Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014 УДК 929.731(430)"13" «PRIVILEGIUM MAIUS» РУДОЛЬФА IV ГАБСБУРГА Товтин Я. І. (Ужгород) У даній статті зроблено аналіз основних положень, висвітлених у документі, відомому як «Privilegium maius», або ж «Особливі розширені права», якого було видано за правління Рудольфа ІV Габсбурга. Текст документу, хоч і був підробкою, проте надавав Австрії певні привілеї та був свідченням того, що Габсбурги не полишали надій на тривалий час дістати корону Священної Римської імперії. Ключові слова: Privilegium maius, Privilegium minus, Австрія, Габсбурги, ерцгерцог, імперське право. Спадкова монархія у середньовічній намагалися посісти трон Священної Римської Німеччині так і не склалася, адже німецька знать імперії. В першу чергу мова йде про династії закріпила за собою право обирати короля. Хоча Габсбургів та Люксембургів [1, с. 286]. «сильний імператор» міг змусити князів ще за Власне, спадкове володіння Габсбургів, життя обрати королем свого сина і спадкоємця, яке тривало близько ста років і яке за Альбрехта але замінити принцип виборності правом І ледве трималося, було все ж таки перерване. успадкування нікому не вдалося. За таких умов Причому, після смерті Людовіка Баварського в доля династії та королівства залежала від 1347 р. Люксембурги змусили рахуватися із монарха і тривалості його правління. Штауфени, собою як з реальною політичною силою, і, поряд які в своїй політиці опиралися на імперських із Габсбургами та Вітельсбахами, стали третьою міністеріалів та систему ленних відносин, були династією, що вступила в боротьбу за німецьку доволі сильною династією, а наявність коштів корону. уперше дозволила їм набрати наймане військо. В Відтак протистояння з Люксембургами подальшому наслідком великодержавної мало в цьому плані доволі важливе значення, політики німецьких імператорів стало адже саме у «століття Люксембургів» Габсбурги послаблення централізованої влади та зростання були змушені сконцентруватися на «внутрішніх самостійності територіальних володінь. На справах», при цьому їм довелося перенести початок ХІV ст. справа дійшла навіть до центр свого впливу у Східні Альпи, Відень, Грац тривалих протистоянь між династіями, які і Лінц. 76 © Товтин Я. І., 2014. Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014 У 1335 р. вони приєднали до своїх привілеї [2, с. 128; 3, c. 112]. володінь Каринтію та Крайну (сучасна Власне, Булла обмежувала право обрання Словенія). У 1363 р., не беручи до уваги опір імператора колегією із семи курфюрстів, Вітельсбахів, приєднали Тіроль, а в 1368 р. – перетворюючи Німеччину в олігархічну союзну Фрайбург у Брейгау. В 1376 р. Габсбургам державу. Австрія та Баварія не були включені до вдалося купити значні території Форальберга, а в числа курфюрств. Таким чином, завдяки своїм 1382 р. під захистом Габсбургів опинився й стосункам із курфюрстами Карл ІV зміцнив Трієст. Разом зі спадковими землями – Австрією власні позиції щодо австрійських та баварських та Штирією, ці землі почали називатися династій, тобто у випадку Вітельсбахів – «Австрійські країни» [2, с. 126]. порушувалася попередня традиційна політика, а Безперечно, Фрідріха Красивого (1314- у випадку Габсбургів – це суперечило 1330 рр.) можна було вважати першим співвідношенню сил, і це щонайменше. Габсбургом, для якого Австрія, де йому на Реагуючи на такі дії Карла ІV, Рудольф ІV початку правління довелося побороти значний взявся за справу, яка нерідко використовувалася опір, справді стала батьківщиною. За його в його часи: він наказав виготовити у своїй правління з'явилося прикметне позначення, яке канцелярії фальшиві грамоти – «Рrivilegium виразно засвідчує, що Австрія розглядалася як maius» («Особливі розширені права», 1358- основне володіння Габсбургів. Мова йде про 1359 рр.). Мова йде про п'ять екземплярів, які поняття dominum Austriae (володіння Австрією), презентувалися як оригінали Генріха ІV, яке дуже часто використовувалося в більшості Фрідріха І, Фрідріха ІІ та його сина Гайнріха VII, тогочасних документів [5, с. 161]. а також Рудольфа І Габсбурга [10, с. 144]. Після смерті Фрідріха спільно правили З-поміж цих підробок грамоту Генріха ІV його молодші брати Альбрехт ІІ (1330-1358 рр.) було додатково підкріплено дослівними та Отто (помер у 1338 р.). Альбрехт ІІ вставками з текстів нібито існуючих привілеїв, відзначився як розсудливий та виважений які надав Австрії Юлій Цезар та Нерон. Зміст правитель, незважаючи на те що мав тілесну цих вставок практично одразу викликав опір – ваду (герцог був паралізованим, імовірно після власне, один із найвідоміших гуманістів свого спроби отруїти його) й за своє тривале правління часу Франческо Петрарка викрив та був втягнутий лише в конфлікт із розкритикував псевдоантичні джерела. швейцарськими конфедератами, які намагалися Серед інших документів доволі цікавим є поширити свою владу на Люцерн і Цюріх. так званий привілей Фрідріха І Барбаросси, який Військо Альбрехта ІІ двічі доходило до Цюріха, і разом із ще кількома документами тривалий час хоча здобути місто так і не вдалося, він витримував критику, навіть після того як в їхній принаймні добився того, що провінція Глярус і оригінальності засумнівалися Йоган Фрідріх місто Цуг, які раніше, скориставшись нагодою, Бьомер та Вільгельм Ваттенбах, що сталося в вийшли з-під юрисдикції влади династії, тепер її 1852 р. [2, с. 129]. знову визнали. Саме після походів на Цюріх Отож, для сфабрикованого привілею було Альбрехт ІІ видав династичне розпорядження використано текст 1156 р. – «Рrivilegium minus» (1355 р.), в якому наказував своїм синам («Малі привілеї»). Але це був значно неподільно і спільно правити землями [11, с. 64]. змістовніший відпускний лист, власне Власне, після смерті Альбрехта ІІ в Privilegium maius, на відміну від справжнього та 1358 р. залишилося четверо його синів, з яких значно коротшого «Рrivilegium minus». перейняти владу міг лише найстарший Рудольф. «Рrivilegium minus» 1156 р. описує події, Правління Рудольфа ІV Габсбурга (1358- які так і не відбулися – перетворення 1365 рр.) припадає на доволі складний і водночас імперського лену у спадкове князівство важливий період у житті династії Габсбургів та ерцгерцогів Австрії. Документ було видано Центральної Європи. ХIV ст. було тим періодом, Фрідріхом І для врегулювання конфлікту між коли і зростає, і зменшується вплив династії у Вельфами та Бабенбергами за владу над Священній Римській імперії, але саме це Баварією. У 1156 р. Баварію імператор передав спонукало представників династії звернути Генріху Леву, а в якості компенсації Генріху ІІ особливу увагу на справи, що стосувалися в Язомирготту затвердив права для австрійських першу чергу спадкових володінь. володінь останнього. Згідно з «Рrivilegium Юний герцог Рудольф ІV був minus», Австрія, що раніше була маркграфством, налаштований примножувати землі і зміцнювати підвищувалася до статусу герцогства і ставала владу Габсбургів. За два роки до початку спадковим володінням Бабенбергів, причому у правління Рудольфа ІV імператор Карл ІV випадку відсутності спадкоємців-чоловіків (1356 р.) усунув неточності щодо обрання австрійські землі передавалися й за жіночою короля, видавши відому «Золоту буллу». Але цей лінією. Більше того, «Рrivilegium minus» надавав документ не лише регулював процедуру виборів, герцогам Австрії право призначати свого а й посилював позиції курфюрстів, надаючи їм спадкоємця [4, с. 206; 8, с. 39]. 77 Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (32), 2014 Саме за ці тези й зачепився Рудольф ІV. «щитом і серцем імперії», однак у першу чергу Зміст Рудольфового фальсифікату надавав він дбав про збільшення влади й авторитету у Австрії надзвичайні прерогативи стосовно володінні Австрією. Власне, текст і зміст розміру ленів, символів влади, юрисдикції з документу відбивали характер поглядів вилучення всіх апеляцій до імператора тощо. Рудольфа ІV та його намагання закріпити Власне, ця фабрикація про особливі самостійність Австрії [9; 10, с. 150]. привілеї Австрії стала спробою, з одного боку, Імператор Карл ІV, якому герцог Рудольф підвищити статус свого князівства в середині надіслав завірені копії грамот, сприйняв їх зі імперії, а з іншого – зробити його фактично спокоєм та розсудливістю: він був навіть незалежним від імператора. Аналізуючи зміст налаштований затвердити деякі положення документа, варто зазначити, що чи не єдиним фальсифікату, про що свідчать його нотатки. обов'язком австрійських правителів перед Окрім того, Карл ІV домігся від Рудольфа ІV імператором було постачання солдат у випадку відмови у використанні титулу ерцгерцога війни з Угорщиною, та й то суто символічне – [5, с. 162]. 12 осіб терміном на 1 місяць. Будь-яка інша До речі, крім того що Карл ІV не визнав служба залежала від волі герцога [9]. підробку Рудольфа ІV, він позбавив останнього Окрім того, згідно з «Рrivilegium maius», прав імперського вікарія в Ельзасі й титулу австрійський правитель не міг бути викликаний герцога Швабії, а також постійно підтримував на суд імператора. У випадку передачі ленів на виступи швейцарців проти Габсбургів. Хоча, території Австрії, для інвеститури імператор мав поряд із цим, імператор погодився й на відмову прибути до Австрії сам. У рейхстазі імперії втручатися у внутрішні справи Австрії. австрійський герцог мав певні права й шанувався Взаємини імператора Карла ІV та правителів як ерцгерцог Пфальцський та займав місце Австрії нормалізувалися лише наприкінці праворуч від імператора, одразу ж після правління Рудольфа ІV, що дозволило в 1364 р. курфюрстів. Імператор не міг мати ленів на підписати