ДВНЗ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ» ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Матеріали науково-практичної конференції «ДОВКІЛЛЯ І ЗДОРОВ’Я» (27–28 квітня 2017 року) Тернопіль ТДМУ «Укрмедкнига» 2017 1 Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Довкілля і здоров’я», за редакцією проф. Вадзюка С. Н. – Тернопіль: Укрмедк- нига, 2017. – 244 с. Відповідальність за представлені результати досліджень несуть автори тез. © ТДМУ «УКРМЕДКНИГА», 2017 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ І ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ УДК [546.48’131+221.1-168]:[612.12:559.323.4]:57.084 БІОХІМІЧНІ ЗМІНИ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ПІСЛЯ ТРИВАЛОГО ВВЕДЕННЯ ХЛОРИДУ КАДМІЮ ТА НАНОЧАСТИНОК СУЛЬФІДУ КАДМІЮ РІЗНОГО РОЗМІРУ Апихтіна О.Л. ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», E-mail: [email protected] Розвиток нанотехнологій сприяв впровадженню наночастинок (НЧ) у різних галузях промисловості. Кадмієвмісні наноматеріали широко використовуються в електроніці, зокрема у напівпровідни- кових лазерах, при виготовленні фотоелементів, сонячних батарей, фото- і світлодіодів. Квантові точки на основі сполук кадмію засто- совуються у якості біологічних міток (маркерів). Впровадження НЧ сполук кадмію у виробництво обумовлює необхідність вивчення ме- ханізму їх дії як на клітинному рівні, так і на рівні органів і систем, визначення біомаркерів їх впливу, особливо у порівнянні із іонною формою. Біохімічні показники сироватки крові відображають за- гальний стан організму, характеризуючи білковий, азотний, ліпідний та вуглеводний обмін, а також роботу його органів та систем. Метою дослідження була порівняльна оцінка змін біохімічних показників сироватки крові експериментальних тварин після три- валої експозиції хлоридом кадмію та НЧ сульфіду кадмію різного розміру. Дослідження проводили на щурах-самцях статевозрілого віку лі- нії Вістар вагою 160-180 гр., яким внутрішньоочеревинно вводили НЧ CdS розміром 4-6 нм та 9-11 нм та CdCl2 у дозі 0,08 мг/кг/добу у перерахунку на кадмій. Токсичні ефекти оцінювали після 30 введень (1,5 місяці), 60 введень (3 місяці) та через 1,5 місяці після припи- 3 нення експозиції. По закінченню дослідного періоду тварин знежив- лювали методом декапітації із дотриманням вимог щодо гуманного поводження. Одразу відбирали кров для отримання сироватки. Біо- хімічні дослідження здійснювали спектрофотометрично за допомо- гою наборів реактивів ТОО НВП «Філісіт-Діагностика» (Україна). Достовірність відмінностей між показниками оцінювали за U-крите- рієм Манна-Уітні, із достовірною різницею на рівні P<0,05. У щурів, експонованих НЧ CdS спостерігались істотні зміни біохі- мічних показників сироватки крові, що характеризувалися порушен- ням білкового (зниження концентрації загального білку та альбуміну), вуглеводного (підвищення концентрації глюкози в крові) та ліпідного обміну (зниження концентрації загальних ліпідів, холестерину та під- вищення рівня тригліцеридів), зростання активності лужної фосфа- тази, АЛТ, АСТ. Більш виражені зміни рівня загального білку, альбу- міну та їх співвідношення, тимолової проби, зростання концентрації тригліцеридів та зниження концентрації холестерину спостерігались за дії НЧ CdS розміром 9-11 нм, у той час істотніше зростання рівня глюкози та креатиніну були викликані НЧ розміром 4-6 нм. НЧ CdS викликали більш виражені зміни показників білкового та ліпідного обміну порівняно із іонною формою кадмію, проте CdCl2 спричиняв більш значиме зростання рівня креатиніну. Через 6 тижнів після припинення експозиції спостерігалось від- новлення рівня загального білку, альбуміну, загальних ліпідів, част- ково – тригліцеридів, у той же час виявлені більш суттєві зміни рівня сечовини, креатиніну, глюкози, тимолової проби у постекспозиційно- му періоді. НЧ CdS викликали істотні зміни біохімічних показників у сироватці крові дослідних тварин, що носили, здебільшого, невідво- ротній характер. Таким чином, результати проведеного дослідження виявили од- носпрямовані порушення біохімічних показників крові експери- ментальних тварин після експозиції сполуками кадмію у нано- та в іонній формі. Ці зміни переважно носили незворотній характер, а ступінь їх прояву залежав від розміру НЧ та тривалості експозиції. 4 УДК 616.36-004-085.-244 ГЕПАДИФ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ Бойко Т.В., Лихацька Г.В. ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» В сучасній гастроентерології проблема хронічних дифузних за- хворювань печінки є однією з найбільш важливих. За останні 10 ро- ків в Україні збільшився рівень смертності за цими захворюваннями більше ніж на 76%. Цироз печінки (ЦП) є надзвичайно актуальним питанням сьогодення і посідає перше місце серед причин смертності від хвороб органів травлення. Мета дослідження - вивчити вплив гепадифу на динаміку кліні- ко-лабораторних показників у хворих на цироз печінки (ЦП). Матеріали і методи дослідження. Обстежено 25 хворих на ЦП алкогольної етіології в стадії субкомпенсації, серед них було 15 (60,0%) чоловіків та 10 (40,0%) жінок, віком від 25 до 75 років. Пацієнти були поділені на дві групи: 1-ша (15 хворих) отримувала стандартне комплексне лікування (контрольна група): ессенціаль- ні фосфоліпіди, сечогінні, вітаміни, лактулозу, дезінтоксикаційні засоби; 2-га (10 хворих) додатково приймала гепадиф по по 5,0 на глюкозі 5%−200,0 внутрішньовенно краплинно 5 днів, а потім по 1табл. (300 мг ) 3 рази на добу до одного місяця. Діагноз верифікува- ли на основі клініко-лабораторних та інструментальних досліджень. Функціональний стан печінки оцінювали за клінічними даними, по- казниками біохімічного аналізу крові, коагулограми. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що у хворих 2-ої групи відмічалaсь більш швидка ліквідація клінічних проявів патологічного процесу: зникли больовий синдром, дис- пепсичний залишився у 15,5 %, астено-вегетативний у 20,4 % обсте- жених; у хворих 1-ої групи відповідно 16,5 %; 24,3 %; 28.5 %. Вияв- лено, що у 2-ій групі хворих після лікування достовірно знижувався рівень білірубіну (р<0,05), трансаміназ (р<0,05), тоді як у 1-ій групі мала місце лише тенденція до зменшення (р>0,05). 5 Висновки: 1. Комплексне лікування цирозу печінки з включенням гепадифу приводить до кращої динаміки основних клінічних синдромів. 2. Включення гепадифу в комплексну терапію приводить до нор- малізації біохімічних показників крові (білірубіну, трансаміназ). Перспективи подальшиx досліджень полягають у вивченні впли- ву гепадифу на перебіг хронічних гепатитів різної етіології. УДК 612.46:612.017.2 ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ І НИРОК Булик Р.Є., КривчанськаМ.І., Черновська Н.В. Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет» E-mail: [email protected] У сучасній науці добові ритми людини використовують як уні- версальний критерій оцінки стану здоров'я. Однією з загальних властивостей живих організмів, їх систем та органів є їх добова та білядобова періодичність. Це стосується і такого важливого орга- на, як нирки. Важливою є роль шишкоподібної залози як головного пейсмекера біологічних ритмів в організмі людини. Відомо, що уль- траструктура пінеалоцитів змінюється, підпорядковуючись білядо- бовим ритмам – вдень синтезується серотонін, а вночі – мелатонін. Сьогодні, залишаються недокінця з’ясованими функціональні зв’язки шишкоподібної залози і нирок; механізми участі адреноре- цепторів у хроноритмічній організації і нейроендокринній регуляції ниркових дисфункцій. Встановлено, що з віком зменшується щіль- ність бета-адренорецепторів на поверхні пінеалоцитів, порушується їх взаємодія з норадреналіном, знижується утворення цАМФ у тка- нинах шишкоподібної залози при адренергічній стимуляції. Експерименти проведено на 72 білих нелінійних статевозрі- лих щурах-самцях. Нами використані наступні методи досліджен- 6 ня: експериментальні, фізіологічні, біохімічні, гістологічні, елек- тронно-мікроскопічні, морфометричні, статистичні. Біохімічні та функціональні зміни хронобіологічного й функціонального стану досліджуваних органів і біологічних рідин щурів проаналізовано, і на підставі оцінки результатів комплексного дослідження нами встановлено, що найбільші функціональні зміни в нирках реєстру- вали при дії β-блокатора в умовах постійного освітлення – високий рівень екскреції білка та сповільнення швидкості ультрафільтрації, натрійурез і зниження проксимальної та дистальної реабсорбції ка- тіона, зростання екскреції титрованих кислот. Порушення екскреції натрію можуть бути пов’язані зі зниженням концентрації альдосте- рону в плазмі крові. Відомо, що останній забезпечує реабсорбцію іо- нів натрію в дистальному нефроні. Можна припустити, що тривала дія світла зумовила супресію плазмової концентрації альдостерону з наступним гальмуванням канальцевої реабсорбції натрію. Морфо- логічно в умовах постійного освітлення відмічено найбільш високий рівень альтерації, що проявляло себе перш за все значним середнім відсотком змін епітелію звивистих канальців – 72±1,1% на 02.00 та 78±1,2% на 14.00. При цьому альтерація окрім дистрофії часто про- являла себе дрібноосередковим некрозом, а місцями підсиленою де- сквамацією клітин. Виявлено найбільший відсоток клубочків з оз- наками повнокров’я, а саме – 37±2,7% на 02.00 та 39±2,8% на 14.00. Результати проведених експериментальних досліджень розкри- вають деякі механізми участі адренорецепторів у хроноритмологіч- ній організації і нейроендокринній регуляції ниркових дисфункцій. Отримані результати досліджень конкретизують порушення