doi: 10.33249/2663-2144-2020-90-5-65-72

UDC 595.78 (477.42) LANDSCAPE-BIOTOPIC AND ZOOGEOGRAPHIC ANALYSIS OF THE NOCTUOIDEA () OF ZHYTOMYR SUBURBAN AREA T. Kovtun, O. Klymchuk Article info Kovtun, T., Klymchuk, O. (2020). Landscape-biotopic and zoogeographic Received analysis of the Noctuoidea (Lepidoptera) of Zhytomyr suburban area. Scientific 01.04.2020 Horizons, 05 (90), 65–72. doi: 10.33249/2663-2144-2020-90-5-65-72. Accepted Noctuoidea is the most numerous taxon of Lepidoptera order in the fauna of 27.05.2020 Ukraine. This is determined the value of these in both natural and

anthropogenic ecosystems. The aim of this work is to study the landscape-biotope and Zhytomyr zoogeographic structure of the noctuid complexes in the conditions of Zhytomyr National suburban area. Collection, fixation, quantification, laboratory processing of the Agroecological material was carried out according to accredited entomological methods. University As a result of the conducted research 2480 specimens of insects belonging to 7, Staryi Blvd, 3 families, 23 subfamilies and 130 species of Noctuoidea were collected. It has been Zhytomyr, identified 18 typical landscapes for this species where they occur most often. 10008, Ukraine Noctuoidea of Zhytomyr suburban area is divided into 5 groups: forest, meadow, forest-meadow, near-water and eurytopic species by landscape-biotopic affiliation. E-mail: The forest complex includes 42 species (32,3 %), the meadow group consist of [email protected] 38 species (29,2 %); the forest-meadow group consist of 28 species (21,5 %); the near- water group includes 13 species (10,0 %), the eurytopic group presented by 9 species (7,0 %). It has detected half of the discovered species or fully associated with forest biogeocenoses or, at the imago stage; it migrates from the forest ecosystems to meadows and vice versa. For Noctuoidea of Zhytomyr suburban area have been selected 15 longitude and 10 latitude distribution options of species. Revealed that the largest share (29,3 %) constitute the species of the Eurasian species distribution. The Western Palearctic group of species distribution (20,8 %) is the next in terms of representation. The transpalearctic group of species distribution (11,6 %) is the third in terms of representation. It is noted that there are 4 species in the subcosmopolitan group of species distribution: Agrotis segetum, Agrotis ipsilon, Xestia c-nigrum, Helicoverpa armigera. They are dangerous agricultural pests. In the course of further research, it is planned to study other parameters of the ecological structure of the complexes of Noctuoidea of Zhytomyr suburban area. Key words: typical biotopes, mesophilous species, hygrophilous species, type of habitat.

ЛАНДШАФТНО-БІОТОПІЧНИЙ ТА ЗООГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ НАДРОДИНИ NOCTUOIDEA (LEPIDOPTERA) ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ М. ЖИТОМИР Т. І. Ковтун, О. О. Климчук Житомирський національний агроекологічний університет бульвар Старий, 7, м. Житомир, 10008, Україна Надродина совкоподібні (Noctuoidea) є найчисельнішим таксоном ряду лускокрилих (Lepidoptera) у фауні України, що визначає значення цих комах як в природних, так і в антропогенних екосистемах.

Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90) 65

T. Kovtun, O. Klymchuk

Метою роботи є вивчення ландшафтно-біотопічної та зоогеографічної структур угруповань совкоподібних в умовах приміської зони м. Житомир. Збір, фіксація, кількісний облік та камеральна обробка матеріалу здійснювалися за загальноприйнятими ентомологічними методиками. У результаті проведених досліджень зібрано 2480 екземплярів комах, що належать до 3 родин, 23 підродин та 130 видів совкоподібних. Для виявлених видів встановлено 18 характерних ландшафтів, де вони зустрічаються найчастіше. З’ясовано, що за ландшафтно-біотопічною належністю совкоподібні лускокрилі приміської зони Житомира поділяються на 5 груп: лісові, лучні, лісо-лучні, навколоводні та евритопні види. До лісового комплексу належить 42 види (32,3 %); лучний комплекс складається з 38 видів (29,2 %); лісо-луговий комплекс включає 28 видів (21,5 %); у навколоводний комплекс входить 13 видів (10,0 %); евритопний комплекс представлений 9 еврибіонтними видами (7,0 %). Встановлено, що половина виявлених видів (53,8 %) або повністю пов’язана з лісовими біогеоценозами, або на стадії імаго здійснює мікроміграції з лісових екосистем до лучних і навпаки. У фауні Noctuoidea приміської зони м. Житомир виділено 15 довготних та 10 широтних варіантів поширення видів. Виявлено, що найбільшу частку (29,3 %) складають види євразійської групи ареалів. Наступною за представленістю серед виявлених видів є західно-палеарктична група ареалів (20,8 %). Третьою за представленістю є транспалеарктична група ареалів (11,6 %). Відмічено, що до субкосмополітної групи ареалів належать 4 види (3,1 %): Agrotis segetum, Agrotis ipsilon, Xestia c-nigrum, Helicoverpa armigera, які є небезпечними шкідниками сільського господарства. При проведенні подальших досліджень планується вивчення інших параметрів екологічної структури комплексів совкоподібних приміської зони Житомира. Ключові слова: типові біотопи, мезофільні види, гігрофільні види, тип ареалу.

Вступ користувалися даними по фауні Дніпропетров- ської області (Kljuchko et al, 2011); України У відповідності із сучасними даними (Kljuchko, 2006); Білорусі (Derzhinsky & Kulak, надродина Noctuoidea є найбільшою групою ряду 2015; Derzhinskii, 2016); Росії (Tarmaeva,1981; лускокрилих (Lepidoptera), нараховуючи 42407 Volynkin, 2010). видів (Nieukerken et al., 2011) у світовій фауні. У У порівнянні з іншими групами лускокрилих фауні України ця група комах також займає совки мають низку відмінностей, які полягають у лідируючі позиції за кількістю видів та широтою більш широкому поширенні, схильності імаго до спектру екологічних адаптацій. За даними значних міграцій та поліфагії гусені багатьох З. Ф. Ключко, в Україні нараховують 673 види видів. Тому визначення ареалів багатьох совко- цих метеликів (Kljuchko, 2006). Ці фактори визна- подібних є важким завданням. В той же час, чають значення совкоподібних як в природних, проведення зоогеографічного аналізу комплексу так і в антропогенних екосистемах. Серед них є як совкоподібних здається нам досить важливим з спеціалізовані форми, що надають перевагу точки зору розуміння загальних тенденцій специфічним природним та незначно порушеним розселення досліджуваних видів та можливої місцям перебування, так і надзвичайно пластичні корекції їх ареалів під впливом факторів еврибіонти та широкі поліфаги, в тому числі глобальної зміни клімату. В останні десятиліття небезпечні шкідники сільського та лісового гос- проаналізовано основні типи ареалів комплексів подарства. совок Дніпропетровської області (Kljuchko et al, Вивчення біотопічної структури комплексів 2011); зокрема, для рідкісних видів області совкоподібних є надзвичайно важливим, адже (Holoborodko et al., 2016); України (Kljuchko, 2006); найчастішою причиною зменшення чисельності Білорусі (Derzhinskii, 2016) та Киргизії (Korb, цих метеликів є зникнення або деградація 2018). Опубліковано низку робіт, присвячених природних місць перебування видів, пов’язана з вивченню географічного розподілу совко- антропогенним впливом (Kljuchko, 2006). При- подібних окремих регіонів Росії, зокрема, міська зона м. Житомир характеризується наяв- Далекого Сходу Росії (Kononenko, 2011); ністю достатньо різноманітних природних, напів- екосистем Північно-Західного Каспію природних та антропогенних біотопів, придатних (Abdurakhmanov et al., 2013, 2014); Амурської для совкоподібних. При вивченні характеру області (Barbarich, 2014a; Barbarich, 2019); ландшафтно-біотопічного розподілу совкоподіб- Бурятії (Gordeyev et al., 2019) та Росії в цілому них приміської зони м. Житомир ми

66 Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90)

T. Kovtun, O. Klymchuk

(Matov & Kononenko, 2012). В якості джерела світла використовувалася Мета дослідження – вивчити видовий склад, газорозрядна металогалогенна лампа Рhilips характер ландшафтно-біотопічного розподілу та потужністю 400W, що живиться через інвертор провести зоогеографічний аналіз фауни Porto MND-250 від акумуляторної батареї Gemix Noctuoidea приміської зони м. Житомир. напругою 12 вольт та ємністю 7 ампер-годин. Актуальність проведених досліджень Лампа розташовувалася перед екраном з тканини обумовлена тим, що екосистеми приміської зони білого кольору, площею 6м2, на висоті 2–2,5 м Житомира знаходяться у процесі активної (Gornostayev, 1984). Комах заморювали етил- трансформації. Це обумовлює значні зміни в ацетатом. Фіксація, кількісний облік та каме- екологічній структурі комплексів совкоподібних, ральна обробка матеріалу здійснювалися за зокрема, в біотопічній та ареалогічній. Ці зміни загальноприйнятими ентомологічними мето- можуть суттєво вплинути на стан популяцій диками. Статистичну обробку результатів прово- совкоподібних досліджуваного регіону. Крім дили за загальноприйнятими методиками з того, роботи, присвячені вивченню екологічної використанням пакетів прикладних комп’ютер- структури комплексів совкоподібних приміських них програм Microsoft Excel. Для визначення зон практично відсутні. матеріалу користувались 13-томним виданням Europaeae, 1990–2011. Матеріали та методи Розподіл совкоподібних за ландшафтно- Збір матеріалу проводився в районі села біотопічною належністю проводився у Березівка Житомирського району Житомирської відповідності до класифікації, наведеної в роботі області протягом польових сезонів 2011–2019 років. Є. О. Держинського (Derzhinskii, 2016). Типи Район зборів, 50° 18′ 44″ N, 28° 25′ 53″ E, що ландшафтів, що є типовими для виявлених видів, займає площу близько 5 га, знаходиться на східній визначалисья за роботою З. Ф. Ключко (Kljuchko, околиці села Березівка, на відстані 16 км від міста 2006). Житомир. З північної і західної сторони ділянка Зоогеографічний аналіз досліджуваної фауни обмежена меліоративними каналами; на півден- проводився з використанням даних по ареалам ній межі знаходиться дубова полезахисна смуга; совкоподібних України (Kljuchko, 2006; Kljuchko східною стороною ділянка межує з чагарниковою et al, 2011; Holoborodko et al., 2016), Білорусі та низькорослою деревною рослинністю. У (Derzhinskii, 2016); Росії (Kononenko, 2011; Matov північно-східному секторі розташовано частково & Kononenko, 2012; Abdurakhmanov et al., 2013, заболочене багно, заросле осокою (Cárex), 2014). вільхою сірою (Alnus incana L.) та малиною Як відомо, тип ареалу виду визначається на (Rubus idaeus L.) Найближчі житлові будівлі основі суміщення його довготного та широтного знаходяться на відстані 500 метрів від західного поширення. Такий підхід був запропонований кордону ділянки. У південному напрямку на К. Б. Городковим (1984). Класифікація ареалів відстані 1,5 км проходить міжнародна траса Київ- Noctuoidea запропонована в низці робіт для фауни Чоп, у цьому ж напрямку на відстані 3 км совкоподібних України (Kljuchko, 2006; Kljuchko розташований Березівський гранітний кар’єр. et al., 2011), Росії (Matov & Kononenko, 2012) та Ділянка використовувалася протягом тривалого Білорусі (Derzhinskii, 2016). У своїй роботі ми часу (близько 40 років) як сільськогосподарські користувалися класифікацією та даними по угіддя (під пасовище та посіви сільсько- ареалах совкоподібних, наведеними в роботі господарських культур). У 1992 році земля була А. Ю. Матова та В. С. Кононенко (Matov & виділена під індивідуальні городи. Активна Kononenko, 2012). діяльність городників тривала протягом 10 років. Практична цінність роботи полягає в тому, З початку 2000-х років близько половини наділів що отримані результати можуть викорис- не використовується під посадку сільсько- товуватися при проведенні порівняльних фауніст- господарських культур, епізодично ведеться ичних та зоогеографічних досліджень, а також викошування трави і випасання худоби. забезпечують можливості моніторингу стану Збори матеріалу проводили за допомогою популяцій совкоподібних на антропогенно- світлових пасток на двох постійних пунктах трансформованих територіях. обліку двічі на місяць протягом польового сезону.

Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90) 67

T. Kovtun, O. Klymchuk

Результати дослідження та обговорення рівнем зволоженості та характерними рослин- ними угрупованнями, що дає змогу заселяти їх За період 2011–2019 років було оброблено метеликам з різними екологічними уподобан- 2480 екземплярів совкоподібних лускокрилих, нями. Встановлено, що для виявлених видів які, відповідно до загальноприйнятої міжнародної совкоподібних характерними є наступні типи систематики (Fibiger et al., 2011), належать до ландшафтів: луки, пасовища, орні землі, степ, 130 видів, 23 підродин і 3 родин. балки, парки, сади, полонини, узлісся, болота, Наразі для Українського Полісся описані 362 ліси, остепнені схили, лісові галявини, лісосмуги, види (Kljuchko, 2006). Таким чином, в досліджу- яйла, поляни, заплави річок, ділянки поблизу ваному регіоні були виявлені 35,9 % описаних водойм. Варто відмітити, що для 112 виявлених видів. видів (86,2 %) характерними є такі штучно Однією з особливостей приміської зони створені ландшафти, як парки та сади. Житомира є «мозаїчність», або різноманітність Наступним етапом роботи був аналіз ландшафтів, що сформувалися на даній території. ландшафтно-біотопічної структури Noctuoidea Причому, ці ландшафти характеризуються різним приміської зони Житомира (рис. 1).

Рис. 1. Ландшафтно-біотопічна структура Noctuoidea приміської зони Житомира Більшість видів лісового комплексу, що Види, що належать до лучного комплексу налічує 42 види, складають мезофільні види, що (38 видів), надають перевагу відкритим стаціям трофічно пов’язані з деревами, чагарниками, (луки, пасовища, орні землі, степ тощо) з різним чагарничками та лісовими трав’янистими ступенем зволоженості. Характерними представ- рослинами (Коvtun, 2018). До цієї групи належать никами цієї групи є Spaelotis ravida (Denis два представники родини Nolidae: Bena bicolorana Schiffermüller, 1775), Hadena capsincola (Denis & (Fuessly, 1775) та Pseudoips prasinana (Linnaeus, Schiffermüller, 1775), Conisania luteago ([Denis et 1758) (= fagana Fabricius, 1781); більшість видів з Schiffermüller], 1775) (= argillacea Hübner, [1813]), родини Erebidae, зокрема, всі види з підродин Sideridis rivularis (Fabricius, 1775) (= cucubali Hypeninae, Scoliopteryginae, Boletobiinae; з [Denis et Schiffermüller], 1775), Acronicta підродини Erebinae – три види з чотирьох, euphorbiae (Denis & Schiffermüller, 1775), зокрема, Catocala electa (Vieweg, 1790) та Lacanobia oleracea (Linnaeus, 1758), Apamea Catocala elоcata (Esper, 1787); з родини Noctuidae – sordens (Hufnagel, 1766), Apamea monoglypha представники родів Orthosia, наприклад, Orthosia (Hufnagel, 1766), Oligia strigilis (Linnaeus, 1758), incerta (Hufnagel, 1766) та Orthosia cruda (Denis & Amphipyra livida (Denis & Schiffermüller, 1775). Schiffermüller, 1775), Xanthia, наприклад, Xanthia Гусінь видів лісо-лугового комплексу ocellaris (Borkhausen, 1792), Conistra, зокрема, (28 видів) трофічно пов’язана з трав’янистими Conistra vaccinii (Linnaeus, 1761), Acronicta, рослинами (Коvtun, 2018) та надає перевагу зокрема, Acronicta leporina (Linnaeus, 1758) та відкритим біотопам, що межують з лісом: лісові деякі інші види. галявини, узлісся, полонини, луки, поблизу лісів.

68 Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90)

T. Kovtun, O. Klymchuk

Характерними видами з цієї групи є представники видів, встановлених для фауни Дніпропетров- родів Noctua, Hoplodrina, Abrostola. Наприклад, ської області – 6 % (Kliuchko et al., 2011) та для Noctua interposita (Hübner, 1790), Hoplodrina совок Білорусі – 4,77 % (Derzhinskii, 2016). Цей blanda (Denis & Schiffermüller, 1775), Hoplodrina факт можна пояснити тим, що до умов значного ambigua (Denis & Schiffermüller, 1775), Abrostola антропогенного навантаження, характерних для triplasia (Linnaeus, 1758), Abrostola tripartite приміської зони, найкраще пристосовані саме (Hufnagel, 1766). види – убіквісти. Для видів, що входять у навколоводний Наступним етапом роботи була зоогео- комплекс, характерними біотопами є болота, графічна характеристика совкоподібних при- мокрі луки, заплави річок, береги водойм. Їх міської зони Житомира. Як відомо, кліматичні гусінь трофічно пов’язана з гігрофільною фактори, поряд із трофічними, мають визначаль- рослинністю (Коvtun, 2018). В досліджуваній ний вплив на поширення комах-фітофагів. В фауні виділено 13 таких видів: Mythimna наших попередніх роботах встановлено, що straminea (Treitschke, 1825), Mythimna impura типом живлення у 98 % виявлених видів (Hübner, 1808), Gortyna flavago (Denis & Noctuoidea на досліджуваній території є фіто- Schiffermüller, 1775), Globia algae (Esper, 1789) (= фагія, а з них 92 % належить до широких cannae Treitschke, 1825), Globia sparganii (Esper, поліфагів (Коvtun, 2018). Відомо, що широкі 1790), Nonagria typhae (Thunberg, 1784), Apamea ареали мають до 75 % видів з числа поліфагів unanimis (Hübner, 1813), Archanara geminipuncta (Matov & Kononenko, 2012). Тому визначення (Haworth, 1809), Chortodes pygmina ареалів виявлених видів видається нам важливим (Haworth,1809), Rhizedra lutosa (Hübner, 1803), завданням. Sedina buettneri (E. Hering,1858), Simyra Для фауни Noctuoidea приміської зони м. albovenosa (Goeze, 1781), Eucarta virgo Житомир нами виділено15 довготних та 10 (Treitschke, 1835). широтних варіантів поширення видів (табл. 1). Евритопний комплекс включає 9 еври- 38 видів (29,3 %) мають ареали, які належать біонтних видів (7,0 %), які, завдяки своїй широкій до євразійської групи. В широтному аспекті дана поліфагії, зустрічаються повсюдно. До цієї групи група представлена видами з температної належать 6 представників підродини Noctuinae: (26 видів), суббореальної (11 видів) та бореальної Ochropleura plecta (Linnaeus, 1761), Agrotis (1 вид) груп. 27 видів (20,8 %) мають ареали, що exclamationis (Linnaeus, 1758), Agrotis segetum належать до західно-палеарктичної групи. В (Denis & Schiffermüller, 1775), Agrotis ipsilon широтному аспекті дана група є більш (Hufnagel, 1766), Noctua pronuba (Linnaeus, 1758), різноманітною. Тут виділені види з суббореальної Xestia c-nigrum (Linnaeus, 1758) та 3 представники (9), температної (4), субтемператної (9), підродини Plusiinae: Autographa gamma (Linnaeus, неморальної (3) та аридної (2) груп. 15 видів 1758), Diachrysia stenochrysis (Warren, 1913), (11,6 %) мають ареали з транспалеарктичної Diachrysia chrysitis (Linnaeus, 1758). групи. В широтному аспекті тут домінує Отже, аналіз показує, що 70 видів (53,8 %) із температна група (12 видів). 130 виявлених нами у досліджуваній фауні на Варто відмітити, що 4 види (3,1 %) мають різних стадіях життєвого циклу тісно пов’язані з ареали, які належать до субкосмополітної групи: лісовими біогеоценозами. Тому збереження Agrotis segetum (Denis & Schiffermüller, 1775), лісових насаджень (в основному, штучного Agrotis ipsilon (Hufnagel, 1766), Xestia c-nigrum походження) у приміській зоні Житомира (Linnaeus, 1758), Helicoverpa armigera (Hübner, позитивно впливатиме на стан популяцій 1808). Всі вони цікаві з практичної точки зору, так совкоподібних. Крім того, слід звернути увагу на як є небезпечними шкідниками сільського комплекс навколоводних видів, частка яких є господарства. 5 видів (3,9 %) мають ареали з достатньо суттєвою (10,0 %). У випадку голарктичної групи: Anarta trifolii (Hufnagel, скорочення площі біотопів із високим рівнем 1766), Xanthia togata (Esper, 1788), Plusia putnami зволоження можна припустити і зменшення (Grote, 1873), Apamea remissa (Hübner, 1809), кількості видів даного комплексу, що негативно Scoliopteryx libatrix (Linnaeus, 1758). Серед цієї вплине на біорізноманіття Noctuoidea даного групи небезпечним шкідником є тільки Совка району. Частка евритопних видів становить 7,0 %, конюшинова (Anarta trifolii Hufnagel, 1766). що є найбільшою порівняно з часткою таких Решта видів є або звичайними для території

Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90) 69

T. Kovtun, O. Klymchuk

України, або зустрічаються спорадично (Kljuchko, ареалів у досліджуваній фауні совкоподібних є 2006). мінімальною. Цікаво відмітити, що Совка Такі групи ареалів, як орієнтально- буркунова – Heliothis maritima (Graslin, 1855), транспалеарктичний, орієнтально-палеарктич- маючи відносно вузький західноєвропейський ний, амфі-палеарктичний, європейсько-передньо- суббореальний ареал, є небезпечним шкідником азійський та західноєвропейський представлені культурних рослин, який дає спалахи масового лише одним видом. Таким чином, презентатив- розмноження в Україні (Kljuchko, 2006). ність достатньо широких та достатньо вузьких Таблиця 1. Ареалогічні комплекси совкоподібних приміської зони м. Житомир Широтні групи ареалів

%

аридний Довготні групи ареалів -

температний

-

аридний

тропічний

бореальний

довготній групі

температний

неморальний

Кількість видівКількість у

полізональний

суббореальний

кількості видів,

субтемператний

Частка від загальної

неморально

циркум Субкосмополітний 2 – – 1 – – – – – 1 4 3,1 Голарктичний – – 1 3 – 1 – – – 5 3,9 Транспалеарктичний – – 3 12 – – – – – – 15 11,6 Орієнтально- 1 – – – – – – – – – 1 0,7 транспалеарктичний Орієнтально-палеарктичний – – 1 – – – – – – – 1 0,7 Західно-палеарктичний – – 9 4 9 – 3 – 2 – 27 20,8 Амфі-палеарктичний – – – – – – 1 – – – 1 0,7 Трансєвразійський – – – 9 3 – 1 – – – 13 10,0 Євразійський – 1 11 26 – – – – – – 38 29,3 Євросибірський – 1 7 3 – – – – – – 11 8,5 Європейсько- – – – 1 2 – 1 – – – 4 3,1 близькосхідний Європейсько- – – – – – – – 1 – – 1 0,7 передньоазійський Європейсько- – – 1 2 1 – – – – – 4 3,1 західноазійський Європейський – – 3 1 – – – – – – 4 3,1 Західноєвропейський – – 1 – – – – – – 1 0,7 Кількість видів в широтній 3 2 37 62 15 1 6 1 2 1 130 групі

Крім того, вартим уваги було встановлення європейсько-близькосхідну групи ареалів ареалів, виявлених в наших попередніх (Derzhinskii, 2016). Тобто, в порівнянні з дослідженнях (Коvtun, 2018), видів-олігофагів. поліфагами, як ми і припускали, дані види мають Встановлено, що 8 із 9 таких видів мають ареали, відносно вужчі ареали. Разом з тим, цікаво які належать до західнопалеарктичного відмітити, що такий вузький стенофаг, як Совка комплексу, який включає власне західнопале- червонувата пухнастонога (Callopistria juventina арктичну, європейсько-західноазійську та Stoll,1782), для гусені якого в зоні Полісся є лише

70 Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90)

T. Kovtun, O. Klymchuk

одна кормова рослина – папороть Орляк 3. Проведено аналіз ландшафтно-біотопічної звичайний (Pteridium aquilinum L.), має достатньо структури угруповань совкоподібних досліджу- широкий орієнтально-палеарктичний ареал. Це ваного регіону. З’ясовано, що 53,8 % виявлених пояснюється тим, що в інших кліматичних зонах видів на різних стадіях життєвого циклу пов’язані гусінь даного виду переходить до живлення на з лісовими біогеоценозами. Види, що входять до представниках інших видів папоротеподібних та навколоводного комплексу, складають 10 % хвойних рослин (Matov & Kononenko, 2012). досліджуваного ентомокомплексу; частка еври- Різні підходи до класифікації ареалів та топних видів становить 7 %. різний масштаб досліджуваних регіонів не дають 4. Зоогеографічний огляд фауни Noctuoidea можливості у повній мірі порівнювати ареа- досліджуваного регіону показав, що 29,3 % видів логічну структуру совкоподібних приміської зони мають ареали, які належать до євразійської групи; м. Житомир з такою структурою фауни 20,8 % видів мають ареали, що належать до Noctuoidea інших регіонів. Можна відмітити лише західно-палеарктичної групи та 11,6 % видів наступне. Частка субкосмополітних видів у фауні мають ареали з транспалеарктичної групи. Всього досліджуваного району (3,10 %) суттєво вище встановлено 15 довготних та 10 широтних частки таких видів у комплексі совок варіантів поширення досліджуваних видів. Дніпропетровської області (0,76 %) та Білорусі Різноманітність типів ареалів виявлених видів (1,22 %). Це може бути пов’язане з високим свідчить про те, що у приміській зоні Житомира рівнем гемеробії досліджуваного району. Адже сформувалися достатньо комфортні умови для такі умови є сприятливими саме для видів, що совкоподібних метеликів з дуже різних мають досить широкі ареали. екологічних угруповань. Насамкінець, у зв’язку із кліматичними Подальші роботи мають бути спрямовані на змінами останніх років, що супроводжуються поглиблення досліджень екологічної структури підвищенням середньорічної температури та угруповань Noctuoidea приміської зони м. зниженням кількості атмосферних опадів, цікаво Житомир з метою розробки заходів з моніторингу звернути увагу на види совок з аридним та та захисту цієї групи лускокрилих комах на неморально-аридним ареалами. В досліджуваній антропогенно-трансформованих територіях. фауні виявлено 2 види (1,54 %) з аридним типом References ареалу: Совка стрічкова середня (Noctua comes Hübner, 1813) та Стрічкарка тополева (Catocala Abdurahmanov, G. M., Abdurahmanov, A. G., elоcata Esper, 1787) та 1 вид (0,76 %) з Kurbanova, N. S., Melikova, N. M. & неморально-аридним типом ареалу – Совка Kuramagomedov, B. M. (2013). Zoogeografiches- земляна каймиста (Noctua fimbriata Schreber,1759). kaya harakteristika sovok (lepidoptera, noctuidae) Частка даних видів є незначною, але варто pribrezhnyh i ostrovnyh ekosistem severo–zapad- зважити на те, що Совка земляна каймиста та nogo Kaspiya [Zoogeographic characteristics of Совка стрічкова середня є шкідниками owlet (Lepidoptera, Noctuoidea) of coastal and культурних рослин. Тому оптимізація island ecosystems of the North-Western part of the кліматичних умов для таких видів може сприяти ]. Yug Rossii: ekologiya, razvitie, 2, 48- підвищенню їх чисельності та шкодочинності в 65 [In Russian]. досліджуваному районі. Derzhinsky, Y. A. & Kulak, A. V. (2015). Contributions to the knowledge of the Noctuoidea Висновки (Lepidoptera) of the Republic of Belarus. 1. За результатами проведених досліджень з Entmological Review, 95, 1225–1236. doi: https:// використанням загальноприйнятих ентомологіч- doi.org /10.1134/S0013873815090109. них методик був визначений видовий склад Derzhinsky, Y. A. (2016). Zoogeographic and совкоподібних приміської зони Житомира. landscape-biotopic analysis of the Noctuoidea 2. Встановлено, що типовими ландшафтами (Lepidoptera) of the Republic of Belarus. для виявлених видів є луки, пасовища, орні землі, Entmological Review, 96, 736–752. doi: степ, балки, парки, сади, полонини, узлісся, https://doi.org/10.1134/S0013873816060063. болота, ліси, остепнені схили, лісові галявини, Fibiger, M., Yela, J. L., Zilli, A., Varga, Z., лісосмуги, яйла, поляни, заплави річок, ділянки Ronkay, G. & Ronkay, L. Check list of the quadrifid поблизу водойм. Noctuoidea of Europe. In: Witt, T. & Ronkay, L.

Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90) 71

T. Kovtun, O. Klymchuk

(Eds). (2011). Lymantriidae and Arctiidae including Noctuoidea) v umovakh napivpryrodnykh ekosystem Phylogeny and Check List of the Quadrifid prymiskoi zony mista Zhytomyr [The Review of Noctuoidea of Europe. Noctuidae Europaeae (vol. Trophic Connections of Noctuid Moth's Larvae 13). Soro : Entomol. Press. (Lepidoptera: Noctuoidea) in Semi Natural Gordeev, S. Yu., Gordeeva, T. V. & Rudyih, S. G. Ecosystems of Zhytomyr Suburban Area]. Naukovyi (2019). Fauna Erebidae. Nolidae. Noctuidae visnyk NLTU Ukrainy, 28 (3), 26–29 [in Ukrainian]. (Lepidoptera. Noctuoidea) severnoy chasti doi: https://doi.org/10.15421/40280305. Selenginskogo Srednegorya [Erebidae, Nolidae, Matov, A. Yu. & Kononenko, V. S. (2012). Noctuidae (Lepidoptera. Noctuoidea) fauna of the Troficheskie svyazi gusenits sovkoobraznyih northern part of Selenga Midlands]. Priroda cheshuekryilyih faunyi Rossii (Lepidoptera, Vnutrenney Azii, 2 (11), 7–29 [In Russian]. doi: Noctuoidea: Nolidae, Erebidae, Euteliidae, https:// doi.org /10.18101/2542-0623-2019-2-7-29. Noctuidae) [Trophic connections of the larvae of Holoborodko, K. K., Makhina, V. O., Buchnieva, Noctuoidea of (Lepidoptera, Noctuoidea: K. S. & Pakhomov, O. Ye. (2016). Hlobalno ridkisni Nolidae, Erebidae, Euteliidae, Noctuidae)]. vydy luskokrylykh (Lepidoptera), shcho okhoronia- Vladivostok : Dalnauka [in Russian]. iutsia v pryrodnomu zapovidnyku «Dniprovsko- Pakhomov, O. Ye. (Ed.). (2011). Biolohichne Orilskyi» [Globally endangered butterflies riznomanittia Ukrainy. Dnipropetrovska oblast. (Lepidoptera) protected in the Nature Reserve Vyshchi riznovusi luskokryli. Ch. 2: Sovky «Dniprovsko-Orilsky»]. Ekolohiia ta noosferolohiia, (Lepidoptera: Noctuidea) [Biological Diversity of 27 (3–4), 47–54 [in Ukrainian]. doi: Ukraine. The Dnipropetrovsk region. Moth. Vol. 2. https://doi.org/10.15421/031613. (Lepidoptera: Noctuidae)]. Dnipropetrovsk : Vyd-vo Kliuchko, Z. F. (2006). Sovky Ukrainy [The Dnipropetr. nats. un-tu [in Ukrainian]. Noctuids of Ukraine]. Kyiv : Vyd-vo Raievskoho [in Tarmaeva, A. V. (1982). Landshaftno-biotopi- Ukrainian]. cheskoe raspredelenie sovok (Lepidoptera, Kononenko, V. S. Geograficheskoe rasprostra- Noctuidae) v YUjnom Pribaykale [Landscape nenie i zonalnoe raspredelenie sovok (Lepidoptera: biotopic scoop distribution (Lepidoptera, Noctuidae) Noctuidae) Dalnego Vostoka Rossii. In: Leley, A. S. in the South Baikal region]. Fauna i ekologiya (Ed.). (2011). Opredelitel nasekomyih Dalnego chlenistonogih Sibiri : materialy V soveshaniya Vostoka Rossii. Dopolnitelnyiy tom. Analiz faunyi i entomologov Sibiri (рр. 102–104). Novosibirsk : obschiy ukazatel nazvaniy [The geographical spread Nauka [In Russian]. and zonal distribution of noctuid moths (Lepidoptera: Volynkin, A. V. (2010). Biotopicheskoye Noctuidae) of Russian Far East. In: Lelej, A. S. (Ed.). raspredeleniye sovok (Lepidoptera. Noctuidae) Key to the insects of Russian Far East. Additional Russkogo Altaya [Biotopical Distribution of the volume. Analysis of the fauna and general index of Russian Altai Noctuids (Lepidoptera, Noctuidae)]. the names]. Vladivostok : Dalnauka [In Russian]. Izvestiya Altayskogo gosudarstvennogo universiteta. Kovtun, T. I. (2018). Ohliad trofichnykh Biologicheskie nauki, 3-1 (67), 17–20 [In Russian]. zviazkiv huseni sovkopodibnykh (Lepidoptera:

72 Наукові горизонти, 2020, № 05 (90) Scientific Horizons, 2020, № 05 (90)