ПАЛЕОНТОЛОГІЧНИЙ ЗБІРНИК PALEONTOLOGICAL REVIEW 2020. № 52. С. 23–36 2020. N 52. P. 23–36 GLOBOROTALIA MENARDII (D’ORBIGNY, 1826) PARKER, JONES & BRADY, 1865 (ПЛАНКТОННІ ФОРАМІНІФЕРИ , МІОЦЕН , ПОДІЛЛЯ): ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН (КОМЕНТАРІ ДО ТАКСОНОМІЇ , НОМЕНКЛАТУРИ І ФІЛОГЕНІЇ ) Я. Тузяк . Львівський національний університет імені Івана Франка , вул . М. Грушевського , 4, 79005 Львів , Україна e-mail:
[email protected] Уперше для ранньосарматських відкладів ( буглівські верстви , міоцен ) терито- рії Поділля ( Західна Україна ) наведено монографічний опис одного з біомаркерів еко- зони Globorotalia menardii–Anomalinoides dividens–Spirolina austriaca . З’ясовано її та- ксономічне положення і філогенетичні зв ’язки . Визначено , що подія морфологічної зміни у будові скелетів Globorotalia menardii має глобальне значення із діахронним зміщенням у часі з тенденцією до омолодження і залежить від змін умов навколиш- нього середовища . Еволюційна мінливість цього таксону полягає у виявленні різно- маніття морфологічних параметрів скелетів ( розмір черепашки , висота спіралі , кіль- кість камер в останньому оберті , наявність чи відсутність кіля , шипів та ін .) від Се- редземномор ’я, тропічної Атлантики до східної частини тропічної зони Тихого й Ін- дійського океанів за останні 13 млн років . В екоінтервалі ( буглівські верстви , с. Ван- жулів ) цей вид виявлено у вигляді двох генерацій : 1 – пізньобаденська , черепашка дрібних розмірів (0.47 мм ), з меншою кількістю камер в останньому оберті (6–7,5), з кілем , оснащеним шипами , стінка