НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ — ЗАСНОВАНИЙ У БеРеЗНІ 1989 р.

ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО

КИЇВ  2  2017

ЗМІСТ CONTENTS

Статті Articles

Спіцина Л.А. Рогачицька та рєпінська ку- 3 Spitsyna L.A. Rohachyk and Riepin Cultures льтури в колі культур пізнього енеоліту—ран- in Circle of Eastern European Cultures in Late ньої бронзи Східної Європи Chalcolithic and Early Bronze Ages Скржинська М.В. До взаємин скіфів із гре- 13 Skrzhynska M.V. On Relations between Scy­ ками в Північному Причорномор’ї thians and Greeks in North Coast of Black Sea Моця О.П. Золотоординські «темні» віки на 24 Motsia o.p. «Dark Ages» of Golden Horde at землях Південної Русі: історично-археологіч- Southern Rus Lands: Historical and Archaeologi­ ний контекст cal Context

Публікації Publications археологічного матеріалу of Archaeological Materials

Рассамакін Ю.Я., Черних Є.О. Похован- 38 Rassamakin Yu.Ya., Chernykh Ye.O. Bu­ ня доби раннього енеоліту на Луганщині rial of Early Chalcolithic in Luhansk Region Хомчик М.А., Каганюк В.А. Кам’яні яд- 54 Khomchyk M.A., Kahaniuk V.А. Stone ра для метальних машин з Ольвії Balls for Catapults from Olbia Голубєв А.М. Салтово-маяцький кремацій- 57 Holubiev A.M. Hosudariv Yar, a Saltiv-Maia­ ний могильник «Государів Яр» у Середньму ky Burial Ground with Cremations in Donets Ri­ Подонців’ї ver Upper Region Нечитайло П.О., Горбаненко С.А. Мід- 65 Nechytailo P.O., Gorbanenko S.A. Cop­ ний посуд та рис з Кам’янця-Подільського per Vessels and Rice from Kamianets-Podilskyi

© ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ, 2017 До історії To the History стародавнього виробництва of Ancient Crafts

Колода В.В., Панковський В.Б., Разу- 76 Koloda V.V., Pankowski V.B., Razu­ мов С.М., Корохіна А.В. Вироби з кістки mov S.M., Коrоkhinа A.V. The Chalcoli­ та гірських порід енеоліту та бронзової доби thic and Bronze Age Bone and Lithic Objects на поселенні Фащівка from Faschivka Settlement Site

Історія науки History of science

Цвек О.В., Скакун Н.М., Терьохіна В.В. 90 Tsvek O.V., Skakun N.N., Terekhina­ V.V. Вивчення пам’яток трипільської спільності Study of Trypillia Community’s Monuments at Верхнього Подністров’я Dnister River Upper Region каравайко Д.В. До витоків вивчення юх- 110 Karavaiko D.V. To the Origins of Yukhnov­ нівської культури ska Culture Study Отрощенко В.В. Феномен російської ар- 118 Otroshchenko V.V. Phenomenon of Rus­ хеології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна) sian Archaeology (to the 90th Anniversary of Lev Samoilovych Klein)

Методика Methodology археологічних досліджень of Archaeological Research

Матера М., Богацкий М., Малковс- 125 Matera M., Bogacki M., Malkowski V. кий В. Неинвазивные и археологические ис- Non-invasive and Archaeological Research at следования позднескифского/постскифского Late/Post Scythian Konsulivske Hill-fort Консуловского городища

Рецензії Book Review

Возний І.П. Рец.: Гупало Віра. Звенигород 140 Voznyi P. Re.: Hupalo Vira. Zvenyhorod and і Звенигородська земля у ХІ—ХІІІ століттях Zvenyhorod Land in the 11th and the 12th Centu­ (соціоісторична реконструкція) ries (socio-historic reconstruction)

Хроніка News Review

До ювілею Наталії Михайлівни Секерської 145 To the Jubilee of Nataliia Mykhailivna Sekerska До 70-річчя Смирнова Ігоря Олександровича 146 To the 70th Anniversary of Smyrnov Ihor Olek­ sandrovych До 60-річчя Олександра Борисовича Супру- 148 To the 60th Anniversary of Oleksandr Borysovych ненка Suprunenko Яненко А.C., каряка О.В., чуєва К.Є. 150 Yanenko A.S., Kariaka O.V., Chuie­ Науково-методичний семінар з історії археоло- va K.Ye. Scientific and Methodological Seminar гії та мистецтвознавства on History of Archaeology and Art History

Здано до набору 02.03.2017. Підписано до друку 31.05.2017. Формат 60×84/8. Папір оф­сетний. Гарн. Ньютон. Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 17,67. Обл.-вид. арк. 19,15. Тираж 200 прим. Тираж видру­кова­­но: ТОВ «7БЦ» 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 84, тел.: (044) 592-00-80 Свідоцтво cуб’єкта видавничої справи ДК № 5329 від 11.04.2017 Статті

УДК: 903´13/14 (4-11)"636/637"

Л.А. Спіцина * Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи 1

Розглядається походження та хронологічні межі двох такомбне культурне коло. наявність трипіль- культурних явищ доби пізнього енеоліту—ранньої бронзи ського імпорту у нижньому горизонті серед- Східної Європи. нього шару Михайлівки та інші дані (біконічні К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, пізній енеоліт, рання орнаментовані пряслиця) свого часу дозво- бронза, рогачицька культура, рєпінська культура, три- лили дослідникам поселення синхронізува- пільська культура, Усатове, нижньомихайлівська група ти цей шар з Трипіллям СІI (Лагодовська й ін. пам’яток, дереївська культура, культура Баден, куль- тура кулястих амфор. 1962, с. 187). Щоправда, як слушно зауважив В.Г. Збенович, уламки посуду можуть бути від- несеними і до початку Трипілля СII і до його кінця (Збенович 1974, с. 138). Можливо, на Хронологічна позиція та формування другу половину цього періоду вказує наявність рогачицької культури у верхньому горизонті середнього шару осель Ареал пам’яток рогачицької культури охоплює із глиняною обмазкою долівки. Напівземлян- степову смугу правого берега Дніпра, Нижню ки й наземні оселі з глиняною долівкою зафік- Наддніпрянщину та Степовий Крим. За від- совано на поселеннях Гординештського типу сутності репрезентативного пакету ізотопних (Середнє та Верхнє Попруття й Середня Над- дат для пам’яток пізнього енеоліту—ранньої дністрянщина) (Дергачев 1980, с. 120), типу бронзи межиріччя Дніпра й Дону та допов­ Бринзен (Середнє попруття й Середня над- нень, яких зазнають наявні дати, особливу ува- дністрянщина) (Маркевич 1981, с. 77—85). гу привертає відносна хронологія, тобто стра- Говорячи про синхронність рогачицьких тиграфічні данні, а також імпорт, речі та яви- пам’яток пізньому Трипіллю, звернемо ува- ща, що відбивають зв’язки й взаємовпливи но- гу на усатівську культуру. Синхронізуючи її з сіїв різних звичаїв. середнім шаром Михайлівки, В.Г. Збенович Існування рогачицької культури визначає, (Збенович 1974, с. 138, 164) чомусь порівнював насамперед, стратиграфія Михайлівського по- її кухонний посуд з керамікою нижнього шару селення, нашарування якого відбивають де- Михайлівки. Вказавши на розбіжність між кілька культурних явищ: нижньомихайлівську ними (Там само, с. 101, 138, 164), він обійшов групу пам’яток, рогачицьку (у звичній термі- увагою те, що усатівський кухонний посуд має нології ранньоямну), ямну (пізньоямну), ка- певні риси схожості з керамікою середнього шару Михайлівки. Маємо на увазі такі деталі, як переважання шнурової орнаментації, наяв- * Спіцина Лариса Анатоліївна — кандидат істо­ ність замазаних перлин та защипів, трапляєть- ричних наук, науковий співробітник відділу ене­о­ ся на усатівському посуді й така орнаментація, літу—бронзи інституту археології нАН Украї­ни, [email protected] як навскісна решітка (Там само, с. 88—89). Разом із тим, дати, отримані для середнього 1 Статтю виконано в межах українсько-швейцарського проекту «Реакція рослинного світу та людського сус- шару поселення, та дослідження трипільсько- пільства на кліматичні коливання в України» («The го імпорту із нижнього горизонту середнього reaction of the plant world and human society on climate шару, які знаходять аналогії в пам’ятках коши- fluctuations in Ukraine») SCOPES IZ73Z0_152732. ловецької групи трипільської культури (пері- © Л.А. Спіцина, 2017 од CI) визначають її більш давній вік порівня-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 3 но із Трипіллям CII (Kotova, Spitsyna 2003). Та- ти північно-західний напрям контактів, а не ким чином, побутування рогачицької культури південно-західний — з носіями культури Ко- можна визначити 3550—3200 рр. до н. е. цофені, що належить до одного з баденською Складнішою є проблема з поховальни- кола. Згідно В. Немейцової-Павукової, етап 2 ми пам’ятками. на сьогодні у Степовому баденської культури є синхронним культурі Подніпров’ї, особливо Дніпровсько-Бузькому Коцофені 1 та шарам іV Езеро (1981, s. 287). межиріччі, виявлено значний пласт поховань, Для Езеро отримано серію дат, що вкладають- що за трипільським імпортом та іншими реча- ся у межі 3500—3100 рр. до н. е. Близьким ча- ми синхронізуються з Трипіллям CI, СII. Пев- сом датується й 2 етап баденської культури. ні риси поховального обряду степового насе- Таким чином, з урахуванням змін у схемі лення теж перегукуються з усатівським — за В. немейцової-Павукової в єдиний горизонт кам’яними конструкціями, за незначною гли- можна пов’язати Езеро іV—VI—Чернавода биною могил, орієнтацією небіжчиків, зокре- II—Коцофені і—Баден II—культура кулястих ма у північно-східному напрямку. За перева- амфор II cт. Стосовно останньої можна вказа- жання пози зібгано на боці, тут трапляються ти на певні риси подібності оздоблення її посу- й поховання, виконані на спині з підігнутими ду до посуду рогачицької культури. Це, зокре- ногами (Збенович 1974, с. 40—41). Привертає ма, наколи прямокутної форми, які утворюють увагу й те, що поховання II ґрунтового могиль- ряди та зиґзаґи, напівмісяці з відбитків моту- ника в Усатовому сплановано напівколом (Там зочка. само, рис. 20), як і основні поховання в деко- Стратиграфія поселення Михайлівка до- трих підкурганних могильниках межиріччя зволяє припустити наявність двох етапів у роз- Дніпра та південного Бугу. поєднують їх ви- витку рогачицької культури. Нагадаємо, що за- роби з вохри в могилах. пропоноване О.Г. Шапошніковою (Шапошни- Cтрокатість поховального обряду нижньої кова 1972) виділення двох горизонтів в межах Наддніпрянщини не дозволяє усі пам’ятки цієї середнього культурного шару було пов’язане території однозначно пов’язувати з рогачиць- із дослідженням залишків поселення нижній кою культурою. Можливо, виділення однорід- Рогачик, посуд з якого було представлено на- них за поховальним обрядом пам’яток стане чебто лише виробами зі сплощеним денцем. можливим за появи підстав їхнього детальні- Дослідження колекції поселення не дозволи- шого хронологічного членування у межах ета- ло поділити це твердження (Спіцина 2010). пів CI, СІI. Зазначимо, що за певними рисами кераміка Синхронізація рогачицької культури з піз- з поселення Нижній Рогачик більше тяжіє до нім Трипіллям дозволяє ввести її в коло ін- нижнього горизонту середнього шару Михай- ших одночасових культур. Значну увагу приді- лівки, ніж до верхнього. Однак, йдеться не про ляє цій проблемі В.Г. Петренко, вважаючи ряд домішки або форму денця (в колекції наявний ознак пізньотрипільського посуду північно- посуд як із гострим, так зі сплощеним денцем), Західного надчорномор’я прямим копіюван- а про конфігурацію горла. Отже, у керамічно- ням традицій кераміки балкано-дунайських му комплексі середнього шару поселення Ми- культур ранньої бронзи — Езеро, Чернавода III, хайлівка зміни мало відчутні. Однорідним є та синхронізує усатівські пам’ятки з Баденом. кременевий комплекс обох горизонтів — то- Приєднуючись до В. немейцової-Павукової, тожний за характером сировини, засобами об- він виходить на горизонт Баден І, який розмі- робки та категоріями знарядь. Відчутнішими щується в межах 3300—2700/2500 рр. до н. е. начебто є зміни у будівельній справі. Зокрема, (Патокова и др. 1989, с. 115). з верхнім горизонтом пов’язано оселі з глиня- Припускаємо, що додатковою підставою на ною обмазкою долівки. користь синхронності нижнього горизонту се- Появу нової культурної традиції представ- реднього шару Михайлівки з баденською куль- лено матеріалами горішнього шару, де панів- турою можуть бути горщики з прокресленим ною є інша форма горщика та інший стиль орнаментом. Виходячи з публікацій, цей посуд орнаментації. проблема зв’язку керамічних є найбільш подібним до кераміки класичної традицій, відбитих середнім та верхнім шара- баденської культури етапів 2а, б (Nemejcova- ми цього поселення, вимагає повного аналізу Pavukova 1981, s. 266—267, оbr. 3, 4; потуш- матеріалів пам’ятки. няк 1985, с. 302, рис. 78, 8). Цікаво, що аналогії Питання походження рогачицької куль- простежуються саме в пам’ятках Словаччини тури значною мірою зводиться до походжен- й Західної України, що дозволяє припуска- ня її керамічного комплексу. незважаючи на

4 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 те, що появу носіїв ямної культури в Україні через це крихка. По-друге, певні риси схожості пов’язували з міграціями зі Сходу, разом з тим, є і в формі. Йдеться, передусім, про посудини саме із своєрідністю керамічного комплексу із плавним профілюванням з високим горлом, середнього шару Михайлівки пов’язана про- які ми маємо в обох шарах. блема його походження. Дослідники Михай- Панівними в оздобленні посуду нижнього лівського поселення його генетичне підґрунтя шару є гребінцеві відбитки, хоча є й відбитки пов’язували з різними явищами — пам’ятками мотузочка, а також різні наколи, перлини, за- типу Середній Стіг ІІ, а також пізньонеолітич- щипи, личинки (Лагодовська та ін. 1962, с. 31, ними степової та лісостепової смуг (Лагодов- табл. І—ІV). Усі ці елементи наявні і в оздоб­ ська та ін. 1962, с. 87, 90, 193—200). на ролі ленні посуду середнього шару, хоча загалом останніх особливо наполягав В.М. Даниленко, цей посуд орнаментовано багатше. Компози- з чим пізніше погодилася й О.Г. Шапошни- ційні побудови із відбитків гребінця та моту- кова. натомість Д.Я. Телегін провідним ком- зочка переконливо свідчать про спорідненість понентом формування давньоямної культури із середньоенеолітичною дереївською культу- вважав середньостогівську культуру (Телегін рою (Котова 2013). Також заслуговує на увагу 1973, с. 147—154), що знайшло підтримку ін- така риса, як шнуровий орнамент та перлин- ших дослідників (Збенович 1974, с. 65), мож- ки із защипами, а також розташування пас- ливо, і через розрив у часі між неолітичними ка з перлин. На посуді середнього та нижньо- пам’ятками та середнім шаром Михайлівки. го шарів його розташовано ближче до краю Від дослідників Михайлівського поселення вінець. Цю рису зафіксовано й на кухонному бере початок традиція розглядати нижній шар посуді Трипілля ВI-II, ВII і СІ (Збенович 1974, цього поселення як зовсім інше явище, майже рис. 30, 12, 13). Можливо, саме у цього насе- не пов’язане з наступними часами його існу- лення мешканці степу запозичили цю рису. вання (Лагодовська та ін. 1962, с. 192). Ця дум- Таке поєднання елементів орнаментації не ві- ка була підтримана В.М. Даниленком, котрий доме в кераміці інших культур територій від розглядав нижньомихайлівський шар як перер­ Дністра до Волги, синхронних нижньому шару ву у розвитку (становленні) ямної культури у Михайлівки та Трипіллю СІ, які б стали осно- Північному Надчорномор’ї, пов’язуючи його з вою для формування керамічних рогачицьких особливою­ Азово-Чорноморською лінією сте- культурних традицій. пового енеоліту (Даниленко 1974, с. 87—106). Такі риси кераміки рогачицької культури, Нам таке різке розмежування культурних як округле денце, жолобчасте оформлення гор- накопичень нижнього та середнього шарів ви- ловини, комірець, навскісний зріз вінець, імо- дається надмірним. Вже зверталася увага на те, вірно, з’явилися внаслідок спілкування з насе- що поселення цих шарів співпадають за роз- ленням рєпінської культури. Ці культури поєд- мірами, хоча у середньому шарі щільність за- нують і певні прийоми оздоблення — техніка будови є дещо більшою. Два житла нижнього орнаментації, орнаментація зрізу вінець, че- горизонту середнього шару були розташова- ресок із перлин. Проте останній на рєпінській ні безпосередньо над оселями нижнього шару. посудині нанесено нижче. Окремі горщики із Їх відділяє прошарок суглинку близько 0,5 м. середнього шару Михайлівки можна, імовір- Враховуючи топографічні умови розташуван- но, розглядати як імпорт з рєпінського світу. ня жител — у вибалку під схилом, накопичен- Окрім трипільської та рєпінської культур, ня відкладень могло статися доволі швидко. матеріали поселення Михайлівка дозволяють Можливо, населення, що полишило поселен- синхронізувати середній шар з баденською ня нижнього шару, пам’ятало про розташуван- культурою, населення якої опановує значні те- ня попередніх осель і свідомо звело свої на ста- риторії за часів класичного розвитку. Досить рому місці. близькі аналогії в баденській культурі мають На певну спадковість культури двох ниж- уламки від декількох горщиків, орнаментовані ніх шарів вказує й схожість конструкцій осель. прокресленими лініями. Це будівлі наземних зразків, напевно, стовпової За часів пізнього енеоліту найбільшого роз- конструкції, або з трохи заглибленою долівкою. повсюдження набуває манера прикрашати по- Ще більше на це вказує кераміка. На нашу судини дещо позначеними валиками, які ми думку, посуд середнього та нижнього шарів по- зустрічаємо на декількох посудинках серед- єднує набір прикмет. Спільною є, по-перше, нього шару Михайлівки, в культурах баден- технологія виготовлення посуду — домішки ського кола. Слід зазначити, що тільки тут за- подрібнених мушлі та вапняку. Керамічна маса фіксовано традицію прикрашати горщик де-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 5 кількома валиками одразу. Подібний горщик з енеолітичних матеріалах Криму (Щепинский декількома гладенькими валиками був знайде- 1985, с. 231, рис. 86: 1, 2, 12) та Кавказу. Про- ний у нижньому горизонті середнього шару те, виходячи з технології, вони не були запози- Михайлівки. на двох інших валики доповне- чені, а були виробами місцевого походження, но відбитками мотузочка. На одному з горщи- виготовлені під зовнішнім впливом. Разом з ків, який має гладкий валик, відбитки моту- тим, типологічна близькість енеолітичних ма- зочка розташовані у вигляді паралельних ліній теріалів Криму та Кавказу дозволяють припус- та зиґзаґа. На другому горщику валик було роз- тити, що саме кримський напрямок домінував членовано защипами, його плічка прикрашали у контактах населення наддніпрянщини та паралельні лінії з відбитків мотузочка, допов­ Кавказу. на користь цього припущення свід- нені напівмісяцями з нього ж (Spitsyna 2004, чить також відсутність у рєпінських пам’ятках p. 372, fig. 2, p. 373, fig. 3). басейну Дону та Надазовщини кераміки з пів- Крім того, саме в баденській культурі ши- нічнокавказькими рисами. роко репрезентовано защипи по валиках та Загалом, як то вказувалося, посуд середньо- інших опуклостях (Nemejcova-Pavukova 1981, го шару Михайлівки демонструє активні зв’язки s. 261—296), тому перлинки різної конфігу- степового населення з навколишнім світом, що рації з защипами, що поширені в середньому впливало на його керамічні традиції. Таким чи- шарі Михайлівки, очевидно, можна пояснити ном, цілком імовірно, що рогачицька культу- опосередкованим баденським впливом. У вся- ра зросла на місцевому ґрунті, продовжуючи кому випадку, в будь-якій іншій культурі вони генетичну лінію дереївської культури та ниж- не набули такого помітного розповсюдження. ньомихайлівської групи пам’яток (Котова 2013, Виходячи з публікацій, ці посудини, знайде- с. 154), за значного впливу пізньотрипільського ні в середньому шарі Михайлівки, найбільш світу, а також контактів з мешканцями Криму, подібні до кераміки класичного Бадена ета- носіями традицій рєпінської культури, пізньо- пів 2а, б з території Словаччини та Закарпаття майкопським населенням та більш віддаленими (Nemejcova-Pavukova 1981, s. 266—267, obr. 3, 4; культурами Баден та культури кулястих амфор. Потушняк 1985, с. 302). За матеріалами Украї- Своєрідність матеріалів верхнього шару по- ни сьогодні простежуються контакти трипіль- селення Михайлівка дозволяє зафіксувати змі- ського та баденського населення. Матеріали ни культурних традицій. Під час виготовлення Михайлівки дозволяють зауважити, що впливу посуду домішка піску значно переважає, в той баденських традицій зазнали також мешканці час як мушля, вапняк та рослинні часточки ви- степової Наддніпрянщині. користовуються значно рідше, через це посуд У колекції з Михайлівського поселення та- міцніший. поверхня посуду верхнього шару кож є фрагменти горщиків, аналогії яким є в доведена майже до блиску. З’являються нові посуді культури кулястих амфор, орнаменто- форми (миски), які раніше були невідомі. Ши- вані наколами прямокутної форми, які утво- роко використовуються посудини з вушками. рюють ряди та зиґзаґи, горизонтальні ряди від- Переважають горщики з низьким горлом, при- битків перевитого мотузочка, розділені верти- крашені відбитком мотузочка та защипами, які кально розташованими рядами, та напівмісяці утворюють трикутні фігури та горизонтальні з відбитків мотузочка. Досить нетиповим для ряди. Поширюються ріпоподібні посудини. В посуду середнього шару є горщик, композицію цілому, посуд, що принципово відрізняється якого утворюють горизонтальні та вертикаль- за тістом, формою, елементами орнаменту та ні ряди відбитків, порушені вертикальними ря- композиціями від кераміки середнього шару, дами таких же відбитків перевитого мотузочка, домінує у верхньому. Проте частина кераміки проте в культурі кулястих амфор така компози- зберігає риси, характерні для посуду середньо- ція відома (Maleyev, Pryshchepa 1996, р. 28—35). го шару. Це горщики з відносно високим гор- На іншому горщику паралельні лінії відбитків лом та посуд зі сплощеним денцем. Спільним мотузочка доповнені напівмісяцями з мотузоч- є використання в орнаментації відбитків моту- ка. Ці напівмісяці розташовані ріжками дони- зочка та гребінця, проте, перлинки у верхньо- зу і таке розташування напівмісяців з відбитків му шарі практично відсутні. мотузочка є типовим для культури кулястих ам- Нові культурні звичаї також з’явилися і в бу- фор (Sclibior, Koman 1996, p. 28—35). дівництві. Крім житлових конструкцій, у верх- Окремі посудини рогачицької культури з ньому шарі є споруди, що, на думку авторів, округлим з внутрішньої частини та прямим або розкопок мали оборонний характер. У жит- трохи увігнутим зовні горлом мають аналогії в лобудівництві присутні два типи помешкань:

6 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 трохи заглиблені й наземні з кам’яним фун- ти небіжчика шматком м’яса, з’являються нові даментом. На відміну від двох попередніх ша- прикраси тощо. рів житлово-господарчі комплекси верхнього Таким чином, дослідження матеріалів посе- шару розташовані на найвіддаленішій частині лення Михайлівка ставить перед нами склад- центрального пагорба. ну проблему культурної атрибуції комплек- Матеріали поселення Михайлівка демонс­ су поселень, відбитих в його нашаруваннях. трують, що традиції населення, що лишило по Простежується чіткий генетичний зв’язок тра- собі верхній культурний шар, мають певний дицій нижнього та середнього шарів, котрий зв’язок з традиціями середнього шару, тоб- доповнюється певною спадковістю поховаль- то з традиціями рогачицької культури. Однак, ного обряду степового населення енеолітичної знач­ні відмінності в матеріальній культурі зму- доби. Натомість таких рис спадковості значно шують припустити імовірність впливу з боку менше між середнім шаром та верхнім, як і між інших груп населення, який і став вирішаль- похованнями рогачицької та ямної культур. ним фактором у формуванні культури верх- нього шару Михайлівки. Хронологічні межі рєпінської Дослідники не раз науважували і на спадко- культури та її ґенеза вості рис поховального обряду: це застосуван- ня каменю (кромлехи, перекриття), орієнтація Пам’ятки рєпінської культури займали просто- у східному напрямку за домінування північно- ри на захід від Дніпра — Сіверсько-Донецький східного. Разом з тим наголошувалося на обме- регіон і Північно-Західне Надазов’я та далі на женому використанні вохри, у порівнянні з ям- схід. це добре фіксується за матеріалами по- ною культурою (Фоменко, Ковпаненко 1986, селень і поховальних пам’яток, які відмічають с. 13—14; Шапошникова и др. 1986, с. 51). До завдяки виявленій у них кераміці зону поши- цього додамо й такі риси, як звичай влаштову- рення пам’яток цієї культури. вати невеличкі могильники під спільним наси- Нагадаємо, що А.Т. Синюк, котрий виділив пом, наявність виробів з вохри у складі супро- рєпінську культуру, датував її межею IV—III — воду, а також трипільського посуду та статуе- межею III—II тис. до н. е., тобто загалом вона ток, незначна глибина могил. мала існувати десь приблизно тисячу років. Таким чином, здається є підстави вбачати Дата початку рєпінської культури визначалася формування цієї культури на місцевому ґрун- визнанням її генетичного зв’язку з середньо- ті (дереївсько-нижньомихайлівському) за дея- стогівською культурою, а раннього періоду — кого впливу іншого населення, у першу чергу, першою половиною ііі тис до н. е. — співіс- пізньотрипільського. На наш погляд, суттєвіші нуванням з другим етапом хвалинської культу- відмінності спостерігаються між рогачицькою ри. Другий період дослідник, орієнтуючись на культурою та ямною. Це, по-перше, добре від- Михайлівське поселення, датував другою по- бивають матеріали Михайлівського поселен- ловиною ІІІ тис. до н. е. (Синюк 1981, с. 17). ня. За розмірами, топографією, планігра­фією, На наш погляд, ця концепція має слабкі прийомами будівельної справи, захисними місця. По-перше, нагадаємо, що поділ матеріа­ спорудами поселення верхнього шару принци- лу на два хронологічних періоди було здійсне- пово різниться від попередніх. Це ж стосується но типологічно — ніяких стратиграфічних да- технології виготовлення посуду, його форми та них на користь цього немає. Керамічні ж мате- орнаментації на чому, до речі, науважували до- ріали, відомі на поселеннях Дніпро-Донського слідники Михайлівки. Певні риси спадковос- межиріччя, утворюють доволі однорідний ті у посуді вказують, що степове пізньоенеолі- комплекс. Відтак, щонайбільше може йтися тичне населення приймало участь у ґенезі ям- поки що про локальні відмінності посуду, але ної культури, проте вирішальним був вплив чи не про хронологічні. По-друге, датування рє- прихід якогось іншого населення. на це вка- пінської культури видається надто розтягне- зують зміни у поховальному обряді — зникає ним у часі. Є підстави датувати її точніше. звичай влаштовувати невеличкі могильни- Відносну хронологію рєпінської культу- ки під спільним насипом, кромлехи, вироби з ри на нижньому Доні визначає стратиграфія вохри замінюють більш активним посипанням поселення Роздорське 1, де рєпінський (вось- небіжчика та могили вохрою, хоча інколи кла- мий) шар перекривав шар (сьомий) з пізніми ли й грудки вохри. Могили стають просторіши- матеріалами костянтинівської культури (Ки- ми та глибшими, поширюється звичай класти яшко 1994, с. 31). Для шостого шару з матеріа- в могилу розібраний віз, інколи супроводжува- лами ранньої костянтинівської культури отри-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 7 мано одну дату за С14 — 4490 ± 180 рр. тому межиріччя. У цей час у басейні Нижнього Дону (Кременецкий 1991, с. 116). Костянтинівська мешкало населення костянтинівської культу- культура, як то переконливо довів В.Я. Ки- ри, Середнього — нижньодонської (за А.Т. Си- яшко (Кияшко 1994, с. 62), сформувалася під нюком) або воронезько-донської (за Н.С. Ко- сильним впливом та, можливо, за безпосеред- товою) культур, а також досить незначна група ньої участі майкопського населення. Таким середньостогівського населення. В басейні Сі- чином, можна припустити, що рєпінське насе- верського Дінця мешкали носії середньостогів- лення з’явилося на Нижньому Доні та змінило ської культури та культури ямково-гребінцевої тут населення костянтинівської культури. кераміки. Територія сучасних волзьких та кас- Важливим моментом корегування дати рє- пійських степів була зайнята населенням хва- пінської культури є можливість синхронізації линської культури. Традиційні хвалинські риси її з середнім шаром Михайлівки. На такий же не простежуються на рєпінському посуді. Хва- приблизно час вказує й стратиграфічна пози- линський посуд представлено трьома типа- ція поховань, а також деякі знахідки. Йдеться, ми: чаші, посудини дзвоноподібної та кулястої у першу чергу, про металеві вироби, знайдені форм зі слабко позначеним комірцем або не- у похованнях біля с. Сватове й Заможне, кот­ високим горлом. Широко застосовувався від- рі С.М. Братченко зіставляє з пізньомайкоп- биток стулок мушлі (Агапов и др. 1990, с. 84). ською культурою (новосвободненський етап), На Нижньому Доні була поширена костян- що підтверджують дати і за С14 — 3476 ± 99 рр. тинівська культура зі своєрідним керамічним до н. е. (Кі) (Братченко 1996, c. 52; 2003, с. 187). комплексом. Серед елементів оздоблення ке- На думку А.Д. Резєпкіна, майкопська культура раміки костянтинівської культури є личинка, втрачає свою культурну специфіку на новосво- мотузок, прокреслений орнамент, короткий бодненському етапі. Цей етап він синхронізує гребінцевий відбиток краєм вінець, які широ- з Трипіллям СI. Третій етап вказаної культури, ко відомі в рєпінській культурі. Спільні риси на його думку, є синхронним Трипіллю СІI, наявні також у формі посуду. Частина костян- а фінал культури настає одночасно з кінцем тинівської кераміки має гострі, косо зрізані до існування трипільських пам’яток (Резєпкін центру та прямо зрізані вінця, жолобчасте гор- 1996, с. 53). Виходячи з наведених міркувань, ло, округлі тулуб та денце. проте, маємо за- рєпінська культура є загалом синхронною ро- значити, що складання рєпінської культури у гачицькій. на користь цього свідчать дати з Нижньому Доні на ґрунті костянтинівських рєпінського шару поселення Підгорівка із Сі- традицій здається малоймовірним, оскільки верського Дінця (Манько,Теліженко 2002) тут наявна група ознак, які відрізняють її від Пам’ятки рєпінської культури басейну Сі- рєпінської: складні орнаментальні композиції верського Дінця дозволяють дещо інакше по- з використанням мотузочкової орнаментації, глянути на проблему її походження. Необхідно кераміка, близька майкопській, поза тим, не­ погодитись з А.Т. Синюком та І.Б. Васільєвим орнаментована та з плескуватим денцем. Важ- (1985) у тому, що складання рєпінської культу- ливим фактом є відсутність на костянтинів- ри не могло відбуватися в Поволжі та Прикас- ському посуді орнаменту з перлинок або ямок. пії, як припускав В.М. Даниленко. Немає ні- На Середньому Доні в першій половині яких свідчень і про можливість її формування ІІІ тис до н. е. мешкало пережитково-нео­ у Наддніпрянщині. Таким чином, пов’язувати літичне населення культури ямково-гребін­ складання цієї культури можна лише з басей- цевої кераміки та пізніші носії середньодон- нами Дону або Сіверського Дінця. Визначення ської неолітичної культури. Дані про те, що найбільш типових рис, що характеризують рє- в першій половині ІІІ тис. до н. е. тут існува- пінський посуд: домішка мушлі, округле ден- ло населення нижньодонської (за А.Т. Синю- це, порівняно високе жолобчасте горло, косо ком) або воронезько-донської культури (за зрізані до центру вінця, орнамент з горизон- Н.С. Котовою) маріупольської культурно- тальних рядів гребінцевих відбитків, прокрес- історичної спільноти сьогодні відсутні. У ба- лених ліній, наколів, ямок та перлинок по гор- сейні Середнього Дону також немає потуж- лу змушує шукати культуру з керамікою, якій ного горизонту пам’яток середньостогівсько- притаманні ці основні риси. хвалинської культурно-історичної спільноти. Для встановлення витоків складання кера- Майже на кожному з багатошарових поселень мічних традицій рєпінської культури слід роз- відомі поодинокі знахідки кераміки, близької глянути пам’ятки населення, що передувало до скелянської та костянтинівської культур. рєпінському на території Дніпро-Донського Це свідчить про інфільтрацію окремих нечис-

8 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ленних носіїв цих культур у басейн лісосте- го розширюються у верхній частині або мають пового Дону. Такі незначні групи населення, потовщення з двох боків. що мешкали на чужій території, не могли ста- У кераміці рєпінської культури також про- ти ґрунтом для формування нової рєпінської стежується вплив орнаментальних традицій культури, репрезентованої значною кількістю культури кулястих амфор. Так, на одному з пам’яток. горщиків з поселення Університетське 3 маємо З точки зору ґенези рєпінських кераміч- ряди та зиґзаґи з вдавлень прямокутної форми. них традицій басейн Сіверського Дінця є ціка- На іншому з цього ж поселення під рядом по- вим, оскільки саме тут широко репрезентовані дібних вдавлень розташовані ряди та звисаючі культури, традиції яких, на наш погляд, були трикутники з відбитків перевитого мотузочка. вирішальними в процесі формування рєпін- Ці трикутники облямовують також прямокут- ської культури. Цей регіон сьогодні єдиний, де ні вдавлення. Лінія зиґзаґу та ряд з прямо- відомі пам’ятки з керамікою, що дає всі озна- кутних вдавлень є типовими елементами для ки, які характеризують рєпінський посуд. У ба- оздоблення посуду культури кулястих амфор сейні Сіверського Дінця за часів розвиненого (Szmyt 1999, p. 281—337). енеоліту існувало населення культури ямково- Інший горщик з цього ж поселення, при- гребінцевої кераміки та дереївської культу- крашений рядочком ямок по краю вінець, на ри. Традиції останніх несуть відбиток впливу з горлі мав ряд з напівмісяців, а його плічка були боку сусідньої костянтинівської культури. прикрашені паралельними рядками з переви- У культурі ямково-гребінцевої кераміки того мотузочка та двома рядами з напівміся- широко розповсюджено доволі товстостін- ця також з перевитого мотузочка. Розташуван- ний посуд з жолобчастим горлом та округли- ня цих напівмісяців вертикально ріжками в бік ми денцем і тулубом, з ямками та перлинками нагадує орнаментацію трипільського посуду під вінцями, короткими гребінцевими відбит- на етапі СII (Збенович 1968, с. 50—70). ками та личинками. Орнамент утворює гори- Слід зазначити, що досить цікавим є той зонтальні ряди та лінії, іноді зиґзаґ (Спицына факт, що на пам’ятках Степової наддніпрян- 2000, с. 57). Всі ці ознаки є характерними та- щини простежуються впливи двох західних кож і для рєпінського посуду. З посудом Дере- культур доби пізнього енеоліту: баденської ївки пам’яток цього регіо­ну рєпінську керамі- та культури кулястих амфор, у той час як на ку поєднують високі вінця з навскісним зрізом пам’ятках більш східної рєпінської культу- та жолобок на горлі. Спільними також є корот- ри фіксується лише вплив орнаментальних кий гребінцевий штамп, гребінцевий зиґзаґ, традицій культури кулястих амфор і лише на прокреслені смуги, одинарні та парні наколи, пам’ятках розташованих в сучасній лісосте- перевитий та звичайний мотузок, смужки з ли- повій зоні. цілком імовірно припустити, що чинок, скоба. Таким чином, слід зазначити, що ці впливи були пов’язані з розповсюдженням саме в сіверсько-донецькому регіоні ми вбача- окремих груп населення культури кулястих ам- ємо витоки основних культурних традицій, що фор, яке просувалося по Лівобережній лісосте- є характерними для керамічного комплексу повій наддніпрянщині в басейн Сіверського рєпінської культури. Дінця та Середнього Дону. Про появу населен- Проте вкажемо, що крім рис, які є харак- ня культури кулястих амфор в Лівобережному терними для дереївської культури та культури Лісостепу свідчать знахідки імпортних речей ямково-гребінцевої кераміки, окремі прикме- цієї культури на поселенні Гришівка в Серед- ти були запозичені рєпінським населенням у ньому подесенні (Березанская 1975, с. 148— сусідніх культурних груп. Такий елемент орна- 167; Szmyt 1999, р. 135—142). менту рєпінської культури, як напівмісяць з Таким чином, на межі двох епох — енеоліту личинки відомий лише в кераміці Трипілля й бронзи — в Східній Європі дуже добре виді- СII. Наявність в сіверсько-донецькому ареалі ляються два культурних явища: рогачицька та рєпінської культури жител з глиняною підмаз- рєпінська культури. Десь у Північно-Східному кою підлоги дозволяє говорити про контакти з Надазов’ї простежується межа цих культур- пізньотрипільським населенням і носіями ро- них утворень, оскільки пам’ятки рогачицької гачицької культури. Про контакти з рогачиць- культури виявлено не лише у Дніпровсько- кою культурою свідчить орнамент у вигляді за- Бузькому межиріччі, а й на правобережжі щипів, а також горщики з горлом, стінки яко- Нижнього Дніпра та в Криму.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 9 Агапов С.А., Васильев И.Б., Пестрикова В.И. Хвалынский Спицына Л.А. Северскодонецкий ареал Репинской энеолитический могильник. — Самара, 1990. культуры // Древности Северского Донца. — Лу- Березанская С.С. неолитическая стоянка у хут. Гришев- ганск: Шлях, 2000. — С. 53—76. ка на Средней Десне // Советская археология. — Спіцина Л.А. поселення нижній Рогачик // Археологія 1975. — № 2. — С. 148—167. і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: 2010. — Братченко С.М. До проблеми ранньобронзової індустрії Вип. 2. — С. 5—12. Східної Європи // Древние культуры Восточной Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. — Украины. — Луганск, 1996. — С. 32—57. К.: 1973. Васильев И.Б., Синюк А.Т. Энеолит Восточно-Европейской Шапошникова О.Г. пам’ятки рогачицького типу в лесостепи. — Куйбышев: КГПИ, 1985. Подніпров’ї // Матеріали XIII конфренції Інституту Даниленко В.Н. Энеолит Украины. — К., 1974. археології АН УРСР. — К.: Наукова думка, 1972. — Дергачев В.А. памятники позднего Триполья. — Киши- С. 113—115. нев, 1980. Шапошникова О.Г., Фоменко В.Н., Довженко Н.Д. Ямная Збенович В.Г. Кераміка усатівського типу // Археологія. — культурно-историческая область (южнобугский ва- 1968. — Вип. 21. — С. 50—78. риант). — К.: Наукова думка, 1986. Збенович В.Г. позднетрипольские племена Северного Щепинский А.А. Ранний энеолит Крыма // Археология Причерноморья. — К.: Наукова думка, 1974. Украинской ССР. — В 3 т. — Т. 1. — К., 1985. — Кияшко В.Я. Между бронзой и камнем. — Азов: Азовский С. 320—324. краеведческий музей, 1994. Bratchenko S.N. Radiocarbon chronology of the early bronze Ковпаненко Г.Т., Фоменко В.М. поховання доби енеолі- age of the middle Don. Svatove, Luhansk region // ту — ранньої бронзи на правобережжі південного Baltic-Pontic studies. — Vol. 12. — Poznań, 2003. — Бугу // Археологія. — 1986. — № 55. — С. 10—25. Р. 185—208. Котова Н.С. Дереивская культура и памятники Нижнеми- Kotova N., Spitsyna L. Radiocarbon chronology of the «Middle хайловского типа. — К.; Харьков: Майдан, 2013. layer» of the Mykhailivka settlement // baltic-Pontic Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.Л. studies. — Vol. 12. — Poznań, 2003. — P. 121—131. Михайлівське поселення. — К.: АН УРСР, 1962. Maleyev Y., Pryshchepa B. Grave of Globuar Amphora culture Манько В.А., Телиженко С.А. Мезолит, неолит и энеолит from Tovpyzhyn // bltic Pontic studies. — Poznań, Подонечья: Кат. радиокарбон. дат. — Луганск, 2002. 1996. — P. 62—69. Маркевич В.И. позднетрипольские племена Северной Němejcová-Pavukova V. Náčrt periodizácie badenskej Молдавии. — Кишинев: Штиинца, 1981. kultury a jej chronologichých vzaťov k ju hovýchodnej Патокова Э.Ф., Петренко В.Т., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю. Europe. Slovenská Arch. — Bratislava, 1981. — S. 261— Усатовская локальная группа // памятники три- 296. польской культуры в Северо-Западном причерно- Sclibior J., Koman W. Grave of the Globular amfora culture морье. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 81—125. from site no. 27 in Swierszczow // baltic Pontic Потушняк М.Ф. Баденская культура // Археология Укра- studies. — Poznań, 1996. — P. 28—35. инской ССР. — В 3 т. — Т. 1. — К.: Наукова думка, Szmyt M. Between West and East people of the GAC in Eastern 1985. — С. 301—305. Europe: 2950—2350 bC // baltic Pontic studies. — Резепкин А.Д. К проблеме соотношения хронологии куль- 1999. — Vol. 8. — P. 349. тур эпохи энеолита—ранней бронзы северного Кав- Spitsyna L. Baden traditions in the Late Eneolithic cultures of каза и Триполья // Между Азией и Европой. Кавказ the Dnieper-Don // Internationale Archäologie. Studia в 4—1 тыс. до н. э. — СПб, 1996. — С. 50—54. honoraria 1433-4194. — bd. 21. Němejcová-Pavúková, Синюк А.Т. Репинская культура эпохи энеолита—бронзы Viera. alte Geschichte, archäologie; Neolithikum; в бассейне Дона // Советская археология. — 1981. — Bronzezeit; Europa; Bibliographie; Aufsatzsammlung. — № 4. — С. 8—20. 2004. — P. 369—379.

Надійшла 28.03.2017

Л.А. Спицына 1 1 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела энеолита—бронзы Института археологии НАН Украины, [email protected]

Рогачикская и репинская культуры в кругу культур позднего Энеолита—ранней бронзы Восточной Европы

Анализ имеющейся базы источников позволяет обозначить ареалы, проследить формирование, определить вре- менные рамки рогачикской и репинской культур. Формирование рогачикской культуры происходило на местной основе (нижнемихайловская группа памятников и дереивская культура) при мощном воздействии со стороны позднетрипольского мира. Отдельные черты материальной культуры носителей рогачикских традиций свиде- тельствуют о контактах с жителями Крыма, репинцами, позднемайкопским населением, и более отдаленными культурами — Баден и шаровидных амфор. Исследование возможных составляющих формирования репинской культуры определяет регион Север- ского Донца как наиболее вероятный ареал этого процесса. Собственно, именно здесь широко представлены культуры, традиции которых, на наш взгляд, имели решающее влияние на процесс формирования репинской культуры — дереивская и культура ямочно-гребенчатой керамики. Кроме этого, некоторые черты были за- имствованы репинским населением у соседей. Среди них, в первую очередь, речь идет о трипольском и рога-

10 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 чицком. Отдельные элементы оформления посуды указывают на контакты репинцев с культурой шаровидных амфор. Таким образом, среди древностей позднего энеолита—ранней бронзы Восточной Европы хорошо выделяются два явления — рогачицкая и репинская культуры. Памятники рогачицкий культуры известны в Днепровско-Бугском междуречье, на Правобережье Нижнего Днепра и в Крыму. Носители репинского традиций занимали пространства к востоку от Днепра—Северско-Донецкий регион, Северо-Западное Приазовье и дальше на восток. К л ю ч е в ы е с л о в а: Восточная Европа, поздний энеолит, ранняя бронза, рогачикская культура, репинская культура, трипольськая культура, Усатово, нижнемихайловская группа памятников, дереивская культура, культура Баден, культура шаровидных амфор.

Larysa A. Spitsyna 1

1 PhD, research fellow of the Chalcolithic and Bronze Ages Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected]

Rohachyk and Riepin Cultures in Circle of Eastern European Cultures in Late Chalcolithic and Early Bronze Ages

Analysis of the available source base makes it possible to determine the area of distribution, to trace the formation, and to outline the timeframe of Rohachyk and Riepin cultures. Rohachyk culture formed at a local ground (Nyzhniomykhailivka group of monuments and Dereivka culture) by the powerful influence of Late Trypillia culture. Some features of the material culture of Rohachyk traditions’ bearers evidence their contacts with the populations of the Crimea, Riepin culture, Late Maikop culture, as well as of more distant cultures, namely, Globular Amphora and Baden ones. Investigation of possible components forming Riepin culture identified the Siverskyi Donets River region as the most likely area for this process. actually, it is here where cultures which traditions, to the author’s opinion, had a decisive influence on the process of the Riepin culture’s creation, were widely represented; they are Dereivka and Pit-Comb Ware cultures. In addition, the Riepin culture population borrowed some features from its’ neighbours. Trypillia and Rohachyk cultures populations are first among the latter. Some elements of the decoration on dishes evidence for contacts between Riepin and Globular Amphora cultures populations. Consequently, two phenomena, Rohachyk and Riepin cultures, are prominent among Eastern European antiquities in the Late Chalcolithic and the Early Bronze Age. Rohachyk culture sites are known in the area between the Dnipro and Buh Rivers, in the Dnipro River right bank lower region, and in the Crimea. The bearers of the Riepin culture traditions occupied left bank of the Dnipro: Siverskyi Donets River region, the north- west area of the Sea of Azov, and further to the east. K e y w o r d s: Eastern Europe, the Late Chalcolithic, the Early Bronze Age, Rohachyk culture, Riepin culture, Trypillia culture, Usatove, Nyzhniomykhailivka group of monuments, Dereivka culture, Baden culture, Globular Amphora culture.

References

Agapov S.A., Vasiliev I.B., Pestrikova V.I. Khvalynskii eneoliticheskii mogilnik. Samara, 1990. Berezanskaia S.S. Neoliticheskaia stoianka u khutora Grishevka na Srednei Desne. Sovetskaia arkheologiia. Moskva, 1975, vol. 2, pp. 148-167. Bratchenko S.M. Do problemy ranniobronzovoi industrii Skhidnoi Yevropy. Drevnie kultury Vostochnoi Ukrainy. Luhansk, 1996, pp. 32-57. Bratchenko S.N. Radiocarbon chronology of the early bronze age of the middle Don. Svatove, Luhansk region. Baltic-Pontic studies. Poznań, 2003, vol. 12, pp. 185-208. Danylenko V.N. Eneolit Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, 1974. Dergachev V.A. Pamiatniki pozdnego Tripolia. Kishinev, 1980. Kiiashko V.Ya. Mezhdu bronzoi i kamnem. Azov: Azovskii kraievedcheskii muzei, 1994. Kotova N., Spitsyna L. Radiocarbon chronology of the «Middle layer» of the Mykhailivka settlement. Baltic-Pontic studies. Poznań, 2003, vol. 12, pp. 121-131. Kotova N.S. Dereivskaia kultura i pamiatniki Nizhnemikhailovskogo tipa. Kyiv; Kharkiv: Maidan, 2013. Kovpanenko H.T., Fomenko V.M. Pokhovannia doby eneolitu - rannioi bronzy na pravoberezhzhi Pivdennoho Buhu. Arkheolohiia, 1986, vol. 55, pp. 10-25. Lahodovska O.F., Shaposhnykova O.H., Makarevych M.L. Mykhailivske poselennia. Kyiv: AN URSR, 1962. Maleiev Y., Pryshchepa B. Grave of Globular Amphora culture from Tovpyzhyn. Baltic Pontic Studies. Poznań, 1996, pр. 62-69. Manko V.A., Telizhenko S.A. Mezolit, neolit i eneolit Podonechia: Katalog radiokarbonnykh dat. Luhansk: Shliakh, 2002. Markevich V.I. Pozdnetripolskie plemena Severnoi Moldavii. Kishinev: Shtiintsa, 1981.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 11 Němejcová-Pavukova V. Náčrt periodizácie Badenskej kultury a jej chronologichých vzaťov k ju hovýchodnej Europe. Slovenská Arch. Bratislava, 1981, vol. 29, pp. 261-296. Patokova E.F., Petrenko V.T., Burdo N.B., Polishchuk L.Yu. Usatovskaia lokalnaia gruppa. Pamiatniki tripolskoi kultury v Severo- Zapadnom Prichernomorie. Kyiv: Naukova dumka, 1989, pp. 81-125. Potushniak M.F. Badenskaia kultura. Arkheologiia Ukrainskoi SSR. Kyiv: Naukova dumka, 1985, vol. 1, pp. 301-305. Rezepkin A.D. K probleme sootnosheniia khronologii kultur epokhi eneolita-rannei bronzy severnogo Kavkaza i Tripolia. Mezhdu Aziei i Evropoi. Kavkaz v 4-1 tys. do n. e. St. Peterburg, 1996, pp. 50-54. Sclibior J., Koman W. Grave of the Globular amfora culture from site no. 27 in Swierszczow. Baltic Pontic studies. Poznań, 1996, pp. 28-35. Shaposhnykova O.H. Pamiatky rohachytskoho typu v Podniprovi. Materialy XIII konfrentsii Instytutu arkheolohii AN URSR. Kyiv: Naukova dumka, 1972, pp. 113-115. Shaposhnikova O.G., Fomenko V.N., Dovzhenko N.D. Yamnaia kulturno-istoricheskaia oblast (yuzhnobugskii variant). Kyiv: Naukova dumka, 1986. Shchepinskii A.A. Rannii eneolit Kryma. Arkheologiia Ukrainskoi SSR. Kyiv: Naukova dumka, 1985, vol. 1, pp. 320-324. Siniuk A.T. Repinskaia kultura epokhi eneolita-bronzy v basseine Dona. Sovetskaia arkheologiia, 1981, vol. 4, pp. 8-20. Spitsyna L.A. Severskodonetskii areal Repinskoi kultury. Drevnosti Severskogo Dontsa. Luhansk: Shliakh, 2000, pp. 53-76. Spitsyna L.A. Poselennia Nyzhnii Rohachyk. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv, 2010, ed. 2, pp. 5-12. Spitsyna L. Baden traditions in the Late Eneolithic cultures of the Dnieper-Don Internationale Archäologie. Studia honoraria 1433- 4194, bd. 21. Němejcová-Pavúková, Viera. Alte Geschichte, Archäologie; Neolithikum; Bronzezeit; Europa; Bibliographie; Aufsatzsammlung. 2004, pp. 369-379. Szmyt M. Between West and East people of the GAC in Eastern Europe: 2950-2350 BC. Baltic Pontic Study. Poznań, 1999, vol. 8. Telehin D.Ya. Seredniostohivska kultura epokhy midi. Kyiv, 1973. Vasilev I.B., Siniuk A.T. Eneolit Vostochno-Evropeiskoi lesostepi. Kuibyshev: KGPI, 1985. Zbenovych V.H. Keramika usativskoho typu. Arkheolohiia, 1968, vol. 21, pp. 50-78. Zbenovich V.G. Pozdnetripolskie plemena Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, 1974.

12 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 УДК: [904.25 : 821.14'02] (477.7) "652"

М.В. Скржинська *

ДО взаємин скіфів із греками в Північному Причорномор’ї

У статті розглянуто свідчення античних письменників правлялись варварські об’єднання, виступаю- про скіфів та висвітлено деякі, раніше не відбиті в нау­ чи в далекі походи і повертаючись із них (Her. ковій літературі аспекти взаємин скіфів і греків у Пів­ IV, 28; Скржинская 1998, с. 24—25). нічному Причорномор’ї. Автор залучає знайдені в курга­ нах вироби з дорогоцінних металів як свідчення того, що Про те, що правителі варварів уважно сте- грецькі ювеліри відвідували територію Скіфії. жили за тим, як виникали грецькі поселення, а у випадку необхідності ставили перед еллінами К л ю ч о в і с л о в а: Анахарсис, Північне Причорномор’я, антична література, скіфи, греки, архаїчна та класична свої вимоги, можна судити з короткої замітки доба. в статті «Пантікапей» у словнику Стефана Ві- зантійського. Він використав працю невідомо- го нам давнього автора, що записав старовин- Свідчення щодо ставлення скіфів до своїх су- не повідомлення, в якому розповідалось, як сідів на узбережжі Чорного моря можна отри- місце для будівництва міста виділив скіфський мати переважно з античної літератури і почас- цар агает. Певна річ, елліни самі визначали, ти з аналізу зображень на предметах мисте- де їм отаборитися у зручних бухтах на берегах цтва. Скіфи не мали писемності, а їх погляди Керченської протоки, але узгоджувати свої рі- складно зрозуміти з повідомлень давньогрець- шення їм належало із скіфськими правителя- ких авторів, оскільки ті відбивали насамперед ми і запевняти їх, що традиційні переправи че- уявлення еллінів. Вони називали скіфів вар- рез затоку будуть завжди приступні варварам. варами, так само як і інші народи, що жили за Напевно, скіфські правителі і в наступному межа­ми їхньої батьківщини. Первинно така знову обговорювали з греками умови користу- назва не мала негативного значення. Це мож- вання переправою. на зрозуміти в писемних пам’ятках VI—V ст. до З діалогу Лукіана «Токсарис» (розд. 49) ді- н. е. Такими є описи чужоземців, серед них і знаємось ще про одну домовленість, що регу- скіфів, у «Історії» Геродота. аналізуючи в цій лювала відносини скіфів з боспорянами. на- статті літературні пам’ятки архаїчного і кла- певно, вже в V ст. до н. е., коли в сільській сичного часу, ми також не будемо вкладати в окрузі своїх міст греки почали інтенсивно роз- поняття варвар негативного значення, яке за- водити худобу, скіфські правителі вимагали не кріпилось у низці сучасних мов. займати їх традиційні пасовиська. При пору- Поява грецьких поселень у пониззях Тіра- шенні цієї вимоги вони надсилали послів до са, Гіпаніса й Борисфена сприймалась кочови- боспорських царів і загрожували війною у ви- ми варварами нейтрально, адже морське узбе- падку недотримання угоди. режжя їх не цікавило. Місця ж для грецьких Можна думати, що скіфи, знайомлячись з колоній на берегах керченської затоки необ- першими іонійськими колоністами в Північ- хідно було узгоджувати з місцевими вождями. ному Причорномор’ї, пізнавали в них греків з Адже здавна кочові народи переганяли по льо- міст Малої Азії, яких зустрічали раніше. Адже дові худобу з європейського боку Боспора Кім- в недавньому минулому їх предки здійснюва- мерийського на його азіатський берег, де взим- ли успішні воєнні походи до цієї області. Вони ку був м’якший клімат, а потім повертались розорили Лідію і на кілька десятиліть встано- на пасовиська Таврійського півострова. крім вили своє панування в Мідії в другій половині того, через вузьку частину цієї протоки пере- VII ст. до н. е. (Her. I, 103—105). У нас є імовірні джерела про те, що в * Скржинська Марина Володимирівна — доктор VI—V ст. до н. е. скіфи царського роду володіли історичних наук, провідний науковий співробітник грецькою мовою і могли без труднощів розмов- Інституту історії України НАН України ляти з владою грецьких колоній в Північному © М.В. Скржинська, 2017 Причорномор’ї. Пам’ять про це довго зберіга-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 13 лась в усних ольвійських історичних новелах. кавими для наступних поколінь. Але деякі сю- Деякі з них Геродот записав у четвертій книзі жети набували в грецькому середовищі стійку своєї «Історії» (Скржинская 1998, с. 101—111). форму історичної новели. Цей фольклорний Йдеться про анахарсиса, брата скіфського жанр сформувався в Елладі вже в VII ст. до н. е. царя Савлія, і про царя Скіла (Her. IV, 76—80). (Aly 1921, s. 252). Його героями вперше стали Перший з них спілкувався з греками з різних реальні історичні персонажі. Збираючи мате- грецьких полісів, а другий мав будинок в Оль- ріал для своєї «Історії», Геродот постійно ви- вії і в ньому поселив дружину гречанку, а та- користовував такі новели, які він називав λόγοι кож дотримувався багатьох грецьких звичаїв, (Доватур 1957, с. 65—97). Такими є, напри- що вимагало спілкування з ольвіополітами їх- клад, розповіді мілетян про тирана Фрасибула, ньою мовою. що склалися в VI ст. до н. е., або легенди про Нагадаємо зміст новели про анахарсиса. співця Аріона, які побутували серед корінф’ян Він об’їхав багато країн і на кораблі повертався і лесбосців впродовж багатьох десятиліть (І, 21, на батьківщину; дорогою зупинився в Кізику. 24). Сюди ж можна додати оповідь пелопонес- В той час там гучно справляли свято на честь ців про Анахарсиса, що свідчить про тривале її Матері богів. Анахарсис перед відправкою суд- побутування: з цієї та інших згаданих історич- на в небезпечну подорож Понтом присягнув- них новел Геродот у середині V ст. до н. е. дізна- ся, що коли, вдало перепливе море, стане вла- вався про давно померлих людей. Таке тривале штовувати свята на честь тієї богині, такі самі, існування історичних новел засвідчено в бага- як у кізику. Виконуючи свою обіцянку, скіф тьох містах Еллади. Досить нагадати записані здійснював відповідні ритуали в Гілеї, облас- Геродотом новели про сучасників Анахарсиса ті, що знаходилася поблизу Ольвії. Дізнавшись корінфських тиранів Кіпсела і Періандра (ІІІ, про це, цар Савлій убив Анахарсиса пострілом 51—53; V, 92). з лука за те, що він сприйняв чужі звичаї, а скі- Імовірно, Анахарсис вразив греків вільним фи до цього ставились вкрай негативно. володінням їхньою мовою, що було невлас- У новелі, як у будь-якому фольклорному тивим для варварів з далекої північної країни. оповіданні, немає точних дат. За непрямими Він міг вести мову не лише про мету свого по- даними подорож скіфа до Еллади слід датувати сольства, а й спілкуватися на різні теми з осві- серединою VI ст. до н. е., адже брат Анахарсиса ченими співрозмовниками, а також сприймати Савлій був батьком Ідантирса, котрий воював з грецьку культуру і звичаї. Тому скіфові припи- Дарієм в останній чверті VI ст. до н. е. сували дотепну бесіду з афінським законодав- Відвідування скіфом анахарсисом афін, цем Солоном (Luc. Anach. 6—34; Diog. Laert. I, Спарти, кізика і, можливо, інших грецьких 8). Навряд чи цю розмову можна вважати істо- полісів справило на еллінів незабутнє вражен- ричним фактом. Не існує підстав думати, що, ня. Тому розповіді про незвичайного варвара виконуючи доручення царя, Анахарсис трива- втілились в усних історичних новелах, які ще лий час жив в Елладі, а загинув незабаром піс- довго після описаних у них подій продовжува- ля повернення на батьківщину, коли Солон ли розповідати. Не випадково Геродот, вперше уже помер. Грецькій мові Анахарсис навчився, згадуючи про анахарсиса, не пояснював, хто імовірно, у Північному Причорномор’ї ще до він, бо вважав його добре відомою особистіс- подорожі в Елладу. Мабуть, він тривалий час тю (IV, 46). Оповіді про дивовижного варвара, жив у якомусь грецькому місті, найімовірніше, який відвідав Елладу за велінням скіфського в Ольвії, бо саме там склалася новела про його царя, історик чув від пелопонесців ще до своєї смерть. Тут він познайомився з еллінськими подорожі в Скіфію (IV, 77). У скіфів він захо- звичаями і культурою, а також з греками, що тів дізнатись про їх знаменитого співвітчизни- прибували з різних міст. Все це йому згодилося ка, але з подивом почув, що вони про нього не під час відвідин Еллади. пам’ятають. Історик так пояснив це: скіфи сві- Греки думали, що Анахарсис відвідав Елла- домо викреслили Анахарсиса зі своєї пам’яті за ду для отримання нових знань. Таке пояснен- те, що він став шанувальником грецької боги- ня, очевидно, з’явилося у часи формування ні всупереч батьківським звичаям не перейма- стійкого фольклорного оповідання, коли вже ти релігійних обрядів інших народів. забулись і стали неактуальними справжні об- Насправді жодного рішення забути ана- ставини і мета поїздки скіфа. З позицій еллінів харсиса скіфи не ухвалювали. адже спочатку Анахарсис, якого вважали мудрецем, попря- всі свідчення про нього передавались в усних мував до Еллади з тими ж намірами, що і ви- формах, а з часом зовсім зникли, бо були не ці- датні грецькі мислителі, які вдавались до дале-

14 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ких подорожей для вдосконалення своїх знань інформатори, які, на прохання історика, пере- і здобуття корисних відомостей у різних наро- казали епізоди з епосу, одного з найдавніших дів. Десять років провів у мандрах афінський жанрів фольклору. Однак, у скіфському середо­ законодавець і поет Солон, в багатьох части- вищі не повністю забулось ім’я цього члена нах ойкумени побували філософи Піфагор, царського роду. Бо коли Тимн, повірений скіф- Платон і Демокрит, історики Гекатей Мілет- ського царя аріапіфа, допомагаючи Геродоту ський і Геродот та інші. збирати потрібні відомості, поцікавився родо- В античній літературі жили легенди про яко- водом анахарсиса, йому надали ціле генеало- гось мудрого скіфа, Токсариса (вони склались гічне дерево. адже у багатьох древніх племен за зразком новел про Анахарсиса, який відві- знання власного родоводу за багато років дик- дав Елладу, де зустрічався зі своїм знаменитим тувались суворим дотриманням екзогамії. співвітчизником. Вигадані греками оповіді про Тому скіфи пам’ятали, що анахарсис був мудрого скіфа дійшли до нас в діалогах Лукіана сином Гнура, онуком Ліка, правнуком Спарга- «Скіф» і «Токсарис». Їх герой прямував до Гре- піфа і дядьком по батькові Ідантір. Про остан- ції з тією самою метою, яку греки приписували нього відомо, що він царював у третій чверті, Анахарсису. Показово, що на відміну від дійо- з цього Геродот зробив висновок, що цар по- вих осіб в переповіданих Геродотом історичних кінчив і з своїм братом. Це надає привід дума- новелах, всі буцімто скіфські імена у Лукіана ти, що справжньою причиною розправи були неможливо співвіднести з реальними персона- династичні сварки, бо влада у скіфів у той час жам, а ім’я головного героя утворене від грець- переходила від брата до брата (Скржинская кого слова τόξα (стріла), воно нагадувало еллі- 1982, с. 85). Можливо, після смерті царя та за нам про головну зброю скіфів. Недарма на ва- відсутності Анахарсиса владу перебрав Савлій. зах із зображенням амазонок, котрі, на думку Оскільки анахарсис мав перевагу у насліду- скіфів, були ріднею, трапляються імена Ток- ванні престолу, то Савлій знайшов привід для сис, Токсофіла та ін. (Скржинская 2010, с. 70). усунення суперника, коли той повернувся на Тому із згаданих діалогів можна добути небага- батьківщину. то достовірних свідчень про скіфів. Отже, зміст новели про анахарсиса свід- Протягом багатовікового тісного спілкуван- ­ чить, що скіфи царського роду відвідували ня скіфів з греками в Північному Причорно­ Ольвію вже на початку VI ст. до н. е. і могли мор’ї нам невідомі випадки, коли перші ви- тривалий час там перебувати. Тут вони здобу- вчали грецьку філософію та культуру. на тій вали потрібні їм знання і оволодівали грець- стадії розвитку скіфського суспільства їм не кою мовою, щоб потім у випадку потреби спіл- була потрібна писемність. Можна лише здо- куватися з еллінами з різних полісів. гадуватися, в чому полягало доручення скіф- Дружні стосунки з грецькими колоністами ського царя своєму послу до Еллади. Оскіль- скіфи використовували для поїздок в міста Ел- ки думка про новий завойовницький похід до лади на попутних грецьких кораблях, а в окре- Азії не залишала скіфів протягом всього VІ ст. мих випадках могли найняти корабель. адже до н. е., то метою подорожі Анахарсиса могло скіфи не мали свого флоту, а морський шлях до стати з’ясування намірів скіфів щодо Персії. грецьких полісів був найшвидшим і найзручні- Недарма пізніше скіфські посли, що прибули шим. Те, що Анахарсис плив до Еллади на оль- до Спарти, пропонували грекам разом напас- війському кораблі, видно з опису його подоро- ти на персів (Her. VII, 84), а Дарій, знаючи про жі в новелі. Грецькі мореплавці у дальніх пла- наміри скіфів, вирішив підірвати їхню могут- ваннях йшли переважно вздовж берегів і нераз ність і сам пішов війною на Скіфію між 501 і зупинялися. Не випадково Анахарсис був при- 512 рр. до н. е. Хоча його похід завершився не- сутнім на святі в Кізику, що, як і Ольвія, був ко- вдало, основної мети було досягнуто, бо скіфи лонією мілетян, і тут моряки могли розрахову- не змогли більше організувати новий напад на вати на дружній прийом перед виходом у Понт. Малу Азію (Черненко 1984, с. 11). Крім того, скіф виконав у Гілеї, що межувала з Історична новела як фольклорний жанр ви- володіннями Ольвії, свою обітницю влаштува- никає на етапі вже сформованої державності і ти свято на честь Кібели. оформлення національної свідомості. Цього у З упевненістю можна зробити висновок, скіфів ще не було в VI ст. до н. е., коли жив Ана- що скіфські правителі посилали до Афін сво- харсис, тому в середині V ст. до н. е. вони нічо- їх підданих для служби у допоміжних військах. го не могли розповісти Геродоту. Натомість про Ці скіфи прибували до Афін на кораблях, що скіфську міфологію йому розповіли ольвійські відпливали з грецьких колоній Північного

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 15 пову скіфську шапку і костюм із шароварами, а також горит, що висить на поясі. Художник, імовірно, бачив, як варвари стріляють, став- ши на коліно і тримаючи в руці запасні стрі- ли. Пізніше вазописці стали зображати скіф- ський костюм досить узагальнено, відповідно до існуючих трафаретів, а не за власними вра- женнями. Тому можна зробити висновок, що в першій половині V ст. афіняни перестали ви- користовувати скіфських лучників у своєму війську. Однак пам’ять про вправних скіфських вої- нів залишалась жити. Можна думати, що скіф- ські вожді поставляли до грецьких колоній ра- бів серед інших товарів, які вони обмінювали у греків на вино і предмети розкоші. В античній літературі й епіграфіці існують свідчення про те, що афіняни використовували скіфських рабів як поліцейських, а в ІV ст. до н. е. та- ких рабів посилали на тяжкі громадські робо- ти (Доватур 1980, с. 48—49; Скржинская 1998, с. 150—151). Письмові та епіграфічні джерела свід- чать про те, що коли грецькі колонії зміцни- лись і стали перетворюватись на квітучі дер- жави, скіфи побачили в еллінах Північного Причорномор’я не лише зручних торговель- них партнерів, але й об’єкт для грабунку. Тому варвари почали задля легкої наживи нападати на міста і їхню сільську округу, а греки – буду- Рис. 1. Цариця амазонок у скіфському кос- вати оборонні споруди. В новелі про Скіла зга- тюмі і зі скіфським озброєнням. Черво- дувались стіни і башти, що оточували Ольвію нофігурний алабастр із розписом Псіакса. Кінець VI ст. до н. е. (Соколов 1973, c. 26, вже на початку V ст. до н. е. На території Хер- № 5) сонеса археологи знайшли оборонні спору- ди класичного часу (Херсонес Таврический... Причорномор’я. Про військову службу скіфів 2005, с. 77—78). афінянам свідчать рисунки і написи на аттич- Конкретних описів військових сутичок зі них вазах (Vos 1957; Скржинская 1998, с. 209— скіфами в класичний період не збереглось в 223). Близько 530 р. до н. е. різні художники античній літературі. Можна знайти лише при- одночасно почали писати з натури скіфів на нагідні короткі згадки про це. наприклад, у чорнофігурних і червонофігурних (що недавно промові Демосфена «Проти Форміона» сказа- з’явились) вазах. У скіфському костюмі вони но, що купець зазнав збитків у торговельних зображували також амазонок (рис. 1), бо в мі- операціях на Боспорі через війну царя Пери- фах розповідалось про їх спорідненість зі скі- сада зі скіфами. Таким чином, ми дізнаємо- фами (Her. IV, 113—115). Як ілюстрація служ- ся, що в другій половині ІV ст. до н. е. напади би скіфів у грецькому війську розглядаємо скіфів негативно впливали на діяльність куп- малюнок на червонофігурному алабастрі пер- ців (Dem. XXIV, 8). З епіграфічних і археоло- шої чверті V ст. до н. е. (рис. 2). Хоча на вазі гічних джерел відомо про постійні воєнні су- представлена сцена з епосу (Скржинская 1998, тички скіфів з Херсонесом та іншими містами с. 210), малюнок може слугувати доказом учас- Західної Таврики. В діалозі Лукіана «Токсарис» ті скіфів у грецькому війську, яке зустрічалось збереглись цінні відомості про те, що поряд з з важкоозброєними воїнами. організованими нападами під проводом вож- Художник, виходячи з власних спостере- дів окремі групи скіфів за своєю ініціативою жень, відобразив поєдинок грецького гопліта грабували греків. У бесіді з боспорським ца- зі скіфом. На останньому майстер показав ти- рем скіфський посол мовить: «Грабіжники, що

16 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 нападають на вашу землю, на яких ви скаржи­ тесь, вирушають не із загальної згоди, але кож­ ний грабує на власний страх і ризик. Якщо хто- небудь буде з них схоплений, ви у праві їх покара­ ти» (Luc. Тox. 49). У деяких випадках скіфським правителям щастило примусити греків платити їм данину, мабуть, з гарантією ненападів варварів на місто й округу. Про це свідчить знайдений в Керкіні- тиді лист другої половини V ст. до н. е., в яко- му обговорювалось питання, хто буде виплачу- вати данину скіфам (Херсонес Таврический... 2005, с. 100—102). Згадка про те, що скіфи зму- шували боспорян платити данину, збереглась у діалозі Лукіана, про який йшлося вище. У тво- рі мало достовірних фактів (Ростовцев 1928, с. 166—168), але цей епізод, зважаючи на ска- зане, варто вважати реальним. У новелі про дружбу двох скіфів йдеться, що одного з них місцевий правитель послав на Боспор дізнати- ся, чому вже третій місяць не надходять справ- но виплачувані раніше гроші. Переговори з боспорським царем пройшли успішно і закін- чились запрошенням скіфа на прийом до цар- ської резиденції (Luc. Tox. 44). Іноді скіфські вожді мали зиск, надаючи військову допомогу тим чи іншим скіфським сусідам. Діодор Сицилійський на основі тво- рів боспорських істориків докладно розповів про суперництво за владу царя Сатира І та його молодшого брата Евмела в 340—339 рр. до н. е. (Скржинская 2014, с. 154—155). У битвах цих супротивників брала участь велика кількість Рис. 2. Бій гопліта зі скіфським воїном, що стріляє з коліна. Чернофігурний ала- варварів. Значна частина армії Сатира склада- бастр. Перша третина V ст. до н. е. (Гор- лась із союзного війська скіфів, де були піхо- бунова 1983, c. 186, № 160) тинці й вершники. З їх допомогою цар спочат- ку успішно бився з силами брата, якого підтри- мував з військом цар фатеїв арифарн. Після вживав теперішній час у викладі давно мину- смертельного поранення і загибелі Сатира Ев- лих подій. мел без труднощів захопив владу і стратив усіх За непрямими даними події, описані в но- можливих претендентів на престол; лише один велі, можна датувати 60—50 роками V ст. до син Сатира зумів утекти і знайти прихисток у н. е. Адже в розповіді про Cкіла Геродот назвав скіфського царя Агара (Diod. Sic. XX, 22—24). двох скіфських царів, час правління яких ви- Мабуть, саме він послав своє військо на допо- значається за свідченнями кількох античних могу боспорському цареві. Свідчення Діодора авторів (Доватур и др. 1982, с. 4320—4321). показують, як скіфські царі могли брати участь Одна з дружин батька Скіла була донькою в політичному житті грецьких колоній та мати фракійського царя Тера, а його спадкоємець від цього певну вигоду. Ситалк видав Скіла скіфам. Таким чином, на У розділах із згадками анахарсиса Геродот час відвідання Геродотом Ольвії в середині коротко передає лише сюжети усних переказів. того ж століття серед живих були сучасники Новела ж про скіфського царя Скіла записана Скіла, свідки його спілкування з ольвіополіта- істориком так, як її виклав талановитий опо- ми. Від них історик почув не лише оповідь про відач: він наводив чимало подробиць з життя відві­дини Скілом Ольвії, а й одержав відомос- головного героя, щоб оживити переказ, вкла- ті про родину скіфського царя, яких не було дав пряму мову до уст головних дійових осіб і в новелі. В ній, як у кожному фольклорному

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 17 творі, увага концентрується лише на кількох завдяки угоді про обмін знатними персонами. головних героях, а подробиці їх походження Фракійський цар видав скіфам Скіла, а ті пере- не мають особливого значення для розвитку дали йому брата Ситалка. Позбавляючись су- дії. Як і у випадку з оповіддю про Анахарсиса, перника, Октамасад відрубав голову зведеному Геродота цікавило, з якого роду походив скіф- братові Скілу. ський цар, і йому повідомили, що він був си- Як і в оповіді про анахарсиса, в розділах ном царя Аріапіфа, підступно вбитого царем «Історії» нелегко розрізнити справжні наміри агафірсів Спартапіфом. Мати Скіла була гре- скіфських царів і в їх стосунках з Ольвією, і в їх чанкою з Істрії, яка навчила його рідній мові претензіях на царство. Напевно, тут також то- і грамоті. Скіл мав кількох зведених братів від чилася боротьба братів за владу, що могла по- інших дружин свого батька. Геродот називає яснюватись якимись іншими причинами, на- двох серед них: Октамасада від шлюбу Аріапі- приклад, опором певної частини скіфського фа з донькою фракійського царя Тера і Оріка суспільства проникненням до їх середовища сина скіф’янки Опойї. З цією своєю мачухою елементів еллінської культури, серед них і віру- Скіл за існуючим тоді звичаєм (етнографи на- вань. У той же час, мабуть, не випадково оль- зивають його левіратом) мусив одружитися по віополіти відзначили прагнення Скіла при- смерті батька (Her. IV, 78—80). єднатися до культу Вакха, бога вина. Скіфи, Докладні відомості про родину Скіла свід- згідно зі спостереженнями еллінів, вживали чать, що деякі ольвіополіти добре знали не його досить охоче, не знаючи при тому міри. лише скіфських правителів, але й були обізнані Ще в VІ ст. до н. е. анакреонт писав, що під про їхню найближчу рідню. Одним з таких гре- час банкету він прославлятиме Вакха, але без ків був згаданий Геродотом ольвіополіт Тимн, скіфського буйства і криків. У греків, якщо довірений царя аріапіфа. напевно, від ньо- вони вже хотіли випити вина міцнішого, існу- го ідуть відомості про династичні шлюби, що вало навіть прислів’я «налий по-скіфському!» укладались скіфськими царями з гречанками. (Her. VI, 84; Athen. Х, 29). Аріапіф мав дружину з Істрії, а Скіл — з Оль- З тексту «Історії» можна добути чима- вії. Практика подібних династичних шлюбів ло даних про те, чим виявлялись корисни- існувала не одне століття. Аппіан (Mithr. 108) ми для скіфів грецькі держави Північного розповідає, ніби Митридат, коли просив скі- Причорномор’я. Скіфи царського роду могл­и фів про воєнну допомогу, відіслав до них своїх відвідувати грецькі міста Причорномор’я і пе- доньок, аби вони стали дружинами скіфських ребувати там тривалий час. Певна річ, Скіл правителів. Династичні шлюби у давнину були жив в Ольвії не для свого задоволення, хоча одним з кращих засобів встановлення дружніх йому, мабуть, подобалось використовувати політичних і економічних зв’язків між різними здобутки грецької культури. Справжньою ме- народами. Серед нечисленних подібних свід- тою царя були переговори з ольвійською вла- чень щодо Північного Причорномор’я назве- дою і, мабуть, вимоги якихось грошей за мир- мо укладений з ініціативи боспорського царя не співіснування. Недарма біля стін міста сто- шлюб його доньки з царем синдів Гекатеєм яло скіфське військо, що могло за велінням (Polyaen. VII, 55). царя розорити якщо не саме місто з його силь- В ольвійській історичній новелі розповіда- ними укріпленнями, то принаймні сільську лось про те, як скіфський цар Скіл постійно округу. Напевно, домовлятися на прийнятних відвідував Ольвію, залишаючи за містом своє умовах не завжди щастило, тому в V ст. до н. е. військо. Він ходив Ольвією без почту і охоро- через загрозу грабунків на хорі Ольвії на кілька ни, розмовляв і одягався у грецьке вбрання, десятиріч майже зникають сільські поселення мав розкішний будинок, дружину гречанку і (Ольвия 1999, с. 94, 95). Щоправда, у вимогах шанував грецьких богів. Зокрема прилучився царів не йшлося, як вважають деякі сучасні до- до таїнств Діоніса, служителі якого проходили слідники, про скіфський протекторат над Оль- містом в урочистій процесії. Хтось з ольвіопо- вією, але якусь данину варварам ольвіополітам літів провів кількох скіфів на міську оборонну доводилось час ввід часу виплачувати (Ольвия стіну, звідки було добре видно, як цар іде у вак- 1999, с. 152—154). хічній процесії. Це викликало обурення скі- Інакше, ніж у новелі, можна пояснювати, фів, і вони повстали проти Скіла, а його зве- чому цар жив у місті без почту. Швидше за все, дений брат очолив їх. Скіл знайшов притулок у ольвіополіти не бажали впускати за свої стіни Фракїї, і його зведений брат Октамасад попря- озброєних скіфів і дозволяли входити до міста мував туди з військом. Війни вдалось уникнути лише їхньому правителю. Тому він один був у

18 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Ольвії, і це було зумовлено не його бажанням приховати свій спосіб життя, а прийнятими у греків заходами безпеки. напевно, такі пра- вила діяли й пізніше щодо варварських прави- телів. У двох ольвійських написах римського часу відзначено заслуги громадян, що «зустрі- чали скіфських царів», тобто вели з ними пере- говори, імовірно, під час відвідин тими міста (IOSPE І2 51, 54). Очевидно, небажанням греків дозволяти оточенню скіфських царів постійно перебува- ти в їхніх містах частково пояснюється потре- ба скіфських вождів у грецькому посереднику, який постійно живе в тій чи іншій колонії. Та- кий висновок робимо на підставі згадки Геро- дотом Тимна, довіреної особи царя аріапіфа. Значення слова επίτροπος неоднозначне: крім довіреної особи воно може означати опікуна і управителя. Тому про роль Тимна висловлю- вались різні думки, наприклад, цей ольвіопо- літ був намісником скіфського царя або його охоронцем (Доватур, Калистов, Шишова 1982, с. 316). Мені ж уявляється найбільш імовірним, що скіфські царі потребували посередника з ін- Рис. 3. Прорисовка зображення скіфської ших причин. Адже вони купували у греків у ве- богині на щитку золотого персня царя ликих кількостях вино, парадний столовий по- Скіла, друга чверть V ст. до н. е. (Вино- суд і різні предмети розкоші, які археологи досі градов 1980, c. 98, № 3) знаходять у скіфських курганах. Все це потріб- но було замовити купцям, зазначивши, скіль- мо йдеться про фіксований обмін кизикінів на ки потрібно амфор і якого саме вина (в той час місцеві гроші (IOSPE І2 24). Імовірно, посеред- до Ольвії надходило вино з Хіоса, Лесбоса і з ник царя виконував згадані та якісь інші дору- Клазомен), якої форми і з яким розписом по- чення скіфів. трібний посуд, які бажано одержати прикра- Можна вважати достовірними свідчення си, зброю та ін. Після прибуття товару його про те, що Скіл знав грецьку мову, адже він потрібно було десь зберігати і повідомити про активно спілкувався з ольвіополітами і шану- нього покупцеві. вав грецькі звичаї. Це підтверджується одні- Торговельні угоди зі скіфами укладались єю археологічною знахідкою. На території дав- методом натурального обміну товару на товар, ньої Фракії, де Скіл шукав прихистку у Сітал- але не завжди це було можливо для обох сто- ка, знайдено золотий перстень з ім’ям Скіла і рін. Мабуть, тоді купівля велась на золото, яке зображенням скіфської богині, що сидить на скіфи привозили з Уралу давнім торговельним троні й тримає в руках дзеркало (рис. 3). По- шляхом (Скржинская 1998, с. 90—95). З допо- дібне зображення є на золотій діадемі і нашив- могою посередника золотий зливок відсилали них бляшках IV ст. до н. е. (Scythian gold 1999, до місцевого міняли, він на власних вагах ви- № 440, 441). значав вагу в грецьких вимірах, на пробірно- Ю.Г. Виноградов (1980, с. 93—94) перекон- му камені з’ясовував пробу й переводив вар- ливо довів, що перстень належав згаданому тість зливка в золоті кизикіни. адже вони до скіфському царю, тому що напис на прикрасі середи­ни ІV ст. до н. е. були міжнародною ва- датується часом життя Скіла. Дослідник навів лютою у всьому грецькому світі. Ольвія і Бос- аналогії з написанням літер на ольвійських ла- пор не були в цьому сенсі виключенням, бо на підарних і керамічних речах другої чверті V ст. їхній території знайдені кизикіни, старші серед до н. е. Це наводить на думку, що перстень виго- яких датуються VI ст. до н. е. (Карышковский товлений в Ольвії. Таким чином ми дізнаємось, 1998, с. 29; Мирмекийский клад... 2004), а в од- що цар, подібно до заможних греків, замовив ному Ольвійському декреті IV ст. до н. е. пря- грецькому ювеліру перстень з написом влас-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 19 Рис. 4. Срібна чаша з Гайманової могили із зображенням двох знатних скіфів, IV ст. до н. е. (Штітельман 1977, № 157)

ника і знаковим для скіфа зображенням, вико- але прикрашені запропонованим ними сюже- наним глибоким гравіюванням, щоб зі щитка том. Кращим прикладом є срібна амфора тра- персня можна було б зробити відтиск. Він за- диційної грецької форми з Чортомлицького свідчував справжність писемних документів або кургану, горішній фриз якої ілюструє грецький приналежність цареві тієї чи іншої речі. епічний сюжет з прирученням коня, що, ма- Перстень Скіла належить до найдавніших буть, віддано служив героєві (рис. 5). свідчень того, що скіфи царського роду замов- Ювелірні вироби згаданих форм майстри ляли грецьким ювелірам вироби з дорогоцін- прикрашали ілюстраціями різних епізодів них металів. У похованнях царів і знатних скі- скіфського епосу. Для цього художнику пере- фів знайдено безліч виготовлених еллінськими казували грецькою зміст потрібного епізоду. майстрами прикрас, посуду, парадної зброї й Напевно, посередником у таких замовленнях інших предметів із золота і срібла. Деякі з них виступав довірений скіфського царя, що во- були оплачені скіфами, а інші зроблені за за- лодів скіфською мовою. не випадково Тимн мовленням грецьких володарів як диплома- зміг дізнатися для Геродота про родовід ана- тичні дарунки ватажкам своїх войовничих су- харсиса, який зберігався у пам’яті скіфів цар- сідів (Алексеев 2003, с. 248). У багатьох цих ви- ського роду. Такий грек-посередник також міг робах простежується бажання виконати те, що провести майстра до скіфів, служити йому пе- сподобається і буде зрозумілим майбутньому рекладачем і домовитися, щоб чоловіки позу- власнику. Це може стосуватися характеру де- вали для потрібної сцени. жінки дуже рідко кору і особливої форми предмета. Такою є зо- трапляються на зображеннях; це, мабуть, від- лота пектораль, розкішна нагрудна прикраса із биває основний зміст скіфських міфів і бажан- зображенням фігур скіфів і тварин. коштов- ня замовників бачити ілюстрації певних епізо- на регалія входила до парадного убору вождя, дів сказань. похованого в кургані Товста могила. Грецькі Згадані твори мистецтва вражають точніс- златоковалі виготовляли для скіфів також па- тю зображень облич, зачісок, костюмів і жес- радний посуд, як от срібна чаша з Гаймано- тів. Тому можна думати, що грецькі ювелі- вої могили із зображенням на ній двох скіфів ри їздили до станів скіфів. Лише там майстер за бесідою (рис. 4) або вази з курганів Солоха міг спостерігати всі стадії приручення коня і і Куль-Оба, які прикрашені сценами з якихось на основі виконаних з натури ескізів зробити скіфських легенд. У той же час замовники хо- фриз на Чортомлицькій амфорі (Скржинская тіли мати дорогоцінні вази грецького вигляду, 1998, с. 223—237). Ювелір, що виготовив фі-

20 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 гури на золотому гребені для скіфського царя, напевно, сам зустрічався з ним, тому що зобра- зив центрального героя з таким озброєнням, в якому пізніше поховали цього вождя в курга- ні Солоха. До його воїнського обладунку вхо- дили вироби як грецьких, так і скіфських май- стрів; до перших належить шолом корінфсько- го типу, панцир і кнеміди, а до других – горит зі стрілами (Алексеев 2003, с. 234). Вище йшлося про те, що деякі скіфи во- лоділи грецькою мовою, а Скіл не лише роз- мовляв, а й умів писати грецькою. Це в давни- ну було непросто, тому що навчання грамоті й лічбі займало в початковій школі чотири роки (Скржинская 2014, с. 11—20). Інший скіф- ський цар — Атей, який жив на сто років піз- ніше, також знав грецьку мову або тримав біля себе письменного помічника. Під час війни з Філіпом Македонським цар послав листа із за- стереженням жителям міста Візантія, щоб ті не допомагали фракійцям. Зміст листа, включе- ного до «Строматів» климента Олександрій- ського (V, 5, 5), був алегоричним: «Цар скіф­ ський візантійському народу. Не шкодьте моїм воєнним діям, щоб мої коні не пили вашої води». Лист починається із традиційного у греків пові- домлення: від кого і кому лист, а далі йде текст, властивий менталітетові скіфів. Такі послання вони відсилали й раніше. Нагадаємо алегорич- ний «лист» скіфських царів Дарію, яке склада- лось з кількох предметів: пташка, жаба, миша і п’ять стріл, згідно із записом Геродота; одна Рис. 5. Срібна амфора для вина з Чертомлицького кур- стріла, ті самі предмети і плуг, як сповіщає гану, IV ст. до н. е. Прорисовка лицьового боку: Тол- Ферекид Лероський (Her. IV, 131; Clem. Alex. стой, Кондаков 1889, с. 138, рис. 115 Strom. V, 8, 44). У будь-якому випадку перед нами т. зв. пред- Підбиваючи підсумки вивчення писемних метний лист, зміст якого переданий символа- джерел і зображень на дорогоцінних предме- ми, добре зрозумілими відправнику послання, тах зі скіфських курганів, можна зробити такі але не адресату, представнику іншої культури висновки. Починаючи з архаїчного періо­ (Скржинская 1998, с. 86). Тому перси по різно- ду, скіфи царського роду постійно спілкува- му витлумачили зміст присланих речей, в яких лись із владою грецьких колоній у Північному побачили своєрідні дарунки (Her. IV, 132), а не Причорномор’ї, а деякі з них відвідували Оль- конкретне повідомлення. У випадку з листом вію та інші грецькі міста. Там вони мали своїх Атея цар, хай і виклав своє послання грецькою постійних посередників з числа місцевих гро- мовою, але думка в ньому висловлена образно мадян, котрі вели їхні різноманітні справи. Де- по-скіфському, бо, на відміну від еллінів, скі- котрі знатні скіфи вміли розмовляти грецькою фи не володіли мовою документальної прози. або тримали при собі перекладачів, що знали Обидва наведених приклади показують, що грецьку мову і вміли нею писати. Тому мож- скіфські правителі більшою частиною не розу- на припустити, що угоди з еллінами не лише міли культури і образу думок своїх адресатів. Те скріплювались усними клятвами, а й уклада- ж саме можна сказати і про греків. Це відби- лись у письмовій формі. Цар Скіл міг надсила- лось у типово грецькому тлумаченні мети по- ти скіфам свої послання, завіряючи їх відбит- їздки Анахарсиса до Еллади, а також у впевне- ком власної печатки. ності, що його скіфи навмисне викреслили зі Скіфські правителі бачили в грецьких коло- своєї пам’яті. ністах торгових посередників, котрі постачали

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 21 їм різні предмети розкоші, парадний посуд, Доватур А.И. Рабство в Аттике VI—V века до н. э. — Л., дороге озброєння тощо. Грецькі ювеліри їзди- 1980. Доватур А.И., Каллистов Д.П., Шишова И.А. Народы нашей ли до Скіфії, аби зробити з натури ескізи для страны в «Истории» Геродота. — М.: Наука,­ 1982. замовлених виробів та прикрашали їх сюжета- Карышковский П.О. Монеты Ольвии. — Киев, 1988. ми із скіфських переказів і легенд. Мирмекийский клад. Каталог выставки. — СПб, 2004. У деяких випадках, починаючи з V ст. до Ольвия. Античное государство в Северном Причерномо- рье. — К., 1999. н. е., скіфські вожді мали можливість обклас- Скржинская М.В. Скифские сюжеты в исторических пре- ти даниною античні центри у Північному даниях ольвиополитов // Вестник древней исто- Причорномор’ї. Вони мали зиск від грабіж- рии. — 1982. — № 4. — С. 87—103. ницьких нападів на грецькі міста та їх хори. У Скржинская М.В. Скифия глазами эллинов. — СПб, 1998. той же час скіфські царі на певних умовах на- Скржинская М.В. Культурные традиции Эллады в античных государствах Северного Причерномо- давали своїх воїнів грецькому війську в Елладі рья. — К., 2010. та полісам Північного Причорномор’я. Скржинская М.В. Образование и досуг в античных госу- Незважаючи на багатолітнє тісне спілку- дарствах Северного Причерноморья. — К., 2014. вання, скіфи погано розуміли менталітет гре- Соколов Г.И. Античное Причерноморье. — Л., 1973. Толстой И.И., Кондаков Н.П. Русские древности в памят- ків, те ж саме можна сказати і про уявлення ел- никах искусства. — СПб, 1889. — Вып. 2. лінів щодо своїх варварських сусідів. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — середине I вв. до н. э. — К., 2005. Алексеев А.Ю. Хронография европейской Скифии. — Черненко Е.В. Скифо-персидская война. — К., 1984. СПб, 2003. Штітельман Ф.М. Античне мистецтво. — К., 1977. Виноградов Ю.Г. Перстень царя Скила // Советская архео­ Aly W. Volksmärchen, sage und Novelle bei Herodot und логия. — 1980. — № 3. — С. 92—109. seinen Zeitgenossen. — Göttingen, 1921. Горбунова К.С. Чернофигурные аттические вазы в Scythian Gold. The Treasures from Ancient Ukraine. Ed. Эрмитаже. — Л., 1983. D. Reeder. — New York, 1999. Доватур А.И. Повествовательный и научный стиль Геро- Vos M.F. scythian Archers in Archaic Vase-Painting. — дота. — Л., 1957. Groningen, 1963. Надійшла 02.02.2017

М.В. Скржинская 1 1 Доктор исторических наук, ведущий научный сотрудник Института истории Украины НАН Украины

К отношениЯМ скифов и греков в Северном Причерноморье

Некоторые знатные скифы умели говорить по-гречески или держали при себе переводчиков, знавших греческий язык и умевших на нем писать. Поэтому можно предположить, что договоры с эллинами не только скреплялись устными клятвами, но и заключались в письменной форме. Однако, несмотря на многолетнее тесное общение, скифы плохо понимали менталитет греков, что можно также сказать и о представлениях эллинов о своих варвар- ских соседях. Скифские правители видели в греческих колонистах полезных торговых посредников, которые снабжали их вином, различными предметами роскоши, парадной посудой, дорогим вооружением и др. Греческие ювелиры, работавшие по заказам скифской знати, ездили в Скифию, чтобы найти натуру для воплощения предложенных им сюжетов из скифских сказаний. В ряде случаев скифские цари получали возможность обложить данью грече- ские государства в Северном Причерноморье, а начиная с V в. до н. э., нередко извлекали выгоду из грабитель- ских нападений на греческие города и их хору. В то же время скифы на определенных условиях поставляли своих воинов в греческие войска в античные государства Северного Причерноморья. К л ю ч е в ы е с л о в а: Анахарсис, Северное Причерноморье, античная литература, скифы, греки, архаический и классический периоды.

Maryna V. Skrzhynska1 1 DSc., leading research fellow of the Institute of History of Ukraine, the National Academy of Sciences of Ukraine

About Relations between Scythians and Greeks in North Coast of Black Sea

Some noble scythians could speak Greek and kept the Greek-speaking and writing interpreters around themselves. Therefore, it can be assumed that deals with the Hellenes were not only sealed by the vows, but also concluded in written form. However, despite the close communication of many years, the Scythians had a poor understanding of the Greeks’ mentality, and it also concerns the Greeks’ understanding of their barbarian neighbours.

22 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 The Scythian rulers viewed their Greek colonizers as useful trade dealers who supplied them with wine, various luxuries, tableware, expensive arms, etc. The Greek goldsmiths working on the Scythian nobles’ demand traveled to Scythia to find the real life for the realization the proposed plots from the Scythian tales. In number of cases, Scythian kings obtained the possibilities to lay the Greek states on the north coast of the Black Sea under tribute, and since the 5th century often profited the predatory attacks on Greek cities and their chora. At the same time, the Scythians supplied Greek army with their soldiers in Ancient Greek states on the north coast of the Black Sea. K e y w o r d s: Anacharsis, north coast of the Black Sea, Ancient Greek literature, the Scythians, the Greeks, the Archaic and Classical periods.

References

Alekseiev A.Yu. Khronografiia evropeiskoi Skyfii. St. Peterburg, 2003. Aly W. Volksmärchen, Sage und Novelle bei Herodot und seinen Zeitgenossen. Göttingen, 1921. Chernenko Ye.V. Skifo-persidskaia voina. Kyiv, 1984. Dovatur A.I. Povestvovatelnyi i nauchnyi stil Gerodota. Leningrad, 1957. Dovatur A.I. Rabstvo v Attike VI-V veka do n. e. Leningrad, 1980. Dovatur A.I. Kallistov D.P., Shyshova I.A. Narody nashei strany v “Istorii” Gerodota. Moskva: Nauka, 1982. Gorbunova K.S. Chernofigurnyie atticheskie vazy v Ermitazhe. Leningrad, 1983. Karyshkovskii P.O. Monety Olvii. Kyiv, 1988. Khersones Tavricheskii v tretiei chetverti VI - seredine I vv. do n. e. Kyiv, 2005. Mirmekiiskii klad. Katalog vystavki. St. Peterburg, 2004. Olviia. Antichnoe gosudarstvo v Severnom Prichernomorie. Kyiv, 1999. Scythian Gold. The Treasures from Ancient Ukraine. D. Reeder (Eds). New York, 1999. Shtitelman F.M. Antychne mystetstvo. Kyiv, 1977. Skrzhynskaia M.V. Skifskiie siuzhety v istoricheskikh predaniiakh olviopolitov. Vestnik drevnei istorii, 1982, no. 4, pp. 87-103. Skrzhynskaia M.V. Skifiia glazami ellinov. St. Peterburg, 1998. Skrzhynskaia M.V. Kulturnyie traditsii Ellady v antichnykh gosudarstvakh Severnogo Prichernomoria. Kyiv, 2010. Skrzhynskaia M.V. Obrazovanie i dosug v antichnykh gosudarstvakh Severnogo Prichernomoria. Kyiv, 2014. Sokolov G.I. Antichnoie Prichernomorie. Leningrad, 1973. Tolstoi I.I., Kondakov N.P. Russkiie drevnosti v pamiatnikakh iskusstva. St. Peterburg, 1889, iss. 2. Vinogradov Yu.G. Persten tsaria Skila. Sovetskaia arkheologiia, 1980, no. 3, pp. 92-109. Vos M.F. Scythian Archers in Archaic Vase-Painting. Groningen, 1963.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 23 УДК: 903´13/14 (4-11)"636/637"

О.П. Моця * ЗОЛОТООРДИНСЬКІ «ТЕМНІ» ВІКИ на землях Південної русі: історично-археологічний контекст

Золотоординський період вітчизняної історії (1241— любський, Всеволод Велике Гніздо та його на- 1362 рр.) відзначений суттєвими змінами в житті щадок на володимирському столі князь Юрій. слов’ян-автохтонів, пов’язаний, насамперед, із навалою Вони були не єдиними, хто хотів об’єднати орд хана Батия та загибеллю Києворуської держави. По- дії, що відбулися, безперечно, залишили слід у пам’ятках нав­коло себе якомога більше територій. До- матеріальної культури. Проведений на їх основі аналіз сить діє­вими у реалізації подібних замислів дозволяє стверджувати, що т. зв. «темні» віки, на- були чернігівські князі, які вели активну по- справді не були аж такими «темними». літику власного впливу по всій Руській землі. К л ю ч о в і с л о в а: золотоординці, Улус Джучи, пів- Більшість з них займали, крім чернігівського, денноруські землі, матеріальна культура, землероби та також і київський столи. Часто вони направ- кочовики, міжнародні контакти. ляли своїх представників на береги північного Волхова, співпрацювали із смоленськими пра- Глобальна катастрофа — навала орд хана Батия, вителями. А у 1175 р. чернігівський князь Свя- яка відбулася на теренах Східної Європи у дру- тослав навіть напав на Київ, розоривши його гій чверті ХІІІ ст., суттєво вплинула на подальші так, як це зробив у 1169 р. Андрій Боголюб- долі східних слов’ян і заклала своєрідний фун- ський. Серед князівств, володарі яких в епо- дамент для формування основ буття сучасних ху феодальної роздробленості претендували українців та інших східнослов’янських народів. на провідну роль у політичному житті країни, Як зазначав Д. Феннел, найбільш небезпеч- була Галицько-Волинська Русь у часи правлін- ним для Руської землі було те, що усі князі як ня таких князів, як Роман Мстиславич, Дани- північні, так і південні проігнорували військо- ло Романович Галицький та ін. ву небезпеку зі сходу, наївно припускаючи, І.Б. Греков, розглядаючи ці історичні про- що татари — це лише ще одне кочове плем’я цеси, відзначав: маємо підстави стверджува- на зразок печенігів або половців, послане Бо- ти, що протягом другої половини ХІІІ — пер- гом, щоб покарати їх за гріхи. На той час слаб- шої половини ХІV ст. відбувалося поступо- кість Русі «була викликана не стільки зовнішніми ве становлення кількох історичних осередків факторами або т. зв. татарським ігом, скільки на Руських землях. Крім того, що ці проце- злочинним консерватизмом, що був властивий си становлення відбувались паралельно одра- правлячим князівським родам, їх небажанням і зу у кількох політичних утвореннях на терито- нездатністю змінити застарілий порядок, який рії Руської землі, вони мали певні етапи цього тріщав по швам, відвертою бездарністю біль- розвитку, які зумовили не лише загальний по- шості князів» (Феннел 1989, с. 208). Така без­ ступальний розвиток феодальної формації, але апеляційна і сувора характеристика тогочас- й деякі особливі обставини, що супроводжу- них правителів Русі, але вона лише частково вали цей рух. Справа у тому, що суперництво, відображає ситуацію у цьому європейському котре виникало між різними об’єднавчими регіоні. Насправді ж лідери на різних територі- центрами, на перших порах протікало лише у ях були, але їх зусиль вже було замало для но- політичній сфері. Зайняті боротьбою із най- вого повного об’єднання східнослов’янського ближчими сусідами, не маючи спільних кор- світу. У Поволжі такими стали Андрій Бого- донів, Володимиро-Московське, Галицько- Волинське й Литовсько-Руське князівства майже не сходились один з одним на полі бит- * Моця Олександр Петрович — член-кореспондент ви. Поодинокі випадки фіксувалися лише тоді, НАН України, професор, завідувач відділу давньо- коли Галич і Литва за участю завойовників- руської і середньовічної археології Інституту архео- логії НАНУ, [email protected] татар вступали до двобою. Далі дослідник за- значав: «Але якщо період до середини ХІV ст. © О.П. Моця, 2017 характеризувався, зазвичай, прихованою полі-

24 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 тичною боротьбою за проміжні «нейтральні» ського панування на Русі. На східноєвропей- князівства (Київ, Смоленськ, Твер, Новгород, ських і азійських просторах виникло могут- Псков), то після цієї хронологічної межі почались нє державне утворення, відоме в історіографії часи відкритих військових конфліктів спочатку як Золота Орда. Щоправда термін цей — піз- між Галицько-Волинською Руссю та Литвою, а нішого походження: він з’являється у мос- потім між Литвою й Московською Руссю» (Гре- ковських літописах після підкорення Казані у ков 1975, с. 25—26). 1552 р., з яким асоціювалося у народній свідо- Далі, на тому етапі, монгольські зверхни- мості звільнення від татарського іга. Втім, фа- ки, встановивши свою владу над розрізненими хівці не виключають, що це словосполучення й політично роздробленими землями, збере- побутувало на Русі вже в ХІІІ—ХІV ст.: під Зо- гли два важливі соціальні інститути загально- лотою Ордою тоді розуміли ханську юрту, яка державного значення: Велике князівство Во- багатством свого оздоблення вражала уяву су- лодимирське і митрополичу кафедру у Киє­ві, часників. Щодо заснованої Батиєм держави лі- які, звичайно, являлися підконтрольними за- тописці ХІІІ—ХІV ст. вживали збірний етнонім войовникам. як приклад такого твердження «татари» або ж політонім «Орда». Науково ко- можна навести вислів літописця, коли Данило ректним можна вважати і використання тер- Галицький перебував у ставці Батия на Волзі у міну «Улус Джучи» — першого володаря цих 1250 р.: «...о зл е зла. чсть Татарьская. Данило- земель, старшого сина Чингісхана, із поточ- ви Романовичю, князю бывшоу великоу, обладав- ненням у відношенні до сучасних українських шоу Роускоу землею,ѣ Кыевомъ и Володимеромъ, и територій «західні володіння» (Русина 1998, Галичемъ, со братомь си ин ми странами, нън с. 18; Черкас 2014, с. 7). с дить, на кол ноу, и холопомъ называет с, и Зазначений історичний період в історіогра- дани хотять, живота ни чаеть,ѣ и грозы прихоѣ- фії часто називають «темними» віками, з огля- дять,ѣ о злая чстьѣ Татарьская, его отць б царь ду на висвітлення тих подій у писемних джере- в Роускои земли, иже покори Половецькоую зем- лах. Тож археологічні дані в цьому випадку ма- лю, и воева на иные страны вс , снъ того неѣ прия ють особливе значення. Першим на ситуацію, чсти, то иныи кто можеть прияти злоб бо ихъ що склалась, звернув увагу В.Й. Довженок: и льсти н т конца» (Полноеѣ собрание… 1962, «Період після татарського нашестя в історії стлб. 807—808). ѣ Середнього Подніпров’я вивчений недостатньо. Слід такожѣ зазначити, що похід хана Батия На ХІІІ ст. обриваються літописні повідомлен- на Русь став лише першим із численних похо- ня про життя краю. Повідомлення про нього у дів монгольських військ, котрі знекровлювали інших джерелах фрагментарні і незначні. В ар- давньоруську феодальну державу та її спадко- хеології тривалий час панувала традиція, згід- ємців протягом ХІІІ—ХІV ст. і призвели до її но якій пам’ятки після татарської навали у Се- відставання у соціально-економічному та полі- редньому Подніпров’ї не вивчалися» (Довженок тичному розвитку від багатьох країн Централь- 1978, с. 77). ної та Західної Європи (Татаро-монголы… Усі історичні джерела одностайно повідом­ 1977, с. 8). ляють, що землі Середнього Подніпров’я дуже Крім того, треба вказати на певну специфіку суттєво постраждали від татарського нашес- давньоруського завоювання монголами: по су- тя, може навіть більше, ніж інші регіони Ки- сідству із місцевими князівствами розміщува- ївської Русі, як зазначає той же В.Й. Довже- лись широкі території, які можна було вигідно нок. Це можна пояснити двома обставинами. використовувати для кочового скотарства. Це По-перше, географічне розташування даної дозволяло ханам контролювати внутрішню си- зони, через яку пролягав основний маршрут туацію на Русі, не утримуючи значних військо- військ завойовників. Адже у плані захоплення вих гарнізонів на її території. Оскільки основні територій Подніпров’ю відводилася роль тилу. геополітичні інтереси Джучидів були сконцен- По-друге, політичне значення Середнього тровані навколо т. зв. Північного шовкового Подніпров’я, яке протягом усієї давньоруської шляху (Хорезм, Поволжя, Причорномор’я), то історії було економічним, політичним та куль- їх влаштовувала політика побічного управлін- турним центром першої східнослов’янської ня східнослов’янськими територіями через ін- держави. Без жодного сумніву, це було відомо ститут офіційних дозволів — ярликів (Крадин, як розвідці, так і стратегічному керівництву за- Скрынникова 2006, с. 477). войовників. Як зазначає О. Русіна, вчинений Батиєм На думку Г.Ю. Івакіна, про післямонголь- «пополох зол» якраз і започаткував добу татар- ські часи на Русі досі існує достатня кількість

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 25 нісенітниць та необґрунтованих тверджень. мо лише найбільш значні зміни. По-перше, щезла Так, знищення кам’яних храмів, братські мо- із використання значна частина типових речей, гили, сліди пожеж, переховування скарбів — що складала матеріальний світ Давньої Русі і які все це датувалося виключно 1240 р. Відзнача- являлися в очах її мешканців яскравими індика- лося повне припинення виробництва пряс- торами її культурної своєрідності й економічно- лиць, скла, енколпіонів, загалом усіх складних го достатку. По-друге, згасання низки ремесел і і високохудожніх ремесел, припинення завозу виробництв, зокрема тих, продукція яких при- амфорної тари і т. п. Звідси й хибне визначен- значалася для еліти давньоруського суспільства. ня культурних шарів, хронологічними індика- По-третє, відмова від цілої низки культурних торами яких, передусім, являються вказані ка- символів і традицій, важливих для суспільних тегорії знахідок. І це характерно не лише для відносин й релігійної свідомості попередньої епо- старої столиці Русі Києва. Панувала теза про хи: наприклад, парадне жіноче вбрання, знайоме повне відділення Південної Русі від Північно- нам зі скарбів ХІ — першої половини ХІІІ ст. або Східної. церковні та інші історико-культурні курганний обряд поховання. Зрештою, формуван- зв’язки ХІІІ—ХV ст. до уваги не бралися. Спе- ня нового культурного ландшафту із новою орга- ціалісти з історії та археології Київської Русі, нізацією сільського розселення, що до невпізнан- як правило, досить слабо знали історію наступ- ності змінило межі освоєної території» (Древ- них періодів. Своє незнання й невміння визна- няя Русь 2012, с. 284). чити конкретний об’єкт часто перекладали на Останнє зауваження пов’язане з тим, що хана Батия і саме йому приписували усі поже- археологія фіксує для домонгольської епохи жі та руйнування. Іноді здогадки протилежно- прирічковий тип поселень, як панівний, а у го характеру замовчувалися. Відома моногра- ХІV—ХV ст. і пізніше переважає водорозділь- фія В. Гончарова «Райковецьке городище», яка ний тип. Феномен кардинальної зміни систе- вже стала хрестоматійним прикладом монголь- ми розселення, відомий і в інших частинах сві- ського знищення давньоруського міста. Од- ту під назвою «flight to hills» («вихід на горби»), нак, перший дослідник цієї пам’ятки, репресо- по суті, співпадає за хронологією із початком ваний у 1938 р., Ф. Мовчанівський пов’язував золотоординського іга. Можливо, запустіння руйнування міста з військовими діями Данила багатьох поселень не було наслідком інозем- Галицького проти болохівських князів у кінці ної навали, а відображало структурні зміни, які 1250-х рр., які перейшли на бік завойовників. були зумовлені власною внутрішньою логікою Загалом же, дослідження матеріальної та ду- розвитку (Чернецов 2000, с. 13). До цього слід ховної культури Південної Русі дозволяють го- додати ще один, природничий фактор. Справа ворити, що у середині ХІІІ ст. не відбулося нія- у тому, що відносно теплий період клімату на кого розриву традиції через монгольське заво- нашій території спостерігався приблизно між ювання. Натомість продовжувався загальний її VІІІ і ХІV ст. н. е. і визначався як «малий клі- розвиток ХІ—ХІІ ст., що було обумовлене, пе- матичний оптимум». Пониження ж темпера- редусім, внутрішніми факторами. Крім того, на турного режиму відбулося між ХІV і ХІХ ст. — руські землі відбувався вплив подій і тенденцій «малий льодовиковий період» (Борисенков загальноєвропейського значення. Руйнування 1982, с. 23). Можливо, природне середовище, 1237—1240-х рр. торкалися лише окремих ас- яке змінювалося якраз у золотоординські часи, пектів загальнокультурного розвитку, а не його теж певною мірою вплинуло на систему засе- глибинної основи. Монгольське нашестя лише лення. зупинило розвиток першої східнослов’янської Враховуючи вищесказане, зазначимо, що держави і, найголовніше, разом з іншими за- повної згоди у цьому питанні на сьогодні нема, гальноєвропейськими подіями повністю змі- а тому подальші дослідження проблеми «тем- нило історичну ситуацію у Центральній і Схід- них» віків являються цілком актуальними. ній Європі (Древняя Русь 2012, с. 142, 149). Державне утворення Золота Орда/Улус Також, події та процеси цього історичного Джучи з’явилося після повернення Батия до періоду аналізує М.А. Макаров, який зокрема просторів Половецького степу у 1243 р. піс- відзначає: «При усій множині пов’язуючих ни- ля походу на захід Європи. Як повідомляє про ток між культурними явищами «київського» й це Іпатіївський літопис: «з Оугорь», тобто із «удільного» періоду, для археолога очевидні глибо- Угорщини. А агонія його відбулася у середи­ кі якісні відмінності між давньоруською культу- ні ХV ст., коли трапилося розділення на Ве- рою другої половини ХІІ і першою половиною ХІV лику Орду, Астраханське, Казанське, Крим- століття. Абстрагуючись від деталей, відзначи- ське, Сибірське ханства та Ногайську Орду.

26 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Pис. 1. Мечі післямонгольських часів (І); шпори із «зірочкою» (ІІ); арбалетні нако- нечники стріл (ІІІ) (за А. Кірпічніковим)

Найдовше із них проіснував Кримський ханат ла до появи однієї особливості, не характерної (1428/1441/1449—1783 рр.), а значна частина для інших кочівницьких утворень — виник- Північного Причорномор’я якраз і входила до нення міст. Хоча вони й не мали деяких ха- нього. Це був останній уламок Золотої Орди, рактерних рис, зокрема відсутність укріплень що за хронологію та історичною ситуацією на- у більшості випадків. Фактично вперше в іс- віть перейшов із середньовіччя у новий час. торії Джучидам вдалося принести міську циві- Таврійський півострів у своїй степовій части- лізацію у відкритий степ. На думку Б. Черка- ні також входив до складу цього об’єднання і са, секретом успіху ординської влади стало те, саме з ХІV ст. отримує сучасну назву «Крим» що їй вдалося взяти необхідні ресурси у осілих за головним містом цього улусу Солхат-Крим. народів і використати їх у кочовому суспіль- Територія колишньої Київської Русі безпосе- стві. Проте новим правителям так і не вдало- редньо не входила у межі золотоординської ся зняти з порядку денного дотаційний харак- держави, але після Батиєвої навали опинилася тер власних урбанізаційних центрів, їх залеж- у васальній залежності від ханів-завойовників ність від поставок необхідних ресурсів з осілих (Єльников 2008, с. 54, 57, 59, 163). регіо­нів. А тому, як наслідок, усі степові міста Після утворення величезної за розміра- після захоплення Великим князівством Литов- ми та різноманітним етнічним складом дер- ським Поділля, Київщини й Чернігівщини по- жави, в ній значно зміцніли інформаційно- чинають занепадати. Погром же Золотої Орди комунікаційні зв’язки. На думку більшос- військами Темерлана лише прискорив цей ті дослідників, ще ніколи до того торговельні процес (Черкас 2014, с. 332). зв’язки між Азією та Європою не досягали по- Остаточне формування класичної золото- дібної інтенсивності. Розвиток торгівлі, зокре- ординської культури у ХІV ст. під впливом му- ма, спонукав Орду до використання монетно- сульманства призвело до формування т. зв. го срібла, яке її зверхники отримували у вигля- «арабескового стилю» в орнаменті: ним вкри- ді злитків як «вихід» із території Русі. Однією з вали стіни будівель, вироби прикладного мис- причин цього, без жодного сумніву, стали дер- тецтва (кераміку, тканини, метал, сторінки ру- жавні гарантії Чингізидів на підконтрольних кописних книжок). Серед археологічного ма- ним просторах (хоча конкретним спільнотам теріалу: кочівницькі сережки у вигляді знака від цього на ставало легше). У свою чергу, ін- питання, орнаментовані кістяні накладки на тенсифікація торговельних зв’язків призве- сагайдаки, округлі металеві дзеркала із наслі-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 27 ків лемехів на асиметричні якраз у золотоор- динські часи (Краснов 1987, с. 36, 53). На особливу увагу заслуговує зміна в кера- мічному комплексі післямонгольської доби, на яку у свій час звернув увагу М.П. Кучера. У першу чергу, він розглянув такі керамічні се- рії із Хутора Половецького на Росі та Сокіль- ців на Південному Бузі, які спочатку було да- товано ІХ—ХІ ст.; пізніше, у зв’язку із виявле- ними поруч арбалетними стрілами, шпорами із зубчастими коліщатками, ножами із плас- тинчастим черенком та штифтиками для кріп­ лення накладного руків’я ножів, їх було дато- вано більш пізнім часом (ХІV—ХV ст.). Спіль- ною рисою для цього типу кераміки являється грубий склад глиняного тіста, нерозвиненість форм, недбале виготовлення та орнаментуван- ня. З іншого боку, цей посуд є досить неодно- рідний. Поруч із товстостінними, примітивно- го виготовлення посудинами архаїчних форм, існують цілком типові для нашого періоду ке- рамічні зразки із застосуванням ручного гон- чарного круга, тонкостінні гончарні вироби. Вінця у посудин різні, мотиви орнаменту не- стандартні. Їх аналогії відомі на Дніпровсько- му Лівобережжі, Північній Буковині, у Львові. Південніше Києва на низці синхронних пам’яток виявлено зовсім іншу групу керамі- ки, де простежуються традиції давньоруського Рис. 2. Післямонгольська кераміка із Хутора Поло- вецького (І); із Сокільців (ІІ) (за М. Кучерою) посуду ХІІ—ХІІІ ст. Вона представлена горщи- ками із потовщеними ззовні короткими вінця- ми. Характерним для цих горщиків являється дуванням китайських, середньоазійських чи своєрідне профілювання шийки, конусоподіб- іранських візерунків на зворотному боці. ці но розширеної до плічок посудини. Окрім двох категорії знахідок, а також монети, дозволя- зазначених особливостей ця кераміка цілком ють значною мірою ідентифікувати вироби, тотожна давньоруському посуду. Така своє­ а також об’єкти у історично-культурному або рідна група кераміки була поширена на зна- хронологічному контексті. чній території й існувала спорадично поруч із Східні слов’яни-землероби у золотоор- основ­ною групою глиняних виробів, що збе- динський період переймали нововведення не регли традиції попередніх часів; у ХV ст. вона лише східного світу, але й західні новації. При- зникає (Кучера 1969, с. 174—181) (рис. 2—3). кладом цього можуть бути зразки військово- Дослідження золотоординських та східно­ оборонного будівництва з використанням у слов’янських археологічних пам’яток на тере- ХІІІ ст. брускової цегли, т. зв. «вендинської нах сучасної України описані в одній з останніх кладки», запозиченої будівельниками Воли- робіт С.О. Біляєвої (Біляєва 2012, с. 46—54), а ні. Як і на інших суміжних територіях її вико- тому ми лише зупинимося на характеристиці ристовували починаючи з ХІІ ст. за прикладом найбільш типових із них. Але при цьому зазна- Ломбардії і Данії (Єльников 2008, с. 107—110). чимо: перебування східних слов’ян під конт­ Нововведенням стало широке використання ролем золотоординських завойовників знай­ арбалетних стріл (болтів) та самого самострілу, шло відображення навіть у тому, що пам’ятки кóлючого меча й більш вигнутої шаблі, шпорр останніх зафіксовані не лише у степовій зоні, із зірочкою, трикутного щита, пластинчатого але й у лісостеповій, яка в попередні та пізніші обладунка (Кирпичников 1976, с. 95) (рис. 1). століття була заселена автохтонами. Тож межа Щодо знарядь обробітку ґрунту найбільш по- т. зв. Великого або Степового кордону — зони мітним стала заміна симетричних наконечни- контактів землеробської і кочівницької циві-

28 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ребування на Київщині у ХІІІ—ХІV ст. для но- вих господарів стає неактуальним або просто непотрібним. Навпаки, необхідність у контро­ лі колишніх західноруських земель і західних кордонів нового державного утворення у дру- гій половині ХІІІ ст. різко підвищується (До- бролюбський, Смирнов 2011, с. 62, 70—71). Серед курганних старожитностей ранньо- ординського періоду слід особливо виділити поховання Чингульського хана, виявлене біля с. Заможне Запорізької обл. Половці, які по- вернулися із Угорщини чи Балкан у другій по- ловині ХІІІ ст., поклали до кургану епохи брон- зи свого вождя. Земляним роботам на ньому передувала тризна. Згодом довкола вершини насипу спорудили вал із брикетів дерну із про- ходом до центру та викопали широкий рів нав­ коло кургану. До поховальної конструкції вхо- дили й виступи біля дна, на які розклали жер- товних тварин — зокрема коней у повній збруї. Покійника супроводжував «на той світ» бага- тий і різноманітний поховальний інвентар: по- суд (візантійські амфори, полив’яний глечик та аптекарська посудина — арабела), зброя та Рис. 3. Профілі вінець середньовічної кераміки (І); середньовічна кераміка (ІІ) (за М. Кучерою)

лізацій — в золотоординські часи була знач­ ною мірою «розмитою» (Брехуненко 2011; Моця 2015). це засвідчують і антропологіч- ні матеріали, вивчені у різних мікрорегіонах центральних та південних областей сучасної Украї­ни (Північне Причорномор’я і Крим… 2006, с. 90; Литвинова 2012, с. 100). Слід пам’ятати, що крім осілого населен- ня у золотоординські часи на сучасних україн­ ських землях продовжували існувати й кочів- ницькі громади — монголи й татари, а також підкорені ними половці, печеніги, торки та ін. Щоправда ототожнення згаданих етнічних груп із певними комплексами археологічних пам’яток залишається досить проблематич- ним. Крім того, досить численну групу стано- вив й давньоруський «спадок» — так звані чор- ні клобуки та «дикі половці» у Пороссі й на Кам’янському могильнику на Дністрі, а також кургани на землях Північного Причорномор’я (зокрема біля с. Гольма на Одещині) (рис. 4). На думку А.О. Добролюбського та І.О. Смир- нова, чорноклобуцьких представників було на- сильно переселено до межиріччя Південного Бугу, Дністра і Пруту в область диких половців для здійснення оборонних функцій, які вони виконували на давньоруських кордонах у по- Рис. 4. Інвентар поховання біля с. Гольма (за А. Добро- передній хронологічний період. Адже їхнє пе- любським та І. Смирновим)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 29 щагівка, де у 1991 р. було розпочато стаціонар- ні роботи по його дослідженню. Тоді на досить невеликій території було зафіксовано близько шести десятків об’єктів, що свідчить про ін- тенсивне життя упродовж досить короткого іс- торичного періоду. Частина із них — це госпо- дарські й побутові ями різного призначення; зафіксовані також сліди заглиблених у мате- рик осель. Виявлені залізні вироби (трубчатий замок, ножі, бронебійний наконечник стрі- ли, а також численні уламки гончарного посу- ду та необробленого овруцького шиферу). До- сить цікавим виявилося заповнення об’єкта 8, овальної форми (1,0 × 1,5 м), що був заглибле- ний у материк на 0,4 м і мав прямовисні стін- ки. Тут виявлені розвали двох керамічних по- судин із залишками кісток бика, вівці та свині. Очевидно, це була страва, аналогічна сучасно- му холодцю. Селище виникло, імовірно, безпо- середньо після взяття Києва монголо-татарами у 1240 р. (Готун, Моця 1993, с. 77—80). Виходячи із наведених фактів можна зроби- ти таку реконструкцію подій. Частина вцілілих після різанини киян переселилася на берег ви- щеназваної річки, а не втекла десь у підмосков- Рис. 5. Знатний половець — Чунгульський хан (рекон- ні чи поволзькі простори, як вважав М. Пого- струкція Ю. Рассамакіна та П. Корнієнка) дін. З цього приводу висловлював свою думку ще М. Максимович, ставлячи своєму опонен- захисний обладунок (шабля, лук, ножі, коль- ту риторичне питання: чому майбутні росія- чуга, щит, золочений шолом із напівмаскою й ни не втікали із Поволжя кудись далі, адже Ба- кольчужною бармицею), побутові речі, при- тий прийшов туди раніше, ніж на береги Дніп­ краси (перстені, золота гривна — жезл, плете- ра? (Максимович 2003, с. 48—61). Тож маємо ний електровий ланцюг). Слід особливо виді- ще один факт на підтвердження думки про не- лити знахідку позолоченої курильниці у фор- змінний стан осілого населення на землях су- мі напівсферичної чаші на високому піддоні. часної України навіть після згаданої страшної Вона була закрита притертою кришкою, теж трагедії, хоча певні мікроміграції, звичайно, напівсферичної форми, із ажурним напівкуле- траплялися і у ті часи. подібним навершям, до того й увінчаним чоти- Розгляд золотоординських пам’яток осіло- рипелюстковою квіткою-бутоном; у середині го населення слід розпочати із певною мірою знаходилася рурка із отвором назовні — крізь класичних Великих Кучугур, розміщених пів- піддон. Такі посудини у Європі використову- денніше Запоріжжя серед широких плавнів валися як дарохранительниці. Воїн був одягну- на території піщаних дюн. Тут ще у 1950-ті рр. тий у вишуканий одяг. На думку авторів розко- В.Й. Довженок провів археологічні досліджен- пок, тут міг бути похований хан Тігітак — один ня, де на площі урбаністичного пункту не було із родичів відомого хана Котяна, який після виявлено жодних фортифікаційних споруд. численних воєнних сутичок спочатку прибив- Місто серед широких та важкопрохідних плав- ся до військових формувань Данила Галицько- нів Дніпра з усіх боків було оточене водними го, а вже потім повернувся у степи Північного перешкодами, а тому зовсім не вимагало штуч- Причорномор’я під зверхність Золотої Орди, них укріплень. Площа населеного пункту дося- де невдовзі й помер (Отрощенко, Рассамакін гала 10 га і загалом була рівною. На усій зафік- 1991, с. 269—271) (рис. 5). сованій території траплялися фрагменти кера- До раннього золотоординського періоду міки, кістки тварин, шматки обпаленої глини належать і залишки відкритого поселення сло­ та інші ознаки культурного шару. Особливо в’ян-землеробів біля Києва — на правому бе- слід відзначити знахідки золотоординських і резі р. Нивка біля сучасного с. Софіївська Бор- татарських монет. У центральній частині міс-

30 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 та було зафіксовано залишки кам’яних будин- ків великих розмірів, які у деяких місцях вихо- дили на поверхню. З країв, особливо у східній частині, розміщувалися невеликі глинобитні будинки, які, напевно, належали незаможній частині населення. У найближчій околиці за- фіксовано ще зо два десятки населених пунк- тів менших розмірів. На жаль, основна частина знахідок — кера- мічні вироби, які складалися із великих товстос- тінних посудин, зроблених з червоної глини та прикрашених лінійним орнаментом або ж без нього — не піддаються більш-менш точній хронології. Але серед усього комплексу при- сутні й хронологічно датовані серії. Це уламки привізного золотоординського посуду, голов­ ним чином мисок, виготовлених на круговій підставці й прикрашених яскравою поливою та стилізованим рослинним й геометричним орнаментом яскраво-блакитного, синього, бі- рюзового та білого кольорів або ж штампова- ним орнаментом, що імітував арабські написи. Такий посуд був досить поширений у країнах середньовічного Сходу й датується зазвичай ХІV—ХVІ ст. Цим же часом датуються і кахлі із яскраво-блакитною поливою, виявлені в ке- рамічній колекції. До неї слід додати й вироби із китайського зеленкуватого селадону та біло- Рис. 6. Зразки керамічних виробів із Великих Кучугур (за го фаянсу, прикрашеного синім орнаментом В. Довженком) (рис. 6). У цілому зафіксована колекція зна- хідок дозволяє увесь комплекс датувати ХІV— висока. А самі поховальні споруди являють ХVІ ст. Таку хронологію також підтверджують собою прості ґрунтові ями без перекриття чи численні знахідки тогочасних монет (Довже- підстилки, а також без гробниць. Обряд похо- нок 1961, с. 175—193). вання чітко визначений: трупопокладення на На степових просторах лівого берега Дніп­ спині з орієнтацією на південний захід. Супро- ра від порогів до берегів Чорного й Азовсько- воджуючий інвентар винятково бідний: заліз- го морів в ті часи розміщувалися й інші міські ні ножі, прикраси й предмети туалету. На особ­ осередки — спочатку золотоординців, а потім і ливу увагу заслуговують предмети культового перекопських татар, про що свідчать руїни ме- призначення, зокрема натільні бронзові та за- четей та бань, а також залишки жител із харак- лізні втульчасті хрестики (на території могиль- терними для татар печами-канівами й жаров- ника, але не в похованнях). Поруч з могилами нями, а також посудом та монетами. Всі вони, виявлено залишки споруди із кам’яних плит в першу чергу, являлися осередками торгівлі і та цегли, можливо сліди мавзолею або навіть припинили своє існування із появою тут запо- мечеті. розького козацтва. На житловій частині пам’ятки розкопано Останнім часом золотоординські поселен- рештки водогону із окремих секцій керамічних ня міського типу виявлені і на більш північ- труб, залишки кількох тандирів (побутових пе- них територіях. Серед них, у першу чергу, слід чей) та цегляної бані із опалювальними при- згадати Торговицю на р. Синюха поблизу Кро- строями — радіально чи паралельно розташо- пивницького (кол. Кіровограду), де, імовірно, ваними цегляними каналами (т. зв. кани), що розташовувався один із адміністративних осе- містились під підлогою і були перекриті випа- редків Золотої Орди ХІV ст. Тут, окрім житло- леною або сирцевою цеглою (Бокій та ін. 2006, вої неукріпленої частини, виявлено і ґрунто- с. 4—13). вий могильник. Щільність поховань, які роз- Але найбільш дослідженим серед ґрунтових міщувались близько одне від одного, досить могильників золотоординців являється комп-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 31 культові речі й прикраси. В цілому ж склад ін- вентарю та розміри поховальних конструкцій характерні для пам’яток населення степової зони нижньодніпровського регіону, таких як Каїри, Кам’янка, Благовіщенка, Кучугури і ще низки пунктів на сусідніх територіях. З 1989 по 2006 рр. тут досліджено 1162 поховальні комп- лекси кінця ХІІІ — початку ХV ст. (Ельников 2001, с. 275; 2006, с. 355) (рис. 7). Ще одна ординська протоагломерація за- фіксована на Дніпровському Лівобережжі — на Полтавщині, де останнім часом ведуться інтенсивні польові дослідження, насамперед, підкурганних старожитностей. Але й раніше у гирлі Ворскли (уроч. Мечеть) було виявле- но залишки двох центричних купольних гроб- ниць, рештки основ ще двох мавзолеїв, а також ями кількох ґрунтових поховань. Розміри мав- золеїв становили 7,4 × 7,4 м та 9,5 × 9,5 м. Вони зводилися із квадратної та прямокутної за фор- мою, добре випаленої товстої цегли на глиня- ному розчині. З південного боку споруд зна- ходилися залишки входів і невеликих призьб; біля однієї з них — цегляна вимостка. У першо- му мавзолеї досліджено три, а у другому — один склеп, викладені цеглою, що містили п’ять по- грабованих поховань, здійснених у дерев’яних Рис. 7. Інвентар з поховання 420 могильника Мамай- трунах. Імовірно, тут (як і в Торговиці) розмі- Сурка (за М. Єльниковим) щувався адміністративно-торговельний золо- тоординський осередок. лекс Мамай-Сурка на березі Каховського водо- Дуже цікаве поховання дівчинки-кочівниці сховища поблизу с. Велика Знам’янка Запорізь- першої половини ХІV ст. виявлено в кургані кої обл. Комплекс розміщений на природному біля с. Волошине теж на Полтавщині, у якому підвищенні (гора Мамай-Сурка), що частково знайдено залишки дерев’яного візка й берес- задерноване травою. Планування могильника тяну посудинку, а також рештки одягу. Вдалося рядове, відстань між окремими могилами ста- навіть реконструювати текстильно-шкіряний новить 0,2—0,8 м, глибина поховань 0,6—1,8 м костюм, що складався із головного убору, верх- (основна частина здійснена на межі суглин- ньої шовкової сорочки вільного крою із довги- ку й материка). Серед парних могил можна ми широкими рукавами, також нижньої со- виділити поховання дорослих із дітьми та жі- рочки, мабуть, також шовкової. Окрім того нок дітородного віку. Ховали померлих у ямах дів­чинка була вдягнута в шаровари із тонкої прямокутної, трапецієвидної або овальної та якісно обробленої шкіри з елементами де- форми, котрі загалом були орієнтовані вздовж кору й текстильними вставками, імовірно, теж лінії південний захід—північний схід. У низці шовковими. До комплекту костюма ще входи- комплексів помічені залишки дерев’яних кон- ла жилетка зі шкіри; як і м’які легкі шкіряні струкцій. Відзначається відсутність кам’яних напівчобітки, прикрашені оксамитовими на- закладок, що були характерними для синхрон- шивками (Супруненко та ін. 2004, с. 22—23; них могильників. Положення померлих — ви- Супруненко та ін. 2005) (рис. 8). тягнуто на спині, головою на південний захід Переходячи до східнослов’янських архео- із сезонними відхиленнями. Зафіксовані ви- логічний пам’яток розглянутого періоду слід падки поховань «пакетом» і сидячи. Частина вказати, що старі міські центри тоді зазнали кістяків не збереглась. Положення рук неста- особливо великих втрат, адже саме на них во- більне — від розміщення на ключицях до ви- рог першочергово звертав свою увагу. Це сто- тягнутих вздовж кістяка. Набір знахідок від- сується як столичних міст, так і більш дрібних різняється різноманітністю: предмети побуту, населених пунктів на всій території південно-

32 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 8. Матеріали та реконструкція із золотоординських поховань на Полтавщині (за О. Супруненком та С. Маєвською)

руських земель. Свідченням цього являють- частково розкопано укріплений пункт після- ся слабкі культурні прошарки післямонголь- монгольських часів на краю правобережної ських часів у багатьох містах, зокрема у Києві, тераси р. Снов. Розміщується на стрілці утво- Полтаві, Бакоті (Івакін 1996, с. 21; Супрунен- реного ярами високого мису, близько 20 м від ко, Пуголовок 2015, с. 155; Винокур, Горішній рівня річки. Із західного напольного боку від- 1994, с. 228—229). В останньому із названих, різане від плато ровом шириною до 20 м і гли- на старому давньоруському дитинці, з кінця биною до 6,0 м та валом висотою до 1,5 м. Має ХІІІ ст. навіть починає функціонувати кладо- в плані підтрикутну форму, на верхівці валу вище, а адміністративний центр переносить- простежено дерев’яні конструкції. Це, імовір- ся в інше місце. В той же час, деякі інші міста но, була кліть, збудована із закладених один на були розграбовані набагато менше. Зокрема це одного обаполів. стосується літописної Пересопниці, де певний У результаті польових робіт як на території час розміщувався військовий гарнізон загарб- городища, так і в його безпосередній околи- ників (Терський 2000, с. 217). ці, окрім залишків будівельних конструкцій, Що ж стосується укріплених пунктів більш було виявлено відносно невелику колекцію нижчого рангу, то тут слід звернути увагу на кружальної кераміки другої половини ХІІІ— одне досить цікаве городище, дослідження ХІV ст., частина якої покрита лінійним або якого нині лише розпочалося. Мова йде про хвилястим орнаментом (давньоруська тради- укріп­лений невеликий осередок в околицях ція). Через деякий час цей населений пункт літописного Сновська на Чернігівщині (сучас- був знищений пожежею і більше не відновлю- ний Седнів), де в уроч. Трифоновщина було вався. Але сам факт спроби відновлення обо-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 33 Рис. 9. Сільськогосподарський інвентар із поселень Ко- марівка та Озаричі (за С. Біляєвою та А. Кубишевим)

ронного будівництва в середовищі нащадків сіверян і русів у часи після навали орд Ба- Рис. 10. Комарівка. Чавунний казан (за С. Біляєвою та тия викликає особливий інтерес (Моця та ін. А. Кубишевим) 2016). Певною мірою нині вже досліджені й сіль- хідок тут — чавунні казани (фрагментовані). ські пам’ятки східних слов’ян золотоордин- Також виявлені господарчі та виробничі спо- ської доби. Одне із них розміщене біля с. Ко- руди і ями (Бєляєва, Кубишев 1995, с. 38—89) марівка на Переяславщині в уроч. Васильків (рис. 9—10). на березі затоки Дніпра в його лівобережній Закінчуючи розгляд археологічних дослі- заплаві. Культурні прошарки другої половини джень пам’яток золотоординської доби на ХІІІ — початку ХІV ст. займали площу значно землях сучасної України слід хоча б коротко меншу (у 2—2,5 рази) від давньоруських і вияв- зупинитися на їх хронологічних межах. Своє­ лені на вузькій смузі біля берега самої затоки, рідна точка відліку: протягом 1239—1241 рр. переважно у східній та південній частині се- у результаті кількох походів війська хана Ба- лища епохи Київської Русі. Житла наземні, на тия золотоординці отримали можливість пану- підкліті, дещо заглиблені у землю. Біля них за- вати на землях Південної Русі (Толочко 1996, фіксовано по декілька господарських ям та бу- с. 147—152). Точка завершення: битва на Си- дівель. А серед численних знахідок слід відзна- ніх Водах 1362 р., після якої територіальні межі чити знакову новацію — наявність чавунних Ординської держави були відсунуті у північно- казанів. В той же час помітна спадковість від західному регіоні Причорномор’я до прибе- давньоруської культури до нових рис. Поруч із режної зони у пониззі Дністра і Південного житловою частиною розміщено ґрунтовий мо- Бугу, а на Дніпрі — до його порогів (Шабульдо гильник, на якому частина поховань була зни- 2005, с. 20—21). щена оранкою; усі вони здійснені за християн- У цілому ж, узагальнюючи результати про- ським обрядом поховання; супроводжуючий веденого аналізу, зазначимо, що сучасний сим- інвентар практично відсутній (лише обручка біоз інформації писемних та археологічних та уламок скляного браслета). джерел дозволяє говорити про те, що «темні» Ще одне післямонгольське поселення ви- золотоординські часи насправді не були таки- явлено і частково досліджено біля с. Озаричі ми вже й «темними», хоча невирішених проб­ на Сумщині в уроч. Лутимніни Грудки на па- лем щодо них лишилось чимало і над ними горбі — останці над старицею Сейму. Пам’ятка слід працювати далі. багатошарова, але культурні відкладення ХІІІ—ХІV ст. становлять найбільший відсоток. Бєляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровського Лі- Всього на площі селища післямонгольських вобережжя Х—ХV ст. — К.: Наукова думка, 1995. часів відкрито півтора десятка будівель, серед Біляєва С. Слов’янські та тюркські світи в Україні. З істо- рії взаємин у ХІІІ—ХVІІІ ст. — К.: Ун-т «Україна», яких лише шість житлових із глинобитними 2012. печами (як і на Комарівському поселенні, де Бокій Н., Козир І., Позивай Т. 10 років археологічних до- їх досліджено дев’ять). Серед численних зна- сліджень золотоординської пам’ятки біля с. Тор-

34 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 говиці на Кіровоградщині // Мат-ли міжнар. нау­ Литвинова Л.В. Населення Нижнього Подніпров’я 12 — ков. конф., присвяченої 10-літтю археологічних до- початку 15 ст. — К.: Інститут археології НАН Украї­ сліджень золотоординської пам’ятки в с. Торговиці ни, 2012. «Північне Причорномор’я і Крим у добу середньо- Максимович М. У пошуках омріяної України: Вибрані віччя (ХІV—ХVІ ст.). — Кіровоград: РВВ КДПУ украї­нознавчі твори. — К.: Либідь, 2003. ім. В. Винниченка, 2006. — С. 4—13. Моця О. Землероби та кочівники на Великому Кордоні Борисенков Е.П. Климат и деятельность человека. — М.: Східної Європи за часів Київської Русі. — К., 2015. Наука, 1982. Моця О.П., Ногін Є.В., Сита Л.Ф., Ситий Ю.М., Скоро- Брехуненко В. Козаки на Степовому Кордоні Європи. — ход В.М., Терещенко О.В. Науковий звіт про археоло- К.: «Випол», 2011. гічні дослідження на території смт Седнів Чернігів- Винокур І., Горішній П. Бакота: столиця давньоруського ського р-ну Чернігівської обл. у 2015 р. — Чернігів, Пониззя. — Кам’янець-Подільський: центр поділ­ 2016. — Науковий архів ІА НАНУ. лєзнавства, 1994. Північне Причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (ХІV— Готун І., Моця О. З життя киян в часи Батия // Київська ХVІ ст.). — Кіровоград, 2006. старовина. — 1993. — № 3. — С. 77—80. Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Половецький хан з Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. — Чингульського кургану // Золото степу. Археологія М.: Наука, 1975. України. — К.; Шлезвіг, 1991. — С. 269—271. Добролюбський А.О., Смирнов І.О. Кочовики південно- Полное собрание русских летописей. Том второй. Ипатьев- західної України в Х—ХVІІ ст. — К.; Миколаїв: Ілі- ская летопись. 2-е изд. / под. ред. А.А. Шахматова. он, 2011. СПб, 1908. — М., 1962. Довженок В.Й. Татарське місто на Нижньому Дніпрі ча- Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. — К.: Альтер- сів пізнього середньовіччя // Археологічні пам’ятки натива, 1998. (Україна крізь віки. — Т. 6). УРСР. — 1961. — Т. Х. — С. 175—193. Супруненко О.Б., Приймак В.В., Мироненко К.М. Старо- Довженок В.О. Среднее Поднепровье после татаро- житності золотоординського часу Дніпровського лі- монгольского нашествия // Древняя Русь и славя- состепового Лівобережжя. — К.; Полтава, 2004. не. — М., 1978. — С. 76—82. Супруненко О.Б., Артем’єва А.В., Маєвська С.В. Унікаль- Древняя Русь. Книга первая. — М.: Родина МЕДИА, 2012. ний комплекс золотоординського часу поблизу Во- Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай-Сурка: лошинського у пониззі Псла. — К.; Полтава, 2005. по материалам исследований 1989—1992 гг. — Запо- Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей / под. рожье, 2001. — Т. І. ред. Л.С. Тихвинского. — М.: Наука, 1977. Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай-Сурка Терський С.В. Пересопниця після Батия. Нові знахідки // (по материалам исследований 1993—1994 гг.). — За- Археолоічні студії. — К.; Чернівці, 2000. — Вип. 1. — порожье: ЗНУ, 2006. — Т. ІІ. С. 217—222. Єльников М. Золотоординські часи на українських зем- Толочко П. Київська Русь. — К.: Абрис, 1996. лях // Невідома Україна. — К.: Наш час, 2008. Феннел Д. Кризис средневековой Руси. 1200—1304. — М.: Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва ХІІІ — середини Из-во Прогресс, 1989. ХVІ ст. — К., 1996. Черкас Б. Західні володіння Улусу Джучи: політична істо- Кирпичников А.Н. Военное дело на Руси в ХІІІ—ХV вв. — рія, територіально-адміністративний устрій, еконо- Л.: Наука. Ленинградское отделение, 1976. міка, міста (ХІІІ—ХІV ст.). — К., 2014. Крадин Н.Н., Скрынникова Т.Д. Империя Чингисхана. — Чернецов А.В. Монголо-татарское нашествие как хроно- М.: Восточная литература, 2006. логический рубеж и проблема оценки его истори- Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия ческого значения // Русь в ХІІІ веке: континуитет Восточной Европы. — М.: АН СССР, 1987. или разрыв традиций? — М., 2000. — С. 10—13. Кучера М.П. Про одну групу середньовічної кераміки на Шабульдо Ф. Синьоводська битва 1362 р. у сучасній нау- території УРСР // Слов’яно-руські старожитнос- ковій інтерпретації // Синьоводська битва у новітніх ті. — К., 1969. — С. 174—181. дослідженнях. — К., 2005. — С. 9—27.

Надійшла 16.02.2017

А.П. Моця 1 1 Член-корреспондент НАН Украины, профессор, заведующий отделом древнерусской и средневековой археологии Института археологии НАНУ, [email protected]

ЗОЛОТООРДЫНСКИЕ «ТЕМНЫЕ» ВЕКА на землях южной руси: ИСТОРИКО-АРХЕОЛОГИЧЕСКИй контекст

Исторический период отечественной истории между 40-ми годами ХІІІ в. и 60-ми годами ХІV в. — время под- чинения восточных славян монголо-татарским завоевателям на юге бывшей Киевской Руси. Часто его имену- ют «темными» веками, о которых сохранилось относительно немного информации в письменных источниках того времени. Но в связи с интенсивным накоплением археологической информации в последние десятилетия ситуация существенно изменилась. В первую очередь, это касается переселения на земли Северного Причерно- морья новых этнических групп из восточных районов — Поволжья, Северного Кавказа и иных регионов, уже ранее попавших под зависимость от монголо-татар. Также происходили микромиграции среди автохтонов — восточных славян, ранее проживавших на древнерусской государственной территории.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 35 Существенным для этих столетий стало формирование связей на торговых путях, передвижение по которым было гарантировано со стороны Чингизидов — родственников великого Чингисхана, представителем которого в Улусе Джучи являлись наследники его старшего сына. Одним из результатов этого стало появление так называе- мых степных городов — урбанистических центров, совершенно нетипичных иным кочевническим обществам. Кроме того, о таких контактах говорят и многочисленные элементы также нетипичных для этих мест элементов материальной культуры (керамика и иные ремесленные изделия, монеты и другие артефакты). Славяне вступали в различные контакты с пришельцами, но, вероятно, в большинстве случаев это были мир- ные взаимоотношения. Об этом говорит отсутствие укреплений на славянских памятниках, а также смешанный антропологический состав населения в разных районах территории современной Украины. Нужно отметить и то, что древнерусские земли непосредственно в Улус Джучи не входили, но пребывали под контролем завоевателей. В целом же, «темные» века при их более детальном изучении на сегодняшнем научном уровне, оказываются не такими уж «темными», хотя и заслуживают дальнейшего изучения. К л ю ч е в ы е с л о в а: золотоординцы, Улус Джучи, южнорусские земли, материальная культура, земледельцы и кочевники, международные контакты.

Oleksandr P. Motsia 1 1 Associate Member of the National Academy of Ukraine, professor, head of the Ancient Rus and Mediaeval Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected]

«Dark Ages» of Golden Horde at Southern Rus Lands: Historical and Archaeological Context

The historic period between the 1240s and the 1360s in homeland history is a time of the Eastern Slavs’ subjection to the Mongol and Tatar conquerors at the south of former Kyiv Rus. It is often called the «Dark Ages»; and there is comparatively few information about it in the written sources of that time. However, in view of intensive accumulation of archaeological information in recent decades, the situation has significantly changed. First of all, it concerns migration of new ethnic groups into the lands of the Black Sea north region from the eastern regions: the Volga River region, the Northern Caucasus, an other regions which already have got into dependence on the Mongols and Tatars. There were also micro migrations among the autochthons, namely, the Eastern Slavs who earlier lived on the Ancient Rus state territory. Significant for these centuries was the formation of the relations on the trade routes with traffic guaranteed by the Ghengizids, the Great Ghengiz Khan’s relatives. The descendants of his eldest son were his representatives in Ulus of Jochi. One of the results of this fact was appearance of so-called steppe cities, urban centres absolutely untypical for other nomad societies. Besides, such contacts are evidenced also by numerous elements of also untypical for these places features of material culture (ceramics and other crafts, coins, and other artefacts). The Slavs contacted with the newcomers, but probably in most cases these interrelations were peaceful. It is evidenced by the lack of fortifications at the Slavs’ sites, as well as by mixed anthropological structure of the population in various regions of the modern Ukrainian territory. It also should be noted that Ancient Rus lands did not indirectly formed Ulus of Jochi, but were under the conquerors’ control. As a whole, the «Dark Ages» being studied in more detail at an up to date scientific level appear to be not so «dark», though acquiring the further study. K e y w o r d s: Golden Horde people, Ulus of Jochi, South Rus lands, material culture, the peasants and the nomads, international contacts.

Referenсes Bieliaieva S.O., Kubyshev A.I. Poselennia Dniprovskoho Livoberezhzhia Х-ХV st. Kyiv: Naukova dumka, 1995. Biliaieva S. Slovianski ta tiurkski svity v Ukraini. Z istorii vzaiemyn u ХІІІ-ХVІІІ st. Kyiv: Universytet «Ukraina», 2012. Bokii n., kozyr i., Pozyvai t. 10 rokiv arkheolohichnykh doslidzhen zolotoordynskoi pamiatky bilia s. torhovytsi na Kirovohradshchyni. Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, prysviachenoi 10-littiu arkheolohichnykh doslidzhen zolotoordynskoi pamiatky v s. Torhovytsi «Pivnichne Prychornomoria i Krym u dobu serednovichchia (XIV-XVI st.)». Kirovohrad: RVV KDPU im. V. Vynnychenka, 2006, pp. 4-13. Borysenkov E.P. Klimat i deiatelnost cheloveka. Moskva: Nauka, 1982. Brekhunenko V. Kozaky na Stepovomu Kordoni Evropy. Kyiv: Vypol, 2011. Cherkas B. Zakhidni volodinnia Ulusu Dzhuchy: politychna istoriia, terytorialno-administratyvnyi ustrii, ekonomika, mista (XIII-XIV st.). Kyiv, 2014. Chernetsov a.V. Mongolo-tatarskoie nashestvie kak khronologicheskii rubezh i problema otsenki yego istoricheskogo znacheniia. Rus v XIII veke: kontinuitet ili razryv traditsii? Moskva, 2000, pp. 10-13. Dobroliubskyi A.O., Smyrnov I.O. Kochovyky pivdenno-zakhidnoi Ukrainy v Х-ХVІІ st. Kyiv; Mykolaiv: Ilion, 2011.

36 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Dovzhenok V.Y. Tatarske misto na Nyzhnomu Dnipri chasiv piznioho serednovichchia. Arkheolohichni pamiatky URSR, 1961, vol. X, pp. 175-193. Dovzhenok V.O. sredneie Podneprovie posle tataro-mongolskogo nashestviia. Drevniaia Rus i slaviane. Moskva, 1978. pp. 76-82. Drevniaia Rus. Kniga pervaia. Moskva, 2012. Elnikov M.V. srednevekovyi mogilnik Mamai-Surka: po materialam issledovanii 1989-1992 gg. Zaporizhzhia, 2001, vol. I. Elnikov M.V. srednevekovyi mogilnik Mamai-Surka (po materialam issledovanii 1993-1994 gg.). Zaporizhzhia: ZNU, 2006, vol. II. Fennel D. Krizis srednevekovoi Rusi. 1200-1304. Moskva: Izdatelstvo Progress, 1989. Grekov I.B. Vostochnaia Evropa i upadok Zolotoi Ordy. Moskva: Nauka, 1975. Hotun I., Motsia O. Z zhyttia kyian v chasy Batyia. Kyivska starovyna, 1993, no. 3, pp. 77-80. Ivakin H.Yu. Istorychnyi rozvytok Kyieva XIII - seredyny XVI st. Kyiv, 1996. Kirpichnikov A.N. Voiennoe delo na Rusy v XIII-XV vv. Leningrad: Nauka. Leningradskoie otdelenie, 1976. Kradin N.N., Skrynnikova T.D. Imperiia Chingiskhana. Moskva: Vostochnaia literatura, 2006. Krasnov Yu.A. Drevnie i srednevekovyie pakhotnyie orudiia Vostochnoi Evropy. Moskva: AN SSSR, 1987. Kuchera M.P. Pro odnu hrupu serednovichnoi keramiky na terytorii ursr. Sloviano-ruski starozhytnosti. Kyiv, 1969, pp. 174-181. Lytvynova L.V. Naselennia Nyzhnioho Podniprovia 12 - pochatku 15 st. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy, 2012. Maksymovych M. U poshukakh omriienoi Ukrainy: Vybrani ukrainoznavchi tvory. Kyiv: Lybid, 2003. Motsia O. Zemleroby ta kochivnyky na Velykomu Kordoni Skhidnoi Evropy za chasiv Kyivskoi Rusi. Kyiv, 2015. Motsia O.P., Nohin Ye.V., Syta L.F., Sytyi Yu.M., Skorokhod V.M., Tereshchenko O.V. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na terytorii smt sedniv chernihivskoho raionu chernihivskoi oblasti u 2015 r. chernihiv, 2016, Naukovyi arkhiv IA NANU. Otroshchenko V.V., Rassamakin Yu.Ya. Polovetskyi khan z Chynhulskoho kurhanu. Zoloto stepu. Arkheolohiia Ukrainy. Kyiv; Schleswig, 1991, pp. 269-271. Pivnichne Prychornomoria i Krym u dobu seredniovichchia (XIV-XVI st.). Kirovohrad, 2006. Polnoie sobranie russkikh letopisei. Tom vtoroi. Ipatievskaia letopis. 2-e izd. pod. red. A.A. Shakhmatova, St. Peterburg, 1908. Moskva, 1962. Rusyna O.V. Ukraina pid tataramy i Lytvoiu. Kyiv: Alternatyva, 1998. (Ukraina kriz viky, vol. 6). Shabuldo F. Syniovodska bytva 1362 r. u suchasnii naukovii interpretatsii. Syniovodska bytva u novitnikh doslidzhenniakh. Kyiv, 2005. pp. 9-27. Suprunenko O.B., Pryimak V.V., Myronenko K.M. Starozhytnosti zolotoordynskoho chasu Dniprovskoho lisostepovoho Livoberezhzhia. Kyiv; Poltava, 2004. Suprunenko O.B., Artemieva A.V., Maievska S.V. Unikalnyi kompleks zolotoordynskoho chasu poblyzu Voloshynskoho u ponyzzi Psla. Kyiv; Poltava, 2005. Tataro-mongoly v Azii i Evrope. Sbornik statei. Pod. red. L.S. Tikhvinskogo. Moskva: Nauka, 1977. Terskyi S.V. Peresopnytsia pislia Batyia. Novi znakhidky. Arkheolohichni studii. Kyiv; Chernivtsi, 2000, iss. 1, pp. 217-222. Tolochko P. Kyivska Rus. Kyiv: Abrys, 1996. Vynokur I., Horishnii P. Bakota: stolytsia davnioruskoho Ponyzzia. Kamianets-Podilskyi: Tsentr podillieznavstva, 1994. Yelnykov M. Zolotoordynski chasy na ukrainskykh zemliakh. Nevidoma Ukraina. Kyiv: Nash chas, 2008.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 37 Публікації археологічних матеріалів

УДК: 903.5 (477.61) "636"

Ю.Я. Рассамакін, Є.О. Черних *

поховання доби раннього енеоліту на Луганщині

Публікується новий поховальний комплекс доби раннього 0,80 м від «0», давній горизонт — з глибини енеоліту, виявлений під час розкопок кургану катакомб- 0,4 м, товщина простеженого шару давнього ного часу. Надається аналіз поховального обряду та ін- чорнозему під викидом з основного похован- вентарю в пошуках місця комплексу в контексті енеолі- тичних пам’яток басейну Сіверського Дінця. ня складала 0,35—0,40 м, шар дерну — 0,20— 0,25 м. насип округлої форми, поверхня за- К л ю ч о в і с л о в а: поховання, ранній енеоліт, басейн дернована, але, можливо, під час будівництва Сіверського Дінця, довгі пластини з кременю, хронологія. розміщеної поряд бази відпочинку у 1960-х рр. поверхня кургану була частково спланована. Вступ. У 2010 р. археологічна експедиція Схід- Весною 2010 р. східна пола кургану була зруй- ноукраїнського відділення східноукраїнсько- нована при будівництві житлових будинків по го філіалу інституту археології нан Украї- вул. Марленівська. ни (АНДЦ «Спадщина» східноукраїнського Курган був споруджений над похованням 15 націо­нального університету ім. В. Даля) про- ранньокатакомбного часу (рис. 2). Материко- водила рятівні розкопки кургану 1 на території вий викид з нього, розмірами 6,8 × 4,8 м, лежав Артемівського району м. Луганськ, вул. Мар- на рівні давнього горизонту і оточував вхідну ленівська (рис. 1, 1) (Черных, Санжаров 2010). яму катакомби з півночі, заходу та сходу. Після Курган знаходився на мисоподібному ви- цього в центральну частину кургану було впу- ступі тераси правого берега р. Лугань на щено ще одне ранньокатакомбне поховання 0,4 км південно-східніше залізничної станції 14, частково прорізавши вхідну яму основного Луганськ-Грузовий (рис. 1, 2). Він входив до поховання. Далі в курган було впущено два по- курганної групи, яка налічувала понад 10 наси- ховання донецької катакомбної культури. на пів, досліджених у 1973—1975 роках Сіверсько- сході, на 9,5 м від шахти основного поховання, донецькою експедицією інституту археології знаходилося поховання 9, а в центральній час- АН України під час будівництва спорткомп- тині — поховання 11, зруйнувавши вхідну яму лексу та гуртожитків на території тодішнього основного поховання 15. Можливо, після цьо- Ворошиловградського сільхозгосподарського го була зроблена досипка кургану. інституту. У курган були впущені ще три пізньоката- Загальні дані про курган. Висота кургану від комбні поховання. В центральну частину — сучасного рівня становила 0,8 м, діаметр 24— поховання 7, а із заходу від поховання 14 — по- 25 м. Згідно із західним профілем центральної ховання 8 та 13. Крім того в кургані були вияв- бровки, материк фіксувався з глибини 0,75— лені ще 5 поховань доби пізньої бронзи (№ 1, 2, 5, 6 та 10). Найпізнішими похованнями в кур- * Рассамакін Юрій Якович — кандидат історич- гані були сарматське поховання 4 та пізньо­ них наук, старший науковий співробітник відділу середньовічне поховання 3. енеоліту—бронзи Інституту археології НАН України. Але найбільш цікавим у кургані виявив- Черних Євген Олександрович — екс-директор ар- ся комплекс з двох кістяків, які були позна- хеологічного музею Східноукраїнського національ- ного університету ім. В. Даля. чені авторами розкопок як одне енеолітичне поховання 12. Воно знаходилося на захід від © Ю.Я. Рассамакін, Є.О. Черних, 2017 «0», і було частково зруйноване похованням 13

38 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 1. План розташування кургану у м. Луганськ

(рис. 3). Наявність насипу над похованням не валися через певні проміжки вздовж централь- встановлена. Але, безперечно, цей комплекс з ної осі ями (рис. 4, 1; 5). двох поховань передував спорудженню ката- Черепи тварин перекривали дуже зруйно- комбного насипу, і був цим насипом перекри- ваний кістяк дитини, позначений як кістяк 1 2. тий (рис. 2). Середній з черепів тварин перекривав безпосе- Поховання 12 складається з двох стратигра- редньо тазову частину дитячого кістяка, а між фічно розмежованих поховань різних періодів черепами та кістками дитини фіксувався гу- доби енеоліту, які у звіті були позначені як кіс- мусний прошарок (рис. 5). судячи із залиш- тяки 1 та 2 поховання 12. Поховання фіксува- ків верхньої частини тіла, кісток правої руки, лося з рівня 0,75 м від «0», тобто з рівня матери- а також залишків стегнових кісток, за визна- ка. Поховальна яма мала неправильну овальну ченням авторів розкопок, дитячий скелет ле- форму, розмірами 1,55 × 1,33 м, орієнтована за жав на спині, у випростаному стані, з випро- лінією північ—південь, і була заповнена гумус- станими вздовж тіла руками, і був орієнтова- ним ґрунтом. ний головою на південний схід (рис. 6). Біля На верхньому рівні заповнення, на глибині ліктя правої руки знаходилося знаряддя з кре- 0,75 м від «0», були виявлені залишки від трьох меню (1), а біля правого плеча — кістяна про- черепів дрібної рогатої худоби 1. Вони розміщу- колка (2).

2 Антропологічні дані від фахівців відділу біоархеоло- 1 Черепи кіз за визначенням авторів розкопок. гії ІА НАНУ ще не отримані.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 39 Рис. 2. Загальний план та профілі кургану 1

Опис знахідок: 3,5 см, товщина до 0,8 см (рис. 4, 3). Бокові ре- 1. Як заготовка для знаряддя був викорис- бра оформлені крутою ретушшю, дистальний таний пластинчатий відщеп сірого плямисто- кінець загострений. Робоче лезо знаходилося з го кременю невисокої якості, чотирьохгранно- правого боку, в плані вигнуте. На ньому про- го перетину. Довжина знаряддя 8,0 см, ширина стежується ділянка, довжиною 1,5 см, зі сліда-

40 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ми утилізації. Ретуш утилізації вертикальна, зі сторони спинки. По краю леза фіксуються слі- ди макровикрошування. Мікросліди: округлість краю леза, яскраве плямисте полірування по всій його довжині, за винятком фасеток, яка не проникає у заглиб­ лення мікрорельєфу та глибоко не виступає на прилеглі площини. Ледь помітний напрямок руху у вигляді тонких неглибоких перпендику- лярних подряпин, крім леза, локалізованих на деяких згладжених ділянках, край з яскравим залощенням. Характер слідів утилізації вказує на використання знаряддя як скобеля по твер- дому матеріалу, а розміщення слідів залощен- ня — на обробку кістки та рогу 3. 2. Проколка виготовлена з фрагмента труб- частої кістки. Робоча частина загострена та залощена. Довжина проколки 7,8 см, довжи- на робочої частини 1,5 см, загальна ширина 0,8 см, товщина 0,25 см (рис. 4, 4). На дні ями (глибина дна 1,3 м від «0», та 0,9 м від рівня фіксованого давнього горизон- ту) знаходився кістяк дорослої людини (кіс- тяк 2). Кістки скелета були відділені гумусним шаром від перекриваючого його впоперек ди- Рис. 3. Положення поховання 12 по відношенню до тячого поховання. Похований лежав на спи- поховань катакомбної культури (фото Є.О. Черних) ні, з підігнутими ногами, колінами праворуч, оріє­нтований головою на північ. Руки випрос­ Поховання в контексті пам’яток басейну Сі- тані вздовж тіла (рис. 4, 2; 6). Північна час- верського Дінця доби енеоліту. Згідно з даними тина ями разом з черепом похованого (окрім розкопок, описаний вище комплекс з двох кіс- нижньої щелепи) були зруйновані катакомб- тяків являє собою два окремих різночасових ним похованням 13 (рис. 3). Також були від- поховання, які передували будівництву насипу сутні плечова кістка лівої руки, а також кістки над катакомбним похованням. Для зручності правої руки, крім кисті, яка лежала під стегном подальшого викладу можна позначити дорос- правої ноги (рис. 6). лий кістяк в овальній ямі як поховання 12-А, а Дно ями було посипане бурою вохрою з більш пізній дитячий кістяк із залишками пе- вкрапленнями вуглинок. кістки вкривав по- рекриття, яке включало черепи дрібної рогатої рошкоподібний шар вохри, товщиною 2,0— худоби, — як поховання 12-Б. 3,0 см. Справа, ближче до тазу, лежав крем’яний Поховання 12-А за основними ознаками по- ніж, який, очевидно, був покладений між про- ховального обряду та наявністю ножа, зроблено- меневою частиною руки та тазом (1). на ре- го на довгій тонкій пластині, виготовленої з ви- брах, під гумусним шаром, який розділяв оби- сокоякісного кременю, знаходить аналогії серед два кістяки, був знайдений фрагмент горілої широкого кола поховань доби раннього енеолі- деревини (рис. 7). ту в степовій зоні від Передкавказзя до Дунаю Опис знахідок: (Govedarica 2004; Rassamakin 2004; Кореневский 1. Ніж зроблений на тонкій крем’яній плас- 2012). Саме з розповсюдженням таких поховань, тині, довжиною 12,9 см, шириною 2,8 см, тов- серед яких важливе місце займають багаті на пре- щиною 0,7 см. Пластина виготовлена з якіс- стижний інвентар поховання еліти, один з авто- ного напівпрозорого сіро-брунатного креме- рів пов’язує поширення кераміки скелянського ню. Край пластини оформлений струйчастою, типу, розповсюдження якої сягає берегів Дунаю уступчатою пласкою дрібною ретушшю. на та Передкавказзя (Палагута 1998; Рассамакин ножі відсутні сліди утилізації (рис. 4, 5; 8). 2001; Rassamakin 1999, p. 97—112; Reingruber, Rassamakin 2016, s. 284—285; 295—301). 3 Дослідження крем’яних виробів проведено О.М. Зав­ Якщо виходити з характеру розподілу інвен- городньою, за що висловлюємо їй щиру подяку. тарю в таких похованнях, який, зокрема, за-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 41 Рис. 4. План та інвентар поховання 12: 1 — залишки черепів дрібної рогатої худоби над пох. 12-Б (кістяк 1); 2 — план поховань 12-А (кістяк 2) та 12-Б (кістяк 1); 3—4 — крем’яне знаряддя та кістяна проколка з похован- ня 12-Б; 5 — крем’яна пластина з поховання 12-А

пропонував С.М. Кореневський (Кореневский соціально визначених ранньоенеолітичних ін- 2012, с. 87—92), поховання 12-А можна було б вентарних поховань (на відміну від безінвен- віднести до ординарно-простих (Кореневский тарних), серед яких вирізняються поховання з 2012, с. 87), які можна вважати «базовими» для ножем, виготовленим на довгій тонкій пласти-

42 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ні, і вкладеним у руку похованого. Специфіч- ною особливістю положення рук у таких похо- ваннях, як правило, є зігнутість кистей рук, які найчастіше були покладені на таз (група ІІ-В, див.: Rassamakin 1999, fig. 3.4; Rassamakin 2004, Teil I, S. 12—15, Abb. 1). У похованні 12-А руки разом з кистями були випростані вздовж тіла (група ІІ-А). У свій час один з авторів, розглядаючи пи- тання відносної хронології, писав, що система побудови хронології, зокрема ґрунтових енео- літичних могильників, при єдності скорченого положення на спині, але з відмінностями в по- ложенні рук або кистей, спирається на систе- му взаємозустрічі в тому чи іншому сполучен- ні специфічних предметів, які мають надійні хронологічні прив’язки, зокрема до культури Кукутень-Трипілля. Порушення взаємозв’язку між ними, зникнення чи зміна окремих ка- тегорій речей можна було б розглядати і як хронологічну ознаку (Rassamakin 2004, Teil I, S. 152). Але, з іншого боку, виходячи з аналізу закритих поховальних комплексів з наборами таких речей не дають нам можливості датува- ти, зокрема, поховання з лише одним довгим ножем-пластиною пізніше ранньої доби сте- пового енеоліту. У регіональному контексті, тобто в басей- ні Сіверського Дінця та прилеглих територій, відомо 9 місцезнаходжень з ранньоенеолітич- ними похованнями, включно з нововідкритим в Луганську (рис. 9; табл. 1) (Rassamakin 2004, Teil II, S. 64—71, 158—159; Taf. 193—225, 477— 478 4; Прокофьев 2003, с. 287—289, рис. 30). Ці- каво, що поховання, відоме як «ворошилов- градське», було досліджене у 1973 р. в курга- ні, який входив у ту ж саму групу, що й курган з нововідкритим похованням (Писларий и др. 1976). Всі поховання, за винятком могильника на поселенні Олександрія, знаходилися під на- сипами більш пізніх курганів, але стверджува- ти, що вони були так званими ґрунтовими не- має підстав. Скоріш за все, над одними з них були невеликі кам’яні закладки, а над іншими могли бути невеликі земляні конструкції, або ж їхні місця визначалися природними підвищен- нями. Один з авторів визначив це першим пе- ріодом розвитку степової монументальної по- ховальної архітектури (Rassamakin 2002, p. 61— 63; Rassamakin 2011a, p. 294—299). Серед поховань лише одне — безінвентарне (Ольховатка, курган 1, поховання 4), два зруй- нованих (Орловське та Донецьк), але з типо- Рис. 5. Залишки черепів дрібної рогатої худо- би над похованням 12-Б (фото з різних позицій 4 Там же надані необхідні посилання на першоджерела. Є.О. Черних)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 43 Таблиця 1. Список поховань доби енеоліту в басейні Сіверського Дінця та прилеглих територій

№ Пункт Обряд Кремінь Інший інвентар 1 хут. Олександрія (могильник), ІІ-В та 8 довгих пластин (від 12,9 до кістяна проколка, два пох. 18—19; 20; 23—24; 29; 34; ІІ-А 18,3 см), 3������������������� знаряддя на плас- віджимника з рогу, кам’яний 37—38; 40 тинчатих відщепах «розтиральник» (?) 2 м. Яма ІІ-В пох. 5—6 – пластина (Сіверськ з 1973), (16,8 см), ф-нти пластин Артемівський р-н (Бахмутсь- (8,8 та 7,2 см), ф-нт трикут- кий з 2016), Донецька обл. ного вістря дротика (могильник), курган, пох. 5—6, зруйновані — 11 пластин та та ще 6 зруйнованих поховань ф-тів (одна 13,8 ���������������������см), скре- кам’яне тесло бачка на пластині (8,8 см), (серпентиніт ?) (7,1 см) 3 трикутних «вістер дротиків» (7,2; 5,6 см), тесло (11,2 см), нуклеус (14 см), 3 с. Ольховатка, Єнакіївський В-ІІ безінвентарне р-н, Донецька обл., к. 1, пох. 4 4 с. Орловське, Єнакіївський кістки пластина (14,3 см) р-н, Донецька обл., к. , пох. 3 відсутні 5 м. Олександрівськ (могиль- ІІ-В пох. 9: 2 довгі пластини (17 пронизка з мушлі Dentalium, ник), к. 1, пох. 9, 28 (зруйн.), та 19,5 см); 12 дрібних пла- кістяна пронизка 46, 55 (зруйн.) стинок (1,5-8 см); трикутне вістря дротика (5,6 м); пох. 28: 2 цілі та 7 ф-тів пла- довгий стрижень з пісковика стин; пох. 46: довга пластина з об- 6 віджимників з рогу, ламаним кінцем (13 см), знаряддя з рогу, рогова 21 дрібних пластин «застібка», 2 гальки (3—8 см), кінцева скребачка на пластині 5 мідних намистин, 47 цілих пох. 55: фрагмент пласти- та 30 ф-тів дисковидних ни (? см) намистин з мушлі, ф-нт кераміки з накольчастим ор- наментом к. 10, пох. 10, 17 (частково ІІ-В (?) пох. 10: 3 довгих пластини 6 мідних підвісок-імітацій зруйн.) (13, 14,4 та 18 см) стулки мушлі, мідний брас- лет пох. 17: пластина (11 см), галька відщеп 6 м. Ворошиловград (Луганськ з ІІ-В ск. 1 — 4 пластини кістяна трубочка, підвіска з 1990), к. 1, пох. 2 (три скелети) ск. 2 — 12 пластин, 3 тесла, рогу скребачка на пластинчато- абразивна плитка, рогове зо- му відщепі, ф-нт вістря пла- оморфне навершя, 2 кам’яні стини тесла (серпентиніт, сланець) ск. 3 — пластина (довжина 5 астрагалів цілих від 12,1 до 22,5 см) 7 м. Луганськ-2010, к. 1, пох. 12 ІІ-А пластина (12 см) 8 хут. Ребриківка �������������II,����������� Красносу- не кіст. проколка; мідні линський р-н, Ростовська обл. зберігся дрібні намиста, д. 3 мм, (Росія), к. 1, пох. 14 вис. 1—1,5 мм (51); пастові намиста д. 2—3 мм, вис. 1—2 мм (56); мідні підвіски-мушлі (2 цілі, ф-ти мін. 4-х); кам’яне тесло (змійовик ?) 9 м. Донецьк (р. Кальміус) зруйн. тесло, пластина, 2 «вістря дротиків» трикутної форми

вими крем’яними виробами для доби раннього нованих були досліджені в могильнику Олек- енеоліту, до яких належать довгі пластини, тесла сандрівськ, курган 1, поховання 28, 55 та курган та трикутні «вістря дротиків» 5. Ще кілька зруй- 10, поховання 17 (табл. 1). В одному комплек-

5 У літературі довгі пластини часто називають макроплас- «вістер дротиків» більше підходить назва «трикутні біфа- тинами, тесла — пласкими сокирами, а для трикутних си», оскільки їхні функції не досить зрозумілі.

44 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 7. Залишки горілої деревини на ребрах з похован­ ня 12-А (фото Є.О. Черних)

Рис. 6. Залишки поховань 12-Б та 12-А під ним (фото з різних позицій Є.О. Черних)

сі (Ребриківка іі, курган 1, поховання 14) ди- тячий скелет зберігся лише фрагментарно, і це єдине серед інших поховання, де не були пред- ставлені вироби з кременю (Прокофьев 2003, с. 287—289, рис. 30). В усіх інших похованнях обов’язковим атрибутом була наявність довгих пластин, в окремих комплексах у сполученні з іншими категоріями інвентарю, типового для доби раннього енеоліту (табл. 1). Особливе міс- це займають знахідки в двох похованнях мідних підвісок, що імітують стулки мушлі. У цілому, саме вироби з якісного кременю є характерними для поховань цього регіону, Рис. 8. Крем’яна пластина в поховання 12-А in situ що не дивно, враховуючи наявність на Дон- (фото Є.О. Черних) басі значних покладів такого кременю, зокре- ловградському» похованні (Писларий и др. ма у Бахмутсько-Торецькій, Амвросіївській та 1976) 7. Треба в цьому контексті також згадати і Успенській котловинах, і наявність даних про поширення в даному регіоні «скарбів» виробів місця видобутку та первинної обробки креме- з кременю так званого «гончарівського типу» ню, які датуються ранньоенеолітичним часом (Бритюк 2001; Колесник, Рассамакин 2006) 8. (Колесник, Дегерменджи 1989; Дегерменджи, 6 Коваль 1996; колесник, коваль 1999) . най- 7 Техніко-морфологічний та трасологічний аналіз більш представницьким є комплекс довгих плас­тин див.: Скакун 2012. крем’яних пластин у колективному «вороши- 8 Там же див. питання співставлення виробів з кре- меню зі «скарбів» та з ранньоенеолітичних поховань 6 Детально загальну історію вивчення проблеми видо- (Телегин 1985, с. 318—319; Бритюк 2001, с. 56—67; бутку та обробки кременю див.: Колесник 2013. Колесник, Рассамакин 2006, с. 178—179).

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 45 Рис. 9. Карта розповсюдження поховань доби ранньо- го енеоліту в басейні Сіверського Дінця та прилеглих територій: 1 — Олександрія (могильник); 2 — Яма (Сі- верськ), могильник; 3 — Ольховатка; 4 — Орловське; 5 — Олександрівськ (могильник); 6 — Ворошиловград; 7 — Луганськ 2010; 8 — Ребриківка ІІ (РФ); 9 — До- нецьк (номери на карті у відповідності до табл. 1)

Але в контексті порівняння з новим лу- ганським похованням нам цікавий могиль- ник на поселенні Олександрія, де сім скорче- них на спині (переважно група ІІ-В та окремі групи іі-А) ранньоенеолітичних поховань (з них — три парних) супроводжувалися довги- ми пластинами (Телегин 1959, с. 47—48; 1973, с. 108—112; Котова 2003, с. 86—92, рис. 8—12; Rassamakin 2004, Teil II, s. 64—65, Taf. 194— 196; Telegin 1986, p. 76—77) 9. При цьому, в цих похованнях можна спостерігати різні варіан- ти розміщення пластин біля похованих, зокре- ма вздовж рук (рис. 11, 1), біля голови або пле- чей (рис. 12, 1, 3), на грудній клітці (рис. 12, 1, 2), можливо, у лівій руці (рис. 11, 2), навіть у

9 Н.С. Котова на підставі, по суті, лише двох радіовуг­ лецевих дат, отриманих для поховань 37—38 та 40 Рис. 10. Могильник на поселенні Олександрія, похо- (табл. 2, 2, 3), відносить всі скорчені на спині похо­ вання 18—19 (фото зі звіту про розкопки) вання з пластинами до більш пізньої констянтинів- ської культури (Котова 2003, с. 94), але це занадто спірне питання, і є темою для іншого дослідження, складі невеликого «виробничого набору» 10, що тим більше, що для поховання 40 нещодавно була складався з двох пластин, кам’яного «розтира- отримана зовсім інша дата, що підтверджує дату- ча» та рогових віджимників, який був покладе- вання похованнь добою раннього енеоліту (табл. 2, 4) (див. нижче). Дякуємо проф. Е. Кайзер за допо- могу в отриманні дати. 10 За висловленням О.О. Бритюка (Бритюк 2001, с. 67).

46 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 1

2

Рис. 11. Могильник на поселенні Олександрія: 1 — по- ховання 20; 2 — поховання 29 (фото зі звіту про роз- копки)

ний біля черепа, на правому плечі, можливо, в «упаковці» (рис. 10). 3 Слід зазначити, що поселення Олександрія, крім поховань надало ще й цікаві матеріали з Рис. 12. Могильник на поселенні Олександрія, похо- вання 37—38 (фото зі звіту про розкопки) культурного шару доби енеоліту, який Д.Я. Те- легін позначив як шар ІІІ і відносив до пізнього лю Д.Я. Телегіна. але за сучасним станом ви- дереївського періоду (період ІІ-а) розвитку­ се- вчення та термінологією,­ друга група кераміки редньостогівської культури, як, власне, і згада- визначається як скелянський тип доби ранньо- ні вище поховання могильника (Телегин 1959; го енеоліту­ (рис. 13), виділений у свій час за ма- Телегін 1973, с. 15—23, 122—123; Telegin 1986, теріалами поселення Стрільча Скеля В.М. Да- p. 72—75). На жаль, матеріали поселення доби ниленком (Даниленко 1974, с. 69—73; котова енеоліту не були введені до наукового обігу так, 2003, с. 86, рис. 7; Рассамакин 2001; Rassamakin як вони того заслуговували. Більш зрозумілою 1999, p. 75—83; 2004, S. 192—193, Abb. 131). стала група т. зв. пористої кераміки з домішкою На відміну від кераміки, численний і різно- черепашки в тісті, оскільки серед неї вдалося манітний комплекс виробів з кременю знай­ виділити дві різні групи (Котова 2003, с. 80— дений на поселенні, його дуже стисло описував 86; Rassamakin 1999, р. 103; 2004, s. 192—193 Д.Я. Телегін (Телегин 1959, с. 12; Телегин 1973, Abb. 131). Перша, високогорла, дійсно належить с. 17; Telegin 1986, p. 74—75), до нашого часу до дереївського типу посуду пізнього періо­ду ще не отримав належного фахового вивчення. (період ІІ-а), а друга повинна­ була б належати Один з авторів навіть припускав наявність май- до волоського або середньостогівського типу, і стерні з виготовлення крем’яних знарядь на по- відповідати ранньому періоду (період І-б) роз- селенні в межах донецької виробничої зони в витку середньостогівської культури, за модел- контексті вивчення системи престижної тор-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 47 Рис. 13. Олександрія. Фрагменти кераміки ске- лянського типу з енеолі- тичного шару поселення (фото Ю.Я. Рассамакіна)

сів доби раннього енеоліту. На поселенні пред- ставлені довгі пластини (рис. 14), трикутні «ві- стря дротиків» (рис. 15), тесла (рис. 16, 2). Крім того на поселенні знайдено­ також невелике тес- ло з т. зв. зеленуватого каменю (рис. 16, 1), ана- логії якому є в трьох похованнях регіону: Яма, Ворошиловград та Ребриківка ІІ, де вони опи- сані, правда під питанням, як вироби з серпен- тиніту та змійовика. Ще одне, більше за розмі- рами тесло зі сланцю, походить з «ворошилов- градського» поховання (табл. 1). Відтак, є підстави поєднати в одному культурно-хронологічному комплексі вищеоз- начені вироби з кременю та каменю і кераміку скелянського типу на поселенні та поховальні пам’ятки регіону, як частину явища, яке один з авторів умовно називає скелянською культу- рою (Rassamakin 1999, p. 75—83, 103) 11. Таким чином, нововідкрите поховання без сумнівів добре вписується в описаний регіональний культурний контекст доби раннього енеоліту. Проблема абсолютного датування. Для всьо- го комплексу, позначеного у звіті як похован- ня 12, отримані три радіовуглецеві дати в Київ- ській лабораторії. Зокрема, було продатовано залишки горілої деревини, які певною мірою асоціювалися з похованням 12-А, фрагмент кістки від одного з черепів дрібної рогатої ху- доби, які перекривали поховання 12-Б, а та- кож фрагмент кістки скелета одного з кістяків, хоча намір був датувати саме поховання 12-А (табл. 2, № 6—8) 12. Найімовірніше, при відборі

Рис. 14. Олександрія. Зразки крем’яних довгих плас- 11 тин з енеолітичного шару поселення (фото Ю.Я. Рас- Ми не розглядаємо тут проблеми інтерпретації ін- самакіна) ших поселень басейну Сіверського Дінця з аналогіч- ними енеолітичними матеріалами, зокрема Зливки, гівлі, яка склалася за доби раннього енеоліту Серебрянське, Чернікове Озеро і тощо (Дегермен- джи та ін. 1992; Санжаров та ін. 2000). Критику по (Rassamakin 1999, p. 103, fig. 3.42). Перш за все, відношенню до аналізу комплексів крем’яних виро- нас цікавить набір виробів з кременю, який ха- бів на поселеннях регіону див.: Ветров 2005. рактерний для закритих поховальних комплек- 12 Дякуємо В.В. Скрипкіну за проведені аналізи.

48 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 15. Олександрія. Зразки крем’яних «вістер дроти- ків» з енеолітичного шару поселення (фото Ю.Я. Рас- самакіна)

зразка для датування поховання 12-А сталася плутанина, і для датування був переданий зра- зок від більш пізнього поховання 12-Б. Дата поховання 12-А за залишками горілого дере- ва (якщо вони дійсно пов’язані з цим похован- ням) значно молодша, ніж очікувалося, з огля- ду на датування поховання добою раннього енео­літу (Rassamakin 2011b, S. 81—85, Abb. 1, 2, 3; Reingruber, Rassamakin 2016) (табл. 2, № 6), і зокрема, у порівнянні з двома датами для похо- Рис. 16. Олександрія: 1 — тесло з «зеле- вань регіону (табл. 2, № 4, 5) 13. З одного боку, нуватого» каменю; 2 — фрагмент під- дата близька скоріше до трьох дат поховань ви- шліфованої обушкової частини тесла з діленого одним з авторів періоду т. зв. «хіату- кременю (фото Ю.Я. Рассамакіна) су» між раннім та середнім енеолітом у степо- вому Причорномор’ї, але теж молодша за них. № 7, 8) відповідають датам поховань доби се- Її калібровані значення знаходяться між дата- реднього енеоліту, зокрема ранньому горизон- ми «хіатуса» та середнім енеолітом (Rassamakin ту т. зв. підкурганних «випростаних поховань» 2011b, S. 85—88, Abb. 4a, 4b). Але з іншого боку, і, відповідно, Трипіллю С/І (Рассамакін 2013, за певних обставин: урахування можливого с. 17—24; Rassamakin 2011b, s. 88—92). Це дійс­ впливу фактора «старого дерева» — датуван- но дає можливість, але з певними засторогами, ня залишків горілого дерева може бути ближ- віднести поховання 12-Б до енеолітичних «ви- чим до окремих, найбільш ранніх дат, отрима- простаних», які представлені у цьому регіоні них в останні роки для трипільських поселень- нечисленною групою (Rassamakin 2004, Teil I, гігантів Тальянки та майданецьке періоду S. 16—17, Abb. 4; Teil II, S. 5—10). Трипілля С/І (Rassamakin, Menotti 2011; Müller У будь-якому разі існує необхідність в май- et al. 2016, р. 134—168). У цьому випадку за- бутньому передатувати обидва поховання. лишки горілого дерева можуть належати до по- Таким чином, поховання 12-А за усіма ховання 12-Б, оскільки дві інші дати (табл. 2, архео­логічними ознаками можна віднести до доби раннього енеоліту, тому що його можна 13 Дата для поховання 4 Олександрії некоректна, з розглядати в контексті не тільки відомих по- огляду на пізній характер цього поховання по від- ховальних пам’яток басейну Сіверського Дін- ношенню до поховань з довгими пластинами, і від ця, але матеріалів поселень, зокрема Олек- неї треба остаточно відмовитися. Дата для поховань сандрії. З іншого боку існує необхідність про- 37—38 (табл. 2, № 2) виглядає сумнівною, після пе- редатування поховання 40 (табл. 2, № 3 та 4) (див. вести додаткове радіовуглецеве датування вище примітку 9). комплексу.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 49 Таблиця 2. Cписок радіовуглецевих дат поховань доби раннього енеоліту в басейні Сіверського Дінця

Дата (ВС) № Пункт Лабор. № Зразок Дата (ВР) Публікація OxCal 3.10 1 Олександрія Кі-104 кістка людини 5470 ± 350 68,2 % probability Telegin 1986, р. 81 (могильник), пох. 4 4750 (68,2 %) 3800 95,4 % probability 5300 (95,4 %) 3500 2 пох. 37—38 (ск. 37) Кі-8301 кістка людини 4730 ± 60 68,2 % probability Котова 2003, с. 92 3640 (31,0 %) 3560 3540 (15,8 %) 3500 3430 (21,4 %) 3380 95,4 % probability 3640 (95,4 %) 3370 3 пох. 40 Кі-8300 кістка людини 4815 ± 60 68,2% probability Котова 2003, с. 92 3660 (20,3%) 3620 3610 (47,9%) 3520 95,4% probability 3710 (87,9%) 3490 3430 (7,5%) 3370 4 пох. 40 Poz- cтегнова 5555 ± 35 68,2% probability перша публікація 78001 кістка людини 4446 (26,3%) 4419 4400 (41,9%) 4355 95,4% probability 4455 (95,4%) 4344 5 Олександрівськ Кі-13002 кістка людини 5690 ± 70 68,2% probability Котова 2006, с. 80 (могильник), к. 1, 4650 (2,2%) 4640 пох. 46 4620 (66,0%) 4450 95,4% probability 4690 (95,4%) 4360 6 Луганськ-2010, к. 1, Кі-17761 згоріле дерево 5120 ± 60 68,2% probability перша публікація пох. 12-А (?) 3980 (29,9%) 3910 3880 (38,3%) 3800 95,4% probability 4050 (95,4%) 3760 7 Луганськ-2010, Кі-17732 кістки �����������люди- 4890 ± 60 68,2% probability перша публікація к. 1, пох. 12-А або ни (два ф-ти 3760 (68,2%) 3630 12-Б (?) ребер,������ ����пра- ва таранна 95,4% probability кістка) 3800 (85,0%) 3620 3600 (10,4%) 3520 8 Луганськ-2010, Кі-17733 череп дрібної 4860 ± 80 68,2% probability перша публікація к. 1, перекриття рогатої худоби 3760 (4,3%) 3740 пох. 12-Б 3720 (40,7%) 3620 3600 (23,2%) 3520 95,4% probability 3950 (95,4%) 3350

Бритюк А.А. Энеолитические «клады» или «произ­ Дегерменджи С.М., Кияшко В.Я., Котова Н.С. неоли- водственные наборы»? // Древности северского тические и энеолитические материалы поселе- Донца. — 2001. — Вып. 5. — С. 54—68. ния Зливки // неолитические памятники степной Ветров В.С. Проблемы анализа кремнеобработки в Украины. Препринт (ред. Н.С. Котова, А.В. Бодян- эпоху камня и бронзы (по материалам Донбас- ский, В.Я. кияшко, Ю.Т. Гурин, с.М. Дегермен- са) // Проблемы эпохи бронзы Великой Степи (ред. джи, С.Н. Кравченко). — К., 1992. — С. 27—36. И.Ф. Ковалева, Н.А. Гаврилюк, Р.В. Терпиловский, Дегерменджи С.М., Коваль Ю.Г. Кремнеобрабатывающая В.И. Клочко). — Луганск: Глобус, 2005. — С. 3—24. мастерская с индустрией среднестоговского облика Даниленко В.Н. Энеолит Украины. — к.: наукова дум- у с. Красное // Северо-Восточное Приазовье в сис- ка, 1974. теме Евразийских древностей (энеолит—бронзовый

50 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 век). Материалы международной конференции (ред. тута археологии Академии наук Украинской ССР. — В.Н. Горбов). — Донецк: изд-во ДонГУ, 1996. — 1959. — Вып. 9. — С. 10—20. Ч. І. — С. 14—19. Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. — К.: Колесник А.В. Очерк истории изучения памятников Наукова думка, 1973. кремнедобычи и кремнеобработки каменного века — Телегин Д.Я. Среднестоговская культура и памятники но- эпохи палеометалла Большого Донбасса // Археоло- воданиловского типа в Поднепровье и степном Лево- гический альманах. — 2013. — № 30. — С. 5—35. бережье Украины // Археология Украинской ССР. — Колесник А.В., Дегерменджи С.М. карта памятников Том 1. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 305—320. кремнедобычи и кремнеобработки Донецкой облас- Черных Е.А., Санжаров С.Н. Отчет об исследованиях курга- ти // Проблемы охраны и исследования памятников на в г. Луганске в 2010 г. // Науковий архів Інститу- археологии в Донбассе. Тезисы докладов. — Донецк, ту археології Національної академії наук України. — 1989. — С. 18—21. 2010/163. Колесник А.В., Коваль Ю.Г. Новый памятник кремнедо­ Govedarica B. Zepterträger — Herrscher der steppen. Die бычи у с. Клещиевка в Донбассе // Етнічна історія frühen Ockergräber des älteren Äneolithikums im та культура населення степу та лісостепу Євразії (від karpatenbalkanischen Gebiet und im steppenraum кам’яного віку по раннє середньовіччя). Матеріали Südost- und Osteuropas. — Mainz am Rhein: Verlag міжнародної конференції (ред. і.Ф. ковальова). — Philipp von Zabern, 2004. Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. — С. 19—20. Müller J., Hofman R., Brandtstätter L., Ohrau R., Videiko M. Колесник А.В., Рассамакин Ю.Я. Феномен кладов гон- Chronology and Demography: How Many People Lived чаровского типа // In situ: к 85-летию профессора in a Mega-Site // Trypillia Mega-Site and European А.Д. столяра (ред. а.А. никонова). — сПб: изд-во Prehistory 4100—3400 BCE (eds. J. Müller, K. Rassmann, С-Петербургского университета, 2006. — C. 173—188. M. Videiko). — London; New-York: Routledge, 2016. — Кореневский С.Н. Рождение кургана (погребальные па- P. 133—170. мятники энеолитического времени Предкавказья и Rassamakin Ju. J. The Eneolithic of the Black sea steppe: Волго-Донского междуречья). — М.: ТАУС, 2012. Dynamics of Cultural and Eсonomic Development 4500– Котова Н.С. Энеолитические материалы поселения и 2300 BC. In: M. Levine, Yu. Rassamakin, A. Kislenko, могильника у хут. александрия на реке Оскол // N. Tatarintseva (Eds) Late Prehistoric Exploitation of the Материалы и исследования по археологии Восточ- Eurasian Steppe. McDonald Inst. Monogr. Cambridge, ной Украины. — 2003. — Вып. 1. — С. 78—97. 1999, pp. 59-182. Котова Н.С. Ранний энеолит степного Поднепровья и При- Rassamakin Yu.Ya. Aspects of Pontic steppe Development азовья. — Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2006. (4550—3000 BC) in the Light of the New Cultural- Палагута И.В. к проблеме связей Триполья-Кукутени Chronological Model // Ancient interactions: east с культурами энеолита степной полосы северно- and west in Eurasia (eds. K. Boyle, C. Renfrew, го Причерноморья. — Российская археология. — M. Levine). — Cambridge: McDonald Institute for 1998. — № 1. — С. 5—14. Archaeological Research, University of Cambridge, Писларий И.А., Кротова А.А, Клочко Т.Н. Погребение 2002. — P. 49—73. эпохи энеолита в г. Ворошиловграде // Энеолит и Rassamakin Ju. Die nordpontische steppe in der Kupferzeit бронзовый век Украины. Исследования и материалы. (Gräber aus der Mitte des 5. Jt.–Ende des 4. Jt. v. (ред. С.С. Березанская, В.В. Отрощенко, Д.Я. Теле- Chr.). // Archäologie in Eurasien. — Mainz am Rhein: гин). — К.: Наукова думка, 1976. — С. 21—28. Verlag Philipp von Zabern, 2004. — Bd. 17. Прокофьев Р.В. курганы с камнем на правобережье се- Rassamakin Y.Y. Eneolithic Burial Mounds in the Black Sea верского Донца // историко-археологические ис- Steppe: From the First Burial Symbols to Monumental следования в г. Азове и на Нижнем Дону в 2003 г. — Ritual Architecture // Ancestral Landscapes (ed. Азов, 2004. — Вып. 20. — С. 240—300. S. Muller-Celka). — TMO 61, Maison de l’Orient et la Рассамакин Ю.Я. квитянская культура: история и со- Méditerranée, Lyon, 2011a. — P. 293—306. временное состояние проблемы. — stratum plus. — Rassamakin Ju.J. Zur absоluten Chronologie des Äneolithi­ 2000. — № 2. — C. 117—177. kums in den Steppen des Schwarzmeergebietes anhand Рассамакин Ю.Я. Керамика скелянского типа: проблема neuer C14-Daten // Der schwarzmeerraum vom ее интерпретации и поиск ее носителей // Трипіль- Äneolithikum bis in die Früheisenzeit (5000—500 v.Chr.). ський світ і його сусіди. Тези доп. міжнар. наук.- Band 2: Globale Entwicklung versus Lokalgeschehen практ. конф. (ред. А. Маціпура). — Збараж, 2001. — (Hrsg. E. Sava, B. Govedarica, B. Hänsel). — Rahden/ C. 43—46. Westf.: Leidorf, 2011b. — S. 80—10. Рассамакін Ю.Я. Поховання квітянської культури доби Rassamakin Yu., Menotti F. Chronological Development of the міді в курганах степового Причорномор’я в контек- Tripolye Culture Giant-Settlement of Talianki (Ukraine): сті абсолютної хронології // Археологія. — 2013. — 14C Dating vs Pottery Typology. — Radiocarbon. — № 4. — C. 17—41. 2011. — Vol. 53, 4. — P. 645—657. Санжаров С.Н., Бритюк А.А., Котова С.Н., Черных Е.А. Reingruber A., Rassamakin Ju. Zwischen Donau und Kuban: Поселения неолита — ранней бронзы северского Das nordpontische steppengebiet im 5. Jt. v. Chr. // Донца. — Луганск: Изд-во ВНУ, 2000. Der schwarzmeerraum vom Neolithikum bis in die Скакун Н.Н. Технико-морфологический и трасологичес- Früheisenzeit (6000—600 v. Chr.): Kulturelle Interferenzen кий анализы макропластин из Луганского погребе- in der zirkumpontischen Zone und Kontakte mit ihren ния // Земледельцы и скотоводы Древней европы Nachbargebieten (Hrsg. V. Nikolov, W. schier). — (Проблемы, новые открытия, гипотезы). — К.; СПб, Rahden-Westf.: Leidorf, 2016. — S. 273—311. 2012. — С. 202—215. Telegin D.Y. Dereivka. A Settlement and Cemetery of Copper Телегин Д.Я. Энеолитическое поселение и могильник у Age Horse Keepers on the Middle Dnieper // british хутора Александрия // Краткие сообщения Инсти- archaeological reports. Internatoinal Series 287. — 1986.

Надійшла 03.03.2017

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 51 Ю.Я. Рассамакин 1, Е.А. Черных 2 1 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела энеолита-бронзы Института археологии НАН Украины 2 экс-директор Археологического музея Восточноукраинского национального университета им. В. Даля.

погребение эпохи раннего энеолита на Луганщине

Публикуется новый погребальный комплекс, который по обряду и инвентарю, прежде всего, по наборам крем- невых изделий, в частности, длинных пластин, находит аналогии среди погребений бассейна Северского Донца, датируемых по комплексу находок ранним энеолитом. Кроме того, набор специфических кремневых изделий (длинные пластины, треугольные «наконечники дротиков» и тесла, включая каменевые) находит аналогии на поселении Александрия, где представлена керамика скелянского типа. Поэтому есть все основания объединить в одном культурно-хронологическом контексте соответствующие материалы поселения и погребальные памят- ники региона эпохи раннего энеолита, и рассматривать их как часть явления, которое один из авторов условно называет скелянской культурой. К л ю ч е в ы е с л о в а: захоронения, ранний энеолит, бассейн Северского Донца, длинные пластины из кремня, хронология.

Yurii Ya. Rassamakin 1, Yevhen A. Chernykh 2 1 PhD, senior research fellow of the Chalcolithic and Bronze Ages Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine 2 Ex-Director of the Archaeological Museum in the V. Dal Eastern Ukrainian National University

The Burial of the Early Eneolithic in Luhansk Region

A new burial complex is publishing by authors. This burial complex finds analogies among the Early Eneolithic burials of the Siversky Donets basin according to the rite and inventory (long flint blade). In addition, a set of specific flint products (long blades, triangular «spear heads» and flat adzes) finds analogies at the Aleksandriia settlement, where Skelia-type ceramics are represented. Therefore, there is a reason to combine in the same cultural and chronological context the relevant materials of the Aleksandriia settlement and the Early Eneolithic burials, and consider their as a part of the phenomenon that one of the authors conventionally calls Skelia culture. K e y w o r d s: burials, the Early Eneolitic, the Siverskyi Donets River basin, long flint blades, chronology.

References Britiuk А.А. Eneoliticheskie «klady» ili «proizwodstvennyie nabory»? Drevnosti Severskogo Dontsa, 2001, iss. 5, pp. 54-68. Chernykh Е.А., Sanzharov S.N. Otchet ob issledovaniiakh kurgana v g. Luganske. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. № 2010/163. Danilenko V.N. Eneolit Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, 1974. Degermendzhy s.M., Kiiashko V.Ya., Kotova N.S. Neoliticheskie i eneoliticheskie materialy poseleniia Zlivki. In: Preprint, N.S. Kotova, A.V. Bodianskii, V.Ya. Kiiashko, Yu.T. Hurin, S.M. Dehermendzhy, S.N. Kravchenko (Eds) Neoliticheskie pamiatniki stepnoi Ukrainy. Kyiv, 1992, pp. 27-36. Degermendzhy S.M., Koval Yu.G. Kremneobrabatyvaiushchaia masterskaia s industriei srednestogovskogo oblika u s. Krasnoie. In: V.N. Gorbov (Eds) Severo-Vostochnoe Priazovie v sisteme Evrasiiskikh drevnostei (eneolit-bronzovyi vek). Materialy konferentsii. Donetsk: DonGU, 1996, part 1, pp. 14-19. Govedarica B. Zepterträger - Herrscher der Steppen. Die frühen Ockergräber des älteren Äneolithikums im karpatenbalkanischen Gebiet und im Steppenraum Südostß und Osteuropas. Mainz am Rhein: Verlag Philipp von Zabern, 2004. Kolesnik А.V. Ocherk istorii izucheniia pamiatnikov kremnedobychi i kremneobrabotki kamennogo veka - epokhi paleometalla Bolshogo Donbassa. Arkheologicheskiy almanakh. 2013, no. 30, pp. 5-35. Kolesnik А.V., Degermendzhy S.M. Karta pamiatnikov kremnedobychi i kremneobrabotki Donetskoi oblasti. Problemy okhrany i issledovaniia pamiatnikov arkheologii v Donbasse. Tezisy dokladov. Donetsk, 1989, pp. 18-21. Kolesnik А.V., Koval Yu.G. Novyi pamiatnik kremnedobychi u s. Kleshchievka v Donbasse. In: I.F. Kovaliova (Eds) Etnichna istoriia ta kultura naselennia stepu ta lisostepu Evrasii (vid kamianoho viku po rannie seredniovichchia). Materialy konferentsii. Dnipropetrovsk: DDU, 1999, pp. 19-20. Kolesnik А.V., Rassamakin Yu.Ya. Fenomen kladov goncharovskogo tipa. In: А.А. Nikonova (Eds) In situ: k 85-letiiu professora A.D. Stoliara. St. Peterburg: Izd. St. Peterburgskogo universiteta, 2006, pp. 173-188. Korenevskii s.N. Rozhdenie kurgana (pogrebalnyie pamiatniki eneoliticheskogo vremeni Predkavkazia i Volgo-Donskogo mezhdurechia. Moskva: TAUS, 2012. Kotova N.S. Eneoliticheskie materialy poseleniia i mogilnika u khutora Aleksandriia na reke Oskol. Materialy i issledovaniia po arkheologii Vostochnoi Ukrainy, 2003, iss. 1, pp. 78-97. Kotova N.S. Rannii eneolit stepnogo Podneprovia i Priazovia. Luhansk: izd. VNU im V. Dalia, 2006.

52 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Müller J., Hofman R., Brandtstätter L., Ohrau R., Videiko M. Chronology and Demography: How Many People Lived in a Mega- Site. In: J. Müller, K. Rassmann, M. Videiko (Eds) Trypillia Mega-Site and European Prehistory 4100-3400 BCE. London; New-York: Routledge, 2016, pp. 133-170. Palaguta I.V. K probleme sviazei Tripilia-Kukuteni s kulturami eneolita stepnoi polosy Severnogo Prichernomoria. Rossiyskaia arkheologiia, 1998, no. 1, pp. 5-14. Pislariy I.A., Krotova А.А., Кlochko T.N. Pogrebenie epokhi eneolita v g. Voroshilovgrade. In: S.S. Berezanskaia, V.V. Otroshchenko, D.Ya. Telegin (Eds) Eneolit i bronzovii vek Ukrainy. Issledovaniia i materialy. Kyiv: Naukova dumka, 1976, pp. 21-28. Prokofiev R.V. Kurgany s kamnem na pravoberezhie Severskogo Dontsa. Istoriko-arkheologicheskie issledovaniia v g. Azov i na Nizhnem Donu v 2003 g., 2004, iss. 20, pp. 240-300. Rassamakin Ju. J. The Eneolithic of the Black Sea Steppe: Dynamics of Cultural and Eсonomic Development 4500–2300 BC. In: M. Levine, Yu. Rassamakin, A. Kislenko, N. Tatarintseva (Eds) Late Prehistoric Exploitation of the Eurasian Steppe. ����Cam- bridge: McDonald Institute for Archaeological Research, University of Cambridge, 1999, pp. 59-182. Rassamakin Yu.Ya. Kvitianskaia kultura: istoriia i sovremennoie sostoianie problemy. Stratum plus, 2000, vol. 2, pp. 117-177. Rassamakin Yu.Ya. Keramika skelianskogo tipa: problema ee interpretatsii i poisk ee nositelei. In: А. Matsipura (Eds) Trypilskyi svit i yoho susidy. Tezy dopovidei konferentsii. Zbarazh, 2001, pp. 43-46. Rassamakin Yu.Ya. Aspects of Pontic steppe Development (4550-3000 BC) in the Light of the New Cultural-Chronological Model. In: K. Boyle, C. Renfrew, M. Levine (Eds) Ancient interactions: east and west in Eurasia. Cambridge: McDonald In- stitute for Archaeological Research, University of Cambridge, 2002, pp. 49-73. Rassamakin Ju. Die nordpontische Steppe in der Kupferzeit (Gräber aus der Mitte des 5. Jt.-Ende des 4. Jt. v. Chr.). Archäologie in Eurasien. Mainz am Rhein: Verlag Philipp von Zabern, 2004, Bd. 17. Rassamakin Y.Y. Eneolithic Burial Mounds in the Black sea steppe: From the First Burial symbols to Monumental Ritual Architecture. In: S. Muller-Celka (Eds) Ancestral Landscapes, TMO 61, Maison de l’Orient et la Méditerranée, Lyon, 2011a, pp. 293-306. Rassamakin Ju. J. Zur absоluten Chronologie des Äneolithikums in den Steppen des Schwarzmeergebietes anhand neuer C14-Da- ten. In: E. Sava, B. Govedarica, B. Hänsel (Eds) Der Schwarzmeerraum vom Äneolithikum bis in die Früheisenzeit (5000-500 v.Chr.). Band 2: Globale Entwicklung versus Lokalgeschehen. Rahden/Westf.: Leidorf, 2011b, S. 80-10. Rassamakin Yu.Ya. Pokhovannia kvitianskoi kultury doby midi v kurhanakh stepovoho Prychornomoria v konteksti absoliutnoi khronolohii. Arkheolohiia, 2013, no. 4, pp. 17-41. Rassamakin Yu., Menotti F. Chronological Development of the Tripolye Culture Giant-Settlement of Talianki (Ukraine): 14C Da- ting vs Pottery Typology. Radiocarbon. 2011, vol. 53, 4, pp. 645-657. Reingruber A., Rassamakin Ju. 2016. Zwischen Donau und Kuban: Das nordpontische Steppengebiet im 5. Jt. v. Chr. In: V. Nikolov, W. Schier (Eds) Der Schwarzmeer Raum vom Neolithikum bis in die Früheisenzeit (6000-600 v. Chr.): Kulturelle Interferenzen in der zirkumpontischen Zone und Kontakte mit ihren Nachbargebieten. Rahden-Westf.: Leidorf, 2016, pp. 273-311. Sanzharov S.N., Britiuk А.А., Kotova N.S., Chernykh Е.А. Poseleniia neolita-rannei bronzy Severskogo Dontsa. Luhansk: izd. VNU, 2000. Skakun N.N. Tekhniko-morfologicheskii i trasologicheskii analizy makroplastin iz Luganskogo pogrebeniia. Zemledeltsy i skotovody Drevnei Evropy (Problemy, novyie otkrytiia, gipotezy). Kiev; St. Petrburg, 2012, pp. 202-215. Тelegin D.Ya. Eneoliticheskoie poselenie i mogilnik u khutora Aleksandriia. Kratkie soobshcheniia Instituta Arkheologii AN Ukrainskoi SSR. Kyiv, 1959, iss. 9, pp. 10-20. Тelegin D.Ya. Seredniostohivska kultura epokhy midi. Kyiv: Naukova dumka, 1973. Telegin D.Ya. Srednestogovskaia kultura i pamiatniki novodanilovskogo tipa v Podneprove i stepnom Levoberezhe Ukrainy. Ar- kheologiia Ukrainskoi SSR, iss. 1. Kyiv: Naukova dumka, 1985, pp. 305-320. Telegin D.Ya. Dereivka. A Settlement and Cemetery of Copper Age Horse Keepers on the Middle Dnieper. british archaeological reports. Internatoinal Series 287, 1986. Vetrov V.S. Problemy analiza kremneobrabotki v epokhu kamnia i bronzy (po materialam Donbassa). In: I.F. Kovaleva, N.А. Gavriliuk, R.V. Terpilovskii, V.I. Klochko (Eds) Problemy epokhi bronzy Velikoi Stepi. Luhansk: Globus, 2005, pp. 3-24.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 53 УДК: [904.22 : 069.5 : 623.428.1] (477.73) "652"

М.А. Хомчик, В.А. Каганюк *

Кам’яні ядра для метальних машин з Ольвії

Статтю присвячено публікації кам’яних снарядів (ядер) чний час для облоги та оборони міст застосовува- вагою від 3,5 кг до 10,1 кг, які були знайдені в античному ли метальні машини: онагр, балісту та катапуль- місті Ольвія наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. ту, які застосовувались для метання таких важких К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, «Лапідарій», кам’яні кам’яних снарядів (Кругликова 1984, с. 40, 87). У снаряди, каменеметальні машини. наукових працях кам’яні снаряди різної ваги та розміру взагалі називають ядрами (Масленни- ков 2015, с. 295—297; Блаватский 1951; Соколь- У фондах Національного історико-археологіч­ ­ ский 1962). на нашу думку, ці античні вироби ного заповідника «Ольвія» НАН України збері- повинні називатись «кам’яні снаряди», тому що гається велика кількість кам’яних снарядів, які слово «ядро» для позначення слова «снаряд» по- були знайдені під час розкопок античного міста чало використовуватися тільки у Середньовіччі «Ольвія» в ХХ—ХХІ ст. Як правило, ці снаряди (Словник… 1980, с. 625). О.О. Масленников пу- невеликого розміру та ваги. Їх використовува- блікує ядро вагою 1,02 кг і зазначає, що в Північ- ли для пращі, шкіряної петлі для метання сна- ному Причорномор’ї такі важкі ядра раніше ви- рядів з каменю, твердої глини та свинцю, яка явлені не були (Масленников 2015, с. 295—297). перебувала на озброєнні у давньогрецької лег- кої піхоти, загони якої мали назву псілоі. Заго- ни комплектувалися з бідніших прошарків сус- пільства. У випадку необхідності їх ряди могли поповнюватися купцями, торговцями чи ре- місниками, які не мали спеціальної військової підготовки. До легкої піхоти входили лучники, пращники та воїни, які метали дротики (Лавре- нов, Каращук 2001, с. 13). Подібні снаряди з Ольвії зберігаються в різ- них музеях України, Росії та Європи. В архе- ологічному зібранні національного музею іс- торії України представлено десять кам’яних снарядів для пращі з Ольвії (інв. №№ Б3-122, Б3-125, Б3-126, Б3-216, 955, Б5-230, Б5-1118, Б5-1121, Б5-1132, Б5-1858, розміри: діаметром 11—56 мм) (рис. 1). У фондах заповідника «Ольвія», серед сна- рядів для пращі зберігається і декілька великих кам’яних снарядів (ядер) для метальних машин. В цій статті розглядається чотири з них — най- важчі, вагою від 3,5 до 10,1 кг. Відомо, що в анти-

* Хомчик Марина Андріївна — старший науковий співробітник національно музею історії України, сектор «Археологія доби раннього заліза». Каганюк Володимир Анатолійович — співробіт- ник НІАЗ «Ольвія». Рис. 1. Снаряди для пращі. Національний музей істо- рії України: 1 — № Б3-125; 2 — № Б3-126; 3 — № 216; © М.А. Хомчик, В.А. Каганюк, 2017 4 — Б3-955; 5 — Б5-230; 6 — Б5-1118; 7 — Б3-122

54 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 3. Музей-лапідарій, національний історико- археологічний заповідник «Ольвія»

В.В. крапівіної на ділянці Р-25 під час роз- копок у 2002 р. Він має круглу форму, поверх- Рис. 2. Фонди Національного історико-археологічного ня добре оброблена та загладжена. Виготовле- заповідника «Ольвія»: 1 — кам’яний снаряд (№ 699); 2 — кам’яний снаряд (№ 98); 3 — кам’яний снаряд ний з каменю твердої породи (можливо з мар- (№ 194); 4 — кам’яний снаряд (№ 1090) муроподібного вапняку) світло-сірого кольору з темними прожилками; вагою 10,1 кг, діаме- Проте, наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. тром 18 см (рис. 2, 3) (Книга… № 1, с. 9). археологічною експедицією ІА НАНУ в Ольвії, Четвертий снаряд (№ 1090) було виявле- в культурному шарі були знайдені дуже важкі но також на ділянці Р-25 у 2005 р. Він округ- кам’яні снаряди, які, на жаль, не були опублі- лої форми, поверхня добре оброблена. Сна- ковані. І тільки зараз, коли в заповіднику іс- ряд фрагментований. Зроблений з каменю нує музей-Лапідарій, на них звернули увагу. Ці твердої породи (можливо з пісковику) світло- снаряди зберігаються в фондах Національного коричневого кольору; вагою 3,7 кг, розміром історико-археологічного заповідника «Ольвія» 14,5 × 18 см (рис. 2, 4) (Книга… № 1, с. 34). і мають фондові номери — 699, 98, 194, 1090 Початкова вага двох фрагментованих кам’я­ ­ (Книга… № 1) 1. них снарядів (№ 699 та 1090) була значно біль- Один важкий кам’яний снаряд (№ 699) шою, ніж зараз. Подібних важких кам’яних було виявлено під час роботи археологічної снарядів­ з ольвії немає в жодному іншому му- експедиції під керівництвом Н.О. Лейпунської зеї України, а також Росії та Європи. Наявність у 1991 р. на ділянці НГС. Він має округлу фор- кам’я­ них­ снарядів у фондах національного му, фрагментований, поверхня нерівна, є ско- історико-археологічного заповідника «Ольвія» ли. Камінь твердої породи з червоним відтін- НАН України дозволяє створити в музеї-лапідарії ком, вагою 8,5 кг, діаметром 18 см (рис. 2, 1) нову тему «Військова справа в Ольвії» (рис. 3). (Книга… № 1, с. 46). Другий снаряд (№ 98) на цій ділянці було Книга инвентарной описи находок Национального ис­то­ знайдено у 1994 р. Він округлої форми, з добре рико-археологического заповедника «Ольвия» НАН Украины. — № 1. обробленою та загладженою поверхнею, має Блаватский В.Д. каменное ядро из Фанагории // крат- овальний отвір. Снаряд фрагментований, ка- кие сообщения института истории материальной мінь твердої породи (можливо пісковик) сіро- культуры. — М., 1951. — Вып. 39. бежевого кольору. Його вага 3,5 кг, діаметр — Кругликова И.Т. Античная археология. — М., 1984. Сокольский С.И. Каменное ядро из Пантикапея / Панти- 15 см (рис. 2, 2) (Книга… № 1, с. 8). капей // Материалы и исследования по археологии Третій снаряд (№ 194) було виявлено ар- СССР. — М., 1962. — № 101. хеологічної експедицією під керівництвом Словник Української мови. — К., 1980. — Т. 11. Лавренов С., Каращук А. Армии древней Греции VI—IV вв. до н. э. — М., 2001. 1 Висловлюємо щиру вдячність м. н. с. наукового від- Масленников А.А. каменное ядро из крымского При- ділу археології нижнього Побужжя нІАЗ «Ольвія» азовья // Археологія і давня історія України. — К., НАН України Т.М. Шевченко за допомогу у роботі 2015. — Вип. 1 (14). — С. 295—297. над статтею. Надійшла 23.03.2017

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 55 М.А. Хомчик 1, В.А. Каганюк 2 1 Старший научный сотрудник Национального музея истории Украины, сектор «Археология эпохи раннего железа». 2 Сотрудник Национального историко-археологичного заповедника «Ольвия».

Каменные ядра для метательных машин из ольвии

В конце ХХ в. — в начале ХХІ в. в Национальном историко-археологическом заповеднике «Ольвия» НАНУ ар- хеологической экспедицией Института археологии были найдены шесть каменных снарядов (ядер) для камне- метательных машин. В данной статье рассматривается только четыре самых тяжелых снаряда весом от 3,5 кг до 10,1 кг. Подобные снаряды из Ольвии неизвестны в музеях Украины, России и Европы. Этот вид находок позво- ляет проиллюстрировать военные события, происходившие в период существования античного города. Наличие каменных снарядов в фондах Ольвийского заповедника позволяет создать новую тему «Военное дело Ольвии» в музее Лапидарий. К л ю ч е в ы е с л о в а: Ольвия, лапидарий, каменные снаряды, камнеметательные машины

Maryna A. Khomchyk 1, Volodymyr А. Kahaniuk 2 1 Senior research fellow of the Early Iron Age Archaeology Sector in the National Museum of History of Ukraine. 2 Research assistant in the National Historic and Cultural Preserve «Olbia».

Stone Balls for Catapults from Olbia

The archaeological expedition of the Institute of archaeology discovered six stone missiles (balls) for stone-throwing machines at the National Historic and Archaeological Preserve «Olbia» of the National Academy of Science of Ukraine at the end of the 20th and the beginning of the 21st centuries. Here, only four heaviest balls weighing from 3,5 to 10,1 kg are discussed. Similar missiles are not known in other museums of Ukraine, Russia, and Europe. This type of findings offers better illustration for hostilities that appeared in the period of the Ancient Greek city’s life. Presence of stone missiles in the collections of the Olbian Preserve allows revealing a new topic in the museum Lapidarium: «Military Science in Olbia». K e y w o r d s: Olbia, Lapidarium, stone missiles, catapults.

References

Blavatskii V.D. Kamennoe yadro iz Fanagorii. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury. Moskva, 1951, iss. 39. Kniga inventarnoi opisi nakhodok Natsyonalnogo istoriko-arkheologicheskogo zapovednika «Olviia» NAN Ukrainy, no. 1. Kruglikova I.T. Antichnaia arkheologiia. Moskva, 1984. Lavrenov S., Karashchuk A. Armii drevnei Gretsii VI-IV vv. do n. e. Moskva, 2001. Maslennikov A.A. Kamennoie yadro iz Krymskogo Priazovia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. Kyiv, 2015, iss. 1 (14), pp. 295-297. Slovnyk Ukrainskoi movy. Kyiv, 1980, vol. 11. Sokolskii S.I. Kamennoie yadro iz Pantikapeia (Pantikapei). Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. Moskva, 1962, no. 101.

56 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 УДК: 904.5 (477.61) "653"

А.М. Голубєв *

САЛТОВО-МАЯЦЬКИЙ КРЕМАЦІЙНИЙ МОГИЛЬНИК «ГОСУДАРІВ ЯР» У СЕРЕДНЬМУ ПОДОНЦІВ’Ї

До наукового обігу вводиться салтово-маяцький могиль- розташована у Теплинському лісі. У цьому яру, ник з поховальними комплексами за обрядом кремації. як і на території всього лісу, нами зафіксовано К л ю ч о в і с л о в а: салтово-маяцька культура, крема- воронки та фортифікаційні споруди (з їх кон- ційний могильник, Середнє Подонців’я. центрацією саме по ярах) часів Другої світо- вої війни та ями, що залишені пошуковцями та Метою даної роботи є введення до науково- скарбошукачами. На могильнику після різно- го обігу матеріалів салтівського кремаційного часових руйнацій було зібрано численний під- могильника та поховань, що виявлені на ньому йомний матеріал: риболовний гак (рис. 1, 10), під час наукових розвідок у середній течії р. Сі- пробійник (рис. 1, 7), спинка фібули-кресала верський Донець (Голубєва, Голубєв 2016). (рис. 1, 9), кільця для кріплення коси (рис. 1, Пам’ятка «Государів Яр» була виявлена 3—5), скобель (рис. 1, 2), спис (рис. 2, 6), сер- у 2010 р. та не отримала на той момент оста- пи (рис. 2, 4, 5, 7), наральники (рис. 2, 1, 2), точної культурної та хронологічної атрибу- пута (рис. 1, 11—13), частина провуха сокири ції. відкривачі ввели її до наукового обігу як (рис. 1, 6), фрагмент вудил із псалієм (рис. 1, поселення з розташованим поряд ґрунтовим 14), пряжка (рис. 1, 8), ніж (рис. 2, 3), піка поховально-поминальним комплексом. Ак- (рис. 2, 6), спис (рис. 2, 8) та сокира (рис. 1, 1). цент було зроблено на те, що етнічну та хро- Останні два предмети походили з брустверів нологічну атрибуцію об’єкта ще доведеться окопу та бліндажа, всі інші лежали під шаром поточнювати. (Давыденко, Гаврилова 2010, листя на різній відстані від сучасних заплилих с. 22). у 2010 р. зафіксовано сім комплексів. ям. Усі речі сильно заіржавілі, тільки на части- До науково-дослідницької лабораторії Харків- ні з них простежувалися сліди окалини. ського національного педагогічного універси- У західній частині пам’ятки було закладено тету ім. Г.С. Сковороди у 2012 р. надійшло ще два шурфи. Ними вдалося виявити два част- два комплекси залізних предметів (багато з ково пошкоджених комплекси: поховання та яких були в окалині), що були віднесені до сал- тайник. тівського кола пам’яток. Дослідником матері- Шурф 1 було закладено на місці кремацій- алів висунуто припущення, що ці речі похо- ного поховання на схилі яру (рис. 3, 1) біля дять з кремаційного могильника (Колода 2013, бліндажу, у бруствері якого було виявлено со- с. 80). Але у доповіді та у тезах до конференції киру (рис. 1, 1). Існує ймовірність, що вона вхо- вчений відмовився від попереднього висновку дила до складу виявленого комплексу. Під час про походження речей з могильника та відніс закладання шурфу на глибині 0,05 м виявлено їх до т. зв. тимчасових схованок, пов’язаних з ручку залізного казана та уламки від нього, що, сезонною обробкою землі (Колода 2014, с. 54, ймовірно, були вийняті або солдатами, або шу- 55). Отже, за попередні роки з пам’ятки похо- качами скарбів. Усі інші фрагменти казана тра- дить дев’ять комплексів речей. плялися під час зняття першого штика у шур- Пам’ятка дістала свою назву від одноймен- фі та не утворювали собою скупчень. У східній ного яру — Государів, що виходить до заплави частині шурфу, на глибині 0,25 м було розчи- р. Сіверський Донець на правому її березі, та щено серп (рис. 3, 7), у західній — гак (рис. 3, 8). У східній частині шурфу також фіксувалася * Голубєв Андрій Михайлович — заступник дирек- невиразна овальна у плані пляма у вигляді роз- тора ДП оАСУ «Слобідська археологічна служба» сіяного скупчення перепалених людських кіс- ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» ток з включенням дрібних фрагментів керамі- Інституту археології НАН України, [email protected] ки, деревного вугілля, перепаленої глини та ка- © А.М. Голубєв, 2017 міння. Після вибирання даних артефактів було

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 57 Рис. 1. Підйомний матеріал з території могильника (залізо): 1 — сокира; 2 — скобель; 3—5 — кільця для закрі- плення коси; 6 — уламок провушної частини сокири; 7 — пробійник; 8 — пряжка; 9 — спинка фібули-кресала; 10 — риболовний гак; 11—13 — пута; 14 — фрагмент вудил з цвяхоподібним псалієм

зафіксовано пляму, що читалася на фоні су- чарного керамічного горщика з двома ручка- глинку тільки включеннями дрібних фрагмен- ми (рис. 3, 6), фрагментів ще одного глечика, тів перепаленої материкової глини. На глибині серед яких інформативними були тільки два 0,3 м було виявлено уламок чересла (рис. 3, 9). фрагменти з прокресленим горизонтальним З глибини 0,55 м до 0,80 м зафіксовано скуп- хвилястим орнаментом (рис. 3, 3) (серед люд- чення керамічного бою у вигляді розвалу гон- ських кісток траплялися невиразні фрагмен-

58 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 2. Підйомний матеріал з території могильника (залізо): 1—2 — наральники; 3 — ніж, 4—5, 7 — серпи; 6 — піка; 8 — спис

ти від цього ж глечика), керамічного пряслице ні 0,35 м було зафіксовано розвали двох поло- (рис. 3, 4) та керамічної чашки (рис. 3, 5). вин кам’яних жорен, які лежали на суглинку. У Шурф 2 було закладено на схилі яру на місці північно-західному куті шурфу на одній глиби- ями, ймовірно, залишеної шукачами скарбів, ні з жорнами розчищено пошкоджене у давни- ним зафіксовано тайник (рис. 1, 2). На захід та ну залізне чересло (рис. 4, 1) та фрагмент вуди- північ від шурфу (майже впритул) розташова- ла з кільцем (рис. 4, 9). У західній частині шур- ні окоп та бліндаж із розмитими краями. Під фу зафіксовано овальну у плані пляму ями, що час прокопування першого штика на поверхні дуже погано читалася на фоні суглинку тільки та різних глибинах у шурфі було виявлено дуж- включеннями дрібних фрагментів перепаленої ку та фрагменти залізного клепаного казана, материкової глини. З глибини 0,6 м зафіксова- що не становили собою скупчення. На глиби- но скупчення металевих виробів: половина ву-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 59 Рис. 3. Плани поховання та тайника і речі з поховання: 1 — план поховання; 2 — план тайника; 3 — стінка горщика з прокресленим хвилястим орнаментом; 4 — пряслице; 5 — чашка; 6 — горщик з двома ручками; 7 — серп; 8 — гак для виймання м’яса; 9 — пошкоджене чересло. 3—9 — інвентар поховання; 3—6 — кера- міка; 7—9 — залізо

60 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 4. Інвентар тайника (залізо): 1 — чересло; 2 — кресало; 3 — вушко казана; 4 — виріб; 5 — обойма; 6 — стри- жень; 7 — уламок леза сокири; 8 — фрагмент вудил з цвяхоподібним псалієм; 9 — фрагмент вудил; 10 — вудила з цвяхоподібними псаліями; 11 — свердло; 12 — ніж; 13 — наральник; 14, 16 — мотики; 15 — підніжка стремені

дил з цвяхоподібним псалієм (рис. 4, 8), цілі ву- стрижень (можливо уламок псалію) (рис. 4, 6), дила з такими ж псаліями (рис. 4, 10), нараль- обойма (рис. 4, 5), кресало (рис. 4, 2), вушко ка- ник (рис. 4, 13), підніжка стремені (рис. 4, 15), зана (рис. 4, 3) та залізний виріб (рис. 4, 4). дві мотики (рис. 4, 14, 16) та уламок леза сокири Пошуковці загиблих воїнів Другої світової (рис. 4, 7). Нижче, до глибини 0,85 м розташо- війни передали нам салтівський кремаційний вувалися встромленими вертикально у ґрунт: комплекс речей (рис. 5) для введення його до ніж (рис. 4, 12), свердло (рис. 4, 11), залізний наукового обігу із подальшою передачею до му-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 61 Рис. 5. Кремаційний комплекс, що виявлений біля с. Тетянівка: 1 — скоба; 2 — стремено; 3 — пряжка; 4 — бу- бонець з залишками ланцюга; 5 — дужка казана; 6 — обойма з заклепкою; 7 — пінцет; 8 — чересло; 9 — футляр; 10 — вушко казана. 1—3, 5—8, 10 — залізо; 4, 9 — бронза

зею. За яких обставин знайдено комплекс не- Роботи, що проведені у «Государевому Ярі» відомо, вдалося встановити, що його виявлено дозволили остаточно встановити (оскільки за- біля с. Тетянівка у лісі, у верхів’ї яру, що вихо- фіксовано кремаційне поховання), що пам’ятка дить до р. Сіверський Донець з правого берега. є салтівським кремаційним могильником. До складу комплексу входять: уламки бронзо- Шурфування та аналіз розміщення підйомно- вого казана з залізними вушками (рис. 5, 10), го матеріалу дозволили окреслити його кордо- дужка від нього (рис. 5, 5), стремено (рис. 5, ни. Комплекси розташовані як на дні яру, так і 2), пінцет (рис. 5, 7), пряжка від збруї (рис. 5, на його схилах. Сам яр у його верхів’ї склада- 3), оплавлений бубонець із залишками лан- ється з трьох рукавів. Південно-східний рукав, цюга (рис. 5, 4), обойма із заклепкою (рис. 5, ймовірно, повністю (дно та схили) входить до 6), чересло (рис. 5, 8), скоба (рис. 5, 1) та фут- складу могильника. Відсутність окалини на ба- ляр з бронзового листа (рис. 5, 9). Усі предмети гатьох предметах пояснюється різним складом комплексу мають окалину або оплавлені. ґрунтів на схилах та дні, а також тим, що речі

62 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 з підйомного матеріалу переважно були зру- населення — носіїв обряду кремації верхньої шені з місця (вийняті з комплексів) вже у наш та Середньої течії Дінця, а про його соціаль- час. Подальше дослідження пам’ятки виглядає ний та можливо племінний поділ на два кри- перспективним, оскільки багато комплексів ла — «білих» та «чорних». могли залишитися на глибині, не досяжній для Аксенов В.С. К вопросу интерпретации некоторых комп- металошукача. випадково виявлений комп- лексов Маяцкого селища // Проблеми історії та ар- лекс біля с. Тетянівка належить до кола крема- хеології україни. Збірник доповідей міжнародної ційних салтівських, що свідчить про можли- наукової конференції до 100 річчя XII Археологічно- вість існування ще одного могильника за об- го з’їзду в м. Харків 25—26 жовтня 2002 року. — Хар- ків, 2003. — С. 64—67. рядом тілоспалення у регіоні. Аксенов В.С., Воловик С.И. Новый салтовский могиль- Речовий інвентар з виявлених комплексів ник в верхнем Подонечье // Донская археология. — типовий для салтівських старожитностей, та 1999. — 3—4 (4—5). — С. 34—40. може датуватися у рамках культури у цілому. Аксенов В.С., Михеев В.К. Население Хазарского каганата Відкриття кремаційного могильника у Госуда- в памятниках истории и культуры. Могильник Сухая Гомольша // Хазарский альманах. — 2006. — 5. рєвому Ярі, аналогії обряду якого є у похован- Голубєва І.В., Голубєв А.М. Звіт про наукові археологічні нях верхнього Подонців’я — Суха Гомільша, розвідки в Слов’янському районі Донецької області Червона гірка, Лисий Горб та ін. (Аксенов, Ми- у 2015 р. // Науковий архів ХІМ. — 2015. — 170 л. хеев 2006; Акенов, Воловик 1999) — розширює Давыденко В.В., Гаврилова А.Н. Новый комплекс раннего средневековья «Государев Яр» в Святогорье // Свя- ареал кремацій у Середне Подонців’я та під- тогірський альманах. — Донецьк, 2011. — С. 20—31. тверджує наявність аналогічного могильника Колода В.В. о хозяйственных ямах со стандар­тизи­ро­ біля с. Маяки (Міхеев 1985, с. 16, 17), існуван- ванными наборами предметов на салтовских поселе- ня якого ставилося під сумнів (Аксенов 2003). ниях // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы IX Международной научной конферен- Проте особливістю усіх виявлених комплек- ции. — Харьков, 2014. — С. 54—55. сів Середнього Подонців’я є наявність у похо- Колода В.В. Два салтовских комплекса из Государева ваннях та тайниках практично повного набору Яра // Салтово-маяцька археологічна культура: про- знарядь праці для обробки землі та збору вро- блеми та дослідження. — 2013. — 3. — С. 73—81. Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата. — жаю, а також практично всіх різновидів реміс- Харьков, 1985. ничих інструментів культури при мінімальній Михеев В.К. Северо-западная окраина Хазарии в све- наявності озброєння. Цей факт, на нашу дум- те новых археологических открытий // Хазарський ку, може свідчити не про різноетнічний склад альманах. — 2004. — 3. — С. 74—93. Надійшла 08.02.2017

А.М. Голубев 1 1 Заместитель директора ГП ОАСУ «Слободская археологическая служба» ГП НИЦ «Охранная археологическая служба Украины» Института археологии НАН Украины, [email protected]

САЛТОВО-МАЯЦКИЙ КРЕМАЦИОННЫЙ МОГИЛЬНИК «ГОСУДАРЕВ ЯР» В ВЕРХНЕМ ПОДОНЦОВЬЕ

В научный оборот вводится информация о памятнике салтово-маяцкой культуры «Государев Яр» как о кремаци- онном могильнике, который выявлен в Среднем Подонцовье в Славянском р-не Донецкой обл. Разведками по- левого сезона 2015 г. установлено, что могильник сильно разрушен боевыми действиями времен Второй мировой войны и современными кладоискателями. В шурфах 1 и 2 могильника выявлены кремационное погребение и тайник соответственно. Материалы из них находят широкие аналогии в кремационных комплексах как региона, так и за его пределами. Особенностью всех кремационных комплексов Среднего Подонцовья является наличие в погребениях и тай- никах практически полного набора орудий труда для обработки земли и сбора урожая, а также практически всех разновидностей ремесленных инструментов культуры при минимальном присутствии вооружения. Этот факт, по нашему мнению, может свидетельствовать не о разноэтничном составе населения — носителей обряда крема- ции Верхнего и Среднего течения Донца, а о его социальном и, возможно, племенном делении на два крыла — «белых» и «черных». К л ю ч е в ы е с л о в а: салтово-маяцкая культура, кремационный могильник, Среднее Подонцовье.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 63 Andrii M. Holubiev 1 1 Deputy director of the Protecting Archaeological Service of Ukraine «Slobidska Archaeological Service», «Protective Archaeological Service of Ukraine», the Institute of Archaeology NASU, [email protected]

Hosudariv Yar, a Saltiv-Maiaky Burial Ground with Cremations in Donets River Upper Region

Presented to the scientific circles is an information on Hosudariv Yar, a site of Saltiv-Maiaky culture, as on a burial ground with cremations discovered in the Donets River middle region in Slaviansk Region of Donetsk Oblast. The archaeological prospecting in 2015 field season showed that the burial ground is deeply destroyed by the World War II operations and by the modern treasure-hunters. A burial with cremation and a cache were discovered in trenches 1 and 2 correspondingly. Materials found there have wide analogies in cremation assemblages from both the region, and outside. Peculiar for all cremation assemblages of the Donets River middle region is a presence in burials and caches of in fact the whole set of tools for tillage and harvesting, as well as almost the whole diversity of craft tools of the culture with a minimal presence of arms. This fact, to the authors’ opinion, can testify not for the ethnically diverse structure of the population, namely, the bearers of cremation custom from the donets river upper and middle flow regions, but for its social and probably tribal division into two wings: «white» and «black». K e y w o r d s: Saltiv-maiaky culture, burial ground with cremations, the Donets River middle region

Referenсes

Aksenov V.S. K voprosu interpretatsyi nekotorykh kompleksov Maiatskogo selishcha. Problemy istorii ta arkheolohii Ukrainy. Zbirnyk dopovidei mizhnarodnoi naukovoi konferentsii do 100-richchia XII Arkheolohichnoho ziizdu v m. Kharkiv 25—26 zhovtnia 2002 roku. Kharkiv, 2003, pp. 64-67. Aksenov v.S., Mikheev v.K. naselenie khazarskogo kaganata v pamiatnikakh istorii i kultury. Mogilnik sukhaia Gomolsha. Khazarskii almanakh. Kyiv; Kharkiv: Karavella, 2006, no. 5. Aksenov V.S., Volovik S.Y. Novyi saltovskii mogilnik v verkhnem Podonechie. Donskaia arkheologiia. Rostov-na-Donu: Rostovskii gosudarstvennyi universitet, 1999, no. 3-4 (4-5), pp. 34-40. Davydenko V.V., Havrilova A.N. Novyi kompleks rannego srednevekovia «Gosudarev Yar» v Sviatogore. Sviatohirskyi almanakh, Donetsk: Donbas, Vash imidzh, 2011, pp. 20-31. Holubieva I.V., Holubiev a.M. Zvit pro naukovi arkheolohichni rozvidky v slovianskomu raioni donetskoi oblasti u 2015 r. Kharkiv, 2015, Naukovyi arkhiv Kharkivskoho istorychnoho muzeiu. Koloda V.V. Dva saltovskikh kompleksa iz Gosudareva Yara. Saltovo-maiatska arkheolohichna kultura: problemy ta doslidzhennia. Kharkiv: Vydavets Savchuk O.O.; OKZ «Kharkivskyi naukovo-metodychnyi tsentr okhorony kulturnoi spadshchyny», 2013, no. 3, pp. 73-81. Koloda v.V. o khoziaistvennykh yamakh so standartizirovannymi naborami predmetov na saltovskikh poseleniiakh. Problemy istorii i arkheolohii Ukrainy. Materialy IX Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Kharkiv: OOO «NTMT», 2014, pp. 54-55. Mikheev V.K. Podonie v sostave Khazarskogo kaganata. Kharkiv: Vyshcha shkola, 1985. Mikheev V.K. Severo-zapadnaia okraina Khazarii v svete novykh arkheologicheskikh otkrytii. Khazarskyi almanakh. Kyiv; Kharkiv: Karavella, 2004, no. 3, pp. 74-93.

64 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 УДК: 904.2 (477.43) "16"

П.О. Нечитайло, С.А. Горбаненко * Мідний посуд та рис з Кам’янця-Подільського

Публікацію присвячено введенню до наукового обігу якої було збудовано людвисарню. Вони були комплексу знахідок XVII ст. турецького походження з складені з вапнякового каменю на глиняному Кам’янця-Подільського. розчині, поставленого на материкову основу. К л ю ч о в і с л о в а: Кам’янець-Подільський, XVII ст., Їх ширина складала 0,94—1,05 м. Відстань між турецькі вироби, мідний посуд, рис. стінами 5,25 м. Над стінами № 1—2 залягав шар потужніс- У сезоні 2016 р. кам’янець-Подільська ар­хі­- тю 0,9—1,5 м — результат господарської дія­ те­к­турно-археологічна експедиція (підрозділ льності ХХ ст. та решток підсипки міського ДП «НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН бульвару, спорудженого у 1830-х рр. Під ним України) під керівництвом П.О. Нечитай- зафіксовано шар мішаного супіщаного ґрун- ла проводила дослідження в західній частині ту коричневого кольору середньою потужніс- Старого міста, за умовною адресою Францис- тю 0,3—0,4 м. Шар складався з уламків цегли канська, 10 (рис. 1, 1, 2). Метою досліджень «пальцівки», керамічної плитки для підлоги, було віднайдення слідів гарматної майстерні, фрагментів кухонної та столової кераміки, го- Людвисарні, про існування якої у першій по- рілого дерева й попелу (рис. 3, 1). ловині XVIII ст. свідчили писемні та графіч- Горизонт зі слідами пожежі найкраще збе- ні джерела (рис. 1, 3—5). Історіографія та ана- рігся у західній частині розкопу в межах квадра- ліз писемних джерел детально наведені у по- тів по лінії А/1—4. Східна частина заповнен­ня передній публікації результатів першого ета- між стінами № 1 і 2 була зруйнована переко- пу робіт (Нечитайло, черновол, Старенький пом ХХ ст. Частково горілий шар простежено 2016). До теми вежі-Людвисарні звертались в квадраті В/4, біля стіни № 2 (рис. 3, 2). Крім у своїх працях: T. Nowak (1973), М.Б. Петров перерахованих вище категорій знахідок, шар (2002), R. Krol-Mazur (2008), А.Б. Задорожнюк містив уламки пічних поліхромних кахель зі (2011), О.Є. Мальченко (2011), І.О. Старень- слідами вторинного перепалу. будівельні ма- кий (2013). Історичні джерела, що стосують- теріали, кераміка, індивідуальні знахідки, ви- ся цього об’єкту, найповніше проаналізувала явлені в горілому шарі, знаходяться в хроноло- О.А. Пламеницька (1996; 2011; 2012). гічних рамках другої половини XVII — першої Дослідження проведено у два етапи. Про- половини XVIIІ ст. Не суперечить цьому дату- тягом першого було відкрито три стіни, що ванню й нумізматичний матеріал, виявлений в примикали до західного оборонного муру над горілому шарі. У попередній публікації горілий каньйоном, верхівка якого була підвищена та шар був датований нами серединою XVIIІ ст. укріплена у середині 2000-х рр. (рис. 2; 3). Під і пов’язаний з фінальним етапом існування час другого етапу робіт (керівник П.А. бол- Людвисарні (Нечитайло, черновол, Старень- танюк) було виявлено виробничий ливарний кий 2016). Відкриття П.А. Болтанюком вироб- комплекс — Людвисарню (1708—1736 рр.). ничого ливарного комплексу на другому етапі Стіни № 1 і 2 виявились північною й пів- досліджень, нумізматичні дані (в шарі виявле- денною стінами турецької башти, на основі но білонний півторак 1615—1632 років та солід Сигізмунда ІІІ Вази (1603 року? 1), аналіз речо- * Нечитайло Павло Олександрович — кандидат вих знахідок, стратиграфії та планіграфії дали істори­чних наук, керівник кам’янець-Подільської підстави для подавнення датування горілого архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ, [email protected] шару у заповненні між стінами № 1 і 2 до кін- Горбаненко Сергій анатолійович — кандидат ця XVII ст. На користь цього свідчить часткове історичних наук, старший науковий співробітник, перекривання горілого шару північною та пів- Інститут археології НАН України, sergii_gorbanenko@ iananu.org.ua 1 Дякуємо канд. іст. наук І.О. Старенькому за визна- © П.О. Нечитайло, С.А. Горбаненко, 2017 чення нумізматичного матеріалу.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 65 66 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2  Рис. 1. Місце розташування розкопу на різних основах:1 — аерофотозйомка Старого міста 1996 р. (білий прямокут- ник); 2 — контури на космознімку (wikimapia.org); 3 — фрагмент плану Кипріяна Томашевича 1670-х рр. (стрілкою показано двоповерхову вежу Сільницького); 4 — фрагмент плану Якуба де Рубейса 1684 р. (стрілкою показано Ту- рецьку башту); 5 — план 1761 р. (літерою «L» позначено Людвисарню)

Рис. 2. Фото розкопу; аерофотозйомка: 1, 2 — перший і другий етапи досліджень (зйомка коптером Drone Service, виконавець С.В. Коваленко); 3 — планіграфія на першому етапі робіт; 4 — посудина № 2 in situ; № 1—4 — номери стін; П — піч-кам’янка; Л — Людвисарня; З — місце виявлення горілого зерна

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 67 Рис. 3. розкоп: 1 — стра­тиграфія західної стінки; 2, 3 — план першого етапу дослі- джень і його збільше- ний фрагмент; а — сучасне­ реставрацій- не накриття мурів; б — засипка бульва- ру ХІХ ст. і будівель- не сміття ХХ ст.; в — стіни­ вежі; г — шар пожежі; д — міша- ний ґрунт; е — рому- шина; є — валганг; ж — місця виявлен- ня посуду

денною стінами людвисарні. три пласкі вап- пожежі фінальним етапом турецького періо­ някові плити, поставлені над горілим шаром, ду в кам’янці-Подільському свідчить також і можуть бути інтерпретовані як залишки робо- аналіз індивідуальних знахідок. чої підлоги споруди. будівельну кераміку, що Найцікавішим є комплекс мідного по- походить з горілого шару, вочевидь, викорис- суду, виявлений під завалами цегли «паль- товували для побудови термоізоляційних кон- цівки» у горілому шарі в квадратах А/2—А/3 струкцій людвисарні. На користь датування (рис. 3, 3).

68 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 4. Комплекс мідного посуду із Турецької башти, прорисовка; опис деталей складної ручки (1—4) див. у тексті (прорисовку виконала В.О. Шахворостова)

Комплекс складається з чотирьох посу- робу 15 см, діаметр денця 23 см, діаметр вінець дин. Це дві мископодібні посудини на кіль- 38 см, товщина стінок 0,15 см. Це мідний ви- цевому піддоні, одна мископодібна посудина ріб, вкритий зеленою патиною. Верхня части- (сковорідка?) зі складною ручкою, один казан на збережена відносно добре, нижня — сильно- (рис. 4—5). Усі посудини були виготовлені спо- пошкоджена корозією: заокруглене дно відпало. собом дифовки, або ротаційної витяжки. По- Зовні стінки казана вкриті дрібним піском і ка- судини передано на металографічні аналізи. мінням, що міцно запеклись на поверхні; він- Посудину № 1 (казан) було знайдено пер- ця казана відігнуті назовні під прямим кутом, шою (рис. 4—5). Висота збереженої частини ви- мають Т-подібну форму, утворюючи таким чи-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 69 Рис. 5. Комплекс мідного посуду із Турецької башти, фото

70 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ном заріз під кришку. Така форма була отримана ні ручки кільце має округле розширення, деко- внаслідок кріплення мідного обруча до вінець, роване трьома паралельними рядами заглиб­ сформованих відгином від основного листа міді лених крапок. Декор, виконаний крапками- (0,8 см) під прямим кутом. Обруч мав ширину заглибинами, прикрашає ручку османського 2,2 см, товщину 0,45 см, і кріпився до горизон- кухонного посуду із угорського міста Szolnok, тальної частини вінець рівно посередині своєї датованого XVI—XVII ст. (Kovács 1984, p. 85, висоти. fig. 6, 1). Аналогію казану № 1 було знайдено в пуб­ На кінці мідної пластини мідною заклеп- лікації колекції мідного турецького посу- кою (діаметром 1,0 см) прикріплено довгу за- ду 1680-х рр. з фондів Будапештського музею лізну пластину (№ 4) зі скошеним краєм. (Bencze 2002, p. 467, 14). Посудина № 3 (миска?). Більша части- Посудина № 2 (сковорідка?) — мідна, вкри- на посудини розсипалась на етапі розчистки та зеленою патиною, деформована (рис. 4—5). (рис. 4—5). Це фрагмент мископодібної посу- Мала мископодібну форму з ручкою. Висо- дини на кільцевому піддоні. Збереглась ниж- та 6,5 см, діаметр вінець 20 см, товщина стін- ня частина виробу. Висота збереженої частини ки 0,15 см. Вінця відігнуті назовні під прямим 4,6 см, товщина стінки 0,2 см, діаметр піддона кутом, край піднятий на висоту 0,7 см перпен- 9,8 см, його товщина 0,3 см. дикулярно площині вінець (ширина 1,6 см), Посудина № 4 (миска?). Мідний дефор- що формує виїмку під кришку. Дно заокругле- мований виріб, вкритий зеленою патиною ної форми. Зовні, нижче вінець, приклепана на (рис. 4—5). Висота виробу 7,0 см, ширина ві- дві заклепки залізна пластина, для кріплення нець 1,4 см, їхня товщина 0,3 см, товщина руків’я. Діаметр заклепок 0,75 см, довжина плас- стінки 0,2 см, внутрішній діаметр 15 (дно) і 20 тини 6,5 см, її ширина 3,0 см. На одній зі стінок, (вінця) см. Діаметр піддона 10,0 см, товщина нижче вінця — пляма іржі. В середині посудина його стінки 0,4 см. Вінця під прямим кутом ві- заповнена сумішшю вапняно-піщаного розчи- дігнуті назовні. Стінки орнаментовані трьома ну з деревним вугіллям (рис. 2, 4). тонкими прокресленими лініями. На денці — Ручка посудини була знайдена неподалік. Це кільцевий конічний піддон. В середині посу- довгий вузький предмет (довжина 31 см, ши- дини було вапно, вугілля, фрагменти корозо- рина 2,8—3,1 см), складений з кількох елемен- ваних металевих виробів. тів (рис. 4—5): Посудини № 3 і 4 (мископодібні на кільце- 1) залізна коротка пластина з вушками: дов­ вому піддоні) мають аналогії в колекції мідно- жина 7,7 см, ширина 3,1 см, ширина заокруг­ го посуду з угорського міста Szolnok (Kovács леного краю 2,2 см, товщина 0,3 см; 1984, p. 82, fig. 4, 4, 5). 2) мідна довга пластина: довжина 12,0 см, Інші мідні посудини з досліджуваної вежі — ширина 3,0 см, товщина 0,5 см; теж турецькі (османські) за походженням, на що 3) пласке мідне широке кільце, виготовлене вказують круглі піддони та інші елементи мор- з пластини, з круглим розширенням посереди­ фології посуду (вінця, декор). Комплекс мідно- ні: ширина 1,5 см, довжина до згинів 3,8 см, го посуду з Турецької вежі має повні та часткові товщина 0,2 см; діаметр округлого розширен- аналогії в колекціях мідного османського посу- ня 2,45 см; ду з Угорщини (Bencze 2002; Kovács 1984; 2010) 4) довга металева пластина: довжина 24,3 см, та ерзуруму (Туреччина) (Köşklü 2010, p. 119). ширина 2,8 см, товщина 0,4 см. До речей, турецьких за походженням, можна Залізна пластина № 1 обламана з того боку, зарахувати і фрагмент керамічної люльки для яким раніше була прикріплена до казанка. По- паління тютюну з клеймом майстра — «Амін» 2. середині має вушка, відігнуті вниз. Їх викорис- О.А. Пламеницька вважає, що турки вико- товували для з’єднання з мідною пластиною за ристали для військових потреб мурований бу- допомогою осьового елементу, розклепаного динок Сільницького, зображений на мідьори- по краях. Залізна пластина накладалась на мід- ті Томашевича (Пламеницька 2012, с. 440). На ну пластину № 2. Під краєм залізної пластини нашу думку, споруда, виявлена в результаті ар- розташоване мідне пласке кільце. хеологічних досліджень, початково мала фор- Мідна пластина № 2 з одного краю зігну- тифікаційне призначення, можливо, поєдну- та і входить між вушками залізної пластини, другий край пластини № 2 закінчується трьо- 2 За прочитання напису висловлюємо вдячність асис- ма зубцями. На мідній пластині розташоване тенту кафедри мов і літератур Близького та Серед- нього Сходу Інституту філології київського націо- мідне пласке широке кільце. На нижній сторо- нального університету Б.Е. Горвату.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 71 Рис. 6. Обгоріле зерно із горілого шару Турецької башти: 1 — приклад спеченої грудки; 2 — приклади зернівок рису (а — бічна, б — черевна сторони)

ючи його з житловим. ранній етап існування представлений переважно зернівками, що під вежі (башти) стосується початку XVII ст. На це дією значних температур (пожежі?) злиплися вказує піч-кам’янка та керамічний комплекс, в грудки загальним обсягом близько 300 мм. виявлений біля південної стіни (№ 2) (Нечи- Матеріал однорідний, при візуальному обсте- тайло, Ніколаєва 2016). В описі міста 1700 р. женні поверхні грудок домішки не виявлено споруду названо «баштою турецькою» і описа- (рис. 6, 1). но таким чином: «Ділянка порожня, колись його За визначеннями доктора, співробітника Ні- милості пана Сильницького, на якій знаходиться мецького археологічного інституту (Deutsches башта турецька. Від неї мур аж до самої Зам- Archäologisches Institut), палеоботаніка рейн- кової брами тягнеться. Біля цих ділянок ділянка дера Неефа (Reinder Neef), проведеними за порожня, колись його милості пана Шемберка, фото зернівок, вони належать до рису посівно- на якій тепер шанець» (Петров 2002, с. 326). го (Oryza sativa) 3. Зернівки неочищені, покриті З огляду на вищевикладене, комплекс мід- плівками. Середні розміри (мм, за 10 вимірами; ного посуду, може стосуватись фінального ета- рис. 6, 2): довжина 5,0 (від 4,66 до 5,4), ширина пу перебування турецьких військ в Кам’янці- 2,77 (від 2,68; до 2,9), товщина 2,16 (від 2,06 до Подільському. 2,22). У порівнянні із сучасними — розміри не- Крім того, під час археологічних робіт у го- значні, ближче до мінімальних. Однак, зважаю- рілому шарі з будівельною керамікою XVII ст., у квадратах А/2—3 та квадратах В/4—5, побли- 3 Принагідно щиро вдячні Р. Неефу за визначення, а зу стіни № 2 було виявлено спечене у грудки також д-ру е. Шультце (Німецький археологічний горіле зерно. Палеоетноботанічний матеріал інститут) за налагодження контакту.

72 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 7. Фрагмент карти Османської імперії у 1683—1699 рр. з позначенням Кам’янця-Подільського

чи на деформацію у результаті дії вогню, не слід У 1706—1708 рр. Турецька башта була част- перебільшувати значення цих вимірів. ково розібрана і реконструйована для потреб Рис навіть зараз на території України майже ливарного виробництва. Дві вапнякові плити не вирощують. Тому очевидно, що зерно було в квадратах а—В/1—2 лежать над шаром по- привозним. Що також дуже добре узгоджуєть- жежі з цеглою. З ними кореспондується плита, ся зі знахідкою комплексу мідного турецько- виявлена над шаром пожежі другої половини го посуду XVII ст. і вказує на походження рису. XVII ст. біля стіни № 2 у квадраті В/4. Ці три Нині це перший відомий нам випадок вияв- плити, ймовірно, є залишками робочої підло- лення рису на археологічних пам’ятках тери- ги Людвисарні. торії України. Як свідчать писемні джерела (Kolodziejczyk Таким чином, артефакти, виявлені в запо- 1994), турецький гарнізон постійно потерпав від вненні між південною (№ 2) та північною (№ 1) нестачі продовольства. Польські війська застосо- стінами Турецької башти, а також палеоетно- вували тактику випаленої землі, в результаті якої, ботанічні матеріали, найімовірніше, стосують- поля навколо Кам’янця засівались на відстань гар- ся перебування в кам’янці-Подільському ту- матного пострілу. Провіант завозили до міста з Хо- рецького гарнізону. Короткий період існуван- тина (куди, імовірно, воно потрапляло з території ня Подільського еялету (1672—1699 рр.) був Османської імперії; у випадку з рисом — з терен насичений військовими епізодами. із субтропічним кліматом; рис. 7), через Жванець. Однією з імовірних причин утворення горі- Найімовірніше, саме таким шляхом мідний по- лого шару між стінами № 1 і 2 Турецької вежі суд та рис потрапили до Кам’янця-Подільського і могла бути військова акція 1687 р. 17 липня зберігалися в Турецькій башті до кінця 1680-х рр., польські війська на чолі з королевичем Яко- а в результаті однієї з буремних подій другої поло- вом Собеським (насправді командував вій- вини XVII ст. були поховані в шарі пожежі. Піс- ськом гетьман Яблоновський) тримали місто в ля археологічно зафіксованої пожежі, над шаром облозі 53 дні. Було випущено понад 1000 ядер попелу й руїн було споруджено конструкції Люд- та гранат, що завдали значних руйнувань висарні (1708—1736 рр.). Частину горілого шару (Kolodziejczyk 1994, s. 114). Пожежі в місті зга- було викинуто за периметр башти (квадрат В/5), дані під 1689 р., часу облоги військом геть- де він лежав на артилерійській підсипці (валганг). мана Яблоновського, яка припинилась вна- Відносно гарну збереженість матеріалу зумовили слідок знешкодження турками шести гармат консервація об’єктів та шарів підсипкою бульвару найбільшого калібру (Сецинский 1895, с. 49; 1830-х рр. та інтенсивна господарська діяльність Kolodziejczyk 1994, s. 120). Гарматний обстріл ХХ ст., що сформували над турецькою баштою міста відбувався і в 1692 р. потужний захисний горизонт.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 73 Задорожнюк А.Б. Міські фортифікації кам’янця-Поді­ Пламеницька О.А. Castrum Camenecensis. Фортеця Ка­м’я­ льського: проблема атрибуції та інтерпретації // Ар- нець (Пізньоантичний — ранньомодерний час). — хеологія і фортифікація Середнього Подністров’я: Зб. Кам’янець-Подільський: Абетка, 2012. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф. на честь 10-річчя Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. Историчес- створення відділу старожитностей кПДІМЗ / Відп. кое описание. — К.: Тип. С.В. Кульженко, 1895. ред.: В.С. тарнівський. — кам’янець-Подільський: Сіцінський Ю. Нариси з історичної топографії міста ка­ Медобори-2006, 2011. — С. 91—96. м’янця-Подільського та його околиць. — Кам’янець- Мальченко О. (упорядн.). Museum artilleriae Ucrainicae. Му- Подільський: Видання Подільського братства, 1994. зей української артилерії XV—XVIII століть. ч. І: Cтаренький І.О. бастіонно-батарейні укріплення ка­ Українські гармати в зарубіжних музейних колек­ м’янця-Подільського // Археологія & фортифікація ціях. — К.: Інститут української археографії та дже- Середнього Подністров’я: Зб. матеріалів ІІІ всеукр. релознавства ім. М.С. Грушевського, 2011. наук.-практ. конф. / Відп. ред.: В.С. Тарнівський. — Нечитайло П., Черновол Д., Старенький І. Пошуки «Люд- Кам’янець-Подільський: Медобори-2006, 2013. — висарні» (археолого-архітектурні дослідження на С. 156—162. Францисканській, 10) // археологія & Фортифі- Bencze Z. Török rézedények a Hadtörténeti Múzeum udvarán кація України: Зб. матеріалів VІ Міжнар. наук.- (Türkische Kupfergeschirr auf dem Hof des Museums für практич. конф. КПДІМЗ, присвяч. 150-й річниці від Krigsgeschichte) Budapest // Régiségei. — 2002. — 35, дня народж. М.С. Грушевського (1866—1934) / Відп. 2. — P. 461—468. ред.: В.С. тарнівський. — кам’янець-Подільський: Kołodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Медобори-2006, 2016. — С. 157—166. Kamieniecki 1672—1699. — Warszawa: Oficyna wydaw­ Нечитайло П., Ніколаєва Г. Керамічний комплекс початку nicza Polczek Polskiego Czerwonego Krzyża, 1994. XVII ст., виявлений біля вежі Сільницького // Архео- Kovács G. Török rézedények Szolnok megyéből // Archaeolo­ логія & Фортифікація України: Зб. матеріалів VІ Між- giai Értesítő. — Budapest, 1984. — 111. — P. 78—91. нар. наук.-практич. конф. кПДІМЗ, присвяч. 150-й Kovács G. A magyarországi oszmán-török régészet új ered­ річниці від дня народж. М.С. Грушевського (1866— ményei: áttekintés a Dráva menti kutatások kapcsán 1934) / Відп. ред.: В.С. тарнівський. — кам’янець- (New findings in the Ottoman-Turkish Archaeology Подільський: Медобори-2006, 2016. — С. 167—171. in Hungary: topics highlighted by research work along Петров М.Б. Історична топографія Камянця-Подільсько­ the river Drava) // A középkor és a kora újkor régészete го кінця XVІІ—XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). — Magyarországon (Archaeology of the Middle Ages and Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. Early Modern Period in Hungary) / Szerk.: E. Benkő, Пламеницька О. Забудова Кам’янця-Подільського за мідьо- G. Kovács. — Budapest, 2010. — I—II. — P. 757—781. ритом К. Томашевича 1673—1679 рр.: До проблеми до- Krol-Mazur R. Miasto trzech nacji. Studia z dziejow Kamienca слідження української ведути // Архітектурна спадщи- Podolskiego w XVIII wieku. — Kraków: Avalon, 2008. на України. — К.: Українознавство, 1996. — Вип. 3, ч. 1: Köşklü Z. Geçmişten günümüze erzurum’da bakircilik ve bakir Питання історіографії та джерелознавства української kaplar (The Vocation of Coppersmith and Copper Dishes архітектури / Ред. В. Тимофієнко. — С. 82—105. from the Past the Present) // Atatürk Üniversitesi Güzel Пламеницька О. комплекс фортифікаційних споруд по Sanatlar Fakültesi Sanat Dergisi. — 2010. — [S. l.], n. 8, вул. Замковій, 3, 4 та вул. Францисканській, 10 у Aug. — P. 107—120. м. кам’янці-Подільському. Історико-архітектурна Nowak T. Fortyfikacje i artyleria Kamienca Podolskiego w довідка / НПІКЦ «Донжон». — Ркп. 73 с., Іл. — К., XVIII w. // Studia i materialy do historii wojskowosci. — 2011 / Архів НПІКЦ «Донжон». 1973. — T. XIX, cz. 1. — S. 139—186. Надійшла 21.03.2017

П.А. Нечитайло 1, С.А. Горбаненко 2 1 Кандидат исторических наук, руководитель Каменец-Подольской архитектурно-археологической экспедиции ГП «НИЦ «ОАСУ» ИА НАНУ, [email protected]. 2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник Института археологии НАН Украины, [email protected].

Медная посуда и рис из Каменца-Подольского

Публикация посвящена введению в научный оборот комплекса находок XVII в. турецкого происхождения из Каменец-Подольского, обнаруженного в 2016 г. во время исследований производственного литейного комплек- са — Людвисарни. Материал находился в слое мешаного супесчаного грунта со следами пожара, насыщенного об- ломками кирпича «пальцовки», керамической плитки для пола, фрагментов кухонной и столовой керамики, горе- лого дерева и пепла. Обнаружен «кухонный набор», состоящий из четырех медных сосудов: котла, сосуда с ручкой (сковородки?), двух аналогичных «мисок» небольших размеров различной сохранности. Аналогии медным сосудам № 1, 3—4 известны в коллекциях медной турецкой посуды XVII в. из Венгрии и в современной Турции. Примечательна также находка зерновок риса, также происходящих из горелого слоя. В комплексе с посудой, эти находки свидетельствуют о прямом импорте медной посуды и риса. Таким образом, артефакты, обнаружен- ные в заполнении между южной (№ 2) и северной (№ 1) стенами Турецкой башни, а также палеоэтноботаниче- ские материалы, скорее всего, относятся к периоду пребывания в Каменце-Подольском турецкого гарнизона в период существования Подольского эялета (1672—1699 гг.). К л ю ч е в ы е с л о в а: Каменец-Подольский, XVII в., турецкие материалы, медная посуда, рис.

74 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Pavlo О. Nechytailo 1, Serhii А. Gorbanenko 2 1 PhD, Head of the Kamiamets-Podilskyi Architectural and Archaeological Expedition of SE SRC SA of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected] 2 PhD, senior research fellow, department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected]

Copper Vessels and Rice from Kamianets-Podilskyi The publication aims to draw scholarly attention to a group of the 17th century objects of Turkish origin from Kamianets- Podilskyi discovered in 2016 during the exploration of a foundry assemblage called Liudvisarni. The material was located in a layer of mixed loam with traces of a fire, full of broken brick «fingerings», ceramic floor tiles, fragments of kitchen and dining ceramics, a burnt tree and ashes. A «kitchen set» was found, consisting of four copper vessels: a large cooking pot, a pot with a handle (perhaps a frying pan), and two similar small «bowls» showing different levels of damage. Similar vessels to no. 1, 3, and 4 can be found in the collection of the 17th century Turkish copper dishes from Hungary, as well as in modern Turkey. Also noteworthy was the discovery of rice weevils from the burnt layer. Along with the pots, these findings indicate direct importation of copper vessels and rice. Consequently, the artefacts found in the enclosure between the southern (no. 2) and northern (no. 1) walls of the Turkish tower, as well as the palaeoethnobotanic materials, most likely refer to the time of Turkish garrison’s stay in Kamianets-Podilskyi during the period of the Podolia Eyalet (1672—1699). K e y w o r d s: Kamianets-Podilskyi, the 17th century, Turkish materials, copper vessels, rice, Ottoman Empire.

References

Bencze Z. Török rézedények a Hadtörténeti Múzeum udvarán (Türkische Kupfergeschirr auf dem Hof des Museums für Krigsgeschichte) Budapest. Régiségei, 2002, 35, 2, pp. 461-468. Kołodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza Polczek Polskiego Czerwonego Krzyża, 1994. Kovács G. Török rézedények Szolnok megyéből. Archaeologiai Értesítő. Budapest, 1984, 111, pp. 78-91. Kovács G. A magyarországi oszmán-török régészet új eredményei: áttekintés a Dráva menti kutatások kapcsán (New findings in the Ottoman-Turkish Archaeology in Hungary: topics highlighted by research work along the river Drava). In: E. Benkő, G. Kovács (Eds) A középkor és a kora újkor régészete Magyarországon (Archaeology of the Middle Ages and Early Modern Period in Hungary). Budapest, 2010, I-II, pp. 757-781. Krol-Mazur R. Miasto trzech nacji. Studia z dziejów Kamienca Podolskiego w XVIII wieku. Kraków: Avalon, 2008. Köşklü Z. Geçmişten günümüze erzurum’da bakircilik ve bakir kaplar (The Vocation of Coppersmith and Copper Dishes from the Past the Present). Atatürk Üniversitesi Güzel Sanatlar Fakültesi Sanat Dergisi, 2010, [S. l.], n. 8, Aug., pp. 107-120. Malchenko O. (uporiadnyk). Museum artilleriae Ucrainicae. Muzei ukrainskoi artylerii XV-XVIII stolit. P. I: Ukrainski harmaty v zarubizhnykh muzeinykh kolektsiiakh. Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevskoho, 2011. Nechytailo P., Chernovol D., Starenkyi I. Poshuky «liudvysarni» (arkheoloho-arkhitekturni doslidzhennia na Frantsyskanskii, 10). In: V.S. Tarnivskyi (Eds) Arkheolohiia & Fortyfikatsiia Ukrainy: Zb. materialiv VI Mizhnar. nauk.-praktych. konf. KPDIMZ, prysviach. 150-i richnytsi vid dnia narodzh. M.S. Hrushevskoho (1866-1934). Kamianets-Podilskyi: Medobory-2006, 2016, pp. 157-166. Nechytailo P., Nikolaieva H. Keramichnyi kompleks pochatku XVII st., vyiavlenyi bilia vezhi Silnytskoho. In: V.S. Tarnivskyi (Eds) Arkheolohiia & Fortyfikatsiia Ukrainy: Zbirnyk materialiv VI Mizhnarodnoi naukovo-praktychchnoi konferentsii Kamianets-Podilskoho derzhavnoho istorychnoho muzeiu-zapovidnyka, prysviachenoi 150-i richnytsi vid dnia narodzhennia M.S. Hrushevskoho (1866-1934). Kamianets-Podilskyi: Medobory-2006, 2016, pp. 167-171. Nowak T. Fortyfikacje i artyleria Kamienca Podolskiego w XVIII w. Studia i materiały do historii wojskowości, 1973, t. XIX, cz. 1, ss. 139-186. Petrov M.B. Istorychna topohrafiia Kamiantsia-Podilskoho kintsia XVII-XVIII st. (Istoriohrafiia. Dzherela). Kamianets-Podilskyi: Abetka-NOVA, 2002. Plamenytska O. Zabudova Kamiantsia-Podilskoho za midorytom K. Tomashevycha 1673-1679 rr.: Do problemy doslidzhennia ukrainskoi veduty. Arkhitekturna spadshchyna Ukrainy. Kyiv: Ukrainoznavstvo, 1996, vyp. 3, ch. 1: In: V. Tymofiienko (Eds) Pytannia istoriohrafii ta dzhereloznavstva ukrainskoi arkhitektury, pp. 82-105. Plamenytska O. Kompleks fortyfikatsiinykh sporud po vul. Zamkovii, 3, 4 ta vul. Frantsyskanskii, 10 u m. Kamiantsi-Podilskomu. Istoryko-arkhitekturna dovidka. NPIKTs «Donzhon». Rkp. 73 s., Il, Kyiv, 2011 (Arkhiv NPIKTs «Donzhon»). Plamenytska O.A. Castrum Camenecensis. Fortetsia Kamianets (Piznoantychnyi - ranniomodernyi chas). Kamianets-Podilskyi: Abetka, 2012. Setsinskii E.I. Gorod Kamenets-Podolskii. Istoricheskoe opisanie. Kyiv: Typ. S.V. Kulzhenko, 1895. Sitsinskyi Iu. Narysy z istorychnoi topohrafii mista Kamiantsia-Podilskoho ta yoho okolyts. Kamianets-Podilskyi: Vydannia Podilskoho bratstva, 1994. Starenkyi I.O. Bastionno-batareini ukriplennia Kamiantsia-Podilskoho. In: V.S. Tarnivskyi (Eds) Arkheolohiia & fortyfikatsiia Serednoho Podnistrovia: Zbirnyk materialiv III vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Kamianets-Podilskyi: Medobory-2006, 2013, pp. 156-162. Zadorozhniuk A.B. Miski fortyfikatsii Kamiantsia-Podilskoho: problema atrybutsii ta interpretatsii. In: V.S. Tarnivskyi (Eds) Arkheolohiia i fortyfikatsiia Serednioho Podnistrovia: Zbirnyk materialiv vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii na chest 10-richchia stvorennia viddilu starozhytnostei Kamianets-Podilskoho derzhavnoho istorychnoho muzeiu-zapovidnyka. Kamianets-Podilskyi: Medobory-2006, 2011, pp. 91-96.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 75 До історії стародавнього виробництва

УДК: 903.2 (477.62) "636/637"

В.В. Колода, В.Б. Панковський, С.М. Разумов, А.В. Корохіна * Вироби з кістки та гірських порід енеоліту та бронзової доби на поселенні Фащівка

У статті викладено результати структурно-сиро­вин­ Дніпро-Донській бабинській та бережнівсько- ного, технологічного та функціонального аналізу знарядь маївській зрубній культурам за наявності до­ та приладдя з поселення Фащівка, що у верхів’ях Міусу певно постзрубних форм різного походження. на Донецькому кряжі. Артефакти з гірських порід відне- сено до енеоліту й доби пізньої бронзи. Усі кістяні вироби Виокремлюється також сабатинівська та сус­ належать пізній бронзовій добі. Уперше подано докумен- канська кераміка (Колода и др. 2016). товані трасологічні спостереження щодо використання Тепер на часі публікація виробів з кістки та т. зв. тупців винятково для м’яття сириці. гірських порід. Її супроводжують сировинна, К л ю ч о в і с л о в а: енеоліт, пізня бронзова доба, Пів- технологічна та функціональна експертизи, а нічне Приазов’я, кістяна індустрія, індустрія гірських також визначення епохальної та культурної на­ порід, трасологія. лежності артефактів, здійснювані згідно мети цього дослідження, що нею було з’ясування Вступ характеру оснащення виробничих і побутових занять людності, яка замешкувала різночасові Пропонована стаття продовжує публікацію ма­ поселення біля Фащівки. теріалів поселення Фащівка (Перевальський Спостереження дрібних видозмін на кіст­ р-н Луганської обл.). Пам’ятка містила декіль­ кових поверхнях здійснювалося за допомогою ка компонентів палеометалічної доби — енео­ МБС-9. літичний, перехідного періоду від середньої до пізньої бронзи, розвиненого та заключного пе­ Кістяна індустрія ріодів пізньої бронзової доби. Згідно цього по­ ділу, кераміка поселення належить дереївській, Її представляють п’ять об’єктів з розкопу 1: — фрагментований ковзан з третьої плес­ нової кістки коня (№ 191, –0,6, кв. 05/Е) * Колода Володимир Васильович — кандидат істо­ ричних наук, доцент кафедри історії України, завід­ (рис. 1); увач археологічної лабораторії, харківський на­ці­о­ — зубчаста скребачка з бичачого ребра, нальний педагогічний університет ім. Г.С. ско­во­- взятого в лівій частині скелета (№ 218, –0,8, роди, [email protected]; [email protected] кв. 04/АЖ) (рис. 2); Панковський Валентин Борисович — кандидат — фрагменти трьох тупців з лівих нижньо­ історичних наук, науковий співробітник інституту археології національної академії наук україни, щелепових кісток бика (№ 193, –0,6, кв. 04/А, [email protected] № 217, –0,8, кв. 04/АЖ, № 222, –0,8, кв. 04/Б) Разумов сергій Миколайович — кандидат істо­ (рис. 3; 4; 5). рич­них наук, старший науковий співробітник, Площина ковзання у фащівського ковзана науково-дослідна лабораторія «Археологія», При­ являє собою поліровану зону глибокого шлі­ дністровський державний університет ім. Т.Г. Шев­ ченка, [email protected] фування з переважно поздовжніми лінійними Корохіна Анастасія Вікторівна — кандидат істо­ слідами своєрідного вигляду, що сукупно від­ ричних наук, науковий співробітник, інститут ар­ повідає виглядові зношування на археологіч­ хеології національної академії наук україни, них і давніх ковзанах (MacGregor 1975, p. 387, [email protected] fig. 2, 3; Becker 1990, S. 23—24, Abb. 4) (рис. 6). © В.В. Колода, В.Б. Панковський, Клиноподібне оформлення дистального С.М. Разумов, А.В. Корохіна, 2017 кінця кістки властиве ковзанам типу «Садчи­

76 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ковський» (Панковський 2012, с. 8). Через втрату задньої частини виробу зробити більш докладні типологічні судження складно. Вці­ лілі модифікації (клиноподібний носок без отворів у сполученні з розложистою поверх­ нею ковзання на цілісному диафізі) знані в де­ кількох екземплярах, список яких наводимо у таблиці. Таким чином, тип «Садчиковський» — як такий та, зокрема, з вказаними модифікація­ ми — мав поширення впродовж двох послі­ довних періодів доби пізньої бронзи. Спершу він знаний у доволі широкому обширі з міс­ цезнаходженнями в Побужжі, Подніпров’ї, Надазов’ї, Центральному Казахстані та Серед­ ній Азії. Надалі його вияви наявні тільки в По­ бужжі та азово-Донецькому регіоні. Відтак, ковзан з Фащівки має належати бережнівсько- маївській зрубній культурі або, зважаючи на присутність певної кераміки, до пізньозрубно­ го/постзрубного культурного утворення Пів­ нічного Приазов’я. Зношування зубчастих робочих поверхонь скребачки має вигляд нахилених фасок на ввігнутому медіальному боці ребра. Ці шліфо­ вані зони сильно поліровані й заповнені пере­ важно поздовжніми лінійними утвореннями — подряпинами й звивистими борознами й рів­ чаками (рис. 2). Таке зношування притаманне Рис. 1. Ковзан. Цифри біля сірих позначок місць зйом­ ки відповідають позиціям на рис. 6 знаряддям для зняття міздри зі шкур (пляшу­ вання). аналог зубчастій скребачці можемо вказати в індустрії сабатинівської культури 1 і тому відносимо цей виріб до бережнівсько- 1 Поселення Кірове, 1961 р., № 207; Наукові фонди ІА маївського зрубного компоненту Фащівського НАНУ, колекція № 438. Знаряддя з нижнього відді­ поселення. лу одного з лівих середніх ребер бика свійського; з Тупці з нижньощелепових кісток великої латерального боку компактна стінка трохи розпиля­ рогатої худоби раніше вважалися знаряддями на біля краю, а вціліла медіальна стінка нарізана зуб­ цями, які нині сильно спрацьовані, адже знаряддя для видалення волосу зі шкур та м’яття сирих використовували також після нівелювання зубців. шкур або голених шкір, що врешті було про­

Рання група

Бережнівсько-маївська зрубна культура Богуслав Ромашко 2013, рис. 87, 3 Безіменне ІІ Панковский, Усачук 1996 Мокрий Чалтир Панковский 2006, с. 78 Сабатинівська культура Бузьке IV Клюшинцев 1990—1991/12б, рис. 41, 4; 53, 2 Златопіль Ляшко 1990, рис., 6; Gerškovič 1999, Тaf. 10, 1 Саргаринсько-олексіївська культура Копа І Евдокимов, Ломан 1982, с. 30, рис. 3, 6, 7 Чаглінка/Шагалали Агапов, Кадырбаев 1979, с. 59, рис. 10; Оразбаев 1970, c. 134, 139 Чустська культура Дальверзин Заднепровский 1962, с. 35—36, табл. ХХIV, 21 Пізня група Постзрубні контексти Іллічівка Панковский 1999, c. 197, рис. 1, 2 Безіменне ІІ Панковский, Усачук 1996 Білозерська культура Дикий Сад Горбенко 2007, с. 140, рис. 1, 6, 7

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 77 відомості щодо головної та єдиної функції тих тупців, утворення виїмчастого хвилястого зно­ шування робочих альвеолярних крайок у місці стику щелепових тіл і втрачених гілок слід по­ яснювати постійним тертям скупчених змор­ шок сириці, а не епізодичним використанням тупців для м’яття вузьких ременів. Від тупців уціліли самі лише частини тіл нижньощелепових кісток (рис. 10). Проте, аби з’ясувати можливе відношення наших зразків до дніпро-Донської бабинської культури, го­ дилося б обговорювати оформлення щелепо­ вих гілок, яке на початку доби пізньої брон­ зи 2 мало дуже своєрідні прикмети (Лысенко и др. 2011, с. 139—145). утім, навіть загаль­ ний вигляд обробки щелепових тіл у фащів­ ських тупців свідчить про їхні відмінності від таких знарядь початку доби пізньої бронзи. Разом із тим, окреслення та пропорції наго­ стрених робочих крайок і торців на різцевих ділянках кісток поряд із застосуванням техні­ ки вилучення медіального боку кістки за до­ помогою пунктирного рубання теслом або но­ жем (рис. 11) дозволяють віднести наші тупці до бережнівсько-маївської зрубної культури або до постзрубної пори. Нам бракувало контекстуальних даних щодо зв’язків кістяних артефактів з якимсь пев­ ним компонентом пам’ятки. Зокрема, непода­ Рис. 2. Зубчаста скребачка та вигляд її зубця зі сліда­ лік тупця № 222 і у тому-таки горизонті, зна­ ми зношування. Чорним трикутником показано місце ходилися фрагменти трьох посудин; фрагмент зйомки слідів горщика з пружком під краєм вінець і фраг­ мент верхньої частини банкуватої посудини демонстровано трасологічними засобами (Се­ цілком характерні для кераміки другого етапу менов 1968, с. 161—162, рис. 53). Після певної бережнівсько-маївської зрубної культури (Ко­ ревізії вони постали знаряддями пляшуван­ лода и др. 2016, рис. 3, 16; 4, 5, 12). ня шкур та м’яття ременів (Килейников 1989, с. 122—124; 2009, с. 101—107; Усачук 1996). Індустрія гірських порід Що ж до слідів зношування фащівських туп­ ців, то на їхніх згладжених альвеолярних і вен­ У 1992 р. знайдено 14 виробів з гірських порід, тральних крайках простежуються самі лише що їх можна пов’язати з енеолітичною стоян­ різні борозенки й подряпини від поперечного кою та поселенням доби пізньої бронзи. до та поздовжнього пересування сириці (рис. 7; 8; середньостогівської (Телегин 1973) або ж ске­ 9). Шліфовані фасетки та інші характерні при­ лянської (Rassamakin 2004) культури належать кмети інструментів для зняття міздрі на кшталт сім крем’яних виробів. розглянутої перед цим зубчастої скребачки 1. Комбіноване знаряддя (рис. 12, 1) — ніж- (рис. 2) на тупцях відсутні. Власне кажучи, екс­ перфоратор на масивній напівпервинній плас­ перименти В.В. Килейникова (1989; 2009) про­ тині зі сформованим крутою ретушшю вістрям демонстрували можливість пляшування шкур на дистальному кінці. Поздовжні крайки вкри­ дослідними тупцями, проте документованих ті ретушшю утилізації. Кремінь верхньокрей­ слідознавчих даних щодо відповідного спра­ дового віку, темно-сірий напівпрозорий. Роз­ цьовування давніх тупців з будь-яких інших міри: 8,5 × 2,4 × 0,7 см. місць їхнього поширення бракувало і бракує. Наразі надаємо лише спостереження щодо не­ 2 Пізнє Бабине, ранні покровсько-мосоловська зруб­ великої серії з Фащівки. Зокрема, з огляду на на культура та малополовецький тип.

78 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 3. Фрагмент тупця (№ 193). Цифри біля сірих позначок місць зйомки відповідають позиціям на рис. 7

Рис. 4. Фрагмент тупця (№ 217). Цифри біля сірих позначок місць зйомки відповідають позиціям на рис. 8

Рис. 5. Фрагмент тупця (№ 222). Цифри біля сірих позначок місць зйомки відповідають позиціям на рис. 9

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 79 Рис. 6. Вигляд деяких ділянок робочої поверхні ковзана. номера позицій відповідають цифрам біля позначок місць зйомки на рис. 1. 1, 2 — ділянки у п’ятковій частині поверхні ковзання; 3, 4 — ділянки біля носка. Зверніть увагу на переважання глибоких борозенок зношування поздовжнього спрямування; навскісні та поперечні по­ дряпини зношування є порівняно неглибокими й вузькими. Біля носка (3) грубі й глибокі сліди абразивної об­ робки, які не щезли від спрацьовування

2. Комбіноване знаряддя (рис. 12, 2) — мінь верхньокрейдового віку, світло-сірий на­ скребачка-скобель-стругальний ніж на масив­ півпрозорий. Розміри: 3,7 × 3,1 × 0,6 см. ній реберчастій скалці. На одній з її поздовжніх 6. Дистальний фрагмент пластини (рис. 12, крайок маємо ретуш утилізації; друга поздов­ 6). Кремінь верхньокрейдового віку, темно- жня крайка та дистальний кінець оброблено сірий напівпрозорий. Розміри: 4,4 × 1,2 × крутою ретушшю. Кремінь верхньокрейдово­ 0,2 см. го віку, світло-сірий напівпрозорий. Розміри: 7. Фрагмент різального знаряддя на пласти­ 9,0 × 4,0 × 1,3 см. ні (рис. 12, 7). На поздовжніх крайках — ретуш 3. Масивний пластинчастий відщеп (рис. 12, утилізації. обпалений. Кремінь верхньокрей­ 3). На поздовжніх крайках — ретуш утилізації, дового віку, темно-сірий напівпрозорий. Роз­ що вона утворилася, можливо, внаслідок ви­ міри: 3,0 × 2,5 × 0,5 см. користання відщепу як різального знаряддя. Технологія та сировина зазначених виро­ Кремінь верхньокрейдового віку, темно-сірий бів свідчать про їхню належність енеолітові. напівпрозорий. Розміри: 6,6 × 4,7 × 0,6 см. Мешканці поселень пізньої бронзової доби 4. ніж стругальний на масивній реберчас­ Осколо-Донецького регіону, з-поміж інших тій скалці (рис. 12, 4). На поздовжній крайці — знарядь з гірських порід, вживали ретушова­ ретуш. Обпалений. Кремінь верхньокрейдово­ ні крем’яні ножеподібні пластини (Берестнев го віку, темно-сірий напівпрозорий. Розміри: 2001, с. 93). зазначимо також ніж на масив­ 7,7 × 3,5 × 1,8 см. ній відтисненій пластині зі «святилища» зруб­ 5. Скребачка кінцебічна (рис. 12, 5) на дис­ ної культури на поселенні Усове Озеро в серед­ тальному фрагменті масивної пластини, об­ ній течії Сіверського Дінця (Березанская 1990, робленої з трьох боків крутою ретушшю. Кре­ с. 85—86). Проте такі знахідки пов’язуються,

80 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 7. Вигляд деяких ділянок поверхні тупця (№ 193). Номери позицій відповідають цифрам біля позначок місць зйомки на рис. 3. 1 — ділянка вентральної робочої крайки в місці стику тіла з відсутньою щелеповою гілкою; 2 — ділянка виїмчастого спрацьовування зсередини, тобто з розкритої порожнини кістки; 3 — та ж таки ділянка ззов­ ні, з латерального, щічного боку кістки; 4 — ділянка альвеолярної робочої крайки зсередини, тобто з розкритої порожнини кістки; 5 — та ж таки ділянка ззовні, з латерального боку кістки; 6 — інша ділянка альвеолярної робо­ чої крайки зсередини, тобто з розкритої порожнини кістки; 7 — та ж таки ділянка ззовні; 8 — сліди зношування на вентральній поверхні кістки

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 81 Різні вістря на великих пластинах, ском­ біновані з ножами, вельми притаманні по­ селенням і похованням середньостогівсько- хвалинської спільноти (Телегін 1973, с. 60—62, 71). Розміри, форма, огранювання та пропор­ ції пластин вказують на те, що їх було отрима­ но підсиленим відтисненням (Гиря 1997, с. 87). На фрагментах таких пластин виготовлено та­ кож кінцебічну скребачку й різальне знаряд­ дя; один дистальний фрагмент пластини не оброблений. негативи пластинчастого зняття на дорсальних поверхнях і верхньокрейдовий вік сировини високої якості вказують на енео­ літичне походження двох знарядь на реберчас­ тих скалках, а також відщепу з ретушшю утилі­ зації. Два вироби зазнали впливу вогню. Заготовки всіх семи знарядь отримувалися, вочевидь, з кременеобробних майстерень Се­ реднього Подонців’я (Дегерменджи, Коваль 1996, с. 14—19); водночас, в енеолітичній ін­ дустрії Фащівки відсутні зразки первинної об­ робки кременю. Ця обставина разом із нечис­ ленністю енеолітичних артефактів вказують на нетривалість залюднення стоянки. До пізньої бронзової доби можна попе­ редньо віднести іще два вироби. сировиною для них, на відміну від зразків 1—7, правили крем’яні гальки низької якості, які через обби­ вання окремих ділянок дістали грубої сферич­ ної форми. 8. Камінь для пращі (?) (рис. 13, 4). Кремінь темно-сірий непрозорий. Поверхня частково обкатана. Діаметр 8,0 см. 9. Камінь для пращі (?) (рис. 13, 5). Кремінь світло-сірий непрозорий. Діаметр 7,5 см. Такі сфероїди діаметром 4,0—8,0 см з різних Рис. 8. Вигляд деяких ділянок поверхні тупця (№ 217). Номери позицій відповідають цифрам біля позначок гірських порід, і часто з кременю, знайдено на місць зйомки на рис. 4. 1 — ділянка вентральної робочої багатьох поселеннях бронзової доби Північно­ крайки; 2 — ділянка альвеолярної робочої крайки зсере­ го Причорномор’я. зокрема, Г.Ф. Коробкова дини, тобто з розкритої порожнини кістки; 3 — та ж таки ділянка ззовні, з латерального, щічного, боку кістки визначила трасологічними методами 135 «ядер для пращі» з-посеред матеріалів ямної спільно­ насамперед, з енеолітичними шарами посе­ ти поселення Михайлівка (Коробкова, Рысин, лень, а також зі спорадичним вторинним ви­ Шапошникова 2009, с. 79, 111). Таж найбільше користанням енеолітичних знарядь за доби поширення крем’яні сфероїди набули за доби бронзи. Утім, на крем’яних виробах з Фащів­ пізньої бронзи. о.В. Колесник інтерпретує ки немає слідів вторинного використання. На­ аналогічні фащівським сферичні «відбійники» уважимо, що від кінця IV тис. до н. е. аж по са­ зрубного та постзрубного часу саме як камені мий початок ранньої залізної доби в Північ­ для пращі (Колесник, Гершкович 2002, с. 97— ному Причорномор’ї у виготовленні знарядь 118). «Ядра для пращі» з пісковику та оббитих застосовували майже винятково ударне розще­ крем’яних жовен вирізняє на поселеннях зруб­ плення кременю на відщепи; натомість пред­ ної культури лісостепового Подонців’я — Гру­ мети озброєння виробляли в біфасіальній тех­ шеваха, Зливки та Сніжковка 7 — С.І. Берест­ ніці (Колесник, Гершкович 2002, с. 97—118; нєв (Берестнев 2001, с. 92, рис. 82, 4—6). Коробкова, Рысин, Шапошникова 2009, с. 89; Сфероїди-«боласи» з кристалічних гірських Razumov 2011, p. 102—118). порід маємо також на поселеннях сабатинів­

82 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 9. Вигляд деяких ділянок поверхні тупця (№ 222). Номери позицій відповідають цифрам біля позначок місць зйомки на рис. 5. 1 — ділянка вентральної робочої крайки; 2 — сліди зношування на вентральній поверхні кістки; 3 — ділянка альвеолярної робочої крайки зсередини, тобто з розкритої порожнини кістки; 4 — та ж таки ділянка ззовні, з латерального, щічного боку кістки; 5 — та ж таки ділянка згори; 6 — інша ділянка альвеолярної робочої крайки зсередини, тобто з розкритої порожнини кістки; 7 — сліди шліфування на латеральному боці кістки

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 83 Рис. 12. Вироби з гірських порід. Енеоліт. 1 — ніж- перфоратор; 2 — скре­бачка-скобель-стругальний ніж; 3 — пластинчастий відщеп; 4 — стругальний ніж; 5 — кінцебічна скребачка; 6 — фрагмент пластини; 7 — фрагмент різального знаряддя

Рис. 10. Фрагменти тупців на схемах нижньоще­ лепових кісток великої рогатої худоби. 1 — № 222; 2 — № 217; 3 — № 193 ської культури (Черняков 1985, с. 95). Такі сфе­ роїди, а також сфероїди з кременю, іменовані каменями для пращі, часто трапляються на по­ селеннях кизил-кобинської культури (Крав­ ченко 2011, с. 46, рис. 152, 15—16; 153, 11), чорноліської культури та ранньоскіфського часу в Правобережному дніпровському лісо­ степу (Дараган 2011, с. 433). Відтак, ми схиль­ ні вважати обидва фащівські сфероїди каменя­ ми для пращі, які, зважаючи на контекстуальні дані, належать до пізньої бронзової доби. До пізньої бронзової доби віднесено ще п’ять виробів. 10. Фрагмент свердленої шліфованої со­ки­ ри-молота з вулканічної темно-зеленої породи (серпентиніт?) (рис. 13, 1). Розміри: 7,0 × 3,0 × 2,0 см, діаметр отвору 1,5 см. Рис. 11. Фрагмент тупця (№ 193). Деталь. Сліди вида­ 11. Прив’язний молот з дрібнокристалічного лення латерального боку тіла нижньощелепової кістки пісковику (рис. 13, 6). Розміри: 12 × 6,0 × 4,0 см; в її різцевій частині ширина жолобця 2,8 см, його глибина 0,9 см.

84 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 13. Вироби з гірських порід. Доба пізньої бронзи. 1 — фрагмент свердленої шліфо­ ваної сокири-молота; 2 — дископодібний виріб; 3 — абразив;­ 4, 5 — камені для пращі; 6 — прив’язний молот з дрібнокристалічного пісковику; 7 — зернотерка

12. дископодібний виріб на вапняковій провських поселеннях культурного кола Баби­ плитці (рис. 13, 2). діаметр 7,0 см, товщина не Чапаївка 7 та Беспальче 1. З поселень цієї 1,3 см. ж пори Худяки 1 і Червонохижинці 6 походять 13. Абразив (мантачка) майже прямокутних обухи свердлених сокир-молотів (Куштан 2013, обрисів на плитці дрібнозернистого пісковику с. 40, рис. 22, 23; 24, 18; 25, 15; 28, 17). Фраг­ (рис. 13, 3). Розміри: 5,0 × 3,0 × 2,0 см. менти сокир-молотів з провушинами подибу­ 14. зернотерка на плиті дрібнозернистого ємо також з поселень зрубно-сабатинівського пісковику (рис. 13, 7). Розміри: 29 × 15 × 4,5 см. часу Чикалівка, Червонохижинці 2, липов­ Шліфовані й свердлені сокири-молоти, мо­ ське 1, Мошни, Воїнська Гребля (Куштан 2013, лоти й булави набули поширення в Північ­ с. 43, рис. 30—36), а заготовки сокир-молотів ному Причорномор’ї принаймні від ранньо­ і булав (поряд з фрагментами) — з подніпров­ го енеоліту. Чимало фрагментів свердлених ських поселень Суботів, Вовківка, Велика Ан­ сокир-молотів знайдено в середньому та верх­ друсівка білогрудівсько-білозерської пори (Ку­ ньому (себто ямних) шарах поселення Михай­ штан 2013, рис. 40, 22; 42, 18; 46, 26). Свердле­ лівка (Коробкова, Рысин, Шапошникова 2009, ні сокири-молоти та молоти звичні для культур с. 111). Розмаїті шліфовані сокири-молоти по­ кінця доби бронзи та початку доби ранньо­ ходять з поховань та поселень катакомбних го заліза — білозерської, білогрудівської, чор­ культур середньої бронзової доби Північного ноліської, висоцької, кобяковської, кизил- Причорномор’я; поодинокі екземпляри зна­ кобинської (Дараган 2011, с. 431—433; Крав­ ні з поховань дніпро-Донської бабинської ченко 2011, с. 46, рис. 152, 11—13). культури (Берестнев 2001). Фрагменти лез від Поодинокі прив’язні молоти знані за доби свердлених сокир-молотів знайдено на подні­ ранньої та середньої бронзової доби. напри­

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 85 клад, молот з напівкруглими бічними жолоб­ донеччини та Приазов’я (Усове Озеро, Іллічів­ цями походить з пізньокатакомбного комп­ ка, Безіменне ІІ) — за наявністю певних зістав­ лексу Колісниківка II 7/2 на осколі (Берест­ них категорій інвентарю з обов’язковими ри­ нев 2001, с. 38, рис. 45, 2). Таж якнайчастіше сами наступності між бережнівсько-маївською такі знаряддя трапляються в пам’ятках доби зрубною культурою та її типологічними нащад­ пізньої бронзи. Приміром, прив’язні сокири й ками. Така наступність, імовірно, дається взна­ молоти представлено в зрубній культурі Серед­ ки також у Фащівці. нього Подонців’я — на поселеннях Грушева­ У класифікаційному сенсі скребачка й тупці ха, Зливки, Сніжковка (Берестнев 2001, с. 92), є оснащенням виробництва, а ковзан — прилад­ а також на поселеннях зрубно-сабатинівської дям пересування, хоча всі вони є, по суті, інстру­ пори Подніпров’я Лящівка-острів 7 і Чикалів­ ментами/знаряддями, оскільки мають робочі ді­ ка (Куштан 2013, с. 43). лянки, якими впливали на об’єкти середовища. Диски з м’яких порід (вапняк, мергель, піс­ Науважимо на тому, що скребачка (як знаряддя ковик) звичні для пізньої бронзової доби сі­ пляшування) й тупці (зважаючи на їхню функцію верськодонеччини та Приазов’я (Берестнев м’яття сириці) є також спеціалізованими­ засоба­ 2001, с. 92; Бровендер 2008, с. 198; 2010, с. 214— ми інструменталізації двох етапів чинбарського 215; Загородняя 2012, с. 161—163). Можливим, поводження зі шкірною сировиною — підготов­ та ж необов’язковим, видається відношення чих операцій та оздоблення відповідно. усіх пісковикових, вапнякових і мергелевих Енеолітична частина колекції виробів з гір­ дисків до збагачувальних операцій в метало­ ських порід всуціль складена крем’яною сиро­ виробництві, проте контексти деяких знахідок виною і містить самі лише знаряддя, оздоб­лені налаштовують саме на таке загальне пояснен­ різальними (усілякого ґатунку) та перфору­ва­ ня (Бровендер 2008, с. 198; 2010, с. 214—215; льними робочими ділянками. співвідношен­ Загородняя 2012, с. 161—163; Панковський ня цієї загалом ранньоенеолітичної індустрії з 2015, с. 22). Призначення та засоби викорис­ поодинокими фрагментами посуду дереївської тання дисків у будь-якій царині залишаються культури (за відсутності скелянської кераміки) незрозумілими через те, що досліджувані зраз­ не сповна зрозумілі. ки не мають слідів спрацьовування, себто не є Згідно фахових суджень щодо кремене­ знаряддями, а є допоміжним оснащенням (по­ обробки доби пізньої бронзи Сіверськодонеч­ кришками? важками? притискачами?). чи­ни та Приазов’я, в тих місцинах «ужит­ Атрибуція мантачки й зернотерки пізній тя кре­ме­ню за зрубної пори було ефемерним» бронзовій добі, зокрема бережнівсько-маївській (Ко­лесник, Гершкович 2001, с. 117). Тож і в зрубній культурі, визначається, передусім, ви­ зруб­но-постзрубній індустрії Фащівки всі зна­ ходячи зі стратиграфії та планіграфії. ряд­дя виробництва та прилад невідомого при­ У сукупності крем’яних виробів, сім із значення (диск) мають в основі породи зер­ дев’яти належать короткочасній енеолітичній нистої структури. стоянці. Два крем’яні камені для пращі, фраг­ мент свердленої сокири-молота, прив’язний Агапов П., Кадырбаев М. сокровища древнего Казахста­ молот, вапняковий диск, мантачка й зернотер­ на. — Алма-Ата, 1979. ка належать до пізньої бронзової доби. Березанская С.С. Усово озеро — поселение срубной культуры на Северском Донце. — К., 1990. Берестнев С.И. Восточноукраинская лесостепь в эпоху Висновки средней и поздней бронзы (II тыс. до н. э.). — Харь­ ков, 2001. Досліджуване кістяне оснащення, виходячи з Бровендер Ю.М. итоги раскопок техногенного участка на Картамышском рудопроявлении // древности наявних знань, не містить типів і модифікацій, 2006—2008. — Харьков, 2008. — С. 184—203. що їх слід було б долучити винятково до пост­ Бровендер Ю.М. Поселение Червонэ озеро-3 донецкого зрубного компоненту, адже їхні аналоги знані горно-металлургического центра эпохи бронзы // також в бережнівсько-маївській зрубній та саба­ Донецький археологічний збірник. — 2010. — № 13/14. — С. 203—221. тинівській культурах. Водночас, фащівська кіс­ Гиря Е.Ю. Технологический анализ каменных инду­ тяна індустрія, допевно, не має пов’язуватися з стрий. — СПб, 1997. присутніми на поселенні виявами постзрубних Горбенко К.В. Исследования укрепленного поселения культур пружкової кераміки східного обширу «Дикий Сад» в 2006 г. // Археологічні дослідження в україні 2005—2007 рр. — К.; запоріжжя, 2007. — тієї строкатої спільноти. зрубна й післязрубні С. 139—144. складові промовисто вирізняються в кістково- Дараган М.Н. Начало раннего железного века в Днепров­ рогових фракціях інших поселень сіверсько­ ской Правобережной Лесостепи. — К., 2011.

86 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Дегерменджи С.М., Коваль Ю.Г. Кремнеобрабатывающая Панковский В.Б. Функционально-типологический ана­ мастерская с индустрией среднестоговского обли­ лиз костяного инвентаря поселения ильичевка // ка у с. Красное // В.Н. Горбов (ред.). северо-Вос­ Проблемы скифо-сарматской археологии Северно­ точное Приазовье в системе евразийских древнос­ го Причерноморья (к 100-летию Бориса николае­ тей (энеолит — бронзовый век). Мат-лы междунар. вича Гракова). ІІІ Граковские чтения. — Запорожье, конф. Ч. І. — Донецк, 1996. — С.14—19. 1999. — С. 196—201. Евдокимов В.В., Ломан В.Г. Поселение Копа І // В.В. Ев­ Панковский В.Б. Коньки периода поздней бронзы как докимов (Ред.). Вопросы археологии и этнографии показатель культурогенеза // Производственные Центрального Казахстана. — Караганда, 1982. — центры: источники, «дороги», ареал распростране­ С. 20—41. ния. Материалы тематической научной конферен­ Загородняя О.Н. Каменные и керамические изделия Сте­ ции. — СПб, 2006. — С. 74—79. пановского поселения / Бровендер Ю.М. степа­ Панковский В.Б., Усачук А.Н. Костяные «коньки» посе­ новское поселение срубной общности на Донецком ления Безыменное II // Северо-Восточное Приазо­ кряже. — Алчевск, 2012. — С. 157—165. вье в системе евразийских древностей (энеолит — Заднепровский Ю.А. Древнеземледельческая культура бронзовый век). Мат-лы междунар. конф. Ч. іі. — Ферганы. — М., 1962 (Материалы и исследования по Донецк, 1996. — С. 33—37. археологии СССР. — 118). Панковський В.Б. Кістяна та рогова індустрії доби пізньої Килейников В.В. Орудия труда Лукьяновского поселения бронзи в Північному Причорномор’ї. автореферат эпохи поздней бронзы // Проблемы археологичес­ дисертації на здобуття наукового ступеня канд. іст. кого изучения Доно-Волжской лесостепи. — Воро­ наук: спеціальність 07.00.04 «Археологія». — К., 2012. неж, 1989. — С. 119—126. Панковський В.Б. З історії досліджень металовиробничо­ Килейников В.В. Обработка шкур и выделка кожи у насе­ го оснащення зрубної спільноти // археологія. — ления эпохи бронзы в лесостепном Подонье // Ар­ 2015. — № 4. — C. 14—25. хеология восточноевропейской лесостепи. — Воро­ Ромашко В.А. заключительный этап позднего бронзо­ неж, 2009. — С. 96—113. вого века левобережной украины (по материалам Клюшинцев В.Н. Работы Бугского отряда у с. Бугское Ар­ богуславско-белозерской культуры). — К., 2013. бузинского района николаевской области в 1990— Семенов С.А. Развитие техники в каменном веке. — Л., 1968. 1991 гг. // Науковий архів ІА НАНУ. — Ф. е. — 1990– Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. — К., 1991/12б. — №№ 24474, 24475. 1973. Колесник А.В., Гершкович Я.П. Традиция кремнеобработ­ Усачук А.Н. К вопросу о тупиках — орудиях кожевенно­ ки в эпоху поздней бронзы в донбассе и северо- го производства на поселениях позднего бронзового Восточном Приазовье // археологический альма­ века // Древности Волго-Донских степей в системе нах. — 2001. — Вып. 10. — С. 97—118. восточно-европейского бронзового века. Материалы Колода В.В., Корохина А.В., Панковский В.Б., Разумов С.Н. международной научной конференции. — Волго­ Материалы энеолита и бронзового века поселения град, 1996. — С. 66—71. Фащевка (историография, стратиграфия, керами­ Черняков И.Т. северо-Западное Причерноморье во вто­ ческая коллекция) // Археологія та етнологія півдня рой половине II тыс. до н. э. — К., 1985. Східної Європи. — Дніпро, 2016. — С. 101—114. Becker C. Bemerkungen über Schlittknochen, Knochenkufen Коробкова Г.Ф., Рысин М.Б., Шапошникова О.Г. Проблемы und ähnliche Artefakte, unter besonderer Berücksichtigung изучения древнеямной культурной общности в свете der Funde aus Berlin-Spandau // J. Schibler, J. Sedlmei­ исследования Михайловского поселения // Stratum er, H. Spycher (Hrsgb). Festschrift für Hans R. Stampfli: plus. — 2005 — 2009. — № 2. — С. 10—267. Beiträge zur Archäozoologie, Archäologie, Anthropologie, Кравченко Е.А. Кизил-кобинська культура у західному Geologie und Paläontologie. — Basel, 1990. — P. 19—30. Криму. — К.; Луцьк, 2011. Gerškovič J.P. Studien zur spätbronzezeitlichen Sabatinovka- Куштан Д.П. Південь Лісостепового Подніпров’я за доби Kultur am unteren Dnepr und an der Westküste des пізньої бронзи. — донецк, 2013 (Археологический Azov’schen Meeres. — Rahden/Westf., 1999 (Archäologie альманах. — 29). in Eurasien. — 7). Лысенко С.Д., Панковский В.Б., Куштан Д.П., Федько В.Ф. MacGregor A. Problems in the Interpretation of Microscopic Памятники рубежа средней — поздней бронзы у Wear Patterns: the Evidence from Bone Skates // Journal с. Беспальче на Супое // Донецький археологічний Archaeological Science. — 1975. — 2. — P. 385—390. збірник. — 2011. — № 15. — С. 133—147. Rassamakin Ju. Ja. Die nordpontische Steppe in der Kupferzeit. Ляшко С.Н. Обработка кожи в Северном Причерноморье Gräber aus der Mitte des 5. Jts. bis Ende des 4. Jts. v. Chr. в эпоху бронзы // Исследования по археологии По­ Teil I. — Mainz, 2004 (Archäologie in Eurasien. — 17). днепровья. — Днепропетровск, 1990. — С. 50—58. Razumov S.M. Flint artefacts of Northern Pontic populations Оразбаев А.М. Поселение Чаглинка (Шагалалы). Некоторые of the Early and Middle Bronze Age: 3200—1600 BC формы и типы жилищ // По следам древних культур (based on burial materials). — Poznań, 2011 (Baltic- Казахстана. — Алма-Ата, 1970. — С. 129—146. Pontic Studies. — 16). Надійшла 28.03.2017

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 87 В.В. Колода 1, В.Б. Панковский 2, С.Н. Разумов 3, А.В. Корохина 4 1 Кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украины, заведующий археологической лабораторией, Харьковский национальный педагогический университет им. Г.С. Сковороды, [email protected]; [email protected] 2 Кандидат исторических наук, научный сотрудник, Институт археологии Национальной Академии наук Украины, [email protected] 3 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник, научно-исследовательская лаборатория «Археология», Приднестровский государственный университет им. Т.Г. Шевченко, [email protected] 4 Кандидат исторических наук, научный сотрудник, Институт археологии Национальной Академии наук Украины, [email protected]

Изделия из кости и горных пород энеолита и бронзового века на поселении Фащевка

Изложены результаты структурно-сырьевого, технологического и функционального анализа орудий и при­ способлений из поселения Фащевка (верховья Миуса на Донецком кряже; Перевальский р-н Луганской обл.). Все костяные изделия (конек типа «Садчиковский», зубчатый скребок и тупики) относятся ко второму этапу бережновско-маевской срубной культуры (XIV—XIII вв. до н. э.) или, не исключено, к постсрубному времени (XII—X вв. до н. э.). Выяснилось, что тупики применялись исключительно для разминания кожи, а не для мездре­ ния шкур. Семь артефактов из верхнемелового темно-серого полупрозрачного кремня относятся к скелянской культуре энеолита (4600—4300 гг. до н. е.). Это нож-перфоратор, скребок-скобель-строгальный нож, строгальный нож, концебоковой скребок, режущие орудия на отщепе и пластине, фрагмент пластины. Кремень двух «праще­ вых камней» эпохи поздней бронзы иной — светло-серый непрозрачный. Прочие изделия (топор-молот, молот, диск, точило, зернотерка) выполнены из серпентинита, известняка и песчаника. К л ю ч е в ы е с л о в а: энеолит, эпоха поздней бронзы, Северное Приазовье, костяная индустрия, индустрия горных пород, трасология.

Volodymyr V. Koloda 1, Valentyn B. Pankowski 2, Serhii M. Razumov 3, Anastasiia V. Коrоhinа 4 1 PhD, associate professor of the Department of Ukrainian History, head of the Archaeological Laboratory in the H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, [email protected]; [email protected] 2 PhD, research fellow of the department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected] 3 PhD, senior research fellow of the Scientific Research Laboratory «Archaeology» in the Т.H. Shevchenko Prydnistrovian State University [email protected] 4 PhD, research fellow of the department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected]

The Chalcolithic and Bronze Age Bone and Lithic Objects from Faschivka Settlement Site

The paper analyzes raw materials structure, manufacture techniques, and functions in some bone and lithic tools and accessories found in 1992 at Faschivka settlement site located at the Mius river headstream in the Donets Ridge area, district Perevalsk, region of Lugansk. The objects of bone comprise the horse metatarsal skate of the «Sadchikovskiy» type, the notched cattle rib scraper, and the cattle mandibulae breakers. These all were attributed here to the late phase of the Berezhnovka-Maiovka culture (14th-13th c. BC) or, possibly, to the very end of the Late Bronze Age (12th-10th c. BC). It turned out that mandibulae breakers have been used exclusively in finishing rawhides and not in fleshing skins as such tools were usually thought. The Chalcolithic artefacts, presumably of the Strilcha Skelia culture (4600-4300 cal BC), are made of dark grey translucent flint of the Upper Cretaceous origin. These include the knife burin, scraper-rasp-planing knife, the planing knife, the end-side scraper, the cutting flake and blade tools, and a blade fragment. The Late Bronze Age «sling stones» were made of a different sort of light grey opaque flint. The rest of the LBA kit consists of axe hammer, hammer, disk-shaped object, grindstone, and quern-stone, all made of serpentinite and lime- or sandstone materials. K e y w o r d s: the Chalcolithic, the Late Bronze Age, Northern Azov area, bone industry, lithic industry, traceology.

References Agapov P., Kadyrbaiev M. Sokrovishcha drevnego Kazakhstana. Alma-Ata: Zhalyn, 1979. Becker C. Bemerkungen über Schlittknochen, Knochenkufen und ähnliche Artefakte, unter besonderer Berücksichtigung der Funde aus Berlin-Spandau. In: J. Schibler, J. Sedlmeier, H. Spycher (Eds) Festschrift für Hans R. Stampfli: Beiträge zur Archäozoologie, Archäologie, Anthropologie, Geologie und Paläontologie. Basel: Helbing u. Lichtenhahn, 1990, pp. 19-30. Berestnev S.I. Vostochnoukrainskaia lesostep v epokhu srednei i pozdnei bronzy (II tys. dо n. e.). Kharkiv: Amet, 2001. Berezanskaia S.S. Usovo Ozero - poselenie srubnoi kultury na Severskom Dontse. Kyiv: Naukova dumka, 1990. Brovender Yu.M. Itogi raskopok tehnogennogo uchastka na Kartamyshskom rudoproiavlenii. Drevnosti 2006-2008. Kharkiv, 2008, pp. 184-203. Brovender Yu.M. Poselenie Chervone ozero-3 Donetskogo gorno-metallurgicheskogo tsentra epokhi bronzy. Donetskyi arkheolohichnyi zbirnyk, 2010, no. 13/14, pp. 203-221.

88 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Cherniakov I.T. Severo-Zapadnoie Prichernomorie vo vtoroi polovine II tys. do n. e. Kyiv: Naukova dumka, 1985. Daragan M.N. Nachalo rannego zheleznogo veka v Dneprovskoi Pravoberezhnoi Lesostepi. Kyiv: KNT, 2011. Degermendzhy S.M., Koval Yu.G. Kremneobrabatyvaiuschaia masterskaia s industriei srednestogovskogo oblika u s. Krasnoe. In: V.N. Gorbov (Eds) Severo-Vostochnoie Priazovie v sisteme evraziiskikh drevnostei (eneolit - bronzovyi vek). Materialy mezhdunarodnoi konferentsii 1. Donetsk: State University Publ., 1996, pp. 14-19. Gerškovič J.P. Studien zur spätbronzezeitlichen Sabatinovka-Kultur am unteren Dnepr und an der Westküste des Azov’schen Meeres. Rahden/Westf.: Leidorf, 1999 (Archäologie in Eurasien, iss. 7). Giria Ye.Yu. Tehnologicheskii analiz kamennyh industrii. St. Petersburg: IIMC RAS Publ., 1997. Gorbenko K.V. Issledovaniia ukreplionnogo poseleniia Dikii Sad v 2006 g. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2005-2007 rr. Kyiv, Zaporizhzhia: Dyke Pole Publ., 2007, pp. 139-144. Kileinikov V.V. Orudiia truda Lukianovskogo poseleniia epokhi pozdnei bronzy. Problemy arkheologicheskogo izucheniia Dono- Volzhskoi lesostepi. Voronezh: State Pedagogical Institute Publ., 1989, pp. 119-126. Kileinikov V.V. Obrabotka shkur i vydelka kozhi u naseleniia epokhi bronzy v lesostepnom Podonie. Arkheologiia vostochnoevropeiskoi lesostepi. Voronezh: State University Publishing and Printing Center, 2009, pp. 96-113. Kliushintsev V.N. Raboty Bugskogo otriada u s. Bugskoe Arbuzinskogo raiona Nikolaievskoi oblasti v 1990-1991 gg. Naukovyi arkhiv IA NANU, 1990-1991/12b, no. 24474, 24475. Kolesnik A.V., Gershkovich Ya.P. Traditsiia kremneobrabotki v epokhu pozdnei bronzy v Donbasse i Severo-Vostochnom Priazovie. Arkheologicheskii almanakh, 2001, 10, pp. 97-118. Koloda V.V., Korokhina A.V., Pankowski V.B., Razumov S.N. Materialy eneolita i bronzovogo veka poseleniia Fashchevka (istorio­ grafiia, stratigrafiia, keramicheskaia kollektsiia). Arkheolohiia ta etnolohiia pivdnia Skhidnoi Evropy, 2016. Dnipro: Lira, 2016. pp. 101-114. . Korobkova G.F., Rysin M.B., Shaposhnikova O.G. Problemy izucheniia drevneiamnoi kulturnoi obshchnosti v svete issledovaniia Mikhailovskogo poseleniia. Stratum plus, 2005-2009, no. 2, pp. 10-267. Kravchenko Е.А. Kyzyl-kobynska kultura u Zakhidnomu Krymu. Кyiv; Lutsk: IA NASU Publ., 2011. Kushtan D.P. Pivden Lisostepovoho Podniproviia za doby piznioi bronzy. Donetsk, 2013 (Arkheologicheskiy almanah, iss. 29). Liashko S.N. obrabotka kozhi v Severnom Prichernomorie v epokhu bronzy. Issledovaniia po arkheologii Podneprovia. Dnipropetrovsk: State University Publ., 1990, pp. 50-58. Lysenko S.D., Pankowski V.B., Kushtan D.P., Fedko V.F. Pamiatniki rubezha srednei - pozdnei bronzy u s. Bespalche na Supoie. Donetskyi arheolohichnyi zbirnyk, 2011, no. 15, pp. 133-147. MacGregor A. Problems in the Interpretation of Microscopic Wear Patterns: the Evidence from Bone Skates. Journal of Archaeological Science, 1975, iss. 2, pp. 385-390. Orazbaev A.M. Poselenie Chaglinka (Shagalaly). Nekotoryie formy i tipy zhylishch. Po sledam drevnikh kultur Kazakhstana. Alma- Ata: Nauka KazSSR Publ., 1970, pp. 129-146. Pankowski V.B. Funktsionalno-tipologicheskii analiz kostianogo inventaria poseleniia Ilichovka. Problemy skifo-sarmatskoi arkheologii Severnogo Prichernomoria (k 100-letiu Borisa Nikolaievicha Grakova). Zaporizhzhia, 1999, pp. 196-201. Pankowski V.B. Konki perioda pozdney bronzy kak pokazatel kulturogeneza. Proizvodstvennyie tsentry: istochniki, “dorogi”, areal rasprostraneniia. Materialy tematicheskoi nauchnoi konferentsii. St. Petersburg: State University Publ., 2006, pp. 74-79. Pankovskii V.B. Kistiana ta rohova industrii doby piznioi bronzy v Pivnichnomu Prychornomorii: Avtoreferat dysertatsii na zdobuttia naukovogo stupenia kandydata istorychnykh nauk, spetsialnist 07.00.04. “Arkheolohiia”. Kyiv, 2012. Pankowski V.B. Z istorii doslidzhen metalovyrobnychoho osnashchennia zrubnoi spilnoty. Arkheolohiia, 2015, no. 4, pp. 14-25. Pankowski V.B., Usachuk A.N. Kostianyie “konki” poseleniia Bezymennoie II. Severo-Vostochnoie Priazovie v sisteme evraziiskikh drevnostei (eneolit - bronzovyi vek). Materialy mezhdunarodnoi konferentsii 2. Donetsk: State University Publ., 1996, pp. 33-37. Rassamakin Ju.Ja. Die nordpontische Steppe in der Kupferzeit. Gräber aus der Mitte des 5. Jts. bis Ende des 4. Jts. v. Chr. Teil I. Mainz: Philipp von Zabern, 2004 (Archäologie in Eurasien, iss. 17). Razumov S.M. Flint artefacts of Northern Pontic populations of the Early and Middle Bronze Age: 3200-1600 BC (based on burial materials). Poznań, 2011 (Baltic-Pontic Studies, iss. 16). Romashko V.A. Zakliuchitelnyi etap pozdnego bronzovogo veka Levoberezhnoi Ukrainy (po materialam boguslavsko-beloziorskoi kultury). Kyiv: KNT, 2013. Semenov S.A. Razvitie tekhniki v kamennom veke. Leningrad: Nauka, 1968. Telegin D.Ya. Seredniostohivska kultura epokhy midi. Kyiv: Naukova dumka, 1973. Usachuk A.N. K voprosu o tupikakh - orudiiakh kozhevennogo proizvodstva na poseleniiakh pozdnego bronzovogo veka. Drevnosti Volgo-Donskikh stepei v sisteme vostochno-evropeiskogo bronzovogo veka. Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Volgograd: Peremena Publ., 1996, pp. 66-71. Yevdokimov V.V., loman V.G. Poselenie Kopa I. Voprosy arheologii i etnografii Tsentralnogo Kazakhstana. Karaganda: State University Publ., 1982, pp. 20-41. Zadneprovskii Yu.A. Drevnezemledelcheskaia kultura Fergany. Moskva: Izdatelstvo Akademii nauk, 1962 (Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, iss. 118). Zagorodniaia O.N. Kamennyie i keramicheskie izdeliia Stepanovskogo poseleniia. In: Brovender Yu.M. Stepanovskoie poselenie srubnoi obschnosti na Donetskom kriazhe. Alchevsk: Donbass State Technical University Publ., 2012, pp. 157-165.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 89 Історія науки

УДК: 903.4'16 (091) (477.43/.44) "636"

О.В. Цвек, Н.М. Скакун, В.В. Терьохіна * вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я

Статтю присвячено історії дослідження Трипілля Верх- і з далекими іноетнічними племенами. Особ­ нього Подністров’я, яка на сьогодні ще недостатньо роз- ливо значущими були контакти з населенням роблена. Регіон, що розглядається, дуже важливий для Волино-Люблінської культури. В подальшому вивчення еволюції пам’яток цієї території і подальшої історичної долі його населення. Крім того його вивчення трипільці освоїли землі Західної Волині та за­ важливе для розуміння палеоекономіки трипільського лишили там своєрідні пам’ятки. суспільства, насамперед генези індустрії кременю. За останні роки з’явився ряд статей, при­ К л ю ч о в і с л о в а: Кукутені-трипільська cпільність, свячених історії дослідження Трипілля (Со­ культура мальованої кераміки, трипільська культура, хацький 1992, 1995; Крушельницький 1998; Ві­ Верхнє Подністров’я, історія досліджень. дейко 2004; Булик 2012 та ін.). Історія археології, як вдало пише М.Ю. Ві­ За останні роки одному з ще мало вивчених дейко, демонструє вражаючий «трипільсько- локальних складових Західного Трипілля — дослідницький інтернаціоналізм». Цій куль­ Верхньому Подністров’ю — було присвячено турі присвячені праці фахівців, які мали різне ряд грантів, що дали змогу систематизувати іс­ громадянство, були представниками багатьох торію дослідження його пам’яток. національностей, але їхні прізвища не згаду­ У річище Верхнього Дністра племена давніх валися десятиріччями, а особливо у Києві (Ві­ землеробів прийшли тільки на початку розви­ дейко 2004, с. 23—55). Археологічні досліджен­ нутого Трипілля, але цей регіон дуже важли­ ня в Східній Галичині в XIX — першій полови­ вий для вивчення їхньої еволюції та подальшої ні XX ст. проводились ученими, що належали історичної долі. Не менш значущим він є для науковим співтовариствам різних країн. Не­ з’ясування палеоекономіки, особливо ґене­ зважаючи на існування зв’язків між археолога­ зи індустрії кременю. У Волино-Подільському ми Австро-Угорщини, Польщі та Росії, їхні пу­ межиріччі в цей час виникають професіональ­ блікації не завжди були доступні (Булик 2012, ні, спеціалізовані поселення, основна галузь с. 478—503). Велика кількість знахідок цього господарства яких — оброблювання високо­ часу з трипільських поселень Західної України якісного волинського кременю. З’являється опинилась у Віденському музеї (сучасний Му­ місцева металургія та металообробка. Матеріа­ зей природи та історії м. Відень) і Краківсько­ ли з поселень також свідчать про численність му археологічному музеї. Після об’єднання та спрямованість обмінних зв’язків верхньо­ українських земель в 1939 р. результати робіт дністровців як з трипільськими родичами, так XIX і початку XX ст. західної частини України не були враховані повністю і не мали детальної оцінки трипіллязнавців. * Цвек Олена Василівна — кандидат історичних наук. Сказане вище стосується і історії вивчен­ Скакун Наталія Миколаївна — кандидат істо­ри­ч­ них наук, старший науковий співробітник екс­пе­ри­ ня пам’яток Верхнього Подністров’я. Дослі­ ментально-трасологічної лабораторії Інс­ти­туту іс­то­ дження цього регіону проходило складно; ще рії матеріальної культури РАН. й досі дискутується питання про виділення Терьохіна Віра Володимирівна — співробітник його в окремий варіант. із моменту відкрит­ бібліотеки інституту історії матеріальної культури тя на цій території перших поселень накопи­ РАН. чено багато артефактів, проведено нові роз­ © О.В. Цвек, Н.М. Скакун, В.В. Терьохіна, 2017 відки та розкопки. Характер і масштаб польо­

90 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 вих робіт, постановка та вирішення проблем, ки пам’яток культури мальованої кераміки пов’язаних з культурно-історичною інтерпре­ (Капустинці, Пилипча, устя, Мельниця По­ тацією матеріа­лів Трипілля, дозволяють по­ дільська, Вовківці, Звенигород) (Берест 1908, передньо виділити чотири етапи досліджень: с. 78—79; Сохацький 1992, с. 4—10). I — 1870-і рр. — 1914 р.; II — 1918—1940 рр.; У 1876 р. почалися наукові дослідження III — 1945—1980-і рр.; IV — кінець 1980-х рр. — всесвітньо відомої на сьогодні пам’ятки — пе­ початок XXI ст. (Скакун та ін. 2014, с. 54—69). чери Вертеби у с. Більче-Золоте (Janusz 1919, s. 78—80). А. Кіркор разом з С. Козібровським I етап досліджень (1870-і рр. — 1914 р.) виявили в печері два поховання і біля них ма­ льований посуд. Роботи продовжили до 1878 р., Перша пам’ятка цього регіону карстова печера було складено план правої частини пам’ятки. Вертеба випадково відкрита Я. Хмельницьким У 1890 р. дослідження поновили Г. Оссовський у 1820 р. в 1,5 км від с. Більче Золоте Борщів­ і Л. Сапега, члени археологічної комісії кра­ ського повіту. Звістки ж про культуру мальова­ ківської академії. Вони вивчили коридор пече­ ної кераміки Галичини були опубліковані лише ри довжиною 312 м, а потім через рік в тому у 70 рр. ХІХ ст. А. Шнайдером, членом архео­ ж напрямку — ще 526 м, але кінця його так і логічної комісії Краківської академії наук. Об­ не досягли (Janusz 1919, s. 78—80). Під час роз­ стеживши Борщівщину, а. Шнайдер складає копок були знайдені сліди великого вогнища, реєстр її стародавніх пам’яток, а в 1871 р. ви­ знаряддя праці з каменю і рогу, цілі посудини дає багатотомний історико-географічний слов­ з мальованим орнаментом, а також вироби з ник (Encyklopedia... 1871). А у 1876 р. виходить міді. Г. Оссовський зробив перший професійно друком унікальна археологічна карта Галичи­ складений план печери Вертеба, який разом з ни в 10 таблицях, яка містила дані про велику картою околиць села Більче-Золотого був ви­ кількість пам’яток (Shnajder 1976), на сьогодні даний за сприяння Л. Сапеги в 1882 р. Протя­ вже повністю знищених або забудованих (Кру­ гом 1898—1904 рр. і в 1907 р. археологічні роз­ шельницький 1998, c. 84—85). копки в печері проводив професор В. Деме­ А. Шнайдер звернув увагу на Волино- трикевич (Demetrikevich 1908, s. X). Саме в цей Подільське межиріччя а. кіркора — співро­ час було знайдено шедевр трипільських май­ бітника антропологічної та археологічної ко­ стрів — кістяну платівку у вигляді голови бика, місії краківської академії Наук, — який од­ з вигравійованим на ній жіночим зображен­ ним із перших провів на цій території розвідки ням. Ця невелика знахідка увійшла в багато (Більче-Золоте, козаччине (уроч. Васички)) видань та стала одним із символів трипільської та дослідив поселення мальованої керамі­ культури. У 1914 р. в дослідженні печери брали ки у с. Васильківці біля Гусятина (Janusz 1919, участь Я. Пастернак, Я. Чекановський, В. Гре­ s. 91—95; крушельницький 1998, с. 84—86). беняк. За кількістю та науковою значущістю Перший директор Краківського археологічно­ знахідок печера Вертеба не мала собі рівних на го музею Г. Оссовський протягом кількох років Поділлі, і тому її назвали «Наддністрянською вивчав пам’ятки у Гусятинському, Заліщиць­ Помпеєю» (Janusz 1919, s. 78; Сохацький 1992, кому й Борщівському повітах на Тернопільщи­ с. 6; Сохацький 2004, с. 221—222). ні. Біля сіл Васільківці, Гадинківці, Щитивець, В останній чверті ХІХ ст. розпочато роботи Городок Вигнанка він зафіксував пам’ятки на правому березі Дністра, де виявлено групу культури мальованої кераміки. На високо­ пам’яток дуже важливих для ґенези трипіль­ му правому березі р. Лімниця він знайшов ще ської спільноти Подністров’я. У 1877 р. поча­ одне поселення Сокіл І. Важливу роль у спра­ лися дослідження і. коперницького на най­ ві організації охорони пам’яток археології Га­ більш ранньому поселенні цього регіону (етап личини відіграв В. Деметрикевич — директор ВІ) біля с. Городниця (Городенківського р-ну антрополого-археологічного музею у Кракові. Івано-Франківської обл.). розміщується воно З 1898 р. він розкопує на Тернопільщині по­ на плато над долиною Дністра та його при­ селення культури мальованої кераміки (Ва­ токою Ямгорів. Продовжили розкопки цьо­ сільківці, Підгайчики, Буданів, Зеленче та ін.) го об’єкта і. коперницький та В. Пшибис­ (Сохацький 1992, с. 4—10). лавський в 1878—1882 рр. Зацікавлені цим мі­ Проводив дослідження на Тернопільщи­ крорайоном, вони в 1878—1879 рр., а потім в ні і керівник кафедри археології Львівського 1883 р. проводять розкопки і на більш пізньому університету, професор к. Гадачек. Йому на­ поселенні, яке в літературі відоме як Городни­ лежить відкриття та дослідження цілої низ­ ця ІІ етапу ВІІ Трипілля. Розташована пам’ятка

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 91 на терасі висотою 15 м при впаданні річки Ям­ Глинобитні споруди дослідник вважав похо­ бір у Дністер (Kopernicki 1878, s. 19—21; 1884, вальними спорудами (Ossowski 1890, s. 17—68, s. 3—32). 1891, s. 53, fig. 17—19; 1892, fig. 1—6). Відомий У 1885 р. місцеві селяни на цьому поселені вчений Федір Вовк зазначав, що Г. Оссовський на глибині 4,0 м знайшли один з найбільших був єдиним автором, який у той час предста­ скарбів мідних виробів Трипілля. вив у кресленнях трипільські споруди (Волков У 1878 р. А. Шнайдер відкрив поселення в 1900, с. 137). Результатами розкопок у Більче- уроч. Обоз (Oboz — «Табір») біля с. Кошилів­ Золотому й ін. поселень покладено початок ці (Тернопільська обл.), яке він помилково від­ дискусії про інтерпретацію знахідок скуп­ ніс до римського часу. У 1906 р. власники ма­ чень обпаленої глини. Запропонована Оссов­ єтку Л. та Т. Берштейн провели на поселенні ським ідея бачити в трипільських «майдан­ невеликі розкопки. Запрошений з м. Чернівці чиках» залишки похоронних споруд знайшла проф. р. кайндль продовжив роботи, які по­ пізніше відображення в працях В.В. Хвойки і казали велике наукове значення пам’ятки. До­ Е.Р. фон Штерна. Ф. Вовк в залишках жител слідник констатував, що це сліди нового посе­ цієї культури бачив «натяки на напівземлянки лення аналогічного пам’яткам мальованої ке­ сучасних нам балканських народів і нашу украї­ раміки типу Городниця, Шипенці (Kaindl 1908, нську хату з маленьким надпічним віконцем в s. 104—150; Janusz 1919, s. 106—107; Штокало тиловій і одним надпічним вікном на бічній 1998, c. 5). Результатами розкопок Р. Кайндля стіні» (Чикаленко 2012, с. 25). Він вважав, що зацікавився В. Пшибиславський, який опіку­ ці «точки» (майданчики) могли використову­ вався археологічними пам’ятками Поділля і ватися як житла, майстерні гончарного вироб­ Покуття за часів Австро-Угорщини. Піддавши ництва, а також і для поховання урн із попелом критичному огляду роботи Р. Кайндля, він ви­ померлих (Черняков 2006, с. 66). В. Деметри­ рішив провести стаціонарні розкопки цієї важ­ кевич, на відміну від Г. Оссовського, В. Хвойки ливої пам’ятки більшою площею (Przybysławski і Е. Штерна, одним із перших запропонував ін­ 1978, s. 70—73). Смерть В. Пшибиславсько­ терпретувати ці «майданчики» як залишки жи­ го завадила виконанню поставлених завдань. тел (Ляшко 2004, с. 627—628; Черняков 2006, Але через кілька років у 1908—1912 рр. проф. с. 64—70; Кузьмищев 2012, с. 140). К. Гадачек здійснив планомірні роботи на цьо­ Результати досліджень багато в чому залежа­ му поселенні. Застосувавши нову для того часу ли від методики розкопок. Одна з перших ме­ методику, дослідник розділив площу пам’ятки тодичних рекомендацій по розкопках пам’яток на квадрати зі стороною в 2 м. Землю знімали трипільської культури була дана Ф. Вовком. умовними горизонтами на глибину 1,0—2,0 м Він писав, що «наші розкопки мають в собі не (до материка). На площі 20—25 × 68 м було ви­ менше наукового інтересу, ніж найбільші з захід- явлено 18 вогнищ, які К. Гадачек вважав гон­ ноєвропейських, і якщо вони до цього часу не зай­ чарними печами або печами для випікання хлі­ мають відповідного їх важливості положення в ба, а все поселення — місцем проживання гон­ науці, то тільки тому, що вони не вміло виробля- чарів. Результати розкопок були монографічно ються, недбало описуються і дуже погано вида- опубліковані, описано результати розкопок, ються» (Волков 1900, с. 138—141). всі категорії знахідок; порівняно орнаменталь­ У 1893 р. під керівництвом Й. Шомбаті і ні схеми кераміки з аналогічними з Фессалії Р. Кайндля почалися розкопки «Буковинської та ін. областей Середземномор’я (Hadaczek Трої» — поселення розташованого неподалік 1914а, s. 4). У 1884 р. відкрито ще одну важли­ від м. Чернівців, матеріали якого стали осно­ ву пам’ятку мальованої кераміки на території вою для подальшого вивчення культури ма­ парку Більче-Золоте, де було знайдено залиш­ льованої кераміки (Kaindl 1908, s. 144—150; ки жител. У 1889 р. за сприяння власника са­ Hadaczek 1914). диби Л. Сапеги проф. е. Павлович їх розко­ Артефакти досліджених пам’яток дозволи­ пав і знайшов велику кількість мальованої ке­ ли поставити питання і щодо їх походження. раміки. В 1889—1891 рр. розкопки продовжив В. Деметрикевич бачив зв’язок культури ма­ Г. Оссовський. На основі скупчення глиняної льованої кераміки з крито-мікенською цивілі­ обмазки і фрагментів мальованої кераміки він зацією. Ф. Вовк у додатку до книги «Первісна зробив реконструкцію будівель та констатував культура» М. Гернеса відкидав ідею Е. Штерна багатошаровість пам’ятки. Верхній горизонт про те, що на Балкани ця культура прийшла з мав посуд з чорним розписом, нижній — роз­ України через Фессалію. Він писав, що в ни­ пис чорною і червоною фарбами на білому тлі. нішню Україну вони принесені не з півдня, а

92 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 найімовірніше, зі сходу, і поширювалися не за ки у Незвиську Г. хатчинсон та Д. Престон. течіями річок, а правильно зі С на ПЗ (Волков На матеріалах глинобитних майданчиків по­ 1914, с. 177; Курінний 1927, с. 220—223). селення Незвисько Л. Козловський висунув гі­ потезу про тлумачення їх як залишків житло­ ІІ етап досліджень (1918—1940 рр.) вих будівель, спалених з останками померлих (Kozlowski 1930, s. 30—31). Перша світова війна та наступні події розділи­ У цей же час серед українського архео­ ли україну між кількома державами. Верхнє логічного осередку з’явилась яскрава по­ Подністров’я опинилося під владою Польщі. стать Олега кандиби. Будучи ще студентом, Дослідження культури мальованої кераміки він, у 1928—1929 рр. зацікавившись Верхнім проводились зусиллями фахівців з різних країн Подністров’ям, провів на його теренах за під­ Європи. Українські археологічні центри були у тримки НТШ у Львові розвідки і розкопки. На Празі та Львові. Частина розкопок та видан­ пам’ятках культури мальованої кераміки, се­ ня їхніх результатів стали можливими завдяки ред яких найбільш цікавими є продовження підтримці Наукового товариства імені Тараса робіт в Більче-Золотому (Парк, печера Верте­ Шевченка (Відейко 2004, с. 23—55). ба), Вигнанка, Городниця над Дністром, Бу­ У 20-і роки XX ст. у Верхньому Подністров’ї чач, Заліщики, Касперівці, Кошилівці (Обоз), були проведені розкопки трипільських посе­ Ланівці, Новосілка-Костюкова (Кандиба 1937; лень під керівництвом професора Львівсько­ Пастернак 1933, с. 8—9). На поселенні біля го університету Л. козловського у Незвиську с. Ланівці він розкопав залишки наземних гли­ (Івано-Франківська обл.) та в Бучачі на горі нобитних споруд, які однозначно трактував не Федір (Тернопільська обл.). На жаль, вчено­ як ритуально-похоронні комплекси, а як за­ му через недосконалість методики розкопок лишки знищених пожежею жител (Кандиба не вдалося простежити складну стратиграфію 2007б, с. 336—339; Сохацький 1995, с. 99—101). цих багатошарових пам’яток (Kozlowcki 1930, У 1928 р. ним були продовжені дослідження s. 32—52). печери Вертеба в Більче-Золотому. Значення У 1923 р. Л. Козловський разом з Г. Чайл­ його розкопок полягає в тому, що вдалося про­ дом продовжили розкопки на трипільському стежити стратиграфію цієї складної пам’ятки поселенні Кошилівці (Обоз). Г. Чайлд побував (Кандиба 2007б, с. 340—343). Не менш зна­ на таких трипільських пам’ятках як Шипинці, чущими були розкопки, які вони проводили Більче-Золоте, печера Вертеба; вивчав колек­ з Л. Козловським і в с. Кошиловцях. За мате­ ції з розкопок цих об’єктів у Варшаві, Крако­ ріалами цих досліджень автори виділяють ко­ ві, Львові (Білас 2002, с. 153—154). Яскравому шиловецький тип пам’яток зі своєрідним де­ поселенню «мальованої кераміки» — Шипен­ кором кераміки та пластики, що виокремило ці він присвятив монографію з фотознімками їх серед синхронних пізньотрипільських посе­ та малюнками, зробленими власноруч. Вико­ лень інших територій. Разом з Т. Сулімірським ристовуючи ці матеріали, дослідник звернув та І. Журавським О. Кандиба досліджує вияв­ увагу на неоднорідність матеріалів з посе­ лене Ю. Полянським ще у 1927 р. поселення лень мальованої кераміки. Пізніше він виді­ Заліщики на лівому березі Дністра. Матеріали лив три територіальні групи пам’яток: Східна цих досліджень зіграли в подальшому знач­ну (Подніпров’я, Поділля), Центральна (Галичи­ роль у розумінні виникнення поселень мальо­ на, Бессарабія, Румунія) і Західна (Кошилівці) ваної кераміки на теренах Верхньої Наддніс­ (Сhilde 1923, р. 263—288). Г. Чайлд вважав три­ трянщини. О. кандиба не тільки обстежує і пільську культуру однією з гілок т. зв. «дунай­ розкопує пам’ятки, а й ставить і розробляє ряд ської культури», яка виникла внаслідок пере­ головних проблем у дослідженні культури ма­ селення населення з басейну Егейського моря льованої кераміки (Кандиба 2007а, с. 14—120). в Середню і Південно-Східну Європу (Чайлд Чітко сформулювавши положення про куль­ 1952, с. 206). У 1925 р. в Кошиловцях три жит­ туру мальованої кераміки як про одне з яскра­ ла культури мальованої кераміки було розко­ вих явищ європейського неоліту і культуру, яка пано Юзефом Костишевським — засновником була одним із форпостів могутньої цивілізації польського археологічного товариства (Касько Близького Сходу, О. кандиба першим запро­ 1998, с. 14—15). понував розглядати українську групу пам’яток У ці ж роки старожитностями україни за­ «мальованої» кераміки як споріднену матеріа­ цікавилися археологи з Великої Британії. у лам Молдови і Трансильванії (Kandyba 1932a, 1926 р. разом з Л. козловським вели розкоп­ p. 27; Кандиба 2007а, с. 104).

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 93 Значною віхою в трипіллязнавстві стала його Франківської обл.), де знайдено кераміку, публікація в 1937 р. монографічного видання, залишки житла з піччю, біхромну кераміку, зо­ присвяченого дослідженню трипільського по­ оморфну та своєрідну антропоморфну пласти­ селення Шипинці на Буковині (Kandyba 1937; ку (Пастернак 1933, с. 8—9). Кандиба 2004). Також заслугою вченого є роз­ Серед дослідників Верхньої Наддністрян­ робка періодизації трипільських пам’яток Над­ щини слід згадати одного з найвідоміших ар­ дністровського регіону і Попруття, яка чітко хеологів Волині О. Цинкаловського, дійсного відображала лінію еволюції Трипілля зазначе­ члена НТШ та польського археологічного то­ них територій. Розглядаючи кераміку за техні­ вариства, який повністю присвятив своє жит­ кою орнаментації (рита, заглиб­лена, канельо­ тя вивченню старожитностей Волині, але його вана, мальована, гребінцева), він запропону­ ім’я на десятки років було забуте на Батьків­ вав її відносну хронологію, виділивши фази щині (Крушельницька 1990; Охріменко 2007, розвитку: незвиська, городницька, більчан­ с. 7—60). Вражає багатогранність та зацікавле­ ська, кошиловецька (Кандиба 2007, с. 114— ність вченого (Радіон 1962, с. 14—17). Розумі­ 120). Відома дослідниця Трипілля к.К. Чер­ ючи значення для еволюції пам’яток мальова­ ниш, високо оцінивши досягнення автора, за­ ної кераміки Волині Верхнього Наддністров’я, значала, що періодизація О. кандиби досить особливо розточчя між річками Горинем і Слу­ чітко відображає еволюцію трипільської куль­ чем, він спрямовує свої дослідження в цей тури у Верхньому Придністров’ї та на Верхньо­ край. В музеї м. кременець (Тернопільська му Пруті. Не втратила свого значення періоди­ обл.) експонуються та зберігаються матеріали, зація О. кандиби і в наш час (Majewski 1947; здобуті О. Цинкаловським, коли він керував Пассек 1949; Черныш 1982). Також О. Канди­ музеєм (Бодаки, Бриків, карначівка, Соснів­ ба першим висунув положення про імпортне ка, Шумбар, Шумське та ін.) походження посуду з домішкою черепашки в Особливо показові знахідки були отримані тісті, прикрашеного перлинною та гребінце­ під час розкопок відкритого ним у 1938 р. і роз­ вою орнаментацією. Ці знахідки та булава з копаного в наступному році поселення мальо­ Верем’я дозволили йому поставити питання ваної кераміки на півночі Тернопільської обл. про контакти населення культури мальованої у с. Бодаки, де було виявлено сліди майстерень кераміки зі степовими племенами (Kandyba з обробки волинського кременю (Cynkalowski 1932b, p. 35—38). Потрібно також відмітити ді­ 1969, s. 225; Захарук 1953, с. 3—5). і.І. Чере­ яльність О. Кандиби за межами України. Пра­ мис, учасник експедиції, вказував, що О. Цин­ цюючи у Вільному українському університеті в каловським було закладено близько 10 шурфів. Празі, він бере участь у багатьох міжнародних Подальші роботи перервала війна. Основні ре­ експедиціях та конференціях. Перебуваючи у зультати автору розкопок вдалося опублікува­ США, він стає одним із організаторів Україн­ ти лише в 1961 р. (Cynkałowski 1961). У 1940 р. ського наукового інституту, де виходить збірка в Бодаках провів розкопки М.Л. Макаревич, «Старша мальована кераміка в Галичині». На але через війну звіт про виконану роботу не був жаль, передчасна смерть обірвала його важливі зданий в архів. із повідомлення на четвертій дослідження. науковій конференції Інституту археології Ака­ Масштабні розвідки та розкопки поселень демії Наук УРСР відомо, що на поселенні були культури мальованої кераміки привертають відкриті глинобитні житла, які дозволили го­ увагу мистецтвознавців та археологів до її плас­ ворити про просування культури з розписною тики. О. Цегак проводить її класифікацію та керамікою в значно більш північні райони, типологію. Дослідниця виділяє дві групи: на­ ніж було відомо раніше (Пассек 1946, с. 164). туралістичну та схематичну, пов’язуючи антро­ У 1940 р. О. Цинкаловський виступав у Києві з поморфну пластику з культом померлих (Cehak доповіддю про трипільські пам’ятки Волині. 1934, s. 164—252). С.К. Маєвський також в сво­ А далі була війна, що кривавою хвилею їх працях розглядає антропоморфні статуетки прокотилась по землях україни, скалічивши та моделі хат. Особливо його цікавлять коши­ долі багатьох людей, серед яких були і вчені- ловецькі пам’ятки (Majewski 1936; 1938). археологи. Активно у ці роки працює львівський осе­ редок археологів. Продовжує дослідження ІІІ етап досліджень (1945—1980 рр.) пам’яток мальованої кераміки Ярослав Пас­ тернак. у 1936 р. він проводив досліджен­ Закінчилась війна. Нарешті об’єднались украї­ ня біля с. Корнич (Коломийський р-н Івано- нські землі, але осередок дослідників Верхньо­

94 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 го Наддністров’я зазнав втрат. Трагічно заги­ ська експедиція під керівництвом Ю.М. Заха­ нув О. Кандиба, виїхав до Кракова О.М. Цин­ рука обстежила вже відоме поселення у с. Бо­ каловський; вимушений був покинути рідний даки в уроч. Бучина. У південно-західній час­ край Я. Пастернак та інші. тині урочища був закладений шурф 1,0 × 0,5 м, Широкомасштабні дослідження трипіль­ глибиною 0,7 м, де виявлені фрагменти кера­ ських пам’яток в післявоєнні роки розгор­ міки і відходи кременеобробного виробництва. нулись на Середньому Дністрі та в Молдо­ Культурний шар не був знайдений (Захарук ві. Отримані артефакти згодом стали одним із 1953, с. 3—5). Тільки у 1959 р. Дністровсько- основних джерел для характеристики багатьох Волинської експедицією ЛВІА під керівни­ проблем Трипілля. у 1948 р. на Середньому цтвом М.О. Тиханової під час розвідки верх­ Дністрі була відкрита багатошарова пам’ятка ньої течії р. Горинь, під час якої на поселенні Поливанів Яр — одна з небагатьох трипіль­ Бодаки був виявлений культурний шар із три­ ських пам’яток з трьома культурними шарами пільською керамікою (Тиханова 1962, с. 52— різних періодів Трипілля-Кукутень. На основі 53). У 1960 р. поселення відвідали Т.О. Попо­ цих і попередніх досліджень Т.С. Пассек роз­ ва та К.К. Черниш у складі Молдавської екс­ робила періодизацію трипільської культури, педиції інституту археології аН СРСР. Ними що вийшла монографічно (Пассек 1949). у були закладені два розкопи, один із них заче­ нау­ковій літературі замість терміна культура пив сильно зруйноване наземне житло з гли­ мальованої кераміки все більшого розповсю­ нобитною піччю. Аналіз керамічного комплек­ дження набуває термін — трипільська культура су дозволив дослідникам співвіднести керамі­ (Пассек 1961). ку Бодак з керамікою поселення Незвисько на У 1947 р. у Львові було створено інститут Дністрі. Обидві пам’ятки автори датували ча­ українознавства ім. крип’якевича. Відділ ар­ сом переходу від розквіту трипільської культу­ хеології очолив проф. університету ім. І. Фран­ ри до пізнього етапу її розвитку. У цей же час ка Маркіян Юліанович Смішко, навколо якого з’явилася ідея про об’єднання в локальний ва­ згуртувалась молодь, яка і стала ядром львів­ ріант пам’яток типу Бодаки (Попова, Черниш ської археологічної школи. Представники цієї 1967, с. 173—179). школи продовжили дослідження на Верхньому У 1951 р. продовжено дослідження раніше Дністрі. відкритої Л. козловським пам’ятки у с. Нез­ Із 1952 до 1967 рр. розвідками пам’яток висько. В результаті робіт, під керівництвом зай­мались і.К. Свєшніков та В.П. кравець. Ю.М. Захарука, з’ясовано, що пам’ятка зна­ Вони відкрили, обстежили та дослідили низ­ чно складніше і багатше, ніж вона видавалася ку трипільських пам’яток сучасної Тернопіль­ першим дослідникам. Розкопки продовжено в щини (Глибочек, кривче, Бучач, Мельниця- 1953, 1954, 1956 і 1957 рр. На площі розкопу в Поділька І та ІІ, Ланівці, Кошилівці, Семенів- 190 м2 було простежено сім культурних шарів Зеленче, Сухостав, Заліщики, Більче-Золоте). різного часу. Два нижні шари — трипільські — Важливим внеском у вивчення Трипілля було досліджувала К.К. Черниш. У верхньому з них дослідження В.П. кравець раніше здобутих була розкрита частина майстерні з виготовлен­ матеріалів поселення Городниця і (Кравець ня знарядь з крем’яного сланцю, напівземлян­ 1954, с. 49—66). ка і велика частина наземного житла етапу В2, Велике наукове значення мали розкопки яке перекривало майданчик, що був розташо­ трьох трипільських поселень: Сухостав, Коши­ ваний нижче, і належав до етапу ВI (Черниш лівці (Тернопільська обл.) і Кунисівці (Івано- 1955, с. 142). Важливо зазначити, що під час Франківська обл.), здійснені в 1952 р. трипіль­ розкопок поселення вдалося виявити не тіль­ ським загоном Подільської археологічної екс­ ки робочі місця в житлах, пов’язані з обробкою педиції під керівництвом М.Ю. Смішка і в кременю, але і колективну майстерню, розта­ 1953 р. її трипільським загоном Ю.М. Захару­ шовану між будинками. У майстерні з виготов­ ка. Результати цих розкопок дали можливість лення знарядь праці на площі в 30 м2 виявлено усвідомити цілий ряд деталей домобудівниц­ шар відщепів кременю (0,3 потужністю), плас­ тва за доби пізнього Трипілля на Верхньому тин, 38 заготовок знарядь та кілька готових ін­ Подністров’ї. Знайдені в с. Кошилівці і с. Куни­ струментів. Матеріали поселення монографіч­ сівці поховання перепалених кісток під підло­ но видані к.К. Черниш (1962, с. 5—85). Не­ гою жител доповнили новими даними розроб­ оціненними були вище згадані артефакти для ку питання про ритуальні поховання в житлах з’ясування рівня кременеобробної галузі ви­ (Кравець 1955, с. 133—135). У 1952 р. Волин­ робництва, її місця в палеоекономіці Трипілля.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 95 Тим більше, що керамічний матеріал Незвись­ відмовив. Книга набагато пізніше видана в То­ ка був дуже близький аналогічному з Бодаків, ронто Інститутом дослідів Волині, коштом то­ де також було зафіксовано кременеобробне вариства Волині (Цинкаловський 1984). виробництво. У 1964 р. до Івано-Франківського музею на­ Дослідження трипільських пам’яток до­ дійшов скарб, знайдений у центрі міста. Він зволило Ю.М. Захаруку підійти до ряду теоре­ складався із 53 виробів темно-сірого волин­ тичних питань. У 1964 р. він розробляє понят­ ського кременю. Слід підкреслити відсутність тя «археологічна культура», яке, на його дум­ на них ретуші та слідів спрацьованості. На де­ ку, могло відбивати тип етнічного угрупування яких спостерігаються невеликі ділянки жов­ первісного суспільства — групи споріднених нової кірки (Василенко 1987, с. 76—77). Ця спільних за походженням племен, які розмов­ знахідка підтвердила високий рівень індустрії ляли на діалектах однієї мови. Особливо зна­ кременю в енеоліті цього регіону, виділення чущою була розробка поняття «тип пам’яток», спеціалізованих майстрів із середовища об­ хронологічні ланцюжки яких відбивали еволю­ щини та про обмін їхньою продукцією на да­ цію поселень певної території з однотипними леку відстань. Сліди кременеобробного вироб­ рисами (Захарук 1964, с. 12—42). Ця розроб­ ництва були зафіксовані М.А. Пелещишиним ка була настільки вдалою, що її в своїх робо­ на трипільському поселенні Лози (Збаразький тах використали багато дослідників Кукутені- р-н Тернопільської обл.), відкритого у 1968 р. трипільської спільності: М.А. Пелещишин, В.П. Савичем. Пам’ятка етапу СІ розміщена в В.О. Круц, О.В. Цвек, В.Г. Збенович, В.О. Дер­ уроч. на лівому березі річки Горинь. В 1960— гачов, С. Гусєв, С.М. Рижов, — для вивчення 1980-х рр. М.А. Пелещишин вивчає й інші різних періодів і в багатьох регіонах Трипілля. трипільські пам’ятки цього регіону (Пелещи­ Дуже насиченим монографічними творами, шин 1975, с. 335—336). Отримані дані дозво­ присвяченими Трипіллю, був 1961 р., але, на лили вченому висвітлити проблему контактів жаль, всі вони вийшли за кордоном. Працюю­ між населенням пізньотрипільських поселень чи в Англії, Т. Сулімірський, учень Л. Козлов­ Волині та спільнотами культури лійкоподіб­ ського, у 1961 р. опублікував найбільший з ві­ них келихів, які проживали вздовж Західно­ домих скарбів мідних виробів Трипілля, знай­ го Бугу (Пелещишин 1971, 1973—1974, 1989). дений на поселенні Городниці іі у 1895 р. та На контакти цих спільнот раніше вказував переданий В. Пшибиславським до Віденсько­ О.М. Цинкаловський, який відкрив та дослі­ го природничого музею. Скарб, знайдений у див їхні поселення у Верхньому Подністров’ї горщику з монохромним розписом (етап ВІІ), та на сусідній Волині (Цинкаловський 1984). складався з 45 мідних виробів. На думку Т. Су­ Дослідивши пам’ятки трипільської культу­ лімірського, мідна сокира належала до культу­ ри на Верхньому Дністрі та на Волині (Лози, ри бодрогкерестур, аналогії діадемі він знахо­ Хорів, Листвин, Голишів), М.А. Пелещишин див у басейні Егейського моря (Sulimirski 1961, на підставі насамперед керамічного матеріа­ s. 91—97), але Н.В. Риндіна вважає, що всі ви­ лу поселень виділив в межиріччі Стиру та Го­ роби були виготовлені місцевими майстра­ рині — притоків Прип’яті — три локально- ми. Намистинки, знайдені у скарбі, подібні хронологічних типи: тип Бодаки, пам’ятки до виявлених у печері Вертеба. Ці дані дають типу Хорів, пам’ятки типу Листвин. Найбільш підставу вважати, що населення цих пам’яток ранній варіант (тип Бодаки) у дослідника пред­ підтримувало обмінні зв’язки. Не забував про ставлений лише однією пам’яткою — поселен­ проблеми Трипілля і Я.І Пастернак. Ним у Ка­ ням Бодаки. Поселення хорів і (Острозький наді українською мовою була видана «Архео­ р-н рівненської обл.), розташоване воно на логія України» (Пастернак 1961). Автор писав, 1-й надзаплавній терасі р. Горинь, — епонім­ що трипільська культура України існувала від на пам’ятка, що розташовувалась на кордоні неоліту до бронзового віку. Поділля та Волині. До пам’яток цього типу та­ Незважаючи на складний життєвий шлях, кож належить і поселення Острог — Замкова залишався незламним і О. Цинкаловський. Гора на лівому березі річки Вілії, яке було до­ Археологію він вважав найбільш переконли­ сліджене у 1979 р. експедицією Острозького вою наукою про давнє минуле народу (Радіон краєзнавчого музею. М.А. Пелещишин відмі­ 1975, с. 29—33). У 1961 р. він приїздить до Киє­ чає в керамічному комплексі пам’ятки впливи ва з пропозицією видати «Краєзнавчий слов­ волино-люблінської культури. Населення, яке ник Старого Волинського Полісся». На жаль, залишило пам’ятки хорівського типу, у вели­ віце-президент аН урСр і.К. Білодід йому кій кількості виготовляло знаряддя праці з ви­

96 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 сокоякісного волинського кременю. Це була 1997, с. 23—32). Ще раніше про контакти енео­ найбільш просунута на північний захід група літичного населення західних областей Украї­ трипільського населення. Змінюються вони ни з давньоземлеробськими племенами Цен­ пам’ятками листвинського типу (Пелещишин тральної Європи писав В.С. Титов, який про­ 1990, с. 27—29). водив дослідження в Подністров’ї та у Європі Під час розвідок 1960—1990-х рр. Ю.М. Ма­ (Титов 1974, 1996). Сліди зв’язків з лендель­ лєєв дослідив низку пам’яток трипільської ськими і полгарськими спільнотами виявле­ культури. Серед них Заліщики, Лисички, Бли­ ні під час розкопок раніших за часом поселень щанка (Малєєв 1972, с. 386). Пізніше Н.М. Ви­ східно-трипільської культури (Шкарівка, Ве­ ноградова виокремила в трипільській культу­ селий Кут та ін.) (Цвек 1980, 2000; Tsvek 1996, рі заліщицький варіант, пам’ятки котрого роз­ 2000). Про ці зв’язки пише і Т.Г. Мовша (Мов­ ташовані в Середній та Верхній течії Дністра ша 1985; Movsha 2000). (Виноградова 1983, с. 13—41). Пам’ятки залі­ щицького варіанту мають особливе значення IV етап досліджень (кінець для розуміння ґенези пам’яток Верхньої Над­ ХХ ст. — початок ХХІ ст.) дністрянщини. Доцент івано-Франківського університе­ І знову бурхливі часи і тяжкі випробування на­ ту ім. В. Стефаника Б.А. Василенко обстежив стали для України, яка проголосила свою неза­ близько 230 трипільських пам’яток, серед яких лежність. Недостатнє фінансування не завади­ виявив 150 нових (Василенко 1972, с. 103— ло археологам продовжити свої пошуки, хоча 105; 1987, с. 76—77). у 1984—1985 рр. разом більшість із цих робіт були рятувальними. із В.М. Коноплею вони провели розкопки на Такого плану розкопки у 1987 р. були про­ поселенні Сокіл І (Василенко, Конопля 1985, ведені в Бучачі експедицією Тернопільсько­ с. 10—12). Б.А. Василенко один із перших на го краєзнавчого музею під керівництвом Прикарпатті розпочав дослідження пам’яток, О.С. Ситника, під час яких виявили, не зро­ пов’язаних з кременевою індустрією трипіль­ зумілі свого часу Л. козловським, різнокуль­ ського населення; відкрив штольні для видо­ турні горизонти. Дослідження трипільського бутку кременю та майстерні з його обробки шару надало можливість віднести поселення (Василенко 1986, с. 313—314). Дослідив бага­ до пам’яток заліщицького варіанту, визначи­ то пам’яток енеоліту в цьому районі і В.М. Ко­ ти хронологію пам’ятки та її місце в періоди­ нопля (1987, с. 4—5; 1988, с. 287—289; 1999, заційній схемі розвитку Кукутені-Трипільської с. 86—103). Особливо цікавими були розкоп­ спільності (Cитник 1993, с. 58—60; Ситник, ки поселення Блищанка ІІ в уроч. Горби (Залі­ Ягодинська 2012, с. 187—200). щицького р-ну Тернопільської обл.). Пам’ятка Цікаві матеріали також по заліщицькому розташована на схилі надзаплавної тераси та варіанту трипільської спільності етапу ВI-BII окантована правою притокою р. Серет. У 1989— були отримані під час розкопок експедицією 1990 рр. на поселенні проведено розкопки екс­ Борщівського музею (1991—1995) поселення педиціями інституту археології та суспільних Глибочок (Тернопільська обл.), яке відкрито наук НАНУ під керівництвом В.М. коноплі під час розвідки 1952—1967 р. І.К. Свєшнікова і та В.О. Круца зроблено геомагнітну зйомку та В.П. Кравець (Кравець 1955, с. 133—135). Пізні­ досліджено об’єкти заліщицького та кошило­ ше у 1987 р. пам’ятка була обстежена М.П. Со­ вецького типів. Всебічне вивчення матеріа­лу хацьким, подальшими розкопками виявлено нових об’єктів і раніше відомих пам’яток до­ біхромну розписну та кераміку з канельова­ зволило авторам поставити питання про існу­ ним декором. Важливою знахідкою став скарб вання верхньодністровської локальної групи мідних речей, що складався з гакоподібної під­ на пізньому етапі трипільської культури. На віски з вушком, трьох кілець, ромбоподібної думку дослідників вона склалася в результаті пластини і шила (Сохацький 1993, с. 10—22; переселення у верхів’я Дністра і Прута трипіль­ Сохацький, Дудар 1996, с. 99—101). Проведе­ ських племен Північної Молдови і Середнього ний спектральний аналіз мідних знахідок вка­ Подністров’я, на які вплинуло населення доби зує на те, що вони вироблені із самородної міді енеоліту Центральної Європи (культури Ти­ Волині (Klochko 2000, s. 168—186). Досліджую­ саполгар, Бодрогкерестур, накольчастої кера­ чи скарб з Городниці ІІ, Н.В. Риндіна вважала, міки і, певною мірою, — лійкоподібних кели­ що діадема з нього вироблена місцевими май­ хів) (Василенко, Конопля 1985, с. 12; Коноп­ страми (Риндіна 1971). у наш час досліджен­ ля, круц, рижов 1993, с. 8—18; круц, рижов ням металургійної галузі виробництва трипіль­

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 97 ців на базі мідних покладів Волині успішно історії енеоліту, авторові також вдалося окрес­ зай­маються В.І. Клочко та І.Т. Кочкін (Кочкін лити коло зв’язків населення цього району з 1999, с. 3—10; Klochko 2000, s. 168—186). іншими регіонами Трипілля і носіями сусід­ Матеріали попередніх досліджень О. Цин­ ніх одночасних культур (Скакун, Цвек 2011, каловського та розкопок у Винниках, здійсне­ с. 316—322). них у 1997—1998 рр. експедицією Львівсько­ Не менш важливими для вивчення Трипіл­ го університету під керівництвом М.А. Пеле­ ля стали результати розкопок 1999—2002 рр. щишина, дозволили останньому поставити експедиції під керівництвом Т.М. Ткачука ба­ питання про існування поселень зі змішаним гатошарового поселення Більшівці (Івано- складом керамічного комплексу з елементами Франківська обл.). На значній площі були пізнього етапу культури кукутені-Трипілля і досліджені комплекси трьох типів пам’яток культури лійкоподібних келихів (Пелещишин трипільської культури: заліщицького, шипи­ 1998, с. 103—107). У цей же період (з 1996 до нецького і кошиловецького. До кошиловець­ 2003 рр. та 2011 р.) продовжуються досліджен­ кого часу належить унікальний комплекс по­ ня печери Вертеба в Більче-Золотому під ке­ ховання в катакомбі, поряд з яким перебува­ рівництвом М.П. Сохацького. Було відкрито ла яма з трьома людськими черепами і одним 357 м2 загальної площі у дев’яти різних ділян­ черепом собаки. Деякі риси обряду похован­ ках печери. Зібрано колекцію кераміки антро­ ня (орієнтація скелета, мідний кинджал, кіст­ поморфної й зооморфної пластики, знарядь ки тварин) вказують на похоронні традиції праці з кістки, кременю, каменю, мідну соки­ волино-люблінської культури (Ткачук, Кочкін ру, шило та 14 проколок. Цікавою знахідкою 2004, с. 53—54). Поселення Більшівці є пер­ є амулет (10 × 10 см), вирізьблений з кістяної спективною пам’яткою для вивчення зв’язків пластини у вигляді голови бика з могутніми ро­ Трипілля Верхнього Подністров’я з іншими гами, аналогічний знайденому раніше під час енеолітичними пам’ятками цього та сусідніх розкопок В. Деметрикевича. Дослідники при­ регіонів. Дослідження матеріалів кошиловець­ пускають, що в обох амулетів був один автор кого типу, який був виділений ще Л. Козлов­ (Сохацький 2000, с. 3—10). До тепер йде диску­ ським та О. Кандибою, та нові артефакти дали сія щодо призначення печери. Деякі археологи змогу Т. Ткачуку простежити його формуван­ вважають її печерою-сховищем, інші — місцем ня. Керамічний комплекс цих поселень досить поховання або святилищем. своєрідний і відрізняється від синхронних піз­ У 1997 і 2011 рр. експедиція Борщівсько­ ньотрипільських пам’яток інших територій. го краєзнавчого музею під керівництвом Північно-західними сусідами кошиловець­ М.П. Сохацького провела рятувальні розкопки кої групи була волино-люблінська культура. на поселенні, відкритому в 1968 р. І.П. Геретою Львівські археологи ще в кінці 1970-х рр. звер­ (Археологічні пам’ятки 1981, с. 312) неподалік нули увагу на іноетнічні Трипіллю енео­літичні від с. Збручанське, в уроч. Соколів (Тернопіль­ пам’ятки цього регіону. у 1961 р. Ю.М. За­ ська обл.). Аналіз отриманого під час археоло­ харук ставить питання про виділення Гоща- гічних робіт матеріалу, дозволив дослідникам Вербковецької культури (Захарук 1971, с. 214— зробити дуже важливий висновок про те, що 216). У 1980-х рр. М.А. Пелещишин назвав ці Збручанське було вихідним пунктом міграції пам’ятки Вербковице-Костянець, виділивши трипільського населення з Подністров’я у Се­ їх у пізній етап культури Лендель на терито­ реднє Побужжя і в північному напрямку на Во­ рії україни (Пелещишин 1990, с. 27—28). На линь (через Бодаки). На підставі аналізу кера­ думку польських дослідників, це яскраве ет­ міки поселення Збручанське М.П. Сохацький нокультурне явище виникло на основі ма­ відносить до першої фази шипинецького типу лицької культури та пов’язане з територією пам’яток Трипілля (Сохацький 2012, д. 40). Волині (Kadrow, Zakoscielna 1989, s. 187—255; Для розуміння пам’яток Трипілля Верх­ Zakoscielna 2006). ньої Наддністрянщини було важливим видан­ У зв’язку з цим особливу увагу звертають ня Т.О. Попової монографії про Поливанів Яр на себе результати розкопок 2006—2011 рр. (Попова 2003). Детальний аналіз стратиграфії О.Л. Позіховського та В.О. Самолюка енео­ Поливанового Яру дозволив виокремити на літичного могильника Острог-Земан (Рів­ пам’ятці не три, як передбачалося раніше, а ненська обл.) (Позіховський, Самолюк 2008, п’ять селищ трипільського часу. Результати до­ с. 407; Позіховський, Бондарчук, Вертелець­ слідження принесли нові дані з багатьох дис­ кий 2012). унікальність пам’ятки полягає в кусійних і мало висвітлених у науці проблем тому, що в її поховальних комплексах наявна

98 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 1. карта-схема пам’яток трипільської культури, відкритих та частково вив-­ чених у кінці хIХ — початку хх ст. у Верхньому Подністров’ї (за Childe 1923): 1 — Коропець; 2 — Бучач; 3 — Трембовля (з 1944 р. Теребовля); 4 — Копичинці; 5 — Васильківці; 6 — Вигнанка; 7 — Більче-Золоте; 8 — Кошилівці; 9 — Незвисько; 10 — Городниця; 11 — Шипинці; 12 — Езуполь

кераміка різних культур. До першого комплек­ про проникнення енеолітичного населення су входять розписні келихи з добре відмученої з Верхньої Наддністрянщини та Волині в се­ глини, аналогії яким відомі на трипільсько- редовище трипільських спільнот Подніпров’я кукутенських поселеннях етапу ВII (Незвись­ (Цвек 2006, с. 76; 2008, с. 277—288; 2009—2010, ко, Бодаки, коновка, Тростянчик, Вороши­ с. 68—74). лівка та ін.). Другий комплекс кераміки ав­ Рятувальні розкопки трипільських пам’яток тори схильні датувати жешувською фазою на Верхній Наддністрянщині були здійснені в малицької культури, що одночасно існувала з останнє десятиліття хх ст. експедицією інс­ Трипілля-Кукутені етапу ВII на цій території титуту українознавства ім. і. крип’якевича (Позіховський, Самолюк 2008, с. 39). архео­ НАНУ та Прикарпатського університету ім. логічні артефакти могильника дозволяють по- В.С. Стефаника, Острозького, Борщівсько­ новому охарактеризувати склад давньоенео­ го, івано-Франківського краєзнавчих музеїв, літичного населення Волині й особливо його експедиціями відділу «Подільської археоло­ контакти з сусідніми племенами. У цьому пла­ гії» іа НАН україни (Кочкін 2004; Черняков ні цікавими є пам’ятки Середнього Побужжя 2004; Дерех 2011; Сохацький, Дудар 2011; Де­ (Тростянчик, Ворошилівка) звідки, імовірно, рех 2012). надходили розписні келихи на Волинь. Зрозу­ Особливо важливі матеріали були отримані мілішими стають шляхи проникнення імпор­ під час дослідження поселення Одаїв ХХІ, роз­ ту та впливів волино-люблінської культури на ташованого біля с. Думки (Тлумацького р-ну керамічні комплекси трипільських пам’яток Івано-Франківської обл.). Пам’ятка заліщиць­ Буго-Дніпровського межиріччя (Онопріївка, кого варіанту досліджувалась у 2005 р. І.Т. Коч­ Веселий кут). Важливі матеріали могильни­ кіним, Т. Ткачуком і Л.Г. Мацкевим. У північ­ ка і для розуміння характеру зв’язків населен­ ній частині поселення знайдено завали глино­ ня Волині та коломийщенської групи пам’яток битних жител та гончарної печі з продухами. Трипілля, де під впливом волино-люблінської Аналогії керамічному матеріалу спостеріга­ культури з’являється сіролощена кераміка ються на поселеннях Більшивці, Хом’яківка І (Гребені, Юшки та ін.). Імпортна чорнолоще­ та Заліщики. Слід підкреслити, що для бага­ на посудина малицької культури, виявлена се­ тьох пам’яток цього району характерне поєд­ ред комплексу знахідок київського святили­ нання об’єктів заліщицького та кошиловець­ ща та вище згадане, можливо, може свідчити кого типів (Кочкін 2004, с. 380).

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 99 Рис. 2. Карта-схема основних пам’яток трипільської культури, вивчених на початок ХХI ст. у Верхньому Подністров’ї: 1 — Більче-Золоте; 2 — Більшівці; 3 — Бодаки; 4 — Бучач; 5 — Васильківці; 6 — Винники; 7 — Вигнанка; 8 — Глибочек; 9 — Голи­ шів; 10 — Городниця над Дністром; 11 — Городниця II; 12 — Заліщики; 13 — Збру­ чанське; 14 — Касперовці; 15 — Кошилівці; 16 — Ланівці; 17 — Листвин; 18 – Лози; 19 – Марківці І; 20 — Незвисько; 21 — Одаї ІІ; 22 — Острог-Земан; 23 — Поливанів Яр; 24 — Хорив; 25 — Шипинці

На сьогодні розкопки проводяться на вже з комплексами фіналу розвиненого Трипілля відомому поселенні-майстерні біля с. Бодаки поселень Подільської височини та Верхнього енеолітичною експедицією ІІМК РАН під ке­ Подністров’я, вважає, що стан археологічних рівництвом Н.М. Скакун. Стаціонарні роботи джерел на сьогодні ще не дозволяє виділити бо­ тут були розпочаті в 1987 р. і тривають дотепер дакський локальний варіант (Старкова 2011). (Скакун 1990, с. 43, 2005; Скакун та ін. 2012, Особливу увагу дослідники пам’ятки приді­ с. 66—74). Магнітна зйомка дозволила визна­ ляють виробничому комплексу, пов’язаному чити площу і виявити планіграфію пам’ятки з кременеобробкою. ретельне досліджен­ (Скакун, Тарасов 2000, с. 60—69). результати ня Бодакського поселення, порівняння його археологічних розкопок підтвердили отримані матеріа­лів з комплексами кременевидобувно­ дані. Завдяки грантам, зокрема й українським, го і кременеобробного виробництва інших те­ матеріал поселення всебічно вивчається як ар­ риторій Трипілля (Коробчине-Рубаний Міст, хеологічними методами дослідження (типо­ Поливанів Яр, Незвисько, Пекарі II, Вороши­ логічним, технологічним, функціональним, лівка) дозволяє охарактеризувати цю галузь ви­ планіграфічним), так і природничими (петро­ робництва, показати її еволюційний розвиток графічним, хімічним, спектральним, палео­ та значення для економіки трипільського сус­ ботанічним, палеозоологічним). О.Г. Старко­ пільства (Скакун 1996, с. 124—131; 2004, с. 57— ва, порівнявши керамічний комплекс Бодаків 79; 2012, с. 60—69; Цвек 1997; 2005, с. 80—96;

100 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 2006, с. 66—71; Пічкур, Шидловський 2003, у Верхньому Подністров’ї відкрито та частково с. 211—228; Tsvek 2006, p. 193—204; Овчин­ досліджено 14 пам’яток (рис. 1), то в наш час їх ников, Пічкур 2007, с. 207—212). Досліджен­ відомо та вивчено близько п’ятдесяти (рис. 2). ня цієї пам’ятки є важливим для з’ясування Пізніші етапи дослідницьких робіт принесли питань господарчої структури спеціалізова­ нові дані для інтерпретації матеріальної та са­ них поселень трипільсько-кукутенської спіль­ кральної сторін життя населення трипільської ності, проблеми освоєння території Волино- спільності, рівня її розвитку, відносної хроно­ Подільського пограниччя та контактів з носія­ логії пам’яток, шляхів їх розповсюдження, осо­ ми синхронних культур цього регіону (Скакун бливостей освоєння трипільцями природного 2012, с. 66—74; 2014, с. 54—69). середовища. В останні роки отримано нові мате­ Також треба підкреслити наукову та про­ ріали для з’ясування економічних основ Трипіл­ світницьку діяльність краєзнавчих музеїв ля, характеристики зв’язків північно-західних Наддністрянщини: Львівського, івано-Фран­ околиць з центральними пам’ятками, а також ківського, особливо активну — Борщівського з одночасними європейськими землеробсько- та Краківського археологічного музею, що був скотарськими племенами. заснований як просвітницька організація ще у Детальний розгляд етапів досліджень Три­ 1850 р. Останні роки ХХ ст. пов’язані в ньому пілля свідчить про особливе значення археоло­ з діяльністю Є. Роок та Е. Трелі, які впорядку­ гічних матеріалів цього регіону, як для вирішен­ вали та дослідили колекцію з Більче-Золотого, ня ключових проблем самої культури, так і для зробили каталог старожитностей трипіль­ характеристики доби енеоліту Євразії в цілому. ської культури Краківського музею. Спільно з Наша попередня розробка історії дослі­ С. Кадровим, Т. Ткачуком, М. Сохацьким під­ дження окремої частини Західного Трипіл­ готували до друку колекції з Більче-Золотого ля не претендує на повноту і кінцевий резуль­ та печери Вертеба. У 2001 р. у Кракові відбу­ тат. Подальше вивчення пам’яток його регіо­ лася виставка «Збірка з розкопок в Більче- нів, базуючись на дослідженнях попередників, Золотому ім. Леона та Терези Сапеги», автор­ в майбутньому дозволить більш детально роз­ кою якої була Е. Треля (Rook 2001, s. 183—206; глянути феноменальне явище енеолітичної Trela 2001, s. 53—67). Європи Кукутені-Трипілля. Адже ніхто і ніщо В останні роки хх та на початку ххі ст. не повин­но бути забуте. з’явились нові теоретичні розробки. Т.М. Тка­ чук, вивчаючи знакові системи та світогляд Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині кам’яного трипільців, видав монографію (Ткачук, Мель­ віку. — К., 1986. Берест Р., Карло Гадачек. Штрихи біографії та наукової ник 2000, с. 237). діяльності // Матеріали і дослідження з археології Тривале й планомірне вивчення керамічних Прикарпаття і Волині. — Львів, 1908. — Вип. 7. — комплексів пам’яток західного регіону Трипіл­ С. 78—79. ля дозволило С.М. рижову виділити в струк­ Білас І.М. Розвиток археології у Львівському університе­ ті у міжвоєнний період (1919—1939 рр.) // Археоло­ турі кукутено-Трипільської спільності поряд гія. — 2002. — № 2. — С. 153—154. із виокремленою раніше О.В. Цвек східнотри­ Булик Н.М. До питання про наукові контакти львівських пільською (Цвек 2006; 2012) окрему західно­ археологів у ХІХ — на початку ХХ ст. // Матеріали трипільську культуру, показавши її локальність і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2012. — Вип. 16. — С. 478—503. і розвиток у часі (Рижов 2007, с. 431—477). Василенко Б.А. Питання про стародавнє населення на те­ Входження Верхнього Подністров’я до риторії історичного івано-Франківська // Тези об­ 1939 р. до складу різних держав наклало свій ласної наукової практичної конференції. — івано- особливий відбиток на історію археологіч­ Франківськ, 1987. — С. 76—77. них досліджень трипільської спільності регіо­ Василенко Б.А., Конопля В.М. Верхньодністровська гру­ па пам’яток трипільської культури // Тези допо­ ну. Перші розвідки цієї території відкрили для віді VI Подільської історико-краєзнавчої конф. — нау­ки культуру, як тоді її називали «культуру Кам’янець-Подільський, 1985. — С. 10—12. мальованої кераміки», та заклали її фундамент. Відейко М.Ю. Городниця-ІІ скарб // Енциклопедія Трипіль­ На її матеріалах розгорнулися найбільш ранні ської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 126—127. Відейко М.Ю. Польові дослідження // Енциклопедія Три­ дискусії про інтерпретацію глинобитних май­ пільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 1. — С. 23—55. данчиків та спеціалізацію поселень, вирішува­ Виноградова Н.М. Племена Днестровско-Прутского меж­ лися питання методики розкопок, хронології дуречья в период расцвета трипольской культуры (пе­ та періодизації різних етапів розвитку культури. риодизация, хронология, локальные варианты). — Кишинев, 1983. Розвідки та розкопки доповнили її джерелоз­ Волков Ф. По поводу наших неолитических находок с ке­ навчу базу. Якщо в кінці ХІХ на початку ХХ ст. рамикой до-микенского типа // археологическая

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 101 летопись Южной России. — 1900. — T. 2. — С. 131— слідження з археології Прикарпаття і Волині. — 141. Вип. 7). Волков Ф. каменный век в россии // Гернес М. Кузьмищев А.Г. археологические исследования Э.Р. фон Первобытная культура. Ч. I. Каменный век (Домета­ Штерна: Березань, Тира, Петрены // Історія археоло­ ллические времена. Древний и новый каменный век гії: дослідники та наукові центри. Археологія і давня в Европе. Сходные культуры на др. материках). При­ історія України. — К., 2012. — Вип. 9. — С. 139—147. лож. 1. — Рига, 1914. — С. 171—179. Курінний П.П. е.Р. Штерн // україна. — к., 1927. — Дерех О.М. Дослідження поселення трипільської культури Кн. 4. — С. 220—223. Сосулівка І на Тернопольщіні // Археологічні дослі­ Ляшко С.М. Штерн ернст романович // енциклопе­ дження в Україні в 2011 р. — 2012. — С. 418. дія Трипільської цивілізації. — к., 2004. — Т. 2. — Захарук Ю.М. археологічні дослідження на Волині в С. 627—628. 1952 р. (Звіт про роботу Волинської експедиції) // Ляшко С.М., Сохацький М. П. Гадачек Карло // Енцикло­ Науковий архів інституту археології Національ­ педія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — ної академії наук України. — Львів, 1953 — ф. 1625. С. 112. оп. 1952, д. 26. Малєєв Ю.М. Розвідки на півдні Тернопільщини // Архео­ Захарук Ю.М. Проблеми археологічної культури // Архео­ логічні дослідження на Україні 1969 р. — К., 1972. — логія, 1964. — Т. 17. — С. 12—42. Вип. 4. — С. 386. Кандиба О. Досліди на Галицькому Поділлі в рр. 1928 та Мовша І.І. Взаємовідношення Трипілля-Кукутені з синх­ 1929 // Записки наукового товариства імені Шев­ ронними культурами центральними Європи // ченка. — Львів, 1937. — Т. 154. — С. 1—14. Архео­логія. — 1985. — Вип. 51. — С. 22—31. Кандиба О.О. Шипинці. Мистецтво та знаряддя неолітич­ Овчинніков Е.В. Трипільська культура канівського По­ ного селища. — Чернівці, 2004. дніпров’я. — К., 2014. Кандиба О. Галицька мальована неолітична кераміка (Док­ Овчинніков Е.В., Пічкур Є.В. Дослідження на трипільсько­ торська дисертація) // О. Ольжич. Археологія. — К., му поселенні Пекарі ІІ // Археологічні дослідження 2007а. — С. 20—109. в Україні у 2001—2002 рр. — 2003. — С. 207—212. Кандиба О. Досліди на Галицькому Поділлі // О. Ольжич. Охріменко Г. Олександр Цинкаловський та праісторія Археологія. — К., 2007б. — С. 335—345. Волині / співавтори Н. Скляренко, О. каліщук, Касько О. Кошиловецька тема у науковій програмі Юзе­ В. Ткач, О. Романчук. — Луцьк: Волин. обл. друк., фа костшевського // Трипільське поселення ко­ 2007. — С. 7—732. шилівці-Обоз. Міжнародна конференція до 120- Радіоп С. Професор Олександр Цинкаловський до ювілею річчя відкриття. — Заліщики, 1998. — С. 14—15. 75-ліття життя і 55-ліття наукової праці // Літопис Конопля В.М. Первісні кременевидобувні шахти Прикар­ Волині. — Вінніпег, 1962. — Ч. 6. — С. 14—17. паття // VII Подільська історико-краєзнавча конф. — Пассек Т.С. Четвертая научная конференция Инсти­ Кам’янець-Подільський, 1987. — С. 4—5. тута археологии академии Наук уССР // крат­ Конопля В.М. Исследования в Ивано-Франковской об­ кие сообщения Института истории материальной ласти // археологические открытия 1986 года. — культуры. — 1946. — Вып. 12. — С. 162—167. 1988. — С. 287—289. Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений (III— Конопля В.М. Трипільська культура // Етногенез та етніч­ II тыс. до н. э.). — М.; Л., 1949. (Материалы и иссле­ на історія українських Карпат: археологія та антро­ дования по археологии. — № 10). пологія. — Львів, 1999. — Вип. І. — С. 86—103. Пассек Т.С. Раннеземледельческие (трипольские) племе­ Конопля В., Круц В., Рижов С. Нове поселення заліщиць­ на Поднестровья. — М., 1961. (Материалы и иссле­ кої групи трипільської культури в південо-західному дования по археологии. — № 84). Поділлі // Наук. зап. — Тернопіль, 1993. — С. 8—18. Пастернак Я. Нові археологічні набутки Музею Н.Т.Ш. у Кочкін І.Т. Мідні трипільські сокири Верхнього і Серед­ Львові за час від 1929–1932 р. // Записки науково­ нього Подністров’я // Вісник Прикарпатського уні­ го товариства імені Шевченка. — 1933. — Т. 152. — верситету. історія. — івано-Франківськ, 1999. — Вип. 2, ч. 2. Енеолiт. — С. 8—9. Вип. ІІ. — С. 3—10. Пастернак Я. Археологія України. — Торонто, 1961. Кочкін I.Т. Одаїв ХХІ // Енциклопедія Трипільської циві­ Пелещишин Н.А. Раскопки позднетрипольского поселения у лізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 380. с. Листвин на Волыни // АО 1970 г. — 1971. — С. 236. Кравець В.П. ранньотрипільське поселення в Городни­ Пелещишин Н.А. Раскопки у с. Хорив на Волыни // Архео­ ці на Дністрі // Матеріали і дослідження з археології логические открытия за 1974 г. — 1975. — С. 335—336. УРСР. — К., 1954. Пелещишин Н.А. Трипольская культура Западной Во­ Кравец В.П. Изучение позднетрипольских памятников в лыни // археология Прикарпатья, Волыни и За­ Верхнем Поднестровье // краткие сообщения Ин­ карпатья (энеолит, бронза, раннее железо). — к., ститута археологии Академии наук УССР. — 1955. — 1990. — С. 27—28. Вып. 4. — С. 133—135. Пелещишин М.А. Археологічні роботи у Винниках 1997 р. // Круц В.О., Рижов С.М. Верхньодністровська локальна гру­ Археологічні дослідження Львівського університе­ па пам’яток Трипільської культури та нові дані про ту. — 1998. — Вип. 3. — С. 103—107. зв’язки трипільців з населенням болгарської і лен­ Пічкур Є.В., Шидловський П.С. Комплекс кременеоброб­ дельської культур // Археологія. — 1997. — № 2. — ки на поселенні Пекарі ІІ // Трипільські поселення- С. 23—32. гіганти: мат-ли міжнар. конф. ІА НАНУ. — К.: Кор­ Крушельницька Л. Олександр Цинкаловський — археолог він Прес, 2003. — С. 211—228. та історик Волині // Тарас Шевченко та національ­ Позіховський О.Л., Самолюк В.О. Енеолітичний кремацій­ на культура. Матеріали наук. Симпозіуму. — Львів, ний могильник в околицях Острога на Західній Во­ 1990. лині // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 28—41. Крушельницький Б. археологічні зацікавлення антоні Позіховський О.Л., Бондарчук О.А., Вертелецький Д.Ю. Дослі­ Шнайдера (1825—1880) // Постаті української архе­ дження багатошарової пам’ятки в м. Острозі // Архео­ ології. — Львів, 1998. — С. 84—86 (Матеріали і до­ логічні дослідження в Україні 2011. — 2012. — С. 407.

102 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Попова Т.А. Многослойное поселение Поливанов Яр: к Сохацький М.П. Археологічні роботи Борщівського крає­ эволюции трипольской культуры в Среднем Подне­ знавчого музею у 1991—1993 рр. // Літопис Борщів­ стровье. — СПб, 2003. щини. — 1993. — Вип. 3. — С. 10—22. Попова Т.А., Черныш Е.К. Трипольское поселение у с. Бо­ Сохацький М.П. З історії дослідження печери Вертеба // даки // Записки Одесского археологического обще­ Збірник тез повідомлень та доповідей наукової кон­ ства. — 1967. — Т. 2 (35). — С. 173—179. ференції «Скелі й печери в історії та культурі ста­ Родіон С. Пару слів про дві нові поважні праці про Волинь родавнього населення україни». — Львів, 1995. — і Полісся археолога а.Цинкаловського // Літопис С. 99—101. Волині. — Вінніпег, 1962. — Ч. 6. — С. 14—17. Сохацький М.П. Дослідження археологічної експедиції Родіон С. Професор Александр Цинкаловський до ювілею Борщівського краєзнавчого музею в печері Вертеба 75-ліття життя і 55-ліття наукової праці // Цинка­ у 1996—1998 р. // Літопис Борщівщини. — 2000. — ловський О. Стародавні пам’ятки Волині. — Торон­ Вип. 9. — С. 3—10. то, 1975. — С. 29—33. Сохацький М.П., Дудар О.В. Розкопки трипільського по­ Родіон С. Олександр Цинкаловський та праісторія Воли­ селення біля с. Глибочок Тернопільської області // ні. — Луцьк, 2007. — С. 15—20. Матеріали IV Міжнар. археологічної конф. студентів Рижов С.М. Сучасний стан вивчення культурно- і молодих вчених. — К., 1996. — С. 99—101. історичної спільності Кукутень-Трипілля на терито­ Сохацький М.П. кіркор адам Гонорій // енциклопе­ рії України // О. Ольжич. Археологія. — К.: Видав­ дія Трипільської цивілізації. — к., 2004. — Т. 2. — ництво ім. Олени Теліги. — 2007. — С. 437—477. С. 221—222. Рындина Н.В. Древнейшее металлообрабатывающее про­ Сохацький М.П. Звіт про рятівні археологічні дослідження изводство Восточной европы. — М.: Изд-во Мос­ на трипільському поселенні біля с. Збручанське Бор­ ков. ин-та, 1971. щівського району Тернопільської області у 2011 р. // Ситник О.С. Поселення Бучач І і його місце серед три­ Науковий архів інституту археології Національної пільського масиву Подністров’я // Трипільська академії наук України. — 2011/40. культура україни (до 100-річчя відкриття): Тези Сохацький М.П., Дударь О.В. Дослідження трипільського доп. та повідм. міжнар. наук. конф. — Львів, 1993. — поселення Васильківці на Тернопільщині // Архео­ С. 58—60. логічні дослідження в Україні у 2010 р. — К.; Полта­ Ситник О.С., Ягодинська М.О. Охоронні розкопки три­ ва, 2011. — С. 315. пільського та слов’янського поселень Бучач // Старкова Е.Г. Керамические комплексы финала развито­ Земледельцы и скотоводы Древней Европы (Про­б­ го триполья (по материалам поселений Подольской лемы, новые открытия, гипотезы). Дополненное из­ возвышенности и Верхнего Поднестровья): авто­ дание. — К.; СПб, 2012. — С. 187—201. реф. дис. … канд. ист. наук. — СПб, 2011. Скакун Н.М. к вопросу о кремнеобрабатывающем про­ Титов В.С., Маркевич В.И. Новые данные о западных свя­ изводстве епохи энеолита // Археология. — 1996. — зях позднего Триполья // Советская археология. — № 3. — С. 124—131. 1974. — № 3. Скакун Н.Н. Предварительные результаты изуче­ Титов В.С. Неолит карпатского бассейна. — М., 1996. ния материалов трипольского поселения Бодаки Тиханова М.А. разведка в районе верхнего течения реки (кремнеобрабатывающие комплексы) // Орудия Горыни // Славяно-русские древности. — М., 1962. — труда и системы жизнеобеспечения населения ев­ С. 46—53 (Краткие сообщения Института археоло­ разии (по материалам эпох палеолита — бронзы). — гии. — Вып. 87). СПб., 2004. — С. 57—79. Ткачук Т.М., Кочкін І.Т. Більшівці // Енциклопедія Три­ Скакун Н.Н., Тарасов В.А. Результаты применения магни­ пільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 53— торазведки и капламетрии при исследовании посе­ 54. ления трипольской культуры Бодаки // Археологи­ Ткачук Т.М., Мельник Я.Г. Семіотичний аналіз три­пі­ ческие вести. — СПб, 2000. — № 7. — С. 60—69. льсько-кукутенських знакових систем. — івано- Скакун Н.Н. (співавт) археологические исследования три­ Франківськ, 2000. польского поселения Бодаки в 2005 г. — К.; СПб, 2005. Цвек О.В. Особливості формування східного регіону три­ Скакун Н.Н., Цвек Е.В. Читая «Поливанов Яр». рецен­ пільсько-кукутенської спільності // археологія. — зия на: Попова Т.А. Многослойное поселение По­ 1985. — № 51. — С. 31—45. ливанов Яр: к эволюции трипольской культуры в Цвек Е.В. Восточнотрипольская культура и контакты ее Среднем Поднестровье // Археологические вести. — носителей с энеолитическими племенами Европы // СПб, 2011. — № 17. — С. 316—322. АВ. — СПб, 2000. — № 7. — С. 272—290. Скакун Н.Н. (співавт) Исследования последних лет на Цвек Е.В. (соавт) Энеолитический производственный трипольском поселении Бодаки // Записки Инсти­ комплекс по добыче и обработке кремня на реке тута истории материальной культуры. — 2012. — Большая Высь // На пошану Софії Станіславівни № 7. — С. 66—74. Березанської. Зб. наук. праць. — К., 2005. — С. 66— Скакун Н.Н. Основные направления в изучении памят­ 71. ников трипольской культуры Западных областей Цвек О.В. Поселення східнотрипільської культури (корот­ Украины (историографический очерк) // Записки кий нарис). — К., 2006. Института истории материальной культуры. — СПб, Цвек Е.В. (в соавторстве). Гребени на Днепре — посе­ 2014. — № С. ление трипольской общности (исследователи и Сорокин В.Я. О связях племен культуры Прекукутень- проблемы) // Сергей Николаевич Бибиков и проб­ Триполье а // Древнейшие общности земледель­ лемы первобытной археологии: Мат-лы междунар. цев и скотоводов Северного Причерноморья (V в. до науч. конф. — К.; СПб, 2008. — С. 277—288. н. э. — V в. н. э.). — К., 1991. — С. 83—85. Цвек Е.В. Восточнотрипольская культура и некоторые Сохацький М.П. З історії археологічних досліджень на аспекты структуры кукутено-трипольской мега­ Борщівщини // Літопис Борщівщини. — 1992. — общности // Земледельцы и скотоводы древней Вип. 1. — С. 4—10. Европы. — К.; СПб, 2012. — С. 225—245.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 103 Цинкаловський О.М. Стара Волинь і Волинське Полісся; Klochko V., Manichev V., Kvasnista V., Kozak S., Demchenko L., краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 Sokhatskij M. Issues concerning tripolye metallurgy and року. — Вінніпег, 1984. — Т. 1. the virgin copper of Volhynia // The Western Border Чайлд Г. У истоков европейской цивилизации. — М., 1952. Area of the Tripolye Culture. — Poznań, 2000. — S. 168— Черныш Е.К. К истории населения энеолитического вре­ 186 (Baltic-Pontic Studies. — Vol. 9). мени в Среднем Приднестровье (по материалам Kozłowski L. Budowli kultury ceramiki malowanej (w świetle многослойного поселения у с. Незвиско) // Нео­ badań przeprowadzonych w Koshyłowcach, Niezwiskach лит и энеолит юга европейской части СССР. — М., i Buczaczu). — Lwów, 1930. 1962. — С. 5—85 (Материалы и исследования по ар­ Kopernicki J. Poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad хеологии. — № 102). Dniestrem, spólnie z p. Władysławem Przybysławskim, Черняков І.Т. Острог-Замкова гора // Енциклопедія Три­ Człon. Kom. antrop. i arch. dokonane w roku 1877 // пільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 396. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1878. — Черняков І.Т. Вікентій Хвойка (1850—1914). — К., 2006. T. 2. — S. 19—72. Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик // Kopernicki J. Dalsze poszukiwania archeologiczne w Horodnicy Історія археології: дослідники та наукові центри. nad Dniestrem przez p. Wład. Przybysławskiego w Археологія і давня історія україни. — к., 2012. — latach 1878–1882 // Zbiór wiadomości do antropologii Вип. 9. — С. 21—25. krajowej. — 1884. — T. 8. — S. 3—32. Штокало В. розкопки трипільського поселення в уро­ Majewski K.-W. Figuralna plastyka cy gliniane modele chat kul­ чищі Обоз. історія і сучасність // Міжнародна ар­ tury ceramiki malowanej na Ukrainie. — Lwów, 1936. хеологічна конференція «Трипільське поселення Majewski K.-W. Plastyka terakotowa kultury ceramiki malo­ Кошилівці—Обоз (до 120-річчя відкриття)». Наукові wanej w zbirach Lwewskich // Swiatowit. — Warszawa, матеріали. — Заліщики, 1998. — С. 5 1938. — T. 17. Demetrikevich V.I. Sprawozdania z poziedzen komisyi odbytych Majewski K. Studia nad kulturą trypilską // Archeologia: w roku 1907 i 1908 // Materiały Archeologiczne. — Rocznik Towarzystwa Archelogicznego we Wrocławiu, Kraków, 1908. — Vol. 10. — S. X. poświęcony historii sztuki i kultury materialnej. — Encyklopedia do krayiznawstwa Galicii. — 1871. Wrocław, 1947. — R. 1. — S. 93—138. Cehak H. Plastyca eneolitycna kultury ceramiki malowanej Przybysławski Wł. Ustęp z poszukiwań archeologicznych w v Polsce // Switowit. — Warszawa, 1934. — Vol. 14 — Horodnicy nad Dniestrem dokonanych w r. 1878 // S. 164—252. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1879. — Childe V.G. Shipenitz: а late Neolithic Station with Pain­ T. 3. — S. 70—73. ted Pottery in Bukowina // The Journal of the Royal Ossowski G. Sprawozdanie z wycieczki paleontologicznej po Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. — Galicyi w r. 1889 // Zbiór wiadomości do antropologii London, 1923. — Vol. 53, July to December. — P. 263— krajowej. — 1890. — T. 14. — S. 17—68. 288. Ossowski G. Sprawozdanie drugie z wycieczki paleoetnologi­ Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia і Polesia cznej po Galicyi (w roku 1890) // Zbiór wiadomości do Wołyńskiego. — Warszawa, 1961. antropologii krajowej. — 1891. — T. 15. — S. 3—88. Cynkałowski A. Osiedle kultury Trypolskiej w Bodakach nad Ossowski G. Sprawozdanie trzecie z wycieczki paleoetnologi­ Horyniem // Wiadomośći Archeologiczne. — Warszawa, cznej po Galicyi (w roku 1891) // Zbiór wiadomości do 1969. — T. 34, z. 2. — S. 221—227. antropologii krajowej. — 1892. — T. 16. — S. 63—96. Janusz B. Kultura przedhistoryczna Podola Galicyjskiego. — Rook E. Stanowiska kultury trypolskiej w Bilcu Złotym w daw­ Lwów, 1919. nym powiecie Bórszow w świetlie zbiorow Krakow­ Hadaczek Ch. La colonie industrielle de Koszyłowce (arond.-t skich // Z archeologij Ukrainy i Jury Ojcowskiej // Oj­ de Zalezcyki) de l’époque énéolithique. Album des ców, 2001. — S. 183—206. fouilles. — Léopol, 1914. Shnajder A. Badania z poszukiwania archeologiczne w ostat­ Kadrow S., Zakoscielna A. Evolution of Danubian cultures nich latach // Przegląd archeologiczny. — Lwów, 1976. — in Malopolska and Ukraine // Baltic Pontic Studies. — T. 4. 1999. — Vol. 9. — P. 187—255. Sulimirski T. Copper Hoard from Horodnica on the Dniester // Kaindl R. Fr. Neolithische Funde mit bemalter Keramik Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft in in Koszyłowce (Ostgalizien) // Jahrbuch für Alter­ Wien. — Wien, 1961. — Bd. XCI. — P. 91—97. tumskunde. — Wien, 1908. — Bd. 2, Hf. 2—3. — P. 144— Trela E. Kolekcje zabytkow kultury trypolskiej w zbiorach Mu­ 150. zeum Archeologicznego w Krakowie // Materiały Arche­ Kandyba O. The Dnistro-Danubian Region // Oxford Uni­ver­ ologiczne. — Kraków, 2001. — T. XXXII. — S. 53—67. sity Press. — 1932а. — P. 27. Tsvek E. The Eastern-Tripolye culture and contacts with Kandyba O. Tripolske pamatki ve sbirkach Archeologickeho Eneolithic tribes of Europe // Baltic-Pontic studies. — Vstavu Karlovy university // Pamatki archeologicke. — Poznań, 2000. — № 9. — S. 111—132. 1932б. — Vol. 2. — P. 35—38. Tsvek E. Trypolskie ośrodki przemysłu krzemiennego w do­ Kandyba O. Schipenitz. Kunst und Geräte eines neolithischen rzeczu Buhu i Dniepru // Archeologia Polski środkowo­ Dorfes. — Leipzig; Wien, 1937. wschodniej. — Lublin, 2006. — VIII. — S. 193—204.

Надійшла 17.01.2017

104 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Е.В. Цвек 1, Н.Н. Скакун 2, В.В. Терехина 3 1 Кандидат исторических наук. 2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник экспериментально-трасологической лаборатории Института истории материальной культуры РАН. 3 Сотрудник библиотеки Института истории материальной культуры РАН.

исследования памятников трипольской общности Верхнего Поднестровья История исследования Триполья Верхнего Поднестровья разработана еще недостаточно. Хотя регион очень важен для изучения эволюции памятников данной территории и дальнейшей исторической судьбы его населения. Не ме­ нее он значителен для понимания палеоэкономики трипольского общества, особенно генезиса индустрии кремня. Характер и масштабы полевых работ, а также постановка и решение проблем связанных с культурно- исторической интерпретацией трипольских памятников этой территории, позволяют выделить четыре условных этапа исследований. Каждый из них имеет определенные научные достижения: I этап: 70-е гг. XIX ст. — 1914 г.; II этап — 1918—1940 гг.; III этап — 1947—1980-е гг.; IV этап — конец 80-х гг. ХХ ст. — начало ХХI ст. Первые исследования открыли для науки, как тогда ее называли «культуру мальованой керамики» и заложили ее фундамент. На материалах новых археологических объектов развернулись наиболее ранние дискуссии об ин­ терпретации глинобитных площадок и специализации поселений, решались вопросы методики раскопок, хроно­ логии и периодизации разных периодов развития культуры. Но эта деятельность была разъединенной, материалы многих памятников находились в разных музеях Европы, а достижения первооткрывателей, к сожалению, в даль­ нейшем недостаточно использовались как источники для культурно-исторических обобщений. Более поздние этапы исследовательских работ принесли наиболее важные данные для интерпретации мате­ риальной и сакральной страниц трипольской культуры, уровня ее развития, относительной хронологии памятни­ ков, путей ее распространения, особенностей освоения трипольцами окружающей среды. На основе исследова­ ния ряда поселений-мастерских (Бодаки и др.) детально изучена кремнеобрабатывающая отрасль производства, показан ее высокий уровень. Получены новые материалы для понимания экономических основ Триполья, связей его северо-западных окраин с центральными памятниками, а также с одновременными земледельческо-скотоводческими иноэтнич­ ными культурами. Детальное рассмотрение разных этапов исследований верхнеднепровского региона Триполья свидетельству­ ют о его особенном значении, как для решения проблем самой культуры, так и для характеристики энеолита Евразии в целом. К л ю ч е в ы е с л о в а: кукутени-трипольская общность, культура расписной керамики, трипольская культура, Верхнее Поднестровье, история исследований.

Olena V. Tsvek 1, Nataliia N. Skakun 2, Vera V. Teriokhina 3 1 PhD 2 PhD, senior research fellow of the Experimental Traceological Laboratory in the Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences 3 librarian of the Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences

Study of Trypillia Community’s Monuments at Dnister River Upper Region

History of study of Trypillia in the Dnister River Upper Region is not sufficiently developed yet. Though, this region is very important for the study of evolution of the sites at the territory and of the further historic destiny of its population. It is non the less important for the understanding of Trypillian community’s palaeoeconomics, especially of the flint industry genesis. The nature and scale of field works, as well as rising and solving the problems related to the cultural and historical interpretation of Trypillian sites of this territory allow the authors to divide the research into the four conditional stages. Each of them has certain scientific achievements: I stage – from the 1870s to 1914; II stage – 1918—1940; III stage — from 1947 to the 1980s; IV stage — from the late 1980s to the early 21st century. The first researchers discovered for the science a «culture of Painted Ceramics», as it was called then, and laid its basis. Based on the materials of the new archaeological sites, the earliest discussions on interpretation the wattle and daub grounds and settlements’ specializations occurred and the issues of excavations methods, chronology and division into periods of various stages of culture development were in process of solving. However, these activities were not united, the materials from many sites were kept in different European museums, while the discoverers’ achievements unfortunately were insufficiently used as sources in further cultural and historic generalizations. Next stages of research work presented the most important data for the interpretation of material and sacral pages of Trypillia culture, of its development level, relative chronology of the sites, of routs the culture was spread, and of the peculiarities of the way its population pioneered the environment. Based on the research at a series of settlements-workshops (i.e. Bodaky) flint processing field of industry was studied in detail and its high level was showed. Obtained were the new materials for understanding the economic bases of Trypillia, the relations of its north-western borderland with central sites, as well as with synchronous agricultural and cattle-breeding ethnically different cultures. The

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 105 detailed consideration of various stages of research at the Dnipro River upper region of Trypillia showed its special meaning both for the solving of problems of the very culture, and for description of the Eurasian Chalcolithic as a whole. K e y w o r d s: Kukuteni-Trypillia community, Painted Ceramics culture, Trypillia culture, the Dnister River upper region, history of research.

References

Arkheolohіchnі pamiatky Prykarpattia і Volynі kamianoho vіku. Kyiv, 1986. Berest R., Karlo Hadachek. Shtrykhy biohrafii ta naukovoii diialnosti. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. Lviv, 1908, iss. 7, pp. 78-79. Bilas I.M. Rozvytok arkheolohii u lvivskomu universyteti u mizhvoiennyi period (1919-1939 rr.). Arkheolohiia, 2002, no. 2, pp. 153-154. Bulyk N.M. Do pytannia pro naukovi kontakty lvivskykh arkheolohiv u XIX - na pochatku XX stolittia. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. Lviv, 2012, iss. 16, pp. 478-503. Cehak H. Plastyca eneolitycna kultury ceramiki malowanej v Polsce. Switowit. Warszawa, 1934, vol. 14, pp. 164-252. Chaild G. U istokov evropeiskoi tsivilizatsii. Moskva, 1952. Cherniakov І.T. Ostroh-Zamkova gora. Entsyklopedіia Trypіlskoi tsyvіlіzatsіi. Kyiv, 2004, vol. 2, p. 396. Cherniakov І.T. Vіkentіi Khvoika (1850-1914). Kyiv, 2006. Chernysh E.K. K istorii naseleniia eneoliticheskogo vremeni v Srednem Pridnestrovie (po materialam mnogosloinogo poseleniia u s. Nezvisko). Neolit i eneolit yuga evropeiskoi chasti SSSR. Moskva, 1962, pp. 5-85 (Materialy i issledovaniia po arkheologii, no. 102). Childe V.G. Shipenitz: а late Neolithic Station with Painted Pottery in Bukowina. The Journal of the Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. London, 1923, vol. 53, July to December, pp. 263-288. Chykalenko L. Khvedіr Kіndratovych Vovk yak peredіstoryk. Іstorіia arkheolohіi: doslіdnyky ta naukovі tsentry. Arkheolohiia і davnia іstorіia Ukrainy. Kyiv, 2012, iss. 9, pp. 21-25. Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia і Polesia Wołyńskiego. Warszawa, 1961. Cynkałowski A. Osiedle kultury Trypolskiej w Bodakach nad Horyniem. Wiadomośći Archeologiczne. Warszawa, 1969, vol. 34, z. 2, pp. 221-227. Demetrikevich V.I. Sprawozdania z poziedzen komisyi odbytych w roku 1907 i 1908. Materiały Archeologiczne. Kraków, 1908, vol. 10. S. X. Derekh O.M. Doslіdzhennia poselennia trypіlskoi kultury Sosulіvka І na Ternopilshchynі. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2011. Kyiv, 2012, p. 418. Encyklopedia do krayiznawstwa Galicii, 1871, p. 3. Hadaczek Ch. La colonie industrielle de Koszyłowce (arond.-t de Zalezcyki) de l’époque énéolithique. Album des fouilles. Léopol, 1914. Janusz B. Kultura przedhistoryczna Podola Galicyjskiego. Lwów, 1919. Kadrow S., Zakoscielna A. Evolution of Danubian cultures in Malopolska and Ukraine. Baltic Pontic Studies. 1999, vol. 9, pp. 187-255. Kaindl R.Fr. Neolithische Funde mit bemalter Keramik in Koszyłowce (Ostgalizien). Jahrbuch für Altertumskunde. Wien, 1908, Bd. 2, Hf. 2-3, pp. 144-150. Kandyba O. The Dnistro-Danubian Region. Oxford University Press, 1932a, p. 27. Kandyba O. Tripolske pamatki ve sbirkach Archeologickeho Vstavu Karlovy university. Pamatki archeologicke. 1932b, vol. 2, pp. 35-38. Kandyba O. Schipenitz. Kunst und Geräte eines neolithischen Dorfes. Leipzig; Wien, 1937. Kandyba O. Doslidy na Halytskomu Podilli v rr. 1928 ta 1929. Zapysky naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Lviv, 1937, vol. 154, pp. 1-14. Kandyba O.O. Shypyntsi. Mystetstvo ta znariaddia neolitychnoho selyshcha. Chernivtsi, 2004. Kandyba O. Halytska maliovana neolitychna keramika (Doktorska dysertatsiia). In O. Olzhych. Arkheolohiia. Kyiv, 2007a, pp. 20-109. Kandyba O. Doslidy na Halytskomu Podilli. In O. Olzhych. Arkheolohiia. Kyiv, 2007b, pp. 335-345. Kasko O. Koshylovetska tema u naukovii prohrami Yuzefa Kostshevskoho. Trypilske poselennia Koshylivtsi-Oboz. Mizhnarodna konferentsiia do 120-richchia vidkryttia. Zalishchyky, 1998. pp. 14-15. Klochko V., Manichev V., Kvasnista V., Kozak S., Demchenko L., Sokhatskij M. Issues concerning tripolye metallurgy and the virgin copper of Volhynia. The Western Border Area of the Tripolye Culture. Poznań, 2000, pp. 168-186 (Baltic-Pontic Studies, vol. 9). Kochkin I.T. Midni trypilski sokyry Verkhnioho i Serednioho Podnistrovia. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Istoriia. Ivano- Frankivsk, 1999, iss. II, pp. 3-10. Kochkin I.T. Odaiiv XXI. Entsyklopediia Trypilskoii tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, p. 380. Konoplia V.M. Pervisni kremenevydobuvni shakhty Prykarpattia. VII Podilska istoryko-kraieznavcha konferentsiia. Kamianets- Podilskyi, 1987, pp. 4-5. Konoplia V.M. Issledovaniia v Ivano-Frankovskoi oblasti. Arkheologicheskie otkrytiia 1986 goda. Moskva, 1988, pp. 287-289. Konoplia V.M. Trypilska kultura. Etnohenez ta etnichna istoriia ukraiinskykh Karpat: arkheolohiia ta antropolohiia. Lviv, 1999. iss. I, pp. 86-103. Konoplia V., Kruts V., Ryzhov S. Nove poselennia zalіshchytskoi hrupy trypіlskoi kultury v pіvdeno-zakhіdnomu Podіllі. Naukovi zapysky, Ternopіl, 1993, pp. 8-18.

106 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Kopernicki J. Poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem, spólnie z p. Władysławem Przybysławskim, Człon. Kom. antrop. i arch. dokonane w roku 1877. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1878, vol. 2, pp. 19-72. Kopernicki J. Dalsze poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem przez p. Wład. Przybysławskiego w latach 1878- 1882. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1884. vol. 8, pp. 3-32. Kozłowski L. Budowli kultury ceramiki malowanej (w świetle badań przeprowadzonych w Koshyłowcach, Niezwiskach i Buczaczu). Lwów, 1930. Kravets V.P. Ranniotrypilske poselennia v Horodnytsi na Dnistri. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii URSR. Kyiv, 1954. Kravets V.P. Izuchenie pozdnetripolskikh pamiatnikov v Verkhnem Podnestrovie. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii Akademii nauk Ukrainskoi SSR. Kyiv, 1955, iss. 4, pp. 133-135. Krushelnytska L. Oleksandr Tsynkalovskyi - arkheoloh ta istoryk Volyni. Taras Shevchenko ta natsionalna kultura. Materialy nauk. Sympoziumu. Lviv, 1990. Krushelnytskyi B. Arkheolohichni zatsikavlennia Antoni Shnaidera (1825-1880). Postati ukrainskoi arkheolohii. Lviv, 1998, pp. 84- 86 (Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, iss. 7). Kruts V.O., Ryzhov S.M. Verkhniodnistrovska lokalna hrupa pamiatok Trypilskoii kultury ta novi dani pro zviazky trypiltsiv z naselenniam bolharskoii i lendelskoii kultur. Arkheolohiia, 1997, no. 2, pp. 23-32. Kurіnnyi P.P. E.R. Shtern. Ukraina. Kyiv, 1927, book 4, pp. 220-223. Kuzmishchev A.G. Arkheologicheskie issledovaniia E.R. fon Shterna: Berezan, Tira, Petreny. Іstorіia arkheolohіi: doslіdnyky ta naukovі tsentry. Arheolohіia і davnia іstorіia Ukrainy. Kyiv, 2012, iss. 9, pp. 139-147. Liashko S.M. Shtern Ernst Romanovych. Entsyklopediia Trypilskoii tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 627-628. Liashko S.M., Sokhatskyi M.P. Hadachek Karlo. Entsyklopediia Trypilskoii tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, p. 112. Majewski K.-W. Figuralna plastyka cy gliniane modele chat kultury ceramiki malowanej na Ukrainie. Lwow, 1936. Majewski K.-W. Plastyka terakotowa kultury ceramiki malowanej w zbirach Lwewskich. Swiatowit. Warszawa, 1938, vol. 17. Majewski K. Studia nad kulturą trypilską. Archeologia: Rocznik Towarzystwa Archelogicznego we Wrocławiu, poświęcony historii sztuki i kultury materialnej. Wrocław, 1947, R. 1, pp. 93-138. Maleiev Yu.M. Rozvidky na pivdni Ternopilshchyny. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 1969 r. Kyiv, 1972, iss. 4, p. 386. Movsha I.I. Vzaiemovidnoshennia Trypillia-Kukuteni z synkhronnymy kulturamy tsentralnoi Evropy. Arkheolohiia, 1985, vol. 51, pp. 22-31. Okhrimenko H. Oleksandr Tsynkalovskyi ta praistoriia Volyni. Lutsk, 2007, pp. 7-732. Ossowski G. Sprawozdanie z wycieczki paleontologicznej po Galicyi w r. 1889. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1890, vol. 14, pp. 17-68. Ossowski G. Sprawozdanie drugie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi (w roku 1890). Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1891, vol. 15, pp. 3-88. Ossowski G. Sprawozdanie trzecie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi (w roku 1891). Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1892, vol. 16, pp. 63-96. Ovchynnikov E.V. Trypilska kultura kanivskoho Podniprovia. Kyiv, 2014. Ovchynnikov E.V., Pichkur Ye.V. Doslidzhennia na trypilskomu poselenni Pekari II. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2001- 2002 rr. Kyiv, 2003, pp. 207-212. Passek T.S. Chetvertaia nauchnaia konferentsiia Instituta arkheologii Akademii Nauk USSR. Kratkie soobshcheniia IA AN Ukrainskoi SSR. Kyiv, 1946, vol. 12, pp. 162-167. Passek T.S. Periodizatsiia tripolskikh poselenii (III-II tysiacheletie do n. e.). Moskva; Leningrad, 1949 (Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, no. 10). Passek T.S. Rannezemledelcheskie (tripolskie) plemena Podnestrovia. Moskva, 1961 (Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, no. 84). Pasternak Ya. Novi arkheolohichni nabutky Muzeiu N.T.Sh. u Lvovi za chas vid 1929-1932 r. Zapysky naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Lviv, 1933, vol. 152, iss. 2, ch. 2. Eneolit, pp. 8-9. Pasternak Ya. Arkheolohiia Ukrainy. Toronto, 1961. Peleshchyshyn N.A. Raskopki pozdnetripolskogo poseleniia u s. Listvin na Volyni. Arkheologicheskie otkrytiia 1970 goda. Moskva, 1971, p. 236. Peleshhyshyn N.A. Raskopki u s. Khoriv na Volyni. Arkheologicheskie otkrytiia 1974 goda. Moskva, 1975, pp. 335-336. Peleshchyshyn N.A. Tripolskaia kultura Zapadnoi Volyni. Arkheologiia Prikarpatia, Volyni i Zakarpatia (eneolit, bronza, ranneie zhelezo). Kyiv, 1990, pp. 27-28. Peleshchyshyn M.A. Arkheolohichni roboty u Vynnykakh 1997 r. Arkheolohіchnі doslіdzhennia Lvіvskoho unіversytetu. Lvіv, 1998, iss. 3, pp. 103-107. Pichkur ye.V., Shydlovskyi P.S. Kompleks kremeneobrobky na poselenni Pekari II. Trypilski poselennia-hihanty: materialy mizhnarodnoi konferentsii IA NANU. Kyiv: Korvin Pres, 2003, pp. 211-228. Popova T.A. Mnogosloinoie poselenie Polivanov Yar: k evoliutsii tripolskoi kultury v Srednem Podnestrovie. St. Peterburg, 2003. Popova T.A., Chernysh Ye.K. Tripolskoie poselenie u s. Bodaki. Zapiski Odesskogo arkheologicheskogo obshchestva. Odessa, 1967, vol. 2 (35), pp. 173-179. Pozikhovskyi O.L., Bondarchuk O.A., Verteletskyi D.Yu. Doslidzhennia bahatosharovoi pamiatky v m. Ostrozi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2011. 2012, p. 407. Pozikhovskyi O.L., Samoliuk V.O. Eneolitychnyi krematsiinyi mohylnyk v okolytsiakh Ostroha na Zakhidnii Volyni. Arkheolohiia, 2008, no. 1, pp. 28-41. Przybysławski Wł. Ustęp z poszukiwań archeologicznych w Horodnicy nad Dniestrem dokonanych w r. 1878. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1879,vol. 3. pp. 70-73.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 107 Rodion S. Paru sliv pro dvi novi povazhni pratsi pro Volyn i Polissia arkheoloha A. Tsynkalovskoho. Litopys Volyni. Winnipeg, 1962. ch. 6, pp. 14-17. Rodion S. Profesor Aleksandr Tsynkalovskyi do yuvileiu 75-littia zhyttia i 55-littia naukovoi pratsi. In: Tsynkalovskyi O. Starodavni pamiatky Volyni. Toronto, 1975, pp. 29-33; Rodion S. Oleksandr Tsynkalovskyi ta praistoriia Volyni. Lutsk, 2007, pp. 15-20. Rook E. Stanowiska kultury trypolskiej w Bilcu Zlotym w dawnym powiecie Borszów w świetlie zbiorow Krakowskich. Z archeologij Ukrainy i Jury Ojcowskiej. Ojców, 2001, pp. 183-206. Ryndina N.V. Drevneisheie metalloobrabatyvaiushcheie proizvodstvo Vostochnoi Evropy. Moskva: Izd-vo Moskovskogo instituta, 1971. Ryzhov S.M. Suchasnyi stan vyvchennia kulturno-istorychnoi spilnosti Kukuten-Trypillia na terytorii Ukrainy. In: O. Olzhych. Arkheolohiia. Kyiv: Vydavnytstvo im. Oleny Telihy, 2007, pp. 437-477. Shnajder A. Badania z poszukiwania archeologiczne w ostatnich latach. Przegląd archeologiczny. Lwów, 1976, vol. 4. Shtokalo V. Rozkopky trypіlskoho poselennia v urochyshchі Oboz. Іstorіia і suchasnіst. Mіzhnarodna arkheolohіchna konferentsiia ‘Trypіlske poselennia Koshylіvtsі-Oboz’. Zalіshchyky, 1998, p. 5. Skakun N.N. K voprosu o kremenobrabatyvaiushchem proizvodstve epokhi eneolita. Arkheolohiia, 1996, no. 3, pp. 124-131. Skakun N.N. Predvaritelnyie rezultaty izucheniia materialov tripolskogo poseleniia Bodaki (kremneobrabatyvaiushchie kompleksy). Orudiia truda i sistemy zhizneobespecheniia naseleniia Evrazii (po materialam epokh paleolita-bronzy). St. Peterburg, 2004, pp. 57-79. Skakun N.N. Arkheologicheskie issledovaniia tripolskogo poseleniia Bodaki v 2005 g. Kyiv; St. Peterburg, 2005. Skakun N.N. Issledovaniia poslednikh let na tripolskom poselenii Bodaki. Zapiski instituta istorii materialnoi kultury. St. Peterburg, 2012, no. 7, pp. 66-74. Skakun N.N. Osnovnyie napravleniia v izuchenii pamiatnikov tripolskoi kultury Zapadnykh oblastei Ukrainy (istoriograficheskii ocherk). Zapiski instituta istorii materialnoi kultury. St. Peterburg, 2014. Skakun N.N., Tarasov V.A. Rezultaty primeneniia magnitorazvedki i kaplametrii pri issledovanii poseleniia tripolskoi kultury Bodaki. Arkheologicheskie vesti. St. Peterburg, 2000, no. 7, pp. 60-69. Skakun N.N., Tsvek E.V. Chitaia “Polivanov Jar”. Rets.: Popova T.A. Mnogosloinoie poselenie Polivanov Jar: K evoliutsii tripolskoi kultury v Srednem Podnestrovie. Arkheologicheskie vesti. St. Peterburg, 2011, no. 17, pp. 316-322. Sokhatskyi M.P. Z іstorіi arkheolohіchnykh doslіdzhen na Borshchіvshchyni. Lіtopys Borshchіvshchyny. 1992, iss. 1, pp. 4-10. Sokhatskyi M.P. Arkheolohіchnі roboty Borshchіvskogo kraieznavchoho muzeiu u 1991-1993 rr. Lіtopys Borshchіvshchyny, 1993, iss. 3, pp. 10-22. Sokhatskyi M.P. Z іstorіi doslіdzhennia pechery Verteba. Zbіrnyk tez povіdomlen ta dopovіdei naukovoi konferentsіi ‘Skelі i pechery v іstorіi ta kulturі starodavnioho naselennia Ukrainy’. Lvіv, 1995, pp. 99-101. Sokhatskyi M.P. Doslіdzhennia arkheolohіchnoi ekspedytsii Borshchіvskoho kraieznavchoho muzeiu v pecherі Verteba u 1996- 1998 rokakh. Lіtopys Borshchіvshchyny. 2000, iss. 9, pp. 3-10. Sokhatskyi M.P. Kіrkor Adam Gonorіi. Entsyklopedіia Trypіlskoi tsyvіlіzatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 221-222. Sokhatskyi M.P. Zvіt pro riatіvnі arkheolohіchnі doslіdzhennia na trypіlskomu poselennі bіlia s. Zbruchanske Borshchіvskoho raionu Ternopіlskoi oblastі u 2011 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 2012, f. 2011, spr. 40. Sokhatskyi M.P., Dudar O.V. Rozkopky trypіlskoho poselennia bіlia s. Hlibochok Ternopіlskoi oblastі. Materіaly IV Mіzhnar. arkheolohіchnoi konf. studentіv і molodykh vchenykh. Kyiv, 1996, pp. 99-101. Sokhatskyi M.P., Dudar O.V. Doslіdzhennia trypіlskoho poselennia Vasylkіvtsі na Ternopіlshhynі. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2010. Kyiv; Poltava, 2011, pp. 315. Sorokin V.Ya. O sviaziakh plemen kultury Prekukuten-Tripolie A. Drevneishie obshchnosti zemledeltsev i skotovodov Severnogo prichernomoria (V v. do n. e.- V v. n. e.). Kyiv, 1991, pp. 83-85. Starkova E.G. Keramicheskie kompleksy finala razvitogo tripolia (po materialam poselenii Podolskoi vozvyshennosti i Verkhnego Podnestrovia. Avtoref. dis. … kand. ist. nauk. St. Pererburg, 2011. Sulimirski T. Copper Hoard from Horodnica on the Dniester. Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. Wien, 1961, Bd. XCI, pp. 91-97. Sytnyk O.S. Poselennia Buchach I i yoho mistse sered trypilskoho masyvu Podnistrovia. Trypilska kultura Ukrainy (do 100-richchia vidkryttia): tezy dopovidei ta povidomlen mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Lviv, 1993, pp. 58-60. Sytnyk O.S., Yahodynska M.O. Okhoronni rozkopky trypilskoho ta slovianskoho poselen Buchach. Zemledeltsy i skotovody Drevnei Evropy (Problemy, novyie otkrytiia, gipotezy). Kyiv; St. Peterburg, 2012, pp. 187-201. Titov V.S. Neolit karpatskogo basseina. Moskva, 1996. Titov V.S., Markevich V.I. Novyie dannyie o zapadnykh sviaziakh pozdnego Tripolia. Sovetskaia arkheologiia. Moskva, 1974. no. 3. Tihanova M.A. Razvedka v raione verkhnego techeniia reki Goryni. Slaviano-russkie drevnosti. Moskva, 1962, pp. 46-53 (Kratkie soobshcheniia instituta, iss. 87). Tkachuk T.M., Kochkіn І.T. Bіlshіvtsі. Entsyklopedіia Trypіlskoii tsyvіlіzatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 53-54. Tkachuk T.M., Melnik Ya.G. Semіotychnyi analіz trypіlsko-kukutenskykh znakovykh system. Іvano-Frankіvsk, 2000. Trela E. Kolekcje zabytkow kultury trypolskiej w zbiorach Muzeum Archeologicznego w Krakowie. Materialy Archeologiczne. Kraków, 2001, vol. XXXII, pp. 53-67. Tsvek O.V. Osoblyvostі formuvannia skhіdnoho rehіonu trypіlsko-kukutenskoi spіlnostі. Arkheolohiia. 1985, iss. 51, pp. 31-45. Tsvek E.V. Vostochnotripolskaia kultura i kontakty yeio nositelei s eneoliticheskimi plemenami Evropy. Arkheologicheskie vesti. St. Pererburg, 2000, no. 7, pp. 272-290.

108 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Tsvek E. The Eastern-Tripolye culture and contacts with Eneolithic tribes of Europe. Baltic-Pontic studies. Poznań, 2000, no. 9, pp. 111-132. Tsvek E.V. Eneoleticheskii proizvodstvennyi kompleks po dobyche i obrabotke kremnia na reke Bolshaia Vys. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu Sofіi Stanіslavіvny Berezanskoi. Kyiv, 2005, pp. 66-71. Tsvek O.V. Poselennia skhіdnotrypіlskoi kultury (korotkyi narys). Kyiv, 2006. Tsvek E. Trypolskie ośrodki przemysłu krzemiennego w dorzeczu Buhu i Dniepru. Archeologia Polski. środkowowschodniej. Lublin, 2006, vol. VIII, 2006, pp. 193-204. Tsvek E.V. Grebeni na Dnepre - poselenie tripolskoi obshchnosti (issledovateli i problemy). Sergei Nikolaievich Bibikov i problemy pervobytnoi arheologii: Materialy mezhdunar. nauch. konf. Kyiv-St. Peterburg, 2008. pp. 277-288. Tsvek E.V. Vostochnotripolskaia kultura i nekotoryie aspekty struktury kukuteno-tripolskoi megaobshchnosti. Zemledeltsy i skotovody drevnei Evropy. Kyiv; St. Peterburg, 2012, pp. 225-245. Tsynkalovskyi O.M. Stara Volyn і Volynske Polіssia; kraieznavchyii slovnyk vіd naidavnіshykh chasіv do 1914 roku. Wіnnіpeg, 1984, vol. 1. Vasylenko B.A. Pytannia pro starodavnie naselennia na terytorii istorychnoho Ivano-Frankivska. Tezy dopovidei oblasnoi naukovoi praktychnoi konferencii, Ivano-Frankivsk, 1987, pp. 76-77. Vasylenko B.A., Konoplia V.M. Verkhniodnistrovska hrupa pamiatok trypilskoi kultury. Tezy dopovidei VI Podilskoi istoryko- kraieznavchoi konferentsii. Kamianec-Podilskyi, 1985, pp. 10-12. Videiko M.Yu. Horodnycia-II skarb. Entsyklopediia Trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 126-127. Videiko M.Yu. Poliovi doslidzhennia. Entsyklopediia Trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 1, pp. 23-55. Vinogradova N.M. Plemena Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechia v period rassveta tripolskoi kultury (periodizatsiia, khronologiia, lokalnyie varianty). Kishinev, 1983. Volkov F. Po povodu nashikh neoliticheskikh nakhodok s keramikoi do-mikenskogo tipa. Arkheologicheskaia letopis Yuzhnoi Rossii. Kyiv, 1900, vol. 2, pp. 131-141. Volkov F. Kamennyi vek v Rossi. In: Gernes M. Pervobytnaia kultura. Ch. I. Kamennyi vek (Dometallicheskie vremena. Drevnii i novyi kamennyi vek v Evrope. Skhodnye kultury na dr. materikakh), app. 1. Riga, 1914, pp. 171-179. Zakharuk Yu.M. Arkheolohichni doslidzhennia na Volyni v 1952 r. Zvit pro robotu Volynskoi ekspedytsii. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. Lviv, 1953, f. 1625, spr. 26. Zakharuk Yu.M. Problemy arkheolohichnoi kultury. Arkheolohiia, 1964, vol. 7, pp. 12-42.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 109 УДК: 904.3/.4 (091) (477.51) "638"

Д.В. Каравайко *

До витоків вивчення юхнівської культури

У статті йдеться мова про початковий етап вивчення Так, на їхню думку, саме цим періодом слід старожитностей раннього залізного віку басейну Десни, а датувати оборонні споруди низки городищ саме — юхнівської культури, пам’ятки якої не в останню Новгород-Сіверського р-ну. На лівому бе­ чергу стали відомі науковцям завдяки місцевим легендам та переказам. Перші розкопки проведені Д.Я. Самоквасо- резі Десни, неподалік від городища Собічі вим на городищі у с. Юхнове (зараз Новгород-Сіверський (Шосткинський р-н, Сумської обл.) є урочи­ р-н Чернігівської обл.). Масштабні розвідки в Середньо- ще «Петровські редути», де нібито розташо­ му Подесенні здійснив С.А. Гатцук у 1907 р. Результати вувався табір військ Петра І. На місце ж дис­ його робіт викликають значний інтерес і є невід’ємною локації шведів «претендують» відразу кілька частиною історії археологічної науки. укріплень правого берега. Жителі с. Дегтя­ К л ю ч о в і с л о в а: юхнівська культура, с. Юхнове, ле- рівка запевняють, що війська стояли на го­ генди та перекази, Д.Я. Самоквасов, С.А. Гатцук. родищі біля північно-східної околиці села. При цьому за переказами, шведські солдати Городища і кургани як пам’ятки, що доб­ проходили парадним маршем навколо горо­ ре помітні на місцевості, здавна приверта­ дища по широкому майданчику ескарпу. Не ли увагу не тільки професійних археологів, так давно на краю мису був встановлений а й любителів старовини, простих людей. З пам’ятний знак Івану Мазепі та Карлу XII цими археологічними об’єктами пов’язано «З нагоди історичної зустрічі та військово- безліч легенд, повір’їв, а часом і абсурдних політичних перемовин видатних державних історій. Всі вони збереглися в пам’яті народу діячів України і Швеції 30 жовтня 1708 р.». і дійшли до наших днів з глибин середньовіч­ Зі шведськими похованнями асоціюються чя. Для кожного регіону характерна своя ле­ кургани на краю городища Киселівка ІІ, як, генда, хоча однакові можуть існувати й у від­ втім, і багато інших могильних насипів цього далених один від одного районах. Це і опо­ регіону. віді про заритий паном скарб у рові або валі Аналогічних історій досить багато і вони городища, і про затонулу золоту карету (кіль­ могли б стати темою окремого дослідження. це) Катерини Великої, і багато інших. Доволі Подібні розповіді природно є вигаданими, показовим у цьому випадку є спостережен­ принаймні щодо самого місця тієї чи іншої ня С.А. Гатцука стосовно скарбів: «… поми- події. археологічні свідчення вкрай мізерні мо той косности, которая много лет лежит або відсутні взагалі. Разом з тим, існують ле­ в сознании крестьян, что каждое какое-либо генди з дивовижними збігами. Цікавий факт, выделяющееся наружностью место обязатель- що на території поширення юхнівської куль­ но имеет в себе «клад» долженствовавший, тури, у сучасного населення, збереглися ле­ по их убеждениям, принадлежит им, как на- генди, в яких мова йде про наявність на май­ следникам своих предков…» (НА ИИМК РАН, данчику городища довгого будинку по краю, ф. 1, оп. 10, 1907, д. 41, л. 40). в якому жили стародавні люди 1. Це безпосе­ Не менш популярною є розповідь місце­ редньо перегукується з наявністю довгих бу­ вих жителів про події часів шведської вій­ни. динків у племен Середньої Десни скіфського часу. Наведені вище легенди, звичайно ж, безпо­ середньо не пов’язані з вивченням юхнівських * Каравайко Дмитро Володимирович – кандидат старожитностей. однак саме завдяки пам’яті історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту народу багато городищ стали відомі професій­ археології­ НАН України, [email protected]

© Д.В. Каравайко, 2017 1 Інформацію отримано від к.і.н. А.А. Чубура.

110 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ним археологам 2. Перший список городищ був ми”, разделенных глубоким оврагом, в пятьдесят приведений в Чернігівських єпархіальних ві­ аршин ширины. Городки с северо-западной и за- стях (ЧЕИ 1972 3). Дані про пам’ятки обмежува­ падной сторон примыкают к открытому полю, лися їх перерахуванням та місцем знаходжен­ от которого отделены искусственными вала- ня. Проте, саме ці відомості, з урахуванням ін­ ми и рвами… Величина площадей городков, т.е. формації місцевих жителів, були використані внутренних частей их, без рвов и валов, почти для створення своєрідного «каталогу» городищ одинакова, — каждого около трехсот пятиде- Д.Я. Самоквасовим (1908, с. 103—119). сяти шагов в окружности» (Самоквасов 1908а, Будучи уродженцем Новгород-Сіверщини, с. 4—5). На кінець XIX початок ХХ ст. термін Д.Я. Самоквасов (1843—1911 рр.) чудово знав «городище» вживався щодо великих укріпле­ місцевість і особисто оглянув багато городищ. них поселень, а значно менші називали «го­ Як приклад, городище Чайкін Лог (уроч. Сер­ родками». Навіть якщо штучно об’єднати два бова Косать або Городок) на березі р. Мало­ городища у с. Юхнове в єдиний комплекс, течки, що впадає в Десну. Безсумнівно, до­ його, з точки зору того часу, не можна було на­ слідник на ньому побував, враховуючи, що звати «городищем». Саме наявність двох по­ розташоване воно поблизу його рідного ху­ руч розташованих укріплень змусило Д.Я. Са­ тора. Згодом дане городище вдалося вияви­ моквасова вжити обидва терміни. Довгий час ти лише О.М. Мельниківській (1967, с. 1—2). в науці Юхнівське городище сприймалося як На сьогоднішній день знайти його без допо­ єдине ціле, хоча в реальності мова повинна моги корінних жителів округи неможливо. Ра­ йти про два городища, які до того ж різноча­ зом з тим, будь-яких планомірних розвідок в сові. Як єдиний комплекс ці пам’ятки сприй­ Новгород-Сіверському повіті Д.Я. Самоква­ мала Н.В. Трубнікова, яка вперше звернулася сов не проводив, а для створення списків ви­ до матеріалів юхнівської культури за результа­ користовував інформацію від третіх осіб. Ба­ тами розкопок Д.Я. Самоквасова (Трубникова гато городищ залишилися без уваги і не були 1938). І лише після досліджень на обох городи­ враховані. Можна з обережністю припустити, щах А.Є. Аліхової в 1940 р. було з’ясовано, що що городища, або як їх називали «городки», не вони є різночасовими й окремими укріплення­ ввійшли в той час в списки і не згадані в ро­ ми (Алихова 1956). ботах з кількох причин. По-перше, це віддале­ На території юхнівської культури басей­ ність від села. По-друге, відсутність будь-яких нів Десни і Сейму городища, які розташова­ легенд і оповідей про дану місцевість. І, по- ні на сусідніх мисах, часом дуже близько, не третє, планомірних робіт по їх виявленню і тим рідкість. Як приклад, ті ж городища поблизу більше дослідженню просто не проводилося. с. Юхнове. Найчастіше їх сприймали як єди­ До 70-х років ХІХ ст. розкопки на городи­ ний комплекс. Якщо для XIX початок ХХ ст. щах не проводилися. Довгий час побутувала це було прийнятно, то на сьогоднішній день, теорія Адама Чарноцького, згідно з якою горо­ а подібні факти є, це неприпустимо. Як пока­ дища лісової зони в межах Давньоруської дер­ зує археологічний матеріал, вони у всіх випад­ жави представляли собою місця язичницьких ках (природно, коли проводилися досліджен­ богослужінь древніх слов’ян і не містили нічо­ ня) різночасові, до того ж не мають спільних го, крім залишків жертвоприношень у вигляді укріплень. попелу, вугілля і перепалених кісток (Самоква­ На Юхнівських городищах Д.Я. Самоква­ сов 1908, с. 1). сов заклав дві траншеї 4,5 сажнів довжини і Перші професійні розкопки на городищах до 3 сажнів ширини (близько 120 м2) та кіль­ Десни були проведені Д.Я. Самоквасовим біля ка шурфів. Комплекс був датований умовно: с. Юхново в 1873 і 1876 рр. «Городище состоит «… а остальныя частію кіммерійськой эпохи, из двух насыпей, называемых народом “городка- подобныя Юхновскому въ Новгородсъверскомъ уъздъ…» (Самоквасов 1908, с. 24). отриманий 2 На жаль, такі історії стимулювали місцеве населен­ матеріал дослідник не розподіляв по «город­ ня до пошуків скарбів, що негативно відобразилося ках» та в силу знань того часу вважав його од­ на збереженості культурного шару. Цікавим фактом є те, що багато городищ на Сеймі мають високі та ночасовим. результати досліджень були опу­ вузькі вали, що зовні нагадують кургани. Вірогідно, бліковані в кількох виданнях (Самоквасов що і місцеве населення їх так сприймало. Як підсу­ 1908, с. 110; 1908а, с. 4—5). Вони представля­ мок, на сьогоднішній день всі такі вали сильно по­ ють собою короткі описи пам’ятки і характеру шкоджені ямами скарбошукачів. культурного шару, перерахування знайдених 3 Свідчення про городища містяться в декількох но­ мерах. речей. Керамічному комплексу, як «не най­

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 111 Рис. 1. Плани городищ Новгород-Сіверського Полісся, за С.А.Гатцуком: 1 — Бугриновка; 2 — Чайкин Лог; 3 — єврейське кладовище; 4 — Домотканово; 5 — Кудлаївка; 6 — Лєньково; 7 — Гірки І; 8 — Новгород-Сіверський, Замок

112 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 більш яскравій складовій», не було приділено увагу. Не менш важливо, що зошити містять належної уваги. Набагато пізніше, в 1938 р, ко­ фотографії, малюнки знахідок і стратиграфії, а лекція з розкопок Д.Я. Самоквасова, що част­ також плани городищ. ково збереглася, була опублікована в короткій У 1907 р. С.А. Гатцук обстежив до 20 горо­ замітці Н.В. Трубникової (Трубникова 1938). дищ Подесення, які є пам’ятками доби ран­ По суті, ця робота є першою спробою аналі­ нього заліза. Територіально вони розташо­ тичного осмислення матеріалів, тоді ще не ви­ вані уздовж Десни в межах всього Новгород- діленої юхнівської культури. Сіверського Полісся. Серед них городища у Говорячи про перші дослідження, слід зга­ сс. радичів і Свердловка, Мізин, Новгород- дати розкопки Ю.Г. Гендуне в Корюківському Сіверські, Киселівка та ін. (рис. 1, 1—8). р-ні Чернігівської обл. на городищах у сс. Буда Публікація звіту — справа майбутнього, за­ і Шишка. На сьогоднішній день колекція збе­ раз же зупинимося на деяких моментах, які, рігається в Чернігівському історичному му­ на нашу думку, є досить важливими для ранніх зеї ім. В.В. Тарновського (інв. № Арх. 9/9). На досліджень юхнівської культури. жаль, крім знайдених речей, докладною ін­ С.А. Гатцук один з перших навів доклад­ формацією про дослідження ми не володіємо ний опис низки городищ Десни. Серед них (Каравайко 2004). «Старе єврейське кладовище» в Новгород- На окрему увагу заслуговують роботи Сіверському (рис. 1, 3). Потрібно сказати, що С.А. Гатцука, на яких зупинимося докладні­ дослідження цієї пам’ятки в наступні роки не ше. У зв’язку з підготовкою XIV археологіч­ проводилися належним чином. Судячи з опи­ ного з’їзду в м Чернігів Д.Я. Самоквасов роз­ су кераміки, городище виникає тут в ранньому робив програму археологічних досліджень залізному віці (НА ИИМК РАН, Ф.1, Оп. 10, Чернігівської губернії, а для досліджень кур­ 1907, Д. 41, Л. 17—18). отримавши інформа­ ганів роменської культури надав 1000 р. влас­ цію від місцевого населення, Семен Андроно­ них коштів. Ініціатива була підтримана Ім­ вич намагався знайти укріплене поселення в ператорським російським археологічним то­ урочищі «Чайкін Лог», проте роботи не увін­ вариством, яке доручило члену Чернігівської чалися успіхом (НА ИИМК РАН, Ф.1, Оп. 10, губернської архівної комісії С.А. Гатцуку про­ 1907, Д. 41, Л. 56). Лише одне місце приверну­ вести фіксацію археологічних пам’яток серед­ ло увагу дослідника (рис. 1, 2). Були закладені ньої течії Десни і, зокрема, городищ (Ясно­ розвідувальні шурфи, в яких знахідки не вияв­ вська 2002, с. 34). лено. С.А. Гатцуком був знятий план місцевос­ Семен Андронович Гатцук — земській вчи­ ті. Слід сказати, що це городище було відомо тель с. Старі Чешуйкі Чернігівської губернії Д.Я. Самоквасову, як місцевому уродженцю, і (нині Мглинський р-н Брянської обл.). Коло О.М. Мельниківській, яка проводила розкоп­ його інтересів, як краєзнавця, було досить ши­ ки поблизу — на Кудлаєвському городищі. Ав­ роке. Це і археологія, і архітектура, стародавні тор даної статті проводив обстеження в цьо­ рукописи, архіви і багато іншого (Ясновська, му мікрорегіоні. За повідомленнями місцевого Коваленко 1995). Ясно, що професійним населення городище дійсно є, однак без «про­ архео­логом він не був, проте звіт про його ро­ відника» його знайти неможливо. Високі бере­ боти в Подесенні в 1907 р. виконано на висо­ ги р. Малотечка на ділянці від с. Стахорщина кому, для свого часу, рівні і є цінним джерелом до с. Кудлаївка прорізані численними ярами і інформації в питаннях вивчення старожитнос­ сильно поросли лісом. тей Середньої Десни. Описи городищ С.А. Гатцука, безумовно, Фахівці з роменської археологічної куль­ представляють не тільки історіографічний ін­ тури не раз зверталися до зошитів С.А. Гатцу­ терес. Порівнюючи їх з пізнішими описами, ка, що знайшло відображення не в одній статті ми маємо чітке уявлення про зміни стану збе­ (Ясновська 2002; Кравченко 2013; 2014; 2015). реження пам’ятки та природного оточення. А ось матеріали раннього залізного віку зали­ Описуючи городище в Новгород-Сіверському шилися без належної уваги. (рис. 1, 8), дослідник зазначав: «Здесь будет у Рукописний звіт С.А. Гатцука зберігаєть­ места упомянуть о разрушительном действии ся в архіві ІІМК РАН в Санкт-Петербурзі (НА внешних и дождевых вод вообще, что бы по- ИИМК РАН, ф. 1, оп. 10, 1907, д. 41). Знахід­ чти достоверно высказать действие последних ки не були опубліковані, а сам матеріал не збе­ в этом месте в частности. Уничтожение пло- рігся. однак, текст досить інформативний, з щадей лесов, усиленная распашка скатов гор и огляду на методику того часу, і заслуговує на возвышенностей являются главнейшим факто-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 113 Рис. 2. Гончарна та ліпна кераміка з городища Киселівка ІІ

ром совершенного в сравнительно небольшой про- ня зайвої глини якимось предметом. За такого межуток времени, изменения топографических опису не складно вгадати характерні розчоси в видов той или другой местности» (НА ИИМК придонній частини горщиків. На настільки ха­ РАН, Ф. 1, Оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 4). рактерну обробку поверхні юхнівських посу­ Безумовною заслугою дослідника є зняття дин пізніше звернув увагу М.В. Воєводський планів багатьох городищ (рис. 1, 1—8). Слід за­ (1949, с. 69, 72, рис. 17а, 3). значити, що з того часу ці креслення залиша­ С.А. Гатцук відзначив, що характерною особ­ ються єдиними планами, так як нові зняті не ливістю матеріального комплексу юхнівських були. городищ є наявність величезної кількості улам­ При описі матеріалу з городищ Домоткано­ ків і цілих глиняних грузил. Він не тільки звер­ во, Кудлаївка (рис. 1, 4—5) та ін. С.А. Гатцук нув увагу на кількість цих виробів, але й впер­ один з перших звернув увагу на характер кера­ ше дав відсоткове співвідношення їх з іншими міки та орнаментацію посудин, тоді ще не ви­ знахідками, а також відмітив якість випалу. «В діленої юхнівської культури (НА ИИМК РАН, извлеченной культурной земле находятся черепки, Ф. 1, Оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 24—26, 60). Він за­ колотыя кости, кусочки угля, прослойки золы и значав, що декор посудин бідний. Це пальцеві множество глиняных грузил, одних подвергнутых вдавлення по шийці або ж вдавлення, зробле­ солнечной сушке (№ 185), других огневой (№ 157). ні якимось інструментом. Дослідник помітив, Процентное соотношение в 1 кубическом аршине що на ряді фрагментів помітні сліди видален­ пласта: 4 черепка: 6 костей: 13 грузил: ½ пряслиц:

114 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 1/30 зола (в фунтах)» (НА ИИМК раН, Ф. 1, гану до роменської культури (Кравченко 2013, Оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 57—58). с. 82—83). До цієї ж культури відносили курга­ Крім поверхневого огляду укріплених посе­ ни Киселівки і всі дослідники, які проводили лень і зняття їх планів, С.А. Гатцук проводив роботи в даному регіоні. В результаті розкопок невеликі розкопки, в основному закладав роз­ 2008 р. на городищі були виявлені похован­ відувальні шурфи. Говорячи про перші дослі­ ня юхнівської культури. Одне з них огородже­ дження юхнівської культури, особливий інте­ но ровиком, що свідчить про наявність кур­ рес представляють розкопки кургану на краю гану, насип якого був знищений багаторічної городища Киселівка ІІ (рис. 1, 6). оранкою. У зв’язку з цією знахідкою було зро­ В усіх ранніх зведеннях це городище імену­ блено припущення, що кургани на краю миса ється Лєньковскім, оскільки ці землі перебува­ так само можуть належати юхнівській культурі ли у володінні селян с. Ленькове, що знаходить­ (Каравайко 2012, с. 56—67). На помилковість ся в декількох кілометрах. Дивним виглядає той такого припущення вказав Р. Кравченко (2013, факт, що розташоване поруч городище Кисе­ с. 83). Однак, слід врахувати один момент. Як лівка І, незважаючи на добре збереження обо­ видно з наведеної вище цитати, поховальна ронних споруд, на той час ніде не згадується. урна з прахом небіжчика перебувала під курга­ Отже, при огляді городища Лєнькове ном на давньому горизонті, а весь насип дослі­ С.А. Гатцук відзначав що: «Следы валов сохра- джений не був. Племена роменської культури нились только с восточной стороны, если их найчастіше селилися на городищах раннього признать за валы: так испорчен вид городища, залізного віку, при цьому використовувалися проложены на него дороги; хотя с той же уверен- ранні вали, які не завжди добудовувалися. При ностью можно сказать, что оставшиеся здесь дослідженні городища Киселівка ІІ були знай­ три возвышения, принимаемые за остатки вала, дені нечисленні фрагменти гончарної і ліпної могут быть и курганами» (НА ИИМК РАН, Ф. 1, кераміки, що відноситься до Х — початок ХІ ст. Оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 28). На сьогоднішній день н. е. (рис. 2). Ймовірно, поселення проіснува­ на краю городища чітко видно два насипи, тре­ ло недовго. Не можна виключати, що похован­ тій — практично знівельований. Найбільший ня в урні було впущене в курган раннього за­ курган має сліди пошкодження в централь­ лізного віку. Таким чином, слова С.А. Гатцука, ній частині, що є, ймовірно, слідами розкопок про те, що «только снятие всей возвышенности С.А. Гатцука. За місцевими переказами курган существующей в настоящее время на городище, був розкопаний за допомогою екскаватора, і в могло бы развеять сомнения и определить более ньому була знайдена шведська шабля. точно», в повній мірі відображають реалії сьо­ На час досліджень 1907 р. найбільший кур­ годнішнього дня. ган мав висоту близько 1,5 м при діаметрі 7,0 м. Отже, археолог-аматор провів розвідки на «На глубине 2 аршина (1,4 м авт.), при прибли- досить високому професійному рівні навіть з жении к центу возвышенности от теперешне- огляду на ступінь розвитку археологічної нау­ го основания на 1 ар 5 вершков был обнаружен ки початку ХХ ст. Залишається сподіватися, в наклонном положении сосуд-урна, на дне ко- що з часом цей звіт буде опублікований пов­ торого найдены какие-то косточки. Тщатель- ністю, з оригінальним текстом, фотографіями ное исследование земли около урны не показало та малюнками. присутствия золы и углей; возможно, что тру- На жаль, після стількох років вкрай склад­ посожжение или другой какой обрядо-огневой но, а часом неможливо, отримати більш-менш характер ритуализма совершен в стороне, не повну інформацію про перші дослідження на месте существующего возвышения, хотя не- пам’яток юхнівської культури. Колекції або обходимо упомянуть, что только снятие всей втрачені, або сильно фрагментовані. Не зав­ возвышенности существующей в настоящее жди зазначено точне місцезнаходження. Ме­ время на городище, могло бы развеять сомнения тодика археологічних досліджень тих років так и определить более точно» (НА ИИМК раН, само не сприяє детальному вивченню. Разом з Ф. 1, Оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 34—35). До мате­ тим, ці роботи являють собою історіографіч­ ріалів цих розкопок звернувся р. Кравченко, ний, науковий інтерес і є частиною історії ар­ правильно атрибутувавши приналежність кур­ хеологічної науки.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 115 Алихова А.Е. К вопросу о датировке двух городищ у села Юх­ Мельниковская О.Н. Отчет о работах Юхновского отряда нова // Краткие сообщения Института истории мате­ Приднепровской экспедиции за 1967 г. // Науко­ риальной культуры. — 1956. — Вып. 65. — С. 31—41. вий архів Інституту археології Національної академії Воеводский М.В. Городища Верхней Десны // Краткие со­ наук України. — 1967/43. общения Института истории материальной культу­ Научный архив рукописного архива Института истории ма- ры. — 1949. — Вып. 24. — С. 67—77. териальной культуры Российской академии наук (Ма­ Каравайко Д.В. Матеріали юхнівської культури із фондів териалы археологических исследований С.А. Гатцу­ Чернігівського обласного історичного музею // ка на территории Черниговской губернии 1907 г.). — Археологія. — 2004. — № 4. — С. 66—70. Ф.1. —Оп. 10. — 1907 г. — Д. 41. — 166 л. Каравайко Д.В. Памятники юхновской культуры Самоквасов Д.Я. Северянская земля и Северяне по горо­ Новгород-Северского Полесья. — К., 2012. дищам и могилам. — М.: Синодальная Типография, Кравченко Р. роменские памятники на территории Нов­ 1908. город-Северского Полесья по материалам разведок Самоквасов Д.Я. Могилы русской Земли. — М.: Сино­ С.А. Гатцука 1907 г. // Древности Средне-Западной дальная Типография, 1908а. России и сопредельных территорий. — Брянск, Трубникова Н.В. К вопросу о Юхновском городище // 2013. — С. 80—86. Труды Государственного исторического музея. — Кравченко Р. Пам’ятки роменської археологічної культу­ Т. VIII. — М., 1938. — С. 123—128. ри в розвідках С.А. Гатцука 1907 р. // Середньовічні Черниговские Епархиальные Известия (неофициальная старожитності Центрально-Східної Європи. — часть). — 1872. — № 13, 14, 17, 20 // Державний архів Чернігів, 2014. — С. 70—71. Чернігівської області. Кравченко Р. археологічні пам’ятки на території Мезин­ Ясновська Л.В., Коваленко О.Б. «Археологические ського Національного природного парку за мате­ журналы» Семена Гатцука // Слов’яно-руські ріалами розвідки С.А. Гатцука 1907 р. // Історико- старожитності Північного Лівобережжя. — Чернігів, археологічний та природно-екологічний потенціал 1995. — С. 109—111. Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи Ясновська Л.В. Роменські старожитності Чернігівщини // розбудови. — Чернігів, 2015. — С. 18—23. Сумська старовина. — № Х. — 2002. — С. 33—39.

Надійшла 09.03.2017

Д.В. Каравайко 1 1 кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, [email protected]

К ИСТОКАМ ИЗУЧЕНИЯ ЮХНОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ

Со многими памятниками археологии, в частности городищами и курганами, связаны разнообразные легенды и предания. Благодаря местному населению, ряд укрепленных поселений попал в поле зрение профессиональ­ ных археологов. Первые раскопки были проведены Д.Я. Самоквасовым на городищах у с. Юхново Новгород- Северского уезда. В 1873 и 1876 гг. В результате получен материал, позволяющий датировать их эпохой раннего железа. Отдельного внимания заслуживают работы С.А. Гатцука, который в 1907 г. обследовал памятники Средней Десны, снял их планы, заложил разведовательные шурфы и провел небольшие раскопки. Исследования прове­ дены на высоком профессиональном уровне. Отчет об исследованиях 1907 г. представляет собою не только исто­ риографический, но и научный интерес. К л ю ч е в ы е с л о в а: юхновская культура, с. Юхново, легенды и сказы, Д.Я. Самоквасов, С.А. Гатцук.

Dmytro V. Karavaiko 1 PhD, senior research fellow of the Early Iron Age Archaeology Department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, [email protected]

TO THE ORIGINS OF YUHNOVSKA CULTURE STUDY

Various legends and tales are associated with many monuments of archaeology, in particular with hill-forts and barrows. Thanks to the local population, a number of fortified settlements came into the field of sight of professional archaeologists. The first excavations were carried out by D.Ya. Samokvasov at the settlements near the village of Yukhnove in Novhorod- Siverskyi district in 1873 and 1876. As a result, a material was obtained allowing to date them to the Early Iron Age. Separate attention should be paid to the works by S.A. Hattsuk who in 1907 surveyed the monuments in the Desna River middle region, made plans of them, laid exploratory trenches and conducted limited excavations. The research was carried out at a high professional level. The research report of 1907 is not only of historiographic, but also of scientific interest. K e y w o r d s: Yukhnovе culture, Yukhnovo, legends and tales, D.Ya. Samokvasov, S.A. Hattsuk.

116 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 References

Alikhova A.E. K voprosu o datirovke dvukh gorodishch u sela Yuhnova. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, 1956, iss. 65, pp. 31-41. Chernigovskie Eparkhialnye Izvestiia (neoficialnaia chast). Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, 1872, no. 13, 14, 17, 20. Karavaiko D.V. Materialy yukhnivskoi kultury iz fondiv Chernihivskoho oblasnoho istorychnoho muzeiu. Arkheolohiia, 2004, no. 4, pp. 66-70. Karavaiko D.V. Pamiatniki yukhnovskoi kultury Novgorod-Severskogo Polesia. Kyiv, 2012. Kravchenko R. Romenskie pamiatniki na territorii Novgorod-Severskogo Polesia po materialam razvedok S.A. Gattsuka 1907 g. Drevnosti Sredne-Zapadnoi Rossii i sopredelnykh territorii. Briansk, 2013, pp. 80-86. Kravchenko R. Pamiatky romenskoi arkheolohіchnoi kultury v rozvіdkah S.A. Hattsuka 1907 r. Seredniovіchnі starozhytnostі Centralno-Skhіdnoi Evropy. Chernіhіv, 2014, pp. 70-71. Kravchenko R. Arkheolohichni pamiatky na terytorii Mezynskoho Natsionalnoho pryrodnoho parku za materialamy rozvidky S.A. Hattsuka 1907 r. Istoryko-arkheolohichnyii ta pryrodno-ekolohichnyi potentsial Mezynskoi okruhy: mynule, suchasne ta perspektyvy rozbudovy, Chernihiv, 2015, pp. 18-23. Melnikovskaia O.N. Otchet o rabotakh Yukhnovskoho otriada Pridneprovskoi ekspeditsii za 1967 g. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1967/43. Nauchnyi arkhiv rukopisnogo arkhiva IIMK RAN (Materialy arkheologicheskikh issledovanii S.A. Gattsuka na territorii Cher­ni­ govskoi gubernii 1907 g.). F. 1, op. 10, 1907, d. 41. Samokvasov D.Ya. Severianskaia zemlia i Severiane po gorodishcham i mogilam. Moskva: Sinodalnaia Tipografiia, 1908. Samokvasov D.Ya. Mogily Russkoi Zemli. Moskva: Sinodalnaya Tipografiia, 1908a. Trubnikova N.V. K voprosu o Yukhnovskom gorodishche. Trudy Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeia. Moskva, 1938, vol. VIII, pp. 123-128. Voevodskii M.V. Gorodishha Verhnei Desny. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, 1949, iss. 24, pp. 67-77. Yasnovska L.V., Kovalenko O.B. «Arkheologicheskie zhurnaly» Semena Hattsuka. Sloviano-ruski starozhytnosti Pivnichnoho Livoberezhzhia. Chernihiv, 1995, pp. 109-111. Yasnovska L.V. Romenski starozhytnosti Chernihivshchyny. Sumska starovyna. 2002, no. X, pp. 33-39.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 117 В.В. Отрощенко * ФЕНОМЕН РОСІЙСЬКОЇ АРХЕОЛОГІЇ (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)

«Л.С. Клейн работал безвозмездно на благо и во славу нашей науки» (Е.Н. Носов, директор ІІМК РАН)

Епіграф узято з клопотання дирекції Інститу­ ту історії матеріальної культури РАН, де ювіляр ніколи офіційно не працював, до служби соціа­ льного забезпечення з проханням щодо від­ новлення трудового стажу Л. Клейну за час ви­ мушеного безробіття впродовж 1982—1994 рр. Підстава: написані та видані за той час п’ять наукових монографій загальним обсягом 100 др. арк. (Клейн 2010, с. 617—618). Жодних на­ слідків цей документ, природно, не мав. Такою є доля науковця-нонконформіста. Внутріш­ ньої свободи він досяг ціною перманентних конфліктів з агресивно налаштованою щодо мислячих людей системою. Попри всі негараз­ ди, ювіляр нині переживає найбільш плідну в творчому сенсі пору життя, матеріалізовану в потужну серію з сорока різнопланових, але за­ вжди резонансних, монографій. А почався життєвий шлях дослідника 1 лип­ ня 1927 р. в білоруському м. Вітебськ у роди­ ні лікарів. навчання в школі перервав нас­ туп нацистських військ, далі — евакуація до м. Йошкар-Ола, де вперше проявилась твор­ ча натура ювіляра. Він у 1943 р. створює під­ пільну організацію школярів «Прометей», яка очну — в Ленінградському університеті. 1947 р. проіснувала рік і була викрита пильними орга­ конфлікт з партійним очільником міста змусив нами НКДБ Марійської АРСР. Справу спусти­ непоступливого студента оперативно переко­ ли на гальмах, але ініціатор залишився під не­ чувати до Ленінграда та, з пригодами, влашту­ гласним наглядом надовго, що підтверджуєть­ ватися очно на філологічному та історичному ся перебігом наступних подій. факультетах ЛДУ. Останній Л. Клейн закінчив Весною 1944 р. юнак повертається на захід й з відзнакою 1951 р., визначившись як археолог. стає вільнонайманим 3-го Білоруського фрон­ По тому розпочалась шестирічна епопея всту­ ту. Війна для Л. Клейна закінчилась під Кауна­ пу до аспірантури, куди молодий спеціаліст сом контузією з тимчасовою втратою зору. Піс­ потрапив із 5-ї (!) спроби, та й то лише після ля демобілізації він закінчує екстерном школу й виступу М. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС. Від­ розпочинає вищу очну освіту в м. Гродно, а за­ лига допомогла завзятому учителю школи по­ долати розставлені рогатки й стати аспірантом * ОТРОЩЕНКО Віталій Васильович — доктор істо­ кафедри археології ЛДУ 1957 р. Спецслужби ричних наук, професор, завідувач відділу археології тимчасово збавили оберти, спостерігаючи за енеоліту—бронзової доби Інституту археології НАН об’єктом розробки збоку. України Проте, практикуючим археологом ювіляр © В.В. Отрощенко, 2017 став раніше, влітку 1951 р., коли очолив Трої­

118 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 цький загін Молочанської експедиції Інституту тора роки безробіття, допоки науковий керів­ археології АН УРСР, керованої О.І. Тереножкі­ ник і завідувач кафедри М. Артамонов відчув ним. Олексій Іванович у преамбулі до публі­ гостру нестачу універсального викладача з гар­ кації матеріалів експедиції чомусь представив ним знанням західних мов. Йшов 1962 р., коли Л. Kлейна студентом. Між тим, він уже був ди­ ювіляр з традиційним для його долі скрипом пломованим фахівцем, що відстояв своє право отримав посаду асистента на кафедрі археоло­ на самостійне ведення розкопок з наступною гії ЛДУ і лише по тому згадувану вище й очіку­ публікацією матеріалів (Клейн 1960). вану 17 років прописку. Міліція мусила припи­ Невдалі спроби вступу до аспірантури за­ нити полювання на асистента. кінчувались поверненням до середньої шко­ Все йде в масть, коли таланить. Того ж таки ли. Трапилось так, що за кілька років критику року Л. клейн здійснив своє найгучніше по­ сільського учителя відчув на собі бомонд ІА АН льове відкриття — сарматський скарб із золо­ УРСР. Адже першу друковану працю ювіляр тих фаларів та срібного посуду в Садовому кур­ присвятив питанням походження слов’ян на VІ гані біля м. Новочеркаськ. Колізіям відкриття, науковій конференції ІА АН УРСР у Києві. Він відстоюванню авторських прав та вичерпній запропонував міграційну альтернативу панів­ публікації комплексу присвячено монографію ній гіпотезі автохтонного походження слов’ян «Первый век» (Клейн 2016). 1969 р. Л. Клейн (Клейн 1955). У тому ж числі часопису «Совет­ очолив новочеркаську експедицію і продов­ ская археология» надрукували й статтю Г. Кор­ жив розкопки давніх могил неподалік від Са­ зухіної щодо пам’яток середини І тис. н. е. у дового кургану, запровадивши нові методики в Середній Наддніпрянщині, суголосну критиці дослідженні цієї категорії пам’яток. Упродовж вітчизняних автохтоністів Л. Клейном (Корзу­ п’яти польових сезонів було суттєво поповне­ хина 1955). Кияни швидко відповіли на крити­ но джерельну базу нашої науки й залучено до ку розширеним засіданням Вченої ради ІА АН археології нову генерацію дослідників. УРСР 07 та 09 грудня 1955 р., де було виголо­ Зрештою дозріла й кандидатська дисертація шено дві доповіді (М. Брайчевський, О. Тере­ «Походження катакомбної культури». Проце­ ножкін) та 16 (!) співдоповідей. Та з рішучою дура захисту на раді при ЛВІА АН СРСР про­ відсіччю якось не склалось, позаяк Д. Березо­ ходила 1968 р. драматично, із серцевим напа­ вець, С. Березанська, М. Рудинський солідари­ дом у «чорного» опонента та остаточною пере­ зувались з критикою, а С. Бібіков у заключно­ могою здобувача з рахунком 14 : 3. Паралельно му слові визнав статтю Л. Клейна навіть корис­ мала місце публікація низки статей з катакомб­ ною (Максимов 1956, с. 72—78). Оперативна й ної тематики. Проте, світове визнання зріло­ об’єктивна публікація матеріалів резонансної му кандидатові історичних наук принесла тео­ дискусії зробила ювіляра відомим і поза межа­ ретична археологія, одним з фундаторів якої ми Союзу. Київська дискусія допомогла йому ювіляр вважається по праву. Стрімке входжен­ не лише голосно увійти в науку, але й … отри­ ня його до кола теоретиків радянської архео­ мати ленінградську прописку. Адже привід до логії мало місце на межі 1960-х — 1970-х рр. гострої дискусії в радянській та зарубіжній лі­ У знаковому на той час трикутнику теорети­ тературі, який створила стаття Клейна, послу­ ків (Ю. Захарук—В. Генінг—Л. Клейн) остан­ жив додатковим аргументом у листі професо­ ній виокремлювався конструктивним підхо­ ра В. Мавродіна до міського управління міліції дом до марксизму, сприймаючи його як науку, від 10.11.1961 р. з клопотанням щодо надан­ а не релігію. Дослідник свідомо уникав слово­ ня прописки її автору (Клейн 2010, с. 86—88). сполучення «марксизм-ленінізм». Адже «лені­ Проблема ж походження слов’ян лишається нізм» все більше віддалявся від науки, зусил­ дискусійною й понині. лями його апостолів, а ювіляр є щирим атеїс­ Аспірантура (1957—1960) зваблювала моло­ том. Загалом, юнацьке захоплення панівною дого фахівця розмаїттям актуальних проблем: ідеологією охололо в Л. Клейна ще на середи­ Трипілля, походження катакомбників, скіфів, ну 1940-х рр., після ґрунтовного опрацюван­ слов’ян, норманською проблемою, а ще й ху­ ня творів вождя. Ознайомившись з комента­ дожньою самодіяльністю. З часом на україн­ рями сина на берегах багатотомного видання ських матеріалах викристалізувалась тема творів В. Леніна, переляканий батько спалив дисе­ртації — «Походження донецької ката­ їх у грубці. комбної культури». Проте, розпорошення сил Попри все те, що щасливого 1962 р. вихо­ призвело до того, що «цеглини» на виході з ас­ дить стаття, присвячена міграційному похо­ пірантури ще не було. Довелось пережити пів­ дженню катакомбної культури, перевидана за

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 119 Проведені за ґратами роки вилилися в дослі­ дження «Перевернутый мир», де подано ана­ томію радянської каральної системи, що несе смертельну загрозу для тих держав, які її й досі консервують (Лев Самойлов 1993). Судовий вирок супроводжувався для ювіля­ ра позбавленням вистражданого колись дипло­ ма кандидата наук, вилученням з видавництв наукових текстів, спробами відібрати коопе­ ративну квартиру та вигадати для небезпеч­ ного науковця вагомішу кримінальну статтю. Певною моральною компенсацією за бруталь­ ну наругу над людською гідністю можна вва­ жати набутий статус репресованого дисидента. Звичайно, він гарантував повагу та підтримку з боку порядних людей, але й примушував зга­ дувати пророцтво В. Мавродіна з далекого вже 1948 р.: «Верно ли то, что вы написали, не могу сказать. Но в чем уверен, это в том, что умре- те вы не от болезни» (Клейн 2010, с. 45). Такою була реакція маститого вченого ще на першу курсову роботу його неординарного студента «Теория этногенетики». Щоб там не передрікав корифей радянської історичної науки, а теорія у ювіляра пішла, та ще й як. В Оксфорді, вже на час відсидки у колонії, Студент проти академіка Марра (випереджаючи Ста­ виходить монографія «Archaeological Typology» ліна), 1949 р. (Klejn 1982). Далі — низка блискучих статей у Західному Берліні, Пуні, Любляні, Гельсінкі та знову в Берліні. А на історичній батьківщині — рік у Нью-Йорку (Клейн 1962; Klejn 1963). Від­ безробіття й ходіння по редакціях у пошуках бо­ тоді, налагодивши плідний діалог із західними дай якогось підробітку. Ба більше, гортаючи вже колегами, дослідник стає таким собі медіато­ на свободі нову літературу, Л. Клейн виявив пе­ ром між радянською археологією та західною. реклад своєї англомовної статті під прізвищем Результатом конструктивної взаємодії став ру­ секретаря парткому ЛВІА АН СРСР. Виявлений копис монографії «Новая археология», запро­ плагіат став шансом для опального науковця понований до друку 1976 р., а виданий аж за прорвати блокування своїх археологічних тек­ 33 (!) роки по тому (Клейн 2009), та англомов­ стів. За скаргою ошуканого було створено ко­ на «Панорама теоретичної археології» (Klejn місію зі співробітників ЛВІА АН СРСР, що за­ 1977). Що, здавалося б, поганого у взаємному свідчила факт плагіату. Висновок комісії опри­ обміні науковими ідеями між світами? Та осо­ люднили в головному археологічному журналі й биста ініціатива у сфері теорії бачилась загроз­ у такий спосіб було дезавуйоване табу на прізви­ ливою для органів контролю. тому система, ще Клейна в радянській археології (Заднепров­ увійшовши до фази передсмертних судом, роз­ ский и др. 1984, с. 282—283). Так вдалося доби­ почала чергову прополку полів ідеологічних, тися правди, але ж не роботи за трудовою книж­ убезпечуючи їх від потенційно небезпечних кою. Не допомогла навіть Перебудова. Зате вона інтелектуалів. Мова йде про т. зв. «ленінград­ вельми посприяла демонтажу «залізної завіси» ську хвилю» зачисток на початку 1980-х. Від­ поміж ворожими світами. Л. клейн став виїз­ так, у Л. Клейна з’явилась можливість працю­ ним й на диво широко запитаним у світі, де жод­ вати безоплатно «на благо и во славу» радян­ них сумнівів у вагомості його наукового дороб­ ської науки навесні 1981 р.: в’язниця «Хрести», ку не виникало ще від часів Київської дискусії півтора роки в колонії загального режиму, а по 1955-го. щире зацікавлення підігрівали й нові тому — статус безробітного (жовтень 1982 — книги ювіляра, що стали виходити вже в неза­ вересень 1994 рр.). За таких екстремальних лежній Росії, а особливо — монографія «Фено­ умов він набуває статусу класика археології. мен советской археологии» (Клейн 1993).

120 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Цей найприємніший період свого жит­ тя науковець визначив як «объезд запредель­ ного мира» та відчуття чуда, яке залишило­ ся з ним назавжди (Клейн 2010, с. 453—495). Ніби з рогу достатку посипались запрошення в гості, на лекції, наукові семінари, симпозіу­ ми, видавничі проекти, інтерв’ю в містах і нау­ кових центрах, куди раніше він міг лише над­ силати свої тексти. Ну й компліменти, особли­ во почутий від Й. Вернера у липні 1990 р.: «Вы сами стали Феноменом советской археологии» (Клейн 2010, с. 459). Почули їх і в Росії, де на­ решті було видано й згадану вище монографію. 1993 р. в ІІМк рАН ювіляр захистив доктор­ ську дисертацію за перевиданою російською мовою монографією 1982 р. «Археологическая типология» (Клейн 1991). Така собі компенса­ ція людині, позбавленій кандидатського ди­ плома. Але ж вона дозволила повернутися на роботу до рідного вишу, нехай і на філософ­ ський факультет, бо ж рідна кафедра археоло­ гії до себе рішуче не пустила. Нарешті й дер­ жава знайшла документи щодо перебування Л. Клейна на фронті й видала йому посвідчен­ ня ветерана війни 1997 р., до 70-річного юві­ лею, ймовірно. Портрет художника М. Девятова, 1953 р. Десь із середини 90-х років розпочався в ювіляра особливо плідний період творчості, знати новаторською в археологічній літерату­ коли томи його книжок посунули в ХХІ сто­ рі історіографічного жанру (Отрощенко 2015, ліття як баржі каравану, незмінно викликаю­ с. 4—6). чи жвавий суспільний резонанс. Чимало з них Не важко передбачити, що творча спадщи­ присвячено базовій науці — археології. Підні­ на Л. Клейна вже є, а ще більше стане, живиль­ маю очі на окрему полицю власної бібліоте­ ним ґрунтом для роїв дисертантів і, відповідно, ки: «Бесплотные герои. Происхождение об­ дисертацій. 2011 р. у Бірмінгемі відбувся кру­ разов “Илиады”» (1994); «Новая археология» глий стіл, присвячений внеску Л. Клейна в ро­ (2009); «Время кентавров. Степная прароди­ сійську та світову археологію, а 2015-го у Ка­ на греков и ариев» (2010); «Формула Монте­ ліфорнії вийшла друком монографія С. Ліча лиуса. Шведский рационализм в археологии «Російська перспектива теоретичної археоло­ Мальмера» (2010); «Трудно быть Клейном. Ав­ гії: життя та праця Лео С. Клейна». Колектив з тобиография в монологах и диалогах» (СПб, 25-ти науковців зібрав для майбутніх клей­ 2010); «Перевернутый мир» (изд. 2-е, доп., нознавців «Путівник по клейну» в Санкт- 2010); «Археологическое исследование. Ме­ Петербурзі за редакцією М. Кашуби. тодика кабинетной работы археолога» (кн. 1, Повертаючись до теми клейн і Україна, кн. 2, 2012); «Этногенез и археология» (т. 1, маю наголосити на важливості студій ювіляра, т. 2, 2013); «Время в археологии» (2014); «Ис­ пов’язаних з виділенням катакомбної культур­ тория российской археологии» (т. 1, т. 2, 2015). ної області на базі визнання множинності ка­ Більшу половину цих книжок видано в Санкт- такомбних культур (Клейн 1962, с. 6—38). По­ Петербурзі, а меншу — в Донецькому націо­ глиблюючи осмислення цієї проблематики, нальному університеті, зусиллями О. Єв­ дослідник позначив обриси «української ка­ глєвського. Обкладинку донецького видан­ такомбної провінції» в межах названої області ня «Перевернутого мира» «прикрашає» образ (Клейн 1970, с. 165—169). Введення прикмет­ первісної людини з автоматом Калашникова, ника «український» до номенклатури таксонів як символ оберненого світу. Матеріалізація праісторичної доби для українських археоло­ його на Донбасі відбулася за декілька років. гів було тоді немислимим, через острах звину­ «Историю российской археологии» варто ви­ вачень у націоналізмі, навіть на рівні дискусії.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 121 Проте, Лев Самойлович пішов ще далі, виво­ даною не лише мовою оригіналу, а й росій­ дячи міграцію індоаріїв у напрямку Індостану ською та англійською, й здійснює для цього з катакомбного ареалу та локалізуючи місце конкретні кроки. Інша турбота дослідника — епічного двобою бога індоаріїв Індри зі злим доля кафедри археології СПбДУ, що її універ­ драконом Вритрою на порогах Дніпра, які ще ситетське керівництво намагається розчини­ 100 років тому втілювали наяву розчленоване ти в кафедрі історії духовної та матеріальної «тіло» дракона. За доби незалежності ця стаття культури. Усіма доступними йому засобами була перекладена українською (Клейн 1996— ювіляр послідовно бореться з алкоголем та 1997, с. 20—27). плагіатом у науці, не визнаючи на цих двох Міграційні аспекти походження слов’ян, фронтах жодних компромісів. так само не­ скіфів та населення катакомбної області до­ примиренно він реагує на паранауку та вияви зволили досліднику вийти на розробку архео­ містифікацій у наукових дослідженнях, під­ логічних ознак міграцій та критеріїв рекон­ даючи нищівній критиці таких «пасіонаріїв» струкції міграцій на археологічному матеріалі як М. Марр, М. Реріх, Л. Гумільов, не кажучи ще на початку 70-х рр. Проте, викласти сис­ вже про дрібних бісів. темно теоретичні засади свого бачення мігра­ Показово, що Лев Самойлович ніколи не ційних процесів йому вдалося вже в наші дні обмежував себе світом науки, лишаючись пуб­ (Клейн 2013, т. 1, с. 397—459). ліцистом, блогером і патріотом, що вболіває за Від панорамних розробок загальних проб­ долю своєї країни. 2006 р. публікує статтю «Ді­ лем археології дослідник плавно переходить агноз», де зіставляє власну невиліковну хворо­ до вирішення цілком конкретних, локаль­ бу із захворюванням держави: «Россия глубоко них тем, пов’язаних, зокрема, й з археологією больна. … Есть же такие парадоксы истории! України. На цьому ґрунті в останнє десятиріччя Россия вступила на тот путь, который прошла налагодилась співпраця ювіляра з нашим жур­ побежденная ею Германия. Что это за путь? налом «Археологія». розлогі рецензії на «Ен­ Это путь нацизма» (Клейн 2010, с. 650). на циклопедію трипільської цивілізації» (Клейн жаль, діагноз останньої хвороби виявляється 2009а) та монографію С. Пустовалова «Соціаль­ пекельно точним. Але ювіляр лишається опти­ ний лад катакомбного суспільства Північного містом, вірячи в іншу росію — країну з люд­ Причорномор’я» (Клейн 2009), безумовно, по­ ським обличчям. жвавили дискусію довкола цих неоднозначних На запитання щодо своїх непевних відно­ проектів вітчизняної археології. Л. Клейн об­ син з державою ювіляр відповідає з відвертою рав у ній роль безстороннього арбітра з-за кор­ безпосередністю: «… для российских властей дону. Утім, тут варто зауважити, що С. Пусто­ я не существую — и это уже хорошо. … После валов є одним з непересічних учнів наукової выхода книги «Муки науки» отчуждение влас- школи «дяди Левы Клейна» й рецензія, попри тей только усилится. … Ну, я там много чего за- гроно критичних стріл, стала делікатним ви­ дел» (лист від 15 березня 2017 р.). А варто було явом підтримки відданому учневі. Приділяю­ б бодай прислухатись до міркувань не просто чи пильну увагу етиці археолога, ювіляр не міг розумної людини, а ще й визнаного теорети­ не відгукнутися на «Кодекс етики археолога», ка науки. Зауважу, що муки науки злободенні розроблений Я. Гершковичем і затверджений й для нашої держави. Тому пропозиції ювіляра на Вченій раді ІА нАНУ, аргументовано під­ щодо порятунку російської академічної науки тримавши його (Клейн 2009, с. 100—102). Хо­ варто використати й для назрілого реформу­ тілося б дочекатися обіцяної рецензії на моно­ вання її української посестри (Клейн 2017). графію ювіляра «Спор о варягах» (2006). ко­ Л. клейн — король епістолярного жанру, лись дослідник пережив чимало доносів через який уміє віртуозно підводити свого адреса­ чітку позицію в норманському питанні, а тепер та до відвертості, видобуваючи таким чином російська державність починається з припливу слушну інформацію. Маю на те власний досвід, Рюрика до фортеці Альдейг’юборг (Старої Ла­ коли листування з професором щодо проблем доги) 862 р., за А. Кірпічніковим. Тобто, з нор­ украї­нської археології потрапило на шпаль­ манського ядра. ти газети російських науковців «Троицкий ва­ Нині Л. клейн активно переймається до­ риант», за обопільною згодою сторін (Клейн, лею наукової спадщини українського індоєв­ Отрощенко 2013, с. 4—5). Заключна фраза юві­ ропеїста С. кончі (1978—2016), високо ним ляра в цій дискусії: «Майдан закончился», зву­ оціненого. Він вважає, що монографія «Індо­ чала тоді переконливо, аж до осені того ж таки європейці: пізнання праісторії» має бути ви­ року. А листування триває, виявляючи щиру

122 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 зацікавленість колеги в тому, що відбувається А.Я. щетенко // Советская археология. — 1984. — у нас, і не лише на ниві науки. № 2. — С. 282—283. Клейн Л.С. Вопросы происхождения славян в сборнике Оглядаючись на останні 70 років, плідно докладов VI научной конференции Инcтитута архео­ прожитих Левом Самойловичем у науці, нама­ логии АН УССР // Советская археология. — 1955. — гаюсь виявити секрет його феномену. Здається, Т. ХХІІ. — С. 257—272. ключем для такого розуміння є поняття «віль­ Клейн Л.С. Кургани біля с. троїцького // Археологічні пам’ятки УРСР. — к., 1960. — т. VІІІ. — С. 141— нодумець», озвучене дослідником в останній 160. книзі (Клейн 2017, с. 144). Саме воно й ви­ Клейн Л.С. Катакомбные памятники эпохи бронзы и про­ значило долю юнака, від першого конфлікту в блема выделения археологических культур // Совет­ Гродно з міською владою 1947 р., як існуван­ ская археология. — 1962. — № 2. — С. 6—38. ня в стані турбулентності впродовж наступних Клейн Л.С. Краткое обоснование миграционной гипотезы о происхождении катакомбной культуры // Вестник 15-ти років. Подальші 19 років можна вважати Ленинградского университета. — 1962а. — С. 74— періодом стабільності (робота на кафедрі ар­ 87. хеології в ЛДУ), що припали на добу Застою. Клейн Л.С. Катакомбная культура или катакомбные Але й тоді вільнодумство аж ніяк не заохочува­ культуры? // Статистико-комбинаторные методы в археологии. — М., 1970. — С. 165—169. лося й закінчилося для «небезпечної» людини Клейн Л.С. Археологическая типология. — Ленинград, в’язничним терміном. так розпочався другий 1991. період турбулентності в житті ювіляра (1981— Клейн Л.С. Феномен советской археологии. — СПб, 1993. 1994), але й у житті конаючої держави також. Клейн Лев Од Дніпра до Інду // Індоєвропа. — К., 1996— 1997. — Кн. 1—2. — С. 20—27. Л. Клейн її подолав, а «соціалістичний експе­ Клейн Л.С. Кодекс етики археолога як справа честі краї­ римент» — наказав довго жити. Далі надійшов ни // Археологія. — 2009. — № 1. — С. 100—102. нетривалий час «коржиків» (1994—1997): по­ Клейн Л.С. Новая археология. — Донецк, 2009. вернення права на роботу, статус професора, Клейн Л.С. Перегляд катакомбної спільності (про диску­ сійну працю С.Ж. Пустовалова) // Археологія. — ветеранська книжка. Видається, що для дер­ 2009а. — № 4. — С. 90—103. жавної машини клейн все-таки існує й вона Клейн Л.С. Українське освоєння трипілля: енциклопедія- усвідомлює його внесок у російську та світову довідник чи пам’ятник? // Археологія. — 2009б. — науку, а прийде час і скористається ним. Поки № 1. — С. 109—116. ж влада, зазнавши фіаско у спробах приручити Клейн Л.С. Трудно быть Клейном. Автобиография в моно­ логах и диалогах. — СПб, 2010. незалежного науковця, просто залишила його Клейн Л.С. Этногенез и археология. — СПб, 2013. — Т. 1. — у спокої, забезпечивши сяким-таким прожит­ Теоретические исследования. ковим мінімумом. Клейн Л.С. Первый век: сокровища сарматских курга­ По тому й настала золота осінь, що три­ нов. — СПб: Евразия, 2016. Клейн Л. Муки науки: ученый и власть, ученый и деньги, ває вже 20 років. коли ж простежити обся­ ученый и мораль. — М.: Новое литературное обозре­ ги творчої віддачі, то вони зростають від пе­ ние, 2017. ріоду до періоду, незалежно від зовнішніх об­ Клейн Л.С., Отрощенко В.В. Украинская археология в Рос­ ставин, досягши апогею в ХХІ ст. Прикладом сии и вне ее // Троицкий вариант. — 07.05.2013. — № 128. — С. 4—5. свого життя Л. Клейн переконує, що все вирі­ Корзухина Г.Ф. К истории Среднего Поднепровья в се­ шує сама людина, її талант, працелюбність та реди­не І тыс. н. э. // Советская археология. — 1955. — вільнодумство. От і має Феномен російської Т. ХХІІ. — С. 61—82 архео­логії специфічну винагороду за систем­ Лев Самойлов. Перевернутый мир. — СПб, 1993. Максимов Е.В. Обсуждение вопросов ранней истории сла­ не долання перепон та плідні муки творчості: вян в Инcтитуте археологии АН УССР // КСИА АН «А я привык получать удовольствие от славы. УССР. — К., 1956. — Вып. 6. — С. 72—78. Это ведь тоже своеобразный наркотик (толь- Отрощенко В. В. Український слід в «Истории российской ко скорее полезный, чем вредный)» (Клейн 2010, археологии» Л. Клейна // Маґістеріум. Археологічні с. 94). студії. — К., 2015. — Вип. 60. — С. 4—11. Klejn L. A brief validation of the migration hypothesis with З наближенням вагомої дати зичимо ювіля­ respect to the origin of the Catacomb culture // Soviet рові здоров’я й нових конструктивних видань! Anthropology and Archaeology. — New-York, 1963. — Vol. 1. — No. 4. — P. 27—36. Заднепровский Ю.А., Овсянников О.В., Матюхин А.Е., Боч- Klejn L. A panorama of theoretical archaeology // Current карев В.С. Заключение комиссии по проверке фак­ Anthropology. — 1977. — Vol. 18 (1). — P. 1—42, (2). — тов нарушения авторских прав со стороны старше­ P. 371—373. го научного сотрудника ЛОИА АН СССР, к. и. н. Klejn L. Archaeological Typology. — Oxford, 1982. Надійшла 30.03.2017

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 123 References

Klein L.S. Voprosy proishozhdeniia slavian v sbornike dokladov VI nauchnoi konferencii Inctituta arheologii AN USSR. Sovetskaia arkheologiia, 1955, vol. XXІІ, pp. 257-272. Klein L.S. Kurgany bіlia s. Troitskoho. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. VІІІ, pp. 141-160. Klein L.S. Katakombnye pamiatniki epokhi bronzy i problema vydeleniia arheologicheskikh kultur. Sovetskaia arkheologiia, 1962, no. 2, pp. 6-38. Klein L.S. Kratkoe obosnovanie migracionnoi gipotezy o proishozhdenii katakombnoi kultury. Vestnik Leningradskogo universiteta, 1962a, pp. 74-87. Klein L.S. Katakombnaia kultura ili katakombnye kultury? Statistiko-kombinatornye metody v arkheologii. Moskva, 1970, pp. 165- 169. Klein L.S. Arheologicheskaia tipologiia. Leningrad, 1991. Klein L.S. Fenomen sovetskoi arheologii. St. Peterburg, 1993. Klein Lev. Od Dnіpra do Іndu. Іndoievropa. Kyiv, 1996-1997, book 1-2, pp. 20-27. Klein L.S. Kodeks etyky arkheoloha yak sprava chestі kraiiny. Arkheolohіia, 2009, no. 1, pp. 100-102. Klein L.S. Novaja arheologiia. Donetsk, 2009. Klein L.S. Perehliad katakombnoii spіlnostі (pro dyskusіinu pratsiu S.Zh. Pustovalova). Arkheolohіia, 2009a, no. 4, pp. 90-103. Klein L.S. Ukraiinske osvoiennia trypіllia: entsyklopedіia-dovіdnyk chy pamiatnyk? Arkheolohіia, 2009b, no. 1, pp. 109-116. Klein L.S. Trudno byt Kleinom. Avtobiografiia v monologah i dialogah. St. Peterburg, 2010. Klein L.S. Etnogenez i arkheologiia. St. Peterburg, 2013, vol. 1. Teoreticheskie issledovaniia. Klein L.S. Pervyi vek: sokrovishcha sarmatskikh kurganov. St. Peterburg: Evraziia, 2016. Klein L. Muki nauki: uchenyi i vlast, uchenyi i dengi, uchenyi i moral. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie, 2017. Klein L.S., Otroshchenko V.V. Ukrainskaia arheologiia v Rossii i vne ee. Troickii variant. 07.05.2013. no. 128, pp. 4-5. Klejn L. A brief validation of the migration hypothesis with respect to the origin of the Catacomb culture. Soviet Anthropology and Archaeology. New-York, 1963, vol. 1, no. 4, pp. 27-36. Klejn L. A panorama of theoretical archaeology. Current Anthropology. 1977, vol. 18 (1), pp. 1-42; vol. 18 (2), pp. 371-373. Klejn L. Archaeological Typology. Oxford, 1982. Korzuhina G.F. K istorii Srednego Podneprovia v seredine І tys. n. e. Sovetskaia arheologiia, 1955, vol. XXІІ, pp. 61-82. Lev Samoilov. Perevernutyi mir. St. Peterburg, 1993. Maksimov E.V. Obsuzhdenie voprosov rannei istorii slavian v Inctitute arheologii AN USSR. Kratkie soobshcheniia instytuta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, iss. 6, pp. 72-78. Otroshhenko V.V. Ukraiinskyi slіd v «Istorii rossijskoi arkheolohii» L. Kleina. Mahіsterіum. Arkheolohіchnі studіi. Kyiv, 2015, iss. 60, pp. 4-11. Zadneprovskii Yu.A., Ovsiannikov O.V., Matiuhin A.E., Bochkarev V.S. Zakliuchenie komissii po proverke faktov narusheniia avtorskikh prav so storony starshego nauchnogo sotrudnika LOIA AN SSSR, k. i. n. A.Ya. Shhetenko. Sovetskaia arkheologiia, 1984, no. 2, pp. 282-283.

124 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Методика археологічних досліджень

УДК: [902.6 : 904.4] (477.63/.65) "638"

М. Матера, М. Богацкий, В. Малковский *

Неинвазивные и археологические исследования позднескифского/ постскифского Консуловского городища

Представлены результаты аэрофотосъемки и геофи- городища, где в 2006 г. Т.Н. Смекаловой была зических методов исследования городищ Нижнего Под- проведена магнитная съемка (Гаврилюк и др. непровья. Подробное описание этих методов позволит 2009, с. 90—94). Ее результаты оказались досто­ успешно внедрить их в полевые исследования других архео­логических памятников. Проведенная археологиче- верными, а такая методика оказалась оправдан­ ская верификация результатов, полученных в ходе при- ной для работы на территории нижнеднепров­ менения неинвазивных методов разведок памятников ских городищь. Учитывая факт постоянного показала успешность их применения при исследовании разрушения (Гаврилюк 2009, с. 97; гаврилюк однослойных поселенческих структур. 2013, с. 543 и сл.; Никоненко 2015, с. 95) позд­ К л ю ч е в ы е с л о в а: аэрофотосъемка, геофизические нескифских/постскифских городищь и некро­ методы исследования, магнитометрические измерения, полей, методы неинвазивных исследований Нижнее Поднепровье, Консуловское городище. могут в какой-то мере послужить способом со­ хранения хоть части научной информации об 1 Группа позднескифских/постскифских го­ этих памятниках. С использованием новейше­ родищ, расположенных в районе Нижнего Дне­ го, современного оборудования такие иссле­ пра, подвергалась археологическим исследо­ дования (на этапе сбора данных, т. е. полевых ваниям разных видов. Проводились как рас­ работ) проводятся довольно быстро. По срав­ копочные, так и неинвазивные работы (бо­ нении с масштабными археологическими­ рас­ лее подробно см.: Гаврилюк, Крапивина 2007, копками, их стоимость довольно невысокая. с. 54—57; Gavrilyuk, Krapivina 2007, р. 564— В августе 2015 г. неинвазивные исследова­ 567.) ния проводились на территории Консуловско­ Однако геофизические методы применя­ го городища, расположенного у с. республи­ лись лишь при исследованиях Красномаяцкого канец Бериславского р-на, Херсонской обл. 2. План работ предусматривал аэрофотосъемку * Богацкий Мирон — доктор, научный сотрудник территории памятника, картографические ра­ Института археологии Варшавского университета. боты, а также геофизические исследования с Малковский Веслав — магистр, младший науч­ помощью двух методов: магнитной съемки и ный сотрудник Института археологии Варшавского измерений электросопротивления грунта. В университета. этом же году началась также археологическая Матера Марчин — доктор гуманитарных наук в области археологии Института археологии Варшав­ верификация полученных результатов. ского университета. 1 Термин постскифская культура вперые предложи­ Аэрофотосъемка ли Н.А. гаврилюк и В.В. крапивина (Гаврилюк, Крапивина 2005, с. 66 и сл.). Дискуссия о терминах Главной целью аэрофотосъемки являлось по­ поздне­скифский/постскифский и аргументация за лучение фотографий памятника как вер­ти­ использованием второго из них для нижнеднепров­ кальных, так и наклонных, показывающих его ских городищь см.: гаврилюк 2013, с. 542; гаври­ люк, Матера 2016, с. 121—135). Другой точки зрения придерживается А.В. Симоненко (Симоненко 2016, 2 Работа проведена в ходе реализации польско-украи­­ с. 476—483). нского договора о сотрудничестве между Варшавским © М. Матера, М. Богацкий, университетом, Институтом археологии НАН Украины В. Малковский, 2017 и Национальным заповедником «Хортица».

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 125 Рис. 1. 1 — ортофотокарта консуловского городища, составленная из 89 снимков с воздуха (М. Богацкий); 2 — вертикальный снимок раскопа I и валов, ограничивающих цитадель (М. Богацкий); 3 — наклонный снимок всей территории Консуловского городища. Вид с северо-запада (М. Богацкий); 4 — северо-западный угол основ­ ной территории Консуловского городища. Вид с юго-востока (М. Богацкий)

территорию с разной высоты и точек обзора. спутниковых снимках хоршо видны были укре­ В дальнейшем такие фотографии послужили пления основной территории городища, одна­ созданию ортофотокарты (рис. 1, 1) и цифро­ ко, укрепления юго-восточной части городища, вой модели поверхности (Digital Surface Model) т. н. цитадели, не прослеживались. Они частич­ Консуловского городища. но видны лишь на черно-белых снимках сентя­ План фоторабот был приготовлен на базе ин­ бря 2009 г. Современная ситуация на земле не от­ формации, полученной во время анализа карт и личается от видимой на снимках с 2013 г. — укре­ спутниковых фотографий памятника. исполь­ пления как основной части городища, так и его зованы данные интернет платформы Google цитадели хорошо прослеживаются на террито­ Maps (https://maps.google.pl/.), на которой самые рии памятника. новые снимки датированы июнем 2013 г. На них Во время исследований главной проблемой видно, что 1/3 территории памятника (централь­ являлась степная растительность, которая на ная часть городища) покрыта деревьями, из-за разных участках памятника на момент съем­ чего она недоступна для геофизических иссле­ ки достигала высоты 1,2 м от поверхности зем­ дований. аэрофотоснимки этого участка горо­ ли. Для того чтобы, основываясь на базе фо­ дища также лишены археологического субстрак­ тограметрической конверсии, сделать точную та. Остальная территория пригодна для исполь­ цифровую модель рельефа, все растения на по­ зования неинвазивных методов проспекции. На верхности памятника должны быть удалены.

126 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Довольно большая поверхность городища, от­ Для аэрофотосъемки консуловского горо­ носительно короткий срок полевых работ экс­ дища были выбраны парашютные змеи (Bo­ педиции, ее немногочисленный состав не по­ gacki 2014, p. 159—160) трех разных размеров, зволили сделать это. предназначенные для разной силы ветра. Наи­ В связи с тем, что следы тропинок, про­ более часто использовался средний змей раз­ топтанных людьми или животными, усложня­ мерами 3,00 × 2,66 м. Вылетает он под углом ют позднейшую интерпретацию растительных около 60 °, благодаря чему на вертикальных маркеров, аэрофотосъемка проводилась в пер­ снимках не видны ни веревка, ни обслужива­ вую очередь, еще до начала раскопок на тер­ ющая оборудование, команда. Во время рабо­ ритории памятника. изменения в росте рас­ ты использовались фотоаппараты Canon 5d и тений особенно одного вида часто являются Canon 5d mk2 с объективами Canon 24mm f/2.8 индикатором находившихся под землей архе­ и Canon 35mm f/2.0. ологических остатков (Wilson 2000, р. 67). Од­ Под змеем была подвешена рулевая рама но­ нако, если часть растений затоптана, верифи­ вой конструкции. Она изобретена на базе кар­ кация растительных маркеров на памятнике данового подвеса (gimbal)? подвешенного под практически невозможна. Затоптанная рас­ октокоптером типа Mikrokopter HiSight SLR2 тительность может также, из-за помех, приве­ ( https://www.mikrocontroller.com/, MK HiSight сти к погрешностям в фотограметрически соз­ SLR2 [HISIGHT_SLR2]), который подвергся данной цифровой модели поверхности (Digital нескольким модификациям. Был изменен сер­ Surface Model). Часть модели в таком случае вопривод (serwo), контролирующий движения может показывать уровень затоптанной расти­ на оси наклона, добавлен механизм оборота в тельности. оси панорамы (pan) на сервоприводе на движе­ Определенные трудности в проведении ние на 360 °, а также добавлены ножки, видео аэрофотографии создал также высокий, об­ передатчик 5,8 ггц и приемник сигнала дис­ рывистый берег Днепра. Он не позволил пере­ танционного управления вместе с подключен­ йти достаточно далеко на восток, чтобы сделать ным к нему кабелем спуска затвора. Как и в ра­ соответствующие снимки для создания деталь­ нее использованных конструкциях, рама была ной трехмерной модели береговой части па­ прикреплена к веревке с помощью добавоч­ мятника. Из-за этого район берега в некоторых ной самовыравнивающейся системы типа пи­ местах не виден на ортофотокарте (рис. 1, 1). кавет (Picavet Suspension Pendulaire Elliptique) Аэрофотосъемка проводилась при исполь­ (Picavet 1912, s.p.; http://cerfvolantancien.free. зовании метода, развиваемого Мироном Бо­ fr/picavet/suspension.htm). самым большим гацким с 2006 г. и проверенного на многих архе­ преимуществом новой конструкции являлась, ологических памятниках (Bogacki 2012, p. 77— редко встречаемая в управляемых рамах для 91; Bogacki et al. 2010, p. 121—130; Bogacki 2015, змея, возможность контроля движения накло­ p. 73—80) — фотографии с воздуха. Это метод на (roll). В случае, когда система пикавет не­ аэрофотосъемки основан на выносе фотоаппа­ достаточно выравнивала наклон горизонта, рата на высоту с помощью змея, являющегося существовала возможность полной компенса­ его платформой. Для условий консуловского ции этого с помощью карданова подвеса. городища этот метод оказался оптимальным. Консуловское городище по форме при­ На открытом пространстве нижнеднепровских ближается к квадрату со сторонами в 250 м. степей, где преобладает сильный ветер, ис­ Это довольно большая территория для фото­ пользование змея с целью вынесения фотоап­ графии с низкого уровня (Small Format Aerial парата представлялось вполне оправданным. Photography) (Aber и др. 2010). Чтобы снять Это подтвердили уже первые попытки аэрофо­ всю территорию на одном снимке, надо бы тосъемки. Во время проводимых работ на па­ вынести фотоаппарат значительно выше, чем мятнике дул дово­льно сильный, постоянный обычно. Это достигается с помощью змея под­ юго-западный ветер, который позволял рабо­ нимаемого на высоту 150 м или использовани­ тать со змеем и вынести фотоаппарат на высо­ ем более широкоугольного объектива. В обоих ту около 130 м над поверхностью земли. С та­ случаях это привело бы к значительному ухуд­ кой высоты удалось сделать как вертикальные, шению разрешения изображений. Поэтому так и наклонные снимки всей территории па­ были сделаны вертикальные снимки отдель­ мятника (рис. 1, 2—3). Были совершены четы­ ных частей памятника, которые во время даль­ ре фотосессии, во время которых сделано око­ нейшей обработки соединялись в одну карти­ ло 1200 снимков. ну с высоким разрешением (рис. 1, 1).

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 127 Рис. 2. 1 — Консуловское городище — цветной градиент рельефа (М. Богацкий); 2 — Консуловское городище — отмывка рельефа на базе цифровой модели рельефа (М. Богацкий); 3 — локализация районов геофизических ис­ следований на ортофотокарте (М. Богацкий, В. Малковский); 4 — топографический план Консуловского городи­ ща, составленный в ходе исследований 2015 г. (В. Малковский)

На этапе фотограметрической обработки мятника фототочкам. Их локализация прово­ были отобраны 89 вертикальных снимков, ко­ дилась при использовании аппаратуры GPS торые с помощью программы Photoscan Pro RTK. точность определения локализации с 1.1.6 (http://www.agisoft.ru/products/photoscan/) помощью такого оборудования достигает не­ превращены в трехмерную модель местности и скольких сантиметров. цифровая модель по­ ортофотокарту. Полученные разработки были верхности была создана с помощью програм­ внедренные в систему координат WGS 84/ ного обеспечения для работы с графическими UTM 36N EPSG 32636. Это стало возможным информациями, такими как OBJ и PDF, а так­ благодаря размещенным на территории па­ же в виде облака точек TXT и DEM. Ортофо­

128 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 токарты, базирующиеся на трехмерных моде­ ческого и измерений электросопротивления лях поверхности, были сохранены в формате грунта. GeoTiff. Снимки сделано в формате RAW. Магнитная съемка. Магнитометрические Анализ принятой методики исследований, измерения были предприняты с целью иссле­ а также анализ, которому подвергались как дования возможно наибольшей территории вертикальные, так и наклонные фотографии памятника для определения локализации и привели к следующим выводам. определения магнитных аномалий. Магнито­ В условиях консуловского городища ме­ разведкой была исследована площадь 2,5 гек­ тод аэрофотосъемки с использованием змея и тара (рис. 2, 3). подвешенного под ним фотоаппарата вполне Физические основы использования маг­ оправдался. При постоянном, довольно силь­ нитных измерений для археологических иссле­ ном ветре без проблем были сделаны снимки дований объясняються свойствами магнитного всей поверхности памятника. Учитывая тот поля Земли, параметрами горных пород, а так­ факт, что похожих условий можно ожидать и же других материалов, из которых состоят архе­ на других нижнеднепровских позднескифских ологические объекты. Изменения напряжения городищах, этот метод неинвазивного иссле­ магнитного поля являются эффектом магнит­ дования для нижнеднепровских городищ яв­ ных свойств пород и грунтов, фиксированных ляется оптимальным. как повышения или понижения регистрируе­ Как растительные, так и теневые маркеры мых величин или результатом остаточной на­ не показывают наличия оборонительного рва магниченности, полученной во время разного с напольной стороны, перед основной лини­ рода термической обработки или контакта с ог­ ей укреплений городища с запада. На наклон­ нем (Misiewicz 2006, р. 77). В последнем случае ных снимках не виден также ров защищаю­ регистрируемые аномалии имеют четко обо­ щий территорию цитадели. Зато на наклонных значеную полюсную структуру (диполовую) с снимках хорошо видны валы, окружающие как минимальными и максимальными значениями основную часть городища, так и его цитадель, вблизи объекта, являющегося их источником. практически во всю свою длину (рис. 1, 3—4). Исследования проводились при помощи Интересным наблюдением является присут­ цезиевого магнитометра Geometrics G-858G ствие понижения западного вала центральной с использованием синхронной локализации части городища. Оно наблюдается около 25 м с помощью приемника GNSS RTK. аппара­ на север от юго-западного угла укреплений на тура Geometrics G-858G позволяет регистри­ протяженности около 50 м. ровать изменения величины вектора общей Некоторые данные относительно археоло­ напряженности магнитного поля с частотой гических структур, находившихся на терри­ 0,1 Гц (сек.) и точностью 0,01 нТл. Метод од­ тории памятника, могут предоставить также новременного использования магнитометра с границы встречаемости отдельных видов рас­ приемником GNSS RTK позволяет дать точ­ тений. однако это наблюдение нуждается в ную регистрацию изменений величин магнит­ дальнейших исследованиях и в их археологи­ ного поля при синхронной регистрации ланд­ ческом подтверждении. шафта. сопоставление данных магнитомет­ Анализу подверглась также цифровая мо­ рических измерений с высотными данными дель поверхности. При этом были созданы не­ дает возможность ответа на вопрос о влиянии сколько цветных версий градиента и так назы­ этого фактора на регистрацию изменений маг­ ваемая отмывка рельефа (hill shading) (рис. 2, нитного поля. Использование этого метода де­ 1—2). В результате этих действий сильнее обо­ лает возможным точное выделение скоплений значился перерыв в западной части основного аномалий, определение границ памятников, а вала городища. На отмывке рельефа видны так­ также получение информации, позволяющей же следы современной распашки территории. дать оценку уровню сохранности археологиче­ Они локализируются в районе юго-западного ских объектов (David et al. 2008). Кроме того, угла городища, а также в его западной и северо- использование приемника GNSS RTK позво­ восточной частях. ляет составить четкий, сориентированный по координатам, топографический план памят­ Геофизические исследования ника с изогипсами в расстоянии 0,5 м (рис. 2, 4). В свою очередь, точные координаты позво­ Геофизические исследования проводились с ляют сопоставить полученный план с другими использованием двух методов: магнитометри­ планами памятника. Такая работа была сдела­

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 129 Рис. 3. 1 — топографический план Консуловского городища, составленный В.И. Гошкевичем и наложенный на циф­ ровую модель поверхности с цветным градиентом рельефа; 2 — топографический план Консуловского городища, составленный Д.Д. Никоненко, и наложенный на цифровую модель поверхности с цветным градиентом рельефа

на как для плана, составленного В.И. Гошке­ Показанные на обеих картах дипольные вичом (Гошкевич 1912, с. 8) (рис. 3, 1), так и аномалии встречаются нерегулярно на всей для плана Д.Д. Никоненко (Никоненко 2015, исследованной территории и связаны с при­ с. 94, рис. 3, 2) (рис. 3, 2). В результате прове­ сутствием одиночных металлических предме­ денных измерений были созданы карты маг­ тов в приповерхностном слое. В западной ча­ нитных аномалий, локализованных на иссле­ сти, где рельеф менее сложный, наблюдается дованной территории (рис. 4; 5, 1). большее число одиночных дипольных анома­ Зафиксированные значения вектора пол­ лий. В этой части памятника находится тоже ной напряженности магнитного поля в диапа­ несколько скоплений дипольных аномалий. зоне 49460—50070 нТл свидетельствуют о боль­ Внимания заслуживают, прежде всего, две ших локальных разницах среднего магнитного группы аномалий, обозначенные на карте как поля. их представление на карте магнитных I и II (рис. 5, 1). Первая группа занимает терри­ аномалий с использованием визуального кон­ торию около 410 м2, вторая — около 450 м2. Об­ траста значительно ограничивает предельные щая площадь свыше 950 м2. Обе групы изоли­ значения поля до диапазона 49710—49810 нТл рованы друг от друга, что свидетельствует об их (рис. 4; 5, 1). Вторая карта, созданная на базе разных источниках происхождения. Диапазон магнитных измерений, показывает изменения значений вектора общей напряженности маг­ псевдо-градиента составляющей горизонталь­ нитного поля, регистрируемых на территории ного вектора общей напряженности магнит­ обеих групп, превосходит 100 нТл, что может ного поля в диапазоне –3/+3 нТл/м. На карте свидетельствовать о наличии на этой террито­ значений псевдо-градиента хорошо виден ха­ рии артефактов из железа или развала сильно рактер аномалии, благодаря указанию распре­ переж­женного материала. деления минимальных и максимальных значе­ На юг от северо-западного угла укреплений ний. обе карты взаимно дополняют картину основной части городища, в районе вала, при­ магнитных аномалий, регистрируемых на ис­ крывающего оборонительные сооружения, следованной территории. находится еще одна большая группа дипо­ль­

130 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 4. Карты магнитных аномалий, регистрируемых на территории Консуловского городища. Слева — карта рас­ пределений псевдо-градиента горизонтальной составляющей вектора полной напряженности магнитного поля в диапазоне +/–3 нТл/м. справа — карта вектора суммарной интенсивности магнитного поля между 49710— 49810 нТл (В. Малковский)

ных аномалий, обозначенная на карте как III перпендикулярна линии вала и расположена (рис. 5, 1). она занимает территорию около вблизи современной дорожки ведущей на тер­ 300 м2. Однако линия оборонительных соору­ риторию памятника. В связи с этим возможно, жений проходит в этом месте в направлении что присутствие аномалии VIII, а также про­ север—юг, а дипольные аномалии видные на странства, розделяющего находившиеся далее карте как отклоненные на северо-запад. на северо-восток группы аномалий I и II, свя­ Дальше на юг видны две линейные (рис. 5, зано с функционированием этой же дорожки. 1), перпендикулярные к линии вала аномалии То есть, описанные выше аномалии I и II мо­ обозначенные как IV (севернее) и V (южнее). гут являтся результатом современных действий Длина каждой из них достигает 8,0 м. Анома­ человека на территории памятника. ответ на лия IV отдалена от южного края группы ано­ этот вопрос могут дать только археологические малии, обозначеной как III, приблизительно шурфы. Вблизи западной линии укреплений на 6,0 м. Расстояние между аномалиями IV и основной части городища находится еще одна V около 8,0 м. В 20 м на юг от аномалии V на­ дипольная аномалия длиной в 7,0 м. Она рас­ ходится следующая перпендикулярная к ли­ положена у северного края аномалии VII поч­ нии вала аномалия длиной в 7,0 м. Она на кар­ ти перпендикулярно к ней (рис. 7, 1). те обозначена как VI. Среди аномалий, зафиксированых в восточ­ Описывая магнитные аномалии, распо­ ной части памятника, внимания заслуживают ложенные в районе западной линии укрепле­ три точечные аномалии обозначены как X, XI ний основной части Консуловского городища, и XII (рис. 5, 1). Они полюсного характера и, надо упомянуть три аномалии, наблюдаемые несмотря на их небольшой диапазон (от 49760 вблизи двух групп дипольных аномалий I и II до 49770 нТл), могут быть результатом присут­ (рис. 5, 1). аномалия, обозначенная как VII, ствия материалов подвергшихся термической повторяет линию вала залегающего над запад­ обработке. расположены они на расстоянии ной линей укреплений основной части горо­ около 8,0 м друг от друга. При этом эти анома­ дища. Ее длина 17 м. Двенадцать метров даль­ лии создают как-бы вершины треугольника. ше на юг наблюдается следующая аномалия — Похожие, небольшие, значения вектора об­ VIII. ее зафиксированная длина 6,0 м. она щей напряженности магнитного поля колеб­

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 131 Рис. 5. 1 — карта магнитных аномалий, наложенная на ортофотокарту (М. Богацкий, В. Малковский); 2 — карта магнитных аномалий, зафиксированных в северо-восточной части Консуловского городища (М. Пиш)

лющиеся в диапазоне 10 нТл, наблюдаются цитадель Консуловского городища. Предполо­ также в линиях валов окружающих как основ­ жение о том, что это свидетельствует о техниче­ ную часть городища, так и его цитадель. Эти ских особенностях конструкции укреплений с сравнительно небольшие значения вызваны, двумя линиями каменных структур, подтверди­ скорее всего, наличием довольно небольшого лось в ходе археологической верификации. Как количества ферромагнитных веществ в камен­ в раскопе I, расположенном на северном вале ном материале конструкций оборонительных цитадели, так и в раскопе II, заложенном на тер­ стен перекрытых валами. Этим материалом, ритории западного вала, была открыта двухпан­ наверное, являются куски осадочной породы цирная крепостная стена. Среднее расстояние в виде местного известняка. Анализ их хими­ между аномалиями, обозначенными на карте ческого состава мог бы принести добавочную как A1–A2, достигает 7,0 м (рис. 5, 1) и не отве­ информацию по этой теме. чает ширине открытой оборонительной стены. Надо отметить, что наблюдаемые на карте Перерыв в аномалии, наблюдаемой в централь­ распределения магнитных аномалий элемен­ ной части вала, окружающего цитадель с севе­ тов системы укреплений городища отвечают ра, предположительно можно связывать с нали­ наблюдаемым в поле формам рельефа, то есть чием в этом районе перехода cоединявшего ее с линиям земляных валов. остальной частью городища. Интересным является факт наличия двойной­ В северной части памятника аномалии, линии аномалий в районе валов, окружающих связанные с существованием оборонитель­

132 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 6. 1 — распределение удельного сопротивления грунта в диапазоне 50—200 Ом-м для участка Е1 (В. Малков­ ский); 2 — распределение удельного сопротивления грунта в диапазоне 50—100 Ом-м для участка Е2 (В. Малков­ ский); 3 — распределение удельного сопротивления грунта в диапазоне 50—200 Ом-м для участка Е3

ного вала, фиксируются от северо-западного в северо-западном углу городиша, достигает угла городища (А3) до крутого склона плато, около 50 м. В центральной части вала, похоже на котором оно расположено (восточный край как в случае с цитаделью городища, на рассто­ линии а6). Длина аномалии, наблюдаемой янии около 45 м фиксируется двойная линия

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 133 Рис. 7. 1 — Консуловское городище, раскоп II. Ортофотокарта, А. Волков; 2 — Консуловское городи­ ще, стена 1 — восточный фас оборонительной стены в раскопе II, М. Матера; 3 — Консуловское горо­ дище, стена 2 — западный фас оборонительной стены в раскопе II, М. Матера; 4 — Консуловское горо­ дище, кладка стены 2 и каменный завал на восток от нее, М. Матера

134 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Рис. 8. 1 — распределение удельного сопротивления грунта в диапазоне 50—120 Ом-м для участка Е4, В. Малковский; 2 — распределение удельного сопротивления грунта в диапазоне 50—200 Ом-м для участка Е5, В. Малковский

аномалии (А4–А5). Вероятно, она также свя­ использовалась аппаратура ADA-7 с диполь­ зана с присутствием оборонительной стены с ной системой расстановки электродов. Иссле­ двумя каменными панцирями и забутовкой в дования проводились способом, позволяющим середине. Длина аномалии, обозначеной на провести детектирование приповерхностных карте как А6, достигает 70 м (рис. 5, 1). слоев. В связи с этим, измерения производи­ Интересные наблюдения сделаны в северо- лись с расстановкой питающих и измеряющих восточной части городища (рис. 5, 2), где за­ D-электродов на расстояние равное 2,0 м. Та­ фиксирован был ряд линейных аномалий. Их кой выбор метода исследований был продикто­ характеристики и форма свидетельствуют об ван данными, полученными в ходе археологи­ антропогенном происхождении. Возможно, ческих исследований, проведенных экспеди­ это следы жилой (?) застройки городища. их цией Национального заповедника «Хортица» довольно регулярное расположение с большой летом 2014 г. В шурфах, тогда заложенных на долей осторожности можно принять как сви­ территории цитадели городища, материк по­ детельство внутренней планировки в этой ча­ явился уже на глубине 1,0—1,2 м (Никоненко сти городища. 2015, с. 95). С целью пополнения информации, полу­ Измерения электросопротивления были сде­ ченной в ходе магнитной съемки, были сде­ ланы на пяти участках городища — E1–E5 ланы также измерения электросопротивления (рис. 5, 2; 6; 7, 1), разбитых с помощью прием­ грунта на выбраных участках городища. Одно­ ника GNSS RTK. временно это была попытка проверки возмож­ Участок E1 (рис. 6, 1) размерами 5,0 (В—З) × ностей использования обоих методов в даль­ 10 (С—Ю) м находился в северо-восточной ча­ нейших исследованиях позднескифских горо­ сти цитадели городища в районе вала окружаю­ дищ Нижнего Поднепровья. щего ее с севера. Он непосредственно примыкал Измерения электросопротивления грунта. c востока к территории раскопа I. Исследования Для измерений электросопротивления грунта на участке Е1 проводились с целью добавочного

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 135 Рис. 9. Цифровая модель поверхности Консуловского городища, В. Малковский

опознания структур, присутствие которых было мерения сопротивления грунта проводились ранее зафиксировано во время магнитной съем­ с целью лучшего понимания результатов, по­ ки. На полученой карте распределения сопро­ лученных в ходе магнитометрических иссле­ тивления грунта зафиксированы три аномалии дований. На карте магнитной съемки в этом расположенные по линии восток—запад (рис. 6, районе находились три точечные дипольные 1). Они были интерпретированы как линейные, аномалии, которые возможно связаны с нали­ каменные конструкции отдаленные друг от дру­ чием термической обработки археологических га в пределах­ 4,0—5,0 м. В дальнейшем эти дан­ объектов (рис. 4; 5, 1). В связи с этим измере­ ные подтвердились открытием остатков камен­ ния сопротивления были направлены на по­ ной крепосной стены. лучение добавочной информации о контексте Участок E2 размерами 14 (С—Ю) × 12 зафиксированных магнитных аномалий. На (В—З) м располагается в центральной части территории участка Е2 были отмечены четыре городища на северо-запад от его цитадели линейные аномалии расположенные в направ­ (рис. 6, 2). сделанные на его территории из­ лении север—юг. Расстояние между отдельны­

136 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ми линями аномалии около 3,0 м (рис. 6, 2). памятника. результатом проведенных измере­ Интерпретация полученных результатов вы­ ний является картина с четко фиксируемыми зывает определенные трудности. Отсутствуют аномалиями в распределении удельного сопро­ однозначные предпосылки позволяющие свя­ тивления грунта. В восточной части участка Е4 зывать эти аномалии с деятельностью челове­ определены структуры с низким удельным со­ ка. Ответ на вопрос об их возможном антропо­ противлением. В его западной части отмече­ генном происхождении может принести толь­ ны высокие значения на участках, расположен­ ко археологическая верификация. ных рядом с группой аномалий, показанных на Участок E3 размерами 10 (С—Ю) × 18 карте магнитной съемки. Интересным являет­ (В—З) м, расположен на территории западно­ ся факт, что они не совпадают местами друг с го вала цитадели, вблизи ее юго-западного угла другом. На месте магнитных аномалий были (рис. 6, 3). На полученой в ходе исследований зафиксированы как раз низкие сопротивления карте распределения сопротивления грунта грунта (рис. 4). Скорее всего, это указывает на (рис. 6, 3) хорошо видны две линейные анома­ различные факторы, влияющие на фиксирова­ лии высоких (до 200 Ом-м) значений. Они идут ние магнитных аномалий и аномалий в удель­ по линии С—Ю и отдалены друг от друга мак­ ном сопротивлении грунта. Интерпретация по­ симально 7,5 м в направлении В—З. Эти ано­ лученных результатов затруднительна, но воз­ малии могут являтся результатом присутствия можно, регистрируемые аномалии связаны с каменных стен и мощных каменных завалов современной деятельностью человека. непосредственно к ним прилегающих. такую Участок E5 — еще одна территория, исследо­ ситуацию показали работы, проведенные в ав­ ванная с помощью метода измерения электро­ густе и сентябре 2016 г. в раскопе II располо­ сопротивления. Он расположен в центральной женном на север от участка е3 поперек вала части вала защищающего городище с севера ограничивающего территорию цитадели с за­ (рис. 8, 2). Участок Е5 размерами 15 (С—Ю) × пада. Во время раскопок был открыт участок 30 (В—З) м. На карте, показывающей величи­ оборонительной стены длиной 5,0 м (рис. 7, 1). ны вектора общей напряженности магнитного Она ориентирована по линии С—Ю. Это двух­ поля (рис. 4), виден перерыв в аномалии, соз­ панцирная стена шириной около 2,6 м с забу­ данной конструкцией оборонительных соору­ товкой, состоящей из среднего и мелкого ло­ жений перекрытых землянным валом. Длина маного камня, утрамбованного вперемешку с этого перерыва около 11 м. Измерения электро­ глиной. Кладка как восточного, так и западно­ сопротивления грунта показали, что, несмотря го фаса из крупных ломаных камней, сложен­ на карту магнитных аномалий, в этом районе ных на глиняном растворе, постелистая, нере­ фиксируются высокие значения в распреде­ гулярная (рис. 7, 2—3). Строительным материа­ лении удельного сопротивления достигающие лом являлся местный известняк. Верхняя часть до 500 Ом-м (рис. 8, 2), что может свидетель­ этой стены могла быть сложена из сырцовых ствовать о наличии большого числа камней. На блоков, о чем свидетельствует присутствие до­ цветной карте распределения­ удельного сопро­ вольно большого количес­тва розмытого сырца. тивления четко видны две линейные аномалии, Во время исследований встречены мощные ка­ которые можно предположительно связывать с менные завалы на восток и запад от конструк­ конструкцией крепостной стены (два камен­ ции стены. Местами встречаются «съехавшие» ных панциря). Кроме того, в линии вала видны довольно большие фрагменты кладки (рис. 7, и другие аномалии. они, возможно, связаны 4). Понижение удельного сопротивления грун­ или с перестройками самой конструкции сте­ та, зафиксированное между выше описаными ны или с присутствием в линии укреплений до­ линейными аномалиями, возможно, вызвано бавочных оборонительных сооружений. присутствием глиняно-каменной забутовки. Результатами неинвазивнных исследований Участок E4, размерами 20 × 20 м, располо­ проведенных в 2015 г. на территории консу­ жен в юго-западной части городища (рис. 8, 1), ловского городища являються ортофотокарта, где во время магнитной съемки зафиксирована цифровая модель поверхности (рис. 9), а так­ довольно таки большая группа дипольных ано­ же карты магнитных аномалий и удельного со­ малий. Она занимала территорию поверхности противления грунта. Благодаря использованию около 950 м2. Измерения электросопротивления этих методов были получены новые данные. на этом участке были направлены на получение Это позволит в будущем разработать и исполь­ добавочной информации о характере структур, зовать полученные результаты в виде простран­ создающих магнитные аномалии в этой части ственной информационной системы, базирую­

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 137 щейся на объединенной системе локализации Гаврилюк Н.А., Смекалова Т.Н., Чудин А.В. Магнитометри­ объектов городища в системе координат. Такая ческое исследование позднескифского городища у села Червоный Маяк в южной части течения Днеп­ система в дальнейшем позволит провести из­ ра // Х Боспорские Чтения. Боспор Киммерийский бирательную селекцию выбранных сегментов и варварский мир в период античности и средне­ данных и информации для рационального ис­ вековья. актуальные проблемы. — керчь, 2009. — следования памятника. археологическая ве­ С. 90—94. Гошкевич В.И. Летопись музея за 1909, 1910 и 1911 годы. — рификация геофизических исследований про­ Херсон, 1912. — Вып. 2. ведена в 2015 и 2016 гг., принесла­ добавочную Никоненко Д.Д. Пізньоскіфське консуловське городи­ информацию о характере и конструкционных ще // Археологія. — 2015. — № 1. — С. 91—99. особенностях укреплений, зафиксированых в Симоненко А.В. О происхождении позднескифской куль­ ходе как магнитных, так и электрических изме­ туры Нижнего Днепра // стародавнє Причор­но­ мор’я. — 2016. — XI. — С. 476—483. рений. Полученные археологические матери­ Aber J.S., Marzolff I., Ries J. Small-Format Aerial Photogra­ алы сделали возможным датировку открытых phy: Principles, Techniques and Geoscience Applica­ фортификационных остатков. tions. Elsevier, 2010. Использование неинвазивных исследова­ Bogacki M. Archaeological kite aerial photography in Ptolema­ is in years 2006—2008 / Ptolemais in Cyrenaica. Studies ний вместе с их археологической верифика­ in memory of Tomasz Mikocki. Ptolemais. Ed. J. Żela­ цией может принести большой блок инфор­ zowski. — Warsaw, 2012. — Vol. 1. — P. 77—91. мации о любом с нижнеднепровских городищ, Bogacki M. Fotografia z powietrza przy użyciu balonu i latawca и являться не только первым этапом широко­ jako metoda dokumentacji w archeologii. — Warszawa, 2014. — непубликованная диссертация на степень масштабных раскопочных работ, но также до­ кандидата исторических наук. вольно эффективным способом спасения на­ Bogacki M. Kite aerial photogrammetry / Unveiling the past of учной информации о приднепровских городи­ an ancient town. Akrai/Acrea in south-eastern Sicily. Ed. щах и тем самым культурного и исторического Chowaniec R. — Warsaw, 2015 — P. 73—80. Bogacki M., Giersz M., Prządka-Giersz P., Małkowski W., Misie- наследия юга Украины. wicz K. GPS RTK Mapping, Kite Aerial Photogrammetry, Geophysical Survey and GIS Based Analysis of Surface Гаврилюк Н.А. Нижнеднепровские городища и актуаль­ Artifact Distribution at the pre-Hispanic site of the Cas­ ные проблемы их изучения и сохранности // Х Бо­ tillo de Huarmey, North Coast of Peru / 30th European спорские чтения. Боспор Киммерийский и варвар­ Association of Remote Sensing Laboratories Symposium ский мир в период античности и средневековья. Ак­ for Science, Education, and Natural and Cultural Heritage туальные проблемы. — Керчь, 2009 — С. 95—101. UNESCO, Paris, 31 May – 3 June 2010. Ed. R. Reuter — Гаврилюк Н.А. Экономика Степной Скифии VI—III вв. до Paris, 2010. — P. 121—130. н. э., — К., 2013 David A., Linford N., Linford P. Geophysical survey in Гаврилюк Н.А., Крапивина В.В. Нижнеднепровские городища archaeological field evaluation. — Swindon, 2008. (к проблеме возникновения и развития) // VI Боспор­ Gavrilyuk N.A., Krapivina V.V. Lower Dnieper Hillforts and ские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир the Influence of Greek Culture (2nd Century BC — в период античности и средневековья. Периоды деста­ 2nd Centry AD) / Ancient Greek Colonies in the Black билизаций и катастроф — Керчь, 2005 — С. 66—73. Sea 2. Eds. D.V. Grammenos, E.K. Petropoulos. British Гаврилюк Н.А., Крапивина В.В. Постскифские городища Archaeological Reports. International Series 1675 (I). — Нижнего Поднепровья и ольвия // Древности се­ Oxford, 2007. — Vol. I. — P. 563—590. верного Причерноморья в античное время. Сборник Misiewicz K. Geofizyka archeologiczna. — Warszawa, 2006. статей. — Симферополь, 2007. — С. 52—65. Picavet P.L. Suspension Pendulare Elliptique // Revue du Гаврилюк Н.А., Матера М. «Пізньоскіфські» чи «постскіф­ Cerf-Volant. — 1912. ські» городища Нижнього Подніпров’я // архео­ Wilson D.R. Air Photo Interpretation for Archaeologists. — логія. — 2016. — № 4. — С. 121—135. Gloucestershire, 2000. Надійшла 03.03.2017

М. Матера 1, М. Богацкі 2, В. Малковскі 3 1 доктор, науковий співробітник Інституту археології Варшавського університету. 2 Магістр, молодший науковий співробітник Інституту археології Варшавського університету. 3 доктор гуманітарних наук в галузі археології Інституту археології Варшавського університету.

НЕІНВАЗИВНІ ТА АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІЗНЬОСКІФСЬКОГО/ПОСТСКІФСЬКОГО КОНСУЛІВСЬКОГО ГОРОДИЩА

Представлені результати аерофотозйомки та геофізичних методів дослідження Консулівського пізньоскіфського/ постскіфського городища у Нижньому Подніпров’ї. Докладно описано проведення розвідкових досліджень на городищі, що датується 1 ст. до н. е. — 1 ст. н. е. Наводяться ортофотокарта та топографічні плани городища, кар­ ти магнітних аномалій та результати вимірів електроопору ґрунту, накладені на ортофотокарту и карту магнітних аномалій. Чітко виявлені під час таких розвідок «незвичайні» місця на території цитаделі Консулівського городи­ ща зробили можливим виявлення та успішне археологічне дослідження кам’яної двопанцирної оборонної стіни

138 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 під земляним валом городища. Детальний опис неінвазивних методів розвідок дозволить успішно впровадити їх в польові дослідження інших археологічних пам’яток. Проведена археологічна верифікація результатів, отриманих під час застосування цих методів розвідок пам’яток показала корисність їх застосування при дослідженні одно­ шарових поселенських структур. К л ю ч о в і с л о в а: аерофотозйомка, геофізичні методи досліджень, магнітометричні виміри, Нижнє Подніпров’я, Консулівське городище.

Marcin Matera1, Miron Bogacki2, Wiesław Malkowski3 1 dr, research fellow in the Institute of Archaeology, the University of Warsaw 2 dr, research fellow in the Institute of Archaeology, the University of Warsaw 3 research associate in the Institute of Archaeology, the University of Warsaw

Non-invasive and Archaeological Research at Late/Post Scythian Konsulivske Hill-fort

Presented are the results of aerial photography and geophysical research methods at Konsulivske Late/Post Scythian hill-fort in the Dnipro River lower region. Described in detail is the location archaeological prospecting conducted at the hill-fort dated by the period from the 1st century BC to the 1st century AD. Given are an orthophoto-map and topographical plans of the hill-fort, maps of magnetic anomalies and the results of electrical resistance measurements of soil mapped on an orthophoto-map and a map of magnetic anomalies. «Unusual» places clearly found during such prospecting at the territory of citadel at Konsulivske hill-fort enabled the discovery and successful archaeological research of a stone two-armoured defensive wall under the hill-fort’s bank. A detailed description of non-invasive methods of the archaeological prospecting will allow to implement them successfully in field research at other archaeological sites. Archaeological verification of the results obtained during the application of these methods at the sites showed the usefulness of their application during the research at one-layer settlement structures. K e y w o r d s: aerial photography, geophysical research methods, magnetometer measurements, the Dnipro River lower region, Konsulivske hill-fort.

References Aber J.S., Marzolff I., Ries J. Small-Format Aerial Photography: Principles, Techniques and Geoscience Applications. Elsevier, 2010. Bogacki M. Archaeological kite aerial photography in Ptolemais in years 2006-2008. In: Ptolemais in Cyrenaica. Studies in memory of Tomasz Mikocki. Ptolemais. Ed. J. Żelazowski. Warsaw, 2012, vol. 1, pp. 77-91. Bogacki M. Fotografia z powietrza przy użyciu balonu i latawca jako metoda dokumentacji w archeologii. Warszawa, 2014. неопу­ блікована дисертація на ступінь кандидата історичних наук. Bogacki M. Kite aerial photogrammetry. In: (Eds. R. Chowaniec) Unveiling the past of an ancient town. Akrai/Acrea in south- eastern Sicily. Warsaw, 2015, pp. 73-80. Bogacki M., Giersz M., Prządka-Giersz P., Małkowski W., Misiewicz K. GPS RTK Mapping, Kite Aerial Photogrammetry, Geophysical Survey and GIS Based Analysis of Surface Artifact Distribution at the pre-Hispanic site of the Castillo de Huarmey, North Coast of Peru. In: (Eds. R. Reuter) 30th European Association of Remote Sensing Laboratories Symposium for Science, Education, and Natural and Cultural Heritage UNESCO, Paris, 31 May - 3 June 2010. Paris, 2010, pp. 121-130. David A., Linford N., Linford P. Geophysical survey in archaeological field evaluation. Swindon, 2008. Gavrilyuk N.A., Krapivina V.V. Lower Dnieper Hillforts and the Influence of Greek Culture (2nd Century BC - 2nd Centry AD). In: (Eds. D.V. Grammenos, E.K. Petropoulos) Ancient Greek Colonies in the Black Sea 2. British Archaeological Reports. International Series 1675 (I). Oxford, 2007, vol. I, pp. 563-590. Gavryliuk N.A. Ekonomika Stepovoi Skifii VI-III vv. do n. e. Kyiv, 2013. Gavryliuk N.A. Nizhnedneprovskie gorodishcha i aktualnyie problemy ikh izucheniia i sokhrannosti. X Bosporskie chteniia. Bospor Kimmeriiskii i varvarskii mir v period antichnosti i srednevekovia. Aktualnyie problemy. Kerch, 2009, pp. 95-101. Gavryliuk N.A., Krapivina V.V. Nizhnedneprovskie gorodishcha (k probleme vozniknoveniia i razvitiia). VI Bosporskie chteniia. Bospor Kimmeriiskii i varvarskii mir v period antichnosti i srednevekovia. Periody destabilizatsii i katastrof. Kerch, 2005, pp. 66-73. Gavryliuk N.A., Krapivina V.V. Postskifskie gorodishcha Nizhnego Podneprovia i Olviia. Drevnosti Severnogo Prychernomoria v antichnoie vremia. Sbornik statei. Simferopol, 2007, pp. 52-65. Gavryliuk N.A., Matera M. «Piznioskifski» chy «postskifski» horodyshcha Nyzhnioho Podniprovia. Arkheolohiia. 2016, no. 4, pp. 121-135. Gavryliuk N.A., Smekalova T.N., Chudin A.V. Magnitometricheskoie issledovanie pozdneskifskogo gorodishcha u sela Chervonyi Maiak v yuzhnoi chasti techeniia Dnepra. X Bosporskie Chteniia. Bospor Kimmeriiskii i varvarskii mir v period antichnosti i srednevekovia. Aktualnyie problemy. Kerch, 2009, pp. 90-94. Goshkevich V.I. Letopis muzeia za 1909, 1910 i 1911 gody. Kherson, 1912, iss. 2. Misiewicz K. Geofizyka archeologiczna. Warszawa, 2006. Nykonenko D.D. Piznioskifske Konsulivske horodyshche. Arkheolohiia. 2015, no. 1, pp. 91-99. Picavet P.L. Suspension Pendulare Elliptique. Revue du Cerf-Volant. 1912. Symonenko A.V. O proiskhozhdenii pozdneskifskoi kultury Nizhnego Dnepra. Starodavnie Prychornomoria. 2016, iss. XI, pp. 476-483. Wilson D.R. Air Photo Interpretation for Archaeologists. Gloucestershire, 2000.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 139 Рецензії

Г у п а л о В і р а. Звенигород і Звенигородська земля у ХІ—ХІІІ століттях (соціоісторична реконструкція) Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2014. — 532 с.

Історія давньоруського міста все ще належить ріодизації давньоруських міст наштовхуєть- до числа недостатньо розроблених. Проблема ся на певні труднощі, пов’язані перш за все з їхнього походження, соціальної суті і структу- тим, що жодне з писемних джерел не дає де- ри віддавна привертає увагу вітчизняних і зару- тальної характеристики давньоруського міста. біжних науковців, оскільки міста були опорни- Звідси і розбіжності в опублікованих типоло- ми пунктами, соціально-економічними, полі- гіях феодальних міст періоду IX — середини тичними та культурно-освітніми центрами як XIII ст. У зв’язку з цим надзвичайно важливим окремих удільних князівств, так і Давньорусь- є вивчення археологічних матеріалів, що міс- кої держави в цілому. При спробі простежити і тять цінні дані для вирішення широкого кола зрозуміти процес становлення давньоруського питань, пов’язаних з проблемою типології та міста дослідники натрапляють на певні труд- структури давньоруських міст в цілому та Га- нощі. По-перше, історія становлення і розви- лицької землі зокрема. тку цих поселенських структур нерівномірно У цьому контексті монографія Гупало В. є висвітлена у писемних джерелах. По-друге, не- досить актуальною і складає певний науковий значна кількість археологічних матеріалів сто- інтерес, оскільки присвячена одному з най- совно окремо взятого міста також не завжди більших місту Галицького князівства. може повно розкрити питання містотворення, Заслугою автора є введення в науковий обіг визначення місця ремісничого посаду у проце- значних археологічних матеріалів, здобутих в сі виникнення і формування міста тощо. По- результаті попередніх досліджень, власних по- третє, залишається низьким рівень теоретич- льових розвідок і розкопок за останні роки. До ної розробки проблеми. нашого часу спеціального дослідження з істо- Отже, як видно, у вітчизняній історіографії рії цього визначного міста немає. В наукових вивчення соціально-економічного, політич- працях, які стосувалися теренів Галицької зем- ного та культурного розвитку давньоруських лі ці питання розглядалися побічно, у загаль- міст займає важливе місце. Поєднання та гли- ному контексті історії її населення. бокий взаємоаналіз писемних джерел і архео- Автором накопичений значний археоло- логічного матеріалу, який постійно поповню- гічний матеріал який ще не був систематизо- ється, дозволяють отримати важливу інформа- ваний і опублікований. Саме він складає дже- цію про ґенезу середньовічних міст України, рельну базу рецензованої монографії. Таким визначити особливості, шляхи й хронологіч- чином вперше проведене спеціальне дослі- ні рамки їхнього розвитку. Отже, розробка на- дження по даній темі за матеріалами конкрет- уково обґрунтованої типології давньорусь- ного регіону з широким використанням архе- ких поселень в цілому і міст зокрема входить ологічних, топонімічних та писемних джерел, у число актуальних завдань історіографії. Від її які вдало взаємодоповнюються. Такий підхід успішного вирішення багато в чому залежить дав можливість з більшою повнотою висвітли- дослідження загальних закономірностей іс- ти, а в окремих випадках підняти і розглянути торичного розвитку феодальної Русі. Разом з по-новому ряд питань, пов’язаних з розвитком цим, створення наскрізної класифікації і пе- господарства та побуту давньоруського міста протягом тривалого хронологічного відрізку © І.П. Возний, 2017 часу в п’ятсот років.

140 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Монографія складається із передмови, семи літописного міста починаючи з початку ХІХ ст. розділів, висновків, бібліографії та змістовних Автор також побіжно розглянула відкриття но- додатків. вих пам’яток як в околицях городища, так і на Уже в самій передмові Віра Гупало наміти- території, що ототожнюється власне із Звени- ла завдання для розкриття поставленої мети, городським князівством, що формує детальні- а саме з’ясуванню характеру планувальної шу уяву про тип населених пунктів, густоту і структури міста, його складових частин та роз- особливості їх розташування. витку забудови у часі та просторі. На глибоко- У другому розділі «Територія звениго- му аналізі різноманітних джерел автор зроби- рода і сусідні терени у доісторичну добу та ла досить вдалу спробу окреслити межі Звени- ранньослов’янський період» автор характери- городської волості, що тяжіла до міста. Досить зує природно-ландшафтні умови формування ґрунтовно автор визначила хронологічні межі поселенської структури. У першому підрозділі дослідження. аналізується заселеність звенигородської ни- У першому розділі «Джерельна база, історі- зовини починаючи з часу пізнього палеоліту ографія та історія археологічних досліджень» до пізньоримського часу. Виграло б досліджен- автор аналізує різноманітні джерела: нара- ня, якщо б автор доповнив текст ілюстратив- тивні, зображальні, епіграфічні, нумізматич- ним матеріалом, що стосується виявлених ар- ні, сфрагістичні, археологічні, топонімічні, хеологічних культур. фольклорні, що дало змогу Вірі Гупало ціліс- Другий підрозділ присвячений, в осно- но представити ранньофеодальне місто, риси вному, етнічній атрибутації археологічних урбаністичних процесів на теренах Південно- слов’янських старожитностей Українського Західної Русі. Прикарпаття, що належали східним (білим) Характеризуючи історіографію автор до- хорватам. В. Гупало характеризує регіональні сить детально розглядає проблему локалізації протоміські осередки Стільсько і Пліснеськ. літописного Звенигорода Галицького в працях Можна було подати більш розгорнуто характе- дослідників ХІХ—ХХ ст. При цьому В. Гупало ристику ще одного із центрів племінного кня- відзначає наявність на теренах України шести жіння хорватів у Ревно, а не обмежитись лише місцевостей з топонімом «Звенигород». Вона згадкою. цілком слушно дотримується думки вислов- У третьому розділі автор розглядає літопис- леної ще М. Грушевським, що «літописні ві- ні повідомлення про звенигород. заслугою домости вказують на Звенигород під Львовом Віри Гупало є те, що вона вплітає історію міста як на єдино можливий з галицьких звениго- в історичну канву політичних взаємин на Русі, родів». Відзначена гіпотеза Леонтія Войнови- що дало їй можливість зробити досить виваже- ча стосовно звенигорода на Дністрі потребує ні висновки про значення міста в історичному ґрунтовних підтверджень археологічними до- контексті епохи, показати його роль як най- слідженнми. більшого регіонального центра та мінливос- Наступна частина першого розділу присвя- ті його політичного статусу впродовж станов- чена характеристиці історіографії, яка стосуєть- лення, розвитку та занепаду Звенигородського ся вищеозначеного міста та його округи. Пред- князівства у контексті історії Галицької землі в ставлена вона в тематично-хронологічному цілому. руслі, коли розглядаються питання статусу У четвертому розділі «Ретроспективна то- міста, визначення території Звенигородського пографія» автор розглядає особливості забу- князівства, топографії та планувальної струк- дови центральної частини звенигорода після тури дитинця, соціально-економічної харак- того, як місто було зруйноване ордами Батия. теристики міста, мікротопоніміки, як у меж- Значна увага приділяється перебудовам замку ах звенигорода та його околиць, так і всього протягом ХVІІ—ХVІІІ ст. На підставі розвідок князівства. При цьому, на нашу думку, наукові науковців ХІХ ст. та картографування артефак- досліди Станіслава Сарніцького стосовно ло- тів сучасними дослідниками В. Гупало досить калізації Звенигорода, варто було б віднести у вдало визначає межі давньоруського дитинця перший підрозділ. літописного міста, в рамках верхнього замку, Вагомою частиною дослідження є досить вказуючи при цьому на помилковість свідчень ґрунтовний аналіз історії досліджень городи- В. Ільницького, А. Сенявського, А. Снайдера ща, його пригородів і округи представлений у та Л. Чачковського, які локалізували давньо- хронологічній послідовності. Віра Гупало пока- руські укріплення в межах нижнього замку, на зала внесок кожного з науковців у дослідження місці окольного міста (за В. Гупало). Досить

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 141 аргументованою виглядає реконструкція в’їзду лянки є церква каплиця-усипальниця та палац на територію дитинця літописного міста, сис- із комплексом двірцевих службових примі- тема забудови та мережа вулиць, локалізація щень як осередку князівської та духовної вла- цвинтарів, храмів та пригородів. ди. Аналіз артефактів південної частини поса- Важливими є п’ятий і шостий розділи. У ду свідчать про те, що за інтенсивністю забудо- п’ятому розділі автор на основі обстежень ви вона нічим не відрізнялася від попередніх. та досліджень топографії місцевості досить Важливим доповнення є те, що тут виділено ґрунтовно розглянув особливості плануваль- забудову ХІ ст. яка, однак, не мала регулярно- ної структури складових частин міста, харак- го характеру. Аналогічний характер мала й за- тер його забудови у просторі і часі. значна хідна частина посаду. Тут вдалося простежи- увага приділяється наслідкам багаторічних ти поетапність освоєння зазначеної території, досліджень дитинця міста, його територіально- характер її забудови різнотипними житлово- топографічній структурі та планіграфії. Це дало господарськими об’єктами, ґрунтовне пере- можливість виділити на ньому об’єкти, що від- планування, наявність культової споруди, пе- носяться до ХІ — першої половини ХІІІ ст. ренесення оборонних споруд, збільшення пло- (укріплення, житла, дерев’яна церква, крини- щі і зміну планувальних осей ділянок. На нашу ця), пілямонгольські споруди ХІV—ХVІІ ст. думку, в роботі при характеристиці різних ти- (цвинтар, палац). Так звані «криниці» могли пів житлових, господарських та виробничих бути цистернами для збирання води, які відомі споруд автору необхідно було б показати ана- на інших археологічних пам’ятках Українсько- логії на інших теренах Давньої Русі. Це дало го Прикарпаття, зокрема городищі Х—ХІ ст. б змогу простежити загальноруські принципи в Коростоватій на Буковині. Аналіз речового планування, способів спорудження, матеріалу матеріалу дав змогу автору розглянути соціаль- і ін., або вичленити локальні, характерні лише ний характер мешканців дитинця. Простеже- для даного регіону способи будування і облад- но, що після знищення Звенигорода на дитин- нання вищеназваних споруд. ці був облаштований цвинтар, на яку хорони- Заслуговує уваги те, що автор, не дивлячись ли заможних людей, що засвідчено рештками на майже цілковиту руйнацію давньоруських золототканих фрагментів одягу. Подібна си- укріплень бастіонною лінією замку нової доби, туація досліджена на Чорнівському городищі, зробила досить вдалу спробу проаналізувати коли після його зруйнування тут, у другій по- характер оборонних споруд дитинця і окольно- ловині ХІІІ—ХІV ст. знаходився могильник. го міста. В. Гупало вдалося виділити, як і в жит- Досить детально Віра Гупало розглянула ловій забудові, три етапи спорудження оборон- систему і хронологію забудови окольного го- них ліній. Вона простежила найдавніший етап рода, де вона виділяє три хронологічних пері- існування укріплень довкола дитинця і з на- оди забудови. Збагачують книгу достатньо де- пільної сторони східної частини посаду. Автору тальні плани стратиграфічних розрізів осно- вдалося реконструювати значні переплануван- вних археологічних об’єктів досліджених на ня і зміну характеру оборонних споруд у ХІІ ст. його території. Доповнюються ці плани мис- У цей час широко починають використовува- тецько виконаними графічними реконструк- тися особливості рельєфу місцевості (ескарпу- ціями мурованої церкви та палацу, фотогра- вання крутих берегів, корегування сітки водних фіями та малюнками знахідок, що дає мож- артерій, зведення системи гідроспоруд). Ана- ливість археологам шукати їх аналогії. Аналіз логічні звенигородським, греблі для підтримки споруд та артефактів виявлених у них дав змо- рівня води в ровах довкола городища, просте- гу автору виділити у північній частині поса- жені в давньоруському місті Ленківці на Пру- ду житлові, господарські та виробничі будів- ті. Третій етап спорудження оборонних ліній, лі, пов’язані з певними видами ремесел (кос- припадає, на думку, В. Гупало, на першу поло- торізним, ювелірним, ковальським). У східній вині ХІІІ ст., коли із західного і, ймовірно, пів- частині окольного города виділені як житло- нічного боку городища, було зведено потужну ві, так і виробничі споруди пов’язані із залізо- другу лінію оборони, що перетворило місто у обробкою, які могли суміщувати обидві функ- неприступну твердиню. ції. окремі знахідки сільськогосподарських Вперше для звенигорода В. Гупало рекон- знарядь можуть свідчити про заняття місцево- струювала наявність скісного частоколу. При го населення городництвом. Віра Гупало при- цьому вона відзначає слабу вивченість такої пускає наявність у цій частині посаду садибної системи оборони на території Українського забудови. Найголовнішими об’єктами цієї ді- Прикарпаття окрім Галича. У той же час, обо-

142 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 ронні кліті на давній поверхні і частокіл були Останній розділ присвячений характерис- досліджені на Чорнівській феодальній укрі- тиці території і хронології звенигородської пленій садибі ХІІ — першої половини ХІІІ ст. землі, що є однією з найдискусійніших про- Важливим у монографії є шостий розділ у блем, обумовленої незначними повідомлен- якому розглядаються пригороди і передмістя нями писемних джерел та недостатністю ар- Звенигорода. Цікавими на наш погляд є мате- хеологічних матеріалів. Але навіть при цьому ріали західного, південного та східного приго- В. Гупало на основі залучення усього наявного родів, де зафіксовані процеси, пов’язані зі змі- джерельного матеріалу, артефактів з археоло- ною планувальної структури у просторі і часі, гічних розвідок та картографування пам’яток виявлені комплекси ремісничих майстерень характеризує населенні пункти, обґрунтова- пов’язаних з ковальською та чинбарською но виділяє мікрорегіональні центри, відзначає справами, залишки дерев’яної церкви св. Па- основні комунікативні магістралі. На підставі раскеви П’ятниці, торгової площі. Усі виявле- таких різновекторних досліджень автор цілком ні об’єкти носять сліди пожежі, що дало мож- слушно відзначає винятковий характер столь- ливість автору співвіднести час їхнього руйну- ного Звенигорода як найбільшого адміністра- вання із навалою ординців у 1251 р. тивного, політичного, культурного і економіч- Найінформативнішим стосовно плану- ного центру в регіоні, перетвореного в попели- вальної структури давньоруського звениго- ще Батиєвими загонами. рода є північно-східний пригород, де виявле- Характеризуючи виявлені в досліджених ні залишки дерев’яних конструкцій житлово- об’єктах артефакти В. Гупало відзначає кар- господарських споруд, настилу вулиці та тину господарства та економічного розвитку провулків, огорож, що дало можливість В. Гу- населення звенигорода, виділяючи при цьо- пало провести локалізацію об’єктів, їхні пара- му рільництво, скотарство, промисли, а також метри, типи конструкцій, виділити межі садиб, ремісниче виробництво, яке включало в себе дендрохронологічним аналізом підкріпити пе- деревообробне, косторізне ремесла, оброб- ріодизацію виявлених об’єктів. На основі здо- ку заліза, слюсарну та ювелірну справи тощо. бутих матеріалів автор виділяє три будівельних Кожний з вищеназваних видів ремесел пред- горизонти з якими чітко корелює забудову. Це ставлений виробничими спорудами, знаряд- стало підставою відтворення динамічної карти- дями і продукцією, які дають можливість суди- ни розвитку пригорода — поступове будівни- ти про рівень розвитку в місті того, чи іншого цтво споруд, зростання кількості майстерень, виду ремесла. Однак при цьому автор не подає наявність двоповерхових житлових будинків. їх детальної характеристики, що дало б змогу Важливим доповненням до розлогої картини іншим дослідникам знаходити певні аналогії забудови пригороду є розгляд В. Гупало осно- тощо. Так само, на фоні характеристики різно- вних рис конструкцій будівель ї їхніх елемен- манітних категорій імпортних речей, недостат- тів, серед яких вона виділяє, щонайменш, за- ньо висвітлені торговельні зв’язки населення лишки двоповерхових споруд. Важливим, на міста, які відігравали досить суттєву роль. Вар- наш погляд, є виділення в межах пригородів то було б охарактеризувати й військову справу чітко фіксованих садиб і, на основі виявленого містян. Однак, напевно, все це буде розгорну- матеріалу, їх соціальна інтерпретація, яка під- то пророблено у наступному фундаментально- тверджується змістом повністю збереженої бе- му дослідженні В. Гупало. рестяної грамоти. У підсумках монографічного дослідження Немаловажне значення для ґрунтовного автор робить цілком переконливі висновки, аналізу структури Звенигорода має характерис- що Звенигород є типовим давньоруським міс- тика передмість їх топографії і планувальної том, а його історія є важливою для реконструк- структури, на що також звернула увагу В. Гупа- ції історії феодального суспільства. ло. Вона виділяє за межами укріплень три лі- Отримані матеріали в результаті досліджень нії передмість аналізуючи їх структуру. Цілком Звенигорода, значно доповнюють нашу уяву логічно, що на них розташовувалися городи, про давньоруське місто, його складові части- цвинтарі для містян, феодальні садиби, монас- ни, етапи його розвитку, а також збагатили ві- тир (?) і прилеглі невеликі селища. На підставі тчизняну історичну науку новими неоціними- вищевикладеного В. Гупало приходить до ціл- ми археологічними джерелами, які у майбут- ком виважених висновків, що пригороди, пе- ньому допоможуть науковцям при вивченні редмістя становили єдиний соціальний орга- давньоруського міста періоду розвинутого се- нізм із міською територією Звенигорода. редньовіччя.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 143 Значно доповнюють монографію значний Книга В. Гупало має також практичне зна- список використаної літератури, додатки, які чення. Одержані матеріали і висновки можуть включають таблиці з переліком розкопаних бути використані при написанні узагальнюю- площ, періодизацією і хронологією об’єктів, чих праць з стародавньої історії України, для дендрохронологічний аналіз об’єктів, дослі- характеристики періодів розвиненого та піз- джених на північно-східному пригороді та ка- нього середньовіччя не тільки досліджувано- талог пам’яток, відкритих в межах звениго- го регіону, але й для всієї Української держави, родської землі. при вивченні нормативних курсів «Археологія Монографія Віри Гупало залишає вражен- України», «Історія України», «Етнологія Укра- ня оригінального дослідження. Вона базується їни», а також у спеціальних курсах і семінарах на значному фактичному матеріалі, який до- на історичних факультетах вищих навчальних зволяє зробити переконливі висновки з акту- закладів України. альних проблем історії досліджуваного регіону. Монографія зацікавить широке коло нау- Монографія відзначається новизною матеріа- ковців і всіх, хто цікавиться історичним краєз- лів і актуальністю проблематики. навством. І.П. Возний, доктор історичних наук, професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

144 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Хроніка

До ЮВІЛЕЮ Наталії Михайлівни Секерської

21 квітня цього року виповнюється 80 років з дня народження Наталії Михайлівни Секер- ської — завідувач відділу Одеського археоло- гічного музею НАН України, кандидата істо- ричних наук, вченого-антикознавця, невтом- ного дослідника античного Ніконія, визнано- го фахівця в галузі археології раннього залізно- го віку, автора понад 70 наукових праць (в тому числі однієї персональної монографії та трьох монографій у співавторстві). Н.М. Секерська народилася в місті Тамбові в родині військо- вого льотчика — Михайла Володимировича та службовки Діни Федорівни Андруніних. Перед початком другої світової війни у 1939 р. сім’я повернулася в рідне місто Одесу, де Наталія Михайлівна пережила усі незгоди окупаційно- го періоду. У 1944 р., після визволення Одеси, вона стала відвідувати жіночу школу № 36 та у 1955 р. отримала атестат зрілості. Подальшу долю вона вирішила пов’язати із стародавньою історією, ставши студенткою історичного факультету Одеського державно- го університету імені І.І. Мечникова. Там їй наукового співробітника до завідувача відділу пощастило прослухати лекції видатних вче- експонування пам’яток археології. них того часу — М.Ф. Болтенка, І.Д. Головка, За роки роботи в ОАМ АН України Н.М. Се- О.М. Мелехова, М.С. Синіцина, П.Й. Кариш- керська заслужила щиру повагу серед колег як ковського та інших. З того часу і до сьогодні дослідник-польовик стародавнього Ніконія, наукова та трудова діяльність Н.М. Секерської з яким, по суті, пов’язано усе її життя. З 1969 була повністю пов’язана із античною археоло- по 2012 р. вона керувала роботою Роксоланів- гією. ського загону Причорноморської експедиції Навчаючись ще на 1 курсі Наталія Михай- ОАМ, пізніше — Ніконійською експедицією лівна активно включилася в роботу науково- ОАМ. Крім того приймала участь у досліджен- го студентського товариства і стала постійною ні Надлиманського городища та античної Тіри, учасницею археологічних експедицій, які про- роботі Каракумської та експериментально- водилися ОДУ імені І.І. Мечникова та Одесь- трасологічної експедицій Ленінградського від- ким археологічним музеєм. ділення Інституту археології. Співробітники З 1 січня 1961 р. Наталію Михайлівну прий­ експедиції, якою керувала Наталія Михайлів- няли на роботу в Одеський археологічний му- на, згадують її як людину товариську та пра- зей на посаду молодшого наукового співро- цьовиту: будучи начальником експедиції, вона бітника. Вона плідно працює тут і досі, прой- нарівні з усіма займалась камеральною робо- шовши за свою трудову діяльність шлях від тою, чергувала та готувала обід.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 145 У 1983 р. Наталія Михайлівна захистила кан- мому музеї, так і за його межами. З науково- дидатську дисертацію «Никоний и Нижнее По- популярними лекціями, присвяченими акту- днестровье в VI—IV вв. до н. э.», в основу якої альним проблемам історії та археології Украї- були покладені результати багаторічних архео- ни, вона виступала перед колективами багатьох логічних досліджень. Матеріали розкопок міста підприємства Одеси та Одеської області. За ор- та некрополю дозволили всебічно проаналізу- ганізацію тематичних виставок та багаторічну вати матеріальну та духовну культуру населен- працю Наталію Михайлівну нераз відзначали ня Нижнього Подністров’я, уточнити хроноло- та нагороджували почесними грамотами Мі- гію існування Ніконія та встановити напрямки ністерство культури України та Національної культурно-економічних зв’язків міста. академії наук України. Не можна обминути увагою і науково- Від всього серця вітаючи ювілярку, ми зи- просвітницьку роботу Наталії Михайлівни: у чимо Наталії Михайлівні Секерській, шанов- 1960—1980-ті рр. вона була членом товариства ній колезі та людині щедрої душі, нових твор- «Знання», досі постійно готує виставки як в са- чих успіхів, здоров’я та довголіття!

Співробітники музею

До 70-річчя Смирнова Ігоря Олександровича

10 листопада 2016 р. кандидату історичних наук, доценту Миколаївського національно- го університету імені В.О. Сухомлинського Смирнову Ігорю Олександровичу виповнило- ся 70 років. Народився І.О. Смирнов на території Поль- ської народної республіки в місті Бялогард (Східна Померанія) у сім’ї військовослужбов- ця. Закінчив середню школу № 46 м. Микола- їв працював слюсарем-наладчиком на заводі «НИКОНД». У 1966 р. вступив до історично- го факультету Одеського державного універси- тету імені І.І. Мечникова, де став учнем про- відного історика та нумізмата П.Й. Кариш- ковського. Разом з Ігорем Олександровичем навчалися нині знані спеціалісти археології та історії: Г.М. Тощев, А.С. Островерхов, А.О. До- бролюбський та ін. Після закінчення університету Ігор Олек- сандрович повертається до Миколаєва, де з Екскурсія по Ольвійському городи- 1971 р. впродовж двох років працює науковим щу, 2000 р. співробітником Миколаївського краєзнавчого музею. А у 1972 р. вступає до аспірантури Інсти- ричний факультет Миколаївського державного туту археології АН УРСР за спеціальністю «Ан- педагогічного інституту імені В.Г. Бєлінського, тична археологія». Після аспірантури протягом де проходить науково-педагогічний шлях від кількох років він працює вчителем у школах лаборанта до доцента кафедри всесвітньої іс- Миколаєва, а у 1977 р. влаштовується на істо- торії та археології. І.О. Смирнов викладає кур-

146 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 Ольвія, 1980-ті рр.

си: археологія; археологія України; антична ко- ції і керівника практики студентів. Він є авто- лонізація Північного Причорномор’я; номади ром понад 80 наукових і науково-методичних Північно-Західного Причорномор’я доби се- публікацій у галузі античної історії, археології редньовіччя. Багато сезонів він — незмінний Північно-Західного Причорномор’я та серед- керівник археологічних практик студентів іс- ньовічної номадистики Східної Європи. торичного факультету на багатьох археологіч- У 1999 р. Ігор Олександрович захистив ди­ них об’єктах Миколаївської обл.: Ольвія (Оча- сертацію на тему: «Кочове населення на пів- ківський р-н); Дикий Сад (м. Миколаїв); о. Бе- денному заході України (кінець ІХ — перша резань (Очаківський р-н), Очаків (м. Очаків), половина XVII ст.)», у 2000 р. отримав вчену Велика Корениха І—ІІІ (м. Миколаїв); Сівер- ступінь кандидата історичних наук і наукове сів маяк (м. Миколаїв); Вікторівка І (Березан- звання доцента. У складі авторського колек- ський р-н); замок «Леріче» (Очаківський р-н); тиву книжки «Миколаївщина: літопис істо- курганні могильники (Первомайський, Жов- ричних подій» став лауреатом обласної премії тневий, Миколаївський, Очаківський, Ново- імені М.М. Аркаса в номінації «Історичні, ет- одеський, Вознесенський р-ни) та ін. Він пра- нографічні, археологічні дослідження, охоро- цював з плеядою визнаних українських архео­ на культурної спадщини». У 2009 р. у співав- логів: Л.М. Славін, В.В. Лапін, А.В. Бураков, торстві з А.О. Добролюбським випустив науко- С.Д. Крижицький, А.С. Русяєва, Н.О. Лейпун- ву монографію «Кочовики південно-західної ська, В.В. Крапівіна, В.В. Крутілов, С.М. Бе- України у Х—ХVII століттях». В 2015 р. співав- ляєва, Ю.С. Гребенніков, О.В. Симоненко, тор нав­чального посібника «Історія рідного К.В. Горбенко, І.О. Снитко. краю», визнаного кращим підручником Ми- Що стосується наукової діяльності Іго- колаївщини у 2015 р. З моменту започаткуван- ря Олександровича Смирнова, то до його ак- ня наукового щоквартальника «ЕМІНАК» вхо- тиву можна віднести 40 польових археологіч- дить до редакційної колегії видання. них сезони, під час яких він пройшов шлях від Щиро зичимо ювіляру міцного здоров’я, простого робітника-школяра (Ольвія 1965 р.) творчої наснаги та щедрого примноження нау­ до керівника ділянки Ольвійської експеди- кового доробку. Колеги і друзі

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 147 ДО 60-річчя ОЛЕКСАНДРА БОРИСОВИЧА СУПРУНЕНКА

Полтавська земля завжди вабила своїм ми- нулим багатьох відомих істориків та археоло- гів — подвижників своєї справи. Це Олександр Терещенко, катерина Скаржинська, Іван За- рецький, василь ляскоронський, лев Падал- ка, вадим Щербаківський, Михайло Рудин- ський та багато інших. Зараз справу вивчення та охорони археологічних пам’яток Полтавщи- ни гідно продовжує Олександр Борисович Су- пруненко — директор Полтавського краєзнав- чого музею імені Василя Кричевського, якому 1 травня 2017 р. виповнюється 60 років. Олександр Борисович — людина велико- го творчого та дослідницького таланту, який він присвятив вивченню найдавнішого мину- лого Полтавської землі та пов’язав своє життя із Полтавою. Різнобічність інтересів, ентузіазм та невтомна працьовитість є характерними ри- сами цієї непересічної особистості, відомої за- вдяки цьому далеко за межами України. Любов до історії та археології рідного краю виховувалася в нього з учнівських літ. в цьо- му варто завдячувати його вчителям — Івану Бабаку, Вілені Овсій та Миколі Щербаню. За- Рис. 1. На презентації археологічних знахідок Пол- вдяки їх зусиллям тяга до пізнання у молодого тавської експедиції в Кременчуці Олександра Супруненка реалізовувалася в без- кінечних обстеженнях території рідного міс- у наукових конференціях в Дніпрі, Чернігові, та та його околиць. Згодом до цього додалася Полтаві, Кишиневі, Москві. й участь у наукових експедиціях на території Новим етапом у житті Олександра Борисо- колишнього СРСР. Дослідницькій діяльнос- вича стала робота в Полтавському краєзнав- ті ювіляра сприяло також захоплення з дитя- чому музеї, де в період між 1978 і 1992 рр. він чих років фотографією. Результатом цього хобі займав посади від старшого наукового співро- стали тисячі знімків археологічних пам’яток та бітника до заступника директора музею. В цей знахідок, що неодноразово ставали окрасою час під його керівництвом проходили археоло- різноманітних полтавських та загальноукраїн- гічні розкопки на території області, підготов- ських видань. ка каталогів, проводилися наукові конферен- Його науковий поступ був продовжений ції та друкувалися тематичні збірники науко- у студентські роки на історичному факульте- вих праць, оновилася експозиція музею. ті Полтавського державного педагогічного ін- Проте музейна робота була не єдиною сфе- ституту ім. В.Г. Короленка у 1974—1978 рр., де рою діяльності в житті Олександра Борисо- він під керівництвом Світлани Юренко, ра- вича. Особливе місце в ньому посідає охоро- зом із друзями-колегами віктором Прийма- на пам’яток старовини, до якої він ставиться з ком та Олександром Пуздровським був актив- особливим трепетом, у дусі українських куль- ним учасником археологічного гуртка. Від часу турних діячів кінця ХІХ — першої половини навчання Олександр Супруненко брав участь ХХ ст. Це і не дивно, адже постаті українських археологів та музейників були і лишаються од- © Ю.О. Пуголовок, 2017 ним з пріоритетних досліджень ученого. По-

148 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 чинаючи ще з 1981 р. і до сьогодні він тісно співпрацює з Українським товариством охоро- ни пам’яток історії та культури. З 1993 по 2008 рр. він очолював Центр охо- рони та досліджень пам’яток археології управ- ління культури Полтавської обласної державної адміністрації. У цій установі він швидко налаго- див дослідницьку діяльність та видавничу спра- ву. Завдяки його зусиллям засновується Видав- ничий центр «Археологія», видаються «Полтав- ський археологічний збірник», «Археологічний літопис Лівобережної України», розпочинаєть- ся вихід серії з археологічних досліджень в око- лицях Комсомольська (нині Горішні Плавні) та у Полтаві. Довкола Центру згуртувалося моло- де покоління полтавських дослідників — нині вже відомих в Україні археологів. Починаючи з 2005 р. Олександр Борисо- вич — заступник директора ДП «Науково- дослідний центр «Охоронна археологічна служба україни» Інституту археології НАН України по Полтавській області. у ці ж роки він очолює постійно діючу Полтавську архе- ологічну експедицію, зусиллями якої прово- дяться масштабні археологічні дослідження в Рис. 2. На розкопках курганів біля м. комсомольськ зоні будівництв в околицях м. Горішні Плавні. (Горішні Плавні) А з 2016 р. він очолює Полтавський краєзнав- чий музей імені Василя Кричевського. присвячені археології, історії науки, історіо- Не випадково, що така подвижницька ді- графії, музеєзнавству. Його авторству нале- яльність Олександра Супруненка на ниві охо- жать енциклопедичні статті, каталоги, шкільні рони культурної спадщини була відзначена підручники, монографії. На особливу увагу за- на державному рівні численним нагородами. слуговує і широта його наукових інтересів. Він Утім, найбільшою нагородою для нього лиша- з однаковою прискіпливістю вивчає безінвен- ється невпинна дослідницька робота. Здаєть- тарні поховання доби енеоліту-бронзи та бага- ся, що мало знайдеться зараз таких досвідче- ті скіфські кургани. Поза його увагою навряд них дослідників, хто так знає археологію Пол- чи лишиться якась деталь — все буде зафіксо- тавщини так, як Олександр Борисович. За свій вано, сфотографовано і описано. Ось тут на- більше ніж 40-річний «польовий» досвід ним певне і варто наголосити на тому, що в постаті вивчено й обстежено сотні пам’яток археоло- Олександра Борисовича вдало поєднані архе- гії. Так, завдяки його зусиллям свого часу були олог і музейник, історіограф та видавець, сер- закладені основи для створення історико- йозний вчений та популяризатор науки. культурного заповідника на території Біль- Усі друзі, колеги та учні шанованого ювіля- ського городища, проведені дослідження і об- ра зичать йому міцного здоров’я, натхнення та ґрунтовані межі історичних ареалів у найдав- багато років цікавої праці. Вітаючи Олександра ніших містах Полтавщини, паспортизовано Борисовича Супруненка, відомого українсько- сотні пам’яток, що в сучасних українських ре- го вченого, з ювілеєм, хочеться побажати йому аліях є справою особливої ваги. плідної творчості, збереження душевної моло- Варто зазначити, що його науковий доро- дості, здійснення творчих задумів, розуміння і бок становить понад 1300 праць. Це роботи, підтримки колег та археологічної наснаги. Ю.О. Пуголовок кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту керамології (Опішня)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 149 А.C. Яненко, О.В. Каряка, К.Є. Чуєва* Науково-методичний семінар з історії археології та мистецтвознавства

Навесні 2016 року Секція археології і давнього су на прикладі Ольвійської експедиції 1920-х — мистецтва ІСОМ України і Науковий архів Ін- початку 1930-х рр. розповів олександр каря- ституту археології нАн україни започаткува- ка (завідувач наукового архіву Інституту архе- ли спільний проект — науково-методичний се- ології нАн україни). у доповіді вперше було мінар з історії археології та мистецтвознавства озвучено чимало цікавих фактів про взаємо- України. відносини співробітників експедиції, зокрема Семінар є постійним фаховим комунікатив- Михайла Болтенка і Сергія Дложевського, вза- ним осередком, що об’єднує дослідників відпо- ємодію/протидію інституцій — Управління нау- відних напрямків гуманітаристики україни (іс- ковими установами Наркомату освіти УСРР, Все-­ торії археології, історіографії, історії мистецтво­ українського археологічного комітету, Одеського знавства та музейництва) і покликаний втілювати історично-археологічного музею тощо. Ключові на практиці принципи міждисциплінарної, між- твердження доповідача базувалися на інформа- інституціональної, міжсекторальної взаємодії. ції з унікальних архівних документів, що раніше Безпосередню участь у зустрічах беруть понад не публікувалися. 20 фахівців, зокрема, представники Інституту Під час обговорення доповіді було наголоше- археології НАН України, Національного універ­ но на доцільності використання поняття «гума- ситету «Києво-Могилянська академія», націо­ нітаристика України» на противагу «українській нального художнього музею україни, націо- національній гуманітаристиці» задля уникнен- нального історико-етнографічного заповідника ня звуження цього явища, підкреслено вагомість «Переяслав», Музею історії Десятинної церкви, чинника особистості й міжособистісних кон- Інституту архівознавства національної бібліо- фліктів у процесах формування історії, археоло- теки України імені В.І. Вернадського, Інституту гії, мистецтвознавства, сходознавства, візанто- сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН Украї­ логії та інших дисциплін міжвоєнного періоду, ни, національного університету імені Тараса запропоновано розглядати Ольвійську експеди- Шевченка, Київського університету імені Бориса цію як модель взаємодії представників археоло- Грінченка, національного музею мистецтв іме- гічної спільноти уСРР; наголошено, що пози- ні Богдана і Варвари Ханенків, Інституту історії тивні зрушення у царині розбудови антикознав- України нАн україни, національного києво- ства в Україні були штучно призупинені шляхом Печерського історико-культурного заповідника згортання політики коренізації/українізації та та ін. Низка дослідників бере участь у обговорен- запровадження репресій щодо інтелектуально- нях на сторінці семінару в Facebook (https://www. го співтовариства. Було підкреслено визначний facebook.com/groups/211081049267057/). вплив міжособистісних стосунків у розгортан- Перша зустріч в межах семінару відбулася ні археологічних розкопок, а також принципову 15 квітня 2016 р. Його учасники обговорюва- неприйнятність для досліджень відсутності єди- ли спроби створення школи антикознавства на ної загальної програми дій. теренах України. Про особливості цього проце- На другій зустрічі, 13 травня 2016 р., дослід- ниця Галина Станиціна виголосила доповідь * Яненко Анна Сергіївна — кандидат історичних «Скарби на склі». учасники мали змогу озна- наук, провідний науковий співробітник Національ- йомитися зі складом однієї з найбільших колек- ного києво-Пе­чер­ського історико-культурного за- цій негативів на склі, що зберігається у Науко- повідника. вому архіві Інституту археології нАн україни. Каряка Олександр Віталійович — молодший нау- Мова йшла не лише про описану частину даної ковий співробітник відділу Польовий комітет Інсти- туту археології нАн україни, завідувач науковим групи джерел, але й про нещодавно опрацьова- архівом Інституту археології НАН України. ну Галиною Станиціною неатрибутовану части- Чуєва Катерина Євгенівна — заступник генераль­ ну цієї унікальної збірки. Ефективність співпра- но­го директора національного музею мистецтв ці фахівців різних напрямків в межах семінару імені Богдана та Варвари Ханенків. наочно виявилася під час презентації маловідо- © А.С. Яненко, О.В. Каряка, К.Є. Чуєва, 2017 мих комплексів фотографічних матеріалів. Деякі

150 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 із зображень вдалося частково атрибутувати вже Також на зустрічі нещодавнім відкриттям під час зустрічі. Наразі єгиптолог Олена Романо- «археологічних акварелей» Мстислава Фарма- ва досліджує депаспортизовані негативи колекції ковського з колекції Варвари і Богдана Ханен- із зображеннями т. зв. «єгипетських» пам’яток. ків поділилася дослідниця катерина Чуєва. у Таким чином, одним з безпосередніх результатів попередньому повідомленні було окреслено на- семінару стане атрибуція низки архівних матеріа­ прям розробки цієї теми та наголошено на екс- лів, а також цікава й корисна як для єгиптоло- позиційних можливостях «археологічних аква- гів, так і для істориків гуманітаристики України релей». публікація. Учасники згаданої зустрічі нераз ви- Ідея популяризації візуальних джерел з іс- словлювали занепокоєння станом збереженос- торії гуманітаристики України першої третини ті візуальних джерел (насамперед, негативів на ХХ ст. знайшла підтримку всіх присутніх на зу- склі та плівки), наголошували на необхідності їх стрічі, було запропоновано чимало підходів та реставрації, оцифрування, забезпечення відпо- ідей можливих спільних проектів. відного обліку, умов зберігання та доступу. 9 вересня учасників семінару зібрала допо- 10 червня, продовжуючи тему попередньої відь оксани Юркової (к. і. н., провідний нау- дискусії в контексті візуальних джерел з істо- ковий співробітник Інституту історії україни рії археології, Сергій Павленко зробив повідом­ НАн україни) — «Електронний архів Михай- лення «Засоби графічно-візуальної фіксації ар- ла Грушевського: виклики, перспективи, перші хеологічних пам’яток і об’єктів у практиці екс- кроки». Дослідниця розповіла про передумови педицій 30—60-х рр. ХХ ст. (за матеріалами й причини створення єдиного інформаційного архіву ІА нАн україни на прикладі пам’яток ресурсу, присвяченого діяльності Михайла Гру- Житомирщини)». насамперед, була розгляну- шевського. офіційна презентація корпоратив- та актуальна проблематика т. зв. археологічно- ного проекту «е-Архів Михайла Грушевського» го пам’яткознавства, запропоновано класифі- (Mykhailo Hrushevsky Digital Archives) (http:// кацію засобів графічно-візуальної фіксації, ак- hrushevsky.nbuv.gov.ua/), підготованого за участі центовано на особливостях та інформаційному Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- потенціалі ескізів, креслень, щоденникових надського, установ національної академії наук замальовок-нотаток тощо. На прикладі знако- України: Інституту історії україни, Інституту вих різночасових поселень і городищ Житомир- української археографії та джерелознавства імені щини Сергій Павленко продемонстрував поши- М.С. Грушевського, Інституту літератури імені рені й традиційні для археологічних досліджень Т.Г. Шевченка та Історико-меморіального музею першої половини ХХ ст. практики фіксації «ма- Михайла Грушевського, Державного меморіаль- люнок/фотографія», наголосив, що у деяких ви- ного музею Михайла Грушевського у Львові, Ви- падках саме археологічний малюнок (а не світ- давництва «Світ», Канадського інституту україн- лина) може стати єдиним джерелом для іденти- ських студій Альбертського університету (Кана- фікації пам’ятки на місцевості. Значний інтерес да), відбулася наприкінці вересня 2016 р. Головна становить мистецтвознавчий контекст археоло- мета проекту — зібрати, систематизувати і пред- гічного малюнка, наприклад, частина ілюстра- ставити у вільному доступі весь масив джерел цій райковецького городища виконувалась ві- та літератури його творчого надбання; основне домим українським художником-етнографом призначення — об’єднати зусилля істориків, іс- Юрієм Павловичем. Для графічно-візуальної торіографів, літературознавців, архівістів, ар- фіксації використовувалися різні техніки й хеографів, музейників, бібліографів, видавців, матеріал (олівець, акварель, вугілля, пастель IT-спеціалістів та небайдужих задля розкриття тощо). Під час обговорення учасники семіна- інформації про Михайла Грушевського — визнач-­ ру поділилися своїми думками щодо важливос- ного українського вченого, громадського, по- ті візуальних джерел та візуального дискурсу в літичного і державного діяча. За своїм змістом, цілому для вивчення не лише історії археології структурою, тематикою, доступністю цей інфор- та мистецтвознавства, а й для дослідження змін маційний ресурс є унікальним для України і має історичного ландшафту у часі й просторі; необ- всі перспективи стати вагомою складовою до- хідності відновлювати «галерею» креслярів і ху- слідницької інфраструктури. У зазначеному кон- дожників; важливості вивчення художньої осві- тексті присутні обговорювали питання програм- ти у контексті історії археології; висловили своє ного забезпечення подібних проектів, потенцій- занепокоєння станом охорони археологічних ну аудиторію загальнодоступних електронних пам’яток, знеціненням їхньої історичної цін- ресурсів з історії гуманітаристики в Україні, про- ності для місцевого населення внаслідок втра- блему легітимації непаперового наукового про- ти/деформації історичної пам’яті. дукту, проблеми майнових і немайнових автор-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 151 ських прав, дотичні до створення електронного студій вимагає залучення новітніх методик і підхо- сегменту дослідницької інфраструктури; наяв- дів, насамперед, аналізу питань особистісного ха- ність/відсутність технічного та інтелектуального рактеру, формування особистості дослідника, його людського ресурсу для підтримки таких проек- поглядів, кола інтелектуальних та професіональ- тів; пошуки фінансування; сучасний стан та до- них інтересів та ін. З огляду на це учасники семі- цільність інституціалізації процесу оцифруван- нару обговорили низку питань щодо формування ня/діджиталізації джерел з історії гуманітарис- світоглядних переконань Л.М. Славіна; основних тики в Україні тощо. напрямів його наукових досліджень; діяльності у 14 вересня зі своїм новим проектом з історії контексті політично-ідеологічних процесів в іс- археології перших десятиліть після Другої світо- торичній науці; переплетення адміністративної вої війни учасників семінару ознайомила дослід- і наукової кар’єри з важкими випробуваннями у ниця з Бременського університету Ольга Свєш- 1930-х рр., протягом евакуації під час Другої сві- нікова. Її доповідь — «Вивчення слов’янського тової війни, гоніння; призначення на посаду ди- минулого у повоєнні роки: історія міжнародно- ректора академічного інституту, отримання звання го співробітництва», — була присвячена різним члена-кореспондента Академії наук та поступовий вимірам комунікації наукових спільнот. Для роз- спад, перехід в інституті на роботу «на громадських криття цієї проблематики обрана методологіч- засадах», подальше розгортання роботи зі створе- на теорія соціального простору П’єра Бурдьє ною ним кафедрою археології в київському уні- (1930—2002) — провідного французького соціо- верситеті. Серед дискусійних питань — направ- лога останньої третини ХХ ст. Співпраця поль- лення зовнішніх представників на керівні посади ських і радянських археологів протягом 1940— в наукових установах України в радянський період, 1950-х рр. розглядається крізь призму концепції серед яких був Л.М. Славін. соціальних кіл (кола політики і науки), агентів Остання зустріч календарного 2016 р. відбула- кіл та їхнього капіталу, механізмів взаємодії тощо. ся 9 грудня й була присвячена методикам і прак- Ольга Свєшнікова поділилася першими резуль- тикам усної історії, що стали невід’ємною части- татами досліджень джерел, виявлених в архівах ною зарубіжної та вітчизняної гуманітаристики. різних країн, різницями у документах, що відкла- Доповідач Сергій Палієнко ознайомив присут- лися в наслідок вивчення слов’янського мину- ніх з можливостями і «небезпеками» викорис- лого у повоєнні роки. Свої думки щодо розвитку тання усної історії як джерела з історії археоло- повоєнної археології слов’ян на теренах України гії на прикладі вивчення радянської теоретичної висловили учасники семінару — співробітники археології, що виникла на початку 1970-х і фак- Інституту археології НАН України. Також обго- тично залишається Terra incognita для істориків ворювалися питання формування наукових на- науки. Присутні висловилися щодо етичних ас- прямів; правомірність виокремлення певних на- пектів вивчення нещодавньої історії археології, укових шкіл в археологічному слов’янознавстві; можливостей і меж методу усної історії, кореля- джерела вивчення міжнародної взаємодії в га- ції свідчень усної історії та інформації з архівних лузі археології (облікова документація, наукові джерел (верифікація vs спростування), необхід- звіти, листування, бібліотеки, музейні колекції ності комплексного підходу через специфічні і т. д.); форми міжнародної наукової співпраці в обмеження методу усної історії та інтерв’ювання археологічному співтоваристві; впливу політич- тощо. учасники семінару запропонували орга- ної цензури і пануючої ідеології на формування нізувати фаховий захід (семінар/конференцію), міжнародних наукових мереж тощо. присвячений проблемі використання методу На зустрічі 11 листопада у фокусі обговорен- усної історії для вивчення історії науки, зокре- ня опинилася постать археолога-антикознавця ма гуманітаристики, в Україні, а також ініціюва- Лазаря Мойсейовича Славіна, адже історію нау- ти публічне обговорення необхідності створення ки неможливо уявити поза людьми, які продуку- архіву/депозитарію цифрових записів та тран- ють наукові знання, здійснюють дослідження, за- скриптів. безпечують спадковість інтелектуальних тради- Робота семінару продовжується у 2017 році, цій. Доповідачка Дар’я Черкаська розповіла про зустрічі відбуваються кожної другої п’ятниці мі- роль Л.М. Славіна у розвитку радянської україн- сяця у приміщеннях Наукового архіву або Нау­ ської археології. Вивчення персоналій окремих кової бібліотеки Інститут археології нАн ук­ дослідників не є новим напрямом в історії архео- раїни. Приєднатися до роботи семінару можуть логії. утім, сучасний стан розвитку біографічних усі зацікавлені.

152 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2