Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014

УДК 929.731(430)"13"

«PRIVILEGIUM MAIUS» РУДОЛЬФА IV ГАБСБУРГА

Товтин Я. І. (Ужгород)

У даній статті зроблено аналіз основних положень, висвітлених у документі, відомому як «Privilegium maius», або ж «Особливі розширені права», якого було видано за правління Рудольфа ІV Габсбурга. Текст документу, хоч і був підробкою, проте надавав Австрії певні привілеї та був свідченням того, що Габсбурги не полишали надій на тривалий час дістати корону Священної Римської імперії. Ключові слова: Privilegium maius, Privilegium minus, Австрія, Габсбурги, ерцгерцог, імперське право.

Спадкова монархія у середньовічній намагалися посісти трон Священної Римської Німеччині так і не склалася, адже німецька знать імперії. В першу чергу мова йде про династії закріпила за собою право обирати короля. Хоча Габсбургів та Люксембургів [1, с. 286]. «сильний імператор» міг змусити князів ще за Власне, спадкове володіння Габсбургів, життя обрати королем свого сина і спадкоємця, яке тривало близько ста років і яке за Альбрехта але замінити принцип виборності правом І ледве трималося, було все ж таки перерване. успадкування нікому не вдалося. За таких умов Причому, після смерті Людовіка Баварського в доля династії та королівства залежала від 1347 р. Люксембурги змусили рахуватися із монарха і тривалості його правління. Штауфени, собою як з реальною політичною силою, і, поряд які в своїй політиці опиралися на імперських із Габсбургами та Вітельсбахами, стали третьою міністеріалів та систему ленних відносин, були династією, що вступила в боротьбу за німецьку доволі сильною династією, а наявність коштів корону. уперше дозволила їм набрати наймане військо. В Відтак протистояння з Люксембургами подальшому наслідком великодержавної мало в цьому плані доволі важливе значення, політики німецьких імператорів стало адже саме у «століття Люксембургів» Габсбурги послаблення централізованої влади та зростання були змушені сконцентруватися на «внутрішніх самостійності територіальних володінь. На справах», при цьому їм довелося перенести початок ХІV ст. справа дійшла навіть до центр свого впливу у Східні Альпи, Відень, Грац тривалих протистоянь між династіями, які і Лінц.

76 © Товтин Я. І., 2014. Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014

У 1335 р. вони приєднали до своїх привілеї [2, с. 128; 3, c. 112]. володінь Каринтію та Крайну (сучасна Власне, Булла обмежувала право обрання Словенія). У 1363 р., не беручи до уваги опір імператора колегією із семи курфюрстів, Вітельсбахів, приєднали Тіроль, а в 1368 р. – перетворюючи Німеччину в олігархічну союзну Фрайбург у Брейгау. В 1376 р. Габсбургам державу. Австрія та Баварія не були включені до вдалося купити значні території Форальберга, а в числа курфюрств. Таким чином, завдяки своїм 1382 р. під захистом Габсбургів опинився й стосункам із курфюрстами Карл ІV зміцнив Трієст. Разом зі спадковими землями – Австрією власні позиції щодо австрійських та баварських та Штирією, ці землі почали називатися династій, тобто у випадку Вітельсбахів – «Австрійські країни» [2, с. 126]. порушувалася попередня традиційна політика, а Безперечно, Фрідріха Красивого (1314- у випадку Габсбургів – це суперечило 1330 рр.) можна було вважати першим співвідношенню сил, і це щонайменше. Габсбургом, для якого Австрія, де йому на Реагуючи на такі дії Карла ІV, Рудольф ІV початку правління довелося побороти значний взявся за справу, яка нерідко використовувалася опір, справді стала батьківщиною. За його в його часи: він наказав виготовити у своїй правління з'явилося прикметне позначення, яке канцелярії фальшиві грамоти – «Рrivilegium виразно засвідчує, що Австрія розглядалася як maius» («Особливі розширені права», 1358- основне володіння Габсбургів. Мова йде про 1359 рр.). Мова йде про п'ять екземплярів, які поняття dominum Austriae (володіння Австрією), презентувалися як оригінали Генріха ІV, яке дуже часто використовувалося в більшості Фрідріха І, Фрідріха ІІ та його сина Гайнріха VII, тогочасних документів [5, с. 161]. а також Рудольфа І Габсбурга [10, с. 144]. Після смерті Фрідріха спільно правили З-поміж цих підробок грамоту Генріха ІV його молодші брати Альбрехт ІІ (1330-1358 рр.) було додатково підкріплено дослівними та Отто (помер у 1338 р.). Альбрехт ІІ вставками з текстів нібито існуючих привілеїв, відзначився як розсудливий та виважений які надав Австрії Юлій Цезар та Нерон. Зміст правитель, незважаючи на те що мав тілесну цих вставок практично одразу викликав опір – ваду (герцог був паралізованим, імовірно після власне, один із найвідоміших гуманістів свого спроби отруїти його) й за своє тривале правління часу Франческо Петрарка викрив та був втягнутий лише в конфлікт із розкритикував псевдоантичні джерела. швейцарськими конфедератами, які намагалися Серед інших документів доволі цікавим є поширити свою владу на Люцерн і Цюріх. так званий привілей Фрідріха І Барбаросси, який Військо Альбрехта ІІ двічі доходило до Цюріха, і разом із ще кількома документами тривалий час хоча здобути місто так і не вдалося, він витримував критику, навіть після того як в їхній принаймні добився того, що провінція Глярус і оригінальності засумнівалися Йоган Фрідріх місто Цуг, які раніше, скориставшись нагодою, Бьомер та Вільгельм Ваттенбах, що сталося в вийшли з-під юрисдикції влади династії, тепер її 1852 р. [2, с. 129]. знову визнали. Саме після походів на Цюріх Отож, для сфабрикованого привілею було Альбрехт ІІ видав династичне розпорядження використано текст 1156 р. – «Рrivilegium minus» (1355 р.), в якому наказував своїм синам («Малі привілеї»). Але це був значно неподільно і спільно правити землями [11, с. 64]. змістовніший відпускний лист, власне Власне, після смерті Альбрехта ІІ в Privilegium maius, на відміну від справжнього та 1358 р. залишилося четверо його синів, з яких значно коротшого «Рrivilegium minus». перейняти владу міг лише найстарший Рудольф. «Рrivilegium minus» 1156 р. описує події, Правління Рудольфа ІV Габсбурга (1358- які так і не відбулися – перетворення 1365 рр.) припадає на доволі складний і водночас імперського лену у спадкове князівство важливий період у житті династії Габсбургів та ерцгерцогів Австрії. Документ було видано Центральної Європи. ХIV ст. було тим періодом, Фрідріхом І для врегулювання конфлікту між коли і зростає, і зменшується вплив династії у Вельфами та Бабенбергами за владу над Священній Римській імперії, але саме це Баварією. У 1156 р. Баварію імператор передав спонукало представників династії звернути Генріху Леву, а в якості компенсації Генріху ІІ особливу увагу на справи, що стосувалися в Язомирготту затвердив права для австрійських першу чергу спадкових володінь. володінь останнього. Згідно з «Рrivilegium Юний герцог Рудольф ІV був minus», Австрія, що раніше була маркграфством, налаштований примножувати землі і зміцнювати підвищувалася до статусу герцогства і ставала владу Габсбургів. За два роки до початку спадковим володінням Бабенбергів, причому у правління Рудольфа ІV імператор Карл ІV випадку відсутності спадкоємців-чоловіків (1356 р.) усунув неточності щодо обрання австрійські землі передавалися й за жіночою короля, видавши відому «Золоту буллу». Але цей лінією. Більше того, «Рrivilegium minus» надавав документ не лише регулював процедуру виборів, герцогам Австрії право призначати свого а й посилював позиції курфюрстів, надаючи їм спадкоємця [4, с. 206; 8, с. 39].

77 Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014

Саме за ці тези й зачепився Рудольф ІV. «щитом і серцем імперії», однак у першу чергу Зміст Рудольфового фальсифікату надавав він дбав про збільшення влади й авторитету у Австрії надзвичайні прерогативи стосовно володінні Австрією. Власне, текст і зміст розміру ленів, символів влади, юрисдикції з документу відбивали характер поглядів вилучення всіх апеляцій до імператора тощо. Рудольфа ІV та його намагання закріпити Власне, ця фабрикація про особливі самостійність Австрії [9; 10, с. 150]. привілеї Австрії стала спробою, з одного боку, Імператор Карл ІV, якому герцог Рудольф підвищити статус свого князівства в середині надіслав завірені копії грамот, сприйняв їх зі імперії, а з іншого – зробити його фактично спокоєм та розсудливістю: він був навіть незалежним від імператора. Аналізуючи зміст налаштований затвердити деякі положення документа, варто зазначити, що чи не єдиним фальсифікату, про що свідчать його нотатки. обов'язком австрійських правителів перед Окрім того, Карл ІV домігся від Рудольфа ІV імператором було постачання солдат у випадку відмови у використанні титулу ерцгерцога війни з Угорщиною, та й то суто символічне – [5, с. 162]. 12 осіб терміном на 1 місяць. Будь-яка інша До речі, крім того що Карл ІV не визнав служба залежала від волі герцога [9]. підробку Рудольфа ІV, він позбавив останнього Окрім того, згідно з «Рrivilegium maius», прав імперського вікарія в Ельзасі й титулу австрійський правитель не міг бути викликаний герцога Швабії, а також постійно підтримував на суд імператора. У випадку передачі ленів на виступи швейцарців проти Габсбургів. Хоча, території Австрії, для інвеститури імператор мав поряд із цим, імператор погодився й на відмову прибути до Австрії сам. У рейхстазі імперії втручатися у внутрішні справи Австрії. австрійський герцог мав певні права й шанувався Взаємини імператора Карла ІV та правителів як ерцгерцог Пфальцський та займав місце Австрії нормалізувалися лише наприкінці праворуч від імператора, одразу ж після правління Рудольфа ІV, що дозволило в 1364 р. курфюрстів. Імператор не міг мати ленів на підписати договір про взаємне спадкування між території Австрії, а право верховного суду над Габсбургами та Люксембургами [7, с. 88]. усіма, хто мав землі, надавалося австрійському Наступні імператори з династії герцогу. Піддані та васали герцога не могли Люксембургів також відмовилися від звертатися напряму до імператора, оминувши утвердження «Privilegium maius», і лише австрійського герцога. Втручання імператора імператор Фрідріх ІІІ Габсбург підтвердив Священної Римської імперії в політику Австрії привілей у 1442 р. й 1453 р., вдруге заручившись було незаконним. підтримкою та згодою курфюрстів. Власне, саме Відтак, австрійські землі Габсбургів були так з'явилося імперське право. визнані неподільними й могли передаватися у В подальшому наступні Габсбурги лише спадок як за чоловічою, так і за жіночою лініями, зрідка користувалися «Privilegium maius», але причому герцог діставав право вільно визначати вже брат Фрідріха ІІІ Альбрехт VI почав свого спадкоємця. Фактично, «Privilegium maius» користуватися титулом ерцгерцога, який за надавав безпрецедентні в Німеччині права короткий час став родинним серед представників австрійським герцогам, при цьому династії Габсбургів. перетворюючи їх у незалежних від імператорів Фактично, правління Рудольфа ІV правителів. Саме це стало правовою основою Габсбурга яскраво підтвердило: Габсбурги подальшого становлення Австрійської монархії, постійно були переконані в тому, що їм за відокремленої від Священної Римської імперії правом належить німецька корона. В цьому [9]. цілком був переконаний і Рудольф ІV [6, с. 87]. До речі, титул ерцгерцога згаданий тут Таким чином, «Privilegium maius» – хоч і радше принагідно, хоча Рудольф ІV і підробка, проте водночас свідчення того, що використовував його на своїй печатці; цей титул Габсбурги не сумнівалися у володінні було відновлено лише в ХV ст. Власне, тоді його імперською короною. Адже на протязі століття, часто пов'язували з герцогством Каринтійським, після того як закінчувалося правління князь якого виконував обов'язки імперського Штауфенів, Габсбурги висували своїх королів, ерцєгермейстера, а вже починаючи з ХVI ст. цей хоча в колегію курфюрстів їм ніколи не титул можна вважати прикметною особливістю вдавалося вступити. Тому, коли Рудольф ІV Габсбургів. побачив, що в «Золотій буллі» Карла ІV його Черговий раз повертаючись до змісту родину виключено з кола привілейованих підробки, варто зауважити, що в її тональності правителів, він у 1358 р. сфальсифікував відомі основною була нота звуження імператорських нам документи. обов'язків; нехай Рудольф і називав Австрію

78 Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014

1. Рапп Ф. Священная Римская империя германской нации: от Оттона Вeликого до Карла V / Франсис Рапп. – Пер. с фр. М. В. Ковальковой. – СПб.: Евразия, 2009. – 427 с. 2. Цьолнер E. Історія Австрії / Еріх Цьолнер / Пер. з нім. Роман Дубасевич, Христина Назаркевич, Анатолій Онишко, Наталя Іваничук. – Львів: Літопис, 2001. – 712 с. 3. Bogdan H. Historie Habsburků – Sedm století rodu / Нenry Bogdan. – Praha: Brana, 2003. – 272 s. 4. Bruner K. Das Privilegium minus und das werdende Land / Karl Bruner // Die Geburd Österreichs. 850 Jahre Privilegium minus / Hrsg. Schmidt P., Wanderwitz H. – Regensburg, 2007. – S. 201-210. 5. Hamman B. Die Habsburger. Ein biographisches Lexikon / Brigitte Hamman. – Wien: Ueberreuter, 1988. – 447 s. 6. Dějiny Států. Rakousko / M. Wihoda, Z. Meřinsky, V.Veвer, M. Hlavačka, P. Vorel, M. Polívka. – Praha, 2002. – 728 s. 7. Lhotsky A. Geschichte Österreichs / Alphons Lhotsky. – Wien, 1967. – 496 s. 8. Opll F. «Dіe Regelung der bayerischen Frage 1156» Friedrich Barbarossa, Heinrich der Löwe und Heinrich Jasomirgott – Gestalter und Mitgestalter / Ferdinand Opll // Die Geburd Österreichs. 850 Jahre Privilegium minus / Hrsg. Schmidt P., Wanderwitz H. – Regensburg, 2007. – S. 37-76. 9. «Privilegium mаius», 1358-1359. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: www.koeblergerhard.de/.../Privilegiummaius13... 10. Schlotheuber E. Das Privilegium maius – eine habsburgische Fälschung im Ringen um Rang und Einflus / Eva Schlotheuber // Die Geburd Österreichs. 850 Jahre Privilegium minus / Hrsg. Schmidt P., Wanderwitz H. – Regensburg, 2007. – S. 143-166. 11. Vocelka K. Geschichte Österreichs. Kultur-Gesellschaft-Politik / Karl Vocelka. – München, 2004. – 243 s.

РЕЗЮМЕ «PRIVILEGIUM MAIUS» РУДОЛЬФА IV ГАБСБУРГА Товтин Я. И. (Ужгород) В данной статье сделан анализ основных положений, изложенных в документе, известном как «Privilegium maius», или «Особые расширенные права», изданном в период правления Рудольфа ІV Габсбурга. Текст документа, хотя и был подделкой, тем не менее давал Австрии определенные привилегии и был свидетельством того, что Габсбурги не оставляли надежд на длительное время получить корону Священной Римской империи. Ключевые слова: Privilegium maius, Privilegium minus, Австрия, Габсбурги, эрцгерцог, имперское право.

SUMMARY RUDOLF IV OF HABSBURG «PRIVILEGIUM MAIUS» Ya. Towtyn (Uzhhorod) The article analyzes the main principles covered in the document known as «Privilegium maius» or «Special extended rights» that was issued during the reign of Rudolf IV of Habsburg. The text of the document was a fake but it gave certain privileges to and it was the evidence that the Habsburgs wanted to retain the crown of the for a long time. Keywords: Privilegium maius, Privilegium minus, Austria, Habsburgs, archduke, imperial law.

79