Хордові Chordata сліПАК подільсьКИЙ Spalax zemni (Erxleben, 1777) Таксономічна належність Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Сліпакові (Spalacidae). Один з 6-ти видів роду, один з 4-х видів роду в фауні України. Природоохоронний статус виду Недостатньо відомий. Ареал виду та його поширення в Україні Вид-ендемік Правобережного Степу і Лісо- степу, пд. частини лісової зони України, де зустрічається досить спорадично. Пн. межа ареалу проходить по р. Прип’ять, зх. по річці Сан і Верхньому Дністру, пд. — по узбереж- жю Чорного моря, сх. — по Правобережжю Дніпра. Чисельність і причини її зміни Виходячи з того, що вид живе мозаїчно, ко- лоніями, що складаються з кількох десятків особин, які однак розпорошені на досить великому просторі, то коректними буде припущення, що загальна чисельність скла- дає близько десяти тисяч дорослих особин. відстань між викидами ґрунту 0,2–11,75 м; виростами губ. Хутро густе м’яке, забарвлен- Причини зміни чисельності: зменшення те- буває до 217 викидів. Живиться корінням, ня — від світло-палевого до бурого. риторій придатних для існування, а також кореневищами, стеблами і пагонами рос- висока мозаїчність поселень, що неодмінно лин, дерев і кущів. Самка раз на рік в люто- Режим збереження популяцій та заходи призводить до інбридингу. му на початку березня народжує 1–5 малят. з охорони Лісові масиви, узлісся, ділянки цілини, поле- Вид, занесений до ІІ видання ЧКУ (1994), як Особливості біології та наукове значення захисні лісосмуги, узбіччя доріг, розріджені вид, стан якого наближається до загрозливо- Високоспеціалізований землерий, ходи про- посіви сільськогосподарських культур (крім го, до Червоного списку МСОП. Охорона не кладає за допомогою добре розвинутих багаторічних трав), присадибні ділянки. підтримується жодним заповідником. Місця різців. Характерні сезонні міграції, пов’язані постійного перебування виду, а також вели- з пошуком корму та глибиною промерзан- Морфологічні ознаки кі колонії потребують охоронного статусу. ня ґрунту. Живе поодинці в норах складної Відносно дрібний гризун довжина тіла до 23 будови: горизонтальні ходи розташовані на см, хвіст майже не помітний до 3 см. Присто- Розмноження та розведення у спеціально глибині 13–21 см, вертикальні (до 2,75 м) — сований до підземного способу життя: тулуб створених умовах ведуть до житлових і гніздових камер, комор валькуватий, вушна раковина відсутня, очі Відомостей немає. для запасання корму і віднірків різного при- скриті під шкірою. Завжди помітні різці ізо- значення. Загальна довжина ходів 10–275 м; льовані від ротової порожнини внутрішніми Господарське та комерційне значення Не має. Основні джерела інформації Абеленцев, 1951; Топачевский, 1969; Філіпчук, 1994. Автори: С.В. Межжерін, Н.С. Філіпчук Фото: Є. Кудінов 521 Хордові Chordata сліПАК ПіщАНИЙ Spalax arenarius Reshetnik, 1939 Таксономічна належність Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Сліпакові (Spalacidae). В роді 6 видів. Один з 4-х видів у фауні Укра- їни. Природоохоронний статус виду Неоцінений. Ареал виду і його поширення в Україні. Ендемiк Нижньодніпровських арен. Займає незалісену та неорану частку арен та міжа- рені простори. Мiсця перебування: пiщаний лiсостеп, луки, пасовища, перелоговi землi, iнодi солончаки на межi арен з приморським степом. Чисельність і причини її зміни Близько 100 тис. особин, у т. ч. у Чорно- Взимку один слiпак робить в середньому не giganteus. Довжина тiла — до 28 см, ступнi — морському БЗ 7–9 тис. (середня щiльнiсть бiльш 3 викидiв за добу, влiтку цей показник до 3 см. Забарвлення свiтло-сiре, черево по населення складає 0,3 особини на 1 га, в зростає до 8-9 викидiв за добу. Живиться кольору не вiдрiзняється вiд спини. бiотопах, яким слiпаки надають перевагу, — пiдземними (зрідка надземними) частинами до 1 особини на 1 га). За 20 рокiв значних рослин, надає перевагу цибулевим. На зиму Режим збереження популяцій та заходи змiн щiльностi населення цього виду не робить запаси їжи. Статевозрiлим стає на з охорони спостерiгалося. Причини змiни чисельностi: 2-му роцi життя. Самка раз на рiк народжує Вид був занесений до двох видань ЧКУ, за господарське освоєння Нижньодніпровсь- 3–4 малят. Лактацiя 1–1,5 мiсяця. У травні– останнім зведенням МСОП має категорію EN. ких пiскiв. червнi молодь переходить до самостiйного Охороняється на лiсостепових дiлянках Чор- життя. Вороги: лисиця, тхiр, куниця. Індика- номорського БЗ. Треба запобiгти розорю- Особливості біології та наукове значення тор незайманих або мало порушених піща- вання залишку земель Нижньоднiпровських Високоспецiалiзований землерий. Веде ви- них степів. арен, якi ще не трансформованi, насампе- ключно пiдземний спосiб життя. Пiдземнi ред, Козачелагерської та Челбаської арен. кормовi ходи розташованi на глибинi вiд 25 Морфологічні ознаки (пiски) до 60 (луки) см. Площа індивідуальних Загалом схожий з іншими видами роду (ре- Розмноження та розведення у спеціально дiлянок перевищує 80 м2. Риюча активнiсть дуковані очі, вушниці і хвіст), і за краніологіч- створених умовах залежить вiд кормової бази та сезону року. ними ознаками найбільш близький до Spalax Утримання в неволі дуже складне і ефектив- не тільки при створенні умов, наближених до природних, з можливістю рийної діяль- ності і постійного перебування тварин під землею. Господарське та комерційне значення Не має. Основні джерела інформації Топачевский, 1969; Громов, Ербаева, 1995; Селю- нина, 2003. Автор: З.В. Селюніна Фото: О. Тітов 522 Хордові Chordata сліПАК буковинський Spalax graecus Nehring, 1898 Таксономічна належність Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Сліпакові (Spalacidae). В роді 6 видів, один з 4-х видів роду в фауні України. Природоохоронний статус виду Недостатньо відомий. Ареал виду і його поширення в Україні. Ендемік Сх. Передкарпаття. Зустрічається також в Молдові і Румунії. Водиться на тери- торії Чернівецької обл. Чисельність і причини її зміни В Україні чисельність стабільна. На кінець 1980-х рр. українська популяція складала близько 1,5 тис. особин. Щільність у місцях перебування становила 0,2–0,4, дуже рідко­­ За добу споживає корму більше за влас- Режим збереження популяцій та заходи — 4–10 особин на 1 га. Демографічні показ- ну масу. Статевозрілим стає за один рік. В з охорони ники сучасних популяцій невідомі. Загальна січні–березні народжує 2–3 малят. Лактація Вид занесений до ІІ видання Червоної книги тенденція зміни чисельності не відома. триває близько 3 тижнів. У травні молодь України (1994), як вид, стан якого близький переходить до самостійного способу життя. до загрозливого, до Червоного списку МСОП Особливості біології та наукове значення Переважно ділянки залишкових цілинних і як вид, що підлягає особливій охороні, до Осілий вид. Високоспеціалізований земле- земель, пасовища, сіножаті, узбіччя польо- Бернської конвенції. Не охороняється в жод- рий, живе в норах складної будови завдовж- вих доріг, полезахисні лісосмуги, схили ярів, ному заповіднику. На цей час очевидно не ки понад 200 м: дорослі особини роблять балок, узлісся, поля сільськогосподарських потребує спеціальних заходів по охороні. горизонтальні ходи діаметром 10–12 см, мо- культур і присадибні ділянки. Вузький енде- лоді — 6–8 см. Гніздова камера, як правило, мік, представник стародавньої високоспеці- Розмноження та розведення у спеціально одна, рідше — дві, з підстилкою з сухих трав. лизованої групи гризунів. створених умовах Комори розташовані на глибині 1–1,5 м. Відомостей немає. Площа індивідуальних ділянок у молодих Морфологічні ознаки тварин досягає 90 м2, у дорослих — 250 м2. За виглядом типовий представник роду слі- Господарське та комерційне значення Живиться корінням понад 50 видів рослин. паків. Довжина тіла до 240 мм. Від інших ви- Не має. Запасає на зиму близько 23 видів рослин. дів відрізняється деякими ознаками черепу. Основні джерела інформації Топачевский, 1969; Янголенко, Филипчук, 1990; Філіпчук, 1994. Автори: С.В. Межжерін, Н.С. Філіпчук Фото: О. Тітов 523 Хордові Chordata сОНя садова Eliomys quercinus (Linnaeus, 1766) Таксономічна належність Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia). Родина — Вовчкові (Gliridae). Один з 3-х видів роду, єдиний вид роду у фауні України. Природоохоронний статус виду Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні За межами України поширений в Зх. Європі, Прибалтії, верхів’ях Волги і в Татарстані. В Україні знахідки відомі у Черкаській, Київ- ській, Рівненській і Закарпатській обл. Аре- ал інтенсивно скорочується зі сх. і з пд. Вид найімовірніше зберігся на Волині та у Цен- тральному Поліссі. Чисельність і причини її зміни Всі знахідки відомі лише за давніми дослі- дженнями: до кінця 1970-х рр. За даними ана- лізу зоологічних колекцій частка виду навіть в Україні є літніми. На зиму впадає в сплячку Режим збереження популяцій та заходи у кращі для цього виду часи становила лише (з жовтня до квітня). Зимові гнізда влаштовує з охорони 1% від усіх знахідок в Україні видів родини у дуплах або норах. Типова пожива — букові Вид був внесений до 1–2 вид. ЧКУ, за базою вовчкових. Причини змiни чисельностi: сут- та лісові горіхи, жолуді, фрукти, комахи. Пло- даних МСОП має категорію NT; внесений до тєве скорочення площ природних дерево- дить 1–2 рази на рік по 4–7 малят. Живуть до додатку III до Бернської конвенції. Ефектив- станів, поширення лісових монокультур та 3–5 років. на охорона може бути досягнута лише при масштабні санітарні рубки, спрямовані на створенні великих заповідних масивів та знищення дуплистих дерев. Морфологічні ознаки реінтродукції виду. На цей час мережа запо- Загальні риси типові для родини: