Чорноморська Минувшина Chornomors'ca Mynuvshina
Total Page:16
File Type:pdf, Size:1020Kb
НАУКОВО–ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ КОЗАЦТВА ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ ВІДДІЛ ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА НА ПІВДНІ УКРАЇНИ INSTITUTE OF NISTORY OF UKRAINE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE INSTITUTE OF RESEARCH OF COSSACKS THE DEPARTMENT OF COSSACK HISTORY IN THE SOUTH OF UKRAINE ЧОРНОМОРСЬКА МИНУВШИНА CHORNOMORS’CA MYNUVSHINA Записки Відділу історії козацтва на Півдні України The transachions of Department of Cossack History in the South of Ukraine Випуск 1 Volume 1 Одеса – 2006 Odesa – 2006 ББК 63.3(4Ук) Ч 494 УДК 94(477) Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні України Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України: Зб. наук. пр. – Вип.1.– Одеса, 2006. – 148 с. Редакційна колегія: академік НАН України, д.і.н. Смолій В.А. (голова колегії), д.і.н. Бачинська О.А. (відповідальний редактор), д.і.н. Гончарук Г.І., к.і.н. Гончарук Т.Г. (відповідальний секретар), д.і.н. Гуржій О.І., д.і.н. Дзиговський О.М., д.і.н. Кульчицький С.В., д.і.н. Леп’явко С.А., к.і.н. Новікова Л.В., д.і.н. Станко В.Н., к.і.н. Чухліб Т.В. Затверджено до друку Вченою радою Інституту історії України НАН України (протокол № 1 від 31.01.2006) Висловлюємо щиру подяку за сприяння у виданні Одеській обласній організації партії промисловців і підприємців й, особисто Олегу Нагаткіну, Володимиру Кірову та Вадиму Кірову, отаману Чорноморського Гайдамацького З'єднання, полковнику Українського козацтва Сергію Гуцалюку. Обкладенка: Васильківський С.І. , Самокши М.С. Козацький загін у поході. ISBN 966-8631-43-9 ©Автори статей Шановні читачі! Патріотизм, професіоналізм та порядність – це ті принципи, що традиційно об’єднували українське козацтво та український народ у роки випробувань. Сьогодні ці принципи декларують ті політичні сили, які бажають українській державі та народу найкращої долі. Задля її здобуття вкрай необхідно підтримувати інтелектуальну еліту суспільства – науковців, які не зважаючи на скрутні часи, продовжують зберігати вогонь справжнього патріотизму та випромінюють його, віддаючи свої знання, потенціал та серце учням, студентам та суспільству загалом. Ми, промисловці і підприємці Одещини, люди, які створюють робочі місця, розбудовують вітчизняну економіку, забезпечують надійне підґрунтя для розвитку соціальної сфери, усвідомлюємо свою відповідальність за духовний розвиток нашого суспільства. Духовність теперішнього та майбутніх поколінь громадян України неможлива без збереження пам’яті про славне минуле пращурів. Збірка, що пропонується до вашої уваги – праця досвідчених науковців Одещини та України в цілому несе знання про минуле Причорноморського краю. Наш південний край споконвічно відігравав провідну роль в історії українського народу. Не втратив він свого значення для України і сьогодні. Бо дух підприємництва, заповзятливість, творче натхнення не зникли у наших земляків. Ми гідно продовжуємо традиції своїх дідів і прадідів на благо нашої держави та народу. Шановні читачі! Партія промисловців і підприємців України бажає Вам зберігати та збагачувати найкращі риси, притаманні українському народу, боронити нашу духовність та передавати її своїм нащадкам. Добра Вам! Заступник голови Одеської міської організації Партії промисловців і підприємців України, депутат Одеської міської ради, президент юридичного агентства “Легіон” Володимир Кіров ВСТУПНЕ СЛОВО До уваги читача пропонується збірка “Чорноморська минувшина”, яка започатковує науковий часопис Відділу історії козацтва на Півдні України. Відділ був створений у 2000 р. як філія Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України на базі історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова. Колектив Відділу розробляє тематику, пов’язану з історією козацтва на території Південної України в цілому й, зокрема, в чорноморському регіоні: створення козацьких формувань після зруйнування в 1775 р. Запорозької Січі – Усть-Дунайського Буджацького та Дунайського (Новоросійського) козацьких військ, організацію Задунайської Січі, появу некрасівських і донських козаків у Придунайських землях XVIII ст. та їхні взаємовідносини з запорозьким козацтвом, досліджує історію відродження козацтва в Одесі на початку ХХ ст. Внаслідок проведених досліджень співробітниками Відділу було опубліковано дві збірки документів1, чотири монографії2, близько 65 статей у вітчизняних і зарубіжних наукових збірках і журналах, проведено Міжнародну наукову конференцію “Українське козацтво у вітчизняній та загальноєвропейській історії” (3-4 червня 2005 р., Одеса), історико-етнографічні експедиції в колишні козацькі селища Буджака та Добруджі. Здійснені пошуки уможливили перехід від окремих краєзнавчих розробок до створення виважених, комплексних досліджень, що ґрунтуються на попередньому доробку одеських істориків й краєзнавців. Враховуючи новітні тенденції досліджень регіональної історії, необхідність виокремити значення в історії козацтва чорноморського регіону, координацію козакознавчих студій, Відділ презентує власний часопис, за прикладом тих збірок, що представляють роботу інших регіональних філій Науково-дослідного інституту козацтва – “Запорозька старовина”, “Козацька спадщина” тощо. Водночас часопис продовжує традицію ґрунтовних видань з вітчизняної історії, в тому числі й історії козацтва, що мали у своїх назвах слова “старовина” або “минувшина” (загальновідомі “Київська старовина”, “Запорозька старовина”, “Наше минуле” та інші). Сподіваємось, що “Чорноморська минувшина” стане гідним продовженням наукових видань з історії України, що виходили і в Одесі протягом ХІХ-ХХ ст. (“Записки Одесского общества истории и древностей”, “Записки Одеського наукового при УАН товариства”, “Вісник Одеської комісії краєзнавства при Укр.АН”, “Історичне краєзнавство Одещини”, “Старожитності Причорномор’я”). Пріоритетною тематикою часопису, природно, буде історія козацтва. Але разом з тим передбачається публікація різноманітних джерел і досліджень з історії краю, починаючи з заселення його людиною, що зумовлено тим геополітичним, комунікативним, економічним й військово-стратегічним значенням, яке мав чорноморський регіон в історії. Плануємо публікувати також інформацію про діяльність сучасних козацьких організацій, що сприятиме вивченню їх ролі в суспільному житті, й окремі монографічні дослідження. Редколегія запрошує до співробітництва фахівців. Надсилати статті, повідомлення, рецензії обсягом до 12 сторінок друкованого тексту, через 1,5 інтервалу, які мають бути оформлені відповідно до першого випуску, а також відзиви, побажання за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, історичний факультет, кафедра історії України, Відділ історії козацтва на Півдні України. Редколегія 1 Козацтво на Півдні України. Кінець XVIII – ХІХ ст. – Одеса: Друк, 2000. – 282 с.; Історія Хаджибея (Одеси) 1415-1795 рр. в документах/ За ред. Т.Г.Гончарука.- Одеса: Астропринт, 2000. – 372 с. 2 Одеса-козацька. Наукові нариси/ Бачинська О.А, Гончарук Т.Г., Гуцалюк С.Б., Мисечко А.І. – Одеса: Моряк, 2000. – 147 с.; Бачинська О. Українське населення Придунайських земель. XVIII – початок ХХ ст. (заселення й економічне освоєння). – Одеса: Астропринт, 2002. – 328 с.; Гончарук Т.Г. Потьомкін – гетьман українського козацтва. – Одеса: Астропринт, 2002. – 144 с.; Кушнір В.Г. Українці за Дунаєм. – Одеса: Гермес, 2002. – 148 с. 5 СТАТТІ УДК 94(292.452+282.247.32) –“2/3”(043.3) Олександр Дзиговський ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ САРМАТІВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я В ІСТОРИЧНИХ ПРАЦЯХ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ ст. У статті аналізуються праці ХІХ – першої третини ХХ століття, в яких розглядається історія сарматів Північного Причорномор’я. Наводиться огляд думок, що характеризуються концептуальним підходом до відтворення історії цих номадів у дослідженнях даної проблеми. Незважаючи на те що “Трактат о двух Сарматиях” Мацея Мєховського побачив світ ще у 1517 р., концептуальний підхід до відтворення історії іраномовних сарматських племен, що мешкали у північнопричорноморських степах, в дослідженнях даної проблеми намітився набагато пізніше. Розгляд останніх цілком справедливо буде розпочати з праць Н. М. Карамзіна, оскільки саме він вперше навів, хоча дуже стислий і практично без хронології, але все-таки загальний нарис історії сарматів. В першому томі своєї “Истории государства Российского” дослідник, зокрема, зазначає, що сармати стають добре відомими з початку християнського літочислення, коли римляни, зайнявши Фракію і області по Дунаю, мали нещастя «надбати» їхнє сусідство. Автор вважав, що сармати панували від Азовського моря до берегів Дунаю і складалися з двох головних племен – роксоланів та язигів. Перші затверджуються поблизу Азовського і Чорного морів, а другі – дуже швидко мігрували в Дакію, на береги Тиси та Дунаю. Могутність роксоланів та язигів була суттєво підірвана в результаті Маркоманнських війн, коли вони, переможені імператором Марком Аврелієм втрачають свою силу. Однак і після цього, згідно з М. М. Карамзіним, вказані сарматські племена, кочуючи в “південній Росії” та на берегах Тиси ще довго турбували римлян своїми набігами. Майже одночасно з роксоланами і язигами стають відомими ще одні сарматські племена – алани, які тоді мешкали в “південно-східній Росії”, але, згодом, частково зайняли і Тавриду. Завершується історія сарматів, зокрема, роксоланів, на думку Н. М. Карамзіна, за часів гунів, коли вони змішуються з останніми, або під загальною назвою сарматів, разом з язигами були розселені римлянами у їхніх провінціях, де ці племена, склавши з готами один народ взагалі втрачають своє ім’я. Алани ж, з’єднавшись з вандалами та свевами проникають за Рейн, і навіть за Піренеї, в Іспанію