апреля 1880 года, 1880. бернские ведомости. Часть официальная. № 15. С. 239– Екатеринослав. 240. Извлечение из описаний помещичьих имений, 1860. Отчет Екатеринославского губернского предво‑ Приложения к трудам редакционных комиссий. СПб. дителя дворянства М. И. Миклашевского очередному Т. VI. губернскому дворянскому собранию 1905 г. за трехлетие Катеринославський дворянський земельний банк. с 1902 по 1905 г., 1905. Екатеринослав. Спр. 719. Оп. 2. Ф. Р 1684. Дніпро: Державний архів Отчет Екатеринославского губернского предводи‑ Дніпропетровської області. теля дворянства очередному губернскому дворянскому собранию 1911 г. за трехлетие с 1908 по 1911 г., 1911. Книга актів цивільного стану за 1913–1920 рр. про Екатеринослав. народження по Преображенському собору м. Катеринос- лава. Спр. 439. Оп. 3. Ф. 193. Дніпро: Державний архів Отчет Павлоградской уездной земской управы Х Дніпропетровської області. очередному уездному земскому собранию за 1874/75 г., 1875. Екатеринослав. Корягин С. В., 2008. Фроловы и другие. Москва: Русаки, 128 с. Отчет Павлоградской уездной земской управы XVIII очередному уездному земскому собранию за 1882– Кочергін І. О., 2015. Соціальна трансформація 1883 г., 1883. Екатеринослав. Катеринославського дворянства (друга половина ХІХ Оценочный отдел. Екатеринославская и Елиза‑ ст. – початок​ ХХ ст.). Дніпропетровськ: Герда, 576 с. ветпольская губернии. 1886–1917 гг. Российский госу- Крестьянское дело в Екатеринославской губернии. дарственный исторический архив. Ф. 593. Оп. 8. 1863. № 12. Памятная книжка Екатеринославской губернии. Крестьянское дело в Екатеринославской губернии. 1911, 1911. Екатеринослав. 1863. № 22. Письмо в редакцию, 1887. Екатеринославский юби- Крестьянское дело в Екатеринославской губернии, лейный листок. № 19. 1862–1895. Оп. 11. Ф. 577. Санкт-Петербург: Российский Постановления VI очередного Екатеринославс‑ государственный исторический архив. кого губернского земского собрания с 18 по 21 декабря Локоть Ф., 1908. Столетие Екатеринославской 1871 года, 1872. Екатеринослав. классической гимназии 1805–1905 гг. Краткий исто‑ Постановления VII очередного Екатеринославского рический очерк. Екатеринослав. губернского земского собрания с 28 октября по 12 ноября Макаревский Ф., 2000. Материалы для историко-­ 1872 года, 1873. Екатеринослав. статистического описания Екатеринославской епархии: Постановления VIII очередного Екатеринослав‑ Церкви и приходы XVIII столетия. Дніпропетровськ: ского губернского земского собрания с 26 октября по Дніпрокнига, 1080 с. 7 ноября 1873 года, 1874. Екатеринослав. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий Постановления IX очередного Екатеринославского штат Российской империи на 1822 г., 1822. СПб. Ч. 2. губернского земского собрания с 25 октября по 1 ноября 1874 года, 1875. Екатеринослав. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на 1823 г., 1823. СПб.Ч. 2. Постановления Х очередного Екатеринославско‑ го губернского земского собрания с 15 по 27 октября Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий 1875 года, 1876. Екатеринослав. штат Российской империи на 1827 г., 1827. СПб. Ч. 2. Постановления XI очередной сессии Екатеринос‑ Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий лавского губернского земского собрания c 1 по 29 октября штат Российской империи на 1828 г., 1828. СПб. Ч. 2. 1876 года, 1877. Екатеринослав. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий Постановления XII очередной сессии Екатеринос‑ штат Российской империи на 1829 г., 1829. СПб. Ч. 2. лавского губернского земского собрания с 11 по 26 ок‑ Метрична книга Преображенського собору Ка- тября 1877 года, 1878. Екатеринослав. теринослава про народження за 1889, 1891, 1894– Постановления XIII очередной сессии Екатеринос‑ 1896-ті рр. Спр. 1. Оп. 3. Ф. 193. Дніпро: Державний лавского губернского земского собрания c 18 по 30 ок‑ архів Дніпропетровської області. тября 1878 года, 1879. Екатеринослав. DOI 10.15421/26200201

Постановления XIV очередной сессии Екатеринос‑ Савелов Л. М., 1898. Донские дворяне Леоновы. 17 лавского губернского земского собрания 8–19 декабря Статьи по генеалогии и истории дворянства. СПб. 1879 года, 1880. Екатеринослав. С. 45–50. Постановления XV очередной сессии Екатеринос‑ Савелов Л. М., 1902. Донские дворянские роды. лавского губернского земского собрания с 10 по 21 де‑ Москва. Вып. 1. кабря 1880 года, 1881. Екатеринослав. Список гласных, избранных в уездные земские Постановления XVI очередной сессии Екатеринос‑ собрания, 1866. Екатеринославские губернские ведо‑ лавского губернского земского собрания с 9 по 20 декабря мости. Часть официальная. № 1. С. 3. 1881 года, 1882. Екатеринослав. Список городских избирателей в 4-ю Государ‑ Постановления XVІI очередной сессии Екатеринос‑ ственную Думу по Екатеринославскому уезду, 1912. лавского губернского земского собрания с 30 ноября по Екатеринослав. 13 декабря 1882 года, 1883. Екатеринослав. Постановления XVIII очередной сессии Екате‑ Список домовладельцев Екатеринослава, 1913. ринославского губернского земского собрания с 1 по Екатеринослав, XXVIII с. 14 декабря 1883 года, 1884. Екатеринослав. Список земских гласных, избранных на третье Постановления XIХ очередной сессии Екатеринос‑ трехлетие по Павлоградскому уезду 1872. Екатеринос‑ лавского губернского земского собрания с 3 по 17 декабря лавские губернские ведомости. Часть официальная. № 42. 1884 года, 1885. Екатеринослав. Список лицам, заменившим визиты на первый день Постановления XХ очередной сессии Екатеринос‑ праздников Рождества и Новый год 1896 года, 1896. лавского губернского земского собрания. 3–17 декабря Екатеринославские губернские ведомости. Часть офи- 1885 года, 1886. Екатеринослав. циальная. № 6. С. 3. Постановления XXI очередной сессии Екатеринос‑ Список лиц, имеющих право участвовать в изби- лавского губернского земского собрании. С 4 по 15 де‑ рательных собраниях и съездах Павлоградского уезда кабря 1886 года, 1887. Екатеринослав. (1912–1914 годов), 1912, Екатеринославские губернские Постановления Павлоградского уездного земского ведомости. Часть официальная. № 6. С. 2–3. собрания чрезвычайно и очередной 1903 года сессии, Список лицам, имеющим право быть избранны- 1904. Павлоград. ми в мировые судьи по Павлоградскому уезду, 1868. Приложение № 13408с. Д. 801. Оп. 18001. Ф. 58. По- Екатеринославские губернские ведомости. Часть офи- дольск: Центральный архив министерства обороны РФ. циальная. № 68. Продажа имений, 1884. Екатеринославские губерн‑ Список лицам, имеющим право участвовать в изби- ские ведомости. Часть официальная. № 88. рательных собраниях и съездах Павлоградского уезда Продажа имений, 1889. Екатеринославские губерн‑ 1903–1905 гг., 1902. Екатеринославские губернские ские ведомости. Часть официальная. № 34. ведомости. Часть официальная. № 102. С. 3–4. Распоряжения губернского начальства, 1861. Ека‑ Список лицам, имеющим право быть присяжными теринославские губернские ведомости. Часть официаль- заседателями по Павлоградскому уезду, 1870. Екатери‑ ная. № 23. нославские губернские ведомости. Часть официальная. Распоряжения правительства, 1872. Екатеринос‑ № 9. лавские губернские ведомости. Часть официальная. № 4. Участники белого движения в России. Доступ- Ребрин И. А. Крестьянская реформа в Екатери- но: https://pomnirod.ru/materialy-k-statyam/vojna/ нославской губернии (исторический очерк), 1903. Па‑ grazhdanskaya [Дата звернення: 17.07.2020]. мятная книжка и адрес-­календарь 1903 года. Вып. 3. Екатеринослав. References Adres-kalendar. Obshhaya rospys chynovnyh osob v ojimperiina 1875 god [Address-­calendar. General list of gosudarstve na 1854 [Address-­calendar. The general list superiors and other officials in all departments of the Russian of officials in the state on 1854], 1854. St. Petersburg. Ch. Empire on 1875], 1875.St. Petersburg. Ch. II (in Russian). II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1876 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1873 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1876], 1876. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1873], 1873. St. Petersburg.Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospysnachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhay arospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1877 god [Address-­calendar. General list of imperiina 1874 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1877], 1877. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1874], 1874. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj y prochih dolzhnostnyh lyts po vsemupravleniyamRossijsk imperiina 1878 god [Address-­calendar. General list of ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

18 superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1878], 1878. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1890], 1890. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperiina 1879 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1891 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1879], 1879. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1891], 1891. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyhlyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1880 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1892 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1880], 1880. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1892], 1892. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyhlyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1881 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1893 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1881], 1881. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1893], 1893. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na1882 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1894 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1882], 1882. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1894], 1894. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1883 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1895 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1883], 1883. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1895], 1895. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1884 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1896 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1884], 1884. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1896], 1896. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1885 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1897 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1885], 1885.St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1897], 1897. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1886 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1898 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1886], 1886. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1898], 1898. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj imperii na 1887 god [Address-­calendar. General list of imperii na 1909 god [Address-­calendar. General list of superiors and other officials in all departments of the Russian superiors and other officials in all departments of the Russian Empire on 1887], 1887. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Empire on 1909], 1909. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Akinfeev Y. Ya.,1889. Rastitelnost Ekaterynoslava v prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj konce pervogo stoletiya ego suschestvovaniya [Vegetation of imperii na 1888 god [Address-­calendar. General list of Ekaterynoslav at the end of the first century of its existence]. superiors and other officials in all departments of the Russian Ekaterynoslav (in Russian). Empire on 1888], 1888. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). Alfavit Ekaterynoslavskoj guberni Pavlogradskij uezd Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y [The alphabet of the Ekaterynoslav province Pavlograd prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj district], Ch. I. Inventory 117. Fund 1354. Moscow: The imperii na 1889 god [Address-­calendar. General list of Russian State Archive of Ancient Acts (in Russian). superiors and other officials in all departments of the Russian Volkov S. V., 2002. Oficery rossijskoj gvardii: Opyt Empire on 1889], 1889. St. Petersburg. Ch. II (in Russian). martirologa [Officers of the Russian Guard: Martyrology Adres-kalendar. Obshhaya rospys nachalstvuyushhyh y Experience]. Moscow, 568 p. (in Russian). prochih dolzhnostnyh lyts po vsem upravleniyam Rossijskoj Voprosnye listy o naselennyh mestah po imperii na 1890 god [Address-­calendar. General list of EKaterynoslavskoj gubernii [Questionnaires on settlements DOI 10.15421/26200201 in the YeKaterynoslav province]. Ch. ІІ. File 126. Inventory Fund R-1684. Dnipro: State archives of Dnipropetrovsk 19 4. Fund 1290. St. Petersburg: Russian State Historical region (in Russian). Archives (in Russian). Knyga aktiv cyvilnogo stanu za 1913–1920 rr. Vypis krepostnoj Ekaterynoslavskogo notarialnogo pro narodzhennya po Preobrazhenskomu soboru m. arhiva knigi po gorodu Ekaterynoslavu za 1888 god Katerynoslav [Book of acts of civil status for 1913–1920 [An extract from the serf of the Yekaterynoslav notarial on birth at the Transfiguration Cathedral in Katerynoslav]. archive of the book on the city of Yekaterynoslav for 1888], File 439. Inventory 3. Fund 193. Dnipro: State archives of Osobystyj arрiv rodyny Makushenko [Personal archive of Dnipropetrovsk region (in Russian). the Makushenko family] (in Russian). Koryagin S. V., 2008.Frolovy i drugie [Frolov and Vserossiyskoe genealogicheskoe drevo [All-­Russian others]. Moscow, 128 p. (in Russian). genealogical tree]. Available at: http://forum.vgd.ru/ Kocherhin I. O., 2015. Socialna transformatsiya post/395/77463/p2195330.htm [Accessed: 13.07.2020] Katerynoslavskogo dvorjanstva (druga polovyna ХІХ ст. – ​ (in Russian). pochatok ХХ st.) [Social transformation of the Ekaterynoslav Delo o sozdanii uezdnyh po krestiyanskomu delu nobility (second half of the XIX century – ​beginning of the prisutstviya v Ekaterynoslavskoi gubernii [The case of the XX century)]. Dnipropetrovsk: Gerda, 576 p. (in Ukrainian). creation of county peasant presences in the Ekaterynoslav Krestyanskoe delo v Ekaterynoslavskoj gubernii province], 1874 b. File 19. Inventory 123. Fund 1291. [Peasant case in the Yekaterynoslav province]. 1863. No 12. St. Petersburg: Russian State Historical Archives (in 32 p. (in Russian). Russian). Krestyanskoe delo v Ekaterynoslavskoj gubernii Delo ob otkrytii zemskih uchrejdeniy v [Peasant case in the Yekaterynoslav province]. 1863. No 22. Katerynoslavskoy gubernii [The case of the opening of 68 p. (in Russian). zemstvo institutions in the Ekaterynoslav province]. File Krestyanskoe delo v Ekaterynoslavskoj gubernii 35. Inventory 92. Fund 1284. St. Petersburg: Russian State 1862–1895 [Peasant case in the Yekaterynoslav province Historical Archives (in Russian). 1862–1895]. F. 577. Op. 11. St. Petersburg: Russian State Dneprovskaya gorodskaya enciklopediya [Dnipro city Historical Archives (in Russian). encyclopedia]. Available at: http://tfde.dp.ua/index.php Lokot F., 1908. Stoletie Ekaterynoslavskoj [Accessed: 13.07.2020] (in Russian). klassyicheskoj gimnazii 1805–1905 gg. Kratkij istoricheskij Druga chastyna Rodovidnoi knygy dvoryanstva ocherk [Centenary of the Yekaterynoslav classical gymnasium Katerynoslavskoi gubernii za 1886 rik [The second part of the 1805–1905. Brief historical essey]. Ekaterynoslav, 386 p. genealogical book of the nobility of Ekaterynoslav province (in Russian). for 1886], Dnipropetrovskij nacionalnyj istorychnyj muzej Makarevskij F., 2000. Materialy dlya istoriko-­ im. D. Yavornytskogo. Viddilrukopysiv [Dnipropetrovsk statisticheskogo opisaniya Ekaterynoslavsko jeparhii Cerkvi National Historical Museum named D. Yavornytsky. i prihody XVIII stoletiya [Materials for the historical and Manuscripts Department], p. 536 (in Ukrainian). statistical description of the Yekaterynoslav diocese: Churches Ekaterynoslavskaya guberniya s Taganrogskim and parishes of the XVIII st.]. Dnipropetrovsk (in Russian). gradonachalstvom. Spisok naselennyh mest po svedeniyam Mesyaceslov s rospisyu chynovnyh osob ili obshhij shtat 1859 goda [Yekaterynoslav province with Taganrog city Rossijskoj imperii na 1822 g. [Months with a list of officials administration. List of settlements according to information or the general state of the Russian Empire on 1822], 1822. from 1859], 1863. St. Petersburg (in Russian). St. Petersburg. Ch. 2 (in Russian). Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast Mesyaceslov s rospisyu chynovnyh osob ili obshhij shtat oficialnaya [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Part Rossijskoj imperiina 1823 g. [Months with a list of officials official]. 1913. No 120 (in Russian). or the general state of the Russian Empire on 1823], 1823. Ekaterynoslavskii adres-­kalendar [Ekaterynoslav St. Petersburg. Ch. 2 (in Russian). address-­calendar]. 1916 god, 1916. Ekaterynoslav (in Mesyaceslov s rospisyu chynovnyh osob ili obshhij shtat Russian). Rossijskoj imperii na 1827 g. [Months with a list of officials Ekaterynoslavskie eparhialnye vedomosti. Otdel or the general state of the Russian Empire on 1827], 1827. oficialnyi [Ekaterynoslav Diocesan Gazette. Official St. Petersburg. Ch. 2 (in Russian). department]. 1898. No 1 (in Russian). Mesyaceslov s rospisyu chynovnyh osob ili obshhij shtat Jurnal chrezvychainogo Ekaterynoslavskogo Rossijskoj imperii na 1828 g. [Months with a list of officials gubernskogo zemskogo sobraniya 30 aprelya 1880 goda or the general state of the Russian Empire on 1828], 1828. [Journal of the extraordinary Yekaterynoslav provincial St. Petersburg. Ch. 2 (in Russian). zemstvo assembly on April 30, 1880], 1880. Ekaterynoslav Mesyaceslov s rospisyu chynovnyh osob ili obshhij shtat (in Russian). Rossijskoj imperii na 1829 g. [Months with a list of officials Izvlechenie iz opisaniia pomeschichih imenij [Extract or the general state of the Russian Empire on 1829], 1829. from descriptions of landlord estates], 1860. Prilozheniya k St. Petersburg. Ch. 2 (in Russian). trudam redakcionnyh komissij [Appendices to Proceedings Metrichna kniga Preobrajenskogo soboru Katerynoslava of Editorial Committees]. St. Petersburg. Vol. VI (in pro narodzhennya za 1889, 1891, 1894– 1896-tі rr. [Metric Russian). book of the Transfiguration Cathedral of EKaterynoslav Katerynoslavskij dvoryanskij zemelnij bank about the birth of 1889, 1891, 1894–1896], Derzhavnyj arhiv [Ekaterynoslav Noble Land Bank]. File 719. Inventory 2. Dnipropetrvoskoy oblasti [State Archives of Dnipropetrovsk ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 5–21

20 region]. File 1. Inventory 3. Fund 193. Dnipro: State archives 1871 goda [Resolutions of the VI regular Yekaterynoslav of Dnipropetrovsk region (in Russian). provincial zemstvo assembly from 18 to 21 December 1871], Metrichna kniga Preobrajenskogo soboru za 1897– 1872. Ekaterynoslav (in Russian). 1902 rr. [Metric book of the Transfiguration Cathedral by Postanovleniya VII ocherednogo Ekaterynoslavsko 1897–1902]. File 436. Inventory 3. Fund 193. Dnipro: State gogubernskogo zemskogo sobraniya s 28 oktyabrya po archives of Dnipropetrovsk region (in Russian). 12 noyabrya 1872 goda [Resolutions of the VII regular Metrichna kniga Blagovіschenskogo hramu m. Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly from October Katerynoslav. Pro shlyub. 1900–1905 [Metric book of the 28 to November 12, 1872], 1873. Ekaterynoslav (in Russian). Church of the Annunciation in Katerynoslav. About marriage Postanovleniya VIII ocherednogo Ekaterynoslavskogo 1900–1905]. File 541. Inventory 3. Fund 193. Dnipro: State gubernskogo zemskogo sobraniya s 26 oktyabrya po archives of Dnipropetrovsk region (in Russian). 7 noyabrya 1873 goda [Resolutions of the VIII regular Metrichna kniga Preobrajenskogo soboru v m. Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly from October Katerynoslavі za 1903–1907 rr. [Metric book of the 26 to November 7, 1873], 1874. Ekaterynoslav (in Russian). Transfiguration Cathedral in Katerynoslav by 1903–1907]. Postanovleniya IX ocherednogo Ekaterynoslavskogo File 437. Inventory 3. Fund 193. Dnipro: State archives of gubernskogo zemskogo sobraniya s 25 oktyabrya po Dnipropetrovsk region (in Russian). 1 noyabrya 1874 goda [Resolutions of the IX regular Metrichna kniga Preobrajenskogo soboru za 1908– Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly from October 1912 rr. [Metric book of the Transfiguration Cathedral for 25 to November 1, 1874], 1875. Ekaterynoslav (in Russian). 1908–1912]. File 438. Inventory 3. Fund 193. Dnipro: State Postanovleniya X ocherednogo Ekaterynoslavskogo archives of Dnipropetrovsk region (in Russian). gubernskogo zemskogo sobraniya s 15 po 27 oktyabrya 1875 O vykupnyh ssudah [About redemption loans], goda [Resolutions X of the next Yekaterynoslav provincial Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya zemstvo assembly from 15 to 27 October 1875], 1876. [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Part official]. 1865. Ekaterynoslav (in Russian). No 15. pp. 239–240 (in Russian). Postanovleniya XI ocherednoj sessii Otchet Ekaterynoslavskogo gubernskogo predvoditelya Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s 1 dvoryanstva M. Y. Miklashevskogo ocherednomu po 29 oktyabrya 1876 goda [Resolutions of the XI regular gubernskomu dvoryanskomu sobraniyu 1905 g. za trehletie session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly s 1902 po 1905 g. [Report of the Yekaterynoslav provincial from October 1 to October 29, 1876], 1877. Ekaterynoslav marshal of the nobility M. I. Miklashevsky to the next (in Russian). provincial noble meeting of 1905 for three years from 1902 Postanovleniya XII ocherednoi sessii to 1905], 1905. Ekaterynoslav (in Russian). Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya Otchet Ekaterynoslavskogo gubernskogo predvoditelya s 11 po 26 oktyabrya 1877 goda [Resolutions of the XII dvoryanstva ocherednomu gubernskomu dvoryanskomu regular session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo sobraniyu 1911 g. za trehleti s 1908 po 1911 g. [Report of assembly from 11 to 26 October 1877], 1878. Ekaterynoslav the Yekaterynoslav provincial marshal of the nobility to the (in Russian). next provincial noble assembly in 1911 for the three years Postanovleniya XIII ocherednoj sessii from 1908 to 1911], 1911. Ekaterynoslav (in Russian). Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s Otchet Pavlogradskoj uezdnoj zemskoj upravy X 18 po 30 oktyabrya 1878 goda [Resolutions of the XIII ocherednomu uezdnomu zemskomu sobraniyu za 1874/75 g. regular session of the Yekaterynoslav Provincial Zemsky [Report of the Pavlograd district zemstvo council X to Assembly from October 18 to 30, 1878], 1879. Ekaterynoslav the next district zemstvo assembly for1874/75], 1875. (in Russian). Ekaterynoslav, 1875 (in Russian). Postanovleniya XIV ocherednoj sessii Ekaterynoslavskogo Otchet Pavlogradskoj uezdnoj zemskoj upravy XVIII gubernskogo zemskogo sobraniya 8–19 dekabrya 1879 goda ocherednomu uezdnomu zemskomu sobraniyu za 1882–1883 [Resolutions of the XIV regular session of the Yekaterynoslav god [Report of the Pavlograd district zemstvo council of the Provincial Zemsky Assembly on December 8–19, 1879], 1880. XVIII to the next district zemstvo assembly for 1882–1883]. Ekaterynoslav (in Russian). Ekaterynoslav (in Russian). Postanovleniya XV ocherednoj sessii Ocenochnyj otdel. Ekaterynoslavskaya i Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s Elyzavetpolskaya gubernii. 1886– 1917 gg. [Evaluation 10 po 21 dekabrya 1880 goda[Resolutions of the XV regular department. Yekaterynoslav and Elizavetpolskaya provinces. session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly 1886–1917]. Inventory 8. Fund 593. St. Petersburg: Russian from December 10 to 21, 1880], 1881. Ekaterynoslav (in State Historical Archives (in Russian). Russian). Pamyatnaya knyzhka Ekaterynoslavskoj guberni 1911 Postanovleniya XVI ocherednoj sessii [Commemorative book of the Yekaterynoslav province, 1911], Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s 9 1911. Ekaterynoslav (in Russian). po 20 dekabrya 1881 goda [Resolutions of the XVI regular session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly Pismo v redakciyu [Letter to the Editor], 1887. from December 9 to 20, 1881], 1882. Ekaterynoslav (in Ekaterynoslavskij yubilejnyj listok [Yekaterynoslav Russian). Anniversary Leaflet]. No 19 (in Russian). Postanovleniya XVІI ocherednoj sessii Postanovleniya VI ocherednogo Ekaterynoslavskogo Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s gubernskogo zemskogo sobraniya s 18 po 21 dekabrya 30 noyabrya po 13 dekabrya 1882 goda [Resolutions of DOI 10.15421/26200201 the XVII regular session of the Yekaterynoslav Provincial Savelov L. M., 1902. Donskie dvoryanskie rody [Don 21 Zemsky Assembly from November 30 to December 13, 1882], noble families]. Moscow. Isuue 1 (in Russian). 1883. Ekaterynoslav (in Russian). Spisok glasnyh, izbrannyh v uezdnye zemskie sobraniya Postanovleniya XVIII ocherednoj sessii [List of vowels elected to district zemstvo assemblies], 1866. Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s 1 Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya po 14 dekabrya 1883 goda [Resolutions of the XVIII regular [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Part official], No 1, session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly p. 3 (in Russian). from December 1 to 14, 1883], 1884. Ekaterynoslav (in Spisok gorodskih izbiratelei v 4-yu Gosudarstvennuyu Russian). Dumu po Ekaterynoslavskomu uezdu [List of city voters to Postanovleniya XIX ocherednoj sessii the 4th State Duma in Yekaterynoslavsky district], 1912. Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya s 3 Ekaterynoslav (in Russian). po 17 dekabrya 1884 goda [Resolutions of the XIX regular Spisok domovladeltsev Ekaterynoslava [List of session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly Yekaterynoslav homeowners], 1913. Ekaterynoslav (in from 3 to 17 December 1884], 1885. Ekaterynoslav (in Russian). Russian). Spisok zemskih glasnyh, izbrannyh na tretie trehletie Postanovleniya XX ocherednoj sessii po Pavlogradskomu uezdu [List of zemstvo vowels Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya. elected for the third triennium in Pavlograd uezd], 1872. 3–17 dekabrya 1885 goda [Resolutions of the XX regular Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya session of the Yekaterynoslav provincial zemstvo assembly. [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Part official], No 42 December 3–17, 1885], 1886. Ekaterynoslav (in Russian). (in Russian). Postanovleniya XXI ocherednoj sessii Spisok litsam, zamenivshim vizity na pervyi den Ekaterynoslavskogo gubernskogo zemskogo sobranii. S 4 prazdnikov Rozhdestva I Noviy god 1896 goda [List of po 15 dekabrya 1886 goda[Resolutions of the XXI regular persons who replaced visits on the first day of the holidays session of the Yekaterynoslav Provincial Zemsky Assembly. of Christmas and New Year 1896], Ekaterynoslavskie December 4–15, 1886], 1887. Ekaterynoslav (in Russian). gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya [Ekaterynoslav Postanovleniya Pavlogradskogo uezdnogo zemskogo provincial bulletin. Part official], No 6, p. 3 (in Russian). sobraniya chrezvychainoy i ocherednoj 1903 goda sessii Spisok lits, imeiuschie pravo uchastvovat v izbiratelnyh [Resolutions of the Pavlograd district zemstvo assembly of sobraniyah I siezdah Pavlogradskogo uezda (1912–1914 the extraordinary and regular 1903 session], 1904. Pavlograd godov) [List of persons entitled to participate in electoral (in Russian). meetings and congresses of the Pavlograd district (1912– Prodazha imeniy [Sale of estates], 1884. 1914)], 1912. Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya Chast oficialnaya [Ekaterynoslav provincial bulletin. Part [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Part official], No 88 official], No 6, pp. 2–3 (in Russian). (in Russian). Spisok litsam, imeyuschie mpravo byt izbrannymi v Prodazha imeniy [Sale of estates], 1889. Ekaterynoslavs mirovye sudi po Pavlogradskomu uezdu [List of persons kiegubernskievedomosti. Chastoficialnaya [Ekaterynoslavskie eligible to be elected as justices of the peace in Pavlograd provincial bulletin. Part official], No 34 (in Russian). district], 1868. Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Prilozhenie № 13408с [Attachment № 13408с]. File Chast oficialnaya [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. 801. Inventory 18001. Fund 58. Podolsk: Central Archives Part official], No 68 (in Russian). of the Russian Defense Ministry (in Russian). Spisokli tsam, imeyuschih pravo uchastvovat v Rasporyazheniya gubernskogo nachalstva [Orders izbiratelnyh sobraniyah i siezdah Pavlogradskogo uezda of the provincial authorities], 1861. Ekaterynoslavskie 1903–1905 gg. [List of persons entitled to participate in gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya[ Ekaterynoslavskie electoral meetings and congresses of the Pavlograd district provincial bulletin. Part official], No 23 (in Russian). 1903–1905], 1902. Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Rasporyazheniya pravitelstva [Government Part official], No 102, pp. 3–4 (in Russian). orders], 1872. Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chastoficialnaya [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Spisok litsam, imeyuschim pravo byt prisyazhnymi Part official], No 4. (in Russian). zasedatelyami po Pavlogradskomu uezdu [List of persons eligible to be jurors for Pavlograd district], 1870. Rebrin I. A., 1903. Krestyanskaya reforma v Ekaterynoslavskie gubernskie vedomosti. Chast oficialnaya Ekaterynoslavskoj gubernii (istoricheskij ocherk) [Ekaterynoslavskie provincial bulletin. Part official], No 9 [Peasant reform in the Yekaterynoslav province (historical (in Russian). essey)], Pamyatnaya knizhka i adres-­kalendar 1903 goda [Commemorative book and address-­calendar of 1903]. Uchastniki belogo dvizheniya v Rossii [Participants of Isuue 3. Ekaterynoslav, pp. 1–312 (in Russian). the white movement in Russia]. Available at: https://pomnirod. ru/materialy-k-statyam/vojna/grazhdanskaya [Accessed: Savelov L. M., 1898. Donskie dvoryane Leonovy. 17.07.2020] (in Russian). Statti po genealogii I istorii dvoryanstva [Don noblemen Leonovs, Articles on genealogy and history of the nobility]. St. Petersburg, pp. 45–50 (in Russian). 22 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33 DOI 10.15421/26200202 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477=416.16) Олександра І. Так, принцип нового історизму дозволив проаналізувати тексти в їх первинному контексті, що, у Конвертовані євреї: міжпоколіннєві свою чергу, зумовило дослідити ставлення М. Позена до текстів, що вплинуло на його проєкт щодо особливості зміни ідентичності цензурних зрушень. Системний підхід дав можливість у діяльності родини Позенів відобразити в цілому процес розвитку інституту цензури в Російській імперії та роль конвертованих євреїв у ньому на прикладі М. Позена. Вивчення М. Ю. Буланий законодавчих актів здійснювалося за допомогою магістр історії історико-правового аналізу та філософії реконструкції ORCID: 0000-0002-9989-140X О. Еткінда, що дозволило вписати родинну історію ResearcherID: G‑8298-2019 Позенів в історико-культурний контекст доби. Завдяки [email protected] науковому інструментарію та залученню раніше не Дніпровський національний університет відомих джерел стало можливим уточнення основних імені Олеся Гончара віх ранньої біографії М. Позена під час роботи в проспект Ю. Гагаріна, 72, м. Дніпро, різних департаментах, а також можливих причин Україна, 49010 кар’єрного зростання в контексті олександрівської епохи. Практичне значення: здійснені наробки Анотація. Мета статті полягає у реконструкції можна використовувати в подальшому для створення життєвих стратегій батька відомого діяча доби узагальнюючих праць з біографістики, юдаїки, Великих реформ М. Позена, а також спробі міжетнічної історії, суспільної історії та ін. Наукова дослідження його маловідомого раннього етапу новизна: вперше здійснено спроби реконструкції біографії. Методи дослідження: біографічний, біографії батька М. Позена на основі джерельних реконструкції, герменевтики, інтертекстуального матеріалів та діяльності перших поколінь родини аналізу, компаративістики, системно-структурний, Позенів у Російській імперії. Тип статті: аналітична. концептивний метод М. Епштейна та ін. Основні результати: завдяки застосуванню ряду підходів Ключові слова: Цензура єврейських книг; Юдаїка. вдалося вийти на ширшу проблематику, таку як реконструкція ідентичностей двох поколінь родини Надійшла до редколегії 24.04.2020 Позенів, виявлення стратегій їх входження до Прорецензована 10.08.2020 імперського соціуму та окреслення становища Рекомендована до друку 01.11.2020 й можливостей конвертованих євреїв за доби

© Буланий М. Ю., 2020 23 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33 DOI 10.15421/26200202 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477=416.16) эпоху Александра I. Так, принцип нового историзма позволил проанализировать тексты в их первичном Конвертируемые евреи: контексте, что, в свою очередь, позволило исследовать отношение М. Позена к текстам, которое отразилось межпоколенческие особенности на его проекте по изменениям цензуры. Системный изменения идентичности подход позволил отразить в целом процесс развития в деятельности семьи Позенов института цензуры в Российской империи и роль конвертируемых евреев в нем на примере М. Позена. Н. Ю. Буланый Изучение законодательных актов осуществлялось с магистр истории помощью историко-правового анализа и философии ORCID: 0000-0002-9989-140X реконструкции А. Эткинда, что позволило вписать ResearcherID: G‑8298-2019 семейную историю Позенов в историко-культурный [email protected] контекст эпохи. Благодаря научному инструментарию и привлечению ранее неизвестных источников Днипровский национальный университет стало возможным уточнение основных вех ранней имени Олеся Гончара биографии М. Позена во время работы в различных проспект Ю. Гагарина, 72, г. Днипро, департаментах, а также возможных причин Украина, 49010 карьерного роста в контексте александровской эпохи. Практическое значение: осуществленные наработки Аннотация. Цель статьи заключается в реконструкции можно использовать в дальнейшем для создания жизненных стратегий отца известного деятеля обобщающих трудов по биографистике, иудаике, эпохи Великих реформ М. Позена, а также попытке межэтнической истории, общественной истории исследования малоизвестного раннего этапа его и др. Научная новизна: впервые осуществлены биографии. Методы исследования: биографический, попытки реконструкции биографии отца М. Позена на реконструкции, герменевтики, интертекстуального основе исходных материалов и деятельности первых анализа, компаративистики, системно-структурный, поколений семьи Позенов в Российской империи. Тип концептивний метод М. Эпштейна и др. Основные статьи: аналитическая. результаты: благодаря применению ряда подходов удалось выйти на более широкую проблематику, Ключевые слова: Цензура еврейских книг; Иудаика. такую как реконструкция идентичности двух Поступила в редколлегию 24.04.2020 поколений семьи Позенов, выявление стратегий Прорецензирована 10.08.2020 их вхождения в имперский социум и определение Рекомендована в печать 01.11.2020 положения и возможностей конвертируемых евреев в

© Буланый Н. Ю., 2020 24 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33 DOI 10.15421/26200202 http://www.uha.dp.ua LCC DK508–508.95 Thus, the principle of new historicism made it possible to analyze texts in their primary context, which in turn made Converted jews: inter-­general features it possible to investigate Posen’s attitude to texts, which was reflected in his project for changes in censorship. The of change of identity in the activity systematic principle made it possible to reflect on the whole of the Posens the process of development of the institution of censorship in the Russian Empire and the role of converted Jews in it M. Yu. Bulanyi on the M. Posen’s example. The study of legislative acts Master of History was carried out using the historical-juridical analysis and ORCID: 0000-0002-9989-140X A. Etkind’s philosophy of reconstruction, which made it ResearcherID: G‑8298-2019 possible to inscribe the Posens’ history to the historical [email protected] and cultural context of the era. Thanks to scientific tools and the involvement of previously unknown sources, Oles Honchar Dnipro National University it became possible to clarify the main milestones of 72 Gagarin avenue, Dnipro, Ukraine, 49010 M. Posen’s early biography, while he working in various departments, as well as possible reasons for career growth Abstract. The aim of the scientific paper: to reconstruct in the context of the Alexander era. Practical significance: the life strategies of the father of the famous figure of the the accomplished developments can be used in the future Great Reform era M. Posen, as well as to attempt to study to create generalizing works on historical biography, the little-known early stage of his biography. Research Jewish study, interethnic history, social history, etc. methods: biographical, reconstruction, hermeneutics, Scientific novelty: for the first time, attempts were made to intertextual analysis, comparative studies, systemic- reconstruct the biography of M. Posen’s father based on the structural, conceptual method of M. Epstein, etc. Main initial materials and the activities of the first generations of results: thanks to the use of a number of approaches, the Posens in Russia Empire. Type of article: analytical. it was possible to reach broader issues, such as the Keywords: Censorship of Jewish books; Judaica. reconstruction of the identity of two generations of the Posens, identification strategies for their entry into the Received 24.04.2020 imperial society and determination of the position and Reviewed 10.08.2020 opportunities of converted Jews in the era of Alexander I. Accepted 01.11.2020

© Bulanyi M. Yu., 2020 DOI 10.15421/26200202

Постановка проблеми. Процес становлення Ж. Лакан), психології (Е. Еріксон, Е. Марч), соціо- 25 людської індивідуальності лишається актуальною логії (З. Бауман, П. Бергер), у яких розкриваються проблемою для вчених у різних сферах. Тому до- різні аспекти теорії ідентичності. Методологічним слідження впливу епохи на особистість є одним орієнтиром послужили роботи Ф. Шлейєрмахера, з наріжних каменів сучасної історичної біографіс- М. Епштейна та О. Еткінда, що посприяли глиб- тики. При цьому більшість розробок у системі «со- шому прочитанню джерел. ціальні фактори – ​людина» стосуються «екзотич- Залучена для даного дослідження джерельна ного». Тобто такого, що вже не зустрінеш у сучас- база представлена опублікованими та архівними ному світі, будь то риси епохи, або дії конкретної матеріалами. Серед опублікованих джерел варто персоналії. В подібному ключі проблема конвер- виділити законодавчі акти – ​Статути про цензуру тування євреїв у Російській імперії досліджуєть- 1804 та 1826 рр., інформаційно-­довідкові матері- ся здебільшого в межах доби Миколи І або поре- али – ​«Месяцесловы» з розписом чиновників ім- форменого періоду. Інша справа, коли явище епо- перії по відомствах за 1818–1825 рр., «Российский хи лише формується, а разом з ним формуються й медицинский список» за 1810–1837 рр. Їх аналіз нові особистості. Саме до цього можна віднести з позицій герменевтики (Шлейєрмахер, Ф., 2004, появу конвертованих євреїв у владних структу- с. 143) дозволив розкрити важливі віхи становлен- рах Російської імперії в перші десятиліття ХІХ ст. ня М. Позена. Архівні матеріали щодо особливос- Яскравим прикладом тут є М. Позен як представ- тей хрещення та службової кар’єри М. Позена міс- ник покоління вихрестів доби Олександра І, що тяться в Російському державному історичному ар- в подальшому брало участь у реформуванні імпе- хіві (Фонд № 733, Департамент народної освіти). рії (проекти устрою Кавказького краю, Селянської Вони надали можливість прослідкувати «ненав- реформи та ін.). Тож реконструкція ранньої біо- мисне вираження почуття життя, розуміння світу» графії діяча, особливо його походження та служ- (Misch, 1907, р. І) Позеном у певні періоди в межах бової діяльності, дозволить більш чітко виявити імперської культури. Окремо варто виділити запис- поколінневі специфіки існування конвертованих ку М. Позена про реформування імперської цензу- євреїв та реалізації власних можливостей в імпер- ри, що міститься в Російському державному істо- ському соціумі. ричному архіві (Фонд № 733) й яку було введено Історіографічна ситуація щодо діяльності до наукового обігу історіографічним шляхом через М. Позена є достатньо суперечливою. Це, крім широке цитування Д. Ельяшевичем (Эльяшевич, іншого, стосується також і його кар’єри. Так, до- 1999, с. 114–124). Важливим при вибудові гіпотез сить схематично описують основні віхи служби щодо життя батька М. Позена стало залучення та- цього діяча дореволюційні історики І. Давидович ких іноземних джерел довідково-­статистичного й І. Павловський. Більш детально подається ран- характеру, як «Rabbiner-Handbuch»­ та сканований ній етап кар’єри М. Позена та його роль у створен- мартикул «Wittenberger Martikel» 1786 р. ні інституту цензури в дослідженнях сучасних ро- Виклад основного матеріалу та результа- сійських істориків Д. Ельяшевича, А. Воробйова ти. Процес конвертування євреїв у Російській ім- та Є. Пушкарьова. Проте реконструкції цілісної перії можна спостерігати з початку XVIII ст., коли картини початку діяльності М. Позена, на жаль, поодинокі вихрести починали входити до імпер- досі відсутні. Певні відомості з його життя та по- ської еліти, що не викликало особливої уваги влад- ходження містяться в роботах Л. Бердникова та них структур. Проблема побудови взаємовідно- М. Штейнберга, які дуже побіжно наводять свід- син з ними виникла після приєднання земель Речі чення про походження реформатора, висуваючи Посполитої, населених великою кількістю євреїв. різні версії, хоча не завжди аргументують гіпо- Згідно з думкою фахівця з історії російського єв- тези посиланнями на джерела. Тож поява родини рейства Дж. Клієра, основні «рецепти вирішення Позенів на теренах Російської імперії, діяльність єврейського питання» й погляди імперського соці- уму на євреїв оформилися в період 1772–1825 рр. її представників та особливості життя лишаються у вигляді трьох підходів: релігійного (наверну- майже не вивченими. ти у християнство чи ізолювати), прагматичного Для ширшого розуміння контексту, в яко- (використовувати та терпіти) й реформаторського му існувала родина, в нагоді стали праці фахів- (зрівняти у правах) (Клиер, 2000). ців з історії євреїв Російської імперії Дж. Клієра, Особливу увагу російський уряд звертав на Й. Петровського-Штерна­ та П.-Р. Магочія. прагматичний підхід. Конвертування євреїв хоч Важливою групою літератури виступають і до- і було більш привабливим для влади, проте в за- слідження, які надали для подальшої роботи не- значений період на практиці не мало ані масово- обхідний інструментарій підходів та методів. го, ані примусового характеру. Тож поява актив- Так, були застосовані праці з філософії (П. Рікер, них конвертованих євреїв та їх входження до ім- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33

26 перської еліти в досліджуваний період стала яви- яким виступав батько М. Позена, до Героя (Howe щем, до якого починало приглядатися та поступо- and Strauss, 1997, р. 84). во звикати суспільство. Задля можливостей кар’єр- Кожне з поколінь мало спільні життєві сцена- ного зростання конвертовані євреї проходили важ- рії та базове ставлення до ризиків, родини, культу- кий шлях. Непересічним тут вважаємо приклад ді- ри та ін. Такий шлях зумовлюється тим, що бать- яльності двох поколінь родини Позенів, особливо ко М. Позена піддався впливам ідей Хаскали й за- представника другого покоління – М.​ Позена, який для навчання світським наукам та отримання ме- від народження був підданим Російській імперії. дичної освіти прийняв лютеранство. Опинившись Вміло маніпулюючи змінами віросповідання (яке відчуженим від родини та общини, він мігрував до й було визначальним в ідентичності людей тра- Російської імперії, де довгі роки утримував лікар- диційного суспільства), вони досягли привілейо- ську практику й, судячи з «Российского медицин- ваного становища в суспільстві й навіть отрима- ского списка», повернувся до юдаїзму (значиться ли дворянство (М. Позен – ​у 1836 р., а його брат як «Мейрович Позин Гейман»). Тобто він належав І. Позен – ​у 1834 р.). до категорії вихрестів, для яких зміна віри не озна- Для даного дослідження важливим є окрес- чала зміни ідентичності й мала декларативний ха- лення поняття «ідентичність». Це надає можли- рактер. Натомість, М. Позен втілює образ Героя – ​ вість зрозуміти своєрідність соціального буття оптиміста, що орієнтується на інтереси суспіль- та принципів включення особистості до нього, ства, завдяки чому він і став енергійним та впев- тобто визначення людини під владою ходу істо- неним політичним діячем. Прийняття ним право- рії (Бультман, 2012, с. 5) й взаємовідносин люди- слав’я свідчить про спротив позиції бути одним із ни та суспільства, що, у свою чергу, дозволяє при «вчених євреїв» (Магочій та Петровський-­Штерн, вивченні окремої особистості віднайти «історич- 2016, с. 39). Тому така реконструкція батьківського ну істину» (Croce, 1949). Не даремно американ- прецеденту 10 щодо зміни віри передбачала нове ський психолог Е. Еріксон вважав, що проблема тлумачення конвертування та повну трансформа- інтеграції й творення ідентичності визначається цію ідентичності. не лише досвідом людини, але й груповими прак- Зміна релігійної приналежності у двох поко- тиками (Erikson, 1980, р. 20). Тим паче, що з кін- ліннях Позенів стала кризовим явищем для роди- ця XVIII ст. можна виокремити кілька поколінне- ни, що й зумовило істотну різницю між ними та їх вих стратегій, які відтворюють «своєрідну драбину ідентичностями. Отже, свідомий крок М. Позена людських типів» (Лотман, 1994). Виходячи з цьо- не дозволяє сприймати його як позбавлену ціліс- го, ідентичність є способом організації досвіду на ності особистість («фрагментований дивід», згідно колективних просторово-­часових «Я», його цілей з Ж. Лаканом) (Лакан, 1999, с. 204). У певних мо- та можливостей. Непересічним прикладом подіб- ментах власної біографії він використовував набу- ної взаємодії виступають постаті М. Позена та його тий досвід зі свого юдейського минулого, компен- батька, які намагались увійти в суспільство завдяки суючи лакуни при формуванні нової ідентичності зміні віри та життєвого устрою. Цілком доречним як імперського чиновника та християнина (Бурдье, тут виглядає порівняння британським соціологом 2002, с. 47). У свою чергу, використання подібного З. Бауманом подібних змін із призмою, щодо якої досвіду з минулого життя ставало основою, сво- модерні риси «оберталися навколо осі ідентичнос- єрідним «базисним довір’ям» для побудови став- ті» (Бауман, 2005, с. 176). лення до М. Позена з боку оточуючого світу, для Враховуючи конструктивістські теорії, тлума- якого він так і лишився євреєм, тобто – чужим​ «Я» чення ідентичності має соціальну природу в усіх (Саид, 2006, с. 3). формах соціально-історичного­ життя. Досліджуючи Рання біографія М. Позена сповнена багатьох становлення ідентичності М. Позена, можна ок- лакун. Відомий лише рік його народження – 1798,​ реслити її як «складне та парадоксальне явище» хоча й збереглася точна дата смерті – 23.11.1871​ р. (Marc E., 2002, с. 35). Цей діяч постає як унікаль- (Высшие чины Российской империи, 2017, с. 601). на фігура доби модернізації, яка, однак, має схо- У науковій же літературі відсутні будь-які свідчення жість з іншими сучасниками. Така «семантична щодо його життя до 1817 р. Туманним видається й двоїстість» (Рикер, 2002) вказує на ідентичність, походження діяча. Так, публіцисти М. Штейнберг що коливається на перших порах між подібністю та Л. Бердников засвідчували, що його батьки були та відмінністю схожого досвіду попередніх поко- польськими євреями, які стали протестантами. лінь. На таку думку наштовхує зміна віри батьком Батько Позена отримав диплом лікаря в Німеччині М. Позена задля навчання в університеті. Тоді як для сина зміна віри перетворилася з «даності» на «задачу» (Бауман, 2005, с. 182). Тут спостеріга- 10 Реконструкція, яка в ключі теорії О. Еткінда, на відміну від стилізації, намагається відтворити попередній досвід ється зміна поколінневих циклів від Мандрівника, як свій власний (Эткинд, 1998, с. 68). DOI 10.15421/26200202

та у 1786 р. переїхав до Російської імперії і став ціативи І. Канта євреї отримали право навчатися 27 придворним лікарем у Петербурзі (Штейнберг, 2018; в Кенігсберзькому університеті (лише на медично- Бердников, 2019). Проте В. Острєцов наполягав му факультеті), а завдяки творам Н. Весселі та на- на відсутності прізвища «Позен» серед чиновни- казам Йосипа II вища освіта для них стала більш ків придворного штату лікарів у «Месяцесловове» доступною, хоча й в обмежених формах та не на кінця XVIII ст., а також у «Российском медицин- всіх теренах німецьких земель (Чериковер, стлб. ском списке» (Острецов, 2014). Водночас, за дани- 30). Ситуація у прусських та саксонських землях, ми того самого джерела, в період як мінімум з 1810 де міг проживати та навчатись Х. Позен, навпа- й до 1837 рр. у категорії окулістів значиться дехто ки, була обмежена законодавством проти євреїв «Мейрович Позин Гейман» (тобто Хаїм Меєрович Фрідріха-­Августа ІІІ та Фрідріха ІІ (Лозинский, Позен. – ​М. Б.). Він мав «ограниченное право на стлб. 76–87; Саксония, 1994, кол. 597–600). Можна производство врачебной практики» та окремий доз- припустити, що після закінчення навчання батько віл на лікування катаракти (Российский медицин- М. Позена повернувся до юдаїзму, про що свідчить ский список, 1810, с. 156; 1821 р., с. 188; 1825 р., ім’я з медичного списку – Хаїм​ Меєрович, та нав- с. 225; 1830 р. с. 267; 1837 р., с. 339; а в 1840 р., на чання дітей традиціям. Тобто він вибудовував свою с. 393 у списку дані відсутні). Про ймовірність іден- особистість з мінливостей оточуючого середовища, тифікації цієї постаті як батька М. Позена свідчить не приймаючи його пасивно як даність, але актив- згадка в матеріалах військового міністерства щодо но змінюючи, залежно від обставин (Бергер, 1967, останнього – «сын​ глазного врача» (Столетие воен- с. 15, 18). При цьому його ідентичність лишалася ного министерства, 1909, с. 140 – щодо​ М. Позена; більш-менш сталою. с. 149 – ​щодо І. Позена). Єдине, що лишається за- Лікар Хаїм Позен мігрував до Російської ім- гадковим – стійке​ порушення у виданнях послідов- перії з невідомих причин. Можливо, на це вплину- ності при написанні імені лікаря. Проте це можна ла смерть короля Фрідріха ІІ, або введення євре- пояснити неточним заповненням документів, які їв у «равное с прочими состояние» Катериною ІІ засвідчують особу, адже у 1823 р. він значився як (Об ограждении прав евреев в России, с. 598). Отже, «Позен Гейман» (Российский медицинский список можна припустити, що Х. Позен оселився в Санкт-­ на 1823 г., с. 188). Петербурзі, створив родину й тримав лікарську Таким чином, на початку ХІХ ст. працював практику. Ще одним важливим доказом, що саме окуліст Х. Позен, який, імовірно, і був батьком він був батьком М. Позена, є той факт, що за медич- М. Позена та займав чільне місце серед лікарів імпе- ним списком того самого періоду фігурує штатний рії. І можна погодитися з гіпотезою М. Штейнберга лікар, надвірний радник В. Логінов – ​майбутній та Л. Бердникова, що перехід Х. Позена до хри- тесть М. Позена. Оскільки медичні заклади в пе- стиянства мав суто прагматичний характер – ​за- ріод царювання Олександра І були підпорядковані для навчання в університеті. Враховуючи згадки Міністерству духовних справ та народної освіти, М. Позеном, що він «с малолетства» отримав від то вибір М. Позеном служби саме в Департаменті батька «верные сведения о языке и обычаях ев- освіти, а його братом – ​стати лікарем-­окулістом рейских» (Дело о принятии мер, арк. 78–79 зв.; можна вважати цілком логічним. Бердников, 2019), доцільно припустити, що його Незабаром юдейська ідентичність Х. Позена батько пройшов через традиційну єврейську освіту знов стала на шляху кар’єри, але вже його дітей. не лише в хедері, а й в єшиві, де вивчають Талмуд. Старші сини задля державної служби змінили віру – ​ У ході дослідження вдалось виявити в німець- один для чиновницької діяльності, інший – для​ вій- ких землях родину рабинів та даянів Позен, які були ськової та медичної 11. Згідно з архівними даними, вихідцями з Познані та проживали у Фрідбергу, на братів Позенів було заведено справу щодо при- Гамбурзі, Оффенбах-на-Майні­ та Франкфурті-на-­ йняття ними християнства, яка датується 6 жовтня Майні (Rabbiner-­Handbuch, Bd. 1). Проте, тісного 1817 р. (Дело о принятии И. П. и М. П. Позенами зв’язку з нею російських Позенів допоки встано- христианской веры, арк. 1–2). Вибір православ’я вити не вдалося. Серед мартикулів німецьких уні- також був прагматичним кроком братів, адже єв- верситетів віднайдено лише запис від 1786 р., де реї, які ставали лютеранами, не контролювалися згадується «Gottlob Pusen Silesius. Acad. Francof.» Синодом, тому й не мали довіри уряду. Тож, аби (Wittenberger Martikel, 9, arc. 154v). Проте іден- не виникало додаткових питань щодо зміни ре- тифікація його з батьком М. Позена ще лишаєть- ся невизначеною. Перехід до лютеранства заради 11 Він значиться як «Иван Позин» (Российский медицинс- навчання був звичайною справою в німецьких зем- кий список на 1821 год, с. 158), що свідчить про можливу трансформацію прізвища в російських джерелах того лях. Хоча сам факт навчання в університеті євреїв часу та підтверджує гіпотезу про батьківство Х. Позена. був спорадичним явищем. Лише з 1770–1780-х рр. Оскільки лише з 1823 р. вони, разом з імовірним батьком фігурують у списку під прізвищем «Позен» (Российский ситуація поступово почала змінюватися. Так, з іні- медицинский список на 1823 год, с. 188). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33

28 лігії, сини Х. Позена прийняли православ’я під твердили, відсутні. Лише за матеріалами 1825 р. іменами Іван та Михайло. Хрещені брати стали вдалося визначити, що на той час він працював ко- «Павловичами», оскільки вихрестам часто давали лезьким секретарем. Тобто з чином Х класу, який імена хрещених батьків. Тож припускати, як, напри- був нижче, ніж у Департаменті народної освіти. клад, Л. Бердников, що батька звали Павло Позен, Актуальність записки М. Позена зумовлена не є доцільним (Бердников, 2019). Водночас кон- дискусіями з соціальних питань, які розгорнулися вертацію братів Позенів можна пов’язати з утворе- в Санкт-­Петербурзі наприкінці 1810-х рр. (Клиер, ним у 1817 р. «Товариством ізраїльських христи- 2000). Так, проблема цензури єврейських книг по- ян», для сприяння діяльності якого М. Позен зго- трапила до уваги укладачів нового цензурного ста- дом спеціально пропонував виділяти залишки ко- туту. Одним з перших свої пропозиції з цього пи- штів із кожного цензурованого аркуша єврейських тання надав І. Франк, який був консультантом з єв- книг задля підвищення рівня підготовки євреїв до рейських справ у Г. Державіна. Спробував долу- хрещення (Дело о принятии мер, арк. 84–85). читися до реформування й М. Позен. На його ідеї За даними І. Давидовича, після конверта- звернули увагу укладачі статуту, але до своєї робо- ції вісімнадцятилітній М. Позен потрапив до ти не залучили (Пушкарев, 2010, с. 9–10). Департаменту народної освіти 23 листопада 1817 р. Розробку «єврейських» статей було доручено (Давидович, 1905, с. 265). Зазначається, що він архієпископу Філарету (Дроздову), який у подаль- був тут помічником столоначальника, хоча за шому став митрополитом Московським. Саме він «Месяцесловом» станом на 30 січня 1818 р. у спис- сформулював основні положення до нового ста- ку штату Департаменту його прізвище відсутнє туту щодо єврейських книг, які з деякими поправ- (Месяцеслов на 1818, с. 437). До початку 1818 р. ками були чинними до 1880-х рр. (Устав о цен- М. Позен, скоріше за все, працював копіїстом ІІІ зуре 1826 г., с. 566–567). Їх зміст базувався як на відділення Департаменту народної освіти. Проте християнських уявленнях про помилковість юда- вже незабаром його кар’єра активізується: у 1818 р. їзму, так і на ідеях Г. Державіна щодо необхідно- він став колезьким реєстратором (Дело о награж- сті «виправлення» євреїв та викорінення «зла» від дении, арк. 1), а у 1819 р. – ​молодшим помічни- них (Эльяшевич, 2000, с. 32), тобто заборони всьо- ком столоначальника (Месяцеслов на 1819, с. 467). го, що могло розцінюватися як нападки на хрис- Другим поштовхом для кар’єри М. Позена, тиянство, сприяння конфліктам між напрямами окрім зміни віри, стало подання ним 4 листопада юдаїзму, протиставлення Галахи й законодавства 1820 р. «Записки о цензуре еврейских изданий» тощо. Філарет використав ідеї М. Позена щодо не- міністру освіти князю О. М. Голіцину, який у той втручання в боротьбу між міснагідами та хасида- час втілював політику християнського універса- ми (История еврейского народа, 2012, с. 90; Устав лізму та сприяв створенню умов «особистої поза- о цензуре 1826 г., с. 567). Згідно з поданими мате- конфесійної релегійності» (Воробьев, 2018, с. 22). ріалами записки М. Позена, Д. Ельяшевич дійшов Звернення до проблеми та зміст тексту «Записки» висновків, що призначення цензором міснагіда було унаочнили єднання старого досвіду та нового при «крайне неудобно», оскільки це призвело б до бо- вибудовуванні М. Позеном власної ідентичнос- ротьби, яка не дозволила б адекватно цензурувати ті. Подієвість його мислення на межі між юдей- книги ідейних противників. Проте, на відміну від ською та християнською ідентичностями підкрес- чиновника-­вихреста, єпископ Філарет мотивував лює концептивну природу твору 12. Таке вміле вико- цей крок тим, що в такій боротьбі «стороны будут ристання в «Записці» знань про особливості кож- объяснять определенную истину, что в настоящее ної з релігій сприяло авторові на ранньому етапі время Ветхого завета не довольно для спасения» його служби. Так, на 1820 р. М. Позен став губерн- (Филарет, митрополит Московский, 1885, с. 70). ським секретарем (ХІІІ клас), у 1821 р. – старшим​ Заслугою М. Позена під час створення статуту помічником (Дело о переводе помощников, арк. стала і його прискіплива увага до положення цен- 1–2), у 1822 р. – ​титулярним радником (ІХ клас). зора, на якому майже не зупинилися інші автори Хоча І. Давидович зазначав, що до 18 серпня 1823 р. проектів. З опублікованих фрагментів «Записки» М. Позен був столоначальником у Департаменті на- можна дійти висновку, що його ідеалом був вихрест, родної освіти, а потім призначений столоначальни- який знав їдиш та іврит, розумівся на єврейській ком V відділення Департаменту державного майна книжності («имели случай лично узнать образ и дух при Міністерстві фінансів. Таку саму інформацію преподавания книг сих еврейскому юношеству»). подав й І. Павловський (Павловский, 1914, с. 230). Посада цензора передбачала високу платню, «по Але в «Месяцеслове» на 1824 р. дані, які б це під- которой занятия могут быть приятнее постоянного чтения сочинений, содержание коих для христиа- нина совершенно незанимательно и бесполезно» 12 Якщо враховувати його у тлумаченні М. Епштейна (Эпштейн, 2017). (Эльяшевич, 2015). М. Позен пропонував винагоро- DOI 10.15421/26200202

ду цензору за рахунок єврейських общин, які плати- персону батька М. Позена, окреслити основні віхи 29 ли б за кожен цензурований аркуш. Окрім економії його професійного життя та інтерпретації зміни віри державних статків, молодий імперський чиновник в контексті доби. Реконструкція практики конверта- бажав при такому підході «затруднить несколько ції у другому поколінні родини дозволила прослід- распространение книг, содержащих одни ложные кувати інший варіант зміни релігійної ідентичнос- умствования и производящих вредное влияние на ті та використання знань традицій у подальшому. нравственность евреев» (Эльяшевич, 1999, с. 116). І якщо І. Позен після конвертації не згадував про «Записку» М. Позена також можна вважа- своє походження, то М. Позен лише на початку сво- ти однією з перших спроб цензурного обмеження єї кар’єри спробував впливати на положення євреїв Талмуду. Він вважав цю збірку небезпечною для імперії (про що свідчить «Записка» щодо цензуру- імперської влади, бо вона містила ідеї, «познание вання книг). Проте надалі він також став оминати коих составляет главнейшую ученость евреев» прямі згадки про свій юдейський досвід та займав- (Эльяшевич, 1999, с. 115). Подібна політика «по- ся лише проблемами загальноімперського значен- зитивного впливу» на книжну культуру євреїв була ня. Під впливом секуляризації книжкової культури вигідна владі. Діячі на кшталт М. Позена зуміли пе- на початку XIX ст. відбулася трансформація релі- реконати можновладців, що причиною особливого гійної цензури, яка перетворилася на інструмент становища євреїв є не релігія, а Талмуд. Така пози- державної виховно-ідеологічної­ політики. Знання ція спочатку призвела до боротьби з хасидизмом єврейської та християнської традиції дозволили (проекти В. Тугендгольда та І. Левінзона), а в 1830- М. Позену запропонувати прості для втілення ідеї х рр. – до​ заборони єврейського книгодрукування цензурування єврейських книг. Майже всі його (Эльяшевич, 2015). пропозиції були реалізовані, а їх автор звернув на Висновки. Таким чином, досвід зміни віри, себе увагу імперських еліт. Так зміна ідентичнос- який мав Х. Позен, у поколінні його дітей із тим- ті стала запорукою швидкої адаптації М. Позена часового явища став остаточним. На основі дже- до імперського середовища та подальшого служ- рельного матеріалу вдалося висунути гіпотезу про бового зростання.

Бібліографічні посилання Бауман, З., 2005. Индивидуализированное общество. и Габбе, 28 сентября 1821 г. Ф. 733. Оп. 1. Д. 222. Санкт-­ Москва: Логос, 390 с. Петербург: Российский государственный исторический Бердников, Л. И., 2019. Державники-евреи­ импера- архив, стр. 1–10 об. тора Николая І. Заметки по еврейской истории, № 1(213), Дело о принятии евреями И. П. и М. П. Позенами Январь. Доступно: http://z.berkovich-zametki.com/y2019/­ христианской веры и о службе последнего помощником nomer1/berdnikov/ [Дата звернення: 10.03. 2020]. столоначальника Департамента народного просвеще‑ Бультман, р., 2012. История и эсхатология. При‑ ния. Ф. 733. Оп. 86. Д. 505. Санкт-­Петербург: Российский государственный исторический архив, стр. 1–45 об. сутствие вечности. Москва: Канон +, 208 с. Дело о принятии мер для доставления в Публичную Бурдье, П., 2002. Идентичность и репрезентация: библиотеку недосланных ей еврейских книг, издаваемых элементы критической рефлексии идеи «региона». Ab в Виленском учебном округе. Ф. 733. Оп. 87. Д. 24. Санкт-­ Imperio. Казань, № 3, с. 45–60. Петербург: Российский государственный исторический Воробьев, А. М., 2018. Религиозная цензура как архив, стр. 1–95 об. явление русской культуры XVIII – ​первой четверти История еврейского народа в России, 2012. Ред. XIX в.: автореф. дис. … канд. культурол. наук: 24.00.01. И. Лурье, 2012. Т. 2. От разделов Польши до падения Екатеринбург, 28 с. Российской империи. Москва; Иерусалим: Гешарим; Мосты Высшие чины Российской Империи (22.10.1721– культуры, 534 с. 02.03.1917). Биографический словарь, 2017. Сост. Клиер, Дж., 2000. Россия собирает своих евреев Е. Л. Потемкин, 2017. Т. 2. И-П. Москва: [б. и.], 661 с. (Происхождение еврейского вопроса в России: 1772– Давидович, И., 1905. Позен Михаил Павлович. 1825). Москва; Иерусалим: Гешарим; Мосты культуры. Русский биографический словарь, Т. 14. Плавильщи‑ Доступно: http://ju.org.ua/pict_mod/pictures/171_item_ ков – ​Примо, с. 265–266. file_klier.pdf [Дата звернення: 18.03. 2020]. Дело о награждении коллежских секретарей Серова Лакан, Ж., 1999. Семинары. Книга 2. «Я» в тео‑ и Ковалькова следующими чинами и Михаила Позена рии Фрейда и в технике психоанализа. Москва: Гнозис; коллежским регистратором. Ф. 733. Оп. 1. Спр. 40. Логос. 520 с. Санкт-­Петербург: Российский государственный исто- Лозинский, С., 1912. Пруссия. Еврейская энциклопе‑ рический архив, стр. 1–2 об. дия Брокгауза и Ефрона, Т. 13. Проклятие – Сарагосси​ , Дело о переводе помощников стола начальников: стлб. 76–87. старшего, Козловского, во Второй отдел, а младшего, Лотман, Ю., 1998. Беседы о русской культуре. Шевича, в Третий отдел и об определении старшим Быт и традиции русского дворянства (XVIII – ​начало помощником Позена, а младшими Владимира Аникиева XIX века). Санкт-­Петербург: Искусство, 415 с. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33

30 Магочій, П.-Р. та Петровський-Штерн,­ Й., 2016. на 1837 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- Євреї та українці: тисячоліття співіснування. Ужгород: фия, 370 с. Видавництво Валерія Падяка, 316 с. Российский медицинский список, изданный по Вы‑ Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий сочайшему Его Императорского Величества повелению, штат Российской империи на лето от Рождества Хри‑ на 1840 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- стова 1818: [В 2-х ч.]. Санкт-­Петербург: Императорская фия, 436 с. Академия наук. Ч. 1, 856 с. Саид, Э., 2006. Ориентализм. Западные концепции Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий Востока. Санкт-­Петербург: Руccкий Мiръ, 672 с. штат Российской империи на лето от Рождества Хри‑ стова 1819: [В 2-х ч.]. Санкт-­Петербург: Императорская Саксония, 1994. Краткая еврейская энциклопедия. Академия наук. Ч. 1, 927 с. Т. 7. Рааб – Сионисты​ -­социалисты. Иерусалим: Кетер, кол. 597–600. Об ограждении прав евреев в России, касательно их подсудности, торговли и промышленности, 1830. По‑ Столетие военного министерства: 1802–1902. лное Собрание Законов Российской Империи. Собрание Указатель биографических сведений, архивных и ли‑ первое: с 1649 по 12 декабря 1825 года. Т. 22. 1784–1788. тературных материалов, касающихся чинов общего Санкт-­Петербург: Типография 2-го Отделения Соб- состава по канцелярии военного министерства с 1802 ственной Его Императорского Величества Канцелярии, до 1902 г. включительно, 1909. Отдел 5, Кн. 2. Санкт-­ № 16391, с. 595–599. Петербург: Типография М. О. Вольф, 526 с. Острецов, В., 2014. Израильский ученый Савелий Устав о цензуре 1804 г., 1830. Полное собрание за‑ Дудаков, российский литератор Л. Бердников и думный конов Российской империи. Собрание 1, Т. 28. 1804–1805, дьяк Алмаз Иванович Иванов. Из истории «еврейского № 21388. вопроса» и его отношения к «вопросу русскому». До- Устав о цензуре 1826 г., 1830. Полное собрание ступно: https://ruskline.ru/analitika/2014/03/31/izrailskij_ uchenyj_savelij_dudakov_rossijskij_literator_l_berdnikov_i_ законов Российской империи. Собрание 2. Т. 1. С 12 де‑ dumnyj_dyak_almaz_ivanovich_ivanov/ [Дата звернення: кабря 1825 по 1827, № 403. 24.03. 2020]. Филарет (Дроздов), митрополит Московский, 1885. Павловский, И. Ф., 1914. Полтавцы: иерархи, Мнение архиепископа Ярославского Филарета о пра- вилах цензурного устава, относящихся до издания ев- государственные и общественные деятели и благо‑ рейских книг. Собрание мнений и отзывов Филарета, творители. Опыт краткого биографического словаря митрополита Московского и Коломенского, по учебным Полтавской губернии с половины XVIII в. Полтава: Т‑во и церковно-­государственным вопросам, издаваемое под Печатного Дела, 294 с. редакцией преосвященного Саввы, архиепископа Тверс‑ Пушкарев, Е. Ю., 2010. Нормативно-­правовые кого и Кашинского. Т. 2. Санкт-Петербург:­ Синодальная основы цензуры в России в первой половине XIX в.: дис. типография, 504 с. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Москва, 22 с. Чериковер, И., 1912. Просвещение (на Западе). Рикер, П., 2002. Конфликт интерпретаций. Очер‑ Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона, Т. 13. ки о герменевтике. Москва: Канон-­Пресс-­Ц; Кучково Проклятие – ​Сарагосси, стлб. 30–62. поле, 622 с. Доступно:http://www.odinblago.ru/pol_o_ Шлейермахер, Ф., 2004. Герменевтика. Санкт-­ germenevtike/#1_1 [Дата звернення: 19.03. 2020]. Петербург: Европейский Дом, 242 с. Российский медицинский список, изданный по Вы‑ Штейнберг, М., 2018. Царские воєначальни- сочайшему Его Императорского Величества повелению, ки – евреи.​ Мастерская, Декабрь. Доступно: http://club. на 1810 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- berkovich-­zametki.com/?p=42607 [Дата звернення:24.03. фия, 222 с. 2020]. Российский медицинский список, изданный по Вы‑ Эльяшевич, Д. А., 1999. Правительственная поли‑ сочайшему Его Императорского Величества повелению, тика и еврейская печать в России, 1797–1917: Очерки на 1821 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- истории цензуры. Санкт-­Петербург; Иерусалим: Геша- фия, 210 с. рим; Мосты культуры, 790 с. Российский медицинский список, изданный по Вы‑ Эльяшевич, Д. А., 2000. Правительственная поли‑ сочайшему Его Императорского Величества повелению, тика и еврейская печать в России 1797–1917: автореф. на 1823 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- дис. … докт. ист. наук: 07.00.02. Санкт-­Петербург, 32 с. фия, 242 с. Доступно: http://www.opentextnn.ru/censorship/russia/ Российский медицинский список, изданный по Вы‑ dorev/libraries/book/index.html@id=493 [Дата звернення: сочайшему Его Императорского Величества повелению, 18.03. 2020]. на 1825 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- Эльяшевич, Д. А., 2015. Талмуд и цензура. Цензура фия, 362 с. в России. Материалы к энциклопедическому словарю. Российский медицинский список, изданный по Вы‑ Нижний Новгород: Открытый текст (Нижегородское сочайшему Его Императорского Величества повелению, отделение Российского общества историков-архивистов).­ на 1830 год. Санкт-Петербург:­ Медицинская Типогра- Доступно: http://www.opentextnn.ru/censorship/russia/ фия, 306 с. encslov/index.html@id=5810 [Дата звернення: 24.03 2020]. Российский медицинский список, изданный по Вы‑ Эпштейн, М. Н., 2017. Проективный словарь гума‑ сочайшему Его Императорского Величества повелению, нитарных наук. Москва: Новое литературное обозрение. Доступно: https://www.rulit.me/books/proektivnyj-­slovar- DOI 10.15421/26200202 gumanitarnyh-nauk-read‑478735–44.html [Дата звернення: Rendezvous with Destiny. New York: Broadway Books, 31 24.03. 2020]. 382 р. Эткинд, А. М., 1998. Хлыст. Секты, литература Marc, E., 2016. La construction identitaire de и революция. Москва: Новое литературное обозрение. l’individu, Identité (S). L’individu, le groupe, la societé, Доступно: https://txt.drevle.com/text/etkind-hlyst-sekty_­ Mars, р. 28–36. literatura_i_revoluciya‑1998/3 [Дата звернення: 25.02. Misch, G., 1907. Geschichte der Autobiographie. 2020]. Leipzig und Berlin: B. N. Teubner. Available at: Berger, P., 1967. The Sacred Canopy. Elements of https://archive.org/details/geschichtederau00miscgoog Sociological Theory Religion. New York: Anchor, 240 р. [Accesed: 20.03. 2020]. Croce, B., 1949. History as the story of liberty. Namenliste aller Rabbiner. Rabbiner-­Handbuch, Bd. London: George Allen and Unwin limited. Available at: 1. Available at: http://www.steinheim-institut.de/wiki/index.­ https://archive.org/details/HistoryAsTheStoryOfLiberty php/RabbinerHandbuch:1: Namenliste#P [Accesed: 20.05. [Accesed: 23.03. 2020]. 2020]. Erikson, E., 1980. Identity and life cycle. New York: Rectore Academiae Vitebergensis Gotofredo Augusto W. W. Norton & Co, 256 p. Meerheim Poeseos Professore Publico Ordinario Ius Civitatis Howe, N. and Strauss, W., 1997. The Fourth Turning: Academiae obtinuerunt A. C., 1786. Wittenberger Martikel, What the Cycles of History Tell Us About America’s Next 9, arc. 154v. Available at: http://digital.bibliothek.uni-halle. de/hd/content/pageview/2534041 [Accesed: 21.05. 2020]. References Bauman, Z., 2005. Individualizirovannoe obshchestvo Delo o perevode pomoshchnikov stola nachal’nikov: [The individualized society]. Moskva: Logos, 390 p. starshego, Kozlovskogo, vo Vtoroy otdel, a mladshego, (in Russian). Shevicha, v Tretiy otdel i ob opredelenii starshim Berdnikov, L. I., 2019. Derzhavniki-evrei­ imperatora pomoshchnikom Pozena, a mladshimi Vladimira Anikieva Nikolaya І [The sovereign Jews of Emperor Nicholas I]. i Gabbe, 28 sentyabrya 1821 g. [The case of the transfer of Zametki po evreyskoy istorii [Notes on Jewish history], No 1 the desk assistants to the chiefs: the senior, Kozlovsky, to the (213), Yanvar’ [Janyary]. Available at: http://z.berkovich-­ Second Department, and the junior, Shevich, to the Third zametki.com/y2019/nomer1/berdnikov/ [Accesed: 10.03. Department and the appointment of Posen as senior assistant, 2020] (in Russian). and Vladimir Anikiev and Gabbe as juniors, September 28, 1821]. F. 733. Op. 1. Spr. 222. Sankt-Peterburg:­ Rosіys’kiy Bul’tman, R., 2012. Istoriya i eskhatologiya. Prisutstvie derzhavniy іstorichniy arkhіv, ark. 1–10 zv. (in Russian). vechnosti [History and eschatology. The presence of eternity]. Moskva: Kanon +, 208 p. (in Russian). Delo o prinyatii evreyami I. P. i M. P. Pozenami khristianskoy very i o sluzhbe poslednego pomoshchnikom Burd’e, P., 2002. Identichnost’ i reprezentatsiya: stolonachal’nika Departamenta narodnogo prosveshcheniya elementy kriticheskoy refleksii idei «regiona» [Identity and [The case of the adoption of the Christian faith by the Representation: Elements of Critical Reflection on the Idea Jews I. P. and M. P. Posen and the service of the last clerk of the «Region»]. Ab Imperio [From the Empire]. Kazan’, assistant of the Department of Public Education]. F. 733. No 3, pp. 45–60 (in Russian). Op. 86. Spr. 505. Sankt-Peterburg:­ Rosіys’kiy derzhavniy Vorob’ev, A. M., 2018. Religioznaya tsenzura kak іstorichniy arkhіv, ark. 1–45 zv. (in Russian). yavlenie russkoy kul’tury XVIII – ​pervoy chetverti XIX v. Delo o prinyatii mer dlya dostavleniya v Publichnuyu [Religious censorship as a phenomenon of Russian culture biblioteku nedoslannykh ey evreyskikh knig, izdavaemykh v in the XVIII – the​ first quarter of the XIX century]: avtoref. Vilenskom uchebnom okruge [The case of taking measures to dis. kand. kul’turol. nauk: 24.00.01. Ekaterinburg, 28 p. deliver to the Public Library unsent Jewish books published (in Russian). in the Vilnius educational district]. F. 733. Op. 87. Spr. 24. Vysshie chiny Rossiyskoy Imperii (22.10.1721– Sankt-Peterburg:­ Rosіys’kiy derzhavniy іstorichniy arkhіv, 2.03.1917). Biograficheskiy slovar’ [The highest ranks of ark. 1–95 zv. (in Russian). the Russian Empire (10.22.1721–03.02.1917). Biographical Istoriya evreyskogo naroda v Rossii [History of the Dictionary], 2017. Sost. E. L. Potemkin, 2017. T. 2. I-P [Vol. Jewish people in Russia], 2012. Red. I. Lur’e, 2012. T. 2. 2. I–P]. Moskva: [b. i.], 661 p. (in Russian). Ot razdelov Pol’shi do padeniya Rossiyskoy imperii [Vol. Davidovich, I., 1905. Pozen Mikhail Pavlovich [Posen 2. From the Partitions of Poland to the Fall of the Russian Michael Pavlovich]. Russkiy biograficheskiy slovar’[ Russian Empire]. Moskva; Ierusalim: Gesharim; Mosty kul’tury, biographical dictionary], T. 14. Plavil’shchikov – ​Primo 534 p. (in Russian). [Vol. 14. Plavilshchikov – Primo​ ], pp. 265–266 (in Russian). Klier, Dzh., 2000. Rossiya sobiraet svoikh evreev Delo o nagrazhdenii kollezhskikh sekretarey Serova (Proiskhozhdenie evreyskogo voprosa v Rossii: 1772–1825) i Koval’kova sleduyushchimi chinami i Mikhaila Pozena [Russia Gathers Her Jews (The Origins of the Jewish kollezhskim registratorom [The case of awarding the Question in Russia: 1772–1825)]. Moskva; Ierusalim: collegiate secretaries Serov and Kovalkov with the following Gesharim; Mosty kul’tury. Available at: http://ju.org.ua/ ranks and Michael Posen by the collegiate registrar]. F. pict_mod/pictures/171_item_file_klier.pdf [Accesed: 18.03. 733. Op. 1. Spr. 40. Sankt-­Peterburg: Rosіys’kiy derzhavniy 2020] (in Russian). іstorichniy arkhіv, ark. 1–2 zv. (in Russian). Lakan, Zh., 1999. Seminary [Seminars]. Kniga 2. «Ya» v teorii Freyda i v tekhnike psikhoanaliza [Book 2. «I» in ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 22–33

32 the theory of Freud and in the technique of psychoanalysis]. for censorship in Russia in the first half of the XIX century]: Moskva: Gnozis; Logos. 520 p. (in Russian). dis. kand. yurid. nauk: 12.00.01. Moskva, 22 p. (in Russian). Lozinskiy, S., 1912. Prussiya [Prussia]. Evreyskaya Riker, P., 2002. Konflikt interpretatsiy. Ocherki entsiklopediya Brokgauza i Efrona [Jewish Encyclopedia o germenevtike [Conflict of interpretations. Essays on of Brockhaus and Efron], T. 13. Proklyatie – ​Saragossi hermeneutics]. Moskva: Kanon-­Press-­Ts; Kuchkovo [Vol. 13. The Curse – ​Saragossі], stlb. 76–87 (in Russian). pole, 622 s. Available at: http://www.odinblago.ru/pol_o_ Lotman, Yu., 1998. Besedy o russkoy kul’ture. Byt germenevtike/#1_1 [Accesed: 19.03. 2020] (in Russian). i traditsii russkogo dvoryanstva (XVIII – ​nachalo XIX Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po veka) [Conversations about Russian culture. Life and Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, traditions of the Russian nobility (XVIII – ​the beginning na 1810 god [Russian medical list, published by His Highest of the XIXcentury)]. Sankt-Peterburg:­ Iskusstvo, 415 p. Imperial Majesty, for 1810]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya (in Russian). Tipografiya, 222 p. (in Russian). Magochіy, P.-R. ta Petrovs’kiy-Shtern,­ Y., 2016. Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po Yevreyi ta ukrayintsi: tysyacholittya spivisnuvannya [Jews Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, and Ukrainians: a millenium of co-existence]. Uzhhorod: na 1821 god [Russian medical list, published by His Highest Vydavnytstvo Valeriya Padyaka, 316 p. (in Ukrainian). Imperial Majesty, for 1821]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya Mesyatseslov s rospis’yu chinovnykh osob ili obshchiy Tipografiya, 210 p. (in Russian). shtat Rossiyskoy imperii na leto ot Rozhdestva Khristova Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po 1818: [V 2-kh ch.] [Mesyatseslov painted bureaucratic Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, persons or the general staff of the Russian Empire in the na 1823 god [Russian medical list, published by His Highest year of Our Lord 1818: [In 2 chapt.]]. Sankt-­Peterburg: Imperial Majesty, for 1823]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya Imperatorskaya Akademiya nauk. Ch. 1, 856 p. (in Russian). Tipografiya, 242 p. (in Russian). Mesyatseslov s rospis’yu chinovnykh osob ili obshchiy Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po shtat Rossiyskoy imperii na leto ot Rozhdestva Khristova Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, 1819: [V 2-kh ch.] [Mesyatseslov painted bureaucratic na 1825 god [Russian medical list, published by His Highest persons or the general staff of the Russian Empire in the Imperial Majesty, for 1825]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya year of Our Lord 1819: [In 2 chapt.]]. Sankt-­Peterburg: Tipografiya, 362 p. (in Russian). Imperatorskaya Akademiya nauk. Ch. 1, 927 p. (in Russian). Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po Ob ograzhdenii prav evreev v Rossii, kasatel’no ikh Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, podsudnosti, torgovki i promyshlennosti [On the protection na 1830 god [Russian medical list, published by His Highest of the rights of Jews in Russia, regarding their jurisdiction, Imperial Majesty, for 1830]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya merchants and industry], 1830. Polnoe Sobranie Zakonov Tipografiya, 306 p. (in Russian). Rossiyskoy Imperii. Sobranie pervoe: s 1649 po 12 Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po dekabrya 1825 goda [Complete Collection of the Laws Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, of the Russian Empire. First collection: from 1649 to 12 na 1837 god [Russian medical list, published by His Highest December 1825]. T. 22. 1784–1788 [Vol. 22. 1784–1788]. Imperial Majesty, for 1837]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya Sankt-Peterburg:­ Tipografiya 2-go Otdeleniya Sobstvennoy Tipografiya, 370 p. (in Russian). Ego Imperatorskogo Velichestva Kantselyarii, No 16391, Rossiyskiy meditsinskiy spisok, izdannyy po pp. 595–599 (in Russian). Vysochayshemu Ego Imperatorskogo Velichestva poveleniyu, Ostretsov, V., 2014. Izrail’skiy uchenyy Saveliy na 1840 god [Russian medical list, published by His Highest Dudakov, rossiyskiy literator L. Berdnikov i dumnyy d’yak Imperial Majesty, for 1840]. Sankt-­Peterburg: Meditsinskaya Almaz Ivanovich Ivanov. Iz istorii «evreyskogo voprosa» i ego Tipografiya, 436 p. (in Russian). otnosheniya k «voprosu russkomu» [Israeli scientist Savely Said, E., 2006. Orientalizm. Zapadnye kontseptsii Dudakov, Russian writer L. Berdnikov and Duma clerk Almaz Vostoka [Orientalism. Western Conceptions of the Orient]. Ivanovich Ivanov. From the history of the «Jewish question» Sankt-­Peterburg: Rucckiy Mir, 672 p. (in Russian). and its relationship to the «Russian question»]. Available at: https://ruskline.ru/analitika/2014/03/31/izrailskij_uchenyj_ Saksoniya [Saxony], 1994. Kratkaya evreyskaya savelij_dudakov_rossijskij_literator_l_berdnikov_i_dumnyj_ entsiklopediya [Brief Jewish Encyclopedia]. T. 7. dyak_almaz_ivanovich_ivanov/ (Accesed 24 March 2020) Raab – Sionisty​ -­sotsialisty [Vol. 7. Raab – Zionist​ Socialists]. (in Russian). Ierusalim: Keter, kol. 597–600 (in Russian). Pavlovskiy, I. F., 1914. Poltavtsy: ierarkhi, Stoletie voennogo ministerstva: 1802–1902. Ukazatel’ gosudarstvennye i obshchestvennye deyateli i blagotvoriteli. biograficheskikh svedeniy, arkhivnykh i literaturnykh Opyt kratkogo biograficheskogo slovarya Poltavskoy materialov, kasayushchikhsya chinov obshchego sostava gubernii s poloviny XVIII v. [Poltavians: hierarchs, statesmen po kantselyarii voennogo ministerstva s 1802 do 1902 and public figures and benefactors. The experience of a short g. vklyuchitel’no [Century of the Ministry of War: 1802– biographical dictionary of the Poltava province from the 1902. Index of biographical information, archival and middle of the 18th century]. Poltava: T‑vo Pechatnogo Dela, literary materials concerning the ranks of the general 294 p. (in Russian). staff in the office of the Ministry of War from 1802 to 1902 inclusive], 1909. Otdel 5, Kn. 2. Sankt-­Peterburg: Pushkarev, E. Yu., 2010. Normativno-­pravovye osnovy Tipografiya M. O. Vol’f, 526 p. (in Russian). tsenzury v Rossii v pervoy polovine XIX v. [Legal framework DOI 10.15421/26200202

Ustav o tsenzure 1804 g. [Censorship Charter 1804], Materials for the encyclopedic dictionary]. Nizhniy 33 1830. Polnoe sobranie zakonov Rossiyskoy imperii. Sobranie Novgorod: Otkrytyy tekst (Nizhegorodskoe otdelenie 1 [Complete collection of laws of the Russian Empire. Rossiyskogo obshchestva istorikov-­arkhivistov). Available Collection 1]. T. 28. 1804–1805 [Vol. 28. 1804–1805], at: http://www.opentextnn.ru/censorship/russia/encslov/ No 21388 (in Russian). index.html@id=5810 (Accesed: 24.03. 2020) (in Russian). Ustav o tsenzure 1826 g. [Censorship Charter 1804], Epshteyn, M. N., 2017. Proektivnyy slovar’ 1830. Polnoe sobranie zakonov Rossiyskoy imperii. Sobranie gumanitarnykh nauk [Projective Dictionary of the 2 [Complete collection of laws of the Russian Empire. Humanities]. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie. Collection 2]. T. 1. S 12 dekabrya 1825 po 1827 [Vol. 1.From Available at: https://www.rulit.me/books/proektivnyj-slovar-­ December 12, 1825 to 1827], No 403 (in Russian). gumanitarnyh-nauk-read‑478735–44.html (Accesed: 24.03. Filaret (Drozdov), mitropolit Moskovskiy, 1885. 2020) (in Russian). Mnenie arkhiepiskopa Yaroslavskogo Filareta o pravilakh Etkind, A. M., 1998. Khlyst. Sekty, literatura tsenzurnogo ustava, otnosyashchikhsya do izdaniya i revolyutsiya [The Russian Flagellant. Sects, Literature, and evreyskikh knig [Opinion of Archbishop Filaret of Yaroslavl Revolution]. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie. Available on the rules of the censorship charter before the publication at: https://txt.drevle.com/text/etkind-hlyst-sekty_literatura_i_­ of Jewish books]. Sobranie mneniy i otzyvov Filareta, revoluciya‑1998/3 (Accesed: 25.02. 2020) (in Russian). mitropolita Moskovskogo i Kolomenskogo, po uchebnym Berger, P., 1967. The Sacred Canopy. Elements of i tserkovno-­gosudarstvennym voprosam, izdavaemoe pod Sociological Theory Religion. New York: Anchor, 240 р. redaktsiey preosvyashchennogo Savvy, arkhiepiskopa (in English). Tverskogo i Kashinskogo [Collection of opinions and Croce, B., 1949. History as the story of liberty. London: reviews of Filaret, Metropolitan of Moscow and Kolomna, George Allen and Unwin limited. URL: https://archive.org/ on educational and church-­state issues, published under details/HistoryAsTheStoryOfLiberty [Accesed 23 March the editorship of His Grace Savva, Archbishop of Tver 2020] (in English). and Kashin]. T. 2 [Vol. 2]. Sankt-­Peterburg: Sinodal’naya tipografiya, 504 p. (in Russian). Erikson, E., 1980. Identity and life cycle. New York: W. W. Norton & Co, 256 p. (in English). Cherikover, I., 1912. Prosveshchenie (na Zapade) [Enlightenment (in the West)]. Evreyskaya entsiklopediya Howe, N. and Strauss, W., 1997. The Fourth Turning: Brokgauza i Efrona [Jewish Encyclopedia of Brockhaus and What the Cycles of History Tell Us About America’s Next Efron], T. 13. Proklyatie – ​Saragossi [Vol. 13. The Curse –​ Rendezvous with Destiny. New York: Broadway Books, Saragossі], stlb. 30–62 (in Russian) 382 р. (in English). Shleyermakher, F., 2004. Germenevtika [Hermeneutics]. Marc, E., 2016. La construction identitaire de l’individu Sankt-­Peterburg: Evropeyskiy Dom, 242 p. (in Russian). [Identity construction of the individual]. Identité (S). L’individu, le groupe, la societé [Identity (S). The individual, Shteynberg, M., 2018. Tsarskie voenachal’niki – evrei​ the group, the society], Mars [March], р. 28–36 (in French). [Imperial military leaders – Jews].​ Masterskaya [Workshop], Dekabr’ [December]. Available at: http://club.berkovich-­ Misch, G., 1907. Geschichte der Autobiographie zametki.com/?p=42607 [Accesed: 24.03. 2020] (in Russian). [History of autobiography]. Leipzig und Berlin: B. N. Teubner. Available at: https://archive.org/details/ El’yashevich, D. A., 1999. Pravitel’stvennaya politika geschichtederau00miscgoog [Accesed: 20.03. 2020] i evreyskaya pechat’ v Rossii, 1797–1917: Ocherki istorii (in German). tsenzury [Government Policy and the Jewish Press in Russia, 1797–1917: Essays on the History of Censorship]. Sankt-­ Namenliste aller Rabbiner [List of names of all rabbis]. Peterburg; Ierusalim: Gesharim; Mosty kul’tury, 790 p. Rabbiner-­Handbuch [Rabbi Handbook], Bd. 1 [Vol. 1]. (in Russian) Available at: http://www.steinheim-institut.de/wiki/index.­ php/RabbinerHandbuch:1: Namenliste#P [Accesed: 20.05. El’yashevich, D. A., 2000. Pravitel’stvennaya politika 2020] (in German). i evreyskaya pechat’ v Rossii 1797–1917 [Government policy and the Jewish press in Russia 1797–1917]: avtoref. dis. Rectore Academiae Vitebergensis Gotofredo Augusto dok. ist. nauk.: 07.00.02. Sankt-Peterburg,­ 32 s. Available Meerheim Poeseos Professore Publico Ordinario Ius Civitatis at:http://www.opentextnn.ru/censorship/russia/dorev/ Academiae obtinuerunt A. C. [Gottfried August Meerheim libraries/book/index.html@id=493 (Accesed: 18.03.2020) Poeseos Viteberger rector of the University Professor of (in Russian). Public Law Ordinary State University got the A. C.], 1786. Wittenberger Martikel [Martikel of Wittenberg], 9, arc. 154 v. El’yashevich, D. A., 2015. Talmud i tsenzura Available at: http://digital.bibliothek.uni-halle.de/hd/content/ [Talmud and censorship]. Tsenzura v Rossii. Materialy pageview/2534041 [Accesed: 21.05. 2020] (in Latin). k entsiklopedicheskomu slovaryu [Censorship in Russia. 34 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 34–45 DOI 10.15421/26200203 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477.43) «18/19» відносимо внутрішню критику джерела, історико-­ системний та історико-типологічний­ методи. Російська армія у Правобережній У статті охарактеризовано військово-професійну­ та державно-­патріотичну спрямованість реформування Україні: специфіка соціального та й розвитку мережі цивільних і військових навчальних політико-­ідеологічного впливу на закладів Правобережжя. Показано, що центральна і місцева влада та військове відомство Росії, ставлячи дітей і молодь наприкінці ХІХ – ​на у пріоритет домінування в державному житті регіону армії та військових і силові методи впливу початку ХХ ст. на його населення, вносили у процесі розвитку та реформування системи освіти зміни та підходи до В. Б. Стецюк роботи з дітьми і молоддю із середовища різночинців кандидат історичних наук для дедалі більш широкого їх залучення у військово-­ ORCID: 0000-0001-5799-8316 політичні процеси, прищеплення їм патріотичного [email protected] ставлення до Російської імперії, відчуття російської ідентифікації, відданості державі, царю-батюшці, Кам’янець-­Подільський національний готовності боротися зі зброєю в руках за інтереси університет імені Івана Огієнка імперії. Водночас підкреслено, що у багатьох випадках вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-­Подільський, ефективність цієї роботи нівелювалась національними Хмельницька область, Україна, 32300 переконаннями, сформованими в родинах і українському оточенні. Наукова новизна розвідки А. Г. Філінюк полягає в тому, що у ній зроблено спробу комплексно доктор історичних наук, професор охарактеризувати сутність і своєрідність соціального ORCID: 0000-0002-2659-114Х та політико-ідеологічного­ впливу на вихованців [email protected] закладів цивільної і військової освіти Правобережної України. Практичне значення дослідження полягає Кам’янець-­Подільський національний у можливості використання отриманих результатів як університет імені Івана Огієнка для подальшого вивчення суспільних трансформацій вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-­Подільський, у Наддніпрянській Україні пізнього імперського Хмельницька область, Україна, 32300 періоду, так і в сучасній діяльності з протистояння інформаційній агресії Росії проти України. Стаття має Анотація. Метою статті є висвітлення сутності емпіричний та аналітичний характер. і специфіки соціального та політико-ідеологічного­ впливу імперських органів влади, армії і військових Ключові слова: Кадетський корпус; Військові заклади; закладів освіти Росії на дітей і молодь в умовах Рух «потішних»; Скаутський рух. соціальних трансформацій Правобережної України останніх десятиліть ХІХ – ​на початку ХХ ст. Для Надійшла до редколегії 24.07.2020 реалізації зазначеної мети використано ряд як Прорецензована 15.09.2020 загальнонаукових (методи аналізу та синтезу), Рекомендована до друку 01.11.2020 так і спеціально-­історичних методів; до других

© Стецюк В. Б., Філінюк А. Г., 2020 35 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 34–45 DOI 10.15421/26200203 http://www.uha.dp.ua УДК 94 (477.43) «18/19» системного и историко-типологического­ методов. В статье охарактеризована военно-­профессиональная Российская армия в Правобережной и государственно-патриотическая­ направленность реформирования и развития сети гражданских Украине: специфика политико-­ и военных учебных заведений Правобережья. идеологического влияния на детей Показано, что центральная и местная власть и военное ведомство России, ставя в приоритет доминирование и молодежь в конце ХІХ – ​начале в государственной жизни региона армии, военных и силовых методов влияния на его население, вносили ХХ ст. в процессе развития и реформирования системы образования изменения и подходы к работе с детьми В. Б. Стецюк и молодежью из разночинской среды для все более кандидат исторических наук широкого их привлечения в военно-политические­ ORCID: 0000-0001-5799-8316 процессы, привития им патриотического отношения [email protected] к Российской империи, чувства российской идентификации, преданности государству, царю- Каменец-­Подольский национальный батюшке, готовности бороться с оружием в руках университет имени Ивана Огиенко за интересы империи. Одновременно подчеркнуто, ул. Огиенко, 61, г. Каменец-­Подольский, что во многих случаях эффективность этой работы Хмельницкая область, Украина, 32300 нивелировалась национальными убеждениями, сформированными в семьях и украинском окружении. А. Г. Филинюк Научная новизна статьи состоит в том, что в ней доктор исторических наук, профессор предпринята попытка комплексно охарактеризовать ORCID: 0000-0002-2659-114Х сущность и специфику социального и политико-­ [email protected] идеологического влияния на воспитанников заведений гражданского и военного образования Правобережной Каменец-­Подольский национальный Украины. Практическое значение исследования университет имени Ивана Огиенко состоит в возможности использования полученных ул. Огиенко, 61, г. Каменец-­Подольский, результатов как для дальнейшего изучения Хмельницкая область, Украина, 32300 общественных трансформаций в Надднепрянской Украине позднего имперского периода, так Аннотация. Целью статьи является раскрытие и в современной деятельности по противостоянию сущности и специфики социального и политико-­ информационной агрессии России против Украины. идеологического влияния имперских органов власти, Статья носит эмпирический и аналитический характер. армии и военных учебных заведений России на детей и молодежь в условиях общественных трансформаций Ключевые слова: Кадетский корпус; Военные Правобережной Украины последних десятилетий заведения; Движение «потешных»; Скаутское ХІХ – ​начала ХХ ст. Для реализации этой цели движение. использован ряд как общенаучных (методы анализа и синтеза), так и специально-­исторических методов, Поступила в редколлегию 24.07.2020 в частности внутренней критики источников, историко-­ Прорецензирована 15.09.2020 Рекомендована в печать 01.11.2020

© Стецюк В. Б., Филинюк А. Г., 2020 36 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 34–45 DOI 10.15421/26200203 http://www.uha.dp.ua LCC D 25 achieve this goal, general scientific (methods of analysis and synthesis) and special historical methods (internal Russian army in Right Bank Ukraine: criticism of the source, historical-systemic­ and historical-­ typological methods) are used. The article describes the the specifics of social, political and military-professional­ and state-patriotic­ orientation of ideological influence on children and reforming and developing the network of civilian and military educational institutions of Right Bank Ukraine. th th youth in the late 19 –- early 20 It is shown that the central and local authorities and the military department of Russia prioritized the dominance of centuries the army and military and military methods of influencing its population in the state life of the region. This brought V. B. Stetsiuk changes and approaches to working with children and Ph. D. (History) youth from different backgrounds in the educational ORCID: 0000-0001-5799-8316 system. It was determined that children and youth were [email protected] involved in military-political­ processes, it was instilled in them a patriotic attitude to the Russian Empire, a sense Ivan Ogienko Kamianets-­Podilsky of Russian identity, devotion to the state, the tsar, a sense National University of readiness to fight with arms for the interests of the 61 Ogienko Street, Kamianets-­Podilskyi, empire. At the same time, it is emphasized that in many Khmelnytskyi region, Ukraine, 32300 cases the effectiveness of this work was offset by national beliefs formed in families and the Ukrainian environment. A. G. Filinyuk The scientific novelty of the article is in an attempt to Sc. D. (History), Professor characterize comprehensively the essence and specifics ORCID: 0000-0002-2659-114Х of social and political-ideological­ influence on the pupils [email protected] of civil and military educational institutions of Right Bank Ukraine. The practical significance of the study Ivan Ogienko Kamianets-­Podilskyi is in possibility of using the obtained results for further National University study of social transformations in Dnipro Ukraine of the 61 Ogienko Street, Kamianets-­Podilskyi, late imperial period, and in modern activities to counter Khmelnytskyi region, Ukraine, 32300 Russia’s information aggression against Ukraine. The article is empirical and analytical. Abstract. The purpose of the article is to highlight the essence and specifics of social and political-ideological­ Keywords: Cadet corps; Military institutions; «Potishni» influence of the imperial authorities, army and military movement; Scout movement. educational institutions of Russia on children and youth in the social transformations of Right Bank Ukraine Received 24.07.2020 in the last decades of the 19th – ​early 20th centuries. To Reviewed 15.09.2020 Accepted 01.11.2020

© Stetsiuk V. B., Filinyuk A. G., 2020 DOI 10.15421/26200203

Постановка проблеми. У здійсненні фрон- цесу, еволюції форми одягу кадетів і юнкерів тощо. 37 тальної інкорпорації Правобережної України в дер- Проте ця тема не отримала належного висвітлення жавний організм Росії у політичній, економічній, в науковій літературі. соціально-­становій, конфесійно-­релігійній та етно- Історіографія. Варто зазначити, що в україн- національній сферах в умовах імперської модерно- ських історичних дослідженнях лише недавно роз- сті останніх десятиліть ХІХ – ​початку ХХ ст. клю- почалось формування такого напрямку, як дитяча чова роль відводилася військовому чиннику. Задля історія (history of childhood). Натомість у західній поступового згуртування пухкої, розділеної ста- історіографії такі студії інституціоналізувались по- новими кордонами маси українців (етнічних «рус- над півстоліття тому. Зазвичай, їх появу пов’язують ских»), які складали абсолютну більшість її насе- із виходом книги Ф. Ар’єса «Дитина і сімейне жит- лення, у справді національне співтовариство з роз- тя при Старому порядку», в якій французький вче- винутою самосвідомістю і відчуттям громадянської ний обґрунтував ідею формування сучасної моделі солідарності, в цей час відбувався цілеспрямований дитинства в другій половині XVIII–ХІХ ст., появу пошук прийнятних варіантів поєднання станово-­ концепту юності як перехідного етапу між дитя- династичних засад імперії з націоналістичною іде- чими роками і дорослим життям (Арьес, Ф., 1999). ологією та політикою (Миллер, А., 2010, с. 53, 227). Окремі дослідження тісно пов’язані з роз- На цьому шляху важливими були зусилля з відчу- витком психологічної науки, зокрема, працями ження і дистанціювання молодших поколінь від Е. Еріксона. Вчений визначив вік 12–18 років як свого національного коріння та трансформації їх- «ідентичність проти змішування ролей», вважаю- ньої етнонаціональної самосвідомості. Тим більше, чи його найважливішим у житті людини, оскіль- що на Правобережжі весь устрій життя, як і рані- ки саме в його межах остаточно встановлюється ше, спирався на якісно інші політико-­ідеологічні певна позитивна ідентичність. Саме в підлітковому засади роботи серед юнацтва, які об’єктивно ви- віці людина зіштовхується із новими соціальними значали відповідні матрицю, вектори та зміст сві- ролями і відповідними вимогами з боку соціуму. тоглядних і політико-­державницьких цінностей. За За таких умов відбувається стихійний пошук від- влучним спостереженням В. Лапіна, «армія була повіді на питання, ким людина є і ким вона стане. ледь не ідеальним механізмом для ренегатства: лю- До речі, підлітковий період психолог пов’язував дина будь-якої релігії, опинившись у казармі, від- із так званою кризою ідентичності, яка може бути чувала сильний культурний шок, який у більшості мотиваційною, коли особа прагне до встановлення випадків ослаблював резистентність до іншокуль- особистих цілей і цінностей, або легітимаційною, турних впливів» (Лапин, В., 2019, c. 303). М. фон якщо зіткнувшись із низкою зобов’язань, імперати- Хаген зауважує, що «чисельність, вплив і масш- ви яких суперечать один одному, особа врешті-решт табна сфера діяльності армії робили її одночасно робить вибір, при цьому частина зобов’язань від- ключовим соціальним інститутом та інструментом кидає на другий план (Эриксон, Э., 1996, с. 214). можливої політичної інтеграції» (фон Хаген, М., Питання мілітарного виховання молоді на при- 2004, с. 37). Особливо схильними до впливів вій- кладі руху «потішних» розглянуто у кількох роз- ськового і воєнізованого середовища були діти та відках російської дослідниці Є. Сєйку, яка про- юнаки, формування особистостей яких перебува- стежила еволюцію підходів підготовки молоді до ло в розвитку і не було завершене. військової служби та проаналізувала дискусії се- Окремі аспекти взаємовідносин російської ред вищого політичного керівництва з цього пи- армії як основної потуги самодержавства з різ- тання (Сейку, Е., 2012). Функціонуванню зброй- ними категоріями населення як Наддніпрянської них сил Російської імперії як механізму інкорпо- України загалом, так і її окремих регіонів, зокре- рації підданих в імперський соціум присвятили ма Правобережжя, знайшли відображення в низ- дослідження Л. Горизонтов (Горизонтов, Л., 1999), ці праць вітчизняних і зарубіжних дослідників. В. Лапін (Лапин, В., 2019), Н. Машкін (Машкин, Зокрема, предметом їхньої уваги стали військо- Н., 1997), О. Міллер (Миллер, О., 2010) і М. фон ві навчальні заклади (принагідно зауважимо, що Хаген (фон Хаген, М., 2004), в яких охарактеризо- їх політико-­ідеологічне спрямування в більшості вано хронологічні та часові особливості цього про- російських і окремих українських дослідженнях цесу. Виховання військових кантоністів розкрито характеризується винятково схвально, при цьому у працях С. Сидорука і А. Філінюка (Філінюк, А., не звертається увага на негативні явища у функ- Сидорук, С., 2017), А. Скрипника (Скрипник, А., ціонуванні цих навчальних закладів). У багатьох 2016), О. Шамар (Шармар, О., 2003), В. Ячменіхіна дослідженнях акцент зроблено на організаційних (Ячменихин, В., 1997; Ячменихин, В., 2000), а в ка- і змістових аспектах військових навчальних закла- детських корпусах з їх традиціями військового мис- дів – розпорядку​ дня, організації навчального про- тецтва та професійно орієнтованої педагогічної ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 34–45

38 думки – ​А. Бардачева, В. Цибулькіна і Л. Рожена мі з агресивними засадами зовнішньої політики (Бардачев, А., Цыбулькин, В., Рожен, Л., 2012). адміністративно-­примусовим і насильницьким Загалом вивчення наукової літератури свід- шляхом втягувала населення до безпосередньої чить, що спеціальні праці вітчизняних, російських участі та тилового забезпечення у загарбницьких і польських дослідників, які вийшли друком за ос- війнах й придушенні патріотичних повстань в ім- таннє століття і особливо після 1991 р., що так чи перії та за її межами (Скрипник А., 2016, с. 484). інакше розкривають історію імперської політи- Аналізуючи методи майже столітнього державно- ки в Правобережній Україні, присвячені переваж- го впливу на самосвідомість місцевого населення но трьом ключовим темам. По-перше, інститутам та інтеграцію окраїнних територій з ядром імпер- управління, зокрема генерал-­губернаторській адмі- ського простору, Л. Горизонтов назвав їх архаїчни- ністрації як базовому державному інституту, вищі ми і бюрократичними й наголосив на необхідності військові очільники якого в безпосередньому зв’яз- їх неупередженої оцінки в контексті національно-­ ку і під патронатом імператорів визначали вектори, державних інтересів (Горизонтов, Л., 1999, с. 219). пріоритети та змістові особливості інтеграції регіо- Зазначимо, що імперські суспільно-політичні­ цін- ну; по-друге, дискурсивному впливові російського ності впроваджувались у Правобережній Україні імперіалізму та експансіонізму на діяльність міс- з допомогою військового чинника в рамках дер- цевих властей з інкорпорації всіх сфер суспільного жавної політики, тож доречно розглядати їх ціліс- життя Правобережжя; по-третє, асиміляції різних но, з виділенням особливостей і специфічних рис. груп і прошарків населення або пришвидшенню її Передусім звернемо увагу на те, що першу в значеннях – етнографічної​ «народності», правля- спробу щодо залучення дітей та юнацтва регіону чої династії, російської нації, культури через пра- до військових навчальних інституцій було зробле- вославну церкву та мережу освітніх закладів. У їх но у 1802 р., коли на ім’я імператора надійшло кло- осмисленні історична, політико-­адміністративна, потання відкрити на Волині дворянське військо- етноконфесійна та етносоціальна політика царизму ве училище для виховання благородних юнаків. розглядається, скоріше, як регіональний феномен, Ідею підтримало і подільське дворянське зібрання. ніж як чинник складного організму імперії в ціло- До повітових маршалів навіть було доведено кон- му. Між тим поза увагою істориків поки що зали- кретні суми, які кількісно переважали витрати на шається питання посиленої соціалізації, політико-­ утримання Подільської духовної семінарії. А вже ідеологічного, світоглядного впливу самодержав- в 1804 р. почали надходити перші кошти (Держархів ства на дітей і молодь регіону. Хмельницької обл. Ф. 228. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 1. Джерела. Відповідно до специфіки теми, яка 14, 28, 58, 61, 76, 120, 131). Більше того, наступного охоплює як різноманітні заходи цивільних і військо- 1805 р. Департамент поліції Росії взяв до розгляду вих структур у регіоні, так і реакцію на них різних питання про відведення місця для Київської гімна- категорій дітей та юнацтва, нами було використано зії і військового училища (РГИА в СПб. Ф. 1286. як офіційні нормативно-правові­ акти щодо органі- Оп. 1, Д. 52. Л. 1–8). Однак справа до відкриття та- зації роботи із вказаними категоріями мешканців кого закладу освіти не дійшла. Очевидно, самодер- регіону, так і архівні, опубліковані й інші наративні жавство не наважилось піти на військове виховання джерела, в яких відобразились різноманітні форми юнаків, оскільки їх соціальною базою були пред- політико-­ідеологічного впливу військ на підлітків ставники польської шляхти, сформовані на засадах і юнаків регіону та ставлення до цих форм роботи культурної спадщини Речі Посполитої. Фактично з боку різних верств населення. Зокрема, доречно вирішення питання про відкриття Київської пер- виділити спогади Ф. Стешка (Стешко, Ф., 1935) та шої гімназії розтягнулося в часі. У 1811 р. це пи- праці І. Огієнка (Огієнко, І., 1995), котрі наголошу- тання знову ініціювали дворяни Київської губернії ють на проявах українського національного жит- за 200-ми підписами щодо заснування в Києві на тя в Київському військовому училищі та Київській кошти пожертвувань гімназії з поєднанням вихо- військово-фельдшерській­ школі. вання в ній кадетів. Заклад пропонувалось розмі- Виклад основного матеріалу. Питання про стити у Кловському будинку. Поміщики ухвалили вплив на молодь різних етносів ставилось у Росії рішення спрямувати на виховання і навчання юна- на державному рівні ще у XVIII ст. Пізніше само- ків понад 450,5 тис. крб. як добровільну пожертву, державство вживало цілеспрямовані заходи для яка їх «нічуть не пригнобить». Під час перебуван- інтеграції приєднаних регіонів і залучення юна- ня в Києві міністр народної освіти П. Завадовський ків із загарбаних Росією польських і фінляндських визнав «дуже вигідним відкриття гімназії і військо- земель, а також регіонів Кавказу до реалізації ім- вого училища, а з часом і університету». Більше перської політики самодержавства. За оцінкою того, тоді було обговорено питання про відкрит- А. Скрипника, його мілітарна сутність у танде- тя кадетського корпусу в якості повітової школи DOI 10.15421/26200203

в Києві, а в Радомишлі та Махнівці – ​відповід- вувалися унтер-офіцерами­ в медичну службу, кава- 39 них повітових шкіл. Головним мотивом ініціати- лерію, артилерію та інші роди військ. Щоправда, їх ви була майбутня підготовка юнаків для служби кількість була незначною (Філінюк, А., Сидорук, С., монарху. Пропозицію підтримали Київський ма- 2017, с. 307–308). гістрат і Т. Чацький (Центральний держ. іст. архів У 1852 р. у Києві після різних перипетій по- України в м. Києві. Ф. 533. Оп.1. Спр. 1019. Арк.1– став кадетський корпус, створення якого можна 2, 3, 5–7, 13, 24, 52). Врешті-решт, губернська або вважати імперським інтеграційним проектом. Ідея 1 київська гімназія була відкрита в липні 1812 р. щодо його відкриття розтягнулась аж на 20 років. Виховання в ній кадетів розпочалось дещо пізні- І не тому, що не було потреби в таких вихованцях. ше (Науменко, В., 1890, с. 128). В цій історії чітко Так чи інакше довелось би спиратися на польське простежується лінія самодержавства щодо органі- дворянство, оскільки, з одного боку, власне росій- зації державної системи військової освіти та вихо- ські людські ресурси були вкрай обмежені; з іншо- вання підлітків і юнаків Правобережжя, пріорите- го – ​на той час система освіти трансформувалася том яких мав бути загальноімперський інтерес: від у станову. В 1847 р. дворяни Київської, Волинської, самого початку нею опікувалось Міністерство на- Подільської, Херсонської губерній зібрали для цьо- родної освіти і військове відомство. го 200 тис. крб. сріблом (Организация…) і зобов’я- Іншим державним проектом на Правобережжі залось вносити до 67 тис. крб. на утримання ви- було започаткування інституту військових канто- хованців (Дубинский, В., Аустрин, Г., 1967, с. 1). ністів, соціальною базою якого стали солдатські У період реформ Олександра ІІ кадетські кор- діти із числа селян, а згодом – ​діти воєнних посе- пуси (військові гімназії) із закладів підготовки офі- лень. Посідаючи особливе місце в реалізації ре- церів стали середніми навчальними закладами, ко- крутської повинності, цей інститут еволюціонував трі формували не тільки професійну майстерність, у 1805–1856 рр. від гарнізонних шкіл до спеціаль- а й ідейну орієнтацію, загальну культуру і політичні них навчальних закладів для підготовки неповно- ідеали (Ушакин, С., 1993, с. 43). Водночас для під- літніх юнаків до військової служби (Філінюк, А., готовки офіцерських кадрів були створені військо- Сидорук, С., 2017, с. 306). Здібні і придатні до служ- ві училища (до 1890-х рр. поділялись на військові би кантоністи, крім вивчення загальноосвітніх дис- та юнкерські), значна частина яких розташовува- циплін (виключно в контексті імперського світогля- лась у національних окраїнах імперії. Зокрема, на ду), займалися ще й військовими заняттями, а не- території Правобережної України постало Київське придатні – ​віддавалися на навчання до майстрів піхотне училище. Систему військових навчальних за контрактом на 5 років, а згодом зараховували- закладів Правобережжя доповнила фельдшерська ся до поселень на нестройові посади (Шармар, О., школа, що функціонувала з 1834 р. при Київському 2003). Підкреслимо, що доля таких дітей залежа- військовому госпіталі, а з 1870 р. – ​самостійно. ла не від їхніх батьків, а перебувала в руках вій- Загалом станом на початок ХХ ст. мережа військової ськових чинів. На Поділлі у 1856 р. було 49 таких освіти як соціально-політичного­ феномена і систе- шкіл, де навчалось понад 2 тис. осіб віком від 8 до моутворюючого чинника армії в регіоні об’єднува- 18 років, яких після закінчення навчання розподіля- ла цивільні і військові заклади: кадетські корпуси, ли рядовими на військову службу (Ячменихин, В., військові та юнкерські училища, військові гімна- 1997, с. 73, 77). зії, школи прапорщиків і військово-­фельдшерські На кантоністів покладався обов’язок як по- школи. Як наслідок, відбулась різка «воєнізація» повнювати збройні сили імперії грамотними і нав- життя їх вихованців. В українських землях функ- ченими солдатами, так і нести основний тягар ціонувало вісім військових училищ, а напередо- із комплектування армії підготовленими унтер-­ дні 1917 р. – 22 військових навчальних заклади офіцерським і спеціальним технічним персона- та 4 кадетські корпуси (Тичина, І., 2018, с. 68), де лом (Ячменіхін, В., 2000, с. 5). Звісно, це не мог- гартувалися фахівці артилерійської та інженер- ло не справляти впливу на формування особли- ної справи для піхотних і кавалерійських частин вої ментальності як самих кантоністів, так і ін- Київського і Одеського військових округів. Кожен ших категорій мешканців Правобережної України. із них мав своєрідні риси побуту та взаємовідносин Станом на 1843 р. лише в Подільській губернії на- із цивільним населенням, що впливали на ефек- лічувалось 2568 військових кантоністів (Держархів тивність здійснюваної роботи з виховання «слуг Хмельницької області. Ф. 228. Оп. 1. Спр. 104. Арк. царя і Батьківщини». Виховання, що регулювало- 751), а в 1862 р. – 5400 осіб (Демьяненко, А., 1865, ся низкою статей «Положення про кадетські кор- с. 21). З 1836 р. кантоністи, які проявили добру здат- пуси», було проникнуте духом християнського ві- ність до навчання, могли продовжувати навчання ще ровчення, строго узгоджувалося із загальними за- три роки в спеціальних школах, після чого зарахо- садами російського державного устрою та мало на 40 меті вироблення в кадетів тих правильних понять впливала досить лояльна позиція окремих офіцерів і прагнень, які слугували міцною основою щирої і викладачів. Так, наприклад, у Київському кадет- відданості престолу, свідомої покори владі і закону ському корпусі курс історії викладав В. Антонович, і відчуття честі, добра та правди, глибоко укорінити посаду офіцера-­вихователя тривалий час обіймав благочестя і вірнопідданість (Положение…, 1886). полковник М. Федоровський, переведений із ка- У процесі посиленої соціалізації цільовим суб’єк- валерійського училища в Єлисаветграді за актив- там – уродженцям​ Правобережної України – ціле​ - ну діяльність у складі української громади міста спрямовано прищеплювали підвищену мотивацію (Бракер, Н., 1928, с. 48). до оволодіння військовою професією, формували Важче оцінити масштаби і форми протисто- такі патріотичні цінності, як безумовний військо- яння імперських і національних ідентичностей вий обов’язок, готовність до самопожертви зара- у військових училищах, юнкери яких були більш ди держави, утверджували військово-­патріотичну зрілими і психологічно сформованими. Поза сум- ідентифікацію і військово-корпоративну­ солідар- нівом, і в них існували передумови для збережен- ність. Напередодні Першої світової війни лише чо- ня й зміцнення національних переконань юнкерів-­ тири кадетських корпуси щорічно випускали 1300 неросіян. На переконання В. Шандри, ворожнеча осіб (Лозинський, А., 2017, с. 57). між поляками і українцями, з одного боку, спро- Згідно з розпорядженням Головного управлін- вокувала ситуацію, коли значна частина місцевих ня військово-навчальних­ закладів, із 1894 р. в кадет- інтелектуалів опинилася в одному таборі з держа- ському корпусі навчалися лише уродженці з при- вою, ведучи тривалу боротьбу проти польської при- писаної до нього губернії. Зокрема, до Київського сутності у краї; з іншого – ​суттєво сповільнювала кадетського корпусу були приписані Київська, формування української національної ідентичності Подільська і Костромська (!) губернії (Заметки, (Шандра, В., 2014, с. 119). Зокрема, у Київському 1894, с. 580). Натомість, у столичних кадетських військовому училищі в пізній імперський період корпусах навчалися з усіх губерній імперії, що під- викладали діячі української культури: мистецтвоз- тверджує визначення О. Мотиля, що імперія – ​це навець Є. Кузьмін; диригент і композитор К. Воут. держава, де усі процеси проходять через держав- Про поширення національних традицій свідчить ний центр (Мотиль, О., 1999, с. 34). Беззаперечно, те, що юнкери училища щороку на Різдво коляду- що перебування в імперській столиці сприяло їх вали, навіть конкуруючи зі студентами і семінари- русифікації в повному розумінні цього терміна. стами (Деникин, 1991а, с. 118). Модернізація імперії на цьому етапі означала, Безумовно, сам факт дотримання певних укра- що, роблячи більш жорсткими стандарти та кри- їнських традицій не можна вважати однозначним терії політичної лояльності, імперський режим свідченням українського патріотизму вихован- почав заохочувати у підданих більш індивідуалі- ців. Одним із перших мемуаристів згадує про це зоване, ініціативне ставлення до своїх обов’язків А. Денікін у мемуарах: «Малоросійська мова поза і занять. Тому в ідеологічній парадигмі місце вір- офіційним навчанням, пісні, музика отримали пов- нопідданства, загальної покори та законопослуш- не визнання, і ні в кого не викликали почуття окре- ності, стала посідати більш усвідомлена, емоцій- мішності, сприймаючись як своє російське, рідне» но переживана і, зрештою, краще контрольована (Деникин, А., 1991b, с. 86). В цьому випадку до- зверху лояльність. речно говорити про сприйняття українства суто У межах Київського кадетського корпусу спі- як фольклорно-етнографічного­ явища, при цьо- віснувало кілька національних громад. Російський му мало місце цілковите ігнорування політичної генерал Домонтович згадував: «Мене вразило те, складової українського руху. Інша частина май- що кадети, навіть ті, хто мав чисто російські пріз- бутніх царських офіцерів в умовах утисків і пе- вища… розмовляли з виразним польським акцен- реслідувань української культури з боку царської том і були не проти говорити польською навіть зі влади долучення до національного культурного своїми товаришами-росіянами.­ Тут виразно доміну- життя сприймали як певний політичний маніфест. вали польські манери і звичаї гонористої польської У цьому відношенні характерним є нетривале іс- шляхти…» (Цит. за: Бовуа, Д., 1998, с. 23). Хоча нування в Київському військовому училищі таєм- опис стосується 1870-х рр., можна припустити, що ного українського гуртка у 1899–1901 рр. на чолі схожа ситуація в корпусі зберігалась і надалі. Ще спершу майбутнього генерал-­хорунжого Армії УНР більш активним використанням польської мови ба- О. Пилькевича, а після – ​О. Оппокова. Попри те, гатьма юнкерами вирізнялося Варшавське учили- що діяльність гуртківців обмежувалася і зводила- ще, яке, зрештою, стало поштовхом до його лікві- ся переважно до обміну українською літературою, дації (Грулев, М., 2007, с. 74). Очевидно, на форму- поширенням «спрямованих проти російської влади вання національної свідомості кадетів та юнкерів прокламацій», а також організацією в 1900 р. теа- тральної вистави «Сто тисяч» (Стешко, Ф., 1935, Поштовхом до розгортання руху «потіш- 41 с. 121), вона свідчить про індиферентність части- них» став царський огляд у Петербурзі 28 лип- ни вихованців до імперської пропаганди і навіть ня 1911 р. за участю кількох тисяч підлітків з усі- збереження іншої системи світогляду. єї імперії. Напередодні затвердженим Миколою ІІ Джерела про Київську військово-­ «Положенням про позашкільну підготовку росій- фельдшерську школу дозволяють вважати її най- ської молоді до військової служби» передбачалось: більш «українським» військовим навчальним за- а) зміцнення в підростаючому поколінні віри у Бога, кладом Правобережної України. Очевидно тому, самовідданої любові до Царя і батьківщини, добрих що поповнювалась переважно вихідцями із най- моральних правил і поваги до законності і добро- бідніших селянських сімей. Серед її учнів були порядку; б) ознайомлення майбутніх воїнів з до- такі яскраві постаті, як І. Огієнко, оперний співак блесним духом російської армії і корінними заса- М. Донець, Ю. Придворов (Дем’ян Бєдний), Остап дами військової дисципліни; в) навчання військо- Вишня, П. Любченко, М. Щорс тощо (Бойчак, М. вому строю і фізичний розвиток та г) прищеплен- та Лякіна, р., 2004, с. 165). До того ж, за спогадами ня духовних і фізичних якостей, необхідних рядо- І. Огієнка, у школі вони разом із Ю. Придворовим вому бійцеві під час військових дій. Утворювалися видавали рукописний журнал «Наша бібліотека», дружини і загони з дозволу губернатора або градо- а М. Донець брав участь у самодіяльних поста- начальника, а вступали до них підлітки віком до новках, але не вказано, якою мовою) (Огієнко, І., 15 років за згодою батьків. Дозволялось створюва- 2005, с. 72). ти змішані дружини з учнів і дітей, не охоплених З кінця ХІХ ст. самодержавство стало роз- навчанням. Фінансування дружин забезпечували ширювати категорії населення, на яких спрямову- їх організатори і керівники шкіл, що підвищувало вались військові та політико-ідеологічні­ заходи. роль «шефських» структур. Так, у 1889 р. в чоловічих навчальних закладах На Правобережній Україні, де значну части- була запроваджена військова гімнастика. Згідно ну міського населення складала єврейська менши- з «Інструкцією для викладання гімнастики у чо- на, а серед дворян виразно домінували поляки, ос- ловічих навчальних закладах» Міністерства на- новним фундатором дружин «потішних» виступала родної освіти, вона була покликана сприяти «мо- армія. Станом на 1912 р. в Київській губернії функ- ральному вихованню дітей, розвиваючи в хлопчи- ціонувало 47 дружин, а на Поділлі – ​34 дружини, ків спритність і мужність», а також ознайомленню переважно при військових частинах. Так, півсотня їх з «основами військової дисципліни». Метою за- «потішних» Мілівецького загону Хотинської брига- провадження військової гімнастики проголошу- ди прикордонної варти (с. Мілівці Кам’янецького валось вироблення у хлопчиків найпростіших ру- повіту Подільської губернії) нараховувала близь- хів і шикувань, військової дисципліни, прийнятих ко 30 осіб, мала власне гімнастичне містечко, а в її у російському війську, та сприяння розвитку в них підготовці використовувались селянські коні (кілька патріотичного почуття, нагадуючи хлопчикам про хлопчиків-»потішних» офіційно були кінними ор- те, що і їм доведеться, можливо, «свого часу ста- динарцями) (Полусотня потешных…, 1911, с. 787). ти в ряди захисників Престолу і Батьківщини» «Потішних» залучали до різноманітних пропаган- (Инструкция…, 1889, с. 10–11). Показово, що всі дистських заходів. Коли у вересні 1911 р. Микола II команди давались виключно російською мовою відвідав м. Овруч, на площі, поряд із почесним і тим самим привчали вихованців до їх вживання караулом 41-го піхотного полку, були вишикувані під час служби в російській армії. 2 роти потішних із церковнопарафіяльних і мініс- Перше десятиліття ХХ ст. завершилося поя- терських шкіл. Імператор прийняв парад потіш- вою руху «потішних». Його зародження пов’язу- них, а тоді обійшов присутні делегації і вирушив ють з інспектором народних училищ Бахмутського на службу до відновленого храму. Через рік у сто- повіту на Катеринославщині А. Луцкевичем, який лиці зведена рота Київського навчального окру- у 1910 р. в Бахмуті створив «1-й народний клас вій- гу взяла участь у показових вправах з рушницями ськового строю і гімнастики Його Імператорської (Потешные…, 1912, с. 18). У 1914 р. в Києві з іні- Величності Спадкоємця Цесаревича і Великого ціативи А. Анохіна постала скаутська дружина, Князя Олексія Миколайовича». В часі це співпало що виявляла активність у роки світової війни (зо- із загостренням суперечностей між великими євро- крема, загін герл-скаутів) (Кучин, В., 2008, с. 88). пейськими державами та наростанням мілітаризму Обговорення. Вплив імперської пропаганди на субконтиненті – ​в 1907 р. зародився скаутинг; на кадетів та юнкерів Правобережної України важко у 1909 р. постало перше об’єднання польських хар- оцінити однозначно. З одного боку, безсумнівним є церів. До того ж практично всі слов’янські наро- факт, що військова освіта формувалася від самого ди долучились до розгортання сокільського руху. початку виключно як державна. У вихованців вій- 42 ськових навчальних закладів регіону цілеспрямова- в табір держави. Однак залучення військового чин- но формували почуття відданості монарху та усві- ника та повільні і різноспрямовані урядові заходи домлення себе «російською людиною». З іншого не тільки не сприяли розв’язанню пов’язаних між боку, беззаперечною є і наявність певних проявів собою суспільних проблем у південно-­західній пе- національного життя. Це означає, що на вихован- риферії в інтересах імперії, а й підтримували на її ня місцевих юнаків впливали різноманітні чин- теренах стійке відтворення конфліктів і протиріч. ники на кшталт виховання в сім’ї, інтереси тощо. Майданчиком зіткнення між консолідацією імпер- Висновки. Досліджувана тема відображає ського простору і ліквідацією відособленості краю, своєрідний і широкий ракурс, який дозволяє роз- з одного боку, та типовим для пізньоімперської Росії глядати основні події соціально-політичного­ жит- реформістським духом – з​ іншого, поряд із «поль- тя Правобережжя в умовах соціальної модернізації ським питанням» дедалі більшого значення набу- Росії в окреслених хронологічних рамках і сюжетах. вало українське питання. Свідченням цього стали Вивчення політико-ідеологічного­ впливу самодер- революційні події 1917–1921 рр. І хоча у військо- жавства на підлітків та юнаків регіону засвідчило, вих гімназіях за ступенем військово-­професійної що він визначався значною мірою ідейною орієн- спрямованості військова підготовка значно посту- тацією та суспільною позицією офіцерського кор- палася кадетським корпусам, більша частина їх ви- пусу, які, у свою чергу, залежали від системи вій- хованців успішно поповнювала ряди офіцерсько- ськової освіти, яка стала на початку ХХ ст. струк- го складу російської армії після навчання в юнкер- турованою і послідовною. Завдяки цьому забезпе- ських чи військових училищах. Намагання ізолю- чувались не тільки професійна майстерність, а й вати військові заклади освіти краю від суспільно- ідейна орієнтація, загальна культура та політичні го життя, врешті-решт, спричинили той факт, що ідеали випускників військових закладів освіти як у роки визвольних змагань втягнуті в політичний форми влади і способу її реалізації та доктриналь- круговорот кадети, юнкери і слухачі часто губились ного впливу. Завдяки цьому самодержавство домог- і опинялись або на крайніх полюсах, або в стороні лося мобілізації частини українців, поляків і пред- від основних подій. ставників інших меншин Правобережної України

Бібліографічні посилання Арьес, Ф., 1999. Ребенок и семейная жизнь при Грулев, М., 2007. Записки генерала-­еврея. Москва: Старом порядке. Екатеринбург: Изд-во Екатеринбург- Кучково поле. ского гос. ун-та, 416 с. Демьяненко, А., 1865. Статистические сведе‑ Барадачев, А., Цыбулькин, В., Рожен, Л. (ред.), ния о Подольской губернии за 1862, 1863, 1864 годы. 2012. Кадетские корпуса XIX – ​нач. ХХ вв.: украинское Каменец-Подольск:­ Тип. Губернского управления, 71 c. измерение (система обучения и воспитания). Киев: Деникин, А., 1991а. Путь русского офицера. Мо- Пресса Украины, 272 с. сква: Современник. Бовуа, Д., 1998. Битва за землю в Україні 1863– Деникин, А., 1991b. Очерки русской смуты. 1914: Поляки в соціо-­етнічних конфліктах. Київ: Кри- Том I. Крушение власти и армии. (Февраль – ​сентябрь тика, 334 с. 1917). Москва: Наука. Бойчак, М., Лякина, р., 2004. Военно-­фельдшерская Спр. 16. Оп. 1 Ф. 228. Хмельницький: Державний школа при Киевском военном госпитале 1838–1926 гг.: архів Хмельницької області. к 250-летию Главного ордена Красной Звезды военно‑ Спр. 104. Оп. 1 Ф. 228. Хмельницький: Державний го клинического госпиталя Министерства обороны архів Хмельницької області. Украины (1755–2005). Киев, 157 с. Дубинский, В., Аустрин, Г., 1967. Киевский Влади- Бракер Н., 1928. Микола Федорович Федоровський. мирский кадетский корпус. Военная быль. № 83. Перший український діяч Єлисаветграда. За сто літ. Матеріяли з громадського і літературного життя Эриксон, Э., 1996. Детство и общество. Санкт-­ України ХІХ і початків ХХ століття. Вип. 3. Київ: Дер- Петербург: Ленато. жвидав України. Заметки, 1894. Разведчик. № 195. Владимирский Киевский кадетский корпус. До- Инструкция для преподавания гимнастики в муж- ступно: adethistory.ru/vladimirskiy-­kievskiy-kadetskiy-kor ских учебных заведениях ведомства Министерства на- [Дата звернення: 19.06.2020]. родного просвещения, 1889. Журнал Министерства Высочайший смотр «потешным», 1912. Русский народного просвещения. Ч. CCLXIV. спорт. № 32. Кучин, В., 2008. Скауты России. 1909–2007. Исто‑ Горизонтов Л. Е., 1999. Парадоксы имперской поли‑ рия. Документы. Свидетельства. Москва: Минувшее, тики. Поляки в России и русские в Польше (XIX – начало​ 593 с. XX в.). Москва: Изд-во «Индрик», 272 с. Лапин, В., 2019. Армия России как имперский ин- империи. Филипп Арьес и история детства в России 43 теграционный механизм. Петербургский исторический (ХVIII – ​начало ХІХ века). Москва: РГГУ. С. 281–289. журнал. № 1 (19). С. 302–213. Скрипник А. Ю., 2016. Російський військовий чин- Лозинський А. Ф., 2017. Українці в системі ка- ник у суспільно-­політичному та економічному розвитку дрового забезпечення сухопутних військ збройних сил Правобережної України (1792–1865 рр.). Кам’янець-­ Російської імперії наприкінці ХІХ – ​початку ХХ ст. Подільський: Вид. ФОП Зволейко Д. Г., 612 с. Військово-­науковий вісник. № 27. С. 46–70. Стешко, Ф., 1935. Український гурток у Київській Машкин, H. A., 1997. Высшая военная школа Рос‑ військовій школі (рр. 1899–1901). Спомини учасника. сийской империи XIX – начала​ XX века / Воен. акад. им. Календар «Дніпро» на 1936 рік. Львів. М. В. Фрунзе. Москва: Academia, 1997, 348 с. Тичина І. Підготовка військових фахівців в Укра- Миллер, А., 2010. Империя Романовых и национа‑ їні у ХІХ – ​на початку ХХ сторіччя. Історія освіти. лизм: эссе по методологии исторического исследова‑ С. 65–70. Доступно: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ ния. 2-е изд., испр. и доп. Москва: Новое дитературное irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe? I21DBN=LINK&P21DBN=U обозрение, 316 с. JRN&Z21ID=&S 21REF=10&S 21CNR=20&S 21STN= Мотиль, О., 2009. Підсумки імперій: Занепад, розпад 1&S 21FMT=ASP_meta&C 21COM=S&2_S 21P03=FIL і відродження. Київ: Критика, 198 [1] с. A=&2_S 21STR=pednauk_2015_6_47 [Дата звернення: 19.06.2020]. Науменко, В., 1890. Несколько данных о состоя- нии Киевского учебного округа в 1835 году. Киевская Ушакин С. А., 1993. Образование как форма власти. старина. № 1. С. 127–130. Полис. № 5. С. 43–48. Огієнко, І., 2005. Рятування України / упоряд., Філінюк, А., Сидорук, С., 2017. Рекрутська по‑ авт. передм. і комент. М. С. Тимошик. Київ: Наша наука винність у Правобережній Україні в 1794–1874 рр.: і культура, 463 с. суспільно-­політичний, соціально-­становий і демографіч‑ ний аспекти: сучасний дискурс. Кам’янець-­Подільський: Организация обучения и воспитания в кадетских Аксіома, 416 с. корпусах России. Доступно: http://safe-rgs.ru/2700- organizaciya-obucheniya-i-vospitaniya-v-kadetskih-­ ­ Фон Хаген, М., 2004. Пределы реформы: национа- korpusah-rossii.html [Дата звернення: 19.06.2020]. лизм и русская императорская армия в 1874–1917 годы. Отечественная история. № 5. С. 37–49. Положение о кадетских корпусах. 1886. Санкт-­ Петербург: Тип. М. М. Стасюлевича, 94 с. Доступ- Спр. 1019. Оп. 1. Ф. 533. Київ: Центральний дер‑ но: https://runivers.ru/bookreader/book197114/#page/1/ жавний історичний архів України в м. Києві. mode/1up [Дата звернення: 19.06.2020]. Шандра В. С., 2014. Соціальні і політичні наслідки Полусотня потешных Милевицкого отряда 20-й для України польського Січневого повстання 1863 року. пограничной Хотинской бригады, 1911. Разведчик. Укр. іст. журн. № 1 (514). С. 106–118. № 1102. С. 43–48. Шармар О. Військові поселення в Україні (1817– Потешные Юго-­Западных железных дорог: 1857 рр.): історико-правовий­ аспект. Воєнна історія. В память первого высочайшего смотра 1 сент. 1911 г. 2003. № 2. Доступно: http://warhistory.ukrlife.org/2_03_9. в г. Киеве, 1912. Киев: И. Н. Кушнерев и К°, 93 c. htm [Дата звернення: 19.06.2020]. Д. 52. Оп. 1. Ф. 1286. Санкт-Петербург: Российский Ячменихин, В., 2000. Военные кантонисты Русской государственный исторический архив. армии, 1797–1836 гг.: дисс. … канд. ист. наук: 07.00.02 Отечественная история. Москва, 218 с. Сейку, Е., 2012. Военное министерство России и воспитание молодежи в начале XX в.: программы по- Ячменихин, В., 1997. Быт кантонистов военных дготовки «потешных». Малолетние подданные большой поселений. Вестник Московского университета. Серия 8. История. № 4. С. 72–84.

References Ares, F., 1999. Rebenok i semeynaya zhizn pri Boychak, M., Lyakina, R., 2004. Voenno-­feldsherskaya Starom poryadke [Child and Family Life under the Old shkola pri Kievskom voennom gospitale 1838–1926 gg.: k Order]. Ekaterinburg: Izdatelstvo Ekaterinburgskogo 250-letiyu Glavnogo ordena Krasnoy Zvezdyi voennogo gosudarstvennogo universiteta. 416 p. (in Russian). klinicheskogo gospitalya Ministerstva oboronyi Ukrainyi Baradachev, A., Tsyibulkin, V., Rozhen, L. (red.), (1755–2005) [Military paramedic school at the Kyiv military 2012. Kadetskie korpusa XIX – ​nach. XX vv.: ukrainskoe hospital 1838–1926: the 250th anniversary of the Main izmerenie (sistema obucheniya i vospitaniya) [Cadet corps Order of the Red Star of the Military Clinical Hospital of of the XIX – beginning​ XX centuries: Ukrainian dimension the Ministry of Defense of Ukraine (1755–2005)]. Kiev. (training and education system)]. Kyiv: Presa Ukrainy. 157 p. (in Russian). 272 p. (in Russian). Braker, N., 1928. My’kola Fedorovy’ch Fedorovs’ky’j. Bovua, D., 1998. Bytva za zemliu v Ukraini 1863–1914: Pershy’j ukrayins’ky’j diyach Yely’savetgrada [Mykola Poliaky v sotsio-­etnichnykh konfliktakh [The Battle for Land Fedorovych Fedorovsky. The first Ukrainian activist of in Ukraine 1863–1914: Poles in Socio-­Ethnic Conflicts]. Yelisavetgrad]. Za sto lit. Materiyaly’ z gromads’kogo Kyiv: Krytyka. 334 p. (in Ukrainian). i kliteraturnogo zhy’ttya Ukrayiny XIX i pochatkiv XX stolittya]. Isuue 3. Kyiv: Derzhvydav Ukrainy (in Ukrainian). 44 Vladimirskiy Kievskiy kadetskiy korpus [Vladimirsky Mashkin N. A. Wyshaia woennaia shkola Rossiyskoy Kyiv Cadet Corps]. Available at: adethistory.ru/vladimirskiy-­ imperiy XIX – ​nachala XX veka [Higher military school of kievskiy-kadetskiy-kor [Accessed: 19.06.2020] (in Russian). the Russian Empire of the XIX – early​ XX century] / Woen. Vyisochayshiy smotr «poteshnyim» [The highest show akad. im. M. V Frunze. Moskva: Academia, 1997. 348 p. of «poteshny»], 1912. Russkiy sport [Russian sport]. No 32 (in Russian). (in Russian). Miller A., 2010. Imperia Romanovych i nacionalizm: Gorizontov L. E., 1999. Paradoxy imperskoj politiki. Esse po metodologiy istoricheskogo issledowania [The Poliakyw Rossiy i russkie w Polshe (XIX – ​nacalo XX v.) Romanov Empire and Nationalism: Essays on the [The paradoxes of imperial politics. Poles in Russia and Methodology of Historical Research]. 2-е izd., ispr. i dop. Russians in Poland (19th – ​early 20th century)]. Moskva: Moskva: Nowoe literaturnoie obozrenie. 316 p. (in Russian). Izdatel’stvo «Idryk». 272 p. (in Russian). Motyl’, O., 2009. Pidsumky’ imperij: Zanepad, rozpad Demyanenko, A., 1865. Statisticheskie svedeniya o i vidrodzhennya [Results of empires: Decline, disintegration Podolskoy gubernii za 1862, 1863, 1864 godyi [Statistical and revival]. Kyiv: Krytyka. 198 [1] p. (in Ukrainian). information about the Podolsk province for 1862, 1863, Naumenko, W., 1890. Nieskolko dannyich o sostoianyi 1864]. Kamenets-Podolsk:­ Tip. Gubernskogo upravleniya Kiewskogo uchebnogo okruga w 1835 godu [Some data (in Russian). on the state of the Kyiv school district in 1835]. Kyiwskaia Grulev, M., 2007. Zapiski generala-­evreya [Notes of starina [Kyiv antiquity]. No 1, pp. 127–130 (in Russian). a Jewish General]. Moskva: Kuchkovo pole (in Russian). Ogiyenko, I., 2005. Ryatuvannya Ukrainy [Saving Denikin, A., 1991a. Put’ russkogo ofitsera [Way of Ukraine] / Upor., avt. peredm. i koment. M. S. Tymoshyk. Russian Officer]. Moskva: Sovremennik (in Russian). Kyiv: Nasha nauka i kul’tura. 463 p. (in Ukrainian). Denikin, A., 1991b. Ocherki russkoy smutyi: Organizatsiya obucheniya i vospitaniya v kadetskih Tom I. Krushenie vlasti i armii. (Fevral-­sentyabr 1917) korpusah Rossii [Organization of training and education [Essays on Russian Troubles: Volume I. The collapse of in the cadet corps of Russia]. Available at: http://safe-rgs. power and the army. (February–September 1917]. Moskva: ru/2700-organizaciya-­obucheniya-i-vospitaniya-v-kadetskih-­ Nauka (in Russian). korpusah-rossii.html [Accessed: 19.06.2020] (in Russian). File 16. Inventory 1. Fund 228. Khmelnytskyi: Polojenie о kadetskich korpusach. 1886 [Regulations on Derzhavnyy arkhiv Khmelʹnytsʹkoyi oblasti [State Archives cadet corps. 1886]. Sankt-­Peterburg: Tip. M. M. Stasyulevicha, of Khmelnytskyi region] (in Russian). 94 с. Available at: https://runivers.ru/bookreader/ book197114/#page/1/mode/1up [Accessed: 19.06.2020] File 104. Inventory 1. Fund 228. Khmelnytskyi: (in Russian). Derzhavnyy arkhiv Khmelʹnytsʹkoyi oblasti [State Archives of Khmelnytskyi region] (in Russian). Polusotnya poteshnyih Milevitskogo otryada 20-y pogranichnoy Hotinskoy brigadyi [Half-Hundred­ of the Dubinskiy, V., Austrin, G., 1967. Kievskiy Vladimirskiy 20th border Khotyn brigade]. Razvedchik [Scout], 1911. kadetskiy korpus [Kyiv Cadet Corps]. Voennaya byil No 1102 (in Russian). [Military history]. No 83 (in Russian). Poteshnyie Yugo-­Zapadnyih zheleznyih dorog: V Erikson, E., 1996. Detstvo i obschestvo [Childhood pamyat pervogo vyisochayshego smotra 1 sent. 1911 g. and Society]. Sankt-­Peterburg: Lenato. 592 s. (in Russian). v g. Kieve [The Poteshnyie ofSouthwestern Railways: In Zametki [Notes], 1894. Razvedchik [Scout]. No 195 memory of the first highest show 1 Sept. 1911 in Kiev], 1912. (in Russian). Kiev: I. N. Kushnerev i K°93 p. (in Russian). Instruktsiya dlya prepodavaniya gimnastiki v muzhskih File 52. Inventory 1. Fund 1286. St. Petersburg: Russian uchebnyih zavedeniyah vedomstva ministerstva narodnogo State Historical Archives (in Russian). prosvescheniya [Instructions for teaching gymnastics in Seyku E., 2012. Voennoe ministerstvo Rossii men’s educational institutions of the Ministry of Education], i vospitanie molodezhi v nachale XX v.: programmyi 1889. Zhurnal Ministerstva narodnogo prosvescheniya podgotovki «poteshnyih» [The Ministry of War of Russia [Journal of the Ministry of Public Education]. Ch. CCLXIV and the education of youth at the beginning of the twentieth (in Russian). century: training programs for «poteshnyih»]. Maloletnie Kuchin, V., 2008. Skauty Rossii. 1909–2007. Istoriya. poddannyie bolshoy imperii. Filipp Ares i istoriya detstva v Dokumentyi. Svidetelstva [Scouts of Russia. 1909–2007. Rossii (XVIII – nachalo​ XX veka) [Minor subjects of a large Story. Documents. Testimonies]. Moskva. 593 p. (in Russian). empire. Philip Aries and the history of childhood in Russia Lapin, V., 2019. Armiya Rossii kak imperskiy (XVIII – early​ XIX century)]. Moskva: RGGU (in Russian). integratsionnyiy mehanizm [The Russian army as an imperial Skrypnyk А. J., 2016. Rosiyskiy wijskoviy cynnyk integration mechanism]. Peterburgskiy istoricheskiy zhurnal v suspilno-­politychnomu ta ekonomichnomu rozvytku [Petersburg historical journal]. No 1 (19), pp. 302–312 Pravoberejnoy Ukraine (1792–1865 rr.) [Russian military (in Russian). factor in the socio-­political and economic development of the Lozinskiy А. F., 2017. Ukrainchi v sistemi kadrovogo Right Bank of Ukraine (1792–1865)]. Kamianets-Podilskyi:­ zabezpechenia suchoputnych wiysk zbroynich sil Rossiyskoy Vyd. VOP Zvoleyko D. G. 612 p. (in Ukrainian). imperiy naprykinchi ХІХ – pochatku​ ХХ st. [Ukrainians in Steshko, F., 1935. Ukrayins’ky’j gurtok u Kyivskij the system of staffing the ground forces of the armed forces vijs’kovij shkoli (rr. 1899–1901). Spomyny uchasnyka of the Russian Empire in the late nineteenth – early​ twentieth [Ukrainian coterie in the Kyiv military school (1899–1901). century]. Wiyskovo-­naukovy wisnyk [Military-­scientific bulletin]. No 27, pp. 46–70 (in Ukrainian). Memories of the participant]. Kalendar «Dnipro» na 1936 in 1874–1917]. Otechestvennaya istoriya [National history]. 45 rik. [Calendar «Dnipro» for 1936] L’viv (in Ukrainian). No 5, pp. 37–49 (in Russian). Tychyna І., 2018. Pidchotovka wijskovich fachivciv File 1019. Inventory 1. Fund 533. Kyiv: Tsentralnyi w Ukraine u ХІХ – ​na pochatkuу ХХ storichia [Training derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi [Central of military specialists in Ukraine in the XIX – ​early XX State Historical Archive of Ukraine in Kyiv] (in Russian). century]. Isrotia osvity [History of education], pp. 65–70. Sсhandra W. S., 2014. Social’ni i polity’chni naslidky’ Available at: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ dlya Ukrayiny’ pol’s’kogo Sichnevogo povstannya 1863 nbuv/cgiirbis_64.exe? I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN roku [Social and political consequences for Ukraine of the &Z21ID=&S 21REF=10&S 21CNR=20&S 21STN=1&S Polish January Uprising of 1863]. Ukr. ist. jurn. [Ukrainian 21FMT=ASP_meta&C 21COM=S&2_S 21P03=FILA=& Historical Journal], No 1 (514), pp. 106–118 (in Ukrainian). 2_S 21STR=pednauk_2015_6_47 [Accessed: 19.06.2020] Scharmar, O. Wiyskowi poselenia w Ukraine (1817– (in Ukrainian). 1857 rr.): istoriko-prawowyi­ aspekt [Military settlements Ushakin S. А., 1993. Obrazowanie kak forma wlasti in Ukraine (1817–1857): historical and legal aspect]. [Education as a form of power]. Polis. No 5, pp. 43–48 Woyenna istoria [Military history], 2003. No 2. Available (in Russian). at: http://warhistory.ukrlife.org/2_03_9.htm [Accessed: Filiniuk, A., Sydoruk, S., 2017. Rekrutska povynnist 19.06.2020] (in Ukrainian). u Pravoberezhnii Ukraini v 1794–1874 rr.: suspilno-­ Yachmenihin, V., 2000. Voennyie kantonistyi politychnyi, sotsialno-stanovyi­ i demohrafichnyi aspekty: Russkoy armii, 1797–1836 gg. [Military cantonists of the suchasnyi dyskurs [Recruitment in the Right Bank Ukraine Russian army, 1797–1836]: diss. kand. ist. nauk: spets. in 1794–1874: socio-­political, socio-­class and demographic 07.00.02 Otechestvennaya istoriya / Yachmenihin Vadim aspects: contemporary discourse]. Kamianets-­Podilskyi: Konstantinovich. Moskva. 218 p. (in Russian). Aksioma. 416 p. (in Ukrainian). Yachmenihin, V., 1997. Byt kantonistow woennych Von Khagen, M., 2004. Predely reformy: natsionalizm poselenyi [Everyday Life of cantonists of military i russkaya imperatorskaya armiya v 1874–1917 gody [The settlements]. Westnik Moskovskogo uniwersiteta [Moscow limits of reform: nationalism and the Russian imperial army University Bulletin]. Seria 8. Istoria. No 4, pp. 72–84 (in Russian). 46 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 46–52 DOI 10.15421/26200204 http://www.uha.dp.ua УДК 94: 02](477.63) «19» та приватної бібліотеки родини Соколових. Щойно створена бібліотека діяла за «Правилами пользования Бібліотека Катеринославського книгами», зміст яких є цікавим та корисним у сьогоденні. Окремий напрямок діяльності наукового наукового товариства: історія осередку складала робота з дитячою авдиторією, заснування та подальша доля а саме – ​проведення народних читань для дітей та популяризація читання дитячої літератури. Історія бібліотеки пов’язана з Народним університетом імені Л. М. Лучка О. Караваєва. Товариство проіснувало до початку кандидат історичних наук 20-х рр. ХХ ст. Бібліотека частково була передана ORCID: 0000-0002-1792-2349 до Палацу культури металургів. Частина книг, що ResearcherID: V‑3277-2017 зберігаються у фондах наукової бібліотеки ДНУ, [email protected] мають печатки та є історичними джерелами з вивчення краєзнавства, книжкової спадщини України. Висновки: Дніпровський національний університет бібліотека товариства відігравала важливу роль імені Олеся Гончара у процесах становлення і розвитку науково-­освітнього проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, Україна, 49010 та бібліотечного простору Катеринославської губернії. Зміст та поповнення фондів, напрямки діяльності Анотація. Мета статті: висвітлити історію коригувались членами товариства та відповідали відкриття та шляхи розвитку наукової бібліотеки вимогам часу і читацькому попиту. Практичне товариства за звітними документами. Методи значення: матеріали статті можуть бути у нагоді під дослідження: системно-структурний,­ аналітико-­ час вивчення історичного краєзнавства, вітчизняного синтетичний, корпоративний. Основні результати: бібліотекознавства та науково-­освітнього потенціалу бібліотека Катеринославського наукового товариства краю. Наукова новизна полягає у цілісному дослідженні пройшла багаторічний шлях від підготовки проєкту бібліотечної діяльності Наукового товариства як до фактичного відкриття та діяльності. За Статутом, важливого осередку у процесі становлення науки одним із завдань товариства було створення бібліотек губернії. Тип статті: описова. наукових і педагогічних видань та видавнича діяльність. До організаційних питань входили Ключові слова: Бібліотечна справа; Фонди; Правила розгляд та підтримка проєкту відкриття наукової користування; Діячі Катеринославщини. бібліотеки та читальні. За звітами, діяльність бібліотеки розпочалася у 1907–1908 рр. після Надійшла до редколегії 06.08.2020 переїзду до Авдиторії народних читань (Чечелівка). Прорецензована 04.09.2020 Основу фондів бібліотеки складали рештки народної Рекомендована до друку 01.11.2020 бібліотеки, що постраждала під час пожежі 1905 р.,

© Лучка Л. М., 2020 47 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 46–52 DOI 10.15421/26200204 http://www.uha.dp.ua УДК 94: 02](477.63) «19» Недавно созданная библиотека действовала по «Правилам пользования книгами», содержание Библиотека Екатеринославского которых является интересным и полезным и в наше время. Отдельное направление деятельности научного научного общества: история общества составляла работа с детской аудиторией, основания и дальнейшая судьба а именно – ​проведение народных чтений для детей и популяризация чтения детской литературы. История библиотеки связана с Народным университетом Л. Н. Лучка имени А. Караваева. Общество просуществовало кандидат исторических наук до начала 20-х гг. ХХ в. Библиотека частично была ORCID: 0000-0002-1792-2349 передана во Дворец культуры металлургов. Часть книг, ResearcherID: V‑3277-2017 хранящихся в фондах научной библиотеки ДНУ, имеют [email protected] печати и являются первоисточниками по изучению краеведения, книжного наследия Украины. Выводы. Днипровский национальный университет Библиотека общества играла важную роль в процессах имени Олеся Гончара становления и развития научно-­образовательного проспект Гагарина, 72, г. Днипро, Украина, 49010 и библиотечного пространства Екатеринославской губернии. Содержание и пополнение фондов, Аннотация. Цель статьи: осветить историю направления деятельности корректировались открытия и пути развития научной библиотеки членами общества и отвечали требованиям времени общества по отчетным документам. Методы и читательскому спросу. Практическое значение: исследования: системно-­структурный, аналитико-­ материалы статьи могут быть полезны при изучении синтетический, корпоративный. Основные исторического краеведения, отечественного результаты: библиотека Екатеринославского научного библиотековедения и научно-­образовательного общества прошла многолетний путь от подготовки потенциала региона. Научная новизна заключается проекта до фактического открытия и деятельности. в целостном исследовании библиотечной По Уставу, одной из задач общества было создание деятельности Научного общества как важного центра библиотеки научных и педагогических изданий, в процессе становления науки губернии. Тип статьи: а также издательская деятельность. В организационные описательная. вопросы входило рассмотрение и поддержка проекта открытия научной библиотеки и читальни. По Ключевые слова: Библиотечное дело; Фонды; Правила отчетам, деятельность библиотеки началась в 1907– пользования; Деятели Екатеринославщины. 1908 гг. после переезда в Аудиторию народных чтений (Чечелевка). Основу фондов библиотеки составляли Поступила в редколлегию 06.08.2020 остатки народной библиотеки, пострадавшей во время Прорецензирована 04.09.2020 пожара 1905, и частной библиотеки семьи Соколовых. Рекомендована в печать 01.11.2020

© Лучка Л. Н., 2020 48 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 46–52 DOI 10.15421/26200204 http://www.uha.dp.ua LCC DK508: Z662–664 family. The newly established library acted according to the «Rules of using books», the content of which is interesting Library of Katerynoslav Scientific Society: and useful today. A separate area of the scientific center’s activities was working with children’s audiences, namely history of foundation and further destiny conducting folk readings for children and and popularizing reading children’s literature. The history of the library L. M. Luchka is connected with the People’s University named after Ph. D. (History) O. Karavaev. The society existed until the early 20s of the ORCID: 0000-0002-1792-2349 twentieth century. The library was partially transferred ResearcherID: V‑3277-2017 to the Palace of Culture of Metallurgists. Some of the books stored in the book collections of Dnipro National [email protected] University scientific library have seals and are historical Oles Honchar Dnipro National University sources for the study of local lore and book heritage of 72 Gagarin avenue, Dnipro, Ukraine, 49010 Ukraine. Conclusions. The library of the Society played an important role in the processes of formation and Abstract. The purpose of the article is to highlight the development of scientific, educational and library space history of opening and ways of development of the of Katerynoslav province. The content and replenishment Society’s scientific library according to the reporting of funds, areas of activity were adjusted by members of documents. Research methods: system-­structural, the society and met the requirements of time and readers’ analytical-synthetic,­ comparative. The main results. The demand. Practical meaning. The materials of the article library of Katerynoslav Scientific Society has come a can be useful in the study of historical local lore, domestic long way from project preparation to actual opening and library science and scientific and educational potential of activity. According to the Charter, one of the tasks of the the region. The scientific novelty lies in the holistic study society was to create libraries of scientific and pedagogical of library activity of the Scientific Society as an important publications and publishing activities. Organizational center in the formation of science in the province. Type of issues included consideration and supporting the project of article: descriptive. opening a scientific library and a reading room. According to the reports, the library began its activity in 1907–1908 Keywords: Librarianship; Book collections; Rules of use; after moving to the Auditorium of Public Readings Leaders of Katerynoslav region. (Chechelivka). The library’s funds were based on the remains of the people’s library, which was damaged during Received 06.08.2020 the fire of 1905, and the private library of the Sokolov Reviewed 04.09.2020 Accepted 01.11.2020

© Luchka L. M., 2020 DOI 10.15421/26200204

Постановка проблеми. На початку ХХ ст. том О. І. Ільїна, полягав у спільному користуванні 49 активізувався процес культурно-освітнього­ та на- власними книгами членів товариства, кожен з яких укового життя в українських землях. Відкриття повинен підготувати каталог власного зібрання за різних за фахом товариств як громадських за- відділами на прикладі Катеринославської міської кладів стало нагальною потребою для меш- громадської бібліотеки. Приватні каталоги повинні канців краю. Заснування наукового товариства допомогти бібліотекару скласти загальний каталог у Катеринославській губернії стало першоряд- на фонд товариства. Другий етап полягав у ство- ним завданням прогресивного кола населення на ренні загального книгосховища, у якому б збері- початку ХХ ст. Формування бібліотеки та її фон- галися бібліотечні видання товариства. На дум- дів відповідало регламентуючим документам та ку О. І. Ільїна, бібліотека повинна мати читальню, викликано часом. яка б містила нові наукові журнали, довідкову лі- Історіографія. Цілісного дослідження з іс- тературу, карти, цінні видання (Екатеринославское торії та діяльності бібліотеки Катеринославського научное общество, 1901, с. 55–57). наукового товариства немає. Окремі відомо- Проєкт бібліотеки та проєкт правил користу- сті містяться у працях науковців В. С. Савчука, вання книгами обговорювали на засіданні товари- Г. К. Швидько, М. Е. Кавуна, М. П. Чабана. З цих ства, але рішення про відкриття бібліотеки так й не питань глибоко суттєвою є монографія професо- було прийнятим. Наукове товариство вважало на- ра В. С. Савчука. Деякі дослідження містять ін- гальною потребою відкриття в Катеринославі бі- формацію про наявність бібліотеки та її струк- бліотеки, доступної масовому читачеві. Члени то- тури. Розвідка М. П. Чабана присвячена діячам вариства прагнули відкрити публічну бібліотеку зі Катеринославського наукового товариства, серед статутом колишньої бібліотеки Комісії народних яких зазначаються особи, що опікувалися розвит- читань. Міська управа не дозволяла. Неодноразові ком бібліотеки осередку. звертання до губернатора з цього питання не мали Мета дослідження полягала у висвітленні іс- успіху. Улаштування власної бібліотеки для членів торії відкриття, шляхів розвитку бібліотеки та ви- товариства, на думку правління товариства, не від- значенні її місця у структурі та організації діяль- повідало читацьким запитам та розвитку читаць- ності Катеринославського наукового товариства. кої авдиторії. Отже, у перші роки існування вини- Джерела. Дослідження спирається на комплекс опу- кла складна ситуація: бібліотечна комісія, за зві- блікованих джерел та сучасної літератури з фондів тами, створена, але офіційного відкриття окремої наукової бібліотеки ДНУ, Дніпропетровського на- бібліотеки наукового товариства, за документами, ціонального історичного музею (ДНІМ). Основним не зафіксовано. Кожного року порушували та об- джерелом є звітна документація вищезазначеного говорювали питання про тип бібліотеки (публічна осередку з 1901 р. до 1914 р. чи спеціальна). Відкрили бібліотеку для членів то- Виклад основного матеріалу. У 1901 р. за- вариства (Отчет, 1902, с. 4–5). сновано Наукове товариство, мета якого поляга- У 1902 р. наукова бібліотека тимчасово розмі- ла у сприянні розвитку та поширення наукових щувалася у приміщенні лабораторії загальної хімії знань. Девізом товариства були слова Ф. Бекона Вищого гірничого училища. З 1902 р. до 1907 р. «Знание есть сила». За Статутом, одним із за- активної діяльності бібліотеки ми не простежу- вдань товариства було створення бібліотек науко- ємо. На нашу думку, причина полягала у незна- вих і педагогічних видань та видавнича діяльність, чній кількості книжкового фонду. З 1908 р. ситу- а саме – ​підготовка журналів, газет та інших ок- ація змінилась. Завдяки власним зусиллям членів ремих друкованих праць. Обов’язки голови вико- Авдиторія народних читань після багаторічного за- нував професор В. В. Курилов. До правління то- криття була передана Науковому товариству і отри- вариства входили юрист С. І. Гальперін, викладач мала назву «Авдиторія наукового товариства» (вул. Першого реального училища І. Я. Акінфієв, про- Петербурзька, вул. Чечелівська). З 1910 р. бібліо- фесори і викладачі Вищого гірничого училища тека розміщувалась у будинку Народного універ- Я. І. Грдина, В. Є. Загулін, завідувач залізнично- ситету імені О. Караваєва. Товариство планувало го училища М. В. Чехов. 90 % членів товариства розширити площу кабінету для читання. У 1912 р. мали вищу освіту (Устав, 1907, с. 2–15; Сборник приміщення для читальні було знайдено: загальну статей, 1905, с. ІІІ). бібліотечну кімнату поділили шафами на дві зони. Організаційні питання включали, зокрема, про- Під час Першої світової війни Авдиторія перейшла єкт відкриття наукової бібліотеки та читальні, під- у розпорядження міста для воєнних потреб (Отчет, готовлений членом товариства, кандидатом природ- 1913, с. 22; Савчук В. С., 1994, с. 188–189). ничих наук, бібліотекарем О. І. Ільїним. Початковий Перші кошти на відкриття наукової бібліо- етап функціонування наукової бібліотеки, за проєк- теки мали надійти від проведення літературно-­ ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 46–52

50 музичного вечора на честь 150-річчя від дня смер- дичних видань складала 300 крб. щорічно, з рока- ті Ф. Шиллера, від публічних лекцій та спеціальні ми грошові витрати зростали і досягли 500 крб. надходження коштів загальною кількістю 400 крб. (Отчет, 1912, с. 47–48). Витрати на придбання книжок складали 1000 крб. Бібліотечними фондами Наукового товариства та 100 крб. виділялися на бібліотечні меблі. Витрати користувалися викладачі, службовці, літератори, на бібліотечну справу товариства залежали від гро- юридичні особи, лікарі та інші. Більшість читачів шових внесків членів товариства та мешканців гу- бібліотеки були чоловіки (70 %), які мали переваж- бернії. Зокрема, членські внески зробив і катери- но вищу освіту. Жінки складали 30 %. Бібліотека нославський губернський маршалок дворянства товариства діяла за «Правилами пользования кни- М. І. Міклашевський (200 крб. щорічно). За звітами гами» (1911 р.). Увагу привертає зміст документа. відомо, що їх кількість у 1912 р. була недостатньою Користування книгами членів товариства було без- для комплектування і утримання бібліотекаря. За коштовне. Бібліотека обслуговувала читачів з 18 цих умов введено плату за користування книгами до 21 години у будні та у святкові дні – ​з 15 до 18 у розмірі 0,15 коп. на місяць, що мало дати прибу- години. Кількість виданих книг на читача склада- ток у розмірі 360 крб. на рік (Отчет, 1909, с. 60). ла від однієї до чотирьох. Бібліотека запровадила Основу фонду бібліотеки Наукового товари- застави за книги: від 1 до 2 крб. Штраф за кожен ства складали рештки народної бібліотеки, що за- прострочений день становив 1 коп. за книгу та 5 лишилися після пожежі 1905 р., а саме – ​бібліоте- коп. за журнал (§ 4). Цікавим є визначення термі- ки Комісії народних читань, яка існувала з 80-х рр. на «загублені книжки і журнали»: «ходкие» книги ХІХ ст. Її стан, на думку науковців, був незадовіль- та нові журнали, які не повернули до фондів через ним та не відповідав читацьким вимогам. У 1907 р. два тижня після їх видачі читачеві (Правила, 1911, товариство отримало від пані Соколової пропо- с. 49–50). Бібліотека Наукового товариства мала зицію придбати власну бібліотеку «Свет» (вул. відмінності у користуванні книгами. Наприклад, Чечелівська) у кількості 3 200 томів книг без ура- книги белетристичного змісту видавалися на два хування журналів та бібліотечні меблі загальною тижні, науковими книгами бібліотечна комісія до- вартістю 2 500 крб. Бібліотечна комісія товариства зволяла користуватися три тижні. Книги підви- під головуванням К. Л. Шкамарди визнала зібран- щеного попиту та нові журнали видавалися чита- ня задовільним за складом та зовнішнім виглядом чам тільки на п’ять днів (§ 5). Отримуючи книги, книг [Отчет, 1909, с. 50–51). читач повинен уважно переглянути їх, бо відпові- У 1907–1908 рр. бібліотечна комісія Наукового дальність за користування бібліотечними книгами товариства вирішувала справи з упорядковування ніс останній відвідувач. Нашу увагу привернула отриманого книжкового зібрання. Бібліотечні пра- інформація стосовно членів товариства, які хво- цівники впровадили загальний інвентарний запис ріли на дифтерію, скарлатину, кір, віспу. При по- книг, створили систематичний та картковий ката- верненні книг читач повинен повідомити про за- логи. Первісний фонд бібліотеки Наукового това- хворювання для належного знезараження бібліо- риства потребував заміни палітурок та ремонту. течних видань (§ 5). Бібліотека мала книгу відгу- Приведена до ладу бібліотека містила 2050 книг різ- ків та пропозицій (Правила, 1911, с. 49–50; Отчет, ного змісту, які розподілені за 15 відділами. Понад 1912, с. 49–50). 1000 примірників було вилучено з різних причин. Окремий напрям діяльності наукового осе- Найбільшими за кількістю були другий та шостий редку складала робота з дитячою авдиторією, відділи, які містили 982 книги російської літерату- а саме – ​проведення народних читань для ді- ри, публіцистики та критики. Увагу привернув чет- тей та популяризація читання дитячої літера- вертий відділ, який зберігав 378 книг загального тури (Чечелівська Авдиторія). Наукове товари- літературознавства. Друге місце посідали видання ство популяризувало дитячу літературу. Аналіз всесвітньої історії (144 книги) та суспільні науки читання доводить, що на початку ХХ ст. учні (150 книг). Товариство виокремило для читачів гео- катеринославських навчальних закладів вивча- графічні науки у трьох відділах (Х, ХІ, ХІІ) загаль- ли казки О. Пушкіна, Г. Андерсена, Д. Свіфта ною кількістю 210 книг. Енциклопедичні словники «Путешествие Гулливера», М. Лермонтова «Песня та технічні науки зберігалися у XV відділі та скла- о купце Калашникове», твори М. Гоголя «Ночь пе- дали 69 книг. Бібліотека товариства мала літерату- ред Рождеством», «Пропавшая грамота», «Тарас ру з астрономії (17 книг), філософський відділ був Бульба», М. Некрасова «Дедушка Мазай», Ш. Перро представлений 22 книгами. Найменше було кни- «Кот в сапогах», В. Короленка «Дети подземелья». жок з мистецтва (5 книг) та загального мовознав- У 1910 р. наукове товариство порушили питан- ства (історія писемності та книгодрукарства) (15 ня про проведення народних читань (популярних книг). Асигнування на книги та передплата періо- лекцій) українською мовою. Це питання виклика- DOI 10.15421/26200204

ло серед присутніх жваве обговорення та диску- написи на книгах свідчать, що діяч збирав книги 51 сії і було відхилено, що викликало протест з боку широкого гуманітарного спрямування, переваж- місцевої української преси. Проведення народних но філософські, історичні, юридичні та соціоло- читань в Авдиторії наукового товариства було від- гічні видання. Крім столичних видань, у бібліо- новлено російською мовою (Отчет, 1909, с. 36–41). теці зібрано українські видання (київські, харків- Призначення бібліотекаря відбувалося за зго- ські та одеські). Записи у книгах свідчать про різ- дою губернатора. До 1910 р. за бібліотеку відпо- ні джерела придбання. Частину примірників кате- відав В. А. Восинський, який у той рік виїхав із ринославський діяч купував у книжковій крамниці Катеринослава. З 1911 р. обов’язки голови бібліо- І. В. Шафермана, який опікувався закупівлею но- течної комісії виконувала К. Л. Шкамарда. У 1912 р. вих видань для мешканців Катеринослава. Значну відповідальним за бібліотечні справи обраний пан кількість книжок С. І. Гальперін отримував як да- В. Г. Воронін. У 1914 р. бібліотеку очолювали чле- рунки від авторів, підтримуючи тісні стосунки з ви- ни Катеринославської «Просвіти» А. О. Березнева датними українськими діячами на початку ХХ ст. та Є. В. Щоголіва, які працювали над створенням Зазначимо, що більшу частину власної бібліотеки каталогу бібліотеки. Маючи незадовільний руко- С. І. Гальперіна було передано до Народного уні- писний каталог, бібліотечні працівники розроби- верситету ім. О. Л. Караваєва, відкритого 1908 р. ли друкований. Зазначимо, що Є. В. Щоголіва від- Результати дослідження отримано. Вперше ви- повідала за відкриття їдальні для нужденних чле- світлено історію та діяльність бібліотечного осе- нів сімей військових (Отчет, 1913, с. 25; Чабан, М., редку одного з перших та провідних товариств 2002, с. 497). Катеринославщини. Розкрито завдання та зміст ро- Товариство проіснувало до початку 20-х рр. боти бібліотеки як важливого структурного підроз- ХХ ст. Досліджену бібліотеку міська влада переда- ділу наукової установи на теренах губернії. ла до щойно збудованого Палацу культури Ілліча, Висновки. Отже, бібліотека Катерино- який на початку ХХІ ст. припинив своє функціо- славського наукового товариства була невід’єм- нування. За інформацією свідків, бібліотека була ною складовою плідної діяльності важливого осе- розформована. редку у науковому просторі Катеринославщини Досліджену бібліотеку не варто вважати втра- на початку ХХ ст. Незважаючи на складні умови ченою, оскільки Наукова бібліотека ДНУ збері- відкриття та подальшу долю, бібліотека має пра- гає видання з печаткою «Екатеринославский на- во бути гідно представлена у загальноосвітньому родный университет имени А. Л. Караваева» та та науковому середовищі Катеринославщини по- «Из библиотеки Семена Ивановича Гальперина», чатку ХХ ст. Фонди відповідали читацьким інтер- які свідчать про зв’язок у часі. На початку ХХ ст. есам та сприяли формуванню цілісного інтелек- у Катеринославі був відомий приватний повірений туального кола діячів краю. Не залишалися поза суду Катеринославського округу С. І. Гальперін. увагою членів товариства вирішення актуальних Заслуговує на увагу його громадська діяльність питань та висвітлення різноманітних напрямків у Катеринославському науковому товаристві, де розвитку бібліотечної справи губернії. він виконував обов’язки бібліографа. Закордонні Подяки. Автор висловлює подяку професо- подорожі С. І. Гальперін використовував не тільки ру Дніпровського національного університету іме- як викладач законодавства, а ще як бібліограф, щоб ні Олеся Гончара В. С. Савчуку та співробітникам отримати знання про нову книжкову продукцію. наукової бібліотеки ДНУ і ДНІМ за допомогу під 12 книжок з персональною печаткою «Присяжный час пошуку матеріалів та підготовки до друку. поверенный Семен Иванович Гальперин» збері- гаються в Науковій бібліотеці ДНУ. Позначки та ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 46–52

52 Бібліографічні посилання Екатеринославское научное общество, май – июнь​ Екатеринославского научного общества в 1910–11 г., 1901 г., 1901. Екатеринослав. 1912. Екатеринослав. Отчет библиотечной комиссии. Отчет о деятельно‑ Савчук В. С., 1994. Естественнонаучные общества сти Екатеринославского научного общества в 1907–1908 юга Российской империи, вторая половина ХIX – начало​ акад. году., 1909. Екатеринослав. XX в. Днепропетровск: Видавництво ДДУ. Отчет библиотечной комиссии. Отчет о деятель‑ Сборник статей Екатеринославского научного ности Екатеринославского научного общества в 1910– общества по изучению края., 1905. Екатеринослав: Тип. 1911 г., 1912. Екатеринослав. Губернского земства. Отчет о деятельности Екатеринославского науч‑ Устав Екатеринославского научного общества, ного общества за 1901 г.: протоколы общих собраний, 6 мая 1901 г., 1907. Екатеринослав: Типо-литография 1902. Екатеринослав: Тип. Л. М. Ротенберга. Л. И. Сатановского. Отчет о деятельности Екатеринославского науч‑ Чабан М. П., 2002. Діячі Січеславської «Просвіти» ного общества за 1912 г., 1913. Екатеринослав. (1905–1921): біобібліогр. словник. Дніпропетровськ. Правила пользования книгами библиотеки Екатери- нославского научного общества. Отчет о деятельности References Ekaterynoslavskoe nauchnoe obschestvo, may-iyun o deyatelnosti Ekaterynoslavskogo nauchnogo obschestva v 1901 g., 1901 [Ekaterynoslav Scientific Society, may –june​ 1910–11 g. [Rules for using library books of Ekaterynoslav 1901]. Ekaterynoslav (in Russian). Scientific Society. Report on the activities of Ekaterynoslav Otchet bibliotechnoy komissii, 1909. Otchet o Scientific Society in 1910–1911 year]. Ekaterynoslav deyatelnosti Ekaterynoslavskogo nauchnogo obschestva (in Russian). v 1907–1908 akad. godu. [Library Commission Report. Savchuk V. S., 1994. Estestvennonauchnyie obschestva Report on the activities of Ekaterynoslav Scientific Society yuga Rossiyskoy imperii, vtoraya polovina ХIX – ​nachalo in 1907–1908 year]. Ekaterynoslav (in Russian). XX v. [Natural science societies in the south of the Russian th th Otchet bibliotechnoy komissii, 1912. Otchet o Empire, the second half of the 19 – ​early 20 century]. deyatelnosti Ekaterynoslavskogo nauchnogo obschestva v Dnepropetrovsk: Vydavnytstvo DDU (in Russian). 1910–1911 g., [Library Commission Report. Report on the Sbornik statey Ekaterynoslavskogo nauchnogo activities of Ekaterynoslav Scientific Society in 1910–1911 obschestva po izucheniyu kraya., 1905 [Collection of articles year]. Ekaterynoslav (in Russian). of Ekaterynoslav Scientific Society on the study of the region]. Otchet o deyatelnosti Ekaterynoslavskogo nauchnogo Ekaterynoslav: Tip. Gubernskogo zemstva (in Russian). obschestva za 1901 g.: protokolyi obschih sobraniy, 1902 Ustav Ekaterynoslavskogo nauchnogo obschestva, 6 [Report on the activities of Ekaterynoslav Scientific Society maya 1901 g., 1907 [The statute of Ekaterynoslav Scientific for 1901: minutes of general meetings]. Ekaterynoslav: Tip. Society, 6 May, 1901]. Ekaterynoslav: Tipo-litografiya L. M. Rotenberga (in Russian). L. I. Satanovskogo (in Russian). Otchet o deyatelnosti Ekaterynoslavskogo nauchnogo Chaban M. P., 2002. Dіyachі Sіcheslavskoyi «Prosvіti» obschestva za 1912 g., 1913. [Report on the activities of (1905–1921): bIobIblIogr. slovnik. [The activity of Sicheslav Ekaterynoslav Scientific Society for 1912]. Ekaterynoslav «Prosvita» (1905–1921): biobibliographical vocabulary]. (in Russian). Dnіpropetrovsk (in Ukrainian). Pravila polzovaniya knigami biblioteki Ekaterynoslavskogo nauchnogo obschestva, 1912. Otchet 53 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 53–60 DOI 10.15421/26200205 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477.7):37:271.2«1900/1918» до порушення ними дисципліни та статуту семінарії. У 1910 р. було розкрито діяльність таємного гуртка із Катеринославська духовна 16-ти семінаристів, мета якого полягала у створенні загальносемінарського союзу та розповсюдженні семінарія на тлі історичних реалій національно-­революційних ідей. Покарання початку ХХ ст. порушників дисципліни та боротьба з проявами вільнодумства не врятували навчальний заклад від подальших історичних реалій. З’ясовано, що за часів Н. М. Діанова ректорства Йосипа Кречетовича (1915–1918 рр.) доктор історичних наук, професор семінарія мала усі можливості для свого подальшого ORCID: 0000-0003-0406-6907 розвитку. Підтвердженням є зростання чисельності [email protected] учнів на 1917 р. і високий рівень її фінансового забезпечення. Таким чином, Катеринославська Одеський національний університет духовна семінарія за 18 років своєї діяльності в ХХ ст. імені І. І. Мечникова пройшла активну фазу від піднесення свого розвитку вулиця Дворянська, 2, м. Одеса, Україна, 65082 до закриття навчального закладу. Активна позиція катеринославських ієрархів, ректорів і викладачів Анотація. Мета даної роботи полягає у висвітленні сприяли науково-­освітньому розвитку семінарії, деяких аспектів розвитку Катеринославської духовної яка, по праву, посідала вагоме місце серед інших семінарії в контексті її досягнень та проблем на духовних навчальних закладів на території України. початку ХХ ст. Методи дослідження: дескриптивний Проте історичні події, які припали на цей період та ретроспективний. Їх застосування дало можливість часу, не могли не позначитись на життєдіяльності відтворити переважну більшість історичних сюжетів, викладацького колективу та семінаристів. Закриття пов’язаних із діяльністю Катеринославської духовної семінарії стало наслідком революційних перетворень семінарії в зазначений період. Основні результати: у країні. Практичне значення: основні положення проаналізовано історичні умови та особливості публікації можуть стати основою для подальших діяльності Катеринославської семінарії на початку наукових розробок. Вони рекомендуються для ХХ ст. Досліджено роль єпархіальних архієреїв та використання дослідникам зазначеної проблематики. ректорів у процесі розвитку навчального закладу. Оригінальність: зумовлена незаангажованим підходом Зазначено, що значних здобутків семінарія досягла при розгляді використаних наукових праць дослідників завдяки зусиллям першого в ХХ ст. ректора, та архівних джерел. Наукова новизна: вперше в подальшому Катеринославського архієпископа запропоновано комплексне дослідження особливостей Агапіта (Вишневського). Використаний у роботі розвитку Катеринославської духовної семінарії крізь комплекс документів дає можливість реконструювати призму діяльності її ректорів у контексті історичних становище семінарії упродовж 1906–1914 рр., за часів подій початку ХХ ст. Тип статті: ​теоретична, ректорства протоієрея Андрія (Одинцова). Вказано, дослідницька. що навчально-­виховний процес у духовній семінарії в цей час перебував під контролем Катеринославського Ключові слова: Духовна освіта; Єпархія; Архієреї; єпископа Сімеона (Покровського). Проаналізовано Ректори; Розвиток; Революційні події. основні досягнення та проблеми, які виникли в даний період. Керівництво семінарії не змогло Надійшла до редколегії 08.09.2020 захистити заклад від проникнення революційних Прорецензована 30.09.2020 настроїв, які з’явились у суспільстві. Підкреслено Рекомендована до друку 01.11.2020 формування вільнодумства серед учнів, що призвело

© Діанова Н. М., 2020 54 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 53–60 DOI 10.15421/26200205 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477.7):37:271.2«1900/1918» привело к нарушению ими дисциплины и устава семинарии. В 1910 г. была раскрыта деятельность Екатеринославская духовная тайного кружка из 16-ти семинаристов, цель которого заключалась в создании общесеминарского союза семинария на фоне исторических и распространении национально-­революционных реалий начала ХХ в. идей. Наказания нарушителей дисциплины и борьба с проявлениями свободомыслия не спасли учебное заведение от дальнейших исторических реалий. Н. Н. Дианова Установлено, что во времена ректорства Иосифа доктор исторических наук, профессор Кречетовича (1915–1918 гг.) семинария имела все ORCID: 0000-0003-0406-6907 возможности для своего дальнейшего развития. [email protected] Подтверждением является рост численности учащихся к 1917 г. и высокий уровень ее финансового обеспечения. Одесский национальный университет имени Таким образом, Екатеринославская духовная семинария И. И. Мечникова за 18 лет своей деятельности в ХХ в. прошла активную улица Дворянская, 2, г. Одесса, Украина, 65 082 фазу от подъема своего развития к закрытию учебного заведения. Активная позиция екатеринославских Аннотация. Цель представленной работы заключается иерархов, ректоров и преподавателей способствовала в освещении некоторых аспектов развития научно-образовательному­ развитию семинарии, Екатеринославской духовной семинарии в контексте которая, по праву, занимала важное место среди других ее достижений и проблем в начале ХХ в. Методы духовных учебных заведений на территории Украины. исследования: дескриптивный и ретроспективный. Однако исторические события, которые пришлись Их использование предоставило возможность на этот период времени, не могли не отразиться на воспроизвести подавляющее большинство жизнедеятельности преподавательского коллектива исторических сюжетов, связанных с деятельностью и семинаристов. Закрытие семинарии стало следствием Екатеринославской духовной семинарии в указанный революционных преобразований в стране. Практическое период. Основные результаты: проанализированы значение: основные положения публикации могут стать исторические условия и особенности деятельности основой для дальнейших научных разработок. Они Екатеринославской семинарии в начале ХХ в. рекомендуются для использования исследователям Исследована роль епархиальных архиереев и ректоров указанной проблематики. Оригинальность: обусловлена​​ в процессе развития учебного заведения. Отмечено, незаангажированным подходом при рассмотрении что значительных достижений семинария достигла использованных научных трудов исследователей благодаря усилиям первого в ХХ в. ректора, в дальнейшем и архивных источников. Научная новизна: впервые Екатеринославского архиепископа Агапита предложено комплексное исследование особенностей (Вишневского). Использованный в работе комплекс развития Екатеринославской духовной семинарии документов дает возможность реконструировать сквозь призму деятельности ее ректоров в контексте положение семинарии в течение 1906–1914 гг., во времена исторических событий начала ХХ в. Тип статьи: ректорства протоиерея Андрея (Одинцова). Указано, что теоретическая, исследовательская. учебно-воспитательный­ процесс в духовной семинарии в это время находился под контролем Екатеринославского Ключевые слова: Духовное образование; Епархия; епископа Симеона (Покровского). Проанализированы Архиереи; Ректоры; Развитие; Революционные основные достижения и проблемы, которые возникли события. в данный период. Руководство семинарии не смогло защитить заведение от проникновения революционных Поступила в редколлегию 08.09.2020 настроений, возникших в обществе. Подчеркнуто Прорецензирована 30.09.2020 формирование свободомыслия среди учащихся, что Рекомендована в печать 01.11.2020

© Дианова Н. Н., 2020 55 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 53–60 DOI 10.15421/26200205 http://www.uha.dp.ua LCC DK508-508.95 LC 446-454 and the charter of the seminary. In 1910, the activities of a secret group of 16 seminarians were revealed. Their Katerynoslav Theological Seminary purpose was to create a general seminary union and spread national revolutionary ideas.Punishments of violators of against the backdrop of the historical discipline and the fight against manifestations of free- realities of the early 20th century thinking did not save the educational institution from further historical realities. It is established that during the rectorship of Joseph Krechetovich (1915–1918) N. М. Dianova the Seminary had all the opportunities for its further Sc. D. (History), Professor development. Confirmation is the growth in the number ORCID: 0000-0003-0406-6907 of students by 1917 and the high level of its financial [email protected] support. Thus, the Katerynoslav Theological Seminary for 18 years of its activity in the 20th century passed an Odessa I. I. Mechnikov National University active phase from the rise of its development to the closure 2 Dvoryanskaya str., Odessa, Ukraine, 65082 of the educational institution. The active position of Katerynoslav hierarchs, rectors and teachers contributed to Abstract. The purpose of this work is to highlight some the scientific and educational development of the seminary, aspects of the development of Katerynoslav Theological which rightly occupied an important place among other Seminary in the context of its achievements and problems in theological educational institutions in Ukraine. However, the early twentieth century. Research methods: descriptive the historical events taking place in this period could not and retrospective. Their use made it possible to recreate but affect the life of the teaching staff and seminarians. the vast majority of historical plots relaing to the activities The closure of the seminary was the result of revolutionary of the Katerynoslav Theological Seminary during the transformations in the country. Practical significance: specified period. Main results: The historical conditions the main provisions of the article can become the basis and features of the activity of Katerynoslav Seminary for further scientific research. They are recommended at the beginning of the 20th century are analyzed. The for those who are interested in this problem. Originality role of diocesan bishops and rectors in the development is due to an unbiased approach when considering the of the educational institution is investigated. It is noted used scientific works of researchers and archival sources. that the seminary achieved significant achievements Scientific novelty:for the first time, a comprehensive study thanks to the efforts of the first rector, later Katerynoslav th of the peculiarities of the development of Katerynoslav Archbishop Agapit (Vishnevsky), in the 20 century. The Theological Seminary through the prism of the activities set of documents used in the work makes it possible to of its rectors in the context of historical events of the reconstruct the position of the seminary during 1906–1914, early 20th century is proposed. Type of article: theoretical, during the rectorship of Archpriest Andrei (Odintsov). It research. is stated that the educational process in the theological seminary at that time was under the control of Katerynoslav Keywords: Spiritual education; Diocese; Bishops; Bishop Simeon (Pokrovsky). The main achievements and Rectors; Development; Revolutionary events. problems that arose during this period are analyzed. The leadership of the seminary failed to protect the institution Received 08.09.2020 from the penetration of revolutionary sentiments that arose Reviewed 30.09.2020 in society. The author shows the formation of free thought Accepted 01.11.2020 among students, which led to their violation of discipline

© Dianova N. М., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 53–60

56 Постановка проблеми. Духовна освіта в укра- На сучасному етапі розвитку історичної нау- їнських єпархіях упродовж ХІХ – ​початку ХХ ст. ки проблема духовної освіти в Катеринославській перебувала в полі посиленої уваги православної іє- єпархії знайшла подальший розвиток у працях істо- рархії, яка опікувалась її становленням та подаль- риків. Деякі автори розглядали зазначену пробле- шим розвитком. Це стосувалось і Катеринославської му як складову своїх наукових інтересів, торкаю- єпархії, де знаходилась перша в південному регіо- чись її опосередковано. Зокрема, І. Лиман, дослід- ні духовна семінарія, яка відігравала важливу роль жуючи процес становлення мережі духовних на- у духовному та освітньому житті краю. Піднесенню вчальних закладів на території Південної України її освітнього рівня сприяла плеяда видатних ре- з кінця останньої чверті ХVІІІ до середини ХІХ ст., лігійних і наукових діячів, які залишили важли- звернув свою увагу не лише на загальні проблеми вий слід не лише в історії семінарії, але й України духовної освіти в цілому, але й Катеринославську в цілому. Серед них архієреї: Гавриїл (Розанов), духовну семінарію зокрема (Лиман, І. І., 2004). Феодосій (Макаревський), Далмат (Долгополов), Освітній діяльності православного духовенства Сімеон (Покровський), які під час перебування в Україні наприкінці ХІХ – ​початку ХХ ст. при- на Катеринославській кафедрі усіляко підтри- свячено дисертацію Г. Степаненко, в якій автор- мували розвиток духовної освіти; ректори семі- ка не оминула увагою й духовні навчальні закла- нарії: архімандрит, доктор богословських наук, ди Катеринославської губернії (Степаненко, Г. В., професор Іоаків (Вечерков), архієпископ Агапіт 2002). Т. Твердохліб торкнулася важливого питан- (Вишневський), єпископ Андрій (Одинцов); ви- ня, що стосується підготовки семінаристів укра- кладачі: науковий діяч, історик церкви В. Біднов, їнських губерній до педагогічної діяльності в ос- протоієрей, дослідник краю М. Нікольський та ба- танній чверті ХІХ ст. (Твердохліб, Т. С., 2018). гато інших. Вагомим для зазначеної публікації є дослідження Вихованці семінарії ставали не лише церков- Є. Сніди, в якому розглянуто фінансове та матері- нослужителями, але й науковцями, викладачами альне забезпечення Катеринославської духовної духовних і світських навчальних закладів та по- семінарії в 1917 р. (Сніда, Є. О., 2014). Розвитку сідали вагоме місце в суспільстві. Зокрема, архіє- Катеринославської духовної семінарії приділено пископ Мелетій (Леонтович), який впродовж 1824– певну увагу в монографії Н. Діанової (Діанова, 1828 рр. обіймав посаду ректора Київської духов- Н. М., 2012). Авторка розглянула дану проблему ної академії; відомий церковний і науковий діяч в контексті освітньої діяльності вищого православ- Антонін (Капустін) та ін. Та попри усі здобутки, ного духовенства Південної України з кінця ХVІІІ семінарія не могла бути осторонь революційних по- до початку ХХ ст. дій, які призвели до закриття навчального закладу. Попри помітне пожвавлення в дослідженні Історіографія проблеми значний період теми, її наукова розробка ще не здійснена і залиша- часу була представлена здебільшого роботами ється значне коло питань, які недостатньо висвітле- світських і церковних істориків ХІХ ст., які роз- ні в історичній літературі. Відсутність монографіч- глядали розвиток духовної освіти в контексті до- ного дослідження, яке стосується основних тенден- слідження християнства, в тому числі й на півдні цій розвитку духовної освіти в Катеринославській України. Насамперед це праці: Ф. Благовидова єпархії, дає підставу вважати подану наукову роз- (Благовидов, Ф. В., 1891), Б. Тітлінова (Титлинов, відку досить актуальною. Б. В., 1909), Феодосія (Макаревського) (Феодосій Мета дослідження полягає у висвітленні де- (Макаревський), 1875) та ін. На початку ХХ ст. яких аспектів розвитку Катеринославської духов- з’явилися видання В. Біднова, де на основі до- ної семінарії в контексті її досягнень та проблем кументальних матеріалів відображено історію на початку ХХ ст. Катеринославської єпархії та Катеринославської Джерельна база представлена документа- духовної семінарії. У 1904 р. професор В. Біднов ми, які дозволяють розкрити зазначену науко- опублікував свою працю з історії Катеринославської ву проблему. Провідну роль серед них відігра- духовної семінарії, написану на основі докумен- ють архівні матеріали, що зберігаються у фондах тів архіву Катеринославської духовної консисто- Російського державного історичного архіву, які рії, де розглянув період від її заснування до 1817 р. стосуються діяльності духовних навчальних за- (Беднов, В. А., 1904). Згодом, у 1912 р., він видав кладів Катеринославської єпархії. Зокрема, у фо- нову збірку документів, які дали можливість за- нді «Навчальний комітет при Синоді» (Ф. 802) повнити певну лакуну в написанні історії семіна- є документи, що дають можливість певною мі- рії (Беднов, В. А., 1912). Попри значний науковий рою репрезентувати навчально-­виховний процес інтерес вказаних досліджень, вони стосуються іс- у Катеринославській духовній семінарії на почат- торії заснування та діяльності семінарії в ХІХ ст. ку ХХ ст. (РДІА. Ф. 802. Оп. 15. Спр. 254). DOI 10.15421/26200205

Серед опублікованих джерел вагоме значен- Зокрема, він був почесним членом Гоголівського 57 ня мають витяги з річних звітів обер-прокуро- просвітницького товариства і членом правління ра Св. Синоду, які містять статистичні матеріа- міської бібліотеки; головою Єпархіальної навчаль- ли, що дозволяють простежити діяльність духов- ної ради та братства Св. Кирила і Мефодія. У цей них навчальних закладів (Всеподданейший от- час семінарія досягла значних показників свого чет обер-прокурора Святейшего Синода по ведом- розвитку. До навчального закладу продовжував- ству православного исповедания за 1913 г., 1915). ся відкритий доступ представникам різних станів, Використаний комплекс джерел та дослідницької проте більшість семінаристів була із сімей духо- літератури дає можливість розкрити мету науко- венства. Так, у 1912–1913 навчальному році в се- вої публікації. мінарії навчалось 315 учнів, 267 із яких були діть- Виклад основного матеріалу. ми духовенства і лише 48 осіб із представників ін- З початком ХХ ст. розпочався новий етап в історії ших станів (Всеподданейший отчет обер-прокуро- Катеринославської духовної семінарії, який тривав ра Святейшего Синода по ведомству православно- до припинення її діяльності в 1918 р. Зазначений го исповедания за 1913 г., 1915, с. 64–65, 68–69). період характеризувався подальшим розвитком Випускники семінарії, які належали до ста- Православної Церкви та збереженням її важли- ну духовенства, могли отримати не лише вищу ду- вих позицій в суспільстві. Водночас значного по- ховну освіту, але й вступати до вищих світських ширення набули кризові явища, які розпочалися навчальних закладів. Це вказує на високий рівень з кінця ХІХ ст. Вони були зумовлені поширенням освіти, який надавався в Катеринославській ду- протестантизму та марксистської ідеології в укра- ховній семінарії. Спільними зусиллями ректора їнських землях. Під їх впливом відбувалася відчу- і професорсько-­викладацького складу семінарії женість від релігії та духовенства певної частини вона стала вагомим осередком духовної освіти міських жителів. Революційні події 1905–1907 рр. в південному регіоні Російської імперії. Під керів- висвітлили проблеми Церкви, яка не змогла своє- ництвом Андрія (Одинцова) працювали 11 викла- часно реформувати церковне життя відповідно до дачів обов’язкових і чотири викладача необов’яз- нових реалій. З часом революційні ідеї почали про- кових предметів, які мали вищу духовну освіту. никати й до навчальних закладів, у тому числі й Викладацький склад відзначався значною фахо- духовних. Не стала винятком і Катеринославська вою підготовкою і був представлений 13-ма кан- семінарія, яка була головним духовним навчаль- дидатами богослов’я і одним магістром, яким ним закладом Катеринославської єпархії. був В. Біднов (РДІА, арк. 1). Варто зазначити, що Попри короткий період існування В. Біднов працював у семінарії з 1903 р. помічни- Катеринославської духовної семінарії в ХХ ст. (18 ком інспектора і викладачем загальної та світської років), там змінилось п’ять ректорів, діяльність історії, німецької мови, психології, філософії та яких певною мірою позначилась на розвитку на- деяких інших дисциплін. Окрім освітянської ро- вчального закладу. Кандидати на цю посаду при- боти, Василь Олексійович активно займався нау- значались за рекомендацією архієпископа, який ковою роботою у складі Катеринославської вченої безпосередньо контролював Правління семінарії. архівної комісії. Там він співпрацював з видатни- Першим ректором у ХХ ст. став високоосвічений ми істориками: Д. Дорошенком, В. Машуковим, і національно орієнтований Агапіт (Вишневський), Я. Новицьким А. Синявським, Д. Яворницьким який посідав цю посаду упродовж 1898–1902 рр. та іншими. Його наукові праці, написані в цей пе- Він активно опікувався підвищенням освітянського ріод, стали важливим підґрунтям для вивчення іс- рівня семінаристів. Вміле керівництво та достат- торії Південної України та запорозького козацтва. ньо високе фінансування семінарії, яке здійсню- Навчально-­виховний процес у духовній семі- валось здебільшого за рахунок держави, єпархії та нарії перебував під контролем Катеринославського іменних пожертвувань світських і духовних осіб, єпископа Сімеона (Покровського). Він особисто сприяло активному розвитку навчального закладу. відвідував навчальний заклад, спілкувався зі сту- Досить короткий проміжок часу (1902– дентами, націлював їх на високий рівень освіти й 1904 рр.) семінарію очолював Іоанникій (Дячков), духовності, особисто відвідував уроки викладачів, якого невдовзі змінив протоієрей Андрій (Одинцов). часто був присутнім на екзаменах. Єпископ контро- Він успішно працював на посаді ректора упродовж лював не лише успішність, але й поведінку учнів, 1906–1914 рр. і залишив її у зв’язку із звільненням яка в зазначений період часу потребувала особли- від духовно-навчальної­ служби і призначенням на- вої уваги. Це зумовлено формуванням вільнодум- стоятелем місцевої церкви. Будучи ректором семі- ства серед семінаристів, порушенням ними дис- нарії, протоієрей одночасно викладав Св. Письмо ципліни та статуту семінарії. Яскравим прикла- і активно опікувався просвітницькою діяльністю. дом є протест проти семінарського жорсткого ре- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 53–60

58 жиму, який наприкінці жовтня 1910 р. висловили архівної комісії і членом Статистичного комітету. учні молодших чотирьох класів. Вони вимагали Попри те, що діяльність семінарії в період його рек- послаблення дисципліни та більш гуманного став- торства припала на непростий для країни період, лення з боку керівництва навчального закладу. Усі вона мала усі можливості для подальшого розвит- вимоги в письмовому вигляді були подані ректо- ку. Підтвердженням цього є зростання кількості се- ру й обговорені на засіданні Правління семінарії. мінаристів до 797 осіб у 1917 р., що майже на 100 Було прийнято рішення попередити семінаристів осіб більше порівняно з попереднім роком. Розвитку про необхідність дотримання статуту семінарії. семінарії активно сприяв і Катеринославський єпи- Лідери незадоволених учнів отримали дисциплі- скоп Агапіт (Вишневський) – ​колишній ректор нарне покарання. Архієпископ та керівництво се- семінарії, якому близькими були її проблеми. До мінарії вважали, що цим рішенням вони зможуть того ж, як стверджує сучасний дослідник Є. Сніда, у подальшому запобігти подібним явищам. фінансово-матеріальне­ забезпечення семінарії, по- Проте місяць потому деякі семінаристи при кризові явища, було досить високим навіть старших класів були запідозрені в поширенні упродовж 1916–1917 рр., що зумовлено значною національно-­революційних ідей. Підтвердженням державною підтримкою. Так, у 1917 р. надходжен- цього є архівні документи, що зберігаються ня до бюджету Катеринославської духовної семі- в Російському державному історичному архіві. нарії порівняно з попереднім роком зросли і ста- Вони свідчать, що в Катеринославській семінарії новили 236 421 крб. 93 коп. діяв таємний гурток із 16-ти осіб на чолі з учнем Проте значна частина коштів йшла на фінан- 6-го класу Петром Коробчанським. Мета членів сове утримання керівництва і викладацького скла- цього гуртка полягала у створенні загальносемі- ду та потреби навчального закладу, і менша – ​на нарського союзу внаслідок залучення до нього уч- матеріальне забезпечення семінаристів. Зокрема, нів інших семінарій. Поліція знайшла у цих семі- ректор отримував заробітну плату 3 822 крб. на рік наристів україномовну літературу, зокрема газети та мав безоплатне житло, інспектор – ​2 940 крб., «Село» та «Рада», рукописний журнал «Промінь» викладач близько 1 300–1500 крб. Це було май- тощо. У П. Коробчанського вилучено ще й звіти же втричі більше, ніж заробітна плата народного семінаристів, надіслані з різних семінарій, про учителя, яка становила на той час лише 552 крб. готовність до об’єднання. Наслідком стало звіль- (Сніда, Є. О., 2014, с. 47–49). нення його із семінарії, арешт і ув’язнення. Решта Йосип Кречетович брав активну участь у цер- членів гуртка отримали дисциплінарне покарання ковній роботі, але його погляди кардинально відріз- у вигляді зниження оцінки з поведінки, строгого нялися від поглядів архієрея. Агапіт (Вишневський) попередження і встановлення контролю за їх по- в період перебування на чолі Катеринославської ведінкою (РДІА. Арк. 15–29). єпархії дотримувався національно-­патріотичної Як бачимо, Катеринославська духовна семі- позиції. Він був учасником Всеукраїнського нарія не була достатньо захищена від проникнен- Церковного Собору в 1918 р., де активно підтри- ня революційних настроїв, які формувались у су- мав ідею створення Української автокефальної цер- спільстві. Керівництво сподівалось запобігти цьо- кви (Стародуб, А. В., 2001). му процесу шляхом покарань та жорсткої бороть- Й. Кречетович не став прихильником ідеї ав- би з будь-якими проявами вільнодумства. Проте токефалії. У 1917 р. він був делегатом Помісного це не врятувало навчальний заклад від подальших собору Російської Православної церкви в Москві історичних реалій. від Катеринославської єпархії. Взагалі український Останнім ректором Катеринославської духов- єпископат був на 90 % зрусифікованим і повністю ної семінарії став кандидат богослов’я, протоієрей орієнтувався на рішення Всеросійського собору, Йосип Кречетович (1915–1918 рр.). Він був вихо- які були обов’язковими для Православної церкви ванцем Московської духовної академії й певний в Україні, та на новообраного Московського па- час опікувався освітянською та науковою діяльніс- тріарха Тихона (Бєлавіна). Православна церква на тю в різних російських єпархіях. Про його наукові українських землях, ослаблена протиріччями та від- здобутки свідчить обрання членом Оренбурзької сутністю єдності поглядів ієрархії на її майбутнє, вченої архівної комісії та Товариства історії і ста- не змогла протистояти натиску революційних по- рожитностей російських при Московському уні- дій. Це відбилося й на долі духовних навчальних верситеті. Разом із призначенням Й. Кречетовича закладів. Зокрема, 23 (10) травня 1918 р. правлін- ректором Катеринославської духовної семінарії, він ня Катеринославської духовної семінарії заслухало став членом Катеринославської Училищної ради лист Департаменту Ісповідань за № 407, де пові- і членом ради Братства Св. Володимира. Тоді ж домлялось про усунення Й. Кречетовича з посади він був обраний членом Катеринославської вченої ректора семінарії. Йому пропонувалося звільнити DOI 10.15421/26200205

квартиру до 15 червня 1918 р., тобто до виборів но- часу, не могли не позначитись на життєдіяльності 59 вого ректора (Діанова, Н. М., 2012, с. 246). Проте викладацького колективу та семінаристів. Закриття новий ректор так і не був обраний, а сама семіна- семінарії стало наслідком революційних перетво- рія припинила своє існування. рень, які відбулися в країні в цілому та на україн- Висновки. Катеринославська духовна семі- ських землях зокрема. нарія за 18 років своєї діяльності в ХХ ст. про- Враховуючи актуальність теми для досліджен- йшла активну фазу від піднесення свого розвитку ня розвитку духовної освіти, вона вимагає подаль- до закриття навчального закладу. Активна позиція шої розробки та вивчення. Подальше розширен- Катеринославських ієрархів, ректорів і викладачів ня джерельної бази дасть можливість поглибити сприяли науково-­освітньому розвитку семінарії, тему, ширше розглянути розвиток духовної освіти яка по праву посідала вагоме місце серед інших ду- в Катеринославській губернії зазначеного періоду, ховних навчальних закладів на території України. створити просопографічний портрет керівників ду- Проте історичні події, які припали на цей період ховних навчальних закладів.

Бібліографічні посилання Беднов, В. А., 1912. Документы, относящиеся Д. 254. Оп. 15. Ф. 802. Санкт-Петербург: Российский к истории Екатеринославской духовной семинарии. государственный исторический архив (РГИА). Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. Сніда, Є. О., 2014. Фінансове та матеріальне забез- Екатеринослав, Вып. 8, с. 185–261. печення Катеринославської духовної семінарії у 1917 р. Беднов, В. А., 1904. Краткие исторические све‑ Історія торгівлі, податків та мита. Дніпро, № 1(9), дения о Екатеринославской духовной семинарии. Ека- с. 46–50. теринослав. Стародуб, А. В., 2001. Агапіт. Енциклопедія сучас‑ Беднов В. А., 1904. Материалы для истории Екате‑ ної України. Доступно: http://esu.com.ua/search_articles. ринославской духовной семинарии. Образцы ученических php?id=42503 [Дата звернення: 19.08.2020] сочинений 1830 г. (Вирши). Екатеринослав. Степаненко, Г. В., 2002. Освітня діяльність право‑ Благовидов, Ф. В., 1891. Деятельность русского славного духовенства в Україні (ХІХ – початок​ ХХ ст.): духовенства в отношении к народному образованию автореф. дис. … канд. іст. наук. Київ. в царствование императора Александра ІІ. Казань: тип. Твердохліб, Т. С., 2018. Теоретична підготовка учнів Императорского Университета. духовних семінарій до педагогічної діяльності в ос- Всеподданейший отчет обер-прокурора Святей‑ танній чверті ХІХ століття (на матеріалах українських шего Синода по ведомству православного исповедания губерній). Теорія та методика навчання та виховання. за 1913 г., 1915. СПб.: Синодальная типография. Харків, Вып. 8, с. 171–186. Діанова, Н. М., 2012. Внесок вищого православного Титлинов, Б. В., 1909. Духовная школа в России духовенства Південної України у розвиток історичної в ХІХ столетии. Вып. второй (Протасовская эпоха науки і освіти (кінець ХVІІІ – ​початок ХХ ст.). Одеса: и реформы 60-х годов). Вильна: тип. «Артель печатного Фенікс. дела». Лиман, І. І., 2004. Російська православна церква на Феодосій (Макаревський), 1875. Краткие сведения півдні України останньої чверті ХVІІІ – ​середини ХІХ о Екатеринославской епархии и епископах ея. Екате‑ ст. Запоріжжя: РА «Тандем – У».​ ринославские епархиальные ведомости. Отдел неофи‑ циальный. № 8, 9, Екатеринослав.

References Bednov, V. A., 1912. Dokumenty, otnosyashchiesya k Samples of student essays in 1830 (verses)]. Ekaterynoslav istorii Ekaterynoslavskoy dukhovnoy seminarii [Documents (in Russian). related to the history of the Yekaterynoslav Theological Blagovidov, F. V., 1891. Deyatel’nost’ russkogo Seminary]. Letopis’ Ekaterynoslavskoy uchenoy arkhivnoy dukhovenstva v otnoshenii k narodnomu obrazovaniyu v komissii [Chronicle of the Yekaterynoslav Scientific tsarstvovanie imperatora Aleksandra ІІ [The activities of Archive Commission]. Katerynoslav, Issue 8, pp. 185–261 the Russian clergy in relation to public education during (in Russian). the reign of Emperor Alexander II]. Kazan’: tipografiya Bednov, V. A., 1904. Kratkie istoricheskie svedeniya Imperatorskogo Universiteta (in Russian). o Ekaterynoslavskoy dukhovnoy seminarii [Brief historical Vsepoddaneyshiy otchet ober-prokurora Svyateyshego information about the Yekaterynoslav Theological Seminary]. Sinoda po vedomstvu pravoslavnogo ispovedaniya za Ekaterynoslav (in Russian). 1913 g., 1915 [The most submissive report of the Chief Bednov, V. A., 1904. Materialy dlya istorii Prosecutor of the Holy Synod for the Department of the Ekaterynoslavskoy dukhovnoy seminarii. Obraztsy Orthodox Confession for 1913]. St. Petersburg: Sinodal’naya uchenicheskikh sochineniy 1830 g. (Virshi) [Materials for tipografiya (in Russian). the history of the Yekaterynoslav Theological Seminary. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 53–60

60 Dianova, N. M., 2012. Vnesok vyshchoho Stepanenko, H. V., 2002. Osvitnya diyal’nist’ pravoslavnoho dukhovenstva Pivdennoyi Ukrayiny u rozvytok pravoslavnoho dukhovenstva v Ukrayini (ХІХ – ​pochatok istorychnoyi nauky i osvity (kinets’ ХVIII – ​pochatok ХХ ХХ st.) [Sanctifying the activity of the Orthodox clergy in st.) [The contribution of the higher Orthodox clergy of Ukraine (XIX – ​ear of XX century)]. Abstract of Ph. D. Southern Ukraine to the development of historical science dissertation. Kyiv (in Ukrainian). and education (late ХVІІІ – ​early ХХ century)]. Odesa: Tverdokhlib, T. S., 2018. Teoretychna pidhotovka Feniks (in Ukrainian). uchniv dukhovnykh seminariy do pedahohichnoyi Lyman, I. I., 2004. Rosiys’ka pravoslavna tserkva na diyal’nosti v ostanniy chverti ХІХ stolittya (na materialakh pivdni Ukrayiny ostann’oyi chverti ХVIII – seredyny​ ХІХ st. ukrayins’kykh huberniy) [Theoretical training of scholars of [Russian Orthodox Church at the Southern of Ukraine of the spiritual seminars to pedagogical activity in the last quarter of Last quarter of the ХVІІІ – mid​ -­ХІХ century]. Zaporizhzhya: the 19th century (on materials of the Ukrainian provinces)]. RA «Tandem – ​U» (in Ukrainian). Teoriya ta metodyka navchannya ta vykhovannya [Theory File 254. Inventory 15. Fund 802. St. Peterburg: and methods of teaching and education]. Kharkiv, Issue 45, Rossiyskiy gosudarstvennyy istoricheskiy arkhiv (RGIA) pp. 171–186 (in Ukrainian). [Russian State Historical Archive (RSHA)] (in Russian). Titlinov, B. V., 1909. Dukhovnaya shkola v Rossii v Snida, Ye. O., 2014. Finansove ta material’ne ХІХ stoletii. Vyp. vtoroy (Protasovskaya epokha i reformy zabezpechennya Katerynoslavs’koyi dukhovnoyi seminariyi 60-kh godov) [Theological school in Russia in the 19th u 1917 r. [Financial and material security of Katerynoslav century. Issue the second (Protasov era and reforms of the Spiritual Seminary in 1917 p.]. Istoriya torhivli, podatkiv ta 60s)]. Vil’na: Artel’ pechatnogo dela (in Russian). myta. Dnipro, No. 1(9), pp. 46–50 (in Ukrainian). Feodosiy (Makarevs’kyy), 1875. Kratkye svedenyya Starodub, A. V., 2001. Agapit [Agapit]. Ency’klopediya o Ekaterynoslavskoy eparkhyy y epyskopakh eya [Brief suchasnoyi Ukrayiny’[Encyclopedia of modern Ukraine]. information about the Yekaterynoslav diocese and its Available at: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42503 bishops]. Ekaterynoslavskye eparhialnyie vedomosty. Otdel [Accessed: 19.08.2020] (in Ukrainian). neofytsyal’ny. No 8, 9, Ekaterynoslav (in Russian). 61 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70 DOI 10.15421/26200206 http://www.uha.dp.ua УДК 94:316.342.2:338.43(477) «1917/1925» аграрної політики більшовиків. Руйнівного удару було завдано аграрно-промисловому комплексу Знесені вихором революції: на поміщицьких землях: нищилися будівлі, селянами розбиралася робоча худоба та збіжжя, руйнування великих поміщицьких розграбовувалося майно нещодавніх власників маєтків, господарств в Україні у 1917 – виводилися з ладу промислові об’єкти. Ліквідація поміщицького господарства супроводжувалася ​на початку 1920-х рр. неабиякою жорстокістю, що виправдовувалося революційною доцільністю. Показано трагічну долю Н. Р. Темірова М. Щербатової та С. Фальц-Фейн, які стали жертвами доктор історичних наук, професор «революційного елементу». Незважаючи на намагання ORCID: 0000-0003-1918-2054 надати цьому процесу вигляду законності та цілий [email protected] рід актів, які мали б регулювати цей процес на селі, неабияке значення мав стихійний рух селян щодо Донецький національний університет переподілу землі та матеріальних цінностей на свою імені Василя Стуса користь. У цьому далися взнаки віковічні образи, вул. Грушевського, 2, м. Вінниця, Україна, 21050 загострення відчуття соціальної несправедливості, банальне бажання збагатитися за рахунок іншого. Наголошено, що у революційні 1917–1921 та І. В. Петрова найближчі до них роки розгорнулася остання сторінка кандидат історичних наук, доцент в історії поміщицького господарства, коли, незважаючи ORCID: 0000-0001-9095-1931 на спроби врегулювати «земельне питання», гору [email protected] взяв радикальний підхід, внаслідок чого у силовий Донецький національний університет спосіб було вибито ґрунт з-під ніг нещодавньої аграрної еліти та завдано матеріальних і морально- імені Василя Стуса психологічних збитків. Наукова новизна: дослідження вул. Грушевського, 2, м. Вінниця, Україна, 21050 руйнації господарств через сприйняття їхніх власників на основі опрацювання особових архівних фондів Анотація. Мета статті: дослідження процесу Грохольських, Лінке, Терещенків, Щербатових та витіснення великого поміщицького землеволодіння інших. Тип статті: аналітична. з аграрного сектора України у ході революційних перетворень 1917 – початку 1920-х рр. Методи Ключові слова: Поміщик; Маєток; Українські губернії; дослідження: історико-типологічний, історико- Ліквідація; Селяни; Аграрна політика більшовиків. генетичний, історико-порівняльний. Основні результати: показано, що нищення великих Надійшла до редколегії 05.08.2020 поміщицьких економій, розпочавшись у 1917 р., Прорецензована 23.10.2020 тривало до початку 1920-х рр. та виступало складовою Рекомендована до друку 01.11.2020

© Темірова Н. Р., Петрова І. В., 2020 62 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70 DOI 10.15421/26200206 http://www.uha.dp.ua УДК 94:316.342.2:338.43(477)«1917/1925» Разрушительный удар был нанесен аграрно- промышленному комплексу на помещичьих землях: Снесенные вихрем революции: уничтожались здания, крестьянами разбирался рабочий скот, зерно, имущество недавних владельцев разрушение крупных помещичьих имений, выводились из строя промышленные объекты. хозяйств в Украине в 1917 – ​ Ликвидация помещичьего хозяйства сопровождалась чрезвычайной жестокостью, которая оправдывалась в начале 1920-х гг. революционной целесообразностью. Показана трагическая судьба М. Щербатовой и С. Фальц-Фейн, Н. Р. Темирова ставших жертвами «революционного элемента». доктор исторических наук, профессор Несмотря на попытки придать этим действиям ORCID: 0000-0003-1918-2054 видимость законности и целый ряд документальных [email protected] актов, призванных регулировать этот процесс в деревне, большое значение имело стихийное Донецкий национальный университет движение крестьян по переделу земли и материальных имени Василия Стуса ценностей в свою пользу. В этом сказались ул. Грушевского, 2, г. Винница, Украина, 21050 вековые обиды, обострение чувства социальной несправедливости, банальное желание обогатиться за счет другого. Отмечено, что в революционные 1917– И. В. Петрова 1921 и ближайшие к ним годы развернулась последняя кандидат исторических наук, доцент, страница в истории помещичьего хозяйства, когда, ORCID: 0000-0001-9095-1931 несмотря на попытки урегулировать «земельный [email protected] вопрос», верх взял радикальный подход, в результате Донецкий национальный университет чего силовым способом была выбита почва из-под ног недавней аграрной элиты и нанесен материальный и имени Василия Стуса морально-психологический ущерб. Научная новизна: ул. Грушевского, 2, г. Винница, Украина, 21050 исследование разрушения крупных хозяйств через восприятие их собственников на основе изучения Аннотация. Цель статьи: исследовать процесс личных архивных фондов Грохольских, Линке, вытеснения крупного помещичьего землевладения из Терещенко, Щербатовых и других. Тип статьи: аграрного сектора Украины в ходе революционных аналитическая. преобразований 1917 – начала 1920-х гг. Методы исследования: историко-типологический, историко- Ключевые слова: Помещик; Имение; Украинские генетический, историко-сравнительный. Основные Губернии; Ликвидация; Крестьяне; Аграрная политика результаты: показано, что уничтожение крупных большевиков. помещичьих экономий, начавшись в 1917, продолжалось до начала 1920-х гг. и выступало Поступила в редколлегию 05.08.2020 составляющей аграрной политики большевиков. Прорецензирована 23.10.2020 Рекомендована в печать 01.11.2020

© Темирова Н. Р., Петрова И. В., 2020 63 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70 DOI 10.15421/26200206 http://www.uha.dp.ua LCC DK508.265 of the bolsheviks. Agro-industrial complex on the landed estates were under a devastating blow: вuildings were Demolished by the whirlwind of destroyed, working cattle and grain were dismantled by the peasants, the property of the recent owners of the revolution: destruction of large landed estates was looted, and industrial facilities were destroyed. estates in Ukraine in 1917 – ​early Liquidation of landowners’ holdings was accompanied by extreme cruelty justified by revolutionary goals. The 1920s. paper demonstrates M. Shcherbatova’s and S. Falz-Fein’s tragic fate as victims of revolution. Despite attempts to N. R Temirova give this process a form of legitimacy and a whole series Sc. D. (History), Professor of legal acts to regulate the process in the countryside, ORCID: 0000-0003-1918-2054 peasants’ spontaneous movement to redistribute land [email protected] and property in their favour was of great importance. Centuries-old wounds and hatreds, exacerbation of the Vasyl’ Stus Donetsk National University feeling of social injustice, revolutionary expediency and Hrushevskoho str., 2, Vinnytsia, Ukraine, 21050 desire to get rich at the expense of others floated to the surface as a result. In the revolutionary years of 1917– 1921 and afterwards, the last page in the history of the I. V. Petrova landowners’ economy unfolded, when, despite attempts to Ph. D. (History), Associate Professor settle the «land question», a radical approach prevailed. ORCID: 0000-0001-9095-1931 As the outcome, recent agrarian elite was uprooted by [email protected] force with material, moral and psychological damage. Vasyl’ Stus Donetsk National University Scientific novelty: a study of the destruction of large farms 2 Hrushevskoho street, Vinnytsia, Ukraine, 21050 through the perception of their owners based on the study of personal archival funds of the Grokholsky, Linke, Tereshchenko, Shcherbatova and others. Type of article: Abstract. The purpose of the article: to study the analytical. process of elimination of large landholdings from the agricultural sector of Ukraine throughout the revolutionary Keywords: Landowner; Estate; Ukrainian provinces; transformations of 1917 – early 1920s. Research methods: Liquidation; Peasants; Bolsheviks’ agrarian policy. historical-typological, historical-genetic, historical- comparative. Main results: It is shown that the destruction Received 05.08.2020 of large landowner households, beginning in 1917, lasted Reviewed 23.10.2020 until the early 1920s and was part of the agrarian policy Accepted 01.11.2020

© Temirova N. R., Petrova I. V., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70

64 Постановка проблеми. Розбудова сучасної іс- показала Н. Ковальова, втратою поміщиками еко- торичної науки в Україні розпочалася з актуаліза- номічного та політичного статусу завершився ос- ції протягом 1990-х рр. раніше мало- або недослі- танній етап боротьби селян за землю та свої пра- джених тем. Серед таких виявилася й історія вели- ва (Ковальова, Н., 2016, с. 270). Порадянські ро- кого землеволодіння, що синонімічно позначаєть- сійські історики в рамках концепції селянської ре- ся як «поміщицьке». Спираючись на нову дослід- волюції 1902–1922 рр. (Данилов, В., 2011) та «об- ницьку кон’юнктуру, удоступнені джерела, протя- щинної революції» (Теліцин, В., 2003) зосередили гом 1990-х – ​початку 2000-х рр. науковці здійсни- увагу на силовому сценарії перетворення власне ли справжній інформаційний прорив в осягненні російського села. У західній історіографії пробле- його сутності. Цілком закономірно, що після під- ма усунення великого землеволодіння поставлена несення уваги до раніше не доступного хвиля ін- у ширший контекст соціально-економічних­ тран- тересу дещо спала, але вже у 2010-х рр. з’явилися сформацій на початку ХХ ст. (Беккер, С., 2004; кілька досліджень, присвячених останнім рокам іс- Гершенкрон, А., 2015; Пайпс, р., 1994). Цінність нування поміщицького землеволодіння в Україні, цих досліджень передусім полягає у формуванні адже вивчення будь-якого суспільного явища тяжіє загальних підходів до розуміння зламу в аграрно- до завершеного його розуміння. Остання сторінка му секторі України. Загалом у більшості публіка- у кількастолітній історії великого приватного зем- цій щодо означеної теми домінує погляд руйнівни- леволодіння в українських землях не добігла кін- ків, хоча будь-яке явище має якнайменше дві сто- ця, а була обірвана примусово, що боляче відбило- рони, а через це – ​і два сприйняття. ся як на суспільстві, так і на особистих долях ще Отже, мета дослідження полягає у просте- недавніх заможних і впливових власників сотень женні процесу силового витіснення поміщиць- тисяч десятин землі, ошатних маєтків і промисло- ких господарств з аграрного сектора України про- вих об’єктів. Оскільки це революційне потрясіння тягом 1917 – ​початку 1920-х рр. крізь призму по- луною віддалося майже на все ХХ ст., варто знову гляду їхніх власників чи представників маєткових та знову повертатися до того переламного момен- адміністрацій. ту, коли розгорнулася руйнація створеного попе- Джерела та методологія. Опрацьовуючи по- редніми поколіннями. міщицькі архіви (фонди Центрального держав- Історіографія. Тема усунення поміщицьких ного історичного архіву України в м. Києві та господарств із соціально-економічного­ та політич- Центрального державного архіву вищих органів ного простору України на зламі 1910–1920-х рр. не влади та управління України, держархівів областей нова. Вона була серед трендових для радянського України, Російського державного історичного архі- історіописання під кліше «ліквідація експлуата- ву), авторки даної статті зустрічали чимало свідчень торських класів». На нових діаметрально проти- про події у маєтках у 1917 – на​ початку 1920-х рр. лежних світоглядних позиціях цей сюжет поруши- Вони являють собою або листування управителів ли сучасні науковці. Зокрема, В. Марочко відсте- із землевласниками, які виїхали поза свої маєтки, жив процес конфіскації маєтків поміщиків, проа- або реєстраційно-звітні­ документи, в яких ретель- налізувавши радянське законодавство, порівняв- но фіксувалися збитки та перелічувалися конкретні ши різні погляди на майбутнє «колишніх» великих матеріальні цінності, винесені з поміщицьких бу- землевласників, і показав, що їх виселення трива- дівель (вражає скрупульозність, з якою це викону- ло до кінця 1928 р. (Марочко, В., 2013; Марочко, валося – автори​ статистичних звітів навіть не уяв- В., 2015). А. Шмалюх у контексті проблеми «ко- ляли, що та руйнація «всерйоз і надовго»). Ці ді- лишніх людей» у радянському суспільстві 1920– ловодні матеріали містять не лише кількісні показ- 1930-х рр. зазначила, що скасування приватної влас- ники, але й відбиток особистих переживань їхніх ності на землю, ліквідація великого землеволодіння авторів щодо виявів «нової аграрної політики» та трансформувала повсякденний уклад життя укра- відображають внутрішнє (з погляду маєткової ад- їнського села, центральною постаттю якого тра- міністрації) сприйняття руйнацій. Яскраві (навіть диційно виступав «поміщик» (Шмалюх, А., 2020, болючі) враження від нищівної стихії у вирі рево- с. 16–17). С. Корновенко зауважив, що більшови- люції містяться у спогадах уже колишніх власни- ки не були єдині, хто проголосив ліквідацію помі- ків маєтків. Усі ці матеріали створюють джерель- щицького землеволодіння як пріоритетний напрям не підґрунтя даної розвідки. аграрних перетворень. Якщо радянська ліквідація Дослідження спирається на принципи науко- поміщицького землеволодіння трансформувалася вої об’єктивності та історизму, його виконано із в одержавлення земель, то махновська і врангелів- застосуванням системи методів: загальнонаукових ська – ​у передачу землі селянам із легітимізацією (евристичний, аналізу та синтезу, узагальнення), цього процесу (Корновенко, С., 2017, с. 52.). Як спеціально-­історичних (історико-­типологічний, DOI 10.15421/26200206

історико-­генетичний, історико-­порівняльний). які, зокрема, вирішили взяти в економіях хліб для 65 У концептуальному плані в основу вивчення руй- підтримки бідного населення. Як це виглядало, нування поміщицьких господарств покладено тео- демонструє доля маєтку Лінке, розташованого рію «моральної економіки», відповідно до якої гру- у Херсонській губернії. Тут була створена комісія бі порушення основних моральних устоїв у проце- у складі чотирьох осіб – голови,​ секретаря та двох сі виробництва викликали заворушення не рідше членів, на яких покладалося керівництво господар- як злидні, а ключовою метою виступів було від- ством. Членами її стали колишні поденні робітники новлення усталених «моральних норм» (Scott, J., економії. Однак одразу постала проблема обслуго- 1976; Thompson, E., 1971). вування місцевих селян на вітряку. Для розв’язан- Виклад основного матеріалу та резуль- ня поточних господарчих проблем нові керівники тати. Хронологічною межею радикальної зміни обов’язково звертались у волость, оскільки само- соціально-економічного­ статусу поміщиків став стійно не могли впоратися. Врешті-решт на початку більшовицький «Декрет про землю» 1917 р., яким 1919 р. у маєтку Лінке загальною площею близь- проголошувалося скасування приватної власності ко 2,8 тис. дес. економічні посіви склали лише 224 на землю. Як зауважив В. Марочко, більшовики не дес., залишилось 2 волів, 6 коней, небагато мер- приховували ідеологічної ненависті до поміщи- твого реманенту (Ковальова, Н. А., 2015, с. 141). ків і буржуазії, вважали їх соціальною базою кон- Тобто вже протягом 1917 р. мали місце спроби за- трреволюційних сил, тому вдалися до «червоно- провадити нові засади виробничих відносин, що го» терору, який вирізнявся жорстокістю, супро- зумовлювали господарський безлад. воджувався десятками тисяч жертв та поєднував- У листопаді 1917 р. до Департаменту з орга- ся з масштабним пограбуванням майна (Марочко, нізації посівних площ Міністерства продоволь- В., 2015, с. 348). ства Тимчасового уряду надійшла інформація про Але вже одразу після Лютневої революції розграбування маєтку Глазенака в с. Василівка 1917 р. посилився вплив рад робітничих і селян- Лебединського повіту Харківської губернії. Як по- ських депутатів. Несподівано новим було над- відомлялося, багатий племінний матеріал розібра- ходження до поміщицьких економій вказівок ний селянами по дворах. Оскільки в маєтку функ- щодо регулювання оплати праці робітників. Так, ціонував племінний розсадник коней, великої рога- у маєтку Ак-Мечеть­ Є. Воронцової-Дашкової­ тої худоби та свиней, висловлювалося переконання (Євпаторійський повіт Таврійської губернії) у бе- в необхідності його збереження в інтересах сіль- резні 1917 р. було найнято робітників на строк з бе- ського господарства регіону. Наголошувалося на резня по жовтень у середньому по 200 крб. У липні необхідності охорони цього господарства. Врешті- Повітовий продовольчий комітет ради робітничих решт власникам сімнадцяти «зразкових» маєтків і селянських депутатів встановив розцінки вдвічі були видані свідоцтва, які мали виступати своєрід- вищі, яким повинні були слідувати й поміщики. ною охоронною грамотою. Серед них – Щербатови,​ В результаті у листопаді ними було сплачено робіт- Харитоненки, Кениги та інші (Переписка с земель- никам за збирання хліба компенсацій у розмірі 90 % ными органами и сельскохозяйственными органи- від одержаної оплати («Недельные записки»…, арк. зациями об охране крестьянских хозяйств, племен- 56, 103, 163, 164). У червні 1917 р. власник маєт- ных животноводческих и других хозяйств, арк. 7, ку Рокитянка, що в Ізюмському повіті Харківської 65). Проте, як побачимо далі, це не врятувало від губернії, П. Горсеванов повідомляв до правління руйнівної вакханалії. Харківського земельного банку, що настала повна Маєткова документація зафіксувала роз- анархія та безлад. Місцевий волосний комітет за- мах нищення поміщицьких господарств. боронив вивезення уже заготовлених лісу та дров. У зверненні В. Белобржевського, повіреного гра- На пасовисько пущена чужа худоба у більшій кіль- фа В. Грохольського, до мирового судді повідомля- кості, ніж дозволяла відведена площа. Власник кон- ється, що з 1 грудня 1917 р. по 15 січня 1918 р. жи- статував: «Таким чином, я фактично не є в даний телями сіл Терешки, Малинки, Мончинець, Севрук, час господарем моєї землі» (Об отобрании земель Корчевки, озброєними рушницями, було пограбова- комитетами у крупных землевладельцев, арк. 24). но майно з панського будинку в Терешках і на фер- 22 жовтня 1917 р. жителі с. Андріївки Бахмутського мах. Зокрема, було забрано меблі, постіль, посуд, повіту Катеринославської губернії постановили запаси продуктів, робочу та племінну худобу, рема- «Приступити всією громадою до розділу земель нент і техніку. Загальні збитки перевищили 500 тис. приватних власників» (Об отобрании земель ко- крб., про що свідчить табл. 1. До того ж у будівлях митетами у крупных землевладельцев, арк. 107). були розбиті вікна, вийняті двері, розламані печі, У грудні 1917 р. поміщицькі маєтки було пе- обідрані шпалери, що оцінювалося ще у 35 тис. редано у ведення волосних земельних комітетів, крб. До цього слід долучити неконтрольовану ви- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70

66 рубку лісу та загарбання озимих посівів і зораних крестьянами имущества имений и заводов наслед- ділянок (О разгроме Терешковского имения гр. ников Терещенко А. И., стр. 1–2). Грохольского В. И. жителями сс. Терешки, Малинок У доповіді інженера-агронома­ Ф. Цейнара по- и Мончинец. 1918 г., л. 1). Після пограбування та відомляється про ситуацію на Старо-Осотянському­ руйнування у січні 1918 р. маєтків Грохольських цукровому заводі (Чернігівський повіт одноймен- у П’ятничанах і Стрижавці родині довелось пере- ної губернії) наприкінці серпня 1919 р. Під час від- братись до Вінниці. відин підприємства з метою визначення його пра- Таблиця 1 цездатності він застав, як в економії селяни з під- Збитки в маєтностях графа В. Грохольського водами розбирали будівлі, а матеріали вивозили Старокостянтинівського повіту Подільської до села. На плантації цукрового буряку відбував- губернії (1917–1918 рр.) ся випас худоби, внаслідок чого посіви були пов- Вартість втра- ністю знищені. Вивезена солома, поламані забори, Пограбоване майно ченого, крб. вибиті вікна, зняті двері, розібрані дрібні части- Меблі, посуд, постіль, продукти 14 620 ни техніки, знятий електричний дріт, розбита до- з панського будинку слідна лабораторія, пограбоване коштовне облад- Цінні предмети 46 700 нання, розтягнутий запас дров, приготованих для Майно конюшні 17 222 виробництва, опалення квартир службовців і лі- Хліб у снопах 202 913 карні – ​у такому стані агроном застав економію. Хліб у зерні 35 681 «Картина пошкодження Старо-Осотянського­ заво- Насіннєвий матеріал 12 780 ду уявляється такою, що вся заводська територія Коренеплоди – ​буряк, морква, кар- 18 000 перебуває в повній владі роздратованих бандитів топля і грабіжників, які переслідують не тільки мету на- Фураж 21 295 живи, але прагнення знищити все з обличчя землі, Коні з кінського заводу 66 600 не відчуваючи над собою ніякої влади й відпові- Робочі коні 25 300 дальності…», – повідомляв​ він. Ф. Цейнар дійшов Племінна худоба 23 100 висновку, що на ремонт підприємства необхідно Непородиста худоба 4 950 3 млн крб. (Доклад инженера-­агронома Феофила Землеробська техніка та знаряддя 71 797 Иосифовича Цейнара, арк. 5–6). З іншого маєтку Рослини та обладнання з оранжереї 6 500 Терещенків – ​Андрушівського – ​також надходили Загальні збитки 567 458 тривожні звістки. Навесні 1919 р. місцеві селя- ни висадили картоплю навіть на парових землях. Руйнуванню було піддано всі економії великих Тому вони не могли працювати на економічній зем- землевласників, підприємців і меценатів Терещенків. лі, оскільки обробітку потребували власні посіви. У доповідній записці управителя їхніми маєтно- Під майбутній урожай буряку не могли зорати зем- стями, датованій квітнем 1918 р., детально описа- лю через розкрадання реманенту й робочої худоби. ні масштаби пограбувань. У Головківській еконо- Сівозміни були порушені. Волосні земревкоми бла- мії (Чигиринський повіт Київської губернії) всі бу- гословили самовільну вирубку лісу та пограбуван- дівлі були зламані і розібрані, паркан довкола розі- ня дров з лісництва Терещенків (Доклад инженера-­ браний, робоча худоба, зерно, майно розграбовані агронома Феофила Иосифовича Цейнара, арк. 1–2). селянами. Селяни під’їжджали на підводах і виво- 3 листопада 1917 р. Ф. Піонглинський, упра- зили розібрані конструкції. Великий будинок був витель Марії Щербатової, повідомляв про призна- пограбований і підпалений. У саду викопані моло- чену на 7 листопада реквізицію лісу. При цьому ді насадження фруктових дерев, у парку з вільхо- обговорювалося питання збереження її маєтків не вих стесана кора. Телеграфна мережа, яка тяглася лише в інтересах власниці, а й у загальносуспільних від управління до економій, винокурного заводу, (Ф. Ф. Пионглинский. Винница. 3 ноября 1917 г., лісництва повністю зруйнована, стовпи та дроти арк. 22). Проте, незважаючи на заборону голови знищені. На заводах пограбовано запаси сировини. Ради народних комісарів України Х. Раковського Так, із Мельниківського винокурного заводу забра- чинити тут будь-які силові дії, у січні 1920 р. кня- но близько 1 тис. пудів посадкової картоплі. Селяни гиня М. Щербатова, її дочка Олександра, подруга зобов’язали завідувача звільнити квартиру при за- будинку фрейліна імператорського палацу Марія воді, яку він займав в якості службовця. Великою Гудим-Левкович­ та Ольга Столипіна були згань- проблемою була тотальна порубка маєткового лісу, блені та вбиті п’яними солдатами. Їхні тіла були що здійснювалася безконтрольно. Лісові ділянки, поховані черницями біля місцевої церкви. реманент і худобу нові господарі продавали селя- 9 лютого 1920 р. відбулися дебати з приво- нам сусідніх сіл за низькими цінами, а гроші роз- ду переміщення немирівського майна до Вінниці. поділяли між собою (Докладная записка о захватах DOI 10.15421/26200206

Привертає увагу аргументація одного із селян: «Все училища о состоянии Немировского дворца и его 67 майно наше, тому що ми возили каміння… Світ имущества, арк. 2 зв. –3). далеко. Я в глухім селі. Зараз у нас хтять забрати Ситуацію в поміщицьких маєтках описав світ. Не дати та й все» (Доклад совета Подольского Є. Чикаленко у своєму «Щоденнику», зазначив- училища о состоянии Немировского дворца и его ши, що на початку 1918 р., із вторгненням військ имущества, арк. 8, зв.). У звіті завідувача музеєм М. Муравйова «в села посилалися частини больше- про поїздку до м. Немирова зображена така кар- вицького війська, які силою забирали у селян хліб, тина. Меблі у двоповерховому будинку, виготов- скотину, бо по економіях (дворах) вже нічого не лені із дорогоцінних порід дерева, були зламані. було, там раніше все позабирали селяни, та й еко- Серед меблів на підлозі були звалені гори книжок, номії (двори) рідко де зосталися…» (Чикаленко, Є., картин, документів, листів, альбомів. Вражаючою 2011, с. 45). Оцінюючи становище українського села була книгозбірня, що налічувала тисячі томів на- після затвердження у березні 1918 р. «Тимчасових укових книг європейськими мовами, видання з іс- положень про соціалізацію землі», він зазначив: «… торії мистецтва, архів чиншових документів, серед у поміщиків все розграбовано або забрано в роз- яких, наприклад, грамота Петра І, цінні фамільні порядження комітетів і вони не мають змоги сія- документи Потоцьких, Строганових, Щербатових, ти» (Чикаленко, Є., 2011, с. 49). Салтикових тощо. Серед живописних творів було Не можуть залишити байдужим спога- зафіксовано кілька досить цінних. У взірцевому ди В. Фальц-­Фейна (брата Фрідріха, засновника ладу були складені бруски, колони, бронзові та Асканії-Нова),­ якому належить таке враження: «С мармурові статуї, що залишилися від старого розі- началом большевистского переворота все пошло браного будинку. Як сказано в доповіді, «культур- кувырком и в Южной России» (Фальц-Фейн,­ В., ні багатства будинку неоціненні» (Доклад совета с. 206). Незважаючи на розпорядження виконко- Подольского училища о состоянии Немировского му Дніпровської повітової ради робітничих, селян- дворца и его имущества, арк. 1, зв.). ських і солдатських депутатів від 1 березня 1918 р. Наступний звіт ради Подільського суспільно-­ про визнання Асканії-Нова­ культурним господар- агрономічного училища містить інформацію про ством і недопущення полювання та відвідування події довкола Немирівського палацу влітку 1920 р. без письмового дозволу, нові господарі безчин- Зокрема, зазначено, що у червні об’єкт перейшов ствували й тут. Під ура-патріотичними гаслами у відання Подільського училища. Частина примі- вони продавали реманент, а виручені гроші ділили щень виділялася культурно-освітнім­ установам, між собою. Матір автора спогадів Софію Фальц-­ більшість мала відійти Народному будинку, дещо Фейн повністю пограбували й переселили до пор- передано місцевій лікарні та райвоєнраді. Але ту Хорли (який нею й був споруджений) (Фальц-­ 25 серпня до Немирова прибув воєнно-­дорожній Фейн, В., с. 209). загін, який зайняв значну частину палацу, без до- Після відступу Добровольчої армії А. Денікіна зволу користуючись меблями. Через три дні при- Асканію-­Нова оточили червоноармійці. Розуміючи були кавалерійські частини, що витіснили попе- складність ситуації, В. Фальц-­Фейн організував редній загін. Усі попередні установи цими вій- ескадру з трьох суден, щоб вивезти матір з пор- ськовими були виселені, включаючи й училище. ту Хорли до Севастополя. Але вона категорично У такій ситуації всі цінні речі – ​книги, картини, відмовлялася, будучи переконаною, що більшо- меблі – ​були знесені у кілька незайнятих військо- вики нічого поганого їй не вчинять, адже свято ві- вими кімнат. А все, що не поміщалося, за рішен- рила в «человеческое благоразумие». Після відхо- ням ради училища було роздано під розписку лю- ду цієї експедиції вона залишилася у своєму ма- дям, які «викликали довіру». 1 вересня повнова- єтку. Скоро порт Хорли був зайнятий більшовика- ження розпоряджатися палацом та його майном ми. С. Фальц-­Фейн зачинили в кімнаті. Щотижня перейняв на себе військовий комендант, відсторо- їй давали два короваї хліба, дві пляшки молока, нивши очільника ради училища Івана Дамберга. трохи чаю та юшку. Коли розпочався контрнаступ Вдалося досягти компромісного рішення – ​опеча- Добровольчої армії на чолі з Врангелем, більшо- тати кімнати, в яких були зібрані картини та кни- вики залишили Хорли. Два червоноармійці перед ги (Доклад совета Подольского училища о состоя- відступом намагалися увірватися до спальні Софії нии Немировского дворца и его имущества, арк. 2). Богданівни, прагнучи ще чимось поживитися. Жінка Але вже 4 вересня печатки були зняті з двох кімнат, зачинилася в кімнаті. Тоді червоноармійці почали звідки було вилучено посуд і деякі твори скульпту- наосліп розстрілювати двері, смертельно поранив- ри, а також деякі речі для червоноармійського клу- ши жінку. Врешті-решт їм вдалося виламати двері. бу. Вражений такою вакханалією, І. Дамберг зняв Коли вони увірвалися до кімнати й побачили по- із себе повноваження (Доклад совета Подольского ранену жінку, завдали ще кілька ударів багнетами. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70

68 Розбагатіти їм вдалося двома обручками – двох​ чо- розгорнулося масове виселення власників з їхніх ловіків Софії Богданівни. Їй на допомогу поспішив маєтків. Зокрема, ставилося завдання до 1 січня директор гімназії, але також отримав поранення. 1926 р. позбавити права землекористування осіб, Жінка була похована місцевими селянами на те- які підпадали під категорії: «дідичі з дворян і їхні риторії Преображенського маєтку за присутності родини», «великі землеволодільці недворянсько- великої кількості навколишніх жителів. Ці події го походження і їхні родини», «великі нетрудо- остаточно переконали решту Фальц-Фейнів­ у до- ві орендарі і їхні родини», якщо вони прожива- цільності еміграції (Фальц-­Фейн, В., с. 221–222). ли в маєтках, що належали їм до 1 січня 1919 р. Що стосується долі їхніх маєтків, то частково При цьому їм заборонялося проживати на відста- збереглися лише Асканія-Нова­ та Дорнбург, інші –​ ні ближчій як 50 км від місця розташування їхніх Гаврилівка, Чорноморка, Дофіне, Преображенка –​ маєтків (Постанова Всеукраїнського Центрального були повністю пограбовані та спалені. У Гаврилівці Виконавчого комітету й Ради народних комісарів з березня 1919 р. до кінця 1920 р. бешкетували УСРР, арк. 350–353). Однак, витіснивши поміщи- військові різних політичних забарвлень, серед ків та переділивши їхнє майно, нові господарі зем- іншого відстрілюючи рідкісних тварин і птахів лі, піднесені гребнем революції, не змогли ефек- (Дяченко, С., 2006). На нараді ветеринарних лі- тивно скористатися здобутим, навпаки, внаслідок карів при Херсонській повітовій земській упра- руйнування поміщицького господарства, посили- ві 26 жовтня 1919 р. зазначалося: «… повна руїна лось зубожіння села (Ковальова Н., 2016, с. 270). у великих господарствах, загибель багатьох пле- Висновки. На зламі 1910–1920-х рр. розгор- мінних розсадників у приватних власників і заги- нулася остання сторінка в історії великого помі- бель багатьох цінних заводських екземплярів різ- щицького господарства, яке на початку ХХ ст. ви- ного роду сільськогосподарських тварин» (Отчеты різнялося багатогалузевістю, демонструвало роз- о состоянии животноводства за 1917–1919 гг., арк. виток, давало робочі місця, виступало джерелом 26). Як написав В. Фальц-Фейн:­ «Картина скрізь агротехнологій, мало можливості опіки соціаль- одна й та сама, тому що «писалася» одними «ху- ною сферою. Вивчення джерел, які виходили з рук дожниками». Все розкрадалося, руйнувалося, спа- власників маєтків або їхніх адміністраторів, пока- лювалося». І далі: «Тепер лише жалюгідні руїни та зало глибину драми, що охопила українське село залишки стін нагадують про квітучий оазис, що ко- у вирі революційних перетворень. Незважаючи на лись існував тут. І коли сьогодні вітер гуляє серед намагання надати погромам вигляду законності, не- руїн, його завивання змішується з виттям степових абияке значення мав стихійний рух селян, в якому собак, то в цьому тужливому хорі наче чути плач далися взнаки і віковічні образи, і загострення від- по замучених до смерті невинних жертвах, неса- чуття соціальної несправедливості, і революцій- мовита туга по безглуздо втраченій красі» (Фальц-­ на доцільність, і банальне бажання збагатитися за Фейн, В., с. 224). рахунок іншого. Руйнування життєздатних помі- Більшовицьке законодавство одразу обмежило щицьких господарств обернулося не лише значни- соціальні права колишніх дворян, особливо в ца- ми збитками для економіки, а й особистими траге- рині землекористування та участі у виборах пред- діями. До поміщицьких маєтків стрімко прийшли ставницьких органів влади. Закон Всеукрревкому нові господарі, переважно колишні їхні робітни- 1920 р. передбачав передачу в користування селян ки, які в більшості не вирізнялися компетентністю поміщицьких земель, санкціонував негайне висе- в організації великого економічного організму. Як лення з економій колишніх землевласників. Живий наслідок, було підірвано основи приватної влас- та мертвий інвентар надходив у користування ма- ності в аграрному секторі, що обернулося еконо- лоземельних селян, сільськогосподарських робіт- мічним колапсом, а згодом – ​багатомільйонними ників, державних господарств. З 1925 р. на вико- людськими жертвами. нання постанови ВУЦВК та Раднаркому УСРР

Бібліографічні посилання Беккер, С., 2004. Миф о русском дворянстве: Дво‑ Данилов, В. П., 2011. Насилие против насилия. рянство и привилегии последнего периода император‑ (Крестьянская революция в России. 1902–1922 гг.). Да‑ ской России / пер. с aнгл. Б. Пинскера. Москва: Новое нилов В. П. История крестьянства России в ХХ веке. литературное обозрение. Избранные труды: в 2 ч. Москва: РОССПЭН, Ч. 2, Гершенкрон, А., 2015. Экономическая отсталость с. 211–228. в исторической перспективе / пер. с англ. А. В. Белых. Доклад инженера-агронома Феофила Иосифовича Москва: Издательский дом «Дело» РАНХиГС. Цейнара. Спр. 190. Оп. 1. Ф. 830. Київ: Центральний DOI 10.15421/26200206

державний історичний архів України, м. Київ (далі – Об отобрании земель комитетами у крупных зем- 69 ЦДІАК України). левладельцев. Спр. 71. Оп. 1. Ф. 71. Харків: Державний Доклад совета Подольского училища о состоянии архів Харківської області. Немировского дворца и его имущества. Спр. 200. Оп. 1. Отчеты о состоянии животноводства за 1917– Ф. 258. Київ: ЦДІАК України. 1919 гг. Спр. 47. Оп. 1. Ф. 5. Херсон: Державний архів Докладная записка о захватах крестьянами иму- Херсонської області. щества имений и заводов наследников Терещенко А. И. Пайпс, Р., 1994. Русская революция. Москва: РОС- Спр. 184. Оп. 1. Ф. 830. Київ: ЦДІАК України. СПЭН, ч. 1-2 Дяченко, С., 2006. Втрачені перлини. Архітектура Переписка с земельными органами и сельскохозяй- маєтків Фальц-Фейнів на Херсонщині. Константи. Аль‑ ственными организациями об охране крестьянских манах соціальних досліджень, № 1 (12): Архів і людина. хозяйств, племенных животноводческих и других Доступно: http://mycity.kherson.ua/journal/konstanty12/v- хозяйств. Спр. 74. Оп. 1. Ф. 237. Харків: Державний perliny.html [Дата звернення: 11.06.2020] архів Харківської області. Ковальова, Н., 2016. Селяни, поміщики і держава: Постанова Всеукраїнського Центрального Вико- конфлікти інтересів. «Аграрна революція» в Україні навчого комітету й Ради народних комісарів УСРР «Про 1902–1922 рр. Дніпропетровськ: ЛІРА. позбавлення колишніх дідичів, великих землевласників Ковальова, Н. А., 2015. Українське село без помі- і нетрудових орендарів права на землекористання й щика: реалізація «Аграрної революції» у 1919 р. Наукові проживання в господарствах, що належали їм перед праці історичного факультету Запорізького національ‑ установленням на Україні радянської влади». Спр. 2678. ного університету, вип. 44 (1), с. 139–142. Оп. 2. Ф. 1. Київ: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Корновенко, С. В., 2017. Селянська революція в Україні початку ХХ ст.: хронологія і внутрішня пері- Телицын, В. Л., 2003. «Бессмысленный и беспо‑ одизація. Український селянин, вип. 17, с. 48–56. щадный»?.. Феномен крестьянского бунтарства 1917– 1921 годов. Москва: РГГУ. Марочко, В., 2015. Конфіскація маєтків колишніх поміщиків. В: Кульчицький, С. відп. ред., 2015. Сус‑ Ф. Ф. Пионглинский. Винница. 3 ноября 1917 г. пільство і влада в радянській Україні років непу (1921– Спр. 111. Оп. 2. Ф. 258. Вінниця: Державний архів Ві‑ 1928). Київ: Інститут історії України НАН України, т. 2, нницької області. с. 334–349. Фальц-Фейн,­ В., 1997. Аскания-­Нова. Киев: Аграрна Марочко, В., 2013. Соціальний статус та політичні наука. права колишніх поміщиків у совіцькій Україні 1920-х Чикаленко, Є., 2011. Щоденник (1918–1919). Київ: років. Вісник Львівської комерційної академії. Серія: Темпора. Гуманітарні науки, вип. 11, с. 247–257. Шмалюх, А. А., 2020. «Колишні люди» в соціально-­ «Недельные записки» (в форме ведомостей) о состо- класовій структурі українського радянського суспільства янии кассы, о продаже продуктов сельского хозяйства, 1920–1930-х рр.: дис. … канд. іст. наук. Черкаський о сдаче в аренду земли, о работах в имении и по дру- національний університет імені Богдана Хмельниць- гим вопросам хозяйства в имении Ак-­Мечеть за время кого, Черкаси. с 18 декабря 1916 г. по 26 ноября 1917 г. Д. 1022. Оп. 1. Scott, J. C., 1976. The moral economy of the peasant: Ф. 919. Санкт-Петербург: Российский государственный rebellion and subsistence in southeast Asia. Yale University исторический архив. Press, New Haven and London. О разгроме Терешковского имения гр. Грохольс- Thompson, E. P., 1971. The moral economy of the кого В. И. жителями сс. Терешки, Малинок и Мончи- English crowd in the eighteenth century. Past & Present. нец. 1918 г. Спр. 80. Оп. 1. Ф. 239. Київ: ЦДІА України, Vol. 50. Issue 1, February, pp. 76–136. Available at: м. Київ. https://academic.oup.com/past/article-abstract/50/1/76/14­ 58023?redirectedFrom=fulltext) [Accessed: 11.06.2020]. References Bekker, S. 2004. Mif o russkom dvoryanstve: ХХ veke. Izbrannye trudy: v 2-kh ch. Moskva: ROSSPEN. Dvoryanstvo i privilegii poslednego perioda imperatorskoj Ch. 2. pp. 211–228 (in Russian). Rossii [The myth of the Russian Nobility: Nobility Doklad inzhenera-agronoma Feofila Iosifovicha and privilege of the late Imperial Russia] / Per. s engl. Tseynara [The report of the engineer-agronomist Feofil B. Pinskera. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie Iosifovich Tseinar]. File 190. Inventory 1. Fund 830. Kyiv: (in Russian). Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv (in Gershenkron, A. 2015. Ekonomicheskaya otstalost’ Russian). v istoricheskoj perspektive [Economic backwardness in Doklad soveta Podol’skogo uchilishcha o sostoyanii historical perspective] / рer. s angl. A. V. Belykh. Moskva: Nemirovskogo dvortsa i ego imushchestva [Report of the Izdatel’skij dom «Delo» RANKhiGS (in Russian). council of the Podolsk school on the state of the Nemirovsky Danilov, V. P. 2011. Nasilie protiv nasiliya. palace and its property]. File 200. Inventory 1. Fund 258. (Krest’yanskaya revolyucziya v Rossii. 1902–1922 gg.) Kyiv: Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv [Violence against violence. (Peasant revolution in Russia. (in Russian). 1902–1922)]. Danilov V. P. Istoriya krest’yanstva Rossii v ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 61–70

70 Dokladnaya zapiska o zakhvatakh krest’yanami Ob otobranii zemel’ komitetami u krupnykh imushchestva imeniy i zavodov naslednikov Tereshchenko zemlevladel’tsev [On the seizure of land by committees A.I. [Memorandum about peasant capture of the estates from large landowners]. File 71. Inventory 1. Fund 71. and factories of the heirs of A.I. Tereshchenko]. File 184. Kharkіv: State archives of Kharkiv region (in Russian). Inventory 1. Fund 830. Kyiv: Central State Historical Otchety o sostoyanii zhivotnovodstva za 1917–1919 gg. Archives of Ukraine in Kyiv (in Russian). [Reports on the state of animal husbandry for 1917–1919]. Dyachenko, S. 2006. Vtracheni perlyny. Arkhitektura ]. File 47. Inventory 1. Fund 5. Kherson: State archives of mayetkiv Fal’ts-­Feyniv na Khersonshchyni [Lost pearls. Kherson region (in Russian). Architecture of the Falz-­Fein estates in the Kherson region]. Pajps, R. Russkaya revolyucziya [Russian revolution]. Konstanty. Al’manakh sotsial’nykh doslidzhen’. Arkhiv Moskva: ROSSPEN, 1994. Ch. 1–2 (in Russian). i lyudyna. № 1 (12). Available at: http://mycity.kherson.ua/ Perepiskaszemel’ nymiorganami i journal/konstanty12/v-perliny.html [Accessed: 11.06.2020] sel’skokhozyaystvennymi organizatsiyami ob okhrane (in Ukrainian). krest’yanskikh khozyaystv, plemennykh zhivotnovodcheskikh i Koval’ova, N., 2016. Selyany, pomishchyky i derzhava: drugikh khozyaystv [Correspondence with land authorities and konflikty interesiv. «Ahrarna revolyutsiya» v Ukrayini 1902– agricultural organizations on the protection of peasant farms, 1922 rr. [Peasants, landowners and the state: conflicts of livestock breeding and other farms]. File 74. Inventory 1. Fund interest. «Agrarian Revolution» in Ukraine in 1902–1922]. 237. Kharkіv: State archives of Kharkiv region (in Russian). Dnipropetrovs’k: LIRA (in Ukrainian). Postanova Vseukrayins’koho Tsentral’noho Koval’ova, N. A., 2015. Ukrayins’ke selo bez Vykonavchoho komitetu y Rady narodnykh komisariv pomishchyka: realizatsiya «Ahrarnoyi revolyutsiyi» u 1919 USRR «Pro pozbavlennya kolyshnikh didychiv, velykykh r. [Ukrainian village without a landlord: the implementation zemlevlasnykiv i netrudovykh orendariv prava na of the «Agrarian Revolution» in 1919]. Naukovi pratsi zemlekorystannya y prozhyvannya v hospodarstvakh, istorychnoho fakul’tetu Zaporiz’koho natsional’noho shcho nalezhaly yim pered ustanovlennyam na Ukrayini universytetu [Scientific works of the historical faculty of radyans’koyi vlady» [Resolution of the All-Ukrainian Zaporizhia National University], іsuue 44(1), pp. 139–142 Central Executive Committee and the Council of People’s (in Ukrainian). Commissars of the USSR «On deprivation of former heirs, Kornovenko, S. V., 2017. Selyans’ka revolyutsiya v large landowners and non-labor tenants of the right to Ukrayini pochatku KhKh st.: khronolohiya i vnutrishnya land use and residence in farms owned by them before the periodyzatsiya [Peasant revolution in Ukraine in the early establishment of Soviet power in Ukraine»]. File 2678. twentieth century: chronology and internal periodization]. Inventory 2. Fund 1. Kyiv: Central State Archives of Supreme Ukrayins’kyy selyanyn [Ukrainian peasant], іsuue 17, Bodies of Power and Government of Ukraine (in Russian). pp. 48–56 (in Ukrainian). Teliczyn, V. L. 2003. «Bessmyslennyj Marochko, V., 2015. Konfiskatsiya mayetkiv i besposhhadnyj»?.. Fenomen krest’yanskogo buntarstva kolyshnikh pomishchykiv [Confiscation of estates of former 1917–1921 godov [«Senseless and merciless»?.. The landowners]. Suspil’stvo i vlada v radyans’kiy Ukrayini rokiv phenomen of peasant rebellion in 1917–1921]. Moskva: nepu (1921–1928), t. 2 / Vidp. red. S. Kul’chyts’kyy. Kyiv: RGGU (in Russian). Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny (in Ukrainian). F. F. Pionglinskiy. Vinnitsa. 3 noyabrya 1917 g. Marochko, V., 2013. Sotsial’nyy status ta politychni [F. F. Pionglinsky. Vinnytsia. November 3, 1917]. File 111. prava kolyshnikh pomishchykiv u sovits’kiy Ukrayini Inventory 2. Fund 258. Vinnytsia: State archives of Vinnytsia 1920-kh rokiv [Social status and political rights of former region (in Russian). landowners in Soviet Ukraine in the 1920th]. Visnyk Fal’ts-­Feyn, V., 1997. Askaniya-­Nova [Askania-­Nova]. L’vivs’koyi komertsiynoyi akademiyi. Seriya: Humanitarni Kiev: Agrarna nauka (in Ukrainian). nauky, іsuue 11, pp. 247–257 (in Ukrainian). Chykalenko, Ye., 2011. Shchodennyk (1918–1919) «Nedel’nye zapiski» (v forme vedomostey) o sostoyanii [Diary (1918–1919)]. Kyiv: Tempora (in Ukrainian). kassy, o prodazhe produktov sel’skogo khozyaystva, o sdache v arendu zemli, o rabotakh v imenii i po drugim voprosam Shmalyukh, A. A., 2020. «Kolyshni lyudy» v sotsial’no- khozyaystva v imenii Ak-Mechet’ za vremya s 18 dekabrya klasoviy strukturi ukrayins’koho radyans’koho suspil’stva 1916 g. po 26 noyabrya 1917 g. [«Weekly notes» (in the 1920-kh – ​1930-kh rr. [«Former people» in the social form of statements) on the state of the cash register, on and class structure of Ukrainian Soviet society in the the sale of agricultural products, on the lease of land, on 1920th –1930th]: (Dys. kand. istor. nauk). Cherkas’kyj work on the estate and on other issues of the economy in nacional’nyj universytet imeni Bogdana Xmel’nycz’kogo, the AkMechet estate during the period from December 18, Cherkasy (in Ukrainian). 1916 to November 26 1917 year]. File 1022. Inventory 1. Scott, J. C. 1976. The moral economy of the peasant: Fund 919. St. Petersburg: Russian state historical archives rebellion and subsistence in southeast Asia. Yale University (in Russian). Press, New Haven and London (in England). O razgrome Tereshkovskogo imeniya gr. Grokhol’skogo Thompson, E. P. 1971. The moral economy of the V.I. zhitelyami ss.Tereshki, Malinok i Monchinets. 1918 g. English crowd in the eighteenth century. Past & Present. [About the defeat of the Tereshkovo estate of gr. Grokholsky Vol. 50. Issue 1. February. pp. 76–136. Available at: V.I. residents of the villages of Tereshki, Malinok and Monchinets. 1918]. File 80. Inventory 1. Fund 239. Kyiv: https://academic.oup.com/past/article-abstract/50/1/76/14­ Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv (in 58023?redirectedFrom=fulltext) [Accessed: 11.06.2020] Russian). (in England). 71 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80 DOI 10.15421/26200207 http://www.uha.dp.ua УДК 94 (477–22): [379.8–053.6:792] «192(045) аматорських гуртків. Автором встановлено, що роль і місце сільської молоді у драмгуртках та сільському Театральне життя на селі – ​новий театрі визначалися політосвітньою політикою правлячої партії. А заповнення молодіжного дозвілля вид дозвілля селянської молоді сільським театром мало виконувати ряд функцій, у 1920-х роках серед яких: підвищення загального культурного рівня населення, поглиблення політичної свідомості, антирелігійна пропаганда та нівелювання панівних Н. В. Полтавець традиційних форм проведення вільного часу молодим ORCID: 0000-0001-6963-7139 сільським населенням. Враховуючи функції і завдання, Researcher ID: B‑7502-2019 які ставилися владною верхівкою перед театрально-­ [email protected] драматичними гуртками, то відповідною була і тематика вистав та п’єс. Увесь репертуар намагалися підбирати Черкаський національний університет імені у напрямку загального зміцнення становища партії Богдана Хмельницького, більшовиків на селі. З огляду на можливості впливу бульвар Шевченка, 81, м. Черкаси, Черкаська такого виду мистецтва на формування свідомості область, Україна, 18031 молоді в умовах становлення тоталітарного режиму, він був приречений на його політико-­ідеологічне Анотація. Мета статті: висвітлити театральний обслуговування. Практичне значення: рекомендовано вид мистецтва як форму організованого культурного до використання у дослідженні сільського дозвілля сільської молоді впродовж 1920-х рр. Методи молодіжного дозвілля, вивченні історії сільського дослідження: проблемно-хронологічний,­ історико-­ театру як самобутнього явища у селі періоду непу. системний та аналітичний. Основні результати: Оригінальність: автором узагальнено досвід творення встановлено, що драматичні гуртки й сільський театр дозвілля сільської молоді постреволюційного періоду користувалися значним попитом у молодих людей та в умовах культурно-­ідеологічних та культурних стали найпопулярнішою формою проведення дозвілля трансформацій. Наукова новизна: вперше сільська на селі. Організаторами гурткової театрально-­ молодь розглядається автором як суб’єкт формування драматичної роботи виступали комсомольські нового типу дозвілля українського села 1920-х років. активісти та вчителі. З’ясовано, що останні, будучи Тип статті: оглядово-узагальнююча.­ освіченою частиною сільського середовища, стали більш продуктивними і дієвими у постановці Ключові слова: Сільський театр; Драматичні гуртки; відповідної роботи із сільською молоддю. У практиці Сільбуд. театральних колективів та драматичних гуртків існували проблеми організаційного та фінансово-­ Надійшла до редколегії 18.06.2020 матеріального забезпечення. Останнє було однією Прорецензована 10.10.2020 із причин низької якості молодіжних постановок. Рекомендована до друку 01.11.2020 Разом з тим в округах УСРР діяло чимало успішних

© Полтавець Н. В., 2020 72 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80 DOI 10.15421/26200207 http://www.uha.dp.ua УДК 94 (477–22): [379.8–053.6:792] «192(045) в драмкружках и сельском театре определялись политобразовательной политикой правящей партии. Театральная жизнь на селе – новый​ А заполнение молодежного досуга сельским театром могло выполнять ряд функций, среди которых: вид досуга сельской молодежи повышение общего культурного уровня населения, в 1920-х годах углубление политического сознания, антирелигиозная пропаганда и нивелирование господствующих традиционных форм проведения свободного Н. В. Полтавец времени молодым сельским населением. Исходя из ORCID: 0000-0001-6963-7139 того, какие функции и задачи ставились властной Researcher ID: B‑7502-2019 верхушкой перед театрально-­драматическими [email protected] кружками, соответствующей была и тематика спектаклей и пьес. Весь репертуар старались Черкасский национальный университет имени подбирать в направлении общего укрепления Богдана Хмельницкого, положения партии большевиков в деревне. Учитывая бульвар Шевченко, 81, г. Черкассы, Черкасская возможности влияния театрального вида искусства область, Украина, 18031 на формирование сознания молодежи в условиях становления тоталитарного режима, он был обречен Аннотация. Цель статьи: осветить театральный вид на политико-­идеологическое обслуживание этого искусства как форму организованного досуга сельской режима. Практическое значение: рекомендовано молодежи в течение 1920-х гг. Методы исследования: к использованию в исследовании сельского проблемно-­хронологический, историко-системный­ молодежного досуга, изучении истории сельского и аналитический. Основные результаты: установлено, театра как самобытного явления в селе периода нэпа. что драматические кружки и сельский театр Оригинальность: автором обобщен опыт создания пользовались большим спросом у молодых людей досуга сельской молодежи постреволюционного и стали самой популярной формой проведения досуга периода в условиях культурно-­идеологических на селе. Организаторами кружковой театрально-­ и культурных трансформаций. Научная новизна: драматической работы выступали комсомольские впервые сельская молодежь рассматривается автором активисты и учителя. Выяснено, что последние, как субъект формирования нового типа досуга будучи образованной частью сельской среды, стали украинского села 1920-х годов. Тип статьи: обзорно-­ более продуктивными и эффективными в постановке обобщающий. соответствующей работы с сельской молодежью. В практике театральных коллективов и драматических Ключевые слова: Сельский театр; Драматические кружков существовали проблемы организационного кружки; Сельбуд. и финансово-­материального обеспечения. Последнее было одной из причин низкого качества молодежных Поступила в редколлегию 18.06.2020 постановок. Вместе с тем в округах УССР действовало Прорецензирована 10.10.2020 немало успешных любительских кружков. Автором Рекомендована в печать 01.11.2020 установлено, что роль и место сельской молодежи

© Полтавец Н. В., 2020 73 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80 DOI 10.15421/26200207 http://www.uha.dp.ua LCC DK508–508.95 youth in drama circles and rural theatres was determined by the political education policy of the ruling party. The Theatre life in the village – a​ new kind filling of youth leisure by rural theatre was to perform several functions, including raising the general cultural of leisure for peasant youth in the level of the population, deepening political consciousness, 1920s anti-religious propaganda and levelling the dominant traditional forms of leisure for young peasant population. Taking into consideration the functions and tasks, set by N. V. Poltavets the ruling elite before theatrical and dramatic circles, the ORCID: 0000-0001-6963-7139 themes of plays and performances were also appropriate. Researcher ID: B‑7502-2019 They tried to select the whole repertoire in the direction of [email protected] general strengthening of the Bolshevik Party position in the countryside. Considering the possibility of influence of Bohdan Khmelnytsky National University of this type of art on young people consciousness formation, Cherkasy, in the conditions of the totalitarian regime it was doomed to 81 Shevchenko Boulevard, Cherkasy, Ukraine 18031 its political and ideological service. Practical significance: recommended for use in the study of rural youth leisure, the Abstract. The purpose of the article is to highlight study of history of rural theatre as an original phenomenon theatrical art as a form of organized cultural leisure of in the village of the NEP period. Originality: the author peasant youth during the 1920s. Research methods: generalizes the experience of creating leisure of rural problem-­chronological, historical-systemic­ and analytical. youth of the post-revolutionary period in the conditions Main results: It is found that drama circles and rural theatre of ideological and cultural transformations. Scientific were in great demand among young people and became the novelty: for the first time peasant youth is considered by most popular form of leisure in the village. The organizers the author as a subject of the formation of a new type of of group theatrical work were Komsomol activists and leisure of the Ukrainian village of the 1920s. Article type: teachers. It is found that the latter, being an educated review-­generalizing. part of the rural environment, became more productive and effective in setting up appropriate work with peasant Keywords: Rural theater; Drama circles; «Silbud» youth. There were organizational and financial problems (Village special house). in the practice of theatre companies and drama circles. It was one of the reasons for the low quality of youth Received 18.06.2020 theatre performances. At the same time, there were many Reviewed 10.10.2020 successful amateur groups in the districts of the Ukrainian Accepted 01.11.2020 SSR. The author shows that the role and place of peasant

© Poltavets N. V., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80

74 Постановка проблеми. Сфера дозвілля є Проте, участь саме сільської молоді у театральному вкрай важливою для молоді, оскільки саме у ній житті наразі не має належного спеціального висвіт- відбувається задоволення її культурних потреб та лення, що і зумовлює необхідність її дослідження. інтересів, формується система певних цінностей Мета публікації полягає у тому, щоб проаналі- та поведінкових практик. З огляду на це науково-­ зувати участь селянської молоді в організації і від- пізнавальний інтерес має дослідження аматор- відуванні драматичних гуртків та сільського театру. ських драматичних гуртків та сільського театру, Джерела. У дослідженні автором вико- як однієї із складових організованого дозвілля се- ристано спеціалізовані періодичні видання лянської молоді 1920-х рр. Театральне мистецтво 1920-х рр. щодо розвитку театру на селі. Зокрема, з його колективністю дійства та активністю учас- журнал «Сільський театр», що виходив впродовж ників у більшовицькій країні також виступало од- 1926–1930 рр. і містив відомості про стан театраль- ним із інструментів творення нової соціалістичної ного мистецтва у сільських населених пунктах УСРР. культури. Тож вивчення участі молоді у розбудові Певні дані щодо сільських драматичних гуртків та- театрального життя на селі, яке припало на період кож містяться у журналі «Молодий більшовик». стабілізації після революційних потрясінь, дасть Виклад основного матеріалу. Особливо по- можливість виявити фактори формування духовно-­ пулярною формою розваг для сільської молоді у ціннісних орієнтацій молодого селянського поко- 1920-х рр. став сільський театр. Його низовою лан- ління в умовах стрімких культурно-ідеологічних­ кою були драматичні гуртки, які діяли при сільбу- та соціальних новацій. дах та хатах-читальнях.­ Основним контингентом Історіографія. Слід зазначити, що театраль- учасників драматичних сільських гуртків та ама- не життя селян знаходило висвітлення у сучасній торських театральних осередків були молоді хлоп- українській історіографії. Так, розвиток гурткової ці й дівчата. До прикладу, у селі Лішня Київської роботи та діяльність Робітничо-­селянського теа- округи гурток нараховував 30 осіб, з яких 5 осіб тру в УСРР розглядалися у спеціальних статтях були люди похилого віку, а решта – молодь​ (М.; К., М. В. Захарченко. Автор дійшов висновку, що, ок- 1927, c. 39). У селі Нова Водолога Харківської окру- ги драмгурток складався із 50 чоловік, з яких віком рім естетичної функції, драмгуртки й театр ста- понад 35 років було лише 5 осіб (Дядлов, Х., 1927, ли засобами агітації та пропаганди комуністичної c. 41). А драмгуртки сіл Займище Чернігівської ок- партії (Захарченко, М. В., 2006; Захарченко, М. В., руги та Преображенки Запорізької округи складали- 2015). Діяльність театральних колективів на зла- ся лише із селянської молоді (Ушатий, 1928, c. 40; мі 20–30-х рр. XX ст. описав у публікації І. Галась Чуб, 1928, c. 44). Про молодий вік учасників ама- (Галась, І., 2010). У регіональному аспекті розгля- торських театральних колективів свідчать і числен- нув художньо-масову­ роботу сільської інтелігенції ні зображення на фотокартках 1920-х рр., які мож- Чернігівщини у 20-х – на​ початку 30-х років XX ст. на знайти на сторінках спеціального мистецького О. Топчій (Топчій, О., 2014). Окрім вітчизняних громадсько-політичного­ журналу «Сільський те- досліджень проблеми, привертає увагу й закор- атр» (Слобідський драмгурток, 1928, c. 36). донна історіографія розвитку аматорського театру Організаторами такого виду молодіжної діяль- в Радянському Союзі. Зокрема, науковий інтерес ності, як правило, були вчителі або комсомольські має стаття Н. В. Шалаєвої (Шалаева, Н. В., 2014), організації. Однак частіше – вчителі.​ Це була осві- де авторка розглянула становлення народного ре- чена частина сільського середовища, яка могла пі- волюційного театру як провідника ідеології ра- дібрати відповідну літературу й поставити п’єсу із дянської влади щодо населення. І. М. Сенектутова акторами-­аматорами. До прикладу, у 1923 р. вчи- (Сенектутова, И. М., 2007) у дисертації, присвяченій тель у селі Великі Вовнянки Білоцерківської окру- ги зорганізував місцевих хлопців і дівчат до робо- політиці радянської держави у галузі культури пе- ти у драматичному та співочому гуртках. За корот- ріоду непу, частково торкалася проблеми театру як кий час поставили 4 п’єси. Однак згодом вчитель форми дозвілля. Так, авторка довела, що наприкінці виїхав із села і за його відсутності та спеціально- 1920-х рр. театр стає потужним ідеологічним інстру- го помешкання гуртки припинили свою діяльність ментом впливу на населення. Проблеми розвитку (Бездітний, Т., 1927, c. 37). Краще сталися справи аматорського театру, на прикладі Сибіру 1920-х рр., у селі Поправка Білоцерківської округи. Тут зу- висвітлила у своїй публікації О. В. Сотникова силлями вчительки-письменниці­ було утворено (Сотникова, Е. В., 2013). Досліджуючи впрова- драмгурток при сільбуді. І учасниками, і глядача- дження більшовиками театрального мистецтва ми була переважно сільська молодь. Вистави від- у народні маси, авторка обґрунтувала тезу про те, бувалися кожні два тижні (Борзак, М., 1928, c. 40). що, використовуючи мінімальні економічні засо- Враховуючи значний потенціал розвитку сіль- би, керівництво країни направило розвиток театру ського театру, провідним завданням владних струк- у вигідне з точки зору державної ідеології русло. тур стало опанувати цей напрямок роботи. Будь-яку самодіяльність із боку молоді не схвалювали. На DOI 10.15421/26200207

сторінках журналу «Сільський театр» зазначалося, драмгуртка на свято Дня кооперації було організо- 75 що «Всюди молодь повинна бути спереду. Але не вано театралізоване дійство. Гуртківці застосову- відриваючись від загальної політосвітньої роботи вали метод «живої газети», через яку показували села, ніяких самостійницьких юнацьких сельбу- діаграми росту кооперації, досягнення й агітува- дів і юнацьких драмгуртків» (Корляків, М., 1928, ли за вступ до неї (Лійпоман, 1927, с. 40). У день c. 5). До прикладу, у селі Захарівці Одеської окру- відзначення Міжнародного юнацького дня ста- ги із 1923 р. діяв аматорський драматичний гурток. вили театральну постановку революційного змі- У його складі працювало до 10 осіб місцевої інте- сту «Дванадцять» М. Ірчана. А вносити в ощадка- лігенції, які грали для себе. Однак із 1925 р. гурток си свої фінансові накопичення агітували за допо- включили до сільбуду, поповнили кількісним скла- могою п’єси В. Винниченка «Різними шляхами» дом й змінили напрямок діяльності. Його завданням (Коломієць, 1929, с. 32). Подібно до цього сільські стало обслуговування політосвітньої роботи пар- драмгуртки залучалися й до проведення осінньої тії в Одеській окрузі (На місцях. Ось в кого учи- посівної кампанії 1929 р. Мистецько-­художніми тися треба! (Драмгурток при Захар’їнському РСБ засобами вони мали продемонструвати користь на Одещині), 1928, с. 43). Слід зазначити, що іс- колективізації. Так, фактично драмгуртки мусили нувала чітка цензура у відборі репертуару й ідео- обслуговувати усі партійні кампанії та свята й фор- логічний контроль належав державному органу – ​ ма дозвілля сільської молоді перетворювалася на Головполітосвіті УСРР, утвореному у 1920 р. при інструмент агітації та комуністичної пропаганди. Наркомосвіти УСРР. Заохочувалося ставити п’є- Окрім політосвітніх завдань, театр повинен си революційного змісту. Тож схвалювали такі по- був здійснювати виховну функцію. Театральне становки та інсценівки: «Голота», «Біля машини» мистецтво було і тією ланкою культурного жит- В. Винниченка, «Блудні вогні», «Фата-моргана» тя села, яка повинна була відбивати молодь від М. Коцюбинського, «Іду» І. Микитенка. А «хибами» проведення свого дозвілля на вулиці, «колодках» у роботі вважалося, якщо у постановках драмгурт- та досвітках і долучати до роботи у драмгуртках. ка переважали комедії. Хоча цей жанр користувався З цього приводу регулярними стали агітації з боку більшим попитом серед молоді та приносив біль- осередків комсомолу. Наприклад, у селі Бистрик ший прибуток, однак суперечив завданням худож- Конотопської округи комсомольський актив від- ньої політики партії й тому зустрічав ідеологічні відував традиційні молодіжні зібрання й агітував обмеження (Сергіїв, М., 1928, с. 46). сільських дівчат і хлопців до роботи у сільському Отже, функції драматичних гуртків були пред- драмгуртку (Рудь, П., 1927, с. 39). метом зацікавленості і впливу влади та мали зале- У ході ідеологічної роботи правлячої партії те- жати від напрямку політосвітньої роботи партії. атр, а разом із ним і молодь, зокрема, використову- Перед театральним мистецтвом на селі було по- вався як засіб антирелігійної пропаганди, що впро- ставлено завдання підвищувати загальний культур- довж 1920-х рр. набирала своїх обертів. Частими ний рівень населення та поглиблювати політичну стали театральні постановки, які були покликані свідомість мас. Ідеологи театральної справи зазна- викрити сутність «церковних чудес». Так, у селі чали: «Ми ніколи не були тої думки, що театраль- Паволоч на Білоцерківщині у 1925 р. ставили ви- на робота на селі потрібна з-за ради самої себе» ставу, яка пояснювала глядачам «Калинівське чудо» (1928, с. 5). Тож його пряма естетична функція не на Поділлі. У постановці актори у формі карикату- задовольняла владу. Відповідно, й молодь, яка гра- ри переповідали про розстріл червоноармійцями ла у гуртках, мала стати виконавцем політосвітніх «Калинівського хреста» і явище мироточення іко- замовлень сільбудів, хат-читалень. На цьому фоні ни, що розміщувалась на ньому. Після вистави була траплялися конфлікти між колективами гуртків та й зачитана лекція глядачам із додатковими роз’яс- сільських політосвітніх установ. Наприклад, обсте- неннями, які спростовували «чудо» (С. М., 1925, ження Прилуцьким робітничо-селянським­ театром с. 3). Молоді театральні колективи долучали й до драмгуртків Прилуцької округи показало, що спіль- інших антирелігійних кампаній. У селі Вербове ною проблемою усіх гуртків є суперечки із радою Тульчинської округи під час закриття церкви і від- сільбудів. Насамперед, це проявлялося у замовно- криття на її місці сільбуду, що його назвали «день му характері постановки вистав. Сільбуди особли- заміни хреста на червоний прапор», акторський во спонукали молодь до театральних постановок колектив молодого Робітничо-­селянського театру у дні нових радянських свят. Тульчинщини давав показ вистави «Пригвождені» Часто про заходи попереджували за два-три Володимира Винниченка (Сергієвський, 1928, с. 31). дні. Такі постановки не вирізнялися якістю, однак Враховуючи, що драматичні гуртки діяли при функцію пропаганди виконували. Зокрема, у селі сільбудах, то їх аматорську діяльність останні роз- Лішня Київської округи силами молоді місцевого глядали і як пряме джерело доходів. Так, виручені ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80

76 кошти із платних вистав розподілялися між радою п’єса «Перші Хоробрі» О. Соколовського зібрала сільбуду, потребами сценічного обладнання, чле- аншлаг. Більшість глядачів виставу бачили впер- нами гуртка та його керівником. Часто драматич- ше. За час недовготривалої роботи гуртківці зуміли ні гуртки характеризувалися вкрай низькою якістю поставити 12 п’єс. Хоча й у рамках протипожеж- вистав, на що впливали й негативні тенденції пове- ної безпеки на час вистав обирали й вартових, які дінки гуртківців. Траплялися випадки, що хлопці слідкували за станом безпеки. Однак у зв’язку із приходили на репетиції напідпитку. Здебільшого це загрозою займання районний виконавчий комітет супроводжувалося криками, сварками й нецензур- заборонив проводити вистави у клуні. За відсутно- ною лайкою. Часто дійові особи не знали своєї ролі сті належного приміщення театр аматорів припи- й навіть самої назви п’єси. Тому провідну функцію нив свою роботу (Трутень, Є., 1927, с. 39). Проте у таких колективах відігравав суфлер, який фактич- такі зусилля свідчать про надзвичайно велике за- но озвучував усі ролі вистави. Подібні постанов- хоплення молоді таким видом сільського дозвілля. ки могли завершуватися бійкою, інколи прямо на Загальною проблемою діяльності сільських сцені й навіть за участі глядачів (Орленко, 1928, драматичних гуртків стала вкрай низька якість ви- с. 34). Такий випадок, зокрема, було зафіксовано став. Насамперед, це було пов’язано з тим, що се- в одному із сіл Криворізької округи (Троянда, 1928, лянська молодь, яка була основним контингентом с. 35). З однаковим успіхом на суфлера покладали акторів-­аматорів у драмгуртках, залучалась до по- надії й не розучували ролі актори села Носачівка льових та господарчих робіт, що унеможливлюва- Шевченківської округи (Косенко, Г., 1928, с. 31). ло її регулярну діяльність у гуртку. Часто гуртків- За таких обставин культурно-освітня­ функція сіль- ці бралися до постановок великої кількості різно- ського театру нівелювалась. манітних вистав і не встигали довести їх до ідеа- Цікаво зауважити, що сучасники порівнюва- лу, адже селяни двічі на одну й ту саму п’єсу не ли новостворені гуртки за радянської влади і ста- ходили. Наприклад, драмгурток обирав п’єсу для рі драмгуртки, що працювали за «Просвіти». Як вистави, проводив декілька репетицій і одразу її правило, просвітянські драмгуртки серйозніше представляв глядачам. Щоправда, загалом сільське ставилися до роботи, грали професійніше і мали населення не бачило художньої продукції театрів більше глядачів, аніж драмгуртки при сільбудах більш високого рівня, зокрема міських, а тому не (Омельченко, П., 1928, с. 44). мали чіткої уяви як мають відбуватися театральні Щоправда, негативні тенденції у сільсько- постановки. Отже, невисока якість вистав компен- му театральному мистецтві залежали й від інших сувалася самим фактом їх існування. факторів. У акторському складі драмгуртків особи Також загальній роботі драмгуртків става- з позасімейним статусом виявляли більшу актив- ли на заваді проблеми із дисципліною та органі- ність у їх роботі, аніж одружені хлопці й дівчата. зацією їх діяльності. До прикладу, у селі Ждани Як правило, сімейна молодь дбала про стабільний Лубенської округи репетиції драмгуртка розпочи- заробіток або певний соціальний статус. Гра у сіль- налися пізнього вечора й тривали до ранку, адже ському театрі чи робота в драмгуртках їх більше його керівником був молодий парубок, який спо- приваблювала у площині зайняття певної посади чатку відвідував досвітки і «парубкував», а вже по- у театральній трупі або гуртку, аніж як спосіб за- тім переходив до вирішення питань постановки ви- доволення культурних потреб. Слід зазначити, що стави. Сільська молодь, що грала у Жданівському загальна молодіжна активність у роботі драматич- драмгуртку, часто могла й не знати, яку виставу них гуртків знижувалася у розпал польових робіт. мають ставити ввечері перед публікою, а дізнава- лися лише перед початком виступу (Білоус., 1929, Як правило, сільські хлопці й дівчата, що тяжко с. 35–36). А у селі Тютюнники Бердичівської ок- працювали у полі, не мали часу ходити на репети- руги молодь збиралася у драмгуртку співати соро- ції для театральних постановок. При цьому збира- міцьких пісень, жартувати, переповідати анекдоти тися вони могли у драмгуртках для спільного від- або дискутувати на різноманітні теми. А театраль- починку, організовуючи танці або ігри. ні проби розпочинали опівночі. Як зазначав один Роботі сільського театру заважали й із очевидців подій: «Бувають такі випадки, що го- матеріально-­фінансові труднощі. Ілюстрацією цьо- лова драмгуртка бігає цілий вечір і не може зібра- го може служити доля театрального гуртка на ху- ти драмгуртян…» (Недоля, С., 1929, с. 25). Як на- торі Герусівка Полтавської округи. Театр розмі- слідок, такі підготовки театральних вистав зазда- щувався у клуні. Деяке приладдя для вистав за- легідь були приречені на провал. позичили у школі. За лаштунки слугувало рядно. Утім, поряд із негативними тенденціями Сцену спорудили із купи полови, яку накрили две- у справі розвитку і діяльності сільської молоді, рима. Акторами Герусівського театру була непи- у драмгуртках та театрі було чимало зразкових семна й малописемна сільська молодь. Їх перша прикладів їх діяльності. Так, досить активно діяв DOI 10.15421/26200207

у межах Київської округи Лішнянський драмгур- тральних колективів. Визначено та узагальнено ос- 77 ток. Протягом гастрольного 1927 року гуртків- новні проблеми, які постали перед молоддю. Разом ці поставили для місцевих жителів 23 п’єси і 40 з тим представленою розвідкою порушена тема вистав. Слід зазначити, що їх більшість було зі- не вичерпується і має нові перспективи розробки. грано українською мовою. За жанрами – ​це були Подальші дослідження означеної проблеми поля- фантастичні комедії, як-от п’єса «Чорт і шинкар- гають у з’ясуванні ступеня охоплення сільським ка» К. Кшивошевського, трагікомедія І. Карпенка-­ театром молоді, сітки діючих театрів, драмгуртків Карого «Мартин Боруля», драми «Степовий гість» по округах УСРР, їх кількісний склад та репертуар. Б. Грінченка, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, Обговорення. Окремі питання представ- «Панна Штукарка» О. Володського. Також гурток леної наукової теми раніше розглядалися на мандрував із платними виставами по інших селах ІІІ Міжнародній науково-­практичній конференції Київської округи (1927, с. 39). «Революційні потрясіння початку XX ст. в Європі: Дієвим і успішним був Бражинський драмгур- геополітичний, соціокультурний і антропологічний ток Волинської округи. Це був аматорський колек- виміри» (із нагоди 100-ї річниці Української рево- тив молодих хлопців і дівчат, який селяни прозвали люції 1917–1921 рр., 11–12 квітня 2019 р., Черкаси). «гурток комедіянщиків». Їх першою п’єсою була Висновки. Отже, сільський театр, як вид масо- «На перші гулі» С. Васильченка. Колектив актив- вого доступного мистецтва, користувався значною но діяв впродовж семи років. Його підтримувала популярністю у молодіжному сільському середо- й сільська громада. Для потреб гуртка виокремили вищі. Сільська молодь була основним континген- спеціальне приміщення (Литвинчук, К., Литвичук, том роботи драмгуртків і театральних осередків, С. & Зарічаний А., 1928, с. 37). і глядачем сільських театрів. У їх діяльності мо- Активно працював і драмгурток сільбуду іме- лоді дівчата й хлопці виступали як суб’єктом, що ні Артема у селі Бабаї Харківської округи. Це спо- створює масовий культурний продукт, так і об’єк- чатку був клуб аматорів, що складався із хлоп- том, який його споживає. Серед основних проблем ців і дівчат, які не мали ані відповідного помеш- у розвитку молодіжного театрального дозвілля кання, ані матеріальних засобів. Для вистав вико- були: відсутність керівників-­постановників, спе- ціальних помешкань, методичного забезпечення, ристовували приміщення школи та зернову комо- дисципліни у колективах, втручання у молодіж- ру. У 1927 р. за допомогою Харківського районного ний самодіяльний театральний рух владних орга- виконавчого комітету у Бабаях перебудували коли- нів, системні спроби підпорядкувати його завдан- шню аптеку під театр із глядацькою залою на 500 ням політичної ідеології. Зазначені явища часом місць. Тут було й електричне освітлення. Його ре- породжували низьку якість вистав. Однак поряд пертуар, в основному, включав українську класику. із цим існувало чимало драмгуртків та аматор- Ставили «Гайдамаки» Л. Курбаса, «97» та «Хулій ських театральних колективів, які діяли успішно. Хурина» М. Куліша, «Безталанну» І. Карпенка-­ Враховуючи, що цей напрямок дозвілля розвивався Карого, «За двома зайцями» М. Старицького та за умов зміцнення партійної влади на селі, то міс- інші (Богуславський, 1927, с. 38). У такий спосіб це і роль сільської молоді у цьому жанрі, тематика аматорський колектив перетворювався на профе- вистав часто визначалися напрямками політосвіти, сійний, що регулярно давав вистави. що обстоювалися партією більшовиків. Водночас Про масштаби та високий фаховий рівень ді- помітне місце у репертуарі сільських театрів по- яльності сільського театру та захоплення ним моло- сідала українська класика. Театральне мистецтво, дою частиною селянського соціуму свідчить робота що вирізнялося особливими можливостями впли- Займищанського театру. В його складі грали лише ву на формування свідомості людей, в умовах ста- молоді хлопці і дівчата. Театр мандрував ближніми новлення тоталітарного режиму було приречене на селами Чернігівської округи. Так, побував у селах його політико-­ідеологічне обслуговування, однак Кучинівці, Нових Млинах та Грязні. Однак найбіль- за станом на 1920-ті рр. відігравало й позитивну шої популярності молоді актори сільського театру роль у засвоєнні зразків національної культури. здобули у місті Сновськ, де зібрали глядацьку залу Подяки. Автор висловлює подяку науковим залізничного театру робітників Сновського депо співробітникам Національної бібліотеки України на 900 місць (1928, с. 40). Надалі Займищанський імені В. І. Вернадського за збереження фонду пе- сільський театр запрошували на гастролі в місто. ріодичних видань, зокрема колекції журналів та Результати. У статті висвітлено упроваджен- газет періоду 1920-х рр., що, у свою чергу, зроби- ня театрально-драматичного­ мистецтва у молодіж- ло можливим висвітлити й проаналізувати один не сільське середовище як вид нового дозвілля для із аспектів молодіжного сільського життя в УСРР. сільських хлопців і дівчат. Окреслено участь сіль- ської молоді у роботі драматичних гуртків та теа- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80

78 Бібліографічні посилання Anon, 1928. На місцях. Ось в кого учитися треба! Рудь, П., 1927. Сільський театр у Бистрикові (с. (Драмгурток при Захар’їнському РСБ, на Одещині). Бистрик, Конотопської округи). Сільський театр, № 9 Сільський театр, № 2 (24), с. 43. (19), с. 39. Anon, 1928. Слобідський драмгурток. Сільський С., М., 1925. Театр бореться з релігійними забобона- театр, № 5 (27), с. 36. ми (с. Паволоч на Білоцерківщині). Молодий більшовик, Бездітний, Т., 1927. Розвиткові не дозволяють об- № 80, с. 3. ставини (с. Великі Вовнянки, Ківшоватського р., на Сенектутова, И. М., 2007. Политика Советского Білоцерківщині). Сільський театр, № 10 (20), с. 37. государства в области культуры в период НЭПа (1921– Білоус., 1929. «Перекрутили». Сільський театр, 1929 гг.) (на материалах Нижнего Поволжья): автореф. № 8 (42), с. 35–36. дис… канд. ист. наук: 07.00.02 – Отечественная​ история. Астраханский государственный университет, Астрахань, Богуславський, 1927. Збудували новий театр. Сіль‑ 20 с. Доступно: www.aspu.ru/images/File/autorefs/history/ ський театр, № 12 (22), с. 38. Senektutova.doc [Дата звернення: 14.05.2020]. Борзак, М., 1928. Вчителька орудує (с. Поправка, Сергієвський, 1928. Сельбуд в церкві (с. Вербове, на Білоцерівщині). Сільський театр, № 2(23), с. 40. Тульчинської округи). Сільський театр, № 8 (30), с. 31. Галась, І., 2010. Діяльність театральних колективів Сергіїв, М., 1928. Як деякі сельбуди по-свойому­ в Україні на зламі 20–30 х років минулого століття: за розуміють художню працю драмгуртків. Сільський те‑ матеріалами Державного архіву друку. Вісник Книжкової атр, № 2 (24), с. 46. палати. Київ, № 11, сс. 35–38. Доступно: http://nbuv.gov. ua/UJRN/vkp_2010_11_12 [Дата звернення: 14.05.2020]. Сотникова, Е. В., 2013. Театральное просвещение в Сибири в 1920-е годы: самодеятельное творчество. Дядлов, Х., 1927. Треба підтягтися (с. Нова Водоло- Материалы IX Международного научного конгресса. га, Харківської округи). Сільський театр, № 9 (19), с. 41. Глобальные процессы в региональном измерении: опыт Захарченко, М. В., 2006. Розвиток та діяльність истории и современность. Новосибирск, т. 1, с. 127–132. робітничо-селянських­ театрів в українському селі Доступно: https://cyberleninka.ru/article/n/teatralnoe-­ в 20-х роках XX століття. Український селянин, № 10, prosveschenie-v-sibiri-v‑1920-e-gody-samodeyatelnoe-­ с. 143–145. tvorchestvo/viewer [Дата звернення: 14.05.2020]. Захарченко, М. В., 2015. Створен- Топчій, О., 2014. Художньо-­масова робота сіль- ня і діяльність гуртків в українському селі ської інтелігенції в культурно-освітніх­ закладах Черні- (20-ті рр. XX ст.). Наукові записки Тернопільського наці‑ гівщини (1920 – ​поч. 1930 рр.). Сіверянський літопис, онального педагогічного університету імені В. Гнатюка. № 5, с. 353–358. Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Серія: Історія. Тернопіль, № 1(3), с. 135–141. sl_2014_5_29 [Дата звернення: 14.05.2020]. Коломієць, П., 1929. Дайте гарну п’єсу. Сільський Троянда, 1928. І розум пропили. Сільський театр, театр, № 9 (44), с. 32. № 5 (27), с. 35. Корляків, М., 1928. Сільська молодь і «сільський Трутень, Є., 1927. Культурний вогник… у клуні театр». Сільський театр, № 3 (25), с. 4–6. (хутір Герусівка, на Полтавщині). Сільський театр, Косенко, Г., 1928. Як у нас вчать ролі (с. Носачівка, № 10 (20), с. 39. Шевченківської округи). Сільський театр, № 8 (30), Ушатий, 1928. «Піймав облизня» – Альбіковського​ с. 31. (с. Займище, Чернігівської округи). Сільський театр, Литвичук, К., Литвинчук, С. та Зарічаний, А., 1928. № 1 (23), с. 40. Бражинський драмгурток, Сільський театр, №5 (27), Чуб, 1928. «Гадючник» продали, а сельбуда не збу- с. 37. дували (с. Преображенка, Запорізької округи). Сільський Лійпоман, 1927. В день кооперації – карнавал.​ Сіль‑ театр, № 1 (23), с. 44. ський театр, № 9 (19), с. 40. Шалаева, Н. В., 2014. Советская власть и культу- М., К., 1927. Працьовитий гурток (с. Лішня, Київ- ра: формирование народного революционного театра ської округи). Сільський театр, № 7 (17), с. 39. в 1917–1920-е гг. Исторические, философские, поли‑ Недоля, С., 1929. Без дисципліни. Сільський театр, тические и юридические науки, культурология и ис‑ № 6 (40), с. 25. кусствоведение. Вопросы теории и практики. Тамбов: Грамота, № 1 (39), с. 202–206. Доступно: https://www. Омельченко, П., 1928. «Без руля». Сільський театр, gramota.net/articles/issn_1997–292X_2014_1–2_51.pdf № 2 (24), с. 44. [Дата звернення: 14.05.2020]. Орленко, 1928. Робсельтеатр і драмгурток. Що заважає драмгурткам працювати? Сільський театр, № 5 (27), с. 34. DOI 10.15421/26200207

References 79 Anon, 1928. Na mistsyakh. Osʼ v koho uchytysya treba! (Nosachivka village, Shevchenkivsk district)]. Silʼsʼkyy (Dramhurtok pry Zakharʼʼyinsʼkomu RSB, na Odeshchyni). teatr [Peasant theatre], No 8 (30), p. 31 (in Ukrainian). [On the ground. Thatʼs where to study! (Dramatic circle at Lytvynchuk, K., Lytvynchuk, S., and Zarichanyi, the Zakharin RSB, in Odesa region)]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant A., 1928. Brazhynsʼkyy dramhurtok [Dramatic circle of theatre], No 2 (24), p. 43 (in Ukrainian). Brazhynka]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 5 (27), Anon, 1928. Slobidsʼkyy dramhurtok [Dramatic circle p. 37 (in Ukrainian). of Slobodka]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 5 (27), Liypoman., 1927. V denʼ kooperatsiyi – ​karnaval [A p. 36 (in Ukrainian). carnival on the day of cooperation]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant Bezditnyy, T., 1927. Rozvytkovi ne dozvolyayutʼ theatre], No 9 (19), p. 40 (in Ukrainian). obstavyny (s. Velyki Vovnyanky, Kivshovat·sʼkoho rayonu, M., K., 1927. Pratsʼovytyy hurtok (s. Lishnya, na Bilotserkivshchyni) [Development is not allowed by Kyyivsʼkoyi okruhy) [Hardy circle (Lyshnya village, Kyiv circumstances (Vovnanky village, Kivshovatsky district)]. district)]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 7 (17), p. 39 Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 10 (20), p. 37 (in Ukrainian). (in Ukrainian). Nedolya, S., 1929. Bez dystsypliny [Without Bilous., 1929. «Perekrutyly» [«Perverted»]. Silʼsʼkyy discipline]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 6(40), teatr [Peasant theatre], No 8 (42), pp. 35–36 (in Ukrainian). p. 25 (in Ukrainian). Bohuslavsʼkyy, 1927. Zbuduvaly novyy teatr [A new Omelʼchenko, P., 1928. «Bez rulya» [«Rudderless»]. theater was built]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 12 Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 2(24), p. 44 (22), p. 38 (in Ukrainian). (in Ukrainian). Borzak, M., 1928. Vchytelʼka oruduye (s. Popravka, Orlenko., 1928. Robselʼteatr i dramhurtok. Shcho na Bilotserivshchyni) [Teacher works (Popravka village, zavazhaye dramhurtkam pratsyuvaty? [Worker-­peasant Bila Tserkva district)]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], theater and drama circle. What prevents dramatic groups No 2 (23), p. 40 (in Ukrainian). from working?]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 5 Halasʼ, I., 2010. Diyalʼnistʼ teatralʼnykh kolektyviv v (27), p. 34 (in Ukrainian). Ukrayini na zlami 20–30–kh rokiv mynuloho stolittya: za Rudʼ, P., 1927. Silʼsʼkyy teatr u Bystrykovi (s. Bystryk, materialamy Derzhavnoho arkhivu druku [The activities of Konotopsʼkoyi okruhy) [Village Theater in Bystryk (Bistryk theatrical collectives in Ukraine in the 20th and 30th century village, Konotop district)]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], of the last century: on the materials of the State Archive No 9(19), p. 39 (in. Ukrainian). of the Press.]. Visnyk Knyzhkovoyi palaty [Bulletin of the S., M., 1925. Teatr boretʼsya z relihiynymy Book Chamber of Ukraine], No 11, pp. 35–38. Available zabobonamy (s. Pavoloch na Bilotserkivshchyni) [Theater at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2010_11_12 [Accessed: fights with religious prejudices (village of Pavoloch, Bila 14.05.2020] (in Ukrainian). Tserkva district)]. Molodyi bilshovyk [Young Bolshevik], Dyadlov, Kh., 1927. Treba pidtyahtysya (s. Nova No 80 (123), p. 3 (in Ukrainian). Vodoloha, Kharkivsʼkoyi okruhy) [We have to get up (Nova Senektutova, I. M., 2007. Politika Sovetskogo Vodologa village, Kharkiv district)]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant gosudarstva v oblasti kulʼturyʼ v period NEPa (1921–1929 theatre], No 9 (19), p. 41 (in Ukrainian). gg.) (na materialax Nizhnego Povolzhʼya). [Soviet state Zakharchenko, M. V., 2006. Rozvytok ta diyalʼnistʼ politics in the field of culture during the period of the New robitnycho-­selyansʼkykh teatriv v ukrayinsʼkomu seli v Economic Policy (1921–1929). (based on materials of 20–kh rokakh XX stolittya [Development and activities of the Lower Volga Region)]. Abstract of Ph.D. dissertation. workersʼ and peasantsʼ theaters in the Ukrainian village in the Astraxanʼ: Astraxanskij gosudarstvennyʼj universitet. 20ʼs of the XX century]. Ukrayinsʼkyy selyanyn [Ukrainian Available at: http://www.aspu.ru/images/File/autorefs/history/ Peasant]. Issue 10, pp. 143–145 (in Ukrainian). Senektutova.doc [Accessed: 14.05.2020] (in Russian). Zakharchenko, M. V., 2015. Stvorennya i diyalʼnistʼ Serhiyevsʼkyy., 1928. Selʼbud v tserkvi (s. Verbove, hurtkiv v ukrayinsʼkomu seli (20–ti rr. XX st.) [Creation Tulʼchynsʼkoyi okruhy) [Peasant house in the church and activity of circles in Ukrainian village (20th of the XX (Verbove village, Tulchynskoi district)]. Silʼsʼkyy teatr century)]. Naukovi zapysky Ternopilʼsʼkoho natsionalʼnoho [Peasant theatre], No 8 (30), p. 31 (in Ukrainian). pedahohichnoho universytetu imeni V. Hnatyuka. Seriya: Serhiyiv, M., 1928. Yak deyaki selʼbudy po-svoyomu Istoriya. [Scientific notes of Ternopil National Pedagogical rozumiyutʼ khudozhnyu pratsyu dramhurtkiv [As some University named after V. Hnatyuk. History series]. Ternopil, peasant houses realize their own artistic work in dramatic issue 1 (3), pp. 135–141 (in Ukrainian). circles.]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 2(24), p. 46 Kolomiiets, P., 1929. Daite harnu pʼiesu. [Present a (in Ukrainian). good play]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 9 (44), p. Sotnikova, E. V., 2013. Teatralʼnoe prosveshhenie 32 (in Ukrainian). v Sibiri v 1920-e gody: samodeyatelʼnoe tvorchestvoʼ. Korlyakiv, M., 1928. Silʼsʼka molodʼ i «silʼsʼkyy teatr» [Theatrical awareness in Siberia in the 1920s: amateur [Rural youth and «peasant theater»]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant activities]. Materialy IX Mezhdunarodnogo nauchnogo theatre], No 3 (25), pp. 4–6 (in Ukrainian). kongressa, Globalʼnyʼe processy v regionalʼnom Kosenko, H., 1928. Yak u nas vchatʼ roli (s. Nosachivka, izmerenii: opyt istorii i sovremennostʼ [Materials of the Shevchenkivsʼkoyi okruhy) [How do we learn the roles IX International Scientific Congress. Global processes in the regional dimension: the experience of history and ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 71–80

80 present], Novosibirsk, vol. 1, pp. 127–132. Available at: Ushatyy., 1928. «Piymav oblyznya» – Alʼbikovsʼkoho​ https://cyberleninka.ru/article/n/teatralnoe-­prosveschenie- (s. Zaymyshche, Chernihivsʼkoyi okruhy) [«Caught nothing v-sibiri-v‑1920-e-gody-samodeyatelnoe-tvorchestvo/viewer­ for one’s pains» – Albikovskyi​ (Zaymische village, Chernihiv [Accessed: 14.05.2020] (in Russian). district)]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 1 (23), p. 40 Topchiy, O., 2014. Khudozhnʼo-masova robota (in Ukrainian). silʼsʼkoyi intelihentsiyi v kulʼturno-osvitnikh­ zakladakh Chub., 1928. «Hadyuchnyk» prodaly, a selʼbuda Chernihivshchyny (1920 – ​poch. 1930 rr.) [Artistic-mass ne zbuduvaly (s. Preobrazhenka, Zaporizʼkoyi okruhy) work of rural intellectuals in cultural and educational [«Hadiushnyk» was sold, and Peasent house were not built institutions of Chernihiv region (1920 – ​early 1930s)]. (Preobrazhenka village, Zaporozhskaya district)]. Silʼsʼkyy Siveryansʼkyy litopys [Siversian Chronicle], No 5, pp. 353– teatr [Peasant theatre], No 1 (23), p. 44 (in Ukrainian). 358. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sl_2014_5_29 Shalaeva, N. V., 2014. Sovetskaya vlastʼ i kulʼtura: [Accessed: 14.05.2020] (in Ukrainian). formirovanie narodnogo revolyucionnogo teatra v 1917– Troyanda., 1928. I rozum propyly [And mind was 1920-e gg. [Soviet rule and culture: peopleʼs revolutionary drunk]. Silʼsʼkyy teatr [Peasant theatre], No 5(27), p. 35 theatre formation in 1917–1920]. Istoricheskie, filosofskie, (in Ukrainian). politicheskie i yuridicheskie nauki, kulʼturologiyai Trutenʼ, Ye., 1927. Kulʼturnyy vohnyk… u kluni i iskusstvovedenie. Voprosy teorii i praktiki [Historical, (khutir. Herusivka, na Poltavshchyni) [Cultural light … in philosophical, political and legal sciences, cultural studies a barn (Herusivka hamlet, Poltava district)]. Silʼsʼkyy teatr and art history. Questions of theory and practice], No 1 [Peasant theatre], No 10 (20), p. 39 (in Ukrainian). (39), pp. 202–206. Available at: https://www.gramota.net/ articles/issn_1997–292X_2014_1–2_51.pdf [Accessed: 14.05.2020] (in Russian). 81 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93 DOI 10.15421/26200208 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477) «1932–1933» відмові від принципу рівного доступу, залежного лише від ступеня реального ураження голодом. Еволюція підходів влади до надання При цьому влада прагнула викорінити всі наявні на місцях відхилення від спущеного згори зразка, які продовольчої допомоги / позики під на практиці могли врятувати значно більшу частину час Голодомору 1932–1933 рр. селян. Наукова новизна: встановлений факт еволюції підходів від продовольчої допомоги до позики, резонуючи зі з’ясованими раніше в історіографії І. В. Якубовський іншими заходами, є вагомим додатковим доказом кандидат архітектури свідомого переходу влади в липні 1932 р. до політики, ORCID: 0000-0001-9986-6469 яка вела до виникнення Голодомору. А отже задумані [email protected] серед найвищого керівництва й використані владною вертикаллю в Україні механізми свідчать про Інститут дослідження Голодомору завуальоване під нібито «продовольчу допомогу» Національного музею Голодомору-­геноциду прагнення зберегти лише визначену кількість вулиця Лаврська, 3, м. Київ, Україна, 02000 українських селян (з обов’язковою «совєтизацією»), необхідну для виконання виробничих завдань, а іншим Анотація. Мета статті: дослідити еволюцію створити умови, несумісні з життям. Практичне підходів влади до проблеми надання та розподілу так значення: результати дослідження відкривають нові званої продовольчої допомоги під час Голодомору можливості для поглиблення наукових уявлень і 1932–1933 рр. Методи дослідження: аналітико- теоретичних узагальнень про механізм Голодомору синтетичний, системно-структурний, історико- 1932–1933 рр. Тип статті: аналітична. хронологічний, історико-порівняльний. Основні результати: на підставі аналізу розпоряджень ЦК Ключові слова: Геноцид; Продовольство; Голод; ВКП(б), Раднаркому СРСР, ЦК КП(б)У, РНК УСРР, Смерть. ГПУ УСРР, обласних компартійних органів та інших джерел доведено, що упродовж 1932–1933 рр. позиція Надійшла до редколегії 24.04.2020 влади з цього питання зазнала суттєвих змін. З липня Прорецензована 04.09.2020 1932 р. продовольча допомога набула форми позики. Рекомендована до друку 01.11.2020 З червня центральна влада впровадила механізм розподілу виділеного продовольства, базований на

© Якубовський І. В., 2020 82 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93 DOI 10.15421/26200208 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477) «1932–1933» внедрила механизм распределения предоставленного продовольствия, основанный на попрании принципа Эволюция подходов равного доступа в зависимости лишь от степени поражения голодом. При этом власть стремилась властей к предоставлению искоренить встречающиеся на местах отклонения продовольственной помощи / ссуды от установленного образца, которые на самом деле создавали условия для спасения большей части во время Голодомора 1932–1933 гг. голодающих. Научная новизна: установленный факт эволюции подходов властей от продовольственной И. В. Якубовский помощи к ссуде, резонируя с иными установленными кандидат архитектуры в историографии действиями, является весомым ORCID: 0000-0001-9986-6469 дополнительным доказательством перехода властей [email protected] летом 1932 г. к политике, которая вела к возникновению Голодомора. Разработанные в высших эшелонах Институт исследования Голодомора власти и внедренные властной вертикалью в Украине Национального музея Голодомора-­геноцида, подходы отображают завуалированные под будто бы улица Лаврская, 3, г. Киев, Украина, 02000 «продовольственную помощь» намерения сохранить жизнь лишь той части украинских крестьян (при Аннотация. Цель статьи: исследование эволюции условии «советизации»), которая была необходима подходов властей к проблеме предоставления и для производственных нужд, остальных обрекли на распределения так называемой продовольственной смерть от голода. Практическое значение: результаты помощи во время Голодомора 1932–1933 гг. исследования открывают новые возможности для Методы исследования: аналитико-синтетический, углубления научных представлений и теоретических системно-структурный, историко-хронологический, обобщений о механизме Голодомора 1932–1933 гг. Тип сравнительно-исторический. Основные результаты: статьи: аналитическая. результаты анализа соответствующих документов ЦК ВКП(б), Совнаркома СССР, ЦК КП(б)У, СНК УССР, Ключевые слова: Геноцид; Продовольствие; Голод; ГПУ УССР, областных парторганизаций, а также иных Смерть. источников свидетельствуют о том, что в течение 1932–1933 гг. подходы к этому вопросу существенно Поступила в редколлегию 24.04.2020 изменились. С июля 1932 г. продовольственная помощь Прорецензирована 04.09.2020 приобрела форму ссуды, а с июня центральная власть Рекомендована в печать 01.11.2020

© Якубовский И. В., 2020 83 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93 DOI 10.15421/26200208 http://www.uha.dp.ua LCC DK508.8377 food loan. In 1933 the сentral authority established the descriminating model of distribution foods based on Evolution of GovernmentApproches renouncement from the principle of equal access and from the providing the aid which depends on the stage of toFood Aid / Loans during the starvation. Food loan depended on political loyality, social Holodomor of 1932–1933 origin and membership in collective farms. Furthermore, the authority aimed to ехterminate all regional attempts I. V. Yakubovskyy to dodge from strong realization of the centre’s model. In PhD (Architecture) fact, these attempts frequently turned out to be the step ORCID: 0000-0001-9986-6469 to resque a number of Ukrainian farmers in different [email protected] regions of Ukraine. Created by the Stalin regime and used by the authority hierarchy in Ukraine, the approaches are National Museum of the Holodomor-­Genocide, very important evidence that so-called «food aid»was an Holodomor Research Institute instrument to save only number of farmers, who were 3 Lavrska Street, Kyiv, Ukraine, 02000 necessary to plant and harvest. Other farmers were to be starved. The method of the providing and distribution Abstract. The main goal of this article is to investigate the of the centralized food loan was a key instrument of the Stalin’s regime strategies regarding the so-called centralized authority aimed to kill a considerable part of the Ukrainian food aid and its distribution during the Holodomor, which population by famine. It indicates that the Stalin’s regime was organized by the Kremlin on the occupied territory intention was genocide. Further research perspective is to of Ukraine in 1932–1933. Research methods: analytical, deduce how the regional authorities, the heads of collective system-structural, historical-comparative, historical- farms and villages have been realized the orders approved chronological. Main results: The research focuses on the by central as well as Ukrainian rules and how it influenced deep examination of the normative documents created on the starving and inhibiting or catalizing of the Soviet by the different echelons of authority (from Moscow government’s plans. Practical significance: the results to Ukrainian regions) as a base of clarifying the model of the study open up new opportunities for deepening related to realizing of general decisions approved by the scientific ideas and theoretical generalizations about the Central Committee of the Communist party and the Soviet government. In addition, the above-mentioned problem Holodomor of 1932–1933. Type of article: analytical. is researched in the frame of genocide conception. The Keywords: Genocide; Food; Hunger; Death. scientific significance of the article is in showing that during 1932–1933 the Stalin regime’s approaches were Received 24.04.2020 shifted. From July 1932 food aid was transformed into Reviewed 04.09.2020 Accepted 01.11.2020

© Yakubovskyy I. V., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93

84 Постановка проблеми. Питання щодо органі- ному обігові продовжує функціонувати кваліфікація заційних зусиль влади з надання під час Голодомору надання продовольчої допомоги/позики як доказу 1932–1933 рр. так званої продовольчої допомоги, нібито відсутності у вищих ешелонах влади наміру доволі активно представлене в сучасному як науко- цілеспрямованого виголодження значної частини вому, так й ідеологічному дискурсі. Причина такого населення (Кондрашин, В. В., с. 120; Солдатенко, інтересу цілком зрозуміла: проблема тісно пов’я- с. 21; Davies, R. W., Weatcroft, Stephen G., p. 440– зана з визначенням наявності в діях московського 441; Kuromia, H., p. 667, 671). Важливе значення керівництва та його владної вертикалі наміру ге- мала публікація р. Пирогом збірника документів, ноциду. На тлі того, наскільки вчасними, масштаб- до якого увійшла репрезентативна сукупність по- ними та результативними були заходи з боку цен- станов і розпоряджень владної вертикалі про на- тру та місцевих органів в умовах лютування голо- дання та принципи розподілу «продовольчої допо- ду, добре видно справжні цілі влади, якою б рито- моги»/«позики» (Голодомор). Збірник був і зали- рикою останні не супроводжувалися. При цьому шається основою для з’ясування генеральних під- докладного з’ясування потребують не тільки кіль- ходів влади у цьому питанні. кісні та якісні показники залучених продовольчих Спеціально так званій продовольчій допомозі ресурсів, а й механізм розподілу. Принциповим присвячена змістовна стаття Т. Боряк. Дослідниці, для пояснення намірів влади є питання, а що, влас- яка, за її словами, хоча й не претендувала на ви- не, надавалося – ​безповоротна допомога чи пози- черпну повноту, вдалося концептуально з’ясувати ка, особливо навесні 1933 р., коли смертність від низку питань, як-от: підміна владою понять «по- голоду набула катастрофічних масштабів? Якими зика» та «допомога», з яких ресурсів виділялися були пріоритети? Ставилася мета врятувати лише харчі, категорії тих, кому потрапляли останні, спе- чітко окреслені категорії населення чи якомога цифіка централізованого харчування дітей, ієрар- більшу частину тих, хто потерпав від голоду? Чи хія управлінських рішень тощо (Боряк, Т., с. 10– можна вести мову про еволюцію підходів у часі? 33). Т. Боряк дійшла важливих висновків, що під Дослідження цих питань дозволить чіткіше відті- допомогою як мінімум з лютого 1933 р. ховалася нити справжні задуми влади. позика, що «надання допомоги в тогочасних умо- Аналіз наукових досліджень і публікацій. вах і на згаданих засадах є таким самим інстру- Міркування з приводу заявленого питання – неод​ - ментом геноциду, як і мор» (Боряк, Т., с. 17, 33). мінний атрибут багатьох праць з історії Голодомору Однак, виносячи за дужки інші питання, варто за- 1932–1933 р. Проте в більшості випадків спра- значити, що подібно до інших дослідників авторка ва обмежувалася фоновою констатацією окремих не ставила собі за мету простежити можливу ево- елементів загальної картини в контексті дослі- люцію упродовж 1932–1933 рр. підходів влади до дження спорідненої тематики. Як правило, мова проблеми «допомоги»/»позики» та механізму роз- йшла про кількісні характеристики централізо- поділу. Проблема розглядається у статиці як прак- вано виділеного продовольства у різні проміж- тично незмінний у своєму замислі політичний курс, ки часу. Неодноразово підкреслювалася запізні- який не зазнав суттєвих коригувань. Потребує пе- лість та надмірна адресність спрямування ресур- реосмислення і висновок, що «допомога» підлягала сів, що зазначали навіть ті дослідники, які запере- поверненню з відсотками, принаймні, з 18 лютого чували Голодомор як геноцид українців (зокрема, 1933 р. (Боряк, Т., с. 12). Ключове питання, чи був Александров, К., с. 35; Зеленин, И., с. 35–36; D’Ann, період, коли надавали таки продовольчу допомогу, Penner, р. 27; Davies, R. W., Weatcroft, Stephen G., а не позику, так і не було поставлене. Заповнення p. 440–441). Домінантним в історіографічній тради- перелічених прогалин дозволить рельєфніше по- ції є узагальнення, що продовольча допомога / по- глянути на проблему як на показник появи (чи від- зика як за своїм обсягом, так і за ареалом розподі- сутності) наміру організувати Голодомор. лу принципово не була здатна виправити ситуацію Мета дослідження полягає в тому, щоб з’ясу- з масовим голодом в Україні (Василенко, В., с. 31; вати еволюцію концептуальних підходів влади на- Кульчицький, С., 2005, с. 45, 84; Марочко, В., с. 58). весні 1932 – влітку​ 1933 рр., спрямованих на «допо- У середині 1990-х рр. питання продовольчої допо- могу»/«позику» українському селу, а також визна- моги стало складовою дискусії між Р. Конквестом чити принципи розподілу в 1932–1933 рр. у контек- та М. Таугером (Гудзь, В., с. 754–755). У цьому сен- сті заходів, які призвели до Голодомору. Поза межа- сі С. Кульчицький концептуалізував, що соціально ми дослідження залишається проблема реалізації дозована «допомога» стала невід’ємною складовою опрацьованого владою курсу на рівні безпосеред- сталінської січневої акції 1933 р., яка інтенсифіку- нього розподілу «допомоги»/»позики» та його на- вала Голодомор (Кульчицький, С., 2007, с. 216–222, слідків (очевидно, що це окрема велика розмова). 334–340; 2013, с. 476; 353). Проте в історіографіч- DOI 10.15421/26200208

Концептуальна стратегія дослідження базу- вольчої допомоги, тому ЦК ВКП(б) приймав рі- 85 ється на тому фундаментальному факті (як для оп- шення, а український ЦК дублював його і спускав рацювання дослідницької моделі, так і для форму- далі» (Боряк, Т., с. 33). На перетині цих добре об- вання джерельної бази), що в 1930-х рр. в СРСР ґрунтованих фактичним матеріалом тез виникає уже функціонувала жорстка адміністративна вер- потреба простежити чи наміри влади стосовно тикаль, всі принципові рішення ухвалювалися вер- використання такого інструменту, як продовольча хівкою ЦК ВКП(б), а центральні, республіканські «допомога»/«позика» були незмінними, чи може й місцеві радянські та компартійні органи були еволюціонували, допомога мислилася як позика зобов’язані їх неухильно виконувати, без ревізії завжди чи лише з певного часу, аналогічно чи був спущених «згори» положень. Отже, підходи влади упродовж 1932–1933 рр. сталим механізм розпо- досліджуються на підставі аналізу у першу чергу ділу, врешті, про що свідчить можлива еволюція документів ЦК ВКП(б), РНК СРСР. Саме такі до- підходів в обох питаннях. кументи становлять серцевину джерельної бази. Потреба у спеціальній продовольчій допомозі При цьому відповідні розпорядження ЦК КП(б) українському селу виникла вже на початку 1932 р. У, обкомів та радянських органів влади в Україні У лютому – ​березні стало зрозуміло, що надмірна дуже важливі як такі, що відображають сутність викачка зерна під час хлібозаготівлі 1931–1932 рр. ухвал «з центру», конкретизуючи їх у виконавчій призвела до голоду в сільській місцевості багатьох площині. Використання таких документів дозво- регіонів України (Кульчицький, С., 2007, с. 201–203; ляє заповнити лакуни, пов’язані з тим очевидним Марочко, В., Мовчан, О., с. 8–10; Сергійчук, В., фактом, що наразі відома лише частина постанов с. 108–111). Але центр спершу промовисто від- та резолюцій центральної влади та бракує підстав хрещувався від українських потреб. Спільна по- реально сподіватися на розширення в науковому станова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 16 лютого обігові цього сегмента джерельної бази досліджен- розчиняла їх у загальносоюзному контексті. Вона ня. Перспектива виявлення відповідних матеріа- передбачала надання Україні, як і низці інших регі- лів республіканського та обласного рівнів значно онів СРСР, лише насіннєвої позики в розмірі 9 млн вища з огляду як на доступ до українських архі- 500 тис. пудів. «Продовольча допомога» передба- вів, так і на особливості тогочасного документо- чалася винятково східним районам СРСР як по- обігу. Зокрема, вдалося виявити невідому раніше страждалим від посухи. Утім, у документі було постанову ЦК КП(б)У (3 квітня 1933 р.), що сто- апробовано підхід, який навесні 1933 р. стане ос- сується проблеми допомоги / позики (Державний новним при виділенні продовольчих ресурсів охо- архів Одеської області, спр. 41, арк. 50). пленому голодом українському селу й виглядатиме Таким чином, в основу реконструкції політич- особливо цинічно на тлі масової смертності в умо- ного курсу центральної влади у сфері продовольчої вах Голодомору. Йдеться про те, що так звана до- «допомоги»/«позики» українському селу покладено помога східним районам СРСР насправді була по- поєднання двох підходів: кваліфікація розпорядчої зикою, яку доведеться віддавати з нового врожаю. документації українського походження як віддзер- Постанова чітко прописувала: «Надати колгоспам калення стратегії і тактики вищих ешелонів влади, і радгоспам цих районів безпроцентну насіннєву та а також паралельне використання безпосередньо продовольчу позику з поверненням восени 1932 р. документів центральних органів. При цьому ме- натурою…» (Голодомор, с. 63). тод контекстуального аналізу дозволяє зрозуміти Впадає в око, що напередодні та під час по- логіку дій влади, їх справжню, а не декларативну сівної кампанії 1932 р. московське керівництво спрямованість, відтінює значення з’ясованих про- не ставило питання жорстко – ​продовольча пози- блем для уточнення й поглиблення наукових уяв- ка і тільки. Наприклад, постанова ЦК ВКП (б) від лень про глобальний задум у контексті Голодомору. 19 квітня 1932 р., згідно з якою передбачалося ви- Виклад основного матеріалу. Генералізуючи ділити Україні на харчування 3 тис. тонн проса, не в загальних рисах стан справ, пов’язаних із так зва- обумовлювали його формою позики. Принаймні, ною продовольчою допомогою, Т. Боряк підкрес- це випливає з формулювання відповідного пункту лювала: «За гуманним поняттям допомоги насправ- постанови: «Як виняток відпустити Україні додат- ді ховалася жорстка політика визиску: вилучене кову безвідсоткову насінпозику – проса​ 6 тис. тонн в Україні зерно згодом поверталося до неї, але вже та гречихи 6 тис тонн та для надання проддопомоги як надана державою позика, яка потребувала 10 % колгоспам – проса​ 3 тис. тонн» (Голодомор, с. 120). відшкодування» (Боряк, Т., с. 17). Фундаментальне Про те, що проддопомога тут не була позикою, на значення має ще одне спостереження дослідниці: відміну від виділення зерна на посівну, свідчить ко- «ЦК КП(б)У фактично був неспроможний при- ментар голови Раднаркому УСРР В. Чубаря в ли- йняти самостійно рішення про виділення продо- сті до С. Косіора, наданий за два дні до ухвален- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93

86 ня цієї постанови: «Сьогодні отримали з Москви дів зерна та 75 вагонів риби тепер уже з долученням дозвіл насіннєвої позики 6 тис. тонн проса і 6 тис. до списку Харківської області (Голодомор, с. 173). тонн гречихи, крім того, для продовольчої допомо- Цілком очікувано подібна ситуація спостері- ги колгоспникам 3 тис. тонн проса» (Голодомор, гається на рівні України. Постанови політбюро ЦК с. 121). Тобто позика на посівну і допомога продо- КП(б)У від 5 та 17 травня 1932 р. не містили зга- вольчим ресурсом розмежовані по різних нішах. док про позику (Голод, 1990, с. 160, 166). Протокол Також, як можна судити з практичних кроків засідання РНК УСРР за 21 травня трактував ви- органів влади в Україні, згори ще не було спущено ділення продовольства як допомогу (Голодомор, й обов’язкової для виконання директиви з приво- с. 173–174). Це відбилося у телеграмах ЦК КП(б)У ду розподілу продовольчого ресурсу. Як Раднарком обкомам партії, надісланих в останній декаді трав- УСРР та ЦК КП(б)У, так і компартійні та радянські ня (Голодомор, с. 175–177, 186–187). органи обласного і районного рівня ­все-таки мали Нічого не змінилося ані на найвищому рівні, певні люфти в обох питаннях. ані в Україні й у червні. Постанова ЦК ВКП (б) від Першим розпорядчим документом ЦК КП(б)У 16 червня, у якій йшлося про виділення Україні з приводу надання продовольчих ресурсів україн- 2 тис. тонн вівса, а Одеській області ще й 100 тис. ському селу стала постанова від 18 березня. Згідно пудів кукурудзи для буряківничих колгоспів та з нею було виділено 1000 пудів зерна для колгос- радгоспів, не називає це все позикою (Голодомор, пів, підпорядкованих Зінов’євській міськраді (тепер с. 207). У протоколі засідання РНК УСРР від 1 черв- у Кіровоградській області) з розрахунку не більше ня йдеться про допомогу районам, «що перебува- 20 фунтів (9,07 кг) на одного їдця на місяць. І на- ють у найбільш тяжкому стані» (Голодомор, с. 194). віть таку мізерну подачку, яка, по суті, нічого не Телеграма ЦК КП(б)У 17 червня обкомам, прого- вирішувала, намагалися втаємничити від решти лошуючи про те, що допомога буде надана 20 ра- населення: постанова вимагала «не надавати ши- йонам, не пов’язує її з майбутнім поверненням рокого розголосу» факту цієї адресної допомоги (Голодомор, с. 208). (Голодомор, с. 93). Хоча, здавалося б, мусило бути Таким чином, немає підстав вести мову про навпаки. Влада могла використати ситуацію для те, що упродовж весни – початку​ літа 1932 р. про- пропаганди своєї турботи про селян. Отже, при- довольча допомога розглядалася як позика. Уважне чина протилежної реакції могла бути лише одна: вчитування в документи дозоляє вмотивовано запе- голод в Україні набув таких масштабів, що виді- речити тезу про те, що їм притаманна «плутанина лення зерна для одного району ризикувало стати власне термінів «допомога» та «позика» (Боряк, Т., каталізатором бурхливої реакції на місцях аж до с. 12). Насправді надання насіннєвих, фуражних та можливих відкритих виступів. Опосередкованим продовольчих ресурсів у документах весни – ​по- свідченням охоплення голодом величезної тери- чатку літа 1932 р. ще розмежоване. І це дуже пока- торії є й ухвалена того самого дня ще одна поста- зово, бо з липня влада відмовиться від такого під- нова ЦК КП(б)У про виділення 3 тис. т кукуру- ходу, і з’явиться встановлена Т. Боряк «плутани- дзи для Автономної Молдавської Соціалістичної на понять». Простежуються дві головні стратегії: Республіки (Голодомор, с. 93). виділення колгоспам та радгоспам насіння оформ- Показово, що в обох документах не йшлося лялося як позика, натомість надання продовольчих про позику. Схоже, зерно виділялося на безпово- ресурсів – ​як безповоротна допомога. Інша спра- ротній основі. Так само 7 квітня у протоколі засі- ва – ​мізерна кількість ресурсів, призначених для дання Політбюро ЦК КП(б)У містився запис про допомоги українському селу. Вона не давали жод- виділення Одеській області «продовольчої допо- них шансів подолати масовий голод. Та все ж під- моги колгоспникам, які перебувають у найтяжчо- хід зразка весни 1932 р. діаметрально відрізнявся му становищі, 1 000 пудів хліба (Голодомор, с. 118), від курсу, який буде взято на озброєння, починаю- який навіть не натякав на позику. чи від липня 1932 р. та в 1933 р. Травневі розпорядження з Москви не зміню- Різкий вододіл з’являється в середині липня, вали алгоритму. Так, постанова ЦК ВКП(б) від коли розпочалися жнива. Влада оголосила про те, 16 травня 1932 р., доручаючи виділити 600 тис. що раніше видана допомога має бути повернута пудів зерна та 75 вагонів риби для громадсько- з нового урожаю. Постанова ЦК КП(б)У від 15 лип- го харчування буряківничих бригад Київської та ня ставила на один щабель весняну насіннєву по- Вінницької областей, не містила вказівок на пози- зику та виділення продовольства. Пункт перший ку (Голодомор, с. 156). Аналогічний підхід було ви- проголошував: «Установити розмір насіннєвої та користано й у черговій постанові ЦК ВКП(б) від продовольчої позики, відпущеної колгоспам на- 21 травня, яка розподіляла ті самі таки 600 тис. пу- весні 1932 р. в 132,7 тис. т., яка підлягає повернен- ню із зазначеним нижче розподілом по областях» DOI 10.15421/26200208

(Голодомор, с. 252). І хоча в подальших пунктах Проте особливість переважної більшості до- 87 згадується лише насіннєва позика, але немає сум- кументів, створених на різних щаблях владної вер- ніву у тому, що на зерно, виділене раніше у вигляді тикалі, полягає, як уже зазначалося в історіографії продовольчої допомоги, вже дивилися як на дже- (Боряк, Т., с. 12), у жонглюванні поняттями «про- рело додаткової викачки зерна з українського села. довольча позика» та «продовольча допомога» з ціл- Наразі точно невідомо, чи передувала цій по- ком очевидним креном до використання останньо- станові якась директива з ЦК ВКП(б). Але судячи го. У багатьох документах згадується лише «допо- з того, наскільки негативно в останній ставилися мога», що може навіяти хибні враження про те, що до прохань знизити вбивчий для України хлібоза- заходи влади мали на меті надати безповоротну до- готівельний план з урожаю 1932 р., можна з ве- помогу. Очевидно, саме такий сценарій і програ- ликою долею певності припустити, що така ди- мувався владою з огляду на її виразне прагнення ректива в тому чи іншому документальному чи приховати від світу та від майбутніх поколінь зло- усному оформленні була, і що лише після неї то- чин геноциду. Коли ж вписати такі документи у ці- нальність ЦК КП(б)У змінилася. Опосередковано лісну картину кроків, зав’язаних на питанні «до- про це свідчить і той факт, що згадана вище по- помоги»/»позики», стають зрозумілими справжні станова від 15 липня з’явилася невдовзі після наміри влади. того, як керівництво ЦК КП(б)У остаточно зми- Ключем для пояснення ситуації є постано- рилося з нав’язаним хлібозаготівельним планом. ва РНК СРСР від 26 квітня 1933 р. як базовий до- Партконференція, на якій під жорстким тиском кумент, який визначав загальні засади, подібно В. Молотова та Л. Кагановича було погоджено план, до того, як це в тих умовах робила постанова ЦК відбулася 6–9 липня 1932 р. Не виключено, що саме ВКП(б) від 18 лютого 1933 р. Дух і буква постано- вони усно наполягли на тому, щоб підсилити руй- ви РНК СРСР мала директивне значення для орга- нівний хлібозаготівельний план шляхом додаван- нів влади в Україні. ня до нього раніше виділеної продовольчої допо- У перших пунктах ідеться про «проддопомо- моги чи її частини. гу», розписуючи її обсяг по зернових культурах Промовисту зміну владою в середині липня та по областях. Але п’ятий пункт ставить усе на точки зору на виділені нею ж раніше продоволь- свої місця. Допомога насправді є продовольчою та чі ресурси цілком можна розглядати як важливий фуражною позикою, і повернути її слід з урожаю елемент серед добре відомих в історіографії ар- 1933 р., та ще й відшкодувавши зерном видатки до- гументів на користь визнання того, що так звана ставки, що особливо цинічно: «4. Виділення жита допомога мала на меті забезпечити весняну сівбу, та вівса здійснити як позику на умовах повернен- а не ліквідацію масового голоду в українському ня восени 1933 р. натурою, при цьому адміністра- селі. Водночас це однозначно стало невід’ємною тивні і транспортні видатки держави нарахувати ланкою механізму вбивства голодом, запущеного в розмірі 10 пудів на кожні сто пудів продовольчої на повну під час жнив 1932 р. та фуражної позики» (Голодомор, с. 825). У 1933 р. новий підхід до надання «продо- Через місяць уже політбюро ЦК ВКП(б) ви- вольчої допомоги» було використано в розгорну- дає розпорядження про продовольчу позику. Його тому вигляді. Тогочасні постанови ЦК ВКП(б), постанова від 30 травня зобов’язувала надати Раднаркому СРСР, ЦК КП(б)У та обкомів містять Харківській, Вінницькій, Київській та Чернігівській формулу «продовольча позика». Своєрідним за- областям «проддомогу 500 тис. пудів жита». Але співом стала постанова ЦК ВКП(б) від 18 люто- ­тут-таки в документі зазначалося, що «виділен- го 1933 р. «Про насіннєву і продовольчу допомогу ня здійснити з фондів Комітету резервів на умо- колгоспам і радгоспам України». У документі йш- вах раніше відпущеної продпозики» (Голодомор, лося про «насіннєву та продовольчу позику», яку с. 857–858). Чергове рішення було ухвалене 13 черв- слід буде повернути з 10 % нарахуванням на тран- ня. Передбачалося надати всім областям УСРР та спортні та адміністративні витрати (Боряк, Т., с. 13). Автономній Молдавській Соціалістичній Республіці І вже 20 лютого постанова Дніпропетровського 900 тис. пудів жита і знову на попередніх умовах бюро обкому КП(б)У зазначає виділення області (Голодомор, с. 881–882). «одного мільйона пудів продовольчої позики». Так Ніби замикаючи коло спущених згори дирек- само йдеться і про «фуражну позику» (Голодомор, тив, обидві постанови ЦК ВКП(б) не залишали аль- с. 695–696). У постанові ЦК КП(б)У за 17 березня тернативи: все продовольство, яке виділялося цен- допомога, що надається державою, названа «продо- тралізовано, і якого все одно не вистачало, щоб зу- вольчою позикою» (Голодомор, с. 775). Аналогічна пинити Голодомор, набувало форми позики, а тер- ситуація і з текстом постанови Раднаркому СРСР мін повернення зводився до жнив поточного 1933 р. від 26 квітня 1933 р. (Голодомор, с. 825). Наркомзем розробив спеціальну інструкцію про ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93

88 документальне оформлення продовольчої позики трудоднів та чомусь не отримали належну їм кіль- (Державний архів Одеської області, спр. 41, арк. кість хліба. Решту хліба, яка видається колгоспни- 50). З огляду на те, що Україна вимирала від голоду, кам, віднести на рахунок трудоднів, які належать така позиція виглядає не інакше, як один із важли- колгоспникам». вих кроків у рамках наперед продуманої стратегії, Не дивно, що на тлі постанов Раднаркому, спрямованої на розв’язання двох взаємопов’язаних ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У документи місцевих завдань: залишити жити в умовах Голодомору ви- органів влади час від часу видають те, що під по- значену кількість населення, потрібну для забез- няттям «проддопомога» цинічно маскують пози- печення виробництва сільськогосподарської про- ку. Прохоплюються навіть у випадках, коли, зда- дукції і водночас відвести від себе підозру в учи- валося б, зміст документа до цього не спонукає ненні вбивства голодом. Більше того, обумовлення і без згадок про позику можна було легко обійтися. коротких строків повернення продовольчої позики Наприклад, коли мова йде про виділення харчів для (літо – ​осінь 1933 рр.) наводить на думку, що іні- дитячих ясел, хворих у лікарнях тощо. Показовою ціатори в такий спосіб страхувалася від того, що, у цьому сенсі є коротка постанова Київського обко- можливо, виживе надмірна, на їх думку, кількість му ЦК КП(б)У від 11 квітня 1933 р., згідно з якою українських селян. Тому на всяк випадок створю- Богуславському районові виділялося 75 тонн валися умови, щоб восени 1933 р. можна було фор- зерна на харчування дітей та хворих у лікарнях: мально цілком законними засобами відкоригувати «Видати для дітей і для потреб шпиталізації додат- цифру, вибивши повернення позиченого раніше зер- кову харчову позику Богуславському району в роз- на та ще й із 10 % прибутком, як випливає із однієї мірі 75 т. Зобов’язати Богуславський РПК вида- загаданих вище постанов ЦК ВКП(б). ти з них Рассавському колгоспу – ​8 т. (Голодомор, Вдалося виявити невідому раніше постанову с. 815). З пронизливою відвертістю віддзеркалює ЦК КП(б)У від 3 квітня 1933 р. «Про порядок за- сутність речей доповідна секретаря Вінницького об- безпечення повернення насіннєвої та продовольчої кому В. Чернявського С. Косіору та П. Постишеву, позики, а також зібраної допомоги» (Державний ар- укладена 17 березня. Змальовуючи жахливе люту- хів Одеської області, спр. 41, арк. 50). Йдучи у рі- вання голоду у селах області, посадовець просить чищі розпоряджень більшовицького керівництва, для негайного виправлення ситуації надати не до- постанова з граничною відвертістю наказувала міс- помогу, а позику: «Допомога має бути наступною. цевим партійним і радянським органам виділяти 1) Надання допомоги у вигляді позики районам, продовольство винятково як позику, не залишаю- які потребують. Виділити понад того, що вже на- чи жодних сумнівів у тому, що її слід повернути мічено постановою політбюро у вигляді позики з урожаю 1933 р. 27900 тонн хліба, 50 тонн крупи, 35 тонн цукру, Поверненню, що особливо цинічно, підлягав в рахунок авансу контрактантам буряківничим кол- навіть хліб, наданий лікарням (!), а також виділе- госпам, 2,5 тонн олії» (Голод, 2007, с. 387). ний колгоспникам у рахунок неотоварених у 1932 р. Не дивно, що навесні 1933 р. представни- трудоднів (!) (неотоварення сталося через доведен- ки влади прямо говорили про необхідність по- ня надмірного плану хлібозаготівель). При цьому вернути позику з нового урожаю. Лютування позику, за винятком частини, яка піде на хворих та голоду не заважало. Один із організаторів на компенсацію невиплачених трудоднів, належало Голодомору М. Хатаєвич гнівно заявляв 25 травня вирахувати не з колгоспних фондів, а із зароблених у своєму виступі на пленумі Дніпропетровського об- колгоспниками трудоднів (!). Постанова зобов’я- кому партії, що «позику разом з виконанням плану зувала «встановити найсуворіший нагляд за тим, хлібоздачі 1933/34 треба повернути цілком. Ніяких щоб при наданні колгоспам і радгоспам насіннєвої балачок, ніякого заїкання про те, щоб добитися від- та продовольчої позики з поверненням, безумов- термінування часу повернення позики бути не може. но, відбиралися б встановлені інструкцією уповно- Хлібоздача й повернення позики мають проходи- важеного від СНК, Наркомземом, Заготзерном та ти одночасно» (Іваненко В., Романець Н., с. 52). Союзнасінням зобов’язання про повернення. В це Поряд з оформленням продовольчої допомо- зобов’язання колгоспів має включатися і хліб, ви- ги як позики лакмусовим папірцем для визначення користовуваний на проддопомогу та громадське справжніх намірів керівництва СРСР є сам меха- харчування. Установити, що повернення частини нізм розподілу продовольства, що виділялося, точ- продовольчої позики, витраченої на допомогу хво- ніше – еволюція цього механізму. Між підходами, рим, відбувається за рахунок загальних ресурсів які використали вищі ешелони влади навесні 1932 р. колгоспів. Також за рахунок загальноколгоспних і роком пізніше, існують принципові відмінності, ресурсів повинна бути повернена проддопомога, що яскраво відтінює появу там наміру організува- видана колгоспникам, які мали велику кількість ти вбивство голодом величезної частини населен- DOI 10.15421/26200208

ня України. У лютому – червні​ 1932 р. ЦК ВКП(б) від першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора ви- 89 і Раднарком не спускали прямих директив про те, як магалося «задіяти всі залежні від нього засоби, щоб саме потрібно розподіляти ані централізовано виді- була припинена загроза зриву сівби на Україні» лені ресурси, ані міжгосподарську допомогу, фонди (Голодомор, 2007, с. 88). Ймовірність спровокувати для якої закликали активно формувати на рівні ра- різкий обвал у виробництві продуктів харчування йонів. Постанови ЦК ВКП(б) та Раднаркому СРСР та зерна й технічних культур не входила в плани за лютий – ​травень, які стосуються продовольчої центральної влади. Водночас ця ситуація могла або позики, не містять чітких уточнень про механізм її спонукати до ідеї організації Голодомору, або на- розподілу, покладаючи все безпосередньо на ком- віяти думку, що матеріальні передумови вже ство- партійні та радянські органи в Україні (Голодомор, рено, якщо така ідея уже розглядалася. Станом на с. 73, 118, 127, 156, 173). Лише в постанові від весну 1932 р. шляхом позбавлення продовольчих 17 травня в пункті 4 йшлося про 600 тис. пудів «для запасів значної кількості селян під час хлібозаго- громадського харчування колгоспників, що працю- тівлі з урожаю 1931 р. була лише розчищена доро- ють на обробці буряків у Вінницькій і Київській га до організації повномасштабного Голодомору. областях» (Голодомор, с. 161). Але цей пункт на- Відштовхуючись від цього, маховик запланували вряд чи можна трактувати як свідчення дискримі- запустити, вже маючи під рукою урожай 1932 р. наційного розподілу. Адже пункт 1 постанови вів і прикриваючись битвою за неухильне виконання мову про виділення Україні – ​без вказівки як роз- нереального плану хлібозаготівель. Щоб уникнути поділяти! – ​6,5 млн пудів зерна та 15 млн борош- навесні 1932 р. небажаного фальстарту, слід було ном. Зазначені 600 тис. пудів значаться окремо як дати компартійним і владним структурам в Україні доважок, про що свідчить ухвалення напередодні забезпечити баланс під час створення передумов (16 травня) двох окремих постанов. В одній із них для подальшого вбивства голодом. ішлося про зазначені вище 6,5 млн пудів для всієї Отже, навесні 1932 р. постанови РНК СРСР України, в іншій – ​про 600 тис. пудів для буряків- та ЦК ВКП(б) не регламентують розподіл продо- ників Київщини та Вінничини. вольчої позики, як це буде пізніше. У подібному У червні 1932 р. уже маємо інший підхід. стилі сформульовані й розпорядчі документи влад- Ухвалюючи постанову про виділення Україні ної вертикалі в Україні. Більше того, у текстах зву- 300 тис. пудів зерна, ЦК ВКП(б) уточнив, що все чить думка про необхідність підтримати тих, хто воно призначене лише для буряківничих колгоспів опинився в найтяжчому стані. Зокрема, у поста- і радгоспів. При цьому голові Раднаркому УСРР нові політбюро ЦК КП(б)У про виділення продо- В. Чубареві наказувалося «особисто простежити вольства колгоспам Зінов’євської міської ради на- за використаням відпущеного хліба для буряків- голошується на «допомозі колгоспам, які опинили- ничих колгоспів і радгоспів суворо за призначен- ся в тяжкому стані» (Голодомор, с. 93). Постанова ням» (Голодомор, с. 207). Така вказівка свідчить від 7 квітня, згідно з якою передбачалося надати про те, що центральна влада вже вирішила різко Одеській області 1000 пудів хліба, передбачала обмежити коло отримувачів продовольчої пози- розподіл між тими, хто «перебуває в найтяжчому ки. Показово, що офіційне оприлюднення наміру становищі» (Голодомор, с. 118). хронологічно знову ж таки співпадає з її жорстки- У 1933 р. започаткований у червні попередньо- ми заходами, спрямованими на те, щоб вичавити го року підхід було використано по повній. Розподіл з КП(б)У згоду на непідйомний план хлібозаготі- продовольчої позики регламентується жорстко. вель з урожаю 1932 р. Ключове значення мав той факт, що було поруше- Чому навесні 1932 р. Й. Сталін ще не вдавав- но принципи рівного доступу та залежності допо- ся до регламентації механізму розподілу продо- моги від ступеня ураження голодом. Уже одне це вольчої допомоги і перейшов до застосування цьо- однозначно видає прагнення влади використати го- го інструментарію лише влітку? Логічним вигля- лод як інструмент для вирішення певних завдань –​ дає припущення, що в нього на той час ще не ви- у нашому випадку вбивства голодом визначеної ча- кристалізувались плани знищення голодом певної стини селян та повної «совєтизації» решти. У хід частини українських селян, водночас були побою- пішли рішення, які узалежнювали надання допо- вання зірвати посівну кампанію 1932 р. Повсюдна моги від поведінкових стратегій індивідуума: кол- гнітюча картина з насіннєвими фондами, тягло- госпник чи одноосібник, член керівної верхівки вою силою, фізичним виснаженням селян від го- чи рядовий, кількість вироблених трудоднів, заді- лоду, вкрай низькими темпами сівби навіювала яний на роботі на колгоспному полі чи ні. Це да- страх, який ніхто у владних кабінетах не прихову- вало змогу регулювати допомогу так, щоб досяг- вав (Кульчицький, С., 2013, с. 359–369). У поста- ти поставлених цілей. нові політбюро ЦК ВКП(б) від 16 березня 1932 р. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93

90 Уже 20 лютого постанова Дніпропетровського першої і другої груп, які перебували на межі життя обкому КП(б)У встановлювала дуже показову іє- і смерті (Голодомор, с. 776). Найцинічнішим є те, рархічність, яка віддзеркалювала, по-перше, сві- що постанова вимагала надати лише «першу до- дому організацію масового голоду, по-друге, курс помогу», яка, за задумом, очевидно, мала врятува- керівництва СРСР на заздалегідь сплановане вбив- ти від голодної смерті й узалежнювала подальше ство голодом значної кількості українського насе- виділення харчів не від стану здоров’я, а від здат- лення, по-третє, небачений цинізм. «Правильне ви- ності працювати на колгоспному полі й упокори- користання хліба» передбачало виділення зерна не тися владі, відмовившись від одноосібного госпо- за потребою, а за політичними мотивами. У першу дарювання: «Як екстрену допомогу надавати про- чергу слід було забезпечити колгоспників, які «ви- ддопомогу тільки хворим одноосібникам з першої робили багато трудоднів, але опинилися без хліба» та другої групи. Після надання першої допомоги (Голодомор, с. 695). А отже, влада фактично роз- надавати тільки як оплату за роботу чи невеликого писалася в тому, що сама штучно створила ситуа- авансу в рахунок роботи» (Голодомор, с. 776). У та- цію, яка, враховуючи фізичну наявність зерна, не кий спосіб непокірних одноосібників мали намір могла виникнути в принципі. Ті ж селяни, які не переплавити на радянських колгоспників, слухня- мали трудоднів, могли розраховувати на допомогу ний гвинтик тоталітарного суспільства. На реаліза- лише у випадку «голодування та опухання», тоб- цію цієї мети була спрямована й вимога відібрати то коли перебували на порозі смерті. Як особливо в районах, які найбільше постраждали від голоду, блюзнірське знущання слід розцінити рядки про одноосібників, ще здатних працювати, й відправи- те, що серед цих напівмертвих осіб хліб мав вида- ти на будівництво доріг, лісозаготівлю, промислові ватися «залежно від участі в роботі по нищенню підприємства (Голодомор, с. 776). бур’янів та ін. роботах, пов’язаних з підготовкою 19 березня 1933 р. циркуляр ГПУ УСРР про до посівної». Крім того, громадське харчування розподіл продовольчої позики фактично проду- передбачалося організувати лише безпосередньо блював постанову ЦК КП(б)У (Боряк, Т., с. 19, в полі й лише для тих, хто буде задіяний на польо- 23), а 31 березня ЦК КП(б)У ухвалив рішення, яке вих роботах (Голодомор, с. 695). по-особливому розкриває підходи організаторів Враховуючи організацію владної вертика- Голодомору. Так-от від Київського обкому вима- лі в тогочасному СРСР, неможливо уявити, що галося припинити харчування за рахунок продо- описаний у постанові механізм розподілу про- вольчої допомоги виснажених голодом і незадія- довольчої позики став плодом самодіяльності них на сівбі колгоспників та одноосібників, а також Дніпропетровського обкому. Постанова останньо- «розділити всіх госпіталізованих на хворих і тих, го мусила спиратися на вказівки згори, тобто від хто одужує, значно покращити харчування остан- ЦК ВКП(б). Опосередкованим свідченням про те, ніх, щоб якомога швидше випустити їх на роботу» що і Москва, і Харків спускали на місця відповід- (Голодомор, с. 802). ні директиви як мінімум з лютого 1933 р., є поста- У світлі постанов ЦК КП(б)У на обласному нови ЦК КП(б)У, ухвалені у березні – ​квітні. Так, та районному рівнях ухвалювалися рішення, які 17 березня ЦК КП(б)У у своїй постанові висунув розвивали принцип соціальної та політичної ди- вимоги, які навіть словесно дублюють запис у зга- ференціації при розподілі харчів. Так, постанова даній вище постанові Дніпропетровського обко- бюро Київського обкому КП(б)У від 19 березня му: «За рахунок надання державою продовольчої 1933 р. в «у першу чергу надавати допомогу сім’ям позики надавати перш за все і негайно допомогу червоноармійців та червоних партизанів, добив- добросовісним колгоспникам, які мають найбіль- шись такого становища, щоб жодна сім’я черво- шу кількість трудоднів, але чомусь отримали малу ноармійця в районі не потребувала» (Голодомор, кількість хліба або мають велику сім’ю». Також с. 785). Постанови бюро Вінницького обкому від пропонувалося годувати дітей у яслах та школах, 18 та 29 березня у частині описування механіз- для чого і колгоспники, і одноосібники мусили му централізованого розподілу виділених харчів здавати молоко з розрахунку 0,5 склянки на учня. дублюють постанову ЦК КП(б)У від 17 березня. Особливий порядок розподілу було визначено для Тут і пріоритет колгоспників з великою кількістю одноосібників. Їх розділили на три групи. До пер- трудоднів і розподіл одноосібників на три гру- шої віднесли тих, хто з відчаю від голоду збирався пи (Голод, 2007, с. 402, 409). Секретар цього об- вступити до колгоспу, до другої – ​тих, хто не ба- кому В. Чернявський у доповідній від 17 березня жав цього робити, до третьої – так​ званий «нетру- пропонував виділити в окрему групу тракторис- довий чи паразитичний елемент, спекулянти, кур- тів, для яких створити спеціальний фонд (Голод, кулі, люди без визначених занять». Продовольство 2007, с. 387). Директива з Мелітопольського рай- слід було виділяти лише хворим одноосібникам кому партії Дніпропетровської області від 29 квіт- DOI 10.15421/26200208

ня вимагала видавати колгоспам харчі «тільки за дивідуального сектора» (травень 1933 р.) Вейсман 91 виробленими трудоднями» і тільки тим, хто заді- бідкався, що в колгоспній їдальні годують не лише яний у посівній. Райком орієнтував максимально тих, хто працює в полі (тобто рятують від голод- скоротити кількість осіб, зайнятих на допоміжних ної смерті), що харчування налагоджене й у ті дні, роботах, щоб не видавати зайвого хліба: «Решті, коли роботу в полі унеможливлює погана пого- якщо вони працюють і якщо без цього не можна да: «Приходять на роботу від 70 до 100 чол., пе- обійтися (різні неминучі роботи) – не​ більше 150 г. реважно жінки, тоді як є потреба тільки в 25–30 на трудодень. При цьому по цій групі слід прове- чол., основна розмова «дайте нам роботу, бо ми сти перевірку, до мінімуму скоротити, пославши їсти хочемо», як правило, в ті дні, коли похмура їх на поле» (Голодомор, с. 832). Зайве вести мову, погода чи інші в громадській їдальні отримують що йшлося про те, щоб залишити помирати ту ча- харчування не дивлячись на те, що не працюють, стину селян, без яких можна було обійтися на по- цим колгосп зменшує свої запаси» (Державний ар- льових роботах. хів Чернігівськоїобласті, арк. 6). Подібні прикла- Для забезпечення суворого контролю за дотри- ди можна наводити і далі. Ось промовистий при- манням обраної ЦК ВКП(б) лінії Одеський обком клад з протилежного куточка України – Балтського​ КП(б)У зобов’язав створювати трійки (секретар району тогочасної Молдавської автономії у скла- райпарткому, голова райвиконкому та уповнова- ді УСРР. 24 березня секретар місцевого райкому жений ГПУ), а також погоджувати розподіл пози- Капцевич направив секретарям парткомів дирек- ки по колгоспах з начальниками політвідділів МТС тиву із засудженням того, що в окремих колгоспах (Голодомор, с. 797). Директива Павлоградського продовольчу позику пустили на громадське харчу- райкому КП(б)У, надіслана у травні секретарям вання, себто на порятунок якомога більшої кілько- парткомів, головам сільрад та начальникам політвід- сті селян. У документі наголошувалося: ділів МТС гнівно засуджувала «кричущі факти зрів- «а) Проддопомога має надаватися в першу чер- нялівки» та «знеособлення» при розподілі харчів. гу колгоспникам, які мають велику кількість тру- Фактично спроби врятувати від голодної смерті, які доднів і виявилися без хліба у зв’язку з поганим з суто фізіологічної точки зору мали передбачати господарюванням, також сім’ям червоноармійців, виділення на кожного їдця більш-менш рівномір- партизан-­колгоспників. ної норми (у вікових групах), кваліфікувалися як в) У другу чергу колгоспникам, які перебува- «винятково злочинний розподіл продовольчої до- ють у винятково важкому стані. помоги на місцях» (Голодомор, с. 861). Директива в) Виділення відбувається колгоспникам в ра- вимагала суворо дотримуватися розглянутого вище хунок трудоднів з негайним занесенням на трудовий принципу, який за визначенням програмував знач- рахунок колгоспника, який отримав проддопомогу. ну смертність з голоду. І саме крізь призму такого г) Одноосібникам позика видається через сіль- підходу слід сприймати риторику про намір «рі- раду, винятково тим з бідняків та середняків, хто шуче покласти край всілякій смертності та опу- гостро потребує. ханню на ґрунті недоїдання», якою наповнена ди- д) Необхідно добитися в кожному колгоспі ректива та й цілком слушні закиди в тому, що кол- організації громадського харчування (гарячої їжі госпна верхівка перетягує на себе значну частину колгоспникам, які працюють у полі)» (Державний виділених харчів (Голодомор, с. 860). архів Одеської області, спр. 39, арк. 12). Не бракувало ані подібних закидів, ані подіб- Висновки. Проаналізований комплекс доку- ної риторики і в інших регіонах України. Так, у до- ментів дозволяє дійти висновку про те, що підходи повідній уповноваженого політвідділу Прилуцької влади до питання «продовольчої допомоги» / «по- МТС Вейсмана від 13 червня 1833 р. зазначало- зики» зазнали еволюції упродовж першої полови- ся, що «під час загального об’їзду колгоспів, які є ни 1932 р. І в цьому полягає ключова новизна цієї в с. Полова, Мильки та Високе, Боршна та Валки… статті. До липня 1932 р. на харчування у призна- виявилося, що до цього часу не ліквідована зрів- чені регіони виділялася безповоротна допомога, нялівка при видання авансів під трудодні, кух- з липня – позика,​ яку слід було повертати. Ця зна- ні загального харчування – ​як богодільні прихо- кова зміна сигналізує про ужорсточення політики дять на роботу, отримуючи талони на кухні, а по- на викачування якомога більшої частини збіжжя тім ідуть додому, не виходячи на роботу, відпо- з урожаю 1932 р., що логічно вписується в контекст відного контрою з боку правління та бригадирів добре з’ясованих в історіографії заходів з органі- немає» (Державний архів Чернігівської області, зації Голодомору (насамперед у визначення непід- арк. 43). В іншій доповідній «Про стан колгоспу йомного хлібозаготівельного плану). Про це саме в селі Івківці «Радянське село» і робота серед ін- свідчить і кристалізація тоді курсу на відмову від розподілу харчів на їдця як єдино можливого прин- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 81–93

92 ципу порятунку населення від голоду, у випадку у вищих ешелонах радянської влади й використа- якщо влада справді бажає врятувати якомога біль- ні владною вертикаллю в Україні підходи свідчать шу частину населення. Якщо влада відкидала та- про завуальоване під нібито «продовольчу допомо- кий принцип, то це не можна витлумачити інакше гу» прагнення зберегти лише необхідну для вико- як прагнення врятувати тільки наперед визначену нання виробничих завдань кількість українських частину люду, а не увесь загал. А отже, встанов- селян з обов’язковою совєтизацією, а іншим ство- лення самого факту еволюції підходів влади в пи- рити умови, несумісні з життям. Подальша пер- танні «допомоги» / «позики», а також з’ясування спектива дослідження проблеми полягає в тому, її спрямованості чіткіше відтінює появу наміру щоб простежити як виконувалися спущені згори організувати штучний голод в українському селі. рішення на рівні адміністративних районів, сіль- Таким чином, з червня – липня​ 1932 р. надан- рад, колгоспів і як це вплинуло на смертність на- ня та розподіл централізованої продовольчої по- селення, наскільки гальмувало чи каталізувало ре- зики став складовою стратегії вбивства голодом алізацію загальних стратегій у кожному конкрет- значної частини українського населення. Задумані ному випадку, аж до рівня сіл. Бібліографічні посилання Александров, Кирилл, 2008. Коллективизация и Го- Кондрашин, В. В., 2009. Голод 1932–1933 го- лодомор 1932–1933 годов: причины, механизм и послед- дов – ​общая трагедия народов СССР. Казаков А. Ю., ствия. Посев. Москва, № 12 (1575), с. 29–38. ред. Известия Пензенского государственного педаго‑ Боряк, Тетяна, 2012. Продовольча допомога Кремля гического университета: гуманитарные науки, Пенза, як інструмент Голодомору в Україні. К. Бергкоф, А. По- № 11, с. 117–121. дольський, М. Тяглий, ред., 2012. Злочини тоталітарних Кульчицький, Станіслав, 2005. Голодомор 1932– режимів в Україні: науковий та освітній погляд: ма‑ 1933 pр. в Україні як геноцид. Київ: Інститут історії теріали Міжнародної наукової конференції. м. Вінниця України НАН України, 220 с. 21–22 листопада 2012 р., Київ, c. 10–33. Кульчицький, Станіслав, 2007. Голодомор 1932– Василенко, Володимир, 2016. Методологія правової 1933 pр. в Україні як геноцид: труднощі усвідомлення. оцінки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні як злочину Київ: Наш час, 424 с. геноциду. Володимир Василенко, Мирослава Антонович, Кульчицький, С. В., відп. ред., 2012. Українське сус‑ ред., 2014. Голодомор 1932–1933 в Україні як злочин ге‑ пільство 30-х рр. ХХ ст.: нариси повсякденного життя: ноциду згідно з міжнародним правом. Київ: Видавничий колективна монографія. Київ: Інститут історії України дім «Києво-Могилянська­ Академія», с. 13–73. НАН України, 786 c. Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, Кульчицький, Станіслав, 2013. Червоний виклик. Історія комунізму в Україні від його народження до мовою документів, 1990, Пиріг, р. Я., Кентій, А. В. Ко- загибелі, Кн. 2. Київ: Темпора, 628 с. марова, І. Л., Лозицький В. С., Соловйова, А. А. упоряд. Київ: Видавництво політичної літератури України, 605 c. Марочко, Василь, 2007. Голодомор 1932–1933 рр. Київ, 64 с. Голод та Голодомор на Поділлі 1920–1940 рр. Збір‑ ник документів та матеріалів, 2007, Подкур, Р. Ю., Марочко, Василь, Мовчан, Ольга, 2008. Голодомор Васильев, В. Ю., Кравченко, П. М. Лациба, П. М., Мель- в Україні 1932–1933 років. Хроніка. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська­ Академія». ничук, П., Петренко, В. І., упоряд. Вінниця: ДП «Дер- жавна картографічна фабрика», 704 c. Сергійчук, Володимир, 2018. Голодомор 1932–1933 років як геноцид українства. Вишгород: ПП Сергій- Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи чук М. І., 432 c. і матеріали, 2007. Пиріг, Р. Я., упоряд. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська­ Академія», 1128 c. Смолій, В. А. голов. ред., 2003. Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. Київ: Інститут Гудзь, Віктор, 2019. Історіографія Голодомору історії України НАН України, 888 c. 1932–1933 років в Україні: монографія. Мелітополь: Солдатенко, В. Ф., 2012. Трагедія тридцять третьо- ФОП Однорог Т. В., 1153 с. го: нотатки на історіографічному зрізі. Солдатенко В. Ф., Спр. 39. Оп. 2. Ф. П‑869. Державний архів Одеської голов. ред., 2012. Національна та історична пам’ять: області. зб. наук. праць, Вип. 3. Київ: ДП «НВЦ Н 35 «Пріори- Спр. 41. Оп. 2. Ф. П‑869. Державний архів Одеської тети», с. 3–92. області. Davies, R. W., Weatcroft, Stephen G., 2004. The Years Спр. 11. Оп. 1. Ф. П‑888. Державний архів Черні- of Hunger: Soviet Agriculture, 1931–1933. NewYork: гівської області. Palgrave Macmillan, 555 p. 3еленин, И. Е., 1994. «Революция сверху»: завер- D’Ann, Penner, 1998. The Agrarian «Strike» of 1932– шение и трагические последствия. Вопросы истории. 1933. Moore, Kate, 1998. Kennan Institute Occasional Москва, № 10, с. 35–42. Papers, no 269. Washington, p. 1–51. Іваненко, Валентин, Романець, Наталія, 2008. Го‑ Kuromia, H. 2008. The Soviet Famine of 1932–1933. лодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині та За‑ Reconsidered. Europe-­Asia Studies. Vol. 60, Glasgow, № 4, поріжчині. Київ, 64 с. p. 663–675. DOI 10.15421/26200208

References 93 Alexandrov, Kirill, 2008. Kollektivizatsiia i Golodomor Kulchytski, Stanislav, 2007. Holodomor 1932–33 1932–1933 godov: prichiny, mechanism, posledstviia [The rr. v Ukraini iak henotsyd: trudnoshchi usvidomlennia Collectivization and Holodomor of 1932–1933: Сauses, [Holodomor in Ukraine as a Genocide: Difficulty of Meсhanism, Consequences]. Posev [The Sowing]. Moscow, Awareness]. Kyiv: Nash chas, 424 p. (іn Ukrainian). No 12 (1575), pp. 29–38 (in Russian). Kulchytskyi, S. V. eds., 2012 Ukrainske suspilstvo Boriak, Tetiana, 2012. Prodovol’cha dopomoha Kremlia 30-kh rr. XX st.: narysy povsiakdennoho zhyttia. Kolektyvna iak instrument Holodomoru v Ukraini [The Food Aid of monografiia[ The Ukrainian Society of 1930–1939: Essays the Kreml as an instrument of Holodomor in Ukraine], in of Everyday Life]. Kyiv: Institute of history of Ukraine of Bergkof, K, Podolskyi, A. and Tiahlyi, M., eds. Zlochyny NAN of Ukraine. 786 p. (in Ukrainian). totalitarnych rezhymiv v Ukraini: naukovyi ta osvitnii Kulchytski, Stanislav, 2013. Chervonyi vyklyk. Istoria pohliad: materialy mizhnarodnoji naukovoji konferenciji, komunizmu v Ukraini vid ioho narodzhennia do zahybeli [The m. Vinnytsia 21–22 lystopada 2012 r. [The Crimes of Red Challenge. The History of Communism from Origion Totalitarian Regimes in Ukraine: Scientific and Educational to Сollapse], Vol. 2. Kyiv: Tempora, 628 p. (іn Ukrainian). View: The papers of International Conference, Vinnytsia Kuromia, H., 2008. The Soviet Famine of 1932–1933. Novemver 21–22 of 2012]. Kyiv, pp. 10–33 (in Ukrainian). Reconsidered. Europe-­Asia Studies. Glasgow, Vol. 60, No 4, Davies, R. W., Weatcroft, Stephen G., 2004. The Years pp. 663–675 (in English). of Hunger: Soviet Agriculture, 1931–1933. NewYork: Marochko, Vasyl, 2007. Holodomor 1932–1933 rr. Palgrave Macmillan, 555 p. (in English). [Holodomor of 1932–1933]. Kyiv, 64 p. (іn Ukrainian). D’Ann, Penner, 1998. The Agrarian «Strike» of 1932– Marochko, Vasyl and Movchan, Olga, 2008. Holodomor 1933 in Moore, Kate, ed., Kennan Institute Occasional 1932–1933 rokiv v Ukraini. Khronika [Holodomor of Papers, No 269. Washington, pp. 1–51 (in English). 1932–1933 in Ukraine. Chronicle]. Kyiv: Vydavnychyi Holod 1932–1933 rokiv na Ukraini: ochyma istorykiv, dim «Kyievo-­Mohylanska Akademia» (іn Ukrainian). movoiu dokumentiv [The Famine of 1932–1933 in Ukraine: Smolii, V. A., сhief of eds., 2003. Golod 1932–1933 in the Eyes of Historians and in the Information of rokiv v Ukraini: prychyny ta naslidky [The Famine of Documents]. 1990, Pyrig, R. J., Kentii, A. V., Komarova, 1932–1933 in Ukraine: Causes and Consequences]. Kyiv: I. L., Lozytskyi, V. S. and Soloviova A. A. eds. Kyiv: Institute of History of Ukraine of NAN of Ukraine, 888 p. Vydavnytstvo politychnoi literatury Ukrainy, 605 p. (in Ukrainian). (in Ukrainian). Serhiichuk, Volodymyr, 2018. Holodomor 1932–1933 Holod ta Holodomor na Podilli 1920–1940 rr. rokiv iak henotsyd ukrainstva [Holodomor of 1932–1933 as Zbirnyk dokumentiv ta materialiv [Holod and Holodomor a Genocide of Ukrainians]. Vyshhorod: PP. Serhiichuk M. I., in the Podillia, 1920–1940. The Collection of Documents 432 p. (іn Ukrainian). and Papers], 2007, Podkur, R. J., Vasylev, V. J., Kravchenko, P. M., Latsyba, V. P., Melnychuk I. P., Soldatenko, V. F., 2008. Trahediia trydtsiat tretioho: Petrenko, V. I. eds. Vinnytsia: DP «Vinnytska kartografichna notatky na istoriohrafichnomu zrizi [The Tragedy of 1933: fabryka», 704 p. (in Ukrainian). The Notes on the Hostoigraphy], in Soldatenko, V. F., ed.. Natsionalna ta istorychna pamiat: zb. nauk. prats [The Holodomor 1932–1933 rr. v Ukraini. Dokumenty National and Historical Memory: Сollection of Scientific i materialy [Holodomor of 1932–1933 in Ukraine. Documents Works], Vol. 3. Kyiv: DP NVT X 35: Priorytety», pp. 3–92 and Papers]. 2007. Pyrig R. ed. Kyiv: Vydavnychyi dim (іn Ukrainian). «Kyievo-­Mohylansla Akademiia, 1128 p. (in Ukrainian). File 11. Inventory 1. Fund P-888. Chernihiv: The State Hudz, Victor, 2019. Istoriografiia Holodomoru 1932– Archive of Chernihiv Region, 124 s. (in Russian). 1933 rokiv v Ukraini: monografiia[ The Historiography of the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine: Monograph]. File 39. Inventory 2. Fund P-869. Odessa: The State Melitopol: FOP Odnorog T. V., 1153 p. (іn Ukrainian). Archive of Odessa Region, 89 s. (in Russian). Ivanenko, V. and Romanets, N., 2007. Holodomor File 41. Inventory 2. Fund P-869. Odesa: The State 1932–1933 rokiv na Dnipropetrovshchyni ta Zaporizhchyni Archive of Odessa Region, 67 s. (in Russian). [Holodomor of 1932–1933 in the Dnipropetrovsk and Vasylenko, Volodymyr, 2016. A Methodology for Legal Zaporizhzhia Regions]. Kyiv, 64 p. (in Ukrainian). Analysis of the 1932–1933 Holodomor in Ukraine as a Kondrashyn, V. V., 2009. Golod 1932–1933 godov –​ Crime of Genocide, in Vasylenko Volodymyr, Antonovych obshchaia tragediia narodov SSSR [The Famine of 1932– Myroslava eds., The Holodomor of 1932–1933 in Ukraine 1933 is a Сommon Tragedy of the Nations of USSR], in as a Crime of Genocide under International Law. Kyiv: Kazakov, A. J. eds., Izvestiia Penzenskogo gosudarstvennogo Vydavnychyi dim «Kyievo-­Mohylansla Akademiia, pp. 13– pedagogicheskogo universiteta: gumanitarnye nauki [News 73 (in Ukrainian). of Penza State Pedagogical University: Humanity Sciences], Zelenin, I. E., 1994. «Revolutsiia sverhu»: zavershenie Penza, No 11, pp. 177–121 (in Russian). i tragicheskiie posledstviia [The Renolution from Above: Kulchytski, Stanislav, 2005. Holodomor 1932–33 rr. v Completion and Tragedical Consequences]. Voprosy Ukraini iak henotsyd [Holodomor in Ukraine as a Genocide]. istorii [Questions of History]. Moscow, No 10, pp. 35–42 Kyiv: Instytute of History of Ukraine of NAN of Ukraine, (in Russian). 220 p. (іn Ukrainian). 94 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106 DOI 10.15421/26200209 http://www.uha.dp.ua УДК 323.281:94(477.44) метод привів до акталізації спільних рис радянського тоталітаризму з авторитарними режимами XXI ст. Господарники цукрової Основні результати: на основі рішень пленуму союзного ЦК і політбюро ЦК ВКП(б) по партійних промисловості Поділля органах України доводилися підстави для висновків в умовах сталінської боротьби за стратегічного характеру. В умовах «оточення» ще ослабленими Великою депресією капіталістичними «монобільшість» у радянському країнами, розгорнутої пропагандистської кампанії суспільстві навколо прийняття Конституції переможного соціалізму в СРСР і офіційно проголошеної широкої О. М. Бут демократії, за «єдності робітничого класу і колгоспного селянства», для ВКП(б) відкривався шлях реалізації доктор історичних наук, професор в суспільстві тактики блоку комуністів і безпартійних. ORCID: 0000-0003-0562-0666 Це дало підстави Генсеку правлячої партії можливість ResearcherID: AAJ‑9753-2020 переконати партійну еліту в тому, що відтепер [email protected] шкідників поставляє не «середовище буржуазних Донецький національний університет спеціалістів», а вже сама партія, що господарські імені Василя Стуса кадри були «засмічені шпигунами та шкідниками». вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, Україна, 21021 Висновки: авторами висвітлено масштаби шкоди, завданої «великим терором» одній із важливих галузей промисловості України, що обмежувало забезпечення К. І. Мєлєкєсцев населення цукровою продукцією. Масові репресії кандидат історичних наук були б неможливими без встановлення абсолютного ORCID: 0000-0003-4931-9576 контролю монобільшості правлячої партії над владою ResearcherID: AAJ‑9727-2020 та суспільством, що становить урок для майбутніх [email protected] поколінь. Практичне значення: матеріали статті суттєво Донецький національний університет додають до обґрунтування необхідності подальших імені Василя Стуса досліджень радянського тоталітаризму та масових вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, Україна, 21021 репресій, а також посилюють застереження державним керівникам від подібних «ексцесів» на шляху пошуку монобільшості. Наведені дані можуть бути використані Анотація. Мета статті: показати, по-перше, сутність у посібниках з історії України, Вінниччини, польської сталінського розуміння «антирадянських елементів» спільноти на Поділлі, в краєзнавчих матеріалах, ЗМІ, в умовах успіхів соціалізму, і по-друге, занедбане у творчій діяльності майстрів культури. Оригінальність: ставлення влади до господарських кадрів цукрової стаття базується на недавно відкритих архівних фондах промисловості на прикладі Поділля. Методи: на основі щодо долі потерпілих від терору. Наукова новизна: поглибленого опрацювання архівно-­слідчих справ вперше введено до наукового обігу і узагальнено дані колишнього НКВС у сучасному фонді Держархіву з матеріалів ДАВО щодо репресованих господарських Вінницької області та в серії книжок «Реабілітовані кадрів провідного регіону цукрової промисловості історією» проаналізовано масові арешти господарників країни; повернуто імена маловідомих господарників. цукрової промисловості – ​однієї з провідних «солодких Тип статті: тематичне дослідження. областей»: від керівництва облцукротресту до директорів і головних інженерів цукрових заводів. Ключові слова: «Великий терор»; Історична пам’ять; Історико-­критичний метод сприяв відділенню офіційної НКВС; Репресії; Поляки. пропаганди від суті фактів при аналізі першоджерел. Таким вдалося довести позитивну динаміку розвитку Надійшла до редколегії 01.04.2020 і реальні успіхи роботи цукрової промисловості, про Прорецензована 15.10.2020 що свідчать авторські таблиці. Історико-порівняльний­ Рекомендована до друку 01.11.2020 © Бут О. М., Мєлєкєсцев К. І., 2020 Статтю підготовлено відповідно до завдань держбюджетної теми 0118U 002396 «Актуальні питання історії України в контексті європейської цивілізації». 95 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106 DOI 10.15421/26200209 http://www.uha.dp.ua УДК 323.281:94(477.44) исторический метод привел к актуализации общих черт советского тоталитаризма с авторитарными режимами XXI в. Основные результаты: на основе Хозяйственники сахарной решений пленума союзного ЦК и политбюро ЦК промышленности Подолья ВКП(б) по партийным органам Украины приводились основания для выводов стратегического характера. в условиях сталинской борьбы за В условиях «окружения» еще ослабленными «монобольшинство» в советском Великой депрессией капиталистическими странами, развернутой пропагандистской кампании вокруг обществе принятия «Конституции победившего социализма» в СССР и официально провозглашенной широкой А. Н. Бут демократии, при «единстве рабочего класса доктор исторических наук, профессор и колхозного крестьянства», для ВКП(б) открывался ORCID: 0000-0003-0562-0666 путь реализации тактики блока коммунистов и беспартийных относительно общества. Это дало ResearcherID: AAJ‑9753-2020 основания для Генсека правящей партии убедить [email protected] партийную элиту в том, что отныне вредителей Донецкий национальный университет поставляет не «среда буржуазных специалистов», а уже имени Василия Стуса сама партия, хозяйственные кадры были засорены «шпионами и вредителями». Выводы: авторами ул. 600-летия, 21, г. Винница, Украина, 21021 освещены масштабы ущерба, причиненного «большим террором» одной из важных отраслей промышленности К. И. Мелекесцев Украины, что ограничивало обеспечение населения кандидат исторических наук сахарной продукцией. Массовые репрессии были бы ORCID: 0000–0003–4931–9576 невозможны без установления абсолютного контроля ResearcherID: AAJ‑9727–2020 одной партии над властью и обществом, что является [email protected] уроком для будущих поколений. Практическое значение: материалы статьи существенно дополняют Донецкий национальный университет имени обоснование необходимости дальнейших Василия Стуса исследований советского тоталитаризма и массовых ул. 600-летия, 21, г. Винница, Украина, 21021 репрессий, а также усиливают предостережение государственным деятелям от подобных «эксцессов» Аннотация. Цель статьи: показать, во‑первых, на пути достижения монобольшинства. Приведенные сущность сталинского понимания «антисоветских данные могут быть использованы в пособиях по элементов» в условиях успехов социализма, истории Украины, Винницкой области, польской и, во‑вторых, небрежное отношение власти диаспоры Подолья, в краеведческих материалах, к хозяйственным кадрам сахарной промышленности СМИ, в творческой деятельности мастеров культуры. на примере Подолья. Методы: на основе углубленной Оригинальность: статья основана на недавно обработки архивно-следственных­ дел бывшего НКВД открытых архивных фондах о судьбе пострадавших в современном фонде Госархива Винницкой области от террора. Научная новизна: впервые введены и в серии книг «Реабилитированные историей» в научный оборот и обобщены данные из материалов проанализированы массовые аресты руководителей ГАВО о репрессированных хозяйственниках сахарной промышленности – ​одной из ведущих ведущего региона сахарной промышленности страны; «сладких областей»: от руководства облсахартреста возвращены имена малоизвестных хозяйственников. до директоров и главных инженеров сахарных Тип статьи: тематическое исследование. заводов. Историко-­критический метод способствовал отделению официальной пропаганды от сущности Ключевые слова: «Большой террор»; Историческая фактов при анализе первоисточников. Таким удалось память; НКВД; Репрессии; Поляки. доказать позитивную динамику развития и реальные успехи работы сахарной промышленности, о чем Поступила в редколлегию 01.04.2020 свидетельствует авторская таблица. Сравнительно-­ Прорецензирована 15.10.2020 Рекомендована в печать 01.11.2020 © Бут А. Н., Мелекесцев К. И., 2020 Статья подготовлена в соответствии с задачами госбюджетной темы 0118U 002396 «Актуальные вопросы истории Украины в контексте европейской цивилизации». 96 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106 DOI 10.15421/26200209 http://www.uha.dp.ua LCC DK508: 265.8.U 4: 1056.2.P64 industry, as evidenced by the author’s tables. The historical-­ comparative method leads to actualization of common Podiilia sugar industry owners under features of the Soviet totalitarianism with the authoritarian regimes of the current 21st century. Main results: based Stalinist struggle for «mono-majority» on the analysis of in-depth reading of documents of in the Soviet society the VIII Extraordinary Congress of the Soviets of the USSR and the long taboo regarding the researching of documents of the February-March­ (1937) plenum of the O. M. But Central Committee of the CPSU(b), it is evident that the Sc. D. (History), Professor Secretary General of the ruling party reached a strategic ORCID: 0000-0003-0562-0666 conclusion. Stalin succeeded in convincing the party-­state ResearcherID: AAJ‑9753-2020 elite that the new «enemies of the people» came neither [email protected] from the capitalist camp, nor from the ranks of «bourgeois specialists», but rather from inside the party itself, Vasyl’ Stus Donetsk National University declaring that the economic cadres were «clogged by 21, 600‑richchia street, Vinnytsia, Ukraine, 21021 spies and saboteurs». Conclusions: The authors highlight the extent of the damage caused by the Great Terror to K. I. Mieliekiestsev one of the important industries of Ukraine, which limited Ph. D. (History) the supply of sugar to the population. Mass repression ORCID: 0000-0003-4931-9576 would have been impossible without one party’s absolute ResearcherID: AAJ‑9727–2020 control over government and society, which is a lesson for [email protected] future generations. Practical meaning: the article’s results sufficiently provide an additional justification for further Vasyl’ Stus Donetsk National University studies of mass repressions and the Soviet totalitarianism, 21, 600‑richchia street, Vinnytsia, Ukraine, 21021 and also constitute a warning to state leaders against such «excesses» in the search for «monomajority». The data may Abstract. The aim: firstly, to show the essence of Stalin’s be used for textbooks on the history of Ukraine, Vinnytsia understanding of «anti-Soviet­ elements» in the context of Region, Polish community in Podillia, in regional studies, «socialist successes», and, secondly, to describe neglected mass media and in fiction.Originality : The article is based attitude of the authorities to the sugar industry on the on recently opened archives concerning the fate of victims example of Podillia. Methods: The article is based on of terror. Scientific novelty: the data from DAVO’s archives the analysis of archived investigation cases of the former on the oppressed personnel of the sugar industry was first NKVD found in the State Archives of Vinnytsia Region, introduced into scientific circulation and summarized, the and in «Rehabilitated by History» book series, detailing names of little-known­ owners of the industry are restored. specific examples of mass arrests of sugar industry owners: Type of article: case study. from the leadership of the Oblast Sugar Trust to various directors and chief engineers of sugar mills and factories. Keywords: The Great Terror; Historical memory; NKVD; The historical-critical­ method helped to separate official Repression; Poles. propaganda from the essence of facts in the analysis of primary sources. This allows to prove the positive Received 01.04.2020 dynamics of development and real successes of the sugar Reviewed 15.10.2020 Accepted 01.11.2020

© But O. M, Mieliekiestsev K. I., 2020

The article is prepared in accordance with the tasks of the state budget theme 0118U 002396 «Topical issues of the history of Ukraine in the context of European civilization». DOI 10.15421/26200209

Постановка проблеми. Доля керівного кор- ликого терору»). З архівів. ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, 97 пусу господарників в одній з важливих галузей № 1(28), с. 66). промисловості заслуговує на увагу дослідників. У межах «Польської операції» НКВС були ре- У період підготовки до виборів до Верховної Ради пресовані чесні працівники керівного складу цу- СРСР у цукровій промисловості склалася система крозаводів Поділля, поляки-­громадяни СРСР. Їхні вирощування сировини та її переробки, виділялися імена потребують відновлення в історичній пам’яті, фахівці та керівники, постійні робочі кадри. що, на жаль, стає все надалі актуальним, врахову- Після прийняття Конституції переможно- ючи обмеження доступу дослідників до матеріалів го соціалізму та проголошення широкої демо- стосовно репресій. Це в першу чергу стосується го- кратії партійно-радянське­ керівництво вирішило ловних союзних архівів, які не дозволяє досліджу- проводити кампанію до виборів Верховної Ради вати нинішній уряд Російської Федерації. Тож для СРСР під гаслами блоку комуністів і безпартійних. науки вкрай на часі шукати відповіді у нині роз- Задоволений перемогою на лютнево-березневому­ секречених архівних матеріалах колишньої УРСР (1937 р.) пленумі ЦК ВКП(б) і у відповідь на уль- та інших республік, враховуючи обмежений до- тимативні вимоги ряду перших секретарів обкомів ступ у Росії. партії про дозвіл їм на «зачистку антирадянських У наших умовах також залишаються проблеми: елементів», Й. Сталін був неспроможний не по- активність українських дослідників щодо питань годитись на ліквідацію незадоволених. Й. Сталін репресій періодично проявляється у роки «пам’ят- особисто написав проєкт «Про антипартійні еле- них дат», через що сталінські репресії розгляда- менти», який затвердило політбюро ЦК ВКП(б) як ються як окремі факти безглуздого насильства, які рішення 2 липня 1937 р. П51/94 (Бутовский поли- траплялися ніби в один момент. У той же час між гон. Книга памяти жертв политических репрес- попереднім встановленням монобільшості однієї сий – 1937–1938​ гг., 1997, с. 116–117). політичної сили у владі та масштабними репресія- Для реалізації успішного проведення кампа- ми проти суспільства, як нам здається, має існува- нії до органів радянської влади Й. Сталін розробив ти зв’язок. Сьогоденні спроби досягнення подіб- стратегію політики використання «очищення» для ної однопартійної «монобільшості» в пострадян- установлення монобільшості правлячої партії в ба- ських країнах осучаснюють і актуалізують про- гатонаціональному суспільстві. Особливість цієї блему дослідження. стратегії полягала в тому, що до антирадянських Історіографія. Політичні репресії були поро- елементів відносили не тільки «офіційні» залиш- джені радянською державою, де «розвинута коло- ки експлуататорських класів, а й колишніх «укло- сальна бюрократія оплела немов павутиною всю ністів» у ВКП(б): так звані «праві» (бухарінці) та країну і все собі підпорядкувала», як бачив уже «ліві» (троцькісти). в 1937 р. філософ М. Бердяєв. Вона, за його ви- Складовою політики боротьби за монобіль- словом, стала «такою самою, як будь-яка деспо- шість, як боротьби держави проти свого народу, тична держава, вона діє такими самим засоба- були ініційовані особисто Й. Сталіним і чітко орга- ми: брехнею та насильством. Це перш за все дер- нізовані його сатрапом М. Єжовим операції НКВС жава військово-політична»­ (Berdiajew, N., 1937. проти «антирадянської діяльності». Із 15 опера- Sinn und Schicksal des russischen Kommunismus). цій за національною ознакою першою і найбільш Загальну оцінку сталінського тоталітарного режи- масштабною стала польська. На її виконання за на- му дали політолог р. Такер («Сталин. Путь к влас- казом НКВС № 00485 від 11 серпня 1938 р. станом ти»), історик р. Конквест («The Great Terror: A по Вінницькій області тільки на 10 січня 1938 р. Reassessment»), економіст Ф. фон Гаєк («Шлях до було засуджено понад 3,8 тис., з них за першою кріпацтва»), літератор Дж. Орвелл («1984» и эссе категорією – ​3,2 тис. осіб (Реабілітовані історією: разных лет). в 27 томах. Т. Вінницька область: Кн. 1, 2006, с. 48). Українські автори у своїх роботах великою мі- Заслуговують на увагу дослідників маловідомі іме- рою керувалися настановами академіка П. Тронька. на керівників цукрової промисловості Вінниччини, Він був організатором науково-­дослідної роботи на які потрапили під жорна сталінських репресій 1937– виконання постанови КМУ «Про заходи щодо реа- 1938 рр. Про маховик репресій свідчать дані під- лізації Закону Української РСР «Про реабілітацію сумкової довідки для Президії ЦК ВКП(б) про по- жертв політичних репресій на Україні»». На його рушення законності за 1937–1938 рр., де зазначено: заклик, що ця справа є «нашим священним обов’яз- розстріляно майже 682000 серед понад 1372000 за- ком», відгукнулися численні науковці та краєзнав- арештованих осіб (Кульчицький С., 2007. Подарунок ці (Тронько, П., 1995. Наш священний обов’язок. Сталіна радянському електорату (До 70-річчя «ве- З архівів. ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, № ½, с. 4). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106

98 Встановлення сталінським режимом політики Серед російських знаних фахівців сталін- терору розкривалися українськими дослідниками ської доби виділяються соціолог та дослідник ре- з часів здобуття незалежності України. Ще до розпа- волюційного руху, партійної боротьби ВКП(б) та ду СРСР, у 1990 р. Ю. Шаповал опублікував працю Комінтерну (у 7 т.) В. Роговін, історик, автор шести- «У ті трагічні роки: Сталінізм на Україні». У 1991 р. томника з історії СРСР Ю. Жуков. Питання «вели- В. Даниленко, Г. Касьянов та С. Кульчицький опу- кого терору» в історії та історіографії у своїх працях блікували дослідження «Сталінізм на Україні: 20– розкрили російські автори В. Гордон, А. Клопов, 30-ті роки». Серед фахівців, які деталізували пи- О. Хлевнюк та ін. Проте конкретно долі цукроза- тання репресій у монографіях, С. Білоконь з пра- водчиків вони майже не торкалися. цею «Масовий терор як засіб державного управ- Метою дослідження є поглиблений погляд на ління в СРСР 1917–1941»; І. Білас з 2-х т. твором сутність сталінського розуміння «антирадянських «Репресивно-каральна­ система в Україні (1917– елементів» в умовах успіхів соціалізму, занедбане 1953): суспільно-політичний­ та історико-правовий­ ставлення влади до господарських кадрів цукрової аналіз». Тема репресій знайшла своє відображення промисловості на прикладі Поділля. в монографіях таких істориків: О. Бут, П. Добров, Завдання дослідження – показати​ маловідо- В. Іваненко, З. Лихолобова, В. Нікольський. мі імена керівників провідної галузі господарства Серед новітніх наукових розвідок репресивної Вінниччини за умов «великого терору», актуалізу- політики на селі постали дослідження М. Шитюка, вати їх для сучасників. С. Корновенко, Г. Капустян, Н. Романець. Однак Задля досягнення мети та виконання завдань навіть у найновіших роботах майже не знайшли автори виходили з принципів сучасної методоло- відображення проблеми цукрової промисловості гії наукових досліджень. Історико-­критичний ме- України, як однієї з важливих царин економіки за тод застосований до першоджерел, щоб «відвіяти часів сталінізму. Питання конкретно долі керівно- зерна від полови», виокремити історичні факти від го складу в цукровій галузі, її місце і доля в модер- домішку сталінської пропаганди. По-перше, на ос- нізації промисловості другої половини 1930-х рр. нові архівних джерел вдалося визначити реальні змогли привернути увагу таких українських нау- здобутки цукрової промисловості, результати ді- ковців як А. Давидюк, В. Петренко, А. Безуглий та яльності її керівництва. По-друге, розкрити без- Н. Гушинець. Узагальнюючому погляду на долю перечні факти з біографій репресованих. По-третє, поляків-­цукрозаводчиків Вінниччини присвячено відшукати інформацію щодо причин репресій, по- дослідження О. Бута «Роль поляків у розвитку цу- казавши, що знищення людей базувалося на полі- крової промисловості Поділля та їх доля в умовах тичних та етнічних мотивах, а не було викликано наказу НКВС Союзу РСР». саботажем чи некомпетентністю господарників. Проблемам репресії в добу «великого теро- Історико-­порівняльний метод використаний для ру» присвятили увагу іноземні дослідники. Нариси порівняння спільних та відмінних рис у розвитку про діяльність більшовицької влади містяться в пу- предмета дослідження: прагнення влади у країнах блікації «Польща – ​нарис історії», Інституту на- Східної Європи до встановлення «монобільшості», ціональної пам’яті у Варшаві. Оригінальні підхо- повного панування над політикумом і суспільством ди проявили автори збірок ІНП Польщі за учас- однієї політичної сили у XX ст. та сьогодні. тю американських, українських та російських Виклад основного матеріалу та результа- вчених щодо «польської операції НКВС 1937– ти. У скарбницю Радянської України серед старих 1938 рр.». Масові репресії в СРСР стали темою до- 174 колишніх цукрових заводів потрапили десятки сліджень білорусько-польського­ історика, дисидента підприємств Поділля й області. Згідно з Декретом М. Іванова, який вже у 1991 р. у Варшаві опубліку- Раднаркому Росії «Про націоналізацію цукрової вав дані про переслідування поляків в Радянській промисловості» (липень 1918 р.) та Декретом РНК Україні у творі «Pierwszy naród ukarany. Polacy w «Про цукрову промисловість» (січень 1920 р.) були Związku Radzieckim 1921–1939»; а пізніше у пра- закладні принципи та заходи задля збереження цях 2014 р. «Zapomniane ludobójstwo. Polacy w «колишніх поміщицьких посівів цукрового буря- państwie Stalina. «Operacja polska» 1937–1938» та ка від вінницького куркульства, різних контррево- 2017 р. «Zginęli bo byli Polakami» розкрив прове- люційних банд» (Бескоровайний, П., 1957, с. 4). дення операції в решті СРСР. Загальний погляд на Цукротрест у Москві об’єднував і заводи України. політичні чистки та терор в сталінській Україні На виконання й розвиток зазначених декретів РНК проти представників різних етносів пропонує до- Росії постановою Раднаркому УСРР за підписом слідник р. Куснєж у праці 2016 р. «Czystki i terror Х. Раковського визначалися заходи: 1) захист від na Ukrainie (1934–1938)». позасудових арештів і конфіскації майна та рекві- зиції квартир трудівників без відома Головцукру DOI 10.15421/26200209

і його місцевих органів; 2) забезпечення всіх без- забезпечити сировиною такі потужності, тож від- 99 посередньо зайнятих на виробництві продуктами булося скорочення до трьох новобудов (Бойко, О., та промисловими товарами; 3) гарантування звіль- 2016, с. 372). нення від трудових закликів (ДАВО. Ф. Р‑628. Оп. У результаті вжитих заходів площі під цу- 1. Спр. 4. Арк. 2). Це сприяло закріпленню робіт- кровий буряк у Вінницькій області з 1934 р. по- ників і керівного складу галузі, її виходу із зане- чали скорочуватися. Проте урожайність, за раху- паду на початку 1920-х рр. до потужних перемін. нок кращої підготовки ріллі, посівів по гарних по- Планом першої п’ятирічки в республіці перед- передниках і своєчасного догляду збільшувалася. бачалося побудувати 11 нових заводів. Однак із ча- Найголовніше – зростало​ виробництво цукру. Про сом виявилося, що сільське господарство не може динаміку перетворень свідчить табл. 1. Таблиця 1 Заводи Виробн. сезон Виробл. цукру (в центнерах) всього діючі 1921–1922 рр. 43 25 118 083 1924–1925 рр. 43 27 722 690 1928–1929 рр. 43 40 2 802 879 1932 р. – 40 2 072 718 1934 р. – 40 3 226 526 1937 р. – 40 >5 500 000 (Бут, О., 2020. Роль поляків у розвитку цукрової промисловості Поділля та їх доля в умовах наказу НКВС Союзу РСР. С. 19.) Основною і головною виробничою дільни- і підійти до завершення плану другої п’ятирічки. цею цукрової промисловості були заводи, трудо- Про характерні зміни в системі Вінницького об- ві колективи яких переробляли буряк від радгос- ласного цукротресту свідчать результати провід- пів і колгоспів. Їх взаємодія допомогла пережити них заводів у 1937 р. (див. табл. 2). страшні людські втрати, викликані Голодомором,

Таблиця 2 Кількість продукції білого цукру Завод Прийнято буряка (ц.) (ц.) Бабинський 937 375 114 709 Берщадський 861 459 112 928 Гайсинський 1 418 198 131 368

Складено авторами за: (ДАВО. Ф. Р‑4406. Оп. 6. Спр. 1. Арк. 1, 49; ДАВО. Ф. Р- 4406. Оп. 6 Спр. 2. Арк. 14). Але напружені плани другої п’ятирічки, переконати партійно-­державну еліту в тому, що те- як завершальної фази реконструкції народного пер шкідників «поставляє не буржуазний табір, не господарства Союзу РСР, часто переглядалися. середовище буржуазних спеціалістів, а уже сама Попри прикрите оманою дострокове завершення партія, господарські кадри були засмічені шпигу- першої п’ятирічки, невизнане велике потрясін- нами та шкідниками». Свідченням тому для укра- ня Голодомору 1932–1933 рр., раптова «палочка-­ їнської історії стали подальші постанови політбю- виручалочка» – стахановський​ рух – давала​ надію ро ЦК ВКП(б) «Про незадовільне партійне керів- партійно-­державному керівництву на «великий пе- ництво київського обкому КП(б)У і про недоліки релом» для завершення другої п’ятирічки. За умов в роботі ЦК КП(б)У» від 16 січня 1937 р., а також ослабленої «великою депресією» капіталістичної «Питання вугільного Донбасу в зв’язку з рішенням системи, помпезно проведеної кампанії з прийнят- РНК СРСР та ЦК ВКП(б)» від 13 травня 1937 р. тям Конституції переможного соціалізму в СРСР (ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 438. Арк. 1; ЦДАГО. Ф. відкривався шлях ВКП(б) для реалізації в суспіль- 1. Оп. 6. Спр. 439. Арк. 93). стві тактики «блоку комуністів і безпартійних». В усіх «гріхах» велике політбюро звинувачу- Сума зазначених чинників, на наше переконання, вало «мале», а «малому» всі біди бачилися в діях виходячи з аналізу поглибленого прочитання ма- на місцях. Це і велика плинність кадрів, господар- теріалів лютнево-­березневого (1937 р.) пленуму ських, інженерно-технічних­ працівників, огуль- ЦК ВКП(б), дала Генсеку підстави зробити важ- не звинувачення фахівців без розгляду справ чи ливий стратегічний висновок. Й. Сталіну вдалося ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106

100 підстав, з передачею до суду (Бут, О., Добров, П., гий із притягнутих понад 54 тис. осіб був поляком 2002, с. 181–182). (Нікольський, В., 2012, с. 38). Організатором боротьби правлячої партії за Початок «великого терору» у Вінницькій об- монобільшість фактично виступив Й. Сталін. Він ласті вирішувала «трійка» у складі першого се- одноосібно підготував проєкт постанови «Про ан- кретаря обкому партії В. Чернявського, начальни- тирадянські елементи». Вона оформлена протоко- ка обласного УНКВС М. Тимофєєва, облпроку- лом № 51 як таємне рішення політбюро ЦК ВКП(б) рора А. Ярошевського. За оперативним наказом від 2 липня 1937 р. і розіслана у формі телеграми НКВС по області підпадало 1 тис. чол. до I катего- тов. Єжову, ЦК нацкомпартій, обкомів, крайкомів рії – ​розстрільна, всього 4 тис. осіб (Реабілітовані (Об антисоветских элементах. Решение Политбюро історією: в 27 томах. Т. Вінницька область: Кн. 1., ЦК ВКП(б) 3 июля 1937 г., с. 217). Партійні орга- 2006, с. 222). ни повинні були визначити «трійки» для розгля- Серед перших під жорна сталінських ре- ду справ репресованих у позасудовому порядку. пресій на Вінниччині попав Альфред Людкович Органам НКВС надавалися надзвичайні повнова- Франке, 1880 р. н., німець, уродженець селища ження, свобода дій у проведенні масових репре- Руда-­По’янцька уїзду Лодзь (Польща). Як свідчить сій. Центр висунув завдання прискорити розгляд архівно-­слідча справа Вінницького УНКВС, син цу- справ і винесення вироків. Нагадаємо, що станом крозаводчика, з доброю фаховою освітою та вели- на 1937 р. ВКП(б) вже давно ліквідувала на тери- ким досвідом роботи, був заарештований 11 липня торії СРСР інакомислячі політичні сили й навіть 1937 р. Він займав посаду заступника головного ін- інші соціалістичні партії (боротьбистів, укапістів, женера, завідувача відділом капітального будівниц- «Бунд» тощо), проте навіть це не зупинило ста- тва Вінницького облцукротресту. У стилі «дійства» лінської боротьби за «монобільшість». Навіть на- доблесних зброєносців правлячої партії, як розу- тяки на колишню приналежність до «опозиції» не міють сучасні дослідники, вже в другому протоко- мали місця в тоталітарній диктатурі. Виключені лі доповіді було зафіксовано бажання підслідчого з партії «уклоністи» потрапили під повторні пе- А. Л. Франке «разоружиться перед совестью» і нада- реслідування. ти слідству бажані «свідчення» (ДАВО. Ф. Р‑6023. Вивчення архівно-­слідчих справ обвинуваче- Оп. 4. Спр. 7689 (Франке А. Л.). Арк. 13). них виявляє нові методи та технології ведення слід- Для слідства це була найбільш колоритна фі- чого процесу. Конкретна рознарядка Центру, визна- гура – ​польський німець із родини експлуатато- чена наказом НКВС СРСР № 00447 від 30 липня рів, підходить по «німецькій», але краще, за за- 1937 р., підштовхувала для скорішого забезпечення думом слідчих, по «польській лінії». Не дивно, монобільшості партії як ядра суспільства, включа- що при арешті звинувачення було у шпигунсько-­ ти в плани арештів, окрім залишків експлуататор- диверсійній діяльності на користь польської роз- ських класів, ще й колишніх «правих» і троцькіс- відки, а пізніше оформили на користь «німецької тів (Наказ НКВС СРСР № 00447, 30 липня, 1937 р., та польської розвідок через спецзавдання в кон- 1997., с. 112–114). Так починалися події, які при- сульстві Польщі в Києві». На вимогу слідства він звели до «великого терору». погодився розповісти про міфічну шпигунсько-­ Комуністичне керівництво, готуючись до ви- диверсійну організацію в системі обласного цу- борів органів влади, хотіло позбавитися всіх не- кротресту для ведення «шкідництва» за завдан- благонадійних. Із взятих на облік НКВС за спеці- ням шпигуна, інженера «Головспирту» в Москві, альним рішенням політбюро правлячої партії «за Я. Б. Слободського. У Вінниці вже отримував до- політичним забарвленням» серед репресованих ручення інженер Б. С. Ельтерін. З ним тепер і по- у 1937–1938 рр. перше місце займали заарештова- ручено створити у тресті «контрреволюційну ор- ні за т.зв. національними лініями. Вони становили ганізацію» (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. 7689 майже 93,8 тис. осіб. Серед усіх із 15 на першому (Франке А. Л.). Арк. 15–16). місці за кількістю притягнутих була «польська лі- Слідчі за «визнанням» А. Л. Франке нія». Йдеться про Наказ НКВС Союзу РСР «Про внесли до шкідників головних інженерів арешт та ліквідацію місцевих організацій «поль- Бабинського, Гніванського, Ялтушківського за- ської розвідки» та «ПОВ» № 00485» від 11 серп- водів (М. Ф. Карпінський, В. Й. Курковський, ня 1937 р. (Наказ НКВС СРСР № 00485, 11 серп- А. Й. Странський). До списку були дописані ня 1937 р., 2010, с. 225–226). На відміну від пер- відповідальні працівники цукротресту: голов- шої за національною ознакою «німецької опера- ний механік Б. С. Ельперін, заступник проєк- ції», яка проводилася за скороченим сценарієм, тного бюро Г. М. Станкевич, інженери будівель- «польська» була розписана як посібник для енка- ного відділу В. А. Вишинський, В. Б. Ельське, ведистів. Тому й не дивно, що майже кожен дру- В. І. Родіонов (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. 7692. DOI 10.15421/26200209

(Комаров В. О.). Арк. 35). Через тиждень за «свід- вачення. На трьох аркушах протоколу 25 листопа- 101 ченням» А. Л. Франке було заарештовано голов- да уже оповідається про широкомасштабну кон- ного інженера Ситківецького цукрового заводу трреволюційну шпигунську роботу ще з 1920 р. К. М. Наперальського, 1881 р. н. Народився в ро- за агітацією знайомого ксьондза костьолу (ДАВО. дині директора цукрозаводу у Варшавському воє- Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. 21943 (Станкевич Г. М.). водстві: поляк, освіта вища (Львівська політехні- Арк. 11). Жодних свідків, документальних підтвер- ка, Інститут цукроваріння у Варемлє, Бельгія). Він джень слідство не знайшло. Військова прокуратура пройшов шлях інженера цукроваріння від хіміка-­ Прикарпатського воєнного округу схвалила звину- аналітика, виконавчого директора, головного інже- вачувальний акт проти Г. М. Станкевича «за кон- нера до директора батьківського заводу (ДАВО. Ф. трреволюційну шпигунську діяльність на користь Р‑6023. Оп. 4. Спр. 7689 (Франке А. Л.), Арк. 43). польської розвідки» за УПК УРСР ст. 54–6, 7, 11. За списком цієї міфічної контрреволюційної Постановою НКВС та Прокурора СРСР від 9 груд- шкідницької організації заарештованим приписува- ня 1937 р. його засуджено до розстрілу, виконано ли давні зв’язки та антирадянські дії, спираючись 19 січня 1938 р., реабілітовано 25 серпня 1989 р. на виписки із допитів А. Л. Франке (див. справи (Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Вінницька 5.5; 5.8). Пізніше, за наполяганням слідства, тре- область: Кн. 4., 2012, с. 714). ба було вказати на створення окремої шпигунсько-­ У відповідь на запит слідчого відділу УКДБ диверсійної групи на Гниванському цукрозаво- при Раді Міністрів УРСР по Вінницькій області на ді під керівництвом В. Й. Курковського для «ви- ім’я директора ЦДА МВС Союзу РСР на 7 січня конання завдань польського та німецького кон- 1958 р. стосовно перевірки архівних матеріалів про сульств у Києві» (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. співробітництво А. Л. Франке з польською розвід- 17543 (Курковський В. І.), Арк. 69). кою свідчень не знайдено (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Якщо аналізувати тільки названі прізвища Спр. 7689 (Франке А. Л.). Арк. 342). керівників різних підрозділів у системі обласно- Постановою особливої наради НКВС го тресту, то вони зарекомендували себе знаними СРСР від 1 грудня 1937 р. винесла вирок фахівцями, умілими організаторами виробництва. А. Л. Франке – ​розстріл (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Сам А. Л. Франке мав 28-річний досвід роботи Спр. 7689 (Франке А. Л.). Арк. 343). Не отримала в цукровій галузі по завершенні навчання. 13 ро- відповіді від місцевих органів влади, керівників ків займав посаду віце-директора Степанівського УРСР і вищого керівництва Союзу про долю сво- цукрозаводу. В архівно-слідчій­ справі не наведено го чоловіка в довоєнні роки Ганна Яківна Франке, хоч будь-якої конкретної шпигунсько-диверсійної­ тож за умов «хрущовської відлиги» вона відновила прояви. У заключному звинуваченні за статтею свої запити. Більше року продовжувалася в поряд- Карного кодексу УСРР 54–1а, 7, 9, 11, установле- ку нагляду робота судової колегії Верховного суду но, що в системі Вінницького обласного цукротре- СРСР: допит свідків, з’ясування з Центральному сту «викрито і ліквідовано антирадянську організа- архіві НКВС стосовно співробітництва з поль- цію». Це, по-перше. І, по-друге, й головне – діяль​ - ською розвідкою. В архівно-слідчій­ справі збері- ність «організації» направляла «польська розвід- гається ухвала іменем СРСР за підписом Голови ка» на зруйнування цукрової промисловості СРСР, Верховного суду в присутності Прокурора респу- підготовку польських контрреволюційних елемен- бліки від 30 липня 1958 р.: постанову про вирок тів на боротьбу проти Радянської влади вести шпі- особливої наради НКВС 1 грудня 1937 р. скасува- онаж на користь Польщі (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. ти, а справу А. Л. Франке закрити за недоведеним Спр. 7689 (Франке А. Л.). Арк. 191). в його діях складом злочину (ДАВО. Ф. Р‑6023. Серед оговорених А. Л. Франке був Оп. 4. Спр. 7689 (Франке А. Л.). Арк. 347–351). Г. М. Станкевич, 1870 р. н., с. Санники Варшавської У виконанні сталінського рішення орга- губернії, освіта вища, працював у радянських умо- ни НКВС покладали надію на партійну зачист- вах з 1920 р. інженером у різних управліннях цу- ку від «правих уклоністів». Під жорна репресій крозаводів Чернігівщини, Харківщини. Зустріч перший секретар ЦК КП(б)У С. Косіор посприяв із завідувачем техвідділом Уманського відділен- відправити першого секретаря Вінницького обко- ня цукротресту А. Л. Франке, а вони були знайомі му партії В. Чернявського. Після нищівної кри- ще з 1910 р., привела його до Вінницької області. тики за оточення ворогів на пленумі ЦК КП(б) Там він безпосередньо підпорядковувався заступ- У С. Косіор через тиждень повторив звинувачен- нику головного інженера Вінницького цукротре- ня на пленумі обкому, до того ж заявив про арешт сту. 28 серпня 1937 р. його було заарештовано, але 16 членів обкому. 1 вересня 1937 р. було заареш- протокол допиту оформлено тільки через 3 місяці. товано самого В. Чернявського. Його звинувати- Швидше за все, йдеться про невизнання обвину- ли у створенні разом із секретарем ЦК КП(б)У ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106

102 М. Хатаєвичем міфічної «організації правих, про- ли. Зазначеного директора Махаринецького заводу, довжувачів справи М. Бухаріна», буцімто вони ста- як свідчить алфавітка жертв сталінських репресій вили за мету ліквідувати колгоспний лад, займали- у Вінницькій області, взагалі не існує (Реабілітовані ся шкідництвом в сільському господарстві, хотіли історією: в 27 томах. Т. Вінницька область: Кн. 4., за допомогою насильства повалити Радянську вла- 2012, с. 653; див. Кн. 5., 2015). ду на чолі з Й. Сталіним. За ст. 54–7, 8, 1, рішен- В. О. Комарова, директора Ободівського цу- ням Верховного суду СРСР від 21 грудня 1937 р. крозаводу, члена більшовицької партії з 1917 р., В. Чернявському було винесено вирок – розстріля​ - було виключено з партійних лав за зв’язок і по- ти. Реабілітовано 10 вересня 1955 р. (Реабілітовані собництво з троцькістами, за «засміченість апара- історією: в 27 томах. Т. Вінницька область: Кн. 5., ту шкідниками», за розтрати при ремонті виробни- 2015, с. 428). чих об’єктів (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. 7692. До «групи правих» у сільському господар- (Комаров В. О.). Арк. 5, 20–24). Саме це стало під- стві області в боротьбі за монобільшість потра- ставою для слідчих УНКВС, які швидко «додали» пив Я. Г. Корсунський. Член більшовицької пар- господарські огріхи у фальшуванні результатів ста- тії з 1918 р., весною 1937 р. після виключення ханівського руху, в реалізації позапланово виробле- з рядів партії був заарештований слідчими НКВС. ного цукру. Розкрутка міфічної «шкідницької анти- Директора Вінницького цукротресту звинувати- радянської організації Корсунського в цукротресті» ли в «засміченості класово-­ворожими елемента- доводилася на користь іноземної розвідки. 25 квітня ми», на ряді цукрових заводів спецоргани «ви- 1938 р., згідно з рішенням «трійки» по Вінницькій явили» і заарештували як шкідників колишніх області, оформили справу як про «бойовий загін ан- церковнослужителів. Ішлося про групи по 20– тирадянської української націоналістичної воєнно-­ 35 душ на Гайсинському, Вишневчикському да повстанської організації в області». Ставилося на Бердичівському заводах (ДАВО. Ф. Р‑4406. Оп. меті повалення Радянської влади в Україні, відтор- 6 Спр. 2. Арк. 39–40). Після місячної «обробки» гнення її від Радянського Союзу. Серед 7 членів слідчими, відмовляючись від керівництва міфіч- заарештованої групи у списку під номером 1 був ними «шкідницькими групами», Яков Григорович В. О. Комаров, як колишній офіцер. Вирок про роз- зізнався: «Запирательство меня не спасёт – ​ре- стріл виконано 10 червня 1938 р. (ДАВО. Ф. Р‑6023. шил говорить правду» (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Оп. 4. Спр. 7692. (Комаров В. О.). Арк. 256–258). Спр. 7692. (Комаров В. О.). Арк. 40). Як задума- Під арешт органів НКВС у межах боротьби ло слідство: «Підтримка шкідницьких троцькіст- влади за монобільшість у радянському суспільстві ських груп в Харківському цукротресті. З початку правлячої партії потрапив Бернард Григорович 1930-х рр. йому приписали виконання установок Мушиманський. Його воєнна прокуратура 17-го «правих керівників Союзного Цукротресту та све- стрілецького корпусу Особливого воєнного окру- кловичного управління Наркомзему Союзу СРСР» гу взяла під стражу. До опису документів залуче- під час їх наїздів до Вінницької області. Слідчим но делегацькі посвідчення Могильов-Подільської­ треба було згоди директора на проведення з 1936 р. партконференції, делегацький білет всеукраїн- шкідницької роботи, створення «антирадянської ського з’їзду рад, мандати Таврівського райз’їзду організації правих» (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. та двох губернських з’їздів Поділля. З анкети аре- 7692. (Комаров В. О.). Арк. 42–45). штованого дізнаємося про колишнього директо- До вигаданої організації приписали дирек- ра Віндичанського цукрового заводу Могильов-­ торів Томашпольського цукрозаводу О. Зайцева Подільського району: 1891 р. н., поляк, із селян-­ та Ободівського заводу В. Комарова. Наскільки бідняків, громадянин СРСР, перебував у рядах все робилося у слідчих бездоказово, поспіхом, що КП(б)У з 1919 р. по 1937 р. (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. вони вирішили підсилити свої задумки: організува- 4. Спр. 7346 (Мушиманський Б. Г.). Арк. 2, 5, 14). ли 11 грудня 1937 р. очну ставку Я. Корсунського Звинувачення базувалося на рішенні про виклю- з В. Комаровим. Слідчі не врахували, що останньо- чення в 1937 р. із членів партії на базі додаткової го обком партії виключив за троцькізм – саме​ тому інформації в обласне УНКВС про підпільну робо- він не погоджувався із слідством щодо вербовки ту більшовиків Кам’янець-Подільського­ в 1919 р. Я. Корсунського до «групи правих». Проведена Член підпільного ревкому Б. Г. Мушиманський в пе- спроба з’ясувати правдивість показань стосовно ріод польської окупації буцімто «співробітничав» оговорених директорів доводить роботу слідчих за з польською дифензивою (розвідкою) і видав чле- правилом – «папір​ все стерпить». Тільки одного із нів більшовицького підпілля. Так відбулися ареш- зазначеного слідчими списку (і то, як з’ясувалося, ти ревкому, з їхнім відправленням до концтаборів не директора Ялтушковського заводу, а завідува- у Польщу. На допитах 12 протоколів розслідуван- ча приймальним пунктом) у дійсності арештува- ня тільки за лютий – квітень​ 1937 р. підслідчий не DOI 10.15421/26200209

погоджувався із звинуваченням. Він доводив, що Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. 7346 (Мушиманський Б. Г.). 103 знав автора листа В. Сигиневича з 1918 р. як ро- Арк. 274–275). бітника залізничного вузла. Не будучи членом під- У серії активних форм реалізації боротьби за пільного ревкому, він не міг знати планів роботи. монобільшість у суспільстві і правлячій партії на- Воєнна прокуратура 17-го стрілецького корпусу передодні святкування 20-річчя Жовтня і 20-ї річ- бездоказово пов’язувала зв’язок Б. Мушиманського ниці утворення ВЧК, за сталінською вказівкою як замісника секретаря підпільного ревкому з поль- було дозволено провести на місцях відкриті судові ською розвідкою (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. 4. Спр. процеси над «ворогами народу». Їх мета – ​проде- 7346 (Мушиманський, Б. Г.). Арк. 197). монструвати гласність діяльності правоохоронних Незважаючи на змушене допитами визнан- органів, відкритість перед трудящими, довести їх ня підслідним своєї «провини» як помилки (ко- суворість у боротьбі за владу. В дійсності це були ристування певними послугами білого офіцера «фейкові» відкриті судові засідання обласних ко- Звягінцева), воєнна прокуратура кваліфікувала: легій суддів за участю облпрокурора як головного «Мушиманський в період громадянської війни ак- звинувачувача «ворогів народу». У Вінницькій об- тивно вів боротьбу проти робітничого класу і ре- ласті відбулося три таких судилища (Реабілітовані волюційного руху, знаходячись на секретній ро- історією: в 27 томах. Т. Вінницька область: Кн. 1., боті більшовицького ревкому». Такі дії «сприя- 2006, с. 299). ли відновленню білопольської буржуазії» і ква- Обговорення. Організована владою т. зв. ліфікувалися як злочинні відповідно до ст. 54-13 боротьба проти антирадянських елементів після КПК УСРР (зрада). Постановою НКВС Союзу прийняття проголошеної «найдемократичнішої» РСР і прокурора СРСР були визнані звинувачен- Конституції фактично перетворилася на масові ня Б. Г. Мушиманського у державній зраді, з вине- політичні репресії, завдяки реалізації ініційова- сення вироку 10 жовтня 1937 р. – розстріл.​ Лише за ної Й. Сталіним і підтриманої політбюро правля- зверненням доньки, Ц. Б. Петрової, до Верховного чої партії з опорою на НКВС стратегії. Зачистка, суду України Спецколегія підготувала комплекс до- власне, партії від залишків колишніх більшовиків кументів. Серед них: свідчення комуністів, з яки- за їхню підтримку троцькістів (т. зв. лівих) і при- ми працював у 1919–1920 рр. Б. Г. Мушиманський, бічників М. Бухаріна (т. зв. правих) вилилася в ши- спогади персонального пенсіонера П. Г. Белецького, рокомасштабну боротьбу за монолітність у самій Г. А. Голованевського-Барського­ на сторінках га- партії і в радянському суспільстві. Досягнення мо- зети «Прапор Жовтня», П. Г. Губіна як свідка нобільшості за рахунок викриття «фейкових», мі- у Верховному суді УРСР (ДАВО. Ф. Р‑6023. Оп. фічних антирадянських шпигунсько-диверсійних­ 4. Спр. 7346 (Мушиманський Б. Г.), арк. 206–208; організацій призвело до знищення фахових керів- Прапор Жовтня. Орган Кам’янець-­Подільського ників провідних індустріальних галузей. Це пока- МК КПУ і міськради Хмельницької області, 1957, зують приклади з історії цукрової промисловості 16, 23 вересня). Вінницької області, яка працювала на покращен- Привертають увагу архівні докази. На запит ня життя народу. прокуратури Хмельницької області в Інституті іс- Висновки. Аналіз на базі глибокого прочи- торії партії ЦК КПУ повідомили, що в період на- тання архівних (ще мало досліджених) і опубліко- ходження «білополяків» у Кам’янці-­Подільському ваних (нещодавно відкритих для дослідження) ма- матеріалів з приводу провалу ревкому не знай- теріалів та новітньої літератури дає підстави для дено. Держархів Хмельницької області повідо- серйозних висновків і побажань. мив, що в матеріалах фонду Партизанської комі- По-перше, постає вирок сталінському тоталі- сії при Кам’янець-­Подільському окружному во- тарному режимові: власноруч написана Й. Сталіним єнкоматі Звягінцев значиться як «зрадник», од- і прийнята Політбюро постанова від 2 липня 1937 р. ночасно й член «польської охоронки», але чле- почала «всеохоплююче переслідування» і прото- ном Кам’янець-­Подільського підпільного ревкому рувала шлях до епохи «великого терору». У ста- Б. Г. Мушиманський таким не значиться (ДАВО. Ф. лінській уяві, репресії мали «позбавити» правля- Р‑6023. Оп. 4. Спр. 7346 (Мушиманський Б. Г.). Арк. чу партію від опонентів, а суспільство – ​від «во- 206, 240). Виходячи із зазначеного, судова колегія рогів народу». Факти «польської операції НКВС» Верховного суду УРСР за участю Генерального вказують на те, що нелюдська диктатура була го- прокурора згідно зі ст. 362 УПК України 15 берез- това до проведення етнічних чисток у гонитві на- ня 1958 р. вирішила: особливу постанову НКВС віть за «ілюзією» можливої незгоди зі всевладдям та Генерального прокурора від 10 жовтня 1937 р. режиму. Масові репресії не зупиняла й об’єктив- відмінити, справу за недоказовістю звинувачення на корисність керівників народного господарства, Б. Г. Мушиманського у зраді припинити (ДАВО. які свого часу привели до відродження та розвит- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106

104 ку цукрової галузі. Вигадування представниками По-третє, розглянуті сюжети з історії цукро- НКВС фальшивих зв’язків репресованих з «інозем- вої промисловості – ​це не лише економічні пи- ною розвідкою» показує, що сталінський режим тання, а й особисті трагедії окремих людей, відо- не можна захищати як «прагматичну диктатуру», браження політичної дійсності тодішньої Східної а його вождь та представники апарату опутали цілі Європи. Досліджені дані та події дають підстави країни параноєю, у якій жили й самі. для можливого комплексного вивчення питань цу- По-друге, уроки 1930-х рр. подають тривож- крової промисловості СРСР істориками України, ний сигнал для жителів сучасних країн, які поста- Білорусі та Росії. ли після розвалу радянської імперії. «Великий те- Молодим дослідникам треба наполегливіше рор» у СРСР був би неможливий без попередньо- вивчати ще не до кінця відкриті архіви доби радян- го встановлення домінації однієї партії над полі- ського тоталітаризму. Ще далеко до визнання вели- тичним простором колишньої Російської імперії, чі особистостей багатьох, що потрапили під жорна без ліквідації будь-якої можливості для справж- сталінських репресій, включно з добою «велико- ньої, легальної політичної опозиції. Проте цього го терору». Без відновлення імен багатьох із них виявилося замало для Й. Сталіна – ​і нових «воро- не може повноцінно розвиватися українська нація. гів народу» почали шукати вже в усіх верствах су- Історична пам’ять нашого народу наголо- спільства. Наведені приклади злочинів сталінсько- шує, що в сучасних умовах «страшать» не чис- го режиму доводять, що абсолютна влада розбещує ленність явних сталіністів, а спроби обілити сталі- абсолютно. У Російській Федерації фактично ав- нізм. Небезпеку становить не стільки кількість ярих торитарний режим послідовників сталінізму офі- прибічників Сталіна, скільки збільшення кількості ційно закрив можливості для дослідження у союз- байдужих. Історія не дає права на самозаспокоєн- них архівах злочинів сталінської доби в Україні. ня, вимагає відродження багатьох Імен. Це благо- Легітимізація сталінсько-радянського­ всевладдя родна справа істориків, політологів, юристів, фі- актуальна й для інших колишніх республік СРСР. лологів, усіх, хто любить Вітчизну. Спроби досягти «монобільшості» у парламенті та Подяки. Автори висловлюють подяку редко- на місцях за рахунок переслідування політичних легії «Universum Historiae et Archeologiae», праців- опонентів об’єктивно ведуть до встановлення ав- никам ДАВО, колективу кафедри історії України та торитаризму. Правда історії показує нам, що мо- спеціальних галузей історичної науки Донецького нобільшість не означає автоматичної високої ре- національного університету імені Василя Стуса. зультативності економіки, не сприяє поширенню демократичних принципів у суспільстві. Бібліографічні посилання Безуглий, А., Гушинець, Н., 2002. Репресії серед Постановления СНК. Спр. 4. Оп. 1. Ф. Р 628. Вінни- працівників цукрової промисловості Вінниччини у 30- ця: Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО), ті рр. XX ст. Наукові записки Вінницького державного 15 арк. педагогічного університету імені Михайла Коцюбинсько‑ Спр. 1. Оп. 6. Ф. Р 4406. Вінниця: ДАВО, 229 арк. го. Вип. 4. Серія: історія. Зб. наук. праць за ред. проф. Спр. 2. Оп. 6. Ф. Р 4406. Вінниця: ДАВО, 63 арк. П. С. Григорчука. Вінниця: ВДПУ, с. 122–124. Мушиманський Б. Г. Спр. 7346. Оп. 4. Ф. Р 6023. Бескоровайний, П., 1957. Розвиток цукрової про‑ Вінниця: ДАВО, 277 арк. мисловості на Вінниччині (1917–1957 рр.). Короткий нарис. Вінниця: ТОВ. «Знання». Комаров В. О. Спр. 7692. Оп. 4. Ф. Р 6023. Вінниця: ДАВО, 346 арк. Бойко, О., 2016. Історія України: підручник. 6-те вид., стереотипне. Київ: ВЦ Академія. Наперальський К. М. Спр. 7689. Оп. 4. Ф. Р 6023. Вінниця: ДАВО, 118 арк. Бут, О., Добров, П., 2002. «Економічна контрре‑ волюція» в Україні в 20–30-ті роки XX століття: від Франке А. Л. Спр. 7689. Оп. 4. Ф. Р 6023. Вінниця: нових джерел до нового осмислення. Вид. друге, випр. ДАВО, 356 арк. і доп. Донецьк: УкрНТЕК. Курковський В. І. Спр. 17543. Оп. 4. Ф. Р 6023. Бут, О., 2020. Роль поляків у розвитку цукрової Вінниця: ДАВО, 70 арк. промисловості Поділля та їх доля в умовах наказу НКВС Станкевич Г. М. Спр. 21943. Оп. 4. Ф. Р 6023. Ві- Союзу РСР. Вісник Східноукраїнського національного нниця: ДАВО, 58 арк. університету імені Володимира Даля. № 3(259). С. 18–22. Давидюк, А., 2010. Закінчувався 1937-й рік… Реа‑ Бутовский полигон. Книга памяти жертв поли- білітовані історією: в 27 томах. Т. Вінницька область. тических репрессий – ​1937–1938 гг., 1997. Москва: Кн. 3 / ред. кол. Л. М. Спірідонова (голова) та ін. Київ; ООО «Панорама». Вінниця: ДП ДКФ, с. 14–17. DOI 10.15421/26200209

Кульчицький С., 2007. Подарунок Сталіна радян- Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Вінницька 105 ському електорату (До 70-річчя «великого терору»). область: Кн. 1., 2006 / редкол.: І. С. Гамрецький (голова) З архівів. ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. № 1(28), с. 66–76. та ін. Вінниця: ДП ДКФ. Наказ НКВС СРСР № 00485, 11 серпня 1937 р., Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Вінницька 2010. Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Доне- область: Кн. 3., 2010 / редкол.: Л. М. Спірідонова (голова) цька область. Кн. 1 / ред. кол. В. М. Демидко (голова), та ін. Вінниця: ДП ДКФ. О. М. Бут та ін. Київ – ​Донецьк: Регіон, с. 225–226. Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Вінницька Наказ НКВС СРСР № 00447, 30 липня, 1937 р., область: Кн. 4., 2012 / редкол.: Л. М. Спірідонова (голова) 1997. Бутовский полигон. Книга памяти политических та ін. Вінниця: ФОП Каштелянов О. І. репресий 1937–1938 гг. Москва, с. 112–114. Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Вінницька Нікольський, В., 2012. Обвинувачення репресованих область: Кн. 5., 2015 / редкол.: І. Д. Івасюк (голова) та з політичних мотивів в Україні в 1937–1938 рр. Реабі‑ ін. Вінниця: Центр ДЗК. літовані історією: в 27 томах. Т. Донецька область. Тронько, П., 1995. Наш священний обов’язок. З ар‑ Кн. 9 / ред. кол. В. В. Фомін (голова), Бут О. М. та ін. хівів. ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. № 1/2, с. 4–11. Київ – ​Донецьк: КП «Регіон», с. 37–75. 100 років сусідства. Україна і Польща, 2019. Київ: Об антисоветских элементах. Решение Политбюро Український інститут національної пам’яті. ЦК ВКП(б) 3 июля 1937 г., 2004. Реабілітовані істо‑ Спр. 438. Оп. 6. Ф. 1. Київ: Центральний державний рією: в 27 томах. Т. Донецька область. Кн. 1 / ред. кол.: архів громадських об’єднань України, арк. 1–5. В. М. Демидко (голова), О. М. Бут та ін. Донецьк: КП «Регіон». Спр. 439. Оп. 6. Ф. 1. Київ: Центральний держав‑ ний архів громадських об’єднань України, арк. 93–99. Петренко, В., 2012. Доля поляка у добу «великого терору». Реабілітовані історією: в 27 томах. Т. Вінниць- Berdiajew, N., 1937. Sinn und Schicksal des russischen ка область. Кн. 4 / ред. кол. Л. М. Спірідонова (голова) Kommunismus: ein Beitrag zur Psychologie und Soziologie та ін. Київ; Вінниця: ФОП Каштелянов О. І., с. 60–66. des russischen Kommunismus. Luzern: Vita Nova Verl. 199 p. Польща – ​нарис історії, 2015 / за ред.: Вл. Ме- нджецького, Є. Брацисевича; пер. з польск. І. Сварника. NKWD: zabic polakow 1937–1938, 2017. BIULETYN Варшава: ІПН. IPN, № 7–8 (140–141), lipiec–siepieri 2017. Прапор Жовтня. Орган Кам’янець-­Подільського ROZKAZ nr00485. Antypolska operacja NKWD na МК КПУ і міськради Хмельницької області, 1957, 16, sowieckiej Ukrainie 1937–1938, 2018. Warszawa: IPN. 23 вересня. References Bezuhlyi, A., Hushynets, N., 2002. Represii sered of the NKVD of the USSR]. Visnyk Skhidnoukrainskoho pratsivnykiv tsukrovoi promyslovosti Vinnychchyny u natsionalnoho universytetu imeni Volodymyra Dalia [Bulletin 30-ti rr. XX st. [Repressions among workers of the sugar of the Volodymyr Dahl East Ukrainian National University]. industry of Vinnitsa region in the 30’s of XX century]. No 3 (259). Sievierodonetsk: SNU, pp. 18–22 (in Ukrainian). Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho Butovskiy poligon. Kniga pamiaty zhertv politicheskikh universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. Vyp. 4. Seriia: repressiy – ​1937–1938 gg. [Butovo training ground. Book istoriia: Zb. nauk. prats [Scientific notes of Mykhailo of memory of the victims of political repression], 1997. Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University. Moscow: OOO «Panorama» (in Ukrainian). No 4. Series: History: Coll. of scientific works]. ed. prof. File 4. Inventory 1. Fund R 628. Vinnytsia: State P. S. Hryhorchuk. Vinnytsia: VSPU, pp. 122–124 (in archives of Vinnytsia region, 15 s. (in Russian). Ukrainian). File 1. Inventory 6. Fund R 4406. Vinnytsia: State Beskorovainyi, P., 1957. Rozvytok tsukrovoi archives of Vinnytsia region, 229 s. (in Russian). promyslovosti na Vinnychchyni (1917–1957 rr.). Korotkyi narys [The development of the sugar industry in Vinnytsia File 2. Inventory 6. Fund R 4406. Vinnytsia: State region (1917–1957). A short story]. Vinnytsia: «Znannia». archives of Vinnytsia region, 63 s. (in Russian). (in Ukrainian). Mushymanskyi B. H. File 7346. Inventory 4. Fund R Boiko, O., 2016. Istoriia Ukrainy. Pidruchnyk [History 6023. Vinnytsia: State archives of Vinnytsia region, 277 s. of Ukraine. Textbook] 6th edition, stereotyped. Kyiv: «VTs (in Russian). Akademiia» (in Ukrainian). Komarov V. O. File 7692. Inventory 4. Fund R 6023. But, O., Dobrov, P., 2002. «Ekonomichna Vinnytsia: State archives of Vinnytsia region, 346 s. (in kontrrevoliutsiia» v Ukraini v 20–30-ti roky XX stolittia: Russian). vid novykh dzherel do novoho osmyslennia [«Economic Naperalskyi K. M. File 7689. Inventory 4. Fund R counterrevolution» in Ukraine in the 20–30’s of XX century: 6023. Vinnytsia: State archives of Vinnytsia region, 118 s. from new sources to new understanding]. 2nd ed. Donetsk: (in Russian). «UkrNTEK» (in Ukrainian). Franke A. L. File 7689. Inventory 4. Fund R 6023. But, O., 2020. Rol poliakiv u rozvytku tsukrovoi Vinnytsia: State archives of Vinnytsia region, 356 s. (in promyslovosti Podillia ta yikh dolia v umovakh nakaza Russian). NKVS Soiuzu RSR [The role of Poles in the development of the sugar industry of Podillya and their fate under the orders ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 94–106

106 Kurkovskyi V. I. File 17543. Inventory 4. Fund R 4. Ed. Spiridonova, L. et al. Kyiv – ​Vinnytsia: FOP 6023. Vinnytsia: State archives of Vinnytsia region, 70 s. Kashtelianov O. I., pp. 60–66 (in Ukrainian). (in Russian). Polshcha – ​narys istorii [Poland – ​An Essay on Stankevych H. M. File 21943. Inventory 4. Fund R History], 2015. Ed.: Mędrzecki, W., Bracisiewicz, J.; 6023. Vinnytsia: State archives of Vinnytsia region, 58 s. translated from Polish by Svarnyka, I. Warsaw (in Ukrainian). (in Russian). Prapor Zhovtnia. Orhan Kam’ianets-­Podilskoho MK Davydiuk, A., 2010. Zakinchuvavsia 1937-i rik… KPU i miskrady Khmelnytskoi oblasti [Flag of October. The [1937 was ending…]. Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. newspaper of Kamianets-­Podilskyi MK Communist Party [Rehabilitated by history: in 27 volumes], vol. Vinnytsia and the City Council of Khmelnytsky Oblast], 1957, No 16, Oblastm Book. 3. Ed. Spiridonova, L., et al. Kyiv; Vinnytsia: September, 23 (in Ukrainian). «DP DKF», pp. 14–17 (in Ukrainian). Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. [Rehabilitated by Kulchytskyi, S., 2007. Podarunok Stalina radianskomu history: in 27 volumes], vol. Vinnytsia Oblast: Book 1, 2006. elektoratu (Do 70-richchia «velykoho teroru») [Stalin’s gift Ed. Hamretskyy, I., et al. Vinnytsia: DP DKF (in Ukrainian). to the Soviet electorate (To 70th anniversary of the Great Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. [Rehabilitated by Terror)]. Z arkhiviv. VUChK-HPU-NKVD-KHB [From the history: in 27 volumes], vol. Vinnytsia Oblast: Book 3, 2010. archives. VUCHK-GPU-NKVD-KGB]. No 1(28). pp. 66–76 Ed. Spiridonova, L., et al. Vinnytsia: FOP Kashtelianov O. I. (in Ukrainian). (in Ukrainian). Nakaz NKVS SRSR № 00485, 11 serpnia 1937 r., Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. [Rehabilitated by [Order of the NKVD of the USSR No. 00485, August 11, history: in 27 volumes], vol. Vinnytsia Oblast: Book 4, 2012. 1937], 2004. Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. Ed. Spiridonova, L., et al. Vinnytsia: DP DKF (in Ukrainian). [Rehabilitated by history: in 27 volumes], vol. Donetsk Oblast, Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. [Rehabilitated Book 1. Ed. Demydko, V., But, O., et al. Kyiv – ​Donetsk: by history: in 27 volumes], vol. Vinnytsia Oblast: Book 5, «Rehion», pp. 225–226 (in Ukrainian). 2015. Ed. Ivasiuk, I. Vinnytsia: Tsentr DZK (in Ukrainian). Nakaz NKVS SRSR № 00447, 30 lypnia, 1937 r. [The Tronko, P., 1995. Nash sviashchennyi obov’iazok [Our order of the NKVS SRSR No. 00447, 30 lime, 1937], 1997. sacred duty]. Z arkhiviv. VUChK-HPU-NKVD-KHB. [From Butovskyi polyhon. Knyha pamiaty polytycheskykh represyi the archives. VUCHK-GPU-NKVD-KGB]. No 1–2, pp. 4–11 1937–1938 hh. [Butovo training ground. The book of memory (in Ukrainian). of political repressions of 1937–1938]. Moscow, pp. 112–114 (in Ukrainian). 100 rokiv susidstva. Ukraina i Polshcha [100 years of neighborhood. Ukraine and Poland], 2019. Kyiv: Ukrainian Nikolskyi, V., 2012. Obvynuvachennia represovanykh Institute of National Remembrance (in Ukrainian). z politychnykh motyviv v Ukraini v 1937–1938 rr. [The accusations of the repressed for political reasons in Ukraine File 438. Inventory 6. Fund 1. Kyiv: Central State in 1937–1938]. Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. Archives of Public Organizations of Ukraine, ss. 1–5 (in [Rehabilitated by history: in 27 volumes], vol. Donetsk Russian) (in Ukrainian). Oblast, Book 9. Ed. Fomin, V. But, O., et al. Kyiv – Donetsk:​ File 439. Inventory 6. Fund 1. Kyiv: Central State KP «Rehion», pp. 37–75 (in Ukrainian). Archives of Public Organizations of Ukraine, ss. 93–99 (in Ob antysovetskikh elementakh. Reshenye Polytbiuro Russian) (in Ukrainian). TsK VKP(b) 3 yiulia 1937 h. [About anti-Soviet­ elements. Berdiajew, N., 1937. Sinn und Schicksal des russischen Politburo decision of the Central Committee of the CPSU (b) Kommunismus: ein Beitrag zur Psychologie und Soziologie July 3, 1937], 2004. Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. des russischen Kommunismus. Luzern: Vita Nova Verl, [Rehabilitated by history: in 27 volumes], vol. Donetsk p. 199 (in Germany). Oblast, Book. 1. Ed. Demydko, V., But, O., et al. Donetsk: NKWD: zabic polakow 1937–1938 [NKVD: against KP «Rehion» (in Ukrainian). the Poles in 1937–1938], 2017. BIULETYN IPN [Bulletin of Petrenko, V., 2012. Dolia poliaka u dobu «Velykoho the IPN], Vol.7–8 (140–141), July – ​August 2017 (in Poland) teroru» [The fate of a Pole in the Great Terror era]. ROZKAZ nr00485. Antypolska operacja NKWD na Reabilitovani istoriieiu: v 27 tomakh. [Rehabilitated sowieckiej Ukrainie 1937–1938 [ORDER No. 00485. NKVD by history: in 27 volumes], vol. Donetsk Oblast, Book. Anti-­Polish operation in Soviet Ukraine 1937–1938], 2018. Warszawa: IPN (in Poland). 107 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120 DOI 10.15421/26200210 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477)«1939/1942» культів і віруючих різних християнських конфесій Дніпропетровської області в 1939–1942 рр. Методи Радянські репресії проти дослідження: проблемно-­хронологічний, історико-­ генетичний, історико-­порівняльний, аналізу, духовенства і віруючих синтезу. Основні результати роботи: висвітлено Дніпропетровщини у 1939–1942 рр. процес підготовки та подальшої реалізації репресій духовенства і активних віруючих різних релігійних груп Дніпропетровщини в 1939–1942 рр.; встановлено О. В. Бойко поіменно десятки засуджених служителів культу кандидат історичних наук, доцент і «сектантів»; визначено характер обвинувачень, ORCID: 0000-0002-7402-3155 особливості винесених вироків; показано перебіг Researcher ID: AAM‑3479-2020 сфабрикованих органами НКВС колективних справ [email protected] щодо православного духовенства; проаналізовано зміни репресивних заходів влади у зв’язку Дніпровський національний університет з німецько-­радянською війною; доведено безупинність імені Олеся Гончара державного антирелігійного курсу і застосування проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, Україна, 49010 терору аж до 1942 р. включно. Оригінальність роботи полягає у використанні й аналізі численних раніше Анотація. Дослідження виконане в річищі загальної не відомих архівних документів, що, у свою чергу, проблематики історії державно-церковних­ відносин за посприяло розкриттю сформульованої проблеми. умов радянської тоталітарної системи. Тривалий час Практичне значення: попри регіональну обмеженість у сучасній історіографії не приділялася належна увага дослідження, матеріали статті будуть корисні не лише антирелігійній політиці в СРСР у 1939–1941 рр. – ​ краєзнавцям, але й історикам церкви для подальшої як на загальному, так і регіональному рівнях. наукової розробки проблематики в окреслених Більшість дослідників оминала сюжети, пов’язані хронологічних межах. Тип статті: описовий. з репресивною політикою щодо служителів культу в наступні після «великого терору» роки, а дехто Ключові слова: Терор; Церква; Християни; Релігійна навіть зазначав про лібералізацію курсу радянського група; Секта. керівництва у галузі релігії та церкви напередодні німецько-­радянської війни, яка розпочалася в червні Надійшла до редколегії 02.05.2020 1941 р. Мета дослідження полягає у висвітленні Прорецензована 28.08.2020 політичних репресій проти служителів релігійних Рекомендована до друку 01.11.2020

© Бойко О. В., 2020 108 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120 DOI 10.15421/26200210 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477)«1939/1942» и верующих различных христианских конфессий Днепропетровской области в 1939–1942 гг. Методы Советские репрессии против исследования: проблемно-­хронологический, историко-­ генетический, историко-сравнительный,­ анализа, духовенства и верующих синтеза. Основные результаты работы: освещен Днепропетровщины процесс подготовки и дальнейшей реализации репрессий духовенства и активных верующих в 1939–1942 гг. различных религиозных групп Днепропетровщины в 1939–1942 гг.; поименно установлены десятки О. В. Бойко осужденных служителей культа и «сектантов»; кандидат исторических наук, доцент определен характер обвинений, особенности ORCID: 0000-0002-7402-3155 вынесенных приговоров; показан ход сфабрикованных Researcher ID: AAM‑3479-2020 органами НКВД коллективных дел касательно православного духовенства; проанализированы [email protected] изменения репрессивных мероприятий властей Днипровский национальный университет в связи с немецко-советской­ вой­ной; доказана имени Олеся Гончара непрерывность государственного антирелигиозного проспект Гагарина, 72, м. Днипро, Украина, 49010 курса и применение террора вплоть до 1942 года включительно. Оригинальность работы заключается Аннотация. Исследование выполнено в русле общей в использовании и анализе множественных ранее не проблематики истории государственно-­церковных известных архивных документов, что, в свою очередь, отношений в условиях советской тоталитарной посодействовало раскрытию сформулированной системы. Долгое время в современной историографии проблемы. Практическое значение: несмотря на не уделялось надлежащего внимания антирелигиозной региональную ограниченность исследования, политике в СССР в 1939–1941 гг. – ​как на общем, материалы статьи будут полезны не только краеведам, так и региональном уровнях. Большинство но и историкам церкви для дальнейшей разработки исследователей обходило стороной сюжеты, проблематики в очерченных хронологических рамках. связанные с репрессивной политикой относительно Тип статьи: описательный. служителей культа в последующие после «большого террора» годы, а некоторые даже отмечали Ключевые слова: Террор; Церковь; Христиане; либерализацию курса советского руководства Религиозная группа; Секта. в сфере религии и церкви накануне немецко-­ советской вой­ны, которая началась в июне 1941 г. Цель Поступила в редколлегию 02.05.2020 исследования заключается в освещении политических Прорецензирована 28.08.2020 репрессий против служителей религиозных культов Рекомендована в печать 01.11.2020

© Бойко О. В., 2020 109 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120 DOI 10.15421/26200210 http://www.uha.dp.ua LCC DK508 in Dnipropetrovsk region in 1939–1942. Research methods: problem-chronological,­ historical-genetic,­ Soviet repressions against the clergy historical-comparative,­ analysis, synthesis. The main results of the work: the process of preparation and further and believers of the Dnepropetrovsk implementation of repressions of the clergy and active region in 1939–1942 believers of various religious groups of Dnipropetrovsk region in 1939–1942 is highlighted; dozens of convicted worshipers and «sectarians» are identified by name; nature O. V. Boiko of accusations and peculiarities of imposed sentences are Ph. D. (History), Associate Professor determined; the course of collective cases fabricated by ORCID: 0000-0002-7402-3155 the NKVD bodies against the Orthodox clergy is shown; Researcher ID: AAM‑3479-2020 repressive measures of the authorities in the initial period [email protected] of the German-Soviet­ war are analyzed; the continuity of the state anti-religious course and the use of terror until Oles Honchar Dnipro National University 1942 is proved. The originality of the work is in the use 72 Gagarin avenue, Dnipro, 49010, Ukraine and analysis of numerous previously unknown archival documents which helped to disclose the formulated Abstract. The study is carried out in line with general scientific problem. Practical value: despite the regional problems of the history of state-church­ relations in the limitations of the study, the materials of the article are conditions of the Soviet totalitarian system. For a long useful not only to local historians, but also to church time modern historiography did not pay proper attention to historians for further development of the problems in anti-religious politics in the USSR in 1939–1941, both at the outlined chronological framework. Type of article: general and regional levels. Most scholars avoided themes descriptive. related to repressive policy regarding worshipers in the years following the «Great Terror», and some even noted Keywords: Terror; Church; Christians religious group; the liberalization of the course of the Soviet leadership in Sect. the field of religion and church on the eve of the German-­ Soviet war, which began in June 1941. The purpose of Received 02.05.2020 the study is to highlight political repressions against the Reviewed 28.08.2020 clergy and believers of various Christian denominations Accepted 01.11.2020

© Boiko O. V., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120

110 Постановка проблеми. Попри, здавалося б, ства в цей період автор переважно пов’язує з рефор- всебічне вивчення і висвітлення процесу викорінен- муванням радянських каральних органів у рамках ня з радянського суспільства найменших проявів політичної кампанії зміцнення соціалістичної за- релігії, а також політичних репресій щодо її носі- конності. З листопада 1938 р. хоч діяльність поза- їв (духовенства і віруючих), і сьогодні залишаєть- судових органів – «трійок»​ – не​ припинилася, біль- ся тло для наукової експертизи окремих сюжетів шість справ «церковників» і «сектантів» передава- з історії державно-церковних­ відносин радянської лася на розгляд обласних судів. Тому задля дове- доби. Принаймні додаткової актуальності додає роз- дення розпочатих раніше слідчих справ проти «во- гляд і осмислення зазначеної проблематики в ре- рогів народу» до логічного кінця (винесення виро- гіональному розрізі, що передбачає фокусування ку) слід було радянським спецслужбам адаптувати на конкретиці, деталях, дозволяє поіменно назвати методи ведення слідства до чинного кримінально-­ і повернути із забуття окремі постаті, а для декого процесуального права, тобто дотримуватися бодай й віднайти в загальному мартирологу сталінсько- якогось вигляду законності. го терору своїх рідних. На нашу думку, такою не- Метою дослідження є розгляд політичних ре- достатньо висвітленою темою є репресії атеїстич- пресій проти служителів культів і віруючих різних ної комуністичної влади проти служителів різних християнських конфесій Дніпропетровської облас- релігійних культів і віруючих Дніпропетровщини ті в 1939–1942 рр. упродовж 1939–1942 рр. Виклад основного матеріалу та результа- Історіографія. Важко не погодитися з дум- ти. У 1937–1938 рр. по Дніпропетровській облас- кою дніпровського науковця Антонія Щелкунова ті, як і решті регіонів УРСР, прокотилася нечува- про те, що тема репресій проти діячів православ- ної сили хвиля «великого терору», пік якої при- ної церкви (а також інших релігійних груп. – ​ пав на другу половину 1937 р. – ​першу полови- Авт.) у зазначений період не лише на регіональ- ну 1938 р. Під молох масових репресій за цей пе- ному, а й загальноукраїнському рівні вивчена сла- ріод тут потрапило майже 30 тис. людей різних ві- бо (Щелкунов, А. А., 2019, с. 114). Значно біль- кових, соціальних, етнічних і професійних груп ше дана проблематика висвітлена у працях росій- (Ченцов, В. В., Архірейський, Д. В., 2007, с. 107). ських істориків Ігоря Курляндського (Курляндский, Серед них – ​служителі різних релігійних культів И. А., 2008; Курляндский, И. А., 2011) та Андрія і віруючі. Прискоренню розправ над ними, як «ан- Савіна (Савин, А. И., 2008). Розглядаючи реаліза- тирадянськими елементами», яким були висунуті цію репресивної політики безпосередньо на теренах звинувачення у вигаданій спецслужбами контррево- Дніпропетровщини, варто назвати ґрунтовні дослі- люційній, антирадянській чи шпигунській діяльно- дження Оксани Безносової (Безносова, О. В., 2016) сті, сприяв наказ голови НКВС УРСР від 5 жовтня стосовно діяльності НКВС проти різних груп єван- 1937 р.: «…у найкоротший термін провести широ- гельських сповідань та Олега Бойка (Бойко, О. В., ку операцію з метою рішучого розгрому церковно-­ 2009; Бойко, О. В., 2014) щодо боротьби більшовиків сектантських контрреволюційних кадрів». Усього з православною церквою в адміністративних кордо- під час «великої чистки» (1937–1938 рр.) у радян- нах області. Проте вони охоплюють лише 1920–1930- ській Україні під слідством за різні злочини опини- ті рр., де верхня хронологічна межа, в основному, лося 7190 «церковників» і «сектантів» (1937 р. – збігається з періодом масових політичних репресій 5380 чол., 1938 р. – 1810 чол.) (Нікольський, В. М., 1937–1938 рр. Мабуть, єдиним, кому вдалося вийти 2003, с. 153, 155). З‑поміж них Дніпропетровським за ці часові рамки у висвітленні репресій проти цер- управлінням НКВС упродовж 1937 р. – першої​ по- кви (щоправда, тільки православної), є А. Щелкунов ловини 1938 р. було заарештовано 427 як діючих, так (Щелкунов, А. А., 2017; Щелкунов, А. А., 2019). і колишніх служителів культу (1937 р. – 172 чол., Дослідник оприлюднив низку «свіжих» архівних перша половина 1938 р. – 255 чол.) (Ченцов, В. В., документів по Дніпропетровській області, фактич- 1997, с. 229). Спочатку вони здебільшого відбували но підтвердивши сформульовану російським істори- покарання у виправно-трудових­ таборах (ВТТ) від 5 ком І. Курляндським думку про концептуальну не- до 10 років, але з листопада 1937 р. і в перші п’ять змінність антирелігійної політики в СРСР у 1939– місяців 1938 р. за ті самі звинувачення переваж- 1941 рр. Навіть попри те, що на тлі тотального те- на їх частина була розстріляна (Бойко, О. В., 2014, рору 1937–1938 рр. подальші репресії в їх кількіс- с. 100). Мученицьку смерть прийняли і православ- ному вимірі, дійсно, виглядають незначними і по- ні архієреї, які в різні часи перебували на служінні деколи викликають оманливе враження ледь не змі- в межах сучасної Дніпропетровської області: архі- ни партійно-­державного курсу в галузі релігії та єпископи – ​Георгій (Делієв), Онуфрій (Гагалюк), церкви чи принаймні його суттєвої лібералізації. Даміан (Воскресенський), Костянтин (Дьяков), єпи- Послаблення терору проти православного духовен- DOI 10.15421/26200210

скопи – ​Антоній (Панкеєв), Порфирій (Гулевич), більшість із них буде засуджена і отримає виро- 111 Макарій (Кармазін). ки. Щоправда, траплялися й винятки – ​поодино- З другої половини 1938 р. симптоматичним кі випадки звільнення з-під арешту активних ві- стало зменшення кількості розглянутих «трійка- руючих, членів т. зв. «пятдесяток». Унаслідок до- ми» справ, а з кінця осені репресивний маховик слідування справ у 1939 і 1940 рр. кількість звіль- призупинився. 17 листопада 1938 р. постановою нених «церковників» і «сектантів» у східних об- РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про арешти, прокурор- ластях УРСР дорівнювала відповідно 58 і 19 осіб ський нагляд та проведення слідства» вказували- (Щелкунов, А. А., 2019, с. 119). Наприклад, у січ- ся суттєві недоліки діяльності надзвичайних ор- ні-квітні 1939 р. за відсутності будь-яких доказів ганів («трійок») – ​неповнота слідства через його було припинено провадження проти колгоспників спрощене ведення, слабка агентурна робота тощо. с. Моісеївка Криворізького району Леонтія Павлова Відтепер арешти і вироки мали відбуватися лише і Петра Приходченка, звинувачених в участі у «кон- з санкції судів, а після того як у грудні посаду нар- трреволюційній церковній організації» (Справка кома НКВС СРСР замість Миколи Єжова зайняв по архивно-­следственному делу № 430, арк. 392– Лаврентій Берія, розпочався процес перегляду ще 392 зв.; Справка по архивно-­следственному делу не приведених у виконання вироків. Решта вже го- № 445, арк. 393–393 зв.). У період 1939–1940 рр. по тових до судового вердикту справ також мала бути Дніпропетровській області були звільнені: чинний приведена у відповідність до чинного радянсько- священик Олександр Травлєєв і двоє колишніх –​ го законодавства. Лев Петров і Семен Кащенко (Щелкунов, А. А., Подібний поворот до начебто дотримання со- 2017, с. 80–81). Усі вони були заарештовані ще ціалістичної законності історики пояснюють ба- влітку 1938 р., але після листопадової постанови жанням партійно-­державної верхівки країни зня- 1938 р. їхні справи були передані на дослідування. ти відповідальність за криваві політичні розправи Зрештою, їхню провину довести так і не вдалося, 1937–1938 рр. і перекласти всю провину за «вели- тому постановами УНКВС у Дніпропетровській кий терор» на керівництво НКВС. Такий підхід при- області в березні-квітні 1939 р. політичні в’язні звів до масштабних кадрових «чисток» у структу- отримали довгоочікувану свободу. рі даного наркомату – ​від керівництва до найниж- До речі, Олександр Травлєєв до моменту сво- чої ланки виконавців. Низку одіозних енкаведистів го арешту був секретарем дніпропетровського ар- було заарештовано за фальсифікації справ «воро- хієпископа Володимира Злобіна і священиком гів народу» і на Дніпропетровщині (Ченцов, В. В., Лазаревської церкви у м. Дніпропетровську, яка Архірейський, Д. В., 2007, с. 107). Звільнення й розташовувалася на Севастопольському кладови- арешти працівників відомства, які почалися ще щі. Це була єдина діюча церква у місті, яку на ве- в першій половині 1938 р., на певний час загаль- ликодні свята 9 і 10 квітня 1939 р. відвідало по 600 мували висунення обвинувачень у судовому по- віруючих! (Щелкунов, А. А., 2019, с. 125). Разом рядку. Це було зумовлено двома причинами. По- зі своїми браттями, також священнослужителями, перше, для тих, хто залишився на службі в НКВС, Іваном і Георгієм він опинився серед підозрюваних аби уникнути закидів у «фальсифікаціях» варто у діяльності контрреволюційної організації «цер- було прискіпливіше поставитися для підготовки ковників» на Дніпропетровщині. Його брат Георгій обвинувачень. Для цього провина арештантів мала Травлєєв, 1875 р. н., благочинний Криворізького бути доведена «залізними» аргументами, бажано – ​ району обновленської течії, був заарештований ще визнанням своєї провини. По-друге, відбувалося 15 квітня 1938 р. як один із найактивніших діячів масове оновлення кадрів усіх рівнів. Так, лише за контрреволюційної фашистської організації духо- перше півріччя 1938 р. на Дніпропетровщині кіль- венства. Проте енкаведисти встигли провести лише кість «молодняка» доходила до 40 % (Ченцов, В. В., один допит і очну ставку, допоки старий благочин- Архірейський, Д. В., 2007, с. 107). За таких умов ний не помер. У зв’язку з цим 17 липня 1938 р. новоприбулим співробітникам потрібен був час, справу проти нього було припинено (Справка по щоб набути необхідного досвіду для ефективного архивно-­следственному делу № Т‑8114, арк. 387). виконання своєї роботи. У подальшому саме навколо постаті благочинного Тим часом у в’язницях Дніпропетровській Г. Травлєєва у 1939 р. слідчі сфабрикують ще кіль- області перебували заарештовані раніше служи- ка антирадянських церковних осередків, переваж- телі культів і активні віруючі, яких репресивний но на Криворіжжі. маховик ще не встиг поглинути. Перебуваючи під Смерть Г. Травлєєва за ґратами під час слід- слідством, вони ходили на допити, очні ставки зі ства не була єдиною. Наприклад, 2 серпня 1938 р. свідками чи іншими підозрюваними у скоєнні ан- в ув’язненні помер 60-річнй колишній священик тидержавних злочинів. Згодом, у 1939–1941 рр. Спаської церкви м. Павлограда Єфим Болгарський, ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120

112 якому також інкримінували участь у контрреволю- місцевих мешканців в участі у «контрреволюцій- ційній церковно-фашистській­ організації та анти- ній церковно-фашистській­ організації». Спочатку радянську агітацію. Можемо лише уявити, до яких у сфабрикованій слідчими органами НКВС орга- методів удавалися слідчі для отримання потрібних нізації значилося 13 осіб, заарештованих навес- їм свідчень, якщо з моменту арешту (18 липня) про- ні-влітку 1938 р. і утримуваних у дніпропетров- йшло лише 2 тижні! Дивно, що в його справі не- ській тюрмі. Проте семеро (в т. ч. колишній архі- має жодного протоколу допиту, бо в ході масових єпископ Дніпропетровський Георгій Делієв) уже репресій і нескінченного потоку арештантів влада проходили по іншій справі (Справка о проходящих вимагала швидкого слідства і вироку. Для прикла- по делу № 79632, арк. 71б) і в тому самому році от- ду наведемо дати арешту, взяті з анкет арештан- римали вироки, причому декого з них було розстрі- тів, і першого у справі допиту низки заарештова- ляно. Тож на лаві підсудних 13–14 березня 1939 р. них у червні-липні 1938 р. колишніх священиків: опинилися: діючі священики Трохим Лук’янець Сухецький Степан (10 червня / 15 червня), Вєтухов (без парафії) і Олександр Пекарський (на станції Павло (16 червня / 19 червня), Голокоз Іван (16 черв- Довгинцеве), вантажник кар’єру (колишній диякон) ня / 21 червня), Белоненко Костянтин (21 липня / Іван Торгалов, сторож магазину (колишній свяще- 23 липня), Базилевич Лев (20 липня / 20 липня), ник) Андрій Ширієвський, рахівник птахокомбіна- Кибальчич Василь (24 червня / 8 липня), Семенов ту (священик до 1935 р.) Віталій Манжелей, служ- Василь (24 червня / 9 липня) 13. Як бачимо, часові бовець (священик до 1930 р.) Віталій Костенко. межі від арешту до першого протокольного допи- Усім їм висунуто звинувачення за статтями 54– ту лише останніх двох також охоплюють два тиж- 10, ч. 2 – ​участь у контрреволюційній церковно-­ ні. Щоправда, в обох цих випадках перший допит фашистській організації Кривого Рогу і 54–11 КК майже одразу починався із зізнання в контррево- УРСР. Обвинувачення за другою статтею дещо ви- люційній діяльності, що непрямо вказує на по- різнялося. Так, Т. Лук’янцю закидали контррево- передню «обробку» в’язнів слідчими. Упродовж люційну пропаганду проти виборів до Верховної 1939 р. сталися й інші трагічні випадки з ув’язне- Ради СРСР і УРСР, вербовку і підготовку контрре- ними служителями культу. У квітні-травні в тюрем- волюційних кадрів для виступу проти радянської ній лікарні Дніпропетровська померли колишні свя- влади у випадку війни Радянського Союзу проти щеники Л. Базилевич (1886 р. н.) і С. Сухецький капіталістичних країн; І. Торгалова звинувачува- (1873 р. н.), внаслідок чого слідство по ним було ли у контрреволюційній пропаганді проти радян- припинено (Постановление старшего следователя ського устрою, В. Манжелея – ​у висловлюваннях Криворожского Горотдела НКВД, арк. 536). Обидва за відновлення монархічного устрою та ін. У ході у 1930-ті рр. переїхали до Кривого Рогу, де працю- слідства під час допитів четверо з них визнали себе вали на руднику імені Дзержинського. винними (окрім О. Пекарського і В. Костенка), Дослідники зазначають, що перерва у репресі- проте під час судового засідання А. Ширієвський ях (до речі, не лише духовенства) загалом тривала і В. Манжелей відмовились від попередніх зізнань, з листопада 1938 р. до березня 1939 р., а вже з квіт- «вибитих» слідчими НКВС під час допитів. У під- ня розпочався новий етап переслідування «релігій- сумку Кримінальна колегія Дніпропетровського ників», який свідчив про незмінність більшовиць- обласного суду винесла обвинуваченим такий ви- кого ідеологічного вектора, спрямованого на пов- рок: Т. Лук’янцю – розстріл​ з конфіскацією майна, не знищення релігії та церкви в радянській дер- І. Торгалову – ​10 років перебування у виправно-­ жаві. І хоча у порівнянні з добою «великого теро- трудових таборах (ВТТ), після чого ще на 5 років ру» кількість жертв державної репресивної полі- позбавлення громадянських прав, О. Пекарському – ​ тики суттєво скоротилася, однак, арешти служи- 8 років ВТТ і 5 років позбавлення прав, решті – ​6 телів культу і вироки тривали включно до 1942 р. років ВТТ і 3 роки «ураження» прав (Приговор уго- Так, у 1939 р. у східних областях республіки було ловный Днепропетровского облсуда 13–14 марта заарештовано 213, а в 1940 р. – 219 осіб, обвину- 1939 г., арк. 526–532). Суд надав 5 днів на оскар- вачених у «церковно-­сектантській контрреволюції» ження вироку, чим скористався Т. Лук’янець, якому (Щелкунов А. А., 2019, с. 116). 23 квітня 1939 р. Верховний Суд УРСР замінив роз- У березні 1939 р. у Кривому Розі було під- стріл на 10-річне ув’язнення (Мартиролог…, с. 210). готовлено для передачі до суду обвинувачення На Криворіжжі місцеві органи НКВС продов- жили плести мережу «контрреволюційного» духо- 13 Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 4. Дніпро: Архівний під- венства. Так, більше року – з​ весни-літа 1938 р. до розділ Управління Служби безпеки України в Дніпро- серпня 1939 р. – знадобилося​ оперуповноваженим петровській області, арк. 12–12 зв., 18–18 зв., 24–24 зв., 30–30 зв., 36–36 зв., 61–61 зв., 102–108, 128–132, 159, 178, IV відділу УДБ Криворізького МВ НКВС для під- 189–195; Т. 5. Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській готовки обвинувачення в установленому порядку області, арк. 266–271. DOI 10.15421/26200210

проти 12 осіб, переважно колишніх священиків. ка в реалізації зазначених завдань була на молодь, 113 Увесь цей час вони знаходились у дніпропетров- готову до збройної боротьби (Обвинительное за- ській в’язниці, де періодично піддавалися допитам, ключение по следственному делу № 79632, 13 черв- слідчим експериментам, зокрема очним ставкам. ня 1939 р., арк. 575–576). Водночас нікого чомусь Спочатку це були два різні провадження, дві не збентежив той факт, що середній вік 15-ти ві- «ворожі» організації. На думку (скоріше – за​ фан- домих нам «молодих» осіб, начебто завербованих тазією) слідчих, до однієї з них входили 10 колиш- ядром організації, становив 53 роки (Протокол до- ніх священиків і «куркуль» Платон Овчаренко (саме проса обвиняемого Голокоза, арк. 191). так він позначений у справі). Поіменно – це:​ завіду- Судилище над дванадцятьма «контррево- вач відділу статистики управління Ленінського люціонерами» відбулося 19–22 серпня 1939 р. рудника Павло Ветухов, бухгалтер підприєм- у Дніпропетровську. Після обвинувачення і свід- ства «Південважбуду» Василь Кибальчич, рахів- чень обласний суд виніс такий вирок: П. Ветухову, ник на Дзержинському руднику Василь Семенов, В. Кибальчичу, І. Голокозу, Г. Фесенку-Навроцькому­ техпрацівник у конторі «Головриба» Костянтин присудити 10-річне ув’язнення з «ураженням» прав Белоненко, рахівник кам’яно-дробильного заводу на 5 років і конфіскацією майна; С. Семенову, «Південважбуду» Іван Голокоз, бухгалтер автотран- К. Белоненку, І. Огнєву, М. Липському – ​8 років спортної контори треста «Руда» Ігнат Поздняков, ув’язнення з «ураженням» прав на 3 роки і кон- касир взуттєвої майстерні Микола Липський, об- фіскацією майна; І. Позднякову, Є. Гедзікову та ліковець на коксохімічному заводі Іван Огнєв, П. Овчаренку – 6​ років ув’язнення з «ураженням» таксувальник на руднику ім. Дзержинського Лев прав на 3 роки без конфіскації майна, П. Гопкалу – ​ Базилевич і сторож стадіону того самого рудника позбавлення волі на 4 роки (Вирок кримінально- Степан Сухецький (Обвинительное заключение го суду Дніпропетровської області, арк. 658–659). по следственному делу № 79632, 8.01.1939, арк. Важлива деталь – ​провину підсудних було 474–478). Як уже зазначалося, останні двоє навес- встановлено, переважно посилаючись на їхнє ви- ні 1939 р. померли в тюремній лікарні. знання провини і покази свідків у ході слідства Другу ворожу організацію «церковників» ен- (Вирок кримінального суду Дніпропетровської каведисти «створили» з кліру Покровської цер- області, арк. 653–656). Водночас суд проігнору- кви м. Кривого Рогу: священика Гаврила Фесенка-­ вав той факт (до речі, зазначений в обвинувально- Навроцького, псаломщика Єфима Гедзікова му висновку), що під час судових засідань у квітні (до арешту – фельдшер​ поліклініки Дзержинського 1939 р. всі вони відмовилися від попередніх свід- рудоуправління) і регента хору Пилипа Гопкала чень (Обвинительное заключение по следственно- (працював гірничим десятником на руднику ім. му делу № 79632, арк. 576–582). Причину відмови Артема). Примітно, що обидві організації, за за- чітко видно із заяви М. Липського, зробленої ще мислом слідчих, були пов’язані з благочинним наприкінці судового засідання 28 квітня 1939 р.: Георгієм Травлєєвим, буцімто їхнім керівником. «Я прошу суд від імені звинувачуваних, щоб наша Тому Кримінальна колегія Дніпропетровського об- справа була передана облпрокуратурі для додатко- ласного суду після розгляду обох обвинувальних вого слідства і під час допиту нас був присутній висновків 28 квітня 1939 р. постановила ці дві спра- прокурор для того, щоби ми знову не були піддані ви об’єднати (Выписка из протокола судебного за- фізичним методам впливу» (Приговор уголовный седания Уголовной коллегии облсуда, арк. 151). Днепропетровского облсуда 13–14 марта 1939 г., Упродовж червня 1939 р. з арештантами про- арк. 530). Після оголошення вироку в серпні 1939 р. водилися додаткові допити, після чого було підго- підсудні подали апеляцію до вищої судової інстан- товлено обвинувальний висновок у належності до ції республіки, але Верховний суд УРСР у листо- контрреволюційної церковно-­фашистської організа- паді 1939 р. залишив вирок незмінним. Останньою ції на Криворіжжі. Щоправда, серед 12 підслідних спробою добитися справедливості стала скарга єдиним діючим до арешту священиком виявився П. Ветухова, М. Липського і П. Гопкала про не- Г. Фесенко-­Навроцький. У висновку зазначалося, повноту судового слідства і незаконні методи по- що їхніми методами боротьби з радянською вла- переднього слідства із вимогою скасування виро- дою нібито мали бути: проведення активної агітації ку обласного і визначення Верховного судів. Проте проти заходів радянської влади; схвалення фашиз- 2 липня 1940 р. прокуратура Дніпропетровської об- му і капіталістичної системи господарства; збере- ласті скаргу не задовольнила (Постановление стар- ження в будь-який спосіб общин віруючих і вербов- шего помощника прокурора Днепропетровской об- ка до організації нових осіб; у разі війни з цих ка- ласти, арк. 733–734). дрів намічалося формування повстанських загонів. Подібно криворізькій «контрреволюцій- Прокуратура звернула увагу на те, що основна став- ній церковно-фашистській­ організації» була ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120

114 спроба викрити постфактум подібний осередок гляду його касаційної скарги Кримінальною колегією у м. Павлограді з уже репресованого духовенства Верховного суду УРСР 17 серпня 1939 р. Аналіз його (Протокол допроса обвиняемого Коваленко, арк. слідчої справи показав, що за цей час енкаведисти 11–12). Так, більшість із тих, кого слідчі НКВС хо- влаштували йому 8 допитів і 7 очних ставок зі свід- тіли долучити до цієї організації, була засуджена до ками (лише за офіційно оформленими протоколами), різних видів покарань раніше. Приміром, панотець відбулося три засідання Дніпропетровського облас- Іван Попов ще з 1935 р. відбував 8-річне ув’язнен- ного суду в Дніпропетровську, Запоріжжі і Нікополі, ня у ВТТ, а священнослужитель Успенської цер- два засідання Верховного суду УРСР для розгляду кви Іван Крещановський розстріляний у 1938 р. апеляцій. У підсумку за звинуваченнями в антира- (Мартиролог…, с. 208, 213). По цій самій справі дянській пропаганді, дискредитації радянської вла- проходив і колишній священик Іван Коваленко, за- ди і партії, поширенні «брехливих чуток про вій- арештований у серпні 1938 р. У вересні того самого ну і скору погибель радянської влади», організації року він нібито по заздалегідь написаному сцена- жінок для відкриття закритої незадовго до арешту рію визнав себе винним у належності до церковно-­ церкви (ст. 54–10, ч. 2 КК УРСР) П. Печковському фашистської організації, проте вже на допиті у лю- винесено вирок – ув’язнення​ до ВТТ на 5 років з по- тому 1939 р. повністю заперечив попередні свід- дальшим 2-річним позбавленням громадянських чення – ​буцімто оббрехав і себе, і решту духовен- прав і конфіскацією особистого майна (Приговор ства. Вочевидь, доказів про існування контрре- уголовный Днепропетровского облсуда по обвине- волюційної організації не вистачало, до того ж нию Печковского, арк. 149–150). повертати вже репресованих священиків для до- Не оминули репресії цього періоду і найвищий слідування й суду було надто обтяжливою спра- щабель церковної ієрархії. У червні 1938 р. було за- вою, тому І. Коваленку у провину закинули лише арештовано колишнього ректора Катеринославської проведення антирадянської агітації за ст. 54–10, семінарії (до 1917 р.), а згодом обновленського ч. 1 КК УРСР. У підсумку травнева виїзна сесія митрополита Дніпропетровського (1928–1935) Кримінальної комісії Дніпропетровського облас- Андрія Одінцова. З 1936 р. він відійшов від ак- ного суду в м. Павлоград винесла йому вже стан- тивного пастирського служіння і переїхав жити до дартний для того часу вирок – ​5 років відбування сина у Новомосковськ, де займався садівництвом. у ВТТ з подальшим дворічним позбавленням гро- Хворому 76-річному митрополиту закидали керів- мадянських прав (Приговор уголовный выездной ництво осередком «церковників», але під час допи- сессии Днепропетровского облсуда по обвинению тів він лише визнав участь у цій організації. Згідно Коваленко, арк. 45–48). зі свідченнями інших заарештованих священиків, У 1939 р. в індивідуальному порядку було за- прямих доказів його контрреволюційної діяльно- суджено цілу низку православних сільських свя- сті не містилося. Хвороба А. Одінцова, а згодом щенників, переважно за звинуваченнями в контр- і листопадові зміни у провадженні не дозволили революційній чи антирадянській агітації: Петро НКВС нашвидкуруч сфабрикувати обвинувачен- Печковський з Новопавлівки Нікопольського ра- ня. Тому слідчі дії у справі А. Одінцова віднови- йону (квітень), Сергій Силін (травень) і Олександр лися аж у січні 1939 р., а судове засідання відбу- Преображенський (жовтень) зі Знаменівки лося 4 липня 1939 р. На ньому підсудний і свідок Новомосковського району, Микита Міра з Широкого (Є. Гедзіков) відмовилися від попередніх показів, і Іван Гладкий з Бабайківки (червень), Володимир засвідчивши примусовість з боку слідчих під час їх Яновський з Петриківки (серпень). Як і з інши- надання. Попри це, все одно митрополиту суд ви- ми репресованими представниками духовенства, ніс вирок – ​сім років ув’язнення (Терещенко Р. К., обійшлося без розстрілів, але кожен із них отримав 2009, с. 559–560). свій термін позбавлення волі, найчастіше – ​ув’яз- У вересні 1939 р. Верховний суд УРСР розгля- нення до ВТТ на 5 років. Натомість були й винят- нув касаційну скаргу А. Одінцова і направив справу ки. Приміром, для І. Гладкого вирок був не надто на додаткове розслідування, зокрема, для отриман- суворим – ​3 роки умовно, а от В. Яновський от- ня нових свідчень від ув’язненого на Колимі коли- римав аж 7 років «у далеких місцях ув’язнення» шнього священика Т. Лук’янця. Слідство надто за- (Мартиролог…, с. 204, 210, 212, 213, 215, 217). тягувалося, і навесні 1940 р. під підписку про не- Мабуть, «рекордсменом» за терміном перебу- виїзд А. Одінцова звільнили з-під тривалого ареш- вання за ґратами і кількістю допитів був священик ту. Вдруге митрополит був запроторений за ґра- церкви у с. Ново-Павлівка­ Нікопольського району ти 22 червня 1941 р., а за півтора місяця, 7 серп- Петро Печковський. Три роки тривало слідство і за- ня 1941 р., пролунав і судовий вирок – ​сім років сідання судів, поки він знаходився у нікопольській позбавлення волі з ураженням прав на три роки. тюрмі – від​ самого арешту 3 серпня 1936 р. і до роз- Вирішальними для митрополита виявилися брехли- DOI 10.15421/26200210

ві свідчення Т. Лук’янця, хоча, як і на попередньо- даркою Улитою Педан. З‑поміж інших членів сфа- 115 му судовому засіданні 1939 р., підсудний провину брикованої слідчими організації вирок Особливої не визнав. На сьогодні доля Андрія Одінцова неві- наради НКВС СРСР від 6 червня 1940 р. передба- дома; його ім’я не значиться у списках сталінських чив їй доволі суворе покарання – ​10-річне ув’яз- таборів, куди він, напевно, так і не був доставлений. нення до виправно-­трудових таборів (ВТТ). Для Історики припускають, що як і багато інших, він прикладу: удвічі менші терміни позбавлення волі потрапив під «зачистку» органів НКВС у тюрмах отримали учасники цієї «контрреволюційної ре- міст, які знаходилися під загрозою нацистської оку- лігійної групи» – ​сторожі Червоногвардійського пації, або загинув десь на етапі (Терещенко, Р. К., рудника Григорій Троценко і Борис Широконов 2009, с. 561). Дійсно, з початком воєнних дій на (Бородін Є. І., та ін., упоряд., 2008, с. 703, 941, території СРСР обвинувачені у контрреволюцій- 1069). У книзі Юрія Решетнікова і Сергія Саннікова ній діяльності або вже засуджені нерідко розстрі- подано інформацію про масові арешти членів «по- лювалися у позасудовому порядку. місних церков» по м. Дніпропетровську. Зокрема, Отже, легальне церковне життя в регіо- зазначено, що в 1940 р. за одну ніч було заареш- ні майже завмерло. Навіть ті поодинокі храми, товано понад 20 баптистів, а згодом, також за ніч, які ще діяли в 1937–1938 рр., незабаром оста- приблизно стільки же братів-­євангелістів, які зго- дом були розстріляні. Щоправда, ні документальні точно припинили своє існування за призначен- джерела, звідки взято інформацію, ні прізвища за- ням. У Дніпропетровську, приміром, на початок арештованих не повідомляються (Решетников, Ю., нацистської окупації не було жодної діючої цер- Санников, С., 2000). Упевнено лише можна сказати, кви (Цыпин, В., 1997, с. 335). За таких обставин що на цьому арешти і покарання не припинилися. у 1940–1942 рр. репресивні органи переключили Навесні 1941 р. Дніпропетровський обласний увагу на сектантські групи – ​як православні, так суд розглянув ще дві групові справи, на що вказують і протестантські. розрізнені факти, віднайдені у мартирологу репре- Наприкінці 1920-х рр. на теренах сучасних сованих по Дніпропетровській області. Так, 30 бе- Дніпропетровської та Запорізької областей, які резня на лаві підсудних одночасно опинилися зви- в 1932–1939 рр. складали єдину Дніпропетровську нувачені в «антирадянській сектантській агітації» область, проживало близько 63 тис. «сектантів». За селяни Нікопольського району Федір Ситий і Семен приблизними підрахунками О. Безносової, 33 тис. Кліщ, а 26 квітня – ​мешканці Дніпропетровська з них були менонітами, 20 тис. – ​євангельськими і Дніпродзержинська Марфа Гончаренко і Георгій християнами і баптистами, 3,5 тис. – п’ятидесятни​ - Губський, яким у провину закидалась антирадян- ками, 1 тис. – адвентистами,​ а також 4 тис. – послі​ - ська сектантсько-релігійна­ діяльність. У підсумку довниками «православних сект» (Безносова, О. В., всі вони мали відбути 10-річне ув’язнення у ВТТ. 2016). Як і по всій державі, з кінця 1920-х і впро- Щоправда, Г. Губському спочатку було винесено довж 1930-х рр. їм довелося пережити чимало по- смертний вирок, але згодом його було пом’якше- трясінь, пов’язаних із переслідуваннями комуніс- но. Водночас жодних потурань не було для Федора тичної атеїстичної влади: ліквідація общин, закрит- Ситого, який мав аж 8 дітей! (Бородін Є. І., та ін., тя молитовень, репресії проти лідерів релігійних упоряд., 2008, с. 188, 213, 388, 852). груп та ін. Особливо «плідним» щодо фізичного Підставою для відкриття провадження щодо усунення активістів-­віруючих органами НКВС (як і подібних людей нерідко ставала банальна належ- православного духовенства) виявився період 1937– ність до будь-якої групи віруючих, незалежно від 1938 рр. Тільки на початковому етапі (липень-жов- її релігійної спрямованості. Це неозброєним оком тень 1937 р.) по Дніпропетровській області було видно хоча б із самих обвинувальних висновків. засуджено 74 «сектанти», 14 із яких проходили по Наприклад, працівник радгоспу «Поливанівка» першій категорії, тобто отримали смертний вирок з Магдалинівського району Остап Троценко у травні (Бажан О., 2007, с. 14). Активність органів НКВС 1939 р. отримав 4 роки ВТТ лише за «участь у релі- щодо арештів і обвинувачень «сектантів» у різно- гійній секті духоборів»; мешканця с. Павлоградські го роду антидержавних злочинах не зменшилася й хутори Андрія Величка в березні 1941 р. суд за у першій половині 1938 р. У квітні-червні 1938 р. «антирадянську сектантську діяльність» позбавив за вироками особливої обласної «трійки» НКВС волі на 3 роки (Бородін Є. І., та ін., упоряд., 2008, лише до розстрілу були засуджені члени дніпро- с. 116, 941). Здавалося б, обвинувачення А. Величка петровських общин баптистів (18 осіб) і євангель- є більш небезпечним, але чомусь термін ув’язнен- ських християн (24 особи) (Безносова, О. В., 2016). ня він отримав навіть менший. На наш погляд, це За вже напрацьованою методою слідчі НКВС зумовлено самою комуністичною ідеологією, яка намагалися сфабрикувати із «сектантів» антира- «сектантів» автоматично зараховувала до «класово дянські організації. Наприклад, у Кривому Розі ворожих елементів». Тому звинувачення в сектант- було «виявлено» таку групу на чолі з домогоспо- ській діяльності подеколи й без додаткових фор- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120

116 мулювань апріорі могло сприйматися як будь-яка тримкою інших країн. Можемо лише здогадувати- антирадянська чи контрреволюційна діяльність. ся, які методи допиту використовували слідчі, але У порівнянні з першим півріччям влітку наприкінці арештант підтвердив ще й свою воро- 1941 р. суттєво побільшало серед арештантів пред- жість до радянської влади (Протокол допроса об- ставників різних релігійних груп. Вочевидь в умо- виняемого Рудаса, 4.07.1941, арк. 19–19 зв.). Саме вах війни радянські спецслужби хотіли максималь- ці визнання у подальшому стали вирішальним під- но швидко позбавитися як уже звинувачених, під- ґрунтям для обвинувального висновку (по ст. 54– озрюваних, так і потенційних «соціально небез- 10, ч. 2 КК УРСР) та судового вироку – ​розстрілу печних елементів», які давно значилися у списках з конфіскацією майна без оскарження (Приговор НКВС, але все ще перебували на свободі. З на- уголовный Днепропетровского облсуда по обви- ближенням військових дій до Дніпропетровська нению Рудаса, арк. 57–57 зв.). Надзвичайно суво- такі справи все більше переходили до розгляду ре рішення суду було ухвалене без свідків і пере- Особливої наради НКВС. Так, у липні Герасима вірок їхніх показів. Ані прокурор, ані голова суду Крутенка з с. Верхівцеве постановою цього орга- з народними засідателями навіть не хотіли звернути ну відправлено на 10 років до ВТТ за звинувачен- увагу на той факт, що підсудний К. Рудас ще під час ням у «керівництві нелегальною сектою п’ятиде- служби в царській армії перебував під слідством за сятників»; Терентія Курику із Дніпродзержинська релігійне переконання – ​відмову від зброї (Анкета 13 серпня Військовим трибуналом військ НКВС арестованного (Рудас), арк. 5 зв.). Вочевидь, в умо- на такий самий термін ув’язнено за участь у групі вах війни і швидкого наступу німецько-фашистських­ євангелістів (єговістів) та контрреволюційну агіта- військ енкаведисти надто поспішали позбутися «не- цію (Бородін Є. І., та ін., упоряд., 2008, с. 465, 481). благонадійних». Ще на початку війни проти нацистської Іншим учасникам релігійних груп ­все-таки по- Німеччини 23 червня 1941 р. народний комісар щастило бути евакуйованими. До когорти таких, при- державної безпеки Всеволод Меркулов надіслав міром, потрапив дніпропетровський робітник заводу телеграму № 2445/М, де зазначалося про необхід- ім. Карла Лібкнехта Костянтин Барабан, ув’язнений ність місцевим органам НКДБ терміново опрацю- вироком суду від 28 серпня 1941 р. за участь у ре- вати питання евакуації в’язнів тюрем. Водночас лігійній групі п’ятидесятників (Бородін Є. І., та ін., упродовж місяця пропонувалося скласти і пере- упоряд., 2008, с. 31). Розгляд справ заарештованих правити до Москви окремі списки на тих ареш- у 1941 р. і перевезених у тил «сектантів», які були тантів, кого слідчі НКДБ вважали доцільним роз- вихідцями з Дніпропетровської області, тривав і на- стріляти (Игнатов, В. Д., 2013). Усього за декілька далі. Особлива нарада НКВС у лютому 1942 р. за днів до окупації Дніпропетровська вироками об- членство у групі євангелістів позбавила волі на тер- ласного суду від 16 і 22 серпня 1941 р. були роз- мін від 5 до 10 років ВТТ робітників павлоградських стріляні: шкільний швейцар дніпропетровської підприємств Олександра Водолазького, Феодосія школи Кузьма Рудас та працівник дніпродзержин- Здихальського і Миколу Коржа; у квітні 1942 р. ви- ської будконтори Георгій Гамзін, причому остан- рок було винесено представникам іншої общини ній – лише​ за «участь в антирадянській релігійній Павлограда – ​іоаннітам – Анастасії​ Бушмелєвій (7 общині» (Бородін Є. І., та ін., упоряд., 2008, с. 155, років ВТТ) та Івану Бондаренку (розстріл). Окрім 804). Як вище зазначалося, саме в цей період обір- релігійної активності, останньому закидали ще й валась інформація щодо засудженого митрополи- контрреволюційні дії. Щоправда, в червні 1942 р. та Андрія Одінцова. І. Бондаренко, 1870 р. н., помер, тож вирок так і не Задля уявлення про «об’єктивність» слід- було виконано (Бородін Є. І., та ін., упоряд., 2008, ства і вироків детальніше зупинимося на справі с. 76, 102, 133, 311, 425). Кузьми Рудаса. Заарештований він був 24 червня Висновки. Терор проти різних релігійних 1941 р., а вже наступного дня проведений перший об’єднань Дніпропетровщини не завершився ро- протокольно зафіксований допит (Протокол до- ками масових репресій (1937–1938 рр.). У 1939– проса обвиняемого Рудаса, 25.06.1941, арк. 9–11; 1941 рр. під жорна репресій потрапляли духовен- Обвинительное заключение по следственному делу ство й активні віруючі, незалежно від їхньої кон- № 13222/а, арк.43). Під час третього допиту від фесійної приналежності, які раніше були взяті на 4 липня К. Рудасу повідомили обвинувачення у про- облік енкаведистів, але не були засуджені. У порів- веденні нелегальних зборів духоборів, агітації про- нянні з попередніми роками жодної оригінальності ти культурних заходів радянської влади, і щонайго- не міститься й у формулюванні обвинувальних ви- ловніше – ​заклику не брати зброю до рук у випад- років; як і раніше, вигадувалися різноманітні «кон- ку війни. Тоді ж усі звинувачення слідчих на свою трреволюційні групи», «антирадянські організації», адресу він визнав, проте додав, що небажання до- інкримінувалася «антирадянська» чи «контррево- помагати СРСР у війні викликано виключно паци- люційна діяльність». Подеколи навіть належність фістськими релігійними переконаннями, а не під- до якоїсь релігійної групи вже спонукала енкаве- DOI 10.15421/26200210

дистів розпочати провадження, адже радянською підлягали перебуванню в «далеких місцях ув’яз- 117 атеїстичною владою члени «сект» зараховувалися нення». У 1940–1941 рр. найпоширенішим по- до класових ворогів радянського народу, потенцій- каранням обласних судів було ув’язнення у ВТТ них державних зрадників. на терміни від 5 до 10 років (часто з подальшим Упродовж 1939 р. слідчі органи обласного ураженням прав, рідше – ​конфіскацією майна). управління НКВС, в основному, переймалися до- З червня 1941 р. арешти почастішали, а вироки веденням до судового розгляду справ православно- судів або «трійок» НКВС стали суворішими –​ го духовенства, ув’язненого ще в 1938 р. за підоз- аж до розстрілу, як і під час «великого терору». рою в різного роду антидержавній діяльності, фа- У такий спосіб в умовах війни проти нацистської брикуючи цілі «контрреволюційні організації». Німеччини та її союзників влада видаляла «не- Натомість у 1940–1941 рр. слідчі особливо при- благонадійний» елемент із соціалістичного су- скіпливо «взялися» за решту нецерковних релігій- спільства. Характерно, що навіть після окупації них груп як православного, так і протестантсько- Дніпропетровської області евакуйовані в тил під- го спрямування (євангельські християни, бапти- слідні арештанти, вже знаходячись у глибокому сти, п’ятидесятники, духобори, іоанніти). Правда, тилу, ще навесні 1942 р. позбавлялися волі виро- з 1939 р. і до початку німецько-радянської­ війни ками Особливих нарад НКВС. нам не відомі випадки розстрілів священиків на Дніпропетровщині. За судовими вироками всі вони Бібліографічні посилання Анкета арестованного (Рудас Кузьма Федосеевич), libfox.ru/480160-vladimir-ignatov-palachi-i-kazni-v-istorii-­ ­ [б. д.]. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 23961. Дніпро: Архівний під- rossii-i-sssr.html [Дата звернення: 27.04.2020]. розділ Управління Служби безпеки України (далі – АП​ Курляндский, И. А., 2008. О мнимом повороте УСБУ) в Дніпропетровській області, арк. 5–6. Сталина к православной церкви. Вопросы истории. Бажан, О., 2007. Репресії серед духовенства та Москва, № 9, с. 3–16. віруючих в УРСР в часи «великого терору»: статис- Курляндский, И. А., 2011. Сталин, власть, рели‑ тичний аспект. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Київ, гия (религиозный и церковный факторы во внутренней № 2, с. 7–18. политике советского государства в 1922–1953 гг.). Безносова, О. В., 2016. Репрессивная полити- Москва: Кучково поле. ка НКВД против евангеликов в Советской Украи- Мартиролог представників духовенства, реабіліто- не (1925–1939 гг.). История (Электронный научно-­ ваних у 1950–1990-х роках, 2014 / Бойко, О. В., Шевчен- образовательный журнал). Москва, № 9 (53). Доступно: ко, А. Ю., уклад., 2014. Міста і села Дніпропетровщини https://history.jes.su/s207987840001313–3–1/ [Дата звер- у вирі політичних репресій: зб. ст.: у 5 т. Т. 2: Держава нення: 27.04.2020]. та церква на Дніпропетровщині у 1920-х – на​ початку Бойко, О. В. та Шевченко, А. Ю., 2014. Мартиролог 1970-х років. Дніпропетровськ: Моноліт, с. 202–217. представників духовенства, реабілітованих у 1950–1990- Нікольський, В. М., 2003. Репресивна діяльність х роках. В: Пустова, М. І. гол. ред., 2014. Міста і села органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець Дніпропетровщини у вирі політичних репресій. Зб. ст. 1920-х – ​1950-ті рр.). Історико-­статистичне дослі‑ У 5 т. Дніпропетровськ: Моноліт, Т. 2: Бойко, О. В. та дження: моногр. Донецьк: Вид-во Донецького нац. ун-ту. Шевченко, А. Ю., 2014. Держава та церква на Дніпропе- Обвинительное заключение по следственному делу тровщині у 1920‑х – на початку 1970‑х років, с. 202–217. № 13222/а по обвинению Рудаса Кузьмы Федосеевича, Бойко, О. В., 2009. Репресії проти православного 21.07.1941. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 23961. Дніпро: АП УСБУ духовенства і віруючих на Дніпропетровщині у 1920– в Дніпропетровській області, арк. 43. 1930-ті роки / Бородін, Є. І., Бажан, О. Г., Іваненко, В. В. Обвинительное заключение по следственному делу та ін., упоряд. Реабілітовані історією: у 27 т. Дніпро‑ № 79632, 8.01.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 3. петровська область: у 2 кн. Дніпропетровськ: Моноліт, Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. кн. 1, с. 743–762. 472–480. Бородін, Є. І., Іваненко, В. В., Прокопенко Л. Л. Обвинительное заключение по следственному делу та ін., упоряд., 2008. Реабілітовані історією: у 27 т. № 79632, 13.06.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 3. Дніпропетровська область: у 2 кн. Дніпропетровськ: Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. Моноліт, кн. 2. 575–582. Вирок кримінального суду Дніпропетровської облас‑ Постановление старшего помощника прокурора ті, 19.08.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 3. Дніпро: Днепропетровской области Радкевича от 2 июля 1940 г., АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 652–659 зв. 2.07.1940. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 3. Дніпро: АП Выписка из протокола судебного заседания Уго‑ УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 733–734. ловной Коллегии облсуда, 28.04.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Постановление старшего следователя Криворожс‑ Спр. 24103. Т. 2. Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській кого Горотдела НКВД мл. лейтенанта госбезопасности області, арк. 151. Качаловского, 9.06.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 3. Игнатов, В. Д., 2013. Палачи и казни в истории Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 536. России и СССР. Москва: Вече. Доступно: https://www. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120

118 Приговор уголовный выездной сессии Днепропе‑ Справка о проходящих по делу № 79632, 7.01.1939. тровского облсуда по обвинению Коваленко Ивана По‑ Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 4. Дніпро: АП УСБУ ликарповича, 23.05.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 22459. в Дніпропетровській області, арк. 71б. Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 48. Справка по архивно-­следственному делу № 430 на Приговор уголовный Днепропетровского облсу‑ Павлова Леонтия Лаврентьевича, 6.02.1958. Ф. 6 (Р). да по обвинению Печковского Петра Александровича, Оп. 1. Спр. 24103. Т. 2. Дніпро: АП УСБУ в Дніпропе- 26.04.1939. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24136. Дніпро: АП УСБУ тровській області, арк. 392–392 зв. в Дніпропетровській області, арк. 149–150. Справка по архивно-­следственному делу № 445 на Приговор уголовный Днепропетровского облсуда Приходченко Петра Зочимовича, 6.02.1958. Ф. 6 (Р). Оп. по обвинению Рудаса Кузьмы Федосеевича, 16.08.1941. 1. Спр. 24103. Т. 2. Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетров- Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 23961. Дніпро: АП УСБУ в Дніпро- ській області, арк. 393–393 зв. петровській області, арк. 57–57 зв. Справка по архивно-­следственному делу № Т‑8114 Приговор уголовный Днепропетровского облсуда по обвинению Травлеева Георгия Михайловича, 13–14 марта 1939 г. (Копия). Спр. 24103. Ф. 6 (Р). Оп. 1. 27.01.1958. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 2. Дніпро: Т. 3. Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 387–387 зв. арк. 525–532. Терещенко, р., 2009. Викорінюючи служителів Протокол допроса обвиняемого Гедзика Ефрема культу… / Бородін, Є. І., Бажан, О. Г., Іваненко, В. В., Ивановича, 13.04.1938. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 24103. Т. 1. та ін., упоряд. Реабілітовані історією: у 27 т. Дніпро‑ Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. петровська область: у 2 кн. Дніпропетровськ: Моноліт, 64–70. кн. 1, с. 558–562. Протокол допроса обвиняемого Коваленко Ивана Цыпин, В., 1997. История Русской Цер‑ Поликарповича, 8.09.1938. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 22459. кви. 1917–1997. Москва: Издательство Спасо-­ Дніпро: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. Преображенского Валаамского монастыря. Доступно: 11–12. https://azbyka.ru/otechnik/Vladislav_Tsypin/istorija-­russkoj- Протокол допроса обвиняемого Рудаса Кузьмы tserkvi‑1917–1997/6 [Дата звернення: 27.04.2020]. Федосеевича, 25.06.1941. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 23961. Дні- Ченцов, В., Архірейський, Д., 2007. Особливості про: АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 9–11. «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині. Протокол допроса обвиняемого Рудаса Кузьмы Фе‑ З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, № 1, с. 100–108. досеевича, 4.07.1941. Ф. 6 (Р). Оп. 1. Спр. 23961. Дніпро: Ченцов, В. 1997. Штрихи до портрета одного в’яз- АП УСБУ в Дніпропетровській області, арк. 19–19 зв. ня. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, № 1/2, с. 227–239. Решетников, Ю., Санников, С., 2000. Обзор истории Щелкунов, А. А., 2017. Трансформация карательной Евангельско-­баптистского братства в Украине. Одесса: политики советского государства против Православной Богомыслие. Доступно: http://yakov.works/history/20/ Церкви в 1939–1941 гг. Вестник православного Свято-­ iz_istori/reshetn.html [Дата звернення: 27.04.2020]. Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: Савин, А. И., 2008. Репрессии в отношении еван- История. История Русской Православной Церкви, № 3 гельских верующих в Сибири в 1939–1941 гг. / Па- (76), с. 78–88. пков, С. А., отв. ред. Книга памяти жертв политических Щелкунов, А. А. 2019. Массовые репрессии против репрессий в Новосибирской области. Новосибирск: Сова, православной Церкви в Украинской ССР в 1939–1941 гг.: вып. 2, с. 597–610. документы и материалы. Вестник церковной истории, № 1/2 (53/54), с. 114–142. References Anketa arestovannoho (Rudas Kuzma Fedoseevych) https://history.jes.su/s207987840001313–3–1/ [Accessed: [Questionnaire of the arrested person (Rudas Kuzma 27.04.2020] (in Russian). Fedoseevich)]. Fund 6 (R). Inventory 1. File 23961. Dnipro: Boiko, O. V., 2014. Borot’ba radyans’kykh partiyno-­ Archival Department of the Office of the Security Services derzhavnykh orhaniv iz pravoslavnoyu tserkvoyu na of Ukraine in Dnipropetrovsk region, pp. 5–6 (in Russian). Dnipropetrovshchyni u 1920–1930-ti roky [The struggle Bazhan, O., 2007. Represiyi sered dukhovenstva of Soviet party-state­ authorities against the Orthodox ta viruyuchykh v URSR v chasy «velykoho teroru»: Church in Dnipropetrovsk region in the 1920s‑1930s] in statystychnyy aspect [Repressions among the clergy and Boyko, O. V. and Shevchenko, A. Yu., eds., 2014. Mista believers in the Ukrainian SSR during the «Great Terror»: i sela Dnipropetrovshchyny u vyri politychnykh represiy: a statistical aspect]. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB zbirnyk statey [Cities and Villages of Dnepropetrovsk region [From the archives of VUCHK-GPU-NKVD-KGB]. Kyiv, during political repressions: Collection of Articles] in 5 No 2, pp. 7–18 (in Ukrainian). volumes. Vol. 2: Derzhava ta tserkva na Dnipropetrovshchyni Beznosova, O. V., 2016. Repressivnaya politika NKVD u 1920-kh – ​na pochatku 1970-kh rokiv [State and Church protiv evangelikov v Sovetskoy Ukraine (1925–1939 gg.) in Dnipropetrovsk region in the 1920s – ​early 1970s]. [NKVD’s repressive policy against Evangelicals in Soviet Dnipropetrovs’k: Monolit, pp. 29–118 (in Ukrainian). Ukraine (1925–1939)]. Istoriya (Elektronnyy nauchno-­ Boyko, O. V., 2009. Represiyi proty pravoslavnoho obrazovatel’nyy zhurnal) [History (Electronic Science and dukhovenstva i viruyuchykh na Dnipropetrovshchyni u Education Journal)]. Moskva, No 9 (53). Available at: 1920–1930-ti roky [Repression against Orthodox clergy and DOI 10.15421/26200210 believers in Dnipropetrovsk region in the 1920s‑1930s] in Office of the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk 119 Borodin, Ye. I., Bazhan, O. H., Ivanenko, V. V., et al., eds., region, p. 43 (in Russian). 2009. Reabilitovani istoriyeyu [Rehabilitated by history] Obvinitel’noe zaklyuchenie po sledstvennomu delu in 27 volumes. Dnipropetrovs’ka oblast’ [Dnepropetrovsk № 79632 [The indictment in investigation case No. 79632], region] in 2 volumes: Dnipropetrovs’k: Monolit, vol.1, 8.01.1939. Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 3. pp. 743–762 (in Ukrainian). Dnipro: Archival Department of the Office of the Security Borodin, Ye. I., Ivanenko, V. V., Prokopenko, L. L., Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, pp. 472–480 et al., eds., 2008. Reabilitovani istoriyeyu [Rehabilitated (in Russian). by history] in 27 volumes. Dnipropetrovs’ka oblast’ Obvinitel’noe zaklyuchenie po sledstvennomu delu [Dnepropetrovsk region] in 2 volumes: Dnipropetrovs’k: № 79632 [The indictment in investigation case No. 79632], Monolit, vol. 2 (in Ukrainian). 13.06.1939. Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 3. Chentsov, V., Arkhіreys’kiy, D., 2007. Osoblivostі Dnipro: Archival Department of the Office of the Security «velikogo teroru» 1937–1938 rr. na Dnіpropetrovshchinі Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, pp. 575–582 [Features of the «Great Terror» of 1937–1938 in (in Russian). Dnipropetrovsk region]. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD- Postanovlenie starshego pomoshchnika prokurora KHB [From the archives of VUCHK-GPU-NKVD-KGB]. Dnepropetrovskoy oblasti Radkevicha ot 2 iyulya 1940 Kyiv, No 1, pp. 100–108 (in Ukrainian). g. [Resolution of the senior assistant prosecutor of the Chentsov, V. 1997. Shtrykhy do portreta odnoho Dnipropetrovsk region Radkevich of July 2, 1940], 2.07.1940. v’yaznya [Brush strokes to portrait of one prisoner]. Z Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 3. Dnipro: Archival arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB [From the archives of Department of the Office of the Security Services of Ukraine VUCHK-GPU-NKVD-KGB]. Kyiv, No 1–2, pp. 227–239 in Dnipropetrovsk region, pp. 733–734 (in Russian). (in Ukrainian). Postanovlenie starshego sledovatelya Krivorozhskogo Ignatov, V. D., 2013. Palachi i kazni v istorii Rossii Gorotdela NKVD ml. leytenanta gosbezopasnosti i SSSR [Executioners and executions in the history of Russia Kachalovskogo [Resolution of the senior investigator of and the USSR]. Moskva: Veche. Available at: https://www. the city department of the NKVD in Krivoy Rog, junior libfox.ru/480160-vladimir-ignatov-palachi-i-kazni-v-istorii-­ ­ lieutenant of state security Kachalovsky], 9.06.1939. Fund rossii-i-sssr.html [Accessed: 27.04.2020] (in Russian). 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 3. Dnipro: Archival Kurlandsky, I. A., 2008. O mnimom povorote Stalina k Department of the Office of the Security Services of Ukraine pravoslavnoy tserkvi [About the imaginary turn of Stalin to in Dnipropetrovsk region, p. 536 (in Russian). the Orthodox Church]. Voprosy istorii [Questions of history]. Prigovor ugolovnyy vyezdnoy sessii Dnepropetrovskogo Moskva, No 9, pp. 3–16 (in Russian). oblsuda po obvineniyu Kovalenko Ivana Polikarpovicha [The Kurlandsky, I. A., 2011. Stalin, vlast’, religiya criminal sentence of the visiting session of the Dnipropetrovsk (religioznyy i tserkovnyy faktory vo vnutrenney politike regional court on charges of Ivan Polikarpovich Kovalenko], sovetskogo gosudarstva v 1922–1953 gg.) [Stalin, power, 23.05.1939. Fund 6 (R). Inventory 1. File 22459. Dnipro: religion (religious and church factors in the domestic policy Archival Department of the Office of the Security Services of the Soviet state in 1922–1953)]. Moskva: Kuchkovo pole of Ukraine in Dnipropetrovsk region, p. 48 (in Russian). (in Russian). Prigovor ugolovnyy Dnepropetrovskogo oblsuda po Martyroloh predstavnykiv dukhovenstva, obvineniyu Pechkovskogo Petra Aleksandrovicha [Criminal reabilitovanykh u 1950-kh – 1990-kh​ rokakh [Martyrologist sentence of the Dnipropetrovsk regional court on charges of of the clergy, rehabilitated in the 1950s – ​1990s], 2014. in Petr Aleksandrovich Pechkovsky], 26.04.1939. Fund 6 (R). Boyko, O. V. and Shevchenko, A. Yu., eds., 2014. Mista Inventory 1. File 24136. Dnipro: Archival Department of the i sela Dnipropetrovshchyny u vyri politychnykh represiy: Office of the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk zb. st. [Cities and Villages of Dnepropetrovsk region during region, pp. 149–150 (in Russian). political repressions: Collection of Articles] in 5 volumes. Prigovor ugolovnyy Dnepropetrovskogo oblsuda po Vol. 2: Derzhava ta tserkva na Dnipropetrovshchyni u obvineniyu Rudasa Kuz’my Fedoseevicha [Criminal sentence 1920-kh – ​na pochatku 1970-kh rokiv [State and Church of the Dnipropetrovsk regional court on charges of Rudas in Dnipropetrovsk region in the 1920s – ​early 1970s]. Kuzma Fedoseevich], 16.08.1941. Fund 6 (R). Inventory 1. Dnipropetrovs’k: Monolit, pp. 202–217 (in Ukrainian). File 23961. Dnipro: Archival Department of the Office of Nikolsky, V. M., 2003. Represyvna diyal’nist’ orhaniv the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, derzhavnoyi bezpeky SRSR v Ukrayini (kinets’ 1920-kh – ​ p. 57–57 verso (in Russian). 1950-ti rr.). Istoryko-­statystychne doslidzhennya: Monohr. Prigovor ugolovnyy Dnepropetrovskogo oblsuda [Repression of the USSR State Security Authorities in 13–14 marta 1939 g. (Kopiya). [Criminal sentence of the Ukraine (late 1920s – ​1950s). Historical and statistical Dnipropetrovsk regional court March 13–14, 1939 (Copy)], research: Monograph]. Donetsk: Vydavnytstvo Donetsʹkoho 16.08.1941. Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 3. unyversytetu (in Ukrainian). Dnipro: Archival Department of the Office of the Security Obvinitel’noe zaklyuchenie po sledstvennomu delu Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, pp. 525–532 № 13222/a po obvineniyu Rudasa Kuz’my Fedoseevicha (in Russian). [The indictment in investigation case No. 13222/a on charges Protokol doprosa obvinyaemogo Gedzika Efrema of Rudas Kuzma Fedoseevich], 21.07.1941. Fund 6 (R). Ivanovicha [Protocol of interrogation of the accused Gedzik Inventory 1. File 23961. Dnipro: Archival Department of the Efrem Ivanovich],13.04.1938. Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 1. Dnipro: Archival Department of the Office of ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 107–120

120 the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, Spravka o prokhodyashchikh po delu № 79632 pp. 64–70 (in Russian). [Information on the case No. 79632], 7.01.1939. Fund Protokol doprosa obvinyaemogo Kovalenko Ivana 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 4. Dnipro: Archival Polikarpovicha [Protocol of interrogation of the accused Department of the Office of the Security Services of Ukraine Kovalenko Ivan Polikarpovich], 8.09.1938. Fund 6 (R). in Dnipropetrovsk region, p. 71b (in Russian). Inventory 1. File 22459. Dnipro: Archival Department of the Spravka po arkhivno-­sledstvennomu delu № 430 Office of the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk na Pavlova Leontiya Lavrent’evicha [Information on region, pp. 11–12 (in Russian). the archive-­investigation case No. 430 on Pavlov Leonty Protokol doprosa obvinyaemogo Rudasa Kuz’my Lavrentievich], 6.02.1958. Fund 6 (R). Inventory 1. File Fedoseevicha [Protocol of interrogation of the accused 24103. Vol. 2. Dnipro: Archival Department of the Office of Rudas Kuzma Fedoseevich], 25.06.1941. Fund 6 (R). the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, Inventory 1. File 23961. Dnipro: Archival Department of the pp. 392–392 verso (in Russian). Office of the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk Spravka po arkhivno-­sledstvennomu delu № 445 na region, pp. 9–11 (in Russian). Prikhodchenko Petra Zochimovicha [Information on the Protokol doprosa obvinyaemogo Rudasa Kuz’my archive-­investigative case No. 445 on Prikhodchenko Petro Fedoseevicha [Protocol of interrogation of the accused Rudas Zochimovich], 6.02.1958. Fund 6 (R). Inventory 1. File Kuzma Fedoseevich], 4.07.1941. Fund 6 (R). Inventory 1. 24103. Vol. 2. Dnipro: Archival Department of the Office of File 23961. Dnipro: Archival Department of the Office of the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, pp. 393–393 verso (in Russian). pp. 19–19 verso (in Russian). Spravka po arkhivno-­sledstvennomu delu № T‑8114 po Reshetnikov, Yu., Sannikov, S., 2000. Obzor istorii obvineniyu Travleeva Georgiya Mikhaylovicha [Information Evangel’sko-baptistskogo bratstva v Ukraine [Overview of on the archive-­investigative case No. T‑8114 on charges the Evangelical Baptist Brotherhood in Ukraine]. Odessa: of Georgy Mikhailovich Travleyev], 27.01.1958. Fund Bogomyslie. Available at: http://yakov.works/history/20/ 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 2. Dnipro: Archival iz_istori/reshetn.html [Accessed: 27.04.2020] (in Russian). Department of the Office of the Security Services of Ukraine in Dnipropetrovsk region, pp. 387–387 verso (in Russian). Savin, A. I., 2008. Repressii v otnoshenii evangel’skikh veruyushchikh v Sibiri v 1939–1941 gg. [Repressions against Tereshchenko, R., 2009. Vykorinyuyuchy sluzhyteliv Evangelical believers in Siberia in 1939–1941] in Papkov, S. kul’tu…[Eradicating the clergy] in Borodin, Ye. I., Bazhan, A., ed., 2008. Kniga pamyati zhertv politicheskikh repressiy O. H., Ivanenko, V. V., et al., eds., 2009. Reabilitovani v Novosibirskoy oblasti [The book of memory of victims of istoriyeyu [Rehabilitated by history] in 27 volumes. political repressions in the Novosibirsk region]. Novosibirsk: Dnipropetrovs’ka oblast’ [Dnepropetrovsk region] in 2 Sova, issue 2, pp. 597–610 (in Russian). volumes: Dnipropetrovs’k: Monolit, vol.1, pp. 558–562 (in Ukrainian). Shchelkunov, A. A. 2019. Massovye repressii protiv pravoslavnoy Tserkvi v Ukrainskoy SSR v 1939–1941 Tsypin, V., 1997. Istoriya Russkoy Tserkvi. 1917–1997 gg.: dokumenty i materialy [Mass repressions against the [History of the Russian Church. 1917–1997]. Moskva: Orthodox Church in the Ukrainian SSR in 1939–1941: Izdatel’stvo Spaso-­Preobrazhenskogo Valaamskogo documents and materials]. Vestnik tserkovnoy istorii [Bulletin monastyrya. Available at: https://azbyka.ru/otechnik/ of Church History]. Moskva, No 1–2 (53–54), pp. 114–142 Vladislav_Tsypin/istorija-russkoj-tserkvi­ ‑1917–1997/6 (in Russian). [Accessed: 27.04.2020] (in Russian). Schelkunov, A. A., 2017. Transformatsiya karatel’noy Vypiska iz protokola sudebnogo zasedaniya Ugolovnoy politiki sovetskogo gosudarstva protiv Pravoslavnoy Kollegii oblsuda [Extract from the protocol of the court Tserkvi v 1939–1941 gg. [Transformation of the Punitive session of the Criminal Board of the regional court], Policy of the Soviet State against the Orthodox Church in 28.04.1939. Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. Vol. 2. 1939–1941]. Vestnik pravoslavnogo Svyato-­Tikhonovskogo Dnipro: AD OSSU in Dnipropetrovsk region, pp. 151, verso gumanitarnogo universiteta. Seriya 2: Istoriya. Istoriya (in Russian). Russkoy Pravoslavnoy Tserkvi [Bulletin of the Orthodox Vyrok kryminal’noho sudu Dnipropetrovs’koyi oblasti St. Tikhon Humanitarian University. Series 2: History. [The sentence of the criminal court of Dnipropetrovsk History of the Russian Orthodox Church]. Moskva, No 3 region], 19.08.1939. Fund 6 (R). Inventory 1. File 24103. (76), pp. 78–88 (in Russian). Vol. 3. Dnipro: AD OSSU in Dnipropetrovsk region, pp. 652– 659, verso (in Ukrainian). 121 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137 DOI 10.15421/26200211 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477):347.9]«1941/1944» дослідження: аналітико-синтетичний,­ історико-­ хронологічний, порівняльно-­історичний, логічний. Повсякденне життя працівників Основні результати: на прикладі Київщини розглянуто проблему повсякденного життя місцевих поліцейських місцевої поліції Київщини в умовах у його побутовому, соціально-­професійному та нацистської окупації психологічному вимірах. На системному рівні з’ясовано побутові аспекти повсякденної буденності (1941–1943 рр.): побутові та місцевих поліцейських, їх місце в системі тогочасних соціальних відносин. Виділено типові моделі соціально-­професійні аспекти поведінки поліцейських Київщини в їх стосунках із місцевим соціумом. Наведено приклади участі О. М. Гончаренко українських поліцейських як у переслідуванні, так доктор історичних наук, професор і в допомозі людям, які стали жертвами нацистських ORCID: 0000-0002-8882-6397 репресій. Установлено факт наростання деструктивних Researcher ID: ААС‑1919-2020 явищ у морально-­психологічних настроях працівників [email protected] місцевої поліції Київщини. Наукова новизна: уперше детально проаналізовано повсякденне життя ДВНЗ «Переяслав-­Хмельницький державний поліцейських Київщини, визначено їх місце в системі педагогічний університет соціальних відносин, моделі поведінки у процесі імені Григорія Сковороди» виконання професійних обов’язків. Практичне вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав, значення: у процесі дослідження з’ясовано типові Київська область, Україна, 08400 моделі соціальної поведінки осіб, які в умовах окупації через різні життєві обставини перебували О. В. Потильчак на службі в місцевій поліції й стали безпосередніми доктор історичних наук, професор виконавцями мети й завдань нацистської окупаційної політики. Оригінальність дослідження ґрунтується ORCID: 0000-0003-3518-9280 на виявленні та аналітико-­синтетичному опрацюванні [email protected] раніше невідомих архівних джерел радянських Національний педагогічний університет імені спецслужб. Тип статті: дослідницька. М. П. Драгоманова вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна, 01601 Ключові слова: Колабораціонізм; Поліцейський; Покарання; Повсякденне життя.

Анотація. Мета статті: виявлення особливостей Надійшла до редколегії 13.09.2020 повсякденного життя працівників місцевої поліції Прорецензована 23.10.2020 Київщини, їх соціально-­професійного статусу. Методи Рекомендована до друку 01.11.2020

© Гончаренко О. М., Потильчак О. В., 2020 122 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137 DOI 10.15421/26200211 http://www.uha.dp.ua УДК 94(477):347.9]«1941/1944» синтетический, историко-хронологический,­ сравнительно-­исторический, логический. Основные Повседневная жизнь работников результаты: на примере Киевщины рассмотрена проблема повседневной жизни местных полицейских местной полиции Киевщины в ее бытовом, социально-­профессиональном в условиях нацистской оккупации и психологическом измерениях. На системном уровне выяснены бытовые аспекты повседневной (1941–1943 гг.): бытовые обыденности местных полицейских, их место в системе тогдашних социальных отношений. и социально-­профессиональные Виделены типичные модели поведения полицейских аспекты Киевщины в их отношениях с местным социумом. Приведены примеры участия украинских полицейских А. М. Гончаренко как в преследовании, так и в помощи людям, доктор исторических наук, профессор которые стали жертвами нацистских репрессий. ORCID: 0000-0002-8882-6397 Установлен факт нарастания деструктивных явлений в морально-­психологических настроениях работников Researcher ID: ААС‑1919-2020 местной полиции Киевщины. Научная новизна: [email protected] впервые детально проанализирована повседневная ГВУЗ «Переяслав-­Хмельницкий государственный жизнь полицейских Киевщины, обозначено их педагогический университет место в системе социальных отношений, модели имени Григория Сковороды» поведения в процессе исполнения профессиональных обязанностей. Практическое значение: в процессе ул. Сухомлинского, 30, г. Переяслав, исследования выяснены типичные модели социального Киевская область, Украина, 08400 поведения лиц, которые в условиях оккупации по причине разных жизненных обстоятельств А. В. Потыльчак находились на службе в местной полиции и стали доктор исторических наук, профессор непосредственными исполнителями целей и заданий ORCID: 0000-0003-3518-9280 нацистской оккупационной политики. Оригинальность [email protected] исследования базируется на выявлении и аналитико-­ синтетической обработке архивных источников Национальный педагогический университет советских спецслужб. Тип статьи: исследовательская. имени М. П. Драгоманова ул. Пирогова, 9, г. Киев, Украина, 01601 Ключевые слова: Коллаборационизм; Полицейский; Наказание; Повседневная жизнь. Аннотация. Цель статьи: выявление​ особенностей повседневной жизни работников местной полиции Поступила в редколлегию 13.09.2020 Киевщины, их социально-­профессионального Прорецензирована 23.10.2020 статуса. Методы исследования: аналитико-­ Рекомендована в печать 01.11.2020

© Гончаренко А. М., Потыльчак А. В., 2020 123 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137 DOI 10.15421/26200211 http://www.uha.dp.ua LCC DK508–508.95 synthetic, historical-chronological,­ comparative-historical,­ logical. Main results: the example of the RCU examines Everyday life of local police officers the problem of the daily life of local police officers in their everyday, social, professional and psychological in Kyiv region during the Nazi dimensions. At the systemic level, the everyday aspects occupation (1941–1943): household of daily routine of local police officers and their place in the system of social relations of that time are clarified. and socio-­professional aspects Typical models of behavior of policemen of RCU are distinguished in their relationships with local society. O. M. Honcharenko Examples of the participation of Ukrainian police officers Sc. D. (History), Professor both in persecution and in helping people who were ORCID: 0000-0002-8882-6397 victims of Nazi repression are given. The fact of increase Researcher ID: ААС‑1919-2020 of destructive phenomena in moral and psychological moods of local police officers of the RCU is established. [email protected] Scientific novelty: for the first time the daily life of RCU State higher education institution «Pereyaslav-­ police officers is analyzed in detail, their place in the system Khmelnytsky State Pedagogical University of social relations and model of behavior in the course of named by Grigory Skovoroda» fulfilling their professional duties are determined.Practical 30 Sukhomlinskogo street, Pereyaslav, Kyiska oblast importance: The study identifies typical social behavior patterns of persons who in occupation conditions were employed by local police and were directly accomplishing O. V. Potyl’chak the goals and objectives of Nazi occupation policy. The Sc. D. (History), Professor originality of the study is based on the identification and ORCID: 0000-0003-3518-9280 analytical and synthetic processing of previously unknown [email protected] archival sources of the Soviet special services. Type of article: research article. National Pedagogical Dragomanov University Keywords: Collaboration; Police officer; Punishment; 9 Pyrogova street, Kyiv, Ukraine, 01601 Daily life.

Abstract. The purpose of the article is to identify the Received 13.09.2020 features of daily life of the local police officers of the Reviewed 23.10.2020 Reichсommissariat «Ukraine» (hereinafter – ​the RCU), their Accepted 01.11.2020 socio-­professional status. Research methods: analytical,

© Honcharenko O. М., Potyl’chak O. V., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

124 Історіографія. Проблема функціонування Отже, проблема функціонування місцевих по- органів місцевої поліції, підпорядкованих адміні- ліційних формувань інтерпретується в контексті страції Райхскомісаріату «Україна» (далі – ​РКУ), праць, присвячених з’ясуванню місця цих органів до якого входила й окупована Київщина, є акту- у системі окупаційного апарату влади, участі їх альним питанням досліджень історії нацистського особового складу в реалізації політики Голокосту, окупаційного режиму в Україні. На сьогодні маємо інших злочинів, вчинених нацистами на окупова- розмаїття публікацій, де предметом дослідження них теренах України. А от питання повсякденно- визначено різні форми співпраці цивільного насе- го життя працівників поліції РКУ, їх соціально-­ лення та радянських військовополонених у складі професійний статус та місце в системі тогочасних місцевих поліційних формувань РКУ. Сучасні до- суспільних відносин досі залишаються поза ува- слідження проблеми функціонування поліційних гою дослідників. підрозділів, зокрема визначення їх типології, ор- Постановка проблеми. Контроверсійною ганізаційної структури, відомчого підпорядкуван- проблемою нацистського окупаційного режиму, ня, службової компетенції, репрезентовані у пра- установленого на теренах РКУ, продовжує зали- цях І. Дерейка (Дерейко, І., 2012), І. Тарнавського шатися участь місцевого населення в роботі по- (Тарнавський, І., 2017), О. Клименка та С. Ткачова ліційних формувань. Неоднозначність проблеми (Клименко, О., Ткачов, С., 2012), І. Шахрайчука та колабораціонізму, участь особового складу ство- М. Шманатова (Шахрайчук, І., Шманатов М., 2018; рених гітлерівцями місцевих поліційних форму- Шахрайчук, І., Шманатов, М., 2019). Узагальнені вань у злочинах проти мирного населення країни, соціальні типи поліцейських Луцька розкрито в пу- відсутність повноцінної наукової дискусії з цього блікації Б. Зека (Зек Б., 2013). Участь поліційних приводу призводить як до демонізації образу ко- формувань у винищенні євреїв України розгляда- лишніх поліцейських, так і до спроб замовчуван- ли І. Ковальчук (Ковальчук, І., 2018) та р. Шляхтич ня, небажання навіть говорити про неї. А участь (Шляхтич, р., 2018). Проблему колабораціонізму, представників українського націоналістичного руху а отже й участь місцевого населення та військо- у створенні та роботі місцевих поліційних форму- вополонених у роботі поліції, вивчала В. Шайкан вань ще й надмірно політизує цю проблематику. (Шайкан, В., 2005). Окремі питання соціально-­ Без наявності розгалуженого поліційного правового статусу місцевих поліцейських розгля- апарату, органи якого охоплювали всю територію нуто у праці М. Куницького (Куницький, М., 2014). України, проникаючи своїм впливом та контр- Дискусійним питанням у науковому дискур- олем чи не в кожне місто та село, гітлерівці не сі проблеми продовжує залишатися участь місце- змогли б реалізувати завдання окупаційної полі- вих поліційних формувань у Голокості. Водночас тики. Водночас так і не з’ясованим залишається центральним сюжетом дискусії є безпосередня соціально-професійний­ статус поліцейських, їхнє участь місцевої поліції в масових убивствах євреїв місце в системі тогочасних суспільних відносин, України. Варто зазначити позицію О. Гончаренка, повсякденне життя в окупаційній буденності. який доводить, що керівництво місцевої поліції Мета статті – ​виявлення особливостей по- РКУ не мало права віддавати накази щодо масо- всякденного життя працівників місцевої поліції вих убивств людей, оскільки такі питання пере- РКУ, їх соціально-­професійного статусу. бували поза межами їх службових компетенцій. Джерела. Основу джерельної бази становлять Місцевій поліції було відведено роль виконавця проаналізовані історіографічні джерела та матеріа- наказів гітлерівців, але не вона організовувала за- ли архівно-­слідчих справ, які виявлені в Галузевому ходи Голокосту. Звісно ж, це не стосується індиві- державному архіві Служби безпеки України (далі – ​ дуальних розправ поліцейських над євреями під ГДА СБУ). Більшість архівних джерел використа- час їх затримання, арештів чи конвоювання. За но вперше. Зокрема, це оригінальні документи ра- наказами німецького командування місцеві полі- дянських спецслужб, які відклались у результаті цейські брали участь у розстрілах людей під час проведення слідчих дій, оперативно-розшукових­ акцій убивств (Гончаренко, О., 2005). Проте відо- заходів щодо колаборантів. мі й інші випадки, коли місцеві поліцейські, на- Виклад основного матеріалу. впаки, рятували євреїв (Гончаренко, О., 2010). Із З окупацією України місцевий соціум був пе- цим не погоджується О. Радченко, який доводить ретворений на об’єкт нещадного соціального екс- протилежне – ​безпосередню участь місцевої по- периментування, кінцевою метою якого виступа- ліції в організації Голокосту (Радченко, О., 2013). ла ідея підготовки майбутнього «життєвого про- Фактично, дискусія звелася до такого ключового стору» для «арійського» народу. Над реалізацією сюжету, як місце й роль місцевої поліції РКУ в ор- мети цієї окупації працювала управлінська систе- ганізації Голокосту та ідентифікації її як органу, ма найбільшого за територією й чисельністю під- який виконував накази німецького командування. владного населення окупаційного адміністратив- ного утворення – РКУ.​ Важливе місце в цій управ- DOI 10.15421/26200211

лінській системі займали правоохоронні структу- звані до армії через захворювання й інші нез’ясо- 125 ри. Німецькі поліційні формування мали порівняно вані слідством причини. невеликий чисельний склад, а тому їх не могло ви- Освітній рівень місцевих поліцейських був стачити для успішного виконання покладених за- майже однаковим. Переважна більшість із них от- вдань. Без залучення місцевого населення та радян- римала початкову освіту. Ще декілька закінчили ських військовополонених до участі в роботі полі- 5–6 класів неповної середньої школи. Лише п’я- ційних установ обійтися було неможливо. Перший теро з них мали середню освіту та двоє спеціаль- досвід створення відповідних формувань належав ну військову. Останні закінчили військові училища військовій адміністрації. З утворенням РКУ ситуа- Російської імперії й отримали звання прапорщиків ція повторилася. В Україні з’являється найчислен- (Следственное дело по обвинению Компан Н. С. ніша за складом місцева поліція. Вона складала- …, 1944, арк. 8; Следственное дело по обвинению ся з місцевої охоронної поліції, шуцбатальйонів, Лященка Ф. К. …, 1954, т. 1, арк. 6). пожежної охорони, залізничної та водної поліції. Професійний стан майже всіх колишніх по- Масштабність завдань, які реалізувала адмі- ліцейських був подібним – усі​ вони працювали на ністрація РКУ, неминуче призвела до використан- рядових посадах у сільському господарстві або ня кадрового потенціалу українського суспільства. промисловості. Лише начальник Баришівської ра- Окупанти не могли обійтися без послуг осіб, що йонної поліції до війни працював механіком міс- не лише добре знали місцеві умови, а й володіли цевої МТС (Следственное дело по обвинению певними професійними навичками. Без них гітле- Шмегельского С. И. …, 1944–1945, т. 1, арк. 4). рівці взагалі не могли створити найелементарні- П’ятеро ж поліцейських до війни працювали в апа- шої управлінської системи. раті НКВС, обіймаючи посади рядових міліціонерів Серед колаборантів, що співробітничали з оку- (Следственное дело по обвинению Нестеренко И. В. пантами в органах поліції, можна виділити пред- …, 1944, арк. 43–45). Так, А. Човган у довоєнний ставників різних соціальних груп і прошарків на- період працював міліціонером на Фастівській заліз- селення. Варто змоделювати на базі анкетних да- ничній станції. Так само як і його колеги, у період них кримінальних слідчих справ соціальний пор- окупації виконував аналогічні функції у Фастівській трет поліцейського такого регіону, як Київщина. залізничній поліції (Следственное дело по обвине- Авторами було використано матеріали 49 архівних нию Човган А. П. …, 1953, арк. 9). кримінальних справ, у яких містяться анкетні дані Ступінь конфлікту поліцейських із радянською на 102 колишніх поліцейських. Збільшення кіль- владою мав різний рівень. Близько 40 поліцейських кості фігурантів цих справ пояснюється спільним та членів їх сімей були розкуркуленими, декілька кримінальним провадженням по відношенню до з них були вислані у віддалені райони СРСР, а в ча- декількох обвинувачених, а також наявністю ан- стини родичі загинули від голодної смерті в 1932– кетних даних на інших поліцейських, які свідчи- 1933 рр. Зазначимо, що ці дані не є точними, оскіль- ли про діяння своїх колишніх «колег». ки особи, які перебували під слідством, намагали- Переважну більшість місцевих поліцейських ся приховати своє походження, а слідчі, навпаки, становили дорослі чоловіки віком від 18 до 45 ро- намагалися перетворити їх у куркулів та осіб, «не- ків. Майже всі вони походили з місцевого сере- задоволених» і скривджених радянською владою. довища й були українцями за національністю. Із загальної чисельності поліцейських виділя- Спостерігається також наявність серед поліцей- ються чотири особи, які в довоєнний період були ських невеликої кількості росіян та німців. Вікову піддані кримінальному переслідуванню за вчинені категорію від 18 до 25 років становили 42 поліцей- тяжкі злочини. Одержавши доступ до влади в пе- ських. Більшість поліцейських, а саме – 72​ особи, ріод окупації, вони продовжували ті самі діяння були одруженими, мали сім’ї та малолітніх дітей. (Следственное дело по обвинению Кромбет Л. Т. Частина з них уклали шлюб уже в період перебу- …, 1946, арк. 17; Следственное дело по обвинению вання на службі в поліцейських структурах. Снисаренка В. П. …, 1956–1957, т. 2, арк. 19, 77, Близько 80 майбутніх поліцейських були мо- 80; Следственное дело по обвинению Дядьо И. Т. білізовані до РСЧА в перші місяці війни. Водночас …, 1959, т. 6, арк. 1). 42 з них так і не взяли участь у військових діях, Четверо колишніх поліцейських у довоєнний оскільки влітку та восени 1941 р. вони потрапили період були членами та кандидатами в члени пар- в оточення й різними шляхами самостійно повер- тії. Щоправда, це не завадило їм обійняти поса- нулись додому. Інша група поліцейських пройшла ди поліцейських у період окупації (Следственное німецький військовий полон і повернулась додому дело по обвинению Костенко О. І. …, 1944, арк. 45; як через процедуру звільнення з табору, так і осо- Следственное дело по обвинению Снисаренка В. П. бистої втечі. Ще 10 поліцейських уникли призову, …, 1956–1957, т. 2, арк. 314, 316). не з’явившись до військкоматів, та 8 не були при- Поведінка людей, котрі з різних життєвих при- чин та обставин опинились на окупованій гітлерів- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

126 цями території України й вступили на службу до У Фастівській залізничній поліції рядовому скла- місцевої поліції, залежала від багатьох факторів. ду платили 45–50 марок (Следственное дело по об- Проте відповідь на мотиви колаборації не може винению Човган А. П. …, 1953, арк. 24). А от по- бути однозначною, оскільки в них переплелися ліцейським водної поліції м. Києва виплачували соціально-­політичні передумови, особистісні та близько 90 марок на місяць (Следственное дело по морально-­етичні мотиви й причини. Перебуваючи обвинению Компан Н. С. …, 1944, арк. 18). в екстремальних умовах фізичного виживання, ви- В окремих регіонах України на початково- кликаних поразками Червоної Армії та окупацією му етапі окупації заробітна плата поліцейським країни, опинившись перед загрозою застосування сільської поліції виплачувалась у натуральному репресій, частина людей обирала шлях порятунку, вигляді. Так, К. Миколаєнко свідчив, що за пер- який у тих умовах приводив їх до служби в поліції. ший місяць роботи в липні 1941 р. одержав копу Вважаємо, що причини та мотиви колабора- жита, а за наступні два місяці йому видали по два ції були універсальними. Насамперед до колабора- пуди борошна (Следственное дело по обвинению ції спонукав сам окупаційний режим із його без- Николаенко К. Е. …, 1951, арк. 20). прецедентними екстремальними умовами жит- На початковому етапі створення поліції служ- тя. Меркантильність, проблеми матеріального за- бового обмундирування поліцейським не видава- безпечення сімей – ​найпоширеніші мотиви кола- ли, тому вони користувалися власним одягом, від- борації. Важливим є й мотив помсти радянській різняючись від решти цивільного населення носін- владі, сатисфакції в будь-якій формі. Начальник ням нарукавної пов’язки. І лише з часом видавалась Тетіївської поліції вказував: «При радах у мене за- службова форма чорного кольору: френч, шинель, гнали батька та діда. Тепер я зажену, кого побажаю» штани, кашкет (Следственное дело по обвинению (Следственное дело по обвинению Игнатенко П. Т. Човган А. П. …, 1953, арк. 24). …, 1945, арк. 62). Окрім заробітної плати та обмундирування, по- Розглядаючи повсякденне життя місцевих по- ліцейським видавалось продуктове забезпечення –​ ліцейських, виходимо з трьох площин: матеріально-­ так званий пайок. Важливо, що продуктами харчу- побутової, соціально-професійної­ та психологіч- вання забезпечувалися й члени їх сімей. Подекуди ної. Зрозуміло, що особи, котрі вступили на служ- щоденно видавався ще й хліб (Следственное дело бу до поліції, автоматично одержували від влади по обвинению Човган А. П. …, 1953, арк. 24), одно- певні матеріальні преференції. Обмундирування, разове харчування (Следственное дело по обвине- заробітна плата, продуктове забезпечення – ​усі ці нию Маркитан С. У. …, 1949, арк. 26). Продуктове речі суттєво підвищували соціальну значущість забезпечення, як на той час, було непоганим. Так, служби в поліції. До того ж поліцейські звільня- рядовий поліцейський Фастівської поліції кожного лися від сплати податків, одержували безоплатну місяця одержував 10 кг борошна, 2 кг м’яса, 4 кг медичну допомогу, а в разі необхідності й службо- круп, близько 1 кг цукру, а також масло та олію ве житло. Усе це збільшувало шанси поліцейських (Следственное дело по обвинению Логвиненко Е. И. та членів їх сімей на виживання в умовах окупації …, 1947, арк. 15). Продуктове забезпечення висту- й досить непогане, як на той час, своє повсякден- пало важливим фактором підвищення якості жит- не буття. Колаборанти свідчили: «В поліцію по- тя поліцейських. Саме цього була позбавлена інша ступив, тому що в ній можна було легко прожити частина населення. і добре жити» (Следственное дело по обвинению Складнішим аспектом окупаційного буття по- Дубчак В. И. …, 1944, арк. 50). ліцейських був їх соціально-професійний­ статус. Важливим елементом матеріального забезпе- Поліцейські зобов’язувалися реалізовувати норма- чення поліцейських була заробітна плата. Водночас тивні вказівки, котрі надходили від їх німецького у різних регіонах окупованої України заробітна пла- керівництва. Практика ж окупаційних адміністра- та дещо різнилась, хоч суттєво таки не відрізнялась. торів полягала у формулюванні завдань, котрі під- Так, керівник кущової поліції Фастівського району лягали обов’язковому виконанню. Конкретні форми (із його слів) одержував 1170 крб., а рядовий полі- й методи їх виконання німецьку адміністрацію не цейський – 870​ крб. на місяць (Следственное дело цікавили. Так, довівши план виконання натураль- по обвинению Скрипки З. М. …, 1943–1944, арк. них поставок на громаду, німецька адміністрація 10 зв.). Заробітна плата заступника начальника ра- вимагала неодмінного їх виконання. А от у кого їх йонної поліції становила 960 крб. (Следственное вилучати – ​визначала місцева влада та поліція. Те дело по обвинению Дубчак В. И. …, 1944, арк. 50). саме стосувалося й визначення осіб, які підляга- Враховувався й сімейний стан поліцейських. Якщо ли відправленню на роботи до Райху, проведенню рядовий поліцейський одержував 400 крб., то піс- ремонтів шляхів сполучення та інші роботи в кон- ля одруження заробітну плату йому збільшували тексті встановленої трудової повинності. вже до 700 крб. на місяць (Следственное дело по Перебуваючи на службі, немало поліцей- обвинению Шкляренка В. М. …, 1944, арк. 14). ських змогли повернути будинки та частину влас- DOI 10.15421/26200211

ності, конфіскованої у свій час радянською владою. своїм тестем І. Замулинським, який обіймав поса- 127 Зазначимо, що німецька влада не допускала пере- ду керівника одного з відділів районної управи, він розподілу цього майна, офіційно відкладаючи це не лише грабував майно євреїв, а й зайняв кварти- питання до закінчення війни. Але для поліцейських ру розстріляної людини. Крім того, їх зловживан- уводились винятки. Вони таки змогли повернути ня призвели до того, що І. Замулинський поселив частину відібраного у свій час радянською владою до себе в будинок одного із євреїв, якого примусив і суттєво – ​як кількісно, так і якісно – збільши- перешивати вкрадені речі. Після виконання роботи ти розмір власності. Для прикладу: колишній на- того було передано німецьким каральним органам чальник Ставищанської районної поліції, прагну- (Следственное дело по обвинению Мищенка М. Н. чи будь-що повернути батьківський будинок, всту- …, 1944, арк. 27, 29, 30, 32). пив на службу й таки домігся свого (Следственное Поліцейські намагалися поживитися май- дело по обвинению Свиридовского С. А. …, 1946, ном затриманих євреїв, яких конвоювали до місць т. 1, арк. 12). утримання. Подекуди вони не зупинялися й пе- Значна частина поліцейських прагнула вико- ред фізичним знищенням людей. Так, поліцейські ристати свій службовий статус задля досягнення Бишевської поліції Л. Кромбет, Барма й Соловей, максимального матеріального зиску. Ураховуючи за наказом свого керівника, заарештували сім’ю той факт, що німецька адміністрація була нечис- євреїв, вивезли за село й там розстріляли, а май- ленною й порівняно слабко контролювала місцеві но між собою поділили. Ціною людського життя поліційні формування (особливо в сільській міс- для Л. Кромбета стали 10 метрів вовняного полот- цевості), то для рядових поліцейських відкрив- на, жіноча хустка, штани, дитяча ковдра, сорочка ся шлях досить швидкого збагачення. Звісно, що та годинник (Следственное дело по обвинению все це відбувалося за рахунок місцевого населен- Кромбет Л. Т. …, 1946, арк. 17). ня. Опинившись у ролі чи не єдиних представ- Зазначимо, що такі несанкціоновані німецьки- ників влади, до того ж маючи зброю, поліцейські ми управлінцями дії поліцейських не лише не заохо- «не забували» й про своє матеріальне благополуч- чувалися, а, навпаки, каралися. Так, К. Бардника, чя. Дехто з них безапеляційно заявляв: «Мене гра- який під час акцій знищення грабував майно єв- бувала радянська влада, тепер грабувати буду я» реїв Чорнобиля, з поліції звільнили, а все прив- (Следственное дело по обвинению Андриенка П. И. ласнене жандармерія конфіскувала й повернула …, 1947, арк. 116). місцевій владі (Следственное дело по обвинению Одним із поширених засобів особистого зба- Кушниренка Г. К. …, 1946, арк. 50). Так само й гачення стала участь поліцейських у різних формах начальника Білоцерківської поліції, який влітку переслідування та знищення євреїв України. Саме 1941 р. грабував людей, було звільнено з роботи в них залишилася немала частина конфіскованого (Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. у євреїв майна, адже вони опікувалися його збором …, 1954, т. 1, арк. 33). А начальника Дернівської після масових розстрілів, здійснювали охорону під сільської поліції М. Луценка, який займався неза- час перевезення до місць зберігання, займалися його конними обшуками та пограбуваннями місцево- описуванням. Велика частина єврейського майна го населення, улітку 1942 р. звільнили з роботи. потрапила до рук поліцейських безпосередньо при Невдовзі за незаконне зберігання зброї його таки знищенні людей. Ті, які «відзначились» під час про- повісили на телеграфному стовпі. М. Луценко був ведення вбивств, одержували право на відповідні неодноразово судимий, у селі його побоювалися, «заохочення». Так, після розстрілу євреїв Таращі вважаючи «хуліганом і злодієм» (Следственное серед поліцейських відзначився О. Домбровський, дело по обвинению Снисаренка В. П. …, 1956– який декілька разів одержував мішок речей на тій 1957, т. 2, арк. 19, 77, 80). Фактично німецька роз- підставі, що саме він «добре попрацював при роз- права над ним позбавила людей негідника, який, стрілі євреїв» (Следственное дело по обвинению отримавши владні повноваження, тероризував їх. Василенка П. Ф. …, 1951, арк. 72 зв.). Незважаючи на німецькі санкції, поліцейські У деяких випадках нажива від грабунку й по- все ж не відмовлялися від можливостей пограбуван- дальшої реалізації майна розстріляних євреїв мала ня майна. Особливо безконтрольною в цьому пла- «родинний» характер. Так, у серпні 1944 р. було за- ні була сільська поліція. Так, І. Голик, мешканець арештовано Л. Клименка, син і два зяті якого пра- с. Ташань Переяславського району, свідчив, що до цювали в місцевій поліції й під час знищення євреїв нього чотири рази з обшуками приходили поліцей- Чорнобиля грабували їх майно, яке потім передава- ські й грабували, відбираючи кожного разу якісніші ли йому для реалізації. До того ж сам Л. Клименко речі. Усі пограбування супроводжувалися побит- ще й зайняв єврейське житло (Следственное дело тям І. Голика й стрільбою з табельної зброї. Під по обвинению Клименка Л. П. …, 1944, арк. 48, час обшуку в іншої людини М. Краснюк, не знай- 50, 61, 74). Подібними були й дії поліцейського шовши нічого цінного, відібрав у підозрюваного Чорнобильської поліції М. Міщенка. Спільно зі чоботи, залишивши йому власні порвані черевики ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

128 (Следственное дело по обвинению Краснюк Н. С. ри реєстрації. Кожного дня поліцейськими прово- …, 1952, арк. 35, 62). дилось побиття їх палицями (Следственное дело Українські поліцейські без особливих мораль- по обвинению Шмегельского С. И. …, 1944–1945, них сумнівів отримували хабарі від осіб, які потре- т. 2, арк. 225). Один із поліцейських зізнався, що бували певних послуг чи то принаймні їх служ- «… разом з поліцаями інколи примушував зааре- бової бездіяльності. Відкупитися можна було за штованих радянських громадян єврейської націо- все – ​починаючи від плати за можливість достав- нальності в тюремному дворі співати і танцюва- ки продуктів харчування в голодуючі міста до ви- ти». Але свідок спростувала ці «невинні» способи купу від відправки до Німеччини. Те саме стосу- розваг: «спочатку заарештовані євреї виводились валося й отримання легальних документів. У ре- у двір поліції, а потім примушували цілуватись чо- альності доходило до того, що навіть викупити ловіків з жінками, співати пісні і бити один одно- з поліції учасників руху опору чи саботажників, го» (Следственное дело по обвинению Сафьян А. А. залежно від суми хабара, не складало особливих …, 1948, арк. 15, 38). проблем. За хабар можна було витягнути заарешто- Подібним було ставлення й до інших заарешто- ваних навіть із німецького табору. Так, дружина за- ваних. Так, Є. Шлапацький, розповідаючи про пере- арештованого П. Мельника свідчила, що за хабар бування в Білоцерківській в’язниці, зазначив край- розміром 10 тис. крб. змогла звільнити чоловіка ню жорстокість охоронців. Відразу після прибуття з Білоцерківського табору (Следственное дело по людей до в’язниці поліцейські били їх прикладами обвинению Чернецкого А. Р. …, 1946–1947, арк. 52). гвинтівок, стріляли в камери, а одному з утікачів Отже, чимала частина поліцейських виявилась ко- переламали кістки обох рук (Следственное дело по рупціонерами, які за кошти готові були піти на все, обвинению Костенко А. И. …, 1944, арк. 45, 47). аби лиш одержати матеріальну вигоду. Поліцейським доводилося заарештовувати лю- Окупаційна повсякденність із її екстремаль- дей, із якими були особисто знайомими. Саме ці об- ними умовами життя, а можливо, й суто людські ставини були найтяжчими в психологічному плані якості осіб, які одержали зброю і владу, насліду- для жертв переслідувань. Так, Л. Золотушкін, єврей вання моделей поведінки німецьких «колег» при- за національністю, перебуваючи в Бориспільській зводили до нічим не обґрунтованих жорсткостей районній поліції, скаржився сусідам по камері на щодо жертв репресій. Практично всі свідки кри- О. Логвина, який його заарештовував та доправляв мінального провадження щодо колишніх поліцей- до місця утримання. Їх батьки були сусідами, але ських розповідають про їхні неймовірні фізичні й поліцейський жорстоко познущався над невинною моральні знущання над заарештованими людьми. людиною й по дорозі пограбував (Следственное Так, І. Гуз, якому як комуністу довелося пробути дело по обвинению Леонтович А. И. …, 1950, т. 1, під арештом у Чорнобильській поліції 42 доби, роз- арк. 301, 302). повідав, як місцеві поліцейські били заарештова- Про жорстоке поводження з людьми йдеться них під час проведення прогулянок. А після того практично в усіх показах свідків подій. Деякі по- як поліцейський К. Бардник заходив до камери із ліцейські ще на стадії проведення обшуків прихо- заарештованими євреями, звідти починали луна- дили з батогом, яким погрожували присутнім, об- ти крики. Водночас заарештованого І. Гуза приму- зивали їх «нехорошими словами» (Следственное шували возити верхи на собі іншого бранця – ​єв- дело по обвинению Прийменко И. И. …, 1951– рея за національністю. Під час цього «видовища» 1952, т. 2, арк. 9). Дехто з поліцейських настіль- були присутні й інші поліцейські (Следственное ки жорстоко поводився з людьми, що з ним не те дело по обвинению Кушниренка Г. К. …, 1946, що зустрічатись, а боялись навіть наближатись арк. 52, 53). М. Головненко, який певний час пе- (Следственное дело по обвинению Дядьо И. Т. …, реховував свою дружину від німецьких репресій, 1959, т. 2, арк. 207). які провадилися щодо євреїв Чорнобиля, свід- У період окупації відбувалися своєрідні спа- чив, що взимку 1941 р. вона, обморозивши ноги, лахи громадянських конфліктів. Отримавши поса- прийшла додому з облаштованої в лісі схованки. ду поліцейських, а отже, зброю і владу, чоловіки Поліцейський Г. Кушніренко, який відразу її зааре- не могли змиритися із тим, що безкарно продовжу- штував, не дозволив навіть озути взуття й вивів її вали жити ті, хто розкуркулював чи іншими засо- на мороз роззутою. Коли жінка спробувала взути- бами переслідували їх особисто або батьків. Вони ся, то він вдарив її прикладом гвинтівки й на очах прагнули помсти й у багатьох випадках її таки до- у дітей та інших людей примусив повзти по снігу магалися. Випадки, коли поліцейські, знайшовши (Следственное дело по обвинению Кушниренка Г. К. колишніх радянських активістів, влаштовували над …, 1946, арк. 92, 131). ними фізичну розправу, були досить поширени- Знущання над людьми набувало й колектив- ми (Следственное дело по обвинению Дядьо И. Т. них форм. Так, євреїв Баришівки зобов’язали що- …, 1959, т. 6, арк. 13). Але німецька адміністрація дня з’являтися до поліції для проведення процеду- припиняла ці свавільні дії поліцейських, хоч нема- DOI 10.15421/26200211

ло з колишніх членів партії та радянського активу цевого середовища і, виконуючи обов’язки, зустрі- 129 таки зазнали переслідувань, а подекуди й убивств. чались із колишніми друзями, однокласниками та Подекуди під час виконання службових знайомими. Під час арештів і проведення розстрі- обов’язків поліцейські перевищували свої повно- лів вони конвоювали, а подекуди й убивали лю- важення й убивали людей. Так, І. Ясиновий свідчив, дей, яких особисто знали й неприязних стосунків що поліцейські без його санкції вбили К. Сушка, чи конфліктів із якими не мали. Але в окремих ви- запідозреного ними у проведенні «партизанської падках поліцейські допомагали приреченим, хоч не роботи». Після цього І. Ясиновий заарештував дру- відмовлялися вбивати їх родичів. Так, як свідчила жину й двох дітей убитого чоловіка, відправивши в 1959 р. В. Лисенко, під час конвоювання до місця їх до жандармерії (Следственное дело по обвине- розстрілу в с. Пятигори Тетіївського району вона нию Ясинового И. Е. …, 1951–1952, арк. 79). звернулася до поліцейських І. Фаєра та М. Гич із Поліцейські представляли окупаційну владу, проханням засвідчити перед німецьким команду- а тому немало односельців намагалися якимось ванням, що вона є українкою, а не єврейкою і на чином їх «задобрити». Так, І. Ясиновий заарешту- розстріл приведена помилково. Те саме просила вав свого кума М. Чорноброва, поставивши у вину вчинити й мати В. Лисенко. Проте, засвідчивши приналежність того до радянського активу. Але за перед німецьким офіцером неєврейське походжен- кілька днів заарештованого з поліції звільнили. ня В. Лисенко, І. Фаєр тут же розстріляв її матір. Намагаючись примиритися з І. Ясиновим, він, при- Свідчення поліцейських врятували жінці життя, хопивши із собою спиртне й харчі, з’явився до його і після проведення декількох перевірок її звільни- будинку, де був присутній ще один поліцейський. ли. Поліцейські, які дали ці свідчення, досить ризи- Проте під час розмови за столом виникла сварка, кували, оскільки паспорт ідентифікував єврейську після чого Чорноброва в черговий раз заарештува- національність В. Лисенко (Следственное дело по ли й відправили до поліції. Подальша доля чоловіка обвинению Свиридовского С. А. …, 1946, т. 2, арк. залишилась невідомою (Следственное дело по об- 147, 149). Під час цього розстрілу, завдячуючи до- винению Ясинового И. Е. …, 1951–1952, арк. 85). помозі поліцейського, урятувалася й М. Сорока, хоч Місцеві поліцейські займалися побиттям лю- вона також була єврейкою (Следственное дело по дей, які з певних причин не виконували вказівки обвинению Бреденко Ф. Е. …, 1951, т. 2, арк. 281). влади. І. Ясиновий свідчив, що бив їх гумовою па- Подібних випадків було немало. Під час роз- лицею, після чого відпускав. Так само, заарешто- стрілу євреїв у с. Пятигори Тетіївського району на- вуючи односельців за вчинення певних правопору- чальник Кашперівської кущової поліції С. Музичко шень, під час конвоювання до поліції І. Ясиновий із санкції німецького службовця відвів від місця жорстоко їх бив гумовою палицею. Загалом прак- розстрілу двох дівчаток, матерів яких перед цим тика фізичного побиття затриманих людей стала убили. Одну з них він передав на виховання міс- нормою роботи поліцейських (Следственное дело цевому мешканцю М. Мамрейчуку, а іншу зали- по обвинению Ясинового И. Е. …, 1951–1952, арк. шив у своїй сім’ї. Ці факти підтвердилися під час 80, 85). проведення слідства в 1959 р. Одна з врятованих Поліцейські здійснили немало пограбувань на той час так і проживала в сім’ї М. Мамрейчука продуктів харчування, які різними способами здо- (Следственное дело по обвинению Бреденко Ф. Е. бувалися населенням міст. Так, А. Човган, поліцей- …, 1951, т. 2, арк. 137, 139). ський Фастівської залізничної поліції, затримував Служба в поліції й виконання відповідних людей, які, обмінюючи речі на продукти харчуван- повноважень спотворювали моральні риси лю- ня, здійснювали несанкціоновані поїздки товар- дей. Багато хто з них не був готовим до участі ними потягами. Звісно, що харчі конфісковували. у вбивствах. Так, у 1942 р. під час розстрілу єв- Кожного дня поліцейські заарештовували до 30 осіб. реїв у Млієві, що на Черкащині, поліцейський Окремі поліцейські порушували інструкції й дія- В. Артеменко, побачивши перед собою малень- ли, на їх погляд, «по справедливості», відбираючи ку дитину, випустив із рук зброю (Следственное в людей лише частину харчів (Следственное дело дело по обвинению Артеменка В. Ф. …, 1944, арк. по обвинению Човган А. П. …, 1953, арк. 81, 203). 66). А от І. Хоменку, який брав участь у розстрі- Конфіскацією продуктів харчування займалися й лах євреїв Білої Церкви, кожної ночі снились уби- поліцейські водної поліції, які, перевіряючи паса- ті ним люди (Следственное дело по обвинению жирів суден та приватних човнів, «не забували» й Хоменка И. М. …, 1946, т. 1, арк. 40). В окремих про власні інтереси. Один із них, С. Маркитан, що- випадках до поліцейських, які не були готовими до дня приносив додому зерно та кошти (Следственное вбивств, застосовували фізичний примус. Восени дело по обвинению Маркитан С. У. …, 1949, арк. 1941 р. до проведення розстрілу євреїв Яготина за- 96, 98, 194, 200, 245, 203). лучили місцеву поліцію, оскільки «німці боялись». Проте поведінка поліцейських не завжди була До поліцейських, які відмовлялись убивати євре- такою однозначною. Більшість їх походили з міс- їв, застосовувався фізичний вплив (Следственное ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

130 дело по обвинению Самопят В. В. …, 1949, арк. «подумати» до ранку і усе ж прийняти пропозицію. 290). Дехто, побачивши перші вбивства, втрачав Звісно, що вранці той погодився виконати наказ свідомість. Поліцейського С. Куделю довелося від- і в присутності 10 поліцейських та жандармів роз- ливати водою (Следственное дело по обвинению стріляв шість євреїв (Следственное дело по обви- Шкляренка В. М. …, 1944, арк. 36). нению Свиридовского С. А. …, 1946, т. 1, арк. 85). Але сувора правда окупації і в тому, що ба- Виконуючи вказівки німецького командуван- гато поліцейських були готовими до вбивств і мо- ня, поліцейські брали участь і в злочинах проти ін- ральних страждань через це не зазнавали. Дехто ших категорій населення. Їх залучали до масових взагалі поступав цинічно. Так, після вбивств євреїв розстрілів українців. Так, під час колективної роз- у с. Пятигори Таращанського району влітку 1941 р. прави над мешканцями с. Полковничий Хутір, що поліцейський Г. Іщенко вимагав від їх сімей опла- на Київщині, поліцейські не лише охороняли місце тити послуги за закопування могили (Следственное екзекуції, а й власноруч добивали поранених людей дело по обвинению Свиридовского С. А. …, 1946, (Следственное дело по обвинению Ревенко Я. Н. арк. Т. 2, арк. 50). А от П. Вакулюк, який брав участь …, 1944, арк. 16). в арештах євреїв, у розмовах з односельцями зазна- Багато із поліцейських намагалися показати чав, що «якби йому дозволили він сам би всіх пе- німецькій владі свою відданість і, маючи можли- рестріляв власною рукою» (Следственное дело по вість «промовчати», усе ж виявляли службову ак- обвинению Вакулюк П. Г. …, 1947, арк.34, 35, 69). тивність. Так, колишній працівник НКВС, а в пе- Своєю цинічною окупаційною буденні- ріод окупації поліцейський Ржищівської поліції стю вражає акція знищення євреїв у с. Кожанка П. Трешун восени 1943 р., перебуваючи в службо- Фастівського району, що на Київщині. Про подію, вих справах у с. Кипячка і ночуючи в одного з міс- яка сталася в серпні 1941 р., під час проведення цевих мешканців, з’ясував, що поряд влаштували- слідства в 1951 розповів колишній поліцейський ся на ночівлю семеро радянських парашутистів. К. Миколаєнко. Із його свідчень відомо, що ініці- Залишивши місце ночівлі, він оперативно пере- атива розстрілу євреїв належала фастівським по- дав інформацію жандармерії (Следственное дело ліцейським, які прибули до села в одну з ночей по обвинению Трешун П. Е. …, 1944, арк. 35, 37). серпня 1941 р. Зібравши поліцейських, вони по- Неоднозначною сторінкою окупаційної буден- ставили перед ними завдання арешту та подаль- ності поліцейських є реакції їх близьких на факт шого розстрілу євреїв. Проте поліцейські просили служби. До того ж виконання службових обов’язків прибулих відкласти проведення операції до ранку. призводило до участі поліцейських у переслідуван- Жоден із них не відмовився виконувати цю роботу ні членів їх родин. Так, поліцейський А. Федоренко і не повідомив односельців про підготовку розстрі- побоявся попередити власну тещу про майбутній лу. Заарештованих євреїв зібрали поблизу цукро- її арешт, як члена партії. Свої дії пояснював служ- вого заводу. Після підготовки могили вияснилося, бовими обов’язками та загрозою розстрілу в разі що навколо цього місця діти пасли худобу і стрі- їх невиконання (Следственное дело по обвинению ляти було небезпечно. Тому євреїв зігнали в моги- Федоренко А. Т. …, 1944, арк. 39, 40). А от полі- лу і вже там розстріляли. Декого з людей закопа- цейський Є. Логвиненко у відповідь на дорікання ли живими. Після цього поліцейські пограбували дружини щодо ставлення до заарештованих євреїв житло вбитих людей (Следственное дело по обви- і прохання залишити службу, відповів: «А чого це нению Николаенко К. Е. …, 1951, арк. 23, 25, 26). ти жидів жалієш?». Після цього він побив дружи- Подекуди після розстрілів євреїв органами міс- ну, примусивши її мовчати (Следственное дело по цевої влади організовувалися спільні з німецькими обвинению Логвиненко Е. И. …, 1947, арк. 38, 39). каральними підрозділами застілля. Так, у листопаді Проте очевидно конфронтації між близьки- 1941 р. після розстрілу євреїв Ставищанського ра- ми родичами поліцейських таки не існувало. Про йону місцева управа організувала святковий обід, це свідчать і прохання матерів зменшити міру по- на якому були присутні поліцейські та німець- карання засудженим радянською владою поліцей- кі жандарми (Следственное дело по обвинению ським. Так, мати П. Наконечного виправдовувала Хохича К. А. …, 1947, арк. 61). вступ сина на службу тим, що «його змусили стати У багатьох випадках керівники німецької жан- поліцаєм, зробив він це несвідомо» (Следственное дармерії спеціально залучали до розстрілів полі- дело по обвинению Наконечного П. И. …, 1948, цейських, пов’язуючи їх спільною участю у вбив- арк. 228). ствах. Так, С. Свиридовський свідчив, що перше Окупаційна реальність різко змінювала со- вбивство здійснив під тиском керівника німецької ціальні ролі людей, а отже, і моделі їх поведінки. жандармерії. Спочатку він відмовлявся від участі Так, до війни поліцейський Богуславської районної у розстрілах, мотивуючи це тим, що він працював поліції Н. Тонковид працював шофером в одній із в охоронній поліції. Проте начальник жандармерії організацій міста. А от Б. Бричков був її керівни- не зважив на ці аргументи, а запропонував йому ком. Обидва були добре знайомими. Восени 1941 р. DOI 10.15421/26200211

Б. Бричков, незважаючи на те, що був євреєм, зу- У середовищі українських поліцейських, яки- 131 мів вибратися з військового полону. Діставшись до ми б не були мотиви їх вступу на службу, невпин- міста, він знаходився на квартирі в І. Олексієнка, но наростали деструктивні морально-­психологічні разом із яким звільнився з табору військовополо- настрої, які посилювалися відповідно до зростання нених. Увечері до них прибув Н. Тонковид і, по- поразок Вермахту на фронтах війни. Опинившись гостювавши, повернувся назад зі зброєю та зааре- у ролі своєрідної місцевої еліти, вони розуміли штував усіх присутніх у квартирі. І. Олексієнка свою майбутню долю, діючи ще більш жорстоко невдовзі звільнили, а Б. Бричкова в цю саму ніч або, навпаки, намагаючись чимось виправдатися Н. Тонковид розстріляв (Следственное дело по об- перед майбутньою зустріччю з радянською владою. винению Сафьян А.. …, 1948, арк. 91). Морально-­психологічні настрої поліцейських Служба в поліції різко змінювала поведінку ча- змінювалися також і у зв’язку з непростою екстре- стини поліцейських. Так, О. Чаловський, нічим не мальною професійною діяльністю. Ми ніколи вже примітний мешканець одного з сіл Білоцерківського не дізнаємось про справжню кількість загиблих по- району, що на Київщині, у період окупації не лише ліцейських від рук учасників Руху опору. Немало перетворився на виконавця німецьких вказівок, а й їх загинуло й під час сутичок з радянськими пар- виявляв ініціативу щодо охорони врожаю, розшу- тизанами. Так, один із них свідчив, що за період ку та арешту військовополонених, членів партії окупації в Баришівській районній поліції радян- та євреїв. Свої дії виправдовував тим, що бажав ськими партизанами було вбито 16 поліцейських вислужитися перед німецькою владою, засвідчи- (Следственное дело по обвинению Нестеренко И. В. ти свою «потрібність» (Следственное дело по об- …, 1944, арк. 20). Як бачимо, життю поліцейських винению Чаловского А. В. …, 1944, арк. 12). А от справді загрожувала небезпека. О. Дживага зазначав, що «був дисциплінованим У середині 1943 р. частина поліцейських, ро- і виконавським, оскільки бажав перебувати на до- зуміючи, що невдовзі повернеться радянська влада, брому рахунку і тим самим забезпечити собі спо- намагалися увійти до складу партизанських загонів. кійне життя» (Следственное дело по обвинению Декому з них це вдавалося (Следственное дело по Дживаго А. А. …, 1943, арк. 10). обвинению Вакулюк П. Г. …, 1947, арк. 19, 23). Так, Більшість представників німецької адміністра- у складі партизанського загону ім. Чкалова, який ції цінувала поліцейських. У разі загибелі керівни- діяв на теренах Ставищанского, Таращанського ків поліційних формувань на похоронах були при- та Білоцерківського районів, була ціла група по- сутні й представники жандармерії, які оголошува- ліцейських, яку очолював колишній начальник ли промови на пам’ять про вбитих. Так, на похо- Янишівської сільської поліції. Їй особливо не до- ронах начальника Васильківської районної поліції віряли й на самостійні операції не відправляли лейтенант жандармерії проголосив промову, суть (Следственное дело по обвинению Куценко Е. Я. …, якої зводилась до того, що було вбито «улюблено- 1950, арк. 54, 107). У серпні 1943 р. група «патріо- го товариша» (Следственное дело по обвинению тично налаштованих» поліцейських Таращанського Константинова Б. Е. …, 1943–1944, арк. 34). району увійшла до складу партизанського заго- У випадку вчинення службових правопору- ну «Іскра» (Следственное дело по обвинению шень поліцейські несли відповідальність перед ні- Поперечного П. Н. …, 1946, арк. 209). мецькими інстанціями. Так, О. Єфанов, поліцей- Через різні причини та життєві обставини, ський Білоцерківської залізничної поліції, був за- потрапивши на службу в поліцію, її працівники не арештований службою СД за допущену ним утечу завжди могли звідти звільнитися. Поліцейські знали радянських військовополонених. В ув’язненні пе- про своє майбутнє. Вони боялися репресій з боку ребував шість днів, піддавався засобам фізичного німецьких спецслужб і в той же час не чекали ні- впливу. Після зобов’язання щодо недопущення по- чого «доброго» від радянських партизанів. А дехто дібних випадків із-під варти був звільнений і по- з них побоювався, що радянські партизани знищать вернувся на службу (Следственное дело по обви- і їх сім’ї. Тому для звільнення з поліції були необ- нению Ефанова А. И. …, 1950, арк. 16, 17). Загалом хідні достатньо вагомі причини, наприклад, стан система покарань поліцейських, у тому числі й роз- здоров’я. Так, поліцейський Баришівської поліції стріли, була поширеним явищем управлінських дій І. Нестеренко зумів звільнитися лише після прове- німецького керівництва. Із особливою ретельністю дення медичного обстеження та одержання відпо- німецькими спецслужбами виявлялися поліцейські, відного підтвердження хвороби (Следственное дело які мали зв’язки з ОУН. Навіть за недоведеністю по обвинению Нестеренко И. В. …, 1944, арк. 91). цих фактів підозрюваних до служби в поліції вже Водночас під час проведення слідства в повоєнний не повертали, і їх активна участь у вбивствах євре- період його дружина розповіла, що І. Нестеренко їв до уваги не бралася (Следственное дело по об- виконував службові обов’язки добросовісно, «не винению Ланового И. М. …, 1944, арк. 107, 195). рахуючись із часом і вдома майже не бував». Так само й М. Фурсенко для одержання дозволу на ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

132 звільнення мусив звертатися до лікаря. Крім того, обличчя представників місцевої поліції. Практично фіктивну довідку він одержав, лише передавши лі- всі свідки у кримінальному провадженні на коли- карю хабар у вигляді сукна та власного костюма шніх поліцейських розповідають про їхні неймо- (Следственное дело по обвинению Фурсенко Н. М. вірні фізичні й моральні знущання над заарешто- …, 1951, арк. 72). ваними людьми. Про жорстоке поводження із за- Висновки. Розглядаючи повсякденне життя арештованими йдеться фактично в усіх показан- українських поліцаїв, варто виходити з трьох пло- нях свідків подій. Поліцейські здійснили немало щин: матеріально-побутової,­ соціально-професійної­ пограбувань продуктів харчування, які здобували- та психологічної. Особи, котрі вступили на служ- ся місцевим населенням. бу до поліції, одержували від влади певні матері- Проте поведінка поліцейських у реальній оку- альні преференції. Звільнення від сплати податків, паційній повсякденності не завжди була такою обмундирування, заробітна плата, продуктове за- однозначною. Їх переважна більшість походила безпечення – ​усі ці речі суттєво підвищували со- з місцевого середовища і, виконуючи свої службо- ціальну значущість служби в поліції. Також усе це ві обов’язки, неодмінно зустрічалась із своїми ко- в рази збільшувало шанси поліцейських та членів лишніми друзями, однокласниками, знайомими по їх сімей на виживання в умовах окупації й досить довоєнному минулому. Під час арештів і розстрі- непогане, як на той час, повсякденне буття. Саме лів вони конвоювали, а подекуди й убивали людей, цих «благ» більшість місцевого населення була поз- яких особисто знали й неприязних стосунків чи бавлена. Перебуваючи на службі, немало поліцей- конфліктів із якими не мали. В окремих випадках ських змогли повернути будинки та частину влас- поліцейські допомагали приреченим, хоч не від- ності, конфіскованої у свій час радянською владою. мовлялися вбивати їх родичів. Деякі поліцейські Соціально-­професійний статус поліцейських з власної ініціативи повідомляли євреїв та членів передбачав виконання практичних нормативних їхніх родин про підготовку розправ. імпульсів, котрі надходили від німецького керів- Служба в поліції спотворювала моральні ництва. Фактично, опинившись у ролі чи не єди- риси людей. Багато хто з них не були готовими до них представників влади, до того ж маючи озбро- вбивств. Але так само в багатьох випадках полі- єння, українські поліцейські, виконуючи німець- цейські, які брали участь у вбивствах, особливих кі вказівки, «не забували» й про своє матеріаль- моральних страждань не зазнавали. Виконуючи не благополуччя. Досить поширеним шляхом до вказівки, поліцейські брали участь і в злочинах особистого збагачення стала участь поліцейських проти інших категорій населення, у тому числі й у різних формах переслідування та знищення єв- колективних розправах. реїв України. Саме в них залишилася немала ча- У випадку вчинення службових правопору- стина конфіскованого в євреїв майна, адже вони шень поліцейські несли відповідальність перед ні- займалися його збором після масових розстрілів, мецькими інстанціями. Німецьке керівництво не за- здійснювали охорону під час перевезення до місць охочувало поліцейських, які грабували місцеве на- зберігання, займалися його описуванням. Велика селення. Але при сумлінному виконанні обов’язків частина єврейського майна потрапила до рук по- поліцейські підвищувалися у службовому статусі. ліцейських безпосередньо при знищенні цих лю- У середовищі українських поліцейських дей у вигляді «заохочення». невпинно наростали деструктивні морально-­ Українські поліцейські отримували хабарі від психологічні настрої, які посилювалися че- осіб, які потребували з їх боку певних послуг чи то рез зростання поразок Німеччини. Морально-­ принаймні службової бездіяльності. Відкупитися психологічні настрої поліцейських змінювалися можна було за все – ​починаючи від плати за до- також й у зв’язку з професійною діяльністю. Їх ставку продуктів харчування до голодуючих міст життю справді загрожувала небезпека, хоч части- і до викупу від відправки до Німеччини. Те саме на з них намагалася увійти до складу партизан- стосувалося й отримання легальних документів, ських загонів, звільнитися зі служби. Якими б мо- різноманітних довідок тощо. тивами не керувалися люди при вступі на служ- Окупаційна повсякденність із її екстремаль- бу в поліцію, з часом вони розуміли своє май- ними умовами життя та суто людські якості осіб, бутнє – ​загибель від рук учасників Руху опору, які одержали зброю й владу над місцевим соціу- радянської чи німецької влади. Місцеве середо- мом, наслідування моделей поведінки німецьких вище, за невеликим винятком, ставилося до цих «колег» призводили до нічим не обґрунтованих людей негативно. До того ж більшість із них за жорсткостей до жертв нацистських репресій. Ці період служби вчинила немало злочинів, виправ- обставини є досить характерними для морального дання яким не було. DOI 10.15421/26200211

Бібліографічні посилання: 133 Гончаренко, О. 2005. Голокост на території Ки‑ Следственное дело по обвинению Константино‑ ївщини: загальні тенденції та регіональні особливості ва Б. Е. в преступлении предусмотренном ст. 54-1 «а» (1941–1944 рр.): дис. ... канд. істор. наук: 07.00.01 (Іс- УК УССР, 1943–1944. Ф. 5. Спр. 22362. Київ: ГДА СБУ. торія України). Переяслав-­Хмельницький: Державний Следственное дело по обвинению Шмегельско‑ педагогічний університет ім. Г. Сковороди, 272 с. го С. И., Пенчик Л. И. и др. в преступлении, преду‑ Гончаренко, О., 2010. До питання про участь міс- смотренном ст. 54-1 «а» УК УССР, 1944–1945. Ф. 5. цевого населення у порятунку євреїв на території райх- Спр. 23828. Т. 2. Київ: ГДА СБУ. скомісаріату «Україна» (1941–1944 рр.). Український Следственное дело по обвинению Прийменко И. И. історичний журнал, вип. 1, с. 128–141. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК Дерейко, І. І., 2012. Місцеві формування німецької УССР, 1951–1952. Ф. 5. Спр. 25130. Т. 2. Київ: ГДА СБУ. армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 Следственное дело по обвинению Костенко А. И. роки). Київ: Інститут історії України НАН України. в преступлении, предусмотренном ст. 58-1 «б» УК Зек, Б., 2013. Особовий склад української допоміж- РСФСР и ст. 2 Указа Президиума Верховного Совета ної поліції Луцька у 1941–1944 роках. Історичні студії СССР от 19 апреля 1943 г., 1944. Ф. 5. Спр. 26111. Київ: Східноєвропейського національного університету імені ГДА СБУ. Лесі Українки, вип. 9–10, с. 105–111. Следственное дело по обвинению Чаловского А. В. Клименко, О., Ткачов С., 2012. Українці в поліції в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК в рейхскомісаріаті «Україна»: німецький окупаційний ре‑ УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 26253. Київ: ГДА СБУ. жим на Кременеччині у 1941–1944 рр. Харків: Ранок–НТ. Следственное дело по обвинению Чернецкого А. Р. Ковальчук, І., 2018. Формування місцевої допо- в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК міжної поліції і залучення її підрозділів до каральних УССР, 1946–1947. Ф. 5. Спр. 26651. Київ: ГДА СБУ. операцій нацистських окупантів на території Житомир- Следственное дело по обвинению Лященка Ф. К. ської області у 1941 році. Інтермарум: історія, політика, в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а», 54-13 культура, вип. 5, с. 227–239. УК УССР. 1954. Ф. 5. Спр. 26693. Т. 1. Київ: ГДА СБУ. Куницький, М., 2014. Соціально-­правовий ста‑ Следственное дело по обвинению Куценко Е. Я. тус місцевого населення Райхскомісаріату «Україна» в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК (1941–1944 рр.). Київ: ПП «НВЦ «Профі». УССР. 1950. Ф. 5. Спр. 26876. Київ: ГДА СБУ. Радченко, Ю., 2013. Мы выпустили по ним все Следственное дело по обвинению Фурсенко Н. М. патроны»: Ukrainische Hilfspolizei и Холокост на тер‑ в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК ритории генерал-­бецирка Харьков, 1941–1943 гг. До- УССР, 1951. Ф. 5. Спр. 33145. Київ: ГДА СБУ. ступно: http: // www. historians.in.ua/index.php/en/zabuti-­ zertvy-viyny [Дата звернення: 14.08.2020]. Следственное дело по обвинению Кобзарь Г. Н., Буряк П. К., Веселкина Г. К., Величковского А. Н., Пин‑ Тарнавський, І., 2017. Місцева допоміжна поліція чук В. П. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 Донеччини в період нацистської окупації (1941–1943). Київські історичні студії, вип. 1 (4), с. 110–119. «а» и ст. 54-1 «б» УК УССР, 1948. Ф. 5. Спр. 39098. Т. 1. Київ: ГДА СБУ. Шайкан, В. О., 2005. Колабораціонізм на території Рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в період Следственное дело по обвинению Маркитан С. У. Другої світової війни. Кривий Ріг: Мінерал. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Шахрайчук, І. А., Шманатов, М. С. 2019. Діяльність УССР, 1949. Ф. 5. Спр. 39099. Київ: ГДА СБУ. поліцейських формувань на селі в період нацистської Следственное дело по обвинению Компан Н. С. окупації Дніпропетровщини (1941–1943 рр.). Проблеми в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК політичної історії України, вип. 14, с. 207–216. УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 39116. Київ: ГДА СБУ. Шахрайчук, І. А., Шманатов, М. С. 2018. Українські допоміжні формування у Дніпропетровську у 1941– Следственное дело по обвинению Скрипки З. М. 1943 рр.: структура, чисельність, функції. Соціально-­ в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК гуманітарні науки та сучасні виклики: матеріали ІІІ УССР, 1943–1944. Ф. 5. Спр. 39182. Київ: ГДА СБУ. Всеукраїнської наукової конференції. 25–26 травня Следственное дело по обвинению Алексенко И. М. 2018 р., м. Дніпро. Ч. І. Дніпро, с. 194–200. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Шляхтич, Р., 2018. Створення та функціонування УССР, 1951. Ф. 5. Спр. 39451. Київ: ГДА СБУ. місцевої допоміжної поліції на Криворіжжі в роки ні- Следственное дело по обвинению Ефанова А. И. мецької окупації. Проблеми історії Голокосту: науковий журнал, вип. 9, с. 10–25. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК УССР, 1950. Ф. 5. Спр. 39572. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Василенко П. Ф., Даценко А. Т., Бабиенко П. С., Климанского П. Л., Следственное дело по обвинению Леонтович он Домбровского А. М. в преступлении, предусмотренном же Логвин А. И. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК УССР, 1951. Ф. 5. Спр. 2784. Т. 1. Київ: ст. 54-1 «б» УК УССР, 1950. Ф. 5. Спр. 39684. Т. 1. ГДА СБУ. Київ: ГДА СБУ. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

134 Следственное дело по обвинению Хоменка И. М. Следственное дело по обвинению Кромбет Л. Т. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК УССР, 1946. Ф. 5. Спр. 39798. Т. 1. Київ: ГДА СБУ. УССР, 1946. Ф. 5. Спр. 57034. Т. 2. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Ясинового И. Е. Следственное дело по обвинению Игнатенко П. Т. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б», 54-10, в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК 196 УК УССР, 1951–1952. Ф. 5. Спр. 39802. Київ: ГДА УССР, 1945. Ф. 5. Спр. 57706. Київ: ГДА СБУ. С БУ. Следственное дело по обвинению Свиридовс‑ Следственное дело по обвинению Бреденко Ф. Е. кого С. А. он же Ивашко Г. А. в преступлении преду‑ в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» и Лука‑ смотренном ст. 54-1 «б» УК УССР, 1946. Ф. 5. Спр. шенко И. П. по ст. 54-1 «б» УК УССР, 1951. Ф. 5. Спр. 57727. Т. 1, 2. Київ: ГДА СБУ. 39804. Т. 2. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Вакулюк П. Г. Следственное дело по обвинению Николаенко К. Е. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК УССР, 1947. Ф. 5. Спр. 57784. Київ: ГДА СБУ. УССР, 1951. Ф. 5. Спр. 39816. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Сафьян А. А. Следственное дело по обвинению Човган А. П. в пре‑ в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК ступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК УССР, УССР, 1948. Ф. 5. Спр. 57790. Київ: ГДА СБУ. 1953. Ф. 5. Спр. 40220. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Мищенко М. Н. Следственное дело по обвинению Нестеренко И. В. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б», 1944. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Ф. 5. Спр. 61113. Київ: ГДА СБУ. УССР. 1944. Ф. 5. Спр. 43112. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Шкляренка В. М. Следственное дело по обвинению Ревенко Я. Н. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК в преступлении, предусмотренном ст. 1 Указа Прези‑ УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 61594. Київ: ГДА СБУ. диума Верховного Совета СССР от 19 апреля 1943 г., Следственное дело по обвинению Дживаго А. А. 1944. Ф. 5. Спр. 43460. Київ: ГДА СБУ. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК Следственное дело по обвинению Трещун П. Е. УССР, 1943. Ф. 5. Спр. 61694. Київ: ГДА СБУ. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Следственное дело по обвинению Логвиненко Е. И. УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 43543. Київ: ГДА СБУ. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Следственное дело по обвинению Краснюк Н. С. УССР, 1947. Ф. 5. Спр. 62901. Київ: ГДА СБУ. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Следственное дело по обвинению Поперечного Н. П. УССР, 1952. Ф. 5. Спр. 45528. Київ: ГДА СБУ. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Следственное дело по обвинению Артеменко В. Ф. УССР, 1946. Ф. 5. Спр. 62926. Київ: ГДА СБУ. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК Следственное дело по обвинению Дядьо И. Т. в пре‑ УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 46597. Київ: ГДА СБУ. ступлении, предусмотренном ст. 1 Закона об уголовной Следственное дело по обвинению Ланового И. М. ответственности за государственные преступления в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК и ст. 78, ч. 2 УК УССР, 1959. Ф. 5. Спр. 63088. Т. 2, 4, УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 46872. Київ: ГДА СБУ. 6. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Крук Г. П. в пре‑ Следственное дело по обвинению Самопят В. В. ступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» и 54–2 УК в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 50952. Київ: ГДА СБУ. УССР, 1949. Ф. 5. Спр. 63148. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Хохича К. А. в пре‑ Следственное дело по обвинению Федоренко А. Т. ступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б», 1947. Ф. 5. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК Спр. 50953. Київ: ГДА СБУ. УССР, 1944. Ф. 5. Спр. 64047. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Снисаренко В. П. Следственное дело по обвинению Дубчак В. И. в пре‑ в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б», 1956– ступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б» УК УССР, 1957. Ф. 5. Спр. 51718. Т. 1, 2, 3. Київ: ГДА СБУ. 1944. Ф. 5. Спр. 64235. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Кушниренка Г. К. Следственное дело по обвинению Наконечного П. И. и Бардник К. И. в преступлении предусмотренном в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК ст. 54-1 «б», 1946. Ф. 5. Спр. 56141. Київ: ГДА СБУ. УССР, 1948. Ф. 5. Спр. 64790. Київ: ГДА СБУ. Следственное дело по обвинению Андриенка П. И. Следственное дело по обвинению Клименка Л. П. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «б», 1947. в преступлении, предусмотренном ст. 54-1 «а» УК Ф. 5. Спр. 56990. Київ: ГДА СБУ. УССР, 1943–1944. Ф. 6. Спр. 75085-ФП. Київ: ГДА СБУ. 135 References Honcharenko, O., 2005. Holokost na terytorii Shakhraichuk, I. A., Shmanatov, M.S. 2019. Diialnist Kyivshchyny: zahalni tendentsii ta rehionalni osoblyvosti politseiskykh formuvan na seli v period natsystskoi (1941–1944 rr.). [Holocaust on the territory of Kyiv region: okupatsii Dnipropetrovshchyny (1941–1943 rr.). [Activity general tendencies and regional peculiarities (1941–1944)]. of police units in the village during the Nazi occupation of Dys. na zdob. nauk. stup. kand. istor. nauk za spets. 07.00.01 Dnipropetrovsk (1941–1943)]. Problemy politychnoi istorii (Istoriia Ukrainy). – ​Cherkasy. 272 р. (in Ukrainian). Ukrainy [Problems of Political History of Ukraine]. Dnipro, Honcharenko, O., 2010. Do pytannia pro uchast issue 14, pр. 207–216 (in Ukrainian). mistsevoho naselennia u poriatunku yevreiv na terytorii Shakhraichuk, I. A., Shmanatov, M. S. 2018. Ukrainski raikhskomisariatu «Ukraina» (1941–1944 rr.). Ukrainskyi dopomizhni formuvannia u Dnipropetrovsku u 1941–1943 istorychnyi zhurnal [Ukrainian historical journal]. Kyiv, rr.: struktura, chyselnist, funktsii [Ukrainian Auxiliary issue 1, pp. 128–141 (in Ukrainian). Formations in Dnepropetrovsk in 1941–1943: structure, Dereiko, I. I., 2012. Mistsevi formuvannia nimetskoi number, functions]. Sotsialno-­humanitarni nauky ta suchasni armii ta politsii u Raikhskomisariati «Ukraina» (1941–1944 vyklyky [Social sciences and the contemporary challenges]. roky) [Local Formations of the German Army and Police Materialy III Vseukrainskoi naukovoi konferentsii. 25–26 at the Reich Commissariat of Ukraine (1941–1944)]. Kyiv: travnia 2018 r., m. Dnipro. Chastyna I. Dnipro, pp. 194–200 Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy (in Ukrainian). (in Ukrainian). Zek, B., 2013. Osobovyi sklad ukrainskoi dopomizhnoi Shliakhtych, R., 2018. Stvorennia ta funktsionuvannia politsii Lutska u 1941–1944 rokakh [The Personnel of Lutsk mistsevoi dopomizhnoi politsii na Kryvorizhzhi v roky Ukrainian Ancillary Police in 1941–1944.]. Istorychni studii nimetskoi okupatsii [Creation and operation of Kriviy Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Rig local auxiliary police during the german occupation]. Ukrainky [Historical studios of the east Europe national Problemy istorii Holokostu: naukovyi zhurnal [Issues of the university of the name of Lesia Ukrainka]. Luzk, issue 9–10, Holocaust History: A Scientific Journal]. Dnipro, issue 9, pp. 105–111 (in Ukrainian). рp. 10–25 (in Ukrainian). Klymenko, O., Tkachov S., 2012. Ukraintsi v politsii v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Vasylenka P. F., reikhskomisariati «Ukraina»: nimetskyi okupatsiinyi rezhym Datsenka A. T., Babyenko P. S., Klymanskoho P. L. Do na Kremenechchyni u 1941–1944 rr. [Ukrainians in the mbrovskoho A. M. v prestuplenyy predusmotrennom st. police force at the Reichсommissariat «Ukraine»: German 54-1 «b» UK USSR [Investigation case on the charges occupation regime in Kremenchug in 1941–1944]. Kharkiv: of Vasilenko P. F., Datsenko A. T., Babyenko P. S., Ranok–NT, 2012 (in Ukrainian). Klimansky P. L., Dombrovsky A. M. in the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the USSR]. Fund Kovalchuk, I., 2018. Formuvannia mistsevoi 5. File 2784. Vol. 1. Kyiv: HDA SBU (in Russian). dopomizhnoi politsii i zaluchennia yii pidrozdiliv do karalnykh operatsii natsystskykh okupantiv na terytorii Sledstvennoe delo po obvynenyiu Konstantynova B. E. Zhytomyrskoi oblasti u 1941 rotsi [Forming the local v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR auxiliary police of nazi and engaging on the territory of [Investigation case on the charges of Konstantinova B. E. zhytomyr region in 1941]. Intermarum: istoriia, polityka, in the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal kultura [INTERMARUM: history, policy, culture]. Zhytomyr, Code of the USSR]. Fund 5. File 22362. Kyiv: HDA SBU issue 5, рp. 227–239 (in Ukrainian). (in Russian). Kunytskyi, M. P., 2014. Sotsialno-pravovyi­ status Sledstvennoe delo po obvynenyiu Shmehelskoho S. Y., mistsevoho naselennia Raikhskomisariatu «Ukraina» (1941– Penchyk L. Y. y dr. v prestuplenyy predusmotrennom st. 1944 rr.) [Socio-legal status of the local population of the 54-1 «a» UK USSR [Investigation case on the charges Reich Commissariat of Ukraine (1941–1944)]. Kyiv: PP of Shmegelsky S. I., Penchik L. I. and others in the crime «NVTs «Profi». 564 р. [in Ukrainian]. provided for by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 23828. Vol. 2. Kyiv: HDA SBU Radchenko, Yu., 2013. «My vypustyly po nym vse (in Russian). patrony»: Ukrainische Hilfspolizei y Kholokost na terrytoryy heneral-­betsyrka Kharkov, 1941–1943 hh. [«We fired all Sledstvennoe delo po obvynenyiu Pryimenko Y. Y. the cartridges on them»: Ukrainische Hilfspolizei and the v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR Holocaust on the territory of the general-­bezirk Kharkiv, [Investigation case on the charges of Priimenko I. I. in the 1941–1943]. Available at: http: // www. historians.in.ua/ crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of index.php/en/zabuti-­zertvy-viyny [Accessed: 14.08.2020] the USSR]. Fund 5. File 25130. Vol. 2. Kyiv: HDA SBU (in Russian). (in Russian). Tarnavskyi, I., 2017. Mistseva dopomizhna politsiia Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kostenko A. Y. v Donechchyny v period natsystskoi okupatsii (1941– prestuplenyy predusmotrennom st. 58-1 «b» UK RSFSR 1943) [Local auxiliary police of the donetsk region of y st. 2 Ukaza Prezydyuma Verkhovnoho Soveta SSSR ot nazi occupation (1941–1943)]. Kyivski istorychni studii 19 aprelia 1943 h. [Investigation case on the charges of [Kyiv History Studios]. Kiev, issue 1 (4), pр. 110–119 Kostenko A. I. in the crime provided by Art. 58-1 «b» of (in Ukrainian). the Criminal Code of the RSFSR and Art. 2 Decree of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR of April 19, Shaikan, V. O., 2005. Kolaboratsionizm na terytorii 1943]. Fund 5. File 26111. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Reikhskomisariatu «Ukraina» ta viiskovoi zony v period Druhoi svitovoi viiny [Collaboration on the territory of the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Chalovskoho A. V. Reichskommissariat «Ukraine» and the military zone during v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR the Second World War]. Kryvyi Rih: Mineral (in Ukrainian). [Investigation case on the charges of Chalovsky A. V. in the ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 121–137

136 crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Khomenka Y. M. USSR]. Fund 5. File 26253. Kyiv: HDA SBU (in Russian). v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Chernetskoho A. R. [Investigation case on the charges of Khomenko I. M. in v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code [Investigation case on the charges of A. R. Chernetsky in the of the USSR]. Fund 5. File 39798. Vol. 1. Kyiv: HDA SBU crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the (in Russian). USSR]. Fund 5. File 26651. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Yasynovoho Y. E. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Liashchenka F. K. prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a», 54-10, 196 UK v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR USSR [Investigation case on the charges of Yasinov I. E. [Investigation case on the charges of F. K. Lyashchenko in in the crime provided by Art. 54-1 «а», 54-10, 196 of the the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 39802. Kyiv: of the USSR]. Fund 5. File 26693. Vol. 1. Kyiv: HDA SBU HDA SBU (in Russian). (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Bredenko F. E. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kutsenko E. Ia. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» y v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR Lukashenko Y. P. po st. 54-1 «b» UK USSR [Investigation [Investigation case on the charges of Kutsenko E. Y. in the case on the charges of Bredenko F. E. in the crime provided crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the by Art. 54-1 «a» and Lukashenko I. P. according to Art. 54-1 USSR]. Fund 5. File 26876. Kyiv: HDA SBU (in Russian). «b» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 39804. Vol. 2. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Fursenko N. M. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Nykolaenko K. E. [Investigation case on the charges of Fursenko N. M. in the v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the [Investigation case on the charges of Nikolaenko K. E. in the USSR]. Fund 5. File 33145. Kyiv: HDA SBU (in Russian). crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 39816. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kobzar H. N., Buriak P. K., Veselkyna H. K., Velychkovskoho A. N., Sledstvennoe delo po obvynenyiu Chovhan A. P. v Pynchuk V. P. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR «a» y st. 54-1 «b» UK USSR [Investigation case on the [Investigation case on the charges of Chovgan A. P. in the charges of Kobzar G. N., Buryak P. K., Veselkin G. K., crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the Velichkovsky A. N., Pinchuk V. P. in the crime provided by USSR]. Fund 5. File 40220. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Art. 54-1 «a» and Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of Sledstvennoe delo po obvynenyiu Nesterenko Y. V. the USSR]. Fund 5. File 39098. Vol. 1. Kyiv: HDA SBU v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR (in Russian). [Investigation case on the charges of Nesterenko I. V. in the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Markytan S. U. v crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR USSR]. Fund 5. File 43112. Kyiv: HDA SBU (in Russian). [Investigation case on the charges of Markitan S. U. in the Sledstvennoe delo po obvynenyiu Revenko Ya. N. v crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the prestuplenyy predusmotrennom st. 1 Ukaza Prezydyuma USSR]. Fund 5. File 39099. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Verkhovnoho Soveta SSSR ot 19 aprelia 1943 h. [Investigation Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kompan N. S. v case on the charges of Revenko Y. N. in a crime provided by prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR Art. 1 Decree of the Presidium of the Supreme Soviet of the [Investigation case on the charges of Compan N. S. in the USSR of April 19, 1943]. Fund 5. File 43460. Kyiv: HDA crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 39116. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Treshchun P. E. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Skrypky Z. M. v v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR [Investigation case on the charges of Treschun P. E. in the [Investigation case on the charges of Skripki Z. M. in the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 43543. Kyiv: HDA SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 39182. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Krasniuk N. S. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Aleksenko Y. M. prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR [Investigation case on the charges of Krasnyuk N. S. in the [Investigation case on the charges of Aleksenko I. M. in the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 45528. Kyiv: HDA SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 39451. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Artemenko V. F. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Efanova A. Y. v v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR [Investigation case on the charges of Artemenko V. F. in the [Investigation case on the charges of Efanova A. I. in the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 46597. Kyiv: HDA SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 39572. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Lanovoho Y. M. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Leontovych on zhe v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR Lohvyn A. Y. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» [Investigation case on the charges of Lanovoi I. M. in the UK USSR [Investigation case on the charges of Leontovich, crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the he’s Logvin A. I. in the crime provided by Art. 54-1 «b» of USSR]. Fund 5. File 46872. Kyiv: HDA SBU (in Russian). the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 39684. Vol. 1. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kruk H. P. v Kyiv: HDA SBU (in Russian). prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» y 54–2 UK DOI 10.15421/26200211

USSR [Investigation case on the charges of Crook G. P. provided by Art. 54-1 «b»]. Fund 5. File 61113. Kyiv: HDA 137 in the crime provided by Art. 54-1 «a» and 54–2 of the SBU (in Russian). Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 50952. Kyiv: Sledstvennoe delo po obvynenyiu Shkliarenka V. M. v HDA SBU (in Russian). prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» [Investigation Sledstvennoe delo po obvynenyiu Khokhycha K. A. v case on the charges of Shklyarenka V. M. in the crime prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» [Investigation provided by Art. 54-1 «b»]. Fund 5. File 61594. Kyiv: HDA case on the charges of Khokhich K. A. in the crime provided SBU (in Russian). by Art. 54-1 «b»]. Fund 5. File 50953. Kyiv: HDA SBU (in Sledstvennoe delo po obvynenyiu Dzhyvaho A. A. v Russian). prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Snysarenko V. P. v [Investigation case on the charges of Jivago A. A. in the prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» [Investigation crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the case on the charges of Snisarenko V. P. in the crime provided USSR]. Fund 5. File 61694. Kyiv: HDA SBU (in Russian). by Art. 54-1 «b»]. Fund 5. File 51718. Т. 1, 2, 3. Kyiv: HDA Sledstvennoe delo po obvynenyiu Lohvynenko E. Y. SBU (in Russian). v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Kushnyrenka H. K. y [Investigation case on the charges of Logvinenko E. I. in the Bardnyk K. Y. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the [Investigation case on the charges of Kushnirenko G. K. and USSR]. Fund 5. File 62901. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Bardnik K. I. in the crime provided by Art. 54-1 «b»]. Fund Sledstvennoe delo po obvynenyiu Poperechnoho N. P. 5. File 56141. Kyiv: HDA SBU (in Russian). v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR Sledstvennoe delo po obvynenyiu Andryenka P. Y. v [Investigation case on the charges of Poperechniy N. P. in the prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» [Investigation crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the case on the charges of Andriyenko P. I. in the crime provided USSR]. Fund 5. File 62926. Kyiv: HDA SBU (in Russian). by Art. 54-1 «b»]. Fund 5. File 56990. Kyiv: HDA SBU (in Sledstvennoe delo po obvynenyiu Diado Y. T. v Russian). prestuplenyy predusmotrennom st. 1 Zakona ob uholovnoi Sledstvennoe delo po obvynenyiu Krombet L. T. v otvetstvennosty za hosudarstvennыe prestuplenyia y st. prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR 78, ch. 2 UK USSR [Investigation case on the charges of [Investigation case on the charges of Crombet L. T. in the Diadio I. T. in the crime provided by Art. 1 of the Law on crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of Criminal Liability for State Crimes and Art. 78, Part 2 of the USSR]. Fund 5. File 57034. Vol. 2. Kyiv: HDA SBU the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 63088. Vol. 2, (in Russian). 4, 6. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Yhnatenko P. T. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Samopiat V. V. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR [Investigation case on the charges of Ignatenko P. T. in the [Investigation case on the charges of Samopiat V. V. in the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 57706. Kyiv: HDA SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 63148. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Svyrydovskoho S. A. Sledstvennoe delo po obvynenyiu Fedorenko A. T. on zhe Yvashko H. A. v prestuplenyy predusmotrennom st. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR 54-1 «b» UK USSR [Investigation case on the charges of [Investigation case on the charges of Fedorenko A. T. in the Sviridovsky S. A., he’s G. A. Ivashko, in the crime provided crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the USSR]. Fund USSR]. Fund 5. File 64047. Kyiv: HDA SBU (in Russian). 5. File 57727. Vol. 1, 2. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Dubchak V. Y. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Vakuliuk P. H. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» UK USSR prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR [Investigation case on the charges of Dubchak V. I. in the [Investigation case on the charges of P. G. Vakuluk in the crime provided by Art. 54-1 «b» of the Criminal Code of the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 64235. Kyiv: HDA SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 57784. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Nakonechnoho P. Y. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Safian A. A. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR [The prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR investigation into the charges of Nakonechniy P. I. in the [Investigation case on the charges of Safyan A. A. in the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the crime provided by Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the USSR]. Fund 5. File 64790. Kyiv: HDA SBU (in Russian). USSR]. Fund 5. File 57790. Kyiv: HDA SBU (in Russian). Sledstvennoe delo po obvynenyiu Klymenka L. P. v Sledstvennoe delo po obvynenyiu Myshchenko M. N. v prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «a» UK USSR [The prestuplenyy predusmotrennom st. 54-1 «b» [Investigation investigation into the charges of Klimenko L. P. in a crime case on the charges of Mishchenko M. N. in the crime under Art. 54-1 «a» of the Criminal Code of the UK USSR]. Fund 6. File 75085-FP. Kyiv: HDA SBU (in Russian). HISTORIA MUNDI

WORLD HISTORY

СВІТОВА ІСТОРІЯ

ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ 139 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149 DOI 10.15421/26200212 http://www.uha.dp.ua 94:340.12](430)(092) складність вибору між двома світоглядними парадигмами – ​«націоналізмом» і «патріотизмом». Націоналізм і транснаціональний Не уникнувши на початковому етапі війни загального захопленням німецьких інтелектуалів «ідеями раціоналізм Георга Зіммеля 1914 року», Г. Зіммель у публіцистиці підтримував пропагандистські гасла, сподіваючись, що війна С. П. Стельмах зможе згуртувати німецький народ до «політичної доктор історичних наук, професор нації», зможе подолати дихотомію індивідуальної ORCID: 0000-0002-0795-8356 свободи та універсалістських принципів. Зруйновані ResearcherID: AAF‑6279-2020 надії на підтримку міжнародного інтелектуального середовища пояснити позицію Німеччини у війні sergiy-­[email protected] і цензурні утиски та звинувачення в антинімецькій Київський національний університет імені діяльності сприяли його більш поміркованій позиції. Тараса Шевченка Аналізуючи проблеми «кризи культури» і німецької вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна, 01033 національної свідомості, Г. Зіммель бачив вихід у синтезі «націоналізму» та «транснаціоналізму», який Анотація. Мета статті: на прикладі публіцистики був сформований ним у концепції «ідеальної Європи» і наукових праць німецького філософа і соціолога як духовної наднаціональної спільності. Наукова Георга Зіммеля періоду Першої світової війни (1914– новизна: вперше у вітчизняній історіографії здійснено 1918) визначити зміну світоглядної парадигми від комплексний аналіз праць Г. Зіммеля воєнного періоду. «націоналізму» до «транснаціонального раціоналізму», Тип статті: аналітично-­описова. який втілився в його концепції «ідеальної Європи». Методи дослідження: ідіографічний, системно-­ Ключові слова: Учений-­філософ; Соціолог; Перша структурний, раціональної реконструкції тексту. світова війна; Транснаціоналізм; Патріотизм; Ідеальна Основні результати: Г. Зіммель знаходився між двома Європа. полярними таборами, що в умовах загостреного сприйняття соціальної дійсності спричинило його Надійшла до редколегії 28.08.2020 індивідуальну трагедію та продемонструвало Прорецензована 17.10.2020 Рекомендована до друку 01.11.2020

© Стельмах С. П., 2020 140 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149 DOI 10.15421/26200212 http://www.uha.dp.ua 94:340.12](430)(092) к индивидуальной трагедии и продемонстрировало сложность выбора между двумя мировоззренческими Национализм парадигмами – ​«национализмом» и «патриотизмом». Не избежав на начальном этапе войны­ общего и транснациональный рационализм восхищения немецких интеллектуалов «идеями Георга Зиммеля 1914», Г. Зиммель в публицистике поддерживал пропагандистские лозунги, надеясь, что вой­на сможет сплотить германский народ к «политической нации», С. П. Стельмах преодолеть дихотомию индивидуальной свободы доктор исторических наук, професор и универсалистских принципов. Разрушенные надежды ORCID: 0000-0002-0795-8356 на поддержку международной интеллектуальной ResearcherID: AAF‑6279-2020 среды объяснить позицию Германии в вой­не, sergiy-­[email protected] цензурные притеснения и обвинения в антинемецкой деятельности способствовали его более умеренной Киевский национальный университет имени позиции. Анализируя проблемы «кризиса Тараса Шевченко культуры» и немецкого национального сознания, ул. Владимирская, 60, г. Киев, Украина, 01033 Г. Зиммель видел выход в синтезе «национализма» и «транснационализма», который был сформирован Аннотация. Цель статьи: ​на примере публицистики им в концепции «идеальной Европы» как духовной и научных трудов немецкого философа и социолога наднациональной общности. Научная новизна: Георга Зиммеля периода Первой мировой вой­ны впервые в отечественной историографии осуществлен (1914–1918) определить изменение мировоззренческой комплексный анализ трудов Г. Зиммеля военного парадигмы от «национализма» до «транснационального периода. Тип статьи: аналитически-описательная.­ рационализма», который воплотился в его концепции «идеальной Европы». Методы исследования: Ключевые слова: Ученый-­философ; Социолог; идиографический, системно-структурный,­ рацио- Первая мировая вой­на; Транснационализм; нальной реконструкции текста. Основные Патриотизм; Идеальная Европа. результаты: Г. Зиммель находился между двумя полярными лагерями, что в условиях обостренного Поступила в редколлегию 28.08.2020 восприятия социальной действительности привело его Прорецензирована 17.10.2020 Рекомендована в печать 01.11.2020

© Стельмах С. П., 2020 141 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149 DOI 10.15421/26200212 http://www.uha.dp.ua LCC D 501–680 difficulty of choosing between two worldview paradigms​ – «nationalism» and «patriotism». G. Simmel didn’t escape Georg Simmel’s nationalism the general admiration of German intellectuals for the «ideas of 1914» at the initial stage of the war. He supported and transnational rationalism propaganda slogans in journalism, hoping that the war could unite the German people to a «political nation», overcome S. P. Stelmakh the dichotomy of individual freedom and universalism. Sc. D. (History), Professor Shattered hopes of supporting the international intellectual ORCID: 0000-0002-0795-8356 environment to explain Germany’s position in the war, ResearcherID: AAF‑6279-2020 censorship harassment and accusations of anti-German­ activities contributed to his more moderate position. sergiy-­[email protected] Analyzing the problems of the «crisis of culture» and Taras Shevchenko National University of Kyiv German national consciousness, G. Simmel advocated the 60 Volodymyrska street, Kyiv, Ukraine, 01033 synthesis of «nationalism» and «transnationalism», which he formed in the concept of «ideal Europe» as a spiritual Abstract. The purpose of the article is to determine the supranational community. Scientific novelty: for the first change of worldview paradigm from «nationalism» to time in national historiography, a comprehensive analysis «transnational rationalism», which was embodied in the of the works of G. Simmel of the war period is carried out. concept of «ideal Europe», on the example of journalism Type of article: analytical and descriptive. and scientific works of the German philosopher and sociologist Georg Simmel during the First World War Keywords: Scientist-philosopher;­ Sociologist; The First (1914–1918). Research methods: idiographic, system-­ World War; Transnationalism; Patriotism; Ideal Europe. structural, rational reconstruction of the text. Main results: G. Simmel was between two polar camps, which in the Received 28.08.2020 conditions of heightened perception of social reality Reviewed 17.10.2020 led him to an individual tragedy and demonstrated the Accepted 01.11.2020

© Stelmakh S. P., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149

142 Постановка проблеми. Гуманітарним і соці- пошуках філософом і соціологом» (Хабермас, Ю., альним наукам традиційно властива функція легі- 1996, с. 540). Така досить скептична оцінка творчос- тимації національних держав, в межах яких вони ті вченого, очевидно, породжувалась есеїстичним існують. Цілком очевидно, що це стало наслідком характером його праць і не враховувала ренесанс процесів їх інституціоналізації і професіоналізації інтересу до його творчості в сучасній західноєвро- впродовж ХІХ ст., коли соціальний контекст фор- пейській науці (Рингер, Ф., 2008; Härpfer, C., 2014; мування сучасних європейських націй сприяв ви- Joas, H., Knöbl, W., 2012; Meyer, I., 2020). робленню головного завдання – виконувати​ загаль- Мета статті. На прикладі публіцистики і науко- ноосвітню функцію в суспільстві, яке для більшо- вих праць німецького філософа і соціолога Г. Зіммеля сті європейських народів полягало у формуванні періоду Першої світової війни (1914–1918) визначи- національних держав. Оскільки нація як специфіч- ти зміну світоглядної парадигми від «націоналізму» не європейське явище формувалася «на двох вза- до «транснаціонального раціоналізму», який втілив- ємопов’язаних рівнях: на рівні великої соціальної ся в його концепції «ідеальної Європи». спільноти, яка існує насправді (це «соціологічний Історіографія. Загалом проблема участі вче- факт»), та на рівні абстрактної спільноти спіль- них у пропаганді періоду Першої світової війни них культурних цінностей, тобто як специфічний (1914–1918) достатньо добре досліджена в сучас- культурний конструкт» (Hroch, M., 2020, pp. 5–6), ній історіографії, тому ми обмежимося посилання- то культурно-просвітницька­ складова у більшості ми лише на окремі роботи, які мають узагальнюю- випадків домінувала над вимогами «об’єктивнос- чий характер (Дмитриев, А. Н., 2007; Стельмах, С., ті», «неупередженості» та методологічної чисто- Котова, С., 2019; Котова, С. В., 2019; Bakirov, V., ти. Водночас тут спостерігається певна понятій- Posokhov, S., 2017; Bruendel, S., 2003; Bruch, R. на і методологічна плутанина, оскільки практичні vom, 2016; Helle, H. J., 2014; Mommsen, W. J., дії на цих рівнях породжують конфлікт між «наці- 2000; Schermer, H., Jarry D., 2013; Stibbe M., 2003). оналізмом» та «патріотизмом» з різними оціноч- У 1996 р. німецький історик В. Моммзен писав, що ними конотаціями. М. Грох запропонував таке мір- якщо роль істориків у пропаганді в роки світової кування: «Націоналізм зароджується здебільшо- війни достатньо добре вивчена, то представники го на рівні соціальної реальності нації, у просто- інших гуманітарних і соціальних дисциплін ще че- рі конфлікту матеріальних інтересів і боротьби за кають на своїх дослідників (Mommsen, W., 1996, владу. Навпаки, дії, які працюють на користь нації s. 4). За останні роки ситуація змінилась і ми ма- як спільноти культурних цінностей, в основному, ємо чимало ґрунтовних праць, присвячених уча- повинні називатися терміном патріотизм» (Hroch, сті філософів і соціологів загалом, і Г. Зіммеля зо- M., 2020, p. 8). крема, у пропагандистських заходах урядів вою- Цілком очевидно, що «тонка червона лінія», ючих країн (Hoeres, P., 2004; Fitzi, G., 2017, 2018; яка розмежовує ці взаємопов’язані рівні у повсяк- Stelmakh, S., Kotova, S., 2020). Проте поставлене денній практиці інтелектуалів, для яких культурно-­ вище запитання все ще залишається не до кінця просвітницькі завдання виступають головними для з’ясованим і провокує до подальших рефлексій та практичних дій, не є безперешкодним бар’єром інтерпретацій. і «патріотизм» часто переростає у негативно за- Виклад основного матеріалу. Георга Зіммеля барвлений «націоналізм». Особливо це стосуєть- (1858–1918) справедливо вважають одним із фун- ся трагічних періодів історії, коли саме існуван- даторів соціології в Німеччині, хоча наприкінці ня «об’єктивної нації» може бути поставлене під ХІХ – ​на початку ХХ ст. ця дисципліна формаль- сумнів. Яскравим прикладом слугуватиме період но не була інституціоналізована в німецькому ака- Першої світової війни (1914–1918 рр.), коли пере- демічному просторі, оскільки мала витоки в пози- важна більшість інтелектуалів та вчених європей- тивізмі, який традиційно іґнорувався ідеалістично- ських країн відзначилась підтримкою мілітаризму орієнтованими представниками гуманітарних наук, і шовінізму, активною участю у войовничій­ наці- котрі посідали провідні позиції в більшості німець- оналістичній пропаганді. Однак виникає цілком ких університетів. Якщо додати єврейське похо- слушне питання: як співвідносилися їх «довоєн- дження Г. Зіммеля і пануючий в середовищі уні- ні» погляди з науковою творчістю й публіцистикою верситетських «мандаринів» (за ідеально-­типовим «воєнного часу» та трансформацією світоглядної поняттям Ф. Рінгера) антисемітизм, то стають зро- парадигми? Розглянемо це на прикладі німецько- зумілими і ті складнощі, з якими зіткнувся вче- го філософа і засновника «формальної соціології» ний в академічній кар’єрі. Після закінчення філо- Георга Зіммеля, якого Ю. Хабермас характеризував софського факультету Берлінського університе- більшою мірою «ініціатором, ніж систематиком, ту його перша докторська дисертація з естетики більше філософствуючим діагностом часу із соціо- була відхилена після негативного відгуку впливо- логічним ухилом, ніж міцно вкоріненим у наукових вого Г. Гельмгольца і лише у 1881 р. він захистив DOI 10.15421/26200212

дисертацію, присвячену монадології І. Канта, від- хологія». У традиціях Г. Спенсера німецький вче- 143 мовившись від захоплення позитивізмом на користь ний розглядав соціологію як абстрактну науку, яка впливового в Німеччині неокантіанства, розвиваю- використовує здобутки суміжних дисциплін – ​іс- чи концепцію «індивідуальності» Південно-­західної торії, психології, статистики та ін., – ​що віддаля- (Баденської) школи. Віднині його шаблонно відно- ло його від соціології Е. Дюркгейма, оскільки кон- сять до представників філософського напряму –​ центрувалася на конструкції соціальних процесів, «філософія життя», – принагідно​ згадуючи і його чиї закономірності можна пізнати не емпіричним, прихильність до ідей Ф. Ніцше. Для Г. Зіммеля ака- а формальним – ​логічним – ​шляхом. Ці ідеї були демічна кар’єра в Берліні на межі століть склада- викладені Г. Зіммелем у працях «Проблеми соці- лася невдало. Йому не вдалося отримати штатну ології» і «Філософія грошей» (Рингер, Ф., 2008, посаду в університеті і він змушений був трива- с. 208–213; Хабермас, Ю., 1996; Meyer, I., 2020). лий час задовольнятися позаштатними посадами Наскрізною темою творчості вченого була приват-­доцента і екстраординарного професора. Не філософія культури, де в інтелектуальному мейн- дуже вдалою виявилась і його ґабілітація, хоча, за стрімі епохи fin de ciècle виразно звучали мотиви свідченням сучасників, його лекції користувалися «кризи культури». «Близько 1890 року викладачі ні- популярністю у студентів. Це неминуче виштовху- мецьких університетів почали висловлювати пога- вало його на аутсайдерські позиції в академічному ні передчуття з приводу стану освіти в Німеччині – ​ житті й, очевидно, стало причиною есеїстичного і, в більш широкому плані, всього німецького куль- характеру наукової публіцистики, яка не сприйма- турного життя. Вони говорили про занепад інте- лася берлінськими «мандаринами» за порушення лектуальних традицій, про втрату смислу, про від- канонів наукового письма. Не сприяла академічній чуття особистої непотрібності. Вони розміркову- кар’єрі в столиці й симпатія Г. Зіммеля до соціал-­ вали про те, чи не лежить на них частина вини демократів, оскільки він анонімно друкувався в їх- за порожність і поверховість епохи, за бездухов- ньому центральному друкованому органі – ​жур- ність державної політики, за жорстокість нових налі «Vorwärts». Безуспішними виявилися і спро- соціальних конфліктів… Ці сумніви продовжу- би Макса Вебера у 1908 р. і Г. Ріккерта у 1915 р. вали розбурхувати німецький академічний світ з запропонувати Г. Зіммеля на посаду ординарного 1890-х до 1930-х рр., досягнувши апогею в перші професора у Гайдельберзі. Лише у 1914 р. вчений роки Веймарської республіки» (Рингер Ф., 2008, отримав посаду у провінційному Страсбурзькому с. 302). Головний висновок, на думку німецьких університеті при доволі потужній опозиції місце- інтелектуалів, полягав у поширенні вульгарного вої професури (Ионин, Л., 1996, с. 550; Рингер, Ф., утилітаризму і вузької спеціалізації в освіті й су- 2008, с. 166–167, 208–213; Hoeres, P., 2004, s. 312; спільстві загалом, що не дозволяє людям опанувати Meyer, I., 2020). універсалістську суть життя. Для Г. Зіммеля це ви- Берлінський період творчості вченого був най- лилось у міркування про «трагедію культури», яку більш продуктивним, чому сприяла інтелектуальна він розглядав через дуалізм «суб’єктивного і об’єк- атмосфера і спілкування з М. Вебером, Г. Ріккертом, тивного» – ​«об’єктивації суб’єкта і суб’єктивації Е. Гуссерлем, К. Ясперсом та ін. Потужний рух об’єктивного» як метафізичний процес, що стоїть до інтернаціоналізації науки, який був знаковим над окремими змістами культури. На думку вчено- явищем кінця ХІХ – ​початку ХХ ст., стимулював го, культура виникає при синтезі двох елементів, Г. Зіммеля до співпраці з колегами з Франції, зокре- з яких жоден не має на неї більше прав: суб’єктив- ма з А. Бергсоном, та США, яку вчений неоднора- ної душі і об’єктивного продукту духу, де остан- зово відвідував і друкував свої праці у впливових ній конкретизувався у своїх «образах» (предмет- наукових виданнях (Gephart, W., 1996, s. 49–50). ному прояві культури) – ​мистецтві і праві, техніці Г. Зіммель був серед редакторів і активних авто- і суспільних нормах. Останні виступають водно- рів міжнародного філософського журналу «Логос», час незмінним порядком цінностей («логічним або який виходив у Німеччині і Росії за активної участі моральним, релігійним або художнім, технічним випускників німецьких університетів М. Бубнова або правовим»), тому – ​«культура означає завж- і Ф. Степуна (Ермичев, А. А., 2010; Степун, Ф., ди синтез (виділено нами. – ​С. С.) суб’єктивного 1956, с. 174–175). Г. Зіммель впродовж тривало- розвитку та об’єктивної духовної цінності» і в ін- го часу розробляв «формальну» соціологію люд- дивідуумі вона може досягти своєї вершини лише ських «взаємодій», утвердивши її в якості незалеж- через засвоєння і використання її об’єктивного змі- ної спеціалізованої дисципліни. Вона більшою мі- сту (Зиммель, Г., 1912, с. 4–6, 12–14). рою була теоретичною дисципліною, ніж емпірич- Дослідники творчості Г. Зіммеля стверджу- ною, виходячи із переконання, що «можливо ви- ють, що тема «кризи культури» продовжувала за- ділити деякі постійні форми суспільних відносин ймати головне місце у творчості вченого і під час і для цієї мети не потрібна експериментальна пси- війни, тим самим підтверджуючи певну спадковість ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149

144 з його довоєнними поглядами. Водночас його став- Попри своє єврейське походження та поши- лення до війни та участь у націоналістичній пропа- рений в Німеччині антисемітизм, який Г. Зіммель ганді значною мірою відрізнялося як від більшо- відчув на собі, він вважав себе німцем, вихованим сті німецьких інтелектуалів, так і від своїх колег по на ідеалах її культури та традиціях, а тому відчу- «цеху», зокрема В. Зомбарта та М. Вебера (Joas, H., вав себе невід’ємною частиною націоналістично- Knöbl, W., 2012, р. 135). Майже всі німецькі вчені-­ го піднесення всього німецького інтелектуального гуманітарії та наукові інституції підтримали німець- середовища – ​«Я люблю Німеччину і тому я хочу, кий уряд у війні, зробивши практичні кроки участю щоб вона жила» (Simmel, G., 1917a, s. 21). Цілком у військовій пропаганді для втілення в життя «ідей очевидно, що в цей період його індивідуальні пе- 1914 року», які ідеологічно обґрунтовували німець- реконання не вступали у протиріччя із загальним кий мілітаризм (Mommsen, W., 1996, s. 2). Загальну моральним імперативом, дуалістичність яких була тональність їх настроїв можна визначити висловом розкрита ним у довоєнній праці «Індивідуальний за- впливового німецького історика Ф. Майнеке: «Війна кон. До тлумачення принципів етики» (Зиммель, Г., покликала до війни на загальному полі національ- 1914). В емоційній промові у Страсбурзі в листо- них битв» (Kracht, K. G., 2004). паді 1914 р. вчений фактично повторив наведені Початок війни застав Г. Зіммеля у Страсбурзі, вище слова Ф. Майнеке: «Сьогодні єдиний спосіб який дуже швидко перетворився в прикордонну зберегти неупереджені оцінки в їх об’єктивнос- фортецю з відповідними атрибутами обмежен- ті – ​усвідомлено прийняти рішення із суб’єктив- ням суспільного життя, насамперед у сфері цен- ної і партійної точок зору» (Simmel, G., 1917a, s. зури, що звузило його можливості для інтелекту- 21). Націоналізм Г. Зіммеля на початку війни вихо- ального спілкування з колегами у столиці, але не див із того, що процеси націотворення в Німеччині позбавило можливості публічно заявити свою по- на початку ХХ ст. не були завершеними, оскіль- зицію. Попри те, що Г. Зіммель не підписав відо- ки німецька держава створювалася на федератив- мий маніфест німецьких інтелектуалів «Заклик до них принципах, а саме поняття «німецький народ» культурного світу» («Маніфест 93-х»), який фак- (до якого звертався кайзер з початком війни) мало тично започаткував «війну культур» – ​пропаган- вище змістовне значення, ніж поняття «нація» в єв- дистську публіцистику інтелектуалів воюючих ропейському розумінні. Р. Козеллек стверджував: сторін, – ​він включився в націоналістичну про- «Лише Перша світова війна створила те мінімаль- паганду. Стимулом для нього було власне переко- но достатнє відчуття спільності німецького народу, нання у тому, що Німеччина веде «справедливу» до якого згодом змушені були звертатися всі полі- війну: «Те, що наші противники розв’язали війну, тичні партії, щоб зберегти дієздатність і заручитися було помилкою і злочином» (Simmel, G., 1915a). достатнім рівнем підтримки» (Козеллек, Р., 2006, Вже в одній із своїх перших публічних промов с. 406). Г. Зіммель був переконаний у тому, що вій- у Страсбурзі в листопаді 1914 р. «Внутрішні змі- на створить для німецького народу спільний «про- ни в Німеччині» Г. Зіммель переконував, що од- стір досвіду», який буде запорукою формування ні- нією з причин розв’язання війни було поширення мецької політичної нації. Водночас досвід війни, у Франції «націоналістичного ідеалізму», в основі на його думку, мав подолати дихотомію індивіду- якого лежала помста Німеччині як «моральна ідея», ального і загального: «якимось чином послабити яка охопила практично всю французьку молодь дуалізм між індивідом як самоціллю та індивідом (Simmel, G., 1917a, s. 19). Безперечно, вчений зна- як членом цілого», зміцнити «зв’язок між люди- ходився під впливом т. зв. «дива липня 1914 року», ною і нацією» (Simmel, G., 1917b, s. 49; Simmel, G., коли переважна більшість населення та полярних 1917a, s. 11). Перша світова війна для Г. Зіммеля політичних сил висловилась за підтримку кайзера була завершенням процесів 1870 р., але не стіль- і уряду, сформувавши своєрідний «мир у фортеці» ки у подальшому зміцненні імперії і економічного («Burgfrieden»). Думка про те, що війна зможе по- розвитку Німеччини, скільки у втраченому за роки долати соціальні та політичні протиріччя й згурту- економічного піднесення розвитку загальної куль- вати в патріотичному піднесенні німецький народ, тури. Він інтерпретував війну через свою концеп- проходить лейтмотивом у публіцистичних висту- цію культури довоєнного періоду, оскільки вона пах Г. Зіммеля на початку війни. Це було основою «уявлялась йому великим розривом, – або,​ у край- його оптимізму щодо майбутнього Німеччини, яка ньому випадку, великою можливістю такого роз- «вийде з цієї війни здоровою, зміцненою в багатьох риву – з​ трагічними тенденціями сучасної культу- відношеннях, і що все, що вона втратила, за винят- ри» (Joas, H., 1996, s. 21). ком незамінних людей, знову виросте в достатку»; Війна поклала кінець міжнародному конти- «чим би не завершились нинішні події… з них ви- нентальному співробітництву. Для Г. Зіммеля це никне нова Німеччина, ніж та, яка увійшла в цю означало розрив у спілкуванні із його французьки- війну» (Simmel, G., 1915b; Simmel, G., 1917a, s. 9). ми колегами, зокрема з А. Бергсоном, до перекла- DOI 10.15421/26200212

ду праць якого німецькою мовою у передвоєнний ному від цензурного відомства і звинувачення в ан- 145 період він доклав чимало зусиль. На початку вій- тинімецькій діяльності після публікації його стат- ни французький соціолог виступив з різкою крити- ті «Європа і Америка» в липні 1915 р. у впливово- кою дій Німеччини у Бельгії, яка вела війну з ци- му «Berliner Tageblatt». Невдоволення цензурного нізмом, наближеним до варварства. Г. Зіммель від- відомства викликали окремі рядки автора, в яких повів французькому колезі, що той не розуміє суті він не погоджується із внутрішньою необхідністю тих змін, які відбуваються в німецькому суспільстві, і неминучістю війни, а також доволі неоднозначни- оскільки «форма німецького існування була кину- ми висловлюваннями щодо приналежності Ельзас-­ та у плавильний котел» (Watier, P., 1996, p. 38–39; Лотарингії. «У нас із Францією місцева ворожнеча. Gephart, W., 1996, s. 49–50). Вченого не задоволь- Так же поза сумнівом як Німеччина повинна і буде няло те, що більшість німецьких та французьких утримувати Ельзас до останньої людини заради інтелектуалів у своїх публічних виступах не пере- себе, у світовій історії доволі неважливо, чи є ці ймалися достовірністю і правдивістю своїх заяв, чотирнадцять тисяч квадратних кілометрів Ельзас-­ маючи на меті сприяти воєнним успіхам своїх кра- Лотарингії (приблизно сорокова частина Німеччини їн шляхом інтелектуальної мобілізації. Г. Зіммель за розміром і населенням) німецькими або фран- зробив спробу пояснити позицію Німеччини шля- цузькими, як і точно так же не має значення кому хом повернення дискусії в наукове русло. «З одного належить Трентіно – ​Австрії чи Італії» (Simmel, боку, він проявив себе доволі політично наївним, G., 1915b). З цього моменту Г. Зіммель відходить оскільки вважав, що можна втрутитися у військо- від націоналістичної пропаганди і зосереджуєть- ву полеміку, не стаючи інструментом або жертвою ся на науковій діяльності, своєю життєвою прак- поточної пропаганди. Але, з іншого боку, Зіммель тикою підтверджуючи вищість «індивідуального також мав намір продовжити обмін думками зі сво- закону» в його етичному імперативі – «…​ не існує їми колегами-­інтелектуалами з-за кордону на нау- жодного вчинку і закону, об’єктивний зміст якого ковому рівні, де цінність аргументу мала вимірю- не підпорядковувався, як вищій своїй інстанції, та- ватися на основі його істинності. Однак проблема кому питанню: чи це мій (виділено нами. – ​С. С.) полягала в тому, що Зіммель ґрунтував свої аргу- обов’язок і чи належить він об’єктивно-­ідеальній менти на висхідному положенні про те, що він знав формі мого життя?» (Зиммель, Г., 1914, с. 225–226). правду про «вагомі причини» вступу Німеччини Наукові праці Г. Зіммеля періоду війни не є у Першу світову війну» (Fitzi, G., 2018, p. 130). предметом аналізу в цій статті. Для трансформації Восени 1914 р. Г. Зіммель звертався листами до поглядів вченого від націоналістичних до, певною своїх колег з нейтральних країн, зокрема до амери- мірою, космополітичних і транснаціональних, які канського соціолога А. Смолла, з намаганням пояс- вилилися в концепцію його «ідеальної Європи», нити причини вступу Німеччини у війну. Оригінал мають значення науково-­популярні есеї, зібра- відповіді німецькою мовою американського вчено- ні вченим у брошуру «Der Krieg und die geistigen го не зберігся, але її англійський варіант був опу- Entsheidungen», видану в 1917 р. Як і більшість ні- блікований у квітневому номері «The Sociological мецьких інтелектуалів, Г. Зіммель був абсолютно Review» за 1915 р. Давні зв’язки між двома вче- переконаний у тому, що Німеччина не тільки тери- ними визначили доволі доброзичливий тон листа, торіальна, але й інтелектуальна частина Європи, хоча А. Смолл з самого початку дав зрозуміти, що а тому звинувачення німців у варварських методах не погоджується з тим, як німецькі інтелектуали ведення війни і культурній деградації сприймали- в цілому представляють воєнну ситуацію, відкида- ся ним вкрай боляче. Вже восени 1914 р. він пише ючи закиди про необ’єктивність та упередженість про «європейську ненависть», яка направлена не американської преси. На його погляд, Г. Зіммель тільки проти німців, але й інших народів Європи, знаходиться в полоні ідей, навіяних підцензурною яка в майбутньому може їх розділити, навіть якщо німецькою пресою, в якій домінує думка, що всі вони виступають під час війни спільним фронтом народи Європи висувають претензії до Німеччини, проти Німеччини. Могутнім стимулом для вченого де ще в довоєнний період процвітав мілітаризм, включитися в обговорення була стаття знаменитого який породив у більшості населення переконання письменника Г. Гауптманна, опублікована у вересні в тому, що війна виступає головним засобом наці- 1914 р. під назвою «Проти неправди». Письменник ональної самореалізації, а інтереси держави доз- стверджував, що Німеччина веде «оборонну війну» воляють і виправдовують розв’язання війни силь- («Verteidigungskrieg»). Цю війну розпочали не азі- ної нації проти слабшої (Fitzi, G., 2018, p.132–135). ати, японці, монголи і турки, котрі багато століть Важно визначити якою мірою цей лист вплинув на вели війну проти європейської культури, а англій- зміну позиції Г. Зіммеля. Можна лише припустити, ці, які «з докторськими дипломами Оксфордського що він ознайомився з його опублікованою версією. університету» нині називають німців варварами. Видається, більш вагомим було попередження вче- «Вони називають варварським Веймар, де варвари ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149

146 Гете, Шіллер, Гердер, Вілан та інші працювали для ни», що загрожує всесвітньо-історичною­ небезпе- гуманізації світу». Г. Гауптманн підкреслив тісний кою. Переконаний у тому, що «Європа залишиться зв’язок між німецькою та англійською духовною єдністю відносно інших частин світу», Г. Зіммель культурою на прикладі Шекспіра і тривалих динас- занадто оптимістично для того часу вважає, що тичних зв’язків між цими націями, а «кровава ду- європейські країни здатні зберегти Європу зара- ель» може лише зруйнувати гуманістичні основи ди глобального протиставлення Америці і Східній європейської культури. «Варварська Німеччина», Азії (Simmel, G., 1915b). Проблема синтезу німець- іронічно писав митець, була не лише країною євро- кої та загальноєвропейської культури залишалася пейської культури, але й першою в Європі із розга- для вченого домінуючою у його творчості протя- луженими та дієвими інститутами соціального за- гом останніх років життя, хоча він і усвідомлював хисту. «Ми хочемо і будем краще залишатися ні- складність цього процесу, оскільки визнавав силь- мецькими варварами, серед яких жінки і діти на- ні почуття національного не тільки серед німців, ших противників щиро насолоджуються нашою яких він вважав найбільш сприйнятливими для гостинністю» (Hauptmann, G., 1914). культурних запозичень, але й серед французів та У березні 1915 р. Г. Зіммель опублікував стат- англійців. На його думку, тільки динаміка «син- тю «Ідея Європи», де стверджував, що одним із най- тезу протиставлення національності та трансна- жахливіших наслідків світової війни стало зруй- ціональності може скласти основу для своєрідної нування «унітарної ментальної сутності, яку ми «німецької національної свідомості», яке бере до називаємо «Європою»». Він був переконаний, що уваги суперечливі тенденції його буття» (Fitzi G., європеїзм не протистоїть націоналізму і не є інтер- 2018, р. 140). націоналізмом, як цього побоюється більшість нім- Висновки. Г. Зіммель належав до покоління ців. Європеїзм стоїть не між народами, а над ними, вчених, що в умовах соціального катаклізму, яким і пов’язаний з окремими європейськими націями. виступала Перша світова війна, опинилися в об- «Ідеальна» Європа є місцем духовних цінностей, ставинах складного індивідуального вибору – ​ру- які властиві кожній культурній людині, незалеж- хатися в загальному напрямку націоналістичного но від її національності, а отже, Гете, Бетховен, «ура-патріотизму», звільнивши себе від професій- Шопенгауер і Ніцше входять до кола її творців. них інтенцій «об’єктивності», «неупередженості» Тому і європеїзм не є лише зовнішнім доповнен- і «правдивості» та долучитися до пропагандист- ням до германізму, а є його внутрішньою духовною ських акцій (як більшість представників «цеху»), складовою. Для Г. Зіммеля «ідея Європи» висту- чи свідомо самоусунутися від загального мейнстрі- пала, з одного боку, абстрактною, духовною цінні- му (наприклад, Макс Вебер). Г. Зіммель знаходився стю, яку можливо осягнути інтуїтивно через інди- між двома полярними таборами, що в умовах заго- відуальний зв’язок з минулими і сучасними куль- стреного сприйняття соціальної дійсності спричи- турними цінностями, а з іншого – мала​ об’єктивне нило його індивідуальну трагедію та продемонстру- значення в якості історичної ідеї, пов’язаної з «кон- вало складність вибору між двома світоглядними вергентною свідомістю європейців» (Simmel, G., парадигмами – «націоналізмом»​ і «патріотизмом». 1915a). По суті, це була спроба захистити німець- Не уникнувши на початковому етапі війни загаль- ку культуру від звинувачень, які поширювалися ного захопленням німецьких інтелектуалів «ідея- інтелектуалами Великої Британії та Росії, обґрун- ми 1914 року», Г. Зіммель у публіцистиці підтри- тувати думку про те, що без німецької культури мував пропагандистські гасла, сподіваючись, що ХVIII–ХІХ ст. неможливо уявити європейський війна зможе згуртувати німецький народ до «по- культурний простір. літичної нації», зможе подолати дихотомію інди- У вже згадуваній статті «Європа і Америка» відуальної свободи та універсалістських принци- Г. Зіммель емоційно виступив проти надання США пів. Зруйновані надії на підтримку міжнародного військового оснащення Великій Британії, спряму- інтелектуального середовища пояснити позицію вавши це питання у «всесвітньо-­історичну площи- Німеччини у війні і цензурні утиски та звинувачен- ну» – ​боротьби не тільки проти Німеччини, але й ня у антинімецькій діяльності сприяли його більш Європи в цілому. «Кінцева мотивація їх поведінки поміркованій позиції. Аналізуючи проблеми «кри- направлена проти Німеччини, але водночас вона зи культури» і німецької національної свідомості, проти Європи, частиною якої зрештою є і Англія», Г. Зіммель бачив вихід у синтезі «націоналізму» та що неминуче призводить до самогубства Європи. «транснаціоналізму», який був сформований ним Війна доводить до загострення європейського «ін- у концепції «ідеальної Європи» як духовної над- терналізму» у формі «внутрішньо-європейської­ вій- національної спільності. DOI 10.15421/26200212

Бібліографічні посилання 147 Дмитриев, А. Н., 2007. От академического интер- Helle, H. J., 2014. The Social Thought of Georg национализма к системе национально-государственной­ Simmel. SAGE Publications, 128 p. науки. Наука, техника и общество России и Германии Hroch, M., 2020. The Nation as the cradle of во время Первой мировой войны­ / под ред. Э. И. Колчин- Nationalism and Patriotism. Nations and Nationalism. ского, Д. Байрау, Ю. А. Лайус. СПб.: Нестор-История,­ No 26 (1), pp. 5–21. c. 32–56. Hoeres, P., 2004. Krieg der Philosophen. Die deutsche Ермичев, А. А., 2010. Журнал «Логос» и его место und britische Philosophie im Ersten Weltkrieg. Paderborn. в русской философской и культурной жизни начала 646 p. ХХ века. Вестник русской христианской гуманитарной Joas, H., 1996. Die Sozialwissenschaften und der Erste академии. Том 11. Вып. 2, c. 127–136. Weltkrieg: Eine vergleichende Analyse. Kultur und Krieg: Зиммель, Г., 1912. Понятие и трагедия культуры. Die Rolle der Intellektuellen, Künstler und Schriftsteller im Логос. Международный ежегодник по философии куль‑ Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Wolfgang J. Mommsen туры. Книга вторая и третья. 1911–1912. Москва, c. 1–25. unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-Luckner.­ R. Oldenbourg Зиммель, Г., 1914. Индивидуальный закон. К истол- Verlag München, pp. 17–29. кованию принципов этики. Логос. Международный Joas, H., Knöbl, W., 2012. War in Social Thought: ежегодник по философии культуры. Том I. Вып. 2. С.‑ Пе- Hobbes to the Present. Course Book ed. Princeton University тербург – ​Москва, c. 201–249. Press, 2012. 336 p. Ионин, Л., 1996. Зиммель: жизнь и философия. Kracht, K. G., 2004. Kriegsschuldfrage und Зиммель Георг. Избранное. Том ІІ: Созерцание жизни. zeithistorische Forschung in Deutschland. Historiographische Москва, c. 550–569. Nachwirkungen des Ersten Weltkriegs. Zeitgeschichte-­online. Рингер, Ф., 2008. Закат немецких мандаринов. Thema: Fronterlebnis und Nachkriegsordnung. Wirkung und Академическое сообщество в Германии, 1890–1933. Wahrnehmung des Ersten Weltkriegs. Mai 2004. Available Москва, 645 с. at: http://www.zeitgeschichte-­online.de/md=EWK-GKracht Козеллек, Р., 2006. Німеччина – ​запізніла нація? [Accessed: 04.08.2020]. Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії. Meyer, I. Georg Simmel, 2020. Die Formen der Київ, c. 389–411. Vergesellschaftung und die Kunst der Unterscheidung. Котова, С. В., 2019. «Образ ворога» в соціогумані‑ Available at: https://www.soziopolis.de/erinnern/jubilaeen/ тарному дискурсі Великої Британії, Німеччини та Росії artikel/georg-­simmel/ [Accessed: 04.08.2020]. періоду Першої світової війни (1914–1918): автореф. Mommsen, W. J., 1996. Einleitung: Die deutschen дис. … канд. іст. наук. Дніпро, 19 с. kulturellen Eliten im Ersten Weltkrieg. Kultur und Krieg: Стельмах, С., Котова, С., 2019. Історія як засіб про- Die Rolle der Intellektuellen, Künstler und Schriftsteller im паґанди: британська та німецька історіографії періоду Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Wolfgang J. Mommsen Першої світової війни. Український історичний журнал. unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-­Luckner. München, № 4, c. 147–169. pp. 1–15. Степун, Ф., 1956. Бывшее и несбывшееся. В 2-х тт. Mommsen, W. J., 2000. Wissenschaft, Krieg und die Т. 1. Нью-­Йорк, 397 с. Berliner Akademie der Wissenschaften. Die Preußische Akademie der Wissenschaften in den beiden Weltkriegen. Хабермас, Юрген, 1996. Зиммель как диагност «Die Preußische Akademie der Wissenschaften zu Berlin in времени. Зиммель Георг. Избранное. Том ІІ: Созерцание Krieg und Frieden, in Republik und Diktatur 1914–1945». жизни. Москва, c. 539–549. Forschungsberichte der Interdisziplinären Arbeitsgruppen Bakirov, V., Posokhov, S., 2017. Universities during der Berlin-­Brandenburgischen Akademie der Wissenschaften. World War 1: common trends and Ukrainian experience. Band 8. Berlin, pp. 4–25. IUIES JOURNAL (International University Institute for Schermer, H., Jarry D., 2013. Form and Dialektic in European Studies Journal). Vol. 4, No 1, March, pp. 85–99. Georg Simmel’s Sociology. A New Interpretation. Palgrave Bruch, R. vom., 2016. Die deutsche ‘Gelehrte Welt’ Macmillan UK. 328 p. am Kriegsbeginn und der «Aufruf der 93». Acta Historica Simmel, G., 1915a. Die Idee Europas. Berliner Leopoldina. No 68, pp. 19–29. Tageblatt. No. 121. 7. März. Morgen-Ausgabe.­ Gephart, W., 1996. Die französische Soziologie und Simmel, G., 1915b. Europa und Amerika – ​Eine der Erste Weltkrieg. Spannungen in Emile Dürkheims weltgeschichtliche Betrachtung. Berliner Tageblatt. No. 336. Deutung des Großen Krieges. Kultur und Krieg: Die Rolle 4. Juli. Morgen-­Ausgabe. der Intellektuellen, Künstler und Schriftsteller im Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Wolfgang J. Mommsen Simmel, G., 1917a. Deutschlands innere Wandlung. unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-­Luckner. München, Simmel G. Der Krieg und die geistigen Entsheidungen. pp. 49–63. Reden und Auffässe. München – ​Leipzig, pp. 7–29. Hauptmann, G., 1914. Gegen Unwahrheit. Berliner Simmel, G., 1917b. Die Krisis der Kultur. Tageblatts. Wochen-Ausgabe.­ 10. September, p. 7. Simmel G. Der Krieg und die geistigen Entsheidungen. Reden und Auffässe. München – ​Leipzig, pp. 43–64. Härpfer, C., 2014. Georg Simmel und die Entstehung der Soziologie in Deutschland. Springer VS. 225 p. Stelmakh, S., Kotova, S., 2020. Concept of an «Ideal Europe» in the Philosophical Discourse during World ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 139–149

148 War I (1914–1918): British Rationalism versus German conflict Impacted on Ideas, Method and Fields of Inuiry. «Individualism». Future Human Image, Volume 13, pp. 94– Brington, pp. 113–129. 101. Fitzi, G., 2018. Nationalism or Europeanism? Simmel’s Stibbe, M., 2003. German Historians’ Views of Dilemma. Simmel Studies, 22 (2), pp. 125–148. Available at: England during the First World War. Berger S., Lambert P., https://doi.org/10.7202/1058560ar [Accessed: 04.08.2020]. Schumann P. (Hg.). Historikerdialoge. Geschichte, Mythos Watier, P., 1996. Georg Simmel et la guerre. Kultur und Gedächtnis im deutsch-­britischen kulturellen Austausch. und Krieg: Die Rolle der Intellektuellen, Künstler und 1750–2000. Göttingen, p. 235–254. Schriftsteller im Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Fitz, G., 2017. Emonationalisation, Propaganda and Wolfgang J. Mommsen unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-­ Latent Europa: French and German Sociologist Debating Luckner. R. Oldenbourg Verlag München, pp. 31–47. the War. Posman S., Van Dijck C. First World War. Haw the

References Dmitriev, A. N., 2007. Ot akademicheskogo British and German historiography of the First World War]. internaczionalizma k sisteme naczionalno-­gosudarstvennoj Ukrayinskiy istorichnij zhurnal [Ukrainian historical nauki [From academic internationalism to the system of journal]. No 4, pp. 147–169 (in Ukrainian). national-state­ science]. Nauka, tekhnika i obshhestvo Rossii Stepun, F., 1956. Byvshee i nesbyvsheesya [Past and i Germanii vo vremya Pervoj mirovoj vojny [Science, unfulfilled]. V 2-kh tt. Vol. 1. Nyu-Jork.­ 397 p. (in Russian). technology and society of Russia and Germany during the Khabermas, Yurgen, 1996. Simmel kak diagnost First World War] / pod red. E. I. Kolchinskogo, D. Bajrau, vremeni [Simmel as a diagnostician of time]. Simmel Georg. Yu. A. Lajus. SPb.: Nestor-Istoriya,­ pp. 32–56 (in Russian). Izbrannoe. Tom Vtoroj: Sozerczanie zhizni [Favorites. Vol 2: Ermichev, A. A., 2010. Zhurnal «Logos» i ego mesto v Contemplation of Life]. Moskva, pp. 539–549 (in Russian). russkoj filosofskoj i kulturnoj zhizni nachala XX veka [The Bakirov, V., Posokhov S., 2017. Universities during Logos magazine and its place in the Russian philosophical World War 1: common trends and Ukrainian experience. and cultural life of the early 20th century]. Vestnik russkoj IUIES JOURNAL (International University Institute for khristianskoj gumanitarnoj akademii [Bulletin of the Russian European Studies Journal). Vol. 4, number 1, March. pp. 85– Christian Humanitarian Academy]. Vol. 11. Issue 2, pp. 127– 99 (in English). 136 (in Russian). Bruch, R. vom., 2016. Die deutsche ‘Gelehrte Welt’ Simmel, G., 1912. Ponyatie i tragediya kultury [The am Kriegsbeginn und der «Aufruf der 93». Acta Historica concept and tragedy of culture]. Logos. Mezhdunarodnyj Leopoldina. No 68, pp. 19–29 (in Germany). ezhegodnik po filosofii kultury [Logos. International Yearbook on the Philosophy of Culture]. Kniga vtoraya Gephart, W., 1996. Die französische Soziologie und i tretya. 1911–1912. Moskva, pp. 1–25 (in Russian). der Erste Weltkrieg. Spannungen in Emile Dürkheims Deutung des Großen Krieges. Kultur und Krieg: Die Rolle Simmel, G., 1914. Individualnyj zakon. K istolkovaniyu der Intellektuellen, Künstler und Schriftsteller im Ersten princzipov etiki [Individual law. Towards the interpretation Weltkrieg. Herausgegeben von Wolfgang J. Mommsen of ethical principles]. Logos. Mezhdunarodnyj ezhegodnik unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-­Luckner. München, po filosofii kultury [Logos. International Yearbook on the pp. 49–63 (in Germany). Philosophy of Culture]. Vol. I. Issue 2. S-Peterburg, Moskva, pp. 201–249 (in Russian). Hauptmann, G., 1914. Gegen Unwahrheit. Berliner Tageblatts. Wochen-Ausgabe.­ 10. September, p. 7. (in Ionin, L., 1996. Simmel: zhizn i filosofiya. Simmel English). Georg. Izbrannoe. Vol. 2: Sozerczanie zhizni. Moskva, pp. 550–569 (in Russian). Härpfer, C., 2014. Georg Simmel und die Entstehung der Soziologie in Deutschland. Springer VS. 225 p. Ringer, F., 2008. Zakat nemeczkikh mandarinov. (in Germany). Akademicheskoe soobshhestvo v Germanii, 1890–1933 [Sunset of German tangerines. Academic community in Helle, H. J., 2014. The Social Thought of Georg Germany. 1890–1933]. Moskva. 645 p. (in Russian). Simmel. SAGE Publications, 128 p. (in English). Kozellek, R., 2006. Nimechchina – zapiznila​ nacziya? Hroch, M., 2020. The Nation as the cradle of [Germany is a belated nation?] Kozellek R. Chasovi plasti. Nationalism and Patriotism. Nations and Nationalism. No 26 Doslidzhennya z teoriyi istoriyi [Time layers. Research in (1), pp. 5–21 (in English). the theory of history]. Kyiv, pp. 389–411 (in Ukrainian). Hoeres, P., 2004. Krieg der Philosophen. Die deutsche Kotova, S. V., 2019. «Obraz voroga» v und britische Philosophie im Ersten Weltkrieg. Paderborn. socziogumanitarnomu diskursi Velikoyi Britaniyi, 646 p. (in Germany). Nimechchini ta Rosiyi periodu Pershoyi svitovoyi vijni Joas, H., 1996. Die Sozialwissenschaften und der Erste (1914–1918) [«The image of the enemy» in the socio-­ Weltkrieg: Eine vergleichende Analyse. Kultur und Krieg: humanitarian discourse of Great Britain, Germany and Die Rolle der Intellektuellen, Künstler und Schriftsteller im Russia during the First World War (1914–1918)]. Avtoref. Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Wolfgang J. Mommsen dis. … kand. ist. nauk. Dnipro. 19 p. (in Ukrainian). unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-Luckner.­ R. Oldenbourg Stelmakh, S., Kotova, S., 2019. Istoriya yak zasib Verlag München, pp. 17–29 (in Germany). propagandy: britanska ta nimeczka istoriografiyi periodu Pershoyi svitovoyi vijni [History as a means of propaganda: DOI 10.15421/26200212

Joas, H., Knöbl, W., 2012. War in Social Thought: Simmel, G., 1915b. Europa und Amerika – ​Eine 149 Hobbes to the Present. Course Book ed. Princeton University weltgeschichtliche Betrachtung. Berliner Tageblatt. No. 336. Press. 336 p. (in Germany). 4. Juli. Morgen-­Ausgabe (in Germany). Kracht, K. G., 2004. Kriegsschuldfrage und Simmel, G., 1917a. Deutschlands innere Wandlung. zeithistorische Forschung in Deutschland. Historiographische Simmel G. Der Krieg und die geistigen Entsheidungen. Reden Nachwirkungen des Ersten Weltkriegs. In Zeitgeschichte-­ und Auffässe.München – ​Leipzig, pp. 7–29 (in Germany). online. Thema: Fronterlebnis und Nachkriegsordnung. Simmel, G., 1917b. Die Krisis der Kultur. Wirkung und Wahrnehmung des Ersten Weltkriegs. Mai Simmel G. Der Krieg und die geistigen Entsheidungen. Reden 2004. Available at: http://www.zeitgeschichte-­online.de/ und Auffässe.München – Leipzig,​ pp. 43–64 (in Germany). md=EWK-GKracht [Accessed: 04.08.2020] (in Germany). Stelmakh, S., Kotova, S., 2020. Concept of an «Ideal Meyer, I. Georg Simmel, 2020. Die Formen der Europe» in the Philosophical Discourse during World Vergesellschaftung und die Kunst der Unterscheidung. War I (1914–1918): British Rationalism versus German Available at: https://www.soziopolis.de/erinnern/jubilaeen/ «Individualism». Future Human Image, Volume 13, pp. 94– artikel/georg-­simmel/ [Accessed: 04.08.2020] (in Germany). 101 (in English). Mommsen, W. J., 1996. Einleitung: Die deutschen Stibbe, M., 2003. German Historians’ Views of kulturellen Eliten im Ersten Weltkrieg. Kultur und Krieg: England during the First World War. Berger S., Lambert P., Die Rolle der Intellektuellen, Künstler und Schriftsteller im Schumann P. (Hg.). Historikerdialoge. Geschichte, Mythos Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Wolfgang J. Mommsen und Gedächtnis im deutsch-­britischen kulturellen Austausch. unter Mitarbeit von Elisabeth Müller-­Luckner. München, 1750–2000. Göttingen, pp. 235–254 (in Germany). pp. 1–15 (in Germany). Fitzi, G., 2017. Emonationalisation, Propaganda and Mommsen, W. J., 2000. Wissenschaft, Krieg und die Latent Europa: French and German Sociologist Debating Berliner Akademie der Wissenschaften. Die Preußische the War. Posman S., Van Dijck C. First World War. Haw the Akademie der Wissenschaften in den beiden Weltkriegen. conflict Impacted on Ideas, Method and Fields of Inuiry. «Die Preußische Akademie der Wissenschaften zu Berlin in Brington, pp. 113–129 (in English). Krieg und Frieden, in Republik und Diktatur 1914–1945». Fitzi, G., 2018. Nationalism or Europeanism? Simmel’s Forschungsberichte der Interdisziplinären Arbeitsgruppen Dilemma. Simmel Studies, 22 (2), pp. 125–148. Available at: der Berlin-­Brandenburgischen Akademie der Wissenschaften. https://doi.org/10.7202/1058560ar [Accessed: 04.08.2020] Band 8. Berlin, pp. 4–25 (in Germany). (in English). Schermer, H., Jarry D., 2013. Form and Dialektic in Watier, P., 1996. Georg Simmel et la guerre. Kultur Georg Simmel’s Sociology. A New Interpretation. Palgrave und Krieg: Die Rolle der Intellektuellen, Künstler und Macmillan UK. 328 p. (in English). Schriftsteller im Ersten Weltkrieg. Herausgegeben von Simmel, G., 1915a. Die Idee Europas. Berliner Wolfgang J. Mommsen unter Mitarbeit von Elisabeth Tageblatt. No. 121. 7. März. Morgen-Ausgabe­ (in Germany). Müller-Luckner.­ R. Oldenbourg Verlag München, pp. 31–47 (in Germany). 150 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161 DOI 10.15421/26200213 http://www.uha.dp.ua УДК 930/94(4)«1789–1939» риси. Проаналізувавши європейське бачення відсталості, теоретичні конструкти національних рухів Марксизм, націоналізм та та різні теорії суспільної модернізації, ми констатуємо факт, що націоналізм та марксизм суттєво розходились модернізаційні процеси у Східній навколо ролі державності у культурних та політичних Європі середини ХІХ – ​початку ХХ змінах. Практична участь держави у процесах трансформації суспільства суттєво зблизила обидві століття ідеології. Ми досягли висновку, що модернізація Східної Європи відбулась завдяки поєднанню на В. Ю. Шеремет практиці націоналістичної та комуністичної ідеологій магістр історії та археології з метою швидкої модернізації відсталого суспільства. ORCID: 0000-0002-5231-5894 Наукова новизна: актуалізація в науковому [email protected] середовищі робіт австромарксистів, які фактично виклали теорію радянської національної політики та Дніпровський національний університет обстоювання думки про наявність націоналістичних імені Олеся Гончара рис у соціалістичній модернізації СРСР. Тип статті: проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, Україна, 49010 емпірична.

Анотація. Мета статті: визначити вплив Ключові слова: Економічна та культурна відсталість; ідеологій марксизму та націоналізму на характер Ідеологія; Національний рух; Австромарксизм; модернізаційних процесів у Східній Європі крізь Державність. призму їх ґенези та взаємоіснування. Методи: синтезу, аналізу, індукції, рестроспективний. Основні Надійшла до редколегії 15.09.2020 результати: в ході дослідження було відображено Прорецензована 12.10.2020 зміст обох доктрин, знайдено їх спільні та відмінні Рекомендована до друку 01.11.2020

© Шеремет В. Ю., 2020 151 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161 DOI 10.15421/26200213 http://www.uha.dp.ua УДК 930/94(4)«1789–1939» европейское видение отсталости, теоретические конструкты национальных движений и разных теорий Марксизм, национализм общественной модернизации, мы констатируем факт, что национализм и марксизм существенно расходились и модернизационные процессы вокруг роли государственности в культурных и в Восточной Европе середины ХІХ – ​ политических изменениях. Практическое участие государства в процессах трансформации общества начала ХХ века существенно сблизило обе идеологии. Мы пришли к заключению, что модернизация Восточной Европы В. Ю. Шеремет происходила благодаря объединению на практике магистр истории и археологии националистической и коммунистической идеологии ORCID: 0000-0002-5231-5894 с целью быстрой модернизации отсталого общества. [email protected] Научная новизна: актуализация в научном сообществе работ австромарксистов, которые фактически Днипровский национальный университет изложили теорию советской национальной политики и имени Олеся Гончара отстаивание идеи о наличии националистических черт проспект Гагарина, 72, г. Днипро, Украина, 49010 в социалистической модернизации СССР. Тип статьи: эмпирическая Аннотация. Цель статьи: определить влияние идеологий марксизма и национализма на характер Ключевые слова: Экономическая и культурная модернизационных процессов в Восточной Европе отсталость; Идеология; Национальное движение; сквозь призму их становления и взаимосуществования. Государственность. Методы: синтез, индукция, анализ, ретроспективный. Основные результаты: в ходе исследования было Поступила в редколлегию 15.09.2020 отображено содержание обеих доктрин, найдены их Прорецензирована 12.10.2020 общие и отличительные черты. Проанализировав Рекомендована в печать 01.11.2020

© Шеремет В. Ю., 2020 152 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161 DOI 10.15421/26200213 http://www.uha.dp.ua LCC D 901–980 nationalist movement activity. Further progress of nation was related to national state, which could provide certain Marxism, nationalism and conditions for cultural and economic development. Statehood in Marxists views was unwelcome; changes in modernization processes in Eastern society were related to social revolutionary movements Europe in the middle of 19th – ​early without creation new state formations. State’s participation in transformation processes was, in theory, different for th 20 century both ideologies. But when communists seized a power in the former Russian Empire, they faced a necessity of V. Yu. Sheremet making their own statehood with its national policy. In Master in History and Archeology fact, Nationalism became an artificial method on the way ORCID: 0000-0002-5231-5894 towards modernization of society. In conclusion, Eastern [email protected] Europe modernization happened due to unification of communist and nationalist political thought. Scientific Oles Honchar Dnipro National University novelty of the paper is explained by analysis of works by 72 Gagarin avenue, Dnipro, Ukraine 49010 Austrian Marxists, who made a theory for Soviet national policy. We explain this point by comparing some Austrian Abstract. The aim of the article is to elucidate the impact ideas to J. Stalin’s view on national question. The author of Marxism and Nationalism on modernization processes also advocates the idea of existence some nationalistic in Eastern Europe from the perspective of their formation traits during socialistic modernization in the USSR. and mutual influence. Research methods: synthesis, Practical value of the research is a creation of background induction, analysis, retrospective. Main results: During for studying Soviet ideology from new point of view. Type research we studied programs of both ideologies and of article: empirical research. compared their distinctive traits. Through analysis of theoretical patterns of nationalism movements, different Keywords: Economic and cultural backwardness; theories of public modernization and European point of Ideology; National movement; Statehood. view about backwardness, we found that Nationalism and Marxism significantly diverged around the role of Received 15.09.2020 statehood in culture and political changes. For Nationalism Reviewed 12.10.2020 – state was the main aim and, simultaneously, result of Accepted 01.11.2020

© Sheremet V. Yu., 2020 DOI 10.15421/26200213

Постановка проблеми. Становлення модер- ли національну політику суто Радянського Союзу, 153 них націй – ​надзвичайно складне та багатовимір- наприклад Т. Мартін, Дж. Мейс, або досліджува- не явище, яке неможливо вписати в рамки певної ли принципову ідеологічну різницю між комуніз- узагальнюючої теорії. Власне, взагалі не існує уні- мом та націоналізмом, як це робив Р. Шпорлюк. версального пояснення причин та умов виникнен- Окремий блок досліджень у нашій роботі займа- ня націй як таких. Навіть саме визначення терміна ють праці Е. Геллнера та О. Гершенкрона, які зро- «нація» не стало загальноприйнятим в інтелекту- били неабиякий внесок у теорію суспільної мо- альних колах (Калхун, К., 2006, с. 197). Більшість дернізації, причому перший висвітлив роль наці- дослідників сходиться в тому, що «нація» та «наці- оналізму у ній, а другий намагався пояснити роль оналізм» є поняттями, які виникли в модерну добу. культурних факторів (у тому числі й ідеології) на Розмежуванню цих категорій та їх поясненню при- протікання та наслідки модернізації у російсько- свячена велика кількість праць, але не існує одно- му суспільстві. стайного погляду на те, що є первинним, – ​нація Мета даної статті – ​виявити характер взає- своїми діями творить націоналізм чи, навпаки, на- модії двох взаємовиключних політичних доктрин ціоналізм є причиною виникнення нації як чинни- та спробувати окреслити риси їх взаємовпливу. ка історичного процесу. Оскільки в історіографії достеменно невідомий До складнощів у розмежуванні змісту «нації» час виникнення доктрини націоналізму, ми поча- та ролі «націоналізму» слід також віднести «полі- ли його інтелектуальний аналіз з поглядів діячів тизованість» їх проблематики, адже націоналізм просвітництва та класичної німецької філософії. виступає і політичною течією, і сферою суто тео- Цим пояснюється нижня межа нашого досліджен- ретичних розробок гуманітарного знання. «Нація», ня. Верхня межа пояснюється завершенням існу- на думку р. Брубейкера, в контексті аналізу явища вання «імперії позитивної діяльності», характер- націоналізму не має виступати як аналітична кате- ні риси якої увібрали в себе як елементи націона- горія об’єктивного характеру, адже вона є вжива- лістичної доктрини, так і модернізаційну складо- ною категорією соціальної та політичної практи- ву, поєднання яких мало б суперечити теорії марк- ки (Брубейкер, Р., 2012, с. 70). сизму. Географічні рамки дослідження охоплюють Для нашого дослідження дані методологічні Європу в цілому, в тому числі її східну частину, напрацювання видаються справедливими, як і для точніше, землі колишньої імперії Романових, які всієї теорії націй та націоналізму загалом. Це по- потрапили під владу більшовиків. Необхідність яснюється тим, що дана розвідка ставить собі за показати послідовність модернізаційних процесів мету окреслити віхи взаємодії двох принципово різ- та розвиток націоналізму на конкретних прикла- них ідеологічних платформ, які беруть свій поча- дах змусило нас вийти за межі виключно Східної ток в «довгому дев’ятнадцятому столітті», а саме: Європи, на теренах якої, на нашу думку, відбувся націоналізму та марксизму. Майже одразу після синтез націоналізму та марксизму. свого становлення вони стали рушіями суспільно-­ Джерела. В якості джерел дослідження були політичних змін по всьому світу і набули немалої використані твори Ф. Енгельса з метою відобрази- політизації. В подальші роки ці ідеології зайняли ти контроверсійне ставлення марксизму до націо- місця на діаметрально протилежних сторонах по- налізму та державності. Також нами були проана- літичного спектра, а їх адепти стали вважатись не- лізовані роботи О. Бауера, К. Реннера (Шпрінгера) поступливими суперниками. В даній роботі ми не та Й. Сталіна задля того, щоб прослідкувати спільні ставимо собі за мету винайти ще одну теорію наці- та відмінні риси в них та їх практичну імплемента- оналізму, скоріше, ми, за допомогою теоретичних цію в ході процесів творення радянської держави. узагальнень інших науковців, спробуємо описати Виклад основної частини. Для середини процес засвоєння марксизмом деяких елементів на- ХІХ ст., з якої ми почнемо наш розгляд, національні ціоналізму, починаючи з часу їх виникнення. Наша рухи були нагальним явищем у європейській полі- увага буде приділена еволюції теорії К. Маркса, яка тиці. В цей час націоналізм все частіше став заяв- знайшла втілення в поглядах та працях його інте- ляти про своє існування, поступово поширюючись лектуальних нащадків. з вузьких кіл інтелігентів-­збирачів фольклору до Історіографія. Існує цілий блок праць, при- широких народних верств (Хрох, M., 2002, с. 129). свячених проблематиці теорії націй та націоналізму. Його політизація йшла пліч-о-пліч з масовістю, хоча Серед них ми можемо назвати роботи Б. Андерсона, вимоги польських, чеських та угорських повстан- Е. Хобсбаума, Е. Сміта, К. Калхуна, Р. Брубейкера. ців протягом 1848–1849 рр. свідчать про достатню Ці дослідження зосередили свою увагу на створен- зрілість політичних традицій національних рухів ні різних (часто таких, які суперечать одне одно- вже на момент «весни народів». Вищезгадані при- му) підходів до дослідження націоналізму в істо- клади націоналізмів, підкріплених до того ж силою ричній ретроспективі. Окремі дослідники вивча- зброї, були представлені у центрально-­східній ча- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161

154 стині Європи, але не тільки географія їх розпов- в імперії Романових, де національні рухи, крім сюдження та вимогливість відрізняла їх від націо- польського, тільки-но починали проходити куль- нальних рухів країн західніше р. Рейн. турницьку стадію розвитку. Свою політичну про- У країнах Західної Європи, революційні рухи граму вони проголосили лише наприкінці ХІХ ст. середини ХІХ ст. мали за мету не стільки націона- Як бачимо, на середину ХІХ ст. в Європі спо- лістичні перетворення, скільки соціальні трансфор- стерігалось піднесення та водночас розшарування мації. Етнічний націоналізм меншин тут мав слаб- національних рухів. Націоналізм серед народів по- кіше вираження, отже, вагомішою була політика ширювався із заходу на схід, причому на крайньо- втручання або невтручання держав у мовно-­етнічні му заході національне питання поступово відходи- процеси. У Великій Британії майбутнє ірландсько- ло на другий план, принаймні стояло не так гостро, го, шотландського та вельського рухів уявлялось як на початку століття чи наприкінці (наприклад, сумнівним та не викликало спротиву з боку дер- поява державного антисемітизму та розквіт всіля- жави. Більше того, ці рухи мали певну підтримку ких расистських теорій). Центральна Європа по- саме в силу своєї «екзотичності», за умови неоскар- трапила у вир націоналізму, який змінить свою на- ження ними домінуючої ролі великої національнос- правленість (не послабиться і, тим паче, не зникне) ті. В Бельгії існував консенсус у мовному питанні. лише після розпаду імперій. Східна Європа тільки Франція, навпаки, поступово витісняла місцеві діа- починала своє знайомство з національними рухами. лекти, але подібна ситуація була радше як виняток Виникає багато складнощів при визначенні до кінця ХІХ ст. (Хобсбаум, Э., 1998, с. 60). На нашу відправної точки цих рухів. З одного боку, їх спо- думку, важливим фактором стримування національ- ріднює час та місце виникнення, з іншого – різнить​ них рухів у країнах Західної Європи ХІХ ст. була їхній зміст. У деяких випадках націоналізм мав за їхня консолідація в рамках ефективних політичних мету об’єднання одного етносу, розділеного між державних спільнот. Британія остаточно політично кількома державами (Німеччина, Польща, Італія). оформилась ще у ХVІІІ ст. Франція постала як не- Інші приклади свідчать, навпаки, про відцентро- залежна національна держава в роки Великої фран- ві тенденції (Бельгія, Норвегія, Угорщина, Чехія, цузької революції, Республіка Нідерланди була юри- Сербія, Болгарія, Румунія). Певними винятками дично відновлена в результаті роботи Віденського на середину ХІХ ст. є Франція та, певною мірою, конгресу, Бельгія здобула незалежність у 1830 р. Великобританія, які вже мали усталену традицію Отже, на момент «Весни народів» націоналістична взаємодії з недержавними народами та успішно платформа суспільного руху країн Західної Європи провадили стратегію їхньої асиміляції. Особливою була не настільки яскраво виражена, як у країнах виглядала імперія Романових, яка взагалі майже не на схід від Рейну. стикалась з внутрішніми національними рухами, Імперії Габсбургів, Гогенцолернів та окрім потужного польського, хоча й мала достат- Романових мали багату традицію як державного ньо багату історичну традицію співжиття з недер- адміністрування, так і взаємодії з недержавними жавними етносами (Каппелер, А., 2005, с. 12–16). етносами. Ці країни починали своє знайомство На нашу думку, спільною рисою, яка була загаль- з практикою національних рухів через конфлікт ною для національних рухів всіх тогочасних євро- з ними. В першу чергу – це​ польський націоналізм, пейських етносів, була ідея прогресу. який виник як реакція на знищення Речі Посполитої Друга половина ХVІІІ ст. у розвитку європей- у 1795 р. «Польське питання» було спільною про- ської інтелектуальної думки позначилась торже- блемою трьох імперій, і подолати його вони змог- ством ідеї прогресу (Нисбет, Р., 2007, с. 269). У цей ли лише тоді, коли самі розпалися. Але на цьому час з’являються праці Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Гердера, схожості між ними закінчуються. Австрійська мо- пізніше Г. Гегеля та Й. Фіхте, чиї ідеї заклали підва- нархія пройшла через неабиякі потрясіння, однією лини європейського націоналізму. Руссо, наприклад, з причин яких стала діяльність Слов’янського кон- можна вважати ідейним натхненником польського гресу та Ф. Палацького (Шпорлюк, Р., 2016, с. 103). культурного ірредентизму та апологетом національ- В Російській імперії під впливом ідей цього кон- ної природи державної влади (Шпорлюк, Р., 2016, гресу утворилося Кирило-­Мефодіївське братство. с. 94). Гердер неодноразово засуджував деспотичну У німецьких же землях націоналізму протистояли державу, яка вважалась перепоною людського роз- 38 окремих державних утворень, створених згід- витку. В його роздумах джерелом нації є необме- но з рішеннями Віденського конгресу. На терито- жений індивідуалізм, причому поняття прогресу та рії імперії Габсбургів націоналізм нетитулованих ідея націоналізму були пов’язані (Нисбет, Р., 2007, народів мав відверто антиімперську спрямованість с. 410, 411). Фіхте в центр своїх роздумів ставив і був політично зрілим. Також політично оформле- ідею держави, а відносини між ними мали буду- ним був німецький націоналізм, але він мав об’єд- ватись як боротьба, фінал якої засвідчить перемо- навчий характер. Зовсім інша ситуація склалась гу сильнішої культури. Для нього справжня бать- DOI 10.15421/26200213

ківщина – це​ держава, яка стоїть на вищій сходин- Індустріальне суспільство, у свою чергу, базуєть- 155 ці культурного розвитку (Кедури, Э., 2010, с. 57). ся на безперервному зростанні та покращенні ви- Фіхте взагалі дійшов до протиставлення в держа- робництва та на нескінченному розподілі праці ві соціального порядку, який керувався базовими (Геллнер, Э., 1991, с. 63, 67). Появу націоналізму потребами людини, та політичного порядку, пред- Геллнер виводить не стільки з індустріалізації чи ставленого як набір чеснот (Нисбет, Р., 2007, с. 415, модернізації як такої, скільки з її нерівномірного 416). Інтелектуальний доробок Гегеля узагальнив поширення, а зміни в культурі суспільства виступа- державно-­національні погляди його попередників 14, ють, скоріше, як наслідок, а не передумова еконо- заклавши початок теорії етатизму, яка пізніше ста- мічних трансформацій (Шпорлюк, Р., 2016, с. 94). ла наріжним каменем національних рухів та об’єк- Інтенсифікація виробничих відносин, яка від- том критики утопічних соціалістів та марксистів булась насамперед у Великобританії в середині зокрема. Як ми бачимо, всі ці мислителі описува- ХVІІІ ст., привела до певних змін у світовій теорії ли національні рухи як набір прагнень індивідів суспільствознавства. За порівняно невеликий про- до свободи в тому чи іншому її розумінні. Ключем міжок часу Туманний Альбіон став світовим ліде- до неї видилось створення власної або, як показа- ром за обсягами промислового виробництва та ур- ли події початку ХХ ст., повалення «не своєї» дер- банізації. Країна першою у світі перейшла від тра- жавності. Інакше кажучи, маніпуляції суспільства диційного до індустріального суспільства. Виник з інститутом державної влади можна вважати на- яскравий контраст між Великобританією та дер- слідком інтелектуальної діяльності мислителів на- жавами континентальної Європи. Власне, різниця ціоналістичного спрямування. у стадіях розвитку індустріально-­модернізованої Ми вже встигли переконатися, що кожен націо- держави та її менш успішними сусідами дістала нальний рух реагував на виклики того часу з різним назву економічної відсталості. У ХІХ ст. дихотомія ступенем інтенсивності або не реагував на них вза- між «більш» та «менш розвинутими» стала прохо- галі. Наявність або відсутність цих викликів можна дити у двох різних географічних площинах, обме- пояснити ступенем дозрілості кожного конкретно жених кордонами європейського субконтиненту. взятого націоналізму, за версією М. Хроха 15. Проте В рамках однієї з них були зосереджені виключно існував ще один важливий фактор, який ми не мо- країни Західної Європи, чиїм орієнтиром модерні- жемо обійти своєю увагою. Це теорія модернізації, зації виступала Великобританія. Інша охоплювала за допомогою якої Е. Геллнер намагався поясни- всю Європу повністю, без прив’язки до її східних ти виникнення націоналізму. Хоча ця теорія також меж. Тут різниця була між Західною та Східною вважається достатньо суперечливою (як, власне, й Європою. Остання традиційно зображувалась євро- всі інші), у ній цікавою видається залежність мо- пейськими інтелектуалами відсталішою порівняно дернізації від її ефективності, особливо в рамках із західною частиною субконтиненту (Вульф, Л., державних утворень. Згідно з поглядами Геллнера, 2003, с. 34, 522). Але слід звернути увагу, що в ос- «национализм – ​это прежде всего политический танньому випадку йдеться не стільки про еконо- принцип, суть которого состоит в том, что поли- мічну відсталість, скільки культурну. р. Шпорлюк тическая и национальная единицы должны совпа- звертає увагу саме на випадок Німеччини, де наці- дать» (Геллнер, Э., 1991, с. 23). Дане твердження оналізм виник як реакція інтелектуалів на культур- виглядає однобічним і явно не розкриває весь зміст ну відсталість (Шпорлюк, Р., 1998, с. 163). Отже, спектра різноманітних національних рухів. Дуже націоналістична доктрина виникала за наявності важливим є те, що політичною одиницею стає не певних розвинених спільнот, з якими можна порів- абстрактне політичне об’єднання, а держава, при- няти відсталість власної батьківщини. чому державність виступає як основною вимогою Таким чином, відсталість була універсальним національних рухів, так і критерієм та ознакою та унікальним явищем водночас. І тому, аби її поз- переходу суспільства з аграрної до індустріаль- бутися, мало бути рішення як всеохоплююче за сво- ної стадії розвитку (Геллнер, Э., 1991, с. 30, 31). їм змістом, так й індивідуальне для випадку кож- ного окремо взятого суспільства. О. Гершенкрон у своїй праці наводить думку: «…чтобы преодолеть 14 «Государство это шествие Бога в Мире; его основанием барьеры, создаваемые стагнацией, чтобы воодуше- служит власть Разума, осуществляющим себя как волю»: вить людей и направить их энергию на благо эконо- цит по (Нисбет, Р., 2007, с. 424). 15 Див. (Hroh, M., 1985., р. 1–44). Ми в цілому погоджує- мического развития, отсталой стране недостаточно мось з теорією М. Хроха в тому, що існує необхідність пообещать более эффективное распределение ресур- розмежування стадій національного відродження (revival) сов или даже посулить более низкие цены на хлеб. в європейських народів ХІХ ст., з точки зору культурного розвитку, хоча натяк про об’єктивність існування націй В условиях экономической отсталости любому до часу виникнення національного руху (пробудження предпринимателю, любому энергичному, привык- нації, а не її виникнення) видається надто суперечливим та дискусійним. шему рисковать промышленнику потребуется бо- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161

156 лее сильный стимул, чем перспектива высокой при- Основною ідеєю Маркса до революції 1848– были, для того чтобы преодолеть рутину и предрас- 1849 рр. було звільнення людини, але без проход- судки, прежде всего нужна вера. Говоря словами ження соціумом етапу націоналізму, тим більше Сен-Симона,­ необходима вера в то, что золотой век без створення національної державності. Пізніше не остался в прошлом, а ждет человечество в буду- логіку відмирання держави Ф. Енгельс пояснить щем» (Гершенкрон, А., 2015, с. 83). Есхатологізм тим, що вона історично виступала представником став універсальною складовою європейської мо- не всього суспільства в цілому, а лише його прав- дернізації, а ідеологія посіла місце регіонального лячих класів. Коли зникнуть нижчі класи і дер- чинника. Наприклад, Німеччина вступила в інду- жава стане представляти інтереси всіх своїх гро- стріальну фазу завдяки економічному націоналізму мадян, тоді вона стане непотрібною (Энгельс, Ф., Ф. Ліста, а модернізація Російської імперії відбу- 1961, с. 292). Німеччина виглядала ідеальним варі- валась на марксистських засадах (Гершенкорн, А., антом втілення цієї теорії в життя. Але потужність 2015, с. 84, 85). Цю амбівалентність шляхів модер- революційних націоналістичних рухів під час ре- нізації можна пояснювати як у рамках різниці куль- волюції внесла свої корективи в антидержавниць- тур, так і за допомогою економічних передумов, кі інтернаціональні настрої Маркса та Енгельса. які ставали наслідком державної політики, забез- Кількість націй, які отримали право на існування, печення ресурсами, суспільною підтримкою тощо. збільшилась, причому деякі з них стали відіграва- Отже, і марксизм, і націоналізм виступали те- ти прогресивну роль, інші, навпаки, стали реак- оріями подолання суспільством перешкод на шляху ційними. До перших потрапили майже всі східно- до модернізації. В цьому полягає їхня основна схо- європейські націоналізми (крім польського), а та- жість. Проте протягом більшої частини другої поло- кож єврейський національний рух. Більше того, вини ХІХ ст. марксизм не спромігся створити влас- Енгельс навіть висунув теорію природної контрре- не бачення національного питання, хоча К. Маркс та волюційності «неісторичних націй» (Шпорлюк, Р., Ф. Енгельс у своїх працях неодноразово зверталися 1998, с. 322, 323). Виходить, що теоретики прогре- до опису тих чи інших європейських національних сивного марксизму свідомо відмовляли певним на- рухів. У своєму світогляді вони керувались більше родам у можливості мати власні національні рухи, поглядами Гердера та Фіхте, адже, нарівні з проле- іншим, навпаки, сприяли. тарським інтернаціоналізмом та національною рів- Наприклад, Енгельс симпатизував польській ністю, Маркс та Енгельс віддавали перевагу великим державності та революційному рухові, вбачаючи політичним утворенням та вважали асиміляцію ма- в них противагу російському та прусському екс- лих народів прогресивним явищем (Мейс, Дж., 2018, пансіонізму. Більше того, визначаючи Російську ім- с. 31). Р. Шпорлюк припускає, що «антидержавниць- перію як «неєвропейську» (відсталу культурно та ка позиція Маркса, його впевненість у тому, що дер- економічно), Енгельс стверджував, що «не может жава є паразитичною силою, можливо, була його ре- быть свободен народ, угнетающий другие народы. акцією на факт існування тридцяти восьми окремих Сила, нужная ему для подавления другого народа, державних машин у рамках мовного і культурного в конце концов всегда обращается против него са- простору. (Націоналісти, яких також не влаштову- мого. Пока русские солдаты стоят в Польше, рус- вала ця ситуація, прагнули зменшити кількість ні- ский народ не может добиться ни политического, мецьких держав до однієї; Маркс вважав, що і одна – ​ ни социального освобождения. Но при нынешнем це забагато, і проголосив повне скасування держа- уровне развития России не подлежит сомнению, что ви)» (Шпорлюк, Р., 1998, с. 116, 117). Крім того, ло- в тот день, когда Россия потеряет Польшу, в самой гіка марксистського історичного процесу вимагала России движение окрепнет настолько, что опроки- зникнення національних рухів. У випадку револю- нет существующий порядок вещей. Независимость ційної Німеччини проблема полягала в тому, «щоб Польши и революция в России взаимно обусловли- «загальна свідомість», яку нація поділяла з пере- вают друг друга» (Энгельс, Ф., 1961, с. 509). Даний довим світом, була звільнена від її «національної пасаж свідчить про ще більшу невизначеність марк- складової», котру Маркс недвозначно ототожню- систської теорії держави. Держава та національні вав з відсталістю Німеччини (буржуазія, зрозуміло, рухи мають відмерти, але допускається, що деякі була носієм цієї відсталості)… Отже, визвольна мі- національні рухи можуть бути потенційно корис- сія пролетаріату спрямовувалась не на те, щоб віль- ними для розгортання революційних подій, а їхня ні нації жили ізольовано, а на визволення людини як орієнтація на створення власної державності може «всесвітньо-історичної»­ особистості, яка бере участь сприяти модернізації відсталих спільнот. у «всесвітньо-­історичній діяльності», що підносить На відміну від марксизму, націоналізм ні- її над вузькими інтересами, зв’язками і обмеженою коли не мав власних великих мислителів, таких свідомістю» (Шпорлюк, Р., 1998, с. 103). як Т. Гоббс, А. Токвіль, К. Маркс чи М. Вебер (Шпорлюк, Р., 1998, с. 146), але зміг створи- DOI 10.15421/26200213

ти власну теорію політичної економії авторства на «нація» стало «класичним» (Касьянов, Г., 1999, 157 Ф. Ліста. Далі ми наведемо розлогу цитату з пра- с. 52) та було запозичене наступною генерацією ці Р. Шпорлюка «Комунізм та націоналізм. Карл марксистів – більшовиками.​ Теоретичні конструкти Маркс проти Фрідріха Ліста» з метою проілюстру- австромарксистів мали за мету створити новий зміст вати елементи схожості та розбіжності в економіч- національних рухів у монархії Габсбургів. Для ана- ному націоналізмі та комунізмі: «Ліст критикував лізу їхнього доробку та ілюстрування зв’язку між класичну школу (А. Сміта) за навмисне іґнору- їхнім та більшовицьким баченням національного вання того факту, що вільна торгівля між націями, питання ми використали дві праці О. Бауера, видані які перебувають на різних щаблях економічного російською мовою у 1918 р. та 2002 р. Оригінальні розвитку, поглиблює нерівність між ними не тіль- тексти були видані у 1908 р. та 1924 р. відповідно. ки в економічній, але і в політичній та культурній У рамках даного дискурсу ми лише можемо сферах. Лістова критика нерівноправних відносин констатувати те, що Й. Сталін був знайомий з по- між націями в умовах вільної торгівлі являє «чітку глядами австромарксистів ще до революції завдя- паралель» критиці Сісмонді і Маркса, спрямова- ки роботам О. Бауера «Die Nationalitätenfrage und ної проти внутрішніх умов, які породжували нерів- die Sozialdemokratie» та К. Реннера «Der Kampf der ність між класами. Саме тут ми дійшли до пункту, Österreichischen Nationen um den Staat». Нам вдалось на якому варто зробити особливий наголос: подібно знайти змістовні репринти праць Бауера з комента- до Маркса Ліст вважав, що економіка міцно пов’я- рями та переднім словом С. Семаковского (Бауэр, О., зана з політикою, і цей зв’язок стає ще тіснішим 1918) і Реннера (Р. Шпрінгера) (Шпрингер, Р., 2010), у новітню індустріальну епоху. Ліст не лише бачив які є максимально наближеним до тих праць, якими взаємний зв’язок між економікою і політикою – для​ користувався Сталін. Крім того, в історіографії по- нього, як і для Маркса, політекономія була елемен- бутує думка, що «батько народів» не тільки читав, том значно ширшої інтелектуальної системи, сві- а й «запозичив» деякі визначення з них, не надаю- тогляду (Weltanschauung), найзагальнішого бачен- чи посилання на текст попередника (Касьянов, Г., ня історії і суспільства, нарешті – ​частиною його 1999, с. 56). Пізніша робота Бауера, 1924 р. видання програми побудови майбутнього. Проте, на відмі- (Бауэр, О., 2002, с. 52–120), дублює основні поло- ну від Маркса, основою світогляду Ліста було відо- ження першої. Використання нами саме обох праць браження інтересу нації, а не класу. У той же час, обумовлюється бажанням показати вплив ключових на противагу іншим представникам економічно- позицій робіт Бауера на сталінське бачення модер- го націоналізму, Ліст адресував свою програму не нізації та вирішення національного питання в рам- державі, а «нації» – ​в його розумінні – ​культурно-­ ках простору поліетнічної імперії зокрема. мовній спільноті, якою і була німецька нація його О. Бауер визначав націю на основі спільності часів. Ліст визнавав роль і значення держави, але відносного національного характеру, доводячи дум- він вважав, що ця держава перш за все має бути ку, що він є динамічним явищем; культурної спіль- національною» (Шпорлюк, Р., 1998, с. 41). ності та історичної долі (Бауэр, О., 2002, с. 52–61). Теорії Ліста та Маркса розрізняла не класова Наступним критерієм формування нації в нього ви- боротьба, навіть не їхня остаточна мета. Головна різ- ступає участь її представників у капіталістичній ниця між ними була у принципово різному ставлен- модернізації, яка спричиняє міграцію населення ні до інституту державної влади. У світогляді марк- та його участь в освітніх та військових ініціативах систів ХІХ ст. він мав зникнути на шляху до пере- (Бауэр, О., 2002, с. 62). Підсумуємо сказане. Теорія ходу в соціалістичне суспільство, націоналізм же, нації О. Бауера об’єднала в собі елементи культу- навпаки, в подальшому розвивав ідею національ- ри, притаманні національним рухам другої полови- ної держави. В такому випадку цікавою видається ни ХІХ ст., з теорією суспільної модернізації. Але думка, що різниця між теорією економічного наці- Бауер пішов далі та характеризував модернізацію оналізму Ф. Ліста та інтернаціоналізму К. Маркса як явище подвійної природи: вона формує націю, повністю зникає, якщо поглянути на практичне вті- але водночас і гальмує її розвиток через посилен- лення засад марксизму – ​побудови більшовиками ня майнової диференціації всередині суспільства. соціалізму в одній країні. Начебто на цьому місці має вийти на сцену тео- К. Маркс та Ф. Енгельс, як ми переконалися, рія класової боротьби Маркса, але Бауер обстоює часто згадували національне питання у своїх пра- не стільки її, скільки культурно-­освітні процеси, цях, проте не залишили жодної узагальнюючої пра- які мають сформувати нову національну спільно- ці з приводу націоналізму. Подальша думка марк- ту. Стара версія нації була доступна лише владним систського руху створила оригінальне бачення на- класам. Завдяки праву власності на засоби вироб- ціоналізму. К. Каутський, К. Реннер та О. Бауер не- ництва та індивідуалістичним несвідомим амбі- одноразово звертали увагу на проблему національ- ціям, вони надали національним спільнотам не- них рухів у своїх працях. Їхнє формулювання термі- природний вектор розвитку. На противагу цьому ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161

158 шляху національного будівництва, існує соціаліс- ції виступав її національний рух, взаємодія з яким тичний, в якому «история народа будет созданием задля збереження австрійської державності визна- его сознательной воли» (Бауэр, О., 2002, с. 70, 71). чалася теоретиками соціал-­демократії метою. Аби Оригінальним чином О. Бауер продовжує попе- створити підстави для цього, виникла потреба у до- редню марксистську традицію. У нього капіталістич- опрацюванні теорії Маркса – ​Енгельса, тим паче, на експлуатація набуває наднаціонального характе- що і більшовики, і австромарксисти мали справу ру, оскільки капіталісти привласнюють не тільки до- з національними рухами, яким марксизм середи- дану вартість власних працівників, а й частину вар- ни ХІХ ст. відмовляв в історичності. тості, створеної робітниками менш розвинутої кра- Основна ідея Бауера та Реннера полягала їни (Бауэр, О., 1918, с. 78). Національна ненависть в тому, щоб створити об’єднання всіх націй ав- у нього пояснюється як «трансформована класова стрійської монархії на принципі персонального ви- ненависть» (Бауэр, О., 1918, с. 82). Сутність націо- значення національної приналежності індивіда та нального питання всередині однієї країни в нього територіальних громад різних рівнів. На перший розуміється як антагонізм «національного» та «ра- погляд, ця ідея здається схожою на утопію, але ав- ціонального» в діяльності різних класів суспільства. стромарксисти запропонували ввести вирішення Остаточна перемога «раціонального» створить якіс- національного питання в рамки державних уста- но нову національну політику, яка ставить за мету нов (Бауэр, О., 1918, с. 106–110), причому на прин- не тільки розвиток нації, а розвиток усього народу ципах національної автономії. Бауер пояснює, що в націю (Бауэр, О., 2002, с. 102–104). автономія нації дає їй можливість визначати роз- На цьому моменті шляхи марксизму та демо- виток своєї культури завдяки індивідуальним діям кратичного соціалізму розійшлись. На відміну від її членів (Бауэр, О., 1918, с. 70). Реннер відстою- Маркса та Енгельса, Бауер наводить думку про не- вав думку про створення в межах держави націо- можливість зникнення національного різноманіття: нальних представництв, кооптованих у сферу дер- «…уравнение содержания национальных культур жавного управління та місцевого самоврядування. отнюдь не означает уничтожения национальных Цим перетворенням має передувати процес ство- индивидуальностей». Більше того, він стверджує рення націй як таких (Шпрингер, Р., 2010, с. 89). думку про історичну природу «неісторичних» на- Всі ці заходи в теорії мали запобігти розпаду цій та доводить, що капіталістичний розвиток спри- багатонаціональної держави. Необхідність її існу- чиняє процеси пробудження цих націй (Бауэр, О., вання та, головне, єдності пояснюється тим, що така 1918, с. 7–11, 59, 63, 78). ситуація вигідна з економічної точки зору для бур- Майже одразу Бауер та Реннер дістали кри- жуазії. А наступні перетворення мають це суспіль- тику за свої погляди, причому вона відбувалась ство поставити на шлях до соціалізму (Бауэр, О., з двох сторін. З одного боку, критика марксистів 1918, с. 106–110). справедливо звинувачувала їх у відході від власне У своїй роботі Сталін критикував Реннера та марксизму в тому питанні, що вони концептуаль- Бауера як раз за те, що принцип автономії супере- но визнавали співіснування нації та соціалізму як чить принципу самовизначення нації. Залишаючись «почву для торжества принципа национальности» на марксистських позиціях, Сталін не розуміє, чому (Бауэр, О., 1918, с. 6, 7). З іншого – активним​ кри- національна автономія являє собою «решение вопро- тиком виявився їх найбільш уважний читач з чис- са, которое механически втискивает нации в прок- ла тих самих марксистів, але такий, якого важ- рустово ложе целости государства?» На цьому ета- ко назвати справжнім знавцем Марксової теорії. пі для нього також видається неможливим об’єд- Й. Сталін, а саме він критикував австромарксистів нати прибалтійських та закавказьких німців в одну у своїй праці «Марксизм и национальный вопрос» націю (Сталин, И., 1946, с. 326, 327). На той час, (Сталин, И., 1946, с. 290–367), зосередив свою увагу коли більшовики ще не зіткнулись з практичними на найбільш очевидних рисах нації, таких як мова, проблемами реалізації теорії Маркса, для Сталіна єдність території, економічного життя та спільнос- взаємодія з націями за допомогою держави вигля- ті культури. Його відмежування від визначення на- дала принаймні дивною. Він доходив висновку: ції авторства Бауера відбулось у мовному питанні, «Культурно-национальная­ автономия Шпрингера значення якого соціал-демократ­ недооцінив і, як и Бауэра есть утонченный вид национализма… не- наслідок, отримав звинувачення у «спірітуалізмі» пригодная для настоящего, национальная автоно- (Сталин, И., 1946, с. 297–302). В мету нашої роботи мия еще более непригодна для будущего, социали- не входить вдаватись у тонкощі визначення «нації» стического общества» (Сталин, И., 1946, с. 329). дореволюційним марксизмом, наголосимо лише на Критика австромарксистів Сталіним виглядає тому, що і соціал-демократи,­ і більшовики розгля- набагато оригінальнішою та змістовнішою, якщо дали націю як усталену спільноту, яка має історич- подивитись скільки запозичень з їх праць було не або мовне підґрунтя. Наслідком існування на- взято після революції 1917 р. Більшовики підтри- DOI 10.15421/26200213

мали право націй на самовизначення, але не нада- Національна політики більшовиків почала ви- 159 ли його більшості національних рухів колишньої будовуватись з моменту відмови від ідеї про від- Російської імперії. Навпаки, до них було застосо- мирання держави, що створило передумови для вано принцип створення «держави національнос- національного будівництва там, де Сталін їх не тей» (за визначенням австромарксистів), причому її знайшов у 1913 р. Теоретична конструкція, ство- версію у формі автономій відстоював саме критик рена О. Бауером та К. Реннером для багатонаціо- цієї концепції. В цей період більшовики зіткнулися нальної австрійської імперії, була втілена в життя з безліччю складнощів втілення теорії К. Маркса стараннями їхнього критика на просторі іншої, ще в життя. Революційні події 1917 р. створили пере- більш відсталої країни. У Радянській Росії держав- думови всього того, що не мало б з’явитись на шля- на національна політика розпочалась майже одра- ху до комунізму. По-перше, вони прискорили по- зу після захоплення влади більшовиками. Її про- літизацію східноєвропейських націоналізмів, які, відником став Народний комісаріат зі справ націо- до того ж, вже стояли на порозі утворення влас- нальностей, очолюваний Сталіним. Цей орган вла- них державних утворень. По-друге, комуністи не ди вів роботу у кількох напрямках, але основним змогли знищити державність колишньої монархії її змістом була підготовка створення національних Романових, адже революція перемогла лише в од- республік і областей з подальшим об’єднанням ній країні, що взагалі суперечило теорії Маркса –​ їх у союз республік. Після скасування наркомату Енгельса (Энгельс, Ф., 1955, с. 334). у 1923–1924 рр. були створені інші органи націо- По-третє, й найголовніше, зміна влади відбу- нальної політики, які частково перебрали на себе лась у відсталій країні з порівняно нечисленним його функції. Розмежування національностей від- пролетаріатом, чий перехід до соціалізму мав від- бувалось разом із підвищенням їхнього культурно- бутися лише внаслідок наступної після револю- го рівня. Уповноважені працівники наркомату слід- ції модернізації. Виникла парадоксальна ситуа- кували за дотриманням прав культурних прав на- ція. Марксизм спрямовував свою увагу на розви- ціональностей з боку представників влади різних нуті індустріальні держави з уже сформованим рівнів (Коржихина, Т., 1994, с. 101–103). Водночас інтернаціональним класом пролетарів, а знайшов ми можемо спостерігати певні рудименти поглядів практичне втілення у країні, індустріалізація якої Маркса про «історичність» окремих націй, адже не була завершена, національна ідентичність на- в Радянському Союзі була створена багатоступе- селення якої ще не була сформована. нева система розмежування етносів. Ті, що були Не маючи підтримки з боку слабких комуніс- політично консолідовані, були «націями» і на цій тичних рухів більш розвинутих країн, більшовики мали здійснити перетворення у відсталій багатона- основі створювались їхні власні національні респу- ціональній країні самотужки. Інститут державної бліки, інші – оголошувались​ «національностями». влади вони не скасували, натомість скористались Вони мали особливий політичний статус, окремо його наявністю для проведення індустріалізації та враховувались у переписах, але водночас не мали втілення в життя автономності «недержавних» на- власного політичного простору, оскільки прожи- цій. О. Гершенкрон наводить думку, що індустріа- вали на землях реальних націй (Калхун, К., 2006, лізація надала можливість радянському уряду взяти с. 200). В цей час проходило формування «імперії на себе важливу соціальну функцію, причому мо- позитивної діяльності», за визначенням Т. Мартіна деллю для економічного розвитку був історичний (Мартин, Т., 2011, с. 10, 11), яка стала, на нашу дум- досвід Російської імперії (Гершенкорн, А., 2015, ку, практичним наслідком сприйняття більшовика- с. 89). Враховуючи те, що метою радянської інду- ми ідей австромарксизму. стріалізації було створення власного потужного Висновки. У ході написання статті ми не ви- промислового виробництва, орієнтованого на вну- падково зупинилися на аналізі трьох категорій, трішнє споживання та без залучення іноземних ін- які отримали потужну інтелектуальну апробацію вестицій, можемо припустити, що індустріалізацію в ХІХ ст. Це «держава», «модернізація» та «відста- СРСР можна віддалено вважати втіленням у жит- лість». На прийнятті та запереченні цих понять по- тя економічної програми Ф. Ліста 16. будовані теоретичні конструкти як націоналізму, так і марксизму. Традиційно вважається, що ці вчен- ня концептуально заперечували одне одному, але 16 Ця теза частково підтверджується характером та ме- це не зовсім так. Обидві ідеології активізувались тою проведення індустріалізації в СРСР, який взагалі не був інтегрований у світовий ринок капіталу, будучи внаслідок модернізаційних процесів у Європі та представленим лише на ринку сировини. Звісно, дане активно виступали за їхнього продовження. Лише твердження можна поставити під сумнів, адже радян- прикінцева мета в них була різною. Остання стадія ський уряд охоче скуповував технології та обладнання більш розвинутих країн, що суперечить протекціоніст- націоналізму передбачала його політичну еманси- ським засадам Ф. Ліста. Однак така імпортна політика пацію, часто ставлячи за мету творення національ- вважається найбільш оптимальною, коли мова заходить про модернізацію відсталих країн починаючи з ХХ ст. ної держави. Марксизм, навпаки, не визнавав дер- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 150–161

160 жавність, його остаточною метою було досягнен- чене у О. Бауера та К. Реннера, які працювали над ня комунізму. Націоналізм не мав власних теорети- вирішенням національного питанням іншої імпе- ків, хоча ідеї багатьох інтелектуалів підживлювали рії – ​Габсбургів. Економічний аспект модерніза- його. Над теорією марксизму працювало чимало ції – ​індустріалізація – ​завдяки ролі держапарату мислителів, але цілковитого розуміння ними «наці- та особливій торговельній політиці країни більше оналізму» не існувало. Тому ми частково погоджу- походив на доктрину економічного націоналізму. ємось з думкою Е. Сміта про те, що «ни Маркс, ни Більшовицька модернізація країни охоплюва- Энгельс, ни Ленин, ни Сталин, ни Люксембург или ла всі сфери життя суспільства. В рамках її еконо- Каутский не пытались создать теорию или модель мічної складової (індустріалізації) мали бути ство- наций и национализма как таковую. Так было не рені базисні (якщо користуватись термінологією только потому, что сами эти феномены рассматри- Маркса) передумови для створення соціалістич- вались ими с подозрением, если не с откровенной ного суспільства. Надбудова (тобто національна враждебностью…, но и потому, что «наука», кото- політика) була покликана для того, щоб створити рой они занимались, была тесным образом связана умови для подолання культурної відсталості етно- со специфической картиной мира и политической сів колишньої Російської імперії задля досягнення стратегией, стремившейся свести все явления, по тієї самої мети. Отже, реалізація ідей досягнення крайней мере, на уровне объяснения, к их эконо- соціалізму та комунізму в рамках суспільства, яке мическому базису» (Смит, Э., 2004, с. 37), адже ті, не було готове до подібних трансформацій, за до- хто намагався поєднати марксизм та націоналізм, помогою держави, якої не мало б існувати в теорії, були оголошені націоналістами. склало сутність східноєвропейського подолання Розбудова більшовиками власних держав- відсталості. Не дивно, що за наявності такої кіль- них утворень, тим паче за національною ознакою, кості парадоксів у поєднанні теорії та практики мо- створило суттєвий розрив з теорією К. Маркса та дернізації Східної Європи, її реалізація відбулась Ф. Енгельса. Оскільки колишня імперія Романових на синтезі двох взаємовиключних ідеологій – ​на- була відсталою, то вона мусила пройти модерніза- ціоналізму та марксизму. цію своєї економіки та суспільства у короткий тер- мін. Рушійною силою перетворень був державний апарат на чолі з РКП(б) – ВКП(б).​ Причому бачен- ня національної держави більшовиків було запози- Бібліографічні посилання Бауэр, О., 1918. Национальный вопрос и социал-­ Мартин, Т., 2011. Империя «положительной дея‑ демократия. Петроград: Изд-во «Книга». тельности», Нации и национализм в СССР, 1923–1939. Бауэр, О., 2002. Национальный вопрос и социал-­ Москва: РОССПЭН. демократия. В: Андерсон Б., Бауэр О., Хрох М., 2002. Мейс, Дж., 2018. Комунізм та дилеми національ‑ Нации и национализм. Москва: Праксис, с. 52–120. ного визволення: Національний комунізм у Радянській Брубейкер, р., 2012. Этничность без групп. Москва: Україні, 1918–1933. Київ: Комора. Изд. Высшей школы экономики. Нисбет, р., 2007. Прогресс: история идеи. Москва: Вульф, Л., 2003. Изобретая Восточную Европу. ИРИСЭН. Карта цивилизации в сознании эпохи Просвещения. Смит, Энтони Д., 2004. Национализм и модернизм: Москва: Новое литературное обозрение. Критический обзор современных теорий наций и нацио‑ Геллнер, Э., 1991. Нации и национализм. Москва: нализма. Москва: Праксис. Прогресс. Сталин, И., 1946. Марксизм и национальный во- Гершенкрон, А., 2015. Экономическая отсталость прос. Полн. собр. соч.: в 18 т. Москва: Гос. изд-во полит. в исторической перспективе. Москва: Издательский дом лит., т. 2 (1907–1913). «Дело» РАНХиГС, Хобсбаум, Э., 1998. Нации и национализм после Калхун, К., 2006. Национализм. Москва: Издатель- 1780 г. Санкт-­Петербург: Алатейя. ский дом «Территория будущего». Хрох, М., 2002. От национальных движений к по- Каппелер, А., 2005. Росія як поліетнічна імперія. Виникнення. Історія. Розпад. Львів: Видавництво УКУ. лностью сформировавшейся нации: процесс строитель- ства наций в Европе / Андерсон Б., Бауэр О., Хрох М., Касьянов, Г., 1999. Теорії націй та націоналізму. 2002. Нации и национализм. Москва: Праксис, с. 120–145. Київ: Либідь. Шпорлюк, Р., 1998. Комунізм і націоналізм. Карл Кедури, Э., 2010. Национализм. Санкт-Петербург:­ Маркс проти Фрідріха Ліста. Київ. Алатейя. Шпорлюк, Р., 1990. Польща. Теорія та практика Коржихина, Т., 1994. Советское государство и его модерної нації: 1770–1870 / Шпорлюк, Р., 2016. Фор‑ учреждения: ноябрь 1917 – ​декабрь 1991 г. Москва: мування модерних націй: Україна-­Росія-­Польща. Київ: РГГУ. ДУХ І ЛІТЕРА, с. 92–120. DOI 10.15421/26200213

Шпрингер, Р., 2010. Национальная проблема: борь‑ Энгельс, Ф., 1955. Принципы коммунизма. Собр. 161 ба национальностей в Австрии / пер. с нем.; под ред. соч.: в 55 т. Москва. Гос. изд-во полит. лит., т. 4. и с предисл. М. Б. Ратнера. Москва: Красанд. Hroh, M., 1985. Social preconditions of national revival Энгельс, Ф., 1961. Анти-Дюринг.­ Собр. соч.: в 55 т. in Europe. Cambridge university press. Москва. Гос. изд-во полит. лит., т. 20. Энгельс, Ф., 1961. Польская прокламация. Собр. соч.: в 55 т. Москва: Гос. изд-во полит. лит., т. 18. References Bauer, O., 1918. The National Question and Social Nisbet, R., 2007. Progress: istoriya idei [History of the Democracy. Translated from German by S. Semakovskiy. Idea of Progress]. Moskow: IRISEN (in Russian). Petrograd: Kniga (in Russian). Smith, Anthoni D., 2004. Natsionalizm i modernizm: Bauer, O., 2002. Naczional’ny’j vopros i soczial-­ Kriticheskiy obzor sovremennykh teoriy natsiy demokratiya [The National Question and Social Democracy]. i natsionalizma [Nationalism and Modernism. Critical review In: Anderson B., Bauer O., Hroh M., 2002. Natsii of Contemporary Theories of Nation and Nationalism]. i natsionalism [Nations and nationalism]. Moscow: Praksis, Moscow: Praksis (in Russian). pp. 52–120 (in Russian). Stalin, J., 1946. Marksizm i natsional’nyy vopros Brubaker, R., 2012. Etnichnost bez grup [Ethnicity [Marxism and National Question]. Full set of works in without borders]. Moscow. Publisher house «Higher school 18 volumes. Moscow: Gosudarstvennoe izdatel’stvo of economics» (in Russian). politicheskoy literatury, vol. 2 (1907–1913) (in Russian). Wolff, L., 2003.Izobretaya Vostochnuyu Evropu. Karta Hobsbawm, E., 1998. Natsii i natsionalizm posle 1780 tsivilizatsii v soznanii epokhi Prosveshcheniya [Inventing g. [Nation and Nationalism since 1780]. St. Petersburg: Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of Alateyya (in Russian). the Enlightenment]. Moscow: Novoe literaturnoe obozrenie Hroh, M., 2002. Ot natsionalnykh dvizheniy k (in Russian). polnost’yu sformirovavsheysya natsii: protsess stroitel’stva Gellner, E., 1991. Natsii i natsionalizm [Nations natsiy v Evrope [From National Movements to Completely and nationalism]. Translated from English by I. Krupnik. Emerged Nations: The Nation Building Process in Europe]. Moscow: Progress (in Russian). In: Anderson, B., Bauer, O., Hroh, M., 2002. Natsii Gershenkron, A., 2015. E А. Ekonomicheskaya otstalost i natsionalism [Nations and nationalism]. Moscow: Praksis, v istoricheskoy perspektive [Economic backwardness pp. 121–145 (in Russian). in historical perspective]. Publishing house «Delo» Shporlyuk, R., 1998. Komunіzm і natsіonalіzm. Karl (in Russian). Marks protiv Frіdrіkha Lіsta [Communism and Nationalism: Calhoun, C., 2006. Natsionalism [Nationalism]. Carl Marx versus Friedrich List]. Kyiv (in Ukrainian). Moscow: Publishing house «Territoriya budushchego» Shporlyuk, R., 1990. Pol’shcha. Teorіya ta praktika (in Russian). modernoї natsії 1770–1870 [Poland. Theory and Practice Kappeler, А., 2005. Rosiia yak polietnichna imperiia. of Modern Nation 1770–1870]. In: Shporlyuk R., 2016. Vynyknennia. Istoriia. Rozpad [Russia as a Multi-ethnic Formuvannya modernikh natsіi Ukraina – Rosіya​ – Polshcha​ Empire. Origin. History. Desintegration] Translated from [Emerge of Modern Nations: Ukraine – ​Russia – ​Poland]. German by H. Nazarkevich. Lviv: Publishing house of Kyiv: DUKH І LІTERA, pp. 92–120 (in Ukrainian). Ukraine Catholic University (in Ukrainian). Shpringer, R., 2010. Natsional’naya problema: bor’ba Kasianov, G., 1999. Teorii natsii ta natsionalizmu natsional’nostey v Avstrii [National Problem. National [Theories of nation and nationalism]. Kyiv: Lybid Struggle in Austria]. Translated from German by M. Ratner. (in Ukrainian). Moscow: Krasand (in Russian). Kedourie, E., 2010. Natsionalism [Nationalism].Saint Engels, F., 1961. Anti-Dyuring.­ Full set of works Petersburg: Alateyya (in Russian). in 55 volumes. Moscow: Gosudarstvennoe izdatel’stvo politicheskoy literatury, vol. 20 (in Russian). Korzhikhina, T., 1994. Sovetskoe gosudarstvo i ego uchrezhdeniya: noyabr 1917 – dekabr​ 1991g. [Soviet state Engels, F., 1961. Pol’skaya proklamatsiya [Political and its institutions: November 1917 – ​December 1991]. Proclamation]. Full set of works in 55 volumes. Moscow: Moscow: RGGU (in Russian). Gosudarstvennoe izdatel’stvo politicheskoy literatury, vol. 18 (in Russian). Martin, T., 2011. Imperiya «polozhitelnoy deyatel’nosti», Natsii i natsionalizm v SSSR, 1923–1939 Engels, F., 1955. Printsipy kommunizma [Communism [The Affirmative Action Empire: Nations and Nationalism principles]. Full set of works in 55 volumes. Moscow: in the USSR, 1923–1939]. Moskva: ROSSPEN (in Russian). Gosudarstvennoe izdatel’stvo politicheskoy literatury, vol. 4 (in Russian). Mace, J., 2018. Komunіzm ta dilemi natsіonal’nogo vizvolennya: Natsіonal’niy komunіzm u Radyans’kіy Ukraїnі, Hroh, M., 1985. Social preconditions of national revival 1918–1933 [Communism and the Dilemmas of National in Europe. Cambridge university press (in England). Liberation: National Communism in Soviet Ukraine 1918– 1933]. Kyiv: Komora (in Ukrainian). SCRIPTORES HISTORIAE, SCIENTIA FONTIBUS, SPECIALIS DISCIPLINIS HISTORICAL

HISTORIOGRAPHY, SOURCES STUDY, SPECIAL HISTORICAL DISCIPLINES

ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО, СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ

ИСТОРИОГРАФИЯ, ИСТОЧНИКОВЕДЕНИЕ, СПЕЦИАЛЬНЫЕ ИСТОРИЧЕСКИЕ ДИСЦИПЛИНЫ 163 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177 DOI 10.15421/26200214 http://www.uha.dp.ua УДК 94:159.923.35](477) «15/19» (092) встановив, що простір ментального світу запорозького козацтва охоплював величезний степовий обшир, що пролягав уздовж обох берегів Дніпра; широко Ментальний простір запорозьких залучив дані гідрографії, топографії, клімату, козаків в уявленнях Дмитра флори і фауни запорозького краю, щоб зрозуміти особливості цієї території, яка мала величезний вплив Яворницького на ментальність запорожців. Сакральне значення для ментального світу запорожців мала річка Дніпро, що С. І. Світленко об’єднувала два береги Запорозьких Вольностей. Для доктор історичних наук, професор розуміння просторової компоненти ментального світу ORSID: 0000-0003-3313-9036 запорожців важливим є військовий і територіальний ResearcherID: R‑5856-2017 поділ Запорожжя, показ історії запорожців у контексті [email protected] контактів із сусідами. Відмічаючи особливості історії запорозького козацтва, Дмитро Яворницький тісно Дніпровський національний університет пов’язав боротьбу запорозьких козаків не тільки за імені Олеся Гончара права і вольності Запорожжя, а й інших українських проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, 49010, Україна земель, що підтверджує ментальну єдність запорожців з іншими частинами України. Стислі Анотація. Метою статті є вивчення ментального висновки. Д. І. Яворницький розкрив просторові простору запорозьких козаків в уявленнях видатного аспекти розмаїтого ментального світу запорожців, українського історика Дмитра Яворницького (1855– який породжував особливу історичну енергетику, 1940). Методами дослідження стали історіографічний основу волелюбності й сили духу запорозького аналіз і синтез. Джерела: праці Дмитра Яворницького, товариства. Практичне значення статті в тому, що спогади сучасників ученого-історика,­ сучасна її матеріал представлятиме інтерес для студентів, історіографія. Основні результати полягають аспірантів, докторантів та фахівців-­істориків у тому, що автор актуалізував історико-географічний­ у процесі вивчення історіографії та ментальної історії аспект ментальної історії України; на прикладах України. Оригінальність статті полягає в осягненні доробку українських та зарубіжних європейських маловивчених ментальних аспектів спадщини ученого-­ учених показав важливість осягнення просторової історика. Наукова новизна – ​в розробці недостатньо ідентифікації й диференціації задля усвідомлення дослідженої проблеми ментального світу запорожців історичної та національної ідентичності, ментального у доробку Дмитра Яворницького. Тип статті: розуміння світу. На основі аналізу творчого доробку аналітичний. Дмитра Яворницького доведено, що учений-­історик дійшов висновку про давній, органічний характер Ключові слова: Вчений-­історик; Ментальна історія; належності теренів Степової України до Вольностей Історична та національна ідентичність; Вольності Війська Запорозького низового; встановив його Війська Запорозького низового. зовнішні кордони, помітив внутрішньоукраїнське територіальне розмежування між землями Війська Надійшла до редколегії 30.08.2020 Запорозького низового і Полтавського полку Прорецензована 19.10.2020 Гетьманщини. Знавець історії Запорозьких Вольностей Рекомендована до друку 01.11.2020

© Світленко С. І., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

164 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177 DOI 10.15421/26200214 http://www.uha.dp.ua УДК 94:159.923.35](477) «15/19» (092) истории Запорожских Вольностей установил, что пространство ментального мира запорожского казачества охватывало огромный степной простор, Ментальный простор запорожских который пролегал вдоль обоих берегов Днепра; широко казаков в представлениях Дмитрия привлек данные гидрографии, топографии, климата, флоры и фауны запорожского края, чтобы понять Яворницкого особенности этой территории, которая имела огромное влияние на ментальность запорожцев. Сакральное С. И. Светленко значение для ментального мира запорожцев имела доктор исторических наук, профессор река Днепр, объединявшая два берега Запорожских ORSID: 0000-0003-3313-9036 Вольностей. Для понимания пространственной Researcher ID: R‑5856-2017 компоненты ментального мира запорожцев важно [email protected] военное и территориальное деление Запорожья, история запорожцев в контексте контактов с соседями. Днипровский национальный университет Отмечая особенности истории запорожского имени Олеся Гончара казачества, Дмитрий Яворницкий тесно связал борьбу проспект Гагарина, 72, г. Днипро, 49010, Украина запорожских казаков не только за права и вольности Запорожья, но и других украинских земель, что Аннотация. Целью статьи является изучение подтверждает ментальное единство запорожцев ментального пространства запорожских казаков с другими частями Украины. Краткие выводы. в представлениях выдающегося украинского историка Д. И. Яворницкий раскрыл пространственные аспекты Дмитрия Яворницкого (1855–1940). Методами разнообразного ментального мира запорожцев, исследования стали историографический анализ который порождал особую историческую энергетику, и синтез. Источники: труды Дмитрия Яворницкого, основу свободолюбия и силы духа запорожского воспоминания современников ученого-­историка, общества. Практическое значение статьи в том, что современная историография. Основные результаты ее материал будет представлять интерес для студентов, заключаются в том, что автор актуализировал историко-­ аспирантов и докторантов в процессе изучения географический аспект ментальной истории Украины; историографии и ментальной истории Украины. на примерах трудов украинских и зарубежных Оригинальность статьи заключается в постижении европейских ученых показал важность постижения малоизученных ментальных аспектов наследия пространственной идентификации и дифференциации ученого-историка.­ Научная новизна – ​в разработке для осознания исторической и национальной недостаточно исследованной проблемы ментального идентичности, ментального понимания мира. На мира запорожцев в творчестве Дмитрия Яворницкого. основе анализа творчества Дмитрия Яворницкого Тип статьи: аналитический доказано, что ученый-историк­ пришел к выводу о древнем, органическом характере принадлежности Ключевые слова: Ученый-историк;­ Ментальная территорий степной Украины к Вольностям Вой­ история; Историческая и национальная идентичность; ска Запорожского низового; установил внешние Вольности Вой­ска Запорожского низового. границы, заметил внутриукраинское территориальное разграничение между землями Войска­ Запорожского Поступила в редколлегию 30.08.2020 низового и Полтавского полка Гетманщины. Знаток Прорецензирована 19.10.2020 Рекомендована в печать 01.11.2020

© Светленко С. И., 2020 DOI 10.15421/26200214

165 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177 DOI 10.15421/26200214 http://www.uha.dp.ua LCC 508.843 mental world of the Zaporozhian Cossacks covered a huge steppe expanse that ran along both banks of the Dnieper; The mental space of the Zaporozhian widely used the data of hydrography, topography, climate, flora and fauna of the Zaporozhian region to understand Cossacks in representations оf Dmytro the features of this area, which had a huge impact on the Yavornytsky mentality of the Cossacks. The Dnieper River, which united the two banks of the Zaporozhian Freedoms, was of sacred significance for the mental world of the Cossacks. S. I. Svitlenko To understand the spatial component of the mental world Sc. D. (History), Professor of the Cossacks, it is important to divide the military and ORSID: 0000-0003-3313-9036 territorial division of Zaporozhye, to show the history of ResearcherID: R‑5856-2017 the Cossacks in the context of contacts with neighbors. [email protected] Noting the peculiarities of the history of the Zaporozhian Cossacks, Dmytro Yavornytsky closely linked the struggle Oles Honchar Dnipro National University of the Zaporozhian Cossacks not only for the rights and 72 Gagarin Avenue, Dnipro, 49010, Ukraine freedoms of Zaporozhye, but also of other Ukrainian lands, which confirms the mental unity of the Cossacks with other Abstract. The aim of the article is to study the mental parts of Ukraine. Brief conclusions. D. I. Yavornytsky space of the Zaporozhian Cossacks in representations of revealed the spatial aspects of the diverse mental world of the prominent Ukrainian historian Dmytro Yavornytsky the Cossacks, which gave rise to a special historical energy, (1855–1940). Historiographic analysis and synthesis are the basis of freedom-loving­ and the strength of spirit of research methods. Sources: works of Dmytro Yavornytsky, the Zaporozhian society. The practical significance of the memoirs of contemporaries of the scientist-historian,­ article is that its material will be of interest to students, modern historiography. The main results are that the graduate students, doctoral students and historians in the author actualizes the historical and geographical aspect of study of historiography and mental history of Ukraine. The the mental history of Ukraine; shows the importance of originality of the article is in understanding of little-studied­ understanding spatial identification and differentiation for mental aspects of the heritage of the scientist-historian.­ the realization of historical and national identity, mental Scientific novelty is in the development of insufficiently understanding of the world on the examples of achievements studied problem of the mental world of the Cossacks in the of Ukrainian and foreign European scientists. Based on work of Dmitry Yavornytsky. Type of article: analytical. the analysis of Dmytro Yavornytsky’s creative work, it is proved that the scientist-historian­ came to the conclusion Keywords: Scientist-historian;­ Mental history; Historical about the ancient, organic nature of the territory of Steppe and national identity; Freedoms of the Zaporozhian Ukraine to the Freedoms of the Zaporozhian Lowland Lowland Army. Army; its external borders are established; the internal Ukrainian territorial demarcation between the lands of the Received 30.08.2020 Army of the Zaporozhian lower and Poltava regiments of Reviewed 19.10.2020 the Hetmanate is marked. An expert on the history of the Accepted 01.11.2020 Zaporozhian Freedoms established that the space of the

© Svitlenko S. I., 2020 ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

166 Постановка проблеми. Вивчення менталь- Історіографія. Історія ментальності, в якій ного світу, його ґенези, змістовної структури, ево- віддзеркалюються основні концепти індивідуально- люції в ході історичного процесу, механізмів кон- го, сімейного та суспільного буття людей, їхні фізі- струювання ментальних мап у творчості істориків ологічні, гендерні, морально-психологічні,­ етичні, представляють значну пізнавальну цінність. Адже естетичні, емоційні, культурні, правові, духовно-­ ці аспекти мають прямий зв’язок зі складними гно- релігійні, природні, територіально-просторові­ та сеологічними проблемами історичної й національ- історико-­часові сутності та особливості, все біль- ної пам’яті, ідентичності та свідомості, які є вельми ше привертає увагу дослідників, у тому числі єв- актуальними для сучасного українського суспіль- ропейських. Так, французький історик Фернан ства, особливо в період соціально-економічної­ та Бродель у своїй фундаментальній тритомній праці суспільно-­політичної нестабільності світової циві- «Ідентичність Франції» (1986) приділив першоряд- лізації. Дослідження ментального світу може від- не значення тісному зв’язку простору й історії, пока- буватися в кількох інтелектуальних вимірах – ​за- зав особливості географічного середовища цієї кра- гальнонаціональному, регіональному, локальному, їни та особливості тих змін, які зазнає її простір, що соціальному, корпоративному, персоналістичному. є важливим чинником її ідентичності (Бродель, Ф., Однією з важливих складових ментального сві- 2013). Російський дослідник Л. М. Гумільов у праці ту як окремого індивідуума, так і людської спільно- «География этноса в исторический период» пов’я- ти є категорія ментального простору, яка є близькою зував складні проблеми етногенезу й культуроге- до категорії історичного простору (Бондаренко, Г., незу з географічним ландшафтом (Гумилев, Л. Н., 1998, с. 119). Адже ментальний простір формувався, 1990). У цьому самому контексті значний дослід- переживав періоди становлення та еволюції в кон- ницький потенціал для подальшого осмислення тексті історичних епох. У ньому віддзеркалюється ментальної проблематики має узагальнююча пра- індивідуальне чи колективне світобачення тієї чи ця «Історія європейської ментальності», видана за іншої території, краю, держави, уявляються їх те- редакцією Петера Дінцельбахера, що віддзеркали- рени та розміри в контексті історичного, національ- ла розмаїття підходів до розв’язання проблем істо- ного та соціального самоусвідомлення. Для кож- рії ментальності, котрі існують на німецькомовно- ної історичної епохи, окремої цивілізації поняття му науковому просторі (Історія европейської мен- ментального простору, його освоєння було різним. тальності, 2004, с. 13). За визначенням української дослідниці Зазначена проблематика стала предметом роз- О. А. Стасевської, яка розглядала зазначений кон- гляду й такого відомого представника сучасного цепт у філософсько-культурологічному­ дискурсі, польського історіописання, як Єжи Топольський. «ментальний простір» – ​ціннісно-­смислове утво- У своїй праці «Як ми пишемо і розуміємо істо- рення, що являє собою сукупність ціннісних основ, рію. Таємниці історичної нарації» дослідник ви- сфери функціонування менталітету, а також його світлив, зокрема, процес перетворення простору результату, вираженого у формуванні соціокультур- в історичній нарації, актуалізував такі аспекти, як ної ідентичності» (Стасевська, О. А., 2017, с. 114). конструювання простору істориком, базові просто- Відомі зарубіжні вчені – французький​ лінгвіст Жіль рові елементи, багатоплощинні структури просто- Фоконьє та американський спеціаліст з когнітивної ру (Топольський, Є., 2012, с. 123–138, 150–162). поетики й риторики Марк Тернер – глибоко​ розро- У новітній українській історіографії теж спо- били проблему ментальних просторів у галузі ког- стерігаємо зростання інтересу до проблем менталь- нітивної лінгвістики (Дяченко, Н. Л., 2019). ної історії. Потужним проявом зазначеної тенденції Як бачимо, ментальний простір – поняття​ ба- є публікації на сторінках альманаху теорії та історії гатовимірне, але нас цікавлять насамперед його іс- історичної науки «Ейдос». На шпальтах наукового торичні аспекти, тобто соціокультурне середови- видання постали соціокультурні локуси/менталь- ще, яке історично сформувалося на певній тери- ні мапи, в тому числі їх урбаністичні, освітні, об- торії і репрезентувало певне світобачення, наці- рядові, історико-­географічні та просторові аспек- ональні, соціальні та духовно-культурні­ цінності, ти (Щукін, В., 2011/2012; Посохов, С., 2011/2012; які ментально відрізняли дану спільноту від інших. Темченко, А., 2011/2012; Вьоллер, Б., 2011/2012), Важливо простежити, які чинники та в який спо- а також різні грані націокультурного, культурного та сіб впливали на формування і розвиток ментально- соціокультурного просторів (Папакін, Г., 2011/2012; го простору. Серед них можна назвати природно-­ Будзар, М., 2011/2012; Суздаль, М., 2011/2012). кліматичний, етнічний, етнонаціональний, духовно-­ Цілком закономірно, що українські й зару- культурний, історико-­демографічний, соціальний, біжні європейські вчені фокусують свою ува- державно-­політичний та ін. гу на історико-географічних­ аспектах менталь- ної історії, бо осягнення просторової диферен- DOI 10.15421/26200214

ціації має вельми важливе значення для усві- сті ментального світу вченого-­історика. Це, зокре- 167 домлення власної ідентичності, ментального ро- ма, дослідження «своїх» і «чужих» символів істо- зуміння світу. З цього погляду заслуговують на ричної пам’яті у світогляді та творчій спадщині увагу ряд розвідок, які стосуються ментальних Д. І. Яворницького (Світленко, С., 2018). Однак мап у трикутнику Україна – ​Росія – ​Європа. Різні концепт ментального простору у творчості вели- аспекти зазначеної проблематики порушували- кого знавця історії запорозького козацтва ще недо- ся у ряді статей, зокрема Леоніда Зашкільняка статньо досліджений. Заповнити цю лакуну і до- (Львів) – ​про уявлення українських інтелекту- слідити ментальний простір запорозьких козаків альних еліт першої половини ХІХ ст. про Східну в уявленнях Дмитра Яворницького має на меті Європу та її історичні поділи (Зашкільняк, Л., 2013), представлена стаття. Івана Куцого (Тернопіль) – ​про поняття «Захід» Дана розвідка написана на основі таких дже- і «Схід» на ментальних картах українських істо- рел, як наукові та науково-­популярні праці Дмитра риків Східної Галичини ХІХ ст. (Куций, І., 2013), Яворницького з історії запорозького козацтва, спо- Володимира Ващенка (Дніпро) – ​про конструю- гади сучасників ученого-історика­ та новітня істо- вання М. Грушевським «історичного простору» ріографія. України, Європи та Росії в контексті «ментальної Виклад основного матеріалу та результа- географії» епохи Модерну (Ващенко, В., 2013), ти. Д. І. Яворницький добре усвідомлював важли- Віталія Масненка (Черкаси) – ​про уявлені про- вість вивчення історичного простору Запорозьких сторові образи України та її сусідів на менталь- Вольностей. Вже у 1888 р. молодий український ній карті В’ячеслава Липинського (Масненко, В., дослідник видав монографію «Запорожье в остат- 2013), Буркгарда Вьоллера (Відень) – ​про страте- ках старины и преданиях народа», яку відома вчена-­ гії ментального картографування в українській іс- історикиня М. М. Олійник-­Шубравська назвала торіографії ХІХ ст. (Вьоллер, Б., 2013). Як бачимо, його «першою історико-народознавчою­ монографі- в доробку сучасних учених актуалізовано концепт єю про Запорожжя». Праця стала результатом уза- ментальних мап у контексті творчих конструкцій гальнення численних археологічних, фольклорно-­ окремих істориків, громадських та політичних ді- етнографічних і топографічних матеріалів, отри- ячів або на ширшому тлі певних відрізків історіо- маних у ході особистих евристичних подорожей графічного процесу. історика (Еварницький, Д. І. (Яворницький, Д. І.), У цілому ряді досліджень розкрито різні грані 1995, с. 5, 11). географічних образів і територіальних ідентично- Ці експедиції мали важливий результат – вче​ - стей. Так, зокрема, Богдан Галь (Дніпро) дослі- ний зібрав унікальні дані з археології, історії та то- див геоконцепт «Малоросія» на ментальних ма- пографії, що в поєднанні з народними переказами, пах ХVІІІ – ​першої половини ХІХ ст. (Галь, Б., піснями й архівними актами репрезентували мен- 2013), Василь Кононенко – уявну​ географію у сві- тальний простір запорожців, яких Д. І. Яворницький домості авторів «Договорів та постанов» 1710 р. назвав «носіями ідей світла і правди, свободи і рів- (Кононенко, В., 2013), Наталія Венгер (Дніпро) –​ ності, простоти і братства» (Еварницький, Д. І. особливості формування ментальних карт «народа (Яворницький, Д. І.), 1995, с. 207). Дослідник за- в пути» (Венгер, Н., 2013), Дмитро Іщенко (Київ) – ​ порозьких козаків у той час усвідомлював, що ще колективні генеалогії, національні ідентичності та не створив «повної, систематично викладеної іс- конструювання ментальних мап (Іщенко, Д., 2013). торії запорозьких козаків» (Еварницький, Д. І. Важливе теоретичне значення має стаття Ірини (Яворницький, Д. І.), 1995, с. 32). Втім, молодий Колесник (Київ) про ментальні мапи як інструмен- вчений-­історик, не уникнувши певної романтиза- тарій історика (Колесник, І., 2013). ції образів своїх героїв, зміг осягнути головні при- Постать видатного вченого-історика­ кмети запорозького світосприйняття. Д. І. Яворницького вже давно, а особливо в остан- Важливо, що Д. І. Яворницький нерозривно ні десятиліття, ставала предметом наукових сту- пов’язував Запорозьку Січ з Україною, називаючи дій. Відома учена-історикиня­ в галузі яворниць- її «вічно юним серцем Украйни», де «свято викону- кознавства С. В. Абросимова свого часу вказала валися всі предківські звичаї українського народу, 44 сучасних українських дослідника, котрі вивчали де ніколи не вмирала козацька воля і молодецька різноманітні сюжетні лінії його життя та діяльно- завзятість…», утверджувалася різноманітна й різно- сті (Абросимова, С. В., 2007, с. 21–22). Проте мен- барвна високохудожня культура (Еварницький, Д. І. тальні аспекти творчості Д. І. Яворницького ще не (Яворницький, Д. І.), 1995, с. 406). Вчений-історик­ здобули належного висвітлення, а тому уявляють- зібрав великий та різноманітний фактичний ма- ся вельми перспективними. В сучасній історіогра- теріал, який дав можливість зробити висновок фії порушувалися лише окремі сюжети в контек- про те, що вже наприкінці ХV – впродовж​ ХVІ ст. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

168 у запорозьких козаків сформувалося таке світо- 2004 а, с. 184–185, 196–197; Петро Калнишевський, сприйняття, яке йшло прямо врозріз із централі- 2009, с. 320–321). зацією і єднанням російської держави. «Це були Для осягнення ментального простору запо- два крайніх полюси: південний і північний, – ​пи- розьких козаків представляють інтерес «Нариси сав Д. І. Яворницький, – ​що ніколи не сходилися з історії запорозьких козаків та Південної України» і ніколи не могли зійтись». Свободолюбство за- («Очерки по истории запорожских козаков порожців, яке виявлялося у самовільних виборах и Новороссийского края»), що вперше видані дру- старшини, самостійних зовнішніх зносинах і вну- ком у 1889 р., а до того частково публікувалися у ви- трішніх порядках, у яких спостерігалися основи гляді журнальних і газетних статей (Яворницький, справжньої держави, викликали все більше роз- Д. І., 2004 б, с. 460). Вже у першому нарисі, присвя- дратування російських монархів. Тому у другій ченому І. М. Синельникову, першому катеринослав- половині ХVІІІ ст. Катерина ІІ стала на шлях зни- ському правителю 1784–1788 рр., Д. І. Яворницький щення Запорозької Січі та ліквідації її політично- блискуче показав, що під час своєї подорожі терена- го життя (Еварницький, Д. І. (Яворницький, Д. І.), ми колишніх Запорозьких Вольностей Катерина ІІ 1995, с. 382–383, 385). була в захваті від неповторного краєвиду Дніпра, У тому самому 1888 р. Д. І. Яворницький дніпровських порогів, навколишньої місцевості та опублікував «Сборник материалов для истории сміливості запорозьких рибалок із місцевих селян, запорожских козаков», що об’єднав 118 справ. які відчайдушно пройшли через Ненаситецький по- Особливий інтерес становлять справи щодо зов- ріг (Яворницький, Д. І., 2004 б, с. 238). нішніх стосунків запорожців супроти сусідів, зо- Ментальні риси запорозьких козаків яскраво крема про віддалення запорожців від меж турецько-­ розкриті Д. І. Яворницьким у ряді нарисів. Це і мі- татарських володінь, про суперечки запорожців літарний звитяжний дух запорожців, які стояли на і донських козаків, новослобідських полків, но- сторожі православ’я; і звичаєве право, за яким за- восербських поселенців, слов’яно-сербів та на- порожці не допускали жінок на Січ; розділялися віть старосамарців, що призвели до захоплення на курені та паланки; щорічно міняли всю козаць- північно-західної­ та північно-східної­ околиць за- ку старшину; здійснювали суд, покарання і страти. порозьких степів. Ряд справ розкривають росій- Частиною ментального світу запорожців був одяг ську політику щодо запорозьких козаків, сутність і озброєння, військові клейноди, чудова природа на якої полягала в послідовному прагненні уніфікува- теренах Запорозьких Вольностей, висвітлені істо- ти Запорожжя з його особливими правами і приві- риком у ряді нарисів (Яворницький, Д. І., 2004 б, леями з рештою населення імперії (Яворницький, с. 243–256, 257–263, 264–269, 270–317). Дмитро, 2004 а, с. 39–42). Все це свідчить, що за- Цілком природно, що Д. І. Яворницький роз- порозькі козаки мали ментальну мапу зі своїм про- почав свій великий козацький наратив «Історія за- стором, на який войовничі­ сусіди здійснювали на- порозьких козаків» (Т. 1. 1892) саме з визначення ступ із різних сторін. кордонів Вольностей Запорозьких низових козаків. Російський імперський режим прагнув до пов- Праця ученого-історика­ стала результатом копітко- ного поглинення цієї території з вільнолюбним за- го 16-річного опрацювання життя запорозьких ко- порозьким козацтвом. Катерина ІІ не хотіла мири- заків за письмовими джерелами, що були виявле- тися зі своєрідним устроєм Запорозької Січі. Так, ні в державних і приватних архівах Одеси, Києва, 19 квітня 1764 р. була видана Грамота імператриці Катеринослава, Харкова, Москви, Петербурга, з вимогою пояснень щодо причин порушення вста- Архангельська, Соловецького монастиря. Окрім новленого нею порядку при виборі нової старши- друкованих першоджерел, зокрема південнорусь- ни на Січі. Адже всі кадрові зміни щодо кошового ких літописів, польських хронік та різних мемуа- отамана і старшини запорожці мали узгоджувати рів, Дмитро Іванович ретельно вивчав топографію з російською владою через «гетьмана малоросій- краю, багато разів відвідуючи історичні місця коли- ського». Втім, уже в листопаді того самого року шніх Запорозьких Січей (Яворницький, Д. І., 1990 Катерина ІІ ліквідувала гетьманство, а в 1775 р. а, с. 25). Свідчення про цю самовіддану працю за- дійшла черга і Запорозької Січі, яка була окупова- лишила дружина академіка Серафима Яворницька, на й ліквідована російськими військами генерала-­ яка згадувала, що Дмитро Іванович ретельно до- поручика П. А. Текелії, про що свідчило донесення сліджував запорозькі терени, «влітку ходив по без- останнього від 6 червня 1775 р. 10 червня 1776 р. країх степах України, оглядав кургани, городища, імператриця Катерина ІІ видала Указ № 1419 про старовинні церкви, записував пісні, думи, розпо- заслання кошового отамана Петра Калнишевського віді про запорожців» (Яворницька, С., 2006, с. 10). в Соловецький монастир, а судді Павла Головатого й Д. І. Яворницький зазначав динаміку постійних писаря Івана Глоби – на​ Сибір (Яворницький, Д. І., змін кордонів Запорозьких Вольностей, що відбу- DOI 10.15421/26200214

валися в різний час і під впливом різних обставин. низовому війську. Адже саме в цій місцевості, від 169 Водночас дослідник наголошував на складності ви- лівого берега Орелі, розпочинався степ, що різко значення чітких кордонів Війська Запорозького ни- вирізняв Низ від Гетьманщини (Яворницький, Д. І., зового, що зумовлено надто загальними вказівками 1990 а, с. 29). найдостовірніших і найточніших першоджерел. До Д. І. Яворницький проаналізував конфігура- них належали українські («малоросійські») літо- цію кордонів Війська Запорозького низового за писці, документи польських королів Сигізмунда І кількома важливими договорами кінця ХVІІ – ​по- та Стефана Баторія. Характерно, що польські дже- чатку ХVІІІ ст. Так, Карловицький мир 1699 р. ви- рела вказували на належність запорозьким козакам значав західним кордоном Запорозьких Вольностей таких важливих населених пунктів, як давнє, ста- р. Синюху, що впадала в Буг. Константинопольський ровинне місто Чигирин та місто Трахтемирів з мо- мирний договір 1700 р. між Московським царством настирем і перевозом, містечка, села, хутори запо- і Туреччиною вказував на південний кордон запо- розьких степів, а також рибні ловлі та інші угід- розьких володінь, який пролягав від річки Великої дя «вшир від Дніпра на степ» (Яворницький, Д. І., Берди до міста у гирлі річки Міус, у місці її впадін- 1990 а, с. 27, 28). ня в Азовське море, та від річки Міус до річки Дон. Після переходу запорожців під протекцію Прикметно, що в територіальній суперечці між Московії в царській грамоті 1654 р. йшлося, що двома державами інтереси Запорозьких Вольностей запорозькі козаки будуть користуватися колишні- абсолютно не враховувалися. Невипадково за зга- ми правами і привілеями, які свого часу отримали даним трактатом передбачалося «подніпровські мі- від королів польських і великих князів литовських. стечка всі розорити, місцям, на котрих вони стоя- «Універсал гетьмана Богдана Хмельницького» від ли, бути в султанській стороні порожніми, та і всім 1655 р., цитований Д. І. Яворницьким за копією, землям по Дніпру від Січі до Очакова бути порожні- справжність якої важко перевірити, дає уявлен- ми…». Точне й детальніше розмежування кордонів ня про бачення істориком простору запорозьких Вольностей на південно-­західних і південно-­східних козаків. Зокрема, він помітив тотожність визна- кордонах зустрічається в «межовому запису» 1705 р. чення кордонів Запорозьких Вольностей в цито- між Московією і Туреччиною (Яворницький, Д. І., ваному документі у західній їх частині з текстом 1990 а, с. 30–31). Бучачського миру 1672 р. Кордони теренів запо- Вельми цікаво, що Д. І. Яворницький помітив розьких козаків теж були важливим елементом під формування української ідентичності на теренах час укладення Бахчисарайського перемир’я між Війська Запорозького низового, репрезентантами Росією і Туреччиною 1681 р. та «Вічного миру» якої були запорозькі козаки на чолі з кошовим ота- між Річчю Посполитою і Московським царством маном Костем Гордієнком. Підтвердженням цього 1686 р. За всією тодішньою нечіткістю визначен- є вказівка історика на те, що запорожці «віддали- ня кордонів Запорозьких Вольностей ключове зна- ся в оборону» шведського короля Карла ХІІ через чення належало таким гідронімам, як Дніпро та те, що вони бажали бачити «свою вітчизну, милу Південний Буг, по яких проходило розмежування матку, і військо запорозьке, городове і низове» (ви- між запорозькими козаками і кочів’ями татар. Не діл. – Авт​ .) в непорушних, розширених і розмно- менш прикметними були вказівки, поряд із гідро- жених вольностей «квітучу і багату». Тут не під- німами, й на такі топоніми, як місто Кодак і міс- лягає сумніву, що своєю батьківщиною, рідною не- це запорозького кошу – ​центру Запорозької Січі нею запорожці вбачали Україну, яка в їхньому ро- (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 28–29). зумінні об’єднувала козаків-гетьманців­ та козаків-­ Отже, на основі аналізу різноманітних доку- низовиків і мала виступити захисницею їхніх воль- ментів українського, польського і російського похо- ностей в широкому розумінні цього слова. Саме це дження ХVІ–ХVІІ ст., Д. І. Яворницький підводив і спонукало їх приєднатися до виступу гетьмана читача до переконливого усвідомлення давнього, Івана Мазепи проти царя Петра І (Яворницький, органічного характеру належності теренів Степової Д. І., 1990 а, с. 31). України до Вольностей Війська Запорозького низо- Відплата російського самодержця не забари- вого. Водночас вчений-­історик помітив територіаль- лася – запорожці​ втратили свої Вольності й навіть не розмежування між землями Війська Запорозького перейшли у підданство турецького султана і крим- низового і Полтавського полку Гетьманщини і су- ського хана. Але це тривало недовго, до Прутського перечку між двома частинами українських земель миру 1711 р., після укладення якого запорожці від- за контроль над місцевістю між Ореллю і Самарою, новили свої Вольності. З 1709 р. по 1733 р. запо- що розпочалася за гетьмана Івана Самойловича. На рожці проживали на землях татарських, спочатку думку Д. І. Яворницького, запорожці справедливо на кордоні російських і татарських володінь, на річ- вважали це межиріччя територією, що належало ці Кам’янці, що впадала у Дніпро з правого боку, ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

170 а затим значно нижче, в урочищі Олешки, з лівої козаків захопили великий масив землі, почина- сторони Дніпра. Водночас після 1711 р. вони мог- ючи від гирла річки Кагарлик і далі прямою ліні- ли засновувати свої зимівники або хутори по оча- єю до верхів’їв річки Тур’їй, а від них – ​по гир- ковській стороні від Переволочної до самого Бугу. ло річки Кам’янка та гирло річки Березовка, лі- По кримській стороні, від Самари до Азовського вого притоку Інгулу, від верхів’їв Березовки на моря, запорожці могли займатися мисливством вершину річки Омельника і звідти вниз по річці (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 31–32). Омельник до самого її гирла, до місця впадіння Від 1734 р. запорожці знову перейшли під її в Дніпро, відходячи від польських кордонів на владу Росії. Після російсько-­турецької війни 1735– 20 верст (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 47). 1739 рр. і Белградського миру, в 1740 р. було укладе- Втім, у 1752–1756 рр. у Вольностей Війська но особливий «Інструмент» 1740 р. при р. Великий Запорозького низового була анексована й північно-­ Інгул, за яким володіння запорозьких козаків ви- західна місцевість для поселення слобідського ма- значалися із західної сторони прямою лінією від лоросійського полку, за яким закріплювалися зем- гирла Синюхи і до гирла Берди в Азовському морі, лі запорожців у районі річок Самоткань, Бешка а зі східного боку залишалися в кордонах межо- і Верблюжка. В 1760–1763 рр. між запорожцями вої записи 1705 р. Прикордонний «Інструмент» і поселенцями слобідського малоросійського пол- 1740 р. давав можливість російському уряду про- ку виникли суперечки на ґрунті територіального вести за р. Самара «нову українську лінію» земля- розмежування, які не були врегульовані. У 1768 р. них укріплень, вигіднішу для прикриття україн- знову постали територіальні суперечки між запо- ських земель від набігів татар і нових військових рожцями і новосербами (Яворницький, Д. І., 1990 дій проти Турецької імперії та Кримського ханства. а, с. 48, 49). Проте для запорожців нова конфігурація кордонів Лише за Кючук-­Кайнарджийським миром на перших порах спричинила чимало бід і розорень 1774 р. володіння запорожців зросли як на лівому, унаслідок зіткнень із найближчими сусідами – дон​ - так і на правому березі Дніпра. Напередодні лікві- ськими козаками, з якими виникли суперечки, що дації Запорозької Січі 1775 р. Запорозькі Вольності тривали від 1743 р. до 1746 р. Водночас запорозькі охоплювали терени від річки Бахмут нижче «ста- козаки мали проблеми з російськими коменданта- рої» української лінії, визначеної 1733 р. від гир- ми, котрі самовільно побудували на р. Самара три ла річки Орель до верхів’їв Сіверського Дінця до перевози, і з вторгненням у межі Вольностей на- річки Буг вздовж 600 верст, від гирла Берд до «ста- чальників Полтавського полку (Яворницький, Д. І., рої» української лінії, вшир 350 верст, на сході – ​ 1990 а, с. 32–43). із Землею Війська Донського, на півдні та заході –​ У 1750-х рр. наступ на території Вольностей з турецькими володіннями – ​Очаковом і Кримом, Війська Запорозького низового тривав. Так, у 1752– а навпроти Кубані – по​ Азовське море. 1753 рр. їх кордони значно скоротилися внаслідок Підсумовуючи, Д. І. Яворницький зазначав, що передачі частини території під поселення сербів в найширших межах (запорожці часто виходили за та румун, які прибули в Росію. Внаслідок анексії визначені трактатами й постановами кордони) те- північно-­західної околиці запорозького степу була рени Запорозьких Вольностей, якщо застосовувати утворена Нова Сербія з фортецею Св. Єлизавети. адміністративно-­територіальні назви ХІХ – початку​ При цьому новосерби отримали кращі землі (в май- ХХ ст., охоплювали всю Катеринославську губер- бутньому Херсонської губернії). Характерно, що нію з її 9 повітами, зокрема Катеринославським, поселення новосербів створювалися з метою охо- Верхньодніпровським, Новомосковським, рони земель Російської імперії від запорожців Олександрівським, Павлоградським, і татар. Затим у 1753 р. імперський режим приєд- Бахмутським, Слов’яносербським, Ростовським нав північно-­східні околиці запорозьких степів й і Маріупольським; значну частину Херсонської утворив там Слов’яносербію з фортецею Бахмут по річку Буг з її трьома повітами: Херсонським, (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 46–47). Олександрійським і Єлисаветградським; деяку ча- Таким чином, у середині ХVІІІ ст. Російська стину Дніпровського повіту Таврійської губернії, імперія здійснила наступ на території Вольностей поблизу міста Олешки; а також невелику ділян- Війська Запорозького низового, внаслідок чого ку землі Ізюмського повіту Харківської губернії вони втратили велику північно-­східну ділянку (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 50–52). землі між річками Сіверським Донцем, Бахмутом Отже, ментальний простір запорозького коза- і Луганню, а з часом – ​весь простір землі майже цтва охоплював величезний степовий обшир, що до самої вершини лівого притока Дніпра – Самари.​ пролягав уздовж обох берегів Дніпра в їхній течії Територіальні втрати спостерігалися і в північно-­ до річки Бугу, з одного боку, і вздовж правого бе- західній частині Вольностей, де у запорозьких рега річки Конки і до річки Кальміусу, що впада- DOI 10.15421/26200214

ла в Азовське море, – з​ іншого. Д. І. Яворницький рідної землі та мирна праця трударів-­гречкосіїв 171 широко залучив дані гідрографії, топографії і клі- (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 70–96). мату запорозького краю, щоб зрозуміти особли- Для розуміння просторової компоненти вості цієї території, яка мала величезний вплив на ментального світу запорожців важливим є вій- ментальність запорожців. ськовий і територіальний поділ Запорожжя. Для ментального просторового світу запорож- Д. І. Яворницький показав, що запорозька військо- ців сакральне значення мала річка Дніпро, яка діс- ва громада ділилася на 38 куренів, а в територіаль- тала назву «Дніпра-брата»­ в козацьких піснях. Та й ному вимірі спочатку на п’ять, потім на вісім, а під дійсно, величний «Дніпро-­Славута», який об’єдну- кінець функціонування Запорозької Січі – 10​ пала- вав два береги Запорозьких Вольностей впродовж нок, зокрема три на правому березі Дніпра, а сім – ​ 507 верст, зі своїми на цих теренах дев’ятьма поро- на лівому. Вчений-­історик описав територіальні гами, 91 забором, грядами диких гранітних скель; межі кожної паланки, у тому числі Бугогардівської, 265 великими і малими островами; численними Інгульської, Кодацької, Самарської, Орельської, плавнями, особливо 100-верстовим Великим Лугом; Протовчанської, Кальміуської, Прогноїнської, 465 озерами, гирлами і лиманами вздовж обох бе- Барвенковської та Личковської (Яворницький, Д. І., регів, уздовж лівого берега річки Орель – ​300, по 1990 а, с. 157–162). обох берегах річки Самара – 24,​ створював непов- Ще одним із значущих елементів усвідомлен- торну природну ауру, яка приваблювала й манила ня простору ментального світу запорожців ста- запорозьких козаків, котрі знаходили тут своє на- ло визначення низових козаків в оточенні сусідів. дійне пристанище і всеохоплюючу колиску, фор- У цьому контексті заслуговує на увагу опис ученим-­ мувалися й утверджувалися як дійсно вільні люди, істориком мусульманських і християнських сусі- котрі любили промовляти: «Січ-мати, а Великий дів запорозьких козаків, висвітлення політичних, Луг – батько!​ Степ і воля – козацька​ доля!…». А як релігійних та економічних чинників, які обумов- ще не згадати «славну» річку Буг з її 21 порогом, лювали й ментальні відмінності між народами. На яка впродовж близько 180 верст довжини у своїй різноманітних першоджерелах Д. І. Яворницький течії теж належала запорожцям, та річки Торець, показав просторові особливості сухопутних і мор- Лугань, Кальміус, Кальчик і три річки Берди, які ських походів запорозьких козаків і їхні мирні за- паралельно текли з півночі на південь і впадали без- няття хліборобством, скотарством, рибальством, посередньо в Азовське море. Весь цей козацький звіроловством, городництвом і садівництвом, тор- край був важко доступний для руки королівського гівлею, промислами й ремеслами, в чому виявляв- чиновника, пана-поневолювача, влади коронного ся їхній розмаїтий ментальний світ, який породжу- гетьмана. Тут не владарювали польсько-литовські­ вав особливу історичну енергетику, основу воле- королі, турецькі султани і кримські хани. Тут зросло любності й сили духу запорозького товариства не одне покоління безстрашних, мужніх і вільних (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 319–330, 343–375, людей, які назавжди були віддані цьому унікально- 384–395, 396–410, 411–427). му краю (Яворницький, Д. І., 1990 а, с. 53–57, 96). Осмислюючи ґенезу запорозького козацтва, Матеріальним та емоційно-естетичним­ під- Д. І. Яворницький тісно пов’язував формування ґрунтям любові запорозьких козаків до свого рід- його ментальності з цілим рядом чинників, у тому ного краю була продуктивність родючої землі, числі економічних, соціальних, етнокультурних, краса, різноманітність і багатство флори і фауни. що були невід’ємними від факторів просторових. Д. І. Яворницький наводив спомини старців, у згад- Зокрема, розвитку українського козацтва сприяла ках яких країна Запорозьких Вольностей уявляла- і близькість вільних степових просторів, і етногра- ся багатою і квітучою, хоча вчений-історик­ показав фічні особливості південноруської (української) і суперечливість кліматичних умов, і негативний народності з притаманними їй громадськими фор- вплив посух, хвороб, набігів сарани тощо. Втім, мами життя, вічовим устроєм та самоврядністю. попри незручності, пов’язані з літньою спекою, Прикметно, що Д. І. Яворницький розглядав і го- зимовою стужею, обпікаючим вітром, посушли- родове лівобережне, і запорозьке низове козацтво вим кліматом, край Запорозьких Вольностей вва- як історичне явище, що вийшло з одного південно- жався козаками своєю обітованою землею і запо- руського, або українського кореня. Відмінності між вітною Палестиною, де із покоління в покоління цими двома групами українського козацтва стали передавалась майстерність хліборобства, тварин- виразними з середини ХVІІ ст. (Яворницький, Д. І., ництва, мисливства, рибальства тощо. Це свідчи- 1990 б, с. 13–17). Втім, відмічаючи особливості ло, що в ментальності запорозьких козаків див- історії запорозького козацтва, Д. І. Яворницький ним чином перепліталися бойовий дух оборонців тісно пов’язував його боротьбу з не тільки з тере- нами Запорожжя, а й з іншими частинами україн- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

172 ських земель, що підтверджує їх ментальну єдність «Вольності запорізьких козаків: історико-­ (Яворницький, Д. І., 1990 б, с. 17). топографічний нарис», яка стала ґрунтовним до- Великий матеріал, який ілюстрував такі непе- слідженням топографії запорозьких земель, геогра- рехідні ментальні цінності запорожців, як вольності фічних та природно-кліматичних­ умов територій та християнська віра, представлений у третьому томі Вольностей Війська Запорозького низового. Із пе- «Історії запорозьких козаків» Д. І. Яворницького. редмови до цієї праці видно, що автор працював У праці, зокрема, йшлося, як будівництво самарсько-­ над нею впродовж дев’яти років (Яворницький, Д., орельських фортець за розпорядженням москов- 2005, с. 7, 11). ського уряду наприкінці ХVІІ ст. викликало невдо- Аналіз цієї праці Д. І. Яворницького свідчить, волення запорожців, які стали на сторожі своїх ін- що автор, відштовхуючись від матеріалів першо- тересів і звернулися з відповідним листом до укра- го тому «Історії запорозьких козаків», значно роз- їнського гетьмана Івана Мазепи (Яворницький, Д. І., ширив і поглибив уявлення про історичну топогра- 1990 в, с. 42). фію краю, зокрема описав Дніпро, його особливі Свободолюбність запорозьких козаків приве- прикмети у межах Запорозьких Вольностей: дні- ла до того, що 1709 р. вони під орудою кошового провські пороги, забори, камені, або скелі, остро- отамана Костя Гордієнка перейшли на бік гетьма- ви, плавні, корчі й холуї, а також численні прито- на Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. ки Дніпра, річки Азовського басейну; гілки ріки Це мало наслідком руйнацію Чортомлицької Січі Дніпра; озера, гирла, лимани, прогної й болота російськими військами. Затим 5 квітня 1710 р. за- у Запорозьких Вольностях; шляхи, переправи і бро- порожці взяли участь у великій козацькій раді й ди, ліси на запорозьких теренах; продуктивність разом із малоросійськими козаками визнали ви- землі, особливості клімату, температури й рослин- щим протектором всього козацького війська швед- ність краю, подвійний характер смуги Запорозьких ського короля Карла ХІІ й обрали гетьманом усі- Вольностей і його причини; багатство й достатки єї Малоросії генерального писаря за часів Івана краю; розмаїття фауни і флори Вольностей; пока- Мазепи Пилипа Орлика. зав картину загального благоустрою запорозького Тоді було ухвалено «Правовий уклад та краю (Яворницький, Д., 2005, с. 13–223). Конституції стосовно прав і вольностей Війська У тому самому 1898 р. в Санкт-­Петербурзі Запорозького, укладені між ясновельможним паном вийшла друком ще одна праця – ​«По следам за- Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська порожцев», де зібрано нариси й оповідання про Запорозького, і генеральною старшиною, полков- численні «багаторічні роз’їзди» вченого-­історика никами, а рівно і самим Військом Запорозьким» теренами Запорожжя. Це своєрідне першоджере- (Орлик, П., 2006, с. 45). Прийняті документи, як ло, в якому записані цікаві залишки запорозьких писав Д. І. Яворницький, повною мірою віддзерка- типів, характерів, способу життя нащадків коза- лювали ідеали політичних устремлінь запорожців, ків, котрі зберегли характерні риси вдачі, пісен- що залишалися актуальними ще з часів гетьмана ної та поетичної творчості мешканців колишніх Івана Виговського. Зокрема, утверджувався прин- Запорозьких Вольностей, чудово передали непо- цип непорушності кордонів Малої Росії, «вітчизни вторний ментальний колорит запорожців – ​лица- нашої», яка відмежовувалася від Речі Посполитої рів Степової України (Эварницкий, Д. И., 1898). і держави Московської. Водночас декларувалася по- Д. І. Яворницький неодноразово повертався трібність «приязні сусідської» до Кримського хан- до проблеми ролі особи в історії запорозького ко- ства. У сферах внутрішнього життя проводилися зацтва. В цьому контексті заслуговує на увагу роз- думки про побудову суспільства на демократичних, відка вченого-історика­ «Гетьман Петро Конашевич самоврядних засадах, на основі стримувань і про- Сагайдачний» (1913), в якій яскраво й переконли- тиваг, які б гарантували збереження прав і вольно- во показано образ видатного українського гетьма- стей козацтва. Характерно, що столичним містом на. Д. І. Яворницький тісно пов’язав «дивовиж- називався Київ. Зазначений документ став яскравим ну сміливість, швидкість і руйнівність» козаць- виявом цілком певного ментального світосприй- ких походів на Крим та Туреччину перших деся- няття, що вирізняло українців, у тому числі запо- тиліть ХVІІ ст. з іменем «геніального проводиря» рожців, серед інших народів (Яворницький, Д. І., П. Конашевича Сагайдачного (Яворницький, Д. І., 1990 в, с. 342–357). 1991, с. 33), представив гетьмана «далекоглядним Опублікувавши тритомну «Історію запоро- політиком», який усвідомлював, що доля України й зьких козаків» (1892, 1895, 1897), Д. І. Яворницький Запорозької Січі залежить від Польщі і Росії і «що не припинив досліджувати історико-географічний­ справжнім володарем подій буде той, хто зуміє ста- простір Запорозьких Вольностей. Так, у 1898 р. ти між цими державами і видобути користь з тієї й вийшла друком монографія вченого-історика­ іншої сторони». Першорядне врахування україн- DOI 10.15421/26200214

ських інтересів яскраво виявилося в 1618 р., коли Простір ментального світу запорожців ви- 173 Петро Сагайдачний на прохання поляків визволити кликав інтерес у вченого-­історика й надалі. Вже королевича Владислава з-під Москви, висунув ряд за радянсько-комуністичних­ часів, коли в пе- вимог, зокрема такі, як розширення козацької тери- ріод форсованої індустріалізації нова влада ви- торії, свобода в Україні православної віри, збіль- рішила затопити дніпровські пороги і побудувати шення чисельності козацького війська та визнання Дніпрельстан, Д. І. Яворницький назавжди закар- з боку Польщі судової та адміністративної автономії бував для нащадків цей унікальний і неповторний України. Вкотре Петро Сагайдачний керувався саме природно-історичний­ комплекс в альбомі фотогра- інтересами українського народу, коли погодився до- фій з географічно-історичним­ нарисом «Дніпровські помогти польському королю в боротьбі з турками пороги» (Яворницький, Д. І., 2016). в 1621 р. і водночас висунув ряд умов, які стосува- Органічно поєднуючи історію та геогра- лися суверенності українства (Яворницький, Д. І., фію в процесі вивчення запорозької спільноти, 1991, с. 35, 39, 48). Д. І. Яворницький глибоко дослідив особливості Ментальні особливості світогляду українсько- ментального світу запорожців. Наукове вивчення й го народу, зокрема козацтва, відігравали першо- популяризація знань про козаків Д. І. Яворницьким рядну роль у діяльності гетьмана П. Сагайдачного, сприяли формуванню історичної та національ- світлий образ якого назавжди залишиться в пам’я- ної ідентичності нового покоління українців у бу- ті народу, адже він розширив козацьку територію, ремному ХХ ст. (Рильський, М., 2006, с. 85, 87; примножив чисельність козацького війська та пе- Костенко, А., 2006, с. 169–170; Гуменна, Д., 2006, ретворив козацьку справу із станової на загально- с. 98). народну (Яворницький, Д. І., 1991, с. 61, 62). Обговорення. Основні положення даної Д. І. Яворницький виступив на сторожі іс- статті були апробовані в ході IV Всеукраїнських торичної пам’яті українського, зокрема запо- Яворницьких наукових читань, присвячених 165-річ- розького, козацтва. У цьому сенсі вельми при- чю від дня народження академіка Д. І. Яворницького кметною є лекція професора перед студентами 6 листопада 2020 р. й опубліковані в тезах допо- Катеринославського університету «Україно-­руське відей даної конференції (Див.: IV Всеукраїнські козацтво перед судом історії», прочитана 20 ве- Яворницькі наукові читання, присвячені 165-річчю ресня 1918 р. (Яворницький, Д. І., 1918, арк. 1). від дня народження академіка Д. І. Яворницького В ній Дмитро Іванович виявив себе як український 06.11.2020 р. Тези доповідей. Дніпро, 2020. С. 12–16). вчений, який аргументовано опонував польським Висновки. Отже, наведений матеріал свідчить, та російським дослідникам історії козацтва і, на що, вивчаючи історію Запорозьких Вольностей, відміну від них, позитивно оцінив роль козацтва Дмитро Яворницький приділяв пильну увагу в історії (Яворницький, Д., 2010, с. 30–31, 36, 39). просторовому чиннику в ментальному світі запо- Д. І. Яворницький акцентував на тому, що україн- розьких козаків. Учений-­історик переконливо до- ське козацтво відстоювало рідну землю й рідну віру від нападників. Ця політична, соціальна, станова вів, що терени Степової України здавна належали і релігійна боротьба козаків проти поляків, турків Вольностям Війська Запорозького низового, мали та татар «породила дуже цікаве історичне пись- свої географічні межі, які впродовж століть мали менство, себто: багатий народний епос, драму, ко- певну динамічну змінюваність. Знавець історії медію і великий літописний матеріал», а поряд із Запорозьких Вольностей встановив, що простір цим «розвиток церковної драми, містерії та коме- ментального світу запорозького козацтва відпові- дії» (Яворницький, Д., 2010, с. 51–52). дав величезному степовому масиву, що пролягав Все це було породженням неповторного мен- уздовж обох берегів Дніпра. Дмитро Яворницький тального світу українського козацтва, його цілком широко використав дані гідрографії, топографії, певного простору. Вельми прикметно, що, зазнача- клімату, флори і фауни, господарства запорозького ючи першість запорозьких козаків в освоєнні сте- краю і зрозумів особливості цієї території, що мала пової України, що виявлялося у створенні в краї величезний вплив на ментальність запорожців – ​ зимівників та хуторів, впровадженні культури зем- вільних козаків, які побудували своє життя на са- леробства, у розвитку конярства, у запровадженні моврядних засадах, вели постійну боротьбу із вой­ чорноморсько-­азовського каботажного мореплав- овничими сусідами за права і вольності Запорожжя ства, торгівлі, Д. І. Яворницький цілком предмет- та інших українських земель. Д. І. Яворницький но спростував міф про культурно-цивілізаційну­ мі- розкрив просторові аспекти розмаїтого менталь- сію росіян, які зруйнували Запорозьку Січ і наса- ного світу запорожців, що породжував особливу дили в колишніх Запорозьких Вольностях кріпа- історичну енергетику, основу волелюбності й сили цтво (Яворницький, Д., 2010, с. 59–63). духу запорозького товариства. ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

174 Бібліографічні посилання Абросимова, С. В., 2007. Д. І. Яворницький в соці- Дінцельбахер, П., ред., 2004. Історія європейської альному контексті Наддніпрянщини кінця ХІХ – початку ментальності. Львів: Літопис. ХХ ст. В: Світленко, С. І. відп. ред, 2007. Наддніпрянська Іщенко, Д., 2013. Колективні генеалогії, національні Україна: історичні процеси, події, постаті. Збірник. ідентичності та конструювання ментальних мап. Ейдос. наукових праць. Дніпропетровськ: Видавництвово Дні- Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 7, пропетровського національного університету, вип. 5, с. 142–150. с. 20–31. Колесник, І., 2013. Ментальні мапи як інструмен- Бондаренко, Г., 1998. Історичне пізнання: питання тарій історика. Ейдос. Альманах теорії та історії іс‑ теорії і практики. Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. держ. торичної науки, вип. 7, с. 159–168. ун-ту ім. Лесі Українки, 189 с. Кононенко, В., 2013. Уявна географія у свідомості Бродель, Ф., 2013. Простір та історія. В: Бродель, Ф., авторів «Договорів та постанов» 1710 р. Ейдос. Альманах 2013. Ідентичність Франції. [у 3 кн.]. Переклад з франц. теорії та історії історичної науки, вип. 7, с. 110–122. Світлани Глухової. Київ: Видавництво Жупанського, Костенко, А., 2006. В гостях у характерника Січі кн. 1. Запорізької. В: Чабан, М., упоряд, 2006. Сучасники про Будзар, М., 2011/2012. Культурний простір пансько- Д. І. Яворницького. 2-ге вид., доп. Київ: Ярославів Вал, го маєтку межі ХІХ–ХХ ст.: трансформації матеріально-­ с. 169–176. духовного наповнення (на матеріалі садиби Рахманових Куций, І., 2013. «Захід» і «Схід» на ментальних у селі Вейсбахівка). Ейдос. Альманах теорії та історії картах українських істориків Східної Галичини ХІХ ст. історичної науки, вип. 6, с. 300–311. Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки, Галь, Б., 2013. Геоконцепт «Малоросія» на мен- вип. 7, с. 18–31. тальних мапах ХVІІІ – першої​ половини ХІХ ст. Ейдос. Масненко, В., 2013. Уявлені просторові образи Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 7, України та її сусідів на ментальній карті В’ячеслава Ли- с. 93–109. пинського. Ейдос. Альманах теорії та історії історичної Гуменна, Д., 2006. Дар Евдотеї. В: Чабан, М., упо- науки, вип. 7, с. 59–77. ряд., 2006. Сучасники про Д. І. Яворницького. 2-ге вид., Орлик, П., 2006. Конституція, маніфести та лі‑ доп. Київ: Ярославів Вал.. тературна спадщина. Вибрані твори. Керівник проєкту Гумилев, Л. Н., 1990. География этноса в исто‑ В. Яременко. Упорядкування і примітки М. Трофимчука, рический период, Ленинград: Наука Ленинградское от- В. Шевчука. Київ: МАУП. деление, 280 с. Панч, П., 2006. Наближав до нас Запорозьку Січ. В: Ващенко, В., 2013. «Ментальна географія» епохи Чабан, М., упоряд, 2006. Сучасники про Д. І. Яворниць‑ Модерну: конструювання М. Грушевським «історичного кого. 2-ге вид., доп. Київ: Ярославів Вал, с. 99. простору» України, Європи та Росії. Ейдос. Альманах Папакін, Г., 2011/2012. Тростянець: націокультур- теорії та історії історичної науки, вип. 7, с. 32–58. ний простір родини Скоропадських. Ейдос. Альманах Венгер, Н., 2013. Особенности формирования мен- теорії та історії історичної науки, вип. 6, с. 288–299. тальных карт «народа в пути». Ейдос. Альманах теорії Грибовський, В. В., Мільчев, В. І. та Синяк, І. Л., та історії історичної науки, вип. 7, с. 123–141. упоряд., 2009. Петро Калнишевський та його доба. Вьоллер, Б., 2011/2012. Галичина як проблема ге- Збірник документів та матеріалів. Київ. ографічної інтеграції: місце коронного краю на мен- Посохов, С., 2011/2012. «Університетський про- тальних картах у німецькій та австрійській географії стір»: трактування, думки, акценти (на матеріалах ро- ХІХ – початку​ ХХ ст. Ейдос. Альманах теорії та історії сійських університетів ХVІІІ – ​першої половини ХІХ історичної науки, вип. 6, с. 269–287. століття). Ейдос. Альманах теорії та історії історичної Вьоллер, Б., 2013. Історики-­конструктори Європи. науки, вип. 6, с. 239–248. Стратегії ментального картографування в українській Рильський, М., 2006. Запорозький характерник. історіографії ХІХ ст. Ейдос. Альманах теорії та історії В: Чабан, М., упоряд, 2006. Сучасники про Д. І. Явор‑ історичної науки, вип. 7, с. 78–92. ницького. 2-ге вид., доп. Київ: Ярославів Вал, с. 85–88. Дяченко, Н. Л., 2019. Застосування теорії мен- Світленко, С., 2018. «Свої» і «чужі» символи тальних просторів і блендингу до аналізу текстів історичної пам’яті у світогляді та творчій спадщині французьких лічилок (на матеріалі твору Nous n’irons Д. І. Яворницького. В: Світленко, С. І., 2018. Українське plus aux bois). Science and Education a New Dimension. ХІХ століття: етнонаціональні, інтелектуальні та Philology, VII (58), Issue: 194, Feb, pp. 23–25. Доступно: історіософські контексти. Збірник наукових праць. https://seanewdim.com/uploads/3/4/5/1/34511564/httpsdoi. Дніпро: Ліра, с. 357–369. org10.31174send-ph2019–194vii58–05.pdf [Дата звернен- ня: 10.08.2020]. Стасевська О. А., 2017. «Ментальний простір» укра- їнського суспільства: філософсько-культурологічний­ Зашкільняк, Л., 2013. Уявлення українських інте- дискурс. Вісник Національного університету «Юридична лектуальних еліт першої половини ХІХ ст. про Східну академія України імені Ярослава Мудрого». № 3 (34), Європу та її історичні поділи. Ейдос. Альманах теорії с. 111–122. та історії історичної науки, вип. 7, с. 7–17. Суздаль, М., 2011/2012. Кибинці – ​резиденція ве- ликого чиновника як соціокультурний локос. Ейдос. DOI 10.15421/26200214

Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 6, Яворницький, Д. І., 2016. Дніпрові пороги. Альбом 175 с. 312–321. фотографій з географічно-­історичним нарисом. Харків: Темченко, А., 2011/2012. Центр і периферія: дина- Видавець Савчук О. О., 194 с. міка творення (обрядового) простору. Ейдос. Альманах Яворницький, Д., 2004 а. Збірник матеріалів до теорії та історії історичної науки, вип. 6, с. 260–268. історії запорозьких козаків. В: Яворницький, Д., 2005. Топольський, Є., 2012. Як ми пишемо і розуміємо Твори. У 20 т. Київ; Запоріжжя: Тандем–У, т. 1, с. 37–334. історію. Таємниці історичної нарації. Київ: Вид-во Яворницький Д. І., 1990. Іван Дмитрович Сірко, К.І.С., 400 с. славний кошовий отаман військ запорозьких низових Щукин, В., 2011/2012. Древнерусский город как козаків. Дніпропетровськ: Промінь, 1990. 190 с. культурная проблема. Исторический обзор. Ейдос. Яворницький, Д. І., 1990 а. Історія запорозьких Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 6, козаків. У 3 т. Київ: Наук. думка, т. 1. с. 204–238. Яворницький, Д. І., 1990 б. Історія запорозьких Еварницький, Д. І. (Яворницький, Д. І.), 1995. За‑ порожжя в залишках старовини і переказах народу. В козаків. У 3 т. Київ: Наук. думка, т. 2. 2-х ч. Упоряд., текстол. інтерпр., передм. М. М. Олій- Яворницький, Д. І., 1990 в. Історія запорозьких ник-Шубравської. Київ, Веселка. козаків. У 3 т. Київ: Наук. думка, т. 3. Эварницкий, Д. И., 1898. По слѣдамъ запорожцевъ. Яворницький, Д., 2004 б. Нариси з історії запороз- Санкт-­Петербург, Типо-лит. и фотот. П. И. Бабкина, 336 с. ьких козаків та Південної України. В: Яворницький, Д., Доступно: http://elib.shpl.ru/ru/nodes/28310-evarnitskiy- 2005. Твори. У 20 т. Київ; Запоріжжя: Тандем–У, т. 1, с. d-i-po-sledam-zaporozhtsev-ocherki-i-rasskazy-spb­ ‑1898 221–334. [Дата звернення: 10.08.2020]. Яворницький Д. І., 1918. Україно-руське козацтво Яворницька, С., 2006. Академік Д. І. Яворницький. перед судом історії. № 22039. Комплексний фонд «Лі- В: Чабан, М., упоряд, 2006. Сучасники про Д. І. Явор‑ тературні матеріали». Зібрання літературних творів і ницького. 2-ге вид., доп. Київ: Ярославів Вал, с. 10–16. документів початку ХІІ – ХХ ст. Ф. І. Київ: Відділ фондів Яворницький, Д., 2005. Вільності запорізьких ко- рукописної спадщини. Інститут рукопису. Національна заків: історико-топографічний нарис. В: Яворницький, бібліотека України ім. В. І. Вернадського, арк. 1–33. Д., 2005. Твори. У 20 т. Київ; Запоріжжя: Тандем–У, т. 2. Яворницький, Д., 2010. Україно‑руське козацтво Яворницький, Д. І., 1991. Гетьман Петро Кона‑ перед судом історії. Упорядкування, авторська вступна шевич Сагайдачний. Передмова, коментарі та примітки стаття та наукове редагування В. Якимович. Львів, 68 с. Г. Я. Сергієнка. Дніпропетровськ: Січ. References Abrosymova, S. V., 2007. D. I. Yavornyts’kyy v Hal’, B., 2013. Heokontsept «Malorosiya» na sotsial’nomu konteksti Naddnipryanshchyny kintsya mental’nykh mapakh ХVIII – ​pershoyi polovyny ХІХ st. ХІХ – pochatku ХХ st. [D.I. Yavornytsky in the social [Geoconcept of «Little Russia» on the mental maps of the context of the Dnieper Ukraine at the end of the 19th and eighteenth – ​first half of the nineteenth century]. Eydos. the beginning of the 20th century]. In: Svitlenko, S. I., Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. ed., 2007, Naddniprianska Ukraina: istorychni protsesy, Almanac on Theory and History of Historical Science], podii, postati [Naddniprianska Ukraina: historical issue 7, pp. 93–109 (in Ukrainian). processes, events, personalities]. Collection of scientific Humenna, D., 2006. Dar Evdoteyi [The gift of works. Dnipropetrovs’k: Vydnytstvo Dnipropetrovskoho Eudotheus]. In: Chaban M., compiler, 2006. Suchasnyky natsionalnoho univbersytetu, issue 5, pp. 20–31 (in pro D. I. Yavornyts’koho [Contemporaries about Ukrainian). D. I. Yavornytsky]. 2nd ed., add. Kyiv: Yaroslaviv Val, 98 p. Bondarenko, H., 1998. Istorychne piznannya: pytannya (in Ukrainian). teoriyi i praktyky [Historical knowledge: questions of theory Humylev, L. N., 1990. Heohrafyya etnosa v and practice]. Luts’k: Red.-vyd. vidd. Volyn. derzh. un-tu ystorycheskyy peryod [Geography of the ethnos in the im. Lesi Ukrayinky, 189 p. (in Ukrainian). historical period], Lenynhrad: Nauka Lenynhradskoe Brodel’, F., 2013. Prostir ta istoriya [Space and history]. otdelenye, 280 p. (in Russian). Brodel’, F., 2013. Identychnist’ Frantsiyi [Identity of France]: Vashchenko, V., 2013. «Mental’na heohrafiya» epokhy in 3 volumes. Translation from French Svitlany Hlukhovoyi. Modernu: konstruyuvannya M. Hrushevs’kym «istorychnoho Kyyiv: Vydavnytstvo Zhupans’koho, vol. 1 (in Ukrainian). prostoru» Ukrayiny, Yevropy ta Rosiyi [«Mental Geography» Budzar, M., 2011/2012. Kul’turnyy prostir of the Modern Age: M. Hrushevsky’s construction of the pans’koho mayetku mezhi ХІХ–ХХ st.: transformatsiyi «historical space» of Ukraine, Europe and Russia]. Eydos. material’no-dukhovnoho napovnennya (na materiali Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. sadyby Rakhmanovykh u seli Veysbakhivka) [Cultural Almanac on Theory and History of Historical Science], space of the lord’s estate at the turn of the XIX–XX issue 7, pp. 32–58 (in Ukrainian). centuries: transformations of material and spiritual content Venher N., 2013. Osobennosty formyrovanyya (on the material of the Rakhmanov estate in the village mental’nykh kart «naroda v puty» [Features of the formation of Weisbachivka)]. Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi of mental maps «people on the way»]. Eydos. Al’manakh istorychnoyi nauky [Eidos. Almanac on Theory and History teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. Almanac on of Historical Science], issue 6, pp. 300–311 (in Ukrainian). ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 163–177

176 Theory and History of Historical Science], issue 7, pp. 123– about D. I. Yavornytsky] / uporyad. M. Chaban. 2 vyd., dop. 141 (in Russian). Kyyiv: Yaroslaviv Val, pp.169–176 (in Ukrainian). V’oller, B., 2011/2012. Halychyna yak problema Kutsyy, I., 2013. «Zakhid» i «Skhid» na mental’nykh heohrafichnoyi intehratsiyi: mistse koronnoho krayu na kartakh ukrayins’kykh istorykiv Skhidnoyi Halychyny ХІХ mental’nykh kartakh u nimets’kiy ta avstriys’kiy heohrafiyi st. [«West» and «East» on the mental maps of Ukrainian ХІХ – pochatku​ ХХ st. [Galicia as a problem of geographical historians of Eastern Galicia in the XIX century]. Eydos. integration: the place of the crown land on mental maps in Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. German and Austrian geography of the XIX – ​early XX Almanac on Theory and History of Historical Science], centuries]. Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi issue 7, pp. 18–31 (in Ukrainian). nauky [Eidos. Almanac on Theory and History of Historical Masnenko, V., 2013. Uyavleni prostorovi obrazy Science], issue 6, pp. 269–287 (in Ukrainian). Ukrayiny ta yiyi susidiv na mental’niy karti V’yacheslava V’oller, B., 2013. Istoryky-konstruktory­ Yevropy. Lypyns’koho [Spatial images of Ukraine and its neighbors Stratehiyi mental’noho kartohrafuvannya v ukrayins’kiy are presented on the mental map of Vyacheslav Lypynsky]. istoriohrafiyi ХІХ st. [European historians-designers.­ Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky Strategies of mental mapping in the Ukrainian historiography [Eidos. Almanac on Theory and History of Historical of the XIX century]. Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi Science], issue 7, pp. 59–77 (in Ukrainian). istorychnoyi nauky [Eidos. Almanac on Theory and History Orlyk, P., 2006. Konstytutsiya, manifesty ta literaturna of Historical Science], issue 7, pp. 78–92 (in Ukrainian). spadshchyna: Vybrani tvory [Constitution, Manifestos and Dyachenko, N. L., 2019. Zastosuvannya teoriyi Literary Heritage: Selected writings]. Project Manager mental’nykh prostoriv i blendynhu do analizu tekstiv V. Yaremenko; Arrangements and notes M. Trofymchuka, frantsuz’kykh lichylok (na materiali tvoru Nous n»irons V. Shevchuka. Kyiv: MAUP (in Ukrainian). plus aux bois) [Application of the theory of mental spaces Panch, P., 2006. Nablyzhav do nas Zaporoz’ku Sich and blending to the analysis of texts of French counters [Zaporizhzhya Sich was approaching us]. In: Chaban M., (on the material of the work Nous n’irons plus aux bois)]. compiler, 2006. Suchasnyky pro D. I. Yavornyts’koho Science and Education a New Dimension. Philology, VII [Contemporaries about D. I. Yavornytsky]. 2nd ed., add. (58), Issue: 194, Feb, 23–25. Available at: https://seanewdim. Kyiv: Yaroslaviv Val, 99 p. (in Ukrainian). com/uploads/3/4/5/1/34511564/httpsdoi.org10.31174send- Papakin, H., 2011/2012. Trostyanets’: natsiokul’turnyy ph2019–194vii58–05.pdf [Accessed: 10.08.2020] prostir rodyny Skoropads’kykh [Trostyanets: the national-­ (in Ukrainian). cultural space of the Skoropadsky family]. Eydos. Al’manakh Zashkil’nyak, L., 2013. Uyavlennya ukrayins’kykh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. Almanac on intelektual’nykh elit pershoyi polovyny ХІХ st. pro Theory and History of Historical Science], issue 6, pp. 288– Skhidnu Yevropu ta yiyi istorychni podily [Representation 299 (in Ukrainian). of Ukrainian intellectual elites of the first half of the XIX Hrybovs’kyy V. V., Mil’chev V. I., Synyak I. L., century. about Eastern Europe and its historical divisions]. compiler, 2009. Petro Kalnyshevs’kyy ta yoho doba [Peter Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky Kalnyshevsky and his time]. Collection of documents and [Eidos. Almanac on Theory and History of Historical materials. Kyiv, 432 p. (in Ukrainian). Science], issue 7, pp. 7–17 (in Ukrainian). Posokhov, S., 2011/2012. «Universytet·s’kyy prostir»: Dintsel’bakher, P., edition 2004. Istoriya yevropeys’koyi traktuvannya, dumky, aktsenty (na materialakh rosiys’kykh mental’nosti [History of the European mentality]. L’viv: universytetiv ХVIII – ​pershoyi polovyny ХІХ stolittya) Litopys (in Ukrainian). [«University space»: interpretation, thoughts, accents (on the Ishchenko, D., 2013. Kolektyvni henealohiyi, materials of Russian universities of the XVIII – ​first half natsional’ni identychnosti ta konstruyuvannya mental’nykh of the XIX century)]. Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi map [Collective genealogies, national identities and istorychnoyi nauky [Eidos. Almanac on Theory and History construction of mental maps]. Eydos. Al’manakh teoriyi of Historical Science], issue 6, pp. 239–248 (in Ukrainian). ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. Almanac on Theory Ryl’s’kyy, M., 2006. Zaporoz’kyy kharakternyk and History of Historical Science], issue 7, pp. 142–150 [Zaporozhian character]. In: Chaban M., compiler, 2006. (in Ukrainian). Suchasnyky pro D. I. Yavornyts’koho [Contemporaries Kolesnyk, I., 2013. Mental’ni mapy yak instrumentariy about D. I. Yavornytsky]. 2nd ed., add. Kyiv: Yaroslaviv istoryka [Mental maps as a tool of the historian]. Eydos. Val, pp. 85–88 (in Ukrainian). Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. Svitlenko, S., 2018. «Svoyi» i «chuzhi» symvoly Almanac on Theory and History of Historical Science], istorychnoyi pam»yati u svitohlyadi ta tvorchiy spadshchyni issue 7, pp. 159–168 (in Ukrainian). D. I. Yavornyts’koho [«Own» and «foreign» symbols of Kostenko, A., 2006. V hostyakh u kharakternyka historical memory in the worldview and creative heritage Sichi Zaporiz’koyi [Visiting the character of the of D. I. Yavornytsky]. In: Svitlenko, S., 2018. Ukrayins’ke Zaporizhzhya Sich]. In: Chaban M., compiler, 2006. ХІХ stolittya: etnonatsional’ni, intelektual’ni ta istoriosofs’ki Suchasnyky pro D. I. Yavornyts’koho [Contemporaries konteksty [Ukrainian XIX century: ethno-national, about D. I. Yavornytsky]. 2nd ed., add. Kyiv: Yaroslaviv intellectual and historiosophical contexts]. Collection of Val, pp.169–176 (in Ukrainian). scientific works. Dnipro: Lyre, pp. 357–369 (in Ukrainian). Kostenko, A., 2006. V hostyakh u kharakternyka Sichi Stasevs’ka O. A., 2017. «Mental’nyy prostir» Zaporiz’koyi [Visiting the character of the Zaporizhzhya ukrayins’koho suspil’stva: filosofs’ko-kul’turolohichnyy Sich]. Suchasnyky pro D. I. Yavornyts’koho [Contemporaries dyskurs [«Mental space» of Ukrainian society: philosophical DOI 10.15421/26200214 and cultural discourse]. Visnyk Natsional’noho universytetu Yavornyts’kyy, D. I., 1991. Het’man Petro 177 «Yurydychna akademiya Ukrayiny imeni Yaroslava Konashevych Sahaydachnyy [Hetman Petro Konashevich Mudroho» [Bulletin of the National University «Yaroslav Sagaidachny]. Preface, comments and notes H. Ya. the Wise Law Academy of Ukraine»]. No 3 (34), pp. 111–122 Serhiyenka. Dnipropetrovs’k: Sich, 70 p. (in Ukrainian). (in Ukrainian). Yavornyts’kyy, D. I., 2016. Dniprovi porohy. Al’bom Suzdal’, M., 2011/2012. Kybyntsi – ​rezydentsiya fotohrafiy z heohrafichno-­istorychnym narysom [Dnieper velykoho chynovnyka yak sotsiokul’turnyy lokos [Kybyntsi rapids. Album of photos with geographical and historical is the residence of a great official as a socio-­cultural locus]. sketch]. Kharkiv: Vydavets’ Savchuk O. O., 194 p. Eydos. Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky (in Ukrainian). [Eidos. Almanac on Theory and History of Historical Yavornyts’kyy, D., 2004. Zbirnyk materialiv do istoriyi Science], issue 6, pp. 312–321 (in Ukrainian). zaporoz’kykh kozakiv. Tvory [Collection of materials on the Temchenko, A., 2011/2012. Tsentr i peryferiya: history of the Zaporozhian Cossacks. Writings]: u 20 t. / dynamika tvorennya (obryadovoho) prostoru [Center and holov. red. kol.: Pavlo Sokhan’ – ​holov. red. [ta in.]. Vol 1. periphery: the dynamics of creation (ritual) space]. Eydos. Kyyiv; Zaporizhzhya: Tandem–U, pp. 37–334 (in Ukrainian). Al’manakh teoriyi ta istoriyi istorychnoyi nauky [Eidos. Yavornytskyi D. I., 1990. Ivan Dmytrovych Sirko, Almanac on Theory and History of Historical Science], slavnyi koshovyi otaman viisk zaporizkykh nyzovykh kozakiv issue 6, pp. 260–268 (in Ukrainian). [Ivan Dmitrievich Sirko, the glorious Kosh ataman of the Topol’s’kyy, Y., 2012. Yak my pyshemo i rozumiyemo troops of the Zaporozhian lower Cossacks]. Dnipropetrovs’k: istoriyu [How we write and understand history]. Tayemnytsi Promin’, 190 p. (in Ukrainian). istorychnoyi naratsiyi [Secrets of historical narrative]. Kyiv: Yavornyts’kyy, D. I., 1990 a. Istoriya zaporoz’kykh K.I.S., 400 pp. (in Ukrainian). kozakiv [History of the Zaporozhian Cossacks]: in 3 volumes. Shchukin, V., 2011/2012. Drevnerusskiy gorod kak Kyiv: Naukova dumka, Vol. 1, 592 p. (in Ukrainian). kul’turnaya problema. Istoricheskiy obzor [Ancient Russian Yavornyts’kyy, D. I., 1990 b. Istoriya zaporoz’kykh city as a cultural problem. Historical overview]. Eydos. kozakiv [History of the Zaporozhian Cossacks]: in 3 volumes. Al’manakh teorії ta іstorії іstorichnoї nauki [Eidos. Almanac Kyiv: Naukova dumka, Vol. 2, 560 p. (in Ukrainian). on Theory and History of Historical Science], issue 6, Yavornyts’kyy, D. I., 1990 v. Istoriya zaporoz’kykh pp. 204–238 (in Russian). kozakiv [History of the Zaporozhian Cossacks]: in 3 volumes. Evarnyts’kyy, D. I. (Yavornyts’kyy, D. I.), 1995. Kyiv: Naukova dumka, Vol. 3, 560 p. (in Ukrainian). Zaporozhzhya v zalyshkakh starovyny i perekazakh narodu Yavornyts’kyy, D., 2004 b. Narysy z istoriyi [Zaporozhye in the remnants of antiquity and folk tales]. zaporoz’kykh kozakiv ta Pivdennoyi Ukrayiny [Essays Ch. I–II. Сompiler M. M. OliynykShubravs’koyi. Kyiv, on the history of the Zaporozhian Cossacks and Southern Veselka (in Ukrainian). Ukraine. Writings]. In: Yavornyts’kyy, D., 2005. Tvory Evarnitskiy, D. I., 1898. Po sledam zaporozhtsev [In [Essays]. in 20 volumes. Kyiv; Zaporizhzhya: Tandem–U, the footsteps of the Cossacks]. Sankt-­Peterburg, Tipo-lit. Vol. 1, pp. 221–334 (in Ukrainian). i Fotot. P. I. Babkina, 336 p. Available at:http://elib.shpl.ru/ Yavornyts’kyy D. I., 1918. Ukrayino-rus’ke kozatstvo ru/nodes/28310-evarnitskiy-d-i-po-sledam-­zaporozhtsev- pered sudom istoriyi [Ukrainian-Russian Cossacks before the ocherki-i-rasskazy-spb‑1898 [Accessed: 10.08.2020] court of history]. no. № 22039. F. I. Viddil fondiv rukopysnoi (in Russian). spadshchyny. Instytut rukopysu. Natsionalna biblioteka Yavornyts’ka, S., 2006. Akademik D. I. Yavornyts’kyy Ukrayiny im. Vernadskoho [Department of Manuscript [Academician D. I. Yavornitsky]. In: Chaban M., compiler, Heritage Funds. Manuscript Institute National Library of 2006. Suchasnyky pro D. I. Yavornyts’koho [Contemporaries Ukraine named after V. I. Vernadsky] (in Ukrainian). about D. I. Yavornytsky]. 2nd ed., add. Kyiv: Yaroslaviv Val, Yavornyts’kyy, D., 2010. Ukrayino-rus’ke kozatstvo pp. 10–16 (in Ukrainian). pered sudom istoriyi [Ukrainian-Russian Cossacks before the Yavornyts’kyy, D., 2005. Vil’nosti zaporiz’kykh court of history]. Arranging, author’s introductory article and kozak: istoryko-¬topohrafichnyy narys [Essays on the scientific editing V. Yakymovych. L’viv, 68 p. (in Ukrainian). history of the Zaporozhian Cossacks and Southern Ukraine. Writings]. In: Yavornyts’kyy, D., 2005. Tvory [Essays]. Kyiv; Zaporizhzhya: Tandem–U, Vol. 2 (in Ukrainian). 178 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 178–187 DOI 10.15421/26200215 http://www.uha.dp.ua УДК 929 Коваленко – ​Рильський [82–1: 82–6: 94 (477)] Максимом Рильським, в основі яких – обопільний інтерес до перекладання українською мовою «Слова о Олекса Коваленко та Максим полку Ігоревім». Перекладачі пам’ятки давньоруської літератури обмінювалися думками стосовно перекладу, Рильський: дискурс взаємин які стали поштовхом до подальшої творчої роботи обох в епістолярному діалозі літераторів. У ході спілкування М. Т. Рильським були враховані зауваження, зроблені О. В. Коваленком до Н. М. Буланова його перекладу, що вийшов друком у 1952 р. Тривала кандидат історичних наук комунікація між фаховим перекладачем та аматором ORCID 0000-0002-9817-3668 ґрунтувалася також на подібності життєвого досвіду, ResearcherID: G‑8644-2019 етнологічних зацікавленнях, колі спільних знайомих [email protected] та інтересів. Практичне значення: результати дослідження можуть використовуватись при Музей історії міста Кам’янське розробці спецкурсів та у краєзнавчих навчальних проспект Свободи, 39, м. Кам’янське, проєктах. Наукова новизна:вперше введено до Україна, 51935 наукового обігу епістолярну спадщину О. В. Коваленка та М. Т. Рильського, що дало можливість доповнити їхні Анотація. Мета статті: на основі епістолярної інтелектуальні біографії картиною взаємних стосунків. спадщини висвітлити взаємини відомого у Акцентовано увагу на постаті О. В. Коваленка, Наддніпрянській Україні літератора, перекладача, ентузіаста-перекладача «Слова о полку Ігоревім», культурно-громадського діяча, лікаря за фахом праця якого отримала високу оцінку М. Т. Рильського. Олекси Коваленка з видатним українським поетом, Тип статті: аналітична. перекладачем М. Т. Рильським в історичному контексті 1940–1960-х рр. Методи дослідження: Ключові слова: Життєпис; Творчість; Взаємини; історико-біографічний, проблемно-хронологічний, Переклад; Епістолярій; «Слово о полку Ігоревім». пропосографічний. Основні результати: встановлено, що від середини 1940-х до початку 1960-х рр. існували Надійшла до редколегії 28.08.2020 постійні контакти між Олексою Коваленком та Прорецензована 26.09.2020 Рекомендована до друку 01.11.2020

© Буланова Н. М., 2020 179 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 178–187 DOI 10.15421/26200215 http://www.uha.dp.ua УДК 929 Коваленко – ​Рильський [82–1: 82–6: 94 (477)] интерес к переводу «Слова о полку Игореве» на украинский язык. Переводчики памятки Олекса Коваленко древнерусской литературы обменивались мнениями относительно перевода, что стало стимулом к и Максим Рыльский: дискурс дальнейшей творческой работе обоих литераторов. взаимоотношений в эпистолярном В ходе общения М. Т. Рыльским были учтены диалоге замечания, сделанные А. В. Коваленко к его переводу, опубликованному в 1952 г. Длительная Н. Н. Буланова коммуникация между профессиональным кандидат исторических наук переводчиком и любителем базировалась на ORCID 0000-0002-9817-3668 подобности жизненного опыта, этнологических ResearcherID: G‑8644-2019 интересах, круге общих знакомых и увлечений. [email protected] Практическое значение: результаты исследования могут использоваться во время разработки спецкурсов, Музей истории города Каменское а также в краеведческих учебных проектах. Научная проспект Свободы, 39, г. Каменское, новизна: впервые введено в научный оборот Украина, 51935. эпистолярное наследие А. В. Коваленко и М. Т. Рыльского, что позволило дополнить их Аннотация. Цель статьи: на основе эпистолярного интеллектуальные биографии картиной взаимных наследия раскрыть взаимоотношения известного в отношений. Акцентировано внимание на фигуре Надднепрянской Украине литератора, переводчика, А. В. Коваленко, энтузиаста-переводчика «Слова о культурно-общественного деятеля, врача по полку Игореве», работа которого получила высокую специальности Олексы Коваленко с выдающимся оценку М. Т. Рыльского. Тип статьи: аналитическая. украинским поэтом, переводчиком М. Т. Рыльским в историческом контексте 1940–1960-х гг. Методы Ключевые слова: Жизнеописание; Творчество; исследования: историко-биографический, проблемно- Взаимоотношения; Перевод; Эпистолярий; «Слово хронологический, пропосографический. Основные о полку Игореве». результаты: установлено, что на протяжении середины 1940-х – начала 1960-х гг. существовали Поступила в редколлегию 28.08.2020 Прорецензирована 26.09.2020 постоянные контакты между Олексой Коваленко и Рекомендована в печать 01.11.2020 Максимом Рыльским, в основе которых – обоюдный

© Буланова Н. Н., 2020 180 Universum Historiae et Archeologiae The Universe of History and Archeology Універсум історії та археології Универсум истории и археологии ISSN 2664–9950 (Print) ISSN 2707–6385 (Online) 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 178–187 DOI 10.15421/26200215 http://www.uha.dp.ua LCC DK508 critic, director of the Institute of Art Studies, folklore and ethnology M.T. Rylsky is highlighted in the historical Olexa Kovalenko and Maxim Rylsky: context of 1940s–1960s. Research methods. The basis of the research methodology is historical-biographical, problem- discourse of relationships in epistolary chronological, and рrosopographical. It is established that dialogue since 1944, for many years, there were constant contacts between O. Kovalenko and M. Rylsky. These contacts N. M. Bulanova were based on a mutual interest in translating «The Tale Ph. D. (History) of Igor’s Campaign». It is proved that the duration of ORCID 0000-0002-9817-3668 their communication was based on the similarity of life ResearcherID: G‑8644-2019 experience, the circle of common acquaintances and [email protected] interests. The practical significance. Research results can be used in the development of special courses and in local Museum of the History of Kamyanske, history educational projects. Scientific novelty: the source 39 Svobody avenue, Kamyanske base of the theme is expanded by the involvement of O. Kovalenko’s and M.T. Rylsky’s epistolary heritage. Type Abstract. The purpose of this articl is to highlight the of article: analytical. relationship between Oleksa Kovalenko, a well-known in the Dnieper Ukraine writer, translator, cultural and public Keywords: Oleksa Kovalenko; Maxim Rylsky; Biography; figure, and doctor, and a outstanding Ukrainian poet and Creativity; Relationship; Translation; Epistolary; «The translator, M. T. Rylsky, in the historical context of the 1940- Tale of Igor’s Campaign». 1960-s. The main results. On the basis of the epistolary heritage the relationship between the well-known in the Received 28.08.2020 Dnieper Ukraine writer, translator, cultural and public Reviewed 26.09.2020 figure, doctor by profession Oleksiy Kovalenko with the Accepted 01.11.2020 prominent Ukrainian poet, publicist, linguist, literary

© Bulanova N. M., 2020 DOI 10.15421/26200215

Постановка проблеми. Дослідження епісто- поза увагою комунікацію з діячами другого ряду, 181 лярної спадщини в контексті взаємин творчих осо- яким можна вважати О. В. Коваленка. бистостей, зокрема літераторів, надає можливості Мета дослідження полягає у розкритті взає- не тільки уточнити їхні біографії й реконструювати мин О. В. Коваленка з М. Т. Рильським в історично- літературний побут, естетичні погляди письменни- му контексті 1940–1960-х рр. на основі проблемно-­ ків, але й висвітлити історичний контекст, в якому хронологічного аналізу епістолярної спадщини. відбувалося спілкування цих діячів, а також охарак- Джерела. Дослідження спирається на комп- теризувати повсякденне життя, характерне для епо- лекс епістолярної спадщини, що зберігається хи. В цьому сенсі привертає увагу постать Олекси в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН Васильовича Коваленка (1881–1962 рр.), відомо- України. Переважна частина його опублікована го у Наддніпрянській Україні поета, перекладача, в монографії Н. Буланової «Зачарований Словом» культурно-­громадського діяча, лікаря-терапевта­ (Буланова, Н. М., 2012). Для загальної характеристи- за фахом. Перебуваючи на перехресті суспільно-­ ки необхідно зазначити, що епістолярій датується громадських процесів Наддніпрянщини ХХ ст. й по- 1944–1961 рр., складається з листів О. В. Коваленка пуляризуючи українську культуру, О. В. Коваленко до М. Т. Рильського, та листів М. Т. Рильського до підтримував тісні стосунки з відомими письмен- Коваленка, виявлених автором під час евристичної никами, вченими-мовознавцями,­ перекладача- роботи в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка ми, суспільно-­громадськими діячами тієї пори. НАН України. Окремою сторінкою комунікації можна вважа- Методологічною основою роботи стали уні- ти листування О. В. Коваленка з М. Т. Рильським версальні принципи історичного дослідження: на- (1895–1964 рр.) – ​відомим українським поетом-­ укової об’єктивності, історизму, критичного підхо- інтелектуалом, перекладачем, публіцистом, ученим-­ ду до джерел, що передбачають цілісний всебіч- академіком АН УРСР, який, починаючи від 1944 р., ний підхід до вивчення обраної теми. Застосування упродовж двадцяти років очолював академічний історико-­біографічного методу було зумовлено тим, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та що у центрі дослідження знаходяться взаємини кон- етнології. Незважаючи на різницю у віці, соціаль- кретних осіб. Завдяки проблемно-хронологічному­ ному статусі, освітньому рівні, листування між ді- методу вдалося структурувати досліджуваний іс- ячами тривало від 1944 р. фактично до самої смер- торичний матеріал, забезпечивши відтворення ті О. В. Коваленка у 1962 р. Листування мало при- подій, що мали місце в житті О. В. Коваленка та ватний характер, внаслідок чого багато історичних М. Т. Рильського, й еволюцію їхніх стосунків. У ро- фактів висвітлено там із значним ступенем достовір- боті автором використано також метод пропосогра- ності. Тому вивчення епістолярію О. В. Коваленка фії, який передбачає роботу з джерелами особового та М. Т. Рильського, як однієї з основних форм ко- походження: автобіографіями, щоденниками, спо- мунікації 1940–1960-х рр., відкриває нові можли- гадами та епістолярієм. Дана проблема висвітле- вості для розкриття раніше не відомих фактів біо- на переважно на основі епістолярних джерел, які графій цих особистостей, кола літературних та ін- дають широкий спектр пропосографічної інфор- ших інтересів, перекладацької діяльності, особли- мації стосовно захоплень, кола спілкування, вну- востей суспільно-­політичного життя. трішнього світу респондентів тощо. Історіографія. Інтерес до постаті Олекси Наукова новизна дослідження полягає в по- Коваленка почав формуватися наприкінці ХХ – на​ становці та розробленні актуальної для інтелекту- початку ХХІ ст., коли виходять наукові та краєзна- альної біографістики проблеми взаємин творчих вчі публікації Н. М. Буланової, Л. Г. Овчиннікової, особистостей в контексті історичної епохи, яка на Л. Г. Яценко, О. Ю. Слоневського (Буланова, Н. М., сьогодні в історичній науці всебічно й об’єктив- 2011; Буланова, Н. М., 2012; Овчиннікова, Л. Г., но не розкрита. Встановлено, що в основі твор- 2005; Слоневський, О. Ю., 2012; Яценко, Л. Г., чих стосунків діячів – ​робота над перекладом 2007), в яких досліджений його життєпис, творчі пам’ятки давньоруської літератури «Слово о пол- взаємини з Д. І. Яворницьким, інші аспекти діяльно- ку Ігоревім». Доповнено інтелектуальні біографії сті. У літературознавстві вже порушували тему жит- О. В. Коваленка та М. Т. Рильського картиною їх- тєвих і творчих взаємин М. Рильського з митцями ніх стосунків. Розширено джерельну базу теми за ра- та громадсько-культурними­ діячами (Агєєва, В. П., хунок залучення до наукового обігу епістолярної спад- 2012; Бернадська, Н. І., 2004; Беценко, Т., 2012; щини О. В. Коваленка та М. Т. Рильського. Жигун, С. В., 2012), однак автори переважно звер- Виклад основного матеріалу. Аналіз тають увагу на найближче оточення письменника – ​ епістолярної спадщини О. В. Коваленка та неокласиків та уцілілих після репресій, залишаючи М. Т. Рильського за період 1944–1962 рр. дає під- стави зробити висновок про стабільно тривалі ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 178–187

182 взаємини цих творчих особистостей, незважаю- порослий комишем і лататтям став… Босі діти з за- чи на різницю у віці, освітньому чи професійно- смаглими ногами, з пастушими торбинками через му рівні, велику завантаженість М. Т. Рильського плечі… Вечірні співи дівчат, що солодкою луною як академічного вченого. Від 1 грудня 1944 р., коли пливуть у далечінь, парубочі розгонисті пісні…» О. В. Коваленко отримав одну з перших відпові- (Рильський, М. Т., с. 57). Саме Романівка, де був ро- дей М. Т. Рильського, листування літераторів три- довий маєток Рильських, стала тим ареалом, який вало регулярно, фактично до самої смерті Олексія сформував талант майбутнього українського по- Васильовича у 1962 р. Ця сталість взаємин поясню- ета й ученого. Тадей Рильський за роки господа- ється як спільним захопленням пам’яткою давньо- рювання не лише виплатив батькові борги, але й руської літератури «Слово о полку Ігоревім», над перетворив Романівку на процвітаюче й заможне перекладом якої вони на той час паралельно працю- містечко. Іншим фактором, який вплинув на фор- вали, живучи у різних містах – Дніпродзержинську​ мування світогляду Максима Тадейовича, мож- та Києві, так і спорідненими сторінками біографії. на вважати революційні події 1917–1921 рр., про О. В. Коваленко народився в 1881 р. у с. Романкове що він уникав писати у своїх спогадах. У 1918 р. Катеринославського повіту – ​«старожитній ко- родину Рильських збільшовичені романівські се- зацькій місцевості, де зберігалися й передавалися ляни вигнали з родинного будинку, розграбували з покоління в покоління народні вірування та тра- та знищили безцінні архіви і бібліотеку батька –​ диції» (Буланова, Н. М., 2011, с. 92). Аналіз його Тадея Рильського (Ціон, В., с. 1). Очевидно, ці події життєвого шляху свідчить, що майбутній лікар сформували у М. Т. Рильського власне ставлення і літератор зростав у селянському середовищі, зав- до радянської влади, надовго залишивши почуття дяки чому у нього сформувалася любов до фоль- відторгнення нових реалій життя. клорної спадщини українського народу. Великий О. В. Коваленко закінчив церковнопарафіяльну­ вплив на формування світогляду Коваленка здійснив школу в селі Романкове, Катеринославську фельд- Д. І. Яворницький, з яким він познайомився під час шерську школу та Дніпропетровський медич- навчання у Катеринославській фельдшерській шко- ний інститут, отримавши фах лікаря-­терапевта лі. Незважаючи на власне скрутне становище, під (Буланова, Н. М., 2012, с. 15–16). М. Т. Рильський за час подій революції 1905 р. Дмитро Іванович прихи- наполяганням матері у 1915 р. вступив на медичний стив і переховував Олексу Коваленка, оскільки ос- факультет Київського університету Св. Володимира танній змушений був втікати від переслідувань жан- (Рильський, М., с. 1). Через два роки він перевівся дармів за участь у революційних подіях: «спілкую- на історико-­філологічний факультет Українського чись упродовж двох тижнів із Дмитром Івановичем народного університету, але згодом покинув і цей під час переховування в підвалі Катеринославського курс навчання, зайнявшись педагогічною діяль- музею ім. О. М. Поля, Коваленко був обізнаний ністю у школі, відкритій його батьком у рідному у багатьох його справах», допомагаючи вченому селі. До біографічних сюжетів, які сприяли трива- у його роботі (Буланова, Н. М., 2012, с. 23). В по- лості взаємин між двома діячами, належать трагіч- дальшому Олекса Коваленко став респондентом ні впливи тоталітарної системи, пов’язані з ареш- Дмитра Івановича, збираючи для нього різнома- тами та репресіями: М. Т. Рильский був арешто- нітні фольклорно-­етнографічні матеріали. ваний у 1931 р. та упродовж року утримувався Максим Тадейович походив з родини дворя- у Лук’янівській в’язниці. Піврічне ув’язнення змі- нина, українського інтелігента, відомого етногра- нило його як зовнішньо (він позбудеться вус, які фа, але мати його була простою неписьменною се- тюремщики висмикали, знущаючись над митцем) лянкою з села Романівки на Житомирщині. Його (Ціон, В., с. 3), так і морально – Максим​ Рильський дитинство минало серед книжок, музики, мисте- почав формувати з себе адепта радянської влади, цтва, з одного боку, і романівських краєвидів та відмовившись від образу модерніста. Це врятувало сільського оточення – з​ іншого. Максим Рильський його від сталінського терору, вписало в радянський писав в автобіографічному етюді «Із спогадів», що літературний канон. О. В. Коваленко пережив арешт він «успадкував від батька і братів замилування у 1938 р. У 1939 р., коли змінилося керівництво в народній пісні» (Рильський, М. Т., 1960, с. 57). ДПУ, його справу було переглянуто, за чим послі- У творчому та науковому доробку М. Рильського дувало звільнення з-під арешту (Буланова, Н. М., міститься багато спогадів про село Романівку – ко​ - 2012, с. 45–53). Незважаючи на власну українську лиску його дитячих і юнацьких років, де він пізнав ідентичність, після арешту Олекса Коваленко від- красу українського слова та українську ідентич- крито говорити чи писати про національну само- ність: «…кучерявий лісок на ледве помітному уз- свідомість не наважувався, уникаючи зайвих кон- гір’ї, білі хати й зелені сади понад річкою Унавою, тактів. На ці обставини він неодноразово натякав що, перетинена греблею, розливається в широкий, у листах Рильському, що дає підстави зробити ви- DOI 10.15421/26200215

сновок, що Максим Тадейович був добре обізна- лановитого хірурга, під час Другої світової війни: 183 ний з цими фактами біографії приятеля. «Сина, загиблого на фронті під час Отечественной Роки подальшого життя та діяльності як війни, не вернеш, то вже краще мені піти туди, до О. В. Коваленка, так і М. Т. Рильського проходили його. Як часто я згадую П. Я. Мирного: в його було в умовах жорсткого ідеологічного тиску. Партійною два сини – ​один загинув під час імперіалістичної владою в Україні регулярно проводились кампа- війни, а другий – громадянської»​ (Буланова, Н. М., нії, спрямовані проти творчої інтелігенції. Лише 2012, с. 126). упродовж 1946–1948 pp. ЦК КП(б)У ухвалив низ- У листах до М. Т. Рильського О. В. Коваленко ку постанов: «Про спотворення та помилки у ви- неодноразово звертався до свого дитинства, яке світленні історії літератури в книзі «Нариси істо- проходило серед козацьких могил у мальовничо- рії української літератури», «Про журнал сатири му селі Романковому: «Справді, я син селянина, і гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна», «Про де в сім’ї не було нікого письменного, крім мене. репертуар драматичних і оперних театрів УРСР Та й мене «оддали»» до школи, коли мені було вже і заходи до його поліпшення», «Про політичні по- 11 років, оддали тільки для того, щоб мене навчили милки та незадовільну роботу Інституту історії читати – ​вірніше, щоб я знав луморії (номери) та України Академії наук УРСР», «Про перевірку ви- вивіски на крамницях вмів читати, та щоб легше конання Спілкою письменників України постанови мені було вчити «словесність», як піду в москалі… ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград», І от, прямо з-під стріхи, з простої селянської хати, «Про стан і заходи поліпшення музичного мисте- до світлих читачів Науки, до Високої Грамоти, як цтва на Україні у зв’язку з постановою ЦК ВКП(б) ученик, – ​чи могло це не радувать?», – ​писав він «Про оперу «Большая дружба» Вано Мураделі» та 20 вересня 1953 р., абсолютно не соромлячись сво- ін. У названих документах спотворювалося куль- го коріння (с. 130–131). турне життя в Україні, зокрема література, мисте- Епістолярій О. В. Коваленка містить спога- цтво, стан історичної науки, близько сотні укра- ди про внучатого племінника Тараса Шевченка їнських діячів науки, культури і мистецтва було Фотія Красицького, в майстерні якого йому дове- звинувачено в українському буржуазному націо- лося побувати у 1906 р., коли він переховувався налізмі. Особливу завзятість у цій боротьбі прояв- у Києві від переслідування жандармів: «Давненько, ляв Л. Каганович, який у 1947 р. був першим се- «во время оно», а проще – весною​ 1906 року, мене кретарем ЦК КП(б)У, постійно провокуючи союз- доля (події 1905 р.) занесла в Київ. Виїхав я туди не керівництво, органи державної безпеки на по- першим пароплавом з Катеринослава з чужим літичні репресії проти національно-­патріотичних паспортом разом з одним учителем і Маркіяном сил в Україні. За цих умов єдиним способом ви- Олександровичем Ткаченком, батьком дружини живання стала зовнішня демонстрація вірності то- Дольд-Михайлика»­ (Буланова Н. М., 2012, с. 133). талітарному режимові. Натомість М. Т. Рильський у листі від 1 вересня Нарешті, їх об’єднували такі людські якості, 1959 р. порадив Коваленку писати спомини про як людяність та співчуття ближнім. Відомий факт, життя (Буланова Н. М., 2012, с. 276). Очевидно, що Коваленко, ризикуючи бути знову заарештова- Олекса Васильович дослухався до цієї поради й ним, прихистив Панаса Олійниченка, який повер- залишив кілька автобіографій, які висвітлюють нувся з ув’язнення напередодні нацистської оку- основні періоди його життя. пації (Буланова, Н. М., 2012, с. 54). Рильський та- «Був один час – ​хай не вертається – ​що я не кож неодноразово надавав допомогу літераторам, знаю, що зі мною діялось. І от тоді я знищив, спа- які поверталися з радянських таборів. Приміром, лив усе, що було, зоставив тільки «Шершень» та матеріально підтримав репресованого перекладача «Промінь», а то все огонь пожер. Як подумаю, Григорія Кочура (Іллєнко, І. О., с. 21). Визначаючи краще б я заподіяв яке каліцтво, та і не вернеш. особливості взаємин Коваленка та Рильського на Все було упаковане, вкладено в ящик і написа- основі епістолярію, варто враховувати, що листу- но: «Після моєї смерті одіслати в спецвідділ АН. вання відбувалося в умовах тоталітарної системи Невіджалована втрата» (Буланова Н. М., 2012, та адміністративного тиску на суспільство, зокре- с. 132); був один такий час – ​всі листи до мене ма творчу інтелігенцію. Дмитра Івановича я знищив, випадково збереглися Можна виділити три основні сюжетні лінії, тільки три коротеньких, які я передав Шаповалу» що проходять через весь епістолярій. По-перше, (Буланова Н. М., 2012, с. 138). Олекса Васильович це рефлексії О. В. Коваленка на події, які йому до- активно цікавився літературним життям. Про це велось пережити, як приватного, так і суспільно-­ свідчить той факт, що він запропонував доповнити громадського характеру. Олекса Васильович тяжко видання спогадів про Яворницького фотознімком переживав загибель старшого сина Володимира, та- першого і останнього номера газети «Запорожець», ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 178–187

184 який він зберігав як реліквію: «Це теж історія. ням роботи усіх установ АН УРСР, що існували Ставлення царської влади до української преси» до війни, Олекса Васильович започаткував лис- (Буланова Н. М., 2012, с. 138). тування з М. Т. Рильським, звернувшись до нього Описуючи власну подорож до Білгород-­ з проханням дати рецензію на переспів (Буланова, Дністровського, Коваленко звернув увагу на вар- Н. М., 2012, с. 274). Очевидно, М. Т. Рильський варське ставлення до природи: «А в Дніпровському порадив Коваленкові переслати переспів ди- лимані вже плесо, хоч і не густо, вкрито неживою ректору Інституту літератури О. І. Білецькому рибою» (Буланова Н. М., 2012, с. 137). Він вважав, (Буланова, 2012, с. 126), що Олекса Васильович що провина в цьому передусім керівництва заво- обіцяв зробити в листі від 1 вересня 1947 р. дів, яке байдуже ставились до природних ресурсів. Натомість М. Т. Рильський був розчулений напо- Епістолярій Коваленка до Рильського свідчить легливістю перекладача-­аматора, написавши 27 січ- про велику повагу до академічного вченого з боку ня 1962 р.: «Вірність ваша «Слову» просто зво- Олекси Васильовича. Коли трапився випадок, що рушлива» (Буланова, Н. М., 2012, с. 278). Очевидно, у 1961 р. він надіслав Максиму Тадейовичу лист із що вчений високо оцінював подвижницьку працю закресленими рядками, не забув вибачитися в на- Олексія Васильовича й широке коло його спіл- ступному листі за неохайність і пояснив, що закрес- кування, зауваживши в 1956 р. у листі до Поліни лив написане не випадково. Там містилася інфор- Трофимівни, що «крім академіка М. К. Гудзія, пе- мація про допомогу арештованому в 1905 р. това- рекладами О. Коваленка цікавився ще й інший вче- ришу Дмитру Карташову, якого Олекса Коваленко ний – С.​ І. Маслов» (Буланова, Н. М., 2012, с. 278). підтримував морально і матеріально, відправляю- Про щирі стосунки Коваленка з фаховими науков- чи гроші, книги, теплий одяг. Будучи від приро- цями свідчать вітання, які він отримував від них до ди скромною людиною, він вирішив прибрати ці ювілеїв, а також їх хвилювання за стан його здо- факти з написаного листа, щоб Рильський не по- ров’я, коли довго не було від нього листів. думав, що Коваленко хвалиться своїми вчинками Незважаючи на поважний вік, О. В. Коваленко (Буланова Н. М., 2012, с. 136). жваво цікавився дискусіями, що відбувалися в колі Другий сюжет епістолярної спадщини пов’я- мовознавців: «Болію за «Слово», і дуже був радий, заний з перекладом пам’ятки давньоруської лі- коли «М. К. Гудзій добре втер носа Югову за його тератури «Слово о полку Ігоревім», роботі над переспів (6–7 клас, «Советская книга», якщо не по- яким Коваленко віддав десятки років, знаходячи миляюсь). І чого той Югов так ратує проти міфоло- «в ній затишок, спочинок од повсякденних клопо- гічних персонажів «Слова»? (Буланова Н. М., 2012, тів, «анексій і контрибуцій». Скажу ще – ​«Слово» с. 126). Не проходили поза увагою Коваленка й по- зводило мене туди, куди б ворон і кістки моєї не дії літературного життя. Так, у 1952 р. він відзна- заніс» (Буланова, Н. М., 2012, с. 130). Вперше чив вихід друком «Шевченкової лексики» накладом з цією пам’яткою давньоруської літератури Олекса 500 примірників, висловлюючи незадоволення, що Васильович ознайомився ще в дитинстві під час зі збірки перекладів академічне видавництво ви- навчання в Романківському двокласному учили- лучило переклади Кендзьорського і Чернявського щі (Буланова, Н. М., 2012, с. 35). У 1906 р., пере- (Буланова, Н. М., 2012, с. 129). буваючи в Києві, він від Марії Грінченко довідав- Епістолярій свідчить, що Коваленко ретельно ся про невдалі спроби видання переспіву Панасом підходив до перекладу «Слова», вивчаючи народну Мирним «Дума про військо Ігореве», забороненого лексику, словники, й ділився з Рильським своїми царською цензурою. Відтоді мріяв прислужитися спостереженнями в цій царині. У 1952 р. вийшов літературі і видати цей переспів на власні кошти. друком переклад «Слова» М. Т. Рильського, і він В 1914 р. О. В. Коваленко зміг втілити свою мрію зробив зауваження Максиму Тадейовичу, достат- і переспів Панаса Мирного нарешті було надруко- ньо фахово аналізуючи лексику твору. Разом з тим вано (Буланова, Н. М., 2012, с. 37). Олекса Коваленко проявляв велику делікатність На початку 1920-х рр. Олекса Васильович від- у своїх спостереженнях над перекладом академіч- новив роботу над власним перекладом «Слова…» ного вченого: «Не гнівайтесь, Максиме Тадейовичу, українською мовою, перші несміливі кроки якої за мої недоречні зауваження до Вашого переспіву ним були здійснені у 1908 р. Зробивши низку ва- «Слова». Я надав свої особисті думки: а я ж не поет, ріантів, він неодноразово намагався видати свою не літературознавець, не філолог, і не мені гріш- роботу, звертаючись за допомогою до вчених-­ ному робить зауваження на Ваш переспів. Ви ж мовознавців, перекладачів, видавців, письменни- поет, як колись казали, з ласки Божої, про це знає ків. Практично відразу після вигнання нацистських увесь літературний світ, хто не знає Ваших ори- окупантів з Дніпродзержинська у жовтні 1943 р., гінальних поезій і перекладів» (Буланова, Н. М., з поверненням вчених з евакуації та відновлен- 2012, с. 129). У свою чергу, в листі від 14 березня DOI 10.15421/26200215

1961 р. Рильський писав: «Спасибі за поправки до 2012, с. 135), слідкував за колом читацьких інтересів 185 «Слова»: внесу їх у свій примірник. Це зворушли- М. Т. Рильського (у 1955 р. він писав про «Спогади ве свідчення Вашої любові до пам’ятника і до сво- Самчука Уласа», які читав Рильський). єї праці» (Буланова, Н. М., 2012, с. 276). Про активну громадянську позицію У 1952 р. Рильський ознайомився з переспівом О. В. Коваленка свідчить лист за 1955 р. У ньому О. В. Коваленка, й у свою чергу, висловив власні він обурювався, що редакція АН скоротила збір- міркування до його роботи, а в наступному році на- ник українських перекладів «Слова»: «Було б хоч писав рецензію та рекомендацію до друку. В листі у другому виданні (Бібліотека поета) вмістить їх від 21 січня 1961 р. Коваленко ділився з Рильським натомість перекладів І. Франка та Федьковича, радістю, що хтось із земляків-­літераторів пові- бо вони ж такі необроблені. А Федьковича «Плач домив його, що в Києві його переклад прийня- Ярославни», що надрукований вкінці книжки, не то до друку. З цього приводу Олекса Васильович можна було опустить. Яка краса! А який словар- дякував Рильському і рефлексував щодо досвіду ний «фонд» багатий! А метрика! Тільки борони у своїй роботі над «Словом»: «Заворожило, зача- боже виправлять діалектичні особливості! Люблю рувало воно мене своєю красою невмирущою ще я Федьковича – ​давно, ще в 1902 р. я не міг начи- з молодих літ. Знав я його ще в школі, а тільки не татися його «Оскресни, Бояне, присвітлий співа- пізнав я тоді краси його, і тільки блукаючим по че». Скільки там ліричних переспівів глибоких» Україні, набрів я в 1906 р. у громадській книгоз- (Буланова, Н. М., 2012, с. 131). Можливо, під впли- бірні на переспів Максимовича, і так він мені тоді вом Олекси Васильовича в 1959 р. Рильський спіль- сподобався. Хотілося самому придбати його, але но з С. І. Масловим запропонували АН УРСР вида- де не шукав, не знайшов: видання вичерпане дав- ти повну збірку українських перекладів «Слова…», но. Минуло скількись літ – ​все в роботі, в розго- але їх пропозиція залишилася на той час нереалі- ні, та вже нещадно прикувала мене тяжка хвороба зованою. до ліжка. Серед книжок читання під час хвороби Очевидно, Коваленко направляв Рильському у ліжку було і «Слово», і тоді я спробував його пе- свої поезії, оскільки відгуки на них зустрічають- рекладать. Перекладав і раніш, тільки не для дру- ся в окремих листах: «бадьорістю духу проникну- ку, а для того, щоб навчитись української мови… ті жартівливі поезії» (лист від 22 квітня 1961 р.). Наскільки бурхливі, много надзвичайні часи, упа- Направивши Максиму Тадейовичу фрагмент влас- ли пута, з українського слова» (Буланова, Н. М., ної поеми «Русалка», Олекса Васильович звернувся 2012, с. 134). до нього з проханням про розміщення твору у фоль- Під час нацистської окупації довоєнний пе- клорній збірці. Але найбільше уваги Коваленко реклад загинув практично повністю, але Олекса приділяв роботі над переспівом. Навіть у 1962 р., Васильович, не зважаючи на втрату, продовжив в останній рік свого життя, він писав в листі до перекладати, зробивши не менше, ніж 15 варіан- М. Рильського: «Сиджу над перекладом «Слова» тів: «Робота над «Словом» мене не втомлювала, бо (Буланова, Н. М., 2012, с. 140)», що свідчило про мила була моєму серцю. Я оригінал знаю майже його прагнення залишити у своїй творчій спадщи- напам’ять, отже, де б я не був – ​в дорозі, на робо- ні професійно досконалий переклад «Слова о пол- ті, вночі – ​в пам’яті перебігали поодиночні фраг- ку Ігоревім». менти і підбиралися до метрики «Слова», фрази. Третя сюжетна лінія епістолярної спадщини Бувало ніч, не спиться, або після сну, в думках пе- безпосередньо пов’язана з етнологічною діяль- релітають образи, звороти. Відкілясь візьметься ністю Рильського. Очевидно, у Коваленка упро- нова варіація на ту чи іншу фрази» (Буланова, Н. М., довж всього життя існувала потреба наукової ко- 2012, с. 134). мунікації. Свого часу він був кореспондентом Як свідчить листування, Коваленко розумів, Д. І. Яворницького (згадуючи про вченого, він на- що у порівнянні з професійними перекладача- зивав його «козацьким отаманом», «батьком»). Про ми чи письменниками йому не вистачає фахово- цей період свого життя також зустрічаються рефлек- сті, тому не ставив за мету перевершити переспів сії в листах: «У мене завжди була в кишені невели- С. Руданського, М. Максимовича чи В. Щурата, які ка книжечка записна і я заносив свої спостережен- відрізнялися великою ерудицією. Разом з тим він ня з поля фольклору та й не тілько одного тільки весь час намагався працювати над своїм освітнім фольклору» (Буланова, 2012, с. 143). Він відправ- рівнем, вивчаючи інші твори, приміром, переспів ляв також Яворницькому багато слів, вибраних із «Плача Ярославни» В. Адріанової-Перетц,­ звертав- творів знавців української мови: «Збирання етно- ся до словників О. Потебні, читав «Народні балади графічного і словарного матеріалу не така проста Закарпаття», захоплюючись лексикою творів: «Яке річ, як декому здається» (Буланова, Н. М. с. 143). багатство мови: звороти, героїка» (Буланова, Н. М., Цю традицію О. Коваленко продовжив і у взаєми- ISSN 2664-9950 (Print) Universum Historiae et Archeologiae. 2020. Vol. 3(28). Issue 2, pp. 178–187

186 нах з М. Рильським, намагаючись заповнити цим Дмитра Івановича. У відповідь М. Рильський в ли- спілкуванням існуючий вакуум після смерті Дмитра сті від 12 вересня 1961 р. зазначав, що «збірник Івановича. Не випадково вчений дякував йому й пам’яті Яворницького лежить у мене на столі, та повідомляв: «Ваші дуже інтересні словниково-­ ніяк не доберусь до нього. А хочеться написати про фразеологічні матеріали пересилаю у відділ словни- Дмитра Івановича добрі слова!» (Буланова, Н. М., ків Інституту мовознавства» (Буланова, Н. М., 2012, 2012, с. 277), вважаючи, що вчений заслуговує на с. 276). У листі від 20 вересня 1953 р. Коваленко поважну спадщину. повідомляв Рильського, що зібрав для нього колек- Коваленко з радістю ділився з Рильським тво- цію писанок (Буланова, Н. М., 2012, с. 131). Якимсь рами з власної бібліотеки, приміром, обіцяв пе- чином Коваленкові вдалося роздобути зошит з опи- реслати оповідання «Про Ігорев похід» Бориса саною нащадками запорозьких козаків козацькою Грінченка: «бо його ж у ваших фондах немає, вид- схованкою в селі Орлик та намальованим планом. но, вичистили його, як переглядали академічні фо- Враховуючи майбутнє затоплення села у зв’язку нди» (Буланова, Н. М., 2012, с. 138). Обширний ма- з будівництвом Дніпродзержинської ГЕС, Олексій шинописний текст перекладу «Слова…», викона- Васильович дуже турбувався, щоб козацька спад- ного академіком В. Ф. Соболевським, який у ньо- щина не пішла під воду. Передав той зошит ака- го зберігався, Коваленко запропонував переслати деміку С. І. Маслову, він неодноразово нагадував до фондів Інституту літератури: «Є в ньому кілька і Рильському про цю ситуацію: «А «схованку» тре- цікавих копій, наприклад, доповідь про мою робо- ба дістати, щоб не було. Не простять нам нащадки ту над «Словом» Л. І. Брежнєву, в Кремлі, 1 грудня цієї провини» (Буланова, Н. М, 2012, с. 132). 1960 р.» (Буланова, Н. М., 2012, с. 139). Наведені Велику тривогу висловлював Олекса факти ілюструють ставлення Олекси Васильовича Коваленко в епістолярії про збереження архі- Коваленка до історичної та літературної спадщини ву Д. І. Яворницького: «Що з рукописом Дмитра та намагання її зберегти шляхом передачі до про- Івановича (збіркою українських пісень) та його фесійних установ, зокрема до Академії наук, яку збіркою слів, що їх нема у «Словнику» Бориса в листах він називав «Українською». Грінченка? Пісень було 2000» (Буланова, Н. М., Висновки. Таким чином, як Коваленко, так 2012, с. 137). Ця тривога була викликана ще й тим, і Рильський належали до першого покоління укра- що Коваленко під час переховування у вченого їнських радянських літераторів, зі схожими доля- в 1906 р. особисто допомагав йому упорядкову- ми та світоглядом, які зазнали репресій і утисків вати словник української мови. Словниковий ма- від радянської влади, і в подальші роки змушені теріал, переписаний на картки, займав цілий стіл. були пристосовуватись до дійсності. Попри різ- Коваленко згадував про недовіру Дмитра Івановича ницю у віці, освіті, основній професії, упродовж до видавців, зокрема до Яреми Айзенштока, а по- багатьох років між ними спостерігалася взаємо- тім до дніпропетровського видавництва, яке вима- дія як у літературному житті, так і, певною мі- гало, щоб вчений відправив весь словник: «Я чую рою, в повсякденному житті. О. Коваленко шану- духом, що вони роблять, ті видавці, хотять вимани- вав М. Рильського як видатного митця сучасності, ти у мене весь словник, щоб, може, знищити, так глибоко поважав його мовну культуру й художню мені здається» (Буланова Н. М., 2012, с. 137). У ли- майстерність, захоплювався ним як особистістю, сті від 12 вересня 1961 р. Рильський повідомив, його здатністю навіть у складні радянські часи збе- що архів вченого зберігається у фондах Інституту рігати вишуканість манер і певну незалежність по- мистецтвознавства, фольклористики та етнології глядів. У свою чергу, М. Т. Рильський намагався (Буланова, Н. М., 2012, с. 277). допомагати О. В. Коваленку у видавничій та пе- У світлі цього достатньо обґрунтованим можна рекладацькій діяльності. вважати звернення Коваленка до Рильського з про- ханням про написання передмови до спогадів про

Бібліографічні посилання Агєєва, В. П., 2012. Мистецтво рівноваги: Максим «Слово про рідну матір» як твір-ораторія, «Троянди й Рильський на тлі епохи. Київ: Книга. виноград», «Діалог». Київ: Знання-­Прес, c. 21–29. Бабенко, В. М., 2011. Максим Рильський – теоретик​ Беценко, Т., 2002. Максим Рильський (1895–1964). і практик українського перекладу. Зарубіжна література Дивослово, № 6, c. 50–56. в школах України, № 3, c. 51–53. Буланова, Н. М., 2012. Зачарований Словом. Жит‑ Бернадська, Н. І., 2004. Максим Рильський: Основні тя та творчість Олекси Коваленка. Дніпропетровськ: віхи життя і творчості. Ліричні шедеври, «Шопен», ІМА‑прес. DOI 10.15421/26200215

Буланова, Н. М., 2011. Кам’янські етюди в стилі Рильський, Максим: біографія. Бібліотека укра‑ 187 ретро. Вид. друге, оновлене і доп. Дніпропетровськ: їнської літератури. Доступно: http://ukrclassic.com. ІМА‑прес. ua/katalog/r/rilskij-­maksim/453-maksim-­rilskij-biografiya Власенко, І., Пазяк Н., 1995. Родина Рильських. [Дата звернення: 07.08.2020]. Київська старовина, № 5, c. 76–81. Рильський, Максим Тадейович, 1960. Із давніх літ. Жигун, С. В., 2012. Максим Рильський та письмен‑ Зібр. творів: у 10-ти т. Т. І. Київ. ники «ланки»: до історії творчих взаємин. Доступно: Рильський, М. Слово про Ігорів похід. Ізборник. http: // philology. knu.ua / library / zagal/ Literaturoznavchi_ Доступно: http://litopys.org.ua/slovo67/sl18.htm [Дата studii_2012_34/096_101.pdf [Дата звернення: 07.08.2020]. звернення: 07.08.2020]. Іллєнко, І. О., 1995. Жага. Труди і дні Максима Слоневский, А. Ю., Мороз, О. Н., 2012. История Рильського: Документальний життєпис. Київ: Дніпро. в лицах, или портретная галерея Каменского – ​Дне‑ Іллєнко, І. О., 1990. «Рожева моя Романівко…»: продзержинска: новеллы и очерки. Днепропетровск: Рідне село в житті і творчості Максима Рильського. Свидлер А. Л. Изд. 2-е, доп. Отчий край’90: історично-­літературний збірник, вип. Ціон, В. Син шляхтича і селянки. Доступно: 4, c. 88–93. https://zbruc.eu/node/33998 [Дата звернення: 07.08.2020]. Овчиннікова, Л. П., 2005. Кореспондент Дмитра Яценко, Л. Г., Слоневский, А. Ю., 2007. Дух ушед‑ Яворницького – ​Олекса Коваленко. Грані, № 5, вере- шей эпохи: Каменское – Днепродзержинск. 1917–1953: сень – жовтень,​ c. 65–68. воспоминания, очерки, документы. Днепродзержинск: ВД «Андрій». References Аgeyeva, V. P., 2012. Mystеtstvо rіvnоvаgy: Маksym Іllyenko І. О., 1990. «Rоzhеvа mоya Rоmаnіvkо…»: Rylsky nа tlі еpоhy [The art of balance: Maxim Rylsky against Rіdnе sеlо v zhytti і tvоrchоstі Маksyma Rylskogo [«My the background of the era]. Кyiv: Кnygа (in Ukrainian). Pink Romanivka …»: My native village in the life and work Babenko, V. М., 2011. Маksym Rylsky – ​tеоrеtyk of Maksym Rylsky]. Оtchy krai’90: Іstоrychnо-lіtеrаturny­ і prаktyk ukrаyinskоgо pеrеklаdu [Maksym Rylsky is a zbіrnyk [Fatherland ‘90: Historical and Literary Collection], theorist and practitioner of Ukrainian translation]. Zаrubіzhnа issue 4, pp. 88–93 (in Ukrainian). lіtеrаturа v shkоlаh Ukrаyinu [Foreign literature in schools Оvchinnikova, L. P., 2005. Коrеspоndеnt Dmytrа of Ukraine]. No 3, pp. 51–53 (in Ukrainian). Yavornytskоgо – Оlеksа​ Коvаlеnkо [Dmytro Yavornytsky’s Bernadska, N. І., 2004. Маksym Rylsky: Оsnоvnі vіhy correspondent is Oleksa Kovalenko]. Grаnі [Facets]. No 5, zhyttia і tvоrchostі. Lіrychnі shеdеvry, «Shоpеn», «Slоvо vеrеsеn – ​zhоvtеn, pp. 65–68 (in Ukrainian). prо rіdnu mаtіr» yak tvіr-оrаtоrіa, «Troyandy i vynоgrаd», Rylsky Маksym: bіоgrаfіa. Bіblіоtеkа ukrаinskоyi «Dіаlоg» [Maxim Rylsky: The main milestones of life and lіtеrаtury [Rylsky, Maxim: biography. Library of Ukrainian work. Lyrical masterpieces, «Chopin», «A Word about the literature]. Available at: http://www.ukrlib.com.ua/bio/ Mother» as an oratorio, «Roses and Grapes», «Dialogue»]. printout.php?id=263 [Accessed: 07.08.2020] (in Ukrainian). Кyiv: Znаnnia-Prеs.­ pp. 21–29 (in Ukrainian). Rylsky М., 1960. Iz dаvnіh lіt. Zіbr. tvоrіv u 10 t. Betsеnkо, T., 2002. Маksym Rylsky (1895–1964) [From ancient times. Collection of works in 10 volumes]. [Maxim Rylsky (1895–1964)]. Dyvоslоvо [Miracle word], Кyiv. vol. І (in Ukrainian). No 6, pp. 50–56 (in Ukrainian). Rylsky, М. Slоvо prо Іgоriv pоhіd. Іzbоrnik [A Bulanova, N. М., 2012. Zаchаrоvаny Slоvоm. Zhyttia word about Igor’s campaign. Collection]. Available tа tvоrchіst Оlеksy Коvаlеnkа [Enchanted by the Word. Life at: http://litopys.org.ua/slovo67/sl18.htm [Accessed: and work of Oleksa Kovalenko]. Dniprоpеtrоvsk: ІMА‑prеs 07.08.2020] (in Ukrainian). (in Ukrainian). Slonevsky А. Y., Моrоz О. N., 2012. Istоriya v litsаh, Bulanovа, N. М., 2011. Каmianskі еtudy v stylі retrо ili pоrtrеtnaya gаlereya Каmеnskоgо –Dnеprоdzеrzhynckа: [Retro-style stone sketches]. VSecond edition, updated and nоvеlly i оchеrki [History in faces, or portrait gallery supplemented. Dniprоpеtrоvsk: ІМА‑press (in Ukrainian). of Kamensky –Dneprodzerzhinsk: short stories and Vlasenko, І., Pаziak N., 1995. Rоdynа Rylskyh [The essays]. Second edition, supplemented. Dnеprоpеtrоvsk: Rylsky family]. Кyivskа stаrоvynа [Kyiv antiquity]. № 5, Svidlеr А. L. (in Russian). pp. 76–81 (in Ukrainian). Tsіоn V. Syn shliahtycha і sеlianky [Son of a nobleman Zhygun, S. V., 2012. Маksym Rylsky tа pysmеnnyky and a peasant woman]: Available at: https://zbruc.eu/ «lаnky»: dо іstоrіi tvоrchyh vzаyemyn [Maksym Rylsky and node/33998 [Accessed: 07.08.2020] (in Ukrainian). writers of the «link»: to the history of creative relationships]. Yatsеnkо L. G., Slоnеvsky А. Y., 2007. Duh ushеdshеi Available at: http: // philology. knu.ua / library/ zagal/ epоhi: Kаmеnсkоye- Dnеprоdzеrzhynsk. 1917–1953: Literaturoznavchi_studii_2012_34/096_101. pdf [Accessed: vоspоminаnia, оchеrki, dоkumеnty [The spirit of a bygone 07.08.2020] (in Ukrainian). era: Kamenskoe – Dneprodzerzhinsk.​ 1917–1953: memoirs, Іllyenko, І. О., 1995. Zhаgа. Trudy і dnі Маksyma essays, documents]. Dnеprоdzеrzhynsk: VD «Аndrіy» Rylskogo: Dоkumеntаlny zhyttepys [Thirst. Works and days (in Ukrainian). of Maxim Rylsky: Documentary biography]. Кyiv: Dnіprо (in Ukrainian). 188 НАШІ АВТОРИ

Бойко Олег Вікторович – ​кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри східноєвропейської історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Буланий Микола Юрійович – магістр​ історії, аспірант кафедри історії України Дніпровського наці- онального університету імені Олеся Гончара. Буланова Наталія Миколаївна – кандидат​ історичних наук, директорка Музею історії міста Кам’янське. Бут Олександр Микитович – ​доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України та спеціальних галузей історичної науки Донецького національного університету імені Василя Стуса. Гончаренко Олексій Миколайович – ​доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-­Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Діанова Наталія Миколаївна – ​доктор історичних наук, професор, професорка кафедри історії України Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Кочергін Ігор Олександрович – ​доктор історичних наук, доцент, начальник Південно-­східного міжрегіонального відділу Управління забезпечення політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної пам’яті (м. Київ), професор кафедри історії та політичної теорії Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». Лучка Людмила Миколаївна – кандидат​ історичних наук, заступниця директора наукової бібліотеки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Мєлєкєсцев Кирило Ігорович – кандидат​ історичних наук, старший викладач кафедри історії Украї- ни та спеціальних галузей історичної науки Донецького національного університету імені Василя Стуса. Петрова Інна Володимирівна – ​кандидат історичних наук, доцент, доцентка кафедри всесвітньої історії та археології Донецького національного університету імені Василя Стуса. Полтавець Наталія Веніамінівна – аспірантка​ кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Потильчак Олександр Валентинович – ​доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Світленко Сергій Іванович – ​доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету, професор кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Стельмах Сергій Петрович – ​доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Стецюк Вадим Борисович – ​кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, Кам’янець-­ Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Темірова Надія Романівна – доктор​ історичних наук, професор, професорка кафедри історії України та спеціальних галузей історичної науки Донецького національного університету імені Василя Стуса. Філінюк Анатолій Григорович – доктор​ історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Кам’янець-­Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Шеремет В’ячеслав Юрійович – ​магістр історії та археології, аспірант кафедри всесвітньої історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Якубовський Ігор В’ячеславович – кандидат​ архітектури, заступник директора Інституту досліження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду­ (м. Київ). НАШИ АВТОРЫ 189

Бойко Олег Викторович – кандидат​ исторических наук, доцент, доцент кафедры восточноевропейской истории Днепровского национального университета имени Олеся Гончара. Буланый Николай Юрьевич – магистр​ истории, аспирант кафедры истории Украины Днепровского национального университета имени Олеся Гончара. Буланова Наталья Николаевна – ​кандидат исторических наук, директор Музея истории города Каменское. Бут Александр Никитович – ​доктор исторических наук, профессор, профессор кафедры истории Украины и специальных отраслей исторической науки Донецкого национального университета имени Василия Стуса. Гончаренко Алексей Николаевич – доктор​ исторических наук, профессор, профессор кафедры исто- рии и культуры Украины ГВУЗ «Переяслав-­Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды». Дианова Наталья Николаевна – доктор​ исторических наук, профессор, профессор кафедры истории Украины Одесского национального университета имени И. И. Мечникова. Кочергин Игорь Александрович – ​доктор исторических наук, доцент, начальник Юго-восточного межрегионального отдела Управления обеспечения политики национальной памяти в регионах Украинского института национальной памяти (г. Киев), профессор кафедры истории и политической теории Националь- ного технического университета «Днепровская политехника». Лучка Людмила Николаевна – ​кандидат исторических наук, заместитель директора научной би- блиотеки Днепровского национального университета имени Олеся Гончара. Мелекесцев Кирилл Игоревич – ​кандидат исторических наук, старший преподаватель кафедры истории Украины и специальных отраслей исторической науки Донецкого национального университета имени Василия Стуса. Петрова Инна Владимировна – кандидат​ исторических наук, доцент, доцент кафедры всемирной истории и археологии Донецкого национального университета имени Василия Стуса. Полтавец Наталья Вениаминовна – ​аспирантка кафедры археологии и специальных отраслей истори- ческой науки Черкасского национального университета имени Богдана Хмельницкого. Потыльчак Александр Валентинович – доктор​ исторических наук, профессор, заведующий кафедрой источниковедения и специальных исторических дисциплин Национального педагогического университета имени М. П. Драгоманова. Светленко Сергей Иванович – доктор​ исторических наук, профессор, декан исторического факультета, профессор кафедры истории Украины Днепровского национального университета имени Олеся Гончара. Стельмах Сергей Петрович – ​доктор исторических наук, профессор, ведущий научный сотрудник философского факультета Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Стецюк Вадим Борисович – кандидат​ исторических наук, доцент кафедры истории Украины Каменец-­ Подольского национального университета имени Ивана Огиенко. Темирова Надежда Романовна – доктор​ исторических наук, профессор, профессор кафедры истории Украины и специальных отраслей исторической науки Донецкого национального университета имени Василия Стуса. Филинюк Анатолий Григорьевич – ​доктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой истории Украины Каменец-­Подольского национального университета имени Ивана Огиенко. Шеремет Вячеслав Юрьевич – магистр​ истории и археологии, аспирант кафедры всемирной истории Днепровского национального университета имени Олеся Гончара. Якубовский Игорь Вячеславович – ​кандидат архитектуры, заместитель директора Института исс- ледования Голодомора Национального музея Голодомора-геноцида­ (г. Киев). 190 OUR AUTHORS

Boiko Oleh – ​Ph. D. in History, Associate Professor, Associate Professor at the Department of History of Eastern Europe, Oles Honchar Dnipro National University. Bulanyi Mykola – ​Master of History, Ph. D.student at the Department of History of Ukraine, Oles Honchar Dnipro National University. Bulanova Natalia – ​Ph. D. in History, dіrector of the Museum of the history of Kamianske town. But Oleksandr – Sc.​ D. in History, Professor, Professor at the History of Ukraine and Auxiliary Sciences of History Department, Vasyl’ Stus Donetsk National University. Dianova Nataliia – ​Sc. D. in History, Professor, Professor of the Department of History of Ukraine, Odessa I. I. Mechnikov National University. Hоncharenko Оleksii – ​Sc. D. in History, Professor, Professor of the Department of History and Culture of Ukraine, State Higher Educational Institution «Pereyaslav-Khmelnitsky­ State Pedagogical University named after Grigory Skovoroda». Kocherhin Ihor – Sc.​ D. in History, Associate Professor, Head of the South-Eastern­ Interregional Department of the Office for National Policy in the Regions of Ukrainian Institute of National Remembrance (Kyiv), professor of the Department of History and Political theory at Dnipro University of Technology. Luchka Ludmila – Ph.​ D. in History, Deputy Director of Oles Honchar Dnipro National University Scientific Library Mieliekiestsev Kyrylo – Ph.​ D. in History, Senior Lecturer at the History of Ukraine and Auxiliary Sciences of History Department, Vasyl’ Stus Donetsk National University. Petrova Inna – Ph.​ D. in History, Associate Professor, Associate Professor at the Department of World History and Archaeology, Vasyl’ Stus Donetsk National University. Poltavets Nataliia – Ph.​ D. student at the Department of Archaeology and special spheres of historical science, Bogdan Khmelnytskyi National University of Cherkasy. Potyl’chak Oleksandr – Sc.​ D. in History, Professor, Head of department of Original and Special Historical Sciences of the Faculty of History, National Pedagogical Dragomanov University. Sheremet Viacheslav – ​Master in history and archeology, PhD student at the Department of World History, Oles Honchar Dnipro National University. Stelmakh Sergiy – ​Sc. D. in History, Professor, Leading Researcher of the Faculty of Philosophy of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Stetsiuk Vadym – ​Ph. D. in History, Associate Professor, Department of History of Ukraine Ivan Ogienko Kamianets-Podilskyi­ National University. Svitlenko Serhii – ​Sc. D. in History, Professor, Head of the Faculty of History, Professor of the Department of History of Ukraine Oles Honchar Dnipro National University. Temirova Nadiy – ​Sc. D. in History, Professor, Professor of History of Ukraine and special branches of historical science, Vasyl’ Stus Donetsk National University. Filinyuk Anatolii – ​Sc. D. in History, Professor, Head of department of History of Ukraine, Ivan Ogienko Kamianets-Podilskyi­ National University. Yakubovskyy Igor – ​Ph. D. in Architecture, Deputy Director of the National Museum of the Holodomor-­ Genocide, Holodomor Research Institute (Kyiv). ЗМІСТ 191

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Кочергін І. О. (Український інститут національної пам’яті, м. Київ). Дворянський рід Леонових в історії Катеринославщини...... 5 Буланий М. Ю. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара). Конвертовані євреї: міжпоколіннєві особливості зміни ідентичності у діяльності родини Позенів...... 22 Стецюк В. Б., Філінюк А. Г. (Кам’янець-­Подільський національний університет імені Івана Огієнка) Російська армія у Правобережній Україні: специфіка соціального та політико-­ідеологічного впливу на дітей і молодь наприкінці ХІХ – ​на початку ХХ ст...... 34 Лучка Л. М. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) Бібліотека Катеринославського наукового товариства: історія заснування та подальша доля...... 46 Діанова Н. М. (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) Катеринославська духовна семінарія на тлі історичних реалій початку ХХ ст...... 53 Темірова Н. Р., Петрова І. В. (Донецький національний університет імені Василя Стуса) Знесені вихором революції: руйнування великих поміщицьких господарств в Україні у 1917 – ​на початку 1920-х рр...... 61 Полтавець Н. В. (Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького) Театральне життя на селі – ​новий вид дозвілля селянської молоді у 1920-х роках...... 71 Якубовський І. В. (Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-­геноциду) Еволюція підходів влади до надання продовольчої допомоги / позики під час Голодомору 1932–1933 рр...... 81 Бут О. М., Мєлєкєсцев К. І. (Донецький національний університет імені Василя Стуса) Господарники цукрової промисловості Поділля в умовах сталінської боротьби за «монобільшість» у радянському суспільстві...... 94 Бойко О. В. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) Радянські репресії проти духовенства і віруючих Дніпропетровщини у 1939–1942 рр...... 107 Гончаренко О. М. (ДВНЗ «Переяслав-­Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»), Потильчак О. В. (Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) Повсякденне життя працівників місцевої поліції Київщини в умовах нацистської окупації (1941–1943 рр.): побутові та соціально-­професійні аспекти...... 121

СВІТОВА ІСТОРІЯ Стельмах С. П. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) Націоналізм і транснаціональний раціоналізм Георга Зіммеля...... 139 Шеремет В. Я. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) Марксизм, націоналізм та модернізаційні процеси у Східній Європі середини ХІХ – ​початку ХХ століття...... 150

ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО. СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ Світленко С. І. (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) Ментальний простір запорозьких козаків в уявленнях Дмитра Яворницького...... 163 Буланова Н. М. (Музей історії міста Кам’янське) Олекса Коваленко та Максим Рильський: дискурс взаємин в епістолярному діалозі...... 178 НАШІ АВТОРИ...... 188 192 СОДЕРЖАНИЕ

ИСТОРИЯ УКРАИНЫ Кочергин И. А. (Украинский институт национальной памяти, г. Киев) Дворянский род Леонов в истории Екатеринославщины...... 5 Буланый Н. Ю. (Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара) Конвертируемые евреи: межпоколенные особенности изменения идентичности в деятельности семьи Позен...... 22 Стецюк В. Б., Филинюк А. Г. (Каменец-­Подольский национальный университет имени Ивана Огиенка) Росийская армия на Правобережной Украине: специфика социального и политико-­идеологического влияния на детей и молодежь в конце ХІХ – ​начале ХХ ст...... 34 Лучка Л. Н. (Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара) Библиотека Екатеринославского научного общества: история основания и дальнейшая судьба...... 46 Дианова Н. Н. (Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова) Екатеринославская духовная семинария на фоне исторических реалий начала ХХ ст...... 53 Темирова Н. Р., Петрова И. В. (Донецкий национальный университет имени Васыля Стуса) Снесенные вихрем революции: разрушение крупных помещичьих хозяйств в Украине в 1917 – ​в начале 1920-х гг...... 61 Полтавец Н. В. (Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого) Театральная жизнь в селах – новый​ вид досуга сельской молодежи в 1920-х годах...... 71 Якубовский И. В. (Институт исследования Голодомора Национального музея Голодомора-­геноцида) Эволюция подходов власти к предоставлению продовольственной помощи / ссуды во время Голодомора 1932–1933 гг...... 81 Бут А. Н., Мелекесцев К. И. (Донецкий национальный университет имени Василия Стуса) Хозяйственники сахарной промышленности Подолья в условиях сталинской борьбы за «монобольшинство» в советском обществе...... 94 Бойко О. В. (Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара) Советские репрессии против духовенства и верующих Днепропетровщины в 1939–1942 гг...... 107 Гончаренко А. Н. (ГВУЗ «Переяслав-­Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды»), Потыльчак А. В. (Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова) Повседневная жизнь работников местной полиции Киевщины в условиях нацистской оккупации (1941–1943 гг.): бытовые и социально-­профессиональные аспекты...... 121

ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ Стельмах С. П. (Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко) Национализм и транснациональный рационализм Георга Зиммеля...... 139 Шеремет В. Я. (Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара) Марксизм, национализм и модернизационные процессы в Восточной Европе середины XIX – ​начала ХХ века...... 150

ИСТОРИОГРАФИЯ. ИСТОЧНИКОВЕДЕНИЯ. СПЕЦИАЛЬНЫЕ ИСТОРИЧЕСКИЕ ДИСЦИПЛИНЫ Светленко С. И. (Днепровский национальный университет имени Олеся Гончара) Ментальное пространство запорожских казаков в представлениях Дмитрия Яворницкого...... 163 Буланова Н. Н. (Музей истории города Каменское) Олекса Коваленко и Максим Рыльский: дискурс отношений в эпистолярном диалоге...... 178 НАШИ АВТОРЫ...... 189 CONTENT 193

HISTORY OF UKRAINE Kocherhin I. О. (Ukrainian Institute of National Remembrance, Kyiv) The Leonovs noble family in the history of Katerynoslav region...... 5 Bulanyi M. Yu. (Oles Honchar Dnipro National University) Converted jews: inter-­general features of change of identity in the activity of the Posens...... 22 Stetsiuk V. B., Filinyuk A. G. (Ivan Ogienko Kamianets-­Podilskyi National University) Russian army in Right Bank Ukraine: the specifics of social, political and ideological influence on children and youth in the late 19th – ​early 20th centuries...... 34 Luchka L. M. (Oles Honchar Dnipro National University) Library of Katerynoslav Scientific Society: history of foundation and further destiny...... 46 Dianova N. М. (Odessa I. I. Mechnikov National University) Katerynoslav Theological Seminary against the backdrop of the historical realities of the early 20th century...... 53 Temirova N. R., Petrova I. V. (Vasyl’ Stus Donetsk National University) Demolished by the whirlwind of revolution: destruction of large landed estates in Ukraine in 1917 – early​ 1920s...... 61 Poltavets N. V. (Bogdan Khmelnytskyi National University at Cherkasy) Theatre life in the village – a​ new kind of leisure for peasant youth in the 1920s...... 71 Yakubovskyy I. V. (National Museum of the Holodomor-­Genocide, Holodomor Research Institute) Evolution of Government Approches to Food Aid / Loans during the Holodomor of 1932–1933...... 81 But O. M., Mieliekiestsev K. I. (Vasyl’ Stus Donetsk National University) Podiilia sugar industry owners under Stalinist struggle for «mono-majority» in the Soviet society...... 94 Boiko O. V. (Oles Honchar Dnipro National University) Soviet repressions against the clergy and believers of the Dnepropetrovsk region in 1939–1942...... 107 Honcharenko O. M. (State higher education institution «Pereyaslav-­Khmelnytsky State Pedagogical University named by Grigory Skovoroda»), Potyl’chak O. V. (National Pedagogical Dragomanov University) Everyday life of local police officers in Kyiv region during the Nazi occupation (1941–1943): household and socio-­professional aspects...... 121

WORLD HISTORY Stelmakh S. P. (Taras Shevchenko National University of Kyiv) Georg Simmel’s nationalism and transnational rationalism...... 139 Sheremet V. Yu. (Oles Honchar Dnipro National University) Marxism, nationalism and modernization processes in Eastern Europe in the middle of 19th – ​early 20th century...... 150

HISTORIOGRAPHY. SOURCES STUDY. SPECIAL HISTORICAL DISCIPLINES Svitlenko S. I. (Oles Honchar Dnipro National University) The mental space of the Zaporozhian Cossacks in representations of Dmytro Yavornytsky...... 163 Bulanova N. M. (Museum of the History of Kamenskoye) Olexa Kovalenko and Maxim Rylsky: discourse of relationships in epistolary dialogue...... 178 OUR AUTHORS...... 190 194 Правила оформлення статей до журналу Universum Historiae et Archeologiae

1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ. Приймаються статті, написані українською, російською або англійською мовами, обсягом 0,5–1,0 друк. арк., на електронному носії, електронною поштою або шляхом самореєстрації на сайті журна- лу (http://www.via.dp.ua). Вимоги до параметрів тексту: формат аркуша – А4​ (210х297 мм), розмір символу (кегель) – ​ 11, інтервал – ​1, гарнітура Times New Roman. Текстові матеріали повинні бути підготовлені в текстовому редакторі MS Word, OpenOffice або RTF. Поля: ліве: 20, праве 15, верхнє 30, нижнє 20. Текст має бути літературно відредагова- ний, без помилок. Сторінки не нумерують. Таблиці та рисунки нумерують відповідно до тексту статті.

2. СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ статті подаються в такій послідовності: Українською 1)УДК (за лівим краєм, нежирно, 10 кегль); 2) назва статті українською (по центру, літерами як у реченнях (рядковими), жирно, 14 кегль, інтервал 1; не більше 12 слів); 3) ініціали та прізвище автора українською (по центру, жирно, курсив, 12 шрифт); 4) науковий ступінь, вчене звання (по центру, нежирно, 11 кегль); 5) авторські ідентифікаційні номери ORCID (можна отримати безкоштовно за посиланням http://www. orcid.org), за наявності ResearcherID та ScopusID (по центру, нежирно, 11 кегль); 6) електронна поштова скринька автора (по центру, нежирно, 11 кегль); 7) контактний телефон автора (по центру, нежирно, 11 кегль); 8) установа, яку представляє автор, українською (по центру, курсивом, не жирно, 11 шрифт); 9) офіційна адреса установи, місто, країна українською та поштовий індекс (по центру, курсивом, не жирно, 11 шрифт); 10) анотація українською (2500–3000 знаків, не жирно; все – 10​ кегль, інтервал 1); елементи анотації: мета; метод(и); основні результати, стислі висновки; практичне значення; оригінальність; наукова новизна; тип статті (теоретична, емпірична, оглядова та ін.); 11) ключові слова українською (під анотацією), 3–6 термінів (словосполучень), які не дублюють слів наз- ви статті, а правлять за додаткові пошукові дескриптори твору («Ключові слова:», 10 шрифт, інтервал 1; слова відокремлюють знаком «крапка з комою»); 12) у нижньому колонтитулі першої сторінки розміщують: – знак авторського права / Copyright у форматі: © Прізвище, ініціали, рік. Наприклад: © Осмомисл Я. С., 2020. – відомості про джерела фінансової підтримки дослідження (номер держреєстрації і назва теми, шифр і назва гранту та ін.). Наприклад: Статтю підготовлено відповідно до завдань держбюджетної теми 0116U 003311 «Соціокультурні процеси в Наддніпрянській Україні: питання теорії та методології історії». Російською 13) УДК (за лівим краєм, нежирно, 10 кегль); 14) назва статті російською (по центру, літерами як у реченнях (рядковими), жирно, 14 кегль, інтервал 1; не більше 12 слів); 15) ініціали та прізвище автора російською (по центру, жирно, курсив, 12 шрифт); 16) науковий ступінь, вчене звання російською (по центру, нежирно, 11 кегль); 17) авторські ідентифікаційні номери ORCID, за наявності ResearcherID та ScopusID (по центру, нежир- но, 11 кегль); 18) електронна поштова скринька автора (по центру, нежирно, 10 кегль); 19) контактний телефон автора (по центру, нежирно, 11 кегль); 20) установа, яку представляє автор, російською (по центру, курсивом, не жирно, 11 шрифт); 21) офіційна адреса установи, місто, країна російською та поштовий індекс (по центру, курсивом, не жир- но, 11 шрифт); 22) анотація російською (2500–3000 знаків, не жирно; все – ​10 кегль, інтервал 1); елементи анотації: мета; метод(и); основні результати, стислі висновки; практичне значення; оригінальність; наукова новизна; тип статті (теоретична, емпірична, оглядова та ін.); 23) ключові слова російською (під анотацією), 3–6 термінів (словосполучень), які не дублюють слів наз- ви статті, а правлять за додаткові пошукові дескриптори твору («Ключові слова:» 10 шрифт, інтервал 1; слова відокремлюють знаком «крапка з комою»); 24) у нижньому колонтитулі першої сторінки розміщують: – знак авторського права / Copyright у форматі: © Імʼя та прізвище, рік. Наприклад: © Ярослав Осмомысл, 2020. – відомості про джерела фінансової підтримки дослідження (номер держреєстрації і назва теми, шифр і назва гранту та ін.). Наприклад: Статья подготовлена в соответствии с заданиями госбюджетной темы 0116U 003311 «Социокультурные процессы в Надднепрянской Украине: вопросы теории и мето‑ дологии истории». Англійською 195 25) Код LCC (Library of Congress Classification), наприклад «LCC DK508» для історії України (потрібну ру- брику можна знайти у відповідному файлі класифікатора на сайті https://www.loc.gov/aba/publications/ FreeLCC/freelcc.html) (за лівим краєм, нежирно, 10 кегль); 26) назва статті англійською (по центру, літерами як у реченнях (рядковими), жирно, 14 кегль, інтервал 1; не більше 12 слів); 27) ініціали та прізвище автора англійською або в латинській транслітерації (по центру, жирно, курсив, 12 шрифт); 28) науковий ступінь, вчене звання англійською (по центру, нежирно, 11 кегль); 29) авторські ідентифікаційні номери ORCID, за наявності ResearcherID та ScopusID (по центру, нежир- но, 11 кегль); 30) електронна поштова скринька автора (по центру, нежирно, 11 кегль); 31) контактний телефон автора (по центру, нежирно, 11 кегль); 32) установа, яку представляє автор, англійською (по центру, курсивом, не жирно, 11 шрифт); 33) офіційна адреса установи, місто, країна англійською та поштовий індекс (по центру, курсивом, не жирно, 11 шрифт); 34) анотація англійською (Abstract) (3000–4000 знаків, не жирно; все – 10​ кегль, інтервал 1); елементи анотації: мета (The aim); метод(и) (Method(s)); основні результати (Main results), стислі висновки (Concise conclusions); практичне значення (Practical meaning); оригінальність (Originality); наукова новизна (Scientific novelty); тип статті (Type of article) (теоретична, емпірична, оглядова та ін.); 35) ключові слова англійською (під анотацією), 3–6 термінів (словосполучень), які не дублюють слів назви статті, а правлять за додаткові пошукові дескриптори твору («Keywords:» 10 шрифт, інтервал 1; слова ві- докремлюють знаком «крапка з комою»; кожне слово розпочинають з великої літери); 36) елементи основної частини статті: постановка проблеми (Formulation of the Problem); історіографія (Historiography); мета дослідження (The Aim of the Study); джерела (Sources); виклад основного матеріа- лу та результати (The Main Material and Results); обговорення (Discussion); висновки (Conclusions); подя- ки (Acknowledgments) (всі зазначені елементи виділяються жирним шрифтом); 37) бібліографічні посилання («Бібліографічні посилання» – ​по центру, жирно, 14 шрифт); кожне бібліо- графічне найменування розпочинати з нового рядка; елементи бібліографічного списку оформлювати за Harvard Referencing Style (http://www.citethisforme.com/citation-generator/harvard)­ (рівномірно, 10 шрифт, інтервал 1, за абеткою). Оформити бібліографію можна також засобами вкладки «Посилання та бібліо- графія» в меню «Посилання» в MS Word або за допомогою сервісу «Оформлення бібліографії» на сайті Science Hunter (https://www.sciencehunter.net/Services/Bibliography). Приклади оформлення джерел та літератури: Кримський, А., 1892. Лист до Б. Грінченка, 30 червня 1892 р. Спр. 37880. Оп. 1. Ф. ІІІ. Київ: Інститут ру- копису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, арк. 1–8 зв. Василюк, О. Д., ред., 2005. Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890–1941). В 2-х т. Київ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського, т. 1 (1890–1941). Пріцак, О., 1993. Про Агатангела Кримського у 120-ті роковини народження. Східний світ, ч. 1, с. 11. Бабишкін, О. К., 1967. Агатангел Кримський: літературний портрет. Київ: Дніпро. Кримський, А., 1890. Батьківське право. В: Кримський, А., 1919. Повістки та ескізи з українського жит‑ тя (1890–1894). Київ: Друкарня Українського Наукового Товариства, с. 3–18. 38) переклад та транслітерація латинськими літерами бібліографічних посилань (заголовок References жирно, по центру, 14 шрифт); кожне бібліографічне найменування розпочинати з нового рядка; елементи бібліографічного списку оформлювати за Harvard Referencing Style (рівномірно, 10 шрифт, інтервал 1, по- рядок як у бібліографічних посиланнях); для найменувань кирилицею – ​латинська транслітерація, у ква- дратних дужках [] англійський переклад. Можна безкоштовно скористатись засобами транслітерації за сти- лем BGN (The United States Board on Geographic Names) тексту українською мовою – на​ сайті http://translit. kh.ua/?lat&bgn, для тексту російською чи білоруською мовою – ​на сайті https://translit.net/ru/bgn/. Приклади оформлення джерел та літератури: Krymskyi, A., 1892. Letter to B. Grinchenko, June 30, 1892. File 37880. Inventory 1. Fund III. Kyiv: Institute of Manuscript of the National Library of Ukraine, pp. 1–8, verso. Vasyliuk, O. D., ed., 2005. Epistolyarna spadshchyna Ahatanhela Kryms’koho (1890–1941) [The Epistolary Legacy of the Agatangel Krymskyi (1890–1941)]. In 2 vols. Kyiv: A. Krymsky Institute of Oriental Studies, vol. 1 (1890–1941). Pritsak, O., 1993. Pro Ahatanhela Kryms’koho u 120-i rokovyny narodzhennya [About Agatangel Krymskyi on the 120th anniversary of birth]. Skhidnyy svit [The Eastern World], part 1, p. 11. Babyshkin, O. K., 1967. Ahatanhel Krymskyi: literaturnyy portret [Agatangel Krymskyi: a literary portrait]. Kyiv: Dnipro. 196 Krymskyi, A., 1890. Bat’kivs’ke pravo [Parental law]. In: Krymskyi, A., 1919. Povistky ta eskizy z ukrayins’koho zhyttya (1890–1894) [Tales and sketches from Ukrainian life (1890–1894)]. Kyiv, pp. 3–18. 39) посилання внутрішньотекстові – ​у круглих дужках за гарвардською системою. Приклад: (Кримський, А., 1892, арк. 7; Кримський, А., 1890, с. 16–19). 40) дата надходження статті до редколегії ставиться наприкінці тексту, після References, курсив, 12 шрифт. Наприклад: Надійшла до редколегії 25.01.2019. 3. Дані про автора включають прізвище, ім’я та по батькові автора, науковий ступінь, вчене звання, посаду, контактний телефон, e-mail, ORCID, ResearcherID. 4. Наукова етика. Текст статті раніше не був опублікований і не надсилався до розгляду редакціям інших жур- налів чи збірок наукових праць. Тексти статей не повинні містити образливих, ксенофобських, расистських і т. п. ви- словлювань. Тексти статей проходять обовʼязкову перевірку на доброчесність (відсутність плагіату). Рівень само- стійності (оригінальності) тексту з урахуванням цитат не повинен бути нижчим від 75 %. 5. Наукова експертиза статей. Всі статті підлягають подвійному сліпому рецензуванню незалежними ре- цензентами. Автор має право врахувати зауваження, висловлені рецензентами, й повторно подати доопрацьований текст до редколегії. 6. Авторське право на зміст, достовірність фактів, цитат, цифр і прізвищ належить авторам матеріалів. 7. Статті проходять літературне редагування. Редакційна колегія видання залишає за собою право відхилити статті, які не відповідають вимогам і тематиці наукового журналу. 8. Публікації здійснюються на платній основі після затвердження статті редакційною колегією. Орієнтовна ціна публікації становить 80 грн. за сторінку (еквівалентно 3 $ за сторінку). Ціна включає літературне редагування, коректуру, друкарські витрати, реєстрація DOI. Оплата здійснюється в гривнях виходячи з офіційного курсу НБУ, встановленого на день здійснення оплати. Оплата здійснюється після рецензування статей та прийняття їх до дру- ку, про що авторів повідомляють додатково. Вартість одного авторського примірника 100 грн. (доставка поштою ко- штом отримувача). 9. Редколегія приймає до розгляду статті до 1 березня (вип. 1) та 1 вересня (вип. 2) щороку. 10. Адреса редколегії: 49010, Україна, м. Дніпро, просп. Гагаріна, 72, ауд. 614; тел.: (056) 374–98–64 (від 9.00 до 16.00); Web: http://www.uha.dp.ua; e-mail: [email protected]; [email protected].

Приклад оформлення статті:

УДК 977 Приклад оформлення статті

І. Б. Прізвище доктор історичних наук, професор ORCID: 0000-0000-0000-0000 Researcher ID: X‑0000-2018 [email protected] +38 000 000 00 00 Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара проспект Гагаріна, 72, м. Дніпро, Україна, 49010

Анотація. Мета статті: ​подати правила… Методи дослідження: логіко-­лінгвістичний, компаративний, системно-­ структурний… Основні результати: у статті висвітлено засади оформлення… Практичне значення: рекомендовано для застосування авторами статей у журналі… Оригінальність: використано узагальнення досвіду… Наукова новизна: вперше запропоновано … Тип статті: аналітична.

Ключові слова: Дослідження; Ідея; Наука; Структура; Текст.

Надіслана до редколегії 00.00.0000

© Прізвище І. П., 2020

Статтю підготовлено відповідно до завдань держбюджетної теми 0116U 003311 «Соціокультурні процеси в Наддніпрянській Україні: питання теорії та методології історії». УДК 977 197 Пример оформления статьи

И. О. Фамилия доктор исторических наук, профессор ORCID: 0000-0000-0000-0000 ResearcherID: X‑0000-2018 [email protected] +38 000 000 00 00 Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара проспект Гагарина, 72, г. Днипро, Украина, 49010

Аннотация. Цель статьи: ​изложить правила… Методы исследования: логико-лингвистический,­ компаративный, системно-структурный…­ Основные результаты: в статье раскрыты требования к оформлению… Практическое значение: рекомендуется для использования авторами статей в журнале… Оригинальность: использовано обобщение опыта… Научная новизна: впервые предложено… Тип статьи: аналитическая.

Ключевые слова: Исследование; Идея; Наука; Структура; Текст.

Представлена в редколлегию 00.00.0000

© Фамилия И. О., 2020

Статья подготовлена в соответствии с заданиями госбюджетной темы 0116U 003311 «Социокультурные про‑ цессы в Надднепрянской Украине: вопросы теориии методологииистории».

LCC DK508 An Example of Writing an Article

F. L. Surname Sc. D. (History), Professor ORCID: 0000-0000-0000-0000 Researcher ID: X‑0000-2018 [email protected] +38 000 000 00 00 Oles Honchar Dnipro National University 72 Gagarin avenue, Dnipro, Ukraine, 49010

Abstract. The purpose of the article is to submit the rules … Research methods: logical-linguistic,­ comparative, systemic-­ structural … Main results: the article describes the principles of design … Practical significance: recommended for use by authors of articles in the journal…Originality: the generalization of experience is used … Scientific novelty: the first is proposed … Type of article: analytical.

Keywords: Research; Idea; Science; Structure; Text.

Received 00.00.0000

© Surname F. L., 2020

The article is prepared in accordance with the tasks of the state budget theme 0116U 003311 «Socio-cultural processes in the Dnipro Ukraine: issues of the theory and methodology of history».

Постановка проблеми. Це дослідження стало наслідком парадоксальної ситуації… Історіографія. Тема цього дослідження була предметом розгляду… Мета дослідження – ​викласти правила оформлення статті, що подають до наукового журналу… 198 Джерела. Дослідження спирається на комплекс архівних та опублікованих історичних джерел… Виклад основного матеріалу. Наукова стаття має відповідати вимогам… Результати. В цій статті викладено вимоги та правила оформлення… Обговорення. Редколегією журналу для оформлення бібліографічного опису обрано Гарвардський стиль (Harvard Referencing Style). Існує понад 60 варіантів Гарвардського стилю (Степко, В. В. та Чернявська, А. А., 2018, с. 3). В цьому журналі рекомендовано варіант, який властивий науковим виданням університетів Великої Британії (https://libweb.anglia.ac.uk/referencing/files/Harvard_referencing_201718.pdf)… Висновки. Викладений у статті матеріал стане у пригоді потенційним авторам… Подяки. Автор висловлює подяку за критичні зауваження та поради співробітникам Наукової біблі- отеки ДНУ імені Олеся Гончара. Бібліографічні посилання Петрова, Н., Плиса, Г. та Жигун, Т., 2014. ДСТУ 3582:2013. Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги і правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). Київ: Мінекономрозвитку України. Степко, В. В. та Чернявська, А. А., 2018. Оформлення списку бібліографічних посилань до наукової роботи. Гарвардський стиль (Harvard Referencing Style). Методичні рекомендації. Київ: Київський національний університет культури і мистецтв, наукова бібліотека. Устіннікова, О. М., 2017. Особливі випадки скорочень слів та словосполучень у бібліографічних записах. Київ: Книжкова палата України. Syvak, N, Ponomarenko, V., Khodzinska, O. and Lakeichuk, I., 2011. Toponymic Guidelines. For map and other editors. For international use. Ukraine. Kyiv: Kartographia. References Petrova, N., Plysa, H. ta Zhyhun, T., 2014. DSTU 3582:2013. Informatsiya ta dokumentatsiya. Bibliohrafichnyy opys. Skorochennya sliv i slovospoluchen’ ukrayins’koyu movoyu. Zahal’ni vymohy i pravyla [Information and documentation. Bibliographic description. Abbreviations of words and phrases in Ukrainian. General requirements and rules] (180 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). Kyiv: Minekonomrozvytku Ukrayiny. Stepko, V. V. ta Chernyavs’ka, A. A., 2018. Oformlennya spysku bibliohrafichnykh posylan’ do naukovoyi roboty. Harvards’kyy styl’ [Making a list of bibliographic references to scientific work. Harvard Referencing Style]. Guidelines. Kyiv: Kyyivs’kyy natsional’nyy universytet kul’tury i mystetstv, naukova biblioteka. Ustinnikova, O. M., 2017. Osoblyvi vypadky skorochen’ sliv ta slovospoluchen’ u bibliohrafichnykh zapysakh [Special cases of abbreviations of words and phrases in bibliographic records]. Kyiv: Knyzhkova palata Ukrayiny. Syvak, N, Ponomarenko, V., Khodzinska, O. and Lakeichuk, I., 2011. Toponymic Guidelines. For map and other editors. For international use. Ukraine. Kyiv: Kartographia. Наукове видання Universum Historiae et Archeologiae 2020. Vol. 3(28). Lib. 2

The Universe of History and Archeology 2020. Vol. 3(28). Issue 2

Універсум історії та археології 2020. Т. 3(28). Вип. 2

Универсум истории и археологии 2020. Т. 3(28). Вып. 2

Заснований у 1993 р. Українською, англійською, російською мовами. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ № 23413–13253ПР від 24.05.2018 р. ISSN 2664-9950 ISSN 2707-6385 02 02

9 772664 995282 9 772707 638282

Дизайн обкладинки О. Нечай Верстка В. Ситника Коректор Л. Омельченко

Підписано до друку 29.12.2020. Формат 60×84/8. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 34,64. Тираж 50 пр. Зам. № 348.

Видавництво і друкарня «ЛІРА» 49107, м. Дніпро, вул. Наукова, 5. Свідоцтво про внесення до Держреєстру ДК № 6042 від 20.02.2018.