Анатолій Ґоліцин Нова брехня замість старої Комуністична стратегія облуди та дезінформації 2020 Переклад на українську: “New Lies for Old: The Communist Strategy of Deception and Disinformation” Anatoliy Golitsyn, Dodd, Mead & Company, N.Y., 1984 Неофіційний переклад. Зворотний зв’язок: [email protected] Редакція 1 Червень 2020 Зміст Передмова редакторів ........................................vii Передмова автора .............................................xi Частина I Дві методології .........................1 Глава 1. Проблеми, що чекають на західних аналітиків . 2 Загальні труднощі — 2. Особливі труднощі: дезінформація — 3. Дезінформація в комуністичних режимах — 4 Глава 2. Модель дезінформації: “слабкість та еволюція” . 9 Модель “слабкість та еволюція” — 9. Прецедент НЕПу — 10. Результати НЕПу — 15. Урок НЕПу — 16 Глава 3. Модель дезінформації: “фасад і міць” . 17 Офіційні виступи та партійні документи — 19. Спеціальні дезінформаційні операції — 20 Глава 4. Модель дезінформації: “перехід” ...................22 Оманлива десталінізація — 23. Антикомунізм — 24. Антисталінізм — 25. Десталінізація на практиці — 28. Імпровізована десталінізація з 1953 по 1956 рік — 28. Ресталінізація — 30 Глава 5. Нова політика і стратегія дезінформації . 32 Нова політика — 33. Недоліки явної єдності — 35. Переваги явної відокремленості — 36. Політичне використання десталінізації — 37. Джерела натхнення — 40 i Глава 6. Доповідь Шелєпіна та зміни в організації . 45 Відділ Д — 49 Глава 7. Нова роль спецслужб ...............................51 Глава 8. Джерела інформації ................................57 Західні джерела — 57. Комуністичні джерела — 61. Аналіз інформації з комуністичних джерел — 62 Глава 9. Вразливості західних оцінок ........................64 Наслідки різних моделей дезінформації — 66. Криза в блоці 1949-56 років — 67. Друга світова війна — 67 Глава 10. Досягнення комуністичних спецслужб, західні прорахунки та криза західних досліджень ....................69 Фактори успіху комуністичної розвідки — 71. Застарілі західні методи аналізу комуністичних джерел — 72. Неспроможність Заходу виявити дезінформацію та її поточну модель — 76 Глава 11. Помилки Заходу ...................................78 Глава 12. Нова методологія ..................................84 Фактори, що лежать в основі нової методології — 85. Нова методологія та західні джерела — 93. Нова методологія та комуністичні джерела — 95. Офіційні комуністичні джерела — 95. Неофіційні комуністичні джерела — 98. “Таємні” комуністичні джерела — 100. Підсумок — 100 Частина II Програма дезінформації та її вплив на Захід.........................................102 Глава 13. Перша операція з дезінформації: совєцько- югославська “полеміка” 1958-1960 років . 103 Остаточне примирення Югославії з блоком — 104. Відкритий доказ участі Югославії в формулюванні політики — 106. Подальші аномалії “полеміки” — 110. Завдання совєцько- югославської полеміки 1958-60 років — 114 ii Глава 14. Друга операція з дезінформації: “еволюція” совєцького режиму. Частина перша: визначні зміни в СССР.. .116 Економічні зміни — 116. Політичні зміни — 120. Дипломатичні зміни — 123. Вплив ідеології — 127. Відродження десталінізації — 131. Позиція совєцьких вчених та інших інтелектуалів — 135. Завдання стратегічної дезінформації для совєцької “еволюції” та “поміркованості” — 137 Глава 15. Третя операція з дезінформації: совєцько- албанська “полеміка” та “розкол” ............................139 Публічна картина совєцько-албанських відносин — 139. Інсайдерська інформація та її інтерпретація — 140. Аномалії “полеміки” та “розколу” — 143. Порівняння з “розколом” Тіто-Сталіна — 145. Висновки — 147. Завдання операції з дезінформації — 147 Глава 16. Четверта операція з дезінформації: китайсько- совєцький “розкол” ..........................................149 Співпраця КПСС-КПК 1944-1949 років — 149. Китайсько- совєцькі тертя 1950-1957 років та їх усунення — 152. Історичне обґрунтування китайсько-совєцьких розбіжностей — 158. Форма китайсько-совєцьких розбіжностей — 159. Зміст китайсько-совєцьких розбіжностей — 164. Ідеологічні розбіжності — 164. Економічні розбіжності — 166. Військові розбіжності — 168. Розбіжності в національних інтересах — 171. Розбіжності політичної та дипломатичної стратегії та тактики — 173. Розбіжності в тактиці щодо позаблокових комуністичних партій — 175. Техніка “розколу” — 175. Стратегічні цілі “розколу” — 178 Глава 17. П’ята операція з дезінформації: румунська “незалежність” ...............................................179 Особливі відносини між румунами та совєтами — 180. “Обґрунтування” совєцько-румунських розбіжностей — 182. Мотиви проекції румунської “незалежності” — 187. Завдання операції з дезінформації — 189 iii Глава 18. Шоста операція з дезінформації: стверджуване повернення боротьби за владу в совєцькій, китайській та інших партіях ................................................191 Наступництво в совєцькому керівництві: нові стабілізуючі фактори — 192. Невдача Лєніна та Сталіна у вирішенні проблеми правонаступництва — 193. Погоджена передача влади Брєжнєву з “усуненням” Хрущова — 196. Завдання дезінформації під час “боротьби за владу” — 202 Глава 19. Сьома операція з дезінформації: “демократизація” в Чехословаччині в 1968 році ................................204 Західна інтерпретація — 204. Західні помилки — 206. Реінтерпретація “демократизації” Чехословаччини — 206. Ролі істориків та економістів в “демократизації” — 207. Ролі Рудольфа Барака та Оти Шика — 208. Роль письменників в “демократизації” — 210. “Боротьба” між “консерваторами” Новотного і “прогресивними” Дубчека — 212. Висновки — 216. Комуністичні здобутки і втрати від “демократизації” — 217. Можливі наслідки “демократизації” для Заходу — 219. Завдання “тихої революції” — 221 Глава 20. Друга операція з дезінформації: “еволюція” совєцького режиму. Частина друга: “дисидентський рух” . 223 Сахаров — 227. Завдання дезінформації “дисидентства” — 237 Глава 21. Восьма операція з дезінформації: безперервні контакти єврокомуністів з совєтами - нова інтерпретація єврокомунізму ..............................................239 Постулати єврокомунізму — 240. Французька партія — 241. Італійська партія — 242. Іспанська партія — 243. Британська партія — 243. Спільні заяви — 244. Совєцьке ставлення — 244. Югослави та румуни — 245. Новий аналіз — 245. Виникнення єврокомунізму — 246. Відродження мертвих питань — 247. Експлуатація картини “незалежності” єврокомуністичних партій — 248. Непослідовності єврокомунізму — 249. Безперервний контакт єврокомуністів з совєтами — 252. Нова інтерпретація єврокомунізму — 253. Можливі негативні наслідки міжнародного комунізму — 255. Наслідки для західної пропаганди — 257. Висновки — 257. Завдання єврокомунізму — 258 iv Глава 22. Роль дезінформації та можливості спецслужб в реалізації комуністичної стратегії ............................260 Головна стратегія — 262. Дезінформація та стратегічна роль Югославії — 264. Китайсько-совєцька дезінформація та Культурна революція: нова інтерпретація — 266. Китайсько- совєцький дуалізм та комуністична стратегія в країнах Третього світу — 269. Китайсько-совєцький дуалізм та військова стратегія — 272. Китайсько-совєцький дуалізм та революційний рух — 277. Переваги китайсько-совєцького дуалізму — 279. Розвідувальний потенціал та агенти впливу — 279. Стратегічне використання агентів КҐБ серед провідних совєцьких інтелектуалів та релігійних лідерів — 288 Глава 23. Обґрунтування суцільної координації комуністичних урядів та партій .............................................293 Координація в межах блоку — 293. Саміти — 294. Координація через дипломатичні канали — 296. Двостороння координація всередині блоку — 298. Координація між блоковими та позаблоковими партіями — 304. Висновки — 306 Глава 24. Вплив програми дезінформації . 307 Формування західних оцінок комуністичного світу — 307. Вплив на формування західної політики — 312. Практичний вплив на західну політику — 315. Висновки — 320 Частина III Вирішальна фаза та західна контрстратегія ........................................323 Глава 25. Вирішальна фаза .................................324 Неправильна інтерпретація Заходом подій у Польщі — 325. Новий аналіз — 325. Події 1970-х років — 326. Останні підготування перед “оновленням” — 327. Польська комуністична партія в складі Солідарності — 328. Мотиви створення Солідарності — 329. Загроза для Заходу від польського “оновлення” — 332. Китайсько-совєцькі відносини — 340. Країни Третього світу — 341. Роззброєння — 342. Конвергенція — 342. Світова комуністична федерація — 343. Коментарі до призначення Андропова та подальших змін після v смерті Брєжнєва — 344. Китайсько-совєцькі зміни — 347. Замах на вбивство Папи Римського — 348 Глава 26. Що далі? .........................................352 Переоцінка — 354. Кінець національних суперництв — 357. Ідеологічна солідарність — 358. Глибокий самоаналіз — 359. Розширення оборонних альянсів — 359. Переорієнтація спецслужб — 360. Дипломатичне роз’єднання — 360. Відмова від торгівлі та передачі технологій — 361. Ізоляція комуністичних партій — 361. Звернення до народів комуністичного блоку — 362. Наступні пів століття — 362 Додаток Примітки ...........................................364 Додаток Вказівник ..........................................404 Додаток Глосарій ............................................418 vi Передмова редакторів Дуже рідко коли інформація з-поза Залізної завіси проливає нове світло на засади комуністичного мислення й дій та кидає виклик усталеним уявленням про функціонування комуністичної системи.