Dnipro University Bulletin Dniprop

ISSN 2313-2159 (print) Geology • Geography ISSN 2409-9864(online)

Dnipro university bulletin Dniprop. Univer.bulletin. Geology, geography., 25(2), 99-110. Journal home page: geology-dnu-dp.ua doi: 10.15421/111724 Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______Про змінення положення південної границі Дніпровського (риського) зледеніння

Володимир В. Манюк

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро,Україна, e-mail:[email protected]

Received 16 September 2017 Резюме. На підставі нового фактичного матеріалу розглянуто питання Received in revised form 17 October 2017 кореляції положення південної межі поширення Дніпровського (рисько- Accepted 07 November 2017 го) льодовикового язика, який вважається найбільш південним в Європі для риської льодовикової епохи. Наведено критичний аналіз історії ста- новлення льодовикової теорії та роль у цьому вчених із різних країн. Простежено еволюцію поглядів дослідників від дриф- тового походження валунно-суглинистих відкладів, висловлених у працях Р. Мурчісона, Ч. Лайєля, Д. Тіласа та Ч. Дарвіна до льодовикового, першими прихильниками якого були П’єр Мартель, Жан Андре Делюк, Бернард Фредерік Кун, Ігнас Венец, Альбрехт Бернарді, Луїс Агассіз та інші. Оцінено роль російських дослідників покривних зледенінь, серед яких перш за все П. О. Кропоткін, С. М. Нікітін, О. О. Іностранцев, П. Я. Армашевський, Н.І. Криштофович, Г.Є. Щуровський, Ф.Б. Шмідт та інші. Враховано точку зору опонента льодовикової теорії В.Г. Пазинича щодо численних розбіжностей у тракту- ванні її основних положень та необхідності розробити комплексну модель зледенінь, яка б ураховувала і екзарацію і дрифт. Уперше наводяться результати вирішення складної проблеми відновлення геологічної пам’ятки природи «Домотканські валуни» як важливого об’єкта геологічної спадщини на південній границі Дніпровського льодовикового язика. Викладено нові результати дослідження гори Калитва як кінцевоморенного утворення, сформованого в дніпровську льодовикову епо- ху. Гора Калитва – яскравий приклад відображених у відкладах гляціотектонічних подій, моренних, флювіо- і лімногляціа- льних відкладів з ератичними валунами і палеогеновими відторженцями. Обґрунтовано можливість розчленування Дніпров- ського кліматоліту на нижньо,- середньо- та верхньодніпровський стадіали та показано відповідність озерно-льодовикових, моренних та флювіогляціальних відкладів середньодніпровського стадіалу середній і верхній пачкам «шевченківської сві- ти». Встановлено, що перигляціальна зона, розташована південніше лінії Вільногірськ – Петриківка - Юр'ївка, відрізняється відсутністю валунних суглинків, значно більш однорідним і витриманим розрізом субаеральних четвертинних відкладів, але наявністю лінз флювіогляціальних відкладів. Виявлене штучне відслонення лімногляціальних відкладів між селами Спаське і Підгороднє дозволяє не тільки побачити виразні ознаки відмінності еолових і озерних суглинків, а й вточнити межу периг- ляціальної зони дніпровського зледеніння, яка раніше проводилася майже на 100 км північніше – у пригирловій частині р. Оріль. Польовими дослідженнями у межиріччі річок Дніпро – Кільчень - Самара встановлено переконливі докази необхід- ності проведення південної границі перигляціальної зони дніпровської льодовикової епохи значно південніше прийнятої.

Ключові слова: дніпровське зледеніння, рис, дрифт, флювіогляціальний, полігляціалізм, ератичні валуни

On reassigning the location of the southern border of the Dnieper (Riss) Glaciation

Volodymyr V. Manyuk

Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine, e-mail: [email protected]

Abstract. On the basis of newly discovered factual material, this paper analyses the issue of the reassigning the position of the southern border of distribution of the Dnieper (Riss) glacial tongue, which is considered the southernmost glacier tongue of the glacial period in Europe. The article provides critical analysis of the history of glacial theory and the contribution of scientists from different countries. The article analyses the evolution of the views of researchers - from the drift origin of boulder-loam deposits, described in works by R Murchison, C Lyell, D Tilas and C Darwin, to the idea of glacial origin, the first supporters of which included Pierre Martel, Jean-André Deluc, Bernhard Friedrich Kuhn, Ignaz Venets , Albrecht Bernardi, Louis Agassiz and others. The paper evalu- ates the contribution of Russian scientists who studied continental glaciations, including P O Kropotkin, S M Nikitin, O O In- ostrantsev, P Y Armashevsky, N I Krishtofovich, G E Shurovsky, F B Schmidt and others. The article also presents the position of V G Pazynych, an opponent of glacier theory, on the numerous differences of opinion in the interpretation of the framework of the theory and on the necessity of developing a complex model of glaciations, which would include consideration of both exaration and drift. This article presents for the first time the results of solving the problem of restoring the geological relic, the “Domotkanski valuny” [lit. Domotkan boulders – translator`s note] as an important object of geological heritage on the southern border of the Dnie- per glacial tongue. The paper presents a study of Kalytva mountain as a terminal moraine formation, which was 99

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______formed during the Dnieper glacial epoch. Kalytva mountain is a fine example of manifestations of glaciotectonic activities, moraine, fluvio- and limno - glacial deposits with erratic boulders and paleogenic outliers. The article proves the possibility of division of the Dnieper climatolith into lower, -middle, and upper Dnieper stadials and shows the correspondence of limno-glacial deposits, moraine and fluvio-glacial deposits of the middle Dnieper stadials to the upper part of the “Shevchenkivska suite”. We have shown that the periglacial zone situated to the south of the line Volnohorsk-Petrykivka-Yurivka is characterized by absence of boulder loams, by much more homogenous and weathered section of sub-aerial Quaternary deposits and by a lens of fluvio-glacial deposits. The dis- covery of the artificial outcrop of limno glacial moraine deposits between Spasske and Podhorodne villages enables us not only to determine the main clearly-manifested differences between eolian and limnetic loams but also to delineate more precisely the borders of the periglacial zone of the Dnieper glaciations, which was earlier marked almost 100 km to the north – in the region of the Orel river far from its confluence with the Dnieper. Field studies in the interfluve between the Dnieper, Kilchen and Samara found signifi- cant evidence for proving that the southern border of the periglacial zone of the Dnieper Glacial Epoch lies considerably further south than had been assumed previously.

Keywords: Dnieper glaciation, Riss, drift, fluvioglacial, polyglacialism, erratic boulders

Вступ. Навколо ідеї існування великих матери- Історія питання. Історія становлення льодови- кових зледенінь завжди точилася дискусії, а в кової теорії була досить складною, цікавою, останні роки тенденція до спростування цієї ідеї тривалою і неоднозначною. Чомусь вважається, помітно посилилася. Як і раніше вона породжує що першим припустив, що ератичні валуни по- велике коло поглядів – від полігляціалізму, що близу Гронінгена були залишками корінних по- стверджує множинність зледенінь, до теорії ан- рід, які були зруйновані потужною повінню (по- тигляціалізму, якою спростовуються будь-які топом), французький геолог і метеоролог Жан масштабні зледеніння. Ознаки присутності льо- Андре Делюк. Втім, перша його робота геологі- довика в Північній і Центральній Україні дос- чного плану датована 1810 роком. Лише в 1773 татньо переконливі і для переважної більшості р. він покинув бізнес у Женеві, переїхав у Анг- дослідників цього явища не викликають сумні- лію і почав вивчати геологію (De Luc, 1810). вів. Щодо визнання кількох наступів льодовика, У 1742 році П’єр Мартель, інженер та то воно наче існує, але тут доказова база дуже природничник, який жив у Женеві, відвідує до- не достатня і проблему старанно обходили й лину Шамоні, утворену р. Арві у Савойських геологи минулих поколінь, і сучасники. Зусилля Альпах. Двома роками пізніше, звітуючи про вчених зосереджувалися на всебічному вивченні свою подорож він повідомляє, що мешканці до- дніпровського зледеніння, яке залишило по собі лини пояснюють наявність численних розкида- і потужні морени, і прояви гляціодислокацій, них валунів дією льодовика і що колись ці валу- флювіо- і лімногляціальні відклади, виразні ек- ни були набагато далі від сучасного їх положен- зараційні йі акумулятивні форми рельєфу льо- ня (Martel, 1744). За свідченням П. Мартеля, довикового походження. В останні роки нако- льодовики з Льодовикової долини не завжди пичений новий фактичний матеріал, аналіз яко- мали такі розміри, вони то збільшувалися, то го свідчить про можливість кореляції південної зменшувалися. Згідно з реперами, що вони за- межі поширення дніпровського льодовикового лишили по собі, потужність льодовиків була на язика (Manyuk, 2017). 80 футів більшою ніж зараз (рис. 1).

Рис. 1. Карта льодовиків Шамоні та найвищих гір на південь уздовж долини річки Арві (Martel, 1744)

Втім, більшість європейських учених нів у Скандинавському і Балтійському регіонах висловлювали зовсім інші погляди щодо транс- дрейфуючим льодом (drifting sea ice), започат- портувальної дії льоду. Швейцарський гірничий кувавши «теорію дрифтингу» (Kruger, 2013a). інженер Даніель Тілас у 1742 р. першим припу- У 1795 році шотландський філософ, на- стив можливість переміщення ератичних валу- тураліст Джеймс Хаттон припустив, що ератич- 100

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______ні валуни в Альпах переміщені дією льодовиків порід на ці гори (Альпи) (Saussure, 1796). Джон (Saussure, 1796). У 1797 році Бернард Фредерік Плайфер у праці «Ілюстрації до теорії Землі Кун опублікував вражаюче «сучасний» погляд Геттона» (Playfair, 1802), присвяченій аналізу на динаміку льодовика, випередивши на 30-40 поглядів його друга філософа і геолога Дж. Гет- років роботи І. Веніса та інші (Kuhn, 1787) тона (Хаттона), критично ставиться до теорії (рис. 2). водних потоків як транспорту для переміщення Горацій-Бенедикт де Соссер (Horace- ератичних валунів в Альпах. Він пояснює рух Benedict de Saussure) разом з іншими вченими, валунів комбінацією інтенсивної гляціальної серед яких Деодат де Доломеу, Карл Лінней, ерозії, швидких потоків із більш високих у ті П.С. Палас, звертається до «ератичних пазлів», часи Альп, та інтенсивної денудації. Безумовно тобто досліджує ератичні валуни. Він вважав, необхідною він вважав наявність проривних по- що валуни транспортувала вода і припускав, що токів із підпрудних водоймищ того часу (Play- це могли б бути припливні велетенські хвилі fair, 1802). висотою 4 800 футів, які переміщували блоки

Рис. 2. Нижній льодовик Гріндельвальд на початку XIX ст.: один із льодовиків, які вивчав Кун. Зараз він відступає. Аква- рель Дж. Х. Аберді, 1762. (http://users.unimi.it/glaciol/glaciologia/ghicon.html).

Жорж Кюв’є, якого називають «батьком палео- терикове зледеніння), поверхневі поклади якої нтології», засновником і прихильником катаст- перекрили осадові формації третинного періоду. рофізму, ретельно вивчав викопні фосилії, ви- Ці поклади, писав Ж.Кюв’є, містять залишки користовував порівняльну анатомію і зробив чисельних вимерлих ссавців, таких як носороги, вікно у минуле життя планети, чим, за свідчен- слони, гієни (Cuvier, Brongniart, 1811). ням сучасників, зачарував публіку (рис. 3). Прусський натураліст Леопольд фон Бух, визнаний у світі геолог, праці якого перек- ладені на багато мов світу, у 1810 р. вивчав по- ходження ератичних валунів у Юрських горах і простежив шлях переміщення найбільших гра- нітних брил поблизу м. Нейшатель та в ін- ших місцях. Після декількох років польових до- сліджень він доходить висновку, що валуни пе- реміщені потужними грязьовими потоками (ла- харами), які виникали під час проривів велетен- ських підгачених озер (Buch, 1819). Явище утворення підгачених озер пов’язане із пульса- ціями льодовика, різкими збільшеннями швид-

Рис. 3. Жорж Кюв’є кості його руху і отримало назву «сьордж» (рис. 4) Ж. Кюв’є писав, що він бачить свідчення сучасної, заключної геологічної революції (ма-

101

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______

Рис. 4. Процес перетворення Рассел-фіорду на льодовиково-підгачене озеро (https://www.fs.usda.gov/detail/r10/about- region/overview/?cid=fsbdev2_038669)

Видатний шотландський геолог, геофі- домі також від Вал де Феррета із Східної Швей- зик і філософ Джеймс Холл, відомий експери- царії та із праць Гете. ментальними роботами із виверженими порода- Датсько-норвезький геолог Йєнс Есмарк ми у статті, надрукованій у 1812 р., успішно по- у статті, датованій 1824 р., пропонує вважати єднує циклічність порід Геттона (Хаттона) з ви- змінення клімату причиною зледенінь та нама- рішенням проблеми Альпійських ератичних гається показати, що вони є наслідком періоди- валунів (erratics) та деякими іншими проблема- чних змін орбіти Землі (Krüger, 2013d). У 1829 ми того часу. Розігрів у надрах Землі викликає році, швейцарський інженер Ігнац Венетс пояс- періодичне розширення, землетруси, вивержен- нює поширення ератичних валунів в Альпах, ня вулканів та, відповідно, в морях вони викли- поблизу Юрських гір та в межах Північно- кають велетенські хвилі, які Д. Холл назвав Німецької рівнини наслідком роботи великих «дилювіальними» (Hall, 1812). льодовиків (рис. 5). Коли він зробив доповідь з У 1815 році тесляр і мисливець Жан цього приводу у Швейцарській академії приро- П’єр Преродін (1767-1858) пояснював ератичні дничих наук, більшість учених скептично пос- валуни у Вал де Б’янсі тим, що тут раніше були тавились до ідеї (Andersen, 1992). І. Венетсу льодовики (Kruger, 2013b). Схожу ідею, як ві- вдалося переконати у справедливості своїх пог- домо, висловлював дроворуб із Мейрінгена у лядів друга Жана Шерпантьє, який трансформу- Бернських Альпах під час дискусії із швейцар- вав ідею Венетса в теорію великого зледеніння в сько- німецьким геологом Жаном Шерпант’є у Альпах (Venetz, 1821). 1834 р. (Kruger, 2013c). Подібні пояснення ві-

Рис. 5. Моренні пасма біля Сімплона в Альпах із карти Венетса (Venetz, 1833) та утворення нового підгаченого озера біля язика льодовика Рона на Алясці (Glaciers, 2017)

Не можна не згадати і статтю 1832 р. У той же час німецький ботанік Карл Альбрехта Рейнгарда Бернарді, у якій він розмі- Фредерік Шимпер вивчав мохи, які росли на рковує щодо колишніх льодовикових покривів ератичних валунах в альпійських нагір’ях Бава- (polar ice caps), які сягали помірних широт зем- рії, і був здивований такою масою розкиданого ної кулі (Bernardi, 1832). каміння. Шимпер дійшов висновку, що льод мав би бути засобом транспортування валунів у 102

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______Альпійському нагір’ї. Шимпер провів літні мі- ту до щорічної зустрічі Швейцарській академії сяці 1836 р. у Девенсі в Швейцарських Альпах з природничих наук у м. Невшатель (рис. 6). Ау- колишнім університетським другом Луїсом диторія сприйняла дуже критично викладену Агассізом (1807-1873) та Жаном де Шерпантьє. теорію, оскільки вона не відповідала сталій ду- Взимку 1836 - 37 років Агассіз і Шимпер розро- мці щодо історії клімату. Аби здолати це проти- били теорію періодичних зледенінь. На той час стояння, Л. Агассіз вживає рішучих заходів до Л. Агассіз, схоже, вже був знайомий із статтею проведення нових геологічних маршрутів, за А. Бернарді (Kruger, 2013e). У 1837 р. К. Шим- результатами яких публікує книгу «Вивчення пер упроваджує термін «льодовикова епоха» льодовиків» («Etudes sur les glacier») у 1840 р. (ice age, або нім. Eiszeit) для періоду зледенінь. (Agassiz, 1838) В липні 1837-го Агассіз представляє його робо-

Рис. 6. Луїс Агассіз та його праця «Льодовикова епоха», яка вийшла друком у 1837 році

Навряд чи це сподобалося Ж. Шерпан- льодовикові епохи – гюнц, міндель, рис та вюрм тьє, який ввів Агассіза у глибини гляціологічних (Penck, Brückner, 1909) (рис. 7). досліджень і який на той час також підготував У Росії прихильниками полігляціалізму до друку книгу щодо льодовиків в Альпах, але були Н. І. Криштофович, А. Д. Архангельський, то вже інша історія (Agassiz, 1840). Більш за те, тоді як погляди щодо однократного зледеніння Л. Агассіз, внаслідок приватних сварок, виклю- сповідували П. О. Кропоткін, С. М. Нікітін, О. чив із книги будь-які згадки про К. Шимпера О. Іностранцев, П. Я. Армашевський. Слід за- (Kruger, 2013f). Книга декілька десятків років не значити, що серед полігляціалістів також не бу- підтримувалася вченими і лише у 1870 р. відбу- ло єдності щодо кількості льодовикових етапів, лося визнання теорії у міжнародному масштабі. у зв’язку з чим дослідники розділилися на помі- Це стало можливим після публікації Джеймса рних полігляціалістів та екстраполігляціалістів. Кролла «Клімат і час», яка дала надійне пояс- На кінець XIX століття накопичився великий нення причин льодовикового періоду. обсяг фактичних матеріалів, аналіз яких дозво- Перші докази на користь полігляціаліз- лив здійснити якісний стрибок у розвитку нау- му в межах Середньоєвропейської рівнини на- ки. Майже одночасно виходять в світ узагаль- дає німецький геолог і геоморфолог А. Пенк. нювальні праці О. Торелла у Швеції, А. Гейки у Разом із німецьким гляціологом Е. Брюкнером Великій Британії, П. О. Кропоткіна в Росії. У він розробив концепцію давніх зледенінь, за- Росії першими прихильниками ідеї развитку по- пропонував розподіл льодовикового періоду на кривних льодовиків були Г.Є. Щуровський та Ф. Б. Шмідт.

103

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______

Рис. 7. А. Пенк та Б. Брюкнер – автори теорії полігляціалізму

Найбільшу роль з російських вчених в ласть зчленування зони поширення гляціальних розвитку гіпотези покривних зледенінь зіграв відкладів (на півночі) з перигляціальними, голо- П.О. Кропоткін. У 1874 році він зробив доповідь вні риси будови яких сформовані у дніпровську на засіданні Імператорського Російського геог- (риську) льодовикову епоху з накладеними по- рафічного товариства про результати геологіч- дальшими змінами постгляціального часу. ного та географічного вивчення територій Сибі- Матеріали і методи. Щодо південної межі най- ру і Скандинавії. На підставі проведених дослі- потужнішого Дніпровського зледеніння, то її джень Кропоткін дійшов висновку, що названі положення на карті залишається незмінним з регіони є областями давнього зледеніння. У 1885 р., коли С.М. Нікітіним визначі її за поши- 1876 році була опублікована його книга «Дослі- ренням ератичних валунів. Втім, Марков К.К. у дження про льодовиковий період», де викладено праці «Палеогеография и новейшие отложения» основні положення льодовикової теорії (Kropot- (Markov, 1986), вказує В.В. Докучаєва як безпо- kin, 1876). У 1875 році шведський геолог Отто середнього автора концепції «Дніпровського Торелл, ґрунтуючись на великому обсязі факти- язика» (Pazynych, 2007). Докучаєв у праці «На- чної інформації щодо льодовиків Гренландії, ши степи прежде и теперь» писав: «Больше по- Ісландії та Шпіцбергена, зробив висновок про ловины России было одето сплошным ледяным недавнє суцільне зледеніння Північної і покровом. Скандинавско-Русский ледник дале- Центральної Європи. В даний час творцями ко вдавался на юг в виде двух широких языков, льодовикової теорії називають саме П. О. Кро- из которых западный в настоящей статье будет поткіна та О. Торелла. называться днепровским, а восточный донс- Середнє Придніпров'я являє собою об- ким.» (Dokuchaev, 1892.) (рис. 8).

Рис. 8. Межі поширення риського (заальського, дніпровського) і вюрмського (вейшельського, вістульського) покривних льодовиків. Retrieved from: https://en.wikipedia.org/wiki/Saale_glaciation; https://www.researchgate.net/publication/235703913_Late_Quaternary_ice_sheet_history_of_northern_Eurasia/figures?lo=1

Автор відомої праці «Геоморфологічний деніння над дрифтовою теорією виявилися пір- літопис Великого Дніпра» В.Г. Пазинич вважає, ровою. На його думку більш правильним було б що безкомпромісна перемога материкового зле-

104

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______розробити комплексну модель, яка б ураховува- Домоткань (рис. 9). Сучасну долю валунів су- ла й екзарацію і дрифт (Pazynych, 2007). проводжувала низка дивних історій. Спочатку, У 1939 році у праці Герасимова І.П. та ще в далекому 1972 році вони були заповідани- Маркова К.К. «Льодовиковий період на терито- ми, як геологічна пам’ятка природи місцевого рії СРСР» границя зазнала несуттєвого уточ- значення «Бородаївські валуни». У 1991 році нення і надалі ніколи не змінювалася (Gerasi- природоохоронний статус пам’ятки було скасо- mov, Markov, 1939). За всіма літературними вано на підставі неперевіреної інформації про їх джерелами, більш західний з двох язиків льодо- знищення. Ще більш дивною була історія їх від- вика сягав м. Дніпропетровськ, а більш точно родження. У 2013 році, з невідомих причин, рі- широти м. Домоткань (координати 48º42΄49΄΄). шенням Дніпропетровської обласної Ради рап- Це місце знаходження Домотканських ератич- том створено ландшафтний заказник «Домот- них валунів, які більш відомі під назвою Боро- канські валуни» загальною площею 826,67 га даївських. Назва була невдалою, бо насправді (для порівняння: перед скасуванням пам’ятки біля с. Бородаївка жодних валунів немає, і роз- було 1 га). ташовані вони в 10 км на північний захід від с.

Рис. 9. Домотканські ератичні валуни на топографічній карті та на місцевості

Іншим об’єктом із виразними ознаками литва» - продукт не тільки акумулятивної море- дніпровської (риської) льодовикової епохи на ни, а й напірної. півночі Середнього Придніпров'я безумовно є Пізніше, М.І. Дмитрієв доходить висно- «Гора Калитва». Першим визнав гору як кінце- вку, що попри те, що на Лівобережжі не виявле- воморенне утворення А.Р. Ферхмін, виходячи з ні, крім Калитви, відбиті у рельєфі прояви кін- того, що валунний суглинок тут сягає великої цевих морен, льодовик залишив їх насправді потужності (17-20 м) та крім нього тут зустріча- значно більше. Вони не виявлені у рельєфі тіль- ється велика кількість наметнів, як у ті роки на- ки тому, що були знищені у вюрмську епоху, а в зивали ератичні валуни (Ferhmin, 1891). Він же подальшому поховані лесовим покривом вказував, що це найпівденніший пункт, якого (Dmіtrіev, 1931). сягав дніпровський льодовик. Така велика по- Дослідженню одного з кращих в Україні тужність валунних суглинків більш пізніми дос- витворів льодовикової епохи приділяли увагу лідженнями була спростована і Л.І. Карякін, впродовж майже півтора століття також Д.Н. який першим це показав, вважав, що «Гора Ка- Соболєв, Г.Ф. Мирчинк, В.Г. Бондарчук, П.К. Заморій , І.Г. Підопличко та інші. Значний обсяг 105

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______робіт по дослідженню «Гори Калитви» був ви- монструє масштаб гляціодислокацій дніпровсь- конаний нами у 80-ті роки минулого сторіччя, кої льодовикової епохи. Четвертинний розріз коли під час геологічної зйомки були не тільки тут представлений тільки середньою і верхньою обстежені всі природні відслонення на схилах ланками, відклади нижньої повністю знищені Калитви та у ярах, що її розчленовують, а й екзараційною роботою льодовика та флювіогля- пробурені свердловини, керн яких чудово де- ціальними потоками (рис. 10).

Рис. 10. Гора Калитва на карті четвертинних відкладів a II kd - алювій кодацького кліматоліту середнього плейстоцену; e,vd II kd-ts – елювіальні та еолово-делювіальні відклади 2 черкаського (кодацько-тясминського) ступеня; lg II dn 2 – озерно-льодовикові відклади верхньої товщі середньодніпровсь- 1 кого стадіалу; f II dn 2 – флювіогляціальні відклади нижньої товщі середньодніпровського стадіалу; f II dn 1 - флювіогляціа- льні відклади нижньодніпровського стадіалу

Дніпровський кліматоліт складений льо- рно-льодовикові відклади, що перекривають довиковими утвореннями, які залягають на до- донну морену. Верхньодніпровський стадіал четвертинних відкладах та значно поширені у представлений крайовою мореною - gkP II dn 3, льодовиковій зоні. Дніпровський кліматоліт по- виходи якої найкраще представлені на Горі Ка- діляється на нижньо-, середньо-, та верхньодні- литві (рис. 11). Флювіогляціальні відклади Ка- провський стадіали. Нижньодніпровський стаді- литви є дуже дислоковані, косошаруваті, різно- ал складений флювіогляціальними осадками – манітні за гранулометричним складом, іноді мі- fP II dn 1. Середньодніпровський стадіал представ- стять вуглефіковані залишки рослин, фрагменти лений озерно-льодовиковими, моренними та скам’янілої деревини. Важливою ознакою гля- флювіогляціальними відкладами, які відповіда- ціодислокацій Калитви як кінцевоморенного ють середній і верхній пачкам «шевченківської утворення є відторженці палеогенових порід світи» – lg P II dn 2. Розріз нижньої частини серед- серед четвертинних відкладів (Manyuk, 1996). ньодніпровського кліматоліту завершують озе-

Рис. 11. Гляціодислокації товщі флювіогляціальних пісків (а) та відторженець палеогенових порід на Горі Калитві (б)

Перигляціальна зона, розташована пів- розрізом субаеральних четвертинних відкладів, денніше лінії Вільногірськ – Петриківка - Юр'- але наявністю лінз флювіогляціальних відкла- ївка, відрізняється відсутністю валунних сугли- дів. нків, значно більш однорідним і витриманим 106

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______В описаннях відслонень і свердловин у зуміло з огляду на те, що визнана межа поши- матеріалах геологічних зйомок різних років рення дніпровського зледеніння проходить зна- Дніпродзержинського і Дніпропетровського ар- чно північніше. Вперше це «табу» було пору- кушів (1:200 000) можна натрапити на очевидну шене нами під час проведення геологічного до- присутність у деяких розрізах озерно- вивчення частини площі аркушів М-36-129 та льдовикових та флювіогляціальних відкладів. 141 (Schurko M., 2007), коли ділянки поширення Це зафіксовано лише у наведеному фактичному лімно- і флювіогляціальних відкладів були по- матеріалі, але не знайшло відображення у гра- казані у розрізах та на карті четвертинних відк- фічних і текстових звітних матеріалах, що зро- ладів (Manyuk, 2005, 2013а, 2017) (рис. 12).

Рис. 12. Озерно-льодовикові та флювіогляціальні відклади дніпровської льодовикової епохи на карті та в розрізі.

Польовими дослідженнями 2011-2012 них відкладів. Під шаром сірого кодацького років у межиріччі річок Дніпро – Кільчень - Са- ґрунту (еР III kd) потужністю до 1,0 м відслоню- мара встановлено переконливі докази необхід- ється товща тонкошаруватого палево- ності проведення південної межі перигляціаль- коричневого суглинку потужністю до 3,5 м. В ної зони дніпровської льодовикової епохи знач- одній із стінок кар'єру встановлений чіткий кон- но південніше прийнятої. У затвердженій схемі такт озерно-льодовикових суглинків із червоно- районування четвертинних відкладів межа по- бурими суглинками завадівського термоміру. ширення льодовикових відкладів проведена на Виявлене штучне відслонення лімногляціальних підставі «Мапи України…», складеної М.І. відкладів дозволяє не тільки побачити виразні Дмитрієвим ще у 1931році. Вона обмежується ознаки відмінності еолових і озерних суглинків, пригирловою частиною р. Оріль у її старому але й вточнити границю перигляціальної зони річищі. дніпровського зледеніння, яка раніше проводи- Між селами Підгороднє і Спаське, у ка- лася майже на 100 км північніше – у пригирло- р'єрі з видобутку суглинків у 2012 р. розкрито вій частині р. Оріль. надзвичайно інформативний розріз четвертин-

Рис.13. Валунні суглинки дніпровської морени (а) й озерно-льодовикові глини біля с. Спаське

Висновки. Південним бар'єром поширення як кодацького ґрунту в одному з уступів кар'єру лімно- так і флювіогляціальних відкладів піз- відслонюється товща кварцового сірувато- ньольодовиковоі фази дніпровського зледеніння жовтого піску з нечітко відбитою горизонталь- очевидно було підняття кристалічного фунда- ною верствуватістю, з тонкими прошарками во- менту на широті м. Дніпропетровськ. Не випад- христо-жовтої озалізненої глини (fgPII dn) зага- ково в Рибальському кар'єрі, розташованому льною потужністю 2,0 м. Нижче у розрізі відс- поблизу місця впадання р. Самара у Дніпро, ро- лонюється своєрідна товща несортованого ула- зкрито незвичний, унікальний для цього району мкового матеріалу з розмірами окремих брил до розріз флювіогляціальних відкладів. Під шаром 0,6 м. Уламки як кутуваті, необкатані, так і доб- 107

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______ре обкатані, слабо зцементовані гравійно- брили яких зустрічаються у пісках полтавської піщаним матеріалом. За складом це гнейси, гра- серії. ніти, кварц і навіть кварцитовидні пісковики,

Рис. 14. Ератичний валун та відслонення флювіогляціальних відкладів у Рибальському кар’єрі (Дніпропетровська область)

Потужність прошарку з уламками до 1,0м. Ни- лянок рельєфу, які слугували каналами стікання жче залягають мандриківські верстви верхнього талих вод, а в подальшому були використані для еоцену (Manyuk, 2014). Цілком доцільно припу- закладання річкової мережі Дніпра та його при- стити, що флювіогляціальні відклади були по- ток і алювієм якого заміщені. ширені на значно більшій площі понижених ді-

Бібліографічні посилання dorte? Jahrbuch für Mineralogie, Geog- nosie Geologie und Petrefaktenkunde, 257-267 Agassiz, L. 1838. Observations sur le glaciers. Bulletin Heidelberg, Georg Reichard [How did the de- de la Societie Geologique de France, V.9 (1837- posits and erratics come from the north to the 1839), 443-450. Retrieved from locations in which one finds them now in http://books.google.com/books?id=w3i7AAAAI Northern Germany and the neighboring coun- AAJ&pg=PA443 tries?]. Retrieved from Agassiz, L. 1838. On the Erratic Blocks of the Jura. The http://books.google.com/books?id=Nvg3AAAA Edinburgh New Philosophical Journal v.24 MAAJ&pg=PA257 (Oct. 1837-April 1838), 176-179. Access: Buch, L., 1819. Additions au memoire sur les causes du http://books.google.com/books?id=B1sEAAAA transport des blocs des transport des Alpes sur YAAJ&pg=PA176 le Jura. Annales de Chimie et de Physique t.10, Agassiz, L. 1840. Glaciers, and the evidence of their 241-264 [A detailed review of the ideas of von having once existed in Scotland, Ireland, and Buch and de Luc by M. Brochant-de-Villiers.] England. Proceedings of The Geological Socie- Access: ty of London v.III (Nov. 1838 to June 1842), http://books.google.com/books?id=zJc5AAAAc Part II (1840-1841), 72 327-332. Retrieved AAJ&pg=PA241 from Cuvier, G., Brongniart, A. 1811. Essai sur la Géographie http://www.google.com/books?id=giPPAAAA Minéralogique des Environs de Paris. Retrieved MAAJ&pg=PA327 from Agassiz, Louis; Bettannier, Joseph, 1840. Études sur les http://books.google.com/books?id=HQQTAAA glaciers. Ouvrage accompagné d'un atlas de 32 AMAAJ&pg=PP7 planches, Neuchâtel. H. Nicolet, 346. De Charpentier, Jean. 1841. Essais sur les glaciers et sur Andersen, Bjørn G., 1992. "Jens Esmark—a pioneer in le terrain erratique du bassin du Rhône, glacial geology". Boreas. 21: 97–102. Lausanne, 412. doi:10.1111/j.1502-3885.1992.tb00016.x. De Luc, J.A. 1810. Geological travels. Observations one Bernhardi, R. 1832. Wie kamen die aus dem Norden same parts of the coasts of the Baltic, and the stammenden Felsbruchstücke und Geschiebe, North sea. vol.1 (Rivington, London). Access: welche man in Norddeutschland und den http://www.google.com/books?id=se44AAAA benachbarten Ländern findet, an ihre MAAJ&pg=PP7 gegenwärtigen Fun- 108

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______Dmіtrієv, M.І. 1931. Formy poverhnі Ukraїny, vitvorenі Krüger, Tobias (2013f). Discovering the Ice Ages. bezposeredn'o l'odovykom. [Forms of the sur- International Reception and Consequences for a face of Ukraine, created directly by the glacier]. Historical Understanding of Climate (German Collection of memory acad. P.A.Tutkovskyi, edition: Basel 2008). Leiden. 181-184. VAN, 1931, 51-75 (in Ukrainian). Krüger, Tobias (2013с). Discovering the Ice Ages. Dokuchaev, V. V. 1877. O rasprostranenii erraticheskih International Reception and Consequences for a valunov v Rossii i o haraktere nashih juzhnyh Historical Understanding of Climate (German nanosov. [On the distribution of erratic boulders edition: Basel 2008). Leiden. 91-96. in Russia and the nature of our southern sedi- Kuhn, B.F. 1787. Versuch fiber den Mechanismus der ments]. Pr. St. Petersburg. Society of Natural Gletscher (Investigation into the mechanism of Sciences. V. 8, Dep. geol. and mineral, 111 (in glaciers), 325-336 in G.R. de Beer (trans.) Russian). Bernhard Friedrich Kuhn's investigations on Dokuchaev, V. V. 1892. Nashi stepi prezhde i teper': glaciers. Annals of Science, v.9 (4 - December), (Pochvovedcheskij ocherk). [Our steppes before 323-341 ORIGINAL Retrieved from: and now: (Soil sciences essay)]. Governmental http://books.google.com/books?id=lZc5AAAAc messenger. Ed. SPb .: typ. E. Evdokimova, 27, AAJ&pg=PA119#v IV, 21(in Russian). Manyuk, V.V. 1996. Osobennosti dneprovskogo Ferhmin, A. R. 1891. Kobyljakskij uezd. Mater. k ocen- oledenenija v nizhnem techenii Vorskly. [Fea- ke zemel' Poltavskoi gub. Issue VIII (in Rus- tures of the Dnieper glaciation in the lower sian). Vorskla]. Questions of geology, geography and Gerasimov, I.P., Markov, K.K. 1939. Lednikovyi period environmental protection. Dnepropetrovsk, na territorii SSSR. Fiziko-geograficheskie DGU, 7-8 (in Russian). uslovija lednikovogo perioda. [Ice Age in the Manyuk, V.V. 2005. Pro neobhidnist' detal'nogo territory of the USSR. Physico-geographical rozchlenuvannja chetvertynnyh vidkladiv v conditions of the glacial period]. Moscow - procesi geologo-zjomochnyh robit. [On the Leningrad, Academy of Sciences of the USSR, need for a detailed dissection of Quaternary 462 (in Russian). deposits in the process of geological survey. Glaciers online. 2017. Retrieved from: Materials of scientific and practical confer. http://www.swisseduc.ch/glaciers/alps/rhoneglet "Current state and tasks of development of scher/see_2007-en.html?id=7 regional geological research." Rivne, September Hall, J. 1812. On the Revolutions of the Earth's Surface, 8-15, Kyiv, 178-183. being an account of the diluvian facts in the Manyuk, V.V. 2013. Korotkyi ogliad gipotez poho- neighbourhood of Edinburgh. Part 1 Transac- dzhennia lesiv ta lesovydnyh suglynkiv na tions of the Royal Society of Edinburgh, V. 5, prykladi seredn'ogo Prydniprov’ia. [A brief 139-167; Part 2, V. 7, 169-211. Access: overview of the hypotheses of the origin of lo- http://vin.l2.sentex.ca/~tcc/GT/Hall.html esses and loessal loams on the example of the Karjakin, L.O. 1921. O geologicheskom stroenii gory Middle Dnieper]. "Modern problems of geolo- Kalitvy. [About the geological structure of gy": Scientific works devoted to the 155th anni- Kalitva Mountain]. Proc. Kharkov nature socie- versary of the birth of academician Pavel Apol- ty, V.51, issue 2 (in Russian). lonovich Tutkovskyi - K., 172-176. Kropotkin, P.A. 1876. Issledovanija o lednikovom peri- Manyuk, V.V. 2013. Osoblyvosti budovy chetvertynnyh ode. [Studies on the glacial period]. (Notes of vidkladiv u typovyh rozrizah Seredn'ogo the Imperial Russian Geographical Society on Prydniprov’ja. [Features of the structure of Qua- General Geography, Vol. 7), St. Petersburg, ternary deposits in typical sections of the Mid- XXXIX, 717, 1-70 (in Russian). dle Dnieper]. The Bulletin of the DNU, series: Krüger, Tobias (2013a). Discovering the Ice Ages. Inter- geology, geography. Dnipropetrovsk, V.21, is- national Reception and Consequences for a His- sue 15, 3 / 2, 8 - 14. torical Understanding of Climate (German edi- Manyuk, V.V. 2014. Chetvertynni vidklady u tion: Basel 2008). Leiden. 47. Rybal's'komu kar’jeri Dnipropetrovs'ka. [Qua- Krüger, Tobias (2013b). Discovering the Ice Ages. In- ternary deposits in the Rybalsky quarry in the ternational Reception and Consequences for a city of Dnipropetrovsk]. The Bulletin of the Historical Understanding of Climate (German DNU, series: geology, geography. Dniprope- edition: Basel 2008). Leiden. 78-83. trovsk, V.22,issue 16, 3 / 2, 107 - 111. Krüger, Tobias (2013d). Discovering the Ice Ages. In- Manyuk, V.V. 2017. Novi dani pro polozhennia Pivden- ternational Reception and Consequences for a noi' granyci Dniprovs'kogo zledeninnia. [New Historical Understanding of Climate (German data on the position of the southern boundary of edition: Basel 2008). Leiden. 150. the Dnipro glaciation]. 40 years for the Paleon- Krüger, Tobias (2013e). Discovering the Ice Ages. tological Society of Ukraine: materials of the International Reception and Consequences for a XXXVIII session of the Paleontological Society Historical Understanding of Climate (German of the National Academy of Sciences of edition: Basel 2008). Leiden. 155-159. Ukraine (Kaniv, May 23-26, 2017) Kyiv, 2017, 176-178.

109

Volodymyr V. Manyuk Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110. ______Markov, K. K. 1986. Paleogeografia i novejshie ot- Playfair, J. 1802. Illustrations of the Huttonian Theory of lozhenija. [Paleogeography and the newest de- the Earth in , The Works of John Playfair, 1822 posits]. M .: Nauka, 1- 380. (Archibald Constable & Co., Edinburgh), Martel, P. 1744. An account of the glacieres or ice alps http://books.google.com/ in Savoy, in two letters, one from an English books?id=MMkEAAAAYAAJ&pg=PP11 gentleman to his friend at Geneva; the other Saussure de, H.-B. 1796 Agenda, ou tableau generale dès from Pierre Martel , engineer, to the said observations & des secherches dont les résultats English gentleman". In Mathews, C.E. The doivent servir de base à la théorie de là terre, annals of Mont Blanc. London: Unwin. p. 327. Chapter VIII, Observations à faire sur les Mirchink, G.F. 1923. Posletretichnye otlozhenija Cher- cailloux roulés p.483-484 in Voyages dans les nigovskoj gubernii i ih otnoshenie k analogich- Alpes précédés d'un essai sur l'histoire nym otlozhenijam Evropejskoj Rossii. [Post- naturelle des environs de Geneve, Volume IV Tertiary deposits of the Chernigov province and (Louis Fauche-Borel, Neuchatel) their relation to similar deposits of European Retrieved from: Russia]. V.2, Appl. 1, Vestn. Moscow. Horn. http://books.google.com/books?id=RJcaAAAA Acad. YAAJ&pg=PA483#v Nіkіtіn, S.N. 1885. Predely rasprostranenija lednikovyh Sobolev, D.N. 1926. Priroda Kanevskih dislokacij. [Na- osadkov v central'noi Rossii i na Urale. [Limits ture of the Kanev dislocations]. Bulletin of the of the distribution of glacial sediments in central Moscow. Soc. Tried. Nat. Depart. Geol., V. IV Russia and the Urals]. Izv. Geol. com., 4, 3-12. (3-4). Pazynych, V.G. 2007. Geomorfologichnyi litopys Venetz, I. 1821. Mémoire sur les variations de la tempé- Velykogo Dnipra. Kiev-Nizhyn: Aspect- rature dans les Alpes de la Suisse. Par M. Polygraph,1-24. VeÎvetz,, ingénieur en chef du canton du Valais, Penck, A., Brückner, E. 1909. Die Alpen im Eiszeitatler, v.1(2) p.1-38. Retrieved from: Bd.1 -3, Reimpresso por C.H., Touchitz. http://www.google.com/books?id=cLoEAAAA Pidoplichko, I.G. 1946. O lednikovom periode. Vypusk QAAJ&pg=RA1-PA1 1. Vozniknovenie i razvitie uchenija o ledni- Zamoryi, P.K. 1961. Chetvertynnі vіdklady Ukraїns'koї kovom periode. [On the Ice Age]. Issue 1. The RSR. [Quaternary deposits of the Ukrainian emergence and development of the theory of the SSR]. Kyiv University, 436-450. glacial period. Kyiv State University, 1-171.

110