Джерелознавство Sources Studies
Total Page:16
File Type:pdf, Size:1020Kb
Джерелознавство Sources Studies Юрій Мицик, Yurii Mytsyk, провідний науковий співробітник Leading Researcher, Інституту української археографії M. S. Hrushevsky Institute та джерелознавства of Ukrainian Archeography and Source імені М. С. Грушевського Studies, Національної академії наук України, National Academy of Sciences of Ukraine, доктор історичних наук, професор, Doctor of Sciences (History), Professor, Київ, Україна Kyiv, Ukraine e-mail: [email protected] ORCID iD: https://orcid.org/0000-0003-1580-1284 Інна Тарасенко, Inna Tarasenko, наукова співробітниця Researcher, відділу актової археографії M. S. Hrushevsky Institute Інституту української археографії of Ukrainian Archeography та джерелознавства and Source Studies, імені М. С. Грушевського National Academy of Sciences of Ukraine, Національної академії наук України, PhD in History, кандидатка історичних наук, Kyiv, Ukraine Київ, Україна e-mail: [email protected] ORCID iD: https://orcid.org/0000-0003-1019-9749 УДК 94 (477.43/44) DOI: 10.28925/2524-0757.2021.117 Листи Івана Шпитковського до Михайла Грушевського У статті наведено листи незаслужено призабутого українського історика, музейного праців- ника і педагога Івана-Юліана Шпитковського до видатного вітчизняного вченого, державного й громадського діяча, професора Михайла Грушевського. Подано стислий виклад його біографії, описано навчання у Львівському університеті, формування під впливом М. Грушевського науко- вого інтересу до гайдамацького руху ХVІІІ ст., участь у національно-визвольних змаганнях укра- їнського народу 1917–1921 рр. і громадському житті Галичини міжвоєнного періоду. Листи про- ливають світло на характер зв’язків між обома вченими й на лабораторію наукових пошуків Шпитковського, насамперед у дослідженні історії Коліївщини 1768 р. Ключові слова: І.-Ю. Шпитковський, М. Грушевський, архіви, епістоли, Коліївщина, гайдамаки. 150 ISSN 2524-0749 (Print) ISSN 2524-0757 (Online) Київські історичні студії: науковий журнал • 2021, № 1 (12) Letters of Ivan Shpitkosky to Mykhailo Hrushevsky The article contains letters of the undeservedly forgotten Ukrainian historian, museum worker and teacher Ivan-Yulian Shpytkovsky to a prominent Ukrainian scientist, statesman and public figure, Professor Mykhailo Hrushevsky. Here is a brief sketch of his biography, studies at Lviv University, the formation under the influence of Mykhailo Hrushevsky’s scientific interest in the Haydamak movement of the eighteenth century, his participation in the national liberation struggle of the Ukrainian people 1917–1921, participation in the social and scientific-cultural life of Galicia in the interwar period. It also explains the reasons for his forced withdrawal from active scientific work, the publication of scientific papers, caused primarily by the repressive policies of the Soviet government. Thus, in Lviv in the 1940s, a highly qualified specialist in paleography, sphragistics, chronology and heraldry was suspended from lecturing, accused of idealistic and nationalist views, and transferred to the position of laboratory assistant. Since 1930 I.-Yu. Shpytkovsky became a full member of the NTSh and most of his articles were published in “Notes of the Scientific Society. T. G. Shevchenko”. The letters to Mykhailo Hrushevsky published here shed light on the nature of the relations between the two scientists and on the laboratory of scientific research of Shpytkovsky, first of all on the study of the history of Koliivshchyna in 1768. Key words: I.-Yu. Shpytkovsky, Mykhailo Hrushevsky, archives, epistles, Koliivshchyna, haidamaky. м’я Івана-Юліана Шпитковського, (1909–1910), польській і українській гімназіях українського історика, нумізмата, у Перемишлі (1910–1912), де організував біблі- музейного працівника й педагога, отеку ім. Петра Могили. У липні 1912 р. був було призабутимІ і донедавна відомим лише спеці- переведений до Коломийської гімназії, засну- алістам, а в науковій літературі про нього знаходи- вав у місті науково-популярне видавництво лись хіба що стислі довідки. У незалежній Україні «Загальна книгозбірня» (1912–1914). З початком завдяки статтям галицьких істориків і краєзнав- Першої світової війни був призваний до лав армії ців воно виходить із незаслуженого забуття. Австро-Угорщини (1914–1918), брав активну Метою статті є поглиблення уявлень про участь у подіях українських визвольних змагань діяльність Івана-Юліана Шпитковського шля- 1917–1921 рр. як старшина Української галицької хом репрезентації його листування з Михайлом армії (УГА), був учасником спільних бойових дій Грушевським. ЗУНР та УНР. У 1919 р. потрапив у «чотирикут- Народився Іван-Юліан у сім’ї галиць- ник смерті» та більшовицький полон, звідки йому кого селянина Владиславa Шпитковського вдалось втекти з допомогою місцевої дівчини в с. Джурин (нині — Чортківського району і повернутися до Галичини. Тернопільської області) 16 травня 1880 р. Мав Міжвоєнний період, коли Західна Україна молодшого брата Олександра-Станіслава опинилася під польським пануванням, був (21.06.1881 — 06.12.1969), життєвий шлях особливо тяжким для ветеранів українських якого був подібний до Іванового. Олександр визвольних змагань. Шпитковський зазнав пере- хоч і цікавився історією, однак став священ- слідувань від польської влади, але все ж дістав ником УГКЦ, служив у соборі Св. Юра у Львові, змогу вчителювати в різних містах Галичини. викладав у львівській академічній гімназії. У 1921 р. він став одним із ініціаторів створення Впродовж 1897–1903 рp. Іван-Юліан музею в Бережанах. Згодом — секретарем філії Шпитковський навчався в Бучацькій та Бережан- «Українського крайового товариства охорони ській державних гімназіях. Подальшу освіту здо- дітей і опіки над молоддю» у Бережанах (1922), бував на теологічному, філософському і прав- організатором 2–5 з’їздів українських музейни- ничому факультетах Львівського університету, ків, членом державної «Спілки польських музеїв» слухав лекції проф. Михайла Грушевського, (1934–1939). У 1930 р. разом з видатною україн- вивчав у нього кириличну палеографію, прохо- ською художницею О. Кульчицькою заснував див науковий вишкіл на семінарі проф. Людвіка у Перемишлі регіонально-етнографічний музей Фінкеля. Ще в студентські роки у вільний від «Стривігор» і впродовж 15 років був його керів- навчання час він досліджував документальні ником. Цей музей став справжнім культурним матеріали з історії України, під керівництвом Івана центром українців Перемишля. Франка працював бібліотекарем у Науковому Розуміючи значення книги для освіти товаристві імені Шевченка. За сприяння від- народу, Шпитковський усюди, де перебував ділу НТШ і М. Грушевського отримав стипендію на посадах учителя, сприяв створенню шкіль- для археографічних досліджень в архівах Росії них і міських бібліотек, був активним учасни- та м. Кракова. У 1907 р. Іван-Юліан став членом ком видання української книжки, досліджував Археографічної комісії товариства. рукописи й стародруки. 17 лютого 1930 р. його Після закінчення студій Шпитковський пра- обрано дійсним членом Наукового товариства цював yчителем у німецькій гімназії у Львові імені Шевченка. У 1934 р. він отримав ступінь ISSN 2524-0749 (Print) ISSN 2524-0757 (Online) Київські історичні студії: науковий журнал • 2021, № 1 (12) 151 доктора філософії у Львівському університеті, наукові плани: І. Шпитковський віддався боротьбі а у 1936 р. став членом Богословського науко- за незалежність України. вого товариства у Львові. У 1934–1939 pp. був Під час роботи y Центральному державному членом Союзу польських музеїв (Association історичному архіві України у Києві у фонді 1235 des Musees en Pologne) у Варшаві, співуклада- (Грушевські), де зберігається бл. 12 000 лис- чем «Словника слов’янських старожитностей» тів, адресованих вченому, ми звернули увагу на («Słownik starozytności słowianskich»), головою справу 840. У ній містяться 10 листів, написаних товариства «Прихильники українського мисте- у 1906–1914 рр., і 3 телеграми Шпитковського. цтва» у Перемишлі (у 30–40-х роках ХХ ст.). В описі фонду, здійсненого І. Гиричем, знаходимо У червні 1945 р. Шпитковський був змушений стислу характеристику І. Шпитковського: «істо- виїхати з Перемишля і перебратися до Львова. рик, учень М. Грушевського, дослідник гайдамач- Тут він працював старшим бібліотекарем (пізніше чини» (Гирич І., 1996. С. 81). бібліографом) у відділі рукописів Львівського Тексти листів І. Шпитковського пронизані філіалу бібліотеки Академії наук УРСР (нині — глибокою пошаною до свого вчителя та його ЛНБ України ім. В. Стефаника), за сумісництвом сім’ї. Майже в кожному з них вживаються тра- викладав історію середніх віків у Львівському диційні форми ввічливості, як-от: «найниз- університеті. У 1949–1960 pp. на посаді стар- ший поклін та ціловання руць» (щодо дружини шого лаборанта завідував Сфрагістично- Грушевського Марії), звертання «Пан Професор», нумізматичним музеєм у Львівському універси- «Пані Добродійка» неодмінно пишуться з великої теті, де опрацьовував музейні збірки, інколи вів літери за правилами етикету того часу. практичні заняття зі студентами університету. Уже в першому листі І. Шпитковський зга- Досліджуючи рукописні документи ХVIII та дує про «переробку з “Трудів Подольського давніших століть, Шпитковський став у 1950-х Общества”, яку прагне якнайшвидше скінчити. роках єдиним у Львові спеціалістом із палеографії, Поза сумнівом, тут йдеться про підготовку сфрагістики, хронології та геральдики, яка була рецензії на книгу: Иваницкий С. «Переяславский його особливим захопленням. Зробив важливий епископ Гервасий Линцевский и начало возсоеди- внесок у розвиток краєзнавства