Proceeding of the Instіtute of Archaeology Lviv
Total Page:16
File Type:pdf, Size:1020Kb
PROCEEDING ВІСНИК OF THE ІНСТИТУТУ INSTІTUTE OF АРХЕОЛОГІЇ ARCHAEOLOGY LVIV UNIVERSITY Issue 10 Випуск 10 Published since 2006 Виходить з 2006 р. Ivan Franko National Львівський національний University of Lviv університет імені Івана Франка 2015 Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Вісник Інституту археології. 2015. Випуск 10. 216 с. Proceeding of the Institute of Archaeology. Lviv University. 2015. Issue 10. 206 р. У Збірнику вміщено матеріали Польового семінару “Старожитності Галичини і Волині у контексті етноархеологічних досліджень”, який відбувся 11–13 липня 2014 р. на території Пліснеського археологічного комплексу. Для археологів, істориків, краєзнавців, аспірантів, студентів та всіх шанувальників давньої історії. The Proceeding contains the materials Field seminar “Antiquities of the Galicia and Volyn in the context of ethnoarchaeological research” held on 11–13 July 2014 on the territory Plisnesk archaeological complex. The work is targeted at archaeologists, historians, post-graduate students, students and all those interested in ancient history, as well as chronicles. Редакційна колегія: д-р іст. наук, проф. О. Франко – головний редактор; канд. іст. наук, доц. М. Филипчук – заступник головного редактора; канд. іст. наук Н. Стеблій – відповідальний секретар; чл.-кор. НАН України, д-р іст. наук, проф. В. Баран; д-р. іст. наук, проф. Л. Войтович; д-р іст. наук, проф. Л. Крушельницька; д-р іст. наук, проф. Б. Магомедов; акад. НАН України, д- р іст. наук, проф. С. Павлюк, д-р археології, проф. А. Плєтерський; д-р іст. наук, проф. О. Ситник. Professor O. Franko – Editor-in-Chief, Assistant Professor M. Fylypchuk – Assistant Editor, Assistant Professor N. Stebliy – Managing Editor. Адреса редакційної колегії: Editorial office address: ЛНУ ім. Івана Франка, Ivan Franko National University of Lviv, Інститут археології, Institute of Archaeology, вул. Університетська, 1, 1, Universytetska Str., м. Львів, 79000 Lviv, 79000 Тел. (032) 239-46-39 Tel. (032) 239-46-39 E-mail: [email protected] E-mail: [email protected] http://institutes.lnu.edu.ua/archeology Відповідальний за випуск: М. Филипчук Редактор: О. Кузик Комп’ютерна верстка: Н. Стеблій Переклад резюме англійською: Н. Гриців, О. Сілаєв Друкується за ухвалою Вченої Ради Львівського національного університету імені Івана Франка Протокол № 9/11 від 24.11.2015 р. Свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ № 14620-3591Р від 30.10.2008 р. © Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015 Вісн. ін-ту археол. Львів. ун-т Proc. Inst. Archaeol. Lviv. Univ. 2015. Вип. 10. С. 3 2015. Is. 10. P. 3 МАТЕРІАЛИ ПОЛЬОВОГО СЕМІНАРУ “СТАРОЖИТНОСТІ ГАЛИЧИНИ І ВОЛИНІ У КОНТЕКСТІ ЕТНОАРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ” 11–13 липня 2014 р. на базі Пліснеського археологічного комплексу відбувся науковий семінар “Старожитності Галичини і Волині у контексті етноархеологічних досліджень”. Його організували Інститут народознавства НАН України, Інститут археології й кафедра археології та спеціальних галузей історичної науки ЛНУ ім. Івана Франка, Науково-дослідний центр “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА та Підгорецький монастир Чину Святого Василія Великого. У роботі семінару взяли участь історики, археологи, етнологи, лінгвісти, архівісти, архітектори та пам’яткоохоронці зі Львова, Тернополя, Чернівців і Галича. Міждисциплінарні напрацювання науковців, зокрема, у галузях слов’ян- ського етногенезу, походження української мови та держави особливо актуальні. Вони сприяють поглибленому вивченню маловідомих, чи зовсім невідомих сторінок історії нашого народу та наших земель з нових концептуальних позицій. На відкритті семінару з вітальним словом виступили керівники наукових та навчальних закладів регіону, представники органів місцевої влади та настоятель Підгорецького монастиря ЧСВВ о. Віктор (Василь Батіг), які підкреслили актуальність вивчення історико-культурної спадщини Галичини і Волині, зокрема проблем, винесених на обговорення у рамках організованого заходу. На пленарних та секційних засіданнях заслухали 33 доповіді та повідомлення. У них дослідники розглядали важливі теоретико-методологічні аспекти, питання історії археологічної науки, пам’ятко-охоронної справи, давньої історії, археології, етнології та лінгвістики Галичини й Волині, які й пропонуємо до Вашої уваги. Вісн. ін-ту археол. Львів. ун-т Proc. Inst. Archaeol. Lviv. Univ. 2015. Вип. 10. С. 4–9 2015. Is. 10. P. 4–9 УДК 94(477)” 08/11”:17.023.32(=161.2) ЕТНОГЕНЕЗ УКРАЇНЦІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЕТАПИ ПРОЦЕСУ С. П. Павлюк Інститут Народознавства Національної академії наук України пр. Свободи, 15, Львів, 79000, e-mail: [email protected] Висвітлено теоретичні та практичні аспекти етногенезу взагалі та українського народу зокрема. Зроблено критичний огляд концепцій щодо формування українського етносу в Руській державі, коли вже формувалися всі ознаки існування українського народу – самоназва як етнополітонім “Русь”, етнонім “русич”, “руський”, культурна і психологічна спорідненість тощо. Ключові слова: етногенеза, етнополітонім, етнонім, “Русь”, “русич”, “руський”. Етногенеза як наукова проблема спрямована на з’ясування умов виникнення генетично і соціально споріднених людських популяцій, їх консолі- даційний розвиток в процесі історичного буття, наслідком чого стає утворення самоорганізованих, самодостатніх, самоусвідомлених своєї неповторності і самодетермінованості людських згромаджень, які прийнято називати етносами чи народами. Теоретична складність цього питання полягає, насамперед, у виясненні початкової стадії (етногонії) їх формування, а з цим і базових компонентів – біологічних, соціальних, історичних, культурних, геоландшафт- них, зовнішньоспонукальних, виробничих, психологічних тощо. Усвідомлюючи біологічні можливості самозбереження, соціальної самоорганізації первісних популяцій людей розумних, не важко збагнути, що тривалий період Homo sapiens перебував у стадії біоценозної адаптації і витворення простіших форм соціальної згуртованості, що уже можна розглядати їх як первісні дії етнічних процесів етногенези. Підсвідома детермінованість зумовлювала мобілізаційність центробіж- них інтересів рефлективного рівня стадної спільності, що пояснюється як засіб самозбереження. Саме інстинкт самозбереження виявився інтегруючим фактором людського первісного колективу як певної форми праетносу. На цій стадії існування праетносів визріли тривалі засадничі компоненти, зокрема їх біологічність, соціальність, історичність, господарськість і, врешті, первісна творчість, а з цим і чинник усвідомлення особистісної близькості, взаємозалеж- ності та потреби гуртового життя. Історична наука остаточно ще не з’ясувала багато питань щодо походження українського народу. Адже щоб людність і сформувалася у таку історичну спільність, як народ, минають століття, протягом яких відшліфо- вується його самобутність. Насамперед, потрібне тривале співіснування на ______________________________ © Павлюк С. П., 2015 Етногенез українців: теотетичні та суспільно-політичні етапи процесу 5 разом освоєній території. Отже, повинна виконуватися спільна дія, спрямована на своє утвердження, внаслідок якої створюються матеріально-господарські, культурні, духовні цінності й водночас формується психологічна усвідомленість необхідності спільного буття. Вагомо одразу окреслити наше розуміння існуючих дефініцій таксоно- мічного ряду історичної трансформації етнічних спільнот від простіших форм об’єднань до сучасних сталих інституцій колективного співжиття. Еволюцію і набуті форми соціальної організації людських спільнот можна характеризувати як закономірні для людської популяції зі своєрідними особливостями кожної із спільнот на різних стадіях розвитку. Усім їм характерна лінійна стадіальність – від родової общини як горизонтальної спільноти, до парної сім’ї, яка формулюється як розвинуто-родова община. Соціальна і генеалогічна детермінанта виступають збудниками появи нових внутріобщинних зв’язків і груп, як явища контамінаційного процесу, коли твориться нова якість. Замкнутий рід не втримує набутої форми і еволюціонує у таку форму як лінідж, яка виникає внаслідок спонуки відтворюючого господарства. Чіткі генеалогічні зв’язки, коли реально відстежується родинність, уже по вертикалі провокують перехід від рівноподільного користування здобутками до престижного, тобто становлення соціальної ієрархії. Це не що інше як початкова стадія розподілу власності не лише за вертикальним ієрархіч- ним принципом – спочатку вождь, а потім усі інші, але й виокремлюється власність від частини існуючої общини. Інтеграція лініджів за шлюбним принципом створили умови для у виникнення сусідської общини, як самодос- татньої структури [1. C. 171]. У структурі роду сформувалась ще одна підгрупа – сімейна община, яка вплине на зміну і переросте від родообщинного ладу через сімейну і сусідські общини у систему міжродових зв’язків, які еволюціонували у чітку структуру соціальних об’єднань з визначеною ієрархією, встановлених внаслідок функці- онування лініджів і великих сімей, як новотворення лініджів-протодерисів- чіфдомів (племен). Сучасні теоретичні узагальнення складного історичного процесу становлення самодостатніх для виживання й удосконалення соціальної структури спільнот, як суттєвий мотив і метод саморозвитку, виразились у декількох проміжних ланках, які доповнили систему лінійних закономірностей, на які раніше не звертали належної уваги. Крос-культурний метод дозволяє розщеплювати цілісне явище для пізнання на окремі ланки у пошуках