Вісник Львів. Ун-Ту Visnyk of L'viv Univ. Серія Біологічна
Total Page:16
File Type:pdf, Size:1020Kb
ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK OF L’VIV UNIV. Серія біологічна. 2004. Вип. 37. С. 144-148 Biology series. 2004. Is. 37. P. 144-148 Зоологія УДК 595.133:597.556.333.1(262.5) ФАУНА ГЕЛЬМІНТІВ БИЧКОВИХ РИБ (GOBIIDAE) ТИЛІГУЛЬСЬКОГО ЛИМАНУ ЧОРНОГО МОРЯ Ю. Квач Одеський філіал Інституту біології південних морів НАН України вул. Пушкінська, 37, Одеса, 65-011, Україна Е-mail: [email protected] Досліджено п’ять видів бичків: гонець Neogobius gymnotrachelus, кру- гляк N. melanostomus, лисун мармуровий Pomatoschistus marmoratus, цуцик Proterorhinus marmoratus, зеленчак Zosterisessor ophiocephalus. Знайдено 13 видів паразитів: трематоди Acanthostomum imbutiformis met, Aphalloides coelomicola, Asymphylodora pontica, Cryptocotyle concavum met, C. lingua met, Paratimonia gobii, Pygidiopsis genata met, цестоди Proteocephalus subtilis, нематоди Contracaecum microcephalum L., Dichelyne minutus, Streptocara crassicauda L. й акантоцефали Acanthocephaloides propinquus, Telosentis ex- iguus. Сучасна фауна гельмінтів бичків Тилігульського лиману представле- на морськими та солонуватоводними формами, а прісноводні види гельмін- тів зникли, що пов’язано зі значним підвищенням солоності. Ключові слова: бички, гельмінтофауна, лимани, Чорне море. Тилігульський лиман – важлива рибогосподарська водойма Північно-Західного Причорномор’я. Його протяжність з півночі на південь сягає близько 60 км, що значно перевищує ширину – 0,2–4,5 км [4]. Середня глибина лиману – 3 м, максимальна – 21 м. Для лиману характерна нестабільність солоності водних мас, солоність у різні роки змі- нювалась від 0,5–5,5 до 23,0‰ [4]. До головних факторів, які впливають на гідрохімію лиману, належать опади та випаровування, а також функціонування каналу, який поєднує лиман з морем. За нашими даними, у місцях відбирання матеріалу солоність води сягала 18–19‰. Бички – одні з найбільш масових риб прибережних біоценозів північно-західної частини Чорного моря і причорноморських лиманів. Вони є об’єктом промислу і водно- час конкурентами у живленні таких промислових риб, як лящ, тарань, рибець та ін. Попередні дослідження паразитофауни лиману проводив А. С. Чернишенко у 1955–1959 рр., коли солоність води становила 4–12‰ [7–9]. Наша мета – вивчити гельмінтофауну бичкових риб (Gobiidae) Тилігульського лиману. Для цього потрібно вирішувати такі завдання: визначити сучасний видовий склад гельмінтів бичків, вивчити зміну в гельмінтофауні бичків порівняно з даними попе- редніх досліджень [7–9] та її можливі причини. Дослідження проводили в різні сезони 2000–2002 рр. на шести станціях (див. рису- нок). Рибу відловлювали промисловими засобами лову (вентеря, волок) з діаметром вічка від 5 до 10 мм. Глибина лову становила 1–10 м. На наявність гельмінтів досліджено 122 екземпляри бичків п’яти видів: гонець Neogobius gymnotrachelus (Kessler) (2 екз.), кругляк N. melanostomus (Pallas) (34 екз.), ли- сун мармуровий Pomatoschistus marmoratus (Risso) (31 екз.), цуцик Proterorhinus marmo- ratus (Pallas) (8 екз.), зеленчак Zosterisessor ophiocephalus (Pallas) (47 екз.). Розраховували такі показники: екстенсивність P, %; інтенсивність IR, середню інтенсивність MI і ряс- © Квач Ю., 2004 145 Ю. Квач ність A [10]. Для середньої інтенсивності визначали стан- дартне відхилення. З метою порівняння гельмінтофауни бичків використовували індекс Чекановського– Сьєренсена. У бичків лиману ми знайшли 13 видів гельмінтів (див. таблицю). З них раніше в лимані траплялись шість видів [7–9]. Інші сім для фауни лиману зазначені вперше. Най- масовішими є метацеркарії Cryptocotyle spp. Бичок лисун у лимані описаний як новий хазяїн трематоди Asymphylodora pontica. Найрізноманітнішою виявилась фауна гельмінтів бич- ка зеленчака (дев’ять видів) і лисуна (вісім видів), менше – кругляка (шість видів). Знайдені у лимані види гельмінтів належать до різних зоогеографічних угруповань: голарктичні (Cryptocotyle concavum, C. lingua), бореально-атлантичні (Dichelyne minutus), середземноморські (Paratimonia gobii, Acan- thostomum imbutiformis, Pygidiopsis genata, Aphalloides coelomicola, Acanthocephaloides propinquus, Telosentis ex- iguus), космополіти (Contracaecum microcephalum, Strepto- cara crassicauda) і понто-каспійські (A. pontica, Proteo- cephalus subtilis). Трематоди Cryptocotyle spp., P. genata і нематоди C. microcephalum і S. crassicauda належать до групи пта- шиних паразитів. Колонії рибоїдних птахів у великій кіль- кості населяють пониззя лиману [6]. Раніше у лимані вияв- Карта-схема району дослі- ляли личинки нематод, не зачислені до виду [8]. Отже, дження. ● – місця лову риби. можливо, що личинки нематод C. microcephalum і S. crassicauda траплялися в лимані й раніше. Личинки нематоди S. crassicauda значно поширені в прісних водах Східної Європи [14]. В Чорному морі вони виявлені у бичків з Григор’ївського і Будацького лиманів, де води мезогалінні [11, 12]. Проміжними хазяями цих паразитів є гамариди, риби відігра- ють роль хазяїв паратенічних [14]. З гамаридами також пов’язані життєві цикли аканто- цефал. На мілинах Тилігульського лиману (до 2 м) ми відшукали масові скупчення Gam- marus insensibilis у травному тракті зеленчака. Це може бути причиною зараження зелен- чака личинками нематод і акантоцефалами. Життєві цикли таких трематодів, як A. imbutiformis, Cryptocotyle spp., A. coelomicola, пов’язані з молюсками роду Hydrobia [13, 16]. Молюски Hydrobia acuta є одним з панівних видів у бентосі лиману на глибинах 2–12 м [5]. Бичок лисун слугує для A. coelomicola як кінцевим, так і проміжним хазяїном [2, 13]. Маріти цієї трематоди фіксували у Тилігульському лимані раніше [9]. Ми знайшли як маріти (в порожнині тіла), так і метацеркарії (у м’язах). Бички ведуть донний спосіб життя, тому в них переважають паразити, пов’язані з бентосом [3]. До паразитів, які заражають бичків під час живлення цих риб планктоном, належать тільки цестоди роду Proteocephalus (cf. P. subtilis) [15]. Раніше у лимані в бичка зеленчака виявляли цестоди Proteocephalus gobiorum і Proteocephalus sp. [8]. Оскільки P. subtilis описаний після досліджень А. С. Чернишенко [7–9], то вірогідно, що визначені нею гельмінти роду Proteocephalus насправді є P. subtilis. У Тилігульському лимані в 50-х роках ХХ ст. для бичків кругляка, лисуна і зелен- чака зафіксовано як прісноводні, так і морські паразити [7–9]. У разі порівняння з даними попередніх досліджень [7–9] індекс Чекановського–Сьєренсена для гельмінтофауни круг- ФАУНА ГЕЛЬМІНТІВ БИЧКОВИХ РИБ (GOBIIDAE) ... 146 Фауна гельмінтів бичкових риб Тилігульського лиману Neogobius Pomatoschis- Protero- Zosterises- N. melano- Вид паразита gymnotra- tus marmora- rhinus mar- sor ophio- stomus chelus tus moratus cephalus 1 2 3 4 5 6 TREMATODA Asymphylodora P - - 16,1 - - pontica* MI - - 6,8±6,3 - - IR - - 1-15 - - A - - 1,1 - - Paratimonia gobii* P - - 32,3 - - MI - - 20,2±23,4 - - IR - - 1-80 - - A - - 6,5 - - Acanthostomum P - - 96,8 - 2,1 imbutiformis met MI - - 10,8±11,7 - 1 IR - - 2-61 - 1 A - - 10,5 - 0,02 Cryptocotyle conca- P 2 з 2 екз. 100 61,3 3 з 8 екз. 57,4 vum met MI 17,5±10,6 239,1±24,4 6,6±9,1 10,7±15,9 7,4±12,1 IR 10-25 25-1400 1-41 1-29 1-50 A 17,5 239,1 4,1 4,0 4,3 Cryptocotyle lingua P 2 з 2 екз. 100 35,5 - 44,7 met* MI 29,5±6,4 115,3±87,7 3,7±4,0 - 35,1±107,7 IR 25-34 10-500 1-13 - 1-500 A 11,5 115,3 1,3 - 15,7 Pygidiopsis genata P - 26,5 - - 4,3 met MI - 3,0±4,0 - - 4,5±4,9 IR - 1-13 - - 1-8 A - 0,8 - - 0,2 Aphalloides P - - 9,7 - - coelomicola MI - - 4,7±5,5 - - IR - - 1-11 - - A - - 0,5 - - A. coelomicola met P - - 9,7 - - MI - - 8,3±10,2 - - IR - - 1-20 - - A - - 0,8 - - CESTODA Proteocephalus P - - - - 8,5 subtilis* MI - - - - 1,3±0,5 IR - - - - 1-2 A - - - - 0,1 147 Ю. Квач Закінчення таблиці 1 2 3 4 5 6 NEMATODA Contracaecum micro- P - 2,9 - - - cepha-lum l.* MI - 1 - - - IR - 1 - - - A - 0,03 - - - Dichelyne minutus P - 73,5 3,2 2 з 8 екз. 14,9 MI - 12,8±15,6 2 2,0±0,0 4,6±3,9 IR - 1-64 2 2 1-12 A - 9,4 0,1 0,5 0,7 Streptocara crassi- P - - - - 2,1 cauda l.* MI - - - - 1 IR - - - - 1 A - - - - 0,02 ACANTHOCEPHALA Acanthocepha-loides P - 8,8 6,5 1 з 8 екз. 97,9 propinquus* MI - 12,0±9,5 1,0±0,0 1 32,5±33,0 IR - 2-21 1 1 1-150 A - 1,1 0,1 0,1 31,8 Telosentis exiguus P - - - - 12,8 MI - - - - 2,0±0,6 IR - - - - 1-3 A - - - - 0,3 Примітка. P – екстенсивність інвазії, %; MI – середня інтенсивність інвазії; IR – інтенсивність, A – індекс рясності, зірочкою позначено вид, виявлений у лимані вперше. ляка становив 40%, лисуна – 61,5, зеленчака – 44,4%. Нині внаслідок підвищення солоно- сті зникли прісноводі метацеркарії трематодів Diplostomum spathaceum і Tylodelphys clavata, які заражали бичків бабку Neogobius fluviatilis (Pallas) і кругляка N. melanostomus [7]. Життєві цикли цих трематодів пов’язані з прісноводними молюсками родини Lym- naeidae [1], яких нема у сучасній фауні лиману [5]. Унаслідок зникнення прісноводних паразитів гельмінтофауна бичка кругляка змінилася більше, ніж інших бичків. Сучасна фауна гельмінтів бичків лиману представлена морськими та солонувато- водними формами, а прісноводні види зникли з фауни цієї водойми. Зміна гельмінтофау- ни бичків Тилігульського лиману порівняно з даними минулих років пов’язана зі знач- ним підвищенням солоності. Робота виконана за фінансової підтримки Otto Kinne Foundation (OKF). ___________________ 1. Гаевская А. В., Гусев А. В., Делямуре С. Л. и др. Определитель паразитов позво- ночных Черного и Азовского морей. К.: Наук. думка, 1975. 552 с. 2. Найденова Н. Н. К систематическому положению Aphalloides coelomicola Dollfus, Chabaud et Golvan, 1957 // Биология моря. К.: Наук. думка, 1970. Вып. 20. С. 74–84. 3. Найденова Н. Н. Паразитофауна рыб семейства бычковых Черного моря и Азовского морей. К.: Наук. думка, 1974. 182 с. 4. Старушенко Л. И., Бушуев С. Г. Причерноморские лиманы Одесщины и их рыбохозяйственное использование. Одесса: Астропринт, 2001. 152 с. 5. Улизко И. В. О многолетних изменениях зообентоса Тилигульского лимана // Науч. труды зоол. музея Одесск. ун-та. 2001. T. 4. С. 36–40. ФАУНА ГЕЛЬМІНТІВ БИЧКОВИХ РИБ (GOBIIDAE) ... 148 6. Чайковська К. О., Стойловський В. П. Динаміка чисельності та розташування гніздо- вих угрупувань деяких представників птахів з родини Мартинових у Північно- Західному Причорномор’ї // Вісн.