PROBLEMS ПРОБЛЕМИ ГЕОМОРФОЛОГІЇ OF GEOMORPHOLOGY І ПАЛЕОГЕОГРАФІЇ AND PALEOGEOGRAPHY УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ OF THE UKRANIAN CARPATIANS І ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ AND ADJACENT AREAS

Scientific Journal Збірник наукових праць

Issue 02 (10) 2019 Випуск 02 (10) 2019

Annual issue Виходить щорічно

Published since 2004 Публікується з 2004 року

Ivan Franko Львівський національний National University університет of імені Івана Франка

Lviv Львів

2019 Засновник ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Друкується за ухвалою Вченої Ради Свідоцтво про державну реєстрацію Львівського національного університету друкованого засобу масової інформації імені Івана Франка Серія КВ №21708-11608Р від 02.11.2015 Протокол № 81/2 від 26.02.2020 DOI: 10.30970/gpc.2019.2 Збірник наукових праць містить статті з проблем загальної, природоохоронної, антропогенної геоморфології, охорони та популяризації геолого-геоморфологічних пам’яток, морфометрії, морфографії і морфодинаміки рельєфу Карпатського регіону і прилеглих до нього областей. The collection scientific journal contains articles on the problems of general, environmental, anthropogenic geomorphology, protection and promotion of geological and geomorphological monuments, morphometry, morphography and morphodynamics of the Carpathian region and its adjacent areas. Редакційна колегія: канд. геогр. наук, доц. І. Круглов (головний редактор, Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р геогр. наук, проф. Л. Дубіс (заступник головного редактора, Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); канд. геогр. наук, проф. Я. Кравчук (заступник головного редактора, Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); канд. геогр. наук, доц. Г. Байрак (секретар, Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р геол.-мін. наук О. Адаменко (Івано-Франківський нац. технічний ун-т нафти і газу); канд. геогр. наук, доц. В. Біланюк (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); канд. геол.-мін. наук, проф. А. Богуцький (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р геогр. наук, проф. В. Гаськевич (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р габіл., проф. П. Зелінський (Ун-т Марії Кюрі-Склодовської, Люблін, Польща); д-р геогр. наук, доц. Є. Іванов (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р геогр. наук, проф. І. Ковальчук (Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України); д-р габіл., проф. К. Кшемень (Ягеллонський ун-т, Краків, Польща); д-р габіл., проф. М. Ланчонт (Ун-т Марії Кюрі-Склодовської, Люблін, Польща); д- р геогр. наук, проф. А. Мельник (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); канд. геогр. наук, доц. А. Михнович (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р геогр. наук, проф. В. Палієнко (Інститут географії НАНУ); д-р геогр. наук, проф. С. Позняк (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка); д-р геогр. наук, проф. В. Стецюк (Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка); канд. геогр. наук, доц. Т. Ямелинець (Львівський нац. ун-т ім. І. Франка). Редактор І. Лоїк. Адреса редакційної колегії: Editorial office address: Львівський національний університет Ivan Franko National University of Lviv, імені Івана Франка, географічний факультет, faculty of Geography, вул. Дорошенка, 41, Львів, Україна, 79000 Doroshenka Str., 41, Lviv, , 79000 Тел. +38 032 239 45 98, Tel. +38 032 239 45 98, [email protected] [email protected]

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ, ВИДАВЦЯ І ВИГОТОВЛЮВАЧА: Формат 70×100/16 Львівський національний університет Ум. друк. арк. 11,7 імені Івана Франка, Тираж 100 прим. вул. Університетська, 1, 79000, Львів, Україна Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи © Львівський національний університет імені до Державного реєстру видавців, виготівників Івана Франка, 2019 і розповсюджувачів видавничої продукції Серія ДК № 3059 від 13.12. 2007 р.

В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 3

УДК 551.4:502.4; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3060 МЕРЕЖА ТА СТРУКТУРА КОМПЛЕКСНИХ, ГЕОЛОГІЧНИХ І ГІДРОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПРИРОДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Віталій Брусак, Діана Кричевська Львівський національний університет імені Івана Франка, [email protected]; orcid.org/0000-0001-8635-0105 [email protected] Анотація. Проаналізовано мережу та структуру комплексних, геологічних і гідрологічних пам’яток природи, наведено картосхеми їхнього поширення у Львівській області, а також запропоновано перелік перспективних об’єктів для заповідання. Пам’ятки природи (ПП) – найчисельніша категорія у структурі природно- заповідного фонду (ПЗФ) України загалом і Львівської області зокрема. У складі природно-заповідного фонду, залежно від об’єкта охорони, розрізняють комплексні, геологічні, гідрологічні, ботанічні, пралісові і зоологічні пам’ятки природи. Станом на 2019 рік у Львівській області організовано 199 пам’яток природи – дві ПП загальнодержавного і 197 – місцевого значення. Найбільше в області ботанічних пам’яток природи (122 об’єкти), значно менше гідрологічних (34), комплексних (20), геологічних (19) і пралісових (4) ПП. Здебільшого (15 з 20-ти) комплексні пам’ятки природи охоплюють виразні форми рельєфу (окремі горби, комплекси скель, печери), які мають не лише природоохоронне, а й часто ще історико-культурне значення. Найбільше комплексних ПП у Сколівському та Золочівському (по 5) районах, менше – у Бродівському та Яворівському (по 2), Старосамбірському, Турківському, Дрогобицькому, Кам’янка-Бузькому, Стрийському та Миколаївському (по 1) районах. Геологічні ПП організовані для збереження печер, скель, геологічних відслонень, ерозійних останців та польодовикових утворень. Поширені ці пам’ятки природи у десяти адміністративних районах та у Львові, переважно приурочені до гірської частини Львівщини, Передкарпатської рівнини і Подільської височини. Гідрологічні ПП представлені джерелами і свердловинами (29 об’єктів), водоспадами (3), торфовищами (1) та витоком річки (1). Заповідний статус мають джерела і свердловини мінеральних вод курортів Моршин (7), Трускавець (4), Шкло (6), Розлуч (4) і Любінь Великий (1). Найбільше гідрологічних пам’яток у Стрийському (7 об’єктів), Дрогобицькому і Яворівському (по 6) та Турківському (5) районах, менше – у Сколівському і Старосамбірському (по 3), Буському, Городоцькому, Жидачівському і Самбірському (по 1) районах. Пропонується взяти під охорону як геологічні пам’ятки комплекс скель з печерами у Миколаївському районі, останець Червона гора у Жовківському районі, комплекс скель у Сколівському районі. Особливу цінність становлять об’єкти гірничо-промислового типу (закинуті кар’єри, шахти, давні копальні). З цінних гідрологічних об’єктів потребують охорони свердловини і джерела курорту Східниця, витік річки Стир. Ключові слова: комплексні пам’ятки; геологічні і гідрологічні пам’ятки; Львівська область. THE NETWORK AND THE STRUCTURE OF COMPLEX, GEOLOGICAL AND HYDROLOGICAL MONUMENTS OF NON-LIVING NATURE OF , UKRAINE Vitaliy Brusak, Diana Krychevska Ivan Franko National University of Lviv ______© Брусак Віталій, Кричевська Діана, 2019. В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 4

Abstract. This article presents the current list and designed maps of monuments of non- living nature of Lviv region in Ukraine as well as some recommendations and suggestions for its improvement. The list of monuments of non-living nature is the most numerous category in the structure of the nature reserve fund of Ukraine in general and Lviv region in particular. There are 199 monuments of non-living nature in the Lviv region up to 2019: 2 objects of national importance and 197 of local importance. Depending on the object of protection, the monuments of non- living nature of Lviv region can be divided into botanical (122), hydrological (34), complex (20), geological (19) and forest (4). The majority of complex nature monuments cover specific forms of relief (individual hills, rocks, caves) with the complex nature conservation value and often historical and cultural importance. The large number of complex monuments of non-living nature is located in and , a few in and raions, and just a monument in each of Staryi , Turka, , Kamianka-Buzka, and Mykolaiv raions. Geological monuments of non-living nature are organized for the preserve caves, rocks, geological outcrops, erosion deposits, and glacial formations. These natural monuments are distributed in ten administrative raions and in Lviv, generally related to the mountains in Lviv region, the Precarpathian plain and the . Hydrologic monuments of non-living nature include 29 springs and wells, 3 waterfalls, the peatland and the river outflow. The springs and wells of the mineral waters of the resorts of (7), (4), Schklo (6), Rozluch (4) and Velykyi Liubin (1) have a special reserved status. A majority of hydrological monuments are located in Stryi (7), Drohobych (6), Yavoriv (6) and Turka (5) raions. It is proposed to add the following geological monuments of non-living nature such as complex of rocks with caves in Mykolaiv , the butte of Chervona Gora in the raion and the complex of rocks in Skole raion to the list of monuments of non-living nature. Further research in the region should include the following objects such as abandoned mining objects, wells and springs of resort, drainage of the river . Key words: monuments of non-living nature; geological monuments; hydrological monuments; Lviv oblast.

Вступ. Згідно із Законом України “Про природно-заповідний фонд України” (1992), “пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених пам’ятками природи, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження” (Закон про ПЗФ України, 1992). У складі природно-заповідного фонду, залежно від об’єкта охорони, розрізняють комплексні, геологічні, гідрологічні, ботанічні, пралісові та зоологічні пам’ятки природи. Пам’ятки природи – найчисельніша категорія у структурі ПЗФ України (3 441 об’єкт (41,73 %) від загальної кількості об’єктів ПЗФ держави). Заповідна категорія “пам’ятка природи є найоптимальнішою для збереження невеликих за площею локальних об’єктів, отож загальна площа ПП у ПЗФ України порівняно незначна і становила 2017 року 29 769,2 га (0,69 %). Станом на 2019 рік у Львівській області організовано 199 пам’яток природи – дві ПП загальнодержавного значення (ботанічна “Лиса гора і гора Сипуха” і В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 5

комплексна “Гора Вапнярка”) та 197 – місцевого значення, або 51,43 % від зага- льної кількості об’єктів ПЗФ Львівщини (Перелік територій та об’єктів природ- но-заповідного фонду Львівської області, 2019). У складі ПЗФ Львівщини пам'ят- ки природи займають 2 939,4 га (1,85 %) від площі ПЗФ. Забезпечення режиму збереження ПП місцевого значення покладено передусім на місцеві й регіональні органи влади та місцеві громади. Отож популяризація знань щодо їхнього розмі- щення, заповідного статусу і режиму, наукового, природо охоронного та куль- турне значення є важливим завданням як для науковців, так і для різних еколого- освітніх та природоохоронних установ (Геологические памятники Украины, 1987; Зінько та ін., 2004; Зінько, 2007, 2008; Шевчук, Іваник, 2013, 2014). Здебільшого пам’ятки природи Львівщини створені ще 1984 року (157 об’єк- тів, або 78,9 %). З метою охорони окремих екзотичних чи старовікових дерев, їхніх груп, раритетних рослинних угруповань організовано ботанічні ПП, яких налічують 122 об’єкти (61,3 % від усіх ПП області). Важливою, з історичної та ботанічної точки зору, є оголошена 1997 року рішенням Львівської обласної ради комплексна пам’ятка природи “Пам’ятка Пеняцька” (35 га). Частина земель зазначеного об’єкту є заповіданою ще 1886 року завдяки галицькому меценату графу Володимиру Дідушицькому для збереження вікових букових пралісів і місць гніздування рідкісного виду птахів – орлана-білохвоста. На жаль, під час Першої світової війни 200-річні буки заповідного об’єкта зрубали. Проте, на думку дослідників історії розвитку заповідної справи, резерват “Пам’ятка Пеня- цька” був не лише першим природним заповідником на теренах України, й одним із перших у Європі. Сьогодні ця пам’ятка знаходиться у межах національного природного парку (НПП) “Північне Поділля”. У складі пам’яток природи Львівщини 2018 р. з’явилася нова група – пралісові ПП місцевого значення (4 об’єкти), які створили у Сколівському, Дрогобицькому і Турківському районах з метою збереження ділянок, які відповідають критеріям старовікових лісів та пралісів. Такі природні комплекси мають важливе значення як науковий полігон для моніторингу та розробки дієвих заходів щодо збереження природних букових старовікових лісів, рідкісних видів рослин і тварин. Мета нашого дослідження – проаналізувати структуру комплексних, геологічних і гідрологічних пам’яток природи, особливості їхнього поширення у межах Львівської області та розглянути перспективи створення нових пам’яток неживої природи в регіоні. Теоретико-методичні аспекти дослідження. Термін “пам’ятка природи”, який дослівно перекладений з німецької “Das Naturdenkmal”, увів у природо- охоронний вжиток ще 1819 р. німецький природознавець-енциклопедист, мандрівник і географ Олександр Гумбольдт (1769–1859) під час спільної з фран- цузьким дослідником Е. Бопланом експедиції в Південну Америку. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть у Європі розвинувся громадський рух за збережен- ня пам’яток природи в Німеччині, Франції, Швейцарії завдяки активній діяльнос- ті німецького піонера охорони природи професора Гуго Конвенца (1855–1922). Завдяки натуралістичним дослідженням ще до Першої світової війни у Німеччині виокремили і взяли під охорону низку унікальних природних об’єктів: старовікові дерева, водоспади, печери, болотисті ліси і верхові болота та ін. В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 6

У поданому дослідженні нами доволі детально охарактеризовано структуру та географію пам’яток, організованих з метою охорони об’єктів неживої приро- ди. Під пам’ятками неживої природи (ПНП) розуміють детально вивчені еталони природних феноменів чи типові природні утворення з доброю морфологічною вираженістю (відслоненістю) (Геологічні пам’ятки природи України, 1995; Брусак, Бакун, 2011). Відповідно до головного об’єкта охорони ПНП поділяють на три класи: геологічні, гідрологічні та геоморфологічні. Геологічні пам’ятки природи – це цінні геологічні відслонення, палеонтологічні і тектонічні об’єкти тощо, геоморфологічні – форми рельєфу різного генезису, а гідрологічні – водні об’єкти. Окремі пам’ятки мають комплексну цінність, їх можуть також виділяти як підкласи – геолого-геоморфологічні, гідролого- геоморфологічні тощо (Брусак, Бакун, 2011). У науковій літературі традиційно сформувалось розуміння ПНП тільки як геологічних, що охоплюють суто геологічні, геоморфологічні й гідрологічні об’єкти. Зокрема, у путівнику-довіднику “Геологические памятники Украины” (1987) геологічні пам’ятки поділяють за предметним принципом на такі типи: 1) стратиграфічні і геохронологічні, 2) мінералого-петрографічні, 3) палеонто- логічні; 4) тектонічні; 5) геоморфологічні, 6) мальовничі. Сьогодні геологічні пам’ятки України пропонують поділяти на 15 типологічних груп за змістовним принципом, виокремлюючи у їхньому складі геоморфологічні та гідролого- гідрогеологічні (Геологічні пам’ятки природи України, 1995). Не вдаючись у де- талі наукових дискусій щодо класифікаційних схем ПНП, зазначимо, що автори статті дотримуються їхнього поділу на три класи – геологічні, геоморфологічні і гідрологічні відповідно до основного об’єкта цінності для охорони. У складі природно-заповідного фонду України пам’ятки неживої природи охороняють у формі геологічних і гідрологічних, часто комплексних пам’яток природи загальнодержавного і місцевого значення. У сучасній структурі ПЗФ окремої категорії – геоморфологічні пам’ятки природи – для охорони пам’яток рельєфу немає. Об’єкти неживої природи також охороняють у межах територій великоплощинних заповідних об’єктів – ландшафтних, загальногеологічних, карстово-спелеологічних, палеонтологічних, гідрологічних заказників. Пам’ятки природи можуть зберігати свій природоохоронний статус, якщо знаходитимуться на території великоплощинних заповідних територій: національних природних та регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників. Результати дослідження базуються на аналізі даних про пам’ятки природи Львівської області, які наведені у Переліку територій та об’єктів природно- заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення Львівської області станом на 20.03.2019 р. на офіційному сайті Департаменту екології і природних ресурсів Львівської ОДА, у реєстрах-довідниках “Геологические памятники Украины” (1987, 2006), працях Ю. Зінька, В. Брусака, Р. Гнатюка, Р. Кобзяка (2004), Ю. Зінька, 2007, 2008, Г. Байрак, М. Гаврилів (2011), Г. Байрак, М. Зозулі (2012), О. Шевчук, М. Іваник (2013, 2014), G. Bayrak (2019) та інших, а також консультацій з науковцями природно-заповідних установ і наукових закладів м. Львова. Виклад основного матеріалу. До пам’яток неживої природи Львівської області нами зачислено 68 заповідних об’єктів (табл. 1): 34 гідрологічні ПП, В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 7

19 геологічних ПП, а також значну кількість комплексних (15 з 20-ти ПП), які охоплюють передусім виразні форми рельєфу, що мають комплексне природоохоронне значення – геоморфолого-ботанічне, геоморфолого-культурне тощо (Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду Львівської області, 2019). Таблиця 1. Розташування комплексних, гідрологічних та геологічних пам’яток природи в адміністративних районах Львівської області Table 1. Location of complex, hydrological and geological monuments of non-living nature in the administrative raions of Lviv oblast № Адміністративний Пам’ятки природи (ПП) Разом з/п район ПП/ Комплексні/ з вираз- Гідроло- Геоло- разом ним геоморфологіч- гічні гічні ПНП ним або гідрологіч- ним об’єктом охоро- ни 1 Бродівський 2/1 - 2 4/3 2 Буський - 1 - 1 3 Городоцький - 1 - 1 4 Дрогобицький 1/0 6 2 9/8 (включно з м. Борис- лав і м.Трускавець) 5 Жидачівський - 1 1 2 6 Золочівський 5/5 - 1 6/6 7 Кам’янка-Бузький 1/0 - - 1/0 8 Миколаївський 1/1 - 2 3/3 9 Мостиський - - 2 2/2 10 Самбірський - 1 1 2/2 (включно з м. Рудки) 11 Сколівський 5/3 3 2 10/8 12 Старосамбірський 1/1 3 1 5/5 13 Стрийський (включ- 1/1 7 - 8/8 но з м. Моршин) 14 Турківський 1/1 5 3 9/9 15 Яворівський 2/2 6 - 8/8 16 м. Львів - - 2 2/2 Разом 20/15 34 19 73/68

Серед 68-ми пам’яток природи тільки одна має загальнодержавне значення. Це комплексна ПП – “Гора Вапнярка” (309,8 га, 1996 р.) Зазначений об’єкт ПЗФ розташований на північно-східних схилах г. Вапнярка (461 м н. р. м.) у центральній частині Гологорів і є найвищою вершиною у межах Золочівського району. Гора складена мергелями верхньої крейди та баденськими вапняками і карбонатними пісковиками, які відслонюються на вершині, утворюючи оригі- В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 8

нальні форми вивітрювання. Тут збереглись рідкісні для цього регіону України елементи наскельної кальце- і петрофільної флори, а 2010 року ця ПП увійшла до складу НПП “Північне Поділля”. Інші комплексні ПП місцевого значення розташовані у Сколівському (5), Золочівському (4), Бродівському та Яворівському (по 2), Старосамбірському, Турківському, Дрогобицькому, Кам’янка-Бузькому, Стрийському та Миколаївсь- кому (по 1) районах (рис. 1, табл. 2). Їхня площа становить від 1 до 515 га (ПП “Стільська”). Здебільшого комплексні пам’ятки природи місцевого значення (13) створені ще 1984 року, три – у 1990-х роках, дві – 2016 року, одна – 2017 року.

Рис. 1. Комплексні пам’ятки природи на території Львівської області Fig. 1. Complex monuments of non-living nature of Lvivska oblast

В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 9

Таблиця 2. Комплексні пам’ятки природи Львівської області Table 2. The list of complex monuments of non-living nature of Lviv oblast № ПП Назва комплексної пам’ятки природи Площа, Власники або на га землекористувачі, карто- відповідальні за схемі збереження ПП 1 Гора Вапнярка 309,8 ДП “Золочівське ЛГ” 2 Сквер ім.Марії Солодкої 1,3 Зубівмостівська середня школа 3 Підлиська Гора 145,6 ДП “Золочівське ЛГ” 4 Жулицька Гора, Гора Сторожиха, Гора 261 ДП “Золочівське ЛГ” Висока 5 Свята Гора 186 ДП “Золочівське ЛГ” 6 Гора Кузяріна 4 Підлипецька с/р 7 Геолого-ботанічна ділянка “Триніг” 5,5 ДП “Бродівське ЛГ” 8 Пам’ятка Пеняцька 35 ДП “Золочівське ЛГ” 9 Комплекс мальовничих скель серед 1 Страдчівський НВЛК лісонасаджень в околицях с. Лелехівка 10 Страдчанська 28,9 Яворівський ДЛГП ЛГП “Галсільліс” 11 Стільська (у складі РЛП “Стільське 515 ДП “Стрийське ЛГ” Горбогір’я”) 12 Скеля, де був збудований замок Данила 1 Спаська сільська рада Галицького 13 Стежка Івана Франка 15 ДП “Дрогобицьке ЛГ” 14 Витік р. Дністер 54 ДП “Турківський ЛГ” 15 Комплекс мальовничих скель на горі 12 ДП “Сколівське ЛГ” “Соколовець” 16 Комплекс мальовничих скель на горі 15,7 ДП “Сколівське ЛГ” “Сигла” і “Широка Сигла” 17 Тисова гора 1,9 ДП “Сколівське ЛГ” 18 Під Парашкою 252,1 Сколівський військовий лісгосп 19 Козій 216,7 Сколівський військовий лісгосп 20 Відслонення Вигородського пісковика з 1 с. Розгірче руїнами старовинного монастиря і печери О. Довбуша

У межах 15-ти комплексних пам’яток природи під охороною перебувають власне геоморфологічні об’єкти, що виразно виділяються в натурі (окремі гори і горби, скелі, печери), а також природні комплекси навколо витоку р. Дністер. Зокрема, у Сколівському районі розташовані такі пам’ятки природи: “Комплекс мальовничих скель з лісонасадженнями на горі “Сигла” і “Широка Сигла””, “Комплекс мальовничих скель з лісонасадженнями на горі “Соколовець”, “Тисова гора”. У Золочівському районі – ПП “Жулицька гора, Гора Сторожиха, Гора Висока”, ПП “Підлиська гора” (Гора Маркіяна Шашкевича), ПП “Свята В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 10

гора”. У Турківському районі знаходиться комплексна ПП – “Витік р. Дністер”, яка, окрім витоку ріки, охоплює прилеглі ділянки із хвойними насадженнями. Окремо перелічимо об’єкти, що мають природне й історико-культурне значення – ПП “Страдчанська” (Яворівський район), “Стільська” (Миколаївський район), “Скеля, де був збудований замок Данила Галицького” (Старосамбірський район) та інші. Зазначимо, що деякі з перелічених об’єктів, зокрема у Золочів- ському, Бродівському і Миколаївському районах, увійшли до складу таких природоохоронних установ, як НПП “Північне Поділля” та регіональний ландшафтний парк “Стільське Горбогір’я”, отож сьогодні мають подвійний природоохоронний статус. Геологічні пам’ятки природи організовані для збереження печер, скель, геологічних відслонень, ерозійних останців та польодовикових утворень (ератичних валунів, моренних відкладів). Їхні розміри становлять від 0,1 до 80 га. Зазначимо, що всі ПП створені ще 1984 року, поширені у десяти адміністративних районах області й у м. Львові та приурочені до гірської частини Львівщини, Передкарпатської рівнини і Подільської височини (рис. 2; табл. 3). У Карпатах розташовані такі пам’ятки природи: “Печера” і “Скелі” біля с. Верхнє Висоцьке та смт Бориня (Турківський район), Печера “Писана криниця” і Скеля “Красний камінь” (Сколівський район), Скеля “Соколів Камінь” (Старосамбірський район), що сформувались у місцях поширення масивних ямненських пісковиків, які сприяють утворенню скель і скельних комплексів. Цікавими з палеогеографічної точки зору є ПП “Залишки польодовикової морени з викопним торфовищем” (с. Крукеничі) та Валуни польодовикового періоду (с. Боляновичі) у Мостиському районі, які засвідчують діяльність нижньоплейстоценового льодовика на теренах сучасної Львівщини. Особливості геології і рельєфу Поділля репрезентують пам’ятки природи Бродівського, Золочівського районів та м. Львова (зокрема, “Медова печера” і “Кортумова гора”). Унікальними для Львівщини є пам’ятки природи історико- гірничопромислового типу, пов’язані з історією видобутку корисних копалин у м. Бориславі – “Найпродуктивніша нафтова свердловина № 298” (“Ойл Сіті”), яку охороняє Нафтогазодобувне управління “Бориславнафтогаз”. Гідрологічні пам’ятки природи є найчисельнішими і представлені переважно джерелами і свердловинами (29 об’єктів), водоспадами (3), торфовищами (1) та витоком річки (1). Розміри цих заповідних об’єктів порівняно з іншими, є мінімальними (від 0,05 до 2 га). Практично всі пам’ятки (окрім ПП “Водоспад Лазний”) організовані 1984 року. Заповідний статус мають (табл. 3): джерела і свердловини мінеральних вод курортів Моршин (7), Трускавець (4), Шкло (6), Розлуч (4) і Любінь Великий (1). З водоспадів природоохоронний статус мають Гуркало (Сколівський район), Лазний (Дрогобицький район) та водоспад гірської ріки Явірки (Турківський район). Поодинокими у цій групі є пам’ятка природи “Торфове болото” у Самбірському районі поблизу с. Никловичі, а також ПП “Витік р. Куна“ у Жидачівському районі неподалік с. Тейсарів (Вільховецька сільська рада), де охороняється невелике природне озерце з потужними джерелами, що живлять р. Куну – праву притоку Дністра. Обговорення результатів. Просторовий аналіз мережі пам’яток природи Львівщини засвідчує, що сьогодні не визначено жодної пам’ятки неживої природи В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 11

у Сокальському, Жовківському, Радехівському, Пустомитівському і Перемишлян- ському районах. Результати аналізу наукових публікацій із досліджуваної тематики (Геологические памятники Украины, 1987; Зінько та ін., 2004; Зінько, 2007; Байрак, Гаврилів, 2011; Байрак, Зозуля, 2012; Шевчук, Іваник, 2013, 2014 та ін.) засвідчують про значний потенціал території Львівщини щодо збільшення кількості заповідних об’єктів зазначеного типу.

Рис. 2. Геологічні та гідрологічні пам’ятки природи Львівської області (нумерацію пам’яток природи подано у табл. 3). Fig. 2. Geological and hydrological monuments of non-living nature of Lviv oblast (the list of nature monuments is given in Table 3).

В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 12

Таблиця 3. Геологічні та гідрологічні пам’ятки природи Львівської області Table 3. The list of geological and hydrological monuments of non-living nature of Lviv oblast № ПП Назва геологічної / Площа, Власники або землекористувачі, на гідрологічної пам’ятки га відповідальні за збереження ПП карто- природи схемі 1 2 3 4 Геологічні пам’ятки природи 1 Відслонення тортонських 80 Селянська спілка с. Підгірці пісковиків 2 Ерозійний останець морських 0,3 Підкамінська селищна рада рифів Товтрів в околицях села Підкамінь 3 Скеля “Великий» Камінь” 0,1 ДП “Золочівське ЛГ” 4 Залишки польодовикової 8,6 Крукеницька с/р морени з викопним торфовищем 5 Валуни польодовикового 0,3 Золоткевицька с/р періоду 6 Відслонення у м. Рудки 1 Рудківська міська рада 7 Відслонення тортонських 12,1 Бродківська с/р пісковиків зі скупченням викопної тортонської фауни 8 Скеля з трьома печерами 51 ДП “Стрийське ЛГ” 9 Відклади крейдових порід, від- 4 Монастирецька с/р слонених у басейні ріки побли- зу смт Журавно і Старе Село 10 Скеля “Соколів Камінь” – 5,5 ДП “Старосамбірське ЛГ” останець ямненського пісковика 11 Бориславський розріз 2 Нафтогазодобувне управління палеогену “Бориславнафтогаз” 12 Найпродуктивніша нафтова 0,03 Нафтогазодобувне управління свердловина № 298 “Бориславнафтогаз” 13 Печера 0,3 ДП “Славське ЛГ” 14 Скеля 0,5 Верхньо-Висоцька с/р 15 Скеля 0,5 Боринська селищна рада 16 Красний Камінь 1,7 ДП “Сколівське ЛГ” 17 Печера «Писана Криниця» 0,1 ДП «Славське ЛГ» 18 Кортумова гора 21,4 Трест зеленого господарства 19 Медова печера 1,2 Трест зеленого господарства Гідрологічні пам’ятки природи 20 Джерело питтєвої води 0,1 Адміністрація курорту Шкло “Нафтуся” 21 Джерело № 1 курорту Немирів 0,2 Адміністрація курорту 22 Джерело № 2 курорту Немирів 0,2 Адміністрація курорту В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 13

Закінчення табл. 3 1 2 3 4 23 Джерело № 3 курорту Немирів 0,2 Адміністрація курорту 24 Джерело № 5 курорту Немирів 0,2 Адміністрація курорту 25 Джерело № 6 курорту Немирів 0,2 Адміністрація курорту 26 Джерело мінеральної води 0,6 Завод мінеральної води “Олесько” 27 Торфове болото 2,0 Селянська спілка с.Никловичі 28 Свердловина 1-К курорту 0,25 Адміністрація курорту Любінь Великий 29 Джерело мінеральної води 0,05 Селянська спілка с.Стара Сіль 30 Джерело мінеральної води 0,05 Селянська спілка с.Стара Сіль (с. Лаврів і с. Волошиново) 31 Джерело мінеральної води 0,05 Селянська спілка с.Грозьово 32 Два джерела мінеральної води 0,2 ДП “Дрогобицьке ЛГ” 33 Джерело № 1 “Нафтуся” 0,3 Трускавецька територіальна курортна курорту Трускавець рада з управління курортами профспілок 34 Джерело № 6 (колишнє 0,3 Трускавецька територіальна курортна “Едвард”) курорту Трускавець рада з управління курортами профспілок 35 Джерело № 7 (колишнє 0,3 Трускавецька територіальна курортна “Фердинанд”) курорту рада з управління курортами Трускавець профспілок 36 Джерело № 11 (колишнє 0,3 Трускавецька територіальна курортна “Юзя”) курорту Трускавець рада з управління курортами профспілок 37 Водоспад Лазний 0,15 Дрогобицький ДЛГП ЛГП “Галсільліс” 38 Водоспад гірської річки Явірки 0,5 Яворівська с/р 39 Джерело мінеральної води 0,2 Розлуцька с/р 40 Джерело мінеральної води 0,2 Розлуцька с/р 41 Джерело мінеральної води 0,3 Розлуцька с/р 42 Джерело мінеральної води 0,3 Карпатська с/р 43 Водоспад “Гуркало” 0,1 Селянська спілка с. Корчин 44 Джерело мінеральної води 0,01 Тухлянська с/р (с. Гребенів) 45 Криниця Івана Франка 0,05 Тухлянська восьмирічна школа 46 Свердловина №6 (с.Баня 0,3 Рада профспілок курорту Моршин Лисовецька) 47 Свердловина № 20 0,36 Рада профспілок курорту Моршин 48 Свердловина № 17а 0,36 Рада профспілок курорту Моршин 49 Джерело № 1 “Боніфацій” 0,65 Прикарпатська рада курорту Моршин 50 Джерело № 2 “Магдалина” 0,65 Прикарпатська рада курорту Моршин 51 Джерело № 3 “Людмила” 0,65 Прикарпатська рада курорту Моршин 52 Джерело № 4 0,36 Прикарпатська рада курорту Моршин 53 Витік р. Куна 1,0 Вільховецька с/р В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 14

На спільному засіданні співробітників відділу охорони екосистем Інституту екології Карпат НАН України та науково-дослідної лабораторії інжерено- географічних, природоохоронних і туристичних досліджень географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка навесні 2019 р. намічено потенційні об’єкти для заповідання, які мають геолого-геомор- фологічну та гідролого-ботанічну цінність. Зокрема, запропоновано взяти під охорону як геологічні пам’ятки: печеру Прийма та комплекс скель з печерами в околицях Миколаєва, скелю Дірявець поблизу с. Дубровиця Миколаївського району, останець Червона гора неподалік с. Мокротин Жовківського району, Тишівецькі скелі уздовж р. Стрий неподалік с. Межиброди Сколівського району і комплекс скель в околицях с. Ямельниця Сколівського району. Потребує охорони також комплекс скель і печер на гірському хребті Ключ. З цінних гідрологічних об’єктів потребують заповідання свердловини і джерела на території курорту Східниця, де розвідано 38 джерел і 17 свердловин води з різним фізико-хімічним складом, а також витоки р. Стир – найдовшої річки басейну Прип’яті на Львівщині. Зазначимо, що багато цінних джерел, які вважають цілющими, місцеві мешканці тривалий час використовуються у сакральних цілях, отож надавати таким джерелам заповідний статус недоцільно. Серед цілющих джерел сакрального використання виокремимо у Жовківському районі – джерело Маруся в урочищі Заглинна поблизу с. Монастирок, де відбуваю- ться прощі, і джерело Архистратига Михаїла у Старому Селі; у Яворівському районі – джерела ікони Божої Матері Лісковецької та Св. Онуфрія в урочищі Студенець поблизу с. Лісок, джерело неподалік Крехівського монастиря з купіллю Св. Анни, джерело “Біля бука” неподалік с. Вербляни та джерело-колодязь на Страдецькій горі; у Буському районі – джерело поблизу с. Острівчик-Пильний; у Жидачівському районі – джерело “Зозулина криниця” біля с. Бориничі; у Мостись- кому районі – джерело неподалік с. Тишковичі; у Пустомитівському – неподалік с. Раковець; у Дрогобицькому районі джерело поблизу с. Урич неподалік одно- йменних скель; джерело Свято-Успенської Унівської Лаври у Перемишлянському районі та джерело Пресвятої Богородиці поблизу с. Межиброди на Сколівщині (інтернет-сайт Цілющі джерела України). На особливу увагу з метою вивчення і потенційного заповідання, на нашу думку, заслуговують об’єкти природно-антропогенного характеру (закинуті кар’єри, шахти, давні копальні, відвали гірських порід тощо). Перспективними щодо цього є кілька закинутих кар’єрів на Розточчі: кар’єр з видобутку мергелів поблизу хутора Зелена Гута неподалік с. Потелич зі значним вмістом скам’янілос- тей мешканців крейдового моря; піщаний кар’єр поблизу с. Лозино з влюченнями скам’янілих дерев; кар’єр неподалік с. Бірки, у якому відслонюються відклади середнього баденію, а також кар’єр поблизу с. Святослав у Сколівському районі. Чимало цінних промислово-інженерних об’єктів розташовано у районі Борислава і Східниці, які є пам’ятками розвитку гірничого промислу на Передкарпатті. Серед них колишня Бориславська шахта озокериту (функціонувала до 1994 р.), нафто- газова свердловина “Карпатський Раточин” (пробурена 1893 р.) і територія нафто- вої шахти у Бориславі; місцерозташування нафтової свердловини “Магделена” і свердловини “Якуб” у Східниці (Історико-культурні пам’ятки…, 2017). З метою збереження перелічених об’єктів необхідно підготувати і погодити відповідну документацію (наукове обґрунтування цінності об’єктів, клопотання В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 15

щодо їхнього створення, рішення органів місцевої влади, охоронні зобов’язання) щодо оголошення їх об’єктами природно-заповідного фонду. Висновки. Станом на 2019 р. у межах області заповідним режимом охоплено 68 об’єктів неживої природи, яким надано статус “пам’ятка природи” – 19 геоло- гічних ПП, 34 гідрологічні ПП та значна кількість комплексних (15 з 20-ти ПП). Найбільше (8–10) таких об’єктів зосереджено у Сколівському, Турківському, Дрогобицькому, Стрийському та Яворівському районах. Території Львівщини у межах Карпат, Розточчя, Опілля і Поділля мають значний потенціал щодо збільшення кількості заповідних об’єктів зазначеного типу. У наш час існує потреба у створенні належної геоінформаційної бази щодо мережі цих заповідних об’єктів із відповідним інформаційним наповненням. Для деяких пам’яток природи актуальним є облаштування інформаційними знаками, донесення інформації щодо їхнього існування до місцевих органів самоврядування, освітніх закладів, туристичних організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Байрак Г. Формування скельних комплексів Бескидів / Г. Байрак, М. Гаврилів // Фізична географія і геоморфологія. Вип. 3 (64). – Київ : Обрії, 2011. – С. 63– 72. Байрак Г. Геоморфологічні особливості Межибродського комплексу скель у Верхньодністерських Бескидах / Г. Байрак, М. Зозуля // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2012. – С. 125–132. Брусак В. Методичні аспекти класифікації і паспортизації геолого- геоморфологічних пам’яток природи / В. Брусак, В. Бакун // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – 2011. – Вип. 39. – С. 44–51. Геологические памятники Украины: справочник-путеводитель / Н. Е. Коротенко, А. С. Щирица, А. Я. Каневский и др. – Киев : Наук. думка, 1987. – 156 с. Геологічні пам’ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання / В. П. Гриценко, А. А. Іщенко, Ю. А. Русько, В. І. Шевченко. – Київ, 1995. – 61 с. Препринт НАН України, Центр. наук.- природн. музей; 95-1. Геологічні пам’ятки України : у 3 т. / В. П. Безвинний, С. В. Білецький, О. Б. Бобров та ін. ; за ред. В. І. Калініна, Д. С. Гурського, І. В. Антакової. – Київ : ДІА, 2006. – Т. 1. – 320 с. Зінько Ю. Заповідні геоморфологічні об’єкти Українських Карпат: структура, особливості поширення та використання / Ю. Зінько, В. Брусак, Р. Гнатюк, Р. Кобзяк // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – С. 260–281. Зінько Ю. Збережемо природну спадщину Львівщини / Ю. В. Зінько. – Львів, 2007. – 26 с. Зінько Ю. Формування міжнародного геопарку “Скелясті Бескиди” як центру геотуризму / Ю. В. Зінько // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2008. – Вип. 24. – С. 83–93. В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 16

Історико-культурні пам’ятки Борислава і Східниці. Путівник / Автори- упорядники О. Микулин, Р. Тарнавський. – Львів : Карти і атласи, 2017. – 112 с. Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення Львівської області станом на 20.03.2019 / Державне управління охорони навколишнього природного середовища. Електронний ресурс. Режим доступу : http://deplv.gov.ua/diialnist-departamentu/zberezhennia- bioriznomanittia/pryrodno-zapovidnyi-fond Про природно-заповiдний фонд України : Закон України від 16.06.1992 № 2456- ХІІ, остання редакція від 30.10.2019 на підставі № 249-IX 2856, чинний / Вiдомостi Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – С. 1130–1156. Цілющі джерела України. Електронний ресурс. Режим доступу : http://a- starosta.narod.ru/index/0-168 Шевчук О. Геотуристична атракційність геооб’єктів Львівської області / О. Шевчук, М. Іваник // Географія, економіка і туризм: національний та міжнародний досвід : мат-ли VII Міжнар. наук. конф. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2013. – С. 455–458. Шевчук О. Використання геолого-геоморфологічних об’єктів Львівської області для геотуризму / О. М. Шевчук, М. Б. Іваник // Геотуризм: практика і досвід : мат-ли Міжнар. наук. конф. [Ред. Л. З. Скакун, І. М. Бубняк]. – Львів : Карти і атласи, 2014. – С. 17–22. Bayrak G. Morphological classification of the Beskids rocks in the Ukrainian Carpathians // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2019. – Вип. 1 (9). – С. 117–122.

REFERENCES Bayrak G., Gavryliv M. (2011). Formuvannja skel’nyh kompleksiv Beskydiv [Forming of rocky complexes of Beskyd]. In Fizychna geografija ta geomorfologija, 3 (64). Kyiv: Obrii’, 63–72. (In Ukrainian). Bayrak G., Zozulya M. (2012). Geomorfologichni osoblivosti Mezhibrodskogo kompleksu skel u Verhnodnisterskih Beskidah. [Geomorphological features Mezhibrodskogo of complex of rocks in Verkhnednisterskikh Beskidakh] In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv, 125–135. (In Ukrainian). Brusak V., Bakun V. (2011). Metodychni aspekty klasyfikatsii i pasportyzatsii heoloho-heomorfolohichnykh pamiatok pryrody [The methodological aspects of classification and making the passport list of geologic and geomorphologic natural monuments]. In Visnyk of the Lviv University. Seriya Geografichna, 39, 44–51. (In Ukrainian). Korotenko N. E., Shchyrytsa A. S., Kanevskyi A. Ya. (1987). Heolohycheskye pamiatnyky Ukrayny: spravochnyk-putevodytel [Geological monuments of Ukraine: handbook and guide]. Kyev : Nauk. dumka. (In Ukrainian). Hrytsenko V. P., Ishchenko A. A., Rusko Yu. O., Shevchenko V. I. (1995). Heolohichni pamiatky pryrody Ukrainy: problemy vyvchennia, zberezhennia ta ratsionalnoho vykorystannia [Geological monuments of the nature of Ukraine В. Брусак, Д. Кричевська Мережа та структура… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 3–17 17

(problems of study, conservation and rational use)]. Kyiv: Preprynt NAN Ukrainy, Tsentr. nauk.-pryrodn. muzei; 95–1. (In Ukrainian). Kalinina V. I., Hurskoho D. S., Antakovoi I. V. (Eds.). (2006). Heolohichni pamiatky Ukrainy: U 3 t. [Geological monuments of Ukraine: in 3 volumes]. (Vol. 1). Kyiv: DIA. (In Ukrainian). Zakon Ukrainy Pro pryrodno-zapovidnyi fond Ukrainy [Law of Ukraine. On the nature reserve fund of Ukraine] 2456-ХІІ (1992). (In Ukrainian). Zinko Yu., Brusak V., Hnatiuk R., Kobziak R. (2004). Zapovidni heomorfolohichni obiekty Ukrainskykh Karpat: struktura, osoblyvosti poshyrennia ta vykorystannia [Conservation geomorphological features of the Ukrainian Carpathians: structure, features of distribution and use]. In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv. 1, 260–280. (In Ukrainian). Zinko Yu. (2007). Zberezhemo pryrodnu spadshchynu Lvivshchyny [Let us preserve the natural heritage of Lviv region]. L’viv. (In Ukrainian). Zinko Yu. (2008). Formuvannya mizhnarodnogo geoparku “Skelyasti Beskidy” yak tsentru geoturizmu [Formation of the international geopark “Rocky Beskyds” as a centre for geotourism]. In Visnyk of the Lviv University. Seriya mizhnarodni vidnosyny, 24, 83–93. (In Ukrainian). Mykulyn O., Tarnavskyi R. (2017). Istoryko-kulturni pamiatky Boryslava i Skhidnytsi. Putivnyk [Historical and cultural monuments of Borislav and Skhidnytsia. Guidebook]. – L’viv: Karty i Atlasy. (In Ukrainian). Perelik terytorii ta obiektiv pryrodno-zapovidnoho fondu zahalnoderzhavnoho ta mistsevoho znachennia Lvivskoi oblasti stanom na 20.03.2019 [The list of territories and objects of nature reserve fund of national and local importance of Lviv oblast as of March 20, 2019]. Retrieved from: http://deplv.gov.ua/diialnist- departamentu/zberezhennia-bioriznomanittia/pryrodno-zapovidnyi-fond Sait Tsiliushchi dzherela Ukrainy [The healing sources of Ukraine]. Retrieved from: http://a-starosta.narod.ru/index/0-168 Shevchuk O., Ivanyk M. (2013). Heoturystychna atraktsiinist heoobiektiv Lvivskoi oblasti [The geo-touristic attraction of geo-objects of Lviv oblast] In Heohrafiia, ekonomika i turyzm: natsionalnyi ta mizhnarodnyi dosvid (p.455–458). Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv. (In Ukrainian). Shevchuk O., Ivanyk M. (2014). Vykorystannia heoloho-heomorfolohichnykh obiektiv Lvivskoi oblasti dlia heoturyzmu [The using of geological-geomorphological objects of Lviv oblast with the geotourism purposes]. In Heoturyzm: praktyka i dosvid. (p. 17–22). Lviv: Karty i Atlasy. (In Ukrainian). Bayrak G. (2019). Morphological classification of the Beskids rocks in the Ukrainian Carpathians. In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv, 1 (9), 117– 132. DOI 10.30970/gpc.2019.1.2806.

Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 18

УДК 551.43(477.87:292.452:282.243.7.043-192.2):[911.9:502]; DOI 10.30970/gps.2019.2.3061 ГЕОМОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЛЬЄФУ ПЕРСПЕКТИВНИХ ДІЛЯНОК УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ ДЛЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОТРЕБ (НА ПРИКЛАДІ БАСЕЙНУ ЧОРНОЇ ТИСИ) Ярослав Кравчук1, Олег Адаменко2, Ярослав Адаменко2 1Львівський національний університет імені Івана Франка, [email protected]; https://orcid.org/0000-0001-9961-8895 2Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, https://orcid.org/0000-0003-0821-3011 [email protected]; https://orcid.org/0000-0001-5665-7958

Анотація. Перспективна ділянка Українських Карпат для рекреаційних потреб розташована в межах двох великих геоморфологіних регіонів – Полонинсько- Чорногірські (масив Свидівець) і Вододільно-Верховинських Карпат (хребет Братківський Привододільних Горган). До ділянки приурочена найвища частина Свидівецького масиву: хребти Урду-Флавантуч (г. Близниця, 1 881 м), Апшинець і Свидівець (г. Котел, 1 770,8 м, г. Догяска, 1 761,7 м, г. Трояска, 1 762,6 м), у будові яких беруть участь відклади дрібноритмічного флішу і грубошаруватих пісковиків крейди і палеогену. Морфоструктура хребта Братківського (г. Велика Братківська, 1 788 м) сформувалася на відкладах палеоцену та еоцену з домінуванням масивних пісковиків, відслонення яких створили великі масиви кам’яних розсипів. Типовими морфоскульптурними елементами є реліктові яруси рельєфу і форми плейстоценових зледенінь та екстрагляціальні форми. Переважаючими формами плейстоценових зледенінь є кари з крутими скелястими боковими і тиловими стінками, троги (льодовикові долини), скелясті карові гребені (карлінги), ригелі (поперечні скелясті уступи на дні льодовикових долин), льодовикові (моренні) відклади, озера у днищах карів. У межах ділянки між відрогами Турбатської полонини на заході й полонини Менчул на сході розташована велика група Апшинецьких і Ворожеських карів. Здебільшого дослідники зазначають, що система цих карів з крутими скелястими стінками, каровими озерами, численними екзараційними та акумулятивними формами, сніжниками, нівальними нішами є найяскравішими ділянками реліктового альпійського рельєфу Свидовецької гірської групи. На ділянці спостерігається повний спектр сучасних морфодинамічних процесів: площинний (делювіальний) змив, лінійний розмив, дефлюкція, повільна соліфлюкція, нівальні процеси, селі, вітровали і буреломи, а також гравітаційні процеси – обвали, осипища, лавини, зсуви. Активізація усіх схилових процесів підпорядкована геолого-геоморфологічним і кліматичним чинникам, а також господарській діяльності. Поміж екзогенними морфологічними процесами існує взаємна обумовленість (“ланцюгова реакція”). При проектуванні рекреаційних комплексів найпоширенішим є геоекологічний підхід, який має забезпечити найраціональніше і найбезпечніше використання природних ресурсів, збереження та ушляхетнення довкілля. Ключові слова: рельєф, морфоструктура, морфоскульптура, морфодинамічні процеси, Українські Карпати, Чорна Тиса, рекреація, географічне прогнозування. ______© Кравчук Ярослав, Адаменко Олег, Адаменко Ярослав, 2019.

Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 19

GEOMORPHOLOGICAL LANDFORM ANALYSIS OF THE AREAS IN THE UKRAINIAN CARPATHIANS ATTRACTIVE FOR RECREATION (THE CASE OF THE CHORNA TYSA BASIN) Yaroslav Kravchuk1, Oleh Adamenko2, Yaroslav Adamenko2 1 Ivan Franko National University of Lviv, 2 Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas

Abstract. The promising area – attractive for recreation – is located within two large geomorphological regions, the Polonynsko-Chornohorsky Carpathians (Svydivets Massif) and the Vododilno-Verhovynsky Carpathians (Bratkivsky Ridge of the Pryvododilny Gorgany). The area includes the highest part of the Svydivets Massif, i.e., Urdu-Flavantuch Ridge (Mt Blyznytsia, 1881 m), Apshynets and Svydivets Ridge (Mt Kotel, 1770.8 m; Mt Dogiaska, 1761.7 m; Mt Troyaska, 1762.6 m), whose structure contains sediments of fine rhythmic flysch and coarse sandstones of chalk and Paleogene. The morphostructure of the Bratkivsky Ridge (Mt Velyka Bratkivska, 1788 m) was formed on the Paleocene and Eocene sediments dominated by massive sandstones, whose outcropping created large masses of rock fields. The typical morpho-sculptural elements are relict landform tiers, as well as forms of Pleistocene icing and extraglacial forms. The dominating forms of Pleistocene ice accumulation are cirques with steep rocky lateral and back walls, troughs (ice plains), rocky cirque ridges (karlіngs), rock bars (transverse rocky cliffs at the bottom of ice plains), glacier deposits (moraines), and lakes in cirque bottoms. Within the area between the spurs of the Turbatska valley in the west and the Menchul valley in the east, there is a large group of Apshynets and Vorozhesky cirques. Most researchers note that the system of these cirques is the most striking area of the relict alpine relief of the Svydivets Mountain Group – with steep rocky walls, cirque lakes (tarns), numerous exarative & accumulative forms, snowfields, and nival niches. The area shows a full spectrum of modern morphodynamic processes: sheet erosion (deluvial erosion), linear erosion, defluxion, slow solifluction, nival processes, mudflows, windthrows & wind falls, as well as gravitational processes, that is, rock slides, talus deposits, avalanches, and landslides. When any slope process starts, it is always connected with geological, geomorphological and climatic factors, as well as economic activity. In fact, exogenous morphological processes are mutually conditioned ("chain reaction"). When designing recreational complexes, the geo- ecological approach is most often used. This approach ensures the most rational and secure use of natural resources, as well as preservation, enhancement and improvement of the environment. Key words: landform, morphostructure, morphosculpture, morphodynamic processes, Ukrainian Carpathians, Chorna Tysa, recreation, geographical forecasting.

Вступ. Основну увагу при плануванні ділянок для рекреаційної діяльності зосереджують на інженерно-геологічному та інженерно-геоморфологічному аналізах. Під час освоєння таких територій детально вивчають як природні, так і антропогенні явища і процеси. Планування освоєння територій вимагає зважати на економічні, соціальні і комунікаційні чинники. Це передбачає також урахування екологічної точки зору, яка дуже часто повністю виключає діяльність людини, або ж нічим її не обмежує. Найприйнятнішим у такому випадку був би компроміс – бережливе ставлення до навколишнього природного середовища і відновлення його до попереднього стану. Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 20

Діяльність людини на неосвоєних територіях може прискорити інтенсивність сучасних морфодинамічних процесів, що в окремих випадках може спричинити катастрофу. Щодо цього варто нагадати цитату з праці А. Д. Говарда та І. Ремсона (1982, с. 24): “людина – володар природи, прискорювач і каталізатор природних процесів”. До проектування і будівництва на таких територіях варто запрошувати фахівців країн, які мають подібні споруди у гірських регіонах (Австрія, Італія, Швейцарія та ін.). Виклад основного матеріалу. Геолого-геоморфологічна характеристика ділянки. Ділянка розташована в межах двох великих геоморфологічних регіонів: у Полонинсько-Чорногірських (масив Свидівець) і Вододільно-Верховинських (хребет Братківський Привододільних Горган) Карпатах. Морфоструктурами нижчих порядків є хребти Апшинець, Свидівець, Урду-Флавантуч, долина Чорної Тиси, Ясінянсько-Ворохтинське низькогір’я (рис. 1). Морфоструктура. Гірська група Свидівця сформувалася переважно на Дуклянському (Лужанська і Близницька підзони) і Поркулецькому (Білотисенська підзона) тектонічних покривах. У північно-східній частині домінує Чорногірський покрив (Яловичорська або Говерлянська підзона). Короткі крутосхилові хребти, які сформувалися на складках дислокованого флішу, реліктові форми льодовикового рельєфу, фрагменти поверхонь вирівнювання і морфологічних ярусів, глибокі, часто ущелиноподібні долини створюють своєрідний, неповторний геоморфологічний краєвид. Ділянка приурочена до схилів найвищої частини Свидівецького масиву: хребтів Урду-Флавантуч меридіонального простягання (г. Близниця, 1 881,0 м), Апшинця і Свидівця – типового карпатського простягання (г. Котел, 1 770,8 м; г. Догяска, 1 761,7 м; г. Трояска, 1 762,6 м). Від цих хребтів відходять потужні відроги у північному і північно-східному напрямах, зокрема: від г. Трояска до г. Татарука (1 707,4 м) на межиріччі потоків Турбатського та Апшинця, від г. Котел до полонин Менчил і Татул на межиріччя Апшинця і Станіслава. У будові цих хребтів беруть участь відклади нижньої крейди (пісковики, мергелі), а також верхньої крейди і палеогену (від дрібноритмічного флішу до масивних і грубошаруватих пісковиків чорногірської світи). Морфоструктура хребта Братківського (г. Велика Братківська, 1 788 м) сформувалася на Горганських складках у межах піднятої зони Кросно (Сілезький покрив), будову якого складають відклади палеоцену та еоцену з домінуванням масивних пісковиків. До ділянки приурочена найвища частина хребта з південно-західними і південними схилами. Простягається він з південного сходу на північний захід вершинами Чорна Клева (1 719,5 м), Руська (1 677,7 м), Братківська (1 788,1 м), Гропа (1 758,7 м). Хребет асиметричний – північно-східні схили крутістю до 30– 35º і більше, південно-західні – до 25º. Південно-західні схили порівняно слабо розчленовані притоками Чорної Тиси і Турбатського потоку, що пояснюють співпадінням топографічної поверхні з кутом нахилу масивних ямненських пісковиків, відслонення яких створили великі масиви кам’яних розсипів. Долина Чорної Тиси із західною частиною сформувалися на Ясінянській синкліналі, яка розділяє Апшинецьку і Довжинську антикліналі. У будові синкліналі беруть участь відклади глинистого дрібноритмічного флішу Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 21

Рис. 1. Геоморфологічна картосхема ділянки досліджень Fig. 1. Geomorphological map of the research area

Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 22

Умовні позначення до рис. 1: А – середньогірний покривно-складчастий рельєф з реліктово-гляціальними формами, фрагментами давніх поверхонь вирівнювання (ярусами), соліфлюкційними та обвально-осипними схилами, лавинними лотками, селями, брилами відпадання; Б – середньогірний ерозійно-моноклінальний рельєф з кам’яними розсипами, гравітаційно-блоковими схилами, селевими потоками і лавинними лотками (горганський тип); В – середньо- та низькогірний структурно-ерозійний рельєф з кінцевими та боковими моренними валами, зсувними, дефлюкційними і площинного змиву схилами, селями; Г – середньогірний складчасто-блоковий рельєф з численними долинами меридіонального простягання, частими селепроявами, схилами відпадання, зсувними і лавинними; Д – низькогірний сильно розчленований структурно- ерозійний рельєф зони Кросно зі схилами дефлюкційними, зсувними та площинного змиву. Fig. 1 Legend: А – Mid-mountain cover-folded relief with relict-glacial forms, fragments of postmature surface planation (stages), solifluction and landslide tali, avalanche channels, mudflows, spalling segments; B – mid-mountain erosion-monoclinic relief with stone fields, gravitational block slopes, mudflows and avalanche channels (Gorgany type); C – Medium- and low-altitude structural-erosion relief with finite and side moraine lines, shifting slides, defluxing and runoff slopes, mudflows; D – low- mountain, highly indented structural-erosion relief of the Krosno zone with defluxing, sliding and runoff slopes.

кросненської серії. Для цієї структури характерні м’які виположені схили, ускладнені давніми зсувами і розчленовані ярами та балками. Улоговинний рельєф добре фіксується комплексом низьких і середніх терас Чорної Тиси. Морфоскульптура. На території Українських Карпат виокремлюють реліктові морфоскульптурні форми (поверхні вирівнювання та ярусність, форми плейстоценових зледенінь, екстрагляціальні форми) та успадковані морфоскульптури (річкові долини з комплексом терас). У створенні рельєфу Українських Карпат важлива роль належить не тільки ендогенним, а й екзогенним процесам. Періоди інтенсивних тектонічних рухів змінювалися періодами відносного тектонічного спокою. З періодами відносного тектонічного спокою пов’язують формування денудаційних, денудаційно- акумулятивних поверхонь і морфологічну ярусність рельєфу. Вперше доволі детально поверхні вирівнювання Свидівецького масиву описав Є. Ромер (1909). Цікаві думки щодо денудаційно-акумулятивних поверхонь на північно-східних і південно-західних макросхилах Українських Карпат висловив С. Рудницький (1905, 1925), який уперше вжив термін “пенеплен”. Існування поверхонь вирівнювання на південно- західних макросхилах С. Рудницький обґрунтував такими доказами: 1) постійністю висот хребтів і окремих вершин; 2) “плайками” Свидівецького масиву й південними відгалуженнями Полонини Красної і Боржави; 3) межирічними хребтами меридіонального напряму над Пінею, Латорицею, Вічею, Рікою і Тереблею; 4) напрямом і загальним характером головних і побічних річкових долин та іншим. Згодом О. Спиридонов (1952) і П. Цись (1957) на південно-західних Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 23

макросхилах виокремили три денудаційні поверхні на відносних висотах 900– 1100 м, 500–600 м і 150–250 м. Словацькі дослідники 150–250-метрові поверхні зачисляють до прирічкових поверхонь-педиментів (Mazur, 1963). Найвищу поверхню з відносними висотами 750–900 м І. Гофштейн (1964, 1995) назвав поверхнею Урду, 900–1100 м – Підполонинською поверхнею, виокремлюючи у ній також підняті ділянки висотою 100 м. До поверхні Урду у Свидівецькому масиві, крім хребта Урду-Флавантуч на межиріччі Тиси – Косівської, належать хребти і невеличкі масиви на межиріччях Косівської – Середньої, Середньої – Малої Шопурки, Малої Шопурки – Тересви. За результатами досліджень (Дєдков та інші, 1974; Ананьєв, 1975) з’ясовано, що ярусність рельєфу залежить від формування поверхонь зниження (вододілів зниження) на межиріччях. Зокрема, А. Дєдков та інші (1974) вирізняють два типи вододільних поверхонь: первинні (сформовані до утворення сучасних долинних врізів) і вторинні (сформовані після закладання сучасної долинної мережі). Зазначені вище автори наводять основні ознаки, за якими розрізняють поверхні зниження (яруси) та поверхні вирівнювання: вододіли на поверхнях зниження мають невелику ширину, округло випуклу або гребенеподібну форму, практично відсутню кору вивітрювання, відносні висоти не виявляють чіткої залежності від їхньої ширини. Отже, привододільні поверхні хребта Братківської підпадають під термін поверхні зниження (яруси). Зазначимо, що ярусність межиріч Карпат є реліктовою, вона виникла в пізньому міоцені – ранньому плейстоцені і була омолоджена тектонічними рухами в пліоцен-четвертинну епоху. В Українських Карпатах дослідники здебільшого виокремлюють три висотні морфологічні яруси за абсолютними і відносними висотами, які характерні для Свидівця і хребта Братківської (табл. 1). Найвищий ярус (Цись, 1968), привододільні поверхні якого фіксують на висотах 1 400–2 000 м, охоплює переважно субальпійську зону гір. У формуванні цього ярусу на ранніх етапах брали участь гляціальні і флювіогляціальні процеси. На схилах цього ярусу переважає масове зміщення уламкового матеріалу з проявами гравітаційних, нівальних і лавинних процесів. Середній ярус приурочений до абсолютних висот від 900–1 000 м до 1 400 м, на розчленованих схилах якого домінують процеси поверхневої та лінійної ерозії, дефлюкції, повільної соліфлюкції, місцями потужні вогнища зсувних і обвально-осипних процесів, а також селеві явища. Нижній ярус річкових долин з терасами, прирічковими педиментами та схилами розташований на висоті від 500–600 м до 900–1 000 м. Цей ярус відзначається широким набором усіх видів рельєфоутворювальних процесів. У днищах річкових долин переважають процеси підмиву і розмиву, накопичення продуктів розмиву і селевих потоків, місцями зсувні процеси, інтенсивний поверхневий змив. Реліктові форми рельєфу плейстоценових зледенінь. Першими дослідниками, які звернули увагу на існування давніх льодовиків у Чорногорі, були К. Пауль і Е. Тітце (1876) (за С. Рудницьким, 1925), а також англійські геологи L. Jack і J. Horne (1877). Ще у 1906 р. Є. Ромер публікує працю “Epokha lodowa na Swidowcu”. Льодовикові форми рельєфу Чорногірського хребта і Гуцульських Альп описано С. Рудницьким 1925 р. Гляціальний рельєф Чорногори детально Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 24

аналізує Б. Свідерський 1937 р.

Таблиця 1. Поверхні вирівнювання південно-західних макросхилів Українських Карпат Table 1. Planation surfaces of south-western macroslopes of the Ukrainian Carpathians Автор Поверхня Висота, м Вік абсолютна відносна Ромер Є., 1909; Єдиний пенеплен 500–750 до 350–1100 Міоцен Рудницький С., 1 000–2 000 1925 Спиридонов О., Релікт 1 300–2 000 900–1100 Нижній міоцен 1952; полонинського (Спиридонов О.); П. Цись, 1957 пенеплену нижній сармат (Цись П.) Передмеотичний 900–1 000 500–650 Довулканічний денудаційний (Спиридонов О.); рівень нижньопаннонський (Цись П.) Пліоценовий 400–900– 150–200 Пліоцен денудаційний 950 рівень Гофштейн І., Урду 1 300–1 450 750–900 Ранній міоцен 1995 Підполонинська 900–1100 500–600 Пізній баден, перша полонина Кичерська 500–750 250–400 Ранній паннон Кравчук Я., 2012 Полонинська 1 300–2 000 900–1 100 Ранній баден Підполонинська 900–1000 500–650 Пізній баден Кичерська 500–750 250–450 Паннон-понт (паннонська) Прирічкова 400–750 110–150 Верхній пліоцен (педимент)

На підставі аналізу льодовикового рельєфу дослідники давніше зледеніння здебільшого зачисляли до нижнього плейстоцену (міндель, краківське, окське), молодше – до середнього плейстоцену (рісс, варшавське, дніпровське). Аналіз палеографічної ситуації у плейстоцені засвідчує значні похолодання клімату в нижньому плейстоцені – тоді покривний льодовик доходив майже до краю Карпат. У середньому плейстоцені (дніпровське зледеніння) льодовик покривав найбільші площі у межах сучасної України і сусідніх держав. У Польських Татрах М. Клімашевський (1988) вирізнив за віком такі зледеніння: останнє (вюрм), передостаннє (рісс 2 і рісс 1) і старше (міндель). Про дві стадії вюрмського зледеніння Чорногори, за аналогією з Татрами, дійшов висновку П. Цись (1955). Беззаперечними є висновки Є. Ромера (1906), Б. Свідерського (1937), Б. Іванова (1950) щодо снігової лінії, яка, на їхню думку, найнижче опускалася в нижньому плейстоцені та пізніше поступово піднімалася. Отже, вюрмське зледеніння у Татрах, абсолютні висоти яких на 550–600 м вищі, ніж у Чорногорі, не викликає жодних заперечень. Головними формами рельєфу, що характеризують реліктовий льодовиковий рельєф, є кари, льодовикові долини Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 25

(троги), скелясті карові гребені (карлінги), круті скелясті тилові і бокові стінки карів, ригелі, моренні відклади та інше. Південна межа ділянки проходить по Свидівецькому та Апшинецькому хребтах, до північних схилів яких між відрогами Турбатської полонини на заході й полонини Менчул на сході, приурочена велика група Апшинецьких і Ворожеських карів. Найтиповішим у цій групі є західний Апшинецький кар на північно-східному схилі хребта Свидівець (ширина кару – близько 700 м, висота тилової стінки – близько 100 м, неподалік якої розміщено озеро завширшки 100– 150 м з максимальною глибиною майже 3 м). Від східного кару він відокремлений невисоким пасмом. На злитті двох льодовиків утворилися дугоподібні вали стадіальної морени. Ригель обох карів висотою 35–40 м з добре збереженим валом серединної морени. Ворожеські кари відділені від Апшинецьких північним відрогом Апшинецького хребта. Найтиповіший серед них – кар у долині Великої Ворожеської, який має циркоподібний вигляд, круті й скелясті бокові й тилову стінки. У центральній частині кару добре простежується ригель з крутим північним уступом висотою до 80 м. Висота тилової стінки крутістю 45–50º сягає 150 м. Льодовикова долина (трог) цього кару має довжину 1 500 м, ширину – 650 м (Є. Ромер, 1906). Кінцева морена Ворожеських карів зафіксована на абсолютній висоті 1 250 м. Здебільшого дослідники зазначають, що система Апшинецьких і Ворожеських карів з крутими скелястими стінками, каровими озерами, численними екзараційними й акумулятивними формами, сніжниками та нівальними нішами є найяскравішими ділянками реліктового альпійського рельєфу Свидівецької гірської групи. На східних схилах дугоподібного розгалуження Апшинецького хребта між г. Котел і г. Стіг у верхів’ях потоку Станіслав знаходяться добре виражені морфологічно два кари – Татул і Крачунецький. Останній вирізняється своїми розмірами – 700 м у поперечнику, а його тилова стінка піднімається на 150–180 м над днищем, уступ ригеля сягає 80 м. На південному асиметричному відрозі хребта Свидівець з вершиною Догяска, зокрема на крутих східних і південно-східних схилах, розміщена група Гережеських карів. Усі вони мають доволі високі скелясті тилові стінки, багато сніжників, нівальних ніш. Від вершини Догяска (1 761,7 м) до рівня води в озері (1 584,7 м) висота східчастого уступу сягає 177 м. У центральній частині Гережеського кару є найбільше протічне озеро у Свидівецькому масиві, від нього бере початок один з витоків р. Косівської. Зі сходу озеро оконтурене дугоподібним валом стадіальної морени. Масивний ригель має висоту 66 м, трогова долина чітко простежується довжиною 2 км. На меридіональному відрізку хребта Урду-Флавантуч від г. Стіг до г. Близниці виокремлюють (Є. Ромер, 1906) три давні гляціальні долини з трьома карами у пригребеневій частині: Драгобратську, Штерешорську і Гроп’янецьку. Драгобратський кар має надзвичайно круті (до 40º) скелясті стінки з численними ерозійними водориями, нівальними нішами. На днищі кару – безладне нагромадження моренного матеріалу та озеро овальної форми (50х30 м). У долині Драгобрату зафіксовано три стадіальні морени (Є. Ромер визначив п’ять–шість кінцевих морен). Моренні вали сильно розмиті, їхні Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 26

відносні перевищення сягають до 10 м. Кар Штерешору має типову добре морфологічно виражену форму. На тиловій стінці крутістю 45º багато нівальних ніш, сніжників. Долини Драгобрату і Штерешору розділені вузьким скелястим гребенем. У підковоподібному зниженні між східними відрогами г. Близниці – Штерешорою і Тростянецьким плаєм – розміщений Гроп’янецький кар (довжина 1,5 км, ширина – 500–600 м). Тилова стінка крутістю 45 º і висотою 80 м вкрита сніжниками і численними осипами, розчленована ерозійними водориями. Моренні утворення сильно розмиті, однак добре фіксують три зупинки льодовика. Щодо зледеніння Скибових і Внутрішніх (Привододільних) Горганів, то найправдоподібнішими є висновки Є. Ромера: автор зазначив, що невеликі фірнові поля не могли бути джерелами живлення льодовикових язиків. На північних схилах хребта Братківська дехто з дослідників у привододільній ділянці виокремлює заглибини, які за формою нагадують кари і напівцирки поблизу гір Гропа і Братківська. Слідів моренної акумуляції на схилах і в долинах потоків неподалік цих вершин не виявлено. На південних і північних макросхилах хребта Братківська з льодовиковим періодом пов’язано формування екстрагляціальних форм. До них належать кам’яні розсипи, розміщені на схилах і вододілах хребтів Скибових і Внутрішніх Горганів, які є невід’ємною частиною їхнього типового ландшафту. Формування розсипів пов’язане з різким похолоданням клімату в час плейстоценових зледенінь. Приуроченість найбільших масивів кам’яних розсипів до дещо похиліших схилів і вирівняних пригребеневих поверхонь засвідчує інтенсивне морозне звітрювання (вивітрювання) ямненських пісковиків (місцями пісковиків стрийської і вигодської світ). Доволі часто пісковики утворюють гострі скелясті гребені. Вище верхньої межі лісу кам’яні розсипи переважно на північних схилах закріплені заростями гірської сосни. Схилові розсипи на південно-західних макросхилах (ділянка г. Гропа, г. Руська, г. Чорна Клева) є потенційно небезпечними для утворення обвалів і осипів. Передусім це стосується середніх і нижніх схилів, що найчастіше пов’язано з вирубуванням лісу і неправильним транспортуванням деревини схилами. Річкові терасовані долини. Під час вивчення річкових долин Українських Карпат виникає одна з найважливіших проблем – слабка збереженість терас. До того ж, на високих терасах здебільшого не збереглися алювіальні відклади. Найхарактерніше для головних рік Полонинсько-Чорногірських Карпат. Вони на доволі короткому відрізку впоперек перетинають найвище пасмо Українських Карпат. Здебільшого дослідники вважають, що всі ріки басейну Тиси пробили Полонинський і Вулканічний хребти внаслідок регресивної ерозії (С. Рудницький, П. Цись). Водночас І. Гофштейн був переконаний, що про прорив можна говорити тільки на прикладі гірського відрізка р. Тиси, однак пояснював це не регресивною ерозією, а утворенням антецедентної долини з огляду на активне підняття масивів Свидівця і Чорногори протягом новішого періоду. У межах досліджуваної ділянки найбільшою долиною з повним комплексом Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 27

терас є долина Чорної Тиси. Басейн її найбільшої терасованої притоки – р. Довжини – розташований майже повністю у тектонічній зоні Кросно. Геологічна будова басейну Довжини складена дрібноритмічним флішем (аргіліти, алевроліти), що сприяло утворенню низькогірного сильно розчленованого рельєфу. Густота горизонтального розчленування найвища в межах обстежуваної ділянки – 7–10 км/км². За геоморфологічним поділом верхня і середня частини басейну входять у Бистрице-Ворохтянську ділянку Ворохта- Путильської поздовжньої долини. У межах долини Чорної Тиси вирізняють такі ділянки: перша – від верхів’їв до населених пунктів Чорна Тиса і Стебник північно-західного і південно- східного простягання; друга – наближена до меридіонального простягання на південь від с. Ясіня. Перший відтинок долини Чорної Тиси сформувався у межах Славсько-Верховинської підзони зони Кросно між хребтом Братківським (Внутрішні або Привододільні Горгани) і Свидовецьким гірським масивом. У будові цієї ділянки домінує глинисто-піщаний, дрібноритмічний фліш. У пліоцені цей відрізок був елементом давньої поздовжньої Ясіня-Ворохтинської долини. Другий відтинок слугує межею між Чорногірським і Свидовецьким масивами. Характеристику терасового комплексу подаємо здебільшого за публікаціями Г. Ананьєва (1981), Я. Кравчука (2008), Р. Сливки (2001). У терасовому комплексі верхньої частини долини Тиси фрагментами представлені низькі й середні тераси. Низькі тераси висотою 3–5 м простежуються вузькими смугами (до 60 м) на обох берегах над 0,8–1,0-метровим рівнем (заплава для гірських рік), складені молодими скупченнями галечників і валунів з домішками суглинків. Доволі часто уступ 3–5-метрової тераси прилягає до русла. Тераса на окремих ділянках акумулятивна, на інших – цокольна. Чітко простежується комплекс низьких, середніх і навіть високих терас у пригирлових ділянках р. Довжини (лівий берег) і Станіслава (правий берег). Ширина заплави – 30–40 м, поверхня східчаста (кілька рівнів) і нахилена до русла. Алювій представлений світло-коричневим супіском, що залягає на валунах і уламках корінних порід. Частка матеріалів з високою питомою вагою (понад 3,5 г/см3) становить 52,2 %, що значно менше, ніж у сучасному русловому алювію Чорної Тиси – 66,3 % (Ананьєв, 1981). Сформувалася заплава 7–8 тисяч років тому, коли деградував пояс соснових і березових лісів (за даними лабораторії Московського університету – Ананьєв, 1981). Найнижча надзаплавна тераса висотою 2,5–4,0 м затоплюється зрідка (один раз на 40–50 років). Її ширина на обох берегах ріки у межах 60–100 м. Потужність алювію непостійна, він представлений галькою великих розмірів у супіщаному заповнювачі. Наступна тераса (висотою 7–8 м) на ділянці між гирлом потоку Великого Медвежого і Апшинця – цокольна. Потужність алювію 2–2,5 м, домінує добре обкатана галька з поодинокими валунами. Ширина 15–20-метрової тераси Чорної Тиси сягає 50–250 м і найкраще представлена у рельєфі Ясінянської улоговини. У розрізі с. Чорна Тиса потужність алювію становить 2 м. За даними споропилкового аналізу йому, 30–35 тисяч років (Ананьєв, 1981). Сучасні екзогенні морфодинамічні процеси. На досліджуваній ділянці спостерігається повний спектр сучасних морфодинамічних процесів: площинний змив, лінійний розмив, дефлюкція, повільна соліфлюкція, нівальні процеси, селі, Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 28

а також вітровали й буреломи (рис. 2). Окрім того, території Свидівецького гірського масиву та Привододільних Горганів надзвичайно велику шкоду завдають гравітаційні процеси блокових рухів: обвали, осипища, зсуви, опливні лавини.

Рис. 2. Фрагмент картосхеми поширення шкідливих морфодинамічних процесів (басейн річки Свидівець) (Стадницький та ін., 1971) Fig. 2. Map fragment of the spread of harmful morphodynamic processes (the Svydivets River Basin) (Stadnitsky et all, 1971)

Умовні позначення до рис. 2: 1 – ІІІ – схили площинного стоку, сильноспадисті (10–17˚); 2 – ІІІ – схили площинного змиву, сильноспадисті (10–17˚); 2 – IV – схили площинного змиву, круті (18–26˚); 2 – V – схили площинного змиву, дуже круті (27–35˚); 3 –V – cхили інтенсивного площинного змиву, дуже круті (27–35˚); 4 – V – зсувні схили, дуже круті (27–35˚); 5 – VІ – схили обвально-осипного зносу, надзвичайно круті (36–45˚); а – тальвеги гірських потоків з крутими ерозійними схилами; б – гірські яри, задерновані та заліснені; в – лощини та улоговини стоку; г – яри діючі; д – селенебезпечні потоки; е – конуси виносу селевих потоків; є – конуси виносу; ж – ерозійні уступи, вироблені в корінних породах, які формуються; з – обвали; и – діючі зсуви; і – делювіальні суглинки; к – делювіальні брили та щебінь; л – давньольодовикові валунні суглинки та глини; м – потужність пухких відкладів. Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 29

Fig. 2 Legend: 1 – ІІІ – slopes of planation sheet erosion, high intensity decay (10–17˚); 2 – ІІІ – slopes of planation sheet erosion, high intensity decay (10–17˚); 2 – IV slopes of planation sheet erosion, cleve (18–26˚); 2 – V – slopes of planation sheet erosion, high steep (27–35˚); 3 – V – slopes of intensive planation sheet erosion, high steep (27– 35˚); 4 – V – landslide slopes, extremely steep (27–35˚); 5 – VІ – landslide slopes and tali, extremely steep (36–45˚); а – thalwegs of hill torrents with steep erosion slopes; б – mountain gills grown over with grass and forested; в – runoff hollows and basins; г – active ravines; д – mudflow dangerous streams; е – mudflow evacuation cones; є – alluvial fans; ж – erosion scarps made in bedrock that is being formed; з – slides; и – active faults; і – diluvial argil sand grounds; к – diluvial blocks and rock debris; л – Glacial period boulder loams and clays; м – thickness of loose deposits.

Сучасним морфодинамічним процесам притаманні такі загальні особливості: 1) всі процеси підпорядковані закономірностям геолого-геоморфологічного та кліматичного порядку; 2) між процесами існує взаємозв’язок і взаємообумовленість (“ланцюгова реакція”), у зв’язку з чим необхідно враховувати весь комплекс стихійних явищ, притаманних певним ландшафтним умовам; 3) перераховані процеси та явища відзначаються періодичною активізацією, пов’язаною з гідрометеорологічними умовами – для окремих років притаманна надмірна кількість опадів; 4) в останні десятиліття зросла повторюваність геоморфологічних явищ у Карпатах. Серед чинників, які спричиняють появу сучасних небезпечних процесів, окрім геолого- геоморфологічних, важливу роль відіграє антропогенний. Коротку характеристику процесів у межах досліджуваної ділянки подаємо, використовуючи матеріали геоморфологічної партії науково-дослідного сектору Львівського університету (1965–1969), госпдоговірної тематики кафедри геоморфології на замовлення Закарпатської ГРЕ (1985–1992), зокрема стаціонарні дослідження морфодинамічних процесів у басейні Свидівця і в районі озера Синевир. Також використані публікації і дані досліджень географічного стаціонару Московського університету у верхів’ях Чорної Тиси (Ананьєв, 1981). Багаторічні дослідження екзогенних морфодинамічних процесів засвідчують, що їхня активізація припадає на роки активного вирубування лісів, зокрема для досліджуваного регіону це 50-ті – 60-ті роки минулого століття. Цьому найбільше сприяло наземне трелювання деревини вниз схилами. Отож під час виконання будь-яких робіт на схилах, навіть за умови вибіркового вирубування, слід застосовувати лише підвісне трелювання. Вивітрювання. Обвали й осипища. Процеси руйнування та хімічні зміни гірських порід в умовах земної поверхні під впливом коливань температури, хімічного і механічного впливу атмосфери, води і організмів називають вивітрюванням (звітрюванням). Розрізняють фізичне (механічне), хімічне та органічне вивітрювання. В результаті вивітрювання виникають своєрідні форми рельєфу, які залежать від характеру вивітрювання і властивостей гірських порід. До таких форм в Українських Карпатах належать величезні площі кам’яних розсипів у Скибових і Привододільних Горганах, Чорногірському, Свидівецькому і Мармароському кристалічному масивах та інших. У цій Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 30

місцевості їх назвають “ґорґани” і “ґерґоти”. У межах досліджуваної ділянки вони поширені на вододілі і південно-західних схилах хребта Братківський, на північних і східних схилах Свидівецького масиву й належать до екстрагляціальних форм рельєфу. Їхнє утворення пов’язують з холодними льодовиковими епохами, зокрема з морозним вивітрюванням. На хребті Братківської вони утворилися на виходах масивних пісковиків ямненської світи, а також пісковиків вигодської і стрийської світ. У масиві Свидівця приурочені до виходів пісковиків чорногірської світи у південно-східній найвищій частині, а також пісковиків і конгломератів буркутської та білотисенської світ. Доволі потужні товщі колювію кам’яних розсипів унаслідок втручання природних і антропогенних чинників починають рухатися схилами, утворюючи ділянки обвально-осипних схилів. Науковцями Московського університету (Ананьєв, 1981) за результатами багаторічних спостережень зафіксовано надзвичайно повільний природний рух уламків пісковиків вниз по схилу – 1–3 мм/рік. Унаслідок господарської діяльності людини рух може стати катастрофічним. Обвали й осипи в межах проектованої ділянки займають незначну площу – близько 2–5 % схилів. Зосереджені переважно у найвищій частині, а також у межах молодих ерозійних долин і на ділянках перетину гірських хребтів великими ріками. Приурочені до схилів значної крутості понад 35–40°, розділені давньольодовиковими та ерозійними формами. В обвальних схилах виокремлюють дві частини: деструктивну та акумулятивну. Верхня стінка відриву крута, часто прямовисна, нижня – обвальний шлейф або конус. Переважають невеликі обвали об’ємом до кількох десятків кубометрів гірської породи. На крутих тилових і бокових схилах карів знаходяться каменепади, величина уламків сягає 1–1,5 м. У 60–70-ті роки минулого століття обвально-осипні процеси спостерігали у басейнах Апшинця, Великого Ведмежого, Станіслава, а також у менших потоках. Лавинні схили. Окрім обвальних та осипних схилів, до власне гравітаційного типу належать також лавини. Лавини доволі характерні для гірських схилів, на яких утворюється стійкий сніговий покрив. Залежно від характеру руху снігу схилами вирізняють три типи лавин: осуви, лоткові і стрибаючі. Осувами називають зісковзуючий широким фронтом сніг (поза строго фіксованими руслами). Під час осувів захоплюється шар снігу 30–40 см. Геоморфологічна роль такого типу лавин незначна. Іноді біля підніжжя схилів формуються невеликі пасма з матеріалу, захопленого зі схилів. Лоткові лавини рухаються руслами тимчасових водотоків і долин. У них добре фіксуються лавинозбірні пониження, лотки (крутостінні врізи) і конуси виносу. Вони добре дешифруються на аерофотознімках за смугами “розчісування” рослинного покриву. Стрибаючі лавини – це лоткові лавини, у поздовжньому профілі яких є прямовисні ділянки. Конуси виносу лавин складені снігом та уламковим матеріалом. Уламковий матеріал накопичується протягом багатьох років, утворюючи товщу, яку називають лавинним “сміттям” унаслідок включення великої кількості органіки – уламків дерев, дерну тощо. Під час сходження лавин по рівній або нахиленій поверхні іноді відбуваються захоплення моренних та алювіальних відкладів, що сприяє утворенню пасм, висота яких становить від 10–15 см до кількох метрів. Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 31

В Українських Карпатах протягом останніх 5–6 років почастішали сходження лавин. У січні–березні 2018 року зафіксовано сходження лавин з більшості найвищих масивів, зокрема на Свидівці. Найтрагічніший випадок трапився 2012 року у Свидівецькому масиві – тоді під час сходження лавини зі схилів г. Стіг загинуло п’ятеро чернівчан. У цих же долинах відбуваються, окрім власне гравітаційних (обвали, осипи, лавини) процесів, процеси блокових рухів (відпадання, зсувні, зсувів-спливів). Тріщинуваті блоки поступово відколюються від крутого схилу внаслідок потрапляння в тріщини дощових і талих снігових вод, які змочують основу блоку. Згодом блок “з’їжджає” на нижчий рівень (днище Ворожецького кару і долина Великого Ведмежого) або перекочується і подрібнюється, що спричиняє обвали та осипи (Ананьєв, 1981). До схилів блокових рухів, окрім схилів відпадання, належать зсувні і схили зсувів-спливів. Зсувні процеси широко поширені в Українських Карпатах, зокрема у тектонічній зоні Кросно. У будові досліджуваної ділянки бере участь Турківська підзона зони Кросно, яка охоплює широкий відрізок верхнього басейну Чорної Тиси та Ясінську улоговину. У будові цієї території беруть участь переважно алевроліти та аргіліти олігоцену, для яких характерна тріщинуватість і виходи ґрунтових вод. Крім типових зсувів часто трапляються зсуви-опливини, які розвиваються переважно на поверхні щільних водотривких порід. Процеси опливання захоплюють піщано-глинисті і глинисті делювіальні або дефлюкційні відклади незначної потужності (від 0,3–0,5 до 1,5–2 м). Таку ділянку описує Г. Ананьєв (1981) на лівому березі Чорної Тиси в околицях с. Чорна Тиса. Морфологічно вона приурочена до безлісної ділянки схилу крутістю 18–20° з блоками сповзаючого ґрунту в нижній частині. Довжина ділянки 100–120 м, ширина 30– 40 м, висота зсувних блоків 0,5–0,75 м. Такі процеси на схилах найчастіше відбуваються після багатоденних зливових дощів. Соліфлюкція (Anderson, 1906 (за Тимофеєвим, 1978)) від лат. solum – ґрунт і fluere – течія, як тече ґрунт. За майже 70 років виникало безліч термінів (понад сотню), проте утвердилося три об’єднавчих поняття: соліфлюкція для районів з багаторічно мерзлими ґрунтами (вічна мерзлота); повільна соліфлюкція для помірних широт; тропічна соліфлюкція для вологих тропічних широт (Тимофеєв, 1978). Повільна соліфлюкція – рух маси ґрунту з в’язко текучою консистенцією. Виникає тоді, коли насичені водою пухкі маси піщано-глинистого матеріалу не можуть зберігати ухил своєї поверхні. У помірних широтах з вологим кліматом повільна соліфлюкція найхарактерніша для перезволожених схилів, хоча у середньовисотних горах трапляються винятки. В Українських Карпатах схили з повільною соліфлюкцією зосереджені переважно вище межі лісу. Періодичне замерзання і танення верхнього горизонту, насичення вологою від танення сніжників створюють тут сприятливі умови для процесів повільної соліфлюкції. У зоні лісів процеси повільної соліфлюкції, як і процеси площинного змиву, майже повністю призупинені, отож не беруть участі у перетворенні рельєфу схилів. Типові соліфлюкційні схили зосереджені у привершинних частинах хребтів Свидівець, Апшинець, Урду-Флавантуч. Характерна ділянка таких схилів Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 32

описана на Свидівецькому хребті (Ананьєв, 1981). Особливістю цих схилів є наявність мікротерасованості і плям-“медальйонів”. Різновидом схилів повільної соліфлюкції багато авторів вважає куруми – поверхні, які утворені скупченням брил розміром від десяти сантиметрів до кількох метрів у поперечнику. До них в Українських Карпатах зачислюють кам’яні розсипища, які в межах досліджуваної ділянки займають особливо великі площі на схилах хребта Братківської. Лінійно розміщені кам’яні розсипи називають кам’яними ріками. Швидкість руху кам’яних рік переважно 0,2–0,3 м/рік, однак за втручання людини швидкість руху зростає до 1,5 м/рік і більше. Дефлюкційні схили. Дефлюкція – це повільне переміщення порід на схилах у формі спливаючого ґрунту, що містить різну кількість уламкового матеріалу або без нього (Тимофеєв, 1978). На багатьох схилах, які мають постійний зімкнутий рослинний покрив, відсутні осипні, делювіальні та інші процеси, проте постійно та доволі повільно відбувається вікове переміщення кори вивітрювання. Механізм цього переміщення пов'язаний з коливанням температури й вологості. Ці чинники впливають на пластичність ґрунту, що також сприяє повільному переміщенню ґрунту вниз уздовж схилу. Цей вид руху називають дефлюкцією або кріпом (анг. сreep – повзти, сповзати). Таке повільне зміщення кори вивітрювання глинистого або суглинкового складу може протікати зі швидкістю від 0,2 до 1,0 см, іноді кілька міліметрів за рік. Крутість схилів, на яких відбуваються дефлюкційні процеси, становить 10–35°. Якщо за високого ступеня зволоження поверхневого шару швидкість руху зростає, то дефлюкційне зміщення може спричинити розрив дернового покриву. Таке сповзання нагадує в мініатюрі зсувний процес. Цей різновид дефлюкції називають децерацією. Певну роль під час децерації відіграє навантаження на ґрунт, зокрема випас худоби, внаслідок чого з’являються “коров’ячі стежки”. На дефлюкційні схили у верхній частині басейну Чорної Тиси припадає близько 60 %. Незважаючи на незначні кількісні показники дефлюкційного процесу, який відбувається на великих площах, їхня роль у рельєфоутворенні доволі істотна. Рослинний покрив не створює перепон для масового руху уламкового матеріалу, оскільки зміщення відбувається нижче шару, укріпленого корінням дерев. Стаціонарні дослідження дефлюкції у долині потоку Жигалівського (Ананьєв, 1981 та інші) виявили, що трапляються схилові відклади двох горизонтів, які відрізняються за формою залягання і мінералогічним складом, а також швидкістю переміщення. Селі. Сель (від араб. сайль – бурхливий потік), силь, мур – грязьовий або грязьо-кам’яний потік, який раптово виникає в руслах гірських річок і потоків за випадання зливових дощів і сніготанення у районах, де на схилах накопичена значна кількість продуктів вивітрювання. Детальні вивчення селів в Українських Карпатах розпочали Ф. Оліферов 1962 р. (підсумкова монографія 2007), М. Айзенберг (1971), Г. Рудько (90-ті роки ХХ століття і двотисячні роки), науковці кафедри геоморфології МДУ з 60-х років ХХ століття (Ананьєв, 1981), працівники кафедри геоморфології Львівського університету (60–80-ті роки ХХ ст.). Порівняно часті прояви як типових селів (грязе-кам’яного матеріалу до 50 % і більше), так і селевих паводків (грязе-кам’яного матеріалу менше 50 %) Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 33

відбуваються на північних і північно-східних схилах Свидівця та південних і південно-західних схилах Братківської. За складом селевої маси, відсотковим вмістом твердого матеріалу та його транспортувальними можливостями розрізняють грязе-кам’яні, водно-кам’яні та грязеві типи селевих потоків. Для Українських Карпат найприйнятнішими є терміни водно-кам’яні селі, селеві паводки. Для водно-кам’яних турбулентних потоків властивим є високий вміст наносів – 30–50 % від об’єму і більше, дрібнозему – не більше 10 %, ухил тальвегу від 0,10 і більше, об’ємна маса 1,15–1,55 г/см³. Селеві потоки, які також мають властивості турбулентного потоку і вміст твердого матеріалу 10–20 %, трапляються значно частіше (Рудько, Кравчук, 2002). За сукупністю тектонічних, мінералогічних, геоморфологічних, гідрологічних та інших чинників і характером місць зародження селів Полонинсько- Чорногірські Карпати належать до найсприятливіших для селеформування регіонів Українських Карпат. Особливо активно селі формуються у смугах контакту геолого-геоморфологічних зон. Такі зони в межах досліджуваної ділянки низькогір’я (тонкоритмічний фліш Турківської підзони зони Кросно) – південна частина, а також хребтом Братківської (Горганські складки) і Турківська підзона зони Кросно – північна частина. Розділяє ці дві частини ділянки долина Чорної Тиси. Пересічно помічені ухили русел зафіксованих селів на обох ділянках становлять від 0,12–0,15 до 0,18–0,25. Переважають селі середньої щільності (1 300–1 600 кг/м³), доволі часто у смугах контакту вони сягають 1 800– 1 900 кг/м³ (Рудько, Кравчук, 2002). Працівники кафедри геоморфології Львівського університету упродовж 1965–1969 рр., 1988–1990 рр., 2002–2008 рр. на території Свидівецького гірського масиву виявили понад 100 селенебезпечних потоків. Зокрема, у межах досліджуваної ділянки до селенебезпечних зачислені верхні витоки Чорної Тиси: басейни Великого і Малого Ведмежицьких, Середнього, Апшинця, Станіслава, Свидівця та ін. Упродовж 1988–1990 рр. працівники кафедри геоморфології при обстеженні басейну Свидівця, за незначним винятком, майже в усіх численних потоках зафіксували у різні роки типові селі та селеві потоки. У зв’язку з цим організували трирічні стаціонарні спостереження за селевими процесами. У долинах багатьох приток Чорної Тиси трапляються реліктові форми рельєфу давніх селів. Наприклад, у долинах Великого і Малого Ведмежицьких, Нижній Меніліт відбувається поділ русел, які протікають поміж великими валами, складеними валунами із наповнювачем зі щебеню і суглинків. У Малому Ведмежицькому давні селеві форми представлені сходинками шириною 10–40 м і висотою до 5–15 м (Ананьєв, 1981). У долині потоку Великого Ведмежицького селевий вал довжиною близько 1 км поділяє русло на два потоки. Аналогічну будову мають долини потоків Нижній Меніліт, Малий Відлиг, де давньоселеві відклади представлені великими слабо обробленими валунами до 3–4 м в діаметрі. Іноді селеві конуси виносу відкладаються на поверхні річкових терас, збільшуючи їхню висоту. Приклад: 26-метрова тераса в гирлі потоку Великий Ведмежицький (Ананьєв, 1981). Нівальні процеси. Нівацією (ерозія сніжників) називають процес, зв’язаний з впливом сніжників на своє ложе і прилеглу територію шляхом збільшення Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 34

коливань добових температур близько 0 ° і зволоження при цьому гірських порід талими сніговими водами. Часто коливання температури біля точки замерзання води сприяють почерговому промерзанню та відтаненню порід й посиленню морозного вивітрювання. Періодичне надходження талих вод зі сніжників полегшує видалення продуктів руйнування порід талими водами і сприяє місцевому пониженню рельєфу. З нівацією пов’язане утворення селевих ніш, карів, цирків. Стаціонарні дослідження сніжників на Свидівці здійснювали науковці Московського університету (Ананьєв, 1981). Встановлені термографи у різних точках сніжників, зокрема і поблизу їхніх країв, засвідчили, що часті переходи температури через 0 ° фактично не спостерігаються. Мерзлий ґрунт під сніжниками залягає у вигляді “подушки”, розміри якої перевищують розміри сніжника, отож різких контрастів температур не спостерігається. Значно більшу роль відіграють процеси зволоження ґрунту по периферії сніжника талими водами, які призводять щебенисто-суглинисті ґрунти до в’язко текучої (іноді – рідкотекучої) консистенції. Це зумовлює різку активізацію процесів повільної соліфлюкції на краях сніжників. Площинний (акумулятивний) змив різної інтенсивності розповсюджений на 85–90 % досліджуваної ділянки. З-поміж загальних чинників, що впливають на інтенсивність площинного змиву, варто відзначити такі: форма, крутість, довжина, експозиція схилів та склад порід, що беруть участь в його будові, характер і стан ґрунтів у різні пори року, стан рослинного покриву, характер атмосферних опадів, інтенсивність весняного сніготанення, господарська діяльність та інше. Оскільки делювіальний змив різної інтенсивності поширений майже на всіх генетичних категоріях схилів, тут є багато їхніх змішаних типів: делювіально- соліфлюкційні, делювіально-дефлюкційні, делювіально-зсувні. Делювіально- дефлюкційні схили поширені у привершинній частині Свидівецького масиву – від смуги сніжників до долини Чорної Тиси та її приток. На делювіально-зсувні схили найбільша площа припадає в Ясінянській улоговині та прилеглих ділянках, у будові яких домінують відклади кросненської серії. Лінійна ерозія. Лінійна ерозія пов’язана з підмиванням і розмиванням берегів ріками від найнижчого до найвищого порядків. Її спостерігають на усіх морфологічних ярусах, а найактивніша вона у нижньому з абсолютними висотами 500–900 м. Руйнування поверхонь нешироких низьких терас відбувається у вузьких V-подібних долинах Тиси та її приток. Найінтенсивніше підмивання та руйнування берегів відбувається у час весняних повеней, літніх та осінніх паводків. Для усіх карпатських рік зафіксовано активізацію цих процесів у роки надмірного зволоження. У межах досліджуваної ділянки доволі чітко проявляється показник вертикального розчленування. Здебільшого хребти і масиви мають відносні висоти, що перевищують 1 000 м. Поміж них Трояска і Догяска мають відносні висоти над руслом Тиси 1 154 м, Котел – 1 162 м, Стіг – 1 096 м, Близниця – 1 273 м. Перший український геоморфолог С. Рудницький, посилаючись на відомих австрійських та німецьких дослідників, зазначив, що для помірних широт гори з вертикальним розчленуванням 1 000 м і вище потрібно зачислювати до високогірних. Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 35

Доволі високий рівень горизонтального розчленування (4–6 км/км²). За умови катастрофічних паводків, коли за 2–3 дні випадає кількамісячна норма опадів, Тиса виносить величезну масу уламкового матеріалу, розмиває заплаву і низьку терасу, руйнує дороги і споруди. Значна кількість її приток стає селенебезпечними, на схилах активізуються зсуви. Помітні сліди у рельєфі долини Тиси залишилися з часів паводків 1969 і 1970 років. Руслом перекочувалися валуни діаметром від 40 до 60–70 см. Береги зруйнувалися на відрізку 9 км, на чотирьох відрізках повністю розмило дорогу. На розширеній ділянці нижче гирла потоку Середнього накопичилася величезна маса уламкового матеріалу, що дещо змінило напрям русла Тиси. Яркові розмиви трапляються на усіх висотних ярусах. Вище верхньої межі лісу, після зливових дощів на полонинах, утворюються численні водориї, борозни шириною 1–2 м і глибиною врізу 0,2–1 м, які згодом переростають у яри. Такі розмиви характерні для схилів хребтів Свидівця, Апшинця, Урду- Флавантуча. Переважають схилові яри глибиною врізу 2–3 м. У смузі поширення дрібноритмічного флішу Турківської підзони, окрім схилових, здебільшого трапляються берегові яри. У цій підзоні частіше знаходяться діючі яри переважно V-подібного профілю. Ширина їхня коливається в межах 2,5–6,5 м, глибина – 1,5–3,5 м. На схилах часто знаходяться давніші яри, схили яких укріплені деревами і кущами. Місцеве населення називає їх зворами, як і долини невеличких потічків. У долині Чорної Тиси і більшості її приток поглиблюються у верхніх частинах ті русла, які мають V-подібну форму. У середній і нижній частинах схилів долини потоків набувають корито- та трапецеподібну форму. Тут домінує бокова ерозія. Здебільшого у басейнах гірських рік Українських Карпат руйнівна бокова руслова ерозія на декілька порядків перевищує глибинну. Найпомітнішими еоловими явищами Українських Карпат є вітровали та буреломи, які сприяють інтенсивним проявам площинного змиву, лінійного розмиву, зсувним та обвально-осипним процесам, проходженню селів, що завдають значних матеріальних збитків. Вітровальні явища в межах обстежуваної ділянки найчастіші в зоні Кросно – гірські хребти з доволі потужною товщею зволоженого глинистого делювію на схилах переважно є менш стійкими. Окрім того, ці ділянки розташовані між найвищими масивами (Свидівець і Братківський). Усе це разом із глинистими водозборами спричиняє виникнення потужних орографічних вітрів і завихрення повітряних потоків. Обговорення результатів. Серед чинників, які, ймовірно, зазнають впливу з боку планової господарської діяльності на стан геологічного середовища та геоморфосферу, слід відзначити деякі загальні закономірності, які впливають на їхню інтенсивність: 1) активізація усіх схилових процесів підпорядкована закономірностям геолого-геоморфологічного і кліматичного порядку; 2) поміж геоморфологічними екзогенними процесами існує взаємна обумовленість – “ланцюгова реакція” (у зв’язку з цим необхідно враховувати увесь комплекс стихійних явищ, які проявляються на цій території); 3) усім процесам (явищам) властива періодична активізація, зумовлена гідрометеорологічними умовами, насамперед надмірним зволоженням; Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 36

4) упродовж останнього десятиліття зросла інтенсивність (повторюваність) геолого-геоморфологічних явищ у Карпатах, причому серед чинників, які спричиняють ці явища, окрім геолого-геоморфологічних і гідрокліматичних, значна роль належить антропогенному. До процесів, які можуть зазнати впливу планової господарської діяльності, зачислюють усі схилові процеси: площинного змиву, лінійного розмиву, обвальні, осипні, дефлюкційні, повільної соліфлюкції, зсувні, відпадання, а також селеві потоки, лавини та буреломно-вітровальні явища. З-поміж різноманітних типів експертизи найдоцільніше для цієї території була б еколого-географічна, яка переважно стосується рекреаційних зон і природоохоронних територій. Важливе значення під час проведення експертизи належить геолого-геоморфологічній будові. Ці два чинники протягом історичного часу практично не змінювалися, отож їхній аналіз під час характеристики сучасних інженерно-геологічних та інженерно- геоморфологічних процесів легше передбачити. Складніша ситуація з кліматичними чинниками – спрогнозувати потужні зливи чи надзвичайної сили вітри практично неможливо, хоча відомо, до яких сезонних періодів вони приурочені. Прогнозування неможливо забезпечити без наявності картографічного матеріалу: тектонічних, геологічних, геоморфологічних карт і карти сучасних екзодинамічних процесів. Розрізняють такі види прогнозування з обов’язковим використанням картографічного матеріалу: 1) прогноз у часі; 2) прогноз у просторі по вертикалі та горизонталі; 3) просторово-часовий прогноз (Основы эколого-географической экспертизы, 1992). Прогноз у часі найтиповіший під час дослідження кліматично- метеорологічних явищ, більшості динамічних явищ, зокрема ерозії та акумуляції, сучасної тектонічної активності. Прогноз по вертикалі особливо стосується гірських територій – на різних висотних ярусах природні явища відбуваються по-різному. Кожному ярусу, окрім геолого-геоморфологічної будови, властивий власний набір морфодинамічних процесів. Просторово-часовий прогноз – це синтетичний вид прогнозування. Він дає змогу передбачити розвиток та еволюцію явища у прогнозованому просторі. У системі “природа–відпочинок–людина” вирізняють декілька типів проблемних ситуацій. Назвемо найпоширеніші: 1) виснаження природних рекреаційних ресурсів у результаті господарської діяльності людини; 2) виснаження природних рекреаційних ресурсів у результаті власне рекреаційної діяльності; 3) виснаження природоохоронного фонду (генофонд, еталонні екосистеми, унікальні природні об’єкти); 4) збіднення рекреаційного потенціалу окремих регіонів з уведенням режиму суворої охорони (Основы эколого-географической экспертизы, 1992; Рудько, Кравчук, 2002). Висновки. Для створення прогнозів усіх видів обов’язковою умовою є здійснення моніторингу довкілля. Моніторинг довкілля – це система оперативного контролю за навколишнім середовищем чи окремими його компонентами. Передусім ця система дає змогу виявити антропогенні зміни довкілля на тлі природних коливань. Моніторинг передбачає спостереження за станом об’єктів, їхній розвиток у часі та просторі й розробку системи заходів з Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 37

управлінням ними (наприклад, з практичного використання сприятливих чинників довкілля або для запобігання негативних явищ). До сучасних екзогенних морфодинамічних процесів, які можуть зазнати впливу планової господарської діяльності, зачислюють усі схилові процеси: площинного змиву, лінійного розмиву, дефлюкційні, повільної соліфлюкції, обвальні, осипні, зсувні, відпадання, селеві, нівальні (ерозія сніжників), лавини, а також буреломно-вітровальні явища. Процеси площинної та лінійної ерозії, дефлюкційні трапляються в усіх висотних ярусах. Процеси повільної соліфлюкції і нівальні – вище межі лісу. Гравітаційні процеси, селеві, лавинні, буреломно-вітровальні явища – в усіх трьох висотних ярусах. Окрім того, досліджувана ділянка розміщена в доволі активній сейсмічній зоні (5–6 балів), що також активізує схилові екзогенні процеси. Для досліджуваної ділянки важливим є нагляд за процесами площинного змиву, явищами дефлюкції, повільної соліфлюкції, обвально-осипними на різних типологічних формах рельєфу. Тут необхідно закласти дослідні майданчики, а найточніші показники змін на усіх гіпсометричних рівнях можна отримати за допомогою запуску дронів. На основі багаторічних спостережень за розвитком рельєфу Українських Карпат та веденням господарської діяльності зауважуємо, що необхідно категорично заборонити наземне трелювання деревини. Адже будівництво, створення лижних спусків та інші дії вимагають вирубки дерев. На схилах Свидівецького масиву і хребта Братківської, а також у межах низькогірного типу рельєфу – басейн р. Довжини, Ясінянської улоговини – це сприятиме інтенсифікації усіх схилових процесів. У такому випадку найкращим способом трелювання є повітряний. Плануючи створення комплексу “Свидівець”, слід застосувати геоекологічні принципи проектування (комплексні, регіональні, ландшафтні підходи). Геоекологічні підходи – це вказівки, які орієнтують проектні організації, проектувальника на спосіб дії, що забезпечить найраціональніше та найбезпечніше використання природних ресурсів, збереження та ушляхетнення людського довкілля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Айзенберг М. Гранулометрический состав селевых отложений на реках Украинских Карпат / М. Айзенберг, М. Вольфцун // Труды УкрНИГМИ. – Ленинград : Гидрометеоиздат, 1971. – Вып.107. – С. 133–138. Ананьев Г. Геоморфология осевой зоны Восточных Карпат / Г. Ананьев. – Москва : Изд-во Москов. ун-та, 1981. – 229 с. Говард А. Геология и охрана окружающей среды / А. Д. Говард, И. Ремсон. Пер. с англ. Л. Г. Чирковой и Л. А. Рейхерта ; под ред. Ю. К. Буркова. – Ленинград : Недра, 1982. – 583 с. Гофштейн И. Неотектоника Карпат / И. Гофштейн. – Киев : Изд-во АН УССР, 1964. – 183 с. Гофштейн И. Геоморфологический очерк Украинских Карпат / И. Гофштейн. – Киев : Наук. думка, 1995. – 84 с. Дедков А. Поверхности снижения и формирование ярусности рельефа / А. Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 38

Дедков, Г. Бутаков, Ю. Бабанов // Развитие склонов и выравнивания рельефа. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1974. – С. 3–37. Иванов Б. Следы оледенения Украинских Карпат / Б. Иванов // Наукові записки Чернівецького ун-ту. Сер. геолог.-географ. – 1950. – Вип. 2. Т. VIII. – С. 49– 74. Кравчук Я. Геоморфологія Полонинсько-Чорногірських Карпат. Серія “Рельєф України” / Я. Кравчук. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 187 с. Кравчук Я. Формування річкових долин південно-західних макросхилів Українських Карпат / Я. Кравчук // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій : зб. наук. праць. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – С. 85–91. Кравчук Я. Поверхні вирівнювання в Українських Карпатах: закономірності поширення, механізми формування, кореляція за генезисом і віком / Я. Кравчук // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій : зб. наук. праць. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2012. – С. 41–52. Кравчук Я. Морфоструктурно-морфоскульптурний аналіз рельєфу Вододільно- Верховинських Карпат / Я. Кравчук // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій : зб. наук. праць. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2017. – Вип. 01 (07). – С. 26–49. Олиферов А. Селевые потоки в Крыму и Карпатах / А. Олиферов. – Симферополь : Доля, 2007. – 176 с. Основы эколого-географической экспертизы / Под ред. К. Дьяконова и Т. Звонковой – Москва : Изд-во Московского ун-та, 1992. – 236 с. Рудницький С. Знадоби до морфології Карпатського сточища Дністра / С. Рудницький // Зб. матем.-природ. секції НТШ. – 1905. – Т. 10. – 85 с. Рудницький С. Основи морфології і геології Підкарпатської Русі і Закарпаття взагалі : у 2 ч. / С. Рудницький. – Ужгород : Просвіта. – 1925. – Ч. 1. – 102 с.; 1927. – Ч. 2. – 64 с. Рудько Г. Інженерно-геоморфологічний аналіз Карпатського регіону України / Г. Рудько, Я. Кравчук. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – 171 с. Сливка Р. Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат / Р. О. Сливка. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 151 с. Спиридонов А. И. Денудационные и аккумулятивные поверхности южного склона Украинских Карпат / А. И. Спиридонов // Бюл. МОИП. Отд. геол. – 1952. – Т. 27. – Вып. 1. – С. 12–20. Стадницький Д. Г. Сучасні геоморфологічні процеси і рекомендації по боротьбі з ними в лісах Українських Карпат (на прикладі Свидівецького лісництва) / Д. Г. Стадницький, Я. С. Кравчук, О. І. Болюх, В. І. Чалик, І. В. Дитятьєва, О. В. Дуткевич, Я. М. Гунько // Фізична географія та геоморфологія. Вип. 5. Ландшафти України та методи їх досліджень. – Київ : Видавництво Київського університету, 1971. – С. 145–153. Тимофеев Д. Терминология денудации и склонов / Д. Тимофеев // Материалы по геоморфологической терминологии. – Москва : Наука, 1978. – С. 41, С. 155. Цись П. Про давнє зледеніння Карпат / П. М. Цись // Допов. і повідом. Львів. ун- ту. – 1955. – Вип. 6. (Ч. 2). Цись П. Полонинский пенеплен и денудационные уровни Советских Карпат / Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 39

П. М. Цись // Геол. сб. Львов : Изд-во ЛГУ, 1957. – Вып. 4. – С. 313–330. Цись П. Деякі особливості вертикальної морфологічної зональності Українських Карпат / П. М. Цись // Природні умови та природні ресурси Українських Карпат : Респ. міжвуз. зб. АН УРСР. – Київ : Наукова думка, 1968. – С. 13– 129. Кlіmаszewsкi М. Rzežba Tatr Polskich // Panstwowe Wydaw. Naukowe. – Warszawa, 1988. – 668 s. Mazur E. Žilinska kotlina a priláhle pohoria. – Bratislava :Vid. SAV, 1963. – 213 s. Romer E. Epoka Lodowa na Swidowcu. AUm. – Kraków, 1906. – 71 s. Romer E. Próba morfometrycznej analizy grzbietów Karpat Wschodnich // Kosmos. 1909. – № 34 (7–9). – S. 22–27. Swiderski B. Geomorfologia Czarnogory. Warszawa : Wyd. Kasy im. Mianowskiego Instytutu popierania nauki, 1937. – 103 s.

REFERENCES Eisenberg M., Wolftsun M. (1971). Granulometricheskiy sostav selevyh otlozheniy na rekah Ukrainskih Karpat [The granulometric structure of mudflow deposits on the rivers of Ukrainian Carpathians]. In Trudy UkrNIGMI. Leningrad: Hidrometeoizdat. 107: 133-138. (In Russian) Ananyev G. (1981). Geomorfologiya osevoj zony Wostochnyh Karpat. [Geomorphology of the axial zone of the Eastern Carpathians]. Moskva: Izd. Moskov. universiteta. 229 с. (In Russian) Howard A. D., Ramson I. (1982). Geologiya i ohrana okruzayushchej sredy [Geology in environmental planning] / Translation from English L. G. Chirkova and L. A. Reichert; edit. by Yu. K. Burkov. Leningrad: Nedra. 583 p. (In Russian) Hofshtein I. (1964). Neotektonika Karpat. [Neotectonics of the Carpathians]. Kyiv: Izd-vo AN USSR. 183 p. (In Russian) Hofshtein I. (1995). Geomorfologicheskij ocherk Ukrainskih Karpat. [Geomorphological sketch of the Ukrainian Carpathians]. Kyiv: Naukova dumka. 84 p. (In Russian) Dedkov A., Butakov G., Babanov Yu. (1974). Poverhnosti snizheniya i formirovaniya yarusnosti reliefa. [Lowering surfaces and the formation of the topography of the relief]. In Razvitiye sklonov i vyravnivaniye reliefa. (p. 3–37). Kazan’: Izd. Kazanskogo universiteta. (In Russian) Ivanov B. (1950). Sledy oledeneniya Ukrainskih Karpat. [Traces of glaciation of the Ukrainian Carpathians]. In Naukovi zapysky Chernivetskogo universytetu. Seriya geology.-geograf., 2, VIII. p. 49–74. (In Russian) Kravchuk Ya. (2008). Geomorfologiya Polonynsko-Chornohirskih Karpat. [Geomorphology of the Polonynian-Chornohorian Ridge of Carpathian Mountains]. Seriya “Relief Ukrainy”. Lviv: Ivan Franko National University of Lviv. 187 p. (In Ukrainian) Kravchuk Ya. (2008). Formuvannia richkovyh dolyn pivdenno-zahidnyh makroshyliv Ukrainskih Karpat. [Formation of river valleys of the southwestern slopes of the Ukrainian Carpathians]. In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv. p. 85–91. (In Ukrainian) Kravchuk Ya. (2012). Poverhni vyrivniuvannia v Ukrainskih Karpatah: Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 40

zakonomirnosti poshyrennia, mahanizmy formuvannia, koreliaciya za genezysom i vikom. [Surface alignment in the Ukrainian Carpathians: distribution patterns, formation mechanisms, correlation by genesis and age]. In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv. p. 41–52. (In Ukrainian) Kravchuk Ya. (2017). Morfostrukturno-morfoskulpturnyi analiz reliefu Vododilno- Verhovynslih Karpat. [Morphostructural-morphosculptural analysis of the relief of the Vododilno-Verkhovynian Carpathians]. In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv. 26–49. (In Ukrainian) Oliferov A. (2007). Selevyje potoki v Krymu i Karpatah. [Mudflows in the Crimea and the Carpathians]. Simferopol: Dolia. 176 p. (In Russian) Osnovy ekologo-geograficheskoy ekspertizy (1992). [Basics of Ecological and Geographic Expertise]. Ed. K. Dyakonova and T. Zvonkova. Moskva: Izd. Moskovskogo universiteta. 236 p. (In Russian) Rudnytskyi S. (1905). Znadoby do morfologiyi Karpatskogo stochyshcha Dnistra. [Knowledge of the morphology of the Dniester Carpathian basin]. In Zb. Matem.- pryrod.-lik. Sekciyi NTSh, X. 85 p. (In Ukrainian) Rudnytskyi, S. (Past І. – 1925.; Past 2. – 1927). Osnovy morfologiyi u geologiyi Pidkarpatskoyi Rusy i Zakarpattia vzagali [Fundamentals of morphology and geology of Subcarpathian Rus and Zakarpattya in general]. U 2-ch chastynah. Uzhorod: Prosvita, Past І, 102; Past 2, 64. (In Polish) Rud’ko G., Kravchuk Ya. (2002). Ingenerno-geomorfologichnyj analiz Karpatskogo region Ukrainy. [Engineering-geomorphology analysis of the Carpathian region of Ukraine]. Lviv: Ivan Franko National University of Lviv. 171 p. (In Ukrainian) Slyvka R. O. (2001). Geomorfologiya Vododilno-Verhovynskih Karpat. [Geomorphology of the Vododilno-Verkhovynian Carpathians] Lviv: Ivan Franko National University of Lviv. 151 p. (In Ukrainian) Spiridonov A. I. (1952). Denudacionnyje i akkumuliativnyje povierhnosti juznogo sklona Ukrainskih Karpat. [Denudation and accumulative surfaces of the southern slope of the Ukrainian Carpathians]. In Biul. MOIP. Otd. Geol., 27. 1: 12–20. (In Russian) Stadnitsky D. S., Kravchuk Y.S., Bolyukh O. I., Chalyk V. I., Dityatyeva I. V., Dutkevich O. V., Hunko Y. M. (1971). Suchasni heomorfolohichni protsesy i rekomendatsii po borotbi z nymy v lisakh Ukrainskykh Karpat (na prykladi Svydivetskoho lisnytstva). [Current geomorphological processes and recommendations for the struggle against them in the Ukrainian Carpathian’s forest]. In Fizychna geografiya ta geomorfologiya, 5. Landshafty Ukrainy ta metody ich doslidzen. Kyiv: Vydavnytstvo Kyivskogo universytetu: 145–153. (In Ukrainian) Timofeyev D. (1978). Terminologia denudacii i sklonov. In Materialy po geomorfologicheskoj terminologii. [Denudation and slope terminology]. Moskva: Nauka. p. 41, p. 155. (In Russian) Tsys’ P. M. (1955). Pro dawnie zledeninnia Karpat. [About the ancient icing of the Carpathians]. In Dopov. i povidoml. Lviv. Universytetu, 6, 2. (In Ukrainian) Tsys’ P. M. (1957). Poloninskiy peneplen i denudacionnyje urovni Sovetskih Karpat. [Poloninsky peneplen and denudation levels of the Soviet Carpathians]. In Geol. Я. Кравчук, О. Адаменко, Я. Адаменко Геоморфологічний аналіз рельєфу… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 18–41 41

sbornik. Lvov: Izd. LGU. 4: 313–330. (In Russian) Tsys’ P. M. (1968). Dejaki osoblyvosti vertykalnoji morfologichnoji zonalnosti Ukrainskich Karpat. [Some features of the vertical morphological zonation of the Ukrainian Carpathians]. In Pryrodni umovy ta pryrodni resursy Ukrainskich Karpat (p. 13–129). Resp. mizhvuz. zb. AN URSR. Kyiv: Naukova dumka. (In Ukrainian) Кlіmаszewsкi М. (1988). Rzežba Tatr Polskich. Warszawa: Panstwowe Wydaw. Naukowe. 668 s. (In Polish) Mazur E. (1963). Žilinska kotlina a priláhle pohoria. In Vid.SAV. . Bratislava. 213 s. (In Slovakia) Romer E. (1906). Epoka Lodowa na Swidowcu. Kraków: AUm. 71 s. (In Polish) Romer E. (1909). Próba morfometrycznej analizy grzbietów Karpat Wschodnich. Kosmos, 34 (7–9): 22–27. (In Polish) Swiderski B. (1937). Geomorfologia Czarnogory. Warszawa: Wyd. Kasy im. Mianowskiego. Instytutu popierania nauki. 103 s. (In Polish) А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 42

УДК 551.435.485; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3062 УМОВИ ФОРМУВАННЯ КАМУ ПОБЛИЗУ СЕЛА МАШІВ (ВОЛИНСЬКЕ ПОЛІССЯ) Андрій Ренда Ковельське міжрайонне управління водних ресурсів [email protected]; orcid.org/0000-0001-5990-0052

Анотація. Ками на Волинському Поліссі залишаються найпоширенішим та найслабше вивченим типом реліктового гляціального рельєфу. У роботі акцентовано увагу на специфічних умовах формування камів у межах периферійних частин крейдових піднять льодовикового ложа західної частини Волинського Полісся та їхньої значної ролі в утворенні мережі тріщинуватості у зонах стиснення в тілі омертвілих льодів, успадкованих з етапу їхньої активності. Ці зони компресії були зумовлені загальною плановою конфігурацією кульмінацій у рельєфі льодовикового ложа. Представлена акумуляція розташована північніше с. Машів та належить до своєрідного комплексу подібних льодовикових накопичень, які насаджені на кульмінації дольодовикового рельєфу та розташовані на значному віддаленні від крайових утворень максимальної стадії дніпровського зледеніння. Проаналізовано морфологію та геологічну будову форми, щоб пояснити умови її формування. Виявлено, що в її будові переважають дрібнозернисті відклади, текстурні та структурні особливості яких дають змогу виокремити два літофаціальні комплекси. Основу форми складають супіщано-піщанисті озерно-льодовикові відклади, які перекриті комплексом дрібно-середньозернистих піщанистих флювіогляціальних осадів. Морфологія форми, її співвідношення з елементами похованого дольодовикового рельєфу та текстурні особливості відкладів описуваного розрізу дають змогу констатувати, що накопичення матеріалу відбувалось у межах напівпроточного, в певні періоди застійного басейну, що виповнювався відкладами незначного за розміром водно- льодовикового конусу виносу, який акумулювався внаслідок діяльності низькоенергетичних потоків талих вод у межах периферійної частини льодової проталини. Остання сформована на лінії зони тріщинуватості неактивних (мертвих) льодів, закладеної над кульмінаціями рельєфу льодовикового ложа. На підставі текстурно-структурних особливостей форму ідентифіковано як кам. Ключові слова: Волинське Полісся, дегляціація, ками, седиментація, літофаціальний аналіз, озерно- та водно-льодовикові відклади.

CONDITIONS OF KAME FORMATION NEAR VILLAGE OF MASHIV (VOLHYNIAN POLISSIA) Andrii Renda, Kovel Interregional administration of the Water Resources

Abstract. Kames located in the Volhynian Polissya remain the most widespread and the least studied type of relict glacial landform. The article is focused on the specific conditions of kames creation within the peripheral parts of the Volhynian Polissya glacial bed elevation and their significant role in the formation of fissure net in the zones of deadened ice compression inherited from the stages of their inactivity. These compression zones were predetermined by the general planned configuration of the glacial bed landform climaxes. The presented reservoir is located to the north of the village of Mashiv and belongs to a complex of similar glacial accumulations crowed at the culmination of pre-glacial relief and ______© Ренда Андрій, 2019. А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 43 placed at a considerable distance from the marginal formations of the maximum stage of the Dnieper glaciation. The morphological and geological structure of the form is analyzed to explain the conditions of its formation. It is revealed that its structure is dominated by fine- grained sediments; textural and structural features of them allow distinguishing two lithofacial complexes. The basis of the form is loamy sandy and sandy lake-ice deposits covered by a complex of fine-medium-grained sandy fluvioglacial sediments. The morphology of the form, its correlation with the elements of buried pre-glacial relief and the textural peculiarities of the described section deposits, allow to state that the accumulation of the material occurred within a semi-flowing or stagnant during certain periods basin filled with sediments of a small convey water-glacial outcasts; they were accumulated by activity of low energy melt water flows within the peripheral part of the ice glade. The glade was formed on the fracture zone line of the inactive (dead) ice, laid above the glacial bed landform climaxes. The textural and structural features of the form give reason to identify it as kame. Key words: Volhynian Polissia, deglaciation, kames, sedimentation, lithofacies analysis, glaciolacustrine and glaciofluvial sediments.

Вступ. Ками доволі широко поширений тип льодовикового рельєфу в межах піднять крейдового цоколю у західній частині Волинського Полісся. Значна частина цих форм зосереджена в районі східніше та південніше міста Любомль. Тут ками широко представлені як гляціоелеваційні форми, насаджені на крейдові пагорби, зрідка приурочені до крайових частин Любомльської улоговини. Серед камів території виокремлюються крупні куполо- та платоподібні форми. Прикладом таких утворень є камова акумуляція, розташована північніше с. Машів. Вивчення її морфології та геологічної будови виявило деякі особливості, що вказує на специфічні умови формування цієї форми. Льодовикові форми, розташовані в районі Любомля як ками раніше не виокремлювали, об’єднуючи їх з іншими утвореннями льодовикового походження у збірну назву “рівнини водно-льодовикової акумуляції” (Судовцев, Матеюк, Крещук та ін., 1990). Попередньо автором охарактеризовано геологічну будову каму північно-східніше міста в районі села Борки, а також зроблено попередні висновки стосовно умов формування камів району (Ренда, 2013). Методика досліджень. Під час досліджень головним методом був літофаціальний аналіз геологічної будови, який належить до групи методик розчленування та зіставлення літологічно монотонних та палеонтологічно німих осадових континентальних товщ. В основу зазначеного методу покладено принцип виокремлення окремих літологічних одиниць (прошаків, шарів, серій), які відрізняються між собою характером шаруватості та, відповідно, генезису. Їх називають літофаціями та кодують літерами англійського алфавіту відповідно до їхніх гранулометричних, текстурних та структурних особливостей. Ми використали версію коду, застосовану в працях Т. Зелінського (T. Zieliński) (Zieliński,1992; Zieliński, 1993; Zieliński, 1995; Zielinski, Van Loon, 2003; Zieliński, 2012; Pisarska-Jamrožy, Zieliński, 2013). Також використовували морфологічний та морфометричний методи. Результати. Геолого-геоморфологічна ситуація. Представлений розріз водно-льодовикових відкладів знаходиться північніше с. Машів (розріз Машів–2) і розкриває будову периферійної південно-західної частини розлогої та значної за А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 44

розмірами камової форми, насадженої на цоколь із порід верхньої крейди. У верхній частині цих порід виявлено значну кількість піщаного матеріалу, а також жорстви кременів, крупної гальки і валунів північних порід розміром до 0,3 м. Породи ложа виходять на поверхню в багатьох пунктах, формуючи денудаційний рівень у межах висот 195–200 м. Перевищення каму над останньою становить 7–10 м. Відносні висоти пасма над навколишніми заболоченими низинами – до 25 м. Абсолютна висота форми сягає 209,0 м (рис. 1).

Рис. 1. Територія дослідження: А – розташування досліджуваної ділянки; В – геоморфологічна схема: 1 – днища річкових долин і заболочені днища улоговин; 2 – ками; 3 – моренна рівнина; 4 – озерно-льодовикова рівнина; 5 – денудаційні поверхні на виходах корінних порід; 6 – еолові форми; 7 – положення розрізів камів (А – Борки; В – Машів–1; C – Машів–2); С – морфологія репрезентованої форми і локалізація розрізу Машів–2 Fig. 1. Study area: А – location of the study area; B – geomorphological scheme: 1 – river valleys and swamps; 2 – кames; 3 – morein plain; 4 – glaciolacustrine plain; 5 – denudation surfaces at the exits of the bedrock; 6 – aeolian forms; 7 – section of А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 45

kame (А – Borky; В – Mashiv–1; C – Mashiv–2); C – sending morphology shape and location of section Mashiv–2 У стінках кар’єру, котрим розкрито крайню південно-західну частину пасма, чітко вирізняються два літофаціальні комплекси озерно-льодовикового (L) і флювіогляціального (F) походження. Характеристика відкладів. Озерно-льодовиковий комплекс L формує основу каму і виявлений у розчистці, найбільш наближеній до центральної частини форми. Представлений суглинками та супісками, неясно горизонтально шаруватими, у нижній частині розбитими різноспрямованими сколами із амплітудами зміщення до 4–5 см. Вище по розрізу ці відклади переходять у пачку потужністю до 1 м, складену тонким перешаруванням (потужність прошарків до 1–1,5 см) глинистих осадів та пісків дрібнозернистих, глинистих. Верхній контакт порід комплексу чіткий, нерівний. Видима потужність відкладів комплексу L – до 1,7 м (рис. 2).

Рис. 2. Розріз відкладів каму (розріз Машів–2): Fh – горизонтально шаруваті суглинисті відклади; FSh – горизонтально шаруваті супіски; SFh – горизонтально шаруваті дрібнозернисті глинисті піски; Sr – піски глинисті із шаруватістю брижів течії; Src – піски глинисті знаків брижів течії типу climbing ripple cross- lamination; Sh – горизонтально шаруваті дрібнозернисті піски; Sp – різнозернисті піски з косим плоскопаралельним типом шаруватості; St – середньозернисті піски з косою мульдоподібною шаруватістю; 1 – ерозійний контакт; 2 – діаграма розподілу ухилу прошарків (n – кількість замірів); 3 – символ асоціації літофацій; 4 – символ літофаціального комплексу Fig. 2. Log of the deposits of the кame (section Mashiv–2): Fh – silt with horizontal stratification; FSh – sandy silt with horizontal stratification; SFh – silty sand with horizontal stratification; Sr – silty sandy with ripple cross-lamination stratification; Src – silty sandy with climbing ripple cross-lamination; Sh – with horizontal stratification; Sp – with planar cross-stratification; St – sand with trough А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 46 cross-stratification; 1 – erosional surface; 2 – textural elements orientation diagram (n – number of measurements); 3 – symbol of lithofacies associacion; 4 – symbol of lithofacies complex Водно-льодовиковий комплекс F, відкладами котрого складено верхню частину досліджуваного розрізу, виразно розділяється на дві пачки відкладів. Для нижньої характерна присутність пісків дрібно-середньозернистих, слабоглинистих, достатньо добре сортованих, горизонтально шаруватих, із потужністю серій до 0,3–0,4 м. Окрім цього, присутні серії пісків аналогічного механічного складу із субгоризонтальною шаруватістю та глинистих дрібнозернистих пісків із косою шаруватістю брижів течії. Також задокументовані окремі серії пісків дрібно-середньозернистих із косим плоскопаралельним (табулярним) типом шаруватості. Другорядну роль у комплексі відіграють серії горизонтально шаруватих тонкозернистих глинистих пісків та супісків. Спорадично трапляються серії дрібнозернистих пісків із косою шаруватістю брижів течії, тонкі, до 5 см, серії глинистих пісків із шаруватістю типу симетричних хвилеприбійних знаків, а також хвилястою шаруватістю. Співвідношення між переліченими вище літофаціями носять чітко виражений характер ритмів (рис. 3).

Рис. 3. Шаруватість нижньої частини комплексу F. Асоціація літофацій Sh,Sl,Sr (SFh,Fh) Fig. 3. Layering of the lower part of complex F. Lithofacies associacion Sh,Sl,Sr (SFh,Fh) Для верхньої пачки характерне переважання горизонтально шаруватих добре промитих дрібно-середньозернистих, а також серій пісків аналогічного механічного складу із косою плоскопаралельною шаруватістю. Другорядними є серії середньо-крупнозернистих пісків, у базальних частинах інколи із зернами дрібного гравію, з косим мульдоподібним укладом прошарків. Спорадично присутні лінзоподібні серії з косою шаруватістю брижів течії. Потужність серій – 20–45 см. А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 47

Деформаційні текстури. Представлені розривними порушеннями типу скидів із амплітудами зміщення до 2,5 см. Порушення простежуються на значну потужність, принаймні до 2,5 м; площини скидів мають південно–південно- східну орієнтацію. Інтерпретація палеосередовища. Осади комплексу L є прикладом циклічної водної седиментації у мілких, майже стоячих водах із переважанням акумуляції дрібнозернистого матеріалу (SFh), котра іноді переривалась короткотривалими періодами накопичення піщаних осадів внаслідок впливу низькоенергетичних потоків із переважанням перекочування зерен як типом транспорту. Потоки були направлені уздовж підводної поверхні периферійної частини субаквального конусу виносу (Sh). Літологічні особливості згадуваних осадів, а також умови їхнього залягання дають змогу інтерпретувати умови їхнього накопичення як зону переходу між крайньою маргінальною частиною пологого конусу виносу талих льодовикових вод і мілким ефемерним озерним басейном (Pisarska- Jamrožy, Zieliński, 2013; Terpiłowski S., 2008). Напрям ухилу прошарків вказує на наростання конуса у східному напрямі. Відклади літофаціальної асоціації Sh, Sl, Sr (SFh, Fh) нижньої частини комплексу F накопичувались в умовах малої енергетики припливів талих вод, для яких було характерним коливання витрат потоку (можливо, добові абляційні цикли) в межах дистальної частини конуса виносу. З цими ритмами пов'язане формування мілких безруслових потоків із піщаним дном (умови формування асоціації літофацій Sh, Sr), а також мілководних застійних басейнів седиментації, водам яких притаманна значна концентрація завислого матеріалу (SFh, Fh, рідше FSr, FSrc). Загалом у розрізі можна виокремити наступні типи циклотем: Sh→SFh, Sl→Sh→SFh, Sr→Sh→FSh(Fh), Sl→Sr→Sh→FSrc→Fh. Зазначимо, що у такий спосіб побудовані ритмові одиниці є найхарактернішими для незначних за розмірами, мілких флювіальних систем із піщаним характером дна русел, зокрема, в межах дистальних частин зандрів (Brodzikowski, Van Loon, 1991; Jaksa, 2000; Maizels, 1993; Zieliński, 1992). Умови накопичення відкладів верхньої частини комплексу характеризуються вже власне русловими фаціями. Присутність пачок осадів із косою плоскопаралельною шаруватістю, а також їхнє співіснування з серіями пісків, укладених горизонтально, засвідчують седиментацію в мілкому блукаючому флювіальному руслі. У глибших його частинах утворювались поперечні донні форми із дистальним приростом (Sp). Водночас у межах відмілин формувалось верхнє плоске дно (Sh). Записом функціонування глибших русел є літофація St, формування якої пов'язують з присутністю незначних за розмірами донних форм типу дюн (Zieliński,1992). Загалом наведені вище текстурно-структурні особливості відкладів каму дають змогу інтерпретувати їх як осади пологого проградуючого, можливо, субаквального на ранніх етапах формування, конуса виносу талих льодовикових вод, розвинутого в прибережній частині проталинного озерного басейну, води котрого часом підтоплювали його маргінальні частини. Розривні порушення, згадані вище, належать до деформацій незв’язного типу і вказують на постседиментаційне “розсовування” накопиченого мерзлого матеріалу внаслідок відступу льодових стін проталини (Левков, 1980; Ренда, 2011). А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 48

Наведена геологічна будова форми характеризує її як гляціоелеваційний кам змішаного походження з простим укладом комплексів відкладів флювіо- та лімногляціального походження. Обговорення. Зважаючи на значну віддаленість камів району Любомля від маргінальних зон, першорядним чинником у їхньому формуванні слід вважати вплив на фізичний стан льодових мас особливостей рельєфу ложа, зокрема достатньо значні, як для Волинського Полісся, показники відносних перевищень у рельєфі льодовикового ложа. Завдяки останнім відбувалось формування зон локального стиснення, розвиток комплексу сколів-насувів в тілі льоду, якими транспортувався матеріал у тіло льодовика і на його поверхню. Зони найбільших напружень у льоді мали концентруватись уздовж проксимальних частин субширотних піднять цоколю і прилеглих до них частин схилів (зони стиснення). Свідченням цього є сліди активного гляціотектонічного впливу у вигляді значної кількості дрібних відторженців, що наприкінці 1990-х років добре простежувались у стінках верхніх частин меліоративних каналів у межах крейдових пагорбів. Окрім цього, нерівності льодовикового ложа впливали на розподіл потужностей льодів (рис. 4). Розвиток системи тріщин над підняттями ложа розпочався іще на етапі активних стаціонарних льодів через їхню нижчу потужність над гляціоелеваціями. Ками (пагорби, вали) району Любомля утворювались на стадії розпаду льодів над гляціоелеваціями за виповнювання тріщин, проталин, що свідчується малою потужністю відкладів камів. Тут акумулювались осади флювіогляціальних потоків, конусів виносу, флювіогляціальних дельт та відклади, які відкладені в паралімнічних умовах. Наразі в будові камів району не зафіксовано відкладів абляційної морени, що може вказувати на відносно незначну кількість матеріалу в льодах, що не сприяло формуванню субаеральних спливів навіть на пізніх етапах утворення камів території. Формування камів, пов’язане з процесами утворення щілин, проталин та западин в тілі льодового покриву під впливом піднять ложа, широко розповсюджене в районах Волинського Полісся з високим заляганням порід цоколю. Зокрема це стосується значних за розмірами форм, що знаходяться в околицях сіл Борки, Скиби, Люблинець, Озерне, Ситовичі, Мирин, Пісочне, Облапи, Журавлине, Хворостів (Ренда, 2017). Висновки. Головну роль у локалізації осередків акумуляції камових тіл відігравали особливості нерівностей льодовикового ложа, які впливали на фізичний стан льоду. Розміщення камів в районах високого залягання порід льодовикового ложа засвідчує, що сприятливі для формування камових акумуляцій умови за ареальної дегляціації виникали в зонах льоду, збагачених на моренний матеріал. Їхнє виникнення є наслідком формування зон стиснення льодів перед перепонами, утворення системи сколів, якими відбувалась доставка моренного матеріалу із субгляціальної позиції в супрагляціальну та насичення ним льодів у маргінальній зоні льодовикового покриву. Ці зони успадковані з фази стабільного положення краю активного льодовика.

А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 49

Рис. 4. Модель формування камів району Любомля Fig. 4. Model of formation of Luboml area А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Левков А. Э. А. Гляциотектоника / Э. А. Левков. – Минск : Наука и техника, 1980. – 278 с. Глубинное геологическое картирование масштаба 1:200 000 территории листа М- 35-VII (Ковель) и восточной части листа М-34-XII (Хелм). Отчет ГСО-3 за 1985-1990 г. г. : в 7 т. / [В. Ф. Судовцев, В. В. Матеюк, П. П. Крещук П.П. и др.]. – Ровно, 1990. – Т. 1. – 559 с. Ренда А. Деформаційні текстури в камах Волинського Полісся / А. Ренда // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – Львів, 2011. – Вип. 39. – С. 287–297. Ренда А. Умови формування гляціоелеваційного каму біля с. Борки (Волинське Полісся) / А. Ренда // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Географія. – Тернопіль, 2013. – № 1 (випуск 13). – С. 57–62. Ренда А. Д. Умови формування каму біля селища Люблинець (Волинське Полісся) / А. Д. Ренда // Фізична географія і геоморфологія : науковий збірник. – Київ, 2017. – Вип. 4 (88). – С. 22–29. Brodzikowski K. Glacigenic Sediments / K. Brodzikowski, A. Van Loon. – Amsterdam : Elsevier, 1991. – 674 р. Jaksa A. Przyklady zróźnikovania środowisk sedymentacyjnych osadów kemowych w lobie Rawki zlodowacenia warciańskegj / А. Jaksa // Osady, struktury deformacyjne і formy warciańskiej strefy glacjomarginalnej na Nizinie Podlaskiej. Warsztaty terenowe: materiały. – Lublin, 2000. – S. 28–31. Maizels J. Lithofacies variations within sandur deposits: the role of runoff regime, flow dynamics and sediment supply characteristics / J. Maizels. // Sedimentary Geology. – 1993. – Vol. 85. – P. 299–325. Pisarska-Jamrožy M. Pleistocene sandur rhythms, cycles and megacycles: Interpretation of depositional scenarios and paleoenviromental conditions / M. Pisarska-Jamrožy, Т. Zieliński. // Boreas. – 2013. – Vol. 43 (2). – P. 330–348. Тerpiłowski S. Kemy jako wskaźnik deglacjacji Niziny Podlasksej podczas zlodowacenia Warty / Тerpiłowski S. – Lublin : Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2008. – 107 s. Zieliński T. Moreny czolowe Polski północno-wschodniej – osady i warunki ich sedymentacji / Zieliński T. – Katowice, 1992. – 95 s. – (Рrace Nauk. UŚI.,1325). Zieliński T. Sandry Polski północno-wschodniej – osady i warunki ich sedymentacji / Zieliński T. – Katowice, 1993. – 96 s. – (Prace Nauk. UŚI.,1398). Zieliński T. Kod litofacjalny i litogenetyczny – konstrukcija i zastosowanie / Zieliński T. // Badania osadów czwartozędowуch. Wybrane metody i interpretacja wyników. – Warszawa: AKAPIT – DTP, 1995 – S. 220–235. Zielinski T. Pleistocene sandur deposits represent braidplains, not alluvial fans / T. Zielinski, A. J. Van Loon // Boreas. –2003. – Vol. 32 (4). – P. 590–611. Zieliński T. Jakie cechy litologiczne osadow warto kodować, a jakie nie? / T. Zieliński, M. Pisarska-Jamrožy // Przegląd Geologiczny. – 2012. – Vol. 60, nr. 7. – S. 387– 397. REFERENCES Levkov E. A. (1980). Glyatsiotektonika. [Glaciotectonic]. Minsk: Nauka i tehnika. (In Russian). А. Ренда Умови формування каму поблизу с. Машів… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 42–51 51

Sudovtsev V. F., Mateyuk V. V., Kreschuk P. P., et al. (1990). Glubinnoe geologicheskoe kartirovanie masshtaba 1:200 000 territorii lista M-35-VII (Kovel) i vostochnoy chasti lista M-34-XII (Helm). [Deep geological mapping at a scale of 1: 200 000 of the territory of sheet M-35-VII (Kovel) and the eastern part of sheet M- 34-XII (Helm)]. Otchet GSO-3 za 1985-1990 g.g. (Vols. 1–7). Vol. 1 // Fondy Volynskoi GRE. Rovno. 559 s. (In Russian). Renda A. (2011). Deformatsiini tekstury v kamakh Volynskoho Polissia. [Deformation textures in kames of the Volyn Polissia]. Visnyk of the Lviv University. Seria Geografichna, 39, 287–297. (In Ukrainian). Renda A. (2013). Umovy formuvannia hliatsioelevatsiinoho kamu bilia s. Borky (Volynske Polissia). [Conditions of formation of the kame near Borky village (Volhynian Polissia)]. The Scientific Issues of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Series: Geography, 1(13), 57–62. (in Ukrainian) Renda A.D. (2017). Umovy formuvannia kamu bilia selyshcha Liublynets (Volynske Polissia) [Conditions of kame formation near Liublynets (Volyn Polissya)]. Physical Geography and Geomorphology: scientific collection, 4 (88), 22–29. (In Ukrainian) Brodzikowski K., Van Loon A. J. (1991) Glacigenic Sediments. Amsterdam, Elsevier. ISBN: 9780444883070 Jaksa A. (2000). Przyklady zróźnikovania środowisk sedymentacyjnych osadów kemowych w lobie Rawki zlodowacenia warciańskegо. Osady, struktury deformacyjne і formy warciańskiej strefy glacjomarginalnej na Nizinie Podlaskiej. Warsztaty terenowe: materiały. Lublin. p. 28–31. (In Polish). Maizels J. (1993). Lithofacies variations within sandur deposits: the role of runoff regime, flow dynamics and sediment supply characteristics. Sedimentary Geology, Vol. 85, 299–325. Pisarska-Jamrožy M., Zieliński T. (2013). Pleistocene sandur rhythms, cycles and megacycles: Interpretation of depositional scenarios and paleoenviromental conditions. Boreas, vol. 43 (2). 330–348. DOI: 10.1111/bor. 12041. Terpiłowski S. (2008). Kemy jako wskaźnik deglacjacji Niziny Podlasksej podczas zlodowacenia Warty. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie- Sklodowskiej. ISBN: 978-83-227-2788-1. (In Polish). Zieliński T. (1992). Moreny czolowe Polski północno-wschodniej – osady i warunki ich sedymentacji. Рrace Nauk. UŚI.,1325. Katowice. ISBN:8322604920. (In Polish). Zieliński T. (1993). Sandry Polski północno-wschodniej – osady i warunki ich sedymentacji. Prace Nauk. UŚI.,1398. Katowice. ISBN: 83-226-0532-3. (In Polish). Zieliński T. (1995). Kod litofacjalny i litogenetyczny – konstrukcija i zastosowanie. Badania osadów czwartozędowуch. Wybrane metody i interpretacja wyników. Warszawa: AKAPIT – DTP, p. 220–235. (In Polish). Zielinski T., Van Loon A. J. (2003). Pleistocene sandur deposits represent braidplains, not alluvial fans. Boreas, 32 (4), 590–611. DOI: 10.1111/j.1502- 3885.2003.tb01238.x Zieliński T. (2012). Jakie cechy litologiczne osadow warto kodować, a jakie nie? Przegląd Geologiczny, 60 (7), 387–397. (In Polish).

Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 52

УДК 551.4+911.2+911.5; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3063 МОРФОТИПИ РЕЛЬЄФУ РОЗТОЧЧЯ Галина Савка, Володимир Шушняк Львівський національний університет імені Івана Франка, [email protected], [email protected]

Анотація. Проблеми класифікації морфотипів рельєфу досі не вирішені, оскільки не розроблені чіткі критерії їхнього виділення. У статті для класифікації рельєфу запропоновано використовувати семантико- орієнтований морфометричний аналіз рельєфу. Алгоритм його виконання такий: 1) обґрунтована класифікація таксономічних одиниць рельєфу; 2) визначення їхньої семантичної назви; 3) оцінка та селекція морфометричних дескрипторів ідентифікованих морфотипів. В основу дослідження покладено результати польових ландшафтних спостережень в українській частині Розточчя, які супроводжувались інструментальними морфометричними вимірами і панорамною фотофіксацією ландшафтів. Під час морфометричного аналізу Розточчя використано цифрову модель рельєфу (ЦМР) SRTM 30 версії 2.1 з розміром пікселя (60х60 м), на українську його частину авторами побудовано ЦМР на основі синтезованих горизонталей топографічних карт масштабів 1:10 000 і 1:25 000; закладення горизонталей 1 м і 5 м, розмір пікселя (15х15 м). Засобами програмного пакета ArcGis 10.0 створено моделі: ухилу рельєфу, горизонтального розчленування, вертикального розчленування (відносних висот), експозиції схилів, висотних рівнів, тальвегів, вододільних ліній, Landform Classificaton, Slope Position Classificaton, Topographic Position Index. Аналіз цих моделей дав змогу відібрати ідентифікаційні дескриптори для виокремлення одиниць мезорельєфу, а саме: площу (згідно з Р. Дікау ((Dikau, 1990)), відносні висоти, середній ухил рельєфу, компактність. Встановлено, що градація мезорельєфу підкатегорії “В” на Розточчі за площею дещо відрізняється від “стандарту” Р. Дікау і займає діапазон 105–108 м2. Це засвідчує, що морфометричні дескриптори морфологічної класифікації одиниць рельєфу потрібно визначати відповідно до особливостей регіону окремо для рівнин, височин і гір. Семантичний аналіз дав змогу назвати виокремлені одиниці мезорельєфу. Проаналізовано основні назви одиниць рельєфу, які використовують у польській та українській літературі, знайдено їхні англомовні аналоги. Створено карту мезорельєфу Українського Розточчя. Виокремлено такі одиниці мезорельєфу: горбогір’я, горбовини високі, горбовини низькі, пагорб, гряда, уступ, подол, рівнина вища, рівнина нижча, котловина, долина. Майже 70% регіону займають горбогір’я та горбовини. Ключові слова: морфотип рельєфу; мезорельєф; Розточчя; семантика.

ROZTOCHIA LANDFORM MORPHOTYPES Halyna Savka, Volodymyr Shushniak Ivan Franko National University of L’viv

Abstract. The issues of relief morphotype classification have not been solved yet, as there are no clear criteria for their selection. ______© Савка Галина, Шушняк Володимир, 2019.

Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 53

The article proposes to use semantic-oriented morphometric relief analysis for relief classifying. The algorithm of its implementation is as follows: 1) reasonable classificating taxonomic relief units; 2) defining their semantic names; 3) evaluating and selecting the morphometric descriptors of identified morphotypes. The study is based on the results of field landscape observations in the Ukrainian part of The Roztochia, which were accompanied by instrumental morphometric measurements and landscapes panoramic photographing. For morphometric analysis of The Roztochia, the digital relief model (DEM) of SRTM 30 version 2.1 with pixel size (60x60 m) has been used, for its Ukrainian part the authors have built DEM on the basis of synthesized horizontals of topographic maps of scale 1:10000 and 1: 25000, laying of horizontals 1 m and 5 m, pixel size (15x15 m). By means of ArcGis 10.0 software package, the following models have been created: slope gradient, horizontal dismemberment, vertical dismemberment (relative elevation), aspect, elevation levels, thalwegs, watersheds, Landform Classificaton, Slope Position Classificaton, Topographic Position Index. The analysis of these models made it possible to select identification descriptors for selecting meso-relief units, i.e. area (according to R. Dikau (1990)), relative elevation, mean slope, compactness. It has been established that the meso-relief gradation of subcategory “B” in The Roztochia differs slightly in area from the “standard” one after R. Dicau and is in range of 105–108 m2. This proves that the morphometric descriptors of the morphological classification of the relief units need to be determined according to the features of the region separately for plains, heighlands and mountains. The semantic analysis made it possible to give names to the selected units of meso-relief. The main names of relief units, used in Polish and Ukrainian literature have been analyzed, and their English-speaking counterparts have been found. The map of The Ukrainian Roztochia meso-relief has been created. The following meso- relief units are distinguished: high-gradient hill, medium-gradient hill, lawe gradient hill, knoll, ridge, escarpment, longitudinal depression, upper plain, lower plain, basin, valley. Nearly 70% of the region is occupied with hill. Keywords: landform morphotype; mesorelief; Roztochia; semantics.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Типізація рельєфу за морфологічними і морфометричними ознаками є основою геоморфологічного картування і важливою складовою інших досліджень фізико-географічного циклу, зокрема ландшафтознавчих і ґрунтознавчих. За останні десятиріччя це питання набуло нового змісту у зв’язку зі впровадженням технологій дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) та географічних інформаційних систем (ГІС), які дають змогу швидко отримувати та аналізувати морфометричні параметри рельєфу. Однак залишаються не вирішеними проблеми класифікації морфотипів рельєфу, яка б відповідала таким вимогам, як визначення критеріїв виокремлення усіх таксономічних одиниць і представлення їхніх основних типів та повнота й упорядкування морфотипів за чіткими класифікаційними ознаками (Гнатюк, Зінько, 2012). Зазначена проблема доволі актуальна для транскордонного регіону Розточчя, де створено міжнародний біосферний резерват. На його територію і з українського, і з польського боку складено низку геоморфологічних та ландшафтних різномасштабних карт. Однак семантична та дефінітивна неузгодженість у типології рельєфу, відсутність чітких морфометричних дескрипторів спричинили значні розбіжності під час картування. Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 54

Отож метою нашого дослідження є обґрунтування адаптованої для регіону Розточчя класифікаційної схеми морфотипів рельєфу, проведення семантичного аналізу та визначення чітких ідентифікаційних критеріїв виокремлення морфотипів. Відповідно до мети поставлено завдання: 1) аналіз вітчизняного та світового досвіду класифікацій морфотипів рельєфу; 2) опрацювання географічних тезаурусів для дефінітивного означення морфотипів; 3) створення цифрових моделей рельєфу та проведення на їхній основі морфометричного аналізу для вибору дескрипторів виокремлення одиниць мезорельєфу. Аналіз останніх документів і публікацій, в яких започатковано розв’язання цієї проблеми. У вітчизняній геоморфології питання необхідності удосконалення морфологічної типології рельєфу підняте у публікації львівських геоморфологів Р. Гнатюком і Ю. Зіньком (2012). Зокрема, на території Західної України вони вирізняють такі таксономічні одиниці, як-от: група типів морфологічних комплексів, типи морфологічних комплексів, підтипи морфологічних комплексів. Картування морфологічних комплексів запропоновано проводити у дрібному масштабі, а в середньому – домінуючі типи та їхні підтипи. Розточчя Опілля зачислено до типу горбистих рівнин та значно розчленованих плато, платоподібних рівнин. Домінуючими морфологічними комплексами за морфологічними ознаками названо грядовий, горбистий, пасмово-горбистий, грядово-долинний, долинний та останцевий. За морфометричними показниками (коливання висот, глибина розчленування) виокремлено підтипи: слабо- і пологохвилясті; слабо-, середньо- і сильногорбисті; слабо- середньо- і сильнорозчленовані; горбогірно-горбисті. В основу цієї класифікації покладено традиційні схеми типології рельєфу за генетичними ознаками (Универсальная легенда, 1975), яку складно підтвердити морфометрично. Під час використання морфометричного підходу ефективнішою є систематика рельєфу, побудована на ієрархічно-масштабному принципі. Класифікація рельєфу за розмірами (мегарельєф, макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф) є універсальною, визнаною і у вітчизняній геоморфології (Стецюк, 2005), і за кордоном (Симонов, 2005; Рычагов, 2006; Dikau,1989; MacMillan, 2009). Зокрема, її покладено в основу виокремлення морфологічних ландшафтних одиниць А. В. Мельником у Волино-Подільському регіоні (2013, 2014). У таблиці подано критерії визначення цим автором типологічних ландшафтних одиниць в умовах Волино-Поділля. Схожий підхід застосовано під час складання низки ландшафтних карт на територію Українського Розточчя: на рівні індивідуальних ландшафтів та ландшафтних місцевостей у масштабі 1:200 000 (Муха, Федірко, Брусак, 1993; Муха, Яворський, 2015); на рівні складних урочищ у масштабах 1:100 000 (Муха, 2001) і 1:50 000 (Яворський, 2010). На рівні урочищ складено карти Яворівського національного природного парку масштабу 1:50 000 (Брусак, 2000) та природного заповідника “Розточчя” масштабу 1:10 000 (Брусак, Міллер, Федірко, 1995). Однак відсутність єдиного трактування поняття “мезорельєф” спричинило розбіжності під час картування ландшафтних одиниць. Наприклад, К. Геренчук виокремив п’ять ландшафтних місцевостей (1972), Б. Муха, О. Федірко, В. Брусак (1993) – одинадцять, Б. Муха (2003) – десять, Б. Яворський (2010) – вісім, Б. Муха, Б. Яворський (2015) – одинадцять ландшафтних місцевостей. Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 55

Таблиця 1. Ідентифікаційні критерії визначення типологічних ландшафтних одиниць Волино-Поділля (за Мельником, 2013, 2014) Table 1. Identification Criteria For Defining the Typological and Relief Units of Volhynian-Podolian Upland

Ідентифікаційні Типологічна Приклади критерії одиниця Різної генези, літологічного складу та ступеня Сукупність розчленування горбогір’я, горбисто-пасмові генетично рівнини, горбисті рівнини, полого-хвилясті Місцевість пов’язаних рівнини, рівнини з останцями, останцеві горби, мезоформ рельєфу прохідні долини, слабохвилясті низовини, низькі рівні тераси, рівні заболочені заплави Велика складна Хвилясті вододільні поверхні; розчленовані Складне мезоформа схили; поверхні терас; великі балки з ярами на урочище рельєфу схилах Невелика проста Горб, яр, невелика балка, поверхня тераси чи мезоформа Просте урочище схилу, випукла поверхня рельєфу Елемент великої мезоформи Схили різної експозиції, днища балок Підурочище рельєфу

Необхідність надати ландшафтним одиницям географічної розмірності зазначає І. Круглов. Він розглядає ландшафт (геосистему) як геопросторову модель взаємозв’язків системоформуючого компонента ландшафту з іншими ландшафтними властивостями (компонентами) (Круглов, 2005). Зокрема, на ландшафтній карті м. Львова (Львів: компл. атлас ..., 2011) виокремлено природні геоекосистеми, у яких в одному випадку системоформуючим компонентом є рельєф (морфогенний тип геоекосистеми), а в іншому – ґрунтотворні породи (літогенний тип геоекосистеми). В одній з публікацій І. Круглов (2016) запропонував виокремити визначені ним одиниці геоекосистем згідно з займаною ними площею (табл. 2). Автор зазначив, що в основу його схеми закладено принципи ієрархічної класифікації рельєфу, запропонованої Р. Дікау, проте є деякі відмінності у їхніх класифікаціях. У нашому дослідженні ми також спираємося на методологічні підходи Р. Дікау. Перелічені вище класифікації морфотипів рельєфу ми називаємо ієрархічно- масштабними. У регіоні проведено низку морфологічних і морфометричних досліджень на основі мультимасштабних класифікацій рельєфу. Зокрема, роботи П. Горішного (Горішний, 2004, 2013, 2017) ґрунтуються на системно-морфологічній класифікації рельєфу О. М. Ласточкіна, за якою земну поверхню поділяємо на елементарні, однорідні за геометрією поверхні (грані), лінії, що їх розділяють, і лінії додатних та від’ємних перегинів схилів, а також верхніх і нижніх точок сходження граней рельєфу. Використаний цим автором підхід має хороший потенціал в автоматизації морфометрії, що підтверджує публікація інших послідовників вчення О. М. Ласточкіна (Лопатин, Жыров, 2017).

Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 56

Таблиця 2. Фрагмент схеми класифікації геоекосистем (за Кругловим, 2016) Table 2. Extract from Geoecosystems Classification Scheme (after Kruhlov 2016)

Геоморфологічні Топографічні одиниці 2 Екологічні одиниці одиниці Порядок площі (м )

Елемент форми Морфоскульптура 3 6 10 –10 Екотоп мезорельєфу ІІІ порядку

Морфоскульптура Форма мезорельєфу 104–107 Мікро-екохора ІІ порядку

Асоціація форм Морфоскульптура 5 8 10 –10 Макро-екохора мезорельєфу І порядку

Питанням автоматизованої класифікації рельєфу присвячена низка публікацій О. С. Мкртчяна (2006, 2007, 2008). Автор пропонує як основну класифікаційну одиницю виокремити морфотопи – територіальні одиниці з відносно однорідними значеннями екологічних чинників – перерозподіл сонячної радіації, вологи та потоків речовини на земній поверхні. Ці чинники виражені через розрахункові індекси, отримані шляхом опрацювання ЦМР. Оскільки зазначена модель створена для невеликого фрагмента Львова, неможливо оцінити її ефективність у регіональному масштабі. Значного прогресу у морфологічно-морфометричних дослідженнях Розточчя на основі аналізу ЦМР досягнуто польськими географами. За останнє десятиліття вони перейшли від аналізу окремих параметрів форм рельєфу, насамперед для цілей морфотектоніки (Brzezińska-Wójcik, 2010), до створення механізмів коплексної типізації рельєфу на основі автоматизованого опрацювання ЦМР (Jasiewicz, 2013; Gawrysiak, 2018). Методологія і методика дослідження. Ми розглядаємо “морфотипи” як одиниці рельєфу, визначені за синтезованими морфологічними та морфометричними класифікаційними ознаками. Морфотипи відрізняються від генотипів рельєфу. Морфологічні ознаки спираються на описи рельєфу, а морфометричні – на кількісні характеристики його параметрів. Відповідно, основним методологічним підходом у наших дослідженнях є семантико- орієнтований морфометричний аналіз рельєфу (поняття “семантико- орієнтований” запозичено у Деніз Герцек (2010)). На думку геоморфологів Гейдельберзького університету (Dehn, Gartner, Dikau (2001)), алгоритм орієнтованого на семантику морфометричного аналізу має такий вигляд, як на рисунку 1. Першим кроком є обґрунтована класифікація таксономічних одиниць рельєфу (на основі морфологічної класифікації рельєфу Річарда Дікау, 1990 (рис. 2)), а також визначення їхньої семантичної назви. Зазначимо, що жодна семантична інтерпретація візуалізованих ЦМР сьогодні не може замінити отриманого безпосередньо в полі бачення фахівців.

Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 57

Рис. 1. Алгоритм семантико-орієнтованого морфометричного аналізу (за Dehn, Gartner, Dikau, 2001) Fig. 1. Algorithm of Semantically Oriented Morphometric Analysis (after Dehn, Gartner, Dikau, 2001)

а б

Рис. 2. Морфологічна класифікація рельєфу (а) і параметри морфологічних одиниць (за Дікау, 1990) (б) Fig. 2. Morphologic Relief Classification (а) And Parameters of Morphological Units (after Dicau, 1990) (б)

Отож, в основу дослідження покладено результати наших польових ландшафтних спостережень в українській частині Розточчя, які супроводжувались інструментальними морфометричними вимірами і панорамною фотофіксацією ландшафтів. В українській геоморфології не приділено належної уваги семантиці рельєфу. Сучасні геоморфологи не використовують термінологічний арсенал україномовних географічних тезаурусів, створених корифеями української Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 58

геоморфології Степаном Рудницьким (1908) і Павлом Тутковським (1923). З метою відшукання термінологічних синонімів і їхнього синтаксичного виразу корисною для наших досліджень стала дисертаційна робота в галузі філологічних наук С. Личук (2015). Для пошуку англійських і німецьких семантичних означень типів рельєфу нами використано термінологічні словники під редакцією Д. М. Тімофєєва (1977), І. С. Щукіна (1980), Л. Дадлі Стампа (1961). Для зіставлення відповідних польських семантичних аналогів опрацьовано регіональні праці С. Павловського (Pawłowski, 1916), Я. Диліка (Dylik, 1948), А. Яна, (Jahn, 1956), Я. Бурачинського (Buraczyński, 1997) та ін. Другим кроком семантико-орієнтованого морфометричного аналізу рельєфу є оцінка і селекція морфометричних дескрипторів ідентифікованих морфотипів. Морфометричне оцінювання виконано для масштабної категорії “мезорельєф”, яку, згідно з Р. Дікау ((Dikau, 1990), поділено на дві частини “В” і “А”. Морфотипи підкатегорії “В” є основою для ідентифікації ландшафтних місцевостей (мезохор), а підкатегорії “А” – для урочищ (мезо-мікрохор). Для морфометричного аналізу усього Розточчя використано доступну в Інтернеті ЦМР SRTM 30 версії 2.1 з розміром пікселя (60х60 м), на українську його частину авторами побудовано ЦМР на основі синтезованих горизонталей топографічних карт масштабів 1:10 000 та 1:25 000; закладення горизонталей 1 м і 5 м, розмір пікселя (15х15 м). Шляхом опрацювання ЦМР засобами програмного пакета ArcGis 10.0 створено такі морфометричні карти: ухилу рельєфу, горизонтального розчленування, вертикального розчленування (відносних висот), експозиції схилів, висотних рівнів, тальвегів, вододільних ліній. За розрахунковими морфометричними показниками відібрано ідентифікаційні дескриптори виокремлених морфотипів. Для уточнення меж (делімітаційної корекції) виокремлених морфотипів проаналізовано моделі Landform Classificaton, Slope Position Classificaton, Topographic Position Index, побудовані засобами модуля Topography Tools 10.0. Результати досліджень. Семантичний аналіз. Для Розточчя як транскордонної території важливою є мовна (українсько-польська) узгодженість термінів, пов’язаних із ідентифікацією рельєфу. У польській географічній термінології використовують означення форм рельєфу, для яких не завжди можна відшукати українські аналоги. Розглянемо схему геоморфологічного районування Розточчя (Buraczyński та ін., 1997), де виокремлено додатні (wzgórza, pagóry, garby, plaskowyze, wzniesiennia) і від’ємні (padoły, doliny, rówy, obnizennia і kotliny) категорії мезорельєфу. Термін “wzgórzе”, який віддавна застосовували у польській літературі для означення комплексу (асоціації) форм рельєфу Розточчя (Łomnicki, 1898, Paw łowski S., 1916), слід перекладати як “горбогір’я”, наголошуючи цим на наявність гірськоландшафтних рис, зокрема ландшафтно-експозиційного ефекту, який проявляється завдяки значному вертикальному і горизонтальному розчленуванню рельєфу. Зазначимо, що в українській мові є багато похідних від слова “горб” для означення і окремих форм та елементів форм рельєфу (пагорок, пагорб, пагорбок, пригір, пригірок, пригора, сугорб, горбовина, горбина), і для означення властивостей ландшафтів (горбкуватий, горбистий, пагористий, пагорбкуватий) (Словник синонімів ..., 2006). За С. Рудницьким, терміни горб, холм, хом, бугор, Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 59

белебень, горбок, холмець, хомець мають німецький відповідник Hügel: відповідно, “горбовини, холмовини” – Hügelland, а “горбовистий горбований” – Hügelig. Отже, менш розчленованими, ніж горбогір’я, є комплекси форм рельєфу, які можна назвати горбовинами, аналогічно польському pagóry. За відносними висотами, згідно з Я. Диліком (Dylik, 1948), горбовини слід поділяти на високі й низькі. Для означення окремих додатних мезоформ рельєфу Розточчя слід використовувати термін пагорб – аналог польському garb. Окремі останцеві пагорби є звичним ландшафтним елементом Розточчя: крутосхилі пагорби місцеве населення називає “гараями”, а пологосхилі – “хомцями”. Видовжені пагорби ми ідентифікуємо як гряди (англ. – ridges, нім. – Wälle). Термін plaskowyz перекладається лише як “плато” – поняття, яке в українській географії зазвичай використовують переважно для означення макрорельєфу. У праці стосовно геоморфологічного районування Розточчя (Buraczyński та ін.,1997) в його українській частині виокремлено аж дев’ять плато. Однак на геоморфологічній карті Розточчя масштабу 1:50 000, співавтором якої є Я. Бурачинський (Buraczyński…, 2013), термін plaskowyz відсутній, зате вжито термін równina – рівнина. Поняття “рівнина” є мультимасштабним, його використовують для означення мегарельєфу, макро- й мезорельєфу. Зокрема, С. Рудницький (1908) наводить такі синоніми до терміна рівнина (нім. Ebene) – “ровень”, “ровінь”, “рівня” і називає різновиди рівнини: скісна рівня (Ebene schiefe), прилучена рівня (Ebene angefügte), внутрішня рівня (Ebene innere), вглублена рівня (Hohlebene), лісиста рівня (Waldebene), хвиляста рівня (Wellungsebene), високорівня (Hochebene). На нашу думку, наведені С. Рудницьким синоніми до терміна рівнина можна застосовувати також і для означення мезорельєфу підкатегорії “B” в ієрархічно масштабній класифікації морфотипів Розточчя. Термін wzniesiennia (підняття) більше підходить для означення процесу утворення, а не форм рельєфу. Проте, стосовно ідентифікації додатного мезорельєфу Розточчя заслуговує уваги поняття “werchowina”, широко вживане на польських геоморфологічних (Buraczyński, 2013) і ландшафтних картах (Chmielewski…, 2014). В українській географічній термінології воно є незвичним, оскільки асоціюється з регіональним поняттям “верховини” у Карпатах. У прямому перекладі з польської мови цей термін означає “вершинна поверхня”. Його аналогом є термін плакори, запропонований на початку минулого століття Г. М. Висоцьким (Высоцкий, 1960) та популярний у ландшафтному картуванні рівнинних територій України в 50–70-х роках минулого століття. Слово “плакор” походить від грец. pláx, (родовий відмінок plakós) – площина, рівнина (Щукин, 1980). Його легко “інтернаціоналізувати”, отож ми пропонуємо використовувати цей термін для означення мезоформ підкатегорії “А”. Для означення від’ємних мезоформ рельєфу на польській частині Розточчя часто використовують термін padoły, який українською звучить як “подόли”. Вперше на Розточчі їх виокремив А. Ян (Jahn, 1956) як долиноподібні комплекси мезорельєфу, ґенеза яких не пов’язана з розвитком сучасної гідромережі. Термін подол наведено також у словнику С. Рудницького з синонімами “роздолля”, “площина” (нім. Flachland). Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 60

“Кotliny” перекладається з польської на українську мову як “котловини”. Для Розточчя вдалим є термін “кітлова долина” (Kesseltal), який згадує С. Рудницький (1908) поряд з такими означеннями, як “котел” (Kessel), “кітловий лім” (Kesselbruch), “кітловий влім” (Kesseleinbruch), “кітлова заглиблена” (Kesselmulde). Мультимасштабним є також поняття “долина”. У словнику С. Рудницького (1908) знаходимо такі різновиди долин: ерозійна долина, вислоя (Tal erosives), тектонічна долина (Tal tektonisches), замкнена долина (Tal geschlossenes), внутрішня долина (Tal inneres), отверта долина (Tal offenes), зложена долина (Tal zusammengesetztes), лімна долина (Bruchtal) суха долина (Trockental). Менші за розміром долини названо долинками (Tal kleines), комплекси долинних форм – долинницями (Talzug), лінійні ерозійні форми – ложбинами, жолобами, дебрами, яругами (Runse). Деякі сумніви виникають стосовно уживання в назвах одиниць рельєфу термінів межиріччя і ували, які часто використовують львівські ландшафтознавці у картуванні Розточчя. Межиріччя – географічний термін, який визначає гідроорографічне розташування, а не форму чи комплекси форм рельєфу. Увалами К. І. Геренчук (1972) назвав міжрічкові підвищення з пласкими верхами та спадистими і крутими схилами на прилеглій до Розточчя Сянсько- Дністерській височині. За словником Е. М. Мурзаєва (1984) термін ували використовують у значенні додатних форм рельєфу в народній термінології північних областей Росії, на Уралі і в Сибіру, а на Балканах – для означення ярів, балок, долин та карстових лійок. У таблиці 3 подано класифікацію мезорельєфу підкатегорії “В” на територію Розточчя, а на рисунку 3 показано їхнє просторове поширення.

Таблиця 3. Класифікація мезорельєфу Розточчя Table 3. The mezorelief classification of Roztochia Одиниця Аналоги польською Аналоги англійською № з/п мезорельєфу мовою мовою 1 Горбогір’я Wzgórza High-gradient hill 2 Горбовини високі Pagóry wysokie Medium-gradient hill 3 Горбовини низькі Pagóry niskie Lawe gradient hill 4 Пагорб Garby Knoll 5 Гряда Grzędа Ridge 6 Уступ Krawedzie Escarpment 7 Подол Padoł Longitudinal depression 8 Рівнина вища Równina wyższa Upper plain 9 Рівнина нижча Równina niższa Lower plain 10 Котловина Kotlina Bowl-shaped depression 11 Долина Dolina Valley

Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 61

Рис. 3. Мезорельєф Українського Розточчя Fig. 3. Ukrainian Roztochia mesorelief Умовні позначення. Одиниці мезорельєфу підкатегорії “В”: I – горбогір’я; II – горбовини високі; III – горбовини низькі; IV – пагорб; V – гряда; VI – уступ; VII – подол; VIII – рівнина вища; IX – рівнина нижча; X – котловина; XI – долина.

Морфометричний аналіз. Морфометричні показники рельєфу, отримані шляхом опрацювання ЦМР засобами ArcGis 10.0. Ухил рельєфу визначено за допомогою модуля Spatial Analyst Tools > Surface > Slope. Виокремлено 4 класи ухилу поверхонь: 1 – 0–3° – пласкі, 2 – 3–5°– Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 62

похилі, 3 – 5–12° – спадисті, 4 – понад 12° – круті (рис. 4). На території Українського Розточчя найпоширеніші пласкі (45,9 %) та похилі поверхні (17,9 %); спадисті схили займають 28,8 %, а круті схили – 7,4 % території регіону. Висотні рівні визначено за допомогою модуля Spatial Analyst Tools > Surface > Hillshade. Шкала висот включає діапазон від 220 до 400 м зі ступенем висот 10 м. У регіоні найбільші площі займають території в діапазоні висот 280–350 м н. р. м. Субгоризонтальні (вершинні) поверхні рельєфу (ухил 0–5°) поділено на шість класів висотних рівнів, які узгоджуються з денудаційними рівнями, визначеними Р. Гнатюком (Гнатюк, 2002), а саме: 1 – 380–400, 2 – 350–370, 3 – 310–350, 4 – 270–310, 5 – 250–270, 6 – 220–250 (рис. 5). Експозицію схилів визначено за допомогою модуля Spatial Analyst Tools > Surface > Aspeсt. Класи експозиції схилів (рис. 6): 1 – без експозиції, 2 – північ (0–22,5), 3 – північний схід (22,5–67,5), 4 – схід (67,5–112,5), 5 – південно- східний (112,5–157,5), 6 – південь (157,5–202,5), 7 – південний захід (202,5– 247,5), 8 – захід (247,5–292,5), 9 – північний захід (292,5–337,5), 10 – північ (337.5–360). Відносні висоти визначали за сіткою квадратів з розміром комірки 250х250 м, створеною за допомогою модуля Date Management Tools > Feature Class > Create Fishnet. За допомогою модуля Spatial Analyst Tools > Zonal > Zonal statistics as Table та цифрової моделі рельєфу створено таблицю зі стандартним набором статистичних даних висотних показників включно з даними різниці відносних висот (Range), яку за допомогою команди Join Date приєднано до полігонів сітки квадратів. Вертикальне розчленування визначено у Field Calculator шляхом поділу різниці відносних висот (Range) на площу однієї комірки сітки квадратів. Отримано шкалу вертикального розчленування (рис. 7), яка включає чотири класи (м/км2): 1 – 0–10, 2 – 10–20, 3 – 20–30, 4 – 30–40, 5 – 40–50, 6 – 50–60, 7 – 60–70. Під час розрахунку вертикального розчленування в розрізі одиниць мезорельєфу підкатегорії “B” отримано шкалу: 0–5, 5–15, 15–25, понад 25 м/км2. Подібно до цього розраховуємо показник середнього ухилу рельєфу (mean slope) за допомогою модуля Spatial Analyst Tools > Zonal > Zonal statistics as Table, однак розраховуємо його не на сітку квадратів, а на одиниці мезорельєфу. Для уточнення меж виокремлених морфотипів рельєфу засобами модуля Topography Tools 10.0 створено моделі Topographic Position Index (TPI) і Landform Classificaton. Для регіону Розточчя визначено шкалу індексу TPI в діапазоні (рис. 8): 1 – (-31,2) – (-7,4); 2 – (-7,4) – (-1,5); 3 – (-1,5) – 2,7; 4 – 2,7–6,1; 5 – 6,1–7,8; 6 –7,8–97,8. Здійснений морфометричний аналіз мезорельєфу Розточчя засвідчує, що для ідентифікації одиниць рельєфу підкатегорії “В” основними дескрипторами є площа, відносні висоти, середній ухил, висотні рівні рельєфу (табл. 4). Основним критерієм поділу мезорельєфу на підкатегорії “В” і “А” є площа. Автор Р. Дікау (1989) запропонував такі розмірності поділу: площа (A, м2) -106–108 для мезорельєфу “В” і 104–106 для мезорельєфу “А”; протяжності (W, м) – 104–103 для “В” і 104–106 для “A”; відносні висоти (H/D, м) – 102–103 для “В” і 101–102 для “А” (див. рис. 2).

Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 63

Рис. 4. Ухил рельєфу Рис. 5. Висотні рівні Fig. 4. Slope Fig. 5. Elevation levels

Рис. 6. Експозиція схилів Рис. 7. Вертикальне розчленування Fig. 6. Aspect Fig. 7. Vertical dismemberment

Рис. 8. Індекс ТПІ Рис. 9. Ландшафтна класифікація Fig. 8. Topographic Position Index Fig. 9. Landform Classificaton Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 64

Таблиця 4. Показники основних морфометричних дескрипторів мезорельєфу підкатегорії “B” Table 4. Indicators of “B” mezorelief morphometric descriptors

Відносні Середній висоти № Одиниця Площа, Площа, ухил 2 м / Компактність з/п мезорельєфу км % 4 рельєфу, 6,25*10 2 град. м 1 Горбогір’я 120,1 11,71 25–30 0,3–0,7 9–12 2 Горбовини високі 234,1 22,82 15–25 0,2–0,8 5–9 3 Горбовини низькі 306,9 29,92 5–15 0,3–0,8 2–5 4 Пагорб 9,0 0,88 10–30 0,7–1,0 4–9 5 Гряда 33,6 3,28 10–30 0,5–0,7 4–9 6 Уступ 2,1 0,20 15–25 0,3–0,4 6–8 7 Подол 84,5 8,24 0–10 0,2–0,6 1–3 8 Рівнина вища 28,5 2,78 0–10 0,3–0,8 2–3 9 Рівнина нижча 136,8 13,34 0–10 0,2–0,5 1–3 10 Котловина 28,9 2,82 0–5 0,4–0,6 0–1 11 Долина 41,3 4,03 0–5 0,2–0,5 0–1 Всього 1025,8 100,00

Автор І. С. Круглов (2016) для елементів мезоформ називає площу 103–106 м2, форм мезорельєфу – 104–107 м2, асоціація форм мезорельєфу – 105–108 м2. Площі комплексів (асоціацій) мезоформ додатнього мезорельєфу (горбогір’я, високі горбовини, низькі горбовини, рівнини) знаходяться в межах 106–108 м2; окремих мезоформ (пагорби, гряди) – 25–107 м2; елементів (граней) мезоформ (уступи) – 85–135 м2; комплексів від’ємних мезоформ (котловини) – 175–176 м2. Отже, градація мезорельєфу підкатегорії “В” на Розточчі за площею займає діапазон 105–108 м2. Показник цього дескриптора у нашому випадку дещо відрізняється від “стандарту” Р. Дікау. Це засвідчує, що морфометричні дескриптори морфологічної класифікації одиниць рельєфу потрібно визначати відповідно до особливостей регіону окремо для рівнин, височин і гір. Критерієм для поділу окремих мезоформ рельєфу на пагорби та гряди, уступи, долини та котловини використано коефіцієнт компактності. Цей показник визначають діленням периметра круга, площа якого дорівнює площі мезоформи на довжину контура мезоформи. Цей показник замінено на запропоновану Р. Дікау величину протяжності мезорельєфу. На Розточчі коефіцієнт компактності змінюється у широкому діапазоні від 0,2 до 0,8, що засвідчує різноманітність їхньої конфігурації. Відокремлені мезоформи вкладаються у вужчі діапазони: пагорби відзначаються коефіцієнтом компактності понад 0,7, гряди – 0,5–0,7, уступи – 0,3–0,4, долини – 0,2–0,5, котловини – 0,4–0,6. Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 65

Найбільшим середнім ухилом рельєфу характеризуються горбогір’я, горбовини високі, пагорби та гряди, найменшим – котловини та долини. Висновки. Морфотипи – одиниці рельєфу, які ідентифікують за морфологічними ознаками. Їх слід відрізняти від генотипів, які визначають за генетичними ознаками. Одиниці рельєфу, які виокремлюють шляхом поєднання морфологічно-морфометричних і генетичних класифікацій, належать до категорії “морфогенотипів”. Орієнтований на семантику морфометричний аналіз рельєфу поєднує ієрархічно-масштабні та мультимасштабні принципи морфологічних і морфометричних досліджень. Його послідовність має такий покроковий ряд: обґрунтування класифікації таксономічних одиниць рельєфу – визначення їхньої семантичної назви – оцінка та селекція морфометричних дескрипторів ідентифікованих морфотипів рельєфу. Щодо Розточчя ефективне застосування морфологічно-морфометричної класифікації рельєфу Р. Дікау (1989), яка передбачає поділ мезорельєфу на підкатегорії “В” та “А”. У регіоні визначено одинадцять морфотипів підкатегорії мезорельєфу “В”. Їхня ідентифікація підтверджена такими морфометричними дескрипторами: площа, відносна висота, протяжність, середній ухил рельєфу, висотний рівень. Семантичні назви визначених одиниць узгоджено з їхніми польськими та англійськими термінологічними аналогами, що дає змогу ефективного використання міжнародного досвіду дослідження рельєфу. Таке дослідження має міждисциплінарний характер та може бути основою для подальших галузевих досліджень регіону Розточчя. Запропонований алгоритм семантико-орієнтованого морфометричного аналізу рельєфу, зокрема морфометричні дескриптори ідентифікації морфотипів рельєфу, можна застосувати й для інших височинних територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Брусак В. П. Особливостi ландшафтної структури заповiдника “Розточчя” / В. П. Брусак, Г. П. Мiллер, О. М. Федiрко // Природничі дослідження на Розточчі. / В. П. Брусак, Г. П. Мiллер, О. М. Федiрко. – Львів : УкрДЛТУ, 1995. – С. 60–70. Брусак В. П. Особливості ландшафтної структури НІШ “Яворівський” / В. П. Брусак, О. М. Федірко // Національні природні парки : проблеми становлення і розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 20-річчю Карпатського національного природного парку. – Яремче, 2000. – С. 331–334. Высоцкий Г. Об условиях лесопроизростания и лесоразведения в степях. Лесные культуры степных опытных лесничеств с 1893 по 1907 г. (глава I) / Г. Высоцкий // Избранные труды / Г. Высоцкий. – Москва : Сельхозгиз, 1960. – С. 107–121. Геренчук К. І. Ландшафти і природні райони / К. І. Геренчук // Природа Львівської області. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1972. – С. 107–133. Гнатюк Р. М. Структурний рельєф Південного Розточчя : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. геогр. наук : 11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія / Гнатюк Роман Михайлович ; Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2002. – 18 с. Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 66

Гнатюк Р. Аналіз і природоохоронна оцінка морфологічної різноманітності рельєфу Західної України / Р. Гнатюк, Ю. Зінько // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. – 2012. – С. 219– 226. Горішний П. М. Морфологічний аналіз рельєфу північної прикрайової частини Опілля / П. М. Горішний // Вісн. Львів. ун-ту. Серія геогр. – 2004. – Вип. 30. – С. 87–91. Горішний П. Рельєфні ситуації i планувальні структури населених пунктів Розточчя / П. Горішний, М. Крет // Вісн. Львів. ун-ту. Серія геогр. – 2013. – Вип. 41. – С. 99–108. Горішний П. Морфологічний аналіз рельєфу Бережанського Опілля / П. Горішний // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія геогр. – 2017. – № 2. – С. 4–9. Ковальчук І. Автоматизована екологічна класифікація елементів рельєфу та її застосування для вивчення річково-долинних ландшафтів / І. Ковальчук, О. Мкртчян // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. – 2007. – № 361. – С. 17–25. Круглов І. Базова геоекосистема (Б-ГЕС) як інтегруючий об’єкт трансдисциплінарної геоекології / І. Круглов // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія геогр. – 2016. – № 41. – С. 168–178. Круглов І. Геоекологія як трансдисциплінарна наука про геоекосистеми / І. Круглов // Фіз. геогр. та геоморф. – 2005. – Вип. 47. – С. 100–107. Ландшафтна карта Українського Розточчя (за Б. П. Мухою, О. М. Федірком, В. П. Брусаком, 1993 з доповненнями) / Яворівський національний природний парк. До 10-річчя створення. – Львів : ЗУКЦ, 2008. – С. 166–167. Личук С. В. Семантика та структура народних географічних назв Івано- Франківщини : дис. д-ра. філ. наук : 10.02.01 / Личук С. В. – Івано- Франківськ, 2015. – 449 с. Режим доступу : https://www.twirpx.com/file/2569531/ Лопатин Д. В. Морфологическая систематика рельефа и ее значение для географии и геоэкологии / Д. В. Лопатин, А. И. Жиров // География и природные ресурсы. – 2017. – № 1. – С. 36–44. Львів: комплексний атлас / Шаблій О. І., Матковський С. О., Вісьтак О. І. та ін. – Київ : ДНВП “Картографія”, 2011. – 192 с. Мельник А. В. Ландшафтні комплекси Новомалинського краю та його околиць // Новомалин в просторі та часі / [М. М. Лаврук, А. В. Мельник, М. П. Манько та ін.]. – Харків : Чайка, 2013. – С. 60–73. Мельник А. В. Польове ландшафтне картування: система термінів і понять / А. В. Мельник. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2014. – 92 с. Мкртчян О. Принципи автоматизованого ландшафтно-екологічного картування / О. Мкртчян // Уч. зап. Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. – 2008. – Том. 21 (60), № 2. – С. 238–247. Мкртчян А. С. Автоматизированное выделение ландшафтных единиц путем классификации рельефа с применением ГИС / А. С. Мкртчян // Ландшафтное планирование: общие основания, методология, технология / А. С. Мкртчян. – Москва : географический факультет МГУ, 2006. – С. 203–208. Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 67

Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов / Э. М. Мурзаев. – Москва : Мысль, 1984. – 656 с. Муха Б. П. Ландшафтна карта Розточчя масштабу 1:100 000 / Б. П. Муха // Розточанський збір – 2000. – 2001. – С. 128–137. Муха Б. Ландшафтна карта Львівської області масштабу 1:200 000 / Б. Муха // Вісн. Львів. ун-ту. Серія геогр. – 2003. – Вип. 29. – С. 58–65. Муха Б. П. Ландшафтна структура Українського Розточчя / Б. П. Муха // Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об’єктів на Розточчі / Б. П. Муха. – Львів, 2000. – С. 156–165. Муха Б. П. Ландшафтна структура Українського Розточчя / Б. П. Муха, Б. І. Яворський // Біосферний резерват «Розточчя» / Б. П. Муха, Б. І. Яворський. – Львів : ЗУКЦ, 2015. – С. 68–78. Рудницький С. Начерк географічної термінольогії / С. Рудницький // Зб. мат.- природопис. - лікар. секції НТШ. – Львів, 1908. – Т. 12. – 151 с. Рычагов Г. И. Общая геоморфология : учебник для вузов / Г. И. Рычагов. – Москва : Наука, 2006. – 416 с. Симонов Ю. Г. Геоморфология. Методика фундаментальных исследований / Ю. Г. Симонов. – Санкт-Петербург : Питер, 2005. – 427 с. Словник синонімів української мови : у 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук. – Київ : Наук. думка, 2006. – Т. 1. : А–Н. – 1026 с. Стецюк В. В. Основи геоморфології: навч. посіб / В. В. Стецюк, І. П. Ковальчук. – Київ : Вища школа, 2005. – 495 с. Стамп Л. Дадли. Словарь общегеографических терминов: в 2-х томах / Стамп Л. Дадли. – Москва : Прогресс, 1975. – 408 с. Тимофеев Д. А. Терминология общей геоморфологии: Материалы по геоморфологической терминологии / Д. А. Тимофеев, Г. Ф. Уфимцев, Ф. С. Онухов. – Москва : Наука, 1977. – 199 с. Тутковський П. А. Словник геологічної термінології: (проєкт) / П. А. Тутковський; Всеукр. акад. наук, Ін-т наук. мови, Природн. від. – Київ : Держ. вид-во України, 1923. – 201 c. Унифицированная легенда для детальных геоморфологических карт / [Н. Башенина, И. Геллерт, Ф. Жоли и др.] // Геоморфологическое картирование в съемочных масштабах. – Москва : МГУ, 1975. – С. 18–68. Щукин И. С. Четырёхъязычный энциклопедический словарь терминов по физической географии: русско-англо-немецко-французский / сост. проф. И. С. Щукин; под ред. проф. А. И. Спиридонова. – Москва : Советская энциклопедия, 1980. – 704 с. Яворський Б. І. Розвиток ландшафтів Українського Розточчя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук : спец. 11.00.01 “фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів” / Яворський Б. І. – Львів, 2010. – 20 с. Buraczyńskі J., Hnatiuk R., Zinkо J. (1997). Reginy geomorfologiczne Roztocza // Українська геоморфологія: стан і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Львів : Меркатор. – С. 91–95. Buraczyński J. (1997). : budowa – rzeźba – krajobraz. – Lublin : Wyd. UMCS. – 189 s. Buraczyński J., Chabudziński Ł. (2013). Mapa geomorfologiczna Roztocza w skali 1: 50 000. 9 sheets. Lublin : Wydział Nauk o Ziemi i Gospodarki Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 68

Przestrzennej. Uniwersytet im. Marii Curie-Skłodowskiej. Brzezińska-Wójcik T., Gawrysiak L., Chabudziński Ł. (2010). Metody morfometryczne w badaniach geomorfologicznych regionu lubelskiego // Landform Analysis. – Vol. 12. – S. 7–22. Brzezińska-Wójcik T. Chabudziński Ł., Gawrysiak L. (2010). Neotectonic mobility of the Roztocze region, Ukrainian part, Central Europe: insights from morphometric studies // Annales Societatis Geologorum Poloniae. – № 80 (2). – P. 167–183. Dehn M., Gartner H., Dikau R. (2001). Principles of semantic modelling of landform structures. Computers and Geosciences, 27. – P. 1005–1010. Chmielewski T. J., Sowińska-Świerkosz B., Kułak A., Chmielewski Sz. (2014). Krajobrazy Roztocza: dziedzictwo natury i kultury: monografia naukowa. – Lublin : Uniwersytet Przyrodniczy. –194 s. Dikau R. (1989). The application of digital relief model to landform analysis in geomorphology // Three Dimensional Applications in Geographical Information Systems. – London : Taylor & Francis. – P. 51–77. Dikau R. (1990). Geomorphic Landform Modelling Based on Hierarchy Theory // 4th International Symposiumon Spatial Data Handling, 23th – 27th July, Zürich. – P. 230–239. Dylik J. (1948). Ukształtowanie powierzchni i podział na krainy podłódzkiego obszaru. – Łódź : Państwowe Zakłady Wydawnictw Szkolnych. – 46 s. Jasiewicz J., Stepinski. T. F. (2013). Geomorphons – a pattern recognition approach to classification and mapping of landforms // Geomorphology. – № 182. – P. 147– 156. Jahn A. (1956). Wyżyna Lubelska: rzeźba i czwartorzęd // Prace Geograficzne. – Warszawa : Państwowe Wydaw. Naukowe. – № 7. – 453 s. Gawrysiak L. (2018). Segmentacja rzeźby terenu z wykorzystaniem metod automatycznej klasyfikacji i ich relacja do mapy geomorfologicznej. UMCS. – 234 s. Gerçek D. (2010) Object-based classification of landforms based on their local geometry and geomorphometric context. Ph.D., Department of Geodetic and Geographic Information Technologies Supervisor. – 202 p. Łomnicki A. M. (1898). Atlas geologiczny Galicji. Tekst do zeszytu 10. Сz. II. – Kraków : PAU. – 167 s. MacMillan R. A., Shary P. A. (2009). Landforms and Landform Elements in Geomorphometry // Geomorphometry: Concepts, Software, Applications. Developments in Soil Science / [In Hengl T., Reuter H. I., eds.]. – Amsterdam : Elsevier. – P. 227–254. Pawłowski S. (1916). Próba morfologicznej analizy okolic Lwowa // Odbitka z Rozpraw i Wiadomości z Muzeum im. Dzieduszyckich. – Lwów : I związkowa drukarnia. – Tom II. – Zeszyt 3–4. – P. – 143–166.

REFERENCES Brusak V. P., Miller H. P., Fedirko O. M. (1995). Osoblyvosti landshaftnoi struktury zapovidnyka “Roztochchia” [Reserve “Roztoch’a” landscape structure features]. In Pryrodnychi doslidzhennia na Roztochchi. S. 60–70. (In Ukrainian). Brusak V. P. (2000) Osoblyvosti landshaftnoi struktury NISh “Yavorivskyi”. In Natsionalni pryrodni parky : problemy stanovlennia i rozvytku [NNP Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 69

“Yavorivskiy” landscape structure features]: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf., prysviachenoi 20-richchiu Karpatskoho natsionalnoho pryrodnoho parku. . S. 331–334. (In Ukrainian). Vysotskyi H. (1960). Ob uslovyiakh lesoproyzrostanyia y lesorazvedenyia v stepiakh. Lesnye kultury stepnykh opytnykh lesnychestv s 1893 po 1907 h. (hlava I) [About the conditions of forest growth and afforestation in the steppes. Forest cultures of the experimental steppe forestry from 1893 to 1907 (chapter I)]. In Yzbrannye trudy. Moskva : Selkhozghyz. S. 107–121. (In Russian). Herenchuk K. I. (1972). Landshafty i pryrodni raiony [Landscapes and natural areas]. In Pryroda Lvivskoi oblasti. Lviv : Vyd-vo Lviv. un-tu. S. 107–133. (In Ukrainian). Hnatyuk R. M. Strukturnyy relʹyef Pivdennoho Roztochchya [Structural relief of South Roztoche]: avtoref. dys. na zdob. nauk. stup. kand. heohr. nauk : 11.00.04 – heomorfolohiya i paleoheohrafiya / Hnatyuk Roman Mykhaylovych ; Lʹvivsʹkyy nats. un-t im. I. Franka. Lʹviv, 2002. 18 s. Hnatiuk R., Zinko Yu. (2012). Analiz i pryrodookhoronna otsinka morfolohichnoi riznomanitnosti reliefu Zakhidnoi Ukrainy [Analysis and conservation assessment of the terrain morphological diversity]. In Problemy heomorfolohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. S. 219– 226. (In Ukrainian). Horishnyi P. M. (2004). Morfolohichnyi analiz reliefu pivnichnoi prykraiovoi chastyny Opillia [Morphological terrain analysis of the Opillia northern edge part]. In Visnyk of the Lviv. University. Seriya Geografichna, 30. S. 87–91. (In Ukrainian). Horishnyi P., Kret M. (2013). Reliefni sytuatsii i planuvalni struktury naselenykh punktiv Roztochchia [Relief situation and planning structure of settlements of Roztocze]. In Visnyk of the Lviv. University. Seriya Geografichna, 41. S. 99–108. (In Ukrainian). Horishnyi P. (2017). Morfolohichnyi analiz reliefu Berezhanskoho Opillia [Morphological terrain analysis of the Berezhany Opillia]. In Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni V. Hnatiuka. Seriia heohrafiia, 2. S. 4–9. (In Ukrainian). Kovalchuk I., Mkrtchian A. (2007). Avtomatyzovana ekolohichna klasyfikatsiia elementiv reliefu ta yii zastosuvannia dlia vyvchennia richkovo-dolynnykh landshaftiv [Automated ecological classification of terrain elements and its application for river-valley landscapes study]. In Naukovyy visnyk Chernivetskoho un-tu, 361. S. 17–25. (In Ukrainian). Kruhlov I. (2016). Bazova heoekosystema (B-HES) yak intehruiuchyi obiekt transdystsyplinarnoi heoekolohii [Basic Geo-ecosystem (G-ECO) as an integrating object of transdisciplinary geoecology]. In Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni V. Hnatiuka. Seriia heohrafiia, 41. S. 168–178. (In Ukrainian). Kruhlov I. (2005). Heoekolohiia yak transdystsyplinarna nauka pro heoekosystemy [Geoecology as a transdisciplinary science of geo-ecosystems]. In Fiz. heohr. ta heomorf., 47. S. 100–107. (In Ukrainian). Landshaftna karta Ukrainskoho Roztochchia (za B. P. Mukhoiu, O. M. Fedirkom, V. P. Brusakom, 1993 z dopovnenniamy) [Ukrainian Roztoch’a Landscape map (by B. Mukha, O. Fedirko, V. Brusak, 1993 with additions)]. In Yavorivskyi natsionalnyi pryrodnyi park. Do 10-richchia stvorennia. Lviv : ZUKTs, 2008. Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 70

S. 166–167. (In Ukrainian). Lychuk S. V. (2015). Semantyka ta struktura narodnykh heohrafichnykh nazv Ivano- Frankivshchyny [Semantics and structure of the national geographical names of Ivano-Frankivsk region]: dys. d-ra. fil. nauk : 10.02.01 / Lychuk S. V. – Ivano- Frankivsk. – 449 s. Rezhym dostupu : https://www.twirpx.com/file/2569531/. (In Ukrainian). D. V., Zhyrov A. Y. (2017). Morfolohycheskaia systematyka relefa y ee znachenye dlia heohrafyy y heoekolohyy [Morphological terrain systematization and its importance for geography and geoecology]. In Heohrafyia y pryrodnye resursy, 1. S. 36–44. (In Russian). Lviv : kompleksnyi atlas (2011). [Lviv: complex atlas] / Shablii O. I., Matkovskyi S. O., Vistak O. I. ta in. Kyiv : DNVP “Kartohrafiia”. 192 s. (In Ukrainian). Melnyk A. V. (2013). Landshaftni kompleksy Novomalynskoho krayu ta yoho okolyts // Novomalyn u prostori i chasi: kraieznavche doslidzhennia volynskoho sela [Novomalin in expanse and time: local lore research of village in Volyn] / [M. M. Lavruk, A. V. Melnyk, M. P. Manko ta in.]; za red. M. M. Lavruk, A. V. Melnyka. Kharkiv : Chaika. S. 60–73. (In Ukrainian). Melnyk A. V. (2014). Polove landshaftne kartuvannia: systema terminiv i poniat [Field landscape mapping: a system of terms and concepts]. Lviv : LNU im. Ivana Franka. 92 s. (In Ukrainian). Mkrtchian A. (2008). Pryntsypy avtomatyzovanoho landshaftno-ekolohichnoho kartuvannia [Automated landscape ecological mapping principles]. In Uch. zap. Tavrycheskoho nats. un-ta ym. V. Y. Vernadskoho, 21 (60), 2. S. 238–247. (In Ukrainian). Mkrtchian A. S. (2006). Avtomatyzyrovannoe vydelenye landshaftnykh edynyts putem klassyfykatsyy relefa s prymenenyem HYS [Automated landscape units allocation by terrain classification using GIS]. In Landshaftnoe planyrovanye: obshchye osnovanyia, metodolohyia, tekhnolohyia. Moskva : heohrafycheskyi fakultet MHU. S. 203–208. (In Russian). Murzaev E. M. (1984). Slovar narodnykh heohrafycheskykh termynov [Dictionary of Popular Geographic Terms]. Moskva : Mysl. 656 s. (In Russian). Mukha B. P. (2001). Landshaftna karta Roztochchia masshtabu 1:100 000 [Roztoch'a landscape map on a scale of 1: 100 000]. In Roztochanskyi zbir – 2000. S. 128– 137. (In Ukrainian). Mukha B. (2003). Landshaftna karta Lvivskoi oblasti masshtabu 1:200 000 [Lviv region landscape map on a scale of 1: 200 000]. In Visnyk of the Lviv. University. Seriya Geografichna, 29. S. 58–65. (In Ukrainian). Mukha B. P. (2000). Landshaftna struktura Ukrainskoho Roztochchia [Ukrainian Roztoch'a landscape structure]. In Problemy i perspektyvy rozvytku pryrodookhoronnykh obiektiv na Roztochchi. Lviv. S. 156–165. (In Ukrainian). Mukha B. P., Yavorskyi B. I. (2015). Landshaftna struktura Ukrainskoho Roztochchia [Ukrainian Roztoch'a landscape structure]. In Biosfernyi rezervat “Roztochchia”. Lviv : ZUKTs. S. 68–78. (In Ukrainian). Rudnytskyi S. (1908). Nacherk heohrafichnoi terminolohii [Geographical terminology sketch]. In Zb. mat.-pryrodopys. - likar. sektsii NTSh, 12. Lviv. 151 s. (In Ukrainian). Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 71

Rychahov H. Y. (2006). Obshchaia heomorfolohyia: uchebnyk dlia vuzov [General geomorphology: textbook for universities]. Moskva : Nauka. 416 s. (In Russian). Symonov Yu. H. (2005). Heomorfolohyia. Metodyka fundamentalnykh yssledovanyi [Geomorphology. Basic research methodology]. Sankt-Peterburh : Pyter. 427 s. (In Russian). Slovnyk synonimiv ukrainskoi movy : u 2 t. (2006). [Dictionnaire of synonyms in ] / A. A. Buriachok, H. M. Hnatiuk, S. I. Holovashchuk. Kyiv : Nauk. dumka. T. 1. : A–N. – 1026 s. (In Ukrainian). Stetsiuk V. V., Kovalchuk I. P. (2005). Osnovy heomorfolohii: navch. Posib [General geomorphology: Educ. Textb.]. Kyiv : Vyshcha shkola. 495 s. (In Ukrainian). Stamp L. Dadly (1975). Slovar obshcheheohrafycheskykh termynov [Dictionary of geographic terms]: v 2-kh tomakh. Moskva : Prohress. 408 s. (In Russian). Tymofeev D. A., Ufymtsev H. F., Onukhov F. S. (1977). Termynolohyia obshchei heomorfolohyy [Terminology of general geomorphology]: Materyaly po heomorfolohycheskoi termynolohyy. Moskva : Nauka, 1977. 199 s. (In Russian). Tutkovskyi P. A. (1923). Slovnyk heolohychnoi terminolohii: (proiekt) [Dictionary of geological terminology]; Vseukr. akad. nauk, In-t nauk. movy, Pryrodn. vid. Kyiv : Derzh. vyd-vo Ukrainy. 201 c. (In Ukrainian). Unyfytsyrovannaia lehenda dlia detalnykh heomorfolohycheskykh kart (1975). [Unified legend for detailed geomorphological maps] / [N. Bashenyna, Y. Hellert, F. Zholy y dr.]. In Heomorfolohycheskoe kartyrovanye v sъemochnykh masshtabakh]. Moskva : MHU. S. 18–68. (In Russian). Shchukyn Y. S. (1980). Chetyrekhyiazychnyi entsyklopedycheskyi slovar termynov po fyzycheskoi heohrafyy: russko-anhlo-nemetsko-frantsuzskyi. [Four-lingual Encyclopedic Dictionary of Terms in Physical Geography: Russian-English- German-French] / Sost. prof. Y. S. Shchukyn; Pod red. prof. A. Y. Spyrydonova. Moskva : Sovetskaia entsyklopedyia. 704 s. (In Russian). Yavorskyi B. I. (2010). Rozvytok landshaftiv Ukrainskoho Roztochchia [Development of Ukrainian Roztocha landscapes] : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. heohr. nauk : spets. 11.00.01 “Fizychna heohrafiia, heofizyka i heokhimiia landshaftiv”. Lviv. 20 s. (In Ukrainian). Buraczyńskі J., Hnatiuk R., Zinkо J. (1997). Reginy geomorfologiczne Roztocza [Geomorphological regions of Roztocha]. In Ukrayinsʹka heomorfolohiya: stan i perspektyvy. Materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. Lʹviv : Merkator. С. 91–95. (In Ukrainian). Buraczyński J. (1997). Roztocze: budowa – rzeźba – krajobraz. Lublin [Roztocha: construction – sculpture – landscape]. Wyd. UMCS. 189 s. (In Polish). Buraczyński J., Chabudziński Ł. (2013). Mapa geomorfologiczna Roztocza w skali 1: 50 000. [Geomorphological map of Roztocha on a scale of 1: 50 000] 9 sheets, Lublin: Wydział Nauk o Ziemi i Gospodarki Przestrzennej. Uniwersytet im. Marii Curie-Skłodowskiej. (In Polish). Brzezińska-Wójcik T., Gawrysiak L., Chabudziński Ł. (2010). Metody morfometryczne w badaniach geomorfologicznych regionu lubelskiego [Morphometric methods in geomorphological studies of the Lublin region]. In Landform Analysis, 12. S. 7–22. (In Polish). Brzezińska-Wójcik T., Chabudziński Ł., Gawrysiak L. (2010). Neotectonic mobility of the Roztocze region, Ukrainian part, Central Europe: insights from morphometric Г. Савка, В. Шушняк Морфотипи рельєфу Розточчя ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 52–72 72

studies. In Annales Societatis Geologorum Poloniae, 80 (2). P. 167–183. Dehn M., Gartner H., Dikau R. (2001). Principles of semantic modelling of landform structures. Computers and Geosciences, 27. P. 1005–1010. Chmielewski T. J., Sowińska-Świerkosz B., Kułak A., Chmielewski Sz. (2014). Krajobrazy Roztocza: dziedzictwo natury i kultury: monografia naukowa. [Roztocha landscapes: Nature and culture heritage]. Lublin : Uniwersytet Przyrodniczy. 194 s. (In Polish). Dikau R. (1989). The application of digital relief model to landform analysis in geomorphology. In Three Dimensional Applications in Geographical Information Systems. London : Taylor & Francis. P. 51–77. Dikau R. (1990). Geomorphic Landform Modelling Based on Hierarchy Theory. In 4th International Symposiumon Spatial Data Handling, 23th – 27th July, Zürich. P. 230–239. Dylik J. (1948). Ukształtowanie powierzchni i podział na krainy podłódzkiego obszaru [The topography and division into the lands of the Podlasie region]. Łódź : Państwowe Zakłady Wydawnictw Szkolnych. 46 s. Jasiewicz J., Stepinski T. F. (2013). Geomorphons – a pattern recognition approach to classification and mapping of landforms. In Geomorphology, 182. P. 147–156. Jahn A. (1956). Wyżyna Lubelska: rzeźba i czwartorzęd [Lublin Upland. Sculpture and Quaternary]. In Prace Geograficzne, 7. Warszawa : Państwowe Wydaw. Naukowe. 453 s. Gawrysiak L. (2018). Segmentacja rzeźby terenu z wykorzystaniem metod automatycznej klasyfikacji i ich relacja do mapy geomorfologicznej [Terrain segmentation using automatic classification methods and its relation to the geomorphological map]. In UMCS. 234 s. (In Polish). Gerçek D. (2010). Object-based classification of landforms based on their local geometry and geomorphometric context. Ph.D., Department of Geodetic and Geographic Information Technologies Supervisor. 202 p. Łomnicki A. M. (1898). Atlas geologiczny Galicji [Geological atlas of Galicia]. Tekst do zeszytu 10. Сz. II. Kraków : PAU. 167 s. (In Polish). MacMillan R. A., Shary P. A. (2009). Landforms and Landform Elements in Geomorphometry. In Geomorphometry: Concepts, Software, Applications. Developments in Soil Science / [Hengl T., Reuter H. I., eds.]. Amsterdam : Elsevier. P. 227–254. Pawłowski S. (1916). Próba morfologicznej analizy okolic Lwowa [An attempt to make an morphological analysis of the Lviv area]. In Odbitka z Rozpraw i Wiadomości z Muzeum im. Dzieduszyckich, II, 3–4. Lwów : I związkowa drukarnia. P. 143–166. В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 73

УДК 551.4; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3064 ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ОБ’ЄКТИ ДНІСТРОВСЬКОГО РЛП: СТАН ОХОРОНИ І ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ Володимир Загрійчук Львівський національний університет імені Івана Франка [email protected];

Анотація. Охарактеризовано й закартовано об’єкти природно-заповідного фонду, які належать до Дністровського регіонального ландшафтного парку (РЛП). На території парку та у його околицях налічують понад шістдесять об’єктів ПЗФ різного рангу заповідання. Виявлено цінні геологічні, геоморфологічні, гідрологічні об’єкти з перспективою надання останнім природоохоронного статусу. Це велика кількість відслонень гірських порід різного віку (силур, девон, юра, крейда) та місця прояву сучасних геоморфологічних процесів, які ілюструють історію та умови формування території. Найпоширеніші на території парку флювіальні, карстові, гравітаційні та ерозійні процеси. Інтенсивні карстові процеси спричинили утворення численних печер і поверхневих форм рельєфу (лійок, вертебів, “сліпих долин”), цінних у науковому та рекреаційному значенні. З гідрологічних та гідрогеологічних пам’яток вирізняються водоспади, болота та виходи підземних вод на поверхню у вигляді джерел. Охарактеризовано та відображено на карті історико-культурні об’єкти на території парку та в його околицях. Це палеолітичні пам’ятки (найдавніші с. Буківна, Городниця), періоду Київської Русі, руїни давніх замків (Раковецький та Чекрнелицький) та фортець, панські маєтки, дерев’яні церкви (понад тридцять), костели (найдавніші с. Михальче), пам’ятки визвольних змагань (криївки) та місця визначних битв. Дністровський РЛП та прилеглі території мають значний природний та історико- культурний рекреаційний потенціал для розвитку різних форм активного туризму. Розглянуто існуючі туристичні маршрути та об’єкти рекреаційної інфраструктури парку. Розроблено пропозиції щодо покращення туристичної інфраструктури на території Дністровського РЛП: траси нових туристичних маршрутів і створення мережі туристичних пунктів у місцях їх проходження та місць відпочинку місцевих жителів, створення екоосвітнього візит-центру парку, розвиток комплексу агроосель, облаштування місць для зупинок під час сплавів Дністром, встановлення нових інформаційних стендів біля існуючих туристичних природних та історико-культурних об’єктів на території дослідження. Ключові слова: Дністровський РЛП, пам’ятки природи, природно-заповідні об’єкти, історико-культурні об’єкти, рекреаційні ресурси, туризм.

MONUMENTS OF NATURE AND HISTORICAL AND CULTURAL OBJECTS OF THE DNISTROVSKYI RLP: THE STATE OF PROTECTION AND THE PROSPECTS OF TOURIST USE Volodymyr Zahriichuk, Ivan Franko National University of Lviv Abstract. The existing nature conservation objects that are part of the Dnistrovskyi Regional Landscape Park are characterized and mapped. There are more than sixty different types of WFD objects in and around the park. All objects are tabulated. Also, geological, ______© Загрійчук Володимир, 2019. В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 74 geomorphological, hydrological objects have been identified that have scientific, recreational and educational value, which gives grounds for granting them conservation status. This is a large number of rocks of different ages (Silurian, Devonian, Jurassic, Cretaceous), which makes it possible to study the history and condition sof the territory. The location is mapped. Also on the map as places of interest are the places of manifestation of modern geomorphological processes. Fluvial, karst, gravity, erosion and other processes are most evidentin the park. The dynamics of karst processes haveled to the formation of numerous caves and cave formations, which are valuable from the scientific and recreational plan. A mong the hydrological and hydro-geological features are waterfalls, marshe sand ground water exits to the surface in the form of springs. Historical and cultural sites occurring with in and around the park are characterized and mapped. The seare objects of Paleolithic heritage (the oldestin Bukivna, Horodnytsia), Kievan Rus' period, ruins of ancient castles (Rakovetsky and Chekrnelitsky) and fotresses, lordlye states, ancient churches, of which there are more than thirty, existing and in active in the region. The most ancient are the village of Michalce), monuments of liberation competitions (hiding places) and places of great historical battles. It maps and describes the existing route sand objects of the tourist infrastructure of the Dnistrovskyi RLP. The park and surrounding areas haves ignificant natural and recreational potential. The presence of a large number of diverse natural sites make sit possible to create attractions for tourism development in the region. The presence of historical and cultural heritage en hances the use of the territory. New routes and proposals for improvement of the tourist infrastructure of the territory were developed: creation of an eco-educational visit center, placement of agroosel complexes, arrangement of places for stops during the Dniester alloys, creation of a network of tourist points at the places of passage of route sand places of rest of residents, development and in stallation of new information standsne are xisting tourist natural and historical sites in the study area. Key words: Dnistrovskyi RLR, Nature Reserve objects, historical and cultural sites, nature monuments, recreational resources, tourism. Вступ. Дністровський регіональний ландшафтний парк простягається вузькою смугою вздовж русла р. Дністер на території Тлумацького та Городенківського районів Івано-Франківської області. Площа парку, створеного у 1993 році складає 19 556 га. Парк знаходиться у межах Північнопокутської височини на стику Поділля та Передкарпаття (Національний атлас України, 2007). Тут переважає хвилястий рельєф, розчленований вузькими річковими долинами. Провідну роль у формуванні рельєфу території відіграє р. Дністер. Її долина характеризується крутими та прямовисними уступами. Територія характеризується значною динамічністю і різноманітністю геоморфологічних процесів (Геренчук, 1973; Загрійчук, 2016). Дністровський РЛП як природоохоронна установа розпочав функціонувати тільки упродовж останніх років після створення адміністрації парку. Важливими завданнями РЛП поряд зі збереженням цінних природних й історико-культурних комплексів та об’єктів є створення умов для туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності. Тому актуальною є характеристика та оцінка природних й історико-культурних ресурсів регіону розташування парку і розробка пропозицій їхнього використання у рекреаційній діяльності РЛП. Дана праця є продовженням попередньої статті (Загрійчук, 2019), у якій подано рекреаційну оцінку рельєфу території Дністровського РЛП на рівні геоморфологічних підрайонів, використовуючи методику Х. Тішкова. Оцінку В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 75

рельєфу здійснено за допомогою серії морфометричних карт, які складено на основі оцифрованих топографічних карт (масштаб 1:50 000) регіону розташуван- ня парку. Зокрема, визначено функціональне призначення різних ділянок території РЛП – прогулянкова функція властива Городенківському геоморфоло- гічному підрайону, спортивна – Бистрицько-Тлумацькому та Олешанському, а відпочинкова – Бурштинському, Дністровському та Чернелицькому підрайонам. (Загрійчук, 2019 ). Важливою складовою у рекреаційній оцінці рельєфу, окрім морфометричних показників, є його атрактивність, естетичність та різноманітність. Ці характеристики зумовлені різноманітністю природних об’єктів, сукупність яких утворює природні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси – це природні територіальні й аквальні комплекси різних рангів, їхні компоненти (кліматичні, лісові, гідрологічні тощо) й окремі властивості, у тому числі атрактивність, контрасність, ритмічність, можливість подолання перешкод, географічна специфіка, екзотичність, унікальність і типовість, розміри та форма природних об’єктів, їхнє візуально- географічне положення, пам’ятки природи тощо (Карпенко, Горішний, Зінько, 2005). Частину цінних природних об’єктів у регіоні досліджень взято під охорону у формі різних категорій природно-заповідного фонду (ПЗФ), які виступають пам’ятками природи. Окрім природних об’єктів, важливе значення для розвитку рекреації і туризму у межах РЛП має і культурне надбання – історико-культурні об’єкти різного типу, які суттєво розширюють туристичний потенціал території парку. Мета нашого дослідження – зібрати інформацію про пам’ятки природи й історико-культурні об’єкти Дністровського РЛП, схарактеризувати їх особливості та розробити пропозиції щодо перспектив їхнього туристичного використання, які може реалізувати адміністрація парку. Для реалізації мети необхідно вирішити кілька завдань: 1) зібрати дані про існуючі об’єкти природно-заповідного фонду та запропонувати цінні пам’ятки природи з метою зачислення їх до ПЗФ; 2) охарактеризувати історико-культурні об’єкти на території Дністровського РЛП; 3) проаналізувати геопросторове співвідношення природних та історико-культурних об’єктів та стан їхнього використання у туристичній діяльності РЛП; 4) розробити пропозиції щодо покращення туристичної інфраструктури Дністровського РЛП, враховуючи локалізацію унікальних природних та історико-культурних об’єктів. Новизна дослідження полягає у тому, що зібрано дані про об’єкти природно- заповідного фонду та цінні природні пам’ятки без охоронного статусу, а також історико-культурні об’єкти краю, відображено їх просторове розташування на картосхемах. У практичному аспекті – розроблено нові туристичні маршрути та окреслено місця, перспективні для розвитку різних видів рекреаційно- туристичної діяльності. Результати дослідження. Найбільшим природоохоронним об’єктом у досліджуваному регіоні є саме Дністровський регіональний ландшафтний парк. До його складу увійшли частина раніше створених природно-заповідних об’єктів, які у таблиці 1 виокремлено курсивом (Сав’юк, 1995). Багатими на об’єкти є прилеглі до парку території. В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 76

Таблиця 1. Природно-заповідний фонд Дністровського РЛП і його околиць Table 1. Nature Reserve objects of the Dnistrovskyi RLP anditsenvirons

№ Площа, Рік Назва об’єкту Категорія п/п га створення 1 2 3 4 5 Регіональний ландшафтний 1. “Дністровський” 19556 1993 парк Пам’ятка природи загальнодержавного значення 2. Урочище “Масьок” ботанічна 10,0 1975 Заказники місцевого значення 3. “Пугачівка” ботанічний 4,0 1993 4. “Меленещина” ботанічний 2,0 1993 “Обертинська 5. ботанічний 29,0 1993 долина” 6. “Підбавки” –//– 0,12 1988 7. “Могила” –//– 1,88 1988 Пам’ятки природи місцевого значення 8. “Данчиця»” комплексна 6,1 1984 9. “Петрівська липа” ботанічна 0,01 1993 10. “Каштани” –//– 0,12 1993 11. “Потіцька гора” –//– 3,0 1980 12. “Липова алея” –//– 0,2 1993 13. “Дівич-гора” –//– 2,5 1993 14. “Чертяк” ботанічна 5,0 1972 15. “Неопалима купина” –//– 0,5 1993 16. “Гора Червона” –//– 5,0 1993 “Папороть- 17. –//– 0,5 1993 листовик” Заповідні урочища 18. “Цовдри” –//– 7,8 1993 19. “Лиса Гора” –//– 8,0 1996 20. “Нижнівське” –//– 53,0 1993 21. “Хотимир” –//– 20,0 1984 22. “Долинянське” –//– 0,9 1983 23. “Хотимирське” –//– 5,5 1983 24. “Кип’ячка” –//– 6,0 1993 25. “Лисяче царство” –//– 2,2 1993 26. “Громовий міст” –//– 2,0 1993 27. “Попове болото” –//– 0,5 1993 28. “Крива” –//– 64,0 1993 29. “За Даличівкою” –//– 20,0 1993 30. “Глинище” –//– 1,7 1983 31. “Нижче Гологір” –//– 1,3 1983 32. “Висока могилка” –//– 1,8 1983 33. “Копівчанка” –//– 3,1 1983 34. “Крикливське” –//– 7,6 1983 6,8 35. “Піддовга” кластерне 1983 (разом) В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 77

Закінчення табл. 1 1 2 3 4 5 36. “Біля нафтобази” –//– 1,2 1983 37. “Грабарка” –//– 9,6 1983 38. “Грабарка” –//– 4,9 1983 39. “За дорогою” –//– 0,9 1983 40. “Бабчиха” –//– 7,8 1983 41. “Гречакова долина” –//– 7,7 1983 42. “Бабчиха” –//– 30,9 1983 43. “Коло кринички” –//– 1,6 1983 44. “Кормовий дворик” –//– 1,4 1983 45. “Шкітяк” –//– 15,7 1983 3,5 46. “Олійнички” кластерне (разом) 47. “Печірка” –//– 3,3 48. “За Тишківцями” –//– 1,1 49. “Крижовате” –//– 16,1 50. “Водички” –//– 1,9 51. “Кливчуки” –//– 2,6 52. “Під посадкою” –//– 0,6 53. “Кринички” –//– 1,3 54. “Заболотня” –//– 0,8 55. “За містком” –//– 4,2 4,0 56. “За дорогою” кластерне урочище (разом) 57. “Осоки” –//– 1,7 58. “Зброди” –//– 3,1 59. “Гостилів” –//– 22,7 60. “Сіножаті” –//– 1,8 61. “Біля Маська” –//– 4,6 62. “За горбом” –//– 0,8 Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва 63. Тлумацький парк 12.5 1993 На території Дністровського регіонального ландшафтного парку та у його околицях є багато геологічних, геоморфологічних, гідрологічних та інших об’єктів, цікавих у рекреаційному та естетичному планах, які слід взяти під диференційовану охорону. З геологічних пам’яток природи виокремлюють численні відслонення гірських порід, які ілюструють геологічну будову території вздовж каньйону річки, зокрема: численні відслонення суглинків та вапняків неогенового віку поблизу села Антонівка; відслонення верхньої юри та крейди поблизу с. Діброва; відслонення силурійських та девонських пісковиків у селі Луг; кар’єр із відслоненням суглинків та глин періоду неогену між селами Делева та Будзин. Відслонення вапняків та гіпсів на західному схилі Олешанської височини – типове поєднання порід, які складають височину. Над відслоненнями височіють пагорби, складені гіпсами. У межах Хотимирського лісгоспу знаходяться багато скельних відслонень гіпсів. В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 78

Поблизу с. Петрилів нещодавно взято під охорону пам’ятку неживої природи в урочищі “Скігла” – мальовничі скелі, типові для Подільсько-Покутського ландшафту. З геоморфологічних об’єктів цікавими у природно-пізнавальному плані є: широка заплава р. Дністер, завширшки понад 3 км, де активно проявляються флювіальні процеси; прояви карстових явищ у межах вододільних поверхонь Олешанської і Городенківської височин, Хотимир-Чортовецького зниження. Тут спостерігаються численні карстові лійки, які утворюють так звані “карстові поля”. Карстовий рельєф поширений на 2/3 території дослідження, що пояснюють наявністю у будові рельєфу території гіпсів і вапняків міоцену. Поблизу сіл Одаїв, Ісаків та Локітка знаходяться печерні комплекси, які об’єднують кілька вертикальних печер. Найбільшою серед них є печера Думка (с. Одаїв) із загальною довжиною ходів до 170 м – єдина горизонтальна з-поміж усього комплексу Одаївських печер. Найдовша у Придністерському Покутті – це печера Покутянка поблизу с. Хотимир (935 м). Окрім лійок у межах зниження від Тлумача до Городенки знаходиться багато карстових озер. Частина озерних улоговин заболочена, а окремі вже пересохли і в їхніх улоговинах формуються торфові відклади. На території парку виявлено багато оглядових точок, з яких відкриваються неймовірні краєвиди на навколишні ландшафти Олешанської височини, долини Дністра та хвилястого рельєфу Покуття загалом (рис. 1). Ці ділянки, розташовані на вершинах горбів чи підвищених вододільних поверхнях, які часто є залишками давніх терас, що засвідчують алювіальні відклади на вершинах. До оглядових та атракційних точок зачислимо місця перспективні для облаштування дельтадромів поблизу сіл Одаїв, Ісаків і Підвербці. Тут знаходяться круті уступи над долиною Дністра висотою понад 50 м, ідеальні для старту дельтапланів і водночас як місця для огляду місцевості. Окремої уваги заслуговують і меандри Дністра, які у межах території дослідження представлені сильно розвиненими звивинами. Найбільшими є меандри поблизу сіл Одаїв, Ісаків, Лука та Хмельова. Це великі вигини русла діаметром 1–1,5 км, які відкривають унікальні краєвиди на навколишні території. Серед гідрологічних об’єктів Дністровського РЛП слід виокремити унікальні водоспади Дівочі Сльози, що спадають з травертинових скель. Їх основою є кількасотлітній мох, що скам’янів і зумовив формування водоспаду. Мальовничим і цікавим також є водоспад поблизу с. Делева, який спадає зі скелі висотою понад 2 м. Поширеними у Придністер’ї є джерела, приурочені переважно до гіпсових та вапнякових порід. Це джерела “Монастирик”, “Гуркало”, “прало “Зозулька” та багато інших безіменних джерел. Мають охоронний статус об’єкти живої природи, цінні з наукового, природничого, рекреаційного та пізнавального погляду. На хуторі Думка є велетенський “Дуб Богдана Хмельницького”. У с. Кутище поблизу церкви росте двохсотп’ятнадцятилітня липа, яка посаджена на честь закінчення будівництва церкви 1803 р. Неподалік села Уніж схили вкриті степовою рослинністю, зокрема ясенцем білим. Наскельно-степову рослинність можна бачити практично на усіх гіпсових останцях та горбах.

Рис. 1. Природно-заповідний фонд і цінні природні об’єкти Дністровського РЛП Fig. 1. Nature Reserve and other valuable objects of the Dnistrovskyi RLP anditsenvirons В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 80

Історико-культурні пам’ятки регіону. Археологи й історики відкрили чимало культурних горизонтів. Межиріччя здавна були заселені і на них активно проводили господарську діяльність. Річка Дністер завжди відігравала провідну роль у веденні господарства й освоєнні території (рис.2). Територія Парку в межах сучасної Городенківщини та Тлумаччини заселена в добу середнього палеоліту, приблизно 100 тис. років тому. Стоянка того часу виявлена археологами поблизу с. Буківна Тлумацького району (найдавніша стоянка людини на Івано-Франківщині). Поселення перших землеробсько- скотарських племен доби неоліту (VI – IV тис. до н.е.) досліджені археологами в Буківні та Незвиську (Звіт, 2012). Також на території РЛП виявлено поселення кам’яного, бронзового та залізного віків (Підвербці, Нижнів, Олеша, Петрилів, Городниця, Дубки, Колінки, Репужинці, Копачинці, Корнів, Кунисівці, Лука, Білка, Незвисько, Поточище, Семенівка, Семаківці, Чернелиця). В добу бронзи (II – початок I тис. до н.е.) цю територію заселяли племена шнурової кераміки, комарівської культури та культури Ноа, свідченням чого є поселення, поховання та знаряддя праці того часу в Городниці, Передіванні, Далешові, Корневі, Незвиську, Репужинцях, Олешеві, Нижневі, Буківні (Звіт, 2012). На території Парку також виявлено пам’ятки ранньослов’янської епохи, які датують першою половиною I тис. н.е. (Городниця, Далешів, Незвисько, Поточище, Долина, Петрилів) та давньоруського періоду (IX – XIII ст..) в Городниці, Далешовому, Репужинцях, Копачинцях, Корневі, Кунисівцях, Луці, Михальчому, Незвиську, Поточищі, Чернелиці, Долині, Буківні, Делевій, Підвербівцях та Петрові (Звіт, 2012). Вздовж русла Дністра споруджувалися оборонні фортеці і замки, від яких сьогодні залишилися лише руїни. Одним із найкраще збережених є Раковецький замок. На східній околиці смт Чернелиця знаходяться руїни Чернелицького замку, заснованого князем Чарторийським 1650 року (Звіт, 2012; ). Згідно з архівними документами, укріплені панські двори XVII – XIX ст. були у Семаківцях (у XIX ст. на місці двору повстав маєток барона Ромашкана), Репужинцях (належав Чарторийським) та в Унежі (Звіт, 2012). До нашого часу в с. Лука на високому березі Дністра збереглися руїни великого панського двору XVIII–XIX ст. – триарковий кам’яний міст, залишки стін і підземель. Мурований двір XIX ст. був у Копачинцях. Поблизу с. Нижнів збереглися руїни австрійського форту. Окрім замків, на території дослідження збереглося чимало культових об’єктів. З-понад 100 пам’яток архітектури, занесених до загальнодержавного реєстру, які локалізовані в межах Городенківського та Тлумацького районів Івано-Франківської області, третина знаходиться на території Парку. Зокрема, це 17 об’єктів на Городенківщині та 14 – на Тлумаччині. Серед пам’яток архітектури переважають сакральні споруди – 15 церков і 1 костел на Городенківщині та 11 церков на Тлумаччині, які були збудовані протягом XVIII – XIX ст (Звіт, 2012; Городенківська РДА). Від багатьох монастирів, побудованих протягом XVII – XVIII ст. залишилися руїни. Найдавнішим є костел Св. Антонія у Чернелиці (1661 р) та у с. Михальче (1715). Добре збереглися залишки монастирів у Хотимирі, Нижневі, а також грот монаха у Одаєві та інші (Звіт, 2012; Замки; Городенківська РДА).

Рис. 2. Історико-культурні пам’ятки Дністровського РЛП Fig. 2. Historical and cultural attractions of the Dnistrovskyi RLP В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 82

Також на території дослідження знайдено багато залишків об’єктів різних галузей народного господарства. У двох районах збереглися старі дерев’яні млини, залізничні станції, каменеломні та інші об’єкти. Багатою є і національно-патріотична історія регіону, яка була місцем повстанської діяльності. Це засвідчують очевидці та учасники повстанського руху. На території дослідження збережено кілька криївок та бункерів вояків УПА. В пам’ять про повстанську славу і полеглих побратимів колишнім бійцем УПА на схилах Олешанської височини над річкою Тлумач споруджено Остринський тризуб розміром 19×13 м, який видно на космознімках. Схожий на цей тризуб через кілометр північніше і називається Олешівський, за назвою села Олешів, розташованого неподалік. Регіон багатий місцями історичних битв, які відбувалися тут від початку монголо-татарської навали і до XVI – XVII ст.. Одне із таких місць знаходиться поблизу смт Обертин, де відбулася битва між військами Молдовського князівства та Польського Королівства 1531 р. Розвиток та оптимізація рекреації та туризму в Дністровському РЛП. Останніми роками робота парку активізувалася. Зі створенням адміністрації у місті Тлумач регулярно проводять екоосвітні, природознавчі і краєзнавчі акції, отримав новий поштовх розвиток рекреації та туризму. Першочергові завдання, задекларовані під час створення адміністрації, реалізуються силами працівників парку, громадськими активістами та не байдужими громадянами. Активно проводиться робота з облаштування і маркування маршрутів до цікавих об’єктів ПЗФ. Зокрема, нещодавно облаштовано два екологічні піші маршрути до водоспаду “Дівочі сльози”. Перший має початок у с. Низвисько і простягаються вздовж правому берегу луківської меандри понад руслом під уступами із кількома зупинками по дорозі загальною протяжністю 7,5 км. Другий починається в Ісакові, його довжина 3,5 км. Облаштовано два велосипедні маршрути по луківській меандрі: велике Бізонове кільце і мале Бізонове коло. Маршрути беруть свій початок у спортивно-туристичному кемпінгу “Білий Бізон”. Уздовж маршруту можна оглянути багато мальовничих місць. Одне із найпривабливіших занять для туристів – сплав річкою Дністер, який має давні традиції. Найчастіше використовують початок сплаву від міста Галич. Проте неподалік с. Нижнів облаштовано і введено в експлуатацію місце початку сплавів у Тлумацькому районі, яке також користується попитом. Поблизу села Лука знаходиться кемпінг “Білий Бізон”, який слугує проміжною точкою під час проходження водного маршруту. Одним із напрямів розвитку є зелений туризм. Кемпінги і місця відпочинку є невід’ємною його частиною, де туристи можуть відпочити та поповнити свої сили і провізію. Дуже популярним у межах регіонального ландшафтного парку є дельтапланеризм та парапланеризм. Сприяють цьому виду екстремального спорту і відпочинку високі круті береги, які використовують як стартові майданчики. У межах парку функціонує три стартові майданчики, розташовані поблизу сіл Одаїв, Ісаків та Підвербці. Тут проводять чемпіонати України з цих видів спорту. Відповідні вітри дозволяють створювати аеродинамічний потік висотою до 300 м. Політ над меандрами і каньйоном Дністра дарує учасникам В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 83

незабутні емоції. Щороку проводять фестиваль повітроплавання “Свято неба”, який збирає багато учасників і глядачів. Поблизу дельтадромів визначено місця для наметових містечок. Територія дослідження має наукову цінність одразу у кількох аспектах. Численні відслонення, вік геологічних порід у яких сягають силурійського періоду, дають змогу вивчати минуле території, її будову та історію формування. Значна різноманітність розвитку сучасних геоморфологічних процесів також підтверджують природничу цінність Придністер’я. Найяскравіше тут представлений саме карстовий рельєф. Великі карстові провалля – “вертеби” – цікаві об’єкти демонстрації особливостей прояву і різноманітності карстових процесів. Значне поширення мають флювіальні та гравітаційні процеси. Завдяки кільком комплексам різноманітних печер у регіоні створені передумови розвитку спелеотуризму. Особливість печер Тлумаччини полягає у їхньому вертикальному і субвертикальному простяганні, що вимагає від спелеологів та туристів володіння відповідною технікою і тактикою спелеологічних мандрівок. Велика кількість пам’яток як живої, так і неживої природи, сприяє прокладанню різноманітних маршрутів, відмінних за структурою, метою та складом об’єктів, які даватимуть змогу максимально ознайомитись з особливостями природи на території парку. Регіон розташування РЛП також розвинутий у культурному плані. Різноманітні фестивалі щороку збирають жителів регіону на спільні забави. Одним із наймасштабніших є фестиваль “Покутська вільха” – етнографічне вшанування вільхи після сінокосу перед жнивами. Відбувається щоліта в селі Кутище, Тлумацького району. Фестиваль народних традицій “Пущення” в селі Пужники відбувається навесні. Це урочиста хода за участю народних музик, веселі забави та смакування наїдків біля “ґаздівських столів”, а також виступи фольклорних колективів району, естрадний концерт та народні гуляння. Фестиваль “Меду і короваю” відбувається в м. Тлумач наприкінці серпня. Також на Тлумаччині проводять фестивалі, які не мають постійного місця проведення: “Фестиваль капусти”, “Свято врожаю”, релігійний пісенний конкурс “Стрітенська свічка”. У с. Уніж Городенківського району відбувається фестиваль українського формату “Уніж”. Неформальна музика у стилі “етно” звучить на берегах Дністра. На території Дністровського РЛП діє 7 сільських музеїв – історико- краєзнавчий музей с. Кунасівці, музей “Борцям за волю України” в с. Копачинці, історико-краєзнавчий музей смт Чернелиця, музей скульптора М. Бринського в с. Долина, історико-краєзнавчий музей с. Олешів, музей історії склозаводу у с. Кутище та музей художника Дениса-Лева Іванцева в с. Делева. Через смт Обертин, а також села Гавриляк, Гарасимів, Незвисько і Лука простягається паломницький маршрут до Зарваницького духовного центру. Отже, багата історико-культурна сфера розвитку території доповнює її природну багатогранність. Обговорення результатів. Територія регіонального ландшафтного парку та його околиць має хороші перспективи для подальшого розвитку. Одним із перших заходів рекомендуємо відкрити при адміністрації парку у м. Тлумач еколого-освітній візит-центр. Для покращення туристичної інфраструктури В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 84

території пропонуємо створити туристичні пункти відпочинку на природі, неподалік дороги на узліссі (рис. 3). Велика кількість унікальних і цінних у науковому та естетичному плані урочищ та об’єктів дає підстави до розширення території парку. Необхідно приєднати до парку об’єкти ПЗФ, які розташовані в його околицях (зокрема, пам’ятки природи “Городище”, “Меленещина”, “Пугачівка”, “Лиса Гора” та інші). Об’єктам, які ще не взяті під охорону потрібно надати відповідний статус для збереження ландшафтів, біорізноманіття і цінних природних об’єктів та запобігання надмірному впливу людської діяльності. Слід створити нові еколого- пізнавальні маршрути до об’єктів, які знаходяться у межах парку, а також облаштувати стежки, поручні, огородження, інформаційні стенди та інші об’єкти інфраструктури. Оскільки руслом Дністра на ділянці, яка протікає територією парку традиційно проводять сплави, існує необхідність організувати на придатних територіях місця причалів для сплавів. Одним із таких перспективних місць є ділянка поблизу Нижнева. Пропонуємо облаштувати місце для початку сплаву і проміжних зупинок маршрутом. Також важливим етапом є розробка нових туристичних маршрутів до найцікавіших об’єктів. Такими маршрутами могли б стати карстово- спелеологічний маршрут печерами Тлумаччини, геолого-геоморфологічний маршрут “Скелі Придністер’я” та інші маршрути природними цікавинками Придністерського Покуття. Окремі маршрути пропонуємо організувати визначними історико-культурними місцями – “Замки Покуття” та “Історичне Придністер’я”, які даватимуть змогу ознайомитись з палеолітичними пам’ятками та сакральними місцями регіону (понад 10 дерев’яних храмів і їх залишків періоду XVII – XVIII ст.). Рекомендуємо адміністрації парку спільно із відділами туризму та відділами спорту районних рад облаштувати місця для спортивного орієнтування, оскільки цей вид заняття має довгу і багату історію розвитку у регіоні. На рівні шкіл щороку відбуваються змагання із техніки активного туризму та орієнтування. Територія Придністерського Покуття, у межах якої знаходиться Дністровський регіональний ландшафтний парк, є унікальною та цікавою у науковому, пізнавальному та рекреаційному аспектах, що відкриває їй великі перспективи для розвитку. Спільні зусилля працівників парку і небайдужих мешканців краю сприяють цьому і спільна робота дає результат. Висновки. 1. У регіоні розташування РЛП налічують 64 об’єкти природно- заповідного фонду, у тому числі 13 розташовано у межах Парку і 51 – на прилеглих територіях. Також є багато геологічних, геоморфологічних, гідрологічних і біотичних об’єктів цікавих у туристичному, естетичному та рекреаційному плані, які в майбутньому можуть увійти у склад РЛП. 2. Регіон розташування РЛП відзначається значною кількістю пам’яток археології, історії та культури. За даними істориків і археологів, на території Дністровського РЛП найдавнішими є знахідки стоянок часів палеоліту (с. Буківна, Городниця). Також є чимало руїн замків, панських маєтків, старовинних костелів (найстаріший 1661 р. у с. Михальче) та інших історичних об’єктів.

Рис. 3. Існуюча і пропонована туристична інфраструктура Дністровського РЛП Fig. 3. Existing and proposed tourist infrastructure of the Dnistrovskyi RLP В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 86

Значною є сакральна спадщина краю – діючі дерев’яні церкви, побудовані ще на початку XVIII ст. (Новосілка, Нижнів та ін.). 3. На території Дністровського РЛП туристична інфраструктура перебуває у зародковому стані (є один кемпінг “Білий Бізон” та промарковано два піші і два веломаршрути). Запропоновано заходи з рекреаційного облаштування території РЛП – створення екоосвітнього візит-центру, системи туристичних маршрутів різного спрямування, рекреаційних пунктів, інформаційних стендів тощо, які охоплюватимуть природне та історико-культурне різноманіття краю. Запропоно- вані заходи є підґрунтям для подальших досліджень, спрямованих на розвиток туристичної інфраструктури та рекреаційної діяльності парку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Геренчук К. І. Природа Івано-Франківської області / К. І. Геренчук. – Київ : Вища школа, 1973. – 160 с. Городенківська РДА. Офіційний сайт. Електронний ресурс. Режим доступу : http://horodenkarda.gov.ua Загрійчук В. Ф. Аналіз морфометрії рельєфу Тлумацького району Івано- Франківської області засобами ГІС / В. Ф. Загрійчук // “Реалії, проблеми та перспективи географії в Україні” Матеріали XVII-ої студентської наукової конференції (18 травня 2016 р). – Львів : ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2016 . – С. 37–45. Загрійчук В. Ф. Рекреаційна оцінка рельєфу Дністровського регіонального ландшафтного парку (Івано-Франківська область) / В. Ф. Загрійчук // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій: зб. наук. праць. Вип. 1 (9). – Львів : ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2019. – С. 166 – 182. Замки, відпочинок, оздоровлення і зцілення в Галичині. Інформаційний портал. Електрон. ресурс. Режим доступу: http://www.zamky.com.ua Звіт про виконання договірної теми “Збір, систематизація та узагальнення матеріалів для розроблення проекту організації території дністровського регіонального ландшафтного парку” під керівництвом Марискевич О. Г., фондові матеріали Інституту екології Карпат НАН України. – Львів, 2012. – 72 с. Карпенко Н. Методичні рекомендації до курсу “Рекреаційна оцінка рельєфу” / Н. Карпенко, П. Горішний, Ю. Зінько, – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 46 с. Національний атлас України / Під ред. Л. Г. Руденка. – Київ : “Картографія”, 2007. – 435 с. Природно-заповідний фонд Івано-Франківської області / В. О. Сав’юк, – Івано- Франківськ, 1995 р. – 70 с. Тлумацька РДА. Офіційний сайт. Електронний ресурс Режим доступу: http://ww2.if.gov.ua/tlumatska

REFERENCES Herenchuk, K. (1973). Pryroda Ivano-Frankivskoi oblasti. [The nature of the Ivano- Frankivsk region]. Kyiv, 160 (In Ukrainian). RSA. Official site. Retrieved from: http://horodenkarda.gov.ua В. Загрійчук Пам’ятки природи та історико-культурні об’єкти… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 73–87 87

Karpenko, N., Horyshnyi, P., Zinko, Yu. (2005). Metodychni rekomendatsii do kursu “Rekreatsiina otsinka reliefu” [Methodical recommendations for the course “Recreational assessment of the relief]. Lviv, 46 (In Ukrainian). Report on the implementation of the contractual theme “Collection, systematization and synthesis of materials for the development of a project for the organization of the territory of the Dniester regional landscape park” under the direction of Maryskevich O.G., stock materials of the Institute of Ecology of the Carpathians of the National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, 2012, 72 (In Ukrainian). Rudenko, L. (Ed.) (2007). Natsionalnyy Atlas Ukrainy [National Atlas of Ukraine]. Kyiv, SSPE “Cartography”, 435 (In Ukrainian). Sav'yuk V. O. Pry`rodno-zapovidny`j fond Ivano-Frankivs`koyi oblasti [Nature Reserve Fund of Ivano-Frankivsk region]. – Ivano-Frankivs`k, 1995 r. – 70 (In Ukrainian). Castles, recreational and healing in Galicia. Information portal. – Access mode: http://www.zamky.com.ua RSA. Official site. Retrieved from: http://ww2.if.gov.ua/tlumatska Zahriichuk, V. (2016). Analiz morfometrii reliefu Tlumatskoho raionu Ivano- Frankivskoi oblasti zasobamy GIS [Analysis of the morphometry of the relief of the Tlumach district of the Ivano-Frankivsk region by means of GIS]. In “Realities, Problems and Prospects of Geography in Ukraine”: Materials of the XVII Student Scientific Conference (May 18, 2016), Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv, 37–45 (In Ukrainian). Zahriichuk, V. (2019). Rekreacijna ocinka rel`yefu Dnistrovs`kogo regional`nogo landshaftnogo parku (Ivano-Frankivs`ka oblast`) [Recreational relief assessment of the Dnistrovskyi regional landscape park (Ivano-Frankivsk region)]. In Problemy heomorphologii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat і prylehlykh terytorii:Zbirnyk nauk. prats. Vyp. 1 (9) – Lviv, 166 – 182 (In Ukrainian). A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 88

УДК 551.4.013: 911.52: 574.38; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3065 AUTOMATED ECOLOGICAL TERRAIN MORPHOLOGY CLASSIFICATION OF STRETCH OF UPPER DNISTER RIVER VALLEY Mkrtchian Alexander Ivan Franko National University of Lviv, [email protected]; orcid.org/0000-0002-3496-0435

Abstract. Modern technological developments can induce substantial changes not only in research methods, but also in theoretical concepts and approaches in Earth sciences. Recent developments in the technologies of remote sensing, GIS data processing and mapping now make possible to more directly consider ecologically relevant properties in the process of spatial units delineation. The concept of morphotop has been proposed by author meaning spatial units mapped taking into account ecologically relevant properties of terrain. It is different from the commonly used concept of natural complex in that ecological and not genetic criteria are at the base of spatial units differentiation. The ecological approach for terrain morphology classification has been applied for the 4.5 to 2 km study area located at the upper part of Dnister river valley. The 10 m spatial resolution DEM was obtained for the study area by the interpolation of digitized topographic map layers with ANUDEM algorithm. Three groups of ecologically meaningful factors of landscape differentiation have been taken into account: 1) solar radiation redistribution; 2) water and soil moisture redistribution; 3) erosion potential of terrain. For each of these, the appropriate index was proposed and derived from DEM by the respective formula. The method of iterative cluster analysis with ISODATA algorithm has been applied to these variables complemented with absolute elevation. This method distinguishes a predefined number of classes by revealing the natural groupings of data in attribute space. Arbitrary presetting the number of classes allows to classify data with the different levels of detail and to analyze the changes in classification output as a function of classification scale and detalization. The study area has been successively classified into 12 and 8 classes, with 100 algorithm iteration in each case. Each class has been given a descriptive characteristic; an average values of certain terrain morphometric parameters for each class were also calculated and given in a table. The map of the distribution of the distinguished classes was produced. Key words: terrain morphology, unsupervised classification, morphotop, ecological geomorphology

АВТОМАТИЗОВАНА ЕКОЛОГО-МОРФОМЕТРИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ДІЛЯНКИ БАСЕЙНУ ВЕРХНЬОЇ ТЕЧІЇ Р. ДНІСТЕР Олександр Мкртчян Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація. Розвиток сучасних технологій може зумовити зміни не лише у методах досліджень, але й у теоретичних концепціях та підходах в науках про Землю. Новітній розвиток технологій дистанційного зондування Землі, ГІС-технологій обробки даних та картування уможливлює більш пряме і точне врахування екологічно значимих властивостей під час виділення та картування просторових одиниць. Автором запропонована концепція морфотопів як просторових одиниць, картування яких здійснюється на основі безпосереднього врахування екологічно значимих властивостей рельєфу. Ця концепція відрізняється від поширеної концепції природних територіальних ______© Mkrtchian Alexander, 2019. A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 89

комплексів тим, що в основі виділення просторових одиниць лежать не генетичні, а екологічні критерії. В даному дослідженні екологічний підхід до класифікації морфології рельєфу було застосовано для ділянки розмірами 4,5×2 км, розташованої у басейні верхньої течії р. Дністер. ЦМР дослідної ділянки з просторовою роздільністю 10 м отримано шляхом інтерполяції шарів топокарти з використанням алгоритму ANUDEM. В дослідженні враховувались три групи екологічно значимих факторів ландшафтної диференціації: 1) перерозподіл рельєфом сонячної радіації, 2) перерозподіл води та ґрунтової вологи, 3) ерозійний потенціал рельєфу. Для кожної з них запропоновано окремі індекси, які обраховано за ЦМР за відповідними формулами. Далі для цих індексів доповнених значеннями абсолютних висот було застосовано метод ітераційного кластерного аналізу на основі алгоритму ISODATA. Цей метод дозволяє виділити попередньо визначену кількість класів шляхом виявлення природних поєднань даних у просторі атрибутів. Довільне задавання кількості класів дає змогу класифікувати дані з різним ступенем детальності та аналізувати зміни в результатах класифікації як функцію її масштабу та деталізації. Дослідну ділянку було послідовно класифіковано на 12 та 8 класів, в кожному випадку використовуючи 100 ітерацій алгоритму. Для кожного виділеного класу було наведено описову характеристику та обраховано середні значення кількісних морфометричних параметрів. Також складено карту просторового розподілу виділених класів по території дослідження. Ключові слова: морфологія рельєфу, некерована класифікація, морфотоп, екологічна геоморфологія.

Introduction. Terrain morphology is an important factor of the spatial differentiation of biophysical and soil characteristics. It is thus one of the main criteria for the terrestrial ecosystem units delineation and mapping, by means of either manual and semi-automated or fully automated methods. It is claimed that boundaries between potential ecosystems can be mapped to coincide with changes in those landform characteristics known to regulate the reception and retention of energy and water (Rowe, 1996). Terrain morphometric parameters are also widely used for the purpose of soil mapping, especially when modeling and mapping the soil attributes connected with the gravitational redistribution of soil water, particles and nutrients. While nowadays terrain morphometric parameters are often directly used to analyze and predict the distribution of climate, vegetation, ecosystem and soil characteristics (Gessler et al., 1995), (Gessler et al., 2000), (Syssouev, 2004), (Mkrtchian, 2016 a), the more traditional approach of delineating discrete spatial entities (units) comprising a distinctive pattern of landscape characteristics (encompassing characteristics of terrain, rocks, soils, climate, hydrology, plant and animal communities) remains appropriate. This approach has some important advantages, namely it is more intuitively comprehensible by decision makers who could operate on a limited set of strictly defined and mapped spatial units; these units are easily visualized on maps, their descriptive characteristics given in compact tabular form; these units can serve a basis for environmental stratification that provides sampling efficiency as it enables the precision of the estimates based on smaller samples and allows the results to be quantified with statistical descriptions of confidence (Jongman et al., 2006). Environmental stratification can thus serve as a A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 90 stratification framework for monitoring biodiversity and habitats and as a framework for scenario building and reporting. The traditional landscape science as it developed and proceeded in former USSR and post-Soviet countries has set as its ultimate task the comprehensive mapping and characterization of spatial entities denominated as “natural areal complexes” (Isachenko, 1991). These in fact are mostly the geomorphic spatial entities – landforms of different rank, their elements, and the complexes (patterns) of landforms, with the characteristics of other landscape components (soils, local climate, water regime, plant communities) being mechanistically bound to these entities under the hypothesis of unidirectional impact of geology and terrain properties on other components of landscape. This approach made a certain practical sense under the former conditions of the scarcity of detailed spatial data represented mostly by topographic maps and air photos, interpreted manually by experts. Yet the hypothetical model of the spatially discrete and strictly unidirectional relationships between landscape components is too unrealistic and goes against the dominant modern concepts of ecological and environmental sciences. Still another shortcoming lies in the fact that spatial units in geomorphology and landscape science are mostly delineated by the considerations of their genetic integrity, yet there is no one-too-one correspondence between genesis, modern dynamics and the ecological properties of these units. The genetically holistic spatial entity (unit) could have very dissimilar ecological properties in its different parts, and very similar ecological properties could characterize the units of completely different genesis. Morphotops as units of automated ecological terrain classification. The rapid development of modern technologies of remote sensing utilizing the capabilities of satellite platforms to obtain detailed spatial data on various properties of land surface, land cover and natural environment, as well as the capabilities of modern GIS and spatial analysis technologies to rapidly process large amounts of data allow to model the relationships between the terrain and ecological characteristics in a more refined and realistic manner. Specifically, it is now possible to delineate spatial units directly on the basis of the properties relevant to ecological communities, as well as to human ecology, vital and economic activities. The concept of morphotop has been proposed by us as an alternative theoretical basis for such an approach (Mkrtchian, 2004). Morphotop has been defined as an area with distinct land morphology and a certain degree of ecological homogeneity, sufficient enough for a given goal (e.g., land use or conservation planning and regulations) (Mkrtchian, 2004). Morphotopes can have different spatial dimensions depending on the degree of ecological homogeneity required, and can even have a nested structure. What distinguishes them from natural areal complexes and similar concepts prevalent in landscape science is that their delineation should explicitly take into account those properties of terrain that either influence of indicate the ecological conditions and properties relevant to them, like the redistribution of solar radiation on slopes of different aspect and the surface and subsurface movement of water and dissolved soil nutrients by the force of gravity. An example of such an approach is our attempt at ecological classification of a small fluvially dissected forested area near Lviv, where five morphotopes have been delineated with ISODATA algorithm on the basis of ecologically meaningful indices characterizing the processes of solar radiation influx, water redistribution, and soil A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 91 sheet-and-rill erosion (Kovalchuk & Mkrtchian, 2007). Analysis of variance then revealed significant statistically meaningful differences between these morphotops in terms of seminatural tree stand structure. In another our study, classification has been performed of 90×70 km area located in the central part of Ukrainian Carpathians using k-means method and a set of ecologically meaningful morphometric parameters (Mkrtchian, 2013). As this method allows to preset an arbitrary number of clusters, two different classifications were performed, respectively with 3 and 8 output clusters. These clusters were given an ecological interpretations; in fact they are two sets of morphotopes one being nested inside the other. Methods of automated ecological terrain classification. Methods of ecological terrain classification form a continuum, from fully manual that totally depend on human expertise to semi-automated and automated, the latter deemed the most objective and reproducible, with the minimal possible contributions from human experts. Even manual methods nowadays often utilize the value of modern digital spatial data and GIS facilities for their preprocessing and visualization. Thus, I. Kruhlov delineated 33 morphogenic meso-ecoregions in Ukrainian Carpathians using GIS, grouping them together into five classes according to the geology features and also to nine bioclimatic classes according to their location respective to altitudinal bioclimatic belts (Kruhlov, 2008). While their direct spatial delimitation has been carried out manually, digital geospatial data were being used for the purpose of visualization, and further grouping of these units into higher-level classes has been obtained by means of hierarchical cluster analysis. In another work by I. Kruhlov, geoecological spatial units of different ranks were distinguished in the upper Western Bug basin using the combination of manual and semi-automatic methods, the latter used for distinguishing the lowest-rank units in the dissected part of the watershed by the classification with pre-defined value ranges of the two morphometric parameters derived from SRTM Digital elevation model (DEM) (Kruhlov, 2015). During last decades, several attempts have been made at landscape classifications and mapping using modern remote sensing data and statistical methods of their processing, like cluster analysis and principal component analysis (PCA). On the large regional level, the works of (Metzger et al., 2005) and (Jongman et al., 2006) can be mentioned that attempt at the statistical environmental stratification of Europe. The final stratification consists of 84 strata aggregated into 13 Environmental Zones (Metzger et al., 2005). While it was based mainly on climatic data, altitude and slope were also taken into account. Detailed climatic surfaces in turn are usually produced taking into consideration relevant terrain parameters (Jarvis & Stuart, 2001), (Mkrtchian, 2016 a). Among the studies encompassing smaller spatial scales, the typology of natural landscapes of Central Europe can be mentioned created with a non-hierarchical k- means cluster analysis using terrain variables together with climate and soils data; seven clusters were identified, interpreted as seven types of natural landscape and mapped with 10×10 km grid (Fňukalová & Romportl, 2014). Burrough et al. applied an unsupervised fuzzy k-means classification technique to eight topoclimatic attributes computed from a DEM for a 10 000 km2 study area in the West Yellowstone National Park, which enabled to automatically extract a number of topoclimatic classes; specifically: valley bottoms, drainage channels, lower slopes, ridges, north-facing steep slopes, south-facing steep slopes and lakes (Burrough et al., 2001). A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 92

The concept of geometric signature plays a central role in the characterization of a link between quantitative terrain variables (features) and the holistic spatial entities (units) serving as an aim of classification. R. Pike defined the geometric signature as „„a set of measures that describe topographic form well enough to distinguish among geomorphically disparate landscapes‟‟ (Pike, 1988). This is likened to „„topographic fingerprint‟‟ that can apply to both individual landforms (watersheds, drumlins, landslides) and to composites of related landforms referred to as landscapes (Pike, 1988), (MacMillan, Keith Jones & McNabb, 2004).Whereas no single magic number or measurement exists that can express topographic character completely enough to be sufficient for unambiguous geomorphic interpretation, land topography is intrinsically synthetic and multivariate in nature. Its characterization is thus should be considered a statistical problem that requires a statistical approach and methodology (Pike, 1988), (MacMillan, Keith Jones & McNabb, 2004). The problem comes up of the set of parameters (features) that comprise the geometric signature for the purpose of ecological terrain morphology classification. Simple terrain parameters like absolute elevation and slope values, their range and dispersion in a local window, and a system of local curvatures are most often used for this aim, mainly for the reason of the simplicity of their calculation in popular GIS- software. Yet for the derived classification to be ecologically meaningful, these parameters should in their turn carry an ecological meaning, being indicative of important ecological processes and properties of land surface. Thus, V. Syssouev used for the purpose of the landscape terrain classification three groups of topographic parameters characterizing respectively redistribution of solar radiation, redistribution of moisture and redistribution of solid matter under the influence of gravity (Syssouev, 2004). Our earlier works (Kovalchuk, Mkrtchian, 2007), (Mkrtchian, 2013) likewise used ecological meaningful topographic parameters for the purpose of delineation of ecologically homogeneous elements of terrain (morphotops). Study area and input data. In our present work the ecological approach for terrain morphology classification has been applied for the 4.5 to 2 km study area located at the upper part of Dnister river valley. It encompasses the river floodplain, terraces and adjacent slopes, with the elevation range 370–670 m. The most detailed 1:10 000 topographic map was used as a source of terrain data. Digitized data containing elevation contours, points, streams, and water bodies were interpolated using ANUDEM algorithm, developed by M. Hutchinson (Hutchinson, 1989) and realized in ArcGIS software package with Topo to Raster tool and with TOPOGRID function in early versions of Arc/Info. Thus DEM was obtained for the study area with 10 m spatial resolution, which is substantially higher than the maximal solution of SRTM DEM (1-arc second ≈ 30 meters) and other freely available global DEMs. Classification criteria and algorithm. Upon the examination of data, the river floodplain was excluded from the analysis because of its very complicated and highly dynamic relief, with even small variations in elevation often indicating very large differences in deposits composition, soils and water regime. Three groups of the factors of landscape differentiation being regulated by terrain have been taken into account: 1) solar radiation redistribution on surfaces of different aspects and slope angles; 2) water and soil moisture redistribution on watershed surfaces; 3) erosion potential that determines the energy of surface flow that regulates the erosion and deposition of solid matter. A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 93

To calculate the index that characterizes the solar radiation redistribution, the method based on the hemispherical viewshed algorithm developed by Fu and Rich was used (Fu & Rich, 2000). It calculates the integral amount of global insolation (as a sum of direct and diffuse ones) for the arbitrary time span, taking into account the effects of shading and the atmospheric absorption of radiation, but not taking into account its absorption by clouds and long-wavelength radiation. This method is realized through the Area Solar Radiation tool from the Spatial Analyst toolbox of ArcGIS Desktop GIS software. It allows to calculate the integral amount of global insolation for the arbitrary time span. The same kind of analysis can be performed with the Potential Incoming Solar radiation tool from the Terrain Analysis toolbox of the free and open-source SAGA GIS. The total amount of potential incident solar radiation was calculated with this method for the most ecologically important time period from 1-st of March to 15-th of October. The histogram of the distribution of this value on the terrain is characterized by expressed asymmetry: the minimal values on the most shaded slopes of north aspect amount to only 35% of the values on crests and mountaintops and 38% from the average for the area. On the other hand, the minimal values on the sharp slopes of southern aspect exceed the latter values only by 10% and 15%, respectively. The incident radiation on the flat Dnister valley bottom appeared to be 3–5% less than on flat elevated surfaces due to shading effects from surrounding slopes. The moisture redistribution under the force of gravity can be modeled by Topographic wetness index (TWI) suggested by (Moore, 1993). This index reveals the location of site in the landscape catena and is calculated by formula:

 ATWI s )tan/ln( , where As – drainage (flow accumulation) area per contour line unit length, ß – slope angle. Large values of this index indicate the prevailing accumulation of water and its increased content in soil that influence physical-chemical soil characteristics, its microclimate, and in sum – the ecological characteristics of the site. A lot of studies use this index for the prediction of soil characteristics. The authors of (Gessler et al., 1995) have developed a statistical soil-landscape model for the prediction of soil characteristics using TWI among a set of morphological characteristics. It was shown that TWI alone can predict up to 71% of variation in the depth of the soil A horizon, 84% of variation in the total depth of soil profile, and 78% of the variation of soil carbon content (Gessler et al., 2000). This index can be calculated through a combination of Slope, Flow Accumulation, and Raster Calculator tools from the Spatial Analyst toolbox of ArcGIS. In SAGA GIS, it can be calculated directly through the Topographic Wetness Index tool from the Terrain Analysis toolbox. On the our study area TWI values range from 0.5–1 on narrow convex crests to 5– 10 in the lower parts of stream valley bottoms. Statistical distribution of these values is approximately normal, with average value ≈ 3. To characterize the erosion potential of terrain, an equation from the Revised universal soil loss equation has been used: m n LS = (m+1) [ As / a0 ] [ sin ß / b0 ] , where As – drainage area per contour line unit length; ß – slope angle; m and n – standard parameters; a0 = 22.1м – the length and b0 = 0.09 = sin (5.16˚) – the slope of standard plots, where the parameters of the model have been determined (Mitasova et A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 94 al., 1996). While for the assessment of the real volumes of soil washout the values of LS index should be multiplied by the values of the other erosion factors (precipitation erosivity, soil and vegetation cover resistance to erosion and protective capacity), it alone characterizes the property of local terrain to conduce or counter soil erosion. On the our study area the values of LS index were in the range from 0–1 at the level summits, flat terrace surfaces and valley bottoms to 50 and more at the steep lower parts of the slopes and at the heads and slopes of gullies. The method of iterative cluster analysis has been employed for the purpose of ecological terrain morphology classification and morphotopes delineation. The classes are thus being automatically distinguished and delineated from the analysis of natural groupings of data in attribute space. Three above-mentioned ecologically meaningful indices were complemented with absolute elevation that accounts for climatic vertical temperature gradient and also helps in distinguishing between low-lying sites at the valley bottoms and sites at level summit surfaces that can otherwise have a similar insolation regime and similar values of TWI and LS indices due to low values of ß (slope angle). Before the classification all the indices were standardized by the subtraction of mean values and subsequent division to standard deviation of each index. Isodata clustering algorithm realized in ArcGIS tool Iso Cluster (or old Arc/Info function ISOCLUSTER) is based on the principle of migrating averages. On every iteration each site (approximated by raster pixel) is attributed to the class with the closest centroid in the multivariate attribute space, whereupon the locations of each class centroids are recalculated and the algorithm proceeds to the next iteration; the process continues for the fixed number of iterations or until no change in classes is observed after the next iteration. The algorithm requires the number of clusters to be given beforehand, allowing to classify data with the different levels of detail and to analyze the changes in classification output as a function of classification scale and detalization. Isodata clustering algorithm thus determines the characteristics of the natural groupings of cells in multidimensional attribute space and stores the results in an output ASCII signature file, that subsequently is used as the input for a classification tool, such as Maximum Likelihood Classification, that produces an unsupervised classification raster. In SAGA GIS this method is realized through the ISODATA Clustering for Grids tool from the Imagery toolbox. The more sophisticated algorithm implemented here allows the number of clusters to be automatically adjusted during the iteration by merging similar clusters and splitting clusters with large standard deviations (Memarsadeghi et al., 2007). Results and discussion. The study area has been successively classified into 12 and 8 classes, with 100 algorithm iteration in each case. The most detailed classification, as expected, was obtained with 12 classes. In this case class 1 corresponds to river valley bottoms; class 2 – to lower terraces, also including gentle lower valley slopes; class 3 – to gentle and declivous lower slopes with “warm” southern aspects; class 4 – to declivous and steep lower slopes with “cold” northern aspects; classes 5 and 6 – to steep slopes of gulches, respectively of “warm” and “cold” aspects; class 7 – to declivous upper slopes, class 8 – to the steepest parts of gulches slopes, class 9 – to level summit surfaces and structural levels, class 10 – to declivous middle parts of slopes, class 11 – to steep upper slopes of “warm” aspects, class 12 – to A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 95 steep parts of slopes at the tops of gulches. The bottoms of small erosion forms (gulches, ravines) were not classified properly. When the number of classes was preset at eight, the new classes were obtained which still bear relations to the classes obtained earlier. Namely, the area of class 1 has substantially increased and now also encompassed gentle low slopes together with river valley bottoms. Class 2 has also somewhat increased its extent, retaining its essence. Class 3 now encompassed gentle and declivous lower slopes; class 4 – steep lower gulches slopes; classes 5 and 8 – steep upper and middle parts of slopes of, respectively, “cold” and “warm” aspects; class 6 – declivous lower slopes of “warm” aspects; class 7 – summit surfaces and gentle near-summit slopes. The table gives average values of certain terrain morphometric parameters and ecologically relevant indices for the 8 distinguished classes. The picture shows the fragment of the map showing the location of some classes. Table. Some average quantitative morphometric characteristics and indices for eight classes obtained Class Average Average LS Average direct solar Average slope, º value radiation incidence, MJ/m2 TWI value 1 9.54 21.03 4045.8 3.52 2 7.92 4.95 4364.9 3.67 3 14.56 11.00 3863.2 3.12 4 24.59 24.91 3183.6 2.87 5 19.07 13.69 3603.0 2.63 6 14.34 12.87 4636.9 2.98 7 8.36 8.16 4509.1 2.86 8 20.96 21.63 4623.2 3.39

It can be seen that obtained classes differ substantially by the average values of most parameters. The boundaries of classes obtained generally well agree with the visually assessed character of the area landscape. An exception is the narrow bottoms of gulches and small valleys which the present method appeares unable to distinguish. It can thus be hypothesized that these classes differ significantly with respect to specific properties of soils, moisture regime, microclimate, natural vegetation cover, predisposition to exogenous processes (erosion, landslides, landfalls), etc. However, to verify this claim and thus the validity of this classification approach and method, the obtained results should be compared with the data on concrete landscape and ecosystem properties, e.g. by the method of analysis of variance. Thus the prospective future researches should compare the results of this classification (and similar classifications for other areas) with concrete data on soils properties, on-site hydrologic and microclimatic measurements, the observations of the structure and functional properties of vegetation cover. The latter can be obtained for the extended areas through the analysis of detailed multispectral satellite imagery, e.g. the calculation of spectral indices that indicate some important functional properties of the upper tier of vegetation cover (Mkrtchian, 2016 b).

A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 96

Figure. The fragment of map obtained for classification with 8 classes. Classes description see in text, some quantitative parameters see in Table.

Conclusions. Ecologically meaningful terrain morphology classifications are a promising method of ecologic geomorphology research that explicitly links terrain morphometric parameters to the ecological factors, habitat conditions, suitability of land for crops cultivation and other forms of economic activities, the quality of human environment. Modern data sources like DEMs and spatial imagery together with advanced tools of data processing offered by GIS and data analysis software present an opportunities to more directly take into account ecological requirements and factors while putting forward more appropriate conceptual models of landscape structure. New concepts like that of morphotop can serve the purpose to match the theoretical basis of landscape science and ecological geomorphology to modern data sources, data processing capabilities, and practical requirements. The most important avenue of future researches is the verification of classification principles and methods on the basis of concrete data on ecosystem structure and functioning.

A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 97

REFERENCES Burrough, P. A., Wilson, P. S., van Gaans, P. F. M., & Hansen, A. J. (2001). Fuzzy k- means classification of topo-climatic data as an aid to forest mapping in the Greater Yellowstone Area, USA. In Landscape Ecology, 16, 523–546. Fňukalová, Ek., Romportl, Da. (2014). A typology of natural landscapes of Central Europe. In Acta Univ. Carolinae. Geogr. , 49 (2), 57–63. Fu, P., Rich, P. M. (2002). A Geometric Solar Radiation Model with Applications in Agriculture and Forestry. In Computers and Electronics in Agriculture, 37, 25–35. Gessler, P. E., Chadwick, O. A., Chamran, F., Althouse, L., Holmes, K. (2000). Modeling soil-landscape and ecosystem propereties using terrain attributes. In Soil Science Society of America Journal., 64, 2046–2056. Gessler, P.E., Moore, I.D., McKenzie, N.J., Ryan, P.J. (1995). Soil landscape modelling and spatial prediction of soil attributes. In Int. J. Geogr. Inf. Syst., 9, 421–432. Hutchinson, M. F. (1989). A new procedure for gridding elevation and stream line data with automatic removal of spurious pits. In Journal of Hydrology, 106, 211–232. Isachenko, A. G. (1991). Landshaftovedeniye i fiziko-geograficheskoye rajonirovaniye. Uchebnik. [Landscape science and physico-geographical regionalization. Textbook]. Мoscow: Higher school. (In Russian). Jarvis, C. H., Stuart, N. (2001). A comparison among strategies for interpolating maximum and minimum daily air temperatures. Part I: The selection of “guiding” topographic and land cover variables. In J. Appl. Meteorol. ,40, 1060–1074. Jongman, R. H. G., Bunce, R. G. H., Metzger, M. J., Mücher, C. A., Howard, D.C., Mateus, V. L. (2006). Objectives and applications of a statistical environmental stratification of Europe. In Landscape Ecology, 21, 409–419. Jongman, R. H. G., Bunce, R. G. H., Metzger, M. J., Mücher, C. A., Howard, D.C., Mateus, V.L. (2006). Objectives and applications of a statistical environmental stratification of Europe. In Landscape Ecology, 21, 409–419. Kovalchuk I., Mkrtchian O. (2007). Avtomatyzovana ecolohichna clasyfikaciya elementiv reliefu ta yiyi zastosuvannia dlia vyvchennia richkovo-dolynnyh landshaftiv. [Automated ecological terrain elements classification and its application in the studies of river-valley landscapes]. In Visnyk of Chernivci university. Ser. geogr., 361, 17–25. (In Ukraine). Kruhlov, I. (2008). Delimitaciya, metrizaciya ta classifikaciya morphogennyh ecorehioniv Ukrayinskyh Carpat. [Delimitation, metrisation and classification of morphogenic ecoregions of Ukrainian Carpathians]. In Ukrainian geographic journal, 3, 59–68. (In Ukraine). Kruhlov, I. (2015). Pryrodni geoecosystemy baseynu verhnioho Zahidnoho Buhu. [Natural geoecosystems of Western Bug upper basin]. In Scientific notes of Volodymyr Hnatiuk Ternopil national pedagogical university. Ser. geogr., 2 (39), 165–173. (In Ukraine). MacMillan, R.A., Keith Jones, R., McNabb, D.H. (2004). Defining a hierarchy of spatial entities for environmental analysis and modeling using digital elevation models (DEMs). In Computers, Environment and Urban Systems, 28, 175–200. A. Mkrtchian Automated ecological terrain morphology… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 88–98 98

Memarsadeghi, N., Mount, D. M., Netanyahu, N. S., Le Moigne, J. (2007). A Fast Implementation of the ISODATA Clustering Algorithm. In International Journal of Computational Geometry and Applications, 17, 71–103. Metzger, M. J., Bunce, R. G. H., Jongman, R. H. G., Mücher, C. A., Watkins, J. W. (2005). A climatic stratification of the environment of Europe. In Global Ecology and Biogeography, 14, 549–563. Mitasova, H. J., Hofierka, M., Zlocha, R., Iverson, L. (1996). Modeling topographic potential for erosion and deposition using GIS. In Int. J. of Geogr. Information Science, 10(5), 629–641. Mkrtchian O. (2004). Morphotopy jak terytorialni odynyci kartuvannia ta ocinky pryrodnyh umov. [Morphotopes as spatial units of the natural conditions assessment and mapping]. In Scientific notes of Volodymyr Hnatiuk Ternopil national pedagogical university. Ser. geogr., 3, 181–187. (In Ukraine). Mkrtchian O. S. (2013). Ecologo-morphometrychnyy analiz hirskyh terytoriy na prykladi dilyanky Ukrayinskyh Carpat. [Ecologo-morphometric analysis of mountainous areas on an example of study area in Ukrainian carpathians]. In Physical geography and geomorphology, 2(70), 129–137. (In Ukraine). Mkrtchian O. (2016 a). Analysis of the relationships between morphometric relief parameters and visual characteristics of Ukrainian Carpathians ecosystems. In Visnyk of Lviv university. Ser. geogr., 50, 249–256. (In Ukraine). Mkrtchian, A. (2016 b). Annual precipitation data processing and interpolation for the weather stations of Western Ukraine. In Proceedings of GeoMLA, Geostatistics and Machine Learning, Application in Climate and Environmental Sciences. Belgrade, Serbia, 61–66. Moore, I.D., P.E. Gessler, G.A. Nielsen, and G.A. Peterson. (1993). Soil attribute prediction using terrain analysis. In Journal of Soil Science Society of America, 57, 443–452. Pike, R. J. (1988). The geometric signature: quantifying landslide terrain types from digital elevation models. In Mathematical Geology, 20(5), 491–511. Rowe, J. S. (1996). Land classification and ecosystem classification. R. A. Sims, I. G. W. Corns, & K. Klinka (Eds.), In Global to local: ecological land classification (pp. 11–20). Dordrecht, The Netherlands: Kluwer Academic Publishers. Syssouev V. (2004). Modelling geosystem differentiation. In Visnyk of Lviv university, Ser.geogr., 31, 340–349. (In Ukraine). P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 99

УДК 551.438; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3066 THE MODERN MORPHODYNAMICS IN THE QUARRIES OF LVIV AND ITS SUBURBS Pavlo Horishnyj, Mariia Halaiko Ivan Franko National University of Lviv, [email protected]; [email protected]

Abstract. The seven big quarries have been explored in and around Lviv. All quarries are sandy and most of them are inactive now. There are 3 quarries located directly in the city: two – within the Znesinnia Regional Landscape Park (western and eastern) and Kryvchytskyi. The four quarries are located in the southeastern outskirt of Lviv within the Davydivskyi Chain near the villages of Davydiv (3 quarries) and Vynnychky. The processes of water erosion (sheet, rill and gully erosion), suffosion, falls, scree formation processes, slides, physical and chemical weathering are widespread in the explored quarries. The specific azonal processes such as aeolian processes (deflation and accumulation of sandy material) and formation of takyrs are also common. The most common are water erosion processes (sheet, rill and gully erosion). They are present in almost all quarries (except of Western Znesinskyi and Kryvchytskyi Quarries). These processes occur in the lower parts of quarry benches and on the slopes of dumps. They are represented by small and medium-sized erosive pre-rills and rills (width 5–30 cm, depth up to 45 cm), small gullies (depth up to 2.2 m), debris cones, deluvial cones. The sheet, rill and gully erosions mainly occur together. The suffosion processes develop in the sandy-loam deposits with low density (the Davydivskyi Quarry № 2, the Vynnychkivskyi Quarry). The result of these processes is the formation of suffosion sinkholes (35–60 cm in diameter) and suffosion “wells”. The processes of rockfalls are locally widespread on steep denudation benches of quarries, where beds of limestone or sandstone are cropped out (the Davydivskyi Quarry № 1, № 3). The scree formation processes are also common in gravitational processes and mainly occur in sandy deposits and are represented by scree cones. Slides occur rarely having small main bodies and are located on the quarry walls and dump slopes. A special type of processes in the studied quarries is the formation of takyrs, which occurs in closed watered areas of the pit floors. After the takyrs dry up, the so-called "desert papyrus" is created. Key words: modern morphodynamics, quarry, water erosion processes, falls, scree formation processes, Lviv.

СУЧАСНА МОРФОДИНАМІКА У КАР’ЄРАХ МІСТА ЛЬВОВА ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ Павло Горішний, Марія Галайко Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація. На території міста Львова та його околиць досліджено 7 великих кар’єрів. Усі кар’єри піщані, більшість з них на наш час недіючі. Безпосередньо на території міста розташовані 3 кар’єри: два на Знесінні (західний і східний) та Кривчицький. Чотири кар’єри розміщені на південно-східній околиці Львова у межах Давидівського пасма біля сіл Давидів (3 кар’єри) і Виннички. У досліджених кар’єрах поширені процеси водної ерозії (лінійна і площинна ерозія), суфозія, обвально-осипні процеси, зсуви, фізичне і хімічне звітрювання. До специфічних азональних процесів належать еолові процеси (дефляція та акумуляція піщаного ______© Horishnyj Pavlo, Halaiko Mariia, 2019. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 100

матеріалу) і такироутворення. Найбільш поширеними є процеси водної ерозії (лінійна і площинна ерозія). Вони присутні майже у всіх кар’єрах (крім західного Знесіньського і Кривчицького). Ці процеси розвиваються у нижніх частинах уступів кар’єру та на схилах відвалів. Представлені дрібними і середніми ерозійними борознами і вимоїнами (ширина 5–30 см, глибина до 45 см), невеликими ярами (глибиною до 2,2 м), конусами винесення, делювіальними шлейфами. Лінійна і площинна ерозія переважно відбуваються спільно. Суфозійні процеси розвиваються в неущільнених піщано-суглинистих відкладах насипів (Давидівський №2, Винничківський кар’єри). Результатом дії процесу є утворення суфозійних просадок (діаметром 35–60 см) та суфозійних колодязів. Обвальні процеси локально поширені на крутих денудаційних уступах кар’єрів, на яких відслонюються шари вапняків або пісковиків (Давидівські кар’єри №1, № 3). Більш поширеними серед гравітаційних процесів є осипища, які переважно відбуваються у піщаних відкладах і представлені осипними конусами і шлейфами. Зсувні процеси трапляються рідко, представлені невеликими зсувними тілами та розміщені на стінках кар’єрів і схилах відвалів. Особливим видом процесів у досліджених кар’єрах є такироутворення, яке виникає на замкнутих обводнених ділянках днищ кар’єрів і призводить до утворення після їх висихання т. зв. “пустельного папірусу”. Ключові слова: сучасна морфодинаміка, кар’єр, процеси водної ерозії, обвально- осипні процеси, Львів.

Introduction. The quarries in and around Lviv have existed for a long time. In the nineteenth century, there were three major types of quarries in Lviv: clay, sand and limestone. Quarries were located in the southern (especially south-eastern) and western part of the city, which almost exclusively corresponds to the geomorphological area of the Lviv Plateau (Pryroda…, 1972, Lviv…, 2012). At that time, it was suburb territory. In the twentieth century, the relief of Lviv underwent greate changes. The quarrying was developed in different parts of the city, mainly in the south, south-east and northwest. It was an important indicator of industrial development of the city and a source of raw materials for various industries. In the second half of the twentieth century, the quarries in Lviv were gradually closed and the existing quarries remained only in the suburbs. The modern morphodynamics (modern geomorphological processes) is part of geomorphological studies of quarries as anthropogenic forms of relief. Such studies also involve the study of morphology, genesis and age of these forms, their classification, mapping, etc. (Zaitsev, Rubyna, 1987; Firsenkova, 1987; Horishnyy, Aleksiuk 2004, Dávid, 2008, 2012, Horishnyy, 2010, 2016, 2018; Koltun, Kovalchuk, 2012, Mossa J., and James L.A ., 2013, Boengiu S., Ionuş O., Marinescu E., 2016, Urban…, 2018, Horishnyj, Pavelchuk, 2019, etc.). In addition to geomorphology, the landscape science and constructive geography also includes studying the quarry technoforms (Fedotov V., Fedotov S., 2004, Ivanov, 2007, 2017, etc.). The biggest contribution to the development of scientific thought about the morphodynamics of mining territories was made by V. M. Firsenkova (1987). She suggested a wide range of forms created by different geomorphological processes (water-erosion, landslide, eolian processes, etc.), pointed out the main stages of intensity of landslide and erosion processes and for the first time she constructed morphodynamic maps of quarry-dump complexes in large scales (1:5 000). P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 101

The processes in quarries can be divided into two groups: anthropogenic and nature-anthropogenic (Gorshkov, 1982). The anthropogenic processes are considered as direct human activities aimed at changing the relief. These processes include anthropogenic denudation, anthropogenic accumulation, terracing. The nature- anthropogenic processes occur on anthropogenic elements of relief, but operate under the laws of self-development of relief. They are divided by genesis into gravitational, water-erosion, suffosion, landslide, aeolian, abrasive, etc. The goal of the work is to find out the localization, morphology and morphometry of the forms created by different nature-anthropogenic processes on the basis of our own field and remote researches, and also the peculiarities of their combination in the quarries of Lviv city and its suburbs. Research methodology. A number of general geographic (remote) and geomorphological (morphometric, morphographic, morphodynamic) methods are used in the article. The general geographical is the remote method, which includes the analysis of cosmographic images of anthropogenic relief of high resolution. It is used for identification, orientation (replacing the basic materials related to mining works) and general characterization of individual quarries. The morphographic method provides a description of the external structure of elements and forms of quarry relief, morphometric – their quantitative parameters (field and laboratory methods). The morphodynamic method aims to identify and characterize the forms created by a particular process (or combination of processes) in the field. In general, field geomorphological research methods were the main ones. The features of processes in quarries. The modern morphodynamics in quarries is more active than in adjacent natural areas. The main reasons for that are the next: 1) The formed anthropogenic relief is very dissected with great relative heights and steepness of the surface, and therefore has considerable "energy" of the surface. With the development of quarries, the vertical dissection increases. Due to the processes (primarily water-erosion), the horizontal dissection of the relief also sharply increases. 2) During the quarry works, the soil and vegetation layer is destroyed, also, the bedrock and heterogeneous sedimentary rocks are cropped out. Such exposure of rocks creates favorable conditions for the active development of processes, in particular, those that are impossible or almost impossible in natural conditions: gravitational, in particular, falls (within the plain terrain are very rare), weathering processes, formation of takyrs, etc.; 3) The heaped relief contributes to the development of gravitational, water- erosion and other processes due to a low density of rocks, the absence of soil- vegetation layer and due to its morphology (steep walls of sheating dumps). The geomorphological mapping of modern morphodynamics. All modern processes in quarries are nature-anthropogenic processes, occurring on anthropogenic elements of relief, but act as natural and are subject to the law of self-development of relief. In our opinion, the anthropogenic processes, which are direct cause of the formation of elements and forms of quarry relief, do not need a separate designation on geomorphological maps, because they are considered as purely technological processes. The exogenic processes are recorded on a cartographic basis directly in the field, using standard designations (as for natural relief). From our own research experience P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 102

(Horishnyy, Aleksiuk, 2004, Horishnyj 2016, 2018, etc.), the most common processes in quarries are falls, scree formation processes, rill, sheet and gully erosion, slides, suffosion, etc. In reality, we do not see processes, but the forms created by the process: debris of falls, crown cracks, scree, deluvial and proluvial cones, subsidence sinkholes formed by suffosion, erosional pre-rills, rills, gullies, fault scarps of slides, main body of slides, etc. The field mapping includes the designation of all (up to the smallest) forms created by the processes, which is explained by the large scale of research. These forms are characterized by morphography (shape by profile and plan, placement in relief) and morphometry (length, width, height (depth), steepness, area, volume, etc.). These characteristics are the basis for dividing forms by size, which can be reflected in the legend of the map. The activity and intensity of processes (for example, the activity of quarry walls, the intensity of surface runoff) can also be indicated on the maps. The location of quarries. The seven large quarries’ forms are located within the city of Lviv and its suburbs. Other quarries have smaller area or are very modified, also many of which have disappeared as a result of human activity (heaped, planned, built up). There are three big quarries located directly in the city (on the Lysohirska upland), two of them – within the Znesinnia Regional Landscape Park (RLP) and one – in Kryvchytsia locality (Horishnyy, 2010). These quarries have been inactive for over 40 years. The general characteristics of quarries. The western and eastern quarries are located in the central part of Znesinnia RLP to the east of Mytropolyt Lypkivskyi street. The Western Quarry is 530 m long, 260 m wide, with a complex elongated shape with benches 10–15 m high. The quarry’s pit floor consists of three parts, almost separated from each other. The lowest (northern) part of the quarry is partially watered, gradually moving to the planned section of dump. The Eastern Quarry in Znesinnia RLP is 510 m long, 330 m wide, with a complex isometric form. The pit floor is complicated by the two anthropogenic buttes, which often divide it into two parts: northeast and southwest. The height of benches reaches 15–27 m, which is the highest score within Lviv quarries. Both quarries are located on the slopes, occupying the northern slopes of Lysohirska upland, and therefore the height of benches usually decreases to the north. The Kryvchytsia Quarry is located approximately 1.5 km east of the quarries in Znesinnia RLP, bounded on the south and east by the railway line. This quarry is the most modified and cultivated. Its length is 400 m, width 220 m, depth 10–20 m. The pit floor is divided by a heap into two parts: the western (larger) and the eastern (smaller). This is the only one of the explored quarries in which marls are cropped out, due to its low hypsometric position. Davydivskyi Quarry № 1 (the quarry of LLC "Lvivske") is located southeast of the Kiltseva Road, approximately 500 m east of the intersection of Kiltseva Road and motorway leading to city. The quarry has a complex shape by plan and is elongated from northwest to southeast. The quarry walls are up to 30 m high. The dimensions of quarry are the next: length 540 m, width 300 m. The geological structure of the quarry walls is the following: loess-like loams lay down on a top, with a capacity of up to 3 m, limestones and sandstones lay down below in several beds with the sand between them (capacity is up to 20 m). P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 103

The pit floor has numerous old inner dumps, as well as young, newly created, which are composed of fragments of limestone and sandy-loam deposits. In the south, dumps are heaped up on the quarry wall. The height of the dumps reaches up to 3– 7 m. The dumps are usually in the form of separate hills or their combinations. The pit floor is partially covered with woody vegetation. The steepness of dump slope is 21– 22º, the shape is concave. There are complex terraced heaps with separate downgrades up to 10–12 m in height. To the east is the old flat dump. The crown cracks are widespread. The quarry has at least 30 years of continuous operation. During this time, its development was mainly in the eastern direction. The Davydivskyi Quarry № 2 (the Northwest quarry in Davydiv village). In the profile, the geological structure of quarry is similar to the above mentioned Davydivskyi Quarry № 1: the lower bed is composed of fine-grained sands, the middle – by sandstone, and the upper – by loess-like loams. The length of quarry is about 600 m, the maximum width is 500 m, the height of the walls is 15–25 m. The pit floor is uneven, with separate heaped hills. It is completely covered with vegetation, except of the road leading to the quarry. The northwestern part of pit floor is surrounded on both sides by walls of east and south exposition. The pit floor is relatively flat with differences in heights of 1–2 m and is covered with thick, high grassy vegetation. There are fragments of limestone at the pit floor. The quarry wall of the eastern exposition is partially covered with vegetation. It is composed on the top of loess-like loams. There are processes of sheet, rill and gully erosion and partially the scree formation processes. Its height is 12–15 m. The wall of southern exposition is almost completely covered with vegetation and has a height of up to 8 m. The upper part is built with an external sheating dump about 4 m high. The quarry has not been active for about 10 years. At the pit floor of quarry and on its western walls, new dumps (a total of 5) have been created, which are filled by deposits of the overburden stratum from the neighboring Davydivskyi Quarry № 3. The Davydivskyi Quarry № 3 is located at a distance of 1.5 km to the northeast of the Lviv – Bibrka motorway. The quarry form by plan is a polygon. It has the following morphometric characteristics: length 500 m, width 350–400, depth 20 m. The sediments are dominated by loess-like loams of light brown and fawn color (Pleistocene), light gray sands (thickness – 18 m; сross-bedding; horizontal irregularities) and limestones (Miocene). The lowest part of pit floor is flat, with a slight decrease to the middle. There are small pre-rills. Also, there is an elevation decrease of the pit floor to the north, as well as from east to west. The inner dumps of loams of conical form up to 5–6 m in height are available. The southern wall (bench) of quarry is concave. The bench surface of the overburden strata (the western part of quarry) is 5–7 m wide (gradually decreasing towards the south). Height is 4–5 m. It is composed of loam. The sands bed has a visible incline toward the south. The bench of overburden strata of the northern wall is composed of loess-like loams of light brown color. The overall height is 5 m. The horizontal bedding is clearly visible in the middle part of the bench. The external sheating dumps, which are located above the surface of bench, have a shape of elongated embankments. Approximate length 50 m, height 4 m, width P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 104

6 m. The external sheating dumps, behind the east wall, have a shape of elongated embankments, up to 5–7 m in height. They are covered with vegetation. The last explored quarry is near Vynnychky village. The Vynnychky Quarry has a big size. Its length is 570 m, its width is approximately 200–300 m without clear boundaries in the northeast. It is located at the top part of bench. The quarry extends parallel to the North-Podilskyi bench from northwest to southeast. In the northwestern part of the quarry, the pit floor is planned, fully accumulative and covered with heaps. The heaps are flat, in the part adjacent to the northwest wall – in the form of heaped hills with limestone blocks (up to 1.5 m long) and sand with loam. The hills are up to 1.5 m high. The walls are up to 15–20 m high, to the south-east it increases up to 25 m. The lower part of the slope (approximately 2/3) is composed of scree and deluvial material and individual limestone blocks. On the highest wall of the quarry, beneath the modern soil, lies more or less powerful strata of loess-like loams. At the top of the wall there are beds of low capacity (3–4 m), then (probably) under the sands there quite thick bed of limestone (about 7–8 m). They are separated by sand. The pit floor at its lowest part has a flat shape, composed of small material, partially covered with water and has a takyr surface. The maximum wall height is up to 30 m. Sandstones and limestones are visibly layered. The old pit floor is located to the southeast, which operation ended in 2012. This part of the pit floor is separated by a wall from the previous part, which we described. The pit floor length is up to 320 m, width 150 – 200 m. The highest wall of the quarry is in the northern part of pit floor. This part of quarry is being exploited. The height of the wall is up to 30 m. The clay and loam with clear layers of iron and buried soils lie on top (beneath the soil). The limestone bed (up to 1.5 m) lies below. Down to the pit floor of quarry lies a thick sand bed (20 m). The sands are layered, fine-grained, mostly white, yellowish at the lower part of exposure of rocks. In the extreme southeastern part of quarry, the height of walls is greatly reduced and ranges from 7–8 to 12 m. The walls are concave and partially covered with vegetation. The lower part of walls is accumulative, composed of scree and deluvial material. The pit floor is mostly hilly, composed of separate small heaped hills with fragments of limestone. They are up to 1.5–2 m in height. There is also a separate heap, located at the pit floor, composed of material taken from the active part of quarry. The height of heap walls is 40º or more. At present, the exploitation of quarry has been stopped. The modern morphodynamics. The processes of water erosion (sheet, rill and gully erosion), suffosion, falls, scree formation processes, slides, physical and chemical weathering are widespread in the explored quarries. The specific azonal processes such as aeolian processes (deflation and accumulation of sandy material) and formation of takyrs are also common. The water erosion processes are represented by sheet, rill and gully erosion. The water erosion processes in the quarries of Znesinnia RLP are currently not widely spread. Over the past 30 years, the intensity of erosion processes has decreased significantly. In the early 1990s, most of the walls in the upper parts were cropped out, especially in the Western Quarry. The field studies conducted in 2019 showed that there were few sites left (quarry walls and slopes of anthropogenic hills are almost completely covered with vegetation). One of them is located in the Eastern Quarry on the slope of western (southwest) exposition about 8 m long in the crown part of slope. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 105

This is the area where the processes of sheet erosion and insignificant scree formation processes are being developed. Further to the south, at the junction of the slope of anthropogenic hill and the quarry bench, a small gully developed with an active erosion at its top. The meandering gully form by plan provoked the formation of a small slide. The anthropogenic digression by recreants also causes a sheet erosion, although there are measures to limit it. A similar situation with erosion monitoring processes is in the Kryvchytskyi Quarry. These processs have almost completely disappeared in the last 15 years. In the mid-2000s, erosive pre-rills were observed on the walls in the southern and southeastern parts of quarry on the steep slopes (36–44°). In the Davydivskyi Quarry № 1, erosion processes occur on the denudation (excavated) and accumulative slopes. On the quarry walls (southwest, west and north walls), erosive pre-rills are common, which in general have the following dimensions: width 2–7 cm, depth 2–10 cm. Much more intensive are the erosion processes on the dumps, which are located at the pit floor and on the lodged dump against the wall in the eastern part of quarry. The erosion on the bench of overburden strata is also being intensively developed. Width of erosion forms is up to 9–15 cm, depth 15–17 cm. The largest erosion forms in this quarry are recorded on the slopes of a small dump at the pit floor. Despite the poor vegetation, single erosive pre-rills here reached depths of 50 cm and widths up to 35 cm. The pre-rills are characterized by different length and meandering. The erosion processes are almost absent on the east and northeast walls. According to the field studies in 2019, the development of erosion processes (along with other exogenous processes) is in the southern part of quarry in the upper parts of slopes, on benches of the overburden strata, and on the surface of berms, which are covered by loamy deposits. This is where erosion processes occur with the meandering of water flow in the heaped sediments. On the wall of the north-eastern exposition, the results of passage of a broad stream of loamy masses on the sandy slope are clearly visible. The Davydivskyi Quarry № 2 was characterized in the past by the intense development of rill erosion, small gully erosion, which occurred in the dumps’ sandy- loam deposits with the low density and in the lower accumulative parts of walls, covered by the deluvial cone. In the northeastern part of quarry, the slopes of dump are dissected by numerous small erosive pre-rills that form, at the base, deluvial cones (photo). This is an example of the joint action of both rill and sheet erosion. One of the erosion forms on this dump has the following parameters: maximum width 30–40 cm, depth 40–50 cm. The shape of erosion rill by plan is meandering, by profile – V-shaped, and it actively crashes into the underlying rocks. The steepness of slope on which it occurs is 31º. The density of erosive pre-rills in this quarry is different. On the slopes of older dumps that are partially covered with vegetation, there are erosion rills with a depth of up to 2 m. There are hollows of waterfall type up to 3 m deep in the rills. The erosive pre-rills are present even in the place where scree formation processes are dominant - on scree cones (up to 7 cm deep and up to 70 cm long). The dominance of rills and gully erosion processes on the northern exposition wall is explained by its not coverage with vegetation and steepness of 33–35 °. The rills are 9 cm deep and 5– 6 cm wide and up to 10 m long. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 106

On the slope of dump of the southwestern exposition there is a small gully in the heaped sediments. Its length is 15–20 m. It has a stepped longitudinal profile and flat pit floor. The upper part has considerable steepness, sometimes reaching an upright position. Width is 40–60 cm (maximum 90 cm), depth 70 cm. On the slope of gully, we can see the stratification of heaped sediments, which are represented by sand (Fig. 1). Currently, the quarry is not functioning and is almost completely covered with vegetation. The active processes occur only on the slopes of new, different level dumps located in the western part of quarry (at the pit floor, on the walls and close to the quarry). The system of relatively parallel erosion pre-rills is located in the upper and lower parts of the dump. Their morphometric characteristics fluctuate in the following ranges: width 4–14 cm, depth 10–22 cm. The pre-rills are connected and diverged. The angle of inclination of the dump slope is 37º.

Fig. 1. A small gully with an irregular longitudinal profile (the Davydivskyi Quarry № 2)

In the Davydivskyi Quarry № 3, the sheet, rill and gully erosion processes are being actively developed. They are common on the benches in the eastern and southern parts, on the benches of overburden strata in the western and northern parts, on the slopes of dumps and on the surface of berm, which coincides with the bed of sandy deposits. Also, small pre-rills are visible in the lower part of pit floor. The benches are completely or partially covered by deluvial and scree deposits, sometimes they are heaped. An example of the intensive development of erosion processes is the south excavated-heaped quarry wall, which has a concave shape. There is a dense network of smaller and larger pre-rills on the deluvial-scree slope (Fig. 2). There are also rills and gullies that sometimes occupy the whole slope. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 107

On the berm surface, in the sandy deposits, there is a small gully with lateral branches (Fig. 3). His mouth goes to the quarry wall. It extends in parallel to the bench. The length of main gully is 15 m, the depth is 2 m. The upper wall is upright, the lower one is a scree (corresponds to the angle of free fall). The width between the crowns is 2–3 m. The gully narrows to the top. The activity of process is explained by the lack of a protective effect of vegetation. The water erosion processes also develop in the inactive Vynnychkivskyi Quarry. In the middle and lower part of its highest wall, rill and gully processes are common. The same water-erosion processes are common at the pit floor and are developed in sandy- loam deposits. The 5 erosive pre-rills and one small gully in the northwestern part of quarry are surveyed. On the slope of dump near the crown of bench is a well-defined erosive pre-rill № 1. Its width is 12–70 cm, depth 30–55 cm.

Fig. 2. Pre-rill erosion (the Davydivskyi Fig. 3. A small gully in sand deposits Quarry № 3) (the Davydivskyi Quarry № 3)

The next two pre-rills (№ 2 and № 3) extend in parallel to each other. The erosive pre-rill № 2 has a width of 17–25 cm, depth 20–25 cm. The depth of pre-rill increases to the top of slope. The longitudinal profile is stepped, the form of cross section is gutter-like. Closer to the bench is a slightly larger erosion form № 3, which has a width at the mouth of 80 cm. It is flat and trapezoidal. The bottom width is 55 cm, depth 55 cm. There are irregularities in the longitudinal profile. The erosive pre-rill № 4 is located on the denudation-accumulative slope, 20– 22 cm wide, and 65 cm deep. Parallel to it are other erosive pre-rills that are connected with each other. The gully is located on the dump slope of southern exposition. Its debris cone is composed mainly of coarse sediments (up to 35 cm in diameter), as well as loam and P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 108 sand (Fig. 4). The width of the cone is 2.5 m, the length is 3.3 m. The shape of the cross profile is V-shaped, the longitudinal profile is unevenly stepped. The sides of gully are not covered with vegetation. The average width of pit floor at the lower part is 52 cm, the depth of gully is 1–2.2 m. The width of pit floor at the upper part is 70– 75 cm, and the depth reaches 3 m. The upper part changes the direction of extension. There are differences in heights in the pit floor. The erosive pre-rills are located on the left side of gully. The angle of incidence of the sides is more than 50º. There is a change in the direction of extension of the stream bed from 220º to 250º.

Fig. 4. The lower part of gully and the debris cone on the slope of dump (the Vynnychkivskyi Quarry)

The erosive pre-rill № 5 is located 6 m to the left of the gully. The width of it in the lower part is 40–50 cm, the depth 35–45 cm. The width of pre-rill in the middle part is 25 cm, depth 35 cm. The acacia 5–6 m high grew in the upper part of gully. The approximate age of the tree is 10 years. Above the acacia is the bench in the pit floor. In most of the explored quarries, a clear deluvial cone is observed at the foot of the board, which indicates the intensity of sheet erosion processes and puts them in the same row with other nature-anthropogenic processes. Often, the sheet erosion processes operate simultaneously with the scree processes. Deluvial and scree deposits are mixed. Suffosion develops in the dumps composed of sandy-loam deposits with the low density (Davydivskyi № 2, Vynnychkivskyi Quarry). The result of this process is the formation of suffosion sinkholes and “wells”. In the Vynnychkivskyi Quarry, they are P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 109 represented by circular sinkholes (Fig. 5). One of the forms has a shape with diameter of 35 cm, the other has a size of 60 × 50 cm. The depth of both sinkholes ranges within 30 cm. The suffosion sinkholes and “wells” in the Davydivskyi Quarry, located at the

Fig. 5. Suffosion forms in heaped deposits (the Vynnychkivskyi Quarry)

Fig. 6. Linear erosion with the formation of subsidence suffosion forms 2 – 3 m deep (the Davydivskyi Quarry № 2 foot of dumps in loamy deposits, are explored in the mid-2000s. The suffosion processes develop in conjunction with rill and gully erosion processes (Fig. 6). The gravitational processes in the study area are represented by falls, scree formation processes and slides. Falls processes are locally widespread on steep denudational benches of quarries, where beds of limestone or sandstone are cropped out (Davydivskyi Quarry № 1, 3). More common among gravitational processes are scree formation processes, which mainly occur in sandy deposits and are represented by scree cones. Slides occur rarely having small main bodies and are located on the quarry walls and dump slopes. Falls and scree formation processes. Minor scree formation processes occur in the Eastern Quarry Znesinnia in the loamy deposits of crown part of the western exposition bench. Falls and scree formation processes are common in the Davydivskyi Quarry № 1. In the quarry, there are two sandstone beds located at different hypsometric levels. The blocks of sandstone, losing resistance, come off, sliding down. Under the sandstone bed lies sand, which is periodically subject to scree formation processes. Falls are P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 110 monitored in the upper part of slope, where the bed of sandstones is located. Nowadays, falls are less common. Scree formation processes are well tracked on the southwestern wall of quarry (Fig. 7). The intensity of these processes on the working wall is probably increased after the excavation of sand. A formed vertical wall begins to crumble rapidly (fine- grained, layered, light gray sands). This is also facilitated by aeolian processes (Fig. 8). There are scree cones of different sizes. The scree cones are up to 8 m wide and up to 3–5 m high. The rock usually shattered from the top of wall.

Fig. 7. Scree formation and water-erosion processes in the Davydivskyi Quarry № 1

The scree formation processes are spread further to the west, beyond the active wall. Here, scree cones are composed of fragments of sandstone and sands. These slopes are partially forested. During the exploitation of Davydivskyi Quarry № 2 (until 2008), the falls and scree formation processes actively occurred in the sands and sandstones. The cemented sand blocks with the sizes of 1.5 × 1.5 m are very interesting. At present, the scree formation processes occur only on the slopes of new dumps in the western and central parts of quarry. The mixed deposits are transported on the two dumps by freight vehicles from neighboring quarries and in the dry state they roll down the slope. Sediments are formed by modern soil, loam, sand, construction waste (fragments of concrete and bricks of various sizes, etc.). The angle of incidence is 36°. The coarse sediments accumulate at the foot of slope. Thus they fill the quarry up. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 111

The most active gravitational processes (mainly scree formation) occur in the Davydivskyi Quarry № 3. The sandy (sandy-loamy) deposits and coarse sediments (limestone fragments) are crumbled. The landslides in sands occur mainly on the extraction benches of southern exposition as well as on the inactive bench of eastern exposition.

Fig. 8. The combination of scree formation and aeolian processes (the Davydivskyi Quarry № 1)

The coarse sediments crumble and partially collapse on the wall of western exposition in the eastern part of quarry. Above the sands lies a bed of limestone, which due to mining operations, processes of water erosion and weathering, breaks away from the main mass of rocks and rolls down the slope, forming at the foot scree cones with coarse sediments. Scree formation also occurs on the southern wall (mainly loamy deposits of the overburden strata). The mixed deluvial-scree cones are formed there (Fig. 9). Slides. In the Eastern Quarry Znesinnia, near the top of gully, is a small slide in loess sediments. In the Davydivskyi Quarry № 1, slide processes vary in size and intensity. In the eastern part of quarry, we observe a fault scarp, where slide processes occur, reaching a width of 60 m and a height of up to 35 m. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 112

On the southwestern wall of quarry, which today is covered with vegetation, there are old sites of slides, resulting in the following shapes: at the top – slide cirques, at the bottom – clusters of main bodies. Numerous cracks on the dump surface are observed in the deposits of overburden strata, which can lead to slides.

Fig. 9. Scree formation processes in the Davydivskyi Quarry № 3

The Davydivskyi Quarry № 2 was characterized by many main bodies of slides (mostly small size) during its operation. At present (2019) slides are possible only on the slopes of young dumps in the western part of quarry. The long cracks extend along the crown on the dump surface, which can cause slides. The largest number of modern slides among all the explored quarries is in the Davydivskyi Quarry № 3. The slides are mostly recorded in the southeast of quarry, to the west and east of the road which leads to its pit floor. The small blocks with vegetation on very steep (over 50 °) excavated slopes move down. The slide processes work together with the processes of scree formation and water erosion. The slides’ fault scarps of arched form are observed on the wall of southeastern exposition of the Vynnychkivskyi Quarry (mostly heaped) (Fig. 10). Above the crown, on the surface there are crown cracks, which fix the initial stage of slide processes. The height of fault scarp is 5–6 m. The capacity of individual blocks is up to 1.8 m. In the eastern part of quarry, there is a small slide on the wall of the northwestern exposition. Its length is 5 m, width 1.5 m. P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 113

Weathering in the explored quarries occurs mainly in bedrock (sandstones, limestones, marls), and partly in loess-like loams. It leads to cracking, peeling (like desquamation in desert areas), splitting into separate blocks. This process mainly

Fig. 10. Slides in heaped deposits of the Vynnychkivskyi Quarry occurs in sandstone and limestone as a result of anthropogenic denudation and gravitational processes (in Kryvchytskyi Quarry – in marls). The limestone blocks are also subjected to chemical weathering. In general, these processes do not play an important role in changing the quarry relief. Aeolian processes are absolutely atypical for the studied region. These processes occur in quarries almost exclusively on the working benches composed of fine-grained quartz sands, which are the main mining rock (the Davydivskyi Quarries № 1, 3, partly Vynnychkivskyi Quarry) and consist of deflation (blowing), transport and accumulation of sand deposits. The accumulation of sand deposits occurs at the foot of slopes. The aeolian processes are one of the reasons for the crumbling of sand deposits. An interesting form of aeolian relief is the wind ripples that occur on the flat-wavy surface of berm (sandy deposits bed) in Davydivskyi Quarry № 3. Other processes. Interesting azonal processes are the formation of takyr surface and "desert papyrus". They are recorded in the Davydivskyi Quarry № 3 (Fig. 11) and Vynnychkivskyi Quarry. The process of "takyr formation" occurs on the closed flat watered areas of pit floors and leads to the formation of polygonal structure with a depth of cracks up to 12–15 cm after their drying and cracking. The final stage of the process is the twisting of the takyr surface into tubes (the formation of a "desert papyrus"). These processes were common in the Davydivskyi Quarry № 2 (northwest and east part of the quarry) during its exploitation. Conclusions. The water erosion (sheet, rill and gully erosion) and gravitational (mostly scree formation) processes are the most common nature-anthropogenic P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 114 processes in the quarries of Lviv and its suburbs. Suffosion, slides, falls, aeolian processes are less common processes. The specific (extrazonal) process for this

Fig. 11. The formation of a "desert papyrus" at the pit floor of the Davydivskyi Quarry № 3 territory is the formation of "takyr surface" and "desert papyrus", which are characteristic of arid regions. The interesting forms of aeolian processes are wind ripples that occur on the surface of berm composed of sands in the Davydivskyi Quarry № 3. The geomorphological processes often coexist (for example, sheet, rill and gully erosion, slides, scree formation, deluvial and scree cones, etc.) or one process causes another (the aeolian processes are one of the causes of crumbling of the sand deposits). The most active processes are observed in the Davydivskyi Quarries № 1 and № 3. The modern processes are almost completely absent in the quarries of Lviv city. REFERENCES Horishnyy P., Aleksiuk A. (2004). Heomorfolohia i suchasni ekzohenni procesy Yasnyskoho karyeru. [Geomorphology and contemporary exogene processes of the Yasnyska quarry]. In Scientific notes Ternopil State Pedagogical University. Series Geography. №2 (Issue 1), 69–72 (In Ukranian). Horishnyy P. (2010). Morfolohiya karyernykh tekhnoform (na prykladi Lvivskoi oblasti). [The morphology of quarry technoforms (on the example of Lviv region)]. In Physical geography and geomorphology, 1(58), 164–170 (In Ukranian). Horishnyy P. (2016). Heomorfolohichne kartohrafuvannia karyeriv. [Geomorphological mapping of quarries]. In Visnyk of Lviv Univ. Series Geography, 50, 119–130 (In Ukranian). Horishnyy P. (2016). Heomofolohichna budova Rozvadivskoho karyeru (Lvivska oblast). [Geomorphological structure of Rozvadiv quarry (Lviv region)]. In Problems of geomorphology and paleogeography of the Ukrainian Carpathians and adjacent areas, 1(6), 66–75 (In Ukranian). Horishnyj P. (2018). Klasyfikatsiia relyefu karyeriv. [Сlassification of quarries relief]. In Problems of geomorphology and paleogeography of the Ukrainian Carpathians and adjacent areas, 1(8),160–170 (In Ukranian). Horishnyj P., Pavelchuk A. (2019). Relief karieriv Serednioho Pobuzhzhia (na prykladi Sabarivskoho karieru). [Relief of the quarries of the Middle Pobuzhzhia (on the P. Horishnyj, M. Halaiko The modern morphodynamics… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 99–115 115

example Sabariv quarry)]. In Problems of geomorphology and paleogeography of the Ukrainian Carpathians and adjacent areas, 1(9),101–116. DOI 10.30970/gpc.2019.1.2805 (In Ukranian). Gorshkov S. P. (1982). Ekzodinamicheskie protsessy osvoiennykh territorii. [Exodynamic processes of developed territories]. Moscow, Nedra, 286 pp. (In Russian). Zaytsev G. A., Rubina E. A. (1987). Geomorfologicheskoie kartografirovaniie territorii otkrytykh razrabotok. [Geomorphological mapping of the surface mining territories]. In Geomorphological mapping for economic purposes. Moscow, Moscow University Publ., 115–123 (In Russian). Ivanov Ye. A. (2007). Landshafty hirnychopromyslovykh terytorii. [Landscapes of mining territories]. Lviv, Publishing centre of Ivan Franko National University of Lviv, 334 pp. (In Ukranian). Ivanov Ye. A. (2017). Pryrodno-hospodarski systemy hirnychopromyslovykh terytorii zakhodu Ukrainy: funktsionuvannia, modeliuvannia, optymizatsia. [Natural and economic systems of mining areas in Western Ukraine: functioning, modeling, optimization]. The thesis for the degree of Doctor of Geographical Sciences, specialty 11.00.11 Kyiv, 578 pp. (In Ukranian). Koltun O. V., Kovalchuk I. P. (2012). Antropohenna heomorfolohia. [Anthropogenic geomorphology]. Lviv, Publishing centre of Ivan Franko National University of Lviv, 194 pp. (In Ukranian). Shabliy O. I. (Eds.). (2012). Lviv: kompleksnyi atlas. [Lviv: comlex atlas]. Kyiv, Kartography, 192 pp. (In Ukranian). Herenchuk K. I. (Eds.). (1972). Pryroda Lvivskoi oblasti. [Nature of the Lviv region]. Lviv, Lviv University Publ., 156 pp. (In Ukranian). Fedotov V. I., Fedotov S. V. (2004). Tekhnogenez i tekhnogennyi relief tsentra Russkoi ravniny. [Technogenesis and technogenic relief of centre of Russian Plain] // In Vestnik Voronezh Univ. Series Geography and Geoecology, 1, 99–105 (In Russian). Firsenkova V. M. (1987). Morfodinamika antropogennogo reliefa. [Morphodynamic of the anthropogenic relief]. Moscow, Institute of geography of the Academy of Sciences of USSR (In Russian). Lóránt Dávid (2008). Quarrying: an anthropogenic geomorphological approach // Acta Montanistica Slovaca Ročník 13, číslo 1, 66–74. Lóránt Dávid (2012). Introduction to Anthropogenic Geomorphology, Studies on Environmental and Applied Geomorphology, Dr. Tommaso Piacentini (Ed.), ISBN: 978-953-51-0361-5, InTech Mossa J., and James L.A. (2013). Impacts of Mining on Geomorphic Systems. John F. Shroder (ed.) In Treatise on Geomorphology, 13, 74–95. San Diego: Academic Press. Sandu Boengiu, Oana Ionuş, Emil Marinescu (2016). Man-made changes of the relief due to the mining activities within Husnicioara open pit (Mehedinţi County, Romania). In Procedia Environmental Sciences, 32, 256–263. Thornbush M. J., Allen C. D. (Eds.). (2018). Urban geomorphology: Landforms and Processes in Cities. Amsterdam, Elsevier. ISBN: 978-0-12-811951-8 Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 116

УДК 551.4 : 502.4; DOI 10.30970/gpc.2019.2.3067 МЕНЕДЖМЕНТ-ПЛАН ОХОРОНИ І ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ГЕОСПАДЩИНИ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА “МЕДОБОРИ” Юрій Зінько1, Роман Гнатюк1, Катерина Москалюк2, Галина Оліяр3, Мирослав Іваник1 1Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна, [email protected]; https://orcid.org/0000-0001-5546-6308 [email protected]; https://orcid.org/0000-0001-6661-469 [email protected]; https://orcid.org/0000-0001-5723-2767 2ГО “Українська Галицька Асамблея”, [email protected]; https://orcid.org/0000-0002-9762-9678 3Природний заповідник “Медобори”, смт. Гримайлів, Україна, [email protected]; https://orcid.org/0000-0002-3432-8405

Анотація. У статті розглянуто менеджмент-план об’єктів геоспадщини як складо- ву “Проекту організації території природного заповідника “Медобори” та охорони його природних комплексів”. Здійснено критичний аналіз щодо необхідності всебічного ви- світлення в базових вітчизняних документах “Проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів” і “Літопис природи територій та об’єктів природно-заповідного фонду України” компонентів неживої природи, у тому числі, геолого-геоморфологічної будови заповідних територій з визначною геоспадщи- ною. Зокрема, досвід наукового супроводу польських планів національних парків перед- бачає спеціальний розділ, присвячений геологічному середовищу. Обґрунтовано алго- ритм дослідження геоспадщини природного заповідника “Медобори”: від інвентаризації геолого-геоморфологічної складової території до заходів з геоосвітнього забезпечення та популяризації геоспадщини. Розглянуто особливості геолого-геоморфологічної будови природного заповідника “Медобори”, який репрезентує викопний бар’єрний риф баден-сарматського віку. Акцен- товано увагу на основних літолого-стратиграфічних та геоморфологічних науково-освіт- ніх цінностях території заповідника. У запропонованому менеджмент-плані збереження та популяризації геоспадщини природного заповідника “Медобори” обґрунтовано відповідні стратегічні завдання на де- сятирічний період та операційні заходи на п’ятирічний період. Серед основних страте- гічних завдань і відповідних заходів зі збереження та популяризації геоспадщини при- родного заповідника “Медобори” визначено: збереження об’єктів геоспадщини та об’єк- тів геоархеологічної спадщини із заходами інвентаризації цінних відслонень і рифоген- них утворень, інвентаризації корінних і покривних порід для розробки зведеного страти- графічного розрізу; розвиток постійно діючої інфраструктури для проведення геоосвіт- ньої діяльності із заходами зі створення навчальної експозиції в адміністративній будівлі заповідника; розвиток геотуристичних маршрутів з інформаційно-освітнім облаштуван- ням існуючих екоосвітніх стежок та розробки нових стежок наукового і геоосвітнього спрямування. Важливим є опрацювання проекту створення національного геопарку “Викопний ба- р’єрний риф Поділля” на базі природного заповідника “Медобори” і національного при- родного парку “Подільські Товтри”. Його основними функціями передбачено збереження ______© Зінько Юрій, Гнатюк Роман, Москалюк Катерина, Оліяр Галина, Іваник Мирослав 2019. Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 117

Товтрового пасма як унікального геолого-геоморфологічного феномену, поєднане з орга- нізацією елементів геоосвіти і геотуризму як складової сталого розвитку Подільського регіону. Ключові слова: заповідник, геоспадщина, геолого-геоморфологічна будова, менеджмент-план, стратегічне завдання, оперативний захід, популяризація, Медобри, викопний бар’єрний риф.

MANAGEMENT PLAN FOR THE PROTECTION AND PROMOTION OF GEOHERITAGE AT MEDOBORY NATURE RESERVE Yuriy Zinko1, Roman Hnatiuk1, Kateryna Moskalyuk2, Halyna Oliiar3, Myroslav Ivanyk1 1Ivan Franko National University of Lviv 2Ukrainian Galician Assembly 3Medobory Nature Reserve

Abstract. The article deals with the management plan for the geoheritage sites as a component of the “Management Plan for the Medobory Nature Reserve and the Protection of its Natural Sites”. Critical analysis of the need for a comprehensive study of components of inanimate nature, in particular, geological-geomorphological structure of the protected areas with distinct geographic heritage, in the basic national documents “Management Plan for the Nature Reserve and the Protection of its Natural Sites” and “Chronicle of Nature of the Areas and Sites of the Nature Reserve Fund of Ukraine”. In particular, the experience of scientific support for Polish plans for the national parks involves special documentation focusing on the geological environment. It substantiates the algorithm for the study of geoheritage at the Medobory Nature Reserve: from the inventory of the geological-geomorphological component of the territory to the measures for geoeducational support and geoheritage promotion. It analyzes peculiarities of the geological-geomorphological structure of the Medobory Nature Reserve, which represents the fossil barrier reef of the Badenian-Sarmatian age. The basic lithologic-stratigraphic and geomorphological scientific-educational values of the territory of the reserve were emphasized. The proposed management plan for the conservation and promotion of the Medobory Nature Reserve's geoheritage presupposes appropriate strategic objectives for a ten-year period and operational activities for a five-year period. The key strategic objectives and the corresponding measures to preserve and promote the geoheritage of the Medobory Nature Reserve are as follows: conservation of the geoheritage sites and geo-archaeological heritage sites with the inventory of valuable outcrops and reefogenic formations, inventory of parent and mantle rocks to develop the consolidated stratigraphic section; development of a permanent infrastructure for geoeducational activities with measures aimed at creating educational exhibition in the administrative building of the reserve; development of geotourist trails with information-educational support of existing ecoeducational trails and development of new scientific and geoeducational trails. It is important to elaborate the project for creating the National Geopark “Fossil Barrier Reef of Podillya” at the Medobory Nature Reserve and the Podilski Tovtry National Nature Park. Its main functions will include conservation of the Tovtry Ridge as a unique geological- geomorphological phenomenon, combined with the organization of elements of geoeducation and geotourism as a component of the sustainable development of the region. Key words: reserve, geoheritage, geological and geomorphological structure, management plan, strategic objectives, operational activities, promotion, Medobory, fossil barrier reef.

Вступ. Практика заповідання в Україні засвідчує нерозробленість науково- методичних основ виділення категорій заповідних геолого-геоморфологічних об’єктів, недооцінку георізноманітності у наукових і планувальних досліджен- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 118

нях, спрямованих на оптимізацію функціонування існуючих великопросторових охоронних об’єктів – заповідників, національних і ландшафтних парків. Акту- альність досліджень з геоконсервації пов’язана з необхідністю розробки науково- методичного забезпечення охорони геолого-геоморфологічної спадщини та на- дання практичних рекомендацій з охорони геоспадщини на національному та регіональному рівнях. Відомо, що значна кількість цінних у науково-пізнавальному значенні геоло- го-геоморфологічних об’єктів розташована в межах великопросторових заповід- них територій – заповідників, національних і ландшафтних парків. Унікальні геоморфологічні феномени можуть визначати імідж таких територій та зумов- лювати назву, наприклад, національних парків: Великий Каньйон, Озеро Крей- тер, Арка, Скелясті Гори, Великий Риф у США, Кіліманджаро у Танзанії, Столо- ві Гори у Польщі, Подільські Товтри в Україні (Богуцький, Зінько, 2008). Питання збереження геоспадщини на великопросторових природоохоронних територіях та її ощадного використання ще недостатньо висвітлено у вітчизня- них рекомендаціях з розробки “Проектів організації територій природних запо- відників/національних природних парків …” (Положення про Проект…, 2014). Зокрема, наскрізною проблемою діяльності заповідника “Медобори”, зафіксова- ною у розроблених проектах організації його території, є недостатня увага до пи- тань вивчення, екоосвітнього використання та охорони його геоспадщини – уні- кальних рифогенних утворень Товтрового пасма. Подільські Товтри – це дугоподібне пасмо, що піднімається над оточуючою рівниною на 50–60 м (Королюк, 1952). Воно є унікальним палеогеографічним та геолого-геоморфологічним утворенням – залишком узбережних рифів, витягну- тих паралельно з береговими лініями давніх міоценових морів. Унікальність Товтр пов’язана: по-перше, з їхнім походженням – це просторо- во поєднані різновікові (пізній баденій і ранній сармат) і різнотипні викопні рифи (Королюк, 1952; The Medobory …, 2012); по-друге, з доброю збереженістю та морфологічною вираженістю різноманітних органогенних побудов у сучасному рельєфі Поділля. Структурно зумовлений рельєф Подільських Товтр, утворений унаслідок відпрепарування баденсько-сарматського рифу, є рідкісним типом ре- льєфу у межах усієї Європи і разом із скам’янілостями та літофаціями бар’єрного рифу представляє значний інтерес для детальних геолого-геоморфологічних і палеогеографічних досліджень. Метою нашого дослідження є інвентаризація та науково-освітня оцінка гео- лого-геоморфологічної будови рифогенних утворень природного заповідника “Медобори” для планування стратегічних завдань і оперативних заходів зі збе- реження і популяризації його унікальної геоспадщини. Менеджмент-план зі збереження та популяризації геоспадщини розроблено як складову частину “Проекту організації території природного заповідника “Медо- бори” та охорони його природних комплексів” на 2019–2029 роки. Він перед- бачав обгрунтування організації охоронної, науково-дослідної, еко- та геоосвіт- ньої діяльності, спрямованої на підвищення рівня збереженості цінних геолого- геоморфологічних утворень, їхню комплексну інвентаризацію (каталогізацію) та ефективне використання геоспадщини для популяризації знань про історію роз- витку Землі (Зінько та ін., 2019). У перспективі існують можливості щодо форму- вання на базі природного заповідника (ПЗ) “Медобори” та сусіднього національ- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 119

ного природного парку (НПП) “Подільські Товтри” статусного охоронного утво- рення для територій з визначною геоспадщиною – національного геопарку “Ви- копний бар’єрний риф Поділля”. Методичні підходи до вивчення геоспадщини на великопросторових при- родоохоронних територіях. Міжнародний досвід засвідчує (Plan Ochrony Parku Krajobrazowego, 1999; Mierzejewski, 2000; Ochrona georoznorodnosci …, 2000), що під час розробки планів організації та охорони великопросторових заповідних територій рекомендують розглядати компоненти неживої природи (рельєф, гео- логічну будову, ґрунти, поверхневі води) у такій послідовності: діагностика ста- ну компонентів → формування стратегії їхньої охорони → формування завдань і заходів з вивчення, збереження та використання. Геолого-геоморфологічну скла- дову довкілля доцільно розглядати й оцінювати як один із чинників, що впливає на біоландшафтне різноманіття, а також визначає науково-освітню привабливість заповідників, національних і ландшафтних парків. На жаль, пропонована нині структура українських планів організації й охорони природи та “Літописів при- роди” для ПЗ і НПП не передбачає такої багатоаспектної оцінки об’єктів неживої природи. Для прикладу, польський досвід розробки планів охорони природи національ- них парків засвідчує, що розділ (операт) охорони ресурсів неживої природи і ґрунтів є обов’язковим елементом перспективного плану діяльності парків. У ньому передбачено такі складові: геологічна будова території парків (корінні по- роди), поверхневі відклади, цінні об’єкти неживої природи (Plan Ochrony Parku Krajobrazowego, 1999; Mierzejewski, 2000; Ochrona georoznorodnosci …, 2000). Детальна інвентаризація геолого-геоморфологічної будови території парків в таких дослідженнях завершується рекомендаціями щодо охорони цінних об’єктів (геологічні відслонення, форми рельєфу, рельєфоутворювальні процеси) та шля- хів їхньої популяризації в геоосвітньому та геотуристичному плані (Plan Ochrony Parku Krajobrazowego, 1999; Mierzejewski, 2000; Ochrona georoznorodnosci.., 2000). Нами запропоновано таку схему послідовності дослідницьких операцій з вив- чення геоспадщини на великоплощинних заповідних територіях (Теодорович, Зінько, 1995; Зінько та ін., 2003; Богуцький, Зінько, 2008): картографування та опис геолого-геоморфологічної будови; інвентаризація цінних геолого-геомор- фологічних утворень; оцінка у процесі паспортизації унікальних і типових об’єк- тів геоспадщини; оцінка можливих загроз їхньому існуванню та розробка реко- мендацій щодо охорони та регульованого використання. Водночас, українська практика наукових досліджень заповідних територій засвідчує, що на сьогодні головний акцент зроблено на картографуванні й описі геолого-геоморфологічної будови, тоді як питання інвентаризації та паспортизації об’єктів геоспадщини, забезпечення їхньої охорони і використання розглянуті недостатньо (Богуцький, Зінько, 2008). У проблематиці збереження геолого-геоморфологічної спадщини на велико- просторових територіях важливими є особливості юридичної охорони, можливі чинники деградації та загрози, конфлікти, пов’язані з господарським викорис- танням об’єктів, територіальні аспекти охорони природи, заходи і технології збе- реження геоспадщини (Брусак, 2001; Положення про Проект …, 2014). Практики заповідної справи звертають увагу на те, що для використання об’єктів геоспад- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 120

щини в екоосвітніх і екотуристичних цілях необхідною передумовою є їхнє облаштування для навчальних та екотуристичних занять, а також забезпечення відповідним інформаційним супроводом. Важливим в організації цих занять є дотримання природоохоронних вимог (Брусак, 2001). У виконаному дослідженні щодо планування, збереження та популяризації геоспадщини рифогенних утворень ПЗ “Медобори” враховано основні вимоги “Проекту організації … “Медобори” (Зінько та ін., 2019). Зокрема, здійснено оцінку існуючих проблем дослідження, збереження та гео-екоосвітнього вико- ристання геоспадщини та розроблено основні стратегічні завдання (на деся- тирічний період) та оперативні заходи (на 1–5-річний період) у зазначених вище напрямах. Особливу увагу звернено на необхідність тісної співпраці заповідника з науково-освітніми закладами географо-геологічного профілю для реалізації перспективних планів збереження та популяризації геоспадщини Медоборів. Інформаційною базою для розробки менеджмент-плану слугували різночасові дослідження геологічної та геоморфологічної будови Товтрового пасма та тери- торії заповідника “Медобори”, зокрема, праці І. Королюк (1952), В. Михайлова (1971), М. Ясьоновського та ін. (2003; 2006), К. Москалюк (2011) і М. Гурки та ін. (Górka et al., 2012). Особливу цінність при цьому мали картографічні дані (результати великомасштабнної інвентаризація рельєфу і рельєфоутворювальних процесів) та узагальнені геологічні профілі, побудовані впоперек Товтрового пасма. Геолого-геоморфологічні особливості території природного заповідника “Медобори”. ПЗ “Медобори” розміщений у середній частині Подільських Товтр, де головне пасмо викопних органогенних споруд досягає найбільшої ширини й складається з низки більшою чи меншою мірою виразно відособлених поздов- жніх піднять (другорядних пасом), розділених улоговинами, сідловинами та до- линами. Найвищі абсолютні висоти заповідної ділянки головного пасма приуро- чені до його західного краю і сягають 400 м і більше – г. Назарова (403,2 м), г. Янцова (410,2 м), г. Богут (413,9 м). Уздовж цього ж краю головного пасма, а також уздовж долини р. Збруч визначено найбільші показники вертикального розчленування рельєфу. Загалом абсолютні та відносні висоти на території запо- відника дещо зростають з півночі на південь і досягають максимальних величин у районі г. Богут (Богит, Бохит, Бохіт), вершина якої має найбільшу позначку абсолютної висоти у межах ПЗ “Медобори” та усього середнього відтинку По- дільських Товтр. Серед окремих пасом місцевих Товтр особливо виразними є підняття, витяг- нуті вздовж їхнього західного краю – межі з Тернопільським плато Поділля. За назвами найвищих вершин їх можна назвати пасмами Гострої Могили, Наза- рової-Волової та Богуту. Ці пасма піднімаються над вершинними поверхнями прилеглої ділянки плато на 80–100 м. Морфографічні риси рельєфу зазначених піднять різні. Відмінною, наприклад, є їхня форма у плані та поперечному розрі- зі, а також їхня зорієнтованість щодо сторін світу. Зокрема, два північні пасма (Гострої Могили та Назарової-Волової) мають ледь вигнуту дугоподібну форму, властиву багатьом рифовим підняттям голов- ного пасма Подільських Товтр та Товтрового пасма загалом. Простягання пасом субмеридіональне, узгоджене з простяганням головного пасма. Характерним еле- ментом рельєфу обох піднять є порівняно широка (200–500 м) вершинна поверх- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 121

ня з доволі витриманою максимальною абсолютною висотою. Для них, як і для інших дугоподібних піднять головного пасма, характерна виразна дисиметрична будова: південно-західний схил пасом короткий і крутий (до 35–40°), ускладне- ний скельними урвищами у привершинній частині, північно-східний – порівняно довгий і пологий (крутість зазвичай не перевищує 10–12°). Зовсім інший вигляд має крайнє південне (Богутське) пасмо, витягнуте у меридіональному напрямі й представлене ланцюгом із кількох більшою чи меншою мірою виразно відособлених піднять. Деякі з-поміж них мають доволі значні максимальні абсолютні висоти (г. Янцова – 410,2 м; г. Анткова (Орлине гніздо) – 403,8 м; г. Соколиха – 410,5 м; г. Богут – 413,9 м). Типова для Товтр дисиметрія великих рифових піднять у південній частині цього пасма фактично втрачається (рис. 1, 2); будова цієї ділянки Богутського підняття ускладнена діяльністю річки Збруч, що спричинила часткове руйнування рифового пасма й утворення крутих ерозійних схилів – бортів сучасної та давньої долини Збруча. Ширина головного пасма Подільських Товтр у районі цього підняття макси- мальна і сягає 8–10 км.

Рис. 1. Об’ємна модель рельєфу південної частини Богутського пасма та прилеглого до нього відрізка долини р. Збруч, створена на основі топографічної карти масштабу 1:50 000 Fig. 1. 3D relief model of the southern part of the Bohutske Chain and the adjacent section of the valley of the Zbruch river created on the basis of a topographic map 1:50,000

Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 122

а б Рис. 2. Фрагмент південно-західного уступу пасма г. Назарова поблизу с. Вікно (світлини Г. Оліяр): а – загальний вигляд уступу разом з його підніжжям і вирівняною денудаційною поверхнею на передньому плані світлини; б – Скелі Франка, розміщені у верхній частині уступу Fig. 2. Fragment of the southwestern ledge of the Nazarev strands near the village. Window (photo by G. Oliіar): а - general view of the ledge together with its foot and the flattened denudation surface in the foreground of the photo; b - Frank Rocks located at the top of the ledge Серед інших рифових піднять головного пасма значними розмірами вирізня- ється ланцюг переважно валоподібних утворень, що простягається від с. Красне до с. Крутилів і кулісоподібно заміщує Богутське пасмо та пасмо Назарової- Волової. Це підняття, розміщене на продовженні пасма Гострої Могили, займає центральне положення у групі рифових форм заповідника “Медобори”. Його пів- денний фрагмент, як і південна частина Богутського пасма, морфологічно нага- дує рифові підняття, розміщені південніше від Середніх (Медоборських, Скалат- Гримайлівських) Товтр (Москалюк, 2011) – поза долиною річки Збруч. Долина Збруча, перетинаючи Товтри, помітно звужується, досягає значної (до 150 м і більше) глибини, та набуває вигляду слабко звивистого каньйону. Побли- зу Богутського пасма – навпроти підняття г. Соколиха (410,5 м) – глибина доли- ни Збруча сягає 170 м. Місцеві краєвиди нагадують низькі гори (Рудницький, 1912, с. 156). Бічні Товтри на території заповідника представлені групами порівняно неве- ликих скелястих горбів і коротких хребтів, зрідка трапляються поодиноко розмі- щені форми. Найвиразніші підняття розташовані біля підніжжя західного макро- схилу пасма Назарової-Волової та на дугоподібному продовженні його північ- ного краю (рис. 3). Тут спостерігається також і максимальна концентрація цих форм. Найбільші абсолютні висоти місцевих товтр сягають 325–330 м (гора Гостра Скеля), відносні – 30–40 м. Специфіка та різноманітність рельєфу Подільських Товтр та природного запо- відника “Медобори” зокрема зумовлена наявністю органогенних споруд (рифів і біогерм), відпрепарованих ерозійною діяльністю водотоків і комплексом схило- вих (денудаційних) процесів. Ці специфічні викопні утворення різного вигляду та різних розмірів спричинили формування своєрідного структурно-денуда- ційного рельєфу, неоднорідного у регіональному та локальному вимірах. Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 123

Рис. 3. Геоморфологічна будова північної частини пасма г. Назарова та прилеглих територій Fig. 3. Geomorphological structure of the northern part of the chain of Nazarova mountain and surrounding areas Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 124

Умовні позначення до рис. 3 Рельєф структурно-денудаційний – сформований унаслідок відпрепарування рифових споруд і біогерм; місцями модельований нагромадженням середньо- пізньоплейстоценових лесоподібних відкладів: 1 – найвищі вершинні поверхні товтр – випуклі, плоскі та шатроподібні; 2 – нижчі вершинні поверхні, а також сідловини і майданчики сходинок на схилах товтр; 3 – круті (а) і пологі (б) схи- ли, у т. ч. уступ внутрішнього краю відпрепарованого рифового пасма. Рельєф денудаційний – створений схиловими процесами унаслідок субпаралельного від- ступання схилів: 4 – підніжжя товтр – п’єдестали, вироблені в органогенних та органогенно-детритових вапняках біогермно-рифових споруд; 5 – педименти, ви- роблені у порівняно податливих породах міоценового покриву, притерасні педи- менти різних гіпсометричних рівнів. Рельєф комплексного походження (акумуля- тивно-денудаційний) – створений схиловими та флювіальними процесами і моде- льований нагромадженням середньо-пізньоплейстоценових лесоподібних відкла- дів: 6 – пологосхилові підніжжя товтр, вершинні і привершинні поверхні знижен- ня, наддолинні денудаційні рівні разом з пологими міжрівневими схилами; 7 – нижній наддолинний денудаційний рівень (притерасний педимент) з фрагмен- тами високої (еоплейстоценової) надзаплавної тераси. Рельєф ерозійно-денуда- ційний – створений русловими і схиловими процесами відповідно до стійкості рельєфоутворювальних порід: 8 – пологі і круті схили долин постійних і тимча- сових водотоків; схили ерозійно-денудаційних останців, ерозійно-денудаційні уступи. Рельєф денудаційно-ерозійний – створений бічною ерозією річок і схи- ловими, передусім гравітаційними процесами: 9 – круті й урвисті схили підмиву. Рельєф флювіальний – створений річковою ерозією й акумуляцією: 10 – надзап- лавні річкові тераси: а – середньовисокі (20 – 45 м над меженним рівнем води) ранньо-середньоплейстоценові, б – низькі (5 – 15 м над меженним рівнем води) пізньоплейстоценові; 11 – заплави рік і голоценові днища сухих долин. Дрібні форми й елементи рельєфу: 12 – невеликі товтри: а – з переважно кру- тими, місцями урвистими схилами, б – з переважно пологими схилами; 13 – вер- шини порівняно великих товтр: а – добре виражені, б – погано виражені; 14 – гребені товтр; 15 – сідловини; 16 – скелясті структурні уступи (а) і випуклі пере- гини схилів (б), обумовлені виходами порівняно стійких порід; 17 – увігнуті перегини схилів при контакті порівняно стійких і податливих порід; 18 – яри та яркоподібні врізи; 19 – тальвеги сухих долин з порівняно вузьким днищем; 20 – русла водотоків: а – тимчасових, б – постійних; 21 – кар’єри. Інші позначення: 22 – скелі; 23 – нагромадження брил вапняку; 24 – межі при- родного заповідника “Медобори”; 25 – межі населених пунктів.

Legend keys to fig. 3 Structural denudational relief – formed as a result of faceting (exhumation) of reef structures and reef knolls; here and there modeled by the accumulation of mid-Late Pleistocene loess-like deposits: 1 – the highest peak surfaces of tovtry – convex, flat and tent-shaped; 2 – lower peak surfaces, as well as saddles and platforms of steps on the slopes of tovtry; 3 – steep (a) and sloping (b) slopes, incl. the cliff of the inner edge of the faceted (exhumed) reef chain. Denudational relief – created by slope processes due to subparallel slope digression: 4 – tovtry foot – pedestals in organogenic and organogenic-detrital limestones of reef knoll structures; 5 – pediments in relatively Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 125 pliable rocks of the Miocene mass, near-terrace pediments of different gypsometric levels. Relief of complex origin (accumulative-denudational) – created by slope and fluvial processes and modeled by the accumulation of mid-Late Pleistocene loess-like deposits: 6 – slightly sloping foot of tovtry, peak and near-peak lowering surfaces, above-valley denudation levels together with gentle inter-level slopes; 7 – lower above-valley denudation level (near-terrace pediment) with fragments of high (eopleistocene) floodplain terrace. Erosion-denudation relief – created by channel and slope processes in accordance with the stability of relief-forming rocks: 8 – gentle and steep slopes of permanent and temporary watercourses; slopes of erosion-denudation residual outcrops, erosion-denudation cliffs. Denudation-erosion relief – created by lateral erosion of rivers and slope, mainly gravitational processes: 9 – steep and scarp erosion slopes. Fluvial relief – created by river erosion and accumulation: 10 – floodplain river terraces: a - mid-high (20–45 m above the boundary water level) early- Middle Pleistocene, b – low (5–15 m above the boundary water level) late Pleistocene; 11 – floodplains and Holocene bottoms of dry valleys. Fine relief forms and elements: 12 – small tovtry: a – with mostly steep, scarp slopes, b – with mostly sloping slopes; 13 – peaks of relatively large tovtry: a – well- marked, b – poorly-marked; 14 – tovtry ridges; 15 – saddles; 16 – rocky structural cliffs (a) and convex bends of the slopes (b) caused by the exposure of relatively stable rocks; 17 – concave slopes of slopes when contacting relatively stable and pliable rocks; 18 – ravines and ravine-like cuts; 19 – thalweg of dry valleys with relatively narrow bottom; 20 – stream beds: a – temporary, b – permanent; 21 – quarries. Other legend keys: 22 – rocks; 23 – accumulation of limestone blocks; 24 – boundaries of the Medobory Nature Reserve; 25 – boundaries of settlements.

Прояв структурно-літологічних особливостей субстрату у рельєфі пасма став можливим завдяки значній різниці у стійкості порід, що входять до складу орга- ногенних споруд і розміщені поза ними. Структурно-денудаційний рельєф природного заповідника “Медобори” репре- зентують вершинні поверхні та схили відпрепарованих рифових споруд і біогерм головного пасма Подільських Товтр, структурно зумовлені сідловини, майдан- чики сходинок пологих схилів товтр, структурні тераси та уступи, невеликі за площею хребти та горби (власне товтри), розміщені у межах великих товтр головного пасма та поза ними (див. рис. 3). Цікавою аномалією, зумовленою впливом геологічного субстрату, є розлога вирівняна поверхня денудаційного типу (див. позначення 5 на рис. 3), вироблена у районі с. Вікно у порівняно податливих породах міоценового покриву на місці передбачуваної пізньобаденської лагуни. В північно-східній частині цієї місце- вості є групка виразних скелястих товтр з особливо рельєфною товтрою Гостра Скала (Гостра Гора). Поряд, між цими пагорбами та селом, збереглися відомі “вікнини” – два карстові озерця, утворені, згідно з В. Тессейром (Teisseyre, 1900), на місці гіпсових гнізд міоцену. Повний набір елементів рельєфу денудаційного та переважно денудаційного генезису показово представлений поблизу південної частини Богутського пасма (рис. 4). Тут найліпше розвинений нижній наддолинний денудаційний рівень (притерасний педимент), приурочений до високої (ймовірно еоплейстоценової) тераси Гнилої та Збруча, відслоненої неподалік східної околиці с. Личківці. Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 126

Рис. 4. Геоморфологічна будова масиву г. Богут (Бохіт) та прилеглих ділянок межиріччя Гнилої та Збруча (умовні позначення див. на рис. 3) Fig. 4. Geomorphological structure of the mass of Bohut (Bohit) mountain and adjacent sections of the Hnyla and Zbruch rivers (See legend keys in Fig. 3) Відомо, що геологічну основу Подільських Товтр творять морські відклади бадену та сармату, які у районі заповідника “Медобори” залягають на тонкоша- руватих голубувато-сірих пелітоморфних вапняках і сланцях верхнього силуру та пісках, писальній крейді та вапняках верхньої крейди (рис. 5). Відклади палеозою та крейди відслонюються лише у глибоко врізаній долині Збруча та долинах його приток і мають другорядне рельєфоутворювальне значення. Головне пасмо Медоборських Товтр збудоване порівняно потужною (близько 100 м) товщею верхньобаденських органогенних та органогенно-детритових вапняків, локально прикритих органогенними вапняками нижнього сармату (рис. 6). Відклади бадену в середній частині розрізу цього пасма представлені передусім літотамнієвими та верметусово-літотамнієвими вапняками, місцями інтенсивно перекристалізованими. Нижня частина розрізу місцевого міоцену складена кварцовими пісками та піщанистими літотамнієвими вапняками пізньо- баденського віку. Вище по розрізу залягає товща глинистих літотамнієвих вап- няків з прошарками органогенно-детритових вапняків. Часто, проте не повсюдно, глинисті літотамнієві вапняки перекриті добре відсортованими “пильними” детритовими вапняками, на яких залягають рифові вапняки, перекриті орга- ногенними серпулітово-мікробіалітовими вапняками нижнього сармату (рис. 7). Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 127

Рис. 5. Принципова схема геологічної будови Подільських Товтр (за Михайловим В. А., 1971 р.): Fig. 5. Schematic diagram of the geological structure of Podilski Tovtry (according to Mykhailov V. A., 1971): 1 – кристалічні вапняки, сланці (силур); 2 – піски глауконітові з кремневою галь- кою (верхня крейда, сеноман) (а), крейда, вапняк крейдоподібний (верхня крей- да, турон) (б); 3 – піски кварцові, глауконіто-кварцові, глинисті літотамнієві пі- щанисті вапняки (верхній баден); 4 – вапняки органогенно-детритові, детритово- літотамнієві, глинисті літотамнієві (верхній баден); 5 – вапняки рифові літотам- нієві з лінзами органогенно-детритових (верхній баден); 6 – вапняки органоген- но-детритові, детритово-літотамнієві (“шлейф” Товтрової гряди) та фаціально пов’язані з ними глинисті літотамнієві вапняки (верхній баден); 7 – вапняки ри- фові черепашково-серпулові, місцями органогенно-детритові та детритово-оолі- тові вапняки (нижній сармат); 8 – вапняки біогермні черепашково-серпулові (он- коїдні форми, нижній сармат); 9 – шарувата товща карбонатних глин і мергелів (нижній сармат); 10 – карбонатні строкаті глини, алеврити, піски (середній сар- мат); 11 – суглинки, глини, делювіальні глини зі щебенем (четвертинні відклади). Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 128

1 – crystalline limestones, shales (Silurian); 2 – glauconite sands with siliceous pebbles (Upper Cretaceous, Cenomanian) (a), chalk, chalky limestone (Upper Cretaceous, Turonian) (b); 3 – quartz sands, glauconite-quartz, clay lithotham sandy limestones (Upper Badenian); 4 –organogenic-detritus, detritus-lithotamnium, clay lithotamnium limestone (Upper Badenian); 5 – reef lithotamnium limestone with organogenic- detrital lenses (Upper Badenian); 6 – organogenic-detritus, detritus-lithotamnium limestone (“tail” of Tovtry ridge) and facially related clay lithotamnium limestones (Upper Badenian); 7 – reef shell-serpula limestone, sometimes organogenic-detrital and detrito-oolitic limestones (Lower Sarmatian); 8 – reef knoll shell-serpula limestone (oncoid forms, Lower Sarmatian); 9 – bedded formation of carbonate clays and marls (Lower Sarmatian); 10 – carbonate variegated clays, siltstones, sands (Middle Sarmatian); 11 – loam, clay, deluvial clay with rubble (Quaternary deposits).

а б

в г Рис. 6. Зразки скам’янілостей і органогенних порід сармату, відслонених на схилах бічних товтр північніше с. Вікно (світлини Г. Оліяр): а – серпулітові трубочки у складі сильно пористого мікробіалітово-серпулітового вапняку; б – фрагмент колонії рифового коралу (вид зверху); в – пористий молюсково-серпулітовий вапняк; г – щільний серпулітово-мікробіалітовий вапняк з прошарками пористого серпулітового черепашника. Fig. 6. Specimens of fossils and organogenic sarmata rocks deposited on the slopes of the lateral slopes to the north of s.Vikno (photos by G. Oliіar): Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 129

a – serpulite tubes in the composition of highly porous microbialite-serpulite limestone; b – fragment of the coral colony (top view); c – porous shellfish-limestone; d – dense serpulite-microbialite limestone with layers of porous serpulite shell rock.

Верхньобаденські вапняки головного пасма розкриті кар’єрами, а також у природних відслоненнях на вершинах та у привершинних частинах крутих схи- лів вододільних рифових піднять, на схилах балок і річкових долин. Сарматські рифові вапняки, які покривають поховану вершинну поверхню верхньобаденських рифових піднять, мають кількаметрову товщину і вирізня- ються значною фаціальною неоднорідністю. Серпулово-мікробіалітові вапняки утворюють банеподібні масиви, покриті шаром інкрустуючих організмів – пере- важно мохуваток з родини Schizoporella. Між ними знаходяться органогенно- детритові відклади, часто трапляється молюсковий черепашник (Ясьоновський та ін., 2003; Jasionowski i in., 2006). Рифові вапняки сармату перекривають верхньобаденські, а також простежу- ються на південний захід від головного рифового пасма, де утворюють невеликі видовжені й ізометричні скелясті підняття – так звані бічні товтри (Королюк, 1952). Особливо виразні бічні товтри, розміщені поблизу с. Вікно, збудовані нетиповим для органогенних побудов нижнього сармату Поділля різновидом серпуліто-мікробіалітового вапняку, що утворений густими субвертикально на- ростаючими серпулітовими трубками, покритими мікробіалітами; зрідка трапля- ються колонії рифового коралу (див. рис. 6 а, б). Порожнини між серпулами і поверхні мікробіалітів місцями масово заповнені молюсками з родин Musculus і Obsoletiforma. Місцеві органогенні побудови нижнього сармату можна називати “серпулово-мікробіалітовими рифами” (Ясьоновський та ін., 2003). Стратегічні завдання і перспективні заходи зі збереження і сталого вико- ристання геоспадщини ПЗ “Медобори”. Товтрове пасмо Медоборів, як уні- кальний геолого-геоморфологічний феномен Подільського регіону (Заповідне Поділля, 2001), заповідний статус отримало у 70-х роках минулого століття влас- не як геологічний заказник. З набуттям територією статусу державного заповід- ника акцент в охоронній і науково-дослідній діяльності змістився в бік збере- ження та відтворення корінних лісових покривів. Проблематика збереження гео- логічної спадщини відійшла на другий план, її не розглядали як пріоритетну. Водночас на території заповідника здійснено великомасштабні знімання геолого- геоморфологічної будови та ґрунтового покриву; створено колекцію місцевих геологічних порід, опрацьовано екоосвітні стежки з геоосвітньою складовою, організовано міжнародну конференцію з менеджменту охорони об’єктів неживої природи. Сучасні світові та національні тенденції в охороні неживої природи відкри- вають значні можливості для науково-освітньої популяризації феномену Поділь- ських Товтр – викопного бар’єрного рифу, що є літогенною основою цього спе- цифічного регіону, та спонукають до зміни менеджменту його охорони, вивчення й використання.

Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 130

Рис. 7. Геологічний розріз через Товтрове пасмо у районі с. Вікно (умовні позначення див. на рис. 5; за Михайловим В. А., 1971 р.); Fig. 7. Geological section through Tovtry chain in the area of village Vikno (see legend keys in Fig. 5; by Mykhailov V. A., 1971) Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 131

У цьому контексті важливими є завдання, спрямовані на виявлення, вивчення та паспортизацію цінних геолого-геоморфологічних об’єктів, створення спеціа- лізованої експозиції місцевих гірничих порід і палеонтологічних знахідок, розви- ток локальної мережі геоосвітніх та геотуристичних стежок. Значні можливості для популяризації геоспадщини заповідника з’являться у разі створення спільно з НПП “Подільські Товтри” національного геопарку “Викопний бар’єрний риф Поділля” (Зінько, Шевчук, 2011; Зінько та ін., 2019). Відповідно до нових методичних засад щодо планування природоохоронної і екоосвітньої діяльності обов’язковим є визначення стратегічних завдань на 5–10- річну перспективу і відповідних заходів на 1–5 років. У рамках “Проекту орга- нізації території природного заповідника “Медобори” та охорони його природ- них комплексів”, виконаного упродовж 2016–2018 рр., розроблено стратегічні завдання і заходи щодо збереження і сталого використання геоспадщини запо- відника. Серед стратегічних завдань на десятирічну перспективу постало три завдання, пов’язані зі збереженням і оптимальним використанням (у тому числі й популяризацією) геоспадщини: - збереження об’єктів неживої природи та природних комплексів, а також об’єктів геоархеологічного типу, пов’язаних з об’єктами геоспадщини; - розвиток постійно діючої інфраструктури для запровадження екологічної освітньо-виховної роботи, у тому числі геоосвіти; - створення нових екологічних стежок, у тому числі геотуристичного спря- мування, забезпечення їхнього ефективного функціонування. Для кожного стратегічного завдання розроблені заходи на п’ятирічну пер- спективу. Для реалізації завдання, пов’язаного зі збереженням об’єктів неживої природи, рекомендовано такі заходи: - інвентаризація цінних відслонень і відпрепарованих рифогенних утво- рень бадену і сармату з розробкою заходів щодо їхнього збереження; - інвентаризація виходів корінних і покривних відкладів у межах модель- них ділянок території ПЗ “Медобори” для обґрунтування й представ- лення зведеного стратиграфічного розрізу її геологічного субстрату; - відновлення цінних водних об'єктів і підтримання їхнього функціону- вання, охорона природних і штучних печер. Розглянемо їх докладніше. Інвентаризація цінних відслонень і відпрепарованих рифогенних утворень ба- дену і сармату з розробкою заходів щодо їхнього збереження. Товтрове пасмо Медоборів у геолого-геоморфологічному аспекті розглядаємо як унікальне релік- тове рифогенне утворення, відображене у сучасному рельєфі (Королюк, 1952; Заповідне Поділля, 2001; Москалюк, 2011). Для виявлення, вивчення та збере- ження найцінніших структурних утворень цього пасма важливо детально вив- чити різні види і місцезнаходження органогенних споруд відпрепарованого ба- р’єрного рифу та здійснити їхній комплексний опис, беручи до уваги відобра- ження структурних елементів і форм у рельєфі земної поверхні. На ці об’єкти неживої природи (відслонення відкладів баденію і сармату, мезо- та мікроформи рельєфу структурно-денудаційного генезису), цінні у науково-освітньому плані, доцільно скласти інвентаризаційний опис у вигляді стандартного паспорта геомісця (геосайта). Це даватиме змогу створити каталог геосайтів території заповідника, забезпеченого відповідним картографічним і графічним матеріалом. Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 132

Він представлятиме мережу геологічних і геоморфологічних об’єктів, яку вико- ристовуватимуть як основу для вивчення й демонстрування етапів та умов фор- мування органогенних споруд Медоборів та особливостей їхнього прояву у рельєфі. Для забезпечення охорони вразливих геолого-геоморфологічних об’єк- тів необхідно облаштувати відповідні інформаційні щити та попереджувальні знаки. Індикаторами виконання цього заходу стануть паспорти відслонень і ри- фогенних утворень та каталог геосайтів території заповідника. Інвентаризація виходів корінних і покривних відкладів у межах модельних ді- лянок території ПЗ “Медобори” для обґрунтування й представлення зведеного стратиграфічного розрізу її геологічного субстрату. Зведений стратиграфічний розріз приповерхневої частини надр території заповідника можна створити шля- хом зіставлення виходів різновікових відкладів поблизу с. Вікно (штучні відсло- нення рифових вапняків верхнього бадену і нижнього сармату) та у районі ярко- подібного врізу, відомого як Сліпий Яр. У межах цієї долини, розміщеної біля печери Відлюдника (Пустельника), та біля неї відслонені відклади плейстоцену та голоцену (у тому числі травертини), міоцену (органогенно-детритові вапняки верхнього бадену з відбитками і рештками морської фауни, рифогенні вапняки скелі з печерою Відлюдника) та силуру (сланці, пелітоморфні грудкуваті вапняки пізньосилурійського віку (рис. 8, 9)).

Рис. 8. Виходи силурійських Рис. 9. Відбитки та рештки фауни у грудкуватих вапняків на схилі Сліпого міоценових вапняках, відслонених у яру (світлина Г. Оліяр) Сліпому ярі (світлина Г. Оліяр) Fig. 8. Exits of Silurian lumpy limestones Fig. 9. Imprints and fauna remnants in on the slope of the Blind ravine (photo by Miocene limestones deposited in the G. Oliіar) Blind ravine (photo by G. Oliіar)

Детальне обстеження цих і деяких інших відслонень даватиме змогу обґрун- тувати зазначений вище стратиграфічний розріз, а також проілюструвати його зображеннями конкретних відслонень. У районі Сліпого Яру з огляду на інтен- сивний розвиток сучасних флювіальних і схилових рельєфоутворювальних про- цесів, доступність та оглядовість значної частини місцевості, існують сприятливі передумови для облаштування геоосвітньої (геотуристичної) стежки з відповід- ним її інформаційним забезпеченням. Індикаторами реалізації цього заходу слу- гуватимуть паспорти опорних відслонень силурійських, неогенових і плейсто- цен-голоценових відкладів та зведений стратиграфічний розріз геологічної осно- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 133

ви ПЗ “Медобори”. Відновлення цінних водних об'єктів і підтримання їхнього функціонування, охорона природних і штучних печер. До актуальних проблем збереження об’єктів неживої природи заповідника слід зачислити збереження різноманітних водних об’єктів і печерних утворень. Серед водних об’єктів, що потребують нагальної охорони, необхідно виокремити відрізок річки Збруч, який потерпає від забруд- нення стічними водами прилеглого курорту “Сатанів”. Важливим завданням є збереження малих водних об’єктів (стариць і боліт у долині річки Збруч, озерних карстових ванн (вікнин) в охоронній зоні, дрібних потоків). Необхідне забез- печення моніторингу стану унікальних карстових озер, розміщених в охоронній зоні заповідника поблизу с. Вікно. Щодо закритих для відвідування печер заповідника (Христинка, Перлина) треба зберегти існуючий режим утримання (заборона відвідування), проте вста- новити біля них інформаційні таблиці та подати відповідну інформацію в інфор- маційно-освітні видання. Відвідування відкритої печери-келії монахів-пустель- ників в Пущі Відлюдника, яка є легкодоступною та невеликою порожниною, слід здійснювати лише під наглядом працівників заповідника. Усі печери необхідно забезпечити паспортами (як для цінних об’єктів неживої природи та історико- археологічної спадщини) та інвентаризаційними картами оселищ рукокрилих (як для цінних місць проживання видів, що перебувають під охороною). Значний науково-освітній потенціал мають скельні виходи рифових вапняків на г. Богут, у тім числі дольмени, які репрезентують культову язичницьку спад- щину. Індикаторами виконання цього заходу стануть: паспорти і каталог водних об’єктів заповідника, що потребують охорони; рекомендації щодо їхнього збере- ження; паспорти і каталог печер і печерно-скельних утворень, інформаційні щи- ти і попереджувальні знаки. Значну роль у виконанні цих заходів відіграватимуть дослідження геологічного та географічного факультетів ЛНУ імені Івана Франка та Тернопільного національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за угодами про співпрацю. Для реалізації стратегічного завдання, пов’язаного з розвитком постійно дію- чої інфраструктури для проведення екологічної освітньо-виховної роботи (рис. 10, 11), у тому числі для геоосвіти, рекомендовано здійснити розширення в адміністративному будинку ПЗ “Медобори” навчальної експозиції “Геологія, геоморфологія та палеогеографія Медоборів” як основи геоосвітнього центру, що включатиме тематичні колекції порід і викопних організмів та представлятиме схеми будови й еволюції викопного рифу. Оновлену навчальну експозицію вико- ристовуватимуть для різних форм геоосвіти. З метою реалізації стратегічного завдання, пов’язаного зі створенням нових екологічних стежок, у тому числі геотуристичного спрямування, та забезпечен- ням їхнього функціонування, рекомендовано такі заходи: - запровадження природоохоронних заходів та покращення інфраструкту- ри існуючих екологічних стежок “До Пущі Відлюдника”, “Бохіт”, “Гора Гостра” та їхнього додаткового геоінформаційного забезпечення; - розробка та облаштування маршрутів двох екологічних стежок у межах долини р. Збруч з метою зменшення ризиків негативного антропогенного впливу на територію заповідника відпочивальників курорту “Сатанів”; Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 134

- обґрунтування та інформаційне забезпечення геоосвітньої стежки “Слі- пий Яр”, яку заплановано створити на базі виходів силурійських, неоге- нових і антропогенових відкладів; - створення екологічної стежки “Вздовж краю бар’єрного рифу” в охорон- ній зоні природного заповідника “Медобори” поблизу с. Вікно (Мурська, 2015, 2016).

Рис. 10. Озера-вікнини карстового Рис. 11. Печера-грот у Пущі походження біля с. Вікно (світлина Відлюдника (світлина О. Шевчук) О. Шевчук) Fig. 11. Grotto cave in the Hermit Fig. 10. Karst lakes near the village Pushcha (photo by O. Shevchuk) Vikno (photo by O. Shevchuk)

Результатом впровадження цих заходів стане природоохоронне та інфраструк- турне облаштування зазначених стежок та їхнє інформаційне забезпечення. У перспективі важливим завданням стане розробка (спільно з НПП “Поділь- ські Товтри”) проекту національного геопарку “Викопний бар’єрний риф Поділ- ля” (Зінько, Шевчук, 2011). Його основними функціями буде збереження уні- кального Товтрового пасма, поєднане з організацією елементів геоосвіти та гео- туризму як складових сталого розвитку цього регіону. Проектований геопарк “Викопний бар’єрний риф Поділля”. Геопарк заплано- вано створити на основі існуючих природно-заповідних територій – НПП “По- дільські Товтри” і ПЗ “Медобори” та його охоронної зони (Зінько, Шевчук, 2011; Зінько та ін., 2019). До складу НПП “Подільські Товтри” входить низка відомих заповідних товтрових утворень загальнодержавного чи місцевого значення. Це, зокрема, “Велика і Мала Бугаїхи” площею 66 га, “Івахновецькі товтри” – 155 га, “Сокіл” – 56 га, “Самовита” – 4 га, “Чотири кавалери” – 9,3 га, “Деренова і Са- дова” – 25 га, “Сорочинські товтри” – 7 га, “Черчецька товтра” – 4,5 га, “Нігин- ська товтра” – 3,5 га та ін. Здійснена співробітниками НПП “Подільські Товтри” інвентаризація товтрового пасма на своїй території дала змогу з’ясувати, що кількість товтрових утворень тут сягає 159, а їхня загальна площа становить 1,5 тис. га (Москалюк, 2011). Водночас, територія парку багата об’єктами геоспад- щини, що репрезентують стратиграфічні феномени різних геологічних епох та широкий спектр досить унікальних геоморфологічних утворень – печер, скель і каньйонів. Зокрема, серед цінних геоморфологічних утворень тут виокремлю- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 135

ють: скелю “Соколів камінь” (5 га) – поблизу с. Княжпіль, печеру “Атлантида” (карстова печера у гіпсах біля с. Завалля, відома своєрідними утвореннями уні- кальної краси), “Смотрицький каньйон” (площа 80 га), печеру “Кармалюк”, за- казники “Кармалюкова гора” та “Княжпільський”, заказник загальнодержавного значення “Совиний Яр” (827 га). На території національного парку “Подільські Товтри” ще з 70-х років мину- лого століття діє понад 60 кар’єрних розробок, у багатьох із них слід обмежити видобуток, а після проведення необхідних досліджень створити на їхій основі природоохоронні та екоосвітні структури: місця документації геологічних розрі- зів та екомузеї з демонстрацією історії гірничої справи у Подільських Товтрах. Територією НПП “Подільські Товтри” проходить кілька піших і кінних еко- туристичних маршрутів, що передбачають ознайомлення з товтровими утворен- нями. Геолого-геоморфологічне різноманіття ПЗ “Медобори” і НПП “Подільські Товтри” може слугувати основою для планування комплексного геоконсерва- ційно-геоосвітньо-геотуристичного утворення національного значення – геопар- ку “Викопний бар’єрний риф Поділля”. Для розробки (обґрунтування) програми створення європейського геопарку в українській частині Товтрів на базі заповід- ника “Медобори” з його охоронною зоною та національного природного парку “Подільські Товтри” необхідні певні організаційні, науково-дослідні та освітньо- рекламні заходи. Зокрема, слід виконати науково-дослідні роботи щодо дослід- ження та оцінки геоспадщини обох природоохоронних територій з особливим акцентом на інвентаризацію (паспортизацію) цінних геолого-геоморфологічних об’єктів (відслонення міоценових відкладів, цінні у стратиграфічному, палео- географічному та літологічному аспектах, скельні і печерні утворення, рифогенні форми рельєфу). Необхідно створити великомасштабні геологічні та геоморфо- логічні карти, а також запровадити друковані та електронні науково-популярні видання, присвячені геолого-геоморфологічній характеристиці та популяризації Товтрового пасма Поділля. Важливо забезпечити ці природоохоронні території відповідною інфраструктурою (інформаційно-освітньою, туристичною, експози- ційною) для популяризації та збереження геоспадщини, а також її геотуристич- ного використання (геологічні музеї, відкриті експозиції рифогенних порід та корисних копалин Товтрів, демонстраційні осередки щодо використання рифо- генних порід для потреб будівництва та народних промислів). Для природного заповідника “Медобори” як складової геопарку важливу роль відіграватимуть різні форми геоосвітньої діяльності. Геоосвітня діяльність – це ключовий момент роботи геопарків, які є геологічними музеями під відкритим небом і мають велике значення для освітніх програм у сфері охорони довкілля (Шевчук, 2012; UNESCO Global Geoparks, 2019). За результатами аналізу гео- освітньої діяльності геопарків, можна виокремити кілька її різновидів: професій- ну, спеціалізовану та загальну геоосвітню. Зазначимо, що уся геоосвітня діяль- ність геопарків ґрунтується на великому спектрі наукових досліджень не лише у галузі природничих, а й педагогічних наук. Для її реалізації широко застосо- вують традиційні та новітні технології, розробляють спеціалізовані геоосвітні і геотуристичні продукти тощо (Шевчук, 2012; UNESCO Global Geoparks, 2019). Висновки і перспективи подальших досліджень. 1. Недостатня увага у планувальних розробках і наукових дослідженнях Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 136

великопросторових та високорангових заповідних територій до проблематики вивчення неживої природи значно знижує їхню природоохоронну цінність та екоосвітню ефективність. Насамперед це стосується заповідних територій, що мають визначну геоспадщину. Необхідно впроваджувати методичні підходи, які застосовують у практиці зарубіжних країн, коли у розробці “Планів національ- них парків” передбачений спеціальний дослідницький розділ, присвячений нежи- вій природі. Цей розділ дає змогу, зокрема, здійснити комплексний опис геолого- геоморфологічної будови, інвентаризувати об’єкти геоспадщини та запланувати заходи щодо їхнього збереження і популяризації. Важливо також передбачити спеціальний розділ, присвячений характеристиці неживої природи, у новій редак- ції “Літопису природи” – основного наукового документа діяльності заповідни- ків і національних парків. 2. Запропонований у процесі розробки “Проекту організації території природ- ного заповідника “Медобори” та охорони його природних комплексів” менед- жмент-план збереження та популяризації її унікальної геоспадщини передбачає здійснення низки стратегічних завдань та оперативних заходів. У ньому перед- бачено детальне вивчення та інвентаризацію рифогенних форм і відкладів, ство- рення каталогу цінних геологічних відслонень та форм рельєфу, обґрунтування зведеного стратиграфічного розрізу (стратиграфічної колонки). Ці дослідження провадитимуть фахівці Львівського національного університету імені Івана Франка і Тернопільного національного педагогічного університету імені Воло- димира Гнатюка. 3. Геоспадщина природного заповідника “Медобори” може стати значним ін- струментом для його популяризації. У пропонованому менеджмент-плані збере- ження і популяризації геоспадщини передбачено утворення тематичної експо- зиції, мережі геотуристичних і геоосвітніх стежок та створення спільного з наці- ональним природним парком “Подільські Товтри” геопарку з вираженими функ- ціями збереження геоспадщини, розвитку геотуризму та геоосвіти з широким залученням місцевого населення. Доволі значний потенціал для розвитку геоос- віти і геотуризму існує в межах закріпленої за заповідником “Медобори” охо- ронної зони. Тут необхідні прикладні дослідження з формування геоосвітніх осередків і геотуристичних стежок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Богуцький А. Дослідження та використання геоспадщини Західної України / А. Богуцький, Ю. Зінько // Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на заповідних територіях : мат-ли Міжнар. наук.-практ. конфер. – Гримайлів; Тернопіль : Джура, 2008. – С. 22–33. Брусак В. Сучасний стан та перспективи геоморфологічних досліджень на при- родно-заповідних територіях / В. Брусак // Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. – 2001. – Вип. 28. – С. 148–153. Заповідне Поділля : Краєзнавчі нариси / Ред. Г. Денисик, В. Любченко. – Вінни- ця : Тезис, 2001. – 102 с. Зінько Ю. Підходи до природоохоронної паспортизації скельних утворень Поділ- ля / Ю. Зінько, Р. Гнатюк, О. Шевчук // Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ланд- шафтного різноманіття / Наук. ред. Ю. Чорнобай. – Гримайлів; Тернопіль : Лі- Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 137

лея, 2003. – С. 165–178. Зінько Ю. Проектовані геопарки Західної України / Ю. Зінько, О. Шевчук // Фі- зична географія та геоморфологія. – Київ : Обрії, 2011. – Вип. 3(64). – С. 41– 55. Зінько Ю. Стратегічні завдання і перспективні заходи зі збереження і сталого використання геоспадщини природного заповідника “Медобори” / Ю. Зінько, Р. Гнатюк, М. Іваник, Г. Оліяр // Міждисциплінарні інтеграційні процеси у системі географічної та екологічної науки : мат-ли Міжнар. наук.-практ. конф. / Наук. ред. Л. П. Царик та ін. – Тернопіль : Тайп, 2019. – С. 84–88. Королюк И. Подольские Толтры и условия их образования / И. Королюк // Труды Ин-та геологических наук АН СССР. Сер. геол. – 1952. – Вып. 110. – № 56. – С. 9–120. Михайлов В. Прогнозно-геологическая оценка известняков Толтровой гряды как сырья для различных отраслей промышленности / В. Михайлов // Отчет о работах, проведенных в 1967–1971 гг. – Киев, 1971. – 194 с. Москалюк Е. Подольские Толтры : риф на суше. Анализ рельефа для оптими- зации природопользования / Е. Москалюк. – Saarbrucken : LAP LAMBERT Academic Publishing, 2011. – 146 p. Мурська О. Екологічна стежка як засіб оптимізації використання природних об’єктів з навчальною метою / О. Мурська // Прагматичні аспекти діяльності національних природних парків у контексті збалансованого розвитку : мат-ли Міжнар. наук.-практ. конфер. / Наук. ред. І. Скільський. – Чернівці : Друк Арт, 2015. – С. 93–96. Мурська О. Пізнавальні, виховні та соціальні можливості екологічної стежки “Лабіринти медових гір” / О. Мурська // Динаміка біологічного та ландшафт- ного різноманіття заповідних територій : мат-ли Міжнар. наук.-практ. конфер. – Кам'янець-Подільський : Рута, 2016. – С. 171–174. Положення про Проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів (в редакції Наказу Міністерства екології та при- родних ресурсів № 273 від 21.08.2014) [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0829-05#n20 Рудницький С. Знадоби до морфології Подільського сточища Дністра / С. Руд- ницький. – Львів : Вид-во Наук. т-ва ім. Шевченка, 1912. – 450 с. Сарматські серпулітово-мікробіалітові рифи пасма Медоборів (Волинсько-По- дільська окраїна Східноєвропейської платформи) / М. Ясьоновський, А. Побе- режський, Б. Студенцька та ін. // Геологія і геохімія горючих копалин. – 2003. – № 2. – С. 85–96. Теодорович Л. Підходи до оцінки об’єктів неживої природи заповідника “Медо- бори” / Л. Теодорович, Ю. Зінько // Проблеми становлення і функціонування заповідників. – Гримайлів, 1995. – С. 86–88. Шевчук О. Геоосвіта як важливий напрям діяльності геопарків / О. Шевчук // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих те- риторій : зб. наук. праць. – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2012. – С. 394–401. Jasionowski M. Miocen Miodoborow (Podole, Zachodnia Ukraina) / M. Jasionowski, M. Gorka, B. Studencka, A. Poberezhskyy // Przebieg i zmiennosc sedymentacji w basenach przedgorskich: przewodnik sesji terenowych streszczenia referatow i pos- terow. – 2006. – S. 53–65. Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 138

Mierzejewski M. Operat przyrody niozywionej w planie ochrony parku narodowego / M. Mierzejewski // Szczeliniec, 2000. – Nr. 4. – S. 113 – 119. Ochrona georoznorodnosci w Polskich Karpatach / Pod red. Z. Alexandrowicz, D. Poprawy. – Warszawa, 2000. – 141 s. Plan Ochrony Parku Krajobrazowego: poradnik metodyczny / Pod red. M. Baranow- ska-Janota. – Krakow, 1999. – 130 s. Teisseyre W. Atlas geologiczny Galicyi. Tekst do zeszytu ósmego: Załoźce (słup XIV, pas 5), Tarnopol (słup XIV, pas 6), Podwołoczyska (słup XV, pas 6), Trembowla (słup XIV, pas 7), Skałat i Grzymałów (słup XV, pas 7) / W. Teisseyre. – Krakow: Wydawnictwo Komisyi Fizyjograficznej Akademii Umiejętności, 1900. – 328 s. The Medobory Hills (Ukraine): Middle Miocene reef systems in the Paratethys, their biological diversity and lithofacies / М. Górka, B. Studencka, М. Jasionowski et al. // Biuletyn Państwowego Instytutu Geologicznego. – 2012. – № 449. – Р. 147–174. UNESCO Global Geoparks. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/earth-sciences/unesco- global-geoparks/frequently-asked-questions/what-is-a-unesco-global-geopark/

REFERENCES Bogutskiy A., Zinko Yu. (2008). Doslidzhennia ta vykorystannia geospadshchyny Za- khidnoyi Ukrainy [Research and use of geoheritage of Western Ukraine]. In Okho- rona i menedzhment obyektiv nezhyvoyi pryrody na zapovidnych terytoriyach. Hry- mayliv-Ternopil: Dzhura. p. 22–33. (In Ukrainian) Brusak V. (2001). Suchasnyi stan ta perspektyvy geomorfologichnykh doslidzhen na pryrodno-zapovidnykh terytoriyakh [The current state and prospects of geomor- phological studies in nature reserves territories]. In Visnyk of the Lviv University. Series Geography. 28: 148–153. (In Ukrainian) Zapovidne Podillya: krayeznavchi narysy [Reserved Podillya: Local history essays] (2001). Ed. by G. Denysyk, V. Liubchenko. Vinnytsia: Tezys, 102 p. (In Ukrainian) Zinko Yu., Hnatiuk R., Shevchuk O. (2003). Pidkhody do pryrodoochoronnoyi pas- portyzaciyi skelnych utvoren Podillya [Approaches to the environmental inventory of rock formations in Podillya]. In Rol pryrodno-zapovidnykh terytoriy Zakhidnogo Podillya ta Jury Ojcowskoji u zberezhenni biologichnogo ta landshaftnogo rizno- manittia. Nauk. red. Yu. Chornobay. Hrymayliv; Ternopil: Lileya. p. 165–178. (In Ukrainian) Zinko Yu., Shevchuk O. (2011). Projektovani geoparki Zakhidnoyi Ukrainy [Project Geoparks of Western Ukraine]. In Fizychna geografiya ta geomorfologiya. Kyiv: Vydavnytstvo Kyivskogo universytetu, 3(64): 41–55. (In Ukrainian) Zinko Yu., Hnatiuk R., Ivanyk M., Oliyar H. (2019). Strategichni zavdannia i per- spektyvni zakhody za zberezhennya i staligo vykorystannya geospadshchyny pry- rodnogo zapovidnyka “Medobory” [Strategic Objectives and Prospective Measures for Preservation and Sustainable Use of the Medobory Nature Reserve]. In Mizh- dystsyplinarni integratsiyni protsecy u systemi geografichnoyi ta ekologichnoyi nauky. Ed. by L. Tsaryk et al. Ternopil: SMP Tayp. p. 84–88. (In Ukrainian) Korolyuk I. (1952). Podolskiye Toltry i usloviya ikh obrazovaniya [Podolskiye Toltres and the conditions of their formation]. In Trudy IGN AN SSSR. Ser. Geology, 110; 56: 9–120. (In Russian) Mikhaylov V. (1971). Prognozno-geologicheskaya otsenka izviestniakov Toltrovoy Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 139

griady kak syrya dla razlichnykh otrasliey promyshliennosti [Predictive-geological assessment of the Toltrovaya ridge limestones as raw materials for various industries]. In Otchiot o rabotakh, proviedionnykh v 1967–1971 gg. Kiev. 194 p. (In Russian) Moskaliuk Ye. (2011). Podolskiye Toltry: rif na sushe. Analiz relief dla optimizacii prirodopolzovaniya [Podolsk Tolters: reef on land. Terrain analysis to optimize nature management]. Saarbrucken: LAP LAMBERT Academic Publishing, 146 p. (In Russian) Murska O. (2015). Ekologiczna stezhka yak zasib optymizaciyi vykorystannia pryrod- nykh objektiv z navchalnoyu metoyu [Ecological footpath as a means of optimizing the use of natural objects for educational purposes]. In Pragmatychni aspekty diyal- nosti natsionalnykh pryrodnykh parkiv u konteksti zbalansovanogo rozvytku. Nauk. red. І. Skilskyi. Chernivtsi: Druk Art. p. 93–96. (In Ukrainian) Murska O. (2016). Piznavalni, vykhovni ta socialni mozhlyvosti ekologichnoyi stezhky “Labirynt medovykh gir” [Cognitive, Educational and Social Opportunities of the “Maze of honey mountains” Ecological Trail]. In Dynamika biologichnogo ta land- shaftnogo riznomanittya zapovidnykh terytoriy. Kamyanets-Podilskiy: Ruta. p. 171– 174. (In Ukrainian) Polozhennia pro Projekt organizaciyi terytoriyi przyrodnogo zapovidnyka ta okhorony jogo pryrodnykh kompleksiv [Regulations on the Project for the organization of the territory of the nature reserve and the protection of its natural complexes]. Order of the Ministry of Ecology and Natural Resources № 273, 21.08.2014. Electronic re- source. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0829-05#n20 (In Ukra- inian) Rudnytskyi S. (1913) Znadoby do morfologiyi Podilskogo stochyshcha Dnistra [Basic information on the morphology of the Podilskyi part of the Dniester basin]. In Zb. Matem.-pryrod.-lik. Sekciyi NTSh. Т. ХV. 310 p. (In Ukrainian) Jasionowski M., Poberezhskyy A., Studencka B. et all. (2003). Sarmatski serpulitovo- mikrobialitovi ryfy pasma Medoboriv (Volynsko-Podilska okrayina Skhidnoyevro- peyskoyi platformy) [Sarmatian Serpulite-Microbialite Reefs of Medoboriv Strands (Volyn-Podilskyi Region of Eastern European Platform)]. In Geologiya i geokhi- miya goriuchykh kopalyn. 2: 85–96. (In Ukrainian) Teodorovych L., Zinko Yu. (1995). Pidkhody do otsinky obyektiv nezhyvoyi pryrody zapovidnyka “Medobory” [Approaches to assessing the inanimate nature of Medo- bora Nature Reserve]. In Problemy stanovlennia i funkcionuvannia zapovidnykiv. Hrymayliv, p. 86–88. (In Ukrainian) Shevchuk O. (2012). Geoosvita yak vazhlyvyi napriam diyalnosti geoparkiv [Geo- education as an important direction of activity of geoparks]. In Problemy heomor- folohii i paleoheohrafii Ukrainskykh Karpat i prylehlykh terytorii. Lviv: VC Ivan Franko National University of Lviv. p. 394–401. (In Ukrainian) Jasionowski M. (2006). Miocen Miodoborow (Podole, Zachodnia Ukraina) / M. Jasio- nowski, M. Gorka, B. Studencka, A. Poberezhskyy. In Przebieg i zmiennosc sedy- mentacji w basenach przedgorskich: przewodnik sesji terenowych streszczenia refe- ratow i posterow. p. 53–65. (In Polish) Mierzejewski M. (2000). Operat przyrody niozywionej w planie ochrony parku naro- dowego. Szczeliniec, 4: 113 – 119. (In Polish) Ochrona georoznorodnosci w Polskich Karpatach (2000). Ed. by Z. Alexandrowicz, Ю. Зінько, Р. Гнатюк, К. Москалюк, Г. Оліяр, М. Іваник Менеджмент-план охорони… ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10), 116–140 140

D. Poprawy. Warszawa, 141 s. (In Polish) Plan Ochrony Parku Krajobrazowego: poradnik metodyczny (1999). Ed. by M. Bara- nowska-Janota. Krakow, 130 s. (In Polish) Teisseyre W. (1900). Atlas geologiczny Galicyi. Tekst do zeszytu ósmego: Załoźce (słup XIV, pas 5), Tarnopol (słup XIV, pas 6), Podwołoczyska (słup XV, pas 6), Trembowla (słup XIV, pas 7), Skałat i Grzymałów (słup XV, pas 7). Krakow: Wy- dawnictwo Komisyi Fizyjograficznej Akademii Umiejętności, 328 s. (In Polish) Górka, M., Studencka, B., Jasionowski, M., Hara, U., Wysocka, A & Poberezhskyy, A. (2012). The Medobory Hills (Ukraine): Middle Miocene reef systems in the Para- tethys, their biological diversity and lithofacies. In Biuletyn Państwowego Instytutu Geologicznego, 449: р. 147–174. UNESCO Global Geoparks. Electronic resource. Access mode:http://www.unesco.org/ new/en/natural-sciences/environment/earth-sciences/unesco-global-geoparks/ frequently-asked-questions/what-is-a-unesco-global-geopark/

ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10)

ЗМІСТ

Брусак Віталій, Кричевська Діана МЕРЕЖА ТА СТРУКТУРА КОМПЛЕКСНИХ, ГЕОЛОГІЧНИХ І ГІДРОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПРИРОДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ……………………………………. 3 Кравчук Ярослав, Адаменко Олег, Адаменко Ярослав ГЕОМОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЛЬЄФУ ПЕРСПЕКТИВНИХ ДІЛЯНОК УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ ДЛЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОТРЕБ (НА ПРИКЛАДІ БАСЕЙНУ ЧОРНОЇ ТИСИ) ………………………….. 18 Ренда Андрій УМОВИ ФОРМУВАННЯ КАМУ ПОБЛИЗУ СЕЛА МАШІВ (ВОЛИНСЬКЕ ПОЛІССЯ) ……………………………………………….. 42 Савка Галина, Шушняк Володимир МОРФОТИПИ РЕЛЬЄФУ РОЗТОЧЧЯ 52

Загрійчук Володимир ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ОБ’ЄКТИ ДНІСТРОВСЬКОГО РЛП: СТАН ОХОРОНИ І ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ …………….. 73 Mkrtchian Alexander AUTOMATED ECOLOGICAL TERRAIN MORPHOLOGY CLASSIFICATION OF STRETCH OF UPPER DNISTER RIVER VALLEY ………………………………………………………….. 88 Horishnyj Pavlo, Galaiko Maria THE MODERN MORPHODYNAMICS IN THE QUARRIES OF LVIV AND ITS SUBURBS ……………………………. 99 Зінько Юрій, Гнатюк Роман, Катерина Москалюк, Оліяр Галина, Іваник Мирослав МЕНЕДЖМЕНТ-ПЛАН ОХОРОНИ І ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ГЕОСПАДЩИНИ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА “МЕДОБОРИ”…. 116

ISSN 2519–2620. Проблеми геоморфології і палеогеографії...2019. Вип. 2 (10)

CONTENTS

Brusak Vitaliy, Krychevska Diana THE NETWORK AND THE STRUCTURE OF COMPLEX, GEOLOGICAL AND HYDROLOGICAL MONUMENTS OF NON-LIVING NATURE OF LVIV OBLAST, UKRAINE ………….. 3 Kravchuk Yaroslav, Adamenko Oleh, Adamenko Yaroslav GEOMORPHOLOGICAL LANDFORM ANALYSIS OF THE AREAS IN THE UKRAINIAN CARPATHIANS ATTRACTIVE FOR RECREATION (THE CASE OF THE CHORNA TYSA BASIN) …………………………… 18 Renda Andrii CONDITIONS OF KAME FORMATION NEAR VILLAGE OF MASHIV (VOLHYNIAN POLISSIA) …………………………………….. 42 Savka Halyna, Shushniak Volodymyr ROZTOCHIA LANDFORM MORPHOTYPES …………………………………………………………. 52 Zahriichuk Volodymyr MONUMENTS OF NATURE AND HISTORICAL AND CULTURAL OBJECTS OF THE DNISTROVSKYI R LP: THE STATE OF PROTECTION AND THE PROSPECTS OF TOURIST USE …………… 73 Mkrtchian Alexander AUTOMATED ECOLOGICAL TERRAIN MORPHOLOGY CLASSIFICATION OF STRETCH OF UPPER DNISTER RIVER VALLEY ………………………………………………………….. 88 Horishnyj Pavlo, Galaiko Maria THE MODERN MORPHODYNAMICS IN THE QUARRIES OF LVIV AND ITS SUBURBS…………………………….. 99 Zinko Yurii, Hnatiuk Roman, Moskalyuk Kateryna, Oliiar Halyna, Ivanyk Myroslav MANAGEMENT PLAN FOR THE PROTECTION AND PROMOTION OF GEOHERITAGE AT MEDOBORY NATURE RESERVE ………………………………………………………………….. 116