30 octobre 2020 Strasbourg, République française 107 .
DOI 10.36074/30.10.2020.v3.34
СОЛОМ’ЯНИЙ «МАНДРІВНИЙ МУЗЕЙ» МІЖ СУЧАСНІСТЮ ТА ТРАДИЦІЄЮ
Лашко Ілля Володимирович Асистент, педагогічного факультету, кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Лашко Яна Володимирович здобувач вищої освіти, педагогічного факультету, кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Лашко Наталя Семенівна здобувач вищої освіти, педагогічного факультету, кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
УКРАЇНА
Нещодавно, всього декілька століть тому, життя народів світу було підпорядковане ритму природних змін. Навесні засіювали поля, влітку працювали і доглядали за посадками, восени збирали врожай, а взимку їли те, що вдалося зібрати в минулому році, і чекали нової весни. Людина докладала багато зусиль щоб забезпечити прожиток собі та рідним. Не було нічого, що полегшувало б життя. Проходили століття, змінювалися умови праці та народні вірування. На зміну важкої селянської ручної праці прийшли механізми, але свято врожаю не втратило свого значення і в наші дні [1]. Традиції в Італії часто проявляються дуже образно. Тому свято врожаю багате історією, традиціями, запам'ятовується і настільки згуртоване, що кожен рік країну заповнюють тисячі людей, які приїжджають з усього світу щоб приєднатись до нього [2]. Щоб з'ясувати справжнє походження свята пшениці, історики, антропологи та інші експерти в області соціальних наук провели дослідження. Як з’ясувалося, гіпотези вчених є дуже різноманітними. Більшість згодні з тим фактом, що свято протягом століть трансформувалось у християнський культ з язичницького обряду римської епохи. Це підтверджується фактом, що ще в 1482 році для подяки Богові за великий урожай та надання пожертви у вигляді пшениці, жителі містечка Фольянізе (Foglianise) йшли на початку серпня до міської церкви, де до тої пори збереглися залишки стародавнього храму. Передбачається, що такий звичай в Італії походить з Feriae Augusti, що від латинської дослівно перекладається як «відпочинок Августа». Свято було встановлено в 18 році до н. е. імператором Октавіаном Августом (Octavianus Augustus) під час урочистостей в його честь і припадало на період закінчення сільськогосподарських робіт. Таким чином в Італії народилось свято Ferragosto (15 серпня). Традиційно святкування не обмежувалися тільки 15-м днем, урочистими обрядами вшановувалися різні божества протягом усього місяця. В сучасному понятті, це одне з улюблених для італійців свят − Успіння Пресвятої Діви Марії (Богородиці й Пріснодіви), оскільки це пора літніх відпусток [3]. Але у
108 Tendances scientifiques de la recherche fondamentale et appliquée Volume 3 .
своїй феноменології фестивалі нагадують дохристиянські Consualia (21 серпня) та Opiconsivia (25 серпня), тому що в обрядах муніципалітетів в центрально- південній Італіі (Foglianise, Flumeri, Fontanarosa, Mirabella Eclano, Villanova del Battista, San Marco dei Cavoti, Jelsi, Teano) пшениця фігурує як основний елемент дійства, стародавній обряд, пов'язаний з землею, з важкою роботою на полях і також поєднується з відданістю святому покровителю. Коли чума 1656 викликала багато смертей в Фонтанароса (Fontanarosa) великий страх спонукав жителів, збільшити молитви та обітниці святим покровителям. Після жахливої епідемії чуми, яка знищувала населення Флумері (Flumeri) та Фольянізе (Foglianise) протягом 17 століття, хлібні підношення вже почали призначатися для тауматурга Сан-Рокко (taumaturgo San Rocco). З тих пір відзначається видатне свято «Giglio di Flumeri», коли містом пересувається пшенична лілія (Giglio di grano) − обеліск заввишки близько 30 метрів з пшениці, зроблений мешканцями Флумері (Flumeri) в честь святого захисника міста − Сан Рокко (San Rocco). Давнім святкуванням з 28 метровим обеліском славиться й місто Фонтанароса (Fontanarosa), що також присвячене пшениці та Сан-Рокко (San Rocco), який магічною силою запобігав хворобам в темну ніч чуми і холери. З тих самих часів також проводиться «Свято зерна» (Festa del Grano) в містечку Фольянізе (Foglianise), яке було охарактеризоване як акт шанування «Святого (Santo di Montpellier)», коли в його каплицю приносилася пшениця в знак подяки. Під час епідемії чуми віруючі звернулись до прочанина з Монпельє Сан Рокко з проханням викорінити це серйозне зло, яке поширилося в Неаполітанському королівстві в 1656 році. Описи каплиць 1687, 1697, 1711 і 1727 років свідчать, що як тільки чума була переможена, мешканці Фольянізе (Foglianise) пожертвували великі суми грошей церкві Сан Рокко. Вважається, що з часів середньовіччя Сан-Рокко поширив захист і на тварин, і на селянський світ та на великі катастрофи, як епідемії. Рукопис, який містить звіти про події з 1730 по 1761 років, так звана «Книга Каннаруто» (Libro del Cannaruto), вважається першим документом про свято на честь Сан Рокко в Foglianise, і датується 1730 роком. Спочатку це була традиційна колісниця-обеліск «palio», висотою понад 25 метрів, з безліччю регістрів-поверхів, які робили в окремих селах, що складали тодішнє місто [4]. Справжнє свято на честь Сан Рокко народилося після прибуття в 1727 році в Фольянізе (Foglianise) реліквії Пілігрима Божого (Pellegrino di Dio). Ця подія стала іскрою, яка запалила відданість святому. Чудеса та чудесні зцілення відбувалися завдяки Сан Рокко. З нагоди його поминання почали пропонувати для пожертви велику кількість зерна. На початку молоді дівчата міста, вишиковуючись в ряд, несли пшеницю в снопах святому, як передбачало здійснення зернової процесії. Пізніше, коли стала збільшуватись кількість хлібних пожертв, за дівчатами до церкви вже почали прямували один або декілька візків з зерном у супроводі великої кількості людей. Це священне дійство об'єднало свято достатку зі зміцненням глибокої відданості святому. З роками прості візки, запряжені волами, наповнені пшеницею, стали збагачуватись гірляндами з колосків та стрічками, плетеними з соломи. Протягом ХІХ століття ця подія зазнала еволюції, і з'явилися перші репродукції картин і вотивних вівтарів, в яких мистецтво соломоплетіння злилося із образом Сан Рокко, покровителем міста, святого цілителя. На початку ХХ століття процесія стала прикрашатись більш витонченими творами, ставши мандрівним музеєм. Тематичні візки почали будувати у 1918 році. Спочатку це були колісниці у вигляді 15-метрових стовпів, але їх більше не стали виготовляти,
30 octobre 2020 Strasbourg, République française 109 .
тому що на шляху з’явились дроти громадського світла. Переносний на плечах феретрон заввишки 4,5 м., що датується 1928 роком був одним з перших відомих «palio» зроблених спільнотою Фольянізе (Foglianise) на честь Сан Рокко. За останні часи високі колісниці вже не можливо було виготовляти, але у 2018 році було зроблено репродукцію з механічним висуванням до гори, таким чином вшанували пам'ять про традиційне «palio». Основний момент сучасної події, який щороку традиційно повторюється і проходить через все місто – це парад колісниць-фургонів, запряжених волами, справжніх пересувних витворів мистецтва з плетеної соломи. Ці тридцять чотири візка ручної роботи з колосками, зернами і пшеничними стеблами, вишикуються в чергу і зупиняються для огляду на міській площі (piazza Fiamme Gialle). Барвистості цієї події надають костюмовані фольклорні гурти з традиційними італійськими танцями і музикою та святкова процесія «pacchiane» із одягнених в яскравий традиційний одяг дівчат та жінок. Вони несуть на головах кошики з переплетеними всередині колоссями – ґреньє (gregne) або просто зрізаний і пов'язаний разом сніп з пшеничних колосків, давній символ пропозиції святому. Ймовірно, відому стародавню традицію, можна знайти в обрядах подяки язичницького походження, коли жінки несли пожертви божествам на голові. Процес створення ґреньє має кілька етапів: посів пшениці і ручний збір врожаю та створення соломкарських конструкцій з неї. Довгий та копіткий процес ґреньє (gregne) починається в липні місяці, коли вибирають найкрасивіші колосся на полі та поміщають їх у воду на тиждень для розм'якшення, щоб можна було легше обробити і заплести в довгі коси. Колоски також використовуються для оздоблення дерев'яної основи переносної конструкції ґреньє [5]. Як в давнину, процесію щороку відкриває давня колісниця запряжена двома волами, яка побудована з дерева та прикрашена різноманітним плетеним оздобленням із соломи. На ній встановлена фігура Сан Рокко повністю вкрита блискучою пшеничною соломою. Коли загальна процесія зупиняється, жіноча група з кошиками та натовпом віруючих супроводжує статую Сан Рокко всередину стародавнього кармелітського монастиря. Віруючі традиційно просять Бога про майбутню родючість дорогоцінного врожаю та продовжують дякувати святого хлібними приношеннями [6]. Традиційний парад фургонів в Фольянізе (Foglianise) розгортається як річка золотого кольору, яка щороку відновлює своє фольклорне світло. Пестячи віруючих і мандрівників, золотий шелест з колосків торкається будинків і балконів, рухаючись вітром по вулицях, випромінює характерний звук пшениці в ритмічному танці, повертає до витоків, до минулого. Парад фургонів − апофеоз «Традиції», своєрідний «мандрівний музей», унікальний виставковий простір, де чудові вози являються картинами живописців, прописані променями сонця, що дивують погляд незліченних туристів, зачарованих чудовим мистецтвом соломоплетіння (Arte dell’Intreccio). Традиція мистецтва плетіння з «пшеничного золота» передається з покоління в покоління і вкорінена у всіх сім'ях Фольянізе (Foglianise). Багато молодих людей прагнуть щоб не втрачався цей ручний навик. В них є бажання прославляти свою громаду, своє місто, вони задоволені і горді від участі в параді зі своїм власним «візком», який вони створювали годинами невтомної праці, яка часто відривала від інших занять. Щоб надати твору справжньої художньої цінності, вони знають, що можливо досягти неймовірної майстерності рук вдосконалюючись роками [6]. Митці соломкарства Фольянізе (Foglianise) з року в рік наважуються відтворювати з
110 Tendances scientifiques de la recherche fondamentale et appliquée Volume 3 .
особливим реалізмом твори фантастики, репродукції відомих пам'яток, базиліки, собори, найскладніші архітектурні елементи, використовуючи все більш витончені традиційні та сучасні методи обробки і оздоблення та технології виготовлення. Архітектурні образи відтворюються в масштабах. Тесляр і архітектор разом з водієм фургону з більшою точністю відтворюють чудову архітектуру. Присутність архітектора є важливою ще тому, що часто виникають проблеми з вимірами оскільки міські вулиці вузькі. Наприклад, сучасний фургон зараз становить максимум 3 метри. У давнину нікому не дозволяли бачити твір, страх що пограбують ідею був величезним, фургон завжди являв собою таємницю, яка ревно охоронялася разом із застосовуваними техніками оздоблювання і розкривалася лише в день свята. [5]. Щоб зробити цю процесію незвичайною та унікальною у світі, майстри випробовують новітні методи поряд з відомими і поширеними. Це свідчить про безперервний розвиток подій. Моделі створені з соломи виглядають неймовірно реалістичними, завдяки хроматичним ефектам стебел пшениці та різноманітним архітектурним формам у вигляді спіральних колон, трилобіт, безлічі вікон, літаючих опор. Досконалість лежить в деталях [7]. Момент піднесення мистецтва соломоплетіння, а також гордість і глибоке задоволення зерновим фестивалем змушує мешканців пишатися тим, що, тільки живучи по рідній «Традиції», співтовариство знаходить свої аспекти ідентичності, які передані їх предками протягом століть [8]. Традиційне свято пшениці «Festa del grano», відоме та цінується в усьому світі, воно проходить в невеликому містечку Фольянізе (Foglianise) в провінції Беневенто (Benevento) серце області Санніо (Sannio). Фестиваль засвідчує яку важливу роль традиції грають в місцевій реальності [9]. Сучасну назву «Festa del grano» це свято зерна отримало в 1990 році, а вже в 2008 Регіональна рада Кампанії (Giunta Regionale della Campania) включила його в число «великих заходів національного та міжнародного значення», за особливий шарм, результат злиття віри, майстерності та фольклору і за оригінальність творів з соломоплетіння [10]. Фестиваль Фольянізе (Foglianise), разом з аналогічними подіями в муніципалітетах Fontanarosa, Флумері, Мірабелла-Еклано, Вілланова-дель-Баттіста, Сан-Марко- дей-Кавоті і Ельсі (Fontanarosa, Flumeri, Mirabella Eclano, Villanova del Battista, San Marco dei Cavoti e Jelsi) є частиною родового співтовариства фестивалів пшениці, в яких капіталізація проекту йде повним ходом. «Ритуали і художні візки з пшеницею» є переможцем конкурсу ЮНЕСКО (UNESCO) та фінансується регіоном Кампанія. Дослідження спрямовуються на розробку мережевого досьє для реєстрації в репрезентативності списку нематеріальної культурної спадщини людства в ЮНЕСКО [11]. Святкування стало частиною головних подій національного та міжнародного значення регіону Кампанії. Фургони-колісниці, як унікальні соломкарські пересувні конструкції експонуються у відомих музеях Італії та за кордоном. За історичну та мистецьку цінність фестивалю Президент Республіки Джорджіо Наполітано (Giorgio Napolitano) присвоїв Фольянізе (Foglianise) титул міста у 2012 році [12]. Фестиваль зерна перетинає регіональні кордони «підписавші» побратимство з сусідніми регіонами, щоб почати спільний шлях, активуючи весь передовий досвід, корисний для просування заходів, присвячених землі. «Ми повинні зробити все можливе, щоб зробити командну роботу, шлях, заснований на синергії між Фольянізе, Паупісі і Франєто (Foglianise, Paupisi, Fragneto)».
30 octobre 2020 Strasbourg, République française 111 .
Президент комітету Festa Del Grano Кармін Б'янко (Carmine Bianco) підсумовуючи, подякував всій громаді та кожному, зокрема пастору дону П'єтро Флоріо, установам, асоціаціям, присутнім у цьому районі, майстрам соломоплетіння, котрі розширюють традицію своїми вмілими руками та кулінарії, всім хто важко працював заради успіху свята. Художня, культурна і натуралістична спадщина пов'язується загальною територіальною близькістю, духом і самобутністю, як символ ідентичності, яка ризикує бути втраченою [13]. Таким чином, фестиваль пшениці Фольянізе (Foglianise) разом з художньою майстерністю майстрів соломи поєднує в собі захист національної фізичної і нематеріальної спадщини, великий золотий запас. У мешканців є право й обов'язок ділитися з рештою людства попитом на красу. Традиції повинні відродитися при співпраці всіх, тому що культура є надбанням кожної людини. Сьогодні, як ніколи, є необхідним знайти особистісний шлях для придбання знань, обізнаності та усвідомлення того, хто ми є, що ми маємо і в якому напрямку ми хочемо орієнтуватися в своєму майбутньому. Традиція, яка зміцнювала культ Сан-Рокко на протязі чотирьох століть, прислухається до серцебиття сучасної Італії і змушує його луною розноситися по всьому світу. Все це є результатом блискучих людей, які кидають виклик самим собі і створюють артефакти, які мають справжню художню і моральну цінність. Нова і цінна реальність, яка нещодавно була створена в Фольянізе (Foglianise) і яка сприяє навчанню мистецтву обробки соломи – це підписаний меморандум про співпрацю з тюрмою Беневенто и кооперативом NCIS для створення в’язнями солом'яного фургона. Отже, фестиваль de Grano di Foglianise стає привілейованим місцем, в якому живуть ідеї, почуття і цінності неординарних, працьовитих і сучасних людей. Серце регіону Кампанія (Campania) стає позачасовим простором, в якому заново відкривається сама сутність людей, які хочуть бути натхненні красою і духовністю. У дні фестивалю для жителів Фольянізе (Foglianise) немає нічого ціннішого, ніж гострі відчуття стародавнього ритуалу, знову запропонованого з автентичністю і пристрастю. Між сучасністю і традиціями, сакральним і суспільним, дивом мистецтва і соціальною цінністю давнє мистецтво соломоплетіння Фольянізе (Foglianise) знову сяє на сцені досконалості і автентичності, щороку прагне успіху події, визнаної Великою подією міжнародного значення регіону Кампанія (Campania).
Список використаних джерел: [1] Свято осені= день врожаю. Вилучено з http://lib.knau.kharkov.ua/bibliotek/2236-svyato-vrozhayu.html [2] Alessia Giusti Foglianise celebra San Rocco: tra culto e tradizione ritornano i carri. Вилучено з https://www.anteprima24.it/benevento/foglianise-tradizione- carri/?fbclid=IwAR0j2DM4UBtnHySrXVD_2rqTiQRVS3TW4RYdd-xAbohJpleHsdyfYXi-WyU [3] Праздник Феррагосто (Ferragosto) в современной Италии празднуют ежегодно 15 августа. Вилучено з https://www.ciaoitaliarussia.it/ru/кулинарные-традиции-праздника-ферра [4] San Rocco Festa Del Grano – Foglianise. Вилучено з https://www.facebook.com/sanroccofestadelgrano/photos/pcb.1065915873777413/1065912400444427/?t ype=3&theater [5] Festa del Grano di Foglianise, è iniziato il conto alla rovescia. Вилучено з https://www.anteprima24.it/benevento/festa-del-grano-foglianise-rummo/ [6] Festa del grano (Foglianise Вилучено з https://it.wikipedia.org/wiki/Festa_del_grano_(Foglianise) [7] L’oro del grano, omaggio degli artisti della paglia di Foglianise. Вилучено з http://igiornidellerose.it/main/loro-del-grano-omaggio-degli-artisti-della-paglia-di-foglianise/
112 Tendances scientifiques de la recherche fondamentale et appliquée Volume 3 .
[8] Il forum dei giovani di Foglianise gemellato con la città di Matera. Вилучено з https://www.tempinuovi.eu/societa/memoria/il-forum-dei-giovani-di-foglianise-gemellato-con-la-citta-di- matera/ [9] Peppe Caridi. L’Atletico Foglianise omaggia la Reggina con un “carro di grano” per i 100 anni di storia amaranto! Вилучено з http://www.strettoweb.com/2013/08/latletico-foglianise-omaggia-la-reggina-con-un- carro-di-grano-per-i-100-anni-di-storia-amaranto/88146/?fbclid=IwAR0joKvZ8OEy4- lLfbtFgeIZ85QWAzdLnIAQxWJ3TVMIlMaaSSHBXx18Rbg#3 [10] Festa del grano (Foglianise). Вилучено з https://it.wikipedia.org/wiki/Festa_del_grano_(Foglianise) [11] Il Progetto di Patrimonializzazione UNESCO. Вилучено з https://festedelgrano.net/il-progetto/ [12] Maurizio Vetrone. La Festa del Grano di Foglianise. Вилучено з https://sannio.guideslow.it/la-festa-del- grano-foglianise/ [13] Al via gemellaggio tra Paupisi, Foglianise, Fragneto Monforte. Вилучено з https://www.ottopagine.it/bn/daicomuni/191782/al-via-gemellaggio-tra-paupisi-foglianise-fragneto- monforte.shtml [14] Evelin Zappimbulso. La festa nel giorno di san Rocco a Foglianise... Вилучено з http://lalunaeildragoblog.blogspot.com/2017/08/la-festa-nel-giorno-di-san-rocco.html