Regional Forces of the Sanok Повітові війська Сяноцької Lands in XVII century землі у XVII ст. Lyseyko Yaroslav Лисейко Ярослав Hystory Department, Lviv Polytechnic National University, UKRAINE, Lviv, S. Bandery street 12, Кафедра історії, теорії та практики культури, E-mail: [email protected] Національний університет “Львівська політехніка”, УКРАЇНА, м.Львів, вул.С.Бандери, 12, In the seventeenth century Sanok land remained a E-mail: [email protected] separate administrative unit within the Ruske У XVІІ ст. повітові війська відігравали ключову роль в wojewodstwo, being its south-western district. At that обороноздатності Сяноцької землі. Розвиток повітового time, the risk factors for the security of Sanok Lands were війська був продиктований з одного боку занепадом the difficult situation in the region, the presence of інституції посполитого рушення, небажанням шляхти mountains, the threat of Tatar attacks, war and особисто брати участь у військових кампаніях чи у others. First of all the inhabitants of the Sanok Land were локальній самообороні, а з іншої сторони був зумовлений interested in the safety of their land. At the end of XVI - масштабами розбійництва, розгулом демобілізованих in XVII centuries came the era of the regional forces, військ, свавіллям регулярних військових загонів та called to protect the security of their own land by local неефективністю місцевої адміністрації у боротьбі з цими явищами. Повітові війська використовувались як residents. Sanok regional forces were formed in response для потреб окремо взятої Сяноцької землі, так і для to a number of security threats of Sanok Lands, and as a загальнодержавних потреб. Сяноцькі повітові загони в desire of Sanok nobility to put heavy military duty on the основному використовувались для боротьби із угорським shoulders of professional military mercenaries. If untill розбійництвом та формувалися з піхоти. 1653 the Sanok Lands detachments consisted of infantry and cavalry banners, after 1653 infantry was mainly Ключові слова – Сяноцька земля, повітове військо, смоляки, шляхта, локальна самооборона. mobilized. It starts the formation of a special kind of troops - the so-called "Mountain Infantry" which I. Вступ existence was dictated by the fact that the infantry corps were convenient for combat in mountainous areas, where У XVII ст. Сяноцька земля залишалась окремою the the Sanok lands were. адміністративною одиницею в складі Руського воє- The analysis of decisions related to establishing of водства, становлячи його південно-західну окраїну. В troops in Sanok county lands in the seventeenth century цей час фактори ризику для безпеки Сяноцької землі shows that in most cases the reason for a military складали пограничне становище краю, наявність detachments in Syanok lands became a necessity to гірської, важкодоступної місцевості, загрози татар- protect local residents from robber collisions from the ських нападів, війни. Питання, пов’язані із безпекою Hungarian border. The regional forces were used for the краю найперше мали значення для самих мешканців needs of a particular Sanok lands and for national Сяноцької землі. Основною військовою формацією, в needs. Hired troops of the Sanok lands have participated контексті якої сяноччани брали участь у обороні in anti-Turkish campaign. In the second half of the Сяноцької землі та Руського воєводства у XV – XVІ Seventeenth century county troops of the Sanok lands ст. було посполите рушення. Наприкінці XVІ – у played a key role in the defense of the area. XVІІ ст. на зміну посполитому рушенню приходить епоха повітового війська, покликаного силами місцевих жителів захисти безпеку в першу чергу власної землі. Розвиток повітового війська був продиктований з одного боку занепадом інституції посполитого рушення, небажанням шляхти особисто брати участь у військових кампаніях чи у локальній самообороні, а з іншої сторони був зумовлений масштабами розбійництва, розгулом демобілізованих військ, свавіллям регулярних військових загонів та неефективністю місцевої адміністрації у боротьбі з цими явищами. Сяноцькі зем’яни воліли шляхом найму створити військові загони, які б виконували службу збройного характеру для їхніх потреб, та потреб держави. II. Повітові війська в обороні Сяноцької землі Землі Руського воєводства, які традиційно були дещо відмежовані від Речі Посполитої, розпочали піднімати самочинні ухвали про місцеву оборону в

56 “HUMANITIES & SOCIAL SCIENCES 2011” (HSS-2011), 24-26 NOVEMBER 2011, LVIV, UKRAINE

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua часи правління Владислава IV, а від 1648 р. частина українських земель, основною військовою мобілізувати повітові війська, які мали служити цілям силою була важка кіннота. локальної самооборони. Відтоді практика самостійно Першопочатково учасників цих формувань нази- дбати про безпеку своєї землі стає звичним явищем вали просто піхотою, «служебними», або «гайду- для теренів Руського воєводства [1, 73]. ками», а з плином часу на теренах Руського Перші спроби формування повітових загонів у воєводства їх означувано терміном «смоляки». Сяноцькій землі відносяться до 1607 р. Саме тоді Зокрема вперше термін «смоляк» вжито у 1655 р. Вишенський сеймик звернувся до короля Сигізмунда стосовно людей сяноцького старости Францишка ІІІ з проханням про згоду на мобілізацію кінноти, Мнішка і сяноцького каштеляна Зиґмунда Фредри і призначеної для охорони Перемишльської і Сяноцької лише в 1659 р. як означення загонів місцевого земель. Загони мали формувати місцеві можновладці самоурядування. Існують припущення, що сам термін Стадницькі, що були опозиційно налаштовані сто- «смоляк» походить від словацького слова «smoliar» - совно короля. Сигізмунд ІІІ відмовив, натомість людина, яка працює із сокирою при смолі. Вже порадив гетьману Жолкевському направити сюди дві згодом цей термін вживається для окреслення лісових кварцяні корогви, які були оплачені з місцевих охоронців руського пограниччя. Своєрідним аналогом поборів. Потребу в наймі війська зумовили різного сяноцьких смоляків у воєводствах Малої Польщі були роду безчинства, розбої з боку солдатських громад, харніки. Ці формування інколи іменовано «руською наїзди татар, та напади з боку угорської границі з піхотою», очевидно назва походить від тамтешніх якими до цього боролись за допомогою кварцяного руських сіл у королівщинах [1, 69-70]. Це був війська, старостинських загонів чи посполитого своєрідний різновид повітового війська, піхота мобі- рушення [1, 311-312]. Чергова спроба мобілізації лізована для оборони теренів Прикарпаття. Форму- війська на потреби регіону відноситься до літа 1618 р. вання смоляків використовувалось регіональною Тоді було проведено збір посполитого рушення під адміністрацією, магнатами, шляхтою, єпископами. Сяноком, де було вирішено набрати найманців, які За підрахунками Даріюша Купіша чисельність мали б охороняти гірські перевали. Критика з боку загонів смоляків у Сяноцькій землі в період з 1653 по короля в черговий раз зупинила починання сяноччан 1659 рр. становила 50 осіб. В період з 1660 до 1695 р. [1, 313]. це число коливалось в межах 20-50 осіб. Число Нарешті, 3 червня 1632 р., невдовзі після смерті загонів залежало від ступеня небезпеки в регіоні, та Сигізмунда ІІІ, зважаючи на загрозливу зовнішньо- від рівня активності розбійницьких банд. Наприкінці політичну ситуацію, згідно рішення Вишенського XVII ст. банди угорських розбійників здійснили сеймику Руське воєводство мало мобілізувати 500 кілька масштабних брутальних нападів на Сяноцьку козаків, в тому числі Сяноцька земля – корогву із 100 землю. Тож у відповідь в 1695 р. було найнято 80 вершників. Командування було доручено перемишль- смоляків, в 1697 р. – 130, а в 1699 р. – 200 козаків [1, ському каштеляну Станіславу Ваповському, рід якого 351-352]. здавна володів маєтностями у Сяноцькій землі [1, Те, яким чином здійснювався набір повітових 319-320]. 22 червня 1632 р. у Сяноцькій землі було загонів, найкращим чином дають уявлення відпо- набрано потрібну кількість жовнірів, однак частина відні рішення Вишенського сеймику. Наприклад, у найманців не була належним чином озброєна, тому їм 1659 р. сяноцькі зем’яни прийняли рішення найняти було дано ще два тижні для усунення браку зброї та 50 смоляків, яких мав очолити Францишко коней [1, 320]. З другої половини XVII ст. загони Деденський. Крім цього мала бути найнята кіннота, повітового війська у Сяноцької землі наймалися для збору інформації, тобто для виконання щорічно, у зв’язку із сталими загрозами безпеці краю. розвідувальних функцій. Цей загін створювався Видатки сяноцьких зем’ян на оборону втрачають свій шляхом найму, за рахунок спеціально проведеного епізодичний характер і стають постійною, обтяжли- побору у Сяноцькій землі. Самі смоляки були на вою статтею витрат [2, 291]. службі в сяноцького старости Францишка Мнішка, а Якщо до 1653 р. сяноцькі повітові загони сяноччани фактично найняли його людей для потреб складалися з кінних хоругв та піхоти, то після 1653 р. усієї землі [3, 290]. мобілізується переважно піхота [1, 350]. Починається Дещо інакше відбулося формування повітових формування особливого роду військ – т. зв. «гірської загонів Сяноцької землі у 1665 р. Тоді, у зв’язку з піхоти», існування якої було продиктовано рядом посиленням активності розбійницьких банд, на з’їзді чинників. По-перше, як ми вже зазначали, існувала вишенського сеймику в Сяноцькій землі було вирі- потреба убезпечити ці землі з огляду на їх шено виправити з кожних 8 ланів піхотинця, з пограничний статус; по-друге, піхота, як рід військ мушкетом і необхідною амуніцією. Міста та містечка була зручною для ведення бойових дій в гірській також мали виправити піхотинців з кожних 20 місцевості, де знаходилась більша частина Сяноцької дворищ. Сформовані загони мали очолити ротмістри землі; по-третє, з фінансової точки зору утримання Петро Красовський і Симон Ромер [3, 400-401]. піхоти було значно дешевшим ніж кінноти. Існування Відмінності у принципах формування та гірської піхоти, у випадку Сяноцької землі стало комплектування повітових загонів Сяноччини регіональною особливістю з огляду на те, що в Речі Даріюш Купіш пояснює тим, що в критичних Посполитій, куди в даний період входила значна ситуаціях, аби посилити загони смоляків, сяноцька

“HUMANITIES & SOCIAL SCIENCES 2011” (HSS-2011), 24-26 NOVEMBER 2011, LVIV, UKRAINE 57

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua шляхта вдавалася до мобілізації місцевого сектор для охорони. Таким чином гірський пояс від населення. Критерієм відбору служила певна Самбірщини по Ветліну мав охороняти жидачівський кількість піхотинців від села, лану, або диму. Таку войський Франтишко Гумовський, охорона другого практику формування повітових загонів Д. Купіш поясу від села Ветліни по містечко Новотанець називає системою перемінної служби найманих доручалась Симону Ромеру, нарешті за третій пояс - смоляків та загонів, змобілізованих із місцевого від Новотанця по Кросно, мав відповідати Костянтин населення [1, 353]. Очевидно, що мобілізація Конарський. Загони формувались по одному місцевого населення здійснювалась не тільки з піхотинцю від села, в залежності від приналежності метою посилення обороноздатності Сяноччини, а й села до того чи іншого сектору [3, 333]. була також продиктована нестачею коштів для Аналіз сеймикових ухвал, пов’язаних із утримання більших загонів смоляків, які створенням повітових військ у Сяноцькій землі в здійснювали військову службу на платній основі. XVІІ ст. показує, що приводом до створення Також сяноцькі смоляки від 1672 р. отримували військових загонів у Сяноччині в переважаючій підмогу від посесорів королівщин. Зокрема в разі більшості випадків ставала потреба місцевих потреби вони могли розраховувати на допомогу 100 мешканців у захисті від розбійництва, та піхотинців від Самбірської економії [1, 356]. розбійницьких наїздів з боку угорської границі. Про залучення місцевого населення до військових Відповідно мобілізацію повітових загонів місцеві потреб свідчать реєстри вибранецької піхоти з зем’яни найчастіше мотивують тим, що «від Сяноцької землі. Ці загони складалася з селян, які розбійників надходять великі небезпеки», загони мешкали у королівщинах [4, 24]. Наприклад, невели- створюють «аби могти давати відсіч пограничним кий набір піхоти відбувся у 1650 р. Тоді із сіл людям з Венгрів, які нападають на Сяноцьку землю Кросненського староства Ольховець, Міжродля, і двори шляхетські грабують, шляхту палять та Команчі, Смольника та ін. було змобілізовано близько вбивають» [6, 333], «оскільки щоденно нашій землі 7 осіб [5, 1113-1114]. Сеймикові ухвали ставили від пограничних розбійників заходять небезпеки» конкретні вимоги перед сяноцьким піхотинцем. Такий [3, 319]. Дещо рідше відбувався набір повітових піхотинець мав бути споряджений кулями, порохом, загонів для боротьби із свавільним жовніром. Такий шаблею, сокирою. Він забезпечувався провіантом та набір відбувся у 1663 р. з метою оборони Сяноцької отримував певну невелику грошову плату [1, 374]. землі від дій свавільних жовнірських «куп» чи Діяльність та рід завдань, які виконували загони хоругв, які завдавали шкод місцевому населенню смоляків часто набували характеру поліційної служ- [3, 367-368]. би. Адже нерідко мова йшла про пошук та затримання Отож розвиток і функціонування повітових військ в кримінальних злочинців з подальшою їх передачею Сяноцькій землі став своєрідною реакцією місцевої під юрисдикцію відповідних судових органів. Загалом еліти на різного роду загрози безпеці краю. Місцева же, для військової формації гірської піхоти була шляхта взяла на себе витрати, пов’язані з утриманням притаманна виняткова еластичність, оскільки вона повітових загонів, завдяки чому великою мірою була здатна виконувати багато функцій, та убезпечила свій край навіть у той час, коли в державі використовувати різні методи боротьби, в залежності йшла війна. від характеру загрози [1, 374]. На основі досліджень характеру оборони гірських III. Сяноцькі повітові загони районів повітовими військами, проведених Даріюшем на службі Речі Посполитої Кулішем [1, 361-369] можемо вивести такі особли- Повітові війська використовувались як для потреб вості забезпечення оборони Сяноцької землі окремо взятої Сяноцької землі, так і для загально- місцевими повітовими загонами: 1) регулярне патру- державних потреб. Якщо проаналізувати випадки, лювання торгових шляхів, особливо у важкодоступній коли сяноччани формували військові загони, що діяли гірській місцевості, поблизу з угорською границею з поза межами Сяноцької землі, то можемо чітко метою попередити можливі напади; 2) використання побачити що це робилось у тих випадках, коли елементів розвідки та шпигунства з метою виявити існувала серйозна загроза з боку ворога самій заплановані напади чи винуватців вже вчиненого Сяноцькій землі. Зокрема, найчастіше це були війни з наїзду; 3) активне використання мережі інформаторів Османською імперією та Кримським ханством. (наприклад корчмарів); 4) спільні операції проти Напротивагу цьому кидається ввічі той факт, що ворога із загонами сусідніх земель, зокрема із шляхта Сяноцької землі не вдавалася до набору перемишильськими смоляками 6) застосування облав, повітових військ задля вирішення внутрішньо- та несподіваних збройних вилазок проти злочинців, а політичних криз Речі Посполитої, наприклад під час також обшуків з метою довести вину злочинця; 5) т. зв. рокошів. Притому, що сусідні польські умовний поділ території Сяноцької землі на сектори воєводства – Сандомирське та Краківське, активно (з 1660 р.), охорону і оборону яких здійснювали від відстоювали свої політичні позиції, вдаючись до одного до 4 підроздів смоляків. Наприклад, 1 вересня військової сили через набори повітового війська [1, 1661 р. на з’їзді, присвяченому питанням охорони 219-228]. Сяноцької землі від розбійництва, було призначено Наймані загони від Сяноцької землі неодноразово трьох ротмистрів, кожному з яких надавався окремий брали участь в антитурецьких кампаніях. З огляду на

58 “HUMANITIES & SOCIAL SCIENCES 2011” (HSS-2011), 24-26 NOVEMBER 2011, LVIV, UKRAINE

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua загострення відносин Речі Посполитої та Османської Висновок імперії та через небезпеку вторгнення турецько- татарських військ, за ініціативи сяноцького каштеляна У XVІІ ст. повітові війська Сяноцької землі Мартина Стадницького у травні 1619 р. був відігравали ключову роль в обороноздатності краю. здійснений набір кінноти до сяноцької корогви на Сяноцькі повітові загони виникли з одного боку як період півроку під командуванням Ієроніма Стад- відповідь на цілий комплекс загроз безпеці Сяноцькі ницького. Сяноччани вирушили в Брацлавщину, де землі, а з іншого через бажання сяноцьких зем’ян їхня корогва була включена до складу полку Мартина перекласти обтяжливий військовий обов’язок на плечі Казановського, нараховуючи близько 80 вершників. У професійних військових найманців. Таким чином з серйозних бойових діях сяноччани тоді участі не другої пол. XVІІ ст. повітові загони майже щорічно брали, оскільки до масштабних військових зіткнень з набирались для потреб обороноздатності Сяноцької Османською імперією у 1619 р. ще не дійшло. Вже землі. Через діяльність на сеймиках сяноччани через півроку вони повернулися додому [1, 229-233]. юридично усталили шляхи найму повітового війська, Не знаємо напевно, чи брали сяноччани участь у його фінансування, тактику дій, повноваження та Хотинській битві. Маємо лише опосередковану згадку юрисдикцію найманих загонів. Повітові загони в про Марка Стадницького із загоном в 100-150 основному використовувались для боротьби із угорсь- вершників в складі полку Станіслава Любомирського ким розбійництвом. Переважно наймалась піхота у [1, 237]. Цей загін, як і сам Марко Стадницький, зв’язку з тим, що переслідування розбійницьких цілком могли прибути із Сяноцької землі, особливо з загонів, які перетинали угорський кордон і через гори огляду на те, що Стадницькі очолювали корогву із потрапляли у сяноцьку землю відбувалось у гірській Сяноччини у попередній кампанії 1619 р., приблизно місцевості. Крім того повітові загони використо- з такою самою кількістю вершників. У 1672 р. вувались для боротьби із свавільним жовніром та Сяноцька, Перемишльська і Львівська землі набрали задля утримання правопорядку в Сяноцькій землі. повітове військо чисельністю близько 1000 чоловік у Література зв’язку з турецькою загрозою. Десь між липнем і серпнем вони розквартирувались під Глинянами. [1] Kupisz D. Wojska powiatowe samorządów Очевидно сяноцькі загони брали участь в охороні Małopolski i Rusi Czerwonej w latach 1572-1717. – Львова, а також в поході на татарські загони [1, 291- Lublin, 2008. – 468 s. 292]. [2] Prochaska A. Samorząd wojewodstwa ruskiego w Сяноччани брали також участь в антитурецькій walce z opryszkami // Rozprawy Wydziału кампанії 1676. Про це дізнаємося із облятованого акту Historyczno-Fiłologicznego Akademii Umiejętności. реєстру жовнірів хорунжого Гумниського в сяноцькій – Kraków, 1907. seria 2, T. XXIV. – s. 269-336. гродській книзі, датованій цим же роком. Тоді в [3] Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej хотинському поході взяла участь корогва кінноти під polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we керівництвом Гумниського. Як випливає з реєстру, Lwowie. - Lwów, 1909. T. XXI: Lauda sejmikowe корогва налічувала 65 вершників. Судячи з того, що wiszeńskie 1648-1673 r. / Oprać. A. Prochaska. – 753 s. чимало воїнів загинуло, корогва брала участь в боях. [4] Górski K. Historya piechoty polskiej. – Kraków, Загалом загинуло дванадцять осіб, серед них 1893. - 271 s. представник давньої сяноцької родини Деденських, [5] Центральний державний історичний архів у Францишко Деденський [7, 134-135]. Львові. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр. 163. Як особливість стосовно військ, які Сяноцька земля [6] Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej наймала для загально-державних потреб можемо polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we відмітити те, що це переважно була кіннота, в той час Lwowie. - Lwów, 1911. T. XXII: Lauda sejmikowe як для власних потреб сяноччани переважно wiszeńskie 1673-1732 r. / Oprać. A. Prochaska. – 848 s. використовували піхоту. [7] ЦДІАЛ. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр. 188.

“HUMANITIES & SOCIAL SCIENCES 2011” (HSS-2011), 24-26 NOVEMBER 2011, LVIV, UKRAINE 59

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua