УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENCE SYSTEM: PRO ET CONTRA
Партнери:
Київ 2011 Проведення цього дослідження стало можливим завдяки підтримці Офісу зв’язку НАТО в Україні, Міністерств оборони Данії й Естонії та посольства Республіки Польща в Україні, надану через Мережу парт- нерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства. Зміст дослідження є винятковою відповідальністю авторів та не обов’язково відображає погляди Офісу зв’язку НАТО в Україні, Мініс- терств оборони Данії й Естонії та посольства Республіки Польща в Україні.
Публікацію підготовлено експертною групою: Альона Гетьманчук Сергій Згурець Антон Міхненко Оксана Пилявець
© 2011, Інститут світової політики Зміст
ЗМІСТ
Вступ 4
1. Питання ПРО як предмет
внутрішньополітичної дискусії в Україні 6
2. Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
2.1 США-ПРО і Україна ...... 17 2.2 ПРО і діалог «Київ-Москва» ...... 27 2.3 ПРО та ризики для українсько-іранських відносин ...... 38 2.4 ПРО як фактор посилення потенціалу сусідніх з Україною держав ...... 42 2.5 Доцільність співпраці з Україною в рамках проекту ПРО: позиція НАТО ...... 47 3. Військово-технічні аспекти української участі
в системі ПРО НАТО 51
Висновки і рекомендації 60
English version 65
3 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
ВСТУП
Рішення про створення єдиної системи протиракетної оборони на євро- атлантичному просторі, прийняте на Лісабонському саміті НАТО у листопаді 2010 року, й досі залишає більше запитань, аніж відповідей. Стаття 19 нової Стратегічної концепції, ухваленої під час саміту, проголошує: країни-члени НАТО сприятимуть «створенню можливостей для оборони нашого [країн-чле- нів Альянсу] населення і територій від ударів балістичних ракет в якості одного з основних елементів нашої колективної оборони, що сприяє неподільній за- хищеності Альянсу». До співпраці Північноатлантичний Альянс запросив Російську Федера- цію та інших євроатлантичних країн-партнерів, зацікавлених в реалізації да- ного проекту. Услід за РФ на заклик НАТО відгукнулася й Україна. Вже за кілька днів після саміту у Лісабоні, Секретар РНБО України Раїса Богатирьова, пере- буваючи з робочим візитом у Варшаві, заявила, що Україна готова взяти участь у створенні єдиної системи протиракетної оборони в Європі. Через рік після Лісабонського саміту переговори НАТО-Росія щодо систе- ми ПРО на євроатлантичному просторі не принесли практичних результатів, викликавши у сторін взаємне розчарування. В Україні попередній ентузіазм теж помітно згас. Президент Віктор Янукович, відповідаючи на запитання журналістів у Страсбурзі на засіданні ПАРЄ у червні 2011 року, неоднознач- но зазначив: «Ми не збиралися, не збираємося і, я переконаний, не будемо учасниками будівництва системи ПРО НАТО. Але ми добре розуміємо: якщо в якійсь її частині буде задіяно Україну, можливо, Росію – це завжди піде на користь системі європейської безпеки». Так чи інакше, експертні консульта- ції щодо можливого залучення України до системи протиракетної оборони Альянсу тривають, що, зокрема, підтвердив під час дискусії в Інституті світо- вої політики 8 вересня 2011 року заступник Генерального секретаря НАТО з політичних питань та питань безпеки Дірк Бренгельманн. Інститут світової політики (ІСП) у партнерстві з Центром досліджень армії, конверсії та роззброєння і за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні
4 Вступ
та урядів Королівства Данії та Естонії підготував експертний сценарій щодо можливого залучення України до системи ПРО. Чи насправді Україна може становити реальну додану вартість для НАТО у розбудові системи протиракет- ної оборони в Європі, і чи є таке співробітництво доцільним з політичної та військово-технічної точки зору? Проект ІСП «Україна в системі протиракетної оборони НАТО: pro et contra» складається з кількох компонентів: 1. Фокус-групи за участі провідних експертів у сфері протиракетної обо- рони з України та країн-членів НАТО. Учасники фокус-груп напрацю- вали низку рекомендацій щодо можливого залучення України до між- народних систем протиракетної оборони, зокрема системи ПРО НАТО. 2. Ексклюзивні інтерв’ю та консультації з представниками Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Держав- ного космічного агентства України, Національного інституту страте- гічних досліджень при Президентові України, Верховної Ради України. 3. Відеоконференція за участі представників російських та українських експертних кіл з питань безпеки, а також представників урядів Укра- їни та Росії. Партнером ІСП в організації відеоконференції «Київ- Москва» виступив Московський Центр Карнегі. Результатом проекту стала аналітична записка «Україна в системі проти- ракетної оборони НАТО: pro et contra», в якій міститься аналіз політичної та військово-технічної спроможності України долучитись до майбутньої систе- ми ПРО НАТО в Європі та відповідні рекомендації з цього приводу для уряду України та керівництва НАТО. Ми переконані, що цей аналітичний звіт стане значним внеском у зміцнення євроатлантичної безпеки та сприйняття Украї- ни як зацікавленого, надійного та передбачуваного партнера у розбудові сис- теми протиракетної оборони.
Віктор Шлінчак, Альона Гетьманчук, Голова наглядової ради Директор Інституту Інституту світової політики світової політики
5 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
1. Питання ПРО як предмет внутрішньополітичної дискусії в Україні
Початок змістовної дискусії щодо можливої участі України в міжнародних системах протиракетної оборони датується початком 2000-х років, коли Сполу- чені Штати Америки вийшли з Договору з ПРО, підписаного з СРСР у 1972 році. Заявивши про наміри розбудувати власну Національну систему ПРО, США ви- кликали шквал обурення з боку російського уряду. Тоді Україна, як одна з пра- вонаступниць даного Договору, зусиллями Володимира Горбуліна (тогочасного Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, а згодом Голови Дер- жавної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України), намага- лася привернути увагу до власного потенціалу та долучитися до врегулювання проблемних питань разом із США і РФ. Зокрема, у травні 2001 року було проведе- но міжнародний круглий стіл «Подальша доля Договору з ПРО в контексті збере- ження системи стратегічної стабільності», на якому Горбулін заявив, що Україна зацікавлена у створенні ЄвроПРО. Тоді українські урядовці висловили підтримку позиції Російської Федерації, що виступала проти перегляду обмежень на роз- гортання протиракетних систем. Водночас тогочасний посол Сполучених Штатів в Україні Карлос Паскуаль після зустрічі з прем’єр-міністром Анатолієм Кінахом 25 вересня 2001 року зая- вив про досягнуте з українською стороною порозуміння з приводу того, що після терактів в Америці створення протиракетної оборони важливе для всіх країн сві- ту, а «США завжди вважали цю систему інвестицією на захист усього людства».1 Таким чином, вже у 2001 році Україна активно виступала за створення ЄвроПРО як першого кроку до глобальної системи ПРО. Саме з того часу в україн- ської сторони виникає та глибоко вкорінюється відчуття «морального права» вва- жатися країною-правонаступницею Договору з ПРО, а відтак вимагати певних компенсацій від глобальних гравців, з огляду на зміну міжнародної безпекової
1 Протиракетна оборона тепер потрібна особливо // «Хрещатик», 25.09.2001 [Електронний ре- сурс] Режим доступу
6 Питання ПРО як предмет внутрішньополітичної дискусії в Україні
обстановки. «Ми намагалися добитися від сторін гарантій, що розірвання Дого- вору з ПРО не нашкодить інтересам України, можливо навіть такого формату як Будапештський меморандум», – пригадує в розмові з ІСП дипломат, безпосеред- ній учасник переговорного процесу. Тоді намагання української сторони запро- понувати власні потужності та можливості, або ж отримати міжнародно-право- ві гарантії було фактично проігноровано як Росією, так і Сполученими Штатами Америки. Навіть з урахуванням того, що на той час технічний стан українських об’єктів був набагато кращим. Нові перспективи з’явилися на початку 2007 року, коли адміністрація аме- риканського президента Джорджа Буша-молодшого задекларувала наміри роз- горнути Третій позиційний район ПРО у Центрально-Східній Європі. Вже у січні 2007 року заступник директора американського Агентства з ПРО Патрік О’Райлі заявив, що Пентагон розглядає можливості співпраці з Україною в рамках ство- рення системи ПРО в Європі. Після цього тодішньому міністру оборони Анатолію Гриценку довелося запевняти роздрато- вану Російську Федерацію, що україн- Вже у 2001 році Україна ська сторона не веде переговорів із США активно виступала щодо розміщення елементів ПРО. за створення ЄвроПРО як Саме у цей період питання ство- першого кроку до глобальної рення системи протиракетної оборони системи ПРО в Європі та можлива участь в ній Украї- ни стала предметом активної внутрішньополітичної дискусії в Україні. У лютому 2007 року відбулася публічна суперечка прем’єр-міністра України Віктора Януко- вича та Президента Віктора Ющенка. Янукович в інтерв’ю німецькому виданню Handelsblatt піддав критиці плани адміністрації Дж. Буша-молодшого щодо роз- гортання ПРО в Європі, зазначаючи, що «такі рішення можуть прийматися лише після широкої європейської дискусії і діалогу між Західною та Східною Європою, зокрема і після обговорення з Росією та Україною».2 При цьому він неодноразово наголошував, що існування елементів американської системи ПРО у сусідніх з Україною державах «поставить Україну у незручне становище». Президент Віктор Ющенко не забарився з реакцією, закликавши прем’єра не брати на себе відпо- відальність за рішення у сфері зовнішньої політики і підкреслив, що офіційна позиція України має виходити із зобов’язань, взятих нею в рамках Договору з ПРО та інших міждержавних документів, а також з урахуванням євроатлантич-
2 В.Янукович: США следовало обсудить с Украиной и РФ планы по ПРО // РБК-Украина, 27.02.2007 [Електронний ресурс] Режим доступу
7 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
ного курсу. «Україна може сприяти створенню системи безпеки в Європі», - за- явив Ющенко.3 Гостра полеміка українських офіційних осіб не залишилася непоміченою у США і вже 13 березня 2007 року до України прибув директор Агентства США з ПРО генерал-лейтенант Генрі Оберінг. Він провів консультації з вищим керів- ництвом країни та військово-технічними експертами. У рамках свого візиту він заявив, що США не планують розгортати елементи ПРО на території України, од- нак під час зустрічей у закритому режимі повідомив, що Україна може отримати пропозицію долучитися до створення ракет-мішеней. Попередня зацікавленість, висловлена українською стороною, дозволила помічнику міністра оборони США зі стратегічного планування Брайану Гріну у своїй заяві від 11 квітня 2007 року включити Україну до 15 держав, що співпрацюють з США у рамках проекту ПРО. Позиція США лише загострила дискусії в Україні, змусивши Верховну Раду України ухвалити 15 квітня 2007 року Постанову «Про ситуацію навколо планів розміщення елементів системи протиракетної оборони (ПРО) США на терито- рії сусідніх з Україною держав», у якій було висловлено стурбованість ситуацією, пов’язаною з планами розміщення на території Чехії і Польщі елементів системи протиракетної оборони США. «Верховна Рада врахувала, що рішення про розмі- щення елементів американської системи ПРО викликало неоднозначну реакцію в Україні, інших країнах Європи, також негативну реакцію уряду сусідньої з Укра- їною Російської Федерації», йдеться в Постанові. ВРУ постановила «забезпечити всебічне вивчення відповідними Міністерствами та іншими органами виконав- чої влади ситуацію навколо планів розміщення елементів системи протиракет- ної оборони (ПРО) США та території сусідніх з Україною держав для вироблення в зв’язку з цим позицій України».4 «Вироблення позицій» України відбувалося під супровід демаршів та обу- рень з боку Російської Федерації. Одним з таких кроків стало демонстративне прийняття Держдумою РФ 25 січня 2008 року Закону «Про денонсацію Угоди між Урядом РФ і Кабінетом Міністрів України про засоби систем попередження про ракетний напад і контролю космічного простору», відповідно до якого Росія від-
3 В.Ющенко: Україна повинна керуватися колективними зобов’язаннями щодо розміщен- ня ПРО // РБК-Україна, 27.02.2007 [Електронний ресурс] Режим доступу http://www.rbc.ua/ ukr/top/show/v_yushchenko_ukraina_dolzhna_rukovodstvovatsya_kollektivnymi_obyazatelstvami_po_ razmeshcheniyu_pro_1172593930 4 Верховна Рада України. Постанова про ситуацію навколо планів розміщення елементів систе- ми протиракетної оборони (ПРО) США на території сусідніх з Україною держав від 05 квітня 2007 року // Офіційний портал ВРУ [Електронний ресурс] Режим доступу
8 Питання ПРО як предмет внутрішньополітичної дискусії в Україні
мовилася експлуатувати дві українські РЛС в Мукачевому та Севастополі. Київ не розгубився, і вже у серпні того ж року Міністерство закордонних справ України оприлюднює заяву про готовність відкрити українські РЛС СПРН для західних країн, зокрема й для США. Нового звучання міжнародній дискусії з ПРО надало рішення адміністра- ції президента США Барака Обами про реконфігурацію протиракетних планів та початок реалізації «Поетапного та адаптивного підходу» до створення системи ПРО, що є спільним північноатлантичним проектом з терміном реалізації 10 ро- ків (2011-2020). Атмосфера «утаємниченості» довкола можливих пропозицій, що може отримати Україна в рамках нового підходу до ПРО, поступово почала не на жарт турбувати Росію. А коли український Президент Віктор Ющенко підтвердив у жовтні 2009 року наміри України долучитися до створення системи ПРО в Єв- ропі, Кремль вустами заступника міністра закордонних справ РФ Сергія Рябко- ва попередив, що «Російська Федерація, м’яко кажучи, не схвалює переговори між Україною та США щодо ПРО. Ми занепокоєні наявністю таких контактів між Україною та Сполученими Штатами».5 Інших перспектив питання ПРО набуло після рішення Лісабонського самі- ту НАТО створити європейську систему протиракетної оборони, залучивши до співпраці Російську Федерацію. Здавалося б активний діалог провідних гравців глобальної безпеки – НАТО і Росії – мав би покласти край маневруванню України між Заходом і Сходом. Одна з перших пропозицій щодо участі України в ПРО НАТО була озвуче- на Секретарем РНБОУ Раїсою Богатирьовою. Під час свого візиту до Варшави у листопаді 2010 року вона заявила, що «Україна не лише висловила бажання взя- ти участь у створенні єдиної системи протиракетної оборони в Європі, але та- кож запропонувала використання своїх радарів. Якщо ця пропозиція зацікавить Альянс, ми готові до конкретного співробітництва».6 Готовність України до більш тісної співпраці підтвердив, щоправда досить розмито, в лютому 2011 року міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Виступаючи у Вашингтоні, він підкреслив: «Насамперед, ми повинні зрозумі- ти логіку переговорів між США та Росією стосовно того, де і з якою метою буде створена система ПРО. Якщо українські СПРН в Мукачевому та Севастополі мо-
5 МИД РФ: Россия обеспокоена контактами США по ПРО // Росбалт, 15.10.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу
9 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
жуть бути використані для спільної, чи наскільки я правильно розумію різницю в термінології між США і РФ, загальної системи ПРО, ми будемо раді взяти в ній участь. У нас є серйозні і передові ідеї стосовно того, як можна будувати систему ПРО…Ми готові взяти участь у цій дискусії, але часто пропозиція про допомо- гу між двома суб’єктами не завжди сприймається схвально, тому коли вона буде прийнята, ми будемо готові взяти участь». Наразі позиція Києва щодо участі у системі ПРО в Європі залишається ам- бівалентною. Ілюстрацією цьому може слугувати заява Президента Януковича, який, відповідаючи на запитання щодо можливої підтримки Україною страте- гії розбудови нової системи ПРО, відзначив: «Ми не збиралися, не збираємося і, я переконаний, не будемо учасниками будівництва цієї системи. Але ми добре розуміємо: якщо в якійсь її частині буде задіяно Україну, можливо, Росію – це за- вжди піде на користь системі європейської безпеки».7 Таким чином, проблема створення європейської архітектури ПРО (чи то в рамках Третього позиційного району ПРО США, чи то, згодом, ПРО НАТО) трива- лий час є предметом пожвавленої дискусії політичних еліт в Україні, щодо якого відсутня єдина консолідована державна позиція. Складається враження, що має місце своєрідне перетягування канату у питанні ПРО навіть між українськими профільними відомствами: так, наприклад, українське МЗС залишає за собою право визначення загального напряму подальшої інтеграції України в міжнарод- ні системи ПРО, в той час як Міністерство оборони намагається змістити акценти саме на військово-технічну складову питання. Окрім того, власні інтереси від- стоює Державне космічне агентство, яке, схоже, прагне утримати контроль над СПРН у Мукачевому та Севастополі, апелюючи до пріоритетності для України розвитку системи контролю та моніторингу космічного простору. Звести до єди- ного знаменника такі різні бачення інколи не вдається й у рамках українських делегацій на переговорах з іноземними партнерами. Ставлення ж українських політичних сил до проектів системи ПРО НАТО (під егідою США) та РФ формується насамперед з огляду на їхні геополітичні орі- єнтири. Жодною політичною силою не запропоновано об’єктивної, позбавленої ідеологічного нашарування, оцінки, яка б враховувала як геополітичні, так і без- пекові аспекти можливого залучення до створення системи протиракетної обо- рони для України. Для українських політиків питання ПРО є досить делікатною темою. До неї важко привернути стійку увагу електорату, для її висвітлення потрібно володіти
7 Янукович: Україна не планувала і не плануватиме вступати до НАТО // УНІАН, 21.06.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу
10 Питання ПРО як предмет внутрішньополітичної дискусії в Україні
хоча б елементарним рівнем розуміння військово-технологічних аспектів, а це вимагає виходу за рамки заїжджених політичних гасел. Таким чином, для полі- тичних сил, чітко орієнтованих на суспільну підтримку, акцентування уваги на цій проблемі є досить ризикованим кроком. Висвітлення позиції щодо ПРО для їхньої цільової аудиторії має ґрунтуватися на загальнодоступних кліше. Зазви- чай у цьому контексті використовується фактор зовнішніх загроз. За результатами останніх соціологічних опитувань, українське суспільство не розглядає Іран, Сирію та інші держави Близького Сходу, нарощування ядерно- го потенціалу яких визначається як го- ловна передумова створення ПРО США/ Ставлення українських НАТО, як безпосередню загрозу націо- політичних сил до проектів нальній безпеці України. Натомість най- системи ПРО НАТО більш поширеним є очікування загрози (під егідою США) та РФ з боку Росії та США. Настороженість спо- формується насамперед стерігається й у відношенні українців до з огляду на їхні геополітичні Китаю та Румунії. Про це, зокрема, свід- чать дані, отримані під час соціологічно- орієнтири го дослідження 16-19 вересня 2010 року «Соціологічною групою «Рейтинг». Серед країн, які можуть нести загрозу територіальній цілісності України 19% опитаних зазначили Росію, 10% – США, 4% – Китай, 2% – Румунію, 1% – Польщу. Разом з тим 45% опитаних вважають, що жодної загрози не існує і ще 19% не визначились. Найбільш стурбовані ймовірною загрозою з боку Росії на Заході (46%), передусім це виборці «Батьківщини», «Свободи», «Фронту змін». Натомість 17% мешканців Центру, 14% Півдня та 11% Донбасу очікують такої загрози з боку США, передусім йдеться про виборців «Партії регіонів» та «Сильної України».8 Солідарні з позицією українців й частина експертів, які запевняють: при- єднуючись до системи ПРО НАТО, Україна захищатиме аж ніяк не свою терито- рію. Так, над нашою територією може пролягати більшість траєкторій гіпотетич- них ракет, але Україна не може стати мішенню для атаки з Ірану чи іншої країни Близького Сходу, адже являє собою надто слабку ланку, руйнування якої не впли- ває на потенціал НАТО. Орієнтуючись на суспільні настрої, політичні сили надають перевагу або ігноруванню теми створення системи протиракетної оборони, або ж, залежно від ідеологічного спрямування, намагаються змальовувати її чи як «спробу США
8 Результати соціологічного опитування «Внутрішні і зовнішні загрози національній без- пеці України» // 16-19 вересня 2010 [Електронний ресурс] Режим доступу < http://news.if.ua/ news/9277.html>
11 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
зруйнувати існуючий баланс сил та знищити Росію», чи як «поширення експан- сії Росії». Таким чином, багаторівнева й комплексна проблема ПРО зводиться до геополітичних антагонізмів. У такій системі координат практично немає місця тверезим оцінкам та детальному аналізу. Українські комуністи взагалі називають обговорення можливого внеску України в євроатлантичну архітектуру системи протиракетної оборони спробою НАТО «дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні». Член президії ЦК Комуністичної партії України Олександр Голуб напередодні візиту Генераль- ного секретаря Андерса Фог Расмуссена до Києва у лютому 2010 року охарактери- зував пропозицію Україні долучитися до створення ПРО НАТО як «провокацію», пославшись на ставлення до Альянсу більшості населення України. При цьому представник КПУ прирівняв участь в системі протиракетної оборони з повно- правним членством в НАТО. Голуб навіть Популярною у політичному помітив у планах Генерального секретаря середовищі темою під час НАТО намір «розхитати діючу більшість обговорення ризиків, що у Верховній Раді, посварити з Президен- принесе Україні створення том або зробити, принаймні, не таким ак- ПРО НАТО, є загроза тивним діалог щодо відновлення дружніх 9 падіння на нашу територію відносин між Україною і Росією». Звісно, візит Расмуссена та його обережні ремар- уламків збитих ракет ки щодо майбутньої участі України в сис- темі протиракетної оборони не викликали такий драматичний розвиток подій, як передбачав Олексій Голуб, але його коментар яскраво демонструє досить по- пулярний в українському політикумі тренд: в Україні приєднання до ПРО окремі політичні сили цілеспрямовано прирівнюють до вступу в НАТО. Враховуючи цю стійку асоціацію, політичні сили утримуються від актив- ного відстоювання участі України в побудові ПРО, адже тема НАТО й всього, що зв’язано з євроатлантичним курсом ніколи не перебувала в Україні в політично- му мейнстрімі. За двадцять років в країні не знайшлося жодного впливового та популярного політика, який би промотував членство України в НАТО на гребені свого рейтингу. Всі українські президенти до Віктора Януковича почали підтри- мувати НАТО або коли перестали займати цей пост (як Леонід Кравчук), або коли вони знаходились не в найкращій електоральній формі і не могли похвалитись серйозним рейтингом – як Леонід Кучма чи Віктор Ющенко. Фактично, девальву- ючись та маргіналізуючись електорально як політики, вони девальвували та мар-
9 Експерт: Участь України в ПРО – не вступ до НАТО / Обозреватель 21.02. 2011[Електронний ре- сурс] Режим доступу
12 Питання ПРО як предмет внутрішньополітичної дискусії в Україні
гіналізували ідею членства України в НАТО як таку. Загроза такого політичного знецінювання притаманна й тематиці ПРО. Тим більше, що проголошений «по- заблоковий статус» позиціонувався українською владою як визначне зовнішньо- політичне досягнення, яке дозволить Україні залишатися поза межами геополі- тичних баталій Росії і НАТО. Однак, все більше політиків, в тому числі й тих, хто сприяв згортанню євроатлантичної інтеграції України, схиляються до думки, що відкрите прагнення долучитися до ПРО в Європі не затьмарить «позаблоковий» імідж України. Народний депутат від «Блоку Литвина», член української частини Міжпарламентської ради Україна-НАТО Олег Зарубінський переконує: «позабло- ковість не тотожна ізоляціонізму». За його словами, якщо є нагода інтегруватися до системи оборонного характеру, варто її використати, оскільки «мілітарний сектор повинен займатися справою і розвиватися». Леонід Кожара, народний де- путат України, заступник голови Партії регіонів з питань міжнародної політики, також запевнив експертів ІСП, що «позаблоковий статус» не стане на заваді учас- ті України в «європейській системі ПРО, адже така участь можлива та вигідна». Водночас нардеп від фракції Блоку Юлії Тимошенко, голова підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, член української частини Міжпарламент- ської ради Україна-НАТО Андрій Шкіль у розмові з Інститутом світової політики наголосив: «позаблоковість Україні жорстко насаджена зовнішніми силами, тому приєднання до євроатлантичної системи ПРО є ключовим завданням для будь- якої проукраїнської влади». За його словами, будь-які заяви про певні негативні наслідки, що може мати для України розгортання елементів ПРО США в Європі слід розглядати виключно як «заяви антиукраїнських проросійських політиків, для яких першочерговою метою є злиття України з Росією». Проте українські експерти дотримуються позиції, що політикам слід було б розглядати й потенційні загрози, які може принести ПРО Україні (падіння ракет- них уламків, дисбаланс військового потенціалу України та її сусідів, тощо). Луна- ють навіть пропозиції створити єдиний фронт політиків та представників НУО (неурядових організацій) з вимогою до міжнародних гравців надати Україні пев- ні компенсації за існування таких загроз національній безпеці. «Інших важелів впливу на ситуацію у нас просто немає. У 2018 році в Україні спостерігатиметься спад військових потужностей на фоні піднесення сусідніх країн, в тому числі й за рахунок ПРО. На політичному рівні роздути ситуацію довкола ПРО і мати з того певні дивіденди – чи не найсприятливіший сценарій»,- запевнив ІСП відомий військовий експерт. Популярною у політичному середовищі темою під час обговорення ризиків, що принесе Україні створення ПРО НАТО, є загроза падіння на нашу територію
13 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
уламків збитих ракет. Мовляв, якщо зустріч протиракети, запущеної з території Польщі, з боєголовкою, направленою на ціль на території США або Європи, відбу- деться над українською територією, то уламки боєголовки неодмінно впадуть в районі центральних регіонів України. Досить легко – особливо в передвиборних цілях – залякати українське населення картинками майбутнього «бомбардуван- ня» українських міст і сіл радіоактивними елементами ракет. ІСП спробував з’ясувати, чи є реальні підстави для подібних побоювань. «Це було одним з пріоритетних питань, озвучених українською стороною під час візиту до України Генрі Оберінга», - пригадує колишній міністр оборони України Анатолій Гриценко. Тоді, за його словами, американські експерти виявилися не готовими підтвердити чи спростувати існування загрози падіння на територію України уламків збитих ракет, однак вже незабаром після їхнього від’їзду до Ки- єва надійшли детальні розрахунки, в яких така можливість не виключалася, але вірогідність виникнення подібної ситуації зводилася до мінімуму. Думку американських фахівців підтримують й українські експерти. Полі- тичні спекуляції довкола падіння уламків вони називають великою помилкою, ви- кликаною елементарним нерозумінням основоположних принципів роботи ПРО. А саме - система ПРО США/НАТО належить до систем перехоплення на середній або кінцевій позаатмосферній ділянці траєкторії, і залежно від типу БР, яка пере- хоплюється, точка зустрічі буде знаходитися на досить великій висоті (від 300 до 900 км). Щоб змусити такий бойовий блок (ББ) істотно відхилитися від первин- ної траєкторії необхідно надати йому значної додаткової швидкості, направленої проти його руху. При зіткненні бойового ступеню або елемента ураження (вагою приблизно 60 кг) протиракети з бойовим блоком МБР, що має вагу мінімум 700 кг, такого значного гальмування не буде, і уламки ББ будуть продовжувати політ. У випадку, якщо вони не згорять у верхніх шарах атмосфери, вони впадуть поблизу точки прицілювання (гіпотетично, територія ЄС). Якщо точки прицілювання бу- дуть на кордоні з Україною, то не виключається можливість падіння таких уламків на українській території. Відпрацьовані ступені протиракет навряд чи досягнуть поверхні Землі, враховуючи їх велику швидкість (3-5 км/с) та конструктивні осо- бливості. Отже, навіть за умови, що бойові дії відбуватимуться над нашою тери- торією (враховуючи радіус зони перехвату протиракет, розташованих в Польщі, скоріше за все над західноукраїнськими регіонами), не слід очікувати появу «па- даючих уламків». Здавалося б, причин для залякування населення немає, але без- умовно, ця тема може стати надійною зброєю в арсеналі українських політиків. Передусім про загрози згадує й Леонід Кожара, характеризуючи позицію Партії регіонів щодо ПРО. А заодно наголошує: «участь України в будь-яких сис- темах ПРО можлива лише спільно з Росією, в той час як розбудова ПРО НАТО, або
14 Питання ПРО як предмет внутрішньополітичної дискусії в Україні
ЄвроПРО, за американським сценарієм суперечить інтересам України, оскільки порушує стратегічний баланс сил в Європі». «Розвиток американського проекту ПРО не в інтересах Європи взагалі», - впевнений представник Партії регіонів. На його думку, Україна повинна взяти участь в європейських проектах розбудови ПРО в рамках «нової архітектури європейської безпеки, що формується Євро- пейським Союзом та Російською Федерацією». Водночас, як зауважує Олег Зару- На сьогодні єдиною бінський, «питання ПРО – це все ж таки політичною силою (що питання геополітичної стратегії держа- ви». На його переконання, рішення про користується підтримкою участь України в системі ПРО має бути більше 3% населення), яка насамперед справою політичних еліт, включила питання ПРО до але при цьому воно повинно отримати програмних документів, є підтримку більшості населення. Такий Всеукраїнське об’єднання варіант розвитку подій навряд чи наразі «Свобода» можливий в Україні, де а) відсутня кон- солідована позиція еліт щодо можливого формату участі України в міжнародній системі ПРО і б) практично не функціонує двосторонній комунікаційний зв’язок між елітою та суспільством. Цікаво, що на сьогодні єдиною політичною силою (серед тих, що користу- ються підтримкою більше 3% населення), яка включила питання ПРО до про- грамних документів, є Всеукраїнське об’єднання «Свобода» Олега Тягнибока. У розділі VII «Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава» програми ВО «Свобода» серед першочергових завдань зазнача- ється: «Розвивати власну систему попередження про ракетний напад та засобів дій у відповідь на самостійній чи спільній з іншими країнами основі. Відновити у повному обсязі системи ППО країни для захисту всього повітряного простору. Зміцнити об’єктове ППО для захисту стратегічних об’єктів та багатонаселених міст. Звернутися до країн Заходу з проханням надати Україні в оренду мобільні системи ППО для розгортання протиракетного і протиповітряного щитів в об- мін на надання оперативної інформації з українських радіолокаційних станцій у Севастополі та Мукачевому. Перевірити таким чином реальну готовність країн- членів НАТО до співпраці з Україною в сфері оборони та безпеки».10 Слід відзначити, що в «Свободі» питання ПРО розглядають як своєрідний «лакмусовий папірець» відносин Україна-НАТО, тестом на готовність євроатлан-
10 Програма ВО «Свобода» // Офіційний сайт ВО «Свобода» [Електронний ресурс] Режим доступу:
15 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
тичної спільноти вести діалог з Україною на практичному, а не декларативному рівні. Насправді такий підхід досить ризикований: навряд чи можна вважати, що надання Україні мобільних установок ППО в обмін на інформацію з українських РЛС зацікавить країни-члени НАТО, насамперед з огляду на економічну та вій- ськову доцільність. Таким чином, підхід «Свободи» вже від початку спрямова- ний на посилення конфронтації між Україною та НАТО, і між Україною та РФ, в умовах якої відстоювання власних національних інтересів є дуже непростою справою. Наведений спектр думок представників різних політичних сил є ілюстра- цією тих подекуди суперечливих та максимально спрощених ідеологем, що по- ширюються в українському суспільстві, формуючи громадську думку стосовно протиракетної оборони. Враховуючи, що визначення і прогнозування загроз національній безпеці є прерогативою саме політичних та військових еліт, населення України в питанні протиракетної оборони отримує здебільшого вторинну інформацію, відкориго- вану відповідно до пріоритетів політичної сили, яка її озвучує.
16 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
2. Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
Українська політика у сфері протиракетної оборони від початку форму- валася в межах трикутника Росія-США-Україна. Навіть із врахуванням історич- них рішень Лісабонського саміту, міжнародний контекст дозволяє Україні за- лишити такий підхід практично без змін. У НАТО не приховують – запорукою створення «глобальної» системи ПРО на європейському континенті є домов- леність між Москвою та Вашингтоном. Експерти країн-членів НАТО констату- вали в розмові з ІСП: «ПРО – це питання діалогу США – Росія. НАТО тут не грає першої скрипки». Окрім того, як запевняють українські дипломати, на всіх пе- реговорах з даного питання, європейські партнери не готові надати жодних конкретних відповідей щодо формату майбутньої системи ПРО, оскільки самі чекають на результати домовленостей між США та Російською Федерацією. Отже, незважаючи на декларовані прагнення України стати активним учасни- ком переговорів щодо формування євроатлантичної системи ПРО, вже на су- часному етапі слід визнати, що Київ (втім як і будь-яка європейська столиця) наразі залишається на периферії великої гри, яку ведуть Вашингтон і Москва. Чи розігрується в ній «українська карта»?
2.1 США-ПРО і Україна
Більшість дослідників схиляються до думки, що розрахована до 2020 року стратегія «поетапного та адаптивного» створення системи ПРО, обрана адмі- ністрацією Обами, буде успішно реалізована, незважаючи на будь-яку проти- дію з боку Росії чи інших країн. Власне саме вона є ядром спільного північно атлантичного проекту, відтак участь України в подібній конфігурації буде суттєво залежати саме від позиції Сполучених Штатів.
17 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
Чи розглядає Вашингтон Україну як можливого партнера у створенні сис- теми ПРО в Європі? Українсько-американське співробітництво у напрямку за- лучення українських підприємств, котрі мають достатній науково-технічний потенціал у роботах по створенню окремих елементів системи ПРО США, роз- почалося ще у 2002 році. Тоді українська делегація на чолі з головою Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України Володимиром Гор- буліним відвідала Вашингтон для проведення перших двосторонніх консульта- цій з питань вивчення можливостей участі українських підприємств у проектах зі створення ПРО США. У 2003-2004 роках українські лідери ракетно-космічної галузі ДКБ «Півден- не» та ВО «Південний машинобудівний завод ім. А.М. Макарова», ВАТ «Хартрон», та ін. успішно виконали взяті на себе зобов’язання за контрактами, замовниками в яких виступали американські компанії, зокрема «Lockheed Martin Missile» (го- ловний підрядник в роботах зі створення системи ПРО США), «Boeing», «Northrop Grumann». Усі напрацювання України в галузі ПРО базуються цілком на україн- ських технологіях, які отримали високу оцінку американських колег. Нового ім- пульсу співробітництво отримало після зустрічі президентів Віктора Ющенка та Джорджа Буша-молодшого у Вашингтоні 4 квітня 2005 року, які заявили дослівно наступне: «Ми опрацьовуватимемо можливість співпраці у галузі протиракет- ної оборони, включаючи започаткування переговорів щодо рамок покращення такого співробітництва та більш тісної двосторонньої співпраці у промисловос- ті». У 2006 році до України завітала делегація на чолі із заступником керівника Агентства протиракетної оборони Міністерства оборони США Марвіном К. Мак- намарою. Після цього ДП «Укроборонсервіс» спільно з ДКБ «Південне» успішно виконали контракт з компанією «Lockheed Martin Missile» щодо проведення до- слідження «Аналіз і оцінка сучасних можливостей заходів протидії і можливих напрямків розвитку заходів протидії країнами третього світу, які мають і роз- вивають технології балістичних ракет для доставки зброї масового ураження». У 2007 році також було підписано контракт «Аналіз і моделювання характеристик балістичних ракет» з компанією «Boeing». Контракти виконувалися за бюджетні кошти Сполучених Штатів. У листопаді 2007 року в місті Євпаторія на базі Національного центру управління та випробувань космічних засобів було проведено українсько-аме- риканський семінар з поглиблення співробітництва у ракетно-космічній галузі, де свої доробки представляли як українські компанії (Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», Відкрите акціонерне товари- ство «Хартрон», ВАТ «Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», Державне підприємство «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний
18 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
завод ім. О.М. Макарова»», та ін.), так й американські підприємства «Lockheed Martin Missile», «Boeing», «Northrop Grumann». Участь у семінарі взяли представ- ники РНБО, МЗС, Міноборони та ДКАУ. У 2007 році американці навіть розглядали можливість укладання контракту з КБ «Південне» щодо розробки технічних да- них протиракет для перехвату російських ракетних комплексів типу «Тополь-М», розроблених на основі радянських балістичних ракет, що виготовлялися на заво- ді «Південмаш». Таким чином між Україною та США було налагоджено активний взаємовигідний діалог, завдяки якому українські підприємства отримували зна- чні фінансування. Прихід до влади адміністрації Ба- Українсько-американське рака Обами та трансформація поглядів співробітництво у напрямку США на майбутню конфігурацію системи залучення українських ПРО мали негативні наслідки для укра- підприємств, котрі мають їнських підприємств ракетно-космічної достатній науково- галузі. Незважаючи на те, що у приват- них розмовах директор Агентства з ПРО технічний потенціал у Генрі Оберінг обіцяв передати контр- роботах по створенню акти з українськими компаніями своє- окремих елементів системи му наступнику Патріку О’Райлі «з рук в ПРО США, розпочалося ще руки», вже незабаром стало зрозуміло, у 2002 році що співпраця з Україною не стоїть на по- рядку денному нових американських урядовців. Українські ракетники нарікають на те, що на ключових позиціях в США відсутні лобісти України, «більшість з яких мають республіканську прописку». Зниження темпів співробітництва частково та- кож викликане політикою «перезавантаження» відносин з Російською Федераці- єю, яку вже давно дратувала занадто тісна співпраця українських підприємств з американськими замовниками з огляду на ряд спільних «технічних таємниць» ще радянської минувшини. І хоча на офіційному сайті Агентства з протиракетної обо- рони США Україна значиться у списку міжнародних партнерів з оптимістичним коментарем «здійснюються проекти щодо ПРО; виконується Договір щодо співро- бітництва у сфері НДДКР», масштабних контрактів з українськими підприємства- ми, як нарікають фахівці, американці вже не укладають. Хоча стверджувати, що з приходом до влади Барака Обами Україна зовсім зникла з поля зору американських урядовців, теж було б неправильно. Заступ- ник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Александр Вершбоу у жовтні 2009 року заявив, що США «додали Україну до списку можливих партне- рів у створенні оновленої системи раннього попередження про ракетні пуски», а також вивчають потенціал використання СПРН в Мукачевому та Севастополі за
19 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
умови їх належної модернізації.11 Окрім того, Вершбоу повідомив, що українські офіційні особи нібито виявили зацікавленість у подібній участі. Однак тодішній Президент Віктор Ющенко відразу зауважив, що офіційно таких пропозицій від США не надходило, а міністр закордонних справ Петро Порошенко, в свою чергу, наголосив, що «подібні пропозиції щодо розміщення об’єктів ПРО на території України взагалі суперечитимуть Конституції України».12 У відповідь представ- ники уряду США та Пентагону запевнили, що США не планували розміщувати в Україні жодних елементів ПРО та не пропонували експлуатувати українські СПРН, а слова Вершбоу були неправильно інтерпретовані засобами масової ін- формації. Після цього як американські, так і українські політики уникали поді- бних гучних заяв, хоча взаємний інтерес сторін зберігався. Київ навіть сподівався відіграти роль певного «містка» між Вашингтоном і Москвою в цьому питанні, але досить швидко американське керівництво дало зрозуміти, що не потребує посередників для своїх відносин з російськими колегами. Не сприяє ефективній співпраці у сфері протиракетної оборони й загаль- на атмосфера відчуження в американсько-українських відносинах, викликана, зокрема, девіаціями демократичного розвитку України. Як пояснив Інституту світової політики колишній Посол Сполучених Штатів Америки в Україні Стівен Пайфер, директор Програми з контролю озброєнь Brookings Institution, Сполу- чені Штати сьогодні зосереджені на пошуках компромісу з Російською Федера- цією: «Наразі головною метою Сполучених Штатів є переконати Росію долучи- тися до спільної системи протиракетної оборони. Це не виключає співпрацю з Україною, але Україна не є предметом американсько-російської дискусії». Відсутність цікавості до України як до рівнозначного партнера у створенні протиракетної оборони в Європі американці пояснюють й амбівалентністю Ки- єва, мовляв досить важко зрозуміти, чи хоче Україна взагалі долучитися до да- ного проекту. «Україна має чітко вказати, по-перше, що вона дійсно хоче взяти участь в такій системі ПРО, а, по-друге, який внесок вона може запропонувати в рамках кооперативної системи ПРО», - додає Пайфер. Дійсно, кожна заява українських політиків, в якій би декларувалося бажан- ня так чи інакше взяти участь в системі ПРО, супроводжується коментарями їх- ніх колег, де таке бажання або спростовується, або двояко інтерпретується. Водночас вагання Києва можна цілком логічно пояснити й непевністю май- бутнього системи ПРО в Європі. На думку більшості українських експертів, від
11 John T. Bennet Administration Pursues Early Warning Radar, Trade Treaty Approval // Defense News, 08.10.2009 [Електронний ресурс] Режим доступу
20 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
чіткого формулювання власної позиції Україну утримують, насамперед, сумніви щодо відповідності задекларованої мети американського проекту дійсним цілям. Йдеться не лише про загрозу з Ірану. Окремі представники українського зовніш- ньополітичного та оборонного відомств вбачають в американській стратегії ПРО, окрім протистояння іранській ядерній загрозі, наміри Сполучених Штатів втягну- ти Російську Федерацію в гонку озброєнь. Розгортання до 2018-2020 років на тери- торії Польщі і Румунії, а також в акваторіях Середземного, Норвезького, Північного та, можливо, Чорного і Балтійського морів ракет-перехоплювачів, а також засобів фіксування ракетних пусків відбувається у той час, коли скорочений за договором СНО-3 потенціал стратегічних ядерних сил РФ за кількісними показниками досяг- не мінімального рівня за останні десятиріччя. Деякі українські дослідники вважа- ють, що модифіковані протиракети можуть бути призначені не лише для ураження ракет, запущених з території Ірану, але й для перехоплення МБР РФ та нейтраліза- «Україна має чітко вказати, ції оперативно-тактичних ракет типу «Іс- по-перше, що вона дійсно кандер» у разі їх можливого розгортання хоче взяти участь в такій в Калінінградській області РФ. Заяви ви- щого керівництва США про важливість системі ПРО, а, по-друге, партнерських відносин з РФ відбивають, який внесок вона може швидше, наміри знизити гостроту росій- запропонувати в рамках ської риторики, ніж реально розвивати кооперативної системи партнерство з Росією, особливо в такій ПРО» чутливій сфері як протиракетна оборона. Об’єктивні технічні характеристики російських систем ПРО, які не орієнтовані на захист території держави від ракет середнього радіусу дії, теж не можуть бути ви- користані у спільній системі ПРО. Окрім ще не до кінця розробленого комплексу С-500, Росія поки що не володіє подібними системами. Таким чином, вірогідність того, що США та Росія подолають принципові суперечності стосовно інтересів у сфері безпеки, і підходу до оцінки загроз та до їх подолання дуже низька, оскільки на даний момент не спостерігається ані політичної волі США і НАТО, ані технічних можливостей щодо участі Росії у спільному проекті ПРО.13 До того ж, слід враховувати, що єдина система ПРО ТВД охоплюватиме ве- личезну територію і буде залежати від значного спектру випадковостей, й ві- рогідність ураження цілі в такій системі має бути максимально високою. Саме через це США не допустять наявності в ешелованій системі ПРО слабкої ланки, якою, власне, є Російська Федерація, тому Сполучені Штати прагнуть обійтися власними силами.
13 Arbatov A. Gambit or Endgame? The New State of Arms Control // The Carnegie Papers. – March 2005. – Р.19
21 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
Частина експертів навіть вказує на те, що поетапний та адаптивний підхід до розгортання ПРО США насправді спрямований на вкорінення американсько- го впливу в Європі і покликаний врятувати євроатлантичне партнерство як таке. «Ні для кого не секрет, що у відносинах між Європою та Сполученими Штатами зараз не найкращий період, і ПРО покликана відродити ідею євроатлантичної єдності, яку активно просуває Вашингтон. І ні Росія, ні Іран тут не до чого»,- про- коментував ситуацію Інституту світової політики провідний експерт Національ- ного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. Американські дипломати такі закиди українців спростовують, підкреслю- ючи, що розгортання Третього позиційного району ПРО США в Європі від по- чатку планувалося для захисту європейських країн від загрози ракетного удару з боку Ірану. Такої ж думки дотримується й Стівен Пайфер: «Плани Барака Оба- ми щодо реконфігурації ПРО в Європі були викликані лише стурбованістю щодо того, що Іран розвиває свої ракетні програми набагато швидше, ніж очікувалося. Американський уряд побачив, що Іран активно створює ракети малої та серед- ньої дальності, але не здатний створити міжконтинентальну балістичну ракету, яка б безпосередньо загрожувала території США». За його словами, ракети-пере- хоплювачі Standard SM-3 морського та наземного базування будуть нездатні, на- віть на кінцевих етапах реалізації проекту у 2020 році, загрожувати російським високорозвиненим МБР, але зможуть захистити Європу від рудиментарних іран- ських та північно-корейських ракет. Саме з огляду на це Україні слід вибудувати власну позицію, вважають американці. Але українське керівництво схильне про- довжувати політику «маневрування», не висловлюючи відкриту підтримку ані планам США (побоюючись реакції з боку Москви), ані пропозиціям Росії (щоб не зіпсувати співробітництво зі США), ані дещо примарному проекту кооператив- ної системи ПРО між США та Росією (сумніваючись в її реалістичності). Тим не менше, за словами Стівена Пайфера, у випадку зацікавленості Києва, США готові розглядати можливість включення СПРН у Севастополі до системи ПРО. Що ж до можливого озвучення пропозицій України про розміщення на її території спільного командного центру кооперативної системи протиракет- ної оборони, американська сторона не вбачає в цьому такої необхідності, тим паче, що НАТО/США і Росія ще далекі від обговорення перспектив майбутнього спільного командування у системі ПРО. На думку Пайфера, участь українських підприємств у розробці та створенні елементів ПРО можлива, якщо це буде еко- номічно доцільно та вигідно. Але українські ракетники переконані: мірилом участі українських підприємств у програмах ПРО для адміністрації Обами є не лише економічна вигода, але й тиск з боку Російської Федерації, яка намагається витіснити з американського ринку українських конкурентів. Чи може змінитися ситуація після президентських виборів в США у 2012 році? Аналітики вказують на те, що питання протиракетної оборони є вкрай за-
22 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
політизованим. Представники Республіканської партії відкрито критикують полі- тику російсько-американського перезавантаження, до якої, зокрема, відносяться й переговори щодо ПРО. Однак, більшість експертів погоджуються, що перемо- га республіканців на виборах у 2012 році не вплине радикально ані на стратегію розбудови системи ПРО в Європі, ані на формат співробітництва з Україною. На- самперед, на чергову реконфігурацію програми розгортання ПРО знадобляться чималі кошти, які, з огляду на економічні труднощі та відчутне скорочення обо- ронного бюджету, не наважиться виділити будь-яка наступна американська адмі- ністрація. До того ж, даний проект вже не є суто американським: відповідальність за його здійснення покладене на НАТО, тому будь-які зміни мають узгоджуватися з союзниками. Можливо республіканці більш критично оцінюють перспективи кооперативної ПРО з РФ, але якщо така домовленість з Москвою буде досягнута, майбутній президент, якщо він представлятиме Республіканську партію, не ри- зикне від неї відмовитися, переконані американські аналітики. Сподівання України на те, що в разі зміни влади в США на неї в питанні ПРО звертатимуть значно більше уваги, поки що позбавлені серйозних підстав. Навіть Грузію у цьому контексті представники Республіканської партії США зга- дують частіше: принаймні про її потенційну участь у майбутній системі ПРО йшлось у листі до тодішнього міністра оборони США Роберта Гейтса від сена- торів-республіканців Джеймса Інхоуфа, Джеймса Ріша, Марка Кірка та Джо- на Кіля.14 Таким чином, позиція США щодо української участі в системі ПРО в Європі залишається незмінною: співробітництво з Російською Федерацією не виключає діалог з Україною, але говорити про конкретний формат співпраці з Києвом можна лише після завершення переговорів з Росією. Українські експерти, які брали участь у фокус-групі Інституту світової по- літики, висловлювали й іншу позицію: «Сполучені Штати розуміють, що з Укра- їною потенціал Росії помітно зросте, тому включення української території в російський «сектор ПРО» не на користь національним інтересам США. Відтак, можна очікувати, що Вашингтон й надалі активно проводитиме експертні кон- сультації з Україною з низки питань у сфері протиракетної оборони, але при цьому намагатиметься не викликати підозри в Росії. Тому чекати гучних заяв щодо долі України в системі ПРО від Сполучених Штатів не слід, зараз перед ними стоять зовсім інші пріоритети». Тим не менше, інсайдери в дипломатичних колах не виключають діало- гу між США та Україною щодо можливості розміщення на її території елемен- ту американської системи протиракетної оборони, зокрема мобільного радару
14 Senators call for NATO missile defense in Georgia // The Cable, 03.02.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу
23 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
передового базування AN/TPY-2. На думку фахівців, Сполучені Штати Америки потенційно можуть бути зацікавлені у розміщенні подібного радару в Криму (в секторі між Севастополем та Євпаторією), оскільки ця точка дозволяє контро лювати простір не лише у напрямку Ірану, але й Кавказу. Розміщення амери- канського елементу ПРО може бути економічно вигідним для України, але, без сумніву, має мінімальний шанс для реалізації з огляду, передусім, на відносини з Росією. Однак, не можна цілком виключати, що українське керівництво спро- бує використати подібний діалог зі США як важіль впливу на російську сторону у вирішенні спірних питань двосторонніх відносин.
Підходи США
США проголосили та реалізують так званий поетапний адап- тивний підхід (Phased, Adaptive Approach) до організації ПРО в Європі. Він ґрунтується насамперед на протидії ракетній загро- зі з боку Ірану і враховує потенційні зміни у цій царині. Також «адаптивний підхід» максимально відповідає критерію «ефек- тивність - вартість». У технічному відношенні основою нової концепції ПРО є використання систем протиракетної оборони мор- ського базування, які розробляються в США з початку 90-х років. Йдеться про надводні кораблі (крейсера типу Ticonderoga і есмінці типу Arleigh Burke), оснащені багатофункціональ- ною комплексною системою зброї Aegis, удосконаленою для вирішення завдань ПРО. Система Aegis, зокрема, включає багатофункціональну радіоло- каційну станцію AN/SPY-1, для вражен- ня цілей використовуються протираке- ти Standard SM-3 компанії Raytheon. У Можливості кораблів, обладнаних сис- подальшому заплановано розміщення темами Aegis з протиракетами Standard SM-3 на наземних базах, у пускових Missile-3 версії Block IA, з прикриття установках контейнерного типу. Саме території європейських країн. Зони вра- такі пускові установки планується роз- ження позначені колами. містити у Румунії, а згодом – у Польщі.
24 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
У контексті розгортання систем ПРО на базі Aegis над Європою США реалізу- ють програму, яка розбита на чотири етапи. З 2011 року - постійно мати в євро- пейських водах на бойовому чергуван- ні три бойові кораблі з серійними про- тиракетами SM-3 Block IA. Цей перший етап, зокрема, включає розміщення кораблів, обладнаних системою Aegis і ракетами SM-3 у Середземному, Егей- ському та Адріатичному морях. Кораблі у цій зоні мають чергувати за принци- пом ротації. Проте для своєчасного ви- Прикриття території європейських країн, явлення ракет з іранського напрямку в обладнаних системами Aegis з протира- Європі потрібно буде розмістити нові кетами Standard Missile-3 морського та мобільні радіолокаційні станції вели- наземного базування у Румунії. кої дальності AN/TPY-2, що вже вико- ристовуються у складі системи THAAD. Загалом потенціал першого етапу дозволить забезпечити захист обме- женої частини Європи – насамперед країн Південної Європи – від ракет малої дальності. Наступні три ета- пи, які передбачається завершити до 2020 року, включають послідовне роз- гортання модернізованих варіантів протиракет SM-3, засобів бойового управління, радіолокаційних та інших систем виявлення. Також йтиметься як про збільшення кількості кораблів, оснащених системою Aegis, так і про розміщення систем ПРО наземного базування. З 2015 року в рамках другого ета- пу планується замінити протиракети Прикриття території європейських країн на кораблях SM-3 Block IA на більш ракетами SM-3 Block IIA морського та на- ефективні SM-3 Block IВ. В Європі буде земного базування (у Румунії та Польщі) також розгорнуто наземні комплекси в рамках другого етапу адаптивного під- ПРО з використанням SM-3 Block IВ і ходу США до розвитку ПРО у Європі.
25 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
більш досконалі наземні засоби вияв- лення. У 2011 році було досягнуто зго- ди про розгортання з 2015 року про- тиракет SM-3 Block IВ (а потім Block IIA) мобільного наземного базування в Румунії. Це забезпечить захист країн південної та південно-східної Європи від ракет малої дальності. З 2018 року в рамках третього ета- пу передбачається прийняти на озбро- єння морських і наземних комплексів ПРО нову протиракету SM-3 Block IIA, здатну вражати широкий спектр баліс- Підходи США/НАТО щодо прикриття в Європі. тичних цілей, включно з балістичними Заштрихована зона має забезпечуватися ракетами середньої дальності. Засто- засобами ППО/ПРО США та НАТО сування SM-3 Block IIA і нарощування кількості комплексів дозволить з 2018 Територія Росії, яка перекривається засобами ППО/ПРО США та НАТО року забезпечити повний захист всієї Зона відповідальності, яка забезпечується території Європи від іранських ракет. засобами ППО/ПРО США та НАТО Окрім Румунії, з 2018 року протира- Траєкторії російських МБР, що потрапляють кети SM-3 Block IIA з’являться також у в зону дії ППО/ПРО США та НАТО Польщі. Це забезпечить захист країн Європи від ракет середньої дальності. З 2020 року в рамках четвертого Планові можливості з прикриття етапу програми з поетапного адаптив- європейського ТВД за рахунок модернізації ного підходу США планують постанов- ракет Standard Missile-3 – ку на озброєння ще більш ефективної на кораблях та на наземних базах протиракети SM-3 Block IIВ. 1 2 З опорою на ці плани, США орієн- туються на максимальне розширення зони контролю на європейському ТВД за рахунок розміщення об’єктів ПРО у Румунії, Польщі (баз протиракет) та місць дислокації радарів і розглядають можливу схему прикриття Європі у ви- 1 до 2015 року - 3 гляді, що ігнорує пропозиції РФ щодо з використанням SM-3 Block IA так званого «секторального» підходу. 2 до 2018 року - з використанням SM-3 Block IВ Джерело: Центр досліджень армії, 3 до 2020 року – конверсії та роззброєння, Defense Express з використанням SM-3 Block IIА
26 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
2.2 ПРО і діалог «Київ-Москва»
Те, що будь-яка самостійна участь України у розбудові ПРО НАТО викличе негативну реакцію Росії, навряд чи в когось викликає сумніви. Варто пригадати український досвід співробітництва у сфері ПРО зі США, коли будь-які консуль- тації чи переговори з Вашингтоном були приводом для роздратування в Москві. Наразі таким приводом є консультації зі створення ПРО в Європі між Укра- їною та НАТО, які, до речі, фігурують у графіку заходів по співробітництву в рам- ках Комісії Україна-НАТО на 2011 рік. У російських політичних, дипломатичних та медійних колах звичайні технічні консультації між Україною та НАТО част- ково набули ознак змовницьких дій Брюсселя та Києва, спрямованих на підрив міжнародного авторитету Російської Федерації. Така реакція свідчить, що Росія має свій інтерес щодо можливої участі України в майбутній архітектурі євро- пейської безпеки загалом, і в системі ПРО зокрема, тому й контакти української влади з керівництвом Альянсу розглядаються як потенційна загроза реалізації російської стратегії. Безперечно, напруження між США У російських політичних, і Росією, яке сьогодні спостерігається дипломатичних та медійних по лінії ПРО, не на користь Україні. По- колах звичайні технічні зиція українського МЗС полягає в тому, консультації між Україною що Україна безпосередньо зацікавле- та НАТО частково на в тому, щоб переговори між Росією набули ознак змовницьких та Сполученими Штатами Америки підтримувалися у позитивному руслі. дій Брюсселя та Києва, Власне, більшість фахівців схиляються спрямованих на підрив до думки, що порозуміння НАТО (або міжнародного авторитету США) з РФ стане для України практич- Російської Федерації но єдиним шансом відіграти принаймні мінімальну роль у ПРО НАТО. «З технічної точки зору інтегруватися в систему ПРО НАТО чи ЄвроПРО ми можемо лише разом з Росією. Проте, політично до цього не готова ані українська, ані російська сторона», - констатував у розмові з експертом Інституту світової політики представник Державного космічного агентства України. Це підтверджує й представник українського Міністерства за- кордонних справ: «Відколи Дмітрій Рогозін був призначений спецпредставни- ком президента Медвєдєва на переговорах по ПРО, надходила неофіційна ін- формація, що він збирається приїхати до Києва, але офіційного звернення щодо
27 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
організації візиту не було і немає. Це відповідь на запитання, наскільки росіяни готові говорити з Україною на цю тему». Водночас, під час відеоконференції з Москвою, організованої ІСП, представник Міністерства закордонних справ РФ запевнив, що Дмітрій Рогозін чекає на запрошення від українського зовнішньо- політичного відомства. Росії не властиве сприйняття України як рівноцінного партнера у перего- ворах щодо ПРО. Це не приховують й російські дипломати: «Давайте відверто: Україна не має жодних ані політичних, ані військово-технологічних передумов, для того, щоб мати хоч якусь вагу на переговорах з ПРО. Власне, і в російсько- американському діалозі з цього приводу Україна взагалі не фігурує». Деякі ро- сійські експерти, які взяли участь у вищезгаданій відеоконференції, іронічно додавали: єдине, чим Україна може бути Українські експерти залучена до системи ПРО, – це тим, що на звертають увагу її територію падатимуть уламки перехоп на те, що Росія досить лених ракет. Власне, саме така загроза, на думку росіян, має бути головною моти- жорстко відтісняє вацією для активної участі у переговорах українські підприємства щодо ПРО з НАТО. Іншими словами, з з міжнародних ринків російської точки зору проект ПРО НАТО, військово-технічного чи як у Москві його називають ЄвроПРО, співробітництва Україна має розглядати під кутом загрози її національній безпеці. За умови ж реалізації російського, так званого «секторального» підходу до побудови системи ПРО, територія України може опинитися в секторі відпові- дальності Російської Федерації. «Росія могла б узяти на себе відповідальність у рамках своєї секторальної ділянки ЄвроПРО не тільки за свою територію, але й за територію України і Білорусі і, таким чином, нести відповідальність, що ніяка ракета з Ірану не вразить ціль на території України», – розмірковував про це у квітні 2011 року директор російського Центру аналізу світової торгівлі зброєю, головний редактор журналу «Національна оборона» Ігор Коротченко.15 Проте, чи готова до цього сама Росія? Відкрито російські пропозиції укра- їнські можновладці жодного разу не підтримали, стандартно виголошуючи про- мови про готовність України стимулювати створення європейської системи ПРО за участі НАТО і Росії, оскільки це сприятиме посиленню європейської безпеки загалом. Такі обтічні формулювання не знаходять розуміння в РФ. «Ми чекаємо
15 Россия могла бы поставить Украине новейшие комплексы ПВО // Новости УНИАН, 01.04.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу
28 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
від України підтримки наших пропозицій розбудови ПРО в контексті так звано- го «секторального» підходу», - зауважив представник російського МЗС під час спілкування з українськими фахівцями під час згаданої відеоконференції. «Говорити про місце України в системі протиракетної оборони НАТО-Ро- сія можна лише після того, як самі українці визначаться, чого вони хочуть. Чого прагне Україна? Укріпити потенціал ПРО Північноатлантичного альянсу чи нейтралізувати виникаючий дисбаланс у військовій міці? Або ж просто не хоче відставати від РФ у співробітництві з НАТО? Чи, можливо, в неї взагалі інші цілі? Росії до кінця не зрозуміло», - допитується генерал Павло Золотарьов, заступник директора Інституту США і Канади РАН РФ. На непередбачуваність Києва нарікав у розмові з ІСП й депутат Державної думи РФ Сергій Марков: «Занадто потужну роль відіграють політичні угрупу- вання, які виступають за євроатлантичний курс, та й внутрішньополітична си- туація відзначається нестабільністю. Більше того, назвати Україну незалежною державою теж не можна: якщо українцям забороняють приєднатися до Митного союзу, то що вже говорити про протиракетну оборону?», - риторично запитав Марков. Українські експерти ще більш стримано оцінюють перспективи перебу- вання України в секторі відповідальності Росії, як і загалом реалізацію «секто- рального» підходу в питанні ПРО, на якому наполягає Москва. Технічно таке пе- ребування під російською «парасолькою» є можливим, враховуючи попередній досвід військово-технічного співробітництва, обміну інформацією та існування тісних зв’язків між російським та українським ВПК, що тією чи іншою мірою збереглися ще з часів СРСР. Водночас, українські фахівці звертають увагу на те, що Росія досить жорстко відтісняє українські підприємства з міжнародних рин- ків військово-технічного співробітництва. Окрім економічних збитків, що за- вдає РФ конкуренція з Україною, Росію непокоїть і той факт, що українські вій- ськові підприємства й досі володіють технологіями, які використовувалися ще в СРСР, а сьогодні покладені в основу новітніх російських розробок. Окрім економічного тиску, українські експерти скаржаться також на те, що Росія часто вдавалася до дезінформації української сторони про власні проек- ти та плани, що лише посилило атмосферу взаємної недовіри. Один з яскравих прикладів – надання Україні недостовірних даних щодо місця сходу з орбіти станції «Мір», затоплення якої відбулося 23 квітня 2001 року. Завдяки україн- ським СПРН, що на той час перебували на балансі Міністерства оборони Укра- їни і, фактично, працювали на Росію, українським фахівцям все ж вдалося від- стежити точне місце сходу, траєкторію падіння станції «Мір», які не співпадали
29 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
Зона покриття сучасних російських станцій далекого радіолокаційного стеження
Радянські РЛС далекого радіолока- ційного виявлення пусків ракет
Новітні РЛС Вороніж-ДМ
з інформацією, отриманою від РФ. Про причини такого інциденту українській стороні досі не відомо. Однак, українські експерти під час фокус-групи в Інституті світової полі- тики озвучили й деякі аргументи на користь входження України у сферу відпові- дальності РФ. Так, наприклад, окремі фахівці зауважили, що Росія могла б в рам- ках розбудови так званої ЄвроПРО поставити Україні ракетні комплекси С-300 ПС, які раніше планувалось експортувати до Ірану. Про це, зокрема, згадував й Ігор Коротченко. На його думку, для цього Україні треба або надати кредит, або домовитися про оплату «живими» грошима, загальна вартість контракту може скласти більше 800 млн. дол.16 Сьогодні на озброєнні збройних сил України є лише комплекс С-300 модифікації В1. Проте, загалом українські експерти оцінюють перспективи подібного спів- робітництва як досить непевні. По-перше, жодних офіційних пропозицій від РФ з цього приводу не надходило, по-друге, передання Україні систем С-300 ПС не є оптимальним рішенням для забезпечення захисту всієї території України, і, по- третє, такий контракт може викликати настороженість західних партнерів Укра-
16 Россия могла бы поставить Украине новейшие комплексы ПВО // Новости УНИАН, 01.04.2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.unian.net/rus/news/news-429032.html
30 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
їни. До того ж, в цьому контексті Україні могли б бути більш цікаві новітні ро- сійські розробки, наприклад, ЗРК «Тріумф» (С-400). Однак експортні замовлення на комплекси С-400 ще не приймаються, а виробництво російських комплексів С-300 в Росії остаточно зупинено, як повідомив співголова експертної ради з по- вітряно-космічної оборони Ігор Ашурбейлі 15 серпня 2011 року.17 Ще одним аргументом на користь входження в зону відповідальності Росії прихильники такого сценарію називають той факт, що українські СПРН в Мука- чевому та Севастополі можуть ефективно працювати лише у системі СПРН Росії. Однак, після того як Росія в 2008 році в односторонньому порядку денонсувала українсько-російську Міжурядову угоду про засоби систем попередження про ракетний напад (СПРН) і контролю космічного простору (ККП), питання подаль- шого функціонування РЛС залишається відкритим. Російська Федерація всіля- ко підкреслює на міжнародному рівні, що українські СПРН не представляють жодної цінності для сучасного проекту ПРО, пропонуючи натомість використо- вувати власну станцію в Армавірі. «Для нас українські СПРН втратили будь-яке значення, це просто купа металобрухту», - переконував високопоставлений ро- сійський дипломат, з яким експерти ІСП спілкувалися 22 липня 2011 року. Проте, за тиждень до цієї розмови, як стало відомо експертам Інституту, Міністерство закордонних справ України отримало ноту від посольства Російської Федерації з проханням допустити делегацію російських військово-технічних експертів на СПРН в Мукачевому та Севастополі для вивчення їх технічного стану та перспек- тив подальшої модернізації. Отже, Росія й досі цікавиться станом українських РЛС, щоправда, не відкрито. Навряд чи практичну цінність для Росії становить РЛС у Севастополі, оскільки нова РЛС «Вороніж», побудована Росією в Армавірі, має набагато біль- шу зону покриття, відтак повністю замінює українську. Деякі експерти припус- кають, що росіянам більш цікавою може бути експлуатація Пістрялівської РЛС поблизу Мукачевого з точки зору розвитку ППО на західному напрямку. Про до- цільність створення спільної українсько-російської системи ППО згадував під час відеоконференції й Владімір Євсєєв, директор АНО «Центр суспільно-полі- тичних досліджень». За його словами, РФ цікавиться українським потенціалом для зміцнення своїх західних рубежів протиповітряної оборони. Про цікавість з боку Російської Федерації добре поінформовані в Україні. Як стало відомо Інсти- туту світової політики з дипломатичних джерел, з росіянами дійсно проводяться експертні консультації щодо можливої співпраці у створенні спільної системи
17 Россия прекратила производство основного зенитно-ракетного комплекса С-300 // Труд, 15.08.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу
31 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
ППО. Зокрема, російським військово-технічним спеціалістам надали можли- вість дослідити поточний стан Мукачевської РЛС, готуються пропозиції щодо її модернізації. А окремі російські військові чини почали публічно заявляти про аналогічні консультації щодо спільної системи ПРО між Росією та Україною. Зо- крема, про наявність такого діалогу висловився командувач Космічних військ РФ генерал-лейтенант Олег Остапенко 4 жовтня 2011 року: «Переговори тривають. Сподіваюся, що ми знайдемо можливі шляхи для вирішення всіх завдань».18 Однак українським переговірникам слід зважати й на те, що, співпрацюю- чи з Росією, Україна може опинитися в міжнародній системі ПРО, яка навряд чи зможе повноцінно взаємодіяти з євроатлантичними структурами. Одним з таких тривожних сигналів може бути інформація про наміри РФ створити спільну ПРО з Іраном та Китаєм, опублікована наприкінці вересня виданням Tehran Times. «Три країни дійшли згоди, що всупереч запевненням американців про необхід- ність відвернення ракетних та ядерних загроз, що нібито виходять від Ірану та Північної Кореї, в дійсності створювана НАТО і США система ПРО націлена про- ти Китаю і Росії», - пише видання, посилаючись на неофіційні джерела.19 І хоча подібний сценарій видається аж занадто нереалістичним, Росія може викорис- тати його як аргумент у «протиракетному» діалозі з Вашингтоном та Альянсом. Поки що Росія продовжує «укріплювати» західні рубежі ППО/ПРО без України. Очікується, що вже у грудні 2011 року нова РЛС «Вороніж-ДМ» буде введена в експлуатацію в Калінінграді.20 Саме вона, зазначають російські військові, буде «забезпечувати ядерний паритет у випадку розгортання ЄвроПРО». «Станція в Калінінградській області в селищі Піонерське закриває західний сектор, за який відповідали станції в Мукачевому та білоруських Барановичах», - підкреслили в Космічних військах. Також в наступному році планується введення в експлуа- тацію РЛС в Іркутську, що дасть змогу повністю відновити радіолокаційне поле системи попередження про ракетний напад від західних до східних кордонів Ро- сії.21 Таким чином, вже до кінця 2011 року в Росії функціонуватимуть РЛС, що повністю компенсуватимуть втрату станцій в Мукачевому та Севастополі. Але, схоже, навіть за таких умов, РФ не збирається повністю відмовлятися від СПРН на території колишніх радянських республік.
18 В РФ говорят, что НАТО не сможет использовать украинские РЛС против них // Newsru.ua 04.10.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу
32 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
Насамкінець, перебування України в «зоні відповідальності» РФ може нега- тивно відобразитися на військовому співробітництві з НАТО, що навіть з набут- тям Україною «позаблокового» статусу продовжує активно розвиватися. До того ж, незаперечним є той факт, що система ПРО в Європі є насамперед політичним, а не військовим проектом. Як запевняють російські експерти, в разі успішної ре- алізації система ПРО НАТО-Росія стане наріжним каменем нової архітектури єв- ропейської безпеки, а у випадку провалу може відкинути світ до часів «холодної війни».22 Якщо діалог між НАТО/США і Росією продовжуватиметься в позитивному руслі, компромісним варіантом, який допоможе Україні, з одного боку, уникну- ти потрапляння в сектор відповідальності Росії, а з іншого, убезпечитися від по- дальшої маргіналізації, може стати надання української території для розміщен- ня загального центру командування або обміну інформацією у спільній системі ПРО. Порівнюючи з пропозицією Франції щодо вибору території Німеччини для такого центру, розміщення подібної структури в Україні для Росії було б більш сприятливим, адже спільна російсько-натівська система теоретично отримала б центр командування на території держави, яка не має відношення до жодного військово-політичного альянсу. В Україні міг би також розміщуватися один з кон- сультативних центрів, створених між Росією і НАТО для оцінки спільних загроз.23 У спілкуванні з аналітиками ІСП російські дипломати та експерти поставили під сумнів вірогідність реалізації подібного проекту. «У політичному аспекті це міг би бути досить позитивний сигнал, але технічно ввести в експлуатацію подібний центр на території України практично неймовірно», - підкреслив російський дипломат. З ним загалом погоджуються й українські фахівці, додаючи, що така пропозиція української сторони має під собою дуже слабке військово-технічне обґрунтування. До того ж, до утворення спільного центру командування сьогод- ні не готові ні НАТО, ні Росія. Враховуючи цей факт, подібні пропозиції України поки не можуть бути сприйняті всерйоз. У випадку, якщо відносини між Росією і НАТО/США у сфері ПРО почнуть загострюватися, Україні доведеться або приєднатися до однієї зі сторін, або ж (до чого схиляється більшість експертів) маневрувати між ними, шукаючи власні ви- годи. «Якщо Росії не вдасться домовитися з НАТО, то Україні потрібно буде визна-
22 Колисниченко Ольга. Вопрос ЕвроПРО не терпит закулисных игр. Взаимоотношения России и НАТО – окно возможностей или ширма? // Независимое военное обозрение, 29.07.2011[Елек- тронний ресурс] Режим доступу
33 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
читися з реакцією на можливість ураження натівськими протиракетами ядерних боєголовок над власною територією. Якщо така реакція буде байдужою, мовляв загроза теоретична, то говорити про участь в ПРО немає сенсу. Якщо реакція буде стурбованою, то потрібно буде шукати шляхи для співпраці або з Росією, або з НАТО», - вважає російський аналітик Павло Золотарьов. Не забувають згадати російські партнери і про свою давню ідею - ПРО СНД. У російському посольстві в Києві запевняють: система ПРО СНД належить до прі- оритетів РФ, на неї передбачається виділення значних коштів. Вона буде покли- кана вберегти території країн-учасниць від ракетної загрози з Близького Сходу, однак, на відміну від американських колег, російські дипломати уникають згадок про Іран як про країну, що становить таку ракетну загрозу. «Сьогодні на півден- ному напрямі є й інші країни, які вже не перший рік розвивають ядерні програми на такому рівні, що дозволяє їм завдати удару по території європейських кра- їн», - недвозначно натякають співрозмовники ІСП. І додають: «Ірану не вдасться створити ракету, яка б дійсно становила загрозу територіям європейських країн. Те, що там наразі відбувається, – це примітивна модернізація наших [російських] СКАДів, які потрапили до Тегерана через Північну Корею». Щоправда, в появу системи ПРО СНД вірять навіть далеко не всі російські військово-технічні експерти. На заяви деяких військових та дипломатів щодо того, що в рамках секторального підходу до ПРО зоною відповідальності Росії може стати простір СНД, на якому «спільна система ППО може переродитися в систему ПРО», оглядач видання «Военно-промышленный курьер» Міхаіл Хода- рьонок іронічно зауважує: «Особисто для мене військово-технічна загадка - яким чином спільна система ППО СНД може переродитися в систему ПРО? Метамор- фоза якась відбудеться, чи що?»24 А Павєл Золотарьов додає: «Не можна вирива- ти питання ПРО окремо від інших завдань спільної оборони і безпеки. Держави СНД вирішують їх в рамках ОДКБ. Україна ніколи не виявляла зацікавленості у входженні в ОДКБ, але прагнула стати членом НАТО». Якщо ж Україна в ситуації конфронтації остаточно інтегрується в систему ПРО НАТО, Росія сприйме це як військово-політичну диверсію, й реакція на це буде вкрай жорсткою, обіцяють співрозмовники ІСП з російських дипломатич- них кіл: «У нас є цілий спектр важелів тиску на Україну. Обравши курс на ПРО НАТО, Україна має бути готова до того, що ми застосуємо їх всі». Відтак, шлях України до ПРО НАТО так чи інакше проходить через Росію.
24 Ходаренок М. Не евроПРО, а евробайда // Военно-промышленный курьер № 27 (393), 13.07.2011 – с.7
34 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
ПРО: підходи Російської Федерації
На тлі власних проектів США та країн НАТО зі створення страте- гічних та національних систем ППО/ПРО, а також ПРО НАТО, об- говорювалась і можливість створення європейської системи про- тиракетної оборони, до якої матимуть дотичність країни, що не є членами НАТО. Зокрема, це Росія та інші «позанатівські» країни. Перші консультації про можливість такого проекту почалися ще 1998 року в рамках постійно діючої комісії Росія-НАТО. У 2000 році російський президент Владімір Путін запропонував НАТО створити спільну протиракетну оборону ТВД.
Розгортання національної системи ПРО США в Європі, ініційоване Джор- джем Бушем-молодшим, було вкрай негативно сприйнято в Росії. У Воєн- ній доктрині Російської Федерації, за- твердженій Указом Президента від 5 лютого 2010 року, зазначено, що «со- здание и развертывание систем стра- тегической противоракетной обороны, подрывающих глобальную стабиль- ность и нарушающих сложившееся соотношение сил в ракетно-ядерной сфере» становить для Росії безпосе- «Секторальний» підхід РФ. редню зовнішню військову загрозу. За цим планом Росія готова взяти на себе «Перезавантаження» із США та Лі- відповідальність за контроль та захист сабонський саміт НАТО відкрили мож- певного сегменту європейського ТВД. ливості для російського повернення На схемі це показано не заштрихованою на європейську безпекову арену. Пе- зоною. редбачалася рівноправна участь Росії в оцінці потенціалу американських елементів ПРО на території Європи; в Зона відповідальності, яка забезпечується розробці технічних й організаційних засобами ППО/ПРО РФ алгоритмів ПРО НАТО з прийняття рі- Територія Європи, яку Росія готова прикривати шень щодо ураження цілей над своєю своїми засобами ППО/ПРО територією і територією інших країн; у Зона відповідальності, яка забезпечується створенні єдиної інтерактивної карти засобами ППО/ПРО США та НАТО системи ПРО; у відпрацюванні стан- Траєкторії російських МБР дартів єдиного інтегрованого підходу в компоновці технічних засобів ПРО
35 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
та у рішеннях НАТО щодо конфігурації сис- ють, що надання третій стороні права втруча- теми ПРО, в тому числі морського базування. тися у механізми захисту території НАТО сут- Ці пропозиції були відхилені НАТО. Після тєво зменшить безпеку його членів. цього Росія запропонувала створювати євро- Росія також почала наполягати на необ- атлантичну протиракетну систему, виходячи хідності укладення між США/НАТО і РФ з територіального принципу, за яким кожна зобов’язуючого документу, який би визначив країна або кілька країн повинні відповідати принципи та рамки співробітництва сторін в за виявлення і знищення ракетної загрози у галузі ПРО та містив би чіткі гарантії того, що своєму конкретному секторі оборони. Це так майбутня система ПРО НАТО не буде спрямо- званий «секторальний» підхід. За цим планом вана проти Росії. Слід зауважити, що гарантії, Росія готова була взяти на себе відповідаль- яких Росія вимагає від США за згоду брати ність за контроль та захист певного сегменту участь у ПРО в Європі, майже аналогічні тим, європейського ТВД. Ці пропозиції Росії ґрун- які Україна отримала від Росії та інших кра- тувалися на базових підходах, які чимось на- їн-підписантів Будапештського меморандуму гадують російську іграшку «матрьошка» - від 1994 року щодо надання їй гарантій безпеки більшого до найменшого. В ідеальному варі- у зв’язку з приєднанням до Договору про не- анті РФ хотіла забезпечити собі максимально розповсюдження ядерної зброї і ратифікаці- можливу участь у проектах, пов’язаних зі ство- єю договору СНО-І. ренням та подальшим функціонування сис- Головне занепокоєння Москви викликає теми ЄвроПРО. Це стосується як російського потенційна здатність майбутньої ПРО блоку- представлення у командних структурах ПРО, вати російські стратегічні можливості вже на так і включення російських РЛС (Армавір), іс- другому і третьому етапі розгортання. Росій- нуючих та перспективних систем ПРО ТВД (на ським МБР потенційно можуть загрожувати кшталт ЗРС С-400 та С-500) у контур спосте- розміщені в Європі ракети-перехоплювачі. реження та знищення балістичних/аеродина- Окрім того, ситуація, у якій стратегічні ядерні мічних цілей, що можуть становити потенцій- сили РФ можуть опинитися у 2020 році, ви- ну загрозу країнам на європейському ТВД. глядає драматично: вперше в історії Москва З огляду на те, що в рамках російського докладатиме зусиль, щоб намагатися утрима- «сектору відповідальності» опинилися краї- ти свої СЯС в рамках Договору СНО-3, адже ни-члени НАТО (Балтія, частина Східної Євро- завдяки зняттю з бойового чергування ракет пи), які в жодному разі не погодяться на пере- SS-18 (створених, до речі, ще на потужнос- бування під парасолькою Росї, такий формат тях України) кількість російських ракет змен- також не влаштував керівництво Альянсу. До шиться приблизно у три рази, тобто нарахо- того ж на сьогоднішній день усі члени НАТО вуватиме не 600 одиниць (як у 2010 році), а не готові до того, щоб покладати відповідаль- лише 230; підводних човнів залишиться 3-4 ність за свою безпеку на державу не члена з 30-44 одиницями БРПЧ відповідно. Анало- Альянсу. Фактично, ідея секторальної ПРО гічні показники в США у 2020 році складати- суперечить Статті 5 Вашингтонського Догово- муть 420 МБР та 12 підводних човнів з 240 ру, отже більшість членів Альянсу (серед яких БРПЧ.25 Отже, через 10 років Росія почува- Франція, Німеччина, Польща та Литва) вважа- тиметься практично вдвічі вразливішою за
25 Arbatov A. Gambit or Endgame? The New State of Arms Control // The Carnegie Papers. – March 2005. – Р.18
36 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
США, й вперше за 50 років навіть приблиз- ній частині Росії модернізовані протиракети у на рівновага між ядерними паритетами між SM-3 Block IIВ становитимуть лише за умови, США та РФ буде різко втрачена, що не може якщо вони зможуть досягти швидкості в меж- не турбувати росіян, оскільки ядерна зброя з ах 8,1-8,8 км/сек. Причому це стосується про- часів розпаду СРСР залишається одним з го- тиракет, розміщених у Польщі. Протиракети з ловних політичних козирів російського керів- таким самим потенціалом, проте розміщені у ництва.26 Румунії, загрози для російських СЯС не ста- Небажання НАТО прийняти пропозиції новитимуть, бо вони не встигнуть наздогнати РФ про секторну відповідальність виклика- російські МБР, що стартують у бік CША. Також ли негативну реакцію з боку чільних пред- для цього потрібен радар, який спроможний ставників російського Міноборони, Генштабу, відстежити пуск російських ракет на більшій МЗС та низки російських експертів. Зокрема, дальності, ніж це може забезпечити мобільна 20 травня 2011 року заступник начальника РЛС AN/TPY-2. Генштабу, начальник Головного оперативного Дипломатичні дії Російської Федерації управління генерал-лейтенант Андрій Третяк традиційно супроводжувались грою м’язами: заявив про те, що науково-дослідні організа- досить несподівано для міжнародної спіль- ції Міноборони Росії здійснили аналіз аме- ноти Росія оголосила про створення нової риканського плану поетапного адаптивного міжконтинентальної балістичної ракети мор- підходу до будівництва системи ПРО НАТО. ського базування «Лайнер», яка в 1,5-2 рази Відтак, перший і другий етапи, які планується перевищує потужність своєї попередниці – здійснити до 2015 року, серйозної небезпе- «Булави». Перші випробовування відбулися в ки для російських СЯС не становлять. Проте, травні 2011 року. за його словами, ситуація повністю змінить- Таким чином, задекларована російською ся при реалізації третього і четвертого ета- стороною мета – це створення так званої пів ПРО, які планується здійснити після 2015 «кооперативної ПРО», в рамках якої б іс- року. нувало дві практично незалежні системи Як відомо, частина баз російських стаці- (Росії і НАТО) з власними територіями від- онарних міжконтинентальних балістичних повідальності, з елементами взаємної під- ракет розміщена поблизу місць та селищ Ви- тримки, кооперації й обміну інформації. При ползово, Татіщево, Домбаровській. При стар- цьому функціонування таких систем має ті у напрямі США траєкторії російських МБР ґрунтуватися на міжнародно-правовій базі, потенційно можуть опинятися або в зоні дії яка б містила гарантії того, що російському РЛС, які будуть забезпечувати роботу ракет- ядерному потенціалу аж ніяк не загрожує іс- перехоплювачів ПРО в Європі, або і в зоні нування американських радарів та протира- враження самих протиракет. Саме так було кет в Європі. у випадку, коли США збиралися розгорнути у Польщі 10 ракет-перехоплювачів типу GBI. Джерело: Центр досліджень армії, Проте слід зазначити, що теоретичну загрозу конверсії та роззброєння, Defense Express для окремих російських ядерних баз у захід- та Інститут світової політики
26 Сіновець П.А. Нова архітектура Європейської системи ПРО у планах США: глобальні стратегічні наслідки і значення для України : аналітична доповідь Одеського філіалу Національного інсти- туту стратегічних досліджень при Президентові України- Одеса: Фенікс, 01 липня 2011. – с.19
37 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
2.3 ПРО та ризики для українсько-іранських відносин
В експертному середовищі України побутує думка, що участь у системі протиракетної оборони, яка спрямована на захист від Ірану, може призвести до погіршення українсько-іранських відносин. Що насправді може зіпсувати діа- лог Києва з Тегераном, а що ні? Україна та Іран співпрацюють більш ніж у 20 проектах. Насамперед, це партнерство у галузі виробництва пасажирських літаків для місцевих авіаліній АН-140 (Iran-140) за українською ліцензією. ІРІ випускає 30 % вузлів, інші 70 % поступають в готовому вигляді з України. Загалом планується виготовити 43 та- ких літаки (за іншими джерелами 80). Контракт підписаний ще у 1997 році, скла- дання першого Ан-140 завершилося у жовтні 2000 року, а у лютому 2001 року почалися його випробування. Також розвивається співпраця у галузі виробництва авіаційних двигунів компанією «Мотор-Січ» і Компанією авіаційної промисловості Ірану; існує уго- да між Ісфаханським металургійним комбінатом, об’єднанням «Гаєм-ор-Реза» і компанією «Азовімпекс» про поставки коксівного устаткування до Ірану; продо- вжується співпраця у галузі виготовлення і ремонту в Ірані газових компресорів, нафтової і газової промисловості, нафтохімії.27 Однак, повноцінному розвитку відносин заважає вкрай складна міжна- родно-політична ситуація, що склалася навколо Ірану у зв’язку з його «ядерною програмою», на що повинна зважати Україна. Керівник енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар у розмові з експертами ІСП зауважив: «Пози- ція України у відносинах з Іраном є рефлексією позиції Європейського Союзу, який наразі поділяє американський підхід». Керівництво Ірану вкрай негативно поставилося до підтримки офіційним Києвом міжнародних санкцій щодо Ірану.28 Так, наприклад, Україна приєдна- лась до виконання пункту 19 резолюції 1737 (2006 рік), пункту 8 резолюції 1747 (2007 рік) та пункту 13 резолюції 1803 (2008 рік) Ради безпеки по Ісламській Рес-
27 Сіновець П.А. Україно-іранські відносини в контексті конфронтації Ірану із США та Ізраїлем //Аналітичні записки Національного інституту стратегічних досліджень, 2007 р. [Електронний ресурс] Режим доступу:
38 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
публіки Іран (резолюція 1803 підтверджує раніше ухвалені санкції щодо тран- зитних та торговельних операцій з Іраном і закликає Тегеран виконувати свої обов’язки щодо нерозповсюдження ядерної програми). При цьому Україна ви- ступає за мирні шляхи вирішення «іранської проблеми». Ще раніше напруження в українсько-іранських відносинах було спрово- коване відмовою України від так званого «Бушерського контракту»: після візиту до Києва Держсекретаря США Мадлен Олбрайт у 1998 році наша держава відмо- вилась від участі харківського «Турбоатому» в ірано-російському договорі щодо постачання до Ірану устаткування до атомної електростанції в м. Бушер (Іран).29 Щоправда, це не завадило, за різними оцінками, від 2 до 3 тисячам українських спеціалістів взяти участь у будівництві Бушерської станції, хоча офіційно за про- ект відповідала Російська Федерація. Це приблизно 80% всіх робітників. Більше того, посол України в Ірані Олександр Самарський підкреслив, що ще більше тисячі українців працюватимуть на Бу- шерській АЕС на постійній основі. 30 Україна та Іран Іран покладав певні надії на при- співпрацюють більш ніж хід до влади нового українського керів- у 20 проектах. Насамперед, ництва на чолі з Президентом Віктором це партнерство у галузі Януковичем, котрого в Тегерані сприй- виробництва пасажирських мали як проросійського прагматичного літаків для місцевих політика. Як стверджує Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних до- авіаліній АН-140 (Iran-140) сліджень, Іран розраховував на те, що за українською ліцензією «відсутність прозахідності» у поглядах Віктора Януковича допоможе пожвавити українсько-іранське співробітництво. На думку посла Ісламської Республіки Іран в Україні Акбара Гасемі-Алі-Абаді, очікувалося, що в українсько-іранських відносинах настане період прагматич- ного реалізму.31 За словами Самарського, цей період вже наступив. Україна, запевняє ди- пломат, вийшла з-під впливу великих світових держав та почала керуватися у відносинах з ІРІ виключно власними прагматичними національними інтереса- ми, до яких належить й розвиток торгівельно-економічного співробітництва
29 Там само – c.5 30 На АЭС Бушер будут работать тысяча украинцев // РУСИРАН, 05.07.2011 [Електронний ресурс]. Pежим доступу
39 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
між Києвом та Тегераном. До того ж, як наголосив посол, сучасні перетворення в Україні, ініційовані Президентом Віктором Януковичем, дуже схожі на транс- формації, що впроваджуються в Ірані.32 Втім, стрімкого зростання співробітництва між Україною та Іраном не від- булося. Швидше – деякі позитивні зрушення. У 2011 році, наприклад, намітилось пожвавлення співробітництва у сфері літакобудування. Так, наприкінці липня 2011 року державний авіабудівний концерн «Антонов» та ІРІ підписали договір про спільне виробництво реактивних літаків нового покоління АН-148 та АН- 158, також було подовжено дію договору щодо спільного виробництва літаків АН-140 та лізингових поставок літаків АН-148. Як повідомив Акбар Гасемі-Алі- Абаді, сума контракту складає більше 1 млрд. дол. А 18 серпня 2011 року пре- зидент «Антонова» Дмитро Ківа заявив, що концерн також може в найближчі два-три місяці підписати контракт на поставку в Іран літаків АН-158.33 Водночас один з найбільш перспективних напрямків співпраці - енерге- тика – фактично не розвивається. В Ірані зосереджено майже 20% світових по- кладів енергоносіїв – це 150 млрд. барелів нафти та 130 трильйонів газу.34 За сло- вами Михайла Гончара, усі контакти між Україною та Іраном щодо можливих проектів в енергетичній сфері вичерпуються абстрактними домовленостями, які, хоч і фіксуються на папері, але ніколи не втілюються в життя. Така ж доля спіткала й один з найбільш амбітних проектів транзиту іранського газу до Євро- пи територією України – трансконтинентальний газопровід «Іран – Вірменія – Європа» . Даний проект було визначено пріоритетним ще в постанові ВР Украї- ни «Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності» від 25 жовтня 1991 року. В середині 90-х років минулого сторіччя з ініціативи укра- їнської сторони почались активні переговори щодо будівництва газопроводу з Ірану до Західної Європи через територію України. При цьому слід нагадати, що у липні 2005 року українська компанія «Нафтогаз України» пропонувала уряду Ірану розглянути варіант прокладки газопроводу по маршруту «Іран–Вірме- нія–Грузія–Чорне море–Україна–Європа», а в «Енергетичній стратегії України на період до 2030 року» постачання іранських енергоносіїв навіть визначено як
32 На АЭС Бушер будут работать тысяча украинцев // РУСИРАН, 05.07.2011 [Електронний ресурс]. Pежим доступу
40 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
перспективні джерела імпорту природного газу.35 Тим не менше, проект зали- шається на початковому етапі з огляду на відсутність інвестицій та політичний вплив як західних країн (які намагаються обмежити співпрацю з Іраном), так і Росії (яка не зацікавлена в обхідному шляху постачання природного газу до ЄС). До того ж, Іран, за словами Гончара, наразі орієнтується насамперед на експорт скрапленого газу й торує шлях через Сирію до Середземномор’я. «Таким чином, енергетичний потенціал Ірану в осяжній перспективі залишатиметься для Укра- їни у віртуальному вимірі», - підсумовує експерт. Питання протиракетної оборони у двосторонніх відносинах нагадує певне магічне коло: з одного боку, Україна може розглядати ядерну програму Ірану як загрозу, оскільки ракети останніх модифікацій «Шехаб» та «Сіджіл» здатні досягти української території. З іншого, Іран може першим заявити про те, що сприймає залучення України до системи ПРО НАТО як загрозу власним інтер- есам та вжити заходів у відповідь. У цьому контексті Україні варто Економічні втрати від було б уважніше придивитись до пре- розірвання співробітництва цеденту Туреччини, яка дала згоду на з Іраном можуть повністю розміщення ПРО, лише отримавши від компенсуватись за рахунок інших країн-членів НАТО гарантії від- сутності згадки про конкретного су- подальшої інтеграції противника (тобто Ірану) в установчих в європейські структури документах ПРО.36 Окрім того, можна також скористатися досвідом Росії, яка мотивує свою зацікавленість в участі в системі ПРО наявністю ракетної загрози з «південного напрямку», при цьому не конкретизуючи окремі країни. Подібне маневрування дозволить Україні знизи- ти вірогідність конфронтації з Іраном, при цьому активно долучившись до на- тівської системи протиракетної оборони. Найбільш ймовірним наслідком залучення України до проекту ПРО НАТО/ США може бути згортання економічного співробітництва з Іраном. Ігор Семи- волос переконує, що Іран розглядатиме можливість скасування частини контр- актів з Україною, якщо український уряд артикулюватиме бажання приєднатися до системи ПРО НАТО. Тим не менше, економічні втрати від розірвання спів- робітництва з Іраном можуть повністю компенсуватись за рахунок подальшої інтеграції в європейські структури. «Іран є досить обмеженим ринком збуту на-
35 Нагорний С.С., Нагорний Д.С. Розвиток українсько-іранського співробітництва в енергетичній галузі в контексті політики провідних країн світу. // «Зовнішні справи», №5-6 2010 р. – сс.44-47. 36 Turkey Accedes to a Missile Defense Plan. 28.03.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу:
41 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
укомістких технологій України, але при цьому така співпраця не стимулює роз- виток українських підприємств. У разі інтеграції України в європейські безпе- кові, політичні та економічні структури, українська економіка матиме більше перспектив для розвитку. До того ж, Україна, будучи частиною європейського економічного простору, може й далі поглиблювати співробітництво з Іраном, керуючись європейськими критеріями», - наголосив експерт. Вкрай скептично українські фахівці оцінюють можливість нанесення ра- кетного удару з боку Ірану по території України. На їхню думку, навіть за умови інтеграції українських потужностей до спільної євроатлантичної системи про- тиракетної оборони, Україна залишатиметься «слабкою ланкою» даної системи і не впливатиме на її подальший розвиток. Це чудово розуміють і в Тегерані. Гі- потетичний удар по українським об’єктам (в разі якщо ракетний потенціал Іра- ну дозволить його здійснити у майбутньому) стане для іранського керівництва розпорошенням сил, яке, до того ж, не принесе практичних результатів. Окрім того, навіть за умови участі України в системі ПРО, Іран може не розглядати її автоматично як ворожу державу. Дослідники Близького Сходу звертають увагу на те, що у ментальності народів регіону Україна не асоціюєть- ся з західними країнами. Скажімо, участь українського контингенту в операції коаліційних військ в Іраку не похитнула ставлення до України як до дружньої держави. Такі ідеологічні фрейми деякою мірою збільшують простір для манев- рування в питанні протиракетної оборони, хоча й зловживати прихильністю іранців до України також не слід. Поки що ж, як підтвердили в розмові з Інститутом світової політики пред- ставники Міністерства закордонних справ України, жодних офіційних нот та заяв від іранського уряду з приводу можливої участі нашої держави в ПРО НАТО не надходило.
2.4 ПРО як фактор посилення потенціалу сусідніх з Україною держав
В Україні існують суперечливі погляди на те, чи загрожує Україні поси- лення військового потенціалу сусідніх держав, долучених до розбудови сис- теми ПРО в Європі. У цьому контексті згадується, насамперед, Румунія, від- носини якої з офіційним Києвом мали тенденцію періодично загострюватися.
42 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
Хоча сьогодні спостерігається своєрідне «міні-перезавантаження» у діалозі двох країн, громадська думка в Україні все ще сприймає Румунію як не зовсім дружню країну. Румунія була обрана США реципієнтом ПРО ТВД, оскільки знаходить- ся в проекції безпосередньої траєкторії польоту ракет середнього радіусу дії, котрими володіє Іран, з регіону Азії та Близького Сходу. Бухарест підтвер- див свою готовність прийняти американські ПРО на початку 2008 року, коли прем’єр-міністр Калін Попеску Тарічеану висловився за розширення проти- ракетного щиту, який захищатиме його країну. Водночас, тоді румунський високопосадовець підкреслив, що найкращим варіантом було б створення сис- теми ПРО разом з Європейським Союзом та Росією.37 У лютому 2010 року Вища Рада Оборони Румунії схвалила плани участі держави у розміщенні нового покоління систем ПРО США, зокрема прийняття на своїй території наземних перехоплювачів SM-3 до 2015 року. 3 травня 2011 між США та Румунією була підписана відповідна угода.38 Низка українських експертів вважає, що розміщення на території Руму- нії елементів ПРО НАТО/США значною мірою підвищать румунський військо- вий потенціал, зробивши Румунію недосяжною для України в разі виникнення будь-якого конфлікту. Проте, потенціал Румунії вже сьогодні, тобто не враховуючи розміщен- ня на її території систем ПРО, випереджає потенціал України. Якщо ще 10-15 років назад Румунія значно поступалась Україні, то сьогодні ситуація є іншою. Так, наприклад, Україна на 150 000 військовослужбовців у складі Збройних сил витрачає менше 1,5 млрд. дол. США, в той час як Румунія на 75 000 військовос- лужбовців виділяє від 2,5 до 3 млрд. доларів США. Окрім того, з 2007 року Руму- нія відмовилася від призову та повністю перейшла на професійну (контрактну) армію, яка поступово наближається до стандартів НАТО. В Україні обіцянки про контрактну армію лунають від однієї виборчої кампанії до іншої, однак їх реа- лізація досі під питанням. Сьогодні румунські ВМС та ВПС є набагато ефектив- нішими та більш підготовленими, аніж українські. Наприклад, середній бойо- вий наліт льотчиків українських ВПС в останні роки в 30, а то й в 40 раз менший, ніж у румунських пілотів, від яких вимагають підготовки за стандартами НАТО.
37 Сіновець П.А. Нова архітектура Європейської системи ПРО у планах США: глобальні стратегічні наслідки і значення для України: аналітична доповідь Одеського філіалу Національного інсти- туту стратегічних досліджень при Президентові України- Одеса: Фенікс, 01 липня 2011. – с.16 38 Элементы американской ПРО разместит у себя Румыния. 24.06.2011 [Електронний ресурс] Ре- жим доступу:< http://news.olam.uz/politics/2158.html>
43 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
До того ж у випадку румунської збройної агресії, Україні фактично немає чим відповісти Румунії у плані військово-політичного стримування.39 Відтак, вплив на ситуацію розміщення елементів ПРО США в Румунії не є критичним: румунські ЗС наразі вже перевищують за багатьма критеріями українські. Як зауважують експерти, Румунія зміцнилася насамперед завдяки вступу до НАТО, а притягувати за вуха систему ПРО в цьому контексті – зайве. Тим не менше, частина експертів дотримується думки, що офіційний Київ має наполягати на тому, що розміщення ПРО в Румунії українська сторона розці- нює як нарощування військових формувань на території держави, окремі по- літики в якій час від часу висловлюють Потенціал Румунії територіальні претензії до України. вже сьогодні, тобто Окрім того, навіть якщо розмі- не враховуючи розміщення щення елементів ПРО в Румунії Укра- на її території систем їні безпосередньо не загрожує, у Києві ПРО, випереджає потенціал побоюються, що динамізм румунсько- України американських відносин може мати негативний вплив на перспективи ви- рішення окремих румунсько-українських спірних питань з огляду на те, що США активніше лобіюватимуть саме румунську позицію. Сполучені Штати таку можливість заперечують, запевняючи, що підстав для побоювань в Укра- їни немає, а співробітництво з Румунією не відобразиться на американсько- українських відносинах. Так чи інакше, Україна наразі виступає за проведен- ня активних тристоронніх консультацій із США та Румунією щодо розбудови системи ПРО. Про це, зокрема, заявив у травні 2011 року міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, перебуваючи з візитом у Бухаресті.40 Представники НАТО у Брюсселі також не вбачають в розгортанні ПРО в Румунії загрози для України. По-перше, Румунія як країна-член НАТО навряд чи провокуватиме конфлікт з Україною, а по-друге, за інформацією дипломатів штаб-квартири НАТО, Румунія наразі залишається одним з найбільш активних прихильників залучення України до створення європейської системи ПРО. Натомість, розміщення елементів ПРО в Польщі не розглядається офіцій- ним Києвом як можлива загроза, враховуючи позитивну динаміку українсько- польських відносин.
39 Логвинец В. Военная мощь Украины и Румынии: повод для тревоги Києва. 12.03.2011. [Елек- тронний ресурс] Режим доступу: < http://www.republic.com.ua/politics.php?id_show=21264> 40 Ukraine Seeks Talks with Romania, U.S. on Missile Shield. 18.05.2011[Електронний ресурс] Режим доступу:< http://www.defensenews.com/story.php?i=6542864 >
44 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
Плани розміщення елементів протиракетної оборони США на території Румунії та Польщі
За планами США, в період 2015-2018 років сухопутні бази ПРО з ракетами SM-3 Block IВ будуть розміщені у Румунії та Польщі. Проте на початок 2011 року перевіреної ракети стандарту SM-3 Block IВ, яка може стартувати з на- земної пускової установки (варіант з назвою Aegis Ashore), ще не існувало. 30 березня 2011 року компанія Raytheon Missile Systems одержала контракт на $313 млн від Агентства з протиракетної оборони США, який передбачає завер- шення розробки протиракети Standard Missile-3 Block IB. Об’єкт ПРО у Румунії буде розміщено на колишній базі ВПС Девеселу - недалеко від болгарського кордону, в 200 км на північний захід від Бухареста. Площа бази становить 500 га. Там також будуть розквартировані 200 американських військових.
Місце розміщення об’єкту ПРО у Польщі не оголошувалось, проте мож- на припустити, що у будь-якому разі ця база має розміщуватись в межах захисної протиповітряної «парасоль- ки». Її мають забезпечити ЗРК Patriot, ВАРШАВА які США планують передати Польщі. Йдеться про батарею ЗРК Patriot і 96 ракет до неї. Батарея – мінімальний за БУХАРЕСТ складом тактико-вогневий підрозділ, який може самостійно виконувати бо- йове завдання і включає до 8 пускових установок з чотирма ракетами на кож- ній. ЗРК Patriot має кілька версій. Мо- Потенційні можливості баз ПРО у Поль- дернізований PAC-3, за заявами пред- щі та Румунії при їхньому оснащенні ставників фірми Raytheon, забезпечує дальність ураження цілей на дальності ракетами SM-3 у версії Block IВ – чорні до 150 км і на висоті до 25 км. Patriot кола. Сіре коло над Варшавою – зона PAC-3 здатен перехоплювати не лише дії ЗРК «Патріот» у версії PAC-3. Також літаки, а також крилаті і балістичні ра- пунктиром позначено сектор охоплення кети. радаром типу AN/TPY-2 за умов його Розмістити Patriot PAC-3 у Польщі розміщення у Болгарії. планується у період 2012-2013 року на військовій базі поблизу польського міста Моронг (60 км - від кордону до Калінінградської області, 90 км – до
45 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
На лівій схемі показано зони охвату радарів у Fylingdales та Vardo. На правій схемі сірим кольором – можливості радара ЕМR, що раніше планувалося розмістити у Чехії, та радару FBХ (він же AN/TPY-2 від системи THAAD) – у Туреччині.
Калінінграду). Батарея Patriot PAC-3 у ЄвроПРО проти іранської загрози. З Польщі з американським персоналом іншого – тип та характеристики радару фактично заблокує загрозу від росій- мають бути адекватними до зростаю- ських «Іскандерів», про можливість чого потенціалу американської ПРО розміщення яких у Калінінградській у Європі відповідно до збільшення області час від часу заявляють росій- можливостей ракет-перехоплювачів. ські військові, і забезпечить захист ін- Тож можна очікувати, що у підсумку ших військових систем – насамперед йтиметься про радар з можливостя- нової бази ПРО. ми, який не поступатиметься радару, Можна очікувати, що за аналогією з який раніше планувалося розмістити Польщею, США здійснять заходи з при- у Чехії. А точніше – про універсальній криття об’єкту ПРО у Румунії або шля- радар, що здатен виконувати функцію хом додаткового розгортання батареї попередження в системі ПРО США, на ЗРК Patriot з американським персо- кшталт радарів у Fylingdales (Брита- налом, або розгорненням ЗРК Patriot нія) та у Vardo (Норвегія), взаємодіяти в місці, де б захисна парасолька ЗРК з ними та забезпечувати контроль на Patriot прикривала як базу ПРО у Руму- ракето-небезпечними напрямами. нії під Девеселу, так і місце дислокації Поки що офіційно декларується, що радара для цих систем ПРО. у Європі буде розміщуватись РЛС пе- Місце базування та тип радару, редового базування типу AN/TPY-2. Це який буде обрано для радіолокацій- радар сантиметрового діапазону, що ного забезпечення наземних баз ПРО, може відстежувати конічну боєголов- має надзвичайно велике значення для ку ракети з відбиваючою поверхнею американської сторони. Адже мож- 0.01 м2 на відстані до 1000 км, або цю ливості цього радару, з одного боку, ж боєголовку на відстані у 1500 км, але мають підтвердити спрямованість з меншою ефективністю. Це означає,
46 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
що при використанні AN/TPY-2 у якості РЛС передового базування для відсте- жування пусків з Ірану, у США виникне потреба встановити щонайменше два таких радари (перший – у зоні Румунія/ Чехія/Болгарія, другий – Грузія-Туреч- чина), і, звісно, забезпечити взаємодію між ними, усіма кораблями Aegis та стаціонарними базами ПРО, тощо. Втім, така схема може розглядатися як тимчасова на період до 2015-2018 років включно. У подальшому можна очікувати, що США вживатимуть захо- дів, аби побудувати систему радіолока- ційного покриття з розміщенням у Пів- денній Європі більш потужного радару.
Джерело: Центр досліджень Сектори контролю двох радарів AN/TPY-2 армії, конверсії та роззброєння, при їхньому розміщенні у Південній Євро- Defense Express пі та Туреччині.
2.5 Доцільність співпраці з Україною в рамках проекту ПРО: позиція НАТО
Створення та розбудова системи протиракетної оборони є однією з клю- чових на сьогодні тем для обговорення між Україною та НАТО. Свою готовність долучитися до розбудови євроатлантичної архітектури ПРО Україна виявила одразу після рішення Лісабонського саміту у листопаді 2010 року з допомо- гою вищезгаданої заяви секретаря РНБО Раїси Богатирьової. У НАТО зустріли подібне бажання без особливого ентузіазму. Заступник Генерального секрета- ря НАТО з політичних питань та політики безпеки Дірк Бренгельманн під час відеоконференції, організованої Інститутом світової політики за підсумками Лісабонського саміту, чітко дав зрозуміти, що українська участь в системі про- тиракетної оборони буде залежати від узгодження позицій з Росією. «Росія – найскладніший партнер. Тому НАТО повинне домовитися спершу з нею щодо
47 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
майбутнього формату системи ПРО, і лише тоді ми зможемо розпочати кон- сультації з ширшим колом партнерів», - підкреслив він.41 Про можливий внесок України до системи ПРО говорив з українською владою й генеральний секретар Андерс Фог Расмуссен під час свого візиту до Києва у лютому 2011 року. «Сьогодні вранці я разом з міністром закордонних справ Костянтином Грищенком обговорив питання співробітництва в процесі створення ПРО, і я взяв до уваги, що Україна зацікавлена в такій співпраці», - розповів Генеральний секретар НАТО журналістам під час прес-конференції 24 лютого. Він також відзначив, що сторони домовилися про створення групи, яка проведе «експертні консультації», за результатом котрих сторони дійдуть згоди щодо можливого внеску України в даний процес. Але при цьому Расмус- сен підкреслив, що Росія та НАТО не визначили, якою саме має бути майбут- ня архітектура ПРО, тому поки що завчасно говорити про можливість участі в створенні цієї системи України.42 Сьогодні ж активному діалогу Україна-НАТО у питаннях протиракетної оборони не сприяє не лише непевність щодо майбутнього формату системи ПРО та складний діалог по лінії Росія-США, але й аргумент, який часто озвучу- ють в профільних Міністерствах України, а саме що Україну в ПРО НАТО «ніхто не запрошує офіційно». Представників Альянсу така позиція дивує. «Що Укра- їна вкладає в поняття офіційного запрошення, якщо НАТО вже неодноразово висловлювало відкритість до всіх партнерів, що прагнуть взяти участь у роз- будові системи протиракетної оборони? Це рішення є виявом внутрішнього консенсусу країн-членів, тому Україна має скористатися наданим шансом», - розмірковував у розмові з експертом Інституту світової політики Сіім Алаталу, представник Міжнародного центру оборонних досліджень з Естонії. До того ж, за його словами, Україна практично є єдиною державою поза Альянсом, не враховуючи Росію, з якою ведуться консультації щодо можливої участі в ПРО НАТО. Дійсно, як підтвердили в Міноборони, МЗС та ДКАУ, технічно-експертні консультації щодо можливого формату участі України в системі протиракетної оборони НАТО здійснюються в рамках Комісії Україна-НАТО, а також під час
41 Дірк Бренгельман: «Росія – найскладніший партнер…» // Стенограма відеоконференції, орга- нізованої Інститутом світової політики 24 листопада 2010 року [Електронний ресурс] Режим доступу http://iwp.org.ua/ukr/public/285.html 42 Расмуссен: Об участии Украины в создании системы ПРО говорить рано. // Кореспон- дент, 27.02.2011 [Електронний ресурс] Режим доступу:
48 Участь України в ПРО НАТО: міжнародний аспект
зустрічей з компетентними представниками Альянсу. Україна, наприклад, по- відомила натівським експертам, що планує до 2015 року створити нову, більш потужну та модернізовану РЛС, запропонувавши НАТО уніфікувати технічні критерії та стандарти нового об’єкту. На момент підготовки цього досліджен- ня реакції на таку пропозицію не надходило. Питання ПРО підіймалося також в ході візиту до України Головнокомандуючого ОЗС НАТО в Європі Джеймса Ставрідіса у липні 2011 року. Однак, як стало відомо експертам ІСП, як і під час візиту генсека Расмуссена до України, сторони обмежилися загальними декла- раціями, не вдаючись до будь-якої конкретики. На запитання «Чи становить українська «позаблоковість» додану вар- тість для участі України в проекті ПРО?», більшість експертів з країн-членів НАТО дають швидше негативну відповідь. Щоправда, посол в НАТО однієї з країн-членів Альянсу в розмові з експертами ІСП висловив думку, що відмова від євроатлантичної інтеграції створила додатковий стимул для потенційної участі України в ПРО: Україна як «поза- блокова» країна має більш активно на- Україна практично є єдиною полягати на додаткових гарантіях без- державою поза Альянсом, пеки, однією з яких може стати участь не враховуючи Росію, з якою в ПРО НАТО. ведуться консультації щодо Поки що в НАТО не існує чіткого можливої участі в ПРО розуміння, що саме означає «позабло- НАТО ковий» статус України, і які обмежен- ня він накладає на українську зовнішню та оборонну політику. Ідею деяких українських експертів надати територію України як позаблокової країни для розміщення центрів обміну інформацією або спільного командного центру системи протиракетної оборони НАТО-Росія в Альянсі сприймають більш ніж скептично. «Говорити про це занадто рано, до того ж якщо такі центри й будуть створені, то розташовуватимуться вони на території країн-членів НАТО», - за- певняють у Брюсселі. Що стосується інших можливих форматів залучення України, про них в НАТО згадують досить обережно. Посилаються на те, що хоча існує загальний консенсус в Альянсі розглядати Україну як країну-партнера в системі ПРО, але немає згоди, що саме їй можна запропонувати і якого внеску від неї сподіва- тися. Серед держав, що більш ніж прохолодно ставляться до перспектив участі України в системі ПРО, експерти з країн-членів Альянсу, опитані ІСП, нази- вають Німеччину та Францію. Для цих країн, мовляв, вкрай важливим є збе- реження позитивного тону переговорів з Російською Федерацією, тому вони утримуватимуться від будь-яких конкретних пропозицій для Києва.
49 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
Щоправда, далеко не всі експерти у Німеччині та Франції згідні з таки- ми оцінками. «Я не розумію, чому в українських колег склалося враження, що Франція не підтримує залучення України до системи ПРО. Звісно, питання європейської системи протиракетної оборони цікавить як Україну, так й інші держави регіону, зокрема Азербайджан, чи Молдову. Кожна з цих країн має власний підхід до можливої участі у ПРО НАТО, який безумовно поважається французьким урядом», - підкреслила у розмові з Інститутом світової політи- ки Каріна Стачетті, завідувач відділу Росії, України та Євразії департаменту регіональної політики Міністерства оборони Франції. За її словами, Франція зацікавлена у партнерстві з Україною в питанні ПРО, але в цілому майбутня архітектура ПРО залежить від результату переговорів НАТО і Росії. «Важливо, щоб Україна не вдавалася до стратегії, яку застосовує РФ – а саме вимагання юридичних гарантій щодо майбутньої ПРО, не маючи членства в Альянсі», - зауважила представник французького міноборони. Так чи інакше, низка як українських, так й іноземних експертів пере- конують: Україні на даному етапі варто обмежитись чітко сформульованою позицією з окресленими пропозиціями потенційного внеску до проекту ПРО НАТО. «Доки США та Росія не досягнуть згоди, Україні не потрібно на щось спо- діватися і намагатися втрутитися в цей діалог. Це марнування часу та зусиль», - відзначив провідний науковий співробітник Центру військових досліджень з Данії Хенрік Брайтенбаух. З ним погоджуються деякі українські дослідники: «Не потрібно у всьому шукати своє місце. У нас є багато сфер співпраці, де ми дійсно можемо щось запропонувати. Не слід сьогодні акцентувати увагу саме на протиракетній обороні». Тим не менше, якщо врахувати, що система ПРО стане фундаментом майбутньої архітектури безпеки в Європі, відсторонення України не принесе жодних політичних дивідендів. Більшість українських експертів все ж схиля- ються до думки, що уряду України слід активніше цікавитися проблематикою ПРО НАТО, шукати та пропонувати можливі шляхи залучення до цього проекту українського потенціалу. Таким чином у НАТО поступово ствердиться сприй- няття України як важливого та, що найголовніше, зацікавленого регіонального гравця ПРО.
50 Військово-технічні аспекти української участі в системі ПРО НАТО
3. Військово-технічні аспекти української участі в системі ПРО НАТО
Розбудова системи ПРО НАТО в Європі відкриває низку можливостей для України. І хоча майбутня структура євроатлантичної системи протиракетної оборони має досить невизначені обриси, вже сьогодні можна визначити кілька аспектів можливої участі в ній України. Перший аспект – це участь українських підприємств і організацій, що мають достатній науково-технічний потенціал, у роботах зі створення окре- мих складових елементів системи ПРО. У цьому контексті українські підпри- ємства можуть запропонувати науковий та технічний доробок, напрацьований у вже згаданих форматах співпраці зі Сполученими Штатами. Також, в умовах міжнародного консенсусу щодо майбутньої системи ПРО, можна відродити досвід одного з найбільш вдалих інтернаціональних проектів у галузі ракет- но-космічних технологій «Морський старт». Нагадаємо, що до 2010 року керів- ництво проектом здійснювала міжнародна акціонерна компанія «Sea Launch», акціонерами якої виступали: Boeing Commercial Space Company (США, 40% акцій), РКК «Энергия» им. С.П.Королева (Росія, 25%), Aker ASA Group (Норве- гія, 20%), ГКБ «Південне ім. М.К.Янгеля» та ВО «Південмаш» (Україна, 15%). У червні 2009 року компанія «Sea Launch» оголосила про банкрутство і після масштабної реорганізації керівництво почала здійснювати РКК «Энергия» им. С.П.Королева.43 Технології, розроблені в рамках даного проекту (так само як і проекту «Наземний старт») КБ «Південне» та ВО «Південмаш», дозволили го- ворити про Україну як про одну з «космічних держав світу». Саме цей досвід міжнародної кооперації та науково-технічний потенці- ал Україна може запропонувати й при створенні системи ПРО НАТО. Україн- ські підприємства можуть виконати ряд замовлень щодо створення елементів
43 Морской старт: коротко о главном. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://sea-launch. narod.ru/main.html
51 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
ПРО, а вірогідність надходження таких замовлень збільшується за умови стра- тегічного консенсусу США та РФ. Окрім того, для відпрацювання ефективності глобальної системи ПРО можна використати як мішені розроблені Україною ракетоносії, запускаючи їх з платформи Sea Launch.44 Міжнародних партнерів може також зацікавити співпраця з українськи- ми підприємствами, що спеціалізуються на розробці та виготовленні радар- них систем, що можуть бути використані в системі протиракетної оборони. До таких підприємств можна віднести компанію «Квант» (виробник радарів з фазованими антенними решітками, деякі з яких розраховані саме для мор- ського базування), завод «Іскра» (спеціалізується на розробці та виробництві трьохвимірних радарів з ФАР, призначених для повітряних сил, які вважають найбільш розвиненими у своєму класі), завод «Арсенал» (розробник активних електронних радарів). Виробництво таких елементів ПРО в Україні є економ- нішим, аніж в Європі, а українські технології та науковий потенціал, за деяки- ми показниками, перевищують європейські. Другий аспект полягає у варіантах підключення до ПРО в Європі укра- їнських вузлів СПРН у Севастополі і Мукачевому. Україна на вищому рівні за- явила про готовність брати участь у створенні ПРО в Європі за умов досяг- нення відповідних домовленостей між США і Росією. У практичній площині українська сторона висловила готовність дати згоду на використання в рамках цієї програми власних вузлів СПРН в Мукачевому і Севастополі. Але у цьому контексті виникає низка проблемних питань. З 2006 року українські посадовці різного рівня неодноразово наголошу- вали на можливості залучення українських СПРН до проектів зі створення єв- ропейської системи ПРО. Генеральний секретар Альянсу Андерс Фог Расмуссен також не виключив входження українських СПРН в Севастополі і Мукачевому в систему ПРО НАТО на початку листопада 2010 року під час візиту до Москви. Проте відтоді жодних заяв і публічних пропозицій на цю тему ні з боку Києва, ні у бік Києва не лунало. Протягом 2-3 років Україна планує демонтувати СПРН, з огляду на те, що вони, по-перше, фактично не виконують покладених завдань, а по-друге, утримання станцій вимагає значних бюджетних коштів. Втім, якби навіть СПРН в Севастополі і Мукачевому знаходилися у ідеаль- ному стані, їх користь для роботи в рамках чи європейської ПРО, чи ПРО ТВД НАТО була б достатньо обмеженою, з огляду на низку обставин:
44 Самусь М. Майбутнє України у дзеркалі ПРО // Радіо Свобода, від 18.11.2010 [Електронний ре- сурс] Режим доступу http://www.radiosvoboda.org/content/article/2223847.html
52 Військово-технічні аспекти української участі в системі ПРО НАТО
• ці станції не спроможні відслідкувати пуски одиночних ворожих ракет; • ефективність СПРН в Мукачевому та Севастополі залежить від тісної взаємодії з космічними засобами спостереження загрозливих тери торій; • станції України відстежують малу частину траєкторій ракет, які мо- жуть бути запущені з території Ірану; • після побудови РФ станції ПРН у Армавірі Росія може пропонувати аналогічні послуги щодо контролю над Іраном, причому сектор огляду з РЛС в Армавірі виглядає більш раціональним в контексті ідеї про на- явність «іранської ракетної загрози». З технічної точки зору, згадані вузли можуть ефективно функціонува- ти лише у системі СПРН Росії. З огляду на це, у разі відмови російської сто- рони включити українські вузли СПРН у Севастополі та Мукачевому до єди- ної системи СПРН Росії, або незгоди української сторони щодо передачі цих об’єктів в оренду РФ, об’єктивно виникає питання, до якого сектору ПРО в Європі (і, відповідно, до якої системи ПРО) буде належати Україна, врахову- ючи її без’ядерний статус та проголошену політику «позаблоковості». За такої ситуації вибір, ймовірно, відбуватиметься у двох площинах: або Україна роз- виватиме власний сегмент СПРН за допомогою США/НАТО в рамках їх зони відповідальності, або вона передасть згадані вузли Росії і фактично втратить можливості контролю за ними. Альтернативою може слугувати створення на території України радіоло- каційної станції сучасного зразка за міжнародними стандартами. За словами представників одного з українських профільних відомств, вже здійснюють- ся відповідні роботи, і наприкінці 2015 року очікується випробовування но- вої РЛС в Криму. Розробка та будівництво об’єкту здійснюється виключно за українські кошти вітчизняними підприємствами – запевняють фахівці. Спо- живаюча потужність майбутнього радару буде значно нижчою, аніж у Севас- топольської та Мукачевської РЛС. За умови уніфікації стандартів та технічних критеріїв нової станції з тими, що існують у НАТО, вона могла б бути де-факто інтегрована в євроатлантичну систему протиракетної оборони. Третій аспект: використання в системі ПРО недобудованого ракетного крейсера «Україна» після модифікації його у протиракетну платформу з дис- локацією у Чорному морі. Незважаючи на примарність такого проекту, він міг би бути вигідним для ряду українських підприємств галузі, які вже з 2009 року, фактично, потерпають від «фінансового голоду». Для проекту пропонується
53 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
перебудувати крейсер типу 1164 (Слава), розмістивши його у Чорному морі як інтегрований компонент системи протиракетної оборони НАТО. В основі покладена зацікавленість Альянсу в розбудові інфраструктури ПРО якомога ближче до ракетної загрози, яку позиціонує Іран. Для цього найбільш опти- мальним сектором є саме Чорне море, оскільки траєкторія практично всіх ра- кет, запущених з Близького Сходу у напрямку Європи, проходитимуть саме над Чорним морем. Отже, розміщення одного з елементів ПРО у центральній частині даного сектору дозволить підвищити ефективність систем поперед- ження про ракетний напад, а також покращить гнучкість та мобільність всієї системи ПРО. До переваг даного проекту можна зарахувати також особливості міжна- родного морського права, а саме – положення Конвенції Монтре щодо режиму проток у Чорному морі, підписаної 20 червня 1936 року. За нею лише чорно- морські держави можуть проводити через протоки в мирний час свої військові кораблі будь-якого класу. Для військових кораблів нечорноморських держав введені істотні обмеження по класу і по тоннажу. Загальний тоннаж військо- вих судів нечорноморських держав в Чорному морі не повинен перевищувати 30 000 тон (з можливістю підвищення цього мінімуму до 45 000 тонн у разі збільшення ВМС чорноморських країн) з терміном перебування не біль- ше 21 діб. Конвенція позначилася на подіях російсько-грузинської війни 2008 року, коли Туреччина, під тиском Росії, задіяла визначені нею обмежен- ня до сил НАТО, заборонивши проходження через протоки важких кораблів Альянсу. До того ж, кораблі НАТО мали залишити Чорне море після трьох тиж- нів свого перебування в Чорноморській акваторії. Український крейсер в якос- ті міжнародної морської протиракетної платформи курсуватиме під україн- ським прапором, відтак до нього не буде застосовано обмеження Конвенції Монтре. Тим більше, ракетний крейсер 1164 на сьогодні майже добудований. Його характеристики: водомісткість 11 280 т, довжина 187 м, ширина 20,8 м, осадка при повній водомісткості 6,25 м. Крейсер розвиває швидкість до 32 вуз- лів. Він не потрібен українському флоту, і щодо його подальшої долі вже більш ніж десятиріччя точаться активні суперечки, відтак його участь у міжнарод- ному проекті лише піде на користь ВМС України. Крейсер може бути обладна- ний американською системою Aegis. Отже, український внесок може полягати у трансформації та перебудові корабля (зміна конструкцій, демонтаж зайвих систем, монтаж необхідних систем вітчизняного виробництва). Внесок Сполу- чених Штатів – фінансова підтримка та обладнання крейсера системою Aegis. Можливий внесок НАТО (Росії) – фінансова та технічна підтримка модерні- зації корабля, підтримка його навігаційних, комунікаційних, розвідувальних
54 Військово-технічні аспекти української участі в системі ПРО НАТО
систем. Екіпаж ракетної платформи може бути міжнародним, складаючись з представників усіх залучених сторін. Серед недоліків проекту можна вказати лише те, що після рішення Ру- мунії і Туреччини розмістити елементи ПРО на власних територіях, потреба в розміщенні в Чорному морі корабля з системою Aegis відпала. Тому Україні доведеться наполягати на цьому проекті хіба що як на резервній можливості.
Генезис створення систем протиракетної оборони у Європі: характеристика системи ПРО НАТО
На сьогодні існує декілька підходів до класифікації балістичних ракет. Проте у контексті створення систем протиракетної оборони країн НАТО на європейському ТВД будемо ви- користовувати ту, що найбільш поширена.
Залежно від максимальної даль- засоби нападу, так і про засоби стри- ності польоту, розрізняються чотири мування. види балістичних ракет: малої (300- В свою чергу, США продовжували і 1000 км), середньої (1000-3000 км), продовжують роботи зі створення як проміжної (3000-5500 км) дальності стратегічної ПРО, так і ПРО ТВД. Аби та міжконтинентальні (понад 5500 км) зменшити стурбованість партнерів США ракети. Ракети малої та середньої по блоку НАТО, Сполучені Штати у 2002 дальності називають тактичними, а ті, році запропонували розширити про- що мають більшу дальність – страте- грами взаємодії в рамках НАТО за ра- гічними. Відповідно, створення систем хунок створення ПРО ТВД на європей- захисту від стратегічних ракет вважа- ському просторі. У 2002 році на саміті ється розробкою стратегічної проти- Альянсу у Празі було ухвалене рішення ракетної оборони (ПРО), а від ракет дослідити питання про принципову меншої дальності – ПРО театру вій- можливість створення такої ПРО. По- ськових дій, або ПРО ТВД. дальші заходи – як в форматі дослі- Розробку систем стратегічної про- джень, так і зустрічей на рівні керів- тиракетної оборони США та СРСР ництва Альянсу, зафіксували, що нова почали ще за часів «холодної» ві- ПРО НАТО буде пов’язана з ПРО США йни. Ця гонка завершилась розпа- і увійде до неї як складова. Ця спіль- дом СРСР і тим, що усі амбіції колиш- на ПРО має забезпечити протиракетне ньої супердержави у підтриманні ра- прикриття усіх країн-членів, включаю- кетно-ядерного балансу зі США пере- чи бази, міста та густонаселені райони, брала на себе Росія. Йдеться як про захист експедиційних сил за кордоном.
55 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
SM-3 IIA
SM-3 IB Cold
SM-3 IA
Atmosphere
Aegis THAAD PAC-3 SRBM MRBM IRBM ICBM Контроль, командування, * ASTER 30 / MEDAS 300-1000 км 1000-3000 км 3000-5500 км > 5500 км бойове управління ** C-300 / C-500 (3-9 хв.) (9-19 хв.) (19-26 хв.) (>26 хв.)
Американські системи та засоби ПРО для враження балістичних ракет в залежності від їхньої дальності. * Потенційно функцію ППО/ПРО «нижнього ешелону» на ПРО ТВД у Європі можуть ви- конувати європейські та російські системи ППО/ПРО**, що розробляються.
Структурно ця ПРО НАТО має вклю- спільної командної структури, єдиної чати нижній та верхній рубежі оборо- системи бойового управління, зв’язку ни. «Нижній» покликаний забезпечити та розвідки, а також забезпеченні су- захист від літаків, крилатих та баліс- місності цих засобів з американськи- тичних ракет з дальністю польоту до ми системами ППО та ПРО. Коли ж 1000 км. «Верхній» рубіж має забез- йдеться про створення самих систем печити оборону сил НАТО від ракет та комплексів для протидії ракетній великої дальності. Ефективність усієї загрозі, то де-факто виглядає, що пов системи має бути не меншою 99%. новаження щодо відбиття або пере- Характер протиракетних програм, хвату ворожих ракет великої дальнос- які розробляються в США та у про- ті (на етапах їхнього старту та розгону) відних європейських країнах (як са- європейські країни делегували Спо- мостійно, так і в альянсі зі США), об- лученим Штатам. Сама Європа готова сяги фінансування цих програм та взяти на себе боротьбу з балістичним досягнуті результати дають підстави озброєнням малої та середньої даль- для певного висновку. На сьогодні ності дії – на кінцевій стадії польоту головні зусилля європейських країн- цих ракет. Проте брак коштів на про- членів НАТО сконцентровані на ство- ведення власних розробок, політичні ренні для національних сил ППО/ПРО та інші мотиви примушують європей-
56 Військово-технічні аспекти української участі в системі ПРО НАТО
ські країни йти на широку співпрацю США, Німеччина, Нідерланди та зі США. Особливо це стосується членів Туреччина); НАТО першої хвилі розширення. • мобільна система МЕDAS (роз- Відтак, «верхній» рубіж ПРО НАТО робку здійснювали США, Німеч- включатиме головно американські чина та Італія, проте нині робо- системи. Насамперед, це система Aegis ти загальмовані); (спочатку створювалась під контр- • ЗРК на базі ракети ASTER (роз- олем ВМС США, нині також контролю- робку здійснюють Франція та ється Агентством США з протиракетної Італія). оборони) у різних версіях – морській Російські перспективні системи та сухопутній, та система THAAD, що ППО/ПРО на зразок С-400 та С-500 розробляється сухопутними війська- також можна віднести до систем «ниж- ми США. нього» рубежу оборони. Щонаймен- У якості систем «нижнього» рубе- ше доти, доки остаточно не з’ясують- жу оборони ешелонованої ПРО НАТО ся тактико-технічні можливості цих можуть бути використані як амери- систем з новими ракетами та їхня канські системи, так і системи, які ефективність для вирішення завдань розробляються самостійно або декла- ПРО. руються до розробки європейськими країнами. Це, зокрема: Джерело: Центр досліджень • ЗРК «Patriot» PАС-2 та PАС-3 армії, конверсії та роззброєння, (розробляють та виготовляють Defense Express
Основні характеристики українських РЛС СПРН типу «Дніпро» РЛС «Дніпро», РЛС «Дніпро», Севастополь Мукачеве Координати 44.5788N 48.3777N 33.3862Е 22.7042Е Азимут 172 и 230 196 и 260 Діапазон хвиль метровий Поляризація сигналу горизонтальна Зона огляду: - за азимутом; 120 - по куту місця 5-35 Імпульсна потужність передавача, мВт 1,25 Потужність, кВт - середня 200 - споживаюча 2100 Дальність дії по цілі, км (по об’єктах з ЕПР= 1м2) 1900
57 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
В Україні до радянської системи СПРН, себе росіяни. У тексті угоди був прописаний якщо не брати до уваги недобудовані об’єкти, склад вузлів і технічне забезпечення, однак відносились діючі надгоризонтні радіолока- не було означено умови роботи персоналу, ційні станції типу «Дніпро», що розміщува- який обслуговує вузли. Відтак, Росія випла- лись у Севастополі та неподалік Мукачевого. чувала Україні за одержувані з радіолокацій- РЛС типу «Дніпро» були прийняті в експлуата- них станцій РЛС «Дніпро» послуги від $0,8 до цію у 1979 році. РЛС «Дніпро» - це імпульсна 1,5 млн щороку. Безпосередні витрати України станція, яка працює у безперервному режимі. на забезпечення функціонування РЛС у Се- Вона складається з двох секторних РЛС, кож- вастополі та Мукачевому щороку становили на з яких має стаціонарну антену. Управління $4 млн. Частина цих коштів йшла на оплату РЛС, обробка інформації, обмін з командним військового персоналу Міноборони України. пунктом та функціональний контроль апара- Міноборони РФ тривалий час стверджувало, тури станції відбувається в автоматизовано- що воно не має юридичних підстав, аби опла- му режимі за допомогою власного обчислю- чувати роботу військових інших країн. вального комплексу. У 2006 році розпорядженням Кабінету Мі- Розміщені в Україні РЛС СПРН типу «Дні- ністрів №388Р два вузли СПРН були переда- про» будувалися для контролю траєкторій ні з підпорядкування Міністерства оборони балістичних ракет на дальності 1,9 тис. км і України в сферу управління Національного вели спостереження за космічним просто- космічного агентства України (зараз – ДКАУ). ром над Центральною і Південною Європою, РЛС СПРН отримали назву Південний та За- а також Середземномор’ям. У 1992 році РЛС хідний центри радіотехнічного забезпечення. СПРН типу «Дніпро» були оголошені власніс- Частина військовослужбовців МОУ була від- тю України. Проте того ж 1992 року представ- ряджена до роботи в ДКАУ, але згодом части- ники країн СНД у Москві підписали Угоду про на військового персоналу звільнилася. засоби систем попередження про ракетний У 2007 році уряд РФ вніс до Держдуми за- напад і контролю космічного простору, на конопроект про денонсацію згаданої угоди, підставі якої РЛС у Мукачевому та Севастопо- мотивуючи це тим, що ресурс станцій закін- лі продовжили функціонувати в єдиній систе- чився в 2005 році. Крім цього, невдоволен- мі з іншими засобами систем попередження ня російських військових викликало те, що про ракетний напад країн СНД. Інформація українська влада передоручила радари, що з радіолокаційних станцій у Мукачевому та раніше знаходилися у веденні Міністерства Севастополі надходила на центральний ко- оборони України, Національному космічному мандний пункт СПРН в Солнєчногорську, що агентству. Співробітники останнього, на думку тісно пов’язаний з роботою Ракетних військ російських військових експертів, не володі- стратегічного призначення РФ. ють достатньою кваліфікацією для того, щоб 28 лютого 1997 року в Києві за ініціативою експлуатувати ці РЛС. Українська сторона української сторони було підписано Міжуря- такі закиди вважала необ’єктивними і ствер- дову угоду з РФ про засоби систем поперед- джувала, що Росія просто не хоче платити за ження про ракетний напад (СПРН) і контролю інформацію з українських СПРН більшу ціну, космічного простору (ККП). За цією угодою, чого тривалий час домагався Київ. Адже в той витрати за експлуатацію вузлів брали на час, наприклад, Росія за використання Габа-
58 Військово-технічні аспекти української участі в системі ПРО НАТО
лінської РЛС щороку сплачувала Азер- байджану $7 млн. 25 січня 2008 року Держдума при- йняла федеральний закон «Про де- нонсацію Угоди між урядом РФ і Ка- бінетом міністрів України про засоби систем попередження про ракетний напад і контролю космічного просто- ру», 11 лютого того ж року його підпи- сав президент РФ Владімір Путін. Це відбулося після того, як РФ заверши- ла будівництво та ввела до бойового складу нову РЛС «Вороніж –ДМ», роз- ташовану під Армавіром (Краснодар- Зони контролю розміщених в Україні ський край). Від станцій РЛС «Дніпро» РЛС СПРН типу «Дніпро» і «Дар’ял» РЛС «Вороніж» відрізняєть- ся, за твердженням росіян, малим ча- сом розгортання, високою надійністю і автономністю, компактністю та на 40% меншими витратами на експлуатацію. Робочий діапазон - дециметровий. Дальність виявлення цілей - 4500 км. Споживаюча потужність РЛС «Воро- ніж» - 0,7 мВт. Нова РЛС «Вороніж» у смт. Лехтусі забезпечує спостереження за пусками ракет на полігонах «Кіру- на» (Швеція) і «Анні» (Норвегія), а та- кож за літаками і вертольотами в своїй зоні відповідальності. В Армавірі РЛС «Вороніж» була побудована для замі- ни двох діючих РЛС СПРН попередніх поколінь на південно-західному на- Зони покриття РЛС «Вороніж» у Армаві- прямку, тобто українських РЛС. рі – в порівнянні з зонами українських З 26 лютого 2009 року українські РЛС «Дніпро» РЛС попередження про ракетний на- пад у Севастополі і Мукачевому пере- стали функціонувати у зв’язку з денон- сацією російсько-української угоди про їхнє використання. На сьогодні СПРН у Мукачевому та Севастополі не працюють.
59 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. На сучасному етапі Україна не повинна займати пасивну позицію спостерігача за переговорним процесом з питань ПРО між США та Росією. Участь у проекті створення ПРО в Європі загалом відповідає національним інтересам України та її національній безпеці, вона є в цілому вигідною як з політичної, економічної, так і з військової точок зору. 2. Позиція українського уряду у питанні ПРО повинна бути чіткою, моти- вованою і транспарентною, мати стратегічний, а не тактичний харак- тер. Для цього слід досягти порозуміння з даного питання між владою та опозиційними силами, вивівши прийнятну для всіх гравців форму- лу участі України в ПРО на основі поглибленого експертного аналізу. Це сприятиме сприйняттю України як надійного та зрозумілого парт- нера у розбудові ПРО. Слід при цьому враховувати, що політика Укра- їни щодо участі в ПРО НАТО належить до питань у сфері національної безпеки, яке не слід виносити на розсуд широких верств населення, а розглядати насамперед як предмет експертної дискусії. 3. Український уряд має врахувати, що внутрішньополітична турбулент- ність в Україні, зокрема гучні політичні судові процеси, передвибор- чі лихоманки, суттєво підривають імідж України як держави, здатної взяти на себе відповідальність за безпеку інших країн в рамках тієї чи іншої системи. Внутрішньополітичні негаразди можуть спонука- ти міжнародних гравців й надалі ставитися до будь-яких українських пропозицій з пересторогою, тримаючи Київ на золотій дистанції - не відштовхувати остаточно, але й не допускати зближення. 4. Міністерству закордонних справ України слід відслідковувати пере- біг діалогу з ПРО між США і Росією та розробити тактику поведінки України за умови коопераційного або конфронтаційного сценаріїв співробітництва Вашингтону і Москви щодо розбудови системи про- тиракетної оборони в Європі. Сприяти формуванню сприйняття між-
60 Висновки і рекомендації
народними гравцями України як самостійного гравця, а не зони від- повідальності Російської Федерації. 5. Україна має розробити та презентувати НАТО широкий пакет пропо- зицій можливого українського внеску до розбудови ПРО НАТО. При цьому слід врахувати, що Україна більше не повинна апелювати до по- тенціалу успадкованих об’єктів СПРН у Мукачевому та Севастополі як такого, що має конкурентне підґрунтя для переговорів на тему ПРО з представниками НАТО/США чи Росії. Для України потрібен новий па- кет пропозицій, аби не залишитися осторонь процесу створення сис- теми протиракетної оборони у Європі і мати можливість впливати на оптимальну модель такої системи з урахуванням власних політичних, військових та технічних інтересів. 6. До широкого пакету пропозицій повинна увійти програма-максимум технічної участі України в системі ПРО НАТО, до якої можна зараху- вати пропозицію щодо розміщення на українському крейсері (доне- давна він мав назву «Україна») радару європейської системи ПРО, що може базуватися у Чорному морі на постійній основі, або, при потре- бі, залишати цю акваторію. Це може бути інтернаціональний проект, де чергування на РЛС могли б нести представники/розрахунки країн НАТО, США, України, Росії, тощо. 7. Програма-мінімум широкого пакету пропозицій має полягати у пошу- ку безпосередньої технічної участі України у створенні систем проти- ракетної оборони для Європи через американські проекти. 8. Державному космічному агентству України проаналізувати технічні варіанти перспектив участі України у спільному проекті ПРО, осо- бливо щодо залучення українських підприємств на основі досвіду співробітництва з Агентством ПРО США. За висновками українських дослідників, на підприємствах галузі (таких як КБ «Південне», завод «Південмаш», та ін.) накопичений серйозний науково-технічний до- свід – саме ці підприємства брали участь у створенні стратегічних ра- кетних комплексів SS-18 і SS-24, обладнаних комплексами подолання ПРО. Цей досвід є унікальним з погляду розробки концепцій глобаль- ної системи ПРО, моделювання характеристик потенційних загроз, розробки і створення ідей для відпрацювання протиракет. Проте слід докласти максимальних зусиль, щоб мінімізувати тиск з боку Росій- ської Федерації, що буде відстоювати конкурентоздатність власних підприємств як ринковими, так і політичними засобами.
61 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ НАТО: PRO ET CONTRA
9. Міністерству закордонних справ разом з Державним космічним агент- ством активно просувати інтереси українських підприємств ракетно- космічної галузі на міжнародних ринках з ухилом на участь у системі ПРО НАТО. 10. Державному космічному агентству України, Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України та іншим зацікавленим Міністерствам і відомствам організувати та провести напередодні за- сідання Ради Росія-НАТО під час Саміту НАТО у Чикаго у травні 2012 року міжнародний семінар за участі профільних підприємств України, Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки. У рамках семі- нару слід презентувати проектні пропозиції українських підприємств ракетно-космічної галузі та стимулювати підписання контрактів з іноземними партнерами. 11. При реформуванні та переоснащенні Збройних Сил України та розбу- дові національної Системи контролю та аналізу космічного простору, яка включатиме нові РЛС українського виробництва, необхідно ке- руватися стандартами та критеріями, які використовуються в НАТО. Модернізація українських систем повинна відбуватися із залученням міжнародних експертів з країн-членів НАТО, що дозволить Україні підвищити свій військово-технічний потенціал та додасть ваги у між- народних проектах на кшталт протиракетної оборони НАТО. 12. Україна має враховувати всі можливі наслідки появи елементів ПРО в сусідніх країнах, зокрема в Румунії та Польщі. Офіційний Київ пови- нен ставити дане питання як на переговорах зі США, так і з Росією та іншими гравцями в регіоні, вказуючи переваги та недоліки, які ство- рює подібний проект для національної безпеки України. Громадським організаціям слід налагодити конструктивний діалог з експертними колами в сусідніх державах. Можлива реалізація спільних проектів, наприклад підготовка аналітичної записки, присвяченої регіональ- ному баченню протиракетної оборони за участі українських, румун- ських, російських, польських і турецьких дослідників. 13. У відносинах з Іраном Україна має дотримуватися загальноєвропей- ського курсу, враховуючи санкції та обмеження, застосовані щодо Іра- ну міжнародною спільнотою. Водночас, у питанні ПРО Україна не по- винна акцентувати увагу саме на іранській ракетній загрозі. 14. Зацікавленим громадським організаціям створити Експертну раду з питань участі України в міжнародних системах протиракетної оборо-
62 Висновки і рекомендації
ни, засідання якої відбуватимуться на регулярній основі. Експертній раді спільно з державними інститутами ініціювати проведення між- народної технічної експертизи усіх наявних проектів ПРО, висновки якої будуть визнаватися усіма учасниками процесу. За результатом експертизи підготувати пакет пропозицій можливого внеску України до системи ПРО. 15. Представникам політичних кіл та громадських організацій акценту- вати увагу не лише на вигодах, але і на загрозах, які потенційно може мати для України створення системи ПРО (падіння уламків ракет, по- силення потенціалу сусідів). Це може стати одним із аргументів на ко- ристь залучення України до переговорів з ПРО. На політичному рівні ймовірність падіння радіоактивних елементів ракет, так само як і за- гроза ядерних осаді (навіть мінімальна) має стати предметом діалогу з партнерами, як на Сході (Росія), так і на Заході (НАТО). 16. НАТО варто підтвердити, що Україна, як, по-перше, держава-наступ- ниця Договору з ПРО, а по-друге, країна, яка співпрацює з НАТО про- тягом тривалого часу і бере активну участь практично у всіх операціях Альянсу, є, поза Росією, найбільш вагомим та значущим партнером у розбудові ПРО. Щоб стимулювати зацікавленість Києва Альянс пови- нен в подальшому виокремити Україну з-поміж інших європейських партнерів у міжнародній нормативно-правовій базі щодо розбудови ПРО НАТО (йдеться про перефразування пункту 6 статті 19 Стратегіч- ної концепції НАТО). 17. НАТО загалом та Сполучені Штати Америки зокрема повинні врахува- ти, що наявність всередині Європи «мертвої зони», якою може стати Україна у випадку ігнорування її позиції, не сприяє розвитку безпеки в європейському регіоні. Україна може зіграти роль «об’єднуючого ін- струменту» на шляху створення єдиної системи протиракетної оборо- ни в Східній Європі. А тому Альянсу слід зі свого боку на переговорах з РФ ініціювати здійснення спільної фінансової, технічної та експерт- ної підтримки у побудові нової РЛС на території України, зокрема в Криму, як важливого об’єднуючого чинника, який доведе, що євроат- лантична система ПРО не спрямована проти РФ.
63
UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENCE SYSTEM: PRO ET CONTRA
Partners:
Kyiv 2011 This study was made possible due to the support of the NATO Liaison Office to Ukraine and the Ministries of Defence of Denmark and Estonia, and the Embassy of the Republic of Poland in Kyiv through the NATO-Ukraine Partnership Network for Civil Society Expertise Development. The contents of this policy paper are the sole responsibility of its authors and do not necessarily reflect the views of the NATO Liaison Office to Ukraine, and the Ministries of Defence of Denmark and Estonia, and the Embassy of the Republic of Poland in Kyiv.
This report was prepared by an expert group consisting of: Alyona Getmanchuk Serhiy Zhurets Anton Mikhnenko Oksana Pyliavets
© 2011, Institute of World Policy Contents
CONTENTS
Introduction 68
1. The Missile Defence issue as a topic
of internal policy debate in Ukraine 70
2. Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension
2.1 U.S. - MD and Ukraine ...... 81 2.2 Missile Defence and «Kyiv-Moscow» dialogue ...... 90 2.3 BMD and risks for the Ukraine-Iran relations ...... 101 2.4 BMD as a factor of strengthening the capacity of countries neighbouring Ukraine ...... 105 2.5 The expediency of cooperation with Ukraine within the BMD project: NATO’s position ...... 109 3. Military-technical aspects
of Ukrainian participation in NATO BMD system 113
Conclusions and recommendations 121
67 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA
INTRODUCTION
There are still more questions than answers concerning the decision to create a united Euro-Atlantic Ballistic Missile Defence System reached at the NATO Lisbon Summit in November 2010. Article 19 of the new Strategic Concept, adopted during the summit, says: NATO member states will «develop the capability to defend our populations and territories against ballistic missile attacks as a core element of our collective defence, which contributes to the indivisible security of our Alliance». The North Atlantic Alliance invited the Russian Federation and other Euro- Atlantic partner countries, interested in this project, to cooperate. Following Russia, Ukraine also responded to NATO’s call. Only a few days after the summit in Lisbon, Ukraine’s National Security and Defence Council Secretary, Raisa Bohatyryova, during an official visit to Warsaw said that Ukraine is ready to participate in creating a united ballistic missile defence (BMD) system in Europe. A year after the Lisbon summit NATO-Russia talks on a missile defence system in the Euro-Atlantic zone delivered no practical results, causing considerable frustration to both parties. Ukraine’s previous enthusiasm had noticeably dulled as well. President Viktor Yanukovych when answering journalists’ questions at a meeting of PACE in June 2011 in Strasbourg, ambiguously said: «We were not going to, we are not going to, and I am sure we will not be participants in the creation process of the NATO BMD system. But we understand very well that if Ukraine, or possibly Russia, is involved in some part of it that will always be good for the European security system.» Anyway, expert consultations on the possible involvement of Ukraine into the NATO BMD system are continuing, which was, in particular, confirmed by Dirk Brengelmann, NATO Assistant Secretary General for Political Affairs and Security Policy during discussions held at the Institute of World Policy on September 8, 2011. The Institute of World Policy (IWP) in partnership with the Centre for Army Conversion and Disarmament Studies and with the support of NATO’s Liaison Office in Ukraine, the Governments of the Kingdom of Denmark and Estonia have prepared an expert scenario on the possible involvement of Ukraine in the BMD system. Can Ukraine be a real added value for NATO in developing a missile defence system in
68 Introduction
Europe, and is such co-operation mutually advantageous from both political and military-technical point of view? IWP has implemented a project «Ukraine in NATO Missile Defence System: Pro et Contra», which consists of several components: 1. Focus groups with participation of leading experts on missile defence from Ukraine and NATO member states. Focus groups’ participants developed recommendations on the possible Ukraine’s engagement in international missile defence systems, including the NATO BMD. 2. Exclusive interviews and consultations with representatives of the Ministry of Defence, Ministry of Foreign Affairs, State Space Agency, National Institute for Strategic Studies under the President and the Verkhovna Rada of Ukraine. 3. A videoconference with representatives from the Russian and Ukrainian expert communities on security issues, as well as representatives from the governments of Ukraine and Russia. The Carnegie Moscow Centre became an IWP partner in organizing the Kyiv-Moscow videoconference. The result of this project is a policy paper «Ukraine in NATO Missile Defence System: Pro et contra», which contains the analysis of the political and military- technical capacity of Ukraine to engage into NATO’s future MD system in Europe and relevant recommendations on this issue for the Ukrainian government and the leadership of NATO. We believe that this analytical report will significantly contribute to strengthening Euro-Atlantic security and the perception of Ukraine as an interested, reliable and predictable partner in creating a missile defence system.
Viktor Shlinchak, Alyona Getmanchuk, Chair of the Supervisory Board Director Institute of World Policy Institute of World Policy
69 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA
1. The Missile Defence issue as a topic of internal policy debate in Ukraine
The start of meaningful discussions on Ukraine’s possible participation in the international ballistic missile defence systems dates from the beginning of the 2000’s when the United States withdrew from the Anti-Ballistic Missile Treaty, signed with the USSR in 1972. Declaring its intentions to build its own National Mis- sile Defence System, the U.S. provoked a barrage of indignation from the Russian government. Then Ukraine as one of the successors of this Treaty by the efforts of Volodymyr Horbulin (the then Secretary of National Security and Defence Coun- cil of Ukraine, and later the Head of the State Commission for Military-Industrial Complex of Ukraine), sought to draw attention to its own potential and contribute to the settlement of problematic issues along with the U.S. and the Russian Fed- eration. Specifically, in May 2001, an international round table on «The future of the ABM Treaty in the context of the preservation of strategic stability» was held, at which Horbulin said that Ukraine was interested in creating a European-based missile defence system. Then Ukrainian officials expressed support for the Russian Federation’s position which opposed the review of restrictions on the deployment of missile defence systems envisaged by the ABM Treaty. At the same time, the then U.S. Ambassador to Ukraine, Carlos Pascual, after meeting Prime Minister, Anatoliy Kinakh, on September 25, 2001 stated that parties had agreed that after the terrorist attacks in America, a creation of missile defence became an important issue for all countries in the world, and «the U.S. has always believed this system to be an investment into the protection of all mankind.»1 Thus, already in 2001, Ukraine actively advocated for the creation of a Euro- pean Missile Defence System as the first step to a global missile defence system. Since then the Ukrainian side has developed a sense of the «moral right» to be con- sidered as a successor of the ABM Treaty, and therefore require some compensation from global players, given the changes in the international security environment.
1 http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2592/art/47.html
70 The Missile Defence issue as a topic of internal policy debate in Ukraine
«We tried to obtain guarantees from the parties involved that the termination of the ABM Treaty would not affect the interests of Ukraine, perhaps even of the kind of the Budapest Memorandum format,» a diplomat and direct participant in the ne- gotiation process recalled in a conversation with the IWP. Then Ukraine’s efforts to offer its own capacities and capabilities, or, at least, to get legally-binding security guarantees were virtually ignored both by Russia and the United States of America. This happened even despite the fact, that the technical condition of Ukrainian fa- cilities was much better at the time. New prospects appeared in early 2007 when the American Administration of President George W. Bush declared its intention to deploy the Third Site of the Defence System in Central and Eastern Europe. Already in January 2007, Patrick J. O’Reilly, the Deputy Director of the U.S. Missile Defence Agency, said that the Pen- tagon was considering the possibility of cooperating with Ukraine in the framework of building a BMD system in Europe. After that the then Minister of Defence, Ana- toly Hrytsenko, had to assure an irritated Russian Federation that the Ukrainian Already in 2001, Ukraine side does not conduct negotiations with actively advocated for the the U.S. about deployment of missile de- creation of a European fence elements. Missile Defence System During this very period the issue as the first step to a global of building a European-based missile de- missile defence system fence system and the possible Ukraine’s engagement into it became a subject of active internal political debate. In February 2007, a public dispute between the Prime Minister of Ukraine, Viktor Yanukovych, and President Viktor Yushchenko took place. Yanukovych in his interview to German newspaper Handelsblatt criticized George W. Bush administration’s plan to deploy a BMD system in Europe, saying that «such decisions can be made only after broad European discussions and dialogue between Western and Eastern Europe, including discussions with Russia and Ukraine.»2 Meanwhile, he repeatedly emphasized that the existence of elements of the American BMD system in countries neighbouring Ukraine «will put Ukraine in an awkward position.» President Viktor Yushchenko was quick to react, calling the Prime Minister not to undertake the responsibility for decisions on foreign policy and stressed that the official position of Ukraine has to align with the obligations assumed by it under the ABM Treaty and other in- ternational documents, taking into consideration its Euro-Atlantic course as well.
2 http://www.rbc.ua/rus/top/show/v_yanukovich_ssha_sledovalo_obsudit_s_ukrainoy_i_rf_plany_po_ pro__1172569593
71 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA
«Ukraine can contribute to the creation of security system in Europe,» - Yushchenko said.3 An acute controversy between the Ukrainian officials was not ignored by the U.S. and on March 13, 2007 the then Director of the U.S. MDA, Lieutenant General Henry Obering, visited Ukraine. He held a number of consultations with the senior leadership and military-technical experts. As part of his visit, he said that the U.S. does not plan to deploy BMD elements in Ukraine, but during in-camera meetings informed that Ukraine could be offered to participate in target-missiles develop- ment. The previous interest expressed by the Ukrainian side, allowed Brian R. Green, Deputy Assistant Secretary of Defence Strategic Capabilities, to include Ukraine in a list of 15 countries cooperating with the U.S. within the BMD project in his state- ment on April 11, 2007. The U.S. position only exacerbated discussions in Ukraine, forcing the Verk- hovna Rada of Ukraine to adopt a Resolution «On the situation around the plans to deploy U.S. missile defence system elements on the territories of Ukraine’s neigh- bouring states» on April 15, 2007. The Ukrainian Parliament expressed concerns about the situation related to the U.S. plans to deploy BMD system elements in the Czech Republic and Poland. «The Verkhovna Rada of Ukraine took into account that the decision to deploy elements of a missile defence system had caused an ambigu- ous reactions in Ukraine, other European states and also set off a negative reaction from the neighbouring Russian Federation,» the Resolution said. The Parliament decided to «ensure a comprehensive study, by relevant ministries and other execu- tive agencies, on the situation around the plans to deploy the U.S. MD system ele- ments on the territories of Ukraine’s neighbouring states to develop Ukraine’s posi- tion in this context.»4 «Developing the position» of Ukraine was accompanied by demarches and re- sentment on the part of the Russian Federation. The demonstrative adoption of a Law «On the denunciation of the Agreement between the Government of Russia and the Cabinet of Ministers of Ukraine about the Facilities of Missile Early Warning and Space Control Systems» by State Duma of Russia on January 25, 2008 was one of such steps. According to this Law, Russia refused to operate the two Ukrainian radars in Mukachevo and Sevastopol. Kyiv kept their head, and already in August the same year, Ukraine’s Ministry of Foreign Affairs issued a statement of willingness to open the Ukrainian Early Warning facilities for Western countries, including the U.S.
3 http://www.rbc.ua/ukr/top/show/v_yushchenko_ukraina_dolzhna_rukovodstvovatsya_kollektivnymi_ obyazatelstvami_po_razmeshcheniyu_pro_1172593930 4 http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=91069&cat_id=33449
72 The Missile Defence issue as a topic of internal policy debate in Ukraine
U.S. President Barack Obama’s decision on the reconfiguration of missile defence plans and beginning the «Phased Adaptive Approach» implementation to create a MD system, which is a joint project of the North Atlantic Alliance for a period of 10 years (2011-2020), gave a new impulse to international debate on ballistic missile defence. The atmosphere of «conspiracy» around the possible offers that Ukraine can get under the new approach to BMD kept Russia unnerved. When Ukrainian Presi- dent Viktor Yushchenko reiterated, in October 2009, Ukraine’s intentions to contrib- ute into building the MD system in Europe, the Kremlin, from lips of Sergei Ryabkov, the Deputy Foreign Minister of Russia, warned that «the Russian Federation, to put it mildly, does not approve of negotiations between Ukraine and the USA on BMD. We are concerned by such contacts between Ukraine and the United States.»5 The missile defence issue received a new impetus after the NATO Summit in Lisbon, where a decision was reached to create a European missile defence system in cooperation with the Russian Federation. It would seem that an active dialogue between the two global security leading players, NATO and Russia, should put an end to Ukraine’s manoeuvring between East and West. One of the first suggestions of Ukraine’s possible contribution into NATO mis- sile defence was voiced by Ukraine’s NSDC Secretary, Raisa Bohatyryova. During her visit to Warsaw in November 2010, she stated that «Ukraine has not only expressed a desire to participate in creating a missile defence system in Europe, but also offered the use of its radars. If the Alliance is interested in this proposal, we are ready for concrete cooperation.»6 In February 2011 the Minister of Foreign Affairs of Ukraine, Kostyantyn Hryshchenko, confirmed, though rather vaguely, the readiness of Ukraine for closer cooperation. Speaking in Washington, he emphasized: «Firstly, we must understand the logic of negotiations between the U.S. and Russia as to where and for what pur- pose the BMD system will be established. If Ukrainian Early Warning Radars in Mu- kachevo and Sevastopol can be used for common, or, if I understand correctly the difference in terminology between the U.S. and Russia, the overall MD system, we will be happy to participate in it. We have serious and progressive ideas on how to build a missile defence system... We are ready to participate in this discussion, but often an offer to assist is not always perceived positively by the two parties, so when it is accepted, we will be ready to participate.» Currently, the position of Kyiv with regard to engagement into NATO BMD remains ambiguous. As an illustration of this a statement by President Yanukovych
5 http://www.rosbalt.ru/main/2009/10/15/680752.html 6 http://news.dt.ua/articles/69804
73 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA can be used. When responding to questions about Ukraine’s possible support of the strategy of building a new BMD system, he noted: «We were not going to, we are not going to, and I am sure we will not be participants in the creation process of the NATO BMD system. But we understand very well that if Ukraine, or possibly Rus- sia, is involved in some part of it that will always be good for the European security system.»7 Thus, the problem of creating a European missile defence shield (either within the U.S. Third Site missile defence or, subsequently, the NATO BMD) has for a long time been a subject of lively discussions in Ukraine’s political elite on which there is no single consolidated national position. It even seems that between Ukrainian specialized agencies there is a kind of tug of war related to the BMD issue: for ex- ample, the Ukrainian Ministry of Foreign Affairs reserves the right to determine the general direction of Ukraine’s further integration in international BMD systems, while the Ministry of Defence is trying to shift the emphasis directly to the military- technical cooperation. In addition, the State Space Agency defends its own interests and seems to be trying to keep control of the Early Warning Radars in Mukachevo and Sevastopol, appealing that the development of space control and monitoring systems should be a priority for Ukraine. Such different visions sometimes cannot be reduced to a common denominator even within Ukrainian delegations negotiat- ing with foreign partners. Ukrainian political parties’ attitudes to NATO BMD system projects (under the auspices of the U.S.) are formed primarily based on their geopolitical orientation. No political party has proposed any objective, devoid of an ideological stratification, as- sessment which would take into account both geopolitical and security implications of Ukraine’s possible engagement into building ballistic missile defence system. The BMD issue is quite a sensitive topic for Ukrainian politicians. It is dif- ficult to draw steady attention from electorate to it, it is necessary to have at least a basic level of understanding of military-technological aspects to highlight it, and that requires going beyond jaded political slogans. Thus, for political parties, clearly focused on public support, it is very risky to focus on this issue. Therefore, the cover- age of their position on BMD for their target audience is usually based on common clichés. The factor of external threats is mostly used in this context. According to recent social polls Ukrainian society does not see Iran, Syria and other Middle East states, whose increasing nuclear capacity is defined as the main prerequisite for the creation of the U.S./NATO BMD, as a direct threat to the na-
7 http://www.unian.net/ukr/news/news-442104.html
74 The Missile Defence issue as a topic of internal policy debate in Ukraine tional security of Ukraine. Instead, the most common is the expectation of a threat from Russia and the USA. Circumspection among Ukrainians is also observed with regard to China and Romania. This, in particular, is shown by data obtained during a sociological survey conducted by the «Sociological Group «Rating» during the pe- riod from September 16 to September 19, 2010. Among the countries that can pose a threat to territorial integrity of Ukraine 19% of respondents mentioned Russia, 10% - the U.S., 4% - China, 2% - Romania, 1% - Poland. However, 45% of respondents are reported to believe that there is no threat at all and 19% are undecided on this issue. The most concerned about a likely threat from Russia are those in the West Ukrainian political parties’ (46%), primarily these are voters for «Bat- attitudes to NATO BMD kivshchyna», «Svoboda», «Front zmin». In system projects (under the contrast, 17% of residents of the Centre, auspices of the U.S.) are 14% from the South and 11% from Don- formed primarily based bass expect such a threat from the U.S., on their geopolitical primarily voters’ for «Party of Regions» and «Strong Ukraine».8 orientation Some experts are at one with the Ukrainians, claiming: it will not be Ukraine’s territory which Ukraine will defend by joining the NATO BMD system. Yes, most of the hypothetical missile trajectories are probably passing over our territory, but Ukraine can hardly become a target for attack from Iran or other Middle Eastern countries, because Ukraine is a weak link, destruction of which does not affect the potential of NATO on the whole. Focused on electorate attitudes, political opponents prefer to either ignore the topic of the missile defence system creation, or, depending on the ideological spectrum, try to portray it as «the U.S. attempt to destroy the existing balance of power and exterminate Russia,» or as «spreading Russian expansion.» Thus, mul- tilevel and complex BMD problems are reduced to geopolitical antagonisms. There is practically no place for a sober and detailed analysis in such a frame of reference. Ukrainian Communists, in general, consider the discussion of the possible con- tribution of Ukraine in the construction of a Euro-Atlantic MD system to be NATO’s attempt to «destabilize the internal political situation in Ukraine.» A member of the Central Committee Presidium of the Communist Party of Ukraine, Oleksandr Golub, on the eve of the visit by NATO Secretary General, Anders Fogh Rasmussen, to Kyiv in February 2010, described NATO’s offer to Ukraine to take part in the cre-
8 http://news.if.ua/news/9277.html
75 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA ation of the BMD system as a «provocation», referring to the attitude of the majority of Ukraine’s population towards the Alliance. Thus, the representative of the CPU gave participation in a missile defence system the same status as equated to full membership of NATO. Golub even noticed Secretary General’s intention of «shaking the current majority in the Verkhovna Rada, setting it at odds with the President or, at least, making dialogue on the restoration of friendly relations between Ukraine and Russia inactive.»9 Of course, Rasmussen’s visit and his cautious remarks about Ukraine’s future participation in the missile defence system did not cause the dra- matic events that Oleksandr Golub had foreseen, but such comments clearly dem- onstrate quite a popular trend among Ukrainian politicians: certain political forces in Ukraine deliberately equate joining the BMD to joining NATO. The threat of downed missile Taking this strong association into consideration, political forces refrain from wreckage falling onto our the active support of Ukraine’s participa- territory is a popular subject tion in building a BMD system, because in the political environment the issue of the Euro-Atlantic integration when discussing the risks that has never been in the political mainstream the NATO BMD creation will in Ukraine. For twenty years the coun- bring Ukraine try has not had any influential or popular politicians who would promote Ukraine’s NATO membership on the pinnacle of their rating. All Ukrainian presidents befo- re Viktor Yanukovych began to support NATO either after the termination of their presidency, like Leonid Kravchuk, or when they were not in the best electoral shape and could not boast a serious rating, like Leonid Kuchma or Viktor Yush- chenko. In fact, passing through electoral devaluation and marginalization as poli- ticians, they devalued and marginalized the idea of Ukraine’s membership in NATO as such. A threat of political depreciation is attached to the BMD subject too, all the more so because the proclaimed «non-aligned status» was positioned by the Ukrai- nian authorities as a prominent foreign policy achievement, which allowed Ukraine to remain outside the geopolitical battles between Russia and NATO. However, more and more politicians, including those who contributed to curtailing Ukra- ine’s Euro-Atlantic integration, tend to believe that an open desire to join the BMD in Europe will not overshadow the «non-aligned» image of Ukraine. A MP from the «Lytvyn Bloc» and member of the Ukrainian delegation of the Ukraine-NATO on the Inter-Parliamentary Council, Oleg Zarubinsky, insists: «non-alignment is not identical to isolationism.» According to him, if there is a chance to inte-
9 http://obozrevatel.com/politics/ekspert-uchast-ukraini-v-sistemi-pro-ne-vstup-do-nato.htm
76 The Missile Defence issue as a topic of internal policy debate in Ukraine grate into a defence system, it must be used as the «military sector should be enga- ged and developing.» Leonid Kozhara, a MP of Ukraine and Deputy Chairman of the Party of Regions on International Policy also assured IWP experts that the «non-aligned status» will not become an obstacle to Ukraine’s participation in the «European defence system, because such participation is possible and even beneficial.» At the same time, a MP from the Yulia Tymoshenko Bloc, Head of the Subcom- mittee on European Integration and Euro-Atlantic Cooperation of the Verkhovna Rada of Ukraine Foreign Affairs Committee and a member of the Ukrainian delega- tion of the Ukraine-NATO Inter-Parliamentary Council, Andriy Shkil, in a conver- sation with the Institute of World Policy stressed: «Ukraine’s «non-alignment» is firmly implanted by outside forces, that’s why joining the Euro-Atlantic BMD system should be a key objective for any pro-Ukrainian government.» According to him, any statements about certain negative consequences that deployment of the U.S. MD elements in Europe might have for Ukraine should purely be seen as «anti-Ukrainian statements made by pro-Russian politicians for whom the primary objective is to merge Ukraine and Russia.» However, the Ukrainian experts believe that politicians should also be consid- ering potential threats that the BMD system could pose to Ukraine (missile wreck- ages falling, Ukraine and its neighbours’ military potential imbalances, etc.). There are even proposals to form a united front of politicians and NGO representatives to demand certain compensation for the existing threats to national security from inter- national players. «We simply do not have other levers of influence on the situation. A decline of military power against the rise of neighbouring countries, partly at the expense of the MD, will be observed in Ukraine in 2018. To inflate the situation around the BMD issue at a political level and to get some dividends out of it seems to be the most favourable scenario,» a well known military expert assured the IWP. The threat of intercepted missile wreckage falling onto our territory is a popu- lar subject in the political environment when discussing the risks that the NATO BMD creation will bring Ukraine. Like, if a collision of intercept missile launched from Poland with a warhead aimed at a target in the U.S. or Europe takes place over Ukrainian territory, the warhead wreckage will certainly fall in the central regions of Ukraine. It is quite easy, especially for election purposes, to intimidate the Ukrai- nian population with pictures of the future «bombardment» of Ukrainian cities and villages by radioactive missile elements. IWP tried to find out whether there are real grounds for such fears. «It was one of the priorities voiced by the Ukrainian side during Henry Obering’s visit to
77 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA
Ukraine,» Anatoliy Hrytsenko, the former Ukraine Minister of Defence, recalls. At that time, according to him, American experts were not ready to confirm or disprove the existence of a threat of downed missile wreckage falling over Ukraine. Soon af- ter their departure Kyiv received detailed calculations in which this possibility was not excluded, but the likelihood of this situation was limited to a minimum. Opinion of American specialists is supported by Ukrainian experts. They call political speculation around wreckage falling a big mistake, caused by an elementa- ry misunderstanding of the fundamental principles how a BMD operates. Namely - the U.S./NATO BMD system belongs to systems which intercept at the midcourse or terminal phase of the exo-atmospheric trajectory, and depending on the type of the BM, which is intercepted, the meeting point will be at a fairly high altitude (300 to 900 km). To make this re-entry vehicle (RV) significantly deviate from the pri- mary path it is necessary to give it maximum additional velocity, directed against its movement. In the case of the collision of the weapon element or the strike ele- ment (of approximately 60 kg) of the interceptor missile with an ICBM’s re-entry vehicle, having a minimum weight of 700 kg, such a serious deceleration can not occur and the BM’s wreckages will continue to fly. If they do not burn in the upper atmosphere, they will fall near the target point (hypothetically, the EU territory). If the targets are on the border of Ukraine, the possibility of such wreckages also fall- ing onto Ukrainian territory is not excluded. The exhausted wreckage of interceptor missile elements is unlikely to reach the Earth’s surface, given its high speed (3-5 km/s) and design features. So even if fighting takes place over our territory (taking into consideration the intercept zone radius of missiles located in Poland, most probably over western Ukrainian regions), the «falling wreckage» emerging should not be expected. It would seem that there are no reasons for the intimidation of the population, but certainly, this issue can become a reliable weapon in the arsenal of Ukrainian politicians. Leonid Kozhara puts also the threats first while describing the position of the Party of Regions on BMD. «Ukraine’s participation in any MD system is only possible if done together with Russia, while the deployment of the NATO BMDS or European MD by American scenario contradicts Ukraine’s interests due to violating the stra- tegic balance of power in Europe,» he says, adding: «Development of the American BMD project is not beneficial for Europe at all.» In his opinion, Ukraine should take part in the European BMD building projects within «a new European security struc- ture formed by the European Union and the Russian Federation.» However, Oleg Zarubinsky observes: «The MD question is still an issue of state geopolitical strategy.» He is sure that the decision on Ukraine’s participation in the BMD system should primarily be a concern of the political elite, but at the same
78 The Missile Defence issue as a topic of internal policy debate in Ukraine time it must obtain the support of the majority of the population. Such a scenario is now unlikely to happen in Ukraine, where a) there is no consolidated position of the elite about the possible format of Ukraine’s participation in the international BMD system and b) a bilateral communication link between the elite and society is virtually defunct. Interestingly, All-Ukrainian Union «Svoboda» of Oleg Tyahnybok [known for its radical right position] is the only political party today (among those supported by more than 3% of the population), which has included BMD issues in its manifesto. All-Ukrainian Union Among the priorities in section VII «For- «Svoboda» is the only political eign policy and defence. European Ukrai- party today (among those sup- nian centrism and a strong state» the fol- lowing is mentioned: «To develop our own ported by more missile attack early warning system and than 3% of the population), the means of action in response to, either which has included BMD alone or with other countries; to fully issues in its manifesto resume the country’s Air Defence sys- tems to protect its entire airspace; to strengthen air defence to protect all strate- gic installations and densely populated cities and to address Western countries with respect to providing Ukraine with Mobile Air Defence Systems for rent to deploy missile and air defence shields in exchange for operational information from Ukrai- nian radars in Sevastopol and Mukachevo, so the real willingness of NATO mem- ber states to cooperate with Ukraine in the defence and security sphere can be evaluated.»10 It is worth noting that «Svoboda» considers BMD issues as a kind of NATO- Ukraine relationship «litmus test», a test for Euro-Atlantic community readiness to engage in dialogue with Ukraine on a practical rather than a declarative level. In fact, this approach is quite risky: it is hardly possible that NATO members will be interested in providing Ukraine with mobile air defence units in exchange for infor- mation from Ukrainian radars, especially given the economic and military expedi- ency. Thus, the «Svoboda» approach from the onset is aimed at strengthening the confrontation between NATO and Ukraine and between Ukraine and Russia, what makes it very difficult to maintain its national interests. The aforementioned range of views from different political forces is an illus- tration of those often contradictory and simplified ideologemes that are spread in the Ukrainian society, forming public opinion with regard to missile defence.
10 79 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Taking into consideration that the determination and forecasting of threats to national security is the prerogative of political and military elites, the population of Ukraine receives mostly secondary information concerning missile defence, ad- justed according to the priorities of the political power providing this information. 80 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension 2. Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension From the beginning Ukrainian policy on missile defence was formed within the Russia-U.S.-Ukraine triangle. Even taking the historic decisions at the Lisbon Summit into account, the international context allows Ukraine to leave such an ap- proach practically unchanged. NATO does not hide the fact that the key to creating a «global» BMD system in Europe is an agreement between Moscow and Washing- ton. NATO member-states’ experts even acknowledged in a conversation with IWP: «BMD is an issue of bilateral dialogue between the U.S. and Russia. NATO is not playing first fiddle here.» Besides, Ukrainian diplomats say that at all negotiations on this issue European partners are not ready to give any concrete answers about the future BMD system format because they themselves are awaiting the results of agreements between the U.S. and the Russian Federation. So, despite Ukraine’s declared intentions to become an active participant in negotiations on building a European BMD system, we must already acknowledge that Kyiv (as well as any Euro- pean capital) currently remains on the periphery of the big game, led by Washington and Moscow. Is the «Ukrainian card» played in it? 2.1 U.S. - MD and Ukraine Most researchers tend to believe that the chosen strategy by Obama’s admin- istration of a «phased and adaptive» creation of the BMD system, designed till 2020, will be successfully implemented, despite any opposition from Russia or any other countries. Actually it is the core of a North Atlantic joint project, so Ukraine’s par- ticipation in such a project will significantly depend on the United States’ position. 81 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Does Washington consider Ukraine as a potential partner in building a MD sys- tem in Europe? Ukrainian-American cooperation aimed at involving Ukrainian en- terprises which have sufficient scientific and technical potential for creating some elements of the U.S. MD system began in 2002. Then a Ukrainian delegation headed by Volodymyr Horbulin, Head of the State Commission for Military-Industrial Complex of Ukraine, visited Washington for the first bilateral consultations to examine the pos- sibilities of Ukrainian enterprises’ participating in projects on the U.S. MD creation. Ukrainian space industry leaders SDO «Yuzhnoye» and SE «Production Associa- tion Yuzhny Machine-Building Plant named after A. Makarov», «Hartron Corp.» and others in 2003-2004 successfully fulfilled obligations taken under contracts in which the customers were American companies, including «Lockheed Martin Missile» (main contractor in the project to create the U.S. MD system), «Boeing» and «Northrop Gru- mann». All Ukraine’s developments in the MD area are based entirely on Ukrainian technologies, which were highly appreciated by the American experts. The coopera- tion received new impetus after presidents Viktor Yushchenko’s and George W. Bush’s meeting in Washington on April 4, 2005, which verbatim stated the following: «We will work on the possibility of cooperation in the missile defence area, including the launch of negotiations on a framework of improving such cooperation and closer bi- lateral ties in the industry.» In 2006 a delegation headed by Marvin K. McNamara, Deputy Director of the U.S. Missile Defence Agency, visited Ukraine. After that the SE «Ukroboronservice» together with SDO «Yuzhnoye» successfully completed a contract with the «Lockheed Martin Missile Company» on conducting the study «Analysis and evaluation of current countermeasures and possible directions of countermeasures developed by third world countries which have and develop technologies for missiles which deliver weapons of mass destruction.» In 2007, a contract «Analysis and model- ling of ballistic missiles characteristics» with the Boeing Company was also signed. Contracts were funded by the state budget of the United States. A Ukrainian-American Seminar on strengthening cooperation in the space in- dustry was held in Evpatoria in November, 2007, at the National Center of Space Ve- hicles Testing and Controlling, within which both Ukrainian (SDO «Yuzhnoye», JSC «Research Institute of Radio Engineering Measurements», «Hartron Corp.», SE «Pro- duction Association Yuzhny Machine-Building Plant named after A.Makarov») and American («Lockheed Martin Missile», «Boeing», «Northrop Grumann») enterprises presented their groundworks. Representatives of the National Security and Defence Council, Ministry of Foreign Affairs, Ministry of Defence and State Space Agency of Ukraine took part in the seminar. In 2007, Americans even considered signing a con- tract with the SDO «Yuzhnoye» on the development of technical data for interceptor missiles to counter Russian ICBMs such as «Topol-M», developed on the basis of So- 82 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension viet ballistic missiles which had been produced at the plant «Yuzhmash». Thus an on- going mutually beneficial dialogue was established between Ukraine and the United States through which Ukrainian enterprises received substantial funding. The coming to power of the Barack Obama Administration and transformation of the U.S. vision of the future BMD system configuration had negative consequenc- es for the Ukrainian space industry. Despite the fact that Henry Obering, Director of the Missile Defence Agency, in private conversations promised to pass contracts Ukrainian-American with Ukrainian companies «from hand to cooperation aimed at involving hand» to his successor Patrick O’Reilly, Ukrainian enterprises which soon it became clear that cooperation have sufficient scientific and with Ukraine was no longer on the agenda technical potential for creating of the American government. Ukrainian some elements of the U.S. MD space specialists complain that there are no lobbyists for Ukraine, «most of which system began in 2002 have Republican origins,» in key positions in the U.S. The rate of cooperation is also reduced partly due to «reset» policy in rela- tions with Russia, which has long been irritated by too close cooperation of Ukrainian companies with their U.S. customers concerning a number of joint «technical secrets» of the Soviet past. Although Ukraine is on the list of international partners on the of- ficial website of the Missile Defence Agency, with an optimistic comment «Conducting a missile defence project. RDT&E agreement being staffed,» Americans no longer, as experts complain, conclude major contracts with Ukrainian companies. Still it would be definitely wrong to claim that with Barack Obama coming to power Ukraine disappeared from American officials view at all. Alexander Vershbow, Assistant Secretary of Defence for International Security Affairs, stated in October 2009 that the U.S. «added Ukraine to the list of possible early warning sites,» and also were studying the potential of radar use in Mukachevo and Sevastopol if they are properly upgraded.11 In addition, Vershbow confirmed that Ukrainian officials alleg- edly mentioned interest in such participation. However, the then President Viktor Yushchenko at once stated that formal pro- posals of such a kind from the United States had not been reported, and the Minister for Foreign Affairs, Petro Poroshenko, in turn, stressed that «such proposals concern- ing the placement of MD objects on the territory of Ukraine will in general contra- dict the Constitution of Ukraine.»12 In response, representatives of the U.S. govern- 11 http://www.defensenews.com/story.php?i=4315643 12 http://en.rian.ru/analysis/20091020/156534621.html 83 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA ment and Pentagon assured that the U.S. did not plan to place any BMDS elements in Ukraine and did not propose to exploit Ukrainian radars; and that Vershbow’s words were incorrectly interpreted by the media. After that both American and Ukrainian politicians avoided such vocal statements, although the mutual interests of the par- ties remained. Kyiv even hoped to play the role of a «bridge» between Washington and Moscow on this issue, but the American leadership quickly made it clear that they do not require intermediaries for relations with their Russian counterparts. The general atmosphere of alienation in the U.S.-Ukrainian relations, which is caused, in particular, by deviations of Ukraine’s democratic development, also does not promote effective cooperation on missile defence. As Steven Pifer, former U.S. Ambassador to Ukraine, Director of the Brookings Arms Control Initiative, explained to the Institute of World Policy, the United States today is focused on searching for a compromise with the Russian Federation: «The current U.S./NATO focus is to per- suade Russia to join a cooperative missile defence system. That would not necessarily exclude Ukraine, but one does not hear much discussion about Ukrainian participa- tion.» Americans also explain the lack of interest in Ukraine as an equivalent partner in building a missile defence in Europe by Kyiv’s ambivalence; they say it is difficult to understand whether Ukraine wants to join this project at all. «Kyiv needs to make clear (1) that it wishes to participate and (2) what assets it might be able to contribute to a cooperative missile defence system. My impression is that Kyiv thus far has been ambivalent on the issue,» Pifer adds. Indeed, each statement from Ukrainian politicians declaring a desire to some- how take part in a BMD system is accompanied by the comments of their colleagues, which either refute such a desire or interpret it ambiguously. However, Kyiv’s hesitations can also be logically explained by the uncertain fu- ture of the BMD system in Europe. The majority of Ukrainian experts believes that, above all, doubts whether the declared American project aims to keep in line with its real objectives, are the main reason for Ukraine to restrain from a clear definition of its position. It is not only about the threat from Iran. In the American MD strategy the Ukrainian foreign affairs and defence agencies do see the intentions of the United States to draw the Russian Federation into the arms race. The deployment of intercep- tors and missile launch detectors in Poland and Romania as well as in the Mediterra- nean, Norwegian, North and perhaps the Black and Baltic Seas up to 2018-2020 occurs at the very time when Russia’s strategic nuclear forces potential, reduced as envisaged by the provisions of New START, in quantitative terms will reach the minimum level over the past decades. Some Ukrainian researchers believe that the modified inter- 84 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension ceptor missiles may be intended to not only destroy missiles launched from Iran’s territory, but also to intercept Russia’s ICBMs and neutralize mobile theatre ballistic missiles such as «Iskander» in case of their deployment in Kaliningrad region of Rus- sia. Statements by senior U.S. officials about the importance of a partnership with Russia rather reflect the likely intention to reduce the severity of Russian rhetoric than to develop a real partnership with Russia, especially in such a sensitive area as missile defence. Objective specifications of Russian MD systems that are not focused on protecting state territory against medium-range missiles also cannot be used in a joint BMD system. Except for not yet fully developed S-500 system, Russia still does not have similar systems. Thus, the probability that the U.S. and Russia will overcome fundamental disagreements on security interests and approaches to threat assess- ment is very low, because at present there is neither the political will from the United States and NATO nor the technical capabilities of Russia’s participation in a joint MD project.13 «Ukraine needs to make clear It should also be kept in mind that a united Theatre Missile Defence system that it wishes to participate will cover a huge area and will depend on in and what assets it might a significant range of contingencies, so be able to contribute the probability of destroying the target to a cooperative missile in such a system should be maximised. defence system» Because of this the U.S. will not allow the presence of a weak link in a layered MD system, which actually is the Russian Fed- eration, that’s why the United States seek to do it alone. Some experts even indicate that the phased and adaptive approach to deploy- ment of the U.S. BMDS is actually aimed at rooting American influence in Europe and aims to save the Euro-Atlantic Partnership, as such. «It’s no secret that it is not the best period of relations between Europe and the United States, and the MD sys- tem is intended to revive the idea of Euro-Atlantic unity, which is actively promoted by Washington. Neither Russia nor Iran has anything to do with it,» - a senior expert of the National Institute for Strategic Studies commented to the Institute of World Policy. American diplomats deny such Ukrainian accusations, stressing that the deployment of the Third Site of the U.S. MD system in Europe was from the be- ginning planned to protect European countries against a missile threat from Iran. Steven Pifer has the same opinion: «The Obama Administration’s September 2009 13 Arbatov A. Gambit or Endgame? The New State of Arms Control // The Carnegie Papers. – March 2005. – Р.19 85 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA decision to reconfigure U.S. missile defense plans in Europe was driven by concern about the threat posed by Iranian ballistic missiles. The U.S. government concluded that Iran was making faster than expected progress on short- and medium-range ballistic missiles but not on intercontinental ballistic missiles (ICBMs) that could reach the United States.» According to him in phase 4 (2020), the Standard SM-3 is projected to have some capabilities against rudimentary ICBMs of the type that Iran or North Korea might have, but not against more modern and sophis- ticated ICBMs of the kind deployed by Russia. According to Americans it is what Ukraine needs to base her own position on. But the Ukrainian leadership is inclined to continue the policy of «manoeuvring», neither expressing open support for U.S. plans (fearing reaction from Moscow) nor for Russian proposals (not to spoil the cooperation with the U.S.), nor for the somewhat illusory project of a cooperative MD system between the U.S. and Russia (doubting its feasibility). But, according to Steven Pifer, if Ukraine wishes to take part, radars near Sevastopol might be of interest for the U.S. As for a possible voicing of Ukraine’s Ukraine’s expectations to proposals on the deployment of a joint draw the U.S. attention to its command centre of a cooperative missile potential concerning BMDS, defence system on its territory, the U.S. in the event of a power change, side does not see an urgent need for this, all are devoid of serious the more so that NATO/USA and Russia are grounds so far still far from discussing the prospects for a future joint command in the BMD system. According to Pifer, participation of Ukrainian enterprises in the creation of MD ele- ments is possible if it is economically efficient and profitable. But Ukrainian space specialists are convinced that the measure of Ukrainian enterprises’ participation in BMD projects for the Obama administration is not so much the economic benefit, but the pressure from the Russian Federation, which is trying to oust Ukrainian competitors from the U.S. market. Can the situation change after the U.S. presidential election in 2012? Analysts point out that the missile defence issue is a highly politicised. Representatives of the Republican Party openly criticize the «reset» US-Russia policy, which, in particular, also includes talks on MD. However, most experts agree that a Republican victory in the 2012 elections will not radically affect the strategy of building a MD system in Europe, or the format of cooperation with Ukraine. First of all, the next reconfigu- ration of the MD deployment programme will require considerable funds, which, given the economic difficulties and a noticeable reduction in the defence budget, any future U.S. administration will not dare allocate. In addition, this project is no 86 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension longer purely American: responsibility for exercising it is assigned to NATO, so any changes should be coordinated with allies. As for NATO-Russia missile defence co- operation, a Republican administration might be more sceptical, but if NATO and Russia have an agreed cooperative missile defence system in place, a new adminis- tration would hardly reverse that, U.S. analysts believe. Ukraine’s expectations to draw the U.S. attention to its potential concerning BMDS, in the event of a power change, are devoid of serious grounds so far. Even Georgia is mentioned more often in this context by representatives of the U.S. Re- publican Party; at least Georgian potential participation in a future BMD system was referred to in a letter from Republican senators James Inhofe, James Risch, Mark Kirk and Jon Kyl to the then Defence Secretary Robert Gates.14 So, the U.S. position on the Ukrainian participation in the MD system of Eu- rope remains the same: the cooperation with the Russian Federation does not ex- clude dialogue with Ukraine, but it may be possible to talk about the specific format of cooperation with Kyiv only after the completion of negotiations with Russia. Ukrainian experts, who participated in the Institute of World Policy’s focus group, expressed a different position as well: «The United States understand that with Ukraine the potential of Russia will considerably increase, so the inclusion of Ukrainian territory to the Russian «MD sector» is not in favour of U.S. national in- terests. Thus, one can expect that Washington will continue to conduct expert con- sultations with Ukraine on a number of aspects of missile defence, but try not to make Russia suspicious. Therefore, the United States outspoken statements on the fate of Ukraine in a MD system should not be expected, now it faces very different priorities.» However, insiders in diplomatic circles do not exclude dialogue between the U.S. and Ukraine about the possibility of placing an element of a U.S. missile de- fence system on its territory, in particular, forward based transportable AN/TPY-2 radar. According to experts, the United States could potentially be interested in placing such radar in Crimea (in the sector between Sevastopol and Evpatoria), because this point not only allows control of space in Iran’s direction but also the Caucasus. Hosting an American BMDS element may be economically advantageous for Ukraine, but obviously has a minimal chance for implementation, especially bearing relations with Russia in mind. However, we cannot completely exclude that the Ukrainian leadership will try to use a similar dialogue with the United States as a lever of influence on the Russian side in resolving contentious issues of bilateral relations. 14 http://thecable.foreignpolicy.com/posts/2011/02/03/senators_call_for_nato_missile_defense_in_georgia 87 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA U.S. approaches The U.S. declared and implemented the so-called phased adaptive approach (PAA) to establishing a BMD in Europe. It is primarily based on countering a missile threat from Iran and takes into account potential changes in this area. Also an «adaptive approach» at most conforms to the «efficiency - cost» criteria. In a technical sense the basis for a new BMD concept is using sea-based missile defence systems, developed in the U.S. since the early 90s. It refers to ships (Ticonderoga type cruisers and Ar- leigh Burke type destroyers) equipped with a multifunctional integrated weap- ons system Aegis, advanced to meet the challenges of missile defence. The Aegis system, in particular, includes a multi- functional radar AN/SPY-1 and Raytheon Standard SM-3 interceptor missiles. In the future, SM-3’s will be placed in silos Capabilities of ships equipped with Aegis on land bases. These are the launchers with Standard Missile-3 Block IA interceptors which are planned to be commissioned to defend the territories of European coun- in Romania and later in Poland. tries. Areas defended are marked with circles. In the context of Aegis based BMD systems, deployed over Europe, the U.S. will implement a programme that is di- vided into four stages. Starting from 2011 to be in perma- nent possession of three warships with SM-3 Block IA serial interceptor missiles on operational duty in European waters. This first stage, in particular, includes the placement of ships equipped with the Aegis system and SM-3 missiles in the Mediterranean, Aegean and Adri- atic Seas. Ships in the area have to al- ternate on a rotational basis. However, for early detection of missiles from an Areas of the European countries, defended Iranian direction towards Europe it will by sea- and land-based Aegis systems with be necessary to place new transportable Standard Missile-3 interceptors deployed in long-range AN/TPY-2 radars which are Romania. already used as part of THAAD. 88 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension In general, the potential of the first phase will provide protection of a limit- ed part of Europe, primarily the defence of the countries of Southern Europe against short-range missile threats. The next three stages, which are expected to be completed by 2020, include the con- sistent deployment of modernized ver- sions of the SM-3 interceptors, means of warfare command and control, radars and other detection systems. It will also mean increasing the number of ships equipped with Aegis and deploying land-based BMD systems. Area of European countries defended by sea- Starting from 2015 within the frame- and land-based SM-3 Block IIA interceptors work of the second phase it is planned (deployed in Romania and Poland) within to replace SM-3 Block IA interceptors the second phase of the U.S. adaptive ap- on ships with more capable SM-3 Block proach to the MD development in Europe. IB interceptors. In Europe land-based MD complexes with SM-3 Block IB and more advanced land-based detection means will also be deployed. In 2011 an agreement was reached on the deploy- ment of SM-3 Block IB (and then Block IIA) transportable land-based intercep- tors starting from 2015 in Romania. This will ensure the protection of southern and south-eastern European countries against short-range missile threats. Starting from 2018 under the third phase it is expected to adopt a new SM-3 Block IIA interceptor for sea- and land-based MD complexes, USA/NATO approaches to cover Europe. Shaded area capable of countering a wide range of defence is to be provided by means of the U.S. and ballistic targets, including medium- NATO AD/MD. range ballistic missiles. The use of SM-3 Block IIA’s and increasing the number of Territory of Russia, which is defended complexes will ensure the full protection by means of the U.S. and NATO AD/MD of the whole of Europe against Iranian Area which is defended missiles by 2018. Besides Romania, by means of the U.S. and NATO AD/MD SM-3 Block IIA interceptors will also be Trajectories of the Russian IBMs deployed in Poland from 2018. This will 89 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA ensure the protection of Europe against Planned capacity to cover the European theatre medium-range missiles. by upgrading Standard Missile-3 interceptors In the fourth phase of the phased on ships and land bases adaptive approach programme, starting from 2020, the U.S. plans to adopt an 1 2 even more effective SM-3 Block IIB interceptor. Guided by these plans the U.S. is focused on the maximum control zone expansion in the European theatre by placing MD installations in Romania and Poland (interceptor bases) as well as radar sites, which is considered to be 1 till 2015 - 3 the scheme of Europe’s defence shield by using SM-3 Block IA in a way that ignores the Russians offer 2 till 2018 - of a so-called «sectoral» approach. by using SM-3 Block IВ 3 till 2020 – Source: Center for Army Conversion and by using SM-3 Block IIА Disarmament Studies, Defense Express 2.2 Missile Defence and «Kyiv-Moscow» dialogue Hardly anyone doubts the fact that any independent participation by Ukraine in building the NATO BMD system will cause a negative reaction from Russia. Everyone remembers the Ukrainian experience of cooperation with the U.S. in the MD area, when consultations or negotiations of any kind with Washington were a cause for constant irritation in Moscow. Currently, such irritation is caused by con- sultations between NATO and Ukraine on BMDS establishment in Europe, which, by the way, are mentioned in the schedule of cooperation measures within the NATO- Ukraine Commission for 2011. In Russian political, diplomatic and media circles ordinary technical consultations between NATO and Ukraine are perceived as collu- sive acts between Brussels and Kyiv aimed at undermining the international author- ity of the Russian Federation. This reaction shows that Russia has its own interest in Ukraine’s possible participation in the future architecture of European security in general, and in the MD system in particular, that’s why contacts between the Ukrai- nian and Alliance authorities are considered as a potential threat for the Russian implementation strategy. 90 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension Certainly, tensions between the U.S. and Russia on the BMD issue, which are observed today, are not in favour of Ukraine. Ukrainian Ministry of Foreign Affairs’ position is that Ukraine is directly interested in the positive continuance of Russia and United States negotiations. Actually, most experts tend to believe that NATO (or the U.S.) and Russia coming to terms is virtually the only chance for Ukraine to play at least a minor role in the NATO BMD. «From a technical point of view we can only integrate into the NATO BMD system together with Russia. However, politically neither the Ukrainian nor the Russian side is ready for this,» a representative of Ukraine’s State Space Agency said in a conversation with an expert of the Institute of World Policy. This is also confirmed by a representative of the Ukrainian Ministry of Foreign Affairs: «Since Dmitry Rogozin was appointed as Special Representative of President Medvedev on Missile Defence negotiations, there has been unofficial information that he was going to come to Kyiv, but the official application for or- ganizing the visit never came. This is the answer to the question of how the Rus- sians are prepared to talk with Ukraine on this subject.» At the same time, during a video conference with Moscow, organized by the Institute of World Policy, a repre- sentative of Russia’s Ministry of Foreign Affairs ensured that Dmitry Rogozin is, In Russian political, diplo- in his turn, waiting for an invitation from matic and media circles ordi- the Ukrainian foreign ministry. nary technical consultations Russia is not inherent in the per- between NATO and Ukraine ception of Ukraine as an equal partner are perceived as collusive acts in negotiations on BMD. Russian diplo- between Brussels and Kyiv mats also do not hide this: «Let’s be open: Ukraine has neither political nor the mil- aimed at undermining the itary-technological prerequisites in order international authority of the to have at least some weight in the BMD Russian Federation negotiations. Ukraine’s role has never been brought up in the Russian-American dialogue on this issue.» Some Russian experts who took part in the IWP’s videoconference ironically added: the only way in which Ukraine may be involved in the BMD system is to have brought down mis- sile wreckage falling to its territory. Actually, it is this very threat, according to the Russians, what should be the primary motivation for Ukraine to participate actively in negotiations with NATO on BMDS. In other words, from the Russian point of view, Ukraine has to consider the NATO MD, or EuroPRO as it is called in Moscow, at an angle of threat to its national security. If the so-called Russian sectoral approach to building the MD system is imple- mented, the territory of Ukraine could be covered by the Russian Federation’s re- 91 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA sponsibility sector. «Russia could undertake the responsibility within the European BMD sector not only for its own territory, but also for that of Ukraine and Belarus and, thus, be responsible that no missile from Iran can hit a target in Ukraine,» - Igor Korotchenko, the Director of Russian Centre for Analysis of World Arms Trade and Chief Editor of «National Defence» suggested in April 2011.15 However, is Russia ready for this itself? Ukrainian authorities have never openly supported Russian proposals, uttering standard speeches on Ukraine’s readi- ness to stimulate the creation of the European BMD involving NATO and Russia, as it will strengthen European security in general. Such sleek formulations are not un- derstood in Russia. «We expect Ukraine to support our proposals of the BMD deploy- ment in the context of the so-called sectoral approach,» a representative of the Rus- sian Ministry of Foreign Affairs noted when Ukrainian experts point out talking with Ukrainian specialists during that Russia is pushing Ukrain- IWP’s video-link with Moscow. ian companies off the inter- «It is only possible to speak about national market of military- Ukraine’s place in the NATO-Russia BMD sys- technical cooperation tem after Ukrainians decide themselves what they want. What does Ukraine strive for? Strengthen the North Atlantic Alliance BMD potential or neutralize the arising imba lance in military power? Or does Ukraine just not want to lag behind Russia in coopera- tion with NATO? Or maybe it has other goals in general? These things are what Russia does not fully understand,» General Pavel Zolotarev, Deputy Director of the Institute for US and Canadian Studies of the Russian Academy of Sciences, contemplates. Sergei Markov, a RF State Duma deputy also complained about the unpre- dictability and ambivalence of Kyiv in an interview with IWP: «The political groups which advocate the Euro-Atlantic course play a too strong role, and also internal po- litical situation is marked with instability. Furthermore, Ukraine cannot be called an independent state: if Ukrainians are not allowed to join a Customs Union, so what can we say about missile defence then?» Markov asked rhetorically. Ukrainian experts are even more restrained in their estimation of Ukraine’s prospects of being in the Russian responsibility sector, as well as, in general, the implementation of the sectoral approach to the MD issue, which Moscow insists on. Technically, staying under the Russian «umbrella» is possible, given the previous experience of military-technical cooperation, information exchange and the exis- tence of close ties between the Russian and Ukrainian defence industry, which to some extent was preserved since Soviet times. At the same time, Ukrainian experts 15 http://www.unian.net/rus/news/news-429032.html 92 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension point out that Russia is pushing Ukrainian companies off the international market of military-technical cooperation. Besides economic losses, which are caused to the RF by competing with Ukraine, Russia is also concerned about the fact that Ukraini- an military enterprises do still possess the technologies that were used in the USSR, and are today the basis of the latest Russian developments. Besides economic pressure, Ukrainian experts also complain that Russia often resorts to providing the Ukrainian side with misleading information on its own pro jects and plans, which only intensifies the climate of mutual distrust. One of the best examples - providing Ukraine with false data on the site of where the «Mir» station, which submerged on April 23, 2001, went out of orbit. Using Ukrainian Early Warning Radars (which at that time were on the books of Ukraine’s Ministry of De- fence, and, in fact, worked for Russia) Ukrainian experts still managed to track the exact location of the «Mir» station de-orbiting and the falling trajectory, which was not consistent with information received from Russia. The Ukrainian side still does not know reasons for this incident. However, some Ukrainian experts, participating in IWP’s focus group, men- tioned some arguments for Ukraine to be included into «Russia’s responsibility sec- tor». Within the framework of the European missile defence system Russia could, for example, supply Ukraine with S-300PS launchers which were earlier planned to be exported to Iran. For that Ukraine has to either get a loan or to agree on «ready cash» payment; the total of the contract could be more than 800 million U.S. dol- lars.16 Today Ukraine’s Armed Forces have only the S-300V1 launcher in operational service, but Ukrainian experts are also quite sceptical in their estimation of such cooperation prospects. Firstly, any official proposals from Russia on this issue have not been reported, secondly, the transfer of the S-300PS systems to Ukraine is not the best solution to protect Ukraine’s entire territory, and, thirdly, such a contract can cause an alert with Ukraine’s Western partners. Moreover, the latest Russian de- velopments such as S-400 Triumf SAM system could be more interesting for Ukraine in this context. However, as Co-Chair of the Air and Space Defence Expert Council, Igor Ashurbeyli, informed on August 15, 2011, export orders for S-400 systems are not yet accepted, and the production of Russian S-300 launchers has finally stopped in Russia.17 As another argument in favour of joining Russia’s area of responsibility, this scenario’s supporters mention the fact that Ukrainian Early Warning Radars in Mu- 16 http://www.unian.net/rus/news/news-429032.html 17 http://www.trud.ru/article/15-08-2011/266419_rossija_prekratila_proizvodstvo_osnovnogo_zenitno- raketnogo_kompleksa_s-300.html> 93 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Coverage area of the modern Russian Radars of distant surveillance Soviet Radars of the Early Warning Systems Modern Radars «Voronezh-DM» kachevo and Sevastopol can work effectively only within Russia’s radar system. However, since Russia unilaterally denounced the Ukrainian-Russian Intergovern- mental Agreement on Early Warning Radars and Space Control Systems in 2008 the further functioning of radars is still not defined. The Russian Federation by all means emphasizes internationally that Ukrainian Early Warning Radars are not of any value to a modern BMD project, and instead offers the use of its own Armavir station. «For us, Ukrainian Early Warning Radars lost any value, they are just a heap of scrap metal,» a senior Russian diplomat was persuading IWP experts on July 22, 2011. However, a week before this conversation, the experts of the Institute learnt that Ukraine’s Ministry of Foreign Affairs received a note from the Embassy of the Russian Federation with a request to permit a delegation of Russian military and technical experts to visit Early Warning Radars in Mukachevo and Sevastopol to study their technical condition and prospects of further modernization. So, Russia is still interested in the state of Ukrainian radars, though not openly. The radar in Sevastopol is hardly of any practical value for Russia since the new radar «Voronezh», constructed in Armavir, has much larger coverage area, to completely replace the Ukrainian one. Some experts suggest that the Russians may be more interested in operating the Pistryalivska radar near Mukachevo in terms of 94 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension air defence deployment in the west. Vladimir Yevseyev, Director of the independent NGO «Public Policy Research Centre», during a video conference also spoke about the feasibility of a joint Ukrainian-Russian air defence system. According to him, the RF is interested in Ukrainian potential to strengthen its western air defence lines. Ukraine is well informed about the interest of the Russian Federation. As it became known to the Institute of World Policy from diplomatic sources, expert consulta- tions on possible collaboration in establishing a joint air defence system are actually held with Russians. In particular, the Russian military and technical experts have been granted the opportunity to explore the current state of the Mukachevo radar; proposals for its modernization are in preparation. In the same time, the represen- tatives of the Russian military circles have openly confirmed that the similar con- sultations are being held on creating a Ukraine-Russia missile defence system. Oleg Ostapenko, the RF Space Forces Commanding General Lieutenant, acknowledged at the press-conference on October 4, 2011: «Negotiations [on missile defence] be- tween Ukraine and Russia are now taking place and we hope that we would find the possible ways to solve our common tasks.»18 However, Ukrainian negotiators should also take into consideration that when cooperating with Russia, Ukraine may find itself in an international BMD system, which is unlikely to be capable of fully cooperating with the European structures. The information about Russia’s intentions to create a common MD with Iran and China, published in the Tehran Times in late September, may be one of such warn- ing signals. «The three countries agreed that despite the Americans’ assurances about the need to prevent missile and nuclear threats that allegedly come from Iran and North Korea, in fact, the defence system created by NATO and the U.S. is aimed against China and Russia,» the newspaper wrote, referring to unofficial sources.19 Although such a scenario seems far too unrealistic, Russia could use it as an argu- ment in the missile dialogue with Washington and the Alliance. For now Russia con- tinues to «strengthen» the western AD/MD borders without Ukraine. A new radar «Voronezh-DM» is expected to be put into operation in Kaliningrad in December 2011.20 That’s it, Russian military say, that will «ensure nuclear parity in case of a European BMD deployment.» «The radar in the Kaliningrad region in the village of Pionerskoye closes up the western sector, for which the radars in Mukachevo and Belarusian Baranovichi were responsible,» the Space Forces representative under- lined. It is also planned to make radar in Irkutsk operational next year, which will al- 18 http://rus.newsru.ua/ukraine/04oct2011/rls.html 19 http://podrobnosti.ua/power/2011/09/26/793845.html 20 http://www.izvestia.ru/news/496752 95 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA low the radar field of the early warning system from the western to the eastern bor- ders of Russia to be fully restored.21 Thus, already by the end of 2011, radars which will fully compensate for the loss of Sevastopol and Mukachevo systems will operate in Russia. But even under these circumstances, Russia is not going to abandon Early Warning Radars in former Soviet republics completely. Finally, Ukraine’s presence in the RF «sector of responsibility» may indeed negatively affect military cooperation with NATO, which continues to actively evolve even despite Ukraine’s «non-aligned status». Moreover, it is undeniable that the MD system in Europe is primarily a political rather than military project. As Rus- sian experts say, the successful implementation of the NATO-Russia BMD system will become the cornerstone of new European security architecture and the failure thereof may put the world back to «Cold war» times.22 If dialogue between NATO/U.S. and Russia will continue in a positive direction, providing territory to accommodate the command control centre or the centre for information exchange in a united MD system could be a possible compromise, which will help Ukraine, on the one hand, to avoid falling into Russia’s sector of responsi- bility and at the same time insure against further marginalization. Comparing to the proposal of France to use German territory for such a centre, placing this structure in Ukraine would be more favourable for Russia, because the common Russia-NATO system would have a command centre in a state which is unrelated to any military- political alliance. Also, one of the advisory centres, established between Russia and NATO to assess common threats, could be placed in Ukraine.23 In conversation with IWP analysts, Russian diplomats and experts questioned the likelihood of such a project. «In political terms this could be a positive signal, but technically to commis- sion a similar centre in Ukraine is almost unbelievable,» a high-rank Russian diplo- mat emphasized. Ukrainian experts on the whole agree with him, adding that this proposal by the Ukrainian party has a very weak military and technical justification. In addition, neither NATO nor Russia is ready today to form a joint command centre. Given this fact, such Ukrainian proposals cannot be taken seriously for now. If relations between Russia and NATO/USA in the BMD area start to deterio- rate, Ukraine will have to either join one of the parties, or (what most experts lean to) to manoeuvre between them, looking for her own benefit. «If Russia fails to agree 21 As above. 22 http://nvo.ng.ru/concepts/2011-07-29/1_europro.html 23 Sinovets P.A. European MD systems in U.S. plans: global strategic outcomes and meanings for Ukraine: analytical report by Odessa Branch of the National Institute for Strategic Studies under the President of Ukraine - Odessa: Phoenix, July 01, 2011. – p.24 96 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension with NATO, Ukraine will need to determine the reaction to the possibility of warhead damage by NATO interceptors over its own territory. If this reaction is indifferent (so to say the threat is theoretical), then there is no sense to talk about participation in the MD system. If the reaction is concern, then it will be necessary to find ways to collaborate with Russia or NATO,» Russian analyst Pavel Zolotarev reckons. Russian partners also do not forget to mention their old-established idea - a CIS BMDS. The Russian Embassy in Kiev says that the CIS MD system is one of Rus- sia’s priorities, significant funds have been allocated for it. It will be designed to protect the territory of Member States against missile threats going from the Middle East; however, unlike their American counterparts, Russian diplomats avoid to men- tion Iran as a country of such a missile threat. «Today there are some other countries in the south developing nuclear programmes for a number of years at a level that allows them to attack European countries,» IWP’s interlocutors drop a clear hint. And they add: «Iran will not be able to create a missile that would really represent a threat to European countries. What is currently happening there is just a primitive modernization of our [Russian] Scuds, which got to Tehran through North Korea.» To tell the truth, far from all Russian military and technical experts believe that a CIS MD system will materialise. Some military representatives and diplomats state that in the framework of a sectoral BMD approach the CIS space can become Russia’s zone of responsibility, where «the joint air defence system can result in the MD system.» Regarding these statements, Mikhail Hodaronok, a columnist of «Voyenno-promyshlenny kurier» editorial, ironically observes: «Personally for me it is a military-technical puzzle how a joint CIS AD system can result into a MD sys- tem? A metamorphosis of some kind will happen or what?»24 And Pavel Zolotarev adds: «You cannot separate the MD issue from other tasks of common defence and security. CIS states settle themselves within the Collective Security Treaty Organi- zation. Ukraine has never expressed an interest in joining the CSTO, but wanted to join NATO.» If Ukraine, in a confrontational situation, will finally integrate into the NATO BMD system, Russia will perceive this as military and political sabotage, and the reaction to this will be extremely harsh, the IWP’s collocutors from Russian diplo- matic circles promise. «We have a range of levers for pressure on Ukraine. Choosing to head for the NATO BMD, Ukraine has to be ready to expect us to use all of them,» they say. Therefore, the Ukraine’s road to the NATO BMD passes through Russia in any event. 24 Hodaronok М. Not a European MD but a European trash // «Voyenno-promyshlenny kurier» № 27 (393) of July 13, 2011 – p.7 97 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Missile Defence: the Russian Federation’s approaches Against the background of the U.S. and NATO countries’ own projects to create strategic and national AD/MD systems, as well as the NATO MD, the possibility of creating a European missile defence system, with the involvement of NATO non member countries was also discussed. In particular, these are Russia and other Euro- Atlantic partners. Initial consultations on the possibility of such a project started back in 1998 as part of the Permanent Russia-NATO Commission. Russian President Vladimir Putin in 2000 invited NATO to create a joint Theatre Missile Defence. The deployment of the U.S. nation- al MD system in Europe, initiated by George W. Bush, was perceived nega- tively in Russia. The Military Doctrine of the Russian Federation, approved by the Presidential decree on February 5, 2010, stated that «the creation and deployment of strategic missile de- fence systems which undermine global stability and misbalance missile and nuclear forces correlation» is a direct foreign military threat to Russia. «Reset» with the U.S. and the Lis- The RF «Sectoral» approach. Under this bon summit opened new opportunities plan Russia is ready to take responsibility for Russia’s comeback to the European for control and protection of a certain security arena. Russia was envisaged to European theatre segment. It is marked by equally participate in evaluating Ameri- the non-shaded zone on the map can MD elements potential in Europe; in development of the NATO MD techni- cal and organizational decision-making Area, which is defended algorithms to hit targets over its and by means of the Russian AD/MD other countries’ territories; in creating a Territory of Europe which is defended unified interactive European BMD map; by means of the Russian AD/MD in drawing up standards in the united Area which is defended integrated approach to compound MD by means of the U.S. and NATO AD/MD technical hardware and in NATO deci- Trajectories of the Russian IBMs sions on MD system configuration, in- cluding sea-based. 98 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension These proposals were rejected by NATO. nisms will significantly reduce its members’ After that, Russia offered to create a European security. missile defence system based on the territo- Russia also began to insist on the necessity rial principle according to which each country to conclude a binding document between U.S./ or several countries should be responsible for NATO and Russia that would define the prin- detection and destruction of missile threats in ciples and framework of sides’ cooperation in their particular sector of defence. This is a so- the MD field and would contain clear guaran- called «sectoral» approach. Under this plan, Rus- tees that a future NATO BMD system will not sia was ready to take responsibility for control be directed against it. It should be noted that and protection of a certain European theatre the guarantees, which Russia requires from the segment. These Russian proposals were based U.S. in return for her agreement to participate on basic approaches which resemble a Russian in MD in Europe are almost the same as those toy «matryoshka» - from the largest to smallest. which Ukraine received from Russia and other Ideally, Russia wanted to secure its maximum countries, who signed the Budapest Memoran- possible participation in projects related to the dum in 1994, on providing security guarantees European BMDS creation and subsequent func- in connection with Ukraine’s accession to the tioning. This applies both to Russian represen- Nuclear Non-Proliferation Treaty and ratifica- tation in the European MD command structures tion of START I. and the inclusion of Russian radars (Armavir), Moscow’s main concern is the future MD existing and future Theatre MD systems (like system’s potential ability to block Russian S-400 and S-500 anti-aircraft missile systems) strategic capabilities already in the second and in surveillance and destruction arches of bal- third deployment phase. Russian ICBMs could listic/aerodynamic targets that may pose a po- be potentially threatened by interceptor mis- tential threat to the European theatre. siles located in Europe. Moreover, the situation Given the fact that NATO member countries which Russia’s strategic nuclear forces could (Baltic States, a part of Eastern Europe), which face in 2020 seems dramatic: for the first time in no way agree to stay under the Russian um- in history Moscow will make efforts to try to brella, fell under the Russian «responsibility keep its Strategic Nuclear Forces within the sector», the Alliance leaders were not happy New START parameters, because due to the re- with this format as well. Moreover, all NATO moval of SS-18 missiles from operational duty members today are not prepared to entrust (by the way, these missiles were developed their safety with a non-Alliance member state. at Ukraine’s facilities) the Russian missiles In fact, the idea of sectoral BMD is contrary will decrease about threefold, which means it to Article 5 of the Washington Treaty, so most will reduce, from 600 units (in 2010), to only of the Alliance member countries (including 230; and only 3-4 submarines with 30-44 France, Germany, Poland and Lithuania) believe SLBMs will remain. Similar figures in the Unit- that providing a third party with the right to ed States in 2020 will amount to 420 ICBMs interfere in NATO’s territory protection mecha- and 12 submarines with 240 SLBMs.25 So, in 25 Arbatov A. Gambit or Endgame? The New State of Arms Control // The Carnegie Papers. – March 2005. – Р.18 99 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA 10 years, Russia will feel almost twice as vul- ploy 10 GBI type interceptor missiles in Poland. nerable compared to the United States, and for But it should be mentioned that upgraded the first time in 50 years an even approximate SM-3 Block IIB interceptor missiles can pose equilibrium in nuclear parity between the U.S. a theoretical threat to some Russian nuclear and Russia will be dramatically diminished, bases in western Russia only if they can reach which clearly disturbs the Russians, because speed of 8,1-8,8 km/sec. This applies to inter- since the collapse of the Soviet Union nuclear ceptors located in Poland. Interceptor missiles weapons remain a major political trump card with the same potential but located in Roma- for the Russian leadership.26 nia are not of a threat to Russian ICBMs. Be- NATO’s reluctance to accept Russia’s pro- cause they will fail to intercept Russian ICBMs posals on sectoral responsibility triggered a launched towards the USA. It also requires ra- backlash from senior representatives of the dar that is able to track the launch of Russian Russian Defence Ministry, General Staff, Min- missiles at a greater distance than the mobile istry of Foreign Affairs and a number of Rus- AN/TPY-2 radar can provide. sian experts. In particular, on May 20, 2011, Diplomatic actions from the Russian Fed- the Deputy Chief of the General Staff - Main eration have been traditionally accompanied Operations Directorate Chief - Lieutenant Gen- with muscle flexing: Russia announced the de- eral Andrey Tretiak said that the Russian De- velopment of a new sea-based intercontinen- fence Ministry research organizations carried tal ballistic missile «Liner», which has 1.5 - 2 out an analysis on the plan of the U.S. phased times the capacity of its predecessor «Bulava». adaptive approach for building the NATO BMD The first successful test took place in May 2011. system. Therefore, first and second phases, Thus, the goal declared by Russian side is planned to be implemented by 2015, do not to create a so-called «cooperative MD», un- pose a serious danger for Russian SNF. Howev- der which there would be two almost inde- er, according to him, the situation completely pendent systems (of Russia and NATO) with changes during the third and fourth MD imple- their own areas of responsibility, elements of mentation phases planned after 2015. mutual support, cooperation and information As we know, a part of the Russian fixed exchange. intercontinental ballistic missiles bases is lo- cated near towns and villages of Vypolzovo, Source: Centre for Army Conversion and Tatishchevo and Dombarovskiy. If launched in Disarmament Studies, Defence Express the direction of the U.S., Russian ICBM trajec- and the Institute of World Policy tories could potentially find themselves either in the radar operating area that manages BMD interceptors in Europe or in the engagement area of intercept missiles themselves. That is what happened when the U.S. planned to de- 26 Sinovets P.A. European MD systems in U.S. plans: global strategic outcomes and meanings for Ukraine: analytical report by Odessa Branch of the National Institute for Strategic Studies under the President of Ukraine - Odessa: Phoenix, July 01, 2011. – p.19 100 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension 2.3 BMD and risks for the Ukraine-Iran relations In Ukraine’s expert community there is an opinion that participation in the missile defence system aimed at protecting against Iran could lead to the deteriora- tion of Ukrainian-Iranian relations. What can spoil Ukraine’s friendship with Iran, and what can not? Ukraine and Iran cooperate in more than 20 projects. Firstly there is a partner- ship in the production of the AN-140 (Iran-140) passenger aircraft for local airlines under license from Ukraine. The IRI produces 30% of the assemblies; the remaining 70% come assembled from Ukraine. In total, it is planned to produce 43 planes (ac- cording to other sources - 80). The contract was signed in 1997, assembly of the first An-140 was completed in October, 2000, and in February 2001 trials began. «Motor Sich» company and «Iran Aviation Industry Company» are also devel- oping cooperation in the field of aircraft engine production; there is an agreement between «Esfahan Steel Company», «Hai- or-Reza» and «Azovimpeks» for the sup- Ukraine and Iran cooperate in ply of coking equipment to Iran; as well more than 20 projects. Firstly as cooperation in the oil and gas industry, there is a partnership in the petro chemistry and in the production and repair of gas compressors in Iran.27 production of the AN-140 However, the comprehensive devel- (Iran-140) passenger aircraft opment of relations is prevented by an for local airlines under license extremely complex international political from Ukraine situation around Iran due to its «nuclear programme», which Ukraine should consider. Mykhailo Gonchar, Director of Energy Programmes of «Nomos» Centre, in conversation with IWP experts remarked: «The position of Ukraine in relations with Iran is the reflection of the European Union’s position, which currently shares the American approach.» Iran’s leadership reacted very negatively to the fact that Kyiv officially sup- ported international sanctions on Iran.28 For example, Ukraine has joined the ex- ecution of Paragraph 19 of Resolution 1737 (2006), Paragraph 8 of Resolution 1747 (2007) and Paragraph 13 of Resolution 1803 (2008) of the UN Security Council reso- lutions on the Islamic Republic of Iran (the resolution 1803 confirms earlier ap- 27 Sinovets P.A. Ukrainian-Iranian relations in the context of Iran’s confrontations with the U.S. and Israel // Analytical notes of the National Institute for Strategic Studies, 2007 28 http://old.niss.gov.ua/Monitor/october09/14.htm 101 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA proved sanctions on transit and trading operations with Iran and calls on Tehran to fulfil its obligations on the nuclear non-proliferation programme). At the same time Ukraine stands for a peaceful solution of the «Iranian problem». Earlier tensions in Ukrainian-Iranian relations were triggered by Ukraine’s re- fusal of the so-called «Bushehr Contract»: after U.S. Secretary of State Madeleine Albright’s visit to Kyiv in 1998 our state rejected the Kharkov «Turboatom» partici- pation in the Iranian-Russian agreement on supply of equipment for the Bushehr Nuclear Power Plant (Iran).29 However according to various estimates, it did not pre- vent 2 to 3 thousand Ukrainian specialists to participate in the construction of the Bushehr Nuclear Power Plant, although officially the project was supervised by the Russian Federation. It was approximately 80% of the total number of workers. Fur- thermore, Ukraine’s Ambassador to Iran, Oleksandr Samarsky, emphasized that over a thousand more Ukrainians will work at the Bushehr NPS on the regular basis.30 Iran set some hopes on the new Ukrainian government led by President Vik- tor Yanukovych, who was perceived in Tehran as a pragmatic pro-Russian politician, coming to power. According to Igor Semyvolos, Director of the Centre for Middle East Studies, Iran hoped that the «non pro-Western» vision of Viktor Yanukovych would help to revive Ukrainian-Iranian cooperation. In the opinion of the Ambassador of the Islamic Republic of Iran to Ukraine, Akbar Hashemi Ali Abadi, it was expected that in the Ukrainian-Iranian relations a period of pragmatic realism would start.31 According to Samarsky, this period has already begun. Ukraine, the diplomat says, turned away from the influence of major world powers and began to exclu- sively follow its own pragmatic national interests in relations with the IRI, which also includes the development of trade and economic cooperation between Kyiv and Tehran. Moreover, as Ambassador stressed, the modern transformations in Ukraine, initiated by President Viktor Yanukovych, are very similar to those implemented in Iran.32 However, a rapid growth of cooperation between Ukraine and Iran has not oc- curred. Rather some minor improvements. In 2011, for example, there was a revival of cooperation in aircraft construction. In late July 2011 the Ukrainian «Antonov» Company and the IRI signed an agreement on joint production of new generation AN-148 and AN-158 jet aircraft, also the contract for the joint production of AN- 140 and leasing supply of AN-148 planes was extended. As Akbar Hashemi Ali Abadi informed, the value of the contract is over 1 billion U.S. dollars. And on August 18, 29 As above – p.5 30 http://ru.rusiran.com/20110705/8342.html 31 http://svit.ukrinform.ua/worldwide.php?page=comments&id=7248 32 http://ru.rusiran.com/20110705/8342.html 102 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension 2011, Dmytro Kiva, President of «Antonov» stated that the Company in the next two or three months may also sign a contract to supply AN-158 aircraft to Iran.33 However, energy area, which is one of the most promising cooperation areas, is actually not developing. Almost 20% of the world’s energy reserves are concen- trated in Iran; this is 150 billion barrels of oil and 130 trillion m3 of gas.34 According to Mykhailo Gonchar, all contacts between Ukraine and Iran on the possible energy proj- ects are limited to abstract arrangements which, although recorded on paper, are nev- er put into practice. The same fate befell one of the most ambitious projects of Iranian gas transit to Europe via Ukraine (Iran-Armenia-Ukraine-Europe). This project was determined as a priority back on October 25, 1991, in the Verkhovna Rada of Ukraine Resolution «The main directions of Ukraine’s economic policy on the conditions of independence.» The document supported Armenia’s proposal to build a transconti- nental pipeline «Iran - Europe» through Ukraine together with other former Soviet republics. In the mid 90’s the Ukrainian side initiated active negotiations on building a gas pipeline from Iran to Western Europe through Ukraine. It should be recalled The economic costs of termi- that in July 2005, the Ukrainian company nation of cooperation with «Naftogaz Ukraine» had already offered Iran may be completely com- the Iranian Government to consider the option of laying a pipeline via the «Iran- pensated by further integra- Armenia-Georgia-Black Sea-Ukraine-Eu- tion into European structures rope» route; and in the «Energy Strategy of Ukraine through 2030» Iranian energy supply is even indicated as a promising source of natural gas imports.35 Nevertheless, the project remains at the initial stage due to a lack of investment and political influence both from western countries (who are try- ing to limit cooperation with Iran) and Russia (who is not interested in a bypass way of supplying natural gas to the EU). Besides, Iran, according to Mykhailo Gonchar, is currently focused primarily on the export of liquefied gas and paves the way to the Mediterranean through Syria. «Thus, the Iran energy potential in the foreseeable fu- ture will remain virtual for Ukraine,» the expert concluded. The missile defence issue in the bilateral relations resembles a magic circle: on the one hand, Ukraine can consider Iran’s nuclear programme as a threat be- cause the «Shahab» and «Sijjil» missiles of the latest modifications can reach the 33 http://rian.com.ua/economy/20110818/78830633.html 34 Internetional Energy Agency World Energy Outlook 2009, BP (Statistic Review of World Energy, June, 2008/2009) http://www.bp.com/bodycopyarticle.do?categoryId=1&contentId=7052055 35 Nahorny S.S., Nahorny D.S. Development of Ukrainian-Iranian cooperation in the energy field in the context of world leading countries policy. // «Foreign Affairs», №5-6 2010. – pp.44-47. 103 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Ukrainian territory. On the other hand, Iran can be first to declare that it perceives Ukraine’s involvement in the NATO BMD system as a threat to its own interests and take measures in response. In this context, Ukraine should have a closer look at the Turkish precedent, which agreed to host a BMD system only after receiving a guarantee from NATO member states of no specific opponents (i.e. Iran) are mentioned in the constitu- ent BMD documents.36 In addition, the experience of Russia can also be used, which motivates its interest in participating in the BMD system by the presence of mis- sile threats from «the South» without specifying individual countries. A manoeuvre of this kind will allow Ukraine to reduce the likelihood of confrontation with Iran, while actively engaging in the NATO missile defence system. The most probable consequence of Ukraine’s involvement in the NATO/USA BMDS project may be curtailment of economic cooperation with Iran. Igor Semyvo- los convinces: Iran will consider the cancellation of some contracts with Ukraine if the Ukrainian government voices the desire to join the NATO BMD system. Never- theless, the economic costs of termination of cooperation with Iran may be com- pletely compensated by further integration into European structures. «Iran is quite a limited market for Ukraine’s high technologies, and such cooperation does not stimulate the development of Ukrainian enterprises. In the case of Ukraine’s in- tegration into European security, political and economic structures, the Ukrainian economy will have more opportunities for development. In addition, Ukraine, as a part of the European Economic Area, may continue to deepen cooperation with Iran, following European standards,» Igor Semyvolos stressed. Ukrainian experts are extremely sceptical about the possibility of a missile attack from Iran toward Ukraine’s territory. In their view, even in case of Ukrainian facilities integration to the common Euro-Atlantic ballistic missile defence system, Ukraine will remain a «weak link» in this system and will not affect its further devel- opment. It is perfectly understood in Tehran. The Iranian leadership will scatter in a hypothetical attack on Ukrainian targets (provided that Iran’s missile capabilities makes it possible in the future), which, moreover, will not bring practical results. Moreover, even if Ukraine participates in the BMD system, Iran may not auto- matically consider it as a hostile state. Researchers of the Middle East draw atten- tion to the fact that in the minds of the peoples of the region Ukraine is not associ- ated with Western countries. For example, the Ukrainian contingent’s participation in the coalition forces operation in Iraq did not shake the attitude towards Ukraine as a friendly state. These ideological frames to some extent increase space for ma- 36 http://www.stratfor.com/memberships/176348/analysis/20101121_turkey_accedes_missile_defense_plan 104 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension noeuvring on the ballistic missile defence issue, although Iranians favour to Ukraine should not be abused. In the meantime, as representatives of Ukraine’s Ministry of Foreign Affairs confirmed in an interview with the Institute of World Policy, any official notes and statements from the Iranian government about our country’s possible participation in the NATO BMD system had not been reported. 2.4 BMD as a factor of strengthening the capacity of countries neighbouring Ukraine There are conflicting opinions on whether strengthening the military capa- bilities of neighbouring states involved in a MD system deployment in Europe is a threat to Ukraine. In this context Romania is mentioned first of all, whose relations with official Kyiv tended to periodically exacerbate. Although today there is a kind of «mini-reset» in relations between the two countries, public opinion in Ukraine still perceives Romania as not a very friendly country. Romania was chosen by the U.S. as a theatre BMD recipient because it is locat- ed in the projection of Iran’s medium-range missile trajectories from Asia and the Middle East. Bucharest confirmed the readiness to accept the American MD systems in early 2008, when Prime Minister Călin Popescu-Tăriceanu called for expanding missile shields that will protect his country. At the same time the Romanian official underlined that the best option would be to create an BMD system together with the European Union and Russia.37 In February 2010, Romania’s Supreme Defence Council approved plans for state participation in hosting the U.S. new generation BMD system, in particular to accept SM-3 interceptors on its territory by 2015. On May 3, 2011, the U.S. and Romania signed a corresponding agreement.38 A number of Ukrainian experts believe that the placement of NATO/U.S. BMD elements in Romania will significantly increase the Romanian military potential, making Romania unbreachable for Ukraine in case of conflict. 37 Sinovets P.A. European MD systems in U.S. plans: global strategic outcomes and meanings for Ukraine: analytical report by Odessa Branch of the National Institute for Strategic Studies under the President of Ukraine - Odessa: Phoenix, July 01, 2011. – p.16 38 http://news.olam.uz/politics/2158.html 105 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA However, the Romania’s potential today, not including the BMD systems place- ment on its territory, is ahead of Ukraine’s one. 10-15 years ago Romania lagged behind Ukraine, today the situation is different. Thus, for example, Ukraine spends less than 1.5 billion U.S. dollars for 150 thousands servicemen in the Armed Forces, while in Romania between 2.5 and 3 billion U.S. dollars are allocated for 75,000 servicemen. In addition, since 2007 Romania has had no compulsory conscription and has fully switched to a professional army, which is gradually approaching NATO standards. Promises of a professional army in Ukraine are heard from one election campaign to another, but the implementation thereof is still in question. Today the Romanian Navy and Air Force are much more efficient and better prepared than their Ukrainian counterparts. For example, in recent years the average combat flying time of Ukrainian Air Force pilots is 30 or even 40 times less than of the Romanian pilots who are required to be trained in accordance with NATO standards. Moreover, in case of Romanian armed aggression, Ukraine actually has nothing in response to Romania in terms of military and political containment. 39 The Romania’s potential Thus, the impacts on the situation of the U.S. MD elements deployed in Roma- today, not including the BMD nia are not critical: the Romanian Armed systems placement on its terri- Forces already overshadow Ukrainian ones tory, is ahead of Ukraine’s one in many criteria. As experts point out, Ro- mania has strengthened primarily through NATO membership, and it is unnecessary to mention the far-fetched BMD system argument in this context. However, in some experts’ opinions, official Kyiv has to insist that the Ukrainian side regards the BMD deployment in Romania as the build- ing-up of military units in the state, in which some politicians express their territo- rial claims towards Ukraine from time to time. Moreover, even if placement of BMD elements in Romania is not a direct threat to Ukraine, they fear in Kyiv that the dynamism of Romanian-American relations could have a negative impact on prospects of certain Romanian-Ukrainian dispute resolutions due to the fact that the U.S. would more actively lobby the Romanian position. The United States deny that possibility, assuring that there are no reasons for Ukraine to be unnerved, and cooperation with Romania will not affect relations between the U.S. and Ukraine. Anyway, Ukraine currently supports active trilateral consultations with the U.S. and Romania on the BMD system deployment. That was stated, in particular, in May 2011 by Ukraine’s Minister of Foreign Affairs, Kostyan- tyn Hryshchenko, during his visit to Bucharest.40 39 http://www.republic.com.ua/politics.php?id_show=21264 40 http://www.defensenews.com/story.php?i=6542864 106 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension NATO representatives in Brussels also do not consider the BMD deployment in Romania as a threat to Ukraine. Firstly, Romania as a NATO member country is unlikely to provoke a conflict with Ukraine, and secondly, according to diplomats at NATO Headquarters, Romania is currently one of the most active supporters of Ukraine’s involvement in the creation of a European ballistic missile defence shield. Instead, official Kyiv does not consider the placement of BMD elements in Poland as a possible threat, given the positive dynamics of the Ukrainian-Polish relations. The U.S. plans on deployment of the ballistic missile defence elements in Romania and Poland According to U.S. plans between 2015 and 2018 BMD land bases with SM-3 Block IB missiles will be constructed in Romania and Poland. However, as at the beginning of 2011 there was no tested SM-3 Block IB missile which could be launched by a land-based launcher (a modification called Aegis Ashore) yet. On March 30, 2011, Raytheon Missile Systems Company received a 313 million U.S. dollars contract from the U.S. Missile Defence Agency, which provides for the completion of Standard Missile-3 Block IB interceptor missile development. The BMD system in Romania will be situated at the former Deveselu Air Force Base - near the Bulgarian border, 200 km northwest of Bucharest. The size of the base is 500 hectares and 200 American military personnel will be accommodated there. The site of the systems location in Poland has not yet been announced, but we can assume that this base must in any event be located within the air defence «umbrella» provided by Patriot SAMs, which the U.S. plans to hand WARSAW over to Poland. This will be a Patriot SAMs battery with 96 missiles on it. A battery is the smallest tactical and fire BUCHAREST unit that can independently carry out a combat mission and consists of up to 8 launchers with four missiles on each. The Patriot SAM has several versions, representatives of the Raytheon The potential capabilities of MD bases in Poland and Romania Company claim that the upgraded PAC- if they are equipped with SM-3 Block IB missiles are marked by 3 provides a range of up to 150 km lower circle. The circle over Warsaw shows the area defended against targets and at altitudes of up to by the PAC-3 version of Patriot SAM’s. Also the AN/TPY-2 type 25 km and the Patriot PAC-3 is capable radar coverage sector is marked, if it is placed in Bulgaria. 107 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Left diagram shows the Fylingdales and Vardo radar coverage zones. The right diagram shows in light grey EMR radar capabilities which previously was planned to be placed in the Czech Republic, and radar FBX (aka AN/TPY-2 of the THAAD system) - in Turkey. of intercepting not only aircraft but also MD bases, have an extremely great im- cruise and ballistic missiles. portance for the Americans, because ca- It is planned to place Patriot PAC- pabilities of this radar, on the one hand, 3’s in Poland between 2012 and 2013, must confirm that the European BMD at a military base near the Polish city of system is protected against the Iranian Morag (60 km from the border of the Ka- threat and on the other hand, the radar’s liningrad region, 90 km - to Kaliningrad). type and capabilities must equate to the The Patriot PAC-3 battery in Poland with growing potential of the American BMD American personnel will actually block system in Europe according to increas- the threat from Russian «Iskanders», ing interceptor missiles capabilities. So placing of which in the Kaliningrad re- we can expect that eventually it will be gion is declared from time to time by one with capabilities inherent to the Russian military, and ensure the protec- one which was previously planned to be tion of other military systems, especially placed in the Czech Republic. To be pre- the new BMD base. cise, this should be universal radar that One can expect that by analogy with can serve as a warning system to the Poland, the USA will make arrangements U.S. BMD, like radars in Fylingdales (UK) to cover the BMD system in Romania ei- and Vardo (Norway), interact with them ther by further deployment of Patriot SAM and provide control of missile-threat re- batteries with American personnel or by gions. putting them in a place where the de- At the moment it is officially declared fence umbrella could cover both the De- that forward based AN/TPY-2 type radar veselu BMD base in Romania and the site will be placed in Europe. This is a centi- of radar deployed for these BMD systems. metre range radar that can track coni- Location and the type of radar, which cal warheads with a reflective surface of will be selected for provision of land 0.01 m2 at a distance of up to 1,000 km, 108 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension or the same warhead at a distance of 1,500 km but with less efficiency. It means that if using AN/TPY-2 as a forward- based radar to track launches from Iran, the U.S. will need to install at least two such radars (first - in the Romania/Czech Republic/Bulgaria zone, the second – in Georgia-Turkey), and, of course, ensuring interoperability between them, all Aegis ships and stationary MD bases, etc. However, such a scheme can be con- sidered as temporary until 2018. In the future we can expect that the U.S. will carry out measures to build a radar cov- erage system with the deployment of more powerful radar in southern Europe. Source: Centre for Army Conversion and Two AN/TPY-2 radar control sectors if Disarmament Studies, Defense Express located in Southern Europe and Turkey. 2.5 The expediency of cooperation with Ukraine within the BMD project: NATO’s position Creating and building a missile defence system is one of the key topics to be discussed between NATO and Ukraine today. Ukraine expressed its willingness to contribute to the Euro-Atlantic BMDS structural development immediately after the Lisbon Summit in November 2010 with an above mentioned statement from Raisa Bohatyryova, the NSDC Secretary. NATO has encountered such a desire without much enthusiasm. Dirk Brengelmann, NATO’s Assistant Secretary General for Po- litical Affairs and Security Policy during a video conference, organized by the Insti- tute of World Policy on the Lisbon Summit results, made it clear that the Ukrainian participation in missile defence will depend on the coordination of positions with Russia. «Russia is the most difficult partner. Therefore, NATO must first agree with it about the future format of the MD system, and only then we can start consultations with a wider range of partners,» he emphasized.41 41 http://iwp.org.ua/ukr/public/285.html 109 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA Secretary General Anders Fogh Rasmussen also spoke with Ukrainian authori- ties on the possible contribution of Ukraine to the MD system during his visit to Kyiv in February 2011. «This morning I, along with the Minister of Foreign Affairs, Kostyantyn Hryshchenko, discussed cooperation in the MD creation process, and I took into account that Ukraine is interested in such cooperation,» said the NATO Secretary General said to journalists during a press conference on February 24, 2011. He also noted that the parties agreed to establish an expert group which will con- duct consultations, results of which will be used by the parties to agree on Ukraine’s possible contribution to this process. But at the same time Rasmussen stressed that Russia and NATO did not determine the type of future MD structures, so it was still too early to talk about Ukraine’s possible participation in creating this system.42 Today, the active dialogue between Ukraine and NATO on missile defence is restrained not only by uncertainty about the MD system’s future and complicated dialogue between Russia and the U.S., but also the argument that can be repeat- edly heard in the core Ukrainian ministries saying that Ukraine has «not officially been invited by anybody» to the NATO BMD system. Representatives of the Alliance are surprised by this position. «What does Ukraine mean by an official invitation, if NATO has repeatedly expressed its openness to all partners who wish to participate in building a ballistic missile defence system? This decision is an expression of in- ternal consensus among the member countries, so Ukraine should take advantage of this chance,» Siim Alatalu, a representative of the International Centre for Defence Studies from Estonia, reflected in a conversation with an expert of the Institute of World Policy. In addition, he said, Ukraine is practically the only country outside the Alliance, excluding Russia, which is being consulted on the possible participation in the NATO MD system. Actually, as the representatives of Ministry of Defence, the MFA and the SSAU confirmed, technical and expert consultations on the possible format of Ukraine’s participation in the NATO missile defence system are held within the framework of the NATO-Ukraine Commission, as well as during meetings with the competent representatives of the Alliance. Ukraine, for example, informed NATO’s experts that by 2015 it plans to create a new, more powerful and modernized Early Warning Ra- dar system, and even offered NATO to unify the technical criteria and standards for the new facility. At the time of this survey any response to the proposal had not been reported. The BMD issue was also raised during the visit of James Stavri- dis, the Supreme Allied Commander in Europe, to Ukraine in July 2011. However, as 42 http://korrespondent.net/ukraine/politics/1190920-rasmussen-ob-uchastii-ukrainy-v-sozdanii- sistemy-pro-govorit-rano 110 Ukraine’s participation in the NATO Missile Defence System: international dimension IWP’s experts learnt, the same as during the visit of Secretary General Rasmussen to Ukraine, the parties came to nothing more than general declarations, without going into any specifics. Most experts from NATO member countries, when asked the question «Wheth- er «non-alignment» gives Ukraine an added value for participation in the MD proj- ect?» give a rather negative response. However, the ambassador to NATO of one of the allies in conversation with IWP’s experts suggested that rejection of integration into NATO created an additional incentive for Ukraine’s potential participation in the ballistic missile defence system: Ukraine as a «non-aligned» country has to in- sist more actively on additional security guarantees, and participation in the NATO BMD system can become one of them. In the meantime NATO has no clear understanding of what the «non-aligned» status means, and which restrictions it imposes on Ukrainian foreign policy. The idea of some Ukrainian experts to provide Ukraine’s territory, as of a non-aligned state, for accommodation of the NATO-Russia MD system’s information exchange or general command centre is perceived rather sceptically. «It is too early to talk Ukraine is practically the only about it, moreover if such centres are es- country outside the Alliance, tablished they will be located on a NATO excluding Russia, which is be- member countries territory,» they ensure ing consulted on the possible in Brussels. participation in the NATO As for other possible formats of BMD system Ukraine’s involvement, NATO mentions them quite cautiously, citing the fact that although there is a general consensus in the Alliance to consider Ukraine as a partner country in the MD system, there is no agreement on what might be proposed to Ukraine and what contribution to ex- pect. From among the Alliance member states Germany and France are mentioned as countries with more than cool attitudes to the prospects of Ukraine’s participa- tion in the BMD system. For these countries it is extremely important to maintain a positive tone in negotiations with Russia, that’s why they will refrain from any specific proposals to Kyiv. However, not all the French and German experts agree with such beliefs. «I do not understand why the Ukrainian colleagues have the impression that France does not support the Ukraine’s involvement in the BMD system. Obviously, the is- sue of the European missile defence system is a matter of interest for both Ukraine and other countries in the region, including Azerbaijan and Moldova. Each of these countries has its own approach to the possible participation in the NATO BMD sys- 111 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA tem, which is certainly respected by the French government,» Carina Stachetti, Head of the Russian, Ukrainian and Euroasian Desk at the Directorate for Strategic Affairs of the Ministry of Defence (France) pointed out in an interview with the Institute of World Policy. According to her, France is interested in cooperation with Ukraine on the BMD issue, but in general the future MD architecture depends on the outcome of the NATO-Russia negotiations. «It is important that Ukraine will not resort to the strategy which the RF uses: namely, extortion of legal guarantees related to future missile defence, without being member of the Alliance,» the representative from the French Ministry of Defence remarked. On the whole a number of both Ukrainian and foreign experts insist: Ukraine at this stage should be confined to a clear position with outlined proposals on poten- tial contributions to the NATO MD project. «Until the U.S. and Russia reach agree- ment, Ukraine should not expect anything and try not to intervene in this dialogue. It is a waste of time and effort,» Henrik Breitenbauch, a Senior Research Fellow at the Centre of Military Studies from Denmark said. Some Ukrainian researchers agree with him: «No need to look for your place in everything. We have many areas of cooperation where we can really offer something. We should not just focus on missile defence today.» Nevertheless, given that the missile defence system will be the foundation of a future security architecture in Europe, the removal of Ukraine will not bring any po- litical dividends. Most experts tend to believe that the Ukrainian government should be more interested in NATO BMD system issues, seek and propose possible ways of Ukraine’s potential involvement in this project. So NATO will gradually develop a perception of Ukraine as an essential and, most importantly, interested regional BMD player. 112 Military-technical aspects of Ukrainian participation in NATO BMD system 3. Military-technical aspects of Ukrainian participation in NATO BMD system The building of the ballistic missile defence system in Europe provides a num- ber of opportunities for Ukraine. And, despite the uncertain structure of the BMD project itself, one may name some technical aspects of Ukraine’s possible engage- ment into it. The question of Ukraine’s possible participation in building a MD system in Europe consists of several aspects. The first aspect is the possible participation of Ukrainian enterprises and organizations with sufficient scientific and technical potential in the creation of separate MD system elements. In this context, Ukrainian companies can offer scientific and technical knowl- edge, gained in the above mentioned cooperation with the United States. Also in terms of international consensus on the future MD system, the experience of one of the most successful international projects in the field of rocket and space technology, «Sea Launch», could be revived. Let us recall that until 2010 the project management was carried out by an international joint-stock company «Sea Launch», shareholders of which were: Boeing Commercial Space Company (the U.S., 40% stake), S.P. Korolev Rocket and Space Corporation Energia (Russia, 25%), Aker ASA Group (Norway, 20%), SDO «Yuzhnoye» and «Yuzhny Machine-Building Plant» (Ukraine, 15%). In June 2009 the company «Sea Launch» declared bankruptcy and after major restructuring it is now managed by S.P. Korolev Rocket and Space Corporation Energia.43 Technologies developed by SDO «Yuzhnoye» and «Yuzhny Machine-Building Plant» under this project (as well as the «Land Launch» project) allowed Ukraine to speak of itself as one of the «space states of the world». It is this experience of international cooperation and scientific and technical potential that Ukraine can offer in creating a European MD system. Ukrainian enter- 43 http://sea-launch.narod.ru/main.html 113 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA prises can fulfil a number of contracts developing MD elements, and the probability of such orders increases if the U.S. and Russia come to a strategic consensus. In ad- dition, launchers, developed by Ukraine, can be used as targets to test the effective- ness of a global defence system, by launching them from a Sea Launch platform.44 International partners might also be interested in cooperation with Ukraini- an companies specializing in radar design and manufacture which can be used in a missile defence system. These enterprises include the company «Kvant» (pro- du-cer of radars with phased arrays, some of which are designed specifically for sea-bases), the plant «Iskra» (specializes in developing and producing 3D ra- dars with phased arrays intended for Air Forces and considered as the most deve loped in this class), the plant «Arsenal» (active electronic radar developer). Produc- tion of such elements in Ukraine is more cost-effective than in Europe, and Ukrai- nian technologies and research capabilities in some parameters surpass Europe’s capabilities. The second aspect is the connection options of the Ukrainian early warning radars in Sevastopol and Mukachevo to the European MD system. Ukraine at the highest level declared its readiness to participate in the creation of a MD system in Europe under appropriate agreements between the U.S. and Russia. Practically, the Ukrainian side expressed its readiness to allow using its own Early Warning Radars in Mukachevo and Sevastopol for this programme. But a number of problem issues arise in this context. Since 2006, Ukrainian officials at various levels have repeatedly stressed on the possible involvement of Ukrainian Early Warning Radars in European MD pro jects. NATO’s Secretary General, in early November 2010, said during his visit to Moscow that he did not rule out the inclusion of Ukrainian Early Warning Radars in Sevastopol and Mukachevo in the European MD system. However, since then no negotiations or public offers on this subject have been entertained by Kyiv or NATO. Within 2-3 years Ukraine plans to dismantle the Early Warning Radars, due to the fact that they, firstly, do not actually perform the assigned tasks, and secondly, the maintenance of the stations requires significant state funding. However, even if the radars in Sevastopol and Mukachevo were in perfect con- dition, the benefits of them working within a European MD system or the NATO Theatre Missile Defence system would be rather limited, given a number of circum- stances: • These stations are not capable to detect single enemy missile launches; 44 http://www.radiosvoboda.org/content/article/2223847.html 114 Military-technical aspects of Ukrainian participation in NATO BMD system • The effectiveness of radars in Mukachevo and Sevastopol depends on close interaction with the space monitoring systems for surveillance of areas of threat; • Ukraine’s stations monitor a small portion of missile trajectories that could be launched from the territory of Iran; • After construction of the RF station in Armavir Russia can offer similar services to monitor Iran, and the operational zone of this radar system seems more rational in the context of Iranian missile threats. From a technical point of view, the mentioned sites can only function effec- tively in Russia’s early warning system. With this in mind, if Russia refuses to in- clude Ukrainian installations in Sevastopol and Mukachevo in its united early warning system, or if Ukraine does not agree to rent them out to Russia, an objective ques- tion arises concerning to which BMD sector in Europe (and, accordingly, to which de- fence system) Ukraine will belong, given its non-nuclear status and declared policy of non-alignment. In this case there are two likely choices: either Ukraine will develop Even if the radars in its own early warning segments with U.S/ Sevastopol and Mukachevo NATO within their area of responsibility or were in perfect condition, it will hand over the mentioned stations to the benefits of them working Russia and will actually lose the possibility within a European MD system of their control. or the NATO Theatre Missile The alternative approach, however, Defence system would be may be the installation of the modern ra- dar on the territory of Ukraine, which can rather limited be constructed according to the existent NATO standards. As the Institute of World Policy was informed by the state officials, such radar station is being currently con- structed in the Crimea. It has been developed by the state enterprises, which are responsible for the implementation of this project. The radar will be much more efficient than Mukachevo and Sevastopol systems, while consuming less energy. NATO officials were briefed by the Ukrainian party on the project, however they have not responded to the Ukrainian request to unify the technical specifications of the system yet. The third aspect: the use of the unfinished missile cruiser «Ukraine» in the BMD system after modifying it into an interceptor missile platform based in the Black Sea. Despite the illusiveness of this project, it could be advantageous for a number of Ukrainian companies in the industry, which since 2009, have been suffering from «financial hunger». For this project it is proposed to reconstruct the 1164 type cruiser 115 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA (Slava), placing it in the Black Sea as an integrated component of the NATO BMD sys- tem. The basic idea is that the Alliance is interested in accommodating a BMD infra- structure as close as possible to the missile threat posed by Iran. The Black Sea is the best sector for this, since trajectories of almost all missiles launched from the Middle East towards Europe will cross just above the Black Sea. Thus, one of the BMD ele- ments deployments in the central part of the sector will allow increasing early warn- ing systems effectiveness, and improving flexibility and mobility of the whole BMD system. The specifics of the international maritime law can be also attributed to the benefits of the project, namely, we should mention the Montreux Convention re- garding the regime in the Black Sea straits, signed on June 20, 1936. Under it only Black Sea states can operate warships of any class through the straits in peacetime. Significant restrictions are imposed on class and tonnage of warships of non-Black Sea states. The total tonnage of warships of non-Black Sea states in the Black Sea should not exceed 30 000 tons (with the possibility of increasing this minimum to 45 000 tonnes in the case of Black Sea countries Navy increasing) and they may not stay in the waters for longer than 21 day. The Convention affected the events of the Russian-Georgian war in 2008, when Turkey, under pressure from Russia, applied its defined limits to NATO forces by prohibiting heavy NATO ships to pass through the straits. In addition, NATO ships had to leave the Black Sea after three weeks. A Ukrainian cruiser as an international sea-based missile defence asset will operate under a Ukrainian flag, so the Montreux Convention limitations will not be applied. Moreover, the 1164 missile cruiser is almost ready. Its specifications are: displace- ment - 11,280 tons, length -187 m, width - 20.8 m, draught - 6.25 m, speed – 32 knots. There is indeed no use of it for the Ukrainian Navy and an active debate on its subsequent fate has continued fore more than a decade. Therefore, using it for an international project can be nothing but beneficial to the Navy of Ukraine. The cruiser can be equipped with the American Aegis system. Therefore, Ukraine can contribute by transforming and reconstructing the ship and installing necessary systems of Ukrainian origin. The United States will contribute with financial support and the installation of the Aegis system on the cruiser. NATO (Russia) could probably contribute with financial and technical support of the ships modernization, mainte- nance of its navigation, communication and intelligence systems. The crew of this missile platform can be international, consisting of all involved representatives. Among the drawbacks of the project, we can only specify that, after Romania and Turkey agreed to deploy missile defence elements on their territories, there is no more need to place ships equipped with the Aegis system in the Black Sea. There- fore, Ukraine will have to suggest this project only as a backup option. 116 Military-technical aspects of Ukrainian participation in NATO BMD system Genesis of missile defence systems creation in Europe: NATO’s MD system description There are several approaches to the classification of ballistic missiles today. But in the context of the NATO member state missile defence system creations in the European theatre we will use the most common one. There are four types of ballistic siles belongs to a strategic missile de- missiles based on the maximum flight fence (SMD) and against shorter-range range: of short (300-1000 km), me- missiles – to a theatre missile defence dium (1000-3000 km), intermediate (TMD). (3000-5500 km) range and interconti- The development of strategic mis- nental (over 5500 km) missiles. Short sile defence systems the U.S. and the and medium-range missiles are called USSR began in the times of the «Cold tactical, and those of a greater range - war». This race ended with the collapse strategic. Accordingly, the creation of a of the Soviet Union and Russia taking defence system against strategic mis- over all former superpower ambitions in SM-3 IIA SM-3 IB Cold SM-3 IA Atmosphere Aegis THAAD PAC-3 SRBM MRBM IRBM ICBM Control, Command, * ASTER 30 / MEDAS 300-1000 км 1000-3000 км 3000-5500 км > 5500 км Battle Management ** C-300 / C-500 (3-9 хв.) (9-19 хв.) (19-26 хв.) (>26 хв.) American systems and means for countering ballistic missiles depending on their range.* Potentially the function of the «lower layer» AD/MD on the MD theatre in Europe can be performed by European and Russian AD/MD systems ** which are being developed. 117 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA maintaining the nuclear missile balance with sile defence systems. When it comes to creating the U.S. It includes both means of attack and the systems and complexes to counter a mis- of deterrence. sile threat, de facto it seems that the authority In turn, the U.S. continued to work on de- for countering or intercepting the enemy long veloping both strategic and theatre missile range missiles (at boost and acceleration phas- defence systems. The United States in 2002 es) European countries have delegated to the proposed to expand cooperation programmes United States. Europe itself is ready to take on within NATO by creating a European-based the fight against ballistic weapons of small and theatre missile defence system to reduce con- medium-range at the terminal phase of these cerns of the U.S. partners in the NATO bloc. At missiles flight. However, lack of funds for their the Alliance Summit in Prague in 2002 it was own developments, political and other reasons decided to explore a fundamental possibility compel European countries to go for broad co- of creating such a defence system. Subsequent operation with the U.S. This is especially true events, both in the form of research and meet- for the NATO first round enlargement member ings at the Alliance leadership level, showed states. that a new NATO missile defence system will Thus, the «upper» line of the NATO MD will be linked to the U.S. missile defence system include mainly American systems. First choice and come to it as a component. This joint mis- is Aegis (originally created under U.S. Navy con- sile defence system has to provide a missile trol, now it is also controlled by the U.S. Missile defence shield for all Allied states, including Defence Agency) in different versions – sea and bases, cities and densely populated areas and land-based; and also the THAAD system devel- protection of expeditionary forces abroad. oped by U.S. Ground Forces. Structurally this NATO MD system should Systems, both American and independently include lower and upper defence lines. The developed or declared for development by Eu- «lower» line is intended to provide protection ropean countries, may be used as the «lower» against aircraft, cruise and ballistic missiles line of the NATO layered missile defence. These with a range up to 1,000 km. The «upper» one include: is to provide defence for NATO forces against • «Patriot» PAC-2 and PAC-3 SAMs (devel- missiles of long range. The effectiveness of the oped and manufactured by the USA, Ger- entire system must not be less than 99%. many, Netherlands and Turkey); The nature of missile defence programmes • MEDAS transportable system (develop- developed in the U.S. and leading European ment was carried out by the U.S., Ger- countries (both independently and in alliance many and Italy, but now development with the United States), amount of funding for has slowed down); these programmes and achieved results pro- • ASTER based SAM’s (development is car- vide grounds for a certain conclusion. The main ried out by France and Italy). efforts of the European NATO member states Russian perspective AD/MD systems like are today focused on creating a joint command the S-400 and S-500 can also be classified in structure, unified system of battle command, the «lower» defence line system. At least until communication and intelligence for national tactical and technical capabilities of these sys- AD/MD forces, and ensuring the interoperabil- tems with new missiles and their effectiveness ity of these systems with the U.S. air and mis- to carry out MD tasks are finally clarified. 118 Military-technical aspects of Ukrainian participation in NATO BMD system Main specifications of Ukrainian «Dnepr» type Early Warning Radars Radar «Dnepr», Radar «Dnepr», Sevastopol Mukachevo Coordinates 44.5788N 48.3777N 33.3862Е 22.7042Е Azimuth 172 и 230 196 и 260 Frequency Band meter Signal Polarization horizontal Coverage: - by azimuth; 120 - elevation, deg 5-35 Transmitter Pulse Power, mW 1,25 Power, kW - average 200 - peak 2100 Range, km (for objects with = 1 sq.m) 1900 «Dnepr» type Early Warning Radars deployed in Ukraine were built to control ballistic missiles trajectories at a range of 1.9 thousand km and they conducted surveillance on outer space over central, southern Europe and the Mediterranean. In 1992 «Dnepr» type Early Warning Radars were declared property of Ukraine. However, in the same year representatives of CIS countries sig- ned an Agreement on Early Warning and Space Monitoring Systems in Moscow, based on which radars in Mukachevo and Sevastopol continu- Control zones of «Dnepr» type Early ed to function in a united system Warning Radars located in Ukraine with other Early Warning Systems of The Armavir «Voronezh» radar operational CIS countries. Information from ra- zones compared with the operational zones dars in Sevastopol and Mukachevo of Ukrainian «Dnepr» radars was transferred to the central Early Warning Radars command post in Solnechnogorsk that is closely 119 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA associated with the functions of the Strategic accusations as biased, and argued that Russia Missile Armed Forces of the RF. simply did not want to pay a higher price for On February 28, 1997 initiated by Ukraine, information from the Ukrainian Early Warning an Intergovernmental Agreement on Early Radars, which Kyiv had insisted on for a long Warning and Space Monitoring Systems was time. After all, Russia was paying Azerbaijan 7 signed with Russia in Kyiv. Under this agreement, million U.S. dollars annually for the use of the Russians undertook the operating costs of the Qabala radar. radars. The assets and technical support of On January 25, 2008 the State Duma the facilities were listed in the agreement, but adopted a Federal Law «On the denunciation working conditions of maintenance staff were of the Agreement between the Government of not defined. Thus, Russia paid between 0.8 and Russia and the Cabinet of Ministers of Ukraine 1.5 million U.S. dollars annually to Ukraine for on Early Warning and Space Monitoring the services derived from the «Dnepr» radars. Systems», on February 11, the same year it The direct cost to Ukraine to ensure efficient was signed by President Vladimir Putin. This functioning of the radars in Sevastopol and came after Russia completed construction Mukachevo respectively each year totalled 4 and put the new «Voronezh-DM» radar into million U.S. dollars. Some of these funds went service, located near Armavir (Krasnodar Krai). to pay for military personnel of the Defence According to the Russians, the «Voronezh» Ministry of Ukraine. For a long time the Defence radar differs from the «Dnepr» and «Daryal» Ministry of the RF argued there was no legal radars by quicker deployment, higher reliability basis to pay for the military of other countries. and autonomy, compactness and a 40% lower In 2006, the Cabinet of Ministers ordered operational cost. Operating range - decimetre. Ukraine’s Ministry of Defence, by directive Target detection range - 4500 km. Consuming № 388R, to hand over control of two Early only 0.7 MW of power. Warning Radars to the State Space Agency of The new «Voronezh» radar in Lekhtusi Ukraine (SSAU). The installations were renamed provides monitoring of missile launches the Southern and Western Radio-Technical from the «Kiruna» (Sweden) and «Anne» Support Centres. A part of Ukraine’s Ministry of (Norway) launch facilities, as well as aircraft Defence employees were transferred to work and helicopters in its area of responsibility. for the SSAU, but later some of these military The «Voronezh» radar in Armavir was built to personnel resigned. replace the two operational outdated Early In 2007, the Government of Russia Warning Radars in the south west, namely, the introduced a draft law to the Duma on the Ukrainian radar stations. denunciation of the agreement, arguing that the From February 26, 2009 Ukrainian Early stations capabilities were obsolete in 2005. In Warning Radars in Sevastopol and Mukachevo addition, the Russian military were dissatisfied ceased to function due to the denunciation with the transfer of responsibilities of the of the aforementioned Russian-Ukrainian radars from the Ministry of Defence of Ukraine agreement. Today the radars in Mukachevo and to the State Space Agency. Employees of the Sevastopol are non operational. latter, according to Russian military experts, did not possess sufficient skills to operate these Source: Centre for Army Conversion and Disarmament radars. The Ukrainian party considered the Studies, Defense Express 120 Conclusions and recommendations CONCLUSIONS AND RECOMMENDATIONS 1. At this stage, Ukraine should not behave as a passive observer of the nego- tiations on MD between the U.S. and Russia. The participation in the BMD creation project in Europe is mainly in line with the Ukraine’s national in- terests and its national security; it is generally beneficial in political, eco- nomical and military terms. 2. The Ukrainian government’s position on the BMD issue should be clear, reasonable and transparent, of a strategic rather than tactical nature. For this a consensus between the government and opposition forces should be reached on the issue, by deducing an acceptable for all players formula of Ukraine’s participation in the BMD system based on in-depth expert analy- sis. This will contribute to the perception of Ukraine as a reliable and un- derstandable partner in the BMD development. It should be borne in mind that Ukraine’s policy on participation in the NATO BMD system is one of the national security issues, which should not be carried out at the discretion of the general population, and considered primarily as an issue for expert debate. 3. The Ukrainian government should take into account that the internal turbu- lence in Ukraine, particularly, high-profile political trials and election fever, significantly undermine the image of Ukraine as a country capable of taking responsibility for the security of other countries as part of one or another system. Internal political troubles may encourage international players to continue to treat any Ukrainian proposals with caution, holding Kyiv at the «golden distance» - not to completely alienate, but to prevent convergence. 4. Ukraine’s Ministry of Foreign Affairs should monitor the progress of dia- logue on the BMD issue between the U.S. and Russia and develop Ukraine’s tactics of addressing cooperative or confrontational scenarios of Washing- ton and Moscow’s negotiations on building a missile defence system in Eu- rope. Promote the international players’ perception of Ukraine as an inde- pendent actor, not as an area of the Russian Federation’s responsibility. 121 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA 5. Ukraine should develop a broad package of proposals on possible Ukrainian contributions to the development of the NATO MD system, and present it to NATO. It should be taken into account that Ukraine should not continue to appeal to the potential of the Early Warning Sites in Mukachevo and Sevas- topol as a competitive basis for negotiations on BMD with representatives of NATO/USA or Russia. Ukraine needs a new set of proposals not to be left on the sidelines in the process of creating a ballistic missile defence system in Europe and to be able to influence the optimal model of such a system taking its own political, military and technical interests into consideration. 6. The broad package of proposals must contain the maximum capabilities of Ukraine’s technical participation in the NATO BMD system, which can in- clude proposals concerning the placement of a European defence system ra- dar on a Ukrainian cruiser, which until recently had the name «Ukraine»; it could be based in the Black Sea on a permanent basis, or, if necessary, it can leave these waters. It could also be an international project, where alterna- tion of radar duty could be fulfilled by crews from NATO countries, the USA, Ukraine, Russia, etc. 7. The minimum target for the extensive package of proposals should lie in finding Ukraine’s direct technical participation in creating the missile de- fence system for Europe through American projects. 8. The State Space Agency of Ukraine has to analyze the technical options of the prospects of Ukraine’s participation in the joint MD project, especially concerning the involvement of Ukrainian enterprises based on the experi- ence of cooperation with the Missile Defence Agency of the United States. According to the Ukrainian researchers, significant scientific and technical expertise is accumulated in this field by Ukrainian enterprises (such as SDO «Yuzhnoye» and «Yuzhny Machine-Building Plant», etc.); in fact these very companies participated in the development of SS-18 and SS-24 strategic mis- siles, equipped with penetration aids. This experience is unique in terms of developing concepts for the global BMD system, modelling the characteristics of potential threats and developing and creating ideas for fine-tuning inter- ceptor missiles. However, every effort should be made to minimize the pres- sure from the Russian Federation which will defend the competitiveness of its own companies both by marketing and political means. 9. The Ministry of Foreign Affairs together with the State Space Agency should actively promote the interests of Ukrainian space industry enterprises on in- ternational markets with a focus on participating in the NATO BMD system. 122 Conclusions and recommendations 10. Ukraine’s State Space Agency, Ministry of Foreign Affairs, Ministry of De- fence and other interested ministries and departments should organize and conduct an international seminar with participation of core enterprises in Ukraine, Russia and the United States on the eve of the Russia-NATO Coun- cil meeting at NATO Chicago Summit in May 2012. Within the framework of the seminar, project proposals from the Ukrainian space industry enterprises should be presented and signing of contracts with foreign partners must be encouraged. 11. When rebuilding and re-equipping Ukraine’s Armed Forces and developing a national System of Space Control and Analysis, which will include new ra- dars produced in Ukraine, it is necessary to follow standards and criteria used in NATO. Modernization of the Ukrainian systems should occur with the in- volvement of international experts from NATO, which will allow Ukraine to increase its military-technical potential and can carry added weight in inter- national projects, such as NATO missile defence. 12. Ukraine should take into account all possible consequences of the emergence of MD elements in neighbouring countries like Poland and Romania. Official Kyiv has to raise question in negotiations both with the USA, Russia and other players in the region, indicating the advantages and disadvantages which such a project creates for the national security of Ukraine. NGOs should establish constructive dialogue with the expert communities in neighbouring states. Implementation of joint projects, such as preparing of an analytical paper on regional vision of missile defence in the region, with participation of Ukrai- nian, Romanian, Russian, Polish and Turkish researchers, should be initiated. 13. In relations with Iran, Ukraine should follow the general European course, taking into consideration the constraints and sanctions applied on Iran by the international community. However, in the MD issue, Ukraine should not focus its attention on the Iranian missile threat. 14. Interested NGOs should create an expert council on Ukraine’s participation in international missile defence systems, meetings of which must take place on a regular basis. The expert council in cooperation with state institutions should initiate an international technical expert examination of all available MD projects, the conclusions of which would be recognized by all stakehold- ers. A package of proposals concerning Ukraine’s possible involvement in the MD system could be prepared based on the examination results. 15. Representatives of political circles and NGOs should stress on potential threats to Ukraine that could arise from the MD system (missiles wreckage 123 UKRAINE IN NATO MISSILE DEFENSE SYSTEM: PRO ET CONTRA falling, increase of neighbours’ potential). This may be one of the arguments in favour of Ukraine’s involvement in talks on MD. At a political level, the probability of missiles radioactive elements falling, as well as the threat of nuclear fallouts, even if minimal, should become a subject for dialogue with partners, both in the East (Russia) and the West (NATO). 16. NATO has to confirm at an international level that Ukraine, firstly, as a suc- cessor state of the Anti-Ballistic Missile Treaty, and secondly, a country that has cooperated with NATO for a long time and actively participates in al- most all Alliance operations, is the most important and significant partner, excluding Russia, in developing the BMD system. To stimulate the interest of Kyiv the Alliance must at a later date distinguish Ukraine from other Eu- ropean partners in the international regulatory and legal framework of the NATO BMD system (e.g. by amending clause 6 of Article 19 of the Alliance’s new Strategic Concept). 17. NATO in general, and the United States in particular, must understand that the presence of a «dead zone» in the middle of Europe, which Ukraine could become if its position is not taken into account, does not contribute to the development of European security in the region on the whole. Ukraine can play the role of a «unifying tool» towards creating a united missile defence system in Eastern Europe. And therefore NATO, in the negotiations with Russia from their part, should initiate the implementation of a common fi- nancial, technical and expert assistance in building a new radar in Ukraine, especially in Crimea, as an important unifying factor, which may prove that the European MD system is not directed against the RF. 124