МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

Правові горизонти

Legal horizons

ВИПУСК 23 (36)

Суми – 2020 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: EDITORIAL BOARD: Головний редактор: Editor in Chief: Гаруст Ю. В. – доктор юридичних наук, завідувач Harust Y. V. – Doctor of Law, Head of the Department of кафедри адміністративного, господарського права та Administrative, Economic Law and Financial and Economic фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового Security Educational and Scientific Institute of Law SSU, Sumy інституту права Сумського державного університету; State University, Ukraine; Відповідальний секретар: Executive Editor: Павленко Б.О. – викладач-стажист, кафедри Pavlenko B. O. – teacher-traineeof the Department of адміністративного, господарського права та фінансово- Administrative, Economic Law and Financial and Economic економічної безпеки Навчально-наукового інституту Security Educational and Scientific Institute of Law Sumy права Сумського державного університету; State University, Ukraine; Айден Ульвіє – доктор філософії,професор, Маніса Aydin Ulviyye – Doctor of Philosophy., Professor, Manisa Целал Баярський університет, Туреччина; Celal Bayar University, Turkey; Андріяшко М. В. – доктор філософії, доцент, Andriyashka M. V. – Doctor of Philosophy, Associate Барановицький державний університет, Білорусь; Professor, Baranovichi State University, Belarus; Бекім Максуті – доктор філософії, Македонія; Bekim Maksuti – Doctor of Philosophy,Macedonia; Ельда Зотай – доктор філософії, Університет Elda Zotaj – Doctor of Philosophy, Aleksandër Moisiu Александра Моссі, Албанія; University, Albania; Доменіко Віті – професор, Університет м. Фоджа, Domenico Viti – Professor, University of Foggia, Italy; Італія; Ylber Sela – Ph. D. in Political Science, Tetova State Убер Села – кандидат політичних наук, Державний University, Macedonia; університет Тетово, Македонія; Yonko Kunchev – Doctor of Law, Professor, Varna Free Йонко Кунчев – доктор юридичних наук, професор, University, Republic of Bulgaria; Варненський вільний університет, Республіка Болгарія; Marian Vrabko - Doctor of Law, Professor, Head of the Марьян Врабко – доктор юридичних наук, професор, Department of Administrative Law and Environmental Law of завідувач кафедри адміністративного права і права the Faculty of Law of the University. Ya.A. Comenius, Slovak навколишнього середовища юридичного факультету Republic; Університету ім. Я.А. Коменського, Словацької Kulish A. M. – Doctor of Law, Honored Lawyer of Ukraine, Республіки. Professor, Director of Educational and Scientific Institute of Куліш А. М. – доктор юридичних наук, заслужений Law SSU, Ukraine; юрист України, професор, директор ННІ права СумДУ, Petrov R. A. –Doctor of Law, Professor, National University Україна; of Kyiv-Mohyla Academy; Петров Р. А. – доктор юридичних наук, професор, НУ Shemshuchenko Y. S. – Doctor of Law, Professor, «Києво-Могилянська академія»; V. M. Koretsky Institute of State and Law, Ukraine; Шемшученко Ю. С. – доктор юридичних наук, Sukhonos V. V. – Doctor of law, Professor, Educational and професор, Інститут держави і права ім. Scientific Institute of Law SSU, Ukraine; В. М. Корецького НАН України, Україна. Melnyk R. S. – Doctor of Law, Professor, Taras Shevchenko Сухонос В. В. – доктор юридичних наук, професор, ННІ National University of Kyiv, Ukraine; права СумДУ, Україна; Kurylo V. I. – Doctor of Law, Honored Lawyer of Ukraine, Мельник Р. С. – доктор юридичних наук, професор, Professor, National University of Life and Environmental КНУ ім. Т. Г. Шевченка, Україна; Sciences, Ukraine; Курило В. І. – доктор юридичних наук, заслужений Muzychuk O. M. – Doctor of Law, Honored Lawyer of юрист України, професор, НУБП, Україна; Ukraine, Professor, Khariv National University of Internal Музичук О. М. – доктор юридичних наук, заслужений Affairs, Ukraine; юрист України, професор, ХНУВС, Україна; Logvinenko M.I. - Ph. D. in Law, Associate Professor, Логвиненко М.І. – кандидат юридичних наук, доцент, Associate Professor of of the Department of Administrative, доцент кафедри адміністративного, господарського Economic Law and Financial and Economic Security права та фінансово-економічної безпеки Навчально- Educational and Scientific Institute of Law SSU, Sumy State наукового інституту права Сумського державного University, Ukraine. університету. – доктор юридичних наук, Бурбика М. М. професор, Навчально-науковий – Doctor of Law, Professor, інститут права, Сумський державний університет, Burbyka M. M. Educational and Scientific Institute of Україна; Law Sumy State University, Ukraine; – доктор юридичних наук, – Doctor of Law, Professor, Чернадчук В. Д. професор, Навчально-науковий Educational and Scientific інститут права, Сумський державний університет, Institute of Law Sumy State Україна; University, Ukraine.

Журнал включено до Переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з юридичних дисциплін (Наказ Міністерства освіти і науки України від 11. 07. 2017 р. № 996) Журнал індексується науково-метричною базою Index Copernicus. Рекомендовано до друку Вченою радою Сумського державного університету (протокол №05 від 12 листопада 2020 року) Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 22248-12148ПР від 08.07.2016 р. ISSN 2519-2353 ©Навчально-науковий інститут права СумДУ Правові горизонти / Legal horizons, 2020

CONTENTS P. SECTION 1 THEORY AND HISTORY OF THE STATE AND THE RIGHT; HISTORY OF POLITICAL AND LEGAL STUDIES Sukhonos V.V., Sukhonos V.V. COLLECTIVIZATION AS A FORM OF SOCIALIST RECONSTRUCTION IN THE STALINIAN USSR: HISTORICAL AND LEGAL ASPECT ...... 7

SECTION 2 CIVIL LAW AND PROCESS; FAMILY LAW; INTELLECTUAL PROPERTY RIGHT Biryukova A.G., Salo D.S. SOME ASPECTS OF PROTECTION OF THE RIGHT TO THE IMAGE OF AN INDIVIDUAL AS A PERSONAL NON-PROPERTY RIGHT ...... 16 Hrybachova I.P., Shevtsov Y.A. WEAPONS TURNOVER IN THE CIVIL LAW OF UKRAINE ... 22

SECTION 3 LABOR LAW; SOCIAL SECURITY RIGHT Kyselova O.I. FEATURES OF CONSIDERATION BY COURTS OF LABOR DISPUTES ON THE REINSTATEMENT OF AN EMPLOYEE AT WORK ...... 27

SECTION 4 ADMINISTRATIVE LAW AND PROCESS; FINANCIAL LAW; INFORMATION LAW Mirgorod-Karpova V.V., Lisov D.A. COMPARATIVE LEGAL CHARACTERISTICS OF THE ACCOUNTING CHAMBER IN UKRAINE, THE USA AND POLAND ...... 35 Reznik O.M., Krasilyuk M.O. LEGAL STATUS OF CRYPTOCURRENCY AS A TAX OBJECT IN UKRAINE ...... 45

SECTION 5 CRIMINAL LAW AND CRIMINOLOGY; CRIMINAL LAW Pyvovarov V.V., Chepur V.O. CRIMINOLOGICAL VIEW ON THE CORPORATE NATURE OF MODERN ENVIRONMENTAL CRIME ...... 50 Stepanenko O. V., Stepanenko A. S. ON THE ISSUE OF QUALIFICATION OF CRIMINAL OFFENCE CONNECTED TO DOMESTIC VIOLENCE ...... 56

SECTION 6 CRIMINAL PROCESS AND CRIMINALISTICS; JUDICIAL EXPERTISE; OPERATIONAL-BROADCASTING ACTIVITY Dymchykov M.O., Sira M. THE USE OF FICTITIOUS BUSINESS ENTITIES AS A WAY TO LEGALIZE (LAUNDER) THE PROCEEDS OF CRIME: THE MAIN CAUSES, CONSEQUENCES AND WAYS TO FIGHT ...... 62 Romtsiv O.I. THE FEATURES OF THE ENSURE THE SECURITY OF PEOPLE INVOLVED IN CRIMINAL PROCEEDINGS IN UKRAINE ...... 68 Utkina M. S. LEGAL NATURE OF PRIMARY AND PUBLIC FINANCIAL INTELLIGENCE ENTITIES IN THE FIELD OF COMBATING MONEY LAUNDERING...... 73

3 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 7 JUDICIARY; LAW ENFORCEMENT AGENCIES; PROSECUTOR AND LEGAL OFFICE Kipcharskyi O. THEORETICAL AND LEGAL PROBLEMS OF STATE CONTROL OVER THE JUDICIAL SECURITY SERVICE ...... 78 Kulish A.M., Zaporozhets O.E. THE CONCEPT OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL STATUS OF OPERATIONAL DIVISIONS OF THE SFS OF UKRAINE ...... 83 Makarchuk V.V. THE CONCEPT OF THE LEGAL STATUS OF LAW ENFORCEMENT AGENCIES ...... 90 Serebryakova Y.О. OFFICE OF THE REPRESENTATIVE OF THE PROSECUTOR IN GOSPODAR COURT...... 95

SECTION 8 INTERNATIONAL LAW Biletska G.M., Кovtunovych N.L., Shkurenko N.G. FOREIGN EXPERIENCE OF PROVIDING COMMUNICATION IN STATE AGENCIES ...... 102 Logvynenko M.I., Shunko M.G. COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF INTELLECTUAL PROPERTY JUDGES: UKRAINE, UNITED KINGDOM, USA ...... 107 Khoma V.O., Zhdanov V.P. FOREIGN AGGAIRS OF THE CUSTOMS ORGANIZATION AND OPERATION ACTIVITIES ON THE EXAMPLE UNITED STATES OF AMERICA ...... 112

4 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

ЗМІСТ С. СЕКЦІЯ 1 ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ УЧЕНЬ Сухонос В.В., Сухонос В.В. КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ ЯК ФОРМА СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ В СТАЛІНСЬКОМУ СРСР: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ...... 7

СЕКЦІЯ 2 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; СІМЕЙНЕ ПРАВО; ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Бірюкова А.Г., Сало Д.С. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА НА ЗОБРАЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЯК ОСОБИСТОГО НЕМАЙНОВОГО ПРАВА ...... 16 Грибачова І.П., Шевцов А.Я. ОБОРОТОЗДАТНІСТЬ ЗБРОЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ...... 22

СЕКЦІЯ 3 ТРУДОВЕ ПРАВО; ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Кисельова О.І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СУДАМИ ТРУДОВИХ СПОРІВ ПРО ПОНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТІ ...... 27

СЕКЦІЯ 4 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; ФІНАНСОВЕ ПРАВО; ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО Миргород-Карпова В. В., Лісов Д.А. ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ В УКРАЇНІ, США ТА ПОЛЬЩІ ...... 35 Рєзнік О. М., Красилюк М.О. ПРАВОВИЙ СТАТУС КРИПТОВАЛЮТИ ЯК ОБ’ЄКТА ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ ...... 45

СЕКЦІЯ 5 КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ; КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО Пивоваров В.В., Чепур В.О. КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД НА КОРПОРАТИВНИЙ ХАРАКТЕР СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ...... 50 Степаненко О.В., Степаненко А.С. ЩОДО ПИТАНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ’ЯЗАНИХ З ДОМАШНІМ НАСИЛЬСТВОМ ...... 56

СЕКЦІЯ 6 КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА; СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА; ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ Думчиков М.О., Сіра М.А. ВИКОРИСТАННЯ ФІКТИВНИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК СПОСІБ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ: ОСНОВНІ ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА СПОСОБИ БОРОТЬБИ .... 62

5 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Ромців О.І. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ, В УКРАЇНІ ...... 68 Уткіна М.С. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ПЕРВИННОГО ТА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ ...... 73

СЕКЦІЯ 7 СУДОУСТРІЙ, ПРОКУРАТУРА, АДВОКАТУРА Кіпчарський О. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СЛУЖБИ СУДОВОЇ ОХОРОНИ ...... 78 Куліш А.М., Запорожець О.Є. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДФС УКРАЇНИ ...... 83 Макарчук В.В. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ...... 90 Серебрякова Ю.О. ЩОДО ПІДСТАВ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ ...... 95

СЕКЦІЯ 8 МІЖНАРОДНЕ ПРАВО Білецька Г.М., Ковтунович Н.Л., Шкуренко Н.Г. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ У ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ ...... 102 Логвиненко М.І., Шунько М.Г. КОМПАРАТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДДІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: УКРАЇНА, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, США ...... 107 Хома В.О., Жданова В.П. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІТ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ НА ПРИКЛАДІ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ .... 112

6 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 1 THEORY AND HISTORY OF THE STATE AND THE RIGHT; HISTORY OF POLITICAL AND LEGAL STUDIES

СЕКЦІЯ 1 ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ УЧЕНЬ

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p7 КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ ЯК ФОРМА СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ В СТАЛІНСЬКОМУ СРСР: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Сухонос Віктор Володимирович, доктор юридичних наук, професор, Голова Вченої Ради Навчально-наукового інституту права, Професор кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства, Сумський державний університет

Сухонос Володимир Вікторович, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри конституційного права, теорії та історії держави і права Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет ORCID: http://orcid.org/0000-0002-9058-5182

Стаття обумовлена радикальними перетвореннями, що відбуваються нині в України у міру її просування на шляху демократичної, правової та соціальної держави, що ставить на порядок денний питання про ризики та небезпеки подібних реформ. У цих умовах вивчення радянського досвіду стає наочним прикладом того, що будь-яка реконструкція містить у собі не лише позитивні, а й негативні моменти. Звісно, не слід вважати, що сталінський СРСР не був предметом дослідження вітчизняної та світової науки. Більше того, нині сформувалося два основні напрямки дослідження сталінізму з урахуванням концепту «ворог народу»: сталіністи та анти сталіністи. Те ж саме стосується й колективізації. Саме тому, не применшуючи доробку попередніх дослідників, слід звернути водночас увагу, що більшість із них на розглядала колективізацію у суто правовому аспекті. Отже, метою цієї статті має стати історико-правовий аналіз колективізації як одного з напрямків сталінської реконструкції СРСР. Більшість публікацій, пов’язаних із сталінською тематикою, так чи інакше, зосереджені на темі репресій. На сьогодні умовно можна виділити два основних напрямки реалізації сталінських 7 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

репресій. По-перше, це було знищення явної та уявної «опозиції» сталінсько-більшовицькому режиму. По-друге, це численні жертви «соціалістичної реконструкції», яка здійснювалася за трьома напрямками: «індустріалізація», «колективізація» і «культурна революція». За загальним правилом, колгосп в СРСР розглядався форма сільськогосподарського виробничого кооперативу. Ідея ж кооперування сільського господарства відповідала соціалістичним переконанням більшості політичних діячів та мислителів Радянської Росії та СРСР. Однак, на колгоспну форму сільськогосподарської кооперації поставило керівництво СРСР на чолі із Й. Сталіним, при цьому, фактично відмовившись від головного постулату колгоспного будівництва – добровільності об’єднання. Водночас, шалені темпи суцільної колективізації викликали досить активний спротив переважної більшості селян. З метою зламу подібного опору, керівництво СРСР удалося до штучно організованого голоду 1931 – 1933 рр., який здебільшого визнається Голодомором, адже радянська влада знищувала будь-яку можливість для голодуючих врятуватися від голоду в інших, неголодних регіонах. Верховна Рада України законодавчо закріпила голодомор в якості акту геноциду українського народу, як великої групи людей, що, головним чином, проживає в Україні. Унаслідок того, що категорія «народ», окрім соціально-політичного, має й етнічне забарвлення, категорія «геноцид» може поширюватися й на період організованого в 1931 – 1933 рр. злочинним сталінським режимом голоду. Таким чином, колективізація в СРСР зазвичай не мала добровільного характеру і використовувалась радянською владою лише задля отримання доступу до дешевої сільськогосподарської продукції. В Україні ж вона стала можливою лише в умовах штучно організованого голоду. Ключові слова: колективізація; кооперація; Голодомор в Україні; геноцид; трудова селянська партія.

Sukhonos V.V., Sukhonos V.V. Collectivization as a form of socialist reconstruction in the Stalinian USSR: historical and legal aspect. An article on the shoes of the radical transformations that are joining them in Ukraine as they move towards a democratic, legal and social state, which sets the agenda on the risks and dangers of such reforms. In these conditions, the study of the Soviet experience becomes an identical example of the fact that any reconstruction contains not only positive but also negative aspects. Of course, it should not be considered that the capital of the USSR was not the subject of study of domestic and world science. In more detail, now formed two main areas of study of the capital, taking into account the concept of "enemy of the people": the capital and anti-Stalinism. The same applies to collectivization. That is why, without prejudice to the selection of previous researchers, it should be noted that most of them are considered by collectivization in a purely legal aspect. Thus, with the help of this article there are statistics of historical and legal analysis of collectivization as one of the directions of Stalin's reconstruction of the USSR. Most of the publications used with Stalinist themes are, one way or another, on the subject of repression. Today it is possible to conditionally allocate two main directions of realization of capital repressions. First, it was the destruction of the apparent and imaginary "opposition" to the Stalinist- Bolshevik regime. Secondly, it is the purification of the victims of "socialist reconstruction", which is carried out in three directions: "industrialization", "collectivization" and "cultural revolution". As a general rule, the collective farm in the USSR was considered a form of agricultural production cooperative. The idea of agricultural cooperation corresponded to the socialist convictions of most politicians and thinkers of Soviet Russia and the USSR. However, the leadership of the USSR, headed by J. Stalin, put the collective farm form of agricultural cooperation, while, in fact, abandoning the main postulate of collective farm construction - voluntary association. At the same time, the frantic pace of continuous collectivization requires active resistance from the vast majority of peasants.

8 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Due to the breakdown of such resistance, the Soviet leadership managed to carry out an artificially organized vote in 1931-1933, which was largely determined by the Holodomor, because the Soviet government destroyed any opportunity to vote in other, non-starving regions. The Verkhovna Rada of Ukraine legislated the Holodomor as an act of genocide against the Ukrainian people, as a large group of people living mainly in Ukraine. Due to the fact that the category "people", in addition to socio-political, there is ethnic entertainment, the category "genocide" may extend to the period organized in 1931-1933 by the criminal capital regime of famine. Thus, collectivization in the USSR was not voluntary and used Soviet power only to provide access to cheap agricultural products. In Ukraine, however, it became possible only in conditions of artificially organized famine. Keywords: collectivization; cooperation; The Holodomor in Ukraine; genocide; Labour peasant party.

Постановка проблеми. Радикальні одного з напрямків сталінської реконструкції перетворення, що відбуваються нині в України у СРСР. міру її просування на шляху демократичної, Виклад основного матеріалу. Більшість правової та соціальної держави, ставить на порядок публікацій, пов’язаних із сталінською тематикою, денний питання про ризики та небезпеки подібних так чи інакше, зосереджені на темі репресій. На реформ. У цих умовах вивчення радянського сьогодні умовно можна виділити два основних досвіду стає наочним прикладом того, що будь-яка напрямки реалізації сталінських репресій. По- реконструкція містить у собі не лише позитивні, а перше, це було знищення явної та уявної «опозиції» й негативні моменти. сталінсько-більшовицькому режиму. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Звісно, Зокрема, саме до подібної опозиції була не слід вважати, що сталінський СРСР не був віднесена т. зв. «Трудова селянська партія», у предметом дослідження вітчизняної та світової справі якої до відповідальності було притягнуто науки. Більше того, нині сформувалося два основні понад 1 тис. осіб, у тому числі колишнього напрямки дослідження сталінізму з урахуванням директора Інституту сільськогосподарської концепту «ворог народу». Зокрема, сталіністи (Ю. економіки О. Чаянова, відомих економістів, учених Мухін [24], О. Пруднікова [16] та ін.), припускають та агрономів О. Челінцева, М. Макарова, О. лише один постулат: «вороги народу» були Фабриканта, Л. Юровського, О. Дояренка та ін. насправді, а тому боротьба з ними була благою Лідером «Трудової селянської партії» («ТСП») справою і репресії були повністю виправданими. було названо колишнього директора Антисталіністи (Ж. Медвєдєв [20], А. Жигулін [6] Кон’юнктурного інституту при Наркоматі фінансів та ін.) навпаки: наголошують на повній відсутності СРСР М. Кондратьєва. Усі вони були заарештовані «ворогів народу», а тому уся діяльністю Й. Сталіна переважно в 1930 р. і обвинувачені в «шкідництві» у сфері «боротьби» з ними є свідченням у сільському господарстві СРСР [35]. «Членів» зловмисності, масові ж репресії не можна ТСП намагалися знищити максимально повністю. виправдати жодними аргументами. Проміжне Зокрема, влітку 1940 р. саме за справою «Трудової становище між ними займають «напівсталіністи» селянської партії» [19, с. 55] було заарештовано (Ю. Жуков [7], В. Земсков [9]) – особи, які, з одного видатного вченого-генетика світового рівня М. боку, виправдовують репресії з точки зору вини Вавилова. «Суд» тривав декілька хвилин. Вирок – самих жертв (Тухачевський, Ейхе, Бухарін самі розстріл, який згодом замінили 20 роками були активними учасниками репресій, а потім і до позбавлення волі [30, с. 123]. Взимку 1943 р. М. них черга дійшла), а з іншого – засуджують або Вавилов помер. заперечують їх масовий характер. Є й радикали. Іншим напрямком реалізації сталінських Зокрема, П. Балаєв взагалі заперечує сталінські репресій стали численні жертви «соціалістичної репресії [3]. реконструкції». Те ж саме стосується й колективізації. Саме Радянська економічна історія виділяє чотири тому, не применшуючи доробку попередніх етапи соціалістичної реконструкції. дослідників, слід звернути водночас увагу, що Перший період тривав від Жовтневого більшість із них на розглядала колективізацію у перевороту 1917 р. до середини 1918 р. Це був суто правовому аспекті. період, коли радянська влада в особі більшовиків Цілі і завдання. Отже, метою цієї статті має приступила до проведення націоналізації та до стати історико-правовий аналіз колективізації як створення нових органів економічного управління,

9 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

а також до проведення демобілізації як армії, так і Процес «соціалістичної реконструкції» господарського життя країни. здійснювався за трьома напрямками: Другий період, який отримав назву періоду «індустріалізація» промисловості, «воєнного комунізму», тривав з 1918 по 1921 р. «колективізація» сільського господарства і Епоха «воєнного комунізму» – це епоха «культурна революція» в середовищі пересічних громадянської війни. В цей період проводиться громадян СРСР. повна націоналізація, встановлюється За загальним правилом, колгосп в СРСР централізована система як економічного розглядався як «колективне соціалістичне управління, так і в області продовольства, господарство трудящих селян, що добровільно кооперація ж перетворюється в технічний апарат об’єдналися для спільного ведення Наркомпроду (Народний комісаріат сільськогосподарського виробництва на основі продовольства), грошова система майже повністю суспільних засобів виробництва та колективної скасовується, змінюючись на натуральну. праці» [15, с. 179]. Інакше кажучи, колгосп є Третій період отримав назву нової економічної формою сільськогосподарського виробничого політики (НЕП). Він тривав з 1921 по 1925 р. Це був кооперативу. період відновлення радянської економіки. Ідея ж кооперування сільського господарства Перемога більшовиків у громадянській війні дала відповідала соціалістичним переконанням їм можливість висунути на перший план завдання більшості політичних діячів та мислителів економічного розвитку, підійти більш уважно і Радянської Росії та СРСР. Зокрема, про загальне серйозно до встановлення взаємовідносин міста і кооперування країни розмірковував В. Ленін, села, сільського господарства і промисловості. наголошуючи на тому, що «лад цивілізованих Саме у цей час дозволяється торгівля, підприємства кооператорів за суспільної власності на засоби переводяться на госпрозрахунок, кооперація стає виробництва, за класової перемоги пролетаріату формою організації робітників і селян. Великого над буржуазією – це є лад соціалістичний» [18, с. значення набуває сільськогосподарська кооперація 32]. як шлях залучення селянства до соціалістичного Досить активно кооперативні ідеї будівництва. Одночасно відбувається зміцнення проповідували вчені-аграрії. Зокрема, соціалістичних форм господарства (читай – вищезгаданий О. Чаянов розглядав кооперативні державних підприємств). Відновлювальний період засади як основу для організації, яку селяни можуть показав, що диктатура пролетаріату, у принципі, використати для організації окремих «галузей дає можливість встановлення таких умов, в яких свого господарства» [34, с. 9]. розвиток народного господарства відбувається Під час одного із допитів у справі ТСП найшвидше чином. Темп розвитку відновного практично на тому ж самому наголошував М. періоду народного господарства СРСР був вище, Кондратьєв, зазначаючи, що «кооперація аніж темп розвитку інших країн, незважаючи на те, сільського господарства визнається однією з що останні в економічному відношенні стояли найбільш прогресивних та доцільних форм значно вище. розвитку селянського господарства. Дозволяються За словами В. Мілютіна, з 1921 по 1925 р. та заохочуються усі види та форми кооперативів та включно народне господарство СРСР зуміло їхніх об’єднань у сільському господарстві, залікувати свої рани, нанесені йому починаючи від зовсім простих постачально- імперіалістичної і громадянської війнами. Саме в збутових до колгоспів включно. Кооперація у нових умовах народне господарство СРСР сільському господарстві будується на основі повної отримало дійсний стимул для свого розвитку. добровільності об’єднання та свободи виборів Відновлювальний період аж ніяк не означав органів управління» [33, с. 455]. відновлення форм і взаємин, що існували до Більше того, ідея загальної Жовтневої революції; він означав в сенсі сільськогосподарської кооперації знайшла свою виробничому, в сенсі кількості продукції, підтримку на державно-владному рівні. Зокрема, досягнення довоєнного рівня. виступаючи на XIV конференції РКП (б), М. Щодо четвертого періоду, то він розпочався з Бухарін виділив три форми сільськогосподарських 1926 р. як період реконструкції народного кооперативів: «Бідняцька кооперація – колгоспи. господарства СРСР, коли були висунуті нові Середняцька кооперація у сфері збуту, закупівель, завдання реорганізації техніки, завдання кредиту тощо. Деінде буде і куркульська індустріалізації країни, завдання широкого кооперація, які, вірогідно, матиме свою опору в соціалістичного будівництва [22, с. 12–13]. Інакше кредитних товариствах» [31, с. 44–45]. При цьому, кажучи, саме від 1926 р. слід відраховувати початок з точки зору М. Бухаріна, колгосп є «могутньою доби соціалістичної реконструкції. 10 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

річчю, але це – не стовповий шлях до соціалізму» результаті від голоду померло близько 800 тис. [31, с. 46]. осіб, найбільший відсоток серед яких припадав на Проте, саме на останню форму Харківську, Запорізьку, Ворошиловградську (нині сільськогосподарської кооперації поставило – Луганська), Сталінську (нині – Донецька) та керівництво СРСР на чолі із Й. Сталіним, при Одеську область [12, с. 344]. цьому, фактично відмовившись від головного Проте, лише голод 1931 – 1933 рр. здебільшого постулату колгоспного будівництва – визнається Голодомором. добровільності об’єднання. В радянській літературі Чому ж поволзький голод не набув такого процес формування колгоспів того періоду статусу? найбільш чітко вказано в романі М. Шолохова Як уявляється, це відбулося через ставлення «Піднята цілина» [36, с. 169]. При цьому, шалені радянського суспільства та держави до цієї трагедії. темпи суцільної колективізації викликали досить Зокрема, радянська держава в особі ВЦВК 18 активний спротив переважної більшості селян. липня 1921 р. утворила Центральну комісію Нажахане цим сталінське керівництво вирішило допомоги голодуючим під головуванням М. дещо призупинити темпи. Й. Сталін у своїй статті Калініна. Селянам потерпілих губерній була надана «Запаморочення від успіхів» назвав спроби продовольча допомога. «насаджувати колгоспи силою» безглуздим і У липні 1921 р. ЦК РКП (б) видає постанову реакційним [29, с. 254]. Проте, Постанова «Завдання партії у боротьбі з голодом», де, для Політбюро ЦК ВКП (б) «Про заходи з ліквідації надання насіння для засіву озимих полів куркульських господарств в районах суцільної неврожайних губерній, зажадав від усіх органів та колективізації» від 30 січня 1930 року [33, с. 435– підприємств Радянської Росії: 442], при цьому, не була відмінена. Інакше кажучи, «1. Пришвидшіть надходження продподатку з Й. Сталін засуджував лише темпи колективізації та тим, щоб частина його негайно була відправлена на пряме фізичне насильство при залученні селян до насіння голодуючим. Розпочніть широку агітацію колгоспів. Водночас, політика знищення за додаткове зсипання спеціально на «насіння заможного селянства («розкуркулення») голодуючим». залишилася незмінною. Зокрема, за підрахунками 2. Здійсніть будь-за-що повернення виданої в В. Земскова, масштаб розкуркулення в СРСР 1920 і в 1921 рр. селянам позики насінням на засів варіюється від 3,5 до 4 млн. осіб [8, с. 291]. озимих і ярих. Повернута позика піде на насіння При цьому, темпи цієї політики не знижувалися, голодуючим. що також викликало опір серед селян. Зокрема, тоді 3. Радгоспи повинні негайно зсипати на ж «розкуркулили» діда першого Президента РФ Б. державні пункти свій урожай, залишивши собі Єльцина. Як свідчив інструктор-інформатор насіння на 2-місячний запас для робітників» [5, с. Уральського колгоспного союзу Є. Бриляков: «9 59]. листопада в селі Коновалово при опису майна Восени 1921 та під час весняної посівної 1922 р. куркуля Єльцина побили членів комісії із радянський уряд надав голодуючим губерніям хлібозаготівлі, а члена сільради змусили танцювати близько 55 млн. пудів насіння. Селянам Поволжя з (дані по Буткінському району)» [25, с. 332]. державних фондів була надіслана значна кількість З метою зламу подібного опору, керівництво продовольства [11, с. 58–59]. СРСР удалося до штучно організованого голоду. Скориставшись голодом, В. Ленін звернувся по В історії СРСР, як відомо, було три голодні допомогу до міжнародної спільноти. В результаті періоди: численні міжнародні організації надіслали 1) Навесні-улітку 1921 р. тривав голод в колосальну кількість продовольства та грошових Поволжі, в результаті якого загинуло більше 5 млн. коштів на допомогу голодуючим. Наприклад, осіб [10, с. 211]. міжнародна організація, яку свого часу створив 2) Протягом 1931 – 1933 рр. тривав голод в відомий дослідник Арктики Ф. Нансен, ввезла до Казахстані, окремих регіонах Росії Радянської Росії близько 5 млн. пудів (Ставропольський та Краснодарський край, продовольства, а Американська адміністрація Середнє та Нижнє Поволжя, Ростовська область та допомоги – понад 28 млн. пудів [11, с. 60]. Оренбурзький район) і, звісно, в Україні, де Радянське суспільство теж не лишилося загинуло від 3 до 10 млн. осіб [26, с. 391]. осторонь. Наприклад, в дитячій книзі А. Рибакова 3) У 1946 – 1947 рр., в результаті голоду, в «Кортик» описується ситуація, коли підлітки Україні масового характеру набула дистрофія, організували виставу, кошти від якої відбулося стрімке зростання смертності, а в передбачалося спрямувати саме на допомогу окремих районах були зафіксовані окремі прояви голодуючим Поволжя [28, с. 85]. канібалізму (достеменно відомо про 54 випадки). В 11 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

У кіно теж поволзький голод відображено як Молотовим директиви ЦК ВКП (б) та РНК СРСР загальнонаціональна трагедія. Інакше кажучи від 22 січня 1933 р. Відповідно до неї, органам відсутність заперечення голоду відкривало шлях ОДПУ наказувалося не допускати масового виїзду для боротьби з ним, а тому надання йому статусу селян до інших районів. В результаті, залишившись голодомору є не коректним. в голодних регіонах, селяни були приречені на Інша річ – голод в Україні 1931 – 1933 рр. смерть. Зате, як цинічно зазначав сучасний На сьогодні більшість сталіністів розглядають прихильник сталінщини С. Бунтовський, цю трагедію винятково з двох позицій: радянський уряд не допустив «поширення слухів та географічної та причинної. паніки настільки, що значна кількість людей у Географічний аспект голоду 1931 – 1933 рр. містах не підозрювала про голод на селі» [13, с. вказує на той факт, що ним була уражена значна 158]. територія СРСР, а не лише Україна, а й Поволжя, Таким чином, проблема голодомору полягала не Москва та Московська область, Закавказзя, лише в самому факті масового голоду, не лише в Північний Схід європейської частини СРСР, причинах та географії поширення голоду, а й у Кузбас, Іванівська область, Північний край, Західна тому, що радянська влада знищувала будь-яку область, Далекий Схід, Горьківська область, Урал можливість для голодуючих врятуватися від голоду [23, с. 42]. в інших, неголодних регіонах. Серед причин виникнення голоду називаються Саме тому можна сміливо відкидати будь-які знищення селянами волів, що призвело до спроби заперечити штучний характер голодомору неможливості зібрати врожай [13, с. 154–155] або 1931 – 1933 рр. тяжкий неврожай [23, с. 13]. Але є й інша проблема. Щодо антисталіністів, то абсолютна більшість з 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України них розглядають голод як штучно організовану законодавчо закріпила голодомор в якості акту трагедію. геноциду українського народу [27]. Недаремно існує легенда про фразу К. Саме ця норма стала наріжним каменем для Ворошилова на XVII з’їзді ВКП (б) у 1934 р.: «Ми сталіністів в справі заперечення ними голодомору. від самого початку свідомо пішли на голод, тому Річ у тім, що, згідно ст. ІІ міжнародної Конвенції що нам був потрібен хліб. Але жертвами голоду «Про запобігання злочину геноциду та покарання були нетрудові елементи та куркульство» [2]. за нього» від 9 грудня 1948 р., останній І хоча ані в стенограмі XVII з’їзду [1, с. 224– визначається як «дії, вчинені з наміром знищити, 235], ані у виданій окремим тиражем доповіді К. повністю або частково, будь-яку національну, Ворошилова на XVII з’їзді ВКП (б) [4] немає етнічну, расову або релігійну групу як таку» через жодного слова про голод, проте означена легенда «а) вбивство членів такої групи; b) заподіяння якнайкраще ілюструє фактичне ставлення серйозних тілесних ушкоджень або розумового радянської влади до жертв голодомору. розладу членам такої групи; c) навмисне створення Річ у тім, що не зовсім важливе значення мають для якої-небудь групи таких життєвих умов, які першопричини голоду: природа чи людський розраховані на повне або часткове фізичне чинник. Мова йде про реакцію сталінської верхівки знищення її; d) заходи, розраховані на запобігання на інформацію про голод: їй або не повірили, або дітородіння в середовищі такої групи; e) проігнорували. Коли відомий письменник М. насильницька передача дітей з однієї людської Шолохов написав Й. Сталіну листа про методи групи в іншу» [21, с. 336]. організації хлібозаготівель, генсек у відповідь У вітчизняному кримінальному законодавстві обвинуватив колгоспне селянство в тому, що воно геноцид визначається як «діяння, умисно вчинене з вело «саботаж» і навіть «війну змором» проти метою повного або часткового знищення будь-якої робітників і Червоної Армії [32, с. 267]. національної, етнічної, расової чи релігійної групи Більше того: у випадку спроб окремих селян шляхом позбавлення життя членів такої групи чи врятувати себе від голодної смерті, представники заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, радянської влади (комсомольські ватажки або створення для групи життєвих умов, розрахованих звичайна міліція) активно перешкоджали цьому. Як на повне чи часткове її фізичне знищення, згадував селянин М. Тавлуй з Чернігівщини, скорочення дітонародження чи запобігання йому в представники міліції забрали у нього мішок такій групі або шляхом насильницької передачі картоплі та зсипали її до багаття з метою «щоб було дітей з однієї групи в іншу» [17, с. 211–212]. жаркіше» [33, с. 466]. За об’єктивною стороною Голодомор повністю Коли ж селяни намагалися врятуватися і відповідає п. с ст. ІІ Конвенції та ч. 1 ст. 442 залишити райони поширення голоду, їх силоміць Кримінального кодексу України. зупиняли на підставі підписаної Й. Сталіним та В. 12 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Суб’єктом цього злочину визнається злочинний організованого в 1931 – 1933 рр. злочинним сталінський режим. Немає особливих проблем і з сталінським режимом голоду. визначенням суб’єктивної сторони. Щодо післявоєнного голоду в Україні, то, хоча Проблема виникла лише з об’єктом злочину: на до нього теж інколи застосовується термін думку сталіністів люди, які пережили голод і «голодомор» [26, с. 493], проте він, на щастя, так і зазнали від цього втрат аж ніяк не можуть не досяг рівня 1931 – 1933 рр. Як уявляється, це однозначно визначитися як «національна, етнічна, сталося через те, що територія Західної України не расова чи релігійна група», адже знищення була охоплена голодом, хоча там і проводилася здебільшого відбувалося не стільки за примусова колективізація [12, с. 344]. Саме звідти національною, скільки за класовою ознакою – голодуючі везли додому борошно і хліб. жертвами здебільшого ставали селяни. Намагаючись перешкодити означеним спробам З урахуванням цього й була використана виживання, загони транспортної міліції протягом формула «український народ». червня та двох останніх декад липня 1946 р. зняли За загальним правилом, народ визначається як з поїздів понад 160 тис. пасажирів [26, с. 493]. велика група людей, що головним чином, пов’язана Висновки. Таким чином, колективізація в СРСР місцем свого перебування [14]. Інакше кажучи, зазвичай не мала добровільного характеру і «український народ» є великою групою людей, що, використовувалась радянською владою лише задля головним чином, проживає в Україні. Крім того, отримання доступу до дешевої категорія «народ», окрім соціально-політичного, сільськогосподарської продукції. В Україні ж вона має й етнічне забарвлення, а тому категорія стала можливою лише в умовах штучно «геноцид» може поширюватися й на період організованого голоду.

Література: 1. XVII съезд Всесоюзной Коммунистической партии (б) (Москва, 26 января – 10 февраля 1934 г.). Стенографический отчет. – М. : Партиздат, 1934. – 716 с. 2. Афанасьев К. Далекое близкое: Авторские эссе о памятных событиях ХХ века в Калужской области [Электронный ресурс] / Персональный сайт Константина Михайловича Афанасьева. – Режим доступа : http://letopis20vek.narod.ru/Dal-Blis/Golod.htm 3. Балаев П. Г. Л. П. Берия и ЦК. Два заговора и «рыцарь» Сталина / Петр Григорьевич Балаев. – М. : Центрполиграф, 2018. – 550 с. 4. Ворошилов К. Еще сильнее будем крепить оборону Советской страны : речь на XVII съезде ВКП (б) / Климент Ворошилов. – М.–Л. : Партиздат, 1934. – 32 с. 5. Директивы ВКП (б) по хозяйственным вопросам / [сост. М. Савельев и А. Поскребышев; ред. Т. М. Копельзон]. – М., Л. : Государственное социально-экономическое издательство, 1931. – 878 с. 6. Жигулин А. В. Черные камни / Анатолий Владимирович Жигулин. – М. : Книжная палата, 1989. – 240 с. 7. Жуков Ю. Н. Иной Сталин. Политические реформы в СССР в 1933 – 1937 гг. / Юрий Николаевич Жуков. – М. : Вагриус, 2005. – 512 с. 8. Земсков В. Н. Политические репрессии в СССР: реальные масштабы и спекулятивные построения / Виктор Земсков // Книга, обманувшая мир : сб. критических статей и материалов об «Архипелаге ГУЛАГ» А. И. Солженицына / [сост. и ред. В. В. Есипов]. – М. : Летний сад, 2018. – С. 256–304. 9. Земсков В. Н. Сталин и народ. Почему не было восстания / Виктор Земсков. М. : Алгоритм, 2014. – 152 с. — (Узлы российской истории). 10. Зуев М. И. История России. Хроника : Учебное пособие по истории для 6–11 классов / М. И. Зуев. – М. : Дрофа, 1995. – 416 с. 11. История СССР с древнейших времен до наших дней : в 2 сериях : 12 томах / [редкол.: Б. Н. Пономарев (председатель) и др.]. – М. : Изд-во Наука., 1966–1980. – Серия 2: От Великой Октябрьской социалистической революции до наших дней. – 1967–1980. – Т. VIIІ: Борьба советского народа за построение фундамента социализма в СССР 1921 – 1932 гг. / [редкол.: Ю. А. Поляков (отв. ред.) и др.]. – 1967. – 726 с.

13 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

12. Історія України : навчальне видання / [Зайцев Ю. (керівник), Грицак Я., Ісаєвич Я. та ін.] ; відп. ред. Ю. Сливка. – [Вид. 3-тє, перероб. і доп.]. – Львів : Світ, 2002. – 520 с. 13. Калашников М. Независимая Украина. Крах проекта / Максим Калашников, Сергей Бунтовский. – М. : ФОЛИО, 2009. – 413 с. – (Книга-расследование). 14. Козлов В. И. Народ / В. И. Козлов // Российская социологическая энциклопедия / [Айвазян С. А., Бестужев-Лада И. В., Кара-Мурза С. Г. и др.] ; под общ. ред. Г. В. Осипова. – М. : НОРМА–ИНФРА-М, 1998. – С. 309. 15. Козырь М. И. Колхоз / М. И. Козырь // Юридический энциклопедический словарь / [ред. кол. М. М. Богуславский, М. И. Козырь, Г. М. Миньковский и др.] ; гл. ред. А. Я Сухарев. – М. : Советская энциклопедия, 1987. – С. 179–180. 16. Колпакиди А. И. Двойной заговор. Сталин и Гитлер: Несостоявшиеся путчи / А. И. Колпакиди, Е. А. Прудникова. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2000. – 560 с. – (Досье). 17. Кримінальний Кодекс України : прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 05 квітня 2001 р. / Офіційний текст. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с. 18. Ленин В. И. О кооперации / Владимир Ильич Ленин // Ленин В. И. Последние письма и статьи / Владимир Ильич Ленин. – М. : Издательство политической литературы, 1976. – С. 28– 35. 19. Мартиросян А. Б. Сталин и репрессии 1920-х – 1930-х гг. / А. Б. Мартиросян. – М. : Вече, 2008. – 416 с. – (200 мифов о Сталине). 20. Медведев Ж. А. Сталин и еврейская проблема. Новый анализ / Ж. А. Медведев. – М. : Права человека, 2003. – 288 с. 21. Международное право в документах : учебное пособие / [сост. Н. Т. Блатова; ред. Л. А. Могусева]. – М. : Юридическая литература, 1982. – 856 с. 22. Милютин В. П. История экономического развития СССР / В. П. Милютин. – [2-е изд.]. – М., Л. : Государственное издательство, 1929. – 428 с. — (Экономическая библиотека). 23. Миронин С. С. Сталинский порядок / Сигизмунд Миронин. – М. : Алгоритм, 2007. – 272 с. – (Загадка 1937 года). 24. Мухин Ю. И. Суд над Сталиным / Юрий Мухин. – М. : Яуза-пресс, 2010. – 288 с. – (Бестселлеры Юрия Мухина и В. Кожинова). 25. Партия в период наступления социализма по всему фронту. Создание колхозного строя (1929–1932 годы) : Документы и материалы / [сост. Б. С. Власов]. – М. : Госполитиздат, 1961. – 464 с. – (В помощь изучающим историю КПСС). 26. Петровський В. В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / В. В. Петровський, Л. О. Радченко, В. І. Семененко. – [Вид. 3-є, випр. і доп.]. – Х. : ВД «ШКОЛА», 2010. – 624 с. 27. Про Голодомор 1932-1933 років в Україні : Закон України № 376-V від 28 листопада 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 50. – Ст. 504. 28. Рыбаков А. Н. Кортик : повесть / А. Н. Рыбаков ; Рис. А. Тамбовкина. – М. : Детская литература, 1981. – 190 с. 29. Сталін Й. В. Питання ленінізму / Й. В. Сталін ; [пер. з рос.]. – [11-е вид.]. – К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. – 516 с. 30. Сухонос В. В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму : [монографія] / Володимир Вікторович Сухонос ; [наук. ред. В. Д. Бабкін]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2003. – 336 с. 31. Хрестоматия по истории КПСС : пособие для вузов : в 2 т. / [ред. В. В. Журавлев и В. И. Зубарев]. – М. : Политиздат, 1989–1989. – Т. 2: 1925 – март 1985 г. / [Сост. В. Н. Донченко, Л. С. Леонова]. – 1989 – 526 с. 32. Хрестоматия по истории СССР. 1900 – конец 1930-х гг. : Пособие для учителя / [сост. С. И. Матруненков; ред. Ю. И. Кораблев]. – М. : Просвещение, 1988. – 287 с. 33. Хрестоматия по отечественной истории (1914 – 1945 гг.) / [ред. А. Ф. Киселев и Э. М. Шагин]. – М. : Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1996. – 896 с.

14 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

34. Чаянов А. В. Краткий курс кооперации / Александр Васильевич Чаянов. – М. : Московский рабочий, 1990. – 80 с. 35. Шаповал Ю. І. «Трудової селянської партії» справа 1930-х років / Ю. І. Шаповал // Енциклопедія історії України : у 10 т. / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Наукова думка», 2003–2013. – Т. 10: Т–Я. – 2013. – С. 168. 36. Шолохов М. А. Поднятая целина / Михаил Александрович Шолохов. – М. : Просвещение, 1981. – 559 с. – (Школьная библиотека).

15 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 3 CIVIL LAW AND PROCESS; FAMILY LAW; INTELLECTUAL PROPERTY RIGHT

СЕКЦІЯ 3 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; СІМЕЙНЕ ПРАВО; ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p16 ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА НА ЗОБРАЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЯК ОСОБИСТОГО НЕМАЙНОВОГО ПРАВА

Бірюкова Алевтина Геннадіївна, доктор юридичних наук, доцент кафедри цивільного права №2, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Сало Дар`я Сергіївна, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена аналізу інституту захисту права на зображення фізичної особи як особистого немайнового права. В роботі досліджуються особливості захисту права на зображення фізичної особи, особливості самого зображення як об’єкта права інтелектуальної власності, його основні ознаки тощо. Інтерес до обраної теми виник на підгрунті того, що в сучасний період все більше набирає популярності фото та відео зйомка (проведення особистих фотосесій, професійних фотосесій, використання фрагментів відеороликів для реклами, для просування певного контенту чи використання в соціальних мережах). Однак в процесі реалізації права на зображення фізичної особи виникає необхідність визначити які ж саме можливості має фізична особа у разі порушення її права на зображення, використання та оприлюднення без її дозволу, та які дії фізична особа може вчинити для захисту свого особистого немайнового права. При цьому цивільне законодавство, яке має регулювати питання захисту особи і містити ефективні засоби захисту прав осіб на своє зображення, достатнім чином цього не забезпечує. Тому основною метою цієї статті було по-перше: визначити особливості права на зображення як об’єкта права інтелектуальної власності; по-друге: проаналізувати законодавство, що регулює авторське право на зображення; по-третє: проаналізувати вітчизняну та міжнародну практику захисту права на зображення; по-четверте: визначити способи захисту права на зображення фізичної особи як особистого немайнового права.

16 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

При вивченні і аналізі як нормативно-правових актів, так і праць вчених-правників, що займались проблемою захисту авторського права, в тому числі і права на зображення, виникло розуміння, що право на зображення містить в собі декілька правомочностей, що можуть потребувати захисту, а саме: права на проведення фото-,кіно-,теле- чи відеозйомку; право на використання зображення; право на розповсюдження зображення; право на індивідуальність тощо. Тому право на зображення є сукупністю правомочностей, кожна із яких може потребувати захисту у разі її порушення. Таким чином, в роботі ми намагаємось не тільки визначити і окреслити проблему застосування засобів захисту права на зображення фізичної особи, а й надати рекомендації щодо реалізації такого права. Ключові слова: право на зображення, особисті немайнові права, поняття авторського права, «презумпція оригінальності».

Biryukova A.G., Salo D.S. Some aspects of protection of the right to the image of an individual as a personal non-property right. The article devoted to the analysis of the institute of protection of the right to the image of an individual as a personal intangible right. The paper examines the features of protection of the right to the image of an individual, the features of the image itself as an object of intellectual property rights, its main features, and so on. Interest in the chosen topic arose due to the fact that in modern times is gaining popularity photos and videos (personal photo shoots, professional photo shoots, the use of video clips for advertising, to promote certain content or use in social networks). However, in the process of exercising the right to an image of an individual, it is necessary to determine what opportunities an individual has in case of violation of his right to image, use and disclosure without his permission, and what actions an individual can take to protect his personal non-property right. At the same time, civil legislation, which should regulate the protection of the person and contain effective means of protecting the rights of persons to their image, does not sufficiently provide for this. Therefore, the main purpose of this article was first: to identify the features of the right to an image as an object of intellectual property rights; secondly: to analyze the legislation governing copyright in images; thirdly: to analyze domestic and international practice of protection of the right to images; fourthly: to identify ways to protect the right to depict an individual as a personal non-property right. When studying and analyzing both legal acts and works of legal scholars dealing with the problem of copyright protection, including the right to images, it became clear that the right to images contains several powers that may need protection, namely: the right to conduct photo, film, television or video shooting; the right to use the image; the right to distribute the image; the right to individuality, etc. Therefore, the right to an image is a set of powers, each of which may need protection in case of violation. Thus, in this paper we try not only to identify and outline the problem of application of remedies for the right to the image of an individual, but also to provide recommendations for the implementation of such a right. Key words: the right image, personal non-property rights, the concept of copyright, «presumption of originality».

Prior tempore - potior jure Першому за часом - перевагу в праві Постановка проблеми. Сучасна правозастосовна При цьому цивільне законодавство, яке має практика свідчить про досить поширені випадки регулювати питання захисту особи від означених публікації зображень фізичних осіб без їх згоди в «посягань» і містити ефективні засоби захисту засобах масової інформації і мережі Інтернет. прав осіб на своє зображення, достатнім чином Переважно це робиться або з метою привернення цього не забезпечує. уваги до певного інформаційного каналу (джерела Стан наукової розробленості. Сучасний стан інформації), або з комерційною метою – для наукової розробленості захисту права на реклами певних товарів, робіт, послуг. зображення в Україні характеризується Потерпілими від таких неправомірних дій часто недостатньою кількістю галузевих цивілістичних виступають відомі люди: політики, лікарі та т.і.. наукових досліджень окреслених вище питань, що 17 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

потребує більш детального вивчення. Серед повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України), авторів наукових досліджень слід відзначити права на недоторканість ділової репутації (ст. 299 видатних вчених, як О.Кулініч, Ж.Зварич, ЦК України) тощо. Частина 3 вказаної статті О.Луткова, І.Абдуліна. Окремі аспекти передбачає, що знімання фізичної особи на фото-, досліджувалися такими вченими, як І.Вольман, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без В.Гуревич, А.Завадський, Л.Красавчикова, згоди особи може бути проведене лише у випадках, П.Міллер, В.Мікрюков та інші. встановлених законом. Мета даного наукового дослідження полягає у Але зазначені норми цивільного законодавства загальному окресленні проблематики захисту містять лише загальні положення та не права на зображення фізичних осіб, аналізі розкривають змісту та сутності права фізичної найбільш типових способів порушення зазначеного особи на власне зображення. немайнового права, їх класифікації та спробі Якщо у випадках, передбачених ст. 307 ЦК, вирішення цих задач. маємо справу з механічним відтворенням Виклад основного матеріалу. зображення фізичної особи, то у випадку, що Відомо, що право на зображення – це абсолютне передбачений ст. 308 ЦК рівень фіксації носить вже немайнове особисте право. До того ж, зображення творчий підхід. Так, наприклад, і в першому, і в фізичної особи є одним з нематеріальних благ, яке другому випадку фіксація зображення фізичної втілено у різноманітних формах об`єктивізації, особи може здійснюватись на фотоплівку. Але в зокрема: фотографіях, художніх творах, останньому випадку ми маємо справу не з персонажах мультиплікаційних, комп`ютерних та механічним фотографічним відтворенням кінематографічних творах, пародіях, та загалом об´єктивної реальності, а з певним творчим являє собою зафіксовану або відтворену в підходом до цього процесу (художнє об`єктивній формі, доступній для сприйняття фотографування, ретуш, комп´ютерна обробка інформацію про зовнішній вигляд фізичної особи фотографій тощо), що суттєво впливає на рівень або його окремі елементи, котра містить складності цієї роботи. індивідуальні ознаки, притаманні певній особі [3]. Однак, на нашу думку, положення чинного Порядок створення, публічного обнародування та законодавства потребують переосмислення та розповсюдження фотографічних та інших кардинальної зміни в частині правового художніх творів, що містять зображення фізичної регулювання права на зображення, адже вони не особи, визначається нормами ст.ст. 307, 308 повною мірою захищають фізичну особу від Цивільного кодексу України (далі – ЦК) [1]. неправомірних посягань з боку інших фізичних Пряма норма статті 307 ЦК України зазначає, осіб. що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, Слід зауважити, що існує «презумпція згоди», теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи тобто фізична особа вважається такою, що на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку погодилась на зйомку, аж поки вона не виразить припускається, якщо зйомки проводяться відкрито своє заперечення щодо цього. У випадку, коли на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та фізична особа заперечила щодо її фіксації на інших заходах публічного характеру. При цьому, відповідну плівку, то зйомка повинна бути законодавець виходить з того, що згода фізичної припинена, а моменти з її участю вилучені. І при особи може виражатись як у письмовій так і в усній цьому зовсім не важливо, чи ця зйомка формі, в тому числі і шляхом конклюдентних дій. проводилась відкрито, чи методом «прихованої Конкретна ж форма повинна бути обумовлена камери». обставинами, при яких провадиться відповідна Як зазначає О. Кулініч, поширення художніх зйомка. Але в будь-якому випадку, така згода на творів із зображенням фізичних осіб має проведення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки відбуватися з дотриманням певних принципів, фізичної особи повинна бути отримана до моменту виокремлених на основі аналізу чинного початку зйомки. законодавства: Вищезазначена стаття передбачає захист • Дотримання авторських та інших прав на інтересів фізичної особи при проведенні фото-, фотографічні твори, що містять зображення кіно-, теле- та відео зйомки. Інтерес фізичної особи, фізичної особи; зображеної на фотографії та інших художніх • Дотримання права фізичної особи на гідне, творах проявляється на етапах їх створення та достовірне й автентичне власне зображення; використання і полягає в дотриманні та реалізації її • Дотримання конфіденційної інформації при особистих немайнових прав: права на поширенні художнього твору з зображенням індивідуальність (ст. 300 ЦК України), права на фізичної особи; особисте життя (ст. 301 ЦК України), права на 18 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

• Дотримання права на честь, гідність, ділову може використовувати спеціальний знак, репутацію при поширенні фотографічних та інших встановлений законом. художніх творів із зображенням фізичної особи; Автор має право протидіяти будь-якому • Дотримання норм суспільної моралі при перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору поширенні художніх творів з зображенням чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може фізичної особи (ст. 3 Закону України «Про захист зашкодити честі та репутації автора, а також суспільної моралі) [4]. супроводженню твору без його згоди Порушення зазначених умов створення та ілюстраціями, передмовами, післямовами, використання фотографій та інших художніх творів коментарями тощо. із зображенням фізичної особи може бути Необхідно зауважити, що виникнення підставою для звернення до суду за захистом авторського права на джерело зображення не порушених прав або застосування інших засобів припиняє права на зображення людини. Разом із захисту цивільних прав. тим, повинна бути відмінність між авторським Розглянемо поняття авторського права та його правом на фотографію та правом на зображення. кореляцію із правом на зображення. Авторське право, за загальним правилом, визначає Авторське право — це сукупність прав, які долю фотографії та має специфічну рису – належать автору у зв'язку зі створенням і обов`язкову згоду особи на спосіб подальшого використанням твору літератури, науки, мистецтва. розповсюдження. До того ж, залишається Авторське право забезпечує захист особистих відкритим питання з приводу оплати за згадане немайнових і майнових прав авторів. На сьогодні в вище розповсюдження. Отже, інститути Україні правовідносини у сфері авторського права авторського права та права на зображення слід регулюються Законом України «Про авторське розглядати як окремі та ті, що різняться між собою. право і суміжні права» 1993 р., Цивільним Перейдемо до розгяду питання захисту кодексом України, а також рядом міжнародних порушених прав. Відповідно до статті 11 конвенцій, зокрема – Бернською конвенцією про Цивільного кодексу України, підставами охорону літературних і художніх творів, яка виникнення цивільних прав та обов'язків є: набрала чинності ще у 1886 р. [2]. 1) договори та інші правочини; Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу 2) створення літературних, художніх творів, України, об'єктами авторського права є твори, а винаходів та інших результатів інтелектуальної, саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: творчої діяльності; романи, поеми, статті та інші письмові твори; 3) завдання майнової (матеріальної) та лекції, промови, проповіді та інші усні твори; моральної шкоди іншій особі; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, 4) інші юридичні факти. хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори Цивільні права та обов'язки можуть виникати (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; безпосередньо з актів цивільного законодавства. твори живопису, архітектури, скульптури та При здійсненні цивільно-правового захисту графіки; фотографічні твори; твори ужиткового права фізичної особи на власне зображення мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і застосовуються як загальні, так і спеціальні пластичні твори, що стосуються географії, способи захисту як до зображення, втіленого в топографії, архітектури або науки; переклади, об`єкті інтелектуальної власності, так і до адаптації, аранжування та інші переробки зображення як об`єкта інформаційних відносин, літературних або художніх творів; збірники творів, зокрема: якщо вони за добором або упорядкуванням їх - Самозахист; стягення упущеної вигоди; складових частин є результатом інтелектуальної - Разове грошове стягнення (компенсація за діяльності; 2) комп'ютерні програми; 3) компіляції порушення права фізичної особи на власне даних (бази даних), якщо вони за добором або зображення); упорядкуванням їх складових частин є результатом - Компенсація моральної шкоди та принесення інтелектуальної діяльності; 4) інші твори. вибачення у добровільному порядку як форма До того ж, твори є об'єктами авторського права компенсації моральної шкоди; без виконання будь-яких формальностей щодо них - Припинення дій, що створюють загрозу та незалежно від їх завершеності, призначення, порушення права фізичної особи на власне цінності тощо, а також способу чи форми їх зображення; вираження. Слід зазначити, що авторське право - Припинення використання зображення [4]. виникає з моменту створення твору. Особа, яка має Якщо ви хочете припинити правопорушення, то авторське право, для сповіщення про свої права позиція «Позвоню, попугаю - прекратят нарушать!» – малоефективна. Зазвичай кажуть: 19 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

«Praemonitus praemunitus» - хто попереджений, той було запровадженне в справі Macmillan Company v. озброєний. Тобто, якщо ви дійсно хочете J.K. Cooper, в якому було встановлено: «Авторське правильно діяти задля захисту порушеного права – право виникає і існує протягом створення роботи та пишіть та відправляйте саме письмову претензію. ії використання через майстерність праці та сил Перейдемо до розгляду міжнародної практики. витрачених на цю роботу, а не через У Директиві 93/98/ЄЕС зазначено, що винахідницький рівень або оригінальність»[6]. фотографічний твір повинен розглядатися як Також, виникає цілком логічне запитання про самобутній, якщо він є продуктом індивідуальної те, як ідентифікувати особу та довести, що саме творчості автора, що відображає його особистість, вона зображена на фотографії. З цього приводу ми але без врахування інших критеріїв, таких як погоджуємося з думкою О. Кулініч, яка у своїй цінність або призначення. праці зазначила, що на можливість впізнання У ст. 6 Директиви 2006/116/ ЄС від 12.12.2006 р. особи, зображення якої відтворюється, впливають встановлено критерій, що визначає, яка саме наступні фактори: чіткість зображення, наявність фотографія підпадає під авторсько-правову на фотографічному творі сукупності зовнішніх рис охорону: охороняється лише самобутня обличчя, а не лише його контуру, тривалість показу оригінальна фотографія, що становить тощо. Зазначене необхідно враховувати при інтелектуальний витвір автора. узагальненні судової практики про захист права Важливим аспектом є критерій оригінальності фізичної особи на власне зображення [4]. та його доведення в суді. За відсутності належних Висновки. Проведене дослідження дає підстави та допустимих доказів, які б підтверджували для наступних висновків. використання автором при створенні спірних В ході проведеного дослідження було виявлено фотографій певних оригінальних унікальних особливості права на зображення та його захисту як прийомів фотографування, оригінальних та об`єкта авторського права, їх кореляція. унікальних прийомів постановки чи застосування Посилаючись на статтю 307 ЦК, яка допускає певних унікальних технічних засобів тощо, немає зйомку фізичної особи без отримання її згоди «на правових підстав для висновку про те, що спірні вулиці, на зборах, конференції, мітінгах та інших фотографії є фотографічними творами (об’єктами заходах публічного характеру», можемо зазначити, авторського права). що ніякої чіткої регламентації щодо меж Зазвичай суди можуть застосувати щось використання зображення особи не встановлено, накшталт «презумпції неоригінальності» та тому можемо стверджувати, що порушенням зазначати, що позивачем не було доведено, що приватного життя потрібно вважати не безпосередньо його фотографії є об’єктами фотографування особи без її згоди, а подальше авторського права. використання цих знімків. Але, на підставі п. 18 Постанови Пленуму ВСУ Отже, зазначені проблеми щодо поняття та № 5 від 04.06.2010 р., українські суди посилаються використання фотографічних творів в мережі на те, що твір вважається оригінальним, доки не інтернет потребують подальшої розробки в доведено протилежне, тому тягар спростування законодавстві України. Так як фотографічне «презумпції оригінальності» покладено на зображення є невід'ємною складовою приватного відповідача [5]. простору фізичної особи, то задля забезпечення Якщо ми звернемося до міжнародних вимог охорони права на приватне життя слід запровадити охорони фотографічних творів, то особливу увагу більш чіткі правила щодо їх використання в треба приділити докрині, яка існує в США- “sweat інтернеті та встановити доцільні засоби покарання of the brow”, яку можно перекласти, як “в поті в разі їх порушення. Необхідним є створення та чола”. Оригінальний термін не визначений в запровадження меж використання фотографічних законодавсті США, отже, інтерпретація зображень, які були зроблені без отримання згоди грунтується лише на судовому проголошенні особи, але в межах існуючого законодавства. терміну в прецендентах. Саме таке трактування

Література: 1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. №435-IV//Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – [Електронний ресурс]. Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text 2. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. №3792- ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1993 р. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text 20 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

3. Кулініч О.О. Поняття та ознаки зображення фізичної особи як нематеріального блага/Університетські наукові записки, 2016, №58.-с.89-96 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://univer.km.ua/visnyk/1535.pdf 4. Кулініч О.О. Право фізичної особи на власне зображення: сучасний стан та перпективи розвитку: монографія/О.О. Кулініч. – Одеса: Юридична література, 2016. – 624 с. 5. Оригінальність фотографії у судовій практиці [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.legalshift.com.ua/?p=948 6. Macmillan Company v. J.K. Cooper, (1924) 40 TLR 186, (1923) 93 LJPC.113

21 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p22 ОБОРОТОЗДАТНІСТЬ ЗБРОЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Грибачова Ірина Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного, європейського права та цивільно- правових дисциплін

Шевцов Ярослав Андрійович, Навчально-науковий інститут права Сумський державний університет

На сьогодні українське законодавство знаходиться на етапі активної реформації з метою його модернізації та адаптації до європейських стандартів. Зміни зачепили усі галузі права, в тому числі цивільне. Наразі, такі зміни стосуються, в основному, питань інтелектуальної власності, власності на землю, правосуб’єктності осіб, та ще низки процесуальних питань. В багатьох сферах діяльності суспільства відбувається часткова лібералізація процесів, в тому числі, як з боку держави, так і від населення все частіше надходять пропозиції щодо введення в обіг речей які раніше були повністю або частково в обігу обмежені. Саме тому, на фоні масштабних реформ досить резонансним стало питання про легалізацію зброї для населення. Питання легалізації зброї завжди цікавило як науковців, так і практиків, неодноразово відбувалися дискусії в засобах масової інформації, публічні обговорення в суспільстві та навіть в політичних колах. Прибічники лібералізації зброї говорять, що це дасть змогу кожному захистити себе, своїх рідних та свою власність. Вони посилаються на успіх легалізації в США та країнах Європи, таких як Фінляндія, Німеччина, Естонія, Італія та інших [14]. Однак існує велика кількість противників легалізації зброї, які пояснюють свою позицію тим, що зброя надто небезпечна для того, щоб бути у власності кожного. Отже, дуже важливо дослідити перспективу легалізацію зброї в Україні, для того щоб зрозуміти наскільки це можливо і чи реально необхідно. В українському законодавстві не встановлено обмеження щодо кількості зброї, її частин, обладнання та боєприпасів, якими легально може володіти одна особа, що є значним недоліком, враховуючи неврегульованість питання та специфіку предмета регулювання. Крім того, доцільно проаналізувати правовий аспект цивільного обігу зброї, адже протягом довгого часу, законодавство в цьому напрямку не змінювалось, тому існує реальна необхідність посилити контроль за цивільним обігом зброї. Ключові слова: зброя, легалізація зброї, цивільний обіг.

Hrybachova I.P., Shevtsov Y.A. Weapons turnover in the civil law of Ukraine. Now days Ukrainian legislation is at the stage of active reformation in order to modernize It and adapt it to European standards. The changes affected all branches of law, including civil law. Now, such changes are mainly related to issues of intellectual property, land ownership, legal personality of persons and a number of procedural issues. In many areas of society, there is a partial liberalization of processes, including, both from the state and from the population, there are more and more proposals for the 22 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 introduction of things that were previously completely or partially restricted in circulation. That is why, against the background of large-scale reforms, the issue of legalizing weapons for the population has become quite resonant. The issue of weapons has always been of interest to Ukrainians. there have been numerous discussions in the media, public discussions in society and even in political circles. Proponents of gun liberalization say this will allow everyone to protect themselves, their families and their property. They also often refer to the success of legalization in the United States and European countries, such as Finland, Germany, Estonia, Italy, and others [14]. However, there are a large number of opponents of the legalization of weapons, who explain their position by saying that weapons are too dangerous to be owned by everyone. The article is devoted to the analysis current legislation which is regulate the law aspects of weapons, the necessity legalization of weapons, the research of related problems and ways of their solution. Therefore, it is very important to explore the prospect of legalizing weapons in order to understand how this is possible and really necessary in Ukraine today. In addition, it is very appropriate to investigate the legal aspect of civil arms trafficking, because for a long time, the legislation has not changed or been updated, so there is a real necessity to strengthen control over civilian weapon trafficking. Keywords: arms legalization, weapons, civil trafficking.

Постановка проблеми. Українське обліку, перевезення та використання вогнепальної, законодавство активно реформується і в ході таких пневматичної, холодної і охолощеної зброї, змін постало питання про легалізацію зброї. Така пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу необхідність викликана недостатньою кількістю патронів, споряджених гумовими чи аналогічними досліджень правових аспектів зброї, володіння нею за своїми властивостями метальними снарядами та її використання. Введення зброї в вільний несмертельної дії, та патронів до них, а також цивільний обіг передбачає, що держава зможе боєприпасів до зброї, основних частин зброї та забезпечити законність цих процесів, а також вибухових матеріалів» від 21.08.1998 № 622 (далі зможе забезпечити безпеку учасників цивільних – Наказ МВС України № 622) та Постанова ВРУ відносин. «Про право власності на окремі види майна» від Аналіз останніх досліджень і публікацій. Не 17.06.1992 року № 2471-XII. Положення ЦКУ зважаючи на те, що питання зброї є дуже важливим дають змогу визначити зброю як об’єкт різних через його особливості, сьогодні воно недостатньо цивільних правовідносин, таких як страхування, досліджене науковцями та юристами. В останні дарування, купівлі-продажу, спадкування, міни, роки правовим аналізом проблем пов’язаних з поставки тощо. Відповідно до загальних засад правовим врегулюванням зброї та її ролі в цивільного права зброю можна визначити як річ, суспільному обігу займались такі науковці як С.О. тобто об’єкт матеріального світу, щодо якого Старіцина, П.М. Мітрухов, Чорнобривець Р.Є. та можуть виникати цивільні права та обов’язки. інші. Зброя є здатною до обігу, але при цьому, вона Метою статті є аналіз чинного законодавства, відноситься до об’єктів, що обмежені в обігу, та є яке регулює питання зброї, визначення суспільної рухомим майном [8]. необхідності легалізації зброї, дослідження Наказ МВС України № 622 не містить положень, суміжних проблем та шляхів їх вирішення, а також які б надали чіткого визначення статусу зброї, необхідність визначити можливість легалізації однак визначає поняття окремих її видів, а загалом зброї в Україні. він лише регулює певні цивільно-правові Виклад основного матеріалу. Перш за все відносини з приводу зброї і відповідно до ЦКУ необхідно дослідити нормативно-правову основу конкретизує загальний порядок придбання, питання регулювання зброї в Україні. Перша і дарування, спадкування та припинення права основна проблема – це відсутність чітко власності на зброю, а також порядок її зберігання і визначеного законодавчо закріпленого статусу використання. Ці положення лише регулюють зброї, як об’єкта обігу в цивільній та інших галузях окремі питання щодо обмеження зброї в обігу. права. Наразі існує лише кілька окремих Постанова ВРУ «Про право власності на окремі нормативно-правових актів, що надають зброї види майна» ускладнює порядок набуття права певного статусу та регулюють її обіг. Основними власності громадянами на певні види зброї шляхом актами є Цивільний Кодекс України (далі – ЦКУ), встановлення вікового цензу, але більше ніяк Наказ МВС України «Про затвердження Інструкції питання статусу зброї не розвиває [6]. про порядок виготовлення, придбання, зберігання,

23 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Законодавством чітко не встановлено поняття відповідальності за використання зброї, адже зброї та суміжних понять, які стосуються її навіть навчена людина, в стресовій ситуації і діючи призначення, функціоналу та матеріальних ознак. по інструкції здатна зробити невелике відхилення Наразі поняття зброї дуже стисло, але визначено від правил, що у випадку зі зброєю може судовою практикою, що частково забезпечує спричинити жахливі наслідки [9]. правове регулювання цього питання, однак цього Таким чином, законодавством встановлено очевидно не достатньо. Найбільш успішна спроба лише умовні обмеження щодо різних видів зброї, тлумачення поняття зброї в судовій практиці наприклад, вогнепальну зброю можуть мати України є Постанова Пленуму Верховного Суду працівники правоохоронних органів; травматичну України № 3 від 26.04.2002, яка вказує на те, що – судді, адвокати журналісти; мисливську – особи основною характерною ознакою зброї, бойових зі спеціальним статусом мисливця (підтвердженим припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв відповідним документом), а от інші види зброї та радіоактивних матеріалів є їх призначення – фактично доступні кожній особі, яка відповідає ураження живої цілі, знищення чи пошкодження віковому цензу і не має обмежень дієздатності. оточуючого середовища. Відповідно до цього, а Крім того, за необхідності, змінивши власний також згідно зі статтею 1187 ЦКУ суспільні статус, особа може, приміром ставши мисливцем, відносини що пов’язані зі зброєю можна вважати отримати доступ і до більш потужних видів джерелом підвищеної небезпеки. Крім того озброєння [1, 2, 5, 6]. очевидно, що законодавче визначення необхідне не Через проблеми правового регулювання, лише для зброї, а і для суміжних понять [2]. виникла велика кількість проблем практичного Враховуючи, що така велика кількість питань використання зброї населенням та її цивільного правового регулювання зброї лишається обігу. Не дивлячись на певні обмеження процесів невирішеною, можна говорити про те, що таке володіння, використання та розпорядження масштабне питання повинно регулюватися зброєю, на сьогодні в цивільній галузі виникає все окремим законом. Наразі в Україні існує лише більше суспільних відносин пов’язаних з цим. Про проект Закону України «Про зброю». Який є досить це свідчить статистика з різних джерел, а особливо цільним та містить більшість необхідних положень з судової практики, згідно з якою, саме зброя з стосовно визначення статусу зброї, суміжних цивільного обігу (пневматична, мисливська тощо) понять, а також норми, що регулюють відповідні найчастіше стає засобом здійснення суспільні відносини. Він недосконалий, та правопорушень. Крім того, в цивільний обіг потребує доопрацювання, однак навіть в його потрапляє зброя, яка вже є предметом або засобом теперішньому стані він здатний вирішити кілька правопорушень, тобто це зброя яка була незаконно важливих питань. здобута, виготовлена чи перероблена, або зброя, Крім того, питання використання зброї яка вже була використана для здійснення особливими суб’єктами врегульовано правопорушень. Отже, ускладнена система обігу спеціальними нормативно-правовим актами, зброї не виконує свої головні завдання [1, 2, 3, 13]. наприклад, статтями 30, 42-36 Закону України Цивільний обіг є джерелом для обігу зброї в «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року інших галузях, а також це можна трактувати як № 580-VIII, які визначають особливий порядок перехід від законного до нелегального обігу. В застосування вогнепальної зброї та спеціальних більшій мірі це стосується саме окремих одиниць засобів (в тому числі пристроїв для відстрілу зброї, однак значна неврегульована частина обігу гумових набоїв тощо) поліцейськими. Що являє собою саме частини зброї, обладнання та характерно, такі засоби та зброя є предметами, які боєприпаси до неї, небезпечні речовини та застосовуються в екстраординарних випадках, і предмети що призначені для ураження цілей. навіть для осіб, уповноважених використовувати їх Звідси з’являється можливість для виготовлення, є чіткі обмеження, які не допускають їх перероблення та введення в експлуатацію зброї, яка застосування без крайньої необхідності З норм незареєстрована та фактично не контролюється цього закону, можна також бачити, що вогнепальна державою. Також в Україні жодним нормативним зброя, визнається крайньою мірою поліцейських актом не встановлено обмеження щодо кількості заходів і використовується лише коли не зброї, її частин, обладнання та боєприпасів, якими допомогли всі попередні заходи або коли рівень може володіти одна особа, що просто нерозумно небезпеки для громадського порядку надзвичайно враховуючи неврегульованість питання та високий, що свідчить про потужність зброї і специфіку предмета регулювання. наштовхує на думку про доцільність можливості Щодо легалізації зброї в Україні, в суспільстві володіти нею кожним хто забажає. Крім того, часто скалось дві діаметрально протилежні точки зору. самих поліцейських притягають до Так наприклад, петиція про право звичайних 24 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

українців володіти зброєю, яка була розміщена на суб’єктів, все може перетворитися у справжні сайті Президента України набрала рекордну бойові дій, тим самим завдавши шкоду стороннім кількість підписів. Це свідчить про велику кількість особам та всім можливим охоронюваним прибічників легалізації, однак, якщо враховувати суспільним відносинам. Чудовий приклад США, де особливості петиції, а саме порядок в якому можна зброя, яка є повністю легальною в більшості тільки підтримати пропозицію, але не голосувати штатів, стає причиною резонансних суспільних проти, то не можна чітко говорити що Українці подій, які супроводжуються масовими розстрілами потребують такої легалізації. Підтвердженням мирного населення з боку злочинців тощо [13]. цьому також є соціологічне дослідження, Отже, на підставі вищевикладеного ми дійшли проведене Київським міжнародним інститутом до висновку, що немає необхідності в легалізації соціології, згідно з результатами якого лише 3,8% зброї в Україні, в протилежному випадку, це може українців вважає, що в Україні потрібно дозволити завдати більше шкоди суспільству. Однак, якщо вільно купувати зброю, 45,4% населення говорити про реформи в цьому напрямку, то існує категорично проти. Серед іншого, такі показники є реальна необхідність посилити контроль за нестабільними і постійно змінюються в обидва цивільним обігом зброї. Для цього необхідно боки, однак незмінна більшість українців є частково змінити нинішній механізм державного противниками легалізації зброї. Також цікавий контролю, посилити контроль за кожною елемент дослідження стосується жителів Півдня та одиницею зброї, її частин, обладнання, боєприпасів Сходу України, 11,7% з яких вважає, що всі та умов їх зберігання, використання тощо. Для бажаючі мати зброю в Україні давно придбали її на цього, необхідно створити спеціальний орган «чорних ринках» [4, 12, 13]. (комісію), який буде здійснювати постійні Відкритим також лишається питання про перевірки зброї, її власників, за необхідності причини, за яких люди підтримують легалізацію вилучати зброю, обмежувати її використання, зброї. Основною і ледве не єдиною такою штрафувати її власників, зобов’язувати змінити причиною є бажання бути захищеним у умови зберігання та застосовувати інші контрольні повсякденному житті. Отже, такі прагнення заходи. Для забезпечення ефективності такої спрямовані на посилення можливості самозахисту комісії та загального удосконалення системи для кожного, однак і тут не все так однозначно. По- контролю, важливо встановити законодавче перше, існуючих засобів для самооборони та обмеження щодо кількості зброї, її частин та захисту власності, суспільного порядку тощо, вже боєприпасів, які може мати одна особа. Паралельно цілком достатньо. Головна мета таких заходів – слід ускладнити (обмежити) набуття інших відвернення небезпеки, що однак не повинно спеціальних засобів, які сьогодні є вільні в обігу. І прирівнюватись до знищення об’єкта від якого найбільш ефективним засобом як обмеження так і небезпека надходить. Говорячи про зброю, навіть посилення контролю буде введення податку на без особливого бажання, правильно поводячись з володіння зброєю, фінанси з якого і підуть на нею дуже легко перевищити межі необхідної забезпечення діяльності контрольного органу. оборони та стати суб’єктом злочину. Тому Найважливішим при цьому залишається потужності всіх доступних сьогодні засобів необхідність правового врегулювання, адже самооборони більше ніж достатньо для захисту закривши всі прогалини в законодавстві, така себе та інших від небезпеки в пересічному житті. система дійсно буде працювати, що гарантуватиме По-друге, легалізація зброї посилить не лише більш безпечний цивільний обіг зброї. Тому дуже здатність до захисту, а і можливості при посяганні важливо провести реформу законодавства про правопорушників на суспільні відносини. зброю, надати їй повноцінного правового статусу Відповідно до цого, цивільна особа, отримавши та посилити механізм державного контролю, що зброю може легко пограбувати іншу особу, при напряму гарантуватиме високий рівень суспільної цьому легко подолавши будь-який супротив. А у безпеки та зробить зброю інструментом захисту випадку зіткнення двох (чи більше) озброєних правопорядку, а не його порушення.

Література: 1.В. Коломієць В Україні існує вільний ринок зброї але мало хто про це знає: Протокол Юридичний інтернет-ресурс. URL: https://protocol.ua/ua/v_ukraini_isnue_vilniy_rinok_zbroi/ (дата звернення: 16.02.2020). 2.Старіцина С. О. Визначення зброї як об’єкта цивільноправових відносин : Real look. URL: http://www.reallook.com.ua/4819/viznachennya-zbro%D1%97-yak-ob-yekta-civilnopravovix- vidnosin/ (дата звернення: 16.02.2020). 25 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

3.Єдиний нормативний акт, що визначає незаконність зберігання вогнепальної зброї - Наказ МВС № 622. Незаконний? Ну і що... Але ж єдиний (№ 826/6056/16 від 01.11.2017) (А. Кірюшин) : Протокол Юридичний інтернет-ресурс. URL: https://protocol.ua/ru/sud_ediniy_normativniy_akt_shcho_viznachae_nezakonnist_zberigannya_vogne palnoi_zbroi_nakaz_mvs_622_nezakonniy_nu_i_shcho_ale_g_ediniy_(_826_6056_16_vid_01_11_20 17)/ (дата звернення: 16.02.2020). 4.Зеленський відповів на петицію про легалізацію зброї в Україні : ТСН. URL: https://tsn.ua/politika/zelenskiy-vidpoviv-na-peticiyu-pro-legalizaciyu-zbroyi-v-ukrayini- 1406781.html (дата звернення: 16.02.2020). 5.Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів : Наказ Міністерства Внутрішніх Справ України від 21.08.98 №622 / Міністерство Внутрішніх Справ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 (дата звернення: 16.02.2020). 6.Про право власності на окремі види майна : Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 (дата звернення: 16.02.2020). 7.Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 3 / Верховний Суд України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 (дата звернення: 16.02.2020). 8.Цивільний Кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 435-IV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 16.02.2020). 9.Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 (дата звернення: 16.02.2020). 10.Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 07.12.1984 № 8073-Х / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 16.02.2020). 11.Правові аспекти володіння пневматичною зброєю в Україні : ROZETKA. URL: https://bitly.su/r5Z5GL72 (дата звернення: 16.02.2020). 12.Легалізувати зброю в Україні хочуть менше 4% українців – опитування : ZN,UA. URL: https://dt.ua/UKRAINE/legalizuvati-zbroyu-v-ukrayini-hochut-menshe-4-ukrayinciv-opituvannya- 160567_.html (дата звернення: 16.02.2020). 13.Бути чи не бути легалізації зброї в Україні? : 24tv. URL: https://24tv.ua/special/zbroia/ (дата звернення: 16.02.2020). 14.ТОП - 8 країн, де дозвіл на зброю зменшив рівень криміналу : ZNAY.UA. URL: https://znaj.ua/content/top-8-krayin-de-dozvil-na-zbroyu-zmenshyv-riven-kryminalu (дата звернення: 16.02.2020).

26 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 3 LABOR LAW; SOCIAL SECURITY RIGHT

СЕКЦІЯ 3 ТРУДОВЕ ПРАВО; ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p27 ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СУДАМИ ТРУДОВИХ СПОРІВ ПРО ПОНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТІ

Кисельова Олена Іванівна, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет

Напевно, найбільш розповсюдженою категорією судових спорів у сфері трудового права є спори щодо поновлення працівників на роботі. Існуюча судова практика свідчить про те, що у більшості випадків суди виступають на захисті прав працівників, оскільки в процесі судового розгляду встановлюються факти порушень роботодавцем вимог чинного законодавства при проведенні звільнення працівника. У разі порушення трудового законодавства, обмеження трудових прав громадян, крім усього іншого, неминуче виникає питання про притягнення винних осіб до відповідальності та забезпеченні справедливого, еквівалентного відшкодування і компенсації заподіяної шкоди відповідно до європейської концепції ефективного засобу правового захисту. Так, традиційно часто підлягають оскарженню в судовому порядку підстави та процедура припинення в односторонньому порядку трудових відносин з ініціативи роботодавця, включаючи скорочення штату працівників, звільнення за прогули і т.д.. Подальший розвиток трудового права, як видається, може й повинен спиратися на вивченні і узагальненні судової практики з вирішення трудових спорів, що відображають найбільш гострі проблеми дотримання трудових прав громадян. Вивчення судової практики з розгляду індивідуальних трудових спорів є дієвим засобом отримання знань про сучасний стан правового регулювання трудових відносин і особливо про захищеність трудових прав громадян, про їх типові порушення, прогалини і протиріччя матеріального та процесуального законодавства, що регулює дані відносини. У статті проаналізовано думки науковців щодо визначення поняття трудового спору і сформульовано власне його визначення. Крім того, розглянуті окремі питання вирішення індивідуальних трудових спорів про поновлення працівника на роботі та проаналізовано практику судів по виконанню рішень суду із зазначеного питання. Відзначено певні особливості вирішення індивідуальних трудових спорів про поновлення працівника на роботі. Враховуючи особливе становище трудового спору як правової категорії та, зроблений у цій статті аналіз правового регулювання розгляду індивідуальних трудових спорів про поновлення на роботі є актуальним для науки трудового права і практики застосування чинного законодавства. Ключові слова: трудовий спір, індивідуальний трудовий спір, поновлення працівника на роботі, вирішення трудових спорів.

Kyselova O.I. Features of consideration by courts of labor disputes on the reinstatement of an employee at work. Probably the most common category of litigation in the field of labor law is the dispute over the reinstatement of employees. The existing case law shows that in most cases the courts

27 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 defend the rights of employees, because in the course of the trial the facts of violations by the employer of the requirements of current legislation during the dismissal of the employee are established. In case of violation of labor legislation, restriction of labor rights of citizens, among other things, inevitably raises the question of bringing the perpetrators to justice and ensuring fair, equivalent compensation and damages in accordance with the European concept of an effective remedy. Thus, traditionally, the grounds and procedure for unilateral termination of employment at the initiative of the employer, including redundancies, dismissal for absenteeism, etc., are often subject to judicial appeal. Further development of labor law seems to be able and should be based on and generalization of judicial practice for resolving labor disputes, reflecting the most acute problems of observance of labor rights of citizens. The study of case law on individual labor disputes is an effective means of gaining knowledge about the current state of legal regulation of labor relations and especially the protection of labor rights of citizens, their typical violations, gaps and contradictions of substantive and procedural law governing these relations. The article analyzes the opinions of scientists on the definition of labor disputes and formulates its own definition. In addition, some issues of resolving individual labor disputes on the reinstatement of the employee were considered and the practice of courts to implement court decisions on this issue was analyzed. Certain features of resolving individual labor disputes on employee reinstatement are noted. Taking into account the special position of the labor dispute as a legal category and the analysis made in this article of the legal regulation of the consideration of individual labor disputes on reinstatement at work is relevant for the science of labor law and the practice of applying the current legislation. Keywords: labor dispute, reinstatement of an employee at work, resolution of labor disputes.

Постановка проблеми. Проблема захисту прав і серед яких необхідно відзначити: М.Г. свобод людини і громадянина, в тому числі в сфері Александрова, Н.І. Бара, С.А. Голощапова, В. І. праці, завжди була однією з найбільш значущих і Прокопенка, В. Г. Ротаня, Н. М. Хуторян, А.М. одночасно складних для будь-якої держави. Процевського, П.Д. Пилипенка, Г.І. Чанишеву, Найважливішим засобом захисту трудових прав, С.М. Прилипка і О.М. Ярошенка. свобод і законних інтересів сторін трудових Цілі і завдання. Метою статті є дослідження правовідносин є розгляд і вирішення трудових особливостей розгляду судами трудових спорів про спорів, адже це дозволяє відновлювати порушені поновлення на роботі, окреслення ряду проблем, трудові права і свободи громадян, захищати їх які виникають через помилкове застосування норм законні інтереси, відшкодовувати завдані в рамках трудового законодавства, неповне дослідження трудових правовідносин збитки і навіть наданих доказів по справі, що призводить до попереджати вчинення трудових правопорушень. порушення прав працівників. Слід приділяти особливу увагу розгляду спорам, Виклад основного матеріалу. Правова рівність пов'язаних з припиненням трудового договору, суб'єктів правовідносин характеризує рівень оскільки допущені при припиненні трудового розвитку держави. Принцип рівності закріплений в договору порушення спричиняють тяжкі соціальні ст. 24 Конституції України. У разі його наслідки, порушують такі принципи регулювання недотримання держава гарантує захист прав і трудових відносин, як право розпоряджатися свобод людини і громадянина в Україні, при цьому своїми здібностями до праці, обирати професію і кожен громадянин має право захищати свої права і рід діяльності. Поновлення на роботі є важливим свободи всіма способами, незабороненими способом судового захисту трудових прав законом. У процесі трудових правовідносин між працівників у разі припинення трудового договору роботодавцями і працівниками можуть виникати і реалізується шляхом подання відповідного трудові конфлікти. Предметом трудового позову. З урахуванням центрального місця, яке конфлікту можуть бути як умови праці, так і займає захист трудових прав працівників в система розподілу ресурсів, виконання раніше трудовому праві, комплексний аналіз особливостей прийнятих домовленостей і ін. Однак трудовий розгляду судами трудових спорів про поновлення конфлікт і трудовий спір - поняття нерівнозначні. на роботі є актуальним для науки трудового права і Відмінною особливістю трудового спору є те, що правозастосовчої практики. це розбіжності, протиріччя між працівником Аналіз останніх досліджень і публікацій. (колективом працівників) і роботодавцем Тематиці особливостей розгляду судами спорів про (роботодавцями), і він регулюється чинним поновлення на роботі приділяли увагу ряд вчених, законодавством (процесуальним, трудовим). У 28 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

свою чергу, трудовий конфлікт включає в себе ще непорозуміння і надалі можуть вирішитись й зіткнення інтересів. Тому передбачається, що самостійно, тому такі розбіжності не будуть трудовий конфлікт може регулюватися як свідчити про наявність трудового спору. Звернення правовими, так і неправовими засобами. Якщо працівника або роботодавця для вирішення трудовий конфлікт не було вирішено його розбіжностей в компетентний орган, який в учасниками і виникла потреба в залученні законному порядку уповноважений на розгляд спеціальних уповноважених на те органів, то він спорів, що виникають з трудових правовідносин, перетворюється у трудовий спір. Трудовий спір, на свідчить про наявність саме трудового спору. наш погляд, виступає своєрідною стадією розвитку Тобто очевидно, що трудовий спір є наслідком трудового конфлікту. трудових розбіжностей чи конфліктів. Таким чином, трудовий спір передбачає певну Ще одним елементом в понятті «трудовий спір» динаміку розвитку. Його можна відобразити в є вказівка на його суб'єктів. Деякі автори, даючи декількох стадіях, таких наприклад, як: наявність загальне визначення, кажуть про всіх суб'єктів трудового правопорушення; різна оцінка трудового трудового права або про суб'єктів «трудових і тісно правопорушення працівником (колективом пов'язаних з ними правовідносин», інші про працівників) і роботодавцем (роботодавцями); працівника і роботодавця. На нашу думку, в спроба врегулювання цих розбіжностей сторонами загальному визначенні необхідно вказувати всіх спору шляхом переговорів і нарешті, звернення для суб'єктів трудового права, при цьому в вирішення цих суперечностей у юрисдикційний подальшому, говорячи про різні види трудових орган, тобто безпосередньо сам трудовий спір. спорів, конкретизувати їх в залежності від Трудове законодавство не розкриває визначення суб'єктів. терміна “трудовий спір”, хоча в Законі України Для правильного формулювання поняття “Про порядок вирішення колективних трудових «трудовий спір» необхідно з'ясувати, з приводу спорів (конфліктів)” дається визначення поняття чого у сторін виникають розбіжності, тобто колективного трудового спору як одного з видів визначити предмет спору. Предмет трудового трудових спорів [1]. спору утворюють суб'єктивні права, законні У доктрині трудового права зустрічаються різні інтереси та юридичні обов'язки сторін трудових підходи до визначення «трудового спору» через правовідносин, які не можуть втілюватися в життя його елементи: суб'єкти трудового спору; об'єкт внаслідок наявності неврегульованих розбіжностей трудового спору; розбіжності, не врегульовані між ними. В науковій спільноті за предметом шляхом попередніх переговорів; динаміки трудові спори поділяються на спори з приводу виникнення трудового спору. застосування законодавства про працю і спори про На думку С.М. Прилипка і О.М. Ярошенка, під встановлення чи зміни умов праці Спори з приводу трудовими спорами розуміють неврегульовані застосування трудового законодавства (так звані шляхом безпосередніх переговорів між “спори про права”), у свою чергу, можна поділити працівником (або його уповноваженим на підвиди за предметом позову по конкретних представником) і роботодавцем (або справах: спори про внесення записів до трудової уповноваженим ним органом) розбіжності з книжки; спори про необґрунтовану відмову у приводу застосування норм трудового прийнятті на роботу; спори про відсторонення від законодавства або встановлення чи зміни умов роботи; спори про поновлення на роботі; спори про праці, що вирішуються у передбаченому оплату часу вимушеного прогулу; спори про законодавством порядку [2]. виплату вихідної допомоги; спори про порушення У літературі з трудового права не раз строків розрахунку при звільненні; спори про підкреслювалось, що розбіжності між сторонами оплату часу затримки виконання рішення суду про трудових правовідносин переростають у спір лише поновлення на роботі тощо. До цієї категорії також у разі, якщо вони не врегульовані в процесі належать спори, пов’язані з порушенням права переговорів між їх суб’єктами. Більше того, працівника на оплату праці, відпочинок, охорону правового оформлення набуває такий спір, який праці; спори з приводу притягнення працівника до передано на розгляд відповідному дисциплінарної та матеріальної відповідальності, юрисдикційному органу, тобто органу, спори з приводу виконання умов трудового та уповноваженому державою приймати обов’язкові колективного договору, угод.[3]. для сторін рішення. Класифікація трудових спорів на спори про Можна погодитися з вказаною позицією, адже право і спори про інтереси дозволяє правильно деякі розбіжності, що виникають у трудових зрозуміти правову природу, підстави виникнення правовідносинах між суб'єктами, можуть мати спорів, що допомогає в подальшому визначити тільки ознаки незначного конфлікту або певного найбільш ефективні способи їх вирішення. 29 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

У зв’язку з проведеним аналізом можемо дії суб'єктів трудового права (роботодавця і запропонувати своє визначення трудового спору. працівника), спрямовані на врегулювання спірних Трудовий спір - це певний конфлікт чи протиріччя трудових правовідносин (розбіжностей), що між суб'єктами трудового права з питань складаються при виникненні правопорушень в застосування трудового законодавства або процесі застосування норм трудового встановлення чи зміни умов праці, що виникає з законодавства або в зв'язку з встановленням нових моменту звернення одного з таких суб'єктів в і зміною існуючих умов праці шляхом звернення до компетентний орган для їх врегулювання. уповноваженого юрисдикційного органу [7]. У доктрині існують різні класифікації трудових Сьогодні в Україні правова регламентація спорів, наприклад: спори, в залежності від порядку вирішення індивідуальних трудових суб'єктів; видів правовідносин; порядку розгляду; спорів здійснюється переважно нормами Кодексу характеру спору; предмета спору та ін. Вирішення законів про працю України (КЗпП) від 10 грудня індивідуальних трудових спорів прийнято 1971 р. та Цивільного процесуального кодексу розділяти на до юрисдикційний і юрисдикційний України (ЦПК) від 18 березня 2004 р .Одразу порядок. Вибір юрисдикційної процедури звернемо увагу на те, що КЗпП, передбачаючи вирішення трудового спору буде залежати як від окрему главу, присвячену індивідуальним характеру спору, так і від рішення зацікавленої трудовим спорам (глава ХV), не містить особи в разі, коли закон допускає диспозитивне визначення терміна «індивідуальний трудовий врегулювання. спір». Інші чинні акти національного законодавства Для повного розкриття даної тематики, також не визначають цей термін. дослідимо визначення індивідуального трудового На нашу думку під «індивідуальним трудовим спору, яке надано в науці трудового права. Н. Б. спором» слід розуміти неврегульовані розбіжності Болотіна під індивідуальним трудовим спором (протиріччя) між суб’єктами трудових відносин з розуміє неврегульовані шляхом безпосередніх приводу застосування законодавства про працю, переговорів між працівником та роботодавцем встановлення або зміни умов праці, порушення розбіжності щодо застосування норм трудового конституційних прав працівників і роботодавців, законодавства або встановлення чи зміни умов що виникають з трудових та пов’язаних з ними праці, із заявою про розгляд яких працівник або правовідносин, з приводу яких подано заяву до роботодавець звернулися до компетентного органу органу, котрий уповноважений розглядати такі з розгляду трудових спорів [4, с.552]. О. М. спори. Ярошенко під індивідуальним трудовим спором Основним видом індивідуальних трудових розуміє неврегульовані розбіжності між спорів, які розглядаються судовими органами, є працівником і роботодавцем щодо укладення, спори про поновлення на роботі. Працівники, виконання та розірвання трудового договору, звільнені з роботи, незалежно від підстав дотримання норм трудового законодавства, які припинення трудового договору, або переведені на стали предметом розгляду юрисдикційного органу іншу роботу, якщо вони вважають таке звільнення [5, с. 443–444]. На думку В. Л. Костюка, або переведення незаконним, мають право індивідуальний трудовий спір – це належним звернутися до суду з позовом про поновлення на чином умотивований (оформлений) трудовий спір роботі. Це визначено статтею 235 КЗпП України, де між працівником та роботодавцем з приводу зазначено, що у разі звільнення без законної захисту порушеного трудового права, переданий на підстави або незаконного переведення на іншу розгляд уповноваженого юрисдикційного органу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про у порядку, передбаченому законом [6, с. 381]. порушення вимог Закону України "Про запобігання Отже, основними ознаками індивідуального корупції" іншою особою, працівник повинен бути трудового спору є розбіжності: поновлений на попередній роботі органом, який - які не вдалося врегулювати; розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, - з питань застосування трудового який розглядає трудовий спір повноваженнями на законодавства та інших нормативних правових обрання іншого способу захисту трудових прав, актів, що містять норми трудового права; ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті - про які заявлено в орган з розгляду 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що індивідуальних трудових спорів (комісія по звільнення позивача відбулось із порушенням трудовим спорам або суд). установленого законом порядку, суд зобов’язаний Так, Н. С. Пилипенко, виходячи з аналізу поновити працівника на попередній роботі. елементів індивідуального трудового спору, Але вказана стаття не уточнює, що саме пропонує закріпити в трудовому законодавстві таке розуміється під поновленням на роботі і який його визначення індивідуального трудового спору – це порядок. В другій частині вказується лише, що при 30 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

винесенні рішення про поновлення на роботі орган, невиконання затвердженої судом мирової угоди який розглядає трудовий спір, одночасно приймає ухвала суду про затвердження мирової угоди може рішення про виплату працівникові середнього бути подана для її примусового виконання в заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в порядку, передбаченому законодавством для заробітку за час виконання нижчеоплачуваної виконання судових рішень. роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про Отже, резолютивна частина рішення про поновлення на роботі розглядається більше одного поновлення працівника на роботі повинна в року, не з вини працівника, орган, який розглядає обов'язковому порядку містити положення, що трудовий спір, виносить рішення про виплату вказують на негайне виконання рішення суду в середнього заробітку за весь час вимушеного частині поновлення позивача на колишній роботі. прогулу. Крім того при винесенні рішення про поновлення Деяку ясність вносить закон України від 2 на роботі орган, який розглядає трудовий спір, червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче одночасно приймає рішення про виплату провадження", ч.2 ст. 65 якого передбачено, що працівникові середнього заробітку за час рішення вважається виконаним боржником з дня вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час видання відповідно до законодавства про працю виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш наказу або розпорядження про поновлення як за один рік. Якщо заява про поновлення на стягувача на роботі та внесення відповідного роботі розглядається більше одного року, не з вини запису до трудової книжки стягувача, після чого працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виконавець виносить постанову про закінчення виносить рішення про виплату середнього виконавчого провадження[8]. Законодавець заробітку за весь час вимушеного прогулу. визначає, що рішення про поновлення на роботі Середній заробіток працівника визначається незаконно звільненого або переведеного на іншу відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за роботу працівника, прийняте органом, який правилами, передбаченими Порядком обчислення розглядає трудовий спір, підлягає негайному середньої заробітної плати, затвердженим виконанню. У разі невиконання цього обов'язку постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100. Важливо, добровільно, рішення суду підлягає виконанню в що на це звернув увагу Верховний Суд України в примусовому порядку. Відповідне положення Постанові від 14.01.2014 року №21-395а13, а саме: міститься в Постанові Великої Палати Верховного виносячи рішення про поновлення на роботі, суд Суду від 8 листопада 2019 по справі № зобов’язаний вирішити питання про виплату 711/8138/18. середнього заробітку, визначивши його розмір Правда, що саме мається на увазі під негайним відповідно до вказаного Порядку. виконанням, положення чинного законодавства не Враховуючи згадані положення законодавства пояснюють. На практиці, негайне виконання та судової практики, ми можемо зробити висновок, судового рішення полягає в тому, що воно підлягає що поновлення на роботі - це повернення виконанню не з моменту вступу в законну силу, що працівника в колишнє правове становище, яке передбачено для більшості судових рішень, а існувало до незаконного звільнення або негайно, з часу його оголошення в судовому незаконного переведення на іншу роботу. засіданні, чим забезпечується швидка реакція і Працівнику, що поновлений на попередньому реальний захист життєво важливих прав та робочому місці: інтересів громадян і держави. У тому випадку, коли - надається попередня робота, тобто робота за представник роботодавця не був присутній в тією ж спеціальністю або на посаді з тими ж судовому засіданні, або якщо судове рішення було умовами праці, яку він виконував до незаконного ухвалено поза межами судового засідання чи без звільнення або переведення; повідомлення (виклику) учасників справи, рішення - оплачується середній заробіток за час суду про поновлення повинно бути виконано не вимушеного прогулу або різниця в заробітку за час пізніше наступного дня після отримання копії виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш судового рішення, направленого судом у порядку, як за один рік, окрім розгляду спору більше одного передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК. Якщо спір із року не з вини працівника; працівником закінчився укладенням мирової - виплачується на його вимогу грошова угоди, то ухвала суду про затвердження мирової компенсація моральної шкоди; угоди має таку ж силу, що й судове рішення про - відновлюється безперервний трудовий стаж, поновлення працівника на роботі, і підлягає а час оплаченого вимушеного прогулу включається обов’язковому виконанню сторонами. Відповідно в усі види його трудового стажу, в тому числі і стаж до вимог ч. 2 ст. 208 ЦПК ухвала про затвердження для чергової відпустки; мирової угоди є виконавчим документом. У разі 31 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

- від дня відновлення працівник має право на тимчасової непрацездатності, дату звільнення), допомогу за лікарняним листком; оскільки в зазначеному випадку роботодавець не - також він відновлюється і в інших правах на повинен відповідати за несприятливі наслідки, що певні пільги і гарантії. настали внаслідок несумлінних дій з боку Аналізуючи судову практику, можна зробити працівника. висновок, що більшість трудових спорів становлять При розгляді трудових спорів у судах все спори, що виникають у зв’язку з незаконним більшого поширення набувають вимоги звільненням за ініціативою роботодавця. Статтями працівників про компенсацію моральної шкоди. 40-41 КЗпП України встановлено вичерпний Порядок компенсації страждань, які були отримані перелік підстав, які можуть бути застосовані в результаті неправомірних дій роботодавця у сфері роботодавцем при звільненні працівника. Законом трудових відносин, деталізований у ст. 2371 КЗпП. передбачені певні правила щодо застосування Вона передбачає, що така компенсація можлива кожного з цих підстав, і суди ретельно перевіряють тільки у тому випадку, якщо було порушено їх дотримання. Таким чином, трудове законне право працівника, і це привело до його законодавство не тільки вказує перелік підстав моральних страждань, втрати нормальних розірвання трудового договору з ініціативи життєвих зв’язків та вимагає від нього додаткових роботодавця, а й встановлює юридичні гарантії зусиль для організації свого життя. Згідно з п. 5 забезпечення прав працівника від незаконного постанови Пленуму Верховного Суду України від звільнення. ВСУ у справі № 6-33цс14 від 21 травня 31.03.95 р. № 4 при вирішенні спору про 2014 року зазначив, що звільнення працівника на відшкодування моральної шкоди суд обов’язково підставах, не передбачених законом, або з повинен установити чим підтверджується факт порушенням встановленого законом порядку спричинення працівникові страждань, за яких свідчить про незаконність такого звільнення і тягне обставин або якими діями (бездіяльністю) вони за собою відновлення порушених прав працівника. завдані, в якій грошовій сумі або в якій Припинення трудового договору з ініціативи матеріальній формі він оцінює завдану йому шкоду (волевиявлення) роботодавця може вважатися та чим він керується при цьому, а також інші правомірним в тому випадку, коли одночасно обставини, що мають значення для вирішення враховано наступні приписи: спору. Поновлення працівника на роботі не завжди • існує закріплена в законі підстава припинення є достатнім для повного відновлення його прав. трудового договору; Компенсація завданої моральної шкоди не • дотриманий передбачений порядок звільнення поглинається самим фактом поновлення, а має працівника; самостійне юридичне значення (постанова • роботодавцем видано розпорядчий акт (наказ Верховного Суду України від 25.04.2012 р. № 6- або розпорядження) про припинення трудового 23цс12, постанова Верховного Суду від 18.01.2018 договору; р. у справі № 362/7161/15-ц). • роботодавцем надані працівнику всі Наступною не менш важливою проблемою, є передбачені трудовим законодавством гарантії та проблема, що стосується строків розгляду компенсації. трудових спорів про поновлення на роботі. Прі розгляді справ про поновлення на роботі Законодавство чітко встановлює термін для слід мати на увазі, що при реалізації гарантій, звернення до суду з подібними вимогами. Стаття наданих КЗпП України працівникам в разі 233 КЗпП вказує, що працівник може звернутися до розірвання з ними трудового договору, повинен суду у справах про звільнення в місячний строк з дотримуватися загальноправовий принцип дня вручення копії наказу про звільнення або з дня неприпустимості зловживання правом, в тому числі видачі трудової книжки. Це правило неодноразово і з боку самих працівників. Зокрема, неприпустимо підкреслював Верховний Суд, наприклад в приховування працівником тимчасової постанові від 05.07.2017 у справі № 6-1033цс17, де непрацездатності під час припинення трудового вказано, що спіра про звільнення - це спір за заявою договору або тієї обставини, що він є членом про поновлення на роботі. Встановлені ст. 233 первинної профспілкової організації або КЗпП строки звернення до суду застосовуються керівником (його заступником) виборного незалежно від заяви сторін. Ці строки не профспілкового колегіального органу організації, її перериваються і не зупиняються. А в разі їх структурних підрозділів. При встановленні судом пропуску з поважних причин суд може поновити ці факту зловживання працівником правом суд може строки. При цьому законодавством не відмовити в задоволенні його позову про передбачається перелік поважних причин для поновлення на роботі (змінивши при цьому на поновлення строку, оскільки їх поважність прохання працівника, звільненого в період визначається в кожному конкретному випадку, в 32 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

залежності від конкретних обставин. Очевидно, в ст. 235 КЗпП у новій редакції поширюються і на даному випадку як поважні причини повинні трудові відносини позивача із відповідачем, що до кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали цього часу залишаються не вирішеними. На або створювали труднощі для своєчасного підставі викладеного суд дійшов висновку про звернення до суду і підтверджені відповідними необхідність встановити факт перебування доказами (постанова Верховного Суду від позивача і відповідача у трудових відносинах у 16.01.2018 у справі № 490/9707/14-ц). період з 01.04.2013 р. по 31.03.2014 р., стягнути з Особливої уваги, заслуговує ч.6 ст.235 КЗпП відповідача на користь позивача заробітну плату, та України, де визначено, що при винесенні рішення із суми заборгованості нарахувати та сплатити про оформлення трудових відносин з працівником, ПДФО та суми ЄСВ за зазначений період роботи який виконував роботу без укладення трудового [10]. договору, та встановлення періоду такої роботи чи Висновки. Таким чином, під час застосування роботи на умовах неповного робочого часу, у разі законодавства судами про поновлення на роботі фактичного виконання роботи повний робочий час, існує ряд труднощів, обумовлених недостатньою установлений на підприємстві, в установі, визначеністю норм права, закріплених в трудовому організації, орган, який розглядає трудовий спір, законодавстві України. З цієї причини в судовій одночасно приймає рішення про нарахування та практиці виникають розбіжності по ряду виплату такому працівникові заробітної плати у конкретних питань, нерідко формуються розмірі не нижче середньої заробітної плати за взаємовиключні тенденції. Очевидно, що соціальна відповідним видом економічної діяльності у регіоні і правова захищеність працівників є важливою у відповідному періоді без урахування фактично проблемою, і повинна бути належним чином виплаченої заробітної плати, про нарахування та вирішена на державному рівні. У зв’язку з чим, сплату відповідно до законодавства податку на автором зокрема зроблені висновки про доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на необхідність чіткого визначення в КЗпП України загальнообов’язкове державне соціальне поняття «поновлення на роботі», що сприятиме страхування за встановлений період роботи [9]. встановленню єдиного правозастосування, також Оскільки норма, про яку йдеться (ч. 6 ст. 235 необхідним є внесення уточнень щодо визначення КЗпП), набула чинності порівняно недавно (з порядку поновлення працівника на роботі, окремих 01.01.2015 р.), судова практика з цього питання термінів, відповідних гарантій для поновленого поки що небагата. Цікавим з цього приводу є працівника. На закінчення відзначимо, що інститут рішення Вінницького міського суду Вінницької індивідуальних трудових спорів в даний час області від 22.09.2015 р. у справі № 127/10354/15- необхідний, оскільки регулює одну з найбільш ц. Даним рішенням було визначено, що оскільки важливих елементів трудових правовідносин. відповідач до цього часу не врегулював і не привів Знання та належне застосування норм даного у відповідність до норм законодавства про працю інституту буде сприяти зниженню зловживань як з трудові відносини з позивачем, то таке порушення боку роботодавців, так і з боку працівників. законодавства є триваючим. У зв’язку з цим норми

Література: 1. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) : Закон України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98- %D0%B2%D1%80#Text (дата звернення 12.11.2020). 2. Прилипко С. М., Ярошенко О.М. Трудове право України: підруч. Харків: ФІНН, 2010. 752 с. 3. Трудові спори та порядок їх розгляду: навч. посіб./ авт.: П. А. Бущенко, А. М. Слюсар, Н. М. Швець; за заг. ред. В. В. Жернакова. – Х.: Нац. ун-т “Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого”, 2013. – 110 с. URL: chrome- extension://oemmndcbldboiebfnladdacbdfmadadm/http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/4668 /1/Pr_0021.pdf (дата звернення 14.11.2020). 4. Болотіна Н. Б. Трудове право України : підручник. 2-ге вид., стер. Київ : Вікар, 2004. 725 с.10. 5. Трудове право : підручник / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко [та ін.] ; за ред. В. В. Жернакова. Xарків : Право, 2012. 496 с.11.

33 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

6. Трудове право України : підручник / за заг. ред. М. І. Іншина, В. Л. Костюка, В. П. Мельника. Вид. 2-ге, перероб. і допов. Київ : Леся, 2016. 448 с. 7. Пилипенко, Н. С. Теоретико-правові підходи до дослідження поняття «індивідуальний трудовий спір» [Електронний ресурс] / Н. С. Пилипенко. - URL : http://www.justicemaker.ru/view- article.php?id=20&art=2293. – (дата звернення 10.11.2020). 8. Про виконавче провадження) : Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text (дата звернення 14.11.2020). 9. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року No 322-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення: 14.11.2020). 10. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2016 у справі № 127/10354/15-ц URL:https://verdictum.ligazakon.net/document/57775597 (дата звернення 11.11.2020).

34 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 4 ADMINISTRATIVE LAW AND PROCESS; FINANCIAL LAW; INFORMATION LAW

СЕКЦІЯ 4 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; ФІНАНСОВЕ ПРАВО; ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p35 ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ В УКРАЇНІ, 1 США ТА ПОЛЬЩІ

Миргород-Карпова Валерія Валеріївна, кандидат юридичних наук, викладач кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет

Лісов Дмитро Андрійович, Навчально-науковий інститут права Сумський державний університет

Актуальність теми зумовлена тим, що Рахункова палата є відносно новим державним органом для нашої країни, статус якого формується та розвивається. Отже, можна сказати, що існує нагальна потреба у порівняльно-правовому дослідженні, звертаючись при цьому, насамперед, до досвіду формування та функціонування подібних органів у таких країнах, як США та Польща. Актуалізація дослідження також пов'язана з тим, що статус Рахункових палат як органів контролю за державними фінансами в різних країнах неоднаковий. Тому вивчення ключових питань матиме теоретичне та практичне значення, зокрема: правове регулювання статусу органів фінансового контролю в Україні, США та Польщі; їх генезис, поняття та їх характеристики; навички та гарантії; організаційно-функціональна структура; форми та методи діяльності, звичайно, з точки зору конституційного та порівняльного аналізу. Все це сприятиме розробці та обґрунтуванню засобів покращення правового статусу та діяльності Рахункової палати в Україні. Згідно з питаннями практики застосування окремих норм чинного законодавства у секторі державних фінансів в Україні основними завданнями державного фінансового контролю є як суто контрольні, до яких належить організація і здійснення контролю за виконанням державного та місцевих бюджетів, перевірка майнового стану та ефективності використання майна державними підприємствами та установами, перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, так і експертно-аналітичні. Слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку суспільства та держави триває реформа конституційного, адміністративного та фінансового законодавства України, в рамках якої

1 Робота виконана в рамках проекту № 55.16-01.18/20.ЗП (0118U003582) 35 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

необхідно провести систематичні та поглиблені дослідження у цих сферах правовідносин. Саме тому постає завдання роз’яснити та поглибити існуючі категорії та концепції конституційно- правового регулювання статуту та діяльності Рахункової палати як органу державного фінансового контролю в Україні з використанням теоретичних підходів та інноваційної практики, перевірені в США та Польщі. Саме це і обумовило вибір теми дослідження. Ключові слова: рахункова палата, GAO, аудит, фінансовий аудит, фінансово-бюджетний контроль, правове регулювання, елементи фінансової системи, форми та методи діяльності, повноваження, шляхи вдосконалення.

Mirgorod-Karpova V.V., Lisov D.A. Comparative legal characteristics of the accounting chamber in Ukraine, The USA and Poland. The urgency of the topic is due to the fact that the Accounting Chamber remains completely new to our state body, the status of which is moving to the modern version and developing. So it may be necessary that it be very important, but it was very important in order to reach the highest level and then contribute to achieve and create a functionally similar place in the US and Poland. The update of the study is also due to the fact that the status of the Accounting Chambers, as was done in different regions, is not the same. Absence, theoretical and practical significance will have key problems, which are: legal regulation of the status of the current in Ukraine, the USA and Poland; their genesis, concepts and features; ability and guarantees; organizational and functional structure; form and methods of activity, continuously, in terms of constitutional and comparative level. Use this ideal production and justification of the true path that has ensured the legal status and activities of the Accounting Chamber in Ukraine. According to the practice of applying certain norms of current legislation in the public finance sector in Ukraine, the main tasks of public financial control are as purely control, which includes the organization and control over the implementation of state and local budgets, inspection of property and efficiency of property by state enterprises and institutions. correctness of accounting and reporting, and expert-analytical. It should be noted that at the present stage they are developing and they are anxiously reforming the institution, the administrative and legislative legislation of Ukraine, and at a time when these areas exist in the field of systematic, comprehensive research in these areas of justice. At the same time, to date he has sharply clarified and deepened various categories and created organizational and legal regulation of the status and activities of the Accounting Chamber as bodies that exist in Ukraine, with new and tested in the US and Polish theoretical and practical contracts. Itself, pursuing, and determining the choice of topic. Key words: Chamber of Accounts, GAO, audit, financial audit, financial and budgetary control, legal regulation, elements of the financial system, forms and methods of activity, powers, ways to improve.

Стан опрацювання: Теоретичною основою Степашин, а також західні слухачі та вчені К. дослідження була робота українських юристів у Андерсов, Уоттс Юліан, Е. Кіш та багато інших. галузі конституційного права, державного Мета і завдання дослідження. Метою будівництва, фінансового та адміністративного дослідження є проведення конституційно- права. Зокрема, проблеми статусу та діяльності порівняльного аналізу стану та основи діяльності органів фінансового контролю розглядались у Рахункових палат як органів фінансового контролю роботі національних юристів О. Андрійко, В. в Україні, США та Польщі, і, на цій основі, Бордюка, Л. Воронової, О. Горбунова, П. визначити, сформулювати та обґрунтувати науково Германчука, Н. Дорош, Є. Калюга, Д. Ковриженко, обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо О. Копиленко, А. Мамишев, В. Мельничук, Н. покращення стану та діяльності Рахункової палати Нижник, П. Пацурківський, В. Похорілко, В. в Україні. Виходячи із заявленої загальної мети Симоненко, І. Стефанюк, Л. Юхименко; Російські дослідження, автор поставив перед собою такі вчені М. Алішевський, Г. Айвазян, Е. завдання: Вознесенський, Б. Лазарев, Н. Погосян, С.

36 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

- дослідити види конституційно-правових норм, 12) Закон України «Про вибори народних що регулюють статус Рахункових палат як органів депутатів України» фінансового контролю в Україні, США та Польщі; 13) Закон України «Про вибори - визначити походження, поняття та Президента України» характеристики Рахункових палат в Україні, США 14) Закон України «Про місцеві вибори» та Польщі; 15) Закон України «Про політичні партії в - сформулювати нову сучасну концепцію Україні» повноважень як центрального елемента статусу 16) Закон України «Про національну бухгалтерських палат в Україні, США та Польщі; безпеку України» - розкрити гарантії правового статусу Рахункова палата в Україні - це особливий Рахункових палат як органів фінансового контролю конституційний орган державної влади, який не в Україні, США та Польщі; належить до жодної з гілок влади, закріплених у - розробити науково обґрунтовані пропозиції, Конституції України та здійснює функцію спрямовані на вдосконалення організаційної та контролю за державним управлінням у цій галузі функціональної структури Рахункової палати в надходження та використання коштів з Державного Україні, спираючись на досвід США та Польщі; бюджету України. Визначено, що законодавство, - розкрити та визначити шляхи подальшого що регулює статус Рахункової палати в Україні та вдосконалення форм та методів Рахункової палати в європейських країнах, по суті базується на в Україні, спираючись на досвід подібних органів у положеннях Лімської декларації про настанови США та Польщі; щодо аудиту державних фінансів. Рахункова палата - визначити орієнтації реформи конституційно- в Україні здійснює зовнішній фінансовий контроль правового статусу та діяльності Рахункової палати і є незалежним органом, утвореним Верховною в Україні, використовуючи зарубіжний досвід Радою України. Рахунковій палаті, як єдиному Стаття присвячена порівнянню Рахункових спеціалізованому конституційному органу, палат України, США та Польщі. Було розглянуто відповідальному за контроль за державними всі проблеми, які є в діяльності рахункової палати фінансами, слід надати статус найвищого Україні. Висвітлено шляхи вдосконалення незалежного координуючого органу з контролю за Рахункової палати України, спираючись на досвід державними фінансами в Україні, і тому його США та Польщі. Розглядаються думки вчених, статутні повноваження повинні включати правовиків, академіків. визначення принципів і можливі форми співпраці з Виклад основного матеріалу: внутрішнім контролем, спрямованої на підвищення Конституція України, прийнята Верховною ефективності використання бюджетних коштів за Радою 28 червня 1996 р., встановила умови тісної співпраці з Парламентом. Чинне конституційний статус Рахункової палати як законодавство в Україні насправді не регулює ці державного органу, який діє від імені Верховної питання, але законодавство більшості Ради України та здійснює контроль за європейських країн надає Рахунковим палатам, як використання коштів Державного бюджету вищим органам фінансового контролю, досить України [14]. широке коло питань. [3]. Основні нормативно-правові акти, якими Повноваження Рахункової палати України: керується Рахункова палата у своїй діяльності: 1) проведення фінансового аудиту та аудиту 1) Конституція України ефективності 2) Бюджетний кодекс України 2) проводить розгляд законопроекту про 3) Кодекс України про адміністративні державний бюджет України, поданого до правопорушення Верховної Ради України (включаючи документи, 4) Кримінальний кодекс України додані до цього законопроекту) та підготувати 5) Закон України «Про Рахункову палату» відповідні висновки; 6) Закон України «Про Регламент Верховної 3) аналізує виконання державного бюджету Ради України» України та готує відповідні висновки, а також 7) Закон України «Про запобігання корупції» пропозиції щодо виявлення відхилень та виявлених 8) Закон України «Про державну службу» порушень; 9) Закон України «Про доступ до публічної 4) аналізує щорічний звіт про виконання Закону інформації» про Державний бюджет України, поданого 10) Закон України «Про публічні Кабінетом Міністрів України, та підготовка закупівлі» відповідних висновків щодо оцінки ефективності 11) Закон України «Про джерела управління державний бюджет, а також пропозиції фінансування органів державної влади» 37 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

щодо усунення виявлених порушень та У своїй роботі Палата керується принципами вдосконалення бюджетного законодавства; законності, незалежності, об'єктивності, 5) аналізує ефективність використання планування та публічності (а також у редакції комерційних структур, що пропонують сплату закону України "Про Рахункову палату" 2015 року, податків, зборів, обов’язкових платежів до доданих принципів такі важливі, як безсторонність державного бюджету, доцільність функціонування та неупередженість) [12]. пільгових податкових систем та їх вплив на Завданнями Рахункової палати є: загальний стан доходів державні бюджети; 1) організація та контроль за своєчасним 6) проводить попередній аналіз до його розгляду виконанням частини видатків Державного на засіданнях комітетів Верховної Ради України та бюджету України, витрат бюджетних коштів, у пленарних засіданнях Верховної Ради України, тому числі коштів національних цільових фондів, звіту Антимонопольного комітету України та звіту за обсягами, структурою та призначенням; Фонду майна “Держава Україна; 2) здійснення контролю за формуванням та 6-1) проводить попередній аналіз до розгляду на погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу засіданні комісій Верховної Ради України та на України, визначення ефективності та доцільністі пленарному засіданні Верховної Ради України витрачання державних коштів, грошей та щорічного звіту, що містить аналіз системи кредитно-фінансових ресурсів; контроль за державних закупівель та узагальнену інформацію фінансуванням національних програм про результати контролю державних закупівель економічного, науково-технічного, соціального та протягом трьох місяців після оприлюднення; національно-культурного розвитку, охорони 7) здійснює на вимогу органів місцевого навколишнього середовища; самоврядування, фондів соціального страхування 3) здійснення контролю за дотриманням закону та обов'язкових державних пенсій, державних про надання позик та економічної допомоги підприємств та інших суб'єктів господарювання у Україні іноземним державам та міжнародним державному секторі економіки, заходів організаціям, передбаченим державним бюджетом зовнішнього фінансового контролю (аудит) стану України; місцевих бюджетів та діяльності суб'єктів 4) контроль за законністю та своєчасності руху звернення; коштів з державного бюджету України та 8) передає на підставі результатів заходів позабюджетних фондів в установах Національного зовнішнього фінансового контролю держави банку України та затверджених банках; (аудиту) рішення Рахункової палати, які є 5) аналіз виявлених відхилень стосовно обов'язковими для розгляду; показників Державного бюджету України та 9) аналізує виконання рекомендацій, виданих підготовка пропозицій щодо їх усунення, а також Рахунковою палатою з метою гарантування їх щодо вдосконалення бюджетного процесу в ефективності; цілому; 10) звертається до суду у разі порушення 6) регулярне інформування Верховної Ради об'єктами контролю за повноваженнями членів України, її комітетів про хід державного бюджету Рахункової палати та посадових осіб Рахункової України та стан погашення внутрішнього та палати, зокрема для усунення перешкод для зовнішнього боргу України, про результати 'інші здійснення цих повноважень; функції управління [9]; 11) у разі виявлення ознак кримінального чи 7) виконання інших завдань, передбачених адміністративного правопорушення повідомляє Рахунковою палатою чинним законодавством про це правоохоронні органи; України [9]. 12) співпрацює з вищими органами фінансового Генезис, поняття та ознаки Рахункової палат в контролю інших держав, міжнародними Україні організаціями, укладає з ними договори про Рахункова палата України - це орган фінансово- співпрацю, проводить спільний і паралельний бюджетного контролю, утворений Верховною аудит з органами фінансового контролю інших Радою України, підпорядкований їй та держав; відповідальний перед нею. Функціонує незалежно 13) проводить методичну та методичну роботу з та незалежно від інших державних органів [2]. питань зовнішнього фінансового контролю Створений відповідно до прийнятої в 1996 р. держави (аудиту); Конституції та закону України про Рахункову 14) забезпечує навчання та підвищення палату від 2 липня 2015 року. Раніше діяв Закон кваліфікації персоналу Рахункової палати; «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року. 15) здійснює інші повноваження, визначені День Рахункової палати відзначається щороку 22 законом [12]. жовтня. 38 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Рахункова палата України - одна з наймолодших надання Рахункової палати України статусу члена вищих аудиторських установ у світі. Робота над цієї організації [6]. законопроектом про контрольну палату (як Гарантій правового статусу Рахункової палати в спочатку передбачався цей державний орган) Україні розпочалася в Україні відразу після проголошення Гарантії статусу Рахункової палати в Україні незалежності в 1991 році, а відповідний закон був повинні бути в повній мірі закріплені в прийнятий Верховною Радою 24 травня 1996 року національному законодавстві з метою утвердження [14]. принципу розподілу влад і створення системи 28 грудня 1996 року Президент України подав стримань і противаг. Відповідно до конституційних до Конституційного суду з поданням щодо гарантій статусу, Рахункова палата в Україні відповідності Закону про Рахункову палату підпорядкована і підзвітна тільки Верховній Раді положенням нової Конституції. Через рік після України, саме це є, на наш погляд, розгляду заяви Конституційний Суд визнав, що основоположною гарантією незалежності її статусу деякі положення цього закону є [3]. неконституційними, позбавляючи Рахункову Гарантії статуту Рахункової палати в Україні палату повноважень контролювати виконання повинні бути повністю закріплені у національному дохідної частини бюджету України та передача законодавстві, щоб встановити принцип поділу державної власності [14]. влади та створити систему стримувань та противаг. Протягом 1996-2014 років стаття 98 Відповідно до конституційних гарантій статусу Конституції, яка визначає статут Рахункової палати Рахункова палата в Україні підпорядковується і як конституційного органу, що має особливу звітує лише Верховній Раді України, що є, на мій компетенцію, була змінена 4 рази наступними погляд, фундаментальною гарантією незалежності версіями: її статусу [3]. 1. "Нагляд за використанням коштів державного Форми і методи діяльності рахункових палат бюджету України від імені Верховної Ради України Аналізуючи теоретичні підходи до класифікації здійснює Рахункова палата" (із змінами, внесеними форм контролю за часом, я поділяю позицію 28 червня 1996 р.) [14]. більшості дослідників щодо вибору цих форм 2. "Ревізія від імені Верховної Ради України контролю як попередніх, поточних, наступних, які щодо надходження коштів з державного бюджету притаманні діяльності Рахункової палати в Україні. України та їх використання здійснюється Якщо термін "форма" розуміється як специфічний Рахунковою палатою" (із змінами, внесеними 1 засіб вираження та організації контрольних дій для січня 2006 р.) [ 14]. суб'єкта, то на основі систематичного вивчення 3. "Нагляд за використанням коштів державного нормативно-правових актів та наукової літератури, бюджету України від імені Верховної Ради України відповідних документів з фінансового контролю здійснює Рахункова палата" (від 30 вересня 2010 р.) Рахунковою палатою в Україні можна зробити [14]. висновок, що вона використовує у своїй діяльності 4. «Рахункова палата здійснює контроль від такі форми: перевірка, аудит, аналіз, експертиза, імені Верховної Ради України над отриманням розслідування [3]. коштів з державного бюджету України та їх Проаналізувавши практичний досвід Рахункової використанням. Організація, повноваження та палати в Україні, можна стверджувати, що у своїй порядок роботи Рахункової палати визначаються роботі зазначений конституційний орган законом "(версія від 6 жовтня 2013 р.) [14]. фінансового контролю використовує як прямий 5. «Рахункова палата здійснює контроль від (пошук предметів та документів об’єкта перевірки; імені Верховної Ради України над отриманням огляд приміщень ( територія) та об'єкти; інвентар; коштів з державного бюджету України та їх обстеження; перевірка; перевірка; спостереження використанням. Організація, повноваження та тощо) та непрямі (метод аналізу; метод розрахунку порядок роботи Рахункової палати визначаються надходжень; метод контролю витрат та доходів законом "(чинна версія від 30 вересня 2016 р., Яка суб'єкта, що перевіряється; розрахункові методи підтвердила версію від 22 лютого 2014 р.) [14]. отримання інформації про суб'єкт, що У листопаді 1998 року Рахункова палата стала перевіряється, методами обчислення грошових членом Міжнародної організації вищих надходжень тощо) [3]. аудиторських установ - INTOSAI, яка об'єднує Організаційно-функціональна будова найвищі аудиторські установи зі 190 країн під Рахункової палати в Україні егідою ООН. У травні 1999 р. На Конгресі Рахункова палата України складається з Європейської організації вищих аудиторських тринадцяти членів Рахункової палати. установ EUROSAI було прийнято рішення про 39 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Членами Рахункової палати є Голова Рахункової нашим сусідом і швидко розвивається у всіх сферах палати, його заступник та інші члени Рахункової життя країни, а також має чудову систему палати. управління фінансовим контролем. Для забезпечення реалізації повноважень, Тому я пропоную перейти до опису діяльності покладених на Рахункову палату, працює персонал Рахункових палат Польщі та США. Рахункової палати, що складається з Рахункова палата Польщі департаментів, територіальних підрозділів та Рахункова палата в Польщі називається Вищою інших структурних підрозділів (у тому числі Контрольною палатою Польщі патронатних служб членів Палати рахунки). Польща належить до того ж виду фінансового Організація роботи члена Рахункової палати контролю, що і Україна, для якого характерно забезпечується його патронатною службою, що існування колегіального органу без судової складається з максимум трьох радників. функції, який можна віднести до незалежних Структура та штатний склад персоналу органів фінансового контролю [3]. Рахункової палати затверджується Рахунковою Відповідно до Конституції, Палата представляє палатою в межах бюджетних асигнувань для сейму, зокрема, аналіз виконання державного забезпечення діяльності Рахункової палати. бюджету та принципів грошово-кредитної Максимальний штат Рахункової палати політики, щорічний звіт про його діяльність [11]. затверджується Верховною Радою України за Сейм за домовленістю Сенату призначає пропозицією Рахункової палати в межах президента Верховної контрольної палати на бюджетних асигнувань для забезпечення її мандат 6 років (поновлюється на другий мандат). діяльності [2]. Термін повноважень президента палати не Права, обов'язки та повноваження членів збігається з терміном повноважень парламенту, що Рахункової палати та посадових осіб Рахункової не повинно дозволяти цій інституції палати визначаються цим законом [2]. підпорядковуватися одній політичній групі. Дискусії щодо реформи Рахункової палати Президент Вищої контрольної палати захищений тривають давно і гостро обговорюються таким же імунітетом, що і депутати [11]. політиками, практиками та науковцями. Ідея Вища контрольна палата (польською мовою: перетворення Рахункової палати у сучасний вищий Najwyższa Izba Kontroli, NIK) - це найвищий орган орган державного аудиту була відображена та контролю в Республіці Польща, підпорядкований частково втілена в новому законі України про Сейму, який працює на принципах колегіальності. Рахункову палату від 02.07.2015. в суспільстві, що Одна з найстаріших польських державних має певні очікування щодо вдосконалення. установ, створена 7 лютого 1919 року, тобто під час Важливим завданням палати є надання другої Речі Посполитої, менше ніж через 3 місяці громадянам, які також є платниками податків, після незалежності Польщі. Створення Верховної інформації про використання бюджетних коштів. контрольної палати розпочав президент Польщі Крім того, як зовнішній орган фінансового Юзеф Пілсудський, який підписав указ про Вищу контролю держави Аудиторська палата покликана палату державного контролю (польською мовою: для оцінки законності, якості та ефективності Najwyższa Izba Kontroli Państwa, NIKP). управління доходами та витратами державного Будівля Вищої контрольної палати у Варшаві в бюджету [10]. 1939 році, зараз - будівля Міністерства Роль Рахункової палати у фінансовій безпеці закордонних справ. країни набагато важливіша, ніж це здається З початку своєї діяльності Палата була пересічному громадянину. Діяльність Рахункової основним органом державного контролю, палати є багатогранною: вона взаємодіє з іншими уповноваженим контролювати доходи та видатки органами державної влади у бюджетному процесі держави, а також доходи та витрати всіх установ та та бере участь у всіх етапах бюджетного циклу [10]. підприємств, які використовують кошти Для вдосконалення діяльності Рахункової громадські [11]. палати України необхідно звернутися до Згідно з указом від 7 лютого 1919 р. Палата була закордонного досвіду. Розглянемо більш детально державною владою, безпосередньо практику зарубіжних Рахункових палат, а саме підпорядкованою главі держави Польщі, США та Польщі. Запропоновані країни є вагомим незалежною і призначеною для постійного і прикладом для вдосконалення діяльності повного контролю над державними доходами та Аудиторської палати України, оскільки Сполучені витратами, Штати Америки є однією з найбільш розвинених Відповідно до Конституції від 17 березня 1921 країн світу, і їх система, в якій працює Рахункова р. Та закону від 21 червня 1921 р. Вища контрольна палата, є досконалою, а Польща - країна, яка є палата є незалежним державним органом, який 40 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

співпрацює з парламентом, який діє за принципом кандидатура підтверджується Сенатом строком на колегіальності. Президент палати відповідав за 15 років. свою роботу безпосередньо перед сеймом. Рахункова палата США (GAO) - федеральне Рахункова палата: агентство, яке є органом з аудиту, оцінки та аналізу Відповідно до Конституції, Палата контролює Конгресу Сполучених Штатів. діяльність органів державного управління, Рахункова палата була створена як Головне Національного банку Польщі, державних управління бюджету та бухгалтерського обліку юридичних осіб та інших державних відповідно до Закону «Про бюджет і організаційних підрозділів з точки зору законності, бухгалтерський облік», яке було підписано в 1921 економічності, ефективність, швидкість і р. [8]. цілісність. Палата може контролювати діяльність Цей закон був ухвалений через необхідність органів місцевого самоврядування, муніципальних того, щоб голова Рахункової палати вивчав у юридичних осіб та інших муніципальних резиденції уряду чи в інших місцях усі питання, що організаційних підрозділів з точки зору законності, стосуються доходів (квитанцій), оплати витрат та економічності, ефективності та надійності. Палата використання державні кошти. Результати звіту може також контролювати, з погляду законності та можуть бути надіслані Президенту та Конгресу. Ці права власності на діяльність інших господарських звіти також містять рекомендації щодо покращення одиниць і суб'єктів, наскільки вони стану економіки та ефективності державних використовують державну або муніципальну витрат. власність або кошти, а також виконувати фінансові Відповідно до нинішньої місії Рахункової зобов'язання на користь держави [7]. палати, існує підтримка Конгресу США у У Польщі континентальна система контролю за виконанні його конституційних обов'язків та законом покладається на незалежні бухгалтерські підвищення продуктивності та відповідальності палати, утворені вищими органами влади, які є федерального уряду на користь американського колегіальними органами і яким законодавство народу. гарантує незалежність їх діяльності [3]. Назва агентства (GAO) було змінено у 2004 році, Рахункова палата США щоб краще відобразити його місії. Хоча в більшості Рахункова палата США називається інших країн є урядові установи, схожі на Рахункову Рахунковою палатою США (GAO) палату, їх основна мета - проведення фінансових Рахункова палата США (GAO) - це агентство аудитів (аудитів). Аудитори Рахункової палати не федерального уряду США, яке звітує перед лише проводять фінансовий аудит, а й займаються Конгресом і вважає себе незалежним і широким спектром ефективних аудитів (тобто їх безпартійним. Заснована в 1921 році під назвою наймають для проведення аудиторських Генеральна бухгалтерія, вона була перейменована перевірок). в Управління бухгалтерського обліку (GAO) у 2004 Робота GAO проводиться на вимогу комітетів році. Зміна назви була призначена частково для чи підкомітетів Конгресу або відповідно до законів уточнення функцій агентства, серед яких чи звітів комітетів. Палата також проводить бухгалтерський облік грав і все ще працює ніж розслідування під керівництвом Генерального другорядна роль. Штаб-квартира агентства Контролера. Він забезпечує нагляд Конгресом у знаходиться у Вашингтоні, округ Колумбія, та має таких сферах: ще 11 офісів у великих американських містах. • фінансовий аудит федеральних витрат; GAO призначений для контролю за різними • розслідування звинувачень у незаконних діях державними установами та їх витратами. GAO • президентські та урядові адміністрації; вивчає ефективність державних витрат, • опитування ефективності державних програм; зосереджуючись головним чином на виконавчих • визначити можливі напрямки, в яких Конгрес органах. GAO прагне зробити владу більш міг би розслідувати; відповідальною та ефективною в управлінні • публікація правових рішень та висновків; програмами та податковими витратами. • консультувати Конгрес та керівників органів Оскільки GAO в основному здійснює виконавчої влади щодо шляхів підвищення моніторинг виконавчих програм, воно спеціально ефективності влади [7]. виключається із сфери виконавчої діяльності. Недоліки діяльності Рахункової палати України Комітетом загального управління США керує та шляхи подолання їх GAO. Спеціальний комітет Конгресу рекомендує З огляду на діяльність Рахункових палат США кандидатів на посаду генерального контролера, а та Польщі, ми можемо визначити недоліки президент призначає кандидатів зі списку; тоді бухгалтерської палати України як:

41 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

1) Статус незалежного органу не закріплено в вирішити ризики запобігання перетворенню Конституції України. Аудиторської палати в інший податковий орган. У Вища контрольна палата Польщі (Польська зв'язку з цим повноваження повинні бути Рахункова палата) є головним незалежним органом спрямовані на посилення підзвітності суб'єкта державного фінансового контролю, створеним перевірок за виконання рішень Аудиторської Сеймом [7]. палати та на усунення причин бюджетних Рахункова палата США (GAO) - це агентство порушень. У зв'язку з цим ми поділяємо думку федерального уряду США, яке звітує перед Басанцова І. В., що необхідно внести зміни до Конгресом і вважає себе незалежним і законодавства, щоб встановити відповідальність безпартійним. державних службовців за шкоду, заподіяну державі Світова тенденція - це незалежність Рахункових під час надання та використання бюджетних палат від уряду та парламенту, яка присвячена коштів та ресурсів . Закон повинен надати право конституційному рівню або рівню органічних представникам наглядових органів виступати законів. У зв'язку з цим ст. 98 Конституції України перед судами для захисту інтересів держави та доречно виглядала б так: «Рахункова палата є процесуально доводити факт шкоди державі та найвищим незалежним органом державного обчислювати реальну суму упередженого фінансового контролю в країні. Рахункова палата становища [10 ]. здійснює нагляд від імені Верховної Ради України З огляду на вищезазначене, слід зазначити, що за надходженням коштів з державного бюджету для проведення досліджень та реформ слід України та їх використанням. Організація, встановити взаємозв'язок між Рахунковою палатою повноваження та порядок Рахункової палати та виконавчою та законодавчою владою. визначаються законом "[10]. 4) Аудит ефективності [10]. Надання палаті статусу вищого незалежного Аудит адміністративної діяльності органу державного фінансового контролю в (ефективності) покликаний сприяти своєчасному Україні допоможе зміцнити його авторитет у виконанню коригувань у процесі її здійснення суспільстві та забезпечить йому статус (діяльності) шляхом отримання інформації про координатора системи фінансового контролю в реальну ситуацію у сфері державного управління. Україні. [10] У непередбачуваних умовах складні структури 2) Недостатнє регулювання дотримання вимог постають з великою невизначеністю, що вимагає посадових осіб Рахункової палати. аналітичного аналізу та відповідного прийняття Практика закріплення в законах про рішень. При цьому зростає дисбаланс між контрольно-рахункові органи санкцій на осіб, які потребами та наявними ресурсами, виникає заважають проводити контрольні заходи є досить потреба витрачати гроші платників податків поширеною [10]. розумно, а завдання аудиту адміністративної У Польщі осіб, які ухиляються або діяльності - оцінити рівень ефективності, d перешкоджають контролю, у тому числі, якщо вони ефективність та ефективність об'єкта, що не надали необхідні для контролю документи або перевіряється [10]. свідомо подали неправдиві відомості щодо У Сполучених Штатах після введення в дію здійснення висновків контролю, можуть бути Закону про бюджет та процедур бухгалтерської покарані арештом, обмеженням прав та звітності в 1950 р., Який вимагав бюджетування не громадянські свободи. або. Крім того, структури витрат за типом витрат, а очікуваного накладаються санкції, в тому числі штраф, не результату державних програм чи функцій, тільки для особи, яка перешкоджає огляду, але і для вимагають аудит ефективності значно збільшився. особи, яка була призвана в якості свідка і яка не Приклад США, де аудит ефективності з'явилася без поважних причин [10]. . державних організацій підкреслює спосіб На мою думку, було б доцільно перейняти економічних та раціональних організацій досвід Польщі щодо накладення фінансових придбавати, зберігати та використовувати свої санкцій на порушників за ненадання інформації з ресурси (товари, персонал, простір). А під час урахуванням природи внутрішнього аудиту виконання державних програм аудитори законодавства. GAO США використовують такі типи оцінок 3) Відсутність у Рахункової палати ефективності їх виконання: оцінка процесу - якість повноважень щодо застосування заходів впливу на послуг, що надаються очікуванням суспільство; учасників, особливо на порушників бюджетного оцінка продукту - рівень досягнення очікуваних процесу [10]. результатів програми; аналіз впливу - чистий ефект Це питання є доволі суперечливим, сумнівним програми шляхом порівняння результатів та вимагає обережного підходу, оскільки воно має останньої з результатами аналізу того, що 42 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

відбулося б за його відсутності; Оцінка 5) Відсутність повноважень щодо контролю за «економічної ефективності» та «економічної місцевими бюджетами. ефективності» - відповідність між результатами Суттєвою відмінністю від США та Польщі є програми та ресурсами, витраченими на їх відсутність повноважень щодо контролю за досягнення. місцевими бюджетами. Відповідно до статті 7 Американський досвід показує, що залежно від Закону про Рахункову палату, вона може предмету аудиту можуть використовуватися різні проводити фінансовий та результативний аудит методи та інструменти, їх класифікація та витрат Державного бюджету, що надходять до визначення, сприятимуть аудиту якості та його місцевих бюджетів, а доходи та видатки, незалежні операційній реалізації. від місцевих бюджетів, не є своєї компетенції. 4) Низький рівень кваліфікації [10]. Багато дослідників вирішили проблему контролю Національні вчені неодноразово звертали увагу за місцевими бюджетами. Контроль над доходами на проблему зміцнення персоналу органів та витратами місцевих бюджетів є дуже спірним фінансового контролю. Процес глобалізації питанням, яке потребує ретельного вивчення та світової економіки та швидка зміна економічних обґрунтування. Щоб уникнути свавілля в органах умов сприяють збільшенню вимог до працівників, місцевого самоврядування, на мою думку, доцільно які здійснюють контрольні заходи (перевірки, провести фінансовий аудит та аудит ефективності ревізії та насамперед аудити). Запорукою якісного діяльності територіальних управлінь палати, що та ефективного аудиту є високий рівень слід зазначити у законі. Невідомий В.І. підкреслив кваліфікації своїх знань та їх професійна підготовка доповнення Закону про Рахункову палату з (та перепідготовка). Для залучення професіонала повноваженнями щодо місцевих бюджетів, це було на державну службу необхідно створити для нього зазначено в різних законах - у стратегії розвитку відповідні умови праці, що потребує значних управління державними фінансами та національній вкладень [10]. превенції та боротьби з корупцією, але можна Сьогодні стає очевидним, що рівень підготовки сказати, що все залишилось лише на рівні професійних спеціалістів у системі фінансового пропозицій [10]. контролю держави не повністю відповідає їх Висновки. Аналізуючи вищевикладене, можна вимогам. За наявності таких спеціалістів, зробити висновок, що Рахункова палата України – насамперед, має бути зацікавлена держава, яка це відносно новий орган фінансового контролю, повинна створити умови для їх появи шляхом який не відноситься до жодної з закріплених запровадження фінансових та юридичних Конституцією України гілок влади і здійснює спеціальностей у вищих навчальних закладах, контрольну функцію державного управління в забезпечення його вивчення науковою літературою сфері надходження та використання коштів відповідні методичні, висококваліфіковані Державного бюджету України. викладачі, бажано із зарубіжним досвідом. або Для вдосконалення діяльності Рахункової стажування в Рахунковій палаті. Це сприятиме палати України було досліджено зарубіжний досвід навчанню персоналу та навчанню професіоналів, діяльності органів фінансового контролю, а саме які будуть працювати в майбутньому на США та Польщі. Було запропоновано шляхи конкурентній основі, лише на професійній основі, а вдосконалення діяльності Рахункової палати не з політичних причин [10]. України, спираючись на досвід США та Польщі.

Література: 1. Конституція України [Електронний ресурс] вiд 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР; станом на 30 березня 2020 р. // Відомості Верховної Ради України(ВВР). 1996. № 30. Ст.141. Режим доступу до документа: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. 2. Закон України «Про Рахункову палату» [Електронний ресурс] від 2 липня 2015 р. 576-VIII; станом на 30 березня 2020 р. // Відомостi Верховної Ради України(ВВР). 2015. № 36. Ст.360. Режим доступу до документа: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19. 3. Невідомий В.І. Рахункові палати як органи фінансового контролю в Україні та Європі: конституційно-порівняльний аналіз: автореферат. дис. на здобуття наук. ступеня к-дат юридичних наук: 12.00.02. Київ: КНУВ, 2007. 22 с. 4. Рахункова палата України: співпраця з Верховною Радою та організаціями громадянського суспільства. / Базілевич Д.С., Крижанівський В.П., Мельничук В.Г., Невідомий В.І., Старостенко Н.В., – К.: 2017 – 82 с.

43 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

5. Стратегія управління державними фінансами на 2017–2021 рр. 6. Мазур Я., Велла Б. (2003) Відносини між вищими аудиторськими інституціями та парламентськими комітетами. – Міжнародний журнал аудиту. 7. Александрович О.О. Історичний досвід та організаційно-правові гарантії незалежного державного фінансового контролю в Польщі [Електронний ресурс] / О.О. Александрович // Актуальні проблеми державного управління. – 2014. – № 2. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2014-2/doc/6/03.pdf. 8. Андрєєв П.П. Проблеми ефективності відомчого контролю / П.П. Андрєєв // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : економіка. – 2011. – № 130. – С. 21–23. 9. Завдання Рахункової Палати. Правові основи держ. управління економікою України: веб- сайт. URL: https://buklib.net/books/33195/ (дата звернення 28.05.2020). 10. Койчева О. С. Рахункова палата як суб’єкт фінансового контролю : дис. на здобуття наук. ступеня к-дат юридичних наук: 12.00.07. Одеса: ОЮА, 2016. 237 с. 11. Верховна контрольна палата Польщі: веб-сайт. URL: http://ostarbeiter.vn.ua/verh-kontr- palata-poll.html (дата звернення 28.05.2020). 12. Повноваження Рахункової палати України: URL: https://kodeksy.com.ua/pro_rahunkovu_palatu/7.htm (дата звернення 28.05.2020). 13. Паньків С. П. Рахункова палата України у системі державного фінансового контролю / С. П. Паньків // Університетські наукові записи. 2005. № 3. С. 232–237. 14. Марчук Т.С. Правовий статус Рахункової палати України. Київ, КНЕУ, 2013. 300 с.

44 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p45 ПРАВОВИЙ СТАТУС КРИПТОВАЛЮТИ ЯК ОБ’ЄКТА ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ2

Рєзнік Олег Миколайович, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного, господарського права та фінансово – економічної безпеки Навчально–науковий інститут права, Сумський державний університет

Красилюк Максим Олександрович, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет

Стаття присвячена дослідженню правового статусу криптовалюти в Україні та її оподаткуванню. Не зважаючи на відсутність правового регулювання криптовалюти, її поширення є значним та не може бути зупинено. Проте, вважаємо за необхідне наголосити на тому, що законодавчий вакуум – це підґрунтя для правопорушень та значна затримка економічного та правового розвитку держави. Неможливо будувати міцну економіку та сприяти розвитку бізнесу, не приділяючи увагу та не вирішуючи «проблемні» питання, що постають перед державою. Термін «криптовалюта» не має єдиного визначення, а деякі з науковців відносять її до цифрових грошей (валюти), деякі – до віртуальної грошової одиниці. Проте є ознаки, які відрізняють криптовалюту від інших віртуальних валют, серед яких: оцінка, структура, анонімність, прозорість, виконання трансакцій, правові аспекти. Тому до переваг використання криптовалюти можна віднести: децентралізацію, неможливість підробки, дефляцію, низька вартість обслуговування тощо. Слід зазначити, що на даний момент не існує чіткого алгоритму оподаткування, що буде працювати для кожної країни без виключень. Враховуючи економічні, соціальні, законодавчі та культурні особливості держав, визначення правового статусу криптовалюти відбувається по-різному. В Україні належне оподаткування криптовалюти неможливо здійснити без визначення правового статусу на законодавчому рівні, тому це один із першочергових кроків держави у заданому напрямку. Беручи до уваги той факт, що додаткові кошти для державного бюджету, а особливо у нинішній економічній ситуації ніколи не є зайвими та можуть бути ефективно витрачені на видатки за різними сферами, питання оподаткування криптовалюти на сьогодні постало досить гостро, як спосіб залучення державою додаткових коштів для забезпечення виконання нею своїх завдань та функцій. Ключові слова: Правовий статус, криптовалюта, оподаткування, зарубіжний досвід, державний бюджет.

Reznik O.M., Krasilyuk M.O. The article is devoted to the study of the legal status of cryptocurrency in Ukraine and its taxation. Despite the lack of legal regulation of cryptocurrency, its

2 Робота виконана в рамках проекту № 0120U100474 «Розробка методики взаємодії правоохоронних органів України щодо протидії легалізації злочинних доходів».

45 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 spread is significant and cannot be stopped. However, we consider it necessary to emphasize that the legislative vacuum is the basis for offenses and a significant delay in the economic and legal development of the state. It is impossible to build a strong economy and promote business development, trying to avoid the "problematic" issues facing the state. The term "cryptocurrency" does not have a single definition, and some of the scientists refer to it as digital money (currency), some - to virtual currency. However, there are features that distinguish cryptocurrency from other virtual currencies, including: valuation, structure, anonymity, transparency, transaction execution, legal aspects. Therefore, the advantages of using cryptocurrency include: decentralization, inability to fake, deflation, low cost of maintenance, etc. It should be noted that at the moment there is no clear tax algorithm that will work for every country without exception. Given the economic, social, legislative and cultural characteristics of states, the definition of the legal status of cryptocurrency is different. In Ukraine, proper taxation of cryptocurrency cannot be implemented without defining the legal status at the legislative level, which is why it is one of the first steps of the state in the given direction. Considering the fact that additional funds for the state budget, and especially in the current economic situation, are never unnecessary and can be efficiently spent on expenditures in different spheres, the issue of taxation of cryptocurrency has become quite acute today as a way of attracting additional funds for the state. ensuring that it fulfills its tasks and functions. Key words: Legal status, cryptocurrency, taxation, foreign experience, state budget.

Актуальність. Стрімкий розвиток нових невизначеність криптовалюти законодавством у технологій в сфері грошового обігу, поява нового нашій державі, використання її від цього не виду валют – криптовалюти призводять до зменшується. Регулятор фінансового ринку в виникнення нової соціальної реальності. Цей Україні стверджує, що криптовалюта у межах розвиток неможливо зупинити або заборонити, нашої держави не є платіжним інструментом [1]. вперше за весь час існування грошей, з’явилася Виходячи з цього, використовувати її задля оплати технологія, регулювання якої вже існуючими послуг або будь-яких покупок не можна. Проте, методами неможливе. У традиційному уявленні проаналізувавши цю ситуацію з іншої сторони, то валюта завжди емітується якоюсь конкретною ні Національний Банк України ні Верховна Рада державою в особі національного банку, але України, ні Міністерство фінансів до цього часу не криптовалюта децентралізована, це недержавна, спроміглися дати зрозумілих пояснень, чим є точніше, наддержавна структура. У розвинених криптографічна валюта і який вона має статус на країнах державні кордони стають все більш території України. Ніякої законодавчо прозорими, а населення все більш мобільним, обґрунтованої заборони на Bitcoin в Україні немає. процеси світової глобалізації вимагають Тому розрахуватись криптовалютою за якусь універсальні гроші, що дозволять проводити послугу чи товар, без її обміну на гривні, миттєві трансакції в мережі Інтернет. Феномен абсолютно реально. Щодня її починають приймати криптовалюти виник відносно нещодавно і тому на до оплати все більше торговельних майданчиків і даний час існує безліч дискусій пов’язаних з магазинів. правовим статусом криптовалюти та її Починаючи з 2014 року серед роз’яснень використанням. Впровадження провідними Національного Банку України можна виділити державами світу регулювання криптовалюти на лише категоричну позицію відносно криптовалют законодавчому рівні та намагання інших країн та їх використання банками або будь-якими призводить до необхідності більш детальних фінансовими структурами, проте два роки по тому досліджень, що забезпечать регулювання нового була спроба впровадити щось на кшталт «своєї» виду «грошей». Сьогодні, незважаючи на активне системи блокчейн в декотрі державні реєстри саме поширення криптовалюти в Україні, відсутнє через її відносну досконалість та новизну в закріплення її правового статусу та об’єкта сучасному світі. Ситуація не змінилася і протягом оподаткування. наступного року вже спільно від Національного Метою даної статті є дослідження правового банку України та Національної комісії, що статусу криптовалюти в Україні, як об’єкта здійснює державне регулювання у сфері ринків оподаткування. фінансових послуг було наголошено, що на Виклад основного матеріалу. На даному етапі території України криптовалюта не може бути питання визначення статусу криптовалюти визнана грошима чи будь-якими похідними від знаходиться у правовому вакуумі. Не зважаючи на цього поняття та попередили, що вкладання 46 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

особистих коштів у криптовалюту є особистим ми створили таблицю для структуризації ризиком кожного [2]. інформації відносно правового та податкового Проте використання криптовалюти та її регулювання криптовалюти (таблиця 1) [5; 6; 7]. входження в суспільство від цього не зменшилось і Країна Статус Оподаткуван в 2017 році до Верховної Ради України було подано криптовалюти ня законопроект «Про обіг криптовалюти в Україні» Німеччи Приватні Купівля- [3], що передбачав визначення поняття на гроші, продаж криптовалюти та її похідних, було запропоновано фінансовий цифрових валют внести зміни до Закону України «Про інструмент. була визнана Національний банк України» статті 7, що операціями покладали б на НБУ функцію регулятора та приватної моніторингу усіх криптовалютних трансакцій, а торгівлі і стала оподаткування криптовалютної біржі відбувалося б класифікуватися відносно чинного законодавства. Цього ж року як податок на було подано альтернативний законопроект «Про доходи. Податок стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в з таких операцій Україні» [4]. Пропонувалося визначити стягується криптовалюту як децентралізований цифровий тільки в тому вимір вартості, що може бути виражений у випадку, якщо цифровому вигляді та функціонувати як засіб між датою обміну. Проектом передбачалося встановити покупки і можливі фактори для розвитку криптовалют в продажу Україні, для здійснення операцій з ними, стабільної криптовалюти не роботи бірж з обміну криптовалют та роботи минуло 12 майнерів у правовому полі. Пропонувалася місяців. Річний можливість надання преференцій для користувачів прибуток від ринку задля стимулювання нової криптоекономіки. торгівлі У 2018 році у Верховній Раді України було також криптовалютами зареєстровано Проект Закону України «Про залишається внесення змін до Податкового кодексу України повністю щодо оподаткування операцій з віртуальними неоподатковува активами в Україні» яким передбачалося ним у розмірі до оподаткування операцій з криптовалютою як 600 євро за один ПДФО та воєнним збором. Але залишається рік. ПДФО відкритим питання яким саме чином буде становить від визначатися база оподаткування операцій з 14% до 45% продажу криптовалюти чи вартість криптовалюти, залежно від оскільки офіційно держава не врегульовує ціну отриманого криптовалюти, а сам її курс може змінюватися прибутку декілька разів на день. Крім того актуальним податкових залишилося питання про обґрунтованість розміру класів. такої ставки. Японія Повністю Похідні Сукупність проаналізованого матеріалу легалізована; операції з визначає необхідність переймання досвіду інших використовуєт криптовалютою країн, що частково або повністю впоралися з ься як засіб підлягають правовим регулюванням криптовалюти та її платежу комплексному оподаткуванням. оподаткуванню з Втім якщо звернути увагу на досвід зарубіжних максимальною держав, то можемо з упевненістю стверджувати, ставкою податку що в Україні необхідно впроваджувати свою 55% стратегію регулювання ринку криптоекономіки. Не (прибутковий зважаючи на приблизно однаково високий рівень податок 45%, економічного розвитку Німеччини, Японії та податок з Канада, у кожній з цих країн присутнє своє резидентів 10%). регулювання криптовалюти. Враховуючи Податкова економічні та політичні особливості цих держав, ставка становить 47 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

приблизно 20% криптовалюти починаючи від відсотку нижчого, за (прибутковий базу оподаткування (3 податкові класи, від 5%- податок 15%, 15%). податок з 2. Звільнити від оподаткування інвестиційний резидента 5%) прибуток строком на 3 роки, задля стимулювання незалежно від розвитку інвестиційного ринку криптовалют. суми доходу. 3. Визначити обов’язком кіберполіції Канада Цифрове Криптовалют здійснення моніторингу трансакцій фізичними та представлення а юридичними особами, що підозрюються у вартості; оподатковується «відмиванні коштів» та будь-якими цифровий , як і будь-яка зловживаннями використовуючи особливості актив. інша інвестиція в криптовалюти. Канаді. 50% 4. Зобов’язати Національний банк України прибутку здійснювати роль фінансового регулятора обкладаються криптоактивів в Україні, визначити порядок податком і ліцензування криптовалютних бірж. додаються до 5. Покласти відповідальність на єдиний вашого доходу правоохоронний орган, що здійснює протидію за звітний рік. фінансово-економічним злочинам у вигляді Таблиця 1. Визначення правового статусу моніторингу за особами, що підозрюються у криптовалюти в Німеччині, Японії та Канади та її недобросовісному обліку загального фінансового оподаткування результату від операцій з криптоактивами. Проаналізувавши дані наведені в Таблиці 1, 6. Покласти відповідальність на Державну зазначимо, що податкове регулювання в цих податкову службу України у виді створення та країнах було б неможливе, якщо криптовалюта обліку особистих електронних кабінетів, де за попередньо не була визначена у законодавстві або допомогою електронно-цифрових підписів (задля фінансовими регуляторами. ідентифікації особи) буде вестися облік придбання Для того, щоб мати уявлення про подальші або створення криптоактивів. можливості оподаткування криптовалюти в 7. Покласти відповідальність на Державну Україні, необхідно використовувати та переймати податкову службу України з приводу моніторингу досвід провідних країн. операцій з криптоактивами, у разі виникнення У листопаді 2019 року Верховною Радою підозр у зловживанні податковими деклараціями. України було отримано Проект Закону «Про 8. Передбачити можливість декларувати збитки внесення змін до Податкового кодексу України та від операцій з криптоактивами у відповідний деяких інших законів України щодо оподаткування звітний період з можливістю продовження до операцій з криптоактивами» [8], у зв’язку з чим, визначеного теоміну сприяння розвитку вважаємо за необхідне розглянути зміст та інвестиційного клімату криптовалюти в Україні. проаналізувати перспективи правового та На основі аналізу даного законопроекту, податкового регулювання криптовалюти в Україні. вважаємо за необхідне підкреслити той факт, що Законопроектом передбачено внесення змін до даний законопроект може бути прийнятий Податкового кодексу України. Зокрема враховано Верховною Радою України, проте для ефективного визначення понять «криптовалюти» та похідних від правого регулювання, він потребує змін, деякі з цього, запропоновані ставки оподаткування яких були нами запропоновані, щоб дійсно відносно діючого Податкового кодексу України та вирішити проблему на фундаментальному рівні зі змінами впровадженими щодо криптовалюти. необхідно прийняти новий підхід у взаємодії всіх Визначено тлумачення фінансового результату від регулюючих органів України. Як було зазначено, операцій з криптовалютою. питання, що стосується правової природи цифрової На основі аналізу проекту закону України «Про валюти і операцій з нею розглядається в кожній внесення змін до Податкового кодексу України та державі по-різному. Зважаючи на значний деяких інших законів України щодо оподаткування економічний розвиток, організованість податкових операцій з криптоактивами», попередніх та фінансових систем зарубіжних країн, що були нормативно-правових актів та з’ясованих проаналізовані, робимо висновок, що саме від особливостей оподаткування криптовалюти у здатності швидко реагувати на поставлені завдання провідних країнах світу пропонуємо наступне у та події, що відбуваються у цифровому світі сфері опадоткування: залежить значна частка надходжень коштів у 1. Ввести прогресивну ставку оподаткування державний бюджет. 48 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Висновки. Відповідно до поставленої мети нами технологій завжди існує вірогідність, що на ринку було проведено дослідження правового статусу може виникнути щось принципово нове. криптовалюти в Україні, проаналізовано правовий Україні необхідно вчитися до швидких змін у статус криптовалюти у вибраних країнах: цифровому та технологічному світі. Виключно Німеччини, Японії та Канади, її оподаткування, адаптивність державних органів та реагування на визначено переваги та недоліки чинного зміни у світовій економіці та тенденціях може законопроекту та запропоновані зміни і можливості призводити до економічного зростання та розвитку для подальшого розвитку оподаткування країни у будь-яких сферах. Досвід з правовим криптовалюти в Україні. регулюванням криптовалюти показує чітку Регулювання цифрової валюти наявними неспроможність фінансових регуляторів та методами неможливий, тому трансформаційність законодавчих органів швидко реагувати на законодавства та його здатність змінюватися з зовнішні зміни економіки та приймати необхідною швидкістю є однією із відповідальні рішення. Швидкість реагування в 6 фундаментальних вимог сьогодення. років на визначення правового статусу Неможливо спрогнозувати, чи не з’явиться криптовалюти не є тим рівнем на який спроможна новий тип цифрової валюти уже наступного дня та потенційна європейська держава. враховуючи швидкість розвитку сучасних

Література: 1. Щодо віднесення операцій з «віртуальною валютою/криптовалютою «Bitcoin» до операцій з торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від продажу Bitcoin: Лист Національного банку України від 18.12.2914 року № 29-208/72889. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2889500-14. 2. Роз’яснення щодо правомірності використання в Україні "віртуальної валюти/криптовалюти" Bitcoin : Національний банк України від 10.11.2014 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0435500-14. 3. Спільна заява фінансових регуляторів щодо статусу криптовалют в Україні. Нацкомфінпослуг: веб-сайт. URL: https://nfp.gov.ua/ua/Holovni-podii/13804.html. 4. Про обіг криптовалюти в Україні: проект Закону України від 06.10.2017 № 7183. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62684. 5. Helke Kuballe, Hendrik Kuhl Die besteuerung von kryptowanrungen in Deutschland. CH-D Wirtschaft. 2018. № 1. URL: https://assets.kpmg/content/dam/kpmg/ch/pdf/ch-d-wirtschaft.PDF. 6. 仮想通貨税制、来年度は変わらず──申告分離課税、損益通算など持ち越し【2020年. URL: https://www.coindeskjapan.com/31283/. 7. Guide for cryptocurrency users and tax professionals. URL: https://www.canada.ca/en/revenue- agency/programs/about-canada-revenue-agency-cra/compliance/digital-currency/cryptocurrency- guide.html. 8. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо оподаткування операцій з криптоактивами: проект Закону України від 15.11.2019 року № 2461. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67423.

49 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 8 CRIMINAL LAW AND CRIMINOLOGY; CRIMINAL ENFORCEMENT LAW

СЕКЦІЯ 8 КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ; КРИМІНАЛЬНО- ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p50 КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД НА КОРПОРАТИВНИЙ ХАРАКТЕР СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Пивоваров Володимир Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3754-8099

Чепур Вікторія Олександрівна, студентка 2 курсу магістратури, факультет адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

У статті досліджено корпоративну екологічну злочинність, як найбільш масштабний вид правопорушень проти навколишнього середовища. Проаналізовано поняття "екологічне правопорушення". Надано визначення корпоративної злочинності у взаємозв'язку з екологічним аспектом. Охарактеризовано безпосередні та віддалені наслідки корпоративних екологічних правопорушень. Проаналізовано сучасний стан досліджуваної злочинності, який характеризується відсутністю законодавчого врегулювання юридичної відповідальності корпорацій, загалом низьким рівнем покарання за даний вид правопорушення, неефективністю роботи правоохоронних та природоохоронних органів стосовно виявлення та притягнення до відповідальності правопорушників і насамкінець, підвищеною латентністю штучного характеру. Наведено стан боротьби з екологічними правопорушеннями у США, та як приклад досліджено державне реагування масштабне забруднення вод Мексиканської затоки. Надано кримінологічний опис найбільш характерних для України правопорушень проти навколишнього середовища: забруднення вод (несанкціоноване скидання баластних вод морськими суднами, а також забруднення нафтопродуктами, стічними, водами в акваторіях морських портів та на територіях баз відпочинку), порушенням законодавства про континентальний шельф (проведення у виключній (морській) економічній зоні України незаконної розвідки та розробки природних ресурсів, експлуатації установок і споруд в промислових цілях), масштабна вирубка лісів, виснаження чорноземів, «екологічна контрабанда». Констатовано, що неефективна система державної екологічної політики та її нормативно-правового регулювання все більш очевидно демонструє невідповідність існуючим загрозам природного характеру, що призводить до

50 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

порушення конституційного права громадян на екологічну безпеку. У висновку обґрунтовано необхідність приділення особливої уваги суспільства та держави до корпоративного характеру екологічної злочинності створення системи протидії зазначеним правопорушенням. Вказується на необхідність термінового вирішення наукою кримінального права і законодавцем наявних проблем у доктринальних питаннях визначення вини корпорації як підстави притягнення до відповідальності, притягнення винних осіб, у тому числі корпорацій, до спеціальних видів відповідальності Ключові слова: екологічна злочинність, навколишнє середовище, довкілля, корпоративна екологічна злочинність, латентність, система протидії екологічній злочинності.

Pyvovarov V.V., Chepur V.O. Criminological view on the corporate nature of modern environmental crime. The article examines corporate environmental crime as the largest type of environmental crime. The concept of "environmental offense" is analyzed. The definition of corporate crime in relation to the environmental aspect is given. The direct and long-term consequences of corporate environmental offenses are described. The current state of the investigated crime, which is characterized by the lack of legal regulation of legal liability of corporations, generally low penalties for this type of offense, inefficiency of law enforcement and environmental authorities to identify and prosecute offenders and, finally, increased latency. The state of the fight against environmental offenses in the United States is presented, and as an example, the state response to large-scale pollution of the Gulf of Mexico is studied. A criminological description of the most typical for Ukraine offenses against the environment: water pollution (unauthorized discharge of ballast water by sea vessels, as well as pollution of petroleum products, sewage, water in seaports and recreation areas), violation of the law on continental (marine) economic zone of Ukraine (illegal exploration and development of natural resources, operation of installations and structures for industrial purposes), large-scale deforestation, depletion of chernozems, "environmental smuggling". It is stated that the inefficient system of state environmental policy and its regulatory regulation increasingly demonstrates inconsistency with existing threats of a natural nature, which leads to a violation of the constitutional right of citizens to environmental safety. In conclusion, we justify the need to pay special attention of society and of the state to the corporate nature of environmental crime to create a system to combat these offenses. We point out the need for an urgent solution by the science of criminal law and the legislator of the existing problems in doctrinal issues of determining the guilt of the corporation as a basis for prosecution, bringing the perpetrators, including corporations, to special types of liability. Key words: ecological crime, environment, environment, corporate ecological crime, latency, system of counteraction to ecological crime.

Постановка проблеми. В сучасному світі всі шкоду екології? Відповідаючи на це питання, події знаходяться в полі зору широкого кола осіб. можна сказати що так, однак такі випадки Засоби масової інформації повідомляють про поодинокі. А от що стосується корпорацій, тих загрозу навколишньому середовищу внаслідок великих організацій та підприємств, які знищують діяльності людини. І справді останні десятки років лісові насадження, забруднюють повітря та водне відзначаються невпинним зростанням уваги до середовище, скидаючи сотні тисяч тонн шкідливих дослідження питань взаємодії суспільства та речовин задля власного збагачення. Безумовно природного середовища. Така ситуація є обсяг шкоди значно більший. Однак, при цьому чи закономірною, адже однією з нагальних чуємо ми про відповідальність таких корпорацій, глобальних проблем не окремої держави чи народу, про відшкодування нанесеної шкоди, про а без перебільшення всього людства стало припинення діяльності? Відтак, в межах даної збереження довкілля на всій планеті Земля. При статті автори ставлять завдання – шляхом цьому, зростання кількості правопорушень проти кримінологічного опису визначити корпоративний довкілля завдає матеріальних та моральних втрат характер екологічної злочинності. суспільству i державі, а також заподіює значну Аналіз останніх досліджень і публікацій. В шкоду природі. Однак у нас при спогляданні всіх останні роки питанням і проблемам корпоративної подій виникає питання: а чи здатен, наприклад, екологічної злочинності присвятили свої один громадянин (індивід) нанести невимовну дослідження Д.В. Каменський, О.В. Мельник, О.Ф. 51 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Пасєка, В.В. Пивоваров, Ю.А. Турлова та інші. законодавчих актів, які присвячені врегулюванню Зокрема, у дисертаційній праці Ю.А. Турлової [1] міри відповідальності за вказані правопорушення на доктринальному рівні визначені актуальні для слід назвати Розділ VIII Кримінального кодексу сучасної України кримінологічні та кримінально- України, який має назву "Кримінальні правові засади запобігання екологічним злочинам, правопорушення проти довкілля" та глава 7 а в численних наукових публікаціях з цієї Кодексу України про адміністративні проблематики Д.В. Каменського та О.Ф. Пасеки правопорушення, що має назву "Адміністративні докладно розглянуті питання кримінальної правопорушення у сфері охорони природи, відповідальності корпорації за законодавством використання природних ресурсів, охорони США та інших країн. Втім, постійне зростання культурної спадщини". суспільної уваги до проблеми, процеси Проаналізувавши санкції статей наведених реформування кримінального законодавства нормативно-правових актів можна констатувати, України, накопичення емпіричного матеріалу з що за кримінальні правопорушення передбачено висвітленої проблематики не дозволяють обмеження або позбавлення волі, що апріорі не вітчизняній кримінології зупинитись лише на може застосовуватись як міра покарання до вказаних наукових розробках та спонукають до юридичної особи (корпорації). Що стосується продовження досліджень цього напряму. адміністративної відповідальності, то основним Постановка завдання. Метою статті є видом відповідальності є штраф, який варіюється кримінологічний опис сучасної корпоративної залежно від суб'єкта вчинення правопорушення екологічної злочинності, її штучно-латентного (громадяни, посадові особи, громадяни – суб'єкти характеру, обґрунтування міри відповідальності підприємницької діяльності). Такий варіант є більш корпорацій за порушення екологічні злочини, а приближений до відповідальності корпорації – також популяризація проблематики корпоративної накладення штрафу. Однак, штраф накладається на екологічної злочинності серед практиків і наукової певну, конкретну фізичну особу. Тобто, що молоді. стосується застосування заходів кримінально- Виклад основного матеріалу дослідження. правового характеру, то за певні кримінальні Екологічні правопорушення являють собою досить правопорушення (легалізація (відмивання) доходів, складне явище, адже окрім безпосереднього одержаних злочинним шляхом; кримінальні наслідку – нанесення шкоди певному об'єкту правопорушення проти громадської безпеки, природного середовища, має віддалені наслідки – зокрема, пов’язаних із терористичною діяльністю. погіршення здоров'я людей, зникнення тваринного кримінальні правопорушення проти основ і рослинного світу, зменшення запасів природних національної безпеки, проти волі, честі та гідності ресурсів, зміна клімату. Мотивом вчинення особи, проти виборчих прав і свобод, проти основ посягань на навколишнє природне середовище є громадської безпеки, а також проти миру, безпеки більшою мірою матеріальне забезпечення власних людства та міжнародного правопорядку) такі потреб. Найяскравіше така необхідність заходи застосовуються, а за правопорушення проти проявляється при правопорушеннях пов'язаних із довкілля останні не передбачені. Така ситуація на протиправним заволодінням природними нашу думку підриває розвиток України, як ресурсами (надрами, водним, рибним, рослинним правової держави. світом). Отже, ми охарактеризували загальні ознаки Проаналізуємо визначення поняття "екологічне екологічної злочинності, далі перейдемо вже до правопорушення", таким визнається суспільно корпоративного характеру такої злочинності. небезпечне, кримінально протиправне діяння, що Так, корпоративна злочинність вчинюється вчинене суб’єктом злочину та посягає на суспільні діяльністю підприємств (корпорацій) і спрямована відносини у сфері забезпечення екологічної на збагачення саме корпорації. безпеки, охорони навколишнього природного Корпорація у нашому розумінні це юридична середовища як сукупності природних і природно- особа, діяльність якої спрямована на отримання соціальних умов та процесів, а також охорони, прибутку і вона існує та реалізується окремо від використання, збереження й відтворення своїх засновників. В Україні в більшості випадків природних ресурсів [1, с.72]. корпораціями називають господарські або Однак потрібно враховувати, що таке акціонерні товариства. З огляду на наведене нами визначення існує на доктринальному рівні, визначення, можна вказати, що корпоративна оскільки чіткого законодавчого визначення немає. злочинність – це фактично певною мірою Зокрема Закон України "Про охорону організована злочинність, що виникає в контексті навколишнього природного середовища" лише досить складних і різноманітних відносин та вказує на існування такого поняття. Серед взаємозв'язків між радами директорів, керівниками 52 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

і менеджерами, з одного боку, і між материнською фонду – 79,1 %; латентності браконьєрства, корпорацією, корпоративними підрозділами та незаконної порубки лісу, незаконного видобування дочірніми компаніями з іншого [2, с. 106]. корисних копалин – 72,7 % [1, с. 4-5]. Отже, корпоративна злочинність – це більше, Тобто, стосовно правопорушень у сфері ніж кримінальна поведінка окремої людини, вона навколишнього середовища наявний низький передбачає дії, які виникли внаслідок колективної рівень обліку, виявлення, припинення та поведінки або поведінки груп людей [3, с. 226]. розслідування. У більшості випадків на вчинення екологічних Хоча такий невтішний стан справ існує не тільки правопорушень корпорації мотивує бажання у нашій країні, а й у багатьох інших. Зокрема, як досягти успіху в господарській діяльності, зазначає Д. В. Каменський в США серед матеріальної вигоди та інших цілей будь-яким поширених у правозастосовній білокомірцевих способом. Їхня діяльність набуває ознак злочинів серед чималої кількості інших почесне організованої, добре спланованої та місце посідають злочини проти довкілля. Також, контрольованої системи, що підриває економіку автор відзначає, що хоча у США підсудними у держави і згубно впливає на довкілля. справах в більшості випадків стають фізичні особи, Проаналізувавши погляди сучасних науковців федеральне кримінальне законодавство містить можна дійти до висновку, що можливості для також дієві механізми для кримінального вчинення корпоративної злочинності значно переслідування корпорацій. Спектр кримінальних розширилися на початку XXI ст. Це й не дивно, санкцій за такі злочинні посягання є широким й адже для забезпечення більшої ефективності своїх охоплює, зокрема, штраф, конфіскацію, заборона планів та стратегій корпоративні правопорушники займатись підприємницькою діяльністю, можуть змінити свої дії реагуючи на прийняття та відшкодування витрат на кримінальне зміну механізмів законодавчого та переслідування, відшкодування завданих збитків, правоохоронного регулювання.Так, В. В. відмова у наданні ліцензії на імпорт [4, с.24]. Пивоваров та Т. В. Гулаткан констатують, що Також для повного аналізу хотілося б навести глобальні можливості для корпоративних злочинів досвід боротьби з корпоративною екологічною збільшилися головним чином через спрощення злочинністю в Англії. Так, завдана шкода можливості міжнародних поїздок, спілкування, протиправними діяннями має мати певний рівень переказів коштів [3, с. 227]. Таку тенденцію без суспільної небезпеки. І при притягненні до сумніву можна проглянути і через призму відповідальності використовується принцип "alter екологічної злочинності. Безсумнівно, чимала ego", тобто вчинене діяння органом управління кількість таких злочинів вчинялась за межами вважається вчиненим самою корпорацією [5, національних кордонів. Тому така ситуація має с.199]. Що стосується видів покарання, то загалом наштовхнути до посиленого контролю з боку ніяких особливостей немає. Так, до юридичних осіб прикордонних служб та громадськості. за порушення екологічних норм за правом Англії Таким чином, питання корпоративної застосовуються ті ж види покарань що й до злочинності загалом є малодослідженими, не фізичних осіб за виключенням позбавлення волі. говорячи про корпоративні екологічні злочини. У США головними ознаками федерального Хоча варто відзначити, що серед науковців останні екологічного злочину визнаються: роки з'являється певне розуміння меж закону в 1) акт поведінки, який істотно порушує боротьбі з корпоративною злочинністю. Проте такі відповідні вимоги екологічного законодавства; факти не свідчать про зменшення кількості таких 2) умисел на порушення таких нормативних правопорушень. вимог. Тому, поряд з недослідженістю, Найбільш поширеними формами злочинного неврегульованістю відповідальності юридичних порушення вимог екологічного законодавства є осіб, виокремлюється ще одна проблема представлення завідомо неправдивої інформації, латентність корпоративних екологічних неподання обов’язкових звітів, несплата правопорушень. Адже правопорушники, які обов’язкових екологічних платежів (внесків), вчиняють такий вид кримінального ведення господарської діяльності за відсутності правопорушення мають значні матеріальні та спеціальних дозволів чи з порушенням вказаних у організаційні ресурси, щоб приховати протиправні них умов [6, c. 204-205]. дії. Так, рівень латентності злочинного При цьому, як зазначає О. Ф. Пасєка корпорація забруднення довкілля (хімічне, радіаційне, має відповідати за екологічні правопорушення біологічне, побутовими відходами тощо) становить лише у випадку, якщо: по-перше, відповідно до 74,0 %; латентності знищення або пошкодження законодавчих норм було вчинено злочин проти об’єктів рослинного світу, природно-заповідного довкілля; по-друге, не було виконано обов'язків 53 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

прямо передбачених у законодавстві; по-третє, (діяльність підприємств без належних на те вчинення правопорушення було санкціоновано дозвільних документів, що супроводжується вищим органом корпорації (радою директорів чи забрудненням повітря), пошкодження об’єктів вищим представником правління) [5, с.196-197]. природно-заповідного фонду знищення На нашу думку, в США проблема корпоративної різноманітного рослинного та тваринного світу, злочинності є більш врегульованою низкою браконьєрство, незаконного порушення законодавчих актів та знаходиться в полі зору законодавства у сфері охорони надр (добування різних правоохоронних та природоохоронних корисних копалин загальнодержавного значення), органів, адже концепція корпоративної розорювання земель, виснаження чорноземів. злочинності почала широко використовуватись в Поряд з цим в Україні існує, як її називають в американських кримінологічних колах ще у наукових колах, "екологічна контрабанда" [1, с.89]. середині 1970-х рр., беззаперечно, у зв'язку із Є приклади, коли на територію нашої держави збільшенням кількості корпорацій [2, с. 106]. завозять небезпечні хімічні компоненти з інших З цього питання наводимо досить резонансну країн, які негативно впливають на самопочуття справу, яка мала місце у 2010 році, відносно людей. Однак попри масовість таких масштабного забруднення вод Мексиканської правопорушень проти довкілля, відповідальності затоки (шляхом потрапляння 5 млн. бар. нафти), за такі дії або в деяких випадках бездіяльність, яке сталося унаслідок вибуху на нафтодобувній практично ніхто не несе. Тобто, неефективна платформі «Deep Horizon», що належала корпорації система державної екологічної політики та її «British Petroleum». Окрім застосування цивільно- нормативно-правового регулювання все більш правових санкцій та відшкодування майнової очевидно демонструє невідповідність існуючим шкоди на загальну суму понад 3 млрд. дол., винна загрозам природного характеру, що призводить до корпорація у листопаді 2012 р. уклала із порушення конституційного права громадян на прокуратурою США угоду про визнання вини. екологічну безпеку [7, с.41]. При цьому, що Відповідно до умов цього процесуального стосується основних напрямів протидії документу, компанія «British Petroleum» екологічним правопорушенням, то як зазначає О.В. зобов’язана сплатити кримінальний штраф у Мельник, це має бути перехід від схеми реагування розмірі 1,25 млрд. дол. – найбільший розмір на виявлені злочинні екологічні посягання до майнового покарання в історії США [4, с. 28-29]. створення системи запобіжного контролю Тобто, ми бачимо, що суспільна небезпека екологічної безпеки України [8, с.4]. корпоративних правопорушень на довкілля завдає Висновки. Корпоративна екологічна значних наслідків. злочинність завдає важко виправну шкоду Що стосується України, то спостерігається довкіллю, має високий ступінь суспільної загрозлива картина екологічних правопорушень небезпеки, є масовим, штучно латентизованим корпоративного характеру: це так само явищем. Злочинність у досліджуваній сфері має забруднення вод (несанкціоноване скидання стійкі, організовані та ієрархічно підпорядковані баластних вод морськими суднами, а також форми, визначається корисливою спрямованістю забруднення нафтопродуктами, стічними, водами в злочинної діяльності («корпоративний інтерес»), акваторіях морських портів та на територіях баз підтримкою корупційними зв’язками, предметною відпочинку), порушенням законодавства про професіоналізацією та транснаціональним континентальний шельф (проведення у виключній характером. Відтак вважаємо, що сучасна ситуація (морській) економічній зоні України незаконної вимагає, з одного боку, запровадження розвідки та розробки природних ресурсів, ефективного державного моніторингу і контролю експлуатації установок і споруд в промислових спеціалізованими природоохоронними органами, з цілях), масштабна вирубка лісів (зокрема, лісу- іншого – термінового вирішення наукою кругляку в українських Карпатах, що є однією із кримінального права і законодавцем наявних версій зсувів гірських схилів та паводків; вирубка проблем у доктринальних питаннях визначення полезахисних лісових смуг, що мають захищати вини корпорації як підстави притягнення до сільськогосподарські угіддя від посухи та ерозії відповідальності, притягнення винних осіб, у тому ґрунтів), недотримання правил ядерної або числі корпорацій, до спеціальних видів радіаційної безпеки (порушення оперативним відповідальності, якими можуть бути: персоналом і посадовими особами атомної відшкодування майнової шкоди, штрафи, електростанції відповідних інструкцій щодо обмеження ведення статутної діяльності, правил ядерної та радіаційної безпеки й ліквідації зобов’язання відновити становище природного аварій, що створило загрозу настання тяжких об’єкту, тривала заборона експлуатації природного наслідків), забруднення атмосферного повітря об’єкту (50-100 років). 54 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Література: 1. Турлова Ю.А. Протидія екологічній злочинності в Україні: кримінологічні та кримінально- правові засади: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.08. НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. Київ, 2018. 466 с. 2. Clanard M.B., Yeager P.C. Illegal Corporate Behavior in Corporate and White Collar Crime: An Anthology. Anderson Publishing Company, 1995. P. 105-110. 3. Пивоваров В.В., Гулаткан Т.В. До питання співвідношення "білокомірцевої" та корпоративної злочинності. Право і суспільство. 2018. №1. Ч.2. С. 223–228. 4. Каменський Д.В. Білокомірцева злочинність у США : поняття, системні ознаки та види. Вісник Кримінологічної асоціації України: збірник наукових праць. 2013. № 3. С. 21–30. 5. Пасєка О.Ф. Кримінальна відповідальність юридичних осіб за законодавством США та Англії. Університетські наукові записки. 2009. № 3. С. 195–200. 6. Каменський Д.В. Кримінально-правова охорона довкілля у США: вихідні положення. Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України: зб. материалів міжнар. наук.- практ. конф. /м. Луганськ, 20 – 21 травня 2011 р. Редкол. : Г. Є. Болдарь, А. О. Данилевський, О. О. Дудоров та ін. МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. 2011. С. 201–206. 7. Судовий захист природного довкілля та екологічних прав : зб. матеріалів Міжнародного судового форуму / м. Київ, 7 листопада 2019 року. Київ, 2019. 192 с. 8. Мельник О.В. Запобігання злочинам щодо забруднення довкілля в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2012. 19 с.

55 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p56 ЩОДО ПИТАНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ’ЯЗАНИХ З ДОМАШНІМ НАСИЛЬСТВОМ

Степаненко Оксана Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права Національний університет «Одеська юридична академія»

Степаненко Андрій Сергійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національний університет «Одеська юридична академія»

Стаття присвячена питанню врахування при визначені систематичності, як ознаки домашнього насильства (1261 КК України) попереднього притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством. Встановлено, що у кримінальних правопорушень пов’язаних з домашнім насильством «домашнє насильство» вжите не в розумінні ст. 1261 КК України, а у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому ознака «систематичність» не поширюється на кримінальні правопорушення пов’язані з домашнім насильством. Вказано, що притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством має кримінально-правові наслідки і тому повинно враховуватися в «систематичність» як ознаку домашнього насильства за ст. 1261 КК України. Сформульована при кваліфікації кримінальних правопорушень пов’язаних з домашнім насильством: 1) якщо особа притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальне правопорушення пов’язаного з домашнім насильством за умови, що таке правопорушення не втратило кримінально-правових наслідків, то таке правопорушення має враховуватися при визначені «систематичності» як ознаки домашнього насильства; 2) якщо особа притягувалась 2 і більше рази до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП та вчиняє кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством, то таке правопорушення слід враховувати при визначені «систематичності» як ознаки домашнього насильства, а у випадках якщо санкція за таке правопорушення вище санкції, передбаченої в ст. 1261 КК України, дії слід кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень. Підсумовано, що таких комбінацій може бути багато, але головне – це обов’язкове врахування притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством, за умови, що таке правопорушення не втратило кримінально-правових наслідків, при встановлені систематичності, як ознаки домашнього насильства за ст. 1261 КК України. Ключові слова: домашнє насильство, кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством.

Stepanenko O.V., Stepanenko A.S. On the issue of qualification of criminal offence connected to domestic violence. The article deals with the issue of considering the fact that a person has a criminal record on criminal offence connected with domestic violence as a part of the ‘systematic nature’ characteristic. It is stated that the ‘domestic violence’ is used in the expression of criminal offences 56 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 connected to domestic violence not within the scope of Article 1261 of Criminal Code of Ukraine but the framework of Law of Ukraine ‘On prevention and combat against domestic violence’, thus the ‘systematic nature’ characteristic does not cover criminal offences connected to domestic violence. It is pointed out that criminal liability for a criminal offence connected to domestic violence has criminal- law consequences and thus shall be considered when assessing the ‘systematic nature’ as a characteristic of domestic violence under Art. 1261 of CC of Ukraine. The following rules of qualification of criminal offences connected to domestic violence are formulated: 1) if a person has a criminal record for a criminal offence connected to domestic violence then such offence shall be considered when assessing the ‘systematic nature’ as a characteristic of domestic violence under Art. 1261 of CC of Ukraine provided that the offence has not lost it criminal law consequences; 2) if a person a person has been prosecuted twice or more times for an administrative offence under Art. 1732 of Code of Administrative Offences of Ukraine and has committed a criminal offence connected to domestic violence then such offence shall be taken into account when assessing the ‘systematic nature’ as a characteristic of domestic violence under Art. 1261 of CC of Ukraine and in cases when sanction for such offence is greater than the sanction provided for in Art. 1261 of CC of Ukraine, such actions shall be qualified as cumulative criminal offence. It is concluded that there could be a number of such combinations but the key conclusion is that it is necessary to account for criminal record for a criminal offence connected to domestic violence provided that such offence has not lost its criminal-law consequences when assessing the ‘systematic nature’ as a characteristic of domestic violence under Art. 1261 of CC of Ukraine. Key words: domestic violence, criminal offence connected to domestic violence.

Постановка проблеми. Проблема домашнього єдністю, що утворюють певну лінію поведінки насильства дуже поширена в українському винного щодо конкретного потерпілого чи суспільстві. За даними прес-центру Національної потерпілих. Лише за наявністю як кількісного так і поліції, у 2018 році українська поліція отримала від якісного критерію можна стверджувати, що жінок 89,5 тис. скарг про домашнє насильство. насильство має систематичний характер [2]. В Згідно з Єдиним державним реєстром судових наступних публікаціях ми уточнили та рішень у період між січнем і серпнем 2019 року конкретизували зміст кількісного критерію було винесено ухвали у п'ятдесяти восьми систематичності як ознаки домашнього насильства, кримінальних справах про домашнє насильство. У вказавши, що ст. 1261 КК України передбачає двадцяти трьох із цих справ суди затвердили угоду вчинення особою три і більше рази діяння (в цю про примирення між потерпілими та сукупність входить і попереднє притягнення до обвинуваченими. У тридцяти п’яти справах, що адміністративної відповідальності). При цьому, залишились, суди винесли рішення по суті, якщо особа за всі діяння вже була притягнута до призначивши такі покарання: ув’язнення (дві адміністративної відповідальності за ст. 1732 справи); умовне звільнення (п’ять справ); КУпАП «Вчинення домашнього насильства, обмеження свободи або короткочасне затримання насильства за ознакою статі, невиконання (сім справ); громадські роботи (двадцять справ) [1]. термінового заборонного припису або Відповідно до ст. 1261 Кримінального кодексу неповідомлення про місце свого тимчасового України (далі – КК України) домашнє насильство - перебування», то повторне її притягнення до це умисне систематичне вчинення фізичного, кримінальної відповідальності за ст.1261 КК психологічного або економічного насильства щодо України, як вчинення систематичних дій, на нашу подружжя чи колишнього подружжя або іншої думку, буде порушенням принципу «non bis in особи, з якою винний перебуває (перебував) у idem» [3]. Також ми встановили, що у випадку сімейних або близьких відносинах, що призводить вчинення особою систематичного насильства, яке до фізичних або психологічних страждань, полягає, серед іншого, у вчинені фізичного розладів здоров’я, втрати працездатності, насильства, що має ознаки злочину передбаченого емоційної залежності або погіршення якості життя КК України, що карається менш суворо, ніж потерпілої особи. санкцією ст. 1261 КК України, вчинене слід В попередніх дослідженнях ми встановили, що кваліфікувати лише за ст. 1261 КК України; якщо систематичність як ознака домашнього насильства більш суворо - вчинене потребує додаткової характеризується двома критеріями: кількісним, кваліфікації за сукупністю кримінальних тобто багаторазовість періодично здійснюваних дій правопорушень. Водночас таке фізичне насильство та якісним, тобто взаємозв’язком, внутрішньою повинно відповідати якісному критерію 57 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

систематичності як ознаки домашнього насильства, регламентується у різних сферах суспільних який передбачає єдність умислу винуватого, а в відносин, а тому при встановленні змісту поняття низці випадків – спрямованості винуватого на «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» реалізацію однієї мети; заподіяння шкоди одному слід виходити із конкретних фактичних обставин потерпілому; всі діяння вчиняються одним вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної суб’єктом; не повинно бути значного розриву у оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також часі. Зазначений підхід доцільно застосовувати не зважаючи на юридичну техніку приписів ст. 284 лише при конкуренції ст. 1261 КК України із КПК України при визначенні підстав для закриття кримінальними правопорушеннями пов’язаними із кримінального провадження, формулювання застосуванням фізичного насильства, але й іншими, «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» враховуючи при цьому їх особливості [4]. слід визнати оціночним поняттям, а не Водночас багато питань пов’язаних з відсилочною нормою лише до ст. 1261 КК України кваліфікацією домашнього насильства [6]. залишаються без однозначної відповіді. Одним із Пізніше Об’єднана палата Касаційного них є питання чи враховується при визначені кримінального суду Верховного Суду в постанові систематичності, як ознаки домашнього насильства від 12 лютого 2020 р. у справі № 453/225/19, (126-1 КК України), попереднє притягнення особи провадження № 51-4000кмо19 визначила, що до кримінальної відповідальності за «кримінальне злочином, пов’язаним із домашнім насильством, правопорушення пов’язане з домашнім слід вважати будь-яке кримінальне насильством». Відповідь на дане питання і є метою правопорушення, обставини вчинення якого даного дослідження. свідчать про наявність у діянні хоча б одного з Виклад основного матеріалу. Відповідно до елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону Закону України «Про внесення змін до України «Про запобігання та протидію Кримінального та Кримінального процесуального домашньому насильству», незалежно від того, чи кодексів України з метою реалізації положень вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) Конвенції Ради Європи про запобігання насильству КК України як ознаки основного або стосовно жінок і домашньому насильству та кваліфікованого складу злочину. В рішенні боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 р. до п. 7 підсумовано, що аналізуючи комплексний характер ч. 1 ст. 284 КПК внесені зміни, відповідно до яких домашнього насильства та виходячи з тлумачення кримінальне провадження не може бути закрито, закону, до злочину, пов`язаного з домашнім якщо провадження стосується злочину, насильством, на який поширюється заборона у п. 7 пов`язаного з домашнім насильством. Як зазначає ч. 1 ст. 284 КПК, слід відносити не тільки злочин, І. В. Гловюк, такий підхід загалом відповідає передбачений ст. 1261 КК, та злочин, що містить положенням ст. 55 конвенції стосовно того, «щоб кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо провадження могло продовжуватися навіть, якщо подружжя чи колишнього подружжя або іншої жертва відкликає свою заяву або скаргу» [5]. особи, з якою винний перебуває (перебував) у Крім того, 11 січня 2019 року набули чинності сімейних або близьких відносинах», але й зміни та доповнення до КПК України, якими кримінальне правопорушення з ознаками діяння уточнено правила провадження у формі приватного (дії або бездіяльність), поняття якого визначено у обвинувачення та провадження на підставі угод. ст. 1 Закону № 2229-VIII [7]. Відтепер підставою для закриття кримінального Важливо підкреслити, гарантії передбачені провадження, пов’язаного з домашнім пунктами «a», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист насильством, не може бути відмова потерпілого, прав людини і основоположних свобод, відповідно його представника від обвинувачення. до яких кожний обвинувачений у вчиненні І звичайно зазначені зміни, і в першому, і в кримінального правопорушення має бути негайно другому випадку викликали жваві дискусії як серед й детально поінформованим про характер та теоретиків так і серед практиків, що ж слід причини обвинувачення, висунутого проти нього, і розуміти під кримінальними правопорушеннями мати час та можливості, необхідні для підготовки пов’язаними з домашнім насильством. свого захисту, поширюються на всі обставин, які Одразу зауважимо, що відповіді на вказане належать до предмета доказування у питання немає в законодавчих актах, тому мусимо кримінальному провадженні в силу ст. 91 КПК звернутись до матеріалів судової практики. (тобто й такого важливого елемента В ухвалі Верховного Суду від 28 листопада 2019 обвинувачення, як вчинення злочину, пов`язаного з р. (справа № 453/225/19 провадження № 51- домашнім насильством, що обтяжує покарання і з 4000км19) зазначено, що поняття «домашнє урахуванням процесуальної заборони, закріпленої насильство» має комплексний характер, в п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу, тягне за собою 58 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

правові наслідки). Тому, обов`язковою умовою 1 ст. 67 КК «вчинення кримінального визнання судом кримінального правопорушення - правопорушення щодо подружжя чи колишнього незалежно від його родового чи безпосереднього подружжя або іншої особи, з якою винний об`єкта - пов`язаним із домашнім насильством, є перебуває (перебував) у сімейних або близьких відображення зазначеного у формулюванні відносинах» та п. 6 ч. 1 ст. 67 КК в частині обвинувачення (у повідомленні про підозру, в «вчинення кримінального правопорушення… у обвинувальному акті) із встановленням органами присутності дитини» [10]. досудового розслідування відповідних фактичних Водночас вважаємо за доцільне доповнити обставин (ступінь родинних відносин або даний перелік кримінальними правопорушеннями спорідненості між потерпілим та винуватцем, в яких основний склад кримінального характер насильства тощо). За відсутності цього правопорушення передбачає вчинення діяння щодо гарантоване право на захист буде істотно порушено потерпілого перелік яких передбачений в ст. 1 і, беручи до уваги імперативність приписів п. 19 ч. Закону України «Про запобігання та протидію 1 ст. 7, ч.ч. 3, 6 ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК, домашньому насильству». Мова йде, наприклад, унеможливлює застосування згаданого інституту про ст. 151-2 КК України «Примушування до заборони закриття кримінального провадження шлюбу». щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК [7]. Зазначене визначення кримінальних В науковій літературі пропонують закріпити правопорушень пов'язаних з домашнім вичерпний перелік кримінальних правопорушень насильством цілком відповідатиме ст. 1 Закону пов'язаних з домашнім насильством у примітці до України «Про запобігання та протидію ст.ст.911 КК України (наприклад, А. А. Вознюк) домашньому насильству» в якій передбачено, що [8], при цьому посилаючись на приклад зарубіжних домашнє насильство як діяння (дії або країн. Так, в Кримінального кодексу Грузії бездіяльність) фізичного, сексуального, застосовано термін «сімейний злочин». Відповідно психологічного або економічного насильства, що до ст.111 КК Грузії, сімейний злочин означає вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого або між родичами, або між колишнім чи члена сім’ї злочину, передбаченого статтями 108, теперішнім подружжям, або між іншими особами, 109, 115, 117, 118, 120, 126, 137-141, 143, 144-1443, які спільно проживають (проживали) однією 149-151, 160, 171, 253, 255, 2551, 3811 і 3812 сім’єю, але не перебувають (не перебували) у вказаного кодексу. У примітці до ст.11-1 КК Грузії родинних відносинах чи у шлюбі між собою, зазначено, що для цілей цієї статті членами сім'ї незалежно від того, чи проживає (проживала) визнаються: подружжя, матері, батьки, дідусі, особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому бабусі, діти (пасинки, падчерки), прийомні діти, самому місці, що й постраждала особа, а також усиновителі, подружжя усиновителів, усиновлені, погрози вчинення таких діянь. прийомні сім’ї (прийомні матері, прийомні батьки), Саме тому таким визначенням кримінальних опікуни, онуки, сестри, брати, батьки подружжя, правопорушень пов'язаними з домашнім зяті, невістки, колишнє подружжя, а також особи, насильством слід доповнити КК України, для які постійно ведуть або вели спільне сімейне забезпечення однакового застосування норм як господарство [9]. матеріального так і процесуального права. Ми ж виступаємо проти такого підходу та Окремо слід зазначити, що систематичність, вважаємо, що вичерпний перелік таких хоча є обов’язковою ознакою домашнього правопорушень, в даному випадку, не потрібний. насильства ст. 1261 КК України, водночас, ця ознак Більш виправданим вважаємо підхід не стосується випадків вчинення кримінальних запропонований О. Харитоновою та І. Тітко, правопорушень пов’язаних з домашнім відповідно до якого кримінальними насильством, які містять ознаки інших правопорушеннями пов'язаними з домашнім кримінальних правопорушень передбачених в КК насильством є: України, а пов’язаність з домашнім насильством − злочин, передбачений ст. 1261 КК України; відображається шляхом кваліфікуючих ознак або − кримінальне правопорушення, що містить посиланням на відповідний пункт ст. 67 КК кваліфікуючу ознаку «вчинення кримінального України або спеціальним потерпілим. Тобто, у правопорушення щодо подружжя чи колишнього «кримінальних правопорушень пов’язаних з подружжя або іншої особи, з якою винний домашнім насильство» «домашнє насильство» перебуває (перебував) у сімейних або близьких вжите в розумінні не ст. 1261 КК України, а у відносинах»; розумінні Закону України «Про запобігання та − кримінальне правопорушення, поєднане з протидію домашньому насильству». обтяжуючою обставиною, передбаченою у п. 61 ч. Враховуючи, що притягнення особи до 59 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

кримінальної відповідальності за кримінальне адміністративної відповідальності за ст.173-2 правопорушення пов'язане з домашнім Кодексу України про адміністративні насильством має кримінально-правові наслідки і правопорушення та вчиняє кримінальне безумовно повинно враховуватися в правопорушення пов’язане з домашнім «систематичність» як ознаку домашнього насильством, то таке правопорушення слід насильства за ст. 1261 КК України. враховувати при встановлені «систематичності» як Підсумовуючи зазначене, можна сформувати ознаки домашнього насильства за ст. 1261 КК декілька правил кваліфікації кримінальних України, а у випадках якщо санкція за таке правопорушень пов’язаних з домашнім правопорушення вище санкції, передбаченої в ст. насильством: 1261 КК України, дії слід кваліфікувати за 1. Якщо особа притягувалась до кримінальної сукупністю кримінальних правопорушень. відповідальності за вчинення кримінального Наприклад особа раніше була притягнута 2 (або правопорушення пов’язаного з домашнім більше) рази до адміністративної відповідальності насильством за умови, що таке правопорушення не за ст.173-2 Кодексу України про адміністративні втратило кримінально-правових наслідків, то таке правопорушення та вчиняє умисне тяжке тілесне правопорушення враховуватися при визначені ушкодження щодо спеціального потерпілого (ст. 3 «систематичності» як ознаки домашнього Закону України «Про запобігання та протидію насильства за ст. 1261 КК України. домашньому насильству»), такі дії слід Наприклад особа раніше була притягнута до кваліфікувати за ч. 1 ст. 121, п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК адміністративної відповідальності за ст.173-2 України та за ст. 1261 КК України. Кодексу України про адміністративні Звичайно, таких комбінацій може бути багато, правопорушення та до кримінальної але головне – це обов’язкове врахування відповідальності за ч. 1 ст. 125, п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК притягнення особи до кримінальної України та знову вчиняє умисне легке тілесне відповідальності за кримінальне правопорушення ушкодження щодо спеціального потерпілого (ст. 3 пов’язаного з домашнім насильством, за умови, що Закону України «Про запобігання та протидію таке правопорушення не втратило кримінально- домашньому насильству»), такі дії слід правових наслідків, при встановлені кваліфікувати за ст. 1261 КК України. систематичності, як ознаки домашнє насильство за 2. Якщо особа притягувалась 2 і більше рази до ст. 1261 КК України.

Література: 1. Справа «Левчук проти України» (LEVCHUK v. UKRAINE) (Заява № 17496/19) : Рішення Європейського суду з прав людини від 3 вересня 2020 року. URL: https://rm.coe.int/case-of- levchuk-v-ukraine-in-ukrainian-upd/16809fdc12 (дата звернення: 17.10.2020). 2. Степаненко О. В. Систематичність як ознака домашнього насильства. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 18 травня 2018 р.). Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 204-206. 3. Степаненко О., Агапова К. Кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства. Підприємництво, господарство і право. 2020. №4. С. 323-327. 4. Степаненко О. В., Колодін Д. О. Щодо проблем кваліфікації домашнього насильства. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. №3. С. 343-346. 5. Гловюк І. В. Із приватного в публічне: Коли відмова потерпілого від обвинувачення є недостатнім аргументом. Закон і Бізнес : веб-сайт. https://zib.com.ua/ua/print/136156- koli_vidmova_poterpilogo_vid_obvinuvachennya_e_nedostatnim_a.html (дата звернення: 16.10.2020). 6. Постанова Верховного Суду від 28 листопада 2019 року (Справа № 453/225/19, Провадження № 51-4000 км 19). URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86035315 (дата звернення: 17.10.2020). 7. Постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (Справа № 453/225/19, Провадження № 51-4000кмо19). URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87602679 (дата звернення: 17.10.2020).

60 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

8. Вознюк А. А. Кримінальна відповідальність за домашнє насильство: актуальні питання теорії та практики. Форум права. 2019. № 2. С. 6–14. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2019_2_3 9. Уголовный кодекс Грузии. Законодательный Вестник Грузии-ЗВГ, 41(48), 13/08/1999. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/view/16426?publication=229 (дата звернення: 17.10.2020) 10. Харитонова О., Тітко І. Злочин, пов'язаний з домашнім насильством: правові проблеми та практичні рекомендації. Юрліга: веб-сайт. URL: https://jurliga.ligazakon.net/ua/analitycs/192450_zlochin-povyazaniy-z-domashnm-nasilstvom-pravov- problemi-ta-praktichn-rekomendats (дата звернення: 17.10.2020).

61 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 7 CRIMINAL PROCESS AND CRIMINALISTICS; JUDICIAL EXPERTISE; OPERATIONAL-BROADCASTING ACTIVITY

СЕКЦІЯ 7 КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА; СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА; ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p62 ВИКОРИСТАННЯ ФІКТИВНИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК СПОСІБ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ: ОСНОВНІ ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА СПОСОБИ БОРОТЬБИ3

Думчиков Михайло Олександрович, кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету

Сіра Марія Андріївна, Навчально-науковий інституту права, Сумського державного університету

У статті розглянуто один із найпоширеніших способів легалізації (відмивання) доходів отриманих злочинним шляхом – використання фіктивних суб’єктів господарювання. Із огляду на сучасний стан економіки в Україні, було вивчено проблему розповсюдження цього явища у контексті тіньової економіки, конкретизовано особливості та ознаки підприємств, які відносять до фіктивних, а також визначено та запропоновано шляхи мінімізації рівня відмивання (легалізації) коштів. У процесі дослідження були наведені приклади з вітчизняної судової практики, які можуть слугувати підтвердженням наявності певних прогалин та недоліків у законодавчих актах, що регулюють дану сферу суспільних відносин. У ході роботи з зазначеною проблемою, було опрацьовано значну кількість наукових праць учених, роботи яких хоч і висвітлюють дане питання, проте або через нововведення в законодавство, або через інші причини не створюють цілісного уявлення про діяльність фіктивних суб’єктів господарювання. У статті, на основі чинного законодавства України, статистичних даних, отриманих як зарубіжними, так і українськими дослідниками, а також офіційних відомостей міжнародних організацій, зокрема «FATF» та «MONEYVAL», було узагальнено та конкретизовано певні аспекти діяльності «несправжніх» підприємств, що є досить актуальним на сьогодні.

3 Робота виконана в рамках проекту № 0120U100474«Розробка методики взаємодії правоохоронних органів України щодо протидії легалізації злочинних доходів» 0120U100474

62 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Отримані результати можуть слугувати підґрунтям для остаточного викорінення такого явища як розповсюдження суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності, як таких, що загрожують економічній безпеці держави, або принаймні мінімізувати його рівень,що очевидно потребує обов’язкового втручання з боку законодавця. Наведені способи боротьби з відмиванням коштів на перший погляд є елементарними та очевидними, що насправді важко назвати правдою, адже втілити їх на практиці досить важко, проте цілком можливо. У ході роботи зі статтею було прокоментовано відповідні шляхи боротьби із легалізацією доходів, зокрема з діяльністю фіктивних суб’єктів господарювання. Ключові слова: легалізація, відмивання, фіктивні суб’єкти господарювання, фіктивне підприємство, ознаки фіктивності, «FATF», «MONEYVAL», розповсюдження фіктивних суб’єктів господарювання.

Dymchykov M.O., Sira M. The use of fictitious business entities as a way to legalize (launder) the proceeds of crime: the main causes, consequences and ways to fight. The article considers one of the most common ways of legalizing (laundering) the proceeds of crime – the use of fictitious economic entities. Here is given the current state of the economy in Ukraine, the problem of the spread of this phenomenon in the context of the shadow economy was studied, the features and characteristics of enterprises that are classified as fictitious were specified, and ways were identified and proposed to reduce the level of money laundering (legalization). In the process of the study, examples of domestic judicial practice were given, which can confirm the presence of certain gaps and shortcomings in legislative acts governing this area of public relations. In the course of working with the following problem, a significant number of scientific works of scientists were processed. Despite these works cover the issue, however of innovations in the legislation or for other reasons do not create a holistic idea about the activities of fictitious economic entities. In the article based on the current legislation of Ukraine, statistical data obtained by both foreign and Ukrainian researchers, and official information of international organizations, in particular “FATF” and “MONEYVAL” were summarized and specified certain aspects of the activities of "non-real" enterprises which are quite relevant today. The obtained results can serve as a basis for the final eradication of such a phenomenon like spreading of economic entities with the signs of fictitiousness, as those which threaten the economic security of the state, or at least minimize its level which obviously requires mandatory intervention by the legislator. The above-mentioned methods of combating money-laundering at first glance are elementary and obvious, what in fact is difficult to be called the truth because it is quite difficult to put them into practice, but quite possible. In the course of working with the article, the relevant ways of combating an income legalization, in particular with the activities of fictitious economic entities, were commented on. Key words: legalization, laundering, fictitious economic entities, fictitious enterprise, signs of fictitiousness , “FATF”, “MONEYVAL”, distribution of fictitious economic entities..

Постановка проблеми. Зростання рівня тіньової декретованих підприємств стає більш економіки в Україні останнім часом викликає проблематичним, а населення не сприймає занепокоєння. За даними досліджень Київського обов’язок сплачувати податки, через те, що не міжнародного інституту соціології, її рівень зріс до довіряє владі і воліє радше ухилитися від їх сплати, 47,2 відсотка валового внутрішнього продукту в ніж виконувати вказане добросовісно. У контексті 2018 році, збільшившись з 46,8 відсотка, відносно явища тінізації варто розглянути один із способів даних за 2017 рік [1]. Тіньову економіку варто легалізації (відмивання) коштів, отриманих розуміти як прояв такої економічної діяльності, яка злочинним шляхом, а саме: використання не є задекларованою або легальною. Поширення фіктивних суб’єктів господарювання. Під тінізації підприємств негативно впливає на «відмиванням» доходів ми маємо розуміти економіку держави, адже значним чином узаконення протиправно отриманих коштів або скорочується надходження податків, розвиток майна, що здійснюється шляхом різних

63 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

маніпуляцій з «брудним» капіталом, у результаті засновників, засади на яких було створено таке чого він набуває законного статусу. Зазначений підприємстсво, чи інші відомості, які необхідно спосіб легалізації коштів є одним з надавати при створенні юридичної особи. Такі найпоширеніших у світі, та найприбутковіших суб’єкти створюються для приховування вчинених серед інших, а отже таким, що приносить протиправних дій стосовно «брудного» капіталу. найбільше шкоди економіці держави. З огляду на Досить необхідним є акцентування викладу вищезазначене, дослідження суті, причин та отриманої у ході дослідження інформації саме на наслідків діяльності фіктивних субєктів ознаках зазначених підприємств, адже саме це господарювання є досить необхідним для дасть змогу орієнтуватися у цій сфері та розуміти, подальшої мінімізації цього явища, як такого, що які саме суб’єкти господарювання можна назвати загрожує економічній безпеці держави. фіктивними. Таким чином, наступне можна Аналіз останніх досліджень та публікацій. вважати ознаками фіктивних юридичних осіб: а) Проблемі поширення легалізації коштів, організатор (засновник) має на меті умисел досягти отриманих злочинним шляхом, а також діяльності протиправної мети та податкової вигоди; б) фіктивних суб’єктів господарювання були господарську діяльність здійснює не сам присвячені наукові праці таких учених як: Захаров засновник, а ініціатор, від його імені; в) таке В. П., Лисенко В. В., Шапіро В. С., Лазебник Л. Л., підприємство знаходиться за юридичною адресою, Пілюков Ю. О. та ін. Незважаючи на це, зазначене що внесена до Єдиного державного реєстру питання потребує подальшого, більш детального підприємств та організацій України; г) юридична дослідження. особа не подає податкову звітність; д) не подаються Метою цієї статті є характеристика юридичної необхідні відомості про працюючих, звіти 1ДФ не природи такого способу легалізації доходів, додаються; е)відсутні основні фонди та умови для отриманих злочииним шляхом як використання виробництва чи ведення будь-якої господарської фіктивних суб’єктів господарювання, а сааме його діяльності [6]. Отже, окремі суб’єкти причин, наслідків та способів боротьби. господарювання можна вважати фіктивними, якщо Виклад основного матеріалу дослідження. їм притаманні вищезазначені ознаки. Відмивання доходів, як явище, що означає процес Що стосується того, як саме працює ця схема, то переходу коштів зі статусу нелегальних в згідно з інформацією, яку надає Державна легальний, останнім часом стало досить аудиторська служба України, юридичні особи з поширеним у багатьох країнах. Відповідно до п. 16 ознаками фіктивності створюються для введення ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію активів до офіційного фінансово-господарського легалізації (відмиванню) доходів, одержаних обігу. Також служба зазначає, що їх мета полягає злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та не у здійсненні законної господарської діяльності фінансуванню розповсюдження зброї масового як такої, а у створенні та використанні банківського знищення», доходами, одержаними злочинним рахунку для розміщення на ньому нелегально шляхом може виступати будь-яка вигода, одержана отриманих коштів. Вони вважаються такими що внаслідок вчинення суспільно небезпечного були отримані внаслідок реалізації відповідної діяння, що передує легалізації (відмиванню) продукції і т.д., тобто такими що не можна вважати доходів, яка може складатися з рухомого чи нелегально отриманими. До того ж, надходження нерухомого майна, майнових та немайнових прав, таких коштів не оформлюється документально, незалежно від їх вартості [2]. відповідно до чинного законодавства, а після На сьогодні існує досить багато способів подальшого їх перерахування з банківського вчинення таких дій, зокрема: використання рахунку таке підприємство припиняє своє конвертаційних центрів, проведення операцій з існування. Фіктивні суб’єкти господарювання нерезидентами, які є зареєстрованими в офшорних також працюють у напрямку реалізації зонах, використання фіктивних суб’єктів матеріальних цінностей та товарів, тобто вони господарювання, тощо. Останній є досить вводять їх до офіційного обігу [3]. Метою поширеним і вважається одним з існування таких підприємств є ухилення від сплати найприбутковіших. Щоб запропонувати шляхи податків у належних розмірах, розповсюдження боротьби з таким способом відмивання коштів, незаконних видів підприємницької діяльності а необхідно чітко зрозуміти у чому ж він полягає та також проведення махінацій з відмиванням коштів. як працює. Тож, варто зазначити, що фіктивним Прикладом існування таких підприємств може суб’єктом господарювання потрібно вважати таке слугувати нещодавно викрите на Хмельниччині підприємство, що від самого початку було створено фіктивне підприємство з 171 млн. грн на рахунку. на незаконних засадах, тобто були використані Державна фіскальна служба Хмельницької області фіктивні (неправдиві) відомості про власників, з’ясувала, що така діяльність проводилася під 64 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

виглядом сільськогосподарського приватного таких організаціях очевидно позитивно впливають підприємництва. Суб’єкт господарювання повинен на боротьбу із відмиванням коштів. був використовуватися для «продажу» схемного Не менш важливим є дослідження та виявлення податкового кредиту підприємствам інших регіонів причин і наслідків існування фіктивних суб’єктів України. У діяльності зазначеного підприємства господарювання, як способу відмивання коштів. було втягнуто двох мешканців Житомирської Тож першою і найвагомішою причиною є досить області, які не мали жодних відомостей про високий рівень корупції серед державних використання їх паспортних даних. У решті решт, службовців при виконанні ними обов’язків за даним фактом до ЄДР було внесено відомості стосовно реєстрації та здійснення контролю про вчинення кримінального правопорушення за діяльності таких суб’єктів господарювання. ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Другою, але не менш важливою підставою Кримінального кодексу України – «Фіктивне поширення зазначеного способу легалізації доходів підприємництво» [7]. є недовіра народу до влади та його неготовність Україна як держава, що розвивається у добросовісно сплачувати податки. Не можна Європейському напрямку, є членом таких заперечувати факт зубожіння певних верств міжнародних організацій, як: «FATF» та населення, серед яких: студенти, пенсіонери, «MONEYVAL». Зазначені асоціації працюють у інваліди, тощо, що привів до готовності таких сфері боротьби та контролю за станом економічної громадян йти проти закону задля навіть злочинності, зокрема в галузі відмивання коштів. мінімального задоволення їх матеріальних потреб. «FATF» , у ході своєї діяльності встановлює Вони стають засновниками чи власниками міжнародні стандарти, спрямовані на запобігання фіктивних суб’єктів господарювання і, по суті, цій незаконній діяльності та шкоді, яку вони жертвами реальних злочинців, які прагнуть завдають суспільству. Як орган, що формує отримати максимальну вигоду з нужденних верств політику, він працює над створенням необхідної населення. Проблемі бідності була присвячена політичної волі для здійснення національних робота Т. Кір’яна, де зазначено наступне: «Нині ж законодавчих та регуляторних реформ у цих маємо соціально-економічні проблеми незрілої сферах. Зазначена організація переглядає методи ринкової економіки: безробіття, низький життєвий відмивання грошей та фінансування тероризму та рівень, неналежна увага до працівника з трудовим постійно посилює свої стандарти для вирішення досвідом, кваліфікацією, професійними знаннями нових ризиків. Міжнародна група з протидії та навичками, а головне – недостатній рівень відмиванню грошей здійснює моніторинг країн, соціального захисту найманих працівників. Як щоб переконатися, що вони повністю та ефективно наслідок, в Україні відбувається деформація впроваджують стандарти FATF, і притягує країни трудових цінностей, масове погіршення якості до відповідальності, які їх не виконують. Асоціація трудового потенціалу, що відображається у даних займається такою діяльністю з 1989 року і за більш статистики та наукових досліджень професійно- ніж 30 років досягла значних результатів у боротьбі якісних характеристик сучасного працівника, з відмиванням коштів [4]. оцінок його трудових орієнтацій і мотивації та Що стосується «MONEYVAL», то на неї здатності до продуктивної праці» [8]. Очевидно, що покладено завдання оцінки відповідності основним автор не розглядав вищезгадане у контексті міжнародним стандартам протидії відмиванню поширення фіктивних суб’єктів господарювання, грошей та фінансуванню тероризму та проте викладену інформацію можна застосувати і ефективності їх впровадження, а також завдання по відношенню до з’ясування причин поширення вироблення рекомендацій національним органам відмивання коштів за допомогою «несправжніх» влади щодо необхідних удосконалень їхніх систем. підприємств. «MONEYVAL» також проводить тематичні Наступною причиною можна назвати певну дослідження типологій методів, тенденцій та невизначеність з боку законодавця щодо суті методів відмивання грошей та фінансування такого поняття, як фіктивний суб’єкт тероризму [5]. господарювання, та класифікацію цього Загалом, за останній рік, Україна досягла правопорушення. Фактично, це викликає певні прогресу у вирішенні недоліків, пов’язаних з протиріччя при розгляді відповідних справ, та легалізацією коштів і, за даними «FATF», була навіть можливість звільнення правопорушників від позитивно оцінена у порівнянні з 2019, у червні відповідальності. 2020 року. Тож, якщо порівнювати дані за останні Підтвердженням недосконалості законодавства три роки, можна виявити певну нестабільність у цій у цій сфері може слугувати справа С. Копитка, яка сфері для України, проте членство нашої держави у полягає у тому, що у 2005 році громадянин оформив фірму на підставну особу, забравши весь 65 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

пакет документів та печатку у своє повернути авторитет влади та свідоме ставлення підпорядкування, і не поніс жодної громадян до їх обов’язків. Третім, і на нашу думку, відповідальності за такі дії. Варто зазначити що найбільш важливим та найочевиднішим шляхом було відкрите кримінальне провадженні і навіть серед інших, є робота з законодавчими актами, тривало слідство, проте лише у 2016 році суд виніс удосконаленням та деталізацією суті, видів та рішення стосовно закриття провадження у зв’язку з шляхів несення відповідальності за вчинення таких проходженням строків давності [6]. Із зазначеного дій. можна підкреслити, що саме через відсутність Зазначені вище кроки, які можуть зробити єдності у визначенні змісту діяльності фіктивних представники влади, задля загального блага суб’єктів господарювання незаконна діяльність держави та суспільства зокрема, є необхідними для підприємців залишається безкарною. України сьогодні. Вирішення проблеми Як вже було зазначено, існування фіктивних розповсюдження фіктивних суб’єктів суб’єктів господарювання може призвести до господарювання позитивно вплине на імідж значного підриву економіки в державі, втрати держави на міжнародній арені, підвищить авторитету влади та знецінення обов’язків, загальний рівень життя громадян (це передбачено покладених на громадян. Усе це викликає способами впливу на населення задля мінімізації їх занепокоєння та очевидну потребу вирішення участі у протиправних діях), а також ліквідує даного питання, або хоча б зупинення поширення значну загрозу, яку і спричиняє це явище. таких підприємств. Проте, для того щоб знайти Висновки. Підводячи підсумки усього спосіб мінімізації рівня легалізації доходів, не вищезазначеного «відмивання» доходів – потрібно шукати надскладні шляхи чи приховані узаконення протиправно отриманих коштів або прийоми, варто просто працювати з причинами майна, що здійснюється шляхом різних розповсюдження таких суб’єктів господарювання. маніпуляцій з «брудним» капіталом, у результаті По-перше досить важливо посилити контроль чого він набуває законного статусу. Існування за діяльністю представників закону, робота яких фіктивних суб’єктів господарювання, як способу полягає в проведенні процедури реєстрації вчинення таких дій є досить поширеним та юридичних осіб, та, можливо, зробити її більш небезпечним для економіки держави одночасно, складною та прозорою. До того ж посилення тому боротьба з цим явищем є досить важливим для відповідальності за скоєння правопорушень у цій України сьогодні. У ході дослідження ми сфері, як з боку державних службовців, так і з боку сформулювали основні причини, наслідки та осіб, що є ініціаторами або учасниками створення способи боротьби з поширенням легалізації підприємств з ознаками фіктивності, також має доходів, адже робота над цим питанням має стати місце бути на сьогодні в Україні. пріоритетною для законодавця зважаючи на По-друге, необхідно працювати з населенням, загальний стан економіки в України та рівень задовольняти потреби нужденних верств життя українців зокрема. суспільства, боротися з бідністю, щоб загалом

Література: 1. Kossov I. Growing shadow economy nearly half of Ukraine’s GDP. Kyiv Post. 2019. URL: https://www.kyivpost.com/business/growing-shadow-economy-now-almost-half-of-ukraines- gdp.html?cn-reloaded=1&cn-reloaded=1 (дата звернення 15.10.2020). 2. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення від 14.10.2014 № 1702-VII (втратив чинність на підставі Закону № 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст. 171). Відомості Верховної Ради, 2014, № 50-51, ст. 2057. 3. Перепічка П. Схеми відмивання доходів: як їх розпізнати. Фінансовий контроль. 2008. № 3. URL: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/51696;jsessionid=CC8F4279728ED541F082811200CC 8417 4. FATF website. URL: http://www.fatf-gafi.org/about/whoweare/#d.en.11232 (дата звернення 15.10.2020). 5. Committee of Experts on the Evaluation of Anti-Money Laundering Measures (MONEYVAL). URL: https://www.fatf-gafi.org/pages/moneyval.html (дата звернення 15.10.2020).

66 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

6. Щодо деяких аспектів фіктивності в господарських операціях. Офіційний портал територіальних органів ДФС у Вінницькій області. 2018. URL: http://vin.sfs.gov.ua/diialnist/ya- mayu-pravo!/335132.html (дата звернення 15.10.2020). 7. На Хмельниччині викрито фіктивне підприємництво зі 171 млн. грн. тіньових коштів на рахунку. Офіційний портал Державної фіскальної служби України. URL: http://sfs.gov.ua/media- tsentr/regionalni-novini/print-228007.html (дата звернення 15.10.2020). 8. Кір’ян Т. Людський капітал в історії економічної думки. Економіка України. 2008. № 9. С. 64-73.

67 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p68 ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ, В УКРАЇНІ

Ромців Олена Ігорівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії, історії та філософії права Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету "Львівська політехніка"

У статті здійснено науковий аналіз особливостей інституту забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Встановлено, що попри значний внесок, зроблений у напрямку вирішення важливих питань цього інституту, правова регламентація процесу забезпечення безпеки учасників кримінального процесу, а також механізм такого забезпечення на практиці потребують негайного вдосконалення, модернізації і подальших комплексних наукових розробок. На підставі аналізу сучасного стану забезпечення безпеки учасників кримінального провадження визначено причини, які впливають на ефективність такої діяльності та заходи їх усунення, а саме: фінансування програм із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (створення окремого державного фонду за рахунок матеріальних стягнень від збитків, завданих злочинами, та коштів, які злочинці вносять під заставу); організаційне забезпечення (встановлення відповідних строків проведення заходів безпеки, професійна підготовка працівників правоохоронних органів, які здійснюють заходи безпеки); налагодження належної взаємодії між суб’єктами, які здійснюють захист таких осіб тощо. Аналізуючи названі проблеми, можна зробити висновок, що в основному вони лежать у трьох великих площинах: правовій, економічній та організаційній. Висвітлено недоліки у правовому механізмі забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в Україні; обґрунтовано необхідність та шляхи удосконалення законодавства у цій сфері з урахуванням світових стандартів. У зв’язку з цим пропонуємо хоча б доповнити КПК України окремою Главою 10-1, виклавши її в такій редакції: «Застосування процесуальних та спеціальних заходів щодо безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні». Запропоновано також, що для забезпечення захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, потрібно створити спеціальний структурний підрозділ у правоохоронній системі України. Ключові слова: забезпечення безпеки, заходи безпеки, захист учасників кримінального судочинства, кримінальне провадження, кримінальний процес.

Romtsiv O.I. The features of the ensure the security of people involved in criminal proceedings in Ukraine. The article analyzes institute of the security assurance for people involved in criminal proceedings. It is established that despite the significant contribution made to solve important issues of this institute, the legal regulation of the process of security assurance for participants in criminal proceedings, as well as the mechanism of such assurance practically need immediate improvement, modernization, and further comprehensive research. Based on the analysis of the current state of security of participants in criminal proceedings, the reasons that affect the efficiency of such activities and measures to eliminate them, namely: financing of programs to ensure the security for people involved in criminal proceedings (creating a separate state fund through financial penalties for damages caused by crimes and funds that criminals make on bail); 68 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 organizational support (establishment of appropriate terms of security measures, professional training of law enforcement officers who carry out security measures); establishing proper interaction between entities that protect such persons, etc. By analyzing these problems, we can conclude that they mainly lie in three major areas: legal, economic and organizational. The drawbacks in the legal mechanism for security ensuring for people involved in criminal proceedings in Ukraine are highlighted; the necessity and ways of improvement of the legislation in this area taking into account the world standards are substantiated. In this regard, we propose to at least supplement the CPC of Ukraine with a separate Chapter 10-1, setting it out as follows: "Application of procedural and special measures for the security of people involved in criminal proceedings". It is also proposed that to ensure the security of people involved in criminal proceedings, it is necessary to create a special structural unit in the law enforcement system of Ukraine. Key words: security, security measures, protection of participants in criminal proceedings, criminal proceedings, criminal proceedings.

Постановка проблеми. Зрозуміло, що одним із процесу, створення належних умов для всебічного, найефективніших способів перешкоджанню повного та об'єктивного розслідування злочину, і, досудовому розслідуванню злочинів є як наслідок, рівень демократичності та гуманності протиправний вплив на учасників кримінального цілого суспільства. судочинства з боку зацікавлених осіб. З іншого Треба визнати, що сьогодні процес забезпечення боку, обов’язок давати правдиві свідчення безпеки осіб на досудовому слідстві і в цілому під учасниками судочинства може бути виконаний час судового розгляду справ в Україні знаходиться лише за умови гарантування державою їх безпеки у вкрай незадовільному стані. Так, за результатами та недоторканості. Саме тому забезпечення безпеки нашого дослідження, 93,4% практичних учасників кримінального судочинства є вкрай працівників висловились за необхідність важливим та обов’язковим для ефективного удосконалення забезпечення безпеки учасників розслідування злочинів, і потребує розробки кримінального процесу. На їхню думку, потребує науково обґрунтованих висновків та рекомендацій, удосконалення: нормативно-правове регулювання які були б спрямовані на вдосконалення тактики – 34,5% опитаних; процедурне забезпечення – захисту учасників судочинства від злочинних 45,7%; організаційно-тактичне – 71,3%; фінансове і посягань. матеріальне – 84,1%. Дослідженням питань, пов'язаних із Серед причин, які впливають на такий стан забезпеченням безпеки осіб, які беруть участь у речей, варто виділити наступні: наявність кримінальному судочинстві, займалися вчені- незначного досвіду роботи працівників правознавці, серед яких: А. Антошина, Б. Арзал’ян, правоохоронних структур щодо забезпечення В. Биков, Л. Брусніцина, О. Бондаренко, В. Бояров, безпеки; замовчування фактів впливу на осіб, як С. Ворожцов, О. Гогусь, В. Гончаров, М. незначних та випадкових; нехтування взагалі Гошовський, В. Галаган , О. Зайцева , С. Пашков, такими можливостями, як процедура забезпечення Т. Панасюк, Є. Жаріков, В. Зеленецький, І. безпеки; фінансові труднощі при проведенні таких Івашкевич, М. Казаренко, Н. Карпов, В. Клименко, заходів (ні для кого не є таємницею, що найбільш В. Кожевніков, А. Кратінов, О. Кучинська, З. масштабні та реальні заходи забезпечення безпеки Смітієнко, С. Стахівський, В. Строгий, В. Устинов, проводяться за рахунок особи, щодо якої такі Л. Шестопалова та ін. Проте на сьогоднішній день заходи впроваджуються); обмеженість термінів залишилось ще багато проблем, які потребують застосування цих заходів; незнання тактичних та свого якнайшвидшого вирішення. організаційних засад проведення таких заходів; Метою даної статті є висвітлення особливостей недостатня довіра до підрозділу, що виконує такі забезпечення безпеки осіб під час розслідування заходи; недовіра потерпілих, свідків та інших злочинів, а також виявлення недоліків та прогалин учасників кримінального провадження, що правового регулювання процесу його здійснення в потребують захисту, до ефективності таких заходів Україні. тощо. Виклад основного матеріалу. Забезпечення Як бачимо, в процесі забезпечення безпеки осіб безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному під час кримінального провадження виникає досить судочинстві, часто виступає маркером, що визначає багато проблем, мабуть, саме тому кількість рівень захищеності учасників кримінального застосування таких заходів є невеликою.

69 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

За даними експерта програми реформування 123]. правоохоронної та судової систем Українського Також підтримуємо думку М. Копетюк щодо інституту майбутнього Д. Монастирського, у 2017 необхідності доповнення ст. 59 Конституції р. в Україні здійснювалися довготривалі заходи України частиною третьою такого змісту: «Кожен захисту стосовно близько 300 осіб (понад чверть з має право на забезпечення безпеки в разі наявності них не є свідками, а є працівниками суду або реальної загрози їхньому життю, здоров’ю чи правоохоронних органів) [1]. Як правило, захист майну» [3]. свідків здійснюється шляхом надання їм фізичної До економічних, які, до речі, більшість фахівців особистої охорони – чотирьох-шести спец вважають одними з основних в цієї сфері, слід призначенців, які почергово супроводжують свідка віднести проблеми неналежного фінансування (та його родину). Головне, що фізична особиста процесу забезпечення безпеки учасників охорона не убезпечує від збройних нападів у кримінального судочинства. Так, для прикладу, в людних місцях, підривів автомобіля чи місця Австралії річний бюджет на фінансування проживання свідка. забезпечення безпеки учасників кримінального Аналізуючи названі проблеми, можна зробити судочинства складає близько 1 млн. 80 тис. доларів висновок, що в основному вони лежать у трьох США, в США – 53 млн. доларів США, в Італії – 65 великих площинах: правовій, економічній та млн. євро; навіть у Південно-Африканській організаційній. Республіці такий бюджет сягає близько 7,5 млн. До правових слід віднести проблеми такі як: доларів США тощо. В нашій державі ці суми в сотні відсутність єдиного законодавчого розуміння разів менші і йдуть в основному на зарплату «забезпечення безпеки», яке було б відображено у судовій міліції та її забезпечення [4, с. 128]. КПК України; відсутність окремого розділу у Зокрема, в Україні для захисту 300 осіб потрібно чинному КПК України, який би конкретизував та 1200 професійних охоронців, які фінансуються за гармонізував із базовим Законом «Про рахунок платників податків. Захист одного свідка забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у коштує державі, мінімум, 1,5 млн. грн. на рік. кримінальному судочинстві», процедури надання Таким чином, лише на особисту охорону держава захисту визначеному колу суб’єктів, переліку витрачає щороку до 500 млн. грн. (без охорони злочинів, а також порядок здійснення нагляду за майна) [1]. цим процесом. Як бачимо, фінансування програм захисту У зв’язку з цим пропонуємо доповнити КПК учасників кримінального процесу у різних країнах України окремою Главою 10-1, виклавши її в такій різні і залежать від різних чинників (від редакції: «Застосування процесуальних та чисельності населення, рівня життя суспільства, спеціальних заходів щодо безпеки осіб, які беруть рівня злочинності тощо). Але головною умовою є участь у кримінальному провадженні». те, щоб обсяг коштів, виділених на забезпечення У світовій практиці щодо забезпечення захисту безпеки учасників кримінального судочинства, був свідків розрізняють процесуальні та достатнім для ефективного функціонування непроцесуальні заходи захисту. системи захисту та пропорційним з майбутніми Процесуальні – це спеціальні правила ведення відшкодуваннями, пов’язаними з покращанням допиту свідків у межах кримінального криміногенної обстановки в державі або більш провадження, а також процесуальний захист ефективним правосуддям. вразливої категорії свідків з метою запобігання їх Вихід із ситуації, що склалася в Україні з віктимізації. Як правило, процесуальні заходи фінансуванням заходів забезпечення безпеки визначено в кримінально-процесуальному свідків та інших учасників кримінального процесу, законодавстві. О. Гриньків частково вбачає у введенні Непроцесуальні заходи – це захист свідка через додаткового покарання у вигляді штрафних забезпечення його основних прав і свобод шляхом санкцій за вчинення будь-якого злочину без застосування програми захисту свідків. винятку, а одержані таким шляхом кошти автор Слід зазначити, що на відміну від пропонує спрямувати на забезпечення зазначених процесуальних засобів захисту, які частково заходів і програм, створивши спеціальний фонд визначені в КПК України та періодично допомоги учасникам кримінального судочинства застосовують на практиці, із використанням [5, с. 223–230]. При цьому позитивним є досвід непроцесуальних (спеціальних) засобів є значно Таїланду, де річний бюджет програми захисту за більше труднощів, оскільки «Програма захисту видами фінансування розподілено на три напрями: свідків» (ПЗС) як інститут в Україні не фінансове забезпечення поліцейських заходів застосовується, незважаючи на позитивний досвід (охорона будинків, особиста охорона тощо); її впровадження у більшості країн Європи [2, с. 122- фінансове забезпечення спеціальних заходів 70 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

(переселення особи, зміна ідентифікаційних даних переговорів, візуальне спостереження; г) заміна особи); виплата компенсацій сім’ям вбитих свідків документів та зміна зовнішності; д) зміна місця [4, с. 128]. роботи або навчання; е) переселення в інше місце До організаційних проблем належать: проживання; є) поміщення до дошкільної виховної строковість проведення заходів безпеки; установи або установи органів соціального захисту недостатня обізнаність працівників населення; ж) забезпечення конфіденційності правоохоронних органів, які приймають рішення відомостей про особу; з) закритий судовий розгляд. про застосування заходів безпеки; відсутність З урахуванням характеру і ступеня небезпеки належної взаємодії між суб’єктами, що ініціюють, для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під та суб’єктами, що виконують рішення про вжиття захист, можуть здійснюватися й інші заходи заходів безпеки; часткова (неповна) безпеки. поінформованість органів, що виносять рішення Проте на сьогоднішній день відсутні чіткі про застосування заходів безпеки, про всі наявні критерії застосування тих чи інших заходів можливості та ресурси спецпідрозділів судової забезпечення безпеки, не визначено за яких умов міліції тощо [6, с. 18]. достатньо застосування лише особистої охорони, а І якщо переважна більшість перелічених вище коли необхідна, наприклад, зміна документів та проблем має, як правило, суб’єктивний характер, то заміна зовнішності. В Законі часто вживається щодо проблеми строковості процесу забезпечення словосполучення "у разі необхідності", яке є безпеки існує безперечно слушна думка окремих оціночним поняттям, що інтерпретується та фахівців [6, с. 33], про застосування поділу на конкретизується на розсуд уповноваженого органу спрощену або короткострокову програму захисту у кожній конкретній ситуації. Саме тому, напевно, учасників кримінального судочинства (коли є в Україні основними заходами захисту, як правило, необхідність негайного усунення загрози) та більш є лише особиста охорона та сповіщення про ґрунтовну, довгострокову програму, розраховану небезпеку (найпростіші у застосуванні та найменш на триваліший захист особи. Оскільки ці програми фінансово затратні, але не завжди достатньо відрізняються підставами застосування заходів ефективні заходи), тоді як в країнах ЄС часто забезпечення безпеки таких осіб, загрозами для застосовують переселення, зміну особистих даних слідства, витратами, то вони повинні мати і особи, надання психологічної, матеріальної, відмінні механізми їх реалізації, а саме: більш організаційної допомоги (переїзд, пошук нового спрощений механізм обрання та застосування житла, опанування нової професії, короткострокових заходів, і більш деталізований та працевлаштування за новим місцем проживання, обґрунтований - для довгострокових. На відміну влаштування дітей в заклади освіти, матеріальна від європейських країн, в Україні механізм підтримка протягом певного часу тощо). застосування короткострокових заходів не Також ускладнює застосування заходів безпеки відрізняється від довгострокових, хоча останні є те, що Закон не містить переліку злочинів, під час суттєво витратнішими. розслідування яких можна або необхідно Загалом, наявний в Україні інструментарій застосовувати заходи захисту осіб. Тобто такі щодо забезпечення безпеки учасників заходи безпеки застосовуються у будь-якому кримінального провадження не породжує кримінальному провадженні, натомість в окремих суттєвого дисонансу із наявними європейськими країнах ЄС забезпечення безпеки здійснюється стандартами у зазначеній сфері. В той же час, лише у справах щодо тяжких, особливо тяжких сучасний стан справ не дозволяє стверджувати й злочинів, в інших - залежно від предмета посягання про їх гармонічну відповідність [7, с. 92]. Обрання чи характеру способу вчинення (передусім у та застосування конкретних заходів безпеки провадженнях про тероризм, організовану потребує більш комплексного підходу. Поєднання злочинність, корупційні злочини тощо). різних заходів повинно ретельно продумуватись та Ще один момент, на який варто звернути увагу, плануватись уповноваженими суб’єктами, що це органи, що забезпечують безпеку осіб. забезпечить їх більшу ефективність. Відповідно до статті 3 Закону, до них належать Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про забезпечення державні органи, які [8]: а) приймають рішення про безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному застосування заходів безпеки; б) здійснюють судочинстві" заходами забезпечення безпеки є [8]: заходи безпеки. а) особиста охорона, охорона житла і майна; б) Рішення про застосування заходів безпеки видача спеціальних засобів індивідуального відповідно до ст. 3 Закону приймається слідчим, захисту і сповіщення про небезпеку; в) прокурором, судом, органом (підрозділом), що використання технічних засобів контролю і здійснює оперативно-розшукову діяльність. прослуховування телефонних та інших Рішення про застосування заходів безпеки може 71 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

бути прийнято слідчим суддею у випадках, конкретному випадку. передбачених статтею 206 Кримінального Тому вважаємо, позитивно вплинуло б на якість процесуального кодексу України. забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у Здійснення заходів безпеки покладається за кримінальному судочинстві, створення окремої підслідністю на органи служби безпеки, структури в правоохоронних органах, яка б Державного бюро розслідувань, органи внутрішніх займалась застосуванням заходів безпеки до таких справ, органи Національної поліції або осіб, а також веденням спільно з оперативними Національне антикорупційне бюро України, у працівниками інформаційно-накопичувальних складі структур яких з цією метою створюються справ. спеціальні підрозділи. Висновок. Звичайно, висвітлити усі без винятку Як бачимо, перелік органів, які забезпечують проблеми, які на сьогодні мають місце у процесі безпеку осіб, є досить широкий, але це, на жаль, не забезпечення безпеки учасників кримінального завжди позитивно впливає на ефективність провадження при розслідуванні злочинів, застосування заходів безпеки. Крім того, ці органи неможливо, оскільки на практиці слідчі постійно потребують у своєму штаті спеціально навчених зіштовхуються з новими, раніше не відомими працівників, бажано з освітою психолога, які б ситуаціями та складними завдання. Однак це не могли реально оцінити рівень загрози і, як виключає необхідності окреслити коло найбільш наслідок, застосувати саме ті заходи безпеки, які частих, типових проблем, та надати певні будуть достатніми та необхідними в кожному рекомендації по їх вирішенню.

Література: 1. Захист свідків в Україні: UIF презентував концепцію нового закону. URL: https://www.uifuture.org/post/zahist-svidkiv-v-ukraini-uif-prezentuvav-koncepciu-novogo-zakonu/ 2. Семків Т. Удосконалення забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. № 3(15). С. 119–128. 3. Копетюк М. Особливості забезпечення безпеки осіб у досудовому кримінальному провадженні. Історико-правовий часопис. 2013. №2. С. 126-131. 4. Гриньків О. О. Допомога учасникам кримінального процесу під час забезпечення безпеки. Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: матер. ІІІ Міжнар. наук.- практ. конф. (м. Одеса, 28 жовт. 2011 р.). Одеса: Фенікс, 2011. С. 127-129. 5. Гриньків О. О., Ляш А. О. Заходи забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві: монографія. Тернопіль: Астон, 2012. 260 с. 6. Бардацька О. В., Орлеан А. М. Забезпечення безпеки потерпілих та свідків у кримінальних справах, пов’язаних з торгівлею людьми. Київ, 2010. 55 с. 7. Орлеан А. Процедура забезпечення безпеки учасників кримінального провадження: адаптація законодавства України до європейських стандартів. Актуальні проблеми правознавства. 2016. Вип. 3 (7). С. 87-92. 8. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3782-XII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3782-12

72 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p73 ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ПЕРВИННОГО ТА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ4

Марина Сергіївна Уткіна, кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3801-3742

Однією із найважливіших світових проблем, що постає перед суспільством в цілому є контроль грошових потоків, а також боротьба, протидія та запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (злочинні доходи). Зокрема, процес відмивання таких доходів становить собою надзвичайну загрозу не лише для фінансової, але й для національної системи в цілому. В даний час існує нагальна потреба у розробці стратегії, яка дозволить оперативно та ефективно протидіяти випадкам зловживання фінансовою системою держави. Було надано визначення фінансового моніторингу як комплекс, визначених на законодавчому рівні заходів, що здійснюються уповноваженими суб’єктами первинного та державного фінансового моніторингу та спрямовані на виконання вимог чинного законодавства в контексті протидії та запобігання легалізації коштів злочинного походження. У статті було визначено, що відповідно до чинного законодавства система фінансового моніторингу становить собою дворівневу. Це зумовлено тим, що система фінансового моніторингу складається із двох рівнів – первинного та державного фінансового моніторингу. З огляду на глобальний характер проблеми відмивання грошей та фінансування тероризму, питання фінансового моніторингу було розглянуто в контексті двох рівнів – національного та наднаціонального. У статті були проаналізовані різні підходи до класифікацій суб’єктів фінансового моніторингу. Зокрема, була визначена категорія суб’єктів за компетенцією щодо здійснення фінансового контролю: провідні та допоміжні. Виокремлено суб’єкти залежно від рівня здійснення фінансового моніторингу – суб’єкти первинного та суб’єкти державного фінансового моніторингу. Було визначено підхід щодо класифікації суб’єктів фінансового моніторингу залежно від їх основного призначення. За цим критерієм було виокремлено прямі та непрямі суб’єкти фінансового моніторингу. Ключові слова: легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом; фінансовий моніторинг; суб’єкти фінансового моніторингу; первинний фінансовий моніторинг; державний фінансовий моніторинг.

Utkina M.S. Legal Nature of Primary and Public Financial Intelligence Entities in the Field of Combating Money Laundering. One of the most important global problems facing society is the control of cash flows, as well as the fight, counteraction and prevention of money laundering. In particular, the process of laundering such revenues poses an extreme threat not only to the financial system but also to the national system as a whole. Currently, there is an urgent need to develop a strategy that will quickly and effectively combat cases of abuse of the financial system of the state. The definition of financial intelligence was provided as a set of measures defined at the legislative level by authorized

4 Робота виконана в рамках проекту № 0120U100474«Розробка методики взаємодії правоохоронних органів України щодо протидії легалізації злочинних доходів»0120U100474 73 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 entities of primary and state financial intelligence and aimed at fulfilling the requirements of current legislation in the context of combating and preventing money laundering. The article determined that in accordance with the current legislation, the financial intelligence system is a two-tier system. This is due to the fact that the financial intelligence system consists of two levels - primary and state intelligence. Given the global nature of the problem of money laundering and terrorist financing, the issue of financial intelligence was considered in the context of two levels - national and supranational. The article analyzes different approaches to the classification of financial intelligence entities. In particular, the category of entities within the competence for financial intelligence was determined: leading and auxiliary. Entities depending on the level of financial intelligence are singled out - primary entities and entities of state financial intelligence. An approach to the classification of financial intelligence entities according to their main purpose was defined. According to this criterion, direct and indirect entities of financial intelligence were distinguished. Keywords: money laundering; financial intelligence; financial intelligence entities; primary financial intelligence; state financial intelligence.

Постановка проблеми у загальному вигляді. вдосконалення методологічного та практичного Запобігання та протидія використанню фінансової забезпечення процесу протидії легалізації доходів, системи країни для відмивання злочинних доходів одержаних злочинним шляхом набуває дедалі та фінансування тероризму є відносно новим більшого значення. В даному контексті діяльність напрямком діяльності як національних органів суб’єктів фінансового моніторингу необхідно регулювання, так і органів нагляду, а також усіх розглядати як один із складових елементів фінансових та спеціально визначених категорій вітчизняної системи протидії легалізації доходів, нефінансових корпорацій та установ. Вид одержаних злочинним шляхом (злочинних діяльності щодо легалізації доходів, одержаних доходів). злочинним шляхом, був віднесений до Аналіз останніх досліджень і публікацій. кримінально-караної у 1986 році у США. Саме у Питання щодо формування системи суб’єктів цій країні уперше були здійсненні намагання у фінансового моніторингу у сфері протидії протидії відмиванню злочинних доходів. Саме з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, метою міжнародної координації боротьби та було предметом досліджень представників протидії відмиванню злочинних доходів у 1989 наукової спільноти. Зокрема, слід виокремити році було створено Міжнародну групу з протидії наукові доробки таких дослідників як: О. Андрійко, відмиванню брудних грошей – ФАТФ (Financial О. Бандурка, О. Барановський, Д. Бекерська, В. Action Task Force – FATF). За час свого Білоус, С. Васильчак, Л. Воронова, О. Глущенко, Е. функціонування ФАТФ стала лідером у запобіганні Дмитренко, М. Кучерявенко, Д. Леонов, Н. та протидії відмиванню грошей та фінансуванню Нижник, В. Попович, М. Прошунін, П. Ройтер, С. тероризму. У свою чергу, фінансові установи країн, Сімов’ян, В. Тимошенко, С. Яровий. і особливо банки, керівництво яких не Метою статті є дослідження правового статусу дотримується рекомендацій ФАТФ, відчувають суб’єктів фінансового моніторингу – суб’єктів наслідки неможливості залучити додаткове первинного та державного фінансового іноземне фінансування, ускладнення міжнародних моніторингу в системі протидії легалізації доходів, процедур переказу та значне уповільнення (до одержаних злочинним шляхом (злочинних повної відсутності) інших форм міжнародного доходів). фінансового співробітництва. Поширення Виклад основного матеріалу. Діяльність відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом суб’єктів фінансового моніторингу необхідно та фінансування тероризму є однією з найбільш розглядати як один із складових елементів актуальних проблем сьогодні. У той же час, існує вітчизняної системи протидії легалізації доходів, проблема і в переміщенні таких доходів через одержаних злочинним шляхом (злочинних державний кордон, що зумовлено певним чином доходів). На даному етапі розвитку зрозумілим є те, недосконалістю вітчизняних механізмів що проблематика питання протидії легалізації регулювання фінансової галузі. Вплив (відмивання) доходів, одержаних злочинним кримінальних структур на політику та економіку шляхом, має транснаціональний характер. Ця являє собою реальну загрозу стабільності проблема особливо гостро стоїть в умовах фінансово-кредитної системи країни та її фінансової глобалізації та розвитку нових національній безпеці в цілому, тому проблема інформаційних технологій й цифрового

74 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

середовища [1, c. 304]. Національна комісія з цінних паперів та фондового В цілому, аналізуючи питання фінансового ринку; Міністерство цифрової трансформації моніторингу, слід зазначити, що його визначення України та спеціально уповноважений орган. закріплене на законодавчому рівні у Законі України У свою чергу, відповідно до законодавства, до «Про запобігання та протидію легалізації суб’єктів первинного фінансового моніторингу (відмиванню) доходів, одержаних злочинним віднесено: банки, страховики (перестраховики), шляхом, фінансуванню тероризму та страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, фінансуванню розповсюдження зброї масового ломбарди та інші фінансові установи; платіжні знищення». Відповідно до нього, під фінансовим організації, учасники чи члени платіжних систем; моніторингом необхідно розуміти сукупність товарні та інші біржі, що проводять фінансові заходів, що вживаються суб’єктами фінансового операції з товарами; професійні учасники моніторингу у сфері запобігання та протидії, що фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, включають проведення державного фінансового які провадять діяльність з організації торгівлі на моніторингу та первинного фінансового фондовому ринку; оператори поштового зв’язку, моніторингу [2]. Щодо досліджень представників інші установи, які надають послуги з переказу наукової спільноти, необхідно наголосити, що коштів (поштового переказу) та здійснення єдність до визначення категорії «фінансовий валютних операцій; філії або представництва моніторинг» відсутня, а плюралізм поглядів іноземних суб’єктів господарської діяльності, що зумовлений різними сферами наукових надають фінансові послуги на території України; досліджень. Проаналізувавши дану категорію на спеціально визначені суб’єкти первинного основі досліджень науковці, під фінансовим фінансового моніторингу (крім осіб, які надають моніторингом пропонується розуміти комплекс, послуги в рамках трудових правовідносин): визначених на законодавчому рівні заходів, що (суб’єкти аудиторської діяльності; бухгалтери, здійснюються уповноваженими суб’єктами суб’єкти господарювання, що надають послуги з первинного та державного фінансового бухгалтерського обліку; суб’єкти господарювання, моніторингу та спрямовані на виконання вимог що здійснюють консультування з питань чинного законодавства в контексті протидії та оподаткування; адвокатські бюро, адвокатські запобігання легалізації коштів злочинного об’єднання та адвокати, які здійснюють походження. адвокатську діяльність індивідуально; нотаріуси; Метою Закону України «Про запобігання та суб’єкти господарювання, що надають юридичні протидію легалізації (відмиванню) доходів, послуги; особи, які надають послуги щодо одержаних злочинним шляхом, фінансуванню створення, забезпечення діяльності або управління тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї юридичними особами; суб’єкти господарювання, масового знищення» є захист прав та законних що надають посередницькі послуги під час інтересів громадян, суспільства та держави й здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого забезпечення національної безпеки шляхом майна, а також суб’єкти господарювання, що виокремлення правового механізму запобігання, надають за винагороду консультаційні послуги, що протидії та боротьби з легалізацією (відмиванням пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна; грошей) доходів, одержаних злочинним шляхом, суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю фінансуванням тероризму та фінансуванням за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним розповсюдження зброї масового знищення. камінням та виробами з них; суб’єкти Відповідно до цього нормативно-правового акту господарювання, які проводять лотереї та/або система фінансового моніторингу є дворівневою. У азартні ігри); постачальник послуг, пов’язаних з статті 6 визначено, що система фінансового обігом віртуальних активів; інші юридичні особи, моніторингу складається з двох рівнів: первинного які за своїм правовим статусом не є фінансовими та державного фінансового моніторингу. Саме ця установами, але надають окремі фінансові послуги стаття визначила ті органи, які відносяться до [2]. Проте, проаналізувавши перелік, визначений у суб’єктів державного фінансового моніторингу. Законі, необхідно зазначити, що у ньому Зокрема, до них віднесено: Національний банк превалюють суб’єкти фінансового сектору. України; центральний орган виконавчої влади, що Необхідно погодитись із А. Хмелюк, що не можна забезпечує формування та реалізацію державної і залишити поза увагою суб’єктів, які мають право політики у сфері запобігання та протидії легалізації здійснювати контролюючі функції щодо операцій (відмиванню) доходів, одержаних злочинним із реалізації товарів, робіт (послуг) [3, c. 176]. шляхом, фінансуванню тероризму та О. Балануца також виокремлює, що у системі фінансуванню розповсюдження зброї масового фінансового моніторингу існує взаємодія між знищення; Міністерство юстиції України; міжнародними професійними організаціями та 75 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

асоціаціями й системою протидії легалізації відмивання грошей та фінансуванням тероризму доходів, одержаних незаконним шляхом в Україні шляхом розробки, прийняття та підписання загалом. З однієї сторони, провідні міжнародні відповідних законів та положень. У свою чергу, до установи та організації щодо протидії відмиванням прямих суб’єктів фінансового моніторингу незаконних доходів можуть сформувати національного рівня належать підзвітні особи, рейтингову систему з метою інформування наглядові органи, підрозділ фінансової розвідки, світового співтовариства, інвесторів та інших осіб, правоохоронні, розвідувальні та судові органи [1, c. які беруть участь у діяльності протидії легалізації 304]. незаконних доходів в окремих країнах, та вжиття Аналізуючи країни СНД, необхідно наголосити проти них запобіжних заходів. З іншого боку, на тому, що у них існує дещо інша ієрархія провідні міжнародні організації в галузі протидії суб’єктів фінансового моніторингу. Зокрема, М. легалізації злочинних доходів може бути Прошунін визначив три рівні суб’єктів фінансового зосередженим на діяльності окремих фінансових моніторингу у Російській Федерації: перший – установ, які беруть участь у процесі легалізації Росфінмоніторинг; другий – наглядові органи; доходів, одержаних злочинним шляхом та третій – агенти фінансового моніторингу [5, с. 21]. фінансування тероризму, вживаючи не лише Основною тенденцією розвитку національних запобіжні та превентивні заходи, але й систем фінансового моніторингу є розширення адміністративні заходи щодо своїх фінансових кола суб’єктів фінансового моніторингу [3, c. 178]. ресурсів в інших фінансових установах. У цьому Аналізуючи протидію легалізації доходів, контексті принципи співпраці та ініціативи повинні одержаних злочинним шляхом у Польщі, слід застосовуватися для забезпечення міжнародного зазначити, що вчинення злочину щодо легалізації співробітництва та зменшення інформації між будь-яких незаконних активів, карається учасниками національної та іноземної системи позбавленням волі від 6 місяців до 10 років, а також фінансового контролю та міжнародними передбачена і конфіскація майна [7]. У свою чергу, установами [4, c. 40]. уповноваженим органом Польщі в системі Є. Півліченко був запропонований підхід щодо державного фінансового моніторингу є класифікації суб’єктів фінансового моніторингу в Генеральний інспектор фінансової інформації, контексті компетенції щодо здійснення метою діяльності якого є отримання, збирання, фінансового моніторингу [5]. За даним критерієм обробка та аналіз інформації для запобігання необхідно виокремити дві групи суб’єктів легалізації незаконних активів, та запобігання фінансового моніторингу. Зокрема, це провідний та фінансуванню тероризму [8]. Суб’єктами допоміжні суб’єкти. До першої групи необхідно фінансового моніторингу виступають також віднести Державну службу фінансового юристи, аудитори, податкові консультанти, моніторингу, що була створена та безпосередньо установи, чия діяльність пов’язана з електронними здійснює свої функції як підрозділ фінансової платежами, іноземні юристи, які надають правову розвідки, що призначений для протидії легалізації допомогу на незалежній основі, посередники у доходів, одержаних злочинним шляхом, та бізнесі з нерухомістю, юридичні радники, що фінансуванню тероризму. практикують за межами трудових відносин. Щодо допоміжних суб’єктів фінансового Висновки. Підводячи підсумки, необхідно моніторингу, то Є. Павліченко у свою чергу, у зазначити, що фінансовий моніторинг становить науковому доробку класифікував за сферою впливу собою комплекс, визначених на законодавчому на превентивні та предметні. Першу категорію рівні заходів, що здійснюються уповноваженими становлять суб’єкти первинного фінансового суб’єктами первинного та державного фінансового моніторингу. Щодо предметної компетенції, то моніторингу та спрямовані на виконання вимог вона стосується моніторингової діяльності, чинного законодавства в контексті протидії та виявлення, документування, доказування фактів запобігання легалізації коштів злочинного порушення законів, притягнення осіб, винних у походження. Відповідно до чинного законодавства порушенні законів, до юридичної відповідальності. система фінансового моніторингу становить собою Структурування суб’єктів фінансового дворівневу, що зумовлено тим, що система моніторингу не повинно базуватися на їх фінансового моніторингу складається із двох рівнів компетенції, а на першочерговій меті. У такому – первинного та державного фінансового випадку як і у випадку наднаціональних утворень, моніторингу. З огляду на глобальний характер суб’єктів фінансового моніторингу на проблеми відмивання грошей та фінансування національному рівні слід поділяти на прямі та тероризму, питання фінансового моніторингу було непрямі. Останні визначають принципи державної розглянуто в контексті двох рівнів – національного політики у галузі запобігання та протидії та наднаціонального. Було визначена категорія 76 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

суб’єктів за компетенцією щодо здійснення моніторингу. Було визначено підхід щодо фінансового контролю: провідні та допоміжні. класифікації суб’єктів фінансового моніторингу Виокремлено суб’єкти залежно від рівня залежно від їх основного призначення. За цим здійснення фінансового моніторингу – суб’єкти критерієм було виокремлено прямі та непрямі первинного та суб’єкти державного фінансового суб’єкти фінансового моніторингу.

Література: 1. Шиян Д. В. Суб’єкти фінансового моніторингу. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. 2012. Випуск 36. С. 303-310. 2. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення : Закон України від 06. 12. 2019 р. № 361-ІХ. Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text 3. Хмелюк А. А. Фінансовий моніторинг : суб’єкти та об’єкти в Україні. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). 2014. № 1 (64). С. 174-180. 4. Балануца О. О. Особливості формування системи фінансового моніторингу в Україні. Інвестиції : практика та досвід. 2011. № 6. С. 38-40. 5. Павліченко Є. В. Класифікація суб’єктів фінансового моніторингу. URL : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07pevsfm.pdf. 6. Прошунин М. М. Финансовый мониторинг в системе противодействия легализации преступных доходов и финансированию терроризма (российский и зарубежный опыт) : автореф. дисс. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.14. Москва, 2010. 44 с. 7. Ustawy z dnia 16 listopada 2000 r.o przeciwdziałaniu praniu pieniędzy oraz finansowaniu terroryzmu (Dz. U. z 2003 r. Nr 153, poz. 1505 z późn. zm.) URL: http://www.giif.wortalszkoleniowy.pl/witamy.html 8. Офіційний сайт Generalny Inspektor Informacji Finansowej. – Режим доступу : http://www.giif.wortalszkoleniowy.pl/giif.html.

77 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 7 JUDICIARY; LAW ENFORCEMENT AGENCIES; PROSECUTOR AND LEGAL OFFICE

СЕКЦІЯ 7 СУДОУСТРІЙ, ПРОКУРАТУРА Й АДВОКАТУРА

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p78 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СЛУЖБИ СУДОВОЇ ОХОРОНИ

Кіпчарський Олександр Миколайович, аспірант кафедри КПДС, Навчально – наукового інституту права, Сумський державний університет

Стаття присвячена розкриттю сутності та правових засад державного контролю за діяльністю Служби судової охорони та висвітлення основних теоретико-правових проблем у вказаній сфері. Автором розглянуто підходи вітчизняних вчених до сутності поняття контролю та державного контролю у сфері правосуддя. Встановлено, що науковці розглядають державний контроль у вузькому значенні як контроль органів виконавчої влади. Однак, державний контроль за Службою судової охорони здійснює Державна судова адміністрація – державний орган у системі правосуддя, відноситься до судової гілки влади, отже здійснює державний контроль. Таким чином, поняття державного контролю виходить за межі діяльності органів виконавчої влади, що потребує аналізу та подальших наукових досліджень. Проаналізовано нормативно-правові акти, якими регламентовано повноваження суб’єктів державного контролю за Службою судової охорони. Визначено, що основним суб’єктом державного контролю за діяльністю Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України. Встановлено, що Вища рада правосуддя є контрольно-наглядовим органом у сфері правосуддя з функціями та повноваженнями широкого спектру та безпосередньо виступає суб’єктом державного контролю по відношенню до Служби судової охорони. Зроблено висновок, що державний контроль за діяльністю Служби судової охорони є системою організаційно-правових форм забезпечення додержання принципу верховенства права, виконання поставлених завдань та реалізації управлінських рішень в діяльності Служби судової охорони, який здійснюється на підставі та в межах законодавства Державною судовою адміністрацією та Вищою радою правосуддя задля забезпечення безпеки і незалежності суду. Ключові слова: Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України, контроль у сфері правосуддя, державний контроль, публічний контроль.

Kipcharskyi O.M. Theoretical and legal problems of state control over the judicial security service. The article discloses the essence and legal foundations of state control over the activities of the Judicial Security Service and covers the main theoretical and legal problems in this area. The author examines the approaches of domestic scientists to the essence of the concept of control and state control in the field of justice. It has been established that scientists consider state control in a narrow sense as control of the executive authorities. However, the state control over the Judicial Security Service is carried out by the State Judicial Administration – a state body in the justice system that belongs to the 78 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 judicial branch of government, therefore it exercises state control. Thus, the concept of state control goes beyond the limits of the activities of executive authorities, requires analysis and further research. The article analyzes the legal acts regulating the powers of the subjects exercising state control over the Judicial Security Service. It has been determined that the main subject of state control over the activities of the Judicial Security Service is the State Judicial Administration of Ukraine. It has been established that the High Council of Justice is a control and oversight body in the field of justice with a wide range of functions and powers and directly acts as a subject of state control in relation to the Judicial Security Service. It is concluded that state control over the activities of the Judicial Security Service is a system of organizational and legal forms of ensuring compliance with the principle of the rule of law, the fulfillment of tasks, and the implementation of managerial decisions in the activities of the Judicial Security Service, which is carried out on the basis and within the framework of the legislation by the State Judicial Administration and the Supreme Council of Justice to ensure the safety and independence of the court. Key words: Judicial Security Service, State Judicial Administration of Ukraine, control in the field of justice, state control, public control.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день системі їх взаємовідносин з окремими громадянами завершено створення Служби судової охорони – та громадськістю, є передумовою існування нової інституції, покликаної забезпечити безпеку і ціннісної системи публічного управління, яка незалежність суду. Наразі Служба створена, під відповідала б суспільним, політичним та охороною перебуває близько 400 приміщень судів економічним викликам, зберігаючи усталені у всіх областях України, створено навчальний демократичні принципи [1, с. 179]. центр, продовжується комплектування кадрами та Розглянемо роль і сутність державного ін. В різні часи вказаний орган відносився як до контролю за діяльністю Служби судової охорони. судової так і виконавчої гілки влади та мав Порівняльно-узагальнюючий підхід показує, що відповідно різне підпорядкування. Вищевикладене «контроль» – це: 1) перевірка, облік діяльності спонукає до дослідження теоретичних та правових кого-, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось; 2) засад контролю за діяльністю Служби судової установа або організація, що здійснює нагляд за охорони, в першу чергу державного. Адже ким-, чим-небудь або перевіряє його; 3) люди, які підконтрольність є одним із ключових принципів здійснюють перевірку; контролери [2, c. 12–13]. діяльності органів влади. Теоретичне осмислення феномену контролю Стан наукової розробки теми. Теоретико- впродовж багатьох років є предметом дослідження правовим засадам державного контролю, в тому представників адміністративного права, числі у сфері правосуддя, присвятили свою увагу соціального управління, яке свідчить, що у велика кількість науковців, серед яких О. Ф. визначенні сутності контролю серед учених немає Андрійко, О. М. Бандурка, А. В. Білецький, Л. В. єдності. Різноманітні авторські підходи Борець, А. І. Буханевич, С. С. Вітвіцький, В. М. розглядають контроль як метод, форму, інститут, Гаращук, О. В. Джафарова, А. А. Іваніщук, С. Г. систему, елемент, засіб, умову, функцію, фактор, Стеценко, Л. В. Касьяненко, Т. О. Коломоєць, В. М. діяльність, зворотний зв’язок, гарантію тощо. Тому Кравчук, О. М. Музичук, Н. В. Нестор, О. М. сучасний стан дослідження проблем і державного Рєзнік, Л. А. Савченко, С. О. Шатрава, В. С. контролю пов’язаний з наявністю низки Шестак, О. І. Шурко, П. Ю. Шпенова та ін. дискусійних питань змістовного та Метою статті є розкриття сутності та правових функціонального характеру [3, c. 105–106]. засад державного контролю за діяльністю Служби В. С. Шестак визначає державний контроль як судової охорони та висвітлення основних самостійно чи зовнішньо ініційовану діяльність теоретико-правових проблем у вказаній сфері. уповноважених на те суб’єктів, спрямована на Виклад основного матеріалу. Визнаним є факт, встановлення фактичних даних щодо об’єктів що наявність і функціонування інституту контролю цього контролю задля визначення їх відповідності як державного, так і громадського сприяє (невідповідності) тим правомірним оціночним забезпеченню в Україні верховенства права й критеріям, що припускають застосування дотримання прав і свобод людини і громадянина. адекватних одержаному результату заходів Налагодження високоякісного співробітництва як реагування в унормованому порядку [2, с. 26]. між органами публічної адміністрації, так й у Дослідник С. С. Вітвіцький систематизував види

79 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

контролю з урахуванням предмета контролю – виділено внутрішні, зовнішні та змішані суб’єкти. діяльність публічної адміністрації та його Внутрішні суб’єкти контролю повністю призначення – забезпечення законності. На підставі інтегровані в такі системи, в колегіальних органах опрацювання положень, обґрунтованих вченими, більшість становлять судді або судді у відставці, ним визначено такі види контролю, як: що обираються самими суддями; до них віднесено парламентський; конституційний; президентський; органи суддівського врядування та органи державний (у вузькому значенні – контроль органів суддівського самоврядування, керівництво судів, виконавчої влади); фінансовий (у тому числі, Верховний Суд. Основною сферою діяльності бюджетний, валютний, податковий тощо); змішаних суб’єктів є галузь правосуддя, суддівська судовий; міжнародний контроль; недержавний спільнота має можливість впливу на обрання їх контроль (включає громадський, муніципальний) очільників, водночас постійні комунікації, зв’язок [3, c. 185]. Цікаво, що автор розглядає державний таких суб’єктів з виконавчою та законодавчою контроль у вузькому значенні як контроль органів владою виключає можливість повної інтеграції в виконавчої влади. Однак, державний контроль за судове управління. Прикладом змішаних суб’єктів Службою судової охорони здійснює Державна є Державна судова адміністрація України. Зовнішні судова адміністрація – державний орган у системі суб’єкти є абсолютно сторонніми учасниками правосуддя, який здійснює організаційне та правовідносин по відношенню до системи фінансове забезпечення діяльності органів судової судоустрою та правосуддя (інші державні органи, влади в межах повноважень, установлених фізичні особи, громадські об’єднання тощо) [4, с. законом. Вказаний орган є державним, відноситься 21]. До змішаних суб’єктів доцільно віднести і до судової гілки влади та здійснює державний Вищу раду правосуддя, враховуючи її склад та контроль. Отже поняття державного контролю порядок його формування. виходить за межі діяльності органів виконавчої Чи можна вважати Вищу раду правосуддя влади, що потребує аналізу та подальших наукових суб’єктом державного контролю по відношенню до досліджень. Служби судової охорони? Відповідно до норм Доцільно звернути увагу на підходи науковців Закон України «Про Вищу раду правосуддя» Вища до визначення контролю у сфері правосуддя. Так, рада правосуддя є колегіальним, незалежним Н. В. Нестор визначає контрольно-наглядову конституційним органом державної влади та діяльність у сфері правосуддя як передбачені суддівського врядування, який діє в Україні на Конституцією та законами України форми постійній основі для забезпечення незалежності управлінського впливу фізичних та юридичних судової влади, її функціонування на засадах осіб на процеси набуття та припинення правового відповідальності, підзвітності перед суспільством, статусу судді, притягнення судді до формування доброчесного та високопрофесійного дисциплінарної відповідальності, інші аспекти корпусу суддів, додержання норм Конституції і функціонування суду та судової системи з метою законів України, а також професійної етики в забезпечення законності та правопорядку в цій діяльності суддів і прокурорів. Крім того, Вища сфері, що реалізуються з обов’язковим рада правосуддя затверджує Положення про урахуванням принципу незалежності суду та Державну судову адміністрацію України та типове неприпустимості протиправного втручання в положення про її територіальні управління, роботу судових органів [4, c. 18]. Положення про Службу судової охорони, Основним суб’єктом державного контролю за Положення про проведення конкурсів для діяльністю Служби судової охорони є Державна призначення на посади державних службовців у судова адміністрація України. Згідно п. 14 ч. 1 ст. судах, органах та установах системи правосуддя та 152 Закону України «Про судоустрій та статус ін. (п. 13 ст. 3) [8]. суддів» Державна судова адміністрація України Концепцією адміністративної реформи в контролює діяльність Cлужби судової охорони. Та Україні визначено, що підконтрольність і згідно ст. 161 цього ж закону Служба судової підзвітність органів виконавчої влади – це певний охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та стан (режим) організаційних відносин між підконтрольна Державній судовій адміністрації органами виконавчої влади, за яким один орган має України [5]. Указані норми дублюються і в право перевіряти діяльність іншого, включаючи Положенні Про Службу судової охорони [6] та право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той Положенні про Державну судову адміністрацію зобов'язаний надавати необхідні можливості для України [7]. таких перевірок і звітувати про свою діяльність. За Заслуговує на увагу класифікація суб’єктів змістом «підконтрольність» дещо ширша ніж контролю за ступенем інтегрованості в систему «підзвітність», оскільки завжди передбачає правосуддя та судового управління, за якою одержання інформацій та звітів. В свою чергу, 80 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

підзвітність може застосовуватись окремо від діяльності у Службі судової охорони має бути здійснення в повному обсязі функцій контролю [9]. прийнятий Закон України «Про Службу судової Підзвітністю також називають відносини між охорони». Дослідник запропонував його структуру, наділеними владою і тими, хто таку владу їм надав, яка містить 10 розділів: 1 розділ «Загальні у яких останні мають право утримувати перших у положення»; 2 розділ «Система Служби судової межах певного набору стандартів, оцінювати, охорони»; 3 розділ «Повноваження Служби судової наскільки повно вони виконують свої обов'язки в охорони»; 4 розділ «Проходження служби»; 5 світлі цих стандартів, накладати санкції, якщо буде розділ «Відповідальність співробітників Служби встановлено їх невиконання. Наділені владою судової охорони»; 6 розділ «Застосування заходів зобов’язані доповідати і обговорювати результати впливу спеціального призначення»; 7 розділ свої дій у межах своїх повноважень [10, c. 111]. «Соціальний та правовий захист особового складу Отже, Вища рада правосуддя є контрольно- Служби судової охорони»; 8 розділ «Фінансове та наглядовим органом у сфері правосуддя з матеріально-технічне забезпечення Служби функціями та повноваженнями широкого спектру судової охорони»; 9 розділ «Громадський та безпосередньо виступає суб’єктом державного контроль»; 10 розділ «Прикінцеві та перехідні контролю по відношенню до Служби судової положення». Так 9 розділ з назвою «Громадський охорони. контроль» має визначати умови та межі здійснення За критерієм місця контрольно-наглядових контролю та нагляду з боку органів державної повноважень за суддями та судом в влади, органів місцевого самоврядування та адміністративному статусі суб’єкта виділено громадськості за діяльністю Служби судової ексклюзивні та звичайні суб’єкти. Правовий статус охорони [11, с. 174]. Однак не з усім ексклюзивних суб’єктів передбачає повне або запропонованим можна погодитися. Громадський переважне домінування в змісті їх компетенції саме контроль є соціальним контролем, який контрольно-владних повноважень у судовій сфері. здійснюється громадянами або іншими Додатковою ознакою їх ексклюзивності є те, що представниками громадянського суспільства. Не відповідні правомочності належать винятково цим може контроль та нагляд з боку органів державної суб’єктам та не можуть бути делеговані третім влади та органів місцевого самоврядування особам (Вища рада правосуддя, Вища називатися громадським контролем. Як влучно кваліфікаційна комісія суддів України). У випадку визначив С. С. Вітвіцький: «громадський контроль звичайних суб’єктів обсяг контрольних – це системна діяльність уповноважених інститутів можливостей суттєво обмежений, становить громадянського суспільства й окремих громадян суттєву або абсолютну меншість у структурі щодо встановлення відповідності функціонування юридичних правомочностей таких суб’єктів (усі публічної адміністрації нормативно-правовим інші суб’єкти контролю, окрім органів стандартам і корегування виявлених відхилень за суддівського врядування) [4, c. 21]. Дослідниця Н. допомогою звернень до уповноважених державних В. Нестор відносить Вищу раду правосуддя до органів або до громадської думки» [3, с. 355–356]. ексклюзивних суб’єктів контрольно-владних Висновки. Отже, державний контроль за повноважень у судовій сфері. Таким чином, за діяльністю Служби судової охорони є системою підходом дослідниці Державна судова організаційно-правових форм забезпечення адміністрація є звичайним суб’єктом контрольно- додержання принципу верховенства права, владних повноважень у судовій сфері. виконання поставлених завдань та реалізації О. І. Шурко у дисертаційному дослідженні, управлінських рішень в діяльності Служби судової присвяченому адміністративно-правовому охорони, який здійснюється на підставі та в межах забезпеченню охорони та підтримання законодавства Державною судовою адміністрацією громадського порядку в судах, наголосив, що для та Вищою радою правосуддя задля забезпечення врегулювання усіх проблемних аспектів трудової безпеки і незалежності суду.

Література: 1. Косиця О. О. Публічний контроль за забезпеченням прав викривачів. Інформація і право. 2019. № 2 (29). С. 179–185. 2. Шестак В. С. Державний контроль в сучасній Україні (загальнотеоретичні питання) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Харків, 2002. 195 с. 3. Вітвіцький C. C. Контроль як гарантія законності діяльності публічної адміністрації : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Дніпро, 2016. 480 c.

81 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

4. Нестор Н.В. Адміністративно-правові засади здійснення контролю за діяльністю судів (суддів) в Україні: автореферат ... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.07, Суми: СумДУ, 2019. 40 с. 5. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII. БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19. 6. Положення про Службу судової охорони: Рішення Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1051/0/15-19. БД «Законодавство України» / ВР України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1051910-19 7. Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України: Рішення Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 р. № 141/0/15-19. БД «Законодавство України» / ВР України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr141910-19#n12 8. Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text 9. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/810/98#Text 10. Дніпров О. Спеціальні принципи функціонування виконавчої влади. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017. № 884. С. 108–112. 11. Шурко О.І. Адміністративно-правове забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07, Суми: СумДУ, 2020. 217 с. 12. Іванищук А. А. Адміністративно-правове забезпечення судової влади в Україні: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НДІ публічного права. К., 2017. 466 с.

82 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p83 ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДФС УКРАЇНИ5

Куліш Анатолій Миколайович, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, професор, директор Навчально-наукового інституту права, Сумського державного університету

Запорожець Олександр Євгенович, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет

У статті проаналізовано поняття «правовий статус». Авторами статті запропоновано власне авторське визначення правовому статусу, як комплексної категорії з чіткою структурою. Перелічено категорії, елементи та особливості правового статусу. Визначено відмінність правового статуту за сферою діяльності, обсягу його прав та обов’язків, та в кінці за змістом норми права. Визначені конструкції адміністративно правового статусу органу державної влади. Авторами статті визначено особливості адміністративно-правового статусу органів доходів та зборів. Проаналізовано поняття оперативний підрозділ та визначено перелік оперативних підрозділів ДФС. Надано короткий аналіз завдань і функцій оперативних підрозділів, які досліджуються даною статтею. Визначено пріоритети оперативно-службової діяльності, на які необхідно звернути посилену увагу слідчим та оперативним підрозділам податкової міліції територіальних підрозділів ДФС. Охарактеризовано загальні особливості податкової міліції. Зазначено, що в підрозділах податкової міліції органів ДФС, визначено з числа працівників слідчих підрозділів осіб, уповноважених здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків у формі дізнання, як в центральному апарату такі і територіальних органах. У зв’язку з тим, що адміністративно-правовий статус органу визначається основоположними засадами діяльності (функціями, компетенцією, правами, завданнями). Запропоновано результати виконання повноважень відповідних органів, визначити на законодавчому рівні, тобто результативність роботи показувати через суму відшкодованих збитків та кількість притягнених до відповідальності винних осіб, забезпечення відшкодування збитків за закінченими кримінальними провадженнями. У статті авторами визначено узагальнено поняття адміністративно-правового статусу та розглянута концепція визначення елементів досліджуваного поняття. Ключові слова: оперативні підрозділи, податкова міліція, Державна фіскальна служба, адміністративно-правовий статус, правовий статус.

Kulish A.M., Zaporozhets O.E. The concept of administrative and legal status of operational divisions of the sfs of Ukraine. In this article a concept of “legal status” is analyzed. Authors suggested their own concept of a legal status as a complex category with a clearly defined structure. The categories, elements and peculiarities of a legal status are listed. Distinguishing features of a legal status for its area

5 Робота виконана в рамках НДР №0118U003575 83 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 of activity, extent of rights and obligations and, finally, for a sense of a norm of law. The constructions of administrative and legal status of a state body are defined. The authors determined peculiarities of administrative and legal status of revenues and collection authorities. A concept “operational unit” is analyzed and a list of SFS operational units is compiled. A short analysis of tasks and functions of operational units, which are researched in the article, is made. The priorities of operational and service activities, which should be noticed by investigating and operational units of tax police of SFS territorial units. It is indicated that in the units of tax police of SFS bodies persons are selected from among a number of investigating units, authorized to perform prejudicial inquiry of criminal infractions in interrogation form both in a central apparatus and in territorial bodies. Because of the fact that an administrative and legal status of a body is determined by fundamental grounds of activity (functions, competence, rights, tasks), it is suggested to determine the results of fulfilment of the powers of the relevant bodies at the legislative level, i.e. to show the effectiveness of the work through the amount of damages and the number of prosecuted perpetrators, ensuring compensation for completed criminal proceedings. In the article the authors generalize the concept of administrative and legal status and consider the concept of defining the elements of the studied concept. Key words: operational units, tax police, State Fiscal Service, administrative and legal status, legal status..

Наукова література, на сьогодні не дає статус», «адміністративно-правовий статус». конкретного визначення адміністративно Сьогодення має різні точки зору стосовно правового статусу оперативних підрозділів визначення змісту правового статусу. Визначення Державної фіскальної служби (надалі – ДФС), тому понятійно-категоріального апарату є основою вважаємо за необхідне дослідити дане питання. будь-якого наукового пізнання. Визначення Дані підрозділи впливають безпосередньо на «Статусу» з енциклопедичної літератури наступне, фінансово-економічну безпеку країни. У зв’язку з латинською «status» – положення, становище, як вище визначеним необхідно не допустити правове положення (сукупність прав і обов’язків) неправомірного тиску на суб’єктів реального фізичної чи юридичної особи [1, с. 178]. Наукова сектору економіки та посилити боротьбу з особами література не дає однозначного визначення та групами осіб, які займаються мінімізацією сутності та правової природи понять правового і податкових зобов’язань, податковим шахрайством адміністративно–правового статусу. Спираючись з ПДВ та незаконним обігом підакцизних товарів. на думку різних вчених, можна визначити Дане дослідження допоможе визначити, правовий статус, як комплексну категорію з чіткою адміністративно-правовий статус, особливості структурою, що регулює взаємини суб’єктів між роботи та виокремить показники результативності собою, установлюючи принципи та характер оперативних підрозділів ДФС взаємодії суб’єктів суспільних відносин, і Над даною темою працювали наступні науковці: передбачає місце кожного суб’єкта шляхом С.М. Алфьорова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, регулювання його гарантій, прав та обов’язків, О.І. Безпалової, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, установлюючи ступінь взаємодії між державою, С.М. Гусарова, О.Ю. Дрозда, В.К. Колпакова, Н.А. суспільством і певною особою, забезпечуючи так Богдановою, А.В. Панчишина, А.М. Куліш, Д.Г. життєдіяльність соціального середовища загалом. Мулявка, О.М. Рєзнік. На думку, Н.А. Богдановою, правовий статус це Мета статті. Метою статті є визначення загально-правова категорія, яка виконує дві основні адміністративно-правового статусу оперативних функції: відіграє методологічну роль, визначаючи підрозділів ДФС України. шлях пізнання предмета юридичної науки, Виклад матеріалу: В першу чергу для розгляду становить загальнотеоретичну основу юридичних та аналізу поняття адміністративно-правового знань, будучи теоретичним засобом наукового статусу оперативних підрозділів Державної пізнання [2, с. 155]. Ширше зазначення даному фіскальної служби (надалі – ДФС) України, поняттю дає, Малиновським В.Я., який вважає що необхідно виокремити окремі категорії понять, правовий статус – є правовим інститутом, який визначити їх теоретичне осмислення. Для аналізу складається з таких основних елементів, як оперативних підрозділів ДФС насамперед, краще завдання, цілі, компетенція, відповідальність, розкрити зміст понять: «статус», «правовий порядок формування та процедури діяльності 84 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

відповідних органів [3, с. 255]. необхідно проаналізувати особливості першого. За позицією А.В. Панчишина, «правовий Четверіков В.С. виділяє наступні особливості статус» відіграє надзвичайно важливу роль в адміністративно-правового статусу органу організації суспільних відносин, оскільки шляхом державної влади, як: 1) досить велика кількість встановлення прав, обов’язків, а також гарантій їх нормативно-правових актів закріплює права, реалізації визначаються основоположні принципи обов’язки та відповідальність суб’єктів взаємодії суб’єктів правовідносин та місце адміністративно-правових відносин; 2) правові конкретного суб’єкта в суспільстві. В продовження норми, що врегульовують статус колективних даної думки науковець, наголошував, що правовий суб’єктів, тісно взаємопов’язані з нормами права статус має характеризується чіткою системністю та інших галузей права; 3) адміністративно-правовий стабільністю, що, з одного боку, надає суб’єктам статус суб’єкта не може бути відчужено [8, c. 110]. відносин певних гарантій реалізації своїх прав, а з Для визначення адміністративно-правового іншого – запобігає зловживанню наданими їм статусу будь-якого органу кожен науковець правами [4, с. 97]. визначає свої індивідуальне бачення цієї категорії. О. В. Запотоцька надає наступний аналіз даного Коломоєць Т.О. визначає «адміністративно- поняття: «правовий статус» це обсяг законодавчо правовий статус», як сукупність суб’єктивних прав визначених прав і обов’язків суб’єкта права, які та обов’язків, закріплених нормами визначають межі можливої і необхідної поведінки адміністративного права за певним органом. особи, а також межі юридичної відповідальності, Водночас обов’язковою ознакою набуття яка настає в разі порушення вимог норм права, що суб’єктом адміністративно-правового статусу є визначають правовий статус [5, с. 167]. О. В. наявність конкретних суб’єктивних прав і Запотоцька перелічує лише загальні межі обов’язків, що реалізуються як у рамках діяльності суб’єкта і відповідальності за адміністративних правовідносин, так і поза ними порушення ним норм законодавства, в той же час [9, с. 241]. Із даної точки зору, випливає аксіома про загальні положення конкретизуються правовими те, що кожен суб’єкт, який має визначені нормами інших актів, і відповідно мова йде вже про адміністративним актом права та обов’язки, має різні види правового статусу. власний адміністративно-правового статусу. Ознаки юридичної категорії правового статусу Досить цікавою є позиція О. М. Музичука, який виділяє С.Л. Курило, такі як: 1) правовий статус має запропонував під правовим статусом суб’єкта універсальний характер; 2) відображає адміністративно-правових відносин розуміти індивідуальні особливості суб’єкта та його реальне систему закріплених у нормативно-правових актах становище у системі суспільних відносин; 3) права ознак, які визначають його роль, місце та та свободи, що складають основу статусу, не призначення у системі правовідносин, вказують на можуть реалізовуватися без інших його його відмінність від інших суб’єктів та порядок компонентів – обов’язків та відповідальності; 4) ця взаємовідносин між ними [10, с. 319]. категорія забезпечує системність прав, свобод та Адміністративно-правовий статус – це правове обов’язків [6, с. 525]. становище особи в її взаємовідносинах із А.Г. Чубенко, М.І. Філіппов відносять до суб’єктами виконавчої влади, що врегульоване елементів правового статусу: а) офіційну назву нормами державного й адміністративного права органу; б) порядок і спосіб його утворення; в) [11, c. 61]. Найбільш поширеним з приводу територію діяльності; г) цілі діяльності, завдання й конструкції адміністративно-правового статусу функції; ґ) обсяг і характер конкретних владних органу державної влади є підхід, з наступними повноважень; д) форми й методи діяльності; е) компонентами: 1) цільовим (включає принципи, відповідальність; з) джерело фінансування; і) цілі, завдання та функції органу); 2) структурно- наявність чи відсутність прав юридичної особи; л) організаційний (включає регулювання порядку право й обов’язок мати визначену внутрішню створення, реорганізації, ліквідації, процедури структуру; к) право й обов’язок користуватися діяльності, право на офіційні символи, лінійну та державними символами [7, с. 7]. функціональну підпорядкованість); 3) Правий статус може різниться за сферами компетенційний, включає сукупність владних діяльності, обсягом його прав та обов’язків та повноважень стосовно: а) прав та обов’язків, що змістом норми права. За змістом норми права пов’язані зі здійсненням влади, участю в виділяють наступні: конституційно-правовим, управлінських відносинах, а також правом цивільно-правовим, адміністративно-правовим, видавати певні акти; б) підвідомчості, правового господарсько-правовим, фінансово-правовим закріплення об’єктів, предметів і справ, на які тощо. Для відмежування адміністративно- поширюються владні повноваження [12, с. 172]. правовий статус від інших видів правового статусу При, цьому до таких властивостей науковець 85 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

відносить детерміновані нормами юридична відповідальність. адміністративного права: компетенцію суб’єкта; Тобто інші елементи адміністративно-правового порядок утворення, набрання юридичних ознак; статусу оперативних підрозділів ДФС мають назву; місце дислокації; структуру; цілі випливати з її місця в системі ДФС України. Стаття функціонування; відповідальність [13, c. 117]. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову Аналізуючи концепції, поняття науковців діяльність» передбачає, що в разі виявлення ознак стосовно адміністративно правового статуту та на злочину оперативний підрозділ, який здійснює підставі «Положення про Державну фіскальну оперативно-розшукову діяльність (далі – ОРД), службу» ч. 7 ДФС здійснює повноваження зобов’язаний невідкладно направити зібрані безпосередньо та через утворені в установленому матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про порядку територіальні органи. ДФС та її протиправні діяння окремих осіб та груп, територіальні органи є органами доходів і зборів відповідальність за які передбачена Кримінальним [14]. кодексом України, до відповідного органу Виділяємо наступні особливості досудового розслідування для початку та адміністративно-правового статусу органів доходів здійснення досудового розслідування в порядку, та зборів: 1) визначає становище цього органу в передбаченому Кримінальним процесуальним системі адміністративних правовідносин з іншими кодексом України. Згідно ст. 10 закону матеріали суб’єктами; 2) організаційні особливості: система ОРД можуть бути використані як приводи та та структура ДФС як елементи її адміністративно- підстави для початку досудового розслідування правового статусу, організовані за функціональним [16]. і територіальним принципами; 3) функціональні Робота на результативність оперативних особливості: органи доходів та зборів наділені підрозділів ДФС можлива за умови якісного широким колом адміністративних повноважень як супроводження кримінальних проваджень у зовнішній, так і у внутрішній діяльності, що оперативним блоком ДФС та якщо за всіма зумовлено специфікою мети й завдань її діяльності, виявленими правопорушеннями буде відкрито а також належністю до системи центральних кримінальні провадження, яке в подальшому буде органів виконавчої влади; 4) спрямовується і направлятися до суду з обвинувальним актом. координується Кабінетом Міністрів України через Необхідно зазначити, що Державна фіскальна Міністерство фінансів 5) реалізується через голову служба України є центральним органом виконавчої ДФС, який призначається на посаду та звільняється влади, діяльність якого спрямовується і з посади Кабінетом Міністрів України за поданням координується Кабінетом Міністрів України через Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі Міністра фінансів і який реалізує державну пропозиції Міністра фінансів. податкову політику, державну політику у сфері Для визначення адміністративно-правового державної митної справи, державну політику з статусу оперативних підрозділів ДФС України, адміністрування єдиного внеску на необхідно надати визначення оперативним загальнообов’язкове державне соціальне підрозділам та проаналізувати конкретні страхування, державну політику у сфері боротьби з підрозділи даної служби, однією з функцій яких є правопорушеннями під час застосування оперативна. На думку О. Сало, основними податкового, митного законодавства, а також елементами оперативно-розшукового статусу є законодавства з питань сплати єдиного внеску [14]. правосуб’єктність, права підрозділу, обов’язки Для реалізації державної політики у сфері боротьби підрозділу, юридична відповідальність, гарантії з правопорушеннями під час застосування правового статусу. Правовий статус оперативних податкового, митного законодавства відповідні підрозділів, на його думку, можна визначити як підрозділи ДФС здійснюють оперативні закріплену в нормативно-правових актах (законах) розслідування, тобто дані органи витупають систему законодавчо встановлених та органами що здійснюють контроль за додержанням гарантованих державою прав, обов’язків та податкового та митного законодавства. юридичної відповідальності уповноважених на Частиною 1 статті 41 Кримінально здійснення оперативно-розшукової діяльності процесуального кодексу України, передбачено підрозділів [15]. перелік оперативних підрозділів: «оперативні Основними елементами оперативно- підрозділи органів Національної поліції, органів розшукового статусу оперативних підрозділів безпеки, Національного антикорупційного бюро Державної фіскальної служби України, на нашу України, Державного бюро розслідувань, органів, думку, є: завдання (юридично оформлені), що здійснюють контроль за додержанням компетенція, організаційно-правова форма податкового і митного законодавства, органів (утворення, реорганізація, ліквідація, реквізити), Державної прикордонної служби України, органів, 86 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

установ виконання покарань та слідчих ізоляторів та інші правопорушення у сфері оподаткування та Державної кримінально-виконавчої служби бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності України здійснюють слідчі (розшукові) дії та працівників контролюючих органів, захисту їх від негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному протиправних посягань, пов’язаних з виконанням провадженні за письмовим дорученням слідчого, службових обов’язків [19]. прокурора, а підрозділ детективів, оперативно- Необхідно зазначити, пріоритети оперативно- технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього службової діяльності, на які необхідно звернути контролю Національного антикорупційного бюро посилену увагу слідчим та оперативним України - за письмовим дорученням детектива або підрозділам податкової міліції територіальних прокурора Спеціалізованої антикорупційної підрозділів ДФС, серед них: перевірка інформації прокуратури» [17]. про використання суб’єктами господарювання Положення ДФС частини 4 пункту 58 ДФС бюджетних коштів; відпрацювання центрів уповноваження провадити відповідно до закону мінімізації платежів; виявлення фактів оперативно-розшукову діяльність, досудове ненадходження коштів від проведення розслідування, а також вживає заходів до приватизації, оренди чи відчуження державного відшкодування завданих державі збитків, згідно її майна; протидія нелегальному виробництву, завдань. Негласні слідчі дії відносять до зберіганню та реалізації спирту та лікеро- оперативної діяльності відповідно до горілчаної продукції. Таким чином після законодавства, відповідно до ч.6 ст. 249 КПК "реінкарнації" урядовим рішенням підрозділи проводити негласні слідчі дії має право слідчий, податкової міліції у складі Державної фіскальної який здійснює досудове розслідування, або за його служби виконують функції з реалізації державної дорученням, в тому числі органів, що здійснюють політики у сфері боротьби з правопорушеннями під контроль за додержанням податкового і митного час застосування податкового законодавства, а законодавства, в тому числі. Абзац 2 частини 7 також законодавства з питань сплати єдиного положення «Про Державну Фіскальну службу внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, України» зазначає, що у складі ДФС та її кримінальну процесуальну та охоронну функції до територіальних органах діють підрозділи завершення здійснення заходів з утворення податкової міліції, які здійснюють контроль за центрального органу виконавчої влади, на який додержанням податкового законодавства, покладається обов'язок забезпечення запобігання, виконують оперативно-розшукову, кримінально- виявлення, припинення, розслідування та процесуальну та охоронну функції [14]. розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом Податкова міліція в Україні є спеціальною яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого службою, невід’ємною частиною державного самоврядування, що віднесені до його підслідності управління, наділеною правоохоронними відповідно до Кримінального процесуального функціями [18]. Податкова міліція складається із кодексу України. Використовується також спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими попереднє дослідження ключових факторів правопорушеннями, що діють у складі відповідних криміналізації для вивчення як загальних, так і контролюючих органів, і здійснює контроль за факторів, що визначають необхідність додержанням податкового законодавства, виконує кримінально-правового захисту у цій сфері [20]. оперативно-розшукову, кримінально- Відповідні фіскальні правоохоронні функції процесуальну та охоронну функції. У положенні продовжує здійснювати Державна фіскальна «Про Державну Фіскальну службу України» служба - аж до завершення здійснення заходів з зазначається, що підрозділи податкової міліції утворення нового органу з розслідування здійснюють контроль за додержанням податкового фінансових злочинів, до парламенту уже подано законодавства, виконують оперативно-розшукову, проект Закону про Бюро фінансових розслідувань, кримінально-процесуальну та охоронну функції. яке має отримати повноваження з питань Одним із головних елементів адміністративно- запобігання, виявлення, припинення, правового статусу органу можна вважати його розслідування та розкриття кримінальних завдання тому через призму завдань проаналізуємо правопорушень у сфері господарської діяльності, оперативні підрозділи ДФС. Почнемо з завдань які прямо чи опосередковано заподіюють шкоду податкової міліції, а саме: запобігання публічному інтересу у сфері фінансів. кримінальним та іншим правопорушенням у сфері З 1 липня 2020 року відбувся розподіл оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, кримінальних правопорушень на кримінальні розслідування та провадження у справах про проступки та злочини. Отже, ряд злочинів, адміністративні правопорушення; розшук осіб, які починаючи із 1 липня, класифікуються як переховуються від слідства та суду за кримінальні кримінальні проступки. Під категорію 87 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

кримінальних проступків підпадають наступні правопорушення у сфері оподаткування, митній і кримінальні правопорушення: частина 1 статті 216 бюджетній сферах; проведення в межах наданих КК , стаття 192 КК , частини 1, 2 та 4 статті 358 КК законом повноважень оперативно-розшукової будуть розслідувати органи що виконують діяльності, досудового розслідування та заходів оперативно-розшукову функцію в ДФС. З щодо відшкодування завданих державі збитків та урахуванням цього та зважаючи на обмежений інші функції [22]. Адміністративно-правовим штатний ресурс підрозділів податкової міліції статусом органу визначається основоположні органів ДФС, осіб, уповноважених здійснювати засади діяльності. Результати виконання своїх досудове розслідування кримінальних проступків у повноважень відповідним органом, визначених на формі дізнання, як в центральному апарату такі і законодавчому рівні, показує результативність територіальних органах, визначено з числа його роботи. існуючих працівників слідчих підрозділів. За інформацією отриманою зі «Звітності про В структурі ДФС є ряд управлянь, одне з них роботу слідчих органів, що здійснюють контроль за слідче управління фінансових розслідувань (надалі додержанням податкового законодавства» за 9 - СУ ФР), структура якого включає: Відділ місяців 2019 р. можна проаналізувати ефективність організації досудового розслідування та три відділи роботу підрозділів ДФС, через відшкодування розслідуваннь кримінальних проваджень; Сектор збитків та притягнення до відповідальності винних діловодства. Основними завданнями слідчого осіб, забезпечення відшкодування збитків за управління фінансових розслідувань є: закінченими кримінальними провадженнями з забезпечення належної організації досудового обвинувальними актами, клопотаннями про розслідування злочинів, які відносяться до звільнення від кримінальної відповідальності, компетенції органу; контроль за неухильним постановами про закриття провадження на підставі дотриманням законності у діяльності СУ ФР під п. 5, 9 ч. 1 ст. 284 КПК України, за наступними час досудового розслідування злочинів; організація показниками: за встановленим збитком на суму 1 взаємодії СУ ФР з іншими підрозділами органів 627 110 тис. грн., за фактом відшкодування збитку ДФС України і, у межах своєї компетенції, судом, в сумі 1 087 519 тис. грн., за фактом накладення слідчим суддею, прокуратурою, правоохоронними арештів на майно на суму в сумі 828 838 тис. грн., органами України та інших держав. вилучення грошей та цінностей для забезпечення Наступним виділимо, основні завдання та відшкодування збитків на суму 7 999 тис. грн., функції оперативного управління Головного сума на яку пред’явлено позови 191 356 тис. грн. управління ДФС: управління в межах своєї Адміністративно-правовий статус складається із компетенції забезпечує організацію боротьби зі сукупності взаємопов’язаних елементів, що злочинністю у сфері оподаткування та стягнення враховують державно-владний зміст діяльності коштів до бюджетів на основі поточних планів, у оперативних підрозділів ДФС. Отже, під взаємодії зі службами ГУ ДФС, місцевими адміністративно-правовим статусом варто органами влади, прокуратурою, судами, розуміти врегульоване нормами адміністративного підрозділами СБУ, ГУМВС України в області, а права її ієрархічне становище в системі публічної також підрозділами державної прикордонної влади, що визначається властивостями цільового служби [21]. Функції: забезпечення у (мета, завдання, функції), структурно- територіальних органах ДФС безпеки діяльності, а організаційного (система, структура, також державних службовців та працівників від взаємозв’язки, підконтрольність, підзвітність), протиправних посягань, пов’язаних із виконанням компетенційного (адміністративні права й ними службових обов’язків; розшук осіб, які обов’язки, предмети відання, гарантії діяльності) переховуються від слідства та суду за кримінальні елементів.

Література: 1. Юридична енциклопедія: у 6 т. / [уклад. Ю.С. Шемшученко, М.П. Зюблюк, В.П. Горбатенко та ін.]. Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. Т. 5: П–С. 2003. 736 с. 2. Момотенко Т.Д. Правоохоронні органи: поняття і сутність. Право і безпека. 2014. № 4 (55). С. 127–181. 3. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посібник. Київ: Атіка. 2003. 576 с. 4. Панчишин А.В. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус». Часопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 95–98. 5. Запотоцька О.В. Поняття та елементи адміністративно-правового статусу Національного банку України. Вісник Ужгородського національного університету. 2017. С. 166–170. 88 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

6. Курило С.Л. Адміністративно-правовий статус органів внутрішніх справ як суб’єкта взаємодії з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Форум права. 2012. № 1. С. 523-526. 7. Чубенко А.Г. Правові засади фінансування Міністерства внутрішніх справ України : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 / Нац. акад. внутр. справ України. Київ, 2004. 18 с. 8. Четвериков В.С. Административное право: учебник. Москва: Форум; Инфра-М. 2005. 320 с. 9. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. Київ: Юрінком Інтер. 2011. 576 с. 10. Музичук О.М. Уточнення сутності категорії «правовий статус» суб’єкта адміністративно-правових відносин та його елементного складу. Форум права. 2008. № 1. С.316– 321. 11. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР : учебное пособие. Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1989. 204 с. 12. Бригінець О.О. Адміністративно-правовий статус Державної податкової служби України : дис.канд. юрид. наук:12.00.07. Ірпінь, 2011. 220 с. 13. Гусар О.А. Адміністративно-правовий статус персоналу державного управління. Адміністративне право і процес. 2013. № 2 (4). С. 116–123. 14. Про Державну фіскальну службу України: Постанова Кабінету Міністрів України; Положення від 21.05.2014 № 236 Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-%D0%BF#Text (дата звернення: 10.09.2020). 15. Сало О. Сутність, зміст та структура оперативно-розшукового статусу підрозділів внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : Юридичні науки.2018.Вип.2. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnadpcurn_2018_2_8 (дата звернення: 31.10.2019). 16. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лют. 1992 р. № 2135-ХІІ. Голос України. 1992. № 56. 17. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України; від 13.04.2012 № 4651-VI Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651- 17/conv#Text. (дата звернення: 10.09.2020). 18. Діяльність податкової міліції: правові та організаційні засади: [монографія] / А.М. Куліш, Д.Г. Мулявка, О.М. Рєзнік. – Суми : Сумський державний університет, 2015. – 126 с. 19. Податковий кодекс України: Кодекс України від 12 жовтня 2010 р. № 2755-VI. Верховна раді України. Відомості Верховної Ради України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 10.09.2020). 20. Klochko, A.N., Kulish, A.N., Reznik, O.N. (2016) The social basis of criminal law protection of banking in Ukraine. Russian journal of criminology, 10 (4), pp. 790-800. DOI: 10.17150/2500-4255. 2016.10(4).790-800. 21. Рєзнік О.М. Адміністративно-правові засади діяльності правоохоронних органів із забезпечення фінансово-економічної безпеки України: дис.докт. юрид. наук: 12.00.07. Суми, 2019. 509 с. 22. Оперативне управління URL: http://od.sfs.gov.ua/okremi-storinki/struktura/print- 170502.html (дата звернення: 10.09.2020).

89 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p90 ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Макарчук Віталій Володимирович, кандидат юридичних наук, асистент кафедри конституційного права та теоретико-правових дисциплін, Факультет права та лінгвістики, Білоцерківський національний аграрний університет

Стаття призначена формулюванню авторського визначення поняття правового статусу правоохоронних органів з подальшим визначенням його особливостей. Актуальність окресленого в статті питання обумовлена реформаційними процесами у сфері правоохоронної діяльності в Україні. У статті проаналізовано різні думки щодо визначення понять «правовий статус» та «правоохоронні органи». Також проаналізовані визначення та деякі особливості правоохоронної діяльності. Акцентовано на сучасних змінах соціально-економічних і політико- правових умов функціонування правоохоронної діяльності, курс нашої держави на євроінтеграцію, що детермінують постійну потребу в реформуванні системи правоохоронних органів із забезпечення внутрішньої безпеки держави, відповідно до сучасних суспільних потреб і можливостей держави. Зазначено, що правоохоронні органи країни є ключовими в системі органів виконавчої влади та є необхідною умовою захисту конституційного ладу, і забезпечення законності і правопорядку, дотримання прав і свобод людини і громадянина та охорони внутрішньої безпеки від внутрішніх загроз. Розглянуто структурний розподіл напрямів системи діяльності правоохоронних органів: забезпечення внутрішньої безпеки держави; діяльність з виявлення, попередження, запобігання злочинів та правопорушень; діяльність із захисту внутрішньої державної безпеки, державного кордону та охорони правопорядку; забезпечення внутрішньої економічної та інформаційної безпеки. Кожному із зазначених напрямів притаманні свої особливості, які характеризують певну специфіку того чи іншого органу. Зроблено висновок, що різні концептуальні підходи до правового статусу правоохоронних органів в Україні мають дискусійний характер. Вони можуть використовуватися для подальшої роботи в напрямку формування сучасної ефективної системи органів охорони правопорядку, позбавленої дублювання повноважень і паралелізму, заснованій на сучасному розумінні їх функціонування, в основі якої лежить пріоритет прав і свобод людини, повага до її честі та гідності, забезпечення її безпеки і правової захищеності. Ключові слова: правовий статус, правоохоронні органи, правоохоронна діяльність, державна безпека, державна діяльність.

Makarchuk V.V. The concept of the legal status of law enforcement agencies. The article is intended to formulate the author's definition of the concept of the legal status of law enforcement agencies with the subsequent definition of its features. The urgency of the issue outlined in the article is due to the reform processes in the field of law enforcement in Ukraine. The article analyzes different opinions on the definition of «legal status» and «law enforcement agencies». Definitions and some features of law enforcement activity are also analyzed. Emphasis is placed on modern changes in socio- economic and political-legal conditions of law enforcement, the course of our state on European integration, which determine the constant need to reform the law enforcement system to ensure internal security, in accordance with modern social needs and capabilities of the state. It is noted that the country's law enforcement agencies are key in the system of executive bodies and are a necessary condition for protecting the constitutional order, and ensuring law and order, respect for human and civil rights and 90 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 freedoms and protection of internal security from internal threats. The structural distribution of the directions of the system of activity of law enforcement bodies is considered: ensuring the internal security of the state; activities for detection, prevention, prevention of crimes and offenses; activities for the protection of internal state security, state border and law enforcement; ensuring internal economic and information security. Each of these areas has its own characteristics that characterize a particular specificity of a body. It is concluded that different conceptual approaches to the legal status of law enforcement agencies in Ukraine are debatable. They can be used for further work towards the formation of a modern effective system of law enforcement, free from duplication of powers and parallelism, based on a modern understanding of their functioning, which is based on the priority of human rights and freedoms, respect for their honor and dignity, security and legal protection. Key words: legal status, law enforcement bodies, law enforcement activity, state security, state activity.

Постановка проблеми. Перманентні віднесен¬ня до неї судових органів, що досить реформаційні процеси у сфері правоохоронної часто зустрічається не тільки в доктрині, а й на діяльності в Україні та унормування правового законодавчому рівні, термінологічно є статусу правоохоронних органів в Конституції та допустимим, але недоцільним з огляду на особливе Законах України потребує з’ясування поняття місце судової влади в правовій системі» [11, c. 302- «правовий статус правоохоронних органів», 303]. виявлення системи та функціонального Спроба поширити правовий статус призначення цих органів. правоохоронних органів на органи прокуратури та Аналіз останніх досліджень і публікацій. органи досудового слідства ще більше ускладнило Дослідження у цій сфері становлять наукові розуміння ситуації з визначенням їх особливостей. доробки О.М. Бандурка, В.Д. Басая, Н.І. Клименка, Зокрема, прокуратура не є органом виконавчої В.С. Ковальського, А.М. Куліша, В.А. Ліпкана, влади і її діяльність не входить до предмета В.В. Молдована, О.І. Нікітенка, І.В. Опришко, В.Я. адміністративно-правового регулювання. Також Тація та інших науковців. Однак дане питання не чинний кримінальний процесуальний закон можна віднести до числа достатньо розроблених на визначає органами досудового розслідування не теоретичному та практичному рівнях, і тому службових осіб, тобто слідчих цих органів потребує подальшого дослідження. Така досудового розслідування, а відповідні державні необхідність також обумовлена тим, що не установи - слідчі підрозділи та підрозділи зважаючи на значну кількість наукових публікацій, детективів. У кожного органу досудового предметом яких було визначення правового розслідування є певна адреса його фактичного статусу правоохоронних органів, немає місця знаходження, що не може ототожнюватися з однозначного його розуміння. місцем знаходження того чи іншого слідчого, групи Постановка завдання. Формулювання слідчих, що здійснюють досудове розслідування у авторського визначення поняття правового статусу конкретному кримінальному провадженні. Тому правоохоронних органів з подальшим визначенням при визначенні місця знаходження органу його особливостей. досудового розслідування повинна бути фактична Виклад основного матеріалу. Поняття адреса, за якою здійснює свою діяльність такий «правоохоронні органи» є одним із найбільш орган [4, c. 18]. невизначених в українському правознавстві, Слідчі органи Міністерства внутрішніх справ внутрішньо суперечливим і надмірним за обсягом. України є їх особливим підрозділом, функцією Це поняття також відрізня¬ється своєю яких є здійснення досудового розслідування багатопредметністю в Конституції та Законах кримінальних правопорушень, тому вони мають України, відсутністю суб’єктного складу, у зв’язку специфічні повноваження, не характерні для інших з чим виникають подібні терміни: «правоохоронні органів виконавчої влади. органи», «правозахисні органи», «органи Поняття «правоохоронні органи» набув кримінальної юстиції» тощо. Як результат, до широкого вжитку після прийняття Конституції системи правоохоронних органів відносять різні за України 1996 року, ч. 3 ст. 17 «поклала своїм статусом та функціональним призначенням забезпечення державної безпеки і захист органи, що унеможливлює чітко визначити цю державного кордону України на відповідні систему. Наприклад, на думку В.Я. Тація, «… військові формування та правоохоронні органи

91 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

держави, організація і порядок діяльності яких юридичних заходів впливу в суровій відповідності визначаються законом» [1]. із законом і за неухильного дотримання У результаті широкого тлумачення встановленого ними порядку» [2, c. 477]. правоохоронної функції до правоохоронних В.Д. Басай визначає: «Правоохоронна діяльність органів часто включають майже всі органи - це така переважно державна діяльність, яка виконавчої влади, що виконують правоохоронні здійснюється у встановленому законом порядку і функції, тобто так чи інакше пов’язані з на його основі уповноваженими державними правоохоронною діяльністю. Звідси слід зробити органами з метою охорони і захисту прав, свобод та висновок, що критерієм визначення інтересів суб'єктів права шляхом застосування правоохоронних органів не може бути виконання правових заходів впливу» [3, c. 256]. правоохоронних функцій, оскільки такі функції в В.С. Ковальський дає інше визначення цього тій чи іншій мірі здійснюються майже всіма поняття: «Правоохоронна діяльність - це державна державними органами, насамперед, органами правомірна діяльність, що полягає у впливі на виконавчої влади. поведінку людини або групи людей з боку Україна як суверенна, незалежна, демократична, уповноваженої державою посадової особи шляхом соціальна та правова держава має орієнтир на охорони права, відновлення порушеного права, демократію та гуманізм. Для нормального її припинення або розгляду порушення права, його функціонування, повноцінного здійснення завдань виявлення або розслідування з обов'язковим та реалізації функцій створюються державні додержанням встановлених у законі процедур для організації, які є складовими механізму держави. цієї діяльності» [6, c. 38]. Механізм держави - це система всіх державних Н.І. Клименко, під правоохоронною діяльністю організацій, діяльність яких спрямована на розуміє «таку державну діяльність, що здійснення та реалізацію функцій держави. здійснюється спеціально уповноваженими Правоохоронні органи наділені владними органами шляхом застосування згідно з нормами повноваженнями, за допомогою яких здійснюється закону юридичних заходів з метою забезпечення забезпечення внутрішньої безпеки України з метою законності та правопорядку в суспільстві, боротьби реалізації завдань і функцій держави. зі злочинністю та іншими правопорушеннями, У статті 3 Конституції України сказано: охорони та захисту прав і законних інтересів «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, громадян, державних і громадських організацій». недоторканість і безпека визнаються в Україні Н.І. Клименко також зазначає, що правоохоронні найвищою соціальною цінністю. Держава органи - це такі органи, діяльність яких спрямована відповідає перед людиною за свою діяльність. на реалізацію правоохоронної функції держави [5, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини c. 27]. є головним обов'язком держави». Конституційне В.С. Ковальський [6, c. 39], В.В. Молдован [8, c. закріплення такого підходу до людини та права 158], І.В. Опришко [9, c. 203] дають більш вимагає відповідного удосконалення діяльності розгорнуте поняття правоохоронного органу як правоохоронних органів держави» [1]. державного органу, основним предметом Правоохоронні органи країни є ключовими в діяльності якого є законодавчо визначені функції системі органів виконавчої влади та є необхідною або завдання з охорони права, відновлення умовою захисту конституційного ладу, і порушеного права або організація виконання забезпечення законності і правопорядку, покарання, захист внутрішньої безпеки держави, дотримання прав і свобод людини і громадянина та підтримання правопорядку, забезпечення стану охорони внутрішньої безпеки від внутрішніх законності. загроз. У широкому розумінні правоохоронні органи як Сучасні зміни соціально-економічних і елементи системи є: політико-правових умов функціонування - правоохоронні органи загального призначення правоохоронної діяльності, курс нашої держави на (органи внутрішніх справ); євроінтеграцію, детермінують постійну потребу в - правоохоронні органи спеціального реформуванні системи правоохоронних органів із призначення (органи служби безпеки України, забезпечення внутрішньої безпеки держави, управління державної охорони України); відповідно до сучасних суспільних потреб і - контрольно-наглядові органи (органи можливостей держави. прокуратури, органи державної аудиторської О.М. Бандурка визначає «правоохоронну служби); діяльність - як таку державну діяльність, яка - правозахисні органи та організації (органи і здійснюється з метою охорони права спеціально структурні підрозділи юстиції, органи адвокатури); уповноваженими органами шляхом застосування 92 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

- правозастосовні органи (державні комісії та На нашу думку, необхідно відзначити наступні комітети, що здійснюють правоохоронну обставини: по-перше, категорія «правовий статус» діяльність). нерозривно пов’язана з доктриною природного У вузькому розумінні система правоохоронних права; по-друге, постійно розвиваються уявлення органів є основною функцією провадження наукової спільноти про зміст основних прав і комплексу дій, спрямованих на виявлення, свобод особи; по-третє, права і свободи особи попередження, запобігання та протидії вийшли за межі внутрішньої компетенції держави, правопорушенням [12, c. 53]. стали предметом міжнародного захисту. Розвиток будь-якого поняття, а особливо Спочатку термін «правовий статус» розроблявся юридичного, має велике практичне значення для теоретиками права стосовно питання про права і розуміння його суті. Незважаючи на те, що свободи особи, потім він став використовуватися категорія правового статусу - відносно нова в щодо юридичних осіб, публічно-правових юридичній науці, за досить короткий період вона утворень, включаючи державу, інших галузях. стала широко застосовуватися як в науці так і в Враховуючи вищевикладене, слід використовувати законодавстві і в науковий обіг, проте зазвичай термін «правовий статус», а не «юридичний кожен тлумачить і застосовує його з урахуванням статус» чи «соціальний, фактичний статус» [7, c. власного праворозуміння. 21-22]. Питання визначення правового статусу Висновки. Правовий статус правоохоронного продовжує залишатися дискусійними. Насамперед органу - це компетенція, місце, становище потрібно вказати, що цей термін застосовується відповідних органів держави, щодо забезпечення доволі широко, не має однозначного застосування державної безпеки і захисту державного кордону, в юридичній літературі, законотворчій та організація і порядок діяльності яких визначаються правозастосовчій практиці, тому трактується по- законодавством. Зазначені концептуальні підходи різному. Вищевказані обставини потребують до правового статусу правоохоронних органів в уточнення вказаного терміну, при цьому Україні мають дискусійний характер. Вказані виникають проблеми як теоретичного, так і підходи можуть використовуватися для подальшої практичного характеру. Визначення «статус» роботи в напрямку формування сучасної використовується в різних словосполученнях: ефективної системи органів охорони правопорядку, «юридичний статус», «правовий статус», позбавленої дублювання повноважень і «соціальний або фактичний статус». Іноді це паралелізму, заснованій на сучасному розумінні їх пов’язано з тим, що існують поняття, терміни, функціонування, в основі якої лежить пріоритет категорії, які базуються на різному праворозумінні прав і свобод людини, повага до її честі та гідності, відомих наукових шкіл. забезпечення її безпеки і правової захищеності.

Література: 1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 2. Бандурка О.М. Судові та правоохоронні органи України : Підручник. Харків : Університет внутрішніх справ, 1999. 477 с. 3. Басай В.Д. Судові та правоохоронні органи України : Підручник. Івано-Франківськ, 2002. 820 с. 4. Гурська А.О. Повернення підсудності в КПК «на круги своя». Юридична газета. Київ, 2018. № 14 (616). С. 17-19 URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta- proces/povernennya-pidsudnosti-v-kpk-na-krugi-svoya.html 5. Клименко Н.I. Правоохоронні органи України : Навчальний посібник. Київ : Видавництво Європейського ун-ту, 2002. 194 с. 6. Ковальський В.С. Правова енциклопедія : Підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2009. 382 с. 7. Макарчук В.В. Поняття «правовий статус особи» в теоретично-правовій літературі. Право.ua. Київ, 2015. № 3. С. 18-23. URL: http://rep.btsau.edu.ua/handle/BNAU/1740 8. Молдован В.В. Кацавець Р.С. Юридичний практикум: кримінальний процес, судова риторика : Навчальний посібник. Київ: Центр учбової літератури. 2008. 158 с. 9. Опришко І.В. Система правоохоронних органів України. Посібник . Київ: КНЕУ, 2003. 203 с.

93 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : Підручник / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський та ін. ; за заг. ред. В.Т. Маляренко. Київ : Юрінком Інтер, 2007. 375 с. 11. Тацій В.Я. Концептуальні положення конституційно-правового регулювання статусу органів охорони правопорядку і прокуратури. Вісник конституційної асамблеї. Київ, 2013. № 1. С. 302-311. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/16433/1/Tatsiy_302-311.pdf 12. Тевлін Р. Про поняття «правоохоронні органи» у широкому та вузькому розумінні. Радянське право. Київ, 1985. № 7. С. 51-54.

94 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p95 ЩОДО ПІДСТАВ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Серебрякова Юлія Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського права Донецький національний університет імені Василя Стуса ORСID: https://orcid.org/0000-0002-2112-7188

У статті проаналізовано правові підстави представництва прокурора інтересів держави в господарському судочинстві. Акцентовано увагу на тому, що правові підстави такого представництва мають багато особливостей, які обумовлені правовим статусом прокуратури в цілому та її роллю у господарських правовідносинах. Наголошено на тому, що найбільш дискусійним як у науковій площині, так і у правозастосовній практиці є визначення такої складової підстав представництва прокурором в суді законних інтересів держави як порушення або загроза порушення інтересів держави. Встановлено, що поняття «інтерес держави» має широкий зміст та оціночний характер, що є наслідком неоднозначного правозастосування підстав представництва прокурором інтересів держави в господарському судочинстві. Зроблено висновок про обґрунтованість виключення такої підстави для представництва прокурором інтересів держави в господарському судочинстві як порушення або загроза порушення інтересів держави. Відзначено, що у випадку неналежного здійснення захисту державних інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження вимагає з’ясування питання про кваліфікаційну відповідність кадрів таких органів державної влади або місцевого самоврядування. Реагування на таку бездіяльність органів шляхом застосування дисциплінарної або адміністративної відповідальності здатне забезпечити захист інтересів держави належним суб'єктом. Обґрунтовано, що звернення прокурора до господарського суду в інтересах органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень у випадку не здійснення або неналежного здійснення захисту цих інтересі органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження є цілком логічним за умови документального доведення відповідних фактів. Ключові слова: прокурор, господарське судочинство, господарський суд, підстави представництва, інтерес держави, суб’єкти господарювання, господарська діяльність, прокуратура.

Serebryakova Y.О. Office of the representative of the prosecutor in gospodar court. The statutes analyzed the legal representation of the representative of the prosecutor of the interests of the state in the state court proceedings.

95 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Respect is accentuated on the fact that the legal representatives of such a representative have a lot of special features, which are enriched by the legal status of the prosecutor’s office in the whole role of the state legal representatives. Voted on the fact that the largest number of discussions is possible in science plots, as well as in the right to practice, the designation of such a warehouse representative and the prosecutor in the court of lawful interests and the possibility of violation of the law. It has been established that, having understood the “Interest Power”, it has a wide range and an estimated character, which is a legacy of an ambiguous legal representation and a representative of the Prosecutor of the Interest State in the state court proceedings. The gown about the primedness of the inclusion of such a representative for the representative of the prosecutor of the Interests State in the State Judicial Commission was destroyed, as well as the threat of the collapse of the Interests State Vіdznacheno scho at vipadku nenalezhnogo zdіysnennya Zahist Reigning іnteresіv State body Vlady, Chi body mіstsevogo samovryaduvannya іnshim sub'єktom vladnih povnovazhen to kompetentsії yakogo vіdnesenі vіdpovіdnі povnovazhennya vimagaє z'yasuvannya supply about kvalіfіkatsіynu vіdpovіdnіst kadrіv such organіv State Vladi abo mіstsevogo samovryaduvannya. Reacting to such lack of authority in organization by way of securing disciplinary disciplines as well as administrative measures to protect the interests of the state with an effective submission. Primed by the general prosecutor before the state court in the interests of the sovereign body, the body of the independent self-determination of the subordinate authority, the independent authority is independent of the authority, it is independent of the authority of the self-dependent authority. competence of a specific presentation of a reprimand є a whole logical group for the knowledge of documented presentation of a factual report. Key words: prosecutor, commercial litigation, commercial court, established representative office, world administration, business entity, economic activity, prosecutor's office.

Постановка проблеми. Представництво представництва прокурора вказує на необхідність прокурором інтересів держави у господарському звернення уваги на об’єкт дослідження. Про судочинстві має вагоме значення, оскільки наявність спірних аспектів, пов’язаних з спрямовано на реалізацію одного з головних визначенням підстав представництва прокурора у завдань прокуратури – захист інтересів держави. господарському судочинстві свідчить і аналіз Правові підстави такого представництва мають судової практики. багато особливостей, які обумовлені правовим Аналіз останніх досліджень і публікацій. статусом прокуратури в цілому та її роллю у Правові питання підстав представництва господарських правовідносинах. прокурора у судовому процесі розглядалися Нормативно-правове регулювання такими дослідниками як Анпілогов О.В. [4], представництва прокурором інтересів держави у Булзан Л.Д. [5], Дунас Т.О. [6], Руденко М. [7], господарському судочинстві здійснюється Шемякін О.В. [8] тощо. Однак більшість з них Конституцією України [1], Законом України «Про присвячена представництву прокурором інтересів прокуратуру» (далі – Закон про прокуратуру) [2] та держави в цивільному, адміністративному та Господарським процесуальним кодексом України кримінальному процесах. У наукових працях, в (далі – ГПК України) [3], системний аналіз яких яких розглядаються питання представництва свідчить про відсутність в них достатньо повної прокурором інтересів держави у господарському регламентації багатьох питань участі прокурора у судочинстві, відсутня єдина позиція щодо господарському судочинстві. Одним з таких питань визначення підстав такого представництва. Отже є підстави представництва прокурором інтересів порушене питання потребує теоретичного держави у господарському судочинстві. Набуття доопрацювання. Викладене свідчить про чинності у липні 2015 року нової редакції Закону актуальність обраної теми наукової роботи. про прокуратуру та у грудні 2017 року нової Цілі і завдання. Метою роботи є обґрунтування редакції ГПК України, значно оновило пропозиції щодо підстав представництва господарське процесуальне законодавство частині прокурором інтересів держави у господарському участі прокурора в господарському судочинстві, судочинстві. проте правова регламентація підстав

96 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Виклад основного матеріалу. Статтею 121 можливість неоднозначного правозастосування. Як Конституції України на прокуратуру України зазначила Венеціанська комісія під час підготовки покладено завдання представництва інтересів висновку щодо проекту Закону України «Про громадянина або держави в суді у випадках, прокуратуру», поняття «інтереси держави» можна визначених законом. У статті 53 ГПК України трактувати дуже широко і він може включати в себе підстави представництва прокурора у загальний принцип законності з тим наслідком, що господарському судочинстві викладені будь-яке ймовірно неправильне застосування опосередковано, зокрема, вказано на випадки, закону, навіть у відносинах між приватними встановлені законом. Закон про прокуратуру надає особами, може розглядатися як порушення можливість виокремити наступні підстави державних інтересів та дозволяло б втручання представництва прокурором в суді законних прокурора [11]. інтересів держави: а) порушення або загроза Підтвердження цього є судова практика. Так, порушення інтересів держави; б) не здійснення або Верховний суд в постанові від 01 листопада 2018 неналежним чином здійснення захисту цих року суд відзначив про те, що категорія «інтереси інтересів органом державної влади, органом держави» охоплює чітко не визначене та широке місцевого самоврядування чи іншим суб'єкт коло законних інтересів, які мають точної владних повноважень, до компетенції якого систематизації, у зв’язку із чим їх наявність має віднесені відповідні повноваження або відсутність бути предметом самостійної оцінки суду у такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про кожному випадку подання прокурором позову до прокуратуру»). суду [12]. Найбільш дискусійним як у науковій Із огляду на складність окреслення інтересів площині, так і у правозастосовній практиці є держави, захист яких може здійснюватися у визначення такої складової підстав представництва порядку господарського судочинства за позовом прокурором в суді законних інтересів держави як прокурора, у науковій площині висловлюються порушення або загроза порушення інтересів пропозиції щодо уточнення законодавства в цій держави, що є очевидним із огляду на її оціночний частині. Так, М.М. Стефанчук аргументує, що характер. Як слушно відзначають В. В. Рєзнікова, підставою реалізації прокуратурою О. В. Россильна питання процесуальної участі представницької функції є закріплення такої прокурора у господарському судочинстві діяльності у нормах законодавства (нормативно- ускладнює також наявність великої кількості правова підстава) та наявність фактів незаконного оціночних понять, які тлумачаться відповідно до (протиправного) впливу (чи загрози такого впливу) обставин конкретної справи, керуючись правовими на публічний інтерес, внаслідок якого він зазнає нормами та внутрішнім переконанням судді [9, c. звуження чи знищення (ураження), або ж за яких 199]. звужується чи знищується правовий механізм його Офіційне тлумачення поняття «інтерес реалізації та/або захисту (фактична підстава) [13, с. держави» було надано у Рішенні Конституційного 5]. Вважаємо, що зв’язок «інтересу держави» із Суду України у справі за конституційними публічним інтересом є очевидним, тому таке поданнями Вищого арбітражного суду України та уточнення М.М. Стефанчука не вирішить Генеральної прокуратури України щодо офіційного неозначеність порушеного у дослідженні питання. тлумачення положень ст. 2 Арбітражного К.А. Гузе обстоюється позиція, що в підставами процесуального кодексу України (справа про участі прокурора в суді по конкретній справі слід представництво прокуратурою України інтересів вважати конкретні випадки, визначені законом, за держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № наявності яких у прокурора виникає право на 3-рп/99. В п. 3 описовій частині рішення зазначено, здійснення в суді представництва інтересів що в основу інтересів держави складає потреба у громадянина або держави [14, с. 11]. В. Валюх та здійсненні «загальнодержавних (політичних, М. Графський також вказують на необхідність економічних, соціальних та інших) дій, програм, нормативного закріплення у Законі про спрямованих на захист суверенітету, прокуратуру випадків, у яких прокурор територіальної цілісності, державного кордону здійснюватиме представництво інтересів держави, України, гарантування її державної, економічної, при наявності яких прокурор буде зобов’язаний інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі вживати заходів щодо захисту інтересів держави. як національного багатства, захист прав усіх [15; 16, с. 113]. Проте, навіть приклади таких суб'єктів права власності та господарювання тощо» випадків вчені не наводять. Г. Васильєв вказує на [10]. необхідність прийняття акту, який би визначив цілі, Таке тлумачення поняття «інтерес держави» завдання, порядок і механізм представництва безспірно свідчить про його широкий зміст та економічних інтересів держави і суб’єктів 97 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

господарювання органами прокуратури в коло суб’єктів, в інтересах яких прокурор може арбітражних судах [17, с. 45]. Отже, доводиться подавати позов до господарського суду. Так, констатувати про відсутність у науковій площині резулятивна частина Рішення Конституційного конкретних пропозиції щодо порушеного питання. суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 містить При цьому, як вірно підкреслює Дунас Т., висновок про те, що прокурори та їх заступники передбачити у законодавчих актах усі випадки, подають до арбітражного суду позови саме в коли прокурор може представляти в суді інтереси інтересах держави, а не в інтересах підприємств, держави, практично неможливо, бо держава бере установ і організацій незалежно від їх участь у чисельних правовідносинах, що підпорядкування і форм власності» [10]. Саме регламентуються різними нормативними актами такий підхід знайшов своє відображення у ст. 23 [18, с. 62]. На думку Н. Абрамова, немає потреби Закону про прокуратуру, якою передбачено доводити, що всі такі випадки передбачити можливість заміни у судовому процесі виключно неможливо [19, с. 4]. М. Косюта визначає, що не органів державної влади, органів місцевого варто штучно обмежувати перелік випадків, про самоврядування чи інших суб’єктів владних наявності яких суд має право звернутися із позовом повноважень. до суду і тим самим звужувати правозахисний Поряд із цим, позиція науковців щодо потенціал прокуратури [20, с. 244]. Г. Васильєв можливості прокурора захищати в суді інтереси налогошує: «… якщо в нормативному порядку суб’єктів господарювання різниться. Так, О. досить складно закріпити вичерпний перелік справ, Заднiпровський вважає, що виключення з в розгляді яких бажана участь прокурора, в цьому повноважень прокурора представництва в разі необхідно хоча б конкретизувати основні інтересах підприємств, установ, органiзацiй, звужу напрями діяльності органів прокуратури з його права [22, с. 73]. На думку Г. Васильєва, будь- представництва економічних держави та суб’єктів який суб’єкт господарювання, незалежно від господарювання в арбітражному процесі. [17, с. форми власності, має право на представництво 43]. Варто відзначити, що позиція Г.Васильєва вже його законних матеріальних інтересів органами знайшла своє втілення в законодавстві Республіки прокуратури в арбітражних судах [17, с. 44 ]. Білорусь. Цікавою з цього приводу є думка М.Мичко, який Так, у ст. 66 Господарсько-процесуального вважає наявність у прокурора права звертатися до кодексу Республіки Білорусь визначено види суду в інтересах підприємств продиктовано не позовів, з якими прокурор має право звернутися до міркуваннями відомчого характеру, а бажанням господарського суду [21]. Серед таких визначено максимально краще використати правозахисний позови про визнання недійсними угод, які укладені потенціал прокуратури [23, с. 82]. Не можемо органами державної влади та місцевого погодитись із М.Мичко щодо реалізації у такий самоврядування, державними та муніципальними спосіб потенціалу полиції, адже переконанні, що це унітарними підприємствами, державними може негативно вплинути на реалізацію потенціалу установами та юридичними особами, в статутному самих суб’єктів господарювання. Із цього приводу капіталі яких є частка держави, позови щодо підтримуємо В.Резникову, яка наголошує про те, захисту будь-яких юридичних осіб та що представницька функція прокурора головним індивідуальних підприємців за їх згодою. чином має бути спрямована на захист законності в Позитивно оцінюючи спробу законодавця державі, а не захист прав суб’єктів господарювання Республіки Білорусь врегулювати підстави [9, c. 199]. реалізації представницької функції прокурора у В.Н. Петрина та В.В.Фещук слушно господарському судочинстві, відповідні положення наголошують про те, що «інститут участі ГПК Білорусі вбачаються занадто вузькими та прокурора в господарському процесі є рудиментом такими, що здатні створити нерівні умови захисту радянської тоталітарної системи нагляду прав юридичних осіб. Вважаємо, що наведений прокуратури за судами та стверджують про приклад законодавства зарубіжної країни логічність . наділення прокурора правом опосередковано свідчить про неконструктивність представляти в судах виключно державу Україну, а намагання закріпити на законодавчому рівні коло не суб’єктів господарювання та державних органів, позовів, які прокурор може пред’являти до органів місцевого само- врядування, які є господарського суду в порядку реалізації юридичними особами [24, с. 341]. представницької функції. Важко підтримати науковця в цій частині, адже Пошук способу досконалого врегулювання держава України вступає у правовідносини із на законодавчому рівні підстав представництва третіми особами в особі певних державних органів. прокурором інтересів держави в господарському В свою чергу є очевидним, що діяльність всіх без судочинстві обумовлює виникнення питання про винятку державних органів спрямована на 98 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

реалізацію інтересів держави. Отже, на наш погляд, Така позиція суду є логічною, адже із огляду на найбільш виваженим є відмова від надання оціночний характер факту неналежного здійснення окремого значення визначенню сутності інтересу захисту державних інтересів органом державної держави при встановленні підстав представництва влади, органом місцевого самоврядування чи прокурором інтересів держави в господарському іншим суб'єкт владних повноважень, до судочинстві та, за певних умов, визнання компетенції якого віднесені відповідні визначальною підставою для здійснення такого повноваження, надання суду відповідних доказів представництва фактів не здійснення або здатне забезпечити достовірне встановлення цього неналежним чином здійснення захисту цих факту на етапі відкриття провадження у справі. інтересів органом державної влади, органом Є очевидним, що в такому випадку має стояти місцевого самоврядування чи іншим суб'єкт питання про кваліфікаційну відповідність кадрів владних повноважень, до компетенції якого таких органів державної влади або місцевого віднесені відповідні повноваження або відсутність самоврядування. Реагування на таку бездіяльність такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про органів державної влади шляхом застосування прокуратуру»), адже саме за таких умов існує дисциплінарної або адміністративної нагальна потреба захисту інтересів держави. відповідальності здатне забезпечити захист Надання переважного значення діям органів інтересів держави належним суб'єктом. інтересів органом державної влади, органом Як слушно наголошує М.Руденко, факт місцевого самоврядування чи іншим суб'єкт неналежного здійсненням суб’єктом владних владних повноважень, до компетенції якого повноважень своїх функцій має встановлюватися їх віднесені відповідні повноваження в повній мірі керівництвом, адже підконтрольність обумовлює відповідає Рекомендаціям Парламентської перевірку вищими органами діяльності органів, які Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 їм підконтрольні [28]. Більш того, такий підхід (2003) «Про роль прокуратури в демократичному унеможливіть реалізацію прокурором функцій суспільстві, заснованому на верховенстві права», в юридичних служб органів державної влади та яких наголошується на важливості забезпечення місцевого самоврядування щодо судового захисту того, щоб «повноваження і функції прокурорів їх інтересів. обмежувалися сферою переслідування осіб, винних Висновки. На підставі вищевикладеного можна у скоєнні кримінальних правопорушень, і зробити висновок про обґрунтованість виключення вирішення загальних завдань щодо захисту такої підстави для представництва прокурором інтересів держави через систему відправлення інтересів держави в господарському судочинстві як кримінального правосуддя, а для виконання будь- порушення або загроза порушення інтересів яких інших функцій були засновані окремі, держави. належним чином розміщені і ефективні органи» В той же час, звернення прокурора до [25]. господарського суду в інтересах органу державної Аналіз судової практики свідчить, що на влади, органу місцевого самоврядування чи іншого підтвердження факту не здійснення або суб'єкта владних повноважень у випадку не неналежного здійснення уповноваженим органом здійснення або неналежного здійснення захисту своїх повноважень щодо захисту інтересів держави цих інтересі органом державної влади, органом суди вимагають надання прокурором відповідних місцевого самоврядування чи іншим суб'єкт доказів, зокрема, доказів внесення відомостей до владних повноважень, до компетенції якого Єдиного реєстру досудових розслідувань про віднесені відповідні повноваження є цілком вчинене кримінальне правопорушення на підставі логічним за умови документального доведення статті 367 Кримінального кодексу України відповідних фактів. (службова недбалість); вирок суду щодо службових Внесення зазначених уточнень у ст. 23 осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень Закону про прокуратуру забезпечить дію на державного службовця, який займає посаду представницької функції держави щодо державної служби в органі державної влади та забезпечення правопорядку у сфері здійснює встановлені для цієї посади господарювання та не буде порушувати принцип повноваження, за невиконання чи неналежне рівності суб’єктів господарювання. виконання службових обов`язків тощо) [26, 27].

Література: 1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 No 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

99 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

2. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 № 1697. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3. Ст. 12. 3. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 № 1998 (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 р. № 2147). Відомості Верховної Ради України. 2017. № 48. Ст. 436. 4. Анпілогов О.В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 . Київ : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2008. 20 c. 5. Булзан Л.Д. Представництво в адміністративному судочинстві Україн.и : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя : Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. нац. ун-т М-ва освіти і науки, молоді та спорту України», 2013. 16 с. 6. Дунас Т.О. Участь прокурора у цивільному судочинстві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. 21 с. 7. Руденко М.М. Організаційно-правові аспекти представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в адміністративному суді: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.10. Київ : Нац. акад. прокуратури України, 2009. 18 с. 8. Шемякін О.В. Прокурор в адміністративно-юрисдикційних провадженнях: питання теорії та практики : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя : Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. нац. ун-т» М-ва освіти і науки, молоді та спорту України, 2012. 18 с. 9. Рєзнікова В.В., Россильна О.В. Посередництво і представництво в господарському праві та процесі України: навч. посіб. Київ: Видавництво Ліра, 2016. 216 с. 10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99. Верховної Ради України : URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=v003p710-99. 11. Висновок щодо проекту Закону України «Про прокуратуру»: Ухвалений Венеціансьмісією на її 96му Пленарному засіданні (Венеція, 11-12 жовтня 2013). Council of Europe. URL: https://rm.coe.int/1680097f7d 12. Постанова Верховного суду від 01.11.2018 р., судова справа № 910/18770/17. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77753791 13. Стефанчук М.М. Теоретико-методологічні та організаційно-правові засади реалізації прокуратурою України представницької функції : автореф. дис ... докт. юрид. наук: 12.00.10. Київ : КНУ ім. Тараса Шевченко, 2018 . 42 с. 14. Гузе К.А. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному судочинстві України : автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків : НЮУ імені Ярослава Мудрого, 2015. 24 с. 15. Валюх В. Інтереси держави як предмет представництва прокурором в суді. Право України. 2001. № 2 . С. 112-113. 16. Графский М. Что может прокурор в процессе? Юридическая практика. 2008. № 9. URL: http://www.yurpractika.com/article.php?id=10009063 17. Васильєв Г. Представництво прокурором інтересів держави і господарюючих суб’єктів в арбітражі. Право України. 1997. № 9. С. 43-45. 18. Дунас Т. Шляхи вдосконалення цивільного законодавства щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді. Вісник національної академії прокуратури України. 2008. № 4. С. 60-65. 19. Абрамов Н. О прокуратуре: общий надзор и предъявление исков в судах. Государственное право. 1998. № 4. С.3-5.

100 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

20. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.10. Харків : Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2002. 467 с. 21. Хозяйственный процессуальный кодекс Республики Беларусь от 15.12.1998 г. № 219- З URL: http://pravo.levonevsky.org/by.htm 22. Заднiпровський О. Права прокурора у свiтлi новоi Конституцii Украiни. Право Украiни. 1997. № 1. С. 72-74. 23. Мичко М.І. Деякі проблеми представництва прокурором інтересів громадян і держави в суді. Вісник господарського судочинства. 1999. № 4. С. 206. 24. Петрина В.Н., Фещук В.В. Участь прокурора в господарському процесі. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 337 – 342. 25. Рекомендация Парламентской Ассамблеи Совета Европы "О роли прокуратуры в демократическом обществе, основанном на верховенстве закона" от 27 мая 2003 года № 1604. URL: https://www.coe.int/T/r/Parliamentary_Assembly/[Russian_documents]/[2003]/Recl604.asp. 26. Постанова Верховного суду від 21 грудня 2018 р., судова справа № 922/901/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78929928. 27. Постанова Верховного суду від 03 квітня 2019 р., судова справа № 909/63/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81112521 28. Руденко М. Прокурор та «інтереси держави» в оновлених процесуальних кодексах України: законодавчі новації, теорія і практика. URL: https://lexinform.com.ua/dumka- eksperta/prokuror-ta-interesy-derzhavy-v-onovlenyh-protsesualnyh-kodeksah-ukrayiny-zakonodavchi- novatsiyi-teoriya-i-praktyka/.

101 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

SECTION 9 INTERNATIONAL LAW

СЕКЦІЯ 9 МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p102 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ У ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ

Білецька Ганна Миколаївна, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України ORCID 0000-0002-5668-008X

Ковтунович Наталія Леонідівна, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України ORCID 0000-0002-8982-9178

Шкуренко Наталія Григорівна, науковий співробітник Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України ORCID 0000-0001-9640-746Х

Статтю присвячено практичним аспектам упровадження комунікаційних стратегій державними органами зарубіжних країн. Наголошено, що сучасні глобалізаційні процеси в інформаційному просторі, які відбуваються на міжнародній арені, актуалізують упровадження дієвих комунікацій, які відіграють важливу роль у внутрішній та зовнішній взаємодії державних органів з громадськістю. Підкреслено, що для системного та чіткого висвітлення діяльності державних органів, а також об’єктивного сприйняття та розуміння населенням процесів, які реалізуються у сфері державної політики, інформування громадськості щодо запланованих урядових ініціатив активно втілюються в життя комунікаційні стратегії. Також звернено увагу на те, що у країнах Європейського Союзу (далі – ЄС) комунікації розглядаються національними інститутами як інструментарій для забезпечення зовнішньої та 102 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

безпекової політики, міжнародної взаємодії у форматі як стратегічного партнерства з провідною міжнародною цільовою аудиторією, так і регіонального співробітництва з європейськими країнами. Визначено основні завдання реалізації зовнішніх та внутрішніх комунікацій державних інституцій. Зокрема, висвітлено шляхи реалізації комунікацій державними органами у Норвегії, Великій Британії та Естонії. Окреслено переваги сучасних передових інформаційних комунікацій під час забезпечення взаємодії державних органів влади та громадськості. Оскільки на сьогодні суспільство існує у світі глобального спілкування, яке охоплює не лише традиційні засоби масової інформації, періодичні видання чи телебачення, а й соціальні мережі, інформаційно-комунікаційна взаємодія набуває ширшого значення. Більшість зарубіжних країн у свої діяльності використовують популярні серед населення соціальні мережі, такі як Facebook, Twitter, Instagram, YouTube та інші. Зроблено висновок, що налагодження комплексної, чіткої та стратегічної комунікації державних органів влади України з міжнародною та національною спільнотою, з урахуванням зарубіжного досвіду та основних принципів урядової комунікації, має вагоме значення для побудови демократичної держави. Ключові слова: комунікація, комунікаційні процеси, зовнішня та внутрішня комунікації, комунікації державних органів, інституційні забезпечення комунікацій.

G. Biletska, N. Кovtunovych, N. Shkurenko Foreign experience of providing communication in state agencies. The article is devoted to practical aspects of implementation of communication strategies by the state agencies of foreign countries. The emphasized that current globalization processes in the information area, which take place in the international arena, actualize the introduction of effective communications, which play an important role in the internal and external interaction of state agencies with the public. In the article was emphasized that in order to systematically and clearly cover the activities of state agencies, as well as the objective perception and understanding of the population of the processes implemented in the field of public policy, informing the public about planned government initiatives, communication strategies are actively implemented. Also noted that in the countries of the European Union (hereinafter - the EU) communications are considered by the national institutions as a tool for foreign and security policy, international cooperation in the format of strategic partnership with a leading international target audience and regional cooperation with European countries. The authors determined the main tasks of realization of external and internal communications of state institutions. In particular, the ways of realization of communications by the state agencies in Norway, Great Britain and Estonia. The preference of modern advanced information communications in ensuring the interaction of state agencies and the public are outlined. As today society exists in the world of global communication, which includes not only traditional media, periodicals or television, but also social networks, information and communication interaction is becoming more important. Most foreign countries use popular social networks, such as Facebook, Twitter, Instagram, YouTube and others. It is concluded that the establishment of comprehensive, clear and strategic communication of state authorities of Ukraine with the international and national community, taking into account foreign experience and basic principles of government communication, is important for building a democratic state. Key words: communication, communications processes, external and internal communication, communications of state agencies, institutional support of communications.

Вступ. Становлення правової демократичної засобами інформаційних технологій, а особливо держави неможливе без забезпечення прозорої органів, які контролюють надходження коштів до діяльності державних органів виконавчої влади бюджетів усіх рівнів. Водночас процес

103 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

євроінтеграції України вимагає розроблення дієвих політики, активно впроваджують комунікаційні механізмів у державному секторі для створення стратегії. Наявність чітких векторів розвитку конкурентоспроможного вітчизняного ринку. комунікацій забезпечує ефективне виконання Постановка проблеми. Побудова сучасної покладених на державні органи завдань, зокрема інформаційної країни відіграє важливу роль у інформування громадськості щодо запланованих підвищенні рейтингу як у міжнародному, так і або вже впроваджених сервісів та відповідних національному суспільстві та у формуванні довіри ініціатив. Водночас висвітлення своєчасної, чіткої до державних інституцій України шляхом та об’єктивної інформації про їхнє здійснення налагодження дієвої зовнішньої та внутрішньої позитивно впливає на підвищення рейтингу комунікацій між державними органами, їхніми державних органів. територіальними підрозділами та громадськістю. Необхідно зазначити, що стратегічні Доцільно зазначити, що в результаті такої комунікації у країнах ЄС сприймаються взаємодії вирішується ряд завдань, спрямованих на національними інститутами як інструментарій для налагодження взаємовідносин державних органів забезпечення зовнішньої і безпекової політики, влади та громадськості завдяки застосуванню стратегічного партнерства з провідною нових механізмів, методів та практики державних міжнародною цільовою аудиторією і регіонального комунікацій, які є складовою діяльності співробітництва з європейськими країнами. Зі державного службовця і сприяють побудові міцних свого боку дослідники Королівського інституту соціальних зв’язків [1, с. 5]. міжнародних відносин, незалежного інституту Аналіз останніх досліджень і публікацій. У політики у Лондоні, визначають стратегічні дослідженні комунікаційних процесів у державних комунікації як «систематичний ряд послідовних і органах зацікавлені як науковці, так і практики узгоджених заходів, що проводяться на різних країн. Такі учені, як Л. Гуменюк, Н. стратегічному, оперативному й тактичному рівнях, Дніпренко, Н. Драгомирецька, К. Кандагура, Н. а також дозволяють зрозуміти цільовій аудиторії та Карпчук, Є. Макаренко, Т. Граут-Сміт, Є. сформувати ефективні канали для просування і Тихомирова, Л. Побережська та інші, підтримки конкретних типів поведінки безпосередньо вивчають питання впровадження суспільства» [3, с. 190]. ефективного комунікаційного інструментарію у На сьогодні більшість зарубіжних країн державне управління. орієнтується на запровадження стратегії державної Постановка завдання. Сучасні глобалізаційні комунікаційної політики, оскільки офіційні процеси в інформаційному просторі, що онлайн-ресурси урядових установ взаємодіють на відбуваються на міжнародній арені, актуалізують законодавчому рівні між собою, що суттєво упровадження комунікаційних технологій, які спрощує забезпечення комунікації між ними та відіграють важливу роль у внутрішній та зовнішній суспільством. взаємодії державних органів з громадськістю. Для забезпечення дієвої реалізації Зокрема, кожна держава, яка претендує бути комунікаційних ініціатив було створено демократичною, реалізує ефективну комунікаційну департаменти стратегічних комунікацій у ЄС, політику, що передбачає інформування суспільства основним завданням яких є планування стратегій про заходи та відповідні результати щодо для урядових інституцій, забезпечуючи прозору прийнятих урядових рішень, участь громадськості діяльність та ефективну взаємодію з в обговоренні цих рішень, а також питання громадськістю. прозорості діяльності посадових осіб тощо [2, с. 5]. Так, С. Самойленко [4] у зв’язку з цим зауважує, Також налагодження комплексної, чіткої та що у країнах ЄС створюються урядові інституції, стратегічної комунікації державних органів влади які функціонують або як окремі органи державної України з міжнародною та національною влади, або як підрозділи у структурі державних спільнотою має не лише наукову, але й практичну органів, на які покладено відповідальність за цінність і потребує нагального вирішення. реалізацію та координування комунікативної Отже, метою статті є моніторинг результативної політики уряду. зарубіжної практики впровадження у діяльність Основними завданнями зазначених вище державних органів влади ефективних установ є такі: комунікаційних стратегій. 1) формування та реалізація державної Виклад основного матеріалу. На сьогодні комунікативної політики; зарубіжні країни з метою системного та чіткого 2) інформаційний супровід діяльності уряду висвітлення діяльності державних органів, а також загалом; об’єктивного сприйняття та розуміння населенням 3) координування інформаційно- процесів, які реалізуються у сфері державної комунікативної діяльності органів державної влади 104 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

та відповідних структурних підрозділів. покращання внутрішньої взаємодії державних Також важливим моментом під час керування органів, зокрема щодо встановлення єдиних міжвідомчою інформаційно-комунікативною стандартів добору співробітників, посилення ролі інфраструктурою є моніторинг засобів масової працівників регіональних комунікативних комунікації, дослідження суспільної думки та підрозділів у підтримці контактів з громадськістю, врахування їх у процесі підготовки проєктів а також використання соціальних медіа та рішень, розроблення та контроль за реалізацією цифрових каналів під час реалізації всіх комунікативних стратегій та медіакампаній, комунікативних функцій включно з діяльністю розроблення професійних стандартів для пресслужб [5, с. 11]. працівників комунікативних підрозділів, На нашу думку, доцільно також звернути увагу організація заходів для їхнього професійного на урядову ініціативу Естонії щодо посилення та розвитку тощо [4, с. 61–62]. налагодження комунікацій. Так, у 2017 році видано А. Баровська, досліджуючи комунікативну «Урядовий посібник з комунікацій» [7], метою політику Норвегії, робить акцент на тому, що у цій якого є узгодження дій державних органів щодо країні комунікаційні процедури ґрунтуються на надання громадянам інформації про діяльність та принципі когерентності, а саме: державні установи стратегічні ініціативи уряду, а також їхнє мають координувати свою комунікативну відповідне бачення. До основних цінностей діяльність з іншими відповідними державними, урядової комунікації віднесено відкритість, муніципальними та приватними підприємствами чесність, відповідальність, зрозумілість, щодо висвітлення послідовної, узгодженої та нейтральність, обґрунтованість, повагу, співпрацю необхідної інформації. Крім того, вона підкреслює, та інноваційність. що у Норвегії заходи, які спрямовані на Щодо цілей комунікацій у державних органах, регулювання питання державної комунікативної то вони спрямовані на [7]: політики, визначаються у національному плані дій інформування громадськості щодо рішень, з реалізації партнерства «Відкритий уряд» (Open цілей та діяльності уряду; Government Partnership). Зокрема, комунікація інформування населення щодо їхніх прав та спрямована на врегулювання проблем, пов’язаних обов’язків; з розумінням урядових документів, чітким підвищення інформованості про державне формулюванням офіційних документів, законів, управління тощо. правил, інструкцій тощо [5, с. 10]. Урядовий посібник містить конкретні настанови Отже, комунікаційний інструментарій Норвегії та основні напрями забезпечення узгодженої націлений на розвиток державного сектору і комунікації уряду. Зокрема, визначено завдання поліпшення якості надання послуг громадянам урядового відділу комунікацій – доведення до щодо отримання відкритої, доступної та громадськості достовірної та у повному обсязі узгодженої інформації. Крім того, для якісного інформації про діяльність уряду та державних сприйняття населенням державних послуг у органів. Разом з тим цей відділ забезпечує та Норвегії через Інтернет та соціальні медіа координує взаємодію міністерств і центральних забезпечується обмін інформацією за принципом органів виконавчої влади. Крім того, «влада-громадськість» [5, с. 10]. дотримуючись принципу згуртованості урядових Цікавим для нашого дослідження є досвід органів, процеси комунікації відбуваються із Великої Британії щодо впровадження так званої застосуванням «єдиного підходу», що забезпечує громадяно-центричної моделі комунікацій, одними висвітлення необхідної інформації державними з етапів якої є аналіз проблеми, ухвалення рішення органами доступно та чітко. та його втілення. Разом з тим частиною планування Важливою складовою зазначеного посібника є та підготовки комунікаційних процесів є аналіз розроблення кризових комунікацій, особливо щодо реальних потреб населення, а також ставлення до подій, які можуть бути спричинені природними урядових ініціатив. У результаті такого явищами (буря, повені, епідемія, посуха) або реформування урядової комунікації з’явився діяльністю людини (забруднення навколишнього урядовий портал Directgov як один із ефективних середовища, заворушення, глобальні порушення сучасних комунікативних продуктів. Структура інфраструктури, війна). Комунікація у разі порталу є технологічно складною та розгалуженою, кризових ситуацій передбачає більше, ніж але водночас інтерфейс надзвичайно простий, інформування громадськості в межах країни, оскільки вся інформація, яка доступна на порталі, оскільки виникає потреба у зовнішній комунікації згрупована і викладена в розрізі інтересів і потреб щодо обміну інформацією між агенціями, громадян [6, с. 16]. компаніями, неурядовими організаціями та Крім того, комунікаційні процеси націлені на медіаорганізаціями, які задіяні у подоланні 105 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

кризових явищ. Такий підхід формує яких є налагодження зовнішніх та внутрішніх загальнонаціональну комунікаційну політику комунікацій, розроблення стратегій розвитку Естонії, що є позитивним прикладом для України. комунікацій суб’єктів державного управління. Як зазначалося раніше, особливістю плідної Доцільно наголосити на тому, що стратегічна взаємодії державних установ з громадськістю є реалізація процесів комунікацій забезпечується за налагодження партнерських відносин. Оскільки на допомогою виконання плану дій на певний період, сьогодні суспільство залучене до глобального у якому визначається графік, обов’язки, спілкування, яке передбачає не тільки традиційні інструменти, канали та моніторинг реалізації цілей. засоби масової інформації, періодичні видання чи Разом з тим варто зауважити, що досвід зарубіжних телебачення, а й соціальні мережі, інформаційно- країн свідчить про те, що реалізація комунікацій у комунікаційна взаємодія набуває більш широкого державному управлінні забезпечується виключно характеру. Не випадково, що у більшості на державному рівні, тобто формується чітка зарубіжних країн державні інституції у свої внутрішня та зовнішня взаємодія. діяльності використовують такі популярні серед Узагальнюючи викладене вище, можна зробити населення соціальні мережі, як Facebook, Twitter, висновок, що комунікація в державному управлінні Instagram, YouTube та інші. – це потужний механізм взаємодії державних Висновки. Дослідження комунікаційних органів з громадськістю, а одним з основних процесів у деяких державах світу демонструє принципів упровадження урядової комунікації є наявність у структурі уряду державних установ прозоре та чітке висвітлення діяльності державних (структурних підрозділів), головним завданням органів.

Література: 1. Драгомирецька Н. М., Кандагура К. С., Букач А. В. Комунікативна діяльність в державному управлінні: навчальний посібник. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2017. 180 с. 2. Карпчук Н. П. Засади комунікаційної політики: досвід країн-членів Європейського Союзу: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2015. 440 с. 3. Стратегічні комунікації в міжнародних відносинах: монографія. Київ: Вадекс, 2019. 442 с. 4. Самойленко С. Координація комунікативної діяльності органів виконавчої влади: стан та шляхи вдосконалення. Запровадження комунікації органів державної влади: збірник матеріалів наук.-практ. конф. Київ: Фенікс, 2016. 192 с. 5. Баровська А. Інституційне забезпечення державної комунікативної політики: досвід країн Європи: аналітична доповідь. Київ: НІСД, 2014. 72 с. (Сер. «Інформаційні стратегії», вип. 4). 6. Тім Граут-Сміт, Ліля Побережська, Людмила Гуменюк. Сучасна урядова комунікація: приклад Великої Британії. Запровадження комунікацій у суспільстві; за заг. ред. Н. К. Дніпренко, В. В. Різуна. Київ: ТОВ «Вістка», 2009. 56 с. 7. Урядовий посібник з комунікацій. 2017. URL: https://www.valitsus.ee/en/government- communication (дата звернення: 14.07.2020).

106 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p107 КОМПАРАТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДДІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: УКРАЇНА, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, США

Логвиненко Микола Іванович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет

Шунько Микола Григорович, Навчально-науковий інститут права, Сумський державний університет

Стаття присвячена компаративній характеристиці спеціалізованих судів із захисту прав інтелектуальної власності в Україні та розвинених іноземних країнах, як Великобританії і США. В статті розглянуто історичне підґрунтя питання, щодо створення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності в Україні, а також правих системи в сфері захисту прав інтелектуальної власності Великобританії і США, проведений аналіз та розгляд нині діючих судових систем – з розгляду цивільних і кримінальних справ в сфері інтелектуальної власності, процесуальну діяльність органів патентної юрисдикції Англії та Уельсу, види спеціалізованих судів та їхні унікальні особливості процесуальної діяльності. Наведені нюанси та практика здійснення правочинної діяльності роботи суддів в Сполучених Штатах Америки, види та міри покарань в цивільних і кримінпльних справах, а також розбіжності судових процесів та досудових процесуальних урегулювань. Статтею розкривається схожість правових систем Великобританії і США з тими, що нині діють в Україні з розгляду справ в сфері інтелектуальної власності. У статті встановленій недоліки пов’язані з територіальною недоступністю, інстанційної невідповідності та недосконалості структури судової системи, а також вади чинного національного судочинства в сфері інтелектуальної власності та законодавчої бази порівняно з Великобританією і Сполучених Штатах Америки в сфері інтелектуальної власності. Після проведення дослідження та аналізу систем захисту прав інтелектуальної власності провідних країн світу, як Англія та Сполучені Штати Америки були читко формуванні висновки, щодо доцільності створення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності в Україні та ризиків, що при цьому виникають. Ключові слова: інтелектуальна власність, патент, промислова власність, юрисдикція, спеціалізований суд, правосуддя, процесуальна діяльність, цивільна справа.

Logvynenko M.I., Shunko M.G., Comparative characteristics of intellectual property judges: Ukraine, United Kingdom, USA. The article deals with the comparative characterization of specialized courts for the protection of intellectual property rights in Ukraine and developed foreign countries, such as Great Britain and the USA. The article deals with the historical background of the creation of a specialized court on intellectual property in Ukraine, as well as the legal systems in the field of protection 107 Правові горизонти / Legal horizons, 2020 of intellectual property rights of Great Britain and the USA, the analysis and consideration of the current judicial systems - in the consideration of civil and criminal cases in the field of intellectual property. property, litigation of the patent authorities of England and Wales, types of specialized courts and their unique procedural features. The nuances and practice of law enforcement activities of judges in the United States, the types and levels of penalties in civil and criminal cases, as well as the divergence of lawsuits and pre-trial procedural arrangements are outlined. The article reveals the similarity of the UK and US legal systems with those currently in force in Ukraine in dealing with intellectual property cases. The identified deficiencies relate to territorial inaccessibility, instances of inconsistency, and imperfection of the judicial system, as well as the defects of the national intellectual property and legal frameworks in place in comparison with the United Kingdom and the United States of America in the field of intellectual property. After researching and analyzing the intellectual property rights protection systems of leading countries in the world, such as England and the United States of America, the conclusions were clearly drawn as to the advisability of setting up a specialized court on intellectual property in Ukraine and the risks involved. Keywords: intellectual property, patent, industrial property, jurisdiction, specialized court, justice, procedural activity, civil case.

Актуальність теми. Питання створення в створення суду з питань інтелектуальної власності Україні Вищого суду з питань інтелектуальної в Україні. власності хвилює вже давно, як законодавців так і Виклад основного матеріалу. Як зазначає велика практиків. Загалом, норми національного кількість експертів, створення спеціалізованих законодавства у сфері інтелектуальної власності не судів із захисту прав інтелектуальної власності відповідають кращим світовим стандартам та і властиве перш за все країнам з досить потужним правозастосування цих норм далеко не відповідає високотехнологічним та інтелектуальним ідеалам. Рівень порушення законодавства у сфері потенціалом. Адже в таких країнах намагаються інтелектуальної власності є достатньо високим, максимально захистити продукти інтелектуальної щоб серйозно говорити про шляхи вирішення цієї власності, з метою ще більшого розвитку, який проблеми. Одним з таких шляхів і є створення сприятиме науково-технічному прогресу. А це в спеціалізованого суду. Для того щоб зрозуміти всі свою чергу значно посилить економічне становище переваги і недоліки, потрібно проаналізувати країни. Такими країнами на сьогодні є успішний досвід Великобританії та США. Великобританія та США. Стан дослідження: питання необхідності Отже, потрібно детальніше розглянути яким створення спеціалізованих судів у сфері захисту саме чином відбувається захист прав прав інтелектуальної власності в Україні інтелектуальної власності у вищевказаних країнах, досліджувалась багатьма вченими, зокрема: проаналізувати дієвість цих механізмів і те, чи Довгерт А. С., чл.-кор. НАПрНУ, д.ю.н., проф; може Україна перейняти досвід у сфері захисту Кузнєцова Н. С., акад. НАПрНУ, д.ю.н., проф.; прав інтелектуальної власності. Але, завдання Майданик Р. А., чл.-кор. НАПрНУ, д.ю.н., проф.; може ускладнюватись тому, що Великобританія і Малишева Н. Р., д.ю.н., проф.; Патон Б. Є., през. США відносяться до англосаксонської системи НАНУ, д.т.н.; Притика Д. М., акад. НАПрНУ, права, що вже йде всупереч романо-германській д.ю.н.; Редько В. В., д. с.-г. н.; Стуфанчук Р. О., чл.- правовій системі. кор. НАПрНУ, д.ю.н.; Тацій В. Я., през. НАПрНУ, У Великобританії цивільні справи з питань д.ю.н.; Шемчушенко Ю. С., акад. НАНУ, акад. інтелектуальної власності розглядаються в одному НАПрНУ, д.ю.н.; та іншими. У працях з двох судів: у Високому суді та Суді з питань вищевказаних науковців чітко прослідковується інтелектуальної власності (Intellectual Property думка про важливість створення спеціалізованих Enterprise Court), останній є альтернативою судів у сфері інтелектуальної власності. Високого суду для Англії і Уельсу. Метою статті є порівняльний аналіз судів Щодо кримінальних справ, які стосуються інтелектуальної власності США, Великобританії та порушень у сфері інтелектуальної власності, то України, з метою виявлення схожості і спеціалізований кримінальний суд з питань розбіжностей, та знаходження переваг і недоліків інтелектуальної власності відсутній. Кримінальні справи в цій сфері розглядаються кримінальними 108 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

судами загальної юрисдикції. Також, на практиці марки та комерційну таємницю. Такі позови в справи у сфері захисту прав інтелектуальної рамках цивільного судочинства здійснюються в власності можуть розглядатися відповідно до порядку судового провадження. Судове процедури приватного обвинувачення. провадження у цивільній справі зініціюється Якщо розглядати, для прикладу, діяльність шляхом подання позову або письмової «скарги», в органів патентної юрисдикції Англії та Уельсу, то яких стверджується факт допущеного в них існує два рівні судового розгляду або першої правопорушення та вказується сторона, що інстанції: Високий суд, частиною якого є вчинила правопорушення. У більшості цивільних Патентний суд, і Патентний суд графства. справ до суду звертаються із проханням про Різниця між ними полягає в тому, що : розгляд відшкодування збитків, видачу наказу про позовів у яких претензії невеликі за своїм обсягом, припинення правопорушення та/або про арешт і відбувається в суді графства. У Високому суді ж знищення незаконно вироблених товарів. У ході розглядаються позови більшого значення. провадження в цивільних справах на власника прав Спеціальні процедури існують для розгляду інтелектуальної власності лягає тягар проведення малозначних справ, це так звані процедури переговорів про врегулювання спору, або він має «швидкісної дороги». Також створена процедура вимагати застосування юридичних засобів захисту передачі справ із суду одного рівня до суду іншого своїх прав. На цей час найефективнішим серед рівня. засобів захисту в рамках цивільного судочинства Щодо Патентного суду графства, то це суд, у щодо несанкціонованого використання прав якому суддя засідає одноосібно. Юрисдикція інтелектуальної власності є судова заборона на поширюється на всю територію Англії та Уельсу. здійснення неправомірних дій разом з арештом і Цікавим фактом є те, що відсутні обмеження на знищенням незаконно вироблених товарів. Щодо призначення суми з відшкодування збитків у цих кримінальної відповідальності за порушення прав судах. інтелектуальної власності, то справа порушується Унікальною спеціальною юрисдикцією володіє федеральним урядом або штатом. Основною Патентний суд графства, оскільки лише цей суд відмінністю із провадженням у цивільній справі має повноваження для розгляду справ про патенти полягає в тягарі доказування. У кримінальній і дизайну, а також такі категорії справ, у яких справі вимагається наявність умислу, тоді як у прямо або опосередковано є відношення цих цивільному процесі він не є обов’язковим. Тягар питань. Згодом таку унікальну юрисдикцію на рівні доказування у кримінальній справі лягає на графства, законодавці можуть поширити і на прокурора. розгляд справ щодо товарних знаків. Під час Відповідно до практики, яку сформував розгляду такої справи, пов’язаної з Верховний Суд США у Маркмана, у першій інтелектуальною власністю, незалежно від її інстанції, патентний спір розглядається складності немає ніяких обмежень на юрисдикцію федеральним суддею за участі присяжних. Цікавим патентних судів графства. В основу створення фактом є те, що лише суддя має право подібних судів була закладена ідея про те, що суддя інтерпретувати сенс формули винаходу, а потім розробить більш просту і дешевшу судову роз’яснює її присяжним і дозволяє їм вирішувати, процедуру в інтересах сторін [ 5 ]. Тобто, питання порушує продукт патент, чи ні. Слова, застосовані щодо коштовності судових спорів у у патенті, суддя має розуміти у загально вживаному Великобританії також є досить хвилюючим. Та все сенсі (тобто слово «автівка» має означати автівку ж судовий порядок вирішення спорів у сфері тощо). захисту прав інтелектуальної власності є досить Але є ситуації коли, суддя не може розібратись ефективним, що сприяє довірі до правосуддя та самотужки в певній інформації в тому випадку ефективності вирішення спорів. сторони залучають експертів. При цьому право Зважаючи на вищевикладене, можна зробити залучити експерта має кожна зі сторін. У США висновок, що діяльність патентних судів відсутні акредитовані експерти, як, наприклад, в Великобританії поширюється виключно на Україні. У ролі експертів виступають фахівці з правовідносини щодо об’єктів промислової цього чи іншого питання, експертна робота яких власності. оплачується сторонами. Досить часто експерти Дещо інша ситуація у Сполучених Штатах доходять протилежних висновків (адже це Америки. залежить від інтересів сторони, яка оплатила У США передбачається можливість подання послуги експерта). Суддя має заслухати обох цивільних позовів у справах про порушення прав експертів, які не лише доводять до його відома інтелектуальної власності, включаючи права на свою думку, а й змушені відповідати на запитання винаходи, об’єкти авторського права, торговельні юристів процесуального опонента. Тобто, у суді 109 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

експерти підлягають перехресному допиту і виграє підкріплює діяльність спеціалізованих судів. В та сторона, юрист якої майстерніше веде Україні поки що ця база не є досконалою. процесуальний захист. Якщо порівнювати Вищий суд з питань Звісно, якщо вдається довести, що експерт несе інтелектуальної власності та судові системи країн, неправдиву інформацію, на нього може очікувати що порівнюються, то можна визначити такі кримінальна відповідальність, пов’язана з недоліки національного судочинства у сфері позбавленням волі. Однак, довести таке практично інтелектуальної власності.: неможливо через те, що у американському процесі Інстанційна невідповідність. Законодавець експерт є єдиною особою, що говорить не про передбачив створення Вищого суду з питань факти, а про власну думку, яка цілком може інтелектуальної власності без судів нижчих виявитись невірною [2]. інстанцій, передбачаючи фактично, що він і буде Рішення суду першої інстанції може бути судом нижчої інстанції (незважаючи на те, що в оскаржене. складі діятиме апеляційна палата). В США і У США обов’язковою інстанцією розгляду Великобританії ж існує чітка інстанційність судів. спорів, які стосуються рішень агентства США з Недосконалість структури. В Господарському патентів і товарних знаків є апеляційна палата процесуальному кодексі зазначено, що Вищий суд агентства. Проте її рішення можуть бути оскаржені з питань інтелектуальної власності поєднуватиме в апеляційному суді США загальнo-федерального першу й апеляційну інстанцію [1]. Одразу ж вникає округу (United States Court of Appeals for the Federal питання, щодо якості правосуддя і цьому випадку. Circuit). Останній не є спеціалізованим органом для Як бачимо, в країнах, що порівнюються такої розв’язання патентних суперечок. Розгляд скарг на практики не було. До того ж, це вплине на велику рішення апеляційної палати агентства – основна завантаженість суду і суддів, зокрема. складова його компетенції. Але він також є, Територіальна недоступність. Оскільки Вищий наприклад, апеляційною інстанцією для суд з питань інтелектуальної власності діятиме федеральних окружних судів загальної юрисдикції лише в столиці, то це фактично створить різних віддалених округів. Цікаво, що заявник перешкоди для доступного правосуддя. взагалі може просто вимагати видачі патенту в Конституційний Суд у мотивувальній частині суді, не оскаржуючи рішення апеляційної палати рішення від 12.07.2011 №9-рп/2011 наголошував, агентства [4]. що принцип територіальності забезпечує Прослідковується деяка схожість, з системою територіальне розмежування компетенції судів що діє в Україні, в розгляді спорів, пов’язаних із загальної юрисдикції й зумовлений потребою набуттям прав промислової власності. Адже доступності правосуддя на всій території України рішення Державної служби інтелектуальної [3]. власності України можна оскаржити в Апеляційній Таким чином, проаналізувавши систему захисту палаті Державної служби. Рішення ж Апеляційної прав інтелектуальної власності в таких провідних палати Державної служби інтелектуальної країнах як Великобританія та США, можна власності України оскаржуються або в суді або зазначити. головою Державної служби. Останній випадок По-перше, незважаючи на відмінність стосується судів першої інстанції, а не апеляційних. англосаксонської системи права та романо- У всіх інших аспектах система захисту збігається. греманської, спільні риси щодо процесу захисту Отже, зважаючи на вищесказане, важливо прав інтелектуальної власності все ж таки існують, зазначити, що більшість спеціалізованих судів зокрема в розгляді спорів, пов’язаних із набуттям вирішують питання, що стосуються об’єктів прав промислової власності. промислової власності, і лише деякі з них По-друге, виникає питання, чи доречним є в розглядають питання, пов’язані з авторським та Україні створення одночасно двох інстанцій, суміжними правами. фактично в одному суді. Як реалізовуватиметься це Тому важливо розуміти, що досвід на практиці поки що незрозуміло. Як бачимо, такої впровадження такого суду у кожній країні свій. практики в досліджуваних країнах не Кожна система має свої відмінності. А тому, прослідковується. наявність позитивного досвіду у деяких По-третє, в Україні в переліку справ європейських країнах зовсім не свідчить про те, що інтелектуальної власності, які розглядатимуться впровадження цього механізму якось покращить Вищим судом з питань інтелектуальної власності захист прав інтелектуальної власності в Україні. наведене у ч. 2 ст. 21 Господарського Також потрібно зазначити, що в Великобританії процесуального кодексу України, викладені всі і США досить сильна законодавча база, яка можливі спори сфери права інтелектуальної власності в тому числі: авторське, патентне право, 110 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

які передбачені відповідним для них справ в сфері інтелектуальної власності через це законодавством. Аналогічна ситуація в данні спори вирішуються в порядку Великобританії та США. У цивільно господарського судочинства. процесуальному кодексі немає згадок про розгляд

Література: 1. Господарський процесуальний кодекс України № 1798-XII від 06.11.1991. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 2. Бєляєва К. Захист прав інтелектуальної власності в США. Юридична газета. URL: http://yur- gazeta.com/golovna/zahist-prav-intelektualnoyi-vlasnosti-v-ssha.html 3. Рішення Конституційного від 12.07.2011 №9-рп/2011. Конституційний суд України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-11 4. Баженов М.І., Роздуми про доцільність створення в Україні спеціалізованих судів у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Юридичні науки. . URL: http://www.lj.kherson.ua/2014/pravo06/part_1/30.pdf 5. Беззуб І. Спеціалізований суд із розгляду справ у сфері інтелектуальної власності: зарубіжний досвід та українські перспективи. URL: http://www. nbuviap. gov. ua/index. php

111 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

DOI: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i23.p112 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІТ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ НА ПРИКЛАДІ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ

Хома Валерій Олександрович, кандидат юридичних наук, доцент, завідувач відділу удосконалення протидії митним правопорушенням Науково-дослідного центру митної справи Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України

Жданова Віта Петрівна, молодший науковий співробітник відділу удосконалення протидії митним правопорушенням Науково-дослідного центру митної справи Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України

В даний час сучасним розвинутим країнам важливо захищати національні економічні інтереси, і тому існує необхідність вдосконалення взаємодії між митними органами в боротьбі з контрабандою та незаконним переміщенням товарів через митний кордон країн. Дана стаття спрямована на дослідження зарубіжного досвіду функціонування органів, уповноважених застосовувати заходи оперативно-розшукової діяльності в системі протидії контрабанді та незаконному переміщенню товарів через митний кордон на прикладі Сполучених Штатів Америки. Щороку митні кордони Америки перетинають товари на суму трильйон доларів як загальний імпорт, і тому митні органи Сполучених Штатів Америки потребують вдосконалення існуючих технологій охорони державного кордону. Нові технології відіграють вирішальну роль у митниці Сполучених Штатів Америки. Сьогодні в Америці митниця - єдине урядове відомство, в якому її посадові особи мають повноваження щодо огляду людей, вантажів та транспортних засобів, що перетинають кордони без ордера на обшук. Варто зазначити, що митна служба Сполучених Штатів Америки також співпрацює з поліцейськими підрозділами Федерального бюро розслідувань у наданні митницям інформації, яка б дозволила їм виявити, а в деяких випадках прогнозувати організовану злочинність, тобто поліцейську розвідку. Крім цього, митна служба Сполучених Штатів Америки, як головний державний орган, який має право на затримання злочинців на кордоні, стикається зі складною, багатогранною загрозою контрабанди товарів, наркотичних засобів та інш. А тому, митна служба працює над цими завданнями з застосуванням сучасних досягнень науки, практики через різні підходи, напрямки: розвідувальний, оперативний, дослідний, які приносять позитивний результат. У випадках виявлення співробітниками митної служби Сполучених Штатів Америки порушень митного законодавства, вони мають право проводити розслідування за цим фактом, а також мають право накладати арешт на товари, які підлягають вивезенню за межі країни. Крім цього, митні органи Сполучених Штатів Америки мають право конфісковувати без судового ордера будь-які товари, які планувались нелегально вивестись з країни, а також транспортні засоби, які передбачалося використовувати для цих цілей. Ключові слова: оперативно-розшукова діяльність, контрабанда, товари, митний кордон, незаконне переміщення.

112 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Khoma V.O., Zhdanov V.P. Foreign aggairs of the customs organization and operation activities on the example United States of America. In modern developed countries it is important to protect national economic interests, and therefore there is a need to improve cooperation between customs authorities to combat smuggling and the illegal movement of goods across the customs border of the countries. This article focuses on the study of foreign experience of functioning of the bodies authorised to apply measures of operational-search activities in the system of combating smuggling and illegal movement of goods across the customs border by the example of the United States of America. Every year the customs border of America cross goods valued at a trillion dollars as the total imports, and therefore the customs authorities of the United States of America require the improvement of existing technologies for the protection of the state border. New technologies play a crucial role in the customs of the United States of America. Today in America, the custom is the only governmental Agency in which its officials have the authority for the inspection of people, goods and vehicles crossing the border without a search warrant. It should be noted that the customs service of the United States of America has also partnered with the police departments, the Federal Bureau of investigation in providing customs information that would allow them to detect, and in some cases to predict organized crime, i.e. the police investigate. In addition, the customs service of the United States of America, as the main government body that has the right to apprehend criminals at the border, faced with a complex, multifaceted threat to the smuggling of goods, narcotic drugs and so on. But because the customs service is working on these tasks with the use of modern achievements of science and practice through a variety of approaches, directions: intelligence, operational, experienced, which bring a positive result. In case of detection by customs officers of the United States of America violations of the customs legislation, they have the right to conduct an investigation on this fact, as well as having the right to seize the goods which are subject to export outside the country. In addition, the customs authorities of the United States of America have the right to confiscate without a court order any goods that you intended to illegally vivactis from the country, and vehicle that was to be used for these purposes. Keywords: operational-search activity, smuggling, goods, customs border, illegal movement.

Постановка проблеми. Наразі, важливим для цілеспрямованого дослідження оперативно- сучасних розвинутих країн є захист національних розшукової складової діяльності митних органів економічних інтересів, а тому виникає потреба зарубіжних країн, зокрема США здійснюється удосконалення взаємодії митних органів в вперше. питаннях боротьби з контрабандою та незаконним Мета і завдання. Метою статті є дослідження переміщенням товарів через митний кордон країн. окремих аспектів здійснення оперативно- Дана стаття спрямована на дослідження розшукових повноважень на прикладі діяльності зарубіжного досвіду функціонування органів, митних органів Сполучених Штатів Америки для уповноважених на застосування заходів подальшого використання результатів дослідження оперативно-розшукової діяльності у системі у вироблені пропозицій щодо підвищення рівня протидії контрабанді та незаконному переміщенню ефективності діяльності митних органів України у товарів через митний кордон на прикладі протидії митним правопорушенням та контрабанді. Сполучених Штатів Америки. Виклад основного матеріалу. Щорічно митні Аналіз досліджень і публікацій. Дослідження у кордони Сполучених Штатів Америки (далі США) сфері оперативно-розшукової діяльності перетинають товари вартістю в один трильйон правоохоронних органів здійснювали науковці С. доларів як загальний імпорт, а тому для митних В. Албул, С. В. Андрусенко, О.М. Бандурка, О.М. органів США виникають потреби удосконалення Джужа, Ю.М. Грошевий, Я. Ю. Кондратьєв, Р. В. наявної галузі технологій захисту кордонів Мукоіда, Д. О. Ноздрін, О.П. Снігерьов та інші, держави. Нові технології відіграють вирішальну проте їх праці стосувались переважно діяльності роль в діяльності митної служби США. Із органів внутрішніх справ. Окремі аспекти поширенням інтернету митні органи ведуть також правоохоронної складової із застосуванням боротьбу зі злочинами, вчиненими через Інтернет порівняльного аналізу діяльності вітчизняних та та інші електронні засоби. зарубіжних митних органів досліджували І.Г. Основним завданням митної служби США є Бережнюк, Л.М. Дорофеєва, Д. В. Приймаченко, захист кордонів і забезпечення дотримання законів П.В. Пашко, В.В. Ченцов та інші. Проте при ввезенні товарів до США і вивезенні їх за межі

113 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

країни. Крім цього, митні органи США наділені ‒ розшук і затримання осіб, які порушили повноваженнями забезпечувати дотримання не митні закони і закони, що мають відношення до тільки митних законів і контролювати стягування митниці (наприклад, закони про авторські права, мит, в зону їх відповідальності входить також патенти і торгові знаки, торгових квоти, вимоги до контроль за виконанням всіх федеральних законів маркування товарів); на лінії кордону США [3]. ‒ виконання законів, пов’язаних з митними Митна служба США - єдина інстанція, де послугами; офіцери митної служби мають повноваження – участь у міжнародних митних організаціях; стежити за дотриманням митного законодавства ‒ врегулювання апеляційних скарг на митних США, що включає перш за все Закон про тарифи службовців; 1930 року зі змінами та доповненнями. Вказаним ‒ адміністративне врегулювання справ щодо Законом зафіксовано три основних напрями порушень митних правил; діяльності: ‒ контроль навігаційних законів [3]. - встановлення і збір мита з імпортних товарів; Варто зауважити, що для митної служби США - запобігання підробкам товарів і контрабанді; різні види митних порушень мають різну ступінь - контролювання перевізників, людей і важливості (ступінь пріоритетності). Найбільш товарів, які прибувають на територію США та важливими є так звані «стратегічні» порушення, які залишають її. пов'язані з імпортом та експортом товарів через Також мають право оглядати людей, вантаж і митний кордон країни, для яких потрібно засоби перевезення, які перетинають американські відповідний дозвіл (вогнепальна зброя, ядерна кордони без ордера на обшук (огляд). Так само техніка, системи озброєнь, біологічна зброя, вони використовують спеціальні комп'ютерні техніка, яка підпадає під Правила міжнародної системи для розпізнавання певних торгівлі зброєю), а також інші предмети, дозвіл на невідповідностей як в перевезенні вантажу через перевезення яких видаються Міністерством міжнародний кордон, так і в перевезенні пасажирів. торгівлі або Державним департаментом США. Крім цього, митна служба США, як головний Другими за ступенем важливості порушеннями державний орган, який має право на затримання митного законодавства США вважаються злочинців на кордоні, стикається зі складною, шахрайство в нестратегічній сфері, що включає в багатогранною загрозою контрабанди товарів, себе: наркотичних засобів та інш. А тому, митна служба - імпорт текстилю; США працює над цими завданнями з - порушення антидемпінгового законодавства; застосуванням сучасних досягнень науки, практики - порушення, що загрожують здоров'ю та через різні підходи, напрямки: розвідувальний, безпеці громадян; оперативний, дослідний, які приносять позитивний - неправильні заяви про вартість або країну результат. походження товарів; Зазначимо, що федеральне законодавство в - ввезення підроблених товарів і ввезення систематизованому вигляді вперше було товарів, які виготовлені з використанням опубліковано у Зводі законів США лише в 70-х рр. примусової праці та інш. [1]. XIX ст., але митне законодавство і досі не Визначення ступеня важливості порушень кодифіковано. Однак ст. 1654 Титулу 19 Зводу митного законодавства в значній мірі залежить від законів США закріпила такі функції митних декількох факторів, у тому числі від масштабу органів: проблеми, впливу на американські компанії, ‒ підготовка митного законодавства; впливу на здоров'я і безпеку і ще від ряду ‒ визначення ставок мита, стягнення мита й міркувань принципового або політичного акцизів; характеру. ‒ митний контроль товарів, що ввозяться в На сьогодні, в США митна служба є єдиним країну, за умови звільнення від сплати податків на державним органом, в якому її офіцери мають ввезення чи вивезення, за умови сплати або повноваження оглядати людей, вантаж і засоби зменшення податків на експорт; перевезення, які перетинають американські ‒ оформлення документації на осіб, товари, кордону, без ордера на обшук (огляд). Крім цього, вантажі та поштові відправлення, що ввозяться в співробітники митної служби США США і які із країни; використовують в своїй діяльності спеціальні ‒ контроль за державними кордонами; комп'ютерні системи для розпізнавання певних ‒ контроль за транспортними засобами та невідповідностей як в перевезенні вантажу через контейнерами для перевезення товарів; міжнародний кордон, так і в перевезенні пасажирів. ‒ контроль пасажирів та багажу; 114 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

У випадках виявлення співробітниками митної виявляється корисним, якщо митна служба реагує служби США порушень митного законодавства, на подібні повідомлення і в той же час захищає вони мають право проводити розслідування за цим анонімність вхідних викликів. Як правило, фактом, а також мають право накладати арешт на інформатори працюють більш активно, якщо їх товари, які підлягають вивезенню за межі країни. допомога дозволяє їм отримати значну премію, Крім цього, митні органи США мають право розмір якої часто пов'язаний з вартістю захопленої конфісковувати без судового ордера будь-які контрабанди [2]. товари, які планувались нелегально вивестись з Іноді агенти митної служби США виступають в країни, а також транспортні засоби, які ролі або покупців, або продавців контрабандного передбачалося використовувати для цих цілей. товару. Найбільш важливою процедурою в США, Подібних широких повноважень у сфері контролю яка допомагає в розслідуванні і кримінальному над експортом в США крім митної служби, більше переслідуванні (в доведенні) стосовно порушень не має жодне інше федеральне правоохоронне митного законодавства, є використання різних відомство. підроблених адміністративних документів, Варто зауважити, що у разі виявлення митною супроводжуючих пасажирів, товари, що ввозяться службою США інших правопорушень, які або вивозяться ними. Не менш корисною віднесені не до митної сфери, то в цьому випадку процедурою вважається широке використання подальше розслідування, як правило, здійснюється помітних, розбірливих і зрозумілих оголошень, в митницею спільно з іншим слідчим органом. яких необачні мандрівники, імпортери або Наприклад, якщо на кордоні виявлено експортери попереджаються про незаконність правопорушення, пов'язане з наркотиками, певних видів діяльності. Користь таких оголошень розслідування проводиться митною службою США полягає в тому, що вони сприяють доведенню та Адміністрацією з контролю за застосуванням обізнаності особи про дотримання необхідних законів про наркотики, яка є федеральним слідчим правил і про його злочинні наміри. Наявність таких відомством в складі Міністерства юстиції США [2]. документів свідчить про те, що підсудний умисно Такий порядок дій закріплено в договорі, намагався обійти митне законодавство США. укладеному між Міністерством фінансів і Варто зауважити, що митна служба США також Міністерством юстиції США. Даним договором співпрацює з поліцейськими підрозділами також передбачено, що в разі провезення Федерального бюро розслідувань США в питаннях наркотиків контрабандним шляхом митними забезпечення митних органів інформацією, яка органами США проводяться також і необхідні давала б можливість виявляти, а в деяких випадках оперативні заходи. Співробітники митної служби і прогнозувати організовану протиправну США при розслідуванні порушень митного діяльність, тобто здійснюється поліцейська законодавства використовують різні методи, що розвідка. За методами та характером інформації, застосовуються правоохоронними органами. Серед що виявляється поліцейською розвідкою, ділиться них: на дві категорії: стратегічну і тактичну [1] . - повідомлення окремих громадян; Стратегічна розвідка передбачає отримання, - використання відомостей, отриманих від накопичення, систематизацію та аналіз численних і інформаторів, таємних операцій, контрольованих вельми різноманітних відомостей про осіб, поставок, спостереження; підозрюваних в причетності до організованих - отримання ордерів на обшук, використання кримінальних структур, включаючи навіть такі пристроїв для розпізнавання почерку, або дані, які на перший погляд не мають пристроїв, що використовуються для затримання з безпосереднього відношення до протиправної подальшим наглядом; діяльності. Основна мета тактичної розвідки - - перехоплення телефонних повідомлень, допомога в плануванні конкретних поліцейських використання собак-шукачів, а також проведення операцій і встановлення джерел отримання доказів, випадкових або спеціальних оглядів і опитувань. які дозволили б провести арешт підозрюваного і Найбільш поширеним і дієвим в діяльності довести його винність. митних органів США є спосіб отримання Висновки та пропозиції. Проведений частковий інформації від громадян. Масштаб використання огляд правоохоронної діяльності митної служби повідомлень громадян розширюється, якщо є США показує, що вона в достатній мірі схожа з анонімний номер «гарячої лінії», за яким можна правоохоронною діяльністю митних органів зателефонувати для того, щоб проінформувати про України, хоча і має свою специфіку та можна підозрілі дії, і якщо такий номер повідомляється зауважити, що це єдиний державний орган, в якому компаніям, зайнятим діяльністю, що має її офіцери мають повноваження оглядати людей, відношення до митної служби США. Такий підхід вантаж і засоби перевезення, які перетинають 115 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

американські кордону, без ордера на обшук (огляд). міжнародний кордон, так і в перевезенні пасажирів. Крім цього, співробітники митної служби США Так, позитивний досвід діяльності митної служби використовують в своїй діяльності спеціальні США доцільно використати для удосконалення комп'ютерні системи для розпізнавання певних системи протидії митним правопорушення та невідповідностей як в перевезенні вантажу через контрабанді в Україні.

Література: 1. Офіційний сайт митної служби Сполучених Штатів Америки. URL: https://www.cbp.gov/about. 2. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти [Текст] : монографія / І. Г. Бережнюк. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. – 543 с. 3. Закон про митну службу Сполучених Штатів Америки від 1.03.2003 року, URL: https://www.law.cornell.edu/uscode/text/6/211

116 Правові горизонти / Legal horizons, 2020

Наукове видання

«ПРАВОВІ ГОРИЗОНТИ»

Науковий журнал

Головний редактор – Ю.В. Гаруст Компютерне складання та верстання – Б.О. Павленко

Випуск №23(36)

Стиль та орфографія авторів збережені

Підписано до друку 12.11.2020 р. Формат 60х90/8 Папір офс. Друк офс. Ум.друк.арк. 19,07. Обл.-вид.арк. 14075 Наклад 100 пр. Замовлення №08/18

Видавець і виготовлювач: Сумський державний університет

117